Народнi усмiшки. Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небелиці

Бібліотека україн ської усної народної творчості

АНЕКДОТИ, Ж А Р Т И , ДОТЕПИ, БУВАЛЬЩИНИ, НЕБИЛИЦІ

Ілюстрації АНАТОЛІЯ ВАСИЛЕНКА

Київ Видавництво худож ньої літератури «Дніпро» 1986

82.3 У К - 6 Н30

Книгу составляют образцы классического и современного украинского народного юмора — анекдоты, шутки, остроты, были и небылицы. Редакційна колегія: С. Д. ЗУБКОВ, О. І. ДЕЙ, І. П. БЕРЕЗО ВСЬКИЙ, Д. В. ПАВЛИЧКО, П. І. МАЙБОРОДА, С. Л. КОБА

Відповідальний редактор С.Д . ЗУБКОВ Упорядкування П. Ф. ГАЛЬЧЕНКА

Вступна стаття і примітки О. І. ДЕЙ

Упорядкування, вступна стаття, примітки, художнє оформлення, ілюстрації. Видавництво «Дніпро», 1986 р.

НАРОДНІ АНЕКДОТИ

Гумористична і сатирична творчість україн ського народу н але­ ж ить до оригінальних набутків вітчи зн ян о ї культури. Розвинене по­ чуття комічного є однією з характер н и х рис національн ої вдачі ук раїн ц ів; воно витворилося в процесі тривалого, активного історич­ ного ж и ття народу, для якого гумор був своєрідним духовним засобом сам озахисту в ум овах боротьби з різним и зовніш нім и нападникам и та внутріш нім и поневолю вачами в часи гніту і лихоліть. Сміх — це, ко­ ристую чись висловом М аксима Горького, — озн ака міцного душ евного здоров’я. Він ж е водночас в виявом високого духу, ж иттєвого оптиміз­ му, критичного розум у й тонкої спостереж ливості, загалом — тал а­ новитості народу. А. Л уначарський розглядав у кр аїн ськ и й народний гумор як вияв «величезних і свіж их невичерпних сил, що відчуваю ть за собою право дивитись і на дрібне, і на значне, велике певною мі­ рою згори вниз, п ом 'якш увати ненависть презирством і зневагою , за­ хоплення і схи лян н я — іронією, горе — надією» *. Н ародному сміхові притам анна висока суспільна ф ункц ія: об’єд­ нувати людей, бути гром адянським фільтром, яки й оберігає здорову народну мораль і зміцню є внутріш ню самодисципліну в трудовому середовищ і, виявляю чи засобами гум ору ін ди відуальн і вади, недо­ ліки, провини,— все, що суперечить людській гідності. В цьому ви­ падку сміх мож е бути поблаж ливим і прихильним, бо ж пересліду­ ється виховна мета. Коли ж об’єктом сміху є ворожі народові соціаль­ ні сили та їх представники, він перетворю ється в зброю, набував нищ івн ої сати ричної гостроти, тоді різного роду гнобителі, загарбники, відступники і т. п. приниж ую ться, з явною ненавистю оголю ється мі­ зерність їх н ьо ї сутності, і всі їх зовніш ньо благопристойні наміри, вчинки, бундю чність зазн аю ть конф узу. Стихія сміш ного в народнопоетичній творчості виявляв себе я к у ж артівли вій і сатиричній пісенності, так і в прозових ж анрах. Най­ продуктивніш ий з них — анекдот. Це коротенькі оповідання чи сцен­ ки про комічні події, пригоди, си ту ац ії, лю дську поведінку або вчи­ нок. А некдот, я к правило, гру н ту ється на одному ж иттєвом у епізоді, відзнач ається лаконічністю викладу зм істу і обов’язково заверш ує­ ться песлодіваною смішною, дотепною розв’язкою . П ерсонаж прово­ диться через єдину сю ж етну к о нф ліктн у ситуацію , але таку, яка най­ повніш е ви являв його соціальну чи моральну сутність. Непередбаче1 У к раи нская ж и зн ь.— 1912.— Кн. 10.— С. 21.

5

ність сю ж етних ходів у анекдотах часто мав н астільки незвичайний або вин ятковий характер, що з певних м іркуван ь (соціальних, етич­ них, вікових і т. д.) зм уш ує оповідача добирати відповідного слуха­ ча, вимагав атмосф ери цілкови тої взаєм ності й довір’я м іж иими. На ц е своєрідно вказує й сама н азва ж анру, що походить від грецького злова анекдотос, тобто не готовий в люди (за м іж ), або переносно: яерозголош ений, таємний, неопублікований. В європейській л ітера­ турі цей термін сперш у адресувався до коротких розповідей про неввичайні сміш ні ви п адки й пригоди з ж и ття видатних людей, зго­ дом перейш ов у ф ольклористику я к узагал ьн ен а н азва усш іх дотеп­ них прозових творів різного вмісту й форми. З у к р аїн ськ и х діячів культури термін анекдот стосовно народних гумористичних опові­ дань чи не вперш е вж ив Г. К вітка-О снов’яненко, яки й анонімно 1822 року в ж урн ал і «Вестник Европьі» і 1832 року в газеті «Молва» переповів к іл ьк а почутих н а Х арківщ ин і бувальщ ин про трьох братів, які, сховавш ись під час татарського наскоку, не втрим али я зи к а за яубами й тому потрапили в руки нападників; про Н аполеоиа, що нібито втік 8 Москви, дізн авш и сь про н абл и ж ен ня полтавського пол­ ку; про О стапа 8 Охрімом, що рахували галок н а хрестах, та ін.2 1859 р. в К иєві з'я в и л а с я вж е й перш а окрем а збірочка творів цьо­ го фольклорного ж а н р у — «М аленька кн и ж ка м алоросійських анек­ дотів» (збирав Дмитро Т...). В ж и вій мові та ф ольклористиці існували й ін ш і назви, що я скр ав о засвідчує заголовок вбірки «Руські народні хсавки й приказки, байки й прибаю тки, брехеньки й побрехеньки, би­ лиці й небилиці, п рикладки й нісенітниці», виданої в К иєві 1875 р. К, Ш ейковським. П розові гумористичні твори н ази вал и також «можебилицями» (П. Є фименко), «придабаш ками» (Ю. Ф едькович), «гумо­ ресками», «вигадками» тощо. І в н аш час поруч з узагальню ю чим терміном «анекдот» зустрічаю ться, особливо в періодичній пресі та в заголовках п опулярних гбірок народного гумору, назви «народна усміш ка», «сміховина», «дотеп» т о щ о 3. В сучасній ф ольклористиці в спроби розрівняти я к окремі ж анри анекдот, гумореску, у см іш ку й ж арт. В важ ається, що анекдот зай м а­ ється викри ттям засобами см іху соціально та морально принципових вад, тому здебільш ого відтворю є їх сатирично. О тож і персонаж і ан екдотів н алеж ать п ереваж но до негативних. Комізм ж е гум оре­ сок — спокійний, доброзичливий, звеселяю чий — стосується людей з н езначним и або випадковим и відхиленням и від норм щ оденної по­ бутової етики свого середовищ а, і ц і відхи лен ня освітлю ю ться засо­ бами гумору. 2 Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Твори: У 7 т.— К.: 1979.— Т. 2.— С. 3 8 3 -3 8 6 . 8 Див. н азви збірн иків гум ористичної прози, використаних упоряд­ ником цього видання, в к ін ц і книги.

6

До ж ан ру ж артів відносять лаконічн і м ініатю ри з серйозним, гли­ боким підтекстом, яки й часто п ередається прийомом зіткн ен н я несу­ місного і своїм змістом та асоціативною його вібрацією наближ ав такі твори до афористичних прислів’їв І приказок. Я кщ о гуморески розраховані переваж но н а р о зваж ан н я, то ж ар ти спонукую ть до роз­ думів і р о зм ір к о ву в ан ь4. К рім н азван и х ж анрів, м іж яки м и все ж важ ко провести чітку м еж у (тому ми далі користуватим емось зб ір­ ним терміном анекдот, на о зн ачен н я різни х творів народної гуморис­ тичної п рози), слід вказати на ж ан р нісенітниць, твори якого легко відрізнити, бо вони засновані або на суцільній алогічності сприй н яття й відтворення ж иттєви х яви щ і ф актів, або на несусвітній вигадці (так звані «мю нхаузіади»). Д еякі у к р аїн ськ і анекдоти зберегли озн аки та реал ії, я к і засвід­ чую ть п рин алеж н ість цих творів до давн іш ої верстви народного гу­ мору. Скаж імо, анекдоти, де згадується про напади ординців на у к р а­ їн ські землі, я сн а річ, могли виникнути тільки в пору, коли народ терпів від цих загарбників, чинив їм опір. Згадаймо гумористичне оповідання про селянку, я к а втопила татари на в діж ц і росолу, або хоч би й такий анекдот: «— Ж інко! Орда набігла! — Їж ж е ти, чоловіче, ю ш ку, а я буду курку, щоб скоріш е І — Добре... Тепер ж е пора у тік ать,— сказав чоловік, виївш и юш­ к у .— Сідай ж е ти, ж інко, н а віз, а я н а коня, щоб скоріше». На відм іну від казок та легенд, цей оперативний, злободенний ж ан р і далі активно розвивається й поповню ється все новими й но вими зразкам и. Б агато з них набуло м іж національного пош ирення російською мовою. Ж ваво й дотепно відгукую ться вони на недоліки та вади людей, неприйнятності в їх особистому, родинному та гро­ мадськом у ж итті; за сміхом і ж ар то м ту т звучить кр и ти ка й повчан­ н я. Я к говорить народна п риказка, «сказано на глум, а ти бери на ум». В цьому — головне суспільне п ризн аченн я народної гумористики, ї ї гром адська служ ба. Сповнені легкого кепкуванн я, тонкої ірон ії або дош кульного ви­ смію вання, анекдоти дію ть еф ективніш е, н іж просте м оралізуван н я чи докучлива дидактика. У кожного, хто відчуває за собою певну вину, я ку сь свою хибу, освітлену влучним анекдотом, розбудж ується внутріш ній сором, а це — вж е перш ий крок до подолання в собі нега­ тивного. М орально-профілактична, виховна ф у н кц ія анекдотів поси­ лю ється їх злободенністю,— в них розповідається не про щ ось да­ леке чи ф антастичне, я к це притам анно народним казкам , легендам і п ереказам , а про близьке, реальне. Дж ерелом їх завж д и є ж и в а кон4 Див.: Я п к о ус к і М. А. П азтьїка Мінск, 1983.— С. 260.

7

беларускай

народпай

п р о зн .—

к ретн а дійсність — комічні си ту ац ії й випадки, вчинки чи поведінка людей у щ оденному побуті. Проте народні творці худож ньо типізую ть ц і окремі комічні яви щ а та ф акти, підносячи поодиноке па рівень загального,— внаслідок анекдот набуває рис універсалізм у, які й за­ безпечую ть йому ш ироку популярність і тривалу актуальність. Анекдоти я к акум улятори сміху, кпи н у й дотепу буваю ть важ ли­ вим елементом дозвілля, розваги та забави, вони створюють атмо­ сф еру колективної веселості, світлого настрою. Чудово про цю роз­ важ альн у, оздоровлюючу силу сміху писав І. Н ечуй-Левицький, роз­ повідаю чи про одного з обдарованих народних гумористів. Цей ж артун «неначе був післаний м еж и люди веселити та тіш ити їх серед триво­ ги та клопоту ж иття. Його веселий сміх неначе здоровив усіх, роз­ ливав свіж ість, я к веселий каскад, я к ш ум потоку розливає свіж ість в розпеченому повітрі в гарячий літній час. Його заразли ви й сміх звеселяв, я к несподівано прорвавш ийся з м арцевих хм ар промінь весняного сонця, що бризнув золотими бризкам и н а чорну смутну землю, обернув у золото ж о вті кручі та провалля, обернув у срібло полоси побережного піску, а к алам утну воду в р іках — в чистий кри ­ ш таль. Н еначе на радість, на втіху лю дям післані так і симпатичні веселі л ю д и » 6. Розповідаю чи про одного з таких гумористів — Т им ка Гринчиш ина із с. П уж ники в Галичині, В. Гнатю к підкреслю є особливу роль мімі­ ки й ж естів у збудж енні сміху при розповіданні анекдотів та веселих ж иттєви х пригод. Гринчиш ин — «то незрівнян ни й гуморист. Сама йо­ го поява в хаті вводить ї ї ж ителів в добрий настрій, коли ж Тимко «розв’я ж е торбу», я к звик казати , і стане висипати з н е ї «приповід­ ки», тоді присутні не р аз аж лягаю ть від сміху. В елика ш кода, що при записуванні не м ож на було віддати його м ім іки та звуків, на я к і в письмі нема знаків, а я к і від часу до часу повторю ю ться і, уж и ті в відповіднім місці, викликаю ть не раз більш е сміху, я к сло­ ва» в. Саме такі численні носії народного гумору (подібно до обдаро- * ваних казкарів, кобзарів, співаків) зберігали в п ам ’яті, передавали 8 покоління до покоління й поповню вали новотворами скарби весе­ лого народного слова, яке, окрім виховного, має й п ізн авальн е зн а­ чення. Це рівною мірою стосується я к оригінальних у к р аїн ськ и х анекдотів, що віддзеркалили національний гумор, звичаї, родинні й гром адянські відносини, так і ж артівли вих творів, п ерейнятих від сусідів та 8 літературн их дж ерел. Адже, к аж у ч и словами відомого дож овтневого ф ольклориста й письменника Б. Грінченка, кож ен на­ род, користую чись м іж народним и сю жетами, і в ділян ц і гумористич5 «Правда» (Л ьвів).— 1891, серпень.— С. 99. 6 Г алицько-руські анекдоти. Зібрав Володимир Гнатю к.— Етногра­ ф ічний збірник.— Л ьвів, 1899.— Т. V I.— С. 6.

8

пої прози «виявляв й свою власну колективну індивідуальність і що­ до вибору тем, і щодо їх оброблю вання. І речі позичені ие менш е дали б до цього (тобто до п ізн ан н я народного світогляду, побуту і вдачі.— О. Д .) м атеріалу, як і речі самостійні, бо колективний тво­ рець — народ — ніколи не перекладав, а завсігди переробляє, відкидаю чи те, щ о суперечить його смакам, і додаючи те, що доводить позичений сю ж ет до гарм он ії 8 цими смаками і вподобаннями))7. Отже, вся сукупн ість народних анекдотів, усміш ок, ж артів, пародій, нісенітниць і т. ін. різни х часів р ізни х місцевостей У к р аїн и станов­ лять безперечний п ізн авальн и й ін терес 8 погляду соціологічного, етнографічного, психологічного й історичного. * * *

Тем атика н ародної гум ористичної прози відобразила різном анітні сторони людського ж и ття — від щоденного побуту до суспільних взає­ мин. Розвиток світогляду творців та н о сіїв фольклору, розш и рен ня їх ж иттєвих ін тересів у процесі історичного розвитку народу спричини­ лися до зб агач ен н я ц іє ї творчості соціально-викривальною та політич­ но-злободенною тематикою , до посилення сатиричного струм ен я в народній про8І. Особливо це вияви лося в к апіталісти чн у добу й зу­ мовлю валося загостренням класової боротьби, у процесі я к о ї ф ольк­ лорна сати ра ставала дійовою зброєю. «Сатира,— писав І. Ф ранко,— се поетичне зо б р аж ен н я звихн ен ої рівноваги в ж и тті людському, і з природи своєї мож е бути двояка: ретроспективна або ретроградна. Р етроспективна сатира малю є хиби ж иття, спричинені перестарілим и тради ц іям и або привичкам и, і зма­ гає до їх усун енн я; натом ість ретроградна виступає проти нових яви щ у ж итті, породж ених новими обставинами, і виказує їх ш кідливість. Як перш ий, так і другий рід сатири вим агає дуж е докладного зн анн я ж и ття і великого засобу творчої ф ан тазії, щоб із розрізнених випад­ ків утворити ж иві типи, а не особисті пасквілі або химерні к ар и ка­ тури» 8. Н ародній сати рі не бракувало ні зн ан н я ж иття, ні творчої ф анта­ зії, ні соціальної тенденції, спрям ованої проти привілейованих верств і паную чої сусп ільн ої верхівки загалом. Типовими п ерсонаж ам и та­ ких творів були царі, пани, п анські посіпаки, оф іцери й генерали, попівство й церква з усім сонмом богів та святих, багачі, ш и нкар і та ін ш і п’явки на народному тілі. В сукупності народна гумористично-сатирична дожовтнева’ проза ніби перевертала суспільну пірам іду догори основою, скидаю чи могут7 Грінченко Б. П еред ш ироким світом.— К., 1906.— С. 146. 8 Франко /. Твори: В 50 т . - К., 1983.— Т. 3 8 . - С. 499.

9

оьою хвилею сатиричного см іху з верхів додолу всіх вельм ож них і владних та підносячи над ним и перем ож ну мудрість, гідність і розум трудової людини. О смію вані п ерсонаж і соціально-викривальних анек­ дотів зм альовую ться тут із сарказмом, часом гротескно, в свідомо окарикатурен ом у вигляді. Я к правило, виділяю ться типові д л я ко ж ­ н ої соціальної верстви експлуататорів, п ритам ан н і їй негативні риси доведінки, ї ї фактичного єства. Ц арі й ц ісар і в ц их анекдотах — обм еж ені й нікчем ні, оф іцери та генерали їх н ь о ї ар м ії — н еу ки й самодури, пани — недоум куваті або вкрай свавільні, урядовці, церков­ н і служ и телі — ледарі, ош уканці, срібролю бці й розпусники і т. д. В цих характеристи ках вияви л о ся народне ставлен н я до гнобителів різного рангу, віддзеркалили ся соціальні тен ден ції світогляду тру­ дових мас. Ф актично народна сатира оголю вала п ар ази тар н у суть усіх п анівних верств. Т аким чином підривався їх авторитет у масах, п ар ал ізу в ал и ся н асад ж у ван і оф іційною ідеологією у я вл ен н я про само­ держ авство, релігію , у рядову бю рократію і т. п. Все це своєрідний елемент револю ційної пропаганди, народж ений в гу щ і самих трудя­ щ их. Часом підтекст таки х анекдотів був відверто антиурядовим , як, н апри клад: «Було це за царя. Б удували в одному м істі тюрму. Але не виста­ чало грош ей. І піш ов тоді ін ж ен ер до ц ар я: — Д опомож іть, царю -батю ш ко, ту тю рму закінчити, адж е я будую ї ї не для себе, а д л я вас». П ереакц ен товуванн я слова з метою насм іш ки над представниками п анівн и х верств — типовий засіб народної гумористики. З позицій уд ав ан ої н аївн ості або простакуватості п ерсонаж і з народу в таких ан екдотах відверто глузую ть і глу м л яться над панам и, попами, суд­ д ям и тощо. Н априклад: «Здалося панові, що в будинку злодії. П ан гукн ув на слугу, щоб оглянув покої. Той обійш ов усю ди й каж е: — Нема в усьому домі злодіїв, тільки ви один, пане». А некдоти з установкою на н аївн ість героя з трудового середовищ а вавж ди досягаю ть протилеж ного еф екту: соціально чу ж и й народові п ерсонаж осоромлю ється, п ри ни ж у ється, а п ерсонаж з народу вихо­ дить перемож цем, ви являю чи мудрість, дотепність і силу («Як найм ит Хома п анів качкою наділяв», «Вірні слуги» т а ін .). Особливим тематичним багатством і різном анітністю гумористич­ них ситуацій відзначаю ться анекдоти про попів, ц ер кву та релігію . Вони засудж ую ть негідну, ч у ж у здоровій н ародній м оралі поведінку церковного кліру, іронізую ть над вигадкам и про святи х і бога, роз­ вінчую ть різні церковні легенди, чуда і т. п. В дореволю ційний час духовна ц ензура ріш уче забороняла др укувати так і народні твори, в ж ивом у ж прозовому й пісенном у ф ольклорі вони були чи не найчисленніш им и.

10

Критичне ставлен н я трудового народу до ц еркви та рел ігії, зок­ рема виявлен е в його сати ричній та гум ористичній усн ій творчості, свідчить про сти хійно-м атеріалістичні основи його світогляду. А те­ їстичний струм інь помітний в у сіх ф ольклорних ж ан р ах , але н ай ­ більш е — в анекдотах, к азках , п рислів’ях, пісенних м ініатю рах, паро­ діях. Ч асто об’єктом насм іш ки виступаю ть попи, ч и я поведінка і д ії ріш уче розходилися в проголош уваними релігійним и догмами. П іп народних анекдотах — це втіл ен н я егоївму, ж адібності, розпусти, пияцтва і в сіл як о ї непорядності. Ц ерковна служ ба д л я нього — це тільки засіб задоволення своїх н и зьки х пристрастей. Ц ей персонаж і зображ ується у викривально-гум ористичних си ту ац іях саме в церкяі, як, приміром, у гуморесці, зап и сан ій в середині минулого сто­ ліття: «В одному селі ж ив піп, що лю бив випити; а що прибутки в селі не дуж е великі, то він у ш и н к ар я Мойсея брав горілку на віру, а потім розп лачувався. Але якось у нього не було чим заплатити, а випити хочеться. Ось піп і посилає найм ита в ш инок ва горілкою, а сам іде в церкву. Закін чи лась обідня, і він починає говорити прихож анам про п еребуванн я Мойсея в пустелі і про те, я к народ просив вивести його із пустелі. — Що ж ск азав на сіє Мойсей? — проголош ує піп. — Мойсей сказав, що горілки не дасть тепер на віру, бо грош і не оддаєте,— ск азав наймит, ввійш овш и в ц еркву від ш и н к ар я Мойсея». П ереплетення церковно-біблійного, книж ного з конкретно-життв» вим створює ситуацію , я к а викликає сміх своєю несподіваною логі­ кою або алогічністю . Т акий прийом — один із ш ироко вж и ван и х у народній гумористиці, адж е вміст релігійних обрядів та проповідей, я к і стиль та мова церковних служ и телів, несли в собі багато чуж ого й незрозумілого масам і тому д іставал и у них свою інтерпретацію , переваж но гумористичну та пародійну. Ц ерковним святим і богові надавали сь варті крити ки лю дські риси, переведенням в буденні об­ ставини розвію вався їх церковний ореол і авторитет. Все, починаю чи від євангельських оповідей та притч і до рекомендованих у церковних святц ях імен, ставало об’єктом насм іш ки та глу зу ван н я. Н аведемо дл я зр азк а осоч би таку побутову сценку: «Послали бабу до попа по ім ’я дитяті. П риходить баба звідтіля. — Ну як, бабо, звати маєм? . — Да хто його зна, що воно за ім ’я піп дав: таке важ ке, що на­ силу донесла. — Як се таке важ ке? — П уд і три хунта. — Як, як? — Да так і сказав; подивився у к н и ж к у да й каж е: сьогодні пуд і три хун та (П уда і Т риф она).

11

— Що се за н апасть така? Се дитя легш е, н іж само ім ’я. Іди, бабо, та проси попа, щоб перемінив. П іш ла баба. К оли вернулась, питаю ть ЇЇ! — Ну, тепер яке ім ’я дав? — Хай бог милує, знов щ ось неподобне; каж е, що тепер буде у ж е «Сім верст» (С ільвестр)». Н авіть подібні, порівняно лагідні, ж ар тівл и ві твори виявляю ть критичне ставлення народу до релігії, передаю ть антицерковні наст­ рої мас. А нтирелігійні анекдоти й сьогодні несуть суспільну службу, викриваю чи н еприйнятні д л я радянського суспільства переж итки ми­ нулих віків, сприяю чи вихованню молоді в атеїстичном у дусі. Сміх завж ди був великою силою в боротьбі народу я к із внутріш ­ німи ворогами, так і з загарбникам и — ординськими, османо-турецьким и (згадаймо анекдоти про татарських завойовників, «Лист запо­ рож ців турецьком у султанові» і т. д.), польсько-ш ляхетським и, кайзерівським и, ф аш истським и та ін. В р адян ську добу народ від­ гукн у вся численними сатиричним и анекдотами та дотепами на істо­ ричні та політичні події, особливо ж під час гром адянської та В еликої В ітчизн яної воєн. В умовах важ к и х випробувань на фронтах, в пар­ тизанських загонах та підпіллі, в обстановці неймовірного трудового н ап руж ен н я в тилу спрям овані проти ф аш и стської орди й гітлеризму в ’їдливі, влучні анекдоти, частівки та п рислів’я підносили настрій, підсилю вали оптимізм радян ськи х людей, зміцню вали їх віру в пе­ ремогу. Сміх став духовною зброєю, що також завойовувала Перемогу. * * *

А некдоти та усміш ки побутової тем атики відтворюю ть сміш не у родинних відносинах, поведінці та вчинках дітей, молоді й старш их Членів сім ’ї, а також н айрізном анітніш і лю дські пристрасті, риси й вади, н епри й нятні з позицій моралі й етики трудових мас. Виховна ф ун к ц ія цього фольклору неперебутня, бо ж об’єктам гумору тут вла­ стиві переваж но загальнолю дські ознаки. Так, частина гуморесок ви­ сміює неподобства в подруж ньому ж итті, показую чи в невигідному освітленні винуватців, поруш ників взаєм оповаги і справедливості. Зокрем а, кепкую ть над чоловіками, я к і потураю ть примхам своїх ж інок або п рагнуть перекласти на них свої хиби й провини. Ось к л а­ сичний приклад так о ї мініатю ри: «їде дядько до млина. А зустрічні люди йому:— Он у вас, дядьку, міш ок розв’я зався .— Та це ж бісова ж ін ка за в ’язу вал а. Я його вж е тричі п ерев’язував, а він все розв’язується». К омічних прецедентів д л я створення подібних анекдотів ж и ття давало і дає безліч. Вони є всюди: у дитячих заб авах і несподіваних судж ен н ях про дорослих, у відносинах м іж п арубкам и й дівчатами,

12

у н ерівних ш лю бах, в безгосподарності ж інок і чоловіків, у ситуа­ ц іях під час п раці й дозвілля, різни х зустрічей, сп ілкуван ь тощо. Про що б не йш лося в цих дотепних м алю нках, завж д и відч увається спе­ циф ічна побутова атмосф ера, своєрідний колорит ж и т т я і психічного складу героїв. Особливо багато анекдотів, я к і картаю ть сміхом н егати вн і лю дські риси: дурість, неуцтво, тюхтійство, недотепність, ледарство, симулянство, хитруван ня, лестощ і, упертість, х валькуватість, сварливість, пустомельство, зазн ай ство тощо. Загальнолю дський х ар ак тер цих рис зумовлює м іж н ац іон альн у міграцію творів цього змісту, їх довготри­ вале існ уван н я й ш ироку популярність (наприклад, східний сю жет гумористичного оповідання «Як дядько осла бал акати вчив»), перехід 8 усного побутуванн я в л ітер ату р у і н авп ак и («П ригадав» — народний варіан т «Л ош адиной фамилии» А. Ч ех о ва). Сміх у так и х творах зде­ більшого м’який, добродуш ний. Скаж імо, у давньом у анекдоті про поліщ уків: «К ілька поліщ уків прийш ло в К и їв на богомілля. П оставали вони коло дзвіниці, щ о в Л аврі, та й дивую ться: — Н у я к вони ї ї побілили? — А я к ,— к аж е один,— п овалили та й побілили. — А я к вони хрест воткнули? — Н агнули да і воткнули». Чим н епри й нятніш і, суспільно ш кідливіш і яви щ а чи риси людей, тим н ещ адніш е і гостріш е висмію ю ть їх у фольклорі. Я кщ о впер­ тість, недотепність чи надм ірна ц ікавість людини відгукується перед­ усім на їй сам ій і тільки злегка зач іп ає навколиш ніх, то такі нега­ тивні пристрасті і вчинки, я к п ’янство, злодійство, ш ахрай ство і т. п. завдаю ть вели кої ш коди сім’ї і суспільству. Тому, цілком зрозуміло, одними доброзичливими дотепами й друж нім и докорами тут не обі­ йтися, в цих випадках сміх набуває осудливої, ви кри вальн ої тенден­ ції. Д еякі твори так о ї тем ати ки несуть глибоко повчальний ф ілософ­ ський підтекст, як, наприклад, анекдот «Потрійне кладовищ е»: «П роходячи повз ш инок, сивий дідусь щ оразу знім ав ш ап ку і три­ чі хрестився. — Діду, чого ви хреститесь? — п итали старого. — А того, що проходж у повз потрійне кладовищ е: тут люди хо­ ваю ть і здоров’я, і гроші, і своє ім ’я». В дореволю ційний період п и яти ка та алкоголізм п ородж увалися самим несправедливим суспільним ладом, заснованим на пригнічен­ ні й п рин и ж ен ні трудової людини, я к а часом у безвиході ш у к ал а в горілці хвилинного заб у ття свого горя, хоч і розуміла, що «горілоч­ к а — псявіра», що «за н еї — срібло, злото, вона ж веде у болото». П ерсонаж і з ф ольклорних творів цього ц иклу зображ ую ться без сим­ п атії, я к н егати вн і постаті. Н ародні пісні подаю ть п’яниць-чоловіків

13

у метаф оричному образі «лихої долі» ж інки, в ан екдотах і притчах до н их прикладаю ться зневаж ливо-осудливі епітети та порівняння. С каж імо, в одній давній притчі говориться, що н авіть бог із апостолом П етром ладні були радш е зустрінутись із скаж ен и м собакою, н іж з п ’яницею . Н ародне висм ію вання пияків, що ведеться на різном анітних регіст­ рах —- від легкої усм іш ки (“комічні си туації, нем ож ливі дл я нормаль­ ного стану) до разю чої сатири, сп ирається на р озум ін ня п ияцтва я к суспільного зла. В арсен алі зброї для боротьби за утверд ж ен н я тве­ резості в народному побуті почесне місце н алеж и ть фольклору.

*

*

'*

У продовж свого довговікового розвитку народна проза виробила своєрідні худож ні засоби та прийоми гумористичного і сатиричного відтворен ня дійсності. В ан екдотах та усм іш ках це ви явл яється у всій їх структурі — починаю чи від ком позиції й закінчую чи словом (на­ віть звуком, коли йдеться про звукон аслідувальн і м ініатю ри ). Хоч я ки й худож ній засіб застосовується у творі, він спрям ований на ви­ к л и к ан н я сміху, на досягнен н я комічності. В 'анекдотах та усм іш ках, що відзначаю ться ф рагм ентарністю й лаконічністю зображ ен ня та конденсованістю думки, я к правило, дія подається тіл ьки в ї ї кульм і­ н аційном у моменті з обов’язковою комічною розв’язкою . Н айпош ире­ ніш им композиційним засобом розгортання сю ж ету в цих творах в к онтрастуванн я, проведене діалогічним викладом. Зіткн ен н я в діалозі п ротилеж ни х позицій, у явл ен ь ч и нам ірів героїв анекдоту, різних ж и ттєви х досвідів, соціальних, вікових чи проф есійних поглядів і зви­ чок з установкою на несподівану розв’язку, непередбачений підтекст або переакц ен товку з серйозного на сміш не — це н айтиповіш і компо­ зи цій ні прийоми у даном у ж ан р і. Раптовий к рутий поворот від логіч­ но нормального й очікуваного до несумісного з ним (хоча й мож ли­ вого) і викреш ує іскри сміху. Ось приклад такого зіставлен ня різних понять (а в дальш ій л ін ії й ін тел ек тів): «Т елеграф ує пан лікарю : «П риїж дж айте, я зл ам ав ногу». Л ікар: «Подайте точний опис, де саме злам ано ногу». П ан: «За коморою. П риїж д ж ай те, бо дуж е болить». Однією з пош ирених форм тут є комізм н епорозум іння або п р я­ м олінійного сп рий н яття, заснований на поєднанні різни х логік. Ска­ ж імо, у анекдоті «Водій»: «В одій' однією рукою три м ається за кермо, другою обнімає дівчи­ ну. М іліціонер помітив: — Двома руками треба! — Сам знаю, не м аленький, але ж я к тоді м аш ину вести?»

14

К омізм п арал ельн о ї логіки виступав особливо яскраво в анекдо­ тах, побудованих у формі запитання — відповідь та запитання на за­ питання. В ц их вип адках часто-густо гумористичний зар яд несе пси­ хологічна асоціація, рівнозначення (омонімічність) слова тощо. П ри­ кладом так о ї структури мож е бути анекдот: «На городі сусідки розмовляю ть м іж собою: — А ви, кумо, чому не ставите опудала? — Та навіщ о. Я ж і сама ввесь день на городі». П ош иреним прийомом досягнен н я комівму в ан екдотах діалогічної структури в, я к у ж е згадувалось, устан овка н а н аїв н ість одного із співрозмовників, прям олінійність його Мислення: «— А ти зн аєш ,— к аж е ж ін к а чоловікові,— н аш новий сусіда, от ой, Із п’я т о ї квартири, кож ного разу, як іде на роботу, ц ілує свою Дру­ жину. А ти от цього не робиш. — Д орогенька,— розвів рукам и чоловік,— так я ж із нею іщ е до знайомий». В таких народних усм іш ках один із персонаж ів своєрідно саморозкри вається, вибовкує ненароком свої приховані м ір ку в ан н я чи на­ міри. С каж імо: «Дідусь просить касирку: — Б удь л аска, дай те м ені п лац кар тн и й квиток, тільки на н иж ню полицю, бо м оя стара на верхню не вилізе. — Н ема н и ж н іх місць, дідуню. В и вж е пом іняйтесь з ким-небуда — Е, та хто ж захоче н а бабу м інятися? — вітхнув старий». В анекдотах соціального зву ч ан н я та к і сам охарактеристики в и я в ­ ляю ть негати вн е ставлен н я трудового народу до привілейований верств. Н априклад: «Іде один подорож ній через село т а й п итає стрічного: — А скаж іть-но, чоловіче добрий, я к мені тут через р ічку п ер е­ братись? А той йому: — Я вам зовсім не добрий чоловік, а старш ина здєш ний». До засн ован и х н а мовному ком ізм і н але ж ать і твори, на я к і звер­ н ув у вагу О. О. П отебня: «Існую ть анекдоти, я к і зображ ую ть нем ож ­ ливість висловити однією мовою те, щ о висловлю ється іншою» 9. К омізм багатьох анекдотів гр у н ту ється на навм исній гіп ерболізації дійсності, що н абуває сп р авж н ьо ї ф антастичності в анекдотах пре хвальків і брехунів, у к р аїн сь к и х ан алогів барона М ю нхгаузена. Тво­ рам цього гату н к у притам ан н а теж п ереваж но діалогічна форма ви­ кладу: це або ж розмова брехуна й підбрехача, або ж зм аган н я двоа брехунів. Твори ц іє ї тем ати ки часто-густо пройн яті іронією , досягну­ тою сам е засобом гіперболи (рідш е — літоти ). Я к і в н ісенітницях, і 0 Потебня А . А. Зстети ка и п озтика.— М., 1976.— С. 267.

15

них народна ф ан тазія не знав м еж в дотепності перебільш увати: під капустян им листом може сховатися сорок чум аків з возами та вола­ ми, нестримний у ф ан тазу в ан н і герой з відстан і добачав більмо на оці м ухи і т. п. В игадка побивається вигадкою, і лиш е зрідка вона розвін чується поступовим відступанням у бік реальності (згадаймо опрацьований С. Рудапським сю ж ет народного анекдоту у співомовці «Вовки»). В цьому зап еречен н і чи сам озапереченні — комізм ситуацій й дж ерело смішного. Ось н апри клад такий анекдот: «— Чи правда, що Іван Іванович по лотереї виграв маш ину? — ГІравда, але здається, що не маш ину, а сто карбованців. І не по лотереї, а в преферанс. І то, здається, н е виграв, а програв». Як уж е згадувалось, вели ка роль у творенні смішного належ ить в анекдотах мовним засобам. Н айпош иреніш им и з них є, крім згадува­ н ої вж е омонімічності, комічна ін ди від у алізац ія персонаж ів вж и ван ­ н ям ц ерковнослов'янізм ів (анекдоти про попів і д я к ів ), русизмів (анекдоти про солдатів ц ар сько ї арм ії, про ц арське судочинство), по­ казом мовного н епорозум ін ня внаслідок різном овності («Каким обра­ зом тебя били? — п итається страж ни к селян и на.— Т а не образом, а якою сь чортівнею від воза»). В ряді усміш ок засобами мовної х ар ак ­ тери стики «ненароком» досягається соціальне зву чан н я й тонке, ни­ щ івне висмію вання трудовою людиною всякого панства та начальст­ ва. Х арактерним зразком цього є загальновідом ий давн ій російський та ук р аїн ськ и й анекдот: «Генерал вим агав від солдатів знати байки Крилова. П рийш ов до ш ереги і питає їх в солдата. Той розказує: — О дн аж дн м ар ти ш к а , ваш е благородне, да косолапьій миш ка, ваш е благородне... — Дурак! — грим нув генерал і дав ляп аса солдатові». До анекдотів та народних усм іш ок близько прим икаю ть такі гумо­ ристичні твори, я к зву кон аслідувальн і ж арти , нісенітниці, ж артівливі алогічні діалоги (розмови глу х и х ), безкінечні розповіді, каламбури. В них також своєрідно відобразився у к р аїн ськ и й побут, сміш ні люд­ ські риси, спостереж ен ня над природою і тонка дотепність та мовна м айстерність. А понад усе — багатство гум ористичної вдачі народу. Звукон аслідувальн і мініатю ри у легкій і веселій формі відтворю­ ють сп остереж ення над навколиш ньою природою, звучанням предме­ тів тощо, вираж аю чи ш ляхом слухових асоціацій певний чисто люд­ ський побутовий зміст. Ось, приміром, розмова бубна і скрипки, зап и сан а К. К віткою від Л есі У країнки: «Як іш ли м узики на весілля, скрип ка вигравала: «І наїмось, на­ п ’ємось, і наїмось, н ап ’ємось». А бубон: «Ще побачим, що там буде, ще побачим, що там буде». Н а весіллі скрипка: «Ой танцю йте, витинайте, ой танцю йте, витинайте». А бубон: «Про м узи ків добре дбайте, нам вечерять подавайте». Я к іш ли з весілля,— скрипка: «І не їли, і не

16

пили, і пе їли, і пе пили». А бубон: «Я казав, що так буде, я казав, що так буде»ІР. Звукон аслідувальн у основу маю ть і п ародії молитви, канти, акаф істи і т. ін. Тут незрозум ілі церковнослов’ян ські слова і вислови підм іню ю ться співзвучними за формою, але зниж ено-буденними за змістом розмовно-народними. Розраховані на тести та розваж ан н я нісенітниці будую ться на ан ахронізм ах («Як я народився, а батька ще на світі не було»), ан ти ­ тезах («вулиці ш ирокі — возом не проїдеш »), на присвоєнні предме­ там зовсім не властивих їм рис, вчинків («Як вродили верби та за­ цвіли раки»). П оєднання несумісного ввійш ло і в народне прислів’я, яки м висміюю ть алогічність поведінки чи мови людей: «У городі бу­ зина, а в К иєві дядько, тим я тебе полю била, що на п’я т і перстень». І це — не випадкове споріднення аф ористичного фольклорного ж анру прислів’їв та п риказок із гумористичними оповідними ж анрам и. Не­ рідко аф ористичні кінцівки анекдотів і дотепних ж ар тів відриваю ться від цілого сю ж ету й побутую ть самостійно, я к прислів’я чи приказка, проте при умові, що ауди торії відомий і весь зміст анекдоту, від яко­ го вони походять. Скажімо, прислів’я «Так-то воно так, та з хати як» виникло з анекдоту про те, я к недотепний чоловік сплів у хаті з лози великі ясла д л я худоби, а винести не було як, бо не п ролазили ні в двері, ні у вікно. Ж інка на його зап итан н я, чи так він виплів ці ясла, й відповіла отим крилатим реченням , що стало прислів’ям. Всю гумо­ ристичну суть останнього м ож на сприйняти, лиш е знаю чи анекдот. К оли ж анекдот забувся, випав з н ародної пам ’яті, прислів’я від ньо­ го стає незрозумілим, його треба поясню вати. Одну з найдавніш их спроб такого пояснення римських та грецьких п рислів’їв за допомо­ гою оповідань, анекдотів та ж ар тів зробив щ е Е разм Роттердам ський в 1500 році. П ізніш е в багатьох к р а їн а х виходили збірники прислів’їв, що подавали чимало таких пояснень. На У кр аїн і це робив Іван Франкр в своїй великій збірці «Приповідки». Скажімо, прислів’я «Вішайте панів, коли пани хотять, а я не хочу» він пояснив анекдотом про ц игана, якого іГривели віш ати. «За що мене віш аєте?» — спитав за­ судж ений циган. «Так п ани хотять»,— відповіли кати. Н а се засудж е­ ний відповів вищ еподаною приказкою , дотеп я к о ї — у зм іш анні двох значень слова «хотять» («велять» і «баж аю ть»). Д ослідники прислів’їв різних народів і в н аш час віддаю ть значну увагу вивченню анекдотів я к дж ерел народних аф оризм ів — прислі­ в ’їв та приказок. З прозовим гумором ви явл яє помітну близькість і скоромовка (споти кан ка, за народним терм іном ). Вона споріднена з тими творами, в яки х гумор ви кликається недоречними перестановкам и слів у тексті 10 У к р аїнк а Леся. Твори: У 12 т.— К., 1977.— Т. 9.— С. 371—372.

17

або складів у слові, п лутан н ям грам атичних форм у логічній за своєю суттю розповіді («Тут ж е я к ніколи, я к ніколи: і д ? церкви гонять, і до череди дзвонять, і п ерепічки латать, і ш тани пекти, і х ату сватать, І кум у м азать»). Згадаймо, я к дотепно скористувався цим засобом І. К отляревський при передачі відьом ської мови С ивілли в поемі «ЕнеІда»: Б орщ ів я к три не подепькуєш , Н а моторош ні засердчить, І вараз тяглом закиш куєш , І в буркоті закеньдю ш ить. К оли ж що папхом з ’язикаєга, І в тереб добре зж ивотаєш То н а веселі занутрить... Д отепні діалоги без особливого змісту, що ним и полю бляю ть ба­ чити слухачів народні гумористи, а також безкінечні діалоги («казка щ ю білого бичка») — це теж одна з малих форм гумористичної прози. Комізм тут досягається або серйозним трактуван ням мізерного, або ааралельною подачею (як правило, у формі діалогу з глухим) тем, ЩЬ не перехрещ ую ться м іж собою. Ось зразок перш ого й другого: 1) «Якось навесні Грицько зустрів на дорозі П илипа з торбою В руці та й запитує його: — Послухай, приятелю , к уди це ти йдеш? — Іду до пастухів, хочу їм на літо віддати гусей своїх пасти. — А багато у тебе тих гусей? — запитує Грицько. — Та білих ж одної, а чорних трохи менше». 2) (Розмова з глухим ). «— Ти не бачив, куме, м оїх волів? — На я ри н і був. — Та й дурний ж е ти, куме! — Зате рясний!» До речі тут згадати, що анекдоти й народні усм іш ки про глухи х дали м атеріал О. П уш кіну д л я епіграми: Глухой глухого звал к суду судьи глухого. Глухой кричал: «Моя им сведена корова». «Помилуй,— возопил глухой тому в ответ,— Сей пустош ью владел ещ е покойньїй дед». С удья реш ил: «Почто идти вам брат н а брата. Ни тот и ни другой, а девка виповата» и . Я к бачимо, худож н я м ай стерня прозових гум ористичних ж ан р ів відзначається винятковим багатством та різном анітністю форм і при­ йомів. В усій своїй сукупності вони свідчать про високий рівень Гу­ мористичного обдарування народу та невичерпні мож ливості д л я по­ 11 І. Ф ранко в 1880 р. записав оповідання-анекдот про глухи х від селян и на із с. Кут, д у ж е близький до зм істу ц іє ї епіграм и П уш кіна («Е тнограф ічний збірник».— Л ьвів, 1901—1905.— Т. X VI.— С. 572).

18

дальш ого тематичного й худож нього збагаченн я скарбниці народного гумору і сатири, д л я виданн я і творчого використання ц и х надбань всіма видами сучасного професійпого м истецтва (літературою , кіно, театром та іп .). * * *

Тем атичне багатство у к р аїн сь к о ї гумористичної прози, що скла­ лося протягом р я д у століть, вклю чає в себе немало зразків, перейня­ тих від ін ш и х народів. Ід еться передусім про д еяк і анекдоти старо­ винного походж ення, в я к и х висм іяно загальнолю дські вади й недо­ ліки. Сю ж ети цього роду ко ж ен н арод наповню є п ритам анним и йому побутовими детал ям и й психологічними рисами. З популярни х н а У к ­ р аїн і ан екдотів так о ї тем атики згадаєм о «Хто перш ий заговорить?» (суперечка м іж чоловіком та ж ін кою ), анекдот про удову (бабу), що повірила ш ах р аєві і вручила йому передачу на той світ д л я чоловіка (сина) тощо. Ч асто м андрівні сю ж ети прив’язу ю ться в кож ного на­ роду до п евн ої своєї історичної постаті, ф ольклорного персонаж у чи географ ічного осередку. Славнозвісною а цього погляду н а Близько­ му Сході є постать Х адж і Н асреддіна — збірний образ народного гу° мориста. «Анекдоти, що прилипли до особи Н асреддіна Х адж і,— твер­ дить М. Д рагоманов,— маю ть різни й характер... Д якую чи так ій купі оповідань і місцевого національного походж ення, і п ерейн яти х від народів старш ої к ультури (євр еїв та ін дій ців), м алоазійськи й Х адж і став найпопулярніш ою фігурою в у сій турецькій А зії, А фриці та Єв­ ропі, і потім анекдоти про нього почали переходити і до народів, що близько стикаю ться з туркам и: до вірмен, грузинів, болгар (у котрих Н асреддін часто п оявл яється п ід ім енем Хитрого П етра), до сербів і румунів» 12. Я к відомо, в рум унів роль ж ар ту н а, подібного до Н асреддіна, грав циган, у нім ц ів — Е йленш пігель та М ю нхгаузен. На У к р аїн і в кінці X V III — на початку X IX ст. чим ало анекдотів ц и кл ізу вал о ся навколо особи свавільного п ан а К аньовського. М. Драгоманов знайш ов н а Ук­ р аїн і так ож чим ало анекдотів так званого «насреддінового циклу». Н а його дум ку, вони були занесені туркам и і татарам и. У д еяк и х народів певне тем атичне коло анекдотів (переваж но про тугодумів, вайлуватих, у п ертих і т. ін .). пов’язу єть ся з окремими географ ічно-етнограф ічним и осередками. Скажімо, у росіян — це анек­ доти про пош ехонців, у білорусів — про поліщ уків і м арківців, у гру­ зин — про рати нц ів (на основі гум ору про них в Г р у зії нещ одавно створено дотепний телеф ільм «Н айш видш і в світі») тощо. 12 Драгоманов М. Р озвідки про у к р аїн сь к у народну словесність і письменство.— Л ьвів, 1899.— Т. 1.— С. 219.

19

В наслідок постійної багатовікової д и ф у зії м іж усною й писемною творчістю часом без спеціальних дослідж ень немож ливо визначити х арак тер походж ення тем і творів народної гум ористичної прози. З н езап ам 'ятн и х часів, скаж ім о, відомі дотепні оповідання про муд­ рого Соломона, частина з яки х, згубивш и його ім ’я, перейш ла у фоль­ клор багатьох народів. Віддавна вбирає гумор з усної творчості й писем на література, зокрем а староруські п ам ’я т к и X—X II ст. Н аявність анекдотів в укр а­ їнськом у ф ольклорі засвідчую ть як окремі л ітер ату р н і твори X V I— X V II ст., так і зразки, що дійш ли з того часу в усній передачі аж до записів їх у XIX ст. Так, польський письменник С. Кльонович у поемі латинською мовою «Кохоїапіа» («У країна») 1584 р. переповів гумо­ реску про селянина, я ки й потонув би у лісовій борті, коли б його не витягнув ведмідь. Гумористичні народні оповідання (про купівлю ко­ та в м іш ку зам ість лисиці та про передачу знайденого пирога тому, хто побачить кращ ий сон) входили в сю ж етну к ан в у інтермедій, що їх розігрували на ярм арках. В X VII ст. часом використовували н а­ родні анекдоти з соціально-викривальною або дидактичною метою ав­ тори проповідницьких тр актатів, повчань, полем ічних творів (Іоанникій Г алятовський, А нтоній Р адивиловський та ін .). Окремі ф ольклорні твори п отрапляли до збірн иків гумору літературного походж ення (фацецій) або, навпаки, з останніх переходили до ф ольклору. Н евичерпні мовні й ф ольклорні скарби смішного відіграли важ л и ­ ву роль у становленні у к р а їн с ь к о ї національн ої літератури , театру, музики; вони знайш ли голосний відгомін і в сусідніх братн іх культу­ рах. У цьому їх велике культурно-історичне значення. «Елемент гу­ мористично-сатиричний,— писав І. Ф ранко,— дуж е багатий у наш ого народу, його гострий дотеп, його сльозами проблискую чий сміх по­ служ ив за основу безсмертним творам Миколи Гоголя, складав знаме­ ниті К вітчині повісті» І3. А ііо він ц я нали та народним гумором «Енеїда» І. К отляревського, що зн ам ен увала початок нової у к р аїн сь к о ї літератури ! А розкотистий перемож ний регіт рєпінськи х «Запорожців»! Л ітер ату р а й мисте­ цтво постійно ж и в л яться з худож ніх дж ерел народного гумору та сатири. Одним із перш их у к р аїн сь к и х п ро заїк ів почав опрацьовувати народні анекдоти в формі гумористичних оповідань Г. Ф. К віткаОснов’янен ко (згадаймо «Солдатський патрет» або «Пархомове сні­ дання» — на основі ан екдоту про куплений деш ево хрін, «Підбре­ хач» — за анекдотом «Циган сват» тощ о), а так о ж на анекдотичній канві будувати окремі епізоди у своїх повістях (н априклад, в «Коно­ топській відьмі» сотник і писар рахую ть воли, я к у відповідному 18 Д р у г .- 1 8 7 6 .- № 2 0 . - С. 318.

20

анекдоті: оце рябий віл, а оце — один, два, три, чотири, п ’ять, а де ж ш остий?). Величезного успіху в худож ньо-літературному опрацю ванні народ­ них гумористичних сю ж етів досяг Степан Руданський, збірка якого «Співомовки», видана у К иєві 1880 року, здобула йому славу, головним чином зав д як и м айстерній п ередачі народних анекдотів. З появою у к раїн ськ и х гумористично-сатиричних ж урн ал ів багато у країн ських письменників, щ о друкувалися в них, використовували народну гу­ мористичну прозу і я к ш колу майстерності, і я к дж ерело мотивів, сю ж етів та образів. В ідлуння народних ж артів і дотепів зустрічаєть­ ся в більш ості ук раїн ськ и х дож овтневих і радян ськи х письменників, особливо ж драм атургів, що працю вали в ж ан р і ком едії і психологіч­ но-побутової драми. Окремо слід згадати в цьому аспекті творчість письменників-гумористів О етапа Вишні, О. Ковіньки, С. Олійника, П. Глазового та багатьох інш их. Гнучкий і оперативний ж ан р на­ родного анекдоту блискавично реагує па варте осм іяння в сучасній дійсності, підказую чи часом теми й сю жети ж урналістам і письмен­ никам. Як правило, сучасні літератори пильно дбаю ть про високу культуру сміху, добираю чи з народної скарбниці досконалі зразки для творчого переосмислення і відсіюю чи псевдогумористику. І все ж трап ляю ться випадки зн и ж ен н я худож ніх критеріїв, орієн тації на невибагливого читача або слухача, коли їм подаю ться прим ітивні гу­ морески чи сумнівновідомі сценічні діалоги, засновані на мовному засміченні, на словесному покручі та плоских вуличних дотепах. Ж анр народних анекдотів і далі поповню ється новими зразками, своєрідно виявляю чи невичерпність творчих сил народу, ш ирочінь його громадських інтересів. Н айдотепніш і, найбільш злободенні твори цього ж ан ру маю ть бути у полі зору письменників,.соціологів, дослід­ ників сучасної народної к у льтури та побуту. ОЛЕКСІЙ ДЕЙ

Б ІД А В ІВ Ц Я М , Д Е ВОВКИ П А СТУ Ш А ТЬ

Добрість То був колись такий лютий пригінчий панський, усе бив людей. От одного разу вхопив якогось нарубка молодого, та й давай періщити, а той репетує. Коли це на той час надходить у двір з другого села чоловік подорожній. По­ здоровкались, розпитались, за яким він ділом зайшов сюди. — А що ж там по світах чувати? — питає «пригінчий у за­ хожого. — Ат! Що чувати! — одказує той.— БідаІ Б ’ють і пла­ кать не дають. — А чуєш ти, йолопе! — говорить пригінчий до хлопця, що тим часом витирав сльози,— як а біда у людей: і б’ють, і плакати не дають!.. А в нас ще, хвалити бога, щодня на­ ревеш ся, скільки схочеш. Один хлоп семи панів П ісля смерті дрібного ш ляхтича зосталось шість хлопців і одна дочка, обійстя й трохй землі, та одним один підда­ ний. От раз один з паничів тих їхав візком і сам собі поганяв коня. Здибав його сусід і питає: — Ч и пан сам уж е й коня поганяє? У вас же є під­ даний! — У тік, шельма. — А то ж чого? — Б іс його зна! Тільки по дню на тиждень робив пан­ щини кож ному з братів, а в неділю, бувало, з панною сест­ рою до костьолу,— і утік, лайдак! Воля вийш ла — Д ядьку Антоне, чи правду каж уть, що воля вийшла? — Та вийш ла ж, вийшла. То-то й горе, що вийшла, ні крапельки не залишилось. 23

Ні сюди ні туди Я кась пані, не дуже-то багата, хотіла поводитися зовсім по-панському. От одного разу наїхали гості, вона й покли­ кала Микиту, що рубав там дрова чи біля волів порався, і звеліла розносити чай, а щоб Микита не помилився, кому попереду, а кому потім, то пані його раз по раз смик та смик за поли: — Сюди, Микито, туди, Микито! Носить Микита чай. А далі пані якось не потрапила за полу, та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був із зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь опутаний... та, по­ вернувшись, до пані: — Сюди,— каж е,— Микито! Туди, Микито! От тепер вже ні сюди Микита, ні туди Микита! Заспокоїв Прийшли наймити до пана поскаржитись на погане хар­ чування. А він якраз обідав. — Згляньтесь, ваш мосць,— каж уть наймити.— Годують нас такою стравою, що тільки свиням і їсти. Скоро після такої їж і хрю кати почнемо. — Не хвилюйтесь, добродії,— спокійно відповів пан, ви­ тираючи масні губи.— Нічого з вами не станеться. Я все життя їм смажених півнів, та жодного разу не закукурі­ кав... Не варто було... Судять опришка, народного месника. Суддя до селян: — То ви бачили, як він задушив вашого пана? — Та... бачили... — Чому ж ви не прийшли на допомогу? — Спочатку хотіли, але коли побачили, що він і сам упорається, то не вваж али за потрібне втручатися. Старш ина Р аз обрали собі люди старшину. От і запиш ався новий старш ина: зробився такий пановитий, що і підступити до 24

нього страшно. Сидить якось він на руцдуці і бачить, що хтось їде селом. Гукнув старш ина на свого небожа: — Б іж и мерщій та спитайся, що воно за птиця така їде через моє село. К инувся хлопець доганяти: біжить та гука на проїж дж о­ го, щоб підождав. Той став. Підбіг хлопчик. — Чого тобі треба? — пита проїж дж ий. — Та наш новий старш ина звелів спитати, що ви за птиця. — С каж и своєму новому старш ині,— озвавсь проїж ­ дж ий,— що ти дурень, і старш ина дурень. Вернувсь хлопець. Старшина пита: — А що? — Т а то якийсь знайомий. — Як? — Та так: і вас знає, і мене знає. — Я к ж е він знає? — Та казав, що і ви дурень, і я дурень. Звичка Приніс раз муж ик до волості подать. Здав писареві, а пи­ сар — і ну рахувать. Рахує, а сам непомітно карбованчика в кишеню — хап! Та й подає селянину гроші назад: — На, недостає карбованця! — Я к це так недостає? — каж е селянин.— Всі там. П е­ релічіть ще раз! — Бери, дурню, слухай, що тобі каж уть, і додавай ще карбованця, бо як ще раз перелічу, то й другого карбованця не стане. Свою звичку я вже знаю! Не попав Іде один подорожній через село та й питає с т р іч н о г о : — А скажіть-но, чоловіче добрий, як мені тут через річ­ ку перебратись? А той йому: — Я вам зовсім не добрий чоловік, а старш ина тутешній.

