Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник

За редакцією академіка АН УРСР А. М. ГРОАЗІЙСЬКОГО І

КИЇВ ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ імені М. П. БАЖАНА 1991

ББК 42.143я2 Л-56

Авторський колектив A. П. ЛЕБЕДА, кандидат сільськогосподарських наук (керівник авторського колективу, упорядник) Н. І. ДЖУРЕНКО, кандидат біологічних наук О. П. ІСАЙКІНА, кандидат біологічних наук B. В. КРИВЕНКО, кандидат медичних наук H. М. МАКАРЧУК, кандидат медичних наук В. Д. ОСЕТРОВ, кандидат біологічних наук В. Г. СОБКО, кандидат біологічних наук О. Є. ТАЛДИКІН, кандидат біологічних наук I. І. ФАЛТУС, кандидат біологічних наук

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський,— К.: Голов, ред. УРЕ, 1991,— 544 с.: іл. ISBN 5-88500-006-9 У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке коло всіх, хто цікавиться лікарськими рослинами, вміщено понад 1200 статей. В них стисло описано лікарські рослини, охарактери­ зовано їхні морфологічні та ботанічні відомості, способи заготі­ вель, зберігання і використання, подано їхній хімічний склад. Приведено поширені рецепти приготування ліків із застосуванням цілющих рослин.

ISBN 5-88500-006-9 (4-й з-д)

© ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ УРЕ, 1989

ЗМІСТ

Передмова

6

Як користуватися енциклопедичним довідником «Лікарські рослини»

7

Біологічно активні речовини лікарських рослин

8

Лікарські рослини і застосування їх

23

Словник біологічних і фармацевтичних термінів

497

Покажчик основних хвороб, симптомів і синдромів, при лікуванні яких використовуються лікарські рослини

511

Алфавітний покажчик українських наукових і народних назв лікарських рослин 519 Алфавітний покажчик російських наукових назв лікарських рослин 526 Алфавітний покажчик латинських назв лікарських рослин і їхніх синонімів

530

Література

535

Список використаної літератури іноземними мовами

537

Тимчасові правила організації раціонального використання, охорони і відновлювання дикорослих лікарських рослин на території 539 Української РСР

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИМ ДОВІДНИКОМ «ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ» В енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» стат­ ті розміщено за алфавітом. Назви статей подано переважно в однині, наприклад: Л АВАН ДА КОЛОСКОВА, Ж И В О К ІС Т Ш ОРСТКИЙ тощо. Переважна більшість статей у довіднику — це видові назви рослин, наприклад, АНЕМ ОНА ДІБРОВНА — вид роду анемона. Назви термінів набрано напівжирним прописним шрифтом. Якщо назвою статті є термін, який має один або кілька синонімів, то ці синоніми подаються після назви стат­ ті світлим строчним шрифтом: А Н ІС ЗВИЧАЙНИЙ, ганус ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка У статтях про лікарські рослини після української науко­ вої назви рослини, українських народних назв і російської наукової назви подано латинську назву, наприклад: П И Ж М О ЗВИЧАЙНЕ,

дика горобинка, коровай, польова горобинка, рай-цвіт; пижма обыкновенная Tanacetum vulgare — Щоб легше було шукати у книзі статті про потрібні рослини, запроваджено систему посилань з народних назв рослин (і з рідше вживаних наукових назв) на сучасні науко­ ві назви. Назву статті, на яку робиться посилання, набрано курсивом, наприклад: ЛАТАТТЯ ЖОВТЕ — те саме, що й глечики жовті. Назви рослин у текстах статей іноді подаються скорочено, наприклад: А К Т И Н ІД ІЯ ПУРПУРОВА — А. п., ВЕЛИКОГОЛОВНИК САФ ЛОРОВИДНИЙ — В. с. В кінці книги вміщено словник біологічних і ф армако­ логічних термінів (їх набрано курсивом: віночок, галенові препарати, листя, квітки, плід, сорус тощо), які наведено в статтях цього довідника. Щоб правильно користуватися рецептами, читачам необхідно уважно ознайомитися насам­ перед з текстами таких статей словника біологічних і фарма­ цевтичних термінів: відвар, компрес, маска, напар, настій, настойка, припарки.

ПЕРЕДМОВА

Люди споконвіку користуються лікарськими рослинами. Наукова офіцинальна медицина зародилась і продовжує роз­ виватись на базі все глибшого вивчення й повнішого вико­ ристання діючих речовин, які містяться в рослинах. Поява синтетичних ліків, що переважно моделюють ак­ тивні речовини з рослин і є їхніми хімічними аналогами, не зменшила ролі природних лікарських рослин. Інтерес до них зростає серед фармакологів, фізіологів, біохіміків, практичних лікарів різного профілю, які прагнуть розширити арсе­ нал лікарських засобів. Тепер широко застосовуються близько 100 видів рослин, офіційно ж лікарськими ви­ знано в СРСР 240 видів. Чимало рослин не включено до дер­ жавного реєстру, оскільки вони ще недостатньо досліджені фармакологічно або ж їх запаси в природних місцезростан­ нях невеликі. Інтродукція ж в культуру дикорослих рослин не проста справа. Практично можна вважати, що у флорі України фармакологічна активність притаманна не менше 1000 видів рослин, тобто кожному 4—5-му виду рослин. Однак більшість з них потребує додаткового вивчення з біо­ логічного і медичного боку. Труднощі полягають в тому, що науковці і спеціалісти ме­ дичного профілю не знають достатньою мірою флористичного багатства перспективних для фітотерапії рослин, а ботані­ ки — ще не дуж е орієнтуються у можливому медичному значенні тих чи інших видів. Метою довідника і є подолання цих труднощів, полег­ шення взаємної орієнтації медиків, ботаніків у широкій та практично дуж е важливій проблемі дальшого вивчення і все­ бічного використання лікарських рослин, зафіксувати й уза­ гальнити відомий нам досвід практичної і народної медици­ ни, зіставивши там, де це можливо, з науково обгрунтова­ ними методами використання лікарських рослин. У книзі акцентується увага на охороні рослин, особливо рідкісних і зникаючих видів, описано ботанічну характерис­ тику, наведено синоніми, поширення рослин, подано корот­ кі відомості про хімічний склад, фармакологічні властивості й використання, лікарські форми та застосування, підкрес­ люється необхідність свідомого з лікарською порадою ко­ ристування рекомендаціями, вміщеними в статтях довідника. Енциклопедичний довідник «Лікарські рослини» видаєть­ ся уперше. В ньому вміщено 1297 статей і 754 ілюстрації. Видання розраховано на практичних лікарів, фармаколо­ гів, біохіміків, ботаніків, ресурсознавців, студентів уні­ верситетів, медичних вузів і училищ та на широке коло читачів, які цікавляться питаннями фітотерапії. За будь-які зауваження авторський колектив буде гли­ боко вдячний. Пропозиції та зауваження просимо надсилати до Голов­ ної редакції Української Радянської Енциклопедії на адре­ су 252650, Київ, ЗО, Леніна 51. Академік АН УРСР А. М. Гродзінський

БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Лікувальна дія рослин пов'язана майже виключно зі специфічними хімічними речови­ нами, що містяться в них. Якщо не брати до уваги мікроелементи та іони калію і деяких інших мінеральних елементів, більшість ліку­ вальних сполук — це органічні речовини. Те­ пер відомо понад 4 мільйони органічних спо­ лук, багато з них мають лікувальні власти­ вості. Перелічити навіть побіжно всі групи і класи лікувальних речовин неможливо, тому зупинимось лише на найсуттєвіших біохіміч­ них особливостях лікарських рослин. Усі існуючі нині на земній кулі живі істо­ ти мають у своїй основі однакову схему обмі­ ну речовин: і у рослин різного рівня і похо­ дження, і у тварин, бактерій, вірусів та грибів, якими б вони не були далекими одні від од­ них, фундамент життєвих процесів створюють білки, білкові молекули, особливим способом організовані у вигляді подвійних мембран. Білки у всіх організмів утворюються на мат­ рицях — молекулах дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і рибонуклеїнової кислоти (РНК), які зберігають і проносять через тисячі поколінь спадкові особливості організмів. Усі інші продукти, що утворюються білками і які служ ать для утворення білків, однакові або дуж е подібні в усіх живих істот. Це й законо­ мірно, адж е життя на землі — циклічний про­ цес поїдання одних організмів іншими. Зеле­ ні рослини, що синтезують з простих міне­ ральних сполук за участю сонячного світла органічні речовини, поїдаються всіма іншими гетеротрофними організмами, які здебільшо­ го прямо, без особливої переробки, викорис­ товують рослинні речовини або ж поїдають один одного, поступово спрощуючи органічні сполуки і розкладаючи їх до найпростіших компонентів — води, вуглекислого газу і со­ лей, які знову використовуються рослинами. У цьому кругообігу часом виникають склад­ ні екзотичні речовини, але й на них за мільйо­ ни і мільярди років у процесі еволюції виро­ билися споживачі (консументи), які ці речо­ вини споживають і без яких вони вж е не мо­ ж уть існувати. Процес еволюції невпинно відбувається з існуючими на земній кулі організмами внаслі­ док природного або штучного (за участю лю­ дини) добору, притаманної організмам мін­ ливості та спадковості, яка закріплює і пере­ дає нащадкам виявлені добором ознаки. Один з важливих напрямів еволюції організмів — біохімічна еволюція, яка полягає в усклад­ ненні й удосконаленні їхнього хімічного складу. Для рослини з біологічного погляду ви­ гідно, щоб вона видавалася несмачною для тих тварин чи мікробів, що її споживають, а через це виникнення в біохімічному складі рослин якихось неприємних, гірких чи отруйних речо­ вин надає цим рослинам перевагу. Тварини менше їстимуть такі рослини і вони передава­ тимуть нащадкам оцю свою ознаку — наяв­

ність активної у фізіологічному відношенні речовини. На деякий час рослина, що змінила свій хімічний склад, так би мовити позбулася тварин, що її поїдали, і почала невпинно роз­ множуватися і розселятися. Утворилися великі запаси біологічної маси цієї рослини. Тим часом у популяціях колишніх споживачів цієї рослини йде відбір таких екземплярів і рас, які можуть переносити шкідливу для інших речовину. Поступово формується вид тварини чи мікроба, для яких та неприємна речовина стала необхідною: цей гетеротроф не може вже нічого іншого їсти, крім поживи з цією речовиною. Це привело до надзвичайної різно­ манітності біохімічного складу живих орга­ нізмів, досконалості біохімічного апарату і до таких, здавалося б, несподіваних наслідків, що якась речовина в далекій рослині раптом ви­ являється корисною і цілющою для хворої нирки у людини. Причина тут та, що людина споживає в їж у і будує своє тіло з тих речо­ вин, що є в рослинах і в придатних до їжі тва­ ринах. Зелені рослини здатні у процесі фотосин­ тезу і дальших перетворень створювати будьякі органічні сполуки, необхідні для їхнього існування. Всі ж інші організми, в тому числі й людина, а також незелені частини рослин не здатні до самостійного утворення необхідних для життя органічних речовин. Лікувальна дія рослин, наших зелених супутників, які супро­ водять людину протягом мільйонів років ево­ люції і без яких людина не може обійтися ні нині, ні в далекому майбутньому, полягає у єд­ ності обміну речовин у живих клітинах. Не­ зважаючи на ряд істотних відмінностей між рослинами і тваринами, до яких належить і людина, основні ланки обміну речовин у них подібні: в них беруть участь ті самі продукти, однакові або дуж е схожі ферменти, відбува­ ються тотожні реакції. Життя — це обмін речовин і енергії, який відбувається у кожній клітині окремо, але в узгодженості з цілим організмом. Речовини, необхідні для кожної клітини, приносяться плином крові. Він ж е забирає з клітини відпра­ цьовані продукти — шлаки. Коли з якихось причин обмін у клітинах уповільнюється, ви­ никають порушення, які ми називаємо хво­ робою. Найперше лікування — це посилити приплив крові до хворого органа, посилити обмін речовин. Природна захисна реакція — запалення, почервоніння, підвищення тем­ ператури — і є таким посиленням обміну речовин. А втім здебільшого це відбувається складніше. Які ж функції виконують лікарські рос­ лини в нашому житті? — Задоволення потреб у поживних речо­ винах. Є такий вираз: кожні ліки мають бути їжею для організму, а кожна їж а — ліками. Обмін речовин і енергії може порушуватись через нестачу в раціоні деяких речовин, які

9 організм людини сам нездатний синтезувати і одержує їх з їжею. Багато таких речовин від­ носять до класу вітамінів. Лікування полягає в тому, що нестача вітаміну компенсується рослинами, які містять багато потрібної речо­ вини. Часом цілком достатнім є введення в ра­ ціон людини не самого вітаміну, а його попе­ редника, наприклад, замість провітаміну А — р-каротину. Нормалізація хімічного складу їж і торкається не лише вітамінів, а й деяких інших сполук, так званих незамінних аміно­ кислот, рослинних жирів тощо. Коли їх невистачає в раціоні, організм споживає більше інших продуктів, аж доки не досягне потріб­ ної межі надходження дефіцитної речовини. Внаслідок цього переїдання настає ожиріння, бо зайві речовини відкладаються про запас, і це є одною з причин досить поширеного нині захворювання — ожиріння. Для лікування хвороб недостатності не­ обхідно вводити в раціон рослинні чи інші продукти, що містять дефіцитну речовину. — Пригнічення хвороботворної мікро­ флори — бактерій, грибів, вірусів та найпрості­ ших, що спричинюють запалення і порушення діяльності окремих систем та органів і загаль­ не захворювання організму. Це досягається за допомогою речовин, що мають антибіотичну (фітонцидну) дію щодо збудників захворю­ вання і в той ж е час є нешкідливими або малошкідливими для організму людини. При цьо­ му розрізняють бактеріостатичну дію речовин (коли ріст бактерій зупиняється, але самі вони живі і при зміні умов знову починають рости), бактерицидну, тобто вбивчу, руйнівну, ча­ сом — і стимулягорну дію. Звичайно, хворобо­ творні організми дуж е різноманітні, і немає єдиного для всіх рослинного антибіотика, то­ му й застосовується досить широкий спектр рослин. Те, що шкідливе для одного мікроор­ ганізму, може виявитися живильним середо­ вищем для іншого. Сильні фітонциди у часни­ ку, цибулі, хрону, багатьох пряних рослин, при вживанні яких у їж у регулюється чисель­ ність і склад кишкової мікрофлори. Ефірні олії (лаванди, м'яти, чебрецю, материнки) згуб­ ні для мікробів, що носяться у повітрі й по­ трапляють у легені, осідають на шкірі, сли­ зових оболонках. — Мобілізація захисних сил людського організму. Наш організм має могутні імунні системи проти багатьох захворювань, може навіть проти всіх, але не завжди ці системи виявляються належним чином мобілізовані на боротьбу з небезпечним чинником. Цілюща сила деяких рослин пов'язана саме з тим, що вони мобілізують захисні природні сили лю д­ ського організму. Наприклад, віруси грипу становлять практично молекулу нуклеїнової кислоти, дуж е стійку проти хімічних впливів, часом з невеличкою білковою оболонкою. На них дуж е важко впливати, а тому майже не­ має прямих антивірусних препаратів. Зате є речовини, які пробуджують антивірусний ме­ ханізм у клітинах людини. — Антиалергенна дія, можна сказати, про­ тилежна попередній. Проникнення в організм людини інфекції, тобто, насамперед чужого білка, викликає бурхливу *захисну реакцію:

підвищення температури, запалення, утворен­ ня гістаміну, який спричинює часткове отру­ єння. Все це називають алергією, і вона про­ являється буквально при кожному заразному захворюванні. Однак часто алергічну реакцію зумовлюють зовсім не хвороботворні факто­ ри — борошно, пилок з рослин, шерсть і вов­ на та деякі сполуки білкового і небілкового походження. Для подолання алергії з організ­ му треба видалити фактор, що її викликав, і пригасити хворобливі явища. Деякі рослини і їхні суміші виявляють антиалергенну дію. — Посилення секреторних (видільних) функцій. Це досягається потогінними, сечо­ гінними, жовчогінними, проносними й такими, що викликають чхання, полегшують кашель та відхід мокрот, клізмами та іншими засоба­ ми. Завдяки цьому з організму виводяться ш ла­ ки, відходи життєдіяльності, які можуть бути токсичними, а також і ті токсичні речовини, що утворюються інфекцією. Один з основних принципів йоги — традиційного індійського методу утримання здоров'я — полягає у якнай­ швидшому позбавленні відходів. Будь-який застій, нагромадження кінцевих продуктів метаболізму гальмують обмін речовин, а це дуж е небажано і веде до захворювання. — Посилення припливу крові до окремих органів, завдяки чому в них змінюється об­ мін речовин і настає їхнє одужання. Досягає­ ться це гірчичниками, компресами, натирання­ ми, а внутрішньо, наприклад, стимулюванням серцевої діяльності, травлення. Коли йдеться про цілий організм і потрібно підвищити його життєдіяльність, застосовуються так звані адаптогени (женьшень, елеутерокок, великоголовник), які стимулюють цілком діяльність організму і підвищують його здатність пере­ носити стреси, втому тощо. — Припинення кровотечі, особливо внут­ рішніх органів, шляхом підвищення згортання крові (активності протромбіну), утворення згустків, що закривають поранену судину. Так діють речовини дубильного характеру, а також такі, що звужують судини і зменшують при­ плив крові до уш кодженого місця. — Посилення поділу клітин необхідне для загоювання ран, виразок, відновлення сли­ зових та інших покривів. Так діють деякі віта­ міни, особливо ті, що містяться в обліпиховій олії, або ж суміш гуміфікованих речовин — муміє. Однак, при підозрі на онкологічне за­ хворювання застосування муміє, як стимуля­ тора клітинного поділу, неприпустиме, бо воно може прискорити розростання пухлини і зро­ бити неможливим врятування хворого існую­ чими в медицині методами. — Посилення ферментативного апарату організму людини. Більшість реакцій обміну речовин здійснюється за участю біологічних каталізаторів — ферментів, які в тисячі разів прискорюють хімічні процеси й забезпечують швидке перетворення великих мас органічних речовин на необхідні для життя продукти. Д е­ які реакції взагалі не можуть здійснюватися за тих температур і тисків, що існують у ж и ­ вих клітинах, і лише ферменти роблять це можливим. Тепер відомо понад 1000 фермен­ тів, а крім того існує багато так званих ізофер­

10 ментів — сполук, які відрізняються за струк­ рослинами. Лікувальні властивості рослин за­ турою молекули від уперше знайденого ф ер­ леж ать від наявності в них різноманітних за хімічною структурою і терапевтичною дією ре­ менту, але виконують ту саму дію. Практично кожен фермент — це білок. Кожна клітина на­ човин. Найважливішими з них є білки й аміно­ кислоти, нуклеїнові кислоти, алкалоїди, вуг­ шого організму має повний набір ферментів, що їй необхідні. З часом, однак, деякі фермен­ леводи, крохмаль, клітковина, слизи, глікози­ ди, сапоніни, жири і жирні олії, ефірні олії, ти вибувають з ладу. Так, у дітей є фермент воски, гіркоти, феноли, флавоноїди, дубильні лактаза, який дає змогу швидко засвоювати речовини, смоли, вітаміни тощо. молочний цукор — лактозу. У дорослих, коли Білки і амінокислоти. Життя, за загально вони не п'ють молока, цей фермент зникає, і прийнятим визначенням Ф. Енгельса,— це лактоза не засвоюється, створюючи в шлунку і кишечнику поживне середовище для розвит­ особлива форма існування білкових тіл, осно­ ву якого становить обмін речовин і енергії. Ко­ ку різних бактерій. Таким людям потрібно або пити сквашене молоко, у якому лактоза вже жен організм, кожна жива клітина складаєть­ розкладена до органічних кислот, або ж вво­ ся з білків — великих, полімерних молекул, дити цей фермент в організм штучно чи посту­ дуж е складних і неповторних, характерних повим звиканням до молока відновити роботу буквально для кожного організму. Білки син­ ферменту. тезуються в клітинах за так званим генетич­ Дія деяких рослинних ліків саме й пов'я­ ним кодом, на спеціальних молекулярних мат­ зана з тим, що вони або містять активні ф ер­ рицях — складних молекулах ДНК і РНК, а то­ менти, що додаються до нашого ферментного му відрізняються чіткою індивідуальністю. Кожна клітина має білки різного типу. Одні з апарату і посилюють його (наприклад, папаїназа з плодів динного дерева — аналог хемотрипних утворюють зовнішню напівпроникну обо­ сину в шлунковому соку людини), або ж сти­ лонку, це так звані лектини. Вони строго конт­ мулюють утворення власних ферментів, які ролюють, щоб у клітину не проникла стороння нормалізують стан здоров'я. речовина, вірус чи хвороботворний мікроб. — Вплив на нервову систему. Деякі рос­ Від них, як дехто нині вважає, залежить припи­ линні речовини, зокрема алкалоїди, дуж е силь­ нення поділу клітин, а коли вони не виконують но впливають на центральну і вегетативну нер­ своїх функцій, клітини продовжують хаотич­ вові системи, й цим користуються для лікуван­ но, невпорядковано ділитися — і виникає пух­ ня. Цей вплив може бути збуджуючий, тонізу­ лина. Інші білки утворюють подвійну мембра­ ючий або ж заспокійливий, релаксуючий, сно­ ну, з якої формуються нові органели клітини, творний. За допомогою речовин цього типу треті перебувають у запасі і т. д. Однак, не­ можна досягати ефекту анестезії (знеболюван­ зважаючи на величезне розмаїття білків, усі ня) , що й застосовують при хірургічних опера­ вони складаються лише з 20 амінокислот, які ціях та при деяких методах лікування, коли називаються конституційними (всіх амінокис­ надто сильна реакція нервів заважає нормалі­ лот відомо кілька сотень). Наш організм здат­ зації процесів. Нейротропні речовини, що на­ ний сам синтезувати лише 10 амінокислот, а леж ать до цього класу, здебільшого можна решта 10 є незамінними, бо ми мусимо одер­ вживати лише під суворим лікарським контро­ жувати їх тільки з їжею. Це — треонін, валін, лем. Вони м ожуть спричинювати отруєння або лейцин, ізолейцин, метіонін, гістидин, трипто­ фан, лізин, аргінін і фенілаланін. І коли в на­ наркотичне звикання. Біохімічний механізм такого впливу на нервову систему ще далеко шому раціоні невистачає, скажімо, лізину чи триптофану, наше харчування стає неповно­ не з'ясовано й існує чимало припущень. Наука знає чимало інших механізмів впли­ цінним. На білки й амінокислоти багаті зерно­ ву лікарських рослин. Особливо важливий бобові культури — горох, квасоля, сочевиця вплив на центральну й периферійну нервові си­ і зернові — пшениця, жито, ячмінь, овес, а та­ стеми, оскільки людина — високоорганізована кож овочеві культури. Зерно деяких рослин, істота, і від стану її нервової системи та пси­ наприклад, кукурудзи, не має окремих необ­ хічної діяльності залежить функціонування, а, хідних амінокислот, а тому харчуватися ви­ отже, й здоров'я всіх інших її систем. Є й засо­ ключно кукурудзою та й будь-якою іншою рослиною не варто, бо організмові потрібна би чисто механічного впливу, наприклад, такі, що мають пом'якшувальну, обволікальну дію, різноманітна їжа. Білки — це водночас і ф ер­ і їх застосовують, коли необхідно полегшити менти. Високі температури денатурують біл­ відкашлювання або нормалізувати стан трав­ ки, і вони втрачають свою ферментативну ак­ тивність. Тому, коли необхідно збагатити наш лення. Що таке лікування? Це — повернення ор­ власний комплекс ферментів рослинними, рос­ ганізму людини до нормального стану, який лини треба споживати в зеленому вигляді і вважається здоровим, а будь-які порушення обов'язково свіжими, бо при стоянні уш код­ нормальної діяльності організму до певної жених зелених рослин у їхніх клітинах відбу­ межі вважаються втомою (коли після перепо­ вається автоліз: ферменти перетравлюють чинку вертається норма) або ж захворювання­ вміст клітини і самі себе знищують. ми. У такому поверненні до здорового стану Білки ділять на прості (протеїни) і склад­ відіграють роль численні фактори, і серед них ні (протеїди). не останнє місце займає харчування, в якому Прості білки під час глибокого гідролізу важлива роль належить продуктам рослинного або перетравлення ферментами розпадаються походження, а також перебування на свіжому на амінокислоти, які є таким чином основною повітрі, серед рослин і, нарешті, спеціальні за­ структурною одиницею білків. В рослинах про­ ходи лікування, в тому числі й лікарськими теїни зустрічаються, як протаміни, гістони і

11 альбуміни — відносно простіші, розчинні у воді, і як глобуліни та глютеліни — нерозчинні у воді, але такі, що розчиняються в розчинах солей або лугів чи кислот. Складні білки становлять комплекс про­ стого білка з небілковим компонентом. Так, ліпопротеїди пов'язані з жирами і відповідно беруть участь у жировому обміні, фосфопротеїди бувають задіяні в енергетичних про­ цесах, металопротеїди найчастіше бувають ферментами дихання. Глікопротеїди, тобто по­ єднання білка з цукром, або лектини розташо­ вуються на зовнішніх поверхнях клітин і за­ безпечують імунітет проти інфекцій, регулю­ ють поділ клітин. Лектинів багато в насінні бобових та в багатьох лікарських рослинах. Особливе значення мають нуклеопротеїди, що беруть участь у синтезі нових білкових моле­ кул, тобто забезпечують найголовніше — пе­ редачу генетичних властивостей і лежать в ос­ нові ростових процесів. Самі по собі білки й амінокислоти у ф іто­ терапії поки що не використовуються, однак вони мають винятково велике значення в ж ит­ ті рослин і тварин. Деякі спадкові хвороби є не що інше, як захворювання білкових моле­ кул, а через це порушується весь складний ме­ ханізм живої істоти. їх вже відкрито понад З тисячі. На щастя, вони зустрічаються не ду­ ж е часто. Нуклеїнові кислоти складаються з азоти­ стої основи (цитозину, урацилу, аденіну, гуа­ ніну, тиміну, 5-метилцитозину), цукру (рибо­ зи або дезоксирибози) і фосфорної кислоти. Самі нуклеїнові кислоти хімічно малоактивні і як ліки не використовуються. Продукти роз­ щеплення їх бувають дуж е активними і вхо­ дять до складу стимулюючих препаратів. На­ звані вище азотисті основи, а також інші, що не входять до складу нуклеїнових кислот, зу­ стрічаються в деяких лікарських рослинах, причому часто у великих кількостях. Вони біохімічно споріднені з алкалоїдами, які ма­ ють дуж е високу фізіологічну активність. А лкалоїди — досить складні рослинні ре­ човини, що містять у гетероциклічних моле­ кулах азот і мають лужні властивості, звідки і їхня назва: алкалі — луг. Відомо понад 5 тисяч алкалоїдів, і всі вони трапляються тільки в рос­ линах. Це — нелеткі органічні сполуки, гіркі на смак, фізіологічно і фармакологічно дуж е активні, часом отруйні або діють як наркоти­ ки. До них відносять ще схожі за будовою сполуки, що не мають лужних властивостей, наприклад, кофеїн (кава, чай), теобромін (чай), ефедрин. Найчастіше алкалоїди бувають у рос­ линах родин макових, лілійних, пасльонових, жовтецевих, логанієвих і кутрових. Вони утво­ рюються при метаболізмі амінокислот; загаль­ ним для всіх алкалоїдів є наявність азотної групи в молекулах, які мають, як правило, ге­ тероциклічну або ароматичну структуру. Рослини завжди дуж е економно поводять­ ся з азотом, і щоб його не втрачати, впакову­ ють його в молекули у вигляді алкалоїдів. До того ж алкалоїди виявляються корисними для рослин, бо відлякують комах і великих тварин, які не можуть їсти біомаси з алкалоїдами. Хі­ мічно алкалоїди поводять себе, як луги, утво­

рюють солі з кислотами. У чистому вигляді во­ ни не розчиняються водою, а тільки органіч­ ними розчинниками, у вигляді ж солей добре розчиняються у воді. Щоправда, солі алкалої­ дів з таніном не розчиняються у воді, і цим к о ­ ристуються, коли треба подолати отруєння. Для хімічної класифікації істотне значення має структура центрального гетероциклу в мо­ лекулі. Відповідно до цього розрізняють ізохінолінові, індольні, піридинові, пігіеридинові, тропанові й пуринові алкалоїди. Залежно від хімічної природи фармаколо­ гічне значення алкалоїдів дуж е неоднакове. Наприклад, морфін діє анальгетично проти сильного болю, атропін і папаверин виявляють спазмолітичну дію, атропін, крім цього, затри­ мує виділення слини і шлункового соку й роз­ ширяє зіниці очей. Хінін діє специфічно про­ ти збудника малярії; кофеїн, теобромін — аналептично (тобто, стимулюють дихальний центр), і діуретично, посилюючи відділення се­ чі. Багато алкалоїдів особливо діють на нерво­ ву систему. Деякі через це належать до найсильніших наркотиків, як морфін і кокаїн. До алкалоїдоносних рослин належать: чемериця біла (протовератрини А і В), блекота чорна, дурман і беладонна (гіосціамін, атропін, ско­ поламін), мак снотворний (група морфіну), чистотіл (хелідонін), хінне дерево (хінін), тю ­ тюн і махорка (нікотин). В одній рослині алкалоїди здебільшого представлені не одною сполукою, а цілою гру­ пою споріднених речовин. Так, з опіуму ви­ робляють до 25 сполук, у тому числі морфін, кодеїн і папаверин. Вуглеводи — дуж е великий клас природ­ них органічних сполук, що складаються тіль­ ки з вуглецю і водню з киснем, які перебува­ ють у тому ж співвідношенні, що й у воді — Н20 (звідки й їхня назва). Вуглеводи віді­ грають головну енергетичну роль, вони утво­ рюються в процесі фотосинтезу і, пересуваю­ чись по рослині, забезпечують життєві потреби інших, незелених її частин. Вони становлять не тільки джерело енергії, яка вивільняється під час окислення їх, але й вихідний матеріал для багатьох біосинтезів. Прості цукри можуть мати в своїй моле­ кулі 4, 5, 6 або 7 атомів вуглецю, через що їх відповідно називають тетрози, пентози, гексо­ зи і гептози. Ці цукри називають і монозами, або моноцукрами, бо вони існують у вигляді окремих молекул. Прикладом можуть бути глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (пло­ довий цукор). Однак цукри можуть сполуча­ тися між собою у двомолекулярну форму, діозу, або звичайну сахарозу (буряковий цукор), і лактозу (молочний цукор) чи тримолекуляр­ ну — рафінозу, гентіанозу (з тирличу) або й полімерну форму — з сотень і тисяч окремих залишків моно- і дицукрів. Це полісахариди — крохмаль, целюлоза, інулін, пектини. В резуль­ таті гідролізу вони розпадаються на один-два прості цукри. Зустрічаються й гетерополісахариди, які складаються з кількох моносаха­ ридів. До молекул складних цукрів часом входять інші органічні угруповання, напри­ клад, аміни, і такі сполуки називаються аміноцукрами.

12 Вуглеводи є в кожній рослині. Вони ста­ новлять важливий об'єкт дієти, бо в щоденно­ му раціоні людини має бути до 400 г і більше вуглеводів у вигляді цукру та крохмалю. При захворюванні на діабет в організмі людини утворюється мало (у 5—10 раз менше за нор­ му) інсуліну — гормону, який регулює пере­ творення глюкози в печінці і в м'язах. Вна­ слідок цього підвищується вміст глюкози в крові, при її неповному окисленні утворюєть­ ся ацетон і настає тяж ке отруєння організму, що веде до коматозного стану і смерті. Тому при захворюванні на діабет слід обмежувати себе у споживанні глюкози або сахарози (яка в організмі розпадається на глюкозу і фруктозу) і задовольняти свої потреби фруктозою, яка входить до складу інуліну, речовини, анало­ гічної крохмалеві. Фруктоза у 2—2,5 раза со­ лодша за сахарозу і глюкозу, а тому можна обійтися меншою кількістю її. Важливим д ж е­ релом вуглеводів є бджолиний мед. Це — сек­ рет нектарників, зібраний і перероблений в організмі бджоли. До 70 % меду, однак, зби­ рається не з квіткового нектару, а з паді, цук­ ристих відкладень на листі дерев і трав'янис­ тих рослин, уражених попелицями. Мед міс­ тить легкопроникні й добре засвоювані цук­ ри та вітаміни, а тому його рекомендують для поліпшення діяльності серця та як заспокій­ ливий засіб. Мед використовували як легкий проносний засіб. Останнім часом поширилось захоплення «медолікуванням», у якому бага­ то перебільшень і мало обгрунтованих реко­ мендацій і яке не слід застосовувати без кри­ тичної поради лікаря. Крохмаль — полісахарид, що нагрома­ дж ується в плодах, зерні, коренях і бульбах деяких рослин як запасна форма вуглево­ дів. Під час гідролізу крохмалю поступово утворюється розчинний крохмаль, декстрини, ди- і моноцукри. Крохмаль дуж е часто викори­ стовують у лікарській практиці: як присипку, наповнювач і субстрат для виготовлення таблеток і облаток та у пастах. Він входить як важливий компонент практично до всіх дієт. Звичайно крохмаль одержують з картоплі і рису, рідше — з інших зернових. Саго — крохмалистий продукт з деревини сагової пальми, а також деяких саговників. У тропіках вирощують багато крохмалоносних рослин: батат (ямс), таро, маніок та інші. Клітковина, або целюлоза,— полівуглевод, головний компонент клітинних оболонок. Ба­ вовняна вата, серцевина стебел соняшнику і бузини — практично на 70—80 % чиста кліт­ ковина. Кожна молекула клітковини склада­ ється не менше як з ЗО 000 молекул глюкози, розміщених в одну лінію. В організмі людини клітковина не засвоюється, проте значення її в харчуванні велике — вона посилює пери­ стальтику. Клітковина утворює ніби пухку структуру перетравлюваної маси в шлунку і кишечнику, полегшуючи доступ ферментів до всіх часточок їжі. Клітковина є в будь-якій рослинній масі, особливо в овочах, кукурудзі молочної стиглості, чорному хлібі. Слизи — високомолекулярні безазотисті речовини, які дуж е розбухають у воді й утво­ рюють колоїдні розчини, а хімічно належать

до чистих полісахаридів, сумішей полісахари­ дів з уроновими кислотами, до поліуронідів та інших сполук. Слизовий колоїдний розчин захищає слизові оболонки при запаленні, по­ м 'якш ує больові відчуття й сприяє процесові загоєння. Спричинене запаленням сильне ви­ ділення власних слизових субстанцій зменшу­ ється, а введені в організм як ліки слизи ф ер­ ментативно не розкладаються, організмом не засвоюються і не перетравлюються. Ця влас­ тивість сприятливо діє на кишечник при хро­ нічних запорах, які настають внаслідок запа­ лення слизових покривів. Вони добре діють і при проносах та посиленій перистальтиці, але вж е через те, що рослинні слизи поглинають подразнюючі речовини і рідину. Насамперед їх застосовують при дратливому кашлі, а та­ кож для полоскань горла та компресів при ураженнях шкіри та при виразках. До справжніх слизів, що мають в основі слизову кислоту, відносять слизи насіння льо­ ну, липового цвіту й кореня алтеї, а до несправжніх — слиз із бульб зозулинця, який в основі має щавлеву кислоту, а також слизи з лишайників і водоростей, у яких є або ліхенін або ламінарин. Багато грудних чаїв та збо­ рів від кашлю, а також рослинних соків і екс­ трактів (підбіл, плоди малини) й проносних, чаїв містять слизові речовини. Сироп з алтеї — неодмінна складова частина відкашлювальних чаїв і тинктур. Агар з водоростей, трагакант і насіння льону входять до складу офіцинальних препаратів; це — найкращі нешкідливі проносні засоби. Організм до них не звикає, їх можна застосовувати тривалий час. Основ­ ні джерела слизових речовин: агар, гуміара­ бік, листя і квітки підбілу, ісландський мох, насіння льону, квітки і листя мальви. Глікозиди. Це сполуки цукру з якоюсь ін­ шою молекулою, наприклад, з фенолом, вуг­ леводнем, терпеном і т. д. Маючи таким чином половину молекули цукру, вони близькі до вуглеводів, і це дає змогу об'єднати їх в одну групу. Інша половина молекули (аглікон) визначає специфічні особливості глікозиду, зо ­ крема його лікувальні властивості. Вважають, що кращим проникненням лікувального аглі­ кону в клітини глікозиди завдячують цукро­ вій частині молекули. Так, аглікон у чистому вигляді, без цукру, може й не проникнути в кров і не виявити необхідної лікувальної дії. Таким чином, цукор ніби несе на собі гірку, їдку чи чимось неприйнятну частину. Гліко­ зиди, як і багато інших органічних речовин, можна одержувати штучним шляхом, однак при цьому утворюються численні ізомери, то­ тож ні молекули, з дещо іншим розміщенням частин, які, проте, не мають фізіологічної чи фармакологічної активності. Розділити таку суміш з практично однакових у хімічному відношенні молекул на активні й неактивні дуж е важко, часом просто неможливо, бо число ізомерів іноді налічує 128, 256 і більше варіантів, а тому для виготовлення ліків потріб­ на природна рослинна сировина. Її заготов­ ляють у природі або ж вирощують на полях. Глікозиди в рослинах виникають для зне­ ш кодження всередині рослинного організму дуж е активного аглікону, який міг утворитися

13 в процесі метаболізму або потрапити ззовні. Рослини, як відомо, в процесі фотосинтезу утворюють цукор, тому в цукрах у них ніколи дефіциту немає. Якісь надто активні, непо­ трібні в даний момент рослині сполуки по­ в'язуються з цукром і стають через це для рос­ лини нешкідливими, набувають здатності пе­ ресуватись по рослині подібно до цукрір. Ево­ люція використала наявність глікозидів і як захист проти поїдання рослинної маси твари­ нами, бактеріями чи грибами, бо в них гліко­ зиди розщеплюються, цукор засвоюється, а аглікон діє частіше як отрута. В рослинах, що містять глікозиди, одночасно є ферменти, що їх розщеплюють на цукор і аглікон. Тому такі рослини треба сушити якомога швидше і при температурах, що не перевищують 60 °С, після чого зберігати в сухих, добре провітрю­ ваних приміщеннях. Для рослин з родини капустяних (хресто­ цвітих) характерна наявність у глікозидах сір­ ковмісних речовин. Це — глікозиди синігрин і синальбін у насінні гірчиці. У розоцвітих по­ ширений амігдалін, який розпадається з виді­ ленням синильної (ціанової) кислоти. Він є в насінні гіркого мигдалю, абрикоса, вишень, персика, сливи, лавровишні, в квітках і листі черемхи, а також зустрічається в представни­ ків зовсім інших родин. У зелених частинах льону глікозид лінамарин також містить си­ нильну кислоту — дуж е сильну отруту. У ж ов­ тецевих зустрічається анемонін і протоанемо­ нін. Строфантин характерний для рослин ро­ дини кутрових — строфанту (чилібухи), олеандра, кендирю коноплевидного. Серцеві глікозиди. Похідні стерану, до­ сить складної органічної сполуки, що сполу­ чається з цукром. Вони сприятливо діють при серцевій недостатності і є дуж е важливими ліками, які застосовуються лише офіцинально виготовленими препаратами і у чітко ви­ значених лікарем дозах! Рослини, що містять серцеві глікозиди, не можна використовувати безпосередньо, бо при цьому неможливо точ­ но дозувати кількість глікозиду. Крім того, глікозиди в них часто супроводяться токсич­ ними речовинами, отже медицина використо­ вує виключно хімічно чисті глікозиди, виді­ лені з рослинної сировини. Серцеві глікозиди містяться в свіжих листках червоної і шер­ стистої наперстянок, в морській цибулі, лист­ ках олеандра, свіжих листках конвалії, в горицвіті весняному, в насінні строфанту. В деяких рослинах зустрічаються антраглікозиди, що мають проносні властивості (їх ми розглядаємо нижче, при описі фенолів). До глікозидів належать і сапоніни, гіркі речовини та деякі дубильні речовини. Сапоніни — глікозиди різної природи, які утворюють з водою піну подібно до мила. Во­ ни подразнюють слизові оболонки, бо діють як поверхнево активні речовини, а тому при вживанні їх усередину посилюють перисталь­ тику кишечника, а, отже, і перетравлення їжі, секрецію залоз, відходження мокроти з брон­ хів, полегшують відкашлювання, дають і сечо­ гінний ефект. Потрапляючи в плин крові, сапо­ ніни діють негативно, бо розчиняють червоні кров'яні тільця. Сапоніни вводять до бага­

тьох сечогінних, ниркових, жовчогінних і та­ ких, що сприяють обмінові речовин, чаїв і зборів. Сапоніни містяться в листі берези, плюща і підбілу, в насінні гіркокаштану й ко­ рені солодки. Жири і жирні олії. Вони бувають як рос­ линного, так і тваринного походження. Залеж ­ но від хімічної природи при кімнатній темпе­ ратурі вони можуть бути рідкими, густими і твердими. Хімічно вони становлять ефіри жирних кислот різної природи з гліцерином, триатомним спиртом. До одної молекули гліце­ рину приєднуються три молекули кислот, однакових або, частіше, різних. Під впливом натрієвого або калійного лугу ефірні зв'язки порушуються, жирні кислоти утворюють з лугом солі, які становлять звичайне мило, тверде з натрієм, рідке — з калієм, а гліцерин залишається у розчині. Жири й олії становлять важливий продукт харчування, застосовуються в техніці, косме­ тиці, а також мають фармацевтичне викорис­ тання. Так звані ненасичені жирні кислоти, що мають в молекулі один, два (як у лінолевої), три (як у ліноленової) або навіть чотири (як у арахідонової кислоти) подвійні зв'язки між атомами вуглецю і трапляються лише в рослинних жирах і так званому риб'ячому жирі, в організмі людини не синтезуються, але потрібні для багатьох біохімічних процесів, і тому їх відносять до незамінних продуктів живлення. Суміш ненасичених жирних кис­ лот називають вітаміном F. Безпосередньо з лікарською метою застосовується рицинова олія — як проносний засіб. Мазі, емульсії, пасти, жирові екстракти з лікарських рослин або з ефірних олій готують на жирах, які сприя­ ють поглинанню активних речовин організ­ мом, пом'якшують і продовжують їхню дію. Жири і жирні кислоти малостійкі, особливо ненасичені; вони окислюються, твердіють, ста­ ють темними, набирають неприємного запаху. На це потрібно звертати увагу при викорис­ танні їх. Найпоширеніші в наших умовах — соняшникова і рапсова олія, лляна і кукуруд­ зяна, в Середній Азії — бавовникова, а у сві­ товій практиці ще й оливкова (прованська олія), арахісова, кокосова і пальмова. Ефірні олії. Це — леткі, з характерним сильним запахом і смаком, маслоподібні, не­ розчинні у воді, здебільшого безбарвні або слабо забарвлені рідини. На відміну від справжніх жирів вони не залишають жирової плями на папері, бо випаровуються вже при кімнатній температурі. Ефірні олії утворюють­ ся виключно в рослинах, але мають надзвичай­ но сильні фізіологічні й фармакологічні вла­ стивості. У чистому вигляді їх одержують пе­ регонкою з водяною парою, поглинаючи ж и ­ рами, подекуди вичавлюють під пресом або ж екстрагують рідкою вуглекислотою та інши­ ми розчинниками. У фітотерапії їх вживають не лише очищеними, наприклад, для інгаляцій чи у приладі «Фітон», а й у настойках, які роблять на спирті, враховуючи нерозчинність терпенів у воді, або в напарах, як скажімо, це роблять з листям шавлії або евкаліпту для по­ лоскання. Ефірні олії розчиняються спиртом, ефіром або жирами і в таких формах дуж е

14 широко використовуються у парфюмерії. Ефір­ ні олії знаходять також важливе застосування у харчовій промисловості — у прянощах і спе­ ціях. Ефірні олії розрізняють і називають за рос­ линами, з яких їх одержують: м'ятна, лавандо­ ва, трояндова тощо. Кожна з них становить суміш кількох або кільканадцяти окремих хімічних сполук — терпенів і їхніх похід­ них. Терпени — вуглеводні, тобто складаються лише з С і Н і характерні тим, що в молекулах у них є багато ненасичених вуглецевих зв'язків, які зумовлюють високу хімічну активність цих речовин. Розрізняють монотерпени, сесквітерпени і дитерпени (терпени з більшою кількістю конденсованих молекул утворюють смоли і каучук). Вуглевод може замінити один з атомів водню на якусь іншу молекулярну групу і таким чином придбати нові якості. Приклади монотерпенів: як вуглеводні мирцин і оцимін, а вже як їхні похідні альде­ гіди і кетони зустрічаються у складі багатьох ефірних олій. Це — цитронелол, цитраль, ли­ монен, а-пінен, ментол, миртенол, борнеол, камфора, вербенон і піперитон. Сексвітерпени є в сандаловому дереві (Р-санталін), в ев­ каліптовій олії — кадинол і евдесмол. Ди­ терпени зустрічаються досить рідко, відомі а-камфорен, фітол (входить до складу хлоро­ філу), абієтинова кислота. В рослинах ефірні олії містяться в особ­ ливих клітинах — вмістищах, і виходять звід­ ти після руйнування або ж при підігріванні. Фізіологічна дія ефірних олій здійсню­ ється різним шляхом. При безпосередньому контакті їх із шкірою викликається подраз­ нення, посилюється приплив крові до цього місця (гіперемія), що використовують при ком ­ пресах і сполоскуваннях з ефірно-олійними напарами. При надто високій концентрації або тривалій дії можна викликати опік шкіри. Розчинені в жирах (в'єтнамський бальзам «Золота зірка») ефірні олії при нанесенні на ш кіру локально гальмують запалення (антифлогістична дія). Через шкіру вони можуть проникати у кров і розноситись по тілу. Але певніше їх вдихання при інгаляціях: полег­ шується відкашлювання. Потрапляючи до рота і подразнюючи нер­ вові закінчення, ефірні олії діють через нер­ вову систему на шлунок, зумовлюючи поси­ лення секреції шлункового соку, секрету під­ шлункової залози ’ і жовчі, тобто тих соків і ферментів, що в основному здійснюють про­ цес перетравлювання і засвоювання їжі. Тим самим вони діють на апетит, нормальне, здо­ рове споживання їжі, що й досягається смако­ вими додатками до страв, консервів тощо (кріп, петрушка, кмин, коріандр та багато ін­ ших). Ефірні олії діють і на сечовидільні орга­ ни. Пояснюють це тим, що ліки з чебрецем або чистий тимол (з олії чебрецю) або інші діуретичні ліки з ефірними оліями розширю­ ють судини фільтруючої системи нирок (нефронів) і роблять їх легше проникними. Важ­ ливими ліками з такою дією є «ягоди» ялівцю, корені петрушки, насіння чи листя любистку.

Отже, в цілому ефірні олії є важливими ліками для очищення організму від мокрот, сечі та інших відходів, вони виявляють спаз­ молітичну дію на м'язи кишечника, приско­ рюючи травлення. Вони також поліпшують виділення молока у матерів-годувальниць. Деякі ефірні олії, наприклад, м'ятна, мають чітку жовчогінну дію і застосовуються при запаленнях жовчного міхура та при жовтяницях. Разом з тим зловживати ефірними оліями не можна. Вони можуть спричинити значну шкоду при менструаціях і вагітності через припливи крові (аж до аборту). І, нарешті, ефірні олії виявляють чітку статичну дію на бактерії, особливо на такі, що мають просякнуту жироподібними речовина­ ми оболонку і через це дуж е стійкі до інших дезинфекційних засобів (стафілокок). О бку­ рювання ефірними оліями застосовується для дезинфекції приміщень, одягу та шкіри. Ос­ кільки ефірні олії здебільшого мають приєм­ ний для людини запах, такий захід сприяє й підвищенню самопочуття. Найхарактерніші ефіроолійні рослини: ва­ леріана, фенхель, кріп, коріандр, лаванда, лю ­ бисток, меліса, мускатник, м'ята, петрушка, розмарин, шавлія, чебрець, материнка, ялівець, полин, лимон, апельсин, троянда. Воски — ефіри вищих жирних кислот з вищими спиртами, часто в суміші з вільними жирними кислотами і спиртами, а також з пара­ фінами та іншими речовинами; нерозчинні у воді, не перетравлюються ферментами. Вони утворюються на поверхні листя і плодів багатьох рослин як захист від випаровування, їх виробляють і деякі комахи, наприклад, бджоли, але походження їх, як вважають, рослинне. Бджолиний віск використовують у фармацевтичній практиці та в народній меди­ цині. Розрізняють білий і жовтий віск. Це переважно ефір пальмітинової кислоти з мірициловим спиртом, він містить і 10— 14 % церотової й невелику кількість неоцеротової кислот. Карнаубовий віск — рослинного по­ ходження, з листя бразільської воскової пальми, він складається з суміші ефіру церо­ тової кислоти, мірицилового спирту і вільних кислот (карнаубової і церотової), спиртів (це­ рилового і мірицилового) та вуглеводнів (па­ рафінів). Гіркоти. Під такою загальною назвою об'єднують різноманітні сполуки, що мають гіркий смак і чия дія на організм пов'язана з цим. Переважно це терпени або їхні похідні, часом — глікозиди. Гіркота з ісландського мо­ ху (лишайника) — центрарієва кислота. Най­ частіше гіркоти є в рослинах родин айстрових (складноцвітих), тирличевих і губоцвітих. Гір­ коти посилюють секрецію залоз — слинних, шлунку, підшлункової, печінки і жовчного м і­ хура. їх застосовують у багатьох препаратах і зборах з лікарських рослин. Під впливом гіркот посилюється виділення слини, шлунково­ го соку, секрету панкреатичної (підшлунко­ вої) залози і жовчі, в них зростає активність відповідних ферментів, внаслідок чого по­ ліпшується весь процес травлення. Гіркоти ді­ ють через смакові подразнення язика, через

15 рефлекси парасимпатичної нервової системи на внутрішні органи. Щоб отримати згадану дію, їх випивають повільними ковтками за 0,5— 1 годину до їди; часом досить потримати гіркоту в роті, щоб викликати рефлекторну реакцію. Лікувальне значення гіркот полягає в тому, що вони збуджують весь шлунковокишковий тракт і внаслідок цього усуваються вади, пов'язані з застоєм, поганим перетрав­ ленням їж і — відчуття переповнення й тиску в ділянці шлунка, печія, відрижка, бродіння й здуття, в'яле випорожнення та запори. Вони корисні й при захворюваннях печінки, при жовтусі, запаленнях жовчного міхура і ж овч­ них проток. Феноли. Група дуж е різноманітних речо­ вин, дуж е поширених у рослинному світі. За­ гальним для них, що об'єднує в одну групу, є наявність у молекулі ароматичного (бензоль­ ного) ядра, яке несе одну гідроксильну, або фенольну, оксигрупу. При ароматичному ядрі можуть бути й дві, і три оксигрупи, через що розрізняють моно-, ди- і трифеноли. Ці окси­ групи є головними реактивними групами ф е­ нольних сполук. При наявності в молекулі кількох арома­ тичних ядер з відповідними оксигрупами ви­ никають поліфеноли. Найпростішим фенолом є власне фенол, або карболова кислота, мо­ гутній дезинфекційний засіб. До дифенолів відносять пірокатехін, резорцин і гідрохінон; до трифенолів — пірогалол, оксигідрохінон і флороглюцин. Під впливом ферментів феноли здатні полімеризуватися у великі нерозчинні у воді молекули дубильних речовин, лігніну, мела­ нінів і гумусу. Коли до простого мономерного фенолу приєднується один атом вуглецю з кислотною групою, утворюється оксибензойна кислота і її похідні. Коли ж приєднується тривуглецева комбінація, то утворюється група оксико­ ричних кислот і кумаринів. Сполуки, що скла­ даються з двох ароматичних ядер і тривуглецевого радикалу, відносять до флавоноїдів і ділять їх на підгрупи катехінів, лейкоантоціанів, флавонів і флавонолів (жовті барвники квіток), та антоціанів (сині, червоні й фіо­ летові пігменти квіток і листя). В рослинах зустрічаються поліфеноли ще складнішої структури. Фенольні сполуки утворюються в усіх ор­ ганах рослин з цукрів і беруть участь у про­ цесах дихання в клітинах, переносячи водень від окислювальних молекул. У рослинах вони відіграють роль відходів метаболізму, тобто екскретів, які в процесі еволюції виявились корисними, бо відлякують тварин від поїдан­ ня рослинної маси, тобто вони забезпечують імунітет. Вони є й резервними речовинами. Фенольні сполуки виявляють сильну дію на ріст рослин, гальмуючи проростання насіння, видовження стебел і коренів. Вони мають силь­ ні фітонцидні властивості й забезпечують іму­ нітет рослин до грибної, а особливо до бак­ теріальної інфекції. Часто своїх захисних ф е­ нолів у здорової рослини немає, вони утво­ рюються в ній як реакція на зараження збуд­ ником захворювання.

Фенольні сполуки відіграють важливу роль при загоюванні ран, поділі клітин, а та­ кож у захисті тканин від проникаючої радіа­ ції, від вільних радикалів, мутагенів та силь­ них окислювачів. Вміст фенольних сполук у рослинах коливається у великих межах. Такі речовини, як оксибензойні кислоти й кумари­ ни є у багатьох рослинах, а деякі феноли — тільки в певних видах рослин. їхній вміст та­ кож залежить від зовнішніх умов. Так; без ультрафіолетового опромінення кількість хло­ рогенової кислоти різко зменшується. Зрос­ таючи ж у горах, де кількість ультрафіолето­ вої радіації вища, рослини вміщують значно більше антоціанів і флавонолів. Це слід вра­ ховувати при заготівлі такої лікарської сиро­ вини, де головну роль відіграють фенолвмісні сполуки. Флавоноїди — похідні фенольних сполук, жовті, коричневі пігменти рослин. Вони вияв­ ляють різноманітну фітотерапевтичну дію. Зустрічаються в багатьох рослинах у вигляді глікозидів, а також і в чистому вигляді. Найвідоміші у фітотерапії флавоноїди: рутин, гесперидин, гіперозид, кверцетин, кемпферол та апігенін. Найістотніша фармацевтична дія флаво­ ноїдів полягає в регулюванні стану капілярів, зокрема вони підвищують їхню проникність при атеросклерозі й тим самим сприяють зни­ женню й нормалізації кров'яного тиску. їм приписують і дії діуретичну (сечогінну), спазмолітичну й холеретичну дію на організм людини; вони розширюють капіляри, зни­ жують тиск крові, тонізують серцеві м'язи, розширюють коронарні судини, зменшують згортання крові. Флавоноїди містяться як одна з діючих сполук у багатьох рослинах; розширюючи капіляри, вони полегшують вплив ін. активних сполук. До найзначніших джерел флавоноїдів належать квітки арніки, листя берези і підбілу, верес, квітки бузини чорної, квітки ромашки, цвіт липи, корінь петрушки, плоди кінського каштану, хвощ польовий та корінь солодки. Дубильні речовини. Хімічно — це полімеризовані фенольні сполуки. їхня дія полягає в тому, що вони ущільнюють і закріплюють білкові молекули в поверхневих шарах шкіри або слизових оболонок, які внаслідок цього стають стійкішими проти зовнішніх впливів і менш проникними. Цю їхню властивість ви­ користовують і в промисловому дубленні шкур. Дубильні речовини добре розчиняються у воді. З білковими молекулами, наприклад, желатиною, а також з алкалоїдами й солями важких металів вони утворюють нерозчинні осади. Дубильні речовини ділять на два ряди — пірогалоловий і пірокатехіновий, залежно від того, яка з названих сполук лежить у їхній основі. За поширенішою класифікацією д у ­ бильні речовини ділять на конденсовані й гідролізовані. Гідролізовані мають у своїх вели­ ких полімерних молекулах ефірні зв'язки, які легко розщеплюються з приєднанням води (гідролізуються) під дією ферментів і слабких кислот і навіть при кип'ятінні. Це в основно­ му похідні галової кислоти, таніну або елаго­

16 вої кислоти. Конденсовані дубильні речови­ ни не розщеплюються, бо зв'язки між моле­ кулами в них іншого характеру. До них на­ леж ать катехіни чаю. Під впливом сильних кислот або при окисленні вони утворюють червоні продукти флобафени (наприклад, на­ стій чаю і взагалі багатьох рослин при стоян­ ні темніє). На смак дубильні речовини в'яжучі, терп­ кі, бо слизова оболонка рота, а також будьяка інша слизова оболонка, з якою настає без­ посередній контакт дубильних речовин, стає тугішою, ущільнюється, і завдяки цьому вони протистоять запаленням під дією інфекцій і подразнюючих речовин. Приплив крові змен­ шується, невеликі капіляри можуть взагалі перекриватися, хворобливе відділення рясно­ го слизу зменшується, надто сильна перисталь­ тика шлунково-кишкового тракту, спричине­ на розладами травлення, уповільнюється. Дубильні речовини застосовуються зов­ нішньо на шкірі у вигляді ванн і примочок, для обробки шкіри обличчя або голови, особ­ ливо при надмірній жирності і утворенні лу­ пи, для зупинки невеликих кровотеч на ш кі­ рі, проти легких опіків, наприклад проти со­ нячних опіків, для обробки ран і обморожень, особливо на руках і ногах, проти потіння ніг. Внутрішньо їх застосовують для полоскання рота при запаленні ясен і ротової порожнини, горла при ангіні, проти запалення слизової оболонки шлунка і кишечника, а також для промивання шлунка проти проносу. Однак при захворюваннях шлунково-кишкового трак­ ту необхідно насамперед звернутися до ліка­ ря для з'ясування можливих інфекцій! Дубильні речовини входять і до деяких протигеморойних засобів (свічки, мазі). їх за­ стосовують і як протиотруту при інтоксика­ ції солями важких металів та алкалоїдами, поки ці отрути ще знаходяться в шлунку. Як і катехіни та флавоноїди, дубильні ре­ човини відіграють важливу роль у гасінні в організмі так званих вільних радикалів, тобто уламків молекул, які утворюються під дією радіоактивного випромінювання з деяких інших причин і, маючи надзвичайно високу реакційну силу, руйнують важливі структури живих клітин, наприклад, ДНК. З цим, зокре­ ма, пов'язують процеси старіння організмів. «Гасячи» вільні радикали, таніни дають нам змогу зберігати молодість і здоров'я. Особливо багато дубильних речовин у рослинах вологих тропічних лісів, але й наша ф лора багата на них. Найбільшу кількість ду­ бильних речовин містять гали (кулевидні ут­ ворення на листках дуба, фісташки, що вини­ кають після наколювання комахами, які від­ кладають у гали яйця). Багато дубильних речо­ вин є в сумаху, скумпії, бадані товстолисто­ му, в корі дуба і ялини, верби і вільхи, в де­ ревині й листках каштану їстівного, а з тра­ в'янистих рослин — у гірчаку дубильному, кермеку, щавлі та ревені. Важливим джерелом дубильних речовин у побуті є звичайний чорний чай, у якому міститься багато так званих катехінів, які ста­ ють активними для організму після окислен­ ня. При довшому стоянні розчину чаю, як і

інших дубильних речовин, вони полімеризуються (конденсуються) в червонувато-корич­ неві водонерозчинні флобафени і їхня актив­ ність знижується. Багато дубильних речовин є в листі вересу, брусниць і буяхів, у перце­ вій м'яті, розмарині, шавлії (в останніх трьох є й ефірні олії!), в листках і молодих плодах волоського горіха. Фенольні сполуки зумовлюють дезинфі­ куючі й лікувальні властивості прополісу — бджолиного клею. Бджоли збирають сирови­ ну для прополісу з клейких бруньок тополі та інших рослин. Антраценові сполуки, похідні трицикліч­ них конденсованих фенолів, виявляють послаб­ люючу дію на товстий відділ кишечника. До цих речовин належать емодини: франгулаемодин з жостеру проносного, реумемодин — з ревеню, алоїн — з алое та сеннідин — з сенни індійської. В рослинах вони перебувають у формі глікозидів, входять до складу про­ носних чаїв, які діють через 6— 10 годин. Ін­ коли ці засоби приймають для схуднення, однак це небезпечно через фізіологічне зви­ кання. М 'язи кишечника стають ще в'яліш и­ ми, дуж е уш коджується слизова оболонка че­ рез постійне подразнення, і тому цього не м ожна робити. Смоли, гумі, бальзами і Молочний сік. Це — рідкі або густі, тягучі продукти рослин­ ного метаболізму. Вони спочатку утворюють­ ся у спеціальних судинах або вмістищах як рідини, але, виходячи на поверхню рослини, висихають, окислюються й загусають. Смо­ ли утворюються нормально або після ш туч­ ного поранення рослини. Вони мають аморф­ ний, склоподібний вигляд, розчиняються в ор­ ганічних розчинниках (спирт, ефір), при на­ гріванні плавляться, горять з кіптявою. Гумі — затверділі виділення слизистих, переважно вуглеводистих речовин (вишневий клей). Смологумі — мішані виділення гумі і смоли разом, наприклад, миро. Бальзамами називають розчинені в ефірних оліях або ін­ ших розчинниках смоли. Наприклад, перуан­ ський бальзам складається з суміші бензило­ вих ефірів бензойної й коричної кислот і дов­ го зберігається у напіврідкому стані. М олоч­ ний сік з перерізаних судин витікає й заси­ хає у вигляді білуватих скупчень (опій з не­ дозрілих коробочок маку, каучук з надріза­ ної кори гевеї бразільської і багатьох інших тропічних рослин). Вони мають антибактері­ альні та інші лікувальні властивості й вико­ ристовуються як сировина у фармацевтичній промисловості. Вітаміни. Насамперед це речовини висо­ кої фізіологічної активності, які мають різно­ манітну хімічну природу й виконують в орга­ нізмі людини різні біохімічні й фізіологічні функції. Загальним для них є те, що вони (хоч би в дуж е невеликих кількостях) обо­ в'язкові для нашого існування, а коли їх не­ має в раціоні, настають захворювання і навіть смерть. Класифікація вітамінів складалась історично, в міру відкриття їх, а тому і в їх ­ ніх назвах, і в хімічних формулах немає ні­ якого логічного принципу. Деякі вітаміни входять до складу ферментів, інші є важ ли­

17 вими проміжними продуктами обміну речо­ вин, з яких виникають необхідні для організ­ му сполуки, треті є постачальниками функ­ ціональних груп. Зелені рослини здатні до синтезу практично всіх вітамінів, і тому самі в них нестачі не відчувають, тоді як більшість бактерій, грибів, тварин і, звичайно, люди по­ требують готових речовин типу вітамінів. В медицині вітаміни ділять на жиророзчинні (провітамін A, D, Е, К,) і водорозчинні (група В, С, Р, Н). Дефіцит вітамінів зумовлюється тим, що вони є не в кожному харчовому продукті, легко руйнуються при кип'ятінні, консерву­

ванні та зміні кислотності середовища. Ме­ дична промисловість випускає препарати окремих вітамінів і їхніх комбінацій, роз­ раховані на певні вікові категорії пацієн­ тів, однак існує цілком слушне переконання, що вітаміни, які входять природнім шляхом до споживаних нами страв, цінніші за хімічні порошки й таблетки. Здебільшого вітамінну активність виявляє не одна речовина, а група споріднених сполук, які в організмі людини перетворюються на потрібну форму. В таблиці наведено перелік основних ві­ тамінів.

Вітаміни і їхні функції Назва, синонім

Хімічні властивості

Провітамін А, аксе­ Розчинний у жирах, рофтол. В його групу чутливий до окислен­ входять Aj, А 2, неовіта- ня, відносно термостій­ мін А, ангідровітамін А, кий. Хімічно становить дегідровітамін А, рети­ половину молекули ркаротину. нен 1г ретинен2, кітол. Вітамін В,, тіамін, аневрин, анейрин. Вітамін В2, рибофла­ він, лактофлавін; 6,7-дим ети л -9 -(Ь -і-р и б іти л )ізоалоксазин.

Вітамін В3, пантотенова кислота, фактор А —Р; дигідрокси-диметилбутирил-аланін.

Вітамін В5, РР, ніко­ тинова кислота, ніацин; амід нікотинової кисло­ ти, ніацинамід. Вітамін В6, піридоксин, адермін, 2-метил3-гідроксі- 4,5-дигідроксиметил-піридин.

Вітамін Вс, вітамін М, фолієва кислота, птероїлглутамінова кисло­ та, N -/4 (2-аміно-4-гідроксі-6-птеридил метил) — аміно-бензоїл) — глутамінова кислота.

Поширення, біохімічна роль

Провітамін А, або каротин, міститься в зелених частинах рослин, у листі люцерни, конюшини, кропиви, петрушки, салату, моркви, в томатах, червоному перці, в пло­ дах обліпихи, горобини, абрикоса, шипши­ ни. Захищає епітелій, забезпечує нормаль­ ний стан шкіри, слизових оболонок очей, сприяє загоюванню ран. Розчинний у воді; Міститься в зелених частинах рослин, нетермостійкий. Є ко­ у зовнішніх частинах зернівок ‘(чорний хліб, ферментом кокарбо- висівки), в горіхах, картоплі, пивних дріж д­ ксилази. жах, моркві. Регулює вуглеводний обмін. Розчинний у воді, Є в будь-якій рослинній і тваринній клі­ досить стійкий в кисло­ тині; у великій кількості в дріжджах, про­ му середовищі, швидко рощених зернах злаків, висівках, пліснявих руйнується в лужному; грибах. термостійкий, але чут­ ливий до світла. Є ко­ ферментом різних окисл ю в ал ьн о-від н овл ю ваних систем, зокрема флавінових оксидаз. Розчинний у воді, У дріжджах, поверхневих шарах зернітермостійкий; з кисло­ вок (висівки). тою або лугом руйнує­ ться. Входить до скла­ ду ферменту ацетилази, що бере участь у процесах дихання. Розчинний у воді, Міститься в зовнішніх ш арах насіння і термостійкий. Входить в молодих проростках злаків, в арахісі, го­ до складу речовин- росі, в картоплі, капусті, томатах, гречці. переносників енергії в Є активатором фосфорного, вуглеводного і клітинах. жирового обміну. Розчинний у воді, В дріжджах, насінні, проростках злаків. термостійкий, світло­ В організмі він утворюється з піридоксалу чутливий. Є кофермен­ і піридоксаміну. том декарбоксилаз де­ яких амінокислот, вхо­ дить до складу трансаміназ. Розчинний у воді, У зелених рослинах, шпинаті, грибах, нестійкий, легко руй­ дріжджах. Бере участь у біосинтезі тиміну, нується при нагріванні, що входить до складу РНК, тобто, важли­ дії окислювачів, від- вий для росту і білкового обміну, при л іку­ новлювачів, світла. ванні променевої хвороби.

115 Продовження Назва, синонім

Хімічні властивості

Поширення, біохімічна роль

Розчинний у воді, Входить до групи вітаміну В, міститься термостійкий. Є ко­ у висівках, горіхах, моркві, листкових са­ ферментом гексокіна­ латах. Синтезується кишковою мікрофло­ зи, карбоксилази. рою. Бере участь в обміні жирів, вуглеводів, білків; лікує дерматити. В дефіциті практич­ но не буває. Термостабільний, Фактор Р, р-аміноПостійно міститься в рослинних і тва­ погано розчиняється у ринних тканинах. бензойна кислота. воді. Інозит, біос-І, мезоРозчинний у воді. Міститься в насінні, проростках, у дрі­ жджах. інозит, гексагідрокси гексагідробензол. Зустрічається в актиноміцетах, зелених Розчинний у воді, Вітамін В] 2, ціанкобаламін; а-(5,6-диметил- термостійкий, на світлі рослинах. Прискорює синтез ДНК, а тим бензимідазоліл)-кобал-а- розпадається. Є коен- самим ріст клітин, бере участь у створенні мід-ціанід. зимом метіонін-син- червоних кров'яних тілець. Д уже важ ли­ вий для вагітних. тази. Розчинний у воді, Вітамін С, аскорбіМіститься в зелених рослинах, картоплі, дуж е чутливий до цибулі, редисці, лимонах, апельсинах, шип­ нова кислота * окислення і нагріван­ шині, нестиглих волоських горіхах, чор­ ня, нестійкий. При збе­ ній смородині, червоному перці, актинідії — ріганні рослин майже до 1 % Бере участь в окислювально-відповністю руйнується. новлювальних реакціях. При недостачі ві­ таміну С кровоточать ясна, хитаються і ви­ падають зуби — (цинга). Вітамін D; в його Розчинний у жирах, В організмі утворюється при ультра­ групу входять D2, D3, або термостійкий. Сприяє фіолетовому опроміненні з ергостерину, холекальциферол, і D4. відкладанню кальцію в який міститься в зелених рослинах, грибах, кістках. особливо в олії. Антирахітичний фактор, особливо важливий для дітей. Вітамін Е, токоф е­ Розчинний у жирах, В зелених частинах рослин міститься 10— рол; у його групу вхо­ дуж е термостійкий, 40 мг % , в насінні до 80 мг % , в борошні дять токофероли. чутливий до світла і разового помолу, в олії з зародків жита окислення. і пшениці, в лляній і оливковій олії, шипши­ ні, кунжуті, арахісі, салаті. Вітамін К; в його гру­ Розчинний у жирах, Завжди міститься в хлоропластах, тобто пу входять не менше світлочутливий, в зеленій масі рослин. Сприяє згортанню як п'ять споріднених крові при пораненнях. сполук. Вітамін F, до його Розчинний у жирах, Складова частина соняшникової, лляної, групи входять кислоти: стійкий. оливкової олії; міститься в насінні багатьох лінолева, ліноленова. жироолійних рослин. Захищає шкіру, вво­ диться до складу кремів. Вітамін Р, цитрин. Суміш флавонів: В лимоні, червоному перці, шипшині, чаї, еріодиктіолу і геспери- чорниці, чорній смородині. Підвищує стій­ тину; рутин. Важко кість і проникність стінок кровоносних су­ розчинні у воді. дин, антисклеротичний фактор, протидіє променевій хворобі. Вітамін Т, термітин. У дріж дж ах та інших грибах. Формула точно не наводиться. Розчиняє­ ться у воді і спиртах. Стійкий до t°— 120 °С. Вітамін Н, біотин, біос-ІІ, коензим R.

Деякі вітаміни, наприклад А, нагрома­ джую ться в печінці й тому організм людини м ож е деякий час обходитися цим запасом. Однак здебільшого найважливіші вітаміни (групи В, С) в організмі нагромаджуються недостатньо й швидко настає нестача їх. Необхідно слідкувати за тим, щоб вітаміни були в їж і щодня. Особливо це важливо в зимово-весняний період, коли в продуктах

внаслідок тривалого зберігання вміст вітамі­ нів дуж е знижується. Нестача вітамінів у хар­ чуванні призводить до авітамінозу. В крайніх проявах це надзвичайно серйозні хвороби, що закінчуються смертю: відсутність вітаміну С призводить до цинги, або скорбуту; коли в харчуванні немає вітаміну Blf розвивається хвороба бері-бері, РР — пелагра. При негли­ бокому авітамінозі спостерігається втомлю­

19 ваність, лупиться й тріскається шкіра на руках і ліктях, відбувається запалення слизових оболонок, порушується процес травлення. При надлишку деяких вітамінів, напри­ клад А, спричинюється своєрідне отруєння — гіпервітаміноз. Не слід забувати, що вітамі­ ни — біологічно активні речовини і зловж и­ вати ними не слід. Дехто рекомендує при простудних захворюваннях приймати до 1 г і більше вітаміну С, тобто 10— 15 добових норм. Цей захід дійсно допомагає, однак зло­ вживати цим не варто, оскільки настає неба­ жане звикання і в організмі виникають ф ер­ менти, які дуж е швидко руйнують вітамін, і коли людина переходить на нормальне хар­ чування, у неї виявляються ознаки авітамінозу. Вітаміни потрібні для життя не лише людям, а й мікроорганізмам. Стало відомо, що серед органічних речо­ вин є так звані антивітаміни. Вони мають подібну до вітамінів структуру молекул, але з деякими відмінностями. Ці молекули вхо­ дять у метаболізм, як і вітаміни, але через ті відмінності не проходять його до кінця, «запирають» його, а через це в усьому орга­ нізмі спостерігаються такі самі явища, як і при нестачі вітамінів. Так, стрептоцид — антивіта­ мін для пара-амінобензойної кислоти (віта­ міну Р), який потрібен для багатьох інфекцій­ них мікроорганізмів, а також для росту моло­ дих організмів. Найкращим регулятором задоволення по­ треби у вітамінах є сам організм, якому не­ обхідно давати свіжу й різноманітну їжу, а вж е він сам відрегулює, скільки і чого йому потрібно. Збуджуючі засоби стимулюють діяльність окремих органів або тканин чи цілого орга­ нізму. До найпоширеніших речовин рослин­ ного походження відносять насамперед ко­ феїн, який міститься в листках чаю й насінні кави і який збудж ує центральну нервову си­ стему, а через це тонізує весь організм; він ж е діє й сечогінно. Дуже сильно стимулює центральну нервову систему стрихнін з насіння строфанту, зумовлюючи загальне піднесення всіх життєвих функцій, загострення зору, слу­ ху і больових відчуттів та посилюючи діяль­ ність серця, органів травлення і дихання. Кам­ фора з камфорного лавра, модрини та деяких інших рослин стимулює діяльність серця і ди­ хання. Аналогічно діють синтетичні корді­ амін і коразол. Алкалоїд ефедрин з ефедри хвощової зумовлює стимуляцію симпатичної нервової і судинної систем. Його синтетич­ ний аналог фенамін застосовують проти втоми, він загострює увагу, слух і зір. Велику групу збуджуючих, тонізуючих речовин становлять сполуки з женьшеня, ара­ лії манчжурської, заманихи високої, елеутерокока колючого, а також із левзеї, арніки, лимонника китайського, родіоли рожевої й тирличу жовтого. Вони мають різну хімічну природу, належать здебільшого до стероїдних і тритерпенових глікозидів, до похідних лігнанів, але всіх їх поєднує спільна дія на орга­ нізм людини. Вони тонізують життєві процеси, нормалізують кровообіг, дихання і травлення й знімають скам'янілість і скутість, зумовле­

ну стресами і спазмами гладеньких м'язів. Через це ці речовини називають антистресо­ вими або адаптогенами, бо вони підвищують здатність людини пристосовуватися до стресо­ вих ситуацій. Вони особливо важливі в наш час підвищених швидкостей, нервово-емоційного напруження. Анестезуючі (знеболюючі) засоби. Вони викликають втрату відчуття болю на тому місці, де були нанесені. Найпершим засобом було застосовано кокаїн — алкалоїд з рослини кока. Оскільки цей препарат небезпечний (потрапивши у кров, він спричинює звуження судин головного мозку, зупинку дихання і смерть), у медицині найчастіше застосовують синтетичні аналоги кокаїну — новокаїн, дикаїн, тропокаїн тощо, а також виділений з середньоазійської березки ш орсткої конво­ каїн. Жовчогінні засоби. Жовч, що утворюєть­ ся в печінці і нагромаджується в жовчному міхурі, виділяється в дванадцятипалу кишку (після прийняття їж і і проходження її з шлун­ ку в кишечник). Жовч містить ферменти, що розщеплюють жири, і речовини, які сприяють проходженню жирових речовин у кров і за­ своєнню їх організмом. При слабкій секре­ ції жовчі їж а не перетравлюється належним чином, а в жовчному міхурі відбувається кристалізація жовчних кислот з утворенням піску і камінців, які можуть перекрити жовчні протоки і спричинити захворювання з дуж е тяжкими наслідками. В жовчному міхурі й протоках часто бувають і запалення, утворює­ ться надлишок слизу і розводяться сторонні мікроорганізми. Подібні захворювання печін­ ки надзвичайно посилені в наш час через п о ­ стійне подразнювання печінки хімічними чинниками, особливо алкоголем, а через це знижується працездатність, опірність організ­ му до інфекцій. Посилення секреції жовчі сприяє видаленню піску і дрібних камінців, слизу, мікроорганізмів, а отже, оздоровленню всієї цієї сфери й поліпшенню процесу трав­ лення, ліквідації застійних явищ. Жовчогінні властивості притаманні деяким ефірним оліям (м'ятна, ментол), які входять до складу чесь­ кого препарату холагол або до препарату ровахол, що виготовляється в НДР. Ці ефірні олії скорочують м'язи жовчного міхура, які й виштовхують жовч. Жирні олії, наприклад оливкова (прованська) чи персикова, також сприяють секреції жовчі, а головним чином знімають спазм і розріджують саму жовч, через що вона виливається легше через про­ токи. Шипшина, «приймочки» кукурудзи, па­ рило звичайне, хвощ польовий, ласкавець золотистий — також типові жовчогінні рос­ лини. Сечогінні засоби. Чай, кава, какао мають сильні діуретичні властивості завдяки коф еї­ нові, близьким до нього сполукам. Механізм дії цих речовин на виділення сечі полягає в то ­ му, що під їхнім впливом розширюються суди­ ни в нирках, посилюється приплив крові й по­ легшується виділення сечі. Цікаво, що за своєю хімічною будовою названі алкалоїди близько стоять до сечової кислоти, яка утворюється при обміні азотистих речовин у клітинах тва-

20 ринного організму й потребує виведення з сечею. Чимало й інших речовин сприяють виді­ ленню сечі, хоч фізіологічні та біохімічні причини такої дії у них дещо інші. Сечогінну дію виявляють такі рослини: остудник, оман, кукурудза (стовпчики приймочок — «волос­ ся»), любисток, «плоди» ялівцю, морська ци­ буля, корені первоцвіту, насіння петрушки, собача кропива звичайна, листя мучниці зви­ чайної, хвощ польовий та багато інших. Д іу­ рез посилює і вживання будь-яких рослинних чаїв і напарів проти інших захворювань. В'яжучі засоби — речовини рослинного походження (таніни, дубильні речовини), які зумовлюють згортання білка, внаслідок чого білкові мембрани втрачають воду, ущільню­ ються, кровоносні капіляри звужуються на­ стільки, що лейкоцити (білі тільця крові) не можуть крізь них проходити. Шкіра, слизові покриви ніби терпнуть, у роті від них в'яже, відчувається терпкий смак. Однак клітини і тканини зберігають життєдіяльність, і після видалення в'яж учих речовин повністю віднов­ люють свою життєдіяльність. У шлунку і киш­ ках в'яж учі речовини осаджують білки їж і і слизу, так що з них утворюються плівки, які захищають стінки органів травлення від по­ дразнень. Через це автоматичні хвилеподібні скорочення гладеньких м ’язів, які проганяють харчові маси через кишечник, уповільнюються або й припиняються. Тому харчові маси довше затримуються в кишках, з них більше погли­ нається води, і калові маси стають твердими. Пронос під дією в'яж учих речовин припиняє­ ться, а тому їх часто застосовують саме з такою метою. До того ж більшість в'яж учих речовин припиняє діяльність мікрофлори, затримуючи поділ клітин і створюючи несприятливі умови. В'яжучі речовини припиняють і кровотечу, сприяючи зсіданню білків крові (наприклад, при геморої). В'яжучі речовини застосовують і тоді, ко­ ли необхідно ущільнити шкіру, зменшити ді­ яльність залоз, припинити погані запахи від тіла. В'яжучі засоби одержують з кори дуба, калини, вільхи сірої, а також з її шишок, коре­ невищ родовика, змійовика, калгану, коренів і листя бадану товстолистого, трави водяного перцю, грициків, з листя шавлії й мучниці, з насіння щавлю, з плодів чорниць і черемхи та з чаю. Кровоспинні засоби. Для того, щоб зупи­ нити кровотечу, необхідно зменшити приплив крові до ураженого місця і зумовити утво­ рення згустка крові (тромба), який перекри­ ває уш коджену судину чи капіляр. Перше досягається за допомогою дубильних (в'яж у­ чих) засобів, які зумовлюють звуження судин і капілярів і зменшують тиск крові. Одночасно вони сприяють і утворенню згустка. В організмі людини згортанням крові керує вітамін К, або філохінон, який є в багатьох рослинах у скла­ ді фотосинтезуючих органів. До рослин з та­ кими властивостями належать грицики, кро­ пива дводомна, деревій, меландрій білий та родовик лікарський. Для зовнішньої обробки

свіжих подряпин придатні в'яж учі засоби. Для внутрішніх кровотеч з матки і легень засто­ совують рідкий екстракт з водяного перцю за методом академіка Кравкова, для зупинки маткових кровотеч — препарати з ріж ків (Claviceps purpurea — грибного захворювання жита) і жовтокореня канадського Hydrastis canadensis. Відхаркувальні засоби. Це — лікувальні речовини, що сприяють видаленню мокротин­ ня (бронхіального секрету) з дихальних ш ля­ хів. їх приймають усередину, вони діють на слизову оболонку шлунка, а через неї п о ­ дразнення передається або ж рефлекторно на легені, або ж через блювотний центр знову ж таки на легені. В легенях відбувається про­ цес розрідження мокротиння й нагромаджен­ ня його в великих трахеях і бронхах, звідки воно вже легше видаляється кашлем. При за­ тримці мокротиння в легенях воно може загнитися й призвести до дуж е тяжких наслідків. Відхаркувальною дією характеризуються ко­ рінь іпекакуани (блювотний корінь) з дію­ чою речовиною еметином, сенега, мильний корінь і синюха, що містять сапоніни, мишатник, корінь алтеї і солодки та багно болотяне. Глистогінні засоби (гельмінтоциди) — це речовини, які вбивають або принаймні при­ гнічують круглих і стьожкових червів (гли­ стів), що паразитують у кишечнику людини. Отрути проти глистів звичайно токсичні й для людини, тому застосовують їх у таких дозах і формах, щоб не спричинити тяж ких наслід­ ків для пацієнта. Перед застосуванням глисто­ гінних заходів необхідно визначити види па­ разитів і відповідно до цього застосувати ті чи інші препарати. Проти круглих червів, особливо аскарид, застосовують цитварний полин, у якому є згубний для них сантонін. Сантонін отруйний і для людини, але його вживають разом з по­ слаблюючим препаратом, щоб прискорити перистальтику й видалити мертвих і пригніче­ них живих червів разом із залишками санто­ ніну та каловими масами. Речовини чоловічої папороті (Dryopteris filix-mas) діють проти стьожкових глистів і хоч вони їх і не вби­ вають, зате паралізують їхні нервову і м 'язо­ ву системи, так що глисти втрачають здатність удержуватися присосками на слизовій обо­ лонці кишечника. В цьому випадку додають і проносні засоби, щоб прискорити видален­ ня отрути з організму людини разом з пара­ лізованими червами, які згодом можуть ожити. Глистогінні властивості притаманні й гар­ бузовому насінню; алкалоїд міститься в сіру­ вато-зеленій тоненькій плівці на насінні і він вигідний тим, що зовсім нешкідливий для лю ­ дини. Серед тропічної та субтропічної флори також є рослини з сильними антигельмінтними властивостями. Це, зокрема, свіжі квіти кусо (Hadema abyssinica), в яких є ефіри ф лоро­ глюцину з масляними кислотами, аналогічні сполукам чоловічої папороті. Інша відома рослина Mallotus philyppiensis служить для виготовлення препарату «камала», який мі­ стить у собі смолоподібний ротлерин (також похідна речовина флороглюцину).

21 Інсектицидні рослини. Для боротьби з шкідливими й паразитичними комахами ба­ жано застосовувати не тільки синтетичні хі­ мічні засоби, які, незважаючи на їхню високу ефективність, створюють небезпеку забруд­ нення навколишнього середовища, попутного знищення корисних комах і отруєння людини залишками, що потрапляють у харчові про­ дукти, у воду і повітря. Природні інсекти­ цидні речовини є в багатьох рослинах, вони швидко зникають у природних умовах, і:~ретворюючись на нешкідливі сполуки під впли­ вом фізико-хімічних умов та мікроорганіз­ мів. Отруйними для комах можуть бути алкалоїди, глікозиди, сапоніни, ефірні олії та інші сполуки, які виникли в рослинах для захисту від поїдання тваринами. Серед найвідоміших у домашньому вж ит­ ку інсектицидних рослин слід назвати дал­ матську ромашку, порошок з якої — піретрум — застосовують проти вошей, блощиць та бліх. Якоюсь мірою гііретрумоподібною дією відзначаються й ін. види ромашок. Промис­ лове значення має анабазис, з якого видобу­ вають алкалоїд анабазин, який становить не менше ЗО % інсектицидного препарату анабазин-сульфату. Схож у дію на комах виявляють і порошки та екстракти тютюну й махорки, які містять аналогічний анабазинові алкалоїд нікотин. Інсектицидну дію виявляють і різні ломиноси, гармала (могильник), цикламени, че­ мериця, мильнянки, рицина (Ricinus communis), солянки (Halostachys caspica, Halocnemum strobilaceum), різні види рододендрона (Rhodo­ dendron), лещиця і томати, які можна застосо­ вувати як інсектициди кишкової дії. Для контактного впливу на комах можуть бути перспективними види сокирок (аконіту), живокосту (Delphinium), трав'янистих софор (Goebelia alopecuroides, G. pachycarpa), соля­ нок (Halostachys, Halocuemum), бархатного де­ рева (Phellodendron amurense), багна (Ledum palustre). Листя волоського горіха містить летку речовину юглон, яка відганяє комах. Часом листки розкладають серед одягу проти молі. Ще кращу дію виявляє лаванда, надаючи одя­ гові приємного запаху. Зелене листя томату містить соланін, який токсичний для комах, а тому подрібнене на каш ку листя і витяжки з нього застосовують для боротьби з шкідниками сільськогосподар­ ських культур. Таким чином, лікувальні властивості л і­ карських рослин зумовлюються наявністю різноманітних активних речовин, які ви­ являють фізіологічний вплив на організм лю ­ дини або на збудників інфекційних захворю­ вань. Деякі з цих речовин виявляють цілющу дію лише в дуж е малих дозах, а при більших спричинюють тяж ке отруєння. Діючі речовини розподілені в рослинах не рівномірно, а нагро­ маджуються в певних органах і в певну пору року, про що згадується у відповідних статтях. У рослині рідко коли міститься лише одна активна сполука. Частіше активний комплекс представлений цілою родиною споріднених продуктів метаболізму, здатних перетворюва­ тись на активну форму. Вміст активних ре­

човин у зібраній сировині також значно коли­ вається залежно від генетичних властивостей самих рослин, від впливу грунтово-кліматич­ них умов місцезростання, способу сушіння рослин та від багатьох інших причин, які зде­ більшого неможливо врахувати. Тому вже здавна наукова медицина намагається виділи­ ти й застосувати активну речовину в чистому вигляді, щоб можна було точно дозувати її кількість і позбутися можливих побічних впли­ вів від сторонніх речовин. Дозовані препарати з рослин дістали назву галенових (на честь давньоримського лікаря Галена, одного з за­ сновників офіцинальної медицини), а повністю очищені від домішок — неогаленових пре­ паратів. Однак цей напрям має разом з тим певні вади. Активна речовина, потрапляючи в орга­ нізм людини в супроводі своїх хімічно спо­ ріднених сполук, діє здебільшого повільніше, триваліший час і з меншими побічними еф ек­ тами, ніж тоді, коли застосовувати чисту р е­ човину. Ось чому лікарі-фітотерапевти від­ дають перевагу застосуванню лікарських рослин у цілому вигляді. Більше того, в усіх народних медицинах рекомендується застосу­ вання не окремих рослин, а зборів, тобто су­ мішей з кількох рослин (у деяких випадках до 70). Уславлений Авіценна також не раз реко­ мендував давати хворому не одну траву, а суміш трав з однаковою дією на організм, бо ця дія в такому випадку буде певніша. Як бачимо, справа тут з біохімічного і ф ізіо­ логічного боку ще більше заплутується, бо в дію вступають десятки й сотні речовин. Взаємодія між ними може бути зовсім різна. В такому випадку, коли вплив однієї речовини додається або віднімається від впливу іншої речовини, говорять про адитивну дію. Речови­ ни, однак, можуть і взаємно припиняти дію одна одної, і тоді говорять про антагонізм ре­ човин. Нарешті часто бувають і такі комбі­ нації, коли зовсім неактивна в чистому вигля­ ді сполука значно посилює дію активної. Це явище називається синергізмом. У таких складних умовах дозування активних речовин майже випадає з-під контролю лікаря, бо він не може точно знати, як будуть реагувати м іж собою численні чинники суміші та ще й при різному стані сприймаючого організму, адж е пацієнти відрізняються один від одного, кож ен має свою властиву чутливість, яка до того ще й змінюється протягом доби й залежно від розвитку хвороби. За таких умов лікування значною мірою стає не наукою, а мистецтвом і великою мірою залежить від інтуїції й та­ ланту лікаря. Дуже важливе значення має форма виго­ товлення і застосування ліків. Здебільшого в нашій фітотерапії використовуються вису­ шені трави чи плоди, які заварюються окро­ пом за вказаним у лікарському прописі час. Після цього слід зцідити чай, оскільки про­ довження екстрагування веде до вилучення небажаних речовин і до погіршення властиво­ стей виготовленого розчину. Так само суворо треба дотримуватися й інших рекомендацій. Не слід використовувати для настойок чи­ стий спирт, який вилужуватиме зовсім інші

22 речовини, і співвідношення діючих сполук у такому екстракті буде невідповідним. Необхід­ но дбайливо стежити за якістю сухої лікар­ ської сировини, не допускати її змін, почор­ ніння, пліснявіння, прілості, бо це замість лікування може призвести до серйозного отруєння. Кожен вид сировини має допустимі строки зберігання. Сучасна техніка швидкого заморожування, ліофілізації (висушування на холоді) та екс­ трагування з використанням адсорбентів дає змогу виготовляти ліки з рослин економіч­ ніше і з більшою ефективністю. Над цим пра­ цює нині наука. Лікарські рослини заготовляють у природі, але це часом призводить до їхнього зникнен­

ня, а тому вже з давніх часів їх вирощують у культурі (аптекарські городи Петра І, які дали початок сучасним ботанічним садам). Звичайно, не всі види рослин легко переходять у культуру, але до цього слід прагнути. Су­ часна біологія має засоби й можливості виро­ щування практично всіх важливих рослин або ж культивування ізольовано біологічної маси, як це робиться вже для женьшеня чи раувольфії зміїної. Біохімія рослин — багатюще, нескінченно різноманітне, невичерпне джерело речовин і засобів, які забезпечують здорове, щасливе і повноцінне життя людей. Академік А Н УРСР\А. М . ГродзїнськийТ]

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ І ЗАСТОСУВАННЯ ЇХ

25

АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ, мореля, жерделя, рурега; абрикос обыкновенный Armeniaca vulgaris — листопадне дерево, рідше кущ родини розових. Листки чергові, ш ирокі, яйцевидно-округлі, при основі м айж е серцевидні, цілісні, нерівнопилчасті. Квітки двоста­ теві, м айж е сидячі, 5-пелюсткові, білі або рож еві, одиничні, рід­ ше — по дві в листкових пазухах. П лід — соковито-м 'ясиста кістян­ ка, оранж ева або ж овта, з бархатистоопуш еною поверхнею. Цві­ те у квітні — травні. Пош ирення. В дикому стані трап­ ляється на Кавказі, в Туркменії. На У країні вирощ ую ть як про­ мислову культуру в південних об­ ластях, рідш е — в Л ісостепу й на Поліссі. Сировина. Використовують плоди, насіння та абрикосову камедь. Хімічний склад. М 'якуш плодів містить близько 27 % цукрів (переваж но сахароза), понад 2,5 % органічних кислот (яблучна, л и ­ монна, саліцилова, винна), пекти­ ни (1 % ), бета-каротин (1,6 мг % ), аскорбінову кислоту (10 м г% ), тіамін, рибофлавін, флавоноїди, калій (305 мг %), залізо, срібло тощо. У насінні є ж ирна олія (ЗО—5 0% ), емульсин, глікозид амигдалін (у дикорослого абри­ коса); в камеді є арабіноза (41 % ), галактоза (44 % ), глю куронова кислота (16 % ), м інеральні та біл ­ кові речовини. Використання. Л ікувальна цін­ ність плодів абрикоса зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро- і м акроелементів, цукрів тощо. Так, 100 г абрикосів впли­ вають на процес кровотворення так само, як 40 мг заліза або 250 г свіж ої печінки. Свіжі абрикоси корисно вживати під час вагітно­ сті, при анемії, захворюваннях шкіри, слизової оболонки рото­

вої порожнини, при трофічних виразках гомілки, при серцевосудинних захворю ваннях, що су­ проводяться набряками. В остан­ ньому випадку корисно практи ку­ вати один раз на тиж день роз­ вантаж увальний день (протягом дня за 4 рази рівними порціями з'їдаю ть 300 г намоченої кураги і випивають 0,5 л абрикосового соку з м'якуш ем). Сушені абри­ коси (урюк, курага) реком енду­ ють при атеросклерозі, коронар­ ній недостатності як дж ерело добре засвою ваного калію. Дітям реком ендується вж ивати свіж і абрикоси при гіпо- й авітамінозах. При сонячних опіках лиця вико­ ристовую ть маски з свіж ого абри­ косового соку. Хворим на діабет і ож иріння свіж і й сушені абрикоси слід вживати в обм еж еній кількості. Недоцільно призначати абрикоси для лікування і профілактики гіпо- та авітам інозу провітаміну А хворим на печінку та хворим зі зниженою ф ункцією щ итовид­ ної залози, оскільки в цих випад­ ках каротин не засвоюється. Насіння йде на виготовлення абри ­ косової олії, яку використовую ть так само, як персикову або м игда­ леву олію. С пож ивається насіння і в харчуванні. Вживати насіння в їж у треба обереж но, не більш е як по 20 г за один раз, щоб не отруїтися. А брикосова камедь (Gumini Arm eniacae) виробляється у вигляді порош ку білого або ж о в ­ туватого кольору й інколи ви­ користовується як обволікаю чий засіб. У китайській народній медицині насіння абрикосів у чистому виг­ ляді використовую ть як заспокій­ ливий засіб при каш лі та гикав­ ці, в суміш і з іншими лікарськи­ ми рослинами — при бронхіті, трахеїті, ларингіті, коклю ш і та нефриті.

АБУТИЛОН ТЕОФРАСТА, канатник; канатник Теофраста Abutilon theophrastii — однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Уся рослина вкрита м 'яким и відлеглими волос­ ками. Стебло пряме, 40— 150 см заввишки. Листки чергові, великі, округло-серцевидні, цілісні, довгочереш кові. Квітки правильні, двостатеві, ж овті, 5-пелюсткові, одиничні або в китицевидно-вологистих суцвіттях. П лід — склад­ на листянка. Ц віте у червні — серпні. Пош ирення. Росте на засмічених місцях у Л ісостепу та в Степу. Сировина. Використовують квіт­ ки, листя, коріння і насіння. Рос­ ли н а неоф іцинальна. Хімічний склад. Корені абути­ лону м істять сапоніни і ф л аво­ ноїди; листки — рутин; у насінні є ж ирна олія (16— 19% ), білки (20 % ), сліди алкалоїдів. Використання. В народній м еди­ цині А. т. досить ш ироко засто­ совували. Так, настій квіток ви­ користовували як потогінний за ­ сіб, відвар коріння — як замінник алте'і лікарської (від кашлю, за ­ хворю вань шкіри, що супрово­ дяться запаленнями, від проносу і гастралгії). П репарати з листя використовували при лікуванні гонореї, карбункулів, як рано­ загою вальні й тонізую чі засоби. Ще популярніш им, особливо в китайській та тібетській меди­ цині, було насіння. Його викори­ стовували як протигарячковий, пом'якш увальний, обволікаючий, в'яж учий, послаблю ючий і сечо­ гінний засіб. Ним лікували дизен­ терію, хронічний апендицит, за ­ хворю вання очей, зокрем а к ата­ ракту.

26

З

4

АВОКАДО, АВРАН ЛІКАРСЬКИЙ, цій. Як серцевий засіб А. л. д о­ персея американська, алігато- бождерево, лихоманкова тра­ цільно вж ивати разом зі слизисти­ рова груша; ва, жовчинець лікарський, гра- ми відварами, щоб уникнути под­ разнень ш лунка і кишок. В офіциавокадо ціола, благодатка; нальній медицині А. л. входить Persea атетїсапа — авран лекарственный до мікстури за прописом вічнозелена плодова тропічна рос­ Gratiola officinalis — М. Н. Здренко.

лина родини лаврових. Дерево до 20 м заввишки. Листки цілокраї, видовж енояйцевидні або еліпсоїд­ ні, 10—20 см завдовж ки і 3— 10 см завширш ки. Квітки дрібні, двостатеві, зеленаво-ж овті, зібра­ ні в невелику волоть або напівзонтик. П лід — м'ясиста кістянка; формою і розміром схож ий на грушу. Поширення. Батьківщ ина — Ц ент­ ральна Америка, південна частина М ексіки. В СРСР — у культурі (Чорноморське узб ереж ж я Кав­ казу). Сировина. Як дієтичний і л іку ­ вальний продукт вживаю ть плоди. В народній медицині, крім цього, використовую ть листя і ш кірку плодів. Хімічний склад. До складу пло­ дів входять ж ири (до ЗО % ), білки (1,5—4 % ), вітаміни (А, В,, Be, РР, К, пантотенова кислота), невели­ ка кількість цукрів, солі калію, натрію, фосфору, заліза, кальцію тощо. Листки містять абакатин, який за якостями і дією п ере­ вищ ує алкал оїд теобромін. Використання. Плоди використо­ вують свіж ими, в салатах, к ре­ мах, пюре, супах, для приготу­ вання бутербродів і виготовлення морозива; їх консервую ть і зам о­ рож ую ть. Корисно вживати плоди при анемії, атеросклерозі, ц ук ро­ вому діабеті, гіпертонії, при за­ хворю ваннях ш лунково-киш ково­ го тракту, особливо при гастри­ тах зі зниж еною кислотністю ш лункового соку. М ’якуш плодів використовую ть і для виготовлен­ ня косметичних кремів. Відвар листя і ш кірку плодів викори­ стовую ть як глистогінний засіб і при лікуванні ентеритів. У Ф ран­ ції на основі олії авокадо створено препарат, яким лікую ть екземи, склеродермію , артрози, ураж ення м іж зубної тканини

багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пря­ ме, біля основи червоно-ф іолето­ ве, на верхівці чотиригранне, 15— 20 см заввишки. Листки сидячі, супротивні, ланцетні, крапчастозалозисті; нижні — тупі, м айж е цілокраї, реш та — пилчасті, гост­ рі. Квітки пазушні, одиничні, дво­ статеві, неправильні, білі. П лід — коробочка. Цвіте у червні — ве­ ресні. Поширення. Росте на вологих мі­ сцях, на луках, по берегах річок по всій території України. Заготівля і зберігання. Заготов­ ляю ть надземну частину рослини (Herba gratiolae) незадовго до цвітіння або коріння — восени. Сушать на горищі або під нам е­ том. Зберігаю ть у сухих примі­ щеннях. Строк придатності — З роки. Аптеками рослина не від­ пускається. Хімічний склад. Трава А. л. мі­ стить близько 0,3 % глікозидів (граціолінін, граціотоксин, граціозид, граціолін), сапоніни, гіркоти, смолисті речовини, кислоти (бетулінову, граціолінову, дубильну, яблучну і жирні). Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати А. л. д і­ ють на серце подібно до д ії на­ перстянки великоквіт ковоі. Вони мають сечогінні, проносні, глисто­ гінні та дермотонічні властиво­ сті. В народній медицині рослину використовую ть при серцевій не­ достатності, що супроводиться асцитом, при жовтяниці, хворо­ бах печінки, запорах, глистяній інвазії (аскаридами), хронічних захворю ваннях ш кіри (свербець, короста, трофічна виразка, екзе­ ма, різні рани, висипання, лишай), для лікування забитих місць, з метою посилення пологової діял ь­ ності та при відсутності м енструа­

Лікарські формк і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чай ­ на лож ка на 1 склянку води) п'ють по 1 столовій лож ці через 2—3 го­ дини як серцевий засіб і при ж овтяни­ ці; відвар трави (половина чайної л о ж ­ ки на 1 склянку води) вживають по 1 чайній лож ці через 15—20 хв як глистогінний засіб; відвар коріння (2— 7 г на 360 мл води) п'ють по столовій лож ці на прийом як проносний засіб; настій трави і коріння (по 2 г на 200 мл води) приймають по столовій лож ці З—4 рази на день як сечогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — компреси з настою тра­ ви (2 чайні лож ки на 1 склянку окро­ пу); мазь із соку рослини, змішаного з жировою основою у співвідношенні 1 :1 ; свіж у потовчену траву приклада­ ють до забитих місць. Авран — отруйна рослина! Вживати тільки за порадою і під наглядом лікаря.

27

АГАВА АМЕРИКАНСЬКА агава американская Agave americana —

АГАЛИК-ТРАВА ГІРСЬКА букашник горный Jasione m ontana —

багаторічна трав'яниста рослина родини агавових. Стебло укороче­ не, біля основи має розетку видов­ жених м ’ясистих листків з ш ипу­ ватим краєм. Квітки двостатеві, зеленаво-ж овті, на високому квіт­ коносі, в багатоквітковій волоті. Плід — коробочка. Цвіте на 15— ЗО році життя, після чого вся надземна частина відмирає, а з кореневищ а утворю ю ться нові п а­ гони. Поширення. Батьківщ ина — Пів­ денна Америка. В СРСР вирощ у­ ють як кімнатну та оранж ерейну декоративну рослину, а на Крим­ ськом у та К авказькому узб ереж ­ ж ях Чорного м оря — у відкрито­ му грунті. Сировина. Використовують листя, сік і порош ок з висуш еного лис­ тя. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Л истки містять стероїдні сапоніни. Серцевина ниж ньої частини квітконоса бага­ та на цукри. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. За фарм акологічною дією А. а. схож а на алое дерево­ видне. Її використовую ть як зне­ зараж ую чий, протизапальний, бо­ летамувальний, ж арозн иж уваль­ ний та відхаркувальний засіб. Цілі листки, попередньо очищені від ш кірки, прикладаю ть до ран і наривів, використовую ть при іш і­ асі, ревматизмі та інших захворю ­ ваннях суглобів. Свіжий сік, на­ стій або порош ок рекомендую ть при захворю ваннях легень, ш лун­ ково-киш кового тракту (гастрити, коліти), при захворю ваннях печін­ ки, при жовтяниці.

дворічна трав'яниста м'якош орсткоопуш ена рослина родини дзво­ никових. Стебло прямостояче, просте або розгалуж ене, 15— 100 см заввишки. Листки чергові, цілісні; нижні — видовж еноклиновидні, виїмчасті, верхні — л і­ нійно-довгасті, тупі. Квітки д в о ­ статеві, правильні, голубі, зібрані густими верхівковими головками. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — серпні. Пош ирення. Росте в соснових л і­ сах, на піщаних місцях у лісових та лісостепових районах. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить флавоноїди, інулін. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Експериментально з ’ясовано, що рослина виявляє гемостатичну дію. В народній м е­ дицині настій трави вж иваю ть при головних болях, запамороченні, безсонні, болях у ш лунку, при ж і­ ночих захворю ваннях та як сеч о­ гінний засіб. У відварі трави к у ­ пають дистрофічних дітей.

Лікарські форми і застосування. Сві­ жий сік п’ють по 20 крапель на сто­ лову л о ж ку води тричі на день до їди. Настій подрібненого свіж ого листя (50 г на 1 склянку води кім натної тем­ ператури, настоюють 6 годин, процід­ жують) приймають по 1 столовій лож ці тричі на день до їди. Порошок з листя вживають по 0,2—0,5 г тричі на день до їди. При ш лункових хворобах (особ­ ливо при диспепсії) суміш 1—5 чайних лож ечок соку агави і 1 столової лож ки відвару п о л и н у гіркого розводять у 0,5 л кип'яченої води і п'ю ть ПО І столовій лож ці тричі на день.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ ка сировини на 200 мл окропу, настою­ ють ЗО хв) по 1 столовій лож ці 3— 4 рази на день.

28

8 АГРУС ЗВИЧАЙНИЙ крыжовник обыкновенный Grossularia reclinata —

Хімічний склад. Плоди агрусу АДОКСА МУСКУСНА, м істять 6— 10 % цукрів (ф рукто­ пижмачка; за, глюкоза, сахароза), до 2,3% адокса мускусная багаторічна рослина родини аг­ органічних кислот (переважно A doxa moschatellina —

русових. Кущ заввишки 60— лимонна і яблучна), близько багаторічна трав'яниста рослина 150 см з колючими пагонами. Л и­ 1 % пектинових речовин, близько родини адоксових, 5— 15 см зав­ стки 3—5-лопатеві( зубчасті. Квіт­ 2 % клітковини, аскорбінову кис­ вишки; має мускусний запах. ки сидячі, з зеленуватими, чер­ л оту (25—ЗО м г% ), каротин (0,2 Прикореневі листки (1—3) двічівонуватими або пурпуровими м г% ), вітамін Е (0,56 м г% ), трійчастоскладні, довгочереш копелюстками, одиничні або в 2— ф олієву кислоту, ф енольні спо­ ві; стеблових листків два, вони 3-квіткових китицях. П лоди (не­ луки (катехіни, лейкоантоціани, трійчасті, розміщ ені супротивно справж ня ягода) округлі або ви­ антоціани, флавоноли, фенольні біля середини квітконосного стеб­ довж ені, забарвлені в білий, ж ов­ кислоти), сполуки калію, заліза, ла. Квітки дрібні, правильні, тий, рожевий, червоний або чор­ йоду, міді, марганцю, ф тору та двостатеві, ж овтаво-зелені, в го­ ний колір. Цвіте у травні — черв­ цинку. ловчастих суцвіттях на верхівці Фармакологічні властивості і ви­ стебла. П лід — кістянка. Цвіте ні. Поширення. Вирощують у садах користання. В народній медицині у квітні — травні. агрус використовую ть як віта­ Поширення. Росте в листяних в усіх районах України. Заготівля і зберігання. З зелених мінний, сечогінний, ж овчогінний лісах, по чагарниках майже по і напівстиглих ягід виготовляють та послаблю ючий засіб, як засіб, всій території України, крім Пів­ компоти та варення, із стиглих — що нормалізує артеріальний тиск, денного Степу. соки, вина, мармелад, начинку протидіє новоутворенням. Сировина. Використовують к о ­ для цукерок тощо. Ягоди можна Корисно вживати агрус при ате­ ріння, яке заготовляю ть восени. росклерозі, крововиливах, п о в 'я­ Рослина неоф іцинальна. сушити або маринувати. заних із зниженням міцності Хімічний склад. Трава містить кровоносних капілярів, при гіпер­ дубильні речовини, кавову і р-к у ­ тонії, анемії, послабленні д іял ь­ марову кислоти, 6-лактон; у к о ­ ності ш лунково-киш кового т р ак ­ ренях є еф ірна олія. ту, при хронічних запорах, захво­ Фармакологічні властивості і ви­ рюваннях нирок і сечового м іхура. користання. Ефірна олія А. м. При поруш енні обміну речовин виявляє спазмолітичну дію. На­ і ож ирінні реком ендується вж и­ стій коріння має антимікробні вати протягом 3—4 тиж нів багато та ранозагою вальні властивості ягід агрусу з одночасним обм е­ і застосовується зовнішньо у ви­ женням калорійності їж і. гляді компресів і обмивань при ПРОТИПОКАЗАНО вживати аг­ лікуванні гнійних ран. рус при виразковій хворобі ш лун­ Лікарські форми 1 застосування. ка і дванадцятипалої киш ки в ста­ ЗОВНІШНЬО — настій (20 г подріб­ дії загострення, при ентеритах неного коріння на 200 мл окропу, і колітах, що супроводяться про­ настоюють кілька годин у термосі, проціджують) для компресів і обми­ носом. вань.

29

9___________________ АЇР ТРОСТИНОВИЙ, лепеха звичайна, татарське зіл­ ля, ірниця, шуварник, сашина, гавір; аир болотны й

Acorus calamus — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. К ореневищ е товсте, циліндричне, звивисте, ж овтаво-зелене, вкрите зверху по спіралі темними широкими лист­ ковими рубцями, розташ оване горизонтально, майж е на поверх­ ні. Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, сплюснуте, з одного боку ж олобкувате, з другого — гостроребристе, 80— 125 см зав­ вишки. Листки мечовидні. Квітки дрібні, зеленаво-ж овті, двоста­ теві, зібрані в початок. Плід — ш кіряста червона ягода. Цвіте у травні — липні. Поширення. Росте майже по всій території України по берегах річок і водойм, на болотах і бо лотистих луках, по днищах балок. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовують сушені і свіж і коре­ невища (Rhizoma Calami). Для сушіння кореневищ а викопують восени і рано навесні, миють, пров'ялю ю ть на відкритому по­ вітрі, розрізаю ть на куски 15— 20 см і суш ать у суш арках при температурі 25—30°. Сухої сиро­ вини виходить 22—23 % . Сиро­ вина гігроскопічна, тому її слід зберігати в сухому місці в за­ критій тарі. Строк придатно­ сті — 3 роки. Сировина відпускає­ ться аптеками. Хімічний склад. Кореневище А. т. містить еф ірну олію (до 5 % ), гіркий глікозид акорин, аскорбі­ нову кислоту (150 м г% ), дубиль­ ні речовини, крохмаль, смоли тощо. До складу еф ірної олії входять а-пінен, а-камфен, а-кам фора, спирти борнеол, евгенол метилевгенол, циклічні сескві­ терпени та їхні похідні тощо. Фармакологічні властивості н ви­ користання. А їр проявляє тоні­ зуючі, протизапальні, знеболю ­ ючі, відхаркувальні, ж овчогінні, антибактеріальні та дезин ф іку­ ючі властивості. Наявні біологіч­ но активні речовини збудж ую ть закінчення смакових рецепторів посилюють реф лекторне виділен ня ш лункового соку, збільш ую ть кількість соляної кислоти в ньому (малі дози А. т. дію ть про­ тилеж но), активізую ть ж овчови­ дільну функцію печінки, підви­ щують тонус ж овчного міхура і збільш ують діурез. ВНУТРІШНЬО препарати А. т призначаю ть при неспецифічних поруш еннях ф ункції травного тракту (розлад травлення і сек ­ реції шлунка, ахілія, запалення кишок, киш кові коліки, м етео­ ризм), як загальнозміцнюючий засіб (при фізичному переван­

таж енні, після тяж ких хвороб і операцій, у похилому віці). В гінекології А. т. використо­ вують при гіпом енструальном у синдромі, вторинній аменореї на грунті недостатньої ф ункції яєч ­ ників, при ослабленні лібідо і патологічному перебігу к л і­ максу. Народна медицина, крім цього, реком ендує вживати А. т. при істерії, неврастенії, судоро­ гах (судомі), асциті, бронхіті, бронхопневмонії, плевриті, від­ сутності апетиту, млявому трав­ ленні, запаленні та виразці ш лун­ ка, блюванні, діареї, хворобах ж овчних шляхів, нирковокам 'яній хворобі, нерегулярних м енструа­ ціях, як засіб, що посилює ста­ теву активність. Сік кореневищ а вживали для посилення зору, поліпш ення пам ’яті і слуху та щоб позбутися звички до куріння. ЗОВНІШНЬО А. т. використову­ ють при полисінні, для полоскан­ ня при неприємному запаху з рота, стоматиті, для промивання гнійних ран і виразок, для сприн­ цювань при кольпітах. Ванни з кореневищ А. т. призначають при рахіті й золотусі у дітей, гострій та хронічній формах артриту, спричинених поруш ен­ ням обміну речовин, при хворо­ бах ж іночих статевих органів. Кореневища А. т. входять до скл а­ ду м ікстури М. Н. Здренко, ш лун к о ви х чаїв, таблеток в ікал і­ ну та вікаїру, які вживаю ть при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої киш ки та гіпе­ рацидному гастриті. Ефірну олію А. т. використовую ть у сто­ м атології при лікуванні пародон­ тозу, при виготовленні зубних паст і препарату оліметину, який призначаю ть при ни рковокам 'я­ ній та ж овчнокам 'яній хворобах. У литовській народній медицині кореневищ ами А. т. в поєднанні з ялівцем звичайним, копитняком європейським , звіробоєм звичай­ ним, чебрецем звичайним і км и ­ ном звичайним лікую ть ракові захворю вання ш лунково-киш ко­ вого тракту. Мисливці й туристи вживаю ть молоді соковиті м ’які частини А. т. як смачну і корисну їж у, що зміцнює ясна й запобігає псуванню зубів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій сухих корене­ вищ (10 г сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3—4 рази на день за 30 хвилин до їди; настойку сухих кореневищ (готують у співвідношенні 1 : 5 на 40 % -ному спирті або горілці) по половині чайної лож ки 3 рази на день до їди; сік (свіже кореневище подрібнюють, видавлюють під пресом, процідж ую ть через марлю, розводять 20 % -ним спиртом або горілкою у співвіднош енні 1:1) по 1 чайній лож ці 2—3 рази на день до їди протягом 2—3 місяців; суміш трави золототисячника малого, тирличу жов­ того, сухих кореневищ А. т., листя

бобівника трилистого, трави по ли ну звичайного, шкірки мандарина, 40 % ного спирту у співвідношенні 3 :4 : 3 : 2: 2: 2 :8 4 готують як настойку і приймають по 1—4 краплі на цукрі при печії, гострому гастриті з силь­ ним больовим синдромом. ЗОВНІШНЬО — настій сухих корене­ вищ для спринцювань (ЗО г сировини на 1 л окропу) застосовують 2 рази на день — зранку і ввечері; настій сухих кореневищ (1 чайна лож ка на 300 мл окропу, настоюють 2 години, процідж ую ть) застосовують теплим для полоскання ротової порожнини; настій сухих кореневищ (З столові лож ки на 0,5 л оцту) щовечора втирають у волосисту частину голови при швид­ кому випаданні волосся і полисінні.

зо

АЙВА ДОВГАСТА, квітове дерево, пигва звичай­ на, бедрянка цареградська; айва продолговатая Cydonia oblonga — невелике дерево родини розових підродини яблуневих. Молоді па­ гони ш ерстисто-повстисті. Листки короткочереш кові, яйцевидні або овальні, темно-зелені, зісподу сіруватоповстисті. Квітки великі, двостатеві, 5-пелюсткові, білі або блідо-рож еві, одиничні, на кін ­ цях бокових гілочок. П лід — я б л ук о кулястої або груш овидної форми, лимонно-ж овте, кислосолодке, терпке. Цвіте у травні — червні. П ош ирення. Походить з Кавказу і Середньої Азії. На Україні є м айж е по всій території рес­ публіки, але більш е її в півден­ них та південно-західних рай­ онах, вирощ ують як плодову рослину. Сировина. Плоди (Fructus cydoniae) вживаю ть у свіж ом у і п ере­ робленом у вигляді. Насіння (Se­ men cydoniae oblongae) вико­ ристовую ть для одерж ання слизу (M ucilago cydoniae). Аптеки си ­ ровину не відпускають. Листя айви використовую ть у косметиці. Хімічний склад. Плоди А. д. містять 10— 12 мг% аскорбіно­ вої кислоти, 0,1 — 1,8% дубиль­ них речовин, близько 0,3 % п ек ­ тинових речовин, 5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, винна), 5,3— 12,1 % цукрів (переважно фруктоза), сполуки заліза і міді, еф ірну олію тощо. Насіння А. д. вкрите білястою плівкою, яка на 20 % складається із слизистих речовин.

Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Плоди А. д. вияв­ ляють в'яж учу, кровоспинну, с е ­ чогінну та антисептичну дію. Наявність у плодах значної к іл ь­ кості заліза і пектинових речовин зумовлю є використання їх при недокрів'ї, захворю ваннях ш лун­ ково-киш кового тракту, що су­ проводяться проносами і крово­ течами. Використовують айву і як сечогінний засіб при захворю ван­ нях серцево-судинної системи. Інстиляція (закапування) свіж ого соку в сечовивідний канал за­ тримує менструацію . Протерті варені плоди використовую ть при хворобах печінки і як протиблювотний засіб. Відвар із свіж их або сухих плодів вж и ва­ ють при відсутності апетиту, кровохарканні та маткових к ро­ вотечах. О держ аний з насіння слиз — ефективний протизапаль­ ний і пом 'якш увальний засіб при запаленнях дихальних і трав­ них органів та шкіри. Відвар листя використовую ть для ф арбу­ вання волосся при передчасному посивінні. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — слиз із насіння (5 г цілого, не подрібненого, насіння на 100 мл окропу, настоюють і періо­ дично збовтують 10— 15 хв, процід­ ж ую ть без відж имання насіння) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; відвар суш ених плодів (10 г плодів на 100 мл окропу) по 1 столовій лож ці перед їдою. ЗОВНІШ НЬО— слиз із насіння (5 г насіння на 100 мл окропу) застосо­ вують для полоскання при ангіні та як косметичний засіб (при опіках і трісканні шкіри), в поєднанні з ін ­ шими лікарськими рослинами — при догляді за сухою шкірою обличчя.

АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ, китайський ясен, токсикодендрон високий; айлант высочайший Ailanthus altissima — листопадне дерево родини си­ марубових, до 20 м заввишки. Крона розлога, молоді гілки опу­ шені, темно-ж овті. Листки чер­ гові, непарноперисті, 60—80 см завдовжки, з 13—25 видовженояйцевидними листочками. Квітки 5-пелюсткові, дрібні, одно- або двостатеві, зеленувато-білуваті, зібрані в довгу верхівкову волоть до ЗО см завдовжки. П лід — яскраво-червоно-коричнева кр и ­ латка. Цвіте у червні — липні. Поширення. П оходить з Китаю. На Україні, переваж но в півден­ них районах, розводять у садах і парках як декоративну рослину. Сировина. Використовують кору, листя, квітки і плоди. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Кора А. н. м іс­ тить дубильні речовини (до 12 % ), сапоніни, алкалоїди, стерини, л ак ­ тон симарубін, кумариновий гетерозид, гіркі речовини, до складу яких входить айлантин. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Препарати А. н. вияв­ ляють вираж ену антимікробну і протизапальну дію. Настойку сухих стиглих плодів А. н. раніше використовували при виготов­ ленні препарату ангінолю (ехінор), який призначали при л і­ куванні ангін. У народній меди­ цині кору і листя використо­ вують як засіб проти стьож ко­ вих глистів і дизентерії, а пло­ ди — при геморої та як засіб, що регулю є менструації. Листя, крім того, вваж ається еф ектив­ ним засобом при лейшманіозі. В гомеопатії квітки, молоду кору і свіж і пагони використовую ть при скарлатині й диф терії, а плоди — при нирковокам'яній і ж овчнокам 'яній хворобах та як протираковий засіб.

31

12

13______________

АЙСТРА АЛЬПІЙСЬКА астра альпийская A ster alpinus —

АЙСТРА СТЕПОВА, іванок; астра европейская багаторічна трав'яниста рослина A ster amellus —

родини айстрових (складноцві­ тих). Стебло коротковолосисте, 5—20 см заввишки. Листки ці­ лісні, чергові: прикореневі при основі — звуж ені в череш ок; стеб­ лові — зменш ені, сидячі. Кошик один, ду ж е рідко їх буває два, 3,5—5 см в діаметрі. Крайові квітки язичкові, фіолетові, сере­ динні — трубчасті, ж овті. П лід — сім 'янка з чубком із волосків. Цвіте у липні — серпні. Пош ирення. Рідкісна рослина з р о ­ зірваним ареалом (занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР). Трапляється тільки у високогір'ї Карпат у кількох пунктах на сухих вапнякових скелях. Сировина. Використовують с у ­ цвіття і траву. Р ослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини м істять сапоніни. Крім цього, в кореневищ ах знайдено кум а­ рини, а в траві — флавоноїди. Використання. В тібетській меди­ цині відвар трави реком енду­ ється при золотусі, екземі, т у ­ беркульозних лімф аденітах, каш ­ лі й ломоті в кістках, а відвар суцвіть використовую ть як від­ харкувальний засіб, а також при ш лунково-киш кових захворю ван­ нях і деяких хворобах шкіри.

багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Стебло пря­ мостояче, розгалуж ен е лиш е в с у ­ цвітті, 25—60 см заввишки. Лист­ ки чергові, сидячі, цілісні, еліп­ тичні або лопатевидні. Квітки зібрані в кош ики: крайові — маточкові, язичкові, світло- або темно-голубі; серединні — дво­ статеві, трубчасті, ж овті. Л источ­ ки обгортки — по краю з чер­ воною плівчастою облямівкою. Кош ики схож і на щиток або на волоть. П лід — сім 'янка з чубком. Цвіте у липні — серпні. Пош ирення. Росте на степових схилах, кам'янистих і вапнякових місцях, узліссях, по чагарниках у лісових та лісостепових райо­ нах південно-західної частини республіки. Сировина. Використовують с у ­ цвіття (кошики), збираю ть їх на початку цвітіння рослини. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад. Суцвіття містять сапоніни та алкалоїди. Деякі автори сумніваються, що в росли­ ні є алкалоїди. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Рослині притаманні відхаркувальні властивості. В на­ родній медицині цю рослину використовую ть для лікування туберкульозу легень, захворю ­ вань ш лунково-киш кового тракту і шкіри. ^ f Ш)

14__________________ АКОНІТ ВОЛОТИСТИЙ аконит метельчатый Aconitum paniculatum — багаторічна трав'яниста рбслина родини ж овтецевих. К орені п о­ товщені. Стебло вгорі залозистоопущене, 50— 170 см заввишки. Листки чергові, глибоко 5—7роздільні. Квітки зигоморфні (див. Зигом орф на квітка), голубі або темно-голубі, зібрані в просту або розгалуж ен у китицю. Плід збірний, з листянок. Цвіте у лип­ ні — серпні. Пош ирення. Трапляється й Кар­ патах і на П рикарпатті в лісах і на узліссях. Використовується в народній м е­ дицині нарівні з аконітом джунгарським. С мертельно отруйна рослина!

32

15 3,4 % ), органічні кислоти, кум а­ АКОНІТ ГАЙОВИЙ — багаторічна трав'яниста рослина рини (0,3% ), крохмаль. До скл а­ ду алкалоїдів входять аконітин родини ж овтецевих. Те саме, (0,6 % ), аконіф ін, ацетилзонгорин, що й аконіт дібровний. ацетилзонгорамін, ацетилнапелін, зонгорин, зонгйрамін, ізоболдин, караколін, караколідин, неолін, АКОНІТ ДЖУНГАРСЬКИЙ, норзонгорин, напелін, феніл-0нафтиламін. У надземних ор­ аконіт каракольський; ганах виявлено алкалоїди, ф л а­ аконит джунгарский воноїди, аскорбінову кислоту т о ­ A conitum soongaricum, сино­ що. нім — A. karakolicum — Фармакологічні властивості і ви­ багаторічна трав'яниста рослина користання. А. д. виявляє вираж е­ родини ж овтецевих. К ореневищ е ну болетам увальну дію. Виявлено складається з великих конусовид- й антимікробні та протипухлин­ них коренебульб, що зрослися ні властивості рослини. Зовніш ­ в чотковидний ланцю ж ок. Стебло ньо у вигляді мазі або внут­ пряме, голе або у верхній части­ ріш ньо у вигляді настойки А. д. ні опушене, 70— 130 см зав­ використовую ть як болетам уваль­ вишки. Листки череш кові, голі, ний засіб при ревматизмі, нев­ пальчасторОздільні, округло-сер­ ралгіях, мігрені, зубному болю цевидні. Квітки зигоморфні, си­ та при інших захворюваннях. ньо-фіолетові, зібрані в китицю. У народній медицині А. д. ви­ П лід — збірний, з 3 листянок. користовую ть і при туберкульозі Цвіте у липні — серпні. легень, при простудних захворю ­ Поширення. Росте в альпійському ваннях та ішіасі. Відоме також поясі на схилах і по берегах річок використання його при злоякіс­ у горах Тянь-Ш аню; поблизу озера них новоутвореннях (внутрішньо Іссик-Куль. і зовнішньо). Заготівля і зберігання. Використо­ Лікарські форми і застосування. За­ вують коренебульби (Tuber Асо- стосовують А. д. у вигляді настойки n iti),зібрані восени. З 4 кг сирих під наглядом лікаря і під його осо­ відповідальність. За даними коренебульб одерж ую ть 1 кг бисту болгарських учених, терапевтична доза сухих. У народній медицині, крім аконітину, як найтоксичнішого ал ка­ цього, використовую ть траву л оїду,—0,02—0,03 мг 2—3 рази на добу. (Herba A coniti), заготовлену до При заготівлі, зберіганні й вико­ цвітіння рослини. Суш ать сирови­ ристанні А. д. (як і інших аконітів) ну в затінку: на горищах або під слід пам'ятати, що це смертельно отруйна рослина! При перших озна­ наметами. Зберігаю ть у добре ках отруєння (відчуття оніміння язика, провітрю ваних приміщ еннях. лиця і всього тіла, печіння в грудях Рослина неоф іцинальна. і животі, нудота, блювання) необхідно Хімічний склад. К оренебульби негайно викликати швидку допомогу, А. д. м істять алкалоїди (1.2= а потерпілому надати перш у допомогу.

16

1 7 АКОНІТ ДІБРОВНИЙ, аконіт гайовий; аконит противоядный A conitum nemorosum, нім — A. anthora —

сино­

багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. К орені ве­ ретеноподібно потовщені. Стебло прямостояче, просте, короткоопушене, 40— 100 см заввишки. Листки багаторазово пальчасторозсічені, частки ланцетні або широколанцетні. Квітки зигом орф ­ ні (див. Зигом орф на квітка), ж ов­ ті, в щ ільних китицях. П лід — збірний, з опуш ених листянок. Цвіте у червні — липні. Поширення. Трапляється на Л і­ вобереж ж і в Л ісостепу і на півночі Степу в лісах, по чагар­ никах, на узліссях. Використовується в народній м е­ дицині нарівні з аконітом джунгарським. Вваж ається й проти­ малярійним та антигельмінтним засобом. П репарати А. д. вияв­ ляю ть гіпертензивну та протиаритмічну дію, а також мають антитоксичні властивості при от­ руєннях аконітом дж унгарським. Смертельно отруйна рослина!

18 АКОНІТ КАРАКОЛЬСЬКИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й аконіт дж унгарський.

33

1 9

21

АКОНІТ СТРОКАТИЙ, аконіт стрункий; аконит пёстрый багаторічна трав'яниста рослина A conitum variegatum, родини ж овтецевих. К орені рі- нім — A. gracile —

АКОНІТ МАЛЕНЬКИЙ аконит низкий A conitum nanum —

повидно потовщені. Стебло пря­ мостояче, у верхній частині воло­ систе, ЗО—40 см заввишки. Листки яйцевидно-округлі, глибоко 5—7роздільні, частки сегментів вузьколанцетні або лінійні, часточки їхні вузьколінійні. Квітки зи го­ морфні, ф іолетові або голубі, в простому або трохи розгалу­ ж еном у суцвітті — короткій вер­ хівковій небагатоквітковій китиці. П лід — збірний, з голих листянок. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Трапляється в К ар­ патах на гірських луках і к а­ м'янистих схилах. Використовується в народній ме­ дицині нарівні з аконітом джунгарським. Смертельно отруйна рослина!

20 АКОНІТ МІЦНИЙ аконит крепкий A conitum firm um — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. К орені ріповидно потовщ ені. Стебло прям о­ стояче, здебільш ого просте, голе, 75— 125 см заввишки. Листки ч е ­ решкові, пальчастороздільні, ок­ руглі, з ш ирококлиновидно-ромбічними сегментами. Квітки зиго­ морфні (див. Зигом орф на квітка), 18—25 мм завдовжки, темноф іолетові, в розгалуж еноволотистих суцвіттях. П лід — збірний, з листянок. Ц віте у липні — серпні. Пош ирення. Трапляється в К ар­ патах на гірських луках і кам 'я­ нистих схилах. В икористовується в народній м е­ дицині нарівні з аконітом джунгарським. Смертельно отруйна рослина! ь л

23 АКТЕЯ КОЛОСИСТА, бож е тіло, злі ягоди; воронец колосовидный сино­ Actaea spicata —

багаторічна трав’яниста рослина родини ж овтецевих, з багато­ головим кореневищ ем, з непри­ ємним запахом. Стебло пряме, розгалуж ене, гладеньке або слабоопуш ене, біля основи — з бу­ рими лусками, ЗО—80 см заввиш ­ ки. Листки чергові, череш ко­ ві, двічі трійчастоперисті. Квітки дрібні, правильні, 4—6-пелюсткові, білі, у китицевидному с у ­ цвітті. П лід — довгаста чорна яго­ да. Цвіте у травні — червні. Пош ирення. Росте на вододілах та схилах річкових долин, у т і­ нистих ш ироколистяних лісах у лісових районах Л ісостепу і в К ар­ патах. Сировина. Н ародна медицина ви­ користовує корені, надзем ну час­ тину і плоди. Рослина н еоф іци­ нальна. Хімічний склад. А. к. потребує дальш ого вивчення. Рослина міс­ тить алкалоїди. В коренях і п ло­ дах знайдено сапоніни, трансаконітову кислоту; в плодах і на­ АКОНІТ СТРУНКИЙ — багаторічна трав'яниста рослина сінні — речовини з подразню валь­ родини ж овтецевих. Те саме, ною і наркотичною дією; в на­ сінні є ж ирна олія; в листках — що й аконіт строкатий. аскорбінова кислота. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати А. к. вияв­ ляю ть гіпотензивну, седативну і протималярійну дію. У вітчизня­ ній і зарубіж н ій народній меди­ цині корені А. к. використовую ть для лікування ревматизму, базедової хвороби, астми і малярії, при укусах отруйних змій, а також як седативний, проносний та блювотний засіб; надземну части­ ну — при мігрені, носових крово­ течах, при деяких психічних і при венеричних захворю ваннях та епілепсії; ягоди — при пору­ шенні обм іну речовин, при го­ ловних болях, артриті й анемії. В народній медицині Сибіру траву і ягоди А. к. використовую ть для лікування задавненого раку ш лунка. В гомеопатії використовую ть к о ­ рені і зрідка траву: при астмі, ревматизмі, захворю ваннях ш кі­ ри, запаленні м 'язів та як заспо­ кійливий засіб. А. к. — отруйна рослина (особ­ ливо плоди)! Сік рослини спри­ чинює на ш кірі пухирці і навіть виразки. При отруєнні потерп і­ лом у необхідно подати перш у д опом огу і викликати лікаря.

багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. К орені ріповидно потовщені. Стебло голе, з м айж е горизонтально відхи­ леними гілочками, 60— 150 см заввишки. Листки пальчасто 5— 7-розсічені. Квітки голубі або синюваті, в розлогій китиці. П лід — збірний, з голих або слабоопуш ених листянок. Ц віте у лип­ ні — серпні. Пош ирення. Трапляється в Карпа­ тах і в західних районах Л ісо­ степу в лісах і по чагарниках. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Аконіт дж унгарський, але використовується ця рослина лиш е в народній медицині. Смер­ тельно отруйна рослина!

22

34

АКТИНІДІЯ ГОСТРА актинидия острая Actinidia arguta —

АКТИНІДІЯ КОЛОМІКТА актинидия коломикта A ctinidia kolom ikta —

багаторічна рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана до 15 м завдовж ки. М олоді зкорковілі пагони мають багато со­ чевичок. Листки чергові, цілісні, на коротких голих череш ках, ш кірясті, видовж ено-овальні або еліптичні, з верхівкою, звуж еною в короткий гострячок. Квітки правильні, 5-пелюсткові, білі, за ­ пашні, Д В О -, інколи — однодомні або полігамні, в пазуш них не­ багатоквіткових щ итковидних с у ­ цвіттях. П лід — ягода зеленого кольору, різної форми (здебіль­ шого кулясто-еліптична), з соко­ витим ароматним м'якуш ем, 25— ЗО мм завдовжки. Цвіте у липні. Поширення. В СРСР дико росте на Д алеком у Сході. На Україні здебільш ого в ботанічних садах та на присадибних ділянках р оз­ водять як плодоягідну рослину. Заготівля і зберігання. Використо­ вують плоди. Зберігаю ть їх зам о­ рож еними або висушеними. Хімічний склад. Плоди А. г. містять 400—900 мг % (за іншими дж ерелами — 80—100 мг % ) ас­ корбінової кислоти, цукри, о р ­ ганічні кислоти, мікроелементи, мінеральні солі тощо. В листі і стеблах виявлено значну к іл ь­ кість флавоноїдів і сапонінів. Використання. Ягоди А. г. вико­ ристовую ть майж е так само, як і ягоди актинідії коломікти. У віт­ чизняній і зарубіж ній народній медицині ягоди А. г. вживаю ть як болетамувальний, відхарку­ вальний, послаблю ючий і глисто­ гінний засіб, при поруш енні об­ міну речовин, захворю ванні л е ­ гень і бронхів, при гастралгії, гіпо- і авітам інозі вітаміну С, недокрів'ї, при різних захворю ­ ваннях, що супроводяться к ро­ вотечами, а також як загальнозміцнюючий засіб після ін ф ек ­ ційних захворю вань і операцій, при фізичній і розумовій п е­ ревтомі. Свіжий сік плодів А. г., розведений водою, добре вга­ мовує спрагу. Вживають ягоди свіж ими і переробленими.

дводом на рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана до 10 м завдовжки, підіймається по деревах або стелиться по зем ­ лі. Пагони червоно-коричневі. Листки чергові, цілісні, овальні, з серцевидною основою, іноді витягнуті у вістря, двічі тонко гостропилчасті. Квітки правильні, 5-пелюсткові, білі або рож еві, ароматні: чоловічі — у 2—5-квіткових щ итковидних суцвіттях, зрідка одиничні; ж іночі — оди­ ничні. П лід — ягода, зеленого к о ­ льору, еліптичної форми, з соко­ витим ароматним м'якуш ем, до 2 см завдовж ки і 1 см у діаметрі. Цвіте у липні. Поширення. В СРСР дико росте на Д алеком у Сході. На Україні розводять як декоратийну і п ло­ доягідну рослину. Заготівля і зберігання. Використо­ вують плоди. О скільки достиглі плоди ш видко псуються, їх для тимчасового зберігання і транс­ портування збираю ть недозріли­

ми. Ягоди добре зберігаю ться зам орож ені і висушені. Хімічний склад. У плодах А. к. б а ­ гато аскорбінової кислоти (813— 1400 м г% ), є цукри (4,2—9,8% ), органічні кислоти, дубильні, п е к ­ тинові і барвні речовини тощо. В листках знайдено ф лавон ої­ ди, лактони, сліди сапонінів; у коренях — алкалоїди (0,03 % ). Ф лавоноїди (катехіни) є й у д е ­ ревині і пагонах. Використання. Ягоди А. к. вико­ ристовую ть як протицинготний, глистогінний, кровоспинний (зо­ крема, при маткових кровотечах) і болетам увальний засіб, при л і­ куванні туберкульозу легень, бронхіальної астми, коклю ш у та карієсу зубів. Корисно вживати ягоди А. . к. при ослабленні і виснаж енні організму внаслідок перенесення інфекційних захво­ рювань і операцій, при ф ізич­ ній і розумовій перевтомі, гострих і хронічних хворобах ш лунка і киш ечника. Вживають ягоди А. к. свіж і і перероблені на варення, повидло, мармелад, пас­ тилу тощо.

35

26__________________

28

АКТИНІДІЯ ПОЛІГАМНА актинидия полигамная Actinidia polygama —

АЛІГАТОРОВА ГРУША —

багаторічна рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана не­ великих або середніх розмірів. Листки чергові, цілісні, зубчасті, при основі — від притуплених до загострених. Квітки правильні, 5пелю сткові, одиничні, рідше по 2—3, в пазухах середніх лист­ ків молодих пагонів, близько 2,5 см у діаметрі. П лід — ягода з конічним гострим носиком. Цвіте у липні. Поширення. В СРСР дико росте на Далекому Сході. Сировина. Використовують плоди, надземну частину та корені. П ло­ ди малоїстівні, бо гіркуваті, пе­ кучі на смак і спричинюють легкий опік слизової оболонки ротової порож нини. Хімічний склад. У свіж их плодах є 1000— 1500 мг % (за іншими дж ерелам и — 100 мг % ) аскорбі­ нової кислоти, 8,3 мг % каротину, 130 мг% вітаміну Р, алкалоїди (у недозрілих плодах). Листки містять кумарини, монотерпени актинідин і метабілактон. У на­ сінні є ж ирна олія (6,9% ), до складу якої входять пальм ітино­ ва, стеаринова, арахідонова, м ас­ ляна, лінолева і ліноленова кис­ лоти. Використання. В науковій м едици­ ні Японії використовую ть екст­ ракт плодів і коренів під назвою полігамол. Цей екстракт виявляє

27

sM Ш щ ш

wp

і *'VJfm лЕЩн ж

загальнозміцню ю чу і сечогінну дію і застосовується у вигляді ін'єкцій 0,3 % -ного розчину для посилення серцевої діяльності. Використовують А. п. і в народ­ ній медицині: в Японії настій плодів або сухих пагонів вико­ ристовую ть при запамороченні, люмбагр, ревматизмі, паралічі та гонореї; свіж і плоди їдять для вгамування спраги, а листя вживаю ть у їж у разом із соєвим соусом; у Китаї порош ок плодів разом з продуктами перегонки коріння використовую ть як бол е­ тамувальний засіб при кольках, болях у ж ивоті і в попереку; в Китаї та Японії ванни з пло­ дів і гал використовую ть як засіб проти запорів і для з і­ грівання тіла при ознобі та простуді.

г

ш

В

І

27

*

І

29 АЛОЕ ДЕРЕВОВИДНЕ, столітник; алоэ древовидное A loe arborescens —

багаторічна вічнозелена рослина родини лілійних. Стебло дере­ в'янисте, кільчасте. Листки чер­ гові, мечовидно-видовж ені, м 'яси­ сті, з восковим нальотом і ш ипу­ ватим краєм. Квітки оранжеві, зібрані в китицю. П лід — ко р о ­ бочка. Поширення. Батьківщ ина А. д. — Південна А фрика. В СРСР виро­ щують у відкритому грунті (Гру­ зія, Середня Азія) і як кімнатну та оранж ерейну декоративну рос­ лину. АКТИНІДІЯ ПУРПУРОВА Сировина. Використовують розви­ актинидия пурпурная нені листки і сік з них. Actinidia purpurea — Хімічний склад. Сік А. д. м іс­ багаторічна рослина родини ак- тить антраглікозиди (алоїн, нататинідієвих. Виткий кущ -ліана 8— лоїн, рабарберон, гомонаталоїн), 10 м завдовжки. Листки чергові, антрахінони емодин і хризофацілісні, зверху темно-зелені, зни­ нол, смолисті речовини, ф ер ­ зу — ясно-зелені, голі або опу­ менти і вітаміни; є сліди ефірних шені вздовж центральної ж илки. олій. Квітки дводомні, правильні, 5-пе­ Фармакологічні властивості і ви­ люсткові, білі, одиничні. П лід — користання. П репарати А. д. вияв­ ягода пурпурового кольору, з но­ ляю ть проносну, протизапальну, сиком, від яйцевидної до ви­ ранозагою вальну, бактерицидну довж еної форми з соковитим і ж овчогінну дію, вони поліп­ м'якуш ем, 2—2,5 см завдовжки. шують апетит, підвищ ую ть імуноЦвіте у липні. резистентність організму. Свіжий Поширення. Походить з Китаю. сік А. д. використовую ть як В СРСР вирощ ую ть у ботанічних послаблю ючий та ж овчогінний за ­ садах як декоративну і плодо­ сіб, при ентероколіті, гастроен­ ягідну рослину. териті та хронічном у гастриті Заготівля і зберігання — як у стат­ зі зниж еною кислотністю, зака­ тях АктигЛдія гостра і Акти­ пую ть у ніс при гострому риніті нідія коломікта. (по 5—8 крапель), для підвищ ення Хімічний склад. Плоди містять стійкості організму до інф екцій­ аскорбінову кислоту (85,8— 112,0 них захворювань, для лікування мг % ), цукри (4,4—7,6 % ), каротин опіків, гнійних ран, лиш аїв і тро­ (0,06—0,10 мг % ), катехіни (20,0— фічних виразок. Компреси з соком 26,2 м г% ), антоціани (37,2— 125,0 А. д. призначаю ть при тубер­ мг % ) тощо. кульозі шкіри, вовчанці, пром ене­ Використання. Плоди А. п. вико­ вому дерм атиті голови, епітеліористовую ть так, як і плоди акти­ мі. Тампони, змочені соком алое, нідії гострої та актинідії коло- вводять у піхву при ерозії шийки мікти. Сік із ягід А. п. — д о б ­ матки. Подрібненими листкам и рий замінник апельсинового соку. з соком лікую ть пародонтоз. Сік або свіж і плоди А. п. Цілі листки, попередньо очищені цілюще впливають на роботу від шкірки, прикладаю ть до м озо­ киш ечника, особливо у дітей. лів. Л інім ент алое використову­ Для приготування з плодів А. п. ють для проф ілактики і лікування ж еле, в яком у довго зберігається ураж ень ш кіри при променевій аскорбінова кислота, свіж і ягоди терапії. Сироп алое з залізом перетираю ть з цукровим піском (стимулятор кровотворення) п о ­ у пропорції 2 :3 за вагою. Збе­ казаний при гіпохромній анемії, рігаю ть при тем пературі не вищій після виснаж ливих хвороб або за 15°. Для задоволення добової інтоксикації. Рідкий екстракт А. д. потреби в вітаміні С досить для ін'єкц ій використовую ть при 10— 15 г такого желе. лікуванні хвороб очей (блефарит, кон'ю нктивіт, кератит, ірит тощо), хронічного гастриту, виразки ш лунка і дванадцятипалої кишки,

f іЦ JMI * '■ili Я

вічнозелена тропічна рослина р о ­ дини лаврових. Те саме, що й авокадо.

36 ЗО бронхіальної астми, гінекологіч­ АЛТЕЯ ВІРМЕНСЬКА них захворювань. алтей армянский

Лікарські ф орм а 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — сік алое (Succus А1оёз) по чайній лож ці 2—3 рази на день за ЗО хв до їди; рідкий екстракт алое (Extractum А1оёв fluidum) по чайній лож ці 3 рази на день; сироп алое з залізом (Sirupus Aloes cum Ferro) по половині — 1 чайній лож ці в чверті склянки води 3 рази на день протягом 15—ЗО днів. У народ­ ній медицині суміш соку свіж ого листя алое, свинячого смальцю (або гусячого жиру), коров’ячого масла, меду і порошку какао у співвідно­ шенні 3 : 20 : 20 : 20 : 20 використовують при туберкульозі легень і виразці ш лунка (столову лож ку суміш і роз­ водять у склянці гарячого молока і випивають за 2 рази за день). ПІДШ КІРНО — екстракт алое рідкий для ін 'єк ц ій ^Extractum A loes fluidum pro injectionibus) щодня по 1 мл 15—50 днів (дітям до 5 років — 0,2—0,3 мл, старшим — 0,5 мл). ЗОВНІШНЬО — сік або лінімент А. д. (Linimentum Aloes) наносять тонким шаром на ураж ену поверхню 2—3 рази на добу і накривають марлевою сер­ веткою. Послаблюючі препарати з А. д. ПРО­ ТИПОКАЗАНО вж ивати в останні місяці вагітності, при гемороїдальних і маткових кровотечах, при запаленнях печінки, нирок та сечового міхура.

Althaea armeniaca — багаторічна трав'яниста м 'якоповстиста рослина родини м альво­ вих. Стебло прямостояче, 60— 150 см заввишки. Листки пальчастоп'ятироздільні, гострозубчасті, з видовж енояйцевидними частка­ ми. Квітки двостатеві, правиль­ ні, 5-пелюсткові, рож ево-ф іолетові, у волотевидно-китицевид­ ному суцвітті. Квітконіжки за довж иною такі, як листки, у п а­ зухах яких вони сидять, або тро­ хи довші за них. П лід — зб ір­ ний, з багатьох плодиків-сім 'янок, розміщ ених кільцем. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Т рапляється на Приазов'ї та в Криму на зволож ених місцях, пісках, черепаш никах. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Алтея лікарська.

31 АЛТЕЯ КОНОПЛЕВИДНА алтей коноплёвый Althaea cannabina — багаторічна трав'яниста опуш ена ш орстка рослина родини м альво­ вих. Стебло прямостояче, галу­ зисте, 60— 150 см заввишки. Лист­ ки чергові, довгочереш кові, пальчасто-5-розсічені, з вузьколанцетними частками; верхні листки розсічені на 3 вузькі дов­ гасті загострені, по краю нерівновеликопилчасті частки. Квітки правильні, двостатеві, одиничні або по 2 в пазухах листків, на довгих ніж ках; пелюстки рож еві, біля основи — темно-червоні, в 2—3 рази довші за чаш ечку. П лід — з численних, розміщ ених кільцем плодиків-сім'янок. Цвіте у червні — вересні. Поширення. А лтея коноплевидна трапляється на луках, по чагарни­ ках, на кам 'янистих схилах та вапнякових відслоненнях у пе­ редгірних і гірських районах та на П івденному березі Криму, в Степу і в південних районах Лісостепу. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Алтея лікарська.

37

33__________________

32 АЛТЕЯ Л ІК А РС ЬКА

проскурняк, гордовля, папурник, слизник; алтей лекарственный Althaea oificinalis — багаторічна повстистоопуш ена, з міцним розгалуж еним ко р ен е­ вищем і м'ясистими довгими к о­ ренями рослина родини маль­ вових, заввишки до 1,5 м. Стебел багато, вони прямостоячі, прості або у верхній частині галузисті. Листки чергові, череш кові, яйце­ видні або видовж енояйцевидні, трохи лопатеві, по краю заруб­ часто-зубчасті. Квітки двостате­ ві, правильні, в китицевидно-во­ лотевидних суцвіттях. Віночок блідо-рож евий. П лід — багатосім'янка. Цвіте у серпні — ве­ ресні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України на вологих луках по берегах річок, стариць, озер і ставків, по чагарниках, на забо­ лочених та солонцюватих місцях. Заготівля і зберігання. Заготов­ ляю ть корені (Radix A lthaeae) д в о ­ річного і старш ого віку рослин восени після відмирання надзем ­ ної частини. Корені ш видко ми­ ють холодною водою, підсуш у­ ють, знімаю ть кору і, розрізавш и вздовж на 2—4 частини, швидко суш ать під наметом або в суш ар­ ках при тем пературі ЗО—35°. Зберігаю ть у сухих (сировина дуж е гігроскопічна), добре п ро­ вітрюваних приміщ еннях. Строк придатності — 3 роки. В деяких зарубіж них країнах заготовляю ть і листя (перед цвітінням), і квітки (під час цвітіння). Хімічний склад. Корені А. л. містять слиз (бл. 35 % ), крохм аль (37 % ), цукор (8 % ), аспарагін (2 % ), бетаїн (4 % ), ж ирну олію (1,7% ), пектини (16% ). Листя і квітки містять незначну кіл ь­ кість слизу і еф ірн ої олії, в плодах є ж ирна олія (12 % ).

того, використовую ть внутріш ньо при лікуванні екземи і псоріазу. В народній медицині відвар ко­ ріння А. л. внутріш ньо вж ива­ ють при запаленні сечового м іху­ ра, болісному мимовільному се­ човиділенні, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках; зовніш ньо — для полоскання ро­ тової порож нини, горла, проми­ вання очей при запаленні повік, для клізм при діареї, а також як протизапальний і пом 'якш у­ вальний засіб у вигляді припарок. Відвар коріння А. л. у молоці використовую ть при туберкульозі легень. Авіценна пропонував відвар з коріння, листя і насіння А. л. як пом 'якш увальний засіб при плевритах, каменях у сечо­ вому м іхурі і навіть при пухли­ нах. Коріння А. л. використовую ть для приготування пілю льної маси та як слизистий продукт у дієтич­ ному харчуванні. В зарубіж ній практиці при лікуванні захворю ­ вань горла, легень і травного тракту нарівні з коренями вико­ ристовую ть і листя та квітки А. л. Корінь А. л. входить до складу гр уд н и х чаїв.

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (6 г або 2 столові лож ки коренів на 200 мл окропу) п'ю ть гарячим по половині чи третині склянки 3—4 рази на день після їди; настій коренів холодний (6,5 г коренів на 100 мл води кім нат­ ної температури, настоюють 1 годину) по 1 столовій лож ці через кожні 2 години; настій коренів гарячий (1 столова лож ка коренів на 200 мл води кім натної температури, настою­ ють 4 години, кип'ятять 6—7 хвилин, охолоджують) п’ють теплим по 2 сто­ лові лож ки 3—4 рази на день. З готових препаратів застосовують: сухий екс­ тракт алтейного кореня (Extractum A l­ thaeae siccum); рідкий екстракт ал­ тейного кореня (Extractum A lthaeae fluidum); мукалтин (M ucaltinum) по 1—2 таблетки 2—3 рази на день; сироп алтейний (Syrupus Althaeae) використовують для поліпш ення сма­ кових якостей м ікстур та як обволі­ Фармакологічні властивості і ви­ каючий засіб (дітям дають по 1 чай­ користання. П репарати А. л. вияв­ ній лож ці через кож ні 2 години ляю ть протизапальну, пом 'якш у­ при простудних захворюваннях).

вальну, відхаркувальну та захис­ ну обволікаю чу дію на слизову оболонку ш лунка, сприяють три ­ валіш ому впливові призначуваних разом з ними інших лікарських речовин, уповільнюючи всм окту­ вання їх. У науковій і народ­ ній медицині А. л. приймають всередину у вигляді відвару або холодного настою коріння при захворю ваннях органів ди хан­ ня (хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії, брон­ хіальна астма, коклюш) та шлунково-киш кового тракту (катараль­ ні стани стравохода, гастрити, ентероколіти, виразкова хвороба ш лунка і дванадцятипалої кишки, особливо супроводж увана про­ носами). Настій і екстракт, крім

«а*

А М БРО ЗІЯ

П ОЛИН ОЛИСТА

амброзия полыннолистная Am brosia artemisiifolia — однорічна трав'яниста рослина родини складноцвітих (айстро­ вих) з густим щетинистим опу­ шенням. Стебло прям остояче, р о з­ галуж ене, трохи борозенчасте, до 250 см заввишки. Листки (4— 15 см завдовж ки) зверху зелені, голі, зісподу — сіро-зелені, опу­ шені; верхні — чергові, сидячі, перистороздільні; нижні супро­ тивні, череш кові, двічіперистороздільні. К ош ики одностатеві: тичинкові, з ж овтими квітками, зібрані по 8— 15 у колосовидне суцвіття; маточкові, з квітками без оцвітини,— по 1—3 у пазу­ хах верхніх листків або біля ос­ нови тичинкових суцвіть. П лід — сім'янка. Цвіте у „ серпні — ж овтні. Поширення. Випадково завезена 3 Америки. П ош ирилася на півдні України і на Закарпатті, на око­ лицях Києва, Х аркова й Ч ерні­ гова. Злісний карантинний б у­ р'ян. Росте в посівах різних культур, а так ож по ш ляхах і берегах річок, на залізничних насипах, засмічених місцях тощо. Сировина. Використовують над­ зем ну частину і пилок. Хімічний склад. У надземній частині є ефірна олія, до складу якої входять цинерол і камфора. Насіння м істить понад 18 % при­ датної для вж ивання олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Пилок А. п. виявляє надзвичайно високу алергенну дію. Попадання пилку на слизову оболонку носа або на кон'ю н кти­ ву очей спричинює сінну про­ пасницю. Для захворю вання д о ­ сить 40—50, а інколи навіть З—5 зерен пилку. Препаратами з пилку А. п. (екстракти, таб­ летки) проводять лікування амброзійного та соняш никового полінозів. У народній медицині надземну частину А. п. вико­ ристовую ть при гіпертонії та як протилихом анковий засіб.

38

34

35__________________

АМ І ВЕЛИКА амми большая A m m i maius —

АМ І ЗУБНА, кела; амми зубная A m m i visnaga —

Лікарські форми і застосування. А мі­ фурин (Ammifurinum) — комплект, що складається з таблеток по 0,02 г та з 0,3 % -ного розчину. При вітиліго дворічна (в культурі — одн оріч­ й полисінні приймають всередину по на) трав'яни ста рослина родини 1 таблетці 3—4 рази на день до їди селерових (зонтичних), 100— 120 за 4—3—2 і 1 годину до ультра­ фіолетового опромінювання (УФО). см заввишки. Стебло прямостояче, Одночасно з прийманням таблеток порож нисте, галузисте. Листки ураж ені ділянки шкіри за 1 годину складноперисторозсічені. Суцвіт­ до УФО змащую ть 0,3 % -ним розчином тя — складний зонтик. Квітки аміфурину. Опроміню вання починають дрібні, білі, 5-пелюсткові, дво­ з 1—2 хв і поступово доводять до 15—20 хв. Загальна доза на курс статеві. П лід — д восім ’янка. Пош ирення. В диком у стані по­ лікування, який триває 3—3,5 місяця складається з 4—5 циклів з пе­ ш ирена здебільш ого в Середзем­ ірервами в 2—3 тиж ні — 250—300 табле­ ном ор'ї. В СРСР — у культурі ток. Дітям курс лікування зменш ується (Краснодарський край, нечасто — вдвоє або втроє залеж н о від віку. на півдні України). На Півден­ При псоріазі приймаю ть всередину ному у зб ереж ж і Криму трапляє­ по одній — півтори таблетки за 2 годи­ ни до УФО і одночасно за 1 годину ться як здичавіла. Цвіте у лип­ до змащ ую ть ураж ен і ділянки ні — серпні, плоди достигають 0,3 %УФО -ним розчином. На курс л ік у ­ у серпні — вересні. вання, що триває 1 рік, необхідно Заготівля і зберігання. Заготов­ 300—400 таблеток і 50—80 опромінень. ляю ть плоди (Fructus Ammi m ajo- Протягом одного циклу проводять ris), які достигаю ть у серпні — 10—20 втирань та опромінень. вересні. П лоди підсуш ую ть під ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати ам і­ при туберкульозі шкіри, захво­ наметом або на відкритому по­ фурин рюваннях крові, печінки, нирок і вітрі, розстилаю чи їх на брезен­ серцево-судинної та центральної нер­ тах тонким ш аром (3—5 см) вової систем, а також дітям до 5 років.

і періодично перегортаю чи. Збе­ рігаю ть у сухих, добре провіт­ рюваних приміщ еннях. Строк при­ датності — до 4 років. Хімічний склад. Плоди А. в. містять ф урокум арини з групи псоралену (ізопімпінелін, бергап­ тен, ксантотоксин, імператорин, ізоімператорин, мармезин, мармезинін) та з групи ангеліцину (ізобергаптен). У траві А. в. є ті самі сполуки, щ о й у плодах, але в менш их кількостях. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Л ікувальні власти­ вості А. в. відомі давно. Уже в 13 столітті арабські лікарі застосовували екстракти з цієї рослини для лікування лейкодер­ ми. Але побічні явища, які при цьому виникали, наприклад, за­ палення нирок, печінки тощо, обм еж ували використання рос­ лини. В СРСР з насіння А. в. виробляю ть препарат аміфурин з порівняно невисокою гострою токсичністю , відсутністю місцевоподразню вальних властивостей і суттєвого впливу на артеріальний тиск, діяльність серця, частоту і ритм дихання. До складу аміфурину входять ф урокум арини бер­ гаптен, ксантотоксин та ізопім ­ пінелін. П репарат виявляє ф о ­ тосенсибілізую чу дію та невисоку спазм олітичну активність і в по­ єднанні з дозованим ул ьтраф іо­ летовим опроміню ванням (УФО) використовується для лікування вітиліго, псоріазу, гніздового і тотального полисіння. При л ік у ­ ванні полисіння аміф урин за своєю активністю переверш ує за ­ рубіж ний препарат меладинін. Висока терапевтична еф ектив­ ність спостерігається при лікуван­ ні полисіння ш ляхом ком бінуван­ ня ам іф урину з прополісом.

