МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Ю. П. Яковлєв
ЕКОНОМІКА ТОРГІВЛІ з використанням інформаційних технологій
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Киів – 2006
УДК 339.1(075.8) ББК 65.42я73 Я 47 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18.2"1934 від 09.08.2004 р.)
Рецензенти: Н.С. Миколайчук – доктор економічних наук, професор; Є.П. Жуганов – кандидат економічних наук, доцент. Яковлєв Ю. П. Я 47 Економіка торгівлі з використанням інформаційних тех' нологій. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літераC тури, 2006. – 376 с. ISBN 966C364C211C4
У навчальному посібнику викладається основний зміст курC су економіки торгівлі. Розділи посібника включають обов’язкові теми нормативного курсу. Посібник містить сучасні методи вітчизняного і закордонного досвіду в дослідженнях в економіці торгівлі та інформаційних технологій. Навчальний посібник рекомендується для викладачів і стуC дентів економічних вузів і факультетів, слухачів курсів підвиC щення кваліфікації, а також для працівників торгових підприємств.
ISBN 966C364C211C4
© Яковлєв Ю. П., 2006. © Центр навчальної літератури, 2006.
ÂÑÒÓÏ Розвиток внутрішнього ринку на складному шляху реC формування економіки України зазнав різкого падіння як реC альних доходів населення, так і прибутків торгових підприємств. Разом з тим частка торгівлі у формуванні внутрішнього валового продукту України досить вагома і має стабільну тенденцію до збільшення. У 1990 р. торгівля і гроC мадське харчування давали 4,5 % ВВП країни, у 1995 р. 5,9 %, у 2000 р. – 9,1 %, у 2001 р. – 9,3%. Значну роль відіграє торгівля й у формуванні прибуткоC вої частини бюджетів усіх рівнів. У загальній сумі податкових відрахувань підприємств (податку на додаткову вартість, акC цизного збору, податку на прибуток і деяких інших) податкові виплати підприємств торгівлі і ресторанного господарства становили в 2000 р., наприклад, 39,1 млрд грн, або 36 %. Характерною рисою сучасного етапу розвитку є важлива роль торгівлі України в забезпеченні зайнятості населення, відповідно – і у формуванні його грошових доходів. За даними статистичних обстежень, у торгівлі вже працює майже шоста частина усього економічно активного населення України. Загальний обсяг роздрібного товарообігу в країні досяг у 2001 р. 34,05 млрд грн, у якому тільки 3,3 % становить продаж товарів за безготівковими розрахунками. Порівняно з 2000 р. роздрібний товарообіг підприємств, що є юридичними особаC ми, зріс у 2001 р. на 18,2 %. Ще вищі темпи нарощування роздрібного товарообігу спостерігалися в 2002 р. Роздрібний товарообіг у сільських місцевостях розвивався інтенсивніше, ніж у міських. Але його частка продовжує залишатися протяC гом останніх двох років дуже низькою – на рівні 12 % від заC гального обсягу товарообігу по підприємствах, що є юридичC ними особами, у той час як частка сільського населення УкC раїни на кінець 2001 р. становила понад третину всієї його чиC сельності.
3
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Проте гострота проблеми низької ефективності господарюC вання в цій галузі ще не зменшилася. Протягом останніх років кінцеві фінансові результати більшості торгових підприємств у цій галузі в цілому мали негативне значення: сума збитків у торгівлі в 1998 р. становила 1,9 млрд грн, у 1999 р. – 1,6 млрд грн. Тільки в 2000 р. у торгівлі отримано сукупного прибутку – 1,1 млрд грн, що вкрай недостатньо для забезпечення її ефекC тивного розвитку. Революційні перетворення в економіку торгівлі вносять інформаційні технології, що є сукупністю меC тодів, пристроїв і програмного забезпечення, які використовуC ються для оброблення інформації. Інтегрована система керуC вання витратами й фінансовою звітністю, що завершується створенням ERP – системи планування ресурсів підприємства. Інтегрована система включає підсистеми: • зовнішньої фінансової звітності; • керування видами діяльності; • оцінки операційної діяльності й результативності страC тегії. Низький рівень банківського кредитування торгової діяльності (особливо довгострокового) пов’язаний з його виC сокою вартістю й ускладненнями, що виникають при викориC станні традиційної схеми банківського кредитування. Цю неC гативну тенденцію можна змінити шляхом створення широC ких можливостей мікрокредитування (надання кредитів розміром до 15 тис. євро в гривневому еквіваленті на термін до одного року без обов’язкового забезпечення заставою), що було б орієнтоване на широке коло малих підприємств торгівлі. Такий засіб фінансування може бути покладено на спеціалізовані небанківські фінансовоCкредитні установи, як запропоновано в проекті відповідного Закону України “Про мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва спеціалізованими установами”, який внесено на розгляд ВерC ховної Ради України.
4
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã 1.1. Ñóòí³ñòü ³ ìåòà åêîíîì³êè òîðã³âë³ Кризові процеси, що супроводжували протягом 90Cх років минулого сторіччя становлення ринкових відносин України, зумовили в цей період істотне зниження обсягів діяльності в торгівлі. Хоча протягом 1996–1999 рр. обсяг тоC варообігу країни збільшився в номінальному вимірі на 85 %, але це відбувалося переважно за рахунок зростання цін на товари, дії інфляційних процесів. Фізична ж маса проданих населенню товарів (роздрібний товарообіг у порівняльних цінах) за цей період не тільки не зросла, а навіть зменшилаC ся на 17 %. Лише з 2000 р. ситуація в цій сфері почала змінюC ватися на краще. Формування стабільної вітчизняної товарної пропозиції на внутрішньому ринку залежить від удосконалення інструC ментів обмеження імпорту, квотування і ліцензування товарів українського виробництва. Не менше стабільний стан залеC жить від рівня захищеності внутрішнього ринку від проникC нення контрафактної продукції, сприяння створенню в сфері виробництва й обороту високопрофесійного кадрового поC тенціалу ринкової орієнтації і від нарощування випуску конC курентоспроможної продукції споживчого призначення на осC нові ефективного використання сировинної і виробничої бази українських підприємств. Визначення пріоритетів в екоC номічному розвитку областей у сфері економіки торгівлі УкC раїни може бути досягнуте на підставі відновлення практики складання на державному і регіональному рівнях товарних баC лансів по найбільш важливих групах товарів. Але у наш час неC обхідно розуміти важливість створення адекватної потребам торговельного підприємства системи інформаційного забезпеC чення. Повноцінна стратегія й тактика неможливі без створенC ня системи раннього виявлення перспективних тенденцій,
5
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
причому не тільки зовнішнього, а й внутрішнього середовища. Вести мову про успішний бізнес у торгівлі без такої системи наївно й короткозоро. Уміло сформована система індикаторів, основну роль у якій покликані відігравати конкурентний аналіз, стратегічний облік і метод стратегічного балансу, – це база, що забезпечує “лоцманам” стратегічного контролю оптиC мальне проходження “вузьких місць” та “рифів” конкурентноC го середовища. Тому зростання значущості інформаційних техC нологій у цілому й зокрема для торговельного підприємства важко переоцінити. У процессі наукового дослідження, проведеного в Київському національному торговельноCекономічному університеті за темою “Економічні умови ефективного розвитC ку внутрішньої торгівлі України на сучасному етапі”, були визначені найбільш гострі сучасні питання фінансовоCекоC номічного розвитку торговельних підприємств і можливі шляC хи їх вирішення (табл. 1). Незважаючи на високі темпи нарощення власного капіталу впродовж 2001–2003 рр., торговельні підприємства працюють зараз із мінімальною його часткою, яка за станом на 1 січня 2003 р. становила лише 11,1 %. Водночас по підприємствах інших видів економічної діяльності цей показник становив 58,4 %. Інакше кажучи, торговельні підприємства України на одну гривню власного капіталу залучають і використовують у господарській діяльності 8,1 грн позикового капіталу, тоді як підприємства інших видів економічної діяльності – тільки 0,7 грн (або в 12 разів менше). Така фінансова структура капіталу торговельних підприємств формує найнижчий рівень їхньої фінансової стійкості, мінімальний показник якої в країнах із розвинутою економікою визначений у розмірі 38–40 % власного капіталу. Становлення й удосконалення структури капіталу торгоC вельних підприємств є об’єктивною передумовою стабільного і динамічного розвитку ринкової економіки. При цьому
6
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Таблиця 1 Динаміка структури капіталу торговельних підприємств України порівняно з підприємствами інших видів економічної діяльності за 2000–2002 рр.* Ïîêàçíèêè 1. Çàãàëüíèé îáñÿã êàï³òàëó òîðãîâåëüíèõ ï³äïðèºìñòâ, ìëðä ãðí ó òîìó ÷èñë³: – âëàñíèé êàï³òàë – ðèçèêîâèé êàï³òàë 2. Çàãàëüíèé îáñÿã êàï³òàëó ï³äïðèºìñòâ ³íøèõ âèä³â åêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³, ìëðä ãðí ó òîìó ÷èñë³: – âëàñíèé êàï³òàë – ðèçèêîâèé êàï³òàë 3. ×àñòêà âëàñíîãî êàï³òàëó â çàãàëüí³é éîãî ñóì³, % – òîðãîâåëüíèõ ï³äïðèºìñòâ – ï³äïðèºìñòâ ³íøèõ âèä³â åêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³
Íà ïî÷àòîê ðîêó 2001 2002 109,7 140,9
2003 182
2003 ð. ó % äî 2001 ð. 166
9,8 99,9 667,1
13,9 12,7 718,9
20,1 161,9 450,8
205 162 116
409 258
436,9 282
450,8 321
110 124
9
9,9
11,1
61,3
60,8
58,4
* Примітка. Таблицю складено за даними: Фінанси України на 2001 рік: Стат. Зб. – К.: Держ. Ком. Статистики України, 2002. – С. 38–39; 40–41.
торгівля як провідна галузь сфери обороту може виконувати, роль економічного двигуна, підтримувати вітчизняного товаC ровиробника, забезпечувати бюджет і суспільний добробут, стати дієвим фактором економічного зростання. На сучасному етапі розвитку країн з перехідною економікою торгівля є найбільш розповсюдженим видом економічної діяльності
7
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
практично всіх підприємств реального сектора економіки неC залежно від форм власності. Торгівля – широка галузь підприємницької діяльності і сфера прикладання праці – одержала в останні роки нові імпульси свого розвитку, істотно розширивши “поле і правила гри” в економіці. У неї влилося багато нових, заповзятливих людей, які змінили свою професію і життєві орієнтири. Від окC ремих спекулятивних торгових операцій і “човникового бізнеC су” багато підприємців перейшли вже до більш високої стадії торгової діяльності, організувавши індивідуальні або колекC тивні підприємства в роздрібній і оптовій торгівлі. Цим підприємцям доводиться щодня зіштовхуватися з безліччю проблем економічного, фінансового й організаційного харакC теру, які їм доводиться вирішувати інтуїтивно, методом “проб і помилок”, здобуваючи поступово практичний досвід. Однак уміння грамотно, а головне ефективно торгувати – це тонке мистецтво, у якому покладатися лише на практичний досвід, здоровий глузд та інтуїцію вже недостатньо. Процес наC сичення споживчого ринку товарами і зростання конкуренції потребує від тих, хто вливається в цей бізнес і хоче в ньому наC довго залишитися, глибоких і всебічних знань його основ у розрізі різних аспектів торгової діяльності. Здавалося б, в умоC вах значного розширення можливостей, вивчення закордонної літератури з питань ринкової економіки проблем із придбанC ням нових знань не виникає. Однак використати більшість заC кордонних рекомендацій у наших умовах поки ще неможливо, тому що недостатньо сформовані ринкові відносини, не розвиC нута торгова інфраструктура. До того ж наші законодавчі норC ми не відповідають правовим аспектам діяльності торгових фірм у країнах з розвинутою ринковою економікою. Варто також врахувати, що торгівля є однією з найбільших галузей економіки будьCякої країни як за обсяC гами діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персонаC лу, а підприємства цієї галузі найбільш масові. Підприємства
8
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
торгівлі поділяються на роздрібні, тобто послуги надають кінцевому споживачу, й оптові, що здійснюють зв’язки роздрібної торгівлі з безпосередніми виробниками або посеC редниками. Тому діяльність торгових підприємств, пов’язана із задоволенням потреб численних споживачів, зазнає впливу безлічі факторів і охоплює широкий спектр економічних, фінансових та організаційноCтехнологічних питань, що потребують повсякденних рішень. Головна мета економіки торгівлі – забезпечити високісні темпи розвитку торгового підприємства в стратегічній перспективі і зростання його конкурентної позиції на споживчому ринку. Розглянемо осC новні її завдання: 1. Формування умов для найповнішого задоволення попиту покупців на товари в рамках обраного сегмента споживчого ринку. Це завдання реалізується шляхом пошуку торговим підприємством своєї ринкової ніші на споживчому ринку; виC явленням основних параметрів попиту покупців у даному сегC менті споживчого ринку; формуванням ефективної асортиC ментної політики, спрямованої на задоволення купівельного попиту на товари, забезпеченням стійкості асортименту тоC варів, реалізованих підприємством. 2. Забезпечення високого рівня торгового обслуговування покупців, що реалізується методом задоволення всіх основних вимог покупців до рівня торгового обслуговування. Сутність їх з урахуванням специфіки конкретного сегмента споживчого ринку зводиться до того, щоб з найменшими витратами часу і найбільшими зручностями придбати в торговому підприємстві необхідні товари. Ці вимоги забезпечуються цілим комплексом організаційноCтехнологічних заходів, що формують у сукупності необхідний рівень торгового обслугоC вування. 3. Забезпечення достатньої економічності здійснення тор" гово"технологічного і торгово"господарського процесів на підприємстві, що реалізується забезпеченням мінімальної
9
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
кількості витрат трудових, матеріальних і фінансових ре" сурсів на організацію окремих технологічних процесів і опе" рацій. Це пов’язано з рухом товарів і обслуговуванням поC купців, здійсненням окремих комерційних операцій і коC мерційної діяльності в цілому, виконанням функцій керуванC ня торговим підприємством. 4. Максимізація суми прибутку, що залишається в розпо" рядженні торгового підприємства, і забезпечення її ефективно" го використання. Для цього реалізується оптимізація обсягу товарообігу підприємства, ефективного керування його актиC вами, проведення цілеспрямованої цінової, амортизаційної і податкової політики, оптимізація співвідношення частини капіталів і споживаної частини прибутку. 5. Мінімізація рівня господарських ризиків, пов’язаних з діяльністю торгового підприємства. Для цього необхідне ефективне керування різними комерційними, фінансовими, інвестиційними й іншими ризиками, пов’язаними з госпоC дарською діяльністю підприємств торгівлі. Мінімізація рівня господарських ризиків забезпечує передбачуваність фінансоC вих результатів діяльності торгового підприємства і стабільності його розвитку. 6. Забезпечення постійного зростання ринкової вартості торгового підприємства. Це реалізується, насамперед, за рахуC нок високої інвестиційної активності підприємства, його здатC ності ефективно акумулювати власні фінансові ресурси на заC безпечення приросту активів у всіх їхніх формах, підвищення фінансової стійкості підприємства. На зростання ринкової вартості торгового підприємства впливає його висока ділова репутація, завойовані ним маркетингові позиції на споживчоC му ринку; наявність стабільної внутрішньої технології здійснення господарської діяльності і керування. Відіграють роль і інші, так звані “невловимі активи”, здатні приносити торговому підприємству додатковий прибуток. Роздрібний товарообіг – це кількісний показник, що хаC
10
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
рактеризує обсяг продажу, він виражає економічні відносини, що виникають на заключному етапі руху товарів зі сфери обігу в особисте споживання шляхом обміну на грошові доходи. Продукти, зроблені для реалізації, і грошові доходи є основою роздрібного товарообігу. Основна частина внутрішнього споC живчого ринку України приходиться на продаж споживчих товарів. Однак, хоча ця частина залишається значною, з’явиC лися ознаки її зменшення (у 2000 р. – 74,8%, у 2001 р. – 74,3%), тобто збільшилася реалізація населенню платних послуг. Такі пропорції в споживчих витратах населення складалися через досить високу динаміку обсягів виробництва споживчих тоC варів. Це супроводжувалося більш результативною адапC тацією вітчизняних підприємств цієї сфери до ринкової кон’юнктури, а також зростанням якості споживчих товарів, що виробляються, більш гнучкою ціновою політикою і зросC танням довіри до товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку України, інтенсифікацією товарних поC токів через кордон. З погляду системного підходу, роздрібний товарообіг слід розглядати в трьох аспектах: • як систему відносин суспільного виробництва; • як систему обміну грошових доходів населення на товаC ри народного споживання; • як систему зворотного зв’язку з виробництвом. Обсяг і тенденції зміни роздрібного товарообігу значною мірою характеризують рівень життя народу. Саме через роздрібний товарообіг реалізуються грошові доходи, отримані відповідно до кількості і якості витраченої праці. Це знаходить вираження в динаміці розвитку роздрібного товарообігу і його частки у фонді споживання. Фонд особистого споживання, крім роздрібного товарообігу, включає натуральне споживанC ня і послуги нетоварного характеру, неорганізований обіг. Роздрібний товарообіг знаходиться в тісному взаємозв’язку з грошовим обігом. У ньому бере участь значна частина грошей,
11
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
що обертаються, збільшення або зменшення обсягу реалізації товарів народного споживання, відбуваються відповідні зміни в надходженні грошей у банки. Його розвиток відбиває народC ногосподарські пропорції між виробництвом і споживанням, попитом населення і пропозицією товарів, роздрібним продаC жем і грошовим обігом. Обліку в обсязі товарообігу підлягає продукція промислоC вого і сільськогосподарського виробництва різних форм власC ності. Крім того, в обсягу роздрібного товарообігу врахоC вується також продаж безпосередньо на підприємствах, в орC ганізаціях і установах товарів власного виробництва, а також закуплених на стороні або отриманих у порядку бартерного обміну. У роздрібний товарообіг включається і продаж по безC готівковому розрахунку деяких споживчих товарів орC ганізаціям, установам і підприємствам, а також продаж продоC вольчих товарів організаціям соціальноCкультурної сфери для харчування контингенту населення, що обслуговується ними.
1.2. Êîîïåðàòèâí³ ðèíêè Економічна криза була причиною різкого зниження ролі споживчої кооперації в торговому обслуговуванні населення (у першу чергу – сільського), у формуванні товарної пропоC зиції за рахунок закупівлі товарів у сільських товаровиробC ників і організації їхнього власного виробництва, у забезпеC ченні ефективних економічних зв’язків між виробниками і підприємствами роздрібної торгівлі. Повільна адаптація кооC перативної торгової системи до нових умов господарювання і відсутність державної підтримки призвели до різкого скороC чення її частки в сукупному товарообігу України. Навіть у сільській місцевості в 2000 р. вона займала лише 58 % продажу товарів через роздрібну мережу і 43 % – через мережу підприємств ресторанного господарства. Частка споживчої коC операції в оптовоCскладському обороті країни не перевищуваC
12
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
ла за останні роки 10–15 %, а обсяги виробництва товарів у 2000 р. становили лише 43 % від рівня 1990 р. Традиційним суб’єктом роздрібної торгівлі у містах в УкC раїні завжди були колгоспні ринки, або базари. Створювалися вони в містах на засоби кооперативних торгових організацій для реалізації сільськогосподарської продукції. Перебудова, а потім перехід до ринкових відносин сприяли їхньому бурхлиC вому зростанню в торгівлі вже не тільки сільськогосподарсьC кою продукцією, а й товарами непродовольчої групи. Різкий спад виробництва в країні призвів до істотного безробіття, тоC му кількість людей, що продають, уже не вміщаються на ринC ках, обладнаних і пристосованих до торгівлі, і ряди торгуючих виплеснулися на вулиці міст і селищ. Заходи адміністративноC го впливу на обмеження вуличної торгівлі не дають резульC татів. Зростання кількості торгуючих призводить до відокремC лення продажу товарів непродовольчої групи, що розC міщуються переважно поруч з основним продовольчим ринC ком. Продавці обладнують збірноCрозбірні і постійні намети, що спеціалізуються за видами продажу: одяг, взуття, книги і т.д. Більше того, має місце захаращення ринків, в основному невеликих за розмірами. Відкриття невеликих магазинів, павільйонів, кіосків, наметів створює багато незручностей для покупців і знижує якість торгового обслуговування. Усе це не сприяє створенню ефективного конкурентного середовища в роздрібній торгівлі. На ринках продавці торгують товарами майже однакового асортименту і за однаковими цінами, оскільки між суб’єктами господарювання панує цінова змова. Внаслідок такої структурної деформації розвитку роздрібної торгівлі значно погіршився показник забезпеченості населенC ня мережею магазинів, особливо по кількості торгової площі. Постачальниками товарів непродовольчої групи є в основC ному “човники”. Постачання сільськогосподарської продукції здійснюється легковими автомобілями з причепами, автобусаC ми, річковими суднами, залізницею. Після прибуття продукції
13
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
в місто перекупники скуповують її оптом для роздрібного проC дажу. У непродовольчій групі товарів цього не спосC терігається. Початковий капітал “човники” заробляли на ексC порті товарів промислової групи: електротоварів, господарсьC ких товарів і т. ін. Коли вітчизняні державні магазини були спустошені, а промисловість не справилася з їхнім наповненC ням, “човники” переключилися на імпорт одягу, взуття, парC фумерії і т. ін. Спочатку вони привозили товар і самі реалізуC вали його в роздріб. Нагромадження капіталу привело до поділу функцій. З’явилися дрібні власники товарів і наймані продавці (реC алізатори) для роздрібної торгівлі. “Човник” залишає за собою завдання, що потребують більш високої кваліфікації, відповідальності і наявність капіталу. Спеціалізація на першій стадії приводить до більш вищої організації у вигляді “човниC ка” для закупівлі, транспортування товару і його роздрібної реалізації. На вищому ступені розвитку човникового бізнесу новий власник наймає не тільки продавця, а й досвідченого покупця. У результаті на ринку з’явилися “човники”, що виконують суC губо менеджерські функції. Вони керують капіталом, одержуC ючи дивіденди. Їхня основна функція – це контроль коC мерційних операцій і наймання досвідченого персоналу. Проміжною групою є власники, що беруть на продаж чужий товар. Одна з розповсюджених причин цього – труднощі з веC денням власної справи. Не вистачає засобів, сил, часу, щоб їздити на закупівлі. Тому при формальному збереженні статуC су хазяїна такий торговець фактично починає працювати, як і наймані продавці, – за відсотки від реалізації. Успіху, як правило, домагаються підприємці, схильні до аналізу, здатні до змін, пристосовування до ситуації, незаC лежні у судженях. У системі їхньої ціннісної орієнтації особC ливе місце займають прагнення до самостійності, готовність іти на жертви. Їм не далекі ідеї самообмеження в ім’я створенC
14
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
ня і підтримки власного бізнесу. Для них він виступає як самоC достатня цінність. Грань, що розділяє ці групи, розмита, нестійка. Деяка частина торговців час від часу перетинають її то в одному, то в іншому напрямку. Однак абсолютна більшість, близько 70%, свого статусу не змінюють. Це свідчить, що мобільність груп залежить не тільки від соціальC ноCекономічних факторів (наявні нагромадження). Суб’єктивC на орієнтація – це усвідомлений і вільний вибір. Разом з тим простір, на якому можливо цей вибір здійсниC ти, звужується з кожним роком. Спочатку більшість “човC ників” занурювалася в стихію комерції, не маючи ніяких наC громаджень. В даний час починати свою справу стало дуже складно: основні ніші зайняли більш жваві і розторопні. Вони уже встигли набратися досвіду і нагромадити деякий капітал. Крім того, на прибутковість човникової торгівлі сильно вплиC нули зниження купівельної спроможності населення і посиC лення оподаткування. Розвиток приватної торгівлі вирішує багато проблем. На першому місці варто поставити волю діяльності людини. Як наслідок – пропав дефіцит товарів, у покупця є можливість вибору якості, у країну стали надходити високоякісні промисC лові вироби. Разом з тим виникли проблеми в покупця з обміном або поверненням неякісної продукції. Тому був розроблений законопроект і прийнятий закон, що передбачає установку касових апаратів на ринках і в гроC мадському транспорті, тому що без касового чека покупець практично позбавлений можливості відстояти свої права. Ця проблема зараз дуже актуальна. Сьогодні на наших ринках продається величезна кількість неякісних, сфальсифіковаC них, контрабандних товарів. Тому комітет із захисту прав споживачів у сфері обслуговування виступає за те, щоб каC сові апарати використовувалися на ринках. Це світова пракC тика. Звичайно, введення касових апаратів пов’язано з певC ними труднощами.
15
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ПоCперше, необхідно налагодити виробництво невеликих касових апаратів. У принципі для нашої промисловості це заC вдання під силу. ПоCдруге, продавцям доведеться витратитися на їхнє придбання. Ці витрати відіб’ються на вартості продукції і, у кінцевому рахунку, на споживачі. Але цей захід необхідний. Є і компромісні варіанти: видавати покупцю чеки, випиC сані від руки. Цей варіант буде діяти певний час, необхідний для придбання продавцями касових апаратів. Тим більше, що не всіх закон зобов’язує використовувати касові апарати. Для тих, хто перейшов на спрощені форми обліку і звітності (фіксований, єдиний податок, спеціальний торговий патент), купувати касовий апарат немає необхідності. Для цих платників податків закон передбачає введення розрахункових книжок. Це книжки невеликого формату, що являють собою зшиті квитанції, розділені перфорацією на дві частини. Кожна частина – це бланки, у яких продавець заноC сить зведення про покупку. Одна частина залишається в проC давця, інша видається покупцеві. Це варіант рукописного чеC ка. Причому закон припускає, що у випадку, якщо покупка не перевищує деяку суму, чек виписується тільки за бажанням покупця. Цим дається можливість покупцю захистити свої права. Ці книжки будуть використовуватися як документ, що свідчить про обороти платника податків. Адже закони, що стоC суються спрощеної системи оподатковування, передбачають, що перейти на єдиний чи фіксований податок можуть тільки ті, чий оборот не перевищує встановленої законом суми. Відсутність розрахункової книжки буде розглядатися як грубе порушення. За це передбачено штраф у розмірі 100 неоподатC ковуваних мінімумів (1700 грн). Розрахункові книжки реєструються в податковій інспекції. Перелік тих, хто має право не застосовувати касові апараC ти, встановлює Кабінет Міністрів України. Це торговці, що не мають стаціонарного приміщення, і продавці продукції з осоC
16
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
бистих присадибних господарств; дачники, що реалізують продукцію рослинництва зі своїх садових ділянок; сільські жителі, що вирощують на продаж худобу, птицю і продукти бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, що знаходяться в приватній власності громадян, якщо вони реC алізуються один раз протягом року. Ці випадки не є торговою діяльністю. Цей закон суспільство прийняло неоднозначно. Дрібні підприємці організовували демонстрації, пікети і страйки з вимогою скасувати або відстрочити введення закону в дію. Керівники Державного комітету України з питань регуC ляторної політики і підприємництва вважають, що закон приC нижує дрібних торговців і потребує істотного допрацювання. Не можна не враховувати того, що істотний відсоток населенC ня існує завдяки дрібній торгівлі, а доходна частина місцевих бюджетів значною мірою залежить від податкових надходC жень з міських продовольчих ринків. Умови роботи на ринках часто змінюються. З 1 квітня 2002 р. набули чинності нові Правила торгівлі на ринках. У них записано про необхідність надавати покупцям інфорC мацію про продавця і розширити їхнє право щодо вимог у проC давця необхідних документів. На торговому місці, що налеC жить підприємству, повинна стояти табличка з указівкою йоC го назви, місцезнаходження і номера телефону, а на торговому місці, що належить фізичній особі, – табличка з указівкою йоC го прізвища, імені, по батькові і номера свідоцства про державC ну реєстрацію як підприємця. Крім того, в обох випадках таC кож вказується прізвище, ім’я і по батькові продавця. За вимоC гою покупців продавці зобов’язані пред’явити їм висновок веC теринарноCсанітарної експертизи про відповідність продуктів, що реалізуються, встановленим нормам. Захист прав споживачів торкнувся і тих продавців, які звільнені від застосування реєстраторів розрахункових опеC рацій і розрахункових книжок. Вони повинні за вимогою поC купців видавати товарний чек, що засвідчує факт покупки. У чеC
17
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ку вказується найменування продавця і ринку, ряд і номер торC гового місця, найменування і ціна товару, дата продажу, а також прізвище й ініціали продавця, його підпис. Правила торгівлі маC ють рекомендаційний характер і розраховані на коригування виC конавчою владою на місцях. Уточнення стосуються поняття “торгове місце”, його розмірів, ринкового збору, часу збору і т. ін.
1.3. Åêîíîì³÷íèé ìåõàí³çì îá´ðóíòóâàííÿ ðîçäð³áíîãî òîâàðîîá³ãó Механізм економічного обґрунтування обсягу і структури роздрібного товарообігу включає: 1) визначення пріоритетних цілей; 2) забезпечення взаємозв’язків між показниками; 3) облік факторів і кон’юнктури розвитку ринку; 4) ефективність комерційної роботи і діючих законів; 5) планування допускає визначення перспективних цілей, аналіз способів їхньої реалізації і ресурсного забезпеC чення. Основні стадії цільового планування: • пошук цілей; • надання меті кількісної визначеності; • аналіз і упорядкування мети; • перевірка мети на реалізацію; • ухвалення рішення; • здійснення цілей; • перевірка й уточнення цілей. Інформаційні технології особливо активно проникають у сферу комерції, спричинюючи глибокі якісні, кількісні та структурні зрушеня. Перша електронна система торгівлі буC ла уведена в дію в 1969 р., а на цей момент обсяг товарообігу таких електронних систем тільки в США становить близько 300 млрд дол на рік. За даними компанії ActivMedia Inc., якC що в 1996 р. загальний обсяг угод, укладених у країнах –
18
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
членах ВТО за допомогою електронної комерції, становив 2,7 млрд дол, то в наступні два роки він збільшився майже в 30 разів і в 1998 р. досяг 75 млрд дол; до 2003 р. обсяги цієї торгівлі, як очікується, зростуть ще в 5 разів. Ніколи раніше в товарному обміні між фірмами й країнами не спостерігалося настільки стрімких темпів зростання. Це неминуче веде до принципових, якісних зрушень у цій галузі. Масштаби планування залежать від об’єкта планування, організаційної побудови фірми і тимчасового фактора. ДовгоC строкове планування характерне для великих організацій і наC сиченого ринку. Поточне планування здійснюється на різних підприємствах. Формулювання цілей у плануванні пов’язується зі створенням основ мотивації і пробудженням зацікавленості працівників фірми в їхньому досягненні. Усі цілі взаємопов’язані. Вони підрозділяються на вищі – це одерC жання прибутку; кінцеві – це перемога в конкурентній боC ротьбі; проміжні – прискорення оборотності товарів та ін. Підцілі – це збільшення реалізації окремих товарів. ВзаємодоC повнюючі – одержання прибутку і прискорення обігу. КонкуC руючі – збільшення обсягу реалізації і зменшення черг і часу на обслуговування покупців. По можливості виміру мети – екоC номічні, кількісні, якісні, стратегічні. Суть економічних цілей – підвищення прибутку на вкладений капітал. Кількісні цілі тісно пов’язані з якісними цілями і є їхнім першим етапом. Якісні цілі для роздрібного торгового підприємства – це якість продукції і культура обслуговування. Закордонні компанії шиC роко використовують зворотний зв’язок зі споживачами для своєчасного коригування структури закупівель продукції і підтримки конкурентоспроможності підприємства. Мета розC витку стратегічного характеру тісно пов’язана з інвестиціями. Перед роздрібними торговими підприємствами в умовах демонополізації, роздержавлення і приватизації стоять такі цільові настанови: • одержання прибутку;
19
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
• завоювання і розширення частки ринку; • завоювання довіри клієнтів. Виходячи із суті роздрібного товарообігу, механізм екоC номічного обґрунтування планового обсягу і структури реC алізації включає аналіз досягнутих результатів, ринкову ситуC ацію і кон’юнктурні коливання, а також визначення умов здійснення продажу і контроль реалізації товарів. У кон’юнктурних коливаннях (циклах) розрізняють: деC пресію, підйом, бум, спад. Усі ці стадії впливають на розC роблення цілей, прийняття рішень, визначення планових поC казників, результативність роботи. Основним принципом зростання економічного обсягу роздрібного товарообігу є заC безпечення необхідного взаємозв’язку динаміки показників ефективності роботи торгового підприємства і форм інтенC сифікації. Динаміка взаємозв’язку показників являє собою норматив ефективності використання ресурсів і витрат. Модель стратегічного регулювання товарообігу, що забезC печує збалансованість попиту та пропозиції, представлена в такому вигляді: Іт.р >Iт >Iз >Iп, де: Іт.р – індекс співвідношення фактичних і базисних поC казників товарних ресурсів; Іт – індекс обсягу роздрібного товарообігу; Із – індекс обсягу нормативних запасів; Iп – індекс обсягу попиту населення. Для побудови моделі стратегічного регулювання товароC обігу використовують динамічні нормативи типу: Iб.пр>Iч.пр>Iв.д>Iт, де: Іб.пр – балансовий прибуток; Іч.пр – чистий прибуток; Ів.д – валові доходи; Іт – обсяг роздрібного товарообігу. При цьому варто враховувати життєвий цикл товарів і поC
20
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
слуг, що визначає обсяг продажу і прибутковість. Розуміння розходжень між окремими типами споживачів або сегментами ринку дозволяє забезпечувати підприємству збутовий і фінанC совий успіх. Формування попиту на ринку і поводження індивідуальC ного споживача залежить від того, яку корисність приносить той або інший товар. Корисністю називають задоволення, що одержують від споживання товару або послуги споживачі. Розрізняють загальну і граничну корисність. Загальна коC рисність – це задоволення, яке одержують від споживання визначеного набору одиниць товару або послуги. Граничною корисністю називають корисність, рівну збільшенню загальної корисності в результаті придбання додаткової одиниці певноC го товару. Гранична корисність відбиває ступінь настійності потреби і той ефект, який матиме споживач від наступної поC купки даного товару. Виведено закон граничної корисності: “Якщо споживання інших товарів залишається незмінним, то в міру насичення потреби в якомусь товарі або послузі задовоC лення від наступної одиниці цього блага спадає”. Перед торгоC вими працівниками при розробленні плану і його виконанні стоїть проблема, щоб товари приносили однакову граничну корисність. Знаючи теорію граничної корисності, можна зроC бити ряд висновків, які слід застосовувати в практиці. Споживчий набір грунтується на раціональності викорисC тання бюджету і спробі максимізувати задоволення своїх поC треб. Споживачі роблять вибір, порівнюючи набори. При цьому найкраще купувати велику кількість товарів. Споживчі переваги ранжируються за ступенем важливості для покупця, виходячи з його доходів, і т.д. Споживчий набір може бути представлений у вигляді криC вої байдужності (коли ранжирують порядкові властивості коC рисності альтернативного набору) або у вигляді функції коC рисності.
21
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Чим більше товару споживається, тим менше збільшується корисність. Корисність максимізується, коли співвідношення граничC ної корисності двох товарів дорівнює співвідношенню цін. Асортиментна політика – дуже важлива частина загальної ринкової стратегії. Сучасна тенденція – це продаж усіх товарів “під одним дахом”. Тому в основі діяльності лежить завдання не поглиблення асортименту, а забезпечення його рентабельC ності, чого можна досягти і шляхом звуження асортименту, і шляхом додавання нових товарів. Рентабельність розраховуC ють не за окремими товарами, а за секціями, відділами. В універсальних магазинах застосовують розрахунки за оборотC ністю, рівнем валових доходів, балансового прибутку в розраC хунку на 1 м торгової площі. Для проведення асортиментної політики потрібно приймати рішення не тільки по включенню нових товарів, а й щодо зняття з продажу залежаних. СтосовC но ненасиченого ринку перспективний обсяг товарообігу можC на визначити за формулою: Тi=[Ср*Кс+(Сн*Кз*Кн.з)]*Кiц, де: Тi – перспективний обсяг товарообігу iCтого товару; Ср – обсяг попиту, забезпечений товарними ресурсаC ми; Кс – коефіцієнт загальної стійкості попиту; Сн – обсяг попиту, не забезпечений товарними ресурC сами; Кз – коефіцієнт можливої заміни; Кн.з – коефіцієнт нестійкості при заміні; Кiц – коефіцієнт зміни цін iCтого товару. Стосовно ненасиченого ринку формула матиме такий виC гляд: Тi=[(Сп*Кс)+(Сз*Кз*Кн.з)]*Кiц,
22
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
де: Сп – попит, забезпечений товарними ресурсами відповідно до індивідуального смаку і вимог до якості; Сз – попит, що підлягає заміні, для забезпечення відповідності індивідуальному смаку і вимогам до якості. Структура роздрібного товарообігу повинна визначатися з урахуванням цільових установок і стратегії торгового підприємства, супроводжуватися аналізом положення підприємства. Прибутковість асортименту і вивчення нових концепцій структури продажу варто проводити окремо від оцінювання технічних і технологічних можливостей, оскільки, якщо буде закуплений високорентабельний товар, його можна реалізувати, організувавши додаткові робочі місця або ж висC тупити посередником у його продажу іншому покупцеві.
1.4. Ïðîãíîçóâàííÿ êîí’þíêòóðè ñïîæèâ÷îãî ðèíêó çà äîïîìîãîþ ³íôîðìàö³éíèõ òåõíîëîã³é Особливістю розвитку внутрішнього ринку України в пеC рехідному періоді є деформація кінцевих каналів реалізації споживчих товарів. Сучасний споживчий ринок України представлений двома основними сферами реалізації товарів: через мережу підприємств роздрібної торгівлі і ресторанного господарства, а також на організованих і неформальних ринC ках, обсяги реалізації споживчих товарів на яких зберігають стійку тенденцію до збільшення. Перевага певної частини наC селення України робити покупки на ринках обумовлена більш низькими цінами, природа яких – у меншій частинці витрат продажу і зниженні податкового тиску. Наслідком таких деструктивних процесів є, з одного боку, загострення проблем конкурентоспроможності щодо якості продукції вітчизняних товаровиробників на внутрішньому
23
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ринку, зокрема непродовольчих товарів, що реалізуються пеC реважно через мережу підприємств роздрібної торгівлі, а з іншого – це помітне зниження якості торгового обслуговуванC ня споживачів, що, виграючи в ціні товару, програють у його якості, можливостях захисту своїх прав і т.ін. Тільки встановC лення єдиного стандарту обслуговування споживачів по всіх каналах продажу і чіткий контроль за дотриманням цього, моC же вирішити проблему деформацій і сприяння розвитку внутрішнього споживчого ринку. Створення передумов відчутного прискорення розвитку споживчого ринку України і в перспективі пов’язано з вагомиC ми економічними зрушеннями і структурними перетворенняC ми, у тому числі із забезпеченням зростання платоспроможно" сті населення. Основні фактори, що можуть істотно вплинути на позиC тивну динаміку грошових доходів населення: • збільшення розміру мінімальної заробітної плати і наC ближення його до прожиткового мінімуму, що дасть можливість підвищити рівень соціальних гарантій для економічно активного населення; • удосконалення податкового законодавства щодо обов’язкових платежів підприємств по соціальних нараC хуваннях на заробітну плату, прибуткового податку – для фізичних осіб. Це стимулювало б легалізацію доC ходів населення, істотно вплинуло на зниження обсягів прихованої оплати роботи, сприяло б збільшенню чисC того доходу працюючих. Зростання грошових доходів населення як вирішальний фактор розширення попиту на товари та послуги і сприяло б розвитку вітчизняного виробництва, підвищенню екоC номічної активності в країні. Зростання реальних доходів наC селення, яке впливає позитивно на економічнийзростання в країні, обумовлює також зміна надання домогосподарствами споживчих переваг і розширює попит на більш якісну проC
24
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
дукцію, що, у свою чергу, потребує зміцнення виробничої баC зи і конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку. Потребує реформування система оплати праці – осC новного джерела формування доходів населення. Здійснення цього є перспективним в умовах багаторівневої системи коC лективноCдоговірного регулювання соціальноCтрудових відносин на базі соціального партнерства. Крім того, в цих умовах важливо підвищити зацікавленість роботодавців у прийнятті відповідних угод і їхньому виконанні, запроваC дити тарифні умови оплати на підприємствах небюджетного сектора економіки. Важливим фактором розширення внутрішнього попиту є прискорення пенсійної реформи. Вона може забезпечити однаковіправа всіх груп населення, що виходять на пенсію за віком, скасування обмежень щодо бази розрахунку розміру пенсії і, навпаки, уведення до неї фактора тривалості трудової діяльності, індексації пенсійних виплат і впровадження меC ханізму формування пенсійних нагромаджень. Інші джерела збільшення реальних доходів населення у виC гляді соціальних виплат (допомоги, стипендії, субсидії і т.п.), інших грошових доходів (від підприємницької діяльності, воC лодіння власністю) можуть розвиватися за умов підвищення ефективності діяльності реального сектора економіки, фінанC совоCкредитної системи країни. Темпи зростання соціальних трансфертів надалі повинні мати тенденцію до уповільнення, що випливає зі збільшення рівня соціальної захищеності через збільшення доходів населення з основних джерел. Фактором, який необхідно враховувати в прогнозуванні розвитку внутрішнього попиту, може стати розширення дерC жавних закупівель товарів і послуг колективного і суспільного користування. При цьому реалізація державної політики збільшення реальних доходів населення, підвищення рівня йоC го життя через поліпшення структури споживання, розширенC ня внутрішнього попиту зумовлять необхідність технічного пеC
25
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
реозброєння виробництва. Це буде сприяти відновленню інвеC стиційного попиту в країні, зменшенню впливу зовнішньоекоC номічного фактора на стан і тенденції на внутрішньому ринку, формуванню бази для стабільного економічного зростання в Україні. Можливості і темпи подальшого економічного зростання певним чином відбивають підвищення споживання в секторі домогосподарств. Це відбувається на основі збільшених реальC них доходів, зміни структури споживчого попиту на користь переважного придбання товарів непродовольчої групи, особC ливо високотехнологічних, і товарів підвищеної якості. Саме такі ознаки розширення внутрішнього ринку супроводжуютьC ся стимулюванням вітчизняного виробництва, зростанням ваC лових нагромаджень. На сучасному етапі масштабне збільшення інвестицій в основний капітал на тлі збільшення внутрішнього споживчого попиту потребує інноваційного наC повнення інвестицій, а також удосконалення системи ціноуC творення, широкого залучення приватного капіталу. Разом з тим необхідне удосконалення податкового законодавства і підвищення прозорості фінансового стану підприємств. Це позитивно позначиться на зростанні продуктивності праці, розширенні ресурсної бази інвестицій у виробництво. Забезпеченість населення в розрахунку на 10 тис. осіб за показником “кількість підприємств роздрібної торгівлі” за 1990 – 2000 рр. зменшилася на 2,5 %, а за показником “торгова площа магазинів” – на 34,4 %. Особливо значних втрат зазнаC ла роздрібна торгова мережа в сільській місцевості. Ці показC ники зменшилися відповідно на 47,5 і 49,8 %. Це пов’язано, наC самперед, з істотним скороченням фізичного обсягу товароC обігу в сільській місцевості. Істотні недоліки в розміщенні підприємств торгівлі по теC риторії населених пунктів зумовлені відсутністю цілеспрямоC ваної державної політики в цьому питанні з боку місцевих орC ганів влади. Суб’єкти господарювання відкривають
26
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
підприємства торгівлі, як правило, без проведення маркетинC гових досліджень і в умовах недостатньої інформованості про стан ринку в регіоні, його місткість. Їхня спеціалізація не гарC монізована з потребами всіх верств населення в цьому регіоні. Значно погіршився і якісний склад магазинів. За останній період загальна їхня кількість зменшилася більше ніж на 10% у частині непродовольчих магазинів, майже в п’ять разів зниC зився рівень спеціалізації магазинів (на 1 січня 2001 р. він дорівнював лише 11%). З продовольчих спеціалізованих магаC зинів 27% приходиться на магазини з продажу алкогольних напоїв, 23% – на хлібобулочні, 50% – на всі інші форми спеціалізації. За останні роки середній розмір магазина став ще менший, у середньому на один магазин торгова площа становила лише 90,3 м2, у той час як для забезпечення раціональної організації торговоCтехнологічного процесу реC комендується мати площу не менше як 250 м2. У торгівлі України занадто мало великих магазинів з універсальним асортиментом товарів, особливо таких, як суC пермаркети і гіпермаркети, що в розвинутих країнах відіграC ють значну роль у торговому обслуговуванні населення. У США і західноєвропейських країнах їхня частка в загальній кількості продовольчих магазинів становить 20–30 %, а в товаC рообігу – 40–75 %. Останніми роками склалася така негативна тенденція, як скорочення частки магазинів самообслуговуванC ня. За 1991 – 2000 рр. вона зменшилася в Україні з 65% до 6%. За товарообігом на 1 січня 2001 р. ці магазини займали лише 8,4%, тоді як у торгівлі розвинутих країн самообслуговування є переважною формою продажу товарів. Аналіз стану формування товарного асортименту і ціноC вої політики на підприємствах торгівлі свідчить, що до цього процесу ще недостатньо залучається нове покоління фахівців ринкової формації, які володіють сучасними техноC логіями менеджменту, маркетинговими дослідженнями, логістикою і т.ін.
27
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Найбільших втрат у торговому обслуговуванні зазнали соціально малозахищені верстви населення. Так, на 1 січня 2001 р. в Україні функціонувало лише 205 магазинів по пільгоC вому обслуговуванню малозабезпечених, тільки 1429 магазинів мали такі відділи і секції. Причому майже 25% таких магазинів сконцентровані в одній області – Харківській (50 од.), а магазиC ни, що мають відділи або секції по пільговому обслуговуванню малозабезпечених покупців, – у Полтавській області (25,1%). У деяких областях (Житомирській, Рівненській, Херсонській) таC ка мережа протягом 2000 р. взагалі не функціонувала. ЗаслугоC вує на увагу досвід Луганської, Львівської і Полтавської обласC тей щодо відкриття мережі фірмових магазинів підприємствCвиC робників (м’ясокомбінатів, молокозаводів, хлібозаводів і т.ін.), за якими закріплені пільгові категорії громадян, що обслуговуC ються позачергово і можуть придбати товари за цінами на 5–10 % нижче, ніж у загальнодоступній мережі. Розвиток фірмової торгової мережі товаровиробників сприяє розвитку виробництва споживчих товарів, збільшенню обсягів їхнього збуту, зниженню цін на товари і послуги, ствоC ренню конкурентного простору в роздрібній торгівлі і підвиC щенню якості торгового обслуговування населення. Останні ми роками, переважно через ускладнення збуту виробленої проC дукції і необхідність забезпечення прибуткової роботи, товароC виробники почали інтенсивно розвивати свою власну торгову мережу. За 1991– 1999 рр. кількість фірмових магазинів і дрібноторгових одиниць зросла майже в п’ять разів і становила понад 8% загальної кількості роздрібних торгових підприємств. Однак через відсутність відповідної державної підтримки і конC тролю з боку місцевих органів влади фірмова мережа не завжди відповідає своєму призначенню. Існує чимало фірмових підприємств, структура товарообігу яких на 70–80% склаC дається з товарів інших товаровиробників. Це пояснюється поC рушенням діючих нормативноCправових документів у зв’язку з незаконним користуванням пільгами і невдоволенням спожиC
28
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
вачів. Відкриття фірмових торгових підприємств повинно підлягати державній регламентації цього процесу і відповідати державній політиці підтримки національних виробників. ОсC новним їхнім призначенням є вивчення товаровиробниками ринку, налагодження випуску конкурентоспроможної проC дукції, формування потреб споживачів, а також апробація і пред’явлення на ринок нових товарів, стимулювання збуту, поліпшення обслуговування, створення власної марки і формуC вання іміджу своєї фірмиCвиробника. Разом з негативними змінами слід зазначити деякі позиC тивні зрушення, що намітилися останніми роками. Створено визначене конкурентне середовище в посередницькій діяльC ності, що сприяє поліпшенню функціонування оптових посередC ників. Важливе значення для розвитку оптової торгівлі, зокрема товарами, які швидко втрачають свою властивість, має ПостаноC ва Кабінету Міністрів України “Основні напрямки створення і функціонування оптових продовольчих ринків” від 9 червня 1999 р. Такі ринки вже почали створюватися на базі складського господарства колишніх оптових і оптовоCроздрібних плодоовоC чевих комбінатів, зокрема картоплі, і овочесховищ, холодильC ників, а також оптової ланки споживчої кооперації. У більшості областей розпорядженнями керівників обласних адміністрацій уже розроблено і затверджено основні напрями створення і функціонування оптових продовольчих ринків. Відчутне пожвавлення інвестицій у реальний сектор екоC номіки повною мірою залежить від ефективності заходів щодо створення сприятливого для підприємницької та інвесC тиційної діяльності в Україні, завдяки чому підприємства зможуть формувати могутній власний інвестиційний капітал, залучати значні іноземні інвестиції, скорочувати відправлення приватного капіталу за кордон. Під споживчим ринком розуміється ринок, предметом купівліCпродажу в якому виступають товари і послуги, приC значені для задоволення попиту населення. Загальний ринок
29
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
споживчих товарів поділяється на окремі товарні ринки. НасамC перед, у складі загального споживчого ринку виділяють ринки продовольчих і непродовольчих товарів. У свою чергу, кожний з цих ринків поділяється на ринки окремих груп (підгруп). Важливою характеристикою споживчого ринку є рівень його монополізації. Розрізняють ринки: монопольний – один продавець (виробник) контролює всі 100% продажу даного товару; олігопольний – це ринок, де не більше п’яти учасників контролюють 70–80% усіх продаж; конкурентний – це ринок, де достатня кількість продавців, а частка продажу кожного з них невелика. За ступенем насиченості товарами споживчий ринок поділяється на ринок продавця, на якому обсяг попиту значно перевищує обсяг пропозиції, і ринок покупця, на якому обсяг пропозиції значно перевищує обсяг попиту. З позицій активності процесів купівліCпродажу ринок поділяється: • на марний, тобто такий, що не має перспектив реC алізації окремих товарів, наприклад, яхт у місцевості, де немає водних басейнів; • на такий, що розвивається, тобто вже частково осC воєний ринок, потенційні можливості якого повною мірою ще не реалізовані; • стабільний, тобто ринок, обсяги попиту та пропозиції на якому змінюються незначно; • активний – ринок, що складається в умовах незадовоC леного попиту, обсяг якого досить значний. • потенційний – даний товар не продавався, але він є і чекає сприятливих можливостей для продажу . У зв’язку з різноманіттям видів і параметрів ринків можна вибрати певний сегмент (тобто частину ринку), знайти відповідну нішу (тобто сегмент, де попит ще тільки форC мується і не задоволений).
30
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Стан споживчого ринку, окремих його видів і сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна, конкуренція. Попит являє собою форму вираження потреб поC купців у товарах (торгових послугах), забезпечених грошовиC ми доходами. Обсяг попиту характеризує кількість товару, який покупці мають намір купити при визначеному рівні ціни. Пропозиція являє собою масу товарів, доставлених на споC живчий ринок. Ціна – це являє собою грошовий еквівалент купівліCпродажу. Оптимальним варіантом рівня цін виступає ціна ринкової рівноваги, тобто зрівноважування попиту та пропозиції. Конкуренція – це різноманітні форми суперC ництва суб’єктів, що господарюють на споживчому ринку, за кращі умови реалізації товарів. Рівень конкуренції в рамках того чи іншого виду і сегмента споживчого ринку визнаC чається кількістю продавців, частковою їхніх операцій на ринC ку, а також використовуваними формами конкуренції. Ступінь активності споживчого ринку визначається шляC хом вивчення ринкової кон’юнктури. Ринкова кон’юнктура являє собою форму прояву на споживчому ринку або в окреC мих його видах і сегментах системи факторів, що визначають співвідношення обсягів попиту та пропозиції, рівня цін і конC куренції. Кон’юнктура споживчого ринку характеризується кон’юнктурними циклами, стадіями. Підйом пов’язаний з підвищенням активності ринкових процесів, зростанням обC сягів роздрібного товарообігу, зростанням рівня конкуренції. Бум характеризує різке зростання обсягу попиту, пропозиція відстає і піднімається рівень цін. Ослаблення – це зниження активності у зв’язку з повним насиченням товарів, стабілізація і зниження рівня цін на товари. Спад – найбільш несприятлиC вий період. У разі низького обсягу попиту, істотного зниженC ня рівня цін суб’єкти, що господарюють на ринку, залишають його, не витримавши конкуренції. Зміна всіх стадій кон’юнктури ринку визначеного товару відбувається в середньому за 1–2 роки. При цьому стадії
31
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
кон’юнктури товарного ринку можуть збігатися, а можуть і не збігатися з фазами загальноекономічного розвитку країни. Практика показує, що кон’юнктурний бум на ринку окремих товарів може відбуватися навіть у період загальноекономічної депресії, у той час як кон’юнктурний спад на ринку конкретноC го товару може мати місце і в період підйому економіки. ТенC денція зростання рівня споживання населенням України тоC варів і платних послуг у реальному вимірі, що вперше за осC таннє десятиліття з’явилася в 2000 р., набуває стійкого харакC теру і створює об’єктивні передумови поліпшення структури споживання. Проте перешкодою глибинним якісним перетвоC ренням у цьому відношенні стає нерівномірність цього процеC су по регіонах України. Особливістю фінансової діяльності торговельних підприємств, які використовують невеликий обсяг власних основних засобів і нематеріальних активів, є те, що основою формування їхніх власних фінансових ресурсів і внутрішніх джерел є чистий прибуток. У 2002 р. його частка в загальному обсязі цих ресурсів становила на підприємствах торгівлі 70 %, тоді як на підприємствах інших видів економічної діяльності – лише 17 %. Така структура формування торговельними підприємствами власних фінансових ресурсів із внутрішніх джерел свідчить про високу якість цього показника, але водC ночас зумовлює його суттєву залежність від кінцевого фінанC сового результату торговельної діяльності – чистого прибутC ку. Так, якщо за рівнем прибутковості торговельні підприємства України в 2002 р. в цілому посідали перше місце серед підприємств реального сектора економіки, то на підприємствах 13Cти регіонів (Вінницької, Донецької, ІваноC Франківської, Кіровоградської, Луганської, Одеської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, ХмельC ницької, Черкаської та Чернігівської областей) сальдо чистоC го прибутку в цілому було від’ємним, тобто торговельна діяльність була збитковою. Це свідчить про вкрай
32
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
нерівномірне формування торговельними підприємствами власних фінансових ресурсів із власних джерел у регіональC ному розрізі. Одним з основних показників, що характеризує стан розвитку товарного ринку, є динаміка обсягу роздрібного товарообігу. Обсяг роздрібного продажу товарів споживчого комплекC су “Домашнє господарство” у 2002 р. порівняно з 1990 р. суттєво зменшився, особливо по синтетичних миючих засоC бах, металевому і скляному посуду, а також милу господарсьC кому (табл. 2). Таблиця 2 Динаміка обсягу роздрібного продажу товарів в Україні за 1990–2002 р. 1
Òîâàðí³ ãðóïè
Åëåêòðîòîâàðè Ìåòàëåâèé ïîñóä ³ ìåòàëåâ³ ñòîëîâ³ ïðèíàäëåæíîñò³ Ôàðôîðîôàÿíñîâèé ïîñóä Ñêëÿíèé ïîñóä Òîâàðè ïîáóòîâî¿ õ³ì³¿ Ñèíòåòè÷í³ ìèþ÷³ çàñîáè Ìèëî ãîñïîäàðñüêå
Îáñÿã ïðîäàæó òîâàð³â ó 2002 ð. (ó ïîð³âíÿííèõ ö³íàõ), % äî
×àñòêà ïðîäàæó òîâàð³â â³ò÷èçíÿíîãî âèðîáíèöòâà ó òîâàðîîá³ãó òîðãîâî¿ ìåðåæ³, % 2000 2001 2002 18,6 19,6 13,1 24,1 25,6 22,1
1990 68,9 29,5
1995 Ó 2,7 ð.á. Ó 2,1 ð.á.
2002 178,0 93,1
58,8
75,2
107,2
70,7
69,7
66,7
30,5 76,9
65,8 Ó 2,9 ð.á.
110,7 Ó 2 ð.á.
48,4 64,4
50,0 64,2
50,6 58,4
25,9
Ó 2,2 ð.á.
168,4
62,4
60,0
60,1
32,0
122,2
116,3
82,1
86,5
90,7
1
Роздрібна торгівля України у 2002 році: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2003. – С. 35, 36, 42, 43.
33
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Негативна динаміка обсягів продажу товарів господарсьC кого призначення була зумовлена кризовими явищами, які виC никли в перехідний період, різким падінням життєвого рівня більшої частини населення і значним зменшенням обсягів вітчизняного виробництва товарів. Найбільші темпи зниження обсягів виробництва за 1991–2002 рр. спостерігалися по електропобутових приладах (кавомолки, міксери, чайники тощо). Обсяг їхнього виробC ництва в 2002 р. порівняно з 1999 р. становив лише декілька відсотків. Значно зменшилися обсяги виробництва технічно складних товарів: побутових холодильників, пральних машин, пилососів – у 1,5; 3,4; 12,9 разу відповідно. Виробництво тоC варів побутової хімії у дрібній розфасовці скоротилося в 3,7 разу, у тому числі миючих засобів – у 2,3, лакофарбованих матеріалів – у 3,5 разу. Виробництво фарфороCфаянсового та майолікового посуду зменшилося в 2,6 разу 2. Поточне спостереження за ринковою активністю проводиться насамперед у тих сегментах споживчого ринку, в яких торгове підприємство здійснює свою комерційну діяльність. Поточне спостереження за станом ринку потребує формування цілеспрямованої системи показників, що характеC ризують окремі його елементи. Особливу увагу необхідно зверC нути на динаміку обсягу роздрібного товарообігу в регіоні у розрізі окремих груп товарів, а також динаміку середнього рівня цін і зміну кількості пунктів продажу даного товару в регіонах. Поточна кон’юнктура споживчого ринку оцінюється в процесі аналізу, основна мета якого – виявити особливості конкретних сегментів споживчого ринку і ті зміни, що відбуваC ються на них у момент спостереження, порівняно з попереднім періодом. Аналіз кон’юнктури ринку в розрізі окремих сегC ментів проводиться в два етапи. На першому етапі виробC ляється розрахунок системи показників, що характеризують 2
Статистичний щорічник України за 2002 рік. – К.: Консультант, 2003. – С.162, 163.
34
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
поточну кон’юнктуру. До цих показників відносяться: товароC обіг даної групи на душу населення в регіоні, середній товароC обіг на один пункт продажу в регіоні, темпи зростання (зниC ження) середньої ціни на товар, скориговані з урахуванням індексу інфляції. На другому етапі аналізу виявляються переC думови до зміни поточної кон’юнктурної стадії даного товарC ного ринку або його сегмента. Ці зміни багато в чому пов’язані із сезонністю виробництва і споживання. Сезонність спосC терігається у продажу сільськогосподарської продукції і неC продовольчих товарів. У процесі аналізу повинні бути виклюC чені окремі короткострокові коливання, різкі зміни погодних умов, стихійні лиха, порушення ритмічності роботи транспорC ту, панічна реакція на очікувані економічні дії уряду і т.д. Прогнозування кон’юнктури споживчого ринку. В умоC вах нестабільного економічного розвитку країни, відсутності достовірної інформації і з ряду інших причин прогнозування кон’юнктури обмежується короткостроковим і середньостроC ковим періодом, що цілком достатньо для цілей планування товарообігу. Прогнозування здійснюється зазвичай двома осC новними методами: факторним і трендовим. Факторний метод прогнозування грунтується на вивченні окремих факторів, що впливають на попит, пропозицію, ціни і конкуренцію на ринку конкретного товару і визначенні можлиC вої зміни цих факторів у майбутньому. Ці фактори поділяються на економічні, демографічні, соціальноCполітичні, природні й ін. Спочатку вивчається вплив різних факторів на окремі елементи, потім відбираються найбільш значні і будується багатофакторна модель регресії. Великі фірми, маючи штат маркетологів, розC робляють багатофакторні кон’юнктурні прогнози, інші можуть здобувати цю інформацію в маркетингових фірмах. Факторний метод використовується при середньостроковому прогнозі. Трендовий метод прогнозування грунтується на пошиC ренні виявленої в процесі раніше проведеної оцінки кон’юнкC турної тенденції на майбутній період. При цьому зневажають
35
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
випадковими факторами впливу на цю тенденцію. Разом з тим варто врахувати майбутні, уже відомі, зміни всередині ринкових факторів (наприклад, неврожай окремих видів сільськогосподарських культур) і загальноекономічні тенC денції (зміна системи оподатковування, зміна порядку ліценC зування товарів при здійсненні зовнішньоекономічних опеC рацій і т.п.). Цей метод доступний будьCякому торговому підприємству, тому що базується на результатах поточного спостереження й оцінці кон’юнктури окремих товарних ринків. Трендовий метод використовується для короткостC рокового прогнозування. З урахуванням результатів прогноC зування кон’юнктури планується обсяг і структура реалізації товарів на майбутній період. Великі можливості у прогнозуванні мають інформаційні технології. Підхід до прогнозування із застосуванням даних про обсяг виробництва й реалізації ґрунтується на тому, що господарсьC ка діяльність підприємства часто прямо пов’язана з обсягом реалізації продукції. Збільшення обсягу реалізації повинне привести до появи додаткових засобів на банківському рахунC ку, зростання суми змінних витрат, адміністративних витрат тощо. Але при цьому обсяг реалізації є основою для більшості інших показників. Метод прогнозування на підставі ступеня обсягу реалізації включає кілька етапів. Назвемо їх. • Аналіз традиційно сформованих тенденцій зміни ринку й взаємозв’язок фінансових показників. Так, варто врахоC вувати, що протягом декількох років змінні витрати стаC новили в середньому 6% від загального обсягу реалізації. • Складання прогнозу щодо вихідного показника, тобто обсягу реалізації, на наступний плановий період, наC приклад на рік. • Підрахунок майбутніх витрат і доходів на підставі їхнього співвідношення з обсягом реалізації протягом останнього року. Якщо наступного року планується
36
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
збільшити обсяг реалізації на 5%, то варто запланувати таке саме підвищення змінних витрат. • Планування фінансової діяльності підприємства на підставі даних про планований обсяг реалізації й витрат. На перших етапах розглядають уже існуючі фінансові звіти підприємства на предмет наявного тренда, а також струкC тури й взаємозв’язків показників. Але якщо базова лінія коC ротка, (3–5 років), то можна одержати дані про тенденції, які, незважаючи на свою зовнішню правдивість, можуть вказати на неправильний напрям. У цьому випадку варто одержати доC даткові дані, наприклад такі. • Чи підтверджується припущення, що підприємство буC де давати результати, які відслідковувалися дотепер? • Як ідуть справи у ваших конкурентів: у них збільшуC ються чи скорочуються обсяги? Чи здійснюють вони кроки щодо ваших клієнтів? • Чи не відбулося якихCнебудь технічних змін, що приC скорюють або гальмують розвиток вашого бізнесу? • Яке поточне положення ваших клієнтів? Чи будуть куC пувати вашу продукцію і в яких обсягах? • Чи не маєте Ви наміру розпочати випуск нових видів продукції або припинити випуск старої продукції? • Які тенденції розвитку ринку збуту Вашої продукції? Падає чи підвищується попит? Відповіді на подібні питання в сукупності з фактичними результатами попередніх років дадуть більше підстав для доC кладного прогнозу. Для прогнозування доходів та інших кількісних характеC ристик господарської діяльності підприємства можна викориC стати ефективні способи досліджень зміни багатьох змінних величин за допомогою MS Excel. Базова лінія являє собою числове вираження результатів спостережень, проведених протягом тривалого періоду. З погляду прогнозування існує чотири найважливіші характеристики базових ліній.
37
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
1. Базова лінія містить результати спостережень, починаC ючи з найперших і закінчуючи останніми. 2. Всі тимчасові періоди базової лінії мають однакову триC валість. Не слід змішувати дані, наприклад, за один день, із сеC редніми триденними показниками. На практиці незначні відхилення можна ігнорувати. Наприклад, у січні й лютому різна кількість днів, однак ця незначна різниця у дваCтри дні не враховується в базових лініях, побудованих на основі щомісячних результатів спостережень. 3. Спостереження фіксуються в той самий момент тимчаC сового періоду. Наприклад, при складанні базової лінії на осC нові щотижневих результатів варто фіксувати дані тільки в той самий день тижня. 4. Пропускати дані не допускається. Пропуск навіть одC ного результату спостережень небажаний при прогнозуванні, тому якщо у спостереженнях відсутні результати за незначC ний відрізок часу, необхідно їх заповнити хоча б приблизниC ми даними. Якщо базова лінія відповідає всім чотирьом цим вимогам, то є набагато більше шансів скласти досить точний прогноз. Крім даних про саму базову лінію, необхідно вибрати метод складання прогнозу. MS Excel дає можливість використати три основні підходи до цього процесу: застосувати ковзне сеC реднє, регресію й згладжування. Іноді використовують також метод БоксаCДженкинса. Метод ковзного середнього При використанні цього методу прогноз будьCякого періоду являє собою не що інше, як одержання середнього поC казника декількох результатів спостережень тимчасового ряC ду. Наприклад, якщо використовується ковзне середнє за три місяці, прогнозом на травень буде середнє значення показC ників за лютий, березень, квітень. Обчислення за допомогою цього методу прості й досить точно відбивають зміни основC
38
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
них показників попереднього періоду. Часто такий прогноз ефективніший, ніж метод, що грунтується на довгострокових спостереженнях. Наприклад, прогноз на довгостроковій основі відіб’є стійку сприятливу тенденцію минулого періоду й вияC виться завищеним для випадку, коли непередбачені обставини знизили рівень реалізації наприкінці розглянутого періоду. ВиC конати обчислення з використанням ковзного середнього можC на в числовому варіанті (табл. 3) і для наочності – за допомоC гою діаграм. В останньому випадку, змінивши форму надання інформації, створюють графік, у якому дані базової лінії викоC ристовуються для того, щоб продемонструвати лінію тренда ковзного середнього. Обчислити в цьому випадку ковзне сеC реднє можна, виконавши такі кроки. Таблиця 3 Прогноз за допомогою ковзного середнього
39
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
1. Виділити дані своєї базової лінії. 2. Натиснути кнопку Майстер діаграм, розташовану на стандартній панелі інструментів, або вибрати команду ВставC ка > Діаграма > на новому аркуші. Якщо більше підходить перший спосіб, натиснути й не відпускати праву кнопку миші, виділивши ділянку на робочому аркуші, де необхідно побачиC ти графік. 3. На першому кроці роботи засобу Майстер діаграм пеC ревірити правильність посилань на осередки базової лінії й наC тиснути кнопку Далі. 4. На іншому кроці вибрати тип діаграми Графік і натиснуC ти кнопку Далі. 5. На третьому кроці вибрати вид графіка, що включає як лінії, так і маркери, наприклад, вид 1, 4 або 5. Натиснути кнопC ку Далі. 6. На останньому кроці роботи визначити назви діаграC ми й осей, а також необхідність відображення легенди у відповідних полях діалогового вікна. Натиснути кнопку ГоC тово. 7. Якщо вирішено вставити діаграму безпосередньо в роC бочий аркуш, натиснути на діаграму двічі, щоб відкрити її для редагування. 8. Виділити ряд Дані діаграми, потім вибрати команду Вставка > Лінія тренда. 9. У вікні, що з’явився діалогом, Лінія тренда корінець вкладки Тип. Вибрати лінію тренда Ковзне середнє, потім – необхідні періоди за допомогою лічильника Крапки. Період – це кількість спостережень, що включається в будьCякий період обчислення ковзного середнього. 10. Натиснути кнопку ОК. Перераховані дії дадуть на графіку лінію тренда ковзного середнього разом з фактичними даними спостережень (рис.1).
40
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Рис.1. Діаграма ковзного середнього Методи регресії оцінюють взаємозв’язок між фактичними даними спостережень та інших параметрів, які найчастіше є показниками того, коли були зроблені ці спостереження. При цьому регресії в MS Excel можуть бути виконані як лінійні прогнози за допомогою функції Тенденція, так і нелінійні, заC вдяки функції Ріст. Функція Тенденція обчислює прогнози, що грунтуються на лінійному зв’язку між результатом спостереження й годиC ною, у яку це спостереження було зафіксовано. Якщо цей взаємозв’язок лінійний, то лінія на графіку буде або прямою, або злегка нахиленою в одну чи іншу сторону, або горизонC тальною. Це буде кращою підказкою того, що взаємозв’язок лінійний, і тому в цьому випадку функція ТЕНДЕНЦІЯ – найзручніший спосіб регресивного аналізу. Для виконання реC
41
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
гресивного прогнозу по функціях Тенденція або Ріст спостеC режувані результати внесені, наприклад, в осередки А1:А10, а дні місяця розташовані в осередках В1:В!0. Виділяють осередC ки З1:З10 і вводять формули масиву: = ТЕНДЕНЦІЯ (А1:А10; В1:В10) або = РІСТ (А1:А10; В1:В10). Необхідно пам’ятати, що для введення формули масиву неC обхідно натиснути комбінацію клавішів
. Розглядаючи цей метод прогнозування, варто звернути особливу увагу на такі моменти. Кожен результат в осередках С1:С10 виходить на основі однієї й тієї ж формули масиву, усередині якої “заховані” більш складні вираження. У цьому випадку формула має такий виC гляд: С1:=9,13+0,61*1; С2:=9,13+0,61*2; С3:=9,13+0,61*3. Excel виражає перший аргумент як аргумент відомі – знаC чення – у функції РІСТ або ТЕНДЕНЦІЯ, а другий – як аргуC мент функції відомі – значення – х. Розглянуті функції РІСТ і ТЕНДЕНЦІЯ дають можливість одночасно прогнозувати дані для декількох нових тимчасових значень (табл.4). Наприклад, уводячи в осередки В11:В24, а потім виділяючи осередки С11:С24 й увівши за допомогою форC мули масиву наступне: =РІСТ(А1:А10;В1:В10;В11:В24) Excel поверне в осередки С11: С24 прогноз на тимчасові моменти з 11 по 24. Даний прогноз грунтуватиметься на зв’язку між даC ними спостережень базової лінії діапазону А1:А10 і тимчасоC вими моментами базової лінії з 1 по 10, зазначеними в осередC ках В1:В10. Взаємозв’язок лінійний, і тому в цьому випадку функція ТЕНДЕНЦІЯ – найзручніший спосіб регресивного аналізу.
42
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Таблиця 4 Прогнозування для декількох змінних
Якщо ж лінія різко згинається в одному з напрямків, то це означає, що взаємозв’язок показників нелінійний. Існує велиC ка кількість типів даних, які змінюються в часі нелінійним способом. Прикладами таких даних є обсяг продаж нової проC дукції, приріст населення, виплати по основному кредиту, коC ефіцієнт питомого прибутку й ін. У випадку нелінійного взаємозв’язку функція Excel Ріст допомагає одержати точC нішу картину явища, ніж функція Тенденція (рис.2).
43
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Рис. 2. Прогнозування при нелінійних взаємозв’язках функції Метод згладжування – це спосіб, що забезпечує швидке реагування розроблюваного прогнозу на всі події, що відбуваC ються протягом періоду довжини базової лінії. Методи, засноC вані на регресії, такі як функції ТЕНДЕНЦІЯ й РІСТ, застосоC вують до всіх крапок прогнозу ту саму формулу. З цієї причиC ни досягнення швидкої реакції на зрушення в рівні базової лінії значно утруднюються. Згладжування являє собою проC стий спосіб обійти дану проблему. Основна ідея методу згладC жування полягає в тому, що кожен новий прогноз отримують за допомогою переміщення попереднього прогнозу в напрямC ку, де можна було б отримати кращі результати порівняно зі старим прогнозом. Таким чином, константа згладжування є величиною, що сама коригується. Інакше кажучи, кожен ноC вий прогноз являє собою суму попереднього прогнозу й поC правочного коефіцієнта, що пересуває новий прогноз у наC прямку, який робить попередній результат більше точним. Іноді, у якийсь часовий момент рівень ряду різко
44
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
збільшується. Це явище відоме за назвою викиду функції. І згладжування в цьому випадку буває дуже корисним. Методи прогнозування за назвою “згладжування” ураховують ефекти викиду функції набагато краще, ніж способи, що використовуC ють регресивний аналіз. MS Excel підтримує один з таких меC тодів за допомогою засобу Експонентне згладжування в надC будові Пакет аналізу. Активізувати засіб Експонентне згладC жування можна, вибравши команду Сервіз > Аналіз даних після завантаження надбудови Пакет аналізу. Для безпосередC нього виконання прогнозу вводять дані за період разом з викиC дом функції в осередки А1:А10 робочого аркуша, і тільки потім активізують засіб Excel Експонентне згладжування (рис.3). Щоб скласти прогноз на період, що випливає за осC таннім показником базової лінії, у діалоговому вікні вводять у текстовому полі Вхідний інтервал експонентне згладжування на один рядок більше, ніж необхідно. Установити прапорець опції Мітки, осередок В2 застосувати як параметр Вихідний інтервал, а значення 0,7 – як параметр Фактор загасання. Складання прогнозів, що згладжують, особливо ефективне для тенденцій сезонності в реалізації товарів і послуг.