У старости С т а р о с т а . Ви хочете оскаржити свого сусіда за образу честі. Що ж він вам сказав таке образливе? І в а н . Він кричав на мене: «Іди собі до такого злодія, як ти сам!» С т а р о с т а . А ви йому що сказали на це? І в а н. Я сказав, що йду прямо до вас!.. Єдиний порятунок Ішов через лід урядник та й провалився. Зібралися люди, побігли за дрюками. А йде селянин. — Чого ви,— ка ж е,— хвилюєтесь, чого галас зняли? Т аж урядник тоне! — А ви йому карбованця покажіть, він одразу вискочить! Очі 9

Приніс раз один муж ик подать у волоеть, а писар при йняв, подивився в книгу та: — За тобою тут ще недоплати десять карбованців. •ч- Та я вже все давно віддав,— каж е мужик. — Ні, не віддав. Винен ще! Ні, не винен! — Ні, винен! — Ні, не винен! Бачить писар, що на сей раз не обдурити йому мужика, вже, щоб якось викрутитись, то до помічника: — А дай-но мені очки! Надів очки, глянув та: — Ну, правильно — не винен! А муж ик тоді йому: — От дай, боже, здоров’я вашим скляним очам, а сі родимі то нехай повилазять вам! Ж одної людини Це було на Західній У країн і за часів панської Польщі. Під час виборів питається кум у кума: — А що, куме, були ви н а зборах? 26

— Та ніби був... Заглянув — Гм, як же так... Адже, і збори не відбулися?.. — А вж еж не відбулися... туди, а там не було жодної

туди... каж уть, що люди не зійшлись Сказав же я ,— заглянув лита людини. Сама поліція...

Н а суді В одного селянина покрали вівці. Довідався він, хто зло­ дій, та й подав у суд. Почали судить, та злодії підкупили суд, і нічого селя­ нину не присудили. От він подає знов у суд — знов не пржсудили, подає втретє... Викликали його на суд і роблять допит. Справа од се­ лянина сидить старший оборонець, проти нього — суддя,, а зліва — рябий прокурор. — Расскаж ітє, дєд, как у вас укралі овци? — питав суддя. — Та як ж е,— говорить він,— отак справа (показує на оборонця) стоїть старий млин, прямо (показує в бік, де сидить суддя) — кош ара, а зліва (показує на прокурора) — прив’язаний старий рябий собака. От чую я вночі, а млин меле та й меле, меле та й меле, а толку немає; а баран у кош арі (показує у бік судді) «бе» та й «бе», а рябий собака (показує у бік прокурора) все «гав» та й «гав», а вівці та і покрадено! Всіх обділила В одному селі жила вдова. Ж ила дуже бідно, города було не багато, тільки й стояла коло хати одним-однісінька гру­ ша, а на ній уродилось дуже багато груш, та ще грущі оті, що по-селянському звуться дулі. Одного вечора парубки обікрали груші. Вдова узнала, чиї парубки, та й передала в суд. Ось визивають ї ї на суд. Суддя зачитав ї ї жалобу та й каж е: — Ваш у жалобу закриваємо, бо за дулі суда немає. А вона тоді із пальців зробила дулю, та й каж е до суд­ дів: — Я к нема за дулі суда, так нате вам, пане суддя, і вам, пани засідателі,— і кожному під пику піднесла, а тоді по­ вернулась до дверей та й каж е: — Прощ айте. 4 27

Аби харч С у д д я . Отже, суд засудив вас на десять ринських кари або три дні арешту. На що погоджуєтесь? П і д с у д н и й . Прошу, чесного суду, як буде харч доб­ рий, то я буду сидіти і цілий тиждень.

Н А П А Н С ЬК У Х И Т Р ІС Т Ь С ЕЛ Я Н С ЬК А К М ІТ Л И В ІС Т Ь П ара волів М ужик один з другим заложився, і каж е один, що буде а паном обідати. — Ну, добре, як пообідаєш, то я тобі цару волів дам. Приходить до пана, вклоняється низенько: — Пане, я ще нікому про те не казав, але до пана при­ йшов питати: що б кош тував отакий шматок золота? І показав йому на руку. П ан зрадів, думає: «Оце щ астя, треба його пригостить добре, то не мине те золото моїх рук». І крикнув, щоб йому принесли горілки, напоїв його, дають обідати, той сідає і обідає з паном; пан аж горить, хотів би дізнатися, де той шматок золота. От і питає: — Ну, де ж твоє золото? — Та ще ж, пане, в мене нема, я питаю, що б він варт, якби його мати? — Ото дурень! — Я не дурень, пане, коли тим способом виграв пару волів. І розказав йому, що то за ш тука, взяв з свого товариша п ару волів. Порозумілися У пана наймит молотив цілісінький день, але панові цього було замало. Бачить він, що сонце от-от зайде, та й каж е наймитові: — У мене, як залиш аються снопи на току, то так, я к би й не молочено... — А в мене, як ціп на плечі, то так, як би вже був дома,— відповів наймит і пішов. ЗО

Хто розумніш ий їхали панки один одному назустріч. Ідуть і мов не помі­ чають один одного. Аж тут їхні візки зчепились і зупини­ лися. Зн ялася поміж панками суперечка: хто кому дорогу повинен дати. Сперечаються та все коней поганяють, аж візки тріщ ать. Коли тут іде старенький дідок. Один панок і запитує дідка: — А скажи, старче, хто з нас кому повинен дорогу дати, <ш.той, що з гори їде, чи той, що на гору? А .дідок їм у відповідь: — Розумний яавжди дурневі дорогу дасть, куди б не їхав. Тоді панки — один повернув ліворуч, другий праворуч та й роз’їхались, бо дуже їм не хотілося лиш атися в дурнях. У служ ив Ідуть лісом пан з лакеєм. От лакей, ідучи попереду, потяг за собою гілляку, що схилилась над стежкою, та тоді й пустив. А вона виправилась та лусь пана по пиці! — А щоб тобі добра не було — як міцно б’ється! — кри­ чить той. — Е, подякуйте, пане, що я ще придержав капосну гіл­ ляку, а то біда б була,— відказує лакей. К риво маха — рівно б’є Я кось нриїхали три пихаті панки з міста до села подихати свіжим повітрям. Ідучи по селу та голосно розмовляючи, вони один поперед одного хвалилися, які вони дужі. Один із них каж е: — Я сам п ’ять муж иків поб’ю! Другий, розпаливш ись, узяв на себе десятьох, а третій вигукнув, що може дати ради і п ’ятнадцятьом. У цю хвилину вони проходили повз хату одного дядька, який молотив на току хліб. Почувши таке зухвальство, дядько вискочив 8 ціпом на ш лях і вирішив почастувати ним хвальків. Побачивши небезпеку, два перших панки кинулись ті­ кати до лісу, а третього, що забарився, дядько добре потяг­ нув ціпом через плечі. 31

Коли він наздогнав у лісі свою кумпанію і панки поба­ чили, як його списав дядько ціпом, вони почали питати, скільки було муж иків. Битий панок відповів: — Він був один, у руках палиця, на палиці ще палиця, криво маха — рівно б’є. Навчив панка їде селянин волами. По дорозі підсів до нього якийсь панок, що подорожував. — А ви чим займаєтесь, пане? — питає його селянин. — Політикою! — хвалиться панок.— Це дуже важ ке за­ няття. Треба знати, що коли сказати, треба розумітись в по­ літиці цілого світу. Це не те, що гречку сіяти або волами поганяти. — Добре, паноньку,— каж е спокійно селянин.— А чи внаєте, що означає «соб», а що значить «цабе»? — ІІе знаю. — Бачите! А віл знає! — відрізав селянин. Почім дурні продаються Р аз їхав один муж ик із своїми кіньми на фурманку аж у К иїв. А коли приїхав, пан його питає: — А де ти був, Іване? — Та де ж, пане,— в Києві. — А що ж ти бачив там, Іване? — Та все бачив, пане. — А почім же там дурні продаються, Іване? — каж е пан, щоб покепкувати з муж ика. А Іван йому: — Та то як доч.дурнів, пане. Д урня муж ика спускають так собі — за півціни; звісно, мужик. Але вже за дурня пана — го-го, за того вже добру ціну правлять! Панам всюди добре Іде бідний муж ик дорогою, а пан їде шістьма кіньми. 1 питає його пан: — А звідки ти, чоловіче? А він каже: 32

— З тамтого світу. — А що наш і батьки там роблять? — А що ж, вельможний пане? П анам всюди добре: в кот­ лах сидять, люльки палять, а бідний муж ик дрова рубав і під ними палить!

Провчив Служив один конюх у пана, а пан був злючий-презлючий,— як тільки прийде на конюшню, завж ди конюха лав. А то й поб’є. Одного разу звелів пан запрягати — на базар їхати. Запріг конюх, поїхали. А ж ось і ліс. А пан дуже боявся розбійників. От він і каж е конюхові: — Я залізу в мішок, і як хто спитав, що везеш, ска­ жеш — скло. Залів пан у мішок, конюх зав’язав його і поїхали. їдуть, їдуть, тоді конюх змінив голос і кричить: — Що везеш? А ПОТІМ СВОЇМ ГОЛОСОМ! — Скло. А тоді знову змінив голос: — Зар аз побачимо! І почав дрючком лупити по мішку. А пан сидить у мішку і все: — Дзілінь-дзілінь! А потім і замовк. Добре його відлупцював конюх і по­ їхав. А пан ледве оклигав та й питав: — Що, вже виїхали з лісу? — У ж е,— каж е конюх. — Розв’яж и ,— заскиглив пан. Конюх розв’язав та й каж е: — Д якуйте, що я не сказав, що в міш ку ви. Вам би ще гірше перепало!

С елянська кмітливість Один ксьондз не мав клопоту і сказав написати на брамі, що він мудрий. їхав тамтуди цісар, прочитав те, зайшов до ксьондза і каже: 34

— Коли ти мудрий, то відгадай мені три загадки, через три дні приїдь до мене і скаж и: скільки зір на небі? Де середина світу? І що я думаю? Ксьондз засумував. А слуга питає, чого він журиться. Той і признався. Слуга тоді: — Д авайте я за вас поїду до цісаря. Узяв сиву кобилу і поїхав. П риїхав до цісаря, а той його питає: — Скільки зір на пебі, де половина світу, і що я думаю? Слуга йому й каж е: — Стільки зір на небі, як на цій кобилі шерсті. Середина світу в тут, де я стою. А ти думаєш, що я ксьондз, тоді як я слуга його. Н авчив Л еж ачи в постелі, поміщик гукнув свого нового слугу й сказав: — Піди нарви на городі редиски. Слуга вийшов і через кілька хвилин повернувся з пучком у руках. — Ти що, бовдуряко, не розумієш, що таке нарвати ре­ диски? Р аз я сказав нарвати редиски — це значить, що ти повинен вирвати ї ї з землі, помити, порізати на шматочки, валити сметаною і посипати зверху петрушкою та кропом. Поміщик так рознервувався, що захворів, і послав того ж слугу по лікаря. Надвечір слуга ввійшов у спальню і від­ рапортував панові: — Д оручення ваше виконав: лікаря викликав, ліки ку­ пив, труну замовив і на кладовищ і яму викопав. Вірні слуги Везе наймит свого пана до міста. Назустріч йому їде другий — теж везе свого пана. Зустрілися на дорозі, і ні один не хоче звертати. — Гей, ти — кричить перший наймит другому.— Ану звертай з дороги, бо як не звернеш, то я вгрію твого пана батогом. — А спробуй! — відповідає другий,— як ти мого пана зачепиш, то я на спині твого весь батіг і пужално поб’ю! Не довго думаючи, перший наймит потяг батогом «чужо­ го» пана, а другий дав здачі теж «чужому» панові. 2*

35

І так наймити періщили панів, аж поки ті помліли. Через деякий час пани зустрілися. — От бачиш, які в нас вірні слуги,— каж е один п а н . ' г — Ще б пак,— відповідає другий,— адже через нас вони побилися. Подарунок Перед самим різдвом Петрові пощастило зловити зайця. — Понесу панові в подарунок,— сказав жінці. Поклав зайця в мішок і вирушив до міста. В сусідньому селі зустрівся з другом. — Куди ти, куме, йдеш? — питає той.— Бачу, в далеку дорогу ти зібрався... — До пана. Несу йому живого зайця в подарунок. А кум пропонує: — Ходи в корчму, по півдеці вип’ємо... Н а дорогу добре буде... Поки Петро пив чарку та закусував, кум розв’язав мі­ шок, якого лишили за порогом, зайця вийняв, а туди запхав корчмаревого собаку. Коли Петро прийшов до пана, вклонився й питає: — Що б ви, паночку, сказали такому чоловікові, який дарував би вам зайця? — Подякував та й пригостив би,— каж е. — Ось я й приніс вам живого зайця... Петро розв’язав мішок і тільки-но хотів вийняти зайця, а звідти як вискочить собака та як почне гавкати з-під ліжка. — То не заєць, Петре, а собака,— каж е пан. — Що ви, пане, це заєць. Я сам його зловив. — А чого гавкає? — Дуже налякався. Як Хома панів качкою наділив Один пан спік качку та й ніяк не міг ї ї поділити між своїми синами й дочками. А був у нього наймит Хома. Пан покликав його та й каж е: — Поділи нас! Увяв Хома качку, одрізав у неї голову й дав панові: — Це вам, пане, бо ви — всьому голова. 36

Далі відрізав шию і дав пані, бо вона близько коло го­ лови. Відрізав крильця й дав двом паннам, щоб у танцях літали, як на крилах. Дві качині ноги дав двом паничам, щоб добре верхи їздили. — А тобі, Хомище, буде туловище! — сказав сам до себе. За качку та й пішов, а пан тільки рота роззявив. Я к муж ик з паном розмовляв Сидить муж ик край дороги, аж їде пан. — Що ти, мужичок, робиш? — Вшиляю, вшиляю, та не вшилю, пане. — А що то за деревня? (А так недалеко був лісок). — Д ерев’я? Та оце сосна, а там ялини, а там яке хочете єсть дерев’я. — Та ні, я тебе не це питаю. — А що ж? — Я тебе питаю, що то за деревня, що то за село, понімаєш? — Понімаю. Що то зацвіло? (А так недалеко цвіла греч­ ка). Та це куми М арії гречка так ловко зацвіла. — Та ні, не те! — А що ж? Пан подумав, а потім і каж е: — Ти мені, мужичок, скажи, хто тут самого більшого ко­ ліна чоловік? Самого більшого коліна. Понімаєш? — Понімаю. Самого більшого коліна в нас Матвій Дичко. Рубав дрова, та не попав по деревині, а себе по коліну. Так він тепер у нас чоловік самого більшого коліна. — Не те! Я тебе питаю — хто самий старший? — Н айстарш а в нас баба Дубиниха, їй дев'яносто п’ять годів. Пан розсердився: — Мужик! Хам! Ти йому — образи, а він тобі — гарбу­ зи. Я тебе питаю, хто тут найбільшого коліна, найстарший? Ну, кого в селі найбільше бояться? — Ага! Ну, тепер понятно. Найбільше в нас бояться бу­ гая — громада купила,— бо як іде вулицею, то і старе, і мале тікає. Пан ще гірше розсердився: — М ужик! Хам! Ось я тобі (і відвернув руку) як заїду! 37

— Заїдьте, заїдьте, паночку. Моя мати доброї кваш і на­ варила, то я вас почастую! Б ачить пан, що з цим мужиком йому не договоритися, і сказав до кучера: — Поганяй! Н а ранок муж ик вивіз на ярмарок овес, а той пан піді­ йшов та й питає: — Що це, овес? — Ні, не увесь, іще дома оставив. П ан пильніш е придивився до нього та й питає: — Чи ти, бува, не вчорашній? — Ні, пане, не вчорашній. Мені сорок сім год минуло. П ан іще раз побачив, що з мужиком йому не договори­ тися, і пішов геть. Хитрий чоловік Зайняв пан у чоловіка воли, а муж ик уж е не знає, як їх визволити, та йде проз панські вікна та й каж е: — Коли йан з панів, то віддасть воли, а коли пан з му­ ж иків, то ні, не віддасть. П ан то почув та й віддав. Пригадав — Хто там до тебе приїздив учора,— питає пан у свого м уж ика,— що ти до мене прибігав за самоваром? — Да якийсь пан. — Да який же, як його прізвище? — Оце й забув. Такось, як на птаха скидається; в птах такий. — Сорочинський? — каж е пан. — Ні. — Гороб’євсккий? — І то ні! — Синицький? — Да ні. А щоб його! От на умі вертиться, а не згадаю... Вербицький, Вербицький, пане, насилу згадав. — Ти* ж казав, що його прізвище на птаха скидається. — Ге, да що, хіба птах на вербі і не сидить?

Як дядько осла говорити вчив Був собі бідний мужик. Пішов він до пана і каж е: — Я, пане, навчу осла за двадцять літ говорити, лише нехай пан дадуть мені три тисячі грошей. Пан йому дав. І підписався той мужик під смертну кару, як не навчить осла говорити. От здибали того чоловіка люди й каж уть: — Що ти зробив?І Т аж ти його не навчиш, бо то як при­ повідка є: «Осел ослом»,— аніхто не навчить його гово­ рити! — Ні, я добре вробив, бо взяв три тисячі рублів, а строк на двадцять л іт,— то до двадцяти літ або осел здохне, або пан умре, або я вмру, а тим часом я маю з чого жити! Тонкий натяк Прийшов раз селянин до пана з якимсь проханням, а з ним і мале хлоп’я припленталося — його дитина. Пан сидів за столом під розкішною лицою і теребив варене яйце — снідав на свіжому повітрі. Малий побачив — засопів, запхинькав, почав смикати батька за штани, показуючи пальцем на панський стіл: — Тату, я хочу... — Ц ить,— гримає на нього батько*— не скигли. Пан не свиня, щоб ціле яйце з’їсти, вділить і тобі половину. Дешева овечка Пішов один селянин продавати овечку. От іде він яр­ марком, а назустріч пан. — Скільки овечка коштує? — питає. — Та купив я її, пане, за п’ять карбованців, думаю продати за шість, а, може, знайдеться такий чоловік, що купить ї ї в мене за сім карбованців, а овечка кош тує всі вісім. Вам, пане, я продам за дев’ять, а ви накинете ще карбованець,— відповідає селянин.

Дотепний — Грицю,— сказав один гіан до свого слуги,— як закли­ чу «Джон!» — тогди відзивайся. — А як схочу, щоби пан відозвались, як маю сказати? — Дурак! — крикнув гнівний пан. — Добре, прошу п ан а,— відповів слуга,— відтепер все буду так пана кликати. Похвалився Одного разу із міста їхав пан і по дорозі підвіз селяни­ на. От панові захотілося похвалитися своєю ученістю, і він гоноровито сказав селянинові*: — Я учився аж двадцять років! Селянин трохи подумав та й каж е: — Невже ж ото ви, паночку, такі дурні були, що вас так довго учили? Добре пояснив Пан перед дзеркалом поправляє зачіску й питає слугу: — Чого в мене волосся випадає? — То нема що дивуватись, пане, бо весною всяка скоти­ на линяє. П ан і старець Якось голодний старець заліз нищечком до пана на гру­ шу та й ласує стиглими грушами обережно, щоб ні шуму, ні тріску не було. Проте собаки згвалтувалися, збіглася че­ лядь, обступили грушу, лаються: — Злазь, злодію! А то дерево зріжемо, уб’єшся! А старець і вухом не веде, наче й не до нього. Аж тут сам пан прибігає. — Злазь,— кричить,— сякий-такий, бо дерево зріжуї Злазь! Старця від панових слів ніби вітром з груші здуло, вразу ж на землі опинився. Зрадів пан: бачите, як мов слово подіяло... Та й питає старця: 40

— Чого ж ти всієї моєї челяді не боявся, а мене одного влякався? — А того, пане,— сказав старець,— що твої слуги й ла­ кеї тільки полякали б, а дерево не різали б, бо вони ж ро­ зумні люди, а дурний як скаже, так і зробить... 41

Солдатський катехізис У церкві стояли гімназисти з розкритими книжками. Зго­ дом «на молитву» приходять солдати. Один 8 них бачить, що гімназисти з книж ками моляться, вийняв колоду карт і давай тасувати. — Що ти робиш? — накинувся на нього офіцер. — А я по картах більше розумію, ніж вони по книжках. Ось туз — це сонце, король — сам господь бог Саваоф, дама — матір божа, десятка — десять заповідей Христових, сімка — сім неділь посту... Так солдат перелічив усі карти, крім валета. — А чого ж ти, солдате, валета проминув? — А це такий сучий син, як і всі офіцери, його і во свя­ тих немає! Генеральський півень Офіцер послав денщ ика зарізати курку. Той м’явся, м’яв­ ся, прийшов і доповідає:

— Р ізать її не можу! — Почему, что такоє? Почему не подчиняєш ся? — Р ізать її не можу, ваш е високоблагородіє, бо за нею генеральський півень ухаж ує! 42

Викрутився Один солдат дуже погано стріляв. А унтер стріляв ще гір­ ше, але вирішив навчити солдата: — Ах ти ж, дурню, я тобі покаж у, як маєш влучати І Вистрілив раз. Не влучив. — Оце ти так стріляєш! Вистрілив удруге. Не влучив. — Оце товариш твій так стріляє! Вистрілив утретє. Знову не влучив. — Оце єфрейтор так стріляє! Нареш ті за четвертим разом влучив: — Отак ти й повинен стріляти! Я к солдат офіцера провчив Був в одному полку дуже лютий офіцер. Він часто бив солдат, діставалось і його денщ икові Івану. Одного разу, леж ачи на дивані, офіцер каж е Іванові: — Іван, іді сюда! Іван підійшов. — Н агнісь. Н агнувсь неборака, і раптом офіцер як уперіщить його кулаком в обличчя, аж захитавсь Іван. Офіцер регоче, а по­ тім як закричить: — Отнесі, дурак, мой удар на почту бистро! Нічого було Іванові робити, пішов. Та дуж е його зло взяло. І надумав він провчити офіцера. Пересидів у другій кімнаті, поки той заснув, а потім увійшов до спальні, по­ плював у долоню, розмахнувся та як вріж е офіцера кула­ ком по пиці. Той аж підскочив. — Что такое?! — закричав спросонку переляканий офі­ цер. — Приніс назад ваш удар, вашбродь, на пошті без мар­ ки не приймають! — відрапортував Іван. Довго сидів Іван в холодній. Та все ж після того офіцер рукам волі не давав. П араграф із статуту Генерал зупинив солдата на мосту і питає: — Ти почєму, болван, нє отдайош честі генералу? 43

— Ваше високопревосходительство,— виструнчився сол­ дат,— по статуту на мосту оддавати честь забороняється. — Какой параграф статута гласіт про ето? — рявкнув генерал. — Тридцять сьомий, ваше високопревосходительство. Генерал прийшов у полк, заж адав статут, знайшов три­ дцять сьомий параграф і прочитав таке: «Солдат должен бьіть находчив и смекалист». Любитель байок Один царський генерал дуже любив байки Крилова і зав­ жди при військових оглядах питав у солдатів, чи знають вони яку байку. Одного разу генерал на військовому огляді підійшов до солдата. — Байки Крилова знаєш? — питає. — Так точно, ваше благородіє! — Ану, розкажи. — Однажди мартиш ка, ваше благородіє, осел, ваше благо­ родіє, козел, ваше благородіє, да косолапий мишка, ваше благородіє... — Дурак! — гримнув генерал і дав ляпаса солдатові. П ісля цього генерал уж е більше не питав у солдатів байок. Я к солдат генерала пізнав Одного, значить, разу в царській арм ії мав бути гене­ ральський смотр військ. А там один солдат дуже погано знав службу. От його зводний і ротний підучують, як кого титулувать, як пізнати якого начальника. — Г ен ерала,— к а ж у ть ,— по лампасах на ш танях пізна­ ють,— і так далі. Ось почався смотр. П риїхав генерал, але кривий на одну ногу. Виш икувались усі в ряди. От генерал прийшов, поздо­ ровкавсь, а далі і нарвавсь на цього солдата, котрий погано 8нав службу. — От скажи мені, хто я такий? А він і каж е: — Генерал, ваш е превосходительство! Ось він знов запитує: — А по чім ти пізнаєш , что я генерал? 44

А зводний стука себе по ногах, щоб той догадався, що по лампасах, от він і каже: — По ногах, ваше превосходительство! — Я к по ногах? — каж е генерал. А солдат: — У вас одна нога крива. Солдат на посту Генерал хотів перевірити, чи знав солдат свої на посту, і спитав: — Якщо б я підійшов до складу боєприпасів ною цигаркою, що б ти зробив? — Я б сказав: «Тут курити заборонено, ваше дительство'). — А якщ о б я не послухав? —‘ Я б повторив. — Якщо б я і далі не послухав? Солдат почухав потилицю і відповів: — Розумній людині досить раз сказати, щоб зуміла.

обов’язки із запале­ превосхо­

вона зро­

Усе в порядку Було це за часів Петра І. Стояв один солдат на варті на березі Неви. А день літній, спека дош куляє. І надумав сол­ дат скупатися. Тільки-но роздягнувся, пірнув у воду, аж тут сам цар з’явився. Солдат вискочив з води, схопив рушницю й, стоя­ чи по команді струнко в чому мати породила, відрапортував: — Ваша величність, на посту все в порядку! Петро посварився пальцем і сказав: — Б ути б тобі сьогодні битому. Однак прощаю за те, що раніш е рушницю вхопив, а потім — штани. Щ е одна в Було це в роки перш ої світової війни. Сидить в окопі сол­ дат і розбирає гранату. — Ти що?!! — відсахнувся від нього підпоручик, — вона ж розірветься!.. — Ну й що, — спокійно сказав солдат, — у мене, ваше бла­ городіє, іще одна є! 45

Я К Б А Г А Ч - ТА К І РВ А Ч Правда багачева Прийшов дід до багача та й просить хліба. А багач тоді пи­ роги їв та й каж е: «Іди, дурний, я сам хліба не маю: видиід, пироги їм!» Циган та хазяїн Б ув собі один такий хазяїн , що ото прийдуть робітники снідати, він і каж е наймичці: — Сип їм заразом і обідати! П оїдять вони ще трохи. — Сип їм, — каж е, — заразом і вечеряти! А що вже вони там з’їдять? Ото поїдять заразом, він їх то­ ді весь день на роботі мордує та й каж е: — Ви вже й пообідали, й повечеряли! Хіба який води одірветься напитися. От і найнявсь до того х азя їн а циган. У ранці посідали сні­ дати. Поснідали. — Сип, — каж е х азя їн наймичці, — тепер ще їм і обідати. Пообідали вони. — Д авай же їм заразом і вечеряти. Насипала наймичка й вечеряти. П овечеряли вони. — Ну, тепер, — каж е хазяїн , — ідіть на роботу. — Е, — каж е циган, — добрі люди як повечеряють, так і спати вкладаю ться. Л ягайте, хлопці! Одне роби Якось х азя їн і батрак косили ячмінь. Б атрак уж е й змо­ рився, а х азя їн не дає відпочити. Коли побачив батрак, що воли пасуться в ячмені, та й каж е: — Х азяїне, я піду волів вижену! — Одне роби — коси! — х азя їн йому. От сіли обідати. А воли знову піш ли в ячмінь. Х азяїн аж затіпався: — Піди, Охріме, волів виж ени з ячменю! — Одне роби — їж ! — відповів Охрім. 46

Паровий млин Було це на Волині за панської Польщі. Ж ив у нас хлопець Грицько. Б ув бідний, аж синій. Мав стару хатину, підперту кілками, і тяж ке камінне жорно, що дісталось йому у спад­ щину ще від діда. От цей Грицько і пішов свататись у сусідйб село. А батько дівчини був багатий чоловік. Грицькові він дав таку відповідь: — Я кщ о в тебе в добре господарство, то віддам за тебе дочку. А з бідним, — каж е, — не хочу родичатися. — Є господарство, — відказує Грицько. — Маю паровий млин. Той зрадів, що буде багатий зять, і погодився видати дочку ваміж. Ч ерез деякий час багатий тесть приїж дж ає до Грицька. — Ану, зятю ,— гукає ще здалека,— показуй своє госпо­ дарство. Де твій паровий млин? А Грицько завів його в хатину і показав на жорпо, що стояло в кутку біля печі. — Оце, — каж е, — він і в! — Т ак ото паровий млин?! — аж закричав багатий тесть. — Чому ж це він паровий? — А попробуйте його покрутить, — каж е Грицько, — чи з вас пара не піде?.. ПриймайІ Прийшов до багатія бідняк, а він у цей час обідав. Багатій і його* обідати припрошує: — Сідай обідати, П аньку. — Т а спасибі, дядьку. — Т а хоч трошки. — Та немає ложки. — Ну, приймай, жінко, чоловік не хоче. В гостях у багатого Покумався бідний селянин з багатим. Коли б не завітав багатий до бідного в гості, бідний останню курку заріж е, а пригостить кума. Якось і бідному довелося побувати в тому селі, де жив його багатий кум. Тож мусив багатий запросити бідного до себе 47

в гості. «Хоч пообідаю добре», — думає бідний і пішов до ку­ ма з охотою. >п Сидять вони годину, сидять другу, а кум обідати не дає, лиш курить свою лю льку та гостить кума якимсь смердючим тютюном. Бачить бідний, що й сонце вже надвечір хилиться, і їсти хочеться, аж в очах рябіє, та й каж е: — Піду я, куме, додому. — Сидіть, куме, закурюйте. День тепер великий! Дякую щиро. Я вж е покурив, пора й додому. — Ваш а справа, куме, — каж е багатий, — заходьте час­ тіше. І куму беріть з собою. — Спасибі, спасибі, кума не курить, — з досадою промо­ вив бідний і пішов з двору. Приємність Покликав бідний багатого родича в гості, а той не прийшов. От зустрілися вони, багач і каж е: — Вибач, Іване, не міг прийти. А бідний йому: — А то нічого. Я тебе запросив — тобі приємно, а ти не прийшов — мені приємно. Тринадцяте порося Були собі два куми — один багатенький, другий бідний. Одного разу багатенький каж е бідному: — Петре, приходь-но до мене, допоможеш льох викопати, а я тобі за це віддячу. Сьогодні у мене льоха опоросилася і привела аж тринадцять поросят, ото твоє буде тринадцяте... Я к підростуть, так і візьмеш. Викопали багатому кумові льох, а через деякий час при­ йшов він до бідного та мало не плаче: — Ти знаєш, куме, — каж е, — яке в нас з тобою горе?.. Оте тринадцяте порося, що тобі було призначене, — здохло... Про наймита та жадібну господиню П овернувся наймит з поля, втомлений та голодний. А ж а­ дібна господиня, діставш и із діж ки солоний перець, подав йому до столу: 48

— Індики, — каж е, —- на горі, а качки на воді, — їж , Іва­ не, перець! Де ж вони були? Хлопець працював у пана без будь-яких вихідних. От під­ ходить він до пана та й каж е: — У нас сьогодні свято. — Яке? — запитує пан. — Сорок святих,— відповіда хлопець. — Ну добре, святкуй. Через тиждень знову підходить до пана і каж е: — У нас сьогодні свято. — Яке? — питає пан. — Трьох святих, — каж е хлопець. Пан розсердився та як крикне: — А де ж ці троє були, як ті сорок святкували?

БЛАГОСЛОВИ, ВЛАДИ КО , Д Е Р Т И З Б ІД Н И Х Л И К О М ужицький рай У церкві піп умовляв віруючих терпіти всі земні муки. За це, мовляв, після смерті вони попадуть до раю. А Іван не стерпів та й каж е: А наш пан теж попаде в рай? — Так, усі пани теж будуть у раю. — То я кращ е подамся в пекло. — Вірно! — загомоніли люди. — Бо з панами і в раю пек­ ло буде... І в небі не кращ е' Служив Іван у попа, працював від зорі до зорі, а платив піп мало. Отож і говорить одпого разу піп Іванові: — Не журись, Іване, що в мене ти тяж ко працюєш і що я мало плачу за твою працю. Зате я буду молитись богу, щоб тобі на тім світі було ліпш е. Вислухав Іван та й каж е:

— Не віриться мені, батюшко, що на тім світі буде краще. Там також святий Петро скаж е: «Іване, засвіти сонце! І в а не, загаси місяць! Іване, підмети небо! Іване, дочисть зірки! Іване, нарви янголам яблук у саду!» Іване — туди, Іване — сюди, не дадуть мені й там спокою! Н ехай бог приймав труда Піш ли люди до К иєва на прощу, й баба в ними. Я к ідуть нагад, то й розказують, хто як приподобився: одна каж е, що дала на служенів; а та давала на молебень; а та на акапист; інша поставила велику свічку, що буде горіти з півроку на хвалу божу. А мудра баба і собі хвалиться: — Н ехай бог приймає труда, ходила піш ки туда й сюда, а маю рублика, то додому несу. Ізл іяс я благодать Був раз один господар багатий і справляв поминки, як бог приказав, запросив свящ еника й дяка на обід і приготував для них рибу варену. Прийшов свящ еник з реєнтим, відпра­ вили панйхиду перед обідом, а по відправі сідають за стіл. Зараз з початку обіду каж е господар давати що є найліпше, то в рибу. Реєнтий був дуж е голодний і гадав собі, що свя­ щеник не буде такий, щоби і його не запросив до риби, але свящ еник інакш е собі міркує. Береться до риби, присував ї ї до себе, так каж е до реєнтого: — Христос в глава церкви, а я наслідник його, тож до ме­ не належ ить голова. Реєнтий думає собі: «Ну, се ще не біда, най їсть голову!» Але-бо свящ еник, обібравши голову, зачинає знов з письма: — Христос посреді нас, тож мені належ иться середина. А про реєнтого анідуду! Обібравши середину, знов промовив: — Бо вся конци вселенния глаголи їх, тож до мене і хвіст належить. Скінчивш и хвіст, посуває таріль перед ревнтого і мовить: — А вам, пане реєнтий, юшечка та петруш ечка нале­ ж иться. Реєнтому дуже недобре зробилося при тих словах. Приймав таріль, встав та й каж е: 50

— Ні, егомость! Покисте говорили по писанію, то все доб­ ре було, а тепер есте не вдали. Хіба не знаєте, як каж е писаніе: «Ізліяся благодать на глави ваша!» Та й за тим словом бух усю юшку єгомостеві на головуї Ікона без святого М олодиця та принесла до церкви посвящ увать ікону, а на тій іконі тільки й намальовано — хатка та садочок, а жодно го святого нема. То батюшка, побачивши таку ікону, питавя — А чия це ікона? Молодичка зраділа, що батюш ка звернули увагу на ї ї іко­ ну, каж е: — Моя... — А якого ж це святого? — М аляр казав, що святий Онухрей. — А де ж він? — М аляр казав, що у хатці сидить... — Б іж и ж, серце, до м аляра, скаж и, хай він запросе свя­ того Онухрея вийти з хатки на подвір’я. Д ванадцятий апостол Один маляр у церкві малював «Тайну вечерю». Саме в той час, коли він закінчив малю вати одинадцятого апостола, до церкви зайшов піп. Подивився він на ікону, полічив апосто­ лів, а потім і питає: -т А куди ж то, маляре, дванадцятий апостол подівся? — Д ванадцятий?! Бачте, батюшко, ці ось сіли вечеряти, а дванадцятого по горілку послали, — відповів маляр. Б о ж і ікони В одному селі жив маляр. От він намалював богів та й по» їхав на село продавати їх! Заходить до однієї старої; вона й пита: — А чи нема у себе, синку, Григорія Побідоносця? М аляр одвіча: — Я к то нема, єсть, бабусю. Та й став ш укати поміж іконами. Ш укав, а його нема. Так він знайшов святого Ю хима і каж е: 51

— Єсть, бабусю. Бабуся взяла та й дивиться. — Хіба це Григорій? Це ж не він. Григорій отой, що на коні побіждав мечем змія. Та маляр не розгубився — треба ж продать ікону — і каже старій: — То, бабусю, як він був багатий, то їздив на коні, а тепер він бідний, то ходить піш ки. «Легкий» заробіток Ж ив собі колись бідний багатодітний селянин. Щоб якось кінці з кінцями звести, взявся він ікони малювати. «Попи, — думав собі, — на тих богах легкий хліб заробляють, то чому б і мені не підживитися?» Якось зайшов до нього сусід та й питав: — Ну, куме, як воно: легше тобі тепер живеться? — Та воно, — відповідає той, — таки легше, як ціпом ма­ хати. Але поки того святого зроблю та поки продам, то діти й чорта з ’їдять... Н евдатне чудо Був один ксьондз і дяк, але що були дуж е убогі, не мали на утримання свого ж иття, і урадилися, щоби якесь чудо со­ творити. К аж е ксьондз до дяка: — В нас на сошествіє святого духа єсть храм. Наколи зі­ йдеться багато людей, ви возьміть собі голуба до кишені і возьміть його з собою на хори. Я буду оповідати людям, що наколи будуть ся щиро молити, офіри приносити, то увидять нинішнього дня нове чудо. Я к я почну співати по євангелії: «Духу святий, вознесисяі» — а ви щоби-сьте пустили голу­ ба, щоби літав понад людей. Я к ся урадили, так і зробили. Коли ксьондз почав співати: «Духу святий, вознесися!» — дяк шугає до киш ені по голуба і бачить, що голуб пеживий, відповідає до ксьондза: — Нема духа, удуш ився. Але ксьондз за першим разом не дочув і вдруге кричить: — Духу святий, вознесися! А дяк відповідає: — Та же каж у, що вдушився. Ксьондз недочув і знову співає: 52

— Д уху святий, вознесися! А дяк, взлощений, каж е: — Я к не віриш, подивися! — та й голубом насеред церкви хляп! П іп на казанні А то раз якийсь піп дуже не любив казан ня говорити. То єдної неділі виходить на казальницю та й каж е: — Мої милі параф іяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казан ня казати? — Ні, не знаємо, — каж уть люди. — Га, коли ви не знаєте, то й я не знаю ,— каж е піп та й зліз з казальниці. На другу неділю знов піп виходить на казальницю. — Мої милі параф іяни, а знаєте, о чім я вам нині буду ка­ зати казання? — Знаємо, — каж уть люди. — Ну, коли знаєте, то нема вам що й казати. Рцем всі от всея душі!.. Приходить на третю неділю, вже собі люди міркують, як би то його зайти? Змовились собі... Вилазить піп. на казаль­ ницю. — Мої милі параф іяни, а знаєте, о чім я вам нині буду ка­ зати казання? То єдна половина людей у церкві каж е: «Знаємо», а друга каж е: «Не знаємо». — Так? — каж е піп. — Ну, то добре. Най ті, що знають, та скаж уть тим, що не знають. Благоденствіє господнє на всіх вас! Та й уж е було по казанню . П іп сказився Один піп був на вечорницях і догулявся аж до ранку. Прийшов додому п ’яний, а це було у неділю, треба йому йти до церкви править. Почав читати граматки, що селяни подали, щоб він помо­ лився за упокой їх родичів. А селяни, щоб дурно не платить грошей попові, позаписували своїх родичів за три покоління. От він натрапив зараз на одну граматку, а там написано: «Тіта», «Тіта», а тоді «Гапки», а тоді знову «Тіта». Т ак він як приспішив читати, щоб скоріш: «Тіта, Тіта, гоп-Тіта, гоп53

Тіта», а тоді як підскочить, як піде вихилясом, на одній но­ ві, вгадав гопак учораш ній, а люди як ш арахнуться з церкви, а їх хто зустріне і питає: — Що таке трапилось? — П іп сказився, — відповідають. П огана кн и ж ка Піп у неділю в проповіді виголошує: — Найскоріш е ведуть до гріха погані книж ки! Ви їх, пев­ но, маєте. Принесіть ті книж ки до мене, щоб їх спалити. Другого дня півсела принесло попові податкові книжки. Помолилися... П рийш ла бабуся в церкву та й каж е до попа і дяка: — Нате вам, святі отці, по карбованцю й моліться за утопленика Якова. — Помолимось, сестро, помолимось! — відповідають дру­ жно піп і дяк, ховаючи гроші до кишені. Ну, бабуся й подибала собі додому. Тоді дяк питає попа: — То що, батюшко, помолимось за раба божого Якова? — Було б, дяче, тому Я кову на глибоке не лізти! — відкавав піп. Д як і паламар Ж ила в однім селі вдова. Л иш илась їй після чоловіка худібчина і грошиків чимало. От дяк і давай до вдови підби­ ватися — украв з церкви ризи, прибравсь М иколаєм-угодником, прийшов до неї, голос змінив та й каж е: — От, дщерь моя, ти сподобилась мене бачить! Та, звісно, йому в ноги, а він і почав про суєту мирську їй вичитувати. Тільки не вдалось йому зараз грошики виду­ рити. — Прийду, — каж е, — я ще до тебе у таке й таке врем’я. От чекає та удова М иколая-угодника, вж е й ладаном на­ курила, і в хаті, як у віночку. А в тім селі та був паламар — видно, не плош ак який-небудь — і провідав він, яку се дяк хоче ману пустить. «Пожди ж, — думає, — я тебе провчу». 54

Тільки що той М иколай прийшов у хату до вдови, він за­ раз рядно па себе, та бороду з льону причепив, та взяв ключ в пів-аршина, що комори замикаю ть (себто апостолом Пет­ ром нарядивсь), та й пішов туди до М иколая, до угодника. — Ти, — питає, — хто такий? — Я М иколай, угодник божий. — Я к же це ти сюди прийшов, коли я, ідучи, і рай зам­ кнув? — Я, — каж е, — через перелаз. Він тоді угодника того за патли: — Д ак ви всі будете через перелаз лазить, а мені за вас перед богом одвічать? — да ключем його по ш иї, по ш иї. То той угодник ледве двері найшов і більш не приходив. Двом помогло В одному селі люди перестали ходити до церкви. Стогне піп, немає доходу. Коло церкви жив крамар, йому теж від цього гірше стало. Мало людей заходить у крамницю, а тому й виручки мало. Одного разу крамар приходить до попа та й каж е: — Знаєте, батюшко, що? — А що? — питає піп. — Д авайте об’явимо чудо господнє: ніби у вас в церкві ікона обновилась. Будуть люди йти — і вам буде виручка, і до мене в крамницю заходитимуть. — Оце добре ти придумав, — зрадів піп. На другий день піп почав розповідати скрізь, що в церкві обновилася ікона й милує людей. Посунули люди до церкви. А крамар мерщій в місто та накупив ладану, свічок, оливи* Пішла торгівля. Заж или піп з крамарем. Одного разу заходить у крамницю чолов’яга на милиці. — Здрастуйте, — привітався він до крамаря, —.дайте, будьте ласкаві, ладанцю. К рамар важ ить ладан та й питає дядька: — До ікони приїхали? — Еге, — відповідає той. — К аж уть, що у вас тут ікона обновилася. — А вж еж , — відповідає крамар. — Ну і що, помагає вона людям? — Я кж е, якж е, помагаєі — каж е крамар. — Чи всім же помагає? — питає дядько. — От за це не скаж у, чи всім, чи ні, — каж е крамар. — Знаю, двом добре помогло. 55

Ч и добре в раю Якось попа запитали: — Ч и добре в раю? — А певно, ЩО добре, — ти не вернувся.

ВІДПОВІВ ПІП.

— Ще

НІ ОДИН 8ВІД-

Розбійник Ішов чоловік з одного села в друге і ніс на плечах малу дитину, а під пахвою дві курки, що були цілим його маєт­ ком. Прийшов до лісу, бо мусив переходити через ліс, а тут де не взявся розбійник та й до нього: — Д авай курки 1 Чоловік каж е: — Я к ти маєш, серце, відбирати їх в мене, коли то цілий мій маєток? То мій грунт і моя корова. Я лиш тоді дитину погодую добре, як курка знесе яйце. Розбійник вислухав те і пустив селянина — не взяв курок. Приходить селянин до села та й іде до попа, щоб охрестив йому дитину. Піп охрестив та й каж е: — Д ай же мені тепер ті дві курки. Селянин починає йому говорити: так і так, я бідний, в ме­ не тих курок навіть розбійник не взяв. — А що мене то обходить? Д авай курки! Мусив селянин дати. І так піп забрав те, чого навіть роз­ бійник не міг взяти. Як селянин попа медом частував Ж ив піп і коло його селянин. Знайш лася у матуш ки ди­ тина. Піп узяв селянина за кума. Через тиждень пішов піп до селянина і каж е: — Моє рождене, а твоє хрещ ене каж е: «Дай меду!» А в селянина були бджоли. Селянин наклав попові кухоль меду, піп поїв сам, тоді знов до селянина і каж е: Моє рождене, а твоє хрещ ене — меду і меду просе! Селянин дав йому і вдруге. Піп знов поїв сам. І пішов утретє і каже: — Моє рождене, а твоє хрещене: «Дай, — каж е, — меду». У селянина була груша, в груші плодилися шершні, оті, що дуже б’ються. Селянин каж е попові: 56

— Мені ніколи. Л ізьте драти меду, батюшка, самі і беріть, скільки вам нужно. Тільки як вилетить бджола і буде вас кусати, так ви, батюшко, не лайтесь, не лихословте, а то здо­ рово будуть кусати! Піп поліз. Тільки встромив руку в дупло, а там шершні були. Враз один вилетів та як ударив попа по брові — око опухло, а піп махнув рукою та: — Ну тебе к божій матері! Тут другий як ударив, а піп уж е оком не бачить. Та каже: — Та ну тебе к чортовій матері! А тут третій — як ударить, а піп з груші ге-еп, та як на­ чав уж е по матуш ці гнути, та й в крик: — Куме, рятуй! Очима не бачу! А селянин і каж е: — Було б, батюшко, не лихословити! Я ж вам говорив. Отак удався попові мед. Як піп хату святив Ж ив собі давно колись селянин. Звали його Іваном. Побу­ дував він собі нову хату. Ж ін ка й каж е: — Поклич, Іване, попа, посвятимо хату. Послухав Іван жінку. Піп не забарився, прийшов з ка­ занком і кропилом, привітався й став торгуватися з Іваном, скільки той має заплатити за посвячення хати. А в дворі хо­ дили два підсвинки — один менший, а другий більшенький. Іван і каж е: — Дам порося. Піп’ погодився, роздув кадило, освятив воду й заходився святити хату. Коли все було закінчено, Іван посадив попа обідати, налив йому чарку. — Ну, — каж е батюшка, — дай боже, щоб усе було 'гоже! Випили, закусили й давай прощатись. Піп і говорить: — Привезеш , Іване, до мене порося. А Іван: — Та я і в міш ку його принесу. — А хіба ти донесеш он те здорове? — спитав піп. — Що ви, батюшко? Х ватить вам і малого. Тоді піп і каж е Іванові: — Ти непокірний раб, я буду твою хату розсвячувати. Одяг піп ризи навиворіт, ш апку теж вивернув і молитву з кінця читати почав. 57

Бачить Іван — діло кепське. Схопив попа аа патли, одвів до стовпа та лобом його стукі — Отут, — каж е, — батюшко, ще не розсвятили. Тоді підвів до одвірка та лобом його бух! — І тут, — каж е, — батюшко, ви вабули розсвятити! Потім ударив його лобом об стіну. — І це місце, батюшко, не розсвячене. У вірвався терпець попові, бачить, уб’є його Іван, 1 став він проситися: — Цур тобі, пек із твоїм поросям, відпусти мене живого додому. Так Іван провчив загребущого попа. Тягло В одного цигана вмер батько, а поховати нема за що. Об­ щина без грошей не хоче ховати, і батюшка цигана ховати не радий дурно. Що його робити? Л еж ить батько день, леж ить два й сім днів. От циган і надумався. Іде до попа та й каж е: — Поховайте, батюшко, батька. Я вж е вам його тягло віддам! Піп аж зрадів. Певно, то в цигана кінь добрячий. — Добре, поховаю! А яке ж воно, те тягло? — Чорне, як земля, вонюче, як свиня, а 8 рота ладан пахне! Дивується піп, не може вгадати, що воно таке. Поховали батька. Відмолили, відсвятили. Циган наварив юшки та й просить попа на обід. Попові не до вподоби цига­ нова юшка, та й не сидиться йому: хоче скоріше коня або вола взяти. — Д авай вже те тягло! Пішов циган... Виноодть попові здоровенну чорну люльку. — Оце мій батько тяг, тяг, вона 8 нього і душу, й киш ки витягла. Нате, батюшко, тягніть, поки й з вас не витягне. Десятерицею Ж ив собі піп, і було в нього дев’ять корів. А йому хотіло­ ся десять. От пішов він до одного селянина та й каже: — Дай мені свою корову, тобі бог десятерицею попіле. У зяв піп корову. А селянин жде-жде — не шле бог деся58

терицею. Одного разу, коли попів наймит гнав з пасовища корови і селянинова корова зайш ла у його двір, а за нею і всі попові, він узяв і загнав їх у свою загороду. От приходить піп та й каж е: — Віддай мені корови! А селянин відказує: - — Це мені бог десятерицею послав. Перехитрив Один піп заліз у церкву, накрав багато церковного золота і, щоб ніхто його не забрав, поклав у плащ аницю, а зверху написав: «Здєсь хран яться тєлєса божіє». А псаломщ ик уночі забрав усе собі і написав: «Здєсь нвт тєлєс, Христос воскрес!» Глушмани Ж ив в одному селі дяк Данило, і дуже нечистий на руку. Щ оразу в церковній касі за його дякування бракувало то два злотих, то п ’ять. А якось навіть двадцять потягнув. Розлю тився піп Вікентій за таке дякове самоуправство і вцр|ш ив його висповідати. Закликав дяка у вівтар та й почав: — Ти, — каж е, — раб божий, грішний: гроші з церковної каси крадеш. — Що? — перепитує дяк. — *Гроші, гроші з церковної каси крадеш? — кричить піп. — Нічого тут не чути, — відзивається дяк. — Коли не ві­ рите, станьте на моє місце, а я на ваше, самі упевнитесь. Послухавсь піп і став на місце дяка, а дяк — на попове. От дяк і питає його: — А скаж іть, святий отче, хто вам синяків таких на­ ставив? —- Голосніше, дяче, не чую! — викручується піп. — Хто вам, отче, синяків отаких наставив? *Іи не я вчора коло моєї жінки? — А й справді, — каж е піп, — тут нічого не чути. Ну, бог тебе простить, і я тебе прощаю. І відпустив гріхи дякові.

59

Робота язиком У попа розкувався кінь. П роїж дж ає він коло кузні. Зупи­ нився: — Скільки, ковалю, візьмеш за ногу? — Д ва рублі. — Ні, це дорого. — Ну, як з вас, батюшко, один рубель візьму. К оваль кує, а піп дивиться та й каж е: — Завидую ковалю. Я к стук, так і руб. — А ти, батюшко, язиком тара-тара — ось тобі і півтора. Як Іван вчив гиндика говорити Прийшов якось Іван до попа. А в нього серед двору наду­ тий гиндик ходить. — Батю ш ка, а навіщо вам такий гиндик? — питає Іван. — От дурню! Та на м’ясо!.. — Д авайте кращ е я навчу гиндика говорити. — Я к це? — зацікавився піп. — А так! Чули, папуги говорять? Отак я й гиндика навчу. — Добре, — погодився піп і віддав гиндика Іванові. Приніс гиндика Іван додому, а діло було як раз на В е л и к ­ день. Ж інка зарізала гиндика, добре попоїли. Минув рік. Піп питає: — Я к там мій гиндик, Іване? — О, батюшко, вже азбуку вивчив, до другого року й го­ ворити буде. Минув ще рік. Піп знову питає: — Як там мій гиндичок? г— О, батюшко, як навчив я його говорити, то він мепі та­ ке наговорив про вас, буцімто ви людей дурите, горілку п’є­ те та до молодиць залицяєтесь. Я взяв і за це йому голову відрубав. — Правильно зробив, Ів ан е,— сказав піп і витяг з кише­ ні ще й карбованця. Піп у пеклі Помер один піп. А матуш ка так плаче, так плаче. — Господи, — каж е. — Хоч би уві спі побачити, де там мій батюшка на тім світі. 60

От і сниться їй сон. Пекло, вогопь страшенний. А з того вогню тільки голова батюшки виглядає. М атуш ка в сльози: — Батю ш ечко мій, — каж е, — батюшечко! З а що ж ти оце таку муку терпиш? А батюшка їй: — Не ж урися, матушко! Я ще в архієрея па голові стою! Як один дядько молився Це було давненько. П риїхав у село М аячку дядько з яко­ гось глухого села молитися богу. П риїхав, поставив своїх во­ лів біля церкви і залишив біля них синка, щоб той стеріг. Прийшов дядько до церкви, сповідається. А піп його пита: — Ч и знаєш ти первоначальну молитву? — Знаю, — каж е дядько. — Ану давай! І почав дядько молитися: — Бо ім’я отця... А далі забув і вгадати не може. Тут піп йому допоміг: — ...і сина. Дядько спохватився: — Сина? Я його біля волів оставив. Піп розсердився і кричить: — Що ти плетеш? А дядько йому відповідає: — Кошики, батюшко, плету. Піп ще гірше розсердився і вигнав дядька з церкви. А дядько сів на воза та й поїхав додому, радий, що відбув мо­ литву. Порозумілися Прийшов піп до ш евця та й каж е: — Я знаю одного дурня, який спочатку поріж е цілу ш кі­ ру, а потім зшиває. А швець подумав, подумав та й каж еі — А я знаю одного дурного, як хтось умре, так усі люди плачуть, а він співає. Проповідь Один піп все ту ж саму говорив проповідь, і коли вже, бу­ вало, заведе від Адама, то миряни добре знали, що воно далі 61

буде, й помаленьку всі один за одним і пошиються з церкви. Один тільки сторож лиш ається — куняє-куняє, а там і собі тягне додому. — Нате, батюшко, ключі, як скінчите, то церкву зам­ кнете. О !..