дворічна (в культурі — одноріч­ на) трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних), до 100 см заввишки. Стебло прямостояче, галузисте, трохи борозенчасте. Листки чергові, піхвові, складно­ перисторозсічені. Квітки двоста­ теві, дрібні, білі, 5-пелюсткові, з неприємним запахом, зібрані в складний зонтик. П лід — д во ­ сім'янка. Ц віте у червні — липні. Плоди достигаю ть у серпні — вересні. Пош ирення. В СРСР у диком у стані трапляється на Закавказзі. Поодинокі місцезнаходж ення ві­ домі й на П ередкавказзі. На Україні, у південних районах,— у культурі. Заготівля і зберігання. Заготов­ ляю ть плоди (Fructus Ammi Visnagae) разом з половою у верес­ ні — ж овтні. Суш ать у сухому, добре провітрю ваному приміщ ен-

39

36 ні, розстилаю чи їх тонким шаром, часто перегортаючи. Зберігаю ть у мішках, у сухих, добре п ро­ вітрюваних приміщ еннях. Строк придатності — до 3 років. Хімічний склад. Кількісний і якісний склад діючих речовин А. з. залеж ить значною мірою від умов вирощ ування. Вся рос­ лина містить похідні фуранохромону (келін, віснагін, келінін, аміол, келінол, віснаміол, віснадин та інші) і флавоноїди. Крім цього, в плодах міститься понад 20 % ж ирної олії, є еф ірна олія. Основна дію ча речовина А. з. — келін. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плоди А. з. здавна використовую ть у народній м е­ дицині Єгипту і країн Близь­ кого Сходу як ефективний за­ сіб при лікуванні нирковокам ’я ­ ної хвороби, ф арм акологічна а к ­ тивність А. з. зумовлена сумою біологічно активних спазм олі­ тичних речовин. Окремі скл адо­ ві, наприклад, віснамін, виявля­

ють і фотосенсибілізую чу та се­ дативну дію. В СРСР з плодів А. з. виготовляю ть препарати келін та авісан. Келін призна­ чають при атеросклеротичном у кардіосклерозі, хронічній коро­ нарній недостатності, спазмах ки­ ш ечника і шлунка, а також при стенокардії та бронхіальній астмі у між приступові періоди. Келін входить до складу препаратів вікаліну, келатрину та келіверину. Авісан реком ендується при спазмах сечовивідних шляхів, для кращ ого відходж ення сечо­ вих каменів, при ниркових к о­ ліках, а також як засіб, що полегш ує катетеризацію сечово­ дів. Лікарські форми 1 застосування. Ке­ лін (Khellinum) випускають у таблет­ ках по 0,02 г. Застосовую ть ВНУ­ ТРІШНЬО по 1—2 таблетки 3 рази на день після їди. Курс лікування — 15—ЗО днів. Келін ПРОТИПОКАЗАНИЙ при ви­ раж еній недостатності кровообігу. Авісан (Avisanum) випускають у таб­ летках по 0,05 г. Приймають всере­ дину по 1—2 таблетки 3—4 рази в день після їди. Курс лікування — 1—3 тижні.

АМОРФА КУЩОВА аморфа кустарниковая Am orpha fruticosa — листопадний кущ з родини б о­ бових, до 3 м заввишки. Кора бура або темно-сіра. Листки н е­ парноперисті, з 8— 12 пар оваль­ них або м айж е ланцетних, зі­ споду сірувато-зелених листоч­ ків. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у верхівкові густі кити­ ці. В іночок темно-фіолетовий. П лід — біб. Цвіте у червні, липні. Поширення. Походить з П івніч­ ної Америки. В УРСР розводять у всіх районах, особливо на півдні, в садах і парках як декоративну рослину; трапляєть­ ся й у здичавілому стані. Заготівля і зберігання. Заготов­ ляю ть плоди (Fructus A m orphae fruticosae) у серпні — ж овтні. Суш ать на відкритому повітрі або під наметами з доброю венти­ ляцією, розстилаю чи тонким ш а­ ром. Зберігаю ть у паперових міш ках у сухих, добре про­ вітрюваних приміщ еннях. Строк придатності — до 5 років. Хімічний склад. Насіння А. к. містить ротеноїдний глікозид аморфін. Його знайдено і в лист­ ках та молодих пагонах. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Аморфін має к ар ­ діотонічну властивість, діє заспо­ кійливо, виявляє позитивну інотропну та тонотропну і негатив­ ну хронотропну дію на сер­ це. Створений на основі аморф іну препарат ф рутицин вико­ ристовували як седативний засіб при вегетативних неврозах, н е­ врозах серцево-судинної систе­ ми та при пароксизмальній т а ­ хікардії. Лікарські форми і застосування. Ф ру­ тицин (Fruticinum) випускали у таб­ летках по 0,05 г. Застосовували все­ редину по 1 таблетці 2—3 рази на день після їди. Якщо побічних явищ немає, дозу можна збільшити до 2 таблеток. Курс лікування — 20—ЗО днів з перервами на 3 дні через кож ні 10 днів. Ф рутицин вилучено з но­ менклатури лікарських засобів у зв 'я з­ ку з наявністю ефективніш их п ре­ паратів і відсутністю достатньої кіль­ кості сировини.

АНАБАЗИС БЕЗЛИСТИЙ — сукулентний напівкущ родини лободових. Те саме, що й іжанник безлистий.

40

38

39

41

АНАКАМПТИС ПІРАМІДАЛЬНИЙ, зозулинець гостроверхий; анакамптис пирамидальный Anacamptis pyramidalis —

АНГЕЛЬСЬКЕ ЗІЛЛЯ —

АНДРОМЕДА БАГАТОЛИСТА, безплідниця; андромеда многолистная Androm eda polifolia —

багаторічна трав’яниста росли­ на родини зозулинцевих (орхід­ них). Кореневі б ульби цілісні, кулясті. Листки чергові, вузьколанцетні, до верхівки стебла по­ ступово зменш ую ться в розмірі. К вітконосне стебло (до 40 см заввишки) закінчується густим пірамідальним суцвіттям з дуж е зигоморфними двостатевими п ур­ пурово-червоними квітками з тон ­ кою звислою ш поркою 13— 14 мм завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рідкісна рослина (за­ несена до Червоної книги Укра­ їнської РСР). Трапляється в Кри­ му, Західному Лісостепу, на Розточчі-О піллі та Прикарпатті. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть бульбокорені, які зби­ рають одразу після цвітіння рос­ лини. Заготовляю ть лиш е моло­ ді дочірні бульби, старі відки­ дають. Зібрані бульби добре м и­ ють, на 4—5 хв занурю ю ть в окріп, а після цього суш ать на відкритому повітрі, під наметом або в суш арці при тем пературі 50—55 °. О держ ана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera salep). З 10 кг сирих бульб одерж ую ть 1 кг сухих. Зберігаю ть у сухих, добре провітрю ваних приміщ еннях. Строк придатності — 6 років. А п­ теки салеп не відпускають. Хімічний склад. Бульбокорені містять сли з (5 0 % ), крохмаль (27 % ), декстрин, пентозани, са­ харозу тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Салеп — добрий об ­ волікаю чий і протизапальний за ­ сіб. Його призначаю ть при за­ паленні органів травлення (колі­ ти, гастрити, виразка ш лунка), при проносах, дизентерії, отруєн­ ні різними токсичними речови­ нами, при хронічних і гострих бронхітах. Л ікарські форми і застосування. С лиз fM ucilago Salep): 2 г порош ку са ­ лепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10— 15 хвилин і приймають по 1 чайній або десертній лож ці 2—3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.

багаторічна трав'яниста залозис­ то-пухнаста рослина родини а й ­ стрових (складноцвітих). Те са­ ме, що й арніка гірська.

40 АНГЛІЙСЬКИЙ

ШПИНАТ —

багаторічна трав'яниста к орен е­ вищна рослина родини гречкових. Те саме, що й щ авель шпинат­ ний.

вічнозелений кущик родини ве­ ресових, 15—ЗО см заввишки. Стебло сланке, мало розгалу­ ж ене, з висхідними гілочками. Листки довгасто-ланцетні або л і­ нійно-ланцетні, з загорнутими вниз суцільними краями, зверху блискучі, зелені, знизу — синюва­ то-білуваті від воскової по­ волоки. Квітки звисаючі, в щ итко­ видних китицях, з глечиковидним, рож евим, усередині опу­ шеним віночком . П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте на Поліссі, Росточчі-Опіллі, П рикарпатті і зрідка в Карпатах у сосно'вих, рідше дубово-соснових лісах на торфових та оліготрофних сф аг­ нових (у горах) болотах, на во­ логих місцях. Сировина. Використовують тра­ ву, зібрану під час цвітіння рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава А. б. містить дубильні речовини, глі­ козид андромедотоксин, барв­ ники тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати А. б. ви­ являють наркотичну, в ’яж учу і місцевоподразню вальну дію. ВНУТРІШНЬО настій трави А. б. використовую ть від кашлю, при туберкульозі легень, ревматизмі, проносі, запорі, безсонні, при ж іночих хворобах; ЗОВНІШ ­ НЬО — як ранозагою вальний засіб. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО настій трави (1 столова лож ка на склянку окропу) по 1—2 столові лож ки тричі на день. Рослина отруйна!

41

42_____________ __

43__________________ 44 ;

А НЕМ ОНА ДІБРОВНА

А НЕМ ОНА ЖОВТЕЦЕВА,

ветреница дубравная Anem one nemorosa —

ж аб'яче зілля; ветреница лютиковая багаторічна кореневищ на трав 'я­ A nem one ranunculoides —

ниста рослина родини ж овте­ цевих. Стебло прямостояче, розсіянопритиснутоопуш ене, 10— ' 25 см заввишки. Прикореневих листків немає або, рідше, є лише один. Стеблові листки короткочереш кові, зібрані по 3 в кільце. Квітки середніх розмірів (20— ЗО мм у діаметрі), білі, блідо-ро­ жеві, інколи лілові, здебільш ого з 6 пелюсток. П лід — сім'янка. Ц віте у квітні — травні. Пош ирення. Росте в ш ироколис­ тяних лісах, на узліссях, галя­ винах на Західном у Поліссі та в Лісостепу. Сировина. Збираю ть траву (стеб­ ла, листя, квітки) під час цвітін­ ня рослини. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Н адземна час­ тина рослини м істить сапоніни, протоанемонін і хелідонову к и с­ лоту. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині препарати А. д. ВНУТРІШ­ НЬО у вигляді настою викорис­ товую ть для лікування зл ояк іс­ них новоутворень, серцевих за ­ хворювань, запалення легень, га­ рячки, при болях у ш лунку, як абортивний засіб; ЗОВНІШНЬО — при ревматизмі, подагрі, як ан­ тимікробний засіб при лікуван ­ ні дерматозів. Рослина отруйна! Використову­ вати треба дуж е обереж но. У гомеопатії А. д. вж иваю ть як седативний, потогінний та д іу р е ­ тичний засіб.

42

багаторічна кореневищ на тр ав 'я­ ниста рослина родини ж овтец е­ вих. Стебло прям остояче, голе, 10—ЗО см заввишки. П рикорене­ вих листків немає або є один на довгом у череш ку. Стеблові листки м айж е сидячі, зібрані по З в кільце, пальчастотричірозсічені на видовж еноланцетні частки. Квітки на довгих квітко­ ніжках, ж овті. П лід — сім'янка. Цвіте у березні — травні. Пош ирення. Росте в ш ироколис­ тяних та мішаних лісах, у л ісо ­ вих, лісостепових та північних степових районах України. Сировина. Використовують лис­ тя і меншою мірою корені. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. Уся рослина містить кам ф ору і глікозид р а ­ нункулін. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати А. ж. мають наркотичні, болетам уваль­ ні, антиспазматичні, кровоспин­ ні, сечогінні та анти бактеріаль­ ні властивості. Раніше з А. ж. одерж ували анемонін, який ви­ користовували при астмі, коклю ­ ші, рахіті та при маткових кро­ вотечах. У народній медицині настій з листя А. ж. використо­ вую ть для лікування паралічів, подагри, водянки, пізніх мен­ струацій, застарілого сифілісу, ш лункових кольок і ж овтяниці, при серцебитті та як засіб, що посилює діяльність нирок і л е ­ гень. ЗОВНІШНЬО настій з листя А. ж. застосовую ть при ревматизмі, зо ­ лотусі, головному й зубному болях. Соком з коріння лікую ть бородавки. Рослина отруйна! Використання потребує обереж ності.

-----

АНЕМ О НА ЛІСОВА ветреница лесная

Anem one sylvestris — багаторічна кореневищ на трав'я ниста рослина родини ж овтец е­ вих. Стебло прямостояче, у верх­ ній частині м айж е білоповстисте, 15—ЗО см заввишки. Листки довгочереш кові, прикореневі, 5роздільні, густоопуш ені. Квітки великі (ЗО—70 мм у діаметрі), одиничні, здебільш ого з 5 пе­ люсток, білі. П лід — сім'янка. Ц віте у травні — червні. Пош ирення. Росте в ш ироколис­ тяних і міш аних лісах, на л ісо ­ вих луках, узліссях, по чагарни­ ках, на схилах у лісостепових і північних степових районах України. С ировина. Використовують над­ земну частину. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. У надземній частині рослини виявлено сапо­ ніни, протоанем онін, аскорбіно­ ву кислоту, флавоноїди, органіч­ ні кислоти, сліди алкалоїдів. С а­ поніни і протоанем онін є й у к о ­ ренях. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати А . л. ви­ являю ть антисептичні, протиза­ пальні, болетамувальні, потогін­ ні та сечогінні властивості. В на­ родній медицині відвар трави вж ивали при погірш анні зору і слуху, при головному й зубно­ м у болях, коклюші, хворобах горла, простудних захворю ван­ нях, пропасниці, при захворю ­ ваннях ш лунково-киш кового тракту, затримці менструацій, го­ нореї, білях, імпотенції, паралі­ чі тощо. ЗОВНІШ НЬО траву А. л. вико­ ристовували при сверблячці, за­ хворю ваннях ш кіри й сиф ілісі та при ревматизмі. Квітки при кла­ дали до наривів для прискорен­ ня їхнього визрівання. Рослина отруйна! Використання потребує обереж ності.

42

А Н ІС ЗВИЧАЙНИЙ,

ганус; анис обыкновенный Anisum vulgare — однорічна трав'яниста опуш ена рослина родини селерових (зон­ тичних). Стебло борозенчасте, вгорі розгалуж ене, 25—60 см заввишки. Листки троякі: ниж ­ ні — довгочереш кові, цілісні, округло-нирковидні, глибокопилчасті; серединні — прості, перис­ ті, верхні — тричіперисторозсічені. Квітки 5-пелюсткові, дрібні, білі, в складних зонтиках. П лід — двосім 'янка. Цвіте у червні, липні. Пош ирення. П оходить з М алої Азії. На Україні, переваж но в л і­ состеповій зоні, вирощ ую ть як еф іроолійну рослину. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть плоди (Fructus Anisi). Коли дозріє половина плодів, рослини скош ують, досуш ую ть у снопах або валках, обм оло­ чую ть і очищають від домішок. Зберігаю ть у сухому прохолод­ ному приміщ енні. Строк при­ датності — д о 3 років. Плоди відпускаю ться аптеками. Хімічний склад. Плоди А. з. містять ж ирну олію, білкові ре­ човини, фурокумарини і близь­ ко 6 % еф ірної олії, до складу якої входить анетол (80—90 % ), метилхавікол (10% ), анісовий альдегід, анісовий кетон і ані­ сова кислота. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Препарати А. з. ма­ ють відхаркувальні, протизапаль­ ні, антиспастичні, сечогінні та бактерицидні властивості. Вони проявляю ть терапевтичний ефект при запальних захворю ваннях ор­ ганів дихання (ларингіти, трахе­ їти, бронхіти, бронхопневмонії), при бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі, коклюші у дітей, гангрені легень, хво­ робах травного тракту (ентерит, ентероколіт, метеоризм). В аку­ ш ерстві й гінекології препара­ ти А. з. призначаю ть при б о ­ лісних менструаціях, для сти­ мулю вання пологової діяльності та секреції молока у матерівгодувальниць. Плоди А. з. вхо­ дять до складу грудного елікси­ ру (Elexir pectorale), грудного чаю і ш лун ко во го чаю. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій плодів (1—2 чайні лож ки на 200 мл окропу) по чверті склянки 3— 4 рази на день

за ЗО хв до їди; настойку плодів (20 г на 100 мл 40 % -ного спирту або горілки) по 20—30 крапель 2—3 рази на день; анісову олію (Oleum Anisi) по 1—5 крапель на грудочку цукру 2— 3 рази на день як відхаркуваль­ ний засіб при катарах верхніх дихаль­ них ш ляхів та бронхоекгазах; краплі нашатирно-анісові (Liquor ammonii anisatus) по 5— 10 крапель на грудоч­ ку цукру (дітям по 1 краплі на кож ен рік життя) 3—4 рази на день як від­ харкувальний засіб; настойку опійнобензойну (Tinctura Opii benzoiса) по 20—40 крапель (для дітей по 1 краплі на кож ен рік життя) на. прийом при кашлі та як відхаркувальний засіб. ЗОВНІШНЬО — мазь (взяті порівну порошок насіння А. з. порошок коріння чемериці білої змішують зі свиня­ чим смальцем у співвідношенні 1:2) як засіб проти гнид і вошей (вико­ ристовувати мазь треба з великою обережністю, бо біла чемериця — д у ж е отруйна рослина).

АПЕЛЬСИН апельси н

Citrus sinensis — вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових. Листки ш кіряс­ ті, цілісні, зчленовані з череш ­ ками. Квітки правильні, білі, одиничні або в малоквіткових щ итках. П лід — пом еранець, к у ­ лястий або овальний, від яснож овтого до м айж е червоного за­ барвлення, соковитий. Пош ирення. П оходить з П івден­ но-Східної Азії. В СРСР виро­ щ ують на чорном орськом у узб е­ р еж ж і К авказу як плодову рос­ лину. Сировина. Як лікувальний і про­ філактичний засіб використову­ ють свіж і плоди і сік із них. Хімічний склад. Плоди містять цукри (6—8 % ), лимонну кисло­ ту (1—2 % ), каротин, аскорбі­ нову кислоту (65 мг % ), тіамін, рибофлавін, біофлавоноїди, п ек ­ тинові речовини та сполуки каль­ цію, ф осф ору і калію. Використання. Апельсин — полі­ вітамінний засіб. Вживають при гіпо- та авітамінозах, подагрі, гіпертонії, атеросклерозі, при за ­ хворю ваннях печінки. А пельси­ новий сік зб удж ує апетит, добре там ує спрагу при підвищ еній тем пературі тіла, поліпш ує трав­ лення. Особливо корисно вж и ва­ ти його при гіпосекреторних гастритах, слабому ж овчовиді­ ленні, схильності до спастичних запорів. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати сік при виразковій хворобі ш лун­ ка і при гастриті з підвищ еною кислотністю ш лункового соку. Ш кірку плодів у народній м е­ дицині використовували як жаротам увальний і кровоспинний засіб, при маткових кровотечах і надмірних менструаціях.

43

49

47 АПТЕЧНА СКОРОСПІЛКА — Хімічний склад.

АРАЛІЯ МАНЬЧЖУРСЬКА —

ранньовесняна багаторічна, рід­ ше однорічна трав’яниста росли­ на родини первоцвітих. Те саме, що й первоцвіт весняний.

листопадний колючий кущ або невелике дерево родини ар ал іє­ вих. Те саме, що й аралія висока.

48 АРАЛІЯ ВИСОКА, аралія маньчжурська; аралия высокая A ialia elata, синонім — А. mandshurica — листопадний, дуж е колючий кущ або невеличке дерево родини аралієвих. Стовбур прямий, 1,5 — 5 м заввишки. Листки великі (40—80 см), двічіперистоскладні, довгочереш кові, зібрані в кільце на верхівці стовбура. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, зе­ ленаві, зібрані у довгі (до 45 см) густі волоті. П лід — соковита, си­ ньо-чорна кістянка. В умовах Києва цвіте у липні. Поширення. В дикому стані росте на Д алекому Сході. На У країні проходить випробуван­ ня як інтродуцент у ботанічних садах і дендропарках. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть корені завтовш ки 2— 4 см, відібрані восени або рано навесні з рослин 5— 15-річного віку. Викопані корені старанно очищають від землі, розрізаю ть на куски 10— 12 см завдовж ки (товсті розщеплюють) і сушать під наметом, у провітрюваних приміщ еннях або в суш арках при тем пературі не вищій за 60 °. Зберігаю ть у сухих приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Корені А. в. містять тритерпенові сапоніни (аралозиди А, В, і С), еф ірну олію, смолисті речовини, к а­ медь, білки, крохмаль, вуглево­ ди та алкалоїд аралін. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Д ослідж енням и вста­ новлено стимулюючий вплив пре­ паратів А. в. на центральну нервову систему, їхні кардіото­ нічну, антистресорну, антиокси­ дантну, гонадотропну та гіпоклікем ічну властивості. П репарати А. в. поліпш ують загальний стан хворих, стимулю ю ть обмін ре­ човин, покращ ую ть апетит, під­ вищ ують розум ову й фізичну працездатність. їх використову­ ють після контузій мозку, при різноманітних астенічних та д е­ пресивних станах організму, при гіпотонічній хворобі, нейроцир­ куляторній дистонії за гіпото­ нічним і кардіальним типами, при початкових стадіях атеро­ склерозу, імпотенції, при д е­ яких функціональних поруш еннях нервової системи (особливо та­ ких, що виникли в результаті тривалої розум ової та фізичної перевтоми), як реабілітаційний засіб після тяж ких хронічних та інф екційних захворювань. Лікарські ф о р м і і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку кореня (у співвіднош енні 1:5, на 70 % -ному спир­ ті) по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день; сапарал (Saparalum) по 1 таб­ летці (0,05 г) 2—3 рази на день (зран­ ку і вдень) після їди. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препара­ ти А. в. при епілепсії, гіперкінезах, підвищ еній нервовій збудливості, без­ сонні, гіпертонії, перед сном. Не­ безпечним є й передозовування їх.

50 АРАЛІЯ СЕРЦЕВИДНА, аралія Шмідта; аралия сердцевидная Aralia cordata, синонім — А. schmidtii — багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Стебло про­ сте, голе, 1,5—2 м заввишки. К о­ реневищ е товсте, м 'ясисте, аро­ матне. Листки двічітрійчастоперистоскладні, довгочереш кові. Квітки дрібні, зеленувато- або ж овтувато-білі, двостатеві й ти ­ чинкові, зібрані у верхівкове волотевидне суцвіття, що скл а­ дається з багатьох зонтиків. Ін ­ коли в пазухах верхніх листків утворю ю ться додаткові, частіш е одиничні зонтики. П лоди ягодо­ подібні, м'ясисті, чорні, 3—4 мм у діаметрі. Цвіте у липні*— ве­ ресні. Поширення. В дикому стані рос­ те на Д алеком у Сході (південні Курильські острови, Сахалін). На Україні є в ботанічних садах і на дослідних станціях, у окре­ мих аматорів як інтродукована рослина. Заготівля і зберігання — як у статті А ралія висока. Хімічний склад. Корені А. с. містять тритерпенові сапоніни — аралозиди А, В і С, близькі за хімічним складом до панаксозидів женьш еня. Серед них пе­ реваж ає аралозид А. Крім цього, в коренях є кумарини, ефірна олія (2 % ) тощо. Використання. Настойку коренів А. с. використовую ть нарівні з настойкою коренів аралії ви­ сокої за тими самими показан­ нями, ці настойки м айж е не р із­ няться за активністю. Разом з тим токсичність настойки А. с. значно ниж ча порівняно з настойкою аралії високої. ПРОТИПОКАЗАННЯ такі самі, як і для настойки аралії висо­ кої.

АРАЛІЯ ШМІДТА — багаторічна трав'яниста росли­ на родини аралієвих. Те саме, що й аралія серцевидна.

44

52 АРНІКА ГІРСЬКА, ангельське зілля, баранка, скусівник гірський, трава бараня, чарник; арника горная A m ica montana —

кових кровотечах (після поло­ гів, викиднів, абортів), при сте­ нокардії, міокардитах, гіперто­ нічній хворобі, кардеосклерозі, після мозкових крововиливів для швидшого відновлення ф ункц іо­ нального стану центральної нер­ вової системи, при нічному мимо­ вільному сечовиділенні. В поєд­ нанні з іншими лікарськими рослинами А. г. рекомендую ть хворим на гепатит, холецистит та холангіт. Зовніш ньо (у ви­ гляді примочок, компресів т о ­ що) настойку і настій квіток А. г. призначаю ть для л ікуван ­ ня забитих місць, гематом, гно­ ячкових захворю вань шкіри, тро­ фічних виразок, опіків і відм о­ рож ень, при болю у м'язах, при переломах кісток, вивихах с у ­ глобів, герпесі, ф урункульозі т о ­ що.

багаторічна трав'яниста зал ози ­ сто-пухнаста рослина родини ай­ стрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, 15— 80 см заввиш ­ ки, при основі — з розеткою з 4 овальних або довгасто-оваль­ них листків. Стеблові листки сидячі, супротивні, довгасті або ланцетні. Квітки оранж еві, в оди­ ничних кош иках на верхівці стеб­ ла і гілок: крайові — язичкові, маточкові; серединні — трубчас­ ті, двостатеві. П лід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Трапляється в Кар­ патах, зрідка — в Ж итомирській області на луках, узліссях, по Лікарські формж 1 застосування. чагарниках, у гірських лісах. ВНУТРІШНЬО — настій квіткових ко­ шиків (10 г на 200 мл окропу) по 1 сто­ Рослина потребує ОХОРОНИ! Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть квіткові кош ики (Flores Агпісае). Збираю ть на початку цвітіння рослини (коли язичкові квітки спрямовані вгору), зріза­ ючи так, щоб залиш ок к вітко­ носа не перевищ ував 1 см. Су­ ш ать у суш арні при тем пературі 55—60 ° або під наметом чи на горищі з наступним досуш уван­ ням у печі, щоб знищити яйця комах. С ухої сировини вихо­ дить 20—22 % . Строк придат­ ності — 2 роки. Сировина відпус­ кається аптеками. XIвсіяний склад. У кош иках А. г. виявлено арніцин (близько 4 % ), еф ірну олію (0,016% ), кароти­ ноїди, флавоноїди, арніфолін, цинарин, дубильні речовини, іну­ лін, холін, слиз, органічні ки сл о­ ти (молочну, ф умарову, яблучну), аскорбінову кислоту (21 м г% ), смолисті речовини. Фармакологічні властивості І ви­ користання. Препарати А. г. ма­ ють кровоспинні, ж овчогінні, протисклеротичні, подразню вальні та бактеріостатичні властивості. Во­ ни здатні усувати запори, зу ­ мовлені атонією товстої кишки, посилю вати скорочення матки, розш иряти мозкові судини, т о ­ нізую че й стимулююче впливати на центральну нервову систему. У великих дозах препарати А. г. дію ть заспокійливо. Внутрішньо препарати А. г. використовую ть як еф ективні засоби при м ат­

ловій лож ці 3 рази на день після їди, на молоці; настойку (у співвіднош ен­ ні 1:10, на 70 % -ному спирті) — по ЗО—40 крапель 2—3 рази на ‘день до їди, на воді або на молоці; настій суміші квіток А. г., нагідок лік а р ­ ських, бобівника трилистого і вербени лікарської у співвіднош енні 1:2:1,5:1 (2 столові лож ки на 300 мл окропу настоюють у термосі 10—12 годин) по чверті склянки тричі на день перед їдою при гепатиті, холецисти­ ті та холангіті. ЗОВНІШНЬО — настій або розведену в 5— 10 частинах води настойку у ви­ гляді компресів, примочок тощо. П ередозування препаратів А. г. спри­ чинює отруєння!

53__________________ АРОНІЯ ЧОРНОПЛОДА — листопадний густий кущ родини розових. Те саме, що й горобина чорноплода.

/

45

54__________________ 55__________________ АРТИШОК ПОСІВНИЙ артишок посевной Cynara scolym us —

АРУМ ПЛЯМИСТИЙ аронник пятнистый A rum maculatum —

багаторічна трав'яниста росли­ на родини айстрових (складно­ цвітих). Стебло прямостояче, гіл­ лясте, сіро-зелене, 0,5— 1,5 (2) м заввишки. Листки великі, перисторозсічені, іноді прості, знизу опушені. Квітки сині або синьоф іолетові, зібрані у великі, до 25 см у діаметрі, кош ики. П лід — сім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Походить із С еред­ земном ор'я. На Україні виро­ щують як овочеву рослину у від­ критому (в південних районах) і закритому (у північних райо­ нах) грунті. Сировина. Спож иваю ть (відва­ реними або консервованими) зі­ брані до цвітіння кошики. Хімічний склад. Кошики А. п. містять білок (3 % ), вуглеводи (10— 15% ), аскорбінову кислоту, вітаміни В, і В2, каротин, іну­ лін та фенольну сполуку цинарин. У листках виявлено групу біологічно активних фенолокислот (кавова, хлорогенова, неохлорогенова, коф еїлхінна). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Наявність цинарину зумовлює протисклеротичну, ж овчогінну та сечогінну актив­ ність А. п. Подібні властивості мають і фенолокислоти. Вони активізую ть утворення жовчі, підвищ ують діурез, збільш ую ть кількість сечовини, що виво­ диться з організму, регулюють ф ункцію щ итовидної залози. Ви­ користовую ть А. п. у вигляді са­ латів або відварюють. Його ре­ комендую ть вживати при захво­ рюваннях печінки, при діабеті й атеросклерозі, людям похило­ го віку, а також при отруєнні опіумом. Відвар кош иків А. п. використовую ть при запорах і захворю ваннях печінки.

багаторічна трав'яниста однодом ­ на рослина родини ароїдних. Корені бульбовидні, потовщені. Листки прикореневі, довгочереш ­ кові, серцевидні, цілокраї, темноплямисті. Квітконосне стебло (ЗО—40 см заввишки) закін чу­ ється початком з дрібними од­ ностатевими квітками: ж іночі квітки розміщ ені при його осно­ ві, чоловічі — над ними. П оча­ ток обгорнутий при основі ве­ ликим коричневим або жовтим покривалом. П лід — червона яго­ да. Цвіте у травні. Поширення. Росте по букових лісах у західних районах У краї­ ни. Заготівля і зберігання. Викорис­ товують свіж і або висуш ені буль­ бовидно потовщені корені (Ra­ dix A ri m aculati). Заготовляю ть восени або навесні до розвит­ ку листя. Очищені корені звільня­ ють від кори, розрізаю ть і су­ ш ать на відкритому повітрі або в суш арці при тем пературі 40 °. З 8 кг сирих коренів о д ерж у­ ють 1 кг сухих. Зберігаю ть у с у ­ хих провітрю ваних приміщ еннях. Свіжі бульби (корені) зберіга­ ють у підвальному приміщ енні

в ящ иках з вологим піском. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. До складу бульб входять крохм аль (70% ), сапо­ ніни, аронін (0,10 % ) тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медици­ ні А. п. використовую ть як ‘бо­ летамувальний, протизапальний та відхаркувальний засіб. Настій бульб приймають всередину при ревматизмі, невралгіях, катараль­ них станах верхніх дихальних ш ляхів, хронічних бронхітах, бронхіальній астмі, гастритах з підвищ еною кислотністю ш лунко­ вого соку, захворю ваннях печін­ ки, при наявності каменів і піску в нирках і сечовому міхурі та при геморої. В перш ій половині вагітності настій А. п. вживаю ть як протиблю вотний засіб. Зов­ нішньо використовую ть настойку бульб при ревматизмі, подагрі та геморої. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій бульб (1 чай­ ну лож ку подрібнених свіж их або сухих бульб на 1 склянку холодної води, настоюють 8 годин, п роцідж у­ ють і випивають за день за 3—4 рази); відвар бульб (у співвіднош енні 2,5: : 100,0) по 10—15 крапель тричі на день. ЗОВНІШНЬО — настойку подрібнених бульб (10 г на 100 г горілки). У свіж ому вигляді всі частини росли­ ни дуж е отруйні! Висушена або зва­ рена рослина не отруйна.

46

56__________________ 57__________________ 58 АСТРАГАЛ ДАТСЬКИЙ астрагал датский Astragalus danicus — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло леж аче або висхідне, розгалуж ене, 10— 40 см заввишки. Листки чергові, непарноперисті, з 15—25 довгас­ то-овальними листочками. Квіт­ ки зигоморфні (див. Зигоморфна квітка), м айж е сидячі, пурпуро­ во-фіолетові, в головчастих к и ­ тицях. П лід — біб. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Т рапляється пере­ важ но в східній частині Л ісосте­ пу на полях, степових схилах, сухих луках, лісових галявинах і узліссях. Сировина. Використовують тра­ ву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Л истки А. д. містять кумарини (0,13 % ), аскор­ бінову кислоту (220 м г% ), ф л а ­ воноїди і сапоніни. Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати А. д. м а­ ють тонізую чі властивості й ви­ користовую ться в народній м е­ дицині при гіпертонії, головно­ му болі, ж іночих хворобах, від надсади, як засіб, що знімає втому. Л ікарські форми і застосування. Нас­ тій трави (2 столові лож ки на 300 мл охолодж еної перекип'яченої води, на­ стоюють 4 години) по 50 мл 3—4 рази на день.

АСТРАГАЛ ШЕРСТИСТОКВІТ­ КОВИЙ, бож і ручки, котики, котячий астрагал сладколистный горох, перелет, перелет поль­ Astragalus glycyphyllos — багаторічна трав'яниста гола або ський, солодке зілля; негустобілуватоопуш ена рослина астрагал шерстистоцветковый родини бобових. Стебло висхідне, Astragalus dasyanthus — АСТРАГАЛ

солодколйстий

розгалуж ене, 45—90 см заввиш ­ ки. Листки чергові, непарнопе­ ристі, з 4—7 пар довгастоеліптичних, зісподу волосистих лис­ точків. Квітки зеленаво-ж овті, в коротких густих китицях. Плід — біб. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Т рапляється по всій території України у мішаних лісах, на узліссях, полях, по ча­ гарниках. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть траву (Herba A stragali glycyphylli), зібрану під час утво­ рення плодів. Зрізаю ть на ви­ соті 5—7 см від поверхні грун­ ту. Суш ать траву під наметом або в добре провітрю ваних при­ міщ еннях, час від часу перевер­ таючи. Сухої сировини виходить 25 % . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. А. с. м істить гліциризин, аспарагін, гіркі й д у ­ бильні речовини, сліди алкал о­ їдів, сапоніни, ф лавоноїди тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. За ф арм акологічни­ ми властивостями А. с. майж е не відрізняється від астрагалу шерстистоквіткового. В зар у б іж ­ ній науковій медицині А. с. ви­ користовується як сечогінний за ­ сіб. У народній вітчизняній і за ­ рубіж ній медицині А. с. р е­ комендується при катарах верх­ ніх дихальних шляхів, при ш лун­ ково-киш кових розладах, кри­ вавому проносі, захворю ваннях нирок та сечових шляхів, при каменях нирок, наш кірних ви­ сипах, сифілісі, ішіасі, білях, болісних і нерегулярних мен­ струаціях, при опущ енні матки, для прискорення пологів і ви­ ділення посліду, підвищ ення се ­ креції молока у матерів-годувальниць. Лікарські форми і застосування. Від­ вар трави (20 г на 200 мл окропу) по 2—3 столові лож ки 3 рази на день.

багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. М ає довге во­ лохате опуш ення. Стебла прямі або висхідні, 10—ЗО см заввиш ­ ки. Листки чергові, непарнопе­ ристі, з 13— 18 парами видовж енояйцевидних або овальних лис­ точків. Квітки зигоморфні, б л і­ до-ж овті, в густих головчастих китицях на верхівках довгих квітконосів. П лід — біб. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Зникаю ча рослина (занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР). Трапляється на степових схилах у Л ісостепу і дуж е рідко — на півночі Степу. Заготівля 1 зберігання. Викори­ стовую ть траву (Herba A strag a­ li dasyanthii), зібрану під час масового цвітіння. Зрізаю ть на висоті 5—7 см від поверхні грунту. Суш ать траву під нам е­ том або в добре провітрюваних приміщ еннях, час від часу пере­ мішуючи. Сухої сировини вихо­ дить 20 % Аптеками не відпус­ кається. Хімічний склад. Трава А. ш. м істить гліциризин, флавоноїди (кверцетин, кемпферол), поліса­ хариди (арабін, басорин), крох­ маль, барвники, органічні кисло­ ти, тритерпенові сапоніни, слиз та сполуки заліза, кальцію, алю ­ мінію, ф осф ору, магнію, натрію, барію, кремнію, стронцію, мо­ лібдену, ванадію і марганцю. Фармакологічні властивості І ви­ користання. П репарати А. ш. виявляю ть седативну, гіпотен­ зивну та кардіотонічну дію. Вони підвищ ую ть діурез, поліпш ую ть функціональну діяльність печін­ ки, позитивно впливають на про­ цес зсідання крові.

47

59 В науковій медицині настій А. ш. АСТРАНЦІЯ ВЕЛИКА призначаю ть при гіпертонії 1-го астранция крупная і 2-го ступенів, хронічній коро­ Astrantia major —

нарній недостатності (стенокар­ дії), при недостатності серцевосудинної системи, для лікуван ­ ня хронічних і гострих глом еру­ лонефритів. О собливо еф ектив­ ним є застосування препаратів А. ш. в початковій стадії цих хвороб, при схильності до на­ бряків і переваж анні збудливих процесів у нервовій системі. Ширше використовую ть А. ш. в народній медицині. Його в ж и ­ вають ще як блювотний, к рово­ спинний, сечогінний та потогін­ ний засіб, для зняття набряків різного походж ення, при зол о­ тусі, ревматичних болях у су­ глобах, кривавому проносі, ви­ падінні матки. Зерна А. ш. й інших видів астрагалу використовую ть для приготування кави. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г на 200 мл окропу) по 2—3 столові лож ки 2—3 рази на день протягом З—4 тиж нів. РЕКТАЛЬНО — 50—75 мл настою на клізму, 1—2 рази на день. ЗОВНІШНЬО — ванни і примочки з настою, порошок для присипання ран.

60 БАБИНІ ЗУБИ —

однорічна трав'яниста ж о рстк о­ волосиста рослина родини паробагаторічна трав’яниста росли­ листових. Те саме, що й якірці на родини селерових (зонтич­ сланкі. них). Стебло прямостояче, вгорі розгалуж ене, 40—80 см заввиш ­ ки. Листки пальчастороздільні, глибокоп'ятирозсічені з видовж е- БАВОВНА — но-обернено-яйцевидними, зде­ багаторічна (в умовах кул ьту­ більш ого двічі-тричі надрізани­ ри — однорічна) ж орстковолосис­ ми великопилчастими частками, та рослина (кущ) родини м аль­ які закінчую ться щетинкою. Квіт­ вових. Те саме, що й бавовник ки дрібні, білувато-рож еві, в шорсткий.________________________ простих зонтиках, оточених ве­ ликими блідо-рож евими листоч­ ками обгорточки. П лід — д во сі­ м'янка. Цвіте у червні — липні. БАВОВНИК ШОРСТКИЙ, Поширення. Росте в лісах К ар­ бавовна, бамба; пат, Західного Полісся та З ах ід ­ хлопчатник мохнатый ного Л ісостепу. Gossypium hirsutum — Сировина. Використовують тра­ багаторічна (в умовах культу­ ву і коріння. Рослина неоф іци- ри — однорічна) ж орстковолосис­ нальна. та рослина (кущ ) родини маль­ Хімічний склад. Діючі речовини вових. Стебло пряме, гілчасте, вивчено слабо. За деякими д а ­ біля основи здерев'яніле, 1— 1,5 м ними, які потребую ть перевір­ заввишки. Листки чергові, довки, в рослині є алкалоїди. гочереш кові, 3—5-лопатеві, з три­ Властивості. Всі частини рослини, кутно-яйцевидними загостреними особливо коріння, мають про­ лопатями. Квітки одиничні, 5-пеносні властивості. люсткові, кремові, з червонува­ то-пурпуровим відтінком. Плід — багатонасінна коробочка. Насіни­ ни — з довгими одноклітинними волосками. Цвіте у липні — ве-

61______________ .

62

48

63 Пош ирення. Вирощ ується в рес­ публіках С ередньої А зії і За­ кавказзя як цінна прядивна куль­ тура. На У країні культивую ть у крайніх південних районах та в Криму. Сировина. Використовують на­ сіння і кору коріння (Cortex Gossypii radicis), заготовлену після того, як зібрано бавовну (волокно). З волокна одерж ую ть гігроскопічну вату (Gossypium hygroscopicum ). Кора коріння аптеками не відпускається. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини м істять великий набір б іо ­ логічно активних речовин: у к о ­ рінні є госипол, дубильні речо­ вини, аскорбінова кислота, ві­ тамін К, триметиламін, ефірна олія; насіння містить госипол, госипін, пігмент госипурпурин, ж ирну олію, високоякісний б і­ лок; у квітках є ф лавоноїди (5 % ), лимонна (5—7 % ) і яблучна (3— 4 % ) кислоти. К аротиноїди і к а ­ техіни є в усіх частинах рослини. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Виділені із квіток Б. ш. ф лавоноїди виявляють капілярозміцню вальну дію, зн иж у­ ють артеріальний тиск і тонус коронарних судин. П репарати з кори коріння (рідкий екстракт або відвар) виявляють вираж ену кровоспинну дію й застосовую ть­ ся при внутріш ніх і маткових кровотечах. З коріння одер­ ж ую ть препарат госипол (Gossypolum ), який використовую ть при герпетичному кератиті, псо­ ріазі, звичайному, пухирчастому та оперізую чом у лиш аях. Виявле­ но й протипухлинну дію госиполу. У зв 'язк у з цим, рекомендується пероральне застосування його хворими на рак ш лунка в після­ операційний період. Бавовнико­ ву олію (Oleum Gossypolii) вико­ ристовую ть у медицині нарівні з соняш никовою і кунж утовою . Крім того, вона є цінним дієтич­ ним продуктом і реком ендується до вж ивання хворим на атеро­ склероз. * Листя Б. ш. служ ить сировиною для одерж ання л и ­ монної кислоти. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (2 чайні лож ки сухої подрібненої кори на 1 склянку окропу) по третині склянки З—4 рази на день; рідкий екстракт кори по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день.

БАГАТОНІЖКА ЗВИЧАЙНА, ляну, гексойну, лаврову, янтар­ ну та аскорбінову кислоти, месолодиця лісова; тилсаліцилат, крохм аль, каучук, многоножка обыкновенная сліди еф ірн ої олії. Polypodium vulgare — Ф армакологічні властивості і ви­ багаторічна зимую ча папороть родини багатоніж кових, заввиш ­ ки 20—ЗО см. Має повзуче, с о ­ лодке на смак кореневищ е 0,5— 1 см у діаметрі, з двома рядами прямих, ш кірястих, перистороздільних, видовж еноланцетних листків з лінійно-ланцетними, ці­ локраїм и або іноді трохи зубча­ стими часткам и і з черешками, коротш ими за пластинку. Соруси на листках відкриті, округ­ лі, розміщ ені на сегментах двома рядами по боках середньої ж и л ­ ки. Спори утворю ю ться в липні. Пош ирення. Т рапляється спора­ дично м айж е по всій території України на скелях та біля осно­ ви дерев у лісах. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть кореневищ а (Rhizoma P olypodii v u lg aris), за го ­ товлені восени або рано навесні. Кореневищ а очищають від надзем ­ ної частини і корінців, миють, р о з­ різаю ть на куски 10— 12 см зав­ довж ки і суш ать під наметом, в опалюваних приміщ еннях або в суш арці при тем пературі до 40 °С. С ухої сировини виходить 25 %. Зберігаю ть у сухих про­ вітрюваних приміщ еннях. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад. Кореневищ а Б. з. містять дубильні речовини (2,5— 3,7 % ), глікозиди поліподин і самамбаїн, сапоніни, ситостерин, кавову, яблучну, лимонну, мас­

користання. П репарати Б. з. ма­ ють відхаркувальні, пом 'якш у­ вальні, болетам увальні, потогін­ ні, ж овчогінні, сечогінні, крово­ спинні та глистогінні властивос­ ті. В народній медицині препа­ рати з кореневищ Б. з. застосо­ вують при бронхіальних ката­ рах, астмі, відсутності апетиту, диспепсії, гастриті, метеоризмі, при хворобах печінки, селезінки та сечового міхура, нефриті, маткових кровотечах та як абор­ тивний засіб. Як болезаспокійли­ вий засіб Б. з. використовую ть при подагрі й лом оті в суглобах. Зовніш ньо Б. з. використовую ть при вивихах, поліпах у носовій порож нині, прикладаю ть до за ­ битих місць. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ (1 столова лож ка подрібнених корене­ вищ на 500 мл окропу) по третині — половині склянки 4 рази на день; порошок кореневищ а по 1 чайній лож ці 3—4 рази на день; настій по­ рошку: 3 чайні лож ки порошку коре­ невища заливаю ть склянкою холод­ ної води на 8 годин, процідж ую ть; сировину повторно заливають склян­ кою окропу на 15 хв, процідж ую ть; одерж ані настої змішують і випива­ ють за день у кілька прийомів.

49

64 БАГНО ЗВИЧАЙНЕ б агул ьн и к болотны й

Ledum palustre — вічнозелений розгалуж ений к у ­ щ ик родини вересових, 50— 120 см заввишки. М олоді гілки рудуватоповстистоопуш ені. Листки ш кі­ рясті, чергові, короткочереш кові, прості, цілісні, лінійні, з за­ горнутими краями; зверху тем ­ но-зелені, голі, зісподу — пов­ стисті. Квітки двостатеві, пра­ вильні, білі або ж овтаво-білі, у верхівкових зонтиковидних щ итках, на довгих тонких іржавобілоповстяних клейких квітко­ ніжках. П лід — довгаста поникла коробочка. Цвіте у травні — липні. Пош ирення. Росте розсіяно на Поліссі, зрідка — на П рикарпат­ ті і в К арпатах у сирих і заболо­ чених соснових, рідш е — дубовососнових лісах, на торфових болотах. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть траву (Herba Ledi p a ­ lustris). Збираю ть однорічні па­ гони під час дозрівання плодів. Суш ать під наметом або в су­ ш арках при температурі до 40 °С. Зберігаю ть у сухому прохолод­ ному приміщ енні. Строк при­ датності —2—3 роки. Сировина відпускається аптеками. Хімічний склад. Трава Б. з. містить глікозид арбутин, ф л а­ воноїди, дубильні речовини, еф ір­ ну олію (до 7,5 % ). До складу олії входять сесквітерпеноїди л е ­ дол і палюстрол, цимол, гераніл­ ацетат та інші.

65 Ф армакологічні властивості і ви­ користання. П репарати трави Б. з. мають спазмолітичні, відхарку­ вальні, потогінні, сечогінні, де­ зинфікую чі, подразні, засп окій­ ливі та наркотичні властивості, розш ирюють судини і зниж ую ть кров'яний тиск. Внутрішньо у вигляді настою Б. з. признача­ ють як відхаркувальний і проти­ каш левий засіб при гострих і хронічних бронхітах, трахеїтах, ларингітах, коклюші, при спастич­ них ентероколітах. Дає ефект використання Б. з. при брон­ хіальній астмі. В гінекологічній практиці Б. з. використовую ть як засіб, що підвищ ує тонус м ат­ ки. В зарубіж н ій і вітчизняній народній медицині, крім того, настій Б. з. вживаю ть при тубер­ кульозі легень, ревматизмі, по­ дагрі, діабеті, дизентерії, скро­ ф ульозі, екземі і висипах на тілі. Зовніш ньо настій трави Б. з. в и ­ користовую ть при укусах к о ­ мах, набряках, відморож еннях, для лікування забитих місць, колотих і рваних ран, для по­ силення циркуляції крові в паль­ цях при занімінні (ендартеріїті) тощо. Екстракт або відвар в олії закапую ть у ніс при грипі та ри­ ніті. Хворим на бронхіальну аст­ му реком ендується невелику кількість трави Б. з. тримати в спальному приміщенні. Викорис­ товують траву Б. з. і як інсекти­ цидний засіб. Ф армацевтична промисловість з трави Б. з. виготовляє препарат ледол, а з олії — гваязулен. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки на 200 мл окропу) п ’ють теплим по чверті склянки 2—3 рази на день; суміш трави Б. з., під білу звичайного і коріння алтеї лікарської у співвіднош енні 1:2:2 готують як настій (2 чайні лож ки суміші на 200 мл окропу) і вживають як відхаркуваль­ ний засіб по півсклянки 3—4 рази на день; настій (25 г.трави Б. з. і 15 г тра­ ви к ропиви жалкої на 1 л окропу) по півсклянки 5—6 раз на день при брон­ хіальній астмі та як профілактичний засіб при коклюші і грипі. ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина сві­ ж их квіток і трави Б. з. на 9 частин оливкової або соняш никової олії, на­ стоюють 12 годин у духовці) зака­ пують у ніс при грипі та риніті і вти­ рають у болючі місця при ревматич­ ному артриті; мазь (подрібнена трава Б. з., коріння чем ериці б ілої і роз­ топлене несолоне свиняче сало у спів­ відношенні 1:1:3, настоюють 12 го­ дин у теплій духовці) втирають у ш кіру при ревматизмі, ломоті, ко­ рості і вошивості. Б. з.— д у ж е отруйна рослина! Необ­ хідно дотримуватися обережності при заготівлі і не допускати передозу­ вань при застосуванні.

БА Д А Н ТОВСТОЛИСТИЙ

бадан толстолистный Вегдепіа crassifolia — багаторічна трав’яниста рослина родини лом икаменевих. М ає тов­ сте повзуче циліндричне ко р ен е­ вищ е до 1 м завдовж ки. Стебло (квітконосна стрілка) безлисте, до 50 см заввишки. Листки ш кі­ рясті, блискучі, довгочереш кові, цілісні, округлі, зимую чі, до 35 см завдовж ки, в прикореневій розетці. Квітки правильні, двоста­ теві, дзвіночковидні, лілово-червоні, в щ ільному верхівковом у волотисто-щ итковидном у суцвітті. П лід — коробочка. Ц віте у трав­ ні — червні. П ош ирення. П оходить з Алтаю. На Україні вирощ ується п ерев аж ­ но в ботанічних садах. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть кореневищ а (Rhizoma Вегgeniae), зібрані в липні — серпні, їх миють, ріж уть на куски до 20 см, попередньо пров'ялю ю ть і досуш ую ть на відкритом у повіт­ рі протягом 3 тижнів. Зберігаю ть у добре провітрю ваних приміщ ен­ нях. Строк придатності — 4 роки. Аптеками не відпускається. Хімічний склад. Корені й корен е­ вища м істять дубильні речовини (15—28 % ), цукри, вільні полі­ феноли, глікозид бергенін, к рох­ маль. У листі виявлено дубильні речовини, глікозид арбутин (10— 20 % ), вільний гідрохінон (2— 4 % ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати Б. т. вияв-

65

50

66 ляють кровоспинну, протизапаль­ ну, бактерицидну і в’яж учу дію. Вони зумовлюють поверхневе ущ ільнення тканин, пригнічення секреції залоз, зменш ення болю, прискорюють частоту серцевих скорочень, зниж ую ть артеріаль­ ний тиск, зміцнюють стінки кап і­ лярів, справляю ть місцеву суди­ нозвуж увальну дію, проявляю ть активність по віднош енню до дизентерійної і черевнотиф озної паличок. П репарати Б. т. призна­ чають при неінфекційних колітах і ентероколітах, а в комбінації з сульф анілам ідам и й анти біо­ тиками — при дизентерії. В гі­ некології Б. т. застосовую ть при надмірних менструаціях і крово­ течах після абортів, геморагічних метропатіях, фіброміомі матки; зовніш ньо — для лікування ерозії шийки матки. В стоматологічній практиці Б. т. використовую ть у вигляді полоскань при сто­ матитах і гінгівітах. У народній медицині настій кореневищ і к о ­ ріння п'ю ть і при хворобах горла та ротової порожнини, при шлунково-киш кових захворюваннях, лихоманці й головному болі. Зовніш ньо порош ок кореневищ Б. т. використовую ть як проти­ запальний засіб і для приси­ пання ран. Д обре вимочені к о ­ реневища Б. т. придатні в їжу, а з сухого листя готують чагирський, або монгольський, чай, що має тонізую чі властивості й по­ ліпш ує обмін речовин в орга­ нізмі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — рідкий екстракт (3 сто­ лові лож ки подрібненої сировини зава­ рюють склянкою окропу, кип'ятять на малому вогні до випарювання половини початкового об'єму, проці­ джують) по 30 крапель 2—3 рази на день; відвар кореневищ (10 г сировини на 200 мл окропу) по 1—2 столові лож ки 3 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — розчин для спринцю­ вань, який готують розведенням 1 сто­ лової лож ки рідкого екстракту в 1 л теплої води (зразу після сприн­ цювання роблять на 10— 15 хв п іх­ вову ванночку з рідкого екстракту), курс лікування — 2 тиж ні; розчин для полоскань ротової порожнини (10 мл рідкого екстракту на 90 мл дистильо­ ваної води).

БАКЛАЖАН баклажан Solanum melongena —

баклаж ан ів зумовлю ю ть їхню цін­ ність у лікувальном у й дієтичному харчуванні. Вони особливо к о ­ одно- або багаторічна трав’яниста рисні людям похилого віку, їх рослина родини пасльонових. рекомендовано для проф ілактики Стебло стояче, розгалуж ене. Л ис­ й лікування атеросклерозу та по­ тки прості, чергові, зелені або дагри, хворим на серцево-судинні синьо-ф іолетові. Квітки великі, захворювання, особливо при на­ фіолетові, іноді білі, розташ овані бряках, пов'язаних з ослабленням в пазухах листків поодиноко, роботи серця, при захворюванні рідш е — в китицях (по 2—5). печінки. П лід — фіолетова циліндрична, округла, грушовидна або яйце­ видна ягода, яка досягає ваги БАМ БА — 0,5— 1 кг. Поширення. П оходить з Індії багаторічна (в умовах культури — ж орстковолосиста та Індокитаю. На Україні широко однорічна) вирощ ується як овочева культура. рослина {кущ) родини м альво­ Заготівля і зберігання. Баклаж ани вих. Те саме, що й бавовник збираю ть біологічно недозрілими, шорсткий. коли насіння ще в молочній стиглості (через 20—40 днів після зав'язі). їх сушать, солять, мари­ нують, зам орож ую ть, консерву­ БАРАНКА — ють, вживаю ть у ж ареном у й багаторічна трав'яниста залозис­ відвареном у вигляді. Свіжими їх то-пухнаста рослина родини ай­ мож на зберігати лиш е кілька днів стрових (складноцвітих). Те саме, у холодильнику. що й арніка гірська. Хімічний склад. Плоди містять 10—12 % сухих речовин, 2,5—4 % цукру, 0,5 % пектинових речовин, 0,6— 1,4 % білка, вітаміни С, В,, БАРАНЧИКИ — В2 і РР, провітамін А (каротин), багаторічна, рідш е — однорічна мінеральні солі калію, кальцію, ф осф ору і заліза, гірку речовину трав'яниста рослина родини первоцвітих. Те саме, що й пер во ­ мелонген (соланін). Фармакологічні властивості і ви­ цвіт весняний. користання. При споживанні бак ­ лаж анів зниж ується рівень холе­ стерину в крові, в стінках судин, у печінці і нирках, збільш ується виділення з сечею уратів. Сполуки калію поліпш ують роботу серця, сприяю ть видаленню з організму надлиш ків води. Ці властивості

67

68_______________

69

51

70_________________ БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ,

71__________________ нетичній формі), гепатиті, гепа­ БАРВІН О К М АЛИЙ,

ж овчнокам 'яній квасниця, кислянка, кисле де­ тохолециститі, хворобі, не ускладненій ж овтя­ рево, кислич звичайний; ницею. Ефективним є викорис­ барбарис обыкновенный тання барбарису при запальних Berberis vulgaris — гіллястий листопадний колючий кущ родини барбарисових, зав­ вишки 1,2—2,5 м. Молоді пагони ж овтуваті або ж овтувато-червоні. Листки чергові, цілісні, обернено­ яйцевидні, по краю гостропилчасто-зубчасті. Квітки правильні, двостатеві, 6-пелюсткові, жовті, в пониклих пазуш них китицях. П лід — яскраво-червона довгастоеліптична кисла ягода. Цвіте у травні — червні. П ош ирення. Росте розсіяно по всій території УРСР на узліссях, по чагарниках, на кам 'янистих та гірських схилах, у підліску хвойних та мішаних лісів. Ш ироко вирощ ується як декоративна рос­ лина. Заготівля і зберігання. Використо­ вують корені (не товщі за б см), кору, листя і плоди. Корені заго­ товляю ть навесні (до початку розпускання бруньок) або восени (після достигання плодів), обтру­ шують від землі, відрізую ть п о­ чорнілі й гнилі частини, розру­ бують на куски по 10—20 см завдовж ки, розщ еплю ють і сушать у добре провітрю ваних приміщ ен­ нях, під наметом або в суш ар­ ках при температурі 45—50 °С. Кору заготовляю ть рано навесні, листя — одразу після цвітіння рослини. Сушать на горищах під залізним дахом або під наме­ том з доброю вентиляцією, роз­ стеляю чи шаром у 3—5 см і періодично перегортаючи. Гото­ ву сировину зберігаю ть у добре провітрю ваних приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. Л ис­ тя Б. з. (Folium Berberidis) від­ пускаю ться аптеками. Хімічний склад. Усі органи Б. з. містять дубильні речовини, е ф ір ­ ну олію, алкалоїди (берберин — головний алкалоїд, оксиберберин, пальматин, тетрагідропальматин, барбамін, оксианкантин, ятрори­ цин, колумбамін, магнофлорин, ізотетрандин) та ін. Вміст бербе­ рину в корінні досягає 1,5 %. У плодах — 3,5—6 % органічних кислот (яблучна, лимонна, винна та інші), є цукри (до 7,7 % ), пектин (0,4—0,6 % ), аскорбінова кислота (20—55 мг% ), дубильні речовини, барвники, флавоноїди (катехіни, лейкоантоціани, а н то­ ціани, флавоноли), фенолокислоти. Плоди і листя містять і лю теїн та вітамін К,. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Препарати Б. з. ви­ являють седативну, протизапаль­ ну, ж овчогінну та сечогінну дію. Як ж овчогінний засіб барбарис використовую ть при дискінезії ж овчних ш ляхів (при гіперкі-

процесах у сечових органах (гломеролота пієлонефрит, гем ора­ гічний цистит). В акуш ерськогінекологічній практиці настой­ ку з листя і коріння барбарису застосовую ть при атонічних кро­ вотечах у післяпологовий період, при ендометриті, кровотечах у клім актеричний період. У на­ родній медицині, крім того, від ­ вар кори і коріння використову­ ють при малярії, плевриті, т у ­ беркульозі, нирковокам 'яній хво­ робі, набряках, подагрі, ревм а­ тизмі, люмбаго; настойку листя — при хворобах печінки і при малярійному збільш енні селезін­ ки; відвар квіток — при захво­ рюваннях серця і при малярії. Сік з плодів барбарису використо­ вую ть як ж овчогінний, як такий, що поліпш ує кровообіг, та як легкий, послаблю ючий засіб. Він добре тамує спрагу, зб удж ує апетит, зниж ує тем пературу тіла. Корисно вж ивати сік і при запаленні легень, при гарячці та кашлі.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку листя (у співвідношенні 1:5, на 40 % -ному спир­ ті) по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день 2—3 тиж н і; настій листя (1 столова лож ка на склянку окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день; сві­ ж ий сік плодів по 1—2 столовій лож ці на день; берберину бісульфат (Berberini bisulfas) по 1—2 таблетки З рази на день 2—4 тижні. ПРОТИПОКАЗАНО вживати препара­ ти барбарису при вагітності і в після­ пологовий період при затримці в матці оболонок і частин дитячого місця.

могильник, хрещатий барвінок; барвинок малый Vinea minor — вічнозелений п івкущ и к родини барвінкових. Стебла сланкі, по вузлах укоріню ю ться, ЗО—60 см завдовж ки. Квітучі гілочки прям о­ стоячі. Листки ш кірясті, еліптич­ ні, цілокраї. Квітки правильні, двостатеві, великі, ф іолетово-си­ ні, одиничні, розташ овані в пазу­ хах листків. П лід збірний з двох листянок. Ц віте у травні. Пош ирення. Росте на Україні в південних лісових і л ісостепо­ вих та в північних степових районах, у передгір'ях Криму і К арпат у букових, грабових, д у ­ бових і соснових лісах, серед кущів. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть траву (Herba Vineae m inoris). Заготовляю ть у травні— червні. Суш ать під наметами, на горищах або в суш арках при тем пературі 40—50 °С. С ухої си­ ровини виходить 40 % . Збері­ гають у сухих, добре провітрю ­ ваних приміщ еннях. Строк при­ датності — 2 роки. А птеками не відпускається. Хімічний склад. Трава Б. м. містить алкалоїди (0,3—0,4 %), гіркі речовини, аскорбінову кис­ лоту (900 мг % ), урсолову кисло­ ту, каротин (близько 8 мг %), ф лавоноїди тощо. До складу а л к а ­ лоїдів входять вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, вінцезин, вінкам інорпін та ін. З квіток виділено флавоноїдний глікозид робінін. У коренях знайдено ку­ марин. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати Б. м. виявляю ть гіпотензивну, в'яж учу, протим ікробну, протиза­ пальну та кровоспинну дію. Вони зниж ую ть артеріальний тиск, роз­ ширюють венозні судини серця і судини головного мозку, роз­ слаблю ю ть м ускулатуру тонкого киш ечника, стимулюють скоро­ чення матки. З трави Б. м. виготовляю ть препарати вінкапан (Vincapanum) і девінкан (Devinсап), які призначаю ть при гіпер­ тонії, спазмах судин головного мозку, неврогенній тахікардії та при інших вегетативних неврозах. Д евінкан призначаю ть і при мігре­ ні. Кумарини Б. м. виявляють протипухлинну активність. У на­ родній медицині траву Б. м. використовую ть при гіпертонії, мігрені, зубном у болі, скорбуті, кровотечі ясен, при неприємному запаху з рота, при хворобах горла, туберкульозі й емф іземі легень, дизен терії, діареї, білях, маткових і киш кових кровотечах, статевій слабості, неплідності, при екзем і та інших ш кірних хворо­ бах. Напар квіток вживається,

52

72 щоб надати ш кірі м'якості, елас­ тичності й матовості. Ш ироко використовується рослина і в го­ меопатії. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави з квітка­ ми (20 г сировини варять на малому п олум’ї у 250 мл горілки) — по 8 кра­ пель уранці й увечері 4 дні вж ива­ ють при статевій слабкості (після дводенної перерви лікування повто­ рюють); настій листя (столова лож ка сировини на склянку окропу) по тре­ тині склянки тричі на день при гіпертонії; відвар (ЗО г трави з квіт­ ками на 350 мл окропу) по п ів­ склянки тричі на день при внутріш ­ ніх кровотечах; відвар (суміш 4 г тра­ ви Б. м. і 2 г кореня живокосту лікарського на 0,5 л води) по 1 склян­ ці вранці і ввечері при внутріш ніх кровотечах. ЗОВНІШНЬО — відвар (1 столова л о ж ­ ка трави на склянку окропу) для обмивання ран, виразок та при дер­ матиті, що супроводиться свербежем. Рослина отруйна!

БАРВІНОК ПРЯМИЙ, барвинок прямой Vinea erecta — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини барвін ко­ вих. Стебла прямостоячі, числен­ ні, 15—50 см заввишки, утворю ­ ють куртини. Листки супротивні, сидячі, еліптичні, інколи яйце­ видні або округлі, ш кірясті, голі або слабо опушені. Квітки білі або блідо-голубі, поодинокі, в п а­ зухах листків. П лід — з 2 листя­ нок. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Ендем С ередньої Азії. Росте на північно-східних, півден­ них і південно-східних схилах гір. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть корені і кореневищ а, які заготовляю ть протягом усього періоду вегетації. Після викопу­ вання їх очищають, ріж уть на к у ­ сочки по 2—3 см завдовжки, розкладаю ть ш аром 5—7 см і су ­ шать, перевертаю чи протягом дня З—4 рази. Зберігаю ть у сухому, добре провітрю ваному приміщ ен­ ні. Аптеками не відпускаю ться. Хімічний склад. Коріння Б. п.

містить до З % алкалоїдів, у тому числі вінкамін, резерпін, скім іа­ нін та інші. Фармакологічні властивості і ви­ користання. О держ ані з Б. п. препарати ервамін і вінсулін сти­ мулюють м ускулатуру матки й ви­ користовую ться для зупинки піс­ ляпологових кровотеч. Вінсулін ефективний і як гіпотензивний засіб. Як матковий засіб запропо­ новано виннокам 'яну сіль вінка­ м іну під назвою вінкаметрин. Д озволено до застосування препа­ рат барвінкан гідрохлорид, який являє собою хлористоводневу сіль вінкаміну, виділеного з Б. п. Цей препарат у терапевтичних дозах подібно до стрихніну або секуреніну збудж ує центральну нервову систему і, насамперед, підвищ ує реф лекторну збудли­ вість спинного мозку. Барвінкан гідрохлорид призначається при астенії, млявих паралічах, неври­ ті, неврастенії, периферичних па­ резах, при ослабленні серцевої діяльності та при імпотенції. П ре­ парат приймають і як тонізую чий засіб при загальній слабості після перенесених виснаж ливих хво­ роб.

73

53

73__________________ 74__________________ 76_______ __________ БАРВІНОК РОЖЕВИЙ, катарантус рожевий; барвинок розовый Catharanthus roseus — багаторічний вічнозелений напів­ кущ родини барвінкових. Стебло циліндричне, голе, прямостояче або сланке, ЗО—60 см заввишки. Листки короткочереш кові, ви­ довж ені, блискучі, супротивні, з добре виявленим ж илкуванням. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рож еві або білі, зібрані по 2—4 на верхівках пагонів. Плід — з 2 листянок. В умовах А дж арської АРСР цвіте з трав­ ня — червня до осені. Поширення. П оходить з Індоне­ зії. В СРСР — в оранжерейній культурі як декоративна рослина. На Чорноморському узбереж ж і Кавказу вирощ ується у відкрито­ му грунті як однорічна культура Сировина. В медичній пром исло­ вості використовую ть надземну частину рослини. Заготовляю ть у фазі масового цвітіння, коли в листі відмічено максимальний вміст алкалоїдів. Аптеками не відпускається. Хімічний склад. З трави Б. р. виділено понад 60 алкалоїдів, які належ ать до групи індольних. Серед них: вінбластин, вінкристин, лейрозин, леі^розидин, лейрозивін, ровідин та інші. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. А лкалоїди Б. р. вияв­ ляють протипухлинну, антибакте­ ріальну й гіпотензивну актив­ ність. В онкологічній практиці застосовую ть два протипухлинні препарати: вінбластин і вінкристин. У зарубіж ній народній меди­ цині Б. р. використовую ть при гіпертонії, діабеті, кровотечах, для лікування і очищення ран, а у вигляді полоскань — при цинзі й зубному болі. Свіжий сік рослини використовували при укусах ос.

БАРВІНОК ТРАВ'ЯНИСТИЙ барвинок травянистый Vinea herbacea — багаторічна трав'яниста рослина родини барвінкових. П агони слан­ кі або висхідні, не вкорінюються, до 100 см завдовжки. Листки округло-яйцевидні або яйцевидні, по краях дрібновійчасті, зверху опушені, на зиму опадають. Квітки пазушні, двостатеві, він о ­ чок ф іолетово-голубий, до 18 мм у діаметрі. Плід — з 2 листянок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в лісах, пере­ важ но байрачних, по узліссях, лісових галявинах, по чагарниках, на полях у Л ісостепу й Степу, в передгір'ях і на Південному бе­ резі Криму. Сировина. Використовують траву, зібрану під час і після цві­ тіння рослини. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава Б. т. містить алкалоїди гербацеїн, гербалін, вінканін, вінкамін, резерпінін, скіміанін, акуаміцин та ф л а ­ воноїди. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Препарати виявляють гіпотензивну й гіпоглікем ічну дію. Особливо цінним є те, що в цьому барвінку, крім алкалоїдів, які мають гіпотензивну власти­ вість, є й рутин. П риродне поєд­ нання цих речовин робить росли­ ну особливо перспективною, бо лікування гіпертонії проводиться часто гіпотензивними препарата­ ми разом з рутином. У народ­ ній медицині настій трави Б. т. використовую ть при лікуванні гнійних ран і сверблячих дер­ матитів, а відвар — при діабеті. Настойку коріння на горілці використовую ть при виразці шлунка.

Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — настій трави (столова лож ка сухої трави на склянку окропу, настоюють ЗО хв) для обмивання Лікарські форми і застосування. Він­ і примочок. Рослина отруйна! бластин (Vinblastinum, V incaleucoblastine) застосовують внутрішньовенно при генералізованих формах лім ф о­ гранулематозу, лімфо- і ретикулосар­ комі та при хоріонепітеліомі матки; БДЖОЛИНА ТРАВА — ПРОТИПОКАЗАНИЙ при лейкопенії. Вінкристин (Vincristinum, Oncovin) за ­ еф іроолійна і медоносна рослина стосовують внутріш ньовенно в ком­ родини губоцвітих. Те саме, що й плексній терапії гострого лейкозу, м еліса лікарська. при лімфосаркомі, саркомі Юїнга. Розевін (Rosevinum) — вітчизняний ана­ лог вінбластину.

БЕДРИНЕЦЬ ВЕЛИКИЙ, снітка; бедренец большой Pimpinella major — багаторічна трав'яниста гола ко­ реневищ на рослина родини сел е­ рових (зонтичних). Стебло пряме, гостроребристе, порож нисте, при основі під час цвітіння рослини — з бічними розеткам и листків, 40— 100 см заввишки. Листки перисторозсічені, з яйцевидними, великопилчастим и частками. Квітки дрібні, білі, 5-пелюсткові, в складних зонтиках, що мають 8— 10 променів. П лід — д восім 'ян­ ка. Цвіте у липні — вересні. П ош ирення. Трапляється в л ісо­ вих і лісостепових правобереж них районах, у Карпатах на лісових галявинах, по чагарниках і на луках. Заготівля і зберігання. Використо­ вують корені з кореневищ ами, які заготовляю ть восени або рано навесні. Викопані корені миють холодною водою і суш ать на від­ критому повітрі або в протопле­ ному приміщенні. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина і неоф і­ цинальна. Хімічний склад. У кореневищ ах і корінні є еф ірна олія, пімпі­ нелін, дубильні речовини, смоли, крохмаль, цукор тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині препарати Б. в. використо­ вують як гемостатичний, седатив­ ний, болетамувальний та відхар­ кувальний засіб. Вони заспокій­ ливо дію ть на нервову систему, нормалізую ть роботу серця. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (1 сто­ лова лож ка подрібненого коріння на 400 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази на день; настойку коріння (у спів­ відношенні 1:10, на 70 % -ному спирті, настоюють 7 днів) по 15—20 крапель З—4 рази на день.

54

77 БЕДРИНЕЦЬ ЛОМИКАМЕНЕ­ ВИЙ, дрібчасте зіллячко, козлики; бедренец камнеломковый Pimpinella saxifraga —

багаторічна трав'яниста гола або короткопухнаста кореневищ на рослина родини селерових (зон­ тичних). К ореневищ е багатоголо­ ве, гіллясте. Стебло пряме, тон ­ коребристе, розгалуж ене, ш три­ ховане, з виповненою серединою, 25—60 см заввишки. П рикоре­ неві й нижні стеблові листки довгочереш кові перисторозсічені або перисті; серединні стеблові — перистороздільні, з округло-яй­ цевидними, тупими, зубчастими, надрізаними або роздільними сег­ ментами; верхні — у вигляді пі­ хов, без пластинок. Квітки дрібні, білі або рож евуваті, 5-пелю ст­ кові, в складних зонтиках. П лід — двосім 'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте розсіяно по всій території України у міш а­ них лісах, на узліссях, сухих луках, схилах, у чагарниках. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть коріння (Radix Pimpinellae saxifragae), яке заготов­ ляю ть восени або рано навесні. Корені миють водою і суш ать на відкритому повітрі або в теп­ лому приміщ енні. Сухої сировини виходить 20 % . Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Коріння Б. л. містить еф ірну олію (0,3—0,5 % ), умбеліф ерон, пімпінелін, ізопімпінелін, бергаптен, ізобергаптен, сапоніни, дубильні й смолисті речовини, цукри, органічні кисло­ ти тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина входить до ф арм акопей багатьох країн світу. В СРСР використовується лише в народній медицині. Галенові препарати Б. л. виявляють спаз­ молітичну, протизапальну та се ­ чогінну дію. Вони сприяють нор­ м алізації ф ункціонування трав­ ного тракту, збудж ую ть видільну функцію ш лункових залоз, мають відхаркувальні та протикаш льові властивості. В травниках 16 ст. Б. л. згадується як засіб, який застосовували для профілактики і лікування чуми, холери і раку, при захворю ваннях матки. Настій або настойку кореневищ а з к о ­ рінням використовую ть як від­ харкувальний засіб при катарі верхніх дихальних ш ляхів, при ларингітах, трахеїтах, бронхіті, запаленні легень, бронхіальній астмі та коклюші. Ефективним є використання Б. л. при сольових діатезах, нирковокам'яній хворо­ бі, захворю ваннях печінки, хро­ нічному гастриті зі зниж еною кис­ лотністю , атонії киш ечника, м ете­ оризмі, набряках та подагрі. Зовніш ньо у вигляді полоскань препарати Б. л. застосовую ть при

ангіні, ларингіті, скарлатині. Сві­ жий сік рослини з успіхом використовується для знебарвлю ­ вання пігментних плям. П оро­ шок кореневищ додаю ть до зуб­ них паст і порош ків. Н апровесні з молодих прикореневих листків Б. л. готують свіж і салати, які включають до л ікувально-п роф і­ лактичного харчового раціону. Л ікарські форм а 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку коріння і кореневищ (у співвіднош енні 1:10, на 70 % -ному спирті, настоюють у закритому посуді 7 днів) по 15—20 кра­ пель 3—4 рази на день; відвар коріння 1 кореневищ (1 столова лож ка на 2 склянки окропу) по півсклянки З—4 рази на день (можна з медом). 3 Б. л. готують вітамінний весняний салат: пошатковане листя Б. л. (40г), редиску (10 г) та цибулю (40 г) за­ правити сметаною або майонезом (40 г), зверху покласти кусочки одного ва­ реного яйця.

7 8 БЕДРЯНКА ЦАРЕГРАДСЬКА — невелике дерево підродини яблу­ невих родини розових. Те саме, що й айва довгаста.

79 БЕЗПЛІДНИЦЯ — вічнозелений к ущ и к родини вере­ сових. Те саме, що й андромеда багатолиста.

55

80_________________ БЕЗСМЕРТКИ ОДНОРІЧНІ сухоцвет однолетний Xeranthemum annuum — однорічна трав'яниста притиснутосіроповстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стеб­ ло прямостояче, розгалуж ене, 20— 70 см заввишки. Листки чергові, вузьколанцетні, цілісні. Квітки в одиничних кош иках на верхів­ ках стебел та гілок. Крайові квітки маточкові, безплідні; сере­ динні — трубчасті, двостатеві, плідні. П лід — сім 'янка з зубчи­ ком з 5 плівок. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Росте на полях, біля доріг, на схилах і відслоненнях у Степу і в Криму, зрідка — на півдні Л ісостепу. Заготівля і зберігання. Використо­ вують траву, яку збираю ть під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або на горищі з доб­ рою вентиляцією. Строк придат­ ності — 3 роки. А птеками сирови­ на не відпускається. Хімічний склад. Б. о. слабо ви­ вчено. Відомо, що рослина м іс­ тить флавони.

81 Фармакологічні властивості і ви­ користання. Б. о. використовую ть у народній медицині. Вони мають жовчогінні, кровоспинні та седа­ тивні властивості, сприяють під­ вищенню секреції ш лунка. Б. з. використовували при серцевих, ш лункових і нервових захворю ­ ваннях, при холециститі, зубно­ му болі, маткових кровотечах, болісних менструаціях. Б. о. вико­ ристовую ть як окремо, так і в поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Рослина входить до складу мікстури за прописом М. Н. Здренко. Л ікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — з суміші трави з в і­ робою звичайного, деревію звичайн о­ го, золототисячника малого, Б. о., подорож ника великого з корінням по 20 г кож ного і трави хвоща польового 10— 15 г готують як настій (З столові лож ки суміші на 1 л окропу, настоюють ЗО хв) і п'ю ть по півсклянки тричі на день при ви­ разковій хворобі шлунка; настій кві­ ток Б. о. (10—20 г квіток на 2 склянки окропу) по третині склянки тричі на день при маткових і інших кровотечах; настій (15 г трави Б. о. і 10 г хвоща польового на 1 л окропу, настоюють ЗО хв) по 50 г тричі на день при болісних менструаціях.

БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА, красавка, сонник, отруйниця; красавка обыкновенная Atropa belladonna — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має товсте, багатоголове кореневищ е. Стебло пряме, заввишки 60—200 см, тов­ сте, соковите, вгорі вилоподібно розгалуж ене, залозисто-пухнате. Листки короткочереш кові, яйц е­ видні або яйцевидно-еліптичні, загострені, цілокраї, в нижній ч ас­ тині стебла чергові, на квітко­ носних пагонах — зближ ені по­ парно, один з них більший. Квіт­ ки одиничні, великі, пониклі, к о ­ ричнево-ф іолетові або червонобурі, розміщ ені в пазухах л и ст­ ків. П лід — куляста чорна яго­ да. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Трапляється в лісах Карпат, на Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, в Криму. Вирощ ується. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних цілей заготовляю ть листя (Folium Belladonnae) і корені (Ra­ dix Belladonnae). Збираю ть листя під час цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялю вання його суш ать на горищі, під наметом або в суш арках при тем пературі ЗО—40 °С. Сухої сировини вихо­ дить 14— 16 % . Корені копають восени або навесні. їх миють у холодній воді, розрізаю ть на куски завдовж ки до 23 см (тов­ сті розщеплюють) і суш ать під наметом або в протоплених при­ міщеннях. Строк придатності с у ­ хої сировини Б. з.— 2 роки.

5Ъ

82 Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять тропанові алкалоїди: атропін, гіосціамін, скополамін та інші. М аксимальний вміст алкалоїдів виявлено в листках у фазі бутонізації і цвітіння рослини, в коренях — у кінці вегетаційного періоду. Окрім ал ­ калоїдів, у листках знайдено глікозид метилескулін; і в лист­ ках і в коренях виявлено с ко ­ полетин. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ф армакологічні вла­ стивості Б. з. зумовлені головним чином алкалоїдом атропіном. Рос­ лина виявляє протиспазматичну та болетам увальну дію, знижує секрецію слинних, ш лункових і потових залоз, розш ирює зіниці очей, паралізує акомодацію, при спазм ах бронхів зумовлю є роз­ ш ирення їх, ослаблює перисталь­ тику киш ок, прискорю є ритм сер­ ця. Атропін призначається як спазм олітик при бронхіальній аст­ мі, виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, пілороспазмі, хронічному гіперацидно­ му гастриті, спазмах киш ечника, при печінкових і ниркових колі­ ках. Його застосовую ть при бра­ дикардії вагусного походження, атріовентрикулярній блокаді, при стенокардії, інфаркті міокарда. Препарати Б. з. рекомендую ться при ф ункціональних розладах ве­ гетативної нервової системи, алергічних захворю ваннях, без­ сонні, підвищ еній збудливості, неврогенному поруш енні менст­ руації, туберкульозі легень для зменш ення виснажливого потіння, при геморої, для лікування хво­ роби П аркінсона і паркінсонізму різного походж ення. Атропін ви­ користовую ть і в очній практиці для лікування й діагностичних ц і­ лей (ірити, іридоцикліти, керати­ ти, увеїти). Як протиотруту його використовую ть при отруєнні морфіном, карбохоліном, м уска­ рином, пілокарпіном, прозерином, фізостигліном та іншими речови­ нами, а також при отруєнні грибами. В народній медицині відвар коріння застосовували при подагрі, ревматизмі, невралгії, як зовніш ній болетамувальний за­ сіб. Лікарські форма 1 застосування. С віжий сік рослини по 5— 10 крапель 2—3 рази на день; порошок із листя по 0,01—0,02 г 2—3 рази на день. З готових аптечних препаратів засто­ совують: сухнй екстракт беладонни (Extractum Belladonnae siccum) по 0,01 — 0,02 г як спазмолітичний засіб; настой­ к у беладонни (Tinctura Belladonnae) по 5— 10 крапель 2—3 рази на день; бекарбон (Веса rbonum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при спазм ах ки­ шечника і підвищеній кислотності ш лункового соку; бесалол (Besalolum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при захворю ваннях шлунковокишкового тракту як спазмолітичний і антисептичний засіб; таблетки

шлункові (Tabulettae Stom achicae) по одній 2—3 рази на день при захво­ рюваннях шлунка, що супроводяться болями; Зеленіна краплі (Guttae Zelenini) по 20—25 крапель 2—3 рази на день при неврозах серця, що супро­ водяться брадикардією ; белоїд (Belloid) по 1 драж е 3—6 раз на добу кілька днів при ф ункціональних роз­ ладах вегетативної нервової системи з погіршанням кровообігу, при алер­ гічних захворю ваннях, безсонні, підви­ щеній збудливості, неврогенному пору­ шенні менструацій і потенції, в комп­ лексній терапії при ендокринних захво­ рюваннях (гіпертиреозі), виснаж ливому потінні у хворих на туберкульоз, при хворобах серця; акліман (Acliman) по 1 драж е 2—3 рази на день при вегетативних дистоніях, клімактерич­ них розладах; атропіну сульф ат (Atropini sulfas) приймають всередину у ви­ гляді порошків, пілюль і розчинів — найбільша разова доза 0,001 г, добо­ ва — 0,003 г; скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum) по 0,00025—0,0005 г 2—3 рази на день до їди або підш кірно 0,5— 1 мл 0,05 % -ного розчину 1—2 рази на день як седатив­ ний, активний периферичний і цен­ тральний м-холінлітичний засіб у пси­ хіатрії, при паркінсонізмі, приготу­ ванні до наркозу, морській хворобі, в офтальмології і для розширення з і­ ниць; беластезин (Bellasthesinum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при гастритах, спазмах кишечника; солутан (Solutan) по 10—30 крапель 3 рази на день після їди при бронхіальній астмі і бронхітах; бепасал (Bepasalum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при захворю ваннях ш лунково-кишкового тракту; беласпон (Bellasponum) по 1 таб­ летці 2—3 рази на день при підви­ щеній подразливості, безсонні, клімак­ теричних неврозах, вегетоневрозах і дистоніях; белатамінал (Bellataminalum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при підвищеній подразливості, безсонні, клімактеричних неврозах, нейродермі­ тах і вегетативних дистоніях; белалгін (Bellalginum) по 1 таблетці як спаз­ молітичний, анацидний і анальгезуючий засіб при захворю ваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводяться підвищенням кислотності і спазмами гладенької мускулатури; белазон (Веіlason) по 3—4 драж е на день з посту­ повим збільш енням дози до 16 драж е на добу при паркінсонізмі як засіб, що знімає м'язове напруж ення, зм ен­ шує тремтіння; корбелу (Corbella) по 1 таблетці перед сном при паркін­ сонізмі; анузол (Anusolum) по 1 свічці в пряму кишку на ніч при геморої і тріщинах заднього проходу; бетіол (Bethiolum) по 1 свічці в пряму кишку на ніч при геморої і тріщинах заднього проходу; суміш протиастматичну (Spe­ cies antiastm aticae) у вигляді цигарок при бронхіальній астмі. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препарати з Б. з. вагітним, матерям-годувальницям, при глаукомі та при різних орга­ нічних змінах з боку серцево-судинної системи. Б. з. — смертельно отруйна рослина. Заготівля, переробка, зберігання і засто­ сування потребую ть виконання засте­ реж них заходів. При перших ознаках отруєння (почервоніння обличчя, запа­ морочення, розш ирення зіниць, зни­ ж ення потовідділення, прискорення пульсу) треба негайно викликати л іка­ ря, а потерпілому надати перш у до­ помогу.

БЕРЁЗА БІЛА — однодомне д ерево або великий кущ родини березових. Те саме, що й береза пухнаста.

83__________________ БЕРЁЗА БОРОДАВЧАСТА, береза повисла; береза бородавчатая Betula pendula, синонім — В. verrucosa — однодомне дерево родини березо­ вих, 10—20 м заввишки. Кора гладенька, біла, у старих дерев при основі стовбура — чорно-сіра, глибоко тріщ инувата. Крона аж урна, з пониклими гілками. М о­ лоді пагони голі, з полиском, червоно-бурі, густо вкриті смо­ листими бородавочками. Листки чергові, довгочереш кові, трикут­ но-ромбічні, двопилчасті, з клино­ видною основою, голі. Квітки — в одностатевих сережках: тичин­ кові — на кінцях гілок, довгі, зібрані по 2—3; маточкові — на вкорочених бічних гілочках, 2— З см завдовжки, зелені, спрям о­ вані вгору. Плід — горішок. Ц ві­ те у квітні — травні. Поширення. Росте в лісових і л і­ состепових районах, у Степу — по долинах річок, утворюючи чисті й змішані з іншими поро­ дами насадж ення. Розводять у са­ дах і парках. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть бруньки (Gemmae Be­ tulae), молоде листя (Folium Be­ tulae) і сік весняного «плачу». Інколи використовую ть кору. Бруньки заготовляю ть рано навес­ ні, в період їхнього набрякання, листя — у квітні — травні, коли воно ще запаш не й клейке. Брунь­ ки, що розкрилися, і старе листя втрачаю ть свої лікувальні власти­ вості. Суш ать бруньки і листя на відкритому повітрі під наметом або в суш арках при тем перату­ рі 25—ЗО °С. Готову сировину зб е ­ рігаю ть у сухому приміщ енні з доброю вентиляцією. Строк при­ датності — 2 роки. Бруньки від­ пускаю ться аптеками. Сік беруть рано навесні, до розпускання листя. Хімічний склад. Кора, бруньки і листки містять еф ірну олію, сапоніни, дубильні речовини, см о­ ли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. Д о складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталі , барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. В березовому соку є цукри (2 % ), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію. Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати Б. б. про­ являю ть сечогінні, жовчогінні,

57

протиспазматичні, протизапальні, ранозагою вальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони р е ­ гулюють обмін речовин, функцію травного тракту й ж іночих стате­ вих органів. Березовий сік вияв­ ляє й загальнозміцню ю чу дію. Галенові препарати бруньок і листя вживаю ть при гіпо- й аві­ тамінозі, при набряках (особливо серцевого походж ення), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хро­ нічних хворобах нирок і запа­ леннях сечового міхура, нирко­ вокам 'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах киш ок та інших гладеньком 'язових органів), ж овчогінний (у комплексній тера­ пії захворю вань печінки) та як відхаркувальний (при ларингітах, бронхітах і трахеїтах) засіб.

83

Настій листя використовую ть і при легких ф орм ах холециститу і холецистоангіохоліту, при аль­ бумінурії, сечокислом у діатезі, як загальнозміцню ю чий засіб і як засіб, що виявляє дерм отонічну дію при вуграх, інфекційних гриб­ кових тріщ инах куточків рота, мокнучій екземі. Березовий сік виявляє сечогінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму ш кідливих речовин, допом агає при серце­ вих набряках. Його використову­ ють у ком плексній терапії при нирковокам'яній хворобі, як за ­ гальнозміцнюючий та кровоочис­ ний засіб при втратах крові, поруш енні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних ш ля­ хів і при хворобах, що супрово­ дяться високою температурою тіла. Ефективним є використання пре­ паратів Б. б. в акуш ерсько-гінекологічній практиці: настій листя вживаю ть при гіпоменструальному синдромі, при набряках вагітних, неф ропатії, клім акте­ ричних неврозах; відвар бру­ ньок — при неф ропатії; настойку листя і березовий сік — як за ­ гальнозміцню ю чий засіб при ане­ мії в післяпологовий період і при клімактеричних неврозах. При зовніш ньому застосуванні препарати Б. б. ш ироко викори­ стовую ть у дерм атології й кос­ метиці, при невралгічних оолях, міозитах, артритах, ревматизмі, хронічних гнійних ранах, тро ф іч ­ них виразках, пролеж нях, саднах тощо. У народній медицині препарати з листя і бруньок використовую ть при бронхіті, гіперацидному га­ стриті та виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, при ж овчнокам 'яній і нирково­ кам 'яній хворобах, набряках і подагрі. Відвар або настойка бруньок, крім того, вваж аю ться ефективними засобами при хро­ нічній діареї та глистяній інва­ зії (аскаридами і гостриками). Препарати з бруньок і листя, а також свіж ий березовий сік вживаю ть у народі в усіх випад­ ках, коли необхідне загальне оздо­ ровлення й поліпш ення обміну речовин в організмі. Використання березових віників у парильнях лазень вваж ається корисним при болях у суглобах, подагрі й ра­ дикулітах, а так о ж при п ростуд­ них і ш кірних захворюваннях. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні лож ки на 200 мл окропу, настоюють ЗО хв, охолодж ують, фільтрую ть і дода­ ють на кінчику н ож а питної соди) по 50 мл 3—4 рази на день перед їдою; настойку бруньок (у співвіднош енні 1 : 5, на 90 % -ному спирті) по 1 чай­ ній або столовій лож ці на прийом як ж овчогінний і сечогінний засіб; відвар бруньок (10 г на 200 мл окро­

пу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; настій бруньок (10 г або половина столової лож ки, на 200 мл окропу) п'ю ть теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день за 10— 15 хв до їди як сечогінний і ж овчо­ гінний засіб та при мікозах; свіж ий березовий сік (Succus Betulae) по 1 склянці 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО: березовий дьоготь (Ріх liquida Betulae) у вигляді 10—30*% -них мазей або лініментів при паразитарних і грибкових захворю ваннях шкіри, екземі, лишаях, виразці гомілки; мазь Вишневського для лікування ран, вира­ зок і пролеж нів; мазь Вількінсона для лікування корости і грибкових захворю вань шкіри; карболен (Carbolenum) по 1—2 таблетки 3—4 рази на день при метеоризмі, колітах, підвищеній кислотності шлункового соку або 20— ЗО г на прийом у вигляді водної с у с ­ п е н зії при отруєнні важ кими металами, алкалоїдами, при харчових інтоксикаціях (ковбасні отрути, гриби); настойку бруньок (у співвіднош енні 1 :5 , на 90 % -ному спирті) для розтирань і компресів; свіж ий березовий сік для вмивань, щоб вивести вугрі й пігментні плями та для ком пресів при екземі. НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ вж ивати настої й відвари бруньок Б. б. при ф ункціо­ нальній недостатності нирок і ж інкам у період вагітності.

84__________________ БЕРЁЗА ДН ІП РОВСЬКА

берёза днепровская Betula borysthenica — однодомне дерево родини б ерезо­ вих, заввиш ки 10—20 м. М олоді гілочки вкриті смолистими боро­ давочками, ледве опушені. Листки чергові, довгочереш кові, яйце­ видно-ромбічні, м айж е голі, іноді ледве опуш ені по ж илках або з бородавочками в кутах м іж ними. Квітки одностатеві, зібрані в п о­ вислі тичинкові й м аточкові се ­ режки; маточкові — на короткоопуш ених ніж ках, 5— 10 мм зав­ довж ки, при плодах — 17—ЗО мм завдовж ки. П лід — горіш ок. Цвіте у квітні — травні. Пош ирення. Трапляється в Степу (в пониззях рік Д ніпра і Бугу) на пісках. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Береза бородавчаста.

58

85

87

88

БЕРЕЗА НИЗЬКА берёза низкая Betula humilis —

БЕРЕЗА ПУХНАСТА, БЕРЕЗКА ПОЛЬОВА, берізка, оплітка, повійка; береза біла; вьюнок полевой берёза пушистая однодомний кущ родини бере­ Betula pubescens, синонім — Convolvulus arvensis — зових, заввишки 1—2,5 м. М олоді В. багаторічна трав'яниста витка alba —

гілочки вкриті смолистими б оро­ давочкам и й рідкими короткими волосками. Листки чергові, короткочереш кові, серцевидні або овальні, по краю зубчасті. Квітки одностатеві, зібрані в прямостоячі тичинкові й маточкові сереж ки; маточкові — при плодах довгасто-яйцевидні або овальні, 12— 15 мм завдовжки, 5—7 мм зав­ ширшки, на коротких ніж ках, з двома листками при основі. П лід — горішок. Цвіте у травні. Поширення. Трапляється розсіяно на Поліссі й дуж е рідко — в П равобереж ному Л ісостепу на сфагнових болотах. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Береза бородавчаста.

86 БЕРЁЗА ПОВЙСЛА — однодомне дерево родини бер езо ­ вих. Те саме, що й береза б о ­ родавчаста.

однодомне дерево або великий кущ родини березових, до 20 м заввишки. Гілки крони спрямова­ ні вгору. М олоді гілочки — без смолистих бородавочок, густодрібноопуш ені, червоно-бурі. Листки чергові, довгочереш кові, яйцевидні або ромбічні, з клино­ видною основою або при основі заокруглені, по краях гострозубчасті, молоді — густоопуш ені, зрослі опушені тільки зісподу. Квітки одностатеві, зібрані в по­ вислі тичинкові та маточкові се­ режки. П лід — горіш ок. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Трапляється в л ісо­ вих районах, зрідка — в лісосте­ пових і дуж е рідко — в Степу на болотах, у сирих лісах, на узліс­ сях, по долинах річок. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властивос­ ті і використання, лікарські ф о р ­ ми і застосування — усе так, як у статті Береза бородавчаста.

рослина родини березкових. Стеб­ ло довге, тонке, ребристе, голе, ЗО— 100 см завдовж ки. Листки чергові, довгочереш кові, яйцевид­ но-еліптичні або видовж ені, біля основи стріловидні, цілокраї. Квітки правильні, одиничні або по 2—3 в пазухах листків. Віночок лійковидно-дзвониковидний, ро­ ж евий або білий. П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у травні - серпні.

59

89 Поширення. Росте по всій тер и ­ торії України як бур'ян на полях, на городах, біля доріг, на засм і­ чених місцях. Заготівля і зберігання. У вітчиз­ няній народній медицині викорис­ товую ть свіж у траву, заготовлену під час цвітіння рослини (вва­ ж ається, що в сухому вигляді вона втрачає свої властивості). В зарубіж ній народній медицині, зокрема болгарській, траву су ­ шать. С ухої сировини виходить 20 % . Зберігаю ть у сухому приміщ енні, яке добре провітрю є­ ться. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Уся рослина містить глікозид конвольвулін, надземна частина — аскорбінову кислоту, каротин, токоф ерол, флавоноїди, сапоніни, смолисті глікозиди (0,3—5 % ), протеолі­ тичні ферменти й гіркі речовини. В насінні є алкалоїди. Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати Б. п. ма­ ють послаблюючі, кровоспинні, анестезую чі і протизапальні влас­ тивості. Ф армакологічними д о ­ слідж еннями доведено також , що галенові препарати Б. п. виявля­ ють гіпотензивну активність. Тра­ ву або сік Б. п. використовую ть у вітчизняній і зарубіж ній на­ родній медицині при катарах верх­ ніх дихальних шляхів, ларингітах, бронхітах, бронхіальній астмі, т у ­ беркульозі легень, гастритах, хво­ робах печінки, білях, висипах, сифілісі та гарячкових захворю ­ ваннях. Насіння використовується як потогінний засіб, листя — як сечогінний, кореневищ е — як п о­ слаблюючий і при безсонні, квіт­ ки — при запамороченні й запа­ ленні верхніх дихальних шляхів. С віж у траву, її сік або порош ок сухої трави використовую ть як болетамувальний, ранозагою валь­ ний і кровоспинний засіб. Порош ­ ком трави посипали рани й забиті місця. С віж е подрібнене листя ви­ користовували при укусах змій. Відвар листя або кореневищ засто­ совували при корості, лишаях, гнійничкових захворю ваннях ш кі­ ри. Б. п. вж ивається в гомеопа­ тії й ветеринарії. Л ікарські форми і s a c m y t a n i . ВНУТРІШНЬО — настойку свіж ої трави або квіток Б. п. (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по половяні — одній чайній лож ці на день як по­ слаблюючий і сечогінний засіб; настій свіж ої трави (1 столова лож ка на склян­ ку окропу) по півсклянки на день за кілька прийомів; настій сухої трави (1 столова лож ка на 400 мл окропу, настоюють і годину) по чверті склянки тричі на день. ЗОВНІШНЬО — столову лож ку настой­ ки свіж ої трави (2 частини трави на 4 частини 70 % -ного спирту, настоюють 15 днів): розводять у половині склян­ ки перекип'яченої води і використо­ вують для ком пресів і обмивання ран.

БЕРЕЗОВИЙ ГРИБ, чага, рак берези; берёзовый гриб Inonotus oblyquus — багаторічний паразитичний гриб родини гіменохетових. Розвива­ ється на стовбурах берези у ви­ гляді чорних ж овноподібних, з д уж е поритою й потрісканою по­ верхнею наростів, які досягають 5—40 см у діаметрі й маси 3— 5 кг. Внутрішня тканина нароста дуж е тверда, темно-коричнева, з білими прож илкам и. Ф орма пло­ дового тіла гриба округла або овальна. За сприятливих умов ріст Б. г. мож е тривати 10— 15 років. Поширення. Розвивається на ж и ­ вих дорослих стовбурах берези, рідше — вільхи, горобини, в'яза, клена. Трапляється поодиноко по всій території помірної зони Пів­ нічної півкулі. Заготівля і зберігання. Заготовля­ ють гриб протягом усього року, збиваючи нарости сокирою. За ак ­ тивністю деяку перевагу мають гриби, зібрані восени або навесні. Від збитих наростів відокрем лю ­ ють деревину і трухлявий луб. Гриб подрібнюють на куски 5— 6 см завбільш ки і суш ать у при­ міщенні, яке добре провітрю єть­ ся, на горищі, під наметом або в суш арці при тем пературі 50— 60 °С. Висушену сировину зб е­ рігають у сухих приміщ еннях. Строк придатності — 2 роки. Си­ ровина (Fungus Betulinus) відпу­ скається аптеками. Хімічний склад. У плодовому тілі Б. г. м істяться водорозчинні піг­ менти, що утворюють хром оген­ ний поліфенолкарбоновий ком п­ лекс, агарацинова кислота, смоли, до 12 % золи, багатої на м арга­ нець. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати Б. г. вико­ ристовую ть як активні біогенні стимулятори, що підвищ ують за ­ хисні сили організму, стимулюють центральну нервову та нейро-гуморальну системи організму, по­ ліпш ую ть обмін речовин, віднов­ люють активність загальмованих ф ерментних систем, регулюють діяльність серцево-судинної і ди­ хальної системи, дію ть як загальнозміцнюючий засіб. їх викори­ стовую ть як симптоматичний за ­ сіб, що поліпш ує стан хворих з задавненим злоякісним проце­ сом, при гастритах, виразковій хворобі, при променевій лей ко­ пенії та для запобігання розвит­ кові пром еневої лейкопенії при променевій терапії.

89

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій березового гри­ ба (Infusum Inonotus obliquus): гриб обмивають водою, замочую ть у ки п'яче­ ній воді так, щоб усе тіло гриба було занурене у воду, настоюють 4—5 годин. Розмочений гриб подрібнюють і зали­ вають підігрітою до 50 °С водою у співвіднош енні 1 : 5 (за об’ємом), використовуючи для цього і ту ^оду, яка лиш илася від першого замочування. Після 48-годинного настоювання ріди­ ну процідж ую ть, осад віджимаю ть і одерж аний настій розводять водою до початкового об'єму. Настій зберігається З—4 дні. П 'ють по 3 склянки на добу невеличкими порціями за ЗО хв до їди (доза для дорослих). При пухлинах органів малого таза додатково призна­ чають теплі лікувальні мікроклізми (50— 100 мл) на ніч. Для хворих, яким протипоказано введення в організм ве­ ликої кількості рідини, готують настій подвійної міцності (2 об'ємні частини гриба на 5 частин води). Бефунгін (Befunginum) — напівгустий екстракт Б. г.: 2 чайні лож ки препарату розводять у 150 мл теплої кип'яченої води і приймають по 1 столовій лож ці З рази на день за 30 хв до їди. Б. г. у таблетках призначають по 1 таб­ летці 4 рази на день за 30 хв до їди. Л ікування препаратами Б. г. проводять курсами по 3—5 місяців з перервою між ними 7— 10 днів. Хворим при цьому призначаю ть переваж но молоч­ но-рослинну дієту, м 'ясо та ж ири об­ межують, а гострі і пряні приправи, копченості, ковбаси і консерви вилу­ чають з раціону зовсім. Вводити внут­ ріш ньовенно глюкозу і пеніцилін-3 (антагоніст гриба) забороняється!

60

90

94

БЕРІЗКА —

БИЛЙНЕЦЬ КОМАРИНИЙ,

багаторічна трав'яниста витка билинець довгорогий; рослина родини березкових. Те кокушник длиннорогий саме, що й березка польова.

Gymnadenia conopsea —

БЕШЙЗНИК — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини лілійних. Те саме, що й вороняче око з в и ­ чайне.

БИЛИНЕЦЬ

ДОВГОРОГИЙ —

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Те саме, що й билинець ком ари­ ний.

БИЛИНЕЦЬ ЗАПАШНИЙ кокушник душистый Gymnadenia odoratissima — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Кореневі б ульби пальчастороздільні. Листки чергові, вузьколанцетні, до верхівки стебла п о ­ ступово зменш ую ться в розмірі, переходять у приквітки. К вітко­ носне стебло закінчується густим колосовидним суцвіттям з дуж е зигоморфними двостатевими лілово-пурпуровим и квітками з ци­ ліндричною тупою ш поркою і з за ­ пахом ванілі. П лід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Зникаюча рослина (занесена до Ч ервоної книги У к­ раїнської РСР). Трапляється дуж е рідко в Лісостепу, на Поліссі, Опіллі, в Карпатах. Заготівля і зберігання, хімічний склад та лікарські форми і за ­ стосування — усе так, як у статті Анакамптис пірам ідальний; ф ар­ макологічні властивості і викори­ стання — як у статті Билинець комариний.

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Кореневі бу льби пальчастороз дільні. Листки чергові, ланцетні або лінідно-ланцетні, до верхівки стебла поступово зменш ую ться в розмірі, переходять у приквіт­ ки. Квітконосне стебло (25—60 см заввишки) закін чується щільним колосовидним суцвіттям з дуж е зигоморфними двостатевими лілово-пурпуровими квіткам и з нитковидною шпоркою. П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рідкісна рослина (за­ несена до Ч ервоної книги Укра­ їнської РСР). Трапляється в гір­ ськом у Криму, на Закарпатті, в К арпатах і на П рикарпатті, зрідка на Росточчі-Опіллі, на Поліссі та в Л ісостепу.

Про заготівлю і зберігання та про хімічний склад дивіться у статті Анакамптис пірамідальний. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарат з Б. к.— салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцню ючий засіб. Він переш кодж ає всмоктуванню ш кідливих речовин з ш лунково-киш кового тракту. Як обволікаю чий і протизапальний засіб салеп призначаю ть при гост­ рих і хронічних захворю ваннях дихальних ш ляхів, при запаленні ш лунково-киш кового тракту. Ефе­ ктивним є використання сал е­ пу при бронхітах, гастроентери­ тах, колітах і виразковій хворобі. С лиз салепу п'ю ть при отруєнні, щоб затримати всмоктування от­ рути. Застосовую ть у вигляді сли­ зу перорально і в клізмах. Д ійо­ вим засобом вваж ається салеп при загальному виснаж енні організму, зумовленому тривалими к ровоте­ чами, фізичною і розумовою п е­ ревтомою, туберкульозом та ін. Настій старих бульб вваж ається абортивним засобом, а траву з мо­ лодими бульбам и рекомендую ть при неплідності. Листки при кла­ даю ть до наривів. Насіння Б. к. використовувалось при епілепсії. Про лікарські форми і застосу­ вання див. у статті Анакамптис пірамідальний.

61

95

97

БІЛА АКАЦІЯ —

БІЛОГОЛОВНИК —

медоносна, декоративна, фітомеліоративна, кормова і барвна р о ­ слина родини бобових. Те саме, що й робінія звичайна.

багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Те саме, що й деревій звичайний.

96__________________ БІЛОЗІР БОЛОТНИЙ, маточник білий, мудник, цар­ ські очі; белозор болотный гриб родини болетових. Ш апинка Parnassia palustris — БІЛИЙ ГРИБ, боровик; белый гриб Boletus edulis —

спочатку півкуляста, згодом опуклорозпростерта, 3— 15 (25) см у діаметрі, тонкозм орш кувата; під дубами — кольору горіха, під сос­ нами — п урп урово-коричню вата. Нижня частина ш апинки пориста, спочатку білувата, потім ж овтавозеленава. Н іж ка товста, зовні білувато-сітчаста; у молодого гри­ ба — бочкоподібна, згодом — ци­ ліндрична. М ’якуш щільний, б і­ лий, з приємним запахом і смаком, при розлам уванні його колір не змінюється. Поширення. Росте у листяних і хвойних лісах по всій території УРСР. Заготівля і зберігання. Збирають Б. г. з червня до пізньої осені. Використовують свіжими, про за ­ пас сушать, солять, маринують. Відразу після збирання гриби очи­ щають від піску та листя, відок­ ремлюють ніжки, великі шапинки розрізаю ть на частини і, не миючи, суш ать нанизаними на нитці в за ­ тінку на протягу, на горищі або в суш арці при температурі 60— 70°. Ніжки, які набули під час с у ­ шіння темного кольору, відкида­ ють, бо спож ивання їх призво­ дить до ш лунково-киш кових за­ хворювань. З тих самих причин недопустиме висушування й зіп­ сованих грибів. Хімічний склад. У сирих грибах є білки та інші речовини, що міс­ тять азот (5,39 % ), жири (0,40 % ), цукри та інші вуглеводи (2,72 % ), фібрин (1,01 % ), алкалоїд герцинін, зола (0,95 % ), ароматичні ре­ човини тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. З плодового тіла Б. г. виділено речовини, які мають т о ­ нізуючі й протипухлинні власти­ вості. В народній медицині е к ­ страктом із плодових тіл Б. г. зм а­ щують обморож ені частини тіла для прискорення їхнього загою ­ вання. Корисно вживати Б. г. при стенокардії, для підвищ ення ж и т­ тєздатності організму.

багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини білозерових. Стебло прямостояче, просте, ребристе, 8—40 см заввишки. Стебловий листок один, глибокосерцевидний, стеблообгортний. П рикореневих листків багато, во­ ни довгочереш кові, овальні, з сер­ цевидною основою. Квітки оди­ ничні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, білі з темними ж илками. П лід — коробочка. Цвіте у лип­ ні — серпні. Поширення. Росте на вологих л у ­ ках, по болотах, берегах річок і озер на Поліссі, рідше — в Л ісо­ степу. Хімічний склад. Трава м істить са­ поніни, гіркоти, дубильні речови­ ни (3,6—7,2 % ), флавоноїди. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Б. б. поліпш ує серцево-судинну діяльність, засп окій­ ливо діє на нервову систему, виявляє в'яж учу, сечогінну, кро­ воспинну й ранозагою вальну дію. Настій трави і коріння вживаю ть при серцево-судинних* захворю ­ ваннях, які пов'язані з неврозами, а також при захворю ваннях пе­ чінки, ш лунково-киш кового тр ак ­ ту, при кровотечах, кровохарканні та епілепсії. Відвар квіток вико­ ристовую ть і при гонореї, а відвар насіння — при каш лі та хворобах очей. Лікарські формн і застосування. Настій трави (1 чайна лож ка на півтори склян­ ки окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій лож ці три ­ чі на день. Рослина отруйна!

БІЛОЛОЗ — дводомна рослина родини вербо­ вих. Те саме, що й верба трити­ чинкова.

62

100 БІО ТА СХІДНА

101 БІСДЕРЕВО —

104 БЛЕКОТА ЧЕСЬКА,

би ота во сточн ая

тр ав ’яниста отруйна рослина блекота бліда; Biota orientalis — родини пасльонових. Те саме, белена чешская однодомна рослина родини кипа­ що й дурм ан звичайний. H yoscyam us bohemicus, сино­ рисових. Дерево 5— 10 м заввишки нім — H. pallidus — або кущ . Крона яйцевидна, скл а­ однорічна трав'яниста опуш ена дається з багатьох плоских паго­ рослина родини пасльонових. нів («пластин»), розташ ованих у БЛА ГО ДА ТКА — Стебло прямостояче, просте, 20— вертикальній площині. Листки багаторічна трав'яниста росли­ 60 см заввишки. Листки чергові, лусковидні, ясно-зелені, яйцевид- на родини ранникових. Те саме, прості: нижні — череш кові, вино-ромбічні, до 1 мм завдовжки. довж енояйцевидні або яйцевидні, Шишки 10— 15 мм завдовжки, з що й авран лікарський. виїмчасто-перистолопатеві; стеб­ 6—8 супротивними, на верш ку лові — сидячі, напівстеблообгортгачковидними лусками, спрям о­ ні, видовж еноланцетні або видоввані вгору; незрілі — голубуватож енояйцевидні, виїм часто-зуб­ зелені, дозрілі — сухі, здебільш о­ БЛЕКОТА Б Л ІД А — часті. Квітки двостатеві, мають го червонувато-коричневі. Цвіте однорічна трав'яниста опуш ена зрослопелю стковий, ш ироколійрослина родини пасльонових. Те у березні — квітні. ковидний, брудно-ж овтий, без Пош ирення. Походить з Китаю. саме, що й блекота чеська. пурпурових ж илок віночок, зібра­ На Україні вирощ ують у ботаніч­ ні в облистнені завійки. П лід — них садах і парках як декора­ глечиковидна коробочка. Ц віте у тивну рослину. травні — вересні. Сировина. Використовують ядро Пош ирення. Т рапляється зрідка насіння і листя. Рослина неофів Л ісостепу (на півдні) і в Степу цинальна. як бур'ян у посівах. Хімічний склад. Листя містить Заготівля і зберігання, хімічний еф ірну олію (0,12 % ), пініпікрин, склад, фарм акологічні властиво­ пілен, пінін, туїн, дубильні речо­ сті і використання, лікарські вини, смолу. У ядрі насіння є ж и р­ ф орм и і застосування — усе так, на олія. як у статті Блекота чорна. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. П репарати з листя Б. с. маю ть в'яж уч і і кровоспинні властивості. їх використовую ть у народній медицині при бронхі­ альній астмі, кровохарканні, при киш кових і маткових кровотечах. Ефірна олія рослини (особливо складова її частина хінокітіол) проявляє антифунгальні власти­ вості. Ядро насіння вж иваю ть як зміцнюю чий і тонізую чий засіб та як відхаркувальний засіб при бронхіті.

102

103

105

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — порош ок листя або ядер насіння відповідно по 3—6 і 6 г на 1 прийом. ЗОВНІШНЬО — 10 % -ну настойку листя в колодії для зм ащ увань ш кіри при червоному вовчаку (як фотозахисний засіб).

63

106

105 БЛЕКОТА ЧОРНА, Б. ч. входить до складу астм ато­ зубовик, люльник, німиця, со­ л у — порош ку для куріння від астми. бачий мак; Л ікарські форми і застосування. белена чёрная ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна H yoscyamus niger — л ож ка листя на 0,5 л окропу, настоюють дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, розгал уж е­ не, 20—60 см заввишки. Листки чергові, прості: нижні — довго­ череш кові, видовж енояйцевидні, виїмчасто-перистонадрізані; верх­ ні — сидячі, напівстеблообгортні, яйцевидні, виїмчасто-зубчасті. Квітки двостатеві, мають зрослопелюстковий, ш ироколійковидний, брудно-ж овтий, із сіткою пурпурових ж илок віночок, зібра­ ні в облистнені завійки. П лід — глечиковидна коробочка. Цвіте у травні — вересні. Пош ирення. Росте по всій тери то­ рії України як бур'ян на засм іче­ них місцях, пустирищах, вигонах, поблизу жител. Вирощується. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть листя (Folium H yoscyam i). З рос­ лин перш ого року ж иття листки збираю ть у серпні — вересні, з рослин другого року ж иття — під час цвітіння. Суш ать листя на го­ рищі або під наметом. У сушарці кращ е сушити попередньо п ро­ в'ялене листя. С ухої сировини ви­ ходить 16— 18 % . Строк придат­ ності — 2 роки. Хімічний склад. Листя Б. ч. м іс­ тить 0,10 % алкалоїдів (гіосціа­ мін, атропін, скополамін), гліко­ зиди (гіосципікрин, гіосцерин, гіо ­ сцирезин), дубильні речовини. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Ф ізіологічну дію Б. ч. зумовлюють тропанові алкалоїди. Вони гальмують секрецію сліз, слини, слизу, ш лункового соку, зменш ую ть спазми гладенької мускулатури киш ечника, жовчоі сечовивідних шляхів, бронхів, виявляю ть седативну дію (особ­ ливо скополамін). Внутрішньо Б. ч. використовую ть як протиспазматичний, болетамувальний і заспокійливий засіб при за ­ хворюваннях ш лунково-киш ково­ го тракту, зовніш ньо — як анесте­ зуючий засіб при невралгіях, міозитах, артралгіях. У гінеколо­ гічній практиці препарати Б. ч. призначаю ть при дисменореї, ва­ гінізмі, для зменш ення болісних спазмів гладеньких мускулів ший­ ки матки, прямої кишки, сечови­ пускального к ан алу і піхви. В на­ родній медицині Б. ч. викори­ стовую ть при дизентерії, віттовій хворобі (трясучці), судомистому блюванні, подразню ю чому спа­ стичному каш лі, хронічному бронхіті, бронхіальній астмі, спаз­ мах ш лунка і киш ечника, істерії, безсонні, утрудненому сечовиді­ ленні, болісних місячних та при клімактеричних скаргах. Листя

1 годину, процідж ую ть) по 1 столо­ вій лож ці 3 рази на день; екстракт блекоти сухий (Extractum Hyoscyami sicceum) по 0,02—0,05 г на прийом; настойку листя (15 г на 100 мл спирту або горілки) по 2 краплі на столову лож ку води 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — олію блекоти (Oleum hyoscyam i) для натирань при подагрі, ревматичному, м'язовому і невралгіч­ ному болю, а також у вигляді піхвових тампонів при вагінізмі. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препарати Б. ч. при вагітності. Б. ч.— смертельно отруйна рослина. Заготівля, переробка, зберігання і застосування потребують виконання застереж них заходів. При перших ознаках отруєння (почервонін­ ня обличчя, запаморочення, розш ирен­ ня зіниць, зн иж ен ня потовиділення, прискорення пульсу) треба негайно ви­ кликати лікаря, а потерпілому надати перш у допомогу.

БЛОШНИЦЯ ПРОСТЕРТА блошница обыкновенная Pulicaria vulgaris, синонім — Р. prostrata — однорічна трав'яниста сіруватош ерстистоповстиста рослингТ ро­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прям остояче або висхідне, дуж е розгалуж ене, 15—ЗО (45) см заввишки. Листки цілісні: ниж ­ ні — довгасті, звуж ені в короткий череш ок; середні і верхні — сидя­ чі, видовж енояйцевидні, при ос­ нові округлі. Квітки ж овті, в б а­ гатоквіткових, одиничних кош и­ ках: крайові — короткоязичкові, маточкові, плідні; серединні — трубчасті, двостатеві або тичин­ кові. П лід — сім 'янка, з чубком. Цвіте у червні — вересні. П ош ирення. Росте по всій тери­ торії У країни на вологих луках, на берегах річок, по днищ у балок, на вигонах та інших вологих м іс­ цях, переваж но піщаних. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад рослини слабо ви­ вчено. Трава містить лактони, сліди сапонінів; у коренях є поліацетиленові сполуки (тридекаен-пентаїн, тридека-дієн-тетраїн, діа-цетокси-тридека-дієн-триї н). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Трава з коренем про­ являє сечогінні властивості. В на­ родній медицині настій трави ВНУТРІШНЬО використовували при запорі, дизентерії, альбум іну­ рії. ЗОВНІШ НЬО настій трави у вигляді клізм і ванночок засто­ совували при геморої, у вигляді припарок — при зубном у болю. Настій трави використовували й для купання слабких дітей. Росли­ на має інсектицидні властивості і використовується для окурювання приміщ ень для боротьби з клопами, блохами, мухами і кома­ рами (ці властивості рослини потребую ть перевірки).

64

БОБИ бобы Vicia faba — однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прям о­ стояче, м алорозгалуж ене, голе, чотиригранне, 20— 160 см заввиш ­ ки. Листки парноперисті, з 4—6 ве­ ликих (4—8 см завдовжки), еліп­ тичних або видовж ених, трохи м'ясистих листочків. Квітки зиго­ морфні (див. Зигоморф на квітка), двостатеві, по 2—4 в коротеньких китицях; віночок білий з чорними оксамитними плямами на криль­ цях. П лід — біб. Цвіте у червні — липні. Пош ирення. Походить з С еред­ ньої Азії. На Україні вирощ ую ть як кормову і зернову бобову рос­ лину. Сировина. Використовують зелене і стигле насіння у вигляді різних страв, але найкращ е — у вигляді пюре. Рослина неоф іцинальна.

Хімічний склад. Насіння Б. міс­ тить білок (до 35 % ), незамінні амінокислоти (аргінін, гістидин, метіонін, лізин та інші), вуглево­ ди, органічні кислоти, ліпіди тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині Б. використовую ть як в'яж учий і протизапальний засіб. Пюре Б. корисно вж ивати при проносі, ди ­ зентерії та при інших киш кових захворюваннях, як засіб від н у­ доти і кашлю. Як зовніш ній засіб зварені в молоці або воді й р о з­ терті Б. прикладаю ть до наривів і шкіри, ураж еної запальними процесами. Як косметичний засіб (для обмивання обличчя) викори­ стовую ть настій або відвар кві­ ток Б. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати Б. при подагрі, гострих нефритах, за­ гостренні запальних процесів ш лунка і киш ечника, при хроніч­ ній недостатності кровообігу.

БОБІВНИК ТРИЛИСТИЙ, жаб'ячі огірочки, трилисник, водяний трифоль, трифолія; вахта трёхлистная M enyanthes trifoliata — багаторічна трав'яниста болотна рослина родини бобівникових. М ає довге повзуче кореневищ е 1,5 см в діаметрі. Листки чергові, довгочереш кові, розташ овані бі­ ля основи довгого, безлистого квітконосного стебла заввишки 15—ЗО см. Квітки правильні, зрос­ лопелю сткові, блідо-рож еві або білі, у китицях на верхівці стебла. П лід — коробочка. Цвіте у тр ав ­ ні — червні. Пош ирення. Росте розсіяно по всій території України на болотах, за ­ болочених луках, у вільшняках. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть листя (Folium M enyanthidis, Folium T rifolii fibrini), заготовле­ не під час і після цвітіння росли­ ни. Л истя зрізаю ть біля сам ої пластинки. Залиш ки череш ків не повинні перевищ увати 3 см. Після попереднього пров'ялю вання на відкритому повітрі їх досуш ую ть на горищі, під наметом або в с у ­ ш арці при тем пературі 50—60°. С ухої сировини виходить 16— 18 % . Стрбк придатності — 2 роки. Сировина відпускається аптека­ ми. Х імічний склад. Листя Б. т. м іс­ тить гіркі глікозиди, логанін, сверозид і фоліаментин, флавоноїдні сполуки, дубильні речовини (3 % ), сліди алкалоїдів, йод. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В науковій медицині Б. т. використовую ть як засіб, що зб удж ує апетит, поліпш ує трав­ лення, посилює перистальтику ш лунка і киш ечника, стимулює виділення ж овчі, виявляє проти­ запальну і послаблю ю чу дію. Б. т. входить до складу складної гіркої настойки, апетитного чаю, жов­ чогінного чаю та заспокійливого чаю. У народній медицині, крім того, Б. т. використовую ть для усунення згаги і метеоризму, при гарячці, ревматизмі, як протиглис­ ний засіб та як допоміж ний засіб при туберкульозі й після перене­ сених виснаж ливих захворювань. Зовнішньо відвар листя Б. т. вико­

65

113_________________ ристовую ть як антисептичний за ­ сіб для промивання виразок і ран, що повільно загоюються, та у ви­ гляді ванн при різних захворю ван­ нях шкіри. В акуш ерській практи­ ці настій листя Б. т призначають при ранніх токсикозах вагітності як протиблю вотний засіб та при слинотечі. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 3 рази на день за ЗО хв до іди; порошок листя по 1,0—2,0 г на прийом' З—4 рази на день перед їдою; суміш листя Б. т. і м'яти перцевої, кореня валеріани лікарської та дягелю л/карського у співвіднош енні 2 : 3 : 2,5 : 2,5 готують як настій (1 столову лож ку суміші на 200 мл окропу, настоюють 30 хв) і п ’ють по півсклянки двічі на день при нервовому збудж енні суміш листя Б. т., суцвіть нагідок лікарських, трави чистотілу звичайного та суцвіть ромашки лікарської у співвідношенні 3 : 2 : 1,5 : 1 готують як настій (2 столові лож ки суміші на 200 мл окропу, к и ­ п'ятять 3—5 хв, настоюють 1 годину) і п'ю ть по півсклянки вранці і ввечері через 1 годину після їди при хроніч­ ному гепатиті та гепатохолециститі. ЗОВНІШНЬО застосовують розведений у півтора раза настій з листя Б. т. (10 мл розведеного настою на 200 мл води) для клізм при хронічних запорах.

БОЖЕ ТІЛО — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, щ о й актея колосиста.

114_________________ БОЖІ РУЧКИ — трав'яниста, рідше півкущ ова і к у ­ щова рослина родини бобових. Те саме, що й астрагал шерстистоквітковий.

Т Ї5 БОЛИГОЛОВ свистуля;

плямистий,

б о л и го л о в ПЯТНИСТЫЙ

Conium maculatum —

дворічна трав'яниста, майж е гола рослина родини селерових (зон­ тичних). Стебло прямостояче, д у ­ ж е розгалуж ене, борозенчасте, порожнисте, часто сизе, знизу з червоно-бурими плямами, 50— 200 см заввишки. Листки з п о р о ж ­ нистим черешком, ш ирокотрикутні, 2—3-перисті, з перистонадрізаними або роздільними довга­ стими частками. Квітки дрібні, білі, в зонтиках; зонтики утво­ рюють волотисто-щ итковидне су ­ цвіття. П лід — двосім'янка. Цвіте у травні — вересні. БОБЧУК — Поширення. Росте по всій тери­ декоративний раноквітую чий кущ торії України на лісових галяви­ родини розових. Те саме, що й нах, луках, засмічених місцях. м игдаль степовий. Сировина. Використовують траву (Herba Conii m aculati), зібрану на

109

110

БО ДЯК — трав'яниста отруйна рослина р о ­ дини пасльонових. Те саме, що й дурм ан звичайний.

111 БОЖА КРІВЦЯ — багаторічна лікарська рослина ро­ дини звіробійних. Те саме, що й звіробій звичайний.

112 БОЖДЁРЕВО — багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Те саме, що й авран лікарський.

початку цвітіння рослини, і не­ стигле насіння разом із зонти­ ками. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У насінні й траві Б. п. є алкалоїди коніїн, метилконіїн, у-коніцеїн, конгідрин і псевдоконгідрин. У листках, крім того, виявлено алкалоїди (0,1 %), ефірну олію (0,08 % ), кавову кис­ лоту, а в квітках — кверцетин і кемпферол. Ф армакологічні властивості І ви­ користання. В народній медицині Б. п. вживають як болетам уваль­ ний, протисудомний і кровоспин­ ний засіб, для лікування раку молочної залози й фіброміоми матки, для регуляції м енструаль­ ного циклу, при недокрів'ї, судомистому кашлі, сильних болях у ш лунку і киш ечнику, при за­ порах, затримці сечі, полюціях. Зовнішньо використовую ть при ревматизмі й подагрі. В гом еопа­ тії Б. п. використовую ть при діенцефальних явищах та як засіб, що сприяє розсмоктуванню добро­ якісних пухлин. Лікарські формв 1 застосування.

Настойку (беруть за об’ємом 2 частини суміші листя і насіння на 4 частини 90 % -ного спирту, настоюють 15 днів, проціджують) по 2 краплі на 1 столову лож ку води не більш е як 5 раз на день. Рослина смертельно отруйна! При пер­ ших ознаках отруєння (сильна сла­ бість, нудота, блювання, пронос, па­ діння температури тіла) необхідно негайно викликати лікаря, а потерпі­ лому надати першу допомогу.

66

116

122

121

БОРКОНЬ —

БОРЩІВНИК дворічна трав'яниста рослина ро­ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ дини бобових. Те саме, що й б у р ­ борщевик европейский к у н лікарський.

117_________________ БОРОВИК — гриб родини болетових. Те саме, що й білий гриб.

118_________________ БОРОВЙЦЯ — медоносна кущ ова рослина роди­ ни вересових. Те саме, що й ч ор­ ниця звичайна.

119_________________ БОРОШЕНЬ — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й гадю чник в'язолистий.

120________________ БОРЩЕВІ ЛОПУЦЬКИ —

Heracleum sphondylium

—

дво- або багаторічна трав'яниста ж орстковолосиста рослина ро­ дини селерових (зонтичних). Має товстий, м'ясистий, багатоголо­ вий, зовні жовтий, усередині — білий корінь. Стебла прямостоячі, порож нисті, ребристі, слабо роз­ галуж ені, 50— 120 см заввишки. Листки тричірозсічені, з округлояйцевидними, рідш е яйцевидноланцетними, лопатевими або перистороздільними й нерівнозубчастими сегментами; нижні — довгочереш кові, верхні — майж е сидячі, зі здутими піхвами. Квіти білі або червонуваті, в складних зонтиках. Крайові пелюстки в зон­ тиках збільш ені. П лід — двосі­ м'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте в К арпатах на луках, по чагарниках.

Заготівля, зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так,

дворічна трав'яниста ж орстк о­ як у статті Борщ івник сибірський. волосиста рослина родини сел е­ рових (зонтичних). Те саме, що й борщ івник сибірський .

БОРЩІВНИК СИБІРСЬКИЙ, борщеві лопуцьки, щербач си­ бірський; борщевик сибирский Heracleum sibiricum

—

дворічна тр ав ’яниста ж орстково­ лосиста рослина родини сел еро­ вих (зонтичних). М ає товстий ве­ ретеновидний, розгалуж ений, зов­ ні ж овтий, усередині — білий к о ­ рінь. Стебло прямостояче, порож ­ нисте, ребристе, угорі голе, роз­ галуж ене, 50— 150 см заввишки. Листки перисторозсічені, тричі­ розсічені або роздільні, з 3—7 ве­ ликими ш ирокояйцевидними сег­ ментами; нижні — довгочереш ко­ ві, верхні — м айж е сидячі, зі зду­ тими піхвами. Квітки зеленавож овті, в Складних зонтиках. К ра­ йові пелюстки в зонтиках однакові з іншими. Плід — двосім янка. Ц віте у червні — серпні. Поширення. Росте розсіяно по всій території України у мішаних і листяних лісах, на луках, берегах річок та біля доріг як бур'ян. Заготівля і зберігання. Використо­ вують KopiHb(Radix H eraclei) і лис-

67

123 тя (Folia H eraclei). Листя заготов­ ляю ть під час цвітіння. Сушать під наметом або в приміщенні, яке добре провітрю ється. Сухої сировини виходить 18 %. Корені копаю ть восени або навесні. їх миють, розрізаю ть на куски 10— 15 см завдовж ки, суш ать на від­ критому повітрі або в протоп­ леному приміщенні. Сухої сиро­ вини виходить 20 % . Готову про­ дукцію зберігаю ть у сухих при­ міщеннях. Рослина неоф іциналь­ на. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини (в різних кількостях) міс­ тять еф ірну олію, фурокумарини, кумарини, глютамін, аргінін, галатон і аробан. У 100 г свіж ого листя міститься 12,6 мг заліза, 0,58 мг нікелю, 1,2 мг міді, 2,6 мг марганцю, 1,9 мг титану, 2,8 мг бору.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій або відвар к о ­ ренів Б. с. використовую ть як спазмолітичний засіб і як засіб, що зб удж ує апетит. Ці препарати рекомендую ть при поруш енні травлення, проносах, дизентерії, катарі ш лунка і киш ечника та при епілепсії. Зовніш ньо відвар коре­ нів використовую ть при корості, захворю ваннях шкіри, пухлинах. Розпарене листя прикладаю ть у вигляді знеболюючих припарок при^ревматичних болях. При спас­ тичних болях та істерії викори­ стовую ть насіння. Н-октиловий сиіірт, який одерж ую ть з насіння Б. с., використовую ть у парфюмерній промисловості, він вхо­ дить до складу препарату октиліну, що застосовується при л іку ­ ванні трихомонадного кольпіту. М олоде недорозвинене листя і стебла вживаю ть у їж у: готують вітамінні салати, начинку для пи­ ріж ків, зелений борщ, юшку тощо. Для вживання взимку листя со­ лять, квасять, сушать.

і до початку цвітіння рослини або декоративна трав'яниста рослина восени гіісля плодонош ення. Су­ родини фіалкових. Те саме, що й ш ать під наметом або на горищі, часто переміш ую чи. Сухої сиро­ фіалка триколірна. вини виходить 10 %. Строк при­ датності — 3 роки. Сировина (Fo­ lium Vitis idaeae) відпускається аптеками. БРІОФІЛЮМ Хімічний склад. Листки Б. містять ДАЙГРЕМ ОНТ А — фенольні глікозиди арбутин (до багаторічна трав'яниста суку- 9 % ), м етиларбутин і м елам псо­ лентна рослина родини товсто­ рин, гідрохінон, дубильні речови­ листих. Те саме, що й каланхое ни (до 10% ), фенолокислоти, ф л а­ Дайгремонта. воноїди, урсолову, хінну, винну, елагову і галову кислоти та інші сполуки. Ягоди містять цукри (3,8—8,7 % ), каротині (до 0,12 БРУСНИЦЯ мг% ), аскорбінову кислоту (8— брусника 20 мг%), рибоф лавін (0,13 мг%), флавоноїди (400 мг% ), органічні Vaccinium vitis-idaea — вічнозелений кущ ик родини брус­ кислоти (1,7—2,1 % ), ф енолокис­ ничних. Має довге повзуче к оре­ лоти, пектини (0,2—0,3 % ), д у ­ невище. Стебло прямостояче, га­ бильні речовини, барвники, арбу­ лузисте, 8—25 см заввишки. Лист­ тин, сполуки марганцю тощо. ки чергові, оберненояйцевидні або Фармакологічні властивості і ви­ еліптичні, блискучі, ш кірясті, з користання. Препарати Б. здатні загнутими краями, зісподу — з підвищ увати діурез, зниж увати темними залозками. Квітки пра­ кількість цукру в крові. Вони вильні, з біло-рож евим або р о ж е­ мають антисептичні, в'яж учі, ж ов­ вим дзвоникуватим віночком , у чогінні й солерозчинні власти­ верхівкових китицях. П лід — ок­ вості. Настій або відвар листя Б. ругла яскраво-червона ягода. Цві­ використовую ть при хворобах те у травні — червні. Плоди д о ­ печінки, пієлонефриті, циститі, нирковокам 'яній хворобі, гострих стигають у липні — серпні. Поширення. Росте на Поліссі, в та хронічних запальних процесах Карпатах, зрідка — на півночі Л і­ у сечовивідній системі, нічному состепу у хвойних і мішаних нетриманні сечі, гастроентеритах, гнильних проносах, метеоризмі, лісах. Заготівля і зберігання. Використо­ хронічних запорах, подагрі, осте­ вують листя і плоди. Листя за­ охондрозі, легких ф орм ах цукро­ готовляю ть одразу як зійде сніг

БРАТКИ ТРИКОЛІРНІ —

124_________________

125_________________

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (чайна лож ка коріння на склянку окропу) по столо­ вій лож ці тричі на день; настій 5 чай­ них лож ок коріння на 2 склянках хо­ лодної води (настоюють 8 годин) ви­ пивають за день. З профілактичною метою рекоменду­ ються вітамінні салати: відварене за З—5 хв листя Б. с. подрібнюють, пере­ мішують з подрібненою цибулею, кла­ дуть на кусочки вареної картоплі, зап ­ равляють олією і спеціями (на 100 г листя Б. с. беруть 50 г цибулі, 100 г картоплі, 10— 15 г олії, сіль, спеції); молоді стебла та черешКи листків Б. с. очищають від шкірки, подрібнюють, до­ дають подрібненої цибулі і тертого хрону, солять, перемішують, заправ­ ляють сметаною і спеціями (на 200 г стебел і черешків Б. с. беруть 50 г цибулі, 20 г сметани, сіль, оцет).

125

68

вого діабету, а також при ревм а­ тоїдних та інфекційних неспеци­ ф ічних артритах. Ягоди викори­ стовую ть при туберкульозі ле­ гень, катарі ш лунка з недостат­ ньою кислотністю, нирковока­ м'яній хворобі й ревматизмі, як вітамінний, протискорбутний та протигнильний засіб. Вживають ягоди свіжими, кваш еними і ва­ реними. Відвар ягід добре гамує спрагу при гарячці. Сік п'ю ть при підвищ енні кров'яного тиску. В акуш ерсько-гінекологічній прак­ тиці настій або відвар листя Б. використовую ть при набряках і неф ропатії вагітних, а ягоди — при неврозах у клім актеричний період, анем ії вагітних та при сеп­ тичних захворю ваннях у післяп о­ логовий період. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар листя (2 столо­ ві лож ки на склянку окропу) по по­ ловині — третині склянки 2—3 рази на день; суміш ягід і листя Б. та трави звіробою звичайного у співвідношенні 1 : 1 : 1 готують як настій (1 столову лож ку суміш і на склянку окропу, кип'ятити 10 хв, настоювати 1 годину, процідити) і п'ю ть по півсклянки 5 раз на день, починаючи з 4-ї години, при нічному нетриманні сечі. ЗОВНІШНЬО — сік у вигляді примочок і зрошень при лікуванні лиш аїв і ко­ рости.

126________________ БУДЯК ж о в т о ц в і т и й — трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й жов­ тозілля звичайне.

127_________________ БУЗИНА СМЕРДЮЧА — багаторічна трав'яниста рослина родини жимолостевих. Те саме, що й бузина трав'яниста.

БУЗИНА ТРАВ'ЯНИСТА, бузина смердюча; бузина травянистая Sambucus ebulus — багаторічна трав'яниста рослина родини жимолостевих. Стебло пряме, борозенчасте, р озгал уж е­ не, 60— 150 см заввишки. Листки з ланцетними прилистками, с у ­ противні, непарноперисті, з 5— 9 видовж еноланцетними пилча­ стими листочками. Квітки двоста­ теві, правильні, дрібні, зовні р о ­ ж еві, всередині — білі, зібрані в щ итковидну волоть з трьома го­ ловними гілочками. П лід — чорна кістянка. Цвіте у червні — липні. Плоди достигаю ть у серпні — ве­ ресні. Пош ирення. Росте розсіяно по всій території України на лісових ви­ рубках, берегах водойм, засм іче­ них місцях. Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть коріння (Radix Sambuci ebuli), заготовлене восени або н а­ весні. Викопані корені очищають від землі, миють, розрізаю ть на куски по 10— 12 см завдовжки, розщ еплюють, пров'ялю ю ть кіл ь­ ка днів на сонці і досуш ую ть у протопленому приміщ енні. Сухої сировини виходить 20 % . Збері­ гають у сухих провітрю ваних при­ міщеннях. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У коренях Б. т. знайдено сапоніни, дубильні й гір­ кі речовини. Плоди містять цукри (глю козу і фруктозу), органічні кислоти (яблучну, винну і оцтову),

дубильні речовини, барвники, ас ­ корбінову кислоту (25 мг% ), не­ відомий глікозид. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати Б. т. ви­ являю ть діуретичну, протидіабетичну і антимікотичну дію. Як сечогінний засіб Б. т. використо­ вують при запаленні нирок (гло­ мерулонефриті, пієлонефриті, неф ролітіазі), асциті, спричине­ ному захворю ванням нирок, при випоті в черевну порож нину і серцеву сумку (ексудативному перикардиті). Ефективним є вж и­ вання Б. т. (окремо або в поєд­ нанні з іншими лікарським и рос­ линами) при різних хворобах се­ чового м іхура та при діабеті. Зовніш ньо препарати Б. т. вико­ ристовую ться в дерм атології. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (2 чайні лож ки на склянку окропу) по 1 столовій лож ці тричі на день: настойку (20 г коріння на 100 мл горілки) по 30 кра­ пель тричі на день; з суміші квіток гадю чника в' язолистого і волош ки синьої, коріння Б. т., трави спориш у звичайного і хвоща польового, стовп­ чиків к у к у р у д зи звичайної, листя м уч­ ниці звичайної та бруньок берези бородавчастої у співвіднош енні 10 : 1 : 1,5 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 готують настій (4 столові лож ки настоюють 12 годин на 1 л води, кип'ятять 5 хв) і теплим п'ю ть його по півсклянки 4 рази на день через ЗО хв після їди при набря­ ках, поліартриті та подагрі. ЗОВНІШНЬО — настій коріння вико­ ристовую ть для місцевих ванночок при грибкових захворю ваннях нігтів і при дерматитах від укусів павуків. Рослина отруйна! П ередозування не­ безпечне.

129

69

129

130_____________________

БУЗИНА ЧЕРВОНА, калинка; бузина красная Sambucus racem osa

—

листопадний кущ родини ж им о­ лостевих, заввишки 2—4 м. Гілки з буруватою серцевиною. Листки супротивні, непарноперисті, з 5— 7 яйцевидно-ланцетними, пилчас­ тими листочками. Квітки двоста­ теві, правильні, дрібні, зелен ува­ то-ж овті, всі на ніж ках, зібрані в яйцевидну, щ ільну, спрямовану вгору волоть. П лід — червона к іс ­ тянка. Цвіте у травні — червні, плоди достигаю ть у серпні — ве­ ресні. Поширення. Росте в лісах, чагар­ никах, на скелях у Карпатах, на Прикарпатті, рідш е на Західном у Поліссі та в Лісостепу. На півдні республіки вирощ ують як дек ора­ тивну рослину. Сировина. Використовують квіт­ ки. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Квітки Б. ч. міс­ тять флавоновий глікозид рутин, дубильні речовини, цукри (глюко­ зу і фруктозу), сліди еф ірної олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині квітки Б. ч. використовую ть як

потогінний, проносний та проти­ запальний засіб. Листя і кора ви­ являють проносну і блювотну дію. Водний теплий настій і спиртову настойку квіток використовую ть як потогінний засіб при простуд­ них захворю ваннях, бронхіальній астмі та ін. хворобах дихальних шляхів, при головному болі, рев­ матизмі. Кисіль із плодів вико­ ристовую ть як проносний засіб. Зовнішньо відвар квіток викори­ стовують при ангінах і запальних процесах ротової порож нини (у вигляді полоскань). Рослина проявляє інсектицидну та ф ітонцидну активність, у зв ’яз­ ку з чим настій листя використо­ вують у боротьбі проти ш кідни­ ків.

БУЗИНА ЧОРНА бузина чёрная Sambucus nigra

—

гіллястий, 3—6 м заввишки кущ родини ж имолостевих. Пагони сіро-зелені, з ж овтуватими соче­ вичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарнопери­ сті, з 5—7 видовж ено-яйцевидними загостреними гостропилчастими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремовобілі, у щ итковидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід — чорно-фіолетова куляста кістян­ ка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні. Поширення. Т рапляється м айж е по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових пору­ Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій сухих квіток бах, частіш е здичавіло. П одекуди (0,5 чайної лож ки сировини на склянку розводять як декоративну р о с ­ окропу, настоюють 10— 15 хв) по п ів­ лину. склянки двічі на день; п'ють повільно, Заготівля і зберігання. Використо­ ковтками. ЗОВНІШНЬО — відвар сухих квіток вують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збираю ть під час (1 столова лож ка сировини на склянку окропу, кип'ятять 5 хв) для полоскань цвітіння, зрізую чи все суцвіття. ротової порожнини при запальних Суш ать під наметом з доброю процесах; використовують теплим. вентиляцією (при повільному с у ­ шінні віночки квіток буріють) або в суш арці при тем пературі 40°. Після висихання квітки відділя­ ють від щитків. Сухої сировини виходить 18—20 % . Строк придат­ ності — 3 роки. Квітки (Flores Sambuci) відпускаю ться аптеками. Кору знімають навесні, плоди — у період повної стиглості. Сушать у печах або суш арках при тем пе­ ратурі 60—65°. Сухих плодів ви­ ходить 15 % ; строк придатності — 6 місяців. Листя заготовляю ть під час цвітіння рослини. Спочатку його пров'ялю ю ть на сонці, а по­ тім досуш ую ть у затінку. Сухої сировини виходить 20 % . Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізую ть на куски і суш ать на сонці або в протоп­ лених приміщ еннях. Сухої сиро­ вини виходить 25 % . Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять великий набір біоло­ гічно активних речовин: корін­ ня — сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора — еф ірну олію, холін, фітостерин, цукри, орга­ нічні кислоти, пектинові й д у ­ бильні речовини; квітки — ефірну олію (0,025—0,03 % ), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, д у ­ бильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти (кавову, вал е р ’янову, яблучну, оцтову), ф іт о ­ стерин; листя — самбунігрин, а л ­ калоїд коніїн і сонгвінарин, е ф ір ­ ну олію, смоли, вітамін С (280 мг% ), каротин (14—50 мг%); у плодах є цукри, органічні ки с­ лоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10—15 мг% ), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні р е ­ човини, барвники, тирозин, сліди еф ірних олій.

70

131 Фармакологічні властивості і ви­ БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ користання. Ф армакологічна дія с и р е н ь обыкновенная різних частин рослини не одна­ Syringa vulgaris — кова і залеж ить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні вла­ стивості мають усі частини рос­ лини; потогінні й протизапаль­ ні — кора, листя, квітки, п л о­ ди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблю ­ ючі властивості. Квіткам, крім т о ­ го, властива болетам увальна дія. П репарати Б. ч. широко викори­ стовую ться і в науковій, і в народ­ ній медицині. Настій квіток р е­ ком ендується науковою медици­ ною як потогінний засіб при за­ паленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворю ван­ нях нирок і сечового міхура, при невралгії. Завдяки сечогінним вла­ стивостям препарати Б. ч. еф ек­ тивні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. В гінеко­ логічній практиці настій квіток використовую ть внутріш ньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворю ваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якш увальних і послаблю ючих зборів, а також до зборів для спринцювань і клізм о­ чок. Нарівні з квітками у народ­ ній медицині використовую ть к о ­ ріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або від­ вар кори вживаю ть при захворю ­ ваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як ж овчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ож и­ рінні, хронічних хворобах ш кіри (зокрема, при псоріазі). Відвари коріння і кори використовую ть і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживаю ть при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готую ть киселі, які вживаю ть як послаблю ючий засіб. Настій суш ених ягід сприяє випо­ рож ненню киш ечника, поліпш ує ж овчовиділення, посилює діурез. Препарати Б. ч. використовую ть і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової по­ рож нини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні ге­ мороїдальних вузлів. Ванни з від­ вару коріння й квіток вваж аю ться ефективним засобом при ревм а­ тоїдному й подагричному п о­ ліартриті.» Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­ тя (1 столова лож ка на 200 мл окропу) п’ють тепЛим по половині — третині склянки 2—3 рази на день; відвар кори або коріння (10 г сухої подрібненої си­ ровини на 200 мл окропу) по столовій лож ці 3 рази на день або один раз на ніч як Послаблюючий засіб; настій с у ­ шених плодів (столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки З—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 г кві­ ток заливають 500 мл окропу, настою­ ють 20 хв) для спринцювань, ванночок і мікроклізмочок.

листопадний кущ родини масли­ нових, заввиш ки 2—5 м. Листки цілокраї, супротивні, яйцевидні, при основі серцевидні. Квітки дво­ статеві, з ліловим, рідш е білим трубчастим віночком , зібрані у во­ лоть. П лід — коробочка. Цвіте у травні. Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні ш иро­ ко вирощ ують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Використо­ вують квітки і листя. Квітки заго­ товляють на початку цвітіння, звільняю чи їх від суцвіть, і сушать спочатку на сонці, а потім досу­ шують під наметом. С ухої сиро­ вини виходить 12 % . Листя зби­ рають під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в провіт­ рюваному приміщенні. Сухого листя виходить 16 % . Готову сиро­ вину зберігаю ть у сухому примі­ щенні. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Квітки містять еф ірну олію, фарнезол, сиринго­ пікрин, фенол, глікозид сирингін. У листках є сирингін, гіркі речо­ вини, аскорбінова кислота (до 200 мг% ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати Б. з. вико­ ристовую ть як потогінний та апе­ титний засіб. їх вживаю ть при бронхітах, бронхіальній астмі, к о ­ клюші, набряках ниркового по­ ходж ення. Н астойку квіток вико­ ристовую ть при ревматизмі, нев­ ралгії, ревм атоїдном у поліартри­ ті, артралгії, виразці шлунка, задишці. Чай із квіток п’ють при епілепсії. Свіже подрібнене лис­ тя прикладаю ть до виразок і ран для ш видшого загоювання.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на 200 мл окропу, настоюють 8 годин) по 1 столовій лож ці тричі на день; суміш квіток Б. з., трави деревію звичайного і квіткових кошиків пижма звичайного у співвіднош енні 2 : 2 : 1 готують як настій (1 столова лож ка суміші на 1— 1,5 склянки окропу, настоюють 8 годин) і п'ють по чверті склянки тричі на день при простудних захворюваннях; настойку квіток (чверть склянки квіток на склянку горілки) по 50 крапель тричі на день при ревматизмі. ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина порош ­ к у листя або бруньок на 4 частини ва­ зеліну чи вершкового масла) втирають при невралгії й артралгії. Рослина отруйна!

71

32 ;ук лісовий

133

>ук лесной agus sylva tica

—

днодомне дерево родини букоих, заввишки 20—40 м. Має висоопідняту яйцевидну крон у і кооновидний стовбур, вкритий глаенькою сірою корою. Листки кооткочереш кові, чергові, яйцеидні або еліптичні, цілокраї, по раю війчасті; зверху — темноелені, блискучі, зісподу — світлііі. Квітки одностатеві: тичинкоі — в багатоквіткових головчасих суцвіттях, маточкові — зібраі по 2—4. П лід — горіх. Цвіте квітні — травні. Плоди достига­ т ь у вересні — жовтні, [оширення. Росте на Закарпатті, [рикарпатті, Розточчі-Опіллі, в ахідном у Лісостепу, де утворює исті або мішані лісові масиви. Сировина. Використовують дереину і горіхи, які збираю ть у пеіод повної стиглості. Мімічний склад. Очищене ядро □ріхів містить ж ирну олію (40— 7 %), азотисті речовини (23— 0 % ), крохмаль, цукри, кліткоину (3,7 % ), дубильні речовини, окоферол (150 мг%), органічні

кислоти (яблучну і лимонну), до 4 % золи, алкалоїд фагін, який при нагріванні руйнується. В дере­ вині виявлено етиленгваякол, циклопентанон, лігроцеринову кисло­ ту, феноли (гваякол, крезол та інші). Використання. Горіхи ш ироко ви­ користовую ть у харчуванні. їх споживаю ть сирими або підсм а­ женими, переробляю ть на борош ­ но, яке йде на виготовлення різних кондитерських виробів, со­ лодощ ів та сурогату кави, а в су­ міші з пшеничним борош ном — на млинці, печиво, тістечка, олад­ ки тощо. Холодним пресуванням з горіхів одерж ую ть високоякісну букову олію, що легко засвою є­ ться організмом і успіш но за ­ мінює прованську, горіхову, м а­ кову або мигдалеву олії при кон­ сервуванні, приготуванні різних страв, у кондитерському вироб­ ництві й хлібопеченні. З деревини сухою перегонкою добуваю ть буковий дьоготь, який іде на виготовлення лікарського препарату креозоту з сильно ви­ раж еними антисептичними та антипаразитарними властивостями. Його використовували ВНУТРІШ­ НЬО при туберкульозі легень, а в ветеринарії — проти стьож кових глистів; ЗОВНІШНЬО — як крово­ спинний і дезинф ікую чий засіб у стом атології та ветеринарії.

БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА буквица лекарственная Betonica officinalis

—

багаторічна ж орстковолосиста ро­ слина родини губоцвітих. Стеб­ ло прямостояче, просте або малорозгалуж ене, 20—80 см заввишки. Листки супротивні, прості, видов­ ж енояйцевидні, зарубчасті, тупі, біля основи серцевидні; при коре­ неві — в розетці, довгочереш кові, стеблові — сидячі. Квітки зиго­ морфні (див. Зигом орф на квітка), пурпурові, зібрані в зближ ені кільця, що утворюють щ ільне ко­ лосовидне суцвіття. П лід — з 4 горіш ків. Цвіте у червні — ве­ ресні. Поширення. Росте майж е по всій території України у мішаних лісах, на галявинах, узліссях, л у ­ ках, у чагарниках. Заготівля і зберігання. Використо­ вують траву (Herba Betonicae officinalis), зібрану під час цвітін­ ня рослини. Зрізаю ть верхівки рослини завдовж ки ЗО см. Беруть і прикореневі листки. Суш ать під наметом або в приміщ енні з доб­ рою вентиляцією. Сухої сировини виходить 25 % . Зберігаю ть у су­ хих, провітрю ваних приміщ еннях. Рослина неоф іцинальна.

72

Х імічний склад. Трава Б. л. м іс­ тить дубильні речовини (близько 15% ), стахідрин (1 % ), бетоніцин, турицин, холін, сапоніни, смоли­ сті речовини, органічні кислоти, каротиноїди, сліди еф ірної олії тощо. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Рослина виявляє про­ тизапальну, жовлогінну, сечогін­ ну, послаблю ючу, седативну та знеболю ю чу дію, регулює а р тер і­ альний тиск, посилює кровообіг, поліпш ує травлення і обмін р е ­ човин. Використання Б. л. є е ф ек ­ тивним при хронічному глом еру­ лонеф риті й пієлонефриті з яви­ щ ами гіпертензії. У народній м е­ дицині Б. л. використовую ть при трахеїті, туберкульозі легень, що супроводиться інтенсивним виді­ ленням харкотиння, при стійкому каш лі з гнійним харкотинням, астмі, коклюші, ш лунково-киш ко­ вих захворюваннях, зокрем а при гіперацидному гастриті, діареї, ж овтяниці, гепатиті, запальних процесах у сечовйвідних органах, при гіпертонічній хворобі, нерво­ вих захворюваннях, епілепсії, об­ літерую чом у ендартеріїті нижніх кінцівок, при подагрі та поліарт­ риті. Зовніш ньо Б. л. використовую ть при золотусі, варикозному р оз­ ш иренні вен з виразками, раку ш кіри, пітливості ніг, для загоєн­ ня ран.

134

135

БУРКУН БІЛИЙ донник белый M elilotus albus —

БУРКУН ВИСОКИЙ д о н н и к рослый M elilotus altissimus —

дворічна, рідш е однорічна т р ав 'я­ ниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалуж е­ не, 50—200 см заввишки. Листки трійчасті. Л источки гостропилчасті; у нижніх листків — ром бо­ видно-яйцевидні, у верхніх — видовж еноланцетні. Бокових ж илок на листочках 14— 16 пар. П ри­ листки шиловидні, цілісні, рід­ ше — надрізані. Квітки двостатеві, зигоморфні, дрібні, білі, у багато­ квіткових пазуш них китицях. П лід — біб. Цвіте у травні — липні. Пош ирення. Росте по всій тери­ торії України на схилах, узліссях, луках, по забур'янених місцях. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Б уркун лікарський.

дворічна трав'яниста рослина ро­ дини бобових. Стебло прям остоя­ че, розгалуж ене, 50— 150 см зав ­ вишки. Листки трійчасті. Л источ­ ки вирізано-зубчасті; у нижніх листків — оберненояйцевидні, у верхніх — довгасті. Бокових ж и ­ лок на листочках 14—16 пар. П ри­ листки шиловидні, цілісні (у н и ж ­ ніх листків — зубчасті). Квітки двостатеві, зигоморфні, дрібні, золотисто-ж овті, у багатоквітко­ вих пазуш них китицях. Плід — біб. Цвіте у червні.— серпні. Поширення. Трапляється зрідка біля Вінниці, К ам'янця-П одільського, Х а р к о в а — на луках, во­ логих місцях, при берегах. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Б уркун лікарський.______

136_________________ БУРКУН ЖОВТИЙ — дворічна трав'яниста рослина р о ­ дини бобових. Те саме, що й б у р ­ кун лікарський.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—3 сто­ лові лож ки трави на склянку окропу) по столовій ложці 3—4 рази на день; порошок трави по 1—3 г 3— 4 рази на день; настій трави (2 столові лож ки на склянку окропу, додають 2 столові лож ки портвейну, кип'ятять 5 хв, а по­ тім ще напарюють 20 хв) по 2 столові лож ки зранку і ввечері при кровотечі легень, ЗОВНІШНЬО — ванни (500 г трави об­ шпарюють 5 л окропу) при пітливості ніг; припарки з відвару коріння Б. л. при раку шкіри; відвар трави для п р и ­ мочок і обмивань при золотусі, вари­ козних розширеннях вен з виразками, для загою вання ран.