Рис.3. Прогнозування за допомогою експонентного згладжування
45
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
На наступному етапі варто скласти прогноз витрат та інших показників, ґрунтуючись при цьому на традиційному відсотковому показнику обсягу реалізації, зіставивши його із планованою сумою доходу на планований період.
1.5. Ïëàíóâàííÿ ðîçäð³áíîãî òîâàðîîá³ãó òîðãîâåëüíîãî ï³äïðèºìñòâà ç âèêîðèñòàííÿì MS Excel Ïîøóê ð³øåííÿ Трансформаційні процеси, що відбувалися в економіці УкC раїни за останнє десятиліття, кардинально змінили устояні в передкризові роки співвідношення за рівнем споживання по регіонах. В областях із традиційно високим рівнем споживання товарів (Донецький, Луганський, Одеський та ін.) обсяг продаC жу на одну особу істотно знизився щодо середнього значення по Україні. За питомими показниками споживання населенC ням платних послуг також великі розбіжності. Наприклад, рівень цього показника в ІваноCФранківській області більш ніж у чотири рази нижчий, ніж цей показник по м. Києву. Безумовно, зміцнення економічних позицій України і тенC денцій до стабільного зростання можливе в умовах забезпеC чення відносної рівномірності економічного розвитку її регіонів. Для досягнення цього необхідно перебороти негативC ний вплив об’єктивних і суб’єктивних факторів. Це зниження економічної активності населення і рівня його зайнятості; неC ефективне використання ресурсного потенціалу регіону і низька динаміка доходів домогосподарств, а також проблеми демографічного розвитку і торгової мережі, що є головним джерелом тіньового обороту товарів і грошей, мають демпінгоC вий вплив на ціни споживчого ринку. Прогноз продаж включає як суб’єктивний (думка фахівців), так і об’єктивний (економікоCматематичні розраC хунки) елементи. Процеси планування – визначення ключоC
46
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
вих факторів економічної ситуації (зовнішні й внутрішні факC тори), підбір вихідної інформації, аналіз розвитку товарообігу (продаж) у минулому періоді. Складеними елементами плану продаж у свою чергу, є: концепція основного й альтернативноC го плану (на випадок непередбачених обставин), стратегія доC сягнення цілей, розроблення організаційних заходів щодо здійснення стратегії; розрахунок витрат, валових доходів і прибутку, доведення планових завдань до конкретних викоC навців, перевірка плану на реальність (контроль прогнозу). У практичній діяльності поєднується довгоC, середньоC і короткостроковий прогнози. ДовгоC і середньостроковий прогноз стосується страC тегічних рішень: виходу на новий ринок, інвестування, планів грошових потоків та ін. Короткостроковий прогноз – це тактика фірми. Вона стоC сується плану товарообігу, фінансів, обсягу закупівлі товарів. План роздрібного товарообігу торговельного підприC ємства складається з таких розділів: реалізація (продаж) тоC варів по загальному обсягу і окремих товарних групах, (струкC тура товарообігу); товарні запаси й товарообіговість; надходC ження товарів (товарне забезпечення). Усі розділи плану товарообігу взаємозалежні, між ними існує балансовий зв’язок: Пф = Т < Рт, де: Пф – купівельні фонди; Т – обсяг товарообігу; Рт – товарні ресурси. Обсяг і структура роздрібного товарообігу повинні забезC печити, з одного боку, задоволення потреб населення в товаC рах відповідно до його попиту, а з іншого – необхідний для поC дальшого розвитку підприємства розмір прибутку. Прогнози бувають двох видів: “від загального до частковоC го” (від обсягу до структури) і “від часткового до загального”.
47
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Підхід “від часткового до загального” більш ефективний для невеликих і середніх підприємств. Методи прогнозування можуть бути розділені на три груC пи: кількісні, якісні й комбінації із цих двох методів. Вибір методу залежить від періоду, на який необхідно скласти прогноз, можливості одержати відповідні вихідні дані, вимог до точності прогнозу, досвіду й рекомендацій експертів, наявності комп’ютерної техніки, необхідних витрат. При розробленні прогнозу використовується комплекс простих і складних методів прогнозування, щоб вирішувати завдання різного рівня складності й підвищити точність розC рахунків, оскільки ніякий з методів не може повністю врахуваC ти всі параметри й аспекти розвитку ринку. Для планування роздрібного товарообігу можуть бути заC стосовані такі методики його розрахунку: з урахуванням одерC жання необхідних доходів, місця розташування торговельного підприємства; виходячи з передбачуваних ресурсів, включаюC чи товарні зміни в зоні обслуговування, нормативи, платосC проможний попит. Одним з основних способів подолання невизначеності й досягнення високих економічних результатів є розроблення плану товарообігу на короткостроковий період (місяць, кварC тал), виходячи з потреби в прибутку. Закордонні фірми поряд зі стратегічним широко використовують короткострокове плаC нування продаж. При цьому детальні плани розробляються часто не тільки на місяць, а й на тиждень. Методика планування товарообігу з урахуванням потреби в прибутку побудована на ідеї досягнення такого обсягу роздрібного товарообігу, який забезпечить необхідний для саC мофінансування розмір прибутку, що залишається в підприємства після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з його функціонуванням, сплати податків і здійснення інших обов’язкових платежів.
48
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
При такому підході до розрахунку прогнозного обсягу роздрібного товарообігу дотримується, як показує досвід країн з високорозвинутою ринковою економікою, екоC номічний інтерес і власника підприємства, і його господарююC чого суб’єкта. При цьому основним показником роботи підприємства залишається маса одержуваного прибутку, що визначає розмір та рівень інших показників господарської діяльності (приріст основних й оборотних фондів, розмір поC зикових коштів і т. ін.), а в остаточному підсумку – кількісний показник його діяльності – обсяг товарообігу. У такий спосіб порівнюються результати з витратами, підвищується ефективність роботи підприємства (підприємця). Технологія розрахунку прогнозного розміру роздрібного товарообігу (обсягу продажів) включає три етапи. На першому етапі визначається необхідна величина приC бутку, що залишається в розпорядженні підприємства й наC правляється для реалізації програми виробничого й соціальC ного розвитку підприємства й задоволення інтересів власника. Відповідно до нині діючого порядку найважливішими наC прямами розподілу чистого прибутку є (прогнозний розрахуC нок провадиться експертним шляхом з урахуванням реальної потреби підприємства в цих витратах): • фінансування приросту основного капіталу (розвиток матеріальноCтехнічної бази); • фінансування приросту власного оборотного капіталу (при власних оборотних коштах, у тому числі вкладеC них у товарні запаси); • створення фінансових резервів; • погашення довгострокових і середньострокових креC дитів банків та інших позикодавців і сплата відсотків по них; • придбання цінних паперів; • сплата податків та інших відрахувань з чистого приC бутку;
49
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
• здійснення соціального розвитку й заохочення трудоC вого колективу та ін. На другому етапі здійснюється ув’язування розрахованої потреби в прибутку з можливостями її одержання при планоC ваному обсязі діяльності. У цих цілях визначається неC обхідний розмір валового доходу й допустимий рівень витрат обігу з використанням для розрахунків даних про сформовані розміри за попередній базовий період з урахуванням експертC ної оцінки їхньої вірогідності й оптимальності. Крім того, ці розрахунки доцільно доповнити перевіркою отриманих реC зультатів шляхом зіставлення їх із прогнозною величиною обC сягу продаж, іншими методами (на основі купівельних фондів населення, розміру попиту на реалізовані товари, товарних реC сурсів та ін.). При одержанні нереально високого для підприємства реC зультату, що потребує різкого зростання товарообігу, збаланC сованість між обсягом продаж і валових доходів, між неC обхідним і можливим прибутком може бути забезпечена керуC ванням структурою товарообігу, розмірами торговельних надC бавок, витратами обігу, досягненням оптимальних відносин із власниками кредитних ресурсів, випуском і придбанням цінних паперів тощо. Якщо ж розрахований обсяг товарообігу, виходячи з поC треби в прибутку, виявиться нижче від можливостей підприємства, то необхідно розпочати рішучі кроки по збільшенню обсягів реалізації, по диверсифікованості його діяльності. В іншому випадку може скластися ситуація, що веC де до банкрутства, оскільки зацікавленість у розвитку підприємства, співробітництві з ним зменшується і в його конC трагентів (банків, постачальників, працівників), і у власників. На третьому етапі, після необхідних коригувань обсягу тоC варообігу, приведення його структури у відповідність із купівельними фондами й попитом населення розраховуються всі інші показники господарськоCфінансової діяльності
50
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
підприємства (обсяг і структура товарного забезпечення, ваC лові доходи, витрати обігу, фінансовий план, необхідна кількість працівників, потреба в кредитах і т.ін.). Планування обсягу і структури реалізації товарів являє собою найбільш відповідальний етап у системі економічного керування товарообігом. Це пояснюється високою роллю цих показників у системі планів економічного і фінансового розC витку підприємства. Процес планування обсягу і структури реалізації товарів на підприємствах торгівлі здійснюється декількома етапами, основними з яких є: 1.Вибір пріоритетних цілей розвитку товарообігу на підприємстві, а саме: а) досягнення показників товарообігу, враховуючи макC симальні можливості даного сегмента споживчого ринку і майбутніх змін його кон’юнктури. Це характерно для ринку, де попит ще повністю не вдоволений. У цьому випадку підприємства не передбачають у плановому періоді диверC сифікованості своєї діяльності. Природним обмеженням висC тупає попит і конкуренція; б) досягнення показників товарообігу, що забезпечують максимальну ефективність використання наявного ресурсноC го потенціалу підприємства. Така цільова настанова характерC на для підприємств, що раніше обрали для своєї діяльності безперспективні сегменти споживчого ринку. А негативні кон’юнктурні зміни на них різко знизили обсяги реалізації тоC варів і, відповідно, ефективність використання торгових площ, персоналу й інших ресурсів. Забезпечити розвиток товароC обігу на таких підприємствах можливо за умови асортиментC ної диверсифікованості в плановому періоді; в) досягнення показників товарообігу, що забезпечують формування заздалегідь обумовленого розміру прибутку, доC статнього для реалізації стратегічних цілей його розвитку в плановому періоді. Така цільова настанова характерна для підприємств торгівлі на ранніх і середніх стадіях їхнього
51
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
життєвого циклу. Реалізація такої цільової настанови не обмеC жує можливостей ні асортиментної, ні регіональної диверC сифікованості торгової діяльності в процесі планування товаC рообігу; г) показники товарообігу можна збільшити за допомогою використання інформаційних технологій. Завдання, які вклюC чають складну взаємодію змінних, практично неможливо вирішити вручну, тому що дуже складно оцінити наслідки зміни однієї або більше змінних. Засіб Пошук рішення (табл. 5) здатний полегшити рішення складних завдань. Вони мають задовольняти таким критеріям: 1. Слід визначити мету завдання – максимізація, мінімізація або задоволення заданого значення. Таблиця 5 Оптимальне замовлення
52
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
2. Осередок з результуючим значенням повинен містити формулу, на яку можна впливати зміною вхідних осередків. 3. На вміст деяких осередків має бути накладене обмеC ження. 4. Значення, які вводять, повинні прямо або побічно вплиC вати на результуючі значення. Максимізація прибутку при продажу товарів 1. Увійти в програму Microsoft Excel. 2. Сформувати на аркуші 1 таблицю замовлення в складі: номенклатури виробів (А), однакової кількості по кожному виробу номенклатури (В), середнього прибутку по кожному одиничному виробу (З), прибутку по кожному виробу (D). Номенклатура повинна складатися не більш ніж з 10 пунктів. 3. В осередку підсумку графи (В) загальна кількість виC робів, яку потрібно замовити, обчислюється за формулою СУМ (ВЗ:В7). Середній доход по кожному одиничному вироC бу задається в осередках графи (З). 4. Увести формулу ПРОИЗВЕД (ВЗ:СЗ) в осередок (D3) через f, скопіювати потім в (D4 : D7) для визначення прибутC ку по кожному виробу номенклатури. 5. В осередку підсумку графи (D) визначається загальний прибуток – СУМ (D3:D7). 6. Завершивши складання робочого аркуша, запустити засіб Пошук рішення, вибравши команду Сервіс, Пошук рішення. У результаті з’явиться діалогове вікно Пошук рішення. 7. У текстовому полі Установити цільовий осередок, укаC завши адресу осередку, в якій буде втримуватися рішення заC вдання. 8. У розділі Рівної указати максимальне значення. 9. У поле Змінюючи осередки, установити змінювані осеC редки. 10. У списку Обмеження через команду Додати установиC ти Обмеження по кожному виробу номенклатури, крім підсумку, причому після першого обмеження для всіх осеC
53
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
редків увести показник “Ціле”. Принцип обмежень – це більша кількість найбільш приC буткових виробів, які розкуповують, але не виключаючи зі списку зовсім і менш прибуткові, щоб не відвернути взагалі покупця. 11. Після цього натисніть кнопку Виконати. Засіб Пошук рішення оцінить дані й коли відповідь буде знайдена (або не знайдена), з’явиться вікно Результати пошуку рішення. 12. Ініціювати Зберегти знайдене рішення й у Типі звітів – Результати. ОК. 13. На аркуші 2 буде показане збільшення доходів і можна буде вивести таблицю результатів на друк.
Рис.4. Результати після виконання програми Пошук рішення
54
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Результати, отримані за допомогою програми Пошук рішення, дали позитивну відповідь. При однаковій кількості замовлення прибуток становив би 10 800 грн, після виконання програми – 13 510 грн.; д) так само можна скористатися багато разів. Наприклад, стимулювання маленькими подарунками. Максимізація продаж методом стимулювання інтересу Відомо, що кожен покупець, який відвідав магазин, витраC чає в середньому якусь суму грошей, що характерно для кожноC го магазину. Щоб підтримувати інтерес клієнтів до магазина, покупцеві надсилають листівку, по якій він може одержати приз – від магнітика до футболки. Чим кращий приз, тим імовірніше, що покупець іще раз відвідає магазин (але це обійдеться фірмі дорожче). Усі розрахунки проводять практичC но так, як і в першому прикладі, і досягають певного результату. Дуже ефективно розрахувати мінімальні витрати по транспортуванню товарів до магазину або сформувати ефекC тивний кошик цінних паперів.
1.5.1. Àíàë³ç ðîçäð³áíîãî òîâàðîîá³ãó òîðãîâåëüíîãî ï³äïðèºìñòâà Аналіз роздрібного товарообігу здійснюється з метою виC явлення невідповідності сформованих завдань у торговельноC му підприємстві про ринок з реальною ситуацією, щоб зробиC ти необхідні зміни, які дозволять збільшити обсяг продажів і прибуток. У ході аналізу визначається правильність оцінки підприємством своїх можливостей і можливостей конкуC рентів, а також правильність підходів до вимог ринку. Оцінка досягнутих результатів є основою планування орC ганізації роздрібної реалізації товарів. Вона дозволяє визначиC ти оптимальний план збуту, дає можливість керівникам торгоC вельних підприємств уникнути непередбачених проблем, пеC
55
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
редбачити основні зміни на ринку продаж і внести необхідні уточнення в план роздрібного товарообігу. Завдяки такому аналізу роздрібного товарообігу дозволяє оцінити ефекC тивність роботи торговельного підприємства в цілому й кожC ному відділі, секції, працівника окремо з погляду виконання поставлених завдань, і його можна використати як основу для прогнозних розрахунків. У процесі аналізу роздрібного товарообігу можна одержаC ти відповіді на питання, що випливають: Чи були мета, завдання й основні напрями реалістичні? Чи були реалістичні масштаби, обсяги? Чи правильно було поставлене завдання по широкій реC алізації продукції у світлі змін на ринку збуту? Чи правильно були вивчені сильні й слабкі сторони діяльC ності торговельного підприємства (фірми), наявні проблеми, можливості й протидії конкуруючих фірм? Чи були реалістичними встановлені норми прибутку і наскільки вони виконані? Чи були правильними припущення про поділ секторів ринку, що належить підприємству; зайнятому на ньому полоC женні; діях з боку конкурентів у відповідь? Чи були виділені найбільш ефективні сегменти споживчоC го ринку? У яких відділах, секціях не досягнуто план реалізації, і чи правильно він виконувався? Чи були ефективними заходи щодо поліпшення керуванC ня діяльністю й підвищення трудової активності? Чи була необхідність у зміні або переорієнтації довгостроC кових і середньострокових планів реалізації продукції? Вивчення розвитку роздрібного товарообігу ведеться з виC користанням оперативного щоденного обліку відповідних планових матеріалів, вибіркових обстежень, опитувань ексC пертів і торговельних агентів, даних інвентаризацій та періодичних видань, статистичної звітності.
56
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Методика економічного аналізу роздрібного товарообігу включає: 1) вивчення виконання плану роздрібного товарообігу в цілому по підприємству і в розрізі структурних підрозділів; вивчення роздрібного товарообігу по складу (продаж населенC ню й підприємствам, установам та організаціям); по окремих організаційних формах роздрібної торгівлі (стаціонар, переC сувна, посилкова); по застосовуваних методах продажу (самоC обслуговування, традиційні методи, із застосуванням автоC матів, за каталогами, попередніми замовленнями, продаж за наявні й безготівкові кошти і т. ін.); дослідження впливу найC важливіших факторів на обсяг роздрібного товарообігу (тоC варне забезпечення, у тому числі по постачальниках, виконанC ня договірних зобов’язань, наявність необхідних товарних заC пасів, рівня товарообіговості, вивчення споживчого попиту, цін, удосконалювання організаційних форм і форм продажу, підвищення продуктивності праці, обґрунтованість торговельC них надбавок, зміна торговельних площ і чисельності працююC чих і т.ін.); 2) побудову індексного ланцюжка взаємозв’язку показC ників; 3) виявлення внутрішніх резервів розширення роздрібної торгівлі, збільшення обсягу товарообігу й поліпшення його асортиментної структури. Роздрібний товарообіг аналізується у фактичних і порівнянних цінах у такій послідовності: а) вивчається обсяг роздрібного товарообігу, динаміка, склад, структура в цілому по торговельному підприємству і в розрізі підвідомчих підрозділів, за методами продажу, в розрізі асортиментної структури товарообігу; б) будується індексний ланцюжок взаємозв’язку показC ників; в) робиться факторний аналіз; г) виявляються резерви зростання;
57
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
д) визначаються можливості обліку невикористаних реC зервів при плануванні обсягу реалізації на майбутній період. Розвиток роздрібного товарообігу оцінюється із застосуC ванням таких видів аналізу: • за тимчасовими рядами; • оперативного; • порівняльного; • стратегічного. Аналіз за тимчасовими рядами. Динаміка роздрібного тоC варообігу характеризується тимчасовими рядами, побудоваC ними за ряд минулих періодів з урахуванням зміни цін. Індекс товарообігу у фактичних цінах або в цінах відповідного року відображає зміна в аналізованому періоді обсягу реалізації (qio – у базовому періоді за i число років; qi1 – у звітному періоді за iCтe число років) і цін на продані товари (Рio – у базовому періоді за iCтe число років; Рi1 – у звітному періоді за iCті число років); n – число років: n
¦ nqi1 Pi1
I qp
i 1
.
¦ qio Pio
i 1
Обов’язковою умовою вірогідності побудованих тимчасоC вих рядів є вираження товарообігу в однакових (порівнянних) цінах, тобто розрахунок індексу фізичного обсягу товарообігу. Порівняння тенденцій розвитку роздрібного товароC обігу з тенденціями розвитку інших показників, проведене за допомогою графічного методу аналізу, дає можливість виC явити відповідність напрямів їхньої зміни прийнятим цілям і завданням. Оперативний аналіз. Значущість оперативного аналізу в сучасних нестабільних умовах перехідного періоду з орієнтацією цілей на прибуток, забезпечення конкурентоспроC
58
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
можності значно зросла. Оперативний аналіз дозволяє зробиC ти своєчасне коригування управлінських рішень, що дає можC ливість досягти запланованих цілей розвитку. Оперативний аналіз здійснюється за даними щоденного поіменного обліку продаж у вартісному вираженні в цілому по підприємству, його підрозділах. Кількість покупок за цей самий період визначається за чеками. На підставі щоденного обліку проводиться аналіз, накопичувальний по п’ятиденках, декадах від поставки до поставки, порівняно із плановоCрозрахунковими показниками, з нормативом, з однотипними підприємствами. Оперативний облік і накопичувальний аналіз ведуться в журналах у довільній формі. У ході його необхідно відбити меC ту аналізу і його завдання. Такі дані дозволяють виявити відхилення від завдань і нормативів, визначити ритмічність, рівномірність реалізації, сезонну змінність, відповідність реC жиму роботи потоку покупців. Щоденний облік продаж дає можливість визначити: • поліпшується чи погіршується продаж із місяця в місяць; • які вироби (послуги) продаються добре, які – погано; • у якій частині міста (місця проживання) ті або інші виC роби мають найбільший попит; • чи спостерігаються в продажу за останній рік істотні зльоти й падіння; • скільки замовлень на купівлюу якогось товару одержаC но від покупця за останні 12 місяців; • чи відома загальна кількість продаж і замовлень не тільки у вартісному, а й у натуральному вирахуванні; • який прибуток або збиток приносить реалізація конC кретних асортиментів; • які товари виходять із моди; • яка пора року сприяє продажу, яка – ні; • вироби яких постачальників, з яким оформленням і якими моделями більш привабливі для покупців насамперед;
59
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
• як ідуть справи в підвідомчих підрозділах; • як реалізуються нові товари, чи не гублять ринок збуту старі. Подібний облік продаж дозволяє не тільки оцінити стан продаж, а й виявити причини їхнього зменшення, що дасть можливість прийняти правильні управлінські рішення по усуC ненню негативних моментів, прискоренню обігу товарів і зниC женню ємкості обігу торговельного процесу, а тим самим і підвищенню конкурентоспроможності фірми. Основними причинами зниження обсягу продаж можуть бути дії конкурентів; застарілі асортименти; асортименти, що не відповідають попиту покупців; вузькість асортиментів (арC тикули не відрізняються один від одного); незадовільне обслуC говування; неефективна робота комерційних служб, неякісне й неповне виконання комерційних функцій; товар надходить із запізненням і не в таких обсягах, як це необхідно для розвитC ку товарообігу. У закордонній практиці накопичувальний аналіз обмежеC ний тижневим циклом. У підприємництві цей цикл вваC жається найбільш вдалим, і він пов’язаний зі строками виплаC ти заробітної плати. У торгівлі й сфері обслуговування тижC день – це більш природний відрізок часу. Кожний день тижня за обсягом проданих товарів має яскраво виражений характер, що відображає безліч факторів. У понеділок утома, що нагроC мадилася за вихідні дні, супроводжується зниженням купівельних намірів, по п’ятницях – поспіх і збори, поїздки за місто, походи за покупками й поповнення запасів продуктів, повний гаманець у день зарплати й порожній за день до неї (як відомо, за рубежем заробітна плата виплачується щотижня, у нашій практиці встановлено 15Cденний інтервал). Якісний оперативний облік у розрізі асортиментної струкC тури роздрібного товарообігу можливий за допомогою персоC нальних комп’ютерів і касових машин з багатьма лічильникаC ми, які агреговані зі спеціальними приставками.
60
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Важливою умовою забезпечення керованості процесом розвитку роздрібного товарообігу є ритмічність реалізації тоC варів за той або інший проміжок часу. Вимоги до ритмічності обумовлюються не тільки безперервністю споживання й виC робництва, а й необхідністю забезпечення поступального виC конання планового завдання, що забезпечить своєчасність надходження грошей на розрахунковий рахунок й оплати раC хунків за поставку товарів, прискорення товарообіговості, а тим самим – прибутковість і конкурентоспроможність. Підприємства, які працюють нормально, мають відносно постійну величину товарообігу за днями тижня з урахуванням специфіки продажу товарів кожного дня. Аналіз ритмічності за даними оперативного обліку провоC диться з використанням графічного методу й за коефіцієнтом ритмічності, що визначається відношенням щоденного факC тичного товарообігу (у межах плану) до щоденного планового: n
ÊÐ
T Ôi , 1T ïëi
¦
i
,
де
КР – коефіцієнт ритмічності; ТФi – фактичний товарообіг (не вище плану) за iCтий день; Тпл.i – плановий товарообіг на iCтий день; n – число днів в аналізованому періоді. Коефіцієнт ритмічності виражається числами від 0 до 1. Наближення показника до 0 свідчить про неритмічність реC алізації, а до 1 – про більш ритмічну роботу роздрібного торгоC вельного підприємства. Оцінка змінності продаж за сезонами здійснюється двома методами: на основі емпіричних даних виявляють загальну тенденцію (з використанням методів ковзної середньої або за рівнем прямої параболи другого порядку), а потім фіксують сезонні коливання за допомогою графічного методу, викорисC
61
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
товуючи інформацію про показники фактичного обсягу роздрібного товарообігу по місяцях за ряд років. Порівняльний аналіз роздрібного товарообігу проводитьC ся з метою оцінки позицій підприємства на ринку й виявленC ня резервів зростання обсягу продаж порівняно з іншими підприємствами, нормативами, з досягненнями найбільш щасC ливих конкурентів. Порівнюють зазвичай такі показники: заC гальний обсяг роздрібного товарообігу, темпи зростання порівнянного товарообігу, частку в товарообігу основних тоC варних груп, середній обіг на одного продавця й на одного праC цюючого, частку дрібнооптового продажу, середню вартість покупок, форми продажу, режим роботи, товарообіг з розраC 2 хунком на 1 м торговельної площі. При проведенні порівняльного аналізу найчастіше викоC ристовуються методи угруповань, ранжирування, логічний, прямого порівняння. Угруповання підприємств проводитьC ся залежно від товарного профілю магазина, ступеня їхньої спеціалізації, форм продажу, торговельної площі, форм власності. Стратегічний аналіз. В основі сучасного аналізу роботи підприємств (фірм) лежить аналіз стратегій. Відомо кілька підходів до проведення такого аналізу: аналіз стратегії за Мінцбергом та аналіз конкуренції за Портері. У 1984 р. була опублікована стаття М. Мінцберга (США) “Стратегія в трьох видах”, у якій відбито нові погляди на вирішальні фактори успіху. За Мінцбергом, розрізняють три різні типи розвитку стратегії: планова модель, модель підприємницького типу, модель навчання на досвіді. Визначення стратегії за плановою (портфельною) моделю – це обміркований, усвідомлений і контрольований процес. Ця модель розглядає стратегію як процес планування, відповідно до моделі призначаються виконавці, відповідальні за розC роблення стратегії. Модель допускає, що за визначенням страC тегії у встановлений час автоматично піде її реалізація.
62
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Формулювання стратегії за моделлю підприємницького типу – це напівусвідомлений процес лідераCпідприємця. Своє бачення сценарію розвитку бізнесу підприємець будує за логікою функціонування галузей й осмислюванням наявних тенденцій. Модель навчання на досвіді грунтується на таких моментах: • визначення стратегії процесів, що розвиваються й одC ночасно повторюються, потребує взаємної віддачі й сприйнятливості; • стратегія являє собою модель, яка чуйно реагує на вплив зовнішніх факторів, а тому стратег у разі потреби повинен бути готовим переглянути обрану лінію повоC дження. Осмислення моделей показало, що успіх фірми залежить від умілого поєднання всіх трьох моделей без надання виC ключного права одній зі стратегій. Аналіз конкуренції за Портером як частина стратегічного й порівняльного аналізу ставить перед собою мету оцінити, які зміни в стратегії можуть почати конкуренти і у зв’язку із цим вирішити, як фірма з урахуванням їх дій може використати свої переваги. Він містить відповіді на такі питання: 1. Які шанси Ваших конкурентів на успіх? 2. Як даний конкурент найшвидше відреагує на можливі стратегічні ходи інших конкурентів? 3. Як відреагували б конкуренти на можливі численні зміни в галузі й зовнішньому оточенні? 4. З ким у галузі Ви хотіли б суперничати і якими кошC тами? 5. Чого конкурент сподівається домогтися своїми страC тегічними ходами і як Вам належить його розглядати? 6. Від чого Вам належить триматися подалі, щоб уникнути провокаційних контрзаходів, які можуть заподіяти неC приємності або призвести до додаткових витрат?
63
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Аналіз конкуренції включає такі компоненти: • майбутні цілі; • пропозиції; • можливості; • поточна стратегія. Знаючи цілі конкурента, можна визначити його задовоC леність своїм положенням і фінансовими результатами, і тим самим спрогнозувати його дії: • оцінка конкурентом самого себе. Пропозиції конкуC рентів щодо галузі й інших діючих у ній підприємств; • оцінка слабких і сильних сторін конкурентів, їхніх можливостей і загрозливих факторів; • оперативна програма, розроблена для кожного підрозділу (явна або прихована). Знаючи компоненти аналізу, можна відповісти на ці пиC тання. На ринку діє п’ять чинностей конкуренції: • проникнення нових конкурентів; • загроза появи на ринку нових товарів – субститутів, виготовлених за новою технологією; • можливості покупців; • можливості постачальників; • конкуренція між компаніями, що зміцнилися на ринку. Інтенсивність конкуренції визначається такими фактоC рами: • велика кількість конкурентів або зразкова рівність чинC ностей; • повільний ріст галузі; • високий рівень постійних витрат у вигляді накладних витрат або вартості товарноCматеріальних запасів; • відсутність унікальності (витрат конверсії); • кількісний стрибок у потужностях; • різного роду конкуренти; • висока стратегічна значущість;
64
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
• високі вихідні бар’єри. Група покупців (торговельні підприємства) має чинність, якщо вона задовольняє таким критеріям: • вона сконцентрована або купує порывняно більші обсяC ги товарів; • продукція, яку вона купує, є важливою частиною заC купівель у галузі виробництва; • продукція, яку вона купує, стандартизована; • вона нечутлива до витрат конверсії (унікальна); • її норми прибутку невеликі; • від продукції галузі не залежить якість обслуговування або послуг, що надаються; • вона добре інформована. Постачальники роблять сильний тиск на споживачів, заC грожуючи підняти ціну, знизити якість товарів, в умовах дефіциту продати товар іншому покупцеві. Сильні постачальC ники (монополісти) можуть знизити прибутковість продажу товарів у роздріб, тому що не завжди вдається покрити зростання витрат значним збільшенням цін. Позиції постачальників сильніші порівняно з позиціями покупців за таких умов: • коли вони займають домінуюче (монопольне) полоC ження на ринку даної продукції; • коли немає конкуренції з виробниками замінників їхньої продукції; • коли торгівля не є найважливішим замовником; • коли продукція постачальника має важливе значення для торговельного підприємства й вона унікальна; • коли постачальники настільки сильні, що можуть проC никнути в торговельну діяльність (фірмові магазини). Стосовно роздрібного товарообігу стратегічний аналіз озC начає: перевірку своєї стратегії (прибуток, частка на ринку, заC воювання покупця) на конкурентоспроможність за допомоC гою оцінювання правильності застосування різних страC
65
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
тегічних моделей (планова, підприємницького типу, навчанC ня на досвіді) і рівня конкуренції через порівняння планоC вих і досягнутих обсягів продаж порівняно з однотипними магазинами. Визначення планового обсягу реалізації товарів. Він розC раховується різними методами відповідно до прийнятої пріоритетної установки розвитку товарообігу. Усі розрахунки ведуться в порівнянних цінах, що діють на початок планового періоду. При цільовій настанові на розвиток товарообігу, орієнтованій на використання можливостей споживчого ринC ку, планові розрахунки ґрунтуються на даних вивчення обсяC гу незадоволеного попиту. Це товари, обсяг реалізації яких торговим підприємством залежить від доходу населення. ЕтаC пи розрахунку: а) розраховується коефіцієнт еластичності обсягу реC алізації товарів даного торгового підприємства від доходу наC селення регіону, що обслуговується. Він показує, у якому розмірі збільшується обсяг реалізації товарів залежно від зроC стання доходів населення даного регіону на 1 % і здійснюється за формулою
Êå.ä
Iç 1 , Iä 1
де: Ке.д – коефіцієнт еластичності обсягу реалізації тоC варів, від доходів населення в %; Iз – індекс зростання обсягу реалізації товарів на підприємстві в передплановому періоді; Iд – індекс зростання доходів населення у передплаC новому періоді; б) визначається можливий приріст доходів населення регіону в плановому періоді. При цьому враховуються планоC вані заходи щодо збільшення розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги, а також очікуване зростання доC
66
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
ходів населення, зайнятого індивідуальною підприємницькою діяльністю; в) з урахуванням можливого приросту доходів населення визначається можливий приріст обсягу реалізації товарів на підприємстві за формулою
Tp
I g Kä ,
де: Tp – можливий темп приросту обсягу реалізації товаC рообігу на підприємстві в плановому періоді, %; Ig – можливий темп приросту доходів населення регіону в плановому періоді, %, Kд – коефіцієнт еластичності обсягу реалізації тоC варів від доходів населення, %; г) визначається можливий приріст товарообігу за рахунок більш повного задоволення попиту обслуговуючих континC гентів населення, що розраховується, виходячи з результатів вивчення обсягу незадоволеного попиту по товарах, реалізоваC них торговим підприємством, у передплановому періоді; д) визначається плановий обсяг реалізації товарів за форC мулою
Ðï де
Ðô
Ðô I ð Ð ô I ï , 100 100
Рп – обсяг реалізації товарів у плановому періоді; Рф – фактичний обсяг реалізації товарів у відповідноC му передплановому періоді; Iр – темп приросту обсягу реалізації товарів у зв’язку зі зростанням доходів населення, %; Iп – темп приросту обсягу реалізації товарів у зв’язку з більш повним задоволення попиту покупців, що обC слуговуються, %.
67
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
При цільовій настанові розвитку товарообігу, орієнтоC ваній на підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства, планові розрахунки повинні ґрунтуC ватися на порівнянні досягнутих результатів, ефективності використання окремих видів ресурсів не тільки на даному підприємстві, а й на аналогічних підприємствах даного регіону. Розрахунки проводяться по етапах. Виявляються рівні перевищення ефективності викорисC тання окремих видів ресурсів на кращих підприємствах, порівняно з даними, за формулою
Óï
Åï , Åä
де
Уп – рівень, перевищення ефективності використання відповідного ресурсу, %; Еп – досягнутий показник використання відповідного виду ресурсу (фондовіддачі, продуктивності праці, товарообігу на 1 м2 торгового залу і т.д.) на торговому підприємстві, обраному як еталон; Ед – досягнутий показник ефективності використанC ня відповідного виду ресурсу на даному підприємстві в передплановому періоді. Визначається пріоритетний вид ресурсу, по якому на підприємстві намічається досягти найбільшої ефективності використання. Цей вибір здійснюється з обліком результатів порівняльного аналізу ефективності використання окремих ресурсів і пріоритетного значення окремих з них для розвитку даного підприємства. Визначається плановий обсяг реалізації товарів за формуC лою
Ðï 68
Ðô Ó ï , 100
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
де: Рп – обсяг реалізації товарів у плановому періоді; Рф – фактичний обсяг реалізації товарів у відповідноC му передплановому періоді, Уп – рівень перевищення ефективності використання ресурсів, обраних у якості пріоритетних для розвитку підприємства, %. При цільовій настанові розвитку товарообігу на досягненC ня обумовленої суми прибутку планові розрахунки ґрунтуC ються на цільовій сумі прибутку і ряді інших фінансових поC казників. Розрахунок планового обсягу реалізації товарів у цьому випадку визначається за формулами:
Ðï
Ï ö ²î Í ö 100
або Ðï
Óâ
IÎïîñò Ïö *100
Óð Óiï
,
де
Рп – обсяг реалізації товарів у плановому періоді; Пц – цільова сума балансового прибутку; ІО – планована сума витрат обігу; Нц – планована сума податкових платежів, що входять в ціну товарів (податок на додаткову вартість і ін.) Ув – планований рівень валового доходу від реалізації товарів, % ; Ур – планований рівень рентабельності товарообігу, %; ІОпост – сума постійних витрат обігу; Уч – рівень чистого доходу до товарообігу, % ; Уіп – рівень перемінних витрат обігу до товарообігу, % Визначення планової структури реалізації товарів може здійснюватися різними методами: а) за коефіцієнтами еластичності, реалізацією окремих груп товарів від обсягу товарообігу;
69
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
б)за коефіцієнтами еластичності, реалізацією окремих груп товарів від доходів населення; в) за показниками товарообігу на 1 м2 площі торгового залу. Розрахунок структури реалізації товарів за коефіцієнтами її еластичності від загального обсягу товарообігу може бути використаний на підприємствах торгівлі, що не передбачають асортиментну диверсифікованість своєї діяльності в плановоC му періоді. У цьому випадку в процесі аналізу розраховуються коефіцієнти еластичності продукції окремих груп товарів. Це роблять залежно від зміни загального обсягу реалізації товарів на підприємстві в передплановому періоді. А потім з урахуванC ням планованого приросту загального обсягу реалізації визнаC чається можливий приріст (а відповідно – і сума) реалізації окремих груп товарів у плановому періоді. Результати можуть бути скориговані з урахуванням більш повного задоволення попиту покупців. Розрахунок структури реалізації товарів за коефіцієнтами її еластичності від доходів населення анаC логічний. Тільки в цьому випадку замість обсягу товарообігу базовим показником виступає рівень доходів населення в регіоні. Розрахунок структури реалізації товарів за показниками товарообігу на 1 м2 площі торгового залу може бути викорисC таний на підприємствах торгівлі, що змінюють свої асортиC ментні позиції на ринку в плановому періоді. Основою розраC хунку є розмір площі торгового залу й обсяг товарообігу, плаC нований на 1 м2 цієї площі. Сумарний обсяг планованої реC алізації окремих груп товарів повинен відповідати раніше розC рахованому загальному обсягу їхньої реалізації. Оцінювання напруженості розробленого плану ре' алізації товарів. Напруженим вважається план реалізації тоC варів, що забезпечує достатній рівень ефективності, викорисC тання ресурсного потенціалу підприємства. Тому що один з методів планування обсягу реалізації товарів ставить це як пріоритетну мету, то напруженість розробленого плану
70
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
оцінюється тільки при його орієнтації на можливості споживC чого ринку або досягнення цільової суми прибутку. В основі оцінки напруженості плану лежить порівняння з кращими аналогічними підприємствами регіону. На першому етапі визC начаються індекси напруженості плану реалізації за окремими показниками за формулами
Ií . ç де
Ò Ò Çä Ò Ò Çë
і Ií . ò
ÏÒ ä , ÏÒ ë
Iн.з – індекс напруженості плану реалізації по ефекC тивності використання площі торгового залу; Iн.т – індекс напруженості плану реалізації по ефекC тивності праці персоналу; ТТЗд – планований товарообіг на 1 м2 площі торговоC
го залу підприємства; ТТЗл – досягнутий, товарообіг на 1 м2 площі торговоC го залу на підприємстві, обраному як еталон; ПТд – досягнутий, товарообіг на одного працівника на підприємстві еталоні. На другому етапі визначається зведений індекс напружеC ності плану реалізації товарів за формулою
I í .ï
I í . ç I í . ò
,
де
Iн.п – зведений індекс напруженості плану реалізації товарів. При необхідності вводяться корективи, що забезпечують більш ефективне використання ресурсного потенціалу. Розроблення плану реалізації товарів охоплює орC ганізаційні, економічні і фінансові заходи. У складі орC ганізаційних заходів передбачаються: • зміни товарного профілю магазина;
71
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
• перерозподіл площі торгового залу між окремими груC пами товарів; • розширення використання прогресивних методів проC дажу; • розширення номенклатури додаткових торгових поC слуг; • активізація рекламної діяльності і т. ін. До складу економічних заходів входять: • нормалізація товарних запасів; • підвищення ефективності проведеної цінової політики і т. ін. До складу фінансових ресурсів входять: • формування фінансових ресурсів, що забезпечують неC обхідний приріст обігових і позаобігових активів; • удосконалювання структури цих активів; • підвищення обігу оборотних коштів і т.ін. Розроблені на підприємстві плани реалізації товарів довоC дяться у формі завдань до всіх його структурних одиниць, а усередині їх – до всіх структурних товарних підрозділів.
1.6. Îñîáëèâîñò³ ïëàíóâàííÿ òîâàðîîá³ãó ï³äïðèºìñòâ õàð÷óâàííÿ Спостерігається зростання обсягів різних доходів насеC лення, що в середньому складаються в останні роки: надходC ження з фінансової системи (до 3,8%), доходи від акцій і цінних паперів (до 20,6%), відшкодування населенню засобів по страхуванню (до 1,0%), надходження від продажу речей чеC рез комісійні магазини і скупні пункти (до 1,3%). Це характерC но для суспільства, що розвивається в умовах інтенсифікації ринкових процесів і є економічно активним, що позначається на роботі підприємств харчування. Досить високими темпами відбувалося зростання грошових доходів у розрахунку на дуC
72
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
шу населення: у 2000 р. цей показник проти 1999 р. збільшивC ся на 41,6 %, а його середньомісячний доход зріс на 43 грн і доC сяг 146 грн. Значна девальвація гривні протягом 1998 – 1999 рр. істотC но зменшила рівень реальної заробітної плати в доларовому еквіваленті. Купівельна спроможність середньої заробітної плати наприкінці 1999 р., визначена в доларах США, зменшиC лася в два рази порівняно з таким же періодом 1997 р. Однак зростання курсу гривні і номінальної заробітної плати при неC значній інфляції дали можливість вирости в червні 2001 р. заC робітній платі в доларовому еквіваленті на 40 % порівняно з червнем 2000 р. У цілому за десять років купівельна спроможність середC ньої заробітної плати зазнала значної девальвації. У 1990 р. за середньомісячну зарплату можна було купити майже одну тонну хліба або 840 кг картоплі, або 2,4 тис. яєць, або 90 кг м’яса. У 2000 р. ці показники знизилися. По хлібу – майже в 6 разів, по картоплі – більше ніж удвічі, по м’ясу – у 3,5 разу, по яйцях – у 3,2 разу. В умовах України підтримка купівельної спроможності населення є ключовим моментом соціальної й антикризової політики держави. Скорочення обсягів виробництва знижує доходи населення. Відбувається це як за рахунок падіння рівня винагороди за роботу, так і через збільшення безробіття і неповної зайнятості, що значно підсилює контрольноCрозC подільні функції держави. Динаміка реальних грошових доC ходів населення за останні роки була значно гіршою, ніж диC наміка реального ВВП. У 2000 р. зростання обсягів виробC ництва не впливало на приріст грошових доходів населення. На це вплинув середньорічний рівень інфляції, що зріс за рік з 22,7 до 28,2%, що призвело до зменшення реальних доходів на 1,36 млрд. грн. Значне зниження купівельної спроможності більшості верств населення призвело до негативних наслідків:
73
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
• люди були змушені збільшити вдвічі частину витрат у сімейному бюджеті на харчові продукти (з 32,8% у 1990 р. до 68,2 % у 2000 р.); • відбулася значна натуралізація (демонетизація) продоC вольчого споживання; • відносне збільшення продовольчих витрат у сімейних бюджетах і зростання виробництва харчових продуктів для власних потреб не забезпечили передкризового рівня продовольчого споживання. За останнє десятиліття в півтора рази скоротилася кількість підприємств ресторанного господарства. Унаслідок цього забезпеченість ними в розрахунку на 10 тис. осіб за цей період зменшилася з 12 до 9 (включаючи підприємства, що наC лежать фізичним особам), а за кількістю місць – більше ніж удвічі. Особливо скоротилася мережа підприємств ресторанC ного господарства в сільській місцевості. У містах України істотно зменшилася кількість їдалень при промислових підприємствах і установах, а також у загальнодоступних устаC новах, що обслуговували раніше широкі верстви населення. За 1991–2000 рр. збільшилася на 20% лише мережа ресторанів, кафе, барів, підприємств швидкого обслуговування укC раїнською й іноземною кухнею, тобто підприємств, які спроможна відвідувати порівняно незначна частина населенC ня. Такі типи підприємств становлять більше половини від усієї мережі ресторанного господарства. Погіршення середніх показників купівельної спроможC ності ускладнювалося зростанням диференціації (поляриC зації) груп населення з різним рівнем доходів, розширенням зони бідності. У 2000 р. середній грошовий доход на душу наC селення вище від офіційно встановленого прожиткового мінімуму (270 грн) зафіксований лише по 19% до всього насеC лення, у тому числі 20% – у містах і 16% – у сільській місцеC вості України. Це особливо позначається на роботі підприємств громадського харчування, тому що до вартості
74
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
харчових продуктів додається вартість їхнього приготування. Продукція підприємства харчування являє собою суC купність виготовлених і реалізованих підприємством блюд, кулінарних виробів, напівфабрикатів, а також готових до вжиC вання продуктів. Уся продукція підприємств харчування підрозділяється на продукцію власного виготовлення і поC купні товари. Продукція власного виробництва включає блюC да, гарячі і холодні напої, кулінарні, кондитерські, борошняні вироби, напівфабрикати і т. ін. Під продукцією власного виC робництва розуміється продукція, виготовлена із сировини і продуктів, що пройшли повне і часткове теплове і первинне оброблення. У зв’язку з цим продукція власного виробництва за ступенем готовності поділяється на готові блюда, кулінарні вироби і напівфабрикати, що потребують подальшого обробC лення; за формою споживання – на обідню й іншу продукцію. Обідня продукція включає блюда, реалізовані через лінію розC дачі або буфеті в торговому залі, відпускається також додому. Блюдо – це порція їжі, виготовлена з визначеного набору сиC ровини, що пройшла повне теплове або первинне оброблення і готова до вживання. Усі блюда залежно від призначення поділяються на перші, другі, солодкі, гарячі і холодні закуски. Із загального випуску продукції власного виробництва на чаC стку обідньої продукції на підприємствах харчування приC падає 75 – 80%. Головним вимірником і показником обідньої продукції є натуральні величини, тобто блюда, кількісний випуск яких хаC рактеризується обсягом виробництва і реалізацією обідньої продукції. До іншої власної продукції відносяться гарячі і беC залкогольні напої, кулінарні, кондитерські, борошняні вироби, бутерброди, молочнокисла продукція, усякі види морозива. Облік іншої власної продукції здійснюється у вартісних поC казниках, і лише окремі її види враховуються в штуках, склянC ках, порціях, кілограмах. Сума від реалізації продукції власноC го виробництва становить оборот від продукції власного виC
75
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
робництва. До складу обороту продукції власного виробC ництва включається виторг за виготовлення обідньої проC дукції із сировини замовника (без включення вартості давальC ницької сировини). На підприємствах громадського харчуванC ня здійснюється продаж покупних товарів. Обсяг реалізованої продукції у вартісному вираженні становить товарообіг підприємства. Частка обороту продукції власного виробC ництва в усьому товарообігу підприємства коливається в меC жах 10–60%. Товарообіг підприємств харчування поділяється на роздрібний і оптовий. Що ж входить до складу роздрібного тоC варообігу підприємств громадського харчування включається? Це продаж населенню готових виробів і напівфабрикатів власC ного виробництва через обідній зал і буфет, включаючи відпуск обідів додому. Продаж через магазиниCнамети, роздрібну мереC жу кулінарії і напівфабрикатів. Продаж готових виробів і напівфабрикатів в установах і організаціях соціальноCкультурC ної сфери по безготівковому розрахунку. Реалізація продукції в пересувних їдальнях. Продаж гарячого харчування працівниC кам з наступним утриманням із заробітної плати. Виторг рестоC ранів, кафе та інших підприємств харчування від продажу квітів, сувенірів. Виторг від реалізації їдалень, кафетеріїв підприємств, що є структурними підрозділами харчування. Роздрібний продаж покупних товарів. До роздрібного товарообігу підприємств харчування не включаються: • оптовий продаж напівфабрикатів, кондитерських виC робів та інших товарів іншим підприємствам; • вартість сировини замовника; • вартість повернутої постачальникам тари; • внутрішній відпуск продукції в межах підприємства; • виторг перукарень, більярдних, танцювальних залів, відеосалонів та інших побутових підприємств, що налеC жать підприємствам харчування.
76
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Сума обороту від реалізації продукції власного виробC ництва (роздрібного й оптового) і сума обороту від реалізації покупних виробів утворюють загальний оборот підприємств харчування, тобто валовий оборот, що характеризує обсяг виC робничої і торгової діяльності підприємства. Стосовно нього планують і враховують інші показники: витрати виробництва і обороти, витрати на оплату праці, прибуток та ін. Товарообіг планують і враховують у роздрібних цінах, включаючи націнку підприємств харчування. Міністерством економіки України недавно затверджені нові Правила роботи закладів (підприємств) громадського харчування. Однією з найістотніших змін у нових правилах став пункт про те, що підприємці закладів громадського харчуC вання самі будуть вибирати тип підприємства і його класність. Визначення такого роду раніш було прерогативою виконC комівських комісій. Здавалося б, підприємцям дано більше поC вноважень. Але нова класифікація типів підприємств гроC мадського харчування в Правилах не відповідає класифікатоC ру підприємств, затвердженому Держстандартом у 1998 р. Нові Правила вводять також нові типи підприємств – “буфет”, “кафетерій”. У класифікаторі тільки п’ять типів – “ресторан”, “бар”, “кафе”, “їдальня”, “закусочна”. Затвердивши нову назву на свій страх і ризик, підприємець стає “легким здобутком” для контролюючих органів, що можуть скористатися різночиC танням у документах. Ще один пункт Правил може стати лазівкою для контролю з боку санітарноCепідеміологічної служби, де записано, що суб’єкти господарської діяльності поC винні погоджувати асортимент продукції тільки при відкритті закладу або у випадку зміни технологічних процесів. Таким чиC ном, узгодження асортименту із санітарноCепідеміологічною службою відповідно до нових Правил може відбуватися щомісяця, оскільки зміною технології можна вважати і покупC ку нової кухонної плити, і нової техніки для збереження вітамінів у продуктах. За новими правилами передбачається
77
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
не підготовка персоналу, як було раніше, а професійна фахова освіта для працівників, зайнятих виробництвом, продажем, збереженням продовольчої сировини. Таким чином, комірник повинен мати спеціальну, професійну освіту, так само як і працівник, що чистить картоплю. Заборонено куріння в торгоC вих приміщеннях незалежно від типу і класу підприємств без дозволу суб’єктів господарської діяльності. Власники закладу повинні виділити спеціальне місце для куріння. Нові Правила “відкривають двері” до закладів громадського харчування більшій кількості контролерів, тому що в документі немає чіткого переліку органів і структур, що мають право пеC ревіряти підприємства. Основним джерелом для аналізу товарообігу і випуску продукції власного виробництва на підприємстві є статистичC на звітність. До початку аналізу вихідні дані приводяться в порівнянний вигляд за періодами, одиницями виміру, екоC номічним змістом. В умовах інфляції враховується індекс цін. До традиційних методів аналізу відносяться угруповання, порівняння, індексний метод, відносні й середні величини, прийоми різниці і ланцюгових підстановок, балансове ув’язуC вання показників, графічний метод, економікоCматематичні методи у вигляді кореляцій, регресій, лінійного програмування та ін. Починається аналіз з оцінювання ступеня виконання планового завдання з товарообігу за рік у цілому по підприємству і його структурних підрозділах. Особливу увагу варто звертати на те, як змінюються обсяг і структура товароC обігу, чисельність контингенту, що обслуговується, розвиток прогресивних форм обслуговування тощо. Необхідно визнаC чити такі основні кількісні показники. Рівень забезпеченості робітників та службовців підприємства послугами харчування за формулою
Ó
78
Ï Ñ × ÿâ Ê
100 ,
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
де: У – рівень забезпеченості робітників та службовців послугами харчування, %; П – середньоденний обсяг реалізації продукції власC ного виробництва, грн; С – середня вартість продукції власного виробництва в одній покупці, грн; Чяв – явочна чисельність контингенту, що обслугоC вується, чол.; К – кратність харчування за день. Визначається середня ціна одного блюда, аналізується зміна середньої ціни за формулою
ÑÖ Î Ï : Á, де
СЦ – середня, продажна ціна одного блюда, грн; ОП – вартість випуску обідньої продукції, грн; Б – кількість блюд, од. Планований випуск блюд для споживання однією люди' ною за день визначають за формулою
ÂÁäí
Ê á ÂÁá , × ïá Äá
де
ВБдн – випуск блюд у розрахунку на одну людину, що харчується, шт.; Кб – коефіцієнт зміни кількості споживаних блюд у середньому на одну людину, що харчується; ВБб – реалізація блюд у розглянутому періоді, шт.; Чпб – кількість осіб у періоді, що їдять, у середньому за день; Дб – кількість днів роботи підприємства за звітний період. Використовуючи отриманий результат, можна визначити річний план випуску продукції:
79
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Îï
Ï Ä á ,
де Оп – річний план випуску продукції, грн. Пропускну здатність обіднього залу можна визначити за формулою
Ï Ñmax
Â × ì , â
де: ПСmax – пропускна здатність залу, чол.; В – тривалість роботи підприємства за день, хв; Чм – кількість місць у залі в періоді, шт.; В – час приймання їжі одним відвідувачем, хв. Середньоденний оборот по продукції власного приготу' вання можна визначити за формулою:
Ï
Ó Ñ × ÿâ K 100
.
Виробнича потужність випуску підприємством (цехом) продукції в одиницю часу визначається за формулою
Ì де
80
(ÂÂÏ) Î ê Ê Ç , â Î á
М – виробнича потужність підприємства; В – тривалість роботи їдальні, хв; П – час простою устаткування, хв; У – середня тривалість приготування одного виду їжі, хв; Ок – ємність казанів, л; Об – ємність одного блюда, л; Кз – коефіцієнт заповнення ємності казанів.
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
1.7. Ìåõàí³çì êåðóâàííÿ òîâàðíèìè çàïàñàìè Загальний обсяг роздрібного товарообігу в країні досяг у 2001 р. 34,05 млрд грн, у якому тільки 3,3 % становить продаж товарів за безготівковими розрахунками. Роздрібний товароC обіг підприємств, що є юридичними особами, зріс у 2001 р. на 18,2 % порівняно з 2000 р. Ще вищі темпи нарощування роздрібного товарообігу спостерігалися в 2002 р. У сільській місцевості роздрібний товарообіг розвивався більш інтенсивC но, ніж у містах. На жаль, його частка продовжує залишатися протягом останніх двох років дуже низькою – на рівні 12 % від загального обсягу товарообігу по підприємствах, що є юридичC ними особами, у той час як частка сільського населення УкC раїни складала на кінець 2001 р. понад третину всієї чисельC ності населення країни. Висока динаміка товарообігу в країні, на жаль, не супровоC джувалася істотним нарощуванням на підприємствах цієї сфеC ри товарних запасів. Відомо, що стабільне положення на ринC ку може бути за умови наявності товарних запасів на 150 днів безперебійної торгівлі, тоді як їхній фактичний рівень осC танніми роками досягав лише третини цього показника. Не наC були прискорення ці процеси і в 2000 – 2001 рр. Проблема неC достатнього рівня товарних запасів у сфері споживчого ринку створює визначену загрозу національній безпеці країни. ЗаC безпеченість товарними запасами менше як на 40 днів може стати причиною “товарного голоду” з усіма його негативними соціальними і політичними наслідками. Разом з тим у чверті областей України цей показник ледьCледь перевищує цю криC тичну межу. Якщо рівень споживання товарів залишався б на межі 1990 р., наявних запасів товарів вистачило б лише на 15–18 днів торгівлі. З переходом до ринкових відносин зростає значення опC тимізації обсягів і структури товарних запасів у торгівлі з ураC хуванням форм власності, специфіки регіонів, ланок руху тоC
81
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
варів, типів підприємств. Керування товарними запасами включає планування їхнього обсягу й структури відповідно до поставлених підприємством цілей, контроль, для того щоб заC безпечити їхню постійну відповідність установленим криC теріям, а також аналіз товарооборотності й забезпеченості тоC варами, їхнє нормування, формування й розміщення. Відповідно до вказівок статистичних органів у товарних запасах роздрібної торгівлі враховуються запаси всіх товарів, що належать торговельному підприємству або торговельній організації й значаться на їхньому балансі: 1) поточного зберігання, що забезпечують повсякденні потреби торгівлі; 2) сезонного зберігання (картопля, овочі, фрукти), створювані для забезпечення торгівлі за сезонами року; 3) дострокового завезення у важкодоступні райони для забезпечення торгівлі протягом усього періоду між поставками. До товарних запасів роздрібної торгівлі включаються товари, які є в наявності у роздрібній мережі, на дрібнооптових базах, розподільних складах і базах, овочеC, картоплеC, фруктосховищах; товари, які знаходяться на базах і складах, що належать роздрібним підприємствам і організаціям; товари, закуплені й оплачені торговельною організацією й залишені на відповідальному зберіганні у постачальників; товари, які здані на перероблення і звітну дату знаходяться на підприємствах як власних, так і інших організацій, сільськогосподарська продукція, закуплена за цінами домовленості. Товарні запаси в роздрібній торгівлі показуються у звітності в роздрібних цінах, а в картоплеC, овочеC, фруктосхоC вищах – у тих цінах, за якими вони враховуються на балансі цих підприємств. До статистичної звітності про товарні запаси в роздрібній торгівлі не включаються: товари, що перебувають у дорозі, гоC това продукція на підсобних виробничих підприємствах торC говельних організацій, товари постачальника, прийняті торгоC вельною організацією на відповідальне зберігання під охоронC
82
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
ну розписку; товари, прийняті від населення й кооперативів на комісію; вільна тара всіх видів (м’яка, тверда, скляна); товари матеріальноCтехнічного постачання; товари заготівель, що проходять по балансу заготівельної діяльності; сировина й доC поміжні матеріали, отримані для промислового перероблення; товари відвантажені, по яких розрахункові документи здані на інкасо в установи банків. У ході аналізу товарних запасів необхідно визначити, чи відповідають фактичні запаси товарів установленим нормам у порівнянному вираженні і в днях товарообігу, виявити причини, що вплинули на відхилення від нормативу; з’ясуC вати, наскільки товарні запаси задовольняють попит насеC лення й забезпечують виконання планового завдання по роздрібному товарообігу, чи правильно розміщені товарні запаси за структурними підрозділами; уточнити причини заC товарення або перебоїв у продажі окремих товарів, наявC ності товарів низької якості. Важливим моментом в аналізі товарних запасів є встановлення впливу ефективності викоC ристання товарних запасів на розмір витрат, пов’язаних з їхнім зберіганням, а тим самим і на обсяг прибутку торгоC вельного підприємства. Завдання аналізу товарних запасів: • визначення рівня забезпеченості підприємства неC обхідними товарними ресурсами; факторів, що обумоC вили їхній розмір, структуру, зміну; • виявлення наднормативних або дефіцитних видів тоC варних запасів; • установлення ступеня ритмічності поставок, а також їхнього обсягу, комплектності, якості, сортності; • з’ясування своєчасності висновку господарських догоC ворів на поставку товарів; • вивчення показників ефективності їхнього використанC ня й впливу на фінансові результати; • визначення витрат, пов’язаних із закупівлею й
83
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
зберіганням запасів, і їхнього впливу на прибуток торC говельного підприємства; • підготовка вихідної бази для нормування й оптимальC ного керування ними й т. ін. Аналіз товарних запасів включає аналіз загального стану товарних запасів і товарообіговості, розміщення товарних заC пасів, структури й складу. Найбільш достовірні результати дає потижневий, оперативний і повний аналіз за підсумками місяC ця. Такий період для аналізу рекомендується, виходячи із заC кордонного досвіду й досвіду роботи вітчизняних роздрібних підприємств, що функціонують на умовах спільного підприємництва. Аналіз за такий період дозволяє почати певні результативні дії по прискоренню товарообіговості, що й відповідає ідеї керованості товарними запасами. А це означає, що в складі товарних запасів є вироби, які користуються обмеженим попитом потенційних покупців. У звітному місяці зменшилася частка в товарообігу товарів, заC куплених за ВКВ, і відповідно збільшилася в товарних запаC сах. У зв’язку з тим, що в даний період вони приймаються на продаж в основному на умовах консигнації, підприємство, як правило, не має прямих збитків від уповільнення їхньої реC алізації. Однак ці товари займають значну торговельну площу, і якщо ця тенденція збережеться в майбутньому, при аналізі ефективності роботи підприємства може бути виявлений факт нераціонального використання торговельних площ, трудових ресурсів, що і являє собою загублений доход. Співвідношення часток товарних запасів, які є в торгоC вельному залі й на складі, свідчить про те, що по деяких товарC них групах (культурноCпобутові, господарські, продовольчі товари) мають значні резерви збільшення ефективності. Товарооборотність (швидкість обігу товару) – час, неC обхідний для повного відновлення запасу, або кількість днів, за які обертається середній товарний запас. Вона вимірюється двома показниками: тривалістю одного обороC
84
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
ту й кількістю оборотів, зроблених товарними запасами за досліджуваний період. Час обігу товарів у днях товарообігу визначається за такиC ми формулами:
Äî
Ç 360 , або Ä î Ò
Ç ÎÒ
у кількості оборотів (швидкість обігу);
Êî де
Ò , або Ê î Ç
Ï , Äî
До – тривалість одного обороту, дн.; Ко – швидкість обігу (кількість оборотів);
Ç – середні товарні запаси, які визначаються за форC мулами середнього хронологічного або середнього арифметичного (за даними поточного обліку й звітності); Т – обсяг реалізації; ОТ – одноденний товарообіг; П – кількість днів у періоді. Основними факторами, що визначають ефективність виC користання товарних запасів, є: структура товарообігу; зміна часу обігу окремих товарних груп і товарів; ефективність роC боти комерційних служб по закупівлі товарів; виконання догоC ворів постачальниками, ритмічність поставок; обґрунтоC ваність замовлень, заявок; кон’юнктура ринку; знання обсягу й структури попиту споживачів; платоспроможність торгоC вельних підприємств і населення. Вплив структури товарообігу на товарооборотність обчисC люється за допомогою прийому ланцюгових підстановок як різниця між умовною оборотністю (при фактичній структурі товарообігу й плановому часі обігу окремих товарів і товарних
85
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
груп) і плановою. Якщо віднімемо з фактичної товароC обіговості умовну, то розрахуємо вплив зміни часу обігу окреC мих товарних груп і товарів. У свою чергу, вповільнення (прискорення) оборотності окC ремих товарів і товарних груп обумовлено зниженням (підвищенням) обсягу товарообігу й середніх товарних запасів. Для оцінки впливу зміни обсягу товарообігу в порівнянні із планом на товарооборотність необхідно від фактичної обоC ротності відняти умовну (при фактичних середніх залишках і плановому товарообігу) . Вплив середніх товарних запасів визначається шляхом виC рахування з умовної оборотності планової. Залежність середньої товарооборотності від структурних зрушень розраховується за формулою
Äî
dï Äîï dí Äîí , 100
де Ä î – загальна середньозважена товарооборотність; dп – частка товарів у загальних запасах по товарній групі (наприклад продовольчих), %; Ä îï – середня оборотність цього товару або першої групи товарів, дн.; dн – частка інших товарів, груп товарів у загальних заC пасах товарів у групі товарів (наприклад, непродоC вольчих), %; Ä îí – середня оборотність по другій групі товарів, дн. Ефективність використання товарних запасів може бути обчислена й за допомогою показника, який характеризує ренC табельність, що визначається як відношення річної (квартальC ної) суми прибутку до середньорічного (середньоквартальноC го) запасу. Узагальнюючим показником оцінки ефективності викоC
86
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
ристання товарних запасів може бути інтегральний показник, обчислений за даними про темпи зміни товарооборотності (IДо) і рентабельності (Iр):
Å îá
IÄ î I p .
Зростання інтегрального показника свідчить про поліпшення використання товарних запасів. Економія або перевитрата коштів, обумовлені вповільненC ням або прискоренням оборотності, визначаються як добуток суми одноденної реалізації й різниці в днях товарооборотності звітних і базисного (планового) періодів:
Å
§ Ç1 Ï 1¨ ô Òô ¨ 1 ¨ Òô ©
де
· Ç1ï Ï ¸ , Ò1ï ¸¸ ¹
Е – додаткове залучення (надлишок) товарних заC пасів; Т’ф1 – фактичний товарообіг за звітний період, грн; Зф1 – фактичні середні залишки за звітний період, грн; П – тривалість періоду, дн.;
Ç1ï – планові середні запаси у звітному періоді, грн; Т’п1 – плановий товарообіг за звітний період, грн. Наступним етапом аналізу є виявлення товарів з відступаC ми від якості і з уповільненою реалізацією. Його важливість обумовлена серйозними фінансовими наслідками, що загроC жують підприємству у випадку збільшення надходження на реалізацію низькоякісних виробів. Після такого аналізу варто вивчити ефективність коC мерційної роботи, з тим щоб виявити оптимальну партію заC купівель, постачальників, які допускають порушення доC
87
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
говірної дисципліни, конкретних осіб, що уклали договори на поставку товарів, які користуються обмеженим попитом. За результатами проведеного аналізу розробляються захоC ди, спрямовані на підвищення ефективності керування товарC ними запасами й усунення виявлених недоліків. Нормативну (оптимальну) величину товарних запасів, які необхідно мати в магазині, можна визначити декількома споC собами: 1. Як відношення товарного запасу на певну дату до обсяC гу реалізації на ту саму дату за деякий попередній період. ЗаC звичай це відношення розраховують на початок місяця, а деякі роздрібні підприємства на кінець місяця. 2. Як число тижнів торгівлі, на яке вистачить даного запаC су. Вихідними даними служить відома (або намічувана) товаC рооборотність. Наприклад, на майбутній квартал (12 торгоC вельних тижнів) планується трикратна оборотність товарних запасів. Звідси запас розраховують шляхом розподілу 12:3. Отже, необхідно постійно мати запас, якого вистачить на 4 тижні торгівлі. Використовуючи дані про одноденний прогноC зований роздрібний товарообіг на планований квартал, можна визначити розмір необхідних товарних запасів до початку періоду. У сучасній практиці господарювання з урахуванням проблем розвитку роздрібного товарообігу й товарних запасів норматив товарооборотності приймається на рівні 27–30, але не більше 30 днів. 3. З урахуванням пропорційності коливань рівня запасів коливанням обсягу реалізації. Це так званий метод проC порційного відхилення. Товарні запаси з урахуванням дії меC тоду пропорційного відхилення визначаються за формулою
Çí де
88
· § Ç 0,5¨1 Òì ¸, Ò ¹ ©
Çí – запаси на початок місяця;
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Ç – середній запас, реалізований за місяць; Тм – реалізація за місяць; Т – середньомісячний обсяг реалізації. В основі цього методу лежить принцип, по якому відхиленC ня фактичного запасу від середнього завжди повинні бути вдвічі меншими (становити 50 %), ніж відхилення обсягу реC алізації від середньомісячного. Наприклад, якщо обсяг реC алізації в березні на 50 % більший, ніж середньомісячний товаC рообіг за рік або за перший квартал, або за інший плановий період та товарні запаси в магазині, наявні на 1 березня, повинні бути на 25 % більшими, ніж середні запаси на початок місяця. 4. За базовим (мінімальним) товарним запасом. Цей спосіб застосовний для магазинів (або для укрупнених товарC них груп), у яких оборотність товарних запасів становить 6 раз за рік або менше. Товарні запаси, які необхідно мати на почаC ток місяця, визначають шляхом підсумовування базового тоC варного запасу й намічуваного обсягу реалізації на місяць:
Çí
Òï Ç Ò ì .
5. Нормування товарних запасів з урахуванням їхньої сеC редньорічної зміни. Цей метод застосовується у випадку поC ступального розвитку економіки торговельного підприємства. У динамічний ряд товарних запасів включають показники середніх товарних запасів IV кварталу за 3–5 років, що переC дують плановому, і згладжують його шляхом розрахунків дворічних ковзних середніх простих. Середньорічну зміну тоC варних запасів ( ' ) визначають за формулою
Ä
Óï Ó1 , n 1
де: Уп – завершальний показник (рівень) згладженого динамічного ряду;
89
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
У1 – перший показник (рівень) згладженого диC намічного ряду; n – кількість показників (рівнів) динамічного ряду. Норматив товарних запасів на планований рік визнаC чається шляхом підсумовування завершального показника (рівня) згладженого динамічного ряду й середньорічної зміни товарних запасів. 6. Нормування товарних запасів з використанням їхньої еластичності. Нормування по даному методу здійснює в такій послідовності: а) розрахунок коефіцієнтів еластичності запасів товарів iCтої групи:
Ei де
' Çi Ti , ' Ti Çi
' Çi , – приріст запасів товарів iCтої групи в базисноC
му періоді, тис. грн. (дн.); ' Ti – приріст обсягу продажу товарів iCтої групи в період, що передує базисному, тис. грн; Зi – запаси товарів iCтої групи в період, що передує баC зисному, тис. грн (дн.); б) визначення приросту обсягу продажу товарів іCтій груC пи в планованому періоді ( ' T n i ), %; в) визначення приросту запасів товарів iCтої групи в плаC нованому періоді, %:
' Çn i
Ei ' T n i
г) визначення нормативу запасів товарів iCтої груп:
Íç ³
90
Ç á . ï ³ 100 ' Çï ³ , 100
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
де: Зб.пі – запаси товарів іCй групи в базисному періоді, тис. грн (дн.). Загальний норматив товарних запасів дорівнює сумі потоC варних нормативів, нормативному запасу товарів у дорозі й неоформлених відвантаженнях. 7. Нормування товарних запасів методом технікоCекоC номічних розрахунків (див.: Методичні рекомендації з визнаC чення раціональних товарних запасів на підприємствах роздрібної торгівлі. – К., 1990). Загальний норматив товарних запасів, прогнозований меC тодом технікоCекономічних розрахунків, складається з потоC варних нормативів, що включають робочий запас, запас поточC ного поповнення й страховий запас, і з нормативу запасу тоC варів у дорозі:
Íä
Çàñ Çñåðåä Çïð Çòï Çñòð ,
Нд – потоварній норматив запасів на планований квартал, дн.; Зас – представницький асортиментний набір, дн.; Зсеред – запас товарів на середньоденну реалізацію, дн.; Зпр – запас на час приймання й підготовки товарів до продажу, дн.; Зтп – запас поточного поповнення, дн.; Зстр – страховий запас, дн. Потоварний норматив запасів у сумі на планований кварC тал (місяць) (Нс) визначається як добуток потоварного нормаC тиву запасів у днях на середньоденний, що кредитує роздрібний товарообіг за квартал: де
Íñ де
Í äí
Ò êâï , 90
Ндн – потоварний норматив запасів на планований квартал, дн.;
91
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Тквп – що кредитує роздрібний товарообіг на плановаC ний період, у сумі; 90 – кількість днів у планованому періоді. Розрахунок робочого запасу: а) представницький асортиментний набір у сумі по тоC варній групі дорівнює вартості представлених у торговельноC му залі асортиментних різновидів, а в днях обороту розрахоC вується розподілом його розміру в сумі на середньоденний, що кредитує роздрібний товарообіг товарної групи в планованому періоді; б) запас товарів у торговельному залі в розмірі середньоC денної реалізації визначається шляхом розподілу, що кредиC тує роздрібний товарообіг планованого періоду, на кількість днів у періоді; в) запас на час приймання, підготовки товарів до продажу в днях установлюється шляхом хронометрування часу, затраC чуваного на окремі операції. Час на приймання складається із часу на зовнішній огляд тари, пломб, на розвантаження, пеC ревірку за кількістю і якістю, переміщення товару до місця продажу й зберігання. Час на підготовку товарів до продажу складається із часу, затрачуваного на розпакування, прасування й викладення тоC варів у торговельній залі. Запас поточного поповнення займає найбільшу частку в потоварному нормативі запасів. Він створюється для забезпеC чення безперебійного продажу в період між надходженнями товарів. Для розрахунку запасу поточного поповнення на плаC нований період необхідно визначити середній інтервал поC ставки між надходженнями товару. Середній інтервал поставки на планований період визнаC чається за даними про кількість поставок та їхню вартість за асортиментними позиціями, що входить у товарну групу. Середня вартість одного надходження по кожній асортиC ментній позиції (ij) розраховується за формулою:
92
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Sj
ij
nj
,
де
Sj – вартість надходження за асортиментною поC зицією в планованому періоді, тис. грн; nj – кількість надходжень за асортиментною позицією в планованому періоді. Середній інтервал поставки в днях у цілому за товарною групою (I) визначають за формулою m
¦ ij Ê äí
I
j 1
,
m
¦S j
j 1
де
m
¦ ij – середня вартість одного надходження за тоC
j 1
варною групою; m
¦ S j – вартість всіх надходжень за товарною
j 1
групою у планованому періоді; Кдн – кількість днів у періоді (90 – квартал; 30 – місяць). Запас поточного поповнення в днях за товарною групою (Зпп) дорівнює половині середнього інтервалу поставки на планований період і розраховується за формулою:
Çòï
I . 2
Якщо асортиментні різновиди товару не можна замінити іншими, запас поточного поповнення в днях приймається
93
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
рівним середньому інтервалу поставки за товарною групою: Зтп = І. Середній інтервал поставки по продовольчих товарах, що має вузькі асортименти, розраховується в цілому за товарною групою на планований період без обліку асортиментних поC зицій за формулою
I
Ê äí , n
де: І – середній інтервал поставки за товарною групою на планований період, дн.; Кдн – кількість днів у періоді; n – кількість поставок по товарній групі в планованоC му періоді. Запас поточного поповнення в сумі за товарною групою (Нс) дорівнює добутку запасу поточного поповнення в днях на середньоденний що кредитує роздрібний товарообіг плановаC ного періоду:
Íñ
Í ä Î òï ,
де: Отп – середньоденний обсяг що кредитує роздрібний товарообіг на планований рік (період). Якщо не можна за даними договорів поставки й спеC цифікацій до них визначити середній інтервал поставки на планований період, можна використати звітні дані; г) страховий запас створюється для гарантії безперебійноC го продажу товарів на випадок відхилень від установлених строків і обсягів поставки. Його розмір визначається як подC воєний квадратний корінь із запасу поточного поповнення за формулою
Çñòð 2 Çòï
94
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
д) до загального нормативу товарних запасів, визначеного за допомогою методу технікоCекономічних розрахунків, неC обхідно окремим рядком додати запаси товарів, що перебувають у дорозі, й товарів, відвантажених за докуменC тами, не зданими на інкасо. Вони розраховуються на підставі балансових даних торговельного підприємства про залишки товарів й неоформлених відвантаженнях, перерахованих у роздрібні ціни як середня величина за відповідний період ряC ду звітного року (кварталів, місяців). В умовах насиченого ринку базову величину нормативу товарних запасів доцільно скоригувати на індекс прискорення товарооборотності. При ненасиченому ринку норматив товарних запасів визC начається множенням базової величини товарних запасів у сумі на індекс росту (зниження) товарних запасів. Нормування товарних запасів методом технікоCекоC номічних розрахунків в оптовій торгівлі має ряд особливостей. Робочий запас включає тільки запас на час розвантаженC ня, приймання й підготовки товарів до відвантаження; асортиC ментний норматив не передбачається; у потоварний норматив включаються запаси, що перебувають у дорозі, й неоформлені відвантаження. При цьому норматив товарів, перебувають у дорозі, визначається роздільно за товарами і товарними груC пами облікової номенклатури; для розрахунку нормативу виC користовується складський товарообіг. Максимальна величина товарних запасів (Змах), що може бути розміщена в даному складському приміщенні, визнаC чається за формулою
Ç màà
K i V ñêë , Ê ïð
де: Kі – коефіцієнт використання обсягу складу, що є функція від типу складування товару; Vскл – складський обсяг, обчислений як добуток складської площі на висоту складського приміщення
95
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
за мінусом 0,5 м до виступаючих конструкцій стелі (відповідно до норм протипожежної безпеки); Кпр – коефіцієнт приведення величини у вартісному вираженні до об’ємних одиниць, м3:
Ê ïð де
1 , d i mi
dі – кількість одиниць іCго товару, які займають об’єм 1 м3; mi – середня ціна однієї одиниці iCтого товару, тис. грн.