Зібрав піп візую чих та й почав проповідь: — П арафіяни! П ідупадає наш а віра, руйнуються храми. Бог прогнівався на нас. А все тому, що деякі 8 вас по корч­ мах почали тинятися! — О!.. — вирвалося в когось із присутніх. — Хто сказав «О!»? — вапитав піп. — То я сказав, отче, — признався один чоловік. — А чому ти сказав «О!», раб божий? — Н ареш ті я згадав, отче, де ми 8 вами калош ами помі­ нялися... Чорт несе попа Г лянула ж інка у вікно, й до матері: — От лихо, чорт несе попа до нас. А ї ї дочка, років чотирьох, либонь, вибігла назустріч по­ пові, довго приглядалася до нього, а тоді й питав: — Ви піп? А де ж чорт? — Я кий чорт, дитино? — здивовано питав він. — А чого ж мама дивилась у вікно і казала бабусі, що вас чорт несе?

З Л И Д Н І ВСЮ ДИ В И Д Н І П равду сказав Прийшов якось чоловік додому та й каж е сумно своїй ж інці: — П ан наказав відвести йому за несплату податків нашу ялівку... А ж інка саме поставила на стіл горщик з гарячою картош лею в мундирах. Ч оловік аж повеселішав, бо й справді-таки голодний був. 62

Спасибі богу, — каж е, — що для нас хоч картоплю створив. Тож і нам в з кого ш куру дерти. Д асть бог колись і з панів вдерем. — Правду каж еш , чоловіче, — відповіла ж інка і ближче присунула до нього горщик. У старости С е л я н и н (подаючи гроші за податок). От тиснуть, тан тиснуть... С т а р о с т а . Ти що, бісів сину, проти влади? С е л я н и н. Т а иі, я про чоботи... С т а р о с т а . Т ак ти ж босий! С е л я н и н . Я й каж у: так притиснули, що продав. Нічого стидатися І в а н . Гей, гей, Матвію, і ти не стидаеш ся ходити в такій подертій дірявій сорочці? Ма т в і й. Ні. І в а н. А то чому? М а т в і й . Бо то не моя, а лиш позичена 1 Доки бідувати Пішов дід-бідняк до ворожки й каж е: — Цоворожи мені, ворожко, скільки ще років я бідува­ тиму? Глянула ворожка на руку, довго щось мудрувала на кар­ тах, ш ептала, примовляла та й каж е: — Будеш , добрий чоловіче, сім літ жити, сім літ бідувати. — А потім? — 8 надією запитав бідняк. — А потім звикнеш. Може, щось забудуть Якось уночі до бідних людей залізли злодії. Б аба проки­ нулась і шепоче: — Діду, діду, злодії! А дід їй: — Не кричи, бабо... 63

Баба знову: — Злодії!.. Клич людей!.. Д ід розсердився: — Тихіше, бабо, не перелякай їх... Може, вони у нас щось вабудуть...

Боса правда Пішли батько з сином на базар. Купили батькові хромові чоботи. Перекинув їх батько через плече і йде додому босий. — Тату, взуйте чоботи, — озвався син, — ноги поб’єте. Не встиг це промовити, як батько спіткнувся і мало пе впав. — Бачиш, дурню, — сердито сказав до сина, — якби я те­ бе послухався, то вже підошва відскочила б, а так лише ні­ готь відлетів. Дворянин Коли за царя був перепис населення, то прийшли до од­ ного селяиина, питають, якого він «сословія», нібито не ба­ чать, що він мужик. А той запалює люльку і каже: — Дворянин!.. А ті, що прийшли, витріщили очі й питають сердито: — Какой же ти дворянин?

— Аякже, — відповідає селянин, — хати у мене немає, то я у дворі живу. От, значить, я і є дворянин. Добрі заробітки

Підходить старець до пана і просить милостиню. — Працювати треба, ледарю проклятий, — сердито відпо­ вів пан. — А я, паночку, після роботи прошу, — відповів старець. Хто чим утирається

Зайшов мандрівник до бідної оселі на краю села, а там один хлопчик дома. Попросив віп у нього води напитися і з дороги умитись. Умився і просить утертися, д хлопчик каже: — Нема чим... — А чим же ви витираєтесь? — Батько рукавом, мати пеленою, а я на печі так сохну. Файний сон

Х л о п е ц ь . Няньку, мені приснилося, що ви.мені купили файні чоботи! Б а т ь к о . Файний сон! Але най тобі присниться й те, 8а що я їх маю купити! Голодний

Ліг голодний чоловік спати. Приснився йому кисіль, а лож­ ки не було. «Еге, — каже чоловік, — удруге буду розумні­ ший». Лягає він спати на другу ніч і ложку під голову кла­ де, але кисіль удруге не приснився. Добре попоїв

Прийшов я до однії хати, — там пироги ліплять. Прийшов до другої, — там пироги їдять. Прийшов до третьої та й во­ ди напився. З

6-395

65

Рівномірно Це було давно. Зустрілися два товариші, які довго не ба­ чились. — Як живеш, друже? — запитав перший. — Нерівномірно. — Що це значить? — Це значить: якщо в хліб — то нема соді, а як в сіль — то нема хліба. А ти як живеш? — Рівномірно: нема ні хліба, ні солі... Резщедривея Прийшов сусід до сусіда в гості, а той лишає його обідати. Бажаючи показати своєму сусідові, що нічого не шкодує для нього* х а з я ї н обернувся до жінки та й каже: — Коли жирувати, так жирувати: бий, жінко, і друге яйце» в борщ. Теж з обновою Зібралися на якесь свято діти панів та підпанків та й ну хвалитись, яку кому обнову справили. — А мені ось костюмчик новий купили! — каже одне па­ неле — А. мені штани й сорочку* — озивається друге. — А мені платтячко й черевички! Осторонь стояв у подертій одежині хлопчик — син бідня­ ка, похвалитися, звичайно, нічим. Зняв він картузика, провів долонею по голові та й каже: — А мене татко постригшії ДІАЛОГИ ПРО ЗЛИДНІ * * *

Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників навари­ ли б, тільки що ж, — борошна нема». * * * — Що ти обідав? — Сома: посумував, посумував та й спати пішов, З*

6*

* * *

— Що варили на вечерю? — Шару юшку. Пошарите та й спать поляжете. * * *

— За що найнявся? — Сорок грошей, справний харч і босий дохід, дають ра­ но води, а ввечері пити. * * * — Обірвалися ми, синку, на тій косовиці. — Та ми, тату, такі з дому йшли. * * * У мене одежі-одежі!.. Одна па мені, друга в помелі — от і всі. * * * — Ну, як ви собі живете? — А так: стара біда потроху посувається наперед. * * * У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не зна­ йшла.

КОМУ НАШОЇ ЗЕМЛІ СХОЧЕТЬСЯ, ТОЙ ПІД НЕЮ СКОРЧИТЬСЯ Лист-підповідь запорожців Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен сииів християнських під собою мати; твого війська ми ие боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти ку­ хар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олек­ сандрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, ар68

м’янська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, по­ дільський злодіяка, самого гаспида і всього світу і підсвіту блазень, а нашого бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Не згоден єси мати вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, мі­ сяць у пебі, год у книзі, а день такий у нас, як і в вас, поці­ луй же за це ось куди нас! З переляку — Кажуть, що гітлерівці в Києві прикували до бруку па­ м’ятник Богдану Хмельницькому. — Навіщо? — Бояться, щоб не пішов у партизани. Допитався — Де тут у вас партизани? — запитує старший німецької автоколони українського колгоспника. — А хто його, пане, знає, — відповідає він. — Десь там, мабуть, у лісі... — А ліс де? — Як же його пояснити?.. Ото їдьте собі просто дорогою, а ген за селом буде річка й місток. От. Коли ви, значить, підорветесь на цьому містку, то добре, а коли ні, так відразу й попадете у партизанське оточення. Зозуля Каральний загін фашистів ішов ловити українських пар­ тизанів. Раптом у лісі закувала зозуля. — Зозуле, зозуле, скільки мені жити? — загадав їй фа­ шист. — Поки моя куля долетить! — басом відказала йому з дуба «зозуля».

69

Брудний документ В часЧжупації важко було поїхати з міста в місто чи в село в селв. Всюди варта — поліцаї, окупанти. Вимагають перепустки. От їде один чоловік. Поліцай зупинив його і питає:

— Документа мавш? — Нате. — А чому він такий брудний? — А то, пане поліцай, всяка сволоч перевіряє, руками ма­ цає, то й позамазували. Ціла череда

Забрали гітлерівці мало не всю худобу в селян. І все їм ма­ ло, все питають та допитуються: — Чи у вас ще багато екотипи? — Та є ще досить, — з серцем відповідають дядьки. — У нас староста така скотина, що кращої й не знайдеш. А як з поліцаями — так ще ціла череда буде. Нема різниці їде по дорозі фашист, коли чує, попереду два хлопці спе­ речаються: — Федько, а ти знаєш, яка різниця між фашистом і со­

бакою? — Знаю. — Ні, не знаєш. — А от і знаю. А німець хвать його ззаду за комір і питає: — Ану, скажи, яка різниця? Перелякався хлопчина і залепетав: — Ой, пустіть, їй-богу, нема ніякої різниці. Останнє побажання

Коли Фріца розстрілювали за дезертирство, його спитали про останнє бажання. — Я волію, щоб мене поховали поруч з моїм фюрером, — виклав своє останнє бажання приречений. ТО

Порада Наполеона Як почав Гітлер під Сталінградом париться, то пішов до Наполеоне радиться: — Скажи, як мені воювати? — З ким воюєш? — З красними. — Не знаю, хто такії. — «У, з більшовиками. — Не чув про таких. — Ну, з руськими. — А, так би й сказав. А куди ти дійшов? — До Сталінграда... — Та лягай зі мною рядом. Не оглядався

— Які сили росіян розгромили вас? — Не можу сказати, гер полковник, я не оглядався. Завбачливість

Два гітлерівських солдати розмовляють біля бліндажа: — Навіщо ти викопав собі могилу, Фріце? А дже росіяни ще далеко. — В мене правило, Гапсе, ніколи не відкладати па завтра те, що можна зробити сьогодні. Привітання

Г і т л е р і в с ь к и й о ф і ц е р . Як ти, Ганс, вітатимеш лейтенанта? Г і т л е р і в с ь к и й с о л д а т . Якщо німецький — піді­ йму одну руку, а якщо радянський — дві. Гвардійська чесність — Товаришу гвардії лейтенант! Відступаючи з села, німці забули гармату й снаряди до неї. — Треба негайно ж повернути майно власникові, — нака­ зав лейтенант. 71

За хвилину бійці відкрили по німцях вогопь з трофейної гармати. Звичка — друга натура

— Рудольф Хамке, ти знаєш, де ми тепер знаходимось? — Так точно, пане обер-лейтенанте, — на території Ні­ меччини.

— Чому ж ти, мерзотнику, забрав у фрау Мюллер курку й кофту, та ще й побив її? — За звичкою, пане обер-лейтенанте! Відстав

— — — —

Ти що, Гансе, вештаєшся тут? Я відстав від частини. А де твоя частина? На кладовищі.

ТАТКОВА ХАТА УСІМ БАГАТА

Добрі робітниці — — — —

Що наші дівчата роблять? Шиють та співають. А мати? Порють та плачуть. Аби швидше

Зібралися їхати на ярмарок чоловік і жінка та й сіли обі­ дати. Жінка й каже: — їж ти, чоловіче, юшку, а я курятину — аби швидше. — Добре! Пообідали. — Ну, сідай же ти, жінко, на воза, а я верхи, — аби швидше! Сіда. Чоловік висмикнув дугу та й гайда, а жінка зоста­ лася. — Оце тобі, жінко, аби швидше! Домовилися їхали в гості чоловік і жінка. Чоловік править кіньми, а жінка сидить та все повчає його: — Гляди ж мені, чемно поводься, не лайся, не пий горіл­ ки, на чужих жінок не дивись... — Тпру, — крикнув чоловік на коней, — поїдемо назад. — Це ж чому? — здивувалася жінка. — Нема мені чого там робити, — відповів чоловік. Три пальці Захворів чоловік, мабуть, уже й не встане. А жінка в нього була друга та й молодша років на двадцять. От і почала вона ласкаво до хворого: 74

— А де ж ти, любий мій, та грошики сховав? Говорити вже чоловік не міг та й показує їй три пальці. — Нічого не розумію — сплеснув руками жінка. І так разів зо три. На лихо жінці, чоловік видужав. Минув якийсь час. — А пригадуєш, любий мій, як я тебе про грошики пита­ ла, так ти все три пальці показував, а я нічого не розуміла? Може, ти зараз мені скажеш, що то мало значити? — Ти знаєш, моя люба, то в мене вже сил не було скласти тобі дулю. Було не питати Жінка розбила якось новий горщик, а чоловікові жаль ста­ ло, він і докоряє жінці: — І як ти той горщик розбила? Як ти його розбила? А жінка вхопила другий горщик, кинула ним об землю, аж на черепки розлетівся, та й каже: — Отак, отак я розбила його! Жінку бив Вийшов чоловік рано-вранці на вулицю, аж гульк — назу­ стріч біжить сусід, захекався. — Чого ти так біжиш? — питав. — Та жінку бив. — А чому ж такий розшарпаний? — Бо насилу вирвався. Не буду мовчати Чоловік до жінки, яка кричить на нього за те, що пізно прийшов додому: — Спи, стара, і мовчи. — Спати буду, але мовчати — ні! Дві куми і кочерга — Коби-сьте, кумочко, позичили мені кочергу. — Ніяк не можу, бо мій також іще не вернувся додому... 75

Як прийде

— Уявляєте, мій чоловік не вернувся сеї ночі додому!.. — Що? Може, з ним сталося нещастя? — Ні, але станеться, як прийде. Лічіння Ідуть з ярмарку. — Тпру! Стій! Давай, жінко, гроші лічити! Кажи, куди поділа? — Та що це тобі, чоловіче, так здалося, щоб усе гроші лі­ чити! Ну от: копу за сіль, копу на сіль, та за копу солі ку­ пила, та копу з кумом пропили — от і гроші всі! — Так! Агей, воли! На «ви»

-— Ти знаєш, — каже жінка чоловікові, — я оце чула, як люди один одного на «ви» величають, то мені так сподоба­ лось, давай і ми будемо так.

— Давай, — каже чоловік. — Свириде Петровичу, що вам подати на обід? — питає жінка. — Вареників з сиром, Орино Семенівно. — Ось вам і варенички, їжте. 76

Цілий день називали одне одного на «ви». Надвечір ви­ йшов кудись чоловік. Жінка туди, жінка сюди — немає. На­ силу знайшла його в корчмі. Сидять з кумом, випивають. Залітає вона в корчму та як закричить на чоловіка: — Я за вами, а ти тут, забралися та й сидиш, щоб ви карячкою сів!!! Щасливий

— Тільки вісім днів минуло, як ми одружилися, а ти вже пізно додому приходиш. — Я не міг раніше прийти — треба ж було розповісти в кав’ярні, який я щасливий. Стрижено чи голено

Був чоловік старий і мав жінку молоду. От як він скаже: «Стрижено!», вона йому: «Голено!». І ніяк не міг він її пе­ редерти, от і думає собі: «Чекай, кину її в річку. Як скаже «голено», то вирятую, а як скаже «стрижено», то най вто­ питься». Бере він жінку, веде до річки, кидає і каже: — А що, голено? Та топиться, а ще пальцями показує, що стрижено. І вто­ пилася, а не признала, що голено. Як жінка через упертість загинула

Бо то мав чоловік таку жінку, що дуже була вперта. І все як скаже їй чоловік нести обід рано, то вона винесе пізно; як скаже винести пізно, то вона винесе рано. Але він вже її добре пізнав, що вона так робить, і каже: — Не вари мені пирогів, бо я не люблю. Не вари мені бор­ щу з м’ясом, бо также не люблю. І горілки не бери в шин­ каря, бо я не маю чим платити. — Коли я таки й зварю пирогів, і борщу з м’ясом, і горіл­ ки винесу. І вона зварила йому пирогів, і борщу з м’ясбм, і горілки взяла винесла на поле. Той наївся і каже: — Пам’ятай же, не іди понад самим став-береюм, бо впа­ деш, то втопишся. Але тая каже: — Я таки й піду понад сам берег. І пішла, і впала в воду, а чоловік кричить: 77

— Плинь до бе р е га бо втопишся . — Коли я таки й попливу на середину!

І попливла на середину, і втопилася. Тото називається вперта жінка.. Знайшов-таки причину

Був у жінки чоловік великий п’яниця. Та то ще було б біда-півбіди а то бив він її завжди. От вона порадилась з сестрою, що їй робити, а сестра її і каже: — Ти йому все годи, все під лад йому йди щоб він не мав найменшої причини тебе бити. Ну, вона й послухалась. Так вже йому годить, так годить, що той таки не має до чого вчепитись. Але то було літо, то жінка і постелила спати надворі. Полягали вони, але чоловік все глядить причини щоб вчепитись, до жінки. Ну, питав він її: — А що то, жінко, за зорі вото над нами, як вони сі нази­ вають? А жінка й каже: — То-то вото квочка, а вото, бачиш? Віз — вон одно коле­ со вон друге... А чоловік тоді: — А сто сот крот тобі, то ти вото мені під возом постели­ ла?! Ну якби колесо відірвалося від його, та же воно б мене на смерть уб и л о . Та кулаком жінку, кулаком... Ж аль

— Куме. — — ся? — — — — —

А щ о? Чого ви так посоловіли, як би вам екзекутор приснив-

Е... та моя... Що баба? Атож, новий горшок розбила. І , то вам горшка так жал ь Та горшка ні, тільки голови...

Т8

Навчила Приїхав чоловік з ярмарку та й ак ж е жінці: — Оце, Одарко, хоч лай, хоч бий, гротшей не привіз н і ко­ пійки... — Що? Грошей не привіз? Ах ти ж ледацюга, ах та ж п’я­ ниця, — та за качалку, та й по спині: — Ось тобі,, ось тобі. Оце за те, що кабана збув, оце за те, щ о гроші пропив, оце за те, що ні копійки не привіз... А чоловік крутиться на всі боки, захищається руками і все хоче щось сказати. — Та стій-бо, яка ж ти люта, і слова не даси вимовити, я ж кажу... — Навіщо мені твої побрехеньки, сам же сказав, що ні ко­ пійки не привіз... — Не привіз, бо ж... купив тобі чоботи та хустку, матері на спідницю та вишивану сорочку. Т а ще ж кожух... Тож І кажу, що ні копійки не лишилося... — Ой голубчику ж мій, ой любенький, о чому ж ти не сказав навпаки, — спочатку про те, що купив, а тоді вже про те, що грошей не привіз.

Щоб маку втерти Молода господиня прибігла до баби-сусідки позичити ма­ когона, щоб маку втерти. А баба їй: «Хіба ж можна без макогона жити? Чим же ти чоловіка уму-розуму вчиш?» Важкий кошик Одружився ревнивий хлопець і вирішив, що дружину (для певності) краще з собою всюди носити. Виплів кошик, по­ садив у нього дружину і куди не йде — кошик на плечах несе. Пройшло років п’ятнадцять. Пішов він у ліс, втомився, сів на пень відпочити, а кошик поставив перед собою. Глядь у кошик, а там з дружиною сусід сидить.

79

Кому вірити

Вертаючись з поля додому, чоловік побачив, як піп обні­ мав його жінку. Після вечері він спитав: — Кажуть люди, жінко, що ти з попом знаєшся? — Брешуть!!! Не вір! — їм я не вірю, а от своїм очам вірю. Тут жінка як гримне коцюбою об долівку. — Ти кому, трясця твоїй матері, віриш, своїм очам чи рідній жінці?! — Р-р-рідній... рідній жінці. Пані та наймичка

Тільки від пані кавалер вийшов, глянула вона у вікно і аж пополотніла: чоловік її до покоїв проступає. Злякалася пані та й каже до наймички: — Текле, якщо пан буде питати, до кого приходив кава­ лер, то ти скажи, що до тебе... — О пі, пані, як я скажу панові, що до мене, то він ще гірше буде лютувати. Таки почув

— — — — — —

Агов, чоловіче, нарубай лишень дров. Що? Та, кажу, врубай дров! Не чую. Щоб ти зозулі не чув!.. А хіба кувала? Добра корова

Купив чоловік корову на базарі, а потім питає: — А чи добра ваша корова? — Добра, добра. Тільки під час доїння б’ється. — Ну, це не біда. Корову не я дою, а жінка.

80

Не те, що мені

Взимку поїхав чоловік у ліс по дрова, а жінка натопила в хаті і гріється з дітьми на лежанці. Дівчинка й говорить: — От десь тато мерзне. Бач, який надворі мороз. — Нічого йому не буде! — каже мати. — Як змерзне, то буде бігти й зігріється. Не те, що мені тут на лежанці: пече, а посунутись нікуди.

Коли що можна — Солодка моя, я би тебе щось просив. — А що, мій любий? — Пообіцяй богові, що як помру, то по моїй смерті ти нікого не любитимеш. — А якщо не помреш?

Догодила

Узяв чоловік другу жінку. Хазяйка попалась — гріх каза­ ти. Та що не зварить, не спече — не догодить. Аж раз трапи­ лось таке. Поставила вона смажити м’ясо, а тут вирвалась з обори корова. Молодиця поки загнала — м’ясо зовсім пере­ горіло. От подає вона чоловікові те м’ясо і боїться, щоб не лаяв. А він їсть та приказує: — От смачне, наче покійничка моя готувала, царство їй небесне. Спробувала тоді жінка невдалий хліб спекти, сяк-так борщ наварити — хвалить чоловік. Привик, бідний, до нещастя, трудно одвикати.

Полегшало Була собі така ледача жінка, що ніяк не хотіла вовни пря­ сти. Каже: — Щось мені, чоловіче, нездужається; перечула я через люди, що, якби ти узяв оцю вовну, що на печі, та попалив, мені б полегшало. 61

Чоловікові, звісно, шкода жінки: підпалив він у печі і да­ вай ту вовну смалити. Як посмалив уже з половину, то во­ на тоді: — Бач, як на печі вовни поменшало, то й полегшало. Го­ ді вже, чоловіче, смалити, а то мені й на свиту нічого не достанеться. Пшеничне — От біда! — каже жінка. — Все на житньому та на жит­ ньому сидимо. Скоро свято, — хоч би паляниць пшеничних напекти. Хоч би ти де вкрав, чоловіче, пшеничного борошна! — Тю на твою голову! — каже чоловік. — Іще що вига­ дай! Таж люди знають, що в нас Інемав пшениці, то зараз угадають, що крадене. — І, чоловіче! Та я так його спечу, що ніхто й не добе­ реться в йому смаку — чи воно ппґеничне, чи житнє! Навіть непомітно — Куме! Моя жінка як залатає ногавиці, то навіть непо­ мітно... — Моя теж, куме! Як випрасує мені сорочку, то теж не­ помітно. Воли винні Послала жінка чоловіка сметану продавати. А він ласий був, розв’язав сметану та й заходився їсти. Воли смикнули, а сметана й розлилась. То він тоді: — От ти й думай через бісових волів: тепер ні до торгу, ні до жінки. Чоловік та ясла Плете чоловік у хаті ясла та й пита жінки: — А що, жінко, чи так? — Так-то так, та з хати як? Воно й справді, як ті ясла з хати винесеш? 62

Що ліпше — Що тобі дати на сніданок, любчику? — питав молода жіночка. — Каву чи чай? — Коли те, що ти дала вчора, було кавою, то дай чай, а коли то був чай, то дай каву.

Теща й зять

Приїхав зять до тещі в гості, а теща й почала його вго­ щать: наварила каші та й маже перед дочкою маслом, а зя­ тю — менше. Дивиться зятю в вічі та й замовля: — Таки не любиш ти, сину, моєї дочки, таки не любиш! А зять уже. помітив* що перед ним трошки намазано, а перед жінкою багато, та спідлоба як подививсь і каже: — Коли я не люблю дочку вашу, — поверни, боже, оцю кашу! Та до себе маслом! А вона тоді вже бачить та: — Мішайте, дітки, мішайте, щоб вона рівненька була, та й їжте!.. Кому краще

їдуть бричкою мати, син і невістка. На вибоїнах бричку так трясе, що мати з невісткою аж зубами клацають. Син і говорить: 83

— Пересядьте, мамо, в задок, хай вас тільки двоє коліс трясуть. А ти, жінко, сідай посередині, хай тебе трясуть усі четверо. Хіба то людина! — Кумасю, от горе мені на старість — недобачати стала. Он бачу, що пішла людина, а хто саме, — ніяк не впізнаю. — А бодай вам, кумцю, та хіба то людина? То ж мій зять! Оплакування тещі Жили собі чоловік та жінка, і у їх жила жінчина мати. От умерла та мати. Жінка туже, а чоловік байдуже. — Плач-бо, чоловіче, — каже жінка, — хіба вона тобі чужа? Підійшов чоловік до покійниці, схилився над нею та як заголосе, як заголосе: — Ой ненько ж моя, та не рідная, а жінчина мати! Та ти ж, було, вдвох з дочкою, а з моєю жінкою, варенички в маслі їсте, а мені сироватку дасте! То я ж, було, їм, їм та й на­ п’юся! — Буде вже, буде, чоловіче, — каже жінка, щоб часом ще чого не згадав!.. Спадщина — Що це, куме, вас і впізнати не можна? Усе лице в си­ няках, очі підбиті. — Та це на тім тижні померла моя теща, так ми з швагром її спадщину ділили, і я дістав свою частку. Прийдіть увечері К у м. Кумасю, то ваш чоловік помер? К у м а . Помер, кумцю, помер, вчора поховала. К у м. Та чи гадаєте, кумасю, віддаватися? К у м а . Ой, куме, якось не випадає про те скоро думати. Прийдіть краще ввечері. 84

Дід та баба Посварилися якось дід із бабою та й поклали одне до од­ ного не балакати. Але в баби нема вже терпцю надувши гу­ би сидіти, от вона й питає старого: — Старий, чи то ти вчора чхнув? — То що? — понуро озивається той. — То здоров! — ласкаво одмовляє баба. — То спасибі! Тоді баба: — Ха-ха-ха! А дід не втерпів та й собі за нею. Та вже й помирились. Гуска не винна

— Ти знаєш, стара, завтра буде рівно п’ятдесят років, як ми побралися. — Ну то й що? — Та заріжмо гуску... — Ой і вигадаєш, старий! Хіба ж гуска в тому винна? Про гарячого діда

Дід був дуже прудкий, завжди поспішав і не любив їсти гаряче. їжа, яку йому подавала баба, мала бути такою, щоб її не треба було студити. Якось приїхала до баби її знайома, а та саме варила кар­ топлю. На столі вже стояв глечик з кислим молоком, бо тіль­ ки-но пролунав гудок і от-от мав прийти дід. Як це часто буває, жінки забалакались, і саме тоді, коли баба встигла лише зцідити воду з картоплі й поставити мис­ ку на стіл, на порозі з’явився дід. Глянувши на паруючу картоплю, він схопив її і разом з мискою викинув крізь від­ чинене вікно в садок. Баба, побачивши це, схопила глечик з кисляком і жбурнула його туди ж. — Що це ти робиш? — здивувався дід. Я думала, ти там обідати будеш, — відповіла йому баба.

85

Справи сімейні

— І де була моя голова, коли я догодилась вийти «а тебе заміж? — На моєму плечі. Їй-бо, правда — Щоб оце моя рідна жінка та сказала на мене «бре­ шеш», їй-бо, вбив би, — каже чоловік своїй друяшні. — Та брешеш І — дружина на нього. — їй-бо, правда! — Ну, не бреши!.. — Клянусь!.. Хе-хе, — підійшов і обняв дружину, — швидше Чорне море висохне, ніж мене жіночка брехуном обізве!.. Радість — Чоловіче мій, скоро в нашій маленькій хаті появиться третя істота. — Люба моя, невже? — Так! Моя мама розлучається з батьком і перейде до нас жити. Поважна причина — А ти знаєш, — каже жінка чоловікові, — наш новий сусід, отой, із п’ятої квартири, кожного разу, як на роботу йде, цілує свою дружину. А ось ти цього не робиш. — Так я ж із нею ще не знайомий. Добра відпустка — — — —

Іване Петровичу, як ти провів" відпустку? Дуже добре, як ніколи в житті. Мабуть, ти на курорті був? Ні, жінка була.

66

Хвора Дружина до чоловіка: — Запроси мені, любий, лікаря. — Але ж він лише вчора був і сказав, що нічого тобі не бракує, — потрібний тобі лише спокій. — То він помилився — маю білий язик. — Язик теж, моя дорогенька, потребує спокою. Сила волі

Лікар оглянув хворого й викликав його дружину до сусідпьої кімнати: — Ваш чоловік мусить негайно кинути курити. — Не турбуйтесь, докторе, він сьогодні ж покине. — Це не так легко. Треба мати велику силу волі. — Будьте спокійні, докторе, сила волі в мене велика... Спробуй догоди

— — — —

На ось тобі квіти. І це треба було тратитись? Та вони мені даром дістались. А міг би й купити! — одрізала дружина. Мовчальники

Була в чоловіка й жінки така звичка: коли посваряться одне з одним, по тижню пе розмовляють. Прийде чоловік з роботи додому, а на столі аркуш паперу лежить, а на ньому написано: сХліб на столі, борщ і голубці в духовці, компот у погребі». Наїсться він і пише відповідь: «Дякую, я йду на вбори». Одного разу приходить чоловік додому і пише дружині: «Розбуди мене о шостій годині ранку, їду у відрядження». «Добре», — відписала та. Ранком прокинувся чоловік, а вже восьма година. Як зарепетув він на дружину: — Чого не розбудила? А дружина мовчки показує йому на ліжко. Там на подуш­ ці лежить великий аркуш паперу, а на ньому написано: «Вставай, уже шоста година». Відтоді вони й кинули цю звичку. 87

Образився

Ж і н к а . Ти знову вночі крізь сон щось говорив! Ч о л о в і к . То вже мені й уві сні не можна слова ска­ зати? Мирно живуть — — — —

Чому це ти не розмовляєш з жінкою? Посваривсь. Це ж не добре. Навпаки, добре — цілий тиждень жиремо мирно! Буде легше

Розлучалися чоловік із жінкою. В суді виникла супереч­ ка, як поділити трьох дітей. Нарешті дружина сказала; — Пішли, чоловіче, додому! Раз не можна поділити трьох дітей, то повернемося сюди через рік, коли їх у нас буде четверо. Моя жінка — Ти не бачив моєї жінки? — А ото не вона стоїть? — Ні, та стоїть мовчки. Відчуття ліктя — А як у тебе в сімейному житті — відчуваєш лікоть дружини? — Тільки за столом у гостях. Як сонце — Ну, як твій чоловік? — Як сонце. — О, так це добре! — Що й казати... Як увечері зайде, то лише вранці повер­ тається.

Про всяк випадок

Вранці до будинку через вікно влазить чоловік. Це поба­ чив міліціонер. Підходить і питає: — Що ви тут робите? — Повернувся додому. — А чому в такий спосіб? — Бо на дверях стоїть моя дружина. Велике діло наука

— Колись, — мовить жінка чоловікові по багатьох роках шлюбу, — ти казав, що я для тебе цілий світ, а тепер?.. — Так! Але відтоді я краще вивчив географію. Найменше бажання

— Перед шлюбом ти казав, що будеш виконувати най­ менше моє бажання, — дорікає жінка чоловікові. — А хіба я збрехав? Скажи, яке твоє наймепше бажання, і я його зараз виконаю. Не пам’ятає

— — — —

Ти мене любив? Любив. Не розлюбиш ніколи — говорив? А пього не пам’ятаю, я ж тебе любив без пам’яті. Вірне подружжя

— — — —

Скажи, чоловіче, що б ти зробив, якби я впала в річку? Побіг би в сусіднє село по допомогу. Але ж це село далеко! Для тебе, кохана дружино, я й далі побіг би. Як спорудити сад

— Ми раз із жінкою посварилися і на память про це по­ садили яблуню. — Шкода, що мені не спало таке на думку: до цього часу мав би вже великий сад. 89

Невірна

— — — —

Хто ж це тобі такого синяка під оком набив? Та хто ж?! Чоловік! Таж він у відрядженні! Ото ж і я так думала... Не треба присягатись

Ж і н к а . Ти мене не любиш і ніколи не любив. Можу присягнутися, що після моєї смерті ти через кілька місяців оженишся на другій. Ч о л о в і к . Не треба присягатись, я тобі й так вірю... Ревнива жінка Зайшла злодійка в чужу хату, зібрала кращу одежу та інші речі, зв’язала в простирадло і хотіла вже виходити. Зиркнула у вікно, аж господиня йде!.. Вхопила тоді «гостя» віник та й давай хату замітати, а клунок на ліжкові лежить. Господиня стала на порозі й питає: — Чого це ти тут порядкуєш? — Та ти ж бачиш, скільки сміття в хаті завела?! Ми з Іваном договорилися, тепер я твоєму чоловікові за жінку буду. Он уже й одежу свою принесла... Розлючена хазяйка вхопила суперницю за коси і тягне на двір, а та борониться та впирається... Виволокла, а слідом викинула клунок з одежею... Між жінками — Знаєте, сусідонько, по останній війні на двох жінок припадав один з половиною чоловік. — Ой, так-так, люба! Мені випала якраз ота половина. Дивина Запалив чоловік цигарку, розлігся на дивані. Жінка саме прибирала в кімнаті. Подивилася, похитала головою: — Хоч би води приніс!.. Ніколи не допоможеш. Ти, ма­ буть, найледачіший чоловік у світі. — А ти звідки усіх чоловіків знаєш?! — здивовано вигук­ нув чоловік. 90

Безпомічна дружина Жінка миє підлогу, а чоловік сидить у кріслі й читав газету.

Ж і н к а . Підніми ноги, витру тут. Ч о л о в і к . Ти без моєї допомоги не можеш навіть під­ логу вимити. У вагоні — — — — — — —

Добре там, жінко, сидіти? Добре. Не холодно? Ні, не турбуйся, любий. Не дме там з вікна? Анітрішки. Ну, то пусти мене туди, а сама сідай сюди.

А того — Ярино, чого в тебе чоловік такий брудний ходить? — А того. Щоб чужі не залицялися. 91

Зникла

— Я щось давненько не бачу тієї блондиночки, з якою ти раніше весь час ходив?! — А вона вийшла заміж. — Та невже? За кого ж? — За мене. І так іноді буває

— Ти ще й досі куховариш сам чи вже одружився? — На жаль, і те, і друге. Тещин докір

— От ви кажете, що теща у вас сяка-така, нехороша... А хто зробив мене тещею? Хто, як не ви!.. Ніби свою

— Прошу вас, поспішіть, щоб теща на поїзд не спізни­ лася...— просить чоловік таксиста. — Будьте спокійні, не спізниться! — відповідає той.— Так буду їхати, ніби свою везу! Злопам’ятна

Жінка подала телеграфістці бланк, на якому не дуже розбірливо було написано: «Поздоровляємо Ліду, внучок Олю і Катю та внука Колю із святом». — Ви краще,— порадила телеграфістка,— напишіть ко­ ротко і просто: «Поздоровляємо всіх із святом». — Здрастуйте! — протягла у відповідь жінка.— Чому це всіх, коли я зятя не люблю. Нестерпний характер

До народного суду прийшла жінка і подала заяву про розлучення. — Яка причина? — запитує суддя. — У нього нестерпний характер! — У чому це виявляється? — Раніше, коли я його лаяла, він намагався виправдову­ ватися, а тепер мовчки бере шапку, одягає пальто і йде геть з хати... 92

МАМА, ТАТКО ТА ЇХНЄ ДИТЯТКО Найстарший галуш Пішла жінка до криниці по воду та й вичеринула з водою жабу. Принесла додому, налляла води в горнець, приставила до огню, щоб варився. А жаби в горшку не бачила і кинула в воду галушки. А як вода розігрілася і жабу припекло, то вона вилізла поверх галушок і стала на горшку; а хлопець приходить до пічки, та й вздрів, та й каже: — Мамо, мамо, а найстарший галуш чогось очі витріщив! Повечеряв В одного чоловіка була чималенька сім’я. Якось посідали вечеряти. Накинулись, на миску, не встигає мати підсипати. А один все щось сказати хоче. — Мамо, у мене... А батько його хрусь по лобі ложкою: — Скільки вам говорити, щоб за вечерею мовчки сиділи? Потім скажеш. Закінчилась вечеря. — Ну, що тобі? — питає мати. — У мепе ложки немає. Підпережись Зимою бігало голе циганя; змерзло та прибігло до батька: — Татку, змерз! — Надінь шапку! Побігало циганя в шапці та уп’ять біжить до батька: — Татку, змерз! — Підпережись, бісова дитино, та не трусись! Дурень думкою багатіє Лежить циган пообіді та й міркує: — Ей, як на оцій кобилі одурю когось, та візьму бариш, та розторгуюся, то куплю хату і хазяйство заведу. 93

А діти: — 1 корову купимо! А циган: — Авжеж, купимо. Приведе нам корова телятко, а те­ лятко... — А я сяду верхи,— каже син,— та й їздитиму на те­ ляткові* Циган як схопиться, як почне його чухрати иагаєм: — А не сідай! А не сідай І Бо спинку зломиш! Провчив

Прокинувся ранком син і з постелі почав розповідати батькові, який саме заступильно вистругував: — Ну й сон же добрячий снився! Начебто іду полем, і бац — мішок золота... Несу, значить, його, аж дивлюсь — на деревах пташки сидять. Та до того вже дивовижні, що

і в казках про подібні не чувано. Поставив я мішок на землю та давай їх розглядати, а коли нагнувся... золото хтось вкрав... Тут батько як огріє сина заступильном межи плечі: — Вічно ти гав ловиш! 94

Сподіваний млинець

— Коли б ми мали стільки масла, як не маємо муки, по­ зичили б на селі сковорідку та й засмажили б величезного млинця! — т а к говорила стара циганка. Чуючи теє, одно циганя швидко промовило: — Я б з ним швиденько побіг до печі і всадив би, щоб хутко смажився млинець. А друге циганя й собі додало, швидко показуючи рукою, неначе щось одриває та в рот кидає: — А я б його отак їв!.. Старий циган, побачивши теє, замахнувся, дав йому по потилиці й гукнув: — Помалу, жаднюго, помалу! Ти так цілого млинця сам з їси... Чече... Селянин віз па базар продавати лантух проса. В собою він узяв хлопчика. Дорогою лантух порвався ї просо почало ви­ сипатись. Хлопчик побачив ї почав кричати; — Чече, тату, чече (Тече, мовляв, просо...) А бричку трясе, і від того голосок у хлопчика, як у козе­ няти, дрижить. Батько думає, що синок співав, та все приказує: — Співай, синку, співай! А я просо продам, тобі гостин­ чика куплю. А хлопчик знову: — Чече, тату, чече!,. А батько знову: — Співай, співай... Доїхали до базару, а в лантусі одне п овітря залишилось.. Навчив батько — Тату, а що таке вівця? Хлопці на вулиці казала на барана «вівця». — Як би тобі пояснити? — відповів батько.— Вівця — це теж баран, але вівця — то мама, а баран — тато.

95

Як син косу ховав

Косили одного разу батько з сином жито. Надвечір, коли вже треба було повертатись додому, батько й каже синові: — Біжи та посеред ниви сховай косу, щоб не возитися з нею. Син узяв косу та й побіг. Біжить та й кричить на все поле: — Тату, тату! Тут косу класти? А батько ні слова, тільки махає руками, показує, мовляв, клади там, бісів сину, чого кричиш,— бачиш — люди див­ ляться. Поклав син косу та й повернувся. Батько як шмагоне його батогом: — А як ховають що-небудь, то хіба кричать? Н а другий день вони знову поїхали в поле. Батько й каже: — Біжи, сину, та візьми ту косу, що ти вчора сховав серед ниви. Побіг син. Шукав, шукав, перебіг ниву вздовж і впоперек, коси немає. А батько кричить: — Що ти там так довго шупортаєшся? Неси скоріш косу! Прибіг син та й шепче татові на вухо: — Тату! Тату! Коси нема — вкрали! Я ще з-серед ниви хотів кричати, та боявся, що як голосно скажу, то знов бу­ дете бити. Умовний рефлекс Були в батька дуже ледачі сини. Ото сплять, доки сонце не припече, а їсти так відразу встають. Одного разу треба було перевезти снопи, та рано, щоб вони, чого доброго, не пообсипались. — Хлопці, вставайте! — гукає батько, а сини хропуть, аж луна йде. Тоді батько розпік сковороду та на гаряче дно кухоль води вилив. Вода як затріщить, як зашипить. Хлопців з ліжка як віт­ ром здуло. Миттю до столу посідали. Подивилися вони па батькову хитрість та й кажуть: — А ми думали, що то сало шкварчить.

96

Косили якось батько з сином. — Йой,— каже батько,— як же ми мало вкосили! — Е,— відказує син,— ви старі, я молодий,— кому ж тут було косити? От сіли вони полуднувати. — Йой,— каже батько,— як же ми багато з’їли! — Ей,— відказує син,— ви хлоп і я хлоп, чи ж не було кому? Зрівняв рахунок

— Що це ти так погано працюєш? — сказав батько сино­ ві.— Я дві лопати землі кидаю, а ти одну. Попрацювавши до обіду, прийшли вони додому й сіли обідати. Тоді син і каже батькові: — Дивись, батьку, поки ти один раз донесеш ложку до рота, я двічі. Тепер рахунок рівний — три на три. Зелений дуб

Сів батько з двома синами обідати у лісі. Узялися до га­ рячого борщу. Покуштував один син — пече. — Та й дуб же! — каже. А другий син покуштував: — Та ще й зелененький,— каже. А батько заслухавсь, про що вони балакають, та як сьорбне тоді повним ротом того борщу, як підскочить: — А щоб же ви, синки, на тому дубові повисли! Помилився — Мало пирогів! — Та їж, сучий сину — отам на печі! — Еге, я не хочу! Я думав, що нема! Якби тато злізли ...

Виліз батько на хату та лагодить стріху. А синки, задерши голови, перемовляються. Один каже: — Ти диви, наш тато мов чорт на хаті. А другий: — Якби тато не дурні та злізли, вони тобі дали б чорта! 4 6—395

97

Де заєць, а де батько Жив у нашому селі Омелько. Там такий був завзятий мисливець, що й не сказати. А ще до того й побожний. Так він і сина виховав. Синок його при всякій мові бога згадував. Пішли якось на полювання. Батько з рушницею, а син так. Сусідський парубчак Грицько теж поплентався з ними. От ходили чи не ходили по полю, аж гульк — заєць схопився з борозни. Батько прицілився, натиснув на курок, а воно осічка... Він знову навів рушницю, ще раз клацнув, а руш­ ниця не стріляє. Кинув батько тую зброю на ріллю, скинув швиденько чоботи та й подався за зайцем. Забіг так далеко в поле, що й не видно. Вийшов син на пагорб, подивився та й каже до Грицька: — Ого-го-о-о! Де в бога заєць, а де в чорта батько! Обережний синок — Не бійся, сину, лід міцний. — Я не боюся, тату, але волю, щоби ви йшли поперед, бо якби ви втопилися, бодай я лишуся. Добрий син у батька — Завтра вдосвіта підемо, сину, в поле картоплю садити. — Добре, тату, але якщо я просплю, то ви йдіть без мене. «Пожалів» Батько з сином молотили ціпами жито на току. Надвечір син і каже батькові: — Ідіть, тату, додому, відпочиньте та заодно й пшона натовчіть. Хто ж був перший? Шестилітній син, якому батько дав ляпаса, питає: — Тату, а коли ти був маленьким, дідусь теж бив тебе? — Бив. — А коли дідусь був маленьким, то його бив батько? — Бив. — Хотів би я знати, який дурень почав перший!..

Хазяйський син

Вирішив батько відвідати сина, який в армії служив. По­ вернувся додому, а сусіди питають: — Ну що, Свириде, бачили сина? — Аякже, бачив. — То й як він там? — Хвалити бога, добре. Сказано: хазяйська дитина. У ньо­ го коні добрі, бочка дубова, і возить на кухню воду. — А Мокрининого Петра не бачили? — Бачив і того. — А він же як? — Що ви з нього хочете. Був тут кручений і там такий. Зібрав чоловік тридцять і крутить ними: то наліво, то напра­ во, то лягай, то вставай... Чому жінки фарбуються — Тату, чому індійці фарбують обличчя? — Це вони роблять тоді, коли йдуть на війну. Через деякий час син вбігає до хати і кричить: — Тату, йди подивися. Мама готується на війну! Пояснив батько — Тату, чому, коли дмухнути на вогник свічки, то він за­ гасає? Гм... тому... м-м... Та-ак... Тому... (нервово) . Не дмухай, дурню, от і не загасне. Байка — Тату, що таке байка? — А це коли тварини, ну, прикладом, осел і свиня, розмов­ ляють так, як оце ми з тобою. .

ІІевистачає четвертого

— Піди, синку, до дядька Івана та погукай його у дурня грати. Синок побіг і каже: — Дядьку, батько казали, щоб ви ішли до пас, бо невистачає четвертого дурня... 4*

99

Від чого сиве волосся

— Мамо, чому ти маєш так багато сивого волосся? — Це тому, дитино, що ти так багато мені клопоту ро­ била. — Ой, мамко, то ви мусили бабці дуже багато клопоту на­ робити, коли вони такі білі, як сніг. Чемна дитина Тітка почастувала Василька солодким пиріжком. — Синку, що треба сказати, коли тобі щось дають? — пи­ тає Василькова мати. — Дайте ще, — не задумуючись відповів хлопчина. Дві душі — Тату, а в нас дві душі? — Чому це ти так говориш? — Бо дві душі. Як холодно — одна дме тепло на замерзлі пальці, а як гарячий чай — то студить долодпа душа. Погроза — Ну, добре, бабусю. От коли я буду старенький, а ти ма­ ла, я тобі теж нічого не дозволятиму. Помічник Дідусь коле дрова, а внук питає: — Дідусю! Чому, коли б’єте, говорите: «Гах»? — Так легше рубати. — То давайте я допоможу. Ви рубайте, а я буду приказу­ вати: «Гах»! Не вгадала — Васильку, — говорить Орися, — чому ти такйй замурзаний? Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв. — Угадай. — Яєчню. — А от і не вгадала. То я ще вчора яєчню їв. 100

Чому це так?

Ма т и . Юрко, сьогодні вранці я залишила в буфеті два ме­ дяники. А зараз там один. Чому це так? Юр к о . Бо було темно, мамо, і я другого не побачив. Батько вдома

Перед дверима дому сидить маленький хлопчик. До нього підходить якийсь чоловік і питає: — Тато вдома? — Так. Чоловік дзвонить, але піхто не виходить з хати. Тоді він злісно каже хлопцеві: — Ти кажеш, що батько вдома, чому ж дверей ніхто не відкриває? — Не знаю, ми тут не живемо. Безвихідне становище

— Що з тобою, хлопчику, чому ти плачеш? — Мати паказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці немає трамвая... Хитрий хлопець

—‘ Мамо, дайте мені горіхів. — Добре, візьми собі повну жменю. — Аж повну жменю? То ви краще дайте свою жменю, ва­ ша більша. По-братськи

Дає батько старшому синові пакунок з цукерками і го­ ворить: — Поділися з Павликом по-братськи. — Як це по-братськи? — А так: йому дай більше, а собі візьми менше. — Е, ні! Ти краще віддай йому пакуиок, хай він поділить­ ся зі мною по-братськи. 101

Поділив М а м а. Ти поділив, Петрусю, троє тістечок, що я тобі да­ ла, порівну на себе й Галю? П е т р у с ь . Еге... тільки я ніяк не міг поділити порівну три, то я спершу одне з’їв. Полярник — Тату, коли я виросту, то буду полярником. — Дуже добре, сипку. — Я вже зараз хочу готуватись до цього. — Як же? — А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до хо­ лоду. Хто кого тягне Мати до малого хлопчика: — Перестань тягнути кота за хвіст! — А я його зовсім не тягну. — Але ж я бачу! — То він тягне. Я тільки тримаю. Забувся Г а л я. І як це мама догадалась, що ти не умивався? І в а с ь. Я забувся намочити мило. Мама захворіли Маленька дівчинка прийшла до сусідки. — Здрастуй, Маринко, що тобі? — Мої мама дуже, дуже захворіли. І їм хочеться варення. З полуниць... — скоромовкою відказала. — Ото лихо! А у віщо тобі дати варення? Ти взяла склян­ ку чи блюдечко? — Нічого не треба. Я тут із’їм.

102

Казка — — — — — — — — —

Мамусю, любите слухати казки? Авжеж, моя дитино.

Хочете, щоб яку розказала? Розкажи, серце. А чи сподобається вона вам? Певно. Але вона зовсім недовга. Та розказуй уже* Була собі... пляшка на олію, і я її... розбила. Як же познайомилися?

— — — — — — —

Мамо, а де ти народилася? В Києві. А тато? Тато — в Саратові. А я де народилася? Ти в Ужгороді. А як же ми всі троє познайомилися? Хто раніше

Хчопчик питає батька: — Тату, коли ти одружився? — У двадцять чотири роки. — А мама? — У двадцять два. — То, значить, мама одружилася на два роки раніше за тебе... Цікава донька Молода жінка каже до своєї подруги: — Ах, я так люблю тапцювати. Як була дівчиною, щодня ходила в клуб на тапці. А її трирічна донька її питає: — Мамо, з ким же я була вдома, коли ти па тапці ходила? 103

Сильний лелека

— Мамо, звідки я взявся? — Тебе лелека приніс. — І тебе теж лелека приніс? — Звичайно... відповідає мати. Сергійко подумав-подумав і каже: То, мабуть, був дуже сильний лелека, як вертольот... Дід і онук — Діду, а ви були колись малі? — питає онук. — Був, дитино, був. — От, мабуть, сміялися тоді з вашої лисини й бороди... Де мати?

— Тату, а наша мати полетіла із космонавтами на Місяць? — Чому ти так думаєш? — А вона казала тітці Надії: «Вилітаю на місяць у від­ пустку». Перевірив — На тобі, Юрку, гроші, піди в магазин і купи два кіло­ грами яблук. Та скажи тьоті, щоб хороших зважила, бо це для гостей. Купив хлопчик яблук і, йдучи додому, кожне понадгризав. — А що, Юрку, чи добрих ти купив яблук? — Добрих, мамо. Поганого немає жодного. Я кожпе куш ­ тував. Не міг порахувати

Одного разу батько послав свого сина, щоб той порахував кіз, які паслися в лузі. Сип пішов і швидко повернувся. — Ну як, порахував? — запитав батько. — Та нарахував дев’ять, а одна коза так стрибала, що я не міг її порахувати, — відповів син.

105

Далеко поїдете... Машина зупинилась. Шофер крутив ручку, а двигун і не чхне. За цим спостерігав хлопчик, що тримав у руках свого іграшкового автомобіля. — Дядю, чуєте? Ви, мабуть, далеко поїдете? — То ж чому? — витер з лоба піт водій. — А так довго накручуєте свою машину. Тісто очі витріщило Мати учинила тісто і поставила на печі, щоб підійшло. А маленькі котенята гралися на комині над макітрою. От одне плюсь та й упало в тісто. А мати тим часом сина просить: — Полізь, синку, на піч, подивись, чи зійшло тісто. — Ой мамо, ідіть скоріше сюди, — тісто зійшло, уже й очі витріщило! — гукає синок з печі. Хворий будинок Йдучи з мамою вулицею, дівчинка побачила на одному з будинків термометр і запитала: — Мамо, а що це таке? — Термометр, — відповіла мати. — То будинок теж хворіє? Курка розцвіла В зоопарку Мишко побачив павича і каже матері: — Мамо, глянь, курка розцвіла! Андрійкова ніч — Що з тобою, Андрійку, чому ти заплющив очі? — Я роблю піч. Додумався Читав батько малому синові казочку про рибалку і золоту рибку. Коли дійшов до того місця, де вередлива баба вчет­ верте посилає діда до моря просити рибку, син і каже: — Невже дід не додумається попросити рибку, щоб вона йому другу бабу дала? 106

Лист

— — — —

Що ти робиш, доню? Пишу листа Марійці. Але ж ти не вмієш іще писати. Марійка ж теж ще не вміє читати. Сама себе покарала

— Чого ти, Галю, стоїш у кутку? Хто тебе поставив? — Я сама себе поставила, бо розбила вазу. Маленький помічник І в а с ь . Моя мама шила мені сьогодні сорочку, а я їй до­ помагав. В а с и л ь к о . Як же ти це робив? І в а с ь . Сидів тихенько. Вірна прикмета

— Мамо, а в нас знову буде дощ? — Чого ти так думаєш, синку? — Барометр упав. — А ти звідки знаєш? — Я його сам упустив... Тримається Хлопчик іде вниз по сходах, тримаючи в руках миску супу. — Помалу, не впади... — каже мати. — Ні, мамо, не впаду, я ж тримаюсь за миску. Куди дивився

— Чому ти одів штанці задом наперед? — питає батько трирічного сина. — То не я, то Оленка мені наділа. — А ти ж куди дивився? — У вікно. 107

Купила сметани

— Збігай, доню, купи сметани. Ось глечик і гроші. Купиш на всі, кілограм. Продавщиця налила у глечик сметану та й питає: — А гроші де? — Та там же, у глечику,— відповіла Оля. Вузлик на хусточці

— Чому в тебе па хусточці вузлик зав’язаний? — То старша сестричка зав’язала, щоб я не забула її лис­ та в скриньку вкинути. — І ти не забула? — Ні, сестричка забула дати мені того листа. Не дістав

— Понеси, синку, повісь на сонці сорочку, хай сохне. Вернувся через хвилинку Яшко в хату з сорочкою. — Чому ж ти не повісив? — питає мати. — Не дістав до сонця. Про зуб

— — — —

Олесю, ти був з батьком у зубного лікаря? Був. Ну й що? Тепер зуб не болить уже? Не знаю. Він у лікаря залишився. Тато приїхав

Листоноша приніс листа. Маленький Михась розірвав кон­ верта і, побачивши невеличке фото, побіг до%мами на роботу. — Мамо, тато приїхав! — вигукнув голоспо. — А де ж він? — У конверті.