134

135

74

140

139 (288 мг % ), магнію (40—45 мг % ), заліза (1400 мкг/100 г), міді (140 мкг/100 г), ванадію, бору, йоду, Beta vulgaris — дворічна овочева коренеплідна марганцю, кобальту, літію, м оліб­ дену, рубідію, ф тору і цинку. рослина родини лободових. У 1-й рік ж иття утворює розетку вели­ Фармакологічні властивості і ви­ ких череш кових листків і потов­ користання. Сік Б. з. виявляє щений м'ясистий корінь різної спазмолітичну, діуретичну і проформи (плоский, округлий, оваль- тисклеротичну дію. Він стим у­ но-видовжений, циліндричний, лює гемопоез, ш лункову секрецію конічний) і забарвлення. На 2-й і перистальтику киш ечника, за ­ рік висадж ені у грунт коренепло­ тримує розвиток мікроорганізм ів ди розвиваю ть прямі, гіллясті, у киш ечнику, сприяє виведенню облистнені квітконосні стебла. холестерину, підвищ ує міцність Квітки двостатеві, по кілька вкупі. кровоносних капілярів, розслаб­ Плоди зростаються, утворюючи лює спазми судин, виявляє проти­ пухлинні властивості, регулює суп лід д я (клубочки). Поширення. Культивую ть у всіх обмін речовин в організмі, пози­ тивно впливає на ф ункції статевих районах України як овочеву рос­ залоз, поліпш ує зір. Відомі й про­ лину. Сировина. Використовують коре­ тизапальні та ранозагою вальні властивості соку Б. з. Вживання неплоди і листя. Хімічний склад. Л ікувальне зна­ Б. з. є ефективним при спастич­ чення столових буряків зум овле­ них колітах, атеросклерозі, тирео­ не наявністю в них багатьох токсикозі, аритміях, гіпертонічній фізіологічно активних речовин у хворобі, захворю ваннях печінки, кількостях, що мають лікувально- атонії киш ечника, хронічних за ­ проф ілактичне зн ач ен н я,У столо­ порах. Сирий і кваш ений буряк — вих буряках є цукри (сахароза, ефективний засіб при лікуванні глюкоза, ф руктоза), органічні кис­ цинги. Ф армацевтична пром исло­ лоти (щавлева, яблучна, лимонна), вість випускає препарат ацидин пектини (1,2 % ), білок (1,7 % ), б е­ (Acidin — pepsinum), що сприяє таїн, каротин (0,01 мг% ), аскорбі­ перетравлю ванню їж і в ш лунку. форми 1 застосування. нова кислота (5— 15 мг% ), вітамін Лікарські ВНУТРІШНЬО — сік Б. з. в рівних В, (0,02 мг% ), вітамін В2 (0,04 співвідношеннях з соком редьки і мор­ мг% ), барвники та сполуки калію кви п'ю ть по 1 столовій лож ці тричі на

БУРЯК ЗВИЧАЙНИЙ свекла обыкновенная

БУЯХИ, гонобобель, лохина; голубика Vaccinium uliginosum

—

листопадний ду ж е розгалуж ений кущ ик родини брусницевих. Стеб­ ло прямостояче, округле. Листки цілокраї, ланцетні або обернено­ яйцевидні, зісподу сизо-зелені, з дуж е виступаю чими ж илками. Квітки правильні, з яйцевидноглечиковидним білим або р о ж е­ вим віночком , по 1—2 у пазухах листків. Плід — синя, з сизуватою поволокою ягода. Цвітуть у травні-червні. Плоди достигаю ть у липні. Поширення. Ростуть розсіяно на півночі П равобереж ного П оліс­ ся, подекуди у південній частині Полісся, в Карпатах у заболо­ чених соснових і мішаних лісах, на торфових болотах. Заготівля і зберігання. В икористо­ вують листя, зібране під час цві­ тіння рослини і ягоди. Ягоди вико­ ристовую ть свіж им и або суш ени­ ми. Суш ать ягоди у печах або суш арках при тем пературі 40— 55°. Зберігаю ть у сухих про­ холодних приміщ еннях. Строк придатності —2 роки. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Ягоди Б. м істять вуглеводи (5,3—6,8 % ), вітаміни С (до 28 мг% ), РР, каротин, лим он­ день при залізодефіцитних анеміях; ну, яблучну, щ авлеву і бензойну сік Б. з. з медом (у співвідношенні кислоти, пектини (0,5— 0,6 % ), д у­ 1:1) або журавлиновим соком (2:1) п'ють при гіпертонії, спазмах су­ бильні речовини, барвники, спо­ дин, а також як послаблюючий та луки заліза і марганцю тощо. В заспокійливий засіб; при гіпертонії листках знайдено дубильні речо­ сік Б. з. п'ють по 1 склянці 3 рази вини, ф лавоноїди (гіперозид, грай­ на день 4 дні підряд; сік Б. з. по пів­ анотоксин, кверцетин-3-галактосклянки натщ есерце п’ють як послаб­ зид), безазотисті екстрактивні ре­ люючий засіб; салат з варених буряків вж иваю ть натщесерце для одерж ання човини (29,6—56,2 %).

послаблюючого ефекту; свіж ий буряко­ вий сік п ’ють по півсклянки 3—4 рази на день при ракових захворюваннях. ЗОВНІШНЬО — свіж онатертий буряк прикладають до ран, а сік закапую ть у ніс при нежиті. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати буряк у великих кількостях при нирковокам'я­ ній хворобі (насамперед при оксалурії) та інших поруш еннях обміну речовин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ягодам властива про­

тизапальна, ж арозн иж увальн а й загальнозміцню ю ча дія. їх вико­ ристовую ть як протицинготний, послаблю ючий і глистогінний за ­ сіб, при поруш еннях обміну р е ­ човин, гарячці, в комплексном у лікуванні деяких видів анемій. З ягід приготовляю ть соки, ком по­ ти, варення, вина, джеми, ж еле та муси. Відвар листя Б. використо­ вують при діабеті, хворобах серця і недокрів'ї та як проносний за­ сіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г на 200 мл окропу) по півсклянки тричі на день; відвар суш ених ягід (20 г на 200 мл окропу) по півсклянки тричі на день як в'яж учий засіб при про­ носах, ентеритах і гастритах.

73

137 БУРКУН ЗУБЧАСТИЙ донник зубчатый M elilotus dentatus

—

дворічна трав'яниста рослина р о ­ дини бобових. Стебло прям о­ стояче, розгалуж ене, ЗО—90 см заввишки. Листки трійчасті. Л ис­ точки дрібнозубчасті; у ниж ніх листків — видовж еноеліптичні, у верхніх — довгасто-лінійні. Б око­ вих ж илок на листочках 18—40 пар. Прилистки серединних стеб­ лових листків надрізанозубчасті. Квітки двостатеві, зигоморфні, дрібні, ясно-ж овті, у багатоквіт­ кових пазуш них китицях. П лід — біб. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Трапляється в л ісо ­ степових і степових районах У к­ раїни на солончаках, солонцю ва­ тих ф у н тах .

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — ус^ так, як у статті Б ур кун лікарський.

БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ, варгун, борконь, буркун жов­ тий, липка; донник лекарственный M elilotus officinalis

—

дворічна трав'яниста рослина р о ­ дини бобових. Стебло прям остоя­ че, розгалуж ене, голе або вгорі розсіяноволосисте, ЗО— 100 см зав­

вишки. Листки трійчасті. Л источ­ ки дрібнозубчасті; у ниж ніх лист­ ків — оберненояйцевидні, у верх­ ніх — видовж еноланцетні. П ри­ листки ш иловидні, цілісні. Квітки двостатеві, зигом орфні (див. З и ­ гоморфна квітка), дрібні, ж овті, у багатоквіткових пазуш них ки ­ тицях. П лід — біб. Цвіте у черв­ ні — серпні. Поширення. Росте по всій тери ­ торії України на лісових галяви­ нах, узліссях, на схилах балок, бі­ ля доріг та канав, як бур'ян у садах. Заготівля і зберігання. Використо­ вують траву, зібрану під час цві­ тіння рослини. Зрізаю ть верхівки довж иною ЗО см і бокові пагони. Суш ать на сонці або під наметом. Суху траву обмолочую ть і просі­ вають через дротяне сито, щоб відділити товсті стебла. С ухої си­ ровини вихбдить 25—28 % . Строк придатності —2 роки. А птеки си­ ровину не відпускають. Хімічний склад. Трава Б. л. містить кумарин (0,4—0,9 % ), м е­ лілотин, кум арову і мелілотову кислоти, глікозид мелілотозид, похідні пурину, ж ироподібні р е­ човини (4,3 %), білок (17,6 % ), еф ірну олію (0,01 % ). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Препарати Б. л. м а­ ють відхаркувальні, пом 'якш у­ вальні, седативні, болетамувальні, вітрогінні та антикоагулю ю чі властивості. Вони посилюють кро­ вообіг, сприяють зменш енню на­ бряків і усуненню запальних п ро­ цесів. Б. л. використовую ть для виготовлення зеленого витяж ного пластиру, при стенокардії й тром ­ бозі коронарних судин, як протисудомний засіб, входить до складу лікарських рослин, що

застосовую ться при бронхіті, ту­ беркульозі легень, болях у ш лун­ ку, набряках та ревматизмі. В на­ родній медицині, крім того, Б. л. використовую ть при каш лі, мігре­ ні, безсонні, гіпертонії, кл ім акте­ ричних розладах, хворобах яєчни­ ків, як засіб, що стимулю є «виді­ лення м олока у м атерів-годувальниць. У болгарській народній медицині Б. л. п'ю ть при герпесі, ф урун ку­ лах та тріщ инах заднього про­ ходу. У вітчизняній і зарубіж н ій народ­ ній медицині препарати Б. л. ши­ роко використовую ть і як зовніш ­ ній засіб: припарки або ком пре­ си — для розм 'якш ення та роз­ смоктування затверділостей, аб­ сцесів, недозрілих ф урункулів, набряків, при герпесі й тріщ инах заднього проходу; мазь — для роз­ тирань після простуди і при порі­ зах. З профілактичною метою вико­ ристовую ть Б. л. і як харчову рослину: молоде свіж е листяч­ ко — для приготування супів, окрошок, салатів; суміш сухого лис­ тя й суцвіть — як заправку в супи, салати і компоти. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові лож ки трави на 200 мл окропу) по половині-третині склянки 2—3 рази на день; настій трави (1 столова лож ка на 300 мл окропу, настоюють 2 години) п ’ють теплим по півсклянки тричі на день при фурункулах, герпесі, т р і­ щинах заднього проходу; суміш квіток Б. л. і п ід білу звичайного, трави золототисячника малого у співвідно­ шенні 1:1:1 готують як напар (1 столова лож ка суміші на 1 склянку окропу, настоюють 10 хв) і п'ю ть по третині склянки 6 раз на день протягом 3—4 тиж н ів при захворю ваннях яєчників, з умовою повного утрим ання від стате­ вих зносин на період лікування. ЗОВНІШНЬО — настій квіток на олії (1:10) для прискорення «визрівання» (наривання) фурункулів; компреси або прим очки з обпареного окропом листяч­ ка й квіток або з настою (2 столові лож ки трави на 500 мл окропу, настою­ ють 20 хв) при ф урункулах і тріщинах заднього проходу та як розсмоктувальний засіб при запаленні грудних залоз, опухах суглобів, спричинених ревма­ тизмом, при наривах, що не дозрівають; 2 столові лож ки суміші трави Б. л., листя мальви лісової я алтеї лікарської, квіток ромашки лікарської та насіння л ьо н у звичайного (у співвіднош ен­ ні 1:1:1:1:1) проварюють у 50 мл води і застосовую ть для примочок і припа­ рок при герпесі. Вітамінні салатн: відварену картоплю нарізую ть кусочками, посипають под­ рібненою цибулею і буркуном, заправ­ ляють олією або сметаною (на 200 г картоплі беруть 25 г молодого листяч­ ка Б. л., 25 г зеленої цибулі, 20 г олії або сметани); тонко порізані свіж і огірки посипають подрібненою цибу­ лею і буркуном, прикраш ають кусочка­ ми яйця і заправляю ть сметаною або майонезом (на 50 г огірків беруть 25 г молодого листячка Б. л., 25 г зеленої цибулі, чверть яйця, 20 г смета­ ни або майонезу).

75

141

143

145

ВАЛЕРІАНА БЛИСКУЧА — багаторічна трав'яниста росли­ на родини валеріанових. Те саме, що й валеріана волзька.

ВАЛЕРІАНА ВИСОКА — багаторічна трав'яниста росли­ на родини валеріанових. Те саме, що й валеріана лік а р ­

ВАЛЕРІАНА ВУЗЬКОЛИСТА— багаторічна трав'яниста росли­ на родини валеріанових. Те саме, що й валеріана пагор-

ська.

бова.

144

146

142

ВАЛЕРІАНА БУЗИНОЛЙСТА валериана бузинолистная ВАЛЕРІАНА ВОЛЗЬКА, Valeriana sam buciiolia, сино­ валеріана блискуча; нім — V. excelsa — валериана волжская багаторінна трав'яниста рослина Valeriana w olgensis, синоніми: родини валеріанових. К о рен еви­ V. nitida, V. tanaitica —

ще — з надземними пагонами, які вкорінюються на кінці. Стебло прямостояче, ребристе, голе, 60— 150 см заввишки. Листки непарноперисторозсічені; стеблові — з 4—5 парами ш ироколанцетних або ланцетних бокових листочків, прикореневі — з 1—3 парами ве­ ликих ш ирокоовальних листочків, які по краях великозубчасті, голі або зісподу по ж илках — з р оз­ киданими короткими щетинками. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, рож еві, в щ итковидному суцвітті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Т рапляється в К арпа­ тах по берегах річок, на вологих місцях, затінених скелях.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Валеріана лікарська.

багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. К ореневищ е без пагонів; корені бурі, тоненькі, близько 1 мм в діаметрі. Стебла прямостоячі, одиничні, голі, 40— 100 (130) см заввишки, інколи з червоно-бурим антоціановим від­ тінком. Листки супротивні, непарноперисторозсічені; прикорене­ ві — з 3—5 (зрідка — з 6—7) па­ рами листочків, нижні й середин­ ні — з 6—7 (зрідка — з 4—8) пара­ ми листочків. Листочки зісподу по ж илках — з короткими притис­ нутими щ етинками або без них, видовж еноланцетні, по краю зуб­ часті. Квітки двостатеві, непра­ вильні, дрібні, білі або блідорож еві, зібрані в міцне, плоске, з одною або, рідше, з 2—3 парами пазуш них бокових півзонтиків щ итковидне суцвіття. П лід — сім'янка. Ц віте у червні — липні. Поширення. Росте в Карпатах, на Розточчі-О піллі, Поліссі, в Л ісостепу й Степу на заплавних луках, на узліссях заплавних лі-

ВАЛЕРІАНА ГРОССГЁЙМА валериана Гроссгейма Valeriana grossheim ii

—

багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. К ореневи­ ще — без пагонів; корені чорнобурі, близько 2 мм у діаметрі. Стебло пряме, борозенчасте, 100— 150 см заввишки. Листки супро­ тивні, непарноперисті; прикоре­ неві й нижні стеблові — з 7— 10 парами листочків. Л источки зіспо­ ду більш -менш довговідлегловолосисті або короткощ етинистош ерстисті. Квітки двостатеві, н е­ правильні, дрібні, лілуваті, в дуж е розгалуж еному, з дуговидними гі­ лочкам и (до 15 см завдовжки) щ итковидному суцвітті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Трапляється в Криму по чагарниках і на узліссях.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Валеріана лікарська.

76

147 В А Л Е Р ІА Н А Л ІК А Р С Ь К А ,

валеріана висока; валериана лекарственная Valeriana ofiicinalis, синонім — V. exaltata — багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. М ає вер­ тикальне коротке к о р е н е в и щ е , від якого відходить багато додатко­ вих ко ре нів . Ст ебл о 40— 100 (200) см заввишки, прямостояче, циліндричне, борозенчасте, п о ­ рожнисте, голе або опушене, в верхній частині розгалуж ене. Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами; нижні — черешкові, з 4— 5 парами сегментів, стеблові — сидячі, з 6— 8 (11) парами сегм ен­

тів. Край сегментів пильчастий, рідше — цілісний. Квітки двоста­ теві, неправильні, дрібні, б іл і або ясно-рожеві, зібрані у щитковид­ ні півзонтики на верхівці стебла і в пазухах верхніх листків. П л і д — сім'янка. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Росте майже по всій території України на заболочених низинах, суход ільн и х луках, по берегах річок і боліт, у заливних лісах, на трав'яних і торфових заплавних болотах, серед чагар­ ників, на степових схилах, лучних і різнотравних степах. Рослина культивується. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть кореневище з коренями (Rhizoma cum radicibus V aleria­ nae). Збирають восени після д о ­ зрівання плодів або рано навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, товсті р оз­ щ еплюю ть на 2— 4 частини і швид­ ко миють холодн ою водою. С п о­ чатку сировину розкладають на

відкритому повітрі шаром 15 см для попереднього пров'ялювання протягом одного — двох днів. П о ­ тім її суш ать під наметами, роз­ кладаючи тонким шаром (до 5— 7 см), або в сушарці при тем пера­ турі 35°. С у х о ї сировини виходить 25 % . Строк придатності — 3 роки. Сировина відпускається аптеками. Хімічний склад. Кореневищ е і корені містять еф ірну о лію (0,5— 2 % ), вільні ізовалеріанову к и сло­ ту і борнеол, ефіри б о р н ео лу з кислотами (масляною, мураши­ ною, оцтовою та іншими), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен, терпинеол тощ о), алка­ ло їд и валерин і хатинін (у свіжій сировині), алк а лоїд актинідин (у вигляді гідр ок сиф ен ілетилової с о ­ л і), глікозид валерид, дуби льн і речовини та цукри. Головною складовою частиною еф ірної о лії є складний ефір спирту бор н ео лу й ізовалеріанової кислоти. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Препарати В. л. змен­

шують збуд ли вість і підвищують ф ункціональну діяльн ість цент­ ральної нервової системи, р егу­ лю ю ть серцеву діяльність, зн иж у­ ють артеріальний тиск, проявля­ ють спазм олітичну й слаб у ж ов­ чогінну дію, підсилю ю ть секре­ цію залоз травного тракту. Най­ частіше препарати В. л. викорис­ товую ть як засоби, що заспокій­ ливо дію ть на нервову систему й покращують діяльн ість серцевосудинної системи, а саме: при станах надмірного нервового збудження, істер ії та епілепсії, при відчуттях тривоги, розум овій перевтомі, мігренеподібних го ло в ­ них болях, безсонні (зум овленом у нервовим напруженням або на­ в'язливими думками), вегетонев­ розах і неврозах серцево-судинної системи, для профілактики й л і ­ кування стенокардії та гіпертонії в початковій стадії. Ефективним є використання В. л. і при підви­ щеній ф ункції щ итовидної залози, для зняття спазмів і посилення секреції залозистого апарата ш лунково-киш кового тракту, а та­ кож як засобу, що посилює ж ов­ човиділення. В акуш ерсько-гіне­ к ологічн ій практиці препарати В. призначають як заспокійливий засіб при клімактеричних невро­ зах, при токсикозах вагітних і п о ­ рушенні у них серцевої д ія ль н о ­ сті. У народній медицині В. л. ви­ користовую ть при нервовому зб у ­ дженні, іпохондрії, істерії, е п ілеп ­ сії, мігрені, ф ізичному або нерво-

147

77

148 вому перевантаж енні, при болях у ділянці серця, як вітрогінний, протиглисний засіб і як засіб, що сприяє травленню. Рослина вхо­ дить до складу заспокійливого чаю, ш лун кового чаю і вітро­ гінного чаю. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій кореневища з корінням (20 г або 2,5 столові ложки, на 200 мл окропу) по 2—3 столові лож ки 3—4 рази на день через ЗО хв після їди; холодний настій подрібне­ них кореневищ з корінням (2 чайні лож ки на 1 склянку холодної води, настоюють 12 годин) по третині склян­ ки 3 рази на день; порошок кореневищ з корінням по 1—3 г на прийом; настойку (у співвідношенні 1:5, на 70 % -ному спирті) по 20—30 крапель З—4 рази на день; екстракт валеріани густий (Extractum V alerianae spissum) по Г—2 таблетки на прийом; корвалол (Corvalolum) по 15—ЗО крапель 2—3 ра­ зи на день при неврозах з підви­ щеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні, при гіпертонічній хворобі в початковій стадії, спазмах кишеч­ ника (при тахікардії й спазмах судин разову дозу можна збільшувати до 40— 45 крапель); валокормід (Valocormidum) по 10—20 крапель 2—3 рази на день при серцево-судинних неврозах, що су ­ проводяться брадикардією ; краплі кам­ форно-валеріанові (Guttae V alerianae cum Camphora) по 15—20 крапель З рази на день при серцево-судинних неврозах; відвар 1—3 чайних лож ок суміпіі взятих порівну коріння В. л. 1 листя меліси лікарської на 1 склянці окропу (добова доза) п ’ють при кро­ пив'янці; суміш кореневищ з корінням В. л. шишок хм елю звичайного, листя бобівника трилистого і м'яти перцевог у співвідношенні 1:1:2:2 готують як настій (1 столова лож ка суміші на 2 склянки окропу, настоюють ЗО хв, проціджують) і приймають по півсклян­ ки 2 рази на день як жовчогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару коріння В. л. (жменя сировини на 1 л води) при епілепсії у дітей (протягом 15 хв, через день, перед сном); ванни для дорослих з відвару суміші взятих порівну квіток нагідок лікарських і ромашки лікарської, коріння В. л., трави чебрецю звичайного і ш авлії лікарсь­ кої (пригорща суміші на 2 л води, варять 30 хв і додають до повної ванни) приймають двічі на тиж день при функціональних захворюваннях нервової системи, при явищах пере­ втоми, надмірній дратівливості, ради­ куліті, тромбофлебіті, гіпертонічній хворобі, та гіпотензії. Найбільший те­ рапевтичний ефект при використанні галенових препаратів В. л. досягається при систематичному й тривалому за ­ стосуванні їх. Разом з тим слід пам’я ­ тати, що тривале вж ивання їх і передозування мож уть спричинити від­ чуття пригніченості загального стану, головний біль, сонливість, нудоту, при­ гнічення процесу травлення, поруш ен­ ня діяльності серця. Але ці побічні явища зникаю ть при зменшенні дози або тимчасовому припиненні лікування.

ВАЛЕРІАНА ПАГОНОНОСНА — багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. Те саме, що й валеріана пагорбова.

149_________________ ВАЛЕРІАНА ПАГОРБОВА, валеріана пагононосна, валеріана вузьколиста; валериана холмовая Valeriana collina, синоніми: V. angustifolia, V. stoloniiera — багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. К орен еви­ ще — з довгими підземними паго­ нами. Стебло прямостбяче, оди­ ничне, ребристе, голе, біля осно­ ви трохи шорстке. Листки с у ­ противні, непарноперисторозсічені; стеблові — з 6— 11 парами листочків. Квітки двостатеві, не­ правильні, дрібні, білі або блідорож еві, у щитковидних суцвіттях. П лід — сім'янка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Трапляється розсіяне майж е по всій території У краї­ ни у лісах, на узліссях, на луках.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Валеріана лікарська.

150 ВАЛЕРІАНА РОСІЙСЬКА валериана русская Valeriana rossica — багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. Має пряме, вертикальне, рідш е косе к о р ен е­ вищ е без пагонів. Стебло пряме, борозенчасте, голе, при основі шерстисте, 70—160 см заввишки. Листки непарноперисті, супро­ тивні, зісподу голі або з дуж е короткими рідкими щетиновидними ш ипиками; стеблові — з 6— 10 парами вузьколанцетних, часті­ ше — цілокраїх листочків. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, білі або блідо-рож еві, в щ итковид­ ному пухком у або досить міц­ ному суцвітті. П лід — с ім ’янка. Ц віте у червні — липні. Поширення. Росте в Л івоб ереж ­ ному Л ісостепу на полях, по ч а­ гарниках, на суходільних луках.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Валеріана лікарська.

78

153

151 ВАРГУН — дворічна трав'яниста рослина р о ­ дини бобових. Те саме, що й б у р к у н лікарський.

ВАСИЛЬКИ СПРАВЖНІ базилик обыкновенный Ocimum basilicum — однорічна трав'яниста рослина р о ­ дини губоцвітих. Трава і квітки мають сильний приємний аромат. Стебло пряме, галузисте, чоти­ ригранне, 15—50 см заввишки. Листки супротивні, череш кові, яйцевидно-ромбічні, м айж е голі; верхівкові — лілуваті, волосисті. Квітки неправильні, з білим або рож евим віночком , зібрані в кити­ цевидне суцвіття. Плід — з 4 го ­ ріш ків. Цвіте рослина в черв­ ні — липні. Поширення. П оходять васильки з Південної Азії. На Україні к ульти­ вуються як еф іроолійна рос­ лина. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть траву (Herba Ocimi

basilici), зібрану під час цвітін­ ня рослини. Зрізую ть усю надзем ­ ну масу на висоті 8— 10 см від поверхні землі. На рослині від­ ростаю ть нові пагони, які також мож на заготовляти. Суш ать під наметом або в приміщ енні з х о ­ рошою вентиляцією. Сухої сиро­ вини виходить 16% . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава рослини м істить ефірну олію, глікозиди, сапоніни, рутин, каротин тощо. До складу еф ірної олії входять метилхавікол, цинеол, оцимен, 1-ліналоол, евгенол і камфора.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати В. с. мають болетамувальні, протисудомні, спазмолітичні та бактерицидні властивості. Рослину використо­ вують як тонізую чий засіб при ас­ тенії, ослабленні ф ункції дихання, поруш енні кровообігу, пригніче­ ному стані центральної нервової системи. Вітчизняна і зар у б іж ­ на народна медицина рекомендує В. с. при епілепсії, головному болю, блюванні, простудних за ­ хворю ваннях верхніх дихальних шляхів, при ш лункових і киш ­ кових коліках, запаленні нирок, сечового міхура й сечовивідних каналів, як засіб, що посилює апетит, поліпш ує травлення, сприяє секреції молока у матерів-годувальниць. Як зовніш ній засіб В. с. використовую ть у д ер ­ м атології й косметиці. С віж е або сухе листя рослини вж иваю ть як приправу.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові лож ки заливаю ть поло­ виною літра окропу, настоюють до охолодж ення) по півсклянки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (го­ тують, як у попередньом у про­ писі) для полоскань і компресів при афтозі, гінгівітах, стоматитах, екземі й алергічних дерм ати­ тах; свіж ий сік рослини для за к а ­ пувань при гнійному запаленні середнього вуха.

ВЕДМЕЖЕ ВУХО — дво- або однорічна трав'яниста повстистоопущ ена рослина роди­ ни ранникових. Те саме, що й дивина ведмежа.

154 ВЕДМЕЖИНА — кущ ова рослина родини розо­ вих. Те саме, що й ожина несійська.

155 ВЕЛИКОГОЛОВНИК САФЛОРОВИДНИЙ, левзея, мараловий корінь, маралова трава, оленячий корінь, оленяча трава, рапонтикум; левзея сафлоровидная Rhaponticum carthamoides, си­ нонім — Leuzea carthamoides — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебло 40— 100 см заввишки, просте, прямостояче, тонкореб­ ристе, павутинисте. Листки чер­ гові, еліптичні, глибокоперисто-

79

156 розсічені, загострені; нижні — ч е ­ решкові, зубчасті; серединні та верхівкові — сидячі, дрібн озуб­ часті або цілокраї. Квітки дрібні, ф іолетово-лілові або рож еві, трубчасті, п'ятичленні, двостате­ ві, зібрані в одиничні верхівкові коиіики. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Ендемічна рослина гір південного Сибіру і Східно­ го Казахстану. На Україні — в культурі. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть кореневищ а з кореням и (Rhizoma et radix Rhapontici), заготовлені восени або навесні. Викопані кореневищ а з коренями обтруш ую ть від землі, швидко промивають холодною водою і су­ ш ать на сонці або в протоплених приміщ еннях. Товсті кореневищ а розрізаю ть уздовж . Готову сиро­ вину зберігаю ть у міш ках у сухих приміщ еннях. Строк придатнос­ ті — 3 роки. А птеками сировина не відпускається. Хімічний склад. У кореневищ ах і коренях є алкалоїди, інулін, ефірна олія, смоли, дубильні речовини (близько 5 % ), ретинол, аскорбінова кислота (близько 0,1 % ), солі фосфору.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати В. с. тонізую ть і стимулюють центральну нервову систему при фізичній перевтомі, загальній сла­ бості, поганому апетиті, зниж еній працездатності й пригніченому стані, поліпш ую ть роботу серця, позитивно впливають на артері­ альний тиск, виявляю ть помітну пробудж ую чу дію в разі прий­ няття снотворних препаратів. П ре­ парати В. с. підвищ ую ть загальну працездатність. Найбільш ий те­ рапевтичний еф ект спостерігаєть­ ся у хворих зі скаргами на підви­ щену втомлюваність, поганий на­ стрій, зниж ений апетит, дратів­ ливість, головний біль, поганий сон, послаблення статевої актив­ ності, а також у хворих з вегетосудинними поруш еннями. В гіне­ кологічній практиці препарати В. с. призначаю ть при фізичній стомлюваності, зниж еній праце­ здатності та астенодепресивному стані в клімактеричний період. Лікарські форми і застосування. Екстракт В. с. рідкий (Extractum Leuzeae fluidum) по 20—30 крапель 2—3 рази на день перед їдою; настій кореневищ і ко­ ріння (3 столові лож ки подрібненої си­ ровини на 1 л води, настоюють 3 годи­ ни, проціджують) По 1 столовій лож ці З рази на день перед їдою.

ВЕРБА БІЛА, лоза; ива белая Salix alba — дводомна рослина родини вербо­ вих. Д ерево заввишки 20—ЗО м. М олоді гілки на кінцях сріблястопухнасті, старі — голі, бурі. Лист­ ки цілісні, чергові, ланцетні або ш ироколанцетні, загострені, пил­ часті, 5— 12 см завдовж ки і 1—3 см завширш ки; молоді — притиснутоопуш ені, з обох боків білосріблясті, дорослі — біло-срібля­ сті з обох боків або зверху, зіспо­ ду опуш ені вздовж центральної жилки, зверху — голі. Квітки од­ ностатеві, в тичинкових і м аточ­ кових сережках; тичинкові — ци­ ліндричні, 7 см завдовж ки і 1 см в діаметрі, ж овті, маточкові — тонкі, зелені. П риквіткові луски бліді. П лід — коробочка. Цвіте у квітні — травні, після появи листя. Поширення. Росте по всій тери­ торії України (крім високогір'я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Ш ироко культивую ть як декора­ тивну й ф ітом еліоративну рос­ лину. Заготівля і зберігання. Використо­ вують кору, зібрану в період сокоруху з 3—4-річних гілок. С у­ шать на відкритому повітрі або в приміщ енні, яке добре провітрю є­ ться. Сухої сировини виходить 33 % . Рослина неоф іцинальна Хімічний склад. Кора В. б. містить дубильні речовини (близько 12 % ), флавоноїди, ф лавонові глікози­ ди (2,5—3 %).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Відвар кори В. б. має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, ж арозниж ую чі, потогінні, протималярійні, анти­ септичні, кровоспинні, ранозагою ­ вальні, в'яж уч і й протиглисні властивості. Його вживаю ть при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, п о ­ дагрі, простудних хворобах, м ал я­ рії, нестравленні їж і у ш лунку, запальних явищ ах у ш лунку та кишках, ж овтяниці, хворобах се­ лезінки і печінки (коли вони пе­ ревантаж ені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологіч­ них та інфекційних хворобах, Шлункових, киш кових, маткових та інших кровотечах. Зовніш ньо відвар кори використовую ть для полоскань (при стоматиті, гінгі­ віті, пародонтозі, ангіні, зап ал ь­ них процесах ротової порож нини і горла), для нож них ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розш иренні вен, слабкості м 'язів ніг після тяж ких хвороб) та для обмивання ран і виразок.

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці тричі на день; настій кори (1 чайна л ож ка на 200 мл окропу, настоюють до охолодж ення, процідж ую ть) по 1 столовій лож ці 4—5 разів на день; порошок кори по 0,5— 1 г наніч. ЗОВНІШНЬО — настій для ванн (1* чай­ на лож ка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, процідж ую ть) при гіпергідрозі; міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та нож них ванн.

80

157 ВЕРБА ГОСТРОЛИСТА, шелюга; ива остролистная Salix acutifolia — дводомна рослина родини вербо­ вих. Д ерево або кущ до 5 м заввишки. Кора червона або ж ов­ та. Листки цілісні, чергові, лан­ цетні, видовж ено-загострені, за ­ лозисто-пилчасті, голі^зверху зе­ лені, знизу — сизуваті, 6— 15 см завдовж ки. Квітки одностатеві, в сидячих, яйцевидних, товстих сріблястоволосистих сереж ках до 3,5 см завдовж ки. П лід — коро­ бочка. Цвіте у березні — квітні, задовго до появи листя. Поширення. Росте майж е по всій Україні (крім< Карпат і Криму) по берегах річок і водойм, на при­ річкових піщаних терасах. К уль­ тивують як ф ітом еліоративну й декоративну рослину.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Верба біла.

158

159

ВЕРБА КОЗЯЧА ива козья Salix caprea —

ВЕРБА ЛАМКА ива ломкая Salix fragilis —

дводомна рослина родини вербо­ вих. Високий кущ або дерево 5— 10 м заввишки. Гілки товсті, розлогі, сіроопуш ені або бурі, з великими голими брунькам и. Д е­ ревина під корою червоніюча, без валиків. Листки чергові, ці­ лісні, ш ирокояйцевидні, майже круглясті, рідше ланцетні, нерівномірнозарубчасті, зверху голі, темно-зелені, знизу — сіро­ повстисті, з д уж е виступаючими 6—9 бічними парами ж илок. Квітки одностатеві, в товстих сереж ках; чоловічі сереж ки сидя­ чі, яйцевидні, завдовж ки до 6 см, ж іночі — циліндричні, 10 см зав­ довж ки, на ніж ках. Плід — ко р о ­ бочка. Цвіте у квітні, до появи листя. Поширення. Росте в лісах, на уз­ ліссях, серед чагарників м айж е по всій території України, але частіш е в північних районах.

дводомна рослина родини вербо­ вих. Д ерево 15—20 м заввишки. Кора блискуча, стара легко зн і­ мається пластинами. Гілки при основі ламкі, часто ламаю ться од вітру. Листки цілісні, чергові, вузькояйцевидно-ланцетні, 6— 15 см завдовж ки, видовж енозагострені, з косою верхівкою, н е р ів н о м ір н о зал о зи сто -зу б ч асті, голі або зм олоду трохи опуш ені і трохи клейкі. Квітки односта­ теві, в сереж ках; приквіткові луски ж овтуваті, майж е голі. П лід — коробочка. Цвіте у квіт­ ні — травні. Поширення. Росте на берегах річок, у плавнях по всій терито­ рії України, часто її розводять поблизу ж итла, біля гребель.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті І використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у

Заготівля і зберігання, хімічний статті Верба біла. склад, фармакологічні власти-

81

160

161

ВЕРБА ПОПЕЛЯСТА ива пепельная Salix cinerea —

ВЕРБА ПРУТОВИДНА ива прутьевидная Salix viminalis, синонім — дводомна рослина родини вербо­ S. rossica — вих. Сірий, густоопуш ений кущ З—6 м заввишки. Деревина під корою — з частими валиками до 15—ЗО мм завдовж ки. Листки чергові, дуж е опушені, зверху сі­ рувато-зелені, зісподу — сіруватоповстисті, 4— 12 см завдовжки, видовж еноланцетні або видовж енояйцевидні, короткозагострені, пилчасті або м айж е цілокраї, з дуж е виступаючими 10— 16 пара­ ми бічних ж илок. Квітки одно­ статеві, в великих, без сріб лясто­ го опуш ення сережках. П лід — коробочка. Цвіте у березні — квітні, до появи листя. Поширення. Росте по всій тери­ торії України (крім високогір'я Карпат) на болотах, вологих л у ­ ках, у вологих лісах. Вирощують як ф ітом еліоративну рослину.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Верба біла.

дводомна рослина родини вербо­ вих. К ущ або дерево 3—5 м зав­ вишки. Гілки прямостоячі, пруто­ видні. М олоді пагони сіруватоопушені, іноді голі. Листки чергові, 6—20 см завдовжки, зверху темнозелені, зісподу — білош овковисті, загострені, цілокраї, з загорнути­ ми краями або виїм часто-зубчасті, з дуж е випнутою знизу ж овтою головною ж илкою. Квітки одно­ статеві, в товстих, пухнастих, майже сидячих сереж ках; при­ квіткові луски двоколірні. П лід — коробочка. Цвіте у березні — квіт­ ні, після розпускання листя. Поширення. Росте по берегах річок та озер на Поліссі, зрідка на Прикарпатті, дуж е рідко — в Л ісостепу і Степу. Вирощують як фітом еліоративну рослину.

Заготівля І зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Верба біла.

162_________________

163 ВЕРБА П'ЯТИТИЧИНКОВА, верболіз; ива пятитычинковая Salix pentandra — дводомна рослина родини вербо­ вих. Кущ або невелике дерево до 15 м заввишки. Гілки голі, ж ов­ тувато-оливкові або м айж е чорні, блискучі. Кора — без поволоки, на внутріш ньому боці — біло-зелена або червонувата. М олоді гілочки, а так о ж листки під час розп ускан­ ня клейкі. Листки цілісні, черго­ ві, ш кірясті, голі, яйцевидно-ланцетні, довгозагострені, густозалозисто-пилчасті, 5—13 см завдовж ­ ки. Квітки одностатеві, в довгих, товстих, циліндричних сереж ках, що залиш аю ться на рослині цілу зиму; приквіткові луски ж овтаві. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — липні, значно пізніш е р оз­ пускання листя і пізніш е за інші види верб. Поширення. Росте по .всій тери­ торії України (крім високогір'я Карпат і Криму) на болотах, во­ логих луках, у вологих лісах, по берегах річок.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у

статті Верба біла. ВЕРБА ПУРПУРОВА ива пурпурная Salix purpurea, синонім-S. cae­ 164 si folia — дводомна рослина родини вербо­ ВЕРБА ТРИТИЧИНКОВА, вих. Тонкогіллястий кущ до 4 м білолоз; заввишки. Кора зовні ж овта з ива трёхтычинковая синьою поволокою, зсередини — Salix triandra — дводомна рослина родини вербо­ вих. Високий кущ , рідш е — дер е­ во, заввиш ки до 5 м. Листки чер­ гові, цілісні, з двома залозкам и при основі пластинки, ланцетні або видовж еноланцетні, к оротк о­ загострені, в основі круглясті, 3— 8 см завдовж ки, по краю — залозисто-пилчасті, голі. Квітки одностатеві, в малоквіткових, т о ­ неньких сережках; приквіткові луски ж овтаві. П лід — коробочка. Ц віте у квітні — травні, після появи листя. Поширення. Росте по берегах р і­ чок і озер, на болотах і вологих Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ луках по всій території України.

лимонно-жовта. Листки 3— 10 см завдовжки, супротивні, ланцетні, вгорі трохи ширші, голі, сизі, цілокраї або гостропильчасті вгорі. Квітки одностатеві, в ци­ ліндричних, тоненьких, сіруватих сережках; п и ляки і прийм очки червоні. П лід — коробочка. Цвіте у березні — квітні, до появи лис­ точків або м айж е одночасно з ними. Поширення. Росте біля водойм, канав, на приморських і прирічко­ вих пісках, у плавнях по всій території України.

ті і використання, лікарські форми Заготівля і зберігання, хімічний і застосування — усе так, як у склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські статті Верба біла. форми і застосування — усе так, як у статті Верба біла.

82

165

166

ВЕРБЕНА Л ІК А Р С Ь К А , суха нехворощ; вербена лекарственная

або марлі. Зберігаю ть у паперо­ ВЕРБЁЦЬ — вих мішках або дерев'яних ящиках багаторічна майже гола трав'я­ у с у х о м у приміщенні. Рослина ниста, з прямим, дуж е р озга лу ж е ­ неофіцинальна. ним стеблом рослина родини б о ­ V e ib e n a officinalis — В. л. бових. Те саме, що й солодка гола. багаторічна трав'яниста, шорстко- Хімічний склад. Трава містить вербеналін, вербенін, а л ­ опушена рослина родини вербено­ вих. Стебло чотиригранне, прямо­ калоїди, слиз, гірку речовину, 167 стояче або висхідне, 25— 100 см таніни, еф ірну олію , багато с и л і­ цієвої кислоти. заввишки, зд ебільш ого р о зга лу ­ ВЕРБОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ жене. Листки 2— 10 см завдовж­ Фармакологічні властивості і ви­ вербейник обыкновенный ки, короткочереш кові, яйцевидно- користання. Препарати В. л. ви­ L y s im a ch ia v u lg a r is — довгасті або довгасті, перистонад- являють жовчогінну, протиалер- багаторічна трав'яниста рослина різані, серединні — перистонадрі- гічну й тон ізую ч у дію. В народній родини первоцвітних. К ор ен еви ­ зані або трироздільні, з нерівно- медицині В. л. використовують ще повзуче, з довгими підземними зарубчастими частками, верхні — як зовнішній засіб від чиряків пагонами. Стебло просте або р оз­ сидячі, довгасті, перистонадрізані. (ф урункулів), висипів на тілі, при галуж ене, 150— 200 см заввишки, Квітки двостатеві, зр ослоп елю ст­ зо л о т ус і й різних виразках. Вну­ прямостояче, тупочотиригранне, кові, неправильні, у довгих к о л о ­ тріш ньо настій трави п'ю ть при залозисто-волосисте. Листки с у ­ совидних суцвіттях. В ін очок лій ­ виснаженні, кволості, недокрів'ї, противні, короткочереш кові, виковидний, ясно-ліловий. П лоди — м ізерних місячних та при хворо­ довж еноланцетні або яйцевид­ горіш ки. Цвіте у квітні — жовтні. бах печінки й селезінки, при но-ланцетні, ц ілокраї, по 3— 4 у Поширення. Росте по всій тери­ жовтяниці, розладах травлення, кільцях. Квітки двостатеві, пра­ т о р ії України на забур'янених бронхітах, для очищення крові вильні, в густих пірамідальномісцях, узбіччях ш ляхів та на в о ­ при висипах на тілі, а також при волотистих суцвіттях. В іночок атеросклерозі і тромбозах. ло ги х пісках. п'ятироздільний, 20— 23 мм у діа­ Заготівля і зберігання. Викорис­ Лікарські форми і застосування. яскраво-жовтий. П лід — В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій листя (1 чайна метрі, товую ть траву, зібрану під час цві­ лож к а ли стя на 1 склян ку окропу, на­ коробочка. Ц віте у червні — тіння рослини. Сушать у теплих, стою ю ть 10 хв) по 1 склянці на день, липні. добре провітрюваних приміщ ен­ ковтками; настій трави (1 столова л о ж ­ Поширення. Росте на вологих нях або на горищі, розстилаючи ка трави на 1 склянку окропу, настояти місцях, серед чагарників, на б о л о ­ тонким шаром на чистому папері до вихолонення) по 1 столов ій лож ц і тах, по берегах річок та озер по З— 4 рази на день. всій тери торії України. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать, р оз­ стеливши тонким шаром на від-, критому повітрі у затінку або на горищі. Зберігаю ть у паперових мішках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. В. з. містить дуб и льн і речовини, сапоніни, ас­ корбінову к и сло ту (в листках — до 1150 м г % ; у квітках — до 880 мг% ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави В. з. має бактерицидні, протистоцидні, в'яж учі й протизапальні власти­ вості. Галенові препарати В. з. застосовую ть як в'яжучий засіб при проносах, гастриті, різних кровотечах, жовтяниці, судомі, загальній слабості та цинзі і як засіб, що прискорює загоювання ран. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави В. з. (1 столова лож к а на 1 склянку окропу, настою ють 2— 3 години) по 2 столові ло ж к и 3— 4 рази на день. ЗО В Н ІШ Н ЬО — настій трави для по­ лоскань при м олочни ці і стоматиті; припарки до забитих м ісць і пухлин, при артритах і венеричних захворю ­ ваннях.

83

168 ВЕРБОЗІЛЛЯ ЛУЧНЕ вербейник монеточный Lysimachia nummularia — багаторічна трав'яниста росли­ на родини первоцвітих. Стебло повзуче, у вузлах місцями у к о р і­ нюється, ЗО—50 см завдовжки. Листки супротивні, короткочерешкові, округло-овальні, ц іл о­ краї. Квітки двостатеві, пра­ вильні, одиничні, у пазухах лист­ ків. В іночок п'ятироздільний, ж ов­ тий, з темними крапками і рисоч­ ками. П лід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте по всій тери ­ торії України на луках, у міш аних і листяних лісах, на галявинах, по берегах річок, у чагарниках.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті В ербозілля звичайне.

169 ВЕРБОЛІЗ —

лісових і в північних лісостепових дводомна рослина родини вербо­ районах. вих. Те саме, що й верба п'яти­ Заготівля і зберігання. Використо­ вують надземну частину рослини, тичинкова. зібрану під час цвітіння. Суш ать у затінку на відкритому повітрі або на горищі. Зберігаю ть у су­ хому приміщ енні. Р ос ли нсь неоф і­ ВЕРЕС ЗВИЧАЙНИЙ цинальна. вереск обыкновенный Хімічний склад. У надземній час­ Calluna vulgaris — тині рослини м істяться дубиль­ вічнозелений сланкий р озгал уж е­ ні речовини, глікозиди арбутин ний кущ и к родини вересових, і ериколін, флавоноїди, кверцетзаввиш ки ЗО— 100 см. Листки рин, сапоніни, алкалоїд ерикодидрібні, сидячі, супротивні, тупі, нін, смола, камеді, органічні при основі стріловидні, черепи- кислоти (фумарова, лимонна), к а­ часто розміщ ені в 4 ряди. Квітки ротин, сполуки калію, кальцію, правильні, двостатеві, дрібні, з натрію і ф осф ору тощо. дзвониковидним ліловим, лілово- Фармакологічні властивості і ви­ рож евим, часом білим, віночком користання. П репарати В. з. мають в однобоких довгих китицях. сечогінні, потогінні, в'яж учі, про­ П лід — коробочка. Цвіте у лип­ тизапальні й дезинф ікую чі влас­ ні — вересні. тивості, збудж ую ть видільну Поширення. Росте в соснових, ф ункцію ш лункових залоз, а у ве­ рідше — в дубово-соснових лісах, ликих дозах дію ть наркотично. по вогкуватих місцях, у горах Народний досвід свідчить і про на узліссях, на полонинах у седативну дію В. з. Водний настій трави вживаю ть при урологічних захворю ваннях (цистит, проста­ тит, камені нирок, запалення ниркових мисок, ниркові коліки, хронічний пієлонефрит, уратурія), для лікування хвороб печін­ ки і ж овчних ш ляхів та як за ­ сіб, що допомагає при подагрі, поліартриті, ревм атизмі й розла­ дах нервової системи. Зовніш ньо у вигляді ванн або примочок В. з. використовую ть при ревматизмі, рахіті, висипах і виразках на тілі, екземі, алергії та опіках і як рано­ загою вальний засіб.

170

Лікарські формн І застосування.

ВНУТРІШНЬО — 2 чайні лож ки трави В. з. заварюють як чай у 400 мл окропу і випивають за день ковтками; відвар трави (1 столова лож ка на півтори склянки окропу) по півсклянки тричі на день; суміш трави В. з., собачої кропиви звичайної і сухоцвіт у багново­ го, коріння валеріани лікарської у співвіднош енні 4 ; 3 : 3 : 1 готують як напар (1 столова лож ка суміші на 2 склянки окропу, настоюють у термосі 10—12 годин) і п ’ють по 1 столовій лож ці 4—5 раз на день при неврастенії, безсонні й відчутті страху. ЗОВНІШНЬО — прим очки і ванни з від­ вару.

84

171_________________ 172_________________ 173_________________ ВЕРОНІКА ДІБРОВНА вероника дубравная Veronica chamaedrys —

ВЕРОНІКА ДОВГОЛИСТА вероника длиннолистная Veronica longi folia —

багаторічна 'трав'яниста корен е­ вищна рослина родини раннико­ вих. Стебло висхідне, з 2 супро­ тивними рядами волосків, просте, рідш е-— розгалуж ене, 15—40 см заввишки. Листки супротивні, к о ­ роткочереш кові або сидячі, округло-яйцевидні, тупуваті, зарубчастопилчасті. Квітки двостатеві, неправильні, в небагатоквіткових парних китицях. Віночок чотирироздільний, яскраво-голубий, з темними жилками. Плід — к о ­ робочка. Цвіте у квітні — серпні. Поширення. Росте по всій терито­ рії України на лісових галявинах, узліссях, суходільних луках, у степу і на полях.

багаторічна трав’яниста сіруватопухнаста рослина родини ран­ никових. Стебло пряме або вис­ хідне, голе або короткоопуш ене, 20—ЗО см заввишки. Листки супротивні, череш кові, видовж ено-пірамідальної форми, двоякогостропилчасті. Квітки двостатеві, неправильні, в густих китицях (одна верхівкова і кілька боко­ вих). Віночок чотирироздільний, інтенсивно-синій. Плід — ко р о ­ бочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Росте на вологих л у ­ ках, біля берегів річок і серед чагарників м айж е по всій терито­ рії України, крім крайнього півдня і Криму.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так,

у статті Вероніка лікарська.

як у статті Вероніка лікарська.

ВЕРОНІКА КОЛОСИСТА вероника колосистая Veronika spicata — багаторічна трав'яниста залозисто-опуш ена рослина родини ран ­ никових. Стебло висхідне, просте або на верхівці розгалуж ене, 15— ЗО см заввишки. Листки супротив­ ні, іноді верхні — чергові, л а н ­ цетні або лінійні, цілокраї, череш ­ кові або сидячі. Квітки двостатеві, неправильні, яскраво-голубі або ф іолетові, іноді білі, у верхівко­ вих густих китицях. Плід — ко р о ­ бочка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Т рапляється в сосно­ вих і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, на пісках, у полях по всій території України, але на півдні — рідше.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Вероніка лікарська.

85

174_________________ ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА вероника лекарственная Veronika officinalis — багаторічна ш орстко-пухнаста кореневищ на трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло л е ж а ­ че, розгалуж ене, з висхідними верхівками, 15—ЗО см заввишки, у вузлах укоріню ється. Листки прості, супротивні, оберненояйце­ видні або еліптичні, звуж ен і в короткий череш ок, зарубчасті, біля основи цілокраї. Квітки дво­ статеві, неправильні, блідо-лілові або голубі, в густих бічних ки ­ тицях, розміщ ених у пазусі одного з супротивних листків. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — серпні. Пош ирення. Росте в соснових і міш аних лісах, на вирубках, га­ лявинах і узліссях на Поліссі, в Л ісостепу і зрідка — на пів­ ночі Степу. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть траву (Herba V eronicae officinalis), зібрану під час цві­ тіння рослини. Суш ать під нам е­ том або в сухом у провітрю ваному приміщ енні. З 5 кг сирої трави одерж ую ть 1 кг сухої. Зберігаю ть у сухому приміщ енні. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава В. л. м іс­ тить глікозиди аукубін і вероніцин, сапоніни, еф ірну олію, дуби­ льні й гіркі речовини, органічні кислоти (яблучну, лимонну і молочну), вітамін С (230 м г% ), ф лавоноїди тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати В. л. ви­ являю ть анальгетичну, протиспазм атичну та протизапальну дію. їм притаманні кровоспинні, антитоксичні, фунгіцидні, д еп ура­ тивні, відхаркувальні та раноза­ гоювальні властивості. В народ­ ній медицині В. л. вживаю ть при простудних захворюваннях, каш ­ лі, ангіні, астмі, бронхіті й т у ­ беркульозі легень, при зн иж ено­ му апетиті, виразці ш лунка, п р о ­ носах, при хворобах печінки, се­ лезінки, нирок і сечового міхура, при безсонні, нервовому висна­ ж енні, ревматизмі, ломоті та внут­ ріш ніх кровотечах, у к лім актерич­ ному періоді, від укусів гадюк та скаж ених тварин. Особливо еф ек ­ тивне використання В. л. при за­ хворю ваннях ш кіри (висипи, е к ­ земи, піодерм ії, різні види свер­ біння, грибкові ураж ення тощо). Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави В. л. (10 г на 200 мл окропу) по п ів­ склянки тричі на день за 1 годину до їди; суміш трави В. л. ф іалки триколірної та череди трироздільної у співвідношенні 1 : 1 : 1 готують як настій (3 чайні лож ки на 200 мл окропу) і п’ють по 4 склянки на день через 1 годину після їди при висипах на шкірі, екземі, скрофульозі, грибко­ вих ураж еннях, піодермії.

ЗОВНІШНЬО — настій або відвар тра­ ви (20 г на 200 мл окропу) для обми­ вань і місцевих ванн при різних хво­ робах шкіри: вуграх, гнояках, свербля­ чих висипах, грибкових захворюваннях, пораненнях, опіках тощо; настій сві­ ж озібран ої трави В. л. на рослин­ ній олії (настоюють 10 днів у спів­ відношенні 1 : 1 ) використовують при опіках, ф урункулах і гнійних ранах.

175_________________ ВЕРОНІКА ПЛЮЩОЛЙСТА вероника плющелистная Veronica hederiiolia — однорічна трав'яниста, розсіяноволосиста рослина родини ранни­ кових. Стебло леж аче або підве­ дене, при основі д уж е розгалу­ ж ене, 10—ЗО см заввишки, з дов­ гими боковими пагонами. Листки округлі, череш кові, при основі трохи серцевидні, спереду — з 3— 5 (7) зарубчастими лопатями. Квітки неправильні, двостатеві, л і­ луваті або сині, одиничні, у пазу­ хах листків; віночок коротш ий за чаш ечку. П лід — коробочка. Ц ві­ те у квітні — червні. Пош ирення. Росте на лісових галявинах серед чагарників, у са­ дах, на полях м айж е по всій тери­ торії України. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні власти­ вості і використання, лікарські ф орм и і застосування — усе так, як у статті Вероніка лікарська.

ВЕСЁЛКА ЗВИЧАЙНА, панна; весёлка обыкновенная Phallus im pudicus — гриб родини веселкових. Плодове тіло в м олодом у віці яйцевидне, вкрите білою оболонкою , яка зго­ дом розривається, утворю ю чи п іх­ ву. З піхви піднімається вгору по­ рож ниста, з губчастими стінками н іж ка 10—ЗО см заввиш ки і 3—5 см завтовш ки. На верхівці ніж ки міститься ребриста наперсткоподібна ш апинка, вкрита зел ен у­ ватим, з запахом падла слизом, що м істить спори. Пош ирення. Т рапляється по всій території України в багатих на гумус листяних лісах, у садах, по чагарниках. Сировина. Збираю ть плодове тіло гриба з червня до ж овтня. Хімічний склад не вивчено. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. У вітчизняній н ароде ній медицині настойку із свіжих або висуш ених плодових тіл В. з. використовую ть при болях у ш лунку, подагрі, захворю ваннях нирок, для промивання ран, які довго не гояться. М олоді плоди В. з. їстівні. П рож арені в жирі, вони за смаком схож і на рибу.

86

177

180

ВЕСНІВКА — ранньовесняна багаторічна, рід­ ше — однорічна трав'яниста рос­ лина родини первоцвітих. Те са­ ме, що й первоцвіт весняний.

178_________________ ВЕСНЯНИХ

ЛІКАРСЬКИЙ —

ранньовесняна багаторічна, рід ­ ше — однорічна трав'яниста рос­ лина родини первоцвітих. Те са­ ме, що й первоцвіт весняний.

179_________________ ВИНОГРАД КУЛЬТУРНИЙ виноград культурный V itis vin iiera — лазячий кущ родини виноградових з товстим стовбуром і довгими галузистими вусиками на гілках. Листки чергові, черешкові, округ­ лі або п'ятикутні, глибоко 3— 5(7)-лопатеві, рідше цілісні. Квіт­ ки двостатеві, рідше — одностате­ ві, або функціонально маточкові, зібрані в китицевидні суцвіття. П лід — м 'ясиста соковита ягода, різної форми і забарвлення (від ж овто-зеленого до чорно-ф іолето­ вого). Ягоди зібрані в грона. Цвіте у травні — червні. Поширення. Вирощують майже по всій території України, а най­ більш е у степових і лісостепових районах, на Закарпатті, та в Криму. Сировина. Використовують сти­ глі ягоди і листая. Єдиної думки щ одо строків заготівлі листя не­ має: за одними дж ерелами, його треба заготовляти у травні, за іншими — у жовтні, причому пе­ ревагу віддають листкам, які при відмиранні набувають червоного кольору. В науковій медицині листя не використовується. Хімічний склад. Ягоди містять глю козу (до 20 % ), сахарозу (5,5 %), органічні кислоти, ду­ бильні речовини (3,4 % ), аміно­ кислоти, флавоноїди, антоціани, ароматичні речовини, стерини (ер­ гостерин, ситостерин, а-ситостерин), катехін, епікатехін, галокатехін, аскорбінову кислоту, ві­ таміни групи В, С ,, РР, провітамін А (каротин), сполуки калію, каль­ цію, заліза і фосф ору та інші речовини. В листках є цукри, органічні кислоти, інозит, ду ­ бильні речовини, кверцетин, к а ­ ротин, холін, бетаїн тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плоди В. к. ви­ користовую ть у науковій і на­ родній медицині. Вони виявляють різносторонню дію на організм лю ди ни — за га л ь н о з м іц н ю ю ч у , сечогінну, послабляю чу і ж овчо­ гінну. При вживанні їх посилю є­ ться обмін речовин, підвищ уєть­

ся апетит, поліпш ується кровообіг і кровотворення, зниж ується к ро­ в'яний тиск, зменш ується кислот­ ність ш лункового соку. Викорис­ тання ягід ефективне при не­ докрів'ї, кахексії, виснаженні нер­ вової системи, хронічних брон­ хітах, емфіземі легень, хворобах печінки, при спастичних і ато­ нічних запорах, нефритах і нир­ ковокам ’яній хворобі та при ге­ морої. Корисним вваж ається вж и­ вання свіж их плодів В. к. у початковій стадії туберкульозу легень. Відвар суш ених плодів п'ють для полегш ення відхарку­ вання, а настій листя — при гіпер­ тонічній хворобі. Лікарські форми І застосування.

ВНУТРІШНЬО — свіж і ягоди натщ есер­ це за півтори-дві години до їди тричі на день протягом 4—6 тиж нів, почина­ ючи з 1 кг і поступово збільшуючи кількість до 2—3 кг на добу; відвар (100 г сушених ягід на 200 мл окропу, кип'ятять 10 хв) по половині — тре­ тині склянки 3—4 рази на день; по­ рошок сухого листя по 1—2 г на при­ йом тричі на день при маткових крово­ течах. ЗОВНІШНЬО — настій листя для по­ лоскань (при ангінах) і примочок (при захворюваннях шкіри); порошок листя нюхають при кровотечах з носа; по­ дрібнене свіж е листя прикладають до гнійних ран і виразок. Вживання пло­ дів В. к. ПРОТИПОКАЗАНО при ц ук­ ровому діабеті, ож ирінні, виразковій хворобі, серцевій недостатності з на­ бряками й гіпертонією, при уремічному стані, колітах, що супроводяться про­ носом, та при хронічних нагноювальних процесах у легенях. Перед л іку ­ ванням свіж ими ягодами або консер­ вованим соком лікую ть зуби, а в період лікування — обмежують вж ивання інших фруктів і овочів, жирного м'яса, молока, пива, спиртних напоїв і мінеральної води. Сумісне вживання їх посилює процеси бродіння і може спричинити розлад ф ункції кишечника.

ВИШНЯ ЗВИЧАЙНА вишня обыкновенная Cerasus vulgaris — дерево родини розових заввишки 2,5—6 м. Листки голі, блискучі, без залозок на череш ках, еліп­ тичні або яйцевидні, короткозагострені, пилчасті. Квітки великі, двостатеві, правильні, 5-пелюст­ кові, білі, в зонтиковидних або гроновидних суцвіттях. П лід — соковита тем но-червона кістянка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні ши­ роко вирощують як плодове д е­ рево. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть плодоніж ки, плоди, молоді пагони, коріння і листя. Сировину заготовляю ть у різні строки: гілки і листя — у травні; коріння — навесні або восени; плодоніж ки збираю ть разом із стиглими плодами. П лодоніж ки йдуть на експорт. Сушать їх у затінку на відкритому повітрі або в суш арках при температурі 60—70°. Сухої сировини виходить 40 % . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини маю ть чималий набір ф ізіо ­ логічно активних речовин у кіль­ костях, що мають лікувальнопрофілактичне значення. Листки містять лимонну кислоту, дубиль­ ні речовини, кверцетин, кумарин, камедин і амигдалін; кора — д у ­ бильні речовини, лимонну кисло­ ту, глікозиди (фускофлобафен, руброф лобафен), барвники; пло­ ди — антоціани, цукри, дубильні, пектинові і барвні речовини, ас­ корбінову кислоту, вітаміни В, РР, ф олієву кислоту, інозит, понад 10 органічних кислот, сполуки міді і заліза, в йонній ф ор­ мі — сполуки калію, магнію тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П лодоніж ки мають

87

181 сечогінні та в'яж уч і властивості, їх використовую ть при нирково­ кам 'яній хворобі, захворюванні суглобів, при набряках і проносах. Плоди виявляють відхаркувальну, послаблюючу, діуретичну й анти­ септичну дію, поліпш ую ть апетит і травлення, тамую ть спрагу при гарячці. Водні настої плодів вияв­ ляють заспокійливу й протисудомну дію. Свіжі, або у вигляді настоїв, плоди В. з. використо­ вують при запаленні дихальних шляхів, для зменш ення бродіння в киш ечнику, як загальнозміцнюючий засіб при анем ії та як послаб­ ляючий засіб при запорах. Плоди з молоком даю ть позитивні на­ слідки при вж иванні хворими на артрит. З плодів готують сироп (Siripus Cerasi), який додаю ть до різних ліків для покращ ення їх ­

нього смаку. Відвар молодих па­ гонів вживаю ть при діареї, х р о ­ нічних колітах і в комплексному лікуванні атонії киш ечника, а від­ вар свіж ого листя у молоці — при жовтянці. Спиртову настойку або водний екстракт коріння вико­ ристовую ть для лікування виразки ш лунка. При зовніш ніх к ровоте­ чах (уш кодж ення ш кіри і слизо­ вих оболонок, носові кровотечі) прикладаю ть свіж е потовчене листя або тампони з нього. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій плодоніж ок (1 чайна лож ка сухих подрібнених плодо­ н іж ок на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; відвар ЗО г сухих подрібнених плодоніж ок в 1 Г окропу, до якого додають півсклянки вишневого або малинового соку, випи­ ваю ть за день при подагрі, що супро­ водиться уратурією .

ВІДКАСНИК БЕЗСТЁБЛИЙ колючник бесстебельный Carlina acaulis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла поодинокі, здебіль­ шого вкорочені й непомітні. Лист­ ки зібрані в прикореневій розетці, ж орсткі, по краях вкриті колю ч­ ками, перисторозсічені або перистороздільні. Квітки ж овтуваті, у великих (7— 12 см у діаметрі) к о ­ ш иках. П лід — сім 'янка. Цвіте у серпні — вересні. Поширення. Росте на гірських л у ­ ках у субальпійськом у та альпій­ ськом у поясах Карпат. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть заготовлені восени корені. їх ми­ ють, розрізую ть на куски (товсті розщ еплюють) і висуш ую ть на від­ критом у повітрі або в протопле­ них приміщ еннях. Зберігаю ть у сухих, добре провітрю ваних при­ міщеннях. Рослина неоф іциналь­ на.

Хімічний склад. Корінь відкасника м істить дубильні й смолисті речовини, інулін (12— 18 % ), бар­ вники, еф ірну олію (1—2 % ) та цукор.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати відкасника безстеблого використовую ть як відхаркувальний, проносний, по­ тогінний та сечогінний засіб при ниркових набряках, затримці менструацій, при простудних за­ хворю ваннях сечових органів та нирок, при катарах легень. Вико­ ристовую ть їх як засіб, щ о зб уд­ ж ує апетит. Ефірна олія діє бак ­ терицидно. Настій порош ку коре­ ня В. б. на вині виганяє солітера. Відваром підвищ еної міцності об­ мивають рани, які погано гояться, лікую ть лиш аї та інші хвороби шкіри. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — 250 мл відвару (15— ЗО г сировини на 500 мл окропу) випи­ вають протягом дня невеликими п орці­ ями. ЗОВНІШНЬО — відвар (50 г на 500 мл окропу) для промивань і примочок.

88

182

184

ВІЛЬХА БІЛА — ВІЛЬХА СІРА, однодомна рослина родини вільха біла; березових. Те саме, що й вільха ольха серая сіра. Alnus incana —

183 ВІЛЬХА КЛЕЙКА, вільха чорна; ольха клейкая A ln u s g lu tin o s a — однодомна рослина родини б е­ резових. Дерево з яйцевидною або циліндричною кроною , 10— 20 м заввишки. М олоді пагони три­ гранні, голі, червонувато-бурі, клейкі. Б руньки клейкі, на ніж ках. Листки округлі або оберненояйце­ видні, з округленою або виїм ­ частою верхівкою і широкою клиновидною основою, голі, моло­ д і — ду ж е клейкі. Тичинкові се­ режки видовж ено-циліндричні, по 3—5 у суцвітті, повислі; м аточ­ кові — яйцевидні, на довгих н іж ­ ках. П лід — однонасінний горі­ шок. Ц віте у квітні. П лоди д о ­ зріваю ть у вересні — ж овтні. Пош ирення. Росте по всій терито­ рії України біля дж ерел, по бере­ гах річок, на болотах, у вологих лісах. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Вільха сіра.

однодомна рослина родини бере­ зових. Дерево 5— 15 м заввишки або кущ . Молоді гілки опушені, неклейкі. Листки яйцевидно-еліп­ тичні або яйцевидно-округлі, з округлою або серцевидною осно­ вою, гострою верхівкою, по краю — двопилчасті; молоді — густо опуш ені з обох боків, розвинуті — зверху гладенькі, знизу опушені, сірі. М аточкові с е ­ режки — по 3—8 на спільній гілочці, за винятком кінцевої, сидячі. П лід — однонасінний го ­ ріш ок. Цвіте у квітні. Плоди д о ­ зріваю ть у вересні — ж овтні. Пош ирення. Трапляється на З а ­ карпатті, в Карпатах, на П рикар­ патті, Поліссі і зрідка в П равобе­ реж ном у Л ісостепу на заболоче­ них узліссях, на болотах, біля бе­ регів річок. Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть ш ишечки (Fructus Alni), м олоду ко р у і свіж е листя. Ши­ ш ечки збираю ть восени і взимку. Суш ать під наметом, на горищі або в суш арках при температурі 50 — 60°. С ухої сировини вихо­ дить 40% . Строк придатності — 4 роки. ШипЛчки відпускаю ться аптеками. В народній медицині використовую ть і кору молодих гілок (C ortex Alni) та листя (Folia Alni), яке використовую ть свіжим. Кору заготовляю ть на­ весні. Суха кора зберігається, не втрачаю чи лікувальних власти­ востей, 4 роки. Х імічний склад. Ш ишечки містять дубильні речовини (в том у числі до 2,5% таніну), вільну галову

кислоту і ф лавоноїди; листки — гіперозид, кверцитрин, органічні кислоти; кора — дубильні речо­ вини і тритерпеноїди. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. С упліддя вільхи ма­ ють в'яж учі, дезинфікую чі, проти­ запальні, десенсибілізую чі й к ро­ воспинні властивості. В науковій медицині настій або настойку су­ плідь використовую ть при ш лун­ ково-киш кових хворобах (енте­ рити, диспепсії, ентероколіти, хронічні коліти, дизентерія, ви­ разкова хвороба ш лунка і дванад­ цятипалої кишки), ревматичному поліартриті й простудних захво­ рюваннях. У гінекологічній п р ак­ тиці настій кори або суплідь вико­ ристовую ть при маткових крово­ течах різного походж ення, ф ібро­ міомі матки з гемарогічним синд­ ромом на фоні запальних захво­ рювань статевих органів. У народ­ ній медицині використовую ть і листя та к ору рослин. Внутрішньо відвар листя вживаю ть як пото­ гінний засіб при простудних захворю ваннях, малярії, подагрі й поліартриті. Зовніш ньо настій кори або свіж о ­ го листя використовую ть для по­ лоскань і примочок при л іку­ ванні запалень горла, ран і вира­ зок. Д ля зняття відчуття втоми в ногах після тривалої ходьби прий­ маю ть ванни з відвару листя. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина суплідь на 5 частин горілки) по 25—ЗО крапель 3 рази на день (го­ тову настойку продаю ть аптеки); су ­ хий екстракт суплідь вільхи (Extractum fructuum Alni) по 0,5— 0,6 г 3—6 раз на день; настій суплідь (10 г на 200 мл окропу) по 1/2— 1/3 склянки 2—3 рази на день; відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день.

89

ВІСКАРІЯ КЛЕЙКА — Ф армакологічні властивості і ви­ ВІЛЬХА ЧОРНА — однодомна рослина родини бере­ багаторічна трав'яниста рослина користання. Рідкий екстракт В. є. зових. Те саме, що й вільха клейка. родини гвоздикових. Те саме, зменш ує артеріальну і венозну гіпоксію при експериментальному що й віскарія звичайна. тиреотоксикозі, нормалізує ос­ новні показники річного скл а­ ду крові, зменш ує вагу щ итовид­ ВІСКАРІЯ з в и ч а й н а , ВОВКОНІГ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ної залози і послаблю є зобогенвіскарія клейка; ний еф ект. У народній медицині зю зн и к е в р о п е й с к и й смолка обыкновенная В. є. використовую ть як засп окій­ Viscaria vulgaris, синоніми: Lycopus europaeus — ливий, кровоспинний і протипроV. viscosa, Lichnis viscaria, L. багаторічна трав'яниста рослина носний засіб та від малярії. Настій родини губоцвітих. Стебло бо­ трави вваж ається добрим засобом viscosa — багаторічна трав'яниста рослина розенчасте, прямостояче, просте у боротьбі з приступами т яж к о ­ родини гвоздикових. Стебла голі, або розгалуж ене, ЗО— 120 см зав­ го серцебиття, при базедовій хво­ прямостоячі, ЗО—80 см заввишки, вишки. Листки короткочереш ко­ робі, поруш еннях ритм у серця прості або вгорі трохи розгалу­ ві, яйцевидно-ланцетні або лан ­ (екстрасистолії) та при м атко­ ж ені, з клейкими верхніми межи­ цетні, по краю великозубчасті; вих кровотечах. Відвар трави з вузлям и. Листки голі, біля основи нижні та серединні — біля основи кореневищ ем у китайській меди­ війчасті, гострі; прикореневі — в розсічені. Квітки зигом орфні (див. цині використовую ть як сечогін­ розетці, оберненоланцетні, зву­ Зигоморф на квітка), зібрані у не* ний засіб при набряках, а також ж ені в черешок] стеблові — сидя­ справж ні кільця, щ о розміщ ені в при поруш еннях м енструацій і при чі, вузьколанцетні до лінійних. пазухах серединних і верхніх ф урункульозі. Квітки правильні, двостатеві, у ки­ листків; віночок дзвониковидний, Лікарські формн і застосування. тицевидних суцвіттях; пелюстки 4-лопатевий, білий, з червоними ВНУТРІШНЬО — настій трави (20—40 г малинові, рідко білі, з виїмчастою плямами. П лід — горіш ок. Цвіте сировини на 200 мл окропу) по полови­ ні — третині склянки 3 рази на день. пластинкою і двома великими у липні — вересні. придаткам и при основі. П лід — Пош ирення. Росте по всій терито­ коробочка. Ц віте у травні — рії У країни на болотах, заплавних луках, по берегах водойм, у липні. Сировина. Використовують траву, вільш няках. зібрану під час цвітіння рослини. Заготівля І зберігання. Викорис­ товують траву. Її збираю ть під Рослина неоф іцинальна. Х імічний склад ще не вивчено. час цвітіння рослини, суш ать під Ф армакологічні властивості і ви­ залізним дахом з доброю венти­ користання. В. з. використовую ть ляцією або в суш арках при тем ­ як кровоспинний і відхаркуваль­ пературі 40°. Зберігаю ть у сухих ний засіб при легеневих хворобах, приміщ еннях. Рослина неоф іци­ незрозумілих і маткових кро­ нальна. вотечах, інколи — при тривалій Хімічний склад. Рослина м істить ж овтяниці й при хворобах нирок. глікозид лікопін (найбільш е йо­ Напаром трави миють забруднені г о — в листках), гіркоти, кавову рани, компреси накладаю ть на та урсолову кислоти і смоли. чиряки, нариви, виразки і на місця, ураж ені коростою.

186_________________

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г си ­ ровини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — напар трави (40 г сиро­ вини на 1 л окропу, настоюють у тер­ мосі 8— 10 годин) для обмивань і ком п­ ресів.

188_________________

90

189

191

ВОВЧЕ ЛИКО —

вують усю рослину. Кореневищ а кущ ова рослина родини тим е­ викопую ть рано навесні або восе­ лейових. Те саме, що й вовч і ни, чистять від землі, миють і с у ­ ш ать на відкритому повітрі. Траву ягоди зви чайн і. збираю ть у період повного цвітін­ ня рослини. Зберігаю ть у сухих приміщ еннях. Р ослина н ео ф іц и ­

190_________________

ВОВЧЕ ТІЛО БОЛОТНЕ сабельник болотный Comarum palustre—

нальна.

Хімічний склад. Уся рослина м іс­

тить дубильні речовини. В траві виявлено флавоноїди, органічні багаторічна трав'яниста коротко­ кислоти, смоли, еф ірну олію та волосиста рослина родини розо­ барвник. вих. М ає довге повзуче розгалу­ Фармакологічні властивості і ви­ ж ене к о р ен еви щ е. Стебла висхід­ користання. В народній медицині ні, 20—70 см заввишки. Листки препарати з кореневищ викорис­ чергові; нижні — непарноперисті, товую ть як ж арозниж увальний, з 2 (3) парами бічних листоч­ в ’яж учий, болетамувальний і к р о ­ ків, верхні — трійчасті. Л источки воспинний засіб при ревматизмі, довгасті, пилчастозубчасті, сидя­ кровотечах і розладах травлення. чі, зверху зелені, зісподу сіропов­ П репарати з трави використову­ стисті. Квітки п ^ізи л ьн і, двоста­ ють як ранозагою вальні й проти­ теві, 5-пелюсткові, темно-червоні, запальні засоби; відвар усієї зібрані на кінці стебла в щ итко­ рослини — при гострих зубних видне суцвіття. П лід — збірний, болях, виразкових кровотечах з голих сім 'янок. Цвіте у травні — ясен, при туберкульозі легень, липні. захворю ваннях горла (ангінах), Поширення. Росте на болотах і поруш еному обміні речовин та вологих місцях лісової і л ісосте­ при маткових кровотечах. П одріб­ пової частин УРСР (зрідка — в нену свіж у траву прикладаю ть до Степу по долинах річок). гнійних ран, пухлин на тілі та Заготівля і зберігання. Використо­ гемороїдальних вузлів для р оз­ смоктування їх. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — склянку відвару (20 г подрібненого кореневищ а або трави на 200 мл окропу, настоюють 1—2 години, охолодж ую ть і процідж ую ть) випи­ вають за день невеликими ковтками. ЗОВНІШНЬО — 2—3 столові лож ки сухої травн обливають окропом, загор­ тають у марлю і гарячою прикладають до хворого місця.

ВОВЧИЙ ЗУБ — однорічна або багаторічна т р ав 'я ­ ниста, рідш е напівчагарникова і чагарникова рослина родини зо н ­ тичних. Те саме, що й л аскавец ь золотистий.

192_________________ ВОВЧІ ЯГОДИ ЗВИЧАЙНІ, вовче лико; волчник обыкновенный Daphne mezereum — кущ родини тимелейових, заввиш ­ ки 40—120 см. К ора ж овтавосіра; молоді гілки притиснутопухнасті, з бурими бородавочка­ ми. Листки чергові, скупчені на кінцях гілочок, оберненояйце­ видно-ланцетні, 3—8 см завдовж ­ ки і 1,5—2 см завширш ки. Квітки двостатеві, сидячі, скупчені в па­ зухах торіш ніх листків по 3—5, рож еві, запаш ні, з'являю ться до розпускання листя. П лід — к іс ­ тянка червоного кольору. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Трапляється на П о­ ліссі, в Карпатах, у П равобе­ реж ном у Л ісостепу, дуж е рідко — в Л івобереж ном у Л ісостепу в листяних і мішаних лісах. Росте поодиноко; потребує ОХОРОНИ. Заготівля і зберігання. Використо­ вують кору гілок та плоди. Кору заготовляю ть навесні під час сокоруху, плоди — восени, в пе­ ріод повно! стиглості. Зберігаю ть сировину В. я. з. окремо від іншої сировини, бо ця рослина

отруйна. В. я. з.— росл и н а н еоф іц и н ал ьн а .

Хімічний склад. Кора і насіння містять оксикумарин дафнін, смо-

91

193 колючий

листу отруйну речовину мезерин, вовчуг умбеліферон, дафнетин і ф енол­ стальник колючий карбонову кислоту. В насінні є Ononis spinosa — й невелика кількість алкалоїдів. багаторічна трав'яниста рослина Фармакологічні властивості і ви­ родини бобових. Стебла ЗО—65 см користання. В народній медицині заввишки, при основі висхідні препарати В. л. з. використовую ть або прямостоячі, м еж ивузля з од­ як болетамувальний, протина- ного боку волохаті, рідш е — к р у ­ ривний і відтяж ний засоби, при гом опуш ені; бокові пагони — з сильних невралгічних і ревм а­ колю чками, здебільш ого парними. тичних болях, радикуліті, д іате­ Листки чергові: ниж ні — трійчас­ зах, подагрі й паралічах, при зол о­ ті, верхні — з одним листочком; тусі й водянці, пухлинах горла і листочки видовж еноовальні, застравоходу, наривах. Свіжі або ви­ лозисто-опуш ені. Квітки двоста­ суш ені плоди інколи приймають теві, неправильні, одиничні, роз­ внутріш ньо (один плід на день) міщені в пазухах листків на вер­ при поганому апетиті, втомі, від хівках гілок, іноді утворю ю ть не­ атеросклерозу. Значно рідше рос­ багатоквіткове верхівкове воло­ лину використовую ть при п ро­ тевидне суцвіття; В І Н О Ч О К ростудних захворю ваннях, при т у ­ жевий. П лід — біб. Цвіте у черв­ беркульозі, дизентерії, ж овтусі ні — серпні. та від паралічу язика (настойку Поширення. Трапляється в захід­ кори деякий час потримати в роті). ній частині П олісся на піщ а­ Настойка з кори і плодів — добрий них берегах річок, на схилах та інсектицид. біля доріг. Лікарські формн І застосування. Сировина. Використовують коре­ ВНУТРІШНЬО — відвар подрібненої невище, листя і квітки. К ореневи­ корн (20 г на 200 мл окропу, випарювати ща заготовляю ть восени або на­ до половини) по 1—2 краплі 3 рази на день; настойку кори (1 г на 64 мл спир­ весні до появи листків, листя й ту) по 1—2 краплі 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настойку 1 частини (за об'ємом) кори і порізаних на кусочки гілочок з квітками на 3 частинах горілки для натирань при невралгічних і рев­ матичних болях; мазь (1 частина н а­ стойки на 2 частини вазеліну чи коро­ в'ячого масла) для натирань. Рослина смертельно отруйна! Заготовляти, зберігати і використову­ вати рослину треба з додерж анням за ­ ходів обережності. При перших ознаках отруєння необхідно викликати лікаря, а потерпілому надати перш у допомогу.

квітки — під час цвітіння рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Рослина м істить дубильні речовини, глікозиди ононін і псевдоононін, ононід, онопсин, органічні кислоти та їхні солі, ж ирну та еф ірн у олії, ф іто­ стерин онокол, слиз, смоли, ц^кор та крохмаль.

Фармакологічні властивості 1 ви­ користання. П репарати В. к. мають сечогінні, потогінні, кам енерозчинні й дезинф ікую чі властивості, регулкцоть обмін речовин. Вжи­ вають їх у вигляді чаю або від­ вару при запальних процесах у нирках і сечовому міхурі, при поруш еннях обміну сечової кис­ лоти, для розчинення каменів і піску в нирках і сечовивідних ш ляхах, для пож вавлення діяль­ ності залоз внутріш ньої секреції і очищ ення крові при ф у р у н к у ­ лах і висипах на тілі та як крово­ спинний засіб. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — чай з листя та кві­ ток (1 чайна лож ка суміші на 200 мл окропу) пити по 1 склянці на день малими порціями; відвар кореневищ (1 столова лож ка подрібнених коре­ невищ на 500 мл окропу) по півсклянки З—4 рази на день.

92

194_________________ 195 ВОВЧУГ п о л ь о в и й стальник пашенный Ononis arvensis, синонім — О. intermedia — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла ЗО—80 см заввишки, прямостоячі, опуш е­ ні, гілки часом закінчую ться к о ­ лючками. Листки чергові, трій час­ ті, лиш е верхні прості; листочки видовж еноеліптичні; овальні або еліптичні, гострозубчасті, залозисто-опуш ені. Квітки двостатеві, неправильні, розміщ ені звичайно по дві в пазухах листків і утворю ­ ють довгі волотевидні суцвіття; в і­ ночок рож евий або білуватий. П лід — біб. Ц віте у червні — серпні. Пош ирення. Росте по всій терито­ рії України на луках, трав'яни с­ тих схилах, по тальвегах балок. Заготівля і зберігання. Використо­ вують корені, заготовлені восени (ж овтень — листопад). їх миють холодною водою, опісля сушать спочатку на свіж ом у повітрі, а по­ тім на горищі або в суш арках при тем пературі 40—45 °С. С ухої си­ ровини виходить 30—32 % . Збері­ гають у сухих приміщ еннях. Строк придатності — 2 роки. Сировина відпускається аптеками. Хімічний склад. У коренях вияв­ лено дубильні речовини, гліко­ зиди ізоф лавонової природи (ононін, ононід), тритерпеновий сапо­ нін, оноцерол, тетрациклічний тритерпеновий спирт оноцерин, смоли, лимонну кислоту, крох­ маль та еф ірну олію. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати В. п. виявляю ть сечогінні, послаб­ люючі, кровоспинні, протизапаль­ ні, гіпотензивні і кардіотонічні властивості, зменш ують проник­ ність і лам кість капілярів, підви­ щ ують тонус і зниж ую ть пери­ стальтику киш ечника. В науковій медицині В. п. призначаю ть при гем орої, хронічних запорах, тр і­ щинах заднього проходу, запален­ нях сечового м іхура і нирок, нир­ ковокам 'яній хворобі, при м атко­ вих кровотечах різного поход­ ж ення (особливо в клім актерич­ ний період) та при подагрі. Крім цього, в народній медицині В. п. використовую ть як засіб, що активізує дію залоз внутріш ньої секреції, поліпш ує обмін речовин при ф урункульозі й висипах на тілі, при радикуліті й епілеп­ сії. Використовують його і як зов­ нішній засіб при хворобах шкіри. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (ЗО г сировини на 1 л окропу) по 50 мл 3 р а­ зи на день перед їдою протягом 2—4 тиж нів (після кож них трьох днів роб­ лять одноденну перерву); настойку ко­ ріння (у співвіднош енні 1 : 5, на 70 % ному спирті) по 50—60 крапель 3 рази на день як послаблюючий засіб. ЗОВНІШНЬО — гарячі ванни або п р и ­ мочки з відвару коріння (30 г на 1 л окропу, випарюють наполовину).

ВОДЯНИЙ ПЕРЕЦЬ —

тах, зрідка — в соснових лісах. однорічна трав'яниста рослина Сировина. Використовують усю родини гречкових. Те саме, що й надземну частину рослини (зрізу­ гірчак перцевий. ють під час цвітіння і на початку плодоутворення) і плоди (в період їхньої повної стиглості). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ ВОДЯНИЙ ТРИФОЛЬ — багаторічна трав’яниста болотна лини містять великий набір біоло­ рослина родини бобівникових. Те гічно активних речовин: облистнені пагони — андромедотоксин, саме, що й боб івник трилистий. дубильні речовини, ф лавоїди (46&~т*мг % ), урсолову кислоту; листки — елагову і кавову кисло­ ти, кверцетин, ціанідин, кем п­ ВОДЯНКА ЧОРНА, ферол, ізокверцитрин, рутин і голубець;* каротин; плоди — аскорбінову водяника чёрная кислоту (9—47 мг % ), антоціани і флавоноїди. Empetrum nigrum — вічнозелений, ду ж е галузистий Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині сланкий кущ ик родини водянко­ вих,,20—60 см завдовж ки. Листки настій або відвар облистнених чергові, 3—5 мм завдовж ки і пагонів використовую ть при го­ близько 1 мм завширш ки, видов- ловному болі, нервових захво­ ж ено-еліптичні, ш кірясті, з загор­ рюваннях, епілепсії, паралічах, нутими наспід краями. Квітки од­ як засіб, що заспокою є і знімає ностатеві, дрібні, темно-червоні, втому, та як в'яж уч и й засіб при одиничні в пазухах листків побли­ цинзі і проносі. П ротиспазматичзу верхівки гілочок. П лід — ч о р ­ ну дію і вплив препаратів В. ч. на на ягодоподібна кістянка. Цвіте центральну нервову систему під­ експериментально. у травні — червні. Плоди дости­ твердж ено Плоди використовую ть свіж ими гають у серпні. Пош ирення. Трапляється в Карпа­ або у вигляді відварів як проти­ тах на субальпійських та альпій­ цинготний і сечогінний засоби. ських луках, на торфових боло­

196_________________

197_________________

93

200

198 ВОЛОВИК ЛІКАРСЬКИЙ, вологлід, серпоріз; анхуза лекарственная Anchusa officinalis — дворічна щ етинистоволоса росли­ на родини ш ортколистих. Стебло прямостояче, ЗО—90 см заввишки, замолоду просте, пізніш е — дуж е розгалуж ене, з пониклими після цвітіння гілками. Листки чергові, прості, лінійно-ланцетні, ціло­ краї: верхні — сидячі, нижні — звуж ені в крилатий череш ок. Квіт­ ки двостатеві, правильні, у завій­ ках; віночок лійковидно-колесовидний, спочатку фіолетовий, піз­ ніше — синій. П лід — горішок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте майж е по всій території У країни на полях, біля доріг, на забур'янених місцях. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. В. л. містить ал­ калоїди циноглосин і холін, глюкоалкалоїд консолідин, алантоїн, барвники і слиз. У насінні є ж ирна олія.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В. л. виявляє п ом 'як ­ ш увальну, сечогінну, потогінну та кровоочисну дію. Виділений з рослини алантоїн у складі мазі використовували при повільному загоюванні ран і виразок, а у ви­ гляді колоїдного розчину — при лікуванні виразки ш лунка і д ва­ надцятипалої киїйки. В народній медицині воловик використову­ ють як засіб від кашлю, при запаленні нирок, при грипі та зуб­ ному болі.

ВОЛОШКА ЛУЧНА василёк луговой Centaurea jacea —

багаторічна трав'яниста ш орстка рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Стебло прямостояче, біля основи трохи висхідне, 30— 100 см заввишки. Листки чергові, цілісні, від еліптичних до яйцевидно-ланцетних, гоструваті або короткозагострені. Квітки ліловопурпурові, рідко — білі, в кош и­ к а х , розміщ ених по 1—2 на кінцях стебла й гілок; крайові квітки Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — суху подрібнену тра­ лійковидні, неплідні, серединні — ву заварюють як чай і п'ють по п ів­ трубчасті, двостатеві. П лід — склянки 3 рази на день. сім'янка. Цвіте у червні — вересні. Рослина отруйна. Поширення. Росте розсіяно в л ісо­ вих, лісостепових і степових (переваж но на Л івобереж ж і) р а ­ йонах на луках, лісових галяви­ нах, по узліссях і чагарниках. Іно­ дворічна щ етинистоволосиста ді культивую ть як декоративну рослина родини ш орстколистих. рослину. Те саме, що й воловик лік а р ­ Сировина. Використовують траву ський. або окремо кошики, заготовлені під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, ксантоглікозид центаурин, до 120 мг % аскор­ бінової кислоти (в листках).

199 вологлід —

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має сеч о­ гінні, ж овчогінні, протизапальні та знеболюючі властивості. Настій трави п'ю ть при хворобах серця, головних і ш лункових болях, ж овтяниці, водянці, затримці мен­ струацій. Як зовніш ній засіб нас­ тій кош иків використовую ть для ванн при ревматизм і й для купан­ ня дітей при діатезі, для обми­ вань і примочок при екземах. Розпарену траву прикладаю ть до тіла при болях, розтягу м 'язів і сухож илків. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні лож ки трави на 200 мл окропу, на­ стоюють 2 години) по 1 столовій ложці З—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — свіж у траву В. л. обли­ вають окропом, загортають у марлю і прикладають до ураж ених місць.

94

201 ВОЛОШКА СИНЯ василёк синий Centaurea cyanus — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Стебло 25—50 см зав­ вишки, прямостояче, від середини розгалуж ене, клочкувато-павутинисте. Н ижні й серединні стебло­ ві листки ліровиднорозсічені, видовж ено-оберненоланцетні, ціло­ краї, віддаленодрібнозубчасті, верхні — переваж но лінійні. Квіт­ ки — в одиничних кош иках на кінцях стебел та пазуш них гі­ лочок: крайові квітки збільш е­ ні, лійковидні, сині, голубі, лілово-рож еві або білі, неплідні; серединні — ф іолетові, двостате­ ві. П лід — сім 'янка. Ц віте у черв­ ні — липні. Пош ирення. Росте по всій тери­ торії України в посівах ярих та озимих культур, на тр ав ’янистих і забур’янених місцях.

202 Заготівля і зберігання. Викорис­ товую ть лише крайові квітки (Flo­ res cyani), зібрані в період їхнього повного цвітіння. Зібрану сиро­ вину треба негайно сушити, бо при повільном у суш інні пелюстки втрачаю ть колір і стаю ть непри­ датними до вживання. Суш ать на горищі, в приміщ еннях, які добре провітрюються, в суш арках при тем пературі 40—50 °, а в сонячну погоду — на відкритому повітрі. С ухої сировини виходить 20 %. Зберігаю ть у сухому приміщ енні не більш е як 1 рік. Сировина від­ пускається аптеками. Хімічний склад. Квітки містять глікозиди ціанарин, центаурин і цикорин, антоціани пеларгонін і ціанідин, ф лавоноїди лютеолін, астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин, барвник ціанін, сапоніни, смолисті й п ек ­ тинові речовини, алкалоїди, а с ­ корбінову кислоту, каротин та м і­ неральні солі. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати В. с. ма­ ють сечогінні, протизапальні, д е ­ зинф ікую чі й ж овчогінні власти­ вості, поліпш ую ть ф ункції трав­ лення. Препарати добре діють при захворю ванні нирок і сечови­ відних ш ляхів (нирковокам'яна хвороба, пієліт, уретрит, цистит, нефроз), печінки і жовчовивідних ш ляхів, при кон'ю нктивіті, бл еф а­ риті та гемералопії. У народній медицині, окрім цього, В. с. вико­ ристовую ть при набряках і ж ов­ тяниці та як ж арозниж ую чий засіб при простуді. Н астої і лосьйони з кош иків В. с. ш ироко використо­ вую ться в дерм атології й косм е­ тиці. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столова лож ка пелю сток на склянку ок­ ропу) п ’ють теплим по 1 столовій лож ці 3 рази на день; 4 столові лож ки суміші пелюсток В. с., приймочок ку­ курудзи, трави остудника голого та хвоща польового, кореня б узи н и трав'я­ нистої, листя м учни ц і звичайної і бе­ резових бруньок (у співвідношенні 1 : 1 : 1 : 0,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5) заливають на ніч 1 л холодної води, вранці ки п'я­ тять 5—7 хв, процідж ую ть і п'ю ть по 1 склянці 5 раз на день при затримці сечі внаслідок запальних процесів у се­ чостатевих органах. ЗОВНІШНЬО — настій пелюсток (1 сто­ лова лож ка пелюсток на 1 склянку окропу) для примочок при захворю ­ ванні очей; настій подрібнених коши­ ків В. с. (1 столова лож ка кошиків на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих порівну, настоюють ЗО хв, охолод­ жую ть) для миття голови, щоб сти­ мулювати ріст волосся, і при лупі (щовечора протягом 15—20 днів), для втирання при дифузному випаданні волосся і круговій пліш ивості (відпо­ відно по 1 та по 2—3 втирання щодня); лосьйон (50 г свіж их кошиків на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину) для про­ тирання обличчя при надмірній ж ирнос­ ті шкіри (H ypersteatosis cutis).

ВОРОНЕЦЬ — багаторічна трав'яниста, кущ ова або напівкущ ова з ш ишковидно потовщ еними кореням и рослина родини півонієвих. Те саме, що й півонія вузьколиста.

203 ВОРОНЯЧЕ ОКО ЗВИЧАЙНЕ, бешизник, хрест-трава, хреща­ те зілля; вороний глаз четырёхлистный Paris quadrifolia — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини лілійних. Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, одиничне, 10—ЗО см зав­ вишки. Листки прості, еліптич­ ні або оберненояйцевидні, сидячі, розміщ ені кільцем на верхівці стебла. Квітка одна, на верхівці стебла. П лід — ягода. Ц віте у травні. П ош ирення. Росте в листяних і міш аних лісах на Поліссі, в Л ісо­ степу і Карпатах. Сировина. Використовують траву, заготовлену під час цвітіння рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад слабо вивчено. Відомо, що рослина м істить гл і­ козиди парадин і паристифін. Використання. В народній меди­ цині настойку трави В. о. з. вико­ ристовую ть при невралгії, мігрені, ларингіті, туберкульозі легень,

203

95

асциті й поруш енні обміну речо­ вин, що супроводиться н абряка­ ми, та як засіб, що збудж ує апетит і посилює перистальтику кишок. У гомеопатії свіж ий сік рослини вж иваю ть при захворю ваннях очей, головном у болі, запам оро­ ченні голови, струсі мозку, під­ вищ еній сонливості, бронхітах і ревматизмі. Рослина ду ж е отруйна! Викорис­ тання її потребує особливої обе­ реж ності. При отруєнні необхідно негайно викликати ш видку доп о­ могу, а потерпілом у надати перш у д о п о м о гу .'

204 В'ЯЗ ГЛАДЕНЬКИЙ ильм гладкий Ulmus laevis; синонім — U. реdunculata — дерево родини в'язових заввишки 15—ЗО м. М ає товстий стовбур, вкритий буро-коричневою корою. Крона ш ирокоциліндрична, вгорі заокруглена; гілки спрямовані вгору під гострим кутом. М олоді пагони опуш ені, блискучі, черво­ нувато-бурі. Листки чергові, дво­ рядні, цілісні, яйцевидні або овальні, з нерівнобоко-серцевид­ ною основою, пилчасті; зверху го­ лі, зісподу — опушені. Квітки д в о ­ статеві, неправильні, з простою дзвониковидною коричнюватою

8-лопатевою оцвітиною, у густих бічних пучках. П лід — крилатка, з густовійчастим краєм крила. Ц віте у квітні — червні. Пош ирення. Росте розсіяно по всій території України в ш ироко­ листяних лісах. Сировина. Використовують кору, заготовлену навесні, і листя. Рослина неоф іцинальна. Х імічний склад. Л истки м істять азотисті (15,9% ) і безазотисті (43,9 % ) речовини, сирий ж ир (2,9 % ), сиру клітковину (8,6 % ), каротин (285,8 мг % ), аскорбінову кислоту (225 мг % ) тощо; в корі є дубильні речовини. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має крово­ спинні й протизапальні власти­ вості. В народній медицині відвар кори всередину вживаю ть при водянці, хронічному ревматизмі, як протипростудний засіб; зовніш ­ ньо — як протизапальний засіб. Настій листя використовували при білях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (20 г на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці З—4 рази на день; суміш кори в'яза і верби козячої, бр ун ьо к берези боро­ давчастої у співвіднош енні 1 : 1 : 1 готують як відвар (4 чайні лож ки суміші на 200 мл окропу) і п'ю ть по 1 сто­ ловій лож ці тричі на день при гарячці. ЗОВНІШНЬО — відвар кори (20 : 200) для примочок при опіках.

В'ЯЗІЛЬ БАРВИСТИЙ, кучерявий горошок; вязель пёстрый Coronilla varia — багаторічна трав'яниста гола або щ етинистоволоса рослина родини бобових, заввиш ки ЗО— 100 см. Стебло борозенчасте, л еж аче або висхідне, порож нисте, розгалу­ жене. Листки непарноперисті, з 5— 12 пар овальних або довгастих листочків. Квітки двостатеві, н е­ правильні, рож еві, білі або ф іоле­ тові, у пазуш них зонтиковидних суцвіттях, на довгих квітконосах. П лід — біб. Цвіте у травні — ве­ ресні. П ош ирення. Росте по всій терито­ рії України на лісових луках, узліссях, галявинах, серед чагар­ ників, на схилах. Сировина. Використовують траву і насіння. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Насіння містить глікозиди (коронізид, коронілін), вуглевод стахіозу, ж ирну олію, насичені ж ирні кислоти, сечову кислоту; у траві є коронілін, псевдокумарин, дубильні речовини, аскорбінова кислота (27,5 мг % ) і каротин (2,6— 10,6 мг % ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Виділений з насіння глікозид коронізид має х арак тер­ ну для серцевих глікозидів карді­ отонічну дію. В народній медицині В. б. використовую ть при набря­ ках, як серцевий і сечогінний за­ сіб та як засіб від кривавого проносу. Зовніш ньо свіж е потов­ чене листя використовую ть при порізах як кровоспинний засіб. Рослина отруйна!

96

206 ГАВІР — ки (2—5 пар) ш ирокояйцевидбагаторічна трав'яниста рослина ні, надрізанопилчасті, зісподу біродини ароїдних. Те саме, щ о й аїр лоповстисті. Квітки дрібні, дво­ статеві, правильні, 5-пелюсткові тростиновий. (рідко 6-пелюсткові), ж овтавобілі, запашні, в густом у волотис­ тому суцвітті. Пелюстки — з дов­ гим нігтиком. П лід — листянка. ГАВ'ЯЗЬ — багаторічна, здебільш ого жорст- Цвіте у червні — липні. коопуш ена рослина родини ш ор­ Пош ирення. Росте по всій тери­ стколистих. Те саме, що й живо­ торії України (на півдні трапля­ ється рідше) на вологих луках, бе­ кіст лікарський. регах річок і болотах, у заболо­ чених лісах. Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Гадю чник шестипелю­ ГАДЮЧНИК В'ЯЗОЛИСТИЙ, стковий. Рослина неоф іцинальна. спірея в'язолиста, таволга в'я­ Хімічний склад. Трава м істить д у ­ золиста, борошень; бильні речовини, барвники, са ­ лабазник вязолистный ліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. Filipendula ulmaria, синонім У всіх частинах рослини є мети­ Spiraea ulmaria — багаторічна трав'яниста рослина лово-саліцилова еф ірна олія. родини розових. Має повзуче Ф армакологічні властивості і ви­ дерев'янисте кореневищ е без користання. Рослина має пото­ бульб. Стебло 50—200 см зав­ гінні, сечогінні, протизапальні, вишки, прямостояче, нерозгалу- анальгетичні та протиревматичні ж ене, облистнене. Листки пере- властивості. Внутрішньо у вигляді ривчасто-перисті; бокові листоч­ настоїв чи відварів трави або к о­ ріння (коріння активніш е за дією) Г. в. використовую ть як потогін­ ний засіб при грипі й підвищ е­

207_________________

208_________________

ній тем пературі, подагрі, ревм а­ тизмі, істеричних припадках, сильних болях у ш лунку і кишках, щ о супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як загальнозміцню ю чий засіб при катарі верхніх ди халь­ них ш ляхів. Ефективним є вж и­ вання препаратів Г. в. всередину і при лікуванні захворю вань ш кі­ ри. Настій трави, крім того, іноді використовую ть при головному болі, задиш ці, серцевих хворобах, діареї, ди зентерії та як проти­ глисний засіб. Зовніш ньо препа­ рати Г. в. (сік, відвари, мазі) вико­ ристовую ть при лікуванні ран, виразок і ф урункулів, при білях і укусах зм ій або скаж ен их тва­ рин. Д ля проф ілактичних цілей рослину використовую ть і в хар­ чуванні: м олоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщ ів і салатів; квітки — як за­ варку до чаю (суміш сухих квіток Г. в. і пелю сток шипшини у спів­ віднош енні 10 : 1). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна л ож ка сухої подрібненої трави на склянку окропу) випити за день рів­ ними порціями; відвар (5 г сухого по­ дрібненого коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; 4 лож ки суміш і квіток Г. в., листя м уч­ н и ц і звичайної, трави остудника голо­ го, хвоща польового і спориш у звичай­ ного, кукурудзяних приймочок, луш ­ пиння квасолі, кореня бузини трав'я­ нистої, березових бруньок і пелюсток волош ки синьої у співвіднош енні 1 : 1,5 : 1 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1 з вечо­ ра заливають 1 л сирої води, вранці ки п ’ятять 5— 10 хв, напарюють ЗО хв, процідж ую ть і випивають теплим про­ тягом дня за 6—7 прийомів при запаль­ них процесах у сечових органах, набря­ ках, поліартриті й подагрі; 6 столових лож ок суміші квіток Г. в., трави кропиви дводом ної або кропиви жалкої і звіро­ бою звичайного у співвіднош енні 1: 1 : 1 напарюють у термосі, процідж ую ть і випивають протягом дня за 4—5 при­ йомів при сильних болях у шлунку. ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння Г. в. і вершкове масло у співвіднош ен­ ні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазе­ лін і ланолін у співвіднош енні 1 : 2 : 1 за об'ємом) для зм азувань ураж е­ них місць при запальних дерматозах і для розтирань при ревматизмі; суміш коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвід­ ношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г суміш і на 2 л окропу) для промивання гнійних ран, для спринцювань при білях, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, ф істул і

97

209 ГАДЮЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ, гадючник шестипелюстковий; лабазник шестилепестный Filipendula vulgaris, синонім F. hexapetala — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має тонке к о р е­ невищ е з веретеновидними або майж е кулястими бульбами. Стеб­ ло ЗО—80 см заввишки, прям о­ стояче, нерозгалуж ене, облистнене. Листки переривчасто-перисторозсічені; бокові листочки ви­ довж ені, глибоконадрізані. Стеб­ лові листки чергові, з великими прилистками. Квітки дрібні, дво­ статеві, правильні, 6-пелюсткові, білі, іноді рож еві, в кінцевій ба­ гатоквітковій щитовидній волоті. Плід — листянка. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України (крім Карпат). Заготівля і ' зберігання. Викори­ стовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини і кореневищ а з коренями, які заготовляю ть восени (вересень — ж овтень) або рано навесні (квітень). Викопані кореневищ а і корені миють х о ­ лодною водою, розрізаю ть на кус­ ки (10— 15 см) і суш ать під наме­ том або на горищі. Строк при­ датності — 3 роки. Аптеки сиро­ вину не відпускають. Хімічний склад. Усі частини р о ­ слини містять дубильні речовини (14—36 % ) і глікозид гаультерин (близько 0,03 % ). В коренях, крім цього, є крохмаль, а в траві — аскорбінова кислота, ефірна олія і флавонова сполука гіперин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати Г. з. мають в'яж учі, сечогінні, потогінні, де­ зинфікую чі та кровоспинні влас­ тивості. Корені рослини входять до складу мікстури М. Здренко, яку вж иваю ть при папіломатозі сечового міхура, анацидному га­ стриті, виразці ш лунку та гемо­ рої. У вигляді настоїв або відварів Г. з. використовую ть при запа­ леннях слизових оболонок шлунково-киш кового тракту, нирок і сечовивідних шляхів, при не­ ф ролітіазі, подагрі, ревматизмі, епілепсії, серцевій недостатнос­ ті з декомпенсацією , геморої, маткових кровотечах, білях і за­ хворюваннях ш кіри (свербіння). Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій бульбокоренів (1 столова лож ка подрібнених бульбо­ коренів на 200 мл окропу, нагрівають на водяній бані 10 хв, настоюють 2 го­ дини) по 1 столовій лож ці 4 рази на день; настій трави з квітками (1 столо­ ва лож ка подрібненої сировини на 0,5 л окропу, настоюють у термосі одну ніч) по чверті склянки 4 рази на день; настойку (1:10, на ЗО % -ному спирті або горілці) по ЗО мл тричі на день при гастритах і гінекологічних захво­ рюваннях. ЗОВНІШНЬО — відвар (10 г коренів на 1 л води) для обмивань.

210 ГАДЮЧНИК ШЕСТИПЕЛЮСТКОВИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й га­ дю чник звичайний.

2П

ГАМАМЁЛ1С ВІРГІНСЬКИЙ, горіх відьмин, зимоцвіт, ча­ рівна ліщина; гамамелис виргинский Hamamelis virginiana — невелике (до 7 м заввишки) дерево або кущ родини гамамелідових. Загальним виглядом рослина схо­ ж а на ліщину. Стовбур викривле­ ний, гілки вилчасто розгалуж ені; кора коричнева, гладенька. Лист­ ки чергові, яйцевидні, короткоче­ решкові, при основі нерівнобокі, по краю виїм часто-зубчасті, з рано опадаючими прилистками. Квітки правильні, двостатеві, чотиричленні, зібрані пучками в пазухах листків; чашолистки ясно-ж овтаво-коричневі, зовні по­ встисті, до 3 мм завдовжки; пелюстки ясно-жовті, лінійні, 1,5—2 см завдовж ки. П лід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні, коли починає опадати листя. Плоди дозріваю ть наступ­ ної осені. Поширення. Походить з П івнічної Америки. На території України гамамеліс віргінський вирощ ують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зОерігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть листя (Folium Ham am elidis) і кору (Cortex Ham am elidis), які збира­ ють восени. Листя суш ать у про­ вітрюваних приміщ еннях, час від часу переміш уючи. Кору суш ать просто неба, навіть на сонці, або в сушарці при тем пературі до 50°. Частину сировини використову­ ють свіж ою для виготовлення екстрактів і гомеопатичних пре­ паратів. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Листя рослини містить 3 % р-гамамелітаніну — специфічної дубильної речовини глікозидного характеру та інших танідів, 12 % дигалол-гексози, холін (0,2 % ), сапонін, сескві­ терпен, леукодельф інін, леукоціанідин, віск, фітостерин, галусову та хінну кислоти, іонон, гамамелін, гамамелідин, гамамелозу, похідні кверцетину, кем п­ феролу і мірицетину, 0,5 % еф ір ­ ної олії, в якій є сафрол та ефіри. В корі є 1—3 % гамам елітаніну та інших дубильних речовин, дигалол-гексоза, ф лобафени, ж ир (0,6 % ), ефірна олія (0,5 % ) і гама­ мелін (16 % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати з листя і кори Г. в. проявляю ть в'яж учу,

бактеріостатичну і судинозву­ ж увальну дію. їх використо­ вують при варикозном у розш ирен­ ні вен, геморої, ф лебітах, для л іку ­ вання ран і при травматичних уш кодж еннях ш кіри (в останньо­ му випадку Г. в. є повноцінним за ­ мінником арніки гірської), .для зупинення носових і внутріш ­ ніх кровотеч. При тих самих по­ казниках, а також при емф ізем і легень препарати Г. в. викорис­ товую ть у гомеопатії. Росли­ на оф іцинальна в США і більш ості європейських країн, де вхо­ дить до складу багатьох препара­ тів, у тому числі косметичних. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г кори і ли­ стя, взятих порівну, на 200 мл окро­ пу, варити 2 хвилини) п’ють щодня по 1 склянці ковтками при флебітах. Передозування спричинює зниж ення артеріального тиску, олігурію, при­ скорене дихання, непрохідність кишеч­ ника. ЗОВНІШНЬО — відвар кори і листя (готують, як у попередньому прописі) для компресів при травматичних уш код­ ж еннях шкіри; порошок кори Г. в. застосовую ть як присипку при догляді за немовлятами та від сонячних опіків.

98

212 ГАНУС —

ву (0,5 мг% ) кислоти, віта­ однорічна трав'яниста опушена мін Вб (0,13 мг% ), рибофлавін, значну к ількість м і­ рослина родини селерових (зон­ тіамін, речовин (калій — тичних). Те саме, що й аніс з в и ­ неральних 170 мг% , залізо — 100, м ідь — 180, чайний. фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцій, фосфор). Д о складу на­ 213_____________________ сіння входять жирна олія (бли зько 20 % ), ф ітостерин к укур ­ ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ, бітол, смолисті речовини, орга­ гарбуз столовий, кабак; нічні кислоти, вітаміни групи В, тыква обыкновенная аскорбінова кислота. Cucurbita p epo — Фармакологічні властивості і ви­ насіння однорічна однодомна трав'яниста користання. Гарбузове сланка рослина родини гар б узо ­ виявляє гельм ін тогін ну дію і ви­ вих. Ст еб л о шорсткоопуш ене, ши­ користовується як засіб проти пувате, лазяче, з розгалуж еним и стьож кових і круглих глистів. вусиками, 3— 10 м завдовжки. За активністю воно поступається Листки великі, серцевидні, шор- д р іо п т ер и с у ч о л о в і ч о м у , але має сткоопуш ені, 5-лопатеві; лопаті перевагу в тому, що не виявляє гострі, відокремлені одна від од­ токсичного впливу на організм, ної виразними тупими виїмками. і том у його можна призначати д і­ Квітки одностатеві, одиничні, па­ тям, хворим п охи лого віку і вагіт­ зушні; віночок п'ятир озділь­ ним. Лікування гарбузовим на­ ний, жовтогарячий. Квітконіжки сінням, щ об позбутися стьож к о­ тичинкових квіток тупоп'яти- вих глистів, має свої о со б ли ­ гранні. П л і д ягодоподібний, вели­ вості. За 2 дні до його початку кий, кулястий або видовжений. н еобхідно щоранку ставити к л із­ Цвіте протягом червня — серпня. му, а напередодні увечері прий­ Поширення. Д ико росте в троп іч­ няти сольове проносне. Н аступ­ ній Америці. На Україні вирощ у­ ного дня натщесерце вживають ють як харчову та корм ову к у л ь ­ приготовлені з гарбузового на­ тури. сіння ліки. П еред вживанням Заготівля і зберігання. В науко­ насіння очищають від лушпиння, вій медицині використовують на­ слідкую чи за тим, щоб сіро-зелена сіння (Seminis Cucurbitae d eco r­ шкірочка залишалася на насінні, ticati), в народній — м ’якуш плода розтирають у ступці з водою або і п л о д о н і ж к и . Насіння відпускає­ м олоком до утворення кашки, д о ­ ться аптеками. Заготовляють- й о ­ дають півсклянки цукру, м еду або го із зріли х плодів. Строк при­ варення і споживаюсь леж ачи датності насіння — один рік. протягом двох годин невеличкими Хімічний склад. П лоди містять порціями (для доросли х потрібно цукри (глю коза, фруктоза, са­ 300 г насіння, дітям віком 3— 4 р о­ хароза), органічні кислоти (пе­ ки — 75 г, дітям 5— 7 років — реважно яблучна), каротин (до 100 г, 8— 10 р о к ів — 150 г, 10— 6 мг% ), аскорбінову (8— 20 мг% ), 15 років — 200— 250 г). Ч ерез 3— ф олієву (14 мкг/100 г), пантотенову (0,4 м г% ) та нікотино­

4 години після прийому остан­ ньої порції приймають проносне, а через півгодини обов'язково ставлять клізм у. У поєднанні з ін­ шим*: лікарськими рослинами і конопляним сім'ям гарбузове на­ сіння використовується в народ­ ній медицині при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, зокрема, при появі крові в сечі, а також при затримці сечі вна­ с лідок спазматичних явищ. Вико­ ристовую ть гарбузове насіння і як сечогінний засіб (їдять 2— З склянки насіння за день). М 'якуш гарбуза використовують як с еч о ­ гінний, жовчогінний та п о сла блю ­ ючий засіб. Вживання м'якуша (сирого по 0,5 кг, вареного або печеного по 1,5— 2 кг за день) показане при хронічних запорах, хворобах серця, щ о супроводять­ ся набряками, подагрі, хрон іч­ них формах пієлонеф риту і х о л е ­ циститу, при хронічних колітах і ентероколітах у стадії нер ізк о­ го загострення. С і к з м'якуша гарбуза п'ю ть при блю ванні у ва­ гітних, він заспокоює, покращує сон. Зовнішньо м'якуш викори­ стовую ть при опіках, для л ік у ­ вання екзем та запальних вогнищ на шкірі, як фітотерапевтичний засіб у косметиці. Відвар гар бу­ зових черешків (хвостиків) має діуретичн у здатність і реком ен­ дується при ниркових та серц е­ вих захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, п ор у­ шенні обм ін у речовин. Відваром гарбузових квіток лік ую ть гнійні рани. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — очищ ене сире н асін ­ ня з с ір о -зелен о ю ш кірочкою для д егельм інтації та п роф ілак тики різних стьож кових глистів і як сечогінний засіб (способи застосування і дози

99

214 див. у розділі «Ф армакологічні влас­ тивості і використання»); сік м'якуш а по 2 столові лож ки три рази на день як сечогінний засіб або по 1 склянці З рази на день при хворобах печінки 1 нирок; відвар череш ків (20 г на 400 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день; 2 склянки суміші насіння Г. з. і коно­ пляного сім'я, взятих порівну, готують як ем ульсію на трьох склянках окропу (розтирають у ступці і при постійному переміш уванні доливають окріп, про­ ціджують) і випивають за день рівними порціями; 4 столові лож ки суміші гар­ бузового насіння (20 г), конопляного сім ’я (20 г), листя ожини сизої (20 г), квіток ли п и серцелистої (20 г), бузи ни чорної (20 г), ромашки лікарської (10 г), трави звіробою звичайного (20 г) і на­ сіння льо н у звичайного (20 г) заварю ­ ють 0,5 л окропу, настоюють одну годину і випивають за день за 4 при­ йоми. ЗОВНІШНЬО — м'якуш накладають на ураж ені ділянки шкіри; маска на обличчя при сухості шкіри (H yposteatosis cutis): 2 столові лож ки вареного м’якуша Г. з. старанно змішують 3 1 столовою лож кою оливкової або мигдальної олії і одерж ану суміш на­ носять на обличчя; через 20 хвилин змивають теплою водою, а потім од­ разу ж холодною.

216

ГВОЗДИКА ДЕЛЬТОВИДНА однорічна однодомна трав'яниста гвоздика дельтовидная сланка рослина родини гарбузо­ Dianthus deltoides —

ГАРБУЗ СТОЛОВИЙ —

вих. Те саме, що й гарбуз з в и ­ багаторічна сизувата або зелена чайний. трав'яниста рослина родини гво­ здикових. Має тонке повзуче кореневищ е, яке утворює* дер­ нинки з квітконосних і неплід­ них пагонів. Стебло висхідне, з ГАРМАЛА ЗВИЧАЙНА, коротким ш орстким опуш енням, могильник степовий; 10—40 см заввишки. Листки су­ гармала обыкновенная противні, по краях і середній Peganum harmala — ж илці ш орстковолосисті, тупі; багаторічна трав'яниста гола ро­ н и ж н і — д о в г а с т о л о п а т к о в и д н і, слина родини паролистових. Має верхні — лінійні. Квітки правиль­ міцне багатоголове кореневищ е. ні, двостатеві, одиничні, рідше — Стебла розкидисті, борозенчас­ по дві — три, 5-пелю сткові. П е­ ті, 20—70 см заввишки. Листки люстки зубчасті, червоні, з кіль­ глибоко 3—5-роздільні, з цілісни­ цем пурпурових плям. П лід — ми або двічі-тричіроздільними коробочка. Цвіте у червні — лінійними загостреними частка­ вересні. ми. Квітки двостатеві, правильні, Поширення. Росте по всій тери то­ жовтаві, одиничні, на товстува­ рії України в мішаних лісах, тих ніж ках, супротивних лист­ на луках, лісових галявинах і у з­ кам. П лід — коробочка. Цвіте у ліссях. травні — липні. Поширення. Росте на степах, т о ­ Сировина. Використовують тра­ локах і забур'янених місцях у С те­ ву, зібрану під час цвітіння рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. пу (на Присивашш і і в Криму). склад. Рослина містить Сировина. Використовують траву, Хімічний зібрану під час цвітіння рослини, сапоніни, кумарини, флавоноїди, аскорбінову кислоту, сліди ал к а­ і насіння. Аптеки сировину не лоїдів. відпускають. Фармакологічні властивості і виХімічний склад. Усі частини рос­ користання.Рослина має крово­ лини містять алкалоїди, до скл а­ ду яких входять гармалін, гармін спинні, знеболюючі й протиза­ пальні властивості. Використо­ і пеганін. У насінні, крім цього, є ж ирна олія (до 14,25 % ), барв­ вують при маткових і гем орої­ дальних кровотечах, при ревм а­ ники та інші речовини. тизмі та алергії.

215_________________

Фармакологічні властивості і ви­ формн І застосування. користання. А лкалоїд гармін у Лікарські вигляді хлористоводневої солі ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лова лож ка трави на 200 мл окропу)

використовували для лікування по столовій лож ці 3 рази на день. наслідків епідемічного енцеф а­ літу, при паркінсонізмі. А лкало­ їд пеганін має гіпотензивні й ж овчогінні властивості, а також властивості, які тонізую ть сер­ цеву діяльність. П репарат п е­ ганін гідрохлорид дозволено як антихолінестеразний засіб при міопатії й міастенії, а також як послаблю ючий засіб при запо­ рах і атонії киш ечника. В народній медицині препаратами з трави Г. з. лікую ть простуду, малярію, неврастенію, епілептичні припад­ ки, безсоння, хвороби ж ін очої статевої сф ери та різні р озл а­ ди ш лунково-киш кового тракту. Ванни з трави Г. з. реком ендую ть при ревматизмі, корості та інших захворю ваннях шкіри. Насіння використовую ть як потогінний 1 антигельмінтний засіб. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — насіння по 10— 15 н а­ сінин 2—3 рази на день; чайну лож ку сухої подрібненої трави заварюють 2 склянками окропу і п ’ють по столо­ вій лож ці 3 рази на день.

100

217

218

ГВОЗДИКА РІЗНОБАРВНА гвоздика разноцветная Dianthus versicolor —

ГЕМОРОЙНА ТРАВА —

являють в 'яж уч у дію. В народній однорічна трав'яниста темно-зе- медицині їх використовую ть при лена рослина родини гречкових. легеневих кровотечах, гастритах і хронічних ентероколітах, при багаторічна трав'яниста опушена Те саме, що й гірчак шорсткий. дизентерії та розладах травлен­ рослина родини гвоздикових. Сте­ ня, які супроводяться прон оса­ бла численні, висхідні, 20—50 см ми. Відварами трави полощ уть заввишки. Листки супротивні, лігорло при ангінах, промивають нійнЬ-ланцетні, цілокраї, 2— ГЕРАНЬ БОЛОТНА гнійні рани. 7 мм завширшки. Квітки правиль­ герань болотная Лікарські форми і застосування. На­ ні, двостатеві, розміщені по­ Geronium palustre — стій трави (2 чайні лож ки сухої трави одинці на верхівках стебла та багаторічна трав'яниста росли­ на 2 склянки холодної води, настою­ його гілок, 5-пелюсткові; п е ­ на родини геранієвих. Стебло 40— ють 8 годин) по 1 столовій (дітям — люстки зубчасті, зісподу зеле­ 70 см заввишки, прямостояче, по 1 чайній) лож ці кож ні 2 години; наві, зверху рож ево-пурпурові. вкрите ж орсткими відхиленими настойку трави (у співвіднош енні 1:10, горілці) по 20 крапель при болях П лід — коробочка. Цвіте у черв­ простими волосками. Листки п 'я ­ на у серці. ні — серпні. тикутні: нижні — в прикореневій Пош ирення. За даними, які по­ розетці, пальчасто-5-7-роздільтребую ть перевірки, трапляється ні; верхні — трироздільні. Квітки в північних районах Ворошилов- правильні, двостатеві, 5-пелюстградської області на степах і к а­ кові, фіолетово-червоні, рідше — ГЕРАНЬ м'янистих схилах. пурпурові, в пазуш них зонтиках. ВЕЛИКОКОРЕНЕВЙЩНА Сировина. Використовують траву, Плід сухий, розпадається на 5 од­ герань крупнокорневищная заготовлену під час цвітіння нонасінних часток. Цвіте у лип­ Geranium macrorrhizum — рослини. Рослина неоф іцинальна. ні — вересні. багаторічна трав'яниста кошлаХімічний склад. Трава Г. р. мі­ Поширення. Т рапляється в л ісо ­ тозалозиста, з сильним приємним стить сапоніни і ал кал о ї­ вих районах і зрідка — на півно­ запахом рослина родини гераніє­ ди (0,07 % ). чі Л ісостепу на болотах і во­ вих. Стебло прямостояче, 20— Ф арм акологічні властивості і ви­ логих луках. 40 см заввишки, вгорі розгалу­ користання. Рослина проявляє Сировина. Використовують тра­ жене. К ореневищ е довге і міцне, кровоспинні, спазмолітичні, зн е­ ву, зібрану під час цвітіння рос­ до 1 см завтовш ки, горизонталь­ болюючі, протизапальні, анти­ лини. Рослина неоф іцинальна. не, розташ оване близько до п о­ токсичні, в'яж учі та сечогінні Хімічний склад. Трава Г. б. мі­ верхні грунту, вкрите залиш ками властивості. Найчастіш е її вико­ стить дубильні речовини та ас­ тогорічних листків. П рикорене­ ристовую ть як засіб, що підвищує корбінову кислоту. ві листки довгочереш кові, в р о ­ тонус матки, регулю є місячні, Ф армакологічні властивості і ви­ зетці, пальчасто-5—7-роздільні; зупиняє маткові, гемороїдальні користання. Препарати Г. б. ви­ верхні — сидячі, супротивні, трий інші внутріш ні кровотечі, та як абортивний засіб. Інколи її вико­ ристовували при проносах, про­ студі (як потогінний засіб), ^при укусах скаж ених тварин, а також при епілепсії, еклампсії та інших судомах.

219

220

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШ НЬО— настій трави (1 столо­ ва лож ка подрібненої трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 сто­ ловій лож ці тричі на день; рідкий екстракт (25 г трави на 200 мл окропу, ви їарюють наполовину) по 1 чайній лож ці тричі на день; настій трави на прованській олії (у співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів, віджимають) по 5— 10 крапель тричі на день.

101

роздільні. Квітки правильні, д во­ статеві 5-пелюсткові, зібрані по 2 на довгих квітконосах; п е лю ­ стки 13— 15 мм завдовжки, р о ж е ­ во-фіолетові, криваво-червоні або блідо-рож еві, тичинки в 2—2,5 рази довші за чаш ечку. Плід — коробочка, що розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — липні. Пош ирення. Рослина трап л яєть­ ся зрідка на кам 'янистих місцях у передгір'ях та в гірськом у п о ­ ясі Карпат. Подекуди вирощують як декоративну запаш ну росли­ ну, іноді вона дичавіє (Крим, М олдавія). Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть свіж е листя (Folia G eranii macrorrhizi) і кореневищ а (Rhizoma Geranii m acrorrhizi). Листя заго­ товляю ть під час цвітіння росли­ ни (зрізую ть усю надземну ч а ­ стину, а потім обривають листя). О дночасно з травою мож на зб и ­ рати й кореневищ а, які також використовую ть свіж ими (сухі йдуть для фарбування вовни в коричневий колір). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Листя містить ф лавоноїди, флобафени, до 0,1 % еф ірної олії, в складі якої є сексвітерпенові вуглеводи, кетони і спирти, зокрема, гермакрол (50— 67 % ), борнеол, гераніол, карвакрол, цитронелол, терпінолен, цимол, куркум ен і селінен. У всіх частинах рослини є дубильні речовини (в корінні їх до 16 % ). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Герань великокореневищна має в'яж учі властиво­ сті (танін), зниж ує тиск крові (флобафени), впливає на роботу серця (флавоноїди). В народній медицині рослину використову­ ють при ш лункових розладах і діареї, а зовніш ньо — для ванн при епілепсії, припливі крові до голови, при паралічу лицьово­ го нерва і болях у попереку, для компресів при катаракті, запаль­ них захворю ваннях шкіри та ва­ рикозному розш иренні вен. Сві­ ж е подрібнене листя приклада­ ють на рани й варикозні вени. Ефірну олію різнобічно викори­ стовую ть у парфю мерній про­ мисловості. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку з свіжого листя (3 столові лож ки сировини на 100 г спирту, настоюють 3 доби в темному місці) п’ють по 20 крапель у лож ці води вранці натщ есерце і вве­ чері перед сном при підвищеному кров'яному тиску; 2 чайні лож ки по­ дрібнених свіж их кореневищ настою­ ють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води, процідж ую ть і випи­ вають за день рівними порціями при діареї. ЗОВНІШНЬО — холодний настій (мацерат) свіж их кореневищ (готують, як у попередньому прописі) для ком ­ пресів.

ГЕРАНЬ КРИВАВО-ЧЕРВОНА герань кровяно-красная Geronium sanguineum — багаторічна трав'яниста відстовбурченоволосиста рослина р о ­ дини геранієвих. Має товсте зде­ р ев'яніле кореневищ е. Стебло від основи розгалуж ене, рідше — просте, леж аче або висхідне, 25—50 см заввишки. Листки нирковидні або округлі, пальчастороздільні, з ш ироко надрі­ заними сегментами на 3 і більш е лінійних часток. Квітки правиль­ ні, двостатеві, 5-пелюсткові, кри­ ваво-червоні, одиничні, на дов­ гих квітконіжках. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Пош ирення. Росте в усіх лісових і лісостепових районах, у гірсько­ му Криму, рідш е — в степових районах по чагарниках, у лісах. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть траву і корені. Траву заготовляю ть під час цвітіння рослини, корені — восени, після дозрівання плодів. Сухих коре­ нів виходить 20 %. Зберігаю ть готову сировину в сухих примі­ щеннях. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Н адземна частина рослини містить аскорбінову кис­ лоту, каротин, гіркі і слизисті ре­

човини; корені — галову кислоту, гераніїн (3 % ). У всіх частин ах рослини знайдено дубильні й см о­ листі речовини. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Н аявність у росли­ ні дубильних речовин зумовлю є її в'яж уч і й протизапальні власти­ вості, що робить ефективним ви­ користання Г. к. при запальних захворюваннях киш ечника. Н а­ стій трави у вигляді полоскань виявляє позитивну дію при запа­ леннях слизової оболонки верх­ ніх дихальних ш ляхів. Відвар к о ­ реневищ а з корінням використо­ вували в народній медицині як протипухлинний засіб і в дер­ матології. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка трави на 200 мл холодної води, довести до кипіння, настояти в закритій посудині 2 години) по 1 столовій ложці через кож ні 2 години. ЗОВНІШНЬО — настій трави застосо­ вують для полоскань; настій кореневищ (2 чайні лож ки на 2 склянки холодної води, настоюють 8 годин) — для ком пре­ сів при алергічних дерматитах; відвар кореневищ (2 столові лож ки на 1 л окро­ пу, кип'ятять 10 хв, проціджують) за ­ стосовують теплим для примочок при тріщинах заднього проходу (Fissura ani).

102

222

223

224

ГЕРАНЬ ЛІСОВА герань лесная

ГЕРАНЬ ЛУЧНА герань луговая

ГЕРАНЬ РОБЕРТОВА герань Роберта

Geronium sylvaticum —

Geronium pratense —

Geronium robertianum —

багаторічна трав'яниста опуш ена рослина родини геранієвих. Має товсте здерев'яніле кореневищ е. Стебло прямостояче, вгорі щитковидно-розгалуж ене, ЗО—80 см заввишки. Листки округло-нирковидні глибокороздільні: нижні довгочереш кові, 7-роздільні, в прикореневій розетці; серединні й верхні — сидячі, відповідно 5і 3-роздільні, поділені на ром ­ бічні частки. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, синьофіолетові, в щ итковидному с у ­ цвітті. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — серпні. Пош ирення. Росте в усіх лісових і лісостепових районах України на луках, у лісах, по чагарниках. Сировина. Використовують траву і корені. Траву заготовляю ть під час цвітіння рослини, корені — восени або навесні. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Усі частини р о ­ слини містять дубильні речовини: корені — 19—38 % , квітки — бли­ зько, 16,3 % . У листках є значна кількість аскорбінової кислоти. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Екстракти Г. л. за­ леж но від дози здатні зб удж ува­ ти або пригнічувати центральну Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні л о ж ­ нервову систему, зумовлю вати ки сухої трави на 2 склянки холодної місцеве подразнення. В народній води, настояти 8 годин, процідити) — медицині препарати Г. л. вико­ по 1—2 чайні лож ки кож ні 1—2 години. ристовую ть при проносах, м атко­ вих кровотечах та епілепсії. Зов­ ніш ньо — настій або відвар вико­ ристовую ть для полоскань при зубном у болі, для спринцювань при гінекологічних хворобах, а також для обмивань і компресів при гнійничкових і виразкових хворобах ш кіри та при екземах.

багаторічна трав'яниста рослина родини геранієвих. Має верти­ кальне або косе, вгорі потовщ ене кореневищ е. Стебло прямостояче, вгорі розгалуж ене, відхиленозалозисто-волосисте, 25—60 см зав­ вишки. Листки округло-нирко­ видні, 5—7-роздільні, поділені на ш ироко ромбічні частки, зверху залозисто-опуш ені, зісподу опу­ шені лиш е по ж илках. Квітки пра­ вильні, двостатеві, 5-пелюсткові, бузкові, в щ итковидному суцвітті, зібрані по 2 на вилчасто розгалу­ ж ених квітконіжках. П лід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Ц віте у травні — липні. Пош ирення Трапляється в л ісо ­ вих районах і зрідка — на півночі Л ісостепу з лісах серед кущів і на луках. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У надземній частині виявлено дубильні речо­ вини й алкалоїди. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині Г. л. використовую ть як в'яж учий засіб при проносах, дизентерії, гострих і хронічних ентероколі­ тах.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (ЗО г коре­ нів або 5 столових лож ок трави на 200—300 мл окропу) по 1 столовій лож ці через 1—2 години при простих і кривавих проносах, післяпологових кровотечах, надмірних місячних; сік свіж ої трави по 20—ЗО к рапель через 2—3 години при кровохарканні, матко­ вих і гемороїдальних кровотечах. ЗОВНІШНЬО — відвар трави або ко­ ренів підвищ еної концентрації для полоскань, компресів і спринцювань; порошок трави для зупинки кровотеч.

однорічна трав'яниста рослина родини геранієвих. Стебло пря­ мостояче, розгалуж ене, разом з череш ками листків відстовбурчено-залозисто-волосисте, при основі — здебільш ого червонясте. Листки 5-кутні, п ’ятірні або трій­ часті з вузькими глибокоперисторозсіченими частками. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелю ст­ кові, у двоквіткових пазуш них зонтиках. Пелюстки рож ево-червоні, часто з білуватими с м у ж ­ ками. П лід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — вересні. Пош ирення. Росте по всій тери­ торії України в мішаних лісах, серед кущів. Сировина. Використовують тра­ ву, зібрану під час цвітіння рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад, фарм акологічні властивості і використання, л і­ карські форми і застосування — усе так, як у статті Герань криваво-червона.

103

225

226

227

ГИКАВКА СИВА

ГТБІСК ЇСТІВНИЙ

ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ

и к о т н и к сер ы й

бамия Hibiscus esculentus —

гинкго двулопастный Ginkgo biloba —

Berteroa incana — дворічна сірувато-зелена від зір­ частих волосків рослина родини хрестоцвітих. Стебло прям остоя­ че, розгалуж ене, 20—40 см зав­ вишки. Листки чергові, ланцетні, цілокраї або рідкодрібнозубчасті; прикореневі — череш кові, сте­ блові — сидячі. Квітки дво­ статеві, правильні, білі, в довгих гронах. Плід — стручечок. Цвіте у травні — листопаді. Пош ирення. Росте як б ур 'я н біля ж ител, уздовж доріг, на полях по всій території України. Сировина. Використовують квіт­ ки або траву. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад ще не вивчено. Використання. В народній м еди­ цині траву Г. с. використовува­ ли при мігрені, гикавці, ядусі, б і­ лях, маткових кровотечах. Ванни з відвару трави Г. с. вваж аю ть­ ся ефективним засобом від Схуд­ нення і судом у дітей у перші 2 роки ж иття (спазмофілія). При проносі (особливо у дітей) р е ­ ком ендується вж ивати настій кві­ ток рослини.

однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Стебло роз­ галуж ене, 1,5—2 м заввишки. Листки довгочереш кові, серце­ видні, 3—7-лопатеві або пальчастороздільні з ш ирокоовальними зубчастими частками. Квітки дво­ статеві, правильні, великі, оди­ ничні в пазухах листків; віночок жовтий, при основі — з темною плямою. П лід — коробочка, з 5— 11 гранями. Ц віте у липні — серпні. Поширення. Культивую ть на пів­ дні як харчову рослину. Сировина. Споживаю ть (відваре­ ними або консервованими) моло­ ді (3—6-денні) зав'язі. Хімічний склад. М олоді зав'язі містять значну кількість білків, слиз, аскорбінову кислоту (до 45 мг% ), каротин, вітаміни гру­ пи В. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має сечогін­ ні властивості. П лоди Г. ї.— цін­ ний дієтичний продукт для хворих на гастрит і виразкову хворобу ш лунка й дванадцятипалої кишки, Лікарські формн і застосування. На­ їх їдять вареними або смаженими, стій (1—2 столові лож ки квіток на використовую ть для приготування 1 склянку окропу) по 1 столовій лож ці супів і соусів, сушать, зам оро­ через кож ні 2 години. жують, консервують.

листопадна голонасінна рослина родини гінкгових. Дводомне д е­ рево до 25 м заввишки, релікт тре­ тинного періоду. Д осягає віку 1000 років. Листки довгочере­ шкові, ш кірясті, віялоподібні, з віялоподібним ж илкуванням, з однією або кільком а виїмками по краю. Чоловічі квітки сереж ковидні, з численними тичинками; ж іночі — на довгих ніж ках, р о з­ галуж ених на кінці на дві або більш е гілочки, які закінчую ться насінним зачатком. Н асіння кістянковидне, схож е на ж овту сли­ ву, з м'ясистою оболонкою . Цвіте у травні. Пош ирення. П оходить з Китаю. Культивую ть у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. З л іку в ал ь­ ною метою використовую ть л и ­ стя і плоди. Л истя (Folia Ginkgo bilobae) збираю ть протягом усьо­ го вегетаційного періоду і на­ віть восени. П ісля перших мо­ розів збираю ть опале насіння (Fructus Ginkgo), ядро відок­ ремлюють від м 'ясистої оболонки (має неприємний запах — наяв­ ність м асляної кислоти), пром ива­ ють і суш ать на реш етах при кім ­ натній тем пературі. Рослина н е о ­ фіцинальна. Хімічний склад. Л истя містить кемпферол, кверцетин, гінкгетин, білобетин та інші флавоноїди; аментоф лавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; ш и­ кімову, ліноленову, хінну та гідрогінкголову кислоти; лактони, терпени, катехіни, віск, крохмаль, маннан, пентозан, 0-ситостерин, ж ирну та еф ірну олії. В м 'ясистій оболонці насіння є масляна, ва­ леріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні

104

228 речовини. В самому насінні міститься до 13 % білка, 68 % к ро­ хмалю, 3 % ж ирної олії, крім того є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині є близько 2,5 % смоли, 5 % еф ірної олії, до 0,5 % а-сезаміну. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати з листя Г. д. виявляють спазмолітичну, с у ­ динорозш ирю вальну і б актеріо­ статичну дію. Експериментально й клінічно підтверджено, що вони прискорюють кровообіг у периф е­ ричній і мозковій ділянках і спри­ яють постачанню кисню д о них, причому не виявляють ж одної по­ бічної дії, не впливають на кров'яний тиск і частоту серце­ вих скорочень та дихальних актів. Призначаю ть як активатор судин при артеріосклеротичній ангіопатії, діабетичних уш кодж еннях судин з загрозою гангрени, при уш кодж еннях судин нікотином у завзятих курців, при недостатньо­ му кровопостачанні мозку, хворо­ бі Рейно (спазми судин кінцівок), а також при бронхіальній астмі. Особливе значення препарати Г. д. мають у геріатрії, бо їхня дія починається повільно й довго утрим ується. Інших препаратів рослинного походж ення з такою самою дією немає. Слід відзначи­ ти, що ці властивості листя Г. д. в східній медицині відомі не були, його використовували лише як засіб від глистів та як репелент. Ширше застосовувалося в китай­ ській традиційній медицині на­ сіння: його вживали від кашлю, астми, туберкульозу легень (дію підтвердж ено і клінічно), від за ­ порів і як седативний засіб, зовніш ньо — від деяких хвороб шкіри та як косметичний засіб (настій в олії або вині). Сік м 'ясистої оболонки вживали від корости та лобкових вошей. Під­ см аж ене або варене насіння вж и­ вається в їж у, воно сприяє трав­ ленню, але спож ите у великій кількості мож е спричинити отру­ єння. В Китаї сире насіння вва­ ж алося за протиотруту і як канцеростатик (експериментально не підтвердж ено). Екстракт із сві­ ж ого листя Г. д. входить до складу галенових препаратів тебоніну (ФРН) та гінкору (Франція), які в СРСР аптекам и не відпуска­ ються. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (15 г сухого листя на 200 мл води, варити 3 хвили­ ни, настоювати 10 хвилин), пити тричі на день по третині склянки при скле­ розі судин мозку у людей похилого віку і венозній недостатності ніг, вари­ козному розширенні вен та при геморої.

ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ, ючи тонким ш аром к аш тан кінський к аш тан конский ный,

обы кновен ­

Aesculus hippocastanum — високе (до 25 м заввишки) листо­ падне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, д о в ­ гочереш кові, пальчастоскладні, з 5—7 майж е сидячими листочками. Квітки неправильні, білі, з черво­ ними плямочками, зібрані в п ря­ мостоячі, пірамідальні волоті. П лід — коробочка, вкрита вели­ кими шипами. Цвіте у травні. Пош ирення. П оходить з Греції. На території У країни розводять у парках і садах як декоратив­ не дерево. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть кору молодих гілок (Cortex A e s ­ culi hippocastani), листя (Folia Aesculi hippocastani), квітки (Flores A esculi hippocastani) i плоди (Fructus A esculi hip p o ­ castani). К ору збираю ть навесні, розрізаю ть на куски і суш ать від­ разу після збирання на відкри­ тому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрю ється. Сухої кори виходить 50 % . Квітки заго ­ товляю ть у травні. їх обш мор­ гують з грубого загального су ц ­ віття і суш ать у перший день на сонці, а потім — під наметом або в приміщ енні. С ухої си­ ровини виходить 16— 17 % . Листя заготовляю ть під час цвітіння рослини, зрізаю чи без череш ків. Суш ать на вільному повітрі під наметом або в приміщ енні, яке добре провітрю ється, розстила-

228

(2—3 см). С ухої сировини виходить 20— 22 % . Плоди збираю ть повністю достиглими, коли вони почина­ ють падати. Суш ать їх під на­ метом або в добре провітрю ва­ ному приміщ енні при тем пера­ турі до 25°. С ухої сировини ви­ ходить 50 % . Зберігаю ть готову продукцію в сухом у приміщенні. Аптеки сировину не відпускають. Плоди і листя експортую ться. Хімічний склад. Насіння містить кум аринові глікозиди ескулін і фраксин, глікозиди кверцетину і кем пферолу, тритерпеновий са­ понін есцин, ж ирну олію (5—7 % ), білкові речовини (до 10 % ), кр о х ­ маль (до 50 % ), дубильні речовини (близько 1 % ); у корі є ескулін, фраксин, есцин, дубильні речо­ вини, цукри, аскорбінова кислота, тіамін, філохінон; у листках — глікозиди (3-монозиди кем п ф е­ ролу і кверцетину), каротиноїди (лютеїн і віолаксантин), пектинові речовини; квітки багаті на ф л а ­ воноїди (похідні кем пф еролу і кверцетину), дубильні й пекти­ нові речовини та слиз. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Терапевтична дія пре­ паратів Г. з. зумовлена наявністю в них ескуліну, ф раксину та ес­ цину, серед яких найбільш у б іо ­ логічну активність виявляє ес­ цин. Певне позитивне значення маю ть і інші сполуки. Так, а к ­ тивність чистого есцину в 5 раз нижча за активність есцину в су ­ міші з флавоноїдним комплексом із Г. з. Серед галенових п р е ­ паратів, виготовлених з різних частин рослини, найвищу актив­

105

ність (при відносно невисокій гострій токсичності) виявляє спиртовий екстракт плодів. Екс­ периментально з'ясовано, що е к ­ стракт плодів Г. з. виявляє п р о ­ тизапальну і протинабрякову дію, зменш ує в'язкість крові, має капілярозміцню ю чі властивості, зниж ує артеріальний тиск, нор­ малізує вміст холестерину і л е ­ цитину в крові, зменш ує ліпоїдоз аорти і печінки. Доведено та­ кож вазотонічну, судинозвуж ую ­ чу і знеболюючу дію росли­ ни. У вітчизняній і зарубіж ній медицині Г. з. використовую ть для виготовлення препаратів, які застосовую ть в основному при різних судинних захворюваннях та деяких інших хворобах. До них належ ить беласкузин, вазотонін, веногал, веностазин, дес­ кузан, ескувазин, ескувіт, ескузан, есфлазид, репарил, руфаесцин та інші. В СРСР дозволено ви­ користовувати ескузан і есф ла­ зид. Галенові препарати Г. з. широко використовую ться в на­ родній медицині: свіж овидавлений сік з квіток п'ють при варикоз­ ному розш иренні вен, тром б о­ флебіті, атеросклерозі та геморої; сік квіток, законсервований спир­ том, настойку квіток або пло­ дів — при варикозном у розш и­ ренні вен і геморої; настій кори — при тривалій діареї, м ал я­ рії, та при хронічних бронхітах у курців; відвар ш кірки плодів — при маткових кровотечах. У поєд­ нанні з іншими лікарськими рос­ линами Г. з. використовую ть при гемороїдальних кровотечах, варикозному дерматиті, подагрі, артриті тощо. Як зовніш ній за ­ сіб використовую ть настій к о ­ ри, настойку плодів, настій шкіри плодів та свіж е потерте листя. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — сік з квіток по 25— ЗО крапель два рази на день; сік з квіток, законсервований спиртом у співвіднош енні 1:2, по 30—40 г три­ чі на день; настій кори (1 чайна лож ка подрібненої сировини на 2 склян­ ки охолодж еної кип'яченої води, н а­ стоюють 8 годин, проціджують) по 30 мл 4 рази на день; настойку (50 г квіток або плодів на 0,5 л горілки) по 30—40 крапель 3—4 рази на день; відвар шкірки плодів (5 г подрібненої шкірки ,плодів на 200 мл окропу, кип'ятити 15 хв) по столовій лож ці 3 рази на день; суміш кори (15 г), квіток липи серцелистої і бузини чорної (по 45 г) готують як настій (1 столова лож ка суміші на 200 мл окропу) і п'ють по 1 склян­ ці 2 рази на день при артриті й подагрі; столову лож ку суміші квіток Г.з. і горобини звичайної (по 20 г) та квіток арніки гірської (10 г) напа­ рюють 20 хв на 200 мл окропу і п'ють по 1 склянці два рази на день при гемороїдальних кровотечах; дві столові лож ки суміш і плодів Г.з., кори берези пухнастої і кори дуба звичайного (по 20 г), слані моху іс­ ландського і трави хвоща польового (по 50 г), трави астрагалу солод­

колистого і коріння ожини сизої (по 100 г), коріння ревеню тангутського і квіток цм ину піскового (по ЗО г) варять 5 хв у 400 мл окропу, настою­ ють до охолодження, процідж ую ть і п’ють по півсклянки 4 рази на день при варикозному дерматиті (одночасно корисно приймати місцеві ванни з від­ вару кореневищ дріоптерису ч олові­ чого). ЗОВНІШНЬО — настій кори (50 г сиро­ вини на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв, настоюють 8 годин, проціджують) для сидячих прохолодних ванн при гемо­ роїдальних кровотечах безпосередньо після випорожнення (коли шишки ще зовні) протягом 15 хвилин; відвар кори (10 г кори на 200 мл окропу) для холодних мікроклізмочок при ге­ мороїдальних кровотечах; відвар си­ ровини (15 г шкірки плодів на 250— 300 мл окропу, кип'ятять 10 хв) для спринцю вання двічі на день при маткових кровотечах у клімактеричний період (за умови відсутності злоя­ кісних пухлин); настойку шкірки пло­ дів (40 г сировини на 1 л спирту) для розтирань при ревматоїдному артриті; свіж е подрібнене листя для припарок або спиртову витяж ку з плодів (2 части­ ни плодів заливають 1 частиною го­ рілки і настоюють 15 днів) для зм а­ зувань при варикозному дерматиті.

ГІРЧАК ВУЗЛУВАТИЙ горец узловатый, Polygonum nodosum — однорічна трав'яниста тем но-зе­ лена рослина родини гречкових. Стебла підведені або висхідні, розгалуж ені, 50— 100 см заввишки. Листки майж е еліптичні або видовж еноланцетні, 2— 15 см зав­ довж ки і 0,1—5 см завширшки, звуж ені в довгенький (до 3 см) череш ок, при верхівці не відтяг­ нуті, зісподу — крап часто-залози­ сті, по середній ж илці та з кра­ їв — короткощ етинисті, зверху — голі, без помітної плями. П іх­ ви листків (розтруби) 2—22 мм завдовж ки, голі, з дуж е коротки ­ ми війками по краю. Квітки двостатеві, правильні, у волоти­ стих суцвіттях на кінці стебла та головних гілок; оцвітина блідо-рож ево-пурпурова або майже біла, без залозок на спинці час­ ток. Плід — горішок. Цвіте у черв­ ні — вересні. Пош ирення. Трапляється по вог­ ких луках, по берегах, нерід­ ко на м ілководді на північному заході Полісся. Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Гірчак почечуйний. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад ще не вивчено. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Цей гірчак викорис­ товується в народній медицині на рівні з гірчаком почечуйним .

106

230

231

ГІРЧАК ЗЕМНОВОДНИЙ горец земноводный, Polygonum amphibium —

ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ, ракові шийки, змійовик; горец змеиный, багаторічна трав'яниста, з міц­ Polygonum bistorta —

ним розгалуж еним кореневищ ем рослина родини гречкових. Іс ­ нує 2 форми; наземна — з пря­ мостоячим (15—50 см заввишки), густо облистненим стеблом, опу­ шеним притиснутими щ етини­ стими волосками, з короткочереш ковими листками — і водя­ на — з плаваючими, р озгал уж е­ ними, довгими стеблами і довгочереш ковими голими листками. Листки чергові, прості, від видовж еноеліптичних до лінійно-ланцетних. Квітки двостатеві, пра­ вильні, у безлистих густих ци­ ліндричних колосах на відокрем ­ лених квіткових пагонах; оцвітина рож ева. П лід — горішок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте майже по всій території України (крім П олино­ вого Степу і Криму) у стоячій і повільно текучій воді, по б о ­ лотах, озерах і берегах річок. Заготівля і зберігання. Викори­ стовують кореневищ а, заготовле­ ні восени або навесні. Викопані кореневищ а обтруш ую ть від зем ­ лі, звільняю ть від надземної час­ тини, миють холодною водою, розрізаю ть на куски і суш ать під наметами або на горищі. Ін к о ­ ли використовую ть листя, зібране під час цвітіння рослини. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад слабо вивчено. Всі частини рослини містять д у ­ бильні речовини (коріння — 18— 21,7% , листя 5— 10% ). У траві відмічено близько 31 мг% аскор­ бінової кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має в'яж учі й сечогінні властивості. Вико­ ристовується в народній м едици­ ні як сечогінний засіб при нир­ ковокам 'яній хворобі, а також при подагрі, ревматизмі і як антиневралгічний засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневища (1 чайна лож ка свіж ого кореневища з коренями на 300 мл окропу, варять 10 хв, настоюють 2 години) по пів­ склянки тричі на день; настій листя (2 чайні лож ки сухого листя на 200 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 3—4 рази на день.

багаторічна трав’яниста рослина родини гречкових. Має дерев'ян и­ сте, змійовидновигнуте ко р е н е ви ­ ще. Стебло прямостояче, просте, голе, ЗО— 100 см заввишки. П рико­ реневі та нижні стеблові листки — з довгими крилатими черешками, видовж еноланцетні або яйцевид­ но-ланцетні, при основі клиновид­ ні або серцевидні; верхні — си­ дячі, дрібні, вузькі. Квітки двоста­ теві, дрібні, блідорож еві, зібрані на верхівці стебла в циліндричне колосовидне суцвіття. Плід — тригранний горішок. Цвіте з кін­ ця травня До середини липня. Поширення. Росте на болотах, л у ­ ках, лісових вологих галявинах по всій території України. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть кореневищ а (Rhisoma B istortae),

які заготовляю ть одразу після цвітіння рослини. їх викопують, обтрушують, звільняю ть від сте­ бел і коріння, миють і суш ать на сонці, в приміщ енні, яке добре провітрю ється, або в суш арках при тем пературі 50—60°. Сухої сировини виходить 25 % . Строк придатності — 6 років. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Кореневище м і­ стить близько 25 % дубильних речовин, вільну елагову і галову кислоти, катехіни, оксим етилан­ трахінони, флавоноїди, крохм аль (близько 26 % ), барвники та інші речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Гірчак виявляє про­ тизапальну, в'яж учу, антибакте­ ріальну, кровоспинну та засп о­ кійливу дію. Є відомості, що дубильні речовини гірчака м а­ ють протипухлинні властивості. Галенові препарати з нього вико­ ристовую ть як в'яж учий засіб при розладах киш ечника (само­ стійно або в поєднанні з інш и­ ми лікарським и рослинами), при запаленні слизових оболонок і хворобах сечового міхура. В на­ родній медицині рослину ви­ користовую ть при виразковій хво­ робі ш лунка і дванадцятипалої кишки, проносах, дизентерії, при каменях у ж овчному і сечо­ вому міхурах. Зовніш ньо ліки з цієї рослини використовую ть при запальних процесах слизової оболонки ротової порож нини і горла, при катаральном у стом а­ титі, гінгівіті, пародонтозі та ін­ ших захворю ваннях ротової по­ рожнини, для лікування екземи,, застарілих ран і ф урункулів, для спринцювань при білях у ж інок. Кореневище гірчака вхо­ дить до складу ш л ун к о ви х чаїв, використовується при виробни­ цтві препаратів таніальбіну і тансалу. Лікарські

формн

і

застосування.

ВНУТРІШНЬО — порошок кореневищ по 0,5— 1 г тричі на день при проносах і дизентерії; відвар кореневищ (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день при проносах, гострих і хронічних захворю ­ ваннях кишечника; відвар кореневищ (20 г сировини на 1 л окропу) п'ють, дотримуючи дієти без м'яса, солі, алко­ голю, риби і яєць по півсклянки тричі на день при каменях у сечовому і ж о в­ чному міхурах; відвар суміші 5 г порош­ ку кореневищ гірчака і 1 чайної лож ки насіння льо н у звичайного в 200 мл окропу п'ють по 1 столовій лож ці через кож ні 2 години при кровотечах внутріш ­ ніх органів. ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (20 г сировини на 1 л окропу) для примочок, промивань, полоскань і спринцювань; мазь (свіжий сік кореневища!, змішаного з смальцем у співвідношенні 1 : 2) для лікування екземи. При тривалому вж и ­ ванні препарати гірчака спричинюють запори.

107

232

233

ликих гемороїдальних кровоте­ ГІРЧАК ПЕРЦЕВИЙ, водяний перець, собачий пе­ чах, при кровотечах з дрібних судин і капілярів ш лунка й кишок. рець; Частіше їх використовую ть як горец перечный допоміж ний засіб у комплексній Polygonum hydropiper — терапії при маткових і внут­

ГІРЧАК ПОЧЕЧУЙНИЙ, сорочі лапки; горец почечуйный Polygonum persicaria —

однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пря­ мостояче, від основи розгалу­ ж ене, 20—70 см заввишки, над осінь червоніє. Листки чергові, видовж еноланцетні, до обох країв звуж ені, гострі або тупуваті, з хвилястими цілісними краями; піхви листків (розтруби) плів­ часті, червонуваті, з голим або коротковійчастим краєм. Квітки двостатеві, дрібні, по 2—3 в п уч­ ках, зібраних на верхівці стебла й гілок у довгі звислі перерив­ часті колосовидні суцвіття; о ц ві­ тина рясно вкрита крапчастими залозками, рож ева або зеленаворож ева, 4—5-роздільна. П лід — горішок. Цвіте з липня до жовтня. Поширення. Росте по берегах річок, у канавах, на луках, у во­ логих лісах по всій території України, крім Полинового Степу і Криму. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть траву (Herba P olygoni hydropiperis), зібрану на початку цві­ тіння рослини. Зрізаю ть на ви­ соті 10— 15 см від землі. С у­ ш ать на відкритому повітрі в затінку або на горищі, розсте­ ливши тонким шаром. С ухої сировини виходить 20 % . Збе­ рігають у паперових мішках. Строк придатності — 2 роки. А п­ теки відпускаю ть сировину. Хімічний склад. Трава містить глікозид полігопіперин, ф лаво­ ноїди (гіперозид, ізорамнетин, кверцетин, кверцитрин, кем п ф е­ рол, рамнетин і рутин), аскорбі­ нову кислоту (до 200 мг% ), в і­ таміни К, Е і каротин, а - ситостерин, органічні кислоти (м ура­ шина, яблучна, оцтова, валеріа­ нова і галова), дубильні й см о­ листі речовини, еф ірну олію, макро- і мікроелементи (залізо, марганец, магній, титан, срібло та інші).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати гірчака мають кровоспинну, зн е­ болюючу, протизапальну, засп о­ кійливу й антисептичну власти­ вості. Кровоспинна дія у них поєднується зі здатністю стим у­ лювати скорочення м 'язів матки подібно до такої здатності ріж­ ків, але у препаратів Г.п. ця властивість виявляється значно слабше. В науковій медицині п ре­ парати гірчака використовую ть в основному як кровоспинний засіб при м аткових кровотечах на грунті гіпотонії матки в результаті запалень, при поліменореї різного генезу, прй неве­

рішніх кровотечах. У поєднан­ ні з іншими лікарськими рослина­ ми Г.п. використовують при про­ носах та ентероколітах. Зовніш ­ ньо рослину використовую ть для місцевих ванн при геморої, вуз­ луватій формі зобу, для л ік у ­ вання гнійних і гангренозних ран, екземи, виразкц гомілки тощо. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт гірчака пер­ цевого рідкий (Extractum Polygonii hydropiperis fluidum ), по ЗО—40 кра­ пель 3—4 рази на день; настій трави (20 г, або 2 столові лож ки трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день; настойку трави (у співвідношенні 1:4, на го­ рілці) по ЗО—40 крапель 3—4 рази на день; порошок висуш еної трави по 1 г 2—3 рази на день; мазь (3 сто­ лові лож ки суміші трави гірчака пер­ цевого, квіток л ьо н к у звичайного і кори дуба звичайного, взятих порівну, настоюють, час від часу помішуючи, на склянці розтопленого свинячого сала протягом 12 годин, п роцідж у­ ють) для лікування гемороїдальних гуль з болями і свербінням у зад­ ньому проході (добре змащений маззю кусок марлі вводять у відхідник на 4—5 годин). ЗОВНІШНЬО — свіж ий сік трави гірча­ ка для змащування виразки гоміл­ ки (1—2 рази на день); свіж у подріб­ нену траву прикладають до потили­ ці при неж иті або головному болі; відвар трави (50 г трави на 400 мл окропу) для обмивань ураж ених д і­ лянок шкіри; настій трави (повна пригорща сухої або свіж ої трави на 2 л окропу, кип'ятять 15 хв, настою ­ ють 20 хв) для сидячих ванн три­ валістю 15 хв при геморої. ПРОТИ­ ПОКАЗАНО вживати препарати Г. п. при гломерулонефриті.

однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло в ни ж ­ ній частині підведене або пря­ ме від основи, гіллясте, рідш е — просте, ЗО— 100 см заввишки. Листки ш ироколанцетні, посту­ пово загострені, з верхнього бо­ ку — з темно-коричневою плямою або без неї. Л истки піхви (роз­ труби) вкриті щетинками, щ ільно обхоплю ють стебло, по краю — з довгими рясними війками. Квіт­ ки — в густих, недовгих колосках, здебільш ого рож еві, рідш е — білі. П лід — горіш ок. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Росте по берегах річок, на різних вологих місцях по всій території України. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть траву (Herba Polygoni persicaгіае), яку заготовляю ть у період цвітіння рослини. Зрізаю ть вкриті листям квітконосні стебла. П о­ ж овкле листя і грубі частини стебла відкидають. Суш ать у затінку на відкритому повітрі, в добре провітрю ваних приміщ ен­ нях або в суш арках при тем пе­ ратурі 40—50°. С ухої сирови­ ни виходить 25—27 % . Строк придатності — 2 роки. А птеки від­ пускаю ть сировину. Хімічний склад. Трава містить ф лавоноїди (авікулярин, гіперо­ зид, кверцитрин та інші), дубиль­ ні речовини (1,5% ), антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбіно­ ва кислота), органічні кислоти, 0-ситостерин, слиз, флобафени, еф ірну олію (0,05 % ), цукри тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина виявляє н іж ­ ну

232

послаблю ючу

(за

рахунок

108

234 активізації перистальтики кишеч­ ника), кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетам увальн у та суд и н озв уж у­ вальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльн ість серця, ви­ являє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення ар­ теріального тиску не спостеріга­ ється. Гал е но в і препарати Г.п. використовують головним чином при ускладн еном у кровотечею ге ­ морої, особливо у хворих з атонічними запорами, при спаз­ матичних запорах. У гін е к о логіч ­ ній практиці їх призначають при вагініті (як в'яж учий і дезин­ ф ікуючий засіб), при захворю ­ ваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощ о). В народ­ ній медицині в ід вар трави вико­ ристовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощ уть гор ло при ангіні й ларингіті. С віж у потов­ чену траву прикладають до п о ­ тилиці при головном у болі. Д ля лікування ран використовують і свіжий сік рослини. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — наст ій трави (дві сто­ лові л о ж к и трави на 200 мл окропу) по 1 столовій л о ж ц і 3 рази на день; н а ст о й к у трави (15 г на 200 мл го­ рілки ) по ЗО— 40 крапель 2 рази на день; суміш трави Г. п., з в і р о ­ бо ю з в и ч а й н о го і в о в ч у га п о л ь о в о го (по 15 г ), листя п о д о р о ж н и к а в е л и к о г о (10 г), квіток ром аш ки л ік а р с ь к о ї (10 г), трави х в о щ а п о л ь о в о г о і с у ­ х о ц віт у б а г н о в о г о (п о 10 г), кори к р у ­ ш и н и л а м к о ї (10 г) готують як настій (10 г суміш і на 200 мл ок роп у) і п'ють по третині склянки 3 рази на день при геморої. З О В Н ІШ Н Ь О — настій трави (1 столова л о ж к а на 200 мл окропу) для о б ­ мивань, п олоскань і спринцю вань (спринцю вання проводять 1— 2 рази на день розчином, приготовленим ш ляхом розведення 100 мл настою на 1 л кип'я ченої води).

ГІРЧАК Ш ОРСТКИЙ, геморойна трава; горец шероховатый Po lygon u m scabrum — однорічна трав'яниста темно-зелена рослина родини гречкових. Стебла ЗО— 60 см заввишки, прямі, підведені або леж ачі, р озгалу ж е­ ні. Листки яйцевидно-ланцетні або видовженоланцетні, к оротко­ черешкові, часто тупуваті, зіспо­ ду — з крапчастими залозками, зверху — з чорною плямою у виг­ ляді півмісяця. Піхви листків часто трохи залозисті, по краю — з дрібними війками. Квітки дво­ статеві, правильні, на помітних квітконіжках, зібрані в к о л о со ­ видні суцвіття; оцвітина зелен а­ во-біла, зверху вкрита залозками. Квітконоси густо вкриті ж о в ту­ ватими залозками. П л і д — г о р і ­ шок. Цвіте у червні — жовтні. Поширення. Росте на луках, як б у ­ р’ян на полях і на городах пе­ реважно в лісових районах У к р аї­ ни. Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Суш ать під наметом, на горищі або в при­ міщенні, яке добре провітрю єть­ ся. Зберігаю ть у с ух ом у місці.

235 ГІРЧИЦЯ Б ІЛ А горчица белая Sinapis alba — однорічна трав'яниста ш орстко­ волосиста рослина родини ка­ пустяних (хрестоцвітих). С т еб ­ л о прямостояче, вгорі галузисте, 30— 60 см заввишки. Листки з че­ решками, перисторозсічені, з надрізанозубчастими боковими част­ ками і більш ою верхньою част­ кою, що нерідко зливається з боковими. Квітки правильні, дво­ статеві, 4-пелюсткові, жовті, з іб ­ рані в китиці. П л о д и — стручки з шаблевидним носиком, лін ій ­ ні, циліндричні, хвилясто-горбочкуваті, відходять від стебла під прямим кутом. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте як бур'ян у з ­ довж доріг, на полях і городах по всій території України. Ін ­ коли вирощують як олій н у р ос­ лину. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так,

як у статті Г ір ч иц я сарептська.

236

ГІРЧЙЦЯ С А Р Е П Т С ЬК А Хімічний склад. Трава містить горчица сарептская дуби льн і речовини (6 % ), окси­ Brassica juncea —

Р о с л и н а н е о ф іц и на л ь на .

метилантрахінон, галову кислоту, листки — аскорбінову кислоту (до 260 мг % ).

Фарм акологічні властивості і ви­ користання. Експериментально

доведено, що рослина виявляє антибактеріальну активність по відношенню до дизентерійної па­ лички Ф лекснера. В деяких зару­ біжних країнах Г. ш. використо­ вують у науковій медицині як кровоспинний і послаблю ю чий за­ сіб при гем орої. У вітчизняній народній медицині Г. ш. вико­ ристовують нарівні з гір ча к о м п о ­ чечуйним.

однорічна трав’яниста рослина р о ­ дини капустяних (хрестоцвітих). С т еб л о пряме, розгалуж ене, голе, 20— 60 см заввишки. Листки на ч е р еш к а х, зіспод у по ж илках — з розсіяними жорсткими волоска­ ми; нижні — ліровидні, з довга­ стими боковими частками і б іл ь ­ шою овальною верхівкою, вер­ хні — ланцетні. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицевидне суцвіт­ тя. П л о д и — стручки, майже ци­ ліндричні, з довгим носиком, від­ хилені від стебла. Цвіте у трав­ ні — червні. Поширення. Розводиться і трап­ ляється здичавілою на забур'я н е­ них місцях у степовій і рідше — в лісостеповій зонах. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення лік ів використовують насіння (Semina Sinapis). Зби­ рають, коли дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває ж овтого к о л ь о ­ ру, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досуш ую ть у с н о ­ пиках, слідкую чи за тим, щоб не пересохли і щоб не висипа­ лося насіння, а потім о б м о л о ­ чую ть і просівають на решето. Зберігаю ть у сухих приміщеннях з доброю вентиляцією. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Насіння містить ж ирну олію , білки, слиз і г л і­ козид синігрин, який під впли­ вом ф ерменту мирозину в при-

109

237 сутності води розкладається на сульф ат калію, глю козу й гір­ чичну ефірну олію, яка є силь­ ним подразником шкіри. До скла­ ду ж ирної олії входять гліце­ риди ерукової, олеїнової, лінолевої, м іристинової та бегенової кислоти. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Насіння рослини збудж ує апетит, посилює виділен­ ня ш лункового соку, має протиза­ пальні й антисептичні власти­ вості, воно входить до складу ш лункового чаю, який вживають для регулю вання діяльності шлунково-киш кового тракту. Насіння Г. с. вживають і при запорі та отруєнні опіумом (як блю вот­ не і проносне). М ісцеве засто ­ сування гірчичного порош ку (гір­ чичники, ванни, компреси, розти­ рання гірчичним спиртом тощо) основується на спромож ності под­ разню вати ш кіру й зумовлювати, таким чином, перерозподіл крові (постачання оброблених гірчицею ділянок шкіри кров'ю стає інтенсивнішим). Гірчичники викори­ стовую ть при простудних захво­ рюваннях, бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях, їх при клада­ ють до больових зон при неврал­ гіях і радикуліті. Д ля реф лектор­ ного впливу на функцію крово­ обігу (при гіпертонічних к ри ­ зах, загрозливому інсульті, сте­ нокардії) гірчичники прикладаю ть на груди, потилицю, литкові м'язи, на ділянку серця тощо. Гірчич­ ний спирт використовую ть для розтирань при ревматизмі, ради­ куліті, невриті й простудних за­ хворю ваннях та для лікування ознобиш ів (Perniones). Гірчичні ванни (загальні або місцеві) прий­ маю ть при простудних захво­ рюваннях або для запобігання їхньом у розвиткові (наприклад, після сильного переохолодж ен­ ня). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — насіння вживають натщ есерце по 10 насінин за 30 хв до їди (щодня збільш уючи дозу, до­ водять її до 20 насінин); гірчичне борошно вж иваю ть натщ есерце по чверті чайної лож ечки за 30 хв до їди (щодня збільшуючи дозу, дово­ дять її до повної чайної ложечки, а щоб спричинити блювання й пронос при отруєнні, борошно вж иваю ть по 1,5 г з перервами, поки не буде досягнуто баж аних наслідків); настой­ ку гірчичного борошна на горілці (у співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів) п'ю ть по 20—ЗО крапель перед їдою. ЗОВНІШНЬО — гірчичний спирт для розтирань і змазувань; гірчичники на певні ділянки тіла, попередньо зм а­ щені рослинною олією (змочити теп ­ лою водою і прикласти до шкіри на 10—15 хв); гірчичні компреси (1 чайна лож ка гірчичного порошку на склянку теплої води) на 1— 10 хв при про­ студних захворю ваннях у дітей; ванни загальні (200—500 г подрібненого насін­ ня або гірчичного борошна на одну процедуру) тривалістю 20 хвилин; ванни для ніг (кілька лож ок гірчич­ ного борошна на відро гарячої води);

2 столові лож ки суміш і потовченого насіння Г. с. (40 г), квіток ромашки лікарської (40 г), листя розм арину справж нього (20 г) заливаю ть по­ ловиною літра холодної перекип'яченої води, настоюють 20 хв, п роцідж у­ ють і використовую ть для ком пре­ сів і місцевих ванн для поліпшення зрош ування кров'ю шкіри кінцівок; 2 столові лож ки суміші потовче­ ного насіння Г. с. (60 г) і листя иіавл іі лікарської (40 г) заливаю ть поло­ виною літра холодної перекип'яченої води, настоюють 20 хв, процідж ую ть і застосовують, як у попередньому прописі. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати насіння Г. с. при запаленні нирок і туберкульозі легень.

ГІРЧИЦЯ ЧОРНА

горчица чёрная Brassica nigra, napis nigra —

синонім

Si­

однорічна трав'яниста рослина ро­ дини капустяних (хрестоцвітих). Стебло прямостояче, галузисте, в ниж ній частині — разом з лист­ ками розсіяноволосисте, 50— 150 см заввишки. Листки з ч е ­ решками, ліровидні, з великою нерівномірною виїм часто-зубчас­ тою верхівковою часткою; верх­ ні листки цілокраї, ланцетні. Квіт­ ки правильні, двостатеві, 4-пелю сткові, зібрані в китицевид­ не суцвіття] пелюстки ясно-жовті, оберненояйцевидні, 5—6 мм зав­ довж ки. П лоди — стручки (4гранні, притиснуті до стебла). Цвіте протягом червня — серпня. Пош ирення. Як дика або здичдвіла росте по всій території України (крім К арпат і Криму) на за б у р 'я ­ нених місцях і по берегах річок. Інколи її розводять. Заготовля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властивос­ ті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Гірчиця сарептська.

110

238 ГІСОП ЛІКАРСЬКИЙ и ссо п о б ы к н о в е н н ы й

Hyssopus officinalis — багаторічна трав'яниста дрібноопуш ена рослина родини губо­ цвітих. Стебла чотиригранні, під­ ведені, 20—50 см заввишки. Лист­ ки цілокраї, довголанцетні, до 8 мм завширш ки, до основи кли­ новидно звуж ені, без помітного череш ка, крапчастозалозисті, з трохи загорнутими на спідній бік краями. Квітки неправильні, двостатеві, яскраво-сині, іноді р о ­ жеві; суцвіття переривчастоколосовидне, м айж е однобічне. П лід — з 4 горіш ків. Цвіте у черв­ ні — серпні. Пош ирення. П оходить з П івден­ ної Європи. На Україні виро­ щують у садах і на городах як еф іроолійну рослину. Дичавіє. Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть траву (верхівки стебла до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Суш ать під наметом або в приміщенні. С ухої сировини виходить 20 %. Зберігаю ть у сухому приміщ ен­ ні в мішках. Рослина неоф іци­ нальна.

238

239 Хімічний склад. Трава містить еф ірну олію (0,6— 1 % ), ф лавон ої­ ди (0,9 % ), тритерпенові кисло­ ти (урсолова, олеанолова), д у ­ бильні й гіркі речовини, смоли, камедь і барвники. До складу еф ірної олії входять 1-пінокамфон, а-пінен, Р-пінен, камфен, цинеол, 1-пінокамфеол, пінокамф еолацетат і сесквітерпени. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рослина має анти­ септичні й спазмолітичні власти­ вості. В багатьох зарубіж них країнах Г. л. використовую ть у науковій медицині, в СРСР — лише в народній. У вигляді н а ­ стою або настойки його в ж и ­ вають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних ш ляхів (бронхіти, тр а ­ хеїти, ларингіти), при бронхіаль­ ній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, м етеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анем ії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпергідрозі. М ісцево Г. л. викорис­ товують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворю ваннях глотки, для л іку ­ вання забитих місць, синців, ран та екзем. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1—2 сто­ лові лож ки на 400 мл окропу, н а­ стоюють 1 годину, процідж ую ть) по півсклянки 2—3 рази на день за 20 хв до їди (пити теплим); настой­ ку трави (20 г трави на 100—200 мл горілки, настоюють 7 днів, п роцідж у­ ють) по 1 чайній лож ці 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 чайні лож ки трави на 200 мл окропу, настоюють ЗО хв) для полоскань, про­ мивань та компресів.

ГЛЕДИЧІЯ КАСПІЙСЬКА гледи чия к асп и й ская

Gleditschia caspia — невелике, 10— 12 м заввишки, од­ нодомне дерево родини бобових. М ає великі нерозгалуж ені ко­ лючки. Листки непарноперисті або двоперисті. Квітки дрібні, одностатеві, зигом орфні (див. З и ­ гоморфна квітка), зеленкуваті, в прикорочених пазуш них кити­ цях. Плід — біб. Цвіте у червні. Пош ирення. П оходить з П івніч­ ної Америки. На Україні розво­ дять як декоративне дерево в са ­ дах і парках Заготівля і зберігання, х ім іч­ ний склад, ф арм акологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Гледичія колю ча.

111

240

241

ГЛЕДИЧІЯ КОЛЮ ЧА

ГЛЕКОПАР —

гледичия обыкновенная Gleditschia triacanthos —

багаторічна т р ав ’яниста з опуш е­ ним стеблом рослина родини однодомне дерево родини бобо­ розових. Те саме, що й парило звичайне. вих, ЗО—40 м заввишки. Стов­ бур і гілки несуть міцні розгалу­ ж ені колю чки до 7 см завдовж ­ ки. Листки парноперисті і двоперисті; листочки видовж енолан- ГЛЕЧИКИ Ж О В Н , цетні. Квітки неправильні, одно­ статеві, блідо-ф іолетові або май­ латаття жовте, жовта водяна ж е білі, в густих китицевид­ лілія; них суцвіттях. П лід — біб. Цвіте кубышка жёлтая у червні — липні, плодоносить у Nuphar lutea — вересні — жовтні. Плоди зимують багаторічна водяна рослина роди­ ни лататтєвих. Має товсте пов­ на дереві. Поширення. Походить з П івніч­ зуче кореневищ е, вкрите руб­ ної Америки. На Україні широко цями від череш ків. Листки пла­ розводять, культивую ть як д ек о ­ ваючі, ш кірясті, яйцевидно-овальні, цілокраї, з тригранними ч е ­ ративну рослину. Сировина. Використовують луш ­ решками. Квітки одиничні, вели­ пиння плодів і молоде листя, кі, двостатеві; чашолистки пелюзібране в період розпускання. стковидні, зверху інтенсивно ж ов­ ті, зібрані дзвоником; пелюстки Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У молодому л и ­ коротш і за чаш олистки, жовті. сті міститься алкалоїд триакан- П лід ягодоподібний, гладенький. тин (до 1 % ), аскорбінова кисло­ Цвіте у червні — липні. та; в луш пинні плодів — антра- Поширення. Росте в стоячих і глікозиди (2,6% ), дубильні речо­ повільно текучих водах по всій Україні, крім Криму. вини (3,1 % ), вітамін К. Фармакологічні властивості і ви­ Заготівля і зберігання. Викори­ користання. А лкалоїд триакантин стовують кореневищ а, які заго­ виявляє спазмолітичну дію, роз­ товляю ть під час цвітіння росли­ ширює кровоносні судини, зни­ ни і восени, вириваючи їх баг­ ж ує кров'яний тиск. Вітчизняною рами, або руками, попередньо фармацевтичною промисловістю підрізавш и нож ами. Після того випускався препарат триакантин, як обріж уть листки, корені і який використовували при гі­ гнилі частинки, кореневищ а ми­ пертонічній хворобі, бронхіаль­ ють, ріж уть тонкими (3—5 мм ній астмі, виразковій хворобі завтовшки) пластинками, які в ш лунка і дванадцятипалої кишки, свою чергу подрібнюють на к у ­ при спастичних колітах та хро­ сочки заьдовж ки 1— 1,5 см, р оз­ нічному холециститі. Останнім стилаю ть тонким шаром на па­ часом препарат знято з вироб­ пері або мішковині, пров'ялю ю ть ництва. Галенові препарати луш ­ на сонці, а потім досуш ую ть пиння плодів виявляю ть послаб­ під наметом, на горищі або в су­ ш арках при тем пературі до 60°. люючу дію. Сухої сировини виходить 8— 10 % . Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — подрібнене лушпиння Строк придатності — 2 роки. А п­ плодів заварюють як чай (10 г на теки сировину не відпускають. 200 мл окропу) і п ’ють по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день при Хімічний склад. Кореневищ е м і­ стить алкалоїди (нуфаридин, тіохронічних запорах. бінуфаридин, неотіобінуф аридин, нуфлеїн), дубильні, смолисті й гіркі речовини, цукри і крохмаль (до 44 % )

242_________________

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Виготовлений з Г. ж. препарат лю тенурин діє бакте­ ріостатично на грампозитивні мікроорганізми, ф унгістатично — на патогенні гриби типу C an­ dida, виявляє протитрихомонадну активність, має сперматоцидні властивості. Його призначаю ть при отитах різного походж ення, при гострих і хронічних три­ хомонадних урогенітальних за ­ хворюваннях, при лікуванні трихомонозів, ускладнених б актері­ альною і грибковою флорою, для лікування захворю вань ш кіри й слизових оболонок, спричинених грампозитивними м ікроорганізм а­ ми і патогенними грибами типу Candida, та як протизаплідний засіб. У народній медицині від­ вар кореневищ Г. ж. п'ю ть при запальних процесах травного тракту, ревматизмі, лихоманці, за ­ хворю ваннях шкіри, надмірних м і­ сячних, ім потенції та фригідності, а як зовніш ній засіб — для спринцювання при гострих і хро­ нічних трихом онадних кольпітах, ускладнених бактеріальною і грибковою флорою, та для за­ побігання вагітності. Борош но з кореневищ Г. ж. використовуть як засіб боротьби проти тарганів. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (4 столові лож ки подрібнених коре­ невищ на 1 л окропу, кип’ятять 5— 7 хв, охолодж ую ть і процідж ую ть) по 1 столовій лож ці 3 рази на день (перебільш ення дози відвару спри­ чинює блювання, пронос, тривалий сон або навіть смерть внаслідок паралічу центральної нервової си­ стеми). ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (го­ тують, як у попередньому прописі) для спринцювань. З готових аптеч­ них препаратів як зовніш ній засіб застосовую ть лютенурин (Lutenurinum) у вигляді 0,5 % лініменту, піхвових кульок (по 0,003 г) і таблеток (по 0,003 г).

112

243

244

ГЛІД колючий,

ГЛІД

г л ід звичайний;

боярышник

боярышник колючий

Crataegus sanguinea — невеличке (2— 5 м заввишки) де­ рево або к у щ родини розових. На міцних пурпурово-коричневих гілках розміщ ую ться прямі к о ­ лю чки 2,5— 5 см завдовжки. Лист ­ ки зверху темно-зелені, зіспо­ ду ясно-зелені, волосисті, від оберненояйцевидних до широкоромбічних, неглибоко-3— 7-лопатеві або великозубчасті з пил­ частими лопатями. Квітки пра­ вильні, двостатеві, 5-пелюсткові, блідо-пурпурові, в густих щитко­ видних суцвіттях ; тичинки — з пурпуровими пиляками. П л о д и яблуковидні, кулясті, кривавочервоні, рідше — оранж ево-ж ов­ ті, з борошнистим м'якуш ем і З— 4 кісточками. Цвіте у травні — червні. Поширення. В диком у стані росте в Сибіру та Середній А зії. На території України вирощують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Викори­ стовують квітки і плоди. К віт­ ки (з листками або без них) заготовляю ть на початку цвітін­ ня рослини, коли частина їх ще не розкрилась. Суш ать у затін­ ку. С у х о ї сировини виходить 18— 20 % . Строк придатності — один рік. П лоди збирають у пе­ ріод повного достигання. Сушать при температурі 50— 60 °.С ухої сировини виходить 40 % . Строк придатності — 2 роки. Квітки і плоди відпускають аптеки. Хімічний склад. Квітки містять гіперозид, кверцетин, вітексин, сапонаретин, орієнтин, гомоорієнтин, рамнозиди вітексину, фе-

Crataegus oxycantha, сино­ нім С. laevigata — деревце 2,5— 4 м заввишки або ку щ родини розових. Пазушні колючки 1— 2 см завдовжки, часто їх не буває. Листки яскравозелені, в обрисі оберненояйце­ видні, з клиновидною основою: на плодоносних п а го н а х нижні листки суц ільні й лише на вер­ хівці зазублені, решта — вгорі трилопатеві, зарубчасто-зубчасті; на неплідних пагонах — 3— 5-лопатеві, глибокорозсічені. Квітки двостатеві, правильні, 2— 3 стов­ пчикові, 5-пелюсткові, б іл і або ледве рожеві, зібрані по 6— 10 у щитковидні суцвіття. П л о д и яблуковидні, майже кулясті, шар­ лахово-червоні, з 2 кісточками. Цвіте у травні — червні. Поширення. Дико росте в лісах Закарпаття. По всій території України розводять у садах і пар­ ках. Заготівля і зберігання, хіміч­ ний склад, фармакологічні влас­ тивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Г лі д к р и в а в о - ч е р в о ни й .

КРИВАВО-ЧЕРВОНИЙ нолоки слоти (кавова, х ло р о ге н о ­ кроваво-красный

ва), амійи (холін, ацетилхолін, триметиламін). У плодах знай­ дено органічні кислоти, цукри, сорбіт, пектинові речовини (1,9 — 6,1 % ), аскорбінову кислоту (18 — 100 м г % ) , р-каротин (0,4— 2,7 мг % ), вітамін К, ф енольні с п о л у ­ ки (антоціани — до 1200 м г % , лейкоантоціани — 400— 1500 мг % , катехіни, флавоноли, ф енолокислоти тощ о), кумарини (0,7 — 3,4 % ), стерини, тритерпенові ки­ слоти (ур солову, олеан олову). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Г ал е но в і препарати Г. к. - ч. виявляють кардіото­ нічну, спазмолітичну, гіпотензив­ ну, седативну та д е се н си б іл ізу­ ю чу дію. Глід здатний зб іл ь ш у ­ вати си лу серцевих скорочень, регулювати кров'яний тиск (п ід­ вищений — знижує, знижений — підвищ ує), зменшувати зб у д ли ­ вість нервової системи, зу м о ­ влювати глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричинюючи після пробудж ення станів пси­ хічного пригнічення. С лід від­ значити, що направленість те­ рапевтичної д ії препаратів гло д у залеж ить від дозування. Якщо м алі дози впливають на серцеву діяльн ість тонізую че, то великі є чудовим спазмолітичним і се­ дативним засобом. Надто великі дози, в 4— 5 разів більш і за звичайно призначувані, спричи­ нюють зайву сонливість і спо­ вільнення пульсу. Препарати р ос­ лини малотоксичні, не мають кумулятивних властивостей і не спричинюють побічних явищ. їх використовують при різних захво­ рюваннях серцевого м'яза, зокре­ ма, при коронаритах, які суп р о ­ водяться симптомами стенокар­ дії; при гіпертонічній хворобі, особли во при склеротичній та ве­ гетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психічном у збудж енні, запамороченнях; при гостром у сугло б ов о м у ревма­ тизмі, а також при к лім акте­ ричному неврозі як засіб, що зменшує збудли вість нервової системи й усуває різні бо лісн і симптоми, характерні для цього періоду життя жінок. Квітки і плоди Г. к.-ч. використовують окремо або в поєднанні з ін ­ шими лікарськими рослинами. Пе-

113

245 ревагу слід надавати препара­ там, виготовленим з квіток рос­ лини (краще браги свіж і квіт­ ки), пам'ятаючи, що вони м ало­ ефективні при деком пенсації сер­ ця. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настойку квіток (на­ стоюють 10 г свіж их квіток на 100 мл 70 % -ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 15— ЗО крапель у чарці води 3 рази на день (коли використовують настойку як седативний або десенсибілізую ­ чий засіб, дозу збільшують у 2— З рази); настій квіток (5 г, або одна столова ложка висушених квіток на 200 мл окропу) по півсклянки 2— З рази на день; настойку плодів (настоюють 10 г сухих подрібнених плодів на 100 мл 70 % -ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 30—40 крапель у чарці води; настій плодів (15 г або столова лож ка сухих подрібнених плодів на 200 мл окропу) по по­ ловині або третині склянки 2—3 ра­ зи на день; екстракт плодів (25 г подрібнених плодів на 100 мл окро­ пу, кип'ятити до зменшення об’єму на­ половину) по 40 крапель 3 рази на день; одну столову лож ку з верхом суміші квіток Г. к.-ч. (10 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), маренки запашної (20 г), листя ожи­ ни сизої (25 г) і трави сухоцвіту багнового (15 г) настоюють 10 хв на 200 мл окропу і п'ю ть по 1 склян­ ці 3 рази на день при дратівливості, істеричних припадках, клімактерії; од­ ну столову лож ку суміші квіток та плодів Г. к.-ч., трави хвоща п ольо­ вого, омели білої, зубків часнику (по 30 г), квіток арніки гірської (10 г) і трави деревію звичайного (40 г) настоюють на 200 мл окропу і п'ють по чверті склянки 4 рази на день при гіпертонічній хворобі; три столові лож ки суміші квіток та листя Г. к.-ч. (20 г), кореневищ з корінням валеріа­ ни лікарської (20 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), чебрецю звичайного (5 г), материнки звичайної (5 г), листя меліси лікарської (10 г), м'яти перцевої (5 г), шишок хм елю з в и ­ чайного (5 г), квіток лаванди колос­ кової (5 г), трави горицвіту весня­ ного (5 г) і листя конвалії звичайної (5 г) настоюють до охолодж ення на 300 мл окропу і п'ють по півсклянки З рази на день при серцевих неврозах (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині); дві столові лож ки суміші квіток і листя Г. к.-ч,. (ЗО г), трави хвоща польового (15 г), омели білої (ЗО г), квіток бузини чорної (30 г), слані лам інарії ц у к р и ­ стої (5 г), листків меліси лікарсь­ кої (5 г), м'яти перцевої (5 г), трави чаберу садового (5 г), собачої кро­ пиви звичайної (25 г), фіалки трико­ лірної (15 г), листя берези п у хн а ­ стої (15 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (10 г) і трави барвінку малого (15 г) заливають 250 мл окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють до охолодження, процідж ую ть і випи­ вають протягом дня за 3 рази після їди при гіпертонічній хворобі (збір використовується в болгарській оф і­ цинальній медицині). З готових аптеч­ них препаратів використовують на­ стойку глоду (Tinctura Crataegi) — по 20—30 крапель, рідкий екстракт глоду (Extractum C rataegi fluidum) — n o 20— 30 крапель 3—4 рази на день до ЇДИ.

246

ГЛІД КРИВОЧАШЕЧКОВИЙ глід КРИМСЬКИЙ боярышник кривочашечковый боярышник крымский Crataegus curvisepala, сино­ Crataegus taurica — невеличке (1—3 м заввишки) нім С. kyrtostyla — дерево 1—4 м заввишки або кущ родини розових. Гілки — з пазуш ­ ними колю чками до 1 см зав­ довж ки. Листки зісподу пом іт­ но світліш і, з розсіянокоротковолосистою, з країв волохатовійчастою пластинкою. Нижні листки плодоносних пагонів с у ­ цільні, наступні за ними неви­ разно трилопатеві, вище — з доб­ ре виявленими трьома лопатями, а верхні — 5—7-лопатеві, широкояйцевидні до заокруглено-ромбічних. На неплідних пагонах листки лопатеві до роздільних, з дволопатевими нижніми сег­ ментами. Квітки правильні, дво­ статеві, одностовпчикові, 5-пелю­ сткові, блідо-рож еві або м айж е білі, зібрані в складний щиток. П лоди яблуковидні, видовж еноеліпсоїдні або м айж е циліндрич­ ні, трохи опушені, спочатку ж ов­ тувато-бурі, пізніш е — червону­ ваті, з одною кісточкою. Цвіте у травні — червні. Пош ирення. Росте на узліссях по всій території України, крім південно-степових районів; у Кри­ му — в горах. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Глід криваво-червоний.

деревце або кущ родини розо­ вих. Короткі бічні пагони зак ін ­ чую ться облистненими колю ч­ ками близько 1 см завдовжки. Листки ш кірясті, двоколірні; на плодоносних пагонах — клино­ видні, на верхівці — великозубчасті або тричінадрізані, з оберне­ нояйцевидною або округлою пла­ стинкою, на неплідних пагонах — 5—7-роздільні, при основі не­ рідко розсічені, лопаті в них ш ирокоовальні, по краю гострозубчасті. Квітки двостатеві, пра­ вильні, двостовпчикові, рідше одно-тристовпчикові, 5-пелюсткові, блідо-рож еві, зібрані в багато­ квітковий зонтиковидний щиток (гілочки суцвіття, квітконіжки, гіпантії й чашолистки — з гу­ стим білим повстисто-павутинистим опуш енням). П лоди ябл ук о­ видні, винно-червоного ко л ьо ­ ру, у нижній частині виразно п'ятигранні, з 1—2 (3) к істочк а­ ми. Цвіте у травні — червні. Пош ирення. Росте серед чагар­ ників та на кам 'янистих схилах у Криму. Заготівля і зберігання, хім іч­ ний склад, ф арм акологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе гак, як у статті Глід криваво-ч ер­ воний.

114

247

248

ГЛІД ОБМАНЛИВИЙ боярышник обманчивый Crataegus fallacina —

ГЛІД ОДНОМАТОЧКОВИЙ ГЛІД П'ЯТИСТОВПЧИКОВИЙ, боярышник однопестичный глід чорноплодий; Crataegus m onogyna — боярышник пятипестичный дерево 3—7 м заввиш ки або Crataegus pentagyna, синоні­ кущ родини розових. Має к ул я­ сту кр о н у з колю чими черво­ ми: С. melanocarpa, С. colchiнувато-коричневими гілками; к о ­ са —

кущ 2—5 м заввишки родини розових. На гілках останнього порядку розвинені пазуш ні к о ­ лючки 4—8 мм завдовжки. Лист­ ки дуж е цупкі, на час плодо­ нош ення ш кірясті; зверху зелені, зісподу — сизуваті, по краю війчасто-волосисті; на плодоносних пагонах 3—5-лопатеві, на не­ п л ід н и х — 5—7-лопатеві, з 4— 11 зубцями. Квітки правильні, д во­ статеві, 5-пелюсткові, одностовпчикові, блідо-рож еві або білі, у складному ш ирокому щитку. П лоди яблуковидні, дрібні, еліп­ соїдні або яйцевидно-еліпсоїдні, червонуваті, з 1 кісточкою . Цвіте у травні. Поширення. Росте в байрачних дібровах, на узліссях та галя­ винах на півдні Л ісостепу та в Степу У РСР (на П равобереж ­ ж і — рідко).

лючки близько 1 см завдовжки. Листки знизу ясно-зелені, з вос­ ковою поволокою, зверху — темно-зелені, блискучі; на плодо­ носних пагонах нижні листки оберненояйцевидні, зубчасті, вер­ хні — 3—5-роздільні, на неплід­ них — глибоко 5—8-роздільні, їх ­ ні лопаті по краю зубчасті. Квітки правильні, двостатеві, одностовпчикові, 5-пелюсткові, білі, зібрані складним щ итком. П лоди яблуковидні, кулясті або широкоеліпсоїдні, коричнево-червоні, з 1 кісточкою. Цвіте у черв­ ні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України в підліску м і­ ш аних і листяних лісів, на у з­ Заготівля і зберігання, хімічний ліссях, лісових галявинах, на схи­ склад, фармакологічні власти­ лах берегів і балок, у бай­ вості і використання, лікарські рачних лісах. форми і застосування — усе так, Заготівля і зберігання, хімічний як у статті Глід криваво-чер­ склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські воний. форми і застосування — усе так, статті Глід криваво-черво-

249

дерево 3—4 м заввиш ки або кущ родини розових. М олоді пагони волосисті, колю чки нечисленні, близько 1 см завдовжки. Листки ш ирокояйцевидні до яйцевиднотрикутних, ш кірясті, зверху зе ­ лені, зісподу — сіро-зелені, з обох боків волосисті. Н ижні листки плодоносних пагонів трилопатеві, верхні — 5—7-лопатеві; листки неплідних пагонів 5—8-лопатеві, з великими косо-яйцевидними пилчастонадрізаним и прилистка­ ми. Квітки двостатеві, правильні, З—5-стовпчикові, 5-пелюсткові білуваті, в негустих густоопу­ шених щитках. П лоди яблуковид­ ні, короткоеліпсоїдні, чорні, з сизою поволокою і червоним м'якуш ем, з 3—5 кісточками. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте у світлих лісах та на узліссях по всій тери ­ торії України.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті воний.

Глід

криваво-чер­

115

250 ГЛІД СХІДНИЙ боярышник восточный Crataegus orientalis — невелике, 1—2 м заввишки, д е ­ ревце або кущ родини розових. Листки на дуж е коротеньких, 2—5 мм завдовжки, череш ках, ш кірясті, від оберненояйцевидних до заокруглено-ромбічних, ниж ­ ні глибоко трилопатеві, верх­ ні — м айж е до середньої жилки 5—7-роздільні, поділені на дов­ гасті, по краю зубчасті частки, всі з обох боків сіруваті від густо­ го м'якого опушення. Квітки правильні, двостатеві, 4—5-стовпчикові, 5-пелюсткові, білі, рід­ ше — рож еві, зібрані в ком пакт­ не, густобілоповстисте щ итко­ видне суцвіття. П лоди яблуковидні, кулясті, червонаво-оран­ жеві, з 4—5 кісточками. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте на сухих кам'янистих схилах, по чагарни­ ках у Гірському Криму.

251 ГЛІД УКРАЇНСЬКИЙ боярышник украинский Crataegus ucrainica — дерево 2—4 м заввишки або кущ родини розових. Пазушні неплід­ ні пагони почасти перетворені на улистнені колючки. Листки широкояйцевидні або ромбічні, крім нижніх, 3—7-лопатеві, тонкош кірясті: листки плодоносних паго­ нів 5—7-лопатеві, надрізанозубчасті або пилчасті; листки неплід­ них пагонів більш і й глибше р оз­ січені. Квітки двостатеві, правиль­ ні, двостовпчикові, зрідка однотристовпчикові, 5-пелюсткові, ро­ ж еві або блідо-рож еві, зібрані по 10—20 у рідкі щ итковидні с у ­ цвіття. П лоди яблуковидні, к у л я­ сті, темно-червоні, опушені, з 2 к і­ сточками. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в лісах та на узліссях у лісових і північних лісостепових районах України.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ Заготівля і зберігання, хімічний сті і використання, лікарські фор­ склад, фармакологічні власти­ ми і застосування — усе так, як вості і використання, лікарські у статті Глід криваво-червоний. форми і застосування — усе так, як у статті Глід криваво-червоний

252 ГЛІД ЧОРНОПЛОДИЙ — рослина родини розових. Те саме, що глід п ятистовпчиковий.

253 ГЛІД ШАРЛАХОВИЙ боярышник шарлаховий Crataegus coccinea — дерево 2—5 м заввишки або кущ родини розових. Рослина з к о ­ лючками. Листки тонкі, ш ирокояйцевидні або яйцевидно-ромбічні, біля основи ш ирококлиновидні або трохи серцевидні, 5—9-лопатеві або м айж е цілісні, по краю подвійнозубчасті, зверху світлозелені, м айж е голі, зісподу — опу­ шені. Квітки двостатеві, правиль­ ні, 3—4-стовпчикові, 5-пелю стко­ ві, білі або рож еві, в негустих щ итковидних суцвіттях. Плоди яблуковидні, ш арлахово-червоні, з борош нистим м'якуш ем. Цвіте у травні — червні. Поширення. Розводять у садах і парках як декоративну рослину по всій Україні.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Глід криваво-черво-

116

255

254 ГЛУХА КРОПИВА БІЛ А ,

мертва кропива; яснотка белая Lamium album — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна м 'якоопуш ена рослина р о ­ дини губоцвітих. Стебло чотири­ гранне, пряме, 15—50 см заввиш ­ ки. Листки супротивні, прості, череш кові, яйцевидні, великопилчасті, з серцевидною основою й за ­ гостреною верхівкою. Квітки зи­ гоморф ні (див. Зигом орф на квіт­ ка), білі або блідо-ж овті, в гу­ стих кільцях. П лід — з 4 горіш ків. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Росте розсіяно в за ­ хідних і правобереж них районах України по чагарниках і засм іче­ них місцях. Заготівля і зберігання. Збираю ть віночки квіток, висмикую чи їх з чаш ечок. Зібрані віночки негайно суш ать під наметом або в примі­ щенні, розстеливш и тонким (2— З см) ш аром на папері або тканині. Важливо, щоб квітки зберегли б і­ лий колір. С ухої сировини ви­ ходить 16—20 % . Рідше викори­ стовую ть траву, яку заготовляю ть під час цвітіння рослини. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний с к л а д і Квітки містять дубильні речовини (до 10 % ), слиз, сапоніни, еф ірну олію (0,5 % ), ал­ калоїд ламін, феноли (4,4% ), цукор, аскорбінову кислоту. В листках є слиз, каротин (14— 15 мг% ), аскорбінова кислота (130 мг % ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рослина використо­

вується в народній медицині як кровоспинний, в ’яж учий, сечогін­ ний і відхаркувальний засіб та як засіб, щ о регулює обмін речовин. Внутрішньо препарати Г. к. б. вж и­ вають при носових, легеневих, гем ороїдальних і маткових крово­ течах, при захворю ваннях ди халь­ них ш ляхів і горла, в разі гост­ рих і хронічних запальних п ро­ цесів у сечовивідних шляхах (уретрит, цистит, пієлонефрит), при гострому та хронічном у гло­ мерулонефриті, диспепсичних розладах і безсонні. Як окремо, так і в поєднанні з іншими л ікар­ ськими рослинами Г. к. б. викори­ стовую ть для регулю вання мен­ струального циклу, при болісних менструаціях і дисменореї. Як зов­ нішній засіб настій квіток Г. к. б. використовую ть у дерматології (алергічні дерматити, екзема, свербіння, розтріскування шкіри, геморой, ф урункули, виразки т о ­ що), при ангіні й кровоточивому гінгівіті та при білях у жінок. М ісцеве лікування проводять у поєднанні з внутріш нім прийман­ ням настою квіток Г. к. б. для посилення терапевтичного еф ек­ ту. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 столо­ ва лож ка квіток на 200 мл окропу, на­ стоюють до охолодження) по півсклян­ ки 3—4 рази на день; свіж ий сік рос­ лини (прокип'ячений на водяній бані) по 2 столові лож ки тричі на день при анемії, гепатиті та холециститі; одну столову лож ку суміш і квіток Г. к. б., трави приворотня звичайного, трави деревію звичайного і кореня валеріани лікарської у співвіднош енні 5 :2 : 1 :2 на склянку окропу настоюють ЗО хв 1 п'ю ть по півсклянки 3—4 рази на день для регулювання менструального циклу; одну столову лож ку суміш і кві­ ток Г. к. б., трави приворотня звичай­ ного, квіток ромашки лікарської і тра­ ви гірчака перцевого у співвідношенні 2 : 2 : 2 : 4 на 300 мл окропу варять 15 хв і п ’ю ть по 1—3 склянки на день при болісних менструаціях і дисменореї. ЗОВНІШНЬО — настій (4—5 чайних ло­ ж ок квіток на 200 мл окропу) для поло­ скань, обмивань, місцевих ванн, комп­ ресів та спринцювань.

ГН ІЗД О СОРОЧЕ — трав'яниста ж орстковолосиста з двічі або тричі перисторозсіченими листкам и рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й м орква дика.

256 гнойовик

ЧОРНИ ЛЬН ИЙ

навозник серый Copiinus atramentarius — гриб родини копринових. Ша­ пинка 3—5 см у діаметрі, сіра або сіро-коричнева, борозенчаста, овальна, згодом дзвониковидна, конусовиднорозпростерта, у цент­ рі — з коричневими або вохрянокоричневими притиснутими дріб­ ними лусками. Пластинки білі, при достиганні гриба чорніють. Н іж ка порож ниста. М 'якуш м оло­ дих плодових тіл білуватий, з при­ ємним запахом. П ош ирення. Росте негустими пуч­ ками біля пеньків і стовбурів л и ­ стяних дерев, в удобрених садах, на вигонах і поблизу доріг по всій території України. Сировина. Збираю ть молоді пло­ дові тіла у травні — листопаді. Ви­ користовую ть свіжими. Хімічний склад. Плодове тіл о Г. ч. містить білок, цукри, мінеральні речовини, хім ічну речовину коприн тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Використовую ть як

117

257 засіб, що спричинює відразу до горілки. Коприн, що міститься в плодових тілах гриба, зупиняє в організмі людини розклад а л к о ­ голю на стадії ацетальдегіду, і це спричинює отруєння, яке прояв­ ляється в сильній нудоті, про­ носі, серцебитті, сильному почер­ вонінні шкіри. Через кілька го ­ дин потерпілий одуж ує, але при повторному вживанні горілки (на­ віть наступного дня) настає реци­ див отруєння з такими самими симптомами. М олоді плодові тіла Г. ч. м о ж н а . варити, смажити, туш кувати, пам'ятаючи, що вж и­ вати їх разом з алкоголем не можна.

258

ГОЛОВАТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ мордовник обыкновенный Echinopsis ritro —

ГОЛОВАТЕНЬ КРУГЛОГОЛО­ ВИЙ мордовник шароголовый sphaerocephalus — багаторічна трав'яниста білувато- Echinops

повстиста рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Стебло п ря­ мостояче, здебільш ого у верхній частині розгалуж ене, ЗО—80 см заввишки. Листки ланцетні, дв і­ чі перисторозсічені, з лан цет­ ними або лінійно-ланцетними, пилчасто-колю чими частками; нижні — череш кові, верхні — си ­ дячі. Квітки двостатеві, трубчасті, сині, в одноквіткових кош иках, що утворю ю ть кулясті головки. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте на степових та кам 'янистих схилах на півдні Лісостепу, в Степу і в Криму. Заготівля і зберігання. Використо­ вують насіння. Збираю ть під час побуріння кошиків. Досуш ені к о ­ шики розбивають, а насіння відді­ ляють на віялках. Строк придат­ ності — 1 рік. Хімічний склад. Насіння містить алкалоїд ехінопсин (1,5—2 % ), ж ирну олію (26—28 % ) тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Виділений з насіння алкалоїд ехінопсин зб удж ує цент­ ральну нервову систему, тонізує діяльність серця, підвищ ує артері­ альний тиск, активізує периф е­ ричну нервову систему, підви­ щує тонус м 'язів судин, зменш ує головний біль, втомленість, усу ­ ває загальну слабість, відновлює сон і апетит. При збільш енні дози препарат спричинює зн иж ен­ ня артеріального тиску, спричи­ нює судому. Препарат ехінопсин (Echinopsini nitras) застосовували при лікуванні різних неврологіч­ них і терапевтичних захворювань (атрофія зорового нерва, парез і параліч, поліом ієліт, радикуліт, гіпотонія, м іопатія тощо). О стан­ нім часом препарат знято з вироб­ ництва. Разом з тим п род овж у­ ється розробка нових, доскон алі­ ших препаратів з насіння головатеню звичайного.

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебло пряме, вгорі розгал у­ жене, 50— 150 см заввишки. Лист­ ки зверху — з клейкими зал озка­ ми, зісподу — сіруватоповстисті; с те б л о в і — я й ц ев и д н о -л ан ц ет н і, перистороздільні, з видовж еними або трикутно-ланцетними, зд е­ більш ого загостреними частками, які закінчую ться шипиками. Квіт­ ки двостатеві, трубчасті, білува­ то-голубуваті, з темно-голубими пиляками, в одноквіткових кош и­ ках, які утворю ю ть кулясті голов­ ки. П лід — сім'янка. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Росте на узліссях, по чагарниках, на схилах у Л ісо­ степу і в Степу.

Заготівля І зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті

Головатень звичайний.

118

259 ГОЛУБЕЦЬ — вічнозелений дуж е галузистий сланкий кущ ик родини водянко­ вих Те саме, що й водянка чорна.

260 ГОНОБОБЕЛЬ — листопадний дуж е розгалуж ений кущ ик родини брусничних. Те саме, що й буяхи.

261 ГОРДОВЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини мальвових. Те саме, що й алтея лікарська.

262 ГОРЙЦВГГ ВЕСНЯНИЙ, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка; горицвет весенний A donis vernalis — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Стебла чис­ ленні, голі або злегка опуш ені, прості або розгалуж ені, 5—20 см заввишки. Низові листки бурі, лусковидні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі (4—5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; пелюстки яскраво-ж овті, видовж енояйцевидні, в кількості 12—20. П лід — сім'янка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Т рапляється на Ук­ раїні в лісостепових і степових районах, у Криму (на яйлах), зрідка — на півдні П олісся в сте­ пах, на схилах. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть

262

траву Г. в. (H erba A donidis v e rn a ­ lis), яку заготовляю ть від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Рослину зрізую ть на висоті 5— 10 см від землі, вилучаю ть п о­ бурілі частини і суш ать у с у ­ ш арках при тем пературі 40—50 °С, в добру погоду — на відкритому повітрі, під наметом або на го­ рищі. Сухої сировини виходить 19—20 % . Строк придатності — до 1 року. Аптеки сировину не відпускаю ть. Хімічний склад. Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є адонітоксин, цимарин, К-строфантин-p, ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигін. Крім того, трава м істить геніни (p-строфантидин, строфадогенін, ацетил-строф адогенін та інші), флавоноїди (адоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, ф ітостерин, спирт адоніт тощо).

ну активність. Х арактер дії ци­ марину близький до строфантину, але він має дуж че вираж ені к ум у­ лятивні властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні вла­ стивості глікозидів Г. в. значно менші. Г. в. застосовується при функціональних неврозах серця, вегетодистонії, інфекційних за ­ хворюваннях, що проходять з ос­ лабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах, ниркових захворю ваннях з яви­ щами недостатності серцево-су­ динної системи та при гострих приступах глаукоми. Г. в.— давній народний засіб лікування серце­ вих і ниркових захворю вань. Його використовували при набряках серцевого походж ення, як за­ спокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при коклюші, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у суглобах і м'язах. Г. в. застосовували й при емф іземі, запаленні й туберкул ьо­ зі легень, при лихоманці, водян­ Фармакологічні властивості і ви­ ці, ж овтусі, тифі, грипі й скарл а­ користання. За характером дії тині, а у вигляді присипок — при препарати Г. в. належ ать до групи пораненнях. серцевих глікозидів і посідаю ть Лікарські форми і застосування. пром іж не місце м іж строфантом ВНУТРІШНЬО — настій трави (4— 10 г і наперстянкою . Г. в. має к ард іо­ трави на 200 мл окропу) 3—5 раз на по 1 столовій лож ці дорослим і тонічну дію, уповільню є ритм сер ­ день по половині — одній чайній або десерт­ ця, подовж ує діастолу, посилює ній лож ці — дітям; екстракт горицвіту систолу, збільш ує ударний об'єм сухий (Extractum A donidis vernalis) для крові, помірно гальмує внутріш - приготування настою (4,0 : 200,0—6,0 : ньосерцеву провідність. Дія Г. в. : 200,0) і таблеток; адонізид (Adoniнастає скоріш е, але вона к о ­ sidum) 2—3 рази на день по 20—40 дорослим, а дітям по стільки ротш а і слабш а за дію ди гіта­ крапель крапель, скільки їм років; адонізид лісу. Препарати Г. в. показані при сухий (Adonisidum siccum) призна­ серцевій недостатності, яка с у ­ чають дорослим по 1 таблетці 2—4 рази проводиться поруш енням провід­ на день; одну столову лож ку суміші ності, бо дигіталіс у таких випад­ трави Г. в. (10 г), кореневища валеріани ках м ож е спричинити явищ а сер ­ лікарської (20 г), трави собачої кро­ пиви п'ятилопатевої (ЗО г) і листя ме­ ц ев ою блоку. П репарати Г. в., ліси лікарської (40 г) настоюють 10 хв порівняно з іншими глікозидами, на склянці окропу і п'ють по чверті мають дуж че виявлену седативну склянки вранці і ввечері при невро­ й діуретичну дію. Остання п о­ зах серця; одну столову лож ку суміші в'язана зі вмістом у рослині ци­ трави Г. в. (40 г), листя м учниці з в и ­ марину, який має високу біол огіч­ чайної (50 г), бруньок берези п у х н а ­ стої (ЗО г) і трави хвоща польового (20 г) заливаю ть 1 склянкою окропу, парять у духовці 2 години, кип'ятять на малому вогні 5— 10 хв і п ’ють щодня по 1 столовій лож ці при набряках ниркового походж ення, дотримуючись безсольової дієти, постільного реж иму і приймаючи через день теплі ванни. Г. в. входить до складу кардіовалену і мікстури Бехтерева. Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хво­ рим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вж иванні їх мож уть виникнути диспепсичні явища. Зваж а­ ючи на те, що Г. в.— сильнодіючий засіб, вж ивати його треба під контро­ лем лікаря.

119

263 Г. в. маю ть протизапальні, рано­ невелике дерево або кущ родини загоювальні, в'яж уч і й глисто­ гамамелідових. Те саме, що й га- гінні властивості, вони здатні зни­ ж увати рівень цукру в крові, мамеліс віргінський. збудж увати апетит, поліпш увати травлення і обмін речовин при хворобах ш кіри. Внутрішньо на­ стій листя вживаю ть при зол о­ ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ, тусі, атеросклерозі, гастроенте­ горіх грецький; ритах, проносах і нерегулярних орех грецкий місячних, як загальнозміцню ю чий Juglans regia — засіб — при знесиленні, авітам і­ однодомна рослина родини горі­ нозах, скроф ульозі й рахіті, як хових. М огутнє [10—25 (35) м допоміж ний засіб — при ц укро­ заввишки] дерево з розлогою к р о ­ вому діабеті, а також при ш кір­ ною і товстим гіллястим стовбу­ них захворюваннях, що виникли ром, вкритим ясно-сірою поздовж - внаслідок поруш ення обміну р е ­ ньотріщ инуватою корою. Листки човин (хронічна екзема, подагра великі, чергові, непарноперисті, з тощо). М ісцево настій або відвар трьома — п'ятьм а парами видов- листя використовую ть для поло­ ж енояйцевидних, загострених, скань при ангіні, стоматитах, зверху голих, зісподу — по кутах гінгівітах, розпуш енні ясен, паро­ ж илок волосистих листочків. донтозі й кандидозах, для сприн­ Квітки одностатеві; тичинкові — цювань при білях у ж інок, а також у пониклих* рож ево-зелених се ­ для ванн і обмивань при п оліар­ реж ках, маточкові — верхівкові, триті, подагрі, рахіті, скроф ульозі одиничні або зібрані по 2—3. й хворобах ш кіри (вугри, висипи, П лід — несправж ня кістянка. Ц ві­ гнояки, лиш аї, екземи, ш кірний те v квітні — травні, плоди дости­ туберкульоз). Так само вико­ гають у вересні. ристовую ться й препарати, ви­ Пош ирення. В диком у стані росте готовлені з зелених оплоднів. Слід в горах М алої Азії, на Кавказі лише пам 'ятати, що препарати з і в Середній Азії. На території листя і оплоднів підвищ ують України розводять як плодове згортання крові, а це деяким хво­ дерево. рим протипоказано. Свіж е подріб­ Заготівля і зберігання. Для виго­ нене листя прикладаю ть до ран товлення ліків використовую ть і виразок для прискорення їхн ьо­ листя (Folia Juglandis regiae), зе­ лені оплодні (Cortex Juglandis regiae fructibus) і зелені, нестиглі плоди. Збираю ть листочки, від­ щипуючи їх від центрального че­ решка, в суху погоду і після того, як зникне роса, й відразу сушать, розстилаю чи тонким шаром і час від часу перегортаю чи. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сиро­ вини виходить 23—25 % . Оплодні збираю ть при заготівлі плодів. їх розрізаю ть навпіл і суш ать у теп­ лих приміщ еннях або в суш арках при тем пературі ЗО—40°. С ухої сировини виходить 20 % . Сухе листя і оплодні експортують. А птеки таку сировину не від­ пускають. Зелені, недостиглі пло­ ди збираю ть у період молочновоскової стиглості, коли внутріш ­ ня оболонка ще легко розрізаєть­ ся нож ем. Хімічний склад. Листя і оплодні містять флавоноїди, дубильні речовини, алкалоїди, вітаміни В,, Е, аскорбінову кислоту (до 3000 мг %) , каротин (понад ЗО мг %) , еф ірну олію (0,06 % ), кавову ки ­ слоту, м ікроелементи, а також барвну речовину юглон (5-окси1,4-нафтохінон). Ядро горіхів має 52—78 % ж ирної олії, 9—20 % біл­ ка, 13—20% вуглеводів, дубиль­ ні й ароматичні речовини, ві­ таміни та сполуки заліза і к о ­ бальту.

ГОРІХ ВІДЬМИН —

264_________________

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати з листя

го загоювання. Часто листя Г. в. використовую ть у поєднанні з ін ­ шими лікарським и рослинами. Ядро горіхів реком ендується хво­ рим на атеросклероз, туб ерк у­ льоз легень, гепатит і інші за ­ хворю вання печінки. При .тубер­ кульозі легень корисно вж и ва­ ти горіхи з медом. Як дієтичний продукт горіхи вживаю ть при гіпо- й авітамінозах, деф іциті солей заліза і кобальту, після виснаж ­ ливих захворювань. При гіперто­ нії протягом 45 днів спож иваю ть щ одня по 100 г ядра Г. в. з медом або без нього. Хворим з підви­ щеною кислотністю ш лунково­ го соку реком ендується з'їдати щодня по 25— 100 г зерен горіха. Вживати горіхи в їж у ПРОТИ­ ПОКАЗАНО при хворобах киш еч­ ника. Л ікувальне значення мають і лакуни («перегородки») горіхів. Так, 20 % -на настойка лакун ви­ явилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу й л ег­ кій формі тиреотоксикозу. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (20 г листків або оплоднів на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день; на­ стойку (ЗО дрібно порізаних зелених плодів на 1 л спирту або горілки, на­ стоюють на сонці 14 днів, відцідж у­ ють) по 1 чарці 3 рази на день при нестравності та болях у шлунку й кишках; настій на склянці окропу 1 столової лож ки суміші листя Г. в.,

120

265 кореня ло п уха справжнього, кореня оману високого і трави звіробою з ви ­ чайного, взятих порівну, п'ю ть по 2— З склянки на день при вуграх; 2 сто­ лові лож ки суміш і листя Г. в., коре­ нів лопуха справж нього і трави ф іал­ ки триколірної, взятих порівну, за ­ ливають половиною літра окропу, ва­ рять 5 хв, охолоджують, відцідж у­ ють і п'ю ть по півсклянки 4 рази на день при вираж еному гнійному харак­ тері вугрів; при нічному потінні, при туберкульозі варять 1 столову л о ж ­ ку суміші зелених оплоднів Г. в., листя ш авлії лікарської, коріння вале­ ріани лікарської (по 25 г) і трави хво ­ ща польового (50 г) в склянці води протягом 15 хв і п’ють по 3 склян­ ки на день протягом 2—3 місяців; 1 чай ­ ну лож ку суміші листя Г. в. (20 г), шишок хм елю звичайного і листя ш ав­ лії лікарської (по 40 г) заварюють склян­ кою окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при надмірному виділенні мо­ лока у жінок-годувальниць. ЗОВНІШНЬО — відвар листя (3—5 сто­ лових лож ок листя на півлітра окро­ пу) для полоскань і спринцювань; 250 г листя кип'ятять в і л води і додають до ванни або використовують для об­ мивань; 2 столові лож ки суміш і л и ­ стя Г. в. (25 г), квіток ромашки лікар­ ської, листя шавлії лікарської (по 15 г), кори дуба звичайного і квіток кала­ чиків лісо ви х (по 10 г) заварюють 1 л окропу і використовують для сприн­ цювань, ванночок і піхвових тампон­ чиків при запальних захворю ваннях ж і­ ночих статевих органів, при білях; мазь для лікування ран: 15 г порізаних лист­ ків на 100 г соняшникової олії, настою ­ ють 7 діб, кип'ятять на водяній бані З години, двічі процідж ую ть через марлю, знову кип'ятять 30 хв на водя­ ній бані, після чого додають 15 г ж ов­ того воску.

268

ГОРІХ ГРЕЦЬКИЙ —

ГОРЛЯНКА ЛАКСМАНА, однодомна рослина родини горі­ косарське зілля; хових. Те саме, що й горіх во­ живучка Лаксмана лоський. A juga laxmanii —

266 ГОРІШНИК — кущова, рідше деревна рослина родини березових. Те саме, що й ліщ ина звичайна.

267 ГОРЛЯНКА ЖЕНЕВСЬКА живучка женевская A juga genevensis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло про­ сте, 10—40 см заввишки, рівном ір­ но опушене. П рикореневі листки видовж еноеліптичні або майже лопатчасті, короткочереш кові або сидячі; верхівкові — трилопатеві, сидячі, синюваті. Квітки непра­ вильні, сині, зрідка — рож еві або білі, зібрані в кільця, що утво­ рюють рідкий колос. Плід — горі­ шок. Цвіте у квітні — червні. Поширення. Росте по всій терито­ рії України (на півдні — рідко) на сухих луках і степових схилах, узліссях, по чагарниках, у лісах. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині Г. ж. використовую ть як крово­ спинний, протизапальний і по­ м'якш увальний засіб. Настій трави п ’ють при захворю ваннях легень, при бронхіті, болях у грудях, виразці ш лунка, проносах, захво­ рюваннях печінки і ж овчного м і­ хура, ж іночих захворю ваннях та при ревматизмі. Лікарські форми

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має потовщ е­ не гіллясте кореневищ е. Стебла численні, прям остоячі або висхід­ ні, чотиригранні, волохато-во­ лосисті, 20—50 см заввишки. Лист­ ки супротивні, видовж ено- або овальноеліптичні, 35—55 мм зав­ довж ки і 10— 15 (ЗО) мм зав ­ ширшки, сидячі, цілокраї, лише на верхівці зрідка зарубчасті, сіруваті, покриті притиснутими волосками. Квітки неправильні, одиничні або по дві в пазухах листків; віночок ж овтуватобруднооливковий з темними смуж ками. П лід — з чотирьох го­ ріш ків. Цвіте протягом травня — червня. Поширення. Т рапляється в л ісо ­ степових і північній частині с те ­ пових районів на степових схи­ лах, по степових чагарниках, крейдяних і вапнякових відсло­ неннях. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Суш ать у затінку на відкритому повітрі або в приміщ енні, яке добре про­ вітрю ється. Строк придатності — З роки. Аптеки сировину не від­ пускають. Хімічний склад ще не вивчено. Використання. Трава Г. л. є л і­ карською сировиною, яка вхо­ дить до складу суміш і для при­ готування м ікстури за прописом М. Н. Здренко.

і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (6—8 г сировини на 200 мл окропу, настою­ ють до охолодження) по 1 столовій л о ж ­ ці 5 раз на день.

268

121

270

269 ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА, дівоча краса; живучка ползучая A juga reptans — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має повзуче кореневищ е і облистнені повзучі пагони. Стебло 10—35 см заввиш ­ ки, прямостояче, одиничне, нерозгалуж ене, розсіяноволосисте л и ­ ше по двох протилеж них гранях, поперемінно від м еж ивузля до м еж ивузля. П рикореневі листки череш кові, оберненояйцевидні або овальні; стеблові — сидячі, зарубчасті. Квітки неправильні, голубі, рідко рож еві або білі, зібрані в кільця, що утворюють верхівкове волотисте суцвіття. Плід — горіш ок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в лісових р ай о­ нах, у Л ісостепу в мішаних і л и ­ стяних лісах, на луках, галяви­ нах, вирубках, серед чагарників. Сировина. Використовують тра­ ву (H erba Ajugae) зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава містить д у ­ бильні речовини, сліди алкалоїдів і леткої олії.

Фармакологічні властивості і ви­ ГОРОБЕЙНИК ЛІКАРСЬКИЙ користання. Рослина має кро­ воробейник лекарственный воспинні, потогінні, протизапаль­ ні й антисептичні властивості. Настій трави вживаю ть при про­ студі, ревматизмі, туберкульозі легень, захворю ваннях ш лунка (зокрема, при виразковій хво­ робі), проносах, ж овчнокам 'яній хворобі, при запаленні придатків матки, а також як протим алярій­ ний засіб і як засіб, що поліпш ує обмін речовин. Зовніш ньо настій трави Г. п. використовую ть при опіках, виразках, ранах, захворю ­ ваннях ротової порож нини, при ангіні та для миття голови при випаданні волосся. Як зовніш ній засіб використовую ть і свіж е по­ дрібнене листя або сік рослини. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій л о ж ­ ці 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (5 столо­ вих лож ок трави на 1 л окропу, на­ стоюють 4 години).

Lithospermum officinale — багаторічна трав'яниста ш ерстистоопуш ена рослина родини ш ор­ стколистих. Стебло прямостояче, ЗО—60 см заввишки, розгал у ж е­ не. Листки чергові, прості, ‘ц іло­ краї, вузьколанцетні, без прилист­ ків. Квітки двостатеві, правиль­ ні, в улистнених завійках; ві­ ночок 4—6 мм завдовж ки, ж овта­ во-білий. П лід — горіш ок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте по всій тери то­ рії України на сухих відкритих місцях, на узліссях, по чагар­ никах і як бур'ян на полях, біля доріг. Заготівля і зберігання. В икористо­ вую ть траву (H erba L ithosperm i officinalis), зібрану під час цві­ тіння рослини. Зрізую ть верхівки рослини до ЗО см завдовж ки. С у­ ш ать під наметом або в примі­ щенні з доброю вентиляцією. С у­ хої сировини виходить 20 % . Збе­ рігаю ть у сухому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава м істить а л ­ калоїди (до 0,1 % ), дубильні ре­ човини (до 7 % ), органічні к и ­ слоти (лимонна, яблучна, м але­ їнова, янтарна, фумарова) й аскор­ бінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментально з'ясовано, що екстракти трави Г. л. мають контрацептивні властиво­ сті. Існує думка, що рослина здатна зниж увати ф ункцію щ ито­ видної залози. В народній м еди­ цині Г. л. вваж ається антисептич­ ним, протизапальним, ж овчогін­ ним і тонізую чим засобом. Росли­ ну використовували при загаль­ ній слабості, судомі, ж овтяниці, кров'яних і простудних проносах, при надмірних і болісних м енстру­ аціях, як знеболюючий засіб при головних і ш лункових болях, для знеболю вання перейм при пол о­ гах. Настій трави з насінням в ж и ­ вали при хронічних запорах і нир­ ковокам 'яній хворобі. Як зовніш ­ ній засіб рослину використову­ вали при стоматиті, молочниці, для усунення поганого запаху з рота і для загоєння ран. У вигля­ ді припарок Г. л. використовува­ ли при грижі, пухлинах і артри­ тах, прикладали до забитих місць. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка сухої трави на 200 мл окро­ пу, настоюють 2 години) по 1—2 сто­ лові лож ки 3—4 рази на день; настойку трави (2 столові лож ки свіж ої трави на 200 мл горілки, настоюють 7 діб) по 20 крапель з водою 3—4 рази на день.

122

271 ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА рябина обыкновенная S o rb u s а и с и р а гіа — дерево родини розових, заввишки З— 15 /2 0 / м. Листки чергові, н е­ парноперисті, з 7— 15 довгастих або видовж еноланцетних, п и лчас­ тих, зверху — матово-зелених, зі­ споду — сизих листочків. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелю ст­ кові, білі, в густому б агато­ квітковому щ итковидному суцвіт­ ті. П лід — яблуковидний, к ул яс­ тий, яскраво-червоний або оранж евочервоний. Цвіте у травні, плоди достигаю ть у вересні. Пош ирення. Росте в лісовій та л і­ состеповій зонах республіки в л і­ сах, по чагарниках, на схилах б а­ лок, вапняках, високих піскових і кам 'янистих берегах річок. Ши­ роко вирощ ую ть як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть зрілі плоди (Fructus Sorbi aucuрагіае). В народній медицині ви­ користовую ть і квітки та, зрідка, листя. Плоди збираю ть до н а­ стання приморозків. Тривале зб е­ рігання плодів у свіж ом у вигляді мож ливе при тем пературі близь­ ко 0° і вологості повітря 80— 85 % . Д ля такого зберігання п л о ­ ди збираю ть разом з плодон іж ­ ками. П еред суш інням плоди звільняю ть від плодоніж ок, а п о ­ тім суш ать у духовках або су ­ ш арках при тем пературі 60°, п о­

передньо пров'яливш и їх кілька годин при тем пературі 40°. У до­ машніх умовах плоди суш ать у затінених теплих приміщ еннях з доброю вентиляцією, розсти ла­ ючи їх тонким ш аром і часто переміш уючи. С ухої сировини ви­ ходить 22—23 % . Строк придат­ ності — 2 роки. Сухі плоди від­ пускаю ться аптеками. Х імічний склад. Плоди гороби­ ни — полівітамінна сировина. Во­ ни м істять фенольні сполуки (ка­ техіни — 370 мг % , антоціани — 300— 1600 мг % , флавоноли — 20— 246 м г% ), каротин (3— 15 м г% ), ф олієву кислоту (0,18—0,25 мг % ), вітаміни С (40— 100 м г% ), В2 (0,05—0,07 м г% ), К (0,4 м г% ) і Е (0,8—5,1 м г% ), органічні ки ­ слоти (яблучна, винна, янтарна, щавлева, сорбінова, парасорбіно­ ва), цукри (5,9—8 % ), спирт сор­ біт, пектинові (0,3—0,5 % ) й ду­ бильні речовини, мінеральні солі тощо. В листках знайдено значну кількість вітам іну С (200—220 м г% ), каротиноїди й фенольні сполуки, а в квітках — кверцетин3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Плоди горобини ви­ користовую ть насамперед як полі­ вітамінний засіб при авітамінозі. Вони входять до складу вітамін­ ного чаю. Крім того, плоди мають в 'яж уч у, послаблю ючу, сечогінну, ж овчогінну, кровоспинну та ест­

рогенну дію. Є так ож дані про те, що препарати з горобини зменш ую ть кількість холестерину в крові й ж ирів у печінці, що робить їх корисними при о ж и ­ рінні (Obesitas). Вважається, що сечогінні та послаблю ю чі вла­ стивості притаманні й препара­ там з квіток рослини. Настій, від­ вар або сік плодів вживаю ть при розладах травлення, гепатиті, ге­ патохолециститі, утрудненому ж овчовиділенні, при кам енях у нирках і сечовом у міхурі, при явищ ах старечої атонії товстої й тонкої киш ок, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клім актеричний період, при зу ­ пинці м енструацій та як проти­ заплідний засіб. С віж і плоди го­ робини корисно вж ивати при атеросклерозі, гіпертонії та нир­ ковокам 'яній хворобі. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік по 50 мл З—4 рази на день; відвар плодів (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день; на­ стойку із свіж их плодів (200 г подріб­ неної сировини на 1 л горілки, на­ стоюють 12 днів, процідж ую ть) по 1 чайній лож ці 3 рази на день при по­ руш еннях менструального циклу в кл і­ мактеричний період; сироп (1 кг соку зрілих плодів варять з 600 г цукру) по 1 столовій лож ці 3 рази на день при ож ирінні; настій молодих гілок (2 сто­ лові лож ки подрібненої сировини на 400 мл окропу, кип'ятять 5 хв, про­ цідж ую ть) по півсклянки 4 рази на день при туберкульозі шкіри; чай з листя (ЗО г сировини заварюють у З склянках окропу) п'ю ть по 1 склянці З рази на день при нирковокам'яній і ж овчнокам 'яній хворобах, а також при інших хворобах печінки; настій квіток (2 столові лож ки сировини на 400 мл окропу, настоюють до о х о л о д і ж ення) по півсклянки 3 рази на день. Треба пам'ятати, що плоди Г. з. ПРО­ ТИПОКАЗАНІ при схильності до гіперкоагуляції крові.

123

272_________________ ГОРОБИНА ЧОРНОПЛОДА, аронія чорноплода; арония черноплодная А гопіа теїапосатра

—

листопадний густий кущ родини розових, заввишки 0,5—2 м. Лист­ ки чергові, череш кові, еліптичні або оберненояйцевидні, загостре­ ні, по краю пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світліш і. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рож еві, в щитковидних суцвіттях. П лід — яблуковидний, кулястий, чорний, соковитий, 6— 15 мм у діаметрі. Цвіте у травні — червні. Плоди достигаю ть у серпні — вересні. Поширення. Походить з П івніч­ ної Америки. На території У краї­ ни вирощ ують як плодову, л і­ карську й декоративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовую ть плоди, які збира­ ють у вересні — жовтні. Викори­ стовую ть свіж ими або сушать. Сушіння проводять на відкрито­ му повітрі або в суш арках при тем пературі 40—50°. Сушені п ло­ ди відпускаю ть аптеки. Хімічний склад. Плоди містять 5—6 % ф енольних сполук (фла­ воноїди і ф енолокислоти), до 2,5 % пектинових речовин, цукри (4,6—9,4 % ), ф енолкарбонові ки­ слоти, ф олієву кислоту, рибо­ флавін, нікотинову кислоту, то ко ­ ферол, аскорбінову кислоту та мікроелементи (йод — 5—6 м к г/ 100 г, молібден, марганець, мідь, бор, кобальт і інші).

Фармакологічні властивості і використання. Рослина має гіпо­ тензивні,

спазмолітичні,

проти­

запальні, капілярозміцню ю чі, се­ чогінні й ж овчогінні властивості. Плоди або сік з них зумовлюють гіпотензивну та спазмолітичну дію як в умовах експерим енталь­ ної гіпертонії, так і у хворих на гіпертонічну хворобу. Завдяки вмістові в плодах ф енолкарбо­ нових кислот і йоду їх застосо­ вують у комплексній терапії тиреотоксикозу. В клінічних та експериментальних умовах вста­ новлено, що плоди горобини виявляють помітний активізую ­ чий вплив на систему гемостазу, тому їх застосовую ть при різно­ манітних патологічних зруш еннях у системі згортання крові, зокре­ ма, при геморагічних діатезах, капіляротоксикозах і кровотечах різного походж ення. Ефективна Г. ч. при атеросклерозі, цукрово­ му діабеті, гломерулонефритах, променевих ураж еннях і алер­ гічних станах, при поруш еннях, зумовлених застосуванням анти­ коагулянтів. Останнім часом з 'я ­ совано, що листя Г. ч. містить р е ­ човини, які мають здатність поліп­ ш увати роботу печінки, сприяти утворенню й відтокові ж овчі. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (20 г сухих плодів на 200 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази на день; свіж і плоди або сік приймають по 50— 100 г тричі на день. Л ікування соком і пло­ дами Г. ч. ПРОТИПОКАЗАНЕ при схильності до гіперкоагуляції крові, при виразковій хворобі шлунка і два­ надцятипалої кишки та при гіпера­ цидному гастриті.

273 ГОРОХ посівний горох посевной Pisum sativum

—

однорічна трав'яниста гола рос­ лина родини бобових. Стебло чотиригранне, порож нисте, роз­ простерте або лазяче, 50— 100 см завдовж ки. Листки з 2—3 . пар бокових листочків, закінчую ться розгалуж еним и вуси ка м и ; листоч­ ки яйцевидні, цілокраї. Квітки двостатеві, неправильні; віночок білий, рідш е крила рож еві. П лід — біб. Цвіте у червні — липні. Поширення. Походить з півден­ ної Європи. Ш ироко вирощ ують як зернобобову рослину. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини, і насіння. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Насіння Г. п. містить 26—27 % легкозасвою ва­ ного білка, багатого на незам ін­ ні амінокислоти (цистин, лізин, триптофан, тирозин, метіонін та інші), крохм аль (бл. 5 0 % ), ж ири (0,6— 1,5% ), вітаміни А, В,, В2, Е, РР і С, каротин, інозит, холін та солі калію, ф осф ору і марганцю.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має сечо­ гінні та гіпоглікемічні властиво­ сті й використовується при нир­ ковокам 'яній хворобі й цукрово­ му діабеті. Зелений горош ок к о ­ рисно вж ивати хворим на анемію. З потовченого на борош но зеле­ ного горош ку готую ть маски для оздоровлення ш кіри обличчя. П рипарки з горохового борош на прикладаю ть до наривів і чиряків. З сухого насіння приготовляю ть супи і каш і; зелений горош ок вж и­ вають свіж им, консервую ть, зам о­ рож ую ть. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати горох при подагрі, гост­ рих нефритах, загостренні запаль­ них процесів ш лунка і киш еч­ ника, при хронічній недостатно­ сті кровообігу.

124

276

274 Хімічний склад. Трава м істить д у ­ дворічна трав'яниста рослина ро­ бильні й гіркі речовини, ф лаво­ дини хрестоцвітих. Те саме, що ноїди, смоли, ацетилхолін, каро­ тин, аскорбінову кислоту, віта­ й суріп и ц я звичайна. мін К, цукри, органічні кислоти, кальцій та мікроелементи. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними ГРАБЕЛЬКИ ЗВИЧАЙНІ, й клінічними дослідж енням и з 'я ­ журавлині носики; совано, що рослина має крово­ аистник цикутовый спинні властивості. В народній Erodium cicutarium — медицині Г. з. використовую ть як однорічна трав'яниста розсіяно- в'яж учий, протизапальний, бак ­ волосиста рослина родини гера­ терицидний, кровоспинний і за ­ нієвих. Стебло висхідне, 10— спокійливий засіб. Настій трави 50 см заввишки, від основи вж иваю ть при простуді, запаленні розгалуж ене. Листки супротивні, легень, плевриті, стенокардії, с у ­ довгасті, двічінепарноперисто- домі, захворю ваннях ш лунковорозсічені; ниж ні — у прикорене­ киш кового тракту, при внутріш ­ вій розетці. Квітки правильні, ніх і маткових кровотечах. Ви­ двостатеві, 5-пелюсткові, у 6—8- користовую ть його і для купання квіткових зонтиках: пелюстки дітей при діатезі, для промивання пурпурові, іноді з темними плям а­ ран і полоскань при хворобах ми. П лід сухий, з 5 однонасін­ горла. них часток, які при достиганні Лікарські формн і застосування. плодів спірально скручую ться. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ Цвіте у березні — серпні. ва лож ка сухої трави на 300 мл окропу, Пош ирення. Росте по всій тери­ настоюють ніч, проціджують) по 50 г торії України у степах, на від­ 4 рази на день; настій трави (1 столова ка сухої трави на 200 мл окропу, слоненнях, як бур'ян на полях, лож настоюють 15 хв, проціджують) по городах і засмічених місцях. 2 столові лож ки 5—6 раз на день; на­ Сировина. Використовують тра­ стій трави (2 чайні лож ки сухої тра­ ву, яку збираю ть під час цвітіння ви на 200 мл холодної ки п'яченої води, рослини. Рослина неоф іцинальна. настоюють 8 годин) по 2—3 столові

ГОРУШКА —

лож ки 3—4 рази на день.

ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ гравилат го родской

Geum urbanum — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. М ає багатоголо­ ве червонуватого кольору ко р е н е ­ вище, яке за смаком і запахом схож е на гвоздику. Стебло прям о­ стояче, м 'яковолосисте, 40—60 см заввишки. Прикореневі листки ліровидноперисті, стеблові — трійчасті або трироздільні. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелю ст­ кові, яскраво-ж овті, в щ итковид­ них суцвіттях. П лід — збірний з горіш ковидних сім 'янок. Ц віте у червні — серпні. Пош ирення. Росте по всій тери­ торії України на засмічених м іс­ цях, у світлих лісах, по чагарни­ ках. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть траву (H erba Gei urbani) і кореневищ а з коренями (Radix Gei urbani). Траву заготовляю ть під час цвітіння рослини, зр ізу ­ ючи верхівки рослин завдовж ки ЗО см. У перший день зрізану си­ ровину пров'ялю ю ть на сонці, а потім досуш ую ть під наметом, на горищі або в приміщ енні, яке доб­ ре провітрю ється. Корені копаю ть восени, коли достигнуть плоди. Викопані корені миють і суш ать на сонці, а при поганій погоді — в протоплених приміщ еннях. Су­ хої трави виходить 22 % , корін­ ня — 25 % . Зберігаю ть готову си­ ровину в сухих приміщ еннях. Ро­ слина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­

125

лини м істять дубильні речовини, еф ірну олію і смоли. Крім того, в коренях виявлено глікозид геїн, а в траві — гіркі речовини, слиз та інші сполуки.

277

278

ГРАВІЛАТ РІЧКОВИЙ гравилат речной

ГРАНАТ —

Geum riva le

—

багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має товсте пов­

Фармакологічні властивості і ви­ зуче кореневищ е бурого кольору. користання. Галенові препарати Стебло прямостояче, відхиленоГ. м. маю ть протизапальні, від­ харкувальні, протиблювотні, ж ов­ чогінні, знеболюючі, седативні, кровоспинні і ранозагою вальні властивості. Раніше в науковій медицині сухі кореневищ а з к о ­ рінням під назвою «гвоздичний корінь» використовували як в 'я ­ ж учий і закріплюючий засіб при ш лунково-киш кових розладах. Т е­ пер Г. м. використовую ть л и ­ ше в народній медицині. П репара­ ти кореневищ а з корінням р е к о ­ мендую ть при катарі шлунковокиш кового тракту (особливо при такому, який супроводиться тем ­ пературою ), при поруш енні трав­ лення, метеоризмі, простих і кри-. вавих проносах, дизентерії, киш ­ кових коліках, блюванні, при за­ хворю ваннях печінки і ж овчного міхура, при каш лі з інтенсивним виділенням мокротиння, астмі та як засіб, що зменш ує потовиді­ лення при нічному потінні, поліп­ ш ує загальний стан організму при знесиленні і заспокою є. Викори­ стовую ть рослину і як крово­ спинний засіб (при кровохаркан­ ні, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах). Як зовніш ній засіб відвар коріння використо­ вують для полоскання рота при ангіні, стоматиті й гінгівіті, для ванн при рахіті й скроф ульозі та при білях у ж інок. П репарати трави даю ть дещ о слабш ий тера­ певтичний еф ект і використову­ ються в основному при проносах, дизентерії, гарячці та як засп о­ кійливий засіб. До лікувальнопрофілактичного раціону корисно вклю чати салати з молодого ли­ стя Г. м.

волосисте, червоно-буре, 25— 75 см заввишки. Листки з обох бо­ ків притиснутоволосисті; прико­ реневі — ліровидноперистороздільні, з великим верхівковим нирковидним листочком і м а­ ленькими округло-яйцевидними боковими; стеблові — трирозділь­ ні. Квітки правильні, 5-пелюсткові, пониклі, блідо-ж овті, з оранж ево-червоними жилками, в щ ит­ ковидних суцвіттях. П лід — зб ір­ ний, з горіш ковидних сім 'янок. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Росте розсіяно майж е по всій території У країни на воло­ гих луках, заболочених місцях, у вільш няках. Заготівля і зберігання — як у статті Гравілат м іський. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Корені містять алкалоїди, дубильні речовини (до 23% ), барвник та еф ірну олію (0,1 % ). В листках є каротин (до 137 мг % ) і аскорбінова кислота (до 117 мг % ).

на день ковтками; відвар коріння (1 чайна лож ка на 200 мл окропу, ва­ рять 10 хв) п'ють по 1—2 склянки на день ковтками; порошок коріння по 1 г 3—4 рази на день з медом як від­ харкувальний засіб; рідкий екстракт коріння (20—40 г подрібненої сирови­ ни на 300 мл окропу, варять до по­ ловинної кількості попереднього об'єму рідини) по 1 столовій лож ці через 1/2— 1 годину при маткових кровотечах; на­ стойку коріння (1 : 10) по 1 столовій лож ці 3 рази на день при кислих ка­ тарах шлунка, що супроводяться пе­ чією. ЗОВНІШНЬО — олія (1 частину коріння настоюють 14 днів на 2 частинах олії) для змазування ясен, які кровоточать; відвар коріння для полоскань і ванн. Салат з молодого лнстя — молоде л и ­ стя Г. м. і зелену цибулю подрібнюють, зверху кладуть кусочки яйця, солять і поливають сметаною (на 50 г листя Г. м. беруть 50 г зеленої цибулі, 1/2 яй­ ця, 20 г сметани та сіль).

Лікарські формн і застосування.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині

Г. р. відомий як тонізуючий, кровоспинний, в'яж учий, проти­ запальний, антисептичний, зне­ болюючий і слабкий снотвор­ ний засіб. Настій коренів і к оре­ невищ вживаю ть при проносі, малярії, при м аткових і гем о­ роїдальних кровотечах, цинзі, м і­ грені, безсонні, укусах отруйних змій, алергії, а також після т я ж ­ ких захворю вань як загальнозміцнюючий засіб. Зовніш ньо настій коріння Г. р. використовую ть для полоскання горла при ангіні, а у вигляді ванн — при захворю ­ Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ваннях суглобів і м'язів. Свіж е лож ка сировини на 200 мл окропу, на­ подрібнене кореневищ е при кла­ стоюють 10 хв) п'ю ть по 1—2 склянки дають до мозолів. ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні лож ки кореневищ з коренями на 1 склянку окропу, настоюють 1 годину) по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — настій (2 столові л ож ­ ки кореневищ з коренями на 2 склянки окропу) для місцевих ванн, обмивань і полоскань.

невелике (3—5 м заввишки) дере­ во або кущ родини гранатових. Те саме, що й гранатник зви ча й ­ ний.

279 ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ, гранат; гранат обыкновенный Punica granatum

—

невелике (3—5 м заввишки) дере­ во або кущ родини гранатникових. Гілки кутасті, часто — колючі. Листки супротивні, короткочерешкові, ш кірясті, цілокраї, ви­ довж еноланцетні. Квітки правиль­ ні, одиничні або в пучках, яскравочервоні, рідко — білі або ж овта­ ві, 2—3 см в діаметрі. П лоди не­ справж ні, ягодоподібні, до 8 (18) см у діаметрі. Цвіте у трав­ ні — серпні. Плоди достигаю ть у вересні — жовтні. Поширення. П оходить із Закав­ каззя, М алої й Середньої Азії. На Україні (в Південному Криму) розводять як плодову та дек ора­ тивну рослини.

126

280 Сировина. З лікувальною метою ГРАЦІОЛА — використовую ть кору рослини, квітки, а також ш кірку і сік пло­ дів; придатна й кора коріння, стовбура й гілок. Хімічний склад. Кора містить алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'єрин та інші); ш кірка плодів — дубильні речовини (до 28% ), урсолову кислоту (0,6% ); у соку плодів є цукри (до 2 % ), орга­ нічні кислоти (переважно лим он­ на і яблучна), вітамін С і таніни; у квітках — барвник пуніцин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати кори гра­ натника виявляю ть глистогінну дію й використовую ться проти стьож кових гельмінтів. Л ікування препаратами кори потребує спеціальної підготовки хворого (див. Дріоптерис чоловічий) і п ро­ водиться обов'язково під на­ глядом лікаря для усунення т я ж ­ ких отруєнь. П ередозування пре­ паратів Г. з. спричинює подразнен­ ня ш лунково-киш кового тракту, загальну слабість, запаморочення, поруш ення зору (відомі випадки повної його втрати), нудоту, блю­ вання й судому. Глистогінна дія препаратів кори гранатника порів­ няно невисока й тому їх призна­ чають тим хворим, яким пре­ парати дріоптериса чоловічого протипоказані. Ш кірка плодів служ ить сировиною для вироб­ ництва медичного таніну, а її настій (так само, як і настій кві­ ток) використовується в народ­ ній медицині як в'яж учий засіб при ш лунково-киш кових розл а­ дах. С віж і плоди або сік з них реком ендується як загальнозміцнюючий засіб після виснаж ли­ вих інфекційних захворю вань або операцій, при простуді тощо. Сік плодів є надійним проти­ цинготним засобом, він зб удж ує апетит, регулює діяльність шлунково-киш кового тракту, має сечо­ гінну, жовчогінну, знеболюючу, протизапальну й антисептичну властивості. Клінічні випробу­ вання свідчать про високу е ф ек ­ тивність соку при лікуванні опі­ ків (обпечені місця спочатку зм о­ чую ть розведеним 10— 15 % -ним соком, а потім присипаю ть поро­ ш ком із ш кірки плодів). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — при гельмінтозах 40— 50 г кори заливаю ть двома склянками води, настоюють 6 годин, згущую ть до половини, проціджують, охолодж ую ть і випивають одерж ані 200 мл розчину протягом однієї години ковтками, а через ЗО хв після останньої порції приймають проносне; настій (1 чайна лож ка щ кірки плодів або квіток на 1 склянку окропу, настоюють 2 годи­ ни) по 1 столовій лож ці 3 рази на день; сік п'ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їди.

багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Те саме, що й авран ліка р ськи й .

281_________________ ГРЕЙПФРУТ, пампельмус гроновидний; грейпфрут C itrus paradisi і — вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових, заввишки до 15 м. Має компактну, добре облистнену крону. Листки великі, ш кірясті, видовж ені, тупі або за ­ гострені, з крилатими череш ­ ками. Квітки білі, в китицях по З—20 або одиничні в пазухах лист­ ків. П лоди ягодоподібні, жовті, приплю снутокулясті, до 15 см у діаметрі, одиничні або в гронах, з соковитим великозернистим за ­ пашним м 'якуш ем ж овтого або сірувато-зеленого, іноді рож евого кольору. Цвіте у травні. Плоди достигаю ть у листопаді — грудні. Поширення. У диком у стані грейп­ ф рут невідомий. В СРСР виро­ щ ують у субтропічних районах. Сировина. Спож иваю ть (свіжими або консервованими) плоди, во­ ни добре зберігаю ться в свіж ом у вигляді. Хімічний склад. Плоди містять (у 100 г їстівного продукту): білок —0,7—0,9 г; ж ир —0,2—0,5 г; ву гл е в о д и —9,8— 10,6 г; к л ітк о­ вину —0,3—0,5 г; м інеральні речо­ вини — натрій —2,0 мг, калій — 181,0 мг, к а л ь ц ій — 12,0—20,0 мг, з а л із о —0,25—0,30 мг, ф осф ор — 15,0— 17,0 мг, м а г н ій —6,0 мг;

лимонну кислоту —5,3 г; р-каротин — 0,02 г; тіамін — 0,037— 0,053 мг; рибофлавін —0,031 — 0,045 мг; піридоксин —0,045 мг, нікотинамід —0,23—0,30 мг; ас ­ корбінову кислоту —45,0 мг (в кож урі —265,0 мг). Для соку ці по­ казники дещ о нижчі. Н езначна гіркота зумовлю ється наявністю глікозиду нарингіну. Сорти з р о ­ зовим м 'якуш ем мають це забарв­ лення не від антоціанів, а від пігментів пластид (каротину і л і­ копіну). К алорійність 100 г м 'я к о ­ ті —ЗО—40 ккал.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плоди грейпфрута мають антисклеротичні і тон ізу­ ючі властивості, збудж ую ть апе­ тит, поліпш ую ть травлення, п ід­ вищ ують діурез. їх реком ендую ть вж ивати в дієтичном у харчуванні, при гіпокінезії, авітамінозах, при деяких захворю ваннях ш лунковокиш кового тракту, після виснаж ­ ливих інфекційних захворю вань і операцій, при фізичній і р о зу ­ мовій перевтомі, у разі хронічних інтоксикацій, гіпертонії і уратно­ го уролітіазу, при підвищ еній температурі тіла та після п ере­ несеного інф аркту міокарда. Ви­ користовую ть грейпфрути свіж и ­ ми і переробленими (сік,4варення, компоти тощо). П ротипоказано вж ивати грейпфрути при зн ач ­ ному підвищ енні кислотності ш лункового соку. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік грейпфрута по 150—300 г три рази на день до їди, підсолоджуючи на смак медом або цукром (хворим на діабет не підсоло­ дж увати!).

127

282 ГРЕЧКА ЗВИЧАЙНА гречиха посевная Fagopyrum sagittatum — однорічна трав'яниста рослина р о ­ дини гречкових. Стебло ребристе, прямостояче, розгалуж ене, голе, червонувате, ЗО—70 см заввишки. Листки червоні, стріловидно-трикутні; нижні — довгочереш кові, верхні — майж е сидячі. Квітки правильні, двостатеві, білі, блідорож еві, рож еві або червоні, в щ итковидних суцвіттях. П лід — горіш ок. Цвіте у липні. Пош ирення. Походить з Індії. Ви­ рощ ую ть як круп'яну культуру переваж но на Поліссі та в Л ісо­ степовій зоні України. Сировина. З лікувальною метою використовую ть насіння і траву (квітки разом з верхніми листка­ ми). Траву, як сировину для ф ар­ мацевтичних заводів, збираю ть на п очатку цвітіння гречки, коли в рослині є найбільш е рутину. Для виготовлення галенових препара­ тів використовую ть квітки. А п­ теки сировину не відпускають. Х імічний склад. Гречані крупи м і­ стять до 20 % білків з високим вмістом лізину і триптофану, крохм аль (до 80 % ), цукор (0,3— 0 ,5 % ), органічні кислоти (яблуч­ на, лимонна та інші), вітаміни (В,, В2, РР і Р), макро- і м ікро­ елем енти (залізо, кальцій, фос-

фор, мідь, цинк, бор, йод, нікель, та кобальт). У траві гречки є б а­ гато (1,9—2,5 % ) рутину. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Гречані крупи — цін­ ний дієтичний продукт. П риготов­ лені з них страви корисні людині будь-якого віку. Особливо корис­ ним є вживання страв з гречаних крупів при ш лунково-киш кових захворюваннях, недокрів'ї, роз­ ладах нервової системи, захворю ­ ваннях нирок. З трави Г. з. одер­ ж ую ть рутин, який використо­ вують для проф ілактики й л ік у ­ вання гіпо- й авітам інозу Р, при захворюваннях, що супроводяться поруш еннями проникності судин (геморагічні діатези, к ап іл яро­ токсикози, крововиливи в сітківку ока, гіпертонічна та променева хвороби, гломерулонеф рит, рев­ матизм, септичний ендокардит тощо). На основі рутину о держ у­ ють ряд інших препаратів (уру­ тин, рутамін, аскорутин та інші). В народній медицині настій к в і­ ток (окремо або в поєднанні з ін­ шими лікарським и рослинами) п’ють при каш лі. Д обре розтерте й просіяне листя використовую ть для присипання запрілостей у дітей. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — рутин (Rutinum) по 2 таблетки 2—3 рази на день, курс л іку­ вання — 5—6 тиж нів (ПРОТИПОКАЗА­ НО вживати вітамін Р при підвищ е­ ному зсіданні крові); настій (40 г квіток на 1 л окропу) по 1 склянці 4—5 раз на день як відхаркувальний засіб; 50 г суміші квіток Г. з., маку дикого, п ід б ілу звичайного (по 10 г), трави м едунки лікарської (10 г) і кві­ ток калачиків л іс о ви х (60 г) залива­ ють 1 л окропу, настоюють ні-ч і п'ють по 1 склянці 5 раз на день при су ­ хому кашлі; 40 г суміші квіток Г. з., підбілу звичайного, бузи ни чорної, л и п и серцелистої (по 20 г), квіток маку дикого, дивини скіпетровидної, калачи­ ків лісових і трави медунки лікар­ ської (по ЗО г) заливаю ть 1 л окропу, настоюють ніч, процідж ую ть і п'ють по чверті склянки через 1 годину при бронхіті з сухим виснаж ливим кашлем

ГРЙЖНИЦЯ БАГАТОШЛЮБНА — багаторічна розпростерта т р ав 'я ­ ниста зелена рослина родини гвоз­ дикових. Те саме, що остудник багатошлюбний.

28 4

_

ГРИЖНИЦЯ ГОЛА — багаторічна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Те саме, що й остудник голий.

285 ГРИНДЁЛ1Я РОЗЧЕПІРЕНА гринделия растопыренная Grindelia squarrosa — дворічна трав'яни ста рослина р о ­ дини айстрових (складноцвітих). Стебла прям остоячі або висхід­ ні, розгалуж ені, 50—60 см зав­ вишки. Листки довгасті, стеблооб­ гортні, цілісні, по краю дрібногостропилчасті. Квітки ж овті, в кош иках, що утворю ю ть волоте­ видне або щ итковидне суцвіття; крайові квітки язичкові, неплідні,

128

286 до 12 мм завдовжки; серединні — трубчасті, двостатеві, з коротко5-зубчастим відгином. Кош ики — до 3 см у діаметрі, з голою дуж е клейкою багаторядною обгорт­ кою, листочки у якої — з розч е­ піреними кінчиками. П лід — сі­ м 'янка. Ц віте у червні — вересні. Пош ирення. П оходить з П івніч­ ної Америки. На території У краї­ ни росте як бур'ян на пасовищах і вздовж доріг у Харківській, Дніпропетровській, Кіровоград­ ській та М иколаївській областях; поступово пош ирю ється і в інші області. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть надземну частину (H erba GrindeІіае) або лиш е кошики. Заготов­ ляю ть під час цвітіння рослини. Зібрану сировину суш ать у п ро­ вітрю ваному приміщ енні, р о з­ кладаю чи її тоненьким шаром, щоб не злипалася. Зберігаю ть у бляш аних коробочках. Р ослина неоф іцинальна (входила до сьо ­ мого видання Держ авної фарма­ копеї СРСР). Хімічний склад. Н адземна частина рослини містить 10— 12 % смоли, до складу якої входять дитерпенові кислоти з групи лабдану (гринделієва, гідроксигринделієва, оксогринделієва та епоксигринделієва), гіркоту гринделін (алкалоїд), глікозиди, сапоніни (2 % ), вуглеводи, гринделол (стероловий спирт з групи ф ітосте­ рину), ацетилові сполуки, органіч­ ні кислоти, флавоноїди, фітостерол, танін та сліди еф ірн ої олії, в якій є борнеол і фенол. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Гринделія розч еп іре­ на виявляє спазмолітичну, анти­ септичну, відхаркувальну та протиалергічну дію. Вивчаються антибластичні властивості росли­ ни. П репарати гринделії найеф ек­ тивніші при фарингіті, ларингіті, трахеїті та бронхіті (особливо у людей похилого віку і в дітей у станах, коли у верхніх дихаль­ них ш ляхах збирається слиз, який важ ко виводиться). Як д о п ом іж ­ ний засіб препарати гринделії ви­ користовую ть при емф ізем і л е ­ гень, силікозі та при каш лі у хво­ рих на туберкульоз легень. Рос­ лині властива й легка сечогінна дія, у зв 'язку з чим її використо­ вують при запаленнях сечового міхура. Раніше гринделію ви­ користовували при деяких роз­ ладах роботи серця, оскільки її препарати зменш ую ть кількість серцевих скорочень, підвищ ують * артеріальний тиск, ліквідую ть аритмію і больові відчуття в д і­ лянці серця, покращ ую ть сам о­ почуття. Зовніш ньо препарати гринделії розчепіреної викори­ стовую ть як протиотруту при ф ітодерм атозах, зумовлених д е­ якими рослинами (Ruta g ra v eo ­

lens, T oxicodendron radicans, P ri­ m ula obconica, Prim ula chinensis), при алергічних висипах, іритах і кон'ю нктивітах. Гринделія роз­ чепірена є офіцинальною росли­ ною в Великобританії, Ф ранції, П ортугалії, Іспанії, Індії, США, Венесуелі та Бразілії, де її вико­ ристовую ть для виготовлення р я ­ ду препаратів (Astm in, Kelastm in, M elrosum , Colomba, Bronchicum). Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — порош ок із сухої тра­ ви приймають по 1—2 г зранку натщ е­ серце і ввечері перед сном при зап а­ ленні сечового міхура; настойку трави (1 частина сировини на 5 частин 70 % ного спирту, настоюють 3 доби) п'ють по 40—60 крапель на чарку води З—6 раз на день при бронхіті. ЗОВНІШ НЬО— для ком пресів вико­ ристовую ть настойку (готують, як у по­ передньому прописі, перед засто­ суванням розводять кип'яченою водою у співвіднош енні 1 : 3). Слід пам'ятати, що надмірне вж ивання (передозування) препаратів гринделії мож е зумовити гастрит та подразнення нирок і сечо­ вих шляхів. ПРОТИПОКАЗАНО вж и ­ вати препарати гринделії при гострих запальних станах ш лунково-киш ково­ го тракту.

ГРИЦИКИ ЗВИЧАЙНІ, калитник, мисочки, мішечки; пастушья сумка Capsella bursa-pastoris — однорічна трав'яниста гола розсіяноопуш ена рослина родини к а­ пустяних (хрестоцвітих). Стебло прямостояче, просте або розга­ луж ене, 10—50 см заввишки. Л и­ стки чергові; прикореневі — у р о ­ зетці, череш кові, перисторозсічені, розділені на трикутні зубчасті частки; стеблові — сидячі, ціло­ краї, біля основи стріловидні і стеблообгортні. Квітки двостате­ ві, правильні, дрібні, 4-пелюсткові, білі, у верхівкових китицях. Плід — стручок. Цвіте у квітні — вересні. Пош ирення. Росте по всій тери­ торії України як бур'ян на полях, біля доріг та поблизу ж ител. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть траву (Herba Bursae pastoris), зі­ брану під час цвітіння рослини, коли на ній починаю ть утворю ­ ватися нижні плоди. Доцільно виривати рослини з коренем, який потім обрізую ть, залиш аю чи при­ кореневу розетку листків (при скош уванні розетки листків за ­ лиш аю ться невикористаними і си­ ровина буде ни ж чої якості). Су­ ш ать траву під наметом або на горищі, поки стебла не стануть ламкими. С ухої сировини ви­ ходить 20 % . Строк придатно­ сті — 3 роки. Сировина відпуска­ ється аптеками. Хімічний склад. Трава м істить флавоноїди (рутин, лю теолін-7рутинозид, лютеолін-7-глюкозид) дубильні речовини, аміни (хо лін, ацетилхолін, тирамін та інші) сапоніни, органічні кислоти (фу

129

287 марова, лимонна, яблучна, винна), аскорбінову кислоту, еф ірну олію та сполуки калію. Наявність у траві вітаміну К деякі автори ставлять під сумнів.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати Г. з. виявляю ть вираж ену крово­ спинну дію, зниж ую ть кров'яний тиск, посилюють м оторику ш лун­ ка і прискорюють перистальтику киш ечника, стимулюють моторну функцію матки. Листки рослини проявляю ть високу фітонцидну активність. В акуш ерстві й гіне­ кології препарати Г. з. використо­ вують при післяпологових крово­ течах, атонії матки, при трива­ лих і сильних місячних у клім ак­ теричний період. Ефективним є й використання Г. з. при легене­ вих, ш лунково-киш кових і ни рко­ вих кровотечах. У народній меди­ цині, крім цього, настій трави п'ють при хворобах печінки, пе­ чінкових коліках, діареї, хворобах нирок і сечового міхура, при нирковокам 'яній хворобі та га­ рячці. Траву Г. з. часто викори­ стовую ть у поєднанні з іншими лікарським и рослинами. Так, при ниркових кровотечах Г. з. корисно поєднувати з травою хвощ а п о ль о ­ вого, а при маткових — з ка ­ лин ою звичайною або гірчаком перцевим . До лікувально-проф ілактичного харчового раціону вклю чаю ть салати з молодого листя грициків. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 4—5 раз на день після їди як крово­ спинний засіб; чотири столові ложки суміші трави Г. з. і хвоща польового (взятих порівну) заливать 3 склянка­ ми окропу, настоюють 2 години і п ’ють по півсклянки тричі на день як крово­ спинний засіб; рідкий екстракт грици­ ків звичайних (Extractum Bursae pastoris fluidum) по 20 крапель 3 рази на день при атонії матки і маткових кровоте­ чах; одну столову лож ку суміші трави Г. з. і спориш у звичайного (по 15 г), трави ом ели білої (20 г) заливають склянкою окропу, настоюють 30 хв, процідж ую ть і п'ю ть щодня ввечері при тривалих маткових кровотечах; настій трави грициків (40—50 г на 1 л окропу, настоюють 20—30 хв, процідж у­ ють) п'ю ть теплим по півсклянки тричі на день за 1 годину до їди як ж овчо­ гінний засіб; настій трави (3 столові лож ки сухої або свіж ої трави на 200 мл окропу, настоюють 15 хв, проціджують) п'ють по третині склянки тричі на день як гіпотензивний засіб; сік свіж ої рослини по 40—50 крапель на прийом (вважається, що сік у всіх випадках діє ефективніш е за настій); салат: молоде листя грициків подрібнюють і кладуть на кусочки огірків і помідо­ рів, накривають зверху круж альцями вареного яйця і поливають вершками (на 100 г листя Г. з. беруть 60 г помі­ дорів, 60 г огірків, 1 яйце, 40 г вершків та сіль). ЗОВН ІШ Н ЬО — настій грициків (10 г трави на 200 мл окропу) для ком пре­ сів на забиті місця і садна.

гро м о ви к—

Поширення. Росте по всій терито­

одно-, дво- або багаторічна ж о р ­ стковолосиста трав'яниста росли­ на родини ш орстколистих. Те са­ ме, що й синяк звичайний.

рії України (крім крайнього Сте­ пу) в світлих і мішаних лісах, по чагарниках, на узліссях. Часто розводять у садах. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть плоди, які збираю ть після повно­ го достигання, коли вони пада­ ють самі або легко обтруш ую ть­ ся. Свіжими їх мож на використо­ вувати 2—3 місяці, зберігаю чи в прохолодному приміщ енні. Про запас плоди суш ать у суш арках, попередньо при тем пературі 82— 84°, а потім — при 70°. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди містять дубильні й пектинові речовини, 0,1—0,2% органічних кислот (яб­ лучна, лимонна та інші), аскор­ бінову кислоту (12—22 мг% ), к а ­ ротин, вітаміни В, і РР, цукри, еф ірну олію та мінеральні солі.

288 ГРУДНИК — багаторічна трав'яниста з опуш е­ ним стеблом рослина родини р о ­ зових. Те саме, що й парило зв и ­ чайне.

289 ГРУША ДЙКА — велике (20—30 м заввишки) листо­ падне дерево родини розових. Те саме, що й груш а звичайна.

290 ГРУША ЗВИЧАЙНА, груша дика; груша обыкновенная Pyrus com m unis

—

велике (20—ЗО м заввишки) листо­ падне дерево родини розових. Має бурувато-сірі, блискучі, часто з укороченими колючими пагонами гілки. Листки довгочереш кові, чергові, овальні або майж е округ­ лі, по краю дрібнопилчасті; м о­ лоді — густоповстистоопуш ені, старі — голі, тем но-зелені, блис­ кучі. Квітки правильні, двостатеві, білі або блідо-рож еві, в щ итковид­ них суцвіттях. П лід несправж ній, грушовидний або округлий, соко­ витий, з великою кількістю к а м 'я ­ нистих клітин у м'якуш і. Цвіте з другої половини квітня до по­ чатку травня. Плоди достигаю ть у вересні — ж овтні.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині свіж і плоди або виготовлену з них наливку використовую ть як в 'я ­ ж учий засіб при розладах ш лун­ ка і киш ечника, відвар сушених плодів вж иваю ть при каш лі, про­ носі, як ж арозниж увальний та протигарйчковий засіб, а груш е­ вий сік — як сечогінний засіб при нирковокам 'яній хворобі. С пож и­ вають плоди груші свіжими, суш е­ ними, печеними, вареними і ква­ шеними. їх переробляю ть на соки, повидло і квас. С віж і плоди кра­ ще вж ивати після влеж ування, бо при цьому зменш ується кількість дубильних речовин, зниж ується кислотність, а крохм аль частково переходить у цукор.

130

291

292

ГРУША МАСЛИНКОЛИСТА, кам'яничка; груша лохолистная Pyrus elaeagnifolia —

ГРУШАНКА КРУГЛОЛИСТА грушанка круглолистная Pyrola rotundifolia

—

багаторічна трав'яниста рослина невелике (8— 12 м заввишки) д е ­ родини груш анкових. Стебло 10— рево або великий кущ родини ро­ 40 см заввишки, тупогранчасте, зових. Гілки часто з колючками, з 1—2 піхвовими листками. При­ в молодому віці густо опушені. кореневі листки в розетці, округ­ Листки оберненоовальні, ш ироко- лі, нерівнозазубрені, довгочереш ­ ланцетні або майж е лопатковидні, кові. Квітки правильні, широко4—8 см завдовж ки і 1,5—4 см зав­ дзвониковидні, у багатоквітковій ширшки, цілокраї або лише на верхівковій китиці; віночок білий, верхівці зарубчасто-зубчасті з іноді біло-рож евий. П лід — ко р о ­ обох боків білоповстисто-ш ерсти- бочка. Цвіте у червні — липні. сті. Квітки правильні, двостатеві, Поширення. Росте розсіяно на П о­ білі з рож евим відтінком, зібрані ліссі, у Карпатах, на Прикарпатті, в багатоквіткові щитковидні с у ц ­ зрідка — в Л ісостепу на вологих віття. П лоди несправж ні, від луках, у соснових, мішаних і по­ кулястої до груш овидної форми, части листяних лісах, у горах. ж овтаво-зелені, спочатку опуш е­ Сировина. Використовують траву, ні, пізніш е — майж е голі. Цвіте в зібрану під час цвітіння рослини. квітні — травні, плоди достигають Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У листках росли­ у ж овтні — листопаді. Поширення. Трапляється в Криму ни знайдено глікозиди арбутин і на кам'янистих, вапнякових і гли­ емульсин, дубильні речовини (до нистих схилах. Вирощують як фі- 18% ), сахарозу та аскорбінову кислоту (60 мг% ). томеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті Груша звичайна.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати Г. к. рекомендую ться .в народній медицині як сечогінний, в'яж учий,

протиспазматичний, протизапаль­ ний і антисептичний засіб. їх ви­ користовую ть при катарах ш лун­ ково-киш кового тракту, хронічн о­ му запаленні нирок, сечового м і­ хура (з наявністю гною в сечі) 1 передм іхурової залози, при за­ пальних захворю ваннях ж іночої статевої сфери, при водянці, спа­ стичних ш лунково-киш кових, го­ ловних і ревматичних болях, к ро­ вотечах (післяпологових, гем оро­ їдальних тощо), при діабеті й цин­ зі. Настоєм трави полощ уть р о ­ тову порож нину і горло при запа­ ленні, промиваю ть гнійні рани. Для лікування ран, які довго не гояться, використовую ть і свіж ий сік рослини. В тібетській медицині рослину використовували при хворобах печінки, туберкульозі кісток та як ж арозниж ую чий за ­ сіб. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ ка трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1—2 столові лож ки 3 рази на день; настойку (у співвіднош енні 1 : 10, на горілці) по 20—25 крапель тричі на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання рота, горла, промивання ран настоєм; на рани н а­ кладають свіж е потовчене листя.

131

293

295

298

ГУБАНЯ ЖОВТА —

ГУСЯТНИК —

ДАВНИК —

багаторічна трав'яниста рідкоопу- однорічна трав'яниста рослина з шена рослина родини губоцвітих. прямостоячими або леж ачим и обТе саме, що й зел ен ч у к жовтий. листненими стеблами родини гречкових. Те саме, що й спориш звичайний.

294

ГУНЬБА СІННА пажитник сенной Trigonella foenum

296 graecum — ГУСЯЧА ЛАПКА —

однорічна трав'яниста рослина р о ­ багаторічна трав'яниста рослина дини бобових. Стебло прям остоя­ родини розових. Те саме, що й че, розсіяноопуш ене, 10—50 см перстач гусячий. заввишки. Листки чергові, трій ча­ сті, з зубчастих листочків. Квітки зигоморфні (див. Зигоморфна квітка), по 1—2 в пазухах лист­ ГУТАПЁРЧОВЕ ДЕРЕВО — ків; віночок блідо-ж овтий. П лід — дводомне листопадне дерево до біб. Цвіте у червні. 20(30) м заввишки родини евкоПоширення. Походить із С еред­ мієвих. Те саме, що й евком ія зем номор'я. На Україні розводять в' язолиста. як кормову або еф іроолійну рос­ лину. Сировина. Використовують насін­ ня (Sem en Foeni дгаесі). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Насіння містить алкалоїд тригонелін (0,38% ), ні­ котинову кислоту (3,5— 18 мг% ), сапоніни (діосгенін, тригогенін, гітогенін), слиз (ЗО—38 % ), холін (0,05 % ), рутин, гіркі речовини та еф ірну олію (0,30 % ).

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й сідач ко н о п ­ левий.

299_________________ ДАЛМАТСЬКА РОМАШКА — багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й маруна цинераріє листа.

297_________________ 300_________________

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Насіння Г. с. вж и ва­ ють як тонізую чий засіб, який зб удж ує апетит. Його признача­ ють при кахексії, захворю ваннях легень, авітам інозі РР та як зов-, ніш ній засіб при екземі. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — 1 чайну лож ку роз­ тертого на порошок насіння заварю ють склянкою окропу, настоюють 20 хв і випивають за день. ЗОВНІШНЬО — розтерте на порошок насіння варять 10 хв у невеликій кіль­ кості води (до одерж ання кашки), пе­ реносять на тканину і прикладають до хворого місця.

ДЕЛЬФІНІЙ СГГЧАСТОПЛОДий живокость сетчастопл одная Delphinium dictyocarpum — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Стебло пря­ ме, ребристе, 60— 100 см заввиш ­ ки. Листки чергові, череш кові, округло-серцевидні, пальчасто розсічені на 5—7 ромбічних ча­ сток, голі, лише біля основи і на ж илках є рідкі щ етинки. Квітки неправильні, на тонких квітко­ ніжках, зібрані в густу багато­ квіткову китицю завдовж ки 20— 35 см; оцвітина проста, п ’ятичленна, віночковидна, синя або темносиня; верхній листочок оцвітини з шпоркою. Пелюстки-нектарники і пелю стковидні стам інодії голу­ бого або білуватого кольору. П лід складається з 3 багатонасін­ них листянок. Ц віте у червні — серпні. Поширення. В диком у стані рос­ лина трапляється в горах на пів­ дні Західного С ибіру і Східного К азахстану, на П івденному Уралі. На У країні її культивую ть як л і­ карську рослину в радгоспах Сою злікроспрому. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб заготовляю ть траву (Herba Delphinii), яка є сировиною для виробництва препарату меліктину. Заготівлю проводять у фазі бутонізації і початку цвітіння рос­ лини, зрізую чи верхню облистнену частину стебел. Суш ать траву на сонці, але при суш інні в за ­ тінку або в суш арках одерж ую ть сировину вищої якості. Зберіга­ ють її в групі сильнодію чої сировини. Строк придатності — 2 роки. Д ельф іній сітчастоплодий — отруйна рослина. Після роботи з ним треба старанно мити руки. Хімічний склад. Трава рослини м істить‘0,34—1,23 % алкалоїдів (метиллікаконітин, дельсемін, антраноїллікоктонін, дельпірин, ельделін, ельделідин, ЛІКОКТОНІН, диктіокарпін, делектин, ізоболдин, диктизин, диктіонін, N -метиллауротетанін, N -ацетилд ел ек­ тин, О -ацетилделектин), органіч­ ні кислоти та мінеральні солі. Серед алкалоїдів переваж ає м е­ тиллікаконітин (до 0,65 % ).

132

301

303

ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ, Фармакологічні властивості і ви­ ДЕНЬ-І-НІЧ — користання. А лкалоїд метилліка- однорічна трав'яниста напівпара- білоголовник;

конітин, який є основною дію ­ чою речовиною дельфінію сітчастоплодого, має курареподібні властивості і подібно до d -тубокурарину діє за конкурентним типом. Він гальмує передачу збудж ення з рухових нервів на м'язи, блокує н-холінореактивні системи скелетних м 'язів і веге­ тативних гангліїв. С келетні м'язи, таким чином, лиш аю ться м ож ли­ вості взаємодіяти з ацетилхолі­ ном — медіатором нервового зб у­ дж ення, яке утворю ється в зак ін ­ ченнях рухових нервів. На відміну від d -тубокурарину, який впли­ ває переваж но на н-холінореактивні системи скелетних м'язів, метиллікаконітин сильніш е бло­ кує н-холінореактивні системи ве­ гетативних вузлів, внаслідок чого значно зниж ується артеріальний тиск. Крім гангліоблокую чої дії, метиллікаконітин виявляє пригнічувальну дію на вищі відділи цен­ тральної нервової с и сте м и ,зо к р е ­ ма на субкортикальні центри м оз­ ку. П репарат меліктин (гідройодид м етиллікаконітину) еф ектив­ ний при різних неврологічних за ­ хворюваннях, що супроводяться патологічно підвищеним м'язовим тонусом (при ураж енні пірамі­ дальної системи) і при інших роз­ ладах рухових ф ункцій організму (гіперкінези, каталепсія), п ов'яза­ них з патологією центральної нер­ вової системи (паркінсонізм, спа­ стичний травматичний параліч, розсіяний склероз), а також у ви­ падках післяопераційних, травм а­ тичних та інфекційних ураж ень спинного мозку. П репарат отруй­ ний! Л ікування треба проводити тільки під наглядом лікаря. При підвищ еній чутливості до меліктину або при передозуванні внут­ ріш ньовенно вводять антихолінестеразні речовини (прозерин, галантамін Тощо), дак?ть кисень, проводять ш тучне дихання. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — меліктин (M ellictinum) по 1 таблетці 1—5 раз на день (починають з 1 таблетки і поступово доводять до 5 таблеток на день) протягом. З—8 тиж нів з повторенням курсу лікування після 3—4-місячної перерви. ПРОТИПОКАЗАНО призна­ чати меліктин при міастенії й інших захворюваннях, що супроводяться зни­ ж енням тонусу м'язів, при тяж ких поруш еннях ф ункції печінки і нирок, при декомпенсації серцевої діяльності.

зитна рослина родини раннико­ тысячелистник обыкновенный вих. Те саме, що й перестріч г а ­ Achillea m illefolium — йовий. багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Стебло п ря­ мостояче, 40— 100 см заввишки, вгорі розгалуж ене, 'б іл я основи ДЕРЕВІЙ БЛАГОРОДНИЙ тысячелистник благородный здерев'яніле. Листки ланцетні, двічіперисторозсічені, з числен­ Achillea nobilis — багаторічна трав'яниста сірувато- ними віддалено розміщ еними сег­ повстиста рослина родини айстро­ ментами; стриж ень листка (1 — вих (складноцвітих). Має вкоро­ 2 мм завширш ки) крилатий, з кін ­ чене багатоголове, без повзучих цевими частками, без додаткових пагонів кореневищ е. С гебла ЗО— бічних часток, лиш е іноді з оди­ 50 см заввишки, прямостоячі, вго­ ничними зубцями у верхній час­ рі розгалуж ені, біля основи — тині. Квітки зібрані в кошики, що здерев'янілі, виходять пучками по утворюють щ итковидне суцвіття; З— 10. Листки двічіперисторозсі- крайові квітки язичкові, м аточко­ чені, видовж еноеліптичні; кінцеві ві, білі або рож евуваті; середин­ часточки листків лінійно-ланцет­ ні — трубчасті, двостатеві. Плід — ні; стриж ень листка — з дод атко­ сім'янкЬ. Цвіте у червні — ве­ вими зубчастими часткам и між ресні. сегментами. Квітки зібрані в дріб ­ Поширення. Деревій росте на л у ­ ні кошики, що утворюють склад­ ках, по узліссях, галявинах, біля ний щиток', крайові квітки м аточ­ доріг по всій території України. кові, язичкові, білі або ж овтаво- Заготівля і зберігання. Для ви­ білі, серединні — трубчасті, дво­ готовлення ліків використовую ть статеві. Плід — сім'янка. Цвіте у траву (H erba M illefolii) і квітки (Flores M illefolii). Заготівлю червні — вересні. Поширення. Росте на степах та на проводять від початку до сере­ сухих схилах на півдні П олісся дини цвітіння рослини. Зрізую ть (зрідка), в Лісостепу, Степу та верхівки стебел завдовж ки 15 см, а на нижній, грубій частині стеб­ в Криму. Заготівля і зберігання, хімічний ла обривають листя. Заготовляю чи склад, фармакологічні властиво­ квітки, зрізую ть лише суцвіття з сті і використання, лікарські квітоносам и так, щоб довж ина форми і застосування — усе так, квітоносів не перевищ увала 4 см. Суш ать під наметами або на го­ як у статті Д е р е в і й звичайний. рищі, розкладаю чи тонким (5— 7 см) ш аром і періодично пере­ вертаючи. С ухої сировини вихо­ дить ЗО—33 % . Строк придатно­ сті — 5 років. Сировина відпуска­ ється аптеками. Хімічний склад. Трава містить еф ірну олію (до 0,8 % ), ф л аво­ ноїди (лю теолін-7-глікозид, р у ­ тин), сесквітерпени (матрицин, мілефолід, балханолід), дубильні й гіркі речовини, ахілеїн, вітамін

302

133

К ( органічні кислоти (оцтова, м у ­ рашина, ізовалеріанова) та інші речовини. До складу еф ірної олії входять проазулен, а- і 0-пінени, камф ора, борнеол, туйон, цинеол, каріоф ілен тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Комплекс хімічних речовин, що є в рослині, забез­ печую ть їй багатосторонні т ер а ­ певтичні властивості. Насамперед, галенові препарати Д. з. виявля­ ють еф ективну кровоспинну дію й використовую ться при л егене­ вих, киш кових, гем ороїдальних і носових кровотечах, при кровоте­ чах з ясен і ран, а також при мат­ кових кровотечах (при запальних процесах, фібром іом ах, надм ір­ них місячних). Використовуючи Д. з. як кровоспинний засіб, слід надавати перевагу препаратам з листя, бо квітки рослини такої

дії не виявляють. Поряд з цим препарати Д. з. подразню ю ть за ­ кінчення смакових нервів і поси­ люють секреторну активність шлунка, розш ирюють ж овчні про­ токи і збільш ую ть ж овчовиділен­ ня в дванадцятипалу киш ку, під­ вищують діурез, купірую ть спас­ тичний біль у киш ечнику, й це зумовлює використання їх при зниж еному апетиті, гіпоацидному гастриті, виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, виразкових спастичних колітах, метеоризмі, при хворобах печін­ ки, нирок і сечового міхура. При зовніш ньому використанні як кро воспинного, протизапального, б а ­ ктерицидного та дерм атонічного засобу препарати деревію зви­ чайного дають еф ект при гніздо­ вому облисінні (A lopecia areata), надмірній ж ирності шкіри, вуг­ рах, геморої й герпесі, сприяють загоюванню свіж их і нагноєних ран, виразок, ф урункулів і л у ск а­ того лишаю, стимулю ю ть ріст в о ­ лосся. У народній медицині дере­ вій використовую ть ще ширше. Крім усіх вищ езазначених випад­ ків, його вживаю ть всередину як засіб, що регулює обмін речовин, при запамороченні, нудоті, голов­ ному болі, безсонні, істерії, х л о ­ розі (бліда неміч), м алярії й т у ­ беркульозі легень, при проносах, нирковокам'яній хворобі, нічному нетриманні сечі, нічних полюціях і білях, для регулю вання м енстру­ ацій і стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як протиглисний засіб. С ам остій­ но траву деревію застосовую ть рідко. Частіш е її використовую ть у суміш і з іншими лікарськими рослинами. Д еревій звичайний входить до складу проносного чаю, протигеморойного чаю, апе­ титних чаїв та ш лун к о ви х ча'ів. До складу лікувально-п роф ілак­ тичного харчового раціону корис­ но вклю чати салати, приготовані з доданням невеликої кількості молодих листочків деревію зви­ чайного. Слід пам 'ятати, що над­ мірне й тривале вж ивання його спричинює запам орочення та ви­ сипи на шкірі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г, або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) п'ють теплим по по­ ловині — третині склянки 2—3 рази на день при гастритах, виразковій хворобі та як кровоспинний засіб; е к ­ стракт деревію рідкий (Extractum M il­ lefolii fluidum) приймають по 40—50 крапель 3 рази на день; свіж ий сік рослини, підсолоджений медом, вж и ­ вають по 1 чайній лож ці три рази на день для збудж ення апетиту, покра­ щення обміну речовин, при гепато­ холециститах та гінекологічних хворо­ бах (метрорагії); настойку трави (ЗО г

303

сировини на 100 г горілки, настою ­ ють 7 днів) по 20 крапель 3 рази на день перед їдою при дисменореї, сте­ нокардії, кишкових спазмах; суміш 0,15 г порош ку листя деревію зви­ чайного і 0,15 г порош ку листя кро­ пиви дводом ної приймають перед їдою три рази на день як кровоспинний і протизапальний засіб; дві столові лож ки суміш і трави деревію зви ­ чайного, звіробою звичайного, зо ло ­ тотисячника малого, рутки лікарської, трави і кореня цикорію звичайного та листків подорож ника великого, взятих порівну, варять 10 хвилин у 2 склянках води, настоюють п ів­ години і п'ю ть по півсклянки три рази на день за півгодини до їди про­ тягом 1—2 місяців при гіпоацидному гастриті; дві столові лож ки суміші трави деревію звичайного, кореневищ аїру тростинового, бруньок берези по­ вислої та листя м учниці звичайної у співвіднош енні 2: 1: 1 : 2 варять 5—7 хвилин у 500 мл води, настоюють півгодини і випивають протягом дня за 4,рази при запаленні сечового міхура; салат: молоде листя деревію звичай­ ного витримують 1 хвилину в окропі, подрібнюють, зміш ують з підготовле­ ними для салату капустою і цибулею, солять і заправляю ть рослинною олією (на 150 г кваш еної капусти беруть 25 г зеленої цибулі, 5 г листя дере­ вію, 10 г олії та сіль). ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 столові лож ки сировини на 500 мл окропу, на­ стоюють одну годину) для обмивань, примочок, компресів (при вуграх, для лікування ран, виразок і ф урункулів), місцевих ванн (при геморої, лускатому лиш аї й корості) і для втирань (1 раз на день для стимулю вання росту во­ лосся); настій квіткових кошиків (3 чай­ ні лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють ЗО хвилин, процідж ую ть, охолоджують) для компресів при над­ мірній ж ирності шкіри обличчя; три чайні лож ки суміші квіткових кошиків деревію звичайного, трави фіалки три­ колірної і шишок хм елю звичайного, взятих порівну, заливаю ть склянкою окропу, настоюють ЗО хвилин, проці­ дж ую ть, охолодж ую ть і застосовую ть цей настій так, як у попередньому про­ писі; маска на обличчя при надмірній ж ирності шкіри: настій квіткових ко­ шиків деревію звичайного (3 чайні л ож ­ ки на 200 мл окропу) зміш ують з по­ рошком сухого молока, крохмалем або борошном і одерж ану кашку наносять на обличчя, а через 15—20 хвилин зм и­ вають (так само мож на використовува­ ти і наведений вище настій суміші квіт­ кових кош иків деревію звичайного, тра­ ви фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного); суміш свіж орозтертої тра­ ви деревію звичайного з прованською олією (у співвіднош енні 1 : 10) для зм а­ щування ураж ених ділянок шкіри (при опіках, ф урункулах і туберкульозі ш кі­ ри) і для втирань (1 раз на день при гніздовому облисінні).

134

304

305_________________ 306

ДЕРЕВІЙ ПАННОНСЬКИЙ

ДЕРЕВІЙ СТИСНУТИЙ

ДЕРЕВІЙ ХРЯЩУВАТИЙ

тысячелистник паннонский

тысячелистник сдавленный A chillea stricta —

тысячелистник хрящеватый A chillea cartilaginea —

багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена довгими м 'яким и волос­ ками рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прям о­ стоячі, прості, 20—70 см заввиш ­ ки. Листки яйцевидно-довгасті, З—25 см завдовж ки і 1,5 см зав ­ ширшки, тричіперисторозсічені; кінцеві частки листків ланцетні, 0,3— 1 мм завширш ки. С триж ень листка від середини або майж е з основи — з пром іж ним и перистонадрізаними або цілісними ч а­ стками. Квітки зібрані в кош ики, що утворюють стиснуте щ итко­ видне суцвіття; крайові язичкові квітки маточкові, білі, середин­ ні — трубчасті, двостатеві. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Трапляється на га­ лявинах у лісах на Закарпатті, в Карпатах і на П рикарпатті.

багаторічна трав'яниста волосисто-опуш ена рослина родини ай­ стрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, розгалуж ені, 50— 150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, ланцетовидні, по краю двічіпилчастозубчасті, до 12 мм зав­ ширшки. Квітки — в кош иках, які утворю ю ть щ итковидне суцвіття; крайові — язичкові, маточкові, бі­ лі; серединні — трубчасті, двоста­ теві. П лід — сім'янка. Цвіте у лип­ ні — вересні. Поширення. Т рапляється на Захід­ ному Поліссі на вологих луках, по чагарниках, біля берегів річок 1 озер. Сировина. Використовують суц­ віття (кошики), зібрані під час цвітіння рослини. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Рослина містить еф ірну олію, гіркі й дубильні ре­ човини. До складу еф ірн ої олії входять азулен, пінен, борнеол та інші речовини.

Achillea раппопіса — багаторічна трав'яниста волохатоповстиста (особливо в молодому віці) рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прям о­ стоячі, прості, ЗО—80 см заввиш ­ ки, часто трохи рож ево-ф іолетові. Листки лінійно-ланцетні, тричіперисторозсічені, листкові частки зближ ені; нижні листки череш ко­ ві, решта — сидячі, при основі — з вушками. Кінцеві частки листків ланцетні або лінійно-ланцетні, до 0,5—0,6 мм завширшки. Квітки зіб­ рані в дрібні кош ики, що утворю ­ ють негусті щитки; крайові квітки маточкові, язичкові, білі, ж овтаві або рож евуваті, серединні — тр у ­ бчасті, двостатеві. Плід — сім 'ян­ ка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте на відкритих місцях, схилах і галявинах по всій території України, крім Гір­ ського Криму.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Д еревій звичайний.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті Д еревій звичайний.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині Д. х. використовую ть як протиза­ пальний засіб та як засіб, що збу­ дж ує апетит. Н астоєм рослини л і­ кую ть рани, запальні процеси в ро­ товій порож нині тощо. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кошиків (1 сто­ лова лож ка кошиків на 300 мл окропу, настоюють 2 години, процідж ую ть) по 2 столові лож ки через кож ні 2 години. ЗОВНІШНЬО — настій кошиків (готу­ ють, як у попередньому прописі) для полоскань і примочок.

135

307

308

309_________________

ДЕРЕВІЙ ЦІЛОАЙСТИЙ

ДЕРЕВІЙ ЩЕТИНИСТИЙ

ДЕРЕН СПРАВЖНІЙ

щетинистый кизил; тысячелистник цельнолистный тысячелистник кизил обыкновенный A chillea setacea — A chillea ptarmica — багаторічна трав'яниста відлегловолохато-повстиста рослина роди­ ни айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, прості, ЗО— 60 см заввишки. Листки лінійні або вузьколанцетні; прикорене­ ві — короткочереш кові, всі інші — сидячі. Серединні стеблові листки 4—6 см завдовж ки і 0,8— 1,2 см завширшки, двічі перисто розсі­ чені на вузькі нитковидні частки; сегменти першого порядку розта­ шовані по центральній ж илці на віддалі 2,2—4 мм. Кінцеві частки листків щ етиновидно-лінійні, бли­ зько 0,2 мм завширшки. Квітки зібрані в дрібні кош ики, що утво­ рюють щиток; крайові маточкові квітки язичкові, білі або трохи жовтаві, серединні — трубчасті, двостатеві; язички крайових к ві­ ток 0,9— 1,5 мм завдовж ки і 1— 2 мм завширш ки, з трьома неве­ личкими тупими частками на вер­ хівці. П л ід — сім ’янка. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Росте на степах, сухо­ дільних луках, біля доріг по всій території України, але найбільш е Фармакологічні властивості і ви­ його в Степу і в Криму. користання. Рослина відома в на­ Заготівля і зберігання, хімічний родній медицині як кровоспинний, склад, фармакологічні властивос­ ранозагою вальний та знеболю ю ­ ті і використання, лікарські фор­ чий засіб. її використовували при мн і застосування — усе так, як виразковій хворобі шлунка, при у статті Д еревій звичайний. туберкульозі легень, геморої, м ат­ кових кровотечах, зубному болі, для загоювання ран і виразок. багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла одиничні, прям остоя­ чі, розгалуж ені, біля основи зде­ рев'янілі, 30— 120 см заввишки. Листки цілісні, голі або слабоопуш ені, сидячі, вузьколанцетні, двічіпилчасті, до 6 мм завширшки. Квітки зібрані в кош ики, що ут­ ворюють негустий щиток; крайові квітки (їх 8— 14) язичкові, м аточ­ кові, білі, серединні — трубчасті, двостатеві. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте на вологих л у ­ ках, по берегах річок і водойм на Прикарпатті і зрідка на П оліс­ сі (в західній частині). Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Зрізаю ть верхівки стебел (без зде­ рев'янілих частин). Суш ать під на­ метом або на горищі. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Кошики містять алкалоїд ахілін і еф ірну олію, до складу якої входить стеароптен. У листках є значна кількість (до 90 мг% ) аскорбінової кислоти.

Cornus mas — кущ або невелике (до 8 м заввиш ­ ки) дерево родини деренових. Листки прості, великі, яйцевидні або ланцетні, цілісні, загострені. Квітки ж овті, правильні, дрібні, зібрані в зонтиковидні суцвіття. П лід — циліндрична або груш о­ видна червона соковита кістянка. Цвіте протягом березня — квітня, до розпускання листя. Плоди д о ­ стигають у серпні — вересні. Поширення. Росте в лісах, по ча­ гарниках у Криму, в західних л ісо ­ степових районах Карпат, на П ри­ карпатті й рідш е — в деяких ін­ ших областях України, зокрем а в Ч еркаській і К іровоградській. Сировина. З лікувальною метою використовую ть листя, плоди і к о ­ ру. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди м істять до 10 % цукрів, 2—3,5 % органічних кислот (яблучну, лимонну, янтар­ ну), близько 55 мг% аскорбінової кислоти, еф ірну олію, пектинові речовини; в корі є глікозид корнін і гіркоти. Всі частини рослини містять дубильні речовини (в корі і листках їх до 15 % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Цілющі властивості дерену відомі давно. Ще Гіппократ реком ендував відвар листя при хворобах ш лунка. Відвар кори і коріння вживали при малярії. Як зовніш ній засіб кору використо­ вували при ф урункульозі. Плоди й тепер ш ироко використовую ть у народній медицині. С віж ими або у вигляді відвару плоди дерену вживаю ть як в'яж уч и й засіб при проносах, для підвищ ення апети­ ту, при цинзі, а також як тон і­ зуючий і протигарячковий засіб. С віж і плоди дерену корисно вж и ­ вати хворим на цукровий діабет і особам, які маю ть до нього схильність, бо сік плодів має зд ат­ ність зниж увати рівень цукру й посилювати ферм ентативну сек ­ рецію підш лункової залози. П ло­ ди сушать, маринують, перероб­ ляю ть на варення, повидло, пас­ тилу і соки. На Кавказі з плодів готують високовітамінний про­ дукт — лаваш. Для цього звільне­ ні від кісточок плоди варять до одерж ання густої однорідної м а­ си, яку тонким ш аром розклада­ ють на дошці й висуш ую ть на відкритому повітрі. О держ аний концентрат м істить у собі до 40 % цукру і багато вітамінів. У роки перш ої світової війни лаваш вико­ ристовували в російській армії як ефективний протицинготний за ­ сіб.

Лікарські форми і застосування. На­ стій плодів (5— 10 г сухих плодів на склянку окропу) п'ю ть як чай при проносах і ш лункових крововиливах.

136

310 ДЕРЖИДЕРЕВО держ идерево

311 ЗВИЧАЙНЕ ДЗВОНИКИ СКУПЧЕНІ обыкновенное колокольчик скученный

Paliurus spina-christi —

Campanula glomerata —

багаторічна трав'яниста гола або розсіяном 'якоопуш ена рослина родини дзвоникових. Стебло пря­ мостояче, просте, тупогранчасте, сірувато-зелене або червонувате, 25—80 см заввишки. Листки чер­ гові, цілісні; нижні — довгоче­ решкові, видовж енояйцевидні або видовж еноланцетні, біля основи— серцевидні або округлі, верхні стеблові — сидячі, яйцевидноланцетні, трохи стеблообгортні, нерівномірнозарубчасто - пилчас­ ті. Квітки правильні, двостатеві, зрослопелю сткові, сидячі, зібрані в пазухах верхніх листків у вер­ хівкову головку, оточену біля ос­ нови яйцевидними листками; він о ­ чок дзвониковидний, фіолетовий, на третину розділений на частки. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — серпні. Поширення. Росте по всій терито­ рії України на узліссях, у лісах, по чагарниках, на суходільних л у ­ ках. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Трава містить ал ­ калоїди, кверцетин, кемпферол, кавову і кум арову кислоти, каро­ тин, аскорбінову кислоту. Н аяв­ ність у траві алкалоїдів деякі Фармакологічні властивості і ви­ автори ставлять під сумнів. користання. В народній медицині Фармакологічні властивості І ви­ плоди держ идерева використову­ користання. В народній медицині ють як відхаркувальний, в'яж учий рослина відома своїми антим ік­ та дезинфікую чий засіб. Відвар робними, протизапальними, з а ­ плодів вживаю ть при кашлі, брон­ спокійливими й знеболюючими хіальній астмі, гіпертонічній хво­ властивостями. Внутрішньо настій робі, діареї й дизентерії та як трави використовували при лихо­ «кровоочисний» засіб при екзе­ мах.

густий колючий з кутасто-звиви­ стими гілками кущ родини ж о ­ стерових, 100—250 см заввишки. Листки прості, цілісні, чергові, 2— 4 см завдовж ки, оберненояйце­ видні, нерівнобокі, з трьома ж ил­ ками; прилистки видозмінені в к о ­ лючки, одна з яких прямостояча, а друга — вигнута назад. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, ж овту­ вато-зеленуваті, 3— 4 мм у діам ет­ рі, зібрані в невеликі зонтиковид­ ні суцвіття. П лід сухий, нерозкривний, оточений крилом, 1,3— 2,8 см у діаметрі, яскраво-ж овтий або червоно-коричневий. Цвіте у травні — червні. Поширення. Д ерж идерево звичай­ не трапляється на сухих схилах у Гірському й Південному Криму. Розводять як декоративний кущ, використовую ть у живоплотах. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть стиглі плоди. їх сушать під на­ криттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провіт­ рюється. Сухої сировини вихо­ дить 50 % . Зберігаю ть у сухому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди держ и ­ дерева звичайного містять рамноглікозиди й дубильні речовини. У листі є аскорбінова кислота (до 176 мг% ).

Лікарські формі і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (1 сто­ лова лож ка сировини на 500 мл окро­ пу, варять 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до Іди; 2 столові лож ки суміші плодів держ идерева звичайного (50 г), насіння льо н у звичайного (ЗО г), квіток л и п и серцелистої й первоцвіту весняного (по 20 г), листя подорож ника великого, ш авлії лікарської, листовика сколопендрового (по ЗО г), трави ефедри двоколосої і калачиків лісо ви х (по ЗО г) заливають 500 мл окропу, настоюють 2 години і п'ють, підсолоджую чи ме­ дом, по півсклянки 4 рази на день до їди при гострому бронхіті. Вживаючи препарати держидерева, треба остері­ гатися передозування. Високі дози ви­ кликаю ть подразнення травного каналу й нирок.

манці, ломоті, каш лі, мігрені, ате­ росклерозі, гастралгії, ж овтяниці, запорі, надмірних місячних, білях та при сифілісі, зовніш ньо — при епілепсії (ванни), при бешихових запаленнях, грудниці, стоматитах, гінгівітах і ангіні (компреси, об­ мивання, полоскання). Порош ком трави присипали панарицій і ли­ ш аї, а при укусах собак траву використовували для припарок. Лікарські формн І застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні лож ки трави на 200 мл окропу, на­ стоюють 2 години) по 1 столовій лож ці З рази на день.

137

ДИВИНА ВЕДМЕЖА, ДИВИНА ГУСТОКВІТКОВА, ведмеже вухо, царська свічка; дивина скіпетровидна, коров'як коровяк обыкновенный скіпетровидний; Verbascum thapsus — коровяк густоцветковый дво- або однорічна трав'яниста Verbascum densiflorum, сино­ повстисто-опуш ена рослина роди­ ни ранникових. Стебло переваж но нім V. thapsiforme — просте, прямостояче, ЗО— 120 см заввишки. Прикореневі листки ви­ довж еноеліптичні, тупозарубчасті, серединні — видовж енояйце­ видні, збігають на меж ивузля стебла. Квітки двостатеві, з він о ч ­ ком, надрізаним на 5 нерівних ж овтих лопатей, зібрані в довге й густе колосовидне суцвіття. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — липні. Пош ирення. Росте на відкритих піскуватих місцях м айж е по всій території України. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Д ивина густоквіткова.

дворічна або однорічна повстистоопуш ена рослина родини ранни­ кових. Стебло просте або у верх­ ній частині розгалуж ене, прям о­ стояче, 50—180 см заввишки. Л и ­ стки видовж еноеліптичні, город­ часті, загострені; стеблові зб іга­ ють на меж ивузля стебла, утворю ­

ючи на ньому крила; верхні лист­ ки зменш ені. Квітки двостатеві, неправильні, ж овті, зібрані в густе переривчасте колосовидне суцвіт­ тя. П лід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. П ош ирення. Росте на відкритих місцях, схилах, луках та піскува­ тих грунтах м айж е по всій тери­ торії України. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть квітки (Flores Verbasci). Збирають лише віно ч ки з тичинками, висми­ куючи їх із чаш ечки. Заготівлю проводять у сонячну погоду П І С Л Я того як спаде роса і, баж ано, в пер­ шій половині дня, бо квітка три­ мається тільки один день. Н ад­ вечір віночок в'яне і стає непри­ датним до використання. Суш ать квітки одразу після збирання в затінку на вільному повітрі, на горищі або в теплом у приміщ енні з доброю вентиляцією, розкл ада­ ючи їх тоненьким ш аром на т ка­ нині або папері. С ухої сировини виходить 16—18 % . Зберігаю ть у металевих коробочках або в скл я­ ному посуді з притертою проб­ кою. Строк придатності — 1 рік. До недавнього часу рослина вхо­ дила до складу Держ авної фар­ м акопеї СРСР. Хімічний склад. Сировина містить до 2,5 % слизу, сапоніни, камедь, близько 11 % цукрів (у т. ч. 3,5 % глюкози), іридоїдний глікозид аукубін, ф лавоноїд гесперидин, каротиноїди (а-кроцетин і р-каротин), дубильні речовини, аскор­ бінову кислоту та сліди еф ірної олії. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати Д. г. ви­ являю ть пом 'якш увальну, відхар­ кувальну, протиспазматичну та легку наркотичну дію. Вони т а ­ мують біль, зменш ую ть судому, набряки тканин. Д. г., як обволі­ каючий, знеболюючий і відхарку­ вальний засіб, входить до фармакопей багатьох країн світу. О кре­ мо або в поєднанні з подібними за дією рослинами Д. г. викорис­ товую ть при запаленнях слизових оболонок верхніх дихальних ш ля­ хів, каш лі, коклюші, бронхіті, бронхіальній астмі, емф ізем і й за­ паленні легень, кровохарканні, при захворю ваннях травного к а ­ налу, печінки та селезінки, у ви­ падках патологічного схуднення або нервового виснаження. М іс­ цево використовую ть: настойку квіток — для натирань при нев­ ралгії й болі в суглобах; порош ок квіток — для присипань тріщин, саден і ран, попередньо змащ ених морквяним соком; припарки кві­ ток разом з листям — до ран, за­ пальних вогнищ та опіків; сидячі ванни з квіток або коріння — при защ емленні гем ороїдальних вуз­ лів. Квітки Д. г. входять до скл а­ ду гр уд ни х чаів.

138

Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО— настій квіток (1 сто­ лова лож ка квіток на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці через кож ні 3 го­ дини як пом’якш увальний і відхарку­ вальний засіб; 15 г суміші взятих по­ рівну квіток Д. г. і коріння алтеї л і­ карської варять у 200 мл води 15—20 хв, процідж ую ть, додають 200 г цукру, ки­ п ’ятять, поки не вийде сироп і дають пити дітям по 3—4 чайні лож ки на день при кашлі; суміш 1 столової л о ж ­ ки квіток Д. г. і по 1 чайній лож ці квіток нагідок лікарських і ромашки лікарської кип'ятять в 1 склянці води 5 хв, остуджую ть, проціджую ть, дода­ ють 1 столову лож ку цукру і дають пити дітям замість риб’ячого ж иру по 1 столовій лож ці тричі на день при схудненні або нервовому виснаж енні; одну чайну лож ку суміші взятих по­ рівну квіток Д. г., квіток калачиків л і­ сових, квіток цм ину піскового і квіток алтеї лікарської заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 5 хв і п’ють по 1— 2 склянки на день при кашлі у дорос­ лих; одну столову лож ку суміш і взятих порівну квіток Д. г., квіток калачиків лісових, квіток бузи ни чорної, квіток ли п и серцелистої й сушених ягід ма­ лини заливають у термосі 2 склянками окропу, парять півгодини й випивають гарячим на ніч як потогінний засіб. ЗОВН ІШ Н ЬО — чотири ж мені квіток або подрібненого коріння Д. г. заварю ­ ють у 5 л окропу, настоюють до охоло­ дж ення і одерж аний настій використо­ вують для сидячої 15-хвилинної холод­ ної ванни при защ емленні гемороїдаль­ них вузлів, повторюючи процедуру че­ рез 2 дні.

314

315

ДИВИНА ЗАЛІЗНЯКОВИДНА

ДИВИНА ПРЕГАРНА

коровяк лекарственный

коровяк великолепный

Verbascum phlom oides —

Verbascum speciosum —

дво- або однорічна трав'яниста повстистоопуш ена рослина роди­ ни ранникових. Стебло просте, прямостояче, 50—200 см заввиш ­ ки. Нижні листки поступово зву­ ж ені в черешки, еліптично-ланцеТні; серединні й верхні — яйце­ видні, сидячі, трохи збігаю ть на меж ивузля стебла. Квітки двоста­ теві, неправильні, жовті, зібрані пучками по 2—4 і утворюють пе­ ребивчасте колосовидне суцвіття. Плід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Росте на відкритих місцях, на схилах, пісках та біля доріг переваж но на Закарпатті.

дво- або однорічна трав'яниста короткоповстиста рослина родини ранникових. Стебло прямостояче, кутасте, розгалуж ене, 60— 120 см заввишки. Листки видовж ені, ці­ локраї, на кінцях поступово зву­ ж ені; стеблові — з трохи серце­ видною основою. Квітки двоста­ теві, неправильні, жовті, зібрані в пірамідально розгалуж ен е с у ­ цвіття. П лід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте на кам 'янистих місцях і горбах у басейні ріки Дністра.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ Заготівля і зберігання, хімічний ті і використання, лікарські фор­ склад, фармакологічні властиво­ ми І застосування — усе так, як сті і використання, лікарські фор­ у статті Д ивина густоквіткова. мн і застосування — усе так, як у статті Д ивина густоквіткова.

316 ДИВИНА СКІПЕТРОВЙДНА — дворічна або однорічна повстисто-опуш ена рослина родини ран­ никових. Те саме, що й дивина густоквіткова.

317 ДИВНЕ ДЕРЕВО — вічнозелене велике (50—70 м зав­ вишки) дерево родини миртових. Те саме, що й евкаліпт кулястий.

318 дивосил — багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й оман високий.

319 ДИКА ГОРОБИНКА — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й пижмо зв и ­ чайне.

320 ДИКА МАЛЬВА — багаторічна повстистоопуш ена, з міцним розгалуж еним кореневи­ щем і м 'ясистими довгими ко р е­ нями рослина родини мальвових. Те саме, що й алтея лікарська.

139

321 ДИКА РУТА —

325 Сировина. З лікувальною метою

однорічна трав'яниста гола сизу­ вато-зелена рослина родини рут­ кових. Те саме, що й рутка л ік а р ­ ська.

використовую ть плоди. Вживають плоди свіж ими; про запас в'ялять, сушать, переробляю ть на цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди містять органічні кислоти, цукри (16— 18 % ), пектинові речовини, вітам і­ однорічна трав'яниста гола сизу­ ни (Е, С, Вб, В2, каротин, нікоти­ вато-зелена рослина родини рут­ нову, пантотенову та ф олієву кис­ кових. Те саме, що й рутка л ік а р ­ лоти), клітковину, азотисті й м іне­ ральні речовини. ська.

322_________________ димниця —

323_________________ ДЙИЯ ЗВИЧАЙНА — однорічна трав'яниста ш орсткоопуш ена рослина родини гарбу­ зових. Те саме, що й диня п о ­ сівна.

324 ДЙНЯ ПОСІВНА, диня звичайна; дыня обыкновенная M elo sativus — однорічна трав'яниста ш орсткоопуш ена рослина родини гарбузо­ вих. Стебло невиразногранчасте, лазяче, до 3 м завдовж ки. Листки чергові, округло-серцевидні, п 'я ­ тилопатеві, зубчасті, 6—20 см зав­ довж ки. Квітки одностатеві, рід­ ше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніж ках, зібрані негусти­ ми пазуш ними пучками; м аточко­ ві — одиничні. В іночок колесовидний, п'ятироздільний, ясножовтий. Плід ягодоподібний, ба­ гатонасінний, зеленуватий або ж овтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. П лодоносить у серпні — вересні. Поширення. Походить з П івден­ ної Азії. На Україні ш ироко виро­ щують, переваж но в південних районах республіки.

ДІВОЧА КРАСА — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й горлянка повзуча.

ДІОСКОРЕЯ

ШППОНСЬКА

диоскорея ниппонская Dioscorea пірропіса, синонім — D. polystachya — дводомна багаторічна трав'яниста

Фармакологічні властивості і ви­ ліана родини діоскорейних. Має користання. Плід Д. п. викорис­ горизонтальне розгалуж ен е к о ­

товують як помірно послаблю ю ­ чий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворю ваннях сечови­ відних шляхів, серцево-судинної системи і ж овчних шляхів, при поруш енні обміну речовин (подаг­ ра, нирковокам 'яна хвороба т о ­ що), при геморої, хворобах горла й хронічному каш лі та від глис­ тів. Н іж на клітковина посилює п е­ ристальтику киш ок і сприяє виве­ денню холестерину. Завдяки на­ явності в дині великої кількості ф олієвої кислоти її корисно в ж и ­ вати при м алокрів'ї, захворю ван­ нях печінки та при атеросклеро­ зі. Надмірне вживання дині спри­ чинює болі в животі, пронос. З косметичною метою сік Д. п. використовую ть для видалення пігментних плям, вугрів та рябо­ тиння. Для цього готують динні маски: спочатку вмиваються теп­ лою водою, подрібнений м'якуш плоду тонким ш аром наносять на лице, через 10— 15 хв м 'якуш зм и­ вають, лице просуш ую ть і зм азу­ ють поживним кремом.

ричню вато-буре кореневищ е, від якого відходять тонкі ж орсткі к о ­ рені. Стебло витке, просте, голе, до 4—4,5 м завдовж ки. Листки чергові, короткоопуш ені; нижні — 5—7-лопатеві, ш ирокосерцевидні, верхні — цілісні, трикутні. Квітки одностатеві, дрібні, ж овтаво-зелені, зібрані в прості колосовидні суцвіття. П лід — коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Д іоскорея ніппонська трапляється в зрідж ених ш ироко­ листяних лісах, на узліссях, на спадистих схилах гір, по долинах річок на півдні Приморського краю. На Д алеком у Сході рослину вирощують. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть кореневищ а, їх заготовляю ть з кінця квітня і до глибокої осені. Викопані кореневищ а обтруш у­ ють від землі, звільняю ть від сте­ бел і гнилих частин, р іж уть на куски завдовж ки 7—8 см, миють у холодній воді й після поперед­ нього пров'ялю вання на сонці су-

140

ш ать у суш арках при тем пературі 60—70°. Строк придатності — 1 рік. Сировина йде на виготовлен­ ня препарату поліспоніну, апте­ ками не відпускається. Хімічний склад. Кореневищ а цієї рослини м істять 6—8 % сапонінів, серед яких найважливіш им є сте­ роїдний діосцин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Одерж аний з росли­ ни неогаленовий препарат поліспонін має вираж ені анти склеро­ тичні властивості. Він зниж ує кількість холестерину в крові, підвищ ує коеф іцієнт л ец и ти н /х о ­ лестерин, що зменш ує вірогід­ ність відкладення холестерину в артеріальних судинах, зн иж ує ар­ теріальний тиск, покращ ує ф ун к­ цію серця, розш ирює периф ерич­ ні судини, збільш ує діурез. Основ­ ним показанням до призначення поліспоніну треба вваж ати атеро­ склероз (загальний, церебральний або коронарний), особливо, якщо він супроводиться гіпертонією чи стенокардією . Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — поліспонін (Polysponinum) по 1 таблетці 2—3 рази на день після їди. Курс лікування 3—4 місяці 20— 30-денними циклами, між якими роблять перерви на 7— 10 днів. При не­ обхідності курс лікування повторюютігпісля 4—6-місячної перерви.

Ґ

т&

32 7 доля —

330_________________ ДРІК КРАСИЛЬНИЙ,

багаторічна трав'яниста рослина жовтило; родини товстолистих. Те саме, що дрок красильный й м олод ило паросткове. Genista tinctoria — кущ родини бобових. Стебла пря­ мостоячі, ребристі, 40—80 см зав­ вишки. Листки чергові, короткоДРІБНОЦВІТ — череш кові, прості, цілісні, л іній­ одно- або багаторічна трав'яниста но-ланцетні, загострені, голі або рослина родини маренових. Те с а ­ трохи опушені, з 2 ш иловидними ме, що й підмаренник справжній. прилистками. Квітки великі, не­ правильні, яскраво-ж овті, у вер­ хівкових багатоквіткових кити­ цях. П лід — біб. Цвіте у червні — липні. ДРІБЧАСТЕ ЗІЛЛЯЧКО — багаторічна трав'яниста гола або Поширення. Росте по всій тери­ короткопухнаста кореневищ на торії України (на півдні — рідко) рослина родини . селерових (зон­ в соснових і мішаних лісах, на тичних). Те саме, що й бедринець узліссях, серед чагарників. Виро­ щують як ф ітом еліоративну й д е ­ лом икам еневий. коративну рослину. Заготівля і зберігання. Використо­ вую ть насіння і траву (Herba Ge­ n istae finctoriae), яку заготовля­ ють під час цвітіння рослини. З р і­ зають верхівки стебел до 15 см завдовж ки. Суш ать у затінку на відкритому повітрі або в примі­ щенні, яке добре провітрю ється. Сухої сировини виходить 20 % . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить ал ­ калоїди (спартеїн, цитизин, м етил­ цитизин та інші), флавонові глі­ козиди лю теолін і геністеїн, орга­ нічні кислоти, еф ірн у олію (0,02— 0,03 % ), барвник скопарин, три ­ терпенові сапоніни, гіркоти, слиз та мінеральні солі.

328

329

Фармакологічні властивості і використання. Експериментально з'ясовано, що препарати Д. к. ефективні при стійких маткових кровотечах. У народній м едици­ ні рослина відома як сечогін­ ний, жовчогінний, судинозвуж у­ вальний, проносний, засп окій ли­ вий, кровоспинний та кровоочис­ ний засіб. Препарати трави вико­ ристовую ть при всіх видах ж о втя­ ниці, при серцевій недостатності зі зниж еним тиском крові, водян­ ці ж ивота, геморої, при хворобах щ итовидної залози (зоб, м ікседе­ ма, гіпотиреоз), рахіті, при запа­ леннях нирок і сечового м іхура та для лікування захворю вань ш кі­ ри; насіння — при ни рковокам 'я­ ній хворобі.

Лікарські формн і застосування.

326

ВНУТРІШНЬО — відвар трави (1 столо­ ва лож ка трави на склянку окропу, кип'ятять, поки не залиш иться третина рідини, охолодж ую ть і проціджують) п'ю ть при водянці ж ивота і запорі по 2 столові лож ки через кож ні 2 години, поки не почне проносити й гнати сечу (такі прийоми повторюють через день); настій трави (3 столові лож ки трави на склянку окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день при маткових кровотечах; настій 1 чайної лож ки трави на склянці окропу випивають за день. ЗОВНІШНЬО — відвар 4 столових лож ок трави в 1 л води додають до повної ванни для лікування лишаїв, на­ ривів і зодотухи. Рослина (особливо насіння) отруйна!

141

332

331

АВСТРІЙСЬ­ ДРІОПТЕРИС

ДРІОПТЕРИС КИЙ щитовник австрийский Dryopteris austriaca —

багаторічна трав'яниста спорова рослина родини щитникових, зав­ вишки ЗО— 150 см. Має товсте ю с е кореневищ е. Листки тем нозелені, зісподу — з залозистими волосками, біля основи — 3—4оеристі, звисаючі; череш ок л и ст­ ка густо вкритий двоколірними ясно-рудими, з темною см уж кою плівками; всі частки першого по­ рядку зближ ені або лише нижня пара відсунута; найниж чі п е р ед ­ ні частки другого порядку к орот­ ші за інші. Соруси округлі, при­ криті округло-нирковидним, по краю • залозисто-війчастим покривцем. Спороносить у липні — серпні. Поширення. Росте в тінистих лісах у Карпатах, на П рикарпатті й Розточчі.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Дріоптерис ч оловічий, але використовують цю рослину лише в народній медицині.

ОСТИСТИЙ — Заготівля і зберігання. Викори­

багаторічна трав'яниста спорова рослина родини щ итникових. Те саме, щ о й дріоптерис шартрський.