Коефіцієнт використання складського об’єму (Кv) розраC ховується за формулою
Ç ï . ñ Ê ïð , Ê ñ V ñêë
Kv
де: Зп.с – норматив запасу поточного поповнення й страC хового запасу, тобто запаси, які перебувають у склаC дах, тис. грн. 8. Розрахунок нормативу з використанням індексного меC тоду. Сутність цього методу полягає в тому, що він максимальC но враховує тенденцію випереджального розвитку товарообігу порівняно з товарними запасами. У формалізованому вигляді розрахунок індексу такий:
I
Ç ; Ò Ç
де: І – індекс взаємозв’язку товарних запасів і товароC обігу; Ç – середні товарні запаси (місяць, квартал); Т – роздрібний товарообіг (місяць, квартал).
96
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Тому що на приватні показники індексу в окремі періоди істотно впливає співвідношення попиту та пропозиції, а також інші фактори, рекомендується за останні три роки обчислюваC ти середню величину індексу ( Ç ) за середньою арифметичC ною:
I
I1 I2 I3 , 3
де І1, І2, І3 – величини порівнянних місячних або кварC тальних індексів, обчислені за 3 роки, що передують плановому періоду. Норматив товарних запасів за допомогою індексного меC тоду розраховується за формулою
Çí де
Ò
² 1 ²
Зн – норматив товарних запасів на планований період (місяць, квартал);
² – середня величина індексу. 9. Раціональні нормативи товарних запасів у сумі і в днях обороту для торговельних підприємств на квартал або місяць можна розрахувати за допомогою моделей керування запасаC ми (модель Уілсона). Цей метод найбільше відповідає ринкоC вій економіці, коли економія стає найважливішою передумоC вою фінансової стабільності підприємства:
qîïò
2 C 2 Ò ïë Ñ1
,
де: qопт – оптимальна партія поставки по товарній групі на плановий рік (квартал), в одиницях; С1 – витрати по збереженню одиниці товару в планоC ваному кварталі, грн;
97
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
С2 – витрати на доставку однієї партії товару в планоC ваному кварталі, грн; Тпл – роздрібний оборот, що кредитується по товарній групі на планований квартал, од. Оскільки в період завезення запаси одних різновидів товару будуть максимальними в день надходження чергової партії, а заC паси інших різновидів – мінімальними, норматив товарних заC пасів буде дорівнювати половині оптимальної партії поставки. 10. Норматив товарних запасів (Нз), необхідних для безC перебійної торгівлі ними в планованому році з урахуванням обсягу попиту населення на даний товар, визначається за формулою
Íç
Í òç Ñ Òî
, або Í ç
Í ïë Ñ , n
де: Нтз – норматив товарних запасів поточного року у вартісному або кількісному вираженні; С – обсяг попиту споживачів на товар даного виду в планованому році; То – величина обсягу продажу в поточномуо році (у вартісному або кількісному вираженні); Нпл – плановий норматив товарних запасів у днях тоC варообігу (розрахований будьCяким підходящим для даної групи методом); n – кількість робочих днів у році. Кожний з перерахованих методів має свої переваги й неC доліки, ними можна користуватися, виходячи з обставин, цілей і завдань, що стоять перед фірмою з урахуванням кон’юнктури ринку. Із впровадженням науково обґрунтоваC них потоварних нормативів запасів на підприємствах можна поліпшити формування асортиментів, підвищити ефекC тивність закупівлі товарів, збільшити розміри продажів і приC скорити товарооборотність, що сприятиме оптимальному виC користанню фінансових ресурсів.
98
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Система керування товарними запасами грунтується на їхній мінімізації, прискоренні товарооборотності й добре налаC годженому обліку й контролі за їхнім формуванням і викориC станням, а також на виявленні відхилень часу знаходження тоC варів у магазині від реалізації. Припустимий мінімальний рівень запасів означає рівень, до якого теоретично можна знизити запаси, перш ніж зробити замовлення на їхнє поповнення. Час виконання замовлення являє собою час, необхідний постачальникові для виконання замовлення. Наприклад, якщо за тиждень реалізується 100 пар чоловічого взуття (у середньому) і якщо потрібно два тижні для виконання нового замовлення, тo допустимий мінімальний рівень запасів буде дорівнює 200 одиницям (ПМРЗ=4ВЗРВ, де ПМРЗ – допустимий мінімальний рівень запасів; 4В3 – час виконання замовлення; РВ – рівень викориC стання товару протягом часу виконання замовлення). Однак, якщо виріб має невисокі витрати на виробництво й реалізацію і його роздрібна ціна досить прийнятна й сприяє реалізації, можливий висщий страховий запас. Якщо ж час виC конання замовлення продовжиться й перевищить рівень викоC ристання товару, страховий запас може бути скорочений, оскільки інтерес до товару значно зменшився. При визначенні необхідного обсягу товарних запасів виC никають дві проблеми, пов’язані з мінімізацією витрат на поC купку товару й витрат на зберігання товару. Перша група витC рат включає витрати на пошук постачальника, оплату телеC фонних розмов, послуг зв’язку, виписку рахунків, документоC ване оформлення, контроль за надходженням товарів тощо. При цьому відомо, що чим більше замовлення, тим нижчі поC винні бути витрати на одиницю товару. Друга група витрат пов’язана із вкладенням фінансових ресурсів у товар; витратаC ми на складське обслуговування; витратами, що виникають у результаті псування товару або його старіння. Чим більше заC мовлення, тим вищі витрати на зберігання. Оптимальна велиC
99
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
чина закуповуваної партії товару може бути визначена за універсальною формулою:
Q де
2ò Î ,, Ê ÷
Q – оптимальна величина закуповуваної партії; m – річний обсяг закуповуваних товарів у шт., кг або інших кількісних показниках; О – витрати по обслуговуванню закупівель, розрахоC вуючи на одну партію; K – ціна франкоCсклад покупця за одиницю товару (ціна закупівлі); ч – витрати по складуванню у відсотках від вартості середньорічного товарного запасу, виражаються в одиницях, наприклад 10 %=0,1. Запаси в будьCякій формі зв’язують капітал підприємства (фірми), тому завжди виникає питання, наскільки витрати на зберігання запасів більші за ефект від їхньої ліквідації або відмови від їхнього придбання. Оскільки торгівля недостатньо забезпечена власними оборотними коштами в умовах перехоC ду до ринку, закупівля товарів і формування запасів можливі тільки при одержанні на це кредитів. У зв’язку з цим підприємства повинні постійно стежити за товарообоC ротністю, прораховувати припустимий рівень відсотків за креC дит при сформованій товарооборотності. Проілюструємо це на простому прикладі. Кредит під товарні запаси в межах нормативу можна одерC жати під 250% річних, або 20,8% на місяць. Середня торговельC на надбавка по гривневому товарообігу за попередній місяць при товарооборотності в 30 днів становила 36%. З’ясуємо, чи зуміє підприємство покрити торговельною надбавкою запроC понований варіант відсотків по банківському кредиту й оплаC тити інші витрати. Крім сплати відсотків за кредит для функціонування підприємства, необхідно виплатити заC
100
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
робітну плату працівникам (4% до обсягу товарообігу), зробиC ти всі відрахування, пов’язані з оплатою праці (3% до обсягу товарообігу), сплатити податок на додану вартість (2% до обC сягу товарообігу), здійснити витрати, пов’язані з утриманням будинків, устаткування, нарахуванням амортизації, у середньоC му становлять 2%, інші витрати – 4% до загального товарообігу. Загальна їхня сума дорівнює 35,8%, тобто запропоновані умови кредитування при незмінних інших витратах і товарооборотC ності покриють всі витрати, однак не забезпечать необхідного прибутку. Якщо одержати кредит на інших умовах не можна, тоді необхідно розпочати реальні дії по забезпеченню більше високого рівня товарооборотності; це здійснюється щоденним контролем за швидкістю реалізації товарів. Темп зростання тоC варообігу повинен завжди, навіть в умовах ненасиченого ринку, перевищувати темп зростання товарних запасів. Щоб визначити граничний строк реалізації товарів, із заC гального запасу вирахувується його частина, що не змінюється: страховий і робочий запас, розміри яких повинні підтримуватися постійними. Інша змінна за обсягом й часом частина загальної величини запасу, що дорівнює половині заC гального строку, поповнення всіх видів представницького наC бору, і буде вважатися граничним строком реалізації. У групі продовольчих товарів граничним строком реC алізації є той період, протягом якого підприємство гарантує їхню схоронність і якість. По продуктах, що швидко псуються, максимальні строки зберігання визначені діючими стандартаC ми, технічними умовами й іншими нормативними документаC ми. Вони встановлені з урахуванням кліматичних поясів, пори року й оснащення торговельних підприємств холодильним усC таткуванням. Граничний строк реалізації застосовується в якості середC нього по кожній товарній групі. Він може бути диференційоваC ний по окремих різновидах з урахуванням попиту, умов продаC жу або завезення. Зокрема, одяг і білизна можуть поділятися на товари літнього й зимового асортиментів і т. д.
101
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Якщо час знаходження товару в магазині наближається до граничного терміну реалізації або перевищує його, необхідно вживати заходів до запобігання подальшого збільшення заC пасів цього товару, прискорення його реалізації. Якщо цього виявиться недостатньо, варто вирішити питання про пеC реміщення продукції в інші структурні підрозділи або про їхню реалізацію підприємствам інших регіонів чи на інших сегментах ринку. Постійний контроль за станом товарних запасів – одна з найважливіших умов керування ними. Для його здійснення повинна бути використана електронноCобчислювальна техніка. За її допомогою можна щодня отримувати відомості про оборот і залишки товарів, звіт про реалізацію товарів кожним продавцем. При відсутності персонального комп’ютера рекомендується проводити оперативний аналіз і контроль за товарними запасами шляхом складання тижнеC вої сигнальної інформації не по всіх товарних групах, а лише по тих, фактичні запаси яких відхиляються від оптимальних на 15–20 % і більше. Передумовою керування товарними запасами є правильC ний облік товарних запасів і реалізації не тільки в сумарному вираженні, а й у кількісному: у штуках, одиницях, кілограмах, тоннах, упаковках. Адже споживач купує певні фасони, моC делі, оздоблення, упакування, штуки, маси й обсяги в зручноC му для нього вигляді. Облік фізичного руху товарів, збір інформації про продаж конкретних найменувань товарів укC рай необхідний для керівника, тому що тільки завдяки детальC ному обліку можна ефективно розмістити товарні ресурси й забезпечити прискорену реалізацію, а також підвищити обґрунтованість прийнятих щодо закупівлі товарів рішень. Основними технічними коштами вирішення цього завданC ня є застосування у вузлах розрахунків магазинів контрольноC касових машин, які можуть ураховувати й видавати не тільки загальні підсумки, а й підсумки по окремих позиціях. НаприC
102
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
клад, при реалізації чоловічих штанів можна реєструвати, узаC гальнювати, аналізувати роздільно вид тканини, ціну, фасон, кольори й ін. Контроль за фізичним рухом товарів побудоваC ний на визначенні обов’язкового (з погляду попиту й прибутC ковості) асортименту. Важливим розділом системи керування запасами є їхня стандартизація. Основними напрямами вдосконалювання обліку товарних запасів, поряд з перерахованими вище, є: організація операC тивного (щоденного, щотижневого) обліку; розширення ноC менклатури товарів, які враховують у статистичній звітності; поліпшення порядку проведення інвентаризації; впровадженC ня персональних комп’ютерів. Контроль запасів за правилом “ABC”, якевикористовуC ють за рубежем, може широко застосовуватися в практиці кеC рування товарними запасами й на вітчизняних торговельних підприємствах. Закон Парето, що грунтується на аналізі “ABC”, говорить, що на 20% всіх виробів, які перебувають у заC пасах, припадає 80% усіх витрат. Тривалі спостереження за заC пасами показують, що всі вироби (товари), що зберігаються на складі, поєднуються в три групи: • вироби “А” – найдорожчі. На їхню частку припадає приблизно 75–80% загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10–20% загальної кількості товарів, що перебувають там; • вироби “В” – середні за цінами. Їхня частка в загальній сумі запасів становить приблизно 10–15%, але в кількісному вираженні ці запаси становлять 30–40% збереженої продукції. Такі запаси потребують постійного обліку й уваги; • вироби “С” – найдешевші. Вони становлять 5–10% від заC гальної вартості збережених виробів і 40–50% від загальC ного обсягу зберігання, потребують звичайного контролю. Правило 80/20 дає можливість систематизувати облік і контроль за запасами, а також приймати обґрунтовані рішенC
103
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ня по закупівлі товарів. Із цього правила випливає вимога про більш пильний контроль (контроль у цьому випадку не ознаC чає схоронність, а рухливість товарів, що реалізуються) за доC рогими виробами. Особлива увага до дорогих виробів поясC нюється тим, що значна частина капіталу фірми (підприємства) практично не “працює” при зберіганні на складі невеликої кількості товарів. Постійний облік і контроль за такими запасами з часом виправдають вкладені в запаси гроші і принесуть прибуток.
1.8. Ïëàíóâàííÿ íàäõîäæåííÿ ³ çàêóï³âë³ òîâàð³â Основною метою планування надходження й організації заC купівлі товарів є забезпечення ритмічного постачання товарів у торгове підприємство в необхідних обсягах і асортименті. ПроC цес здійснюється за певними етапами. Розглянемо їх. Аналіз надходження товарів на підприємство в перед' плановому періоді. Такий аналіз проводиться в тісному зв’язку з показниками аналізу реалізації товарів і здійснюється в роздрібних цінах по таких питаннях: а) динаміка загального обсягу і товарної структури надхоC дження проводиться в порівнянних цінах для встановлення темпів зміни, обсягів надходження в передплановому періоді в цілому по підприємству і в розрізі окремих товарних груп; б) забезпеченість передбачених обсягів реалізації і розмірів приросту товарних запасів необхідним обсягом надC ходження товарів на підприємство. Зниження обсягів реC алізації при одночасному зниженні запасів, свідчить про недоC статність обсягів надходження товарів на підприємство; в) прослідковується склад джерел надходження товарів на підприємство. Для цього необхідно встановити частку постаC чань від безпосередніх виробників, оптових торгових
104
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
підприємств, торгових посередників, а також у розрізі місцеC вих та іногородніх постачальників; г) враховується наявність обсягів фактичного надходженC ня, передбаченого відповідно до укладених контрактів. Для цього використовується показник “коефіцієнт постачання”, що розраховується за формулою
Êï
Îô 100
,
Îê
Кп – коефіцієнт постачання товарів на підприємство, %; Оф – фактична сума (кількість) надходження товарів (у порівнянних цінах); Ок – сума (кількість) надходження товарів, передбаC чена контрактами. При значеннях нижчих від одиниці з’ясовуються причини невиконання контрактних зобов’язань; д) рівномірність надходження товарів по окремих періодах з рівномірністю реалізації. е) частота постачань товарів на підприємство. Цей показC ник відіграє істотну роль у забезпеченні стійкості асортименту товарів, формуванні розміру товарних запасів, обсягу витрат по транспортуванню і зберіганню. Визначення планового обсягу і структури надходження товарів. Основу таких розрахунків становлять раніше обґрунC товані плани реалізації товарів і формування товарних запасів. Планові обсяги розраховуються за формулами де
Ï де
Ð Ç ê Çí Â
чи Ï
Ð r äç Â ,
П – плановий обсяг надходження товарів у роздрібних цінах; Р – плановий обсяг реалізації товарів; Зн і Зк – фактична і розрахункова сума товарних заC пасів на початок і кінець планового періоду;
105
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
дз – зміна, що передбачається (приріст, зниження), суми товарних запасів у плановому періоді; В – очікуване вибуття товарів у зв’язку з природним збитком та іншими причинами. Визначення планового обсягу і джерела закупівлі не' обхідних товарів. Обсяг надходження товарів розраховується в роздрібних цінах, а обсяг закупівлі товарів – у цінах їхньої закупівлі (різниця між цими показниками складає суму торгоC вих надбавок або валовий доход від реалізації товарів). Приріст товарних запасів, передбачений у плановому періоді, також забезпечується закупівлею товарів у закупівельних цінах. Тому плановий обсяг закупівлі товарів визначається за формулою
ÎÇ де
Ï ÂÄð Í òç ,
ОЗ – обсяг закупівлі товарів з постачанням у планоC вому періоді (у закупівельних цінах); П – плановий обсяг надходження товарів (у роздрібних цінах); ВДр – планована сума валового доходу від реалізації товарів (сума торгової надбавки). Нт.з – сума торгових надбавок на обсяг приросту, що передбачається, товарних запасів. У мінливістю кон’юнктури споживчого ринку, неC стабільністю господарських зв’язків з постачальниками й іншими причинами забезпечити заздалегідь весь обсяг заC купівлі товарів на плановий період у більшості випадків неC можливо. Тому на першій стадії планування закупівель визнаC чаються лише основні джерела закупівлі, враховуючи при цьому умови, які забезпечують підвищення, ефективність коC мерційної роботи. Закупівлі товарів у безпосередніх виробC ників забезпечують нижчий рівень контрактних цін, що позиC тивно впливає на формування валового доходу від реалізації
106
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
товарів. Закупівля в місцевих постачальників забезпечує більш нижчі витрати по транспортуванню товарів, що позитивC но впливає на формування прибутку від торгової діяльності. Дотримуватися ритмічності й оптимізації надходження партій товарів на підприємство потрібно для того, щоб забезC печити стійкість асортименту товарів, заплановані розміри тоC варних запасів і мінімізацію поточних витрат на цей процес. Це визначається оптимальним розміром партій надходження товарів на підприємство. Чим більший розмір партії постачанC ня, тим менший відносний розмір витрат обігу торгового підприємства по розміщенню замовлення, доставці товару і їхньому прийманню. Однак великі партії постачання визначаC ють високий середній розмір товарних запасів. Тому неC обхідно шукати оптимальний шлях між цими двома крайносC тями. Оптимальний розмір партії постачання, при якому мінімізуються сукупні витрати обороту з організації товаропоC стачання й обслуговування товарних запасів, визначають за відомою формулою моделі Уілсона
Î Ðï . ï
2uÎ ÇuÑÎ1 ÑÎ2
,
де: ОРп.п – оптимальний розмір партії постачання тоC варів на підприємство; ОЗ – плановий обсяг закупівлі товарів торговим підприємством з їхньою доставкою в плановому періоді; СО – сума витрат обігу по розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому прийманню в розрахунку на одну партію, що поставляється; СО2 – сума витрат обігу по збереженню одиниці запаC су товарів на підприємстві (зазвичай така одиниця виражається визначеною сумою або кількістю товарC них запасів). 1
107
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Цей розрахунок добре ілюструється на конкретному прикладі. Річний обсяг закупівлі товарів даної групи запланоC ваний у сумі 1000 тис. грн. Сума витрат з обороту по розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому прийманC ню на одну партію, що поставляється, становить 12 тис. грн. Сума витрат з обороту по збереженню одиниці запасів товарів становить 6 тис. грн. У результаті одержимо:
ÎÐ ïï
2 1000 12 6
63 òèñ . ãðí .
Отже, протягом року товари даної групи повинні доставляC тися 16 разів (1000:63=16), або кожні 22 дні (360:16=22). При таC ких показниках розміру партії і частоти постачань товарів витраC ти з обороту торгового підприємства будуть мінімальними.
1.9. Îïòîâèé òîâàðîîá³ã ³ ìåòîäèêà éîãî ïðîãíîçóâàííÿ Реальність прогнозів роздрібного товарообігу багато в чоC му зумовлена розвинутістю оптового ринку – ринку проміжних продавців. Ними можуть бути особи, підприємства й організації, що закуповують товари у виробників або інших продавців для їхнього перепродажу або здачі в оренду іншим споживачам з вигодою для себе. Проміжною торгівлею моC жуть займатися промислові, оптові і роздрібні підприємства, посередницькі фірми. Основним же суб’єктом ринку проміжних продавців є оптова торгівля. Необхідність оптової торгівлі зумовлюється суспільним поділом праці, вузькою спеціалізацією промислових підприємств, потребою в регіональному збалансуванні попиту і споживання, а також швидкою реалізацією виготовленого товару для процесу розC ширеного відтворення і доведення його до кінцевого споживаC ча. Наявність оптової торгівлі зумовлена й причинами фінанC сового характеру.
108
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Дрібному виробнику і роздрібному торговцю з обмежениC ми фінансовими ресурсами не під силу створити і держати орC ганізацію розгалуженого маркетингу. Крім того, у зв’язку з поділом і спеціалізацією праці, навіть володіючи капіталом, виC робник направить кошти в розвиток виробництва, а не в орC ганізацію оптової торгівлі. А роздрібному продавцю вигідніше різноманітний асортимент товарів купувати в одного продавця. Оптові продавці відрізняються від роздрібних певними характеристиками: • оптові угоди, як правило, великі, торгова зона широка; • оптовий торговець мало приділяє уваги стимулюванню збуту, місцю розташування свого підприємства, тому що має справу з професійними клієнтами, а не з кінцеC вим споживачем; • розходження в правовому забезпеченні і податковому законодавстві, що діє в країнах з розвинутою ринковою економікою. Оптову торгівлю здійснюють спеціалізовані великі підприємства з повним циклом обслуговування. Існують підприємства з неповним циклом обслуговування, що торгуC ють широким або вузьким асортиментом товарів. Маються поC середники (фірми, засновані на різних формах власності, опC товикиCкомівояжери, оптовикиCорганізатори, оптовикиCконC сигнанти, брокери, агенти й ін.). Існують оптовоCроздрібні об’єднання, створені на базі спеціалізованих оптових підприємств, складів колишніх торгів, трестів, що одержали юридичну самостійність, склади великих роздрібних і промисC лових підприємств, підприємства типу “кешCендCкеррі” (оплаC ти і забирай). Ріст оптової торгівлі, як свідчить світовий досвід, визнаC чається такими значними тенденціями в економіці: зростанC ням масового виробництва на великих підприємствах, віддаC лених від основних користувачів готової продукції; збільшенC ням обсягів виробництва в запас, а не для виконання конкретC
109
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
них договорів; загостренням необхідності пристосовувати тоC вари до потреб проміжних і кінцевих користувачів з погляду кількості, упакування і різновидів. Основними функціями оптового підприємства є: • закупівлі і формування товарного асортименту; • розбивка великих партій товарів на дрібні; • складування, транспортування, фінансування (при наC данні в окремих випадках права оплати після його реC алізації або оплаті до його постачання, а іноді до його виготовлення). Оптовому підприємству доводиться приймати на себе риC зик, інформування про ринок, конкурентів, нові товари, диC наміку цін, послуги по керуванню і консультуванню. Головним кількісним показником, за яким оцінюють обсяг роботи оптового підприємства, є оптовий товарообіг – продаж товарів великими партіями роздрібній торгівлі, підприємствам для промислового перероблення. Розрізняють три види оптового товарообігу по реалізації: • продаж товарів роздрібним і промисловим підприємC ствам; • міждержавний (продаж за межі держави на основі укC ладених міжурядових угод); • внутрішньосистемний (усередині держави одним оптоC вим продавцем іншому). Оптовий товарообіг залежно від форм організації товаC роруху поділяється на складський (продаж оптовим покупC цям зі складів) і транзитний, тобто форма продажу, за учасC тю в розрахунках, тобто продаж зі складів підприємств безC посередньо покупцям, минаючи склади оптової бази. При такій формі розрахунки з відправником вантажу здійснює база. Виписується рахунокCфактура на партію відвантажеC них товарів на ім’я оптової бази. Остання у свою чергу випиC сує накладну або рахунок на ім’я покупця із включенням у суму рахунку оптової надбавки, визначеної за згодою сторін
110
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
для того, щоб покрити свої витрати з організації продажу транзитом і отримати прибуток. Оптовий товарообіг за участю в розрахунках – це сума складського і транзитного за участю в розрахунку оборотів. Усі якісні показники оцінки роботи оптового підприємства обчислюються до оптового обороту за участю в розрахунках. Складський оптовий товарообіг є основою для планування тоC варних запасів, визначення потреби в оборотних коштах, у складських приміщеннях і ємкостях. Функція керування збутом і розподілом пов’язана з опC товою реалізацією товарів, плануванням оптового товароC обігу в загальному обсязі й асортименті, установленням госC подарських зв’язків, здійсненням договірних відносин, маC невруванням товарними ресурсами, наданням додаткових послуг роздрібній торгівлі, транспортуванням товарів, здійсненням правової і претензійної роботи, підготовкою кон’юнктурних оглядів, веденням звітності, аналізом реC алізації товарів, керуванням торговим персоналом, підготовC кою прогнозів товарообігу, вибором каналів реалізації, орC ганізацією торгової комунікації. Функція керування рекламою і стимулювання збуту включає проведення рекламних заходів, стимулювання працівників збуту, стимулювання попиту за допомогою наC дання знижок з ціни, вручення премій, купонів, проведення конкурсів покупців, надання покупцям кредитів, орC ганізацію виставок, ярмарків, демонстрацію зразків, упакуC вання товарів, вивчення відгуків у пресі на проведені захоC ди. Ці елементи маркетингової діяльності є основними. ЗаC гальна їхня кількість і зміст залежать від масштабів оптової діяльності, стану зовнішніх і внутрішніх умов функціонуC вання оптових підприємств, характеру попиту і споживання, широти асортименту. Основним розділом плану підприємницьких намірів є план оптового товарообігу, що включає план оптового обороту
111
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
по загальному обсягу, структурі, видах, нормативу товарних запасів, плану товарного забезпечення. План оптового товароC обігу розробляється оптовим підприємством самостійно. ЗниC ження обсягів виробництва, розрив господарських зв’язків не розв’язують проблем неплатежів за товари і послуги, впливаC ють на стан товарного ринку. Це диктує підприємству при розC робці плану необхідність враховувати розроблені урядом заC ходи щодо державного регулювання виробництва і споживанC ня товарів. План виробництва товарів народного споживання форC мується в основному з урахуванням замовлень торгових підприємств і результатів ярмарків. Республіканські органи торгівлі виступають генеральним замовником на постачання товарів для державних потреб. На підставі пропозицій обC ласних управлінь торгівлі і неринкових споживачів ресC публіканські органи торгівлі визначають обсяги для погодC жених постачань. На підставі цих обсягів оптові підприємства представляють промисловим підприємствам свого району діяльності пропозиції на продаж товарів торгуC ючим організаціям на всіляких ярмарках – обласних, регіональних. Ця робота продовжується і в період між ярC марками. Товари, по яких державне регулювання не робитьC ся, закуповуються у промислових підприємств та інших поC стачальників торгуючими організаціями, підприємствами або будьCякими юридичними особами, що мають право здійснювати торгову діяльність по прямих договорах або чеC рез оптовоCпосередницькі фірми (бази). Споживчий ринок забезпечується як за рахунок товарів, вироблених промисловими підприємствами державної й іншої форм власності, закуповуваних по міжурядових угодах, по тоC варообмінних операціях із країнами СНД і далекого заC рубіжжя, так і на умовах консигнації. Основні передумови для розроблення прогнозів оптового товарообігу:
112
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
1. Прогноз розвитку роздрібного товарообігу в цілому по країні й у районі діяльності бази. 2. Накопичена інформація про потенційних партнерівCвиC робників, номенклатуру вироблених товарів, їхні властивості, ціни, умови постачання, біржові котирування. 3. Зведення про кон’юнктуру, товарні ринки, попит, поC купців. 4. ЗамовленняCзаявки на товари роздрібних торгових підприємств, що обслуговуються, й інших підприємств та орC ганізацій. 5. Прогнозовані розрахунки товарних ресурсів у розрізі джерел, що можуть бути залучені в товарообіг. 6. Замовлення на постачання товарів для державних поC треб. 7. Перспективи розвитку виробництва товарів у районі діяльності оптового підприємства. 8. Орієнтація на забезпечення необхідної прибутковості. 9. Аналіз динаміки обсягу і структури оптового товароC обігу, стан товарних запасів і товарного забезпечення. Функціонування оптового підприємства на ринку пов’язаC не з певними обмеженнями, що визначають межі його діяльC ності, зокрема, такими обмеженнями є: • ресурсні (матеріальні і трудові), тобто прогнози товароC обігу не можуть бути більшими від наявних ресурсів; • фінансові (наявні грошові фонди, платоспроможність); • тимчасові, зумовлені інфляцією, що допускає уповільнення оборотності; • обсяг купівельного попиту (обсяг реалізації завжди дорівнює або менший від обсягу попиту). Характер дії цих обмежень залежить від стану економіки країни, рівня самостійності підприємств, рівня ринкових переC творень. Вихідною базою для розроблення прогнозів оптового тоC варообігу є аналіз його розвитку в поточному і попередньому
113
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
роках (очікуване виконання). Матеріалами для аналізу є дані бухгалтерського обліку і статистичної звітності по оптовому товарообігу. Аналіз оптового товарообігу по порівнянній базі виробляється в такій послідовності: 1. Аналіз загального обсягу оптового товарообігу за видами і формами товароруху за поточний рік і в динаміці (мета – виC явити тенденції і закономірності). 2. Аналіз оптового товарообігу за поточний рік покварC тально і щомісячно (для визначення ритмічності постачань і оптимальності їхнього розподілу протягом року). 3. Аналіз оптового товарообігу в розрізі основних товарів, постачальників, покупців. 4. Визначення частки участі оптового підприємства в заC безпеченні споживачів товарами своєї номенклатури. 5. Дослідження взаємозв’язку динаміки оптового і роздрібного товарообігу. 6. Визначення рентабельності каналів постачання і збуту продукції. Складання прогнозованих розрахунків оптового товароC обігу починається з визначення потреби в товарах у розрізі джерел їхнього надходження (перший обмежник). Потім обC числюється обсяг оптового товарообігу по реалізації (потреC ба оптової бази для задоволення замовлень і заявок її поC купців), що складається з двох частин: оптової реалізації тоC варів роздрібним торговим підприємствам і оптової реC алізації товарів промисловим підприємствам для їхнього промислового споживання і перероблення. При розробленні показників оптового товарообігу доцільно використовувати балансовий метод, щоб забезпечити необхідне ув’язування між окремими його розділами, ресурсами і потребами, оптиC мальні пропорції в розвитку виробництва і торгівлі, раціональні співвідношення між обсягом обороту й інших показників оптової торгівлі. Взаємозв’язок між цими елеменC тами виражається в такий спосіб:
114
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Çï Ï ð ϳ Ï ä ϳí
Îð Âî Ì ï Ä ð Çê ,
де
Зп і Зк – запаси товарів в оптовій торгівлі на початок і кінець планованого періоду (норматив); Пр– закупівля (надходження) товарів у промислових підприємств усередині країни або в інших оптових підприємств; Пін – покупка товарів в інших країнах ближнього заC рубіжжя; Пі – надходження товарів по імпорту; Пд – закупівля товарів по додаткових джерелах; Ор – оптовий товарообіг по реалізації; Во – внутрішньосистемний оборот; Мп – міждержавні постачання; Др – документована витрата (власні потреби, втрати). Усі елементи наведеного рівняння являють собою величиC ни, що відрізняються своїми тенденціями розвитку і методами розрахунків, які необхідно враховувати при прогнозуванні опC тового товарообігу за його видами і формами реалізації. РозраC хунок починається з визначення потреби в товарах у розрізі джерел їхнього надходження (перший обмежник). Потім розC раховується обсяг оптового товарообігу за реалізацією:
Îð де
Ðð Ðâ Ðâí ,
Рр – оптова реалізація товарів роздрібним торговим підприємствам; Рв – оптова реалізація товарів промисловим підприємC ствам і іншим споживачам для промислового спожиC вання або перероблення; Рвн – оптова реалізація товарів на експорт і на внутрішньодержавні потреби.
115
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Прогнозована величина оптового товарообігу по реC алізації роздрібним підприємствам визначається, виходячи з прогнозованого роздрібного товарообігу в межах діяльності оптового підприємства з урахуванням зміни товарних запасів у роздрібній торгівлі і надходження товарів, крім оптової бази (по прямих зв’язках і т. ін.)
Ðð
Ò ð r ÇÍÇ – Ï ï³ ,
де
Тр – прогнозований обсяг роздрібного товарообігу; ЗНЗ – зміна нормативу товарних запасів; Ппі – надходження товарів вроздріб крім оптової бази (інші джерела). В умовах конкуренції, що розвивається, однією з найважC ливіших проблем є збільшення частки ринку, на якому праC цює те чи інше оптове підприємство. Частка ринку, що налеC жить оптовому підприємству, залежить від рівня цін, витрат на рекламу, доходу споживачів. Обсяг оптових продаж на даC ному ринку можна визначити, за рівнянням множинного регC ресивного аналізу типу:
ÎÏ де
À Ê Ö Ô
Ö ÊÂ Â ÐÑÔ ÄÑD ,
ОП – обсяг продажу; К – константа; ЦАФ – ціна фірми; ЦВК – середня ціна конкурентів; ВР СФ – витрати фірми на рекламу; ДС – доход споживача; А, В, С, D – коефіцієнти рівняння. Завоювати більшу частку ринку можливо лише при проC веденні підприємством правильної стратегії. Для цього можна використовувати як наступальну стратегію, так і стратегію оборони. При наступальній стратегії доцільно погоджувати свої дії з політикою конкурентів і пропонувати більш різноC
116
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
манітні товари або спеціалізуватися на іншому, ніж у конкуC рентів, асортименті. Знижувати ціни на товари додаткового асортименту при одночасній підтримці збуту основних тоC варів, переключатися на інший ринок, де конкурент не так сильний, і закріплюватися на ньому, постійно відвойовувати за допомогою стимулів (надання різних знижок з ціни) окремі ділянки ринку, що належать конкурентам. Оборонна стратегія розглядається як доповнення до наC ступальної. Вона доцільна в разі посилення конкуренції утримати зайняте положення, постійно контролювати дії конкурентів, наводнювати ринок товарами за зниженими цінами під час виведення конкурентом на ринок нових тоC варів. Глибше досліджувати ринок, виявляючи можливості розширення постачань у ті місця, де ці товари користуються більшим попитом. Основні фактори, що визначають обсяг товарообігу: 1) обсяг виробництва усередині країни; 2) квоти для внутрішнього ринку; 3) частка передоплати в сплаті за товар; 4) середній розмір валового доходу; 5) платоспроможність оптового покупця і продавця; 6) обсяг попиту; 7) завдання постачання на державні потреби; 8) розмір складських площ, обсяг ринку, що належить конкурентам, і т. ін. Оборот по внутрішньосистемному відпуску товарів визнаC чається, виходячи зі сформованих договірних зв’язків між опC товими підприємствами і укладання нових договорів. НаC явність внутрішньосистемного обороту зумовлюється нерівномірністю розміщення і спеціалізацією виробництва окC ремих видів товарів усередині країни. Крім того, можливі виC падки, коли оптова база закупила значно більший обсяг тоC варів, ніж може продати своїм постійним споживачам (це моC жуть бути товари внутрішнього виробництва й імпортні). У
117
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
цьому випадку зайвий закуплений товар пропонується іншим оптовим базам своєї системи. Необхідність міждержавних поC стачань визначається потребою розширення асортименту тоC варів, які в країні не виробляються. Обсяг міждержавних поC стачань дорівнює сумі укладених міжурядових угод. Для розC роблення прогнозної величини міждержавних постачань треC ба знати обсяг внутрішньодержавного виробництва і спожиC вання, визначити, які товари можна вивезти і ввезти, виявити бажаних постачальників і покупців, розрахувати ефективність угод. Після визначення прогнозного значення оптового товаC рообігу необхідно визначити асортиментну структуру реC сурсів конкретних видів товарів, необхідних споживачам (контрагентам) оптової бази для забезпечення більш повного задоволення попиту, безперебійної торгівлі, нормалізації тоC варних запасів. Обсяг потреби в товарах складається з таких величин:
Ï Ñ– Çï Í ç , де
П – потреба в товарах конкретного виду на плановаC ний період; С – прогнозований обсяг попиту на даний товар; Зп – мобільні товарні запаси на початок планованого року на оптових підприємствах і обслуговуючих підприємствах; Нз – норматив товарних запасів, необхідних для заC безпечення безперебійної торгівлі і нормалізації заC пасів.
Ñ де
118
Ð Êñ ,
Р – прогнозований обсяг продажу; Кс – коефіцієнт зміни попиту.
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
Çï де
Çê Ï – Ð ò ,
Зк – запаси на кінець минулого року (на початок поC точного); П – обсяг постачань у поточному році; Рт – очікуваний продаж у поточному році (у сумі й одиницях).
ÍÇ
Í Ò Ò Ñ/ÐÒ , або Í ç
Ñ Í ï Ç/ ï,
де
Нтт – норматив товарних запасів поточного року у вартісному або кількісному вираженні; Нn – плановий норматив у днях обороту; n – число днів у році. Якість прогнозних розрахунків оптового обороту як за обC сягом, так і за структурою залежить від ступеня і точності оцінки ринкових умов. Для їхнього виміру використовують коефіцієнт поточних умов реалізації по різних товарах і товарC них групах з урахуванням організації товару і нормативної поC треби в товарних запасах, що розраховується за формулою
Êt
Ðt , Çï Ï t
Рt – обсяг продажу товару в аналізованому періоді; Пt – надходження товару на протязі аналізованого періоду; Зп – товарні запаси на початок аналізованого періоду; t – індекс періоду. Коефіцієнт поточних умов знаходиться в межах від 0 до 1. Чим ближче до одиниці, тим простіший збут даного товару в межах наявних ресурсів. Він використовується для коригуванC ня прогнозованих значень товарообігу. Однак за розрахунком де
119
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
тільки цього показника без обліку співвідношення необхідних рівнів, що складається, товарних запасів не дозволяє правильC но оцінити умови поточної реалізації. Для порівнянності коC ефіцієнтів необхідно розрахувати скоригований коефіцієнт:
Àê
Ê à Í Çà 2 ; Âê Í Çà Í Çâ
Ê â Í Çâ 2 , Í Çâ Í Çà
НЗа – норматив запасу товару “А”; НЗв – норматив запасу товару “У”; Ка – коефіцієнт продажу товару “А” за досліджуваний період; Кв – коефіцієнт продажу товару “В” за досліджуваний період. Наступним етапом у визначенні потреби в товарах є оцінювання поточного стану попиту, підсумків роботи з постаC чальниками і споживачами, тобто оцінювання реальності проC гнозних розрахунків. Одним з напрямів удосконалювання прогнозування обсягу товарообігу і його асортиментної струкC тури є використання відомого методу. Він грунтується на заC безпеченні вже в процесі планування бажаного для підприємства рівня валового доходу (метод беззбитковості). Суть методу полягає в попередньому визначенні розміру дохоC ду, який слід підприємству одержати з гривні (1000 грн) товаC рообігу для здійснення нормальної господарської діяльності. Для цього для прогнозування обсягу і структури товарообігу можна скористатися системою декількох рівнянь: де
I bgj Pi ai / T j 100; 100 1
n
¦
I bgj
i n
Tj
i 1
T jo 120
¦ I bgj Pi ai / 100 / I bgj 100;
ªn º « ¦ I bgi Pi ai / 100 Ï j ÔÎ Ï j » / J uoj : 100, ¬i 1 ¼
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
де
Ibgj – рівень валового доходу підприємства; Ibgi – рівень валового доходу по iCму товару; Pi – ціна iCтого товару; ai – фізична маса продажу i–того товару; Tj – товарообіг підприємства; Tjo – узагальнений товарообіг оптового підприємства, що відповідає одночасно декільком вимогам: одерC жанню підприємством необхідного розміру прибутку, оптимізації структури товарообігу за рівнем цін, валоC вого доходу і фізичної маси продажу товарів; Пj – планований (мінімальний) розмір прибутку від оптового продажу товарів по підприємству, що поC винен задовольняти вимозі ( Ïïë t Ïô ) ;
ФОПj – фонд оплати праці; Juoj – розмір планованих витрат обігу. Прибуток оптового, як і роздрібного підприємства – це комплексний, якісний показник, що складається з безлічі елементів, а не тільки з доходів від оптового продажу товарів, що й повинно бути враховане при остаточному розробленні плану фінансових результатів. Усі комерційні функції, з поC гляду участі у формуванні доходів, умовно поділяються на дві групи: • ті, що безпосередньо беруть участь у формуванні дохоC ду підприємства, – оптова реалізація товарів, надання додаткових послуг своїм покупцям, здійснення ексC портноCімпортних операцій, маневрування товарними ресурсами, а також рекламування товарів і послуг, здійснення правової і претензійної роботи; • ті, що побічно формують прибутковість підприємства. До цього відноситься вивчення ринку і його кон’юнктури, формування та надання заявок і замовлень, формування торC гового асортименту, а також вплив на постачальників з метою підвищення якості товарів і оптимізації асортименту, установC
121
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
лення господарських зв’язків. Не менш важливі здійснення договірних відносин, організація і проведення оптових ярC марків, вишукування додаткових товарних ресурсів. У процесі розроблення асортиментної політики підприємства варто враховувати реальні можливості підприємства в реалізації товарної маси (попит, потужність підприємства, ресурси, норматив прибутку, наявність грошей для оплати постачальникові за товар та ін.), а також те, що структура товарообігу не може бути строго фіксованою велиC чиною. Комерційне регулювання структури товарообігу дає можливість гнучко реагувати на коливання кон’юнктури ринку і тим самим забезпечувати одержання необхідного розміру прибутку. При виборі товару для продажу завжди слід дотриC муватися двох основних умов: 1. Покупна ціна товару повинна бути істотно нижчою за ціну, по якій можна продати товар на ринку. 2. Платоспроможний попит на даний товар повинен бути достатнім для того, щоб продати весь закуповуваний товар за ціною, що перевищує ціну його придбання. БудьCякій торговій угоді повинен передувати ретельний розрахунок, в основі якого лежить зіставлення виторгу і витC рат (на закупівлю товарів, додаткових витрат, витрат на трансC портування, зберігання, обслуговування покупців, інші витраC ти, включаючи оплату праці торгових працівників). Після розрахунку прогнозних значень обсягу і структури товарообігу по реалізації й інших його видах приступають до визначення величини складського і транзитного обороту за участю в розрахунках. Розмір і структура складського товароC обігу залежать від забезпеченості оптової бази складськими площами й ємкостями, плану введення їх у дію або вибуття, сезонності виробництва і споживання окремих видів товарів. По товарах сезонного призначення планується тільки складсьC кий товарообіг. Враховуються складність асортименту і неC обхідність його підсортування, розміщення і спеціалізації проC мислових, оптових і роздрібних підприємств, норми транзитC
122
1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã
них відвантажень, що склалися, частка складського товароC обігу, зміни в умовах постачання. Складний асортимент – це складський товарообіг, а транзитний асортимент – це простий або великогабаритний товарообіг. Прогнозування оптового товарообігу не може бути закінченим без розрахунку нормативу товарних запасів. МетоC дика аналізу і розрахунку нормативу товарних запасів в оптоC вому товарообігу аналогічна методиці, яка застосовується у роздрібній торгівлі, за винятком того, що для розрахунку заC безпеченості нормативу в днях використовується складський оптовий товарообіг. Доцільно передбачити прискорення товаC рооборотності. Завершальним етапом прогнозування оптовоC го товарообігу є розрахунок його товарного забезпечення і визначення джерел надходження товарів на базу. Загальний обсяг закупівлі товарів визначається за формулою
ÎÇ
Î ò . ó÷ Í ç – Ç ñ ,
де
ОЗ – обсяг закупівлі товарів; От.уч – оптовий товарообіг за участю бази в розрахунC ках; Нз – норматив товарних запасів на кінець планованоC го періоду на складі й у дорозі; Зс – запаси на складі й у дорозі на початок планованоC го періоду. Надходження товарів на склади розраховується так само (без товарів у дорозі):
Ï
Ò ñêë Í ç Ç ï ,
де Тскл – складський товарообіг. Завершується прогноз складанням балансу оптового товаC рообігу з ув’язуванням усіх показників за видами, формами товароруху, обсягами, структурою закупівель і надходжень на склад.
123
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ 2.1. Ôîðìóâàííÿ ö³íîâî¿ ïîë³òèêè ï³äïðèºìñòâà Економічна необґрунтованість цін має місце при натуC ральних виплатах заробітної плати, пенсій, при погашеннях заборгованості населенню України, і це має деструктивний вплив на ринкове ціноутворення, формування попиту. ЗабезC печення оптимальності внутрішніх пропорцій споживчого ринку, його місткості, прискорений розвиток рівня споживанC ня населенням товарів і послуг є однією з головних умов заC безпечення соціальноCекономічної стабільності й економічної безпеки України. Це потребує посилення державного впливу на такі процеси. Більше того, пріоритетний розвиток внутрішнього споживчого ринку, подальше зміцнення на ньоC му позицій вітчизняних товарів і послуг є необхідною передуC мовою стабільного економічного зростання України в майбутC ньому. Найважливішим механізмом системи одержання доC ходів торговим підприємством є його цінова політика. Крім того, вона істотно впливає на обсяги господарської діяльності, рівень його фінансового стану і конкурентоспроможності на споживчому ринку. В умовах сучасної України підприємства торгівлі далеко не завжди можуть використовувати досвід закордонних торгоC вих організацій у зв’язку з непорівнянністю ринкових умов і специфічністю вітчизняних. Непорівнянність ринкових умов пов’язана, насамперед, з розходженнями в рівні розвитку ринC кового середовища, системи ринкової інфраструктури, психоC логії покупців. До того ж українські принципи ціноутворення істотно відрізняються від загальноприйнятих у країнах з розC винутою ринковою економікою своєю податковою системою,
124
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
порядком обчислення витрат. На споживчому ринку України не домінують окремі виробники або продавці товарів, у той час як за рубежем це домінування, в певних межах, дозволяється антимонопольним законодавством, і є основою цінової страC тегії. Монополізм планової економіки переборений розкритC тям кордонів і потоком імпорту, кордонів що супроводжується банкрутством і закриттям багатьох виробничих підприємств, оптових і роздрібних торгових організацій. У нових умовах специфіка торгової діяльності потребує врахування таких умов при формуванні цінової політики підприємств торгівлі: • торгові підприємства не можуть самостійно формувати рівень цін на товари, здійснюючи свою цінову політику на споживчому ринку. Основи цінової політики товарів на споживчому ринку формує виробник; • на відміну від виробників, торгові підприємства в переC важній більшості випадків формують свою цінову політику не за конкретними різновидами товарів, а за визначеною асортиментною їхньою сукупністю. ІншиC ми словами, на підприємствах торгівлі цінова політика має не монотоварний, а політоварний характер; • крім безпосереднього товарного елемента, на цінову політику істотний відбиток накладає і рівень торгових послуг. Це пов’язано з тим, що рівень цін, за якими здійснюється реалізація товарів на підприємствах торгівлі, невіддільний від конкретного рівня обслуговуC вання, пропонованого покупцям на цих підприємствах; • цінова система на підприємствах торгівлі має, як правиC ло, більш жорсткий характер, ніж на виробничих підприємствах. У роздрібній торгівлі не використоC вується навіть поняття “базисна ціна”, що підлягає “уторгуванню” у процесі продажу. Застосовувана окреC мими підприємствами роздрібної торгівлі система ціноC вих знижок стандартна стосовно окремих цінових ситуC
125
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ацій або категорій покупців. Це утруднює проведення гнучкої цінової політики на підприємствах торгівлі. Торгові підприємства не застосовують звичайно ряд ціноC вих стратегій виробників, пов’язаних із тривалою несприятлиC вою ситуацією на ринку конкретного споживчого товару. Як правило, умови торгової діяльності дозволяють торговому підприємству швидко залишити такий товарний ринок, тобто припинити закупівлю і реалізацію цього товару, у той час як виробник змушений активно боротися за повернення коштів, інвестованих у його виробництво. Предметом цінової політики торгового підприємства висC тупає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів – торC гова надбавка. Саме цей елемент ціни товару характеризує ціну торгових послуг, пропонованих покупцю при його реC алізації торговим підприємством. І тільки цей елемент ціни з урахуванням кон’юнктури споживчого ринку, умов своєї госC подарської діяльності, рівня ціни виробника й інших факторів торгове підприємство формує самостійно. Незважаючи на високий ступінь зв’язку з ціною виробниC ка, рівень торгової надбавки далеко не завжди визначається рівнем ціни на товар. Навіть при низькому рівні ціни на товар, запропонованому його виробником, може бути сформований високий рівень надбавки, і, навпаки – при високому рівні ціни виробника торгові підприємства часто обмежуються низьким рівнем надбавки. Ця специфіка торгової діяльності визначає особливості формування цінової політики підприємств торгівлі. Під формуванням цінової політики торгового підприємства розуміється обґрунтування системи дифеC ренційованих рівнів торгової надбавки на реалізовані товари і розроблення заходів щодо забезпечення оперативного їхнього коригування залежно від зміни ситуації на споживчому ринку й умов господарювання. Можливість здійснення торговими підприємствами власC ної диференційованої цінової політики є одним з безC
126
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
сумнівних досягнень здійснюваних у країні ринкових реформ. Основними передумовами формування цінової політики на підприємствах торгівлі є ціни пропозиції і ціни попиту на споC живчому ринку, податкові платежі, що входять у ціну товару й платяться безпосередньо за рахунок доходів підприємства, до яких відносяться податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори, мита і сума прибутку від реалізації товарів до відрахування з неї податків. Усі елементи торгової надбавки при вмілій роботі піддаC ються коригуванню. Навіть зниження суми і рівня податкових платежів, що входять у ціну товару, може бути забезпечене за рахунок удосконалювання асортиментної політики підприємства, відмови від імпорту ряду товарів, здійснення ефективнішої податкової політики шляхом більш повного виC користання системи податкових пільг. До основних принципів формування цінової політики відносяться: • забезпечення ув’язування цінової політики підприємства з загальною стратегією керування підприємством і пріоритетними цілями розвитку товарообігу; • забезпечення ув’язування цінової політики з кон’юнкC турою споживчого ринку й особливостями обраної ринкової ніші; • забезпечення ув’язування цінової політики підприємства з типами пунктів роздрібного продажу товарів; • забезпечення комплексності підходу до встановлення рівня торгової надбавки на товар у поєднанні з рівнем торгового обслуговування покупців; • здійснення активної цінової політики у вигляді саC мостійності підходів у встановленні роздрібних цін, диC ференціації підходів, чітко вираженої цінової позиції; • забезпечення високого динамізму цінової політики, що виражається у своєчасності перегляду окремих паC раметрів, урахування життєвого циклу підприємства і товару.
127
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Формування цінової політики на конкретному підприємстві охоплює такі основні етапи: Вибір визнчених цілей формування цінової політики, що здійснюється за допомогою: а) орієнтира на покупця; б) орієнтира на поточні витрати; в) орієнтира на прибуток. Оцінка сформованого рівня торгової надбавки, що досяC гається за допомогою визначення рівня мінімального прибутку і середнього рівня прибутку, динаміки за окремими етапами передпланового періоду, диференціації рівня окремих елеC ментів – витрат обігу, податків, що входять у ціну товару, приC бутку та їхньої структури, а також можливості зниження рівня поточних витрат. Це досягається за рахунок економії окремих видів витрат обігу й ефективної господарської діяльності. Оцінювання споживчого ринку, що здійснюється в процесі аналізу кон’юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей: • диференціацією цін на товари в рамках сформованого “конкурентного поля” на даному сегменті; • диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їхнього торгового обслуговування; • розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін. Зростання обсягу продажу товарів може спричинити збільшення суми отриманих торгових надбавок навіть при зниженні їхнього рівня. Це пов’язано з ціновою еластичністю попиту, що визначає ступінь чутливості реагування покупців на зміну кількості товарів залежно від зміни рівня цін на них. Вона вимірюється коефіцієнтом еластичності попиту за ціною, що показує, в якому розмірі збільшується обсяг попиту на товар при зниженні його ціни на 1%. Еластичність попиту за ціною характеризує всі реалізовані товари по чотирьох груC пах: високоеластичні, по яких обсяг попиту зростає більше, ніж знижується ціна; середньоеластичні, по яких зростання
128
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
обсягу попиту відбувається в тій самій пропорції, що й зниC ження ціни; низькоеластичні, по яких обсяг попиту зростає менше, ніж знижується ціна; товари зі зворотною еласC тичністю, по яких при зниженні ціни знижується й обсяг поC питу. Це відноситься до деяких товарів, споживання яких при зниженні ціни заміщується споживанням більш високоC якісних товарів, наприклад, до хліба, картоплі і т. ін. Вибір моделі розрахунку рівня торгової надбавки визнаC чається конкретним цільовим орієнтиром: а) при орієнтирі цінової політики на покупця базовим елеC ментом розрахунку рівня торгової надбавки приймається рівень ціни товару, що застосовується для відповідних катеC горій покупців; він розраховується за формулою
Ð ò . í1
(Ö ð Ö ç ) 100
,
Öç
де: Ут.н1 – рівень торгової надбавки до ціни закупівлі тоC вару, %; Цр – рівень ціни реалізації одиниці товару, прийнятC ний для конкретної категорії покупців; Цз – ціна закупівлі одиниці товару в постачальника; б) при орієнтирі цінової політики на поточні витрати базоC вим елементом розрахунку рівня торгової надбавки прийC мається сума витрат обігу, що припадає на одиницю реалізоваC ного товару; розраховується за формулами:
Ï
IÑ Ðï ; 100
Ð òí 2
IÑ Ï 10 000 , Ö ç 100 Ñï . ä
де: Ртн2 – рівень торгової надбавки до ціни закупівлі товаC ру, %; ІС – середня сума витрат обігу, що припадає на одиC ницю реалізованого товару;
129
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
П – розрахункова сума прибутку , що припадає на одиниC цю реалізованого товару; Сп.д – ставка податку на додаткову вартість (і інших поC датків, що сплачуються за рахунок доходів торгового підприємства), %; Рп – рівень прибутку до витрат обігу, %; в) при орієнтирі на прибуток приймається цільовий рівень рентабельності витрат обігу за формулами:
Ó ò .í 3 де
Ö Ï IO u10 000 Ö ç u (100 Ñï . ä )
; ÖÏ
IO ÓÐö ; 100
ЦП – розрахункова сума цільового прибутку, що приC ходиться на одиницю реалізованого товару; УРц – середній по підприємству цільовий рівень ренC табельності витрат обігу, %.
2.2. Ìåòîäè ðîçðàõóíêó ö³íîâî¿ åëàñòè÷íîñò³ Загальний рівень доходів торгового підприємства залеC жить не тільки від цін на товари і послуги, а й від тонких меC ханізмів еластичності. Від того, чи еластичний товар у продаC жу, повинна будуватися стратегія продажу, обсяги продажу, рекламні заходи і т. ін. Тому підприємству торгівлі необхідно враховувати дані про практичне застосування механізму еласC тичності, оскільки в процесі розрахунку величин цінової еласC тичності виникають певні утруднення. Наочно це можна покаC зати на числовому прикладі (табл. 6) Утруднення починаються із самого початку. При обчисC ленні коефіцієнта еластичності попиту в ціновому інтервалі від 5 до 4 одиниць згідно з даними табл. 6 ми стоїмо перед виC бором, яку комбінацію характеристик ціни і кількості проC дукції (5 і 2000 або 4 і 4000) взяти в якості базової для підраC хунку відсоткових змін, що використовуються у формулі елаC
130
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Таблиця 6 Визначення цінової еластичності попиту за допомогою показника загального виторгу і коефіцієнта еластичності ʳëüê³ñòü çàïèòóâàíî ¿ ïðîäóêö³¿
Ö³íà çà îäèíèöþ
Çàãàëüíè é âèòîðã
2000
5
10000
4000
7000
11000
16000
4
3
2
1
Îö³íêà çà ïîêàçíèêîì çàãàëüíîãî âèòîðãó
Êîåô³ö³ºíò åëàñòè÷íîñò³ Åd
Åëàñòè÷í³ñòü
2000/6000/2:1/9/2= =3,00
Åëàñòè÷í³ñòü
3000/11000/2:1/7/2= =1,91
Åëàñòè÷í³ñòü
4000/18000/2:1/5/2= =1,11
Íååëàñòè÷í³ñòü
5000/27000/2:1/3/2= =0,56
16000
21000
22000
16000
стичності. Виходячи з комбінації 5 і 2000, знайдемо, що відсоткове зменшення ціни становитеме 20%, а відсоткове збільшення кількості проданої продукції – 100%, тоді одержиC мо коефіцієнт еластичності рівний 5. При 4 і 4000 знайдемо, що процентне збільшення ціни становитиме 25%, а відсоткове зменшення запитуваної продукції – 50%, і коефіцієнт еластичC ності буде дорівнювати 2. Попит еластичний в обох випадках, але істотно відрізняється еластичність. Для подолання цього утруднення економісти умовилися про компроміс – викорисC товують як вихідну базу середні величини аналізованих рівнів ціни і кількості запитуваної продукції. У нашому випадку з ціновим інтервалом 5 і 4 базовими є ціна, рівна 4,5, а кількість продукції – 3000. Тоді відсоткова зміна ціни становитиме 22%, а відсоткова зміна кількості – близько 67%.
131
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Перетворюючи формулу еластичності, можемо одержати:
Ed
çì³íà ...ê³ëüêîñò³ çì³íà ...ö³íè : ñóìà ...ê³ëüêîñò³ / 2 ñóìà ...ö³í / 2
2000 1 : 6000 / 2 9 / 2
3,00.
Такий підрахунок називається формулою центральної крапки. Коефіцієнт, рівний 3, означає, що збільшення (зменC шення) ціни на 1% призведе до зменшення (збільшення) кількості продукції, на яку є попит, на 3%. Найпростішим способом перевірити, чи є попит еластичC ним, – це визначити, що відбувається з загальним виторгом або грошовими надходженнями, сукупними витратами з поC гляду споживачів у випадку зміни ціни продукції. Еластичний попит. Якщо попит еластичний, зменшення ціни спричинить збільшення загального виторгу, тому що навіть при меншій ціні продукції, що сплачується за одиницю, приріст продажу виявляється більш ніж достатнім для комC пенсації втрат від зниження ціни. Ця ситуація показана стосовно кривої попиту для цінового інтервалу від 5 до 4 одиниць (рис. 5). Загальний виторг дорівнює ціні, помноженій на кількість продукції. Тому площа прямокутника OP1AQ1 показує величину загального виторгу (10 000 одиниць), якщо ціна відповідає P1 (5 одиниць), а кількість запитуваної продукції відповідає Q1 (2000). Якщо ціна знижується до P2 (4 одиниці), спричинюючи збільшення кількості запитуваної продукції до Q2 (4000), то загальний виC торг стає рівний площі прямокутника OP2BQ2 (16 000), що більше OP1AQ1. Це перевищення пояснюється тим, що втрата продажу, спричинена зниженням ціни одиниці продукції, виявC ляється меншою приросту виторгу, отриманого завдяки розшиC ренню продажу, тобто чисте зростання становитиме 6000 одиC ниць. Ці міркування правомірні і в зворотному випадку: якщо попит еластичний, то збільшення ціни призведе до зменшення загального виторгу, тому що приріст загального виторгу, зумовлений підвищенням ціни одиниці продукції, менш, ніж втрата виторгу, пов’язана з рівнобіжним скороченням продаж.
132
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
5
Ð1
A
4
Ð2
3
Ð3
2
Ð4
F
1
Ð5
H
B C G D
Î
Q1
Q2
Q3
Q4
Q5
Рис. 5. Цінова еластичність попиту Висновок: якщо попит еластичний, то зміна ціни приводить до зміни загального виторгу в протилежному напрямі. Нееластичний попит. Якщо попит нееластичний, то зменC шення ціни призведе до зменшення загального виторгу. НевеC лике розширення продажу, що відбудеться в цьому випадку, виC явиться недостатнім для компенсації зниження виторгу, одерC жаного з одиниці продукції, тому, в кінцевому рахунку, загальC ний виторг зменшиться. Така ситуація має місце в ціновому інтервалі від 2 до 1 одиниці нашої кривої попиту. Спочатку заC гальний виторг представлений площею фігури OP4FQ4 (22 000) при ціні P4 (2 одиниці) і кількості запитуваної продукції Q4 (11000). Знизивши рівень ціни до P5 (1 одиниця), ми збільшимо кількість запитуваної продукції до Q5 (16 000), що менше попеC редньої площі. Падіння на 1 одиницю дорівнює 11 000 одиниць продукції, а зростання обсягу продажу становитиме 6000 одиC ниць, як і в попередньому випадку. Наші міркування мають і зворотний характер: якщо попит нееластичний, зростання ціни приведе до збільшення загального виторгу.
133
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Висновок: якщо попит нееластичний, то зміна ціни спричинює зміну загального виторгу в тому напрямі. У разі одиничної еластичності збільшення або зменшення ціни залишить загальний виторг не вплине. До факторів цінової еластичності попиту можна віднести: 1. Можливість заміни. Чим більше гарних замінників даC ного продукту пропонується споживачеві, тим еластичніший буває попит на нього. Якщо один з конкуруючих продавців пшениці або кукурудзи підвищить ціну, покупці переорієнтуC ються на легкодоступні й ідеальні замінники. 2. Частку в доході споживача. Чим більше місце продукт займає в бюджеті споживача, за інших рівних умов, тим вища еластичність попиту на нього. Десять відсотків зростання цін на олівці й жувальну гумку ставитимуть усього кілька копійок, і це спричиняє мінімальну реакцію запитуваної проC дукції. Десять відсотків зростання цін на продукти харчуванC ня, на які наше населення витрачає великий відсоток своїх доC ходів, призведе, можливо, до зменшення кількості продукції, що купується. 3. Предмети розкоші і предмети необхідності. Попит на предмети необхідності нееластичний. Попит на предмети розC коші еластичний. Хліб і електроенергія визнані суспільством як предмети необхідності. Підвищення цін не спричинить істотного скорочення споживання хліба або електроенергії для освітлення. З іншого боку, коньяк і смарагди є предметаC ми розкоші. Якщо ціни піднімуться, їх можна буде не купуваC ти (табл. 7). 4. Фактор часу. Попит на продукт тим еластичніший, чим довший період часу для ухвалення рішення. Одна з причин цього правила полягає в тому, що багато споживачів – це люди звички. Якщо ціна на продукт зростає, нам потрібен час, щоб знайти і випробувати інші продукти, поки ми не переконаємоC ся в їхній прийнятності. Якщо ціна яловичини підвищиться на 10%, споживачі (можливо, не відразу), зменшать свої покупки.
134
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Таблиця 7 Характеристики цінової еластичності попиту Âåëè÷èíà êîåô³ö³ºíòà åëàñòè÷íîñò³
Òåðì³íîëîã³ÿ
Ïîÿñíåííÿ òåðì³í³â
Á³ëüøå îäèíèö³ (Ed>1)
Åëàñòè÷íèé ïîïèò
³äñîòêîâà ê³ëüê³ñòü çàïèòóâàíî¿ ïðîäóêö³¿ ïåðåâèùóº â³äñîòêîâó çì³íó ö³íè
Äîð³âíþº îäèíèö³ (Ed=1)
Îäèíè÷íà åëàñòè÷í³ñòü ïîïèòó
Ìåíøå îäèíèö³ (Ed<1)
Íååëàñòè÷íèé ïîïèò
³äñîòêîâà çì³íà ê³ëüêîñò³ çàïèòóâàíî¿ ïðîäóêö³¿ äîð³âíþº â³äñîòêîâ³é çì³í³ ö³íè ³äñîòêîâà çì³íà ê³ëüêîñò³ çàïèòóâàíî¿ ïðîäóêö³¿, àáî â³äñîòêîâà çì³íà ö³íè
Âïëèâ ö³íè íà çàãàëüíèé âèòîðã: çá³ëüøåííÿ ö³íè, çìåíøåííÿ ö³íè Çàãàëüíèé Çàãàëüíèé âèòîðã ïàäຠçðîñòຠÇàãàëüíà Çàãàëüíèé Âèòîðã Íåçì³ííà Çàãàëüíà Çàãàëüíèé âèòîðã çðîñòàº, ïàäàº
Але через якийсь час вони можуть перенести свої симпатії на птицю або рибу. Інше пояснення цього правила пов’язано з довговічністю продукту. Дослідження показують, що “коротC костроковий” попит на бензин менш еластичний (0,2), ніж “довгостроковий” (0,7). Це тому, що в довгостроковому плані автомобілі зношуються, витрати бензину на них великі і через подорожчання бензину їх замінюють меншими за розміром, більш економічними машинами. Концепція еластичності має величезне практичне значенC ня. Дослідження показують, що попит на велику частину сільськогосподарської продукції вкрай нееластичний, порядку 0,2 чи 0,25. При великому врожаї завдяки гарним погодним умовам або зростанню ефективності виробництва одночасно знижуються як ціни на сільськогосподарську продукцію, так і сумарні доходи фермерів, що й відбулося, наприклад, у 2002 р.
135
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
в Україні. Для фермерів як соціальної групи нееластичний поC пит на їхню продукцію означає, що збір дуже гарного врожаю може бути небажаним. Для політиків це означає, що підвиC щення прибутковості фермерів залежить від обмеження виC робництва у фермерів. Велике значення має еластичність і в акцизних зборах. Підвищення податку на продукт, попит на який еластичний, спричинить скорочення доходу від оподатC ковування. Це змушує законодавців, що встановлюють акC цизні податки, мати продукти, попит на які нееластичний, наC приклад, алкогольні напої, тютюнові вироби. Таким чином, еластичність попиту життєво важлива для бізнесменів, фермерів, найманих робітників, а також розробC лювачів державної економічної політики.
2.3. Ñòðóêòóðà é ö³ë³ ñèñòåìè áþäæåò³â òîðãîâåëüíîãî ï³äïðèºìñòâà Складання бюджетів має на меті такі цілі: • розроблення концепції ведення бізнесу: • планування фінансовоCгосподарської діяльності підприємства на певний період; • оптимізація витрат і прибутку підприємства; • координація – узгодження діяльності різних підрозділів підприємства; • комунікація – доведення планів до відома керівників різних рівнів; • мотивація керівників на місцях на досягнення мети орC ганізації; • контроль і оцінювання ефективності роботи керівників на місцях шляхом порівняння фактичних витрат з норC мативом; • виявлення потреб у грошових ресурсах та оптимізація фінансових потоків.
136
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Зазвичай бюджет складають на рік (табл.8), квартал, місяць. На багатьох підприємствах складають “ковзні” бюджеC ти, тобто бюджет, складений на досить тривалий період (рік), коригується в процесі виконання. Попередній квартальний бюC джет, подібно до плану фінансової діяльності, ґрунтується на припущенні про те, що основним фактором, який впливає на витрати й доходи підприємства, є обсяг реалізації. Обсяг реC алізації за кварталами ніколи не буває однаковим. Вважаємо, що бюджет може бути складений у такий спосіб: перший кварC тал – 20%, другий – 40%, третій – 25%, четвертий – 15%. Дуже зручно це виконати в Excel так. Уводимо наступні дані: в осередок С3: = 0,2*В3; в осередок D3: = 0,4*B3; в осереC док Е3: = 0,25*В3; в осередок F3: = 0,15*В3 Ці формули розподіляють загальну суму доходу з реC алізації за кварталами з урахуванням відсоткових показників Таблиця 8 Річний бюджет
137
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
по кожному кварталу за попередні роки. Так можна складати бюджети, наприклад, у грудні на 12 місяців (з січня по груC день), у січні – на наступні місяці (з лютого поточного року по лютий наступного) і т.д. Це дає змогу точніше враховувати зміну умов, у яких працює підприємство. Закупівлі матеріалів протягом кожного кварталу являють собою функцію загальної суми планових закупівель на рік й обсягу неттоCпродаж по кварталах. Формула в осередку С6 (закупівлі матеріалів у першому кварталі) така: = $В6*С$3/$В$3. Ця формула показує обсяг прогнозованих закупівель маC теріалів на рік (осередок В6), розподілений пропорційно щокC вартальному відсотковому показнику неттоCпродажів (осереC док С3) в обсязі річних неттоCпродаж (осередок В3). ВикориC стовуючи у формулі змішані посилання, копіювання й вставку з осередку С6 в осередки D6:F6, можна перетворити відповідним чином посилання на квартальні неттоCпродажі осередку С3 до осередків D3:F3. Товари, готові до продаж, – це товарноCматеріальні запаси на початок кварталу плюс закупівлі, здійснені протягом даноC го кварталу. Прогнозовані товарноCматеріальні запаси на кінець кварC талу ґрунтуються на сумі матеріалів, готових до продаж, за виC нятком суми виторгу. Виторг також є функцією неттоCпродаж. Наприклад, формула для визначення кількості товарів, готоC вих до продаж, подана в осередку С9, має вигляд: = $В9*3$3/$В$3. Потім планується обсяг товарноCматеріальних запасів на кінець кварталу, що обчислюється за формулою = С7–С9 Сума валового прибутку розраховується шляхом вирахуванC ня суми виторгу із суми неттоCпродаж. Наприклад, запланований валовий прибуток у першому кварталі одержуємо за формулою: = С3–С9.