Ледве приспав

Дитина дуже добре почуває себе поміж старшими на ве­ чорницях. Але пастає десять годин, батько бере сипа і вкла­ дає в ліжко в сусідній іампаті. Сам лишається, щоб приспа­ ти. Минає година, друга... Раптом двері кімнати відчиняють­ ся й тихо виходить Іванко. — Ледве вдалося приспати старого... Без імені

— Як звешся, хлопчику? — Я не знаю. — А як же тебе кличуть удома? — Батько каже: шибенику; мама — збитошнику; баба — опришку; дідо — розбійнику, а тітка — люципере. Розумна така дитина Народилася довгождана дитина. Рік їй минув і не розмов­ ляє. Два роки їй, а вона все не розмовляє. Минуло їй три роки — мовчить. Четвертий рік пішов... Мати сидить і годує її кашею. І раптом дитина загово­ рила: — Пересолено. Мати до неї: — Чому ж ти, мій миленький, весь час мовчав? — А тому, що весь час було нормально. Зачиталася

— Мамусю, як називається та станція, з якої тільки-но ви­ рушили? — питає маленька донечка. — Не знаю, і не заважай мені. Бачиш — я читаю. — Жаль, що не знаєш. А наш Петрик там зійшов з по­ їзда... Ще свисніть

Поверталися батько та синок із міста поїздом. На голові у сина був новенький капелюх. Хлопець весь час визирав у від­ чинене вікно. Батько й каже йому: 109

— Не визирай, бо вітер зірве капелюха... Але хлопець не слухав. Тоді батько підкрався до сина і, ко­ ли той визирнув у вікно, зняв капелюха. — А що я тобі казав? — мовив батько. — Пропав капелюх. Син почав плакати, і, щоб заспокоїти його, батько сказав: — Не плач, ось я зараз свисну, і капелюх повернеться. Син глянув у вікно, а батько в цей час свиснув і одяг йому капелюх па голову. Хлопцеві це дуже сподобалося. Він посміхнувся, зняв ка­ пелюх і, викинувши його у вікно, мовив: — Ану, тату, ще свисніть... Вихований

— Як вам подобається наш синок? — Дуже мила й вихована дитина, але... мені здається, що він має мене за лікаря. — А то чому? — Бо коли я ввійшов, він показав мені язика. Обіцянка

— Татусю, подаруй мені барабан. — Я б подарував, синку, та боюсь, що ти заважатимеш ме­ ні працювати. — Що ти, татусю! Я тільки тоді буду барабанити, коли... коли ти спатимеш. Про мачуху й пасинків

Мати-мачуха, поклавши потроху каші пасинкам, решту від­ дала своєму синові, приказуючи: — А ти, Марочку, вишкреби хоч горщик. Хотілось, бач, показати, що вона більше піклується за па­ синками, ніж за сином. А Марко побачив, що каші повнісінь­ кий горщик, та й каже: — Якого ката тут вишкрібати, коли каші цілий горщик. Біля телевізора

— А де твоя лялька, Таню? — Я поклала її спати, бо це фільм не для дітей. 110

Піймав — Сором, Мартгше! Коли я була така мала, як ти, я не вміла брехати. — А коли ж навчилася, мамо? Поправка

— Ти знову десь лазив, знову дірка на коліні! — Не на коліні, мамо, а на штанях. Розумний Івась

— Чого плачеш, Івасю? — Загубив копійку. — На тобі дві копійки, та тільки не плач. Івась узяв дві копійки, сховав та як заплаче знову. — Та чого ж ти ще плачеш? — Як же мені не плакати? Якби не загубив тієї копійки, то вже мав би три. Як звати

— Як тебе звати, хлопче? -- А так, як мого тата. — А тата ж твого як? — А так, як мене. — Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти? — О, мене їсти кликати не треба, я сам приходжу. Розміркував

Ма т и . Васильку, дивись! Курчатко уже викльовується з яєчка! В а с и л ь к о (подумавши). Але як воно туди залізло? .

До чого належать вуха

Х л о п ч и к . Мамо, вуха належать до голови чи до шиї? М а т и . А чому питаєш? Х л о п ч и к . Бо ти казала, що шию помиєш, а тепер миєш ще й вуха. 111

Уважна Після обіду мати йде на кухню, а дочка вслід гукає: — Ні, мамо, не хочу я, щоб ти і в день свого народження мила посуд! Облиш його на завтра... У кожного свій смак — Сподобалося тобі, Сташку, на весіллі? — Ні. — А то чому ж? Бо всі там наїлися чогось гіркого й весь час про це кри­ чали. Синок

— — — --

Ваш син кинув каменюку в мою машину. Ну й що, влучив? Та ні, бог милував. Ну, тоді це не мій синок. Лихий собака

— — — — —

Ваш собака, дядьку, вкусив мене. Ти, мабуть, дражнив його або вдарив? Ну що ви, я тільки підняв його, щоб погладити. Як же ти його підняв? За хвіст. Зробив заздалегідь

— Мамо, Петрусь мене побив! — Треба було дати йому здачі,.. — Так я дав йому здачі ще перед тим. Вже й до наших добираються

Одружився чоловік, що мав від першої жінки трьох дітей, удруге. А в нової дружини своїх було троє. Та й потім ще на­ родилися.

Коли, бувало, діти поб’ються, жінка кричить чоловікові: — Та спини їх, гемонських! Бачиш, твої моїх б’ють, вже й до наших добираються. Пасинкам по половинці, а синові ціленький Обділила мачуха двох своїх пасинків — кожного цілим пи­ ріжком, а синові жодного не дала та й каже пасинкам: — А ви ж дайте моєму синові хоч по половинці...

ЗА НАУКУ ЦІЛУЙ БАТЬКА Й МАТІР У РУКУ Ай, бісові граблі! Приїхав з київської бурси додому хлопчина. Ото ходить він з батьком по двору і бачить, що лежать граблі, та й пита: — Тату, як воно зоветься? — і наступив на зубці. Ще батько й не відповів йому, як граблі вченого панича вчистили по мармизі так, що іскри з очей посипались. — Ай, бісові граблі! — заскиглив він. А батько й каже: — Так тобі й треба, сину, вчись, та розуму не провчи: ско­ ро ти забудеш, як і мене звуть. Латиніст Один хлоп мав сина та дав його до латинської школи в місто. Вернувся син на село, а отець питає: — Ну, що там, сину, чи вмієш по-латинськи? (А він тоді саме накладав фіру гною). — Та чому ні! — каже син. — А як ся називає по-латинськи гній? — Гноятус! — каже син. — А вила? — питає отець. — Вилатус! — А віз? 113

— Возатус! — Уві — каже старий. — Пєнкно тя вивчили! Відтепер бу­ деш брати вилатус, а ними гноятус та вйо на возатус. Зрозумів

На уроці учитель спитав одного неуважного учпя: — Коли найкраще рвати яблука? Учень не задумуючись випалив: — Як собака прив’язаний. У старій школі — Ану скажи, — питає піп учня, — що першим кидається в очі, як під’їжджати до села? — Собаки перші кидаються. — Не собаки, а церква, дурню! У школі У ч и т е л ь . Скажи-но, Івасю, чому світло сонця ясне, а мі сяця бліде? У ч е н ь. Бо сонце світить удень, а місяць уночі. Навчив — Скільки буде три та п’ять? — Не знаю. — Ну от як я візьму й покладу тобі в кишеню три копійки і п’ять копійок, скільки буде? — Нічого не буде. — Та чого ж не буде? — У мене в кишені дірка. Трудна задача

и

— Скажи, Васю, скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує два карбованці. — Не знаю. Моя мама завжди торгується. 114

Є сенс От якби-то екзамени та складати на місяці! — А чому? — Таж там всі предмети в шість разів легші. Азбука — — — —

Ти, Галинко, вже знаєш азбуку? Авжеж знаю. Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»? Всі інші букви. Теж забули

Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. На­ стала прикра пауза. Учениця повернулася до вчительки, че­ каючи, що вона підкаже... Потім спитала: — Що, ви теж забули? Все я та я — Вставай, Петрику, — будить мати першокласника, — пора до школи збиратися. — Не хочу, — пхикає Петрусь, — все я та я, хай ще Олепка піде, — показав на меншу сестру. Чи дорого коштує — Скажи, тату, чорнило дорого коштує? — Ні, дешево. А чому це тебе цікавить? — Мама дуже сердиться, що я вилив чорнило на скатер­ тину. Так, як і батько ••• Б а т ь к о . Так, арифметика — п’ять, поведінка — два. Що тебе, шибенику, питали? Син . Скільки п’ять разів по сім. Б а т ь к о . Ну, а ти що сказав? Син. Тридцять п’ять. А вчителька знову: скільки сім раз по п’ять? 115

Б а т ь к о. А що, воно хіба не одип чорт? С и п. Та й я так відповів... Здивувався М а т и. Знову сьогодні вчителька скаржилася на тебе! С и н. Як же це? Сьогодні я зовсім у школі не був! «Мій тато» Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишивсь на господарстві, до школи не пішов. Раптом телефонний дзвінок... Данилко впізнав: то був го­ лос його вчительки: — Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи? — Тому, що він захворів. — А хто це розмовляє 31 мною? — Мій тато... Хитрий Івась — Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш малепького Петрика нести свій і твій портфель. — Це я вчу його допомагати старшим. Подовшала іс-ґбрія — Чому це в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були самі п’ятірки. — Тоді ж історія була коротша, — відповів онук. Хитрий хлопчик — Татку, — питає хлопчик, — чи зумів би ти з даплющеними очима написати своє прізвище? — Звичайно. — То напиши його, будь ласка, в моєму щодеппику.

116

Знає свою натуру

В ч и т е л ь . Скажи, Іванку, якби твоя мама поклала в льох півсотні яблук вчора і сьогодні півсотні, скільки їх було б? У ч е н ь . Дев’яносто, а може, й менше. В ч и т е л ь . Як це так? У ч е н ь. Бо я за два дні з’їв би десяток, а Може, й більше. Поважна причина

— Васильку, чому ти не розв’язав задачі? — запитала вчи­ телька на уроці математики. — Тому... тому, що тато поїхав у відрядження. Взаємовиручка

В ч и т е л ь . Таню, чому замість тебе малював батько? У ч е н и ц я . Бо мама тоді саме спала. Втішила

Дівчинці треба було розв’язати кілька задач, які навіть її матері здавалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена. — Нічого, мамо, — втішила її дівчинка. — Ти ж не одна: інші мами також одержали двійки І Непорозуміння

— Владику, я мав розмову з учителем. А тепер питаю те­ бе: хто найбільший ледар у вашому класі? — Не знаю, тату. — Неправда, знаєш! Хто сидить у класі й тільки дивиться, як інші читають або пишуть? — Наш учитель, тату.

117

Щира розмова — ПавликуІ Ти сьогодні не йдеш до школи? — спитав бать­ ко сина, бачачи, що той не збирається. — Ні. — Чому? — Вчителька просила, щоб сьогодні до школи прийшов ти. Питали — — — —

Тебе питали сьогодні в школі? Питали... А що... Чого ви на батьківські збори не ходите... Виправдався

—• Т а він і цього року в тому ж класі сидить, — каже Ромина мати своїй знайомій. — Е, ні, це неправда, — заперечив Рома, — торік я був у третьому «а», а цього року в третьому «б». Владик пише твір Роздаючи зошити з перевіреними творами на тему: «Свій­ ські тварини», учителька сказала Владикові: — Чому ти так мало написав? От подивись — Михась так само, як і ти, написав про свою собаку, але в нього вийшло більше двох сторінок, а в тебе всього п’ять рядків. — Таж у Михася великий собака, а в мене маленький, — відповів Владик. Знає арифметику Батько переглядає щоденник сина й розпачливо хитає го­ ловою: — Четвертий день ти, ледащо, приносиш по одиниці! Ко­ ли ти вже порадуєш мене п’ятіркою? — Ще один день, тату, і буде п’ять. 118

Поспішив похвалити Василько прийшов із школи.

— — — —

Ну, скільки сьогодні? — питає батько. П’ять.

О, молодець! А з якого предмета? Читання — один, арифметика — один і співи — три. Написав

— Діти! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважає­ те найвизначнішими, — сказав учитель. Згодом він запитав: — Скільки вже ти паписав, Петрусю?

— Десять. Лишився ще один — воротар... На уроці граматики

У ч и т е л ь . Придумайте, діти, речення, а ми його поста­ вимо в наказовому способі. Г р и ц ь . Воли тягнуть воза.

У ч и т е л ь . Ну, Федю, як це речення звучатиме в нака­ зовій формі? Ф е д я. Гей! Цабе! На уроці фізики

На уроці фізики вчителька запитала учня: — Що піднімається над мискою борщу, коли мати подає тобі їсти? — Моя ложка, — відказав той. Уторопав

Учитель на уроці розповів дітям, з чого роблять ситець, сукно та інші тканини. Коли вчителеві здалося, що всі зро­ зуміли, він звернувся до одного хлопчика: — Ану, Володю, скажи: з чого пошиті твої штани? — З материної спідниці, — відповів той.

119

ВІДПОБІДЬ

— — — —

Якого роду слово «яйце»? — запитала учителька в учня. Ніякого, — відповів той. Чому? Бо не знаємо, що з нього вилупиться: півень чи курка... Засвоїв

— — — —

Петренкої Ти добре засвоїв сьогоднішній урок? Добре. А про що я говорила? Ви говорили весь урок про те, щоб ми сиділи тихо. Виправдався

Хлопчик повернувся із школи додому. Глянула мати, а но­ ва його шапка подерта і вся в грязюці. — Це що?

— — — — —

Та це хлопці... Що хлопці? Скинули з мене шапку й почали у футбола грати. А ти ж де був? На воротях стояв. 120

Земля

ПОТІЄ...

— Хто скаже, від чого роса? — питає вчитель. — Я знаю! — піднімається Іванко. — Земля крутиться так швидко, що аж потіє. Непричесаний — — — — — —

Чому ти, Іванку, приходиш до школи непричесаний? Бо не маю гребінця. А не можеш причесатися батьковим? Ні. Чому? Бо тато лисі. Найкоротші дні

У ч и т е л ь . Скажи, Вітю, які дні найкоротші в році? В і т я. Святкові. У ч и т е л ь. О, а то чому? В і т я. Бо вони найшвидше минають. На уроці хімії — Як ви думаєте, діти, коли я кину мій золотий перстепь у цю склянку з кислотою, він розчиниться? — питає вчитель. — Ні, — хором відповів увесь клас. . — Молодці, а чому? — Бо коли б перстень мав розчинитися, ви не кидали б його в кислоту. Слушне запитання Учитель розказує учням про Місяць: — Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей... Малий Петрик раптом засміявся. — Чому ти смієшся? — А що робитимуть ті люди, коли Місяць стане серпиком!.. 121

Знайшов вихід Запам’ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий! — Тоді я припесу одиницю, — сказав Вітя. Порадив — Тату, де Альпи? — спитав хлопчик у батька, який, по міг одірватись від телевізора. — Спитай, сину, мами. Вона завжди любить переставляти все з місця на місце. Не підказала Чоловік увечері прийшов знесилепий додому і каже дру­ жині: — А все ти винна. Посилаєш мене па батьківські збори і не скажеш, у якій школі наш сип вчиться. Мабуть, правда — Іване, чи правда, що твій сип покинув школу? — Мабуть, правда — ти вже п’ятий мені про це говориш. Двійка з поведінки — Знову у тебе з поведінки двійка! Що ти зробив, ши­ бенику? — Нічого я не зробив. — А за віщо ж двійка? — Та учитель посилав копати шкільну ділянку, а я пе пішов. — Чому ж ти не гукнув маму?! — запитав батько. Всипав авансом Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешке­ тував і погапо вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже: 122

— Я вже йому всипав... — Кому?.. — питає вчитель. — Та сипові ж своєму... — А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає. Дві голови краще На екзамені професор задав допоміжне питання. Воно ви­ явилось пе з легких і студент не міг на нього відповісти. По­ думавши, він сказав професорові: — Давайте разом поміркуємо над цим питанням. Одна го­ лова — добре, а дві — краще. Чого боїться — Чого ви так хвилюєтесь? Боїтесь моїх запитань? — пи­ тає професор студента. — Та ні, професоре, я боюсь своїх відповідей. Відвертість Г о л о в а р о з п о д і л ь ч о ї к о м і с і ї . Чому ж ви не бажаєте їхати на Далекий Схід? В и п у с к н и к . Коли я вчився, мені все твердили: «З тво­ їми знаннями далеко не заїдеш...»

ДО ДІВОК - НЕ ЗМЕРЗ І НЕ ЗМОК Виручила — Як ся маєте? — нав’язує дівчині бесіду молодий хло­ пець. — Дякую, добре. — А як ся має ваша мана? — Дякую, добре. — А як ся мають ваш брат і сестра? — Дякую, добре. Хлопець не знає, що далі говорити. Тоді дівчина виручає: — Я маю ще діда й бабу. 123

«Брат» Г о с п о д и н я . З ким то ти, Насте, розмовляла на схід­ цях тільки що? С л у ж н и ц я . Зі своїм братом. Г о с п о д и н я . А як звати його? С л у ж н и ц я . Та казав, що Грицьком. Дайте жолобчастого Гаврила Живуть поряд два сусіди: Лисовіл та Цвіркун. Лисоволова дівка та закохалась у Цвірку нового Гаврила, і так зако­ халась, що й жити без нього не може. Одно й визира через тин до Цвіркуна, щоб побачити Гаврила. А Гаврило її теж кохав. І от одного разу Лисовіл зробив ярмо, й треба було продовбати підгорля в ярмі. Він гукнув дочку та й каже: — Піди, доню, до діда Цвіркуна та попроси у нього свер­ дла й долітця, щоб продовбати підгорля в ярмі. Як почула вона, що батько посила її до Цвіркуна, й так рада була, що може побачити Гаврила, та мерщій побігла. Прибігла, коли вони вечеряють. Вона тоді й каже: — Свердели, вечеряли, полудрабок батько. Пху, пху, що це я набалакала, наговорила: дайте мені жолобчастого Гав­ рила, батькові під горлом продовбати. Любов безсмертна — — — —

Любиш мене? Безмірно. А помер би ради мене? О, ні! Моя любов безсмертна. Недобачив

— Куди це ти, Петре, так пізно з ліхтарем ідеш? — питає господар свого наймита. — До нареченої. — Ех ти, боягузе! Я до своєї нареченої найтемнішої ночі ходив без ліхтаря. — Я так і подумав, коли побачив вашу дружину. 124

Сила звички Іде солдат з батьком вулицею, а назустріч їм чотири дів­ чини в міні-спідницях. Солдат зупинився, як вкопаний, і уважно дивиться на дівочі ноги. Ті вже й пройшли, а він все дивиться їм услід. А потім похитав головою і каже батькові: — А одна з них ішла не в ногу. Зустрілися Прийшла в лікарню дівчина одвідати хлопця. Побачивши жінку в білому халаті, вона звернулася до неї: — Чи можу я бачити хворого? — А хто ви будете? — Я його сестра. — Рада з вами познайомитись, я його мати. Чи вірите?.. — Чи вірите в любов з першого погляду? — Ні. — То подивіться на мене ще раз. Щира — — — —

Що б ти, Марійко, зробила, якби я тебе зараз поцілував? Кричала б: «Мамо! Мамо!» Ну, а тоді б що було? Нічого, бо нікого в хаті нема. Що легше?

— Ілонко, будемо танцювати чи поговоримо? — Я дуже втомлена, краще потанцюємо. Найкращий подарунок Юнак не знає, що подарувати своїй дівчині в депь наро­ дження, й питає у матері: — Мамо, якби тобі зараз сповнилося сімнадцять років, що б ти хотіла дістати в подарунок? ~ Нічого більше,— щиро відповіла мати. 125

У пош уках невістки

Один хлопець піяк не міг одружитися. Сподобається йому якась дівчина, приведе він її до матері, а матері то очі не такі, то ніс не підходить, то губи не подобаються. Нарешті хлопець знайшов дівчину, що як дві каплі води була схожа на матір: такі ж очі, ніс, губи, навіть розмова — і то була подібпа. Сподобалася вона матері. Був би вже од­ ружився, але цього разу категоричпо заперечив батько. Посаг Приїхав до багача свататись молодий хлопець. Дівчата у багача погані. Багач обіцяє: — За молодшою даю двадцять тисяч карбованців, за стар­ шою сорок тисяч, за найстаршою — шістдесят тисяч. — А немає у вас ще старшої? — питає жених. Не схоче — Куме! Нащо-бо ви вашого сина жените, воно іце дити­ на, дурне! — сказав кум кумові. А той відповів: — Ба, кумоньку, та бо то добре дурня оженити; як до розуму дійде, то не схоче. Розговорили-сьте ся — — — — — —

Пішла б ти заміж? Та пішла би! Маєш ти що? Та би ся знайшло. А робила би? От розговорили-сьте ся! Кругленьке словечко

Задумав один парубок женитися. От думає він: «Кого б тут у старости взяти? Піду я до свого рідного дядька, візьму я його в старости». Так і зробив. Прийшов до дядька і каже: 127

— Дядюню, ДЯДЮНЮ, допоможіть моєму горю, ходімте, я вас пошлю у старости. Дядько питає: — До кого, небоже, думаєш мене посилати? — Я думаю, дядюню, хоч би і,до Гордія Івановича, у ньо­ го дівка брава: очі чорні, сама моторпа — треба б до неї по­ силати. Дядько йому і каже: — Я би пособив твоєму горю, якби ти був трошки розто­ ропніший, а то підеш з тобою на люди та тільки сорому че­ рез тебе наберешся, і з тим вернемось. Небіж каже: — Як то ви так, дядьку, кажете, що я нерозторопний, хіба я уже дурний, чи що? — Та не те, що ти дурний, а тільки що у тебе мова якось то не дуже гарна — що скажеш, то все не до діла. — Як то так? — Та так! Оце як підемо, увійдемо до хати, то ти подумай, що там треба з людьми говорити! — Як то що говорити? — Як ти увійдеш до хати, поздоровкався б з людьми гар­ ненько, подумав би, якого словечка там сказати гарненько­ го, кругленького. — Ну, спасибі, дядьку, за добру пауку! Так я уже і буду казати. Пішли вони до Гордія Івановича. Той запросив їх у хату, посадив за стіл. Почали вони про своє діло говорити, а моло­ дий сидить за столом і думає: «Як би тут не забути дядькове наставлення? Якого б тут словечка сказати гарненького і кругленького?» Та й надумав. Як крикне на все горло: — Обруч, обруч, обруч! Гордій Іванович вилупив на пього очі й питає: — Де це ти бачив обруча? А наш молодий і каже: — Еге, що ж, що нема обруча! Мене дядько так учив, щоб я сказав словечко кругленьке, гарненьке: ну, я і сказав круг­ леньке: якого тобі ще круглішого треба, як обруч?

128

Циган сватом

Ішов парубок із старостами. Назустріч циган: — Куди ви? — Ідемо сватати парубка. — Візьміть мене з собою, я буду підхвалювати. — Ходи! Прийшли вони в хату, захваляють парубка, кажучи: — З нього добрий господар — має стіжчата хліба. — Ба, таки добрі стіжки! — підказує циган. — Має ялівки! — Ба, таки добрі корови! — Бики має. — Ей, де там бики! Таки добрі воли! — Часом,— кажуть свати,— трохи нап'ється. А циган: — Ба, добре нап’ється! — Ніякої, зрештою, нема догани, тільки скалочку на очах має. — Де там? Він таки добре сліпий! Тії взяли й відправили сватів: не хтіли давати дівку за такого хваленого жениха. Потім — Можете уявити собі таке нахабство? Цілих п’ять років я їй писав любовні листи... — А потім?

— Потім вийшла заміж за поштаря. «Роботяща» дівчина

Надумав хлопець сватати дівчину й почав питати в неї, що вона вміє робити, а чого не вміє. ' — Люди кажуть, Галю, що ти шити не вмієш. — Так, хіба що шити. — І корову, кажуть, не вмієш подоїти. — Ну, ще й корову не подою. — І навіть, кажуть, що хліба не спечеш. — Може, ще тільки хліб не пекла. — Танцювати, кажуть, не вмієш. — Ну, це вже брешуть! б

С—305

129

Остогидло чепуритися Крутиться дівчина перед дзеркалом і каже: — Хоч би швидше заміж вийти, так уже остогидло чепу­ ритися! Все передбачено Мати до ледачої дочки: — І що з тебе буде, коли вийдеш заміж? Та вас же кури загребуть! Дочка: ~ А ми курей не будемо тримати. Добрий жених — Мамусю, я хочу вийти заміж за Петруся. Він має такі гарні вусики. — Ой, цього замало, доню, замало — О, то він ще й бороду запустить! Поважна причина Багато годин підряд ішло засідання. Коли надворі стемні­ ло, підвелась літня жінка і ввернулась до президії з про­ ханням відпустити її, бо вдома у неї діти малі. Жінку відпустили. Тоді підвелась молода дівчина: — Прошу й мене відпустити. — А у вас що, теж діти? — Поки що ні. Але якщо кожен день будуть отак засіда­ ти, то їх у мене ніколи й та буде. Погані справи — Ну як, друже, парубоцькі справи? — Погані. Дівчата дядьком називають.

130

Настирливий жених Надумав старий холостяк у п ’ятдесят років одружитися. Йому й порадили взяти вдову з сусіднього села. Прийшов він до вдови та й почав закидати про одруження. А вдова й слу­ хати не хоче: — Що ви, що ви! У мене вже дочка на відданні! А жених не розгубився та й каже: — Тоді віддайте дочку! Подумайте добре — Ви хочете одружитись з моєю дочкою? Але чи маєте ви кошти на утримання сім’ї? — Думаю, що вистачить. — Подумайте добре, бо нас сім душ...

БУДЬТЕ ЯК УДОМА... Лице Пішов мужик на друге село до брата на свято і там з&ба* рився. Третього дня, як встав рано там у гостях, і каже» де братових дітей: — Дайте мені води, най вмию лице! — ‘Або ви маєте, стрию, лице? — Ая, маю. — Якби-сте мали, то не сиділи би-сте три дні на пра»* пику! Добрий дядя Приїхав брат до сестри в гості. Зустріли брата як годить­ ся. Нагодували, напоїли і спати поклали. Пройшов денц другий, а на третій говорить сестрин чоловік до своїх дітей* — Вставайте, дітки, цілуйте дядю в ручку, бо вони вж§ сьогодні додому будуть їхати. А дядя повернувся на другий бік та й каже: — Спіть, дітки, спіть. Дядя ще не скоро поїде... б*

191

Коли обідають Г і с т ь . Коли у вас обідають? М а л и й х л о п ч и к . Завжди о третій годині, а коли в нас хтось є, то після того, як він піде. Де батьки? — — — —

Мама вдома? Ні. А нянько? Теж сховалися! Поїхали

Коли сім’я сіла обідати, за вікном майнула постать су­ сідки. — Чорти її несуть! — вилаялась мати.— Скажіть, діти, що мене нема вдома. Я поїхала. А сама сховалась під столом. Ось і сусідка в хату. — А матері нема дома,— каже найменша.— Вони поїхали під стіл. Кум у гостях Прийшов під Новий рік чоловік до кума в гості. А кум ча­ стує його та все припрошує: — їжте, їжте огірочки квашепі, помідорчики — гострень­ ке їжте!.. А той йому: — Та воно, куме, й сало не тупе. Найкраще рішення Один чоловік зустрів на ярмарку свого кума, з яким дав­ ненько не бачився, і запросив його до себе в гості. Відсвяткували зустріч непогано, всього було в тарілках. Кум про домівку навіть не згадує. Якось за вечерею чоловік і питає: 132

— А як же там, куме, чи, бува, не засумували за вами жінка і діти? — Ваша правда, кумцю, ваша правда. Завтра ж вдарю телеграму — нехай і вони сюди приїжджають... За п’ять хвилин перед сном До Петра прийшли непрохані гості. Минає кілька нудних годин, але гості й не думають іти геть. Тоді Петро говорить до дружини: — Подай мені, жінко, ліки;.. — Які ліки? — співчутливо питають гості. — Ті самі, що я приймаю за п’ять хвилин перед сном^ Знає жарти Прийшов кум Іван до кума Степана. А кум Степан саме вечеряє із своєю сім’єю. Степан каже до Івана: — Запросили б вас вечерять, та немає ложки... Іван витягає свою ложку з-за халяви та й сідав до столу. А Степан хвать у кума з рук ложку та й кинув до порога0 Кум Іван встав, узяв ложку біля порога, знову до столу йде і каже: — Я ці жарти знаю. Гостинність — .їжте, кумо, вареники, їжте,— пригощала господиня. — Спасибі, голубонько, я вже, мабуть, вареників зо три в’їла. — Брешете, кумо, ви з’їли не три, а п’ять, та хто лх там щитає! Беріть ще!.. Як Панько гостей приймав їздив Панько з села до села по гостях. Гостював, як-то кажуть, і горя не знав, та все гостей запрошував до себе* От однієї неділі понаїжджало гостей до Панька повен двір, А ввечері, коли вони збирались уже їхати додому, пішов дощ. Мусив Панько залишити всіх ночувати. На другий день — дощ. 133

На третій день — дощ, та ще й обкладний. Ходить Панько темний, як хмара. Так уже пабридло йо­ му поїти тих гостей, але 8 хати в дощ не виженеш. Вийшов бідний Панько надвір, схрестив руки, підвів чер­ воні від безсоння очі до неба й жалібно заголосив: — О господи, та невже в тебе ніколи гостей не було?! Посиденьки — Сиджу я, не йду я, піду я. — Підождіть, кумонько, я тісто замішу. Сидить кума, замісила тісто друга. — Сиджу я, не йду я, піду я. — Підождіть, кумонько, я варенички поліплю. Сидить кума, вареники ліпить друга. — Сиджу я, не йду я, піду я. — Підождіть, кумонько, я варенички зварю. Сидить кума, вареники варить друга. — Сиджу я, не йду я, піду я. — Підождіть, кумо, я вареники витягну. Сидить кума, витяга вареники друга. =— Піду я, кумонько. =— Підождіть, кумонько, я вареники помастю. Сидить кума, мастить вареники друга. —- Ой, кумонько, піду вже я. — Ідіть, кумасю, я вже упоралася з варениками. Облизалася кума смачно та й пішла додому. Варення з чаєм — — — —

Куди йдеш? Та йду до сусіда пити варення з чаєм! Ти мабуть, хотів сказати: чай з варенням? Ні! Чай з варенням я і вдома п’ю! Наздогад

Хоч і пізній час, гуляють гості, веселяться. Та заприміти­ ли вони, що господар часто відхиляв штору й у вікно визи­ рав. — Що ви там бачите в таку темінь? — запитують. 134

— Я точно 8иаю, що в Івана Федоровича сьогодні теж бу­ ли гості, але ось дивлюсь: в його хаті вже давно не сві­ титься... •

Пригостила Якось у п’ятницю до однієї жінки прийшли гості. — Мо, будете їсти? — пита вона їх. — А що в тебе є? — Та борщ в... А в неділю і вареники були... — Посунься, Гнате, бо ніде сісти дружкам. Опинився Гнат з самого краєчку. Входить куховарка та йому відро в руки: — Гнате, ви ось тут крайній — збігайте по воду... Чи пішли гості — Чому ви завжди проводжаєте гостей за двері? — Аби переконатися, чи справді пішли. Гостини Х а з я й к а . Вітаю вас, дорогий Василю Петровичу. А де ж ваша дружина? Г і с т ь . Ми вдома тягнули жеребки, кому до вас іти. Х а з я й к а . Ну, і ви виграли? Г і с т ь . Ні, програв. Порада — Куме, що мені робити? До мене дуже вчащають гості — То я вам пораджу. Бідним позичте по десятці, а в ба гатих просіть позичити по сотні... Повірте, що й одні й дру­ гі обминатимуть вас десятою дорогою. Занадто соромливий — Заходьте! Скидайте, будь ласка, галоші... — Не турбуйтесь, я й так... 135

Кожен гість приносить задоволення — Скажіть, вам не надокучають часті гості? — Я б не сказала. Мені кожен гість приносить задоволен­ ня. Один — коли приходить, інший — коли відходить... Не встиг Х а з я ї н . Посвітити вам на східцях? Г і с т ь . Дякую, не треба. Я вже лежу внизу.

ПИТТЯ НЕ ДОВОДИТЬ ДО ПУТТЯ

Потрійне кладовище Проходячи нове шинок, сивий дідусь щоразу знімав шапку і тричі хрестився— Діду, чого ви хреститесь? — питали старого. — А того, що проходжу повз потрійне кладовище: тут лю­ ди ховають і здоров’я, і гроші, і своє ім’я. За їх здоров’я — Як ваше здоров’я, куме? Щось дуже вас перекособочило. — Не говоріть! Немає в світі правди. Все віддав людям! Пив за їх здоров’я, а позбувся свого. Баба і хміль Вилізла баба на вербу і рве хміль. Рве та промовляє: — Хмелику мій, голубчику мій. З тебе коханнячко, з те­ бе весіллячко, з тебе хрестинички... Верба крихка, гілка трісь! А баба — бубух на землю! Встає, стогне та лається: — Трясця твоїй матері, хмелю! Холера ти така! З тебе всяке зло: і вбивство, і бандитство, з тебе, холеро, і розводи... З тебе хуліганство і гуляцтво, щоб ти був пропав!.. Як батько з сином хазяйнували Йдуть батько з сином п’яненькі. Син і каже: — Хазяйнуємо ми, тату, з вами, бодай би чорти вашого батька так хазяйнували. — Чийого, синку, батька? — питає батько. — Та як вам, тату, жалко свого, то нехай мого,— відпові­ дає син. 138

Чекання Жінка сидить у хаті і весь час підкидав в руці монету. За­ йшла сусідка і питав: — Чого це ти п’ятаком граєшся? — Ворожу. Оце як орлом упаде, значить, чоловік вип’в і сам додому прийде, якщо рішкою — значить, принесуть... — А якщо він прийде тверезий? — Тоді монета стане руба. Що треба, то треба Сварить жінка чоловіка-п’яницю, який сидить за столом і їсть пісну юшку: — Бачиш, пропив усі гроші до копієчки,— тепер пісну юшку сьорбаєш. Чоловік мовчки сьорбає. — Хата розкрита, верх треба полагодити, а ти все горілку дудлиш. Діти роздягнуті, зима надходить — одежі треба. Мовчки сьорбає. — Свято надходить — шматок м’яса купити треба. Мовчить. — Та й чарку, може, якусь треба. Чоловік аж ложку покинув: — Що треба, то треба! Заспокоїв... — Цить, стара, не кричи,— заспокоює п’яний чоловік жін­ ку.— То ж я не свої гроші пропив... — А чиї ж? — Кумові. Ті, що нам він позичив на дрова. Я ж кивав... Прийшов чоловік п’яненьким додому. Постукав у двері й стоїть, притаївся. — Це ти, Миколо? — гукнула жінка. За дверима тихо. Жінка знову: — Це ти, Миколо? Тихо. Жінка відважилась і відчинила двері. — Чого ж ти не відповідав? — питає. — Та я ж кивав головою,— несміливо відповів чоловік. 139

Ледачий дід Жив собі один дід. Такий ледацюга та п’яниця, що й годі. От одного разу спав дід у курені, а він чогось загорівся. Збіг­ лися люди, будять діда і кажуть йому: Вставай, курінь горить!.. — Що, горілку пить? — Та вставай, курінь горить! Дід-позіхнув, перевернувся на другий бік та й каже: — А-а, хай гасить його той, хто палив. Як чоловік оддав жабам гроші Один чоловік повів на ярмарок продавати бичка. Продав ото його за десять карбованців та й зайшов у шинок випити ярмаркового. Випив крючок, сів за стіл та й закусює. Вві­ йшов у шинок його сват — він і з тим по крючку. Трохи згодом забіг кум Яким — і цього ніде діти, купив крючок. Розібрало його вже аж он як, і полилась горілка не крючками та маленькими,— а квартами. Пропив він отак аж три карбованці, далі схаменувсь, устав з-за столу й потягся до господи. Іти було понад ставком. Іде ото він понад тим ставком, а жаби аж заливаються, кричать: «Ква, ква, ква!» Зупинився чоловік та й каже: — Брешете, не два,— три пропив, а сім ще в кишені є! І пішов далі. Але жаби не вгамовуються, а все своєї прав­ лять: «Ква, ква, ква!» — А щоб ви показилися, анциболотські: два та й два! От нате ж та полічіть, як не ймете віри! І жбурнув кисета з грішми в ставок.. Грунтовна відповідь Спитали одного дяка, скільки він може випити горілки. А він подумав та й питається: — А во благовременії чи натщесерце? — Натщесерце,— кажуть. — А з закусією чи без оної? — З закускою. — А за гроші чи безвозмєздно? — Безвозмєздно. — О! — каже дяк,— коли так, то — до безконечності! 140

Дякова повага Їде дяк пізньої ночі додому. Глянь, щось серед дороги мішком лежить. Дяк як смальне його чоботом під бік: — Ану, підіймайся — знайшов де спати! — Ти куди, бараняче твоє горло, садиш брудними чобіть­ ми? — загорлав ледачий знайомий голосом. — Ох, батюшко,— схаменувся очманілий дяк,— якби ж я знав, що це ви, хіба б я їх не почистив?

Винахідливий піп Люди стояли на колінах у церкві, молилися. Піп, розмахуючи кадилом, обвіва їх пахощами ладану... Забувши про пляшку, що була в боковій кишені під ризами, піп ще більше нахилився і розмахнув кадилом. Раптом на очах віруючих з-під риз випала пляшка з самогонкою, за­ ткнута качаном. Піп не розгубився. Він суворо поглянув у бік ікони «Тайна вечеря» і сказав: — Якщо ви вечеряєте, то вечеряйте, а пляшок сюди ні­ чого кидати! 141

І Горппні всип Прийшов чоловік додому і тільки відчинив двері, а жінка йому назустріч 8 коцюбою: — Ти, сякий-такий, вештався учора по селу п’яний, а ка­ зав, що на зборах був.— Горпина ж своїми очима бачилас Так ось тобі, ось тобі ва брехню!.. Чоловік почухався, а потім і каже: — Так ти ж піди і Горпині всип за брехню, бо я не веш­ тався, а під тином лежав... Різні жінки Зустрілися ДВОЄ друзів І хваляться КОЖНИЙ СВОЇМ ГОреМо — Знав би ти, яку я маю кляту жінку. Дихати не даеі —* говорить один. — Ет, що там! Це пе горе. А моя, тільки-но я на поріг» зараз кричить: «Ану дихни!» З розумом — Чому це у всіх жінок чоловік як чоловік? Коли вже Й п’ють, то з розумом, а ти... — Я теж починаю пити 8 розумом, а потім хтозна-де він і дівається. Різпиця — Ти знаєш, жінко, що верблюд може вісім день робити і нічого не пити? — Овва, я знаю такого верблюда, що вісім день п’є і ні­ чого не робить. Де спати будеш? Підійшов п’яний до свого Двору, а собака почав гавкати на нього. — Не гавкай,— каже хазяїн,— хоч доки в хату зайду, а то вибіжить жінка та зажене мене в твою халабуду. Де ти, бідний, тоді спати будеш? 142

Не мої ноги Продав Грицько борошно в губернії і купив собі добрі шка­ пові чоботи, вимазав їх добрим дьогтем і напився губернської горілки всмак, так що ледве виліз із губернії. Далі вже не міг йти, упав на шляху да і заснув, а злодії йшли да і зняли чоботи. На другий день уранці їде мужик з того села, з якого був Грицько. Ото він, бач, підходить до Грицька да і будить його: Вставай, Грйцьку! -т- Да ще рано, — каже Грицько. — Да яке тобі рано? — Геть, кажу тобі! — каже Грицько розсердившись. — Бач, ще й гнівається! Прийми хоч ноги з шляху, дай проїхати. Глянув Грицько на свої ноги і бачить, що немає чобіт, да 1 каже: — Се не мої, мої в чоботях! Скільки верстов до неба їдуть два добродії в ярмарку. І як п’ять верстов проїхали, та# і відпочити треба, бо як п’ять верстов, то й корчма сто­ їть, От їдуть і забалакалцся: і** А що,— каже,— йік би його злічити, скільки-то верстов до неба? V- А бог йоґо святий знає, скільки. Думка така, що верстов з п’ять буде. Тю на тебе, куме! Та якби туди п’ять верстов було, то там би корчма стояла. У шинку Зайшов чоловік у шинок і питається у шинкарки: — Олено, вчора я, кажись, тут пив і не пам’ятаю, скільки заплатив. «*- Рівно три карбованці. — Дякувати богу. А я вже було подумав, що десь стратив тоті гроші.

144

Присяга — Чого це ти, куме, як п’єш горілку, то очі заплющуєш? — Та бачиш, куме, я присягався жінці, що на цю погань й дивитись не буду — ну, так от і не дивлюся... Непитущий кум Здибалися два куми на ярмарку. Ходімо,— каже перший,— та вип’ємо по чарочці. — Не можу,— каже другий. — Овва, а то чому? — Не можу з трьох причин: по-перше, горілка шкідлива для здоров’я, по-друге, лікар мені суворо заборонив пити, а по-третє, я вже б так п’яний. Думаєте, добро Сидить батько в чайній, птв горілку. Заходить його малий син, кличе батька додому. — Та іду, іду, сину, але візьми спробуй і ти цього трунку. Син попробував горілки і аж закашлявся. — Гірке, сину? — Гірке, татуї — Бач, бач,— каже батько,— яка то гіркота, як-то тяжко П пити, а ви з мамою думаєте, що мені тут добро, що я тут ш д п’ю. Запізнились Два п’янички поспішають зранку до найближчої забігай­ лівки. Перед нею в калюжі уже хтось лежить. — Завжди ми вапізнюємось,— звертається один п’яничка до другого.— Бачиш, люди вже гуляють... Де живе? П’ я н и й. Скажіть, будь ласка, де живе Петро Сорокопуд? Н і ч н и й с т о р о ж . Та це ж ви самі і є. П’ я н и й. Та я знаю, але ж скажіть, де він живе?.. 146

Довгі сходи

Лізе п'яний по залізничних шпалах і бубонить: ^ Господи, які довгі сходи. Уже, мабуть, на десятий по­ верх виліз. Допився — Знаєш, учора я був у приятеля на імепинах, то там якась свиня так набралася, аж зелені чортики по ньому ска­ кали. Сам бачив.

Буря була Двоє кумів, добре хильнувши, поверталися вночі додєшу. Було місячно, як у тій пісні співається, хоч голки збирай, Упоперек дороги лежали тіні телеграфних стовпів. Обережно переступаючи через них, один кум каже до другого: — Ой, то страшенна мусила бути буря, коли геть-чисто всі стовпи повалила! — Авжеж,— відповідає другий.— А ми й не чули, щоб гриміло.

147

За певної умови З міста в село на гастролі прибув цирк. До каси клубу під­ ходять троє вдризки п’яних. — А свині будуть? — запитує один з компанії. — Якщо купите квитки, то будуть. Уточнив — — — —

Тату, який я, коли п’яний? А чого тебе це цікавить? Та жінка каже, що тоді я — мов парнокопитне. Де вона по-сімейному, а по-людському — то як свиня. Хто дотягне

— До дна, куме, до дна тягніть... —*• Я-то її дотягну, а хто ж тоді мене дотягне на той кінець села? Не пам’ятає, як... — Ще пам’ятаю, як ми з кумом заспівали «В кінці греб­ лі...», А от як під греблеК) опинилйсй — не пам’ятаю. На трьох — — — —

Де це ви, куме, так набралися? Та... Склалися на трьох. Щось не віриться... їй-бо, склалися на трьох, але.,, два не прийшли* Де шумить, а де тихо

Два сусіди, зустрівшись увечері, пішли в пивну й пропили усі гроші. Вранці знов зустрілись: — Ну, як справи? — Та нічого, тільки голова ІЇфсь дуже шумить, а в кише­ ні тихо-тихо. 148

Упертий трактор — Іване! — Га? — Чого то твій трактор у кюветі боком лежить? Іван, похитуючись, немов од вітру: — Ото ж такий упертий. Я йому вправо руля, а він — влі во; я йому вліво, а він — вправо. Поповодив мене, клятий, доки й сам не звалився.

Без закуски — — — —

І чого ти вчора такий п’яний був? Закушувати не було чим. А що, грошей на закуску пе вистачило? Та ні, зуби повибивали. У шпиталі

Прокидається хворий, дивиться на свого сусіду, морщить лоба і врешті каже: — Ми десь, здається, з вами зустрічались? — Звісно, саме тому ми тут і лежимо.

149

Чн глибоко?

— — — — —

Яїшме! Допоможи витягти Левка з багпюки! А чи глибоко він загруз? По кісточки! Нічого, сам вилізе! Але ж він донизу головою! Такого чоловіка.,.

— Ех, куме,— признався сусід сусідові, коли вже добрячо випили.— Якби я оце врізав дуба — півсела тужило б за мною. — Аякже, аякже,— підтакував той.— Такого чоловіка... — Не в тім річ, куме. Напозичався. Властивості тютюну Продавець тютюну розхвалює на ярмарку свій товар: — Купуйте тютюн, купуйте тютюн! Мій тютюн не прос­ тий! Від мого тютюну старий не будеш, собака не вкусить, ®лодій в хату не залізе! Купив один парубок у цього продавця трохи тютюну та й шочав його розпитувати: — А чого то я старий не буду? — Бо до старості не доживеш. — А чого мене собака не вкусить? — Бо з палицею ходитимеш. — А чого 8лодій в хату не залізе? — Бо будеш цілу ніч бухикати — кашель душитиме тебе. Співчуття коневі Лікар каже пацієнтові: — Киньте курити! Два грами нікотину вбивають коня. — Боже мій, навіщо ж давати коневі курити?

450

НЕ КУПИТИ УМА, ЯК НЕМА Лічильник Це як чоловік вівці лічив. Увійшов у хлів та почав: — Ну, це баран, геть йогої Одна вівця, друга вівця, третя, четверта... а п’ятої нема!.. Жінко,— каже,— було в нас п’яте­ ро овець, а тепер тільки чотири... — Та що ти кажеш? — Та от хоч сама подивись! Пішла й вона. — Ну, оце ж баран — і геть його! А тепер вівці: одна, дру­ га, третя, четверта, а пятої і нема!.. — Та як же ти лічиш? — Та ось же: це баран — його геть! А тепер вівці... Як трава встала Найнявся раз циган до пана траву косити. Наївся добре ранком і пішов на поле з косарями. Тільки що коси зняли, ш циган каже: — Та хіба пообідаємо зразу, а тоді вже будемо косити. Встигнемо ще на пана наробитись. Пообідали. — Тепер відпочиньмо трохи! — каже циган. Відпочили. —. Та хіба ще й підвечеряєм! Підвечеряли, полягали. Сплять до вечора. А ввечері при­ ходять додому. — Покосили все? — питається пан. — Покосили,— каже циган.— Але ми так змучились, що не зашкодило б нам дати ще трохи сала. — Овва, давати вам три рази їсти, та ще й сала! Це заба­ гато! — каже пан. — Як не хочете дати сала, то щоб вам до завтра трав» знову встала! — сказав циган і пішов геть. Виходить другого дня пан на поле і бачить, що трава стоїть, як і стояла. — Краще було б мені дати циганові сала, бо тепер знову доведеться наймати косарів! — з жалем вигукнув пан. 151

Грамота — велике діло Пішов на заробітки грамотний і неграмотний. Влаштува­ лися на роботу. Перший робить в конторі, а другий — косить, молотить і землю копає. «Чого так зроблено на світі,— думає неграмотний,— я так труджусь, а одержую менше товариша. Піду до начальника». Той послухав та й каже: — Бачиш воли? Побіжи і спитай, що вони повезли. Побіг неграмотний. Прибігає назад. — Пшеницю. — А почому вона? Неграмотний побіг удруге. — По полтинику пуд. — А куди повезли? Той побіг втретє. — У Миргород. — А тепер погукай свого товариша! — сказав начальник. — Бачиш, он там далеко пішла хура! Піди й спитай, що вони повезли,— сказав начальник грамотному. Той побіг, хуру нагнав й швидко повернувся. — Хура повезла пшеницю в Миргород. Будуть продавати по полтинику. Всього дванадцять підвід. — Тепер ти зрозумів, чому я йому плачу більше? — спи­ тав начальник. Особливі прикмети

Судійський писар записував по порядку дані одного під­ судного, все як належить, як того вимагав протокол: прізви­ ще, рік народження, стать і таке інше. Та от дійшов до графи «особливі прикмети». — Ну, які там у тебе особливі прикмети? — Ре знаю,— знизав бідолаха плечима,— ніяких* Оглядав, оглядав його писар зі всіх боків... — Ніяких...— передражнює невдоволений писар.— Легко тобі балакати. Що ж я — через тебе повинен графу пропус­ кати? Знаєш, як нашого брата за такі штуки... Ну, от скажи, хто такий Гамлет, принц датський? — Не знаю,— відповів сердега. — Тож-то,— буркнув писар,— і в графу «особливі прикме­ ти» вписав гусячим пером: «Не знає, хто такий Гамлет, принц датський». 152

Бачили очі, що купували Чоловік мав тільки одну копійку. Ходить він по базару, вибирав, що б його купить. Побачив хрін. Питає, скільки коштує. Візьми,— каже передерійка,— за копійку. Узяв, став їсти — не їсться: гіркий, сльози йдуть. —г Ні,— каже,— плачте, очі, скільки хочете: бачили, що купували... Догадливий Приїхав чоловік на ярмарок, а хліба забув узяти з дому. Купив калач, з’їв — мало. Купив другий — ще хочеться. Купив і третій — усе голодний. Тоді він за останню копійку взяв у перекупки бублика і, як його з’їв, почув, що наївся. Сидить чоловік на возі та й думає: «Три калачі з’їв, усе го­ лодний був, а одним бубликом наївся. Зле я зробив, що не з бублика почав»* Поповодив за носа В одному селі було троє багачів, та до того ж і дурні. От поїхали вони на спаса на ярмарок волів продавати. Один продав зразу за шістсот карбованців, і в нього тут же витягли гроші. Другий продав у обід. Гроші теж витягли в обід. А третій хоч теж продав в обід, але гроші в нього украли ввечері. От той, що в нього гроші витягли ввечері, приїжджає до­ дому і хвалиться жінці: — От дурні мої куми! Вони тільки продали, а в їх зразу гроші й витягли. — А в тебе? — питає жінка. — Е, ти думаєш, що я дурний! Я їх поповодив за носа! Попомучив! У кумів зразу гроші витягли, а в мене аж уве­ чері! Не на такого напали! Досадив їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив’язав до воза та й каже: — Не схотіла їхать, то йди пішки. 153

Як Іван Нероба на базар ішов

Ще до сходу сонця в жнива з порожнім мішком під пах­ вою поспішав Іван Нероба на базар до Коломиї. Шлях не близький — кілометрів сорок з гаком. Проходячи вулицею, уздрів Нероба свого кума. — Здоровенькі були, куме! — Дякую, дай, боже, тобі здоров’я, Іване. Куди так поспі­ шаєш? — В Коломию на базар. — А чого, щось купувати? — Та ні-і... — А чого, щось продавати? — Та ні, іду туди, може, звідти машина трапиться. Розумний син Повернувся парубок з гулянки півно додому, засвітив свіч­ ку, сів біля столу та й задумався. Так він і сидів, аж поки догоріла свічка. Мати побачила це й засвітила ще одну — може ж таки, син щось добре надумав. Уже й розвиднілось, а він усе сидить та думає. — Про що ж ти, синку, думав цілісіньку ніч? — питав мати. — А де будуть наші горобці ховатися, коли клуня зго­ рить,— відповів син. Злодій та сало

Злодій заліз уночі до чоловіка Сави красти сало, увірвався і салом з бантини та й гепнувся серед сіней. Сава почув та й питається: — А хто там? А злодій не дурний був та: — Саво,— каже,— Саво! Прислав тобі чорт сало. А Сава: — Геть з ним! Я з чортами не братаюся, то й сала їх не хочу! — Ну,— каже,— коли не хочеш, так двері відчини та підсоби винести сало. Так той, сердега, ще й підсобив. 154

Забобонний чоловік Послала жінка вранці чоловіка до гастроному. Взявши гроші, він вийшов на вулицю, та через кілька хвилин повер­ нувся розгублений і схвильований. — Чому ти повернувся? — запитала дружина. — Чорний кіт дорогу перебіг,— відповів, ніяковіючи, 40** ловік. — Тю! Забобонний ти в мене! Плюнув би тричі через ліве плече й пішов спокійно далі. Полегшало Захворіла одна жінка й пішла до знахарки лікуватись. Знахарка поклала їй на голову важку мідну миску. Через деякий час зняла миску та й питає: — А що — полегшало? — Полегшало, полегшало,— відповіла радісно жінка,— 80ВСІМ легко стало. Вірна відповідь Прийшла до діда, який славився мудрістю, молодиця та й питає: — А що то, скажіть, означає, що до мене ластівка в хату валетіла? — Скажу,— відповів дід.— То в тебе або двері, або вікна були відчинені. Для перевірки — Гей, сусіде І Навіщо ти папугу купив? — Так, заради інтересу: хочу перевірити, чи справді він аж двісті років живе. Виправився

— Діду, дайте вашої сокири, я дров наколю, а то наша тупа-тупа. — Бери, тільки на тій колоді, в яку ти цвяхів понабивав, не рубай. — Добре, діду. 155

А коли приніс хлопець сокиру, вона була, як пилка. — Що ти зробив, я ж тобі казав, не рубай на колоді з цвяхами! — А я, діду, на тій колоді не рубав, я рубав на камені, що коло хати лежить. Тягар їде мужик дорогою до міста, коли бачить — іде молодиця й несе на плечах спорий тлумак: — Сідайте, кумо,— каже мужик,— я вас підвезу трохи, бо й я до міста! Йїінка сіла та й тримав тлумак на плечах. — Чого ви, кумо, не поставите тлумака на фіру? Таж рам тяжко його тримати? — Е, дай вам боже здоров’я, що мене везете, нащо ж іще такий тягар класти на фіру? Окуляри Старий дяк наш оце як чита, зараз окуляри на очі надіва, та ще й додає: — От гарна вигадка оці окуляри: якби не вони, то не міг би я тепер читати. А був у нас один парубок Корній — такий, як то кажуть: з дуба вигнався, а розуму нема. Він же й почув, що дяк ка­ зав, та й дума собі: «Е, стій, се, коли так, то й я письменний буду!» Прийшла неділя: базар у городі, ото Корній уже й їде у город і зараз розпитавсь, до там тії окуляри продаються, та туди. Прийшов: — Дайте,— каже,— мені окуляри! Крамар йому їх, мабуть, десятків зо два висипав. — Вибирайте,— каже. Почав Корній вибирати — узяв, які там ближче лежали, окуляри, настромив їх на ніс та й каже: — А чи нема у вас книжки якої? Крамар дав. Розгорнув Корній книжку, дивиться крізь окуляри — нічого не розбира. — Ні,— каже,— се негарні. Узяв інші, подивився крізь ті — знов нічого не розбере. Далі ще одні, другі, треті і так усі перебрав, а ніяк не прочита. 156

— Що це,— каже крамареві,— у вас окуляри неписьменні? Крамар здивувався: — Як,— каже,— неписьменні? Та ти сам, хлопче, чи пи­ сьменний же? А Корній йому: — От розум у вас! Та якби я був письменний, то навіщо б я окуляри купував?