333_________________ ДРІОПТЕРИС ЧОЛОВІЧИЙ, сорокозуб, чоловіча папороть, щитник чоловічий; щитовник мужской Dryopteris iilix-mas — багаторічна папороть родини щ ит­ никових (аспідієвих). М ає к о­ ротке товсте горизонтальне або косе кореневищ е, густо вкрите залиш ками череш ків. Листки (ваї) короткочереш кові (черешки тов­ сті, еластичні, як і середня ж илка листка, густо вкриті вели­ кими ланцетними бурими л усоч­ ками), 50— 100 см завдовжки, зібрані біля кореневищ а в л ій к о­ видний пучок. П ластинки листків двоперисті, довгастоовальні; част­ ки першого порядку лінійноланцетні або довгасті, коротко­ череш кові, глибокоперисторозсічені, з довгастими, тупими на верхівці, косозубчастими частка­ ми другого порядку. Соруси вели­ кі, округлі, зближ ені (але не зливаються), розміщ ені в 2 ряди по боках середньої ж илки, при­ криті голим, округлонирковидним покривальцем, у центрі вдав­ леним. Спороносить у червні — липні. Поширення. Росте по всій терито-

стовую ть кореневищ а (Rhizoma D ryopteris filicis-m aris), які к о ­ пають ранньою весною або восе­ ни. їх обтруш ую ть від землі, очищають від корінців, лусочок, сухих череш ків і змертвілих тканин (здорові тканини мають зеленуватий колір), не миючи розрізаю ть уздовж і впоперек на кілька частин і суш ать на го­ рищі, в приміщ енні, яке добре провітрю ється, або в сушарці при температурі, не вищій за 40°. С ухої сировини виходить 30—33 % . Строк придатності — не більш е 1 року. Хімічний склад. Кореневищ е м іс­ тить похідні флороглю цину, ф і­ ліксонову та флаваспідову кисло­ ти, філмарон, альбаспідин, аспідинол, дубильні й гіркі речовини, флавоноїди, крохмаль та ефірну олію.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати і неогаленові препарати Д. г. використовую ть для виганяння стьож кових глистів. Д. ч.— отруй­ на рослина. Для уникнення побіч­ них ш кідливих явищ лікування треба проводити тільки під нагля­ дом лікаря і обов'язково після спеціальної підготовки хворого. Так, щоб вигнати солітера, про­ водять (за О. П. Поповим) такі процедури: за 1—2 дні до л ік у ­ в ан н і призначаю ть пож ивну, але таку, що легко засвою ється (рід­ ку), їж у, бідну на ж ири (білий

142

хліб, сухарі, який-небудь куліш, свіж е й кисле молоко, кислом о­ лочний сир, рідкі молочні каші, варену свіж у рибу, киселі, каву, чай; дозволяється й цукор). Н апе­ редодні лікування на вечерю п'ють лиш е солодкий чай або каву з сухарям и; на ніч в ж и ­ вають проносну сіль (30,0); перед сном реком ендується з'їсти к у ­ сочок оселедця з цибулею. Вран­ ці, натщ есерце, поступово, через кож ні 15—20 хв, вживаю ть го ­ тові або сам оробні пілюлі з екст­ ракту Д. ч. Ч ерез ЗО хв після вж ивання останньої порції ліків хворому даю ть сольове проносне (рицинову олію чи інші ж ири в ж и ­ вати не можна!). Якщо за 3 го ­ дини не буде випорож нення, то ставлять теплу клізму. Якщо па­ разит вийде без головки, то треба ще 1—3 рази поставити клізму. В народній медицині рослину ви­ користовую ть і як зовніш ній засіб при захворю ваннях суглобів, нев­ ралгіях, варикозному дерматиті, виразці гомілки та для загою ван­ ня ран. Л ікарські форми і застосування. 3 готових аптечних препаратів використовую ть екстракт Д. ч. густий (Extractum Filicis m aris spissum) і філіксан (Filixanum). У домаш ніх умовах беруть 5 мл відвару (10 г кореневищ а на 200 мл окропу, упарюють до п о ­ ловини), зміш ую ть з медом і д і­ лять на 10 пілюль, які зам і­ ш ують на борош ні (приймають, як і аптечні препарати, під нагля­ дом лікаря і після спеціальної підготовки хворого!). Д ля зовніш ­ нього застосування готую ть на­ стойку (1 частину подрібненого кореневищ а заливаю ть на 14 днів 4 частинами спирту або міцної горілки), яку втирають у болісні місця по кілька разів на день, і відвар (1 кг кореневищ варять у 5 літрах води 2 години) для ванн, які приймають при вари коз­ ному дерм атиті й виразці гомілки (для однієї ванни треба 1 л від­ вару; курс лікування — ЗО ванн, тривалість процедури — ЗО хв). Вживання препаратів Д. ч. ПРО­ ТИПОКАЗАНЕ при серцевій не­ достатності, хворобах печінки й нирок, при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, при гострих ш лунково-киш кових і гарячкових захворю ваннях, при вагітності, різком у виснаженні, анемії й туберкульозі та дітям до 2 років.

ДРІОПТЕРИС ШАРТРСЬКИЙ дріоптерис остистий; щитовник шартрский Drybpteris carthusiana, сино­ нім D. spinulosa — багаторічна трав'яни ста’ спорова рослина родини щ итникових, зав­ вишки 60—90 см. Має товсте косе кореневищ е. Листки яснозелені, голі, двічіперисті, прямо­ стоячі; череш ки вкриті одно­ колірними ясно-ж овтими плівка­ ми; 1—2 пари ниж ніх часток пер­ шого порядку віддалені від інших, як правило не несуть сорусів; зубчики часток другого порядку гострі й переходять у тонке вістря. Соруси округлі, розташ о­ вані рядами, прикриті округлонирковидними голими або зало­ зистими покривцями. Спороно­ сить у липні — серпні. Пош ирення. Росте в лісах, по чагарниках по всій території У країни (в Степу та в Криму рідко). Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські 'форми і застосування — усе так, як у статті Дріоптерис ч о л о в і­ чий, але ця рослина використо­ вується лише в народній м е­ дицині.

ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ дуб обыкновенный Quercus robur, синонім Q. реdunculata — однодомна рослина родини б ук о­ вих. Дерево 20—50 м заввишки, з широкою неправильною к р о ­ ною. М олоді гілки зеленуватобурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Кора на стов­ бурі і багаторічних гілках темносіра. Листки чергові, короткочереш кові, видовж енооберненояйцевидні, перистолопатеві, біля основи — з вушками. Квітки од­ ностатеві; тичинкові — в поник­ лих сереж ках і складаю ться з 6—8-роздільної зелен уватої оц­ вітини, м аточкові — дрібні, з ре­ дукованою оцвітиною, по 1— З в пазухах верхніх листків, ніж ки їхнього суцвіття при п ло­ дах довш і за череш ок листка. П л ід — горіх (ж олудь). Ц віте п ро­ тягом квітня — травня; плодон о­ сить у вересні — жовтні.

143

336 Поширення. Утворює чисті насад­ 6—8 годин) по 2—3 столові ложки ДУБ ПУХНАТИЙ ж ення або росте в суміш і з ін­ шими породами майж е по всій території України (у Степу — головним чином по долинах р і­ чок). Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть кору (Cortex Quercus), ж олуді і г али, які утворюються на листках. Заготовляю ть кору напровесні під час сокоруху, знімаючи її з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі). Для цього роблять кільцеподібні надрізи <іерез к о ж ­ ні ЗО см, які з'єдную ть поздовж ­ німи розрізами, після чого кора легко знімається. Суш ать кору під наметом або в приміщ енні з доб­ рою вентиляцією. Сухої сирови­ ни виходить 50 %. Строк при­ датності — 5 років. Ж олуді зби­ рають восени, коли вони д о ­ стигають і опадають, і відразу сушать, оскільки при тривалом у зберіганні їх сирими в навколопліднику з'являється пліснява. Га­ ли збираю ть пізно влітку, суш ать і зберігаю ть у сухому місці. Кору відпускаю ть аптеки. Хімічний склад. Кора містить катехінові таніни (0,4% ), вільну галову та елагову кислоти, гал о­ таніни (10—2 0% ), кверцетин, ф лобафен, смоли, пектинові ре­ човини (6 % ), цукри (левулін та інші), білки, слиз, крохмаль та мінеральні речовини. В ж о л у ­ дях є крохмаль (40 % ), дубильні речовини (5—8 % ), ж ирна олія (5% ), цукри, еф ірна олія, білки і *верцит. Гали містять чималу кількість таніну.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Кору Д. з. викори­ стовую ть як протизапальний, в 'я ­ ж учий і протигнильний засіб при запаленнях слизової оболон­ ки рота, глотки і гортані, при гінгівіті, стоматиті, пародонтозі, флюсі, гастриті, при ш лунко­ вих кровотечах, проносі, ентериті й хворобах печінки та селезінки, при рахіті, випадінні прямої киш ­ ки й туберкульозі, при захво­ рюваннях лімф атичних вузлів, захворю ваннях ш кіри (екзема, тріщини, відморож ення, опіки тощо), а також при отруєнні грибами, алкалоїдам и та солями міді, свинцю й олова. В гінеко­ логічній практиці відвар кори використовую ть для спринцювань при ш ийкових і піхвових білях, вульвовагініті й виразковому кольпіті; внутріш ньо приймають при надмірних місячних. Відва­ ром галів лікую ть опіки. Ж о ­ луді використовую ть при захво­ рюваннях травного каналу, а та­ кож як сурогат кави. Кору Д. з. ш ироко використовую ть і у ве­ теринарії. Лікарські форма і застосувавша. ВНУТРІШНЬО — настій дубової кори (1 чайна ложка кори на 400 мл холодної кип'яченої води, настоюють

З—4 рази на день; відва р кори (10 г або 1 столова ложка кори на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 2—3 рази на день; настій кори (1 столова ложка, кори на 200 мл окропу, кип'ятять 1 хв', настоюють 10 хв) по 2 склянки на день при отруєннях; жолудева кава (1 чайна ложка підсмажених до почер­ воніння і подрібнених жолудів на 1 склянку окропу) по 1 склянці на день (за три прийоми) при хронічних катарах кишечника (проносах). ЗОВНІШНЬО — від ва р кори (20 г кори на 200 мл окропу) для полоскань (напаром на цьому відварі листків ш авлії л ік а р сь к о ї полощуть рот при зубних флюсах); відвар кори (40 г кори на 200 мл окропу) для примочок при опіках; відвар галів (повна жменя галів на 2 л окропу, варять 10 хв) для примочок при опіках; відвар кори (20 г кори на 2 л окропу, кип’ятять 10 хв, проціджують) для спринцювань; відвар кори (50—100 г кори на 1 л окропу) для місцевих ванн при над­ мірній пітливості ніг; відвар повної жмені кори в 2 л окропу додають до повної ванни, яку приймають при екземах або загальному ослабленні ор­ ганізму; мазь від пролежнів: 2 частини кори Д. з. і 1 частина бруньок тополі чо р н о ї на 7 частин коров'ячого масла (настоюють у теплому місці всю ніч, уранці закип'ятити на легкому вогні, видавити ще теплим і злити в банку).

дуб пушистый Quercus pubescens — однодомна рослина родини б ук о­ вих. Д ерево або великий кущ, 5— 10 м заввишки. М олоді гілки густосіроповстисті, червонураті; торіш ні — голі. Листки чергові, короткочереш кові, прості, видовж енооберненояйцевидні, з 3— 7 парами цілокраїх, на верхівці закруглених лопатей; молоді л и ­ стки зісподу білувато-ж овтуваті від опуш ення. Квітки одностате­ ві; тичинкові квітки — з 6—8-роздільною оцвітиною, зібрані пу­ чечками, утворю ю чи сереж ковидне суцвіття. М аточкові квітки — з 6-роздільною О Ц В ІТ И Н О Ю , оди­ ничні або зібрані по кілька, оточені обгортками (мисочкою). П лід — г о р іх (ж олудь). Цвіте про­ тягом квітня — травня. Поширення. Росте в лісах, на узліссях, по схилах та к ам 'я­ нистих місцях у Криму.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Дуб звичайний.

144

337

338

ДУБ СКЕЛЬНИЙ д у б скальный Quercus petraea —

ДУДЦИК ЛІКАРСЬКИЙ —

Поширення. Дудник лісовий трап ­ дворічна трав’яниста рослина ро­ ляється на вологих луках, у ча­ дини селерових (зонтичних). Те гарниках, лісах, по берегах рі­ чок і ставків по всій тери­ однодомна рослина родини б ук о­ саме, що й дягель лікарський. торії України, крім Криму. вих. Дерево 20—ЗО м заввишки. Заготівля і зберігання. Для виго­ Однорічні гілки буро-зелені, голі товлення ліків використовую ть або спочатку трохи опушені. кореневищ а разом з кореням и Листки залиш аю ться на дереві ДУДНИК ЛІСОВИЙ (Radix seu rhizom a A ngelicae sylсухими до весни, видовж енообер- дудник лесной vestris), які заготовляю ть восе­ ненояйцевидні, з серцевидною, Angelica sylvestris — клиновидною або округлою ос­ багаторічна трав'яниста рослина ни або рано навесні. Викопані новою, глибокозвивистолопатеві, родини селерових (зонтичних). кореневищ а старанно очищають зісподу по ж илках — розсіяново- Має коротке товсте кореневищ е, від землі, миють у холодній воді, лосисті; лопаті округлі або дов­ з якого при розлам уванні виді­ відрізую ть від стебла й суш ать гасті, їх по 5—7 пар. Квітки ляється білий сік. Стебло круг­ у приміщенні, яке добре провіт­ одностатеві; тичинкові — з 6—8- лясте, дудчасте, гладеньке, вгорі рюється, на горищі, а при добрій роздільною оцвітиною, в повис­ розгалуж ене і трохи гранчасте, погоді — в затінку на вільному лих сережках, маточкові — з 6- 100—200 см заввишки. Листки повітрі. Зрідка заготовляю ть на­ роздільною оцвітиною, в неба­ з дуж е здутими мішковидними сіння (Fructus A ngelicae sylvestгатоквіткових, прямостоячих се­ піхвами, двічі-тричіперисторозсі- ris). Рослина неоф іцинальна. реж ках. Н іж ки суцвіття при пло­ чені, з видовж енояйцевидними Хімічний склад. У траві дудника дах коротш і за череш ок листка. листочками; верхні бічні л и ­ лісового є протеїн (11,5% ), жщ П лід — горіх (жолудь), оточений сточки — з ш ирокою збігаючою (7,4% ), клітковина (19,1%), кал ь­ на половину — третину своєї дов­ основою. Квітки дрібні, правиль­ цій (1,6 % ), ф осф ор (0,35 % ), зал і­ ж ини м исочкою . Цвіте протягом ні, двостатеві, білі або блідо- зо (23,7 мг % ), нікель (0,85 мг % ), марганець квітня — травня, плодоносить у рож еві, у складних щ итковидних мідь (1,76 мг %) , вересні — жовтні. зонтиках з численними (до ЗО), (4,4 мг %) , титан (0,14 мг %) , Поширення. Росте в лісах, на довгими (до 18 см) борош нисто- бор (0,55 мг %) , аскорбінова кис­ вапняках у Гірському Криму; пухнастими променями; обгортки лота (в листі — до 1154 м г %, на південному заході Л ісостепу немає або вона складається з у стеблах — до 384 мг % , в суц­ і дуж е рідко — на Поліссі (Жи­ кількох опадних листочків; об­ в іт т я х — до 420 мг %) . Плоди томирська область). горточки багатолисті. П лід — д во­ містять до 17,3 % ж ирної олії. Заготівля і зберігання, хімічний сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Хімічний склад коріння вивчено слабо, відомо лише, що в ньому склад, фармакологічні власти­ є чимало еф ірної олії. вості і використання, лікарські Фармакологічні властивості і ви­ форми і застосування — усе так, користання. Дудник лісовий ви­ як у статті Дуб звичайний. являє відхаркувальну, потогінну, сечогінну та вітрогінну дію. Чай або настойку з кореневищ і к оре­ нів п'ють при нестравленні ш лун­ ка, млявому відходж енні й затри­ манні сечі та при катарах легень. При здутті киш ечника всередину вживаю ть порош ок з кореня (тричі на день на кінчику ножа). Сік з кореня рослини закапую ть у вухо або в дупло хворого зуба як болетам увальний засіб. Ч асті­ ше рослину використовую ть у суміш і з іншими лікарськими рослинами. Зовніш ньо відвар к о ­ ріння використовую ть для загальнозміцнюючих ванн при не­ врастенії, а настойку коріння — для натирань при подагрі, ревм а­ тизмі, болях у попереку тощо. Слід відзначити, що в усіх вищ е­ зазначених випадках дудник л ісо­ вий виступає як замінник дягелю лікарського. До складу л ікувал ь­ но-проф ілактичного харчового раціону вклю чаю ть салати з м о­ лодих пагонів дудника.

339_________________

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — 20 г подрібненого ко­ ріння заварюють 1 л окропу і п'ють по 1 склянці тричі на день як чай; настойку коріння (на 1 частину сиро­ вини беруть 5 частин 7 0 % -ного спир­ ту) по 20—ЗО крапель 3 рази на день; відвар з коріння дудника лісового, аїру тростинового й кори дуба з в и ­ чайного у співвіднош енні 1:1 (1 сто­ лова лож ка суміші на 200 мл окропу) п'ю ть по 5. столових лож ок за день при здутті кишок і коліках; відвар з коріння дудника і трави хвоща

145

340 польового у співвідношенні 1:1 (1 сто­ лова лож ка суміші на 200 мл окропу) п’ють по 3 склянки за день при недостатній діяльності нирок для поси­ лення сечовиділення; 25 г суміші трави п о ли н у гіркого, хвоща польового, з в і­ робою звичайного, золототисячника ма­ лого і коріння дудника лісового (по 5 г) заливають 0,5 л червоного вина (кагору), варять 15 хвилин, додають по 2 г трави м'яти холодної і коріння валеріани лікарської, настоюють 30 хвилин, охолоджують, процідж ую ть і п'ють тричі на день як чай (2— 4 столові лож ки приготовленого від­ вару на склянку окропу) при стійких проносах; салат: яблука, корені селери і очищені від шкірки молоді пагони дудника подрібнюють на соломку, змішують, заправляю ть майонезом і спеціями, а зверху посипають кропом (на 60 г пагонів дудника беруть 40 г яблук, 40 г селери, 20 г майонезу, оцет, перець, сіль та кріп). ЗОВНІШНЬО — настойку коріння дуд­ ника (у співвіднош енні 1:5, на 70% -ному спирті) для натирань; відвар коріння (150 г сировини на 1 л окропу) для загальнозміцню вальної ванни (влити у ванну при температурі 36—37°); мазь (столову лож ку коріння чемериці білої і чайну лож ку насіння дудника розтираю ть на порошок і змішують з 50 г свинячого смальцю) для нати­ рань тіла проти білизняних вошей Застосування мазі потребує обереж­ ності у зв'язку з отруйністю че­ мериці.

341

ДУРМАН

вонючий —

гином; лопаті його ш ирокотриоднорічна трав'яниста з неприєм ­ кутні, різко звуж ен і в тонке ним запахом рослина родини вістря. П лід — яйцеподібна пря­ пасльонових. Те саме, що й мостояча вкрита ш ипиками к о р о ­ бочка. Ц віте у червні — серпні. д у р м а н звичайний. Поширення. Д урман звичайний росте на засм ічених місцях, пус­ тирях, понад дорогами, поблизу ж ител, на городах, у садах’ по ДУРМАН ЗВИЧАЙНИЙ, всій території України. бодяк, бісдерево, дурман во­ Заготівля і зберігання. Д ля л ік а р ­ нючий; ських потреб використовується дурман обыкновенный листя (Folia D aturae stram onii) Datura stramonium — і насіння дурм ану (Semina D atu­ однорічна трав'яниста з неприєм ­ rae stram onii). Л истя дурм ану ним запахом рослина родини збираю ть від початку цвітіння пасльонових. Стебло прям остоя­ рослини й до осінніх заморозків, че, ЗО— 100 см заввишки, п орож ­ відриваю чи їх так, щоб залишки нисте, просте або вилчасто-розга­ череш ків не перевищ ували 2 см. луж ене, внизу м айж е циліндрич­ Відібране листя негайно суш ать не, вгорі тупокутувате; гілки на горищі, під укриттям на з внутріш нього боку коротко- вільному повітрі або в суш арках опушені. Листки чергові, прості, при тем пературі до 40°. Суш іння яйцевидні, нерівномірно загост­ припиняють, коли середня ж илка рені, вищ ербленовеликозубчасті, листа стає ламкою. Сухої сиро­ з череш ками, які у верхівкових вини виходить 13— 14 % . Строк листків зростаю ться з стеблом. придатності — 2 роки. Зберігаю ть Квітки двостатеві, правильні, ве­ сировину в сухом у місці (при ликі, на коротких квітконіжках, зволож енні губить лікувальні вла­ одиничні, розміщ ені в розвилках стивості). Аптеками сировина не стебла та гілок; в ін о ч о к зросло- відпускається. Насіння дурм ану пелюстковий, білий, лійкуватий, збирають восени цілком спіле брижуватий, з 5-лопатевим від­ і добре висушують. Використо­ вують насіння лиш е в народній медицині. Дурман — отруйна рос­ лина. П ісля роботи з ним треба старанно мити руки. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять гіосціамін, атро­ пін, скополамін, датурин та інші алкалоїди тропанового ряду. В на­ сінні, крім того, є отруйна ж ирна олія (16—2 5 % ), а в листі — еф ірна олія.

341

Фармакологічні властивості і ви­ користання. За ф арм акологічни­ ми властивостями дурм ан зви­ чайний близький до б еладон ни звичайної. Д ля нього характер­ ні загальні ф арм акологічні вла­ стивості атропіноподібних спо­ лук, основною особливістю яких є здатність блокувати м-холінореактивні системи організму. Головною діючою речовиною ду р ­ ману звичайного є гіосціамін. Він має наркотичні, снотворні, протиспазматичні, заспокійливі та знеболю ю чі властивості, розш и­ рює на тривалий час зіниці очей, зменш ує секрецію слинних, ш лун­ кових, потових і підш лункової залоз та зн иж ує тонус гладень­ ких м'язів. На відм іну від атро­ піну гіосціам ін виявляє вираж е­ ну бронхорозш ирю ю чу дію, т о ­ нізує і збудж ує дихальний центр, особливо коли останній пригні­ чений алкоголем або снотвор­ ними препаратами, а за силою хо­ лінолітичної дії гіосціамін знач­ но переверш ує атропін. У науко­ вій медицині препарати дурм а­

146

342 ну звичайного використовую ть при бронхіальній астмі, бронхі­ тах, при судорож ном у кашлі. У народній медицині, крім того, препарати дурм ану звичайного використовую ть при невралгії, не­ врастенії, нервових і психічних хворобах, коклюші, при хвороб­ ливій сонливості, хореї, епілепсії, при постійній і тривалій гикавці, пріапізм і (хворобливому й трива­ лому напруж енні статевого орга­ на без статевого збудж ення), німфоманії (надмірному статево­ му потягу у ж інок); місцево, у вигляді ванн, спринцювань, клізм — при хронічном у ревм а­ тизмі, випадінні матки і прямої кишки. Лікарські формн і застосування. ПЕРОРАЛЬНО — настойку (1 частина товченого насіння на 5 частин 70 % -ного спирту, настоюють 7 днів, відфільтро­ вують) по 2 краплі на 2 столові лож ки води 4—5 раз на день. РЕСПІРАТОРНО — астматол (A sthm atolum) і астматин (Asthmatinum) за­ стосовують у вигляді цигарок при бронхіальній астмі; відвар листя (20 г сировини на 200 мл окропу) або на­ стойку насіння (у співвідношенні 1:5) вдихають через ніс 15—20 хвилин. МІСЦЕВО — відвар листя (20 г сиро­ вини на відро води) при частковому випадінні матки і товстої кишки (сидячі ванни) та хронічному ревма­ тизмі (повні ванни). П репарати дур­ ману звичайного ПРОТИПОКАЗАНІ при глаукомі. Рослина дуже отруйна і користуватися нею та препаратами з неї треба тільки під наглядом л і­ каря.

ДУРМАН ІНДІЙСЬКИЙ дурм ан индийский

Datura innoxia — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста опуш ена рос­ лина родини пасльонових. Стебло пряме, 70— 150 см заввишки, по­ рож нисте, вилчасторозгалуж ене, інколи при основі червонавоф іолетове. Листки чергові, ч е ­ решкові, великі, цілокраї, широкояйцевидної або видовж енояйцевидної форми; верхні попарно, зближ ені. Квітки двостатеві, пра­ вильні, великі, одиничні, розм і­ щені в розвилках стебла; в і ­ н очо к зрослопелю стковий, білий, лійкуватий, з відгином, 15—20 см завдовж ки. П лід — куляста по­ никла вкрита ш ипиками к о р о ­ бочка. Цвіте у липні — жовтні, плодоносить у серпні — жовтні. Поширення. Батьківщ ина д урм а­ ну індійського — Центральна і Південна Америка. В Криму ви­ рощ ують як лікарську рослину. Заготівля і зберігання. Д ля л ікар ­ ських потреб використовую ть н е­ дозрілі плоди (насіння і окремо оплодні) та листя. М еханізоване комбайнове збирання плодів про­ водять за один прийом на почат­ ку побуріння коробочок пер­ шого і другого розгалуж ень стеб­ ла. При ручному збиранні коро­ бочки зрізую ть серпами двічі: на початку дозрівання коробочок перш ого розгалуж ення і в кінці вегетаційного періоду. Зібрану сировину негайно подрібнюють на соломорізках, суш ать на сонці або в суш арці при температурі 40—50°, а потім за допомогою сит розділяю ть на дві ф ракції: насіння і подрібнені коробочки (оплодні). Строк придатності н а ­ сіння — 2 роки, оплоднів — 1 рік. З насіння і оплоднів одерж ую ть алкалоїд скополамін. Л истя заго­

товляю ть так само, як і з д у р ­ м а н у звичайного.

Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять скополамін, гіо­ сціамін, атропін та інші алк а­ лоїди тропанового ряду. О снов­ ним алкалоїдом рослини є ско­ поламін, якого найбільш е в пло­ дах (0,38—0,41 % ) і насінні (до 0,77 %).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Основною діючою речовиною дурм ану індійського є скополамін, який належ ить .до активних периферичних м-холінолітичних засобів; виявляє він і центральну холінолітичну й седативну дію. Скополамін дає виражений, а л і нетривалий мідріатичний ефект, розслаблю є т о ­ нус гладеньких м'язів, приско­ рює темп серцевих скорочень, сприяє зниж енню секреторної ф ункції залозистого апарату. Впливаючи на холінореактивні структури вищих відділів цент­ ральної нервової системи, скопо­ ламін заваж ає проходж енню нервових ім пульсів до рухових нейронів спинного мозку. Н аслід­ ком цього є заспокійлива, сно­ творна і така, що зменш ує рухову активність, дія алкалоїду. С посте­ рігаю ться також його пригнічую ­ чий вплив на функцію дихання, здатність посилювати снотворну дію наркотичних засобів та протисудомний ефект. С кополамін ви­ користовую ть у нервово-психіат­ ричній практиці для лікування паркінсонізм у, при захворю ван­ нях з м'язовим и гіперкінезам и та як седативний засіб при м ані­ акальних станах; в оф тальм оло­ гії — при іритах, іридоциклітах для розш ирення зіниць; у х і­ рургічній практиці — для підго­ товки до наркозу (у поєднанні з морфіном та іншими аналь­ гетиками). Л истя дурм ану індій­ ського разом з листям блекоти чо рн о ї та бел адон н и з вичайної входить до складу протиастматичних цигарок. Скополамін вхо-

147

343 дить до складу таблеток «аерон», які використовую ть для проф і­ лактики й лікування морської і повітряної хвороб та приступів хвороби М еньєра, для зменш ення виділення слини при стом ато­ логічних операціях.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — таблетки «аерон» (Таbulettae «Aeronum») по 1—2 таблетці на прийом за ЗО—60 хвилин до по­ їздки і надалі при необхідності ще 1 таблетку через 6— 12 годин; а при меньєрівському симптомокомплексі — по 1 таблетці 2—3 рази на день (вищі дози: для дорослих — разова 2 табле+ки, добова — 4 таблетки; для дітей 7—9 років — відповідно 1 і 2 таблетки, 10—14 р о к ів — 1,5 і 3 таблетки, дітям до 7 років ці таблетки не призна­ чають); скополаміну гідробромід (Scopolam ini hydrobromidum) призначають перорально або підшкірно по 0,00025— 0,0005 г або 0,5— 1 мл 0,0 5 % -ного розчину (вищі дози для дорослих все­ редину і під шкіру: разова 0,0005 г, добова — 0,0015 г). П ередозування пре­ паратів викликає сильне збудження, галюцинації, спрагу, сухість та інші побічні явища. Препарати дурману індійського ПРОТИПОКАЗАНІ при глаукомі. Рослина дуже отруйна і кори­ стуватися нею та препаратами з неї треба тільки під наглядом лікаря.

ДУШАНКА —

Заготівля і зберігання. Д ля виго­ багаторічна трав'яниста рослина товлення ліків використовую ть родини губоцвітих. Те саме, що кореневищ а разом з коренями й материнка звичайна. (Radix seu rhizom a A rchangelicae). Сировину заготовляю ть восени (з рослин першого року життя), після того як зів'яне листя* або рано навесні (з рослин другого ДУШЙНКА — багаторічна трав'яниста рослина року ж иття). Викопане коріння родйни губоцвітих. Те саме, що обтруш ую ть від землі, миють у холодній воді, звільняю ть від й материнка звичайна. залиш ків стебел і суш ать під накриттям на вільном у повітрі, на горищі або в суш арках при тем пературі ЗО—35°. Товсті коре­ ДЯГЕЛЬ Л ІК А РС ЬКИ Й невища й корені перед сушінням д у д н и к л ік а р с ь к и й ; розрізаю ть уздовж . С ухої сирови­ дягиль лекарствен ны й ни виходить 20—22 % . Строк при­ Angelica archangelica, с и н о н і­ датності — 2 роки. Зберігати си­ м и: Archangelica officinalis, ровину треба в добре закритих банках або бляш анках. Аптеки Archangelica norvegica — дворічна трав'яниста рослина р о ­ сировину не відпускають. дини селерових (зонтичних). Має Хімічний склад. У кореневищ ах вкорочене циліндричне ко р е н е ­ і коренях дягелю лікарського є вищ е до 5 см завтовш ки й ефірна олія (до 1 % ), кумарини численні вертикальні корені до (остхол, остенол, умбеліпренін, 1 см завтовш ки і ЗО см зав­ ксантотоксин, імператорин, ангедовж ки. Стебло товсте, п орож ­ ліцин, архангеліцин, умбеліф ерон нисте, галузисте, 120—200 см та інші), дубильні речовини, ф іто ­ заввишки, вгорі часто червонаве. стерини, органічні кислоти (пе­ Листки чергові, з великими зд у­ реваж но яблучна й ангелікова) тими піхвами; прикореневі — ве­ тощо. До складу еф ірн ої олії ликі (до 80 см завдовж ки), довго­ входять терпеноїди, феландрен, череш кові, трикутні, двічі-три- пінен, борнеол, цимол та інші чіперисторозсічені, з великими речовини. яйцевидними дво-трилопатевими Фармакологічні властивості і ви­ великопилчастим и листочками, користання. Виготовлені з підзем ­ стеблові — дрібніш і, м айж е си­ них частин дягелю галенові л і­ дячі, не такі складні. Квітки дріб­ карські форми мають протиза­ ні, двостатеві, п'ятироздільні, зе ­ пальні, спазмолітичні, сечогінні, ленаві або зеленаво-білі, зібрані потогінні й заспокійливі власти­ у великі (10— 17 см у діаметрі), вості. Вони підвищ ують ж овч о­ м айж е кулясті зонтики з багатьма виділення, секрецію ш лункового (20—40) пухнастими променями; й панкреатичного соку, посилю ­ обгорток н ем ає.’обгорточки — ба- ють моторну функцію киш ечника, гатолисткові. П лід — двосім 'янка. пригнічую ть процеси бродіння, збільш ую ть утворення слизу у Цвіте у червні — серпні. Поширення. Рослина трапляється верхніх дихальних ш ляхах. У нау­ у вільш няках, поблизу водойм, ковій медицині дягель лікарський на лісових л уках на Поліссі, призначаю ть як засіб, що зб удж ує в Л ісостепу, р ід к о — в Степу (по апетит, при ф ункціональних роз­ ладах ш лунково-киш кового тр ак ­ долинах річок). ту, поруш еннях м оторної ф унк­ ції киш ечника, дискінезії ж овч­ них ш ляхів, при гіпацидних гаст­ ритах, дуоденітах, інфекційних неспецифічних колітах, як від­ харкувальний засіб при ларин­ гітах, бронхітах і пневмоніях та при вегетативному неврозі. В народній медицині дягель л і­ карський застосовую ть так само, як і д уд н и к лісовий. Перевагу треба віддавати препаратам д я­ гелю, які мають дуж че вираж е­ ний терапевтичний ефект.

344

345

Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 гг

або 3 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) п'ю ть гарячим по півсклянки 2—3 рази на день після їди як спазмолітичний, відхаркуваль­ ний, потогінний і як такий, що збуд­ ж ує апетит, засіб.

148

346 ЕВКАЛІПТ КУЛЯСТИЙ, дивне дерево; эвкалипт шариковый Eucalyptus globulus — вічнозелене велике (50—70 м зав­ вишки) дерево родини миртових. Кора стовбура і гілок ясно-сіра, гладенька. Молоді гілки чотири­ гранні, несуть супротивні, сидячі, часто стеблообгортні, яйцеподіб­ ні, з серцевидною основою лист­ ки, вкриті, як і гілки, сизим вос­ ковим нальотом. Пізніш е гілки стаю ть округлими, а листки — черговими, короткочереш ковими, з вузьколанцетними, серповидно зігнутими, тем но-зеленим и пла­ стинками. Квітки великі, двоста­ теві, одиничні, пазушні, з труб­ частою чотиригранною чаш еч­ кою ; віночка немає. П лід — напівкуляста коробочка. Цвіте во­ сени, в три-, п'ятирічному віці. Поширення. Батьківщ иною евка­ ліпта кулястого є А встралія і острів Тасманія. На Україні евка­ ліпт вирощ ую ть як декоративну та еф іроолійну рослину в Криму. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть листя (Folium Eucalypti) і одноабо трирічні пагони. Заготов­ ляю ть листя цілий рік, особливо влітку. М олоде листя починають збирати в листопаді, коли в ньому вж е назбирається ефірна олія. Суш ать сировину на віль­ ному повітрі або в приміщ енні, яке добре провітрю ється, розсти­ лаючи тонким ш аром і періодич­

но переміш уючи. Ш тучно суш ать при температурі до 40°. Сухої си­ ровини виходить 42—43 % . Л истя евкаліпта, як ароматичну сиро­ вину, зберігаю ть окремо від інших незапаш них рослин у багато­ ш арових пакетах. Свіжі одноабо трирічні пагони (разом з л и ­ стям, бутонами і плодами), які заготовляю ть з ж овтня по квітень, використовую ть як сировину для вироблення еф ірн ої олії (Oleum Eucalypti). Л истя і олію від­ пускаю ть аптеки. З лікувальною метою використовую ть і пилок рослини. Хімічний склад. У листі рослини є ефірна олія (до 3%) , ф лаво­ ноїди, дубильні речовини, елаго­ ва кислота, смоли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рос­ лини. Головною складовою части­ ною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсив­ ною окисною дією . Пилок евка­ ліпта містить білки, ам інокис­ лоти, вуглеводи, вітаміни (В,, В2, РР, С, біотин, ф олієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор росту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Головна терапевтич­ на властивість евкаліпта — анти­ септична. Його препарати згубно діють на стрептококи і с та­ філококи, паличку черевного ти ­ фу і паратифів А і В, паличку дизентерії, киш кову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічую ть ріст дизентерійної

амеби і трихомонад. Крім цього, рослина має вираж ені протиза­ пальні властивості, сприяє ш вид­ кому гоєнню ран, виявляє боле­ тамувальну, слабку седативну і незначну відхаркувальну дію. Ев­ каліптові приписую ть і загальнозміцнювальний ефект. З листя евкаліпта готують настій, відвар і настойку. Відвар і настойку приймають всередину як анти­ септичний і протизапальний засіб у разі гострих киш кових інф ек­ цій і диспепсичних розладів та гострих респіраторних вірусних інфекцій, при запаленнях ж овч­ ного і сечового міхура. З листя евкаліпта виробляю ть протистафілококовий препарат хлороф іліпт. Його випускаю ть у вигляді 0,25 % -ного або 1 % -ного спирто­ вого чи 2 % -ного олійного р оз­ чинів. Використовують його як зовніш ній засіб і внутріш ньо (внутріш ньовенно і перорально). Зовніш ньо галенові препарати ев­ каліпта застосовую ть у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань. У хірургічній практиці їх вико­ ристовую ть для лікування нари­ вів, флегмон, фурункулів, остео­ мієліту, гнійних маститів, від­ критих переломів, опіків та об­ морож ень; у стоматології — при стоматиті, гангренозному пуль­ піті, запаленні слизової обо­ лонки ротової порож нини; в ото­ риноларингологи — при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовніш ньому отиті, дерм атиті й екземі зовніш нього слухового проходу тощо; в гінекологічній практиці — при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки; в д ер ­ м атології — при гноячкових ви­ сипах на ш кірі; в оф тальм оло­ гії — при блефариті. У вигляді інгаляцій галенові препарати ев­ каліпта використовую ть при го­ стрих респіраторних захворю ван­ нях, трахеїтах і ларингітах. Ши­ роко використовую ть у медичній практиці евкаліптову олію. Її використовую ть для лікування ф урункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових ураж ень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полос­ кання (при захворю ваннях верх­ ніх дихальних шляхів), розти­ рання (як відтяж ний засіб при м іозитах, радикулітах і плекси­ тах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для в ідл як у­ вання комарів, москітів та м ура­ шок). Евкаліптова олія входить до складу ком бінованих препа­ ратів евкатолу, еф камону, інгакамфу, кам ф омену та пектусину (про застосування їх див. у статті М 'ята перцева). П илок евкаліпта

346

149

347

348

має ж арозниж увальні, антибіо­ тичні і тонізую чі властивості, стимулює діяльність шлунка.

ЕВКАЛІПТ ПОПЕЛЯСТИЙ

ЕВКАЛІПТ ПРУТОВИДНИЙ

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) п'ю ть теплим по чверті склянки 3 рази на день після іди (для інгаляцій 1 столову лож ку від­ вару розводять 1 склянкою води); настойку листя (на 1 частину сиро­ вини беруть 5 частин 70 % -ного спир­ ту) приймають по 15—20 крапель З рази на день після їди (для інга­ ляцій беруть 10—20 крапель настойки на 1 склянку води); евкаліптову олію призначаю ть по 10—20 крапель на 1 склянку води для інгаляцій; хлороф іліпт (Chlorophylliptum ) приймають всередину у вигляді 1 % -ного спирто­ вого розчину по 3—5 мл 4 рази на добу в ЗО мл води за 40 хвилин до їди при носінні стафілококів у кишечнику (при стафілококовому сеп ­ сисі, перитоніті, плевриті, пневмонії 0,25 % -ний спиртовий розчин хлороф іліпту впорскують (повільно!) внут­ рішньовенно по 2—4 мл 2—4 рази на добу, попередньо розвівши його стерильним ізотонічним розчином нат­ рію хлориду у співвідношенні 1:20). ЗОВНІШНЬО — настойку листя (го­ тують, як у попередньому прописі) розводять у кип'яченій воді (1—2 чай­ ні лож ки настойки на 1 л води) і застосовую ть для спринцювань; відвар листя (15 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 3—4 хвилини, кілька разів відстоюють, процідж ую ть) ро з­ водять у кип'яченій воді (1 столова лож ка відвару на 1 склянку води) і застосовую ть для полоскання, при­ мочок, обмивання і спринцювання; хлорофіліпт застосовують місцево при опіках, флегмонах, трофічних вираз­ ках (змащування 2 % -ним олійним розчином або 1 % -ним спиртовим ро з­ чином хлорофіліпту, розведеним 0,25 % -ним розчином новокаїну у спів­ відношенні 1:5) і при ерозіях шийки матки •(змащування або введення там­ понів, змочених 2 % -ним олійним і 1 % -ним спиртовим розчинами чи спринцювання розчином, приготовле­ ним шляхом розведення 1 столової лож ки 1 % -ного спиртового розчину в і л води); олію евкаліпта, ро з­ ведену соняш никовою олією у спів­ відношенні 1:50, застосовую ть для лікування фурункульозу, флегмон, кольпіту, дисплазії шийки матки (зма­ щування), як відтяж ний засіб при міозитах, радикулітах, плекситах та інших хворобах (розтирання); інгаліпт (Inhalyptum ) — комбінований препарат в аерозольній упаковці для зрошувань ротової порожнини при тонзилітах, фарингітах, ларингітах, афтозних і виразкових стоматитах (зрошення по 1—2 секунди 3—4 рази на добу з затримкою препарату в ротовій по­ рож нині 5—7 хвилин); порош ок проти укусів комах (складається з 2,5 г евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г крохмалю), яким посипаю ть відкриті частини тіла або втираю ть у шкіру. ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати інга­ ліпт при підвищеній чутливості до сульфаніламідів і ефірних олій. Перед застосуванням хлорофіліпту треба пе­ ревіряти індивідуальну чутливість хво­ рого до препарату. М ожливі алер­ гічні реакції!

эвкалипт серо-пепельный Eucalyptus cinerea —

эвкалипт прутьевидный Eucalyptus viminalis —

невисоке (до 15—20 м) вічно­ зелене дерево родини миртових. Кора стовбура і скелетних гі­ лок червоно-коричню вата, на м о­ лодих пагонах — червонувато-бі­ лувата. Листки сріблясто-сірі, ге­ тероморф ні: молоді — супротив­ ні, сидячі, яйцевидні або м айж е округлі, при основі серцевидні, З—4 см завдовж ки і 3—5 см зав­ ширшки; дорослі — супротивні або чергові, м айж е сидячі, від ш ирокояйцевидних до ш ирокоабо вузьколанцетних, ш кірясті, 5— 10 см завдовж ки і 1—3 см завширш ки. Квітки двостатеві, дрібні, зібрані по 3 в пазуш ні зонтики. П лід — коробочка. Ц ві­ те у листопаді — грудні. Пош ирення, заготівля і зберіган­ ня, хімічний склад, ф арм аколо­ гічні властивості і використання, л ікарські форми і застосуван­ ня — усе так, як у статті Евка­ ліпт кулястий.

вічнозелене дерево родини м ир­ тових, заввиш ки 40—50 м. Кора ж овтаво-біла, відлущ ується дов­ гими стрічками. Листки блідозелені, різном анітної ф орм »: м о­ лоді — супротивні, сидячі або стеблообгортні, 5— 10 см завдовж ­ ки і до З см завширш ки; п ром іж ­ ні — чергові, череш кові, лан це­ товидні або ш ироколанцетовидні, 8—27 см завдовж ки і 4—5 см завширш ки; дорослі — чергові, череш кові, ланцетовидні або вузьколанцетовидні, 11— 18 см за в ­ довж ки і до 2 см завширшки. Квітки дрібні, двостатеві, сидячі або на коротких квітконіжках, зібрані по 3 в пазуш ні зонтики. Плід — коробочка. Ц віте восени. Пош ирення, заготівля і зб ері­ гання, хім ічний склад, ф арм ако­ логічні властивості і використан­ ня, лікарські ф орми і застосу­ вання — усе так, як у статті Евкаліпт кулястий.

150

350

349 ЕВКОМІЯ В’ЯЗОЛИСТА,

гутаперчове дерево, китайське дерево; эвкоммия вязолистная Eucommia ulmoides — дводом не листопадне до 20/30/м. заввиш ки дерево родини евкомієвих. Листки чергові, череш ко­ ві, еліптичні, до основи тупо звуж ені, на верхівці — загостре­ ні, зверху голі, зісподу — опуш е­ ні, по краю — дрібнозубчасті, зу б ­ ці пластинки зігнуті в напрямі до верхівки. Квітки одностатеві, без оцвітини, в пазухах приквіт­ ків при основі молодих пагонів; тичинкові — зібрані в пучки по 4— 10; м аточкові — одиничні. П лід — крилатий приплюснутий видовж еноеліптичний однонасін­ ний горішок. Пош ирення. Дико росте в гір­ ських районах Китаю. На тери­ торії України — переваж но в пів­ денних районах зрідка трапляєть­ ся в парках і лісосмугах. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть кору (Cortex Eucommiae), яку заготовляю ть напровесні під час сокоруху. Кору здирають з п о­ рослевих пагонів і гілок, роблячи на них на віддалі 25—ЗО см один від одного кільцеві надрізи (до деревини) і сполучаю чи їх повз­ довж нім и розрізами. Зняту півтрубкам и кору суш ать на від­ критому повітрі або в приміщенні яке добре провітрю ється. Су­ ш іння припиняють, коли кора стає ламкою. Строк придатності сировини — 2 роки.

349

Хімічний склад. У корі евком ії в'язолистої є хлорогенова кис­ лота, іридоїдний глікозид аукубін, танін, смолисті речовини й гутаперча. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Основна терапевтич­ на якість евком ії в'язолистої полягає в її здатності зниж увати кров'яний тиск. Ця властивість її зум овлена в основному при­ гніченням бульбарних судино­ рухових центрів. Поряд з цим рослина виявляє седативну й д і­ уретичну дію. Препарати евко­ мії м алотоксичні, не спричиню ­ ють побічних явищ. Поєднання цих якостей робить цю рослину досить ефективною при л ік у ­ ванні гіпертонічної хвороби. В народній м едицині й лікарській практиці минулих століть препа­ рати кори евкомії в'язолистої вж ивали всередину при хворобах печінки, нирок і селезінки, при переломах кісток, подагрі, як загальнозміцню ю чий засіб, м ісце­ во — для загою вання ран. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт евкомії рід­ кий (Extractum Eucommiae fluidi) по 15—ЗО крапель на чарку води 3 рази на день; настойку кори (на 1 частину сировини беруть 5 частин ЗО % -ного спирту) по 20 крапель 3 рази на день; відвар кори (10 або 20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З рази на день.

ЕЛЕУТЕРОКОК

КОЛЮЧИЙ

элеутерококк колючий Eleuther ococcus senticosus — високий [2—2,5(5) м] гіллястий кущ родини аралієвих. Коренева система ду ж е розгалуж ена, до ЗО м завдовж ки. Пагони прямі, густо вкриті спрямованими косо і вниз численними тонкими ш и­ пами. Листки довгочереш кові, п'ятипальчастороздільні; листоч­ ки еліптичні, з клиновидною ос­ новою, по краю дрібнопилчасті. Квітки дрібні, на довгих тонких квітконіжках, зібрані в майж е кулясті зонтичні суцвіття; тичин­ кові і двостатеві квітки блідоф іолетові, маточкові — ж овтаві. П лід — чорна куляста кістянка. Цвіте у липні — серпні (в умовах Києва — у червні — липні). П ош ирення. Рослина трапляється в мішаних лісах Д алекого Сходу. На Україні вирощ ую ть у деяких ботанічних садах. Трапляється на ділянках аматорів.

151

351 Заготівля і зберігання. Д ля ви­ ЕНОТЕРА ДВОРІЧНА, готовлення ліків використовую ть кореневищ а і корені рослини (Rhizoma et radix E leutherococci), які збираю ть восени. Корені ви­ смикую ть з грунту, обтруш ую ть від землі, миють і розкладаю ть для попереднього пров'ялю вання на вільному повітрі. Після ви­ далення уш кодж ених частин к о ­ рені розрубую ть на куски, товсті розцеплю ю ть уздовж і суш ать на горищ ах під залізним дахом або в суш арках при тем пературі 70— 80 °. Суш іння припиняють, коли корені стаю ть ламкими. А птеками сировина не відпускається. Хімічний склад. Кореневищ а й к о ­ рені елеутерокока містять 8 елеутерозидів (А, В, В,, С, D, Е, F, G), похідні кумарину, флавоноїди, еф ірну олію (0,8% ), рослинний віск (1 % ), смоли, крохмаль тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Елеутерокок колю­ чий відносять до рослин — стиму­ ляторів центральної нервової сис­ теми. Його препарати підви­ щ ують розумову й ф ізичну пра­ цездатність, стійкість до неспри­ ятливих умов, посилюють го­ строту зору, покращ ую ть обмін речовин і апетит, виявляють го­ надотропну та гіпоглікем ічну дію. П оказаннями до призначення елеутерокока є фізична й розум о­ ва перевтома, неврастенія, психостенія, виснаж ення нервової си­ стеми, які супроводяться зн иж ен­ ням працездатності, дратівливі­ стю та безсонням. Рекомендую ть елеутерокок і при вегетоневро­ зах, ангіоспазмі, аритм ії й гі­ потонії ф ункціонального харак­ теру, при початкових формах атеросклерозу й гіпертонічної хвороби, після тяж ких операцій, а в поєднанні з іншими засо ­ бами — при гострій і хронічній променевій хворобі та при лег­ ких формах цукрового діабету. В гінекологічній практиці елеу­ терокок призначаю ть при ста­ тевому інфантилізмі, поруш ен­ нях менструального циклу та неплідності, зум овленій недороз­ виненням статевих органів, та при патологічном у клім аксі. П ре­ парати елеутерокока колю чого ПРОТИПОКАЗАНІ при ін ­ ф аркті міокарда, гіпертонічних кризах, гарячкових станах і го­ стрих інф екційних захворю ван­ нях.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт елеутероко­ ка рідкий (Extractum Eleutherococci flu i­ dum) готують на 40 % -ному спирті у співвіднош енні 1:1, приймають по 25—ЗО крапель за ЗО хвилин до їди.

Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку трави (1 ча­ стина сировини на 5 частин горілки) по 20—ЗО крапель 3—4 рази на день при проносах; 2 чайні лож ки трави настою ­ ють на склянці окропу й випивають за день рівними порціями при проносах. т р ав 'я ­

нічна свічка; ослинник двулетний Oenothera biennis, синонім — Onagra biennis —

дворічна або однорічна ниста ш ерстистоопуш ена росли­ на родини онагрових. Стебло прямостояче, просте або трохи розгалуж ене, густооблистнене, 50—70 см заввишки. Листки при­ кореневої розетки, що розвива­ ється в перший рік ж иття або восени, видовж ено оберненояйце­ видні, цілокраї або виїмчастозубчасті; стеблові — видовж ено­ ланцетні, віддаленодрібнозубчасті. Квітки двостатеві, великі, 4-пелюсткові, ж овті, сидячі, оди­ ничні, в пазухах верхівкових листків. П лід — коробочка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Рослина трапляється на піщаних і глинистих місцях, на лісових галявинах, берегах р і­ чок, озер і канав по всій тери­ торії України. А двентивна росли­ на, завезена з П івнічної Америки. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву або окремо квітки, які заготовляю ть під час цвітіння рослини, і річ­ ні корені, які копаю ть восени. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Листя енотери дворічної м істить ф лавоноїди (кемпферол, кверцетин та їхні похідні), цериловий спирт, пен­ тозани, інвертазу і флобафени та дубильні, смолисті й слизисті речовини. У квітках є ж овта бар­ вна речовина, а в корінні — слиз і інвертні цукри. Всі частини рослин містять ситостеррн.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Енотеру дворічну використовую ть всередину у ви­ гляді настою або настойки трави в основному як в'яж учий засіб при виснаж ливих проносах, які зневоднюють організм, особливо у м аленьких дітей. Поряд з цим настій трави п'ю ть при кашлі, коклюші, спастичній астмі й нир­ ковокам 'яній хворобі та як засіб, що стимулю є роботу ш лунка, печінки й селезінки, засп окій­ ливо діє при невралгічних за ­ хворюваннях серця. Відвар к о ­ ріння вживаю ть при туберкульозі легень, болях у грудях і нирко­ вокам 'яній хворобі. Настій при­ ймають при запаленні нирок, використовую ть для промивання ран. У гом еопатії траву вико­ ристовую ть при проносах. З іб ­ рані ранньої весни й очищені від ш кірки річні корені рослини їдять сирими з сіллю або ви­ користовую ть для приготування салатів. З м олодого розеткового листя готують юшки.

152

352_________________ 353 ЕСПАРЦЕТ ПІЩАНИЙ заячий горох; эспарцет песчаный Onobrychis arenaria — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла численні, прямостоячі, ЗО—70 см заввишки. Листки складноперисті, нижні — з 6— 12 пар еліптичних або дов­ гасто-лінійних листочків. Квітки двостатеві, неправильні, в довгих китицях. В іночок яскраво-ф іоле­ товий, з темними смуж ками, 8—10 мм завдовжки. П лід — біб, сітчасто-зморш куватий. Цвіте у червні—липні. Поширення. Росте в західній частині Л ісостепу на сухих луках, узліссях, по чагарниках. Сировина. Використовують усю надземну частину і коріння. Т ра­ ву збираю ть під час цвітіння рослини; коріння — восени. Не заготовляється і аптеками не відпускається. Хімічний склад ще слабо вив­ чено. Рослина містить вуглеводи (9, 6%), білки (4, 4%), жир (1, 5%), клітковину (5, 4%), ві­ таміни, зольні речовини (4,6 % ) тощо. Використання. В народній меди­ цині настій та відвар трави або коріння вживаю ть при ста­ тевій слабості у чоловіків.

ЕФЕДРА ГІРСЬКА — дводомна високогірна рослина родини ефедрових. Те саме, що ефедра хвощова.

рають під час цвітіння і плодо­ нош ення рослини. Сушити мож на на сонці. Сухої сировини вихо­ дить 20—25 % . Сировину треба зберігати в добре й щ ільно за ­ критих банках чи бляш анках у сухому темному місці. Рослина неоф іцинальна. ЕФЕДРА ДВОКОЛОСА, Хімічний склад. У траві ефедри кузьмичева трава, ставчак зви­ двоколосої є 0,2—0,5 % ал к а­ чайний, степова малина, хвой­ лоїдів (псевдоефедрин, ефедрин, метилефедрин), дубильні речо­ ник; вини, пірокатехіни, смоли, а с ­ эфедра двуколосковая. корбінова кислота (240—371 мг % ) Ephedra distachya — дводомна рослина родини еф ед ­ та інші речовини. рових. Низький (5—15 см зав ­ Фармакологічні властивості і ви­ вишки), дуж е гіллястий, ясно- користання. Раніше з трави еф ед­ зелений кущ з вузькоборозенчас- ри двоколосої виробляли пре­ тими й трохи шорсткими стеб­ парат ефедрин. Останнім часом лом і гілками, що відходять рослину використовую ть лише від стебла по одній або пучками. в народній медицині як засіб, що Листки супротивні, дуж е дрібні, зб удж ує нервову систему, сти­ перетинчасті, зрослі в двозуб- мулює кровообіг, підвищ ує к ро­ часті піхви. Квітки одностатеві в'яний тиск, розслаблю є гладень­ дрібні, зібрані колосками. Плід — кі м'язи бронхів, підвищ ує по­ двонасінна червона, куляста м 'я ­ товиділення, зниж ує тем пературу систа ш ишкоягода. Цвіте у черв­ тіла при гарячкових захворю ­ ваннях, тамує болі. Внутрішньо ні — липні. Поширення. Рослина трапляється відвар або чай з трави ефедри на кам 'янистих місцях, пісках, вживають при бронхіальній аст­ особливо на приморських і сте­ мі, сінній гарячці, алергодерпових схилах на півдні Л ісостепу, матозах, хронічному бронхіті, ем ­ фіземі й туберкульозі легень, в Степу і Криму. Заготівля і зберігання. Для ви­ проти кашлю при коклюші, при готовлення ліків використовую ть хворобах органів травлення (про­ траву (Herba Ephedrae), яку зби­ носи, виразкова хвороба ш лунка), ревматизмі, подагрі, для підви­ щення кров'яного тиску, як про­ тиотруту при отруєнні опієм, скополаміном і наркотиками. М іс­ цево відвар трави ефедри дво­ колосої використовую ть при сверблячих дерматозах.

354

Лікарські

формн

І

застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар трави (15— 22 г сировини на 2—3 склянки ок­ ропу, уварюють до половини) по 1 столовій лож ці 2—3 рази на день; одну чайну лож ку трави заварюють 2 склянками окропу як чай і п'ють по півсклянки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — відвар трави (1 сто­ лову лож ку сировини варять 5 хви­ лин у 400 мл води) для змазування ділянок шкіри, ураж ених свербля­ чими дерматозами. Ефедра двоколоса — отруйна рослина. П ередозування небезпечне.

352

153

35 5 ЕФЕДРА ПУСТЕЛЬНА —

357 ЕФЕДРА ХВОЩОВА,

дуж е розгалуж ена дводомна к у ­ ефедра гірська; щова рослина родини ефедро- эфедра хвощевая вих. Те саме, що й ефедра середня. Ephedra equiseti па — дводомна високогірна рослина родини ефедрових. Густогіллястий кущ або деревце до 1,5— 2,5 м заввишки. Однорічні ЕФЕДРА СЕРЕДНЯ зелені гілочки прямі, гладенькі, ефедра пустельна; поздовж ньоборозенчасті, члени­ эфедра промежуточная сті, з меж ивузлям и до 4 см, Ephedra intermedia — розміщ ені кільцем або супро­ дуж е розгалуж ена дводомна к у ­ тивно. Листки супротивні, р е ­ щова рослина родини ефедрових, дуковані, плівчасті, червоно-ко­ заввишки до 1 м. Однорічні ричневі, 1—2,5 мм завдовж ки. гілочки сизо-зелені, прямі, гла­ Квітки 'дрібні, одностатеві, зіб­ денькі або шорсткі, поздовжньо- рані колосками; ж іночі колоски борозенчасті, членисті, з межи­ одноквіткові, чоловічі — 2—4вузлям и від 2 до 6 см; нижні квіткові, одиничні або зібрані гілочки розміщ ені кільцем, верх­ по 2—3. Плід — однонасінна чер­ ні — супротивні. Листки супро­ вона м 'ясиста куляста ш иш ко­ тивні, редуковані у вигляді лусок, ягода. Цвіте у травні — червні. трикутні. Квітки дрібні, односта­ Поширення. Ефедра хвощова теві, зібрані колосками; чоловічі трапляється в гірських районах колоски — в кулевидних суцвіт­ Середньої і Ц ентральної Азії тя. Плід — двонасінна червона на відкритих скелястих схилах, м'ясиста куляста ш иш коягода. щ ебеневих осипах на висоті Цвіте у травні — червні. 1000— 1800 м над рівнем моря. Поширення. Ефедра середня На Україні є в колекціях деяких трапляється на рівнинах, у н и ж ­ ботанічних садів. ньому поясі гір Середньої Азії Заготівля і зберігання. Д ля ви­ й Сибіру. готовлення ліків використо­ Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Ефедра хвощова. Хімічний склад. Тонкі зелені пагони ефедри середньої містять алкалоїди (0,5—2 ,2 % ), дубиль­ ні (до 8 % ) і барвні речовини та флавоноїди. Серед ал кал о ї­ дів є псевдоефедрин (70—75 %), ефедрин та інші речовини.

356

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські формн і застосування — усе так, як у стат­ ті Ефедра хвощова.

вують зелені нездерев'ян ілі па­ гони рослини (H erba Ephedrae). Заготовляти сировину почи­ нають у квітні й закінчую ть пізно восени, припиняючи її лише на період росту нових гілочок (приблизно з середини травня і до кінця червню). Су­ ш ать сировину прямо на полі, складаю чи стіж кам и завш ирш ­ ки 1 м, заввиш ки 1— 1,5 м довільної довж ини. Сухої си­ ровини виходить 50—60 % . Строк придатності — 1 рік. Трава еф ед ­ ри є сировиною для пром ис­ лового виробництва алкалоїду ефедрину, аптекам и не відпу­ скається. Хімічний склад. Зелені пагони рослини містять алкалоїди (до 3,5 % ), дубильні (до 14 % ) і барвні речовини, аскорбінову кис­ лоту (до 660 мг %). До складу алкалоїдів входять ефедрин (до 90 % ), псевдоефедрин та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Т ерапевтична актив­ ність рослини зум овлена наяв­ ністю в ній алкалоїд у еф ед­ рину, який належ ить до симпатоміметичних засобів; він спри­ чинює звуж ення судин, підвищ ен­ ня артеріального тиску, сприяє розш иренню бронхів, гальм ує пе­ ристальтику киш ок, трохи зб іл ь­ шує вміст цукру в крові. Крім того, ефедрин стимулю є цент­ ральну нервову систему, зб у ­ д ж ує дихальний центр. П орів­ няно з адреналіном ефедрин діє слабш е, але довш е. Застосуван­ ня еф едрину показане при зн и­ ж еном у артеріальном у тиску, колапсі, бронхіальній астмі, к о к­ люші, сінній гарячці, кропив'ян­ ці, м орській хворобі, при от­ руєнні наркотикам и і снотвор­ ними речовинами. Його вико­ ристовую ть і коли необхідно розш ирю вати зіниці та зв у ж у ­ вати судини в офтальм ологічній та оториноларингологічній прак­ тиці. Ефедрин входить до складу комплексного протиастматичного засобу теоф едрину. Ефедрин має здатність (особливо при пе­ редозуванні) спричиню вати ряд небаж аних токсичних явищ, а саме: нудоту, блювання, запа­ морочення, серцебиття, ар те­ ріальну гіпертензію , нервове збудж ення, безсоння, трем тіння кінцівок, анурію, гіпергідроз та висипи на шкірі. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — еф едрину гідрохло­ рид (Ephedrini hydrochloridum ) при­ значаю ть по 1 таблетці 2—3 рази на день до Іди, а для купірування приступу бронхіально! астми вводять підш кірно по 0,5— 1 мл 0,5 % -ного розчину. ПРОТИПОКАЗАНО застосо­ вувати ефедрин при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, інфаркті міо­ карда, кардіосклерозі, гіпертиреозі та цукровому діабеті.

154

ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА эхинацея пурпурная Echinacea purpurea — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебло пряме, 50— 150 см заввишки. Листки прості, оваль­ но- або лінійно-ланцетні, по краю зарубч асто-зуб часті; ниж ні — довгочереш кові, верхні — м айж е сидячі. Квітки дрібні, у великих, розміщ ених поодиноко на кінцях стебел та гілок к о ш и к а х; край о­ ві — довгоязичкові, неплідні, п ур­ пурові, темно-червоні або жовті; серединні — трубчасті, двостате­ ві. П лід — сім'янка. Цвіте у серп­ ні — жовтні. Поширення. П оходить із східної частини США. На У країні, пе­ реваж но в південних районах, розводять як декоративну рос­ лину. Сировина. Використовують к о ­ ріння, заготовлене восени або ра­ но навесні, і суцвіття (кошики), які збираю ть під час цвітіння рослини. Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Корені росли­ ни містять глікозид, ехінокозид, бетаїн, ф ітостерини і смоли, до складу яких входять пальм іти­ нова, лінолева, циротинова та інші кислоти. Всі частини рос­

лини м істять еф ірну олію, спо­ луки калію, магнію, заліза й алюмінію.

ЕХІНОПАНАКС ВИСОКИЙ —

листопадний колючий кущ зав­ вишки 0,5— 1(3) м родини арал іє­ Фармакологічні властивості і ви­ вих. Те саме, що й заманиха в и ­ користання. П репарати Е. п. роб­ сока. лять стимулюючий вплив на цен­ тральну нервову систему, поси­ люють сексуальну потенцію, сприяю ть загоюванню ран, опі­ ків та виразок. Використання ЖАБНИК ПОЛЬОВИЙ Е.п. ефективне при загальному жабник полевой сепсисі, параметритах, різних Filago arvensis — ф ормах запального стану внут­ однорічна густош ерстистоповстирішніх органів, при станах пси­ ста рослина родини айстрових хічної депресії, явищ ах фізичного (складноцвітих). Стебло прям о­ і нервового виснаж ення, при стояче, вилчасто розгалуж ене, гострих і хронічних інфекційних облистнене, 15—ЗО см заввишки. захворюваннях. Слід відзначити, Листки чергові, ланцетні, загост­ що навіть при тривалому вж и­ рені, притиснуті до стебла і сп ря­ ванні препарати Е.п. не доводять мовані вгору, 1—2 см завдовжки. до пригнічення нервової системи, Квіт곥— в кош иках, які зібрані що спостерігається, наприклад, по 3—7 у пучках і утворюють при прийманні препаратів л и ­ волотевидне суцвіття; крайові монника китайського. Лікарські форми і застосування. квітки — маточкові, нитковидноВНУТРІШНЬО — настойку коріння трубчасті, ж овтаво-білі; середин­ (1:10, на 70 % -ному спирті) по 20— ні — двостатеві, трубчасті. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. ЗО крапель 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — 20—60 крапель н а­ Поширення. Росте на піщаних стойки розводять 100 мл ізотонічного місцях, на полях, схилах, у сос­ розчину хлориду натрію й засто­ нових, рідш е — в мішаних лісах совують у вигляді вологих компресів (проводять у поєднанні з внутрішнім по всій території України. прийманням настойки для посилен­ Сировина. Використовують тра­ ня терапевтичного ефекту). ву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Рослина містить сапоніни і сліди алкалоїдів.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати Ж.п. маю ть протизапальні, ж ар о ­ знижую чі, протимікробні, гіпо­ тензивні та заспокійливі власти­ вості. Відвар трави п'ю ть при виразковій хворобі ш лунка, при звичайних і кривавих проносах, надмірних місячних, при гіперто­ нічній хворобі, стенокардії, під­ вищ еній нервовій збудливості. Зовніш ньо, у вигляді настою, Ж.п. використовую ть при золотусі, к о ­ рості, гноячкових ураж ённях ш кі­ ри, для обмивань гнійних виразок та для полоскань ротової по­ рож нини і горла при ангіні й зубном у болі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (3 столо­ ві лож ки сировини на 2 склянки окропу) по 1 столовій лож ці 6 раз на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (10— 15 г сировини на 300 мл окропу, настою ­ ють 30 хв, процідж ую ть) для обмивань і спринцювань (для полоскань ротової порожнини і горла готують настій підвищ еної концентрації).

155

361 ЖАБРІЙ ЗВИЧАЙНИЙ пикульник обыкновенный Galeopsis tetrahit — однорічна трав'яниста щетинистозалозиста рослина родини губоцвітих. Стебло чотиригран­ не, прямостояче, розгалуж ене, під вузлами потовщене, 10— 60 см заввишки. Листки суп ро­ тивні, прості, череш кові, яйце­ видно-ланцетні, з округлою осно­ вою й загостреною верхівкою, по краю великозубчасті, з 4— 12 зубцями на кож ном у боці. Квітки двостатеві, з двогубим пурп уро­ вим віночком , зібрані в несп равж ­ ні кільця, які утворюють голов­ часті суцвіття. Плід — з 4 горіш ­ ків. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Ж абрій звичайний росте в лісах, серед чагарників, на забур'янених місцях, пере­ важ но в правобереж них лісових і лісостепових районах України. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть

362 траву (Herba G aleopsidis tetra- ЖАБУРНИК ЗВИЧАЙНИЙ hitis). Збираю ть облистнеиу ча­ водокрас (лягушечник) обык­ стину рослин під час цвітіння. новенный Суш ать під накриттям на від­ Hydrocharis m orsus-гапае — критому повітрі або в добре провітрю ваному приміщ енні. С у­ багаторічна плаваю ча дводомна хої сировини виходить 20 % . Збе­ рослина родини ж абурникових, рігають у сухому місці. Рослина заввиш ки 15—ЗО см. Стебла нитковидні, занурені, з бічними «лагонеоф іцинальна. Хімічний склад. Трава ж абрію нами, на верхівках яких утворю ­ звичайного містить крем нієву ються зимую чі бруньки. Листки кислоту (до 10 % ), дубильні (5— плаваю чі, довгочереш кові, округ10 %), гіркі, смолисті та воско- лосерцевидні, 5—7 см завдовж ки, видні речовини, сапоніни, еф ірну з двома великими плівчастими прилистками. олію та інші речовини. Фармакологічні властивості і ви­ Квітки одностатеві, правильні, з користання. Найбільш е значен­ простою оцвітиною із 6 листочків, ня ж абрій звичайний має як з яких три внутріш ні — пелюстковідхаркувальний засіб. Зваж аю ­ видні, білі, з ж овтуватою осно­ чи на це, його використовую ть вою; тичинкові квітки зібрані по при бронхіальном у катарі з гус­ кілька в одному покривалі, м аточ­ тим харкотинням, при каш лі та кові — одиничні, на довгих н іж ­ бронхіальній астмі. Окремо або в ках. П лід багатонасінний, з ш кі­ суміш і з хвощ ем польовим ж аб ­ рястим оплоднем . Цвіте у червні— рій використовую ть для лікування липні. туберкульозу легень. В важ аєть­ Поширення. Ж абурник звичайний ся, що ж абрій, завдяки тому, росте розсіяно по всій території що в ньому багато силікатів, України в прісних стоячих і по­ зумовлює активну проліферацію вільно текучих водах. сполучної тканини і збільш ує Сировина. Для лікарських потреб опірність організму. Є відомості використовую ть висуш ену траву, про добрий терапевтичний еф ект яку заготовляю ть під час цвітіння при лікуванні ж абрієм нирково­ рослини. Рослина неоф іцинальна. кам 'яної хвороби (лікую ть і за­ Хімічний склад ще не вивчено. побігаю ть її виникненню), за­ Фармакологічні властивості і ви­ палень у сечовивідних ш ляхах користання. Настій трави ж ата анемії. В болгарській народній бурника звичайного має в'яж учі, й заспокійливі медицині препарати ж абрію протизапальні п'ю ть при злоякісній анем ії (лей­ властивості. Застосування настою кемії). Як зовніш ній засіб рос­ трави показане при проносах, лину використовую ть при п а­ білях, частих полю ціях, надм ір­ нариції (Panaritium ) та інших ному статевом у баж анні, неспо­ запальних захворю ваннях шкіри. кійном у сні. П одрібнене листя прикладаю ть до запалених діл я­ Лікарські ф о р т і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ нок тіла. лові лож ки сировини на 500 мл окропу, варять 5 хвилин, охолод­ жують, процідж ую ть) по півсклянки 4 рази на день; 3 столові лож ки суміші трави ж абрію звичайного, хвоща польового, спориш у звичай­ ного й коріння первоцвіту весня­ ного (по 20 г) настоюють 15 хвилин на 500 мл окропу, процідж ую ть і випи­ вають ковтками за 1 день при тубер­ кульозі легень. Тривале й особливо надмірне вж ивання препаратів ж абрію звичайного мож е спричинити інтокси­ кацію організму, яка проявляється бо­ лями в м'язах.

Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чай­ ні лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють 1—2 години, процідж ую ть) по 1—2 столові лож ки 3 рази на день.

156

363 ЖАБ'ЯЧЕ ЗІЛЛЯ — багаторічна кореневищ на тр а­ в'яниста рослина родини ж о в ­ тецевих. Те саме, що й ане­ мона жовтецева.

364 Ж АБ'ЯЧІ ОГІРОЧКИ — багаторічна трав'яниста болотна рослина родини бобівникових. Те саме, що й бобівник три­ листий.

365_________________ ЖЕНЬШЕНЬ, корінь життя, людина-корінь; женьшень Panax ginseng, синоніми: Р. schin-seng, Р. chin-seng — багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Коренева си­ стема ж еньш еня складається з к о ­ роткого вертикального ко р е н е ­ вища (так званої шийки) і власне кореня; корінь ж овтувато-білий, товстий, м'ясистий, малогалузистий, часто буває схож ий на ф ігу ­ ру людини (звідси й друга назва рослини). Стебло тонке, прям о­ стояче, гладеньке, всередині по­ рож нє, 30—70 см заввишки, на верхівці увінчане розеткою з 2—5, а інколи й 6 листків. Листки череш кові, пальчастоп’ятискладні; листочки оберненоовальні, по краю — пилчасті. Квітки двоста­ теві, білі, іноді ніж но-рож еві,

зібрані у верхівковий одиничний зонтик. П лід — соковита яскравочервона кістянка. Цвіте у червні. Плоди достигаю ть у серпні. Поширення. В дикому стані ж ен ь­ ш ень трапляється у глухій тайзі на Д алеком у Сході. Садоводиаматори з успіхом вирощ ують ж еньш ень на грядках. Рослину занесено до Червоної книги СРСР. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використо­ вують корінь ж еньш еня. Н ай­ сприятливіш им періодом збиран­ ня ж еньш еня є перша половина серпня, коли його легко знайти за достиглими червоними пло­ дами. Після достигання плодів корінь стає твердіш им і ви­ триваліш им для зберігання в си­ рому стані. Зібрані в цей час корен і і в терапевтичному від­ нош енні вваж аю ться найповно­ цінніш ими. Викопують їх за допомогою дерев'яних, металевих або кістяних паличок, слідкую ­ чи за тим, щоб не відірвати

від кореня «шийку» і не уш ко­ дити бічні й додаткові корені. Викопаний корінь старанно очи­ щають м'якою сухою щ іточкою від землі (мити не можна), відрізаю ть надземну частину, кладуть в обкладену мохом середньої вологості коробочку з кори, засипаю ть землею, яку беруть з того місця, де ріс ж еньш ень, і в таком у вигляді доставляю ть на приймальний пункт. С амовільна заготівля д и ­ корослого ж еньш еня заборонена! Зберігати коріння в сирому стані мож на не більш е як 5 діб. Для тривалого зберігання корені с у ­ ш ать на сонці, одерж ую чи т а ­ ким чином сировину під наз­ вою «біле коріння». Товсті к о ­ рені перед суш інням розрізую ть на пластинки. Якщо перед с у ­ шінням корені витримати 1 го­ дину над киплячою водою, то таку сировину називаю ть «чер­ воним корінням». Вважається, що в червоном у корінні біол о­ гічно активних речовин місти­ ться м айж е вдвоє більш е. Збе­ рігають сировину в щ ільно закритих банках або поліетиле­ нових торбах у сухому місці. Хімічний склад. У коренях ж ень­ шеня м істяться тритерпенові глі­ козиди (панаксозиди А, В, С, Д, Е, F, G), еф ірна олія (0,05—0,25 % ), вітаміни С, В, і В2, пектинові речо­ вини, крохм аль, сахароза, ж ирні кислоти, макро- та м ікроелем енти (залізо, фосфор, сірка, м арга­ нець, алюміній, кремній і ще деякі) та інші речовини.

Фармакологічні властивості й ви­ користання. Вважається, що носі­ єм ф арм акологічної дії ж еньш еня є складний ком плекс близьких за своїми властивостями гліко­ зидів. Н езваж аю чи на те, що ж еньш ень застосовую ть широко і з давніх давен, докладне вивчен­ ня різних його препаратів на різних видах лабораторних тва­ рин було проведено лиш е за останні 50 років. Встановлено, що ж еньш ень діє як синергіст відомих стимуляторів і є ф ізіо ­ логічним антагоністом деяких наркотиків (барбітуратів, хлорал­ гідрату, етилового спирту). Гале­ нові препарати рослини посилю ­ ють процеси збудж ення в нейро­ нах кори та в стовбурових відділах головного м озку й покращ ую ть реф лекторну діяльність тварин. В експерименті встановлено, що препарати посилюють працездат­ ність і зменш ую ть втому при великих фізичних н аван таж ен­ нях і стресі. Ефект ж еньш еня на організм значною мірою за­ леж ить від дози, яка використо­ вується. В малих дозах він посилює збудж ення і зниж ує

157

366 гальмівні процеси, а в великих — навпаки: посилює гальмівні процеси. Препарати ж еньш еня в експерим енті стимулю ю ть син­ тез ядерних рибонуклеїнових кислот і РН К-полімерази печін­ ки, збільш ую ть синтез дезокси ­ рибонуклеїнової кислоти, білка, рибонуклеїнової кислоти і л і­ підів у клітинах кісткового мозку, підвищ ують рівень у АМФ у надниркових залозах 1 вміст оксикортикостероїдів у плазмі крові — і взагалі мають ш ирокий загальноф арм акологічний вплив на різні обмінні про­ цеси у тварин. Ж еньш ень виявляє ш ироку загальноф арм акологічну дію на організм людини. В клінічних умовах його застосовую ть для лікування і проф ілактики різ­ них захворю вань центральної нервової системи, для підви­ щ ення рівня працездатності організму і його опірності щодо стресових ситуацій. Ж еньш ень — це адаптогенний тонізую чий засіб. Його використовую ть при нервовому й ф ізичному висна­ ж енні, анемії, неврастенії, істе­ рії, астенічних станах, зум ов­ лених різними захворю ваннями (діабетом, туберкульозом , м а­ лярією тощо), в період о д у ­ ж ання після різних складних хірургічних втручань, при під­ вищ еному і зниж еному тиску, для поліпш ення діяльності сер­ цево-судинної системи, як імуностимулятор при вірусному гепатиті та як засіб, що зниж ує вміст цукру в організмі при діабеті, для лікування статевих розладів, атеросклерозу та га­ стритів різного походження. При використанні препаратів ж еньш еня помічено певну сезон­ ність його дії. Використання його восени і взимку дає най­ більш ий ефект. Л ікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку женьшеня (Tinctura ginsengi) по 15—25 крапель З рази на день до їди; порошки або таблетки, вкриті оболонкою, по 0,15—0,3 г 3 рази на день; на­ стойку домашнього приготування (10—15 г сухого подрібненого ко­ ріння на 500 мл горілки, настоюють 2 тижні) по 1 столовій ложці 2— 3 рази на день. При тривалому вживанні женьшеня й передозуван­ ні у хворих з’являються побічні явища: безсоння, головний біль, серцебиття та біль у ділянках серця, депресія і зниження статевої актив­ ності. Тому необхідно дозу добирати індивідуально. В останні роки дослід­ ники описали синдром абстиненції, який з'являється приблизно у 10 % людей при тривалому використанні настойки женьшеня. Причину цих явищ не зовсім з'ясовано, однак без­ сумнівно, що використання жевьшеня та інших адаптогенів рослинного по­ ходження потребує лікарського на­ гляду. Не рекомендується застосову­ вати женьшень при гострих інфек­ ційних захворюваннях.

368

ЖЕРУХА ЛУЧНА листопадне дерево, рідш е — кущ сердечник луговой родини розових. Те саме, що й Cardamine pratensis — ЖЕРДЕЛЯ —

абрикос звичайний.

ЖЕРУХА ГІРКА сердечник горький Cardamine amara — багаторічна трав'яниста гола або внизу трохи опуш ена рослина родини хрестоцвітих. М ає на­ земні повзучі пагони. Стебло гранчасто-борозенчасте, 20 — 30 см заввишки. Л истки чер­ гові, перисті, з 3—4 парами бокових листочків і більших розмірів непарним листочком; листочки на ниж ніх листках майж е сидячі, рідш е — звуж ені в короткий череш ок, округлояйцевидні, на стеблових листках довгасті, всі кутувато-зубчасті. Квітки двостатеві, правильні, 4пелю сткові, у щ итковидних к и ­ тицях; пелюстки 6—9 мм завдовж ­ ки, білі, вдвоє-втроє довш і за ча­ шечку,- пиляки тичинок фіолетові. П лід — стручок, прямостоячий, 20—40 мм завдовж ки, на ніж ці, з тонким ш иловидним носиком. Цвіте у квітні — червні. Пош ирення. Ж еруха гірка росте переваж но на П оліссі та північ­ ній частині Л ісостепу на воло­ гих луках, по болотах, у віль­ шняках, поблизу берегів річок. Сировина. З лікувальною метою використовую ть листя і свіжий сік рослини. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. У листі ж ерухи є гірчичний глікозид кохлеарин, гіркі речовини, еф ірна олія та аскорбінова кислота. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Застосовую ть ж ер у ­ ху гірку у вигляді свіж ого соку або салатів з м олодого листя. Вживають їх для покращ ення травлення, при вуграх і анемії, як сечогінний, «кровоочисний» і стимулюючий засоби. У ран­ ньовесняний період рослина є багатим дж ерелом вітам іну С. Л ікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини по 25—100 г на прийом; салат з мо­ лодого листя (приготування див. у статті Жеруха лучна).

багаторічна трав'яниста гола, іно­ ді розсіяноопуш ена рослина роди­ ни хрестоцвітих. Стебло прям о­ стояче, округле, порож н и сті, 20— ЗО см заввишки. Листки перисті; листочки верхніх стеблових лист­ ків вузько-видовж ені або лінійні, ниж ніх стеблових і прикореневих (зібраних у розетку) — зд ебіль­ шого округло-нирковидні. Квіт­ ки двостатеві, правильні, 4-пелю сткові, у верхівкових кити­ цях; пелюстки 10— 12 мм зав­ довж ки, лілово-рож еві, рідше білі, з тем ніш е забарвленими ж илками, втричі довші за ча­ шолистки,- пиляки тичинок ж ов­ ті. П лід — стручок. Цвіте у трав­ ні — червні. Пош ирення. Ж еруха лучна росте переваж но в північних районах П олісся на у зб ереж ж ях озер, ставків, річок і струмків, біля боліт, на заливних луках, у во­ логих лісах. Сировина. Д ля виготовлення л і­ ків використовую ть свіж у траву (верхівки стебел з квітками). Рослина неоф іцинальна.

158

369

371_________________

Хімічний склад. Трава ж ерухи

Ж И ВИ Л ЬН А ТРАВА —

містить глікозид глю кокохлеарин, аскорбінову кислоту (160— 313 мг % ) та інші сполуки. В квіт­ ках є глю конастурціїн і ф ер­ мент мірозин.

Ж И В О К ІС Т Л ІК А РС ЬК И Й

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й ж овтозілля широколисте.

окопник лекарственный Sym phytum officinale —

Фармакологічні властивості І ви­ користання. Ж еруха лучна має

370

діуретичні, ж овчогінні, засп окій­ ливі й глистогінні властивості. У народі цю рослину використо­ вують при водянці, ж овтяниці, від простуди, при пневмонії й катарі верхніх дихальних ш ля­ хів, при нервових захворю ван­ нях, що супроводяться судомою та істеричними припадками. До лікувально-проф ілактичного хар­ чового раціону вклю чаю ть са ­ лати з молодого прикореневого листя рослин. Висушене листя використовую ть для заправки супів і замість перцю. Про запас листя солять і маринують.

Ж И В О К ІС Т КАВКАЗЬКИ Й

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка свіжої трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день; салат: порізану на частини варену картоплю посипають помитим подріб­ неним листям жерухи і цибулею, додають спеції, перемішують і за­ правляють вершками (на 100 г мо­ лодого листя жерухи беруть 100 г картоплі, 20 г ріпчастої цибулі, 20 г вершків або майонезу, сіль, оцет і перець).

окопник кавказский Sym phytum caucasicum — багаторічна трав'яниста волохато-пухнаста рослина родини ш ор­ стколистих. Стебло розгалуж ене, 40—60 см заввишки. Листки чер­ гові, видовж енояйцевидні; прико­ реневі — довгочереш кові; стебло­ ві — сидячі, зубчасті. Квітки пра­ вильні, двостатеві, у небагато­ квіткових за вій ка х; віночок дзвониковидний, голубий. П лід — з 4 горіш ків. Ц віте у травні — червні. Поширення. Рослина занесена. Т рапляється в Криму, в Києві (парки міста).

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Живокіст лікарський.

багаторічна трав'яниста шорсткощ етиниста рослина родини ш орстколистих. Має коротке к о ­ р еневищ е з грубим (угорі — до 2 см завтовш ки) м'ясистим гіл­ частим чорно-бурим коренем. Стебло прям остояче, 50— 100 см заввишки, розгалуж ене, внизу гранчасте, вгорі — крилате від збіж ного листя. Листки чергові, на нижній поверхні вкриті сіт­ кою ж илок; приземні й нижні стеблові листки — з череш ками, яйцевидно-ланцетні або видовж е­ ноланцетні; реш та стеблових листків — сидячі, ланцетні, гострі, збіж ні. Квітки правильні, пониклі, зібрані завійкам и на верхівці стебла та гілок; віночок ф іал к о ­ вий або брудно-пурпуровий, р ід­ ко — білий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими лопатями на краю. П лід сухий, розп ада­ ється на 4 горіш ки. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Росте у вільш няках, на берегах річок, вологих луках по всій території України. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть корені рослини (Radix Sym phyti). Збираю ть їх восени, добре очи­ щають від землі, ріж уть на куски 15—20 см і миють. Після вида­ лення уш кодж ених частин корені розщ еплю ю ть уздовж , іще раз споліскую ть водою і суш ать під накриттям на вільному повітрі, на горищі або в суш арці при тем пе­ ратурі ЗО—40°. При повільному суш інні корені всередині бурію ть і стають непридатними до вж и ван­ ня. Сухої сировини виходить 18 % . Строк придатності — 3 роки. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. Коріння ж и во­ косту лікарського м істить 0,2— 0,8 % алкалоїдів (лазіокарпін, циноглосин, алантоїн), дигалову кислоту, дубильні й слизисті ре­ човини, аспарагін (1—3 % ), холін, крохмаль, цукри, еф ірну олію, невивчений глікозид та інші речо­ вини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Основними діючими речовинами кореня ж ивокосту л і­ карського є алантоїн, слизисті й дубильні речовини. Вони зу­ мовлюють протизапальний, обво­ лікаю чий і такий, що стимулює проліф ерацію клітин, вплив на організм. Є відомості про антипухлинну активність рослини. В минулому офіцинальна вітчиз­ няна медицина використовувала ж ивокіст лікарський при ш лунко­ во-киш кових розладах та як по­ м 'якш увальний засіб при кашлі. В народній медицині рослину ви­ користовую ть при переломі кіс­ ток і пораненнях, виразці гомілки,

159

372 при запальних процесах у ш лунку й киш ках, виразковій хворобі ш лунка й дванадцятипалої кишки, хворобах нирок, туберкульозі л е ­ гень, каш лі, бронхіті й тривкій діареї, для поліпш ення обміну р е ­ човин, при ф урункулах, виразках і абсцесах. Зовніш ньо рослину в и ­ користовую ть у всіх випадках, к о ­ ли треба прискорити загоєння: при стоматиті, інфекційних трі­ щинах куточків рота, гнійничко­ вих висипах (Im petigo contagiosa), запрілості (Intertrigo), тріщ инах шкіри (Rhagades), трофічних ви­ разках тощо.

ках окропу, процідж ую ть і п'ю ть по півсклянки 4 рази на день при виразці дванадцятипалої кишки; дві столові лож ки суміш і коріння ж ивокосту лікар­ ського й ц икорію дикого, трави звіро­ бою звичайного, хвоща польового, на­ гідок лікарських і спориш у звичайного, листя подорож ника великого (по 40 г) варять у 500 мл води 5 хвилин, про­ цідж ую ть і п'ють по півсклянки 4 рази на день при виразці шлунка. ЗОВНІШ НЬО— настій коріння (10 г си ­ ровини на 200 мл окропу, варять 10 хви­ лин, охолоджують, процідж ую ть) для полоскання, промивання, примочок і спринцювань; свіж ий сік або мазь із коріння (свіжий потовчений корінь змішують з розігрітим свинячим жиром у рівних частинах) для змащ ування Л ікарські форми й застосування. ураж ених ділянок шкіри. Щодо отруй­ ВНУТРІШ НЬО— відвар коріння (10 г ності рослини існую ть дві протилежні сировини на 200 мл окропу) по де­ сертній лож ці через кож ні 2 години; думки. настій коріння (2 чайні лож ки сиро вини настоюють 8 годин на 300 мл холодної кип'яченої води, одерж аний настій зливають, сировину вдруге за ­ ливають 200 мл окропу, через 10 хви­ лин процідж ую ть і змішую ть обидві порції) по 500 мл за день, ковтками; настойку коріння (1 частина сировини на 5 частин 40 % -ного спирту) по 20—40 крапель 4—5 раз на день; дві столові лож ки суміші коріння ж иво­ косту лікарського, листя м'яти перце­ вої (по 50 г), коріння солодки голої, валеріани лікарської, трави хвоща п о ­ льового й листя м еліси лікарської (по 25 г) настоюють 1 годину на двох склян­

ЖИВОКІСТ ШОРСТКИЙ окопник шероховатый Sym phytum asperum — багаторічна трав'яниста густо вкрита гачкуватими щ етинками рослина родини ш орстколистих. Стебло галузисте, ЗО— 100 см заввишки. Листки чергові, видов­ ж енояйцевидні або довгастоовальні, загострені; прикорене­ ві — довгочереш кові; стеблові — сидячі, збігаючі. Квітки правильні, двостатеві, у небагатоквіткових за вій ка х; віночок дзвониковидний, спочатку рож ево-пурп уро­ вий, потім — голубий. П лід — з 4 горіш ків. Цвіте у травні — черв­ ні. Пош ирення. Рослина занесена. Трапляється в Л ісостепу (Київ­ ська і П олтавська області). Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Живокіст лікарський.

160

375

373 ЖИВОРОДКА — багаторічна трав'яниста сукулентна рослина родини товстолистих. Те саме, що й каланхое Дайгремонта.

374

____________

ЖИМОЛОСТЬ ГОЛУБА жимолость голубая Lonicera caerulea — невисокий (до 35 см заввишки) дуж е розгалуж ений прям остоя­ чий кущ родини ж имолостевих. Листки супротивні, цілісні, ц іло­ краї, видовж еноеліптичні або яй ­ цевидно-довгасті, загострені або тупуваті, закруглені біля осно­ ви, розсіяноволосисті. М олоді гіл­ ки і квітконіжки також опушені.

Квітки двостатеві, п'ятироздільні, неправильні, з трубчасто-лій ко­ видним віночком ж овтувато-біло­ го кольору. П лід — ягода, голубувато-чорний, з сизою поволокою, їстівний. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте на верхній м еж і лісу в Карпатах. Іноді вирощ у­ ють як декоративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовую ть стиглі ягоди. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. Ягоди містять органічні кислоти (яблучна, л и ­ монна та інші), ф лавоноїди, аскор­ бінову кислоту, пектини, цукри та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині ягоди використовую ть при гіпер­ тонії, розладах ш лунково-киш ко­ вого тракту, проти м алярії. Ін ко­ ли застосовую ть при водянці. Спо­ ж иваю ть ягоди свіж ими, з них також варять варення, кисіль або просто додаю ть їх до чаю.

ЖИМОЛОСТЬ КОЗОЛИСТ А жимолость душистая Lonicera caprifolium — кущ родини ж имолостевих. Стеб­ ла виткі, 2—4 м завдовж ки. Листки супротивні, цілісні, ц іл о­ краї, округло-овальні, зісподу си­ зуваті; верхні на квітучих паго­ нах зрослися ш ирокими основами. Квітки двостатеві, неправильні, по З—5 у пазухах зрослих листків, запашні; віночок — з довгою тр у ­ бочкою і губоподібним відги­ ном, рож евий або ж овтувато-бі­ лий. П лід — ягода, оранж ево-чер­ воний, неїстівний. Цвіте у травні— червні. Поширення. У диком у стані росте на Кавказі. На території України вирощ ують як декоративну рос­ лину. Сировина. З лікувальною метою використовую ть надзем ну части­ ну рослини (листя, стебла й квіт­ ки). Заготовляю ть під час цвітіння. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад ще не вивчено. Відомо лише, що квітки містять 0,7 % еф ірної олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має сечогін­ ні, антисептичні, ранозагою вальні та знеболюючі властивості. Н а­ стій або відвар з листя й стебел використовую ть як сечогінний за ­ сіб, при гострих ш лункових і киш ­ кових болях, Н ИМ И миють голову при випаданні волосся. Водний на­ стій квіток у вигляді примочок використовую ть при захворю ванні очей. Настоєм листя полощ уть горло при ангіні, П одрібнене сві­ ж е листя прикладаю ть до ран для скоріш ого загоювання. Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайна лож­ ка сировини на склянку окропу, на­ стоюють ЗО хв, проціджують) по 1 сто­ ловій ложці 3 рази на день.

161

376_________________ 378 ЖИТНІ РІЖКИ —

ЖОВТА

ВОДЯНА

ЛІЛІЯ — галузок, з ш ирокооберненояйце-

отруйний паразитичний гриб ро­ багаторічна водяна трав'яниста дини ріж кових (клавіцепсових). рослина родини лататтєвих. Те Те саме, що й ріжки. саме, що й глечи ки жовті.

377_________________ ж и т о ПОСІВНЕ р о ж ь п осевн ая

Secale cereale —

ЖОВТЕЦЬ БАГАТОКВІТКО­ ВИЙ лютик многоцветковый рослина Ranunculus polyanthemus —

однорічна трав'яниста родини злакових. Стебел звичайно кілька, вони прямі, голі, 60—200 см заввишки, з добре виявленими вузлами («колінцями») і п о р о ж ­ нистими меж ивузлями. Листки л і­ нійні, голі, голубувато-зелені. С у ­ цвіття — густий дворядний колос, з м айж е голою, після дости ган­ ня неламкою віссю. К олоски двоквіткові, з зачатком третьої квітки; колоскові луски лінійношиловидні, без остюка або з остю ­ ком, значно коротш им за саму луску; нижня квіткова луска — з війчастим кілем, з 3—5 ж и л к а­ ми, вгорі поступово звуж ена на остюк. П лід — зернівка. Квітує у червні. Пош ирення. Вирощується по всій території України як зернова кул ьтура. Сировина. З лікувальною метою використовую ть ж итній хліб і висівки. Хімічний склад. Зернівки ж ита посівного містять білок (до 11 % ), вуглеводи (67,4 % ), клітковину (3,5 % ), від 0,6 до 1, 6 % міне­ ральних речовин (фосфор, каль­ цій, мідь, марганець, цинк, фтор), тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинову кислоту й жири, які складаю ться переваж но з тригліцеридів олеїнової, пальмітино­ вої і стеаринової ж ирних кислот. Вважається, щ о за ам інокислот­ ним складом білки ж ита повно­ цінніш і за білки пшениці. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Ж итній хліб нал е­ ж ить до сильних збудників ш лун­ кової секреції. Затримую чись у ш лунку 3—4 години, він є його механічним і хімічним подразни­ ком. Ж итній хліб виявляє легку послаблю ю чу дію і особливо к о ­ рисний при тривалих запорах. Розмочений у гарячому молоці ж итній хліб або тепле ж итнє тісто прикладаю ть до наривів і твердих болісних пухлин для прискорення їхнього «визріван­ ня», розм'якш ення та розсм окту­ вання. Відвар ж итніх висівок вж и­ вають як пом'якш увальний та від­ харкувальний засіб і при прон о­ сах. До негативних якостей слід віднести здатність ж итнього хл і­ ба спричинювати метеоризм.

багаторічна трав'яниста рідкоопуш ена рослина родини ж овтецевих. Стебло прямостояче, розгал уж е­ не, 25—80 см заввишки. Листки округло-серцевидні, глибокопальчасторозсічені, з сегментами, гли­ боко розсіченими на лінійно-лан­ цетні або ланцетні, у верхній частині зубчасті частки; при­ кореневі — на довгих череш ках, верхні стеблові — сидячі. Квітки двостатеві, одиничні, на кінцях

видними, на верхівці — зубчасти­ ми ж овтими пелюстками. П лід — сім'янка. Ц віте у червні — серпні. Пош ирення. Росте на луках, т р ав '­ янистих схилах, узліссях та в чагарниках по всій території України. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить органічні кислоти, алкалоїди, ку­ марини (ум беліф ерон і скоп оле­ тин), ф лавоноїди, отруйну летку речовину протоанемонін, аскорбі­ нову кислоту (170 мг % ) і каро­ тин (12 мг % ); плоди — ж ирну олію (14,1 % ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рослина має анти­ мікробні властивості. В народ­ ній медицині водний настій сві­ ж ої трави використовую ть всере­ дину як тонізую чий, болетам у­ вальний і послаблю ючий засіб, при ж овтяниці й грижі. ЗОВНІШНЬО свіж у траву вико­ ристовую ть при невралгічних бо­ лях, ревматизмі й подагрі, для лікування ран і фурункулів.

162

380

381

ЖОВТЕЦЬ ЇДКИЙ лютик едкий Ranunculus acris, синонім R. acer —

ЖОВТЕЦЬ ПОВЗУЧИЙ лютик ползучий Ranunculus repens —

багаторічна трав'яниста притиснутоволосиста рослина родини ж ов­ тецевих. Стебло одиничне, прям о­ стояче, розгалуж ене, 25—75 см заввишки. Прикореневі й ниж ні стеблові листки — череш кові, п 'я ­ тикутні, пальчастороздільні, з видовж еноромбічними частками, ці­ л окраї або зубчасті; верхні л и ст­ ки — сидячі, трироздільні. Квітки одиничні, двостатеві, правильні, п'ятироздільні, з золотаво-ж овти­ ми блиск уч им и пелюстками. П лід — збірний, із сім ’янок, го­ ловчастий. Цвіте у травні — серп­ ні. Поширення. Росте на луках, л і­ сових галявинах і узліссях м айж е по всій території України, крім південної частини Степу. Сировина. З лікувальною метою використовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди (0,1 %), дубильні р е ­ човини (2, 6 % ), у-лактони (ранун­ кулін, анемонін, протоанемонін), вітаміни (аскорбінова кислота — 170 мг% , каротин — 12 мг% ), ф лавонові та серцеві глікозиди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними дослідж енням и та клінічними спо­ стереж енням и з ’ясовано, що рос­ лина має антибактеріальні, антивірусні, антитоксичні, епітелізую чі та протитуберкульозні власти­ вості. Використовують ж овтець в основному як зовніш ній засіб для лікування ран, інфікованих дерматозів та туберкульозу ш кі­ ри. М аззю з квіток на свинячому смальці натираються при просту­ ді. Внутрішньо, в невеликих д о ­ зах, відвар квіток використову­ вали при захворю ваннях печін­ ки. Рослина отруйиаі

багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло ви­ східне, 15—75 см заввишки, при основі — з довгими надземними пагонами, які по вузлах ук о р і­ нюються. Листки, крім верхів­ кових,— череш кові, трійчасто- або двічі трійчасторозсічені, з тричірозділеними на гострозубчасті частки сегментами. Квітки пра­ вильні, двостатеві, п'яти розд іл ь­ ні, з жовтими, блискучими, обер­ ненояйцевидними пелюстками. П лід — збірний, із сім 'янок, к у л я­ стий. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте на вологих місцях по всій території України, крім полинового Степу. Сировина. З лікувальною метою використовую ть траву, зібрану під

час цвітіння рослини. Р ослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, алкалоїди (0,1 %), кумарини (умбеліферон, скополетин), ф лавоноїди (вітексин, сапонаретин, неовітексин), аскорбінову кислоту, хінони, са­ поніни та*у -лактони (ранункулін і протоанемонін).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У зв'язку з великою отруйністю цю рослину викори­ стовують в основному зовніш ньо як ранозагою вальний, витяжний та бактерицидний засіб при золо­ тусі (для прискорення дозрівання наривів) та ф урункульозі. Засто­ совують свіж е добре зім 'яте листя, накладаю чи на рани. В тібетській медицині рослину використовува­ ли при головних болях, водянці, набряках та ж іночих хворобах.

163

382

383

ж еними сегментами, по краю неЖОВТИЙ ОСОТ ГОРОДНІЙ ЖОВТИЛО — кущ ова рослина родини бобових. рівновиїмчасто-зубчасті або війосот огородный Те саме, що й дрік красильний. часто-лопатеві. Квітки трубчасті, Sonchus oleraceus — однорічна трав'яниста рослина р о ­ дини айстрових (складноцвітих). Рослина при пораненні виділяє молочно-білий сік. Стебло прям о­ стояче, порож нисте, гладеньке, 40— 120 см заввишки. Листки чергові, матові, голі, струговидноперистонадрізані або нерівномірноколю чозубчасті; нижні — че­ решкові, серединні й верхні — з стеблообгортною серцевидною ос­ новою і гострими вушками. К о ­ ш ики — в розгалуж еном у суцвіт­ ті, на потовщ ених ніж ках. Квітки язичкові, жовті, рідше — бліді, з червоними смуж кам и на відгині. П лід — сім'янка. Цвіте з червня по ж овтень. Поширення. Росте як бур'ян на го­ родах, по засмічених місцях м ай­ ж е по всій території України. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, зібрану під час цвітіння осоту. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад вивчено ще недо­ статньо. Відомо, що рослина містить дубильні речовини, к аро­ тин і каучук.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина виявляє се­ чогінні, жовчогінні, легкі послаб­ люючі, молокогінні, кровоспинні та протизапальні властивості. В народній медицині настій трави приймають при простудах, ж овтя­ ниці, кровохарканні, болях у сечо­ вому міхурі (зокрема, при к а ­ менях), проти глистів та як засіб, що підсилює процес молокоутворення у матерів-годувальниць. Свіжий молочний сік рослини ви­ користовували для лікування хво­ роб печінки, а всю рослину — для лікування подагри. Свіже потовчене листя прикладаю ть до ран, які кровоточать. До л іку ­ вально-профілактичного харчово­ го раціону включають салати з молодого листя рослини. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави осоту (1 столова лож ка сировини на склянку окропу, настоюють 1 годину, п роцідж у­ ють) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; салат: помите молоде листя рослини вимочують 40 хв у 10 % -ному сольовому розчині, обсушують, подріб­ нюють, кладуть на круж альця соло­ них огірків, додають тертого хрону і заправляю ть сметаною (на 100 г листя беруть 50 г солоних огірків, 25 г тер­ того хрону, 20 г сметани, сіль і пе­ рець). ЗОВНІШНЬО — настій трави осоту (од­ на повна ж меня сировини на 1 л окро­ пу, кип'ятять 5 хв, проціджую ть) для сидячої прохолодної ванни при гемо­ рої (тривалість процедури — 15—20 хв, приймають тричі на тиждень).

ЖОВТНЙЦЯ — кущ або невелике (2—3 м заввиш ­ ки) дерево родини сумахових. Те саме, що й с кум пія звичайна.

ЖОВТОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ, будяк жовтоцвітий; крестовник обыкновенный Senecio vulgaris — однорічна або дворічна паву­ тинисто-волосиста рослина роди­ ни айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, просте або розгалуж ене, ребристе, 15—50 см заввишки. Л истки перистолопатеві або перистороздільні, з видов-

ж овті, зібрані в кош ики,і що утворю ю ть негусте волотистощ итковидне суцвіття. П лід — с і­ м'янка. Цвіте у квітні — листо­ паді. Поширення. Росте як бур'ян біля шляхів, поблизу ж ител, на полях і городах по всій території України. Сировина. З лікувальною метою використовую ть траву, заготовля­ ють її з травня по серпень. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава ж овто­ зілля містить алкалоїди (листки — 0,49—3,5 % ; стебла — 0,2— 1,2 % ; квітки — близько 3 % ) платифілін, сенецифілін, сарацин, ретрорсин і сенеціонін, аскорбінову кислоту, рутин, барвник, інулін та мінеральні солі. В листках знайдено 54—61 мг% каротину.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має раноза­ гоювальні, протизапальні, спазм о­ літичні, гіпотензивні та крово­ спинні властивості, в малих дозах збудж ує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, ви­ являє дію, подібну до дії атро­ піну. В народній медицині препа­ рати з рослини використовую ть як засіб, що регулю є й зумовлює менструації, застосовую ть при загостренні виразкової хвороби ш лунка і дванадцятипалої кишки, запаленні товстої киш ки і ж овч­ ного міхура, при гострих ш лун­ кових і киш кових спазмах, гі­ перацидному гастриті, маткових і різних внутріш ніх кровотечах, при бронхіальній астмі й сте­ нокардії. При судомі ефективний тільки сік. Лікарські формн І застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку трави (10 г сировини на 40 г спирту) по ЗО—40 крапель 3 рази на день; настій (1 чайна лож ка трави на 2 склянки окропу, настоюють 1 годину, п роц ідж у­ ють) по 1 столовій лож ці 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — розтерту з соняш нико­ вою олією траву застосовую ть при затвердінні залоз, при геморої та

164

386_________________ жовтозілля ШИРОКОЛИСТЕ, живильна трава, паличник, хре­ щата трава; крестовник широколистный A denostyles platyphylloides, си­ нонім Senecio platyphylloides — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). М ає товсте горизонтальне кореневищ е, від якого відходять униз тонкі численні корінці. Стебло тонке, пряме, ребристе, опуш ене, у верхній частині р оз­ галуж ене, 75— 150 (200) см зав­ вишки. Прикореневі й нижні стеблові листки великі (до 50 см завширш ки), довгочереш кові, нир­ ковидно-серцевидні, загострені, при основі глибоковиїмчасті, по краю нерівнозубчасті. Серединні стеблові листки мають трикутну або стріловидно-трикутну форму, короткочереш кові; череш ки ширококрилаті, з стеблообгортними великими «вушками». Верхні листки сидячі, ланцетовидні, м ай­ ж е цілокраї. Квітки трубчасті, яскраво-ж овті, у 10— 15-квіткових циліндричних кош иках, зібраних густими щитками. П лід — с ім 'ян­ ка. Цвіте у серпні. Поширення. Ендем Кавказу. Росте на луках, узліссях гірських лісів, у глибоких тінистих ущ елинах. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть траву (H erba Senecionis p laty p h y l­ loides), зібрану під час цвітіння рослини, а також кореневищ а з коренями (Rhizoma cum rad ici­ bus Senecionis platyphylloides), які заготовляю ть одночасно з травою, або восени, коли в них найбільш е алкалоїдів. Зіб р ан у сировину с у ­ шать на відкритому повітрі, укри­ ваючи її на ніч, або в суш арках при тем пературі 45—50°. Строк придатності коренів — 1 рік, тра­ ви — 2 роки. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять алкалоїди (платифілін, сенецифілін, сарацин, неоплатифілін і сенеціонін). Загальна кількість алкалоїдів становить: у листі — 0,49—3,5 % , у стеблах — 0,2— 1,2 % , в кореневищ ах з к о ­ ренями — 2,2—4 % , в насінні — до 5 % .

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В медичній практиці використовую ть алкалоїд платифілін. За фармакологічною дією він близький до атропіну, але п о­ ступається. йому за силою дії. З другого боку, платиф ілін має перевагу над атропіном, бо значно менш токсичний. П латифілін ви­ являє холінолітичну й спазм о­ літичну дію значно дуж че за атропін, пригнічує холінореактивні системи вегетативних вузлів, заспокійливо діє на центральну

387 нервову систему, особливо на су­ динорухові центри. Його призна­ чають як спазмолітичний засіб при гострих ш лункових і киш ко­ вих спазмах, виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, холециститах, печінкових і нир­ кових коліках, бронхіальній астмі, стенокардії тощо, а при л ік у ­ ванні очних хвороб — як засіб, що розш ирює зіницю. Використо­ вують виннокам 'яну сіль платифіліну — платиф іліну гідротартрат. П латиф іліну гідротартрат входить до складу плавефіну, палюфіну, тепаф ілін у та інших ком бінова­ них препаратів. А лкалоїд сенеци­ філін використовую ть як вихідну сировину для синтезу препарату диплацину, який застосовую ть у хірургічній практиці для р оз­ слаблення скелетних м'язів.

Лікарські форма і застосування. Для

курсового лікування (10— 15—20 днів) платифіліну гідротартрат (Platyphyllini hydrotartras) призначають всередину в порош ку по 0,003— 0,005 г або по 10— 15 крапель 0,5 % -ного розчину 2—3 рази на день, у свічках вводять по 0,01 г 2 рази на день, у мікроклізм а х — по 20 крапель 0,5— 1 % -ного розчину 2—3 рази на день. Для купірування гострих виразкових болів, а також кишкових, печінкових і нирко­ вих колік платифілін вводять під ш кі­ ру по 1—2 мл 0,2 % -ного розчину 2— 3 рази на день. П латифілін ПРОТИ­ ПОКАЗАНИЙ при глаукомі та при органічних захворю ваннях серцево-судинно! системи, печінки і нирок.

ЖОВТОЦВІТ

ВЕСНЯНИЙ —

багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й горицвіт весняний.

388 ЖОВТУШНИК

РОЗЛОГИЙ —

одно- або дворічна трав'яниста рослина родини капустяних (хре­ стоцвітих). Те саме, що й жов­ тушник сіруватий.

165

ЖОВТУШНИК СІРУВАТИЙ, жовтушник розлогий; желтушник раскидистый Erysimum diffusum, синонім E. canescens — однорічна або дворічна трав'я­ ниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебла одиничні або їх по кілька, вони роз­ галуж ені, по ЗО—90 см заввишки. Листки довгасті або лінійні, ці­ локраї; нижні — череш кові, реш ­ та — сидячі. Квітки двостатеві, чотирироздільні, жовті, зібрані у верхівкові китицевидні суцвіття. Плід — чотиригранний стручок. Цвіте у травні — червні. Плоди дозріваю ть у червні — липні. Поширення. Ж овтуш ник сірува­ тий трапляється на степах, схи­ лах, відслоненнях різних порід по всій території України, крім Карпат. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть траву (Herba Erysimi canescentis). Траву заготовляю ть під час цві­ тіння рослини, зрізую чи на ви­ соті 10— 15 см від поверхні грунту. її використовую ть сві­ ж ою для одерж ання соку або сушать. Сухої сировини виходить 20—25 % . Строк придатності — 2 роки. А птеками сировина не від­ пускається. Хімічний склад. Трава і насіння містять серцеві глікозиди еризимін і еризимозид (у насінні й квітках 2—6 %, листках — 1 — 1,5 %, стеблі — 0,5—0,7 %), органічні кислоти (лимонна, виннокам'яна, яблучна). Крім цього, в насінні знайдено інші серцеві глікозиди, а також ж ирну олію, до складу якої входять лінолева, олеїнова, пальметинова та ерукова кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ф арм акологічна а к ­ тивність цієї рослини залеж ить від вмісту в її траві глікозидів — еризиміну та еризимозиду. Клі­ нічними та фарм акологічними дослідж енням и встановлено важ ­ ливе значення Ж. с. як актив­ ного серцевого засобу. За харак­

тером дії препарати з нього наближ аю ться до строфанту, від­ різняю чись від нього тим, що діють вони швидше, але менш тривало, ш видко виводяться з серцевого м'яза. Крім цього, пре­ парати виявляють відхаркувальні й сечогінні властивості, заспо­ кійливо діють на центральну нервову систему. П репарати при­ значаю ть при гострій і хронічній недостатності серцево-судинної системи з тяж ким и поруш еннями кровообігу, при гіпертонії, стено­ кардії й кардіосклерозі, при всіх легеневих і грудних хворобах, зокрема, від хрипоти та при водян­ ці. Хоч препарати рослини й не кумулю ю ться в організмі, проте, зваж аю чи на їхню високу біо­ логічну активність, призначати їх слід обереж но. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку трави (20 г сировини на 100 г спирту) по 10 кра­ пель 3 рази на день; настій трави (1 чайна лож ка сировини на 150 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день. Готовий комплексний препа'рат кардіовален (Cardiovalenum) при­ значають по 15— 20 крапель 1—2 рази на день при ревматичних пороках серця, вегетативних неврозах та сте­ нокардії.

ЖОВТЯНИЦЯ ЧЕРГОВОЛЙСТ А селезеночник очереднолист­ ный Chrysosplenum alternifolium — багаторічна трав'яниста блідозелена розсіяноволосиста рослина родини ломикаменевих. Стебло соковите, гранчасте, 5— 15 см зав­ вишки. Листки округло-нирковид­ ні, зубчасті; прикореневі — дов­ гочереш кові, в розетці; стебло­ ві — чергові, короткочереш кові. Квітки правильні, дуж е дрібні, утворюють верхівкові суцвіття у вигляді плоского півзонтика, оточеного ж овтувато-зеленим и верхівковим и листочками, які ві­ діграю ть роль пелюсток. Плід — одногнізда коробочка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Росте в листяних лісах, на вологих місцях, біля канав, по берегах струм ків і б о­ літ у лісових і лісостепових ра­ йонах. Сировина. Використовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Внутрішньо траву Ж. ч. використовую ть при кашлі, захворю ваннях сечового міхура (зокрема, при затриманні сечі), при ж овтяниці та як в'яж учий засіб. Як зовніш ній засіб настій трави використовую ть при к рово­ течах та для загою вання ран і виразок. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на 1 склянку окропу) по чверті склянки тричі на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави для про­ мивань і примочок.

166

393

391

ЖОВЧЙНЩ Ь ЛІКАРСЬКИЙ — Поширення. Росте по всій терито­ ЖУРАВЛИНА багаторічна трав'яниста рослина рії України у лісах, на узліс­ родини ранникових. Те саме, що сях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ й авран лікарський. вальною метою використовую ть достиглі плоди без плодоніж ок (Fructus Rhamni catharticae). Пло­ ди суш ать у теплих приміщ еннях ЖОСТІР ПРОНОСНИЙ, або в суш арках при температурі чорноягідник; 50—60°. Сухої сировини виходить ж остер слабительный 14— 15 % . Зберігаю ть у сухих, Rhamnus cathartica — добре провітрюваних приміщ ен­ д уж е галузистий кущ або неве­ нях. Строк придатності — 4 роки. лике (1—3 м заввишки) деревце Сировина відпускається аптеками. родини ж остерових. Кора на Хімічний склад. Плоди містять стовбурі чорна, гілки супротив- дубильні речовини, вільні і зв 'я­ ногалузисті, на кінцях — з колю ч­ зані глікозиди (0,75 % ) групи ками. Листки супротивні, череш ­ антрахінону (франгулаемодин, кові, еліптичні або яйцевидно- рамноксантин, рамнокатартин, еліптичні, дрібнозубчасті, з 3—4 ж остерин), ф лавоноїди (рамноци­ парами зісподу випнутих бокових трин, ксанторамнетин, кемпф е­ жилок. Квітки одностатеві, д во­ рол), органічні кислоти, пектино­ домні, чотирироздільні, вузько- ві речовини, камедь, барвники, дзвоникуваті, з дуж е дрібними, аскорбінову кислоту, цукор, слиз часом зовсім нерозвиненими зел е­ та гіркоти. нуватими пелюстками, зібрані по Фармакологічні властивості і ви­ 10— 15 у пазуш ні пучки. Плід користання. У науковій медицині кістянковидний, чорний. Цвіте плоди Ж. п. використовую ть як у травні — червні. Плоди дости­ проносний засіб, особливо при гають у серпні — вересні. хронічних, атонічних і спастичних запорах; у народній медицині — при водянці, каш лі, задусі, гастри­ тах, ж овтяниці, геморої та по­ дагрі, як глистогінний засіб та при хронічних захворюваннях ш кіри. Плоди Ж. п. входять до складу проносного чаю. Есенцію з свіж их плодів використовую ть у гомеопатії.

392

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (20 г плодів на 200 мл окропу) по п ів­ склянки на ніч; настій плодів (столова лож ка плодів на 200—300 мл окропу, настоюють 8 годин) по столовій лож ці З—4 рази на день або по півсклянки на ніч; сік плодів п'ю ть по 1 сто­ ловій лож ці (діти — по 1 чайній ложці) як послаблюючий і сечогінний засіб та при хронічних хворобах шкіри; свіж і плоди вж иваю ть натщесерце по 10—20 штук на прийом. У великих дозах плоди Ж. п. спричинюють блю­ воту і запалення ш лунково-кишкового тракту.

ЗВИЧАЙНА —

вічнозелений сланкий кущ и к р о ­ дини вересових. Те саме, що й ж уравлина чотирипелюсткова.

394 ЖУРАВЛИНА ЧОТИРИПЕ­ ЛЮСТКОВА, журавлина звичайна; клюква четырёхлепестная Oxycoccus palustris, синонім О. quadripetalus — вічнозелений сланкий кущ и к р о ­ дини вересових. Стебло 15—60 см завдовж ки, тонконитковидне, з відлегло розміщ еними червоними листками. Пластинки листків яй­ цевидно-ланцетні, ш кірясті, з за ­ гнутими донизу цілісними краями. Квітки — на кінцях торіш ніх гі­ лок, по 1—4; квітконіжки довгі, з двома лінійними приквітками. Віночок 4-пелюстковий, блідо-ро­ жевий. П лід — куляста тем но-чер­ вона соковита ягода. Цвіте у трав­ ні — червні. Плоди достигаю ть у вересні — жовтні. Поширення. Т рапляється на П о­ ліссі, в Карпатах, на П рикарпат­ ті на болотах, у заболочених сос­ нових і мішаних лісах. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть стиглі ягоди, які збираю ть з н а­ станням перших приморозків і до утворення снігового покриву, а поновлюють збирання після т а ­ нення снігу. Збираю ть обереж но, не уш кодж ую чи їх, бо деф орм о­ вані ш видко псуються. Зберігаю ть свіж і ягоди при тем пературі близько 0° або засипаю ть у діж ки й заливаю ть водою. Зберігаю ться ягоди тривалий період, м айж е не змінюючи своїх якостей. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Ягоди містять дубильні речовини, флавоноїди, глікозиди (вакциніїн та інші), пектини, 3—4 % органічних кис­ лот (урсолова, хінна, лимонна, бензойна та інші), 10—22 мг% аскорбінової кислоти, барвники, 2,3—4 % цукрів (глюкоза і ф р у к ­ тоза), мікро- і макроелем енти, се­ ред яких є йод, мідь, марганець, молібден, залізо та інші.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ягоди мають то н ізу ­ ючу, освіж аю чу та підбадьорливу властивості, поліпш ую ть розу м о ­ ву й фізичну працездатність, підвищ ують секрецію панкреатич­ ного і ш лункового соку. Разом з цим їх використовую ть як про­ тигарячковий та вітамінний засіб, особливо при гіпо- й авітамінозах. Як засіб з сечогінними й анти­ мікробними властивостями ж у ­ равлину використовую ть для про­ ф ілактики й лікування захворю ­ вань нирок, сечовивідних ш ляхів і сечового міхура, при гіпо-

167

396 ЖУРАВЛИНІ СТРУЧКИ —

операціях. Крім цього, викори­ багаторічна трав'яниста рослина стання їх еф ективне при ф ун кц іо­ родини лілійних. Те саме, що й нальних захворю ваннях централь­ ної нервової системи, при гіперто­ купина запашна. нії, алергічних захворю ваннях шкіри, при глаукомі та виразко­ вій хворобі ш лунка і дванадцяти­ палої киш ки. Тривале застосуван­ ЗАЙЦЕГУБ П'ЯНКИЙ ня 3. п. підвищ ує зсідання крові, за й ц е гу б о п ь я н я ю щ и й спричинює пронос, прискорю є Lagochilus inebrians — пульс і посилює серцебиття. В р а ­ колючий напівкущ родини губо­ зі підвищ еної здатності до зс і­ цвітих. Стебла численні, 20—60 см дання крові (інфаркти, тромбози, заввишки, прямі або висхідні, тромбофлебіти) препарати зайце­ галузисті, біля основи дерев'ян и­ губа вж ивати не можна. сті, у верхній, трав'янистій, части­ Л ікарські форми і застосування. ні — чотиригранні й густо опуш е­ ВНУТРІШНЬО — настій квіток і листя ні ш орсткими волосками. Листки (1 столова лож ка сировини на склянку ЖУРАВЛИНІ НОСИКИ — супротивні, ш ирокояйцевидні, бі­ окропу, настоюють 4—6 годин) дорослі однорічна трав'яниста розсіяно- ля основи — клиновидні, 3—5-роз- п'ю ть по 1 столовій лож ці 3—6 разів волосиста рослина родини гера­ дільні. Квітки сидячі, блідо-рож е­ на день; настойку квіток і листя нієвих. Те саме, що й грабельки ві або білі з двома коричневими (готують на 70°-ному спирті у спів­ відношенні 1 : 10) по 1 чайній лож ці в звичайні. ж илкам и, зібрані на верхівці чверті склянки води, 3—5 раз на день; стебла в колосовидне суцвіття. таблетки (T abulettae extracti Lagochili), П лід — горішок. Ц віте з травня до що містять по 0,2 г сухого екстракту рослини, призначаю ть по 1 шт 3—4 р а­ вересня. зи на день як кровоспинний і седа­ Пош ирення. Т рапляється в С еред­ тивний засіб. ній А зії (Узбекистан і Т адж ики­ ЗОВНІШНЬО — зволож ені в настої сал ­ стан) на підгірних рівнинах та ни­ ф етки з марлі прикладають на 2—5 хв зинах передгір'я, глинистих і ка­ до ран, що кровоточать. м'янистих схилах, по сухих рус­ лах ариків. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть квітки і листки, які заготовляю ть під час цвітіння рослини, зрізую чи всю її надзем ну частину на ви­ соті 5 см від корен евої шийки. Зібрану сировину розкладаю ть тонким ш аром у затінку або в приміщенні, яке добре провітрю ­ ється, і суш ать 5—6 днів, після цього обмолочую ть, щоб обсипа­ лись квітки і листя, а стебла викидають. Зберігаю ть у сухому приміщенні. А птеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Сировина містить лагохілін (дитерпеновий спирт), дубильні речовини (11 — 14 %), ефірну олію (0,03 % ), органічні кислоти, каротин (7— 10 мг% ), аскорбінову кислоту (77— 100 мг% ), вітамін К, смоли й цукри та великий набір (близько 20) м ікроелементів, у том у числі кобальт, стронцій, титан, золо­ то та інші. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. П репарати виявляють еф ективну гемостатичну, болета­ мувальну та протисудом ну дію. Розширюючи судини, вони зни­ ж ую ть кров'яний тиск, а завдяки підвищ енню загальної й вільної кислотності збільш ую ть травну спром ож ність ш лунка. В основі механізму гем остатичної д ії рос­ лини леж ить процес прискорення згортання крові і зменшення проникності судинних стінок. П репарати зайцегуба використо­ вують при легеневих, носових, гемороїдальних, маткових і трав­ матичних кровотечах, для запобі­ гання кровотечам при хірургічних ацидних гастритах, при поч атко­ вих формах панкреатитів. Ягоди спож иваю ть свіж ими або перероб­ леними на соки, сиропи, напої, екстракти, квас, ж еле, мармелад, варення тощо. Розведений водою сік вживаю ть як засіб, що вга­ мовує спрагу при лихоманкових станах, а сік з медом — при кашлі, ангіні, ревм атизм і та гіпертонії. ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати Ж. ч. хворим з виразковою хворобою та гострим запальним процесом ш лунково-киш кового тракту.

395

397

168

399

398 ЗАЛІЗНЯК БУЛЬБИСТИЙ зопник клубненосный Phlomis tuberosa — багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебло пря­ мостояче, ЗО— 100 см заввишки, голе, фіолетово-пурпурове, чоти­ ригранне, вгорі розгалуж ене, з не­ численними спрямованими вгору гілками. Листки супротивні; при­ кореневі й ниж ні стеблові — ч е ­ решкові, трикутно-серцевидні, великозарубчасті, зісподу сіруватоопуш ені; верхні — сидячі, яйце­ видно-ланцетні, розсіяноопуш ені або м айж е голі. Квітки неправиль­ ні, брудно-рож еві, зібрані в 10— 16-квіткові кільця. П лід — з ч о ­ тирьох горіш ків. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте по всій тери то­ рії України (крім гірських рай­ онів та Північного Полісся) на л і­ сових галявинах, узліссях, степових схилах.

Сировнна. Для виготовлення ліків ЗАЛІЗНЯК використовую ть траву, зібрану під час цвітіння рослини. Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, ас ­ корбінову кислоту, еф ірну олію, мікро- й м акроелем енти (залізо, магній, цинк, мідь, марганець, н і­ кель, титан). У кореневих бульбах є сапоніни.

ГОСТРОКІНЦЕВИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й залізн як колю чий.

400

ЗАЛІЗНЯК к о л ю ч и й , козачий залізняк, залізняк Фармакологічні властивості і ви­ гострокінцевий; користання та Лікарські формн зопник колючий і застосування — так, як у стат­ Phlomis pungens — ті Залізняк колю чий. Кореневі бульби — корисний і пож ивний харчовий продукт. їх спож иваю ть вареними, печеними і смаж еними. Зберігаю ть бульби сирими, як картоплю, або сушать. З сухих бульб одерж ую ть борош ­ но, придатне для млинців, оладок тощо.

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло т р ав 'я ­ нисте, чотиригранне, прям остоя­ че, білоповстисте, галузисте, ЗО— 80 см заввишки. Листки супротив­ ні, видовж еноланцетні або видовж енояйцевидні, зісподу — тонкосіроповстисті; нижні — довго­ череш кові, верхні — сидячі. Квіт­ ки неправильні, рож еві, зібрані в три — десятиквіткові кільця. П лід — з чотирьох горіш ків. Цві­ те у червні — липні. Поширення. Росте на степових місцях і кам 'янистих відслоненнях у південній частині Л ісостепу і в Степу. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, зібрану під час цвітіння залізняка. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад потребує вивчен­ ня. Відомо, що трава містить еф ірну олію.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментально доведено, що настій трави 3. к. викликає значне звуж ення судин. Токсичної дії рослини не виявлено. Як свідчить М. І. С олом­ ченко на підставі клінічних спо­ стереж ень, при тривалому вж и ­ ванні настою залізняка хворими на хронічний гастрит у них норм а­ лізується кислотність ш лункового соку (при секреторній н едостат­ ності кислотність соку підви­ щ ується, а підвищ ена кислотність зниж ується), зникаю ть згага і біль. У народній медицині рослину використовую ть при бронхітах, запаленні й туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках і водянці, гем орої й малярії та при судомі у дітей.

Лікарські форми 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—4 сто­ лові лож ки трави на 400 мл окропу) по півсклянки тричі на день; настойку трави (10 г сировини на 100 г горілки, настоюють 8— 10 днів) по 1 столовій лож ці тричі на день; траву 3. к. том ­ лять з водою до утворення густої маси, яку розводять наполовину моло­ ком і п’ють з цукром при туберкульозі

169

401_________________ ЗАМАНИХА ВИСОКА, оплопанакс високий, ехінопанакс високий; заманиха высокая Oplopanax elatus, синонім — Echinopanax elatus — листопадний колючий кущ родини аралієвих, заввишки 0,5— 1 / 3 / м. М ає товсте довге горизонтальне кореневищ е, розміщ ене близько від поверхні грунту. Стебла прямі, мало розгалуж ені, вкриті голчас­ тими колючками. Листки чергові, довгочереш кові, великі, 5—7-ло­ патеві, по краю — двозубчасті й колючі, розміщ ені на річних па­ гонах; на вегетативних пагонах їх по 1—4, на генеративних — по 5. Квітки дрібні, двостатеві, зеленаві, в невеликих простих зонтиках, що утворюють китице­ видне або волотевидне суцвіття. П лід — м'ясиста ж овто-червона синкарпна кістянка. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Зам аниха висока дико росте в гірських лісах на Д ал е­ кому Сході. На території України трапляється в ботанічних садах, на ділянках у окремих садоводів-аматорів. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть кореневищ е з коренями (Rhizoma cum radicibus Echinopanasis), за ­ готовляю ть восени, після дости­ гання плодів. Викопані корен еви­ ща обтруш ую ть від землі, миють у холодній воді, розрубую ть на куски по 35 см (товсті корен еви­ ща розрізую ть ще і вздовж), під­ в'ялю ю ть на повітрі й сушать у приміщенні, яке добре провітрю ­ ється. Зберігаю ть при кімнатній температурі в місці, захищ еному від сонячного проміння. Строк придатності — 3 роки. Сировина використовується заводами для виготовлення настойки, аптеками не відпускається. Хімічний склад. Кореневища і к о ­ рені рослини містять ефірну олію (1,8 % ), тритерпенові гліко­ зиди, алкалоїд аралін, фенольні сполуки та мінеральні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. При експерим енталь­ ному вивченні настойки коріння заманихи було встановлено загальнозбудж ую чу дію препарату, яка виявилася в підвищ енні рівня поведінкових реакцій, рухової активності й реф лекторної зб уд­ ливості. Виявлено й помітну пробудну дію на фоні введення сно­ творних доз барбітуратів. Крім н а­ стойки, вивчали й окремі її ком по­ ненти — глікозиди та еф ірну олію. Встановлено, що обидва ком по­ ненти виявляли збудж ую чу дію, причому в еф ірн ої олії ця дія спостерігалася як при підш кірно­ му, так і при інгаляційном у вве­ денні. На підставі цих дослід­ ж ень мож на вваж ати, що зб у д ж у ­

402 юча тонізую ча дія настойки зу­ мовлена всім ком плексом речо­ вин рослини. Н астойка заманихи виявляє сечогінну дію, збудж ує дихання, посилює силу скорочень серця, уповільню є їхній ритм, нор­ малізує кров'яний тиск, підвищ ує загальну опірність організму до вірусів і мікробів, до неспри­ ятливих умов зовніш нього середо­ вища (коливання атм осферного тиску, температури повітря тощо). П оказаннями до призначення на­ стойки з коріння заманихи є депресивні та астенічні стани, розумова й фізична перевтома, серцева недостатність, гіпотонія, статеве безсилля у чоловіків і клімактеричні неврози у ж інок та легкі форм и цукрового діабету. При вживанні настойки у хворих зменш ую ться головні болі, болі в ділянці серця, зникаю ть непри­ ємні об'єктивні відчуття в різних частинах тіла, втома і дратли­ вість, покращ ується сон, з'я в л я ­ ється почуття бадьорості, від­ новлю ється працездатність. По­ бічних несприятливих явищ на­ стойка не спричинює. Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку заманихи на 40 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 5 (Tinctura Echinopanacis) вживають по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день до їди протягом 25—ЗО діб як т он і­ зуючий засіб.

ЗАЯЧА КАПУСТА ВЕЛИКА — багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Те саме, що й очиток великий.

403 ЗАЯЧА

КАПУСТА

ЇДКА —

невеличка (5— 15 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Те саме, що й очиток їдкий.

404_________________ ЗАЯЧА КОНЮШИНА БАГАТОЛИСТА язвенник многолистный A nthyllis polyphylla — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прям о­ стояче або висхідне, розгалуж ене, внизу відстовбурченоволосисте, 15—60 см заввишки. Листки не­ парноперисті; прикореневі — з 1—2 (4) парами невеликих боко­ вих листочків і значно більш им яйцевидним верхівковим листоч­ ком; стеблових листків частіше З—6. Квітки неправильні, зібрані у верхівкові багатоквіткові голов-

170

405 ки; віночок ж овтий, рідш е — ж о в ­ ЗАЯЧА КРІВЦЯ — тогарячий. П лід — біб. Цвіте у червні — липні. Поширення. Трапляється в Л ісо­ степу, рідше — на Поліссі та в Степу на узліссях, по чагарни­ ках, лісових галявинах, суходіль­ них луках і степових схилах. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву (H erba Апthyllidis), зібрану під час цві­ тіння рослини. Рослина н еоф іци­ нальна. Хімічний склад. Трава містить флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту (191 мг%) та інші цінні речовини.

багаторічна трав’яниста рослина родини звіробійних. Те саме, що й звіробій звичайний.

Лікарські форма і застосування.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки трави на півсклянки окро­ пу, настоюють ЗО хв; проціджують) для компресів, примочок і полоскань.

ЗАЯЧИЙ МАК — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й горицвіт весняний.

406

410

ЗАЯЧА РУТКА —

ЗАЯЧИЙ ЩАВЕЛЬ —

багаторічна трав'яниста з приєм ­ ним запахом рослина родини селерових (зонтичних): Те саме, що й смовдь гірська.

багаторічна трав'яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Те саме, що й квасениця звичайна.

407

4ЇЇ

ЗАЯЧИЙ ГОРОХ —

ЗАЯЧІ БУРЯЧКИ —

трав'яниста рослина Фармакологічні властивості і ви­ багаторічна бобових. Те саме, що й користання. В народній медицині родини еспарцет піщаний. рослина відома як така, що має заспокійливі, в'яж учі, сечогінні, загальнозміцню ю чі та ранозагою ­ вальні властивості. Настій трави п ’ють при безсонні, виразковій хворобі ш лунка, захворюваннях нирок і сечового міхура, діабеті, при захворюваннях, спричинених ф ізичною перенапругою, а також як загальнозміцнюючий засіб піс­ ля виснажливих хвороб. Дітей напуваю ть настоєм при переляку й епілепсії. У вигляді компресів і примочок настій використову­ ють для лікування ран, виразок, для розсмоктування доброякісних пухлин, при укусах бдж іл. Ним полощ уть ротову порож нину при запальних процесах. П одрібнену свіж у траву прикладаю ть до нари­ вів і ран для прискорення загою ­ вання їх.

409

408 ЗАЯЧИЙ КВАС — багаторічна трав'яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Те саме, що й квасениця звичайна.

дворічна ш орстковолосиста тра­ в'яниста рослина родини ш орст­ колистих. Те саме, що й синяк звичайний.

412 ЗАЯЧІ ВУШКА — однорічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й сокирки польові.

413 ЗВІРОБІЙ ВИТЯГНУТИЙ зверю бой вытянутый H ypeiicum elongatum — багаторічна трав'яниста гола зел е­ на рослина родини звіробійних. Стебло 20—40 см заввишки, пряме, циліндричне, з двома невиразни­ ми видовж еними лініями, вгорі розгалуж ене. Листки супротивні, цілокраї, короткочереш кові, ви­ довж ені, видовж енолінійні або ш ироколінійні, тупуваті, з про­ світчастими крапчастими залоз­ ками, по краях загорнуті. Квітки правильні, двостатеві, зібрані у вузьку рідку витягнуту китицю 12—20 см завдовж ки, яка скла­ дається з 1—5-квіткових півзонти­ ків; пелюстки видовж ено оберне­ нояйцевидні, в 3—4 рази довші за чаш ечку, тупі, нерівнобокі, по краях з за л о зк ам и — чорними, головчастими, на ніж ках і з біл у ­ ватими залозистими рисочками на поверхні. Чашолистки яйце­ видні, экраю з рідкими чорними м айж е сидячими головчастими за ­ лозками. П лід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Звіробій витягнутий трапляється на сухих схилах у Гірському Криму (Кримське запо­ відно-мисливське господарство).

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Звіробій звичайний.

171

414 ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ, божа крівця, заяча крівця, кривавник, стокрівця; зверобой продырявленный Нурегісит perforatum — багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних. Стебло п ря­ мостояче, голе, вгорі розгалуж е­ не, круглясте або з двома підви­ щеними лініями, ЗО—60 см зав­ вишки. Листки супротивні, сидя­ чі, цілокраї, видовж еноовальні, тупі, з просвітчастими крапчасти­ ми залозками. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в щ итковидну волоть або нещ іль­ ну китицю; пелюстки золотавожовті видовж еноовальні, з чорни­ ми крапками. П лід — коробочка. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Рослина трапляється по всій території України на від­ критих сухих місцях, на схилах, по чагарниках.

Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть траву (Herba Нурегісі perforati), зібрану на початку цвітіння рос­ лини. Зрізую ть вкриті листям вер­ хівки стебел з суцвіттями, які по­ тім зв'язую ть невеликими пучка­ ми і сушать, розвісивш и їх у за­ критих від сонця приміщ еннях або на горищі. Ш тучне суш іння про­ водять при температурі до 40°. Суш іння вваж ається закінченим, коли стебла стаю ть ламкими. С у­ хої сировини виходить 28—29 % . Зберігаю ть у сухому, захищ еному від світла приміщенні. Строк при­ датності — 3 роки. Сировина від­ пускається аптеками. Хімічний склад. Трава рослини містить дубильні речовини (10— 12 % ), ф лавоноїди (гіперозид, р у ­ тин, кверцитрин, мірицетин, лейкоантоціани), сапоніни, барвники (гіперицин — 0,1—0,4 % , псевдогіперицин, гіперин, франгулаемодинантранол), еф ірну олію (0,2— 0,3 % ), смолисті речовини (17 % ), каротин і аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Н айчастіш е звіробій звичайний використовую ть при хворобах травного тракту. Пояс­ нюється це тим, що його препара­ ти зменш ують спазми киш ок та ж овчних шляхів, нормалізую ть видільну функцію ш лункових за ­ лоз, розш ирюють кровоносні с у ­ дини, посилюють кровообіг, вияв­ ляють протизапальну дію на сли­ зові оболонки травного тракту, в 'яж у ч у та бактеріостатичну дію. Застосування звіробою звичайно­ го показане і дає добрий терапев­ тичний еф ект при дискінезіях ж овчних ш ляхів, гепатитах, застої ж овчі в ж овчном у міхурі, холе­

циститах, ж овчнокам 'яній хворо­ бі (у початковій стадії), гіпоацид­ ному гастриті, метеоризмі, гост­ рих і хронічних колітах, простих і кривавих проносах та геморої. ,Як сечогінний засіб звіробій вико­ ристовую ть при нирковокам 'яній хворобі (у початковій стадії) та при зниж енні ф ільтраційної здат­ ності нирок. Н астойка трави зві­ робою виявилася ефективною при інвазії гостриками (гіменолепідоз і ентеробіоз). П репарати звіробою знімаю ть спазм кровоносних с у ­ дин (особливо капілярів), поліп­ ш ують венозний кровообіг і кро­ вопостачання деяких внутріш ніх органів, виявляю ть капілярозміцнюючу дію. В ряді випадків звіро­ бій призначаю ть при поруш еннях периферичного кровообігу з яви­ щ ами застою, при мікроцйркуляторних розладах. О собливістю ці­ єї рослини є її здатність підвищ у­ вати чутливість ш кіри до ультра­ ф іолетового проміння. Ф отосен­ сибілізую чі властивості рослини пов'язую ть з наявністю в ній гіпе­ рицину й використовую ть при л і­ куванні вітиліго. П репарати зві­ робою еф ективні й при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені та при нічному нетриман­ ні сечі у дітей. При місцевому за ­ стосуванні звіробою з особливою силою проявляється «Того проти­ запальна, в'яж уча і бактеріоста­ тична властивості. Так, звіробійну олію з успіхом використовую ть при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя (Pityriasis sim plex faciei), виразці гомілки та для гоєння ран. У стом атології настій і настойку трави звіробою використовую ть для полоскання ротової порож ни­ ни і змазувань ясен при неприєм-

172

415 ному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах. У гінекологічній практиці настій трави використо­ вують для спринцювань при за ­ пальних захворю ваннях піхви, а звіробійну олію (у вигляді там по­ нів) — для лікування ерозії шийки матки. У народній медицині, крім усіх вищ езазначених випадків, зві­ робій використовую ть при полі­ артриті, ішіасі, подагрі, туб ерк у­ льозі легень з кровохарканням, мастопатії, різних запальних п ро­ цесах, ф урункулах тощо. А нти­ бактеріальний препарат трави зві­ робою новоіманін (Novoim aninum) використовую ть для лікуван ­ ня опіків і різних гнійних процесів в оториноларингологи. В Болга­ рії із звіробою звичайного вироб­ ляю ть препарат пефлавіт (Peflavit С), який використовую ть при капіляротоксикозах, гострих гло­ мерулонефритах, атеросклерозі тощо. Лікарські формн і застосування.

ЗЕЛЕНЧУК ЖОВТИЙ, пальну властивості. Настій трави з губаня жовта, земляний ладан; рослини вж иваю ть при гострих і хронічних циститах, глом еруло­ зеленчук жёлтый нефритах і уретритах, при пієл о­ Galeobdolon luteum — нефриті, аденомі передміхурової багаторічна трав'яниста рідкоопуш ена рослина родини губоцвітих. Стебла висхідні, прості, зрідка — розгалуж ені, біля основи — чер­ вонуваті, 15—50 см заввишки. Листки прості, цілісні, супротивні, череш кові, яйцевидні, подвійнозубчасті, часто з сріблястими бі­ лими плямами. Квітки — у шестиквіткових кільцях. В іночок двогу­ бий, ж овтий; верхня губа довговійчаста, лопаті ни ж ньої губи яйцевидні, середня лопать більш а за бічні. П лід — з чотирьох горіш ­ ків. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в листяних л і­ сах і в чагарниках по всій терито­ рії України, крім Степу і Криму. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, яку заго­ товляю ть під час цвітіння росли­ ни. Зриваю ть верхівки стебел (су­ цвіття разом з листками). Сушатр під наметом або в приміщ енні з доброю вентиляцією. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад ще слабо вивчено. Відомо, що рослина містить водо­ розчинні сполуки кремнію.

ВНУТРІШНЬО — відвар трави (10 г, або півтори столової лож ки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 ра­ зи на день за ЗО хвилин до їди; настой­ ку трави (у співвідношенні 1 : 5 , на 40 % -ному спирті) по 40—50 крапель З—4 рази на день; настій трави для ви­ ганяння глистів (15 г сировини на 100 мл окропу) по 90— 150 мл 3 рази на день протягом трьох днів (дітям від одно­ Фармакологічні властивості і ви­ го до семи років), в останній день да­ користання. В народній медицині ють проносну сіль, а всього проводять зеленчук використовую ть як за ­ три такі цикли з проміж ками 10— 12 сіб, що має сечогінну та протиза­ днів; напар однієї столової лож ки с у ­ міші трави звіробою звичайного, дере­ вію звичайного і коріння дягелю ліка р ­ ського (порівну) на склянці окропу ви­ пивають за півгодини перед сном при розумовій перевтомі, нервовому пере­ напруж енні та безсонні. ЗОВНІШНЬО — звіробійна олія (20 г свіж их суцвіть на 200 мл соняшнико­ вої олії, настоюють 14 днів, процідж у­ ють) для змащ ування хворих місць; на­ стойку трави (у співвіднош енні 1 : 5, на 40 % -ному спирті) по ЗО—40 крапель на півсклянки води для полоскань; на­ стій трави (2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють до охо­ лодж ення, процідж ую ть) для спринцю­ вань (перед використанням розводять теплою кип'яченою водою у співвідно­ шенні 1 : 5 ) ; суміш трави звіробою зви ­ чайного, кори дуба звичайного, корін­ ня кропиви дводомної, пелюсток тро­ янди білої, суцвіть цм ину піскового, трави грициків звичайних, омели білої, кори верби білої, насіння л ь о н у з в и ­ чайного, коренів живокосту лікарсько­ го, алтеї лікарської, трави гірчака п ер ­ цевого і квіток нагідок лікарських (по­ рівну) готують як відвар (4 столові л о ж ­ ки суміш і на 2—3 л окропу, кип'ятять 20 хвилин, негайно проціджують) і ви­ користовую ть теплим для спринцювань двічі на день (вранці і ввечері) при білях.

залози, при нетриманні сечі у лю ­ дей похилого віку внаслідок зни­ ж ення тонусу сф інктерів сеч ово­ го міхура. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чай­ на лож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хв, процідж ую ть) п'ють теплим по 2—3 склянки на день ковт­ ками; чотири столові лож ки суміші ■квіток зеленчука ж овтого (20 г), трави звіробою звичайного і листя м учниці звичайної (по 40 г), трави хвоща польо­ вого (ЗО г), бруньок берези пухнастої, стовпчиків к у к у р у д зи звичайної, трави спориш у звичайного, квіток материн­ ки звичайної (по 20 г), і квіток ромаш­ ки лікарської (15 г) настоюють 12 го­ дин на 1 л води, кип'ятять 10 хв, про­ цідж ую ть і п’ють по півсклянки 4 рази на день через 1 годину після їди при гострому і хронічному гломерулонеф­ ритах.

173

416

419

ЗЕМЛЯНИЙ ЛАДАН —

ЗИЗЙФУС СПРАВЖНІЙ,

багаторічна трав'яниста рідкоопуш ена рослина родини губоцві­ тих. Те саме, щ о й з е л е н ч у к жов­ тий.

китайський фінік, унабі, ююба; тя — анестезую чі речовини. Вміст аскорбінової кислоти становить: зизифус настоящий

417_________________ ЗЕНЗІВЕР — одно- або дворічна (дуж е рідко — багаторічна) трав'яниста рослина родини мальвових. Те саме, що й калачики лісові.

418_________________ ЗИГАДЁНУС СИБІРСЬКИЙ зи га д е н у с с и б и р с к и й

Zygadenus sibiricus — багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Має видовж енояйцевидну цибулину, з чорно-бу­ рими залиш ками листків. Стебло прямостояче, просте, 20—80 см заввишки. Листки лінійні, загост­ рені, до основи звуж ені, скупче­ ні в ниж ній частині стебла. К віт­ ки двостатеві, правильні, біл ува­ то-зеленаві, зібрані в нещ ільну ки ­ тицевидну волоть. П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у травні. Поширення. Росте по рідколіссю, чагарниках, по сухих луках на сході Є вропейської частини СРСР. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву, яку за­ готовляю ть у червні — липні. Зрі­ заю ть усю надзем ну частину рос­ лини і суш ать під наметом на віль­ ному повітрі або в приміщ енні з доброю вентиляцією. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Трава м істить по­ над 0,1 % алкалоїдів (зигаденін та інші). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. А лкалоїди рослини виявляю ть вираж ений вплив на центральну нервову систему, м а­ ють інсектицидні властивості. М азь використовую ть як зн ебо­ люючий засіб при невралгіях і рев­ матизмі. Н астойку або настій ви­ користовую ть як протипаразитарний засіб проти головних і л обко­ вих вошей. Інсектицидні власти­ вості рослини використовую ть у боротьбі з ш кідниками сільсько­ господарських рослин (з гусінню білянок, кільчастого ш овкопряда тощо) і паразитами сільськогос­ подарських тварин (наприклад, з личинками ш кірного гедзя). Л ікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — мазь (20 г подрібненої трави розтираю ть з 50 г смальцю) для розтирань; настойку (50 г трави на 100 мл спирту) для витирання тіла; на ­ стій (1 чайна лож ка сировини на 200 мл окропу) для витирання і миття голови. Рослина отруйна, використання потре­ бує обережності.

Z iz ip h u s ju ju b a — колю чий розлогий кущ або неве­ лике (до 3 м заввишки) дерево р о ­ дини ж остерових. Листки черго­ ві, короткочереш кові, ш кірясті, ш ироколанцетні або видовж ено­ яйцевидні, по краю тупопилчасті. Квітки двостатеві, дрібні, зелен у­ ваті, п'ятичленні, пазуш ні, в пуч­ ках. П лід — куляста або видовж е­ на кістянка, з червоно-коричневою або ж овтою глянцевою ш кір­ кою, з м'ясистим солодким білим або світло-зеленим мезокарпієм і кам'янистим ядром. Ц віте у трав­ ні — липні. П лоди достигаю ть у серпні — жовтні. Пош ирення. Зизифус справж ній дико росте в Середній А зії; в Кри­ му трапляється в колекціях нау­ ково-дослідних установ, на д ілян­ ках садоводів-аматорів. Сировина. Для лікарських потреб використовую ть зрілі плоди (Fruc­ tus jujubae) і листя, яке збираю ть під час плодонош ення рослини і суш ать у затінку. Плоди вж и ва­ ють свіж ими, сушеними, в'ял ен и ­ ми, використовую ть у кондитер­ ськом у і консервному виробницт­ вах. Суш ать плоди після інакти­ вації ферм ентів ш ляхом витрим у­ вання їх протягом 1—2 хвилин в окропі. Р ослина неоф іцинальна. Х імічний склад. У плодах і листі зизифуса справж нього є дуб иль­ ні і смолисті речовини, ф л авон ої­ ди, аскорбінова кислота, каротин, кумарини, цукри, органічні кис­ лоти, ефірна олія. Поряд з цим плоди містять пектини, ж ирну

олію, солі калію і ф осф ору, а лис­ у свіж их плодах — 700—900 мг% , у висуш ених з інактивацією ф ер­ ментів плодах — 1500—2000 мг% , у висуш ених без інактивації ф ер­ ментів плодах — 5— 10 мг% . , Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Ф арм акологічними і клінічним и дослідж енням и під­ твердж ено діуретичні властивості плодів і листя зизиф уса (застосо­ вували 10 % -ний настій). За дани­ ми клінічних спостереж ень, пло­ ди- маю ть і гіпотензивні власти­ вості. Встановлено, що оптим аль­ ний гіпотензивний еф ект викли­ кає 10-процентний відвар плодів у дозі 60 мл 4—6 разів на день, а так ож свіж і плоди чи цукати по 8— 10 ш тук 3—4 рази на день. Зменш ення дози викликає менш помітний гіпотензивний ефект, а збільш ення її на 25 і 50 % не при­ водить до достовірного збільш ен­ ня депресорної дії. Н айвиразніш у антигіпертензивну дію зумовлює відвар, значно менш у — свіж і й суш ені плоди. Активніший фармакодинамічний еф ект відвару, мож ливо, був зумовлений тим, що лікарська ф орма відвару з ф арм а­ кологічного погляду є оптим аль­ нішою для прояву його резорбтивної дії. Особливо виразний гіпо­ тензивний, гемодинамічний ефект плодів зизиф уса спостерігається у хворих з гіпокінетичним типом кровообігу. Поряд з гіпотензив­ ним і гемодинамічним ефектом, ф ітолікуванн я плодами зизифуса сприятливо діяло і на загально-

174

420_________________ клінічні прояви хвороби. В про­ цесі лікування у більш ості хворих зменш ую ться або зовсім зника­ ють головні болі, запаморочення голови, шум у вухах, серцебиття, поліпш ую ться сон, загальне сам о­ почуття, працездатність і настрій. Крім того, відвар плодів зум ов­ лює помірний седативний ефект. Побічних негативних реакцій у відповідь на застосування плодів зизиф уса не виявлено. У народ­ ній медицині плоди використову­ ють у вигляді відвару при ане­ мії, як пом'якш увальний і проти­ запальний засіб при катарі верх­ ніх дихальних ш ляхів і гарячці, при виразці киш ечника й киш ко­ вих інфекціях. Н едозрілі плоди рекомендую ться при проносі й ди­ зентерії, стиглі — при запорах. Привертає увагу властивість листя знімати (тимчасово, на 5— 10 хвилин) відчуття солодкого й гіркого смаку, не впливаючи, при цьому, на больові відчуття. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар суш ених пло­ дів (20 г сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 4—6 раз на день протя­ гом 15 днів як гіпотензивний засіб; сві­ жі плоди або цукати по 8— 10 ш тук на прийом 3—4 рази на день протягом 15 днів як гіпотензивний засіб.

ЗИМОЛЮБКА ЗОНТИЧНА з и м о л ю б к а зо н т и ч н а я

Chimaphilla umbellata — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини груш анкових. Має повзуче кореневищ е й невелике (8— 10 см заввишки) розгалуж ене дерев'янію че в ниж ній частині стебло. Листки вічнозелені, к о ­ роткочереш кові, цупкі, ш кіряс­ ті, блискучі, видовж енооберненоклиновидні, по краю пилчастозазублені, зближ ені в кільця. Квіт­ ки — середнього розміру, пра­ вильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рож еві, зібрані на верхівці стеб­ ла в зонтиковидну китицю. П лід — коробочка. Цвіте у червні—липні. Пош ирення. Росте розсіяно в л і­ сах Полісся, Л івобереж ного Л ісо ­ степу та Гірського Криму. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву (Herbae Chim aphillae um bellate), зібрану під час цвітіння рослини. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить а р ­ бутин, гомоарбутин, гіперозид, авікулярин, кем пферол, гірку ре­ човину урсон, амірин (0,21 %), ериколін, дубильні речовини (бли­ зько 5 % ), органічні кислоти, см о­ ли, камедь, слиз та інші речовини. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. У вітчизняній народ­ ній медицині зимолю бка відома як засіб, що підвищ ує діурез, д е ­ зинф ікує сечові шляхи, підвищ ує

виділення з організму азотистих і хлористих солей, зниж ує вміст цукру в крові, збудж ує апетит, покращ ує травлення, регулює менструації. Н астій трави вж ива­ ють при хронічних захворю ваннях нирок (альбум інурія, гематурія, нефрит), при запальних процесах і піску в сечовому міхурі, хроніч­ ном у гонорейном у уретриті, зву­ ж енні уретри, при захворю ваннях передм іхурової залози, при набря­ ках і водянці, захворю ванні сугло­ бів і подагрі, діабеті та диспепсії. Як в'яж учий засіб настій п'ю ть при запаленнях ш лунково-киш кового тракту та при катарі верхніх ди ­ хальних ш ляхів; як загальнозміцнюючий і тонізую чий засіб — при внутріш ніх захворю ваннях, зу­ мовлених надмірним фізичним на­ пруж енням. М ісцево у вигляді на­ стою або припарок з трави л іку ­ ють хронічні хвороби шкіри, к ар ­ циному, різні тверді пухлини. Ві­ домі випадки успіш ного лікуван ­ ня раку молочної залози. В деяких зарубіж них країнах (США, Анг­ лії) рослину використовую ть у науковій медицині. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г си­ ровини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день; столову лож ку суміші трави зимолюбки (40 г) і лис­ тя м учниці звичайн о1 (60 г) заливаю ть склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, про­ цідж ую ть і п’ють 3 рази на день по 1 склянці при захворю ванні нирок, се­ човому піску, катарі сечового міхура та при ревматизмі.

У 422

175

421

423

з и м о ц в іт —

ЗІРОЧНИК СЕРЕДНІЙ, ЗІРОЧКИ ЖОВТІ, цибулька гусяча, часник жов­ мокрець; тий; звездчатка средняя Stellaria media — гусиный лук жёлтый одно- або дворічна трав'яниста Gagea lutea —

невелике дерево або кущ родини гамамелідових. Те саме, що й гамамеліс віргінський.

422 ЗІНОВАТЬ РУСЬКА, ро ки тн яч о к руський; раки тн ик русский

Chamaecytisus ruthenicus, с и н о ­ нім Cytisus ruthenicus — невеликий (60— 180 см заввишки), к о р о тк о с ір у в а т о п р и т и сн у то о п у шений кущ родини бобових. П а­ гони прямостоячі, прутоподібні, малооблистнені. Листки чергові, череш кові, трійчасті; листочки еліптично-ланцетні, цілокраї, зіс ­ поду сріблясто-сірі. Квітки дво­ статеві, неправильні, розміщ ені по (1) 3—5 у пазухах листків і зібрані в багатоквіткові безлисті колосоподібні суцвіття; віночок метеликовий, роздільнопелю стко­ вий, золотаво-ж овтий. П лід — довгасто-лінійний притиснутоволосистий біб. Цвіте у травні—л и п ­ ні. Поширення. Зіновать руська рос­ те по всій території України, крім високогір'я і полинового Степу, на степових і кам 'янистих схилах. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву (трав'я­ нисті верхівки пагонів), яку заго­ товляють під час цвітіння росли­ ни. Сушать під укриттям на віль­ ному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрю ється. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять алкалоїди (голов­ ним є цитизин). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. А лкалоїд цитизин зу ­ мовлює рефлекторне збудж ення дихального центру, стимулює с у ­ диноруховий центр, симпатичні ганглії й надниркові залози, що призводить до підвищ ення ар те­ ріального тиску. У народній м е ­ дицині настій трави п ’ють при т у ­ беркульозі легень, ж овтяниці, бо­ лях у ділянці серця і попереку, при головних болях. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайну лож ку сировини настоюють 1 годину в 700 мл холодної кип'яченої води, про­ ціджують) по 1 столовій лож ці 3 рази на день після їди. Зіновать руська — отруйна рослина. П ередозування небез-

424

невелика (10—ЗО см заввишки) ба­ гаторічна цибулинна гола росли­ на родини лілійних. Ц ибулина од­ на, видовж ено-яйцевидна, з б у­ рувато-сіруватим и оболонками. Стебло прямостояче, вгорі розга­ луж ене, між основою й суцвіттям безлисте. П рикореневий листок одиничний, ш ироколінійний, пло­ ский, 6— 12 мм завширшки, на вер­ хівці різко відтягнутозагострений, з ковпачком. Квітки двостатеві, правильні, у зонтиковидному з З—7 (рідше з 10— 12) квіток су­ цвітті з двома м айж е супротивни­ ми, по краю павутинистоопуш еними листками при основі; оцвітина проста, віночковидна, ш естичлен­ на, ж овто-зеленого забарвлення. П лід — куляста коробочка. Цвіте у квітні. Поширення. Зірочки ж овті трап­ ляю ться по всій території У краї­ ни в лісах, серед чагарників. Сировина. З лікувальною метою використовую ть свіж і цибулинки. Рослина неоф іцинальна. Х імічний склад вивчено недостат­ ньо. Відомо, щ о вся рослина міс­ тить часникову еф ірну олію, в складі якої є сірка. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. У народі відвар ци­ булинок вживаю ть від астми, в о ­ дянки й ж овтяниці. Невелику кількість відвару цибулинок у м о­ лоці дають дітям при спазм оф і­ лії. Д ля гоєння ран використову­ ють подрібнені свіж і цибулинки. Цибулинки зірочок ж овтих їстів ­ ні. Л истки рослини використову­ ють для приготування ранньовес­ няних салатів. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— відвар цибулинок (1 столова лож ка свіж их цибулинок на 300 мл окропу, варять 5 хвилин, настою­ ють 1—2 години, процідж ую ть) по 1 столовій лож ці 3— рази на день.