138
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Щоквартальні витрати попередньо оцінюються шляхом розподілу річних витрат пропорційно відсотковим показниC кам поквартальних неттоCпродаж від загальної суми неттоC продаж, попередньо розрахованих за формулою: = $В12*С$3/$В$3. Таким чином, поквартальний операційний бюджет на 2005 р. одержуємо в агрегованому і зручному для користуванC ня вигляді. Існують такі важливі етапи розроблення бюджетів торгоC вельного підприємства: • повідомлення основних напрямів розвитку підприємства особам, відповідальним за розроблення бюджетів (крім планового відділу, у розробленні бюджетів повинні брати участь керівники відповідних підрозділів, а також інші економічні служби підприємства); • розроблення першого варіанта бюджетів; • координація й аналіз першого варіанта бюджетів, внеC сення корективів; • затвердження бюджетів керівництвом підприємства; • наступний аналіз і коригування бюджетів відповідно до зміни умов. Бюджети в широкому змісті поділяються на два основні види: поточні (операційні) бюджети, що відбивають поточну (виробничу) діяльність підприємства, і фінансовий план, що являє собою прогноз фінансової звітності. Поточний (операційний) бюджет містить у собі: • бюджет реалізації; • бюджет перехідних запасів (табл. 9); • бюджет потреб у матеріалах (табл. 10); • бюджет прямих витрат на оплату праці; • бюджет загальних виробничих витрат; • бюджет комерційних витрат; • бюджет загальногосподарських витрат; • бюджет прибутків і збитків.
139
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Фінансовий план передбачає: • план грошових потоків; • прогнозний баланс; • план капіталовкладень.
2.3.1. Äåÿê³ âèäè áþäæåò³â Для деталізації процесу складання передбачається безліч окремих бюджетів: • бюджет реалізації продукції; • бюджет перехідних запасів; • бюджет потреб у матеріалах; • бюджет прямих витрат на оплату праці; • бюджет загальних виробничих витрат; • бюджет комерційних витрат; • бюджет загальногосподарських витрат; • бюджет прибутків і збитків; • бюджет капіталовкладень; • план грошових потоків; • прогнозний баланс.
бюджету
Бюджет реалізації продукції Для прикладу розглянемо кілька характерних бюджетів. У бюджеті реалізації продукції вказується прогноз збуту за виC дами продукції в натуральному й вартісному вираженні. Цей бюджет являє собою прогноз майбутніх доходів й є основою для всіх інших бюджетів: у залишковому підсумку витрати заC лежать від обсягу випуску, а обсяг випуску встановлюється на підставі обсягу реалізації. Прогноз кількості реалізованої продукції різного виду, а також цін на неї розробляється у відділі маркетингу підприємства. Обсяг реалізації залежить від попиту на проC дукцію і від потужності підприємства. Оскільки прогноз реC алізації завжди містить у собі деякий елемент невизначеності,
140
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
корисно вказати максимально можливе, мінімально можливе й найбільш імовірне значення. Таблиця 9 Бюджет перехідних запасів готової продукції
Необхідний запас готової продукції розраховують за форC мулою ГПкi = Siti : Т, де: ГПкi – запас готової продукції iCтого виду на кінець періоду; Si – обсяг реалізації iCтого виду продукції в майбутньC ому періоді; ti – середній строк зберігання готової продукції iCтого виду на складі (у днях); Т – тривалість майбутнього періоду (у днях). Неважко помітити (табл. 9), що запас готової продукції, залежить ti – середнього строку зберігання готової продукції. Але не завжди варто орієнтуватися на ту ситуацію, що склалаC ся на підприємстві у певний час. У бюджеті виробництва визначається кількість продукції, яку передбачається виробити, виходячи з наміченого обсягу продаж і потреб у запасах готової продукції. Виробничий бюдC
141
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
жет складається за видами продукції на основі співвідношення ТПi = РПi + ГПкi – ГПHi, де
ТПi – обсяг товарної продукції іCтого виду, що повиC нен бути зроблений у планованому періоді; РПi – передбачуваний обсяг реалізації продукції іCтого виду; ГПHi – запаси готової продукції іCтого виду на почаC ток періоду. Але для забезпечення безперервності виробничого процеC су підприємству необхідно мати деякий запас незавершеної продукції. Запаси незавершеної продукції розраховують анаC логічно запасам готової продукції, але замість строку зберіганC ня враховують довгостроковий виробничий цикл: НЗПкi = Вiti Кг : Т, де
НЗПкi – запас незавершеної продукції iCтого виду на кінець періоду; Вi – обсяг випуску iCтого виду продукції за майбутній період; ti – тривалість виробничого циклу, (днів); Кг – коефіцієнт готовності незавершеного виробC ництва (зазвичай приймають рівним 50%). Отже, обсяг випуску валової продукції (ВП) iCтого виду дорівнює обсягу випуску товарної продукції, скоригованому на зміну запасів незавершеного виробництва: ВПi = ТПi + НЗПкi – НЗПнi. Бюджет потреб у матеріалах Бюджет потреб у матеріалах складають у натуральному й вартісному вираженні. Його мета – визначити кількість маC теріалів, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції, й кількості матеріалів, які необхідно закупити проC тягом планованого періоду (табл. 10).
142
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Витрати на матеріали здебільшого змінні, тому потребу в матеріалах у натуральному вираженні М можна розрахувати за формулою М = Н*Q + Мк , де
Н – норма витрати на одиницю продукції; Q – обсяг виробництва; Мк – запас матеріалів на кінець періоду. Однак існують матеріали, витрата яких залежить не від обсягу випуску, а від тривалості планованого періоду Т (наC приклад, допоміжні матеріали, каталізатори й ін.). У цьому виC падку застосовується формула М = Н*Т. Обсяг закупівель дорівнює різниці між потребою в маC теріалах і запасом, наявним на підприємстві до початку планоC вого періоду: З = М – Мнi; Вартість закупівель С = 3*Ц, де
3 – обсяг закупівель (у натуральному вираженні); Ц – ціна. Виходячи зі стандартного розміру партії, періодичності заC купівель і середнього строку оплати складається графік оплаC ти кредиторської заборгованості перед постачальниками маC теріалів (це важливо для прогнозування грошових потоків і складання фінансового плану). При цьому доцільно впровадC жувати безпаперові технології, завдяки чому зменшуються виC трати при роботі з матеріальними запасами. Це виконується за допомогою інформаційних технологій, використовуючи радіочастотні ідентифікаційні чіпи (radio frequency identificaC tion chips – RFID), які можуть контролювати наявність заC пасів на складах.
143
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Таблиця 10 Потреба в матеріалах
Бюджет прямих витрат на оплату праці Бюджет прямих витрат на оплату праці (табл.11) склаC дається за виробничою програмою. Таблиця 11 Бюджет прямих витрат на оплату праці
Для визначення планових витрат на оплату праці очікуваC ний обсяг виробництва кожного виду продукції множать на трудомісткість одиниці продукції, а потім отриману труC домісткість випуску множать на вартість 1 люд.Cгод (тобто сеC редню годинну тарифну ставку). Витрати на оплату праці таC кож розраховують по центрах витрат (видах робіт, ділянках), а
144
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
потім зводять у єдину форму. Важливо, щоб при цьому зберігся поділ на постійні й змінні витрати. Таблиця 12 Бюджет загальних виробничих витрат
Загальні виробничі витрати містять у собі цехові витрати й витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Ці виC трати можуть бути як змінними, так і постійними (табл. 12). Бюджет цехової собівартості продукції зводить воєдино витрати на матеріали, зарплату, організацію й підготовку діляC нок і цехів з урахуванням зміни запасів незавершеного виробC ництва. Структура бюджету цехової собівартості продукції заC лежить від методу управлінського обліку собівартості, застоC совуваного на підприємстві, тобто від того, чи включаються постійні витрати в собівартість продукції. У кожному разі неC
145
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
обхідно зберегти поділ на постійні й змінні витрати, причому змінні витрати необхідно вказати окремо для кожного виду продукції. Витрати на матеріали – це добуток норм витрати маC теріалів на ціну цих матеріалів. Вихідні дані беруть із бюджеC ту потреби в матеріалах. Витрати на оплату праці визначають із бюджету прямих витрат на оплату праці. Загальні виробничі витрати переносять із відповідного бюджету, причому якщо на підприємстві застосовується директCкостинг, то на види проC дукції ці витрати не розподіляють, а включають загальною суC мою в собівартість продукції, реалізованої за даний період. Бюджет комерційних витрат У бюджет комерційних витрат включають витрати потокоC вого характеру, пов’язані з реалізацією продукції, маркетингоC вою діяльністю (дослідження ринку, заходи щодо стимулюванC ня збуту, реклама, висновок договорів зі споживачами й т.п.). Ці витрати поділяються на постійні й змінні. Наприклад, витC рати на комісійні є змінними, їх розраховують за формулою Комісійні = Відсоток комісійних х Обсяг реалізації Витрати на рекламу є постійними; їх розраховують за форC мулою Витрати на рекламу = X. Бюджет загальногосподарських витрат Бюджет загальногосподарських витрат складають за тим самим принципом, що й бюджет загальних виробничих витC рат. Бюджет прибутків і збитків Являє собою прогноз звіту про прибутки й збитки. Він акумулює інформацію з усіх інших бюджетів (відомості про виторг, змінні й постійні витрати), тому можна проаналізуваC ти, який прибуток підприємство одержить у планованому періоді.
146
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
На підставі бюджету прибутків і збитків роблять аналіз і висновки про оптимальність представленої системи бюджетів і необхідність коригувань.
2.3.2. Îñîáëèâîñò³ é ð³çíîâèäè áþäæåò³â Існують різні підходи до розроблення бюджетів. Гнучкий бюджет показує розміри витрат і результати при різному обсязі діяльності відповідного центра відповідальC ності. Залежно від обсягу діяльності змінні й змішані витрати змінюються, а постійні залишаються незмінними. Тому в гнучкому бюджеті вказують ставку змінних витрат на одиниC цю продукції й приріст змішаних витрат на одиницю приросC ту обсягу продукції. Ця ставка є нормою, помноженою на ціну. Постійні витраC ти виділяються окремо. За допомогою формули, що зв’язує витрати й обсяг виробництва, можна розробляти кошториси й плани для різних рівнів ділової активності. Гнучкий бюджет щонайкраще підходить для центрів повністю регульованих витрат, а також для центрів виторгу, тому що він показує, як саме керівник, змінюючи обсяг випуску або реалізації, може впливати на витрати або виторг. За принципом гнучкого бюдC жету планують виторг, витрати на основні матеріали, відрядну зарплату й ін. Фіксований бюджет не змінюється залежно від змін рівня ділової активності, тому його використовуюють для планування частково регульованих витрат, які не залежать безпосередньо від обсягу випуску й для яких взаємозв’язок “вхід–вихід” не настільки явний. Фіксовані бюджети викориC стовують насамперед для центрів частково регульованих витC рат, а також для інших видів центрів відповідальності. ПриC кладом фіксованих бюджетів може бути план витрат на НДДКР, рекламу й ін.
147
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Різновиди фіксованих бюджетів. Бюджети “від досягнутого” складають на підставі статисC тики минулих періодів з урахуванням можливої зміни умов діяльності підприємства (тому їх іноді називають “бюджет на приріст”). Наприклад, загальногосподарські витрати звичайно планують “від досягнутого” (такі бюджети трапляються найC частіше). Бюджети із проробленням додаткових варіантів відрізняC ються від звичайних бюджетів “на приріст” аналізом різних варіантів. Наприклад, такий бюджет може містити варіанти, при яких сума витрат зменшується або збільшується на 5, 10, 20%. Цей підхід є проміжним між бюджетом “від досягнутого” і бюджетом “з нуля”. Бюджети “з нуля” розробляють виходячи із припущення про те, що для даного центра відповідальності бюджет склаC дається вперше. Це рятує від вантажу минулих помилок. Бюджетування “з нуля” Найбільш складним різновидом фіксованих бюджетів є бюджетування “з нуля”. Воно включає: => визначення цілей для всіх видів діяльності, за які відповідає менеджер кожного центра відповідальності (цілі можуть бути не тільки фінансовими: наприклад, підвищення якості продукції, досягнення високих технічних характерисC тик, зменшення плинності кадрів); => установлення критеріїв досягнення цілей; => дослідження альтернативних варіантів ведення кожноC го з видів діяльності; => оцінювання ефекту (ступеня досягнення мети) від кожного з варіантів за встановленими критеріями (розмір прибутку, відсоток виробів, що відповідають вимогам до якості, технічні характеристики виробів та ін.); => оцінювання витрат для кожного з варіантів; => оцінювання можливих рівнів асигнувань (показує
148
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
можливий рівень витрат підприємства, що відповідає його фінансовим можливостям; найчастіше вказує кілька можлиC вих рівнів: максимальний, мінімальний і найбільш імовірний); => визначення факторів, що обмежують обсяг діяльності центру відповідальності (такими факторами, крім розміру асигнувань, можуть бути потужність, трудомісткість роботи, дефіцитні ресурси й ін.); => формування оптимального набору видів діяльності для кожного можливого рівня асигнувань (від мінімального набір формується шляхом зіставлення ефекту й витрат з викоC ристанням математичного апарата – лінійного програмуванC ня, теорії масового обслуговування й ін.). Бюджетування “з нуля” доцільно проводити з урахуванC ням частково регульованих витрат. Зокрема, його можна викоC ристати при розроблення бюджетів на маркетинг, НДДКР, реC монтні роботи та ін. Наведемо приклад процедури бюджетування “з нуля” реC монтного цеху підприємства. У ремонтний цех стікаються заC явки різних підрозділів підприємства на здійснення ремонту. Однак потужності ремонтного цеху не дають можливості виC конати всі замовлення. Метою є мінімізація витрат, спричинеC них простоями устаткування різних підрозділів підприємства. Процедура формування бюджету з “нуля” для ремонтного цеху: • Проведення аналізу альтернативних варіантів виконанC ня кожного замовлення (наприклад, самостійне викоC нання замовлення чи виконання замовлення за допомоC гою сторонньої організації). • Складання докладної калькуляції витрат для кожного варіанта виконання кожного замовлення. • Оцінювання тимчасового ресурсу роботи ремонтованоC го устаткування для кожного варіанта виконання заC мовлення. • Оцінювання втрат від простоїв устаткування через поC
149
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ломку (втрати в грошовому вираженні будуть дорівнювати упущеній вигоді маржинального прибутC ку від реалізації продукції, яку можна було б зробити на цьому устаткуванні): 'МП = 6(Рj – Vj)Q j , Рj – ціна реалізації одиниці jCтого виду продукції; Vj – змінні витрати на одиницю jCтого виду продукції; Q j – планований випуск jCтого виду продукції. • Рішення завдання лінійного програмування для склаC дання пакета замовлень:
де
МП = 6'МПj *Хj omin;
6ai *Xi d A; 6bi *Xi d B; Xi ˆ(0,1) 'МПi – маржинальний прибуток, упущений при iCтому варіанті виконання замовлення; Xi – варіант виконання замовлення; ai – трудомісткість виконання iCтого варіанта замовC лення; А – потужність ремонтного цеху; bi – витрати на виконання iCтого варіанта замовлення (з калькуляцій); В – максимально можлива величина витрат на реC монт. Xi – може приймати два значення: 0 – якщо даний варіант не включений у перелік замовлень; 1 – якщо варіант включений у перелік. Щоб виключити можливість включення в перелік замовC лень відразу декількох варіантів виконання того самого замовC де
150
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
лення, уводяться додаткові обмеження виду: Xi1+Xi2+…+Xind1, де Xi1, Xi2, …, Xin – різні варіанти виконання одного заC мовлення. Затвердження керівництвом підприємства сформованого пакета замовлень (пакет замовлень є обов’язковим для викоC нання). Формування резерву на аварійні ремонтні роботи понад бюджет “з нуля” (цей резерв розраховують з даними попеC редніх періодів). Розглянувши бюджетування “з нуля”, можна зробити висC новок про переваги й недоліки цього методу (табл.13). Таблиця 13 Бюджетування з “нуля” Ïåðåâàãè xÎð³ºíòóâàííÿ íà äîñÿãíåííÿ ãëîáàëüíî¿ ìåòè ï³äïðèºìñòâà xÖ³ë³ ÷³òêî âèçíà÷åí³, àëüòåðíàòèâí³ ñïîñîáè ¿õ äîñÿãíåííÿ îïèñàí³ êîíêðåòíî xϳäâèùåííÿ ìîòèâàö³¿ âíàñë³äîê ó÷àñò³ ìåíåäæåð³â ñåðåäíüî¿ é íèæíüî¿ ëàíêè â ï³äãîòîâö³ áþäæåòó xÌîæëèâ³ñòü âèáîðó ïð³îðèòåòíîãî íàïðÿìó ä³ÿëüíîñò³ xÁ³ëüøå ³íôîðìàö³¿ íà âõîä³ é âèõîä³, êîøòîðèñ ñòຠá³ëüøå ðàö³îíàëüíèé ³ ìåíøå "ïîë³òè÷íèé" xϳäâèùåííÿ åôåêòèâíîñò³ ðîçïîä³ëó ðåñóðñ³â
Íåäîë³êè xÑêëàäí³ñòü ³ òðóäîì³ñòê³ñòü ðîçðîáëåííÿ xÄîðîæíå÷à ðîçðîáëåííÿ xÒðóäíîù³ âèì³ðó åôåêòèâíîñò³ (îñîáëèâî ó âèïàäêó íåìàòåð³àëüíèõ âèãîä)
Отже, бюджетування “з нуля” доречне для планування чаC стково регульованих витрат у ситуаціях, коли потенційні втраC ти досить великі.
151
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2.3.3. Ïåðåâàãè é íåäîë³êè áþäæåòóâàííÿ Як і будьCяке явище, бюджетування має свої позитивні й негативні сторони. Достоїнства бюджетування: • впливає на мотивацію й настрій у колективі; • дає можливість координувати роботу підприємства в цілому; • аналіз бюджетів дозволяє вчасно вносити коригувальні зміни; • дає можливість вчитися на досвіді складання бюджетів минулих періодів; • дає можливість удосконалити процес розподілу реC сурсів; • сприяє процесам комунікацій; • допомагає менеджерам низової ланки зрозуміти свою роль в організації; • дає можливість співробітникамCновачкам зрозуміти “напрям руху” підприємства, таким чином допомагаюC чи їм орієнтуватися в новому колективі; • є інструментом порівняння досягнутих і бажаних реC зультатів. Недоліки бюджетування: • різне сприйняття бюджетів у різних людей (наприклад, бюджети не завжди здатні допомогти в рішенні повсякC денних, поточних проблем, не завжди відбивають приC чини подій і відхилень, не завжди враховують зміни умов; крім того, не всі менеджери мають достатню підготовку для аналізу фінансової інформації); • складність і дорожнеча системи бюджетування; • якщо бюджети не доведені до відома кожного співробітника, то вони практично не впливають на моC тивацію й результати роботи, а сприймаються виняткоC во як засіб для оцінювання діяльності працівників і відстеження їхніх помилок;
152
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
• бюджети потребують від співробітників високої проC дуктивності праці; у свою чергу, співробітники проC тидіють цьому, намагаючись мінімізувати своє навантаC ження тощо, що призводить до конфліктів, стану пригніченості, страху, а отже, знижує ефективність роC боти; • протиріччя між досяжністю цілей та їхнім стимулююC чим ефектом: якщо досягти поставлених цілей занадто легко, то бюджет не має стимулюючого ефекту для підвищення продуктивності; якщо досягти цілей занадC то складно, то стимулюючий ефект пропадає, оскільки ніхто не вірить у можливість досягнення мети. Крім того, у процесі бюджетування підприємство можуть підстерігати “підводні камені”: • політичні інтриги, які можуть вплинути на розподіл реC сурсів; • конфлікти між менеджерами підрозділів; • завищення потреб у ресурсах; • поширення помилкової інформації про бюджети по неC формальних каналах.
2.4. Âàëîâèé äîõîä òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà Важливою умовою високих темпів розвитку споживчого ринку і валових доходів підприємств торгівлі є поступальне нарощування платоспроможного попиту населення, що, насамперед, визначається рівнем грошових доходів населення. У 2000 – 2001 рр. в Україні спостерігалася стабільна позитивC на тенденція до зростання грошових доходів населення за їх реальною купівельною спроможністю. Офіційна статистика свідчить, що найбільша частка в структурі грошових доходів населення припадає на оплату праці, хоча частина її останніми роками подекуди знизилася (з
153
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
59 % у 1995 р. до 51,6 % у 2001 р.), і це є відображенням негаC тивних тенденцій, що спостерігалися в економіці України. Динаміка ж середньої заробітної плати постійно зростає: 1999 р. – 178 грн, 2000 р. – 230 грн, 2001 р. – 311 грн, 2002 р. – 376 грн, 2003 р. – 462 грн, 2004 р. – 542 грн. Валовий доход як економічна категорія являє собою частиC ну вартості товару, що призначається для покриття витрат обігу й утворення прибутку. У його складі можна виділити чисту продукцію. Чиста продукція характеризує собою знову створеC ну вартість, що, як і в інших галузях економіки, складається із заробітної плати працівників і прибутку. Підприємства торгівлі формують свої доходи з різних джерел і за різними видами госC подарської діяльності. Сума доходів від усіх джерел утворить валовий доход підприємства. Він складається з доходів по реC алізації товарів і платних послуг, від реалізації продукції неторC гової діяльності, доходів від реалізації іншого майна, доходів від позареалізаційних операцій (прибуток від паїв у спільних підприємствах, акцій та інших цінних паперів). Торгове підприємство за послуги, що робляться, по довеC денню товарів до споживача, по його реалізації стягує плату, яку можна назвати ціною торгових послуг. Цією платою стає торгова надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торгоC вих надбавок по реалізації товарів і є валовий доход від реC алізації. Самостійність, самооплатність, самофінансування потребують, щоб розмір валового доходу підприємства перевиC щував витрати, необхідні для виконання своїх завдань, тобто валовий доход є вихідною передумовою для конкурентоспроC можного функціонування підприємства. Його частка в сумарC ному обсязі доходів торгового підприємства становить близько 80%. Будучи ціною сфери торгівлі, надбавки формуються відповідно до загального механізму ціноутворення. На їхню веC личину впливають характер послуг, специфіка діяльності, цінова політика підприємства, урядова політика, що провоC диться в сфері обміну, попит і пропозиція на торгові послуги,
154
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
конкуренція, рівень витрат обігу, стратегічні цільові критерії, прийняті підприємством на певний період функціонування. Валовий доход торгового підприємства – це різниця між грошовим виторгом від реалізації товарів і їхньою покупною вартістю. Валовий доход від реалізації товарів характериC зується сумою і рівнем. Рівень цього доходу в роздрібній торгівлі розраховується як відношення суми валового доходу від реалізації до обсягу роздрібного товарообігу, виражене у відсотках. В оптовій торгівлі – до обсягу оптового товарообігу (складського і транзитного за участю в розрахунках), у гроC мадському харчуванні – до всього товарообігу в продажних цінах і визначається за формулою
Óä
Ä p 100 Ð
,
Уд – рівень доходів від реалізації товарів, %; Др – загальна сума доходів від реалізації товарів у визC наченому періоді; Р – загальний обсяг реалізації. Середній рівень торгової надбавки визначається за форC мулою де
Óò .í
Ä ð 100 Ð Ä ð
,
де Ут.н – середній рівень торгової надбавки, %. Валовий доход не характеризує пряму ефективність робоC ти підприємства. Він деякою мірою відбиває частку торгівлі в сумі цін товарів народного споживання. Чим багатше суспільство, тим вищі вимоги до якості торгового обслуговуC вання і тим вища частка торгових надбавок у ціні товару. Як свідчить досвід розвинутих країн, частка оптовоCзбутових і торгових надбавок у ціні товару становить 15–70%. По товарах екстраCкласу або дефіцитних продажна ціна перевищує покупC
155
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ну більше ніж у 2–2,6 разу. Взуттєві магазини працюють з націнкою 20–100%. Орієнтовані на середнього покупця звичайно встановлюють надбавку 20–40% до закупівельної ціни. Магазини дорогого й ексклюзивного взуття з “купівельною елітою” працюють з надбавкою не нижче ніж 50%. Обсяг валовоC го доходу від реалізації залежить від ступеня розвитку ринку, обC сягу, складу, структури товарообігу, рівня цін закупівлі, інфляції, стандартів якості торгового обслуговування, обсягу доC даткових послуг, рівня ємності витрат торгового процесу. Торгові послуги, виступаючи на ринку як товар, мають вартість і споживчу вартість, тобто послуги як продукція є для покупця визначеною цінністю (благом). Щоб одержати це благо, покупець повинен оплатити ціну товару, що включає, крім ціни закупівлі, торгову надбавку. Торгова надбавка є осC новним джерелом формування валового доходу. До переходу економіки до ринкових відносин джерелом утворення валового доходу були торгові знижки (основні і доC даткові). Головна їхня особливість полягає в тому, що торгові знижки являють собою частину чистого доходу, переданого підприємствами сфери матеріального виробництва торговим підприємствам для організації продажу зробленої ними проC дукції, і в тому, що їхній розмір визначався вищими органами ціноутворення і був єдиним на всій території країни. Торгові знижки встановлювалися у відсотках до роздрібної ціни, а торC гові надбавки – до оптової вільно відпускної ціни. З орієнтацією економіки країни на ринкові відносини і з перехоC дом до вільного ціноутворення магазини (бази, їдальні) одерC жали статус юридичної особи і стали самі визначати розмір торгової надбавки. Спочатку її розмір був обмежений і в різні періоди з 1991 р. змінювався за різними товарними групами від 15 до 38%. По окремих товарах, реалізованих за фіксованиC ми цінами, зберігалися торгові знижки. Поступово в механізмі формування торгової надбавки відбулися відповідні зміни і були зняті обмеження на розмір торгової й оптовоCзбутової надбавки. При цьому за виконавчими органами влади залишеC
156
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
не право в разі потреби регулювати своїми рішеннями розмір торгової надбавки по соціально значущих товарах. Щоб уникC нути різкого злету цін в умовах зниження платоспроможності покупця, вищі органи управління рекомендували торговим підприємствам при формуванні торгових надбавок виключити випадки зростання рівня рентабельності за рахунок більш виC сокого розміру торгової надбавки. Підвищення рівня рентаC бельності повинне забезпечуватися за рахунок зростання тоC варообігу, прискорення оборотності товарів та інтенсивних факторів розвитку торгових підприємств. Надалі зі здійсненC ням корінних ринкових перетворень передбачається цілком скасувати державне регулювання цін, а тим самим – і рівня торгових надбавок. Можливість саморегулювання цін і торгоC вих надбавок залежить від зниження рівня інфляції і підвиC щення ефективності економіки в цілому. У діючих умовах господарювання рівень торгових надбаC вок повинен визначатися з урахуванням кон’юнктури ринку, співвідношення між попитом та пропозицією на конкретний товар, розміру вільної відпускної ціни, витрат обігу, прибутку, ставок непрямих податків і умов взаєморозрахунків контраC гентів. Основні вимоги, пропоновані до обґрунтованості торC гових надбавок, полягають у наступному: • вони повинні створювати умови для прибуткової робоC ти торгового підприємства; • відбивати специфіку реалізації окремих товарів; • стимулювати ефективне використання наявних ресурсів; • враховувати територіальне розміщення виробництва і постачальників та шляхи просування окремих товарів до споживача; • сприяти скороченню перевезень продукції від місця виC робництва до споживання; • сприяти спрощенню практики розрахунків і удосконаC люванню відносин торгових підприємств між собою, з підприємствами інших галузей, з банками, фінансовиC ми і податковими органами.
157
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2.5. Ïðîãíîçóâàííÿ âàëîâîãî äîõîäó ³ ðîçì³ðó òîðãîâî¿ íàäáàâêè Метою науково обґрунтованого прогнозу валового доходу є визначення можливого його обсягу при заданих (прогнозC них) обмеженнях, виходячи з цільових пріоритетів обраних торговим підприємством для своєї діяльності. Прогнозування валового доходу є важливою стадією екоC номічного обґрунтування фінансового плану. У сучасних умоC вах торгове підприємство самостійно розробляє план валового доходу на квартал, рік з помісячною (поквартальною) розбивC кою в сумі і за рівнем. Вихідні передумови для розроблення прогнозу валового доходу служать план продажу товарів в асортиментному розрізі, цільова стратегія (збільшення частки ринку, максимізація прибутку й ін.), можливості підприємства (матеріальноCтехнічна база, товарне забезпечення), потреби в прибутку для розвитку торгового підприємства, план надходC ження товарів у розрізі джерел, законодавча база з питань ціноC утворення й ін. Для прогнозування валового доходу використовуються такі методи: • технікоCекономічних розрахунків (метод прямого раC хунку); • розрахунковоCаналітичний; • середньої величини; • економікоCстатистичний; • економікоCматематичний; • оптимізаційної моделі. • на основі прогнозованої величини прибутку. Метод техніко'економічних розрахунків можна викорисC товувати в трьох варіантах. У першому варіанті розрахунок ваC лового доходу на планований період грунтується на прогнозоC ваній структурі товарообігу і діючих нормах торгових надбаC вок, у тому числі регульованих державою по соціально значуC
158
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
щих і вільних (на рівні сформованих у найближчому минулоC му порівнюваному періоді). У другому варіанті прогнозована величина валового доходу визначається шляхом прямого розC рахунку прибутковості кожного джерела надходження тоC варів, кожного укладеного договору постачання з урахуванC ням кількості ланок товару, впливу основних факторів. ЗаC гальний обсяг валового доходу розраховується як сума валоC вого доходу, що може бути отриманий торговим підприємством від реалізації товарів по всіх укладених догоC ворах, усіх можливих джерелах надходження товарів і від дії кожного фактора окремо. Третім варіантом може бути метод розрахунку шляхом множення обсягу роздрібного товарообігу на середній рівень валового доходу, досягнутий у минулому періоді, якщо такий задовольняє цілям підприємства. Метод технікоCекономічних розрахунків дозволяє дати повне економічне обґрунтування валового доходу і розрахуваC ти різні варіанти плану, але його застосування на практиці обC межене через відсутність до моменту планування необхідної вихідної інформації, довгострокових контрактів з постачальC никами, нестійкість господарських зв’язків, податкового закоC нодавства, нереальність прогнозів товарного забезпечення, кризовий стан економіки. Найпростіший у використанні розрахунково'аналітич' ний метод прогнозування валового доходу. Його сутність поC лягає в тому, що на підставі звітних даних за минулий період поточного року і вивчення динаміки рівня валового доходу за два попередніх роки визначається очікуваний рівень валового доходу за поточний рік. Цей очікуваний рівень валового дохоC ду приймається за базову величину для прогнозування суми валового доходу. РозрахунковоCаналітичний метод застосоC вується на практиці часто, але він не позбавлений недоліків, оскільки не враховує передбачуваних змін у структурі товароC обігу й ін. Тому рекомендується отриманий результат скориC гувати на можливі зміни товарної структури обороту,
159
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
кількості ланок товару й інших показників, що характеризуC ють зміни в господарських зв’язках. Серед економікоCстатистичних методів з метою прогнозуC вання найчастіше використовується метод середньої величи' ни. Суть його полягає у вирівнюванні за методом ковзної сеC редньої динамічного ряду (4–5 років) рівня валового доходу на перспективу. Прогнозування валового доходу з урахуванням цільової норми прибутку здійснюється на підставі залежності ÂÄïë ² Îïë Ïïë , де
ВДпл – плановий валовий доход; ИОпл – планові витрати обігу; Ппл – цільовий прибуток. Надійними прогнози розрахунки валового доходу від реC алізації, зроблені з використанням кожного з розглянутих меC тодів окремо або в комплексі, вважаються тоді, коли їхня розC рахункова величина задовольняє вимогам забезпечення, з одніого боку, беззбитковості роботи підприємства, а з іншого, забезпечує одержання необхідного чистого прибутку для фінансування його виробничого і соціального розвитку. З цією метою розраховується ряд показників, що дозволяють упевниC тися в оптимальності прогнозної величини валових доходів. Такими показниками є: критична величина валових доходів, точка беззбитковості, запас фінансової міцності. Розмір валоC вого доходу забезпечує одержання необхідного цільового приC бутку при діючому оподатковуванні. Точка беззбитковості поC казує, при якому обсязі продажу величина валового доходу поC криє понесені витрати. Визначається вона за формулою
Òá де
160
È Îï
100 , Óâ . ä Óè . î . ïåð
Тб – точка беззбитковості;
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
ИОп – сума постійних витрат обігу; Ув.д – рівень валових доходів; Уи.о пер – рівень перемінних витрат обігу. Критичну величину валового доходу можна розрахувати за формулою
ÂÄêð
È Îï Êï
100 ,
де Кп – коефіцієнт покриття, що характеризує співвідноC шення між величиною валових доходів і перемінних витрат. Обсяг валового доходу від реалізації товарів, що забезпеC чує одержання запланованих величин, виходячи з цільових орієнтирів прибутку, згідно з чинним законодавством, визнаC чається за формулою
ÂÄ
6 Á Ï È Î Ì Ç 100 ,
98 94
де
БП – цільовий прибуток; ИО – витрати обігу; МЗ – матеріальні затрати. Цифрові значення враховують діючі закони по прибутку. У сучасних нестабільних умовах господарювання при розC робленні прогнозів валового доходу доцільно йти не від заC гального до часткового (від річних обсягів до квартального), а від часткового до загального. Це дасть можливість підвищити вірогідність розрахунків і оперативно врахувати особливості ситуації, що складається у ході формування валового доходу, і внести відповідні корективи в цільові настанови. Досягнення запланованого розміру валового доходу залеC жить від загального обсягу товарообігу і асортиментної струкC тури. Тому в справі удосконалювання керування валовими доC ходами велике значення має обґрунтування розміру торгових надбавок. У зв’язку з тим, що торгова надбавка являє собою різновид ціни, для її формування можна використовувати меC
161
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
тоди по створенню калькуляції ціни з урахуванням логічних виправлень на специфіку їхньої сутності. Існує багато методів визначення базової торгової надбавC ки (ціни), які можна використовувати незалежно одна від одC ної або в комбінації. Основні з них: • метод повних витрат; • метод вартості реалізації; • метод маржинальних (граничних) витрат; • метод рентабельності інвестицій; • методи маркетингових або ринкових оцінок; • дослідноCекспертний метод; • метод визначення на базі наявних публікацій; • метод зіставлення цін; • емпіричний метод (виходячи з ринкових умов); • метод оптимізації торгових надбавок. За методом повних індивідуальних витрат торгова надC бавка розраховується як сума усіх валових витрат і норми приC бутку (витрати + прибуток на вихідну ціну). Цей метод значно поширений в універмагах США. Торгова надбавка по цьому методу залежить від вартості одиниці товару (відпускної ціни), обсягів продажу, оборотності товарних запасів, преC стижності марки виробника і торгової марки. Цей метод забезC печує повне покриття усіх витрат і одержання планованого прибутку. Застосовується на підприємствах з чітко виражеC ною товарною спеціалізацією, а також при визначенні торгоC вих надбавок на зовсім нові товари, що не мають аналогів. Цей метод найбільш ефективний при розрахунку цін (торгових надбавок) на товари зі зниженою конкурентоспроможності, його часто називають методом визначення нижньої межі цін. Основні недоліки методу: не враховується еластичність попиC ту, знижуються конкретні стимули до мінімізації витрат, виC никають протиріччя при встановленні торгової надбавки (ціни) у зв’язку з тим, що невідомий попит на товар і не завжди чітко визначена оптимальність витрат.
162
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Метод вартості реалізації. По цьому методу ціна (торгова надбавка) обчислюється як сума витрат на одиницю товароC обігу і сума (норма) прибутку, що відповідає власному внеску підприємства у формування вартості торгових послуг. Цей меC тод доповнює перший. Самостійно застосовується лише для ухC валення рішення про нарощування маси прибутку за рахунок зростання обсягу реалізації, про відмовлення або продовження конкурентної боротьби, зміну спеціалізації підприємства. Суть методу маржинальних (граничних) витрат характеC ризується визначенням суми перемінних витрат на одиницю товарообігу і суми (відсотка) прибутку, що дає можливість поC крити витрати і забезпечити достатній прибуток. У нас поки що застосовується мало у зв’язку з тим, що ще не цілком викоC ристовуються ринкові механізми господарювання і не налагоC джений відповідний облік. У закордонній практиці найбільш поширений метод рен' табельності інвестицій. Рентабельність по цьому методу поC винна бути не нижча від вартості позикових засобів. Торгова надбавка по ньому визначається як сума витрат на одиницю товарообігу і суми відсотків за кредит. Метод маркетингових або ринкових оцінювань включає такі різновиди: метод оцінювання реакції покупців, метод подібної ціни (орієнтація на конкурентів, метод установлення ціни на підставі рівня цінності товару, враховуючи реакцію покупця). При визначенні цін з урахуванням реакції покупців продавець зобов’язаний налагодити гарний облік попиту насеC лення і постаратися з’ясувати, яка ціна для покупця найбільш прийнятна. Орієнтація в ціноутворенні на конкурентів ознаC чає, що ціна установлюється виходячи не з витрат даного підприємства, а з рівня цін конкурентів. Витрати ж у цьому виC падку визначаються шляхом зворотної калькуляції. Метод зворотної калькуляції застосовується тоді, коли продавець поC чуває, що не в змозі впливати на ціну товару, коли частка ринC ку, що належить продавцеві, незначна.
163
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Останніми роками усе більше закордонних фірм при розC рахунку ціни (торгової надбавки) виходить з цінності своїх тоC варів, з точки зору покупця і торгових послуг. Для формуванC ня у свідомості споживачів уявлення про цінність товару (поC слуги) використовують нецінові прийоми впливу. Ціна в цьоC му випадку покликана відповідати значущості товару, що враC ховує реакцію покупця. Фірми, що використовують цей метод ціноутворення, повинні враховувати думку споживачів про цінність товару (послуги), наданих конкурентами. Цей метод грунтується не тільки на економічних, а й, насамперед, на псиC хологічних факторах, що визначають рівень цін (надбавок). Дослідно'експертний метод грунтується на розгляді і поC ширенні на прогнозований період досвіду минулих років, досвіду роботи інших підприємств (на основі аналізу публікацій, що прямо або побічно характеризують рівень і структуру витрат і доходів торгового підприємства), ексC пертній оцінці по всьому ланцюжку руху товару від виробниC ка до кінцевого споживача. Прямих публікацій про розмір торC гових надбавок конкретних торгових підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою немає, оскільки в багатьох державах вони являють собою комерційну таємницю. НепряC ма інформація про величину торгової маржі, оскільки вона відноситься не до конкретної ціни, а до її рівня щодо обороту. На кінець 90Cх років минулого століття у Франції середній розмір торгової маржі для оптової торгівлі становив близько 23%, для роздрібної торгівлі – 31%. При цьому при реалізації продовольчих товарів маржа становила приблизно 65% порівняно з непродовольчими товарами (37–39% від обсягу обороту компанії). Ця різниця пояснюється більш високим розвитком ефективних прийомів реалізації продовольства і зниження витрат, пов’язаних з його продажем. У цілому в структурі надбавок основну частку займають витрати обігу (близько 95%). Розмір чистого прибутку становить 1–2% від товарообігу. Найбільшу частку в структурі витрат торгового
164
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
підприємства займають витрати на сировину, матеріали і заC робітну плату (відповідно витрати на сировину і матеріали в оптовій торгівлі близько 26%, у роздрібній – близько 37%, на зарплату – 49 і 60%). За даними про динаміку торгових надбаC вок в інших країнах далекого зарубіжжя, – торгова надбавка 20–30% від обсягу продажу. Основне місце у витратах торгоC вого підприємства займають витрати на оплату праці (близько 58%), витрати на сировину і матеріали – 25–50%. Валовий прибуток у величині торгових надбавок становить 6–10%, а у величині обсягу продажу – 1,5–5%. Розрахунок торгових надбавок методом зіставлення цін грунтується на послідовному вирахуванні з ціни наступного рівня обміну ціни попереднього (з величини ціни, по якій тоC вар продає оптовий торговець, мінус ціна виробника або з роздрібної – оптова). Чистий розмір надбавки одержують шляхом очищення ваC лового рівня від нашарувань, зумовлених податковим законоC давством (мито, ПДВ, інші державні, місцеві, спеціальні поC датки і збори). Як показує закордонний досвід, найвищі надC бавки застосовуються на стадії роздрібної торгівлі. Різниця між роздрібними і зовнішньоторговельними цінами становить 72–376% (залежно від товару). Найнижчі надбавки зафіксоC вані при русі товару з зовнішнього ринку в сферу внутрішньої оптової торгівлі (14–104% стосовно зовнішньоторговельної ціни). При реалізації товарів внутрішнього виробництва різниця між оптовою ціною і ціною виробника становить у сеC редньому 11–112% ціни виробника, а між роздрібною й оптоC вою – 41–335% оптової ціни. В основі емпіричного методу визначення торгових надбаC вок лежить аналіз факторного впливу на результативну ознаC ку, урахування тенденцій і закономірностей формування надC бавок. Розрахунок по цьому методу здійснюється в три етапи: на першому етапі визначаються індивідуальні витрати обігу даного підприємства, на другому – ринкові, на третьому –
165
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
зіставляються індивідуальні витрати з ринковими витратами і, виходячи з цілей і політики, що веде фірма на даному сегC менті ринку, визначається розмір торгової надбавки. ФакC тичні витрати торгового підприємства розраховуються з ураC хуванням впливу основних факторів і елементів витрат; тобто витрат на придбання товарів, знижок з цін, авансових плаC тежів, податків, комісійних витрат, представницьких витрат, витрат на зберігання, підсортування, упакування, витрат адміністративноCгосподарських, складських, транспортних. Метод оптимізації розміру торгових надбавок грунтується на обліку ринкових умов, політики оптової фірми, виду товару, практики роздрібної фірми. Відповідно до цього фірма визначає, який прибуток вона хотіла б одержати при реC алізації даного товару: максимальний, середній, мінімальний. Торгова надбавка повинна врахувати прийняту орієнтацію на визначений рівень рентабельності і витрати, які несе фірма по організації процесу реалізації. При стабільних умовах роботи торгового підприємства, стабільній кон’юнктурі ринку, зв’язC ках з постачальниками розрахунок торгових надбавок виробC ляється на основі не повних, а маржинальних витрат (витрати, пов’язані зі збутом додаткової партії або одиниці товару). При цьому завищений розмір надбавок допускається при реалізації даного товару на інших сегментах ринку або при продажі нових партій постачань. Застосування кожної з викладених методик формування цін і торгових надбавок повинно закінчуватися розрахунком можC ливого ефекту, який матиме продавець від реалізації товару. Додатковим джерелом валового доходу є додаткові платні послуги, що робляться підприємством своєму партнеру або покупцю. При розрахунку тарифів на роботу платних послуг виходять з тих самих принципів, що й при визначенні торгоC вих та оптовоCзбутових надбавок (цін), тобто розмір тарифу повинен забезпечувати покриття витрат за надання таких поC слуг і приносити прибуток.
166
2. ÂÀËβ ÄÎÕÎÄÈ
Щоб керувати процесом формування валових доходів і визначення торгової надбавки (націнки), доцільно керуватися такими правилами. Необхідно знати свої витрати, постійно буC ти конкурентів, “прощупувати”, як дорого покупці готові заC платити за товар і торгові послуги, яка їхня реальна платосC проможність, порівнювати ціни на нові товари з цінами тоC варів, що вже знаходяться в продажу. Періодично, приблизно не рідше одного разу на місяць, а в умовах нестабільності значC но частіше, необхідно оцінювати правильність визначення роздрібних цін і торгових надбавок. Якщо вони завищені, то підприємство не може досягти запланованих торгових показC ників, тому що кількість покупців зменшилася, реалізація йде гірше, затоварюються склади, з’являються скарги покупців. У випадку їхнього заниження виникає зовсім інша ситуація: торгівля йде жваво, а прибутку мало, покупців більше, ніж можна обслужити, тому завжди відчувається недолік товарів. І перша, і друга ситуації потребують перегляду цін і тактики їхнього формування.
167
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ 3.1. Âèòðàòè îá³ãó òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà Високий рівень оподатковування торгової діяльності скоC вує підприємницьку ініціативу і не сприяє розвитку цієї сфеC ри. За часткою тіньового обороту торгівля займає одне з провідних місць у сфері економічної діяльності: у ній прихоC вуються від оподатковування значні суми доходів. ВизначеC ним індикатором цього є те, що, незважаючи на збитковість у 1998–1999 рр. більшості торгових підприємств, кількість реC альних банкрутств у цій сфері протягом цих років була неC значною. Проте позитивні зрушення в економічному розвитку внутрішньої торгівлі протягом 2000–2001 рр. мали місце, уперше було досягнуто зростання фізичного обсягу товароC обігу, про це, ще не дало можливості перебороти негативні наслідки економічної кризи. Продовжує залишатися дефорC мованим співвідношення продажу товарів по групах і каналах в цілому, в сільській місцевості і міських поселеннях. Потребує істотного нарощування інвестиційна активність торC гових підприємств, насамперед за рахунок розширення інвесC тування національного капіталу. Значною перешкодою на шляху економічного розвитку торгової сфери залишається неC приступність банківських кредитів, насамперед, через їхню високу вартість. Щоб вирішити ці питання, потрібна ефективC на державна підтримка. І всеCтаки реальне зростання обсягу товарообігу за останні роки зумовило і певні позитивні зрушення в розвитку маC теріальноCтехнічної бази торгівлі, у впровадженні сучасних торгових технологій. Якісні зміни в цій сфері супроводжуваC лися виникненням роздрібних підприємств західноєвропейсьC кого стандарту, великих оптовоCроздрібних утворень, торгоC
168
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
вих систем і корпоративної торгової мережі. Інтенсивно розC вивалася фірмова торгова мережа товаровиробників, дискаC унтна торгівля, електронна комерція. Витрати обігу являють собою виражені в грошовій формі витрати живої й упредметненої праці по доведенню товару від виробника до споживача, перетворенню виробничого асортиC менту в торговий асортимент, організацію процесу купівлі–продажу і споживання, задоволення попиту спожиC вачів. Витрати обігу є суспільно необхідними витратами праці, що забезпечують виконання торгівлею своїх функцій і заC вдань. Витрати обігу характеризуються сумою і рівнем. Рівень визначається в роздрібній торгівлі у відсотках до роздрібного товарообігу, в оптовій торгівлі – у відсотках до оптового товаC рообігу за участю в розрахунках, у громадському харчуванні – у відсотках до валового товарообігу громадського харчування. За цим показником роблять висновок про величину витрат на 1 грошову одиницю товарообігу, частку торгових витрат у роздрібній ціні, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Витрати обігу умовно поділяють на чисті і додаткові. Чисті витрати – це витрати на організацію процесу купівлі – продажу, утримання адміністративноCуправлінського апарату, витрати на облік і звітність. Додаткові витрати зумовлені проC довженням процесу виробництва в торгівлі (фасування, упаC кування) і перетворення виробничого асортименту в торговий асортимент. Частка чистих витрат обігу в оптовій торгівлі становить за даними експертів, близько 10–12%, у роздрібній торгівлі продовольчими товарами – до 40%, у роздрібній торгівлі непродовольчими товарами – 50%. З розвитком проC мисловості з наближенням до споживача частка додаткових витрат буде зменшуватись. Поряд з показником витрат обігу в економіці використоC вують і показник витрат споживання. Вони являють собою витC рати на пошук товару, його купівлю, доставку додому, підготовC
169
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ку до споживання. З розвитком процесу підготовки продовольC чих товарів до споживання у виробничих умовах цей вид витрат зменшиться. Нині в нас витрати споживання становлять приC близно 50% усіх витрат сфери обігу і більш ніж у 1,5 разу переC вищують величину поточних витрат торгівлі. Чим повніший асортимент у торгівлі, краще підготовлений товар до продажу і споживання, тим вища якість обслуговування, тим вищими буC дуть витрати обігу і нижчими витрати споживання. Витрати обігу безпосередньо пов’язані з функціонуванням основного й оборотного капіталу, тобто матеріальними витраC тами, витратами на оплату праці, відрахуваннями на соціальні потреби. Усі витрати можна розділити на дві групи: явні і неявні. Явні витрати – це альтернативні витрати, пов’язані з викорисC танням матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, що цілком відбиваються в бухгалтерському обліку. Їх ще називаC ють бухгалтерськими. Не всі витрати підприємства, включаC ються в бухгалтерські витрати. Частина витрат, здійснюваних підприємством, виробляється з прибутку. Бухгалтерські витC рати – це явні витрати, які відносяться до реалізації продукції. У розгорнутому вигляді вони являють собою: 1. Матеріальні явні витрати, до яких відносяться: вартість товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, поC купних матеріалів, використовуваних для упакування, збереC ження, забезпечення нормального торговоCтехнологічного процесу; сума зносу малоцінних і швидкозношуваних предC метів, вартість робіт і послуг, що робляться іншими підприємствами даному підприємству, паливо усіх видів і т. ін. 2. До витрат на оплату праці відносяться: виплати заC робітної плати за фактично виконану роботу, вартість товарів, виданих у порядку натуральної оплати, премії, надбавки, опC лата відпусток і ін. 3. Відрахування на соціальні потреби й інші відрахуC вання – це відрахування у фонд соціального захисту, фонд сприяння зайнятості й ін.
170
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
4. Амортизація основних фондів – це поступове перенеC сення на реалізовану продукцію вартості основних фондів для наступного придбання нових основних фондів. 5. До інших витрат відносяться різного роду платежі за використання власних і позикових оборотних коштів, позикоC вих основних засобів (орендна плата, інші відрахування і поC датки, які відносяться на витрати обігу). Неявні витрати – це альтернативні витрати, пов’язані з виC користанням ресурсів, що належать самому підприємству. До неявних витрат можна віднести ті платежі, які підприємство могло б одержати при більш вигідному використанні принаC лежних йому ресурсів (витрати упущених можливостей), норC мальний прибуток, що утримує підприємця в обраній їм гаC лузі. Сукупна сума явних і неявних витрат являє собою екоC номічні витрати, які можна виразити такою формулою:
ÅÈ
ÁÈ ßÈ ï Í È ,
де
ЕИ – економічні витрати; БИ – бухгалтерські витрати (явні), віднесені на відповідні статті витрат обігу; ЯИп – явні витрати, оплачувані за рахунок чистого прибутку підприємства; НИ – неявні витрати. На підприємстві часто виникає питання, наскільки виC правдовує себе розширення або скорочення виробництва і реC алізації товарів. Для цього розраховують величину витрат приросту (розширення) економічної діяльності і відповідно – витрат обігу при згортанні, тобто власне граничних витрат. Під власне граничними витратами розуміється зміна величиC ни валових витрат, що відбулася в наслідок зміни величини виробництва і реалізації на одну одиницю. У випадку неможC ливості визначають середні граничні витрати. Таким чином, граничні витрати – це середня величина витрат приросту або
171
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
скорочення на одиницю продукції, що виникають у внаслідок зміни обсягів виробництва і реалізації продукції більш ніж на одну одиницю У ринковій економіці економічні витрати є альтернативC ними витратами, тобто в підприємства завжди виникає потреC ба і можливість у виборі того чи іншого виду витрат, того чи іншого напряму використання ресурсів, виду підприємницьC кої діяльності. Тому в ринковій економіці усі витрати можна розглядати як витрати упущених можливостей. Основні фактори, що визначають суму і рівень витрат, є зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх факторів відносять: • поводження покупця; • обсяг попиту та пропозиції; • місцезнаходження підприємства; • сегмент ринку; • рівень конкуренції, сервісу, пропонованого конкуренC тами; • стан економіки країни, рівень інфляції, податків, відсоткових ставок, мінімальної заробітної плати і т. п.; • рівень нормативних величин митних зборів, акцизів та ін.; • прийнята орієнтація на витратний або невитратний принцип ведення господарства; • платіжна дисципліна, стан кредитноCгрошової системи. Внутрішні фактори поділяються на дві групи: прямого і непрямого впливу як на витрату товару, так і на рівень витрат, пов’язаних з функціонуванням торгового підприємства в цілоC му. До групи прямого впливу відносять: • обсяг і структуру товарообігу; • витратоємність товарів; • продуктивність праці; • потужність торгового підприємства і його складських приміщень; • раціональне використання усіх видів ресурсів;
172
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
• скорочення кількості ланок товару; • ефективне використання транспорту; • витрати на керування замовленнями тощо. До групи непрямого впливу відносять: • заробітну плату адміністративноCуправлінського перC соналу; • витрати на утримання загальномагазинних служб, у тому числі обчислювального центру, бухгалтерії та ін. Сукупні витрати складаються з витрат товару і загальних витрат, яких зазнає підприємство з організації торгового проC цесу і функціонування підприємства. Витрати класифікуютьC ся і групуються для можливості ними керувати. В упC равлінському обліку розвинутих країн керують такими варіантами класифікації витрат: • за економічними елементами; • за статтями собівартості; • стосовно технологічного процесу (основні, накладні); • за складом (одноелементні, комплексні); • за способом віднесення на собівартість товару (прямі, непрямі); • за роллю в торговому процесі (виробничі, невиробC ничі); • за доцільністю витрати (продуктивні, непродуктивні); • за періодичністю виникнення (поточні, одноразові); • за включенням в калькуляцію (нейтральні, калькульоC вані, додаткові); • за можливістю охоплення (фактичні, планові). Сукупні витрати розбиваються також на групи. У закордонній практиці застосовують два види клаC сифікації: природну і функціональну. В основу природної клаC сифікації покладено сутність витрат незалежно від того, для здійснення якої функції були зроблені ці витрати. Функціональна класифікація побудована за принципом віднеC сення витрат на конкретні завдання, які вирішує торгове
173
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
підприємство. У нас діють по галузях господарської діяльC ності: підприємства роздрібної торгівлі, оптової торгівлі і т.д. Класифікація за товарами пов’язана з розходженнями в рівнях витрат, що пояснюється неоднаковістю витрат товарів. У її основі лежить сума витрат, що приходиться на грошову одиC ницю товарообігу. Спостереження показують, що, наприклад, для яєць вони становлять – 50%, олії – 6%, меблів – 14,1%, конC сервів – 19%, картоплі – 18,1%, годинників 5,4%, ювелірних виC робів 5,7% і т.д.; у цілому по непродовольчій групі – приблизно 9 – 15%, по продовольчій – 6 – 15%, плодоовочевій – 11 – 20%. Структура витрат обігу знаходиться в тісній залежності від обC сягів діяльності, асортиментної структури товарообігу, фінанC сового становища підприємства і т.д. Наприклад, у торгових підприємств, що знаходяться в орендованих приміщеннях і працюють в умовах оренди, 60% загальної суми витрат йде на сплату за кредит і орендну плату. Наведені принципи класифікації витрат орієнтовані в основному на облік і планування. Розгляд витрат з погляду керування ними потребує розширення класифікаційних угC руповань. Так, за способом віднесення на собівартість витC рати поділяються на прямі (контрольовані), що пов’язані безпосередньо з практичною діяльністю магазину, відділу, і непрямі (неконтрольовані), що виробляються всім магазиC ном: заробітна плата адміністративноCуправлінського персоC налу, витрати на утримання загальномагазинних служб (обC числювального центру, бухгалтерії й інших відділів). У той же час розподіл витрат на перемінні і постійні має практичC ну цінність. ПоCперше, такий розподіл позитивно позначається на реC гулюванні маси і приросту прибутку на основі відносного обC сягу витрат при зростанні виторгу від реалізації. ПоCдруге, така класифікація дозволяє визначити окупність витрат, тобто “запас фінансової міцності” підприємства.
174
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
ПоCтретє, виділення постійних витрат дає можливість використовувати метод маржинального прибутку (валовий доход мінус змінні витрати) для визначення розміру торгоC вої надбавки. Сумарні витрати обігу можна розділити на три основні каC тегорії: змінні (прямі), постійні (непрямі) і змішані. Залежно від відсоткового співвідношення зміни витрат і зміни обсягу продажу змінні витрати поділяються на пропорційні, регреC сивні і прогресивні. Під пропорційними змінними витратами розуміють такі витрати, що змінюються в тій самій пропорції, що й виробництво і реалізація. До них відносяться: заробітна плата торговоCоперативного персоналу, витрати на устаткуC вання, транспортні витрати та ін. Постійні витрати не знахоC дяться в прямій залежності від динаміки реалізації. До них відносяться: амортизаційні відрахування, відсоток за викорисC тання банківського кредиту, адміністративноCуправлінські виC трати. Змішані витрати складаються з постійної і змінної часC тин. Це поштові і телеграфні витрати, витрати на поточний реC монт і т. ін. Німецький учений К. Меллерович ввів поняття коC ефіцієнта реагування витрат або завантаження.
Êð
â³äñîòîê çì³íè âèòðàò . â³äñîòîê çì³íè îáñÿãó
Якщо відносне зростання витрат менше, ніж відносне збільшення обсягу, то маємо справу з регресивними сукупниC ми витратами. У довгостроковому плані усі витрати змінні. У короткостC роковому плані усі витрати постійні. Витрати можуть бути корисними і марними. Особливо це цікаво, якщо можна вичленити зайві витрати, наприклад усC таткування, щоб від нього позбутися. Усе це говорить про умовний розподіл витрат на постійні і змінні. Реальне “поводC ження” витрат відрізняється від теоретичного (рис.6).
175
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
U
Q Рис. 6. “Поведінка” фактичних та теоретичних витрат
На постійні і змінні (бухгалтерський підхід) витрати (статті) розпаоділяються за такими методами: • нижчої точки; • кореляції; • найменших квадратів. Метод нижчої точки грунтується на мінімумі і максимумі товарообігу протягом року, кварталу, місяця і полягає в тому, що для першого і другого постійні витрати (Впост) однакові. Змінні витрати визначаються шляхом множення ставки знних витрат на відповідний обсяг продажу (Q). Ставка змінних виC трат (статей) (Сзм) розраховується як відношення різниці у витратах між нижчим і вищим обсягом реалізації до різниці в обсягах. Рівняння витрат:
Y Çïîñò Ñçì Q
176
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
Підставляючи в рівняння різні значення обсягів реC алізації, можна встановити загальну величину витрат. За допомогою методу найменших квадратів вдається найбільш точно визначити зміст постійних і змінних витрат у загальній сумі за рівнянням
Y a o a1 x , де
Y – вирішальні витрати або сукупні; ао – величина постійних витрат; а1 – частка змінних витрат у розрахунку на одиницю реалізації; х – середнє значення реалізації за п’ятиденку. У вітчизняній економіці до умовно'постійних витрат відносяться: • відрахування і витрати на ремонт основних засобів; • зношення санітарного одягу; • зношення столової білизни; • зношення малоцінних і швидкозношуваних предметів; • зношення столового посуду і приладів; • витрати на торгову рекламу; • амортизація основних засобів; • витрати на оплату адміністративного персоналу; • витрати на оренду будинків, споруд, приміщень та інвентар; • інші витрати. До умовно'змінних витрат відносяться: • витрати на залізничні, автоC і гужові перевезення; • витрати на оплату праці торговоCоперативного персоC налу; • витрати на паливо, газ, електричну енергію для виробC ничих потреб; • витрати на зберігання, сортування й упакування тоC варів;
177
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
• відсотки за користуванням кредитом і позиками; • втрати товарів під час перевезення, при зберіганні, реC алізації; • витрати на тару; • відрахування на соціальні потреби; • податки, відрахування і збори, що входять у витрати; • близько 50% статті “інші витрати”. На відміну від змінних витрат, складу прийнятого в Україні, в західних країнах (Данії, Фінляндії, Швеції та ін.) до змінних витрат відносять: • матеріали (у торгових підприємствах це витрати на придбання товару); • оплату праці торговоCоперативного персоналу; • витрати, пов’язані з виплатою відсотків, а до постійних – • оплату праці адміністративноCуправлінського персоналу; • оплату за оренду приміщень; • витрати на експлуатацію і ремонт машин, електроеC нергію, газ, вугілля, доставку товарів покупцю, телекоC мунікаційні витрати, поштовий збір; • витрати на маркетинг; • амортизацію основних засобів.
3.2. Àíàë³ç âèòðàò îáîðîòó Аналіз витрат обороту спрямований на виявлення можC ливостей підвищення ефективності роботи торгового підприємства за рахунок більш раціонального використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Завданням повного аналізу витрат обігу є визначення: 1) очікуваних (фактичних) рівнів і суми витрат, виконанC ня плану витрат обігу в загальному рівні і за окремими статC тями витрат; 2) динаміки і ступеня виконання плану за витратами;
178
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
3) розміру і темпу зміни фактичного (очікуваного) рівня витрат обігу порівняно з плановим рівнем; 4) величини економії або перевитрати коштів за загальC ним рівнем та окремими статтями; 5) змін величини впливу основних факторів на відхиленC ня фактичних витрат від планових; 6) змін у витратах обігу в підвідомчих підприємствах; 7) обґрунтованості і напруженості за витратами обігу на підставі “поводження” витрат; 8) витрати праці для окремих видів товарів; 9) величини розходжень порівняно з витратами конкуC рентів. За підсумками аналізу складають пояснювальну записку, в якій дають конкретні рекомендації з керування витратами і ліквідації нераціональних поточних витрат у торгівлі. Аналіз витрат обігу здійснюється в основному за показниками його рівня, тому що за оцінкою витрат у вартісному вираженні не можна судити про їхню об’єктивність. Перед початком аналізу перевіряють вірогідність даних і забезпечують їх порівнянність, тобто враховують інфляцію, зміну тарифів та ін. Відносну зміну рівня витрат визначають як різницю між фактичним (очікуваним) рівнем і плановим. Відносну економію або перевитрату витрат обігу в сумі визначають так: величину товарообігу множать на розмір зміни рівня витрат обігу і ділять на 100.
Åî
Q ' ÈÎ . 100
Абсолютну економію або перевитрату розраховують як різницю між фактичною (очікуваною) сумою витрат і планоC вою (прогнозованою). Інтенсивність зміни рівня витрат хаC рактеризується темпами їхнього зниження або підвищення (Тзм) і вимірюється як відношення розміру їхньої зміни ('Уи.о) до первісного рівня ('Уи.о), або як частка від розподілу зміни
179
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
рівня витрат на плановий рівень:
Ò çì
'Ó è.î 100. ÏÓ è.î
Наступним етапом аналізу є вивчення складу і структури витрат, дотримання кошторису за окремими видами витрат. Насамперед вивчаються статті, на які припадають найбільша частка у витратах обороту, й умовноCпостійні витрати. Оцінку виконання кошторису витрат обороту по умовноCперемінних статтях варто давати за їх рівнем, а по умовноCпостійних – за їх абсолютною величиною. До факторів, що знижують рівень витрат, відносяться: • зростання обсягу товарообігу і ролі дрібнооптового обороту в його складі; • збільшення в структурі товарообігу частки менш малоC витратних товарів; • підвищення ефективності праці торгових працівників; • впровадження прогресивних методів продажу, повне використання виробничих потужностей, збільшення товарообігу в розрахунку на 1 м2 торгової площі, зростання технічної оснащеності; • раціональне використання оборотних коштів, недопуC щення випадків утворення наднормативних запасів тоC варів; • прискорення товарооборотності; • повна ліквідація усіх видів непродуктивних витрат і втрат; • зменшення оборотності товару; • укрупнення торгових підприємств; • удосконалювання керування торгівлею. Фактори, що спричинюють зростання витрат: • зменшення обсягів продажу; • збільшення в структурі товарообігу частки товарів з порівняно високим рівнем витрат обігу;
180
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
• уповільнення товарооборотністі; • збільшення обсягів кредитів; • підвищення цін, ставок, окладів, тарифів; • підвищення якості обслуговування; • збільшення кількості послуг, що робляться покупцям. Одним з основних факторів, що впливають на рівень і суC му витрат обігу, є обсяг товарообігу. З його зростанням, як правило, збільшується загальна сума витрат обігу і сума витC рат за умовноCзмінними статтями. Рівень витрат теж може підвищуватися. УмовноCпостійні витрати зі збільшенням обC сягу продажу зростають практично незначно в сумі, але рівень їх може знижуватися або залишатися незмінним. Витрати обоC роту знижуються, якщо Iт tIи.о, де Iт – індекс товарообігу; Iи.о – індекс витрат обігу. Вплив обсягу товарообігу на витрати обігу визначається в такий спосіб: планову суму умовноCзмінних витрат збільшуються на відсоток перевиконання або недовиконання (зростання або зниження продажу) плану товарообігу і підсуC мок ділять на 100. Якщо до отриманого результату додати суC му умовноCпостійних витрат, то одержимо скориговану суму витрат обігу з урахуванням фактичного обсягу товарообігу. Якщо відняти з цієї скоригованої суми планову абсолютну веC личину витрат обігу, то одержимо вплив зміни обсягу товароC обігу на витрати обігу. Наступним етапом аналізу повинно стати виявлення об’єктивності значного впливу інших факторів на витрати обігу. Якщо це зумовлено якісним удосконаленням процесу продажу, то така зміна витрат допустима; якщо ж ні, то варто терміново розробити заходи для зменшення впливу інших факторів на умовноCпостійні витрати, що їх зазнає підприємство в процесі здійснення ним своїх функцій і задач. На підставі експериментальних розрахунків виявлено, що при зростанні обсягу продажу на 1% рівень змінних витрат збільшується приблизно в таких розмірах:
181
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
1) витрати на залізничні, водні, повітряні, автомобільні і гужові перевезення на 0,6–0,8%; 2) заробітна плата торгових працівників, залежна від обсяC гу товарообігу на 0,6–0,9%; 3) витрати по збереженню, підсортуванню й упакуванню товарів на 0,8–0,9%; 4) зношення санітарного одягу, столової білизни, маC лоцінних предметів і таких, що швидко зношуються, на 0,6– 0,7%; 5) витрати на рекламу для насиченого ринку на 0,6–0,7%. Останніми роками сума і рівень витрат обігу перебуває під впливом фактора цін. Це пояснюється переходом до вільного ціноутворення, інфляційними процесами, зниженням ефекC тивності суспільного виробництва, ринковими перетворенняC ми. Зміна цін і тарифів впливає з різною силою і спрямоC ваністю, позначаючись майже на всіх матеріальних і прирівняних до них витрат. Рівень умовноCзмінних витрат при зміні цін залишається колишнім. Рівень умовноCпостійних виC трат знаходиться в зворотній залежності від зміни рівня цін на товари. Зниження або збільшення витрат обігу за рахунок зміни цін, тарифів, ставок не характеризує ефективність робоC ти торгового підприємства, тому що зміна цін в основному має характер впливу факторів зовнішнього середовища. Для розрахунку впливу цін на рівень витрат обігу неC обхідно мати дані про індекси цін на товари, індекси трансC портних тарифів, ставок орендної плати, тарифів на комуC нальні послуги, індекси посадових окладів, тарифних і відсоткових ставок за користування банківськими кредитами і позиками. Потім рівень витрат обігу за окремими статтями пеC рерозраховується в порівнянні ціни і тарифи. Різниця між рівнем витрат обігу в діючих цінах і порівнянних дасть вплив цінового фактора. Наочно це можна продемонструвати на прикладі двох табл. 14, 15.
182
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
Таблиця 14 Вихідні дані впливу цінових факторів на рівень витрат обігу Âèõ³äí³ äàí³ Òîâàðè Òðàíñïîðòí³ òàðèôè, ñòàâêè îðåíäíî¿ ïëàòè, òàðèôè íà îïàëåííÿ, âîäîïîñòà÷àííÿ ³ îñâ³òëåííÿ Ïîñàäîâ³ îêëàäè ³ òàðèôí³ ñòàâêè ³äñîòêîâ³ ñòàâêè çà êðåäèòè ³ ïîçèêè
Ìèíóëèé ïåð³îä 1
Çâ³òíèé ïåð³îä 2,7
1
10,5
1 1
3,0 5,2
Таблиця 15 Розрахунок впливу цінових факторів на рівень витрат
Ïîêàçíèêè Òîâàðîîá³ã гâåíü âèòðàò îá³ãó, â òîìó ÷èñë³ ð³âåíü âèòðàò îá³ãó çà ñòàòòÿìè, ùî íå çàëåæèòü â³ä çì³íè ö³í íà òîâàðè Òðàíñïîðòí³ âèòðàòè, âèòðàòè íà îðåíäó ³ óòðèìàííÿ ïðèì³ùåíü Âèòðàòè íà îïëàòó ïðàö³ ³ çàëåæí³ â³ä ôîíäó îïëàòè â³äðàõóâàííÿ ³äñîòêè çà êîðèñòóâàííÿ êðåäèòàìè ³ ïîçèêàìè
гâåíü âèòðàò гâåíü âèòðàò ó ä³þ÷èõ ö³íàõ, ó ïîð³âíÿííèõ òàðèôàõ, ö³íàõ ñòàâêàõ
Ðîçì³ð âïëèâó ö³íîâîãî ôàêòîðà
23 177 005
8 584 076
–
10,12
22,07 [(10,2–3,9) u u2,7+3,09]
–11,95
2,31
0,22 (2,31:10,5)
+2,09
4,14
1,38 (4,14:3,0)
+2,76
2,35
0,45 (2,35:5,2)
+1,9
3,09
183
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
3.3. Ïëàíóâàííÿ âèòðàò îá³ãó План витрат обігу розробляється торговим підприємством самостійно і являє собою найважливіший розділ фінансового плану. Цей план особливо складно розробляти в умовах неC стабільності, зростання цін, зміни тарифних ставок, високих темпів інфляції. Тим більше важлива необхідність мати план, перспективу. Досвід роботи відомих закордонних фірм покаC зує, що розроблення такого плану в умовах спаду ділової акC тивності або різкого підйому допомагає перемагати в конкуC рентній боротьбі. Дійсний хазяїн, далекоглядний керівник роC зуміє, що нагромадити досить коштів для подальшого розвитC ку свого підприємства неможливо без чіткого планування і формування ресурсозберігаючої політики у сфері витрат. Успіх у конкурентній боротьбі буде забезпечений тим підприємницьким структурам, які зуміють проводити цілесC прямовану політику зниження затратного процесу реалізації при забезпеченні високої культури обслуговування, що пов’язано з досить високими витратами. Тому основною задаC чею прогнозних розрахунків витрат обігу на плановий період є визначення витрат, при якому можливе нарощування обC сягів реалізації і прибутку без зменшення високої якості обC слуговування покупців. Планувати витрати обігу можна двома шляхами: із застоC суванням методів прямої і зворотної калькуляції – від загальC ного до часткового (за статтями, підрозділами, видами робіт) і від часткового до загального (за сумою, рівнем, по підприємству в цілому). Пряма калькуляція – це розрахунок усіх витрат, виходячи з цілей, можливостей, ресурсів, ефекC тивності їхнього використання, компетентності працівників, що склалися, прогнозованих або за даними підприємства. ЗвоC ротна калькуляція допускає розрахунок витрат по залишковоC му принципу, виходячи із середньогалузевого рівня витрат,
184
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
рівня витрат у конкурентів. Якщо рівень витрат обігу становив 15%, а в більшості конкурентів – 12,5%, то необхідно забезпечити такий самий рівень витрат шляхом різкого зросC тання товарообігу або найжорсткішої економії. Вибір методу прогнозування витрат обігу залежить від ряC ду моментів: • періоду, на який необхідно скласти прогноз; • можливості одержати відповідні вихідні дані; • вимог до точності прогнозу; Передбачається, що чим складніші технічні прийоми, тим точніші прогнози, але тим і вищі витрати на їхнє здійснення. Застосовують методи обстеження (експертний метод) і кількісні. Обстеження включає оцінювання намічуваного підприємцем рівня витратоємності, оцінювання намірів постаC чальників і покупців, можливостей торгового підприємства. Обстеження проводиться шляхом опитувань, тестування, спеціальних спостережень. Застосування кількісних методів дає можливість кількісно визначити досліджуване явище. ОсC новними кількісними методами виступають: асоціативний прийом (на ньому грунтується факторний аналіз), прийом екC страполяції (за допомогою середньої, експонентного згладжуC вання – показова функція, а також згладжування даних з виC користанням методу найменших квадратів). Останніми роC ками усе ширше для цілей прогнозу став застосовуватися меC тод побудови математичних моделей. Моделювання може буC ти застосоване для визначення й обліку при прогнозі можлиC вого впливу рівня цін, значення застосування альтернативних рішень для різних рівнів витрат, пов’язаних з купівлею, трансC портуванням і реалізацією товару, можливих наслідків зміни оборотних коштів, зміни обсягу продажу, виникнення фінанC сових утруднень. Моделювання витрат допускає їхній розраC хунок для різних рівнів продажу, валових доходів, прибутків. Граничний рівень витрат обігу по торговому підприємству на планований рік можна розрахувати декількома методами.