Чому багато води в морі Погнав чоловік до моря напувати волів. Не п’ють води, а він усе привертав їх до неї, а даці й каже: — Що за біс, чом вони не п’ють? Здається, вже й пора б. Хіба лиш сам нап’юся. Ухопив раз — солона, хлиснув удруге — мов і солона, і гірка. — Е,— каже чоловік,— тим же її і багато, що її ніякий біс не п’є! Зайняв волів від моря і погнав у друге місце напувать

Сто вовків Розказував один парубок: — Як ішов я вчора лісом, тож-то страху набрався! Ледве втік! • Питаються його: — А що ж там таке? — Та, мабуть, аж сто вовків гналося за мною! — Овва! — Чого овва? Хоч не сто, а з півсотні було! — Та їх і в лісі стільки нема. — Бач, не вірить! Я ж кажу, що, мабуть, штук з десяток гналося. — Та ну-бо, не бреши! — Та чого б я брехав? Я ж кажу: як наполіг за мною вовк! — Та де ж ти його бачив? — Ну, їй-богу ж, поза кущем щось шелесть... шелесть... 157

Дрова — От, кумочко, які в вас дрова: повну піч наклали, і всі горять, та ще 3 як жарко. А в мене такі прокляті, що однимодне полінце положу, та й те не горить. Добрі ліки — Дайте мені, пане аптекарю, якісь ліки на ревматизм* але добрі! — Ось вам. Таких ліків, як ці, не знайдете в цілім світі, Пан староста і пан професор лікують ними свої хворі ноги уже щось біля двадцяти років. У страха очі великі Іду я вночі понад став, аж там вовків повен став; я присів, а їх йно сім; я вкляк, а їх вже йно п’ять; я стою, стою — бі­ лий день, а то в воді чорний пень. Лиха личина Був собі чабан Карно та була у його жінка та дитинка* Так він у степу не боявсь, а у хаті боявсь. От раз жінка підпалила в печі, сама на річку пішла, а його у хаті з дитиною самого і покинула. А на ту пору та висів під полом у ворочку сир, то сироватка стіка з сиру та все: кап, кап, а Карно сидить, дитину колише та: — Карпай не карпай, у печі горить, дитина спить^ чогс Карпові боятись? А сам задки, задки, вискочив у сіни та й держить двері; а волоки розпустились, двері й прищикнули їх. Він що смик­ не — не пуска. — Пусти,— кричить,— лиха личино! — а сам двері на*» пира. Коли це приходить жінка. — Чого ти? — Та я сидю у хаті, а воно щось під полом: «Карп, Карп»; я злякався, а воно ще й держе, лиха личина. 159

Оказія Виїхав мужик у степ, і дуже рано, так, що й не розвидня­ лось ще. Дуже він боязкий був, а проте виїхав, і жінка аж зраділа було. Та незадовго відчиняються ворота, і у двір за­ їжджає її чоловік. — Чого ти повернувся? — запитала жінка. — Та от, нахаба якась,— каже чоловік,— зранку на мене щось свистить. їду, а воно свистить та й свистить. Що я не робив — воно свистить. Запріг воли та й приїхав оце додому. Хтозна, що воно свистить та й свистить? — А як ти дома був, так не свистіло? — спитала жінка. — Свистіло,— відказав чоловік. — А ну почекай,— каже жінка. Підходить до нього, а це у нього в носі такі висвисти. — ТюІ — каже вона. — Та це ж у тебе в носі! — Та невже? — дивується чоловік.— Отака оказія! А я й не туди! Коли був би знав, так із поля не вертавсГя б. Важкі ночви — А піди-но,— посилає дружина чоловіка,— забери ноч­ ви з двору й сховай, щоб хтось, бува, не вкрав. — Та ніхто не вкраде,— відповідає чоловік. — Хто ті ноч­ ви підніме: у них же повнісінько води. Новини слухав — Де це ти, чоловіче, був так довго? — Та на базарі був, новини слухав. — А що ж ти чув цікавого? — Та хіба за народом доступишся? Далеко стояв, так ні­ чого й не чув. Як спиняти поїзд У вагоні на верхній лаві спав чоловік. На одній станції машиніст дуже різко загальмував і чоловік в одну мить опи­ нився долі. Устав він, позіхнув, почухав потилицю та й каже: — Оце гепнув, аж поїзд став! 160

Це ще, добре., До відходу поїзда залишалось кілька хвилин. Один чоло­ вік дуже поспішав. І, не роздивившись, так ударився голо­ вою об вагон, що аж в очах потемніло. Коли підвівся, поба­ чив на вагоні напис: «М’який». Схопившись руками за голо­ ву, він ледве промовив: — Ще добре, що об м’який ударився... Як дід Панас поїздом їхав Вирішив дід провідати сина. Купив на поїзд квитка і їде. Разом з дідом їхали два парубки. їдуть собі та й розмов­ ляють. Коли це чують — ревізор іде, а вони ж без квитків про­ сунулись якось у вагон. А зараз що? — Ховайся, братці! — скомандував один, та й полізли обоє під лавку. Дід розгубився, не знає, що робити, та й собі поліз під лавку. А ось і сам ревізор: — Вилазь, діду. Ваш квиток! — Та б, є... — А як є, то покажіть. Дід з переляку забув, в яку кишеню поклав, шука, а руки тремтять. — Знайшов, ось він. — То чого ж ви під лавку надумали лізти? — Команда була. Адреса та сама — Скажіть, будь ласка, де у вас аптека? — Там, де й була. Де ж їй бути? Добре придивилась До чергового по військовій частині підходить жінка та й каже: — Товаришу офіцер, ваш солдат 8 моєю дочкою цілував­ ся... Я до нього, а він утік. 6

6—395

161

— А ви його впізнаєте, коли вишикую всіх? — Аякже! Я добре придивилась — у нього шинель не під* рублена. Історичні орієнтири — А по скільки ж, бабусю, років вашим дітям? — Ну, Марія народилася, як було дві неділі до різдва, а в піст царя скинули. А Степан тоді, як через місяць у Він­ ниці трамвай пішов. Найгірший портрет Один чоловік пішов до картинної галереї. Став проти кар* тини, дивиться, врешті звертається до дружини: — Це найгірший портрет з усієї галереї! — Що ти плетеш? Це ж дзеркало,— відповіла жінка. Вивчився Вчилися хлопці на трактористів (це ще коли у нас перші трактори з’явилися). От на екзаменах і аапитують одного 8 них: — Ну що, тепер знаєш, як працює трактор і скільки в ньо* го кінських сил? — Та знаю. Тільки от ніяк не второпаю, як у нього тих коней запрягають. Не вгадав — Чому не косиш, Іване? — запитав механік у комбайне­ ра. — Та ось підшипник посипавсь. — Чому ж він посипавсь? — А хто його знає? — каже Іван. Оглянув механік підшипник. — Усе ясно. Мастив ти його по три рази на день, от він і посипавсь,— сказав механік і крадькома усміхнувся. — Таж я до нього, клятого, вже тиждень не заглядав! вигукнув комбайнер. 162

Вилікував Виїхав комбайнер у поло косити, а щось і поламалось — раз, другий. То він як розпалився та як почав лаятись: на все поле — і вздовж, і впоперек. А потім ухопив ключа і за­ кинув, а за ключем полетів молоток і все, що було під ру­ ками. А штурвальний дививсь, дививсь та й давай і собі розки­ дати, що бачить. Комбайнер як закричить на нього: — Що ти, дурню, робиш? — А що ж ,— каже той,— удвох швидше розкидаємо, а тоді будемо збирати. Все ж скоріше діло піде. З того часу комбайнер перестав казитися і взявся за ро­ зум. Таки вкрали

В одне село приїхав співак із обласної філармонії. — Яке у вас враження про наш клуб? — спитав його за­ відуючий. — Усе гаразд, тільки чомусь резонансу немає. — Невже? — Немає. — Але тк торік був? — Був. — Я так і знав. Казав же Грицькові: вішай замка, бо не­ одмінно щось украдуть, вражі діти! Покритикував

— Хоч би ти, чоловіче, виступив на зборах та покритику­ вав голову. — Не вмію я, жінко, на зборах виступати, поганий з мене оратор. — А ти навчись. Іди на город, де. капу ста росте, і уяви собі, що то люди сидять перед тобою. Виступиш кілька разів перед капустою, а потім і на зборах перед людьми зможеш. Чоловік так і зробив. Виступив на городі перед капустою, та вже так критикував усіх членів правління, звд) аж гай шумів. Діждався він зборів. Виходить без вагання на трибуну, відкашлявся, а жінка радіє, думає: «Зараз розкритикує всіх у пух і прах»,— і підморгує йому: мовляв, не бійсь. 6*

1*3

— Товариші! — почав оратор і зпову відкашлявся, потім ще раз: — Товариші! А жінка все підморгує: говори, мовляв, говори. А той, як побачив багато людей у залі, розгубився так, що і в горлі йому пересохло, і слова сказати не може. Поди­ вився на жінку та й каже з трибуни: — Це тобі, жінко, не капуста, а живі люди! — Махнув ру­ кою і зійшов з трибуни.

НІ В ТИН НІ В ВОРОТА Муляри Мурували муляри хату. От закінчили вже роботу, і май­ стер командує: — Хлопці, слухайте! Ти, Іване, змотуй шнур; ти, Степа­ не, тримай мур; а ти, Антошо, біжи скоріш по гроші! Заміряв Ремонтували колись церкву. Майстер послав учня наверх заміряти, щоб знатй, яких дощок нарізати. Взявши дерев’я­ ного аршина, поліз хлопець на церкву. Довго щось там вовту­ зився, поки, нарешті, гукнув: — Дядьку, довжина: аршин, пилка і дві рукавиці! Набакир — ДІДУ» ви ж кривий бовдур склали! — Бравий парубок завжди набакир картуза носить. Два мішки й торба Прийшов один до добрих людей у село та й назвавсь крав­ цем, а ті йому й раді. Напоїли, нагодували, а там і сукно внесли. Подивився кравець сукно на вікно, перегорнув сюдитуди та й каже: * — Два мішки й торба. — Е, ні, нам з цього юпку та свиту. -т- Е, я такий, що мішки шию. 164

Коваль Був собі коваль такий мудрий, що взявся лемеші чолові­ кові скувать, та багато заліза зіпсував, перепалив, бо не вмів робити. Тоді він і каже чоловікові: — Ні, чоловіче, скую тобі сокиру. — Та чи сокиру, то й сокиру. Кує, кує — не йде діло. — Ні,— каже,— не сокиру, а серп. — Коли серп, то й серп. Кував, кував серп, а далі й каже: — Хай уже швайку. Покував ще. — Краще я вже тобі пшик зроблю. Та розпік шматочок того залізця, що од лемешів зостав­ ся, та в воду, а воно — пш-ш-ш. — От тобі,— каже,— й пшик. Жінка винна Везе дядько на бричці мішки до млина. Зустрічні люди йому й кажуть: — Он у вас, дядьку, мішок розв’язався! — Та це бісова жінка зав’язувала. Я його вже тричі пе­ рев’язував, а він усе розв’язується. Мабуть, без грошей На вікні перукарні висіла об’ява, в якій писалося, що го­ ління в учня перукаря коштує удвічі дешевше, аніж у майс­ тра. Селянин, сидячи у кріслі, довго мовчки терпів, поки учень його голив, але, коли за стіною почулося верещання двох ко­ тів, які зчинили бійку, порушив мовчанку: — А що, хлопче, у тій кімнаті зовсім без грошей голять? Зрозумів Голив Івана перукар, та такою тупою бритвою, що той тільки зубами скреготав. — Чому ти кривишся? Бритва з чистої сталі,— каже пе­ рукар, 165

— Тепер я зрозумів, чому в мене з очей іскри летять,— відповів Іван. Неповторне враження

— — — —

Яке у вас враження від цього концерту? Неповторне. Така чудова гра? Ні, я просто не хотів би слухати його вдруге. Зупинився

Якось приїхав син у відпустку в село на своїй автомашині. Після зустрічі вирішив покатати батька. їхали, їхали — бах машина об стовп та й зупинилась. Тут батько й спитав: — Синку, а як ти стаєш у полі, де немав стовпів? І там є

Один чоловік уперше сів на мотоцикл і, впавши, розбив носа. — Треба ж було падати на коліна або на руки,— радили йому. — Та нічого, і там є,— відповів мотоцикліст і схопився за ногу. Розмова з міліціонером

— Ви немов і не чуєте, що я кричу, свищу, щоб автома­ шину зупинили! — Але ж я не знав, що це ваш голос. Я думав, що знову когось переїхав. «Вчений» лісник

Один лісник виходив на пенсію. Йому на зміну присла­ ли молодого фахівця. Старий показував йому господарство. Зайшла мова про самовільну порубку лісу. — Тихше,— перебив його молодий чоловік,— хтось ліс рубає. Старий прислухався. Тук-тук-тук! — чулосй в лісі. — Та це ж дятел,— засміявся старий лісник. — Ну то що? — образився молодий. — А якщо і Дятел, то хіба в нього не можна сокиру відібрати?..

т

Оратор — Вчора Петро був неперевершений — говорив дві годи­ ни поспіль на нашій конференції. І як товорив! — А про що? — Цього він нам не сказав. За звичкою Телефонний дзвінок у контору колгоспу. — Агроном Сидорченко слухає... — Якраз ви й потрібні. Скажіть, у вас дощ іде зараз? Агроном (за звичкою): — Почекайте хвилинку — запитаю в голови... На практиці В один колгосп на практику приїхав студент з сільсько­ господарського інституту. У правлінні прийняли його т^дло, виділили коня і бідарку, щоб частіше бував у полі, слідку­ вав за роботою. Одного ранку студент збирався їхати у степ

і почав запрягати коня задом наперед. В цей час проходив дідусь і зауважив: — Ти ж, синок, не так запрягаєш! — А звідки тобі, діду, відомо, куди я буду їхати? — від­ повів студент. 167

Ретельний учень Коваль вчить свого учня, як кувати підкови: — Спочатку вклади її у вогонь, щоб розжарилась. Як уже буде червона, поклади на ковадло, а коли я кивну головою, вдар по ній молотом. Хлопець уважно вислухав майстра, все зробив, як йому було сказано. По тій науці майстер лежав тиждень хворий без пам’яті, а потім ще тиждень ходив з зав’язаною головою.

ХИТРА ЛЮДИНА В’ЄТЬСЯ, ЯК ХМЕЛИНА Сало без хліба Сїіали запорожці міцним козацьким сном. От прокинувся один здоровило і пробасив: — Хто з’їв моє сало? Всі мовчать. А він знову: — Я вас питаю: хто з’їв моє сало? — Я з’їв,— підвівся один. Козак побачив, що той ще здоровіший його, та й питає ла­ гідно: — Ну, як же ти без хліба?.. Як циган гріхи спокутував Циган у пана коня й батіг потяг. А потім прийшов до попа і каже: — Я оце, батюшко, такий гріх вчинив — як би його спо­ кутувати? Батюшка, видать, не з дурних був, радить: — Вихід один: продавай мерщій коня та батіг на базарі й гроші, що за батіг, собі залиши, а ті, що^за коня, во ім’я господа бога в скарбницю храму божого віддай. — Гаразд,— мовив циган, а піп уже й чарку горілки з радості перехилив. Вивів циган коня на базар і оголосив: за коня копійку, але без батога не віддаю; за батіг — три тисячі. 168

Подумали купці: яка різниця — і огребом товар забрали. Заходить циган до церкви і як брязне копійкою об тарілку: — Оце,— каже,— те, що за коня. А це,— торкнув себе за віддуту пазуху,— за батіг. От я й спокутував свої гріхи, ба­ тюшко. Викрутився Зайшов циган до господаря і просить: — Дай, братику, поїсти. Господиня тільки що приготувала квашу. Господар поса­ див цигана за стіл, поставив квашу й каже: — їж, та гляди: похвалиш — битиму, погудиш — теж би­ тиму, нічого не скажеш — також битиму. Виїв циган миску. — Ну, як? — питається господар. — Не розібрав, батечку. Дайте ще. Насипали ще миску. Виїв циган. — Ну, як? Добра? — питає знову господар. — Така, як і в першій мисці,— відповів цигац. Так і викрутився. Катря «Отче наш» забула До однієї жінки ходив полюбовник, як не було чоловіка дома. От раз змовилися вони побачиться у її хаті ввечері, коли тут прийшов чоловік. Повечеряв він та й ліг спати, а жінка собі порається, коли полюбовник іде. От жінка й по­ чала молитися, та так, щоб чуть було в сіни: — Отче наш, Іван дома, іже єси, прийди завтра, тоді буде воля твоя. А чоловік слухав-слухав, лежачи, та й каже: — Тю, дурна, ти вже й «Отче наш» забула. А полюбовник дослухався у сінях до таких речей та й чкурнув додому. П’є цибулька воду їхали два чумаки, один віз рибу, а другий цибулю. Ото як де стануть кашу варити, то один дає рибу, а другий цибулю, а пшоно — то вже порівну. От той, що цибулю дає, ще й вихваляється: ось-то його приправа, мов, лучча. Та це як поїдять, він зараз до води та: — П’є цибулька воду! 169

А той слзуха це раз, слуха другий, а утретє дума: «Питиме твоя цибулька водуі» Та й не дав риби, а наварив сам собі. Подоїв той з самою цибулею каші, до води, аж не те. — А що,— пита товариш,— п’є цибулька воду? — Чортового батька питиме! Голодний циган Прийшов до чоловіка циган. Сам три дні нічого в роті не мав і сім'я сидить голодна. А тут господиня саме хліб з печі виймає, борщ на припічку булькотить. Циган і каже: — Кипи-кипи, борщику, будем тебе їсти, — Будем їсти, та не всі,— одказує хазяїн. А циган: — Хіба ти не хочеш? Коли циганча прибігав, бачить: на лаві хліб парує, а по­ просити сором. — Ідіть,— каже,— тату, обідати. — Обідайте собі самі, а я з добрими людьми побалакаю. Циганча не йде та все кличе батька обідати. От циган як ухопить хлібину, як шпурне нею у циганча. — Нічим мені тебе, сяка-така дитино! А циганча за хліб та додому. Що то за біда, що п’ється вода? Лежить дід хворий, то баба його так-сяк годує, а собі на­ пече ковбас, наїсться, та усе п’є воду, та й каже: — Що то за біда, що п’ється вода? От дід і помітив, та тільки вона з хати, а він у запічок, знайшов там ковбасу та з’їв половину і води напивсь. При­ бігає баба та до води. — Що то за біда, що п’ється вода! А дід із-за печі: — Та й я з’їв півбіди та й напився води. Тоді баба догадалась, давай ділитися. Підіть поторгуйтеся Зібралися два куми з далеку дорогу. Перший набрав різ­ них харчів, а другий тільки гроші. 170

Ідуть куми. Закортіло їм їстж. Перший розв’язав клунок, дістав їжу. Куди ж кума дінеш? Дав і йому. Через якийсь час знову сіли їсти. Незручно стало другому кумові, от він і пропонує: — Давай уявимо, куме, що ми з тобою зараз не в степу, а на базарі. Ти продаєш сало та хліб, а я купую. Перший розрізав на маленькі шматочки сало і розклав. Тоді другий запитує: — Скільки ж коштує сало? — Три карбованці. — Та ви що? Це ж спекуляція! — А ви не кричіть. Пройдіть базаром та поторгуйтеся. Ряухнй

Іде дядько підводою. Ззаду доганяє жінка й гукає: — Дядьку Гнате, підвезіть! — Гей, бички, гей! — Дядьку Гнате, гроші нате! — Тпр-р, бички, щось молодиця каже. Оце корова! Питає на базарі покупець у продавця: — Ну, як корівка? Скільки молока дає? — Корівка так собі, по відру дає... — На день? — зрадів покупець. — Та де там — тричі на день: і ранком, і в обід, і ввечері. «Оце короваї — подумав покупець.— Купую!» Привів корову додому. Ранком: почав доїти, а корова но­ гою по відру — гах! Покотилося відро. В обід — трах! Уве­ чері — трах! Розсердився покупець і побіг до продавця: — Навіщо ти мене обдурив? Від твоєї корови і каплі мо­ лока не візьмеш, брикається вона, як жеребець, відра всі перебила. — А я тобі казав, що корова кожного разу дає по відру... Дав бн~. Прийшов Микола до Грицька гроші позичати. — Це добре, Миколо, що ти до мене прийшов, а не до Кіндрата,— мовив Грицько.— Бо той нізащо не дасть. 171

А я дав би. От, їй-богу, дав биі Шкода тільки, що їх у мене немає. Собі на руку — Кумо! Дозволь мені засмажити рибу в твоїй олії, а я потім тобі дозволю зварити шмат свинини у моїй капусті. Смачна помста — Що я бачу?.. Ви, такий завзятий вегетаріанець, та їсте заячу печеню? — То з помсти!.. Зайці винищили нашу капусту. ч

Дбайливий сторож

Голова колгоспу зайшов якось уночі на тваринницьку фер­ му. Дивиться, а сторож спить, аж носом свистить. «Розбуди його й скажи, що спав,— відмовиться, і нічим не доведеш,— подумав голова і обережно одягнув сторожеві на шию хомута.— От тепер уже спіймався!» Голова кахикнув і голосно запитав: — Що ти робиш, Трохиме? Спиш? — Ні, не сплю, товаришу голова,— враз прокинувся сто­ рож.— Хомута ремонтую. Комісія на птахофермі Комісія перевіряла колгоспну птахоферму. — А чим ви годуєте курей? — запитав голова комісії. Завфермою Гнат Ключка швидко відповів: — Добірною пшеницею; ми птицю шануємо... — Хто ж вам дозволив витрачати хороше зерно на пти­ цю? — розгнівався голова комісії і, щось підрахувавши, ого­ лосив: — Поверніть півтори тонни пшениці до колгоспної комори. Зазнавши такої невдачі, Ключка вирішив попередити сво­ го кума Оверка Дзися, завідуючого птахофермою сусіднього колгоспу, куди мала їхати комісія. Другого дня комісія питає Оверка: — Чим ви годуєте курей? 172

Пам’ятаючи кумове попередження, той відповів: — Так, різними малоцінними відходами. — Ясно! — сердито сказав голова комісії. — Значить, ви вирішили занедбати таку важливу галузь громадського го­ сподарства, як птахівництво? І комісія запропонувала зняти Дзися з роботи. Спантеличений Оверко, як ошпарений, вийшов з контори колгоспу. Але пригадавши, що в колгоспі «Червоне поле», куди далі прямує комісія, працює старий дружок ще з пер­ шої імперіалістичної дід Мусій,— також вирішив його по­ передити. На третій день комісія оглядала птахоферму колгоспу «Червоне поле». — Чим же ви курочок годуєте, Мусію Кириловичу? — ввічливо запитав голова комісії. Пригадав дід, яка доля спіткала його приятеля, і в очах старого заблищали хитруваті іскорки. Почісуючи пальцем під бородою, він спокійно відповів: — А ми на правлінні підрахували, що кожна курка обхо­ диться нам за день сім копійок. Виходячи з цього, ми видає­ мо їм готівкою. А як вони харчуються, нас це не цікавить. Тут сувора комісія не знайшла, що відповісти хитрому старому. Рахівник-підлабузник Якось питають у рахівника: — Де голова колгоспу? Той відповів: —' Товариш голова кудись пішов, але ковінька його ось стоять. Буде те, що було того разу Прийшов болільник на стадіон, а там всі місця зайняті. Він тоді до якогось молодого чоловіка: — Посунься, а то буде те, що було того разу. Чоловік посунувся і розгублено запитав: — А що було того разу? — Та простояв увесь матч,— відповів болільник футбола.

173

Сам себе перехитрив

На одній станції стояв поїзд Ленінград — Київ. У вагон вайшов дядько. «Людей багато,— думає він,— але я їх одурю». От відкрив він чемодан, потім закрив, а тоді поліз під лавку. — Що ви шукаєте? — заметушилися пасажири. — Та не заважайте,— сказав він,— я все одно її спіймаю, — Кого? — Та змія з чемодана втекла. Людей з вагона як вітром здуло, а дядько заліз на полицю й спить. Вночі прокинувся і гукає: — Провідник, скоро Київ буде? А провідник лазить з ліхтарем під лавками. — Який там Київ! — каже він. — Учора якийсь дурень випустив змію, тепер відчепили вагон. От і стоїмо в тупику.

СОН ТА ЇДА НІКОЛИ НЕ ОБРИДА Може, повиносять...

Було у чоловіка два сини, і такі вже ледачі — все б їм тільки спати. До півдня їх будили, холодною водою бризкали, а їм хоч би що. Розгнівався якось батько і запалив хату. — От, — каже, — зараз ви подивитесь, як вони швидко встануть! Пробудивсь один з них, побачив вогонь і давай будити другого: — Вставаймо, брате, бо хата горить! Той позіхнув і каже: — Та, може ж, нас повиносять... — і повернувся на дру­ гий бік. Лінива баба Жила собі стара баба удвійці з онукою, та не було в них нічого, тільки собака та кривобока хатипа. Бідували вони більш за ліньками. Поки онука була мала, то баба ходила на заробітки, копала ріпу та ріпою й харчились усю зиму. 174

А це як внучка дійшла до літ, то <}аба й того не стала роби­ ти: зовсім лінується. Кличуть її восени люди копати ріпу, а вона й сама не пішла, і онуки не пустила. — Нащо мені, — каже, — ріпа? Восени внучку заміж від­ дам, собака здохне, а сама як-небудь то в зятя, то в родичів переживу зиму. Але збігла й осінь, прийшла зима, а собака не здиха, і онуки ніхто не бере заміж, а їсти вже нічого. Та оце тільки зачує, було, стара, що віконницею вітер стукає, то зараз: — Вийди, лишень, внучко, надвір, старости прийшли. Аж там нікого нема. Ждали, ждали, а тоді баба й каже: — Ні зять онуки, ні чорт собаки не бере. Хоч би вже який диявол на ріпу покликав. Про ледачого сина Був в одного батька син. Хлопець як хлопець, тільки ле­ дачий дуже. До того вже заледащів, що спочатку навідріз відмовився вмиватися, потім ложку до рота підносити, а за деякий час і хліб жувати йому стало ліньки. — Буду вмирати! — каже хлопець. — Якби хто-небудь мені розжовував, то я ще згодився б пожити. А так — ні. Везіть мене, тату, до ями!.. Тяжко було батькові, та нічого робити. Поклав він хлоп­ ця на візок, прикрив зверху рядном та й повіз. Коли це на­ зустріч циган. — Що везеш, чоловіче? — питає. — Так і так, — каже батько* — син до того заледащів, що вже не хоче і хліба жувати. Везу його до ями. Каже, якби мені хто розжовував їжу, я, може, ще б пожив. Та де таке видано!.. І старий рушив далі. — Стій! — кричить циган. *— Віддай мені свого ледаря, я буду йому хліб жувати. Батько зрадів, але в цю мить ряднина на візку заворуши­ лась і з-під неї почувся стурбований голос: — А ковтати хто буде?.. — А-а! — протягнув циган. — Так він у тебе вже й ков­ тати не хоче? Тоді вези його к бісу.

Ледачий хлопець Пас хлопець коні й ліг, а бачить, що коні зайшли у ячмінь та й пасуться, а він собі лежить та й приказує: — Ой леню, вижени коні з ячменю, бо як прийде тато, то буде бить! Та оце полежить та й знову те приказує, так приказує! А коні все пасуться. Ось і батько прийшов та давай сина лупить, щоб не пус­ кав коней у ячмінь. А хлопець і каже: — А що, леню, я тобі казав — вижени конец з ячменю, бо буде тато бить. Ледачий син Сидить батько у хаті, чоботи латає. А ледачий син лежить на печі й просить: — Тату, хочу води. Батько й каже: — А подивись-но, чи вода є. Зліз син з печі. — Та є, тату. — Ну, то напийся. Як син волочив Засіяв батько ниву, а на другий день послав сина заволо­ чити. Той поїхав, випряг коней і ліг трохи перепочити, сили набратись. Прокинувся, коли вже з неба не сонце, а місяць світив. «Нема дурнів,— промовив він сам до себе,— щоб і вночі робити». Запріг коней і мерщій додому. Через кілька днів пішов батько подивитись, як зійшла ярина. Глянув, а пива не заборонована, і зерно, що його не встигла зібрати птиця, лежить зверху. — Чого ти, сякий-такий, не заволочив? — Та я волочив. — А чому ж вона не заволочена? — А хіба мало в нас ворогів? Може, якийсь чорт по зло­ бі розволочив!

176

Слухняний синок — Чому це ти ніколи жінці вдома не помагаєш — ні во­ ди не принесеш, ні дров не врубаєш? — Ще як я малим був, мені тато сказали, щоб я до кри­ ниці близько не підходив, бо можу впасти туди. А сокири щоб і в руки не брав, бо можна ноги порубати. Чи ж можу я не слухати батька?.. Ледача дочка

Ледача дочка вночі будить матір: — Мамо, подайте води напитися. — То встань сама й напийся. Через хвилину знову: — Мамо, ну принесіть води напитися — Ось перестань, а то битиму! — Ну, то як встанете мене бити, заодно й води принесіть. Чому батько помер

— А чого ти, Юхиме, такий сумний? — Батько помер, — відповідає той. — Що, хворий був? — Та ні, — каже Юхим. — А чого ж помер, може, хліба не було? — допитується приятель. — Та ні, хліб був, та не було чим врізати. Свято — — — —

А чому ви, хлопці, не орете? Та, дядьку, свято. Яке свято? Чересло й леміш знято. Роботящі

— — — —

Грицьку, що ти робив? Нічого. А ти, Михайле? Та я був коло нього. 177

Пожаліли Батько й син були дуже ледачі. Одного разу лежать вони і дивляться, як мати носить великі лантухи. Батько й каже: — Не бери, Одарко, багато, бо не закинеш собі на плечі. А син: — Нічого, мамо, беріть, я піддам. Або ви, тату, або я... — Або ви, тату, йдіть по дрова, а я буду дома, або я буду дома, а ви йдіть по дрова, — усе ж кому-небудь та треба йти. Треба злізти — — — —

Іване, ходи-но робити. Ой, у мене ноги болять. То ходи їсти. Та вже мушу якось злізти. Щирі дівчата

У нас так: як люди в хату йдуть, то наші дівчата сідають і прядуть; а як люди з хати, то наші дівчата лягають спати. Роботяща Забігла кума до куми, аж та вовну пряде. — Кумцю, як ви цю вовну прядете? — Отак і пряду, або що? — А я ото вовну ще на вівці бачу, то вже спати хочу. Звідки вітер — Дядьку Хомо, у вашого сусіда хата горить, — прибіг і крикнув з порога хлопчик. — А звідки вітер? — запитав дядько, поволі злазячи з печі.

Марна тривога — Куме, куме, дивіться, он ваша хата горить.,. — Та ні, не хвилюйтеся, то моя жінка перед святом ряд­ но трусить. Нащо? — — — —

Чому ти хати не покриєш? Ади, всюди цюритьі Та як тепер покривати, коли дощ іде? Та тепер ні, але як погода! Як погода? А тоді нащо? Ще не снідав

— То ти ще не снідав? — Ні. — Чому? — Та ось прийшов додому, а сніданок ще не готовий. То я з’їв шматок хліба і два шматки сала, потім випав півлітра молока та так і ходжу не снідавши. Хворий — Що це тобі, синашу, сталось? Чи то в тебе хвороба яка, чи що? Бо ти ж таки нічого не їси. Чи їв же ти сього­ дні що? — Ні, тату. Оце тільки дали мені мати вранці хліба ок­ райчик, та черствий дуже, а я хотів розмочити його у відрі з водою, так він не вліз,— то я його сухим і згриз. Більше ж нічогісінько не їв. Мало їсть — Тій, бісового сина дочко, по десять разів на день їси! І хліба тобі не настачиш! — Де ж там по десять разів? Усього по тричі! — А злічи, сяка-така. — Снідала-обід а л а — раз їла; полуднувала-підвечіркувала — два їл а ; вечеряла-повечіркувала — три їла. От і все. 179

Голодний циган та вареники Якось циган косив у хазяїна сіно. Після косовиці госпо­ диня подала вечеряти. Наклала циганові повну миску варе­ ників з сиром, та ще й у сметані. За день зголоднів сердега і так лигає, аж за вухами ля­ щить, і все нишком лічить, скільки вареників йому попало. Дорахував до сорока чотирьох, і тут йому горло мов перев’я­ зало. Так наївся, що ні одного вареника не може проковтну­ ти, а ще шість штук лишилось. Подивився циган, як вони плавають у сметані, почухав потилицю, плюнув спересердя і каже: — Та чи не міг я вас першими з’їсти, щоб ви, сучі діти, не лишилися? Вміла зготувати, та не вміла подавати Попав циган на свято до якогось дядька. Господиня наси­ пала борщу. Циган змотав його в одну мить. Хазяйка наси­ пала пшоняної каші. Циган став жалкувати, що багато бор­ щу з’їв. Коли ж господиня подала третю миску із печеним, циган назвав себе дурнем, що їв перші страви. А як дійшло до четвертої, п’ятої й шостої страви, то в бідного аж сльози з очей полились. Він устав і так мовив господарям: — Уміла, хазяєчко, зготувати, та не вміла подавати. Об­ дурили бідного цигана. З чого діжа Зайшли до однієї вдови переночувати двоє подорожніх. Постелила вона їм коло печі на соломі. Полягали вони, а господиня діжу учиняє. Один подорожній говорить тихенько другому: — Дивись, діжа зроблена з тіста. А другий йому й каже: — Який ти дурний, хіба діжі бувають з тіста? Вона зроблена з дерева. Лежать і сперечаються, а господиня почула, що вони ше­ почуться, та й питає: — А про що ви там гомоните? Перший подорожній і признався: — Ось цей чоловік каже, що діжа зроблена з тіста, а я кажу, що з дерева. 180

Господиня засміялась: — Та з дерева ж, люди добрі. Як я виходила заміж п’ят­ надцять років тому, то ще було видно обручі. Акуратний — — — —

Ходім до лазні, Гнате Не хочу, я звик у ставку митися. А взимку? Та скільки тої зими... Раз на місяць

— Як ти, кумо, ото можеш кожен день розчісуватися? — А що? — Та я раз на місяць, і то вже попомучусь. Малий — — — —

Хлопче, ти чому ніде не працюєш? Я ще малий. А чому на тобі такі короткі штани? Бо це ж не мої, а батькові. «Сумлінний

— Що ж це ви кожного дня на роботу запізнюєтесь?! — Е-е-е, так зате ж я завжди з роботи іду раніше... Погода і ледар На наряді бригадир каже одному колгоспникові: — Завтра зранку, якщо буде погода, підеш, Хомо, солому возити на ферму, а якщо дощ — працюватимеш на складі. — Добре,— сказав Хома і пішов додому спати. Прокинувся аж на другий день після обіду. Зустрів його бригадир і питає, що він робив. — Бачите, погода була ні сонячна, ні похмура, от я й вирішив краще поспати, — відповів Хома. 181

На дощ — Ти чого спиш? — застав уночі голова колгоспу сонного сторожа на свинарні. — А хіба я знаю? Може, на дощ, — відповів той. Зрадів — Іване, злізай 8 печі — весна прийшла. — То й добре, я зараз злізу. Постеля мені в сінях. Мабуть, дощ буде — Ох, мамо, так спати хочеться І Мабуть, дощ буде. — Якби це так, синку, то дощ періщив би вдень і вночі... Забув розбудити — Глянь-но на Петра! Він на роботі немов сонний. — Та це його бригадир з ліжка підняв, а розбудити забув. Зазіхнув — Марійко, моя мати одержала авансом у колгоспі чоти­ риста карбованців. — А ти скільки? — Нам на двох г того досить. А трудодня запишеш? Б р и г а д и р . Грицьку! Піди вижени із свого городу кол­ госпних лошат, бо вже половину кукурудзи столочили! Г р и ц ь к о . А трудодня запишеш?.. На консультації — Скажіть мені, лікарю, що у мене таке? І не по-латин­ ському, а по-простому. 182

— Ви ледар і п’яниця. — А тепер напишіть це по-латинському, щоб я міг пред’я­ вити на службі й одержати відпустку по хворобі. Забула — Куди ви, тітко, так біжите? Невже одужали? — Та пі. Забула, що хвора, та й біжу, як дурна... Розподіл посад На — — —

колгоспних вборах розподіляли посади. Кого призначимо завідувати фермою? — питає голова. Мене, — озвався червонощокий паруб’яга. А хто коморою буде завідувати?

— Та хай вже я, — озвався другий плечистий чоловік. — Нам і завідуючого клубом треба. — Оце якраз для мене, — вигукнув третій. — А хто ж біля землі ходити буде? — Якось негаразд воно виходить, все на шию чоловіків звалимо,— загомоніли чоловіки.— Треба ж і жінок вису­ вати! 133

По очах видить — Що, Петре, звільнив тебе лікар од роботи? — Де там! Сьогодні якраз чергує окуліст, а в мене по­ перек болить. Що він у попереку розуміє? — Він по очах видить, хто хворий, а хто симулює! Морська хвороба —- Куди путівку просите? — В санаторій до моря. — А яка у вас хвороба? — У мене морська хвороба. Як тільки настає весна — тягне до моря. Чи страшно сторожувати... — Діду, а тобі страшно вночі сторожувати? — Страшно, Ваню. Страшно, аж поки не засну.

Уже йду Б р и г а д и р . Семене, ходи на недільник. Поможеш пше­ ницю жати, С е м е н . Не можу, брат. Руки болять... 184

Б р и г а д и р . Та я так, по-сусідськи. Голова наказав дві бочки пива для женців вивезти. С е м е н. Та кажу ж, що вже йду. Хвороба — Напала на мене якась хвороба, — скаржиться лікарю молодиця. — Як попоїм — зараз спати хочу, ніяк не втри­ маюся. А як посплю — знову їсти хочу. І що воно за лихо? Старий та вареники Поставила дочка перед стареньким батьком повну макітру вареників. — їж те,— каже,— тату! — А сама вийшла. Заходить згодом, дивиться: макітра вже порожня, на дні тільки три вареники залишилось. — Чого ж ви, тату, не з’їли всіх? — Е, дочко, — зітхнув старий, — минули вже ті роки, ко­ ли твій батько їв! Краще приходь обідати Прийшов сусід до сусіда, а той йому: — Сідай, Гнате, пообідаєш. — Та я і не хочу, але ж сяду трохи перехвачу. І як присів — усе й з’їв, та ще погляда. От сусід не ви­ тримав і каже: — Ти, Гнате, краще дома перехвачуй, а до мене приходь обідати. Міцна зав’язка Завітала сусідка до сусідки, а та саме вареники варить. — Сідайте, сусідко, вареники їсти, — запрошує госпо­ диня. — Спасибі, сусідонько. Я теж сьогодні вареники варила, та так наїлась, що мало зав’язка не тріснула. — То хоч скуштуйте, — запрошує знову господиня. — Ну, хіба що скуштувати. А коли сусідка пішла з хати, малий Олекса й каже: 185

— Ну й міцна в тітки Катрі вав’язка! Поверх своїх варе­ ників ще й наших тридцять два в’їла, а вав’язка так і не тріснула. Вареники Заїхав бригадир до тещі, а вона якраз вареники мастить. — Василю, може, тя не снідав, то сідай вареників по­ їсти. — От спасибі, якраз і не снідав. Присів Василь до вареників. Теща бачить, що скоро нічо­ го не лишиться, вийшла надвір, одв’язала його коня, пужнула, а потім прибігла до хати: — Василю, Василю, кінь утік! Схопив Василь макітру в варениками та й каже: — От клятий кінь — не дав і поснідати. Ну, добре, мамо, я побіг, а жінка макітру вам увечері принесе!.. Ото хапуни — Ото, Іване, мої діти дуже вареники з сиром люблять! — Та ну? — Авжеж, учора жінка зварила двадцять три вареники, то я тільки двадцять з’їв, а то всі діти розхапали. Дієта — Докторе! Я важу сто двадцять кілограмів. Прошу при­ писати якийсь лік для схуднення. — Дієта, прошу вас, мусите їсти лише кусочок чорного хліба з маргарином, яблуко та несолодкий чай. — Чи це, прошу доктора, до обіду чи після? Приповідка до вареників Вареники — великомученики, велику муку терпіли, в ок­ ропі кипіли; сиром боки понабивані, маслом очі позаливані! За те ми вас величаєм, що в сметану умочаєм!

БІСІВ ЮХИМ І З ВОДИ ВИЙДЕ СУХИМ Циганів батько — Цигане, твого батька піймали! — Де? — У коморі! — Е, у коморі! У коморі хоч кого, то піймають. Ви його у степ пустіть та й піймайте. Дотепний злодій

Один пан зловив у себе в хаті злодія і закричав, занісши палицю над ним: — Почекай, шельмо, навчу я тебе красти! — А бодай ви вікували! Навчіть, паноньку, навчіть! Я вже два рази в криміналі сидів та й, як бачите, ще добре не вмію. Нема злодіїв

— Чи в вашому селі є злодії? — Нема, богу дякувати, але часом самі люди крадуть. Нема чого признаватися

С у д д я . Признаєтеся, що-сьте украли міх бараболі у ва­ шого сусіда? П і д с у д н и й . Та то нема, прошу пана, до чого призна­ ватися, бо там було більше як півміха гнилої. Невже

— Ти знаєш, я був у знайомих на обіді Весь сервіз був із справжнього золота, навіть ножі. — Невже? Ану покажиі

Не сліпий — Товаришу продавець, чому ви не доливаєте пива? — Пробачте, я погано бачу. — То чому ж у такому випадку ви не перелили через край? — А що, ви думаєте, я зовсім сліпий? Де справедливість? Мельник потрапив по смерті до пекла і побачив там свою куму, що за життя продавала молоко в місті. — Кумо, а ви за що сюди потрапили? — А ви за що? — Я потрапив, бо все брав понад мірку... — А я, куме, за те, що недоміряла... Ну, скажіть самі, чи е тут справедливість?! Чоловік з усього світу Був один чоловік, і ходив він завше по світі. Але прийшов він раз до далекої корчми. Питається його шинкарка: — А звідки ви, чоловіче? — Я з усього світу, — каже той чоловік, а їй причулося, що він із «того» світу, та й питає: — А що там мої родичі роблять? — А що ж, — каже, — там їм добре, лиш грошей їм по­ трібно, бо не мають собі на що купити їсти ані пити. То вона надавала йому повний кіш їсти й пити, дала грошей і каже, щоб то усе заніс її родичам. Забрав він усе та й пішов собі. Але тої шинкарки чоловік вернувсь звідкись додому, а вона йому тоє розповіла, то він аж за голову вхопився. Зараз скочив на коня та й далі, жене за тим чоловіком. Приїжджає під ліс, а той самий чоловік стоїть під яблунею, шинкар не знав його та й питає: — А чи не видів ти якого чоловіка з кошем? — Ой, видів, — каже той, — але вже давно. Не догоните ви його. От дайте мені коня, то я його догоню, бо я знаю, якими він стежками пішов. А ви тим часом тримайте ось ту яблуньку за мене, бо мені дали за покуту її тримати. А як я його догоню, то зараз вернуся назад і вам ваше віддам. — Добре, — каже шинкар, — беріть. 188

Чоловік сів на коня, взяв кіш і все, що йому надавала шинкарка, та й каже: — Ну, пане шинкарю, бувайте здорові, я їду до ваших небіжчиків-родичів. Рушив конем та й щез. Сліпий Одна жінка проходила вулицею і побачила, що сліпий, який сидів тут і просив милостиню, тримав журнал у руках. — Як же ви читаєте, коли ви сліпий? — запитала жінка. — А я не читаю. Я тільки малюнки розглядаю. Наприкрилось — Що це ви, дядьку, — каже хтось до жебрака, — учора кульгали на ліву ногу, а сьогодні вже на праву? — А вам би не наприкрилось щодня на одну і ту саму ногу кульгати? Добрий кінь Один селянин продавав на ярмарку коня. А кінь той був худий-худий, аж од вітру падав. Селянин все його вихваляв і вигукував на весь ярмарок:

— Купуйте коня, не дивіться, що він такий худий, він як розбіжиться, то біжить п’ятнадцять верстов і не зупиняє­ ться. — Я б його купив, — говорить один чоловік, — але ж ме­ ні додому всього десять верстов, то він перебіжить мою хату. 189

Чесне ім’я — Чому це ви шахраювали під чужим ім’ям? — Та не міг же я ганьбити своє власне чесне ім’я. Безсовісні — До чого ж безсовісні оті спекулянти. Готові три шку­ ри зідрати з людини;]^ — говорив Кіндрат, розглядаючи куп­ лений на базарі светр. — Так навіщо ж ти у них купував? — Як навіщо? Та мені ж сусіди за це більше дадуть. Дбайливий злодій Один злодій к у ватий чоловік не міг, щоб чогось не поцупи­ ти. Ото побачить де дошку чи обапола — миттю під пахву та й приказує: — Треба взяти, бо ще хтось украде! Уважний — Дивись, чоловіче, який у когось уважливий чоловік — навіть білизну з вірьовки знімає... — Уважливий то уважливий, а білизну знімає нашу. Добрий собака — У мене був такий собака, що чесну людину пізнає і не зачепить , а злодія відразу роздере. — Добрий собака! — Але я його продав. — Чому? — Бо вж е й на мене почав кидатися.

У міліції — Чому ви не віддали перстень, який знайшли? — Бо на ньому був напис: Навіки т в ій . і»

Кому ж годинник віддавати? Один боксер повертався пізно додому, і на нього напали двоє бандитів. — Ану, знімай годинника, — сказав один із них. Та й не зогледілись як обидва лежали на землі. Отямив­ шись трохи, схопилися і щодуху помчали геть. — Гей, хлопці, — закричав їм услід боксер —куди ж ви побігли, а годинника кому віддавати? Провчив Ішов чоловік до міста і тільки зійшов на місто к, як звідти виліз бандит з пістолетом і відібрав у нього гроші. — Послухай, — каже чоловік до бандита, — стрельни ме­ ні в піджак, щоб жінка повірила, що мене пограбовано. Той стрельнув. — Тепер ще сюди пальни разок, — відсталіше, чоловік ру­ кав піджака. — Що ж, можна й сюди. — Тепер сюди, — підставляв чоловік шап ку. — Не можу, — кінчилися патрони. — Тепер ходім до міліції. — І чоловік вхопив грабіжника за комір. Не зміг би Чоловік несе велику в’язку соломи. Побачив його сусід і здивувався: — Як це ти, Іване, стільки підняв?! — Ой, не кажи, Трохиме, якби оце не а колгоспного поля, то нізащо ш здужав би. Розмова а хапугою — — — — — —

Будь бригадиром, — каже голова колгоспу. Не потягну. А ковалем? Теж ні. Тоді, може, комірником? О, там потягну! 191

Сидить серед базару на возі парубок і їсть кавуна. Підхо­ дить до нього циганка-ворожка й каже: — Дай, любенький, кавунчика, а тобі поворожу. — Ворожи, — каже парубок. І почала циганка йому торохтіти. Торохтить, торохтить, а він усе слухає, а тоді й каже: — Добре, тепер ти мені повтори все, що казала, і я тобі віддам увесь мішок з кавунами. — А вдавився б ти своїми кавунами, — сказала циганка й пішла геть. Хороше молоко — Так ти що, хлопчику, молоко продаєш? — Еге. Мама послали. — І хороше в твоєму бідоні молоко? — Хороше. Ось покуштуйте. — І справді, начебто нічого. Наливай літр. Добавлю тро­ хи водички і зварю кашу. — Не треба, бабусю, доливати. Моя мама вже вдома до­ лили. Дійна корова — Кумо, скільки ви надоюєте в день від своєї корови молока? — Десять літрів. — А скільки продаєте? — П’ятнадцять. Віяло — Ви продаєте неякісну продукцію. Ось я лише тиждень покористувалась цим віялом, а воно поламалось. — А як ви ним користувались? — Махала, як і всі махають. — Ось у цьому й помилка ваша. Нашими віялами слід ко­ ристуватися так: міцно тримати їх в руках, а головою ма­ хати. 7

6-395

193

Не навчили — Мамо, ти не знаєш, у якої вчительки вчилася тьотя Валя? — А що таке? — питає мати. — Та вона ж арифметики не знає. Замість п’яти копійок здач і дає тільки три... Вірний пес — О, яка гарна собачка. Коли б я була впевнена, що во­ на буде вірна мені, то зразу б купила. — О, це, тьотю, вірна собачка. — Звичайно, сказати це легко... — Та це, тьотю, доведено. Третій раз оце продаю, а вона до мене повертається. Тобі чого? — Ох і важко жити на світі чесним людям!.. — Ну, то нехай уже їм, а тобі ж чаго?

ЯЗИКОМ ВИХАТИ НЕ ЦІПОМ МАХАТИ Раки й огірки — Ото ми з кумом Грицьком гуляли! Море пива випили! А раків, мабуть, мішків сім з'їли! — Що там раки! Ми з кумом Данилом учора на баштан ходили, то знайшли там штук десять огірків — по сто саж­ нів кожний. А огудиння їхнє, так те — з верству завдовж­ ки було! — Слухай, куме! Вкороти трохи огірки й огудину, а то я ще раків прибавлю!.. Два мужики — Е, брат, яка у нас церква велика! А дзвін такий, що й хата поміститься. А як задзвонить, то за п’ятдесят верст чутно! 194

— Е, — озвався другий мужик, — а то в нас така церква, що батюшка верхи об’їздить її на сірій кобилі! — От, казна-що, — перебив перший, — та який же у вав дяк, що його чутно на всю церкву?

— Е, там такий голосина, що на кожних дверях стоїть по два чоловіки та викидають його голос лопатами, а то б зовсім люди поглухли. Навчив Ішли дорогою брехун і підбрехач. Побачив брехун стовпа вдалині та й каже підбрехачу, своєму учневі: — Подивись, он на отовпі сидить муха. — І справді сидить, та ще й з більмом на лівому оці Дай ключі Збираючись у гості, жінка каже чоловікові: — Дивись мені, Панасе, якщо почнеш брехати, то я відберу ключі й піду додому! У гостях чоловік довгенько не встрявав у розмову, але на­ решті не втерпів і розпочав: 7*

— Нещодавно був я у лісі. І знаєте, кого зустрів? Лисицю. Лисиця як лисиця, але ж хвіст у неї — метрів з п’ятнадцять вавдовжки. — Панасе! — промовила дружина. — Дай ключі! — Ну, п'ятнадцять не п’ятнадцять, а метрів десять бу­ де, — вкоротив хвоста чоловік. — Панасе, дай мені ключі, — повторила дружина. — Може, й не десять, а метрів з сім таки було, — змен­ шив ще чоловій. — Панасе, дай ллючі! — Нехай не сім, але ж метрів з п’ять, напевне, було. — Панасе, я вже тобі сказала?! — Ти що ж, бісова бабо, хочеш, щоб лисиця зовсім без хвоста лишилася?! Не так, як люди Набридло чоловікові, що його жінка щодня через усякі дурниці свариться, і вирішив він її провчити. Купив чере­ вики, приносить додому й каже: — Певно, жінко, будеш лаяти мене. Купив я черевики і аж по дорогі додому роздивився, що один черевик з правої ноги, а другий в лівої. — Чуєте, людоньки! — заверещала жінка на весь двір, щоб усі сусіди чули. — Чи ж не дурний він? Один черевик купив з лівої ноги, а другий з правої! Та чому ж ти, йолопе, не поміняв?! Ти завжди робиш не так, як люди! Як церкву побілили З далекого села в містечко приїхали два ледарі шукати щастя. Ідуть вони і хвастаються, як то багато знають. Аж звідки не візьмись перед ними височенна біла церква. От перший і питає: — А як її побілили? — Гм, як. Повалили, побілили, а потім підняли та й по­ ставили, он і вірьовку ще не відчепили, теліпається.

Хвальки Купив собі чоловік нові чоботи, жінці персні, а дочці се­ режки. ' Настало свято, усі й повбирались у новеньке. Коли це заходить якийсь гість. Чоловік сів на покуті, човга ногами, виставивши нові чо­ боти, озирає хату, а тоді, ногою показуючи (щоб чоботи ба­ чили) : — А чом це у нас хата не метена? А жінка виставила поперед себе руки, розчепіривши паль­ ці, щоб персні видко було, та й каже: — Чи ж я не казала? А дочка замотала головою так, що сережки зателіпались, та собі: — Оце лихо! Скільки ж її на день мести? Похвалився — Ех, — каже парубок, танцюючи, — штани ж мої, штапи сині, а ще двоє дома в скрині. — Та скинь же, вражий сину, мої, коли в тебе є свої! — каже його товариш. Прохали, та не пускали — Так прохали да так не пускали! — хвастався циган, ідучи з гостей. — Куди ж прохали? — Із хати. — А не пускали? — В хату. Макітра — Як же тобі не соромно? Ще коли, бач, макітру взяла, вже, мабуть, розбила, що й досі не повертаєш? — От сказала казна-що! По-перше, я твоєї макітри не брала; по-друге, вона була у тебе вже репнута, а по-третє, я ж її давно тобі віддала!

197

Із журби — Що ви, кумо, так швидко знову вийшли заміж . — Із журби, куме, із журби. Не було з ким сваритися. Брехачі У нас така спека, що у мухи крила обгоряють. — То нич. У нас у сп е к у курям дають морозиво, аби не несли варені яйця. Перебрехав — От же брехун оцей сусіда наш, Степан. — А ти — фантазер, — махнула рукою жінка. — Ти завжди не віриш, — образився чоловік. — Сама розсуди... Вчора ввечері я розказав йому, що бачив рогатого зайця, а він бреше, що ниньки вранці упіймав його. Мисливська пригода — Пішов я на полювання та й забарився в лісі. Коли це вовки! Я від них! А вони от-от доженуть. Вибіг я на галя­ вину. Бачу дерево. Одна гілка в нього нижча за інші. А вов-

198

ки вже мало не хапають за ноги. Я до дерева. Вчепився за гілку, а вона гнила була, та тільки трісь.. — Ну і що? — Та що — розірвали... 1ЗД

Брехуни — Одного разу я їхав з такою швидкістю, що кілометрові стовпи мелькали, як штахети. — То дурниця, одного разу я зробив такий поворот на повному ходу, що побачив задній номер своєї машини. Чи правда? — Чи правда, що Іван Іванович виграв машину по ло­ тереї? — Правда. Але, здається, не машину, а сто карбованців. І не по лотереї, а в преферанс, і то, кажуть, не виграв, а програв... Злий собака — Ох, і був же у мене собака! Не собака — лев. З таким собакою не те що злодій — птиця за паркан не перелетить. — А що ж з ним сталося? — Та нічого. Спав, а його вночі хтось украв. У кого кращий собака — Ти й уявити собі не можеш, який розумний мій соба­ ка. Коли я кидаю у річку п’ять монет по двадцять копійок, він пірнав у воду до того часу, доки усі гроші не знайде. — Подивився б ти на мого бульдога! Коли я кидаю у річ­ ку карбованця, він пірнає у воду і витягає на берег коропа і сімдесят копійок здачі. Найрозумніший собака — Мій Рекс чує дичину за п’ять кілометрів. Тільки ви­ йдемо з двору, а він уже знає, де заєць причаївся, а де лиси­ ця, і веде мене туди. — Чи й не дивина. Ось мій Пірат уміє знайти підхід до будь-якого звіра. Подружиться з ним і веде до мене. Тільки встигаю здобич у торбу класти. — То що, — озвався третій, — он моя Білка з рушниці стріляє, а я сам у неї служу... 200

— Знаєш жінко, я вже навчився говорити по-татарсь­ кому. — Та ну? —- здивувалася жінка. — Ану заговори, я послухаю! — Е... ти нічого не зрозумієш, — сказав чоловік. Та заговий, я хоч почую. — Харчя-марчя — подай води. — Правда, що не зрозуміла встань сам та й напийся. Тільки коржі — Мій брат завжди ходить без капелюха. — Овва а мій стрийко ходить без волосся. — А в нашій хаті так тісно, що як сонце загляне черев вікно, то треба виходити в хати. — То ще ніщо! Наша хата така низенька, що мама не можуть пекти хліб, тільки коржі. У лікарні X в о р и й» А чи знайдуться у вашій лікарні ліки для моєї хвороби? Л і к а р . Що ви. У нас стільки ліків, що навіть для деяких з них і хвороб поки що нема.