4

рослина родини гвоздикових. Стебло леж аче (10—ЗО см зав­ довж ки), циліндричне, ду ж е р о з­ галуж ене, має ряд волосків з одно­ го боку меж ивузлів. Листки су­ противні, цілісні, цілокраї, яйце­ видні, короткозагострені, біля ос­ нови війчасті; ниж ні — череш ко­ ві,. верхні — сидячі. Квітки пра­ вильні, двостатеві, дрібні, на довгих квітконіжках; пелюстки білі, глибокодвічіроздільні, ко­ ротші за чашолистки. П лід — к о ­ робочка. Цвіте з березня по жовтень. Пош ирення. Росте по всій тери­ торії України на засмічених міс­ цях, біля ж ител, як бур'ян у са­ дах і на городах.

176

425_________________ Заготівля і зберігання. Д ля виго­ ки

ЗЛАТОЦВІТ РОЖЕВИЙ —

товлення ліків використовую ть траву (Herba S tellariae m ediae), яку збираю ть з квітучих стебел протягом усього часу цвітіння рослини. Зібрану траву 4—5 годин пров'ялю ю ть на сонці, а потім до­ суш ую ть під наметом або в теп ­ лому приміщ енні. Сухої сировини виходить 20 % . Зберігаю ть у су­ хому місці. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить са­ поніни, аскорбінову кислоту (до 65 мг% ), каротин (понад 23 мг% ), токоф ерол, флавоноїди, дубильні та інші речовини.

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й мару на р о ­ жева.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина відома в на­ родній медицині багатьох країн. Вважають, що рослина поліпш ує діяльність серця і стан нервової системи, зменш ує різні больові відчуття, спиняє кровотечу, за ­ гоює гнійні рани й розсмоктує пухлини різного походж ення, ви­ являє протизапальну, антисептич­ ну та протицинготну дію. Настій трави або сік свіж ої рослини вж и­ вають при захворю ваннях печін­ н і

і ж овчного міхура, легень (особливо при кровохарканні), при кривавому блюванні, геморої, а також при тиреотоксикозі. В східних республіках СРСР на­ стоєм трави промивають очі при запаленнях і лікую ть початкові стадії помутніння рогівки (ката­ ракта). Зовніш ньо міцний настій у вигляді прим очок використову­ ють при хворобах ш кіри (вугри, порізи, висипи, гнійні рани), у ви­ гляді ванн — при набряках ніг і нервовому збудж енні. До л ік у ­ вально-проф ілактичного харчово­ го раціону (особливо при хворо­ бах легень, серця, печінки та ни­ рок) включають салати з молодо­ го свіж ого листя і пагонів. Про запас рослину квасять і м ари­ нують.

Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — сік свіж ої рослини, змішаний з невеликою кількістю меду, по 1 чайній лож ці 4—6 раз на день; настій трави (1 столова лож ка сирови­ ни на склянку окропу, настоюють у термосі 8 годин, процідж ую ть) по чвер­ ті склянки 4 рази на день; салат: траву 3. с. і зелену цибулю подрібнюють, со­ лять, заправляють вершками, прикра­ шають кусочками круто звареного яй­ ця і посипають кропом (на 100 г трави 3. с. беруть 100 г зеленої цибулі, 20 г вершків, половинку вареного яйця та спеції). ЗОВНІШНЬО — настій свіж ої трави (10 столових лож ок сировини на 1 л окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють 4 години) для ком пресів і промивань.

426 ЗЛАТОЦВІТ ЧЕРВОНИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й маруна чер­ вона.

427 ЗЛИНКА КАНАДСЬКА мелколепестник канадский Егідегоп canadensis — однорічна трав'яниста рослина р о ­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло ж орстковолосисте, прям о­ стояче, ребристе, ЗО— 100 см зав­ вишки, у верхній частині — розга­ луж ене. Листки чергові, лінійноланцетні, довгозагострені, ш орст­ кі; нижні — короткочереш кові, рідко зубчасті; верхні — сидячі, цілокраї. Квітки — в дрібних к о ­ ш иках, які утворюють р озгал уж е­ ні верхівкові суцвіття; крайові квітки маточкові, вузько язичкові, білуваті; серединні — двостатеві, трубчасті, блідо-ж овті. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — ве­ ресні. Поширення. Росте по всій терито­ рії України на смітниках, полях, городах, біля доріг, на залізнич­ них насипах, у лісосмугах. П охо­ дить з П івнічної Америки. Сировина. Використовують траву (H erba E rigeroni), зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава містить д у ­ бильні речовини, флавоноїди, хо­ лін та ефірну олію (0,3—0,6 % ), до складу якої входять d -лимонен, дипентен, d -а-терпінеол.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має крово­ спинні й протизапальні властиво­ сті й використовується при леге­ невих, киш кових, гемороїдальних, маткових і носових кровотечах, при запаленнях сечового міхура й передміхурової залози та як протидизентерійний засіб. Настоєм трави миють голову для зм іцнен­ ня і стимулювання росту волосся. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка сухої трави на 200 мл окропу, настоюють 15 хв, процідж ую ть) по 2^ столові лож ки 5—6 раз на день; на­ стій трави (2 столові лож ки сухої тра­ ви на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 8 годин, процідж ую ть) по 2—3 столові лож ки 3—4 рази на день.

177

428 ЗЛІ я г о д и — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й актея колосиста.

429_________________ з м іє г о л о в н и к МОЛДАВСЬКИЙ змееголовник молдавский Dracocephalum moldavica — однорічна трав'яниста розсіянокоротковолосиста рослина родини губоцвітих. Стебло чотиригран­ не, пряме, розгалуж ене, 15—60 см заввишки. Листки супротивні, черешкові, довгасто-ланцетні, за­ рубчасто-пилчасті, верхні — л ан ­ цетні, пилчасті. Квітки — двоста­ теві, неправильні, по 4—6 у кіль­ цях, що утворюють довге колосо­ видне суцвіття; віночок білий або блакитно-фіолетовий, 20—25 мм завдовжки, вдвоє або більш е р а­ зів перевищує чаш ечку. П лід — з чотирьох горішків. Цвіте у лип­ ні—серпні. Поширення. Змієголовник мол­ давський походить із Східної Азії. На Україні його вирощ ують як

430 ефіроолійну й медоносну росли­ ну, інколи він дичавіє. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву, яку за ­ готовляють під час цвітіння рос­ лини. Суш ать під укриттям на вільному повітрі або в приміщ ен­ ні з доброю вентиляцією. Ш туч­ не суш іння проводять при тем пе­ ратурі не вище 40°. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить 0,08—0,2 % еф ірної олії, у складі якої є цитраль (50 % ), гераніол (ЗО % ), нерол (7 % ), цит­ ронелол (4 % ), тимол (0,2 % ), ли ­ монен, сесквітерпен та інші актив­ ні речовини. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Змієголовник м ол­ давський має седативні, протисудомні, болетам увальні та раноза­ гоювальні властивості й реком ен­ дується народною медициною як замінник м еліси лікарської. Ос­ новними терапевтичними пока­ заннями до вживання змієголовника всередину є тахікардія, різ­ ні невралгії, легкі форми мігрені та ломота при простудних захво­ рюваннях. Зовнішньо, у вигляді полоскання, компресів і пр ипа­ рок, рослину використовую ть як знеболюючий засіб при зубному болю, ревматизмі та забиттях. Для гоєння гнійних ран використову­ ють свіж е подрібнене листя. Зм іє­ головник часто вживаю ть і як за ­ сіб, що посилює апетит і поліп­ шує травлення. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють 15 хвилин, проціджують, охолоджують) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день за 15 хвилин до їди. ЗОВНІШНЬО — полоскання настоєм трави; знеболюючі компреси з розпа­ реної сухої трави, загорнутої в марлю; на гнійні рани накладають свіж е тов­ чене листя.

ЗМІЙОВИК — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Те саме, що й гірчак зміїний.

431 ЗОБНИК — однорічна трав'яниста опушена рослина родини складноцвітих. Те саме, що й нетреба звичайна.

432 зо зу л и н

ц в іт —

багаторічна трав'яниста короткопритиснутоопуш ена рослина р о ­ дини гвоздикових. Те саме, що й коронарія зозуляча.

178

433_________________ 434

435

ЗОЗУЛИНЕЦЬ БЛОЩИЧНИЙ ЗОЗУЛИНЕЦЬ БОЛОТНИЙ ятрышник болотный ятрышник клопоносный Orchis palustris — Orchis coriophora —

ЗОЗУЛИНЕЦЬ ХИЙ—

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або яйцевидні, іно­ ді (дуже рідко) довгасті. Стебло циліндричне або злегка гранчасте, 15—30(45) см заввишки, вкрите листками м айж е до суцвіття. Листки сизувато-зелені, досить численні (до 8— 10), лінійні або лінійно-ланцетні, гострі, спрям о­ вані вгору; нижні — до 8—9 мм завширшки; верхні — згорнуті навколо стебла. Квітки неправиль­ ні, брудно-бурувато-пурпурові, з запахом клопів, зібрані в багато­ квітковий, густий, довгастий К О ­ Л О С ; ш олом дзьобовидно-загострений; губа трилопатева, повисла; ш порка зігнута, конічна, повисла, вдвоє коротш а за зав'язь. П лід — коробочка. Цвіте у червні—липні. Поширення. Рідкісна рослина. Трапляється на заболочених л у ­ ках, по вологих чагарниках і за­ падинках у Лісостепу, розсіяно — в Карпатах, на Поліссі, на Розточчі-Опіллі й рідко — в Степу. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби овальні. Стебло порож ­ нисте, 18—ЗО см заввишки. Лист­ ків 3—6, вони лінійно-ланцетні, жолобчасті, від основи до верхів­ ки поступово звуж ені, гострі, спрямовані вгору. Квітки непра­ вильні, бузково-пурпурові, зібра­ ні в рідкий К О Л О С ; листочки оцвітини довгасті, тупі, з трьома жилками, а бокові відхилені на­ зад; губа трилопатева, бокові л о ­ паті значно більш і за середню (іноді губа дволопатева); шпорка пряма, циліндрична, коротш а за зав'язь, горизонтальна або іноді косо спрямована вгору. П лід — коробочка. Цвіте у травні—черв­ ні. Поширення. Рідкісна рослина. Трапляється на Закарпатті, в Гір­ ськом у Криму, зрідка в Л ісосте­ пу й Степу на вологих трав'яни­ стих місцях, на луках і болотах. Занесена до Червоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

ГОСТРОВЕР­

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних,). Те саме, що й анакамптис піра­ мідальний.

436_________________ ЗОЗУЛИНЕЦЬ МАВП'ЯЧИЙ ятрышник обезьяний Orchis simia — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби овальні або кулясті. Стеб­ ло 20—45 см заввишки. Листки видовж еноланцетні, тупі, до ос­ нови звуж ені. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-пурпурові, зі­ брані в густий яйцевидний К О Л О С ; приквітки лусковидні, набагато коротш і за зав'язь-, середня л о ­ пать губи дволопатева, її частки довгі (до 1 см), вузьколінійні або лінійні з ш иловидним зубцем між ними; бокові лопаті лінійні, до 7,5 см завдовжки. П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у квітні—травні. Поширення. Рідкісна рослина. Зрідка трапляється в Гірському Криму та на околиці Ф еодосії по чагарниках, на лісових галявинах, гірських луках та на схилах. З а ­ несена до Ч ервоної книги Укра­ їнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

179

439_________________ 44 0

43 7

ОБПАЛЕНИЙ ЗОЗУЛИНЕЦЬ

ЗОЗУЛИНЕЦЬ ятрышник обожжённый Orchis ustulata —

ПУРПУРОВИЙ ЗОЗУЛИНЕЦЬ

ятрышник пурпурный Orchis purpurea —

РОЗМАЛЬОВАНИЙ ятрышник раскрашенный багаторічна трав'яниста рослина багаторічна трав'яниста рослина Orchis picta —

родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або овальні. Стеб­ ло циліндричне, 10—40 см заввиш ­ ки, облистнене на дві третини довж ини. Нижні листки л іній­ но-довгасті, загострені; верхні — в 2—3 рази менші, згорнуті навко­ ло стебла. Квітки двостатеві, н е­ правильні, дрібні (до 4 мм), з м е­ довим запахом, зібрані в густий багатоквітковий циліндричний колос. Листочки оцвітини м айж е до основи вільні; ш олом к ул яс­ тий, тупуватий, зовні чорно-пурпуровий; губа трироздільна, се ­ редня частка її дволопатева; ш по­ ра дуж е коротка (1 мм), спрям о­ вана вниз. П лід — коробочка. Ц ві­ те у червні—липні. Поширення. Рідкісна, зникаю ча рослина. Зрідка трапляється на Закарпатті, в Карпатах, на Розточчі-О піллі, на П равобереж но­ му Поліссі, в Лісостепу, по Д н іп­ ру заходить у Степ. Росте на с у ­ хих луках, узліссях, переваж но на вапняках. Занесена до Ч ерво­ ної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф о р ­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

438 ЗОЗУЛИНЕЦЬ п л я м и с т и й — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Те саме, що й пальчат окорінник плямистий.

родини зозулинцевих (орхідних). Бульби видовж енояйцевидні. Стебло пряме, ЗО—75 см заввишки, товсте, вгорі пурпурово-забарвлене. Листки здебільш ого збли ж е­ ні в нижній частині стебла, еліп­ тично-ланцетні або довгасті, гост­ рі, зверху блискучі, зісподу — бл і­ діші й сизуваті; верхній листок — у вигляді довгої піхви, згорнутий навкруги стебла. Квітки двоста­ теві, неправильні, запашні, в гу­ стому циліндричному колосі; ш о­ лом яйцевидний, гострий, коричню вато-пурпуровий; губа я с ­ но-рож ева з темно-пурпуровими крапками, оберненояйцевидна, трироздільна; ш порка циліндрич­ на, на кінці часто розш ирена і виїмчаста, в 2,5—3 рази коротш а за зав'язь. Плід — коробочка. Ц ві­ те у травні—червні. Пош ирення. Рідкісна, зникаю ча рослина. Трапляється в південносхідній частині Прикарпаття, на Розточчі-Опіллі, в західній части­ ні Лісостепу й Гірському Криму на луках, по чагарниках, на узл іс­ сях і лісових галявинах, у гір ­ ських лісах. Занесена до Ч ерво­ ної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби яйцевидні або еліптичні. Стебло 14—35 (40) см заввишки. Листки зближ ені при основі стеб­ ла, видовж енояйцевидні або вузь­ ко-ланцетні, тупі або тупозагострені, часто складені вздовж і д у ­ говидно відігнуті. Квітки двоста­ теві, неправильні, яскраво-пурпурово-фіолетові, зібрані в рідкува­ тий циліндричний колос; губа в середині білувата, з тем но-п ур­ пуровими плямками, округло-нирковидна, спереду — неглибокотрилопатева, з середньою тупою, напівквадратною , злегка виїм час­ тою лопаттю і тупими боковими; шпорка тупа, у півтора раза дов­ ша за губу. П лід — коробочка. Цвіте у травні—червні. Поширення. Трапляється дуж е рідко на північ, узб ереж ж і Чорно­ го моря і в Гірському Криму по чагарниках, вологих западинках, на гірських луках і лісових галя­ винах. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фарм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф о р ­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

441 ЗОЗУЛИНЕЦЬ САЛЕПОВИЙ ятрышник дремлик Orchis morio — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби кулясті. Стебло 20—ЗО см заввишки. Листки лінійно-довгасті; нижні — зближ ені, тупуваті; верхні — згорнуті навколо стебла, загострені. Квітки двостатеві, не­ правильні, зібрані в колосовидне суцвіття. Зовнішні листочки о ц ві­ тини при основі зрослися краями; ш олом тупий; губа трилопатева, при основі — біла з тем но-пурпу­ ровими цяточками, далі — ф іол е­ това; ш порка циліндрично-була­ вовидна, горизонтальна або обер­ нена вгору. П лід — коробочка. Цвіте у травні—червні. Поширення. Рідкісна, зникаю ча рослина. Трапляється зрідка на Закарпатті, в К арпатах, на Розточ­ чі-Опіллі, у південній частині П о­ лісся, дуж е рідко — в Степу та в Криму. Росте на сухих луках, гірських лучних схилах, лісових галявинах і узліссях. Занесена до Ч ервоної кн иги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф о р ­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

180

442

443

445

ЗОЗУЛИНЕЦЬ ТРИЗУБЧАСТИЙ ятрышник трёхзубчатый Orchis t rident at а —

ЗОЗУЛИНЕЦЬ ФІТССА —

ЗОЗУЛИНЕЦЬ

ШИРОКОЛИС­

багаторічна трав'яниста рослина Т И Й — родини зозулинцевих (орхідних). багаторічна трав'яниста рослина Те саме, що й пальчат окорінник родини зозулинцевих (орхідних). Фукса. Те саме, що й пальчат окорінник багаторічна трав'яниста рослина м' ясо-червоний. родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби яйцевидні. Стебло 15—40 см заввишки. Листки видовж ено­ ЧОЛОВІЧИЙ, ланцетні або ланцетні, розміщ ені ЗОЗУЛИНЕЦЬ ЗОЗУЛИНЕЦЬ ШОЛОМОНОС­ в нижній частині стебла. Квітки тверд ОСТІЙ; двостатеві, неправильні, в густо­ ятрышник мужской НИЙ му, м айж е кулястому суцвітті; г у ­ Orchis mascula — ба рівна з іншими листочками багаторічна трав'яниста рослина прямик; оцвітини або довш а за них, ясно- родини зозулинцевих (орхідних). ятрышник шлемоносный рож ева або білувата, середня л о ­ Бульби кулясті або овальні. Стеб­ Orchis militaris — пать її довша за бокові, оберне- ло 15—ЗО см заввишки. Листки лі- багаторічна трав'яниста рослина носерцевидна, на верхівці розш и­ нійно-ланцетні, з пурпуровими родини зозулинцевих (орхідних). рена на 2 лопаті з зубчиком між крапками біля основи: нижні — Б ульби яйцевидні. Стебло 15— ними. Приквітки червонуваті, з зе­ зближені, тупуваті; верхні — 40 см заввишки, злегка гранчасте, леною жилкою. Плід — короб оч­ згорнуті навколо стебла, загостре­ вгорі — фіолетове. Листки видовка. Цвіте у квітні—червні. ні. Квітки двостатеві, неправиль­ женоеліптичні: ниж ніх — 2—4, во­ Поширення. Рідкісна, зникаюча ні, зібрані в рідке колосовидне ни великі, зближ ені, ж олобчасті, рослина. Трапляється лиш е в Кри­ суцвіття. Оцвітина пурпурова; г у ­ гострі; в е р х н іх — 1—2, вони згор­ му (в горах і біля Ф еодосії) на л у ­ ба трилопатева, бархатиста, при нуті навколо стебла. Квітки дво­ ках і лісових галявинах. Занесе­ основі — білувата, з темними пля­ статеві, неправильні, зібрані в на до Ч ервоної книги У країнської мами; середня частка губи виїм ­ густе колосовидне суцвіття. Ш о­ РСР. часта, з зубчиком у виїмці. П лід — лом блідо-рож евий, гострий; губа Заготівля і зберігання, хімічний коробочка. Цвіте протягом квіт­ трилопатева, пурпурова, середня її частка — з рож евими ворсинка­ склад, фармакологічні властиво­ ня—травня. сті і використання, лікарські фор­ Поширення. Рідкісна рослина. Ро­ ми і на верхівці вона розділена на ми і застосування — усе так, як сте в Гірському Криму по чагар­ дві овальні або довгасті лопаті у статті Л юбка дволиста. никах і на лісових галявинах, пе­ (до 4 мм завдовж ки), з зубцем реваж но на вапняковом у грунті. між ними; ш порка тупа, вдвоє к о ­ Занесена до Ч ервоної книги ротш а за зав’язь. П лід — ко р о б о ч ­ ка. Цвіте у червні. У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний Поширення. Рідкісна, зникаюча склад, фармакологічні властиво­ рослина. Т рапляється в Карпатах сті і використання, лікарські фор­ і на Прикарпатті, інколи — на ми і застосування — усе так, як П равобереж ном у Поліссі та в Л і­ состепу, зрідка в Гірському Кри­ у статті Любка дволиста. му і дуж е рідко — в Степу на во­ логих луках, по чагарниках, на лісових галявинах і узліссях. З а ­ несена до Ч ервоної книги У кра­ їнської РСР.

444

446_________________

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

181

447 ЗОЛОТИЙ ДОЩ ЗВИЧАЙНИЙ бобовник обыкновенный Laburnum anagyroides, сино­ н ім — Cytisus laburnum — невелике дерево (2,5—5 м заввиш ­ ки) або кущ родини бобових. О д­ норічні пагони повислі, сріблястоопуш ені. Листки трійчасті. Л ис­ точки яйцевидні або видовж ено­ яйцевидні, по 7 см завдовж ки, на верхівці закруглені, з коротень­ ким вістрячком, зісподу притиснутосріблястоопуш ені. квітки двостатеві, неправильні, золотис­ то-ж овті, зібрані в густі повислі китиці. Плід — біб, лінійний, сріб ­ лясто опушений. Цвіте у квітні — червні. Поширення. Походить з Південної Європи. Вирощують як декоратив­ ну рослину в садах і парках (час­ тіше — в південних районах). Заготівля і зберігання. Використо­ вують насіння. Збирають боби, к о ­ ли насіння повністю дозріє. Після попереднього досуш ування боби обмолочую ть і просіваю ть через сито. З 10 кг сухих бобів од ер­ ж ую ть 1,5—2 кг насіння. Зберіга­ ють насіння в сухих приміщ еннях. Хімічний склад. Насіння містить алкалоїд цитизин (близько 3 % ), білки (6 % ), ж ирну олію (близько 11 % ), пектин та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. А лкалоїд цитизин з у ­ мовлює реф лекторне зб удж уван ­ ня дихального центра, стимулює судиноруховий центр, симпатичні ганглії й надниркові залози, що приводить до підвищ ення артері­

448 ального тиску. 15 % -ний розчин цитизину, відомий під назвою «цититон», використовую ть при асф і­ ксії, ш оку, колапсі, зупинці ди ха­ ння під час операцій, при травмах, наркозі, інтоксикації та отруєннях (задуш ливими отруйними речови­ нами, окисом вуглецю, морфіном, синильною кислотою). Цититон ПЮ ТИПОКАЗАНИЙ при гіперто­ нії, атеросклерозі, набряку л е ­ гень, внутріш ніх кровотечах і к ро­ вотечах з великих судин. Таблет­ ки табекс, до складу яких входить 0,0015 г цитизину, використовую ть як засіб, що полегш ує відвикан­ ня від куріння. Табекс П Ю ТИ П О ­ КАЗАНИЙ при гіпертонії 2—3-ї стадії, атеросклерозі та загострен­ ні виразкової хвороби.

Лікарські форми і застосування. Ци­

титон (Cytitonum) — внутрішньовенно і внутріш ньом'язово по 0,5—1 мл; най­ більша разова доза — 1 мл, добова — З мл. Табекс (Tabex) — внутріш ньо по 6 таблеток на день з поступовим зм ен ­ шенням дози до 1—2 таблеток на день (на курс лікування — 100 таблеток за 25 днів).

ЗОЛОТИЙ КОРІНЬ — багаторічна дводомна рослина р о ­ дини товстолистих. Те саме, що й родіола рожева.

449 ЗОЛОТОТИСЯЧНИК ГАРНИЙ золототысячник красивый Centaurium pulchellum — однорічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебло пря­ мостояче, чотиригранне, від осно­ ви розчепірено-розгалуж ене, 5— 15 см заввишки. Листки супротив­ ні, сидячі, цілокраї: нижні — оберненояйцевидні, не утворюють розетки, верхні — видовж еноланцетні або ланцетні, загострені. Квітки двостатеві, правильні, зі­ брані напівзонтцками в розвилках стебла і на верхівках гілочок; віночок цвяш ковидний, рож евий або білуватий. П лід — коробочка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Росте на вологих л у ­ ках по всій території України, крім гірських районів і полиново­ го Степу.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Золототисячник малий.

182

45 0 зо л о то ти сяч н и к ЗОНТИЧНИЙ — дворічна трав'яниста гола росли­ на родини тирличевих. Те саме, що й золототисячник малий.

451 ЗОЛОТОТИСЯЧНИК М АЛИЙ, ЗОЛОТОТИСЯЧНИК ЗОНТИЧНИЙ,

центурія; золототысячник малый Centaurium erythraea, синоні­ ми: С. umbellatum, С. minus — дворічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебло пря­ ме, чотиригранне, 15—30 см зав­ вишки, у верхній частині вилчасто розгалужене. Листки супротивні, цілокраї; нижні — зібрані призем­ ною розеткою, видовженооберненояйцевидні, тупі, з п'ятьма ж ил­ ками, до 5 см завдовжки і 2,5 см завширшки, стеблові — напівстеблообгортні, довгастоовальні або лінійно-ланцетні. Квітки правиль­

ні двостатеві, зібрані у верх­ ній частині стебла щитковидною волоттю,- віночок рожевий, з тон­ кою циліндричною трубочкою і п'ятироздільним відгином. П лід — коробочка. Цвіте у липні — серп­ ні. Поширення. Росте на сухих луках, лісових галявинах, узліссях і сте­ пових схилах по всій території України. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують траву (Herba Centaurii), яку зби­ рають на початку цвітіння росли­ ни. Зрізані під приземною розет­ кою листків стебла сушать у про­ вітрюваному приміщенні або в за­ тінку на відкритому повітрі. Су­ хої сировини виходить 25—26 %. Строк придатності — 2 роки. Сиро­ вина відпускається аптеками. Хімічний склад. Трава золототи­ сячника малого містить 0,6— 1 % алкалоїдів (переважно генціанін), гіркі глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин та інші), флаво­ ноїди (апіїн, лютеолін, космозеїн, апігенін, скутеляреїн, рутин, аст­ рагалін, кверцимеритрин, кемпфе­ рол, кверцетин, хризоеріол та ін­ ші), тритерпеноїди (переважно олеанолова кислота), фітостерини та ефірну олію. У свіжій траві є аскорбінова кислота й каротино­ їди, але при сушінні вони майже повністю руйнуються. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Золототисячник ма­ лий стимулює секрецію залоз травного тракту, підвищує жов­ човиділення, посилює перисталь­ тику кишок і скорочення м'язів матки, виявляє протизапальну, болетамувальну, слабку пронос­ ну і глистогінну дію. У науковій медицині золототисячник вико­ ристовують як гіркоту для збуд­ ження апетиту, покращення трав­ лення й посилення перистальтики кишок. Настій трави золототисяч­ ника виявляє терапевтичну актив­ ність при гіпацидному гастриті, деяких диспепсіях, метеоризмі, захворюваннях печінки, жовч­ ного міхура й нирок та при глис­ тах. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати золото­ тисячника призначають для при­ скорення скорочення матки в післяпологовий період, для зу ­ пинки маткової кровотечі піс­ ля аборту, при запальних за­ хворюваннях жіночих статевих органів. Настойку трави на про­ ванській олії використовують для лікування виразки гомілки (Ulcus cruris). Золототисячник викори­ стовують як народний засіб при зниженому апетиті, розладі трав­ лення, особливо при підвищеній кислотності шлункового соку, пе­ чії, метеоризмі, шлунковій крово­ течі та при хворобах печінки, жовчних шляхів і нирок, при ге­ морої, туберкульозі легень і пери­

феричних лімфатичних вузлів, цукровому діабеті й хворобах шкіри, проти алкоголізму, для по­ новлення сил після захворювань з тривалим тяжким гарячковим станом та при грипі. Трава золо­ тотисячника входить до складу апетитних чаїв, ш л ун к о ви х чаїв та гіркої настойки, для виготов­ лення якої беруть 60 частин трави 3. м., 60 частин листя бобівника трилистого, 30 частин кореневища аїру тростинового, ЗО частин тра­ ви п о ли н у гіркого, 15 частин шкір­ ки з плодів мандарина і 40 % -ний спирт у такій кількості, щоб м ож ­ на було виготовити 1 л настойки. Побічної дії препарати золототи­ сячника малого не виявляють, але передозування спричинює розла­ ди травлення. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку трави гірку (Tinctura amara) по 10—20 крапель 2— З рази на день за 15—20 хвилин до їди для підвищення апетиту й поліпшення травлення; настій трави (10 г сировини на 200 мм окропу) п ’ють теплим по половині або третині склянки 2—3 рази на день за ЗО хвилин до їди для збуд­ ж ення апетиту й поліпш ення травлен­ ня при зн иж еній ф ункції шлунковокишкового тракту; настій трави (1 сто­ лова лож ка сировини на 1 л окропу) по півсклянки тричі на день за півго­ дини до їди при гіперацидному гаст­ риті, що супроводиться печією; настій суміші 3 столових лож ок трави золото­ тисячника малого і 3 столових лож ок трави звіробою звичайного на 5 склян­ ках окропу п'ють по півсклянки 4—5 раз на день при хронічному гіперацидному гастриті, що супроводиться розладом ф ункції кишок; настій однієї столової лож ки суміш і трави золототисячника малого (25 г), чистотілу звичайного (25 г), рутки лікарської (25 г) і коріння кульбаби лікарської (25 г) на 1 склянці окропу п'ю ть по півсклянки 3—4 рази на день як ж овчогінний засіб; настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки тричі на день для прискорення скорочення матки в п ісля­ пологовий період, для зупинки матко­ вої кровотечі після аборту, при запаль­ них захворю ваннях ж іночих статевих органів; дві столові лож ки суміш і тра­ ви золототисячника малого (20 г), ш авлії лікарської (20 г), кропиви дво­ домної (40 г) і подорож ника великого (40 г) заливаю ть 500 мл окропу, на­ стоюють 2 години і п'ю ть по півсклян­ ки тричі на день при післяпологових запальних захворю ваннях (ендометрит, метроендометрит, сепсис); відвар 1 сто­ лової лож ки суміш і 4 частин золото­ тисячника малого і 1 частини полину звичайного в 1 склянці окропу вж и ­ вають по 1 столовій лож ці тричі на день при алкоголізмі; при грипі 4 сто­ лові лож ки суміші (порівну) трави зо­ лототисячника малого, листя бобівника трилистого і квіток ромашки лікар­ ської заливають 3 склянками окропу, настоюють 10 хвилин і випивають за день, а ввечері випиваю ть 100 г го­ рілки, нагрітої з 1 лож кою меду. ЗОВНІШНЬО — настойку трави на про­ ванській олії у співвіднош енні 1 : 10 (настоюють 20 діб) для змащ увань ви­ разки гомілки 1—2 рази на день.

183

452 ЗОЛОТУШ НИК

453 ЗВИЧАЙНИЙ польового і гриж ниці голої та листя ЗОЛОТУШ НИК м учниці звичайної, взятих порівну, го­ тую ть як настій (2 столові лож ки суміші КА Н А Д СЬКИ Й

золотарник обыкновенный Solidago virgaurea —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла прямостоячі або ви­ східні, переважно прості, ЗО— 60 см заввишки. Прикореневі та нижні стеблові листки яйцевидні або еліптичні, тупі, по краю пил­ часті, до основи звужені в крилаті ч ереш ки ; серединні та верхні стеблові листки еліптичні або овальні, сидячі. Квітки — в кош и­ ках, що утворюють волотевидне або китицевидне суцвіття, зовніш­ ні квітки в кошику язичкові, ма­ точкові, жовті; серединні — трубчасто-лійковидні, двостатеві, жов­ ті. П л ід — сім'янка. Цвіте у лип­ ні — вересні. Поширення. Росте на узліссях, у лісах, по чагарниках, кам'янистих відслоненнях по всій території України. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують траву (Herba Solidaginis virgaureae), зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки рос­ лини 25—ЗО см завдовжки. З незрізаної частини рослини збира­ ють листя. Сушать під наметом або в приміщенні з доброю венти­ ляцією. Сухої сировини виходить 25 % . Зберігають у сухому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить са­ поніни, флавоноїди (астрагалін, кверцитрин, рутин), слизові, гіркі й дубильні речовини, смолу, орга­ нічні кислоти, ефірну олію, каро­ тин, нікотинову й аскорбінову кислоти. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати 3. з. мають сечогінні, жовчогінні, в'яжучі, ан­ тибактеріальні. та протизапальні властивості, запобігають надмір­ ній ламкості капілярів. їх вико­ ристовують при пієліті, нирко­ вих каменях і піску, пієлонефри­ ті, подагрі й поліартриті, при роз­ ладах сечовиділення у людей по­ хилого віку (мимовільне сечови­ пускання або затримка сечі), при жовчнокам'яній хворобі, жовтя­ ниці та хронічних запаленнях нирок і сечового міхура, при наб­ ряках, діареї, гематурії, бронхі­ альній астмі й туберкульозі ле­ гень. При захворюванні нирок і се­ човивідних шляхів 3. з часто вико­ ристовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами, які мають сечогінні та дезинфікуючі власти­ вості. Зовнішньо 3. з. використо­ вують як ранозагоювальний засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г тра­ ви на 200 мл окропу) по чверті склянки 4 рази на день; настій (6 чайних лож ок трави на 400 мл холодної кип'яченої води, настоюють 8 годин) по 2 склянки на день (пити протягом дня рівномір­ но, ковтками); суміш трави 3. з., хвоща

на 400 мл окропу) і п'ють по півсклян­ ки 4 рази на день; суміш трави 3. з., хвоща польового і гриж ниці голої, ко­ ріння любистку лікарського і вовчуга колю чого, взятих порівну, готують як настій (2 столові лож ки суміші на 500 мл окропу) і випивають протягом дня 500 мл за 3—4 прийоми; суміш трави 3. з., звіробою звичайного і ф іалки три­ колірної, коріння живокосту лікарсько­ го і квіток бузи ни чорної, взятих по­ рівну, готують як настій (2 столові лож ки суміші на 400 мл окропу) і п'ють по чверті склянки 3—4 рази на день; суміш трави 3. з. (6 г), коріння оману високого (16 г), коріння алтеї лікарської (8 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (8 г), шишок хм елю звичай­ ного (6 г), трави чебрецю звичайного (6 г), трави маренки запаш ної (6 г), листя мучниці звичайної (12 г), насіння л ьо н у звичайного (6 г), насіння коно­ пель по сівн и х (5 г), плодоніж ок виш ні звичайної (5 г), трави омели білої (5 г), коріння щ авлю альпійського (4 г), трави л ьо н к у звичайного (4 г), листя ліщ и ни звичайної (4 г), корене­ вищ пирію п овзучого (6 г) і насіння гарбуза звичайного (4 г) готують як настій (2 столові лож ки суміші на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) і п ’ють по чверті склянки 3 рази на день при хронічному простатиті. ЗОВНІШНЬО — свіж е подрібнене листя або порошок із сухого листя для л іку­ вання ран і фурункулів; настій трави (2 чайні лож ки трави на 200 мл окропу) для полоскання при ангіні, у випадку запалення і кровотеч з ясен, при непри­ ємному запаху з рота. ПРОТИПОКА­ ЗАНО вж ивати препарати 3. з. при ва­ гітності й гострому гломерулонефриті. Рослина отруйна!

золотарник канадский Solidago canadensis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебло прямостояче, лише в суцвітті розгалужене, 60— 1*20 см заввишки. Листки видовженоланцетні, по краю гостропилчасті і коротковійчасті, до верху посту­ пово звужені й загострені, корот­ кочерешкові і сидячі. Квітки в к о ­ ш иках, що утворюють широковолотеве суцвіття, гілочки у якого довгі, донизу закручені. Всі квітки в кошику плідні, жовті; крайові — язичкові, серединні — трубчасті. П лід — сім 'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Походить з Північної Америки. На Україні вирощують як декоративну рослину. Часто дичавіє й забур'янює сади і го­ роди. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Золот уш ник звичайний. Рослина отруйна.

184

454 ЗРАДЗІЛЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й па­ р ило звичайне.

455 ЗУБОВИК — дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Те саме, що й блекота чорна.

456

458 чінки і жовчного міхура, спиртові витяжки іберійки застосовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами (дуд н ик лісовий, кмин звичайний, меліса лікарська, м'ята перцева, ромашка лікарська, с о ­ лодка гола, чистотіл звичайний). Рослина містить сильнодіючі ре­ човини і потребує обережності при застосуванні її.

457 ІВАН-І-МАРІЯ —

ІВАНОК — багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Те саме, що й айстра степова.

459 ІВАН-ЧАЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Те саме, що й хамеріон вузьколистий.

460

однорічна трав'яниста напівпаразитна рослина родини раннико­ ІВАСИК — вих. Те саме, що й перестріч багаторічна трав'яниста розсіяногайовий. опушена рослина родини бобових. однорічна трав'яниста гола або Те саме, що й коню ш ина лучна. вкрита рідкими волосками росли­ на родини хрестоцвітих. Стебла прямостоячі, 10—40 см заввишки, ребристі, вздовж ребер опушені ІНДІЙСЬКИЙ ЧАЙ — з назад відхиленими волосками, вгорі майже голі. Листки чергові, багаторічна (в культурі — одно­ довгасто-клиновидні, тупі; ниж­ річна) трав'яниста рослина родини ні — звужені в довгий черешок, губоцвітих. Те саме, що й ортосифон. верхні — сидячі, з стеблообгорт­ ною основою, спереду з 2—4 від­ хиленими тупими зубцями, зрідка майже цілокраї. Квітки двостате­ ві, 4-пелюсткові, зібрані в зонти­ ІНЖИР — ковидні В О Л О Т І ; пелюстки бІЛІ плодове субтропічне дерево ро­ або блідо-фіолетові, нерівні (у дини шовковицевих. Те саме, що крайових квіток у суцвітті зовніш­ й см оковниця звичайна. ні пелюстки значно довші за інші). Плід — округлий, стиснутий з б о ­ ків стручок. Цвіте у червні — липні. Поширення. Дико росте в Серед­ ній і Південній Європі. На тери­ торії України розводять у садах як декоративну рослину, інколи дичавіє. Сировина. Для лікарських потреб використовують траву іберійки (заготовляють під час цвітіння рослини) і насіння. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Трава іберійки гіркої містить глюкозинолати (го­ ловним є глюкоіберин), кукурбітацин І, флавоноли (похідні кемп­ феролу і кверцетину); насіння — глюкоіберин (1,4 % ), глюкохейролін та інші глюкозинолати, кукурб іта ніни (кукурбітацин Е, І, J, К).

ІБЕРІЙКА ГІРКА иберийка горькая Iberis amara —

461

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати з насіння іберійки виявляють чітку серцеву дію, викликаючи в значних дозах систолічну зупинку серця. В ми­ нулому настойку іберійки вико­ ристовували при хворобах серця, зокрема при грудній жабі. Глюко­ зинолати насіння виявляють бак­ теріостатичну дію, а кукурбітаніни — цитотоксичну. Висока от­ руйність кукурбітанінів стримує використання їх з лікувальною метою. У зарубіжній народній ме­ дицині насіння і траву іберійки використовують у разі н еобхід­ ності стимулювати виділення шлункового соку і жовчі. Частіше, особливо при захворюваннях пе­

185

463

464

ІРГА КРУГЛОЛИСТА шарках. Листя заготовляють у травні — червні, кору — восени. ирга круглолистная Amelanchier ovalis, синонім — Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди ірги круг­ невелике (3— 10 м заввишки) д е ­ A. rotundifolia —

ІРГА КАНАДСЬКА ирга канадская Amelanchier canadensis —

рево або кущ родини розових. Листки чергові, черешкові, обер­ ненояйцевидні, еліптичні або дов­ гасті, загострені, по краю гостропилчасті. Квітки правильні, дво­ статеві, 5-пелюсткові, білі, в не­ густих китицях, з'являються до розпускання листків. П лоди тем­ но-пурпурові з сизуватою поволо­ кою, на верхівці — з відігнутими чашолистками. Цвіте у квітні — травні. „ Поширення. Ірга канадська похо­ дить з Північної Америки. На Ук­ раїні її вирощують у садах і пар­ ках як декоративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують плоди і квітки. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди ірги міс­ тять дубильні і барвні речовини, органічні кислоти (1,04 % ), цукри (9,43% ), аскорбінову кислоту (25,6 мг% ), каротин (0,03 мг%).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. За смаковими і хар­ човими якостями плоди ірги ка­ надської близькі до плодів ірги круглолистої і використовуються з ними нарівні. Настойку і настій з квіток ірги канадської викори­ стовують як гіпотензивний і кар­ діотонічний засіб.

слаборозгалужена кущова росли­ на родини розових, заввишки 50— 200 см. Молоді пагони опушені, пізніше вони голі, пурпурно-ко­ ричневі. Листки чергові, черешко­ ві, округлоовальні або округлояйцевидні, по краю зубчасті, звер­ ху зелені, голі, знизу — білуваті, опушені; листкові пластинки на верхівці з невеликою виїмкою або загострені. Квітки правильні, дво­ статеві, 5-пелюсткові, зібрані в густі 3—6 (8)-квіткові китиці на верхівках облистнених гілок; п е ­ люстки лінійно-ланцетні, білі. Плоди кулясті, спочатку червоні, стиглі — чорні, з сизуватою пово­ локою, соковиті. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у лип­ ні — серпні. Поширення. Ірга круглолиста трапляється в Криму на відкри­ тих кам'янистих місцях, осипах, у світлих лісах у середньому гір­ ському поясі. По всій території України її вирощують у садах і парках як декоративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують стиглі плоди, ко­ ру і листя. Стиглі плоди не опа­ дають, що дає змогу збирати їх до перших заморозків. Знімають плоди без плодоніжок. Викори­ стовують їх свіжими або сушать на сонці чи в плодово-ягідних с у ­

лолистої містять дубильні речо­ вини (0,5 % ), флавоноли (ЗО мг % ), стерини, аскорбінову кислоту (38,7 мг% ), провітамін А С°<2— 1,0 мг% ), органічні кислоти (пе­ реважно яблучну), цукри (понад 11%), мікроелементи (мідь, сви­ нець і кобальт). У корі й листі є значна кількість дубильних ре­ човин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Як в'яжучий засіб свіжі плоди або сік ірги (часто в поєднанні з соками диких яблук і груш) використовують для ліку­ вання захворювань шлунковокишкового тракту, пов'язаних з порушенням травлення. Завдяки наявності в плодах р-ситостерину, який є антагоністом холестерину, їх вживають для профілактики атеросклерозу. Як полівітамінний засіб плоди ірги використовують для профілактики гіпо- та авіта­ мінозів С і В. Відвари кори і листя мають в'яжучі й обволікаючі властивості й використовуються при шлунково-кишкових захво­ рюваннях та для гоєння гнійних ран. Із свіжих плодів ірги виго­ товляють желе, варення, пастилу, компоти тощо. Сушені плоди ви­ користовують як замінник ко­ ринки.

186

467

465 ІРНИЦЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Те саме, що й аїр тростиновий.

466 ЇЖ А Ч Н И К БЕЗЛИСТИЙ,

анабазис безлистий; анабазис безлистный A n a b a sis a p h y lla — сукулентний напівкущ родини лободових, 20—70 см заввишки. Пагони голі, соковиті, ламкі, в нижній частині дерев'яніючі. Листки супротивні, недорозвине­ ні, утворені двома зрослими лус­ ками. Квітки двостатеві, малень­ кі, зібрані у волотевидні суцвіт­ тя. П лід соковитий, ягодоподіб­ ний. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте в Середній Азії, на південному сході Євро­ пейської частини СРСР і на За­ кавказзі. На півдні Казахстану — в культурі. Сировина. Використовують одно­ річні зелені пагони (Herba Апаbasidis), зібрані в липні — вересні. Строк придатності сухої сирови­ ни — 2 роки. Хімічний склад. Трава ї. б. містить до 12 % алкалоїдів, у тому числі анабазин, лупінін, афілін, афілідин, оксіафілін, оксоафілідин та інші.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Алкалоїди ї. б. вико­ ристовують як вихідні продукти для синтезу речовин з лікуваль­ ними властивостями. Анабазин — основний алкалоїд рослини — діє на організм подібно до нікотину, тобто, належить до курареподіб­ них отрут. У малих дозах він збудж ує центральну нервову си­ стему, а в великих пригнічує й паралізує. На основі анабазину одержують анабазин-гідрохлорид, нікотинову кислоту (віта­ мін РР), кордіамін, а також інсектицид анабазин-сульфат. Ал­ калоїд афілін виявляє анестезую ­ чу дію. На основі лупініну одер­ жували анестезуючий засіб лупікаїн хлористоводневий. За дани­ ми, які потребують перевірки, відвар коренів І. б. використо­ вують у казахській народній ме­ дицині при туберкульозі легень. Лікарські форми і застосування. Анабазин-гідрохлорид (T abulettae Anabasini hydrochloridi) у вигляді таблеток по 0,003 г рекомендується курцям як засіб, що полегш ує відвикання від тютюну. Лікування анабазин-гідрохлоридом ПРОТИПОКАЗАНЕ при атеросклерозі, кровотечах, підвищеному артеріально­ му тиску. ї. б. дуже отруйна рослина. При проведенні заготівельних та інших робіт необхідно дотримуватися особли­ вої обережності.

К А БА К — однорічна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузо­ вих. Культивований різновид гар­ буза звичайного.

468 КАВУН ЗВИЧАЙНИЙ

арбуз обыкновенный Citrullus lanatus, синонім — С. vulgaris — однорічна однодомна трав'яниста шорстковолосиста рослина роди­ ни гарбузових. Стебло волохатошорстке, лазяче (за допомогою дво-трироздільних вусиків), дуж е розгалужене, п'ятигранне, 2—5 м завдовжки. Листки чергові, че­ решкові, до 20 см завдовжки, гли­ боко розділені на 3—5 вузеньких округлих часток, які в свою чергу надрізані на округлі часточки. Квітки одностатеві, одиничні; ві­ ночок — 5-роздільний, сірчастожовтий. П лід — велика, куляста або видовжена, зелена або білу­ вата ягода, з соковитим червоним або жовтуватим м'якушем. Цвіте у червні — липні. Плоди дости­ гають у серпні — вересні. Поширення. Кавун звичайний по­ ходить з напівпустель та пустель Південної Африки. На Україні, пе­ реважно в південних районах, його широко вирощують як хар­ чову рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують м'якуш і шкірку зрілих плодів, а також насіння. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. М'якуш кавуна містить до 8,7 % цукрів (переваж­ но фруктоза), 0,1 % органічних кислот (яблучна, лимонна та ін­ ші), пектинові речовини (0,5%), клітковину (0,5% ), фолієву кис­ лоту (8 мкг/100) і незначну кіль­ кість інших вітамінів (С, В,, В2, В6, нікотинову кислоту і р-каротин). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Сік і м'якуш кавуна мають сечогінні й жовчогінні властивості, добре гамують спрагу при гарячці. Ніжна клітковина кавунів збудж ує перистальтику

468

187

469

470

КАЛАНХОЕ ДАЙГРЕМОНТА, бріофілюм Дайгремонта, а р буз колоцйнт живородка Дайгремонта; Citrullus colocynthis — багаторічна однодомна трав'яни­ каланхое Дайгремонта ста шорстковолосиста рослина ро­ Kalanchoe daigremontiana —

кишок, прискорює виведення з ор­ КАВУН к о л о ц й н т ганізму холестерину, виявляє лег­ ку послаблюючу дію. При каменях у жовчному міхурі, циститах, нефритах, пієлонефритах і нирко­ вокам'яній хворобі (уратний, кальцієвооксалатний і цистиновий уролітіаз з випадінням солей у кислому середовищі) рекоменду­ ється щодня вживати по 2—2,5 кг свіжих кавунів. Тривале вживання м'якуша Кавуна виліковує хроніч­ ні гастрити, покращує стан хво­ рих на атеросклероз і цукровий діабет. При хронічній недостат­ ності кровообігу, гіпертонії, неф­ ритах, пієлоциститах, подагрі, хворобах печінки і жовчного мі­ хура призначають кавунні розван­ тажувальні дні, які, залежно від стану хворого, проводять два рази на тиждень або один раз на десять днів. У розвантажувальні дні хво­ рий одержує лише 1,5 кг кавуна, з'їдає його за 5 прийомів. Роз­ вантажувальні дні треба проводи­ ти під контролем лікаря. Як се­ чогінний засіб свіжий або ква­ шений кавун корисний при ож и­ рінні. Насінням кавуна виганяють глистів, а розтерте насіння з мо­ локом вживають при маткових кровотечах. Як сечогінний засіб використовують і шкірку кавуна.

дини гарбузових. Стебло коротко- багаторічна трав'яниста сукулент волосисте, лазяче (за допомогою на рослина родини товстолистих. дво-трироздільних вусиків), дуж е Стебло міцне, пряме, при осГнові розгалужене, округло-гранчасте, часто дерев'яніє. Листки супро­ 2—3 м завдовжки. Листки чергові, тивні, черешкові, м'ясисті, темночерешкові, трикутно-яйцевидні, зелені, блискучі, видовженотринадрізані на виїмчасто-перисті ло­ кутні, на нижньому боці — з ро­ паті. Квітки одностатеві, на коро­ жевувато-фіолетовими розвода­ теньких ніжках, одиничні; він о ­ ми, по краю зубчасті; на кінцях чок 5-роздільний, блідо-жовтий. зубців утворюються т. з. «діт­ П лід — ягодоподібний, кулястий, ки» — маленькі рослинки з лис­ жовтий, з сухим губчастим гірким точками і корінцями. Квітки ве­ м'якушем. Цвіте у червні — липні. ликі, дзвониковидні, рожевуватоПлоди достигають у серпні — ве­ фіолетові. Цвіте взимку. ресні. Поширення. Батьківщина росли­ Поширення. Дико росте в сухих ни — південно-західна частина піщаних степах і напівпустелях острова Мадагаскар, де вона північно-східної Африки. У неве­ росте на піщаних грунтах. В СРСР ликій кількості вирощується на каланхое Дайгремонта розводять півдні України. як кімнатну декоративну рослину. Сировина. Для виготовлення ліків Сировина. З лікувальною метою використовують м'якуш зрілих використовують сік або свіже плодів (Colocynthi pulpa). Зібрані подрібнене листя (кашку). Росли­ плоди старанно очищають ножем на неоф іцинальна. від щільної жовтої шкірки, ріжуть Хімічний склад ще не вивчено. на кусочки і сушать. Рослина н е ­ Фармакологічні властивості і ви­ оф іцинальна. користання. В народній медицині Хімічний склад. М'якуш (пульпа) рослина відома своїми кровоспин­ плодів містить глікозиди (до 2 % ), ними, протизапальними і раноза­ Лікарські форми 1 застосування. смоли, пектинові та білкові речо­ гоювальними властивостями. Ви­ ВНУТРІШНЬО — настій сухих шкірок вини. користовують нарівні з каланхое (80—100 г сировини на 500 мл окропу, настоюють до охолодження) по пів­ Фармакологічні властивості і ви­ перистим. Крім того, сік або по­ склянки 4—5 раз на день при гострих користання. Кавун колоцйнт вхо­ дрібнене листя застосовують при і хронічних запаленнях товстого ки­ див до 8-го видання Держ авної висипах на шкірі й екземах, для шечника; відвар ш кірок (20 г сухих або ф армакопеї СРСР. Плоди рослини зупинення кровотеч при поранен­ свіж их шкірок на 200 мл окропу) по у вигляді порош ку або екстракту нях. К. д. виявляє преципітуючу півсклянки 3—4 рази на день як сечо­ використовували як сильний про­ активність і з цього погляду є пер­ гінний засіб. носний засіб. Препарат акофіт, спективним для використання в який раніше застосовували при судовомедичній практиці. За д о­ радикуліті та ішалгії, мав у своєму помогою екстрактів з листя росли­ складі настойку плодів колоцин- ни можна ідентифікувати кров і ту. Крім цього, колоцйнт входить слину людини, материнське моло­ до складу препаратів, якими лі­ ко. Вид крові вдається ідентифі­ кують водянку (набряки). П ізні­ кувати навіть тоді, коли давність ше, у зв'язку з високою токсичні­ плям становить 5 років. стю і нестачею сировини, коло- Розведений водою сік з листя ка­ цинт вилучили з Державної фар­ ланхое закапують у ніс, і він ви­ макопеї СРСР. Останнім часом кликає сильне чхання, коли є по­ рослина знову привернула увагу треба прочистити гайморові по­ дослідників своєю протипухлин­ рожнини, при простудах. ною активністю. Настойку сухих плодів колоцинту використову-

188

471 КАЛАНХОЕ ПЕРИСТЕ каланхое перистое Kalanchoe pinnata, синоніми: Bryophyllum pinnatum, В. calycinum —

оцтова), ферменти (дегідраза яб­ лучної кислоти, карбоксилаза щавлевої і оцтової кислот), аскор­ бінова кислота, макро- і мікро­ елементи (алюміній, магній, каль­ цій, мідь, силіцій, марганець, за­ багаторічна трав'яниста вічнозе­ лізо). лена сукулентна рослина родини Фармакологічні властивості і ви­ товстолистих. Стебло міцне, м'я­ користання. Сік каланхое має систе, 50— 150 см заввишки, при антисептичні й протизапальні вла­ основі часто дерев'яніє. Листки стивості, низьку токсичність, супротивні, короткочерешкові, сприяє швидкому очищенню ран соковиті, товсті, ясно-зелені, з і виразок від некротичних тка­ червонуватим відтінком; нижні — нин, прискорює їхню епітеліза­ прості, еліптичні або яйцевидні, цію. Експериментальними дослід­ зарубчасто-зубчасті, верхні — женнями виявлено здатність соку складні, непарноперисті, з 3— загоювати рани й термічні опіки, 5 листочками. Квітки двостатеві, пригнічувати утворення грануля­ трубчасті, зеленаво-біло-рожеві, ційної тканини в проліферативній прямостоячі, зібрані в верхівкове фазі запалення, гальмувати розви­ волотисте суцвіття. П лід — л и с ­ ток ексудативної фази запалення, тянка. В умовах кімнатної куль­ спричиненої різними речовинами. тури цвіте тривалий час. Препарати каланхое (сік і мазь) Поширення. Батьківщина калан­ широко застосовують у хірургіч­ хое перистого — тропічна Афри­ ній, стоматологічній, акушерськока, Мадагаскар, острови Зеленого гінекологічній, офтальмологічній Мису, острів Реюньйон, Коморські та отоларингологічній практиці. острови. В СРСР каланхое роз­ В хірургічній практиці сік калан­ водять як кімнатну декоративну хое застосовують для лікування рослину. В умовах польової куль­ довгонезагоюваних ран, трофіч­ тури каланхое вирощують в А д­ них виразок гомілки, при про­ жарській АРСР. Сировина. У медичній практиці використовують сік рослини. Для одержання його використовують свіже листя разом з трав'янистою частиною стебел. Перед перероб­ кою сировину витримують 7 діб (але не більше) у темному місці при температурі 5— 10°. Хімічний склад. У надземній час­ тині рослини є полісахариди, фла­ воноїди, катехіни, дубильні речо­ вини, органічні кислоти (яблучна, щавлева, лимонна, ізолимонна,

лежнях, гнійних процесах, що су­ проводяться відмиранням тканин. Рани і виразки спочатку оброб­ ляють (туалет рани), потім на навколишню неуш коджену шкіру наносять тонкий шар вазеліну або фурацилінової мазі, зрошують ра­ ну або виразку соком, закрива­ ють 3—4 шарами марлі, змоченої цим соком, і накладають пов'язку, проводячи процедуру щодня, а пізніше — через день. У разі інфі­ кованих ран і виразок, при наяв­ ності гнійних виділень до соку 5—7 днів додають антибіотик, до якого чутлива мікрофлора. При лі­ куванні фурункульозу, панариціїв, флегмон, абсцесів та інфікова­ них ран застосовують мазь калан­ хое в поєднанні з олією звіробою. Спочатку застосовують пов'язки з олією звіробою, яка має вира­ жені бактеріостатичні властиво­ сті, а після затухання запального процесу й появи грануляцій ви­ користовують мазь каланхое, яка стимулює репаративні процеси. При лікуванні великої ерозивної поверхні застосовують мазь ка­ ланхое з фуразолідоном. У стома­ тології сік каланхое використову­ ють у вигляді аплікацій або аеро­ зольних інгаляцій при гінгівітах, пародонтозі 2 і 3-го ступенів та при афтозних стоматитах. В аку­ шерсько-гінекологічній практиці препарати каланхое (сік і мазь) застосовують для лікування ран промежини, ерозії шийки матки, розривів при пологах, ендоцервіцитів та тріщин сосків у годуючих матерів. Соком каланхое лікують і ураження очей (кератити різного походження, травматичні уш код­ ження рогівки та опіки очей), хро­ нічні тонзиліти, гнійні запалення вуха, риніт тощо. Ефективним є використання соку в комплексно­ му лікуванні рожі, при тимпанопластиці. У народній медицині сік каланхое використовують міс­ цево при різних запальних про­ цесах, ранах і виразках, при кон'юнктивітах і опіках, а також закапують у ніс при нежиті. При опіках, виразках і гнійних ранах місцево застосовують і кашку з свіжого листя рослини. Лікарські форми і застосування. З го­ тових аптечних препаратів використо­ вують сік каланхое (Succus Kalancho§s) і мазь каланхое (Unguentum Kalanchoes). Сік каланхое можна приготувати і в домашніх умовах. Для цього листя і трав’янисту частину стебел промива­ ють у проточній воді, витримують 7 діб у темному місці при температурі 5— 10°, пропускають через простерилізовану кип'ятінням м'ясорубку, відтискають через густу тканину, залиш ають на 1— З доби при температурі 4— 10° для від­ стоювання, добре фільтрую ть і додають для консервування хлороформ з розра­ хунку 0,5 % .

189

472

473

К А Л А ЧИ К И ДРІБН ЕНЬКІ,

К А Л А ЧИ К И КРУГЛОЛИСТІ — круглувато-серцевидні,

калачики круглолисті; просвирник круглолистный M alva pusilla, синонім — M. rotundifolia —

одно-, дво- або багаторічна тра­ в'яниста розсіяношорстковолосиста рослина родини мальвових. Те саме, що й калачики дрібненькі.

одно-, дво- або багаторічна тра­ в'яниста розсіяношорстковолосиста рослина родини мальвових. Стебло лежаче або висхідне, від основи дуж е розгалужене, 10— 60 см заввишки. Листки чергові, довгочерешкові, з прилистками, округло-серцевидні, неглибоко надрізані на 5—7 широких заок­ руглених нерівнозарубчасто-зубчастих лопатей. Квітки правильні, двостатеві, по 2— 10 у пазухах листків; пелюстки білі або злегка синюваті, на верхівці виїмчасті, дорівнюють довжині чаш ечки або трохи довші за неї. П лід розпа­ дається на 8— 12 плодиків-сім янок. Цвіте у червні — жовтні.

474

Поширення, сировина, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті К алачики непомітні.

КА Л А Ч И К И Л ІСОВІ,

мальва лісова, зензівер; просвирник лесной M alva sylvestris, синонім — M. grossheimii — одно- або дворічна (дуЖе рідко — багаторічна) трав'яниста рослина родини мальвових. Стебло прямо­ стояче або висхідне, 30— 100 (120) см заввишки, галузисте, вкрите жорсткими відстовбурче­ ними волосками. Листки чергові,

5—7-ло­ патеві, зарубчасто-зубчасті, м'я­ коволосисті, на довгих череш ­ ках, вкритих відстовбурченими жорсткими волосками. Квітки 30—40 мм у діаметрі, правильні, двостатеві, на довгих квітконіж­ ках, по 2—5 у пазухах листків; віночок з 5 оберненояйцевидних, угорі — глибоковиїмчастих, яснорожевих, з малиново-червоними жилками пелюсток, у 3—4 рази довших за чаш ечку. П лід — з чис­ ленних, розміщених кільцем плодиків-сім 'янок. Цвіте З ЛИПН|Я до вересня. Поширення. Калачики лісові Трап­ ляються в світлих лісах, серед ча­ гарників, біля доріг, на полях, го­ родах, засмічених місцях по всій території України, але частіше в лісових районах та на півночі Л і­ состепу. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують коріння (Radix Malvae silvestris), листя (Folia Malvae silvestris), квітки (Flores Malvae silvestris) або траву (Herba Malvae silvest­ ris). Листя або всю надземну час­ тину (траву) заготовляють під час цвітіння рослини. Листя обрива­ ють так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Квітки об­ ривають до розпукування, з ча­ шечками, але без квітконіжок. Ко­ ріння копають восени. В перший день зібрану сировину пров'ялю­ ють на сонці, а потім досушують її під укриттям. Сухого листя ви­ ходить 16— 17%, квіток— 18%, трави — 22 % . Зберігають сирови­ ну в сухому місці. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Надземна частина рослини містить багато слизистих і дубильних речовин, цукри, ка­ ротин та вітамін С. У квітках, крім цього, є барвні речовини (мальвін, мальвідин).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Калачики лісові ви­ являють пом'якшувальну, відхар­ кувальну, обволікаючу, заспокій­ ливу та болетамувальну дію. Слиз має велику адсорбційну поверхню і діє антитоксично. Препарати ка­ лачиків лісових приймають всере­ дину при захворюваннях дихаль­

190

них шляхів (бронхіт, сухий не­ стримний кашель, охриплість т о ­ що), при запальних процесах у шлунку і кишечнику та при діа­ реї. Для посилення терапевтично­ го ефекту квітки й листя калачи­ ків лісових поєднують з квітками гречки звичайної, під б ілу звичай­ ного і маку дикого та з травою м едунки лікарської. Зовнішньо у вигляді полоскань, обмивань, при­ мочок і припарок калачики лісові використовують при гінгівітах, за­ пальних станах верхніх дихальних шляхів, при ангіні й геморої та для лікування опіків, ран, виразок, різних форм дисгідрозів та інших захворювань шкіри. Часто кала­ чики лісові використовують як замінник алтеї лікарської. До складу лікувально-профілактич­ ного раціону включають салати з молодого листя калачиків. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­ тя (1 столова лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по пів­ склянки 3 рази на день до іди, підсо­ лодж ую чи медом; настій листя (2 чайні лож ки сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 3—5 годин) п'ють ковтками по 1 склянці на день; напар суміші (порівну) квіток калачи­ ків лісових, гречки звичайної, під­ білу звичайного, маку дикого і тра­ ви медунки лікарської (50 г суміші на 1 л окропу, напарюють у термосі ніч) по 1 склянці 5 раз на день; салат — п о ­ мите листя калачиків занурюють на 1 хвилину в окріп, подрібнюють, до­ дають цибулі, хрону і солі, перемі­ шують, заправляю ть вершками (на 100 г листя калачиків беруть 25 г ріп ­ частої цибулі, 25 г тертого хрону, 20 г вершків та сіль). ЗОВНІШНЬО — відвар суміші квіток і листя калачиків лісових (по 1 столовій лож ці в 1 склянці води) для полоскан­ ня і примочок; настій суміші (порівну) квіток калачиків лісових, алтеї лікар­ ської, б узи ни чорної і дивини густо­ квіткової (1—2 чайні лож ки суміші на 200 мл окропу) для полоскання і при­ мочок; теплий залишок після п роцідж у­ вання настою квіток або листя кала­ чиків прикладають до опіків 2—3 рази на день у вигляді припарок; настів пелюсток калачиків (дві пучки на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) викори­ стовують теплим для компресів при> тріщині заднього проходу (Fissura ani); лосьйон — 2 столові лож ки листя кала­ чиків лісових настоюють на 300 мл хо­ лодної кип'яченої води 1 годину і ви­ користовують для ком пресів (примо­ чок) при надмірній ж ирності шкіри обличчя; суміш трави калачиків лісових (200 г), трави п о ли н у звичайного, кві­ ток ромашки лікарської, зерна вівса п о ­ сівного (по 150 г) заливають 5 л окропу, настоюють протягом дня, ввечері ки­ п'ятять і додають до ванни, яку прий­ мають на ніч при збільшенні селезінки (тривалість процедури — 20—ЗО хви­ лин).

475

476

КАЛАЧИКИ МАВРИТАНСЬКІ, мальва мавританська; просвирник мавританский M alva mauritiana —

КАЛАЧИКИ НЕПОМІТНІ просвирник пренебрежённый M alva neglecta — одно-, дво- або багаторічна сіру­ вата розсіяножорстковолосиста рослина родини мальвових. Стеб­ ла лежачі або висхідні, циліндрич­ ні, від основи дуж е розгалужені, 10—45 см заввишки. Листки чер­ гові, довгочерешкові, округлі до майже нирковидних, по краю дрібнозубчасті, при основі — ви­ їмчасті, 5—7-лопатеві, з яйцевид­ но - ланцетними прилистками. Квітки правильні, двостатеві, блі­ до-рожеві, на циліндричних квіт­ коніж ках, по 3—4 або цілими пучками в пазухах листків; п е ­ люстки яйцевидні, глибоковиїм­ часті, в 2—3 рази довші за чаш еч­ ку. П лід розпадається на 14 (12— 16) плодиків-сім 'янок. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Калачики непомітні трапляються всюди на подвір'ях, при дорогах, на засмічених місцях як звичайний бур'ян по всій тери­ торії України. Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя або всю надземну частину (траву), які за­ готовляють під час цвітіння росли­ ни. Зібрану сировину попередньо пров'ялюють на сонці, а потім д о­ сушують під укриттям на вільно­ му повітрі. Рослина неоф іцин аль­ на. Хімічний склад. Уся рослина міс­ тить слизові й дубильні речовини; листя — аскорбінову кислоту (до 200 мг% ), токоферол, каротин; насіння — жирну олію (до 17,7 % ).

дворічна трав'яниста розсіяноволосиста або майже гола рослина родини мальвових. Стебло прямо­ стояче, циліндричне, просте або від основи розгалужене, 50— 150 (250) см заввишки. Листки чергові, довгочерешкові, 5—7-лопатеві, округлі, при основі густоопушені, по краю зарубчасто-зубчасті. Квітки правильні, двостатеві, на довгих квітконіжках, по 2—5 у па­ зухах листків; віночок — з 5 ве­ ликих, широкооберненояйцевидних, угорі злегка виїмчастих, ф іо­ летово-пурпурових, з темними жилками пелюсток, у 4—5 раз довших за чаш ечку. П лід — з чис­ ленних розміщених кільцем плодиків-сім'янок. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Калачики мавритан­ ські трапляються на засмічених місцях, біля тинів, на городах, у садах, по ярах, на луках по всій території України. Заготівля і зберігання — усе так, як у статті К алачики лісові. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини, особливо коріння, містять слизові речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Калачики лісові. Коріння калачи­ ків мавританських часто викори­ стовують як замінник коріння а л ­ теї лікарської. Фармакологічні властивості і ви­

користання, лікарські форми і за­ стосування — так, як у статті Калачики лісові.щ

191

477

479

КАЛИНА ЗВИЧАЙНА багаторічна трав'яниста рослина калина обыкновенная родини розових. Те саме, що й Viburnum opulus —

КАЛГАН —

перстач прямостоячий.

гіллястий кущ або невелике (2— 4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з вели­ КАЛЕНДУЛА — однорічна трав'яниста рослина кими сочевичкам и. Листки с у ­ родини айстрових (складноцві­ противні, широкояйцевидні, 3— тих). Те саме, що й нагідки л і ­ 5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими карські. лопатями, зверху голі, зіспо­ ду — бархатистоопушені, 5— 10 см завдовжки, 5—8 см завширшки; череш ки листків довгі, з булавчастими залозками при основі і з сидячими тарілчастими за­ лозками вгорі при основі лист­ кової пластинки. Квітки білі, В ЗО Н ТИ КО ВИ ДН И Х В О Л О Т Я Х ; він о ­ чок зрослопелюстковий, п'яти­ роздільний. Крайові квітки с у ц ­ віття неплідні, з коротким по­ рівняно великим плоским ві­ ночком, з неоднаковими лопа­ тями; віночок внутрішніх плід­ них квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — черво­ на куляста кістянка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Калина звичайна рос­ те в лісах, між чагарниками та при берегах річок по всій тери­ торії України. Широко вирощу­ ють її на присадибних ділянках. Заготівля і зберігання. Для лі­ карських потреб заготовляють кору (Cortex Viburni opuli), пло­ ди (Fructus Viburni opuli) і квіт­ ки (Flores Viburni opuli). Кору здирають весною перед розгор­ танням листя: на молодих гіл­

478

479

ках роблять на віддалі 25—ЗО см один від одного кільцеві надрі­ зи, сполучають їх двома поз­ довжніми розрізами, знімають кору двома півтрубками і су­ шать, не вкладаючи їх одну в одну, на сонці або в приміщен­ ні з доброю вентиляцією. Су­ шіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини виходить 38—40 % . Строк при­ датності —4 роки. Плоди збира­ ють у вересні — жовтні, коли вони повністю достигнуть. Су­ шать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при тем­ пературі 50—60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відді­ ляючи гілочки і плодоніжки. Кора і плоди калини відпуска­ ються аптеками. Квітки вико­ ристовують лише в народній медицині. Збирають їх під час цвітіння рослини, звільняють від гілочол і квітконіжок, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папе­ ром. Хімічний склад. Кора калини містить суміш флавоноїдів, ві­ дому під назвою вібурніну, д у­ бильні речовини, фітостерини, ефірну олію, спирт вібурніт, а-амірин і p-амірин та їхні похідні, понад 6 % смоли, до складу якої входять оцтова, мурашина, паль­ мітинова, валеріанова, ізовалеріа­ нова, олеїнова, лінолева, капро­ нова, каприлова і церотинова кислоти. У плодах є цукри, фла­ воноїди (астрагалін, кверцетин, кемпферол, пеонозид та інші), біфлавоноїд аментофлавон, д у ­ бильні, пектинові і барвні ре­ човини, вітамін С, р-каротин, органічні кислоти й мікроеле­ менти; у квітках — флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С та ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати кори калини виявляють крово­ спинну і слабку сечогінну дію, мають в'яжучі й заспокійливі властивості, посилюють тонус м'язів матки, збільшують трива­ лість дії снотворних засобів. Як кровоспинний засіб препара­ ти кори калини використовують при маткових кровотечах, особ­ ливо в клімактеричний період, при альгоменореї, субінволюції матки в післяпологовий період, при кровотечах на грунті за­ пальних захворювань жіночих статевих органів, а також при гемороїдальних кровотечах. Ви­ користовують кору і як запобіж ­ ний засіб проти випадкових та звичних абортів. Відваром кори промивають піхву при болісних маткових кровотечах і білях у жінок. Плоди калини (свіжі, протерті, з цукром, перероблені на джем, сік тощо) вживають

192

при нервовому збудженні, гіпер­ тонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин. Варені з медом плоди калини їдять при кашлі, охриплості, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з медом ви­ користовували в народній меди, цині для лікування раку молоч­ ної залози, для профілактики раку шлунка при гіпоацидному гастриті. Вважається, що систе­ матичне вживання плодів кали­ ни покращує самопочуття хво* рих на злоякісні пухлини орга^ нів травлення. Настій плодів калини п'ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних ви­ сипів на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб. У дерма­ тології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів, висипів та пігментних плям на обличчі, для лікування ран і ураж еної екземою шкіри. Настій квіток використовують у народній медицині при кашлі, простуді, задишці, склерозі, ту­ беркульозі легень та при за­ хворюваннях шлунка. Ним по­ лощуть горло при ангінах і про­ мивають рани. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт калини рід­ кий (Extractum Viburni fluidum) го­ тую ть на 50% -ному спирті у спів­ відношенні 1:1 і п'ю ть по ЗО—40 кра­ пель 2—3 рази на день до їди; суміш (порівну) екстракту калини рідкого і екстракту грициків зви ча й н и х рід­ кого вж иваю ть по ЗО крапель 3 рази на день при кровотечах з матки і над­ мірних болісних менструаціях; відвар кори (10 г, або столову лож ку сиро­ вини на 200 мл окропу) приймають по 1—2 столові лож ки 3—4 рази на день після їди; настій плодів (10 г, або дві столові лож ки сировини на 200 мл окро­ пу) по третині склянки 3—4 рази на день; настій квіток (1 чайна лож ка сировини на 200 мл окропу, настою­ ють 10 хвилин) по 2 склянки на день; сирі розім 'яті плоди вж иваю ть по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день за ЗО хвилин до їди при виразці шлун­ ка, колітах і запорах. ЗОВНІШНЬО — відвар кори (50 г си­ ровини на 1 л окропу) для спринцю­ вання; настій квіток (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настою ­ ють 10 хвилин) для промивання і по­ лоскання.

КАЛИНКА —

ковидно-серцевидними або три­ листопадна кущова рослина ро­ кутно-нирковидними пластинка­ дини жимолостевих. Те саме, ми. Квітки двостатеві, великі (до 50 мм у діаметрі), правильні, на що й бузина червона. довгих квітконіжках у пазухах приквіткових листків; оцвітина пелюстковидна, з 5 або багатьох золотаво - жовтих листочків. КАЛЙТНИК— однорічна трав'яниста гола роз- П лід — листянка. Цвіте у квітні — сіяноопушена рослина родини травні. капустяних (хрестоцвітих). Те Поширення. Калюжниця болот­ на трапляється по всій території саме, що й грицики звичайні. України на болотах і вологих місцях. Сировина. Для виготовлення лі­ ків використовують траву ка­ КАЛЮЖНИЦЯ БОЛОТНА люжниці (Herba Calthae palustris), калюжница болотная яку заготовляють під час цві­ Caltha palustris — тіння рослини. Рослина неоф і­ багаторічна трав'яниста гола рос­ цинальна. лина родини жовтецевих. Стебло Хімічний склад. У надземній м'ясисте, прямостояче або висхід­ частині рослини є сапоніни, д у ­ не, просте або вгорі розгалужене, бильні речовини (8,1 % ), у-лак15—50 см заввишки. Листки чер­ тони (анемонін, протоанемонін), гові, темно-зелені, блискучі, за­ флавоноїди, аскорбінова кисло­ рубчасті або зарубчасто-зубчасті, та (37 мг% ), каротин (5,2 мг% ), іноді цілісні; нижні — великі, незначна кількість алкалоїдів. округло-серцевидні, довгочереш­ Фармакологічні властивості і ви­ кові; середні і верхні — менші, користання. Калюжниця болот­ короткочерешкові або майже си­ на використовується в народній дячі, напівстеблообгортні, з нир­ медицині і в гомеопатії. Най­ частіше її використовують зов­ нішньо як протизапальний і зне­ болюючий засіб при опіках, ра­ нах, забиттях, ревматизмі, ней­ родерматитах, екземі тощо. О соб­ ливістю калюжниці болотної є її здатність подразнювати шкіру і слизові оболонки. Свіжий сік рослини спричиняє на шкірі пу­ хирці. Внутрішнє використання рослини обмежується її токсич­

481_________________

482_________________

193

ністю. В невеликих дозах відвар або настій трави К. б. вживають усередину при гарячкових ста­ нах, коклюші, бронхітах, астмі, порушенні обміну речовин, діате­ зі, анемії, цинзі, болісних мен­ струаціях і карциномі матки, а та­ кож як сечогінний засіб при во­ дянці й захворюваннях сечовивід­ них органів. Препарати рослини проявляють антиандрогенну ак­ тивність. Надмірне вживання рос­ лини спричиняє нудоту, блюван­ ня, болі в животі, проноси та виси­ пи на тілі. В гомеопатії калюжни­ цю болотну використовують при кашлі, бронхіті, порушенні мен­ струального циклу, при захво­ рюваннях шкіри. Використову­ ють К. б. і як їстівну рослину. Ошпарені окропом мариновані пуп'янки, відомі під назвою «ні­ мецькі каперси», відварені в со­ лоній воді пагони і коріння використовують як приправу до м'ясних і рибних страв, у солян­ ках, борщах, салатах тощо. Для використання в їжу пагони і листя слід збирати після почат­ ку цвітіння рослини, коли її токсичність зникає.

483

484

КАМФОРОСМА МОНПЕЛІЙСЬКА камфоросма монпелийская Camphorosma monspeliaca —

КАМЯНИЧКА —

напівкущова, з камфорним за­ пахом рослина родини лободо­ вих, заввишки 10—50 см. Утво­ рює густу дернинку, з якої ви­ ходять однорічні білуваті або білоповстисті квітконосні паго­ ни, розгалужені тільки в суцвітті. Листки чергові, нитковидно-шиловидні, кілюваті, волосисті, зго­ дом майже голі. Квітки дрібні, двостатеві, одиничні, в пазухах приквіткових листків, утворю­ ють густе колосовидне суцвіття. Оцвітина проста, овальна, чо­ тирилиста, 3—3,5 мм завдовжки, густоволосиста; два бокові її зуб­ ці зелені, середні зубці — плівча­ сті. П лід — нерозкривний, з плів­ частим о плодн ем ; насінина верти­ кальна, видовженоовальна, з роз­ сіяними залозками. Цвіте у лип­ ні — вересні. Поширення. Камфоросма монпелійська росте в Донецькому Лісостепу і в Степу, в Криму, особливо на Південному узбе­ режжі; трапляється на півден­ Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО —2—3 столові ложки су­ них степах на солонцях, особ­ хої трави загортають у марлю, за­ ливо на піскових та щебенистих нурюють в окріп і прикладають до схилах. уражених ділянок тіла. Сировина. Для виготовлення лі­ ків використовують траву, яку збирають під час цвітіння рос­ лини. Сушать у затінку на віль­ ному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неоф іцинальна.

Хімічний склад. Надземна час­ тина рослини містить 0,2 % ефір­ ної олії з запахом гіркого миг­ далю. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Камфоросма монпелійська має збуджуючі, потогін­ ні та діуретичні властивості. У на­ родній медицині настій трави камфоросми приймають усере­ дину при нервових захворюван­ нях, коклюші, хронічному нежи­ ті, простудних захворюваннях та водянці, при відсутності мен­ струацій; місцево — для гоєння ран. Припарки з трави засто­ совують як засіб, що сприяє роз­ смоктуванню пухлин.

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій трави (1 сто­ лова ложка сировини на 200 мл окро­ пу, настоюють 1—2 години, про­ ціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

невелике (8—12 м заввишки) дерево або великий кущ родини розових. Те саме, що й груша маслинколиста.

48 5 КАНАТНИК — однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Те саме, що й абутилон Теофраста.

486 КАНУФЕР— багаторічна трав'яниста з пря­ мостоячими більш-менш розга­ луженими стеблами рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й м аруна велика.

487 КАПЕРЦІ КОЛЮЧІ — напівкущова рослина родини каперцевих. Те саме, що й каперці трав'янисті.

488 КАПЕРЦІ ТРАВ'ЯНИСТІ, каперці колючі; каперсы колючие Capparis herbacea, синонім — С. spinosa — напівкущова рослина родини каперцевих. Стебла голі або не­ густо опушені, сланкі, до 1,5 м завдовжки. Листки чергові, ко­ роткочерешкові, цілісні, еліптич­ ні або овальні, на верхівці за­ гострені, з прилистками у вигляді коротких прямих або зігнутих ши­ пів. Квітки великі (5—7 см у діа­ метрі), білі або блідо-рожеві, чотиричленні, з численними ти­ чинками, пазушні, одиничні, на довгих (5—6 см завдовжки) ніж ­ ках. П лід — ягодоподібний, м'я­ систий. Цвітуть у травні — жовт­ ні. Плоди достигають у червні — жовтні. Поширення. Каперці трав'янисті ростуть у Криму на сухих ка­ м'янистих схилах і приморських галечниках. Сировина. Для лікарських по­ треб використовують стиглі пло­ ди і кору коренів. З викопаного восени коріння здирають кору і сушать. Пуп'янки квіток, вер­ хівки пагонів з бутонами, молоді плоди, мариновані в оцті, вжива­ ють під назвою «каперси» як при­ праву до їжі. Рослика неоф іци­ нальна.

Хімічний склад. Плоди каперців містять тіоглікозиди, стероїдні сапоніни, рутин, аскорбінову кис­ лоту (23—57 мг% ), цукри (до 12 % ), фермент мірозин, червоний барвник, ефірну і жирну олію та йод; у квітках і бутонах є сапо­ ніни, рутин (до 0,32 % ), кверце­ тин, аскорбінова кислота (до

150 мг% ) і барвник. У коренях є глікозид капаридин.

КАПУСТА ГОРОДНЯ капуста огородная Фармакологічні властивості і ви­ Brassica oleracea — користання. У народній медици­

дворічна трав'яниста рослина ро­ дини капустяних (хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків, скла­ дених у щільну гладеньку го­ ловку; на другий рік розвива­ ється квітуче стебло до 1,5 м заввишки. Листки великі, чер­ гові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, пра­ вильні, чотиричленні, зібрані в китиці; пелюстки блідо-жовті або білі. П лід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Капусту городню ви­ рощують по всій території Украї­ ни як овочеву рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини. Хімічний склад. У листі капусти є білки (1,1—2,3% ), органічні кислоти (яблучна, лимонна, глюкуронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, м у­ рашина та інші), цукри (1,9— 5,3% ), вітаміни С, В,, В2, В6, Н, Е, p-каротин, нікотинова, пантоЛікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар із висушеної тенова і фолієва кислоти, жири, кори коренів (2 чайні лож ки сирови­ амінокислоти (триптофан, лізин, ни на 200 мл окропу) по 1 столовій метіонін, тирозин, гістидин та лож ці 3—4 рази на день. інші), клітковина (0,6— 1,6%), макро- і мікроелементи (калій — 185—375 мг% , фосфор — 31 — 78 мг% , сірка, натрій, кальцій, магній, залізо, срібло, олово, сви­ нець, титан, молібден, нікель, ва­

ні каперці трав'янисті (особли­ во свіжі частини рослини) ві­ домі своїми в'яжучими, діуретич­ ними, антисептичними та аналге­ тичними властивостями. Свіжу кору коренів або свіже листя жують при зубному болю, свіжу потовчену кору коренів прикла­ дають до гнійних виразок. Плоди вживають при зубному болю, хво­ робах ясен і щитовидної залози та при геморої. В клінічних умовах одержано позитивні ре­ зультати при лікуванні хвороб щитовидної залози консервова­ ним соком із стиглих плодів каперців. Відвар з висушеної кори коренів приймають усере­ дину при іпохондрії, істеричних припадках, паралічах, простуд­ них і ревматичних ломотах, при жовтяниці й хворобах селезін­ ки. 'Експериментальними спосте­ реженнями встановлено, що від­ вар і спиртова настойка коріння каперців прискорюють процес згортання крові.

надій тощо). Слід відмітити, що в капусті значна кількість віта­ міну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при подрібненні і пе­ реробці капусти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Експе­ риментальні й клінічні випробу­ вання свідчать про високу еф ек­ тивність свіжого соку капусти при лікуванні виразкової хворо­ би шлунка і дванадцятипалої кишки. Основною діючою речо­ виною в цьому випадку вважа­ ється вітамін U, який має антигістамінні й антисеротонінові вла­ стивості, поліпшує ліпідний о б ­ мін, обмін тіаміну і холіну та метаболізм слизової оболонки шлунка, підвищуючи її опірність до ушкоджуючих факторів і сти­ мулюючи процес загоювання ви­ разок. Під назвою «вітамін U» промисловість випускає активо­ вану форму метіоніну — метилметіонінсульфонію хлорид. Його застосування показане і дає д о б ­ рий терапевтичний ефект при ви­ разковій хворобі шлунка і два­ надцятипалої кишки, при ентери­ тах, колітах, захворюваннях шкі­ ри (екзема, псоріаз, нейродерміт, поверхневий алергічний васкуліт) та при кардіосклерозі. Слід однак

195

491_________________ зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капус­ ти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метилметіонінсульфонію хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріоста­ тичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості. Експе­ риментально доведено, що сві­ жий сік капусти виявляє анти­ бактеріальну дію навіть на зо ­ лотистий стафілокок і мікробактерії туберкульозу. Крім цьо­ го, свіжий сік капусти має про­ тикашлеві й відхаркувальні вла­ стивості. Майже повна відсут­ ність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях сер­ ця і нирок (діуретична здат­ ність завдяки підвищеному вміс­ ту солей калію), при атероскле­ розі (наявність пектинів, спро­ можних виводити з організму токсичні речовини й холесте­ рин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ож и­ рінні (тартронова кислота галь­ мує перетворення вуглеводів на жири і холестерин). З давніхдавен використовують капусту і в народній медицині. Її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стій­ кість організму до різних за­ хворювань. Народна медицина рекомендує вживати свіж у ка­ пусту або сік при безсонні, го­ ловних болях, жовтусі та хво­ робах селезінки. Свіжу і кваше­ ну капусту вживають у народі для підвищення апетиту, поси­ лення секреторної діяльності за­ лоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сеч о­ гінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту або роз­ сіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного мі­ хура, холангіогепатитах; капус­ тяний розсіл поліпшує травлен­ ня, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при гемо­ рої. Сік капусти і її відвар з ме­ дом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Лля гоєння гнійних ран, виразок і опіків використо­ вують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєч­ ним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у спів­ відношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматита^ і ангінах.

Лікарські форми і використання. ВНУТРІШНЬО — метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) приймають після їди по 1—2 таблетки (0,05— 0,1 г) ЗО—40 днів при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті з нор­ мальною, зниж еною і підвищеною секреторною ф ункцією шлунка, при гастралгіях (при індивідуальному несприйманні вітаміну U можливі нудо­ та, блювання та посилення болів, які зникаю ть пда зменш енні дози або відміні препарату); свіж ий сік капус­ ти п'ють теплим по півсклянки 2—З рази на день до їди 3—4 тиж ні при виразковій хворобі, хворобах печінки і ж овчного міхура, при холангіогепа­ титах і атеросклерозі (у зв'язку з можливістю посилення газоутворення пити сік хворим на інфаркт міокарда протипоказано); розсіл квашеної ка­ пусти приймають теплим по півсклян­ ки 2—3 рази на день до їди при хво­ робах печінки, ж овчного міхура й хо­ лангіогепатитах, а при геморої, особ­ ливо коли захворю вання супроводить­ ся запорами і кровотечами,— до 2 склянок на прийом.

490_________________ КАПУЦИН — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста рослина ро­ дини красолевих. Те саме, що й красоля велика.

КАРТОПЛЯ картофель Solanum tuberosum — однорічна (в культурі) та багато­ річна (в дикому стані) трав'яни­ ста бульбоутворююча рослина родини пасльонових. Стебел кіль­ ка, вони прямостоячі або висхід­ ні, ребристі, розгалужені, 60— 100 см заввишки. Листки пере­ ривчасто-непарноперисті, з 7— 11 яйцевидними листочками. Квітки двостатеві, правильні, у верхів­ кових завійках; віночок зрослопелюстковий, білий, блідо-рож е­ вий або фіолетовий. Плід — яго­ да. Цвіте у червні — липні. Поширення. Походить з Півден­ ної Америки. На Україні картоп­ лю вирощують як цінну про­ довольчу, технічну та кормову культуру. Сировина. З лікувальною метою використовують бульби черво­ них сортів картоплі. У народній медицині використовують і квіт­ ки рослини. Хімічний склад. Бульби картоплі містять близько 25 % - сухої ре­ човини, основними складовими частинами якої є-, крохмаль (80— 85% ) і білок (до 3% ). Крім крохмалю, в бульбах є й інші

196

492 вуглеводи — клітковина, пектино­ ві речовини, моно- і олігосахариди. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних амінокислот, а коефіцієнт його поживної цін­ ності порівняно з білком куря­ чого м'яса, який вважається най­ повноціннішим для харчування людини, становить 0,85. Багаті бульби картоплі і на вітаміни. В них є аскорбінова кислота (10—54 мг%), майже весь ком­ плекс вітаміну В (тіамін, рибо­ флавін, піридоксин, фолієва і ні­ котинова кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та противиразковий фактор — ві­ тамін U тощо. Близько 1 % сухої речовини припадає на долю мі­ неральних речовин — сполуки ка­ лію (до 568 мг% ), фосфору (45— 50 мг%), кальцію (12— 15 мг%) заліза (1 мг% ), сірки, марганцю, йоду, нікелю, кобальту, міді та ін. Крім того, в бульбах картоплі знайдено стерини (стигмастерин, кампестерин, ситостерин), ліпі­ ди та органічні кислоти (кавову хлорогенову, лимонну, щавлеву яблучну). Вся надземна частина рослини і шкірка бульб містять гЛюкоалкалоїди, головними з яких є соланін і чаконін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Сік із бульб картоп­ лі має антиацидні, протизапаль­ ні, ранозагоювальні, спазмолі­ тичні й сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріаль­ ного тиску (дія ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапев­ тичний ефект при гастритах і ви­ разковій хворобі, які супрово­ дяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастич­ них запорах і диспепсії та при стійких головних болях. Побіч­ них явищ при лікуванні сирим картопляним соком не відміче­ но. Для одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без ростків і позеленілих діля­ нок, які містять підвищену кіль­ кість соланіну, разом з лушпай­ ками труть на тертці або про­ пускають через м'ясорубку, а одержану мезгу відтискають че­ рез -2 шари марлі. Перетерту сиру картоплю широко вико­ ристовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову ек­ зему, піодермію, дерматити, опі­ ки, гнійні рани, виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри. У випадку виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть ш&р тертої сирої картоплі зав­ товшки 0,5— 1 см, накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин, періодично зволо­ жуючи пов'язку свіжим соком картоплі. За умови щоденного проведення процедури виразки

епітелізуються приблизно за З тижні. В косметичній практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках то­ що). При катарах верхніх дихаль­ них шляхів вдихають пару га­ рячої подавленої картоплі, зва­ реної «в мундирі». Як діуретич­ ний засіб рекомендується нау­ ковою і народною медициною картопляна дієта. Печену несо­ лону картоплю вводять у раціон хворих на ниркові й серцевосудинні захворювання з набря­ ками. Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глю­ кози, спирту і молочної кисло­ ти, які широко використовують­ ся в лікувальній практиці. Крох­ маль, зокрема, приймають все­ редину і в клізмах як обволі­ каючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлун­ ка. Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлун­ ка. Останнім часом увагу дослід­ ників привертає і надземна части­ на рослини як дж ерело для одер­ жання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У великих дозах со­ ланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й три­ вале зниження артеріального тис­ ку, збільшує амплітуду і змен­ шує частоту серцевих скоро­ чень, виявляє протизапальну, бо­ летамувальну і протиалергічну дію. Це свідчить про те, що не випадково настій квіток картоп­ лі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпо­ тензивні властивості і збудж ує дихання.

КАСІЯ ВУЗЬКОЛИСТА, сена індійська; кассия узколистная Cassia angustifolia, синонім — Senna officinalis — невеликий (1,5— 1,8 м заввишки) прямостоячий кущ родини це­ зальпінієвих. Нижні гілки п ід­ ведені над землею. Листки чер­ гові, парноперисті, з 4—5 пара­ ми синювато-зелених листочків завдовжки 2,5—6 і завширшки 1—2 см. Квітки великі, зиго­ морфні (див. Зигоморф на квіт­ ка), золотаво-жовті, зібрані в па­ зушні китицевидні суцвіття. П лід — біб, серповиднозігнутий, темно-коричневий, з зеленим від­ тінком. Цвіте з липня до осені. Насіння визріває з вересня.

Поширення, заготівля і зберіган­ ня, хімічний склад, фармаколо­ гічні властивості і використан­ ня, лікарські форми і застосу­ вання — усе так, як у статті Касія гостролиста.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — сирий сік картоплі п ’ють по півсклянки 3 рази на день (натщесерце, перед обідом і перед вечерею) протягом 2—3 тиж нів, по­ вторюючи курс лікування після т и ж ­ невої перерви. Під час лікування соком ф ізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування припиня­ ють, дотримуються щадної дієти. Во­ сени і навесні, коли загострення ви ­ разкової хвороби найбільш вірогідне, рекомендується пити сирий сік картоп­ лі протягом 2 тиж нів з профілактичною метою (дозу мож на зменшити напо­ ловину).

492

197

493 К А С ІЯ ГОСТРОЛИСТА,

Поширення.

Касія

гостролиста

дико росте в Африці. В СРСР її сена африканська; вирощують у Середній Азії й кассия остролистная як однорічну рос­ Cassia acuti folia, синонім — Азербайджані лину. С. alexandrina — Заготівля і зберігання. Для ви­

невеликий (60—90 см заввишки) розлогий кущ родини цезаль­ пінієвих. Нижні стеблові гілки довгі, майже стеляться по землі. Листки чергові, парноперисті, з 4—5 парами синювато-зелених ланцетовидних листочків завдов­ жки 2—3 і завширшки 0,5— Г см. Квітки середньої величини (7— 8 мм завдовжки), зигоморфні (див. Зигом орф на квітка), Жовті, зібрані в пазушні китицевидні суцвіття. П лід — біб завдовжки З—5 і завширшки 1,5—2,5 см, слабозігнутий, зеленаво-коричне­ вий. Цвіте з липня до осені. На­ сіння визріває з вересня.

готовлення ліків використовують листя (Folium Sennae), відоме під назвою александрійського листя, і плоди (Folliculi Sennae), які на­ зивають александрійськими стру­ чками. Листя збирають 2—3 рази за вегетацію, обшморгуючи його з пагонів: перший раз — коли ниж­ ні листки пожовкнуть, вдруге — через 1— 1,5 місяця, третій раз збирають листя, яке встигло від­ рости після другого збирання до заморозків. Плоди збирають у мі­ ру їхнього достигання, ознакою якого є їхнє побуріння й роз­ тріскування. Зібрану сировину відразу сушать на відкритому повітрі, розстилаючи її тонким шаром на тканині. Строк при­ датності —3 роки. Аптеки від­ пускають сировину. Хімічний склад. Плоди і листя касії гостролистої містять антраглікозиди (сенозиди А і В, реїн, алое-емодин), флавоноїди, сте­ рини, органічні кислоти (паль­ мітинова, лінолева, стеаринова та інші), сліди алкалоїдів. У лист­ ках, крім того, є смолисті речо­ вини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Касія гостролиста має проносні властивості. Вона позитивно впливає на жовчови­ дільну й антитоксичну функції печінки. Проносна дія рослини зумовлена антраглікозидами, які посилюють моторну функцію ки­ шечника, особливо товстого. Проносний ефект настає через 6— 10 годин після прийняття пре­ паратів касії. На відміну від пре­ паратів алое, які діють лише в присутності жовчі в кишеч­ нику, препарати касії ефективні й у разі порушення надходж ен­ ня жовчі в кишечник. Вони не змінюють нормальної функції тонких кишок (на відміну від рицинової олії), не спричинюють запору після послаблюючої дії (на відміну від ревеню), рідкого

випорожнення і болів у кишеч­ нику, як це спостерігається при використанні інших проносних засобів (кора крушини, корінь ревеню, сульфат магнію). Пре­ парати касії використовують для регуляції функції кишечника (хронічні атонічні запори, запо­ ри у вагітних і в годуючих мате­ рів та при порушенні моторики кишок у жінок у клімактерич­ ний період, для розм'якшення випорожнення при тріщинах зад­ нього проходу та при геморої). В хірургічній практиці касію використовують перед операція­ ми і при післяопераційній ато­ нії кишечника. Касія входить до складу п роносних чаїв і протигеморойних чаїв. Сила про­ носної д ії залежить від ви­ браної дози: малі дози (2—4 г) зумовлюють легке послаблен­ ня, підвищені (5 г) — проносний ефект. Щоб уникнути звикання до препаратів касії, їх доцільно чергувати з іншими проносними засобами. Слід уникати трива­ лого (до кількох років) вживан­ ня великих доз препаратів касії (як і інших проносних засобів), оскільки це може спричинити атрофію гладенької мускулату­ ри товстої кишки й порушення її іннервації. Побічні явища (гур­ чання, метеоризм, біль у животі) спостерігаються дуж е рідко і при припиненні приймання пре­ парату відразу зникають. Смо­ листі речовини, які є в листі ка­ сії, зумовлюють спазми кишеч­ ника. Щоб позбутися смолистих речовин, настій після охолод­ ження фільтрують. У плодах смолистих речовин немає, тому проносна дія настоїв з них ніж ­ ніша. В китайській медицині настій або відвар листя касії застосовують як апетитний засіб і для поліпшення травлення. Фармацевтична промисловість Ін­ д ії виробляє з касії препарати сенаде (Senade) і глаксена (Glaхепа), які імпортуються до СРСР. Німецька Демократична Респуб­ ліка поставляє в СРСР препарат регулакс (Regulax) — аналог віт­ чизняного кафіолу (Cafiolum). Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (8 г, або 2 столові лож ки, сировини на 200 мл окропу) по половині чи т р е ­ тині склянки зранку і на ніч; екстракт сени сухий (Extractum Sennae siccum) по 1—2 таблетки на прийом 2—3 рази на день або 1—2 таблетки на ніч і зран ­ ку натщесерце; складний настій сени, або віденський напій (Infusum Sennae compositum) по 1—2 столові ложки на прийом — для дорослих і по 1 чайній або 1 десертній л о ж ц і— для дітей; лакричний порош ок (Pulvis G licirrhizae compositus) вж иваю ть розведеним во­ дою по 1 чайній лож ці 1—2 рази на день (дітям дава'ги по чверті чаййої лож ки).

198

494

496

498_________________

КВАСЕНИЦЯ ЗВИЧАЙНА, багаторічна вічнозелена напів- багаторічна трав'яниста з вигля- заячий квас, заячий щавель; кущова рослина родини барвін- дом кулястого куща рослина кислица обыкновенная кових. Те саме, що й барвінок родини гвоздикових. Те саме, Oxalis acetosella —

КАТАРАНТУС РОЖЕВИЙ —

КАЧЙМ ВОЛОТИСТИЙ —

рож евий. .

що й лещ иця волотиста.

495 КАТРАН СТЕВЕНА катран Стевена Crambe steveniana — багаторічна трав'яниста росли­ на родини капустяних (хресто­ цвітих). Стебло прямостояче, га­ лузисте, 60— 100 см заввишки. Листки тонкі, голі, двічіперистороздільні, з вузькими гострими частками. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, зібрані в китиці; пелюстки білі, 5—5,5 мм завдовжки і близько 4 мм зав­ ширшки. П лід — чотиригранний стручечок. Цвіте у травні, червні. Поширення. В дикому стані росте на степах і глинистих схилах у передгірних районах Криму і на Керченському півострові. На півдні республіки вирощують як овочеву рослину. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовують (свіжими або кон­ сервованими) корені росли­ ни, які копають у кінці першої (якщо вони досягли більше 2 см у діаметрі) або другої веге­ тації. На третій рік рослина ут­ ворює квітконосний пагін і після дозрівання насіння відмирає з коренем. Зберігають корені в х о ­ лодильниках, траншеях, підва­ лах, овочесховищах; заморож е­ ні корені після відтаювання збе­ рігають свої смакові якості. Хімічний склад. Корені містять крохмаль і цукри та гірчичні глікозиди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. К орені катрану ма­ ють фітонцидні властивості, п ід­ вищують апетит, покращують тра­ влення. В народній медицині їх використовують при розладі шлунка, як протицинготний за­ сіб та як замінник гірчичників. Вживають корені катрану свіжи­ ми і переробленими (салати, соу­ си, як пряні добавки в соліннях і маринадах).

багаторічна трав’яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Має тонке розгалужене повзуче кореневищ е, на кінці якого роз­ КАШТАН КІНСЬКИЙ — виваються безлисті квітконосні високе (до 25 м заввишки) листо­ пагони 6— 12 см заввишки. Листки падне дерево родини гіркокаш- довгочерешкові, трійчасті, в пуч­ танових. Те саме, що й гір ко ­ ках; листочки оберненосерцевидкаштан звичайний. ні. Квітки правильні, двостатеві п'ятичленні, одиничні; пелюстки оберненояйцевидні, білі, з рож е­ вими або ліловими жилками, 12— 15 мм завдовжки і 6—8 мм зав­ ширшки. П лід — коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Квасениця звичайна трапляється у вологих тінистих, переважно листяних лісах, по чагарниках у лісових районах та в західній частині Правобережно­ го Лісостепу. Сировина. З лікувальною метою використовують свіжу або суху траву (Herba Oxalidis acetosella), зібрану під час цвітіння росли­ ни. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У траві квасениці звичайної є аскорбінова кислота (до 150 мг% ), каротин, рутин, вільні органічні кислоти (щавле­ ва —0,08—0,84% , яблучна, янтар­ на та інші) та їхні солі, а також флавоноїд орієнтин.

497

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині квасениця звичайна дуж е популярна. Її використовують як

199

499 протицинготний, протизапальний, антисептичний, в'яжучий, жов­ чогінний, сечогінний і проти­ глисний засіб. Вживають росли­ ну переважно' свіжою. Листя рослини додають до салатів, ним посипають яєшню, бутерброди з ковбасою, паштетами, сиром тощо. Це не тільки надає стра­ вам приємного кислуватого при­ смаку, а й робить їх корисніши­ ми рано навесні, коли організм перебуває в стані гіповітаміно­ зу, при атеросклерозі, захворю­ ваннях шкіри внаслідок пору­ шення обміну речовин, при пе­ чії, порушеннях травлення, ж ов­ тяниці, нефриті, хворобах сечово­ го міхура, надмірних місячних, при отруєнні важкими метала­ ми. Свіже подрібнене листя при­ кладають до фурункулів, гній­ них ран, наривів, золотушних та інших виразок. Свіжий сік рослини або настій трави вико­ ристовують у тих самих випад­ ках, що й свіже листя, але значно рідше. Є вказівки на терапев­ тичний ефект свіжого соку рос­ лини при карциноматозних ви­ разках, при раку губи, раку шлун­ ка (в першому і другому випад­ ках місцеве лікування поєднува­ ли з прийманням соку всереди­ ну). Свіжа трава, зібрана в пе­ ріод квітування рослини, вико­ ристовується в гомеопатії. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 сто­ лова лож ка свіж ого подрібненого л и ­ стя на 400 мл окропу, настоюють 2 го­ дини) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій подвійної міц­ ності для полоскань, обмивань і п р и ­ мочок. Н адмірне і тривале вж ивання квасениці звичайної може спричини­ ти подразнення нирок. Рекомендуєть­ ся обмеж увати вж ивання трави ква­ сениці хворим на щ авлевокислий діа­ тез та з підвищеним протитромбіновим індексом, при схильності до судоми.

КВАСНИЦЯ — гілляста листопадна колюча ку­ щова рослина родини барбарисо­ вих. Те саме, що й барбарис звичайний.

500 КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА фасоль обыкновенная Phaseolus vulgaris — однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямо­ стояче, розгалужене, невитке, ЗО—80 см заввишки (кущова фор­ ма). Листки довгочерешкові, трій­ часті. Квітки білі, рожеві або лілові, в пазушних китицях. П лід — біб. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Походить з Півден­ ної або Центральної Америки. На Україні вирощують як хар­ чову рослину. Снровнна. Використовують луш­ пиння («стручки») — стиглі по­ жовтілі оплодні (Cortex fructus Phaseoli vulgaris). РосАина н е о ­ ф іцинальна. Хімічний склад. Оплодні містять бетаїн, аргінін, лізин, трипто­ фан, тирозин, лейцин, аспарагін, холін, геміцелюлозу (45—50% ) та макро- і мікроелементи (кремгній, мідь, кобальт, нікель). У стиг­ лому насінні (зерні) є білок (20—30%), вуглеводи (50—60% ), жири (до 3,6% ), клітковина, ві­ таміни групи В, аскорбінова кис­ лота, калій, фосфор, мідь, цинк тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати з квасо­ левого лупйіиння мають дермотонічні, сечогінні, антибіотичні та гіпоглікемічні властивості й використовуються для лікування хронінних дерматозів, гіперто­ нії, ревматизму, запалень нирок, легких форм цукрового діабету та набряків, спричинюваних за­ хворюваннями нирок. Страви з К. з. (особливо у вигляді пюре) корисно вживати при гіпацидних гастритах, атеросклерозі й порушеннях ритму серцевої д і­ яльності.

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар луш пиння (15— 20 г подрібненого сухого луш пиння на 1 л води, кип'ятять 3—4 години) — добова доза 500 мл, пити ковтками. При сечових каменях суміш квасоле­ вого лушпиння, листя чорниці з в и ­ чайної, квіток терну звичайного, тра­ ви деревію звичайного, хвоща •п ольо­ вого та звіробою звичайного у спів­ відношенні 3:3:3:3:6:6 готують як нас­ тій (1 столова лож ка на 1 склянку холодної води, настоюють 6 годин, доводять до кипіння) і вж иваю ть протягом дня 1 склянку за кілька разів. При цукровому діабеті: суміш луш пиння квасолі, листя чорниці, со­ ломи вівса звичайного і сім ’я льону звичайного у співвіднош енні 2:2:2:1 готують як відвар (3 столові лож ки на 3 склянки окропу, варити 20 хв) і п'ють по 3 столові лож ки тричі на день; суміш листя чорниці звичайної і кропиви дводомної, квасолевого луш ­ пиння і коріння кульбаби лікарської у співвіднош енні 1:1:1:1 готують як відвар (1 столова лож ка на 1 склянку окропу, варять 20 хв, настоюють 20 хв, процідж ую ть) і приймають по 1 склян­ ці 3—4 рази на день перед їдою; су­ міш луш пиння квасолі, листя м'яти пер­ цевої та кукурудзяних стовпчиків з приймочками у співвіднош енні 7:1:2 готують як настій (3 столові лож ки на 3 склянки окропу, варять 5—7 хв, настоюють 10 хв, проціджують) і приймають по півсклянки тричі на день; суміш квасолевого лушпиння, коренів л о п уха справж нього й листя чорниці звичайної у співвідношенні 1:1:1 готують як настій (60 г на 1 л води, настоюють 12 годин, кип’ятять 5 хв, настоюють ще 1 годину, про­ цідж ую ть) і приймають по три чверті склянки 5 раз на день через ЗО хв після їди.

200

501 КВГГОВЁ ДЕРЕВО —

504 Поширення. Походить з Північ­ КЕРМЕК ГМЕЛІНА

невелике дерево підродини яб­ ної Америки. В СРСР культи­ луневих родини розових. Те са­ вується в Московській області. ме, що й айва довгаста. Сировина. Використовують ко­ реневища з корінням. Заготовля­ ють восени. Рослина н еоф іци­ нальна. Хімічний склад. У коренях К. к. КЁЛА — трав'яниста рослина родини се­ містяться серцеві глікозиди (ци­ лерових (зонтичних). Те саме, марин, апоканозид, циноканозид, К-строфантин-3, жирні кислоти що й амі зубна. (пальмітинова, стеаринова, лінолева, олеїнова), тритерпенові спо­ луки, танін, каучук та сліди алкалоїдів.

502

503_________________

КЕНДЙР КОНОПЛЯНИЙ кендырь коноплёвый Trachomitum cannabinum —

багаторічна трав'яниста корене­ вищна рослина родини барвін­ кових. Стебла прямі, зелені або вишнево-червоні, 60— 100 см зав­ вишки. Листки супротивні, зрід­ ка чергові, короткочерешкові, від ланцетних до видовженояйцевидних, цілокраї. Квітки білі або рожеві, в волотевидному су­ цвітті. П лід — листянка. Цвіте у червні — серпні.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині коріння К. к. у вигляді від ­ вару здавна використовуються як сечогінний засіб при захворю­ ваннях нирок, при серцевих хво­ робах та водянці. В науковій медицині К. к. використовували як кардіотонічний засіб. Фарма­ цевтичною промисловістю виго­ товлялися препарати цимарин і кендозид. Випуск цих препара­ тів припинено у зв'язку з наяв­ ністю ефективніших засобів з

кермек Гмелина Limonium gmelinii — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини Кермекових. Стеб­ ло розгалужене, круглясте, 20— 60 см заввишки. Листки еліп­ тичні або оберненояйцевидні, всі в прикореневій розетці. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з 5-пелюстковими фіолетово-синіми віночкам и, в коротких і щіль­ них колосах, що утворюють малорозгалужене щитковидно-піра­ мідальне суцвіття. Плід — одно­ насінний нерозкривний. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Росте у Л івобереж ­ ному Лісостепу, в Степу та на півночі Криму на солончаках і засолених луках.

Сировина, хімічний склад, фар­ макологічні властивості і вико­ ристання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Кермек широколистий.

201

505

506

КЕРМЁК ШИРОКОЛИСТИЙ кизил — кущ або невелике (до 8 м зав­ кермек широколистный Limonium platyphyllum , сино­ вишки) дерево родини дерено­ вих. Те саме, що й дерен справж ­ нім — І. latifolia — багаторічна трав'яниста рослина родини кермекових. Стебло роз­ галужене, круглясте, 50— 100 см заввишки. Листки всі в прикоре­ невій розетці, великі (15—60 см завдовжки і 3,5— 12 см завширш­ ки), еліптичні або видовженоеліптичні, на верхівці — тупі або заокруглені, з обох боків густо­ опушені пучкуватими волоска­ ми, розміщеними на горбочках. Квітки дрібні, правильні, двоста­ теві, з 5-пелюстковими ф іолето­ во-синіми віночкам и, у рідких колосах, що утворюють велике розлоге щитковидне суцвіття. П лід — однонасінний, нерозкривний. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Росте на півдні Л і­ состепу, в Степу, в східній час­ тині Гірського Криму та в Пів­ денному Криму по степових ча­ гарниках, на узліссях та сухих солонцях. Сировина. Використовують ко­ рені, зібрані восени або рано навесні. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини (9— 19% ), га­ лову і елагову кислоти і барвни­ ки, виявляють фітонцидну актив­ ність. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має в'яжу­ чі й кровоспинні властивості. При вживанні відвару коренів К. ш. хворими на гострі шлунково-кишкові захворювання зни­ кають диспептичні явища, при­ пиняються проноси, поліпшуєть­ ся апетит. У народній медицині К. ш. використовують при ката­ рах шлунка з підвищеною кис­ лотністю, при опущенні шлунка, дизентерії, проносах та як кро­ воспинний засіб.

ній.

настойку із 100 г коренів К. ш. і 100 г звіробою звичайного на 1,5 л горілки п'ю ть при виразковій хворобі шлунка по 1—2 столові лож ки до їди про­ тягом двох місяців.

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лова лож ка сировини на 200 мл окро­ пу, настоюють 1—2 години, п роцідж у­ ють) по чверті склянки 3—4 рази на день.

507_________________

508 КИНЗА — однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й коріандр посівний.

509______________ .__

КИПАРИС ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ КИЗИЛЬНИК ЧОРНОПЛОДИЙ кипарис вечнозелёный кизильник черноплодный Cupressus sem pervirens — Cotoneaster melanocarpa — однодомна вічнозелена голона­

невеликий (80—200 см заввишки) кущ родини розових. Листки чергові, яйцевидні або еліптич­ ні, цілокраї, на верхівці округлі, тупі; зверху темно-зелені, розсіяно-волосисті; зісподу — густобілоповстисті. Квітки двостате­ ві, правильні, 5-пелюсткові, по 5— 15 у китице- або щитковид­ них С У Ц В І Т Т Я Х ; пелюстки ОКруГлі, 3—4 мм завдовжки, білі, на­ прикінці цвітіння блідо-рожеві. П лоди несправжні (яблуковидні), яйцевиднокулясті, 6—7 мм у діа­ метрі, чорні, з білуватою пово­ локою. Цвіте у травні — червні. Поширення. Кизильник чорноплодий росте розсіяно майже по всій території України (крім Криму) на кам'янистих схилах, серед чагарників. Сировина. Для лікарських по­ треб використовують траву (па­ гінці разом з листям) і плоди. Заготовляють траву під час цві­ тіння рослини. Плоди вживають свіжими. Рослина неоф іциналь­ на. Хімічний склад. Листя рослини містить флавоноїди, глікозид, аскорбінову кислоту (230— 250 мг% ). У плодах є алкалоїди, кумарини, флавоноїди, аскорбі­ нова кислота (50 мг% ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Кизильник чорноплодий має діуретичні, жовчо­ гінні і в'яжучі властивості. У на­ роді настій трави вживають при Лікарські форми і застосування. водянці, жовтяниці й проносах ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (20— різного походження. Плоди їдять 40 г сировини на 200 мл окропу) по для покращення обміну речовин. третині склянки 3—4 рази на день;

сінна деревна рослина родини кипарисових, з пірамідальною або розлогою кроною, до ЗО м заввишки. Листки лусковидні, перехреснопарні, темно- або яснозелені, інколи з синюватим від­ тінком (на молодих екземпля­ рах — голчасті). М ікрост робіли (чоловічі шишки) дрібні, видов­ жені, з 2—6 м ікроспорангіям и на нижньому боці лусок, оди­ ничні, на кінцях пагонів. Жіночі шишки великі (до 3 см завдовж­ ки), майже кулясті, біля основи приплюснуті, сірі або сіруватокоричневі, блискучі, дерев'яни­ сті, достигають на другий рік, складаються з 4—6 пар щитко­ видних багатогранних лусок з обов'язковим шипиком.

202

512 Поширення.

Батьківщина кипа­ риса вічнозеленого — Північний Іран, Мала Азія, острови Егейського моря, Кріт і Кіпр. У Кри­ му його вирощують як деко­ ративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують повністю достиг­ лі шишки. Р ослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Кипарис вічно­ зелений містить 0,2—0,5 % ефір­ ної олії, основними компонента­ ми якої є а-пінен (22—55% ), 6-3-карен (12—32% ), лимонен (З—5 % ),► терпінолен (1,5—6% ), р-пінен (1,5—5% ) і камфен (0,5— 4 % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В зелених насаджен­ нях Криму кипарис вічнозелений виконує естетичну, санітарну та гігієнічну функції, збагачує по­ вітря біологічно активними речо­ винами. Леткі фітонциди кипари­ са знезаражують повітря від шкідливих мікроорганізмів (на 40—56% ), особливо від збудни­ ків запальних захворювань ди­ хальних шляхів, виявляють пози­ тивну терапевтичну дію на хво­ рих з хронічними неспецифіч­ ними захворюваннями легень. Ароматерапія вдало доповнюєть­ ся елементами рефлекторної есте­ тотерапії за рахунок краси самих рослин, незвичайної форми листя і гами кольорів, які благотворно впливають на центральну і веге­ тативну нервові системи. П оєд­ нання високих декоративних яко­ стей з антимікробною активністю летких виділень робить цю рос­ лину невід'ємною належністю зе­ лених насаджень знаменитих при­ морських здравниць Криму. Від­ вар шишок використовують у на­ родній медицині для місцевих ванн при подагрі. Лікарські форма 1 застосування. ЗОВНІШНЬО — беруть третину відра шишок, доливають доверху водою, кип'ятять 15—20 хвилин, охолодж ую ть до температури 30—40° і використо­ вують для місцевих ванн Ари подагрі (процедуру закінчую ть, коли темпера­ тура відвару стане кімнатною).

510 КЙСЛЕ ДЕРЕВО — гілляста листопадна колюча ку­ щова рослина родини барбари­ сових. Те саме, що й барбарис звичайний.

511_________________ КИСЛЙЧ ЗВИЧАЙНИЙ — гілляста листопадна колюча ку­ щова рослина родини барбарисо­ вих. Те саме, що й барбарис звичайний.

517

КИТЯТКИ ВЕЛИКІ гілляста листопадна колюча ку­ истод большой щова рослина родини барбари­ Polygala m ajor —

КИСЛЯНКА —

сових. Те саме, що й барбарис багаторічна трав'яниста рослина звичайний. родини китяткових. Стебла чис­ ленні, прості, підведені, густо облистнені, 40—50 см заввишки. Листки чергові, цілокраї, обер­ ненояйцевидні до ланцетних або КИТАЙСЬКЕ ДЕРЕВО — дводомне листопадне дерево ро­ лінійних; нижні листки не зібра­ дини евкомієвих, до 20(30) м ні в розетку, вони менші або заввишки. Те саме, що й евком ія такі самі, як верхні листки. Квіт­ ки двостатеві, неправильні, зібра­ в'язолиста. ні в багатоквіткові (до ЗО—50 кві­ ток) верхівкові китиці; В І Н О Ч О К рожевий, синій до фіолетового КИТАЙСЬКИЙ РАПОНТИК — або білий, 14— 15 мм завдовжки. П лід — сплюснута з боків двогніз­ багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Те саме, шо й да коробочка. Цвіте у травні — липні. ревінь тангутський. Поширення. Китятки великі трап­ ляються в Криму на вапняках.

513_________________

51 4

515

Сировина, хімічний склад, фарма­ кологічні властивості і викори­ стання, лікарські форми і засто­ колючий розлогий кущ або не­ сування — усе так, як у статті велике (до 3 м заввишки) д е ­ Китятки гіркуваті.

КИТАЙСЬКИЙ Ф ІН ІК —

рево родини жостерових. Те саме, що й зизиф ус справжній.

КИТАЙСЬКИЙ ЯСЕН — листопадне дерево родини сима­ рубових. Те саме, що й айлант найвищ ий.

203

518 КИТЯТКИ ГІРКУВАТІ истод горьковатый РоІуда 1а ататеїіа — багаторічна трав’яниста рослина родини китяткових. Стебло біля самої основи розгалужене, з ви­ східними гілками, 5—20 см зав­ вишки. Листки чергові, прості, ці­ локраї; приземні листки трохи більші, оберненояйцевидні, тупі, зібрані розеткою; стеблові — дов­ гасті, гоструваті, біля основи клиноподібно звужені. Квітки двостатеві, неправильні, на корот­ ких квітконіжках, блакитні або білі, 3,5—4 мм завдовжки, зі­ брані верхівковими китицями’, при основі квітконіжок є 3 п р и ­ квітки, з яких середній довший за два бокові. П лід — обернено­ яйцевидна сплюснута коробочка. Цвітуть у травні — червні. Поширення. Китятки гіркуваті ростуть на Поліссі й зрідка в північній частині Лісостепу на вологих і вогкуватих луках, бо­ лотяних місцях і торфови­ щах. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовують усю росли­ ну (Herba Polygalae, синонім — Herba Amarellae). Збирають її на початку цвітіння разом з к о ­ рінням. Сушать сировину на вільному повітрі (у затінку чи на сонці) або в приміщенні, яке д об­ ре провітрюється. Р ослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Рослина містить сапонінові речовини (сенегін, полігалову кислоту), глікозид га­ ультерин, таніни, жирну та ефір­ ну олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Китятки гіркуваті ви­ користовують як ефективний від­ харкувальний засіб при гострих і хронічних захворюваннях ле­ гень і верхніх дихальних шляхів (ларингіт, бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз, емфізема та запалення легень). Крім того, рослину використовують при від­ сутності апетиту, катарі шлунко­ во-кишкового тракту, при слизи­ стих проносах з виділенням с л и зу 1 як засіб, що сприяє збільшенню кількості молока у жінок-годувальниць. Як зовнішній засіб ки­ тятки використовують для ліку­ вання наривів та екземи. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій (1 чЗйна лож ка сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — одерж ану після про­ цідж ування настою каш коподібну ма­ су використовую ть для припарок. П ре­ парати китяток гіркуватих не токсичні, без побічної дії.

519 китятки ЗВИЧАЙНІ истод обыкновенный Polygala vulgaris —

520 КИТЯТКИ СИБІРСЬКІ, сибірська сенега; истод сибирский росли­ Polygala sibi rica —

багаторічна трав'яниста на родини китяткових. Стебел багато, вони прості або у верх­ ній частині розгалужені, май­ ж е голі, біля основи висхідні, 1 5 —зо см заввишки. Листки чер­ гові, прості, цілокраї; нижні — яйцевидні або округлояйцевидні, 0,5—2 см завдовжки, при осно­ ві — звужені в череш ок, тупува­ ті, інші — лінійно-ланцетні, си­ дячі, гострі, довші за нижні. Квіт­ ки двостатеві, неправильні, 5-пеЛ Ю С Т К О В І, С И Н І, В рідких китицях; приквітки не перевищують дов­ жину квіткових бруньок і не утворюють на верхівці суцвіття чубок. П лід — коробочка. Цвітуть у червні — липні. Поширення. Ростуть на вологих луках у Карпатах, рідше — на Розточчі-Опіллі і на Поліссі. Сировина. Використовують тра­ ву, зібрану під час цвітіння рослини, і корені, які копають восени. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Рослина містить значну кількість сапонінів.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Відвар трави з коре­ нями використовують як відхар­ кувальний засіб при гострих і хро­ нічних катарах гортані, бронхів і легень. Лікарські формн і застосування. Відвар (5— 10 г подрібнених коренів і трави на 300 мл окропу) по 1 столовій лож ці 4 рази на день.

багаторічна трав'яниста рослина родини китяткових. Мають неве­ лике багатоголове кореневищ е, яке переходить у стрижневий, малорозгалужений корінь. Стеб­ ла численні, притиснутоопушені, слабо розгалужені, 10—25 см заввишки. Листки чергові, цілісні, цілокраї, череш кові, еліптичноланцетні, зверху коротко опуш е­ ні, знизу — голі, завдовжки 15— 35 мм, завширшки 9— 10 мм. Квіт­ ки двостатеві, неправильні, блі­ до-фіолетові або синюваті, на по­ никлих квітконіжках, зібрані в однобічні пазушні, рідше вер­ хівкові китиці. П лід — двогнізда, сплюснута округло-серцевидна коробочка. Цвіте у травні — липні. Поширення. Китятки сибірські ростуть на вапнякових сухих

204

кам'янистих схилах, крейдяних та глинистих відслоненнях у Лі­ состепу (по Дністру і його при­ токах), на південному сході в басейні Дінця і на півдні Д о ­ нецької області (вододіл річок Кальміусу та Міусу). Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують кореневища з коренями (Radix Polygalae sibiricae). Перед в'янен­ ням надземної частини корені ви­ копують, старанно очищають від землі (мити у воді не можна) і сушать на вільному повітрі (у затінку чи на сонці) або в приміщенні з доброю вентиля­ цією. Сухої сировини виходить 30—32 % . Строк придатності — 4 роки. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад — як у китяток гіркуватих.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Китятки сибірські використовують як ефективний відхаркувальний засіб при гост­ рих і хронічних захворюваннях легень і верхніх дихальних шля­ хів (див. статтю Китятки г ір к у ­ ваті). Поряд з цим рослину ви­ користовують при проносах, запа­ леннях сечового міхура, як гір­ коту для поліпшення апетиту, а зовнішньо — як ранозагоюваль­ ний засіб. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій ложці 4—5 раз на день. Пре­ парати з китяток не токсичні, без побічної дії.

521_________________ КИТЯТКИ ЧУБАТІ истод хохлатый Polygala comosa — багаторічна трав'яниста рослина родини китяткових. Стебел бага­ то, вони прості, майже голі, б і­ ля основи висхідні, 10—25 см заввишки. Листки чергові, прості, цілокраї, 3—3,5 см завдовжки і 4—5 мм завширшки; нижні — я й ц е в и д н о -е л іп т и ч н о д о в г а с т і, стеблові — лінійно-ланцетні. К ві­ тки двостатеві, неправильні, 5пелюсткові, синьо-фіолетові або рожеві, іноді в багатоквіткових китицях; приквітки П Є р Є В И ІЦ у Ю Т Ь довжину квіткових бруньок і утворюють на верхівці суцвіття чубок. П лід — коробочка. Цвітуть у травні — червні. Поширення. Ростуть на сухо­ дільних луках, узліссях, лісо­ вих галявинах, у степових за­ падинах на Поліссі і в Лісостепу, рідше — в передгір'ях Карпат і в степовій зоні.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Китятки звичайні.

522

524

КІНСЬКА ГРИВА —

КЛЕН ГОСТРОЛИСТИЙ —

багаторічна трав'яниста рослина дерево з густою розлогою кро­ родини айстрових (складноцві­ ною родини кленових. Те саме, тих). Те саме, що й сідач ко н о п ­ що й к л е н звичайний. левий.

523_________________ КІНСЬКИЙ ЧАСНЙК ЧЕРЕШ­ КОВИЙ, часникова трава; чесночница лекарственная Alliaria petiolata, синонім — A. officinalis — дворічна трав'яниста рослина ро­ дини капустяних (хрестоцвітих). Стебло 25— 100 см заввишки, прямостояче, малорозгалужене, голе, внизу — маловолосисте. Листки з сизуватою поволокою, цілісні; прикореневі — яйцевид­ но-серцевидні; верхні — яйцевид­ но-трикутні, короткочерешкові. Квітки двостатеві, правильні, 4пелюсткові, білі, у верхівкових китицевидних суцвіттях. П лід — стручок. Цвіте у квітні — червні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України в листяних та мі­ шаних лісах, по чагарниках, як бур'ян у садах і парках. Сировина. Використовують насін­ ня і листя, зібране під час цві­ тіння рослини. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Листки містять глікозид синігрин, аскорбінову кислоту, флавоноїди, смоли тощо. Насіння містить близько ЗО % гірчичної олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави вжива­ ють при бронхіальній астмі, про­ носах та як глистогінний засіб. Товчене насіння іноді використо­ вують замість гірчичників. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО—настій трави (1 чайна ложка трави на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) по 1 сто­ ловій ложці 4—5 раз на день.

КЛЕН ЗВИЧАЙНИЙ, клен гостролистий; клён остролистный A cer platanoides — дерево з густою розлогою кро­ ною родини кленових. Стовбур колоновидний з поздовжньо-трі­ щинуватою темно-сірою корою, 25—ЗО м заввишки. Листки су­ противні, 5—7-лопатеві, з обох боків зелені, основа серцевидна; лопаті .тонкозагострені, з 1— З зубцями, виїмки між ними за­ округлені. При зриванні листків з черешків виділяється молоч­ ний сік. Квітки дрібні, правиль­ ні, в прямостоячих щитковидних суцвіттях. В іночок зеленаво-жов­ тий. П лід — подвійна крилатка. Цвіте у квітні — травні.

205

526

528_________________

КМИН ЗВИЧАЙНИЙ торії України в листяних і мі­ багаторічна трав'яниста полікар­ тмин обыкновенный шаних лісах. Вирощують його пічна дводомна рослина родини Carum carvi — Поширення. Росте по всій тери­

КЛОПОГОН ДАУРСЬКИЙ —

у парках і вуличних насаджен­ нях. Сировина. Використовують сік і молоде листя. Ця сировина не заготовляється і аптеками не відпускається. Хімічний склад ще недостатньо вивчено. Сік містить цукор (1,4 %) і каучук (1,1% ), листки — ду­ бильні речовини, каучук, алка­ лоїди, каротин (13,2 мг% ), аскор­ бінову кислоту (до 268 мг% ) тощо.

жовтецевих. Те саме, що й ци- дворічна трав'яниста рослина ро­ м іциф уга даурська. дини селерових (зонтичних). Стебло голе, від середини роз­ галужене, ЗО—80 см заввишки. Листки чергові, довгасті, • 2—3перисті, кінцеві частки у них ключики — багаторічна ранньовесняна тра­ лінійні, закінчуються коротким в'яниста рослина родини перво­ м'яким вістрям. Квітки дрібні, цвітих. Те саме, що й п ер во ­ правильні, двостатеві, білі або рожеві, у складних зонтиках. цвіт весняний. П лід — двосім 'янка. Цвіте у черв­ ні — липні. Плоди дозрівають у липні — серпні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України на луках, узл іс­ сях, лісових галявинах, по бал­ ках. Вирощується як ефіроолій­ на рослина. Заготівля і зберігання. Викори­ стовують плоди (Fructus Carvi), зібрані, коли плоди перших зон­ тиків уж е побуріли, а решта ще зелені. Заготівлю краще прово­ дити зранку або ввечері, щоб запобігти обсипанню зрілих пло­ дів. Зрізані рослини зв'язують у снопики і ставлять під намет для достигання. Потім їх обм о­ лочують і відділяють плоди на віялках або решетах. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатнос­ ті — 3 роки. Сировина відпускає­ ться аптеками. Хімічний склад. Плоди К. з. мі­ стять флавоноїди (кверцетин і кемпферол), жирну олію, дубиль­ ні речовини та 3—7 % ефірної олії, до складу якої входять карвон, лимонен, карвакрол, дигідрокарвон, дигідрокарвеол та ін­ ші терпеноїди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати К. з. ви­ користовують лише в народній медицині. Вони виявляють ан­ тисептичні, протизапальні, зне­ болювальні, ранозагоювальні, с е ­ чогінні та жовчогінні властивості. Свіжий сік п'ють як загальнозміцнюючий засіб, при радикулі­ тах, з нього приготовляють квас та інші напої. Настій або відвар молодого листя вживають як тонізуючий засіб, при жовтяниці, нирковокам'яній хворобі та для лікування цинги, а в німецькій народній медицині — як засіб, що посилює статеву діяльність у чо­ ловіків. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 сто­ лова лож ка свіж ого або сухого лис­ тя на склянку окропу), пити охолод­ ж еним по чверті склянки 3—4 рази на день; настойку листя (20 г листя на 100 мл 40 % -ного спирту) по 20— 30 крапель 3 рази на день перед їдою.

527

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плоди К. 3. вияв­ ляють бактерицидну, спазмолі­ тичну, анестезуючу, відхарку­ вальну, проносну і жовчогінну дію, вони збільшують потовиді­ лення й діурез. Використовують К. з. для поліпшення травлення, при атонічних запорах, м етео­ ризмі, хронічних холециститах, як знеболюючий засіб при альгоменореї та як засіб, що сприяє виділенню молока у матерів-годувальниць. Плоди К. з. входять до складу вітрогінного чаю, ш л у н ­ кового чаю та заспокійливого чаю. Всю рослину використову­ ють у їж у. Л ікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — кминна олія (Oleum C arvi) по 1—3 краплі на грудочці ц укру тричі на день; кминна вода (Aqua C arvi) по 1 чайній лож ці при кишкових кольках у дітей; настій насіння (20 г подрібненого насіння на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день до іди (як вітрогінний засіб прийм а­ ють після їди). ЗОВНІШНЬО — розчин кминної олії в соняшниковій олії (2:100) для розтирання грудей при прЬстудних захворю ваннях і проти шкірних паразитів.

206

530

529______________________ КШК БЕНЕДИКТИНСЬКИЙ.

їні р осли ну розводять Ін коли дичавіє.

у

садах.

КОЗАЧИЙ ЗАЛІЗНЯК — багаторічна трав'яниста рослина

хрестовий корінь; Заготівля і зберігання. Д ля ви­ родини губоцвітих. Т е саме, що кник бенедиктинский готовлення ліків використовують й залізняк к о л ю ч и й . Cnicus benedicius, синонім — траву (H erba Cnici benedicti, си­ нонім — Herba Cardui benedicti), 531 Carduus benedictus — однорічна, рідше дворічна павутинистоволохата трав'яниста р ос­ лина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Ст ебл о прямостояче, колюче, липкозалозисте, ЗО— 50 см заввишки, з полеглими гілками. Листки сірувато-зелені, перистороздільні або зубчастолопатеві, з колючками на зу б ­ чиках; прикореневі листки до ос­ нови звуж ені в крилатий ч е р е ­ шок, стеблові — чергові, сидячі. Квітки дрібні, трубчасті, ж овта­ ві, зібрані одиничними ко ш ик а ми на верхівці стебла й кінцях г і­ лок; обгортка з жовтавих к олю ­ чих листочків. П л і д — сім'янка. Ц віте у червні —о липні. Поширення. Дико росте на Кав­ казі і в Середній А з ії. На Укра­

яку заготовляю ть під час цві­ тіння рослини. Збирають верхів­ ки стеб ел і прикореневі листки. Суш ать на в ільн ом у повітрі в за­ тінку або в сушарках при тем ­ пературі, не вищій за 45°. С ух о ї сировини виходить 20— 25 % . З бе­ рігають у су х о м у приміщенні. Хімічний склад. Трава кніку б е ­ недиктинського містить сескві­ терпеновий лактон кніцин (0,2 % ), гіркі й дуби льні речовини, см о­ ли (5 % ), стерини, слиз, ефірну олію , аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і ви­ користання. В науковій м еди­ цині настій трави рослини ви­ користовую ть як засіб, що зб у д ­ ж ує апетит і поліпш ує травлен­ ня. Ці властивості рослини з у ­ м овлені наявністю в ній г л ік о ­ зиду кніцину, який у терапев­ тичних дозах підвищує ч у т ли ­ вість до смакових подразників, стим улю є виділення ш лункового сок у і зменшує ферментацію в кишках; великі дози спри­ чинюють печіння, блювання, к о ­ лік и і пронос. У народній меди­ цині р осли ну використовують при подагрі, жовтяниці, запорах, ато­ нії ш лунково-киш кового тракту після запальних процесів, при брон хіальн ій астмі, катарах ди­ хальних шляхів і як засіб, що стим улю є нервову систем у і ре­ гулю є м енструальний цикл. С у ­ міш потовченої свіж ої трави з хлористим амонієм використо­ вують для лікування раку шкіри. Лікарські форми і застосування.

В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (1 сто­ лов а лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 год ину) по півсклянки 4 рази на день до їди; чай з трави росли н и (1 чайна л о ж ­ ка сировини на 200 мл окропу, настою ­ ють 10 хвилин) п'ють по 1 склянці вранці натщ есерце і ввечері як загальнозм іцню ю чий засіб після три­ в алої в и сн аж ли во ї хвороби; одну сто­ л ов у л о ж к у сум іш і трави кніку (20 г), п ол и н у гір к ого і золототисячника ма­ л ого (п о 10 г) настоюють 10 хвилин на склянці окроп у і п'ю ть по п ів ­ склянки 3 рази на день за 30 хви­ лин д о їди для з буд ж ен н я апетиту; од ну столов у л о ж к у сум іш і (п ор ів ­ н у ) трави кніку, плодів барбарису звичайн ого, брун ьок берези бор од а в­ частої, листків горіха волоськ ого, тра­ ви звір обою зви ча й н ого і д е р е в ію звичайн ого настоюю ть 10 хвилин на склянці окроп у і випивають протя­ гом дня за 2— 3 прийоми при гепа­ титі; столову л о ж к у сум іш і (п ор ів ­ н у) трави кніку, кори круш ини лам­ кої, плодів кмину звичайного, трави звіробою звичайного і деревію звичай­ ного настоюють 10 хвилин на с к л я н ­ ці окроп у і п'ю ть по 2— 3 склянки на день при ц и розі печінки. В ж и в а­ ти препарати кніку при захворю ван ­ нях нирок П Р О Т И П О К А З А Н О .

КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ козлобородник луговой T ragop ogon pratensis — дворічна трав'яниста рослина р о ­ дини айстрових (складноцвітих). Ст еб л о пряме, розгалуж ене, ЗО— 120 см заввишки. Листки чер­ гові, сидячі, лін ій н і або ланцетні, тонкозагострені, цілокраї, до о с ­ нови розширені. Квітки язичкові, яскраво-жовті, з чо р н о -ф іо лето ­ вими пиляками, в к о ш и к а х ; квіт­ коноси під кошиками трохи п о ­ товщені, листочки обгортки д о ­ рівнюють крайовим квіткам і к о ­ ротші за сім'янки. П л і д — с і м ' я н ­ ка з довгим носиком або без н ьо­ го; на верхівці є чубок, ск ладе­ ний з нерівних перистих щ ети­ нок, при основі зр ослих у кільце. Цвіте у травні — вересні. Поширення. К озельц і лу ч н і р ос­ туть на лу к а х у Карпатах. Сировина. З лік увальною метою використовують коріння і листя. Коріння заготовляю ть восени або рано навесні, викопуючи лиш е однорічні рослини. Р о с л и н а н е ­ офіцинальна.

Хімічний склад слабо вивчено. Відомо, що в коренях є к р о х ­ маль, ін у лін та білки. Всі частини рослини м істять гіркий молочний сік. Фармакологічні властивості і ви­ користання. К озельц і лу ч н і вико­ ристовую ть як діуретичний, ан­ тисептичний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. Відвар коріння п'ю ть при кашлі, ж овчнокам'яній і нирковокам'яній х в о ­ робах, • золотусі, сверблячці та інших захворюваннях шкіри. Д ля гоєння гнійних ран • і виразок використовують свіж е под рібне­ не листя рослини. Ц іную ть к о­ зельц і і як їстівн у рослину. Д ля їж і придатне м олод е листя 1 коріння. З листя готую ть са­ лати (як протицинготний засіб), а очищене від шкірки варене коріння використовують для ві­ негретів або готують, як цвітну капусту. Щ об зменшити гірк оту коріння, його вимочую ть п івго­ дини в солон ій воді. П о р о ш о к з листя козельців використо­ вую ть узи м ку для заправки супів (1 чайна лож к а на порцію супу). Лікарські формн І застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — відвар коріння (2 ч ай ­ ні л ож к и сировини на 200 мЛ ок р о­ пу. варять 10 хвилин, настоюю ть 2 години, п роц ід ж ую ть) по 1 с т о л о ­ вій л о ж ц і 3— 4 рази на день; са­ лат: молоде листя козельців з ам оч у­ ють на ЗО хвилин у солок-ій воді, виймають, підсуш ую ть на руш н и ку чи

207

532 салф етці, додають зеленої цибулі, дрібно січуть, солять і заправляють вершками (на 200 г листя козельців беруть 50 г зеленої цибулі, 40 г верш ків та сіль).

КОЗЛИКИ —

багаторічна трав'яниста гола або короткопухнаста кореневищна рОСЛИна родини селерових (зон™чних). Те саме, що й б ед ри­ нець лом икам еневий.

Хімічний склад. Трава містить сапоніни, алкалоїд галегін, глі­ козид галютеолін, дубильні й гір­ кі речовини тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медици­

ні К. л. використовують як се ­ чогінний і потогінний засіб; при легких формах діабету, порушен­ нях обміну речовин, для підви­ козлятник ЛІКАРСЬКИЙ, щення секреції молока у матерівчокабук; годувальниць, при укусах змій. козлятник лекарственный Зовнішньо відвар трави К. л. вико­ Galega officinalis — ристовують при захворюваннях багаторічна трав'яниста рослина шкіри (екзема, лишай). родини бобових. Стебло висхідне, Лікарські формн і застосування. розгалужене, голе або розсіяно- ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна волосисте, 40—80 см заввишки. лож ка на 1 склянку окропу) по 1 сто­ Листки непарноперисті, з 4— ловій лож ці 4—5 раз на день. 10 пар бокових довгасто-лінійних або лінійно-ланцетних листочків. Квітки неправильні, ясно-голубі, зрідка білі, в щільних багатоквіт­ кокйш — кових пазушних китицях. П лід — дворічна трав'яниста сіро-зелена біб. Цвіте у червні — серпні. з молочним соком рослина ро­ Поширення. Росте на берегах дини айстрових (складноцвітих). річок, по чагарниках, на вологих Те саме, що й латук дикий. місцях і узліссях у горах Криму, на плавневих солонцях у пониззі Дніпра, зрідка — на півдні Л ісо­ степу і в степових районах Пра­ КОЛЮЧКА — вобережжя. сірувато-зелена Заготівля і зберігання. Викори­ багаторічна родини селерових стовують траву (Herba Galegae). рослина Збирають під час цвітіння рос­ (зонтичних). Те саме, що й лини, зрізуючи верхні трав'янисті м иколайчики польові. частини. Сушать під наметом або в сушарці при температурі до 40°. З 4 кг сирої трави виходить 1 кг сухої. Зберігають у сухому місці. Рослина неоф іцинальна.

533

534

535

533

208

536

537

К О М О Н Н И К ЛУЧНИЙ, лизун; сивец луговой Succisa pratensis —

К О Н В А Л ІЯ ЗВИ Ч А Й Н А , кукуричка, маївка; ландыш майский Convallaria majalis —

багаторічна кореневищна трав'я­ ниста рослина родини черса­ кових. Ст ебло прямостояче, прос­ те, волосисте, 40— 80 см заввиш­ ки, з двома супротивними квітко­ носними па го на м и на верхівці. Листки супротивні, цілокраї; при­ кореневі — довгочерешкові, яйце­ видно-еліптичні; стеблові — ла н ­ цетні, зростаються з че ре ш к а м и в коротку піхву. Квітки дрібні, зібрані в щ ільн у головку; в і н о ч о к чотирилопатевий, лілови й або синьо-ліловий. П л і д — с ім янка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Росте в лісових, лісостепови х і зрідка в степ о­ вих районах України. Сировина. Використовують тра­ ву, зібрану під час цвітіння рослини, і к о р е н е в и щ е з к о р е ­ нями, які копають восени або навесні. Р о с л и н а неоф іц ин ал ьн а . Хімічний склад. Рослина містить сапоніни, дуб и льн і речовини і невивчений глікозид. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Кореневище з коре­ нями використовують як сеч о гін ­ ний засіб при набряках та як глистогінний засіб. Відвар трави має сечогінні й відхаркувальні властивості. Зовнішньо відвар рослини використовують для за­ гоювання ран та в боротьбі з коростою.

багаторічна трав'яниста рослина родини лілійн их, заввишки 20— ЗО см. М ає довге повзуче розга­ луж ен е к о р е н е в и щ е . Квітконосне стебло прямостояче, просте, голе, безлисте, коротше за листки. Листки (їх 2, рідше 1 або 3) прикореневі, видовженоланцетні або еліптично-ланцетні, загост­ рені, звуж ені в че р е ш о к . Квітки дзвониковидні, б ілі, запашні, в однобічній 6— 10-квітковій поник­ лій китиці. П л і д — червона к у ­ ляста я го да . Цвіте у квітні — травні. Поширення. Конвалія звичайна росте по всій території України у світлих мішаних і листяних лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують

Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — порошок кореневища з коренями, змішаний з цукром, прий­ мають по 1 чайній ло ж ц і при болях у ш лунк у й проти глистів; відвар трави (1 столова лож ка на 300 мл окропу) п’ ють при головних болях, брон хіті й ш лункових коліках. З О В Н ІШ Н ЬО — відвар (готую ть, як у поп ередн ьом у прописі) для обмивань та примочок.

З види сировини: свіж і й с у ­ шені квітки (Flores Con vallariae), які збирають і сушать або цілими суцвіттями або окремо, листя (Folia C on vallariae) і всю над­ земну частину, або траву (Иетba Con vallariae). Квітки, як і тра­ ву, заготовляю ть на початку цвітіння рослини. Суцвіття реко­ м ендується зрізувати якнайближ ­ че до нижньої квітки, а траву — на рівні ниж ніх плівкових ли с т ­ ків (3— 5 см від поверхні гр ун ­ ту). П ож овклі квітки збирати не можна. Збирати листя починають за 1— 2 тиж ні до початку цві­ тіння рослин, а закінчують, коли рослини відцвітуть. Сушити си­ ровину треба в день збирання, в затінку, розкладаючи її д уж е тонким шаром і час від часу перемішуючи. Ш тучне сушіння проводять при температурі 50— 60°. С ухої трави виходить 20— 23 % , листя — 20 % , квіток — 14 % . Висушені квітки зберігають у ящиках (у домашніх умовах — у добре закупорених банках), а листя і траву — в мішках. Строк придатності — 1 рік.

209

Хімічний склад. Надземні частини* та при гострих захворюваннях

КОНОПЁЛЬНИК —

конвалії звичайної містять сер­ цеві глікозиди (конвалятоксин, конвалозид, дезглюкохейротоксин, валаротоксин та ін.), сапонін конвалярин, флавоноїди (3-глікозиди ізорамнетину, квертецину і кемпферолу), яблучну і лимонну кислоти. В квітках, крім того, є ефірна олія.

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й сідач к о н о ­ плевий.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати конвалії звичайної регулюють діяльність і підвищують тонус серця, заспо­ кійливо діють на центральну нервову систему, збільшують д і­ урез. За характером дії вони подібні до строфантину: при внутрішньовенному введенні їхня дія на організм настає через З— 10 хвилин, досягає максимуму через 1—2 години і триває одну добу. З другого боку, препарати конвалії відзначаються майже повною відсутністю кумулятив­ них властивостей (повністю виво­ дяться з організму за 3 доби) і дуж че вираженою брадикардичною дією на серце. Ефектив­ ність препаратів конвалії при пероральному введенні в організм знижується і на перший план виступає їхня седативна дія. В на­ уковій медицині настойку конва­ лії й новогаленовий препарат корглікон призначають при гост­ рій і хронічній серцевій недостат­ ності, кардіосклерозі, пороках і неврозах серця. Сумарний флаво­ ноїдний препарат конвафлавін, який виробляють з трави кон­ валії, застосовують як жовчогін­ ний засіб при холециститах і х о ­ лангітах. Значно ширше використовує кон­ валію народна медицина. Всере­ дину настойку квіток вживають як сечогінний засіб при різних хворобах сечостатевих органів та при набряках, при хворобах шлунка та при кишкових колі­ ках. Розведеною настойкою (у співвідношенні 1:10) промивають очі при кон'юнктивітах. Настій трави конвалії застосовують як серцевий і снотворний засіб. У по­ єднанні з іншими лікарськими рослинами (валеріана лікарська, собача кропива п'ятилопатева, глід криваво-червоний, м'ята п е р ­ цева, меліса лікарська та ін.) її застосовують при тиреотоксикозі, епілепсії, атеросклерозі, гіперто­ нічній хворобі, для збільшення сечовиділення, при серцевій не­ достатності, при різних нерво­ вих станах, безсонні тощо. Пре­ парати конвалії протипоказані при органічних змінах у серці і судинах, гострому міокардиті, ендокардиті та при різко вира­ женому кардіосклерозі. Крім усіх вищезазначених випадків, неочищені від сапонінів препарати кон­ валії ПЮТИПОКАЗАНІ при ка­ тарі шлунково-кишкового тракту

печінки і нирок.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку конвалії (Tinctura C onvallariae) на 70 % -ному спирті у співвіднош енні 1:10 призна­ чають по 15—20 крапель, дітям по 1— 12 крапель 2—3 рази на день; корглікон (Corglyconum) вводять внут­ ріш ньовенно (повільно!) І —2 рази на добу з проміж ком 8— 10 годин (дорослим — по 0,5— 1 мл, дітям від 2 до 5 років — по 0,2—0,5 мл, від 6 до 12 років — по 0,5—0,75 мл в 10—20 мл 20 % -ного або 40 % -ного розчину глюкози); конвафлавін (Сопvaflavinum ) по 2 таблетки (0,02 г) 3 рази на день до їди протягом 3— 4 тиж нів (при виникненні алергіч­ ного сипу, головокруж інні та інших побічних явищах приймання препарату припиняють); настій трави (чайна лож ка сировини на 200 мл окропу) по столовій лож ці 3—4 рази на день як серцевий і снотворний засіб; столо­ ву лож ку суміші квіток конвалії зви ­ чайної (10 г), листя меліси лікарсь­ кої (20 г), трави перстачу гусячого і рути садової (по ЗО г) настоюють на 1 склянці холодної води 3 години, кип'ятять 5 хвилин, напарюють 15 хви­ лин і випивають ковтками за день при атеросклерозі й гіпертонічній хво­ робі; столову лож ку суміш і трави конвалії звичайної (10 г), насіння ф енхелю звичайного (20 г), листя м'яти перцевої (30 г), коріння ва­ леріани лікарської (40 г) настоюють 15 хвилин на склянці окропу, про­ цідж ую ть і приймаю ть по 1 столо­ вій лож ці 3—4 рази на день при хронічному міокардиті, базедовій хво­ робі й епілепсії та як сечогінний засіб при водянці серцевого поход­ ж ення; 30—35 крапель настойки кві­ ток конвалії додаю ть до півсклянки напару собачої кропиви п'ят илопа­ тевої (1 столова лож ка трави на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) і одер­ ж ану суміш випивають протягом дня за 5 разів при неврозах серця, без­ сонні, пригніченому стані, болях і стисканні в ділянці серця. Конвалія — отруйна рослина! К ористуватися нею треба після попередньої консульта­ ції з лікарем.

539______________ ;__ КОНОПЛІ в о д я н і — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й сідач к о ­ ноплевий.

540_________________ КОНОПЛІ ПОСІВНІ конопля посевная Cannabis sativa — однорічна трав'яниста здебіль­ шого дводомна рослина родини коноплевих. Стебло прямостояче, просте, рідше — розгалужене, б і­ ля основи округле, до верхівки ребристе, заввишки до 2 м і більше. Листки шорсткі, супро­ тивні (вгорі чергові), довгочереш-

210

543 кові, пальчастороздільні, з 5—9 довголанцетними, дрібнозазубреними частками. Квітки одно­ статеві; тичинкові — з простою оцвітиною з 5 білих або ж овту­ ватих часток у китицях, зібра­ них у волотисте суцвіття; маточ­ кові — дрібні, сидячі, з оцвітиною у вигляді облямівки, в пазуш­ них* колосовидних суцвіттях. П лід — горішок. Цвіте у червні — серпні. Поширення. На території Украї­ ни коноплі посівні культивують як текстильну й олійну росли­ ну; вони часто дичавіють. Сировина. Для лікарських потреб використовують плоди (Semen Cannabinis sativae), які частіше називають конопляним сім'ям, і верхівки стебел (з квітками й листочками) з жіночих екзем­ плярів рослини (з матірки). Ко­ ноплі входили до VIII видання Держ авної фармакопеї СРСР. Хімічний склад. Конопляне сім'я містить жирну олію (30—35% ), білки (15% ), фітин (4—5% ), глікозид канабін (сліди), вітамін К і холін. У траві конопель є глі­ козид канабін, алкалоїди, смо­ листі речовини, ефірна олія, каро­ тин та інші сполуки.

вають гарячою водою, висипаю ть у че­ реп'яну посудину, додаю ть 1 столову лож ку цукру і розтирають, поступо­ во підливаючи півтори склянки ок­ ропу; одерж ану ем ульсію п роцідж у­ ють і віджимаю ть через марлю) п'ють по кілька склянок на день, поліп­ шуючи смакові якості додаванням фруктового соку, цукру, какао або чорної кави; 2 склянки суміші (по­ рівну) конопляного сім 'я і гарбузо­ вого насіння розтираю ть у череп 'я­ ній, посудині, поступово підливаючи З склянки окропу, процідж ую ть і від­ жимають через марлю і одерж ану емульсію випивають за день, під­ солоджуючи цукром або медом, при нирковокам'яній хворобі, що супрово­ диться гематурією і затримкою сечі внаслідок спазматичних явищ (курс лікування тривалий). ЗОВНІШНЬО — припарки або п ри­ мочки з м’ятого сім'я; гаряче ко­ нопляне молоко (2 частини сім 'я на 1 частину окропу) зміш ують з каш ­ коподібною масою зіскобленого сві­ жого зеленого м'якуш а (камбію) б у ­ зини чорної або терну звичайного і прикладають до запалених місць "при бешисі (підсохлі пов'язки зам ін я­ ють свіжими, доки не зникне за­ палення).

541 КОНОПЛІ СОБАЧІ — багаторічна трав'яниста рослина

Фармакологічні властивості і ви­ родини айстрових (складноцві­ користання. Настій трави коно­ тих). Те саме, що й сідач пель використовують у народній медицині як седативний, болета­ мувальний та снотворний засіб. Препарати з плодів конопель (у вигляді настою, або так званого конопляного молока) викорис­ товують як очисний, сечогінний, пом'якшувальний, обволікаючий та загальнозміцнюючий засіб. їх призначають при запаленнях травного тракту та сечостатевих шляхів (гонорея, олігурія, хатар сечового міхура, альбумінурія, запалення передміхурової зало­ зи), при геморої, водянці, зо ­ лотусі, туберкульозі легень, нер­ вовому виснаженні й гіпогалактії. Підсмажене конопляне сім'я з сіллю рекомендується народ­ ною медициною як засіб, що по­ силює статеву діяльність. У вигля­ ді припарок або примочок (як пом'якшувальний і болетамуваль­ ний засіб) конопляне сім'я засто­ совують при маститі, хронічному ревматизмі, чиряках, наривах, опіках, потертостях тощо. Е сен­ цію з свіжозібраної трави коно­ пель (верхівки стебел з квітками й листочками) застосовують у го­ меопатії. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ ка подрібнених плодів на 500 мл окропу, настоюють 1 годину) по п ів­ склянки 4 рази на день до їди, підсолоджую чи медом; настій з верхі­ вок стебел матірки (1 чайна лож ка си ­ ровини на 200 мл окропу, настоюють 2—4 години) по дві склянки на день ковтками, підсолоджую чи медом; ко­ нопляне молоко (50 г плодів проми­

кон оплевий.

542 конотопці—

дводомна багаторічна трав'янис­ та білоповстиста рослина роди­ ни айстрових (складноцвітих). Те саме, що й котячі лапки д во­ домні.

КОНЮШЙНА БІЛА — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й коню ш ина повзуча.

544_________________ КОНЮШИНА ГІРСЬКА клевер горный Т тіfolium montanum — багаторічна трав'яниста притиснутоволосиста рослина родини бобових. Квітконосні стебла пря­ мостоячі, біля основи висхідні, нерозгалужені, 20—70 см заввиш­ ки. Листки Трійчасті; листочки видовженоеліптичні або ланцет­ ні, жорсткі, з дуж е виразними жилками, дрібно- і гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки дрібні, неправильні, білі, у ба­ гатоквіткових щільних одиничних (або їх дві) головках. П лід — біб. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України в світлих лісах по узліссях, серед чагарників, на сухих луках, схилах балок, по лучних степах. Сировина. Для виготовлення лі­ ків використовують траву (Her­ ba Trifolii montani) або окремо суцвіття (Flores Trifolii montani) Заготівлю проводять під час цві­ тіння рослини. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава містить глікозиди, трифолін, ізотрифолін, ефірну олію, жирну олію, вітамін С (в листках близько 200 мг% ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині рослина відома як засіб, що виявляє відхаркувальну, се­ чогінну та протизапальну дію. Використовується у вигляді на­ стою або відвару трави при за­ хворюванні бронхів і легень, при набряках різного походження, як шлунковий засіб, при болях у ж и­ воті. Міцний відвар трави п'ють натщесерце при грижі. Суцвіття заварюють як чай і п'ють при білях у жінок та при геморої. Зовнішньо у вигляді припарок відвар квіток використовують при наривах і опіках, а у вигляді сидячих ванн — при геморої. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лова лож ка трави на 200 мл окро­ пу, настоюють 1—2 години) по трети­ ні склянки 3 рази на день; відвар трави (1 столова лож ка трави на 200 мл окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють ЗО— 40 хв) по третині склянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — відвар квіток- (готують, як у попередньому прописі) для при­ парок і місцевих ванн.