185
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
1. Виходячи із завдань по зниженню витрат у розрахунку на гривню товарообігу, прогнозних значень прибутку. 2. Шляхом рішення багатофакторної кореляційноCрегC ресійної моделі за допомогою формули
yõ
à0 a1 x1 a 2 x 2 ... a n x n .
3. За допомогою гіперболічної моделі
óõ
1 à0 a1 . x
4. Для обчислення витрат обігу для торгового підприємства, що відкривається знову в планованому році, можна скористатися формулою
y де
i1
i0 , Q
y – рівень витрат обігу; Q – обсяг товарообігу; і1 – рівень умовноCзмінних витрат обігу у відсотках до обсягу товарообігу (середньогалузеві). 5. Високі результати точності прогнозів витрат обігу дає застосування різних нормативів. Нормативи можуть викорисC товуватися як при розрахунку витрат по процесах, так і при показній (за видами робіт) калькуляції. Нормативи витрат моC жуть включати не тільки прямі (змінні), а й постійні витрати (використання устаткування). Однак можливості використанC ня цього методу при прогнозних розрахунках витрат обмежені у зв’язку з відсутністю або наявністю застарілих нормативів, що виключає поняття ефективності. Розрахувати нові нормаC тиви для підприємства складно. 6. Статистичні методи використовують на підставі коC ефіцієнта еластичності витрат товарообігу. Величина постійних витрат залишається майже однаковою зі зміною тоC варообігу, а розмір змінних витрат можна розрахувати за доC
186
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
помогою коефіцієнта еластичності змінних витрат від обсягу товарообігу за формулою
Ê åë
ÄÈ ç ÄÒ n . : Èá Òá
де: 'Из – зміна перемінних витрат у звітному періоді; Иб – перемінні витрати в базовому періоді; 'Тп – приріст товарообігу в звітному періоді; Тб – товарообіг у базовому періоді. 7. Оптимізаційні моделі використовують розрахунок обC сягу витрат як допустимий рівень при різних обсягах продажу і прибутку. В основі оптимізації витрат обігу лежить визнаC чення оптимальних витрат при максимальних обсягах прибутC ку, товарообігу, можливо допустимих трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, нормативному рівні якості обслуговуC вання. Таким чином, необхідно визначити такі хі,t+1 – для обсяC гу витрат по iCтому підприємству, щоб
§ ¨ Ct 1 ©
n · ¦ xit 1¸ o оптимум, i 1 ¹
де Сt+1 – загальна сума витрат обігу в t+1 року (періоді). Іноді в разі потреби, продиктованої вимогами підвищення реальності моделі, в обмеженнях по витратах обігу враховують їхні різні межі, у тому числі верхні, нижні, середні і т. д. РішенC ню оптимізаційної моделі передує велика підготовча робота з добору вихідної інформації і вибору критерію оптимальності. Під критерієм оптимальності розуміється показник, що вираC жає граничну величину економічного ефекту, прийнятого госC подарського рішення для порівняльного його оцінювання і виC бору найкращого. При цьому оптимальна величина може набувати як максимальних, так і мінімальних значень. Складність вибору критерію оптимальності витрат обігу поляC гає в тому, що його однозначно визначити важко. Мінімізація
187
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
витрат рівнозначна максимізації прибутку. Разом з тим підвиC щення якості торгового обслуговування потребує великих витC рат, що можуть окупитися тільки згодом, коли якість торгових послуг приверне увагу покупців до даного торгового підприємства, а тим самим збільшаться продажі і тільки потім зросте прибуток. Тому на різних етапах розвитку підприємства критерій оптимальності може бути різним залежно від визнаC чених для даного періоду цілей і стратегії (максимум прибутку, задовільний прибуток, частка ринку і т. д.) Таблиця 16 Метод оптимізації та прогнозування витрат Îáñÿã ðåàë³çàö³¿, òèñ. îä. 0
Çàãàëüí³ âèòðàòè, òèñ. ãðí 500
2
1100
4
1680
6
2100
8
10
2500
3000
Ãðàíè÷í³ âèòðàòè (ðîçðàõóíîê)
Ãðàíè÷í³ âèòðàòè (çíà÷åííÿ)
–
–
1100 500 20
300
–
–
1680 1100 42
290 –
– 2100 1680 64 –
210 –
–
200 –
2500 2100 86 3000 2500 10 8
250
–
–
Ґрунтуючись на теорії граничних витрат, необхідно розраC хувати величину приросту або зменшення обсягу продажу. Величина власне граничних витрат може бути розрахована як
188
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
різниця величин перемінних витрат, якщо постійні витрати залишаються без змін. Однак при зростанні змінних витрат у величину граничних витрат може включитися і ймовірний стрибок постійних витрат. Суть розрахунку граничних витрат можна продемонструвати на числовому прикладі в таблиці граничних витрат. Наведений аналіз показав, що при реалізації від 0 до 2100 одиниць граничні витрати в середньому становили 300 грн на одиницю, оптимум – 200 грн. Подальше збільшення продажу веде до збільшення граничних витрат (табл. 16). 8. УмовноCзмінні витрати, виходячи з ринкових умов, можна визначити за формулою, розробленою економістом П. Аврілем,
 де
Ð1 Ê1 Ê 0
Ð 2 §¨ 1 1 ·¸ §¨ 1 1 ·¸ Ò, Ð3 ¨ á á ¸ Ð4 Ó ¨© Ï1 Ï0 ¸¹ Í Í 1¹ © 0
В – витрати торгової мережі, що виникли при русі тоC вару від постачальника до споживача, у відсотках виC робника (постачальника); К1– К0 – різниця у відстані (км) між місцем постачанC ня товару (0) і місцем реалізації (1); П1, П0 – партія товару в місці постачання (0) і в місці реалізації (1); Р1 – середній ринковий тариф на перевезення ванC тажу; У – коефіцієнт, який відображає цінність вантажу (від 0 до 1); Н0, Н1 – кількість товару, отримана торговою мереC жею (0) і реалізована покупцю (1); б – коефіцієнт, що відбиває вартість товару (дорогий, з низькою ціною і т.д.); Т – показник запасів товару.
189
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Ò
Tà
Ô , 2Ì
де Та – обсяг запасів;
Ô
ÏÐ ( ïðîäàæà ) ; ÏÒ ( íàäõîäæåíí ÿ )
М – середнє число покупців, що обслуговуються за день; Р4 – середня ринкова ціна за наймання приміщення для зберігання запасів і за позику коштів; Р2 і Р3 – середня вартість однієї одиниці обсягу реалізації й однієї одиниці асортименту продукції. До отриманого рівня умовноCзмінних витрат додається рівень умовно постійних витрат. 9. Метод технікоCекономічних розрахунків (пряма калькуC ляція). У цю калькуляцію входять: транспортні витрати, оплаC та праці, оренда приміщень, амортизація основних фондів, а також відрахування на ремонт основних засобів, знос предC метів, що швидко виходять з ладу; витрати на паливо, газ, елеC ктроенергію; зберігання, упакування, добірка; торгова реклаC ма, відсотки за кредит, втрати, витрати на тару; витрати на соціальні потреби, податки, інші витрати.
3.4. Áàãàòîð³âíåâà ìåðåæåâà òîðã³âëÿ З переходом від планової економіки до ринкових відносин на недосвідченого в численних видах торгівлі що застосовуються на Заході, покупця України, хлинув потік зовсім незнайомих йому понять. Останніми роками в Україні активно виходять на внутрішній ринок посередницькі підприємства нової формації, засновані на змішаній формі власності, – дистриб’ютори іноземних фірмCтоваровиробC ників. Завойовують вітчизняний ринок і транснаціональні опC тові компанії, що на високому рівні володіють методами конC
190
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
курентної боротьби, уміло застосовують маркетинг, логістику і т. ін. Вони залучають до роботи у своїх фірмах кращих укC раїнських фахівців, що й забезпечує успішну адаптацію їх до внутрішнього ринку України. Процеси реформування торгової діяльності в перехідному періоді відбувалися здебільшого стихійно, держава практично не регулювала ці процеси, не спрямовувала їх розвиток у наC лежне русло. Для всіх посередників було встановлено єдину ставку оподаткування прибутку. Крім того, на всіх рівнях дерC жавного керування поширювалася думка, що необхідно переC ходити на прямі зв’язки, тобто торгувати без посередників. Серйозною помилкою було й те, що ці процеси не одержали наукової підтримки – більшість науковоCпрактичних зв’язків у цій сфері було втрачено. Від цих понять і термінів західної торгівлі, числених споC собів і методів реалізації товару, вітчизняний покупець розгуC бився, чим скористалися нечесні люди. Варто згадати сумно відомі МММ, АСКО й інші подібні фірми, що, пропонуючи “золоті гори” у майбутньому, у сьогоденні збирали грошика з довірливих людей, а потім зникали. Нічому не навчила нас історія. Адже на ярмарках, базарах завжди були наперсточниC ки, картярські шулери, що обманювали людей, які бажають без праці швидко збагатитися. Але оскільки ми прагнемо інтеC груватися у світове економічне співтовариство, то повинні знати його правила і способи, особливо в такій складній і різноманітній сфері, як економіка торгівлі. Ринкова економіка в розвинутих країнах використовує франчайзинг, мерчанC дайзинг, ф’ючерсну торгівлю, дилерів і багато чого іншого. Для прикладу, що дає в торгівлі істотне збільшення товаC рообігу, варто розглянути мерчандайзинг, на який покладено здійснення цілого комплексу заходів для просування товару через торгові точки. Метод, повсякденний на Заході, багатьма в Україні сприймається як екзотичний. Не всі магазини (навіть дуже великі) усвідомили необхідність професійного
191
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
викладення товарів. Тому на полицях магазинів у хаотичному безладді поруч лежать товари чотирьохCшести конкурентів, товари ж одного виробника знаходяться в різних місцях. ЧасC то продукція “преміум класу” розміщена на нижніх полицях, а широко рекламованих новинок попросту немає. Очевидно, що в цьому випадку розкладкою товару займалися працівники магазину, керуючись логікою одержання найбільшого виторC гу, виклавши на кращі місця товари з найбільшим попитом. І це зрозуміло, тому що магазину все рівно, яку торгову марку просувати, аби товар не залежувався. Потребу в мерчандайзингу випробовують скоріше виробC ники (і їхні дистриб’ютори). Але при цьому деякі роздрібні маC газини (супермаркети, магазини Cash&carry) за кожну “задіяну” полицю найчастіше беруть з виробника деяку суму, але при цьому виробник (або його дистриб’ютор) може диктуC вати умови, що полицю буде обслуговувати “його” мерчандайC зер. При цьому він зобов’язаний підтримувати товарний запас на належному рівні, допомагати розставляти або коригувати розміщення на прилавках і полицях за існуючими правилами, а також інструктувати і консультувати продавців товару, заC безпечувати і розміщувати рекламні матеріали в місцях продаC жу, збирати відомості про продажі і вести облік товару та рекC ламної продукції. Особливо він повинен відслідковувати коC ливання цін на товари тієї самої категорії, зміну маркетингової політики, появу на ринку новинок, тобто стежити за діяльністю компанійCконкурентів. В обов’язки мерчандайзера входить здійснення “законів мерчандайзингу” з викладеннятоC вару, в основні пункти якого входять правила: • тільки 20–30% покупок плануються покупцем заздаC легідь, інші відбуваються спонтанно; • продукція повинна займати не менш як 30 см довжини полиці (з урахуванням того, що швидкість просування покупця по магазину – 1м за секунду); • третину магазину покупець проходить, не помічаючи продукції;
192
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
• переміщення товару з рівня пояса покупця на рівень грудей підвищує рівень продажу на 34%, а з рівня пояса на рівень очей – на 78%. Не менш важлива реклама усередині магазину. Щоб праC вильно організувати мерчандайзинг, необхідна наявність у торговій точці плакатів, буклетів, цінників, рекламних модеC лей і т. д. Основне завдання мерчандайзера – вчасно обновляC ти рекламні елементи, що стали непридатними, стежити за тим, щоб одяг на “живих” рекламоносіях був чистий, акуратC ний. При проведенні рекламних компаній функцією мерчанC дайзера є реалізація “завершального етапу”. Промоутер може скільки завгодно рекламувати ваш продукт, роздавати буклеC ти і проводити презентації, але якщо ваш товар не виявиться “під носом” у споживача, вважайте, що акція провалена. З огC ляду на ці вимоги мерчанзайдеру необхідно володіти доC статніми знаннями в галузі маркетингу, розуміти суть ринкоC вих процесів у цілому, знати місце своєї компанії на ринку і, природно, знати основи мерчандайзингу, при цьому бути коC мунікабельним, ввічливим, уважним, схильним до аналізу, маC ти гарну пам’ять. За допомогою мерчандайзингу можна збільшити обсяги продаж продукції на 70–80%. Тому Верховна Рада змушена в законодавчому порядку розглядати ці незвичні для нас дії, що стрімко увірвалися в наC ше життя. Тим більше тому, що вони можуть знизити витрати, збільшити товарообіг і прибуток. У Верховній Раді розгляC дався законопроект “Про торгову діяльність шляхом багаC торівневого мережевного маркетингу і дистриб’юторської діяльності”. А суть питання полягає ось у чому. На чолі стоїть MLMCкомпанія. Вона має основну ланку з дистриб’юторів (фізична або юридична особа), що за дистриб’юторською згоC дою мають право купувати товари за оптовою ціною, залучати інших дистриб’юторів і одержувати винагороду від обсягу заC купівель створеної “під собою” дистриб’юторської організації (мережі) відповідно до маркетингового плану MLMCкомпанії.
193
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
На відміну від незаконних пірамідальних структур, у MLM джерелом доходу є викуплена і реалізована дистриб’юторсьC кою організацією продукція, а не внески учасників. Таким чином, MLM – це легальна система, в якій, крім руC ху фінансів, обов’язково відбувається просування продуктів (товарів або послуг) на ринок. Друга відмінність від піраміди полягає в тому, що в мереC жевому маркетингу відбувається добір, навчання і надання доC помоги у веденні бізнесу одними учасниками системи іншим. MLMCпродаж, хоча і виявилася у вигляді багатоступінчастих знижок дорожчою за витратами на поширення, ніж траC диційна роздрібна торгівля і комівояжерство, але, через більшу зацікавленість та активності сторони, що продає, у чоC мусь і більш ефективною, особливо у випадку продажу новиC нок косметики, харчових добавок, деяких послуг страхування, зв’язку і т. ін. Виникнувши порівняно недавно – наприкінці 70Cх років минулого століття, мережевий маркетинг швидко виріс за різними оцінками до сумарного обороту понад 100 млрд дол за рік. MLM – компанії легалізовані в США, Англії, Німеччині й у деяких інших країнах. Глобалізація разом з Інтернет і мобільні телефони зробили цей бізнес ще більш ефективним. З початку 90Cх років він активно проникає на території країн Східної Європи і СНД. Зараз в Україні по мережевому принципу пошиC рюють товари і послуги понад 100 компаній, багато з яких навіть не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності. Український законопроект: • поCперше, чітко визначає поняття MLM; • поCдруге, роз’яснює, що таке багаторівневі мережі, дисC триб’юторський договір і т. д.; • поCтретє, декларується раціональний підхід до реєстрації й оподатковування дистриб’юторів; • поCчетверте, визначений правовий статус суб’єктів баC гаторівневого мережевого маркетингу.
194
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
Недоробками проекту закону про MLM є декларативність багатьох статей. Немає норм, що регулюють і конкретно передC бачають обов’язкову зворотну покупку продукції компанією в дистриб’ютора у випадку її неналежної якості або припинення дистриб’юторської діяльності. Це дає компанії можливість вноC сити в угоду положення, які ускладнюють повернення проC дукції. Не конкретизований порядок і терміни реєстрації дисC триб’ютора як суб’єкта підприємницької діяльності у випадку досягнення ним установлених законом норм. Немає в проекті також норм, що обмежують закупівлю починаючими дисC триб’юторами великих партій продукції. Розпливчасте поняття про “фінансові піраміди” не враховує варіантів “замаскованих” структур, що формально проголошують мету реалізації товарів і послуг, а насправді продають членство на умовах покупки неліквідної продукції за явно завищеними цінами. Не передбаC чено норми про гарантії виплати дистриб’юторам, винагороди за маркетинговим планом у випадку банкрутства компанії і т.д. Немає в проекті положень про страхову діяльність, хоча в інших країнах страхові компанії цілком успішно реалізують чеC рез багаторівневі мережі страхові програми. Аналіз правових норм розвинутих країн, де MLM давно легалізований, приводить до висновку, що ніде немає відповідного універсального законодавства, навіть у США – колисці MLM. Федеральні правові норми, як правило, виниC кають у результаті судових і адміністративних рішень, найC частіше після позовів Федеральної торгової комісії. У 1979 р. одна з компаній виграла справу проти ФТС, і на підставі цьоC го було вироблено кілька правилCположень. 1. Правило 70%. Дистриб’ютор повинен або продати, або особисто використовувати 70% купленої раніше продукції до того, як зробити нове замовлення на товар. Через це дисC триб’ютори не можуть “захоплюватися”, купуючи в гонитві за комісійними занадто великі партії товарів, за які вони не змоC жуть розрахуватися.
195
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2. Правило зворотного продажу. Надає право дисC триб’юторам продати назад компанії партію продукції при баC жанні вийти з бізнесу або якщо немає потреби в ній. Звичайно компанія відшкодовує 90% витрат на покупку, а 10% утримує в рахунок складських витрат. Продукція, що повертається, поC винна бути не ушкодженою і з діючим терміном придатності. 3. Правило роздрібного покупця. Реалізація продукції поC купцям, що не є дистриб’юторами компанії, повинна здійснюC ватися за роздрібними цінами. У деяких компаніях варто підтверджувати обов’язковий мінімум особистого продажу за роздрібними цінами 5–10 клієнтам.
3.5. Ëîã³ñòèêà Особливе місце в організації і керуванні торговими підприємствами займає логістика. Це наука про планування транспортування, складування й інших матеріальних і немаC теріальних операцій, зроблених у процесі доведення готової продукції до споживача, відповідно до інтересів і вимог останC нього, а також передачу, збереження й оброблення відповідної інформації. Один з основних принципів логістики грунтується на твердженні: що неможливо виміряти – те неможливо плануваC ти і тим неможливо керувати. Основними критеріями в логістичних схемах є: “точно в термін”, “якість гарантована”, “точна кількість”, “швидке реагування”. Комерційна логістика пов’язана з проблемами забезпеченC ня процесу виробництва матеріальними ресурсами. Ці проблеC ми виникли в 60Cх роках минулого століття, а причини їхньоC го виникнення пов’язані зі значним зростанням витрат на утC римання запасів і транспортування продукції фірм. Тому фірми почали проводити дослідження у сфері просування маC теріального потоку в каналах розподілу, скорочення витрат на зберігання запасів і транспортування продукції. У зв’язку з
196
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
цим в економіці сформувалася нова наука – логістика. Основні проблеми: 1. Планування матеріальних запасів. 2. Транспортування продукції – вибір виду транспорту, складання графіків обслуговування споживачів. 3. Складування і складське оброблення – розміщення складів, керування складською переробкою, упакування і т.д. 4. Інформація – оброблення запасів, прогнозування поC питу. 5. Інші функціональні сфері логістики – кадри, що обслуC говують виробництво. Логістика є життєво важливим компонентом економіки, і у 80Cті роки вона дуже швидко поширилася на Заході і в США. Наприклад, у США витрати на логістику в національному масштабі оцінюються в розмірі 15–23% валового національноC го продукту. І одна з основних причин, на думку американсьC ких економістів, – це процес дорегулювання економіки. ДерC жавний і приватний сектори виявляють зростаючу цікавість до сфери комерційної логістики. У логістичних рішеннях беруть участь: • продуценти (ті, хто виробляє продукти), постачальники; • у приватному секторі споживач формує попит на проC дукцію виготовлювача. Виготовлювач виступає як поC стачальник. Він домовляється з транспортними агентC ствами про переміщення сировинних матеріалів на підприємство, а готової продукції – з підприємства на ринки. Таким чином, попит на транспортні перевезення – це виробничий попит. Уряд забезпечує значну частку транспортної інфраструктури, керує і керує послугами. Найбільш узагальнено логістика – це процес керування матеріальним потоком. Для його вивчення складаються екоC номічні моделі, що характеризують вплив різних економічних показників на його величину. Мета моделі – з’ясувати, як екC зогенні змінні впливають на ендогенні.
197
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Припустимо, що величина попиту (матеріальний потік) Qd залежить від тарифу за перевезення продукції РВ і сукупного доC ходу споживача У. Цю залежність виразимо рівнянням попиту
Qd
D u ( PB y Ó ) .
Припустимо також, що матеріальний потік залежить від тарифу на перевезення РВ і ціни на пальноCмастильні маC теріали (ПММ) – Рf, тоді:
Qs
S u ( PB y Pf ) .
Припустимо також, що перевезення змінюється так, щоб забезпечувалася рівновага попиту та пропозиції:
Qd
Qs .
Ці три рівняння і складають модель “матеріальний потік”, які можна проілюструвати на діаграмі (рис. 7):
S
D
Ðâ ö³íà (òàðèô)
À
Ðîïò
S
D Q
Рис. 7. Баланс пропозиції та попиту: S – пропозиція; D – попит; Q – обсяг матеріального потоку
198
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
Крива попиту показує співвідношення між тарифом на пеC ревезення при постійному рівні сукупного доходу споживачів і матеріальним потоком. Оптимальний обсяг матеріального поC току визначиться в точці А перетинанням двох кривих (попиту та пропозиції). У цій точці встановлюється рівноважна ціна (тариф) на перевезення продукції й оптимальний матеріальC ний потік, що відповідає попиту за цією ціною (тарифу). Однак при зростанні сукупного доходу споживачів збільшується попит на потік матеріалів, тобто зміна однієї екC зогенної змінної (сукупний доход У) впливає на обидві ендоC генні перемінні: тарифи на перевезення і потік матеріалів. При підвищенні ціни на пальноCмастильні матеріали пропозиція продукції (потік матеріалів) S зменшується, а ціна за перевеC зення продукції (потік матеріалів) збільшується (рис. 8). PB
P
ö³íà òàðèô
D1 S
D
P1
A0
Q1
A
P0
D1
S1
D Q0
S A1
A1 P P
S1
D
Q Îáñÿã ìàòåð³àëîïîòîêó
D S Q0
Q1
Q Îáñÿã ìàòåð³àëîïîòîêó
Рис. 8. Обсяг загальних змін при зміні потоку матеріалів Розглянемо умови роботи логістики. 1. Запаси відіграють буферну роль між транспортом, виC робництвом і реалізацією. Завдяки їм економічно й ефективно
199
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
функціонує уся виробнича система. Величина виробничих заC пасів повинна бути оптимальною для всієї виробничої системи. 2. Транспорт при логістичному підході – це не тільки пеC ревезення від постачальника до споживача, з підприємства на склад, зі складу на склад, а також доставка зі складу споживаC чеві. Основними характеристиками транспорту є вартість і ступінь надійності. 3. Складське господарство – це складські приміщення для зберігання матеріалів, розміщення складських приміщень і їхнє використання. 4. Інформація. БудьCяка логістична система керується за допомогою інформаційної і контролюючої підсистеми, що пеC редає замовлення, вимоги про відвантаження і транспортуванC ня продукції, підтримує рівень замовлень. 5. Інші функціональні області: виробниче планування і контроль над потоком матеріалів у процесі виробництва і споC живання. 5.1. Кадри – важливий складовий елемент логістики. Їхньому підбору і підготовці надається велике значення. 5.2. Обслуговуючі виробництво підрозділу логістики, що обслуговують процес виробництва, повинні не тільки визначаC ти його потреби, а й бути здатними згладжувати коливання попиту та пропозиції. Основною проблемою для неї є визнаC чення розміру і розміщення підприємств. При розробленні враховуються моделі логістичної системи (табл. 17): Логістична система усе більше застосовується в пракC тичній діяльності різних підприємств, вона лягає в основу екоC номічної стратегії фірми, коли логістика використовується як знаряддя в конкурентній боротьбі і розглядається як упC равлінська логіка для реалізації планування, розміщення і контролю над фінансовими і людськими ресурсами. Такий підхід забезпечує тісну координацію логістичного забезпеченC ня ринку і виробничої стратегії. Якщо цього вдається досягти, то результатом є: необхідний асортимент запасів у потрібному
200
3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ
Таблиця 17 Фактори логістичної системи Äåÿê³ åëåìåíòè ëîã³ñòè÷íî¿ ñèñòåìè ʳëüê³ñòü ³ ðîçì³ùåííÿ âèðîáíè÷èõ îäèíèöü ʳëüê³ñòü ³ ðîçì³ùåííÿ ñêëàä³â Òðàíñïîðòíà ìîäåëü Çâ'ÿçîê
²íôîðìàö³éíèé çâ'ÿçîê
Ôàêòîðè, íåîáõ³äí³ ïðè ðîçðîáö³ ëîã³ñòè÷íî¿ ñèñòåìè ¯õ íåîáõ³äíî çä³éñíþâàòè ç óðàõóâàííÿì ïîñòà÷àëüíèê³â ïðîäóêö³¿. Òðàíñïîðòí³ âèòðàòè, ê³ëüê³ñòü ïðîäóêö³¿, ùî âèïóñêàºòüñÿ Âîíè ìîæóòü áóòè íà ï³äïðèºìñòâ³, ó ñêëàäñüêîìó öåíòð³ ³ íà ïðîì³æíîìó ñêëàä³ Ìຠâèçíà÷àòè îïòèìàëüí³ òðàíñïîðòí³ ìîäåë³ Äëÿ åôåêòèâíî¿ ðîáîòè âñ³ ï³äðîçä³ëè, ùî âõîäÿòü ó ëîã³ñòè÷íó ñèñòåìó, ïîâèíí³ áóòè ïîâ'ÿçàí³ ç ³íôîðìàö³éíîþ, êîíòðîëüíîþ, ³ òðàíñïîðòíîþ ìåðåæåþ Ïîâèíåí áóòè ÷³òêî íàëàãîäæåíèé ³íôîðìàö³éíèé çâ'ÿçîê çà äîïîìîãîþ êîìï'þòåð³â
місці в придатний час. Координація зовнішнього і внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку відповідно до економічних вимог, раціональне розміщення складського господарства і застосування упакування, що відповідає вимогам транспорту й дає можливість мінімізувати витрати сировини, знизити запаси у виробництві і готовій продукції, синхронізацію замовлень та транспорту. Основою для аналізу системи логістики є концепція заC гальних витрат керування логістикою, що розглядає взаємини логістики і витрат виробництва. Спроби мінімізувати витрати якогоCнебудь окремого виду діяльності можуть призвести до підвищення усіх витрат при організації потоку матеріалів. Корінна перебудова, реорганізація і реконструкція спричиняC ють істотні витрати. У той же час прийняття концепції логістики дає можливість заздалегідь визначити рамки розC витку і домагатися його еволюційним шляхом. Ця концепція не тільки поєднує керування розрізненими функціями постаC чання, а й підвищує ефективність діяльності підприємствCспоC живачів. Витрати на фізичне забезпечення і розподіл америC канської промисловості становлять близько 20% ВВП.
201
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Увагу промислового менеджменту до логістики звернено тому, що концентрація на підвищення окремих процесів поC стачання виробництва або реалізації – це тупикова колія, що може призвести до розбалансування системи. На практиці традиційні цілі логістики часто вступають у конфлікт із ціляC ми маркетингу і виробництва. Ціль – загальний оптимум.
202
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ 4.1. Åêîíîì³÷íà õàðàêòåðèñòèêà ïðèáóòêó Орієнтація вітчизняної економіки на ринкові відносини змусила переглянути питання про прибуток, що пояснюється його особливим місцем у системі господарювання. Прибуток виступає як економічна категорія, оцінний, результативний показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого доходу суспільства, джерело формування різних фондів. ЕкоC номічний зміст прибутку тотожний поняттю “додана вартість”. Як економічна категорія прибуток відбиває суC купність відносин суб’єктів господарювання, що беруть участь у формуванні і розподілі національного доходу. Основні функції прибутку: облікова, оцінна, стимулююча. Як результативний показник він характеризує ефективність використання наявних ресурсів, успіх або неуспіх у бізнесі, зростання або зниження обсягів діяльності. Як кількісний поC казник прибуток являє собою різницю між ціною і вартістю товарів, між обсягом продажу і собівартістю, а в сфері обігу – між валовими доходами і витратами обігу. Прибуток як кінцеC вий результат діяльності підприємства створює умови для йоC го розширення, розвитку, самофінансування і підвищення конкурентоспроможності. У міру розвитку економічної теорії визначення поняття “прибуток” постійно уточнювалося від найпростішого визнаC чення – як доход, отриманий від виробництва і реалізації будьC якого товару, до поняття чистого прибутку. Зараз це поняття характеризують з позицій двох рівнів: мікроекономічного і макC роекономічного. Калькуляція прибутку за існуючою методиC кою на макроC і мікрорівні різна. На рівні підприємства її визнаC чення пов’язане з процесом утворення, а на державному рівні –
203
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
з визначенням місця прибутку в доході країни. Поняття приC бутку має різні значення також з позиції підприємства, спожиC вача, держави. Якщо підприємство працює прибутково в норC мальних умовах господарювання, то це свідчить, що покупець, купуючи товар у магазині такого виробника, одержує задовоC лення від покупки при наявності вибору, а держава (суспільство) може за рахунок податків підтримувати збиткові підприємства, вирішувати пріоритетні соціальні завдання. НаC явність прибутку да можливість задовольняти економічні інтеC реси держави, підприємства, працівників і власників. Об’єктом економічних інтересів держави є та частина прибутку, що її сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних проблем. Економічні інтереси підприємства поляC гають у збільшенні частки прибутку, що залишається в його розпорядженні. За рахунок цього прибутку підприємство вирішує виробничі і соціальні завдання свого розвитку. ІнтеC реси працівників у збільшенні прибутку пов’язані зі створенC ням можливостей для поліпшення матеріального стимулюC вання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку. ВласC ники також зацікавлені в зростанні прибутку, тому що тим саC мим збільшуються дивіденди, забезпечується збільшення їхнього капіталу. У гармонійно розвинутому суспільстві жоден з названих інтересів не має переваги перед іншими. Якщо ж такий взаємозв’язок порушується на користь чиїхось інтересів, то це призводить до обмеження інтересів інших сторін. Так, зниC ження зацікавленості підприємства в нарощуванні прибутку, можливо, через необґрунтоване оподатковування, призведе до зменшення платежів у бюджет, до затримування заробітної плати і до нераціонального використання капіталу. У вітчизняній економічній теорії тривалий час вважалося, що єдиним джерелом прибутку є праця. Але це трапляється дуже рідко, наприклад, у тому випадку, коли торговець купує
204
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
товар з метою його негайного перепродажу по вищій ціні. Тільки в цьому випадку праця торговця виступає джерелом одержання прибутку. Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, можливі й інші варіанти походження прибутку. У більшості випадків одержання прибутку є результатом реC алізації (виробництва) товару, (послуги), заснованої на залуC ченні декількох факторів і, насамперед, праці й капіталу. При цьому поняття прибутку зв’язується не тільки з вартістю виC користовуваного капіталу, а й з його знецінюванням, і з періодом, протягом якого відбувається це знецінювання. Прибуток – складна і неоднозначна категорія. Відомий американський ученийCекономіст Самуельсон прибуток визC начив як безумовний доход від факторів виробництва, як виC нагороду за підприємницьку діяльність, технічні нововведенC ня й удосконалення, за уміння ризикувати в умовах невизнаC ченості, як монопольний доход, як етичну категорію. З розвитC ком ринкових відносин усі частіше стали говорити і про інші ситуації його походження: прибуток, зароблений завдяки ініціативі підприємця, прибуток, отриманий при сприятливих обставинах, несподівано, що допускається і визнано органами державної влади. Усі вищезгадані джерела пов’язані між соC бою, і чистий їхній зміст виділити часто неможливо. НайважC ливішими факторами, що визначають прибуток, є: упровадC ження нововведень, відсутність страху перед ризиками (ризик як джерело прибутку), раціональне використання засобів, доC сягнення оптимальних обсягів діяльності (тобто вибір такого масштабу підприємства, що дозволяє забезпечити оптимальну рентабельність). Доведено, що в плані прибутку великі підприємства не завжди найкращі. Прибуток росте доти, поки відсоткова ставка по банківських кредитах буде нижчою від норми прибутку на вкладений капітал; наявність заборгованості в такий спосіб допустима, навіть у багатьох випадках вона сприяє одержанню прибутку (так званий ефект важеля). Багато дрібних
205
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
підприємств, навіть середніх бояться заборгованості, що не завжди виправдано. Однак, використовуючи стратегію добC ровільної заборгованості, треба побоюватися низької рентаC бельності, тому що вона змусить підприємство вдаватися до додаткових позик з метою відновлення устаткування (асортиC менту). А це може призвести до стану зниженої платоспроC можності і навіть до банкрутства. Впровадження інновацій як джерела прибутку допускає виробництво (реалізацію) нового товару (послуги) більш виC сокої якості, освоєння нового ринку, організаційноCупC равлінські нововведення, освоєння нових джерел надходженC ня товару. Тривалість припливу прибутку від впровадження інновацій визначається такими факторами: важливістю винаC ходу, значущістю і сталістю потреб, що задовольняються даC ним товаром (послугою), характером діяльності, патентноC ліцензійним законодавством у країні, загальною стратегією, проведеною фірмою на ринку, станом конкурентного середоC вища в даній галузі. Основними факторами, що характеризуC ють специфіку діяльності і впливають на прибутковість фірми, є: фондоозброєність, рівень витрат, динаміка попиту, структура ринку. У Франції найвищий рівень рентабельності має виробництво сировини і матеріалів, виробництво споживC чих товарів, сільськогосподарської продукції, торгівля. Прибуток, з огляду на розходження між його очікуваним і отриманим рівнем, виконує такі чотири функції: 1. Очікуваний прибуток є основою прийняття інвесC тиційних рішень. 2. Отриманий прибуток виступає вимірником резульC татів діяльності підприємства. 3. Частина отриманого прибутку є джерелом самофінанC сування. 4. Частина прибутку надходить як винагорода власникам капіталу (в умовах акціонерної форми власності). Основна мета діяльності підприємства перебуває в тісному
206
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
зв’язку з життям підприємства. На стадії його “народження” гоC ловною метою виступає боротьба за виживання, а основним заC данням – вихід на ринок, заява про себе. На стадії “дитинства” – відповідно короткочасний прибуток при зміцненні положення на ринку. У “юності” головною метою є прискорене зростання прибутків на підставі зростання реалізації й освоєння своєї чаC стини ринку. На стадії “ранньої зрілості” – це постійне зростання обсягів і освоєння нових напрямів діяльності (диC версифікованість діяльності). На стадії “зрілості” підприємство піклується про свій “імідж”, тобто можливими скидками з ціни й інших заходів, які залучають покупців до даC ного підприємства, при збалансованому зростанні всіх показC ників. На стадії “старіння” метою є забезпечення збереження завойованих позицій і стабільності роботи. На стадії “виживанC ня” – пошук нових ідей, що сприяють омолоджуванню підприємства. З погляду бухгалтерського обліку, прибуток має дві склаC дові. Перший компонент – доход від звичайної (повсякденної) господарської діяльності підприємства, який визначається як різниця між валовими доходами від реалізації і витратами обігу. Другий компонент – потенційний прибуток – доход від володіння цінними паперами, борговими зобов’язаннями і маC теріальними цінностями. Різновидом потенційного доходу виC ступає надзвичайний доход, що складається з доходів від реC алізації активів, безнадійних фінансових зобов’язань, викориC стання сум від прискореної амортизації резервів. У систему прибутків і доходів вітчизняного торгового підприємства відповідно до прийнятої методики їхнього обчислення вхоC дять, крім прибутку від реалізації, прибуток від іншої діяльC ності, доходи (за мінусом витрат) від позареалізаційних опеC рацій. У структурі окремих джерел валових доходів доход від реалізації товарів становить 87,5%. Методика обчислення прибутку за рубежем дещо відрізняється від застосовуваної у вітчизняній практиці, що
207
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
пояснюється розходженнями в обліку, звітності й ін. Закордонні фірми прибуток за звітний період визначають як різницю варC тості чистих активів на початок і кінець періоду. Чисті активи підраховуються шляхом вирахування із загальної вартості акC тивів фірми (вартості нерухомості, машин і устаткування, заC пасів, боргових вимог, цінних паперів у портфелі), вартості боргів третім особам (тобто тим, хто не входить до числа власC ників компанії), суми середньострокової, довгострокової і коротC кострокової заборгованості постачальникам та іншим кредитоC рам. З отриманої різниці віднімають додаткові внески власників компанії або додають до неї суму виплачених їм відшкодувань. В економічній теорії і практиці залежно від методу обчисC лення оперують такими поняттями (видами) прибутку: екоC номічний, бухгалтерський, прибуток від реалізації, балансоC вий, чистий, валовий, номінальний, реальний, мінімальний, нормальний, максимальний, а також цільовий, недоотримаC ний, потік готівки, прибуток як здатність до самофінансуванC ня, підприємницький, допустимий, нерозподілений, оподаткоC вуваний і неоподатковуваний податком, консолідований, що залишається в розпорядженні підприємства, й ін. Економічний прибуток – це різниця між отриманим виC торгом (валовими доходами) і економічними витратами (явні плюс неявні, тобто витрати упущених можливостей). ЕкоC номічні витрати разом з економічним прибутком являють соC бою суму валових доходів. Бухгалтерський прибуток – різниця між отриманим виC торгом (валовими доходами) і бухгалтерськими (явними) виC тратами. Бухгалтерський прибуток тотожний балансовому прибутку і прибутку від реалізації товарів. Прибуток від реалізації (торговий прибуток) торгового підприємства визначається як різниця між валовими доходаC ми від реалізації і витратами обігу. Балансовий прибуток включає прибуток від реалізації й інших видів діяльності, сальдо доходів і витрат від позареC
208
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
алізаційних операцій. Величину балансового прибутку найC частіше приховують від податкових органів. Як свідчать заC кордонні дослідження, масштаби зменшення балансового приC бутку з цієї причини обернено пропорційні величині підприємства. У закордонній практиці обчислюють чистий баC лансовий прибуток (для акціонерних товариств) – це прибуC ток після відрахування податків, але до його розподілу на дивіденди і відрахування в резервні фонди. Чистий прибуток являє собою валовий прибуток, що не враховує знецінення капіталу, за винятком витрачених засобів, що призначені на відновлення цілком використаної (амортизоC ваної) частини капіталу. Чистий прибуток у нашій практиці визначається як різниця між балансовим прибутком і податкаC ми, виплачуваними підприємством з балансового прибутку. Номінальний прибуток характеризує фактично отримаC ний його розмір. Реальний прибуток – це номінальний прибуток, скоригоC ваний на рівень інфляції. Вона характеризує купівельну спроC можність підприємства. Мінімальний, нормальний, цільовий і максимальний при' бутки пов’язані з планованим обсягом діяльності. Досягнення кожного з них означає, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, беззбитковості, прибутковості. Мінімальним вважається такий прибуток, який після сплати податків забезпечує підприємству мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, дорівнює середньому відсотку ставки банків по депозитах, що склався за досліджуC ваний період:
Ï min де
Êu ÌÐÐ , 100 Ñï
К – величина вкладеного капіталу; МРР – мінімальний рівень рентабельності; Сп – ставка податку на прибуток відповідно до чинноC го законодавства.
209
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Обсяг діяльності відповідно мінімального прибутку визC начається:
Ò
IÎïîñò Ï min u 100. Ó ÂÄ Ó ÈÎ . ÏÅÐ
Нормальний прибуток відповідає середній нормі прибутC ку на капітал:
Ïí
Êu Í Ï Ê . 100 Ñï
Під цільовим прибутком розуміється той прибуток, що заC лишається після сплати податків і відповідає потребам підприємства в його соціальному і виробничому розвитку. Під нормальним прибутком розуміється мінімальна винаC города підприємцю, який утримує його в обраній ним галузі. Максимальний прибуток є основною цільовою настановою для приватного підприємства, орієнтованого на досягнення визC наченого потоку коштів у визначені періоди. Він досягається тоді, коли граничний доход дорівнює граничним витратам. Недоотриманий прибуток (витрати упущених можливосC тей) – це грошові доходи, що могло б одержати підприємство при більш вигідному використанні належних йому ресурсів. Показник прибутку – потік готівки, застосовується в закорC донній практиці і визначається шляхом додатку до чистого приC бутку амортизаційних відрахувань, а також відрахувань у фонд вибуття (вибуття, що не підлягають амортизації активів – заC пасів, або підлягають амортизації, але підпадають під надзвиC чайне знецінювання). Цей показник застосовується при оцінюванні ліквідності і загальної прибутковості підприємства. Підприємницький прибуток (доход) розраховується за “допомогою потоку готівки” з доданням деяких елементів. Підприємницький доход вважається більш точним, ніж баланC совий прибуток.
210
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
Допустимий прибуток залежить від ступеня визнання державою, підприємством, профспілками, союзами підприємців і відповідним законодавством необхідності одерC жання прибутку для прийняття бюджету і від методів недерC жавного регулювання (установити визначений рівень цін, угоC да виробників, оптових і роздрібних продавців). Нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку за винятком включених дивідендів, аналогічних відрахувань, реC зервного фонду. Використовується для подальших госпоC дарських операцій. Оподатковуваний прибуток – це та частина, що, відповідно до чинного законодавства, підлягає оподаткуванC ню. Сума податку, що перераховується в бюджет, визнаC чається множенням ставки податку на обсяг оподатковуваноC го прибутку і поділом на сто. Держава через податкове законоC давство може передбачити пільги по оподатковуванню. Тоді частина прибутку, що направляється на науковоCтехнічні цілі, на інші потреби буде вважатися не оподатковуваним податком прибутком. Консолідований прибуток – це прибуток, вільний від бухC галтерської звітності про діяльність і фінансові результати маC теринських і дочірніх підприємств, що знаходяться у визначеC них юридичних і фінансових взаєминах. Консолідація підприємств визначається економічною доцільністю. НаC явність декількох дрібних підприємств, юридично саC мостійних, але економічно взаємозалежних у більшості виC падків вигідніша, ніж створення великого підприємства. ВигоC ди визначаються можливістю економії на податкових платеC жах, зниження негативних наслідків від ризикової діяльності в бізнесі, диверсифікованості діяльності. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, являє собою чистий прибуток, за винятком поC датків і відрахувань, одержаних з чистого прибутку.
211
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
4.2. Âèäè ðåíòàáåëüíîñò³ Щоб оцінити ефективність роботи торгового підприємства, використання показника прибутку недостатньо. За абсолютною сумою прибутку не можна судити про ступінь прибутковості того чи іншого підприємства, угоди, ідеї. Багато торгових підприємств, які одержали однакову суму прибутку, мають різні витрати. Тому для визначення ефективності зробC лених витрат необхідно використовувати відносний показник – рівень рентабельності. Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій – як об’єктивну економічну категорію і як кількісний та показник. Як об’єктивна економічна категорія рентабельність характеризує прибутковість, фінансовий реC зультат господарської діяльності підприємства і має кілька визначень, але в будьCякому випадку означає відсоткове відноC шення суми отриманого прибутку по одному з показників: обC сягу товарообігу, витратах обігу, середній вартості основних і оборотних фондів, фонду оплати праці і т. п. Значущість рівня рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки працівників даного підприємства, а й інтересом держави, конC трагентів, власників, кредиторів, інвесторів. Якщо рівень ренC табельності зростає, то зростає інтерес до даного підприємства інших потенційних акціонерів, ціна акцій у цьому випадку зростає, з’являються нові можливості для зростання підприємства. Динаміку рентабельності торгового підприємства вивчають також податкові служби, фондові біржі, професійні асоціації. У світовій практиці досить широC ко використовується система показників рентабельності для оцінювання ефективності роботи фірми, її поточного становиC ща, для порівняльного аналізу привабливості різних сфер бізнесу, для цього використовують систему коефіцієнтів ренC табельності. Розглянемо їх.
212
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
1. Рентабельність товарообігу визначають: а) для роздрібної торгівлі
ÐÐ
ÏÐ
100, Ò
де
П – балансовий, чистий прибуток або від реалізації роздрібного торгового підприємства; Т – обсяг роздрібного товарообігу; Для підприємства оптової торгівлі:
ÐÎ
ÏÎ
100, ÎÒÑ
де ОТС – оптовий товарообіг за участю оптового підприємства в розрахунках; в) для підприємств харчування:
ÐÏ
ÏÏ
100, ÂÒÏ
де ВТП – валовий товарообіг підприємства харчування. Рентабельність продажу показує, який прибуток отримаC ний у розрахунку на 1 грошову одиницю обороту або скільки відсотків займає прибуток у товарообігу. Переваги цього метоC ду розрахунку рентабельності полягають у його простоті, ясC ності, зручності в користуванні, але за цим показником не можна судити про ефективність наявних ресурсів. Показник рівня рентабельності стосовно обсягу продажу орієнтує підприємство на реалізацію товарів з високими торговими надбавками, що в умовах ненасиченого ринку призводить до звуження асортименту і погіршення задоволення попиту насеC лення. Додатково для характеристики рентабельності продаC жу в закордонній практиці розраховується коефіцієнт вартості проданих товарів, що показує, яка частина кожної грошової одиниці товарообігу пішла на оплату вартості товару. Для цьоC го необхідно розділити вартість закуплених для реалізації тоC
213
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
варів на обсяг реалізації і помножити результат на 100. Оскільки рентабельність продажу значною мірою залежить від структури товарообігу, слід розраховувати паралельно і рентабельність реалізації конкретних товарів. Для цього викоC ристовують формулу індивідуальної рентабельності
IÐ
Ò Í IIÎ
100, ÒÍ
де
ТН – сума торгової надбавки; ІІО – витрати товару. Аналіз індивідуальної рентабельності на практиці не роC биться, тому що немає відповідної первинної і зведеної інфорC мації, необхідної для таких розрахунків. Однак надалі він моC же стати основою для формування асортиментної політики торгового підприємства і керованості процесом реалізації. 2. Коефіцієнт поточних витрат дозволяє визначити ефекC тивність зроблених витрат і їхню окупність. Для його визнаC чення використовують формулу
ÐÈÎ
Ï , ÈÎ
де ИО – сума поточних витрат. Цей коефіцієнт характеризує величину прибутку на 1 гроC шову одиницю поточних витрат. Чим вища ця величина, тим вища ефективність діяльності торгового підприємства. КоC ефіцієнт ефективності поточних витрат можна розрахувати також розподілом суми поточних витрат на суму валових доC ходів. Отриманий показник означає ту частину торгової надC бавки, яка спрямована на покриття поточних витрат. Однак і показник рентабельності поточних витрат не позбавлений неC доліків. Він відбиває ефективність тільки поточних витрат і не показує, як використовувалися основні й оборотні фонди підприємства, який внесок вони вклали в прибуток.
214
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
3. Рентабельність сукупних витрат визначається як відношення балансового (чистого) прибутку до вартості осC новних і оборотних фондів, заробітної плати працівників:
Á Ï (× Ï)
100, ÎÔ ÎÑ Ô Î Ï
ÐÑ де
БП(НП) – балансовий (чистий) прибуток; ОФ – основні фонди; ОС – оборотні фонди; ФОП – фонд оплати праці. Цей коефіцієнт показує розмір прибутку, що приходиться на одиницю вартості сукупних ресурсів. Рівень рентабельності виробничих фондів залежить від зміни фондовіддачі, оборотC ності оборотних коштів, рентабельності товарообігу. Їхній взаємозв’язок у формалізованому вигляді можна подати так:
ÐÑ
ÁÏ/Ò/
ÎÔ ÎÑ Ò Ò
ÐÎ 1 ÔÎ Ô
ÐÑ
ÁÏ(
1 ÔÎ Ô
1 ÎÎ Ñ
1
, або
ÎÎ Ñ
),
ФОФ – коефіцієнт фондовіддачі; ООС – коефіцієнт оборотності оборотних коштів. Для поглиблення аналізу рентабельності виробничих фондів можна розрахувати за аналогічною методикою й інші приватні коефіцієнти: окремо рентабельність основних фондів, рентабельність оборотних коштів, показник прибутку в розрахунку на 1 м2 торгової площі, на 1 м3 складського приміщення. Торгове підприємство для організації торгового процесу залучає значне число працівників. На витрати на опC лату їхньої праці припадає велика частка в загальній сумі поC де
215
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
точних витрат. Тому для підприємства важливо визначити ефективність використання трудових ресурсів. Показник ренC табельності трудових ресурсів характеризується двома приC ватними показниками: прибутком у розрахунку на одного торC гового (торговоCоперативного) працівника, прибутком до сеC редньоденної (середньорічної) чисельності і в розрахунку на 1 грошову одиницю витрат, пов’язаних з їхнім змістом (фонд оплати праці, включаючи витрати на підготовку кадрів і охоC рону праці працівників). 4. У країнах з розвинутою ринковою економікою як поC казник рентабельності виступає норма прибутку на вкладений капітал. Його іноді називають коефіцієнтом прибутку на актиC ви. Він відповідає на запитання, наскільки добре працює підприємство, який прибуток приносять вкладені в бізнес фонC ди. У вітчизняній аналітичній практиці такі коефіцієнти раніше не розраховувалися. З переходом до ринкової екоC номіки показник рентабельності капіталу стає одним з найважC ливіших коефіцієнтів, що характеризують ефективність основC них елементів ресурсів підприємства. Окупність інвестицій (інвестиційних активів) складається з готівки, устаткування, запасів і вимірюється за допомогою ряду показників, зокрема: а) рентабельності усього (сукупного) капіталу:
ÐÊ
ÁÏ
100 , ÑÑÈ
де ССМ – середньорічна сума майна; б) рентабельності всіх інвестицій
ÐÊ де
216
× Ï ÂÏ
100 ÑÊ ÄÎ
,
НП – чистий прибуток; ВП – виплачені відсотки по позиках і кредитах; ВК – власний капітал; ДЗ – довгострокові зобов’язання.
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
З огляду на взаємозв’язок рентабельності капіталу з ренC табельністю оборотів рентабельність капіталу можна розрахуC вати й у такий спосіб:
Ò Ï
100 , або ÂÊ Ò
ÐÊ
Ð Ð ÑÎ Ê 100 ,
ÐÊ де
ВК – вкладений капітал; СОК – швидкість обігу капіталу; Р – рентабельність товарообігу.; в) рентабельності функціонуючого (реально бере участь у формуванні прибутку) капіталу
ÐÔÊ
ÏÐ
100 , ÑBÊ
де
ПР – прибуток від реалізації; СВК – середньорічна вартість капіталу (мінус інвесC тиції плюс незавершене будівництво); г) рентабельності власного капіталу
ÐÑÊ
×Ï
100 ÑÑÑÊ
ÐÑÊ
×Ï Ò
100 ; Ò ÑBBÊ ÐÑÊ
де
, або
×Ï
100 , ÀÊ
СВВК – середньорічна вартість власного капіталу; АК – акціонерний капітал.
5. Ефективність прибутку – показник, що дозволяє оцінити частку чистого прибутку у валових доходах, тобто
217
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ефективність використання наявних ресурсів, застосовуваної практики, тактики і стратегії ведення бізнесу, обраної мети:
EÏ
×Ï
100 . ÂÄ
Для оцінювання рівня рентабельності, як свідчить закорC донний досвід, можуть застосовуватися й інші показники, але застосовувана у вітчизняній практиці методика обчислення прибутку відрізняється від закордонної, облік і звітність не дозволяють використовувати їх для аналітичних цілей. ПоказC ник рівня рентабельності (відношення прибутку до обсягу продажу), застосовуваний в основному в практиці роботи вітчизняних торгових підприємств, склався за 1995 р. У цілоC му по галузі “торгівлі” рентабельність становила 0,2%. БлизьC ко половини підприємств торгівлі і громадського харчування формально збиткові. Прибуток торгового підприємства Механізм формування суми балансового прибутку залеC жить від реалізації товарів у тісному зв’язку з обсягами товаC рообігу, доходів і витрат обігу торгового підприємства. СистеC ма цього взаємозв’язку, що одержала назву “взаємозв’язок виC трат, обсягу реалізації і прибутку” (Cost – Volume – Profit Relationships чи CVP), дає можливість виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку від реалізації товарів. У проC цесі формування прибутку від реалізації товарів з використанC ням системи CVP торгове підприємство має вирішити ряд заC вдань: 1. Визначити обсяг реалізації товарів, що забезпечує беззбиткову торгову діяльність. Точку беззбитковості або поріг рентабельності можна представити у вигляді графіка (рис. 9).
218
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
Ñóìà ÷èñòîãî äîõîäó, âèòðàòè îá³ãó, ïðèáóòêó
ÒÁ ²Îïîñò
×Ä
Рис. 9. Знаходження точки беззбитковості З графіка видно, що для досягнення точки беззбитковості торгове підприємство має забезпечити такий обсяг реалізації товарів (Рт.б), при якому сума чистого доходу (валовий доход за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього) зрівняється із сумою витрат обігу як постійних, так і змінних. Цей обсяг реалізації товарів визначають за формулою
Ðò .á
IÎïîñò 100 , P÷ . ä Pçì
де
Рт.б – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягC нення точки беззбитковості; ІОпост – сума постійних витрат обігу; Рч.д – рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, %; Рзм – рівень перемінних витрат до товарообігу, %. 2. Визначити планову суму балансового прибутку від реC алізації товарів при заданих планових значеннях обсягу товаC рообігу, доходів і витрат обігу (рис.10).
219
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій Âèòðàòè îá³ãó, ïðèáóòîê ö³ëüîâèé
Ñóìà äîõîäó, ÷èñòîãî ïðèáóòêó
×Ä ÒÁ
ÈÎïåð ÈÎïîñò Îáñÿã ðåàë³çàö³¿
Ðòá ÏÁ
Ðòöï
Рис.10. Знаходження точки визначеної суми прибутку З графіка видно, що при запланованому обсягу реалізації товарів (Рт.ц.п) підприємство може одержати визначену суму прибутку (ТЦП–ТБ), на розмір якої сума чистого доходу буде перевищувати суму витрат обігу як постійних, так і змінних. Обсяг реалізації Рт.ц.п можна визначити за формулою:
Ðò .ö.ï де
(IÎïîñò Ïö) 100 P ÷ . ä Pçì
,
Рт.ц.п – обсяг реалізації товарів, що забезпечує одерC жання планової (цільової) суми балансового прибутC ку від торгової діяльності; ІОпост – сума постійних витрат обігу; Пц – сума планового (цільового) балансового прибутC
ку; Рч.д – рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, %; Рзм – рівень змінних витрат обігу до товарообігу, %. За цим графіком можна визначити також “межу безпеки (МБ)” або “запас фінансової міцності” підприємства, тобто розмір можливого зниження обсягу товарообігу при несприC
220
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
ятливій кон’юнктурі споживчого ринку, що дозволяє йому здійснювати прибуткову діяльність. Його можна визначити за формулою MÁ Ð ò . ö . ï Ð ò . á . Рівень безпеки або фінансової міцності є відносною величиC ною – коефіцієнтом безпеки (коефіцієнтом фінансової міцносC ті), забезпечуваної запланованою (цільовою) сумою прибутку:
ÊÁ
MÁ , Ð ò .ö.ï
де КБ – коефіцієнт безпеки (фінансової міцності). 3. Визначити можливі результати зростання суми баланC сового прибутку від реалізації товарів при оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат обігу. СпіввідноC шення постійних і змінних витрат обігу підприємства називає операційний леверидж. При зіставленні двох графіків з різниC ми величинами витрат, однаковою їхньою сумою, однаковою сумою реалізації товарів і однаковою сумою чистого доходу очевидні й істотні розходження. Підприємство А має співвідношення постійних і змінних виC трат обігу 2:1, а підприємство Б відповідно 1:2. З даних графіків (див. рис. 9, 10)видно, що в силу сформованого операційного леC вериджу (високої частки постійних витрат обігу в загальній їхній сумі) підприємство А значно пізніше досягне точки беззбитковості, ніж підприємство Б, тому що йому необхідно реC алізувати набагато більший обсяг товарів для цієї мети. Разом з тим, при подальшому нарощуванні обсягу реC алізації товарів (після подолання точки беззбитковості) підприємство А буде одержувати більшу суму прибутку на одиницю приросту товарообігу, ніж підприємство Б. Це пов’язано з тим, що за рахунок постійних витрат обігу загальC ний їхній рівень до товарообігу і чистого доходу на
221
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
підприємстві А буде знижуватися більше (збільшуючи тим саC мим за інших рівних умов суму балансового прибутку; рис.11). ×Ä
×Ä ÒÁ
Ï
²ÎÇÌ ²ÎÏÎÑÒ Ï³äïðèºìñòâî À
Îáñÿã ðåàë³çàö³¿ ÏÁ
à ×Ä
×Ä ²ÎÇÌ
Ï
ÒÁ
ϳäïðèºìñòâî Á
²ÎÏÎÑÒ
Îáñÿã ðåàë³çàö³¿
á
ÏÁ
Рис.11. Співвідношення постійних і перемінних витрат
222
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
Міру цієї залежності можна визначити за формулою
Å î.ë
ÄÁï Ä× Ä
де: Ео.л – ефект операційного левериджа; 'Бп – приріст суми балансового прибутку, %; 'ЧД – приріст обсягу чистого доходу, %. Таким чином, механізм формування суми прибутку торгоC вого підприємства з використанням системи CVP побудоваC ний на залежності таких основних показників: а) обсягу реалізації товарів; б) суми і рівня чистого доходу (валового доходу за мінуC сом податкових платежів, здійснюваних з нього); в) суми і рівня змінних витрат обігу; г) суми постійних витрат обігу; д) співвідношення постійних і змінних витрат обігу.
4.3. Ïëàíóâàííÿ ôîðìóâàííÿ ³ ðîçïîä³ëó ïðèáóòêó Розрахунок планової суми прибутку – найбільш відповідальним етапом її планування. При цьому використоC вуються такі методи. 1. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі раніше сформованих планових показників від суми доходів і витрат обігу застосовується в тих випадках, коли при розрахунку суми доходів від торгової діяльності не використоC вувався показник цільової суми прибутку. Розраховується за формулою
ÁÏ ï де
ÄÒï (100 Ñï . ä ) IÎï , 100
БПп – планова сума балансового прибутку від реC
223
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
алізації товарів; ДТп – планова сума доходів від торгової діяльності; ІОп – планова сума витрат обігу; Снд – ставка податку на додаткову вартість (і інших податків, що сплачуються за рахунок доходів торговоC го підприємства), %. 2. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі раніше сформованого планового показника обсягу реалізації товарів, що грунтується на системі “взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку”. У цьому випадку вираC ження має вигляд:
ÁÏï
( Ðï Ð ò . á ) ( P÷ . ä Pè . çì ) , 100
де: БПп – планова сума прибутку; Рп – плановий обсяг реалізації товарів; Рт.б – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягC нення точки беззбитковості; Рч.д – рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, %; Ри.зм – рівень змінних витрат обігу до товарообігу, %. У процесі цього розрахунку визначається обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості, тому паралельно можуть бути визначені показники межі і коC ефіцієнта безпеки (фінансової міцності). 3. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі середнього рівня рентабельності товарообігу – один з найпростіших і тому його широко використовують на підприємствах торгівлі. При цьому використовується всього два показники – планова реалізація товарів і плановий рівень рентабельності товарообігу. Останній визначається за його значенням у передплановому періоді, скоригованому з урахуC ванням майбутніх змін рівнів прибутковості і витрат:
224
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
Á Ïï
Ðï Ó ð . ò , 100
Рп – плановий обсяг реалізації товарів; Ур.т – середній рівень рентабельності товарообігу в плановому періоді, %. 4. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі формування цільового її розміру дає можливість заC безпечити найбільше ув’язування зі стратегічними цілями розвитку торгового підприємства на майбутнє. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, які формуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби (виробничий розC виток, виплата доходу власникам майна, додаткове матеріальC не стимулювання персоналу і т. ін.). Сумарна потреба в засоC бах, формованих за рахунок прибутку, що залишається в розC порядженні підприємства, являє собою цільовий розмір чисC того прибутку підприємства в плановому періоді. Це можна виразити такою формулою: де
ÁÏ ö
× Ï ä 100 , 100 Ñíï
де
ЧПц – цільова сума чистого прибутку підприємства в плановому періоді; Снп – ставка податку на прибуток (та інші податкові платежі з прибутку), %. За цим методом визначається найважливіший цільовий орієнтир розвитку торгового підприємства – цільовий прибуток. Розподіл прибутку підприємства здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої поклиC кане відбивати вимоги загальної стратегії розвитку торгового підприємства, забезпечити підвищення його ринкової варC тості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, заC
225
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
безпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу. ОсC новною метою планування розподілу прибутку, що залиC шається в розпорядженні підприємства, є оптимізація проC порцій між капіталом і споживаною частиною прибутку. При цьому особливо враховується стратегія його розвитку і забезC печення зростання його ринкової вартості. У процесі опC тимізації пропорцій між капіталом і споживаною частинами прибутку необхідно враховувати значну кількість факторів, основними з яких є: 1. Стадія життєвого циклу підприємства (на ранніх стадіях життєвого циклу торгове підприємство змушене більше коштів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи розміри виплат доходів власникам майна). 2. Необхідність розширення підприємством своїх інвесC тиційних програм (у періоди регіональної диверсифікованості торгової діяльності, переходу на нові торгові технології, відновлення складу основних фондів і т. п. потреба в капіталізації прибутку зростає). 3. Ступінь готовності до реалізації окремих інвесC тиційних проектів з високим рівнем ефективності (окремі інвестиційні проекти для забезпечення високої ефективності потребують прискореної реалізації). 4. Можливості формування фінансових ресурсів за рахуC нок альтернативних джерел (доступність і вартість залучення позикових засобів на фінансовому ринку). 5. Рівень ризику здійснюваних господарських операцій і ступінь його страхування. 6. Стадія кон’юнктурного циклу споживчого ринку (у період підйому кон’юнктури ефективність капіталізації приC бутку торгового підприємства значно зростає). 7. Система матеріального стимулювання персоналу підприємства (форми стимулювання працівників за рахунок прибутку за колективним договором та індивідуальними труC довими контрактами).
226
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
8. Рівень оподатковування доходів власників підприємC ства в зіставленні з рівнем оподатковування майна підприC ємства (при значному перевищенні першого над другим власC никам вигідніше капіталізувати прибуток, ніж споживати його). 9. Досягнутий до цього моменту рівень ефективності фінансового левериджу (роль цього фактора буде розглянута окремо). Оцінка цих факторів дозволяє оптимізувати напрями виC користання прибутку в процесі планування його розподілу. Розподіл суми балансового прибутку здійснюється певними етапами. На першому етапі із суми балансового прибутку віднімається планований розмір податкових і інших обов’язC кових платежів, здійснюваних за рахунок цього джерела, і визC начається сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. На другому етапі планується розподіл прибутC ку, що залишається в розпорядженні підприємства, на капіталізовану і споживану її частини. Якщо власники підприємства дотримуються залишкового принципу формуC вання своїх доходів, то пріоритетним завданням є, можливо, більш повне задоволення потреби у власних фінансових реC сурсах, які формуються за рахунок прибутку. На третьому етапі у складі капіталізованої частини прибутку виділяються кошти, що направляються в резервний, страхові та інші обов’язкові фонди спеціального призначення, що забезпечуC ють виробничий розвиток і передбачені статутом підприємства. Частина, що залишилася, розподіляється по конкретних напрямах його використання. На четвертому етапі планована до споживання частина прибутку розподіляється на фонд виплати доходів власникам майна і фонд стимулюC вання персоналу підприємства. Певно частина цього прибутку може плануватися і в інших формах споживання (добC родійність). Для оцінювання ефективності розподілу прибутку викоC ристовується коефіцієнт його капіталізації за формулою
227
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Ê êï
Ê Ï 100 , ×Ï
де: КП – сума прибутку капіталу торгового підприC ємства; ЧП – загальна сума чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства). Чим вищий цей показник, тим більше в підприємства можливостей здійснювати свій стратегічний розвиток на принципах самофінансування, тим вищі темпи зростання його ринкової вартості. Істотно підвищити прибуток підприємства можна за допоC могою спеціальних програм, використовуваних електронними обчислювальними машинами. У сучасних версіях Excel, викоC ристовуючи спосіб пошук рішення, можна вирішувати складні завдання, що практично не піддаються рішенню вручC ну. З його допомогою можна з максимальною вигодою розмістити ресурси, а це значить, що зменшиться до мінімуму собівартість і, отже, збільшиться прибуток. Магазини торгуC ють, як правило, різноманітним асортиментом. Щоб макC симізувати прибуток, можна продавати дорогі товари, але тоді споживач може бути незадоволений, і магазин утратить значC ну частку клієнтів. Програма дає можливість накласти обмеC ження на кількість визначених товарів, сама знаходить оптиC мальну кількість для кожного товару, сприяючи максимізації прибутку. Зважуються і більш складні завдання по макC симізації прибутку з використанням стимулювання покупців призами, а також розроблення альтернативних рішень з макC симізації доходів, мінімізації витрат і ризиків. Відомо також, що один зі шляхів збільшення доходу полягає в підвищенні якості товарів і обслуговуванні в магаC зині. Само собою зрозуміло, що на продукцію високої якості надходить менше скарг споживачів, менше заявок про безкошC товне сервісне обслуговування і гарантійний ремонт. Цими
228
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
процесами також можна керувати за допомогою програм у Excel. Єдине, що для цього буде потрібно, – це база даних. В основі статистичного методу керування процесом контролю за якістю є спостереження, на основі яких визначають, чи не вийC шов процес за визначені рамки протягом певного періоду часу. Метод грунтується на повторюваному процесі, а вибір частоти спостереження залежить від того, наскільки точно Ви хочете ним керувати. Чим більше спостережень, тим точніший реC зультат, але й тим дорожчий сам процес спостереження. • Якщо занадто велика кількість точок знаходиться вище від ВКП, або нижче від НКП, процес вийшов з підконC трольного стану (рис. 12). • Якщо ряд точок має тенденцію підвищення до ВКП або до зниження НКП, то варто вживати заходів до стабілізації процесу.
S-ä³àãðàìà 27345,20
ÑòÎòêë
17345,20
ÂÊÏ
7345,20 -2654,80 17.10.1994 21.10.1994 25.10.1994
ÖË ÍÊÏ
Рис. 12. Діаграма контролю якості S'діаграма відбиває стандартне відхилення, тобто міру варіації окремих показників щодо середнього значення Наведена інформація корисна тим, що показує не тільки імовірність виходу процесу зCпід контролю, а й момент, коли це почалося.
229
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Ще важливіше для покупця проведення приймального статистичного контролю. Нікому не хочеться купувати неC якісні товари. При цьому варто враховувати, що основна мета виробництва – одержання доходу. Для покриття витрат, понеC сених для досягнення повної відсутності браку в зробленій продукції, обов’язково доведеться підвищити ціни. Тому поC купці і продавці великих партій вважають прийнятним допуC щення визначеної частки браку в партії товару. Програма Excel дає можливість за допомогою декількох функцій відповісти на ці питання.
Ймовірність правильного рішення
ÏÐß=00,1;
Фактичний відсоток браку в партії
Рис. 13. Находження фактичного відсотка браку в партії
За допомогою кривої (рис. 13) можна визначити імовірність того, яка партія товару може бути прийнята покупC цем (вертикальна вісь) при різних відсотках браку (горизонC тальна вісь). При цьому чим менший показник фактичного браку, тим більша імовірність того, що партія буде прийнята покупцем. Вид кривої якості продукції визначається такими параметрами.
230
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
• Допустимий рівень якості (ПРЯ) товарів постачальниC ка. ПРЯ являє собою максимальний відсоток браку, який поC купець готовий прийняти як середній показник процесу. • Допустимий відсоток браку в партії товару (ДПБВПТ) відбиває мінімальний рівень якості, який покупець готовий прийняти в даній партії продукції. • Міра ризику постачальника полягає в тому, що покуC пець може відмовитися прийняти небраковану партію товару внаслідок помилки, допущеної в ході вибіркового контролю. Міра ризику постачальника представлена відстанню між верхC ньою горизонтальною лінією і 100Cвідсотковою оцінкою. • Міра ризику покупця полягає в тому, що в наслідок поC милки, допущеної в ході вибіркового контролю, він може прийняти неякісну партію товару. Ця міра ризику представлеC на нижньою горизонтальною лінією. • N – необхідний розмір контрольної вибірки. • С – максимальна кількість браку у вибірці, при якому не може бути відкинута вся партія.
4.4. Ïëàíóâàííÿ ïîäàòêîâèõ ïëàòåæ³â Кожне торгове підприємство повинне активно використоC вувати законні можливості мінімізації податкових платежів, щоб забезпечити збільшення розміру чистого прибутку, а відповідно – і темпів свого економічного розвитку. За джереC лами сплати податки, збори й інші обов’язкові платежі торгоC вого підприємства поділяються на три основні групи: 1) податкові платежі, віднесені на витрати обігу, серед яких основне місце займають відрахування у фонд соціальноC го страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості населення, фонд медичного страхування;
231
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2) податкові платежі, що включаються в ціну товару, а це податок на додаткову вартість, по імпортованих товарах, акC цизний збір і мито; 3) податкові платежі, здійснювані за рахунок прибутку, до яких відносять в основному податок на прибуток. Проблема мінімізації податкових платежів з метою збільшення розміру прибутку, що залишається в розпорядC женні торгового підприємства, значною мірою зважується шляхом формування ефективної податкової політики. ОсновC ною метою формування податкової політики торгового підприємства є вибір найбільш ефективних варіантів здійснення податкових платежів при альтернативних наC прямах його господарської діяльності. Це формування буC дується на таких основних принципах. 1. Строге дотримання діючого податкового законодавстC ва. Жодна з форм ухиляння від сплати податків, у тому числі приховання реальних доходів або прибутку, підтасування бухC галтерської звітності, затримка податкових платежів і т. ін., не може бути використана торговим підприємством, що піклується про свою ділову репутацію. 2. Пошук і використання найбільш ефективних госпоC дарських рішень, що забезпечують мінімізацію бази оподаткоC вування. Це допускає цілеспрямований вплив на різні елеменC ти бази оподатковування в розрізі джерел сплати окремих поC датків, широке використання встановленої системи прямих і непрямих податкових пільг. 3. Оперативний облік змін у діючій податковій системі. Розроблена торговим підприємством податкова політика, а в окремих випадках і види господарських операцій повинні опеC ративно коригуватися з урахуванням появи нових видів поC датків, зміни ставок оподатковування, скасування або надання податкових пільг і т. ін. 4. Планове визначення сум майбутніх податкових плаC тежів. В основу такого планування повинні бути покладеC
232
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
ніцільова сума прибутку торгового підприємства й інші плаC нові показники його економічного розвитку. 5. Розроблення “податкового календаря” на плановий період. Він являє собою графіки здійснення конкретних видів податкових платежів у майбутньому періоді. Маючи такий графік, можна мінімізувати витрати по обслуговуванню поC даткових потоків. Процес формування податкової політики торгового підприємства здійснюється за такими етапами. 1. Виявлення напрямів господарської діяльності підприємC ства, що дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок оподатковування. Державна система оподатковуC вання передбачає різні ставки податків по торговоCпосередницьC ких операціях, торговоCвиробничій діяльності, операціях з цінними паперами і т. ін. Формуючи напрями й обсяги своєї госC подарської діяльності, торгове підприємство може вже на цьому етапі мінімізувати майбутні податкові платежі. 2. Виявлення можливостей зменшення бази оподатковуC вання за рахунок прямих податкових пільг. Ці пільги предC ставляються в таких основних формах: а) зменшення розміру ставок оподатковування (пряме або у відсотках до середньої ставки); б) надання податкового кредиту; в) повне звільнення від сплати окремих податків. При використанні торговим підприємством прямих поC даткових пільг варто врахувати, що усі вони мають цільовий характер. Відповідно до мети їхнього надання і використання при формуванні податкової політики всі податкові пільги реC комендується поділяти на три групи: 1) податкові пільги, надані окремим категоріям торгових підприємств. До їхнього складу відносяться пільги, надані маC лим підприємствам, підприємствам громадських організацій інвалідів, спільним підприємствам з іноземними інвесC тиціями і т. ін.;
233
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2) податкові пільги, надані окремим видам господарських операцій. До їхнього складу відносяться пільги по здійсненню окремих реальних інвестицій (реконструкція і модернізація активної частини основних фондів), по доходах від державних облігацій і т. ін.; 3) податкові пільги, надані при реалізації окремих груп товарів. До їхнього складу відносяться пільги по сплаті податC ку на додану вартість за окремими товарами, акцизного збору, мита і т.ін.; Відповідно до такого угруповання торгове підприємство може на альтернативній основі формувати свою податкову політику, відповідним чином диверсифікуючи організаційні форми своїх філій, види господарських операцій, асортимент реалізованих товарів. 3. Облік непрямих податкових пільг у формуванні податC кової політики підприємства. Склад непрямих податкових пільг визначається різними можливостями зменшення бази оподатковування. По групі податків, що відносяться на витраC ти обігу, такі можливості реалізуються, насамперед, за рахуC нок зменшення фонду оплати праці (зменшення тарифної чаC стини за рахунок виплат із прибутку). По групі податків, що включаються в ціну товару, основні резерви укладені у вмілоC му маневруванні цінами реалізації й асортиментом реалізоваC них товарів. По групі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, основні можливості укладені в найшвидшому спиC санні на витрати обігу окремих витрат (прискорена амортиC зація активної частини основних фондів). 4. Облік регіональних особливостей формування податC кової політики підприємства. У процесі регіональної диверC сифікованої діяльності торгових підприємств виникають можC ливості використовувати податкові переваги, що діють на окC ремих територіях. При цьому виділяють три групи регіональC них утворень з різною системою оподатковування:
234
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
1) спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни. У межах цих зон законодавчо встановлюється і діє спеціальний податковий режим; 2) суміжні країни з більш пільговою податковою систеC мою. Такі країни можуть бути об’єктом регіональної диверC сифікованої діяльності, у першу чергу суб’єктів, розміщених у прикордонних областях; 3) офшорні території. Для цього вибирають території з дуC же низьким рівнем оподатковування торгової діяльності (іноді безподаткові зони). 5. Розрахунок планових сум податкових платежів у майC бутньому періоді. Такі розрахунки проводяться за такими осC новними видами податків і зборів: а) податок на прибуток; б) податок на додаткову вартість; в) внески до Державного фонду соціального страхування; г) внески до Державного пенсійного фонду; д) внески до фонду сприяння зайнятості населення; е) внески до фонду медичного страхування. Ці податки і внески становлять у середньому 95% загальC ної суми. Планові розрахунки здійснюються в такій послідовності. На першому етапі визначається сума податкових платежів, розрахунковою базою сплати яких є фонд оплати праці. СтавC ки по всіх платежах, що розраховуються від фонду оплати праці, сумуються:
Íô де
Ô ÎÒ Ñô 100
,
Нф – планова сума податкових платежів, обчислена до суми фонду оплати праці; Сф – єдина підсумована ставка податкових відрахуC вань від фонду оплати праці, %.