Чудодійні ліки — Я роздобула чудодійні ліки! — Від чого? — Не знаю. Але дуже допомагають. Художники — Знаєте, як я намалював образ зими, то люди, дивля­ чись на нього, дзвонили зубами від холоду. — То ще нічого, як я намалював одному кота, то всі миші повтікали з хати. 202

Корова і люшш Якось у районі нараду про тваринництво проводили. У пе­ рерві два голови колгоспів, перекурюючи, заговорили про успіхи своїх артілей. Неохота їм про свій колгосп лихої слави пускати, от вони й хваляться: — На нашій фермі є така корова, що по сто літрів за день дає. — Знайшов чим похвалитися. Ось мій агроном вивів та­ кий сорт люпину, що з’їсть його корова оберемок, і за один раз бідон молока дає. А от до тебе я з делегацією приїду, побачу, що воно там за корова, — Ти ж тільки зваж, що її ми годували отим люпином, який твій агроном вивів. А зараз люпину не стало, то й ко­ рова стільки молока не дає. Так ти, коли їхатимеш, прихо­ пи з оберемок того чудодійного люпину. — Е, так то ж, мабуть, твоя корова і випасла наш люпин. А ми думали: де б йому дітися? Виправдалася — Я ж просила, щоб ви нікому не казали, що я засва­ тана. — Я й не казала, а тільки спитала куму, чи вона знав про це. Ви чули? -т- Параско, ви чули? — А що? — Гапчин Микола привіз таку високу невістку, ну як ви, а може, ще й вищу, і таку страшну, ну як ви, а може, ще й страшнішу... Два дні терпіла — То ви ж глядіть, кумо, це секрет, не кажіть нікому. — Та боже збав! — Ще раз прошу вас — нікому ж нічогісінько! А щоб я була певна, що ви не скажете, то дам вам карбованця. Ось нате, візьміть. Узяла кума карбованця і побожилася, що не викаже сек­ рету. 203

Носить той карбованець день, другий, а на третій прихо­ дить до куми та й каже: — Візьміть, кумо, назад свого карбованця, бо, їй-богу, не втерплю. Краще за радіо — Куди це ти біжиш, аж захекалася? — Біда, паспорта загубила. Біжу оце по радіо об’яву по­ дать. — Тю! То це треба бігати? Іди до моєї жінки — і через п’ять хвилин усе місто знати буде. Балакуча сусідка — Наша сусідка страшенно балакуча. Так заговорила ме­ не, що я аж захрипла... Забула Зустрілися дві сусідки. Десь близько трьох годин у хаті говорили, а потім ще з годину коло воріт стояли. Прийшла жінка додому, а чоловік і питає: — Про що ти так довго з сусідкою говорила? Жінка думала-думала: — їй-бо, забула: — А що ж вона тобі казала? — Щось торохтіла... а що — дідько її розбере. Лихі люди — Отам, матінко, лихії люди: як напалося на мене все село, — ледве-ледве одгризлася. Чемний чоловік — Вже три тижні не говорю із своєю жінкою. — А це чому? — Щоб її не переривати.

204

Помилка Батько був приємно здивований, почувши, що його бала­ куча дочка скінчила телефонну розмову всього за двадцять хвилин. Завжди вона говорила не менше години. — Це тобі подруга дзвонила? — запитав він. — Ні, хтось помилився номером. Знайшов вихід Прокинувшись ранком, квартирант почув, що господиня свариться з сусідкою, а сніданок не зварений. Вийшов він надвір і каже: — Тьотю, ідіть приготуйте сніданок, а я за вас досварюсь. — Хіба ти знаєш, за що ми сваримось? — Знайду, за що. Пішла господиня до хати, а квартирант і каже сусідці: — А я вас знаю. — Звідки? — Ви такі, як ваша мати. — А моя мати яка, негіднику? — Точнісінько така, як ви. Отак і лаялись, аж поки не вварився сніданок. Навіть собака боїться — Ваш собака, сусідонько, на мене вже не гавка! — Мабуть, боїться, бо хто ж не знає вашого язика. Нестерпні сусіди — Як ваші нові сусіди? — Нестерпні. — Чому, галасливі? — Навпаки, так тихо говорять, що нічого підслухати не можна. На дачі — Я всю ніч не змогла заплющити очей. До дванадцяти годин ночі сусіди сварились за стіною, і я чула кожне слово. — Але ж ви могли потім заснутиі — Я чекала весь час, може, вони знов почнуть. 205

— Сусідко, ви захворіли? — Чого це вам так вдалося? — Не здалося — вдосвіта з вашої хати виходив фельдшер. — Отакої! Як від вас учора вдосвіта виходив пожежний, то я ж не питала, чи горить ваша хата. Оповідання сміливця — Іду я, а їх біжить семеро, та обоє у валянках. Я як заїхав одному у вухо, він так і покотився. Піднявся я, зна­ чить, а вони мене один і другий тільки р-ра-а-ав по потили­ ці. Я тоді кинувся за ними. Біг, біг, оглянувся, а вони дал*~ ко відстали, обоє ж у валянках... Як хвалько коника об’їжджав Об’їжджали на колгоспному дворі молодих коней. Підхо­ дить один чоловік і каже: — Що це за робота? От як я служив у кавалерії, то там були коні, не те що ці, і об’їжджав я їх запросто. Конюхи вирішили провчити хвалька і запропонували йому молодого норовистого коника. Відступати було нікуди. З ге­ ройським виглядом він сів на коня, але... через кілька се­ кунд уже лежав на землі. Підвівся, обтрусивсь та й каже: — Коли б цей коник не скинув мене, то був би здох піді мною. Ото билися! Один бився з кимсь та розказував: — Він мене обухом, а я його лаптем, лаптем!.. Та що ж би ви думали? Меде повезли, як пана, а він побіг, як собака. Вірна відповідь — Чого це у тебе синець під оком? — А хай не лізуть!

СВОЯ РУКА.. Тяжке становище — Коли ж ти влаштуєш до себе нашу Мотю? — Розумієш, скорочувати вже нема кого — усі свої! Творча атмосфера На зборах заступник директора до підлеглих; — Товариші, проявляйте більше ініціативи, подавайте оригінальні пропозиції* висловлюйте цікаві думки. Ми тут усе колективно обговоримо. Колегіально вирішимо. Допові­ мо директорові. Як скаже Іван Іванович, так і буде. Чий голова колгоспу кращий На районній нараді ланкових голова райвиконкому розпи­ тує в учасників наради про голів їхніх колгоспів. — Як ваш голова колгоспу? — Нічого собі, — відповіла ланкова. — А ваш? — звернувся він до другої ланкової. — Так собі. — А ваш? — питає в третьої. — Усе собі. Нічого не скажеш — Хороший у вас начальник? — Нічого поганого сказати не можна. А скажеш — зразу ввільняє з роботи за скороченням штатів. Досвідчений деревообробник — Дивно — і як це тобі затвердили витрати на такий пишний кабінет: шафа — карельської берези, письмовий стіл — червоного дерева. — Дуже просто: рахунок я подав липовий. 207

Таки ж майстер Директор 8аводу каже головному бухгалтеру: — Занесіть цього хлопця у відомість на зарплату май­ стра. — Новий майстер? — Еге, майстер... спорту. Ревізор Читає хлопчина книжку і запитує батька-бухгалтераї Тату, а «Ревізор» — це комедія чи трагедія, бо я щось не розумію? — Якщо, сину, ревізор свій, то комедія, а от коли чу­ жий, то трагедія. ф Серед відвідувачів — Є в цій установі прийомні години? — Година-то є, та прийому немає. Запасні частини — Ну як, ви вже надіслали колгоспові запасні частини? — Звичайно, товаришу директор. — І в потрібній кількості? — Так! Не турбуйтесь. Усе до ладу. — Дуже багато надсилати не треба було. — А ми, товаришу директор, багато й не надсилали. — Я гадаю, що їх, може, взагалі не треба було надси­ лати... — Так ми й зробили, товаришу директор. А не перевтомитесь? — Отже, віднині я підписуватиму папери тільки по п’ят­ ницях. — А не перевтомитесь, товаришу завідуючий? У вас же сім п’ятниць на тиждень! 208

Не підкорився Керівник підприємства розповідав анекдота. Уві його під* леглі, крім одного, сміються. Тоді той керівник питає: — Іванченко, чому ви не смієтесь? — А мене з першого липня звільнено 8 роботи. Уточнив — Кажуть, Сава Хомич росте на роботі... — Якби ж то ріс, — товщає.

Ходити розучився Двоє по вулиці ведуть під руки огрядного чоловіка. Під­ ходить міліціонер: — Коли це він встиг напитися? — Та він не п’яний. Це наш директор. У нього відібрали машину, і зараз ми вчимо його ходити. Без бюрократизму Новий службовець звертається до шефа: — Я переглянув усі наші архіви і дійшов до висновку, що велика кількість їх нікому не потрібна. Думаю, що їх варто спалити. — Чудово! Тоді зніміть з них копії і — спаліть! 209

Брех]гв Був собі в одному селі чоловік Петро, і такий веселий та на вигадки здатний; що й краю нема. Як почне вигадувати, то й не переслухаєш. От одного разу стрічав він свого сусі­ да, багатиря Колодія. А вони один одного дуже не любили. От Колодій, щоб поглузувати а Петра, і каже: — Чого ж ти досі нічого не збрешеш? — Е, ніколи брехати, треба додому махати, та воли за­ прягати, та полову везти. А то за слободою чумаки стали, а в їх воли похворіли, так за мішок полови по два мішки солі дають. Та й пішов собі додому. А Колодій мерщій до волів, за­ пріг пар зо три й навантажив половою. їздив, їздив за сло­ бодою — нема ніде чумаків. Вертається вже увечері, — коли сидять люди під хатами, і Петро там. Він до нього: — Що ж ти, сякий-такий, мені збрехав? Де ж твої чу­ маки? — Таж ти сам казав, щоб я збрехав, чого ж причепився тепер? Заїхали на небо... їхали з Криму на одному возі Дмитро з Іваном. Повен віз собі везли. Вечоріло. їхали повагом, не поспішаючи, і, за­ колисані повільною їздою, задрімали. А сонечко котилосякотилося на захід та й геть заховалось за обрієм. Настала тепла серпнева ніч. Висипали на небі зіроньки, зійшов повновидий місяць і залив усе навкруги сріблястим сяйвом. Чумаки дрімають, а волики йдуть собі та й ідуть. Трапилася їм по дорозі річка широка, але не глибока, а че­ рез річку місток. Вузький, один лише віз проїде. Вони зі­ йшли на міст та й стали. Прокинувся Дмитро, схопився, лупнув очима й нічого спросоння не розбере: на небі зірки світяться, місяць усмі211

кається; глянув униз — бож-же мій! Унизу теж такі самі яірки, місяць, ще й жаби кумкають. Дмитро тоді товариша штовх під бік: — Іване, Іване! А вставай лишень подивися, де ми! Прокинувся Іван, глянув — ой лишенько! —■ Та їй-бо, Дмитре, це ж ми на небо заїхали! Брехун-невдаха Був у пана чоловік Гаврило, що любив брехати і часом пана тим втішать. Але одного мужика жінка каже своєму чоловікові: — Якби ти збрехав, щоб пана умилостивив, щоб ти на місці Гавриловім був! Іде він на панщину, здибає пана. — А що там чути? — Та от, пане, щось буде! Бо сеї ночі чув, як пси бреха­ ли в небі. — Але може то бути?! Закуйте його в кайдани ва таку , брехню! Закували. Жінка теє вчула і до Гаврилка махнула. Розка­ зала все діло і просить рятувати чоловіка. Той іде до двору, а пан назустріч: — А чи знаєш ти, Гаврилку, що мені той і той казав? — Не знаю! А що? — Та казав мені, що вночі пси брехали в небі! — Та то правда, пане! — А яким же способом? — Та от: орел узяв собаку і ніс на скелю понад селом, то вона й гавкала! — Ну, то випустити того з кайданів! Сковорода і цариця Катерина II багато чула про Григорія Сковороду І захо­ тіла його побачити. Міністри привезли Сковороду до цар­ ського палацу, уводять його до золотої зали, де стояв волотий трон. Усі стоять і не дихають, ждуть цариці. Ось з’являє­ ться і вона. Всі присутні низько-низько вклоняються їй. Один тільки Сковорода стоїть рівно. — Чого ти не вклоняєшся мені — цариці, якій вклонявться все живуче на землі? — запитала Катерина Сковороду, 213

Сковорода спокійно відповів: — Не я бажав тебе бачити, а ти сама схотіла на мене подивитись. Як же ти роздивишся мене, коли я перед тобою удвоє зігнусь? Кваша 8адумали мужики сходить до царя в гості. От зібралось їх аж троє та й думають: «Ну що йому за гостинця понести?» Один каже: — Калачів. — Ні,— говорить другий,— калачі він щодня їсть, треба диковину йому понести — кваші! Ну й пішли. Ідуть і радяться. Той, що несе квашу, каже: — Я ввійду з квашею і скажу: «Здрастуй, цар-батюшка!» А другий скаже: «З царицею і з царенятами!» А третій: «8 усім царствуницим домом!» От заходять до царя, а передній на підлозі як підсковзнап е я , макітра з квашею додолу, а він! — А чорти б тебе забрали! А задній: — З царицею і в царенятами! А поза дній: — З усім царствуницим домом! А цар як крикне: — Палачей! — Бач,— каже один,— казав же я, що йому калачів тре­ ба, кваші не хоче. Скільки цар моєму дідові землі наділив Ця оказія трапилася дуже давно — ще тоді, як селян з кріпаччини вицустили і дали декому з них земельні наділи. Тгі&гй земельний наділ перепав і моєму дідові. От одного разу весною позичив дід коней та й поїхав ора­ ти власну ниву. Цілий день шукав дід ту ниву, а вона ніби крізь землю провалилась. Обходив він усі поля вподовж і впоперек, переміряв ступенями всі ниви від межі до межі — все прикидав, де його нива, але не знайшов. Розгнівався дід, що даремно прогаяв день з позиченими кідьми, а ниви не виорав, сів на воза, гукнув на Рябка, який, простягнувшись, лежав біля воза, і вйокнув. 214

Рябко схопився і потягується, а дід. як глянув на те місце, де лежав пес* та як ударив себе по полах, та давай при­ мовляти: — А щоб тобі та бодай тобі! Що б же було раніш# по­ кликати Рябка, тоді й не згаяв би я дня! А то розлігся про­ клятий пес і всю ниву прикрив, а ти ходи, мороч голову та шукай її. Після цієї оказії ніколи вже мій дід на брав І8 собою на поле Рябка. Козаки і смерть Ішло два козаки степом, надибали дерево й сіли в холод­ ку. Один на бандурі погравае, а другий слухав. Коли се один і каже: — Ой, братику, біда! Смерть іде! (А воно, бачите, в стопу гак здалека видної)

— Ну, то що? — каже той. — Та вона ж нас постинає! ТікаймоІ — Е ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже-то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Рая мати на світ родила, раз і помирати! — Чи так, то й так! Сидять. Надійшла смерть та й каже: 215

— Оце й добре, що я вас, волоцюг, спіткала. Годі вам гу­ ляти та розкошувати, у шовкових жупанах ходити та медвино пити. Ось я вас із світа зжену, косою голови постинаю І — Стинай,— каже один козак,— на те твоя сила й воляї Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльки по­ нурити! — Ну,— каже смерть,— коли ти мене милостивою панею шевав, то вже кури собі! Вийняв козак люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний,— як пішов од його дух та дим, то смерть ажхнабін одійшла. льх о ],> — Оце,— каже,— який поганий дух! Як се ти таку д*^*ань куриш? — Та що яі,— каже козак,— так мені суджено! Як розійшовся дим та дух, смерть знов приступила: — Ну,— каже,— покурив, тепер я вас обох постинаю! — Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! — каже другий козак.— Дозволь мені перед смертю табаки поню­

хати! — Нюхай,— каже смерть,— та внай мою добрість. Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо табака була доб­ ре заправлена: там до неї було й чемериці, й тургуну, й пер­ цю додано для моці, щоб у носі крутило. — А що ж воно, добре? — пита смерть. — Та як кому! — каже козак. — Ану, дай спробувати! — просить смерть. — На, милостива пані! Як нюхнула смерть, як закрутить їй у носі, як чхне во­ на!— аж косу впустила! — Цур же йому,— каже,— яке погане! Ще поганіше, ніж той дим! І як се ти таке паскудство вживаєш?! — Отак, як бачиш,— каже козак.— Приймаю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, бог його знаї Мушу терпіти... — А,— каже смерть,— коли так, то не буду ж я вас ко­ сою стинати! То не штука — вмерти, а от ти чхай ще 50 літі Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті.

216

Про запорожців

Запорожці як підмовлять, було, до себе Січ якого хлоп­ ця, то перше пробують, чи годиться буть запорожцем. Ото звелять йому варити кашу: «Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла. А ми підем косить. То ти, як уже буде готова, вийди на курган да й зови нас, а ми почуємо да й прийдем». 0^* поберуть коси та й підуть нібито косить; а де в чорта їм хочеться косить! Заберуться в комиш да й лежать. То опець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гу. А вони й чують, да не озиваються. То він гукав, гукай, да й давай плакать: «От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові да мате­ рі! Ой бідна моя головонько! Чого мене несло між сії запо­ рожці?» То вони, лежачи в траві, вислухають усе да й кажуть: «Ні, се не наш!» А далі вернуться до куреня, та дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу, да й скажуть: «їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!» А як же котрий удається розторопний і догадливий, то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два: «Гей, панове мо­ лодці! Ідіть каші їсти!» Да як не озиваються, то він: «Чорт же вас дери, коли мовчите! Буду я й сам їсти!» Да ще перед одходом ударить на могилі гопака: «Ой тут мені погуляти на просторі!» Да, затягнувши на весь степ козацьку пісню, піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу. То запорожці, лежачи в траві, і кажуть: «Оце наш!» Да, побравши коси, ідуть до куреня. А він: «Де вас у біса носи­ ло, панове? Гукав, гукав, аж горло заболіло; да щоб каша не перекипіла, то я почав сам їсти». То запорожці споглянуть один на одного да й скажуть йо­ му: «Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем; тепер ти рівний нам козак!» І приймають у товариство. Стовпова смерть У запорожців був такий звичай, що як хто вб’є товариша, то зараз його ведуть карати на палю. Оце вам і стовпова смерть! Перед тим, як посадовити злодія на палю, оголошу­ вали по всій окрузі, чи не знайдеться де така дівка, щоб вийшла за стовповика заміж. Як знайдеться, тоді його звіль217

няли від страти, а тільки висилали геть за Січ, на зимовпик. От і зголосилася якась одного разу. Прийшла, вся пов’язана хустками. Стото&ик иадоородкивсіц. відійшов до неї та й каже: «А. рошрийся* я додаюш€& па тебе, яка ти є». Вона розкрилася. Гдянув він* аж дожа ряба, яв нодрівська зоауля. «Як а там*» вінчатися*— вказав едсшдовш,— так дучче на паш поташ еві» Та й піии» на окраду.. Марки царя Миколи Звелів цар Микола випустити поштові марки із своїм зо­ бражанням. І вирішив він: простежити за тим, як їх будуть розкуповувати. Переодягнувся в простолюдина і пішов у мі­ сто. Підходить до пошти» питаєі — Як розкуповують нові марки? — Дужа погано,— відповідає поштар. — Чому? — здивувався Ц£р. — А вони на кдеються на конверти. Ще більше здивувався цар. — Чому ж на нлюатьсяі Ось поплювати на цю сторону — та й т конверту. — В тому-то й бда*— віддовідаа поштар,— що плюють на днц^ову сторону. Панєнга чуприн» — Чоловіче, бін&и бо^аи,. рятуй маяа! — кричав потопаючий И Ш ХМ Ж ПАВ. Хлоп^ уздрівши з береіаг аздумаввя та й каже: — А я в вав, і ш рвтув&ви, моли ваг би аа лоб тягнути, а ви наш пан? — Таан® як їйчг а&шлиш шщрги на нажити.. Х ш т щумш± доньає*— аж мадфшю йііььшв людей та й ка­ жуть: — Де ж пана можна за чупрмау брати? Що 6 він вже був за пан, аби його мужик за чуприну сіпав? — Та певне,— обізвався знов хтось,— що не годиться. Бо видно, що панська чупрнов» же де тсжо* то лишень мужицька чуприна до того на світі, аби її пани тягнули, як хотять і куди ходягрьЬ Отак діод* редалмсяг рздшш та балакали на березі, що роботи. А пай кричав: — Хт© в бе»а віруєг рагвуйтеА Та й втишився. 2Ш

Лісник та урядник Дорогого попід лісом іде лісник з собакою. Зустрічає уряднака. Ось урядник і каже: — Андроне Федоровичу, у тебе хороший собачка, ти йо­ го підучи трохи, з нього буде хороший лісник. А лісник йому: — Так, так, на лісника треба ще підучить, а урядпик з нього і зараз був би хороший. Мужик та купець Увійшо? мужик у крамницю та й гука до крамаря: — Д подай лиш мені оту баньку з канхветами. Той і подав. Мужик понюхав-понюхав та: — Ні, не такі, подай оту!

Той переміня. Мужик знову, понюхавши, ке вподобав. — Подай он аж оту! — знову гукає. Крамар, уже розсер­ дившись, перемінив і третю. Недовиохався й звідсіль нічого мужик, постановив банку та й іде з крамниці. Взяло зло крамаря, що дурно панькався скільки часу, то й кричить на мужика: — Куди ж ти? А гроші давай! — За що? — питає мужик. гю

— А за те, що шохав,—- відказує крамар. Мужик вернувсь, дістав гроші з кишені та й стука об стіл. Постукав, постукац та й сховав. А крамар тоді: — Нащо ж ти сховав гроші? — А як же? — відказує той.— Яка купля, така й плата: я понюхав — ти послухав, от і квити. Бісова тіснота Варив чумак у стену куліш. Але якось повернувся незграб­ но, зачепився за казан і геть куліш вилив. А тоді й каже: — Ну й бісова тіснота тут — ніде й повернутись. На ярмарку — Хочу купити книжку. — Якусь легку? — заохочує продавець. — То не має значення, я приїхав возом. Доторгувалися Поїхали батько з сином на ярмарок пшоно продавати. От син і каже батькові: — Ви, тату, будете торгувати, а я здачі давати. Пройшло трохи часу, син і кричить батькові: — Годі, тату, торгувать! — Чому? — питає батько. — Та вже немає чим здачі давать! Шафран Задумала жінка паски пекти та послала чоловіка на базар купити шафрану. Він їде та: — Гей, шафран, цобе, шафран.— Та все: — Гей, шафран, цобе, шафран. Доїхав у город: — Тпррр, шпигинар! Та й купив шпигинару. Привіз додому. Жінка каже: 220

•— Купив шафран? — Хіба ти мені казала шафрану? Я купив шпигинару. Якби не сказав «тпру», то купив би шафрану, а то перебило! Бо-м боса Ішов чоловік до міста, а жінка в хаті еабула скавати, ви­ бігла надвір: — Чоловіче, чоловіче, купи ми, бо-м бооаі А він цілий ярмарок сходив, не міг біде здибати бомбоса. Приходить додому. — А що, чоловіче, купив іс ми чоботи? — Не, не купив. — А чому? — Бо ти не казала. — Я ж казала, купи, бо-м боса! — То було б казати чоботи, а не бомбоса, а я цілий яр­ марок сходив і бомбоса не здибав. Почервоніють — Що це ви такі велені помідори на базар везете? — Най вас не обходить! Й 8а них таку ціну загну, що вони відразу почервоніють! Приспічило Іде чоловік, коли се хтось гукаї — Дядьку! ДядькуІ Стривайте, щось треба. Той став, жде, дума, чого йому треба? Коли це прибігав той 8 істиком: — Орю, в бісового сина, та ні об віщо й почухатись,— дозвольте хоч об віз. Угадьки — У мене,— каже циган,— три сини, та всі три угадьки. Як каже один, що буде дощ, другий — що хмарно, третій — що сонячно, так котрийсь і вгада!

221

Чортова мотузка Цшга&ові надокучило, голодне життя, і він вирішив пові­ ситись. Вибрав дерево над річкою, прив’язав мотузку, наки­ нув на шию і — розігнався, щоб померти відразу. Коли я скочив, мотузка обірвалась, і він упав у воду. Річка була глибока, а плавати він не вмів. — Рятуйте! — крячить. Його ледве врятували. — Як це сталося? — допитують його. — Ай! Дайте мені спокій,— сердився циган.— Через чор­ тову мотузку мало не втопився! Щирий боржник — Позич мені сто карбованців. — На жаль, у мене тільки десять. — Нічого. Позич десять, а дев’яносто будеш винен. Вага вівса Прийшов кум до кума позичити вівса. Той набрав, уноси» га й каже: — Тут три мірки. Вродить, то й віддасте. Узяв кум овес, несе та й думає: щось дуже легко, тут нема три мірки. Мабуть, кум обдурив мене. Проніс трохи. — Ні!.. Тут якраз три мірки. Ще проніс з версту, та й каже сам до себе: — Мабуть, я кума обманув, тут більше, як три мірки* Додержав слова — Куме* я вам гроші віддам, але сього місяця не можу вам нічого дати. — Та-бо ви те саме казали мені й того місяця. — Ну, або що, я не додержав слова? Позички — Що з тобою, Василю? — Позички мене мучать. — Ти заліз у позичку? 222

— Так. — І не можеш вилізти? — То пусте, далі не можу лізти. Слушна відповідь — Отже, хочете працювати в нашому підприємстві нічним вартівником? — Так, прошу директора. — Але чи не надто старий ви на цю посаду? — Але ж, прошу директора, вночі цього не буде видно. Поговорили — — — —

Здоров, куме! Хто? Я? Е. Що, здоров?

— Е.

— Та здоров. — А відкіля ти, куме, їдеш? — Хто? Я? — Е.

— Відкіль їду? — Е.

Та з ярмарку. — Прощай, куме! Цоб! — Прощай! Цабе! Збрехав — Павле, твоя кобила плавле. — Брешеш, Антоне,— то ж вона тоне. Розгнівався — — — —

Куме Андрію, куди це ви поспішаєте? Піду болото запалю! Та що ви, куме? Не буде горіти. Біс із ним, хоч злість зжену! 223

«З-під Глухова» — Здорова, кума! — На базарі була. — З празником! — Голову купила. — Чи ти, кума, не з-під Глухова? -— Та були вуха, та різник відрізав. Піп на ярмарку Купив піп гусей і шукає, хто би їх заніс додому. Аж ба­ чить — іде циган. Піп попросив його, а той одразу згодився. Ідуть, ідуть. Бачать — попадя стоїть на ганку й дивиться на них і на гусей. Піп похвалився:

— Три гусочки, файні, вгодовані. — Які три? — здивувалася попадя. Піп глянув на ношу й загойкав: — А де третя? Я тобі дав три гуски! Одну хотів заділити одній доньці, другу — другій. А тобі би дав третю за те, що послужив мені. А ти приніс лише дві. А циган каже: — Пане превелебний, я про се ще на торговиці подумав і віддав одну гуску синові. 224

Всюди добре приятеля мати

Прийшла баба до церкви і ліпить свічки: одну Спасителю, другу чортові, одну святому Миколаю, другу — спокусителю. Ось сусідка її дивилась, дивилась на її роботу та й каже: — А навіщо ви, сусідонько, ліпите свічки і тому, і тому? — А хто знає, що пас чекає. Всюди треба приятеля мати, тому і забезпечуюсь. Несправедливість Зустрівся чодо з богом та й каже: — Боже, мене всі люди на язиці носять, а що я кому винен? Сіли вони над глибоким яром, де поблизу діти корови пас­ ли, та й чекають. От одна корова скотилася вниз. Орачі, що були поблизу, прийшли витягти корову. Один і каже: — Який чорт її туди заніс? — Що ж я тут винен? — питається чорт у бога. Орачі витягли корову та й гомонять поміж себе: — Слава богу, вже й витягли. — Що ж ти тут допоміг? — питає біс. Бог подивився, подумав та й каже: — А чорт його знає. Боже сохрани На морі буря. Вихор свище, блискавки миготять, хвилі уливають корабель. — Ну що ж, батюшко,— питає один 8 пасажирів, стоячи на палубі,— будемо, мабуть, сьогодні в раю?! — Боже сохрани! — злякався батюшка. Швидше всього На уроці релігії піп питає учня: — Чому Христос, коли воскрес, швидше всього в’явився жінкам? Учень думав-думав, а потім каже: — Та тому, панотче, що так скоріше звістка розходиться. 8

6 -3 9 5

225

Солдат на сповіді Сповідається солдат і чує, що у батюшки часи дзенькають. Він взяв та й украв їх. — От чим ти грєшен? — пита батюшка. — Та часи украв. — А ти оддай. — Зводьтесь,— каже. — Та ні, не мені, а тому, у кого украв. — Та я давав, так не бере. — Ну, так прощається,— каже,— і розрішається. Вартий двох собак Зібралися якось селяни та й балакають: — Хто не курить і не нюхає табаки, той не вартий і со­ баки. А піп, що тут був, і питає: — То це і я, виходить, не вартий? А один йому у відповідь: — Е, ні, батюшко, ви варті двох собак, та ще й добрих. Молитва побожного чоловіка Один не дуже кмітливий, але побожний чоловік щодня мо­ лився богу так: Помилуй, боже, Єлаю (його жінку), татка, мамку і ме­ не, грішного! А тоді питається у матері: Мамо, а дядька Луку? А мати каже: — Ну його к чортовій матері, він дуже гордий! Тоді цей чоловік молився вже кожний день так: — Помилуй, боже, Єлаю, мамку, татка, а дядька Луку н тортовій матері! Бойко в костьолі Прийшов раз бойко до костьола. Як заграли на органах, а мій бойко стояв-стояв, а далі не втерпів, як не почне тан­ цювати! А поляки до нього: 226

— Ціхо, бойку, бо то мша. — Е,— каже бойко,— чи вся, чи не вся, а я втяпав гопки та й пішов. Незвичайна хазяйка Прийшов піп до однієї хати з молитвою. Хазяїна дома не було, а хазяйка каже синові: — Скажи, що дома нема. Та й заховалась на піч. Увіходить піп: — Де мати? — Нема дома,— каже хлопець,— пішли на село. Піп глянув по хаті,— аж видно з печі ноги. То він: — Скажи матері, щоб удруге, як піде на село, то й ноги з собою забирала! Догодив Якось до школи мав приїхати інспектор. Перевірку ро­ бити. Отож піп, що викладав закон божий, задумав йому дого­ дити і говорить учням: — Коли приїде пан інспектор і щось на моєму уроці буде вас питати, то не забувайте при кожній відповіді додавати: «пане інспекторе». Аж приїхав той інспектор. Зайшов із попом у клас і пи­ тав малого Івася: — Ану, хлопчику, що сказав господь бог, коли виганяв Адам.а та Єву з раю? Підвівся Івась та й випалив без затримки: — Коли господь бог цигапяв Адама та Єву з раю, то ска­ зав: «Будьте прокляті, пане іпспекторе!» Як громада пригромадила Пішов якось дід па сільський сход, а баба з дочкою вдо­ ма лишилися. От повертається дід, а баба з печі й питав: — То про що там, старий, балакали? Дід хитро всміхнувся. — Казали, що тепер нові порядки заведуть. Старих бабів за парубків оддаватимуть, а дідів на молодих женитимуть. Тільки це він промовив, дочка як підскочить: 8*

227

— Не буде цього! Хоч повісьте мене — не піду за ста­ рого! А баба з печі: — І не стрибай, дочко, і не зіпай. Як ото громада пригромадила — хай так і буде. Гарно співає — Коли моя жінка починає співати, то я зразу ж виходжу 8 хати. — Чому? — Люди можуть подумати, що я її б’ю. Знайшовся — Жінко, ти, як хліб пекла, борошно сіяла? — Сіяла, а що? — Та я в хлібині постола знайшов. - 7 А, то ти, як орав ниву, загубив — от він і знайшовся. Як єрусалимські святі через піч дорогу проложили Був собі чоловік та ходив у чумацтво, а жінка вдома за­ лишалась та принадила до себе і попа, і диякона, і дяка. Ото раз приходить дяк. Почали вони гулять, аж іде диякон. — Де б ти,— каже дяк,— мене сховала? — Та лізьте на піч. Завісила вона там його рядном, упустила диякона, знов гуляють, аж іде і піп. — Де б ти,— каже диякон,— мене заховала? — Та лізьте на піч. Вже їх там двоє. От погуляли трохи з попом, як чує на­ дворі: — ТпруІ Жінко, відчини! Іч — Ох, мені лихо! Це ж чоловік з дороги прийшов! Лізьте, батюшка, швидше на піч. Вже їх там троє. От чоловік знову: — Одчини, жінко! А вона зробилась такою слабою та хворою, всилу-всилу одчинила. 228

— Чого це ти,— пита,— так довго не одчиняла? — Та тут, чоловіче, таке у нас робиться... — Що ж воно там таке? А ті на печі як розізнались, та давай, кажуть, тікать. Ог один зараз: «Благослови!» — та з печі, та в двері, а другий: «Благослови!» — та за ним, а третій і собі щось сказав та теж у двері. — Бач,— каже жінка,— отак щоночі. Кажуть люди, що це єрусалимські святі через нашу піч дорогу проложили. — А подай,— каже чоловік,— каганець, я полізу подив­ люсь, що воно там таке. Зліз на піч, аж там в кутку цвіркун та дірку прогриз. Він тоді: — Бач, господине, твоя воля! Сказано — святе! Яка ма­ ленька дірочка, а воно і пролазе. А дай,— каже,— ножа, я кілочок застружу та заб’ю. Як піп пшоно товк Проти попового двору жив селянин, і була, в нього гарна жінка. Піп залицявся до неї. Та вона не помічала його. На­ решті він так їй набрид із своїми залицяннями, що вона задумала провчити його. Приїхав увечері чоловік з поля, вона і розказала йому про все, а тоді говорить: — Чоловіче, завтра ввечері ти запряжи коні і наче поїдеш до міста, а піп побачить, що тебе немає вдома, і при­ йде до мене. Чоловік згодився. На другий день увечері запріг він коня і поїхав наче до міста. А як стемніло, піп у віконце стукстук. Жінка впустила його до хати. А тут саме чоловік по­ вернувся та й почав стукати в двері. Жінка і каже попові: — Ви, батюшко, ідіть у другу хату і товчіть там пшоно в ступі, а я скажу чоловікові, що то кума прийшла пшона собі натовкти. Так і зробили. Чоловік увійшов до хати і питає: — Що то там грюкає? А жінка голосно відповідає, щоб і піп же чув: — То кума прийшла пшонця втовкти. Чоловік і жінка навмисне просиділи цілу ніч розмовляю­ чи, а піп цілу ніч пшоно товк. На другий день жінка зустрічає попа та й говорить йому: — Приходьте, батюшко, увечері, чоловіка не буде дома, А піп подививсь на неї та й каже: — Хіба вже поїли те пшоно, що я натовк? 229

Бідова молодиця Стоїть біля воріт задумана молодиця. Проходить піп. — А-хи! — до неї. А вона йому дулю піднесла. От він і намовив дяка, щоб той собі спробував. Проходить біля воріт дяк: — А-хи! А молодиця: — Дяче, не такі кахикали, та ми їм дулі тикали. Мовчан-зілля Прийшла жінка до ворожки та й просить: — Допоможіть, бабусенько! Така мені біда, така біда!.. Чоловік мене щодня лає — рот йому не затуляється. — А ти мовчиш? — питає баба. — Де б я йому мовчала?! Він мені слово, а я йому десять. Така біда, таке горе! Доведеться кидати чоловіка... — Нічого,— каже ворожка,— цій біді можна запомогти. Пішла у хижку і виносить звідти пляшечку з прозорою рідиною. — Оце,— каже,— мовчан-зілля. Носи його завжди з собою. Як чоловік почне тебе лаяти, то ти швиденько одвернись і набери у рот. Але не ковтай зразу. Що він не говоритиме, а ти не ковтай. Аж коли він від тебе відчепиться, тоді пово­ леньки ковтни. Жінка подякувала й пішла. Через якийсь час приходить знову, несе бабі і сало, і мас­ ло, і курку, і яєць. Та дякує, дякує: — Ой, спасибі ж вам, бабусенько! Яке ж ваше зілля хо­ роше! Так ми тепер добре живемо, так мене чоловік любить та жалує. Дайте ще. І втретє приходить та жінка, і вчетверте — все за тим зіл­ лям. Бабі вже надокучило, вона й каже: — Тепер ти вже до мене не йди. А як скінчиться л е зіл­ ля, піди до криниці, вклонися на всі чотири сторони та й на­ бери води в пляшечку. А вживай її, як перше. чи:'

230

Чумак та купець Заїхав чумак у великий-превеликий город та й пішов ку­ пувати дьогтю. Йде вулицею, коли ось і лавка, велика га гарна, а в ній так і сяє по стінах, мабуть, найкраща на весь город. І сидить у тій лавці чоловік, та такий собі огрядненький та дженджуристий. Зайшов чумак до тієї лавки та так приязно питає того купця: — Чи тут, добродію, не продається дьоготь? Запаливсь купець, немов його жигалом шпигиули,— мов­ ляв, чумак глузує з нього: — Тут продають таких дурнів, як ти. Чумак засміявсь та й каже: — Га, гаї Та й великий, мабуть, і попит па них, що ти один тільки оставсь! Не вірить Стоять двоє хлопчиків під хатою сільського старшини, і один 8 них кричить: — Дядьку Микито! Дядьку Микито!

— А що там таке? — поважно питає огрядний старшина, виходячи на ганок. — Та ось Грицько Степанишин не вірить, що у вас ніс червоний від горілки, то нехай подивиться. 231

Хто кого Дере коза лозу, а вовк — козу, а вовка — мужик, а мужи­ ка — пан, а пана — ібриста, а юристу — чортів триста. П’япі

як

ніч

С у д д я . Що вас сюди привело? Ч о л о в і к . Два поліцаї. С у д д я . Я не це питаю. Яка причина, може, пияцтво? Ч о л о в і к . Айно, пане суддя. Обидва поліцаї були п’яні, як ніч. Адвокат — Ну, як же вийшла твоя справа в суді з тим чоловіком, що його пес тебе покусав? — Ге, брате, він мав такого адвоката, який довів, що не пес мене, але що я пса покусав І Образа честі А д в о к а т. То ви хочете подати на нього до суду за обра­ зу честі? К у п е ц ь . Так. А д в о к а т . А що він вам сказав? К у п е ц ь . Я не чув, бо віп тільки мимрив собі щось під ніс. А д в о к а т . А як же ви знаєте, що він вас образив? К у п е ц ь . А що ж він доброго міг про мене сказати?! Виграна справа Батька покликали до суду ставати. Син з власної воді пі­ шов з ним. Ввечері вертає додому, а мати питає: — А виграли тато справу? — Виграли,— каже син. — А чому ж не прийшли з тобою додому? — Зараз прийдуть, лише мають ще дістати двадцять п’ять буків. 232

Відважний сип Били раз у корчмі одного чоловіка. Прийшов віп додому та й жаліється перед своїм сином, що ще парубком був. — Ходім, татупю,— каже син,— я їм покажу, як мого та­ та бити. Прийшли вони до корчми, вийшли на середину, син сміло оглянувся довкола та й крикнув: — Хто мого тата бив? — ЯІ — озвавсь одип парубок та й виступив з-поміж лю­ дей. — Ану спробуй ще раз! — каже син, затиснувши сильно в руці величезний бук. А парубок лусь в лице старого. — Ану ще раз! — гукнув син і прискочив до парубка. А той вдруге лусь старого. — Е,— каже син, чухаючись в голові,— ходім, татуню, бо тут ще й мене будуть бити. Вийшли з корчми, а батько зараз і каже: — Дякувати тобі, сину, що хоч ти заступився за мене. Згадав дитинство — Пам’ятаєш, як тебе вірьовкою відшмагали, коли ти в Семенів сад заліз? — Там і вірьовка була... самі вузли. Двері Двері знадвору дещо затиналися, так що треба було їх під­ важувати сокирою. Одного вечора хтось стукає. Господар підходить до дверей і питає: — Хто там? — Я! Стрийна Анна. Господар попробував отворити двері, але затялися, як звичайно. Тоді відзивається до сина: — Івасю, подай сокиру. Стрийна Аппа прийшла! Івась приніс сокиру, господар підважив двері, отворив, але стрийни Анни вже не було...

233

Усе гаразд Вертається пан з-за кордоиу і стріває його гуменний на дорозі. — А що, Іване? Усе гаразд дома? — Та все гаразд, пане! Одно тільки... — А що ж там таке? — Та ніж, пане, ваш скла даний поламався. — Ну, поламався, так поламався — що там балакати. Мабуть, хлопці гралися та й поламали. — Та тільки не гралися, а гнідого коня білували. — А з чого ж то гнідий гинув? — Та погнали в місто по ліки та й підірвали. — По ліки? А хто ж хворий був? — Та пані нездужали... — Пані? Що ж вона, і довго нездужала? — Та ні, пане,— усього один день, а другого дня од по­ жежі і богу душу віддали... — Як од пожежі? — Та так, пане,— як зайнявся хлів, то все в пана виго­ ріло — нічого не зосталося. Показав солдат Повертався якось солдат із царської служби додому. За­ йшов до багача і попросив їсти. Багатий, як і всі багачі, був дуже скупий — їсти не дав, але настирливо чіплявся до солдата, щоб той показав, як па війні воюють. Служивий поставив на стіл багато всякого по­ суду, а трохи оддалік великий глечик з маслом. — Дивись, хазяїне, як на війні буває,— каже солдат і бе­ ре в руки рогача.— Посуд — це солдати, а глек — генерал. Солдатів б’ють,— та так торохнув по столу, аж черепки до порога полетіли,— а генерала в полон забирають.— Хоп глечика з маслом та й мерщій з хати. Солдатська вечеря Солдат царської армії повертався додому. Дорога була далека, а тут зимова ніч його застала. Прийшов він у якесь село і попросився ночувати до людей. Господарі якраз сіли вечеряти. Солдат і собі рушив перекусити. Поліз у торбу, 234

а там ні крихти хліба не лишилось. Сидить він та тільки дивиться на стіл. Тут господар догадався: — Сідай, служивий, їсти! — Ні, спасибі. Господар знову: — Сідай їсти! — Ні, спасибі. «Ну,— думає,— як третій раз попросять, то сяду». Сидів, сидів, а ніхто нічого не каже більше. Тоді солдат сам на себе: — Солдат, слушай приказ,— сідай їсти!.. І маршовим кроком пішов до столу. Солдат та баба Сидить солдат, насипає порох у рушницю, а стара баба зроду того дива не бачила, та й питається: — А що то, службо? — А це ікра солдатська,— каже солдат.— З цього у нас, бабка, виходять солдати. Тільки солдат з хати, а баба: — Стривай же, бісів сину! Не дам я вашій ікрі випло­ джуватися! Та як ухопить той порох, та в піч його. Як бухне він — так печі мов не було. От тоді баба: — Чи не диво ж з солдатами? В ікрі ще солдатеня, а ди­ вись, що виробляє! Жеримовчки Солдат пізно вернувся на квартиру з муштри, просить їсти. — Отам,— каже господиня,— в печі у ринці, то достань собі сам. — Та я, може, перекину. — Бери-бери, воно не розіллється. — Як же його їсти? — Бери в руки та й їж. •— А що воно се таке? — Ат, жери мовчки! — Гарні твої жеримовчки! Жаль тільки, що мало. 235

П оперед прибігла

У царській армії солдатів годували переважно пшоняною кашею. Вона так їм набридла, що вони вже й дивитися на неї не хотіли. От один солдат, відслуживши свій строк, повернувся до­ дому. Коли він увійшов до хати, привітався з рідними та помився, мати хутко поставила на стіл миску пшоняної каші. Солдат подивився на неї, почухав потилицю і гірко про­ мовив: — І коли вона встигла поперед мене прибігти додому? Догадливий солдат Прийшов солдат на постой, дали йому вечеряти усього, що й самі їли, тільки вареників не дали. Він і заглядів, що вони на полиці стоять, та й давай плести: — От як у нас строять хати, так і сюда перегородка, і туда перегородка, і отак, як поуз вареники,— та мах на ті вареники. А баба з печі: — Чи ж ви давали служивому вареників? Мусили дати. Похвалив Пошив офіцер собі нового мундира, одягнувся в нього та й крутиться перед дзеркалом, милується собою, мов Катря в постолах, а далі захотілось йому, щоб ще хто й збоку по­ хвалив його. От і питає він свого денщика: — А что, сльїш тьі, на кого я теперь похож? А той думає, як би його догодити начальству, та й каже: — Ви подібні, ваше благородіє, на лева! Офіцеру це сподобалось, він і питає: — А где ж тьі льва видел? А той йому: — На тій картині, важе благородіє, що Ісус Христос їде в Єрусалим, ваше благородіє, сидячи на леві, ваше благородіє! 1 1 За біблійними легендами, Ісус Христос в’їжджав

ослі. 236

у Єрусалим на

Військова таємниця Ординарець каже генералові: — Чув я на базарі, що наша частина рушає в похід сьо­ годні, рівно о п’ятій годині вечора. Засміявся старий генерал: — От дурні... Я — генерал — і то не знаю, а вони... Та рівно о п’ятій годині частина рушила в похід. Покли­ кав тоді генерал ординарця і наказав: — Ступай на базар і довідайся, куди саме ми йдемо. Хочеться роздивитись — Навіщо окуляри на ніч вдягаєш? — питає жінка чоло­ віка. — А це,— відказує він,— щоб сон краще роздивитись, бо вчора погано видно було. Тигр і собака Ч о л о в і к . Кажу тобі, що тигра подужаю. Ж і н к а . А чому вчора від Іванишиного Рябка тікав, аж штанину роздер? Ч о л о в і к . Е-е-е, дурна собака могла вкусити. На хвилинку — Я вискочу на хвилинку до сусідки, а ти, чоловіче, че­ рез кожні півгодини помішуй суп. Запросив Послав батько сина до дядька запросити його на іменини. А в дядька були дуже злі собаки. От підходить хлопець до воріт та й гукає: — Дядьку, дядьку, вийдіть з хати! Вийшов дядько з хати та й питає: — Що тобі треба? Той поквапливо запитав: — А ваші собаки дома? 337

•— Дома. А що? — відповідав дядько. — Та нічого,— відповів син,— просили батько й мати до нас на іменини. Де Іванко? Чоловік, жінка і п’ятирічний син переходять річку. Вода велика і сягає аж до шиї. Серед річки жінка спохопилася: — Господи! Де наш Іванко? — Не кричи! Я веду го за руку! Передбачлива хазяйка — Можете собі уявити, коли я виїздив з попередньої квар­ тири, то хазяйка аж плакала,— хвалився чоловік, стаючи в одної бабусі на квартиру. — Уявляю. Але зі мною такого не трапиться, бо я беру квартплату наперед,— відповіла хазяйка. Дружня розмова — Е, куме, постарів уже ваш пес, ледве ноги волочить і хвіст опустив. — Е, ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як цей пес. Як Іван воза підіймав Сидять на призьбі коло хати два стареньких куми та й мо­ лодість згадують. — Ех, куме,— зітхнув Іван,— а було ж, що я за молодих літ і воза з снопами підіймав. — Брешете, куме,— махнув рукою Гнат. — А от давайте закладемося, що не брешу. . Ударили по руках. Тоді Іван і каже: — Програли ви, куме, бо я таки підіймав того воза. Пі­ діймав, підіймав, та й не підняв.

Здійснена мрія — Іване І Чи здійснилася хоч би одна мрія твого дитин­ ства? — питає дружина чоловіка. —• Де би ні! Бувало, коли мати тягала мене за чуприну, я не раз мріяв стати лисим! Добра порада Жінка, повернувшись з театру, почала хвалитися чолові­ кові: — Ти 8навш, Степане, мені сьогодні давали тридцять п’ять. — То треба було брати, бо завтра не дадуть,— відповів чоловік. Модна блузка — Скажіть, товаришу продавець, блузка, яку ви мені за­ пропонували, зараз модна? — Остання мода! — А блузка не вицвіте? — Що ви! Та вона три роки висіла на вітрині й не ви­ цвіла. Підбере Вибирає чоловік хустину. — Подайте оту, квітчасту. А то як не сподобається Катру­ сі — з дому вижене. — То я вам миттю підберу другу,— запевнив продавець. — Другу хустинку? — Ні, жінку. Перехвалив Шукав якось чоловік подарунок дружині. Зайшов у цент­ ральний універмаг, запитує в продавця: — Скажіть, будь ласка, де можна купити таку матерію, щоб була дорога, хороша і красива? — А ви беріть оце квітчасте, матеріал дорогий і хороший. — Так-то так, але ж він якийсь дуже строкатий. — То дурниці, запевняю вас, після першого прання всі квіти геть щезнуть... 239

Дарунок на іменини — Дорога сестро, дарую тобі цю чудову білу тканину. — Дякую, братику. А що я з неї зроблю? — Як що? Пошиєш мені сорочки. Ввічливий перукар До перукарні заходить клієнт. — Добрий день. — Доброго здоров’я. — О, у вас сьогодні черги нема? — Та зранку сиджу і ніякий чорт не приходить. Це ви перший. Вжив заходів Якось перукар зауважив своєму клієнтові: — Дуже рано лисієте. Чи робите ви що-небудь, щоб запо­ бігти випаданню волосся? — Так. Оце недавно подав до суду заяву про розлучення. Улюблена кухня О ф і ц і а н т . Що ви більше любите: французьку, іспан­ ську чи італійську кухню? В і д в і д у в а ч . Мені однаково. Я хочу вареників. Як усі — Докторе, що ви робите, коли у вас нежить починається? — А що ж? Як усі... чхаю. Добра отрута А п т е к а р . Ну як, хороша отрута для мишей, яку я вам дав? В і д в і д у в а ч . Дуже добра!.. Миші так поправилися від неї, що не могли влізти в нору, і їх кіт половив. 240

Пілюлі на воді — — — —

Ці пілюлі мусите вживати на воді. Це неможливе! Чому? Бо я не вмію плавати. Лікар помиляється

— Лікарю, у мене болить права нога. — Це наслідок похилого віку. — Ви помиляєтесь, лікарю. Ацже й лівій нозі стільки ж літ, а вона в мене пе болить. Бумеранг Л і к а р . Чи були ви із своєю хворобою ще в кого-небудь? Х в о р и й . Так, у аптекаря, просив поради. Л і к а р . Ну то уявляю, яку він вам дурницю порадив!.. Х в о р и й . Він радив до вас піти... Корисний рецепт Один чоловік мучився безсонням. Приймати таблетки він не хотів, і лікар порадив йому рахувати перед сном у ліжку. — Скористалися моєю порадою? — питає лікар наступного дня, — Так. — І як, допомогло? — Та дорахував до вісімнадцяти тисяч п’ятисот .шістде­ сяти, а потім треба вже було йти на роботу. Немає слідів До лікаря прийшов один чоловік і поскаржився, що сусід ударив його лопатою по голові. Лікар оглянув голову і знизав плечима: — Нема ніяких слідів... — Як, немає слідів? Але прошу подивитись на ту лопату, якою він мене ударив! 241

Десь кінь кривав — Куди поспішаєте,, куме? — Та до ветеринара. Кінь копнув мене в голову. — Та навіщо вам ветеринар? — А так, бо, мабуть, кінь звихнув собі ногу та й десь криває. Не до того лікаря Х в о р и й . Мені страшенно болить голова, а взагалі по­ чуваю себе добре: їм, наче вовк, дужий, як віл, ввечері зму­ чений, як гонча собака, вночі сплю, як ведмідь. Л і к а р . В такому разі вам треба звернутися до ветери­ нара.

Відповів — Пане доктор, щось дуже мерзну в ноги. — Я також мерзну, але, як покладу свої ноги в тепле ліжко жінки, нараз зігріються. Спробуйте і ви так. — Прошу пана, а коли можна застати вашу жіпку вдома? 242

Прибутковий спорт — Бокс дуже прибутковий спорт. — А ви боксер? — Ні, я зубний лікар. Доктор від худоби Один гоноровитий панок задумав посміятися з ветеринара, от і питає його: — То ви є доктор від худоби? • На те ветеринар відповідає спокійно: — Так, я. А у вас щось болить? Заздрісна баба Дід усю ніч мучився з зубами, а на ранок зібрався до лікаря. — Піду, нехай вирвуть хоч усі до одного, більше не можу. Коли дід сидів уже в кріслі, двері до зубного кабінету прочинились, і в них просунулась бабина голова. — А ви, докторе, усіх зубів йому не рвіть, хоч один хай залишиться. — А то чому? — поцікавився лікар. — Аякже! У мене болітимуть, а в нього ні? Для зубного болю хоч один йому залиште. Старі знайомі Проїжджаючи вулицею міста, мотоциклісти привітно ві­ тались з літнім чоловіком. — Ви теж автоінспектор? — запитав його міліціонер. — Я лікар. Травматолог. Виграш Жінка виграла на тоталізаторі десять тисяч, але боялася сказати чоловікові, щоб той від радості не дістав розрив сер­ ця, Прийшла до лікаря й радиться, що їй робити. — Надішліть чоловіка до мене, я його підготую,— каже лікар. 243

Прийшов чоловік, а лікар завів розмову здалеку, а потім і питає: — Що ви, чоловіче, зробили б, коли виграли на тоталіза­ торі десять тисяч? — Я? П’ять тисяч дав би вам... Лікар, як почув, дістав розрив серця.

Переплутав Д и р и г е н т . Не забувайте, що ви співаєте партію торе­ адора, а не бика! Злодій лізе Два куми трохи підпили, вийшли в садок і розмовляють між собою. Раптом кум-гість говорить: — Дивись, злодій лізе через вікно до твоєї хати! — Тихо! Тихо! — відповідає кум-хазяїн.— Нехай лізе, жінка подумає, що то я. Ох і буде йому! Не полізе він біль­ ше красти.

244

Буде співати Хочу, щоб моя донька співала. Але в неї зовсім немає слуху. Тож вона буде співати, а не слухати! Чи є слух? Навчи мого сина грати па скрипці. А в нього слух є? Та як гукаю, то чує. Чого твій кіт верещить? Чого твій кіт учора несамовито верещав? Бо я його купав. Дак і я свого купаю. Проте нічого, тихенько миється. Так ти тільки миєш, а я його ще й викручую.

245

Джерело натхнення (Н а в і д к р и т і й с ц е н і ) — Дивись, дивись, як ловко ця балерина витанцьовує!.. — Ще б не витанцьовувала: ноги в неї голі, а комарня тут, як вовки, гризе! Хто любить музику?,. — Хлопці,— гукнув завклубом до гурту молоді,— хто лю­ бить музику,— підійміть руку! Любителі музики зраділи: оце ж їх у музикальний гурток візьмуть. Чоловік десять руки підпяли. — Добре,— кивнув головою завклубом.— Пішли зі мною: з першого поверху на третій піапіно перенесемо. Музикознавець Перед початком концерту, коли чоловік з жінкою зайшли до залу філармонії, конферансьє оголосив: — Зараз буде виконана Шоста симфонія Шостаковича. — Я тобі казав, збирайся швидше,— дорікав чоловік дру­ жині,— бачиш, уже п’ять симфоній пропустили!