211

546

545 стежачи за тим, щоб головки КОНЮШИНА ЛУЧНА івасик, конюшина червона, око не пересохли і не обсипалися. Сухої сировини виходить 20 %. козине; Рослина неоф іцинальна. В д о ­ клевер луговой воєнні роки сировину експорту­ Trifolium pratense — вали в досить великій кількості

багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобо­ вих. Стебла численні, висхід­ ні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20—60 см заввишки. Листки трій­ часті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. П р и ­ листки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тоненьке віст­ ря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пур­ пурові, у головчастих суцвіт­ тях на верхівках пагонів,- чаш еч­ ка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. П лід — біб. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Конюшина лучна трапляється на узліссях, серед чагарників, по тальвегах балок, на заплавних луках по всій тери­ торії України. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують головки-суцвіття (Flores Trifolii pratensis). Збирають їх разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялю­ вання на сонці сировину д осу­ шують під накриттям або в при­ міщенні, яке добре провітрюється,

за кордон. Хімічний склад. Суцвіття коню­ шини лучної містять глікозиди трифолін та ізотрифолін, д у ­ бильні речовини, ефірну і жир­ ну олії, саліцилову кислоту та інші органічні кислоти, каро­ тин, вітаміни С, Е, В,, В2, К та інші корисні речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, пото­ гінну, протизапальну та бактери­ цидну властивості. Найчастіше її застосовують як відхаркуваль­ ний засіб при запальних захворю­ ваннях верхніх дихальних шляхів. Є вказівки на добрий терапевтич­ ний ефект при лікуванні конюши­ ною лучною бронхіальної астми, анемії, циститу, дисменореї та хронічного ревматизму. Настойку суцвіть вживають при атероскле­ розі, який супроводиться головни­ ми болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тис­ ком. Як сечогінний засіб рос­ лину використовують при набря­ ках серцевого і ниркового по­ ходження. Місцево, у вигляді припарок, настій або відвар су­ цвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах. Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і ви­ разок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (3 чай­ ні лож ки сировини на 1 склянку ок­ ропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день за 20 хви­ лин до їди; настойка суцвіть (40 г сировини на 500 мл 40 % -ного спирту, настоюють 10 діб) по 20 мл перед обідом або перед сном при атеро­ склерозі (курс лікування — 3 місяці з перервою на 10 днів, при необхідності курс лікування повторюють через 6 м і­ сяців); столову лож ку суміші (порівну) суцвіть конюшини лучної, листя м'яти перцевої і трави золототисяч­ ника малого заливаю ть 300 мл окро­ пу, настоюють до охолодження і п'ю ть по півсклянки 3 рази на день за ЗО хвилин до їди для покращення травлення; 3 столові лож ки суцвіть конюшини лучної заварюють у склян ­ ці окропу, настоюють до охолодження і п ’ють як чай при болісних мен­ струаціях і маткових кровотечах. ЗОВНІШНЬО — відвар суцвіть (20 г си ­ ровини на 200 мл окропу) для п ри­ мочок і припарок.

545

КОНЮШИНА ПОВЗУЧА, конюшина біла; клевер ползучий Trifolium repens — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має повзучі па­ гони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки дов­ гочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубча­ сті. Квітки дрібні, неправильні, б і­ лі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах. П лід — біб. Цвіте у травні — вересені. Поширення. Росте по всій тери­ торії України на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, яку зби­ рають під час повного цвітін­ ня рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, сте­ жачи за тим, щоб суцвіття (голов­ ки) не пересохли і не обсипалися. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни [Е, С, каротин (провіта­ мін А) та інші] й естрагенний ізофлавон куместрол. Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині рослина відома як тонізуючий, знеболюючий, ранозагоювальний і антитоксичний засіб. Настій тра­ ви п'ють при простудних захво­ рюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хво­ робах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях со ­ льового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворю­ вань. Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні лож ки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день.

212

547 КОНЮШИНА ПОЛЬОВА клевер пашенный Тriiolium arvense — однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло тонке, прямостояче, іноді висхідне, оди­ ничне, розгалужене, !0—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеб­ лові, нижні рано відмирають; листочки лінійно-довгасті, дріб­ нозубчасті, іноді виїмчасті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, не­ правильні, сидячі, блідо-рожеві, у головчастих суцвіттях; головки м'яковолохаті, щільні, видовженоциліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні — вересні. П лід — біб. Поширення. Конюшина польова трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних грунтах по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для виго­ КОНЮШИНА ЧЕРВОНА — товлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після поперед­ нього пров’ялювання на сонці сировину досушують під накрит­ тям або в приміщенні, яке добре провітрюється. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава конюшини польової містить глікозид трифо­ лін, дубильні речовини (до 5% ), ефірну олію, кверцетин, вітаміни С і Е, смолисті речовини, незнач­ ну кількість алкалоїдів та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина проявляє протизапальні, обволікаючі, боле­ тамувальні, антисептичні, сечо­ гінні та гіпоглікемічні властиво­ сті. Настій трави п’ють при кашлі, бронхітах, трахеїтах, туберкульо­ зі легень, при гіперацидних га­ стритах, дизентерії, захворюван­ нях нирок і сечового міхура, при цукровому діабеті, мігрені та нер­ вових розладах. Зовнішньо, у ви­ гляді припарок, траву конюшини польової використовують як бо­ летамувальний засіб при ревма­ тизмі та для гоєння ран. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій травн (3 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 30 хв) по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їди. ЗОВНІШНЬО — три столові ложки тра­ ви загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла.

багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Те саме, що й коню ш ина лучна.

549 КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, копито кінське, підлистень; копытень европейский Asarum europaeum — багаторічна коротковолосиста рослина родини хвилівникових, заввишки 5— 10 см. Має повзуче розгалужене кореневищ е. Стебло коротке, лежаче. Листки прико­ реневі, довгочерешкові, нирко­ видно-серцевидні, цілокраї, шкі­ рясті, зимуючі. Квітки двостатеві, правильні, одиничні, на коротких пониклих квітконіжках, розміще­ ні між’ листками біля поверхні грунту; віноч ок трипелюстковий, зрослий, дзвониковидний, зовні буруватий, усередині червоно-бу­ рий. Плід — коробочка. Цвіте у березні — травні. Поширення. Копитняк європей­ ський росте в широколистяних та мішаних лісах по всій тери­ торії України, крім Криму. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують кореневищ а з кореням и fRhizoma et radix Asari) і листя (Folia Asari). Листя збирають під час цвітінні! рослини, а коріння — восени. Сушать сировину у затін­ ку або в приміщенні, яке добре провітрюється. Зберігають у су­ хом у приміщенні окремо від іншої сировини (рослина отруйнаї). Строк придатності— 1 рік. Хімічний склад. Коріння рослини містить ефірну олію (1 %) і алкалоїди (наявність останніх д е ­ які автори заперечують). Основ­ ними складовими частинами ефір­ ної олії є азарон (ЗО—50 % ), метилевгенол (15—20% ), 1-борнілацетат (12— 13 % ), трициклічний сесквітерпен СІ5Н24 (10— 12 % ), се­ сквітерпеновий вуглевод, сескві­ терпеновий спирт, діазарон, транс-ізоазарон, транс-метилізоевгенол, азароновий альдегід (2— З % ), азаронова кислота (дві ос­ танні сполуки дають ту саму якіс­ ну реакцію, що й алкалоїди). Ли­ стя копитняка містить алкалоїди, флавоноїди (кемпферол, кверце­ тин), стероїд ситостерин, фенол­ карбонові кислоти (кавова, ф еру­ лова, п-кумарова).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Найчастіше копитняк використовують як блювотний та відхаркувальний засіб. О соб­ ливо виражену блювотну дію виявляють корінь і свіже листя рослини (механізм дії — рефлек­ торний). Сухе листя цю здат­ ність втрачає і набуває проносних властивостей. Корені отруйніші

213

за листя і здатні і в сухому вигляді спричинювати блювання (при дозі до 5 г порошку на прийом). Крім того, копитняк поліпшує серцеву діяльність, зву­ ж ує артеріальні судини, підви­ щує тонус венозних судин і кров'яний тиск, виявляє жовчо­ гінну, сечогінну, протиглистяну, протизапальну і седативну дію, регулює функцію шлунка та менструації. Інотропну дію росли­ ни доведено експериментально. Застосування копитняка пока­ зане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунка, при захворюваннях пе­ чінки і жовчного міхура, при хронічних шкірних захворюван­ нях, особливо при екземах нер­ вового походження. Поряд з цим копитняк вживають при мі­ зерних та нерегулярних мен­ струаціях, як відхаркувальний засіб при бронхіті, проти глистів, від алкоголізму, як сечогінний засіб при водянці. Як зовнішній засіб рослину використовують для гоєння ран, лікування коро­ сти. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (2 г сировини на 200 мл окропу) по сто­ ловій лож ці 3 рази на день як відхаркувальний засіб; настойку корін­ ня (20 г сировини на 200 мл спирту) по 15—25 крапель 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб; настій листя (1 г сировини на 200 мл окропу) по столовій лож ці 3-^4 рази на день при зниж еному тиску крові; відвар коріння (4—5 г сировини на 200 мл води або молока) по столовій лож ці через кож ні 2 години як сечогінний і послаблюючий засіб; відвар ко­ ріння (2 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин, охолоджують) по 1 чайній лож ці 3 рази на день до іди при мізерних і нерегулярних менструаціях; порошок коріння при­ ймають натщесерце по 0,2—0,5 г з моло­ ком 1 раз на добу при мізерних і не­ регулярних менструаціях (доза еф ек­ тивна й при гарячці, глистах, мігрені та істерії); столову лож ку відвару коріння (5 г сировини на 200 мл окропу) непомітно зміш ують з 100 мл горілки і дають випити хворому на алкоголізм (суміш спричинює блю­ вання; курс лікування — кілька днів, до виникнення стійкої відрази до спиртного); настій столової лож ки су ­ міші (порівну) листя копитняка євро­ пейського і квіток цм и ну піскового на склянці окропу п'ю ть по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день при жовтяниці; столову лож ку суміші (порівну) листя копитняка європей­ ського і розхідника звичайного та трави нетреби звичайної настоюють 10—15 хвилин на склянці окропу, відцідж ую ть і п'ють по півсклянки 4—5 раз на день як відхаркувальний засіб при бронхіті. ЗОВНІШНЬО — свіж е потовчене листя накладають на ураж ені ділянки ш кі­ ри. Протипоказано вживати препарати копитняка вагітним і при грудній жабі!

550

552

КОПИТО КІНСЬКЕ —

КОРІАНДР ПОСІВНИЙ,

багаторічна коротковолосиста кинза, троян; рослина родини хвилівникових. кориандр посевной Те саме, що й копитняк єв р о ­ Coriandrum sativum — пейський. однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розгалужене, реб­ ристе, 40— 150 см заввишки, голе. КОПРІЙ — Нижні листки черешкові,* периоднорічна трав'яниста з синюва­ сторозсічені, з округлими надтою поволокою рослина родини різанопилчастими частками; верх­ селерових (зонтичних). Те саме, ні — сидячі або короткочереш­ що й кріп запашний. кові, двічіперисторозсічені, з перистороздільними частками й лі­ нійними часточками. Квітки дріб­ ні, двостатеві, 5-пелюсткові, зіб­ рані в складні три-, шестипроме­ неві зонтики, які не мають обгор­ ток і обгорточок; пелюстки білі або червонуваті, зовнішня пелю­ стка крайових квіток 3—4 мм завдовжки, глибокодволопатева. Плоди — буро-жовті, майже куля­ сті двосім'янки. Цвіте у червні — липні. Поширення. Батьківщина корі­ андру — східні області Середзем­ номор'я. На Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну рослину. Заготівля 1 зберігання. Для лі­ карських потреб використовують плоди (Fructus Coriandri). Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очи­ щають від домішок. Зберігають у сухому прохолодному примі­ щенні. Строк придатності — 4 ро­ ки. Аптеки плоди не відпускають. Хімічний склад. Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті спо­ луки, холін, флавони, від 0,7 до 1,5 % ефірної олії, до складу якої входять ліналоол (60—80 % ), пінен, лимонен, терпінен, мірцен, феландрен, цимол, гераніол, бор­ неол тощо.

55!

555 Фармакологічні властивості і ви­ КОРОВ'ЯК користання. Коріандр посівний н и й — має спазмолітичні й антибакте­ ріальні властивості, посилює сек­ рецію залоз травного тракту, стимулює регенерацію уш кодже­ них тканин. Настій плодів ко­ ріандру вживають для збудження апетиту й покращення травлення, як жовчогінний засіб при захво­ рюваннях печінки і жовчного міхура, при метеоризмі, як від­ харкувальний і протигеморойний засіб. Як антисептичний і боле­ тамувальний засіб настій плодів п'ють при гастритах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Плоди коріандру входять до скла­ ду протигеморойного чаю, ж овчо­ гінного чаю, послаблю ю чого чаю та інших зборів лікарських рос­ лин. У народній медицині корі­ андр використовують при захво­ рюваннях шлунково-кишкового тракту, при простудних захворю­ ваннях, як заспокійливий засіб при істерії й судомі, для стиму­ лювання виділення молока у матерів-годувальниць та як проти­ глисний засіб; зовнішньо — як ранозагойний, болетамувальний і антисептичний засіб. В аптечній справі плоди коріандру викорис­ товують для поліпшення смаку і запаху ліків. Як пряність плоди використовують у хлібопекар­ ському і кондитерському вироб­ ництві. Ефірну олію використову­ ють у парфюмерії. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій насіння (1 сто­ лова лож ка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день до іди; настій насіння холодний (1 чай­ на лож ка подрібненої сировини на 200 мл холодно! кип'яченої води, настоюють 10— 12 годин) по 2 сто­ лові лож ки через 2 години; 7— 10 пло­ дів коріандру подрібнюють на поро­ шок і приймають за півтори години до їди як жовчогінний засіб; настойку плодів (у співвіднош енні 1:5, на 7 0 %ному спирті) по 20 крапель 3 рази на день за півтори години до їди; настій 1 столової лож ки суміші плодів коріандру (15 г), листя м'яти пер­ цевої (20 г), кори круш ини ламкої (20 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (ЗО г), листя рути садової (10 г) на 1 склян­ ці окропу п'ють по чверті склянки З рази на день за 15—20 хвилин до їди при хронічному холециститі.

553 КОРІНЬ ж и т т я — багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Те саме, що й ж еньшень.

554_________________ КОРОВАЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й пижмо звичайне.

СКІПЕТРОВЙД- Сировина. Для виготовлення лі­

дворічна або однорічна повстисто-опушена рослина родини ран­ никових. Те саме, що й дивина густоквіткова.

ків використовують траву, зібра­ ну під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, інулін, невелику кіль­ кість аскорбінової кислоти.

556_________________

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина виявляє про-

КОРОЛЙЦЯ ЗВИЧАЙНА, невісточки; нивяник обыкновенный

тиспазматичну, сечогінну, боле­ тамувальну і глистогінну дію. Настій трави п'ють при простуд­ них захворюваннях, при гарячко­ вих станах різного походження, трахеїтах, бронхітах, запаленнях легень, туберкульозі, при шлун­ кових захворюваннях, як послаб­ люючий засіб, при нетриманні сечі, запаленнях жіночої статевої сфери, маткових кровотечах, в'я­ лому скороченні матки після по­ логів, при відсутності менструації та як засіб, що заспокоює нервову систему. Зовнішньо використо­ вують для ванн при спазмах ки­ шечника й судомі у дітей, а у ви­ гляді мазі — при деяких хворобах шкіри (висипи, лишаї, виразки). З молодих стебел готують са­ лати.

Leucanthemum vulgare, сино­ нім — Chrysanthem um leucan­ themum — багаторічна трав'яниста гола або кучерявоволосиста рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, біля основи висхідне, просте або вгорі розга­ лужене, борозенчасте, 15—80 (100) см заввишки. Листки черго­ ві, цілісні або надрізанозубчасті, 2—4 см завдовжки; нижні — в прикореневій розетці, довгоче­ решкові, оберненояйцевидно-лопатовидні; стеблові — сидячі, дов­ гасті або лінійно-довгасті. Квіт­ ки — у великих (3—6 см у діа­ метрі) одиничних кош иках, розмі­ щених на кінцях стебел та гілок; крайові квітки несправжньоязичкові, білі; серединні — двостатеві, трубчасті, жовті. П лід — сім ’янка. Цвіте з травня по серпень. Поширення. Росте по всій тери­ торії України на сухих луках, узліссях, по чагарниках і як бур'ян на полях.

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки трави на 200 мл окропу, настоюють 4 години, процідж ую ть) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день. Для зовніш нього використання го­ тую ть настій трави подвійної міц­ ності і мазь (подрібнену траву роз­ тирають з рівною кількістю верш ко­ вого масла, зберігаю ть у холодиль­ нику).

558

557 КОРОНАРІЯ ЗОЗУЛЯЧА, зозулин цвіт; горицвет кукушкин

папері або тканині. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить сапоніноподібну речовину ліхні­ Coronaria flos-cuculi, сино­ дин (до 1 %), маловивчений глі­ нім — Lychnis flos-cuculi — козид, сліди алкалоїдів та аскор­ багаторічна трав'яниста коротко- бінову кислоту (у листі — 0,1 % ). притиснутоопушена рослина р о­ Фармакологічні властивості і ви­ дини гвоздикових. Стебло боро­ користання. Рослина виявляє кро­ зенчасте, прямостояче, ЗО—90 см воспинну і антисептичну дію. заввишки, вгорі розгалужене. Експериментально з'ясовано Листки супротивні, цілісні, ціло­ ефективність дії свіжого соку краї, голі, шорсткуваті; ниж­ трави й її настоїв на золоти­ ні — в прикореневій розетці, дов- стий стафілокок, вульгарний про­ гастолопатковидні, гострі, біля тей і сінну паличку. В науковій основи звужені в короткий че­ медицині рослину використову­ решок; верхні — вузьколанцетні, вали при післяпологових кровоте­ сидячі. Квітки правильні, двоста­ чах у вигляді екстракту з трави теві, 6-пелюсткові, в рідкому і новогаленового препарату — волотистому суцвітті; пелюстки флокулену. В народній меди­ рожеві, рідко — білі, з чотири- цині траву К. з. використовують глибокопальчастороздільною пла­ при жовтяниці, болях у ділянці стинкою. П лід — коробочка. Цві­ нирок, бронхітах з великою кіль­ те у червні — серпні. кістю мокротиння, при матко­ Поширення. Трапляється по всій вих та інших кровотечах, як по­ території України на вологих тогінний і протиревматичний за­ луках, по краях боліт, на узліс­ сіб. При неплідності траву К. з. сях, серед чагарників. заварюють і п'ють як чай. Зов­ Заготівля і зберігання. Для виго­ нішньо настій трави використо­ товлення ліків використовують вують для промивання ран і для траву, зібрану під час цвітіння ком пресів при корості, чиряках, рослини. Зрізають траву ножем виразках і наривах. або серпом і сушать під наме­ Лікарські формн і застосування. том або на горищі, розстилаючи ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ її тонким шаром (3—5 см) на лові лож ки сировини на 200 мл

КОРСАТКА ВОЛОСИСТА — багаторічна опушена трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й нечуйвітер во л о ­ хатенький.

559_________________ КОСАРИКИ ЧЕРЕПЙЧАСТІ ш пажник черепичатый Gladiolus im bricatus —

багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має подвійну бульбоцибулину, оточену тонко­ волокнистою з паралельними во­ локнами оболонкою. Стебло пря­ мостояче, просте, облистнене, 55— 120 см заввишки. Нижні лист­ ки — піхвові, лусковидні; стеб­ лові — лінійно-мечовидні, на вер­ хівці загострені, 5—20 мм зав­ ширшки; в кількості 4—5, з яких 1—3 верхівкові вкорочені; ниж­ ній — найширший, часто — ту­ пий. Квітки в кількості 5— 12 зіб ­ рані В однобічний негустий К О ­ Л О С ; оцвітина шестироздільна, не­ правильна, 25—35 мм завдовжки, рожево-лілова з синюватим від­ тінком. П лід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Росте в Лісостепу і на Поліссі в листяних і мішаних лісах, у рідколіссях, на галя­ окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на винах, на вологих та заболо­ день. чених луках. ЗОВНІШНЬО — настій трави (40 г трави Сировина. З лікувальною метою на 1 л окропу) для промивань і використовують листя і бульбо­ компресів. цибулини. Рослина неоф іцин аль­ на. Хімічний склад потребує вивчен­ ня. Відомо лише, що листки містять значну кількість аскор­ бінової кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині рослину використовують як болетамувальний, високовітамінний та лактогенний засіб. Як віта­ мінний засіб вживають настій ли­ стя, а приготовленою з нього на­ стойкою розтираються при ревма­ тизмі. Настій бульб п'ють при зо ­ лотусі, алергії, при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів (зо­ крема, при каменях у нирках) та для стимулювання виділення мо­ лока у матерів-годувальниць. По­ дрібнені бульби прикладають до ран і виразок. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій бульб (2 чай­ ні лож ки подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по 1 стоковій лож ці 3—4 рази на день.

216

562

560 КОСАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ —

Поширення. Росте в лісах, по ча­ багаторічна трав'яниста рослина гарниках у всіх лісових райо­ родини губоцвітих. Те саме, що нах, рідше — в лісостепових і дуж е рідко (лише по долинах й горлянка Лаксмана. річок) — у Степу. Сировина. З лікувальною метою використовують спілі плоди і тра­ ву, зібрану під час цвітіння КОСТЯНИЦЯ рослини. Рослина неоф іцинальна. костяника каменистая Хімічний склад. Плоди містять Rubus saxatilis — флавоноїди (1% ). аскорбінову багаторічна трав'яниста волоха- кислоту (до 50 мг% ), токофе­ то-опушена, з нечисленними тон­ рол, пектинові й дубильні ре­ кими шипиками рослина родини човини, органічні кислоти та цук­ розових. Має міцне галузисте ри; трава — алкалоїди, флавоно­ кореневищ е, лежачі вегетативні їди, дубильні речовини, рутин й прямостоячі (10—30 см зав­ і аскорбінову кислоту. вишки) — плідні пагони. Листки Фармакологічні властивості і ви­ черешкові, трійчасті, зверху роз- користання. Сік з плодів костя­ сіяно-, зісподу — густоволохаті; ниці виявляє протистоцидну і листочки по краю подвійнонад- проти сто статичну дію на найпро­ різанозубчасті, бічні — майже си­ стіших (Paramaebum sandatum, дячі, кінцівки — з коротким че­ Balantidium coli i Trichomonas ho­ решком. Квітки дрібні, правиль­ minis), причому вони гинуть мит­ ні, 5-пелюсткові, по 3—10 у зон­ тєво або за одну хвилину. В на­ тиковидних або китицевидних родній медицині К. використо­ С У Ц В І Т Т Я Х ; пелюстки бІЛІ, ЛІНІЙНОвують як протицинготний і шлун­ довгасті, 6—7 мм завдовжки. ковий засіб, при недокрів’ї, по­ Плід — збірна соковита кістянка, рушенні обміну речовин, запа­ складена 2—4 (6) яскраво-черво­ ленні суглобів, нирковокам'яній ними кістяночками. Цвіте у трав­ хворобі та при геморої. Відвар ні — липні. трави п'ють при простуді й по­ дагрі, а також при себореї.

котики — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й астрагал шерстистоквітковий.

563_________________ КОТЯЧА М’ЯТА СПРАВЖНЯ КОТОВНИК лимонный Nepeta cataria —

багаторічна трав'яниста короткогустосіруватопухнаста рослина родини губоцвітих. Стебло чо­ тиригранне, прямостояче, 35— 100 см заввишки. Листки супро­ тивні, довгочерешкові, трикутнояйцевидні, великозарубчасто-зубчасті. Квітки неправильні, в кіль­ цях, що утворюють густе цилінд­ ричне суцвіття; В І Н О Ч О К ДВОГубий, білуватий. П лід — з чотирьох горішків. Цвіте у червні — ве­ ресні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України на галявинах, схи­ лах, засмічених місцях, по у з­ біччях доріг, серед чагарників. У Криму зрідка вирощують як ефіроолійну рослину. Сировина. Для виготовлення лі­ ків використовують траву (Herba Nepetae catariae), зібрану під час цвітіння рослини. Рослина Лікарські формн і застосування. ЗОВНІШНЬО — 500 г суміші трави неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить з кореневищем костяниці, гілок з ли­ стками омели білої, «трави» рунянки ефірну олію (до 0,7 % ), д у­ звичайної (Polytrichum commune) і бильні й гіркі речовини, глікози­ трави осоки стрункої (Carex acuta), ди, сапоніни та вітамін С. взятих порівну, заливають 10 л окро­ пу, напарюють у духовці 2—3 години, процідж ую ть і використовують для миття голови при себореї й випа­ данні волосся.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальні д о­ слідження на тваринах свідчать, що настій трави К. м. с. зумовлює збільшення амплітуди серцевих скорочень на 40 % . Часто збіль­ шення амплітуди скорочень су­ проводиться прискоренням сер­ цевого ритму. Рослина відома і як засіб з жовчогінною й анти­ мікробною дією. Настій трави п’ють при неврозах серця, по­ ганому апетиті, гастритах зі зни­ женою кислотністю шлункового соку, атонії кишечника, що су­ проводиться запорами, при за­ стійних явищах у жовчному мі­ хурі й жовчовивідних шляхах, при різних захворюваннях ди­ хальних шляхів (кашель, задиш­ ка, бронхіти тощо), при істерії, депресивних станах і при нерегу­ лярних місячних та як засіб, що «очищає» кров при ф урун­ кульозі. Зовнішньо використо­ вують при лікуванні гнійних про­ цесів на шкірі. Лікарські формн І застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 години) п'ють по півсклянки 3 рази на день.

217

564

567

Хімічний склад. Трава містить багаторічна трав’яниста рослина дубильні й смолисті речовини, родини бобових. Те саме, що сапоніни, вітамін К та ф іто­ стерин. й астрагал шерстистоквітковий.

КРАСАВКА —

КОТЯЧИЙ ГОРОХ —

565_________________ КОТЯЧІ ВУСА — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста рослина роди­ ни губоцвітих. Те саме, що й ортосифон.

566_________________ КОТЯЧІ ЛАПКИ ДВОДОМНІ, конотопці; кошачьи лапки двудомные Antennaria dioica — дводомна багаторічна трав'яниста білоповстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має тонке кореневищ е з численними укороченими лежачими неплід­ ними пагонами з розеткою лист­ ків. Квітконосні стебла прямі, 6—20 см заввишки, розгалуже­ ні лише в суцвітті. Листки ці­ лісні, черешкові, цілокраї; при­ кореневі — оберненояйцевидні, тупі, звужені В ДОВГИЙ черешок; стеблові — лінійні, сидячі. Квіт­ ки — в кош иках, що утворюють китицевидно-волотевидне суцвіт­ тя; на одних екземплярах рослин квітки лише маточкові, плідні, з нитковидно-трубчастим ясночервоним віночком і з чубком нитковидних непотовщених при основі зрослих волосків, на ін­ ших — квітки лише тичинкові, з недорозвиненою зав'яззю, неплід­ ні, з широкотрубчастим або труб­ часто-лійковидним, білим або червонуватим віночком і з чуб­ ком волосків, на кінцях булавовиднопотовщених. П лід — сім'янка. Цвіте у травні — липні. Поширення. Ростуть по всій те­ риторії України (в Степу — рідко) в соснових і мішаних лісах, на узліссях, на схилах. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують траву (Herba Antennariae dioiсае) або окремо квітки (Flores Antennariae dioicae), заготовляють на початку цвітіння рослини, щоб запобігти обсипанню кві­ ток. Сушать у затінку на відкри­ тому повітрі або в приміщеннях з доброю вентиляцією. Рослина неоф іцинальна.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними

випробуваннями доведено, що рослина виявляє кровоспинну та жовчогінну дію. Кровоспинна дія К. л. д. перевищує дію адрена­ ліну і хлористого кальцію. Настій трави використовують при різних видах кровотеч (шлункові, киш­ кові, носові, маткові та інші), а відвар квіток (кошиків) — як жовчогінний засіб при гепатитах і холециститах, а також при гіпертонії, кашлі й проносах. Як внутрішній і зовнішній засіб рослина використовується в дер­ матології. Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці через 1—2 години як кровоспинний засіб; відвар квіток (8 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день як жовчогінний засіб; дві чайні лож ки трави заливаю ть склянкою окропу, настоюють 15—ЗО хв, процідж ую ть і випивають за день ковтками при кропивниці. ЗОВНІШНЬО — теплий залиш ок після п роцідж ування настою використову­ ють для припарок (2—3 рази на день) при опіках і алергічних дерматитах.

багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Те саме, що й беладонна звичайна.

568 КРАСОЛЯ ВЕЛИКА, капуцин, настурка; настурция большая Tropaeolum та jus — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста рослина ро­ дини красолевих, заввишки 10— 50 см. Стебла гладенькі, м'ясисті, д уж е галузисті, простерті або лежачі. Листки чергові, цілісні, довгочерешкові, щитовидні, округлонерівнобокі, з 10 тупувати­ ми жилками. Квітки неправиль­ ні, двостатеві, на довгих ніж ­ ках, одиничні, у пазухах листків; пелюстки 2,5—4 см завдовжки, передні три — при основі пла­ стинки війчасті, оранжеві, з кри­ ваво-червоними смужками; шпор­ ка — до 2,5 см завдовжки, трохи зігнута і поступово загострена. П лід розпадається на 3 одно­ насінні плодики, у яких м'ясистий зморшкуватий оплодень. Цвіте у червні — жовтні. Поширення. Красоля велика по­ ходить з Південної Америки. По всій території України її розводять як декоративну рос­ лину. Заготівля і зберігання. З лікуваль­ ною метою використовують траву (Herba Tropaeoli maji) і насіння (Semen Tropaeoli maji). Траву зби­ рають 2—3 рази за вегетацію, зрізуючи облистнені квітуючі стебла. Сушать під укриттям на вільному повітрі або в приміщен­ нях, які добре провітрюються, розстилаючи тонким шаром. Су­ хої сировини виходить 20 % . Плоди збирають у міру дозріван­ ня, досушують їх на повітрі або в сушарках при температурі до 40°, а потім вилущують насіння. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять глікозид глікотропеолін. При порушенні структури сировини глікотропеолін, ф ер­ ментуючись, перетворюється на бензилізотіоцинатан, який є ос­ новною складовою частиною ефірної олії. Крім цього, в насін­ ні є високоактивний, але не­ стійкий антибіотик; у надзем­ ній частині (траві) є алкалоїди (0,11 % ), дубильні речовини, с\и з, аскорбінова кислота (до 500 мг % ), ізокверцитрин, кемпферол, суль­ фат калію.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Красоля велика має протицинготні, діуретичні й деп у­ ративні властивості. Дослідами й клінічними спостереженнями встановлено, що тропеолін (одна

570 з фракцій ефірної олії красолі) проявляє інотропну дію на сер­ це, покращує вінцеву течію крові. У хворих з хронічною серцевою недостатністю, зумовленою ате­ росклерозом, приступ стейокардії знімався через 2—3 хвили­ ни після прийому 5— 10 крапель тропеоліну. В*іділена з рослини бензилгірчична олія має цито­ токсичні властивості. У народній медицині настій трави красолі вживають всередину при ліку­ ванні цинги, анемії, бронхіту й нирковокам'яної хвороби та при висипі на шкірі. Як загальнозміцнюючий і протицинготний засіб рекомендують свіже листя і квітки у вигляді салату. Настій трави, підсолоджений медом, ви­ користовують для полоскання при дитячій хворобі пліснявці та при інших захворюваннях ротової по­ рожнини. Особливої уваги за­ слуговує здатність цієї рослини стимулювати ріст волосся. Буто­ ни й зелені плоди красолі мари­ нують і вживають замість капер­ сів.

по 3 столові лож ки 3 рази на день; сік із свіж ого листя приймають по 10— 12 г на день при хронічному катарі бронхів; потовчене насіння з цукром (гранульоване) приймають по 1—2 г 3—5 раз на день при гострих і хронічних інфекційних за ­ паленнях сечових шляхів, при брон­ хіальних запаленнях і грипі; 2 столові лож ки суміші трави красолі великої (40 г) і трави звіробою звичайного (15 г) заливають 1 склянкою окро­ пу, кип'ятять 5 хвилин, настоюють 20 хвилин, процідж ую ть і п'ють по третині склянки 3 рази на день при нирковокам’яній і ж овчнокам'яній хворобах; салат: до порізаної кусочками вареної картоплі додають подрібнене листя красолі і кропу за­ пашного, солять, змішують, заправ­ ляють вершками і зверху прикра­ шають кусочками вареного яйця (на 200 г картоплі беруть 100 г листя красолі, 10 г кропу, двоє яєць, 30 г вершків та сіль). ЗОВНІШНЬО — сік із свіж ого листя красолі або настойку (100 г свіж ого листя красолі, 100 г свіж ого листя кропиви жалкої і 10 г подрібненого на порошок сухого коріння перстачу гусячого зміш ують і добре розти­ рають, заливають 500 мл 90 % -ного спирту, настоюють, збовтуючи, 15 днів, процідж ую ть) використовують для вти­ Лікарські формн 1 застосування. рань через день у попередньо помиту ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г волосисту частину голови при випа­ сировини на 200 мл окропу, ва­ данні волосся, не допускаю чи попадан­ рять 5 хвилин, настоюють ЗО хвилин) ня рідини в очі.

569 КРЕМЕНА БІЛА белокопытник белый Petasi tes albus — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Має м'ясисте рівномірно по­ товщене кореневищ е. Стебло квіт­ коносне, тонке, білоповстисто-волосисте, ЗО—60 см заввишки, з лусковидними, видовженояйцевидними, по краях і у верхній частині фпавутинисто-білоповстистими загостреними листками. Прикореневі листки округло-сер­ цевидні, великозубчасті, зіспо­ ду — білуваті, м'якоклочкувастоповстисті. Квітки трубчасті, жовтаво-білі, в кош иках, що утворю­ ють нещільне, на початку цвітін­ ня майже щитковидне, пізніше — колосовидно-волотисте суцвіття. П лід — сім ’янка. Цвіте у квіт­ ні — травні. Поширення. Трапляється в Карпа­ тах, на Закарпатті й Прикарпатті по вологих лісах і ярах, по берегах річок і озер.

КРЕМЕНА ГІБРИДНА, кремена лікарська; белокопытник гибридный Petasites hybridus, синонім — P. officinalis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Має м'ясисте бульбовиднопотовщене повзуче кореневищ е. Стебло квітконосне, товсте, ЗО— 60 см заввишки, білопавутинистоопушене, з лусковидними стебло­ обгортними листками; нижні стеб­ лові листки широк ояйцевидні; верхні — ланцетні. Прикореневі листки довгочерешкові, округлотрикутні, при основі серцевидні, з боків — з 2—3 лопатями, по краю — дрібнонерівнозубчасті, зі­ сп од у — сір ув атоп ов ст и ст ооп ушені. Квітки трубчасті, запашні, брудно-пурпурові, в кош иках, що утворюють густе колосовидне с у ­ цвіття на верхівці пагонів. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Трапляється в основ­ ному в поліських і лісостепо­ вих районах, розсіяно — в Кар­ патах і Гірському Криму на вологих місцях, по берегах річок і озер, де утворює МОНОДОМІН&НТні зарості. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують листя (Folia Petasitis officinalis) і кореневища (Rhizoma Petasitis officinalis). Листя збирають у червні — липні, до появи на ньо­ му іржавих плям, зрізаючи лист­ кові пластинки без череш ків. Сушать під наметом або на гори­ щі до тих пір, поки не стануть ламкими найтовщі жилки плас­ тинки. Сухої сировини виходить 14— 15%. Строк придатності — З роки. Кореневища копають восени. їх миють і сушать на відкритому місці, під наметом або в теплих приміщеннях. Сухої сировини виходить 20 % . Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Кореневища міс­ тять тритерпенові сапоніни (6,7 — 7,6 % ), дубильні речовини (понад 5% ), ефірну олію (0,1—0,18% ), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23—0,34 % ), смолисті речовини, петазрл, петазин, інулін і значну кількість марганцю. У листках є такі самі речовини, але в менших кількостях. Натомість флавоної­ дів у надземній частині (особливо в суцвіттях) майже вдвоє біль­ ше.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ Фармакологічні властивості і ви­ вості і використання, лікарські користання. Експериментально форми і застосування — усе так, доведено, що препарати з корене­ як у статті Кремена гібридна. Не рекомендується заготовляти листя К. б. для приготування мікстури за прописом М. Н. Здрен­ ко. Рослина неоф іцинальна.

вищ К. г. виявляють спазмолі­ тичну дію. Листя рослини входить до складу суміші для приготу­ вання мікстури за прописом М. Н. Здренко, яку використовують при лікуванні папіломатозу сечового міхура й анацидних гастритів. У народній медицині настій листя або відвар кореневищ вживають

219

571 при сухому кашлі як відхарку­ вальний засіб, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипа­ лої кишки, нервових спазмах, за­ дишці, істеричних припадках, ме­ теоризмі та при запорах. Зов­ нішньо свіже листя використо­ вують для загоювання ран і зменшення набряків, припарки з листя — для зменшення по­ дагричного й ревматичного болю. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні лож ки листя на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день; відвар кореневищ (1 чайна лож ка сиро­ вини на 200 мл окропу) п'ю ть по 2 склянки на день, ковтками; відвар кореневищ (2 чайні лож ки кореневищ на 200 мл відвару ячмінних або пер­ лових крупів, кип'ятять 10 хв на ма­ лому вогні) п'ю ть з медом по 1 сто­ ловій лож ці 3 рази на день; суміш кореневищ К. г. (25 г) і п ирію пов­ зучого (20 г), трави вероніки ліка р ­ ської (20 г) і ф іалки триколірної (ЗО г) готують як настій (2 столові лож ки суміш і на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв) і п'ю ть після їди при подагрі; відвар кореневищ К. г. (25 г коре­ невищ на 1 л окропу) п'ю ть теплим по чверті склянки 3 рази на день про­ тягом 2—6 місяців при виразковій хворобі. ЗОВНІШНЬО — припарки з свіж ого або сухого листя.

575

КРЕМЕНА ЛІКАРСЬКА —

КРІП ЗАПАШНИЙ, багаторічна трав'яниста рослина копрій;

родини айстрових (складноцві­ ук р оп душ исты й тих). Те саме, що й кремена гіб­ A nethum graveolens — ридна. однорічна трав'яниста з синюва­ тою поволокою рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, круглясте, посму­ КРЕС-САЛАТ — говане, галузисте, 40— 100 см*завтрав'яниста рослина родини хре­ вишки. Листки чергові, яйце­ стоцвітих. Те саме, що й х р ін ­ видні, 2—3-перистороздільні, з лі­ ниця посівна. нійними нитковидними кінцеви­ ми частками; нижні — черешко­ ві; верхні — сидячі, з білооблямованими піхвами і зменшени­ ми пластинками. Квітки дрібні, кривавник — багаторічна трав'яниста рослина двостатеві, жовті, у складних 20— родини звіробійних. Те саме, що 50-променевих зонтиках, без об­ гортки. П лід — плеската корич­ й звіробій звичайний. нева двосім 'янка. Цвіте у трав­ ні — серпні. Поширення. Кріп запашний роз­ водять на городах як пряноКРИВОРОТ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й пижмо з в и ­ чайне.

572_________________

573_________________

574

220

576 смакову рослину, іноді він дича­ віє і росте як бур'ян. Походить з Персії і Східної Індії. Заготівля і зберігання. Для лі­ карський потреб використовують плоди кропу (Fructus Anethi) і свіж е листя. Збирають плоди кропуГ коли половина з них д о ­ зріє: зривають або зрізують цілі рослини з плодами, зв'язують у снопики й залишають дости­ гати, а потім обмолочують. При необхідності плоди досушують. Сухі плоди зберігають у добре закритих банках. Строк придат­ ності — 2 роки. Плоди відпуска­ ються аптеками. Хімічний склад. Плоди кропу мі­ стять ефірну олію (2—4% ), фла­ воноїди, каротин, до 20 % жир­ ної олії. В листі кропу знайдено ефірну олію (1,5% ), флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин, кемпфе­ рол), вітамін С (135 мг% ), каро­ тин (до 12 мг% ), фолієву, ніко­ тинову і пантотенову кислоти, солі калію, кальцію, ф осфору і за­ ліза. Головними складовими ча­ стинами ефірної олії є кетон карвон, терпеноїди феландрен, дилапіол, терпінен і лимонен.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В науковій медицині настій плодів застосовують як відхаркувальний і вітрогінний за­ сіб. У народі настій або поро­ шок насіння кропу вживають все­ редину для профілактики при­ ступів грудної жаби, при гі­ пертонічній хворобі 1 і 2-го сту­ пенів, хронічній коронарній не­ достатності, безсонні, при спас­ тичних станах м'язів органів черевної порожнини, алергічно­ му дерматиті, сверблячці (Pruri­ tus), виразці гомілки, геморої, як сечогінний, проносний і моло­ когінний засіб та як засіб, що збудж ує й поліпшує апетит і трав­ лення, заспокоює коліки й су­ дому. Часто плоди кропу вико­ ристовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Свіже листя кропу корисно вживати при гіпохромній анемії й сер­ цевій астмі. Як зовнішній засіб настій насіння застосовують у ви­ гляді прим очок при хворобах очей і при гноячкових ураженнях шкі­ ри. Молоде листя й стебла викори­ стовують як ароматичну приправу для страв, а на початку утворення насіння — як спеції при солінні огірків і помідорів. З насіння добувають ефірну олію, яку вико­ ристовують у парфюмерній, кон­ дитерській і консервній проми­ словості. Лікарські форми і застосування. В н у т р іш н ь о — настій п л о д і в (і чай­ на лож ка подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки тричі на день; порошок плодів кропу приймають по 1 г тричі на день, запиваючи водою.

КРОКІС —

Хімічний склад. Листя кропиви однорічна трав'яниста рослина ро­ дводомної містить глікозид уртидини айстрових (складноцвітих). цин, дубильні речовини (понад 2 % ), каротиноїди (каротин, ксан­ Те саме, що й нагідки лікарські. тофіл, ксантофілепоксид, віолаксантин), хлорофіл (до 5% ), віта­ міни С, В2, В3, органічні кислоти, мікро- і макроелементи (кремній, к ропива вел и ка — дводомна багаторічна трав'яниста залізо — 41 мг% , мідь — 1,3 мг% , вкрита жалкими волосками рос­ марганець — 8,2 мг% , бор — лина родини кропивових. Те саме, 4,3 мг% , титан — 2,7 мг% , ні­ к ел ь — 0,03 мг%). У свіж ому що й кропива дводомна. листі, крім того, є значна кіль­ кість вітаміну К ,, який при сушінні сировини руйнується. В корінні кропиви є таніни, алка­ КРОПИВА ДВОДОМНА, лоїд нікотин і вітамін С; в на­ кропива велика; с ін н і— жирна олія (16—33% ), крапива двудомная головною складовою частиною якої є лінолева кислота (73,6 % ). U rtica d io ic a — дводомна багаторічна трав'яниста Фармакологічні властивості і ви­ вкрита жалкими волосками росли­ користання. Кропива дводомна на родини кропивових. Стебло має кровоспинні, сечогінні та запрямостояче, тупочотиригранне, гальнозміцнюючі властивості, ви­ 50— 150 см заввишки, розгалу­ являє слабку жовчогінну дію. ж ене. Листки супротивні, череш­ Гемостатичні властивості пов'я­ кові, серцевидно-яйцевидні, яйце­ зані з наявністю в рослині знач­ видно-ланцетні або ланцетні, 7— ної кількості філохінону (віта­ 14 см завдовжки, 2—4 см зав­ мін К,), який впливає на син­ ширшки, загострені, зубчасто- тез протромбіну в печінці. Д іуре­ пилчасті, з загнутими до верхів­ тичний ефект залежить від флавоки великими зубцями. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностате­ ві, у розгалужених колосовид­ них суцвіттях, трохи довших за череш ки листків, у пазухах яких вони містяться; оцвітина чотирироздільна. П лід—сім'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Кропива дводомна росте по всій території України на трохи вологих місцях серед чагарників, у лісах, біля парка­ нів, уздовж доріг, по засмі­ чених місцях, де багато нітратів. Заготівля і зберігання. Для лі­ карських потреб використовують листя (Folia Urticae dioicae), ко­ ріння (Radix Urticae dioicae) і на­ сіння (Semen Urticae dioicae). Листя збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Сушіння припиняють, коли цент­ ральні жилки стають ламкими. Сухої сировини виходить 18 %. Зберігають у приміщеннях, що не мають прямого сонячного освітлення. Строк придатності — 2 роки. Листя кропиви дводомної відпускається аптеками. Коріння копають восени. Помивши і звіль­ нивши від наземної частини, його розстилають на відкритих майданчиках і сушать. ,При не­ сприятливих погодних умовах с у ­ шіння проводять під укриттям або в приміщенні, яке добре про­ вітрюється. Сухого коріння ви­ ходить 25 % . Насіння заготовля­ ють у період повної стиглості, зрізуючи цілі рослини, які після досушування обмолочують, а на­ сіння просівають через сито. Коріння і насіння, в науковій медицині не використовують.

577_______

578_________________

578

221

ноїдів та органічних кислот (глі­ колова і гліцеринова). Загальнозміцнюючі властивості поясню­ ються наявністю значної кількості хлорофілу, який, як встановлено експериментально, виявляє сти­ мулюючу й тонізуючу дію, акти­ візує основний обмін речовин, посилює діяльність серцево-су­ динної системи і дихального центру, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин. Крім того, препарати з кропиви дводомної збільшують кількість еритроцитів і нормалізують склад крові (кровотворна дія заліза), зменшують кількість цукру в кро­ ві, виявляють протизапальну дію, підвищують регенерацію слизо­ вих оболонок шлунково-кишко­ вого тракту, мають судинозву­ жувальний вплив, сприяють нор­ малізації порушеного менструаль­ ного циклу. Хімічний склад кро­ пиви дає змогу віднести її й до вітамінних засобів. Застосовують кропиву переважно як кровоспин­ ний засіб (при легеневих, кишко­ вих, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах). Поряд з цим препарати з листя кропиви є ефек­ тивним засобом при атеросклеро­ зі, залізодефіцитній анемії, холе­ циститах, гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, розладах травлення, цук­ ровому діабеті, гіповітамінозі та гіпогалактії. Як сечогінний засіб препарати кропиви показані при нирковокам'яній хворобі, асциті, набряках і ревматизмі. Кропива дводомна входить до складу ш л ун к о ви х чаїв, проносних чаїв і вітамінних чаїв, до складу пре­ парату алахол, який використову­ ють при гепатитах, холециститах і хронічних запорах. До складу лікувально-профілактичного хар­ чового раціону включають салати з молодого листя рослини. Пре­ парати з кропиви дводомної за­ стосовують у дерматології й кос­ метиці. Всередину настій з листя кропиви вживають при комплекс­ ному лікуванні вугрів. Відваром листя на розведеному водою оцті (приготування див. у статті К ро­ пива жалка) миють голову при круговій або гніздовій плішиво­ сті, себореї, облисінні, перед­ часному посивінні. В разі об­ лисіння й передчасного посивіння терапевтичний ефект можна по­ силити одночасним прийманням всередину настою з листя кропи­ ви. Свіжим соком лікують рани, варикозні виразки й запрілості (див. статтю К ропива жалка). Лікарські форми І застосувався.

ВНУТРІШНЬО — настій листя кропиви (10 г, або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по половині або чверті склянки 3—5 раз на день до їди; екстракт кропиви рідкий (Extractum U rticae fluidum) по 25—ЗО крсиїель 3 разн

на день за 30 хв до їди; свіж ий сік кропиви по 1 чайній лож ці 3 рази на день; відвар суміші (порівну) коріння 1 насіння кропиви (40—50 г суміш і на 400 мл окропу, варити, поки не зали ­ шиться половина рідини) по 3 столові лож ки 4—5 раз на день; порошок з на­ сіння кропиви приймають по 2—3 г на прийом (запиваючи водою) 3 рази на день; столову лож ку суміші кори к р у ­ ш ини ламкої (60 г), листя кропиви дво­ домної (20 г) і трави деревію звичайного (20 г) варять 10 хвилин у двох склянках води і п'ю ть по половині чи одній склянці на ніч для поліпш ення трав­ лення; столову лож ку суміші листя кро­ пиви дводомної (50 г), коріння кро­ пиви дводомної і солодки голої (по ЗО г) настоюють 15—20 хвилин на склянці окропу і п'ю ть по 1 склянці 2 рази на день при хронічному за­ паленні нирок; розтерту на порошок суміш насіння кропиви дводомної (50 г), спор плауна булавовидного (20 г) і цукру (ЗО г) приймають по 1 чайній лож ці 3 рази на день при нирково­ кам'яній хворобі; розтерту на поро­ шок суміш (порівну) листя кропиви дводомної, ш авлії лікарської і подо­ рож ника ланцетолистого вж иваю ть по 1 чайній лож ці 3 рази на день при хронічному гепатохолециститі; салат: помите молоде листя кропиви дводом­ ної занурюють на 5 хвилин в окріп, відкидають на сито, подрібнюють, додають оцту, прикраш ають кусочка­ ми вареного Яйця і заправляю ть верш­ ками (на 150 г кропиви беруть одне яйце, 20 г вершків, сіль та оцет). ЗОВНІШНЬО — при м ’язовому і суг­ лобовому ревматизмі наж алю ю ть бо­ лісні місця кропивою. Вживання пре­ паратів кропиви дводомної всередину протипоказане при гінекологічних кро­ вотечах у хворих з поліпами і різ­ ними пухлинними захворю ваннями яєч­ ників і матки. Існує думка (експе­ риментально підтвердж ена), що гемо­ статичні властивості має свіж е листя кропиви або сік, сухе ж листя крово­ спинної д ії не виявляє (Акопов, 1981).

КРОПИВА ЖАЛКА, кропива мала; крапива жгучая Urtica urens — однодомна однорічна трав'яниста, вкрита жалкими волосками, рос­ лина родини кропивових. Стебло прямостояче, чотиригранне, 15— 60 см заввишки. Листки супро­ тивні, цілісні, еліптичні або яйце­ видні, гострі, по краю гострозубчасті, 4—5 см завдовжки. Квітки світло-зелені, дрібні, одностатеві, зібрані в переривчасті пазушні во ­ лоті (суцвіття не довші за череш ­ ки листків, у пазухах яких вони містяться); оцвітина чотирироздільна* П лід — сім'янка. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Кропива жалка росте по всій території України на бере­ гах річок, як бур'ян по городах, у садах, поблизу житла, серед ча­ гарників.

227

581 Заготівля 1 зберігання. Для лі­ КРУШИНА ВІЛЬХОВЙДНА — кування використовують листя кропиви (Folia Urticae urensis), яке збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Су­ шіння припиняють, коли цент­ ральні жилки стають ламкими. Су­ хої сировини виходить 22—23 % . Строк придатності — 2 роки. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. За якісним скла­ дом листя кропиви жалкої схож е з листям кропиви дводом ної.

розгалужений кущ або невелике (З—3,5 м заввишки) дерево ро­ дини жостерових. Те саме, що й круш ина ламка

582---------------------КРУШИНА ЛАМКА, крушина вільховидна; крушина ольховидная Frangula alnus, синонім — Rhamnus frangula — розгалужений кущ або невелике, З—3,5 м заввишки, дерево роди­

Фармакологічні властивості і ви­ ни жостерових. Кора у верхній користання. У народній медицині частині стовбура і на молодих кропиву жалку використовують нарівні з кропивою дводомною, а іноді навіть віддають їй пере­ вагу. Настій листя кропиви жал­ кої використовують як кровоспин­ ний (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та ін­ ших кровотечах), сечогінний (при набряках) та загальнозміцнюючий засіб. Вживання настою показане й при нервових розладах, ревма­ тизмі, алергії й анемії, при звичних запорах, диспепсіях і шлункових коліках. Широко' ви­ користовують препарати кропиви жалкої в дерматології й косме­ тиці: всередину — при екземі, сверблячці, кропив'янці; місце­ во — при себореї голови, круго­ вій або гніздовій плішивості, запрілості. Цінують кропиву жал­ ку і як продукт харчування: 3 молодого листя готують салати (про приготування див. у статті Кропива дводомна), приправи до м'ясних страв і зелений борщ.

гілках гладенька, червоно-бура, вкрита ланцетними білими соче­ вичками. Листки чергові, еліп­ тичні або яйцевидні, короткочерешкові, цілокраї, з 6—8 пара­ лельними бічними жилками. Квіт­ ки дрібні, двостатеві, правильні. 5-пелюсткові, зібрані пучками по 2—6 у пазухах листків; пелюстки всередині білі, зовні зеленуваті. П лід — куляста, спочатку черво­ на, потім чорна кістянка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Крушина ламка ро­ сте майже по всій території Ук­ раїни (в Степу — рідко, в долинах річок, у Криму — в горах) у лі­ сах і між чагарниками, на воло­ гих луках, по берегах боліт, рі­ чок та озер. Заготівля і зберігання. Лікуваль­ не значення має кора крушини (Cortex Frangulae). Збирають її весною до розпускання листків з молодих частин стовбура та молодих гілок, роблячи на від­ Лікарські формн і застосування. стані 10—15 см один від одного ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 сто­ кільцеві надрізи (до деревини) лові лож ки сировини на 400 мл окро­ пу, настоюють 2 години) по півсклянки і з ’єднуючи їх поздовжніми роз4 рази на день до їди; дві >чайні лож ки суміші (порівну) листя кропиви ж алкої і ожини сизої напарюють 2 години на склянці окропу і п'ють по півсклянки 3 рази на день для регулювання ф ункціональної діяль­ ності ш лунка та від дизентерії; сві­ ж ий сік з листя кропиви ж алкої вж иваю ть по 1 чайній лож ці 3 рази на день як кровоспинний засіб. ЗОВНІШ НЬО— відвар листя (100 г сировини кип'ятять ЗО хвилин в 1 л оцту, розведеного водою у співвідно­ шенні 1:1) для миття голови при се­ бореї та круговій або гніздовій п лі­ шивості (мити ввечері перед сном, без мила); насичені свіж им соком кропиви стерилвні тампони прикла­ дають до запрілостеїй; ран і варикозних виразок. П ротипоказання див. у статті Кропива дводомна.

580_________________ КРОПИВА МАЛА — однодомна однорічна трав'яниста, вкрита жалкими волосками рос­ лина родини кропивових. Те саме, що й кропива жалка.

582

різами. Не можна заготовляти кору, покриту мохом і лишай­ никами. Сушать кору на відкри­ тому повітрі, на горищі або в при­ міщенні з доброю вентиляцією, розстеливши тонким (5—7 см) шаром на папері чи тканині й час від часу перемішуючи. Сушіння припиняють, коли кора стає лам­ кою. Сухої сировини виходить 43—45 % . Строк придатності —5 років. Зберігають у сухому при­ міщенні, яке добре провітрюєть­ ся. Сировина відпускається апте­ ками. Свіжозібрана і висушена кора спричинює нудоту і блюван­ ня, але при тривалому її збері­ ганні побічна дія зникає. Через це кору крушини вживають не раніше, як через рік після зби­ рання. Придатність кори до вжи­ вання можна прискорити, витри­ мавши її в сушильній шафі при температурі 100° протягом 1 го­ дини. В народній медицині ви­ користовують і плоди крушини (також не раніше, як через рік після збирання). Хімічний склад. Кора крушини містить антраглікозиди (8% ), геніни (емодин, ізоемодин, хризофанол), вільні антраноли, три­ терпенові глікозиди, смолисті ре­ човини та сліди дубильних речо­ вин. Головним глікозидом свіжо зібраної сировини є франгуло розид, який в процесі сушіння зберігання окислюється до фран гуліну.

Фармакологічні властивості і ви користання. Кора крушини вияв ляє м'яку послаблюючу дію, як< проявляється через 8—12 годиі після вживання ліків. Механізіь дії полягає в здатності препа ратів крушини посилювати пери стальтику товстої кишки, не по

223

583_________________ 584 дразнюючи її слизової оболонки 1 не впливаючи на тонкий кишеч­ ник, і розріджувати калові маси. Застс*совують кору крушини при атонії кишечника, звичайних хро­ нічних запорах, а в народній ме­ дицині, крім того,— при захворю­ ваннях печінки, при водянці, ге­ морої, подагрі та гарячці. Міцним відваром кори миють тіло при ко­ рості, а відвар плодів викори­ стовують для компресів і проми­ вань при висипах на шкірі, ф у ­ рункулах, гнояках і струпах. П о­ рошок плодів вживають усереди­ ну при анемії, проносі, водянці й надмірних місячних. Щоб за­ побігти звиканню до препаратів крушини, їх доцільно чергувати з іншими проносними засобами. Якщо звикання все-таки станеть­ ся, що спостерігається при три­ валому призначенні крушини, д о ­ цільно збільшити дозу. Кора кру­ шини входить до складу ш л у н к о ­ вих чаїв і проносних чаїв, вико­ ристовується при виготовленні препаратів вікаліну і вікаїру. Передозування препаратів кру­ шини може спричинити відчуття дискомфорту, тенезми, колікоподібні болі в животі та ін. Ва­ гітним жінкам і жінкам, які го­ дують груддю, препарати кру­ шини протипоказані. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (20 г, або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по півсклянки на ніч; екстракт крушини рідкий (Extractum Frangulae fluidum) по 20—40 крапель на прийом; екстракт крушини сухий (Extractum Frangulae siccum) по 1—2 таблетки перед сном; рамніл (Rhamnilum) по 0,2 г на ніч; порош ок з плодів крушини по 0,2—0,5 г тричі на день; одну столову лож ку суміші кори крушини ламкої (50 г), листків бобівника трилистого, трави б у р к у н у лікарського (по 20 г) і плодів км ину звичайного (10 г) на­ стоюють 20 хвилин на склянці окропу і п'ю ть по півсклянки на ніч при хро­ нічних запорах; дві чайні лож ки су­ міші кори крушини ламкої (ЗО г) і листків м'яти перцевої (40 г) заливають склянкою окропу, кип'ятять 20 хви ­ лин, процідж ую ть і п'ю ть по 1 склянці ввечері для підтримки регулярного ви­ порожнення при гепатиті; одну сто­ лову лож ку суміші кори крушини лам ­ кої, квіток бузини чорної, плодів ф ен­ хелю звичайного (по 20 г) і плодів анісу звичайного (10 г) заливаю ть склянкою окропу, кип'ятять 20 хвилин і п'ю ть по 1 склянці двічі на день (після обіду і ввечері) при запорах; одну сто­ лову лож ку суміші кори крушини лам ­ кої (60 г), трави фіалки триколірної, приймочок к у к у р у д зи звичайної, трави деревію звичайного, плодів кмину зви ­ чайного і квіток терну звичайного (по 10 г) заливають склянкою окропу, ки ­ п'ятять 20 хвилин і п'ю ть по 2 склянки двічі на день при ож ирінні.

КУДРЯВЕЦЬ СОФІЇ

КУЗЬМИЧЕВА ТРАВА —

дводомна рослина родини ефедрових. Те саме, що й ефедра д во ­ Deskurainia sophia — однорічна трав'яниста рослина ро­ колоса. дини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, 15— 80 см заввишки. Листки сидячі, дво-триперисті, з довгасто-ліній­ КУКІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ ними частками, опушені галузи­ куколь обыкновенный стими волосками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 4-пелюст- A grostem m a githago — кові, блідо-жовті, у китицях. однорічна трав'яниста рослина ро­ П лід — стручок. Цвіте у трав­ дини гвоздикових. Уся рослина вкрита довгими м'якими волоска­ ні — вересні. Поширення. Росте по всій тери­ ми. Стебло прямостояче, просте торії України як бур'ян біля жит­ або розгалужене, ЗО—80 см зав­ ла, на пустищах, уздовж доріг, вишки. Листки супротивні, ціліс­ ні, цілокраї, лінійні або лінійноу посівах. Сировина. Використовують насін­ ланцетні. Квітки великі, правиль­ ня і траву, яку заготовляють під ні, двостатеві, 5-пелюсткові, темчас цвітіння рослини. Рослина но-рожеві, зрідка білі, одиничні. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ неоф іцинальна. Хімічний склад. Листки містять ні — липні. аскорбінову кислоту (до 80 мг % ) Поширення. Росте як бур'ян у по­ і каротин (38,5 мг% ); у насінні сівах ярих і озимих культур по всій території України. У зв'язку є глікозиди (5,6 % ). Фармакологічні властивості і ви­ з поліпшенням агротехніки виро­ користання. В народній медицині щування сільськогосподарських настій трави або відвар насіння культур майже зникає. К. с. використовують як крово­ Заготівля і зберігання. Використо­ спинний, потогінний, ж арозниж у­ вують траву (Herba Agrostemmae). вальний і в'яжучий засіб. Препа­ Заготовляють її під час цвітіння рати цієї рослини вживають при рослини. Сушать під наметом або кровохарканні, маткових кррво- на горищі. З 3 кг сирої трави ви­ течах, гарячці, малярії, проносах, ходить 1 кг сухої. Рослина н е ­ дизентерії та білях, а також при оф іцинальна. зниженні артеріального тиску у зв'язку з ослабленням серцевої діяльності. Відвар насіння реко­ мендують і як тонізуючий, послаб­ люючий та відхаркувальний засіб, а також як сечогінний засіб при водянці, ниркових коліках і нир­ ковокам'яній хворобі. Настій тра­ ви вважається ефективним засо­ бом при істеричних припадках. Свіжим соком трави промивають виразки і гнійні рани. кудрявец С оф ии

585

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на 300 мл окропу, на­ стоюють до охолодження) по 1 столо­ вій лож ці 3 рази на день; відвар на­ сіння (1—2 столові лож ки на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день.

224

586_________________ 587_________________ КУКУРЙЧКА — багаторічна трав'яниста рослина дрёма белая M elandrium album, синоніми: родини лілійних. Те саме, що й конвалія звичайна. Lychnis alba, Silene alba —

Хімічний склад. У траві К. з. знай­ КУКОЛИЦЯ БІЛА дено тритерпенові сапоніни, фла­ воноїди, фенолкарбонові кислоти, значну кількість неконституцій­ них амінокислот — орцилаланіну (в листках — 0,053 % , у квітках — 0,096 % ) та алантоїну, кумарини (в квітках). В насінні є стероїди (3,42 % ), тритерпенові сапоніни (2—6 % ), жирна олія (5,8—6,8 % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препаратам з трави К. з. властива антимікробна, про­ тистоцидна й снотворна актив­ ність. їх використовували при простуді, бешихових запаленнях, бронхіті, шлункових коліках. Препарати з насіння виявляють антигельмінтну, діуретичну, кро­ воспинну та відхаркувальну- дію. Використовують їх при коклюші, маткових кровотечах тощо. В Анг­ лії та Німеччині їх використову­ вали для лікування пухлин різ­ ного походження. Болгарська ф і­ тотерапія використовує траву й насіння К. з. при лікуванні ф у­ рункульозу, геморою й дермато­ зів (найчастіше — у вигляді п р и ­ парок або ком пресів із свіжого листя). Слід пам'ятати, що К. з.— отруйна рослина, особливо насін­ ня. Застосовувати препарати з ку­ колю треба лише за призначенням і під наглядом лікаря.

дворічна дводомна волохатоопушена трав'яниста рослина родини гвоздикових. Стебло висхідне, вгорі розгалужене, 40— 100 см зав­ вишки. Листки супротивні, ці­ лісні, цілокраї, еліптичні, 4—8 см завдовжки; нижні — звужені в короткий широкий череш ок, верх­ ні — сидячі. Квітки одностатеві, у верхівкових розвилках; пелюст­ ки білі, пластинка у них більш як до половини двороздільна. П лід — коробочка. Цвіте у трав­ ні — жовтні. Поширення. Росте на луках, по узліссях, чагарниках, як бур'ян у посівах, на городах і в садах по всій території України. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини, і коріння, яке копають восени. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить тритерпеноїди, сліди алкалоїдів, аскорбінову кислоту (80 мг % ), у корінні є тритерпенові сапоніни.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має проти­ запальні, пом'якшувальні, зн ебо­ люючі, кровоспинні, заспокійливі та снотворні властивості. В народ­ ній медицині настій трави вжива­ ють при безсонні, коліках у шлун­ ку та інших внутрішніх органах, а відвар коріння — при серцебит­ ті, суглобному ревматизмі та за­ хворюваннях нирок.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ ка сухої трави на 200 мл окропу, на­ стоюють 1—2 години, проціджують) по 1 столовій лож ці 3 рази на день при різних коліках або по півсклянки на ніч при безсонні.

588 КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА, маїс; кукуруза обыкновенная Zea mays — однорічна однодомна трав'яниста рослина родини злакових. Стебло пряме, з добре виявлени­ ми вузлами і заповненими рих­ лою паренхімною тканиною м е­ ж ивузлями, заввишки від 50 см до 7 м. Листки чергові, широколанцетні, з хвилястим краєм. Квітки одностатеві, зібрані в окре­ мі суцвіття, що значно різняться за своїм зовнішнім виглядом: тичинкові — в розлогій волоті на верхівці стебла, маточкові — в па­ зушних товстих качанах (почат­ ках), обгорнутих листовидними піхвами, з яких висуваються чис­ ленні довгі нитковидні стовпчи­ ки. П лід — зернівка. Цвіте у лип­ ні — вересні. Поширення. Походить з Централь­ ної і Південної Америки. По всій території України вирощують як одну з найважливіших зерно­ вих і силосних культур.

225

589 Заготівля і зберігання. Для ви­ Фармакологічні властивості І ви­ КУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА. готовлення ліків використовують користання. Препарати з прий­ літучки, пустодуй, солдатики,

стовпчики з приймочками, які зви­ чайно називають кукурудзяними приймочками (Stigmata Maydis). Заготівлю приймочок проводять в період молочно-воскової стиг­ лості початків. Сушать на від­ критих майданчиках або в при­ міщенні, яке добре провітрюєть­ ся, розклавши тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння прово­ дять при температурі 40°. Сухої сировини виходить 22—25 % . Строк придатності — 3 роки. Збе­ рігають у сухому приміщенні (си­ ровина дуж е гігроскопічна!). Ап­ теки відпускають сировину. Хімічний склад. Кукурудзяні приймочки містять сапоніни (до 3,18% ), дубильні речовини, гіркі глікозиди (до 1,5%), флавоноїди, алкалоїди (до 0,5 % ), ефірну (до 0,12% ) і жирну (до 2,5% ) олію, стерини (стигмастерол, ситостерол), вітамін К, (1600 біологіч­ них одиниць на 1 г), аскорбінову і пантотенову кислоти, спирт іно­ зит, мікроелементи та інші речо­ вини.

мочок кукурудзи мають ж овчо­ гінні, діуретичні, кровоспинні й гіпоглікемічні властивості. Вони збільшують секрецію й поліпшу­ ють відтік жовчі, змінюють її фізико-хімічні властивості (зни­ жуються в'язкість, питома вага, кількість білірубіну). Кровоспин­ на дія кукурудзи грунтується на її здатності прискорювати процес зсідання крові за рахунок впли­ ву на синтез протромбіну в пе­ чінці і збільшення кількості тром­ боцитів. Як жовчогінний засіб препарати з приймочок кукуруд­ зи показані при жовчнокам’яній хворобі, гепатитах, холециститах і холангітах, як кровоспинний засіб — при геморагічних діатезах і маткових кровотечах різного по­ ходження. Крім того, препарати з приймочок кукурудзи дають добрі результати при лікуванні циститів, нирковокам'яної хворо­ би, набряків, пов'язаних з пору­ шенням серцевої діяльності, та ожиріння. Кукурудзяні приймоч­ ки входять до складу ж овчогін­ них чаїв і сеч огінн их чаїв. Куку­ рудзяну олію використовують для профілактики й лікування атеро­ склерозу та при гіпертонії. При появі нудоти та діареї вживання кукурудзяної олії тимчасово (на 7— 10 днів) припиняють, а потім відновлюють, але дозу зменш у­ ють удвоє. Відварена в початках і здобрена вершковим маслом кукурудза корисна при запорах, хворобах печінки, подагрі, нефри­ ті та при захворюваннях серцевосудинної системи. Кукурудзяне борошно використовують для ви­ далення комедонів (Comedones faciei). Для цього 2 столові лож ­ ки борошна змішують з поперед­ ньо збитим білком (досить од­ ного курячого яйця) і одержану суміш наносять на обличчя; після висихання знімають з обличчя сухим бавовняним рушником, об­ личчя миють холодною водою і витирають.

Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кукурудзяних приймочок (10 г, або 3 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки через кож ні 3—4 години до Іди; екстракт кукурудзяних приймо­ чок рідкий (Extractum Stigm atis maydis fluidum) готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 1 і п'ю ть по ЗО— 40 крапель 2—3 рази на день перед їдою; кукурудзяну олію приймають по 1 столовій лож ці 3 рази на день про­ тягом 3 тиж нів, після чого роблять перерву на 3—4 тиж н і (за рік про­ водять 3— 4 курси лікування).

588

плішивець; одуванчик лекарственный Тaraxacum officinale — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Має вертикальний, зовні червонувато-бурий, всередині — білий корінь, який угорі перехо­ дить у коротке розгалужене к о ­ реневищ е. Квіткові стебла (стріл­ ки) дудчасті, круглі, безлисті, вгорі павутинисті й закінчуються одиничними кош иками, 10—40 см заввишки. Всі листки — у прико­ реневій розетці, притиснуті до землі або косо стоять угору, довгасто-обернено-ланцетні, вищерблено-зубчасті або глибоко-вищерблено-перисто-надрізані, з три­ кутними, іноді зубчастими і спря­ мованими вниз лопатями. Всі квіт­ ки язичкові, яскраво-жовті, дво­ статеві. П лоди — сім 'янки, з дов­ гим дзьобиком, що має чубок з простих волосків. Цвіте з травня до осені. Поширення. Кульбаба лікарська росте по всій території України на луках, серед чагарників, як бур'ян у садах, на городах, у з­ довж доріг. Заготівля і зберігання. Для лікар­ ських потреб використовують ко­ ріння (Radix Тагахасі), траву (Herba Тагахасі) і листя (Folia Тагахасі). Коріння кульбаби треба збирати восени, коли зів'яне ли­ стя. Помивши у холодній воді, коріння сушать на сонці або в теплому, з доброю вентиляцією, приміщенні, розіклавши тонким шаром (3—5 см) на тканині або папері. Штучне сушіння прово­ дять при температурі 40—50°. Су­ хого коріння виходить 20 % . Строк придатності — 5 років. Су­ шене коріння відпускається ап­ теками. Траву заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать її під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре про­ вітрюється. Сухої трави виходить 12— 13 % . Листя кульбаби викори­ стовують свіжим для приготу­ вання салатів (придатне лише молоде листя, зібране до початку цвітіння рослини). Хімічний склад. Коріння куль­ баби лікарської містить гірку ре­ човину тараксацин (до 10%), тритерпенові сполуки (тараксе­ рол, тараксастерол, андростерол та інші), стерини (fJ-ситостерин, стигмастерин), флавоноїди (космозіїн, лютеолін-7-глюкозид), ні­ котинову кислоту, інулін (до 24 %), каучук (до 3 % ), жирну олію, слиз тощо. У суцвіттях і листі рослини є каротиноїди тара­ ксантин і флавоксантин, тритер­ пенові спирти арнідіол і фара­ діол, флавоноїди, аскорбінова ки­ слота (до 50 мг% ), рибофлавін

226

та сполуки заліза, кальцію і фосфору. Фармакологічні властивості і ви­ користання. У науковій медицині препарати кульбаби лікарської застосовують як засіб, що під­ вищує апетит і покращує трав­ лення. Механізм дії полягає в спроможності біологічно актив­ них речовин кульбаби подразню­ вати смакові рецептори порожни­ ни рота, зумовлюючи тим самим рефлекторне посилення виділення шлункового соку та виділень з інщих травних залоз. Крім цього, кульбаба посилює жовчотворення, тонізуюче впливає на жовч­ ний міхур, виявляє сечогінні, спазмолітичні й проносні власти­ вості, у зв'язку з чим застосу­ вання цієї рослини показане і дає добрий терапевтичний ефект при холециститах, гепатохолецисти­ тах, анацидних гастритах, усклад­ нених патологією гепатобіліарної системи та хронічними запорами. Коріння кульбаби лікарської вхо­ дить до складу апетитних чаїв, ж овчогінних чаїв і сеч о гінн и х ча­ їв. Галенові препарати кульбаби ефективні в профілактиці загаль­ ного атеросклерозу. Як окремо, так і в сумішах з листям чо р ­ ниці звичайної, кропиви дводом ­

589

ної і стручків (лушпиння) ква ­ солі звичайної кульбабу призна­ чають при цукровому діабеті (на початкових стадіях). У дерматоло­ гії й косметиці настій коріння рекомендується вживати всере­ дину при вуграх, фурункулах та медикаментозному дерматиті і як зовнішній засіб для знищення ластовиння. У вітчизняній і зару­ біжній народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, ко­ ріння і траву кульбаби лікарської застосовують як відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, як заспокійливий і .снотворний за­ сіб, при водянці, хворобах селе­ зінки з млявим перебігом, нир­ ковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, жовтяниці, при хро­ нічних запорах і геморої, при запаленні лімфатичних вузлів, проти глистів і як лактогенний засіб. Салати з молодого листя вживають при недокрів'ї, загаль­ ній слабості, як сечогінний, від­ харкувальний, жовчогінний та «кровоочисний» засіб. Екстракт кульбаби густий (Extractum Тагахасі spissum) використовують як constituens при виготовленні пі­ люль. Молоді квіткові пуп'янки кульбаби маринують і вживають замість каперсів, а підсмажене в духовці коріння використовують як сурогат кави. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій коріння (10 г, або 1 столову лож ку сировини на 200 мл окропу) по третині склянки З—4 рази на день за 15 хвилин до іди як апетитний і ж овчогінний засіб; н а­ стій трави (1 столова лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години, процідж ую ть) по півсклянки 4 рази на день до їди; дві столові лож ки суміші (порівну) коріння кульбаби і лопуха справж нього заливаю ть на ніч холод­ ною водою, вранці ки п'ятять 10 хвилин, настоюють 20 хвилин і п’ють по п ів­ склянки 3 рази на день при екземі (для посилення терапевтичного еф екту міс­ ця, ураж ен і екземою, змазую ть маззю, яку готують, змішуючи порівну борош ­ но коріння кульбаби з медом; зм и­ вають мазь теплою сироваткою з мо­ лока); дві столові лож ки суміш і (по­ рівну) трави кульбаби, листя кропиви ж алкої і квіток терну звичайного н а­ стоюють 4 години в 2 склянках окропу і п'ю ть по півсклянки 4 рази на день протягом 2 тиж нів як «кровоочисний)засіб при висипаннях на тілі, ф урун ­ кулах та екземі, дотримую чись дієти без м 'яса і яєць; столову лож ку суміші коріння кульбаби (20 г), трави деревію звичайного (40 г) і трави п о л и н у гір­ кого (40 г) настоюють 20 хвилин у склян­ ці окропу і п'ють по 1 столовій лож ці З—4 рази на день за 15 хвилин до їди для збудж ення апетиту і пожвавлення травлення; столову л ож ку суміш і (по­ рівну) коріння кульбаби, кореневищ пирію повзучого, коріння м ильнянки лікарської і трави деревію звичайного настоюють ЗО хвилин у склянці окропу і п'ю ть щодня по 1 склянці вранці і ввечері при атеросклерозі (лікування тривале); столову лож ку суміш і (по­ рівну) коріння кульбаби і вовчуга польового; кори к руш ини лам кої і лис­ тя м'яти п ерцевої напарюють 10 хви­

лин у склянці окропу і п'ю ть по 2— З склянки на день як ж овчогінний за ­ сіб; столову лож ку суміші (порівну) коріння кульбаби і ц икорію дикого та квіток цм ину піскового варять 5 хви ­ лин у склянці окропу і випивають за З рази протягом дня як ж овчогінний засіб; столову лож ку суміші (порівну) коріння кульбаби, листя чорниці і кро­ пиви дводомної, стручків квасолі зви ­ чайної, трави козлятника лікарського настоюють 20 хвилин у склянці окропу і п ’ють по 1 склянці 3—4 рази на день при діабеті, дотримуючись, при цьому відповідної дієти; салат: свіж е молоде листя кульбаби занурюють на 30 хви­ лин у холодну підсолену воду, подріб­ нюють, додають подрібненої зеленої ци­ булі і петруш ки, заправляють олією, сіллю і оцтом, перемішую ть і посипа­ ють кропом ( на 100 г листя кульбаби бе­ руть 50 г зеленої цибулі, 25 г петруш ­ ки, 15 г олії, сіль, оцет і кріп). ЗОВНІШНЬО — відваром коріння (2 столові лож ки сировини на 300 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, охолод­ жують) миють обличчя, щоб позбу­ тися ластовиння.

227

590 КУНЖУТ СХІДНИЙ кунжут ИНДИЙСКИЙ, Sesamum indicum, синонім — S. orientale — однорічна трав'яниста рослина родини кунжутових. Стебла опу­ шені, прямостоячі, чотири-, вось­ мигранні, розгалужені, 80— 110 см заввишки. Листки довгочерешко­ ві, чергові або супротивні, ціло­ краї або зубчасті, 10—ЗО см зав­ довжки: нижні — округлі; сере­ динні — ланцетні, еліптичні або видовженояйцевидні, надрізані або глибокопальчастороздільні; верхні — вузькі. Квітки великі, на короткій квітконіжці, по 1—З в пазухах листків; віночок двогу­ бий, опушений, фіолетовий або рожевий, рідко — білий. П лід — видовжена багатонасінна ко р о ­ бочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Кунжут східний по­ ходить з південно-західної Афри­ ки. На півдні України кунжут вирощують як олійну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують насіння (Semen Sesami), кунжутову олію (Oleum Sesami) та сік із свіжого листя. Хімічний склад. Насіння рослини містить жирну олію (близько 55 % ), білок (до 20 % ), вуглево­ ди (16% ), лігнани (сезамін, сезамолін), фітостерин, вітамін Е, амінокислоти (гістидин, трипто­ фан) та значну кількість фосфору і кальцію.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Кунжутова олія має здатність збільшувати кількість тромбоцитів у крові й прискорю­ вати її зсідання. Це робить її ефективною при лікуванні тромбопенічної пурпури, есенціальної тромбопенії та геморагічних діатезів. У фармацевтичній прак­ тиці олію використовують як ос­ нову для приготування мазей, лініментів, пластирів, олійних ем ульсій та розчинів жиророз­ чинних препаратів для ін'єкцій. У поєднанні з соком алое і вино­ градним соком кунжутову олію приймають усередину при брон­ хіальній астмі й сверблячих дер­ матозах. Кунжутову олію вико­ ристовують і в харчовій про­ мисловості. В народній медицині порошок з насіння кунжуту ви­ користовують як тонізуючий, ан­ тисептичний і протизапальний (зовнішньо) засіб, а сік із свіжого

591 листя втирають у шкіру голови при сухій себореї. Насіння ви­ користовують ще й для виготов­ лення цукерок, халви та інших східних солодощів. Кунжутова макуха, одержана при холодному пресуванні насіння, йде на ви­ готовлення кондитерських виро­ бів, а в суміші з пшеничним борошном її використовують для виготовлення дієтичних хлібців. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — кунж утову олію п'ють по 1 столовій лож ці, а діти — по 1 чай­ ній лож ці З рази на день до іди; поро­ шок з насіння приймають по 15—20 г (з водою) 3 рази на день до їди.

КУПАВНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Те саме, що й горицвіт весняний.

592 КУПИНА. БАГАТОКВІТКОВА купёна многоцветковая Polygonatum multiflorum — багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних. Має потовщене м'ясисте кореневищ е. Стебло го­ ле, округле, 30—70 см заввишки, облистнене, поникле. Листки чер­ гові, розміщені в 2 ряди, обер­ нені в один бік, довгасті або еліп­ тичні, тупуваті, голі, сидячі або короткочерешкові, зверху зелені, зісподу — сірувато-зелені, 8— 12 см завдовжки, 3—7 см зав­ ширшки. Квітки двостатеві, пра­ вильні, білуваті, по 3—5 у пазухах листків; квітконіжки голі. П лід — синювато-чорна ягода. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в листяних, рідше — в мішаних лісах по чагар­ никах по всій території України.

Сировина, хімічний склад, фарма­ кологічні властивості і викори­ стання, лікарські форми і засто­ сування — усе так, як у статті К упина запашна.

228

593 КУПИНА ЗАПАШНА, купина лікарська, журавлині стручки, соломонова печать; купёна душистая Polygonatum odoratum, сино­ нім — P. ofticinale — багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Має м'ясисте потовщене кореневищ е. Стебло гранчасте, голе, поникле, 20 — 50 см заввишки. Листки чергові, розміщені в 2 ряди, обернені в один бік, видовженоеліптичні, 10— 12 см завдовжки, 2—5 см зав­ ширшки; зверху зелені, зісподу — сірувато-зелені, з напівстеблообгортною основою. Квітки двоста­ теві, правильні, білуваті, по од­ ній — дві у пазухах листків; квіт­ коніж ки голі. П лід — синюваточорна ягода. Цвіте у травні. Поширення. Росте в лісах, по чагарниках по всій території України (крім високогір'я Карпат та півдня Степу). Сировина. Використовують свіжі, рідше сухі кореневища, які заго­ товляють улітку або восени. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. Кореневища міс­ тять алкалоїди, сапоніни, слизисті речовини, крохмаль, цукри тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Відвар кореневищ вживають усередину при кашлі, гострому бронхіті й запаленні ле­ гень, водянці, цукровому діабеті,

593

594 при статевому безсиллі та як гли­ стогінний засіб. Ефективність дії К. з. при діабеті болгарські вчені ставлять під сумнів. У тібетській медицині кореневища К. з. ви­ користовують при шлунково-киш­ кових захворюваннях (очевидно, у зв'язку з наявністю в них знач­ ної кількості слизистих речо­ вин). Зовнішньо відвар кореневищ ви­ користовують як знеболюючий засіб при люмбаго, радикуліті, ревматизмі, подагрі, геморої та як засіб, що сприяє розсмокту­ ванню синців. Як болетамуваль­ ний засіб використовують і на­ стойку кореневищ. Відваром ко­ реневищ умивають обличчя для зменшення загару, а свіжим с о ­ ком виводять на обличчі плями і веснянки (сильне натирання мо­ ж е спричинити виразки!).

КУПИНА КІЛЬЧАСТА купёна мутовчатая Polygonatum verticillatum —

багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Має потовщене м'ясисте кореневищ е. Стебло пря­ ме, гранчасте, голе, облистнене, ЗО—60 см заввишки. Листки видовжено-ланцетні або лінійноланцетні, вздовж жилок і по краю короткошорсткі, розміщені кіль­ цями. Квітки двостатеві, правиль­ ні, дрібні, білуваті, по 2—5 у па­ зухах листків. П лід — фіолетовочервона ягода. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в тінистих лісах у Карпатах, на Прикарпатті, на крайньому заході Лісостепу. Сировина, хімічний склад, фарма­ кологічні властивості і викори­ стання, лікарські форми і засто­ сування — усе так, як у статті Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (15 г К упина запашна. сировини на 400 мл окропу або моло­ ка) п'ю ть по 1 чайній лож ц і за день рів­ ними невеликими порціями; відвар ко­ реневищ (20 г сировини на 200 мл окро­ пу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (40— 50 г сировини на 500 мл окропу) для примочок та вмивань; настойку (1 ча­ стина кореневищ на 2 частини спирту) для розтирань. Рослина отруйна!

229

595

597

КУРЯЧА ТРАВА — багаторічна трав'яниста рослина переважно однорічна трав'яни­ родини лілійних. Те саме, що й ста, іноді напівкущова рослина купина запашна. родини гречкових. Те саме, що й спориш звичайний. КУПИНА ЛІКАРСЬКА —

КУПИНА ШИРОКОЛИСТА купёна широколистная Polygonatum latifolium —

598

КУРЯЧІ очка польові, огничок нивовий, польові багаторічна трав'яниста рослина зірки; родини лілійних. Має потовщене очный цвет пашенный м'ясисте кореневищ е. Стебло Anagallis arvensis —

гранчасте, ЗО—50 см заввишки, облистнене, поникле, вгорі опу­ шене. Листки чергові, розміщені в 2 ряди, обернені в один бік, еліптичні, яйцевидно-еліптичні або видовженоеліптичні, короткозагострені, звуж ені в короткий че­ решок; зверху голі або трохи опу­ шені; знизу — вздовж жилок густо- і короткоопушені, 10— 12 см завдовжки, 5—7 см завширшки. Квітки двостатеві, правильні, бі­ луваті, одиничні або по 2—4 в па­ зухах листків; квітконіжки опу­ шені. П лід — синьо-чорна ягода. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте в лісах, по чагарниках на Закарпатті, Розточчі-Опіллі, в Правобережному Лісостепу, Гірському Криму.

Сировина, хімічний склад, фарма­ кологічні властивості і викори­ стання, лікарські форми і засто­ сування — усе так, як у статті К упина запашна.

невеличка (8—25 см заввишки) трав'яниста гола рослина родини первоцвітих. Стебло чотиригран­ не, розпростерте. Листки супро­ тивні, сидячі, яйцевидні або ви­ довженояйцевидні, цілокраї, ту­ пуваті; зісподу — з чорними крап­ ками. Квітки правильні, двостате­ ві, одиничні, в пазухах листків, з подвійною, п'ятичленною зрослопелюстковою оцвітиною; він о ­ чок яскраво-червоний, з яйцевид­ ними тупими по краю тонкозалозисто-війчастими пелюст ка­ ми. П лід — коробочка. Цвіте з квітня по серпень. Поширення. Росте по всій тери­ торії України як бур'ян на полях, у садах, біля шляхів і доріг. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують траву квітуючих рослин (Herba Anagallidis arvensis). Сушать під наметом або в приміщеннях з доброю вентиляцією. Сухої сиро­ вини виходить 25 % . Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад. Трава містить сапоніни, глікозид цикламін, фла­ воноїди, дубильні й гіркі речо­ вини, пептонізуючий ензим прим-

веразу та інші корисні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній меди­ цині рослину використовують як сечогінний, заспокійливий, проти­ запальний і загальнозміцнюючий засіб. Препарати К. о. п. спри­ яють розчиненню каменів і піску в сечових органах, послаблюють і регулюють менструації. Настій трави вживають при хворобах печінки й жовчовивідних шляхів, жовтяниці різного походження, нирковокам'яній хворобі, тубер­ кульозі легень, набряках, епілеп­ сії й задишці та при психічних захворюваннях. Місцево настій використовують при різних хво­ робах шкіри: при лишаях, ви­ сипах і запальних процесах, які супроводяться сверблячкою. По­ рошком трави присипають довгонезагоювані гнійні рани. Траву у вигляді припарок прикладають до хворих місць при поліартриті й простудних хворобах. Примоч­ ки з свіжого соку рослини при­ кладають до очей при запаленні, а суміш свіжого соку з медом — при початковій формі катаракти.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г сировини на 1 л окропу, настоюють 2 години, охолодж у­ ють, проціджують) по одній склянці тричі на день. При хро­ нічних запорах настій викори­ стовують для клізм. Рослина от­ руйна, передозування препаратів

небезпечне!

599_________________ КУЧЕРЯВИЙ ГОРОШОК — багаторічна трав'яниста гола або щетинисто-волосиста рослина ро­ дини бобових. Те саме, що й в ’я ­ з іл ь барвистий.

230

600 ЛАВАНДА КОЛОСКОВА лаванда колосковая Lavandula angusti folia, синоні­ ми: L. spicata, L. vera, L. offici­ nalis — вічнозелена сірувато-зірчастоопушена рослина родини губо­ цвітих. П івкущ ик з численними розгалуженими стеблами, 20 — 60 см заввишки. Листки супро­ тивні, сидячі, лінійні або лінійноланцетні, з загорнутими вниз краями. Квітки неправильні, зі­ брані в 6— 10-квіткові кільця, що утворюють верхівкові перерив­ часті КОЛО СО ВИДНІ суцвіття; В І Н О ­ Ч О К голубий або фіолетовий, рід­ ше — білий або рожевий. Плід — з чотирьох горіш ків. Цвіте у лип­ ні — серпні.

Поширення. Лаванда колоскова походить з Середземномор'я. На території України, переважно в Криму, її культивують як ефіро­ олійну, рідше — як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують квітки (Flores Lavandulae), рідше траву (Herba Lavandulae) Су­ цвіття зрізають через 1— 1,5 тиж ­ ня після початку цвітіння, зв'я зують у снопики, швидко сушать і обмолочують (відділяють квіт­ ки від стебел). Вихід сухих кві­ ток становить 14— 15 % . Із свіж о­ зібраних суцвіть одержують ла­ вандову олію (Oleum Lavandulae). Квітки й суцвіття, як сировина для одержання лавандової олії, входять до фармакопей 16 країн світу. Траву заготовляють в період цвітіння рослини. Квітки і траву аптеки не відпускають. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять ефірну олію (стеб­ ла — 0,19% , листки — 0,37 % , с у ­ цвіття — 0,8— 1,2 % ), до складу якої входять ліналоол і його складні ефіри з різними кисло­ тами, кумарини, герніарин, урсо­ лова кислота, дубильні речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Лавандову олію, яка має антисептичні властивості, ви­ користовують для лікування гній­ них ран і гангрени, для покра­ щення запаху різних лікарських форм, які вживаються зовнішньо. При ревматизмі й невралгічних болях розведену в спирті лаван­ дову олію використовують як подразнюючий засіб, який зумов­ лює приплив крові до шкіри. Лавандову олію використовують і в ароматерапії. Відділ медичної ботаніки Центрального республі­ канського ботанічного саду АН УРСР розробив композиції летких біологічно активних речовин ви­ щих рослин (аніс, лаванда, м'ята, троянда, шавлія тощо), які ре­

комендуються для застосування з метою оптимізації середовища закритих приміщень і підвищення працездатності людей, робота яких пов'язана з постійним нервово-емоційним напруженням. Дозоване введення в повітря при­ ладом «Фітон» (авторське сві­ доцтво № 1028336, що належить ЦРБС АН УРСР) високоактивних фітонцидних композицій зумов­ лює загибель дифтерійних бакте­ рій, стрептококів і гноєтворних стафілококів на 80—97 % , забез­ печує поліпшення функціонуван­ ня нервової й серцево-судинної системи, зменшує стомлення, під­ вищує реактивність організму лю­ дини. Ароматерапію можна роз­ глядати як складову частину но­ вого наукового напряму фіто­ дизайну. Лавандова олія широко використовується в фармацев­ тичній та парфюмерній промис­ ловості. Квітки й траву лаванди використовують у народній меди­ цині як слабозаспокійливий і спазмолітичний засіб при міг­ рені, неврастенії, нервовому сер­ цебитті, болях у ділянці шлунково-кишкового тракту, як д іу ­ ретичний і такий, що розріджує жовч, засіб. Квітки входять до складу сумішей, які застосовують для лікування нервових, серцевосудинних, шлункових, ниркових та інших захворювань. Сухі су­ цвіття рослини використовують у побуті як засіб, що відлякує міль. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (20 г сировини на 400 мл окропу, настою­ ють до охолодж ення, проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день; дві столові лож ки суміші квіток лаванди, листя м'яти п ер ц ево ї (по 20 г), кві­ ток ромаш ки л ік а р сь к о ї і к о р ен еви щ з коренями ва лер іа н и л ік а р с ь к о ї (по ЗО г) настоюють 15 хвилин на склянці окропу й випивають за день при без­ сонні; одну столову лож ку суміші квіток лаванди, листя м'яти перцевої і р о зм а р и н у сп равж нього, коріння первоцвіт у в есн я н о го , кореневищ з ко­ ренями валеріани лікарської (по 20 г) заварюють склянкою окропу, настою­ ють до охолодж ення і п'ють по 2 склян­ ки на день при мігрені. ЗОВНІШНЬО — настій на олії (1 ча­ стина квіток на 5 частин соняш ни­ кової олії, настоюють 1—2 місяці) для втирань при вивихах і забиттях (як болетамувальний засіб); настій трьох столових лож ок суміші квіток лаванди (10 г), трави ч еб р ец ю зви ч а й н о го (ЗО г), листя розмарину справж нього (10 г), квіток ромашки лікарської (ЗО г) в 0,5 л окропу використовую ть для примочок при екземі; 200—300 г суміш і трави лаванди, чебрецю повзучого і шавлі'і л ік а р сь к о ї, листя м ’яти перцевої, кві­ ток ромашки лікарської, кореневищ а їр у тростинового у співвідношенні 2: 8 :5 : 5: 5: 5 настояти 15 хвилин на 2—3 л окропу, процідити і вилити в ванну (температура води 32—40° три­ валість процедури — ЗО хвилин; діє заспокійливо, дезинф ікує і тонізує шкіру).

231

601 ЛАВАТЕРА ТЮРІНГСЬКА, хатьма тюрінгська; хатьма тюрингская (Lavatera thuringiaca) — багаторічна трав'яниста сіропов­ стиста рослина родини мальвових. Стебло пряме, просте або у верх­ ній частині розгалужене, 50— 200 см заввишки. Листки довго­ черешкові, чергові; нижні — ку­ тасто-п’ятилопатеві, верхні — 3— 7-лопатеві. Квітки великі, 5-пе­ люсткові, в китицевидноволотевому суцвітті; пелюстки яскраворожеві, оберненотрикутні, на тре­ тину вирізані. П лід — з числен­ них, розміщених кільцем, пло­ диків — сім'янок. Цвіте у черв­ ні — вересні. Поширення. Леватера тюрінгська росте по всій території України

602 на схилах і горбах, у лісах, на відкритих місцях і по чагарни­ ках, та як бур'ян — у садах і го­ родах. Сировина. Для виготовлення лі­ ків використовують листя, зібра­ не в період цвітіння рослини, і коріння, яке заготовляють восени. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад потребує вивчен­ ня. Відомо лише, що корені міс­ тять значну кількість слизистих речовин, а листя — аскорбінову кислоту (до 205,9 мг % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. За фармакологічни­ ми властивостями лаватера тю­ рінгська близька до алтеї ліка р с ь­ кої. Вона має обволікаючу і проти­ запальну властивість. У народ­ ній медицині відвар коріння прий­ мають всередину при простуді, кашлі, охриплості голосу, про­ носах та інших шлунково-киш­ кових захворюваннях. Холодний настій коріння лаватери викори­ стовують у медичній косметиці як протизапальний засіб при себо­ рейному дерматиті обличчя й за­ палених вуграх. При ревматич­ них і невралгічних болях нати­ раються маззю з сухого листя рослини. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, виразок, лишаїв, гнійничкових ура­ жень шкіри. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (8 г сировини на склянку окропу) по сто­ ловій (дітям — по чайній) лож ці через кож ні 3—4 години. ЗОВНІШНЬО — настій коріння (6 г сировини на склянку холодної ки п 'я­ ченої води, настоюють ніч) для п р и ­ мочок,- мазь (2 столові лож ки роз­ тертого на порошок листя зміш ую ть з рівною кількістю свіж ого вершкового масла або вазеліну) для натирання; порошок коріння розводять теплою во­ дою так, щоб він набув вигляду рід­ кої сметани, процідж ую ть і викори­ стовують для промивання слизових оболонок носа, рота, статевих орга­ нів.

ЛАВР БЛАГОРОДНИЙ лавр благородный Laurus nobilis — невисоке (8— 10 м заввишки) віч­ нозелене дводомне дерево або кущ родини лаврових. Має густу пірамідальну к р о н у ; кора бура, гладенька. Листки чергові прості, короткочерешкові, шкірясті, лан­ цетні, цілокраї, загострені. Квіт­ ки одностатеві, дрібні, білі, в 4—6-квіткових зонтиковидних с у ­ цвіттях, розміщених по 1—3 в па­ зухах листків; оцвітина чотири­ листа. Плід — синьо-чорна, одно­ насінна кістянка. Цвіте у квітні. Плоди достигають у жовтні — листопаді. Поширення. Лавр благородний розводять у Південному Криму як ефіроолійну, пряну і декора­ тивну рослину. Заготівля і зберігання. Для лі­ карських потреб використовують листя (Folia Lauri) і зрілі плоди (Fructus Lauri). Листя збирають у зимовий період (з середини листо­ пада до середини лютого), зрі­ зуючи ножами або секаторами тоненькі облистнені гілочки, і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюва­ них приміщеннях. Зберігати лав­ ровий лист треба в щільно за­ критих банках, бо його запах не­ рідко спричинює головний біль. Плоди збирають у жовтні — ли­ стопаді, пров'ялюють на сонці й сушать при температурі, не ви­ щій за 40°. Плоди лавра входили в першу Держ авну фармако­ пею СРСР.

602

232

603 Хімічний склад. Листя рослини містить ефірну олію (0,5—4,5% ), катехіни (1,62—2,54 %), флаво­ ноїди (рутин, кемпферол, кверце­ тин), антоціани, сесквітерпенові лактони. До складу ефірної олії входять камфен, карвон, лимо­ нен, мірцен, а-пінен, (ї-пінен, сабінен, а-феландрен, 0-феландрен, терпінолен, терпінілформіат, евгенол, метилевгенол, ацетилевгенол, ліналоол, п-цимол, 1,8-цинеол, а-терпінеол, терпінен-4-ол. Плоди лавра містять ефірну (3,9—4,1 % ) і жирну (26,3— 44 %) олію, дубильні речовини та інші сполуки. У складі еф ір­ ної олії плодів є цинеол, а-пінен, p-піненцитраль, корична кислота й її ефіри, вільні спирти, феноли, сесквітерпени тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати з листя рослини приймають у с е ­ редину при діабеті (гіпоглікеміч­ ні властивості), псоріазі й маля­ рії. Настоєм сухого листя на олії натирають болючі місця при ар­ тритах, міозитах і невралгіях. Використовують листя і як при­ праву до страв. Раніше з плодів лавра добували жирну олію (O le­ um Lauri), яку використовували як відтяжний засіб при ревматизмі, паралічах і простудних захворю­ ваннях та для лікування корости. У домашніх умовах виготовля­ ють мазь з листя лавра і хвої я л ів ­ цю звичайного, яку використо­ вують як заспокійливий і зне­ болюючий засіб при ревматичних і простудних болях і судомах. У зелених насадженнях Криму лавр виконує естетичну, санітар­ ну й гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними ре­ човинами, здатними знезаражува­ ти повітря від шкідливих мікро­ організмів. Експериментальними спостереженнями встановлено, що леткі фітонциди рослини пригноблюють розвиток мікобак­ терій — збудників туберкульозу. Поєднання декоративних якостей з антимікробною активністю лет­ ких виділень робить лавр благо­ родний невід'ємною належністю зелених насаджень курортної зо ­ ни Криму. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 лист­ ків заливаю ть трьома склянками окро­ пу, настоюють 2—3 години) по пів­ склянки 3 рази на день при діабеті; 20 сухих листків заливають двома склянками окропу, кип'ятять 10 хви­ лин, процідж ую ть і випивають протягом дня за 3 рази при псоріазі (курс л ік у ­ вання — 5—7 днів). ЗОВНІШНЬО — настій листя на соняш ­ никовій олії (ЗО г сировини на 200 г олії, настоюють 10 днів) та мазь (по­ рошок з листя і хвої ялівцю звичай­ ного змішують з вершковим маслом у співвіднош енні 6 :1 : 12 і розтирають) для втирання.

ЛАКОНОС АМЕРИКАНСЬКИЙ Хімічний склад. Коріння лаконо­ са американського містить алка­ лаконос американский лоїди (0,16 % ), тритерпенові сапо­ Phytolacca americana — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини лаконосових. Має ба­ гатоголове кореневищ е і товстий веретеноподібний корінь. Стебла товсті, соковиті, зелені або черво­ нувато-зелені, прямостоячі, у верхній частині розгалужені, 1— З м заввишки. Листки чергові, короткочерешкові, еліптичні або яйцеподібні, цілокраї, на верхів­ ці загострені, 10—20 см завдовж­ ки і 3—6 см завширшки, нерідко червонуваті. Квітки дрібні, пра­ вильні, двостатеві, в довгих кити­ ц я х ; оцвітина з п'яти трав'янистих або білуватих, пізніше червонію­ чих листочків. П лід соковитий, ягодоподібний, чорно-фіолето­ вий, сплюснуто-кулястий. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Батьківщина лако­ носа американського — Північна Америка. На території України лаконос розводять у садах і пар­ ках як декоративну рослину, іно­ ді дичавіє і трапляється на засмі­ чених місцях. Сировина. Для лікарських потреб використовують коріння (Radix Phytolaccae americanae), заготівлю якого проводять восени. Викорис­ товують його свіжим або сушать. Рослина офіцинальна в. Японії, НДР, ФРН, Англії, США.

603

ніни групи p-амірину, ефірну олію (0,08 % ), отруйну речовину фітолакотоксин, вуглеводи (са­ хароза, крохмаль).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Раніше свіже коріння і висушене листя рослини вико­ ристовували як сировину для приготування настойки, яка вхо­ дила до складу препаратів, що за­ стосовувалися при лікуванні ра­ дикулітів, плекситів, тонзилітів, фарингітів тощо. У народній м е­ дицині настій або відвар коріння лаконоса використовують як по­ слаблюючий, сечогінний, блювот­ ний і протиглисний засіб. Засто­ сування препаратів лаконоса по­ казане і дає хороший терапевтич­ ний ефект при виразковій хворо­ бі шлунка і дванадцятипалої киш­ ки, у разі запорів, при захворю­ ваннях нирок. В дерматології рос­ лина користується репутацією за­ собу, що активно впливає на обмін речовин. В гомеопатії препарати із свіжого коріння застосовують при дифтерії, фолікулярній ангі­ ні, ларингіті, ревматизмі, ішіасі, радикуліті.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій коріння (5 г си ­ ровини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 3 рази на день як д іуре­ тичний засіб. Препарати лаконоса ма­ ють здатність (особливо при п ередозу­ ванні) викликати небаж ані токсичні явища.

233

604

606________________

ЛАКРИЦЯ —

знищити ластовиння. Міленький багаторічна трав'яниста рослина порош ок із сухих квіток, зміша­ родини бобових. Те саме, що й с о ­ ний у рівних кількостях з цукро­ лодка гола. вою пудрою, вдувають в очі для розсмоктування більм.

605

Л А К Ф ІО Л Ь САДОВА

лакфиоль (жёлтофиоль) садо­ вая Cheiianthus cheiri — багаторічна (в культурі — одноабо дворічна) трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло пря­ ме, просте або розгалужене, при основі дерев'яніюче, вкрите, як і вся рослина, притиснутими дво­ роздільними волосками, 40— 100 см заввишки. Листки черго­ ві, ланцетні, гострокінцеві, ціло­ краї або мають по краях 1—2 зуб­ чики. Квітки двостатеві, правиль­ ні. запашні, 4-пелюсткові, зібрані ■ китицевидні суцвіття; пелюстки золотисто-жовті, темно-жовті або червоно-бурі, 15—ЗО мм завдовж­ ки. П лід — стручок. Цвіте у лип­ ні — вересні. Поширення. Дико росте в Серед­ земномор'ї, здичавіло — в Криму. Вирощують у кімнатах і квітниках як декоративну рослину. Сировина. Для лікарських потреб використовують свіжі або висуше­ ні квітки і листя та насіння. Листя збирають в період цвітіння рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Квітки лакфіолі містять ефірну олію (0,06 % ), фла­ воноїди (кверцетин, ізорамнетин), фермент мірозин. У листі й насін­ ні є серцеві глікозиди хейротоксин і хейрозид (у насінні — 0,015% ). В насінні, крім того, є жирна олія (20—26 %) і тіоглікозид глікопейролін (1,5 % ), при гід­ ролізі якого виділяється гірчична олія.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Випробувано застосу­ вання настойки з свіжого листя і насіння лакфіолі садової при сер­ цевій недостатності. З'ясовано, що хейротоксин має здатність збіль­ шувати амплітуду скорочень сер­ ця й сповільнювати його ритм. Квітки рослини виявляють сечо­ гінну, жовчогінну, проносну, б о ­ летамувальну й протисудомну дію. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині настій квіток вживають усередину при водянці, жовтяниці й хронічному запорі, для профілактики апоплектичного інсульту й паралічу; настій кві­ ток і листя — при порушенні д і­ яльності серця, як протисудомний і знеболюючий засіб, як засіб, що зумовлює і посилює менструації. При ревматичних і подагричних болях застосовують припарки з квіток і листя та натирання на­ стоєм свіжих квіток на соняшни­ ковій олії. Настоєм квіток проми­ вають очі при кон'юнктивітах і сльозотечах, миють обличчя, щоб

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 чайну лож ку свіж их квіток на 200 мл окропу настоюють 20 хв, процідж ую ть) по 1 столовій лож ці 3 рази на день.

Л А М ІН А Р ІЯ ЦУКРИСТА,

морська капуста; ламинария сахаристая Laminaria saccharina — багаторічна морська бура водо­ рість родини ламінарієвих. До ка­ м'янистого грунту морського дна водорість прикріплюється за д о ­ помогою ризоїдів. Слань ламіна­ рії цукристої являє собою стріч­ коподібну, м’яку, слизисту, зеле­ нувато-буру гладеньку або сітчастозморшкувату, різної ширини пластинку завдовжки до 7 м, яка в нижній частині звужується в стеблоподібне утворення зав­ довжки до 1 м і діаметром в 1 см.

234

607 років, а пластинка змінюється щ ороку. Восени, після завершен­ ня виходу спор, пластинчаста частина слані повністю р уй н уєть­ ся. Одночасно або трохи пізніше в інтеркалярній зоні росту, яка займає основу пластинки і верхів­ к у стеб ло п од ібн о го утворення, з'являється нова пластинка, ріст я кої продовж ується д о кінця весни. Поширення. А р еа л лам інарії зай­ має всю прибереж ну зону захід­ н о ї половини акваторії П івнічного Л ьодов и того океану. Росте в с у б ­ л іт о р а лі на глибині до 20 м. Заготівля і зберігання. Д ля лік ар ­ ських потреб використовують пластинчасту частину слані л а м і­ нарії. Заготовляю ть сировину в червні — серпні. Виловлю ю ть в о ­ дорості довгими граблями з чов­ на. Відірвані від дна і викинуті на берег під час ш торму слані рослини також придатні д о вико­ ристання. Сушать сировину на сонці на сітках або вішалах, о б е ­ рігаючи від дощ у і роси. Ш тучне сушіння проводять при темпера­ турі 55— 60°. С у х о ї сировини ви­ ходить 10— 12 % . Строк придатно­ сті — 3 роки. Порош ок із слані лам ін арії відпускається аптеками. Х імічний склад. У сух ій масі л а ­ мінарії є с ол і альгін ов ої кислоти (до 25 % ), ламінарин (до 20 % ), маніт (до 3 0 % ), 1-фруктоза (до 4 % ), клітковина (5— 6 % ), білкові речовини (бли зько 9 % ), вітаміни (А , В,, В2, В І2. С і D), макро- і м ік­ роелем енти (йод — 2,7— 3 % , бром — 0,02— 0,9 % , калій, натрій, кальцій, марганець, мідь, кобальт, бор і миш'як). Ф арм акологічн і властивості і ви­ користання. Терапевтична актив­ ність лам ін арії зум овлена висо­ ким вмістом у ній йоду. Її вико­ ристовують для лікування гіпер­ тиреозу, легких форм базедової хвороби, для профілактики енде­ м ічного зо б у й атеросклерозу. П о ­ ряд з цим ламінарія ефективна при хронічних атонічних запорах, хронічних і гострих е н тер о к олі­ тах і проктитах. П ослаблю ю ча дія лам ін арії зум овлена здатністю п о ­ лісахаридів набухати. З більш ую ­ чи свій об'єм, вони подразнюють рецептори сли зов ої оболонк и ки­ шечника і сприяють його сп ор ож ­ ненню. Ламінарія цукриста проти­ показана при нефриті, гем орагіч­ них діатезах, т уб ер к уль о зі легень, схи льн ості до кровотечі, під час вагітності та в інших випадках, к оли не можна вживати йод. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — порош ок лам інарії (Pu lvis Lam inariae) приймають по 0,5— 1 чайній ло ж ц і на ніч, запиваючи во­ дою (як проносний засіб — один раз, при ди сф ункц ії щ итовидної залози — протягом 15— ЗО днів).

ЛАСКАВЕЦЬ ЗОЛОТИСТИЙ, вовчий зуб; володушка золотистая B u p le u ru m а и геи т — багаторічна трав'яниста гола с и зу­ вата рослина родини селерових (зонтичних). Стеб ло пряме, р о з л о ­ ге, ЗО— 150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, цілокраї: прико­ реневі й нижні стеблові — видовженозворотнояйцевидні, при о с ­ нові звуж ені в ч е р е ш о к ; середин­ ні й верхні стеблові — довгі, сидя­ чі, при основі серцевидні або стеб­ лообгор тн і. Квітки двостатеві, 5пелю сткові, у складних 10— 20променевих зонтиках, б іля основи яких є об гортка з 3— 5 великих, яйцевидних, зд ебільш ого жовтих, нерівних листочків, а б іля основи зонтичків — чашовидна, з е ліп ­ тичних або майже округли х ли с­ точків обгорточка; пелюстки зо ­ лотаво-ж овті, з загнутою всереди­ н у і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці — з сосочка­ ми. П л і д — д в о с і м ' янка. Ц віте у червні — липні. Поширення. Ласкавець зо лот и с­ тий росте в Карпатах на гірських луках, серед чагарників, у лісах. Заготівля і зберігання. Д ля лік ар ­ ських потреб використовують тра­ ву, зібран у в період цвітіння рос­ лини. Суш ать сировину під укрит­ тям на в ільн ом у повітрі або в при­ міщ енні з доброю вентиляцією, розстеляю чи її тонким шаром. Ш тучне сушіння проводять при тем пературі 50— 70°. Строк при­ датності — 5 років. Р о с л и н а нео фіц и на л ьн а.

Х імічний склад. Трава рослини м і­

стить ф лавоноїди (рутин, кверце­ тин, ізокверцитрин, ізорамнетин, рутинозид), сапоніни, алкалоїди, д уб и льн і речовини, еф ірну олію та аскорбінову кислоту. Ф арм акологічн і властивості і ви­ користання. Препарати ласкавця зо лоти сто го активізую ть ви ділен­ ня жовчі, посилю ю ть секрецію ш лункового і панкреатичного с о ­ ку. У виділеній ж овчі зб іл ьш у ­ ється вміст пігментних речовин, к ислот і холестери ну. В ц іло м у дія трави ласкавця золоти стого схож а на дію ц м и н у п і с к о в о г о . У народній медицині рослина к о­ ристується репутацією ефектив­ ного за со б у при захворюваннях печінки і ж овчного міхура, ш лун ­ ково-киш кового тракту і п ід­ ш лунк ової залози. Основними ж показаннями до призначення є х о ­ лецистит, а н гіох о літ і гепатит. М ісцеве застосування ласкавця показане при ураж енні шкіри гн о­ яками і при сверблячці. Застосо­ вую ть ласкавець у вигляді настою, причому перевагу віддають на­ стоям із свіж озірваної рослини. Не рекомендується призначати препарати ласкавця всередину при ж овчнокам ’яній хворобі, ви­ разці ш лунка і дванадцятипалої кишки та при гіперацидному га­ стриті. Л ікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій свіж озірван ої або су х о ї трави (3 чайні ло ж к и сиро­ вини на 200 м л окропу, настою ю ть 4 години, пр оц ідж ую ть) по півсклянки З рази на ден ь до їди протягом 20— 25 днів. З О В Н ІШ Н ЬО — настій трави (готую ть, як у поп ередн ьом у прописі) для обм и ­ вання шкіри.

607

235

608

609

ЛАСТОВЕНЬ ЛІКАРСЬКИЙ;

ЛАСТОВИННЕ ЗІЛЛЯ —

ластовень лекарственный

багаторічна трав'яниста рослина родини макових. Те саме, що й

V in cetoxicu m hirundinaria, си­ oiiicinale — багаторічна трав'яниста, з повзу­ чим кореневищем рослина родини ластівневих. С тебло 20— 150 см заввишки, прямостояче, просте або розгалуж ене, вгорі трохи вит­ ке. Лист ки короткочереш кові, с у ­ противні, яйцевидні, 6— 10 см зав­ довжки і 3— 5 см завширшки; вер­ хівка загострена, основа серцевид­ на або округла. Квітки правильні, двостатеві, дрібні, б ілі, в небага­ токвіткових зонтиковидних в о л о ­ тях. П л і д — багатонасінна лис тян­ ка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте по всій тер и то­ рії України у лісах, на узліссях, по чагарниках, у степах, на степ о­ вих схилах, на крейдяних в ід с ло ­ неннях. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують к о р е н е в и щ а з коренями, які заго­ товляю ть восени, коли стебла п о ­ бурію ть і засохнуть. їх миють, прив'ялю ють 1— 2 дні на відкрито­ м у повітрі, а потім досуш ую ть у теплих приміщеннях. Зберіга­ ють у сух ом у місці окремо від інш ої сировини. Р о с л и н а н е о ф і-

нонім — V

цинальна.

Х імічний склад. Кореневищ е м іс ­ тить серцеві глікозиди (вінцетоксин, асклепіадин), сапоніноподібну асклепінову кислоту та інші речовини. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рослина виявляє с е ­ чогінну, потогінну, п осла блю ю ч у і блю вотн у дію. На серце г л ік о ­ зиди А . л. дію ть подібно до д ії наперстянки і строфанту. Настій кореневищ з коренями п'ють при серцебитті, підвищ еному тиску крові, як потогінний і проносний засіб та як засіб, що регулю є м ен­ струації. Завдяки блю вотній дії, препарати Л. л. ефективні при о т ­ руєннях. Препарати Л. л. не р о б ­ лять пом ітного ш кідливого впли­ ву на шлунково-кишковий тракт, як це спостерігається при вживан­ ні іпекакуани. Як сечогінний засіб Л. л. використовують при водянці та при набряках, пов'язаних з за­ хворюванням нирок. Зовнішньо настій кореневищ А. л. використо­ вують для обмивання ран і вира­ зок. Для прискорення загоювання ран використовують і свіж е по­ дрібнене листя. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій кореневищ (1 чайна лож ка сировини на 400 м л окро­ пу, настоюють ЗО хв, пр оц ідж ую ть) по чверті склянки 3 рази на день; відвар 1 чайної лож к и сум іш і кореневищ А. л. (20 г), ягід ялівцю звичайн ого (10 г), ко­ ренів любистку лікарського (І5 г), л и ­ стя берези пухнастої (39 г) і коренів вовчуга п о л ь о в о го (25 г) на 2 склянках води п'ю ть по 1 столовій ло ж ц і 3 рази на день при серцевих набряках. П ередозування препаратів А. л. спри­ чинює отруєння!

чистотіл зв и ча й н и й .

610 ЛАТАТТЯ БІЛЕ, лілія водяна біла; кувшинка белая N ym phaea alba — багаторічна водяна трав’яниста кореневищна рослина родини л а ­ таттєвих. Ли стки довгочереш кові, ц ілокраї, плаваючі, серцевидноовальні, 12— 20 (ЗО) см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, ве­ ли кі (12— 16 см у діаметрі), з ок­ р угло ю основою ч а ш е чк и , багато­ пелю сткові; пел юст ки б ілі, трохи довші за чашолистки, поступово переходять у т ич и н к и ; п р и й м о ч к а з 16— 22 променями. П л і д ягод о­ подібний, зелений, багатонасін­ ний, його поверхня вкрита р убця­ ми. Цвіте у червні — серпні. П л о ­ ди достигаю ть у серпні — вересні. Поширення. Трапляється по всій території України в стоячих та п овільн о текучих водах. З аготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення лік ів використовують к о р е н е в и щ а , квітки й листя. Л и с ­ тя збирають під час цвітіння р ос­ лини, кореневища — від початку цвітіння рослини і до п о х олода н ­ ня, вириваючи їх баграми або р у­ ками з попереднім підрізуванням ножем. П ісля того, як обріж уть листки, коріння і гнилі частини кореневища миють, р іж уть на тон­ кі (3— 5 мм завтовшки) пластинки, які в свою чергу подрібню ю ть на кусочки завдовжки 1— 1,5 см, р оз­ стилаю ть тонким шаром на папері або мішковині, пров'ялю ю ть на сонці, а потім досуш ую ть під на­ метом, на горищі або в сушарках при тем пературі до 60°. Строк придатності сухих кореневищ — 2 роки. Аптеками сировина не відпускається.

236

611 імічний склад. Кореневища міс­ ять алкалоїд німфеїн, дубильні ечовини (до 10%), крохмаль у,о 20 % ); листя — флавоноїди J—С — В — D — глюкопіранозид ютеоліну, мірицитрин), дубильні ечовини, щавлеву кислоту; пеюстки квіток — флавоноїди (гліозиди кемпферолу і кверцетину), арденолід німфалін; насіння — убильні речовини (1,1 % ), кардеолід німфалін, крохмаль (до 7 % ), жирну олію.

>армакологічні властивості і виористання. В науковій медицині ореневища використовують як ировину для приготування міктури за прописом Здренко, яку живають при папіломатозі сечоого міхура, анацидному гастриті а виразці шлунку. В народній меицині рослину використовують ля лікування різних захворюань, у тому числі й пухлин різної тіології. Відвар кореневищ п'ють ри хворобах нирок і сечового міура, як кровоспинний, в'яжучий а гіпотензивний засіб, а при вп­ аданні волосся ним миють голоу. Подрібнене свіже кореневище икористовують замість гірчичиків при невралгії та міалгії. Іорош ком з кореневищ присипа­ ють гнійні рани; всередину його риймають при проносах. Настой;у з листя вживають при нирковоам'яній хворобі, а свіже листя попередньо подрібнене) прикла,ають до запальних вогнищ на ікірі. Широко використовують

препарати з квіток рослини. Все­ редину настій пелюсток прийма­ ють при лихоманці, безсонні, під­ вищеній нервовій і статевій збуд ­ ливості, болісних полюціях, мат­ кових кровотечах і білях, а на­ стойку вживають при недокрів'ї, нервових і серцевих захворюван­ нях. Настойку пелюсток викорис­ товують і для розтирань при брон­ хіальній астмі, радикуліті та рев­ матизмі. П рипарки з пелюсток ви­ користовують як болетамуваль­ ний засіб при невралгіях і міалгіях. Підсмажене насіння відоме як сурогат кави. З сухих корене­ вищ одержують борошно, яке піс­ ля вимочування у воді й дальшого сушіння використовують для при­ готування різних страв і хл ібобу­ лочних виробів. Свіжі, вимочені у воді кореневища можна їсти ва­ реними або смаженими.

ЛАТАТТЯ ДРІБНОКВІТКОВЕ кувш инка мелкоцветковая

Nym phaea m inoriflora —

багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини ла­ таттєвих. Л исткі/ довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, округлоовальні або майже округлі, 6— 10 см завдовжки. Квітки двоста­ теві, правильні, багатопелюсткові, з майже округлою основою ча­ шечки; пелюстки білі, дещ о довші за чашолистки, поступово пере­ ходять у тичинки-, прийм очка — з 10— 13 променями. П лід ягодо­ подібний, зелений, багатонасін­ ний, його поверхня вкрита руб­ цями. Цвіте у червні — серпні. Плоди достигають у серпні — ве­ ресні. Поширення. Латаття дрібноквіткове трапляється в стоячих водах на Поліссі і в північній частині Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — суміш взятих порівну Лісостепу. пелюсток латаття білого і квіток глоду криваво-червоного готую ть як настій (4 столові лож ки суміші на 200 мл ок­ ропу) і п'ю ть по одній столовій лож ці через 2 години при серцевій слабості. ЗОВНІШНЬО — настій свіж их пелюсток (2 столові лож ки сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, настоюють 8 годин, процідж ую ть) для обмивання лиця при вуграх, ластовинні та як засіб від загару; три столові лож ки сухих або свіж их пелюсток загортають у мар­ лю, занурю ю ть в окріп, виймають і при­ кладаю ть до хворої ділянки тіла (як болетамувальний засіб при невралгіях і міалгіях). Латаття біле — отруйна рос­ лина. П ередозування при вж иванні все­ редину небезпечне!

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Латаття біле.

610

237

612_________________ 614

615

ЛАТУК КОМПАСНИЙ — ЛАТУК ДИКИЙ, ЛАТАТТЯ ЖОВТЕ — дворічна трав'яниста сіро-зелена багаторічна водяна трав’яниста кокиш, латук компаснйй; з молочним соком рослина роди­ рослина родини лататтєвих. Те латук дикий саме, що й глечики жовті. Laciuca serriola, синонім — L. ни айстрових (складноцвітих). Те саме, що й латук дикий. scariola —

613

ЛАТАТТЯ СНІЖНО-БІЛЕ кувшинка чисто-белая Nymphaea candida — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини ла­ таттєвих. Листки довгочерешкові, плаваючі, цілокраї, округлоовальні, 8— 16 см завдовжки; їхні лопаті часто налягають одна на одну. Квітки двостатеві, правиль­ ні, великі, з чотирикутною осно­ вою чаш ечки, багатопелюсткові; пелюстки білі; трохи довші за ча­ шолистки, поступово переходять у т ичинки; прийм очка дуж е вдав­ лена, пурпурова, рідше — жовта, з довгим конічним центральним відростком квітколожа. Плід яго­ доподібний, зелений, багатонасін­ ний, його поверхня вкрита.руб­ цями. Цвіте у червні — серпні; плоди достигають у серпні — ве­ ресні. Поширення. Рослина трапляється в стоячих і повільно текучих во­ дах на Поліссі і в Лісостепу.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Латаття біле.

613

дворічна трав яниста сіро-зелена з молочним соком рослина родини айстрових (складноцвітих). Стеб­ ло пряме, борозенчасте, білуватожовтувате, голе або внизу вкрите жорсткими щетинками, 60— 120 см заввишки. Листки сидячі, зі стрілковидною основою, виїмчасто-перисторозсічені, з оберне­ ними назад частками, по краю дрібноколючозубчасті, знизу по середній жилці щетинисті, спря­ мовані вгору. Квітки язичкові, двостатеві, блідо-жовті, в числен­ них дрібних небагатоквіткових кош иках, що утворюють волоте­ видне суцвіття. П лід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Латук дикий росте як бур'ян на городах, у садах по всій території України. Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини (Folia Lactucae) і затверділий мо­ лочний сік, так званий лактукарій (Lactucarium). Листя збирають пе­ ред початком розпускання коши­ ків. Сушити його треба по м ож ­ ливості швидко. Щоб одержати лактукарій, зрізують верхівку роз­ квітлої рослини, а молочний сік, що витікає з рани, збирають но­ жем у чашку, де він і засихає. Цю операцію повторюють кілька разів на день, роблячи щоразу но­ вий зріз трохи нижче попередньо­ го зрізу. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять молочний сік, до складу якого входять гіркоти лактуцерин, лактуцин і лактуциктин, алкалоїди, смоли та інші речо­ вини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Латук дикий виявляє седативну, спазмолітичну й сечо­ гінну дію. Настій листя і лактука­ рій застосовують при нервовому безсонні, підвищеній рефлектор­ ній збудливості, болях, бронхітах, ларингітах, коклюші, бронхіаль­ ній астмі та як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії. Як діуре­ тичний засіб латук рекомендують при подагрі, захворюваннях сечо­ вого міхура і при водянці. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна лож ка сировини на 3 склянки окропу, настоюють 4 години, процідж ую ть) по 1 столовій лож ці 3 рази на день до їди. Рослина отруйна. П ередозування небез-

616 ЛАТУК ПОСІВНИЙ, салат; салат посевной Lactuca sativa — однорічна трав'яниста овочева рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Розрізняють кілька різ­ новидів латуку посівного: Л. п. ли­ стковий, Л. п. головчастий і ромен-салат. У Л. п. листкового спо­ чатку розвивається розетка при­ кореневих сидячих листків, а у Л. п. головчастого — різної щіль­ ності головки. Згодом у рослин утворюються прямі, облистнені волотисто розгалужені стебла зав­ вишки ЗО— 120 см; стеблові листки цілісні, яйцевидні, до майже круг­ лих, з серцевидною основою, голі, на верхівці тупі, товстуваті. Квіт­ ки дрібні, двостатеві, білі або блі­

238

617 до-ж овто-зелені, зібрані в кош и­ ки, що утворюють волотисто-щит­ ковидне, з розчепіреними тонку­ ватими гілками суцвіття. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. В дикому вигляді рослина не зустрічається. Введе­ на в культуру в Середземномор'ї. На території України латук по­ сівний культивують як салатну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують свіже листя і пло­ ди. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. В листі є білкові речовини (до 0,2% ), цукри (0,1 — 2,3% ), до 0,1—0,2% органічних кислот (яблучна, лимонна, щавле­ ва, янтарна та інші), р-каротин (1,75 мг%), вітамін Е (0,66 мг%), вітамін Вб (0,18 мг% ), аскорбінова (15 мг%), нікотинова (0,65 мг%), пантотенова (0,1 мг%) і фолієва кислоти, біотин, рибофлавін, тіа­ мін, гіркота лактуцин, солі заліза (600 мкг/100 г), калію, кальцію, магнію, йоду, кобальту, міді і цинку.

Фармакологічні властивості і ви­

користання. Латук посівний збу­ д ж ує апетит, покращує травлення, має легкі проносні й сечогінні вла­ стивості. У вигляді салату рослину корисно вживати при ожирінні, особливо, коли воно супроводить­ ся діабетом, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, при нормоі гіпохромних анеміях та при ту­ беркульозі, вагітним жінкам і ви­ снаженим хворим. Настій свіжого листя застосовують як заспокій­ ливий, протиспазматичний, ане­ стезуючий і снотворний засіб, а настій плодів — як засіб, що під­ вищує секрецію молока у матерів-годувальниць. Свіжим соком лікують тиреоїдит і тиреотокси­ коз. У гомеопатії препарати з соку

латуку посівного призначають при захворюваннях серцево-судинної системи. Протипоказано вживати салат при подагрі й нирковокам'я­ ній хворобі (при уратних і окса­ латних каменях), при загостренні гострих і хронічних колітів та ен­ тероколітів з вираженими пору­ шеннями травлення (диспептичні явища).

ЛЕВЗЕЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й великоголовник сафлор о вид ний.

618 ЛЕВУРДА —

багаторічна дикоросла трав'янис­ ВНУТРІШНЬО — настій свіж ого подріб­ та рослина родини лілійних. Те саме, що й циб уля ведмежа. неного листя (20 г або столову лож ку

Лікарські формн і застосування.

сировини на 200 мл окропу, настою ­ ють до охолодження) по півсклянки 2 рази на день або по 1 склянці за одну-півтори години до сну; настій на­ сіння (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу, настоювати 4 години) по третині склянки тричі на день до їди.

619 ЛЕПЁХА ЗВИЧАЙНА — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Те саме, що й аїр тростиновий.

620_________________ ЛЕТЮЧКИ — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й кульбаба л і ­ карська.

239

ЛЕЩИЦЯ ВОЛОТИСТА качим волотистий; качим метёльчатый G ip so p h ila p a n ic u la ta — багаторічна трав'яниста, з вигля­ дом кулястого куща, рослина ро­ дини гвоздикових, заввишки 40— 100 см. Стебло від основи дуж е розгалужене, голе або частіше у нижній частині залозисто-опушене. Листки супротивні, сидячі, з восковим нальотом; нижні — видовженояйцевидні (рано засиха­ ють); стеблові — лінійно-ланцет­ ні, загострені. Квітки дрібні, пра­ вильні, двостатеві, 5-пелюсткові, на тонких ніжках, зібрані у воло­ тевидні суцвіття; пелюстки білі, цілокраї, вдвоє довші за чаш ечку. П лід — коробочка. Цвіте у черв­ ні — липні. Поширення. Лещиця волотиста ро­ сте на Поліссі, в Лісостепу, Степу і в Північному Криму на пісках і вапнякових схилах. Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і траву. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Коріння рослини містить 2,5—2,9 % тритерпенових сапонінів (головним є гіпсозид), флавоноїди (апігенін, лютеолін, качимозид, орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт), галактозиди са­ харози (2,26 % ). У надземній ча­ стині є флавоноїди, сапоніни, слі­ ди алкалоїдів, фенолкарбонові ки­ слоти (кавова, 3-кофеїлхінна, 4кофеїлхінна тощо) і їхні похідні, вуглеводи та аскорбінова кислота. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Подібно до коріння м ильнянки лікарської, коріння ле­ щиці волотистої використовують як відхаркувальний засіб та як сурогат мила. Крім цього, корін­ ня рослини має проносні і блю­ вотні властивості. Настій трави вживають при захворюваннях пе­ чінки і як проносний засіб. Експе­ риментально доведено його анти­ мікробні властивості. Використо­ вують рослину і як інсектицидний засіб для знищення мух. Коріння рослини використовують як сиро­ вину для виготовлення порошків для гоління, шампуней тошо. При­ таманні рослині токсичні власти­ вості змушують бути обережними при застосуванні препаратів з неї.

сті лимонів зумовлені наявністю ЛИЗУН — багаторічна трав'яниста рослина в них значної кількості вітамінів. родини черсакових. Те саме, що Вживання лимонів (у натурально­ му вигляді, з чаєм, у вигляді соку, й ком онник луч ний. розведеного водою) показане при гіповітамінозах С і В, гарячкових станах, порушенні мінерального обміну, нирковокам'яній хворобі, лимон, подагрі та ревматизмі. Як зовніш­ цитрина; ній засіб розведений водою сік лимон використовують для полоскання Citrus limon — при запаленні ротової порожнини невелике (3—5 м заввишки) вічно­ і глотки. При блюванні у вагітних зелене плодове дерево родини ру­ свіжорозрізаний лимон приклада­ тових. М олоді гілки червонувато- ють до ямки під грудьми (як від­ фіолетові. Листки шкірясті, черго­ тяжний засіб). Свіжим натураль­ ві, яйцевидні або еліптичні, заго­ ним соком (кусочком лимона) стрені, зчленовані з черешками. протирають лице для видалення Квітки двостатеві, в пазухах лист­ комедонів (Comedones faciei); для ків, одиничні або парні, на кінцях посилення ефекту спочатку при­ гілок іноді в китицях] пелюстки ймають парову ванночку. Ефірну білі, зовні блідо-рожеві, дуж е олію, яку добувають із шкірки відігнуті. плодів, використовують як засіб, П лід ягодоподібний, яйцевидний що покращує смак і запах ліків, або овальний, з носиком на вер­ у харчовій і кондитерській про­ хівці, ясно-жовтий. Цвіте у берез­ мисловості та в парфюмерії. ні — квітні. У зв'язку з високим вмістом ли­ Поширення. В дикому стані неві­ монної кислоти, вживання лимо­ домий. На Україні культивують нів необхідно обмежувати або як оранжерейну плодову рослину. виключати їх з раціону зовсім при Сировина. З лікувальною метою хворобах шлунка, кишок, печін­ використовують плоди рослини. ки, жовчного міхура, жовчовивід­ Хімічний склад. У м'якоті плодів них шляхів та підшлункової за­ є лимонна кислота (6—8 % ), цукри лози (гострі й хронічні панкреа­ (до 3,5% ), аскорбінова кислота тити). Слід особливо підкреслити, (до 90 мг% ), вітаміни А, В, і В2, що надмірне й нераціональне вжи­ флавоноїди, похідні кумарину, вання лимонів може завдати шко­ сесквітерпени, пектини, солі ка­ ди навіть здоровій людині. лію й міді та інші речовини. Шкір­ Л ікарські форми і застосування. ка плодів містить ефірну олію ЗОВНІШНЬО — маска для обличчя при (до 0,6% ) і флавоноїди. Головни­ себореї: білок одного яйця збивають 1 чайною лож кою лимонного соку, ми складовими частинами ефірної знаносять на обличчя, через 25—ЗО хви­ олії є терпен лимонен (до 90 %) лин змивають теплою водою (процеду­ і альдегід цитраль (3—6 % ). ру проводять 1—2 рази на тиждень). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Лікувальні властиво­

623

240

624 ЛИМОННА М'ЯТА —

Заготівля і зберігання. Для лікар­ багаторічна трав'яниста рослина ських потреб заготовляють зрілі родини губоцвітих. Те саме, що плоди (Fructus Schizandrae) і на­ сіння лимонника (Semen Schizan­ й м еліса лікарська. drae). Зібрані плоди 2—3 дні при­ в'ялюють під укриттям на вільно­ му повітрі, а потім проводять штучне досушування в сушар­ ЛИМОННА ТРАВА — багаторічна трав'яниста рослина ках, починаючи при темпера­ родини губоцвітих. Те саме, що турі 35—40° і закінчують при температурі 60°. Насіння виді­ й м еліса лікарська. ляють із вичавків, які залиша­ ються після переробки плодів на сік. Сушать насіння при темпе­ ратурі, не вищій за 50°. Го­ ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ тову сировину зберігають у по­ лимонник китайский лотняних мішках у сухому заті­ Schizandra chinensis — неному приміщенні, яке добре одно- або дводомна дерев'яниста провітрюється. листопадна зі специфічним запа­ Хімічний склад. Плоди лимонника хом лимона ліана родини лимон- китайського містять до 20 % орга­ никових, завдовжки 4—8 (15) м. нічних кислот (лимонна, яблучна, Листки чергові, оберненояйцевид­ винна та інші), флавоноїди, сапо­ ні або загострено:еліптичні, ціло­ ніни, антрахінони, цукри, значну краї чи слабо зазубрені, з черво­ кількість вітаміну С (в сухих пло­ ними череш ками. Квітки односта­ дах до 500 мг% ), лігнани дибентеві, рідко — двостатеві, білі або зоциклооктадієнового ряду (схірожево-білі, ароматні, з воскопо- зандрин, схізандрол, у-схізанддібними членами оцвітини, по 3— рин) та ефірну олію. В насінні 5 у пазухах листків. П лід — с о ­ є ефірна (до 2 % ) і жирна (до ковита багатолистянка, що скла­ 33 % ) олії. До складу останньої дається з численних червоних входять гліцериди ненасичених ягодоподібних одно- або двонасін­ жирних кислот (лінолевої, олеї­ них плодиків. Цвіте у травні — нової, ліноленової та інших), червні. Плоди достигають у ве­ вітамін Е, схізандрин, схізандрол ресні. і у-схізандрин. Поширення. Лимонник китай­ Фармакологічні властивості і ви­ ський дико росте на Далекому користання. Лимонник китай­ Сході. На території України трап­ ський відносять до рослин — сти­ ляється в колекціях науково-до­ муляторів центральної нервової слідних установ, на ділянках са- системи. Галенові препарати ли­ доводів-любителів як декоратив­ монника підвищують розумову й на, харчова і лікарська рослина. фізичну працездатність, стійкість до несприятливих умов, регу­ люють кровообіг, збуджую ть ди­ хання, посилюють гостроту зору, прискорюють звикання очей до темноти, активізують моторну й секреторну функції органів трав­ лення, покращують обмін речо­ вин, зменшують концентрацію цукру в крові при діабеті, стиму­ люють регенеративні процеси та імуно-біологічні реакції й тонізу­ ють діяльність матки. Показання­ ми до призначення лимонника китайського є фізична й розум о­ ва перевтома, підвищена сонли вість, гіпотонія, астенічні й депре­ сивні стани у психічних і нерво­ вих хворих, загальне виснаження у зв'язку з хронічними інфек­ ційними захворюваннями та інтоксикаціями, в'ялогранулюючі рани і трофічні виразки. В аку­ шерстві й гінекології препара­ ти лимонника показані при ран­ ніх токсикозах- і гіпотензії ва­ гітних, при астенії після па­ тологічних пологів і порожнинних операцій та в клімактеричний пе­ ріод за умови нормального арте­ ріального тиску. Протипоказано вживати препарати лимонника при безсонні, гіпертонії, нервово­ му збудж енні та органічних захво­

625

626

рюваннях серцево-судинної систе­ ми. При передозуванні можливе перезбудж ення нервової й серце­ во-судинної системи. Приймати препарати лимонника рекоменду­ ється натщесерце або через 4 го­ дини після їди. Дія настає через 3 0 — 40 хвилин і триває 4 — 6 го­ дин. Курс лікування — 20 — 25 днів. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку з плодів ли­ монника (T inctura fructuum Schizandrae) готують на 95 % -ному спирті у спів­ відношенні 1 : 5, приймають по 20—ЗО крапель 2—3 рази на день; спиртовий екстракт із насіння лимонника готують на 70 % -ному спирті (у співвіднош енні 1:3 ), приймають по 20—ЗО крапель 2—3 рази на день; порош ок із насіння лимонника (Pulvis Schizandrae) по 0,5— 1 г два або три рази на день; свіж ий сік плодів приймають по 1 столовій лож ці 2—3 рази на день; настій із сві­ ж их або суш ених плодів (1 столова л о ж ­ ка сировини на склянку окропу, на­ стоюють 2 години) по 2 столові лож ки 4 рази на день.

241

627

628

629

ЛЙПА КАВКАЗЬКА ЛИПА ПУХНАСТА ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА липа кавказская липа сердцелистная липа пушистая Tilia begoniifolia, синонім — Т. Tilia tomentosa, синонім — Т. Tilia cordata — високе (до 25 м заввишки) дерево caucasica — argentea — високе (до ЗО м заввишки) дерево родини липових. Листки чергові, яйцевидні, яснонерівнобокі, біля основи більш-менш зрізані, по краю гострозубчасті, зубці посту­ пово витягнуті в довгий гостря­ чок. Квітки правильні, в півзон­ тиках, пелюстки жовті, на верхів­ ці дещо зубчасті. П лід — горішок, кулевидної або видовженої фор­ ми. Цвіте у червні — липні. Поширення. Трапляється в Гір­ ському Криму в лісах. Культи­ вують у парках Південного берега Криму, в ботанічних садах.

високе (до ЗО м заввишки) дерево родини липових. Молоді гілки і бруньки опушені. Листки черго­ ві, серцевидні, по краю гостропилчасті, зверху — темно-зелені, зі­ споду — тонкобілоповстисті від зірчастих волосків. Квітки пра­ вильні, ясно-жовті, зібрані по 5— 10 у півзонтики; квітконіжки гу­ стоопушені. П лід — горішок, з д е ­ рев'янистим оплоднем . Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте в широколистя­ них лісах, по чагарниках на За­ карпатті та в Одеській області. Заготівля і зберігання, хімічний Вирощують у садах і парках.

склад, фармакологічні властивос­ Заготівля і зберігання, хімічний ті і використання, лікарські форми склад, фармакологічні властиво­ і застосування — усе так, як у сті і використання, лікарські фор­ статті Липа серцелиста. ми і застосування — усе так, як у статті Липа серцелиста.

родини липових. Листки чергові, округлі або довгасті, з серцевид­ ною основою і відтягнуто загост­ реною верхівкою, по краю* за­ рубчасто-пилчасті; зверху — бли­ скучі і ясно-зелені; зісподу — си­ зі, з борідками рижих волосків у кутах жилок; череш ок дорівнює або довший за половину довжини пластинки. Квітки правильні, дво­ статеві, п'ятичленні, в пазушних З— 15-квіткових щитковидних пів­ зонтиках; пелюстки жовто-білі, оберненояйцевидні. П лід — яйце­ видно-кулястий, невиразногранчастий, опушений, з крихким оп­ лоднем горіш ок. Цвіте у червні — липні. Поширення. Липа серцелиста рос­ те майже по всій території Украї­ ни в лісах, по чагарниках. Як д е ­ коративну рослину її культивують у садах і парках та на вулицях міст. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують суцвіття разом з приквітками, ві­ домі під назвою «липовий цвіт» (Flores Tiliae), а також бруньки і плоди. Збирають липовий цвіт, коли більшість квіток розкри­ ється, а решта перебуває у стадй бутонізації. Сушать його в за­ тінку на відкритому повітрі або .ргдрбре провітрюваних приміщен­ нях, розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром і слідкуючи, щоб сировина не пересохла (на

242

пересуш ених суцвіттях квітки о б ­ сипаю ться, внаслідок чого зн и­ ж ується якість сировини). Ш туч­ не суш іння проводять при тем пе­ ратурі 40—45°. Сухої сировини ви­ ходить 30—31 % . Зберігаю ть у с у ­ хом у приміщ енні, яке добре п ро­ вітрю ється. Строк придатності — 2 роки. Липовий цвіт відпуска­ ється аптеками. Хімічний склад. Квітки липи міс­ тять еф ірну олію (0,05 % ), гліко­ зиди гесперидин і тиліацин, к у ­ марин фраксин, сапоніни, д уб иль­ ні речовини, слиз, каротин, аск ор­ бінову кислоту, цукри та інші спо­ луки. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Приготовлені з липо­ вого цвіту галенові препарати під­ вищ ують потовиділення і діурез, активізую ть виділення ш лунково­ го соку, збільш ую ть секрецію і по­ ліпш ую ть відтік ж овчі, виявляють протизапальну та м 'яку засп окій­ ливу дію. Настій з липового цвіту (Infusum florum Tiliae) застосову­ ють при гарячкових і простудних захворю ваннях (грип, катар брон­ хів), запаленні нирок і сечового м іхура та при підвищ еному нер­ вовому збудж енні у хворих мо­ лодш ого і похилого віку. В народ­ ній медицині липовий цвіт вико­ ристовую ть при непритомності, головному болі, істерії та епілеп­ сії, а так о ж при каш лі, болях у ш лунку й киш кових коліках. М іс­ цево настій липового цвіту вико­ ристовую ть для полоскання при запаленнях слизової оболонки ро­ та і дихальних ш ляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у виг­ ляді припарок і примочок — при опіках, виразках, запаленні гем о­ роїдальних вузлів, ревматичних і подагричних болях у суглобах. При нервових захворю ваннях приймаю ть ванни з липового цві­ ту. Липовий цвіт входить до скл а­ ду потогінних чаїв і чаїв д ля п о ­ лоскання горла, до складу сум і­ шей, якими лікую ть хвороби ш лунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирковокам 'яну хворобу, запальні захворю вання ж іночих статевих органів та ін. Розім'яті до консистенції тіста бруньки липи прикладаю ть до опі­ ків, на гем ороїдальні вузли і абс­ цеси, використовую ть для ком пре­ сів при м аститі й подагрі. П орош ­ ком з плодів спиняю ть кровотечі 3 носа (в леж ачом у полож енні) і з ран. Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. З бруньок і мо­ лодих зморщ ених листочків го­ тую ть весняні вітамінні салати. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій липового цвіту (10 г або 3 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) п'ю ть гарячим по 1—2 склянки 2—3 рази на день після іди; настій столової лож ки суміші (по­ рівну) липового цвіту, насіння льо ну звичайного, коріння солодки голої й

аїру тростинового, листя м'яти п е р ц е ­ Л И П А Ш ИРОКОЛИСТА вої та ф енхелю звичайного на склянці липа крупнолистная окропу п'ю ть по 2—3 склянки на день до їди при підвищеній кислотності T ilia p la ty p h y llo s — шлункового соку; настій 2 чайних ло­ високе (до 35 м заввишки) дерево ж ок суміші липового цвіту (40 г), пло­ родини липових. Молоді гілки во­ дів фенхелю звичайного (20 г) і квіток лосисті, бруньки мохнасті. Листки ромашки лікарської (20 г) на склянці чергові, округлі або яйцевидноокропу п'ю ть по 1—3 склянки на день округлі, серцевидні, по краю годо їди при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки; настій сто­ строзубчасті, зісподу — з борідка­ лової лож ки суміші (порівну) липово­ ми білих волосків у кутах ж и ­ го цвіту, квіток ромашки лікарської лок; череш ки листків волосисті. і бузи н и чорної, трави звіробою звичай­ Квітки правильні, ясно-ж овті, зі­ ного та листя ожини си зої на склянці брані по 2—5 у півзонтики. П лід — окропу (процідж ую ть охолодженим) горіш ок, грушовидний, з п'ятьма п'ю ть на ніч по 2 склянки при зап аль­ Цвіте у них захворюваннях нирок і сечовивід­ випнутими гранями. них шляхів; салат: очищені від лусочок червні. бруньки або молоді листочки липи Пош ирення. Росте в міш аних і ш и­ миють у холодній воді, подрібнюють роколистяних лісах у західних об­ (бруньки розрізаю ть навпіл), полива­ ластях України. Культивую ть у с а ­ ють приготовленим з круто зварених дах і парках. посічених яєць, вершків, оцту та гір­ чиці соусом, солять і посипають дрібно Заготівля і зберігання, хімічний нарізаним листям петрушки і кропу (на склад, фарм акологічні властиво­ 500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, сті і використання, лікарські ф ор­ склянку вершків, столову лож ку гірчиці ми і застосування — усе так, як й оцту та сіль). у статті Липа серцелиста. ЗОВНІШНЬО — настій липового цвіту (20 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини і горла та протирання обличчя при ж ирній ш кі­ рі; 4 столові лож ки суміш і липового цвіту (40 г) і квіток ромашки лікарської (60 г) настоюють 15—20 хвилин на склянці окропу, процідж ую ть і вико­ ристовую ть для спринцювань зранку і ввечері при запальних захворю ваннях ж ін очих статевих органів; відвар липо­ вого цвіту (100 г сировини на 2 л окропу, кип'ятять 5 хвилин) для лікувальної загальної ванни.

243

631

633

ЛИПКА —

ЛИХОМАНКОВА ТРАВА —

дворічна трав'яниста рослина р о ­ багаторічна трав'яниста рослина дини бобових. Те саме, що й б у р ­ родини ранникових. Те саме, що к у н лікарський. й авран лікарський.

632_________________ 634 ЛИСТОВЙК

СКОЛОПЕНДРО-

вий, турецький язик; листовик сколопендровый Phyllitis scolopendrium — багаторічна папороть родини аспленійових. Листки ш кірясті, ціліс­ ні, видовж ено-ланцетні, з серце­ видною основою і коротким че­ реш ком, ЗО—80 см завдовжки. Соруси лінійні, зближ ені парами, розміщ ені косо впоперек пластин­ ки листка, по обидва боки ж илки. Спороносить у липні — вересні. Поширення. Росте по затінених кам 'янистих місцях у Карпатах, Криму, на Поліссі, в Західному Лісостепу. Заготівля і зберігання. Використо­ вують листки, які збирають з лип­ ня по серпень. Суш ать на гори­ щах, у приміщ еннях, що добре провітрюються, або в суш арках при температурі 45°. Зберігаю ть у сухих приміщ еннях. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Листки містять гормоноподібну й слизисті речо­ вини, амінокислоти (у-метил-у-оксиглю тамінову і у-метилглютамінову), леукодельф інідин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині Л. с. використовую ть як відхар­ кувальний, потогінний, сечогін­ ний, в’яж учий та кровоспинний засіб. Настій листя п'ють при за­ хворю ваннях легень, кашлі, гаст­ роентеритах, проносах, ди зен те­ рії, при хворобах печінки і сел е­ зінки, нирковокам 'яній хворобі. В поєднанні з іншими лікарськи­ ми рослинами Л. с. використову­ ють у дерм атології. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій листя (1 столо­ ва лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по 100 мл 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — 3 столові лож ки суміші листя листовика і трави васильків справж ніх, узятих порівну, кип'ятять 5 хв у 500 мл окропу і використовують для теплих ванн при дерматомікозах (по 20 хв щодня).

ЛИХОМАННИК — багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Те саме, що й тирлич хрещатий.

635_________________ ЛІЛІЯ БІЛА лилия белая Lilium candidum

—

багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Стебло прям о­ стояче, просте, облистнене, 60— 120 см заввишки. Листки чергові, оберненоланцетні, хвилясті; верх­ н і — ланцетні, гострі. Квітки пра­ вильні, двостатеві, великі, білі, за ­ пашні, догори або косо догори спрямовані, зібрані в коротку к и ­ тицю. П лід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Походить з С ередзем ­ номор'я. Розводять її в садах і квітниках як декоративну рос­ лину. Сировина. З лікувальною метою використовую ть цибулини, листя і квітки. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині рослину використовую ть як сечо­ гінний і знеболюючий засіб. Спир­ тову настойку цибулин вживаю ть при водянці, а також як відхар­ кувальне при захворю ваннях ди­ хальних ш ляхів, що супроводять­ ся застоєм великої кількості хар­ котиння. Спиртову настойку кві­ ток вж иваю ть як тонізую чий за ­ сіб, нею натираю ться при ревм а­ тизмі й радикуліті та змащ ую ть рани. Зовніш ньо подрібнені цибу­ лини прикладаю ть до місць, де йде запальний процес, для зняття за­ пального набряку, а відварені в молоці квітки прикладаю ть до на­ ривів. Олію білої л ілії використо­ вую ть для натирання при болях і судомах, лікування опіків і ран. Воду, перегнану з квітками лілії, використовую ть з косметичною метою для відбілю вання обличчя. Щоб видалити ластовиння, вико­ ристовую ть мазь, для приготуван­ ня якої беруть відвар квіток, мед і гірчичне борош но (порівну). Лікарські формн і застосування. ЗОВНІШНЬО — мазь для лікування ран і опіків: 5 квіток лілії білої заливають соняшниковою або іншою рослинною олією так, щоб вони були повністю вкриті рідиною, настоюють 10 днів; мазь для натирань при болях і судомах: 6 сто­ лових лож ок подрібненого листя, кві­ ток і цибулин (взятих порівну) зали ­ вають двома третинами склянки соняш ­ никової олії й настоюють 3 тиж ні на сонці.

636 ЛІЛІЯ ВОДЯНА БІЛА — багаторічна водяна трав'яниста кореневищ на рослина родини лататтєвих. Те саме, що й л а ­ таття біле.

244

637 використовую ть квітки і цибули­ Л ІЛ ІЯ КРАСИВА — багаторічна цибулинна рослина ну. Рослина неоф іцинальна. родини лілійних. Те саме, що й Хімічний склад. Н адземна частина містить сапоніни, цибулина — н е­ лілія ланцетолиста. велику кількість алкалоїдів. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рослину використо­ вують у народній медицині та Л ІЛ ІЯ ЛАНЦЕТОЛИСТА, в гомеопатії. В народній медицині лілія тигрова, лілія красива; лілія відома як болетамувальна, лилия ланцетолистая сечогінна, кровоспинна й рано­ Lilium lancifolium, синонім — L. загою вальна рослина. Зварену з tigrinum — молоком цибулину загортаю ть багаторічна цибулинна рослина у марлю й прикладаю ть до нари­ родини лілійних. Ц иб улина коніч­ вів для прискорення їхнього ви­ на, біла, дуж е щ ільна, з ш ирокими зрівання. Щоб видалити ласто лусками. Стебло прямостояче, не- виння, використовую ть мазь, для розгалуж ене, до 2 м заввишки. Л и­ приготування якої беруть відвар стки цілокраї, еліптично-ланцет­ квіток, мед і гірчичне борош но ні. В пазухах листків містяться (порівну). Всередину легкий від­ бульбочки. Квітки правильні, д в о ­ вар цибулини вж иваю ть як сечо­ статеві, великі (до 10 см у д іа ­ гінний, тонізую чий, відхаркуваль­ метрі), чалмовидні, оранж ево-чер­ ний, матковий болетамувальний воні, з пурпурово-чорними крап­ і кровоспинний, регулюючий м ен­ ками, зібрані в пірамідальні с у ­ струації засіб. В гомеопатичній цвіття. П лід — коробочка. Цвіте практиці препарати з свіжих у липні — серпні. квіток використовую ть як м атко­ Пош ирення. П оходить з Далекого вий засіб. Сходу і Японії. На У країні виро­ Л ікарські форми і застосування. щ ують як декоративну рослину ВНУТРІШНЬО — відвар цибулин (15 г у відкритому грунті або як кім ­ цибулин на 200 мл окропу, кип'ятити З—5 хв) по 1 столовій лож ці 3 рази натну культуру. на день. Сировина. З лікувальною метою

638_________________

639 Л ІЛ ІЯ ЛІСОВА

лилия лесная Lilium martagon — багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Ц иб улина яйце­ видна, ж овтаво-крем ова, склада­ ється з бататьох м'ясистих лусок. Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, зелене або з червонува­ тими крапками, голе або опуш ене, 50— 150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетовидні; верхні й нижні — чергові, серед­ ні — зібрані по 5—8 у кільце, біль­ ші за ниж ніх і верхніх. Квітки правильні, двостатеві, ве­ ликі, ясно-пурпурові, з темнофіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. П лід — коробочка. Ц віте у червні — липні. Пош ирення. Рідкісна рослина. За­ несена до Ч ервоної книги Укра­ їнської РСР. К ультивується як декоративна. Сировина. З лікувальною метою використовую ть квітки, листки і цибулини. Рослина неоф іцин аль­ на. Хімічний склад не вивчено. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині рослину використовую ть як се­ чогінний, болетамувальний і рано­ загою вальний засіб та при ж овтя­ ниці. Цибулини їстівні. їх їдять свіж ими або печеними, про запас сушать. Сушені цибулини пере­ мелюють на борош но, з якого готую ть пож ивну корисну м олоч­ ну кашу.

245

640

643

ИЛІЯ ТИГРОВА — багаторічна цибулнгіна рослина родини лілійних. Те саме, що й ліл ія ланцетолиста.

641 ЛІСОВЕ ЗІЛЛЯ — ранньовесняна багаторічна тр а ­ в'яниста рослина родини перво­ цвітих. Те саме, що й п е р во ­ цвіт весняний.

642 ЛІЩИНА ЗВИЧАЙНА, горішник; лещина обыкновенная C orylus avellana

—

однодомна кущова, 2—4 м зав­ вишки рослина родини березових. Листки чергові, округлі або обер­ ненояйцевидні, з коротким за­ гостренням на верш ку і нерівномірнозубчастими краями; в м оло­ дому віці опуш ені; зверху — темно-зелені, зісподу — світліш і. Квітки одностатеві; тичинкові — зібрані в звислі циліндричні се ­ режки, завдовж ки 3—8 см; м а­ точкові — у двоквіткових розвил­ ках, що розміщ ені в пазусі по­ кривної луски і приховані в черепичастій кулястій бруньці, з якої виступаю ть червонуваті прийм очки. П лід — горіх, оточе­ ний листковидною, по краю над­ різаною обгорткою. Цвіте у бе­ резні — квітні. Плоди достигають у серпні. Поширення. Ліщина звичайна рос­ те по всій території України, крім крайнього півдня, у світлих мішаних і ш ироколистяних л і­ сах як підлісок та на узліссях. Снровнна. Для лікарських потреб використовую ть плоди (Fructus

Coryli avellanae), кору (Cortex Coryli avellanae) і листя (Folia C oryli avellanae). Кору заготов­ ляю ть напровесні під час соко­ руху, коли вона легко відокрем ­ лю ється від деревини. Суш ать на вільному повітрі. Сухої кори ви­ ходить 33 % . Листя збираю ть у травні. Суш ать під наметом або в приміщ енні. Сухого листя виходить 25 % . Плоди збираю ть у стадії повної стиглості. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Кора і листя ліщ ини м істять дубильні речо­ вини (відповідно 2,5— 10,8 і 7,7— 11,6% ) і еф ірну олію. До складу дубильних речовин входять ф л о ­ бафени і таніни. Крім того, у листі ліщини є флавоноїди, альде­ гіди, алкалоїди, пальмітинова кис­ лота, вітамін С і каротин; у корі — тритерпеноїд бетулін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати ліщини мають судинозвуж увальні власти­ вості. Зваж аю чи на це, вживання їх всередину показане при р оз­ ш ирених венах, перифлебітах, ви­ разках гомілки та капілярних ге­ морагіях. Крім зазначених випад­ ків, препарати ліщини ш ироко ви­ користовую ть при запаленні про­ стати, захворю ваннях печінки і нирок та як засіб, що зб удж ує апетит. Плоди ліщини корисно вж ивати при анемії, діабеті, гі­ пертонії, атеросклерозі, нирково­ кам 'яній і ж овчнокам 'яній хво­ робах. Лікарські формн і застосування.