235
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
На другому етапі визначається сума податкових платежів, що входять у ціну товару (податок на додаткову вартість).
Íö
ÂÄ Ñíä 100
,
де
Нц – планова сума податку на додаткову вартість; ВД – планова сума валового доходу від реалізації тоC варів; Снд – ставка податку на додаткову вартість, %. При імпорті товарів податкові платежі доповнюються суC мою акцизного збору і митних зборів. На третьому етапі визначається сума податку на прибуток:
Íï
× Ïö 100 100 Ñï Íï
× Ïö чи
ÁÏ Ñï , 100
ЧПц – цільова сума чистого прибутку; БП – планова сума балансового прибутку; Сп – ставка податку на прибуток, %. На четвертому етапі визначається загальна сума плановаC них податкових платежів: де
Íî
Íô Íö Íï ,
де Но – загальна сума планових податкових платежів Ефективність розробленої податкової політики оцінюC ється за допомогою системи показників: 1) коефіцієнт ефективності оподатковування. Він дає можливість одержати найбільш узагальнену характеристику політики оподатковування, показуючи, як співвідносяться між собою показники чистого прибутку і загальної суми поC даткових платежів:
236
4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜͲÑÒÜ
×Ï Ïî
Åî
2) неоподаткованість товарообігу. За цим показником визначають суму податкових платежів, що приходяться на одиницю товарообігу (обсяг реалізації товарів):
ÏÅò
Ïî , Ðï
де ПЕт – плановий податок товарообігу; Рп – плановий обсяг реалізації. 3) податкомісткість доходів. За цим показником визнаC чають суму податкових платежів на одиницю валового доходу торгового підприємства:
Ï Åâä
Ïî , ÂÄï
де ВДп – планова сума валового доходу. 4) коефіцієнт пільгового оподатковування. За цим показC ником визначають, наскільки ефективно торговому підприємству надані законодавством пільги по податкових платежах:
Ê ëí
¦ ÏÏ , ¦ Ï Ï Íî
6 ПП – загальна сума податкових пільг, використовуC ваних торговим підприємством. Ця система показників може бути доповнена системою окC ремих показників, що характеризують частку окремих груп податкових платежів у витратах обігу, у торгових надбавках, у балансовому прибутку. Порівнявши ці показники можна обC рати для реалізації найбільш ефективний варіант. де
237
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ 5.1. Ñêëàä àêòèâ³â òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà Майно підприємств торгівлі може бути збільшене через удосконалення механізму взаєморозрахунків між підприємствами і їхньою монетаризацією, підвищення платіжної дисципліни і гарантованості платежів, а також сприяння використанню сучасних методів фінансування розC витку операційних активів через фінансовий лізинг, зокрема, – це необхідні складові частини державного регулювання підприємницької діяльності в найближчій перспективі. ФорC мування стабільної вітчизняної товарної пропозиції на внутрішньому ринку залежить від удосконалення інструC ментів обмеження імпорту, квотування і ліцензування товарів українського виробництва. Не менше це вплине на рівень заC хищеності внутрішнього ринку від проникнення контрофактC ної продукції, сприяння створенню в сфері виробництва й обоC роту високопрофесійного кадрового потенціалу ринкової орієнтації. Від нарощування випуску конкурентоспроможної продукції споживчого призначення на основі ефективного виC користання сировинної і виробничої бази зростатиме прибуток українських підприємств. Визначення пріоритетів в економічному розвитку областей і сфер економіки України може бути досягнуте на основі відновлення практики складанC ня на державному і регіональному рівнях товарних балансів по найбільш важливих групах товарів. Для здійснення перерахованих проблем кожне торгове підприємство повинне мати у своєму розпорядженні визначеC не майно, що належить йому на правах власності. Усі види таC кого майна називаються активами торгового підприємства.
238
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Залежно від характеру участі в господарському процесі вони поділяються на оборотні і позаобігові активи. Оборотні активи (оборотний капітал) являють собою суC купність майнових цінностей торгового підприємства, що обC слуговують поточний господарський процес і цілком споживаC ються протягом одного торговоCвиробничого циклу. У нашій практиці обліку до них відносяться майнові цінності усіх видів з терміном використання до одного року і вартістю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Активи основного капіталу являють собою сукупність майнових цінностей торгового підприємства, що багаторазоC во беруть участь у процесі господарської діяльності, переноC сять на витрати обігу свою використану вартість частинами. У нашій практиці обліку до них відносять майнові цінності усіх видів з терміном використання понад один рік і вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У складі оборотних активів торгового підприємства є такі їх види: 1. Запаси товарів. До них відносяться товарні запаси усіх видів, призначених для реалізації. У складі балансу вони відбиваються як за покупною, так і за продажною вартістю. 2. Запаси матеріалів, малоцінних предметів і предметів, що швидко зношуються. До складу матеріалів включаються різноманітні їхні види, призначені для ремонту, і пакувальні матеріали. До складу малоцінних предметів і предметів, що швидко зношуються, входять засоби праці з терміном експлуC атації до одного року і вартістю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 3. Дебіторська заборгованість. Сюди відноситься заборC гованість юридичних і фізичних осіб торговому підприємству за товари й інші види заборгованості 4. Грошові активи. До них відносяться кошти торгового підприємства в касі, на розрахунковому і валютному рахунках та в інших формах.
239
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
5. Короткострокові фінансові вкладення у вигляді вклаC дення засобів підприємства в різні цінні папери, на депозитні рахунки в банках тощо на термін не менш одного року. За своїм економічним змістом вони являють собою форму тимчаC сового використання вільних грошових активів торгового підприємства з метою одержання доходів по них у короткостC роковому періоді. 6. Інші види оборотних активів. До них відносяться витC рати майбутніх періодів (витрати, зроблені в даному звітному періоді, але які будуть віднесені на витрати обігу в майбутніх звітних періодах) і деякі інші види витрат. У складі необоротних активів виділяють такі види: 1. Основні засоби. До їхнього складу входять належні торC говому підприємству засоб праці у формі будинків, приміщень, машин, механізмів, устаткування тощо з терміном служби понад один рік і вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 2. Нематеріальні активи, до яких відносять придбані права користування товарними знаками, “ноуCхау”, авторськиC ми правами й інші аналогічні майнові права. 3. Незавершені капітальні вкладення в реконструкцію приміщень і інших об’єктів, нове будівництво. 4. Довгострокові фінансові вкладення. Фінансові інвесC тиції на термін понад один рік у статутні фонди спільних підC приємств, у різноманітні фондові і грошові інструменти (акції, довгострокові облігації, довготермінові депозитні вклади). 5. Інші види необоротних активів – устаткування, признаC чене до установки, розрахунки з учасниками тощо. Визначення потреби в окремих видах активів нового торгоC вого підприємства здійснюється в процесі розроблення бізнесC плану його проекту. Склад його активів має ряд відмітних рис: 1) у складі оборотних активів на цій стадії цілком відсутня дебіторська заборгованість, тому що торгова діяльність ще не починалася. До мінімуму зведений розмір короткострокових фінансових вкладень (за винятком внеску засновників у стаC
240
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
тутний фонд у формі окремих фондових або грошових інструC ментів); б) У складі необоротних активів на цій стадії практично цілком відсутні нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення і довгострокові фінансові вкладення. Розрахунок потреби в активах нового торгового підприємства здійснюється в розрізі таких їхніх видів: а) осC новні засоби; б) запаси товарів; в) запаси матеріалів, маC лоцінного інвентарю, що швидко зношується; г) грошові актиC ви. Потреба в основних засобах розраховується диференційоC вано в розрізі таких видів: а) будинки, приміщення і споруди; б) машини й устаткування; в) інші види основних засобів. В основу розрахунку покладені такі показники: 1) планований обсяг і склад реалізації товарів; 2) використовувані технології товару і методи продажу товарів; 3) експлуатаційна продуктивність окремих видів машин, механізмів, устаткування; 4) ринкова вартість окремих видів основних засобів; 5) вартість установки машин, механізмів, устаткування. Розрахунок потреби в окремих видах устаткування визнаC чається за формулою
Ïîá
Ðï Ñå Ó , ÏÐ e
де
Поб – потреба в устаткуванні, г.о.; Рп – планований обсяг реалізації товарів, г.о.; ПРе – експлуатаційна продуктивність розглянутого виду устаткування (виражена у вартісному обсязі тоC варів); Се – ринкова вартість одиниці розглянутого виду усC таткування; У – вартість установки даного виду устаткування. Орендовані основні засоби з розрахункової потреби виC ключаються.
241
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Потреба в запасах товарів визначається шляхом множенC ня одноденного обсягу реалізації на норму запасу в днях. Для усереднених розрахунків ця норма на первісному етапі діяльC ності торгового підприємства приймається за 60 днів. Потреба в запасах матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предC метів установлюється методом прямого рахунку за окремими різновидами з урахуванням особливостей створюваного торC гового підприємства. Потреба в грошових активах ґрунтується на визначенні майбутнього їхньої витрати на оплату праці перC соналу, на авансові податкові платежі, на рекламу, комунальні послуги й тощо. Обсяги грошових активів у цьому випадку розраховуються, виходячи з практики на майбутні три місяці. Оборотні активи характеризуються такими позитивними особливостями: 1) високою ліквідністю; 2) високим ступенем структурної трансформації, тому що можуть бути легко перетворені з одного виду в інший; 3) легкістю керування, через що швидкість їхнього обороC ту може бути підвищена; 4) великою пристосовністю до змін кон’юнктури споживC чого і фінансового ринків. Однак вони мають рід недоліків: 1) частина оборотних активів, що знаходяться в грошовій формі, піддається утраті вартості в процесі інфляції; 2) тимчасово вільні грошові активи генерують менший прибуток порівняно з тимчасово вільними необоротними актиC вами, а зайві запаси товарів не тільки не генерують прибуток, а й спричинюють додаткові витрати обігу по їх збереженню; 3) запаси товарів у процесі їхнього перебування в магаC зині піддаються постійним втратам у зв’язку з природним збитком; 4) значна частина оборотних активів піддається фінансоC вому ризику втрат у зв’язку з несумлінністю партнерів, поC купців і персоналу.
242
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Необоротні активи характеризуються такими позитивниC ми особливостями: 1) практично не піддаються дії інфляції; 2) їм властивий менший фінансовий ризик втрат у проC цесі господарської діяльності торгового підприємства; вони практично захищені від несумлінних дій партнерів по госпоC дарських операціях; 3) здатні генерувати стабільний прибуток при несприятC ливій торговій кон’юнктурі, а при недоцільності їхнього викоC ристання в торговоCтехнологічному процесі підприємства моC жуть бути передані в оренду іншим господарюючими суб’єктам; 4) сприяють запобіганню (істотному зниженню) втрат тоC варів та інших матеріальних оборотних активів у процесі їхнього збереження; 5) їм властиві великі резерви істотного розширення обсягу товарообігу в періоди підйому кон’юнктури споживчого ринку. Разом з тим необоротні активи мають ряд недоліків: 1) піддаються моральному зносу (особливо активна частиC на основних фондів), у зв’язку з чим, навіть тимчасово виведеC ні з експлуатації, ці активи втрачають свою вартість; 2) важко піддаються фінансовому керуванню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді часу; 3) здебільшого вони відносяться до групи неліквідних акC тивів (у короткому періоді часу) і не можуть бути засобом забезC печення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможC ності торгового підприємства і загрозі банкрутства. Оптимізація співвідношення оборотних і необоротних акC тивів повинна здійснюватися з урахуванням форм товарної спеціалізації підприємства, розміру його товарних запасів, заC стосовуваних методів продажу товарів, забезпечення достатC ньої ліквідності активів і платоспроможності підприємства, зниження рівня його господарських ризиків. При сприятливій кон’юнктурі споживчого ринку насамперед знижується потреC ба у необоротних активах, а в складі оборотних активів – у заC
243
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
пасах товарів у зв’язку з уповільненням їхньої оборотності. Вільні грошові активи використовуються в цьому періоді в різних формах фінансових інвестицій. При сприятливій кон’юнктурі нарощування окремих видів активів торгового підприємства здійснюється в зворотному порядку – від заC пасів товарів до необоротних активів.
5.2. Àíàë³ç îáîðîòíèõ àêòèâ³â Метою аналізу є виявлення тенденцій динаміки загальноC го обсягу, складу оборотних активів, а також вивчення ефекC тивності їхнього використання. Ефективність оборотних активів характеризується трьома найважливішими показниC ками: коефіцієнтом оборотності, періодом обороту, рівнем рентабельності. Коефіцієнт оборотності оборотних активів визначається так:
Ê Îîà де
Ð , ÎÀ
Р – обсяг реалізації товарів на підприємстві в розгляC нутому періоді;
Î À – середня сума оборотних активів у розглянутоC му періоді. Період обороту оборотних активів визначається за формуC лою
Ï Îî à де
244
ÎÀ чи Ï Îî à Ðî
Ä , Ê Îî à
ПОоа– період обороту оборотних активів у днях обоC роту; РО – одноденний обсяг реалізації товарів у розглянуC тому періоді;
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Д – число днів у розглянутому періоді (рік – 360, квартал – 90, місяць – 30). Рівень рентабельності оборотних активів визначається так:
ÓÐîà
Ï 100 , ÎÀ
де: П – сума прибутку підприємства в розглянутому періоді. Оптимізація структури оборотних активів охоплює два етапи. На першому етапі оптимізації в торговому підприємстві розраховуються нормативи окремих видів оборотних активів, авансованих у товарні запаси, що відволікаються в дебіторсьC ку заборгованість, і збережених у формі залишку коштів. ОбC сяг нормованих засобів окремих видів оборотних активів визC начається в першу чергу планованим обсягом реалізації тоC варів і періодом їхнього обороту на даному торговому підприємстві. На другому етапі оптимізації структура оборотC них активів уточнюється з позицій їхньої ліквідності. Хоча усі види оборотних активів так чи інакше є ліквідними, загальний рівень їхньої ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності торгового підприємства по поточC них фінансових зобов’язаннях протягом усього планового періоду. Для зручності аналізу оборотні активи торгового підприємства поділяються на три групи: 1) активи в готових засобах платежу, тобто кошти в касі, на розрахункових рахунках і в інших формах, короткострокові фінансові вкладення; 2) активи у швидколіквідній формі – це короткострокова дебіторська заборгованість по поточних господарських опеC раціях; 3) активи в слабколіквідній формі – це товарні запаси, заC паси матеріалів, запаси малоцінних предметів і предметів, що швидко зношуються, безнадійна дебіторська заборгованість, інші види.
245
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
У процесі цього етапу оптимізації з урахуванням обсягу і графіка платіжного обороту торгового підприємства повинна бути визначена незнижувана сума оборотних активів у формі готових засобів платежу. Прискорення оборотності оборотних активів дає можливість збільшити прибуток торговому підприємству, в якого є потреба вивільнити певну їх суму, тому що між швидкістю обороту цих активів і їхнім розміром існує проC порційна залежність. Суму оборотних активів, що вивільняC ються в процесі прискорення їхнього обороту, можна визначиC ти за формулою
ÅÎÀ
( ÏÎ
ÎÀÔ
ÏÎ
ÎÀÏ
) ÐÎ ,
де: ЕОА – економія суми, що досягається, оборотних акC тивів у процесі прискорення їхнього обороту; ПООАФ – період обороту оборотних активів у передC плановому періоді, у днях; ПООАП – планований період обороту оборотних акC тивів, у днях; РО – планований одноденний обсяг реалізації товару. Регулюючи склад оборотних активів за періодом їхньої оборотності, можна домогтися прискорення загальної їхньої оборотності. Як і будьCякий вид активів, оборотні активи повинні приC носити торговому підприємству певний прибуток. Цей прибуC ток генерується в процесі всієї господарської діяльності торгоC вого підприємства. Разом з тим окремі види оборотних активів здатні приносити торговому підприємству і прямий доход у формі відсотків та дивідендів у процесі їхнього використання. Усі види оборотних активів піддаються ризику втрат, тому необхідно мінімізувати втрати в процесі використання обоC ротних активів. Це інфляція, несприятлива кон’юнктура, риC зик, неповернення дебіторської заборгованості, природний збиток товарів та ін. Для керування мінімізацією втрат з ураC
246
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
хуванням цих факторів оборотні активи прийнято поділяти на дві груп: 1) оборотні активи, піддані інфляції, – грошові активи, коC роткострокові фінансові вкладення у формі депозитних внесків і окремих фондових інструментів, дебіторська заборC гованість; 2) оборотні активи, не піддані інфляції, – запаси товарів і матеріалів, малоцінних предметів та предметів, що швидко зношуються, й деякі інші. Товарні запаси в підприємств торгівлі складають 70–90% загальної суми оборотних активів, тому авансування засобів у товарні запаси потребує уважного розгляду. Основними заC вдання при цьому є: а) визначення необхідного обсягу засобів; б) забезпечення своєчасного залучення в товарообіг зайC вих запасів товарів; в) реальне відображення в обліку вартості товарних заC пасів в умовах інфляції. Необхідний обсяг фінансових засобів, авансованих у форC мування товарних запасів, визначається за формулою
ÎÀ
ÒÇ
Í Ò Ç Ç Î IÎ ÇÊ ,
де
ОАТЗ – сума засобів, авансованих у товарні запаси в плановому періоді; НТЗ – норматив товарних запасів на кінець планового періоду, у днях; ЗО – одноденний обсяг реалізації товарів у плановому періоді в цінах закупівлі; ІОЗК – сума витрат обігу, яка відноситься на запаси товарів на кінець планового періоду. Особливе місце належить коштам, що відволікаються в дебіторську заборгованість. Тут два напрями: 1) формування прийнятних термінів розрахунку за товаC
247
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ри, що поставляються; 2) формування умов надання покупцям споживчого креC диту. При цьому виконуються такі процедури: виявляються фінансові можливості надання торговим підприємством споC живчого кредиту; визначається гранична сума оборотних акC тивів, що відволікаються в дебіторську заборгованість за споC живчим кредитом; визначаються групи товарів, по яких наC дається споживчий кредит; встановлюються ліміти розмірів наданого кредиту. Оцінюється розмір фінансових втрат від відволікання оборотних активів і форм їхньої компенсації; формуються системи штрафів за прострочення виконання зоC бов’язань; визначення процедури стягнення простроченої дебіторської заборгованості за споживчим кредитом. Для забезпечення постійної платоспроможності торгового підприємства необхідно: а) визначити мінімально необхідну потребу в грошових активах у плановому періоді; б) розподілити загальну потребу в грошових активах за видами валют; в) спланувати потік платежів; г) забезпечити рентабельне використання тимчасово вільного залишку грошових активів. Мінімально необхідну потребу в грошових активах у планоC вому періоді визначають за формулою
ÄÀmin
Ð ÄÀ ÊÎ
ÊÍ
, Ï
ÄÀ
де: ДАmin– мінімально необхідна потреба в грошових акC тивах у плановому періоді; РДА – планований обсяг витрати коштів на закупівлю товарів та інших господарських операцій торгового підприємства;
248
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
КОДА – коефіцієнт оборотності грошових активів в аналогічному за терміном передплановому періоді; КНП – коефіцієнт нерівномірності потоку платежів. Розподіл загальної потреби в грошових активах за виC дами валют здійснюється в підприємствах, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність.
5.3. Àíàë³ç íåîáîðîòíèõ àêòèâ³â Аналіз необоротних активів торгового підприємства пов’язаний в основному з виробничоCтехнологічними аспекC тами діяльності. На підприємствах торгівлі основу необоC ротних активів час складають основні засоби. Довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи і незавершені капітальні вкладення займають поки що незначну частку неC оборотних активів торгових підприємств, а на більшості з них узагалі відсутні. Аналіз основних засобів на підприємствах торгівлі проводиться з метою вивчення диC наміки загального їхнього обсягу і складу, а також ефективC ності їхнього використання. На першому етапі аналізу вивчається динаміка загальної суми основних засобів, виявляються темпи цієї динаміки в зіставленні з темпами зміни обсягу товарообігу і загальної суC ми активів, визначаються зміни частки основних засобів у заC гальній сумі необоротних і сукупних активів підприємства. На другому етапі вивчається склад основних засобів і диC наміка окремих їхніх видів. У процесі цього аналізу основні заC соби поділяються на активні і пасивні їхні види. До активних видів відносять машини, механізми, устаткування й інвентар, використовувані в торговоCтехнологічному процесі. До пасивC них видів відносять торгові будинки, приміщення, споруди. Найважливішим показником оцінки складу основних засобів є частка активної частини в їхній загальній сумі.
249
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
На третьому етапі визначають міру зношеності основних заC собів, що характеризує їхній “вік”. Для цього розраховується коC ефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності основних засобів:
Ê ÇÎÇ
È ÇÎÇ ÏÑ ÎÇ
,
Ç ÂÎÇ , ÏÑ OÇ
Ê ÏÎÇ
КЗОЗ – коефіцієнт зносу основних засобів; КПОЗ – коефіцієнт придатності основних засобів; ЗВОЗ – залишкова вартість основних засобів; ПСОЗ – первісна (відбудовна) вартість основних заC собів. Ці коефіцієнти розраховуються за основними засобами в цілому, за окремими їх видами і різновидами. На четвертому етапі вивчається інтенсивність відновленC ня засобів за такими показниками: а) коефіцієнт відновлення основних засобів де
Ê ÂÎÇ
 ÇÂÎÇ
,
ÂÎÇ ÊÇÏ
КВОЗ – коефіцієнт відновлення основних засобів; ВЗВОЗ – вартість знову введених основних засобів у звітному періоді; ВОЗКЗП – вартість основних засобів на кінець звітноC го періоду. б) коефіцієнт вибуття основних засобів: де
Ê ÂÈÁ де
250
 ÂÎ Ç
,
ÂÎÇ ÊÇÏ
КВИБ – коефіцієнт вибуття основних засобів;
5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
ВВОС – вартість вибулих основних засобів у звітному періоді. в) швидкість відновлення основних засобів
ÎÇ ØÂ
1 , Ê ÂÎÇ
де: ОЗШВ – швидкість відновлення основних засобів. На п’ятому етапі вивчається ефективність використання основних засобів. Найважливішими показниками є: а) фондовіддача, вона характеризує обсяг реалізації тоC варів на одиницю основних засобів:
ÔÂ де
Ð , ÎÑ
ФВ – фондовіддача; Р – загальний обсяг реалізації товарів у звітному періоді;
ÎÑ – середня вартість основних засобів у звітному періоді; б) фондовіддача, що характеризує середню суму основних засобів, які припадають на одиницю реалізації товарів:
ÔÅ
ÎÑ ; Ð
в) рівень рентабельності основних засобів, що характериC зує суму прибутку в розрахунку на одиницю основних засобів:
ÓÐÎÑ
Ï 100 , ÎÑ
де П – сума прибутку. Визначення розміру потреби в прирості основних засобів здійснюється на просте відтворення (нагромадження амортиC
251
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
заційних відрахувань) і розширене відтворення, що являє собою запровадження в дію нових їхніх видів не тільки за раC хунок амортизації, а й інших фінансових засобів. Загальна поC треба в прирості основних засобів у планованому періоді в процесі розширеного їхнього відтворення визначається так:
ÄÏ Î . Ç
ÏÎ
Î.Ç
Í Î.Ç ÂÔ Â Ì
де: 'ПО.З – загальна потреба в приросту основних засобів у плановому періоді; ПОО.З – загальна потреба в основних засобах у планоC вому періоді. Її можна визначити, помноживши плаC нову суму реалізації товарів на показник ємності фондів; НО.З – наявність основних засобів на початок планоC ваного періоду; ВФ – передбачуване вибуття основних засобів у плаC нованому періоді у зв’язку з їхнім фізичним зносом; ВМ – передбачуване вибуття основних засобів у плаC нованому періоді в зв’язку з їхнім моральним зносом. Потреба в прирості основних засобів може бути задоволеC на за рахунок: а) придбання нових видів у власність підприємства; б) шляхом оренди (лізингу). Приріст власних основних засобів буде означати лише їхнє придбання у власність підприємства:
ÄÏÏ
Î.Ç
ÄÏ Î . Ç À Î . Ç ,
де 'ПСО.З – необхідний приріст власних основних засобів; 'ПСО.З – загальна потреба основних засобів; АО.З – потреба в приросту за рахунок оренди (лізингу).
252
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ 6.1. Ñòðóêòóðà êàï³òàëó òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà Одним з найважливіших факторів економічного розвитку є нагромадження капіталу. Роль цього фактора пояснюється наступним. 1. Усі економічно відсталі підприємства відчувають госC трий дефіцит інвестицій. Підвищення озброєності фондів праці може різко збільшити її продуктивність. Одним з основC них шляхів підвищення продуктивності праці є нарощування озброєності фондів. У середньому збільшення частки капітаC ловкладень на 1 % відповідає підвищенню темпів економічноC го зростання на 0,1%. 2. Із самого початку процес нагромадження капіталу може набрати кумулятивного характеру. Якщо в результаті збільшення обсягу інвестицій установлюється випереджальне зростання випуску продукції порівняно із зростанням насеC лення, то з’являється ймовірність збільшення заощаджень, що, у свою чергу, сприяє подальшому нарощуванню капіталовклаC день. Інакше кажучи, нагромадження капіталу ним же самим і стимулюється. Формування вітчизняними виробниками стабільного і відповідного споживчого попиту товарної пропозиції на внутрішньому ринку залежить від їхньої здатності фінансуваC ти товарний, а в торгівлі – споживчий кредит. Тільки удоскоC налення платіжної системи в країні, стійкість національної ваC люти, нагромадження підприємствами необхідного розміру власного оборотного капіталу, одержання за доступною варC
253
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
тістю кредитних ресурсів зможуть вирішити цю проблему. ТоC вари, залежані в країнахCвиробниках, переважають на ринках України саме через забезпечення фінансування їхнього руху. Розширення внутрішнього споживчого ринку залежить не тільки від зростання платоспроможного попиту на основі підвищення реальних доходів населення за всіма каналами їхнього одержання, а й від удосконалення механізму взаємодії попиту та пропозиції. Провідна роль у ньому належить оптовій ланці торгівлі, що в Україні на сьогодні цілком зруйнована. За експертними оцінками, зараз тіньовий сектор екоC номіки фактично зрівнявся з офіційним. Це є причиною значC них утрат бюджетних ресурсів, унеможливлює створення сприятливого інвестиційного простору, дестабілізує грошоC вий обіг і т. ін. Крім того, економіка, що базується на низькій вартості робочої сили, не стимулює розвитку виробництва, унеможливлює динамічний розвиток внутрішнього ринку, обC межує інвестиційні ресурси, деформує процес довгостроковоC го нагромадження. Загалом ці фактори стримують рішення соціальноCекономічних проблем суспільства. Разом з тим, зі зменшенням у структурі грошових доходів оплати праці збільшується частина соціальних виплат, що мають двостоC ронню оцінку. З одного боку, як позитивна оцінюється турбоC та держави про населення. З іншого – це є ознакою скороченC ня зайнятості, зростання частини соціально незахищеного наC селення, недоліком діючої системи соціальних виплат, падіння платоспроможного попиту населення. Особливістю організації вітчизняного виробництва є існування великих підприємств із високою концентрацією капіталу. Ці підприємства для найбільш ефективного рішенC ня логістичних завдань, проблем прогнозування кон’юнктуC ри споживчого ринку, здійснення поглиблених маркетингоC вих досліджень, налагодження зв’язків з роздрібною торгівлею повинні співробітничати з могутньою оптовою ланкою. Саме така конструкція відносин у доведенні товару
254
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
від виробника до споживача позбавить роздрібну торгівлю від диктату багатьох посередників, що обтяжують власними витратами і прибутками роздрібні ціни, створюючи занадто багато ланок у товарорусі. Формування активів торгового підприємства здійснюється за рахунок інвестованого в них капіталу. ІнвесC тований капітал являє собою фінансові засоби підприємства, спрямовані на формування його активів. У бухгалтерському балансі торгового підприємства інвестований капітал відбиC вається як його пасив. Залежно від належності фінансових заC собів у складі пасиву виділяють власний капітал, що являє соC бою фінансові засоби окремого господарюючого суб’єкта, які належать йому на правах власності і використовуються для формування певної частини його активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, називається “чисті” активи підприємства. Позиковий капітал являє собою фінансові засоби, привабC лювані торговим підприємством для формування певної часC тини активів із зобов’язанням повернути їх позикодавцю в обумовлений термін. Позиковий капітал набуває форму фінансових зобов’язань торгового підприємства. За такими зоC бов’язаннями зовнішнього характеру зазвичай виплачують відсотки, що залежать від норми позичкового відсотка на фінансовому ринку, тривалості використання цих ресурсів і ряду інших умов. Власний капітал торгового підприємства представлений такими формами. 1. Статутний капітал, що характеризує первісну суму власного капіталу, спрямовану на створення підприємства і початок його господарської діяльності. Його розмір визнаC чається статутом торгового підприємства. Для торгових підприємств ряду організаційних форм (товариство з обмежеC ною відповідальністю, акціонерне товариство) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.
255
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
2. Резервний фонд являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішньоC го страхування його господарської діяльності. Розмір резервC ного фонду визначається установчими документами. ФормуC вання резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства, а його мінімальний розмір відрахування регуC люється законодавством. 3. Цільові фінансові фонди, формовані в торговому підприємстві, складаються з амортизаційного фонду, фонду стимулювання праці, фонду виробничого розвитку, фонду майбутньої уцінки товарів і ряду інших. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюються статутом та іншими установчими документами торгового підприємства. 4. Нерозподілений прибуток являє собою різницю між сумою отриманого прибутку і розподіленою його частиною, включаючи використану. За своїм економічним змістом вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів торгового підприємства. 5. Інші форми власного капіталу являють собою розраC хунки за майно при здачі його в оренду, розрахунки з учасниC ками по виплаті їм доходів у формі відсотків і дивідендів та деC які інші, відображені в першому розділі пасиву балансу. Позиковий капітал представлений такими основними формами: 1. Довгострокові фінансові зобов’язання являють собою усі форми притягнутого позикового капіталу з терміном викоC ристання більше як один рік. Основними формами цих зоC бов’язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позиC кові кошти (заборгованість за податковим кредитом, заборгоC ваність по фінансовій допомозі, наданій їм), термін погашення яких ще не настав або не погашений у передбачений термін. 2. Короткострокові фінансові зобов’язання – це усе форC ми використаного позикового капіталу з терміном його викоC ристання до одного року. Основними формами цих зоC
256
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
бов’язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені в передбачений термін). А також різні форми кредиторської заборгованості торгового підприємства (по товарах, роботах і послугах, по виданих векC селях, по отриманих авансах, по розрахунках з бюджетом і поC забюджетними фондами, по оплаті праці, з дочірніми підприємствами, з іншими кредиторами) та інші короткостроC кові зобов’язання. 3. Існує також форма кредитування – овердрафт. Такий кредит видає банк підприємствам торгівлі усього на 2–3 дні для поповнення оборотних коштів. Як тільки вони зменшуC ються і магазину необхідно в постачальників купити нову партію товарів, він може скористатися овердрафтом, відсотки по якому будуть нижчими, ніж при довгострокових кредитах. 4. Використовується також ефективна система кредитуC вання магазинів – факторинг, який широко використовують за рубежем. Суть такої системи полягає в тому, що магазин продає банку рахунки свого постачальника товарів і передає свої права банку на покупку таких товарів. У підсумку йде кредитування їхнього виробника, тобто промислового підприємства, що зацікавлене в постачанні товарів магазину. При такому виді кредитування виникають додаткові ризики, і це відштовхує вітчизняні банки, які хотіли б впровадити в сеC бе факторинг. Тому для широкого застосування його в нашій країні необхідно доповнити ланцюжок “банк – магазин” ще однією ланкою – страховою компанією, що візьме на себе обC слуговування страхових ризиків. 5. Діючою ланкою сфери кредитування і фінансової підтримки сфери торгівлі й послуг повинні стати спеціалізоC вані фонди підтримки підприємництва. За ними законодавчо повинне бути закріплене право займатися кредитною діяльністю. Причому основні обсяги кредитування мають здійснюватися регіональними фондами підтримки.
257
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
6. Основними одержувачами кредиту при мікрокредитуC ванні є малі підприємства, що займаються торговою діяльністю. Кредити видаються максимум на 2–3 місяці, але найчастіше поC зичальники беруть їх під оборотні кошти на 1–2 тижні. ОформC лення першої позики займає в середньому 5 днів, а повторний кредит може бути отриманий протягом години. Кредити надаC ються без застави, при відсутності кредитної історії позичальC ника, проте норма повернення кредитів близька до 100%. Крім того, використовується практика “тісного контакту” з позичальC ником, тобто останній платить відсотки по кредиту один раз за 3–4 дні, навіть якщо сума невелика. Унікальність свердловськоC го досвіду – в досить широкому охопленні підприємств. 7. Особливою формою кредитування підприємств торгівлі і сфери послуг може стати фінансовий лізинг, по суті рівнозC начний довгостроковому кредитуванню. У країнах з розвинуC тою ринковою економікою на частку операцій лізингу приC падає приблизно 30% усіх інвестицій. В Україні частка лізинC гу в усьому обсязі інвестицій не перевищує 3–4 %. Важлива особливість лізингових компаній, що діють на українському ринку, полягає в їх “прихильності” до джерел фінансування, тому вони є або дочірніми компаніями банків, або галузевими компаніями, або мають державну чи муніципальну підтримку. Захист лізингової угоди включає страховий заставний платіж, страхування устаткування, щомісячні орендні платежі, що дозволяють контролювати фінансовий стан одержувача лізинC гу. Важливим аспектом лізингових відносин є юридичне закріплення різного роду пільг, якими користуються учасники цих відносин. Таким чином, лізинг може стати найбільш ефекC тивним способом розширення кредитування підприємств торгівлі і сфери послуг. Власний капітал характеризується такими позитивними особливостями: 1. Простота залучення, тому що рішення, пов’язані зі збільшенням власного капіталу, приймаються засновниками
258
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
або менеджерами торгового підприємства без необхідності одержання згоди інших господарюючих суб’єктів. 2. Висока віддача за критерієм норми прибутку на вклаC дений капітал, тому що не потрібно сплачувати позичковий відсоток. 3. Зниженний ризик фінансової стійкості і банкрутства підприємства. Разом з тим йому властиві недоліки: 1. Обмежений обсяг залучення, а отже, і можливостей істотного розширення торгової діяльності при сприятливій кон’юнктурі споживчого ринку. 2. Невикористана можливість приросту рентабельності власного капіталу за рахунок експлуатації позикового капіталу. Позиковий капітал характеризується такими позитивниC ми особливостями: 1. Досить широкі можливості залучення (особливо при наявності чи гарантії застави). 2. Збільшення фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного зростання обсягів господарської діяльC ності. 3. Можливість збільшити приріст рентабельності власноC го капіталу за рахунок забезпечення розширення господарсьC кої діяльності. У той же час використання позикового капіталу має такі недоліки: 1. Складність залучення, тому що воно залежить від рішення інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), які при певному іміджі і фінансовому становищі торгового підприємства взагалі можуть відмовити у видачі кредиту. 2. Необхідність надання в ряді випадків відповідних стоC ронніх гарантій (страхових компаній, інших господарюючих суб’єктів) або застави. При цьому гарантії надаються, як праC вило, на платній основі і супроводжуються найчастіше вимоC гою проведення аудиту господарської діяльності і фінансового стану торгового підприємства.
259
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
3. Зниження рівня рентабельності активів, тому що приC буток підприємства зменшується на суму виплачуваних відсотків за кредит. 4. Зниження рівня фінансової стійкості підприємства, а відповідно зростання ризику його банкрутства. З формуванням капіталу торгового підприємства пов’язаC не поняття його фінансової структури, що являє собою співвідношення власного і позикового капіталу, використовуC ваного торговим підприємством у процесі своєї господарської діяльності. Показник фінансової структури капіталу впливає на ефективність торгової діяльності. На формування фінансоC вої структури капіталу впливають багато факторів, зокрема: 1. Стабільність реалізації товарів, що визначається рівномірністю реалізації товарів. Чим вищий коефіцієнт рівномірності здійснення реалізації товарів протягом року, тим вище і безпечніше стає використання позикового капіталу. 2. Структура активів підприємства. Чим безпечніша з поC зицій позикодавця структура активів торгового підприємства (їхня ліквідність, співвідношення основного й оборотного капіталів, частка чистих активів і т. ін.), тим більші можлиC вості залучення і використання позикового капіталу воно має. 3. Темпи розвитку підприємства. Зростаючі торгові підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають високий рівень конкурентоспроможC ності на своєму сегменті споживчого ринку і в рамках освоєної ринкової ніші, можуть залучати для фінансування своїх акC тивів велику частку позикового капіталу. 4. Рівень рентабельності товарообігу й активів. При висоC ких показниках рентабельності торгової діяльності підприємC ство має можливість капіталізувати велику частину свого приC бутку, знижуючи тим самим потребу в позиковому капіталі. 5. Рівень оподаткування прибутку. Через те, що виплата відсотків за використовуваний кредит знижує суму балансоC вого прибутку, при високому рівні її оподатковування ефекC
260
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
тивним стає використання позикового капіталу. 6. Стан кон’юнктури фінансового ринку. Залежно від цього стану зростає або знижується вартість залучення позиC кового капіталу, що впливає на обсяги його використання торC говим підприємством. 7. Відношення позикодавця до торгового підприємства. Незважаючи на високий рівень кредитоспроможності торгоC вого підприємства, тобто його здатність і можливість вчасно розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями, позиC кодавці в оцінюванні діяльності торгового підприємства моC жуть керуватися іншими критеріями, що формують негативC ний його імідж у підприємницькому середовищі. Це вплине на можливість залучення торговим підприємством позикового капіталу. 8. Фінансовий менталітет власників і керівників підприємства. Цей менталітет виявляється в їхньому відноC шенні до допустимих рівнів господарських ризиків, у даному випадку до ризиків, пов’язаних з фінансовою стійкістю і плаC тоспроможністю торгового підприємства. Чим прийнятніша для них можливість високого рівня ризиків для досягнення більш високих розмірів прибутку, тим більшу частку позикоC вого капіталу вони можуть використовувати в процесі госпоC дарської діяльності, і навпаки. У складі зовнішніх джерел формування власних фінансоC вих ресурсів основне місце належить залученню додаткового пайового або акціонерного капіталу. До інших зовнішніх джеC рел входять безоплатна фінансова допомога, безкоштовно отC римані матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу балансу торгового підприємства. У складі внутрішніх джерел формування власних фінанC сових ресурсів основне місце належить прибутку, що залиC шається в розпорядженні торгового підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування. До інших внутрішніх джерел входять суми доC
261
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
даткового оцінювання основних засобів, нематеріальних акC тивів, товарних запасів та інших матеріальних цінностей та деC які інші джерела. Джерела залучення позикових засобів також поділяються на зовнішні і внутрішні. У складі зовнішніх джерел залучення позикових засобів основна роль належить фінансовим і товарC ним кредитам. Перший з них включає надання коштів на певC ний строк під установлені відсотки. Другий полягає в постаC чанні товарів на умовах відстрочки платежу за них. До інших зовнішніх джерел входять випуск облігацій підприємства, наC дання на безвідсотковій основі кошти державних та недержавC них програм і фондів та деякі інші. У складі внутрішніх джерел залучення позикових коштів головне місце займає на підприємстві приріст “стійких паC сивів”. Цей приріст позикових засобів складається з приросту заборгованості по оплаті праці, приросту заборгованості по розрахунках з бюджетом, приросту заборгованості по страхуC ванню і деяких інших видах внутрішньої заборгованості підприємства. Механізм утворення стійких пасивів грунтується на тому, що нарахування відповідних засобів здійснюється щодня, а виплати цих засобів – з певною встаC новленою періодичністю. Основною метою аналізу капіталу підприємства є виявC лення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передC плановому періоді, а також їхнього впливу на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу. На першій стадії аналізу розглядається динаміка загальноC го обсягу й основних складових частин капіталу в зіставленні з динамікою реалізації товарів, визначаються співвідношення власного і позикового капіталу та його тенденції. У складі поC зикового капіталу визначають довгоC і короткострокові фінанC сові зобов’язання, розмір прострочених фінансових зоC бов’язань, з’ясовують причини прострочення. На другій стадії аналізу розглядається фінансова стійкість
262
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
підприємства, зумовлена структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються такі показники: а) коефіцієнт автономії, що показує, наскільки використоC вувані торговим підприємством активи сформовані за рахунок власного капіталу:
ÊÀ
ÑÊ , À
де
КА – коефіцієнт автономії; СК – сума власного капіталу; А – сума активів (чи всього використовуваного капіталу); б) коефіцієнт фінансування, що показує, яка сума позикоC вих засобів залучена торговим підприємством у розрахунку на одиницю власного капіталу:
ÊÔ
ÇÊ , ÑÊ
де
КФ – коефіцієнт фінансування; ЗК – сума використовуваного позикового капіталу; СК – сума власного капіталу. За цим аналізом оцінюють ступінь стабільності фінансоC вого розвитку підприємства і рівень загрози його банкрутства. На третій стадії аналізу оцінюється ефективність викориC стання капіталу в цілому й окремих його складових частин за показниками: а) період обороту капіталу, що показує число днів, протяC гом яких здійснюється один оборот капіталу на підприємстві:
ÏÎ де
Ê
Ê , ÐÎ
ПОК – період обороту капіталу, днів;
263
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Ê – середня сума капіталу підприємства в розглянуC тому періоді; РО – одноденний обсяг реалізації товарів у розглянуC тому періоді; б) рівень рентабельності усього використовуваного капіталу, %:
PÐ Ê
Ï 100 , Ê
де П – сума прибутку в розглянутому періоді; в) Рівень рентабельності власного капіталу, %:
PÐ B . Ê
Ï 100 , BÊ
де ВК – власний капітал; г) Віддача капіталу характеризує обсяг реалізації товарів, що приходиться на одиницю капіталу:
ÊÎ
Ð , Ê
де Р – сума реалізації товарів у розглянутому періоді; д) ємкость капіталу товарообігу. Середній розмір капіталу для реалізації одиниці товарообігу:
Kª
Ê . Ð
Розглянемо критерії оптимізації структури капіталу. Оптимізація структури капіталу за критерієм політики фінансування активів. Для диференційованого вибору джеC рел фінансування різних частин активів підприємства активи поділяються на три групи: 1) необоротні активи; 2) постійна частина оборотних активів – це незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний для господарської діяльності;
264
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
3) змінна частина оборотних активів, що необхідна для окC ремих періодів діяльності. У складі змінної частини виділяють максимальну і середню потребу в них. Існує три підходи до фінансування різних груп активів підприємства: 1) консервативний підхід диктує за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансувати необоротні активи, постійну частину оборотних активів і половину змінної частини оборотних активів. Така модель забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства; 2) помірний підхід до фінансування активів. За рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються необоротні активи і постійна частина оборотних активів; 3) агресивний підхід до фінансування припускає, що за раC хунок власного і довгострокового позикового капіталу поC винні фінансуватися тільки необоротні активи. Оптимізація структури капіталу за критерієм його вар' тості. Вартість капіталу являє собою середню ціну, яку торгове підприємство платить за залучення з різних джерел. Вартість залучення капіталу за рахунок власних внутрішніх джерел оцінюється відношенням суми чистого прибутку до суми власC ного капіталу у відсотках. Вартість залучення капіталу за рахуC нок власних зовнішніх джерел – це відношення суми виплат доC ходів (дивідендів, відсотків) до суми вкладеного капіталу у відсотках. Показник розраховується за формулою
ÑÑÊ де
ÑÊ ÂÍ ÓÑ ÂÍ ÑÊ ÂØ ÓÑ ÂØ ÇÊ Ô ÓÇÔ ÇÊ Ò ÓÇÒ 100
,
ССК – середньозважена вартість капіталу торгового підприємства; СКВН – вартість залучення за рахунок власних внутрішніх джерел, %; УСВН – частка капіталу, залученого за рахунок власC
них внутрішніх джерел, %;
265
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
СКВШ – вартість залучення власного капіталу за рахуC нок зовнішніх джерел, %; УСВШ – частка власного капіталу, залученого за рахуC нок власних зовнішніх джерел, %; ЗКФ – вартість залучення фінансового кредиту, %; УЗФ – частка позикового капіталу за рахунок залуC чення фінансового кредиту, %; ЗКТ – вартість залучення товарного кредиту, %; УЗТ – частка позикового капіталу за рахунок залученC ня товарного кредиту. Структура капіталу, що забезпечує мінімізацію його сеC редньозваженої вартості, буде характеризувати її оптиC мальність за цим критерієм. Оптимізація структури капіталу за критерієм ефектив' ності його використання проводиться за рівнем рентабельC ності власного капіталу. Для виміру ефективності викорисC тання капіталу при різному співвідношенні його власної і поC зикової частини використовується показник “фінансовий леC веридж”. З його допомогою вимірюють ефект, що полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу при збільшенні частки позикового капіталу в загальній його сумі за формулою
EÔ Ë де
Ð
À
ÏÑ
ÇÊ , ÑÊ
ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості рентабельності власного капіталу, %; РА – рівень рентабельності активів торгового підприємства, %; ПС – середня ставка відсотка за кредит; ЗК – сума або частка позикового капіталу; СК – сума або частка власного капіталу. Складові цієї формули мають назви:
266
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
1. Диференціал фінансового левериджу
Ð À ÏÑ ,
що
характеризує різницю між рівнем рентабельності активів підприємства і середнім рівнем ставки відсотка за використоC вуваний кредит. 2. Коефіцієнт фінансового левериджа або коефіцієнт
§ ÇÊ · ¸ , що характеризує обсяг позикового © ÑÊ ¹
фінансування ¨
капіталу, який приходиться на одиницю власного капіталу торгового підприємства. Ці складові дають можливість цілеспрямовано керувати збільшенням ефекту фінансового левериджу при формуванні структури капіталу. Якщо диференціал фінансового левериджу має позитивне значення, то будьCяке збільшення коефіцієнта фінансового левериджу буде приводити до зростання ефективC ності. Відповідно, чим вищий диференціал фінансового левериC джу, тим вищий за інших рівних умов буде його ефект. Однак збільшення ефекту фінансового левериджумає визначені межі. Зниження рівня фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику банкрутства. Збільшення коефіцієнта фінансового левериджу (коC ефіцієнта фінансування) доцільно за умови, що його дифеC ренціал більше нуля. Зростання коефіцієнта фінансового леC вериджу при негативному значенні його диференціала веде до зниження рентабельності власного капіталу. Різноманітний розрахунок ефекту фінансового левериджу дозволяє визначиC ти оптимальну структуру капіталу з позицій найбільш ефекC тивного його використання, тобто межу граничної частки виC користання позикового капіталу для кожного конкретного торгового підприємства. З урахуванням розглянутих трьох критеріїв оптимізації формується остаточний варіант фінансової структури капітаC лу торгового підприємства в майбутньому періоді.
267
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
6.2. Àíàë³ç âëàñíèõ ô³íàíñîâèõ ðåñóðñ³â Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів у передплановому періоді є виявлення потенціалу і його відповідності темпам розвитку торгового підприємства. На першій стадії аналізу вивчаються загальний обсяг приросту власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і товарообігу, диC наміка частки власних ресурсів у всьому обсязі формування фінансових ресурсів підприємства в передплановому періоді. На другій стадії аналізу розглядаються джерела формуC вання власних фінансових ресурсів. Насамперед вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів; потім у розрізі кожної групи розглядається частка конкретних джерел їхнього формування, розраховується вартість залучення власного капіталу з різних джерел. На третій стадії аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в передC плановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник “коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”, що визначається за формулою
Ê ÑÔ де
ÑÔÐ , ÔÐ
СФР – загальна сума власних фінансових ресурсів у розглянутому періоді; ФР – загальна сума усіх фінансових ресурсів, сфорC мованих у розглянутому періоді. Динаміка цього показника буде відбивати тенденцію заC безпеченості розвитку торгового підприємства власними реC сурсами. Загальну потребу у власних фінансових ресурсах визначають за формулою
268
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Ï ÑÔÐ
Ï Ê Ó ÑÊ ÑÊ Í Ï Ð , 100
ПК – загальна потреба в капіталі на кінець планованоC го періоду; УСК – планована частка власного капіталу в загальній його сумі (відповідно до оптимізованої фінансової структури капіталу); СКН – сума власного капіталу на початок планованоC го періоду; ПР – сума прибутку, що направляється на споживанC ня в плановому періоді. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Тому що основними планованими внутрішніми джерелами формуванC ня власних фінансових ресурсів є сума чистого прибутку й амортизаційні відрахування, то необхідно передбачити можC ливості їхнього росту за рахунок різних резервів. Основним резервом буде прискорена амортизація активної частини осC новних засобів, що збільшує амортизаційний фонд. Однак варто враховувати при цьому зменшення чистого прибутку. Тому необхідно виходити з максимізації їхньої сукупної суми. де
× Ï À Î o ÑÔÐmax , де
ЧП – планована сума чистого прибутку підприємства; АО – планована сума амортизаційних відрахувань; СФРmax – максимальна сума власних фінансових реC сурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел виробляється на ту частину засобів, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел. Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел визначається так:
269
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ÑÔÐ çîâí
Ï â.ô. ð ÑÔÐâíóòð ,
де: Пв.ф.р – загальна потреба у власних фінансових ресурC сах у планованому періоді; СФРвнутр – сума власних фінансових ресурсів, планоC ваних до залучення за рахунок внутрішніх джерел. Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок залучення зовнішніх джерел планується методом використання додаткового пайового капіталу (власC ників або інших інвесторів), а також додаткової емісії чи акцій за рахунок інших джерел. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джеC рел формування власних фінансових ресурсів ґрунтується на таких критеріях: а) забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власC них фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевиC щує плановану вартість залучення позикових засобів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися; б) забезпечення збереження керуванням підприємством первісними його засновниками. Збільшення додаткового пайC ового чи акціонерного капіталу за рахунок засобів, сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої керованості. Ефективність розробленого плану формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта саC мофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті. Залучення позикових коштів. Основна мета – забезпеC чити найбільш ефективні умови і форми залучення цих коштів і раціональне їх використання. 1. Аналіз залучення і використання позикових коштів у плановому періоді необхідний для виявлення складу і форм залучення позикових коштів і їхнього ефективного викориC стання.
270
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів у передплановому періоді. Темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягу реалізації товарів і суми активів підприємства. На другій стадії аналізу визначаються основні форми заC лучення позикових коштів, аналізуються в динаміці частки фінансових кредитів, товарних кредитів і стійких пасивів у заC гальній сумі позикових коштів торгового підприємства. На третій стадії аналізу визначається період залучення поC зикових коштів. Для цього їх групують за залученням на коC роткоC і довгостроковій основі, вивчають динаміку складу поC зикових коштів за цією ознакою і їхню відповідність обсягу оборотних і необоротних активів. На четвертій стадії аналізу вивчають склад конкретних кредиторів і умови надання ними фінансового і товарного креC дитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності поточній кон’юнктурі фінансового і споживчого ринків. На п’ятій стадії аналізу вивчають ефективність викорисC тання позикових коштів у цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. Для цього використовують показники середньоC го періоду обороту і рівня рентабельності позикових коштів. Перший з цих показників зіставляють у процесі аналізу із сеC реднім періодом обороту власного капіталу. 2. Визначення цілей залучення в плановому періоді, якиC ми є: а) поповнення планованого обсягу постійної частини обоC ротних активів. Оскільки більшість торгових підприємств не мають можливості цілком фінансувати цю частину оборотних активів, то значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок позикових коштів; б) забезпечення формування змінної частини оборотних активів, тому що в усіх випадках змінна частина оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позиC кових коштів;
271
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
в) формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. Цей ресурс необхідний для прискорення реалізації окремих реальних проектів торгового підприємства (нове будівництво, реконструкція) в основному на довгостроковій основі; г) забезпечення соціальноCпобутових потреб своїх працівників. Ці позикові кошти використовуються для видачі позичок своїм працівникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштованість садових і городніх ділянок та інші аналогічні цілі; д) інші тимчасові витрати. Принцип цільового залучення позикових засобів забезпечується і в цьому випадку, хоча таке їхнє залучення здійснюється на короткі терміни і в невеликоC му обсязі. 3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. Максимальний обсяг залучення позикових коштів диктується двома основними умовами: а) граничним ефектом фінансового левериджу. Оскільки обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньC ому етапі, то загальну суму використовуваного власного капіталу можна визначити заздалегідь. Щодо неї розрахоC вується коефіцієнт фінансового левериджу, при якому його ефект буде максимальним. Необхідно планову суму власного капіталу і коефіцієнт фінансового левериджа визначити з враC хуванням граничного обсягу позикових коштів, що забезпечуC ють ефективне використання власного капіталу; б) фінансова стійкість підприємства в умовах граничного обсягу позикових засобів, що формують найбільший ефект фінансового левериджу, визначається співвідношенням власC ного і позикового капіталу, які забезпечують достатню фінанC сову стійкість підприємства в майбутньому періоді не тільки з позицій самого торгового підприємства, а й з позицій можлиC вих його кредиторів. Це забезпечує згодом зниження вартості залучення позикових засобів. З урахуванням цих вимог і раніше визначеного показника фінансової структури капіталу
272
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
торгове підприємство встановлює ліміт використання позикоC вих засобів у своїй господарській діяльності.
6.3. Àíàë³ç çàëó÷åíèõ çàñîá³â Незважаючи на значні обсяги позикового капіталу, залуC ченого в торгову діяльність, структуру його джерел не можна вважати оптимальною. У загальній сумі використовуваного позикового капіталу обсяг кредитів, що надані підприємствам торгівлі і ресторанного господарства, становили на початок 2001 р. лише 6,6 млрд грн, або 8 %. При цьому на частку довгострокових кредитів лише 955 млн грн, або 14 % від загального обсягу банківського кредитування підприємств цієї сфери. Основна частина використовуваного позикового капіталу приходиться на товарний кредит, що наC дається постачальниками в різних формах, та на інші види кредиторської заборгованості. Низький рівень банківського кредитування торгової діяльності (особливо довгострокової) пов’язаний з його висоC кою вартістю й ускладненнями, що виникають при викорисC танні традиційної схеми банківського кредитування. НевисоC ка частка власного капіталу, а значить, і відповідна фінансова стабільність та платоспроможність торгових підприємств, зуC мовлює, на погляд банківських установ, дуже високий рівень фінансових ризиків, що й позначається на вартості кредиту. Значна кількість малих торгових підприємств, що створені осC танніми роками, не мають відповідної майнової застави і відповідної кредитної історії для одержання довгострокових кредитів. Цю негативну тенденцію можна змінити шляхом створення широких можливостей кредитуванняCмікроCкредиC тування (надання кредитів розміром до 15 тис. євро в гривнеC вому еквіваленті на термін до одного року без обов’язкового забезпечення заставою), що було б орієнтоване на широке коC
273
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ло малих підприємств торгівлі. Такий засіб фінансування моC же бути покладений на спеціалізовані небанківські фінансовоC кредитні установи, як запропоновано в проекті відповідного Закону України “Про мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва спеціалізованими установами”, який внесено на розгляд Верховної Ради України. Розвитку товарообігу і місткості внутрішнього споживчоC го ринку України взагалі значний імпульс може дати також відновлення споживчого кредиту, що в умовах відсутності власних оборотних коштів підприємств роздрібної торгівлі, майже зник. З огляду на те, що споживчий кредит, який наC дається покупцям на придбання дорогих товарів, має довгостC роковий характер, на сучасному етапі гальмом широкого впроC вадження є проблеми його фінансування. У цьому питанні акC тивна роль може належати комерційним банкам, що надають цільові довгострокові кредити підприємствам роздрібної торгівлі або здійснюють пряме цільове кредитування населенC ня. Зупинимося на окремих пунктах цього положення. 1. На довгостроковий період (понад один рік) позикові засоби залучаються для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних реC сурсів, на короткостроковий період – для всіх інших цілей. Розрахунок необхідного розміру позикових коштів здійснюється як за періодами, так і за цілями. Повний термін використання позикових засобів являє собою період часу з поC чатку їхнього надходження до остаточного погашення всієї суC ми і містить у собі термін корисного використання, пільговий і термін погашення. Термін корисного використання – це період часу безпосереднього використання для господарської діяльності. Пільговий термін –з часу закінчення корисного використання до початку погашення. Термін погашення – це повна виплата боргу і відсотків по боргу. Середній термін виC користання позикових засобів визначається за формулою
274
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
ÑÑÇ де
ÑÏÇ ÏÏ , ËÏ 2 2
СПЗ – термін корисного використання позики; ПП – пільговий період; ПП – термін погашення. 2. Основне місце серед форм кредиту для торгових підприємств займає товарний кредит, тому що є найбільш маC невреною формою фінансування за рахунок позикових коштів і найменш ліквідною частиною їхніх оборотних коштів – тоC варних запасів. При цьому він дозволяє автоматично згладжуC вати сезонну потребу у фінансуванні оборотних активів, пов’язану із сезонним розширенням обсягу реалізації товарів. Особливо зростає роль товарного кредиту при імпорті товарів у процесі здійснення торговим підприємством зовнішньоекоC номічних операцій. У сучасних умовах виділяють такі основні види товарного кредиту: а) товарний кредит з відстрочкою платежу за умовами контракту. Це найбільш розповсюджений вид кредиту, що не потребує спеціальних документів для його оформлення; б) товарний кредит з оформленням векселя. Це один з найбільш перспективних видів товарного кредиту. Значно поC ширений в країнах з розвинутою ринковою економікою. АкC тивно впроваджується в нашу господарську практику. ВекC сельний оборот по товарному кредиту обслуговується простиC ми і перекладними векселями (третій особі). Векселі по товарC ному кредиту видаються за узгодженням сторін з наступними термінами виконання: за пред’явленням; у визначений термін після пред’явлення; на визначену дату; в) товарний кредит по відкритому рахунку. ВикористоC вується в господарських відносинах з постійними постачальC никами при багаторазових постачаннях заздалегідь погоджеC ного асортименту товарів дрібними партіями (хлібобулочні, молочні вироби). Постачальник відносить вартість відвантаC
275
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
женої продукції на дебет рахунка, відкритого торговому підприємству, що погашає свою заборгованість в обумовлений контрактом термін (зазвичай один раз на місяць); г) товарний кредит у формі консигнації. Являє собою вид зовнішньоекономічної комісійної торгової операції, при якій постачальник (консигнант) відвантажує товари на склад торгоC вого підприємства (консигнатора) з дорученням реалізувати їх. Розрахунки – після реалізації. Це найбезпечніший товарний кредит у фінансовому відношенні для торгового підприємства. Фінансовий кредит, що здійснюється у прямій грошовій формі, використовується в обмежених розмірах, тому що вартість його залучення перевищує рівень рентабельності акC тивів підприємства. Цей кредит надається банками, податкоC вими органами, державними і недержавними фондами і т. п. Основними кредиторами виступають комерційні банки, які і надають його у таких видах: а) банковий (незабезпечений) кредит. Надається банком, що здійснює розрахунковоCкасове обслуговування. ФормальC но кредит незабезпечений, але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості і засобами на розрахунC ковому рахунку. Короткостроковий; б) контокорентний кредит (“овердрафт”). Цей вид кредиC ту надається банком під забезпечення, але це не обов’язково. Банк відкриває контокорентний рахунок, на якому враховуC ються як кредитні, так і розрахункові операції. ВикористоC вується в обсязі, що не перевищує в кредитному договорі макC симальне, негативне сальдо; в) відкриття кредитної лінії. У цьому договорі обумовлюC ються терміни, умови і гранична сума надання фінансового кредиту. Найчастіше надається на термін до одного року; г) ломбардний кредит. Оформляється під заставу висоC коліквідних активів (векселів, державних короткострокових облігацій і т. п.), що на період кредитування передаються банC ку. Короткостроковий;
276
6. ÊÀϲÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
д) іпотечний кредит. Цей вид кредиту надають банки при видачі довгострокових позик під заставу основних коштів або майнового комплексу в цілому. При цьому закладене в банку майно продовжує використовувати підприємство; е) інші види кредиту. У складі цих видів можна відзначиC ти авальний, консорціальний, кредит під поступку зобов’язань кредиторів та інші, до яких у даний час не звертаються. 3. У складі кредиторів є постійні постачальники, що обC слуговують комерційний банк. 4. Формування ефективних умов для залучень кредиту є: термін, ставка відсотка, умови виплати основної суми боргу, виплата відсотків та інші умови. Однією з визначальних умов є термін, на який надається кредит. Оптимальний термін – це цілком реалізована мета заC лучення кредиту. Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основC ними параметрами: формою, видом, розміром. По застосовуваC них формах розрізняють відсоткову ставку (для нарощування суми боргу і дисконтну ставку для дисконтування боргу). ЯкC що розмір цих ставок однаковий, то віддається перевага відсотковій ставці, тому що в цьому випадку витрати на обслуC говування будуть меншими. По застосовуваних видах розрізняють фіксовану ставку відсотка (на весь термін кредиC ту) і облікової ставки, що залежить від зміни, національного банку, темпів інфляції, кон’юнктури фінансового ринку. Розмір ставки відсотка за кредит – це визначальна умова при оцінюванні його вартості. За товарним кредитом він прийC мається при оцінюванні, у розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари. Сума відсотка виплачується за трьома варіантами: 1) виплачується вся сума в момент надання кредиту; 2) рівномірними частинаC ми; 3) у момент сплати основної суми боргу. Умови виплати основної суми боргу зводяться до трьох варіантів: 1) частково повертається основна сума боргу протяC
277
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
гом усього періоду функціонування кредиту; 2) повністю поC вертається уся сума боргу після закінчення терміну викорисC тання кредиту; 3) повертається основна частина або сума борC гу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну коC рисного використання кредиту. Є й інші умови, пов’язані з одержанням кредиту. 5. Критерієм ефективного використання кредиту є різниC ця між періодом використання кредиту і періодом обігу акC тивів, на формування яких він залучався. Чим вище позитивC не значення цієї різниці, тим ефективніше використання і більша можливість прискорення його повернення. 6. Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими найбільшими кредитами у торговому підприємстві може заC здалегідь резервуватися в спеціальному поворотному фонді. Платежі по обслуговуванню кредитів і поверненню основC ної суми боргу включаються в графік грошового потоку (“платіжний календар”) і контролюються в процесі поточного моніторингу фінансової діяльності торгового підприємства. Кредит в усіх його формах і видах – дуже небезпечний інструC мент, і користуватися ним потрібно дуже вміло й обережно.
278
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ 7.1. Ïðèíöèïè ³íâåñòóâàííÿ Торговельні підприємства всіх видів приймають велику кількість інвестиційних рішень. Але суб’єкти заощаджень таінвестори керуються різними мотивами. Нерозвиненість інфраструктури являє собою набагато серйознішу проблему, ніж необхідність ще до початку або одC ночасно з виробничим інвестуванням у машини й устаткуC вання затратити значні кошти, які прямо не пов’язані з виC робництвом і можуть бути безприбутковими. Згідно зі статиC стичними даними, в індустріально розвинутих країнах 60% валових інвестицій витрачається на житлове будівництво й розвиток соціальної інфраструктури й тільки 40% – на прямі виробничі капіталовкладення в обробну промисловість, сільське господарство й торгівлю. Торговельному підприємству для стимулювання економічного розвитку моC же знадобитися набагато більший обсяг інвестицій, ніж це здається на перший погляд. Виходом з такої ситуації є потенційна можливість нагроC мадження капіталу в натуральній формі, або використання нефінансових джерел інвестування. Але найголовніше в цьому випадку те, що технічний прогрес і нагромадження капіталу тісно взаємозалежні. Економічне зростання у країнах зі стабільною екоC номікою, як правило, приваблює торгову сферу. Цей фактор і в Україні сприяв підвищенню активності процесу залучення в торгівлю іноземних інвестицій. Загалом в обсязі іноземного капіталу, інвестованого в економіку за роки розвитку ринкоC вих відносин в Україні, інвестиції у внутрішню торгівлю становили 19%. Разом з тим національні інвестиції в цю галузь
279
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
економіки досить незначні. Органи загальнодержавного і місцевого управління практично не надають інвестиційної підтримки розвитку торгової сфери. Недостатність інвестицій в основний капітал торгових підприємств не дає можливості не тільки нарощувати їхню потужність, а й забезпечувати проC сте відтворення основних засобів, що стримує збільшення обC сягу товарообігу, віддаляє перспективу досягнення сучасного рівня торгового обслуговування населення. Інвестиції в узагальнюючому вигляді – це довгострокові вкладення капіталу в різні галузі і сфери економіки, інфрастC руктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середоC вища як усередині країни, так і за рубежем, з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку. Таким чином, інвестор від задоволення насущних потреб нині орієнтується на очікуване задоволення в майбутC ньому, але вже у великих розмірах. Відповідно до Закону УкC раїни “Про інвестиційну діяльність”, інвестиції визначають як майнові так і інтелектуальні цінності, вкладені в підприємницьку діяльність. В даний час інвестиційна діяльність повинна включати суC купність інструментів кредитування. Насамперед необхідно активно співробітничати з банками. Наприклад, домовившися з ними про оформлення прямого кредиту, магазини можуть успішно вирішувати свої фінансові проблеми. Зараз вони моC жуть виділити тільки 8% власних засобів на придбання тоC варів у постачальників. Для нормальної роботи магазина неC обхідно, щоб 30–40% власних засобів він витрачав на оптову закупівлю товарів. Решта грошей у торговий оборот повинні надходити за рахунок кредитів. Таким чином, навіть при ідеC альних умовах торгівлі робота магазинів більше ніж наполовиC ну фінансується кредитами. При наданні кредиту банком виC никає проблема забезпечення гарантій. Тому необхідно ствоC рювати визначену систему гарантій, що розширить можлиC вості банківського кредитування. Можливі такі варіанти:
280
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
1) надання кредиту комерційним банком по своїх техноC логіях, приймаючи на себе ризики можливих утрат; 2) гарантії по банківських позичках торговим підприємC ствам і підприємствам сфери послуг забезпечують спеціалізоC вані фонди й інші інститути підтримки підприємництва, тобто фінансові ресурси не позичаються окремим підприємствам, а є забезпеченням за комерційними кредитами; 3) створення комерційних схем гарантування кредитів для торгових підприємств, тобто продаж гарантій як форма вклаC дення капіталу в розрахунку на деякий прибуток. Другий напрям співробітництва банків і підприємств торгівлі і сфери послуг – це залучення інвестицій, у тому числі й закордонних. Це робиться найчастіше, коли інвестор активC но бере участь у реконструкції і модернізації підприємства. У цьому випадку банк може стати посередником у пошуках інвеC стора. Крім того, банк здатний провести аналіз бізнесCплану реконструкції, даних про окупність проекту, його економічну доцільність. Третім, важливим для банків, напрямом співробітництва з підприємствами торгівлі і сфери послуг є їх повне банківське обслуговування. При цьому, крім відкриття рахунку в банку, він може проводити щоденну інкасацію підприємства, збільшуючи свої активи. Фінансувати магазини вигідно банкам. Адже швидкість обороту засобів, підприємств торгівлі, найвища. Наприклад, при торгівлі молочними продуктами швидкість грошового обігу – максимум 5 днів. Таким чином, авансуючи магазин, банк може розраховувати на швидке повернення кредитів. Плідному співробітництву банків і магазинів буде сприяC ти і впровадження товарного векселя при розрахунках між поC стачальниками товарів і торгівлею. Щоб вони зайняли гідне місце в системі розрахунків продавців і покупців, потрібна державна підтримка і розумна законодавча база. При цьому випускати товарні векселі повинні солідні фінансові компанії,
281
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
які завдяки торговому векселю гарантуватимуть надійність постачань і їхню своєчасну оплату. Це свого роду товарний кредит, коли постачальник товарів дає їх на реалізацію підприємству торгівлі. Для того щоб товарні векселі стали реC альністю, вимагаються відповідні рішення державних органів, зокрема Центрального банку, про випуск таких векселів і створення механізму їхнього фінансового обороту. Різновидами інвестицій виступають: • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; • спонукуване і нерухоме майно (будинки, споруди, усC таткування й інші матеріальні цінності); • майнові права, що випливають з авторського права, досвіду й інших інтелектуальних цінностей; • сукупність технологічних, технічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної докуменC тації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатенC тованих (“ноуCхау”); • права користування землею, водою, ресурсами, будинC ками, спорудами, устаткуванням, а також майнові праC ва й інші цінності. Інвестиційна діяльність торгового підприємства здійснюється в різних формах, обумовлених видами інвесC тицій. Ці інвестиції класифікуються за рядом ознак. 1. За об’єктами вкладення засобів виділяються реальні і фінансові інвестиції: а) реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в розвиток матеріальноCтехнічної бази й удосконалювання техC нологічних процесів торгового підприємства. У складі реальC них інвестицій виділяють звичайно капітальні вкладення у відтворення основних засобів та інноваційні інвестиції у форC мування нематеріальних активів, що забезпечують техноC логічний прогрес на торговому підприємстві;
282
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
б) фінансові інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні фінансові активи торгового підприємства, серед яких найбільша частка припадає на його вкладення в інструменти грошового і фондового ринків. 2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції: а) прямі інвестиції характеризуються особистою участю торгового підприємства у виборі об’єктів інвестування і вклаC день капіталу; б) непрямі інвестиції характеризуються інвестуванням капіталу підприємства, опосередкованим іншими господарюC ючими суб’єктами (інвестиційними або фінансовими посередC никами). Торгові підприємства здійснюють в основному прямі інвестиції. 3. За періодом інвестування розрізняють короткостроC кові і довгострокові інвестиції: а) короткострокові інвестиції характеризуються вкладенC нями капіталу на період не більш одного року; б) довгострокові інвестиції являють собою процес вклаC дення капіталу на період понад один рік. Основною метою інвестиційної політики торгового підприємства є вибір і реалізація найбільш ефективних шляхів розширення його активів, для забезпечення основних напрямів його розвитку в довгостроковій перспективі відповідно до таких принципів. 1. Формування окремих напрямів інвестиційної діяльC ності відповідно до розробленої стратегії торгового підприємства, спрямованої на забезпечення товарного і регіонального розвитку, зростання ресурсного потенціалу і ринкової вартості підприємства. 2. Облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон’юнктури інвестиційного ринку. 3. Визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду.