Знавець Два туристи зайшли до музею і довго оглядали мумію, над якою висіла табличка «1076 р. н. е.». — Що означає ця табличка? — запитав перший. — Це, мабуть, номер і серія автомобіля, який убив того чоловіка,— відповів другий. Жалісливий — Сьогодні при звільненні таку характеристику одному ледарю написав, що аж жаль стало хлопця. — Йому буде важко влаштуватися на роботу? — Та ні, жаль стало його звільняти. 246

Чому бігають?.. Змагання з легкої атлетики. Літня жінка питає в сусідаї — Чому ці юнаки бігають по колу? — Перший з них одержить нагороду. — Тоді чому бігає решта? — дивується вона.

Дресирування — Я намагався привчити мого пса гавкати, коли він схо­ че їсти. Разів сто я показував йому, як це треба робити. — Ну, то як, гавкає він, коли хоче їсти? — Ні. Він взагалі не їсть, перш нія* я не загавкаю. Цирковий номер Одного разу в цирку виступав відомий дресирувальник зві­ рів. Найбільшим успіхом у глядачів користувався номер, ко­ ли дресирувальник брав у рот плитку шоколаду, а лев від­ кушував від неї шматок. Присутні завмирали. Та ось, коли номер кінчився, один із глядачів крикнув: — Дурниця, я теж так умію! — Добре, йдіть сюди! Ось вам шоколад, а ось лев, вико­ найте цей номер! — Е, ні! Я можу відкусити так, як лев.

Серед літераторів — Знаєте, мій трирічний синок спалив сьогодні рукопис мого нового роману. — Хто б міг подумати! Таке мале, а вже читає!

Ліки від безсоння — Як пізно вночі пишу вірші, то вже до ранку не можу спати, докторе. — А пробували ви прочитати те, що написали? 247

В р едакції

— Я вложив у мої вірші багато вогпю! — Було би краще, якщо б зробити навпаки!

У видавництві — Отже, радите мені, товаришу редакторе, написати пе­ редмову до моїх поезій? — Природна річ, мусите пробачитись перед читачами. Зрозумів — — — —

Дядьку Никодиме! Вам учора на зборах дали догану. Що таке? Вам, кажу, догану дали. Хай... Буде Варці на кохту. Варка зносить. Доброго здоров’я!

У хату одинокої баби Секлети провели радіо. Ранком о шостій годині воно вперше заговорило: — Доброго ранку! Баба схопилась із постелі: — Доброго здоров'я! Куди це ви так рано?.. 248

Не так написав Диктує баба хлопцеві листа до своєї дочки: — Пиши: «Дорогенька дочечко...» Та так ніжно слова вимовляє. А тоді й каже: — Ану прочитай, що ти там написав. — «Дорогенька дочечко»,— пробасив хлопець. — Хіба ж я тобі так казала? — розсердилась бабуся.— Треба ж було лагідно так, щоб за душу взяло! Розказала — Бабо, де у вас отаман живе? — їдьте, серденько, навпростець, а там живе Андрій Швець, там — круто соб — Кулина Вакуленкова: її чоловіка торік взяли у москалі, а там проваллячко, а за проваллячком — гульк, по городу ходить сива кобила, а на призьбі лежить руда собака: ото, серденько, й отаман живе. Усім дала роботу У старої Якимихи корова ось-ось мала привести теля. Ці­ лий тиждень щоночі чергувала вона — і -нічого нема. Коли на восьму ніч приходить у хлів — є теля. Якимиха, задихав­ шись, убігла в хату і як загукає: — Ганно, встань-но, Ярино, засвіти-но, Гапко, дав бог телятко, а ти, Денисе, подивись, чи лисе. У вагоні — Ваш квиток, бабусю? — питає ревізор. — Ось, прошу. — Цей не годиться. — Як-то не годиться? Сім день годився, а тепер не го­ диться? Собак боюсь У поїзді старший кондуктор перевіряє квитки. Коли ба­ чить, хтось сховався під лавку. — Ану, хто там? — сіпає того за ногу кондуктор. 249

— Заєць, ваше благородіє! — Вилазь! — Не можу, собак боюся! Можете їхати й помалу К о н д у к т о р . Ви маєте квиток на звичайний поїзд, а сі­ ли на швидкий. П а с а ж и р . Але ж я вас не просив, щоби ви його так гпали. Про мене, можете їхати й помалу. Помилка Пасажир, лягаючи спати у вагоні, просить кондуктора: — Будьте ласкаві, розбудіть мене у Фастові. Я буду спе­ речатися, сваритися, але то такий у мене характер. Ви на те не зважайте, висадіть мене силою, бо інакше просплю свою станцію. Кондуктор так і зробив. Пасажир довго сварився, не хотів сходити з поїзда, кричав, але його все-таки висадили. Проїхали ще кілька станцій. Схоплюється один пасажир І спросоння: — Яка станція? — Козятин! — О господи! Я ж просив висадити мене у Фастові... Нехай сидить — Ви б, молодий чоловіче, поступились місцем дідусеві. — Та нехай уже сидить. На старість же доведеться стояти. Можна й скоріше — Чи не могли б ви йти скоріше? — питає лижницю її супутник. — Звичайно, можу. Тільки для цього мені треба зняти лижі.

Рано думати

— По-моєму, донько, ти виходиш заміж не подумавши. — Але ж ти, мамо, сама казала, що мені ще рано думати про заміжжя. Вона не з тих — — — —

Скільки вам років, Марусю? — запитали якось дівчину. Вісімнадцять. Але ж два роки тому ви говорили те саме. А я не з тих, що сьогодні кажуть одне, а завтра друге. За третього

Прийшли свати до однієї дівчини. Сватають за сусідського парубка. А вона навідріз: — Не піду за нього! Що не говорили, а вона своєї — не піду, та й годі. — А чого ж ти не підеш, у чому причина, дочко? — Та бачите, мені ворожка сказала, що мій перший чоло­ вік буде п’яницею, а другий — гультяєм. Так я хочу відразу ва третього вийти. Шофер Водій однією рукою тримається за кермо, а другою обій­ має дівчину. М і л і ц і о н е р . Товаришу шофер! Двома руками треба І В о д і й . Сам знаю, не маленький! Але ж як тоді машину вести? Якщо грамотний... Х л о п е ц ь . Ото йде! Не йде, а пише. Д ч и н а. А ти читай, читай, якщо грамотний. Чому не одружився — Приятелю! Чому ти ще й досі не оженився? — Я, видиш, рад би оженитися, але не можу собі пари підібрати. 251

— А якої ж ти шукаєш? — Я шукаю, щоби вона була: і багата, і гарна, і дурна. — А то чому такої? — От чому. Як не буде багата і гарна, то я її не схочу, а як не буде дурна, то вона мене не схоче. Очі — Мамо, я не піду за Романа. У нього такі маленькі очі. — О, не турбуйся, доню, відразу ж після шлюбу він зро­ бить великі. Сам знайшов Двоє йдуть садом. Раптом один провалився в яму. — Ой І — крикнув другий,— Я хотів вас попередити про цю яму, але забув. — Немає ніякої потреби. Ви ж бачите, що я й сам її знайшов. Зміна — Здорово, Петре! Як ти змінився! Без бороди, без вусів... — Пробачте, я — не Петро. — Як? Уже навіть і не Петро?.. Скільки год Як же мені знати, скільки мені год? Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, то тоді б то й лічити, так багацько літ упливло. На замовлення

.,. ,, ь

К л і є н т . Ваші музиканти грають на замовлення? К е л ь н е р . Грають. К л і є н т . То не могли б вони пограти в шахи, щоб я спокійно повечеряв?

252

Домашпя дипломатія — Ви не позичите мені свою радіолу? — Ви хотіли потанцювати? Але вже пізно. — Ні, ми хотіли б трохи поспати. Болільник — Помагай, боже, нашим І — А котрі ж ваші? — Котрі подужають. Жіночий вік — Правда, у цьому капелюшку я помолодшала на десять років? — А скільки вам років? — У капелюшку чи без нього? Модниця у кравця Якось до одного кравця завітала модниця і дуже настир­ ливо почала допитуватися, на чому їй краще пошити шубу — на лисиці чи на мавпі. Кравцеві модниця пабридла, і він відповів: — Шийте на лисиці, а буде, як на мавпі! Поскаржилась Розговорилися дві жінки на базарі. — Знаєте,— бідкалася одна,— у мене просто не чоловік, а ганчірка: за сигаретами і то стає в чергу. Я хоч і жінка, а завжди все без черги дістану. — Еге,— махнула рукою інша.— Це ще нічого. От мій — то справді ганчірка: яка б хамка не лізла поперед нього в чергу — ані слова не скаже! — Ну й що? — здивувалася перша.— Він у вас просто ввічливий. — А у вас добре вихований. 253

Перебільшена ввічливість — Неправда, що чоловіки неввічливі! Сьогодні в електрич­ ці чотири мені звільнили місце. — Та пу! Досить було трьох. П

ом илився

— Пам’ятайте, що я пе така, за яку ви мене маєте. — О, яка шкода. А я про вас був такої хорошої думки. Злостивий — Дотепу, що ви щойно нам оповіли, щонайменше двісті яіт. — Але ж ви, пані, маєте добру пам’ять... Яка вода? — Чи добра вода? — питають чоловіка, що припав до кухля. — Як оселедців наїстись, то дуже добра. Розмова між сусідками — А ви, кумо, чому не поставите опудала? — Та навіщо?! Я і так сама весь день на городі. На вулиці — Чому тут стільки народу? Щось сталося? — Нічого. Але кожен хоче пересвідчитися в цьому. Хто дідові потрібний Дід з папірцем у руках ходить по колгоспній конторі, за­ глядає з кімнати в кімнату. — Кого вам, діду? — Та того, що впоперек пише. 254

Фантастика — Мамо, дай мені щось фантастичне почитати. — Візьми он татів річний звіт.

| Д

Зайняті руки Один чоловік запрошує своїх знайомих до себе на день народження. — Тільки не забудьте, коли будете ногою двері відчиня­ ти, пильнуйте, щоб не розкололи... — А чому ми повинні ногою двері відчиняти? — спитали здивовано ті. — Бо руки ж у вас будуть зайняті!.. Спритний «Запорожець» їхав один чоловік «Волгою». Спідометр показував швид­ кість шістдесят кілометрів на годину. «От мчу,— думав водій,— нікому не догнати». Та, обернувшись, він аж підскочив,— позаду, не відстаючи й на крок, мчав «Запорожець» ще першої моделі. Ось тобі й на! Збільшив швидкість: вісімдесят кілометрів... дев’яно­ сто-... сто... сто десять... А «Запорожець» і не думає відста­ вати. 255

На перехресті, коли водій примушений був зменшити швид­ кість, пролунала сирена. «Невже вирішив посміятись і хоче обігнати?^ — майнула думка у водія «Волги». Але ні, не обганяв. А сирена не стихав. «Може, щось має до мене?» Чоловік зупинився і чекає. Коли підбігав водій «Запорож­ ця» і каже: — Почекай, я відчеплюсь, бо мені ліворуч!

Стрілець

Як стрельнув у качку,— так і вбив. Так не ідолове ж пір’я: само полетіло і м’ясо занесло. Розчарувався — Гляньте, куме, яка качка, така жирпа, аж блищить. Ох і борщ буде... Ви тільки не заважайте, я зараз її застрелю. Прицілився. Бах! А качка апялась і полетіла. Подивився він їй услід та й каже: — Хіба ж то качка?! Хай летить, там наїдку з неї — «одне пір’я. Невдалі лови — Успішні були лови? — Та де там, коли я тільки з села, а заєць мені дорогу перебіг! Як брехати, то добре — Слово вам даю, що минулого року за одним пострілом аж три зайці убив-єм отут-таки, в корчах за селом. — Але як се може бути? — Одного поцілив набій, другий згинув зі страху, а тре­ тій утопився з жалю по страті товаришів. Трах — і в сумку — Іду я оце лісом, бачу — заєць. Я трах його — і в сумку. Бреду далі — лисиця. Трах — і в сумку. Заходжу ще глиб­ ше у хащі й очам не вірю: переді мною вовк. Довго не ду­ маю — трах, і... 258

— Якщо ти скажеш, що вкинув у сумку дикого кабана,— наб’ю! — Чоловіче, ти не зрозумів. Я — трах, і в сумку за новимі патроном лізу. А ти казна-що подумав. Не буде вдачі Збирався один чоловік на полюванпя. Поснідав добре, тор­ бину харчів та патронів десятків три прихопив із собою ї вийшов з хати. А вслід йому жінка гукає: — Степане, ти ж рушницю забув! — Ат, не вертатимусь, бо вдачі не буде... Хто сміливіший — Ви знаєте, Іване Петровичу, який боягуз заєць?.. — Не знаю, але якби заєць мав вашу рушницю; а ви,. Михайле Івановичу, його ноги, то невідомо, хто виявився 5 сміливішим. Хоч подивлюсь — Дивись, Петре, он заєць сидить, стріляй швидше! — Е, дай спокій. Як я вистрелю, то він утече, а то хоч подивлюсь на живого. Задоволений — — — —

Знову не вбив жодного зайця?! Не вбив. Але я дуже задоволений. Чого? Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали. Економний мисливець

— Який з тебе мисливець, коли ти полюєш без собаки? — А то, бач, економніше, бо в цьому році я вже три со­ баки застрелив.

V,*

259

Істотний доказ

— На місяці, безперечно, водяться зайці,— твердив один мисливець.— Повірте, мій собака даремно пе став би гав­ кати на місяць.

Вдале полювання Мисливець здіймає з плеча рушницю, прицілюється і вби­ ває качку. — Друга,— говорить він з гордістю товаришам. — А де ж перша? — Ту ще перед війною встрелив. Ось які зайці! Любив одии чоловік на полювання ходити. Ходить, ходить по всіх усюдах і з пустими руками повертається додому. Іде він одного разу з такого невдалого полювання, а стріч­ ні люди й запитують: — А де ж ваші зайці? — Як де? Ті, що не вбив, у полі. А ті, що вбив, ледве несу додому,— журливо показав на ноги. 200

Повезло — Вбили гуртом одного зайця. — А як же ви його ділили? — Нам повезло. Ми його не знайшли. Ділили — І хто ж тебе так, і де ж тебе так?.. Матінко, весь у синяках! — Не жахайся. То ми з Панасом зайця ділили. Злазьте, дядьку Мисливець побачив дикого кабана і з переляку заліз на колючу грушу. Коли це знизу гукає хлопчик-пастушок, по­ махуючи батіжком: — Злазьте, дядьку, я вже загнав свиню в саж. А ти казав... Розговорилися в поїзді. — Ви на лисиці? — Та ні, на зайців. — Е, братику, де вже там зайцям бути, як стільки стріль­ ців розвелося. От колись, бувало, підеш... Підійшов ревізор: — Ваші квитки, громадяни! — Я не встиг взяти,— заметушився той, котрий шкоду­ вав, що мало зайців. — Доведеться вам, громадянине, платити штраф. Ідіть за мною. Другий подивився їм услід і мовив: — Е, братику, а ти казав, що зайців немає. Довів — Ви думаєте, що морква поліпшує зір? — Звичайно. Хіба ви бачили, щоб заєць носив окуляри? 9 + і/2

6 -3 9 5

261

Мисливець і рибалка Вечоріє. Лісовою стежкою йде з рушницею і пустою тор­ бою мисливець. Назустріч йому з вудочками й пустим коши­ ком — рибалка. Мисливець до рибалки: — Продай, друже, рибки. А той посміхнувся та й каже: — Продать не продам, а на дичину проміняти можу...

Швидко росте — Івасю, чи риба швидко росте? — Швидко, прошу пані, бо мій вуйко зловив рибу і те­ пер, як комусь про це оповідає, яку то він рибу зловив, то щодня показує більшу. Клює? — Клює? — Учора я тут двадцять п’ять щук і сорок карасів на­ смикав. — А ви знаєте, хто я такий? — Ні. — Я інспектор рибнагляду. 262

— А ви зпаете, хто я? — Ні. — Я перший брехун у районі. Сам сплів Браконьєр саме вибирав рибу з сітки, аж тут інспектор рибнагляду: — Значить, протоколець напишемо?.. — Що ви, товаришу, знать пе знаю, чия це сіть... — Ну, гаразд, не знаєте, так не знаєте. Мені б таку. Ці­ каво, почім вони тепер? — Не можу сказати, що я сам сплів. Нервова риболовля — У вас великі перебої в серці,— сказав лікар хворому. — Ох!.. Це все риболовля... — Не може бути! Це ж якраз дуже гарне заняття, воно заспокоює. — Звичайно, коли ловиш рибу в дозволених місцях. Рятівне рибальство — Лікарю, рятуйте, катастрофічно товстію! — А ви рибальством не захоплюєтесь? — Ого, ще й як!.. — Тоді ось що: беріть відпустку, їдьте подалі від дому і живіть тільки своїм уловом. Через місяць заходить до лікаря. — Що з вами сталось? Ви схудли так, що не впізнати! — Дякую за комплімент! Я все зробив за вашим приписом. Що впіймав — Ти цілий день просидів на річці. Що ж упіймав? — Хіба не бачиш? Облизня. — Мабуть, вискочив, бо торба порожня. 9+ х/2*

263

Н е помогло...

Молода жінка щодня купувала на ринку свіжу щуку. Десь на шостий день продавець не витримав і спитав: — Скажіть, будь ласка, вам ще не набридла оця риба? — Та ось цілий тиждень годую свого чоловіка рибою, а він усе ще рветься на рибалку. Лютує... — А риба там добре бере? — Ще б пак! Просто лютує. Щоб наживити гачок, дово­ диться ховатись за дерево. Переконливий доказ С у д д я . Ви сказали, що обвинувачений — винятково чес­ на і правдива людина. Чим можете це довести? С в і д о к . Я на власні вуха чув, як він признався, що цілий день просидів на річці з вудочкою і нічого не спіймав. Марення рибалки — Яке ж твоє заповітне бажання? — спитала дружина чоловіка, коли той збирався на рибалку. — Щоб спіймати таку рибину, про яку міг би все життя розповідати, не збрехавши й слова. Суперечка Між конем і ослом виникла суперечка про те, хто з них корисніший. — Надаремна твоя зарозумілість, — каже осел, — коней невдовзі заступлять трактори, але ослів завжди буде досить на світі.

Будівники Проектували звірі міст. На заключній нараді кожен із них подавав свої пропозиції. Заєць сказав: — Міст треба будувати з хмизу: по-перше, його легше зробити, а по-друге — дешевше обійдеться. — Ні, — заперечив ведмідь, — якщо вже будувати, то обов’язково із сторічних дубів, щоб міст був міцний і дов­ говічний. — Дозвольте, колеги! — встряв у розмову осел. —- Який міст будувати — це ми опісля вирішимо. Перш за все треба розв’язати принципове питання: як його будувати — вздовж чи впоперек річки?! Останній концерт Голодний вовк спіймав зайця. Той ледве не вмер зі страху. Опам’ятавшись, став жалібно прохати вовка: — Дозволь, братику, перед смертю для тебе потанцювати. Вовк вирішив подивитись останній концерт зайця. І ось танцює заєць, скоса поглядаючи на вовка. Влучивши момент, він так дременув, що аж загуло за ним. А вовк з досади лиш прогарчав: — І потрібна ж була мені ця самодіяльність перед обідом! Нехайло Жив чоловік на прізвище Нехайло. Одержав він у спадщи­ ну невеличку ділянку виноградника. Весною пішов Нехайло на виноградник подивитися, що там робити треба. Подивився та й каже: — Завтра візьму сапу і всю траву виполю. — Та й пішов додому. А на виноградникові, у траві, було кодло маленьких ли­ сенят. Як почули це, перелякалися. Прийшла стара лисиця, а ли­ сенята до неї: г ч — Мамо, — кажуть, — приходив якийсь дядько і казав, що завтра прийде і всю траву виполе. Тікаймо! Лисиця-мати каже: — Сидіть спокійно. Це господар цього виноградника, Я його знаю. Він не скоро прийде. 266

Минуло чимало часу. Приходить Нехайло на виноградник з сапою. Дивиться — бур’ян по пояс. Почухав потилицю. — Ех, — каже, — тут сапою нічого не зробиш. Піду додому візьму косу. Та й пішов. Лисенята почули — та до матері: — Мамо! — кричать. — Тікаймо! Знову приходив той чо­ ловік. Пішов додому за косою. Зараз прийде, поріже нас. — Грайтеся і нічого не бійтеся, — відповіла лисиця. Минуло ще місяців зо три. Приходить Нехайло вже з ко­ сою. Спробував косити, коса не бере. Подумав Нехайло та й каже: — Спалю бур’ян. Піду візьму сірники. — Тепер тікаймо, — сказала стара лисиця, — це він зро­ бить. Різні інтереси Заприятелювали на подвір’ї гусак, качур та індик. Одного разу вони вийшли на прогулянку. Коло річки гусак загел­ готав: — На той берег! На той берег! — Так-таки-так! Так-таки-так! — погодився качур. — Що там робити? Що там робити? Я там був! — запере­ чив індик. Через що у рака очі ззаду То воно було ще тоді, коли бог творив усі тварі земні. Ді­ йшла черга до рака, так рак загадавсь просити у бога, щоб він вставив йому очі такі, як у вола. А бог заперечив ракові й сказав, що то для нього дуже великі очі, й показав, які саме треба йому очі. Рак розсердився та й почав лаятись та спере­ сердя й каже: «Запхни їх ззаду, отакі очі!» Бог і вгодив ра­ кові: запхнув йому очі ззаду. Швидка робота Ходив рак сім год по воду та й прийшов додому, став через поріг перелазити, — розлив та й каже: — От-таке горе з швидкою роботою!

267

Казав карась карасю — Ну і набридло мені жити в цьому бруді, — скаржився карась карасю. — А ти вхопись за гачок, — порадив той, 1 відразу ж потрапиш у сметану!.. Соловей і його кум Колись давно соловей мав тільки голову. Раз ішов він на храм та й журився, що не зможе нічого їсти, бо не має тулу­ ба. Але по дорозі здибав свого кума Кліща та й каже: «Кумо кліщу! Позич мені тулуба. Після свят віддам тобі його!» Але тулуб подобався йому дуже і він вернувся з храму іншою дорогою, щоб не зустрітися з кліщем. Кліщ чекав, чекав і не міг дочекатися. Пішов отже до солов’я та й просить: — Ей, куме соловію, віддай мені тулуб! А соловей закричав на його: — Чи я налазив за тулубом до твоєї хати? Сам добровіль­ но дав його мені. Не віддам, хіба відбереш силою. — Силою відібрати не можу, але прийду вночі і відкраду,— каже кліщ. — Не такий я дурний, як ти мудрий! — каже соловей.— Я тулуб припну ніжками до галуззя, а як ти прийдеш, то не відірвеш! Але вночі прийшов таки кліщ і хотів відібрати тулуб. Со­ ловей прокинувся і переляканий почав кричати: «Кум кліщ — кум кліщ. Бийте, бийте, Кум кліщ — кум кліщ! Цьвігу, цьвігу, цьвігу, Ловіть, ловіть, ловіть! Потоком, потоком, потоком Забігай, забігай, забігай, Відти, відти, відти, відти, Туди, туди, туди, туди. За ним, за ним, за ним, за ним, О! Туй, туй, туй, туй, туй, Бери, бери, бери, бери...» Від того часу соловей не спить вже ночами, а бідний кліщ ходить без тулуба. 268

Гуси Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: — По два на колосок! По два на колосок! А тільки вберуться в шкоду, так і закричать усі: — Всяк со б і! Всяк собі! Про гайворонів Весною, як гайворони прилітають, земля гола, поорана, а селянство її засіває. От сяде гайворон де-небудь на обніж­ ку та й кричить на того, що сів: Дура-ак! Дура-ак! — Нащо, мовляв, розкидаєш. А як жнива одійдуть і вкриється поле копами, то сяде він на копі й кричить: — Па-ан! Па-ан!.. Синичка напровесні Голоміз, голоміз, Покинь сани, бери віз! Жайворонок Жайворонок, як летить угору, то кричить: «Нум биться, нум биться!», а як униз: «Кий упустив, кий упустив!» Як співає пташка очеретянка — Карась, карась, лин, лин, лин! — Скребу, скребу, їм, їм, їм! Перепел, деркач, жайворон та припутень Виїхав чоловік переліг орати, а перепел вибива: — От пеньок, от пеньок! А деркач і собі: — Здерж, здерж! Чоловік та не остерігсь, зачепивсь за пеньок, а жайворо­ нок летить з гори та: — Плуг поламав! Плуг поламав! 269

А припутень ходить шляхом та: — З такими орать, тільки весну терять! З такими орать, тільки весну терять! Віл і кінь Віл з конем заспорили — хто швидше біга. Кінь каже, що він швидше, а віл: «Я б іще дужче за тебе побіг, да в мене сили багато, дак боюся, щоб земля не провалилася». Ну, а таки побігли вдвох наввипередки. От віл біг, біг, натрапив на рів та так і загурчав туди. Лежить та й думав: «Оце ж уже земля провалилася!» Так з того часу воли вже й не бігають, тільки бігають з Дроку. Лисиця і курча Впіймала лисиця курча, хоче його з’їсти. Курча просить лисицю, щоб вона його не їла. Хай гіраще лисиця з’їсть ма­ тір, вона жирна, велика. А воно ж таке мале, худе. Подумала лисиця і пішла з курчам в хлів. Курча каже до неї: — Підсади мене, я вискочу і покличу свою матір. Лисиця підсадила курча на сідало. Курча вискочило і каже до лисиці: — Дякую за ласку, але більш нічим віддячити не можу, бо матері не маю. Я інкубаторське. Орачі Журавель, деркач та перепілка спряглися втрьох орати. Журавель за плугом ходить, перепілка передні водить, дер­ кач поганяв ті, що в колішні. От побачила перепілка, що спереду пеньок, та й гукав! — Під пеньок! Під пеньок!.. А деркач не бачить його та й питає: — Де-е? Де-е?.. А журавель, ідучи за плугом, не розчув гаразд та як гукне: — Турли! Турли!.. Потурлили та й плуга поламали. 270

Як співає перепел Перепел, перепілка або перепелиця, сіренька пташечка, як курча завбільшки, як тільки весною прилетить до нас із ви­ рію, то сховається десь у густій траві, в житі чи пшениці та й співає щось подібне до: — Клим швець, а Яким кравець! Клим швець, а Яким кравець! — Хов-вав, хов-вав! — Пить-підем, шіть-підем! Пісня співочого дрозда Після соловейка співочий дрізд, мабуть, найкращий наш співун. Коли він співає, то начебто вимовляв: — Пилип, Пилип, прийди, прийди, чай пить, чай пить, вип’єм, вип’єм! Або ж: — Ни-чи-пір, Ни-чи-пір, чай пити, чай пити... п’ємо, п’є­ мо, ану — хто скоріш, ану — хто скоріш! Синиця і ледарі Синиця, як хто довго вилежується, любить йому над голо­ вою заводити: «Пустий, пустий, пустий! Нер-роб!» А повесні ще жодна птаха не співає, а вона каже: «Ціцібі, ціцібі, ціцібії Кидай сани, бери віз, А ти, бабо, з печі злізь!» Спілка перепелиці з деркачем Перепелиця з деркачем мали спільність. Перепелиця по­ зичила деркачеві п’ять колосків, а деркач говорить, що ли­ ше три. Отож вони й спорять. Вона каже: «П’ять, п’ять, п’ять! П’ять, п’ять, п’ять!» А він: «Три-три, три-три, три-три!»

271

Балачка жаб Одна жаба питає другу: — Де твій батько? — Утонув! Друга відповідає: — А твій же де? — На Дону! Ну плакати: — Ну! Ну І Ну! Ну! Третя прилізає до двох, та пе може перелізти через ле иешину й питає: — Чия це гребля? — Макакарина! Макакарина! — А ото чия? — Ракокова! Ракокова!

Жаб’ячий цар Захотіли жаби мати собі царя й звернулися з цим прохан­ ням до бога. А той, щоб відчепитися, показав на сухого пня, що стирчав із болота, сердито буркнув: — Ось вам і цар. Врадувались жаби, обступили його: квакають, кумкають, аж луна йде... Та пень пнем і є. 272

Знову жаби до бога із скаргою: — Нащо нам такий цар, коли ми лазим по ньому, а вігі мов не до нього. Дай нам, боже, такого царя, щоб ми хоч трохи боялися його. — Добре,— каже бог жабам.— Будете боятися,— і усміх­ нувся.— Ось вам цар,— і показав їм на чорногуза. Тепер жаби, як побачать його, зариваються глибоко в бо­ лото. Ячмінь та пшениця Ячмінь прийшов до пшениці й каже їй: — Пшеничко-сестричко, ходім туди, де золото родить. — У тебе, ячмешо, вус довгий, та розум короткий. І иащотаки кидатиму я домівку? Як зерно мов вродиться, то само золото до мене прикотиться. Вітер та кожушана латка Вітер каже: — Гу-гу-гу! Сім свит продму! А кожушана латка лежить тихесенько в кутку та й каже: — А мене не продмеш! Тоді вітер, розсердившись, каже; — Мовчала б уже там, коли тебе ніхто не чіпає,— тут не за тебе річ! Глухий дощик — Дощику, дощику,— просять люди,— іди туди, де про­ сять. — Де косять? — недочув дощик та й побіг на косовицю. — Дощику, дощику, іди туди, де чорно. — Де вчора? — недочув дощик та й побіг туди, де лив учора. — Дощику, дощику, іди туди, де ждуть. — Де жнуть? — знову недочув дощик і швидко побіг на жнива. Про сонце, мороз і вітер Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зу­ стрічають чоловіка. — Здрастуй! 273

— Здрастуйте! Поздоровкались і пішли, ті собі, а той собі; пройшли вони з гони і роздумались тоді: на кого той чоловік сказав «здра­ стуйте» — чи па всіх, чи, може, одному? Вернулись, наго­ нять того чоловіка: — Підожди, щось поспитаємо. Той підождав, підходять вони до його: — Кому, чоловіче, ти казав «здрастуйте» — чи одному, чи на усіх? — Ні,-каже,— одному я казав. — Котрому ж ти казав? — Оцьому,— каже,— губатому я казав «здрастуйте». Обернулись і йдуть собі назад, сонце й каже: *— Я його попечу! А мороз каже: Я його ізморожу. А вітер каже: Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, я буду холодний вітер віять, а як ти, морозе, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне. Март, апріль і май Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зірвався їхать В080М, а март заходився та зробив таке, що став сніг з мо­ розом. Апріль вернувся додому, бо не можна їхать возом. На другий год дождався часу і ну їхать знов у гості до марта саньми. Март зробив тепло, і розлились річки. Знову апріль вернувся додому. Зійшовсь апріль з маєм і жаліється: — Скільки раз зриваюсь їхати до марта в гості, та ніяк не доїду ні возом, ні саньми: поїду возом — зробиться зима така, що ну; поїду саньми — зробиться відлига і таке, що ні саньми, ні возом. А май і каже: — Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьми віз, сани і човен, то тоді доїдеш. Апріль зробив так, як радив май. їде саньми, а на санях віз і човен. Март дав тепло — і розтав сніг; апріль кладе са­ ни і човен на віз і їде; настав мороз і сніг — апріль склав човен і віз на сани; а далі розтав сніг і потекли скрізь бал­ ками річки — не можна їхать ні саньми, ні возом, тоді апріль складає сани й віз у човен і таки їде. 274

Приїхав до марта в гості так, що той і не сподівався. Зди­ вувався март гостю і пита: — Хто тебе навчив, як до мене їхати? Апріль і одвічає: — Май. Март і каже тоді: — Підожди ж ти, маю, я тобі крильця вшмагаю. То того і тепер часто в маю мартові морозі бувають, бо март і досі сердиться на мая. Скрипка і бубон Ідучи на свадьбу, скрипка пищить: — Будем їсти, будем пити! Будем їсти, будем пити! А бубон гуде: — Ще побачим, як там буде! Ще побачим, як там буде! А вертаючись із свадьби, скрипка вже пищить: — І не їли, і не пили! І не їли, і не пили! А бубон: — Я казав, що так буде! Я казав, що так буде. Хвалько Чванився ніс перед ногами: «Я ніс, а ви що? Я вгорі, а ви внизу... Я важливіший за вас: куди поведу, туди й підете. Ви мені нерівня!» І гордо задерся вгору. А тим часом ноги зайшли в рівчак, спіткнулися, й ніс гепнув у болото.

>Іу)СкОом.л 9-ож

Чи куриш, то й кури — Дай мені покурить! — А ти куриш? — Курю. — Ну й‘ кури. — Та в мене табаку нема. Дай мені на цигарку! — Та хіба ти куриш? — Курю. — Ну й кури! — Та що ти за чоловік? Невже тобі на цигарку табаку жалко? — Та чого там жалко! Я тільки, бач, питаю тебе, чи ти куриш? — Та я ж тобі казав, що курю! — Ну й кури. Кожух знайшли — — — — — — — — — — — — — — — —

Ми з тобою йшли? Йшли. Кожух зпайшли? Знайшли. А де ж він? Хто? Кожух! Який? Як який? Ми з тобою Гнили? Йшли. Кожух зиайшли? Знайшли. А де ж він? Хто? Кожух. Та який?.. 277

Д обре чи худо?

— Здоров, куме! — Здоров. — Як живеш? — З млина впав. — Ото-то й худо. — Та не так- го й худо. — А як саме? — Шага зпаіішов. — Ото-то й добре. — Та не так-то й добре. — А як саме? — Щербатий. — Ото-то й худо. — Та не так-то й худо. — А як саме? — Мішок горіхів купив. — Ото-то й добре. — Та не так-то й добре. — А як саме? — Червиві. — Ото-то й худо. — Та не так-то й худо. — А як саме? — Кабан поїсть. — Ото-то й добре. — Та не так-то й добре. — А як саме? — Вовк кабана з’їв. Кочергач — Як по батькові звуть кочергу? — А як? — Еге, не знаєш? — Та як же її? — Кочергач! — Як-то так кочергач? — А так: кочерга, а її батько рогач, от тобі й вийшло кочергач!

278

Сім погод

Питається пап у слуги: — А яка там погода надворі? — Там сім погод надворі: сіє, віє, несе, мете, круте, муте, ігю й зверху йде. Циганова сімейка Просився циган до хазяїна на піч: — Прийміть мене, мій хазяїне, на ніч, та не самого, а з сімейкою. Та там пас пебагатечко: от тільки сам та сама, та він та вона, та дідуньо з бабунею, та ^атуньо з мамунею, та я, та жінка моя, та діточок двоє маленьких, троє біль­ шеньких і той Іван, що несе ковбап, і той Данило, що несе точило; а ще не всі — є п’ятеро в вівсі. Вилетіла сорока... Вилетіла сорока па дерево, сіла та й дивиться, а рак виліз із води та й лізе. От він лізе, та й лізе, та й лізе, а сорока дивиться. От вона дивиться, та й дивиться, та й дивиться, а рак лізе. От вій лізе, та й лізе, та й лізе, а сорока дивить­ ся... і т. д. Летіла сова повздовж села Летіла сова повздовж села, долетіла до броду та — бульк у воду. А мисливець ішов, ту сову знайшов, приніс її додо­ му, поклав проти сонця на солому, щоб висохла. Та сова — повздовж села, прилетіла до броду — та бульк у воду. А мис­ ливець пішов, ту сову знайшов, приніс її додому, поклав проти сонця на солому, щоб висохла. Та сова — повздовж села... і т. д. Розповідь Питаєте, звідкіль я прийшов та що знайшов. Ходив я десьто та знайшов дещо. От що, а не то що, а ви кажете, щоб я там що чи абищо! Нехай мені бозна-що, коли збрехав що, про що або пащо! 279

Так ніколи, що не знаєш, на яку ступить Тут же як ніколи, як ніколи: і до церкви гонять, і череду дзвонять, і перепічки латать, і штани пекти, і хату сватать, і куму мазать. Телятко — Сестри-вечір добрички! Чи пе телятнли ви пашого бачатки? — А яке ж ваше бачатко? — Під біленьким черевеньке, на рябику хвостик, а на мо­ тузці шийка. — Ге! Воно під нашим ночем стінкувало; а брехи як засобачили, воно ж иідняло лози та й побігло в хвіст. Як був собі... Як був собі, та пе мав собі, та взяв собі, затесав собі — плужок, та поїхав орати на лужок. А за тим плужком цуприк з ріжком, а за цуприком швець з бубликом, а за шев­ цем — кібчик з яйцем, а за кібчиком моргун з хлопчиком, а за моргуном Петрусь з долотом, а за Петрусем антипрус з прусом, за аптипрусом гончар з брусом, а за гончарем — кисла, а за кислою — п’ятниця, а за п’ятницею — середа, а за середою — Семен з бородою. Піпіов одудів брать Пішов я раз одудів брать, зліз до дупла, попробував — не влазить рука, так я сам вліз, забрав крашанки, кипувся відтіль — не вилізу, так я збігав додому, взяв сокиру, розру­ бав, виліз і пішов собі. Як ми з дідом чумакували Як був мій дід маленький, а батька ще на світі не було, так ми з дідом чумакували. У нас було дві пари волів чужих, а третя не наша; три рижих, а один четвертий. Так ми з дідом, було, ловим по лісу ведмедів. Дід, було, вія заструже, а я з-за куща як тюкну на ведмедя, так він з переляку роз­ 280

зявить рота та так на вія і наштрикнеться, то я ззаду кілоч­ ком і закладу, то ми тоді з дідом як заходимось та так, мовляв, шкуру й знімем. Так ми тоді як почали з дідом ба­ гатіти, та начали орать по печі, і по пічурках, і по запічках, і під припічком, та як виорали дванадцять десятин на печі та по пічурках, так як уродив у нас хліб! Так ми на комині поклали дванадцять стогів. Та як унадились миші; а в нас був кіт здоровий; так як погнався за мишами — миші* під стіг, а кіт на стіг, та так і повалив їх у помийницю. Так ми з дідом вистругали три токи: на одному молотили мак, на другому так, а на третьому запалили той стовп, що ціпи ві­ шали. А в нас було коров багато! Так над погребом коров доїли, кобилою масло колотили, а молока було так багато, що в море возили. Як ми з дідом хазяйнували Як був я ще парубком, а дід тоді ще невеличким був, а батька ще на світі не було, то дідусь, було, питається: — А що будем, сину, робити? Зима холодна. То я, було, діда раджу: — Поїдьмо,—- кажу,— дідусю, в ліс та нарубаємо дров. — Поїдьмо, так і поїдьмо! А в нас бичечки невеличкі собі були, так, можна на прітгірщ було взяти. Поїхали в ліс. Дивлюсь, аж ломаччя така велика купа! Я стук сокирою в те ломаччя! А ведмідь звід­ тіля, з того ломаччя! Коли я в те ломаччя, аж там шестеро яєць. Як узяли ми з дідом, то дрюччям на віз не скотили, та вже я ледві-не-ледві в шапку забрав: такі великі. Ото приніс додому. А в нас, як на те, правда, свиня квок­ тала. От я підсипав під ту свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. Тоді вже як узяли ми з дідом тими волами поле орати та хліб сіяти... та і вродило ж доб­ ре! Вийдем, було, з дідом на поле, то те чуже, а те не наше; те чуже, а те не наше!.. Як узяли ж ми женців збирать, так боже мій милости­ вий! що-то ми того женця зібрали! аж одну бабу!.. Як понажинала вона нам кіп!.. Боже милостивий, скільки кіп! А дід-покійник і питається в мене: — Де ж ми, синку, будем скирти складати? А я кажу: — Аже ж у нас комин великий; то на комині скирти складемо, а на печі молотитимем. 10

6—395

281

Як же вклюнулась та проклята кузька, миші, та так же вклюнулася! А в нас, признаться, кіт добрий був. Як махнув він по комину, як ударить хвостом, а наші скирти та в по­ мийницю!.. А тут уже й батько підріс. Так мати, було, все любить молоко парене, а ми все кисле. То мати, було, по селу па­ рить, а ми в запічку киснем-киснем. А батько, правда, ри­ балка добрий був: кине удочку в чужу будочку, то й тягне коли не кожух, то свиточку. От ми й розжились. Так батько каже: — У тебе мати вмерла, а в мене жінка, то поставимо обід. Як узяли ж ми збирать людей на обід, то з такою умовою, щоб була своя ложка, і хліб, і сіль. От як найшло народу, так боже милостивий! — аж два чоловіки. Так батько й каже: — Засолим же оце озерце, то виїжте щербичку, а насподі буде рибка. Так ті люди не здякувались.

Що було, то було І Давно, дуже давно це було. Ще як я був парубком, дід ще малим був, а батька ще й на світі не було, так ми з ді­ дом хазяйнували. Було в нас дві пари волів — одна чужа, друга не наша, одного рогатого скоту було чотири дійних індички і всякої іншої худоби було чимало; ниву свою мали, таки гарна нива була. От почали ми хазяйнувать. Навесні, як уже поблагосло­ вилось на весну, якраз (як тепер пам’ятаю) на спаса або на маленького Юрія, поїхали ми з дідом орати свою ниву, а наша нива та була далеко від хати, так що і палицею не докинеш. Набрали ото собі харчів на кілька день, бо, звісно, дорога неблизька, а баба (нехай здорова буде на тім світі та ле­ генько їй тикнеться) насушила нам борщу по-чумацьки, і поїхали, а за нами й Гривко побіг (то, бачите, у нас був собака куций — оженився ще за молодих літ, та пішов у лрийми, та там і хвоста збувся). Так ото, кажу, Гривко побіг собі, звичайно, попереду, бо він уже знав, куди ми 282

їдемо; побіг до своєї ниви, впізнав її (який би то з його був і хазяїн, коли б не впізнав своєї ниви), взяв і ліг на ній. Ми собі їдемо, дивимось — не видко ще ниви, і поїхали далі. Гривко, побачивши теє, піднявся і собі за нами йде. їдемо ми з дідом, дивимось по чужих нивах, де ж це наша нива? — А що,— питаю,— чи не проминули ми, бува, своєї ниви? — Може, й проминули,— каже дід,— треба б поверну­ тись назад. Повернули назад, а Гривко й собі та й побіг знову по­ переду; добіг до своєї пиви і знову ліг на ній. їдемо ми, їдемо — нема нашої ниви, немов її хто вкрав, а Гривко лежить собі і ні гадки. Дивимось ото ми з дідом, роздив­ ляємось по чужих нивах — тут десь повинна бути і наша, так нема ж. Коли я підходжу, такечки ненароком, до Грив­ ка, дивлюсь — а він, пакосна худобина, ліг повздовж ниви та й лежить, передніми ногами аж до самісінького шляху, а хвіст аж па другий обніжок поклав і чисто всю ниву закрив собою. — Ось де,— кажу,— і нива наша, а ми її шукаємо. Дід такий радий, що вона знайшлась, та давай з радощів танцювать. Та такечки танцював мало не до вечора, так що як він угомонився, то вже пора була й додому повертаться, бо хоч ми, правда, й рано виїхали, але ж поки ниву знайшли та поки дід перетанцював, що треба було, то й вечір настав. Так ото ми з дідом поміркували і поїхали додому, радіючи, що нива знайшлась. Приїздимо, а дід (сказано, мале, слизькоязике) і почав дітям розказувать, яка з нашою нивою оказія трапилась. На другий день вранці поїхали ми знову орати свою ниву. Приїздимо, дивимось — лишенько, нема нашої ниви, хтось і справді вкрав, тільки наголоватки понад шляхом зоставив. Як заголосить же дід (він малим дуже плаксивий був), як зарида, аж волосся в’яне, так жалібно голосить та при­ мовляє: — Ниво моя білокопитенька (вона в нас таки була біло­ копита), світе мій балухатенький, доля моя плескатенька... Що ж ми тепер будемо робить? На чім же ми тепер будемо хліб сіять? — А що ж будемо робить? — розважаю я його.— У нас піч здорова, припічок широкий, адже дарма гуляють, то там і посіємо; худоби у пас в чимало: дві кози та троє цуценят, 10*

283

все худоба легка, печі не розвале, от ми ними й заоремо та посіємо хоч гречку, вона любить тепло. Угомонився дід, і нічого, тільки, хлипаючи, після плачу клепки з голови повихлипував. Приїхали додому. Заходився я, змайстрував станок для четверика; для кіз ярма, бо то ж рогата скотина, а для цуценят хомути, бо то вже худоба грудниста. Запріг цуце­ нят у колішню, а кіз в перед; причепив поперед кіз сіна, а козам до хвостів хліба. Рушив. Кози пнуться за сіном, а цуценята за хлібом, та так ото й тягнуть, і батога не тре­ ба. Заорав ними піч, припічок і округи припічка — боже ти мій, скільки ріллі! Радість така, що аж ніде було діться. Коли я кинувся сіять, аж у нас і гречки нема, баба по празниках замість насіння полузала; треба було їхать на базар купувать. Недовго думавши, сів дід охляп на свого верхового їжака (дід дуже був скупий і жалів одежі, бувало, сіда охляп на їжака, то штани скида, зоставля дома, щоб потом не про­ йшли), а я запріг Лису в голоблі від старої повозки (у нас була кобила сім день довга і три дні лиса і колись, ще не за моєї пам’яті, була повозка, так повозки вже давно не стало, а голоблі остались, то я й їздив на них). Так ото, кажу, запріг Лису в голоблі і поїхав з дідом на базар. Дід всю дорогу знай гарцює на своєму їжакові, звісно, молоде, а я собі повагом трюхикаю. Приїздимо. Ходимо ото ми по базарю, питаємо по крамницях гречки, коли дивимось — якийсь чоловік носить у мішку нашу ниву, продає. Ми впі­ знали, та до його, й одняли. Купили ми гречки, привезли ниву додому і поклали її на тім місці, де й була. Дід зоставсь стерегти її, щоб хто вдруге не вкрав, та взяв на всіх чотирьох углах позабивав здоровенні паколи. Думка, бачите, була така, що хоч і схоче хто вкрасти, то чорта з два зірве з паколів. Так ото, кажу, дід зостався ниву стерегти, а я поїхав додому, бо треба було гречку засіять; ще тоді якраз наші індички були тіль­ ні, вже на днях ходили, то треба було доглянуть. Приїхав додому, засіяв гречку, так вона як зійшла, як зацвіла!.. Гляпеш, мов море синіє! А кіт (що то за кіт був!) ходе по ній, та мед збирає, та в бабині горшки зливає. Тієї ж ночі у нас потелились індички, і баба дуже рада була, бо вона в нас любила парене молоко, а ми кисле; то, бувало, баба парить, парить по селу, а ми з дідом киснем, киснем, у запічку. На другий день вранці забрав я індичок і всю худобу з собою і поїхав до ниви. Баба розсердилась, 284

що я й індичок забрав, так я їй сказав, що ми з дідом про­ ведемо з поля аж додому залізну трубу і будемо лить мо­ локо їй звідтіля. Вона й згодилась. Так ми і зробили, прямотаки провели трубу аж у самісіньку хату. То, бувало, пооре­ мо до обіду, а в обід випряжемо худобу, деяку пустимо на пашу, а цуценятам сінця підкинемо, бо вони ще були малі, пастись не вміли, самі здоїмо індичок і ллємо молоко в тру­ бу, воно й біжить аж додому; а баба там що поїсть, а що не поїсть, та зливає в пусту хату (у нас, знаєте, через сіни була пуста хата); як наллє вже повну хату, тоді дає нам знать. То ми з дідом поїдемо на базар, купимо гарбуз, та дід стане в однім кутку (прямо забродить у сметану), а я — в другім, тоді зачиняємо вікна й двері і кидаємо один на одного гарбузом, та так ото й б’ємо масло. Як уже воно зі­ б’ється, тоді відчиняємо вікна, сироватка стече, а в хаті пов­ нісінька хата зостанеться одного масла. Сиру нема, бо з індичого молока таки сиру ніколи не буває. Заорали ми ото свою ниву, сіли одпочивать, коли диви­ мось — а по дорозі кнур і бугай ідуть злигані та ремигають. Спіймали ми їх, запрягли в ярмо: кнура в підруку, а бугая в борозну, і почали волочить. На той час якраз з одного боку по дорозі їхали золотарі з бочками; вітер якось подихнув від них, кнур як почув — та до бочок, ще б нічого, коли б він один. Він рветься, а я його все здержую, коли ж тут з дру­ гого боку череда підійшла, а бугай як побачив, так прямо удержу нема. Та так ото — кнур до бочок, а бугай до череди як нап’ялись і перервали ярмо. Заволочили ми ниву своєю вже худобою. Далі взяли по­ орали понад тією трубою, що молоко лили, та засіяли про­ сом, щоб хто часом не добрався до труби, думка, бачите, була така, що боятиметься заблудить у просі (а просо здо­ рове мало буть, бо ще воно в мішку було, то вже чимале було). Зійшла наша нива — рівна, як вода, та густа, як ко­ жух. Посідали ми з дідом над шляхом та й ждемо, щоб швидше нива поспіла, щоб разом уже скосить, зібрать, та тоді вже заразом і додому їхать. Сидимо. Коли ось баба з дому пише: «Чого ви мені молока не ллєте? Влийте трохи на сьогодні, та й самі приїздіть, бо гречка спіє». Дивуємось ми з дідом — що б то воно значило, що молоко не доходить додому. — А ходім лишень,— каже дід,— понад трубою, тепер жара, залізо розпеклось, може, вона де розсохлась, а молоко додолу тече. 285

Взяв я косу, а дід граблі, щоб дома гречку скосить, і пі­ шли понад трубою, а віз і чисто всю худобу зоставили в полі. Доходимо до проса, аж уже й просо поспіло, пора косить, Доходимо ближче, дивимось — а край проса вовк прогриз дірку в трубі і п’є молоко. Так ось чого воно в баби молока нема, думаємо собі. Підкрався я ззаду та як кину косою — хотів його зарізать, а коса — шкоберта та кіссям вовка по спині. Вовк як плигоне та в просо, кісся й заплу­ талось йому в вовну. А дід: — Туйго, Гривко! Гривко як припустивсь за ним, а дід граблями навздогін, граблі й заплутались у хвіст Гривкові. Вовк тіка, тягне косу та косить, а Гривко доганя, тягне граблі та громадить. Уже аж у тім краї коса од вовка одірвалась, і вовк сховався на шляху, а Гривко, загубивши його, вернувся назад, та, біжучи через косу, зачепив її граблями і приволік назад. Прийшли ми додому; одрізав я скибку гарбуза, поманта­ чив косу і почались жнива. Як понажинали ми тієї гречки та як понаставляли кіп на печі! Глянеш у куток, то й горш­ ків звідтіль не видко і котові нігде пройти; а з гречки мед так і тече: видно, кіт не ввесь зібрав, як цвіла. — Ну,— каже дід,— підемо ж ми та складемо просо в копиці, бо в валках воно пересохне. Пішли. Доходимо до проса, дивимось — а його ьовки їдять. Я хутчій до них, а дід вернувсь додому за долотом, щоб устрелить которого, так де тобі! Доки я добіг, а вони просо поїли і порозбігались. Дід, правда, стрельнув навздо­ гін, але ні одного й не влучив — каторжні вовки хитрі, бі­ жать та хвостами затуляються,— ну й як ти його влучиш? А воно ось як діло було. Той вовк, що ми прогнали від тру­ би, зрозумів, що коли йти до труби молока пить, то треба й варту брать із собою. От він забрав своїх товаришів чи родичів і привів до труби. Кинулись до труби, аж у ній молока нема, так вони спересердя накинулися на просо, бо як воно ще росло, то молоко як бігло по трубі (тру­ ба ж ішла через саме просо), то роса з молока й сідала на просо. Побідкались ми, побідкались, та нічого було робить, пі­ шли до ниви, думали скосить, якщо поспіла. Доходимо, ди­ вимось — коло нашого воза ціле озеро стоїть, а по ньому індички плавають. «Що ж се за озеро? Де воно взялось?» — питаємо ми один у одного. Заходимо на ниву, аж вона чисто випасена, тільки стерня зосталась. «Це вже хтось худобою випас»,— думаємо собі. Заходимо далі, а звідтіля коропи — 286

шубовсть у воду. Роздивились ми, аж то коропи випасли, бо так від самого озера аж до ниви лапи короп’ячі й знать; а глянули по ниві, так і зуби короп’ячі на стерні знать. А то, бачите, ми як пішли додому, то худобі й забули води оста­ вить (вода була в мішках на возі), а тоді була жара, ін­ дички захотіли пить та пойрокльовували мішки, вода ви­ бігла, і зробилось озеро. А тут і коропи не забарились розплодиться. — Ну,— каже дід,— наробили вони нам шкоди, нароблю й я їм. Та взяв зсукав з яшної полови аркан і давай коропів накидать. Котрого не накине за шию, то він, бідний, попо­ крутиться, поки вирветься,— і шкуру на в’язах позносить, і ратиці на ногах позаламув, а дід усе його держить. І ота­ кечки, з серця, мало не всіх коропів перекалічив. Нічого вже було далі ждать, забрали ми худобу й віз і поїхали додому, бо треба було гречку змолотить. їдемо ото ми додому, доїхали якраз до половини дороги або й ще далі, вже недалеко й двір наш починався, дивимось — баба кри­ вим індиком обідать нам везе (то в нас були індики дійні, а то ще один був кривий; ми його зоставляли дома, баба ним дрова, воду, обід нам возила). Зустріли ото ми бабу недалеко від своїх воріт і сіли під возом обідать. Баба нам того дня борщу й пирогів вивезла. Насипала баба борщу в миску, а дід взяв один пиріг і давай його ламать, заклав у колесо між шпиці та як навалиться-навалиться грудьми на той пи­ ріг, аж віз котиться, а пиріг не подається. Ми з бабою ба­ чимо, що він сам нічого не вдіє, та взялись придержали воза, а дід знову заклав той пиріг між шпиці та зо всієї сили як повернув, так аж шпицю з маточини вивернув, а пирога таки не здужав розломить,— сказано, ще мале. Став дід і ди­ вується, що/ здається, й пиріг свіжий, а розломить не може. Дивимось ми на той пиріг, аж він у однім місці тріщинну дав. Я тоді взяв ту шпицю, що дід вивернув, затесав з неї клина та в тріщину обухом як загнав, той пиріг як репне, а звідтіля вовк як виплигне, та через діда, та прямо в борщ, аж хвиля по мисці пішла. Я мерщій рятувать, та де-то вже... Поки знайшов каната на возі, він плавав по мисці, поки й утопився. Коли дід заглянув у пиріг, а каторжний вовк чисто ввесь сир виїв... А то, знавте, як ми ниву орали та лили молоко, ото якось одного молоком і втягло в трубу, він і поплив аж додому, а дома баба хоч цідила те молоко, але не додивилась, і цідилок був рідкуватий. Вовк проскочив крізь цідилок і попав у сир; потім баба його вмісті з сиром 287