283
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Функціональна спрямованість діяльності торгових підприємств визначає як пріоритетну форму здійснення реC альних інвестицій, однак на окремих етапах розвитку торговоC го підприємства виправдані здійснення і фінансових інвесC тицій. Така форма інвестицій може бути спричинена неC обхідністю ефективного використання інвестиційних реC сурсів, які формуються до початку здійснення реального інвеC стування за відібраними інвестиційними проектами. 4. Формування необхідного обсягу інвестиційних реC сурсів для здійснення інвестиційної діяльності. Невеликі інвеC стиції може здійснювати підприємство за рахунок власних фінансових ресурсів і позикових засобів, сформованих у проC цесі поточної господарської діяльності. Для великих реальних інвестиційних програм потрібна тривала акумуляція капіталу. Формування інвестиційних ресурсів торгового підприємства має забезпечити безперебійну його інвестиційну діяльність у передбачених обсягах, а також найбільш ефективне викорисC тання накопичуного капіталу і його фінансову стійкість у довC гостроковій перспективі. 5. Для добору найбільш ефективних об’єктів конкретного інвестування на інвестиційному ринку вивчається склад таких об’єктів і оцінюється передбачувана їхня ефективність. 6. В основу формування інвестиційного портфеля підприємства на майбутній період повинні бути покладені критерії рівня ефективності, рівень інвестиційних ризиків і рівень ліквідності такого портфеля в цілому. Активним учасником інвестиційного процесу повинна буC ти держава. Останні роки реформ свідчать про стійку тенC денцію зменшення частки інвестицій, фінансованих держаC вою. Держава в даний час не в змозі взяти на себе провідну роль в інвестиційному процесі і направити значні обсяги інвеC стицій у торговий бізнес, хоча це й економічно доцільно. ОдC нак державні інвестиції в сформованих умовах можуть бути використані як імпульс для збільшення інвестиційної активC
284
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
ності. Державні інвестиції повинні мати також ринковий хаC рактер – це конкурси, вкладення засобів в акціонерні капітали, змішані схеми фінансування. Ключовими принципами виділення державних інвестицій на розвиток торгівлі повинні бути висока економічна ефекC тивність реалізованих проектів, частковий характер фінансуC вання і диверсифікованість ризику держави з приватним капіталом, мати конкурсний характер, терміновість, платність і зворотність виділених на інвестиційні потреби коштів. Для підвищення контролю за цільовим використанням державних коштів, своєчасним і повним поверненням наданих коштів необхідно передбачити: 1) укладення з підприємствомCпозичальником кредитної угоди, у якій передбачити конкретне використання виділених коштів, забезпечення їхнього повернення, графік повернення кредиту і відсотків за його використання; 2) висновок договору про надання в заставу належного підприємствуCпозичальнику майна з метою його реалізації у виC падку нездатності позичальника виконати свої зобов’язання; 3) стягування штрафів за нецільове використання і неC своєчасне повернення коштів. Побудова інвестиційної діяльності, що відповідає вимоC гам суспільного прогресу, повинна бути в числі пріоритетних завдань і має безпосередньо сприяти розв’язанню проблеми інвестиційної кризи. Важливо, що ця галузь завершує ланC цюг виробник – споживач і забезпечує 70% усіх бюджетних надходжень. Процес здійснення інвестиційної діяльності потребує здійснення в торговому підприємстві різного роду фінансоC вих розрахунків, пов’язаних з потоками коштів, у різні періоди часу. Для цього використовують такі фінансовоCекоC номічні терміни. Початкові інвестиції, або початкова вартість проекту, під якою розуміється реальна вартість проекту капітальних вклаC
285
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
день з урахуванням результатів від продажу діючого устаткуC вання і пільг в оподатковуванні. Визначається вона як сума звичайних витрат на початок інвестицій за мінусом усього поC чаткового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють вартість машин, устаткування й інших необхідних підприємству знарядь праці за ринковою ціною, додаткові витрати на транспорт і монтаж нового обладнання, а також здійснення технічного нагляду за ним. Туди ж входять податки з продажу старого устаткування і будівельноCмонтажні роботи. При спорудженні нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять у виC робничі інвестиції. З початком інвестицій кожне підприємство має початко' вий фонд, що є виторгом від продажу старого устаткування, податкової знижки на продаж старого устаткування, податкоC вих пільг на інвестиції і т. д. Грошовий потік – фінансовий показник, що характеризує ступінь ліквідності підприємства, яке незабаром можна продаC ти й одержати гроші. Цей показник складається з чистого доC ходу підприємства і безготівкових витрат (амортизаційних відрахувань). Дійсною вартістю називається вартість майбутніх доходів на поточний час, що визначається шляхом множення грошоC вого потоку за кожний рік на відсотковий фактор дійсної варC тості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за певною дисконтною ставкою. Якщо із загальної величини дійсної вартості відняти початкові інвестиції, то матимемо поC казник чистої дійсної вартості, що покладений в основу одноC го з розповсюджених методів оцінювання доцільності капітаC ловкладень у країнах з розвинутою ринковою економікою. Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якою дійсна вартість грошових потоків і початкових інвесC тицій є приблизно однаковими за величиною. Іншими словаC ми – внутрішня ставка доходу – це дисконтна ставка, по якій
286
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
дійсна вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показC ник також широко використовується в практиці оцінювання ефективності капітальних вкладень. Розрахунковий показник внутрішньої ставки доходу поC винен бути не нижчим від граничної (крайньої, або не' обхідної) ставки, яку підприємства повинні встановлювати, виходячи з вартості фінансування і ризику проекту капітальC них витрат.
7.2. Âèçíà÷åííÿ êðèòåð³þ îêóïíîñò³ ³íâåñòèö³éíèõ ïðîåêò³â çà äîïîìîãîþ MS Excel Центральне місце в розрахунках інвестиційних проектів займає вибір критерію оцінювання досягнення цілей. Цілі здійснення інвестиційних проектів можуть бути як фінансоC вими, так і не фінансовими. Фінансові цілі найбільш типові в умовах ринкової економіки. Відома безліч фінансових криC теріїв оцінювання інвестиційних проектів, кожний з яких має свої достоїнства й недоліки. З використанням різних критеріїв оцінювання інвесC тиційних проектів отримують різні результати. Тому остаточC ний вибір критерію (або критеріїв), які використовуються вінвестиційних проектах, повинен враховувати специфіку конкретної ситуації. Щоб виявити достоїнства і недоліки кожного критерію, а також визначити сферу застосування кожного з них, неC обхідно їх проаналізувати. Окупність – найчастіше використовуваний у практиці критерій. Період окупності капіталовкладень – це проміжок часу між початковим інвестуванням і одержанням інвестоваC ної суми назад з річного потоку коштів. Якщо щорічний приC
287
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
буток приблизно однаковий, то окупність витрат можна розраC хувати за формулою
Î
Ê , Ï
де К – інвестиції; П – середньорічний прибуток. Якщо ж доходи надходять нерівномірно, то окупність можна знайти, послідовно додаючи доходи кожного періоду доти, доки отримане значення не зрівняється з первісною суC мою капіталовкладень:
O
t t
K
¦ Ci
i 1
де Сi – чистий доход за iCтий рік. Інформаційні технології за допомогою простих засобів в MS Excel дають можливість і тут для використати свої можливості, зокрема при необхідності зменшити період окупності інвестицій (це показано в наступних таблицях та рисунках). Часто після проведення аналізу інвестицій і виконання реC тельних розрахунків показників періодів окупності, засноваC них як на умовах дисконтування, так і на недисконтування поC токів коштів, можна зіштовхнутися із ситуацією, коли неC обхідно не дисконтувати інвестиції у періоді окупності дещо меншому від раніше прийнятого. У ході проведення аналізу періоду окупності майбутніх витрат, які можуть виникнути в результаті впровадження ноC вого виду продукції, мабуть, деякі види витрат необхідно обов’язково врахувати. Одні витрати (наприклад, доход, що його підприємство втратить у результаті скорочення обсягу продаж колишньої продукції) не контролюються підприємством, інші ж (сума початкових інвестицій, витрати на рекламу, заробітна плата персоналу, витрати, пов’язані з дослідженням ринку) контролювати цілком можливо.
288
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Для того щоб відповідати новим умовам періоду самооплатC ності, необхідно застосувати метод, що дозволяє одночасно змінювати всі регульовані витрати. Для цього викорисC товується надбудова Пошук рішення в MS Excel (рис.14). ВиC користовуючи цю надбудову для одержання необхідних резульC татів, можна змінювати кілька вхідних значень. Щоб надбудова Пошук рішення стала доступною, необхідно виконати певні дії. 1. Виконати команду Сервіс Надбудови. З’явиться діалогове вікно Надбудови. 2. Установити прапорець опції Пошук рішення й натисC нути на кнопку ОК. Якщо ця надбудова вже активізована, наC тиснути на кнопку Скасування. 3. Завантаження надбудови Пошук рішення займе небаC гато часу. Після закінчення завантаження в меню Сервіс з’явиться нова команда: Пошук рішення. Оскільки необхідно змінити регульовані витрати за допоC могою засобу Пошук рішення, то для цього необхідно визнаC чити деякі вихідні параметри. Наприклад, засіб Пошук рішенC ня не може знати, що щороку співробітникам буде виплачуваC
Рис. 14. Вихідні дані Пошуку рішення
289
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
тися по новій продукції позитивна сума. Без відповідних обмеC жень Excel може запропонувати таке рішення: виплачуйте працівникам негативну суму, що дозволить скоротити періоди окупності. Оскільки таке рішення неприйнятне, необхідно встановити деякі мінімальні значення. Для цього в осередок Н4 увести формулу: =МІН(В4:G4). Після цього слід скопіювати цю формулу й вставити її в осередки Н5 і Н6, які будуть діяти як обмеження при прийC нятті рішень за допомогою надбудови Пошук рішення. Ця формула приймає мінімальні значення витрат на рекламу, щорічну заробітну плату співробітникам по новій продукції й витрат на маркетингові дослідження. Потім необхідно виділити осередок В22, що містить показC ник не дисконтовий період окупності інвестицій. Після цього неC обхідно виконати команду Сервіс Пошук рішення й увести необхідні дані в діалогове вікно Пошук рішення в такий спосіб. 1. У поле Встановити цільовий осередок увести $B$22 або натиснути на осередок В22 у робочому аркуші. 2. Установити перемикач Значення й увести необхідне менше значення, наприклад 5, у текстове поле (праворуч від нього). 3. Натиснути поле Змінюючи осередок і виділити в робоC чому аркуші осередку B4:G4, які містять щорічні витрати на рекламу, заробітну плату співробітників по новій продукції й проведення ринкових досліджень. Після $G$6 у текстовому полі набрати крапку з комою й виділити осередок В17, що містить значення витрат по початкових інвестиціях. 4. Натиснути кнопку Додати. У діалоговому вікні ДодаC вання обмеження натиснути поле Посилання на осередок і виділити осередок Н4 у робочому аркуші. Цей осередок містить мінімальне значення щорічних витрат на рекламу. 5. Натиснути кнопку розкриття списку Обмеження й виC брати оператор >=. 6. У поле (праворуч) увести значення 0.
290
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
7. Натиснути кнопку Додати. 8. Виконати дії, описані в пп. 4–7, для осередків Н5, Н6 і Н17, щоб установити обмеження для витрат на заробітну плаC ту співробітникам по новій продукції, на проведення досліджень ринку й витрат на початкові капіталовкладення. Для початкових інвестицій установити обмеження >= 250000, тому що можна відмовитися від рекламної кампанії, досліджень ринку й виплати заробітної плати співробітникам і встановити для них значення 0, але не можна повністю відмоC витися від початкових капіталовкладень. 9. Закінчивши заповнення осередку В17 як обмежувач, натиснути кнопку ОК. Це поверне в діалогове вікно Пошук рішення. 10. Натиснути кнопку Виконати. Задавшись строком окупності в 5 років, починаємо викоC нувати програму Пошук рішення, що відбувається в кілька етапів. Результати етапів у вигляді таблиць і рисунків виведеC мо в роботу (рис.15).
Рис. 15. Визначення обмежень і цільовий осередок у Пошуку рішення
291
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Отриманий у підсумку результат відповідає поставленій меті, тобто строку окупності капіталовкладень за 5 років (рис.16,17). При цьому скоротяться деякі витрати й початкові капіталовкладення, що відбито в таблиці.
Рис.16. Заставка з обмеженнями
Рис.17. Строк окупності 5 років
292
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Критерій окупності, крім серйозних достоїнств, має й серйозні недоліки, тому як єдиний критерій його викорисC товувати не можна. У багатьох джерелах (зокрема у рекоменC даціях ЮНИДО) його використовують як допоміжний криC терій поряд з показниками, що характеризують ефективність або, ефект проекту (табл.18). Таблиця 18 Достоїнства й недоліки критерію окупності Äîñòî¿íñòâà
x Ïðîñòîòà ðîçðàõóíêó
Íåäîë³êè
x Ïðèâ'ÿçêà äî îáë³êîâèõ äàíèõ (çàçâè÷àé äîõîäè âèçíà÷àþòü íå çà ãðîøîâèìè ïîòîêàìè, à çà äàíèìè áóõãàëòåðñüêîãî îáë³êó)
x ²íâåñòèö³¿ ðîáëÿòü äëÿ îäåðæàííÿ âèãîä, x Ïðîñòîòà äëÿ ðîçóì³ííÿ é òðàäèö³¿ çàñòîñóâàííÿ
x ³äïîâ³äí³ñòü ïðèéíÿòèì ìåòîäàì áóõãàëòåðñüêîãî îáë³êó ³ ÿê íàñë³äîê äîñòóïí³ñòü âèõ³äíî¿ ³íôîðìàö³¿
ùî ïåðåâèùóþòü âèòðàòè. Êðèòåð³é îêóïíîñò³ ïîêàçóº, êîëè ³íâåñòîð çìîæå "ïîâåðíóòè ñâîº", ³ í³÷îãî íå ãîâîðèòü ïðî òå, ÿêó âèãîäó ïðèíåñå ïðîåêò çà ìåæàìè ñòðîêó îêóïíîñò³. Ó ðåçóëüòàò³ ³íâåñòèö³éíà ïðîïîçèö³ÿ ç ìåíøîþ ê³ëüê³ñòþ ðîê³â îêóïíîñò³ ìîæå çäàòèñÿ á³ëüøå ïðèâàáëèâîþ, í³æ âàð³àíò, çäàòíèé ïðèíåñòè á³ëüøèé ñóìàðíèé äîõîä. x Ðèçèê óðàõîâóºòüñÿ ëèøå ïîá³÷íî (ð³çíèöÿ ì³æ òðèâàë³ñòþ æèòòºâîãî öèêëó ïðîåêòó ³ ñòðîêîì îêóïíîñò³ – öå "çàïàñ ÷àñó" äëÿ òîãî, ùîá ïðîåêò ñòàâ åêîíîì³÷íî âèã³äíèì)
x Íå âèêîðèñòîâóºòüñÿ àëüòåðíàòèâíà âàðò³ñòü âèêîðèñòîâóâàíèõ äëÿ ïðîåêòó ðåñóðñ³â (ãðîøîâèõ, êàäðîâèõ, ³íôîðìàö³éíèõ ³ ò.ä.) x Íåàäèòèâí³ñòü (îêóïí³ñòü ïðîåêòó íå äîð³âíþº ñóì³ îêóïíîñò³ éîãî åòàï³â)
293
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Рентабельність капіталовкладень визначається як відноC шення прибутку до суми капіталовкладень і також має свої доC стоїнства й недоліки (табл. 19). Таблиця 19 Достоїнства й недоліки критерію рентабельності
x x
x
Äîñòî¿íñòâà Ïðîñòîòà ðîçðàõóíêó ³äïîâ³äí³ñòü ïðèéíÿòîìó ìåòîäó áóõãàëòåðñüêîãî îáë³êó ³ ÿê íàñë³äîê – äîñòóïí³ñòü âèõ³äíî¿ ³íôîðìàö³¿ Ïðîñòîòà äëÿ óñâ³äîìëåííÿ é òðàäèö³éí³ñòü âèêîðèñòàííÿ
x x x
x
x
Íåäîë³êè Íå âðàõîâóºòüñÿ âàðò³ñòü ãðîøåé ó ÷àñ³ Ïðèâ'ÿçêà äî óìîâíèõ áóõãàëòåðñüêèõ âåëè÷èí (ïðèáóòîê çàì³ñòü ãðîøîâèõ äîõîä³â) Ïîêàçíèê óðàõîâóº â³äíîñí³, à íå àáñîëþòí³ âåëè÷èíè (ðåíòàáåëüí³ñòü ìîæå âèÿâèòèñÿ âåëèêîþ, ó òîé ÷àñ ÿê ïðèáóòîê – ìàëåíüêèé), óðàõîâóºòüñÿ ëèøå ïîá³÷íî (ïåðåâèùóºòüñÿ ðîçðàõóíêîâà ðåíòàáåëüí³ñòü íàä ì³í³ìàëüíî ïðèéíÿòíîþ âåëè÷èíîþ – öå "çàïàñ", ÿêèé ïîêàçóº, íàñê³ëüêè ìè ìàºìî ïðàâî ïîìèëèòèñÿ) Íå âèêîðèñòîâóºòüñÿ àëüòåðíàòèâíà âàðò³ñòü âèêîðèñòîâóâàíèõ äëÿ ïðîåêòó ðåñóðñ³â (ãðîøîâèõ, êàäðîâèõ, ³íôîðìàö³éíèõ ³ ò.ä.) Íåàäèòèâí³ñòü (îêóïí³ñòü ïðîåêòó íå äîð³âíþº ñóì³ îêóïíîñò³ éîãî åòàï³â)
Отже, традиційні критерії оцінки інвестиційних проектів мають ряд істотних недоліків, а тому при їхньому викорисC танні зростає можливість помилки. Аналіз критеріїв оцінювання інвестиційних проектів з дисконтуванням грошових потоків В основі всіх критеріїв, що використовують дисконтуванC ня грошових потоків, лежать такі вихідні припущення. • Гроші мають альтернативну вартість – це відсоток, під який можна було б вкласти капітал. Завжди існує можливість,
294
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
не піддаючи себе ризику, вкласти капітал під деякий відсоток (такий відсоток називають ставкою дисконтування). ОчевидC но, інвестувати можна тільки ті засоби, які інвестор має в дійсний момент, а не ті, які будуть отримані пізніше. Оскільки сьогоднішній доход можна інвестувати під певний відсоток з нульовим ризиком неповернення капіталу, цінність сьоC годнішнього доходу більша від цінності завтрашнього доходу тієї самої величини на відсоток, який можна одержати шляхом інвестування сьогоднішнього доходу. Аналогічно сьогоднішня цінність майбутнього доходу буде менша від номінального значення на величину відсотків, які міг би одержати інвестор за цей час. Таким чином, дисконтування – це процедура визC начення сьогодні вартості майбутніх грошових потоків з ураC хуванням фактора часу. При цьому виходять з такого: • запаси ресурсів не обмежені; • гроші – загальний еквівалент, тобто будьCякі ресурси можна придбати за гроші. Головна і єдина мета фірми – підвищення її акціонерної вартості. Менеджер діє раціонально (або прагне діяти раціонально) відповідно до мети фірми. Таким чином, сучасна вартість РV майбутнього грошового потоку С дорівнює: РV = Сt : (1 + r), де
r – ставка відсотка за один період; t – кількість періодів часу від початкового моменту до моменту одержання суми С. Найважливіші критерії дисконтування грошових потоків: => чиста наведена вартість; => внутрішня норма рентабельності; => строк наведеної окупності; => індекс прибутковості; => ануїтет.
295
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Чиста наведена вартість (Net Present Value, NPV) – це суC ма наведених вартостей всіх грошових доходів і витрат. Чисту наведену вартість інвестиційного проекту можна визначити як максимальну суму, яку може заплатити фірма за можливість інвестувати даний проект без погіршення свого фінансового становища. Формула така:
¦ Ct NPV де
t
1 r t
С – грошовий потік за період; t – індекс періоду; r – ставка відсотка за один період, або ставка дисконC тування. Недолік цього методу – важко визначити ставку дисконC тування, тобто можливості альтернативного використання капіталу (у різних джерелах наводяться різні варіанти її вибоC ру). Труднощі ще й у тому, що, тривалість життєвого циклу порівнюваних інвестиційних проектів повинна бути однакоC вою, а на практиці це буває досить рідко. Внутрішня норма рентабельності (Internal Rate of Return, IRR) – це ставка дисконтування, при якій чиста наведена вартість інвестицій рівняється нулю. Внутрішня норма рентаC бельності інвестиційного проекту не повинна бути меншою від якогось мінімуму, який фірма для себе визначила. Внутрішню норму рентабельності можна представити як темп зростання інвестованого капіталу. Інший варіант інтерпретації цього показника: внутрішня норма рентабельності – це найвища ставка відсотка, який моC же заплатити інвестор, не втративши при цьому в грошах, якC що всі фонди для фінансування інвестиційного проекту взяті в борг і загальна сума (основна сума плюс відсотки) повинна бути виплачена з доходів від інвестиційного проекту після їхнього одержання. Найважливіше достоїнство цього криC
296
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
терію в тому, що немає необхідності точно знати ставку дисC контування. Крім того, багато керівників звикли мислити каC тегоріями відсотків, а тому внутрішня норма рентабельності, виражена у відсотках, психологічно добре сприймається. НеC доліки цього критерію в тому, що він ураховує не абсолютні, а відносні витрати й вигоди (тобто проект, що допускає вклаC дення $1 й одержання $2, виявляється кращим, ніж проект, що допускає вкладення $1000 й одержання $1999). Крім того, у деяких випадках (якщо знак грошових потоків змінюється більше як один раз) той самий інвестиційний проект має кілька внутрішніх норм рентабельності, що виключає можC ливість використання даного критерію в якості основного. Для розрахунку показника внутрішньої норми рентабельC ності необхідно розв’язати щодо нього рівняння
¦ Ct t
1 r t
0
Внутрішня норма рентабельності дорівнює значенню r, при якому дане рівняння правильне. Якщо кількість періодів велика, корінь цього рівняння простіше знайти чисельними методами або за допомогою спеціальних довідкових таблиць. Можна також скористатися стандартними комп’ютерними програмами (електронні таблиці) і функціями. Строк наведеної окупності показує, у який проміжок часу чиста наведена вартість інвестицій дорівнюватиме нулю. Для цього необхідно розв’язати відносно t рівняння
¦ Ct t
1 r t
0
Значення t, при якому це рівняння правильне, і буде строC ком наведеної окупності.
297
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Різниця між тривалістю життєвого циклу інвестицій і строком наведеної окупності – це період, коли проект приноC сить економічну вигоду, а крім того непряма оцінка “запасу міцності” інвестиційного проекту: чим більша ця різниця, тим менший ризик. Недолік цього критерію полягає в тому, що, як і проста окупність, він не показує, яку економічну вигоду приC несе інвестиційний проект після настання моменту окупності. Для обчислення показника необхідно визначити ставку дисC контування, що спричинює деякі труднощі. Індекс прибутковості (Profitability Index, PI) – це відноC шення наведеної вартості всіх грошових доходів по інвесC тиційному проекту до наведеної вартості інвестованого капіталу:
PI
PV , K
де К – капіталовкладення. Індекс прибутковості показує, яку економічну вигоду принесе інвестиційний проект на кожну витрачену гривню. Недолік критерію – труднощі трактування грошових поC токів: ті самі витрати можна віднести як до поточних, так і до капітальних. Ануїтет (annuity) – це послідовність однакових регулярно повторюваних грошових потоків. На практиці частотрапляC ються інвестиційні проекти, грошові потоки від яких надхоC дять рівномірно. Для розрахунку наведеної вартості послідовності з n грошоC вих потоків однакової величини використовується формула
B n, r
>1 1 r @ n
r
де В – наведена вартість ануїтету в одну грошову одиC ницю; n – кількість періодів, коли виникають грошові потоки. На практиці часто трапляються інвестиційні проекти, гроC шові потоки від яких надходять нерівномірно, однак для
298
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
оцінювання таких проектів у багатьох випадках бажано визнаC чити, якому уявлюваному ануїтету еквівалентний даний інвесC тиційний проект. Знаючи ануїтет, що дорівнює одній грошовій одиниці, це можна зробити за допомогою такої формули:
C
PV , B n, r
де
С – ануїтет; PV– наведена вартість грошових потоків оцінюваного проекту. Таким чином, якщо ануїтет проекту наведеною вартістю PV дорівнює С і якщо інвестор може вкласти свій капітал під відсоток r, то інвесторові байдуже, чи вкладати гроші в даний інвестиційний проект, чи в кожний з періодів одержувати одC накові платежі в розмірі С. Розрахунок ануїтету, вигідний при порівнянні проектів з нерівномірними грошовими потоками, оскільки дозволяє приC вести всі грошові потоки до масштабу одного року, застосоC вується також у лізингових операціях (при розрахунку розміру оптимальних лізингових платежів). Перевага критерію ануїтету – можливість порівнювати проекти різної тривалості (тоді як для методу наведеної варC тості це недопустимо). Недоліки методу такі самі, що й методу наведеної вартості. Приклад. Розглянемо розрахунок усіх показників дисконC тування грошових потоків. Нехай інвестиційний проект хаC рактеризується такими грошовими потоками: Рік 0Cий 1Cий 2Cий 3Cій 4Cий Грошові потоки, $ –100 20 30 40 50 Нехай ставка дисконтування становить 10% річних. Тоді наведена вартість усіх грошових доходівстановитиме:
20
30
1 0,1 1 0,1 1
2
40
1 0,1
3
50
1 0,1
4
40
1 0,1 5
132.
299
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Чиста наведена вартість усіх грошових доходів капіталовC кладень, $:
100
20
30
1 0,1 1 0,1 1 0,1 0
1
2
40
50
1 0,1 1 0,1 3
4
40
1 0,1 5
32.
Внутрішню норму рентабельності визначаємо чисельниC ми методами, підставляючи в рівняння різні значення r. Для даного проекту вона становитиме 20% (чиста наведена вартість при підстановці значення r = 20% дорівнює нулю, що й потрібно за визначенням):
100
20
30
1 0,2 1 0,2 1 0,2 0
1
2
40
50
1 0,2 1 0,2 3
4
40
1 0,2 5
Щоб визначити ануїтет, якому еквівалентний інвесC тиційний проект, розрахуємо спочатку вартість ануїтета на 5 років величиною в одну грошову одиницю при обраній ставці дисконтування (10%):
B 5,10%
1 1 0,1 5 0,1
3,79.
Ануїтет, еквівалентний даному інвестиційному проекту, можна визначити, розділивши наведену вартість доходів на значення В (5, 10%): С= 132/3.79 = 34,83. Таким чином, наш інвестиційний проект еквівалентний ануїтету в $34,83, тобто його наведена вартість така сама, як в уявлюваному проекті, що допускає щорічні надходження в розмірі $34,83 протягом п’яти років. Розглянувши особливості різних критеріїв дисконтування грошових потоків, можна зробити висновки про їхні переваги
300
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
й недоліки щодо інвестиційних проектів. Переваги критеріїв дисконтування: • ураховується альтернативна вартість використовуваC них ресурсів; • у розрахунок приймаються реальні грошові потоки, а не умовні бухгалтерські величини, тобто оцінка інвесC тиційних проектів проводиться з позиції інвестора й не залежить від облікової політики; • оцінка інвестиційних проектів виробляється з тим, щоб забезпечити добробут власника підприємства – акціонера. Недоліки критеріїв дисконтування (виникають із вихідних припущень): • підвищення акціонерної вартості фірми – не єдина меC та підприємства (крім того, існують маркетингові, соціальні, науковоCтехнічні, психологічні й інші цілі), отже, обмежуватися винятково фінансовими криC теріями не можна: на додаток до них повинні викорисC товуватися й інші критерії, що оцінюють фактори псиC хологічного, соціального, науковоCтехнічного плану; • менеджери не завжди діють раціонально й не завжди прагнуть до цього; цілі менеджерів не завжди збігаютьC ся з цілями фірми; • деякі з використовуваних ресурсів важко оцінити в грошовому вираженні (наприклад, такі, як час висоC кокваліфікованих працівників). Критерії дисконтування грошових потоків трохи складніші в застосуванні, ніж традиційні критерії (окупність, рентабельність) і пред’являють вищі вимоги до кваліфікації аналітика: • важко підібрати ставку дисконтування, що адекватно відбиває альтернативну вартість ресурсів; • прогноз грошових потоків не завжди досить точний (іноді він відбиває суб’єктивні переваги експерта). Існуюча система бухгалтерського обліку погано приC
301
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
стосована для відбиття реальних грошових потоків; • відносна складність розрахунків; • критерії не традиційні для України, тому гірше сприйC маються. У цілому критерії дисконтування досконаліші, ніж траC диційні: вони відбивають закони ринкового капіталу, дозволяC ючи оцінити упущену вигоду від вибору конкретного способу використання ресурсів, тобто економічної вартості ресурсів. Однак у чистому вгляді ці критерії можуть використовуватиC ся тільки в умовах “досконалого ринку”; для аналізу інвесC тицій в умовах невизначеності, неповної інформації будуть потрібні модифікації критеріїв. Основна проблема, що постає при використанні критеріїв дисконтування грошових потоків у інвестиційних проектах, – вибір ставки дисконтування.
7.3. Äèñêîíòóâàííÿ Сукупний прибуток для інвестування в довгостроковому періоді не можна розраховувати як просте підсумовування очікуваного прибутку по роках, оскільки реальний прибуток у різні роки являє собою різні величини навіть у тому випадку, якщо вартість грошової одиниці стабільна: сума прибутку, отC римана сьогодні, більша від такої ж суми, отриманої пізніше. При неотриманні прибутку негайно губляться як мінімум відсотки, які можна було б одержати, якби ці гроші були вклаC дені в справу. Таким чином, сума отриманих згодом коштів менша від нинішньої на величину банківської дисконтної ставки. Прибуток по різних роках можна підсумовувати тільки в тому випадку, якщо він визначений в одних одиницях початку першого періоду, тобто початку інвестування. Операція приведення до розрахункового періоду (року) називається дисконтуванням. При проведенні фінансових розрахунків, пов’язаних з інвестуванням коштів, процеси наC
302
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
рощування і дисконтування можуть здійснюватися як за проC стими, так і за складними відсотками. Прості відсотки застосоC вуються при короткостроковому інвестуванні, а складні – при довгостроковому. Дисконтування – валовий прибуток, який підприємець планує одержати на певні капіталовкладення. Обчислюється як сума валових прибутків за проміжок часу, що розрахоC вується, скоригована на фактор часу:
Ï1 Ï 2 ... Ï n , 1 i 1 i 2 1 i n
ÄÂÏ Ä де
i – норма відсотка від 1 до n, тобто проміжок часу (число періодів) від початку інвестицій до закінчення останнього nCго періоду, за який відбувається майже повне знецінювання вкладень. Чистий прибуток дисконтування обчислюється як різниC ця між валовим прибутком дисконтування і необхідними для інвестиційного проекту капіталовкладеннями. ×Ï ÂÏ Ê . Ä
Ä
ÂË
Якщо валовий прибуток дисконтування вищий від капітаC ловкладень, та це означає, що інвестиції приносять доход. НеC обхідність дисконтування капіталу і доходів зумовлена тимчаC совою цінністю грошей. Механізм дисконтування можна предC ставити у такому вигляді:
À
де
1 Ä · § ¸ ¨1 © 100 ¹
n
при Д>5%,
А – множник, що дисконтує; Д – дисконт (темп інфляції, ризикове виправлення); як дисконт може виступати і показник зростання опC
303
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
тових і роздрібних цін; n – період дисконтування. Сутність дисконтування виявляється в двох аспектах. Перший зв’язаний з купівельною спроможністю грошей, тоC му що кошти, особливо в умовах інфляції, у даний момент при однаковій номінальній вартості мають більшу купівельC ну спроможність, ніж через певний проміжок часу. Другий аспект пов’язаний із загальновідомою аксіомою: гроші поC винні приносити нові гроші, тобто вони повинні бути вклаC дені в справу, що приносить доход. Додатковий доход визнаC чається за формулою t
ÄÄ
¦ Ê 1 Ä Ê ,
t 1
де
К – поточна оцінка розміру вкладеного капіталу (первісний внесок); Д – коефіцієнт дисконтування; t – кількість років або кількість оборотів капіталу. Якщо, наприклад, мається три напрями інвестицій у розмірі 200 млн грн, і коли по першому варіанту доход через рік становитиме 100%, по другому – через півроку 70%, а по третьому – через три місяці 50%, і потрібно визначити варіант найбільшого доходу, то після підстановки одержимо: Д1=200(1+1,0)1 – 200=200 млн грн; Д2=200(1+0,7)2 – 200=378 млн грн; Д3=200(1+0,5)4– 200=812,5 млн грн. Таким чином, у третьому варіанті можна одержати найбільший доход через збільшення кількості оборотів капіталу. Дисконтування доходу необхідно робити для оцінки майC бутніх грошових надходжень (прибуток, відсотки, дивіденди) з погляду поточного моменту. Роблячи певні вкладення капіталу, інвестор завжди повинен пам’ятати, що гроші знецінюються, і що доход на капітал не може бути нижчий від визначеного мінімуму. У зв’язку з цим ми повіинні визначити,
304
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
який доход він може одержати в майбутньому і яку суму гроC шей можна вкласти в справу. Оцінка прибутковості інвестицій може бути визначена за формулою
K
Kt t
t
,
¦ 1 D
t 1
де
К – поточна оцінка вкладення капіталу; Кt – розмір вкладення капіталу до кінця tCтого періоду часу з моменту внеску первісної суми. Наприклад, банк пропонує 200% річних. Необхідно визнаC чити, яким повинен бути первісний капітал внеску, щоб через 5 років мати на рахунку 10 млн грн. Підставивши значення, одержимо:
K
10 5
¦ 1 2
0,67 млн грн.
1
Таким чином, у цих умовах необхідно у вигляді первісноC го внеску вкласти 670 тис. грн. Особливо варто бути обережним, кредитуючи якеCнебудь підприємство. Навіть 40–50% річних на термін до п’яти років може бути невигідний кредитору. Варто проводити розрахуC нок ставки відсотка, при якому сума надходжень після дисC контування буде дорівнювати обсягу інвестицій. Наприклад, підприємство припускає взяти кредит у банку в розмірі 700 млн грн на п’ять років з річною відсотковою ставкою 40%. І підприємство, і банк повинні оцінити вигідність цієї угоC ди. Вона буде виправдана тоді, коли внутрішня норма окупності інвестицій (кредиту) буде дорівнювати тій відсотковій ставці, при якій вартість дисконтування дорівнює нулю. Розрахунок поточної вартості дисконтування майбутніх платежів і надходC жень, пов’язаних із кредитом і його погашенням, здійснюється множенням суми платежу з урахуванням відсоткових нарахуC
305
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
вань на коефіцієнт дисконтування. У закордонній практиці коC ристуються таблицями із заздалегідь визначеними значеннями множника, що дисконтує ( табл. 20). Таблиця 20 Дисконтування на базі 40% річних Ïåð³îäè 0 1 2 3 4 5 Óñüîãî
Öèêë ïëàòåæ³â, íàäõîäæåíü ³ ïîãàøåíü çàáîðãîâàíîñò³
Êîåô³ö³ºíò äèñêîíòóâàííÿ
–700 +200 + 300 + 300 + 220 +100 + 420
0,7143 0,5102 0,3644 0,2603 0,1859
Ïîòî÷íà âàðò³ñòü äèñêîíòóâàííÿ, ìëí ãðí –700 +142,9 +153,0 +109,3 + 57,3 + 18,6 – 218,8
Виконавши дисконтування майбутніх надходжень (поверC нення кредиту) на базі 40% річних, ми одержали, що чиста вартість дисконтування складе 218,8 млн грн. Це значить, що внутрішня окупність інвестицій нижча ніж 40%, і для банку виC дача кредиту невигідна, оскільки через 5 років реальні втрати становитимуть 218,8 млн грн, незважаючи на те, що підприємство сплатить банку на 420 млн грн більше від суми кредиту. Необхідно визначити ставку відсотка, при якій сума надходжень дисконтування буде дорівнювати обсягу інвестицій. Одним із найскладніших і в той же час актуальних заC вдань, яке необхідно вирішувати в процесі виконання робіт з обґрунтування й оцінки інвестиційних проектів, є визначення ставки дисконтування для виконання відповідних фінансовоC економічних розрахунків. Розглянемо обґрунтування ставки дисконтування, виходячи з положень теорії інвестиційного аналізу. У цьому випадку проект інвестування буде приваблиC вим для інвестора, якщо його норма прибутковості буде переC вищувати таку для будьCякого іншого способу вкладення
306
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
капіталу з аналогічним ризиком. Отже, використовувана для розрахунків ставка дисконтуC вання повинна відбивати необхідну норму прибутковості для даного інвестиційного проекту. Розклавши норму прибуткоC вості на ряд доданків, побачимо, що частина з них не залежить від індивідуальних особливостей конкретного інвестиційного проекту і відбиває загальні економічні умови його реалізації (інфляція, господарський ризик і т.ін.). Тому для кількісного виміру частини факторів можуть бути використані фактичні рівні прибутковості, що маються в економіці країни для варіантів інвестування капіталу. Тобто ставка дисконтування повинна включати мінімальC но гарантований рівень прибутковості (не залежний від виду інвестиційних вкладень), темп інфляції і коефіцієнт, що враC ховує ступінь ризику конкретного інвестування. У цьому виC падку цей показник відбиває мінімально припустиму віддачу на вкладений капітал, при якій інвестор віддасть перевагу участі в проекті, альтернативному вкладенню тих самих заC собів в інший проект із порівнянним ступенем ризику. У цьоC му випадку передбачається взаємний вплив трьох відзначених факторів (мінімальної прибутковості, інфляції і ризику), тому можна припустити, що
1 Â 1 R 1 I 1 E ,
де
D – ставка дисконтування; R – мінімально гарантована реальна норма прибуткоC вості; I – відсоток інфляції; E – ризикове виправлення. На основі наявних на сьогодні зведень про норми прибутC ковості фінансових інструментів на українському ринку визC начимо можливу норму прибутковості капіталу. Приймаємо національну валюту, інвестиції – 1 рік, прогнозуються
307
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
щомісячні грошові потоки, ставка по депозиту в банку складає 24%, інфляція – 18% річних, ступінь ризику – 15%.
D
1 0,02 1 0,015 1 0,15 1
0,190595 àáî 19,1%.
Коректний вибір ставки дисконтування дозволяє підвиC щити точність показників економічної ефективності оцінюваC ного інвестиційного проекту (таких, як чиста поточна вартість, строк окупності інвестицій дисконтування, рентаC бельність інвестицій та ін.) і забезпечити адекватність виконуC ваних розрахунків економічним умовам того ринкового сереC довища, в якому планується реалізація проекту.
7.4. Àíàë³ç ñòàíó ðåàëüíîãî ³ ô³íàíñîâîãî ³íâåñòóâàííÿ Розвиток та інвестування роздрібної торгової мережі суC проводжують істотні негативні тенденції. До 1991 р. в Україні переважала тенденція постійного збільшення кількості магаC зинів (за 1986 – 1990 рр. їхній приріст становив 3,4 %), а в осC таннє десятиліття вона змінилася на протилежну – зменшення їх на кінець цього періоду дорівнює майже 11 %. Через неC ухильне падіння фізичного обсягу роздрібного товарообігу в Україні до 2000 р. було закрито магазинів більше, ніж побудоC вано нових, унаслідок чого їхня частка в загальній кількості роздрібних торгових підприємств за останнє десятиліття зменшилася майже на 12% (табл. 21). Характерним стало те, що приріст роздрібної торгової меC режі забезпечувався переважно за рахунок кіосків, павільйонів, наметів, пересувної мережі і ринків. Як свідчать дані одноразоC вого обстеження, що проведено Держкомстатом України, кількість кіосків за 1990 – 1999 рр., включаючи ті, що належать
308
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
фізичним особам, збільшилася в 1,7 разу. З них 60,2 % перебуC вало на балансі юридичних осіб, а 39,8 % – у власності фізичC них осіб. Таблиця 21 Динаміка кількості об’єктів роздрібної торгівлі в Україні* Íà ïî÷àòîê 2001 ð.
Ó òîìó ÷èñë³ Ïîêàçíèêè
1990 ð.
Óñ³ ï³äïðèºìñ- ïåðåáóâàþòü íàëåæàòü íà áàëàíñ³ òâà ï³äïðèºìñòâ ô³çè÷íèì îñîáàì – þðèäè÷íèõ îñ³á Óñüîãî îá'ºêò³â ðîç- 145 706 142 975 103 246 39 729 äð³áíî¿ òîðã³âë³, ó òîìó ÷èñë³: 120 599 100 307 77 885 22 422 • ìàãàçèí³â • ê³îñê³â 25 107 42 668 25 361 17 307 ×àñòêà ìàãàçèí³â ó 82,8 70,2 75,4 56,4 çàãàëüí³é ê³ëüêîñò³ ï³äïðèºìñòâ, % äî ï³äñóìêó Çàáåçïå÷åí³ñòü ñåëèùà îá'ºêòàìè ðîç28 29 21 8 äð³áíî¿ òîðã³âë³, îä. íà 10 òèñ. îñ³á, ç íèõ: • ìàãàçèíàìè 23 21 15 5 • ê³îñêàìè 5 8 6 3
Ó â³äñîòêàõ äî 1990 ð.
98,1 83,2 169,9 84,8
103,6
91,3 160,0
* Таблиця складена за даними Статистичного збірника “ТоргоC ва мережа України в 1999 році” (К.: Держкомстат України, 2000) і “Роздрібна торгова мережа на 1 січня 2001 року” (К.: Держкомстат України, 2001).
309
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Співвідношення між кількістю магазинів, що належать юридичним і фізичним особам, склалося як 79,2 і 20,8 %, тому частка магазинів у загальній кількості торгових підприємств, що перебувають на балансі юридичних осіб, значно вища, ніж у фізичних осіб, що не володіють достатнім капіталом. Широко розвивається тільки мережа дрібних магазинів, павільйонів, кіосків і пересувна дрібноCторгова мережа, де неможливо забезC печити високоякісне обслуговування покупців. Зменшення маC газинної торгівлі супроводжувалося високими темпами розC витку мережі ринків: у 1996 – 2000 рр. їхня кількість збільшиC лася майже в два рази. Причому в цьому процесі спостерігалоC ся погіршення складу ринків щодо спеціалізації: істотно зменC шилася кількість ринків із продажу сільгосподарської проC дукції і виросла кількість речових і змішаних ринків. По суті, ознакою дійсного часу є розвиток нецивілізованих каналів роздрібного продажу непродовольчих товарів, скорочення торC гових площ під реалізацію сільгосподарської продукції, а також фактичне обмеження можливості сільгоспвиробників реалізуC вати власну продукцію. У процесі аналізу розглядаються три його стадії. Загальні обсяги інвестування в приріст реальних і фінансових активів, ступінь реалізації окремих інвестиційних проектів, склад конC кретних фінансових інструментів і ступінь закінчення почаC тих раніше реальних інвестиційних проектів, а також рівень прибутковості фінансових інвестицій у цілому й окремих фінансових інструментів. На підприємствах торгівлі реальні інвестиції здійснюютьC ся в таких основних формах: а) придбання цілісних майнових комплексів; б) нове будівництво при кардинальному збільшенні обC сягів своєї діяльності; в) реконструкція у вигляді перетворення торговоCтехноC логічних процесів на основі сучасних науковоCтехнічних доC сягнень;
310
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
г) модернізація, зв’язана з приведенням активної частини основних виробничих фондів у стан, що відповідає сучасному рівню здійснення торговоCтехнологічних процесів, шляхом конструктивних змін усього парку контрольноCкасових апаC ратів, холодильного і вагового устаткування, інших машин і механізмів; д) придбання окремих видів матеріальних і нематеріальC них активів – це інвестиційна операція, пов’язана з відновленC ням або збільшенням окремих видів матеріальних активів, придбанням програмної продукції, “ноуCхау”. Для оцінювання очікуваної ефективності реальних інвесC тицій використовують чистий приведений прибуток. Це різниця між приведеною до дійсної вартості (шляхом дисконC тування) сумою чистого грошового потоку за період експлуаC тації інвестованого проекту і сумою інвестованих у його реC алізацію коштів. Інвестиційний проект, по якому показник чиC стого приведеного доходу є негативним або дорівнює нулю, повинен бути відкинутий, тому що він не принесе торговому підприємству додатковий доход на вкладений капітал. Використовується також індекс (коефіцієнт) прибуткоC вості, що дозволяє співвіднести обсяг інвестованих коштів з майбутнім чистим грошовим потоком за формулою
IÄ
×ÃÏ , IÑ
де
ІД – індекс прибутковості по інвестиційному проекту; ЧГП – сума чистого грошового потоку в дійсній варC тості; ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо значення індексу прибутковості менше від одиниці або дорівнює їй, то інвестиційний проект повинен бути відкиC нутий, тому що він не принесе додатковий доход торговому підприємству.
311
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Період окупності є одним з найбільш розповсюджених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного процесу і розраховується за формулою
ÏÎ
IÑ × Ä Ï Ï ,
де
ПО – період окупності вкладених коштів по інвесC тиційному проекту; ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію інвестованого проекту; ЧДПП – середня сума грошового потоку в дійсній варC тості в періоді. Внутрішня норма прибутковості є показником оцінки ефективності інвестицій. Вона характеризує рівень прибуткоC вості конкретного інвестиційного проекту, а виражається дисC контною ставкою, по якій майбутня вартість чистого грошовоC го доходу від інвестицій приводиться до дійсної вартості інвеC стованих коштів. Внутрішню норму прибутковості можна схаC рактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий привеC дений доход у процесі дисконтування буде дорівнює нулю:
ÂÍ Ä де
n
×ÄÏ 1 , ²Ñ
ВНД – внутрішня норма прибутковості по інвесC тиційному проекту (виражається десятковим дроC бом); ЧДП – сума грошового потоку в дійсній вартості; ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію інвестиційного проекту; n – число періодів дисконтування. Значення показника ВНД може бути визначене за спеціальними таблицями для фінансових обчислень. ПоказC ник внутрішньої норми прибутковості найбільш застосовний для порівняльного оцінювання. І не тільки в рамках розглянуC тих проектів, а й у більш широкому діапазоні – у порівняннях
312
7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
з рівнем рентабельності активів, рівнем рентабельності власC ного капіталу, рівнем прибутковості з альтернативного інвесC тування у вигляді депозитних внесків, придбанням державних облігацій і т. ін. У кожному торговому підприємстві може бути встановлеC ний як норматив показник “гранична ставка внутрішньої норC ми прибутковості”, і інвестиційні проекти з більш низьким йоC го значенням будуть автоматично відхилятися як такі, що не відповідають вимогам ефективності реальних інвестицій. Усі оцінки ефективності взаємозалежні і повинні розглядатися в комплексі.
313
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲ 8.1.Ãîñïîäàðñüê³ ðèçèêè òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà. Àíàë³ç ³íôîðìàö³éíèõ ïîòîê³â Важливий аспект діагностики підприємств – аналіз інформаційних потоків, він допомагає контролеру зрозуміти механізм роботи підприємства. У процесі вивчення інфорC маційних зв’язків та інформаційних потоків служби вивчають процеси виникнення, рух та обробку інформації, а також спряC мованість та інтенсивність документообігу на підприємстві. Ціль аналізу інформаційних потоків на підприємстві – виC явити місця дублювання надлишку й недоліку інформації, причини її збоїв і затримок. Найпоширеніший і, очевидно, найбільш практичний метод аналізу інформаційних потоків – складання графіків інфорC маційних потоків. Але для побудови графіків інформаційних потоків варто знати (або виробити самим) певні правила їхньоC го складання й умовні позначення окремих елементів. Кожна організація може сама встановити правила склаC дання графіків інформаційних потоків, але всеCтаки рекоменC дується не зневажати досвідом інших і ознайомитися з існуюC чими методиками. Кожен інформаційний потік – одиничне переміщення інформації – має такі ознаки: документ (на чому фізично утримується інформація); проблематику (до якої сфери діяльності підприємства відноситься інформація: закупівель, збуту продукції, закриття місяця й одержання зведених витрат, планування й т. ін.);
314
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
виконавця (людини, що цю інформацію передає); періодичність (частота передачі: щомісяця, щокварталу, щодня й т. д.). Крім цього, на підприємстві існують два основні рівні деC талізації інформаційних потоків: • на рівні всього підприємства, де деталізація розробC люється до рівня цеху (підрозділу), тобто інформація передається між цехами й службами підприємства; • на рівні цеху (підрозділу) підприємства, де деталізація доводиться до рівня робочого місця, тобто інформація передається між працівниками цеху й пов’язаними з цеC хом службами. Дотримання єдиних правил дає можливість аналітичній службі розмовляти однією мовою з іншими учасниками проC цесу аналізу інформаційних потоків (фінансовоCекономічниC ми службами, відділом автоматизації й ін.), оперувати в одноC му форматі даних. На рівні підприємства доцільно будувати графіки інформаційних потоків по окремих проблемах, тому що кількість інформаційних потоків (зв’язків) дуже велика і важко виявити алгоритм. На рівні ж окремих цехів допусC кається побудова загального графіка інформаційних потоків по всіх проблемах, тому що тут кількість потоків (зв’язків) не занадто велика. Якщо ж і на цьому рівні інформаційних поC токів багато, то необхідно побудувати окремий графік з кожної проблеми. До графіка інформаційних потоків додають опис, розшифC ровку інформаційних зв’язків на підприємстві або в підрозділі. Складений графік інформаційних потоків має істотний недолік – велика кількість інформаційних зв’язків утруднює його читання й аналіз, але саме аналіз інформаційних потоків і був метою складання графіка. Тому в сучасних умовах найбільшою популярністю користуються графіки, що зобраC жують не статичні зв’язки між відділами, а потік документів, пов’язаний з виконанням якогось певного робочого завдання.
315
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Такі графіки інформаційних потоків схожі на сітьові графіки, які активно використовуються вже більше двох десятиліть для планування складних науковоCтехнічних проектів. Складання таких графіків тісно пов’язано з теорією реінжинірингу бізнесC процесів – найпопулярнішою теорією керування компаніями в останні роки. Бізнес'процес – це послідовність робіт, спрямованих на рішення одного із завдань підприємства, наприклад, матеріальC ноCтехнічне постачання, планування. Реінжиніринг бізнесCпроC цесів займається аналізом та оптимізацією бізнесCпроцесів для досягнення цілей підприємства (він є окремою дисципліною і його опис виходить за рамки цієї книги). Для моделювання різних бізнесCпроцесів в організаціях використається спеціалізоване програмне забезпечення (СASECзасоби). Аналіз бізнесCпроцесів дає можливість виявити й усунути “вузькі місця” в інформаційних потоках підприємства: усуненC ня ризику неповної, неточної інформації, дублювання інфорC мації. Але, крім цих ризиків, існують і інші фактори, що загроC жують нормальному функціонуванню підприємства. Тому тільки оптимізації інформаційних потоків недостатньо: неC обхідний комплексний й універсальний підхід до керування ризиками підприємства.
8.1.1. Îö³íþâàííÿ ðèçèê³â ³ êåðóâàííÿ íèìè Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної економічної ситуації одним з найважливіших завдань є оцінювання й керування ризиками підприємства. Ризик – можливість виникнення несприятливих ситуацій у ході реалізації планів і виконання бюджетів підприємства. В економіці існують дві найпоширеніші точки зору на сутність ризику : • ризик як можливість втрат у формі фактичних збитків або упущеної вигоди;
316
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• ризик як ступінь нестабільності, непередбачуваності результатів. У першому випадку ризик можна оцінити обчисленням значення очікуваних втрат, а в другому – як міру ризику викоC ристати дисперсію результатів. Дисперсія – міра мінливості випадкової величини, що дорівнює середньому квадрату відхилення випадкової вели' чини від її математичного очікування:
G2
ªn 2º « ¦ xi x » / n, ¬i 1 ¼
де хі – випадкова величина;
õ – її математичне очікування; n – число можливих значень випадкової величини. У цілому трактування ризику залежить від особистісних особливостей керівника й контролера, від обставин, у яких приймається рішення, від фінансових можливостей підприємства й ін. Фактична цінність очікуваних результатів для підприємства залежить від ступеня ризику, тому з’являється необхідність у побудові графіка корисності ризику. По осі абC сцис відкладається математичне очікування результатів, а по осі ординат – оцінка корисності такого результату з урахуванC ням ризику (указується особою, що приймає рішення). Оцінка може збігатися, а може й не збігатися з очікуваним результаC том. Якщо оцінка корисності ризику збігається з математичC ним очікуванням результату, особа, що приймає рішення, вваC жається нейтральною до ризику. Якщо корисність результату в очах особи, що приймає рішення, вища від математичного очікування, то явна схильність до ризику: така позиція гравця, що ставить на карту весь свій статок у надії на виграш. Якщо корисність результату виявляється нижчою за математичне очікування, то особа, що приймає рішення, не схильна до риC
317
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
зику й готова піти на ризик тільки в обмін на одержання доC даткових очікуваних доходів – така позиція більшості обережC них людей. Розуміння сутності ризику пов’язане з визначенням функцій, виконуваних при здійсненні господарської діяльC ності в умовах невизначеності. До таких функцій відносяться регулююча й захисна. Регулююча функція ризику може виступати у двох форC мах: конструктивній і деструктивній. Конструктивність ризику проявляється в тому, що при здійсненні економічних завдань він виконує роль своєрідного каталізатора, тому що стимулює активність, спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень. Деструктивність ризику полягає в тому, що прийняття й реалізація рішень із необґрунтовано високим ризиком є аванC тюризмом. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуюC чий фактор, що заважає реалізації намічених цілей. Захисна функція ризику має також два аспекти: історичC ний і соціальноCправовий. Щодо історичного аспекту, то з поC чатку розвитку цивілізації люди шукають засоби й форми заC хисту від небажаних наслідків своєї або чужої діяльності: у суC часних умовах така передбачливість проявляється у формі виC роблення заходів для керування ризиком (страхування, переC розподіл ризиків). СоціальноCправовий аспект захисної функції полягає у визнанні права новатора на ризик: ініціативC ним, заповзятливим людям потрібні захист і гарантії, що виC ключають у випадку невдачі покарання працівника, який має зробити крок на ризик. Крім гарантій, необхідне стимулюванC ня розумного ризику, підтримка новаторських ідей. Ризики можуть бути чистими й спекулятивними. СпекуC лятивний ризик може призвести як до позитивних, так і до неC гативних наслідків (прикладом може бути попит на проC дукцію, він може виявитися вищим або нижчим за заплановаC ну величину). Чистий ризик може привести тільки до втрат (наприклад, ризик втрати або збитку майна).
318
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
Використовуючи класифікацію ризиків, можна скласти перелік ризиків і визначити, якими факторами вони спричинені. Причинами ризиків можуть бути: • відсутність повної інформації (у цьому випадку підприємець намагається одержати необхідні відомості, а якщо це неможливо – керується інтуїцією); • випадковість; • протидія. Виявивши ризики, можна перейти до наступного етапу – їхнього аналізу й оцінки. Аналіз ризиків може бути якісним і кількісним. Якісний аналіз займається виявленням факторів, і видів ризиків. Кількісний аналіз ризику дозволяє в чисельній формі оцінити розміри окремих ризиків і ризик проекту в цілому. Найпоширеніші методи кількісного аналізу ризиків: • метод аналогій; • аналіз чутливості; • аналіз сценаріїв; • метод МонтеCКарло; • експертні методи. Метод аналогій полягає у використанні інформації про інші (раніше виконані) проекти, про діяльність конкурентів і т.п. Однак, якщо діяльність підприємства унікальна, то такої інформації може й не бути. Для оцінювання ступеня стійкості планів до різних риC зиків проводиться аналіз чутливості. Наприклад, як зміняться прибуток, грошові потоки, чиста поточна вартість проекту, якC що обсяг реалізації виявиться нижчим від запланованого на 10 або на 20%? Що відбудеться, якщо підвищаться ціни на осC новні використовувані ресурси? Такий аналіз легко провести за допомогою електронних таблиць. У ході аналізу чутливості можна “навпомацки” знайти граC ничні значення факторів ризику, при яких результати ще заC
319
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
лишаються прийнятними (наприклад, який обсяг продаж заC безпечить нульову чисту наведену вартість). За допомогою аналізу чутливості визначають: • фактори, що найбільше впливають на результати діяльC ності підприємства (а отже, потребують найпильнішої уваги); • варіанти досягнення поставлених цілей, найбільш стійкі до ризиків. Аналіз сценаріїв припускає складання повного переліку всіх можливих варіантів розвитку подій та оцінювання ймовірності здійснення кожного з них. Достоїнство методу – можливість обліку кореляції між різними ризиками й оцінювання одночасного впливу декількох факторів ризику на результати проекту (метод орієнтований на специфіку конC кретного підприємства). Оскільки заздалегідь оцінити розC поділ ймовірностей складно, використовують спрощений підхід: визначають для кожного ключового показника три знаC чення: оптимістичне (Хо), песимістичне (Хп) і найбільш імовірне (Хі). Математичне очікування в цьому випадку розC раховують за формулою
E X
X î 4X Ï X ³ , 6
Метод Монте'Карло – метод формалізованого опису риC зику, що найбільш повно відбиває всю гаму невизначеностей, з якими може зіштовхнутися підприємство. В основі методу лежить аналіз великої кількості випадкових сценаріїв. Його найменування походить від міста, де розташовані численні ігорні заклади. На практиці для розрахунків за методом МонC теCКарло використовують спеціальні комп’ютерні програми. Алгоритм розрахунку за методом МонтеCКарло такий: • побудова імітаційної моделі, що відбиває залежність результатів діяльності підприємства від вихідних умов; • виявлення ключових факторів ризику;
320
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• знаходження параметрів імовірнісного розподілу факC торів ризику й виявлення кореляційної залежності між цими параметрами; • генерування безлічі випадкових сценаріїв (за допомоC гою комп’ютера) і розрахунок результатів для кожного сценарію; • статистичний аналіз результатів (знаходження матемаC тичного очікування результату, середньоквадратичного відхилення й т.д.). Експертні методи допускають використання думок фахівцівCекспертів для оцінювання імовірностей прояву риC зиків, а також значущості кожного ризику для результатів проекту. На підставі експертних оцінок розраховують комC плексний показник ризику (у балах), наприклад:
R
¦ W i pi , i
де R – ступінь ризикованості проекту; і – кількість ризиків; W – значущість ризику для результатів проекту; р – імовірність прояву ризику. Чим більші показники R, тим ризикованіший проект. По закінченні аналізу ризику відділ розробляє заходи щоC до керування ризиком. Методи керування ризиком поділяють на такі групи: • одержання додаткової інформації: • розподіл ризику між учасниками проекту; • страхування ризику (майнове, від нещасних випадків); • резервування засобів (створення грошових резервів на покриття непередбачених витрат, створення резервних запасів матеріальних засобів та ін.); • диверсифікованість (вкладення засобів у різні проекти з різними характеристиками ризиків); • заходи активного впливу на фактори ризику (наприC
321
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
клад, вхідний контроль якості, інвестиції в створення системи якості в постачальників та ін.). Отже, метою аналізу й оцінки ризиків є вироблення оптиC мальних управлінських рішень. По сутності ризиків взагалі не склалося однозначного тлуC мачення. Це пояснюється складністю даного явища і його неC достатнім теоретичним вивченням. Сутність ризику полягає в можливості відхилення отриманого результату від заздалегідь запланованого рішення. При цьому отриманий результат моC же відхилятися як у позитивну, так і негативну сторону. Отже, можна говорити не тільки про ризик втрат, а й ризик вигоди. Таким чином, можна виділити дві позиції щодо сутності ризиC ку. Перша полягає в тому, що ризик розглядається у вигляді можливого збитку від реалізації того чи іншого рішення, у виC гляді фінансових, матеріальних та інших утрат. Друга позиція виражається в тому, що ризик розглядається з погляду можлиC вої удачі, одержання доходів або прибутку в результаті реC алізації рішення. Ризик у даному визначенні розглядається як ситуація або як сукупність обставин, положень, обстановки. Ситуація включає як сукупність подій, що призвели до даного результату в результаті діяльності людини, так і об’єктивно діючих факторів. Функціонування і розвиток усіх процесів економічного характеру неминуче відбуваються з елементами невизначеC ності. Це зумовлює появу ситуацій, що не мають однозначноC го результату. Тому поняття “ситуація ризику” можна визнаC чити як поєднання, сукупність різних обставин і умов, що створюють певну для того чи іншого виду діяльності ситуацію. Якщо існує імовірність кількісно і якісно визначити ступінь імовірності того чи іншого варіанта, то це й буде ситуація риC зику. Ситуації ризику супроводжують три умови: 1) наявність невизначеності; 2) необхідність вибору альтернативи (у тому числі й відмова від вибору);
322
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
3) можливість оцінити ймовірність здійснення обраних альтернатив. Ситуацію ризику варто відрізняти від ситуації невизначеC ності. Остання характеризується тим, що імовірність настання результатів рішень або подій у принципі не встановлювана. Ситуацію ризику можна характеризувати як різновид невизC наченості, коли настання подій імовірне і може бути визначеC не, тобто об’єктивно існує можливість оцінити імовірність подій, що виникають внаслідок здійснення господарської діяльності. Під господарськими ризиками, зокрема, розуміється імовірність виникнення непередбачених майнових чи фінанC сових втрат у ситуації невизначеності, умов господарської діяльності торгового підприємства. Господарські ризики є об’єктивним явищем у діяльності будьCякого торгового підприємства і виявляються як сукупність окремих видів риC зиків. Види господарських ризиків торгового підприємства дуже різноманітні. Розглянемо основні ризики: 1. Ризик випадкової загибелі або псування майна. Цей риC зик пов’язаний з можливою втратою матеріальних активів у всьому їхньому різноманітті будьCяким торговим підприємC ством від стихійних лих, техногенних катастроф, а також недоC тримання належних умов зберігання матеріальних активів і т. ін. Масштабність втрат активів торгового підприємCства в проC цесі реалізації цього ризику визначає його високу значущість у загальному портфелі господарських ризиків. 2. Комерційний ризик. Цей ризик визначається неC сумлінністю комерційних партнерів торгового підприємства або недотриманням ними узятих на себе зобов’язань, а також неповерненням активів у вигляді авансових платежів за товар постачальником, депозитних внесків комерційними банками, товарів або грошей за споживчим кредитом і неплатоспроC можністю клієнтів. У сучасних умовах практично кожне торгоC ве підприємство зіштовхується з проявами цього виду ризику.
323
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
3. Економічний ризик визначається порушенням ходу екоC номічної діяльності і не досягненням запланованих основних економічних показників. Цей ризик генерується як ситуацією на споживчому ринку у вигляді несприятливої кон’юнктури, так і економічними прорахунками менеджерів самого підприємства. Проявами цього виду ризику виступає невикоC нання запланованого обсягу реалізації товарів, перевищення запланованої суми витрат обігу і т. ін. Цей вид ризику найбільш розповсюджений у сфері господарської діяльності торгового підприємства. 4. Ціновий ризик – один з найбільш небезпечних видів риC зику в діяльності підприємств торгівлі, тому що він впливає на можливість втрати доходів і прибутків від торгової діяльності. Він виявляється в підвищенні рівня цін закупівлі товарів при незмінному рівні ціни їхньої реалізації на споживчому ринку, тарифів на послуги сторонніх організацій, устаткування, маC лоцінних і швидкозношуваних предметів і т. ін. Ціновий ризик постійно супроводжує господарську діяльність торгового підприємства. 5. Валютний ризик властивий торговим операціям у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Він виC являється в недоодержанні прибутку в результаті безпосередC нього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, викоC ристовуваної в зовнішньоекономічних торгових операціях підприємств і на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, імпортуючи товари, торгове підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти стосовно національної. Зниження ж цього обмінного курсу визначає фінансовий програш торгового підприємства при екC спорті товарів. 6. Відсотковий ризик. Він складається в непередбаченій зміні відсоткової ставки на фінансовому ринку. Причиною виC никнення цього виду господарського ризику торгового підприємства, що не залежить від його діяльності, є зміна
324
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
кон’юнктури грошового ринку під впливом державного регулюC вання дисконтної ставки, а також обсягу пропозиції вільних гроC шових ресурсів комерційними банками, зниженням попиту госC подарюючих суб’єктів на ці ресурси і т. ін. Відсотковий ризик виC являється у фінансових втратах від зниження надходження коштів, у процесі використання фінансових активів, в емісійній діяльності торгового підприємства і в ряді інших випадків. 7. Інфляційний ризик. В умовах високих темпів інфляції він виділяється в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид ризику характеризує можливість знецінення реальної варC тості капіталу торгового підприємства у формі збережених гроC шових активів і формованих у грошовій формі амортизаційноC го фонду, фонду майбутньої уцінки товарів та ін. Цей вид ризиC ку на сучасному етапі має постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції торгового підприємства, тому йому повинна приділятися особлива увага. 8. Інвестиційний ризик характеризує можливість виникC нення непередбачених фінансових втрат у процесі інвесC тиційної діяльності торгового підприємства. Відповідно до видів цієї діяльності виділяють і види інвестиційного ризику. При реальному інвестуванні – це порушення календарного плаC ну робіт, низька якість здійснюваного виконання робіт, поруC шення проектної документації, що часто призводить до перевиC щення розмірів запланованого бюджету капітальних вкладень. Ризик фінансового інвестування виявляється в зниженні курC сової вартості акцій та інших фондових інструментів, зниженні ліквідності цих активів, банкрутстві або неплатоспроможності окремих емітентів. Тому що ці види інвестиційних ризиків пов’язані з можливою втратою частини капіталу, вони також входять до групи найбільш небезпечних господарських ризиків. 9. Податковий ризик. У теорії керування ризиками він включається до групи політичних ризиків, але через його виC нятково важливу роль у господарській діяльності торгових підприємств податковий ризик слід виділити в самостійний
325
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
вид господарських ризиків. Цей вид господарських ризиків має ряд характерних проявів: це імовірність уведення нових податкових платежів; можливість збільшення рівня ставок діючих податкових платежів; зміна умов і термінів сплати окC ремих податкових платежів і надання податкового кредиту; імовірність скасування діючих податкових пільг. Будучи зовсім непередбачуваним, як свідчить вітчизняна фіскальна практика, він робить істотний негативний вплив на результаC ти господарської діяльності торгового підприємства. 10. Ризик неплатоспроможності. Цей ризик генерується в основному діяльністю самого торгового підприємства. ПричиC ною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних активів, нестикування термінів надходження і витрати коштів при плануванні їхніх потоків, перевищення планових обсягів інвестиційних ресурсів і т. п. За фінансовими наслідками цей вид господарського ризику може призвести до порушення справи про банкрутство торгового підприємства і тому відноC ситься до найбільш небезпечних. 11. Ризик утрати фінансової стійкості. Цей вид госпоC дарського ризику генерується недосконалою структурою капіталу торгового підприємства, найчастіше надмірною частC кою позикових коштів, через що має занадто високий коC ефіцієнт фінансового левериджу. Його небезпека полягає в тому, що він формує умови неплатоспроможності й одночасно перекриває шлях до кредитних ресурсів, необхідних для вихоC ду зі стану неплатоспроможності. За рівнем загрози банкрутC ства цей вид господарського ризику необхідно віднести до найбільш небезпечних для діяльності торгового підприємства. 12. Інші види ризиків. Група інших господарських ризиків досить велика. Однак за своїми фінансовими наслідками інші види ризиків не настільки значні для торгового підприємства, як розглянуті вище. До них відносяться ризик утрати товарів у магазинах, що пов’язано з розкраданням покупцями, особливо у відділах самообслуговування; ризик фінансових утрат через неC
326
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
своєчасне здійснення розрахунковоCкасових операцій у зв’язку з невдало обраним комерційним банком; ризик підробки фінанC сових документів співробітниками, емісійний ризик та ін. За джерелами виникнення ризики можуть бути поділені на дві основні групи: це ризики, що залежать і не залежать від госC подарської діяльності торгового підприємства.Це можуть бути: 1. Систематичний або ринковий ризик виникає для всіх учасників споживчого, фінансового й іншого видів ринків. Ця форма ризику визначена окремими сторонами економічного розвитку країни, прийняттям політичних рішень з окремих пиC тань економіки, змінами кон’юнктури цих ринків та інших анаC логічних факторів, на які торгове підприємство вплинути не моC же. До цієї групи господарських ризиків можуть бути віднесені валютний ризик, відсотковий ризик, інфляційний ризик, податC ковий ризик і частково інвестиційний ризик у частині зміни маC кроекономічних показників. 2. Несистематичний або специфічний ризик властивий господарській діяльності конкретного торгового підприємства і визначається рівнем його торгового менеджменту. Він може бути пов’язаний з недосконалістю функціонального поділу праці менеджерів, низькою кваліфікацією окремих з них, надмірною прихильністю власників і головних менеджерів до агресивних ризикових операцій, неоптимальною структурою активів чи підприємства, недооцінюванням комерційних партC нерів і конкурентів та ін.
8.2. Îö³íêà ð³âíÿ ãîñïîäàðñüêèõ ðèçèê³â В економічній системі ризики виконують подвійну роль – позитивну і негативну. У першому випадку вони є сигналами, що звертають увагу на необхідність конструктивної реакції або дій, спрямованих на погашення сигналу тривоги. В другоC му, якщо відсутня своєчасна реакція, вони здатні накопичуваC тися і перетворюватись у потенційні загрози економічній безC
327
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
пеці самої системи. У сформованих умовах визначення меж імовірності виникнення ризиків їхня правильна оцінка і попеC редження являють собою тяжко розв’язуване завдання через їхнє різноманіття і неясність походження. Їх вирішення, проC те, є нагальною потребою і може бути здійснене на основі акC туальної економічної теорії, здатної створити передумови успішного аналізу і визначення загальної природи ризиків, їхньої структури, специфіки кожного з них, діапазону пошиC рення і тих противаг, що можуть їх нейтралізувати. Найбільш оптимальною для рішення зазначених заC вдань є сучасна інституціональна теорія, що містить неC обхідний для цього науковий інструментарій. Спочатку інституціоналізм виник як один з напрямів західного держаC вознавства і правознавства. Основою розгляду проблем суспільства, держави і права інституціоналізм вважає “інституцію” або будьCяке стійке об’єднання людей для реC алізації тих чи інших цілей. Це може бути родина, партія, церква, профспілка, держава. У цій якості інституціоналізм протиставляє свої підходи як марксистській теорії класів, так і західному лібералізму. Держава, з погляду інституціоналістів, є впливовим, але не єдиним політичним інститутом, як і право, яке вона ствоC рює, є одним з безлічі прав, тому що кожна інституція має свої права. Ідеї інституціоналізму мали відношення в основному до політичної структури суспільства. Під його впливом і на осC нові його ідей почав розвиватися “економічний інстиC туціоналізм”, що переборює вузькі рамки неокласичної теорії. Як відомо, у період кризи початку 30Cх років ХХ ст. витрати ринкового саморегулювання, або трансакційні витрати, викC ликали необхідність введення в економічні системи формальC них і неформальних обмежників, тобто інститутів. Інститути – це правила, механізми, норми поводження людей в економіці. Це структурні форми людського спілкуC вання, зумовлені взаємодією політичних і економічних інстиC
328
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
тутів. Інститути, що розуміються як соціальні норми і правові встановлення, а також відповідні установи й організації, що забезпечують їхню реалізацію, визначають структуру сучасC ного суспільства і його найважливіший компонент чи підсиC стему – економіку. Таким чином, інституціональний підхід виявляється тісно пов’язаним зі структурним, системним підходом. Поняття суспільства як системи, економіки – як малої системи, чи підсистеми, є вихідними, від яких закономірним є перехід до змішаних систем, інституціонально організованим за принциC пом взаємодії економіки і права, регулювання і саморегулюC вання. Тому реалізація інституціонального підходу для з’ясуC вання і визначення природи ризиків у сучасній економіці спиC рається на всебічний аналіз взаємодії формальних і нефорC мальних інститутів. Інституціональний аналіз дає можливість максимально близько підійти до визначення природи ризику на основі обліку взаємодії безлічі факторів, що впливають на поводження людей як ринкового, так і неринкового походженC ня. І це на відміну від стандартної класичної теорії, що обмеC жується аналізом попиту та пропозиції, хоча й у ринковій екоC номіці, узятій в ретроспективі, діють неринкові інститути, наC приклад релігія. Проблема політичних, економічних і, насамперед, фінанC сових ризиків набула особливої актуальності з ряду причин, головна з яких – нестабільність сучасного світу в умовах глоC балізації. У цих умовах конфлікти і кризи в окремій країні або в регіоні впливають на інші країни і регіони, причому відбуC вається це в режимі реального часу, з тією швидкістю, яку заC безпечують сучасні комунікації. Пов’язані з цим ризики розC носяться по усьому світу, і збиток від них часто оплачується далекими від джерел їхнього походження фізичними, юридичC ними особами і цілими країнами. Тому варто ретельно розглянути різні етапи оцінки рівня господарських ризиків на підприємстві.
329
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Оцінка рівня господарських ризиків являє собою найбільш відповідальний і методично складний етап керуванC ня ризиками. Від якості такої оцінки залежить доцільність здійснення тієї чи іншої господарської операції; визначення рівня необхідного доходу по ній, що відповідає даному рівню ризику; формування адекватних витрат по страхуванню госC подарських ризиків. Рівень господарських ризиків оцінюється за формулою Ð IÐ ÐB , де Р – рівень відповідного господарського ризику; ІР – імовірність виникнення даного ризику; РВ – розмір можливих фінансових втрат по даному ризику. Незважаючи на відносну простоту цієї формули, обчисленC ня рівня господарських ризиків – це досить складний процес, що послідовно здійснюється за такими етапами. 1. Ідентифікація окремих видів господарських ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства. Основним завданням цього етапу оцінювання є встановлення переліку основних видів господарських ризиків, властивих діяльності конкретноC го торгового підприємства. На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напряму господарської діяльності і основних господарських операцій визначаються властиві їм види госпоC дарських ризиків і на цій основі складається перелік можлиC вих несистематичних ризиків торгового підприємства. На другій стадії ідентифікації визначається перелік систематичC них ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю торгового підприємства в цілому. На третьому етапі ідентифікації форC мується загальний портфель господарських ризиків, пов’язаC них з майбутньою діяльністю торгового підприємства. 2. Оцінювання ступеня імовірності окремих видів госпо' дарських ризиків. Використовується велика система методів оцінювання імовірності виникнення окремих ризиків. Вони поділяються на чотири групи:
330
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
1) економіко"статистичні методи оцінювання дають можливість одержати найбільш точне кількісне уявлення про ступінь імовірності господарських ризиків і є найчастіше ужиC ваними в цих цілях на практиці. Однак ці методи можуть бути використані тільки за наявності досить великої статистичної інформації. Основою цих методів оцінювання є математичний апарат теорії ймовірності; 2) розрахунково"аналітичні методи оцінювання дають можливість одержати відносно точне кількісне уявлення про ступінь імовірності господарських ризиків на основі викорисC тання внутрішньої інформативної бази самого торгового підприємства. Вони встановлюють ступінь імовірності виникC нення окремих ризиків залежно від значень планових показC ників господарської діяльності. Ці методи найбільше використовуються при оцінюванні економічного ризику, риC зику неплатоспроможності і ризику утрати фінансової стійкості; 3) аналогові методи оцінювання дають можливість визнаC чити ступінь імовірності господарських ризиків за окремими найбільш масовими операціями торгового підприємства. НайC частіше ці методи використовуються в процесі оцінювання ступеня імовірності комерційного ризику, економічного ризиC ку, цінового ризику; 4) експертні методи оцінювання ступеня імовірності окC ремих господарських ризиків застосовуються в тому випадку, якщо торгове підприємство не має необхідних інформативних і статистичних даних для здійснення розрахунків і порівнянь. Ці методи грунтуються на опитуванні кваліфікованих фахівців з наступним математичним обробленям результатів цього опитування. Щоб одержати більш розгорнуту характеC ристику ступеня імовірності ризику по розглянутій госпоC дарській операції, опитування варто орієнтувати на окремі виC ди ризиків, ідентифіковані по даній операції. Експертні метоC ди оцінювання широко використовуються при визначенні стуC
331
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
пеня імовірності цінового, інфляційного, відсоткового, валютC ного, податкового, інвестиційного і деяких інших видів госпоC дарських ризиків. 3. Визначення можливих фінансових втрат, пов’язаних з окремими господарськими ризиками. Обсяг можливих фінанC сових втрат визначається особливостями здійснюваних госпоC дарських операцій, сумою задіяних у них активів або капіталу, ступенем імовірності настання відповідних господарських риC зиків. За рівнем можливих фінансових втрат, пов’язаних з госпоC дарською діяльністю, виділяють чотири групи операцій: 1) господарські операції без ризику. У зв’язку з безризиковим характером таких операцій можливі фінансові втрати по них не прогнозуються. До таких господарських операцій може бути віднесене хеджирування (один з видів біржових операцій з попеC редження цінового ризику), придбання державних короткостроC кових облігацій (при низьких темпах інфляції) і деякі інші; 2) господарські операції з допустимим рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат по розглянутій господарській операції в розмірі розрахункової суми прибутку; 3) господарські операції з критичним рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат по розглянутій господарській операції в розмірі розрахункової суми доходу. У цьому випадку збиток торгового підприємства буде обчислюватися сумою понесених витрат обігу; 4) господарські операції з катастрофічним рівнем фінансо" вих втрат. Критерієм такого рівня виступає можливість фінансових втрат по розглянутій господарській операції в розмірі усього власного капіталу або його істотної частини. Такі господарські операції при невдалому результаті найC частіше призводять торгове підприємство до банкрутства. На основі визначення рівня можливих фінансових втрат за окремими господарськими операціями виробляється їхнє угруC повання по відповідних зонах ризику.За таким угрупованням
332
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
можна визначити, які господарські операції торгового підприємства перебувають за межами допустимого ризику, для того щоб ще раз зважити доцільність їхнього проведення. Це допоможе оцінити також рівень концентрації ризиків за окреC мими господарськими операціями. Для цього визначають, яку частку в кожній із зон ризику займають окремі господарські операції з високим рівнем концентрації ризиків у всіх зонах з можливими фінансовими втратами, завдяки чому в процесі поC дальших етапів керування ризиками можна зробити необхідну їхню диверсифікованість і додаткове страхування. 4. Установлення граничного значення рівня ризиків за ок' ремими господарськими операціями. Такий рівень ризиків установлюється в розрізі окремих видів господарських операцій з урахуванням відповідного фінансового менталітету власників і менеджерів торгового підприємства, тобто їхньої прихильності до здійснення консервативної, помірної, агресивної або фінансоC вої політики за окремими видами господарських операцій. При здійсненні помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків за окремими господарськими опеC раціями, за оцінкою фахівців, є: • по господарських операціях із допустимим рівнем риC зику – 0,1; • по господарських операціях із критичним рівнем ризиC ку – 0,01; • по господарських операціях із катастрофічним рівнем ризику – 0,001. Це означає, що намічувана господарська операція торговоC го підприємства повинна бути відхилена, якщо: • в одному випадку з десяти по ній може бути втрачений весь прибуток; • в одному випадку зі ста втрачений весь доход; • в одному випадку із тисячі втрачений весь власний капітал або його істотна частина, а підприємство може бути оголошене банкрутом.
333
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
8.3. Ïðîô³ëàêòèêà ³ ñòðàõóâàííÿ ãîñïîäàðñüêèõ ðèçèê³â У системі превентивних заходів для керування госпоC дарськими ризиками основна роль належить їхній профілак' тиці. Розглянемо форми профілактики ризиків. 1. Запобігання господарських ризиків, що являє собою найбільш ефективний спосіб їхньої профілактики. Він полягає у розробленні таких заходів, що цілком виключають конкретC ний вид господарського ризику. До основних заходів у цьому випадку відносяться: а) відмова від здійснення господарських операцій, рівень ри" зику по яких надмірно високий і не відповідає критеріям фінан" сової політики. Незважаючи на високу ефективність цієї міри, її використання обмежене, тому що більшість господарських операцій пов’язане зі здійсненням прямої торговоCвиробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходженC ня доходів і формування його прибутку; б) зниження частки в господарському обороті позикових засобів. Відмова від надмірного використання позикового капіталу дає можливість уникнути одного з найбільш істотних господарських ризиків – утрати фінансової стійкості торговоC го підприємства; в) забезпечення необхідного рівня ліквідності активів дозC воляє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства; г) здійснення операцій “хеджування”. Завдяки такій опеC рації можна уникнути цінового й інфляційного ризиків при здійсненні угод на товарних чи фондових біржах. Принцип операції “хеджування” полягає в тому, що, здобуваючи товар (цінні папери) з постачанням у майбутньому періоді, одночасC но здійснюється продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів (цінних паперів). Якщо підприємство зазнає фінансовиих втрат через зміну ринкових (біржових) цін як поC купець реального товару (конкретних видів цінних паперів),
334
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
то воно одержить виграш у таких самих розмірах, як продаC вець ф’ючерсних контрактів на нього; д) здійснення операції “своп”. У її основі лежить паритетC ний обмін різними видами валют в обумовленому співвідноC шенні на початку господарських операцій із зобов’язанням сторін обміняти валюту в такому самому співвідношенні при завершенні операції. Така операція необхідна у випадку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що дає можливість цілком уникнути валютного ризику. 2. Мінімізація господарських ризиків здійснюється в тоC му випадку, якщо їх не можна уникнути цілком. У цьому виC падку можна використовувати наступне: а) одержання від покупців певних гарантій (у формі страC хування, поруки і т. д.) при наданні їм споживчого кредиту. При здійсненні оптової торгівлі аналогічні гарантії можуть бути отримані від контрагентів при наданні їм товарного кредиту; б) продаж товарів при наданні споживчого кредиту по до" рогих виробах на умовах фінансового лізингу. При цій формі споживчого кредиту товар відразу ж надходить у користуванC ня покупця, однак стає його власністю тільки після повного завершення розрахунків за нього. Така операція дозволяє зниC зити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборговаC ності, тобто найбільш масової форми прояву комерційного риC зику торгового підприємства; в) скорочення переліку форсмажорних обставин у кон" трактах з контрагентами. У сучасній українській практиці цей перелік необґрунтовано розширюється проти загальноC прийнятого положення в міжнародній комерційній практиці; г) використання опціонних угод при біржових операціях. Ці угоди передбачають покупку права або продаж зобов’язання укC ласти біржовий контракт на обумовлену кількість конкретного товару за заздалегідь установленою ціною в межах взаємно поC годженого періоду. За покупку такого права покупець опціону
335
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
сплачує премію. При відмові премія залишається в продавця. Ризик, таким чином, мінімізується до розмірів премії. 3. Диверсифікованість господарських ризиків. Ця форC ма профілактики господарських ризиків реалізує відомий принцип: “ніколи не тримайте всі яйця в одному кошику”. Здійснюється за видами господарської діяльності, за постаC чальниками товарів, за портфелем цінних паперів, за депозитC ним портфелем. 4. Установлення ліміту господарських ризиків шляхом відповідних економічних і фінансових нормативів. Це може включати максимальний обсяг угоди з одним контрагентом, максимальний розмір сукупних товарів, максимальний розмір споживчого кредиту, а також граничний розмір використання позикових засобів, мінімальний розмір оборотних активів у високоліквідній формі. Система профілактики господарських ризиків, знижуючи імовірність їхнього виникнення, не може нейтралізувати всі пов’язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування господарсьC ких ризиків (самострахування), яке здійснюється в рамках саC мого торгового підприємства. Здійснюється це за допомогою забезпечення: 1. Компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної “премії за ризик”, що полягає у вимозі від контраC гентів додаткового доходу по ризикових операціях понад той рівень, що може забезпечити господарські операції без ризику. 2. Компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій, що являє собою одну з найбільш розповсюджених форм внутрішнього страхування господарсьC ких ризиків. Воно передбачає розрахунок і включення в умови контрактів необхідних штрафів, пені, недоутримок та інших форм фінансових санкцій у випадку порушення контрагентаC ми своїх зобов’язань. Рівень штрафних санкцій повинен поC вною мірою компенсувати фінансові втрати у зв’язку з неотриC
336
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
манням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості грошей та інших негативних наслідків господарських ризиків. 3. Подолання негативних фінансових наслідків за раху' нок попереднього резервування частини фінансових засобів, завдяки чому можна забезпечити внутрішнє страхування госC подарських ризиків по тих операціях торгового підприємства, по яких відшкодування негативних наслідків не може бути поC кладене на контрагентів. Таке резервування фінансових реC сурсів здійснюється в наступних формах: а) формування резервного (страхового) фонду. Відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства цей фонд ствоC рюється за рахунок відрахування не менш ніж 5% суми приC бутку, отриманої в звітному періоді; б) формування цільових резервних фондів (уцінка товарів). Кількість таких фондів визначається статутом підприємства; в) формування резервних обсягів фінансових засобів у виC гляді спеціальних статей бюджету. г) нерозподілений залишок прибутку. Найбільш серйозні господарські ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування. Страховий захист таких ризиків забезпечують спеціальні страхові компанії, що залучаC ють засоби страхувальників і використовують їх для відшкоC дування понесених ними збитків при виникненні обумовлеC них обставин. Обов’язкове страхування охоплює основні виC робничі фонди. Відповідно до законодавства платежі по цьому виду страхування відносяться на витрати обігу. Страхування це в обов’язковому порядку в межах балансової вартості страC хованого майна. Мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об’єктів страхування. Добровільне страхування здійснюється в широкому діапазоні. 1. Страхування необоротних активів у всіх формах. На відміну від обов’язкового, цей вид добровільного страхування має такі особливості: а) страхування цих активів, поряд з виробничими основC
337
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ними фондами, охоплює невиробничу їхню частину, незаверC шене будівництво, невстановлене устаткування, нематеріальні активи; б) страхування цих активів може бути здійснене в розмірі реальної, а не балансової їхньої вартості при наявності ексC пертної оцінки; в) страхування може бути здійснене в декількох страхоC виків, що гарантує міцніший страховий захист; г) при страхуванні активів ризик може бути врахований (як майно, так і інфляція). 2. Страхування вантажів при їхньому транспортуванні. Це найбільш масовий вид добровільного страхування. Здійснюється в тому випадку, якщо оптовий постачальник цей вид ризику не приймає на себе. 3. Страхування реальних інвестицій. 4. Страхування фінансових інвестицій. 5. Страхування прибутку по торговій діяльності. 6. Страхування інших господарських ризиків. У процесі керування господарськими ризиками, пов’язаC ними з їхнім зовнішнім страхуванням, основна увага повинна бути приділена узгодженню розміру страхових платежів, що сплачуються. У страховому договорі повинний бути погоджеC ний розмір франшизи, тобто мінімальної некомпенсованої страховиком частини збитку, понесеного страхувальником. Розрізняють умовну і безумовну франшизи. Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальності за збиток, якC що його розмір не перевищує розміру франшизи. Безумовна франшиза означає, що страховик в усіх випадках виплачує страхувальнику відшкодування за мінусом розміру франшизи, залишаючи її суму в себе. При здійсненні зовнішнього страхування необхідно визC начити його ефективність. Розрахунок ефективності грунтується на зіставленні показників рівня господарського ризику, суми страхового відшкодування (за мінусом безумовC
338
8. ÎÑÍÎÂͲ ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
ної франшизи) і суми страхових платежів, що сплачуються. Економічна доцільність здійснення зовнішнього страхування господарських ризиків виправдана за умови:
Ðt
ÑÂ Ô Á , ÑÏ
де
Р – рівень господарського ризику (формула наведена раніше); СВ – повна сума страхового відшкодування за догоC вором страхування; ФБ – розмір безумовної франшизи (якщо вона передC бачена договором страхування); СП – сума страхових платежів за весь період страхуC вання. Використання різноманітних форм профілактики і страC хування господарських ризиків дозволяє істотно знизити розмір можливих фінансових втрат, особливо в умовах неC стабільної економіки і змін кон’юнктури споживчого ринку.
339
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ 9.1. Ô³íàíñîâ³ ðåñóðñè òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà Значно ускладнюють процес становлення й удосконаленC ня ринкової моделі господарювання функціонування внутрішнього ринку України, зокрема проблеми фінансового сектора. На сучасному етапі в сфері фінансових розрахунків характерне є широке здійснення бартерних схем, взаємоC заліків, нагромадження обсягів небанківського кредитування в різних формах. Наприклад, у 1999 р. до 65 % відвантаженої продукції було оплачено по таких схемах, і в цілому бартерні операції становили цього року 30 % ВВП. Однак уже стало відчутним зниження обсягів немонетарних розрахунків. Із січня 2000 р. по січень 2001 р. вони зменшилися в загальних обсягах платіжного обороту з 51,8 % до 36 %. Тим більше, що при високому рівні використання альтернативних грошей виC никають додаткові операційні витрати. Це призводить до викC ривлення цін реалізації, що істотно знижує економічну ефекC тивність процесів доведення продукції від виробника до кінцеC вого споживача. Як правило, за бартерними угодами ціни встаC новлюються довільно як за структурою, так і щодо діючих ринкових цін. Фінанси торгових підприємств являють собою систему економічних відносин, які здійснюються через реальний оборот коштів. Фінанси торгових підприємств виконують дві найважливіші функції – розподільну і контрольну. Фінансові ресурси є економічною основою для організації торгової діяльності. В умовах розвитку ринкових відносин і
340
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
функціонування фінансового ринку необхідний якісно ноC вий підхід до керування фінансовими ресурсами. І в цих умовах різко зростає вплив фактора ризику. Тому слід уміти оцінювати ступінь ризику, намагатися зменшити його шляC хом прогнозування ймовірних кількісних і якісних змін у кон’юнктурі ринку. Основними функціями керування фінансовими ресурсаC ми торгового підприємства є: • організація фінансового планування, що забезпечує найбільш економічно обґрунтоване визначення потреC би підприємства у фінансових ресурсах і реалізацію найбільш ефективних інвестиційних проектів; • ефективне використання фінансових ресурсів на основі вмілого керування оборотом основних і оборотних коштів; • прогнозування і максимізація прибутку підприємства, визначення критичних (граничних) характеристик з метою запобігання чи зменшення фінансового ризику; • контроль за виконанням фінансових зобов’язань торгоC вого підприємства перед бюджетом, банками й іншими кредиторами. Рівень фінансового становища торгового підприємства хаC рактеризується рядом елементів. Розглянемо основні з них 1. Рівень платоспроможності, що дозволяє схарактериC зувати можливості торгового підприємства вчасно розплачуC ватися за своїми фінансовими зобов’язаннями залежно від стану ліквідності активів. Для цього використовуються такі фінансові коефіцієнти: а) коефіцієнт абсолютної платоспроможності, що показує, якою мірою невідкладні фінансові зобов’язання торгового підприємства забезпечені наявними в ньому готовими засобаC ми платежу. Визначається він так:
341
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
ÊÀÏ
À1 , Î1
де
А1 – сума готових засобів платежу; О1 – сума невідкладних фінансових зобов’язань підприємства; б) коефіцієнт проміжної платоспроможності показує, якою мірою можуть бути задоволені короткострокові зоC бов’язання підприємства:
ÊÏÏ
À2 , Î2
де
А2 – сума готових засобів платежу й оборотних акC тивів у високоліквідній формі; О2 – сума невідкладних і короткострокових, до 3Cх місяців, фінансових зобов’язань; в) коефіцієнт поточної платоспроможності:
ÊÒÏ де
ÎÀ , ÊÇÑ
ОА – сума оборотних активів підприємства; КЗС – сума короткострокових позикових засобів, які використовує підприємство. 2. Рівень фінансової стійкості дозволяє визначити рівень господарського ризику, пов’язаного з формуванням структури джерел капіталу торгового підприємства. Для цього використовують фінансові коефіцієнти: а) коефіцієнт автономії, що показує, в якому ступені обсяг використовуваних активів сформований за рахунок власного капіталу; б) коефіцієнт фінансування, що показує, який розмір поC зикових засобів приходиться на одиницю власного капіталу; в) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності:
342
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
ÑÊ ÇÊÄ
ÊÄÍ
À
,
де СК – сума власного капіталу підприємства; ЗКД – сума довгострокового позикового капіталу; А – загальна сума активів підприємства; г) коефіцієнт маневреності власного капіталу:
Ê Ì ÑÊ
ÑÊ ÎÀ , ÑÊ
де
СКОА – сума власного капіталу, інвестованого в обоC ротні активи підприємства; СК – загальна сума власного капіталу. 3. Рівень оборотності активів дозволяє визначити рівень комерційної активності підприємства з використанням фінанC сових коефіцієнтів: а) коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів:
Ê ÎÀ де
Ð , À
Р – загальна сума реалізації товарів у розглянутому періоді;
À – середня вартість використовуваних активів підприємства в розглянутому періоді; б) період обороту усіх використовуваних активів: Ï ÎÀ де
À ÐÎ
Ä , Ê ÎÀ
À – середня вартість використовуваних активів у розглянутому періоді; РО – одноденний обсяг реалізації товарів у розглянуC тому періоді; Д – число днів у розглянутому періоді;
343
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
4. Рівень рентабельності використовує такі показники: а) коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних акC тивів:
×Ï , À
ÐÀ
де: ЧП – сума чистого прибутку підприємства в розгляC нутому періоді;
À – середня вартість використовуваних активів у розглянутому періоді; б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу:
ÐÑÊ де
×Ï , ÑÊ
ЧП – сума чистого прибутку підприємства в розгляC нутому періоді;
ÑÊ – середня вартість власного капіталу підприC ємства в розглянутому періоді; в) коефіцієнт рентабельності реалізації товарів:
ÐÐ
×Ï , Ð
де
ЧП – сума чистого прибутку підприємства в розгляC нутому періоді; Р – загальна сума реалізації товарів у розглянутому періоді; г) інтегральне оцінювання фінансового становища за “моC деллю Дюпона”:
ÐÀ
Ð Ð ÊÎ À .
Маються й інші узагальнюючі показники оцінювання фінансового становища підприємств (ФСП), наприклад, комC
344
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
плексний показник Е. Альтмана, заснований на синтезі таких фінансових показників, як прибутковість активів, оборотність активів і оборотного капіталу, частка статутного капіталу, а таC кож майбутніх витрат і платежів у майні підприємства. Однак при цьому не враховуються такі показники, як ліквідність баC лансу, забезпеченість запасів і витрат джерелами засобів та ін. Відсутність системності у виборі фінансових показників і обC меженість їхнього складу знижують достовірну оцінку ФСП. Відповідно до одного з визначальних принципів кваліметрії, синтезу повинні підлягати не одиничні показники у вигляді фінансових коефіцієнтів, а показники їхньої оцінки, одержувані в результаті зіставлення фактичних значень з баC зовими (нормативними) показниками. Тому більш об’єктивна оцінка ФСП може бути отримана на основі застосування матC ричних методів. При цьому вихідна інформація, яка викорисC товується з метою аналізу й оцінки ФСП і міститься в бухгалC терській звітності, відбивається в квадратній таблиці – матC риці, в однаковій послідовності над графами матриці ліворуч праворуч і в лівому крайньому стовпці матриці – зверху вниз. У якості вихідних даних використовується бухгалтерський баC ланс (форма ¹ 1) і звіт про фінансові результати (форма ¹ 2). Майно підприємства і джерела його покриття характеризуC ються даними бухгалтерського балансу, приведеними у виC гляді окремих статей або розділів. Фінансові результати діяльності підприємства представлені виторгом від реалізації товарів, валовим прибутком (збитками), прибутком (збиткаC ми) від операційної діяльності, прибутком від звичайної діяльності до і після оподатковування і чистим прибутком (збитками). Усі елементи матриці, що знаходяться на перетинанні рядків і стовпців, є одиничними показниками ФСП, що мають специфічний фінансовий зміст. Багато з них, зокрема коC ефіцієнти загальної, термінової й абсолютної ліквідності, маC невреності оборотних коштів, фінансової незалежності (автоC
345
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
номії), показники прибутковості й ефективності використанC ня капіталу, добре відомі і використовуються при аналізі й оцінці ФСП. Інші ж елементи матриці, що відбивають взаємозв’язки і пропорції між даними бухгалтерської звітності, залишаються без належної уваги. Ієрархічність системи показників ФСП допускає одерC жання одиничних, блокових і комплексних оцінок. Програмне забезпечення комплексного оцінювання ФСП розроблене стоC совно персонального комп’ютера для ОС “Windows 3.1”. Включає розрахунок матриць показників ФСП за підсумками роботи за кожен місяць (квартал), абсолютних відхилень фінансових показників порівняно з базовим періодом, а також індексних значень показників, що були прийняті як одиничні оцінки. Програмою передбачаються розрахунок блокових і комплексних оцінок ФСП, а також представлення їхньої диC наміки в графічній формі.
9.2. Ô³íàíñîâå ïëàíóâàííÿ Кінцевий етап усього процесу планування господарської діяльності торгового підприємства полягає в складанні фінанC сового плану. Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси. Метою фінансового планування є визначення джерел і розмірів доходу. Розробка фінансового плану здійснюється в тісному взаємозв’язку з іншими розділами плану господарсьC кої діяльності, а також з ув’язуванням якісних і кількісних поC казників роботи підприємства, що забезпечується через фінанC сове планування. Головним завданням є напрям усієї госпоC дарської діяльності на одержання прибутку, достатнього для задоволення економічних і соціальних інтересів трудового коC лективу і власників майна. Фінансове планування допускає доC тримання деяких загальних вимог керування фінансовими реC сурсами. Джерелами фінансування капітальних вкладень із
346
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
тривалими строками окупності витрат повинні бути, як правиC ло, довгострокові кредити і позики. У той же час фінансове планування повинне забезпечити постійну платоспроможність підприємства. В даний час торгові підприємства здійснюють головним чином короткострокове планування і складають річні фінансові плани з поквартальною розбивкою. Коротко" строкове фінансове планування включає: складання власне фінансового плану у формі балансу доходів і витрат, кредитноC го плануCзаявки, касового плану, а також проведення аналізу і контролю за виконанням фінансового плану. Основні передумови для розробки фінансового плану: 1. Показники господарської діяльності на планований період наводяться у вигляді обсягу товарообігу, випуску проC дукції, нормативу товарних запасів, інших матеріальних цінностей, а також витрат обігу, валових доходів від реалізації товарів та ін. 2. Плани розвитку матеріальноCтехнічної бази підприємC ства у вигляді нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння, впровадження нових технологій і т. ін. 3. Господарські договори, що укладаються з постачальниC ками на закупівлю товарів і матеріальноCтехнічних ресурсів. 4. Нормативи відрахувань у позабюджетні фонди, ставки податків на прибуток і доходи, передбачені чинним законодавC ством. 5. Матеріали аналізу фінансового стану підприємства і виC конання фінансового плану за поточний і звітний період. Здійснення програми приватизації державної торгівлі і створення на цій основі конкурентного середовища, а також насичення ринку товарною масою роблять нагальною потреC бою розроблення перспективних фінансових планів. ПерспекC тивне чи довгострокове фінансове планування повинне здійснюватися за трьома напрямами: 1. Прогнозування і визначення загальної потреби торговоC го підприємства в коштах, виходячи з прогнозу основних поC
347
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
казників господарської діяльності, передбачених стратегічною програмою розвитку. 2. Складання планів капітальних вкладень і визначення потреби в засобах на реалізацію намічуваних інвестиційних проектів, пов’язаних з розширенням і удосконалюванням маC теріальноCтехнічної бази торгового підприємства, а також упC ровадження нових технологій і здійснення інших господарсьC ких заходів. 3. Прогнозування ліквідності активів торгового підприємC ства, виходячи зі стратегічної програми розвитку з метою заC безпечення постійної платоспроможності підприємства. Для складання фінансового плану необхідно зробити екоC номічні розрахунки таких показників: 1) потреби у власних оборотних коштах; 2) прибутку (доходів) у розрізі галузей діяльності; 3) плану розподілу прибутку; 4) кошторису витрати фондів нагромадження і споживання; 5) приросту стійких пасивів; 6) джерел фінансування капітальних вкладень. Ці розрахунки необхідні для обґрунтування окремих поC казників фінансового плану і додаються до нього як складові частини. Особливості відображення цих показників у фінанC совому плані полягають у наступному. Передбачається загальC на сума прибутку від усіх видів діяльності. Визначивши приC буток за галузями діяльності, складають план розподілу приC бутку за напрямками витрати. У цьому плані визначається оподаткований прибуток, сума податку на прибуток, прибуC ток, що залишається в розпорядженні підприємства. ВідбиваC ються також фонди нагромадження, фонди споживання, реC зервний фонд, фонди господарських ризиків та ін. До фінансового плану додається розрахунок нормативу власних оборотних коштів на кожен квартал планованого роC ку. Він розглядається, як і загальна потреба в оборотних кошC тах, виходячи з плану роздрібного товарообігу в цінах собіварC
348
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
тості і норм запасів за видами нормованих оборотних коштів. Визначений норматив власних оборотних коштів на кінець кожного кварталу зіставляється з нормативом на початок кварталу і встановлюється необхідний приріст власних обоC ротних коштів, при цьому конкретизуються джерела поповC нення власних оборотних коштів, або надлишок. У фінансовоC му плані передбачається не весь норматив власних оборотних коштів, а лише сума його приросту. Сума прибутку, що направляється на поповнення власних оборотних коштів, передбачається в кошторисі витрати фонду нагромадження. Вона повинна становити не менше ніж 40% від суми прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Одним із джерел поповнення власних оборотних коштів є приріст стійких пасивів. Розрахунок проводиться окремо, по кожному із стійких пасивів. Мінімальна заборгованість по заC робітній платі визначається, виходячи з фонду оплати праці, встановленого на квартал, кількості днів з початку місяця до дня виплати заробітної плати за формулою
Ç
Ô Ä , 90
де
З – перехідна заборгованість по заробітній платі; Ф – фонд оплати праці на квартал; Д – кількість днів з початку місяця до дня виплати заC робітної плати. Заборгованість по відрахуваннях у фонд соціального заC хисту визначається із суми мінімальної заборгованості по заC робітній платі і діючих норм відрахувань. У фінансовому плані показується не вся сума стійких пасивів, а лише її зміна. Вона визначається шляхом порівняння суми стійких пасивів на кінець кварталу із сумою на початок кварталу. У складі джерел фінансування капітальних вкладень у фінансовому плані передбачаються засоби фонду нагромадC ження, довгострокові кредити, амортизаційні відрахування.
349
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Фінансовий план складається з двох розділів: 1. Доходи і надходження. 2. Витрати і відрахування. Виконання основних фінансових показників залежить, насамперед, від розвитку товарообігу, прискорення оборотC ності товарів. Необхідний також повсякденний контроль за використанням оборотних коштів, станом дебіторської і проC строченої заборгованості, за дотриманням кошторису і станом витрат обігу. На стан фінансових ресурсів торгового підприємства в пеC рехідний період дуже впливають зовнішні фактори й особлиC во інфляція, що призводить до знецінювання товарних та маC теріальних цінностей і коштів.
9.3. Âèêîðèñòàííÿ Project Expert ó ô³íàíñîâîìó ìåíåäæìåíò³ З розвитком сучасного менеджменту останнім часом сформувалася методологія керування, одним з напрямів якої є керування проектами як досягнення взаємозалежних цілей при обмежених ресурсах. При цьому пріоритет віддається меC тодам цільового керування з орієнтацією діяльності фірм на конкретні вироби і конкретних замовників, максимально скоC рочуючи цикл реалізації. Оскільки в умовах становлення ринC кової економіки відбувається зсув акценту з виробничого кеC рування на фінансове, то саме система фінансового менеджC менту дозволяє повною мірою використовувати результати управлінського обліку. У класичному розумінні об’єктом фінансового менеджменC ту є фінанси підприємства, тобто кошти, а також джерела їхнього формування і відносини, що складаються в процесі їхнього формування і використання. Сюди ж необхідно додати і весь не грошовий актив компанії, тому що, по суті, це теж гроші, тільки в іншій формі. Отже, до сфери фінансового меC
350
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
неджменту відносяться ступінь використання цих активів і, гоC ловне, процеси формування фінансового результату діяльності підприємства. Немаловажним аспектом є керування фінансоC вими ризиками, що супроводжують будьCяке підприємство при веденні господарської і фінансової діяльності. Отже, основні доповнення фінансового менеджменту можна визначити в такий спосіб: 1. Регулювання фінансових результатів комерційної діяльності, тобто визначення оптимальних варіантів формуC вання окремих елементів собівартості, розподілу витрат, ціноC утворення, оподатковування і т. д. 2. Керування активами – діяльність, пов’язана з формуC ванням майна підприємства. 3. Керування джерелами фінансових ресурсів – керуванC ня власним і позиковим капіталом. У зв’язку з тим, що контролювати усі фінансові потоки й оцінити всі резерви підприємства практично неможливо, надзвичайно важливо визначити коло і величину сфери упC равлінського впливу. І в цьому обов’язкова участь фінансовоC го менеджера. Фінансові відносини з постачальниками. Вибір постаC чальників повинен вироблятися на основі аналізу альтернаC тивних пропозицій. За вартістю послуг, умовами оплати, висуC нутих постачальниками, цю роботу має здійснювати фінансоC вий менеджер спільно зі службою маркетингу. Визначення фінансових аспектів комерційної діяльності. На цій стадії фінансовий менеджер може і повинен регулюваC ти процеси реалізації товарів, розробити систему оплати праці, систему розподілу комплексних статей витрат за виC дами діяльності, визначити схеми нарахування амортизації і т.д. Усе це вкрай важливо, оскільки безпосередньо впливає на оподатковування підприємства і, як показує досвід, у цій сфері більшість українських підприємств втрачає значну частину фінансових ресурсів.
351
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Розподіл засобів, що надійшли, від реалізації про' дукції. Тут фінансовий менеджер повинен вирішити три осC новні питання: • Яке саме фінансування потрібне для поточної коC мерційної діяльності, виходячи з планованих змін проC грами? • Яку частину прибутку бажано направити на виплату дивідендів, і в якому обсязі необхідні кошти на розвиток? • Чи може підприємство дозволити собі соціальні проC грами? Для дослідження цих процесів доцільно використовувати Project Expert 5 – комп’ютерну систему, призначену для ствоC рення фінансової моделі нового чи діючого підприємства незаC лежно від його галузевої належності і масштабів. ПобудувавC ши за допомогою Project Expert 5 фінансову модель власного підприємства або інвестиційного проекту, можна: • розробити детальний фінансовий план і визначити поC требу в засобах на перспективу; • визначити схему фінансування підприємства, оцінити можливість і ефективність залучення засобів з різних джерел; • розробити план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, визначивши найбільш ефекC тивну стратегію маркетингу, а також стратегію виробC ництва, що забезпечує раціональне використання маC теріальних, людських і фінансових ресурсів; • програти різні сценарії розвитку підприємства, варіююC чи значення факторів, здатних впливати на його фінанC сові результати; • сформувати стандартні фінансові документи, розрахуC вати найбільш розповсюджені фінансові показники, проаналізувати ефективність поточної і перспективної діяльності підприємства; • підготувати бездоганно оформлений бізнесCплан інвесC
352
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
тиційного проекту, що цілком відповідає міжнародним вимогам. Для безпосереднього виконання цієї роботи необхідно: 1. Ввести загальні дані про проект. Дати найменування проекту, визначити дату початку проекту, його тривалість, список продуктів. 2. Ввести дані, що характеризують навколишнє середоC вище (податки, інфляція). Вибирається основна валюта проекту і валюта для розраC хунків на зовнішньому ринку. 3. Ввести дані про інвестиційні витрати і календарний план проекту. Визначаються етапи інвестиційного плану і вводяться найменування етапів, їхня тривалість, дані про витрати на коC жен етап, вибираються ресурси поточного етапу і валюти плаC тежу. Уводяться витрати на кожний з ресурсів, визначається періодичність виплат, значення податку на ресурс. 4. Створити об’єкти і класифікувати їх за типами активів. Відповідно до вимог бухгалтерського обліку, кожний з етапів інвестиційного плану повинен бути віднесений до визC наченого типу активу в балансі підприємства, що реалізує проC ект; необхідно створити об’єкт, а вартість об’єкта являє собою сумарну вартість етапів, що входять у даний об’єкт; етапи інвеC стиційного плану відносяться до об’єкта, визначається тип акC тиву, до якого віднесений об’єкт. Призначаються період і споC соби амортизації, визначається податок на актив, можливість списання об’єкта у вигляді передоплачених витрат на виробC ництво конкретного продукту, планується продаж використаC них активів. 5. Ввести перелік продукції і послуг. 6. Ввести дані, що характеризують стратегію збуту проC дукції (послуг). Призначається ціна на продукцію (послуги), вводяться заC гальні дані по збуту продукції, дається інформація про особлиC
353
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
вості оподатковування надходжень від збуту кожного продукC ту, про умови продажу з передоплатою, про знижки, які робляться для стимулювання продажу, про планований обсяг збуту за періодами; коригується обсяг збуту продукції з урахуC ванням сезонності; змінюється обсяг збуту продукції протяC гом календарного року. 7. Ввести дані про витрати на персонал. Формується штатний розклад підприємства. Вводяться дані по трьох різних групах (керування, виробництво, маркеC тинг). 8. Ввести дані про прямі виробничі витрати. 9. Ввести дані про постійні (загальні) виробничі витрати. Вводиться інформація про постійні витрати по трьох груC пах (керування, виробництво, маркетинг), указується сума виC трат, механізм виплат, додаткова інформація про інфляцію для кожної статті витрат, податки. 10. Зробити розрахунок, щоб визначити потреби в капіталі. Це робиться після введення усіх вихідних даних по проекC ту. Дефіцит капіталу визначається в таблиці “Звіт про рух коштів (КешCфло) (рядок: баланс готівки на кінець періоду)”. 11. Сформувати капітал: ввести дані про акціонерний і поC зиковий капітал. Вводиться інформація про власний і позиковий капітал, указується сума позики, дата одержання, термін і відсотки по позиці, дається схема надходження позики (однією сумою), погашення (разовими платежами), виплат відсотків (регуC лярні), спосіб віднесення виплат відсотків за позиками (цілком на витрати). Для зручності аналізу дефіциту наявних засобів мається можливість “прискореного” розрахунку проC екту і перегляду сумарної інформації з таблиці КешCфло. 12. Зробити розрахунок, взявши до уваги вартість капітаC лу і дисконтування. Після завершення процедури фінансування необхідно зробити повний розрахунок проекту з урахуванням ставки дисконтування.
354
9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÒÎÐÃÎÂÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
13. Ввести дані, що характеризують стратегію виплат дивідендів, використання вільних коштів. Спланувати виплаC ту дивідендів на акціонерний капітал. Якщо після проведення розрахунку з урахуванням капіталу на рахунку підприємства утворилися вільні кошти, то система дає можливість розгляC нути варіанти їхнього розміщення на депозит. 14. Проаналізувати чутливість проекту за допомогою варіювання значень ключових факторів і визначити міру їхнього впливу на фінансовий результат проекту. Фактори, що впливають на показники ефективності розглянутого проекту: ціна реалізованої продукції (послуг), обсяг збуту продукції, прямі витрати, загальні витрати, затримки платежів. Виглядає типовий розрахунок за цими показниками у таC кий спосіб (див. БізнесCплан).
355
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
БІЗНЕС'ПЛАН Назва проекту: Виробництво спирту харчового Дата початку проекту – 01.02.2001 Тривалість – 69 мес. Список продуктів/послуг Íàçâà Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
Îä. âèì³ðó
Ïî÷àòîê ïðîäàæ
1 äåêàë³òð
01.09.2001
Стартовий баланс Ðÿäîê 1
Ñóìà (òèñ. ãðí) 2
Ãðîøîâ³ êîøòè
0,00
Ðàõóíêè äî îäåðæàííÿ
0,00
Ñèðîâèíà, ìàòåð³àëè ³ êîìïëåêòóþ÷³
0,00
Íåçàâåðøåíå âèðîáíèöòâî
0,00
Çàïàñè ãîòîâî¿ ïðîäóêö³¿
0,00
Áàíê³âñüê³ âêëàäè ³ ö³íí³ ïàïåðè
0,00
Êîðîòêîñòðîêîâ³ îïëà÷åí³ âèòðàòè
0,00
Ñóìàðí³ ïîòî÷í³ àêòèâè
0,00
Îñíîâí³ çàñîáè
0,00
Íàêîïè÷åíà àìîðòèçàö³ÿ
0,00
Çàëèøêîâà âàðò³ñòü îñíîâíèõ çàñîá³â:
0,00
Çåìëÿ
0,00
Áóäèíêè ³ ñïîðóäæåííÿ
0,00
Óñòàòêóâàííÿ
0,00
Îïëà÷åí³ âèòðàòè
0,00
²íø³ àêòèâè
0,00
²íâåñòèö³¿ â îñíîâí³ ôîíäè
0,00
356
Á²ÇÍÅÑ-ÏËÀÍ
Продовження таблиці 1 ²íâåñòèö³¿ â ö³íí³ ïàïåðè ÑÓÌÀÐÍÈÉ ÀÊÒÈ ³äñòðî÷åí³ ïîäàòêîâ³ ïëàòåæ³
2 0,00 0,00
Êîðîòêîñòðîêîâ³ çàéìè
0,00
Ðàõóíêè äî îïëàòè
0,00
Îòðèìàí³ àâàíñè
0,00
Ñóìàðí³ êîðîòêîñòðîêîâ³ çîáîâ'ÿçàííÿ
0,00
Äîâãîñòðîêîâ³ çàéìè
0,00
Çâè÷àéí³ àêö³¿
0,00
Ïðèâ³ëåéîâàí³ àêö³¿
0,00
Êàï³òàë, âíåñåíèé ïîíàä íîì³íàë
0,00
Ðåçåðâí³ ôîíäè
0,00
Äîäàòêîâèé êàï³òàë
0,00
Íåðîçïîä³ëåíèé ïðèáóòîê
0,00
Ñóìàðíèé âëàñíèé êàï³òàë ÑÓÌÀÐÍÈÉ ÏÀÑÈÂ
0,00 0,00
0,00
Ставка рефінансування Âàëþòà Ãðèâí³ Äîëàð
1-èé ð³ê
2-èé ð³ê
3-³é ð³ê
4-èé ð³ê
5-èé ð³ê
6-èé ð³ê
3,00 0.00
3,03 0,00
3,06 0,00
3,09 0,00
3,12 0,00
3,15 0,00
Інфляція (гривні) Îá’ºêò Çáóò Ïðÿì³ âèòðàòè Çàãàëüí³ âèòðàòè Çàðïëàòà Íåðóõîì³ñòü
1-èé ð³ê 2-èé ð³ê 3-³é ð³ê 4-èé ð³ê 5-èé ð³ê 6-èé ð³ê 12,00 13,44 15,05 16,86 18,88 21,15 16,00 17,92 20,07 22,48 25,18 28,20 17,00 19,04 21,32 23,88 26,75 29,96 12,00 13,44 15,05 16,86 18,88 21,15 13,00 14,56 16,31 18,26 20,46 22,81
357
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Інфляція (долар) Îá’ºêò Çáóò Ïðÿì³ âèòðàòè Çàãàëüí³ âèòðàòè Çàðïëàòà Íåðóõîì³ñòü
1-èé ð³ê 2-èé ð³ê Ç-³é ð³ê 4-èé ð³ê 5-èé ð³ê 6-èé ð³ê 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00
Податки Íàçâà ïîäàòêó Ïîäàòîê íà ïðèáóòîê Ïëàòà çà çåìëþ Çá³ð çà ïðèðîäí³ ðåñóðñè Çá³ð íà ïåíñ³éíå ñòðàõóâàííÿ Çá³ð íà ñîö³àëüíå ñòðàõóâàííÿ Çá³ð ó ³ííîâàö³éíèé ôîíä. ³äðàõóâàííÿ íà àâòîäîðîãè Êîìóíàëüíèé ïîäàòîê Ôîíä áåçðîá³òòÿ
Áàçà Ïðèáóòîê Ïðèáóòîê Çàðïëàòà Çàðïëàòà Çàðïëàòà Çàðïëàòà Îáñÿã ïðîäàæ³â Ïðèáóòîê Çàðïëàòà
Ïåð³îä
Ñòàâêà, %
̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü ̳ñÿöü
30 0 0 32 2,5 0 2,5 5 2,5
Список етапів Íàçâà Ðîçðîáëåííÿ á³çíåñ-ïëàíó Þðèäè÷íà ðåºñòðàö³ÿ Çàêóï³âëÿ ëåãêîâîãî òðàíñïîðòó Îôîðìëåííÿ êðåäèò³â Çàìîâëåííÿ äîãîâîð³â íà ñèðîâèíó Ðîçðîáêà òåõíîëîã³÷íîãî ïðîöåñó Óñòàíîâëåííÿ îáëàäíàííÿ äëÿ âèðîáíèöòâà ϳäãîòîâêà âèðîáíè÷èõ ïëîù Âèâ÷åííÿ ðèíêó çáèòó Àâòîìàò äëÿ óïàêóâàííÿ Çàêóï³âëÿ âàíòàæ³âîê Volvo Çàêóï³âëÿ âàíòàæ³âîê Ãàçåëü Ñåðòèô³êàö³ÿ Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
358
Òðèâàë³ñòü 30 30 30 35 180 300 360 90 120 120 60 30 55 1434
Äàòà ïî÷àòêó 01.02.2001 01.02.2001 01.02.2001 01.02.2001 01.02.2001 01.02.2001 01.02.2001 01.10.2001 01.10.2001 01.10.2001 15.12.2001 01.01.2002 01.12.2001 01.02.2002
Äàòà çàê³í÷åííÿ 03.03.2001 03.03.2001 03,03.2001 08.03.2001 31.07.2001 28.11.2001 27.01.2002 30.12.2001 29.01.2002 29.01.2002 13.02.2002 31.01.2002 25.01.2002 05.01.2006
Á²ÇÍÅÑ-ÏËÀÍ
Список ресурсів Íàçâà Ñåðòèô³êàö³ÿ
Òèï
Îä.âèì.
Òèñ. ðóá.
Òèñ. $
Ïîñëóãè Ëþäè
åòàï
20,00 58,00
0,00 0,00
Інвестиційний план N
Íàçâà åòàïó
1 Ðîçðîáëåííÿ á³çíåñ-ïëàíó 2 Þðèäè÷íà ðåºñòðàö³ÿ 3 Çàêóï³âëÿ ëåãêîâîãî òðàíñïîðòó 4 Îôîðìëåííÿ êðåäèò³â 5 Óêëàäåííÿ äîãîâîð³â íà ñèðîâèíó 6 Ðîçðîáêà òåõíîëîã³÷íîãî ïðîöåñó 7 Óñòàíîâëåííÿ îáëàäíàííÿ 8 ϳäãîòîâêà âèðîáíè÷èõ ïëîù 9 Âèâ÷åííÿ ðèíêó çáèòó 10 Àâòîìàò äëÿ óïàêóâàííÿ 11 Çàêóï³âëÿ âàíòàæ³âîê Volvo 12 Çàêóï³âëÿ âàíòàæ³âîê Ãàçåëü 13 Ñåðòèô³êàö³ÿ 14 Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
ÒðèâàÄàòà ïî÷àòêó ë³ñòü 30 01.02.2001 30 01.02.2001 30 01.02.2001 35 01.02.2001 180 01.02.2001 300 01.02.2001 360 01.02.2001 90 01.10.2001 120 01.10.2081 120 01.10.2091 60 15.12.2001 30 01.01.2002 55 01.12.2001 1434 01.02.2002
Äàòà çàê³í÷åííÿ 03.03.2001 03.03.2001 03.03.2001 08.03.2001 31.07.2001 28.11.2001 27.01.2002 30.12.2001 29.01.2002 29.01.2002 13.02.2002 31.01.2002 25.01.2002 05.01.2006
Планований обсяг постачань N 1
Ïðîäóêò/Âàð³àíò
Îä. âèì.
2-12. 2001
2002 2003 2004 ð³ê ð³ê ð³ê
2005 ð³ê
1-10. 2006
Âèðîáíèöòâî 1 äåêàë³òð 2 666.67 8 000 8 000 8 000 10 800 5 333 ñïèðòó õàð÷îâîãî
Кредити Íàçâà Êðåäèò
Äàòà 01.09.2002
Ñóìà 400,00
Ñóìà òèñ. äîë
Òåðì³í 2 ðîêè
Ñòàâêà, % 12,00
359
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Розподіл прибутку Частка прибутку, яка витрачається на формування резервів % 1-èé ð³ê 0,00
2-èé ð³ê 5,00
3-³é ð³ê 5,00
4-èé ð³ê 6,00
5-èé ð³ê 6,00
6-èé ð³ê 7,00
Збут (Ціноутворення) Ïðîäóêò \ Âàð³àíò Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
Ö³íà, òèñ.ãðí 0,14
Ö³íà, òèñ. äîë
Îïèñ
Збут (Умови оплати) Ïðîäóêò \ Âàð³àíò Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
Îïèñ Ïðîäàæ ïî ôàêòó
Збут (Умови продаж) Ïðîäóêò \ Âàð³àíò Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
Îïèñ
Виробництво Íàçâà Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
Âèðîáíè÷èé öèêë 32 äí³
Ãðàô³ê âèðîáíèöòâà Íåîáìåæåíå âèðîáíèöòâî
Сумарні прямі витрати Íàçâà Âèðîáíèöòâî ñïèðòó õàð÷îâîãî
Îä. âèì. 1 äåêàë³òð
òèñ.ãðí 0,00
òèñ. $ 0,00
Матеріали і комплектуючі Íàçâà Áðàæêà
360
Îä. âèì. 1 äåêàë³òð
Ö³íà, òèñ.ãðí 0,00
Ö³íà, òèñ. $ 0,00
Á²ÇÍÅÑ-ÏËÀÍ
План по персоналу
Ïîñàäà Äèðåêòîð Ìåõàí³ê Ðîá³òíèêè Áóõãàëòåð
Çàðïëàòà, ʳëüê³ñòü òèñ. ãðí 1 0,30 1 0,25 6 0,2 1 0.25 Óñüîãî: 9 ÷îë. 2 000 òèñ ãðí
Çàðïëàòà, òèñ. äîë
Ïëàòåæ³ Ùîì³ñÿöÿ Ùîì³ñÿöÿ Ùîì³ñÿöÿ Ùîì³ñÿöÿ
Загальні витрати Íàçâà Óïðàâë³ííÿ Âèðîáíè÷³ âèòðàòè Ìàðêåòèíãîâ³ ïîñëóãè
Ñóìà, òèñ. ãðí 0,5 5,4 2,5
Ñóìà, òèñ. äîë
Ïëàòåæ³ Ùîì³ñÿöÿ Ùîì³ñÿöÿ Ùîì³ñÿöÿ
Прибутки'збитки, тис.грн N ç/ï 1
Ðÿäîê
8
2 Âàëîâèé îáñÿã ïðîäàæ³â Âòðàòè Ïîäàòêè ç ïðîäàæ ×èñòèé îáñÿã ïðîäàæ Ìàòåð³àëè ³ êîìïëåêòóþ÷³ ³äðÿäíà çàðïëàòà Ñóìàðí³ ïðÿì³ âèòðàòè Âàëîâèé ïðèáóòîê
9
Ïîäàòîê íà ìàéíî
1 2 3 4 5 6 7
2-12. 2001
2002 ð³ê
2003 ð³ê
2004 ð³ê
2005 ð³ê
1-10. 2006
3
4
5
6
7
8
417, 85
1 359, 36 1 550, 50 1 794, 70 2 876, 70 1 592, 26
10, 45
33, 96
407, 41
1 325,38 1 511, 74 1 749, 84 2 804,78 1 552,46
407, 41
1 325, 38 1 511, 74 1 749, 84 2 804, 78 1 552, 46
Àäì³í³ñòðàòèâí³ 5, 88 âèòðàòè Âèðîáíè÷³ âèòðà63, 47 11 òè 10
38, 76
44, 87
71, 92
39, 81
7, 50
9, 00
11, 01
13, 76
14, 35
81, 06
97, 20
118, 90
148, 63
154, 99
361
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Продовження таблиці 1 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28
2 Ìàðêåòèíãîâ³ âèòðàòè Çàðïëàòà çì³í. ïåðñîíàëó Çàðïëàòà âèðîáíè÷îãî ïåðñîíàëó Çàðïëàòà ìàðêåòèíãîâîãî ïåðñîíàëó Ñóìàðí³ ïîñò³éí³ âèòðàòè Àìîðòèçàö³ÿ Ïðîöåíòè ïî êðåäèòàõ Ñóìàðí³ íåâèðîáíè÷³ âèòðàòè ²íø³ äîõîäè ²íø³ âèòðàòè Çáèòêè ïîïåðåäí³õ ïåð³îä³â Ïðèáóòîê äî âèïëàòè ïîäàòêó Ñóìàðí³ âèòðàòè íà ïðèáóòîê Ïðèáóòîê â³ä êóðñîâèõ ð³çíèöü Îïîäàòêîâóâàíèé ïðèáóòîê Ïîäàòîê íà ïðèáóòîê ×èñòèé ïðèáóòîê
3
4
29, 38
37.52
45^00
55, 04
68, 81
71, 76
4, 74
5, 80
6, 61
7, 65
9, 00
8, 84
22, 92
28, 01
31, 95
36, 98
43, 51
42, 71
3, 95
4, 83
5, 51
6.38
7, 50
7, 36
130, 34
164, 71
1195, 27 235, 96
291, 21
300, 02
435, 02
5, 13
1 128, 69
-851, 62
5
6
23, 33
48, 67
23, 33
48, 67
450, 96
319, 47
369, 78
851, 62
141, 92
-141, 92 831, 76
7
8
1 095, 42 2 078, 55 1 247, 31
0, 00 -851, 62
-851, 62
-141, 92 831, 76
1 095, 42 2 078, 55 1 247, 31
291, 12
383, 40
727, 49
491, 76
-141, 92 540, 64
712, 03
1351, 06 755, 54
Кеш'фло, тис.грн N ç/ï 1 1 2
Ðÿäîê 2 Íàäõîäæåííÿ â³ä ïðîäàæ Âèòðàòè íà ìàòåð³àëè êîìïëåêòóþ÷³
362
2-12. 2001
2002 ð³ê
2003 ð³ê
2004 ð³ê
2005 ð³ê
1-10. 2006
3
4
5
6
7
8
417, 85
1 359, 36 1 550, 50 1 794, 70 2 876, 70 1 592, 26
Á²ÇÍÅÑ-ÏËÀÍ
Продовження таблиці 3
3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28
Âèòðàòè íà çàðîá³òíó ïëàòó Ñóìàðí³ ïðÿì³ âèòðàòè Çàãàëüí³ âèòðàòè Âèòðàòè íà ïåðñîíàë Ñóìàðí³ ïîñò³éí³ âèòðàòè Âêëàäåííÿ â ö³íí³ ïàïåðà Äîõîäè ïî ö³ííèì ïàïåðàì ²íø³ íàäõîäæåííÿ ²íø³ âèïëàòè Ïîäàòêè Êåø-ôëî â³ä îïåðàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ Âèòðàòè íà ïðèäáàííÿ àêòèâ³â ²íø³ âèòðàòè Íàäõîäæåííÿ â³ä ðåàë³çàö³¿ àêòèâ³â Ïðèäáàííÿ ïðàâ âëàñíîñò³ Ïðîäàæ ïðàâ âëàñíîñò³ Äîõîäè â³ä ³íâåñòèö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ Êåù-ôëî â³ä ³íâåñòèö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ Âëàñíèé (àêö³îíåðíèé) êàï³òàë Çàéìè Âèïëàòè â ïîãàøåííÿ ïîçèê Âèïëàòè â³äñîòê³â ïî ïîçèêàõ Âèïëàòè äèâ³äåíä³â Êåø-ôëî â³ä ô³íàíñîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ Áàëàíñ ãîò³âêè íà ïî÷àòêó ïåð³îäó Áàëàíñ ãîò³âêè íà ê³íåöü ïåð³îäó
4
5
6
7
8
98, 73 23, 07
126, 07 28, 20
151, 20 32, 17
184, 95 37, 23
231, 20 43, 80
241, 10 43, 00
121, 81
154, 28
183, 37
222, 18
275, 00
284, 11
109, 34
141, 88
399, 36
533, 95
884, 41
637, 22
186, 70
1 063, 21 967, 78
1 035, 68 353, 15
233, 19
-1035, 68 -353, 15 -233, 19
1 038, 57 1 717, 29 670, 94
269, 91
317, 53
3, 74
-269, 91 -317, 53 -3, 74
400, 00
400, 00
-848,97
123, 08
276, 92
23, 33
48, 67
-146, 41
-325, 59
-848, 97 261, 08
849, 26
2 61, 08
1292, 33 2692, 08 3359, 27
849, 26
1 292, 33 2 692,08
363
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Баланс тис. грн N ç/ï
2002 ð³ê
2003 ð³ê
3 4 1 2 -848, 97 261, 08 1 Ãðîøîâ³ êîøòè Ðàõóíêè äî îäåð2 æàííÿ Ñèðîâèíà, ìàòåð³àëè 3 ³ êîìïëåêòóþ÷³ Íåçàâåðøåíå âèðîá4 íèöòâî Çàïàñè ãîòîâî¿ ïðî5 äóêö³¿ Áàíê³âñüê³ âêëàäè ³ 6 ö³íí³ ïàïåðè Êîðîòêîñòðîêîâ³ 7 ïåðåäîïëàòí³ âèòðàòè Ñóìàðí³ ïîòî÷í³ -848, 97 261, 08 8 àêòèâè 9 Îñíîâí³ çàñîáè Íàêîïè÷åíà àìîðòè10 çàö³ÿ Çàëèøêîâà âàðò³ñòü 11 êîøò³â 12 Çåìëÿ
5 849, 26
6 7 8 1 292, 33 2 692, 08 3 359, 27
849, 26
1 292, 33 2 692, 08 3 359, 27
-848, 97 261, 08
849, 26
1292, 33 2692, 08 3359, 27
2, 65
3, 00
31, 70
39, 66
92, 31
276, 92
Ðÿäîê
2.12. 2001
2004 ð³ê
2005 ð³ê
1.10. 2006
13 Áóäèíêè ³ ñïîðóäè 14 Óñòàòêóâàííÿ 15 Îïëà÷åí³ âèòðàòè 16 ²íø³ àêòèâè ²íâåñòèö³¿ â îñíîâí³ 17 ôîíäè ²íâåñòèö³¿ â ö³íí³ 18 ïàïåðà ÑÓÌÀÐÍÈÉ 19 ÀÊÒÈ ³äñòðî÷åí³ ïîäàò20 êîâ³ ïëàòåæ³ Êîðîòêîñòðîêîâ³ 21 çàéìè
364
88, 35
Á²ÇÍÅÑ-ÏËÀÍ
Продовження таблиці 1 2 22 Ðàõóíêà äî îïëàòè 23 Îòðèìàí³ àâàíñè Ñóìàðí³ êîðîòêî24 ñòðîêîâ³ çîáîâ'ÿçàííÿ 25 Äîâãîñòðîêîâ³ çàéìè 26 Çâè÷àéí³ àêö³¿ 27 Ïðèâ³ëåéîâàí³ àêö³¿ Êàï³òàë, âíåñåíèé 28 ïîíàä íîì³íàë 29 Ðåçåðâí³ ôîíäè 30 Äîäàòêîâèé êàï³òàë Íåðîçïîä³ëåíèé 31 ïðèáóòîê Ñóìàðíèé âëàñíèé 32 êàï³òàë ÑÓÌÀÐÍÈÉ 33 ÏÀÑÈÂ
3
2, 65
4
95, 31
5
6
7
8
308, 62
39, 66
88, 35
130, 57
562, 73
1 294, 04 2 367, 99
-851, 62 -141, 92 410, 07
689, 94
1 309, 69 991, 28
-851, 62 -141, 92 540, 64
1 252, 67 2 603, 73 3 359, 27
-848, 97 261, 08
1292, 33 2692, 08 3359, 27
307, 69
849, 26
Фінансові показники N ç/ï 1 1 2 3 4 5 6
Ðÿäîê 2 Êîåô. ïîòî÷íî¿ ë³êâ³äíîñò³ (ÑR), % Êîåô. òåðì³íîâî¿ ë³êâ³äíîñò³ (QR), % ×èñòèé îáîðîòíèé êàï³òàë (NWC), òèñ. ãðí ×èñòèé îáîðîòíèé êàï³òàë (NWC),ò.$ Êîåô. îáåðòàííÿ, çàïàñ³â (SÒ) Êîåô.îáîð. äåá³òîðñüêî¿ çàáîðãîâàíîñò³ (ÑÐ)
2.12.2001
2002 ð³ê
2003 ð³ê
3
4
5
2004 2005 ð³ê ð³ê 6
7
1.10. 2006 8
-59 147 37 -2 294
226, 61
812, 03 2 906, 40 6 278, 35
-59 147 37 -2 294
226, 61
812, 03 2 906, 40 6 278, 35
-562, 65
-436, 22 362, 69
911, 38 1 869, 56 3 284, 23
-0, 09
-0, 07
0, 10
0, 05
0,18, äî
0, 27
365
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Продовження таблиці 1 7 8 9 10 11 12
13
14 15 16 17 18 19 20
2 Êîåô.îá³ãîâ. êðåäèòîðñüêî¿ çàáîðãîâàíîñò³ (ÑÐ) Êîåô.îá³ã. ïðàö³âíèêà (NÑÒ) Êîåô.îáîð. îñíîâíèõ çàñîá³â (FÀÒ) Êîåô.îáîð. àêòèâ³â (ÒÀÒ) Ñóìàðí³ çîáîâ’ÿçàííÿ äî àêòèâ³â (ÒD/ÒÀ), % Äîâãîñòðîêîâ³ çîáîâ’ÿçàííÿ äî àêòèâ³â (LTD/ÒÀ), % Äîâãîñòðîêîâ³ çîáîâ’ÿçàííÿ äî íåîáîðîòíèõ àêò., % %(1.ÒÅ/ÐÀ), % Ñóìàðí³ çîáîâ’ÿçàííÿ ïî â³äíîøåííþ äî âëàñíîãî êàï. (ÒD/ÅQ), % Êîåô. ïîêðèòòÿ â³äñîòê³â (ÒIÅ), ðàç Êîåô. påíòàá. âàëîâîãî ïðèáóòêó (GÐÌ), % Êîåô. påíòàá. îïåðàö. ïðèáóòêó (ÎÐÌ), % Êîåô.påíòàá. ÷èñòîãî ïðèáóòêó (NÐÌ), % Ðåíòàá. îáîðîòíèõ àêòèâ³â (RÑÀ), % Ðåíòàá. íåîáîðîòíèõ àêòèâ³â (RFA), %
366
3
4
5
6
-0, 79
-3, 04
4.17
1.92
1, 50
0, 57
-0, 79
-3, 17
2, 33
1, 68
1, 45
0, 56
-0, 17
-32, 58
61, 90
12, 31
3, 44
1, 59
-28, 22
17, 77
-24, 57
162, 49
14, 04
3, 56
1, 62
33, 92
23, 51
-0, 17
7
8
100, 00
100, 00
100, 00
100, 00 100, 00
100, 00
-1 519
-501, 75
50, 81
62, 60
74, 11
60, 44
-1 519
-501, 75
31, 55
40, 69
48, 17
28, 77
1 202, 03
1 590, 90 73, 47
68, 51
69, 78
16, 96
Á²ÇÍÅÑ-ÏËÀÍ
Продовження таблиці 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Ðåíòàá. ³íâåñòèö³é 1 202, 03 (ROI), % Ðåíòàá. âëàñíîãî 1 200, 00 êàï³òàëó (RÎÅ), % Ïðèáóòîê íà àêö³þ (ÅÐÎ), òèñ. ãðí Ïðèáóòîê íà àêö³þ (ÅÐÎ), òèñ. äîë Äèâ³äåíäè íà àêö³þ (DÐÎ), òèñ. ãðí Äèâ³äåíäè íà àêö³þ (DÐÎ), òèñ. äîë Êîåô.ïîêðèòòÿ äèâ³äåíä³â (ÎDÑ), ðàç³â Ñóìà àêòèâ³â íà àêö³þ(ÒÀÎ),òèñ. ãðí Ñóìà àêòèâ³â íà àêö³þ (ÒÀÎ), òèñ. äîë Ñï³ââ³äíîøåííÿ ö³íè àêö³¿ ³ ïðèáóòêó (Ð/Å) ðàç³â
1 590, 90 73.47
68, 51
69, 78
16, 06
1 200, 00 192, 86
78, 13
72, 27
16, 32
Інтегральні показники Ïîêàçíèê Ãðèâíÿ Ñòàâêà äèñêîíòóâàííÿ 20% Ïåð³îä îêóïíîñò³ 25 ì³ñ. 1,54 ²íäåêñ ïðèáóòêó 3359,27 ×èñòèé ïðèâåäåíèé äîõîä 80,13 % Âíóòð³øíÿ íîðìà ðåíòàáåëüíîñò³ Ïåð³îä ðîçðàõóíêó ³íòåãðàëüíèõ ïîêàçíèê³â – 69 ì³ñÿö³â
Äîëàð ÑØÀ 0,00% 29 ì³ñ. 1,42 0,31 54,63%
367
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
Íîðìàòèâí³ äîêóìåíòè ³ ë³òåðàòóðà
1. Закон України “Про власність” / ВВРУ. – 1991. – ¹20 зі змінами та доповненнями на 1 січня 1996 р. 2. Закон України “Про підприємтва в Україні” // ВВРУ. – 1991. – ¹24 зі змінами та доповненнями на 1 січня 1996 р. 3. Закон України “Про підприємництво” // ВВРУ. – 1991. – ¹14 зі змінами та доповненнями ОВУ, 2001, ¹17. 4. Закон України “Про систему оподаткування” // ВВРУ. – 1997. – ¹16 зізмінами та доповненнями ОВУ, 2001, ¹26. 5. Закон України “Про національну програму сприяння розитку малоC го підприємництва в Україні” // ОВУ. – 2001. – ¹4. 6. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємтсв”. В реC дакції від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями на 01.10.1999 р. // ПодатC ки та бухгалтерський звіт. – 1999. – ¹45. 8 листопада 1999 р. 7. Закон України “Про податок на додану вартість” // ВВРУ. – 1997. – ¹21 зі змінами та доповненнями // ОВУ. – 2001. – ¹32. 8. Альгин А.П. Риск в предпринимательстве. – Питер СОМ. – С.CП., 1992. 9. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Экономика, 1994. 10. Бернс Патрик, Бэрроуз Элисон. Секреты Excel 97.: Пер. с англ. – К.: Диалектика, 1997. 11. Бланк І. ФінансовоCекономічні проблеми розвитку торговельних підприємств в Україні // Вісник КНТЕУ. – 2004. – ¹5. 12. Валевич Р.П., Давидова Г.А. Экономика торгового предприятия. – Минск: Вишэйшая школа, 1996. 13. Ворст И., Ревенлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. 14. Егорова Е.Е. Еще раз о сущности риска и системном подходе // УпC равление риском. – 2002. – ¹2. 15. Карлберг Конрад. БизнесCанализ с помощью Excel.: Пер. с англ. – К.: Диалектика, 1997. 16. Мазаракі А. та ін. Перспективи розвитку внутрішньої торгівлі в УкC раїні: критичний погляд // Вісник КНТЕУ. – 2002. – ¹6. 17. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и поC литика. – К.: ХагарCДемос, 1993. 18. Методические рекомендации по определению рациональних товарC ных запасов на предприятиях розничной торговли. – К., 1990. 19. Петренко И.Н. Институциональные риски и экономическая безоC пасность // Управление риском. – 2002. – ¹4. 20. Project Expert 5 Prof. Руководство пользователя. ПроCинвестCконC салтинг. – М., 1998. 21. Ушакова Н.Н., Кукурудза Л.А. Управління прибутком торговельноC го підприємства. –К., 1993. 22. Хисрик Р., Джексон Р. Торговля и менеджмент продаж. – М.: ФиC линъ,1996.
368
ÍÎÐÌÀÒÈÂͲ ÄÎÊÓÌÅÍÒÈ ² ˲ÒÅÐÀÒÓÐÀ
Ç̲ÑÒ ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3 1. ТОВАРООБІГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5 1.1. Сутність і мета економіки торгівлі . . . . . . . . . . . . . . . . . .5 1.2. Кооперативні ринки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12 1.3. Економічний механізм обґрунтування роздрібного товарообігу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18 1.4. Прогнозування кон’юнктури споживчого ринку з допомогою інформаційних технологій . . . . . . . . . . . . . . . .23 1.5. Планування роздрібного товарообігу торговельного підприємства з використанням MS Excel пошук рішення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46 1.5.1. Аналіз роздрібного товарообігу торговельного підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55 1.6. Особливості планування товарообігу підприємств харчування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .72 1.7. Механізм керування товарними запасами . . . . . . . . . .81 1.8. Планування надходження і закупівлі товарів . . . . .104 1.9. Оптовий товарообіг і методика його прогнозування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108 2. ВАЛОВІ ДОХОДИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .124 2.1. Формування цінової політики підприємства . . . . . .124 2.2. Методи розрахунку цінової еластичності . . . . . . . . . .130 2.3. Структура й цілі системи бюджетів торговельного підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .136 2.3.1.Деякі види бюджетів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .140 2.3.2. Особливості й різновиди бюджетів . . . . . . . . . .147 2.3.3. Переваги й недоліки бюджетування . . . . . . . . . .152 2.4. Валовий доход торгового підприємства . . . . . . . . . . .153 2.5. Прогнозування валового доходу і розміру торгової надбавки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .158
369
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій
3. ВИТРАТИ ОБІГУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .168 3.1. Витрати обігу торгового підприємства . . . . . . . . . . . .168 3.2. Аналіз витрат обороту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .178 3.3. Планування витрат обігу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .184 3.4. Багаторівнева мережева торгівля . . . . . . . . . . . . . . . . .190 3.5. Логістика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .196 4. ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . .203 4.1. Економічна характеристика прибутку . . . . . . . . . . . . .203 4.2. Види рентабельності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .212 4.3. Планування формування і розподілу прибутку . . .223 4.4. Планування податкових платежів . . . . . . . . . . . . . . . . .231 5. АКТИВИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА . . . . . . . . . .238 5.1. Склад активів торгового підприємства . . . . . . . . . . . .238 5.2. Аналіз оборотних активів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .244 5.3. Аналіз необоротних активів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .249 6. КАПІТАЛ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА . . . . . . . . . .253 6.1. Структура капіталу торгового підприємства . . . . . . .253 6.2. Аналіз власних фінансових ресурсів . . . . . . . . . . . . . .268 6.3. Аналіз залучених засобів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .273 7. ІНВЕСТИЦІЇ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА . . . . . .279 7.1. Принципи інвестування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .279 7.2. Визначення критерію окупності інвестиційних проектів за допомогою MS Excel . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .287 7.3. Дисконтування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .302 7.4. Аналіз стану реального і фінансового інвестування 308 8. ОСНОВНІ ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ . . .314 8.1.Господарські ризики торгового підприємства. Аналіз
370
Ç̲ÑÒ
інформаційних потоків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .314 8.1.1. Оцінювання ризиків і керування ними . . . . . . . . . .316 8.2. Оцінювання рівня господарських ризиків . . . . . . . .327 8.3. Профілактика і страхування господарських ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .334 9. ФІНАНСОВЕ СТАНОВИЩЕ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .340 9.1. Фінансові ресурси торгового підприємства . . . . . . . .340 9.2. Фінансове планування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .346 9.3. Використання Project Expert у фінансовому менеджменті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .350 НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ І ЛІТЕРАТУРА . . . . .368
371
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Юрій Прокопович Яковлєв
ЕКОНОМІКА ТОРГІВЛІ з використанням інформаційних технологій Навчальний посібник
Керівник видавничих проектів – Б.А.Сладкевич Редактор – Н.П. Манойло Комп’ютерний набір і верстка – Є.А. Ткаченко, І.В. Марченко Дизайн обкладинки – Б.В. Борисов
Підписано до друку 06.12.05 Формат 60x84 1/16. Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC. Умовн. друк. арк. 23,5. Видавництво “Центр навчальної літератури” вул. Електриків, 23 м. Київ, 04176 тел./факс 425C01C34, тел. 451C65C95, 425C04C47, 425C20C63 8C800C501C68C00 (безкоштовно в межах України) eCmail: [email protected] сайт: WWW.CUL.COM.UA Свідоцтво ДК №1014 від 16.08.2002