і вклала в пиріг (вона вже була старенька, недобачала). Так ото такечки ми пообідали і поїхали додому. Приїздимо додому; а' тут якраз дощ випав; от дід і каже (він хоч ще малий був, але в хазяйстві знав добре): — Складемо гречку в стіжок хоч на комині, молотить зараз не будемо, бо мокро, а краще ходім заволочим проси­ ще (де вовки іїросо поїли), чи не буде хоч падалиці на другий рік. Заволочили ми з дідом просище: дід ліг, а я його за ноги поповолочив добре по просищі, просо зараз же й зійшло; а тут як ударять морози! Що його робить? Давай ми його кожухами та свитками вкривать, щоб не змерзло. І що ж? Під свитками просо нічого собі було, а під кожухами вошва виїла. Скосили ми те просо, привезли додому і почали мір­ кувать, де його скласти. У нас було дві клуні дуже добрящі, обидві були небом вкриті, що й горобців усіх видно було в стрісі, коли ж обидві були битком набиті; в одній два ціпа висіло — обидва наші, тільки без капиць — баба якось розласувалась та наварила холодцю з капиць,— а в другій борона стояла (у нас хоч і була борона, але ми нею не волочили — колись хворіла на зубй і чисто всі зуби повипадали, а діло було під старість, то молоді й не виросли). От ми поміркували і склали на току. Склавши те просо, думали було гречку змолотить, коли кинулись до неї, аж вона чисто попріла. Бачите, у нас на горищі, ще за діда-прадіда, жила квочка з курчатами; як склали ми ту гречку на комині, вона й почула носом крізь стелю і почала стелю гребти — думка була аж до гречки добраться; от вона греблась, греблась, догреблась до оче­ рету, та баче, що далі вже несила, та з серця взяла й плю­ нула; воно пройшло крізь стелю і потекло прямо на гречку; вона затекла й попріла. Давай ми тоді з дідом ту гречку по печі розстелять та сушить. Висушили, склали в стіжок — уже на другім місці,— щоб капосна квочка вдруге не нашко­ дила, думали на другий день змолотить-таки її. Тієї ночі лежимо ми з дідом коло проса, стережем, щоб горобці не порозтягали снопів, лежимо ото ми під стіжком і ведемо розмову про те, що як змолотимо ми своє просо, то буде його стілько, що й не перелічиш. Коли це як під­ нявся вітер, як почав крутить, як почав рвать наш стіжок з усіх боків... Лишенько, думаю собі, пропало просо! Схо­ пив я мерщій вила, наставив проти вітру, так що ж? 06сковзнеться по вилах та прямо до стіжка і почне лютувать. Баче тоді дід, що я сам нічого не вдію, мерщій побіг у хату, 288

взяв порожній лантух (і додумався ж!), став за стіжком і притаївся. То оце, бувало, вітер як дмухне до стіжка, дід і наставе мішок, він зопалу — в мішок; дід його мерщій за­ в’яже та як возьме коліньми в мішку товкти! Товче, товче, аж поки ввесь до решти витовче. Тоді знову наставля мішок проти вітру і як надме повен, то знову його товче, що йому аж нудно там стане. І от так дід товк та й товк той вітер, аж поки ввесь перетовк. Як же зовсім стихло, тоді ми знову полягали під стіжком. Але ж і дав дід прочухана тому віт­ рові! Так його помняв та понівечив, що не було його, ма­ буть, з місяць. Довго десь боки в його свербіли, бо як прийшлось уже те просо в млині товкти, то він, бувало, навернеться до млина, впізнає той мішок з просом, в кот­ рому дід його товк, та драла далі; так що ми мусили їхать на базар купувать вітер для млина. Бувало, купим його мішків з десяток, привезем до млина, та я сяду з мішками поперед млина, випускаю вітер, а дід товче; то поки вітру хватить, доти й товчемо, а не стане, тоді знову їдемо на базар по вітер. Поки перетовкли просо, то дід аж шкуру на колінах пообтовкував, бо якраз тоді ступи були, а товкачів не було, так він коліньми товк (у нас, правда, свого млина не було, дід язиком молов так м’яко та багато, за день на­ меле стілько, що й за тиждень не збереш). Так ото, кажу, лежимо ми з дідом коло свого проса і ні гадки, що до нашої гречки миші внадились. А воно як уна­ дилась каторжна мишва, прямо цілими снопами так і носять гречку в нори. Кіт те й помітив. От він сховався між горш­ ками і чекає, чи не вибіжить котра за гречкою. Ось одна вибігла і — прямо до стіжка. Кіт за нею, а вона все кругом стіжка; бігали, бігали, поки якось кіт зачепив хвостом за стіжок і звалив його в помийницю. Входимо ми вранці в хату, дивимось — наша гречка плаває в помийниці. Баба, правда, бачила, що вона кисне в помийниці, та подумала, що ми її зумисне намочили — одволожуємо, щоб як будем молотить, то щоб солома не сіклась (баба хотіла з гречаної соломи прядива набить та напрясти нам на сорочки). Давай ми її вдруге по печі розстелять та сушить. Та де вже її висушиш? Сушили, сушили, аж надокучило, а далі бачимо, що з неї нічого не вийде, дід взяв і підпалив її; вона як запалала, аж небо зашкварчало. Потім дід з золи наробив собі гарної губки. — Що ж ми тепер будемо робить? — пита дід.— Ціле літо хазяйнували, а от зима підходить, а в нас і топлива нема. Поїдьмо в ліс та хоч дров наберемо. 289

— По-мойому,— кажу,— чи поїхать то й поїхать; хоч воли, правда, й чужі, так дарма гуляють. Але чого нам обом їхать? Треба комусь і дома остаться. Так або ви, діду, по­ їдьте в ліс, а я дома зостанусь, а ні, то я дома зостанусь, а ви поїдьте в ліс. Дід, правда — йому все одно — згодився зразу, а далі я поміркував, поміркував: «Дід ще малий, буде бояться в лісі, та ще якби дрова були готові, нарубані, а то ще треба на­ рубать», та взяв сокиру і пішов у ліс (у нас і сокира була своя власна, тільки трохи пощерблена, якраз поки була за­ лізна, доти й вищербилась). Приходжу я в ліс (а ліс далеко був, від хати ніяк не видко було), і такечки мені пить за­ хотілось, бо, йдучи в дорогу, я поснідав юшки з індичих яєць (а вона таки й жирна була). Спустився в лощину, зняв з плечей сокиру, викопав криницю; незабаром і води набіг­ ло, так що ж? Вода є, а набрать нічим. Я, недовго думавши, зняв з голови покришку, черпнув води, напився і пішов. Ходжу ото я по лісі, шукаю все дров, коли чую — що воно так голова свербить? Я — лап за голову, аж там уже поло­ вини мізку нема; глянув я вгору, а там птиці видимо-неви­ димо літає наді мною та мізок мій клює. Я тоді — що ро­ бить? Обганяв, обганяв каторжну птицю — нічого не вдієш, та мерщій нарубав лози і обплів голову, як сулію. Вернувся я до криниці, дивлюсь, лежить моя покришка, а волосся, лежачи на сирій землі, поприймалось і вже корінці і па­ ростки попускало. Я до неї, а звідтіля дика качка — пурхі— і полетіла. Взяв я свою покришку в руки, дивлюсь — а пакосна качка змостила в ній гніздо і вже четверо яєць знес­ ла. Я тоді нарубав дров, розіклав огонь, зварив у покришці ті яйця, пообідав, надів покришку і пішов собі далі. Неда­ леко й дрова знайшов та хутенько нарубав, склав на кучу і пішов додому. На другий день приїздимо ми з дідом у ліс, дивимось — лежать наші дрова. Взяв я сокиру та — цюк! А звідтіля вед­ мідь — пурх! І полетів скільки видко. Я — туди, а там ше­ стеро ведмежих яєць лежить. Ми з дідом давай їх ваговими дрючками на віз наважувать; виважували, виважували, аж позапрівали,— і нічого. Взявся я сам та вже ледве-ледве в пригорщ забрав. Поклали ми їх на віз та, щоб не пороз­ колочувались, ще й рублем утягли і поїхали додому. А в нас тоді саме свиня квоктала, я й підсипав її, так вона нам як висиділа шість волів, як соколів. Після того дід за таку вдачу підкував її, бо вона в нас була не простого свинячого роду, так щоб нігтів не позбавила, ходячи по грудках. 290

II

Потім покинули ми хазяйнувать та почали комерцювать, бо в хазяйстві нам чогось не щастило. От ми розплодили велику силу індичок, то було тільки чотири, а то вже стало без шести десяток і всі, як одна, дійні. Бувало, викопаємо широку та глибоку яму, та доїмо індичок, та молоко в яму зливаємо. Як уже назливаємо повну, тоді заганяємо туди чий-небудь табун коней і б’ємо масло. Потім те масло на­ кладемо в бочки, а котре крутіше, те нав’язуємо у в’язки і вивозимо продавать. Бувало, підійде хто масла купувать, то візьмеш ножа та як колупнеш, лоша й вискоче з бочки, а той перелякається та — тікать... А то, бачите, як ми, бу­ вало, б’ємо табуном масло, то котре лоша плохеньке — вто­ миться, бігаючи за кіньми, і застряне; ми як накладаємо в бочки, то не додивляємось, а вже як продаєш на базарі, то як колупнеш ножем аж по лоша, то лоша й вискоче з бочки, а та вже і в яму не влазить, то ми його зливаємо у льох, і вже з того молока ми, бувало, масла не б’ємо: ніяк коней пе наженеш у льох, так ми прямо сметану про­ давали, звісно, кому чого треба, те все у нас і є, бо на то комерція. Раз отак треба було нам з дідом повезти сметану на базар. Підкотили ми до льоху воза і давай вантажить його сме­ таною. Дід вилами подає, а я на возі розкладаю та топчу. Набрали віз страшенно високий та широкий... Кинулись ми за рублем — хотіли було втягти сметану,— нема; ми й сюди, ми вже й туди, я й за комином дивився, бо він все, бувало, там лежить,— нема; коли я дивлюсь — а Гривко, граібчись, чисто згриз його, уже останній цурупалок догри­ зав. Нічого було робить, запрягли Лису і поїхали, а сметани так і не втягли. їхали, їхали, а по шляху жуки нори рили та понавертали куп (каторжна Лиса — нема щоб дивитьсяі), колесо наїхало на купу, віз і перевернувся. Пішла наша сме­ тана по дорозі; викачалась у порох, що й не впізнаєш, що воно таке. Давай ми її граблями згрібать та на віз складать. Згребли ото, склали на віз, повезли до річки та випрали гар­ ненько, а потім повернулись додому та на воротях розвіша­ ли. Вона як засохла... Бувало, вивезеш її на базар, то від купців не одіб’єшся, прямо один поперед одного так і лізуть, так і товпляться — кожному хочеться купить, а, крім нас, сушеної сметани ні в кого не було. Оце, бувало, тільки куди одвернешся на хвилинку, глянеш — дідові купці вже вище носа ціну набили. Тоді дід кому ломом як одломе, а я ва291

говим дрючком як одважу, то він як схопить, тільки п’ятки покаже. Розкіш тоді була пам з дідом. Сметани було вволю. І чого вже ми з неї не робили? Чи, бувало, куди ідеш, то і їсти візьмеш сметани, і на віз підмостиш сметани, щоб не тряс­ ло, а що дід, так той і підперізувався сметаною. Як виросли ті воли, що свиня висиділа, ми з дідом наро­ били з гарбузового лушпиння возів і поїхали на Дін по рибу. Як почали ж ми їхать на той Дін... їхали, їхали та й заїхали, що ні хати, ні Дону не видко, вже не знаємо, куди й їхать; хоч би Гривко побіг був з нами, все б таки почув, звідкіль рибою пахне, і довів би нас до самісінького Дону, так ми ж його зоставили на хазяйстві. Ми тоді давай людей питать, чи не зна хто дороги на Дін. І, спасибі, люди справили: «їдьте,— кажуть,— через Капказ, через Туреччи­ ну, а потім через Німеччину, а вже,— кажуть,— як помине­ те Німеччину, то тут вам і Дін на горі покажеться». Дід таки не повірив, вернувсь додому за Гривком, щоб той нас вів. Поїхали мй так, як нам розказано. їдемо, проминаємо Німеччину, дивимось — так і в: такечки висока гора стоїть, а на ній Дін блищить. Приїздимо ми на Дін, питаємо риби. Нема, кажуть, риби, одні раки. Що тут робить? В таку даль забились і дарма, тепер сором порожняком і додому повертаться. Давай, ду­ маємо, хоч раків наберемо: на безриб’ї і рак — риба. Набрали ми велику силу раків; повнісінькі з верхом дві макітри і дві пляшки запечатані. Склали на вози ті раки і повернули додому. їдемо ми та й їдемо, і я вже так виго­ лодався, що аж волосся на голові почало пухнуть. От якось дід і каже: — Тепер сонечко світить гарно, давай лиш вечерять ва­ рить; добрі люди вже давно спать полягали, а ми й досі не вечеряли. Заходився я, замісив галушки, поставив казанок проти сонця (у нас був такий казанок, що тільки поставив його проти сонця, то він умент і закипить), сів і варю. Коли ди­ вимось — збоку косарі картоплю косять. Підійшли ми до них, купили за два огляди картоплі; дід, наступивши на шию, випросив у одного косаря лопату та заколов рака на вечерю. Як оббілував я того рака, так попід шкурою сала на цілий палець було, а на ребрах — як на годованій свині. Наварили ми ото з раком та з картоплею галушок і посідали вечерять. Дід взяв верхові вила, настромив галушку та че­ рез коліно як підважив, та галушка як не прорветься на 292

мене прямо по ногах — так нігтів як і не було на пальцях. Повечерявши, потягли ми далі. Доїздимо до річки (а ми, бачите, як їхали на Дін, то вона ще зовсім маленька була, а поки повернулись з Дону та доїхали до неї, то вона тим часом виросла), треба було через ту річку переїхать, а через ню переїздили на пороні, питаємо ми поронщиків, щоб переїхать, так вони як за­ правили з нас плату за перевоз, що й всі раки того не вар­ ті. Що тут робить? От дід і почав думать, що робить (він був дуже мізковатий); як почав він думать, все думає та й думає, а думки так і виступають на лобі, як чиряки. Ду­ мав він, думав щось, мабуть, із тиждень і таки додумавсь. — Давай ми,— каже,— тутечки вози продамо — це штука не дорога, дома других наробимо, а волів і раків наженемо через річку вплинь. Послухав я його, продали ми вози, нагнали волів і раків вплинь, а самі, підкотивши холоші, перейшли через річку па другий бік, посідали над берегом та й ждемо. Незабаром і воли перепливли, вийшли на берег, а раків нема; ждемо ми до обіда — нема раків, ждемо вже й до вечора — нема наших раків. І що ж? Так і не діждались. Волів, бачите, ми злиганих нагнали через річку, а раків — розлиганих, бо ні я, ні дід не догадались позлигувать; вони ото, як увійшли в воду, та порозлазились і потопились. Як напав же на мене дід... — Чому ти,— каже,— не позлигував раків? Нехай уже я забув — мені ніколи було, я думав, а ти ж нічого не робив цілий тиждень. Що б то було,— каже,— позлигувать, аже й налигачі зайві були; або хоч би було до волів поприлигувать, вже б таки з волами перепливли, а то вони не попали вслід за волами — звісно, річка незнакома, збились із пантелику і потопились. Сором і додому повертаться, що баба скаже? — Що ж,— кажу,— будемо робить? Давайте хоч тут вло­ вимо риби. А дід дуже був вдатний рибу ловить. Було, кине удку в чужу будку і тягне як не кожух, то свитку. Наловив дід таки риби, забрали в подоли, а дід понав’язу­ вав волам до ріг води, щоб у дорозі рибу напувать, і потягли пішки додому. Ішли ми та й ішли, мабуть, з місяць безпе­ рестану, і я так підбився, йдучи дорогою, що хоч лягай,а тут ще й нігті розболілись. А дід і каже: — Тю, дурний, хоч ти й старший. Та візьми ноги па плечі і йди. Послухав я діда. Взяв ноги на плечі і як на світ наро­ дився. 293

Стали ми наближаться додому. А тут туман такий наліг, що аж пищить. По всьому видно, що вже недалеко додому, а не втрапимо; вже ми й Гривка висилали наперед, так і той нічого не знайшов. Посідали ми та й ждемо, поки розійдеть­ ся туман. Коли дивимось — недалеко чийсь млин крутить верлом (обганя мухи) і йде попаски додому; придивились ми до його — а він з нашого села, бо на праве ухо значений (у нашому селі всі млини значені на праві уха). Ми за ним, а він задрав вирло та тікать, і тільки ми його й бачили, що тут робить? — бідкаємось ми. Коли прислухаємось, чуємо — дзвін гуде (у нашому селі на дзвіниці був такий великий дзвін, що як задзвонять у його на різдво, то він аж до вели­ кодня гуде; а дяк такий був, що, бувало, як чита в церкві, то два чоловіки лопатами голос одгортають). Ми й пішли па дзвін і попали прямо в село. Воно таке раде, що ми вер­ нулись, аж підскакує та радіє. Приходимо додому; доходимо до воріт. А в нас ворота широкі були: хоч скільки возів в один ряд постав, то всі пройдуть у ворота, не зачепляться; а двір такий був, що скільки оком окинеш — то все наш двір. Хата теж була доб­ ра, зайдеш у ню, глянеш на стіни, то тут тобі гай, ставок, млин, то вона зовсім, як небо: бувало, глянеш, то й зорі сяють в ній. Так ото, кажу, доходимо до воріт, а баба ви­ йшла і поздоровляє нас: діда з сином, а мене з батьком. Ми, правда, думали, що то вона жартує, коли заходимо в хату, дивлюсь я — справді батько народивсь. Зайшли ми. Батько схопився та зараз дідові — чолом (бачите, мій дід та моєму батькові батьком доводився). Я й собі хотів було батькові чолом дать; підходжу до його, беру його на руки, а воно таке порське, зараз за чуба лове та кулаками так і сікаєть­ ся до морди; але я йому все змовчував, бо воно, правда, хоч ще й мале, а все ж таки батько — має право. — Ну,— каже дід,— тепер будемо справлять хрестини. У тебе родився батько, в мене — син; так біжи ж ти па село, скликай людей, а я буду обід готувать. Пішов ото я скликать: у один двір не зайду, а два обмину, а де собаки кляті, то третьою вулицею обминаю. Ходжу ото я та скликаю такечки людей на хрестини. Я перше, бу­ вало, як вийду на село, то люди зараз і почнуть мене без­ батченком дражнить, я їм усе мовчав, бо в мене тоді таки ще не було батька. Так ото й тепер ходжу, а люди зараз і почали: — Безбатченко, безбатченко ходе... 294

Я як спіймаю котрого за чуба (а я тоді дужий був — ку­ рячі підкови розгинав) та як почну його мнять, додаючи словами: — Брешеш, брешеш, сякий-такий сину, бо в батько! Ось приходь сьогодні на хрестини, то й побачиш, що іменно є... Так ото пополуплю добре та й, стало буть, покличу на хрестини. Пройду далі — ще хто-небудь гукне, я й тому дам гарного прочухана та й того покличу. Поки всіх перекликав, то повен мішок вовни з них наскуб. Як понасходилось же людей до нас, мало не повна хата!.. Почали ми їх частувать. Дід як піднесе котрому випить недовбаним коряком, а я як дам закусить нетесаним мако­ гоном, то він так і витягнеться — уп’ється з одного разу; а баба теж не гуля, щоб він швидше освіжився, вгощає його, вже лежачого, тим медом, що кіт наносив. Як почав дід підносить кожному по другій, то інший хоч і поневолі, а ви­ п’є, бо ніяково ж йому не випить, а закуски й не діждеться: так йому й піде світ обертом, а далі дивишся — покотився сторчака (дід таки дуже часто частував гостей, не давав їм і вгору глянуть). Бачуть тоді наші гості, що вже їм нудить од такої випивки, та — хто куди попав, хто в вікно, хто в двері. А батько стоїть у сінях та шапки їм надіває: котрому не надіне, то він так і покотиться через поріг (батько мав звичай і надівать, і скидать шапку з потилиці). Деякі хоч за ворота повиходили, а деякі прямо в дворі повивертались, кого ж щиріше вгощали, то той ще в хаті покотився під лаву. Гріх казать, частували гаряче, хто був, той і тепер дякує. Як уже всі порозходились із хати, дід і каже: — Ти ж тут заходись — пошануй гостей, випровадь їх за ворота, а я піду покличу на завтра других, будемо ще похрестини гулять. Сьогодні,— каже,— були твої гості, а завт­ ра будуть мої. На другий день як понасходилось їх — ще більше, ніж учора було. От дід зібрав їх, привів до озера, посолив у ньо­ му воду ї припрохує: — Сьорбайте,— каже,— перше юшку,— а насподі рибка буде. Як допались наші гості до тієї юшки, аж я злякавсь, щоб ще не пооб’їдались. А що вже дякували дідові! Так щиро, ІЦО він ледве додому дійшов. Після того нескоро вже він хвалився, каже: — Так дякували, що я вже дивувався, як тільки ребра видержали. 295

III

Потім як батько підріс, що вже став у палки вбиваться, ми діда віддали в школу, бо він у нас був неписьменний (він, правда, й тепер теяс вчиться), а сами вже з батьком осталися. Батько був вдатний до комерції, так він шинок держав, а я хліборобством зайнявся; то було батько день у день рукою за шинок держався, а я од шинку до самої хати носом орав. Через кілька років родилось нас у нашого батька три сини: я та ще два. Батько дуже радів, дивлячись на. нас, на синів, але недовго. Один на спаса ніс через лід яблука до церкви святить та якось підсковзнувся — був некований,— розчахнувся і поодламував ноги. Другий пішов зі мною на морквяні заговини колядувать і на дорозі йому блискавкою очі випекло. А мені в семилітню війну кичкою руки поодбивало. Проте ми всі троє були дуже вдатні. Я був майстер на всі руки, безногий був такий, що тільки зайців ловив, а сліпий був меткий стрілець. Раз я зробив граділя до плуга (поки бать&о був малий, то й без граділя орали, а вже як став коло припічка спина­ ться на ноги, то звелів, щоб і в нас було так, як і в людей). От зробив я того граділя, а сліпий взяв і переробив його в ружжо (він, кажу ж, був меткий стрілець, а стріляти ні­ чим було). Бувало, як піде з безногим полювать (у них, правда, ще був старенький ведмедик, вони ним горобців ловили), то тільки де заєць або що злетить, сліпий як стріль­ не, то так у білий світ, як у копійку, і влучить; а заєць, може б, і перевернувся, так з переляку безвісти залетить. Або де табунець горобців вискоче, то той свого ведмедика як нацькує, він як пуститься за ними, то аж бур’ян остаєть­ ся, і чисто всіх горобців по бур’яні порозганяєм. Раз поїхали ми в поле орать. Почали заганять загінку; сліпий узяв передні воли за налигач і веде прямо на віху, я взяв батіг, поганяю, а безногий за плугом іде. Ведемо такечки борозну, а тут де не взявся заєць, як схопиться, підняв угору хвоста та тікать. Сліпий побачив, та як наробе крику: — Заєць, заєць!.. Кинув безногий плуга та за тим зайцем як залупотить — тільки куря по болоті знялась (тоді ще мокро було), і по­ гнав його через гору, дивимось ми — утік заєць. Він — худоба легка, по версі біжить, а той же таки — чоловік, а так грузне по самі коліна. 296

— Дай лиш мені воли,— кажу я сліпому,— я буду вести, а ти бери батіг, поганяй та на плуг поглядай, бо ще як схопиться другий заєць, то ти граділя одчепиш та стрілять почнеш, а орати й нічим буде. Взяв я воли і веду, а сліпий поганяє і на плуг поглядає. Коли дивлюсь — гоне безногий того зайця назад, а заєць тікає та кротовину хапає; добіг до нашої ріллі та як допав­ ся до неї — чисто всю ріллю поїв. Ми таки не видержали — мерщій одчепили граділя од плуга і устрелили його. Взяв я того зайця, оббілував і хотів було обід зварить, коли кинувся до сірників, аж їх — поминай як звали. Вони, бачите, були в кишені в чумарці, а чумарку я оставив на обніжку; миші добрались і чисто всі поїли. Що тут робить? Пішов я по степу сірників шукать. Іду, дивлюсь — такечки на могилі, коло ставка, пасіка стоїть. Підходжу до пасіки — нема нікого, тільки улики стоять да дивляться. А з одного боку ведмідь продрав плетінь, вліз у пасіку і давай красти улики; краде та складав собі на плечі, а бджоли — як бджо­ ли — мовчать собі. Тоді якраз матки їхньої не було дома, кажуть, їздила в поле на розвідки, чи не пора висилать по мед. Коли ось прилітає матка і застукала ведмедя в пасіці. Ведмідь знявся та хутенько тікать, вона за ним і догнала. Як зчепились же вони, так аж страшно було дивиться! Пря­ мо одне одного жалом на смерть заїдає, а одне одного не подужає, видно, обоє в одній силі. Я тоді бачу, що не жарти, та — до їх, хотів розборонить, вони й побачили мене. — Поможи мені,— просить матка-бджолка,— я тобі за те дам улик меду. — Ні, мені поможи,— перебива ведмідь,— я дам три улики. «Що ж,— думаю собі,— хто собі ворог? Хто більше дає, тому й помогти треба». Як узялись ми з ведмедем за ту бджолу, як узялись — аж пір’я з неї посипалось, і так по­ дужали. Дав мені ведмідь три улики меду; забрав я їх і пішов далі сірників шукать. Ніс, ніс я ті улики, аж душно мені стало. Піднявся на гору до ставка, думав було води напиться, коли до неї — замерзла. Дивлюсь я — такечки вище на горі ле­ жить гребля на траві, проти сонця гріється, а округи неї верби — одна на одній росте... на вербах груші так і гойда­ ються, та пахучі такі, що аж оскома на ніс сідав. Одчахнув я одну гілку, обтрусив груші і давай нею цюкать лід. Цюкаю та й цюкаю — не бере, товстий дуже; я тоді зняв свою го­ лову з шиї, взяв її за вуха, цюкнув раз, цюкнув удруге і 207

пробив ополонку. Покуштував трохи води — вона кисла (ба­ чите, лід був товстий, води вітром не продувало, вона й скисла). Взяв я один улик меду, розпустив його в ополонку, покуштував — ще кисла; розпустив ще один — ще кисла; роапустив я й третій, покуштував — солодка. Як допався я до неї!.. Пив, пив, аж упився. Потім підібрав груші, наївся і пішов огню шукать. Іду, дивлюсь,— стоїть стовп, а на тому стовпі чоловік кривими зайцями хліб гарманує, солома додолу падає, а зер­ но там остається; іду я поуз його й сміюся, а він, побачивши мене, теж сміється й питає: — Чому ти,— каже,— смієшся? — Того,— кажу,— що смішно. А ти чого? — А я,— каже,— того, що ти, мабуть, на хрестинах був та там і голову забув. Я — лап за голову, а там- тільки шия. Згадав я тоді, що я її на льоду забув... Пить дуже захотілось, так я, як про­ бив лід, то мерщій долався до води, а голову поклав коло ополонки; а як напився, то й упився, а п’яному вже не до голови було — пішов собі огню шукать, а голова на льоду осталась. Вернувся я до річки по свою голову, а моя голова що зробила? Поробила собі вербові ноги і сковзається по льоду. Ганявся я за нею, ганявся, аж язик пересох, та де то вже її доженеш! Так я видумав — лід підпалив; лід зго­ рів, вербові ноги теж згоріли, а тоді піймав голову і надів на шию. Зійшов я з тієї гори на балку, оглянувся назад — а до того ставка сила птиці поназліталось. Далі дивлюсь — та птиця понапивалась води (а вода з медом) і повпивалась, та так понад берегом і спить, аж хропе. Вернувся я, набрав тієї птиці та кругом поза пояс понатикав і пішов. Спустився знову в балку, вітрець балкою як подихнув, та птиця як попрочумувалась та вся разом як полетить, і підняла мене вгору. Летимо ми та й летимо, вилетіли вже вище неба. «Лишенько,— думаю собі,— там же заєць огню жде». Далі бачу, що непереливки, та давай її висмикать із-за пояса; повисмикав усю до одної та як упав на небо, аж воно зато­ рохтіло; а печінки, як ті оріхи, витрусились з мене і пороз­ кочувались по небу. Впав ото я та й лежу. А тут де не взялись миші, унадились, завелись у мені і вже почали було гнізда мостить. Я тоді бачу, що не жарти, схопивсь на ноги, вони як пороснули з мене — ціла отара. Прочумався я трохи, прибрав на місце печінки, глянув на всі боки — дивні дива. Чого там тільки нема!.. Тут тобі 293

стоїть сад; на однім дереві сніг росте, уже порозпукувався, тільки би треба було, то він уже й готовий; на другім — дощ росте всякий — і дрібний, і лапатий — то вже, бачите, коли якого треба; а аж на самому версі — мряка (може, з тієї мряки й дощ росте — не знаю); далі, теж на дереві, мороз росте, та такий лютий, аж тріщить. Походив ото я там трохи, а вже як розісміливсь — пішов далі. Заходжу в якийсь двір, глянув — а там повнісінько майстрів. В однім місці ковалі грім кують, в другім — блискавку крешуть, в третім — вітер та бурю гонять; далі такечки на одшибі калік лагодять. Зайшов я до них, попрохав, щоб мені руки при­ правили; вони, спасибі, не довго й гаялись, приправили і ні­ чого за те не взяли. Посеред двору величезна хата з вітром стоїть і чисто вся в дірах; діри ті заткнуті тряпками. До тієї хати приставлено стерегти старого-престарого та сліпого діда, щоб не одіткнулась яка затичка; от він і ходе округи неї та мацає кожну затичку, щоб хто на пакість не одіткнув; та так ото мацає, поки сам ненароком зачепе ззі затичку і одіткне її. Вітер як дмухне звідтіль — та дме, та й дме доти, аж доки дід не намацає ту дірку та не заткне. Чого вже я там тільки не бачив, але як усе розказувать, то скажуть, що брешу. Походив я там, а далі думаю собі: «Скільки не гостюй, а додому повертаться треба, бо там же заєць огню жде, та й хлопці ще не обідали». Вернувся я зно­ ву в той сад і давай сніг рвать та вірьовку сукать; зсукав довгу-предовгу, думаю: «Сягне аж до самої землі». Діло було вечором. Прив’язав я ту вірьовку за деревину і спустив­ ся в те віконце, що сонце світить. Спускався ото я, спус­ кався вже до половини, і захопила мене ніч. Я, щоб поночі не заблудить, став ночувать; назгрібав там то курайцю, то сього, то того, послався, ліг і заснув. Скільки я там спав — не знаю, а щось дуже довго. Просипаюсь я, дивлюсь — окру­ ги мене сад такий хороший та зелений пишається; в саду чуть — бджоли гудуть, пташки співають. «Де ж це я?» — думаю собі. Став я навкруги роздивляться, а з одного боку діти влізли в сад і крадуть груші; я встав та — до них, хотів спитать, чий це сад, коли оглянусь — а за мною ввесь сад волочиться. Що воно за диво? Слухаю — у мені бджоли гудуть. І що ж би ви думали? Коло того ставка, де воду пив, я наївся груш з насінням. Тут я собі сплю, а те насіння зійшло, пустило паростки, і розрісся цілий сад. Потім уже, як зацвів мій сад,— тут і бджоли прилетіли за медом; я собі лежу нерухомо, а вони подумали, що то улик (бо з мене миші чисто все виносили), і ввійшли в мене; далі як роз­ 299

роїлись там, як понаносили меду, так цілісінька пасіка ста­ ла, а я все сплю. Як почав же я ті груші корчувать та рої викурювать, то було мені там роботи! А що вже того меду набрав! Більше, ніж колись кіт із гречки. Управившись ото з садом та з пасікою, почав я далі спус­ каться; спустився вже аж на край вірьовки, а до землі ще далеко. Я тоді давай трусить із кишені полову та всяке сміття та сукать вірьовку; як усе повитрушував, почав воші бить, та з шкур ремінці спускать, та доточувать вірьовку. Доточив і став далі спускаться. А сонце вранці прийшло до свого вікна світить, баче — вірьовка (воно не знало, що то я), та взяло й перепалило її. Як полетів я вниз та як упав на землю, я й повис на ній. Дивлюсь я на той світ — а там мій дід та з другими дідами возить горшки, продає. А брати собі орють — заганяють загінку, дивляться вгору і бачать чисто все, що я роблю, тільки не впізнали мене; далі бачать — злетів я • з неба і провалився крізь землю, тільки на тім місці, де впав, огонь зайнявся. Прибігли вони туди, а я вже виліз по вірьовці на землю, склав її па купу, вона як розгорілась, аж олія з неї потекла. Принесли брати зайця, розіп’яли над огнем свитку і зжарили його. Як розказав я братам, що я діда бачив на тім світі, так — батечки! Як заголосили, а я й собі за ними, та так балкою сльоза й заревла... Наплакавшись добре, почали радитись, що його робить. Чи обідать, чи піти в школу діда одвідать. Радились, радились і поклали: перше піти діда одвідать, а потім уже й обідать. От ми покинули там того зайця і пі­ шли діда одвідувать, та як порозходились по всьому світу шукать його (а недавно перед цим школу з ^школярами вкрадено), то от, як бачите, і досі шукаємо, а заєць і тепер там лежить.

Як ми з дідом полювали 1 Це було тоді, коли я ще парубком ходив, дід у сорочці бі­ гав, а батька й на світі не було. Жили ми в одній хаті з дідом. Мали дві рушниці — одна чужа, друга позичена. Ча­ стенько ходили на полювання. Пішли раз до лісу, наловили журавлів, а вони весною потелилися. 300

Баба вельми зраділа, бо дуже любила парене молоко, а ми 8 дідом — кисле. То, було, баба парить по селу, а ми кисне­ мо в запічку. Наступпого дня зібрали всю свою худобу, запрягли журав­ лів, цуценят на придачу і пішли до лісу, аби наловити ще дійних гусей. Баба розсердилася: молока, мовляв, не буде. Та я сказав, що коли ми наженемо звірини та пташиння, то подвір’я молоком заллємо. Повертаємося під вечір, випрягаємо журавлів, пускаємо на пашу, цуценятам сінця підкидаємо, бо пастись не вміли, і починаємо доїти. А доїти було що: наловили диких гусей, куріпок, буслів, гагар, лисицю... Як понадоювали того моло­ ка, то аж баба злякалась. «Куди подінемо?» — питає. «На­ йдемо місце»,— кажу. Поналивали молока повні бочки, відра, миски, бабусину спідницю, усі сорочки свої, на піч, у підпіччя, на горище, в клуню — де місце було. І ще багато залишилося. «Давай,— кажу дідові,— виллємо воду із ставка і наповнимо його мо­ локом». Підійшов дід до нього (а він малий був), з місця не може зрушити. Беру сам, перевертаю ставок — полилася вода. Наповнили його молоком з вершечком. Пішли на базар, купили гарбуза, запрягли індичок, при­ везли додому, давай масло колотити. Дід стає в одному кінці город а, я в другому — кидаємо один на одного гарбузом. А гарбуз, як хата, великий. Так і сколотили. Тоді злили сироватку, масла — гора. Наполовину з карасями... Сиру не було, бо з такого молока його не буває...

2 Коли поїли масло, а журавлі запустилися, пішли знову на полювання. Доходимо до яру, що під лісом, дивимось — вов­ ки в гречці, їдять. Я до них, а дід додому, по рушницю. Поки я добіг, вони всеньку гречку поїли і порозбігалися. Правда, дід, повернувшись, стрельнув з долота навздогін, але не поцілив жодного: вовки хитрі, біжать, хвостами затуляю­ ться, жодна куля їхнього хвоста не пробивав. Пожурились ми, пожурились та й попхалися далі. Дохо­ димо до якогось села, а під ним — озеро. На ньому тетеруки плавають. Наловили ми їх та й рушили знову. Дивимось, а з проса карасі до лісу простують. Ми за ними, біглй-бігли, змучились і сіли с п о ч и т и . Втекли вони, порозбігались, добре 301

бігають, нащо вже наші цуценята спритні, та куди їм, не догнали. Сидимо, віддихуємооь, аж дід каже, що час полуднати. Розв’язує торбу, дає мені жменю сухого борщу, а сам почи­ нає пирога ламати. Руками нічого не вдіє, пішов до двох берізок, що вкупі росли. Заклав поміж них пирога і як натисне-натисне грудьми, березу вивалив з коренем, а пиріг не розломився. Бачу, дід сам не впорається, бо ж мале. Підходжу, беру пирога і підкидаю д’горі — аж засвистіло. Упав пиріг під вечір мені на голову, тріснув. Затесав я клина з редьки, встромив у тріщину, сів на нього, дід на мене, погойднулися разів з десять — і пиріг репнув. А з пирога — вовк. Як стриб­ не — в дідову торбу. Ловили, ловили, а він через дірку втік. Придивились, а пиріг без сиру, вовк виїв. Видно, цідилок був неполатаний і баба не додивилась, поклала вовка в пиріг. Перекусили ми трісками, наїлися яглів, мохом закусили, живицею запили, заспівали «Ой коли ж ми наїмося, коли виспимось», вилізли на березу та й ударили гопака. Затим дід почепив мені крила 8 ведмедя, я посадив його на плечі, і подалися додому... Домонько, домо, земле-землице, добре, що ти є на світі, ріднесенька! З Другого дня встали, наварила нам баба юшки з гусячих яєць (тлуста — ложкою не прогорнеш), насмажила печінки з гарбузів, і ми пішли знову на полювання. Коли ж це як підійметься вітер, як почне крутити, як поч-^ не рвати нас з дідом з усіх боків, доленько моя. Ото, собі думаю, пропало наше полюваннячко. Аж дід бере торбу, на­ ставляє її проти вітру і ловить вітер. Надме повну торбу — дід зав’яже її хутчій і починає коліньки товкти. Товче-товче, аж поки весь не витовче. То ото дід товк, доки весь не пе­ ретовк. Добре нам’яв тому вітрові боки, всі ребра перетовк. Після цього місяць не було вітру, боявся. Не було чим і на вітряку молоти, мусив дід сам іти та крутити, а він дужий був, що намеле за день — в кишені не забереш... Як зовсім стихло, пошвендяли ми далі. «Що ж будемо робити?» — питає дід. «Знову до лісу піде­ мо,— кажу,— може, вовка зловимо...» — «Ні,— перечить дід,— підемо по рибу на Шацькі озера, а потому до Чорного 302

моря, де наші славні предки — козаки січові — турків руба­ ли, де били їх і з води, і з-під води...» По рибу, то й п о рибу... Йдемо. Дорогою захотілося води. Вийняв сокиру з-за пояса, вико­ пав криницю, напилися й пішли далі. Дивимось — у дубово­ му дуплі ведмідь. Ми до нього, а він — пурх — полетів. Про­ стягаю руку, а там дві пари ведмежих яєць. Забрали. Дід поклав за пазуху, і наступного дня вилупилося четверо вед­ медиків. Слухняні такі, зайців ловили. Під селом Лемішкою ночували. Поклали під голову по гарбузові, на ранок — лошата так і повистрибували з них, а ввечері ми верхи на них їхали — повиростали. Поробили ми з гарбузового лушпиння сідла, мечі та й по­ їхали по рибу. їдемо день, другий, третій, дивимось — могили козацькі. Почали козаків будити: «Вставайте,— кажемо,— беріть шаблюки та покажіть, де море».— «Добре,— відпові­ дають,— будемо вставати. А куди далі йти —людей попи­ тайте». Йдемо і їдемо, а моря не видно. Полягали спати, а в розвідку ведмежат послали. Вони як пішли, то десь у прийми поприставали... А ми їдемо далі. Добилися до моря, питаємо риби. «Не­ ма,— кажуть,— риби, одні тільки раки. Хочете — беріть». «Що ж,— думаємо,— забрались так далеко, то хоч раків на­ ловимо». Набили ми три торби раків, ще й три пляшки закоркували і поїхали. Як смеркалось, дід захотів їсти. «Давай,— каже,— вечеряти будемо». Замісив я галушки, поставив казанця проти місяця, був у нас такий, що проти сонця та проти місяця закипав, сів і гріюсь, чи пак варю. Побачив збоку косарів — картоплю косили. Посилаю діда. Дід випросив лопату в одного, насту­ пивши йому на шию, а я купив два огляди картоплі, заколов рака і почали вечеряти. Дід вистругав березові вила, підва­ жив я одну галушку, не втримав: вислизнули вила з рук та як тріснуть мені межи очі — так і заснув до ранку. Дід лед­ ве добудився. Встали ми, сонце вже було серед неба. Підійшли до озер­ ця. Тут я й кажу дідові: «Скидай штани, рибу ловитимемо». Дід не вміє. «Навчи»,— просить. Узяв його за ноги, встромив головою у воду і примовляю: «Лови, хапай, вчись, переймай досвід та іншим передавай!..» Не витримав дід такої науки, виборсався з води й каже: «Якби ж ти всіх отих браконьєрів отак вчив, то й риба була б, і раки, і в’юнці сушені, і линочки...» 303

4

Повернулися ми додому, коли в мене народився батько. Давай гостей скликати. Як понасходилося до нас... Повна хата. Почали частувати. їли досхочу, дехто навіть за кирзо­ ві халяви став ховати, про запас. Потому дід усіх чаркою медовою пригощав, великою, немов ступа, бо горілки-самоварки не стало. А я давав закушувати нетесаного макогона. Повпивалися від першого заходу. Як піднесли по другій, то закуски не чекали. Хто — у вік­ но, а хто — в двері. А батько стоїть на подвір’ї та шапки їм одягає: кому одягне — той в кропиві опиняється. У нього, бачите, звичка така була: одягав і скидав шапки гостям з потилиці. Той, кого щиріше пригостили, то ще в хаті поко­ тився під лаву. Добре частували, як колись козаки задридухом-борщем. Хто був, той і досі дякує... Наступного дня похмелялися. Посолив дід воду в ставку та й каже: — Сьорбайте, дорогі гості, насподі гуща буде!.. Потому вже не ходили ми на полювання, аж поки батько не підріс, а мати заміж не вийшла. За нас сусід ходив, Лев­ ко сліпий. Добрий був мисливець. Зробив з мого ціпа руш­ ницю, найняв Свирида безногого загоничем і давай зайд зайців тельбушити, своїх не бив. «Нехай приплід дають»,— каже. Отож Свирид заганяє, а Левко стріляє, влучно бив, так влучпо, шо й дід мій йому заздрив. Додому як повернуться, як понаносять, то всеньке село дивитися сходиться. Такого понаносять, що не доведи, господи, нам на хрестинах, а во­ рогам на поминках... Я б і ще дещо оповів, та, боюсь, скажете: «Бреше, мислив­ ський сип!..»

ПРИМІТКИ До книги ввійшли жартівливі прозові твори українського фоль­ клору різних жанрів, що записувалися й видавалися понад століття: анекдоти, усмішки, гумористичні новелки й казки, дотепні сценкидіалоги, звуконаслідувальні мініатюри з життя природи, розважаль­ ні нісенітниці тощо. З дожовтневих і радянських друкованих збірни­ ків прозового гумору, з журнальних і газетних рубрик веселої вся­ чини, а також із рукописних джерел упорядник відібрав найяскра­ віші твори, які зберегли гумористичне звучання і повчальний ефект для сучасного читача. Подаємо тут (у хронологічному порядку) головні джерела текстів збірника. 1. Сказки, пословицьі и т. п., записанньїе в Бкатерипославской и Харьковской губерниях И. И. Манжурою. 1890, 194 с. 2. Снип. Малорусские сценн, рассказьі и анекдоти. Собрал и составил Мих. Шерминский. К., 1897, 88 с. 3. Веселий оповідач. Двісті оповідань. Упорядкував Б. Грінченко. Чернігів, 1898, 108 с. 4 Галицько-руські анекдоти. Зібрав В. Гнатюк. Львів, 1899, 374 с. 5. Из уст народа. Малорусские рассказьі, сказки и проч. Б. Д. Гринченко. Чернигов, 1900, 488 с. 6. Українська народна сатира і гумор. Упорядкували Г. А. Нудь­ га, М. Ф. Ісірович, Г. С. Сухобрус, М. Нагорний. К., 1940, 543 с. 7. Святий телепень. Українська народна антирелігійна творчість. Упорядкував М. М. Шестопал. К., 1955, 171 с. 8. Народ про релігію. Упорядники М. С. Родіна, Ф. Д. Ткаченко. К., 1958, 391 с. 9. Скакав піп через пліт. Упорядкував М. Ясько. Літературно опрацював І. Чендей. Ужгород, 1958, 88 с. 10. Українська народна сатира і гумор. Упорядкування Г. А. Нудь­ ги. Львів, 1959, 291 с. 11. Україна сміється. Народна сатира та гумор дожовтневого пе­ ріоду, т. 1. Упорядкували Ф. І. Лавров та І. П. Березовський. К., 1960, 394 с. 12. Україна сміється. Сатира та гумор українських радянських письменників та сучасний народний гумор, т. 3. Упорядкував Ф. Ю. Маківчук. К., 1960, 525 с. 13. Весела книжка. Сатира й гумор українського народу. Упоряд­ кував Ф. І. Лавров. К., 1961, с. 143. 305

14. Ой у дяка суєта. Упорядкував Д. Т. Федоренко. Дніпропет­ ровськ, 1961, 88 с. 15. Мудрий оповідач. Упорядкував І. П. Березовський. К., 1962, 240 с. 16. Народ сміється. Гуморески, анекдоти, прислів’я, приказки. Упо­ рядкував Ф. Ткаченко. К., 1964, 111 с. 17. Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати. Закар­ патські народні казки. Гумор та сатира. Запис текстів та впорядку­ вання П. В. Лінтура. Ужгород, 1966, 271 с. 18. Смійтеся на здоров’я. К., 1966, 142 с. 19. Українські народні анекдоти, жарти, дотепи. Упорядкував П. Гальченко. К., 1967, 384 с. 20. Закарпатські сміховини. Народний гумор. Упорядкував В. Л. Микитась. Ужгород, 1967, 221 с. 21. Чорноморські усмішки. Записано на Одещині. Упорядкували В. П. Шамша і П. П. Маркушевський. К., 1968, 142 с. 22. Тисяча усмішок. Упорядкував Юрій Кругляк. К., 1970, 287 с. 23. Сам себе перехитрив. Народні усмішки. К., 1970, 93 с. 24. У святих отців не знайдеш кінців. Упорядкування П. М. Довгалюка. К., 1971, 168 с. 25. І для сміху, і для розуму. Українська народна сатира і гумор. Упорядкування П. Ф. Гальченка. К., 1971, 192 с. 26. Добридень, сусіде! Сміховини. Редактор-упорядник П. М. Скунць. Ужгород, 1971, 350 с. 27. Придніпровські сміховини. Упорядкування П. Ф. Гальченка. Дніпропетровськ, 1971, 263 с. 28. Веселий оповідач. Упорядкував Ю. Кругляк. К., 1977, 166 с. 29. Біля райських воріт. Упорядкування І. М. Сенька. Ужгород, 1980, 270 с. 30. Народ про релігію. Упорядкували А. Л. Іоаніді, А. І. Бонда­ ренко. К., 1984, 256 с. 31. Мисливські билиці. Упорядкував Борис Сацюк. К., 1971, 110 с.

ПОЯСНЕННЯ СЛІВ Абисте — аби, щоб. А ди — гляди, дивись. А й н о — звичайно, так. Акапист , (акафіст) — величальні

Д ід ич — поміщик. Д р о к ( д р і к ) , — гедзь. Дукат червінець, золота

моне­

та вартістю 10 карбованців.

пісні на честь Христа, богородиці святих, особий вид молитов). А л ь б о — або, хіба. А ч е й — може. А я — аякже, так.

Еж ви — але ж ви. Екзекутор — судовий Єгомосць,

ємосць

виконавець.

— піп,

свяще­

ник. Єм — я. Єпанча — див. опанча.

Без, біз — через. Б іч и — бігти. Б о в д у р — димар. Б о й ко — карпатський горянин. Бо-м боса — бо я боса. Б о р з о — швидко, хутко. Б у к — палиця, кийок.

Ж е — що. Ж е б и — щоб. Захланність

— зажерливість,

жадібність. — питати, ви­ питувати. Злотий — розмінна монета на Правобережній Україні вартістю 15 коп.

Звідати, звідувати

Ваш м осць — ваша милість. В епр — кабан, дикий кабан. В е р х — димар. В о р и н н я — огорожа з жердин. В н и — вони. В ол оки — зав’язки в постолах. В у й к о — дядько по матері;

Ін ойно — тільки, Істик — лопатка

чоловік материної сестри.

лише. для

чищення плуга. — солдат надвірної сторо­ жі, слуга. Г а л и — поспіх. Г анч — вада, недолік. Го — його. Г они — дореволюційна міра поля в довжину від 60 до 120 сажнів. (Сажень —т 2,134 м). Г о ряч ка — тут: чайний напій. Г рей цар — див. крейцер.

Гайдук

Д е д я — батько. Д з и е а р и к — годинник.

307

Ймити, імати, імити

— ловити,

взяти, схопити. К а з а н н я — церковна проповідь. К а л у г и р — чернець. К а п и ц я (к а п е ц ь ) — шкіряне

скріплення в ціпові. К е — дай. К е д ь — коли, якби. Кватирка — зменшене від кварти. К и ч к а — підхомутник.

Ковбан'— колода. Колиба — хижина, житло для пастухів, лісорубів. Корець — ківш із держаком. Крейцер — розмінна монета в Австро-Угорщині. Кривае — кульгає. Кримінал — в’язниця, тюрма. Крючок — чарка; міра горілки. К у — кажу. Кульбака — дерев’яна основа сідла. Куратор — тут: церковний староста.

Оди — ось, он. Околотничий — поліцейський чин. Оно — лише, тільки. Опанча — старовинний верхній

одяг, різновид плаща. Орар — в ритуальному одязі

дяка широка стрічка, перекинута через плече. Офіра — жертва, церковне пожертвування. П ал ьонк а — горілка. Парастас — заупокійна

церкрвна відправа. П е к н о у пекно — гарно, добре. П е р е д е р ій к а — перекупка. П ец — піч. П иро ги варити — вареники

Лайдак — вбога бездомна людина; лайливе — ледащо, волоцюга. Лем — лише, тільки.

варити. Маєток — тут: багатство. Мажа — чумацький віз. Мам — маю. Манія — мана, привид. Миу мі — мені. Мож — можна. Морг — міра землі — 0,56 га. Москаль — солдат. Му — йому. Мша — відправа у католицькій церкві: обідня, меса, літургія. М’я ня — мене.

П івд ец и — 50 г. П івоко — міра рідини близько

600 г. П іг у л к и — пілюлі. П л ащ а ниц я — предмет культу

в православній церкві (полотнище із зображенням тіла Христа в труні). Посесор — орендар: П осол — депутат парламенту, сейму. П р е в е л е б н и й —титул єпископа. Пристав — у дореволюційній Р осії — начальник місцевої поліції. Пристав с у д о в и й — чиновник судового відомства. Прицін ь, пре ц ін ь — адже, однак. П ри гін ч и й — наглядач над робітниками. П рофесор — тут: учитель.

,

Него — його. Незвичайна — неввічлива. Неретка — риболовна сіть. Нечки — ночви, довгаста посуди­ на для домашнього вжитку — прання, купання тощо. НіЦу нич — нічого. Ногавиці — тут: штани. Ню її. Ня — мене. Н яньо — батько.

—

Реентий — регент, дяк. Р цем — говоримо, кажемо. Р и н с ьки й , р е н с ь к и й — розмінна

308

монета в Австро-Угорщині, 8 коп. Р о з п р а в а — приміщення сільського правління у дореволюційні часи.

Тоті — ті. Трафити — натрапити. Т р у н о к — напій. Т у — тут. Тя — тебе.

Сагай да к — тут: козел. С арака — бідолаха, бідняк. С ардак — старовинний верхній

Уважати — внати; взяти до уваги.

короткий одяг із сукна. Секвестор — тут: судовий виконавець. Сковувати — говорити. Служ ба — тут: солдат. С л у п — стовп. Соб — вигук, яким повертають волів або коней ліворуч. Сокотити — оберігати, пильнувати. Співка — половина. Спори й — великий. Страсть — вечірне богослужіння у страсний четвер. Стрий , стрийко — дядько по батькові. Ся — себе.

Ф ір а — хура, віз. Цабе — вигук, яким повертають волів праворуч. Ци — чи. Цоб — вигук, яким повертають волів ліворуч. Чей — може. Ч елядь — молодь, слуги,

домочадці. Ч е р во н е н ь к а — 10-карбованцева

купюра. Ш аг — дрібна монета, півкопійки. Ш а ркий — ріденький, пісний. Ш к а п ові чоботи — чоботи

з кінської шкіри. Ш пи ги н ар — скипидар.

Т а л я р , талер — старовинна срібна монета у багатьох європейських країнах. Т е н г и й — сильний, потужний. Тестамент — тут: духовний заповіт. Тлустий — жирний, товстий.

Ю - її. Ю п ка — верхній чоловічий

і жіночий одяг, різновид ж упана, корсетки.

ЗМІСТ

Н а р о д н і а н е к д о т и . Вступна стаття Ол е ксі я Д е я БУЛО. ТА ЗАГУЛО..#

Біда вівцям, де вовки пастушать 23 На панську хитрість — селяпська кмітливість ЗО Як багач — так і рвач 46 Благослови, владико, дерти з бідних лико 49 Злидні всюди видні 62 Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться 68 ЯКИЙ РІД. ТАКИЙ ПЛІД

Таткова хата усім багата 74 Мама, татко та їхнє дитятко 93 За науку цілуй батька й матір у руку 113 До дівок — не змерз і не змок 123 Будьте як удома... 131 ЯКИЙ САВА, ТАКА Й СЛАВА

Пиття не доводить до пуття 138 Не купити ума, як нема 151 Ні в тин ні в ворота 164 Хитра людина в’ється, як хмелина 168 Сон та їда ніколи пе обрида 174 Бісів Юхим і з води вийде сухим 187 Язиком вихати —- не ціпом махати 194 Своя рука... 207 Жартуй, горщичок, поки пе тріснув 210 У кожної пташки свої замашки 257 Як в побрехачі, то є й послухачі 276 ПРИМІТКИ 305 ПОЯСНЕННЯ СЛІВ 307

5

НАРОДНЬІЕ УСМЕШКИ Библиотека украинского устного народного творчества Составитель

П авел Ф едорович Гальчеико

Ответственньїй редактор С. Д. Зубков Художник А . П . Василенко Киев, ивдательство художественной литературьі «Днипро», 1986 (На украинском я з и к е )

Редактор Й. Й. Врояк Художнє оформлення В. М. Флакса Художній редактор А . К. Тетьора Технічний редактор О. М. Грищ енко Коректори Т. Г. Б ілецька, В. В. Бондаренко Інформ. бланк № 3403 Здано до складання 26.06.86. Підписано до друку 29.10.86. БФ 31512. Формат 84Х І08У з2. Папір тифдручний. Гарнітура ввичайна нова. Друк високий. Умовн. друк. арк. 16,38. Умови, фарбовідб. 16,59. Обл.-вид. арк. 15,16. Зам. 6-395. Тираж 150 000 пр. Ціна 1 крб. 60 к. Видавництво художньої літератури «Дніпро». 252601, Київ-МСП, вул. Володимирська, 42. Київська книжкова фабрика. 252054, Київ-54, вул. Воровського, 24.

НЗО

Народні усмішки /Упоряд. П. Ф. Гальченка, передм. О. І. Дея; іл. худож. А. П. Василенка.— К.: Дніпро, 1986 — 310 с., іл.— (Б-ка укр. усної народної твор­ чості) . До книги ввійшли кращі класичні й сучасні зразки українського народного гумору, що записувалися й видавалися протягом минулого і нинішнього століть,— анекдоти, жарти, дотепи, билиці та нісеніт­ ниці.

4702590100—053 ^ М205(04)—86

82 3 у

#