ЛОБОДА БІЛА марь белая C henopodium album

—

однорічна трав'яниста сіро-зелена, вкрита борош нистою п ово­ локою рослина родини лободових. Стебло прямостояче, дуж е р оз­ галуж ене, борозенчастосм угасте, 10— 100 см заввишки. Листки чергові, прості, довгочереш кові, ромбовидно-яйцевидні, рідш е — ланцетні, неправильнозубчасті або цілокраї, тонкі. Квітки двоста­ теві, 5-членні, дрібні, м алопо­ мітні, зібрані в волотевидне с у ц ­ віття; Л И С Т О Ч К И ОЦВІТини З Є Л Є Н у ваті, з борош нистою поволокою, овальні, на спинці — з кілем. П лід — однонасінний горіш ок з тонким плівчастим о п ло д н ем ; на­ сінини горизонтальні, сочевице­ подібні, чорні. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Лобода біла трапля­ ється в посівах, на городах, засм і­ чених місцях, біля доріг по всій території України. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву (Herba C henopodii albi), зібрану в період цвітіння рослини, і насіння (Se­ men C henopodii albi). Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава лободи біл ої містить алкалоїди, бетаїн, сапоніни, флавоноїди, вітаміни (В,, В2, С, Е, каротин), барвник, стероїд ситостерин, ліпіди, еф ірну олію, щ авлеву кислоту, ф ен ол ­ карбонові кислоти (ванілінова і ферулова). У насінні є ж ирна олія (4,2—9,1 % ), тритерпенові сапоніни і незначна кількість алкалоїдів.

ВНУТРІШНЬО — відвар кори (1 столо­ ва лож ка сировини на 500 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій листя (2 столові лож ки сировини на 500 мл Фармакологічні властивості і ви­ окропу, настоювати 2 години) по пів­ користання. Експериментально склянки 4 рази на день до їди. доведено, що лобода біла має

антибактеріальні і естрогенні вла­ стивості. У вітчизняній і зар у ­ біж ній народній медицині росли­ ну використовую ть як протиза­ пальний, болетам увальний, седа­ тивний, відхаркувальний, пронос­ ний, сечогінний і протиглисний засіб. Всередину настій трави приймаю ть при каш лі, бронхітах, туберкульозі легень, гастралгії, виразковій хворобі, запаленні і спазм ах органів травлення, м етео­ ризмі, хворобах печінки і сел езін ­ ки, при неврастенії, істерії, м ігре­ ні, паралічах, судомі, гіпергідрозі та золотусі. Зовніш ньо настій тра­ ви використовую ть при карієсі зу ­ бів, для лікування ран, спричине­ них укусами комах, дерм атитів та інших захворю вань шкіри. При­ парки з трави реком ендую ться як болетамувальний засіб при ревм а­ тизмі й радикуліті, при мозолях тощо. Порош ком із сухого листя присипаю ть запрілості у дітей. Сік трави пили при істерії і при тепловом у ударі. Свіже листя

246

644 вживали як ефективний проти­ цинготний засіб. До лікувальнопроф ілактичного харчового р а ­ ціону реком ендується включати салати з молодого листя рослини (рецепт приготування салату див. у статті Лутига розлога). М олоді пагони і листя додаю ть до супів, використовую ть для приготування пюре, соусів тощо. Насіння росли­ ни використовую ть при хворобах печінки й селезінки та проти глис­ тів. У переробленому вигляді (кру­ пи, борошно) насіння використо­ вують і в їж у, але при цьому слід пам'ятати, що тривале вживання його спричинює виведення з ор­ ганізму надм ірної кількості азоту, захворю вання нервової системи 1 органів травлення, менорагію та аборти. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лова л ож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1— 2 столові лож ки 3—4 рази на день при шлунково-кишкових захворю ван­ нях. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують як у попередньому прописі) для по­ лоскань І примочок; три СТОЛОВІ ЛОЖКИ трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла при ревматизмі, ра­ дикуліті, люмбаго та мозолях.

ЛОБОДА ДОБРОГО ГЕНРІХА Поширення. Л обода доброго Ген­ ріха трапляється на забур'янених марь доброго Генриха Chenopodium bonus-henricus — місцях, у садах і на городах багаторічна трав'яниста з р оз­ сіяною борош нистою поволокою рослина родини лободових. Сте­ бел кілька, вони прості або з короткими небагатьма гілочка­ ми, 15—60 см заввишки. Нижні та серединні листки великі, три ­ кутно-списовидні, довгочереш ко­ ві, цілокраї, злегка хвилясті, гострі або загострені. Квітки двостатеві, п'ятичленні, бокові — три-чотиричленні, зібрані в густе колосовидно-волотисте суцвіття, яке тільки внизу вкрите листям; листочки оцвітини вузькоплівчасті, вгорі зрізані, нерівномірно зазублені, на спинці без кіля. П лід — однонасінний горіш ок з тонким плівчастим оплоднем ; на­ сінина вертикальна, висунута з оцвітини. Цвіте у липні — серпні.

у західних районах України. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву (H erba Chenopodii boni henrici) і коріння (Radix Chenopodii boni henrici). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить сапонін хеноподин, ф л а ­ воноїд кемпферол, ф енолкарбо­ нові кислоти (кавова, ф ерулова). В плодах є ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина має проти­ запальні, болетамувальні, анти­ мікробні, протипаразитарні й про­ носні властивості. Внутрішньо настій трави використовую ть як проносний і антигельмінтний за ­ сіб, місцево — при грибкових за­ хворю ваннях ш кіри і запаленні очей. Свіжу подрібнену траву прикладаю ть до ран, а припарки з трави використовую ть як боле­ там увальний засіб при подагрі й ревматизмі. Д ля лікування корости, лиш аїв, дерматитів та висипів на шкірі, геморою тощо використовую ть мазь, яку готу­ ють з подрібненої свіж ої трави або з її соку на свинячому смальці або верш ковому маслі. При захворю ваннях ш кіри вико­ ристовую ть і відвар коріння рос­ лини. В літературі є відомості про спроби лікування доб роякіс­ них і злоякісних пухлин свіж им соком трави та відваром коренів, але про еф ективність такого л ік у ­ вання не повідом ляється. До л ік у ­ вально-проф ілактичного харчово­ го раціону вклю чаю ть салати з мо­ лодого листя рослини (рецепт приготування салату див. у статті Лутига розлога). Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по 1 столовій лож ці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — три столові лож ки свіж ої або сухої трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймаю ть і прикладають до хворої ділянки тіла (як болетамуваль­ ний засіб при подагрі й ревматизмі); настій трави (3 чайні лож ки на 200 мл окропу настоюють 30 хвилин, про­ ціджують, охолоджують) для ком пре­ сів при надмірній ж ирності шкіри обличчя (H ypersteatosis cutis); три чайні лож ки суміші трави лободи, трави ф іалки триколірної, шишок хм елю звичайного, взятих порівну, заливають склянкою окропу, настоюють ЗО хви­ лин, проціджують, охолодж ую ть і за­ стосовують цей настій так, як у попередньому прописі; маска для об­ личчя при надмірній ж ирності шкіри: настій трави лободи (3 чайні лож ки на 200 мл окропу) змішують з по­ рошком сухого молока, крохмалем або борошном і одерж ану кашку наносять на обличчя, а через 15— 20 хвилин змивають (так само можна використовувати й наведений вище настій суміші трави лободи доброго Генріха, ф іалки триколірної і шишок хмелю звичайного).

247

645_________________ 646_________________ 647_________________ ЛОБОДА ЗАПАШНА

ЛОБОДА ОСТИСТА

марь душ истая

м арь остистая

м арь воню чая

Chenopodium botrys —

Chenopodium aristatum —

Chenopodium vulvaria —

однорічна трав'яниста ж овтуватозелена з приємним ароматним запахом рослина родини л обо­ дових. Стебло пряме, здебільш ого гіллясте, з видовж еними нижніми гілками, 15—60 см заввишки. Н ижні та серединні листки довгас­ ті, тупі, матові, перистолопатеві; лопаті овальні або яйц е­ видні; верхні листки лінійні, ці­ локраї. Квітки п'ятичленні, рід ­ ко — чотиричленні, двостатеві, в розгалуж ен их пазуш них суцвіт­ тях, які в цілому утворюють пухку пірамідальну В О Л О Т Ь ; лис­ точки оцвітини густо вкриті за­ лозистим и волосками, закін чу­ ю ться вістрями. П лід — однона­ сінний горіш ок з тонким плівчас­ тим о п ло д н ем ; насінини круг­ лясті, легко стиснені. Цвіте в лип­ ні — вересні. Поширення. Рослина трапляється на кам 'янистих місцях, вапняках, пісках, уздовж доріг, як бур'ян на полях та городах по всій території України, крім півдня Степу. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву (Herba C he­ nopodii botrydis), зібрану в період цвітіння рослини. Сухої сиро­ вини виходить 22—23 % . Зб ері­ гають окрем о від інших л іка р ­ ських рослин. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Трава м істить еф ірну олію (до 1,6% ), три тер­ пенові сапоніни, алкалоїди (0,18% ), бетаїн (1,52% ), триацетонамін, феноли (1 % ), ф лавон ої­ ди (0,66 % ), вітам ін Е, каротин, щ авлеву кислоту (1,5% ).

однорічна трав'яниста рослина родини лободових. Рослина зел е­ ного кольору, але восени часто червоніє. Стебло пряме, від осно­ ви вилчастогалузисте, гіллясте, короткоопуш ене, 5—30 см заввиш ­ ки. Листки чергові, ланцетні або лінійні, цілокраї, тупуваті, до ос­ нови звуж ені. Квітки сидячі, 5членні, одиничні, розміщ ені в р оз­ галуж еннях суцвіття, кінцеві гі­ лочки якого закінчую ться колючковидним вістрям; у нижній час­ тині суцвіття двостатеві, у верх­ ній — маточкові; оцвітина — з еліптичних, голих на верхівці т у ­ пих листочків. П лід — однонасін­ ний горіш ок з тонким плівчастим оплоднем; насінина куляста. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Рослина трапляється на кам 'янистих відслоненнях, на пісках та на забур'янених м іс­ цях на південному сході У краї­ ни. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву, зіб р а­ ну під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава лободи остистої містить сапоніни і а л ­ калоїди (0,02—0,08 % ). У насінні є флавоноїди. Є дані й про те, що в рослині містяться к ар ­ деноліди, але деякі автори вва­ ж аю ть їх сумнівними.

однорічна трав'яниста з борош ­ нистою поволокою рослина р о ­ дини лободових. Стебло висхідне або розпростерте, від основи гіллясте, 10—60 см заввишки. Листки чергові, довгочереш кові, яйцевидні, ромбовидно-яйцевидні або дельтовидно-яйцевидні, ту п у ­ ваті, цілокраї. Квітки двостатеві, 5-членні, зібрані на кінці стебла й гілок та в пазухах верхніх листків у короткі й густі кол о­ совидні суцвіття; Л И С Т О Ч К И О Ц В І тини тупі, вище середини — зрос­ лі. П лід — горішок. Цвіте у лип­ ні — вересні. Поширення. Рослина трапляється по забур'янених та смітних м іс­ цях, на схилах по всій терито­ рії України. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, зібрану в період цвітіння рослини. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава лободи смердю чої містить еф ірну олію, алкалоїди, бетаїн (1,14% ), три­ метиламін, холін, дубильні речо­ вини та барвник.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. За ф арм акологіч­

ними властивостями лобода ос­ тиста вваж ається близькою до лободи білої. Відоме використан­ ня цієї рослини при неврастенії, гіпергідрозі, кашлі, туберкульозі Фармакологічні властивості і ви­ легень, маткових кровотечах і зу ­ користання. Основна терапевтич­ пинці менструацій та як засобу на властивість лободи запаш ­ з протитрихомонадними й анної — антигельмінтна. Крім цього, тивірусними властивостями. рослина має антибактеріальні, протистоцидні, фунгіцидні і ф і­ тонцидні властивості. Настій тр а ­ ви приймаю ть всередину при запа­ мороченні, мігрені, безсонні, для посилення роботи серця, при ш лунково-киш кових розладах, як протигарячковий, сечогінний, протиастматичний та гіпотензив­ ний засіб. ЗОВНІШНЬО настій трави використовую ть для л ік у ­ вання захворю вань шкіри. З листя одерж ую ть еф ірну олію, яка ви­ користовується в парфю мерії, ми­ ловарінні та як антигельмінтний засіб у медицині. Порош ок з сухого листя застосовую ть інсектицидний засіб.

ЛОБОДА СМЕРДЮЧА

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині лободу смердю чу використову­ ють як протиглисний, протига­ рячковий, болетамувальний і мат­ ковий засіб. Вона використову­ ється і як замінник валеріани (седативний засіб). Настій трави цієї лободи вживаю ть при іс­ терії, мігрені, ревматизмі й різних судомах, а настойку трави — при простуді й ж іночих хворо­ бах. Зовніш ньо настоєм трави користую ться при кропивниці й корості. Ліжарські форми і застосування. трави (2 ВНУТРІШНЬО — настій чайні лож ки сировини на 200 мл окро­ пу настоюють ЗО хвилин) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день за 10—15 хви-

248

648

649

ріод цвітіння рослини. Рослина ЛОЗА — неоф іцинальна. дводомна рослина родини вер­ сино­ Хімічний склад. У траві містяться бових. Те саме, що й верба біла. алкалоїди, сапоніни і флавоноїди. однорічна трав'яниста гола рано- Фармакологічні властивості і ви­ червонію ча рослина родини л о ­ користання. Л ободу червону ви­ бодових. Стебло пряме, гіллясте, користовую ть як протизапальний, ломиніс лозяний виноградолистный з поздовж нім и смугами, бо р о ­ заспокійливий, пом'якш увальний, ломонос зенчасте, 10— 100 см заввишки; відхаркувальний, легкий пронос­ Clematis vitalba — ний і сечогінний засіб. Є спроби багаторічна ліана родини ж ов­ нижні гілки видовж ені, висхідні. Листки череш кові, з обох боків лікування цією рослиною зл о­ тецевих. Стебло дерев'янисте, вит­ зелені, різноманітні за формою: якісних пухлин. Настій трави ке, до 10 м завдовж ки, у верх­ яйцевидно-дельтовидні, ромбо­ приймають всередину при істерії, ній частині трав'янисте. Листки видно-яйцевидні, видовж енояйце- мігрені, астмі, судомі, паралічах, супротивні, непарноперисті, з яй­ видні, при основі часто стрі- при простудних захворюваннях, цевидними, при основі — серце­ ловидні, загострені, рідш е — т у ­ ангіні, кашлі, захриплості, для видними, глибокозубчастими, рід­ пуваті, неправильноглибоковиїм- розрідж ення харкотиння в ди халь­ ше — цілокраїм и частками. Квіт­ часто-лопатеві або надрізанозуб- них шляхах, при частих запорах. ки правильні, двостатеві, оди­ часті, верхні — вужчі і видов­ П репарати із свіж ої або сухої тр а­ ничні; оцвітина проста, з 4 пеж ено-загострені. Квітки дрібні, ви використовую ть як болетам у­ лю стковидних тупих, з обох боків двостатеві, зібрані клубочками вальний засіб при подагрі, ревм а­ опуш ених, білуватих опадаючих у кінцеві та пазуш ні колосовидні тизмі й геморої та як ранозагою ­ листочків 10— 13 мм завдовжки. суцвіття, які утворюють пірам і­ вальний засіб. Свіжим розтертим П лід — збірний, з численних сі­ дальну волоть; квітки бокових листям лікую ть коросту, а поро­ м'янок. Ц віте у червні — липні. суцвіть тричленні, рідко — дво­ шок із сухого листя використову­ Поширення. Рослина трапляється членні, верхівкових — чотири-п'я- ють як інсектицидний засіб. До серед чагарників, на галявинах, тичленні; листочки оцвітини ж ов­ лікувально-проф ілактичного хар ­ кам 'яних схилах у Криму і зрід­ то-зел ен і, голі, горбочкуваті. чового раціону вклю чаю ть салати ка — на Закарпатті. П лід — однонасінний горіш ок з з молодого листя рослини (рецепт Заготівля і зберігання. Д ля ви­ тонким плівчастим оплоднем; на­ приготування салату див. у статті готовлення ліків використову­ Лутига розлога). ють траву (Herba Clem atis vitalbae) сінини круглі, з носиком (з вер­ Лікарські формн і застосування. хівкових квіток — горизонтальні, ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ зібрану в період цвітіння рослини з решти — вертикальні). Цвіте у лова лож ка сировини на 200 мл Заготовляю ть її в суху сонячну по­ липні — вересні. окропу) по одній столовій лож ці году. Зрізаю ть трав'янисті верхів­ Поширення. Рослина трапляється З—4 рази на день при простудних ки пагонів до ЗО см завдовжки. по всій території У країни на захворю ваннях і як легкий проносний Сушать у затінку на відкритому засіб. забур'янених місцях, городах і за­ ЗОВНІШНЬО — три столові лож ки сві­ повітрі або в приміщ енні з доброю солених грунтах. ж ої або сухої трави загортають у м ар­ вентиляцією . Сухої сировини ви­ Сировина. Для виготовлення л і­ лю, занурюють в окріп, виймають і при­ ходить 20 % . Зберігаю ть у сухому ків використовую ть траву (Herba кладають до хворої ділянки тіла (при приміщ енні. Рослина неоф іци­ Chenopodii rubri), зібрану в пе­ подагрі, ревматизмі, геморої тощо). нальна. Хімічний склад. Трава ломиноса лозяного містить алкалоїд клематин, дубильні речовини (до 2 ,6% ), тритерпенові й стероїдні сапоніни, ф енолкарбонові кис­ лоти (кавова, хлорогенова, дигідроксикорична), вітамін Е, каротин і до 0,12 % еф ірної олії (у квіт­ ках).

ЛОБОДА ЧЕРВОНА марь красная Chenopodium rubrum, нім — Blitum rubrum —

650

249

651_________________ 652_________ Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальні д а ­ ні свідчать про бактерицидні й фунгіцидні властивості листя і квіток ломиноса лозяного. Проте антим ікробної дії по відношенню до Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Shigella sonnei, Bacil­ lus subtilis ні нативні форми, ні спиртові витяж ки рослини не виявляють. У народній медицині рослина відома як потогінний, діуретичний та гіпотензивний за­ сіб. Настій трави приймають всередину при гіпертонії, мігрені, набряках серцевого походження, водянці, виразковій хворобі ш лун­ ка, запаленнях сечового міхура, як засіб проти венеричних захво­ рювань, кісткових пухлин, для збудж енн я апетиту. Зовніш ньо настій трави ломиноса лозяного використовую ть для лікування корости і захворю вань шкіри інфекційного характеру, таких, як піодермії, мікози, інфекційні грибкові тріщ ини куточків рота, ф урункули, інфіковані рани тощо. Л ікування проводять ш ляхом зм а­ щ ування настоєм трави ураж ених ділянок тіла 2—3 рази на день (для посилення терапевтичного еф екту одночасно з місцевим лікуванням настій приймають і всередину). В гомеопатії ломиніс лозяний використовую ть у ви­ гляді спиртової витяж ки при м а­ лярії, запаленні очей, запальних процесах сечового міхура, при злоякісних висипах на шкірі та при лишаях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті склянки З рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для змащ увань ураж ених ділянок тіла. Свіжа рослина отруйна! Відносно су ­ хої сировини єдиної думки немає. Деякі автори вважаю ть, що при с у ­ шінні токсичність рослини зникає, все ж треба бути обережним.

ЛОПУХ ДІБРОВНИЙ ЛОМИНІС ПРЯМИЙ лопух лесной ломонос прямой C le m a tis recta, синонім — С. A r c tiu m n e m o r o s u m , с и н о н ім — la th y r ifo lia — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Стебло п ря­ ме, розгалуж ене, ребристе, опу­ шене, 80— 150 см заввишки. Лист­ ки супротивні, непарноперисті, з 2—4 парами великих (до 9 см завдовж ки), яйцевидних або лан ­ цетовидних цілокраїх листочків. Квітки правильні, двостатеві, зіб­ рані у верхівкові волотевидні суцвіття; оцвітина проста, з 4— 8 пелю стковидних білих, р ід ­ ше — ж овтуватих опадаю чих лис­ точків 8— 12 мм завдовжки. П лід — з численних сім 'янок. Ц ві­ те у травні — червні. Пош ирення. Рослина трапляється в соснових і міш аних лісах на узліссях, по чагарниках у л і­ сових і лісостепових районах, рідше — на півдні. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть траву або листя, зібрані під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Х імічний склад. Трава ломиноса містить алкалоїди, сапоніни, ане­ монін, клематитол, близько 0,08 % еф ірн ої олії (в квітках). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Ф армакологічні влас­ тивості й показання для призна­ чення ломиноса збігаю ться з п о­ казаннями для лом иноса л о з я ­ ного. Слід однак зазначити, що деякі автори реком ендую ть ви­ користовувати ломиніс лозяний тільки місцево, мотивую чи це тим, що рослина ду ж е отруйна. Т акої дум ки дотрим ується, на­ приклад, болгарський ф ітотера­ певт П. К. Чуролинов. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, процідж ую ть) по чверті склянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) або настій листя на олії (потовчене листя змішують з олією і настоюють 8 годин) для зм ащ увань ураж ених ділянок тіла; порошок із сухого листя для лікування екзем, лишаїв, корости й інших за ­ хворювань шкіри.

L appa n e m o ro s a — дворічна трав'яниста рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, 10—250 см заввишки, павутинистоопуш ене, з довгими, Дуговидно донизу відігнутими гілками. Листки яйцевидно-серцевидні, короткозагострені, зісподу сіруватопавутинисті. Квітки двостатеві, трубчас­ ті, пурпурові, в майж е кулястих кош иках, щ о утворю ю ть китице­ видне суцвіття; кош ики — на д у­ ж е коротких залозистих н іж ­ ках. П лід — сім 'янка. Ц віте у червні — серпні. Пош ирення. Росте в лісах на З а ­ карпатті, Розточчі-О піллі, на П о­ ліссі, в Л ісостепу і в Гірському Криму. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф арм акологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Л о п ух справжній.

250

653_________________ 654_________________ 655_________________ ЛОПУХ МАЛИЙ лопух малый Arctium minus, синонім — Lappa minor —

ЛОПУХ ПАВУТИНИСТИЙ лопух войлочный A rctium tomentosum, сино­ нім — Lappa tomentosa —

ЛОПУХ СПРАВЖНІЙ лопух большой Arctium lappa, синонім — Lappa major —

дворічна трав'яниста рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, розчепіреногалузисте, поздовж ньо-борозен­ часте, павутинисто-опуш ене, 50— 125 см заввишки. Листки яйцевидно-серцевидні, короткозагострені, сіроповстисті. Квітки дво­ статеві, трубчасті, лілово-пурп у­ рові, в м айж е кулястих ко ш и ­ ках, що утворюють китицевидне суцвіття; верхні кошики скупчені, сидячі, інші — на коротких н іж ­ ках. П лід — сім'янка. Цвіте у черв­ ні — серпні.

дворічна трав'яниста рослина р о ­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, борозенчас­ те, розчепірено-розгалуж ене, з д о ­ гори спрямованими гілками, зе ­ лене або пурпурове, павутинистоопуш ене, 50— 150 см заввишки. Листки великі, череш кові, серцевидно-яйцевидні або яйцевиднодовгасті, знизу — сіруватопавутинисто-повстисті. Квітки двоста­ теві, тем но-пурпурові, трубчасті, в м айж е кулястих кош иках, що утворю ю ть щ итковидне суцвіття; кош ики — на довгих ніж ках; об­ гортка щ ільнопавутиниста, внут­ рішні листочки її плоскорозш ирені, тупі, з прямим коротким вістрям, плівчасті, пурпурові. П лід — сім'янка. Цвіте протягом липня — вересня. Поширення. Росте на лісових галявинах, вирубках, луках, біля доріг і полів по всій території України.

дворічна трав’яниста рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Має розгалуж ений м'ясистий ве­ ретеновидний корінь завдовж ки до 60 см. Стебло пряме, 75— 150 см заввишки, борозенчасте, червонувате, ш ерстисте, розгалу­ жене, з косо вгору спрямованими гілками. Листки чергові, череш ко­ ві, великі (до 50 см завдовжки), серцевидно-яйцевидні, зісподу тонкосіроповстисті; верхні лист­ ки яйцевидні, загострені, зд ебіль­ шого з закругленою основою, значно менші за прикореневі. Квітки двостатеві, трубчасті, пур­ пурові, в кулястих великих (3— 4 см у діаметрі) розміщ ених щ итком ко ш и к а х; кошики на видовж ених ніж ках. П лід — сі­ м'янка. Цвіте з липня до середи­ ни вересня. Поширення. Л опух справж ній рос­ те по всій території України на городах, у садах, по смітниках, по­ близу житла, біля доріг, по бере­ гах річок і струмків, у лісах. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використову­ ють коріння (Radix Bardanae, си­ н о н ім — R. A rctii lappae), рід­ ше — листя (Folia A rctii lappae) і плоди (Fructus A rctii lappae). Коріння заготовляю ть з рослин, які ще не цвіли, миють у х о ­ лодній воді, чистять від зовніш ­ ньої частини кори, розрізую ть на куски 10—15 см завдовжки, при необхідності розчахую ть ще вздовж і суш ать на сонці, у теп­ лому приміщенні, яке добре про­ вітрюється, або на горищі. Ш туч­ не суш іння проводять при тем ­ пературі до 50°. Сухого коріння виходить 26—28 % . Л истя зби­ рають після цвітіння рослини. Його звільняю ть від череш ків (залишки череш ків не повинні перевищ увати 2 см) і сушать під укриттям на свіж ом у повітрі або в приміщенні, яке добре провітрю ється. Сухого листя ви­ ходить 12— 13% . Строк придат­ ності коріння —5 років, листя — 1 рік. Плоди збираю ть у серп­ ні — вересні. Аптеки сировину лопуха справж нього не відпус­ кають. Хімічний склад. Коріння лопуха справж нього містить дубильні й гіркі речовини, слиз, ф л аво­ ноїди ситостерин і стигм асте­ рин, ефірну (до 0,17% ) і ж ирну олії, інулін (до 45 % ), органіч­ ні кислоти (кавова, лимонна, яблучна), глікозид арктиїн, який при гідролізі розщ еплю ється на лактон арктигенін і глюкозу; листя — флавоноїди, антоціани, органічні кислоти, еф ірну олію, дубильні речовини, слизи, аскор-

Поширення, заготівля і зберіган­ ня, хімічний склад, фармакологіч­ ні властивості і використання, лі­ карські форми і застосування — усе так, як у статті Л о п ух справж ­ ній. У народній медицині, крім т о ­ го, відвар листя лопуха малого п'ють як чай при злоякісних пух­ линах та захворю ваннях печінки, від наривів, ран, бородавок тощо.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Л о п ух справж ній.

654

251

інову кислоту (до 350 мг% ); від ш кірки черещ ки листя — у с а ­ лоди — глікозид арктиїн, сескві- лати і вінегрети. їстівним є й м о­ ерпенові лактони та ж ирну олію. лоде коріння лопуха. Його сп ож и ­ >армакологічні властивості і ви- вають печеним або підсмаж еним ористання. П репарати коріння як замінник картоплі. Використо­ опуха мають діуретичні, жовчо- вують коріння лопуха і як сурогат інні, дезинф ікую чі й потогінні кави. Для цього його ріж уть на ластивості; вони стимулюють маленькі кусочки, суш ать і під­ творення протеолітичних фер- смаж ую ть у духовці. іентів і поліпш ую ть інсуліно- Лікарські форми і застосування. творю ю чу функцію підшлун- ВНУТРІШНЬО— відвар коріння лопуха (10 г або 1 столова лож ка сировини ової залози, збільш ую ть кіль- на мл окропу) приймають теп ­ ість глікогену в печінці, ак- лим 200 по півсклянки 2—3 рази на день ивно впливають на обмін речо- (як потогінний засіб приймають склян­ ин. Усередину відвар коріння ку відвару відразу); настій листя опуха дають при хворобах обмі- лопуха (1 столова лож ка сировини у речовин (подагра, суглобовий на 200 мл окропу, настоюють 2—З евматизм, ниркові й жовчні години) по одній столовій лож ці 4— на день через 1 годину після амені, цукровий діабет); при 6їди;разпорош ок коріння лопуха (Pulvis ахворюваннях ш кіри (нагноєння radicis A rctii lappae) по 0,5 г 2—3 рази ш кірні висипи на грунті скро- на день; настій плодів лопуха (20 г >ульозу, фурункули, свербляч- сировини на 200 мл окропу, настою­ а, вугри); при гастритах і вираз­ ють 20 хвилин) по 1 столовій лож ці на день; столову лож ку овій хворобі ш лунка, хронічних З—4 рази (порівну) коріння лопуха, луш ­ апорах, геморої, набряках, рахі- суміші пиння квасолі звичайної, листя чор­ і й затримці м енструацій. По- ниці звичайної й горіха волоського ошок кореня лопуха приймають настоюють кілька годин на 1 склянці середину при подагрі. Корінь холодної кип'яченої води, варять 5— опуха входить до складу пото- 7 хвилин і п'ють після їди 5—6 скля­ інних чаїв. Настій листя лопуха нок за день при цукровому діабеті; лож ку суміш і (порівну) ко­ 'ють при поруш енні функціо- столову ріння лопуха, кореневищ пирію п о взу ­ альної діяльності ш лунка та чого, трави череди трироздільної, ве ­ ри гарячкових станах, а настій роніки лікарської і фіалки триколір­ лодів — при запорах. Ш ироко ної варять 15 хвилин у 200 мл астосовую ть лопух і як зовніш- води і п’ють по півсклянки 3 рази ій засіб. Настій коріння на на день при виразці шлунка, поруш ен­ обміну речовин та при сверблячці; рованській олії (Oleum Barda- ні 2 столові ложки суміш і коріння л о­ ае) використовую ть під назвою пуха (50 г), трави фіалки триколірної реп'яхова олія» для лікування (50 г) і парила звичайного (100 г) ругової або гніздової пліши- та листя горіха волоського (50 г) ва­ ості (ураж ені ділянки змащ у­ рять 5 хвилин у 500 мл води, охо­ ють на ніч), висівковидного ли- лоджують, процідж ую ть і п'ю ть по 4 рази на день до їди іаю обличчя (вогнища лишаю півсклянки при гнійному характері вугрів і при мащ ують 1 раз на день протя- запаленні сальних залоз (одночасно ом двох тижнів), себореї, об- проводять змащ ування цим ж е розчи­ исіння (проводять щ оденні вти- ном); салат: помите молоде листя ання), для стимулю вання росту лопуха занурюють на 1—2 хвилини олосся (залеж но від ж ирності в окріп, виймають, підсуш ують на ікіри і волосся втирання про- руш нику чи салфетці, додають зел е­ одять через д е н ь ,а б о 1—2 рази а день). Настойкою коріння а міцній горілці змащ ую ть діянки тіла, ураж ені круговою бо гніздовою плішивістю та чероними вуграми (запалення сальих залоз). Відвар коріння застоовують для компресів при сеореї (збільш ене виділення сальих залоз), а настій листя — ля компресів при екзем і, лиіаях, виразках та гнійних ранах. г разі запалення сальних залоз себореї терапевтичний ефект ю ж на посилити одночасним рийманням відвару коріння лоуха всередину. Потовчене свіж е истя лопуха прикладаю ть до ан, твердих пухлин і подагричих вузлів. Свіжим соком із истя лікую ть рани і рак шкіри, ^віже коріння лопуха використоують у гомеопатії. До складу ікувально-проф ілактичного харового раціону включають саати з молодого листя лопуха. Володе листя кладуть і в борщ к овочі, а зварені й очищені

ної цибулі, дрібно січуть, солять, додають тертого хрону і заправляю ть вершками (на 150 г листя лопуха беруть 50 г зеленої цибулі, 30 г хрону, 20 г вершків та сіль). ЗОВНІШНЬО — настій коріння лопуха (1 чайна л ож ка сировини на 400 мл окро­ пу, настоюють протягом ночі, процід­ жують) вж иваю ть для примочок, ком ­ пресів та для змащ ування; відвар коріння лопуха (20 г сировини на 500 мл окропу, ки п'ятять 15 хвилин, охолодж ую ть, процідж ую ть) втирають у волосисту частину голови ввечері через кож н і 2 дні для стимулювання росту волосся (після процедури во­ лосся споліскую ть чистою водою); настойку коріння лопуха (готують на міцній горілці у співвіднош енні 1 : 10) використовую ть для зм ащ уван­ ня; фітокрем (3 столові лож ки коріння лопуха варять 15 хвилин у 300 мл води, процідж ую ть, додають 9 столо­ вих лож ок свинячого внутрішнього жиру, ставлять на 2—3 години в д у­ ховку; після охолодж ення воду, що залиш илася, зливають) втирають щодня у волосисту частину голови для сти­ мулювання росту волосся; настій ко­ ріння лопуха на олії (40 г свіж ого коріння на 100 г прованської або соняш никової олії, настоюють 10 діб, варять 15 хвилин, віджимаю ть і про­ цідж ую ть) застосовую ть для втирання

252

і змащування; суміш коріння лопуха, квіток нагідок лікарських і шишок хм елю звичайного у співвідношенні 2: 1 : 1,5 готують як відвар (45 г суміші на 1 л окропу) і застосовую ть для миття голови 2 рази на тиж день при випаданні волосся і лупі; суміш коріння лопуха, трави вересу зви ча й ­ ного, листя кропиви жалкої і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2: 2 : 2 : 1 готують як Відвар (7 столових лож ок суміші на 1 л окропу) і вж и ­ вають для миття голови 3 рази на тиж день при випаданні волосся і лупі; мазь (відвар однієї столової ложки коріння лопуха на склянці окропу згущують варінням до половини і зм і­ шують з вершковим маслом у спів­ відношенні 1 :4) для лікування опі­ ків; відвар суміші (порівну) коріння лопуха і кропиви дводомної, трави вересу звичайного і багна звичайного, листя брусниці і розм арину справж­ нього (500 г на 8— 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують) вико­ ристовую ть для лікувальної загальної ванни при ревматизмі, артритах, ви­ разках, лиш аях та екземі (температу­ ра води — 36—38°, тривалість про­ цедури — 15—20 хвилин). Спосіб лікування застарілої екземи за методом О. П. Попова (1970). За цим методом місцеве лікування про­ водять у поєднанні з пероральним. Всередину приймають відЬар коріння лопуха (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 4 рази на день перед їдою. Для зовніш нього л іку­ вання беруть 4—5 столових лож ок подрібненого коріння на відро води, кип'ятять і дають вичахнути до серед­ ньої температури. В цьому ще тепло­ му відварі намочують вчетверо скла­ дене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від яахов до кісточок на ногах, .віджимають його, але не зовсім і швидко й тісно укутую ть ним хворого. Причому, між ногами у хворого прокладаю ть час­ тину простирадла, щоб голі ноги не доторкалися одна до одної. Не давши простирадлу вихолонути, хворого тре­ ба так само укутати й сухим прости­ радлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Простирадло й ковдру за ­ кріплюють булавками й залиш ають хворого на півтори-дві години в л іж ­ ку. Якщо він засне, то не будять його й не розкутую ть, аж поки він не проснеться. Л ікування цим спосо­ бом рекомендується застосовувати ли­ ше раз на добу (краще на ніч) і через 6 днів треба робити перерву на добу. Ці компреси треба ставити доти, поки на тілі, яке вж е очисти­ лося від екземи, не з'явиться легкий висип. Через 1—2 дні цей висип зникне, й лікування можна вважати закінченим. Тривалість лікування — 2—3 тиж ні. Таким способом лікую ть і рецидивуючий ревматизм.

656_________________ лох ВУЗЬКОЛИСТИЙ<— багаторічне колю че дерево зав­ вишки до 7 м і більш е родини маслинкових. Те саме, що й мас­ линка вузьколиста.

657 ЛОХИНА—

листопадний дуж е розгалуж ений кущик родини ; брусницевих. Те саме, що й буяхи.

658

659

ЛУНАРІЯ ОЖИВАЮЧА лунник многолетний Lunaria rediviva —

ЛУТИГА РОЗЛОГА лебеда раскидистая Atriplex patula —

багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло пря­ ме, стояче або висхідне, округле, опушене, 40— 100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, ве­ ликі, глибокосерцевидні, довгозагострені, зубчасті, коротковолосисті. Квітки двостатеві, пра­ вильні, 4-пелюсткові, запашні, зіб ­ рані В ЩИТКОВИДНІ китиці; П Є люстки фіолетові, 15—20 мм зав­ довж ки. Плоди — звислі, зовсім плоскі еліптичні, на верхівці й при основі гострі стручечки завдовж ки ЗО—90 мм і зав­ ширшки 15—35 мм; насіння ве­ лике, темно-червоне. Цвіте у трав­ ні — червні. Поширення. Л унарія оживаюча росте в тінистих листяних лісах на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, рідш е на РозточчіОпіллі та в Західному Л ісостепу і дуж е рідко — в Л івобереж ному Лісостепу. Культивують як д е­ коративну рослину. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть насіння. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад ще не вивчено.

однорічна однодомна трав'яниста з борош нистою поволокою, рід­ ше — гола рослина родини лобо­ дових. Стебло прямостояче, з су­ противними висхідними гілками, ЗО—90 см заввишки. Листки видовж енором бічні, з списовидною основою і вушками, спрям ова­ ними вперед, або ланцетні з кли­ новидною основою; нижні — су­ противні, пониклі, верхні — чер­ гові. Квітки одностатеві, рідш е — з домішкою двостатевих, дрібні, малопомітні, в густих колосовид­ них суцвіттях; тичинкові — з трип'ятироздільною оцвітиною, м а­ точкові — без оцвітини. П лід — горішок. Цвіте у липні — вересні Поширення. Лутига розлога трап­ ляється на засмічених місцях рідше — як бур'ян на города* по всій території України. Сировина. Для виготовлення лі ків використовую ть траву, зіб рану в період цвітіння рослини Рослина неофіцинальна.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій насіння лунарії ож иваю чої має седативні й діуретичні властивості. Його призначаю ть при епілепсії й спаз­ м офілії та як сечогінний засіб. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (4 чайні ло ж ­ ки подрібненого насіння на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин, про­ ціджують) по 1 столовій лож ці 4 рази на день до їди; д іт я м — по 1 чайній лож ці 2—3 рази на день до їди.

253

660 Хімічний склад. Надземна час­ ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ тина рослини містить сапоніни, бетаїн (1,22% ), аскорбінову кис­ лоту, каротин; насіння — фосфоліпіди (0,4 % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медици­ ні рослину використовую ть як за ­ гальнозміцнюючий, протизапаль­ ний, відхаркувальний і сечогінний засіб. Настій трави приймають всередину при сухому каш лі, ж ов­ тяниці, геморої та подагрі. В аку ­ ш ерсько-гінекологічній практиці настій трави вживаю ть при білях, мізерних місячних і при пологах для прискорення відходж ення ди­ тячого місця. Салат із свіж ого м о­ лодого листя р е ком ен д ую ть^ж и вати при істерії, захворюваннях легень, припиненні менструацій та як вітамінний засіб. Свіже под­ рібнене листя прикладаю ть до ран. Насіння лутиги використовували як блювотний і проносний за ­ сіб. Молоді, зібрані до цвітіння рослини, пагінці використовую ть для здобрення супів, приготу­ вання салатів. Про запас пагони квасять. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 3 рази на день як відхар­ кувальний та загальнозміцнюючий за ­ сіб; салат: листя лутиги і щавлю кислого занурюють на 1—2 хвилини в окріп, подрібнюють, кладуть на кусочки охолодж еної вареної картоплі, солять, заправляють олією, хроном, оцтом і прикраш ають кусочками ва­ реного яйця (на 150 г молодого листя лутиги розлогої беруть 75 г картоплі, ЗО г щавлю, ЗО г тертого хрону, 10 г олії, 1 яйце, сіль та оцет).

любисток лекарственный Levisticum officinale — багаторічна гола трав'яниста рос­ лина родини селерових (зонтич­ них). Стебло кругле, трубчасте, вгорі розгалуж ене, 100—200 см заввишки. Листки блискучі, пе­ ристо- або двічіперисторозсічені, з великими оберненояйцевидни­ ми або округлоромбічними, на верхівці надрізано-зубчастим и се­ гментами, при дотику прохолод­ ні. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелюсткові, світло-ж ов­ ті, зібрані у верхівкові круглі складні зонтики, які біля основи оточені багатолистими обгортка­ ми. Плід — ж овто-бура двос'ш' янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Любисток лікарський походить з гірських областей

П івденної Європи. На території У країни його розводять у садах, палісадниках і на городах як декоративну і пряну рослину. Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть коріння (Radix Levistici), рід­ ше — траву (H erba Levistici) і плоди (Fructus Levistici). Траву заготовляю ть під час цвітіння рослини, плоди — в період повної їх стиглості. Коріння викопую ть восени у рослин 3—4-річного віку. Суш ать сировину в затінку на відкритому повітрі або у теп­ лому приміщ енні. Ш тучне суш ін­ ня проводять при тем пературі 40°. Готову сировину, яка дуж е гігроскопічна, зберігаю ть у щ іль­ но закритих банках чи бляш анках у сухому місці. Рослина н е ­ оф іцинальна. Коріння лю бистку

254

входить у деякі зарубіж ні ф арм а­ копеї як складова частина сечо­ гінних зборів. Хімічний склад. Коріння рослини містить ф урокум арини (псорален, бергаптен), лецитин (0,9 % ), см о­ ли, камедь, крохмаль, яблучну та ангелікову кислоти, дубильні речовини й мінеральні солі. У лис­ ті є значна кількість аскорбіно­ вої кислоти. Всі частини рослини містять еф ірну олію (0,5— 1 % ), до складу якої входять d -а-терпінеол, цинеол, карвакрол, сескві­ терпени, бутиліденфталід, лігустилід, оцтова, ізовалеріанова, олійна та бензойна кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Любисток лікарський діє як сечогінний, відхаркуваль­ ний, заспокійливий і болетам у­ вальний засіб, тонізую че впливає на серцевий м'яз, посилює киш ко­ вий тонус, зменш ує метеоризм, зумовлю є збільш ення кровонаповнення органів малого таза. Найчастіш е ця рослина вико­ ристовується як сечогінний засіб при набряках серцевого поход­ ження, асциті, хронічних запаль­ них процесах у нирках та сольо­ вих діатезах. Крім застосування лю бистку як діуретичного засо­ бу, його використовую ть при нервових захворю ваннях, анемії, хронічних бронхітах, запаленні легень, метеоризмі і млявій пе­ ристальтиці кишок, болісних і мізерних менструаціях, як п о­ легш увальний засіб під час родів, а також проти глистів. Вживання ліків з лю бистку ПРОТИПОКА­ ЗАНЕ при гострому глом еру­ лонефриті та пієлонеф риті і ва­ гітним. Настій коріння лю бистку 3 успіхом застосовую ть у дерм а­ тології й косметиці для вида­ лення ластовиння (зволож еним ватним тампоном протираю ть піг­ ментні плями 2 рази на день протягом 2 тижнів, кращ е до на­ стання сонячних весняних днів), для лікування інфекційних тріщин куточків рота (настій наносять п і­ петкою на куточки рота 2 рази на день) та гноячкових висипів на тілі (застосовую ть компреси і заразом п ’ють теплий настій по 1 склянці за день). Настоєм коріння двічі на тиж день миють голову (без мила) при випаданні волосся і при лупі. Пом’яте свіж е листя лю бистку прикладаю ть до чола при голов­ них болях різного походження. Листя і коріння лю бистку ви­ користовую ть і як приправу до страв. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій коріння (1 сто­ лова лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до їди; порошок з коріння лю бистку приймають по по­ ловині чайної лож ки 3 рази на день до їди; 1—2 столові лож ки порошку з коріння любистку змішують З З сто­

ловими лож ками меду і приймають натщесерце як засіб проти гостриків; відвар плодів лю бистку (1 чайна лож ка сировини на 150 мл окропу, варять 8— 10 хвилин, настоюють) по 1 столовій лож ці 3 рази на день як засіб проти глистів; столову лож ку суміш і (по­ рівну) коріння любистку, пирію п о взу ­ чого, вовчуга польового і бедрин­ цю ломикаменевого, листя берези боро­ давчастої і м учниці звичайної, плодів ш ипш ини травневої і петрушки к у ч е ­ рявої та квіток калачиків л ісових за ­ ливають склянкою окропу, настоюють до охолодж ення і п ’ють по 2—З склянки за день при нефриті; відвар столової лож ки суміші (порівну), корін­ ня любистку, трави фіалки триколірної і плодів ялівцю звичайного на склянці окропу п ’ють П9 1—2 склянки за день при захворю ваннях сечового міхура (цистит, бактеріурія); столову лож ку суміші коріння любистку (10 г), трави вересу звичайного (20 г), хвоща по­ льового (20 г) і золотушника звичай­ ного (10 г), плодів петруш ки куче­ рявої (20 г), луш пиння квасолі зв и ­ чайної (10 г) та шишок хмелю звичай­ ного (10 г) заливають склянкою окро­ пу, настоюють до охолодж ення і одер­ жаний настій випивають за день ковтками при ніктурії; суміш порошку плодів (30 г) та коріння (20 г) лю ­ бистку лікарського, коріння кульб а­ би лікарської (5 г) і алтеї лік а р ­ ської (15 г) заливають 0,5 л горілки, додають півсклянки меду, настоюють 9 діб у теплому місці, процідж ую ть і п'ю ть по 2 столові лож ки вранці й увечері при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. ЗОВ­ НІШНЬО — настій коріння любистку (1 чайна лож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) для протирання, ком пресів і примочок,настій коріння любистку (1 столова лож ка сировини на 1 л окропу, настоюють 10—15 хвилин) для миття голови.

ЛЮБКА ДВОЛИСТА любка двулистная Platanthera bifolia багаторічна трав'яниста рослина з довгастими цілісними бульбами родини зозулинцевих (орхідних). Стебло прямостояче, голе, ребри­ сте, біля основи — з бурими піх­ вами, 20—50 см заввишки. П рико­ реневі листки великі, м айж е су­ противні, еліптичні, голі, зв у ж е­ ні в крилатий череш ок; стеблові — чергові, дрібні, ланцетні. Квітки неправильні, двостатеві, великі, білі, запашні, у рідких верхівко­ вих китицях,- оцвітина віночковидна, з 6 листочків: 3 листочки сходяться шоломом, 2 бічні неод­ накові між собою і 1 утворю є л і­ нійну цілісну губу з тонким зі­ гнутим на кінці зеленуватим ш о­ ломом. Плід — коробочка. Цвіте у червні—липні.

255

Поширення. Рідкісна рослина. Т рапляється здебільш ого на З а ­ карпатті, в Карпатах, на П рикар­ патті, Розточчі-О піллі, рідш е — на Поліссі, зовсім рідко — в Л ісосте­ пу і Степу в світлих лісах, на га­ лявинах, узліссях та по чагарни­ ках. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання. Заготовля­ ти в місцях зростання категорич­ но заборонено. З лікувальною м е­ тою використовую ть вирощ ені на плантації бульбокорені, які зби­ раю ть одразу після цвітіння рос­ лини. Заготовляю ть лише молоді, дочірні бульби, старі бульби ви­ кидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього су ­ ш ать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем ­ пературі 50—55°. О держ ана т а ­ ким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одерж ую ть 1 кг сухих. Зберігаю ть у невологих, добре провітрю ваних при­ міщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не від­ пускають. Хімічний склад. Бульбокорені м і­ стять слиз (до 50 % ), крохмаль (до 27 % ), декстрин, пентозани, сахарозу тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Салеп — добрий об­ волікаючий, протизапальний і за ­ гальнозміцню ю чий засіб. Він пе­ реш кодж ає всмоктуванню ш кід­ ливих речовин з ш лунково-киш ­ кового тракту. Як обволікаю чий і протизапальний засіб салеп при­ значаю ть при гострих і хронічних захворю ваннях дихальних ш ляхів та при запаленні ш лунково-киш ­ кового тракту. Ефективним є ви­ користання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ ковій хворобі. Слиз салепу п'ють при_ отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосову­ ють у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вва­ ж ається салеп при загальному ви­ снаж енні організму, зумовленому тривалими кровотечами, ф ізи ч­ ною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотен­ ції. П орош ок старих бульб вва­ ж ався абортивним і протизаплід­ ним засобом, а так ож засобом, що регулю є місячні. Настій трави любки вваж ався сечогінним, пото­ гінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епі­ лепсії. Лікарські формн і застосування. Слиз (M ucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10— 15 хв і приймають по 1 чайній або десертній лож ці 2—3 рази на день. При­ готовлений слиз зберігаю ть у холо­ дильнику.

662

663

ЛЮБКА ЗЕЛЕНОЦВІТА любка зеленоцветная Platanthera chlorantha —

ЛЮДИНА-КОРІНЬ —

багаторічна трав'яниста рослина з довгасто-овальними бульбами родини зозулинцевих (орхідних). Стебло ЗО—65 см заввишки, пря­ мостояче, гранчасте, при основі — з 1—3 перетинчастими ланцетни­ ми піхвами. Прикореневі листки еліптичні, зближ ені, тупі, звуж е­ ні в короткий череш ок; стебло­ ві — дрібні, ланцетні, гострі. Квіт­ ки неправильні, двостатеві, зел е­ наво-білі, без запаху, в рідких вер­ хівкових китицях,- губа лінійна, тупа, ш порка тонка, на кінці булавовидно-потовщ ена, удвоє дов­ ша за зав'язь. П лід — коробочка. Цвіте у червні—липні. Пош ирення. Рідкісна рослина. Трапляється здебільш ого в Гірсь­ кому Криму, досить часто — в Карпатах, на Розточчі-О піллі, рід­ ше — на Поліссі і в Лісостепу, д у­ ж е рідко — в Степу в соснових, листяних і міш аних лісах по ч а ­ гарниках. Занесена до Червоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф армакологічні властиво­ сті і використання, лікарські ф ор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Те саме, що й женьшень.

664 люльник — дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Те саме, щ о й блекота чорна.

665 ЛЬОН ЗВИЧАЙНИЙ лён обыкновенный L in u m u s ita tis s im u m — однорічна трав'яниста рослина р о ­ дини льонових. Стебло пряме, ци­ ліндричне, вгорі розгалуж ене, 70—100 см заввишки. Листки чер­ гові, сидячі, вузьколанцетні, по краю гладенькі. Квітки правиль­ ні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібра­ ні в розлогі щ итковидні суцвіття; пелюстки ю л убі, з темно-синіми

665

256

666 прож илками, на верхівці — ціло­ краї або трохи зарубчасті. П лід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Плоди достигаю ть у серп­ ні — вересні. Пош ирення. Льон звичайний куль­ тивують як прядивну і олійну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля л ік а р ­ ських потреб заготовляю ть насін­ ня льону (Semen Lini). Сім 'я л ьо ­ ну відпускається аптеками. Строк придатності — 3 роки. У народній медицині використовую ть і траву, яку заготовляю ть в період цві­ тіння рослини. Хімічний склад. У насінні льону звичайного є сли з (до 12% ), ву­ глеводи, глікозид лінамарин та ж ирна олія (ЗО—48 % ), до складу якої входять гліцериди ліноле­ нової (35—40 % ), лінолевої (25— 35 % ), олеїнової (15—20 % ), паль­ мітинової і стеаринової кислот. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Насіння льону нале­ ж ить до м 'якодію чих проносних засобів. Набухаю чи в ш лунковокиш ковому тракті, воно подраз­ нює слизову оболонку киш ок і цим посилює перистальтику. Ш видкому просуванню киш ко­ вого вмісту сприяє й ж ирна олія, що є в насінні. Поряд з цим пре­ парати з насіння льону мають обволікаю чі й протизапальні вла­ стивості, зумовлені наявністю в ньому значної кількості слизу. Найдоцільніш а ф орма застосу­ вання насіння льону — у вигляді слизу (M ucilaginis sem inis Lini). Всередину його даю ть при за­ паленні слизової оболонки ди ­ хальних ш ляхів, травного кан а­ лу і органів сечовиділення, при загостренні виразкової хвороби ш лунка і дванадцятипалої кишки, при харчовом у отруєнні та у ви­ падку запорів. Л ікувальні власти вості має і лляна олія (Oleum Lini). Її. приймають усередину при спастичних запорах, дизен­ терії, гем орої, нирковокам'яній і ж овчнокам 'яній хворобах, у ра­ зі поруш ень ж ирового обміну та при атеросклерозі. Настій су­ хої трави рослини використову­ ють як сечогінний засіб при захворю ванні нирок і сечового міхура. Свіж опотовчене лляне на­ сіння використовую ть у вигляді припарок при ф урункулах і на­ ривах як засіб, що прискорює наривання їх. Л ляну олію засто­ совують для гоєння ран і опіків (в останньому випадку її зм і­ шують з сирим яйцем). З неї виготовляю ть препарат лінетол, який> використовую ть для про­ ф ілактики й лікування атеро­ склерозу. Проводять 4—5 курсів лікування з перервами між ними на 2—4 тиж ні. Тривалість курсу л ік у в а н н я — 1— 1,5 місяця. Л іне­ тол ПРОТИПОКАЗАНИЙ при гострих поруш еннях ф ункції ки­

ш ечника (проноси) та при п о­ силенні болів при холециститі. Як зовніш ній засіб лінетол за ­ стосовую ть при опіках і пром е­ невих ураж еннях шкіри. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій сухої трави (1 столова лож ка сировини на 200 мл ок­ ропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; слиз насіння льону (1 частина ц і­ лого насіння на ЗО частин окропу, збовтують 15 хвилин, процідж ую ть і віджимають) по чверті склянки З рази на день за 30 хвилин до їди, го­ туючи безпосередньо перед вж иван­ ням (курс л ік у в ан н я —2—3 тиж ні); сві­ ж у лляну олію вж иваю ть по 1 сто­ ловій лож ці 4—5 раз на день; лінетол (Linaetholum) приймають уранці без­ посередньо перед їдою або під час їди по 20 мл (півтори столової ложки) 1 раз на день; столову лож ку су­ міші лляного сім 'я (20 г), плодів ял ів­ цю звичайного (20 г), листя чорниці звичайної (40 г) і трави приворотня звичайного (10 г) настоюють 6 годин на склянці холодної води, кип'ятять 15 хвилин, процідж ую ть і п'ю ть по 1 склянці 2—3 рази на день при діабе­ ті. ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) л ля­ ної олії і вапняної води або суміш ретельно зміш аних у пляшці 1 склянки лляної олії і 4 сирих яєць для лікування опіків.

ЛЬОН ПРОНОСНИЙ лён слабительный L in u m c a th a r tic u m — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебла прості або вилчасторозгалуж ені, тонкі, густооблистнені, 5— ЗО см заввишки. Листки суп ро­ тивні (лише верхні — часом ч е р ­ гові) цілісні, сидячі, з однією ж илкою ; нижні — оберненояйце­ видні, тупуваті; верхні — видовж еноланцетні, по краю ш орсткі. Квітки дрібні, правильні, двоста­ теві, 5-пелюсткові, зібрані по 15— 60 на верхівках стебла у волотисті суцвіття,- пелюстки 4—5 мм зав­ довж ки, білі, з ж овтавим ніг­ тиком, довш і за чаш ечку. П лід — 10-гнізда куляста коробочка. Цві­ те у травні — серпні. Пош ирення. Л ьон проносний рос­ те м айж е по всій території України (крім Степу) на вологих луках, серед чагарників, у світ­ лих лісах, іноді як бур'ян на полях. Сировина. Для лікарських потреб використовую ть траву (Herba Li­ ni cathartici), зібрану під час цвітіння рослин. Суш ать траву в затінку на відкритому по­ вітрі або в приміщ енні з доброю вентиляцією . Рослина н еоф іци­ нальна. Хімічний склад. Трава льону про­ носного містить гірку речовину ліній (0,5% ), глікозид лінамарин, смолисті речовини (2 % ) та еф ірну олію (0,15 % ). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. У народній медицині льон проносний відомий своїми проносними і сечогінними власти­ востями. Зваж аю чи на це, настій трави його використовую ть при запорах, водянці, н и рковокам 'я­ ній хворобі. Слід пам 'ятати, що тривале, а особливо надмірне вживання препаратів цієї росли­ ни мож е спричинити отруєння. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чай­ ні лож ки сировини на 400 мл окропу) п'ю ть по 2 склянки на день ковтка­ ми; порош ок трави приймають по 2 г на день за 2—3 рази.

257

667 ЛЬОНОК ЗВИЧАЙНИЙ, чистик пісковий, льнянка обыкновенная Linaria vulgaris — багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пря­ мостояче, просте або розгалу­ жене, густо облистнене, ЗО—90 см заввишки. Листки прості, ціло­ краї, лінійно-ланцетні або майж е лінійні, гострі, при основі зву­ жені, сидячі, 2—б см завдовжки, з загорнутими краями. Квітки двостатеві, неправильні, в густих верхівкових китицях; В І Н О Ч О К — з довгою шпоркою, блідо-ж ов­ тий, двогубий, з червонуватооранж евою волосистою випуклі­ стю на нижній губі. Плід — довгаста вдвоє довша за чаш еч­ к у коробочка. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Л ьонок звичайний трапляється по всій території України (крім півдня Степу і Північного Криму) як бур’ян на полях, по меж ах, біля доріг, на схилах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть траву льонку (Herba Linariae), яку збираю ть в період цвітіння рос­ лини, зрізую чи облистнену части­ ну стебла, і суш ать у затінку на відкритому повітрі або в примі­ щенні, яке добре провітрю ється. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава льонку м і­ стить алкалоїд сі.Ьпеганін, ф лаво­ ноїдні глікозиди лінарин, пекто­ лінарин, неолінарин, ацетилпектолінарин, ціанідиновий глікозид антиренінхлорид, іридоїд аукубін, пектинові й смолисті речо­ вини, слиз, фітостерин, холін, к а ­ ротин (18 мг% ) та аскорбінову (у свіж ом у л и с т і— до 170 мг%), фолієву, лимонну і яблучну орга­ нічні кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в л ьо н ­ ку звичайному, забезпечує йому багатобічні терапевтичні власти­ вості. Експериментальними спо­ стереж енням и встановлено, що алкалоїд пеганін зниж ує артері­ альний тиск, збільш ує наповнен­ ня пульсу, уповільню є серцеві скорочення, підвищ ує тонус і збільш ує амплітуду скорочень гладеньких м 'язів киш ечника і матки та виявляє ж овчогінну й послаблю ю чу дію. Застосу­ вання пеганіну в клінічних ум о­ вах дає позитивні наслідки при л і­ куванні хворих з атонією , паре­ зами й паралітичною киш ковою непрохідністю , розвиненою вна­ слідок тяж ких оперативних втру­ чань, та хворих на прогресую чу м 'язову дистрофію й міопатію. Рідкий спиртовий екстракт л ьон­ ку має легкі проносні властивості

й дає добрий терапевтичний ефект при атонії кишок, метеоризмі й тривалих запорах. Спиртовий ек ­ стракт виявляє й сечогінні власти­ вості. У побуті льонок звичайний приймають усередину у вигляді настою при задишці, головному болі з блюванням (симптомокомплекс Меньєра), при ж овтяниці р із­ ного походж ення, запаленні ж овч­ них шляхів, метеоризмі, запорах, хронічном у коліті й геморої, від глистів, для лікування енурезу й запалень сечового міхура, у разі запалення й гіпертроф ії простати, при затримці менструацій та при хронічних ш кірних хворобах. М іс­ цево відвар льонку звичайного за ­ стосовую ть при геморої, ф у р у н к у ­ льозі, виразках, вуграх, гноячках і висипах. Виготовлену з трави льонку мазь використовую ть для лікування геморою (змащений маззю кусок марлі вводять у задній прохід на 4—5 годин), екземи та лиш аїв. У гомеопатії льонок звичайний застосовую ть у вигляді есенції при діареї та енурезі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави II сто­ лову лож ку сировини настоюють 2 го­ дини на двох склянках окропу) по півсклянки 3 рази на день до їди; екстракт льонку рідкий готують на 40 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 1 , приймають по 1—3 чайні лож ки на ніч як проносний легкий засіб; столову лож ку суміші трави льон­ ку звичайного, квіток цм ину пісково­ го і приймочок к у к у р у д зи звичайної у співвідношенні 1,5 : 1,5 : 1 настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п ’ють по чверті склянки 3 рази на день при ж ов­ тяниці. ЗОВНІШНЬО — відвар трави

(20 г сировини на 500 мл води або молока, кип'ятити 20—25 хвилин) для обмивань і компресів; відвар трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для клізм при свербінні в задньопрохідному отворі; мазі для лікування ге­ морою та шкірних хвороб: а) 2 части­ ни сухої трави льонку звичайного обприскую ть 1 частиною 70% -ного спирту, витримують кілька годин у за ­ критій посудині в теплому місці, додають 10 частин свинячого смальцю, нагрівають у відкритій посудині на водяній бані, поки весь спирт не ви­ парується, процідж ую ть і віджимають; б) 2 частини свіж ої трави нагрівають з 5 частинами свинячого смальцю до повного випаровування води, п роцідж у­ ють і відтискують. Притаманні льонко­ ві звичайному токсичні властивості змуш ують бути обережними при вж и ­ ванні його всередину.

258

669

668 МАГНОЛІЯ ВЕЛИКОКВІТКОВА магнолия крупноцветковая

Хімічний склад. У листі магнолії МАЇВКА —

великоквіткової є алкалоїди (до багаторічна трав'яниста рослина 0 ,14% ), рутин і інші флавонові родини лілійних. Те саме, що й глікозиди (0,24 % ), еф ірна олія (до конвалія звичайна. M a g n o lia g ra n d iflo r a — 0,6 % ), до складу якої входять е ф і­ вічнозелене, до ЗО м заввишки д е ­ ри, спирти, феноли, цинеол, цирево родини магнолієвих. Листки траль і суміш сесквітерпенів. череш кові, чергові, ш кірясті, Фармакологічні властивості і ви­ еліптичні або обернено-яйцевид- користання. Галенові препарати МАЇС — ні, цілокраї, зверху голі, блискучі, магнолії великоквіткової мають однорічна трав'яниста однодомна зісподу — к о р о тк о ір ж ав о о п у ш е- вираж ені гіпотензивні властиво­ рослина родини злакових. Те са­ ні. Квітки двостатеві, великі (до сті, пов'язані з наявністю в рос­ ме, що й кук ур у д за звичайна. 20 см у діаметрі), запашні, оди­ лині алкалоїдів та еф ірної олії. ничні, верхівкові; пелюстковид- Зниж ення артеріального тиску с у ­ ні листочки оцвітини крем ово-бі­ проводиться сповільненням ри т­ лі, розміщ ені колами. П лід — му серця, зменш енням болів у д і­ ш ишковидна багатолистянка; на­ лянці серця, покращ енням загаль­ сінини великі, червоні,, звисають ного сам опочуття хворих. П репа­ із плодиків на нитках. Цвіте рати еф ективні при лікуванні з травня до вересня. гіпертонічної хвороби в початко­ Поширення. Походить з П івнічної вій стадії. Внутрішнє застосуван­ Америки. В П івденному Криму ня магнолії потребує обер еж ­ вирощ ують у парках як' д ек о ­ ності (рослина отруйна). Як зов­ ративну рослину. нішній засіб настій листя м агно­ Сировина. Для виготовлення л і­ лії використовую ть у народній ків використовую ть листя (Folia медицині для миття голови при M agnoliae grandiflorae), яке за ­ випаданні волосся. готовляю ть протягом усього пе­ Лікарські форми і застосування. ріоду цвітіння рослини і суш ать ВНУТРІШНЬО — екстракт із листя (го­ у затінку на відкритому повітрі. тують на спирті у співвідношенні 1 : 1 , Штучне суш іння проводять при настоюють 7 днів, проціджують) по крапель 3 рази на день про­ тем пературі до 60°. А птеки си­ 20—ЗО тягом 3—4 тиж нів (повторний курс ровину не відпускають. лікування проводять через 1—2 місяці).

670

ЗОВНІШНЬО — настій листя (3 столо­ ві лож ки сировини на 1 л окропу, настоюють 1 добу в закритій посуди­ ні, проціджують) для миття голови 1 раз на тиждень.

259

671

672

МАЙОРАН САДОВИЙ майорагі садовый Majorana hortensis —

МАК ВОРОНІЙ —

лікування. У болгарській народ­ ній медицині майоран садовий використовую ть нарівні з мате­ багаторічна (в культурі — одно­ ринкою звичайною . М айоран в ж и ­ річна) трав'яниста, густо вкрита вають і як приправу в кулінарії сріблясто-сірими волосками рос­ та консервном у виробництві, для лина родини губоцвітих. Стебло виготовлення лікерів і наливок та прямостояче, галузисте, 20—50 см як сировину для добування запаш ­ заввишки, біля основи дерев'ян ію ­ ної ефірної олії (Oleum M a jo ra ­ че. Листки череш кові, дрібні, су­ nae). Препарати майорану проти­ противні, еліптичні або лоп атко­ показані при вагітності. видні, цілокраї, з численними за­ Лікарські форми і застосування. лозками. Квітки дрібні, непра­ ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лож ка сировини на 400 мл окро­ вильні, двостатеві, зібрані в дов­ лова пу, настоюють 1 годину, п роцідж у­ гасті колосовидні пучки, розм іщ е­ ють) по півсклянки 4 рази на день до ні по 3—5 на кінцях головного їди; 2 чайні лож ки суміші (порівну) стебла або його гілок; віночок не- трави майорану садового, листя ш ав­ виразнодвогубий, білий, блідо-лі­ л ії лікарської і м'яти перцевої та ловий або рожевий. П лід склада­ квіток лаванди колоскової настоюють хвилин на склянці окропу й випи­ ється з 4 однонасінних горіш ко- 20 вають за один раз увечері після їди видних часток. Цвіте у липні — при гастро-кардіальному симптомокомвересні. плексі. Поширення. Походить з Півден­ ЗОВНІШНЬО — настій трави (100— но-Західної А зії та П івнічної 200 г сировини на 2—3 л окропу) для л і­ Африки. На території України кувальної загальної ванни. вирощ ують як ефіроолійну, л ікар ­ ську і городню рослину. Заготівля і зберігання. Для л ікар ­ ських потреб використовую ть тра­ ву майорану (Herba M ajoranae). Заготовляю ть сировину під час цвітіння рослини, зрізую чи облистнену частину стебел. Зібра­ ну траву зв'язую ть у пучки й розвіш ую ть для суш іння в про­ вітрю ваному приміщ енні або у за­ тінку на відкритому повітрі. Ш тучне суш іння проводять при тем пературі 35—40°. Після су­ ш іння листя і суцвіття відокрем ­ люють від стеблових частин і зберігаю ть у добре закритих бан­ ках або бляш анках. Сухої си­ ровини виходить 10 %. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава майорану містить ефірну олію (0,15— 0,70 % ), дубильні речовини (0,9 % ), рутин (127 мг% ), каротин (до 5,5 мг% ), аскорбінову кисло­ ту (до 44 мг% ), пектин, пен­ тозани, слиз та гіркоти. Голов­ ними складовими частинами еф ір­ ної олії є терпінен, пінен, са ­ бінен, терпінеол, терпіненол та борнеол.

одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Те саме, що й мачок жовтий.

673 —

---

*

МАК ДИКИЙ, мак-самосійка; мак-самосейка Papaver rhoeas — однорічна трав'яниста відстовбурченоволосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче, розгалуж ене, 25—80 см заввишки. Листки чергові, перисторозсічені, з видовж еноланцетними, надрізанозубчастим и частками, з яких верхівкові довш і за бічні. Квітки великі (3—5 см у діаметрі), двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, одиничні на верш ку стебла й гілок; пелюстки яскравочервоні, рідш е — рож еві або білі, здебільш ого з чорною плямою біля основи, в ш ирину більші, ніж у довж ину. П лід — широкоеліпсоїдна коробочка, при ос­ нові звуж ен а в добре помітну ніж ку. Цвіте з другої половини червня по серпень. Поширення. Мак дикий росте розсіяно по всій території У краї­ ни як бур'ян на полях, на"м еж ах і засмічених місцях, уздовж д о­ ріг, на кам'янистих схилах. Заготівля і зберігання. Для л ік а р ­ ських потреб заготовляю ть пе­ лю стки (Flores Rhoeados) і м а­ кові головки (плоди). Пелюстки збираю ть у суху сонячну погоду з повністю розкритих квіток і ш видко висуш ую ть у затінку, розстелю ю чи дуж е тонким (1 —

Фармакологічні властивості і ви­ користання. М айоран садовий за ­ спокійливо діє на центральну нер­ вову систему, стимулює діяль­ ність ш лунка і киш ечника, змен­ шує спазми при колітах, вияв­ ляє ж овчогінну та діуретичну дії. Всередину настій трави м ай о­ рану приймають при різних не­ врозах, мігрені, нервовому без­ сонні, при ахілії, блюванні, б о ­ лях у ш лунку, киш ковій коліці та при метеоризмі, для збуд­ ж ення апетиту та як засіб, що регулю є менструації. Зовнішньо, у вигляді ванн, майоран вж и­ вають при сверблячці та к ро­ пив'янці. В останньому випадку заразом проводять і пероральне

2 см завтовш ки) шаром. Сухих пелю сток виходить 10— 11 % . М а­ кові головки зрізую ть у період неповного достигання (у лип­ ні), коли вони починаю ть набува­ ти солом 'яно-ж овтого кольору. Суш ать їх у затінку або в теп-

260

лому приміщ енні з доброю вен­ тиляцією. Ш тучне суш іння пе­ люсток проводять при тем перату­ рі до 35 °С, головок — при тем пе­ ратурі до 70 °С. Готову сировину зберігаю ть у добре закупорених банках у сухому місці, захищ ено­ му від прямого сонячного про­ міння. Рослина неоф іцинальна. Пелю ст­ ки офіцинальні в 12 країнах світу. Раніше вони входили і до складу вітчизняної ф арм акопеї (І—III видання). Хімічний склад. Квітки м аку мі­ стять близько 0,05 % алкалоїдів (коптизин, реадин, реагенін, хло­ рид N -метилстилопіну, глауцин та ін.), вітамін С, антоціани (по­ хідні пеларгонідину й ціанідину, 3-біозид пеларгонідину та нудикаулін), слиз, пектин, смолисті речовини та солі заліза і магнію. В головках є алкалоїди (копти­ зин, реадин, сангвінарин, папаверрубіни), вітамін Е, вищі ж ир­ ні кислоти (пальмітинова, стеари­ нова, лінолева).

вих на 2 склянках окропу приймають по 1 столовій лож ці 5—6 разів на день при коклюші і бронхіті; 15 г су­ міші пелюсток маку дикого і коріння бедринцю лом икам еневого у співвід­ ношенні 2 : 1 заливають у термосі 2 склянками окропу, настоюють ніч, а вдень п'ють по великому ковтку щогодини як засіб, що заспокою є кашель; 40 г суміші пелюсток маку дикого, квіток б узи ни чорної, липи серцелистої, дивини густоквіткової, калачиків лісових, підбілу звичайного і гречки звичайної та трави медунки лікарської у співвідношенні 3 : 2 : 2 : : 3 : 3 : 2 : 2 : 3 заливаю ть у термосі 1 л окропу, настоюють ніч, а вдень п ’ють по чверті склянки щогодини при сильному простудному кашлі та як сильний потогінний засіб; сироп із пелюсток маку (50 г сировини зали­ вають 2 склянками окропу, додають 1 г виннокам’яної або лимонної кис­ лоти, витримують 4 години, ф іл ьтру­ ють, розчиняють у фільтраті 650 г цукру і варять сироп) дають д і­ тям по 1 чайній лож ці 5—6 раз на день при кашлі. ЗОВНІШНЬО — спорошковані пелюст­ ки для присипання ран, які крово­ точать; настій пелюсток (2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, Фармакологічні властивості і ви­ процідж ую ть) використовують як користання. Мак дикий заспокій­ лосьйон для протирань обличчя при ливо діє на центральну нервову сухій шкірі та зморшках. систему, має легкі снотворні Мак дикий — отруйна рослина. П ере­ й болетам увальні властивості, ви­ дозування небезпечне!

являє пом'якш увальну, обволі­ каючу, мокротовидільну, пото­ гінну та кровоспинну дію. Настій пелю сток використовую ть проти кашлю, при бронхітах, тр ах еї­ тах і ларингітах, від безсоння, у випадку серцебиття, для л і­ кування діареї й дизентерії, при болях у черевній порож нині та у разі мимовільного сечовипус­ кання. Д ля місцевого лікування пелю стки м аку використовую ть у вигляді порош ку (як крово­ спинний засіб) або лосьйону. Від­ вар головок найчастіш е вж иваю ть при гострому кашлі (особливо у дітей), серцебитті, болях в че­ ревній порож нині та у випадку нерегулярних і мізерних м ісяч­ них. Заслуговую ть на увагу анти\ бластичні властивості маку. Про*типухлинну дію виявляють е к с ­ тракти з насіння цієї рослини, про що свідчать експерим енталь­ ні й клінічні спостереж ення япон­ ських вчених. У деяких к р аї­ нах (Японія, Єгипет, Чілі, М арок­ ко) плоди м аку застосовую ть при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини, при саркомі, кондиломі та при зовніш ­ ніх ф орм ах раку. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столову лож ка сировини на 500 мл окропу, варять 10 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до їди; від­ вар головок (1 чайна лож ка сировини на 500 мл окропу, варять 10 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до їди; настій 1 столової лож ки суміші (порівну) пелюсток маку дикого, тра­ ви вероніки лікарської, листя п ід білу звичайного і квіток калачиків л іс о ­

261

674 МАК СНОТВОРНИЙ мак снотворный Papaver som niferum — однорічна трав'яниста гола або розсіянощ етиниста рослина ро­ дини макових. Стебло прямо­ стояче, просте або вгорі роз­ галуж ене, 50— 120 см заввишки. Листки, крім найнижчих, стебло­ обгортні, цілісні, великозубчасті або надрізанолопатеві, дуж е си­ зі. Квітки великі, двостатеві, 4пелюсткові, одиничні, на довгих кінцевих квітконосах; пелюстки білі, фіолетові або пурпурові, з бі­ лою, фіолетовою або ж овтавою плямою при основі. Плід — куляс­ та або барильцеподібна к ороб оч ­ ка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Мак снотворний ви­ рощ ують по всій території У краї­ ни як лікарську, олійну й деко­ ративну рослину; іноді трапля­ ється здичавіло на заб у р 'ян е­ них місцях. У дикому стані не­ відомий. Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть коробочки олійних сортів маку снотворного з залиш ками верх­ ньої частини стебел завдовж ки до 10 см (Capita Papaveris), які заготовляю ть у період повної стиглості, коли вони набувають ж овто-бурого забарвлення, при стисканні в руці ламаються, а при струш уванні в них чути ш урхіт від пересипання насіння. Збира­ ють коробочки за допомогою спеціально обладнаних ком бай­ нів. О бмолочені коробочки до­ суш ують на відкритому повітрі, розстелю ю чи тонким (3—5 см завтовшки) ш аром на брезенті. Після досуш ування коробочки на зерноочисних машинах оста­ точно звільнюють від залишків насіння, пакую ть у мішки і зб е­ рігають у сухому окремому при­ міщенні як отруйну сировину. Строк придатності — 3 роки. Ви­ користовую ть коробочки маку снотворного як сировину для добування алкалоїдів. Хімічний склад. М ак снотворний містить 26 алкалоїдів ізохінолінової структури, кількість яких у сухих головках становить 1— 2,5 % . П рактичне значення мають алкалоїди морфін, кодеїн і па­ паверин. Крім алкалоїдів, у си­ ровині є тритерпеновий спирт циклолауденол, меконін, р-ситостерин та органічні кислоти (хелідонова, оксицинхонінова, к а ­ вова, ванілінова, n-кумарова, меконова та інші).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ф армакологічні в л ас­ тивості маку снотворного зум ов­ лені наявністю в ньому а л к а л о ї­ дів, найголовніш ими серед яких є морфін, кодеїн і папаверин. М орфін є основним представни­ ком групи наркотичних аналь-

гетиків. Він блокує передачу больових імпульсів до кори го­ ловного мозку, пригнічує ди халь­ ний, каш левий і блю вотний ц ен ­ три, гальмує секреторну актив­ ність і рухову Функцію ш лун­ ково-киш кового тракту, посилює дію наркотичних, снотворних і місцевоанестєзую чих засобів, з у ­ мовлює вираж ену ейфорію. Ви­ користовую ть м орфін як зн ебо­ люючий засіб при травмах, у доопераційному й післяоперацій­ ному періодах, при сильних б о­ лях, пов'язаних з патологією внутріш ніх органів (злоякісні но­ воутворення, інф аркт міокарда, киш кові й ниркові коліки, різні запальні процеси тощо), у разі безсоння, зумовленого сильними больовими відчуттями. Рідше його призначаю ть при сильному каш лі й задишці, пов'язаній з гострою серцевою недостатністю . В рентгенологічній практиці м о р ­ фін використовую ть при д о с л ід ­ ж енні ш лунка, дванадцятипалої киш ки і ж овчного міхура. При багаторазовому, тривалому прий­ манні морфіну розвивається хв о ­ роблива пристрасть до нього орга­ нізму (морфінізм), яка супрово­ диться глибокими психічними розладам и й виникненням певної патології внутріш ніх органів. П о­ бічні ефекти морфіну (нудота, блювання, запор, поруш ення рит­ му серцевої діяльності та функцій травлення) усувають одноразо­ вим прийманням холінолітичних засобів (атропін, метацин та інші). Аналогічні показання до призна­ чення має і препарат омнопон, який являє собою суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію (48— 50 % морфіну і 32—35 % інших алкалоїдів). До групи наркотичних анальгетиків належ ить і кодеїн, але бо­ летамувальні властивості у ньо­ го вираж ені слабш е. В терапев­ тичних дозах він не пригні­ чує дихання, серцевої діяльності та ф ункції ш лунково-киш кового тракту. Разом з тим у нього значно сильніш е, ніж у морфіну, виражена здатність зменш увати збудливість каш левого центру, що й зумовлю є його застосуван­ ня для заспокоєння кашлю. За характером дії й показаннями до призначення близьким и до кодеїну є етилморфіну гідрохлорид і кодеїну фосфат. На в ід ­ міну від кодеїну етилморфіну гідро хлорид використовується ширше (як протикаш левий і бо­ летамувальний засіб, в оф таль­ мології), а кодеїну ф осф ат в ід ­ значається меншою токсичністю . Кодеїн входить до складу таб­ леток «кодтерпін» і «таблеток від кашлю», які призначають для т а ­ мування кашлю, та як відхарку­ вальний засіб, і до складу м іксту­

ри Бехтерева, яка має засп окій­ ливі властивості. В поєднанні з ненаркотичними анальгетикам и (аналгін, амідопірин), коф еїном і ф енобарбітолом кодеїн засто­ совую ть при головних болях, не­ вралгіях тощо. П апаверин нале­ ж ить до міотропних спазм олітич­ них засобів. Він зумовлю є зм ен­ ш ення тонусу і розслаблення гла­ деньких м'язів, заспокійливо діє на центральну нервову систему. Зваж аю чи на це, папаверин ви­ користовую ть при спазмах кро­ воносних судин (гіпертензія, сте­ нокардія, мігрень) і гладеньких м 'язів органів черевної порож ни­ ни (пілороспазм, холецистит, ко­ літ, спазм сечовивідних шляхів) та при спазмах бронхів. П апаве­ рин входить до складу таблеток «андипал», «бепасал», «дипасалін», «келатрин», «келіверин», «люпаверин», «ніковерин», «палюфин», «папазол», «пафілін», «теоверин» та «тепафілін». Л ікарські форми і застосування. М ор­ ф ін у гідрохлорид (M orphini hydrochloridum) дорослим призначаю ть усере­ дину по 0,01—0,02 г в порош ках або під шкіру по 1 мл 1 % -ного розчину, дітям — по 0,001—0,005 г порошку на. прийом залеж но від віку (дітям до 2 років морфін не призначаю ть зовсім); вищі дози для дорослих (усередину 1 під шкіру): разова — 0,02 г, добо­ ва — 0,05 г. Омнопон (Omnoponum) дорослим призначають усередину по 0,01—0,02 г в порошках або під ш кі­ ру по 1 мл 1 % -ного чи 2 % -ного розчину, дітям понад 2 роки — по 0,001— 0,0075 г на прийом залеж но від віку; вищі дози для дорослих (усередину і під шкіру): разова — 0,03 г, добова — 0,1 г. Кодеїн (Codeinum) призначають усередину в порошках, таблетках і розчинах дорослим по 0,01—0,02 г на прийом, дітям понад 2 роки — по 0,001—0,0075 г на прийом залеж но від віку. Кодеїну фосфат (Соdeini phosphas) призначаю ть усере­ дину дорослим по 0,01—0,02 г на при­ йом, дітям понад 6 місяців — по 0,002— 0,01 г на прийом залеж н о від віку; вищі дози для дорослих усередину: разова — 0,1 г, добова — 0,3 г. П апаверину гід­ рохлорид (Papaverini hydrochloridum ) дорослим призначаю ть усередину по 0,04 г 3—4 рази на день у таблетках або під ш кіру по 1—2 мл 1—2% -ного роз­ чину, дітям понад 6 місяців — по 0,003— 0,03 г на прийом залеж н о від віку; вищі дози для дорослих усередину: разова — 0,2 г, добова — 0,6 г; парентерально: ра­ зова — 0,1 г, добова — 0,3 г (внутріш ­ ньовенно треба вводити д уж е повіль­ ної). Наркотичні анальгетики (зокрема морфін) протипоказані людям похило­ го віку і дітям до 2 років, при сильному загальному виснаж енні, недостатності дихального центру, брадикардії та при хворобах печінки.

262

675 МАКЛЕЯ ДРІБНОПЛОДА м аклея м елкоп лодная

М асіеауа тісгосагра — багаторічна трав'яниста з оран­ ж евим молочним соком і не­ приємним , запахом рослина ро­ дини макових. Стебла прямостоя­ чі, до 2,5 м заввишки. Листки довгочереш кові, чергові, пальча­ сто-лопатеві, великі (20—ЗО см завдовж ки), зверху сизо-зелені, зісподу — м айж е білі, з висту­ паючими жилками. Квітки р о ж е­ ві, з приємним запахом, зібрані в довгі (ЗО—40 см завдовжки) верхівкові волоті. П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. М аклея дрібноплода дико росте в Ц ентральному Ки­ таї. В СРСР її вирощ ують як лікарську рослину. Сировина. Н адземну частину рос­ лини використовую ть як сиро­ вину для виробництва алкалоїдів. Хімічний склад. Трава маклеї дрібноплодої м істить 0,78— 1,28 % суми алкалоїдів, у тому числі сангвінарин, хелеритрин, прото­ пін, алокриптопін та інші. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Біологічна активність маклеї поясню ється наявністю в рослині суми алкалоїдів. Н айак­ тивніша уерапевтична роль на­ леж ить алкалоїдам сангвінаринові і хелеритринові. Суму бі­ сульф атів цих близьких за будо­ вою алкалоїдів використовую ть як лікарський препарат, відомий під назвою сангвіритрин. Він виявляє антимікробну активність по віднош енню до грампозитивних і грамнегативних бактерій та до патогенних грибів, згубно впливає на трихомонади. Зва­ жаю чи на це, застосування пре­ парату показане і дає добрий терапевтичний еф ект при л ік у ­ ванні ураж ень ш кіри і слизо­ вих оболонок, спричинених дріж дж овидними грибами і мішаною флорою, та в разі важ козагою ваних інф ікованих ран і виразок. При місцевому застосуванні сангвіритрину мож ливе відчуття па­ ління. Щоб уникнути цього по­ бічного явища, препарат розво­ дять або додаю ть до нього 0,5% ний розчин новокаїну. Сангві­ ритрин виявляє й антихолінестеразну активність. Його призна­ чають при дитячих церебраль­ них паралічах, міопатіях, спастич­ них парезах лицьового нерва, при прогресую чій м 'язовій дистроф ії та іншій неврологічній патології. При прийманні препарату всере­ дину мож ливі нудота, блюван­ ня та болі в ш лунку. У таком у випадку вж ивання препарату при­ пиняють. Сангвіритрин протипо­ казаний при епілепсії, гіперкі­ незах, бронхіальній астмі, сте­ нокардії та хворобах печінки і нирок.

676 Лікарські форми і застосування. Санг­ віритрин (Sanguiritrinum ) приймають усередину по 0,005—0,01 г 2 рази на день після іди в таблетках (до 3 табле­ ток на день). Тривалість курсу л і­ кування — 20 днів. Д ітям сангвіри­ трин призначають за наведеною ви­ ще схемою, але в менших дозах (не більш е як 0,001 г на 1 рік ж иття на добу за 2 прийоми). Зовнішньо сангвіритрин застосовую ть у вигляді 1 % -ного лініменту (нанесення на ви­ разки і рани при перев'язуваннях щодня або через 1—2 дні; аплікації при стоматитах різного походж ення 2—3 рази на день; змащ ування ура­ ж ених ділянок тіла 1—2 рази на день при шкірних захворюваннях) та у ви­ гляді 0,2% -ного спиртового або 1% ного водного розчинів (промивання, змочування тампонів при отитах, п а­ родонтозі та ін.).

МАКЛЮРА ОРАНЖЕВА м аклю ра апельси новидн ая M a c lu ra p o m ife r a , с и н о н ім — М . a u ra n tia ca — дводомне дерево родини ш овко­ вицевих. Гілки — з тонкими го­ стрими колю чкам и в листкових пазухах. Листки чергові, прості, цілокраї, яйцевидні, до 15 см завдовж ки. Квітки дрібні, зелені: тичинкові — в ж овтуватих сереж ­ ках, маточкові — кулясті. П лоди дрібні, ясно-бурі занурені в м 'я ­ куш великого м 'ясистого к у л я­ стого (схож ого на апельсин) зморш куватого ж овто-зеленого супліддя. Ц віте у червні. Пош ирення. Походить з П івніч­ ної Америки. На Україні ви­ рощ ують на півдні республіки. Сировина. Використовують сві­ ж і зрілі супліддя. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад потребує вив­ чення. Використання. В народній м еди­ цині використовую ть як засіб, що прискорю є загою вання ран. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — настойку ( 1 : 1 , на го­ рілці) для зм азування ран.

263

677 МАКОВЙНЕЦЬ — одно- або дворічна трав'яниста ш орстковолосиста рослина ро­ дини макових. Те саме, що й ма­ чок рогатий.

678_________________ МАК-САМОСІЙКА — однорічна трав'яниста відстовбурченоволосиста рослина роди­ ни макових. Те саме, що й мак дикий.

679_________________ МАЛИНА малина обыкновенная Rubus idaeus — напівкущ ова рослина родини ро­ зових. Має річні вегетуючі па­ гони і здерев'янілі дворічні стеб­ ла, які утворюють вкорочені квіт­ коносні гілочки. Однорічні паго­ ни трав'янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червснавокоричневими шипами, з поник­ лою верхівкою; восени вони де­ рев'янію ть, а наступного року зацвітаю ть і дають плоди. Листки чергові, трійчасті або непарно­ перисті, з 3—5(7) листочків, по краю нерівнопилчастих, зверху майж е голих, темно-зелених, зі­ споду — білоповстистих, середній листочок — на довгому череш ку, бічні — сидячі. Квітки двостате­ ві, 5-пелюсткові, білі, в щ итко­ видно-волотистом у суцвітті і в пазуш них малоквіткових кити­ цях. П лід — складна, червона або ж овта соковита кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди дости­ гають у липні. Поширення. Д икоросла малина росте в усіх лісових районах і в північній частині Л ісостепу (крім Донецького) в лісах, по чагарниках, на лісових заплав­ них луках. Заготівля і зберігання. Д ля ме­ дичних потреб заготовляю ть ц іл­ ком стиглі плоди (Fructus Rubi idaei), квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei). Зібрані для суш іння плоди сортую ть (видаляють сторонні доміш ки і перестиглі та уш кодж ені плоди), очищають від квіткових ніж ок і квітколожа, прив'ялю ю ть на сон­ ці і суш ать у вогневих суш арках або в духовці при температурі не вищій за 50° (кращ е при 35— 40°). Готової сировини виходить 16— 18% . Строк придатності су­ шених плодів — 2 роки. Квітки і листя малини збираю ть у трав­ ні — червні і суш ать під укрит­ тям на вільному повітрі. Ре­ ком ендується заготовляти листя з річних вегетую чих пагонів, обш моргуючи листочки з грубо­ го загального череш ка. Сухого листя виходить 2 5 %. Готову си­ ровину (плоди, квітки, листя)

зберігаю ть у сухом у провітрю ­ ваному приміщ енні. Сушені пло­ ди відпускаю ться аптеками. Хімічний склад. Свіжі плоди малини м істять 3,6—5,7 % цук­ рів (глюкоза, фруктоза, сахаро­ за), 1,36— 2,09% органічних кис­ лот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мураш ина), пекти­ нові речовини (0,45— 0,71 % ), к а­ ротин (0,3—0,6 мг% ), вітамін В2 (0,012 мг% ), аскорбінову (12— 45 мг%), нікотинову (0,6 мг%) і ф олієву (0,18 мг% ) кислоти, 42—85 мг% ф лавоноїдів (гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін, кем пф ерол-рам нозид та ін.), сли ­ зисті й дубильні речовини, еф ір ­ ну олію, p-ситостерин та інші ф і­ тостерини, мікро- і м акроеле­ менти (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші). У квітках і листі малини є дубильні ре­ човини, флавони, органічні кис­ лоти, цукри, вітамін С та м іне­ ральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В науковій медицині використовую ть свіж і й сушені плоди малини. Із свіж их плодів виготовляю ть малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який ви­ користовую ть для поліпш ення смаку ліків. Чай із суш ених плодів призначають, як потогін­ ний і протизапальний засіб при різних простудних захворю ван­ нях. П ротипростудні властивості плодів малини поясню ю ться на­ явністю в них саліцилової кис­ лоти. Суш ені плоди входять до

складу потогінних чаїв. Як д і­ єтичний продукт плоди малини спож иваю ть у натуральному ви­ гляді при анеміях, атероскл е­ розі, гіпертонічній хворобі, цу­ кровом у діабеті, для збудж ення апетиту й поліпш ення травл ен ­ ня та при екземі. Слід, однак, пам'ятати, що при нефритах* і по­ дагрі вж ивання плодів малини протипоказане. Значно ш ирше використовує малину народна м е­ дицина. Так, для заварю вання потогінного чаю використовую ть не тільки сушені плоди, а й про­ дукти їхньої переробки (варен­ ня, желе, мармелад, сік, тощо). Взимку пагони малини використо­ вую ть як заварку до чаю, який п'ю ть при простуді, грипі, зн е­ силенні після тривалої хвороби та як ж арозниж ую чий засіб. З досвіду народної медицини відомо, що листя малини х а ­ рактеризується в'яж учим и, про­ тизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки — про­ тизапальним и і антитоксичними. Настій листя п'ю ть при хворобах органів дихання, каш лі й гаряч­ ці, при проносах і ентероколі­ тах, при ш лункових к ровоте­ чах і геморої, при надмірних м енструаціях та проти висипів на тілі, вугрів і екземи. Зовніш ­ ньо — настій листя застосовую ть для полоскання при стоматитах, ф арингітах і ангінах, для при­ мочок і зрош ування при ш кір­ них захворю ваннях. Суш ене лис-

679

264

680 тя малини входить до складу суміш ей трав для приготування гігієнічних ванн, а сік із свіж ого листя використовую ть для ви­ готовлення мазі, яку застосову­ ють при вуграх і висипах на тілі. Настій квіток приймають усередину при гем орої та від гарячки, а зовніш ньо його за­ стосовую ть для примочок при кон'ю нктивітах, блеф аритах і бе­ ш ихових запаленнях та для про­ мивання обличчя при вуграх. Настоєм квіток на прованській олії (настоюють 20 днів) л і­ кую ть дерматози, зумовлені уку­ сами комах. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суш ених пло­ дів (2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15— 20 хви­ лин, проціджують) по 2 склянки за 1 раз як потогінний засіб (пити га­ рячим); настій квіток (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настій листя (2 столові лож ки сировини на 500 мл окропу, настоюють 2 години) по пів­ склянки 4 рази на день до їди; 1 столову лож ку суміші (порівну) пло­ дів малини та анісу звичайного, ко­ ри верби білої, квіток л и п и серце­ листої і листя п ід білу звичайного заливають 2 склянками окропу, ки ­ п'ятять 5— 10 хвилин, процідж ую ть і п ’ють гарячим по 1—2 склянки за один раз як потогінний засіб; 1 сто­ лову л о ж ку суміш і листя малини (20 г) і м'яти перцевої (ЗО г), квіток ромашки лікарської (50 г) і нагідок лікарських (20 г) та трави материнки звичайної (50 г) заливаю ть склян­ кою окропу, кип'ятять 5 хвилин, про­ цідж ую ть і випивають гарячим за один раз з медом при гострому тон­ зиліті й катаральній ангіні; столову л ож ку суміш і (порівну) листя малини і сун иць лісових, трави деревію зви ­ чайного і перстачу гусячого та кори дуба звичайного заливають склянкою Холодної кип'яченої води, витримують 4—9 годин, кип'ятять 5 хвилин, відра­ зу процідж ую ть, охолодж ую ть і п'ють по одній склянці в день при над­ мірних менструаціях і катарі киш еч­ ника. ЗОВНІШНЬО — настій квіток або листя (10 г сировини на 200 мл окро­ пу, настоюють до охолодження) для полоскання, зрош ування та прим о­ чок; мазь (1 частина соку із свіж ого листя на 4 частини масла верш ково­ го або вазеліну); 3 чайні лож ки суміші листя малини (20 г), шав­ л ії лікарської (ЗО г), підбілу звичай­ ного (25 г) і калачиків л ісо ви х (25 г) заварюють склянкою окропу, настою ­ ють 15—20 хвилин і використовують для полоскання при ларингіті й ф а­ рингіті; гігієнічна ванна для ж інок (очищає ш кіру від продуктів обміну, надає їй еластичності і пруж ності, ліквідує неприємний запах): 500 г суміші листя малини і берези боро­ давчастої, трави м'яти перцевої, ро­ машки лікарської і коню ш ини луч н о ї, взятих у співвіднош енні 4 : 4 : 2 : 4 : 4, заливають 10 л холодної води, дово­ дять До кипіння, настоюють 40— 50 хвилин, процідж ую ть і вливають у ванну (температура води 36—39°, три­ валість процедури — до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на тиж день).

683

МАЛЬВА ЛІСОВА —

«МАНЬЧЖУРСЬКИЙ ГРИБ» —

одно- або дворічна (дуж е рідко — багаторічна) трав'яниста рослина родини мальвових. Те саме, що й калачики лісові.

к ультура м ікроорганізм ів; сим б і­ оз д ріж дж ів та оцтовокислих бак ­ терій. Те саме, що й «чайний гриб».

681

684_________________

МАЛЬВА МАВРИТАНСЬКА — МАРАЛОВА ТРАВА — дворічна трав'яниста розсіяноволосиста або м айж е гола рослина родини мальвових. Те саме, що й калачики мавританські.

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й великоголовн ик саф лоровидний.

682_________________ 685_________________ МАНДАРИН мандарин Citrus unshiu —

МАРАЛОВИЙ КОРІНЬ —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й великоголовневелике (2—3,5 м заввишки) віч­ ник саф лоровидний. нозелене плодове дерево родини рутових. М олоді гілки зелені. Л ис­ тки ш кірясті, чергові, ланцетні, притуплені, зчленовані з череш ­ ками. Квітки двостатеві, одинич­ ні або по 2 в пазухах листків; п е­ люстки білі, помітно відігнуті. П лід ягодоподібний, округло сплюснутий, на верхівці вдавле­ ний, оранж ево-ж овтий. Цвіте у бе­ резні—квітні. Поширення. В диком у стані неві­ домий. На Україні вирощ ую ть як оранж ерейну плодову рослину. Сировина. З лікувальною метою використовую ть плоди рослини. Хімічний склад. У м'якуш і плодів є цукри (до 10,5% ), вітамін С (до 40 мг%), тіамін, органічні кисло­ ти (0,6— 1,1 % ). Ш кірка плодів мі­ стить еф ірну олію (1,9—2,5% ), флавоноїдні глікозиди, гіркі речо­ вини та барвники. Головними складовими частинами еф ірної олії є а-лимонен, а-пінен, цитраль, мірцен, л-цимол, терпінолен, кап­ риловий та інші альдегіди, мети­ ловий еф ір антранілової кислоти та спирти. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В натуральному ви­ гляді мандарини вж иваю ть як загальнозміцню вальний засіб. Н а­ стойку із шкірки плодів викорис­ товую ть як засіб, що збудж ує апе­ тит, поліпш ує травлення, п ом 'як ­ шує каш ель, сприяє кращ ому від­ діленню мокрот. Ш кірка плодів входить до складу гіркої настой­ ки (див. статтю Золототисячник малий). Свіжим натуральним с о ­ ком (часточкою мандарина), яко­ му притаманні фунгіцидні власти­ вості, натираю ть ділянки шкіри, ураж ені м ікроспорією або трихофітією . Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (2 столові лож ки свіж ої шкірки настоюють 7 днів на 250 мл спирту або горілки) по 20 крапель з водою три рази на день за ЗО хвилин до їди.

265

МАРЕНА КРАСИЛЬНА марена красильная Rubia tinctorum — багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Стебла прям о­ стоячі або підведені, галузисті, чотиригранні, ЗО— 120 см завдовж ­ ки, по ребрах вкриті колючими, на кінці вниз загнутими ш ипика­ ми. Листки видовж еноеліптичні або яйцевидно-ланцетні, загостре­ ні, по краю і зісподу по централь­ ній ж илці з колючими щ етинка­ ми; нижні листки супротивні, решта — в кільцях по 4—6. Квіт­ ки двостатеві, дрібні, в пазуш них і верхівкових півзонтиках; він о ­ чок зеленаво-ж овтий, зрослолистий, з 5-лопатевим відгином. П ло ­ ди ягодоподібні, чорні. Цвіте у червні—липні. Поширення. М арена красильна дико росте в Південній Європі, Передній Азії, на Кавказі. На Пів­ дні України її вирощ ую ть як л і­ карську рослину; часом дичавіє. Заготівля і зберігання. Для л ікар­ ських потреб використовую ть к о ­ реневищ е з кореням и (Rhizoma et radix Rubiae). Збираю ть сирови­ ну пізно восени або рано навесні. Викопані кореневищ а з корінням добре очищають від землі, при в'я­ люють на сонці і сушать, розсте­ ливши тонким (3—5 см завтовш ­ ки) ш аром на тканині в добре про­ вітрю ваному приміщ енні або під укриттям на вільному повітрі й періодично переміш уючи. Ш туч­ не суш іння проводять при тем пе­ ратурі 45—50°. С ухої сировини ви­ ходить 25—ЗО % . Її зберігаю ть у сухом у провітрю ваному примі­ щенні. Строк придатності — 2 ро­ ки. Сировина надходить на заво­ ди для виготовлення галенових препаратів, аптеками не відпус­ кається. Хімічний склад. Кореневищ а і к о ­ рені марени красильної містять оксіантрахінони і оксим етилан­ трахінони та їхні похідні (5— 7,7 % ) — руберитринову кислоту, рубіадин-глю козид, рубіадин, луцидин, пурпурин, ксантопурпурин, псевдопурпурин, галіозин іберицин, а також вільний аліза­ рин. Крім того, у кореневищ ах і коренях є органічні кислоти (ли­ монна, яблучна, винна та ін.), ц ук ­ ри (до 15 % ), пектинові речовини та солі калію і кальцію. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Властивістю галено­ вих препаратів марени є їхня здатність розчиняти і сприяти ш видкому виведенню з організ­ му фосфатів, оксалатів і уратів. Поряд з цим вони мають сечогін­ ні, ж овчогінні, в 'яж уч і і спазм о­ літичні властивості. П оказання­ ми до застосування марени є нир­ ковокам 'яна та ж овчнокам 'яна хвороби, запальні захворю ван­ ня ш лунково-киш кового тракту,

ж овтяниця, запор, нефропієліт, цистит, ніктурія, поліартрит і по­ дагра. Є дані про успіш не засто­ сування марени як додаткового засобу при лікуванні кісткового туберкульозу, рахіту й кістково­ го карієсу. У вітчизняній і зару­ біж ній народній медицині настій кореневищ використовую ть при запаленні селезінки, затримці менструацій, як сечогінний і про­ носний засоби. В суміші з медом кореневищ а вж иваю ть при ж овтя­ ниці та втраті пам 'яті. Використо­ вують кореневищ а марени і в го­ меопатії. З готових аптечних пре­ паратів використовую ть екстракт марени красильної сухий і ком ­ плексний препарат цистенал (ви­ робляю ть в ЧССР). П репарати ма­ рени красильної протипоказані при гострому і хронічном у гло­ мерулонефриті, нирковокам'яній хворобі з поруш енням ф ункції нирок та при виразковій хворобі шлунка. П ередозування препара­ тів марени м ож е спричинити болі й загострення хронічних запаль­ них урологічних захворювань. Д е­ які автори реком ендую ть прий­ мати препарати м арени через 40— 60 хвилин після їди, мотивуючи це їхньою здатністю подразню ва­ ти кишечник.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (1 чай­ на лож ка сировини на 400 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) по п ів­ склянки 3 рази на день; порош ок з ко­ ріння по 1—5 г тричі на день, запиваю ­ чи невеликою кількістю води; екстракт марени красильної сухий (Extractum Ru­ biae tinctorum siccum) по 2—3 таблетки З рази на день при нирковокам'яній хворобі (перед прийманням таблетки розчиняють 100 мл теплої води; курс лікування — 20—ЗО днів, при необхід­ ності його повторюють через 4—6 ти ж ­ нів); цистенал (Cystenal) по 3—4 крап­ лі на цукрі за ЗО хвилин до їди при нирковокам'яній хворобі (при виник­ ненні печії приймають під час їди або після їди; при приступі колік прийма­ ють одноразово 20 крапель, а хворим з частими приступами колік призна­ чають по 10 крапель 3 рази на день).

266

687 МАРЕНКА ЗАПАШНА ясменник душистый Asperula odorata — багаторічна трав'яниста з запахом кумарину рослина родини м арено­ вих. Стебло чотиригранне, пряме, нерозгалуж ене, 10—40 см заввиш ­ ки, гладеньке, голе, лише біля ос­ нови листків — з кільцем во л о с ­ ків. Листки сидячі, по краях ш ор­ сткі від спрямованих вперед ш и­ пиків; ниж ні листки лопатчасті, зібрані 4—6-членними кільцями, верхні — ланцетні, гострі, по 8 у кільці. Квітки правильні, дрібні, зібрані на верхівці стебла трьома півзонтиками, що утворюють щ ит­ ковидну В О Л О Т Ь ; В І Н О Ч О К б І Л И Й , лійкуватий, до середини чотирироздільний. Плід сухий, вкри­ тий гачкувато-загнутими щ етин­

689 ками; розпадається на 2 горішки. Цвіте у травні—липні. Поширення. М аренка запаш на ро­ сте в ш ироколистяних лісах у Кар­ патах, на Розточчі-Опіллі, на З а ­ хідному і П равобереж ном у П о­ ліссі, в лісостепових районах, у Л івобереж ном у Степу та в Гір­ ському Криму. Заготівля і зберігання. Для л іка р ­ ських потреб використовую ть тра­ ву маренки (H erba A sperulae odoratae), яку зрізаю ть в період бутонізації та на початку цвітіння рослини і ш видко суш ать під у к ­ риттям на вільному повітрі або в добре провітрю ваному приміщ ен­ ні. Сухої сировини виходить ЗО— 33 % . Зберігаю ть у сухому місці (сировина гігроскопічна). Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава маренки запаш ної містить ф лавоноїди (0,61 % ), кумарин (0,18 % ), лактон асперулозид (до 0,15 % ), щ авлеву, винну, катехінову, яблучну й во­ дорозчинну крем нієву кислоти, вітамін С (59,5—87 мг% ), смоли­ сті (4,12 % ), дубильні і гіркі речо­ вини та сліди еф ірної олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати маренки запаш ної активно впливають на обмін речовин, заспокійливо ді­ ють на центральну нервову си­ стему, уповільню ю ть скорочення і регулюють роботу серця, стим у­ люють виділення сечі, ж овчі і по­ ту, мають легкі послаблю ючі, ан­ тисептичні, ранозагою вальні та болетамувальні властивості. На­ стій трави м аренки запаш ної приймають усередину від серце­ биття, при ангіоневрозах, невра­ стенії, істеричних приступах, без­ сонні, невралгії, при жовтяниці, ж овчнокам 'яній і ни рковокам 'я­ ній хворобах, при запорах, проно­ сах і гострих катарах киш ечника, водянці і набряках, дисм енореї та як пом'якш увальний засіб при кашлі. Як зовніш ній засіб настій трави маренки запаш ної викори­ стовують для лікування ран, ви­ разок, фурункулів, наривів та гно­ ячкових висипів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столо­ ві лож ки сировини на 400 мг окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до їди; 2 чайні лож ки су ­ міші трави маренки запаш ної (40 г), листя горіха волоського (10 г) і суцвіть ли п и серцелистої (50 г) настоюють 20 хвилин на склянці окропу і п'ю ть по 1—2 склянки на день при схильності до шкірних хвороб. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують як у попередньому прописі) для об­ мивань, прим очок і компресів. Ма­ ренка запаш на — отруйна рослина. Пе­ редозування небезпечне!

688

МАР'ІН КОРІНЬ — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й півонія незвичайна.

690 МАРУНА ВЕЛИКА, кануфер; ромашник большой Pyrethrum та jus — багаторічна трав'яниста білуватоповстиста з приємним запахом ро­ слина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Стебла прям остоячі або підведені, прості або у верхній частині розгалуж ені, 50— 120 см заввишки. Листки ш кірясті, ц іл іс­ ні, видовж еноеліптичні, тупі, по краю зарубчасто-зубчасті; нижні й середні — череш кові, верхні — сидячі. Квітки трубчасті, ж овті, у невеликих (до 7 мм у діаметрі) кош иках, які утворю ю ть негустий щиток. Інколи спостерігається у т ­ ворення і язичкових квіток, вони білого кольору. П лід — сім'янка. Цвіте у серпні—вересні. Поширення. Походить з П івден­ ної Європи. На території України вирощ ую ть як овочеву рослину; часом дичавіє. Заготівля і зберігання. Для л ік а р ­ ських потреб використовую ть тра­ ву маруни, яку зрізаю ть під час цвітіння рослини на висоті 12— 15 см від поверхні грунту і суш ать під укриттям на вільному повіт­ рі. Зберігаю ть у щ ільнозакритих банках чи бляш анках. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Трава маруни ве­ ликої містить до 0,4 % еф ірної олії, основними складовим и час­ тинами якої є параф ін та різні кетони.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави маруни великої використовую ть як седа­ тивний, спазмолітичний (при б о­ лісних менструаціях), протисудомний, вітрогінний, дезин ф ікую ­ чий, антигельмінтний і як такий, що стимулю є виділення ш лун ко­ вого соку, засіб. Свого часу ви­ датний природознавець К. Л інней вваж ав м аруну радикальним засо­ бом, який знеш кодж ує наркоти ч­ ну дію опію. Зовнішньо, як анти­ септичний засіб, настій трави м а­ руни великої використовую ть для компресів при травматичних уш кодж еннях ш кіри. Рослину ви­ користовую ть як інсектицидний засіб для знищ ення комах і по­ бутових паразитів. Використову­ ють м аруну і як пряну приправу до страв, для ароматизації харчо­ вих продуктів, у соліннях і ово­ чевих консервах. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (6— 10 г сировини на 200 мл окропу) по 150 мл чотири рази на день. гриб родини мухоморових. Те са ­ ЗОВНІШНЬО — настій трави подвійної ме, що й м ухом ор червоний. міцності (20 г сировини на 200 мл ок­ ропу) для компресів.

МАРЙМУХА —

267

691

692

МАРУНА РОЖЕВА, златоцвіт рожевий, піретрум рожевий, ромашка кавказька, ромашка перська, ромашка ро­ жева; пиретрум розовый Pyrethrum roseum, синонім — P. carneum —

МАРУНА ЦИНЕРАРІЄЛЙСТА, далматська ромашка, піретрум цинерарієлистий; ромашка далматская Pyrethrum cinerariifolium —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла численні, прям остоя­ чі, слабо розгалуж ені, 50—70 см заввишки, біля основи дерев'ян і­ ючі, густооблистнені. Листки чер­ гові, перисторозсічені, з видовженоланцетними, по краю пилча­ стими або великозубчастим и ча­ стками; прикореневі і ниж ні стеб­ лові листки довгочереш кові, реш ­ та — сидячі. Квітки в кош иках з черепичастою обгорткою, листоч­ ки якої мають по краю вузеньку перетинчасту чорну облямівку; крайові квітки (їх до ЗО) язичко­ ві, світло-рож еві, інколи — білі, на верхівці — тричізубчасті, се­ рединні квітки трубчасті, жовті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні— липні. Поширення. М аруна рож ева дико росте в гірських районах К авка­ зу. На території України її виро­ щ ують як лікарську (інсектицид­ ну) рослину.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті М аруна цинераріє лист а.

багаторічна трав'яниста ш овкови­ сто-сіроповстиста дуж е аром атич­ на рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла численні, прямостоячі, ребристі, прості або майж е від основи розгалуж ені, зі стрункими, довгими, вгорі необлистненими гілками. Листки чергові, ш ирокояйцевидні, двічітричіперисторозсічені, їхні част­ ки — з тупими зубчиками; прико­ реневі листки довгочереш кові, верхні — сидячі. Квітки — в к о ­ ш иках, що утворю ю ть негустий щиток; крайові квітки (їх 18—24) язичкові, білі, з 4 добре пом ітни­ ми поздовж німи ж илками, на вер­ хівці тричізубчасті, серединні квітки — трубчасті, ж овті. П лід — сім'янка. Цвіте у червні—липні. Поширення. М аруна цинерарієлиста дико росте в Ю гославії, А л­ банії та Греції. В південних райо­ нах України її вирощ ую ть як л і­ карську (інсектицидну) рослину, часом дичавіє. Заготівля і зберігання. Для л ік а р ­ ських потреб використовую ть с у ­ шені квіткові кош ики маруни (Flo­ res P y reth ri insecticidi). Заготов­ ляють їх під час повного цвітіння рослини, коли у більш ості кош и­ ків розкриється близько полови­ ни трубчастих квіток, за допом о­ гою збиральних машин або вруч­

ну, зриваю чи рукам и чи зрізую чи нож ицями так, щоб залиш ки сте­ бел не перевищ ували 2 см. Зібра­ ний м атеріал того ж дня розсти­ лаю ть тонким ш аром для суш ін­ ня на вільном у повітрі (дозволя­ ється на сонці), в приміщ енні, яке добре провітрю ється, або в .с п е ­ ціальних суш арках при тем пера­ турі, що не перевищ ує 70—80°. Висушений м атеріал зберігаю ть у сухому приміщ енні в щ ільно за ­ критій тарі. Строк придатності — 1 рік. Хімічний склад. Надземна части­ на рослини, особливо кошики, м і­ стить піретрини (І і II), цинерини (І і II), еф ірну олію, флавонові глікозиди, фітостерини, сесквітер­ пенові лактони та ж ирні кислоти. П іретрини — складні еф іри кетоспирту піретролону і хризантемових кислот, а цинерини — склад­ ні еф іри кетоспирту цинеролону і хризантемових кислот.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. М аруну цинерарієлисту використовую ть як інсек­ тицидний засіб. Інсектицидні властивості зумовлені наявністю в рослині піретринів і цинеринів, які є отрутою контактної дії. Для рослин, теплокровних тварин і людини вони не ш кідливі. П оро­ шок із квіткових кош иків (піре­ трум) і уайтспіритову настойку (фліцид) застосовую ть у бороть­ бі проти клопів, бліх, вошей, тар ­ ганів, мух, комарів, ш кідників овочевих і плодово-ягідних к ул ь­ тур та проти паразитів тварин.

268

694 Лікарські формн і застосування. Піретрум, фліцид, мазь (1 частина піретруму на 3—5 частин вазелінової олії), 2% -ний екстракт піретруму (розчин д і­ ючих речовин у трансформаторній олії) і водна с усп ензія піретруму (100— 300 г порошку настоюють 24 години в 10 л води; перед використанням у су с­ пензії розчиняють ЗО—40 г мила) для обробки місць скупчення комах.

МАРУНА златоцвіт червоний, пиретрум Pyrethrum

ЧЕРВОНА, червоний, піретрум ромашка червона; красный coccineum —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла численні, прям осто­ ячі, м айж е не розгалуж ені, слабо облистнені, 50—70 см заввишки. Листки чергові, двічіперисторозсічені, з лінійними частками дру­ гого порядку; прикореневі і ниж ­ ні стеблові листки череш кові, ре­ шта сидячі. Квітки — в кош иках з черепичастою обгорткою, лис­ точки якої мають по краю ш иро­ ку перетинчасту темно-буру об­ лямівку; крайові квітки (їх до ЗО) язичкові, тем но-рож еві або черво­ ні, серединні квітки трубчасті, жовті. П лід — сім'янка. Цвіте у червні—липні.

Поширення, заготівля і зберіган­ ня, хімічний склад, фармакологіч­ ні властивості й використання, лі­ карські формн і застосування — усе так, як у статті М аруна цинерарієлиста.

МАСЛЙНА ЄВРОПЕЙСЬКА маслина европейская Olea еигораеа — вічнозелене дерево родини м ас­ линових. Листки супротивні, м ай­ ж е сидячі, цілісні, ланцетні або видовж ено-яйцевидні, цілокраї, 5— 10 см завдовжки, зверху тем ­ но-зелені, зісподу залозисто-сріб­ лясті. Квітки правильні, дво- або одностатеві, в китицях, які роз­ міщені супротивно в пазухах лист­ ків; віночок білуватий, зрослолистий, з довгою трубочкою і чотирироздільним відгином. П лід — к іс ­ тянка. Цвіте у травні—червні. Плоди достигаю ть у вересні— жовтні. Поширення. М аслина європейська походить із Східного С ередзем ­ номор'я. На півдні Криму її виро­ щують як плодову і декоративну рослину. Сировина. Для лікарських потреб заготовляю ть стиглі плоди (Fruc­ tus Oleae) і листя (Folia Oleae). Листя використовую ть свіжим або сушать.

Хімічний склад. Плоди маслини європейської м істять ж ирну олію (до 70 % )г антоціани, ф енолкарбо­ нові кислоти (кавова, пірокатехі­ нова), пектинові речовини, кате­ хіни, каротиноїди, токоф ероли та інші речовини. До складу ж и р­ ної олії входять гліцериди ол еї­ нової (до 8 0 % ), пальмітинової (до 10% ), стеаринової (5—8 % ), лінолевої, арахінової та інших кислот. У листі є глікозиди, ор­ ганічні кислоти, маніт, гіркі й д у ­ бильні речовини, флавоноїди, ефірна олія та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. З плодів маслини європейської добуваю ть медичну, харчову і технічну олію. Прован^ ська олія (Oleum O livarum ) за­ стосовується при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі ш лунка, ж овчнокам 'яній хворобі, при отруєннях (вживають попере­ мінно з теплою водою і з теплим молоком), як легкий проносний засіб при запорах, як основа для лініментів та інших галенових препаратів та як розчинник для препаратів, які використовую ть у вигляді ін 'єкц ій (камфора, препа­ рати статевих гормонів та їхніх аналогів тощо). Як зовніш ній за ­ сіб олію використовую ть при по­ тертостях, укусах бдж іл, ос і дж мелів. П рованська олія має ви­ сокі харчосм акові якості, вж и­ вається в їж у і для виготовлення особливо цінних консервів. Тех­ нічну олію використовую ть у миловарінні тощо. Плоди спож и­ вають консервованими і засоле­ ними. В народній медицині на­ стої з свіж ого або сухого листя рослини користую ться репутаці­ єю еф ективного гіпотензивного засобу. Настій із свіж ого листя діє ефективніш е, ніж із сухого. Гіпотензивні властивості екстрак­ тів із листя маслини підтверд­ ж ено експериментальними спо­ стереж енням и. Введення екстрак ­ ту всередину зумовлю є у досл ід­ них тварин зниж ення артеріально­ го тиску, підвищ ення діурезу, уповільнення перистальтики ки­ ш ечника, порідш ання і поглиб­ лення дихання. З готових аптеч­ них препаратів використовую ть цистенал (див. статтю М арена кра­ сильна), холагол (виробляють в ЧССР) і оліметин. Останній за ­ стосовую ть як ж овчо- і сечогін­ ний, спазмолітичний та проти­ запальний засоби при лікуванні і для проф ілактики ни рковокам 'я­ ної і ж овчнокам 'яної хвороби. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — прованську олію по 60 мл на прийом для видалення ка­ менів із ж овчного міхура; настій (100 листків маслини прив'ялюють, подріб­ нюють, заварюють 1,5 л окропу, на­ стоюють 1 добу, процідж ую ть) по тре­ тині склянки 3 рази на день за ЗО хви­ лин до їди як гіпотензивний засіб (курс лікування — 2—3 тиж ні); одну ча­

269

695 стину (за об'ємом) подрібненого листя заливають у термосі 2 частинами окро­ пу, напарюють ніч, процідж ую ть і п'ють по півсклянки або по склянці 3 рази на день за ЗО хвилин до їди як гіпо­ тензивний засіб (вживання напару при­ пиняють після настання ефекту); холагол (Cholagolum) по 5 крапель на цукрі 3 рази на день за 30 хвилин до їди як жовчогінний і спазмолітичний засіб при ж овчнокам'яній хворобі, холе­ циститах і гепатохолециститах (при наявності диспепсичних явищ при­ ймають під час їди або після їди; при приступах ж овчної коліки приймають одноразово 20 крапель); оліметин (Оііmetinum) при наявності конкрементів приймають по 2 ка п сули 3—5 разів на день (до їди; при печії — після їди), а для профілактики (після відходж ення конкрементів) — по 1 капсулі в день протягом тривалого періоду.

М А СЛИ НКА ВУЗЬКОЛИСТА,

лох вузьколистий; лох узколистный Elaeagnus angustifolia — кущ або невелике (3—8 м заввиш ­ ки) дерево з колючими гілками родини маслинкових. М олоді па­ гони сріблясто-білі від зірчастих волосків. Листки чергові, ліній­ но- або видовж еноланцетні, ціло­ краї, сріблясті. Квітки двостатеві, запашні, по 1—3 в пазухах лист­ ків, оцвітина 4-лопатева, дзвони­ кувата, всередині ж овта, зовні — срібляста. Плід — кістянкоподібний, жовтий, борош нистий. Цві­ те у червні, плоди достигаю ть у серпні — вересні.

Поширення. М аслинка в узько­ листа дико росте на Кавказі і в Середній Азії. По всій території України, особливо у Степу і Л ісостепу, її вирощ ую ть як ф іто ­ меліоративну і декоративну рос­ лину. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть плоди (Fructus Elaeagni), рідш е — квітки (Flores Elaeagni) і листя (Folia Elaeagni). Квітки збирають, коли вони повністю розпустяться; листя — у червні — серпні; пло­ ди — з моменту повної стиглості і аж до настання морозів. Плоди спож иваю ть свіж им и або сушать. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди маслинки містять дубильні й слизисті ре­ човини, до 40 % вуглеводів (ф рук­ тоза — 20 % , сахароза, глюкоза), органічні кислоти, білки (до 10 % ), солі калію і фосф ору. У листі є таніди і аскорбінова кислота (140—350 м г% ), а в квітках — ефірна олія (близько 0,3 % ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Натуральні плоди або виготовлені з них препарати (від­ вар, порош ок) і страви (узвар, к и ­ сіль) використовую ть як в'яж уч і й протизапальні засоби при про­ носах і катарах ш лунково-киш кового тракту. Відвар плодів, крім того, вж иваю ть при хворобах ди ­ хальних шляхів, від глистів та як сечогінний засіб при водянці. На­ стій квіток п’ють при простудних захворю ваннях та як засіб, що поліпш ує роботу серця. П репара­ ти з сухого листя рослини за­ стосовую ть як болетамувальний засіб при подагрі й ревматизмі, а подрібнене свіж е листя прикла­ даю ть до гнійних ран. Н астойку з свіж их дозрілих плодів засто­ совую ть у гомеопатії. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (50 г сировини на 300 мл окропу) по 2—3 сто­ лові лож ки 2—4 рази на день до їди або під час їди; настій квіток (2 чайні лож ки сировини настоюють 1 годину на склянці окропу) по 1 столовій л ож ­ ці 2—4 рази на день; порошок плодів (розмелюють шкірку і борошнисту ча­ стину плодів) по 2—3 столові лож ки на прийом 2—4 рази на день до їди або під час їди (дітям дають по 1 чай­ ній лож ці 3—4 рази на день). ЗОВНІШНЬО — розпарене листя загор­ тають у марлю і прикладаю ть до хво­ рих місць для зменшення подагрич­ них і ревматичних болів.

270

696_________________ МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА, душанка, душинка; душица обыкновенная Origanum vulgare — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прям о­ стояче або висхідне, чотиригран­ не, розгалуж ене, ЗО—90 см зав­ вишки. Листки череш кові, суп ро­ тивні, довгасто-яйцевидні, ц іло­ краї або віддалено-дрібнозубча­ сті, тупі або загострені. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві або маточкові, розміщ ені поодин­ ці в пазухах здрібнених і щ ільно зближ ених верхівкових листків, утворюючи щ итковидно-волотис­ ті суцвіття; віночок невиразно двогубий, лілово-рож евий, рід­ ше — білуватий, з вищ ербленою верхньою і трилопатевою ниж ­ ньою губою. П лід складається з 4 однонасінних горіш ковидних часток. Цвіте у червні — вересні. Поширення. М атеринка звичайна росте по всій Україні в розрід­ ж ених хвойних і березових лісах» на узліссях, серед чагарників, на степових і кам 'янистих схилах. Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть траву материнки (Herba O rigani vulgaris), яку заготовляю ть під час цвітіння рослини, зрізую чи облистнені верхівки стебел зав­ довж ки 20—ЗО см. Зібрану траву зав'язую ть у пучки і сушать, роз­

вішуючи в провітрю ваному при­ міщенні, на горищі або під у к ­ риттям на вільному повітрі. Після суш іння квітки і листя відокрем ­ люють від стеблових частин (об­ молочую ть у міш ку або проти­ раю ть крізь реш ето з великими отворами) і зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Строк придатності — 1 рік. Су­ ш ена трава м атеринки є у про­ даж у в аптеках. Хімічний склад. Трава материнки містить еф ірну олію (до 1,2% ), флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту (до 500 мг% ). Головними складовими частина­ ми еф ірної олії є тимол і карвакрол, сумарний вміст яких д ося­ гає 44 % . Крім того, у складі еф ірної олії виявлено сесквітер­ пени, вільні спирти, геранілацетат та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. М атеринка звичайна заспокійливо діє на центральну нервову систему, посилює сек ­ рецію травних, бронхіальних і по­ тових залоз, посилює перисталь­ тику і тонус киш ечника, тоні­ зуюче впливає на скорочення гладенької мускулатури матки, стимулю є секрецію ж овчі, підви­ щ ує діурез, р егул ю є.м ен струал ь­ ний цикл, виявляє протизапаль­ ну, болетамувальну, протиглистяну й антимікробну дію. З асто­ сування материнки показане при гострому й хронічном у бронхі­ ті, коклюші, при зниж еном у апе­ титі й поганому травленні, особ­ ливо при секреторній недостат­ ності ш лунково-киш кового тр ак ­ ту, при холециститах і дискінезії ж овчовивідних шляхів, при ентероколітах, які супроводять­ ся запорам и і метеоризм ом, при первинній і вторинній ам ено­ реї, альгом енореї, підвищ еній нер­ вовій і статевій збудливості, при­ гніченому настрої та при без­ сонні. Трава материнки входить до складу грудного чаю, пото­ гінних чаїв, вітрогінного чаю і суміш і для полоскання горла. П ротипоказано приймати настій трави м атеринки всередину при вагітності і підвищ еній секреції ш лунка. Як зовніш ній засіб м а­ теринку вживаю ть для ком пре­ сів на нариви, набряки, ф у р у н ­ кули та висипи; для полоскання горла і ротової порож нини при ангінах, стоматитах, гінгівітах та для промивання ран; для сприн­ цювання вагіни при сверблячці, білях і хронічному кольпіті; для миття голови при мігрені, безсон­ ні, випаданні волосся і лупі; для ванн при сверблячих екземах, скроф ульозі й рахіті у дітей. Від нежитю і головного болю, при знепритомленні даю ть нюхати п о ­ рош ок з трави материнки. Ек­ стракт трави м атеринки входить до складу препарату уролесану

(див. статтю М орква дика). У по­ буті м атеринку використовую ть як інсектицидну рослину (вису­ шеною травою перекладаю ть одяг, щоб уберегти його від молі). Застосовую ть материнку і в го­ меопатії. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г, або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за 15 хвилин до їди (прийма­ ти теплим!); настій трави (10 г сиро­ вини на 300 мл окропу) по тіівсклянки 3 рази на день за 15 хвилин до їди при епілепсії (курс лікування — З роки); 2 чайні лож ки суміші трави материнки звичайної, листя п ід білу звичайного і коріння алтеї л ік а р ­ ської, взятих у співвіднош енні 1 : : 2: 2, настоюють 15—20 хвилин на склянці окропу, процідж ую ть і п ’ють теплим по півсклянки 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб у ви­ падках гострого чи загострення хро­ нічного бронхіту; 1 столову л о ж ­ ку суміші трави материнки звичайної, маренки запашної, листя меліси лік а р ­ ської і с ун и ц ь лісових, взятих у спів­ відношенні 1 : 2 : 2 : 3, настоюють 15—20 хвилин на 300 мл окропу, процідж ую ть і п ’ють по півсклянки 3 рази на день при ш лунково-кишковому катарі. ЗОВНІШНЬО — настій трави (10 г сиро­ вини на 200 мл окропу) для ком пре­ сів, полоскання та обмивань; настій трави (20—ЗО г сировини на 2—3 л окропу, настоюють до охолодження, процідж ую ть) для спринцювань (вж и­ вати теплим); настій трави (50 г сиро­ вини на 10 л води) для ванн.

697 мати-й-мАчуха — багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й підбіл звичайний.

698 МАТКА — отруйний паразитичний гриб р о ­ дини ріж кових (клавіцепсових). Те саме, що й ріжки.

699 МАТКОВІ РІЖКИ — отруйний паразитичний гриб р о ­ дини ріж кових (клавіцепсових). Те саме, що й ріжки.

700 МАТОЧНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й меліса лікарська.

701 МАТОЧНИК БІЛИЙ — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини білозерових. Те саме, що й б ілозір бо­ лотний.

271

702 МАЧОК ЖОВТИЙ, мак вороній; мачок жёлтый Glaucium flavum — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалуж ене, 20—50 см зав­ вишки; вся рослина сиза. Стеб­ лові листки густо опушені, ре­ шта — голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцевидні, верхні — яйцевидні, виїмчастолопатеві. Всі листки більш-менш цупкі, ш кірясті синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток — 4, вони завдовж ки 3—4 см, лим он­ но-, золотисто- або оранж евожовті, зрідка — кавово-червоні з ж овтуватою основою. П лід — д в о ­ гнізда стручковидна коробочка. Ц віте у травні — липні. Пош ирення. Росте в літоральній смузі по берегах Чорного моря в Криму (від Є впаторії до Керчі), на галечниках і схилах. Раніше М. ж. був пош ирений і по у з­ береж ж і А зовського моря. Вве­ дений у культуру. Заготівля і зберігання. Збираю ть надземну частину під час цві­ тіння рослини (Herba Glaucii flavi), зрізую чи серпом або н о­ жем, уникаю чи виривання росли­ ни з коренем, особливо на п іску­ ватих місцях. Сушать, розстелив­ ши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у приміщ ення. Ш тучне суш іння проводять при тем пературі 55— 70°. С ухої сировини виходить 20 % . Зберігаю ть у сухих провіт­ рюваних приміщ еннях без до сту ­ пу прямого сонячного проміння. Рослина є сировиною для одер­ ж ання алкал оїд у глауцину. А пте­ ки сировину не відпускають. Хімічний склад. Трава мачку м і­ стить алкалоїди глауцин, м агно­ флорин, протопін, ауротензин, глауфлорин, сангвінарин, кори­ дин, хелідонін, хелеритрин, х елі­ рубін та інші, а також гіркоту (глаукопікрин), слиз, смоли, ф у ­ марову і діоксим алеїнову кисло­ ти та м інеральні солі. Вміст основ­ ної сполуки глауцину к оливаєть­ ся залеж но від якості сировини від 0,1 % до 2,3 % , у культурних рослин — близько 1,7 % . Глауцин є тільки в надземних органах, д о ­ мінуючим алкалоїдом коренів є протопін. В коренях є й алк ал о ї­ ди хелеритрин, алокриптопін, сангвінарин та інші. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині використовували траву м ачку як сечогінний засіб при літіазах, а так ож як відхаркувальний, засп о­ кійливий і протидіабетний засіб. Зовніш ньо застосовували для за­ гоювання гнійних ран. Ф арма­ кологічні дослідж ення показали,

703 що глауцин, виділении з трави М. ж., виявляє виразну гіпотен­ зивну, спазм олітичну та проти­ каш леву, а також незначну зне­ болю вальну дію. Протикаш лева його дія подібна до дії кодеїну, але глауцин менш токсичний, не там ує дихання, не закріплю є й не спричинює наркотичних ста­ нів, тому особливо придатний у педіатрії. В клінічних ум овах гла­ уцин показує добру дію при л ік у ­ ванні бронхіту, ф арингіту й к ру­ позної пневмонії, при абсцесі л е ­ гень та при інших хворобах о р ­ ганів дихання. Насіння М. ж. мі­ стить до 35 % ж ирної олії, яка придатна в їж у і для виробницт­ ва мила. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — глауцину гідрохлорид (Glaucini hydrochloridum ): дорослим по 50 мг 2—3 рази на день після їди, дітям — по 10—30 мг. В Болгарії з трави М. ж. виробляють препарати глаувент, глаутерпін і бронхолітин, а в Польщі — тусиглауцин. Препарати з М. ж. ПРОТИПОКАЗАНІ при зн и ж е­ ному тиску крові.

МАЧОК РОГАТИЙ, маковинець, рогомак; мачок рогатый Glaucium corniculatum — одно- або дворічна трав'яниста ш орстковолосиста рослина роди­ ни макових. Стебло прямостояче або висхідне, просте або галузис­ те, 15—40 см заввишки. П рико­ реневі листки довгасті, з корот­ ким череш ком, стеблові — видов­ ж енояйцевидні, сидячі. Квітки правильні, пелюстки — оранжеві, ж овті або яскраво-червоні, з тем ­ ною плямою біля основи. П лід — коробочка, завдовж ки 10—25 см. Ц віте у травні — червні. Пош ирення. Росте на полях, у по­ сівах, при дорогах, по крейдяних відслоненнях, на щ ебенистих схи­ лах здебільш ого в Л ісостепу, Сте­ пу та в Криму; заноситься в пів­ денні райони Полісся. Заготівля і зберігання — так, як у статті М ачок жовтий. Х імічний склад. Трава fH erba G laucii corniculatae) містить близько 0,5 % алкалоїд ів (кори­ дин, коптизин, берберин, прото­ пін, сангвінарин, хелідонін та ін­ ші). В коренях є алкалоїди про­ топін, хелеритрин і сангвінарин та гіркота глаукопікрин. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Трава виявляє седа­ тивну та сечогінну дію. Були сп ро­ би використовувати її при діабеті й неврастенії. В народній меди­ цині листя, квітки та сік, зміш ані з борош ном і медом, використо­ вувалися для обробки гнійних ран, а насіння — як послаблю ­ ючий засіб. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — 1 столову л ож ку на­ сінн я натщ есерце в невеликій кіль­ кості води.

702

272

704_________________ МЕДВЁЖЕ ВУХО —

ловина з цієї кількості — у роз­ чинній у воді формі), дубильні речовини (6— 10% ), алантоїн (до 1% ), сапонін, органічні кислоти, синильну кислоту, цукор, слиз, борнезит, кверцетин, кемпферол та м інеральні солі. Ф армакологічні властивості і ви­ м е д ів н и к — багаторічна трав'яниста рослина користання. Рослина виявляє про­ родини маренових. Те саме, що тизапальну, відхаркую чу, в 'яж у ­ чу, сечогінну, пом'якш ую чу, к ро­ й підм аренник справжній. вотворну та метаболічну дію; є вказівки на м ож ливу протиканцерогенну дію. Витяжки з сировини діють корисно на слизові обо­ м едова трава — лонки дихальних ш ляхів та на багаторічна трав'яниста рослина процес звапнення туберкул ьозн о­ родини губоцвітих. Те саме, що го вогнища, зменш ую ть запай меліса лікарська. \ен н я і збільш ую ть опірність на дію ш кідливих летких речовин і пилу, полегш ують розрідж у­ вання виділень, які залягаю ть у МЕДУНКА ЛІКАРСЬКА, верхніх дихальних шляхах. Пре­ смоктунчики, щемелина зви­ парати з медунки застосовую ть як допом іж ні ліки при захворю ­ чайна; ваннях легень, вони ефективні медуница лекарственная невеликий вічнозелений кущ ик родини вересових. Те саме, що й м уч н и ц я звичайна.

705_________________

706_________________

707_________________

Pulmonaria officinalis — багаторічна трав'яниста рослина родини ш орстколистих. Стебло ребристе, 10—40 см заввишки, прямостояче, вкрите ж орсткими залозистими волоскам и. П рикоре­ неві листки, зібрані в розетку, серцевидно-яйцевидні, на довгих череш ках, загострені, вкриті б іл у­ ватими плямами. Стеблові листки дрібніш і, середні та верхні — си­ дячі, напівстеблообгортні. Квітки зібрані завійкам и на верхівках стебел, чаш ечка п'ятироздільна, дзвониковидна. Віночок трубча­ стий, спочатку червоний, потім фіолетовий, після запилення — блакитний. П лід складається з 4 кулястих горіш ків. Цвіте у б ерез­ ні — червні. Пош ирення. Західноєвропейський вид, м ож е трапитися на край н ьо­ му заході України, але певні м ісцезнаходж ення на території СРСР не відомі. Заготівля і зберігання. Зрізую ть надземну частину під час цві­ тіння рослини. Збираю ть і зд оро­ ві прикореневі листки (після одцвітання). Заготовляю ть сировину в сонячну погоду. Зібрану тра­ ву уберігаю ть від злеж ування, бо вона легко запарю ється і чор­ ніє. Суш ити слід зразу ж піс­ ля заготівлі. Для цього сирови­ ну розстилаю ть тонким шаром на реш ітках у провітрю ваному приміщ енні, часто перевертаючи. В суш арнях температура не по­ винна перевищ увати 50°. Занадто повільне суш іння веде до по­ чорніння зілля. При зберіганні суху сировину треба добре про­ вітрювати. Р ослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Молоді п ри ко­ реневі листки м істять каротин і до 30 мг% вітам іну С. Трава (Herba Pulm onariae maculosae) мі­ стить до 5 % кремнекислоти (по­

особливо тоді, коли є такі сим п­ томи, як катар горла і бронхів, утруднене відхаркування, хрип о­ та й сухий каш ель. Сировина, як правило, вж ивається в суміш ах з іншими лікарським и рослинами (споришем, хвощем, кропивою, деревієм , підбілом, солодкою т о ­ що). М едунка входить до складу відхаркувальних препаратів, які випускаю ться в Австрії і ФРН. Рослина оф іцинальна у ФРН. М о­ лоде прикореневе листя викори­ стовую ть на салати. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (1 сто­ лова лож ка трави на 1 склянку води, варити 10 хвилин) пити по півсклянки 2 рази на день як відхаркувальний засіб; відвар (по 10 г трави медунки, листя подорож ника великого і під білу звичайного на 1 л води, повільно до­ вести до кипіння, варити 3 хвилини, настояти 10 хвилин, додати меду) пити по півсклянки через регулярні інтерва­ ли як допоміж ний засіб при грипі, бронхіті, фарингіті й охриплості.

273

708 М Е Д У Н К А М 'Я К Е Н Ь К А

медуница мягкая Pulmonaria mollis, синоніми: P. dacica, P. mollissima — багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Уся р ос­ лина бархатисто опушена, у верх­ ній частині клейка від залози с­ тих волосинок. Стебла 15— 50 см заввишки, прямостоячі, іноді вго­ рі розгалуж ені. Листки прикоре­ неві видовженоеліптичні, звужені в крилаті черешки, стеблов і — яйцевидно-ланцетні, сидячі. К віт­ ки — в негустих завійках, зібра них на верхівці стебел щитком Чашечка дзвониковидна, віночок лійковидний, го луб ув а то -ф іо ле­ товий, його відгин надрізаний на широкі лопаті. П лід — горіш ок. Ц віте у квітні — травні. Поширення. Росте в лісах, на у з ­ ліссях у Карпатах та в лісових і лісостепови х районах П раво­ береж ж я, в Степу — д уж е рідко. Заготівля і зберігання — так, як у статті М едунка лікарська. Р о с ­ лина неофіцинальна.

709_____________________ Х ім ічний склад близький до х ім іч ­ ного складу медунки лік ар ськ ої та медунки тем ної. З'ясовано, що медунка м'якенька інтенсивно на­ громадж ує марганець (до 11 % від ваги золи ), в зо л і є й калій, за­ л із о та мідь. Ф арм акологічн і властивості і ви­ користання. Д ія рослини близька до д ії м едунки лікарської. М ар ­ ганець є активатором і складовою частиною окислю ю чих ферментів, бере участь у реакціях декарбоксиляції, гід р олізу, сприяє засво­ єнню деяких вітамінів, утворенню еритроцитів. У народній медицині рослину широко використовують від кашлю (жменя трави на пів­ літра води, у вигляді настою), листя прикладають до ран, а с о ­ ком промивають рани; порош ком з листя засипають різні рани. За успіш не лікування ран у деяких місцевостях М. м. називають йодтравою. Прикореневі листки при датні до їж і (салати, супи). Л ікарські форми і застосування — так як у статті М едунка лікарська.

М ЕДУН КА ТЕМ НА м е д у н и ц а тём н а я Pulm onaria obscura — багаторічна трав'яниста ш орстко­ волосиста рослина родини ш орст­ колистих. Стебло прямостояче, 15— ЗО см заввишки, б іл я основи — 3 великими коричневими л у ск а ­ ми. Листки чергові, прості, ц іло ­ краї; прикореневі — широкояйцевидні, 5— 21 см завдовжки, загост­ рені, б іля основи звуж ені в ширококрилаті черешки; стеблові — сидячі. Квітки двостатеві, пра­ вильні, пониклі, у верхівкових небагатоквіткових завійках; в ін о ­ чок лійковидний, спочатку р о­ жевий, потім — п урп ур ово-ф іоле­ товий або синій. П л ід сухий, з 4 горіш ків. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Росте в листяних і мішаних лісах, по чагарниках у лісови х і лісостеп ови х районах, зрідка — в Степу. Сировина. Використовують траву, зібр ан у в період цвітіння р осли ­ ни. Рослина неофіцинальна. Х ім ічний склад. Трава містить д уб и льн і речовини, рутин, слиз, каротин, аскорбінову кислоту, сполук и марганцю, заліза, міді, ванадію, титану, срібла, нікелю , стронцію тощо. Ф арм акологічн і властивості і ви­ користання. Препарати трави ме­ дунки мають протизапальні, кро­ воспинні, ранозагоювальні, в'я­ ж учі й пом 'якш увальні властиво­ сті, позитивно впливають на про­ цеси кровотворення. Настій трави вживають при гем ороїдальних, носових та інших кровотечах, ге­ м орагічн ом у діатезі, недокрів'ї, захворюваннях д ихальних шляхів, запаленнях ш лунка і кишечника, при проносах. Як зовнішній засіб настій трави рослини використо­ вую ть для промивання гнійних ран і наривів та для спринцювань при б іля х у жінок. Л ік а р ськ і форми і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настій (1 столова л о ж ­ ка трави на 400 м л окропу, настою ють 1 годину, п р оц ідж ую ть) по п ів скля н­ ки 3— 4 рази на день. З О В Н ІШ Н ЬО — настій (готую ть, як у п оп ередн ьом у прописі) д ля промивань, ком пресів, прим очок і спринцювань.

710 М ЕДЯНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітих. Т е саме, що й первоцвіт весняний.

274

711 МЕЛІСА ЛІКАРСЬКА, шує напруж ення гладеньких м 'я ­ Лікарські форми і застосування. маточник, медова трава, роїв­ зів киш ечника, зб удж ує виділен­ ВНУТРІШНЬО — настій листя (3 чайні ня травних соків, має протиза­ лож ки листя на склянку окропу, на­ ник, лимонна трава; 15 хвилин) випити ковтками пальні, бактеріостатичні й проти­ стоювати мелисса лекарственная перед сном, як заспокійливий вірусні властивості. Експеримен­ теплим засіб; відвар (із суміші рівних частин M elissa officinalis — тально підтвердж ено цитостатич-

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла чо­ тиригранні, до 1 м заввишки, д у ­ ж е розгалуж ені. Листки темнозелені й голі зверху, ясно-зелені та опуш ені знизу, яйцевидні, на верхівці загострені. Квітки дріб­ ні, в пазуш них суцвіттях верх­ ніх листків. Чашечка двогуба трубчасто-дзвониковидна. Віно­ чок двогубий, спочатку ж овтий, потім стає білим або блідо-ліловим. Плід сухий, розпадається на 4 однонасінні горіш ки. Вся рос­ лина до цвітіння має приємний лимонний запах, який після цві­ тіння послаблю ється, стає навіть дещ о неприємним. Цвіте в черв­ ні — серпні. Поширення. Росте в середзем но­ морських і центрально-європейсь­ ких країнах; у нас лише в кул ь­ турі, але нерідко дичавіє, особ­ ливо в Криму, де трапляється на лісових галявинах, по берегах річок та біля доріг. Заготівля і зберігання. Заготовля­ ють листя (Folia M elissae). Час збирання визначається залеж но від призначення сировини — якщо з листя треба одерж ати еф ірну олію, то збираю ть його обов'яз­ ково до цвітіння рослини, коли вміст олії в ньому найвищий. Вдруге листя мож на зрізувати через 20—25 днів; якщо осінь во­ лога і тепла, то мож ливо зби­ рати сировину і втретє. Збирати листя кращ е опівдні, в суху по­ хмуру погоду — щоб зменш ити втрати еф ірної олії. Зібрану м елі­ су розстилаю ть тонким шаром і суш ать при тем пературі до 35°; під час суш іння сировину не треба ворушити. Сухого листя вихо­ дить 20 % . Зберігаю ть у бля­ шаних коробках у приміщеннях, у які не проникає сонячне світ­ ло. В СРСР рослина була офіцинальною. Тепер вона офіцинальна в багатьох західноєвро­ пейських країнах. Хімічний склад. Листя містить від 0,05 до 0,33 % еф ірн ої олії (в її складі є цитраль, ліналоол, гераніол, цитронелал, мірцен, альдегіди), до 5 % дубильних ре­ човин, гіркоту, слиз, янтарну, ка­ вову, хлорогенову, олеанолову та урсолову кислоти, цукри (стахіозу) й мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Екстракти з листя виявляють еф ективну седативну дію, особливо у людей похилого віку. Це дає змогу зменш ити дозу синтетичних препаратів або вза­ галі відмовитися від них. Сиро­ вина діє і протиспастично, зм ен­

ну дію водних екстрактів з м е­ ліси. Рослина використовується при станах загального нервового збудж ення, при судинно-вегета­ тивній дистонії, безсонні, пору­ ш еннях ритму серця, змінах тиску крові під впливом емоційних збудників, а також при розладах, які їх супроводять: при поруш ен­ нях травлення, епігастричних бо­ лях, вегетативному неврозі, гаст­ риті та коліті. Діє тонізую че на мозок, серце, матку, органи трав­ лення. Л истя меліси саме засто­ совується рідко, частіш е в с у ­ мішах з м'ятою, ромаш кою, км и­ ном, гісопом, валеріаною , лаван­ дою, глодом та ін. До складу л і­ кувально-проф ілактичного харчо­ вого раціону вклю чаю ть салати з молодого листя рослини. Зов­ нішньо мелісу використовую ть для ванн, ком пресів та в кос­ метиці.

листя меліси лікарської, квітів і пло­ дів глоду криваво-червоного, трави х во ­ ща польового, листя горіха волосько­ го і омели білої взяти 2 столові лож ки і відварити в 0,6 л води 3—5 хвилин, настояти 10 хв) пити двічі на день по 1 склянці при гіпертонії; аром а­ тичний вітамінний салат — на 1 пучок редьки взяти 1 морквину, півголовки капусти, невелику цибулину, олії й солі і посипати подрібненим листям ме­ ліси лікарської. ЗОВНІШНЬО — відвар (трави М. л. 75 г, суцвіть ромашки лікарської ЗО г, листя м'яти перцевої 75 г; відварити 5 хвилин у 3 л води) вилити у ванну (при вегетативному неврозі).

275

712 МЕРТВА КРОПИВА — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна м 'якоопуш ена рослина ро­ дини губоцвітих. Те саме, що й глу ха кропива біла.

713 МИГДАЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ миндаль обыкновенный A m ygdalus communis — гіллястий кущ або невелике (4— 8 м заввишки) дерево родини розо­ вих. Мас пагони двох типів: ви­ довж ені вегетативні і вкорочені генеративні. Кора на однорічних пагонах червонувато-коричнева, на гілках — сіро-бура, на стовбу­ рі — сіро-чорна. Листки чергові, ланцетні, залозисто-пилчасті, за ­ гострені. Квітки правильні, 5-пе­ люсткові, двостатеві, м айж е си­ дячі, одиничні або розміщені попарно: пелюстки білі або світ­ ло-рож еві. П лід — кістянка; к і­ сточка дірчасто-ямчаста, стисла, овальна, з поверхні гладенька. Цвіте у лютому — березні, до роз­ пускання листя. Існують дві ф ор­ ми мигдалю звичайного, які мор­ ф ологічно не розрізняю ться: з солодким ядром (var. sativa, си­ нонім — var. dulcis) і з гірким (var. am ara). Поширення. Гіркомигдальні дере­ ва дико ростуть у горах Копет­ дагу (Туркменія), у західному Тянь-Ш ані т а 'в південній Вірме­ нії. На Україні, переваж но в Кри­ му, мигдаль вирощують. У куль­ турі переваж но сорти з солодким ядром. Заготівля і зберігання. Для ме­ дичних потреб використовую ть ядра плодів (Semina Am ygdali excorticata) і листя (Folia A m yg­ dali). Плоди збирають повністю стиглими, коли вони починають ж овтіти і випадати з оплодня. Досуш ую ть їх на сонці або в при­ міщенні, яке добре провітрю ­ ється. Готову сировину збері­ гають у сухому місці, стежачи, щоб її не уш кодж ували гризуни. Строк зберігання — 4 роки. Хімічний склад. Насіння солод­ кого мигдалю (Semen Am ygdalae dulces) містить ж ирну олію (ЗО— 6 2% ), білок (до 20%) , сахаро­ зу (10% ), глюкозу, гумоподібні речовини (2—3 % ), слиз (3 % ), емульсин, ліпазу та інші ф ерм ен­ ти, вітаміни В, (0,15—0,22 мг%), В2 (0,62 мг% ), В5, В6, РР (4,8 мг% ), С (6— 18 мг% ), каротин (0,02— 0,17 мг% ), дубильні речовини (0,17— 1,39 % ), аспарагін та холін, 18 макро- і мікроелем ентів (до З % ) — кальцій, магній, натрій, залізо, марганець, мідь, барій та інші. Насіння гіркого мигдалю (Semen A m ygdalae am arae) відріз­ няється меншим вмістом цукрів (З—5 % ) і ж ирної олії (35—38 % ) та наявністю глікозиду синильної

використовується як ефективний седативний засіб при бронхіаль­ ній астмі, катаральному бронхіті, гастралгії, кашлі, безсонні та від нестримного блювання; м ісце­ во — як знеболюючий засіб (спо­ соби застосування гіркомигдалевої води див. у статті М игдаль Фармакологічні властивості і ви­ степовий). У гомеопатії настойка користання. Солодкий мигдаль р е ­ гіркого мигдалю використовуєть­ комендую ть вж ивати при недо­ ся при астмі, епілепсії, дифтерії. крів'ї, астенії, після перенесених Л ікарські форми і застосування. виснажливих хвороб, при затрим ­ ВНУТРІШНЬО — настій сухого листя ці росту у дітей та як ліки від (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день судомного кашлю, при підвищ еній між прийомами їж і як протикаш ле­ кислотності ш лункового соку, вий засіб; мигдалеву олію п'ю ть нат­ виразці ш лунку, особливо у за­ щесерце (дорослим — 3 столові ложки, взятих курців (тамує епігастраль- дітям і людям похилого віку — 1) як ний біль). Гіркий мигдаль для їж і проносний засіб; 30 г ядер солодкого непридатний. Він містить амиг- мигдалю і одне ядро гіркого розтов­ зміш ати з 100 г молока і 50 г далін, який під дією соляної ки­ кти, вершків і прийняти за день за 2 рази слоти ш лунку та ф ерм енту ем уль­ при виразці шлунка (приймати за ЗО сину (є в самому мигдалі) роз­ хвилин до їди); настій на олії (100 г кладається на глюкозу, бензой­ солодкого мигдалю тонко подрібнити, ний альдегід і дуж е отруйну си­ змішати з 2 столовими лож ками по­ нильну кислоту. З одного плоду рош ку з листя розм арину справж ньо­ го, додати 800 г маслинової олії, на­ гіркого мигдалю мож е надійти стояти один місяць, процідити) по 1 сто­ в організм близько 1 мг синиль­ ловій лож ці через кож ні 2 години при ної кислоти. Вважається, що для гострому запаленні тонкого киш ечни­ дорослої людини смертельною д о ­ ка з діареєю ; мигдалеве молоко (100 г зою є ЗО—60 плодів гіркого миг­ солодкого мигдалю розтовкти з не­ далю, а для дитини — 7— 15. Роз­ великою кількістю води і цукру, до­ 2 л води, в якій було розчинено товкую чи ядро солодкого мигда­ дати 100 г цукру, добре розмішати) по пів­ лю з водою або молоком, одер­ склянки 3 рази на день до їди як по­ ж ую ть мигдальне молоко (Emul- м'якш увальний засіб при кашлі й га­ sio Am ygdalarum ), яке застосову­ стриті; солодкий мигдаль вж ивати по ють при опіках і інших уш код­ 10 штук три рази на день до їди про­ ж еннях шкіри, при сверблячці, тягом 3 днів, а наступний тиж день — вранці по 20 штук при під­ як косметичний засіб при ди ф уз­ тільки вищеній кислотності шлункового соку. ному облисінні та для догляду ЗОВНІШНЬО — мигдалеве молоко (по­ за шкірою всіх типів. М игдалева трібну кількість мигдалю розтерти з олія (Oleum A m ygdalarum ), яку молоком у співвідношенні 1: 10 до добуваю ть холодним пресуванням стану кашки) і мигдалеву олію за­ ядер солодкого й гіркого мигда­ стосовувати для змащування. лю, застосовується при гастриті, колітах, як проносний засіб при запорах (особливо у немовлят) і як основа для лініментів та ін­ мигдАль низький — ших галенових препаратів, а т а ­ декоративний раноквітую чий кущ кож як розчинник для препара­ родини розових. Те саме, що й тів, які використовую ть у вигля­ мигдаль степовий. ді ін'єкцій. Як зовніш ній засіб мигдалеву олію використовую ть при сверблячці і пролеж нях. Ра­ фінована мигдалева олія, о держ а­ мигдАль СТЕПОВИЙ, на гарячим пресуванням, викори­ стовується як харчовий продукт бобчук, мигдаль низький; і в парфю мерній пром ислово­ миндаль степной сті, а нераф інована — у милова­ A m ygdalus папа — рінні. З м акухи солодкого мигда­ невеликий (30— 100 см заввишки) лю виготовляю ть мигдалеві ви­ кущ родини розових. Кора на сівки (Furfur A m ygdalarum ), які однорічних пагонах білувата, на використовую ть у косметиці як багаторічних — червонаво-сіра. засіб, що пом 'якш ує і очищає Листки чергові, ланцетні, гострошкіру. З м акухи гіркого мигдалю пилчасті, на верхівці загострені, ш ляхом переганяння з водяною на вкорочених пагонах, які часто парою одерж ую ть гіркомигдалеву перетворю ю ться на колючки, си­ воду (Aqua A m ygdalarum am a­ дять пучками, на ростових — ча­ rarum ). Для цього м акуху под­ стіше одиничні; пелюстки яскра­ рібнюють на порош ок, залива­ во-рож еві, у деяких культурних ють водою у співвіднош енні 1 :7, форм — білі. П лід — яйцевиднозалиш ають кілька годин для бро­ округла, трохи сплюснута, вкри­ діння, а після цього проводять та повстю кістянка; кісточка копереганяння. О держ ана таким чи­ со-яйцевидно-округла, м айж е гла­ ном гіркомигдалева вода містить денька. Ц віте у березні — травні, до 0,25 % синильної кислоти і одночасно з появою листя.

кислоти амигдаліну (1,5—8 % ). Ж ирна олія солодкого та гіркого різновидів мигдалю складається з олеїнової (понад 70 % ), лінолевої (20 %) та пальмітинової (З % ) кислот, ф ітостерину (0,3 % ) та гліцеридів насичених ж ирних кислот (до 5 % ).

714_________________

715_________________

276

716 Поширення.

М игдаль степовий росте в Л ісостепу (переваж но на півдні), в Степу і в Криму на сте­ пах, схилах, серед чагарників. Ви­ рощ ую ть як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб заготовляю ть п ло­ ди рослини (Semen A m ygdali n a ­ nae). Правила збору і суш іння див. у статті М игдаль звичай­ ний. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У ядрі кісточок є ж ирна (20 % ) і ефірна олії, глі­ козид амигдалін (2,5—3 ,5% ), бі­ лок (20 % ), крохмаль, слиз, холін, аспарагін, вітаміни групи В, ас­ корбінова кислота, каротин та м інеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плоди мигдалю сте­ пового використовую ть як сиро­ вину для виробництва гіркомигдалевої води й ж ирної олії. Ф арма­ кологічні властивості і викорис­ тання гіркомигдалевої води такі самі, як і у гіркомигдалевої води, одерж аної з мигдалю зви­ чайного. Ж ирна олія, яку добува­ ють холодним пресуванням, при­ датна для їж і, вваж ається доброю приправою до салатів. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — гіркомигдалеву воду по 10—20 крапель на півсклянки води кілька разів на день вж иваю ть як про­ тикаш левий засіб і при гастралгії (найбільша разова доза — 2 г, найбіль­ ша добова — 6 г). ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) гірко­ мигдалевої води, вапнистої води і гліцерину для прим очок і обмивання застосовую ть від кропивниці і пролеж ­ нів (як седативний місцевий засіб).

М И К О Л А Й КА —

лові — короткочереш кові, цілісні, багаторічна гола рослина родини або більш -менш роздільні, верх­ зонтичних. Те саме, що й м ико­ ні — сидячі, 3—5-роздільні, поді­ лені на колючі частки. Квіткові лайчики плоскі. головки яйцевидні, розміщ ені на кінцях гілок, листочки обгорт­ ки — з колю чими зубцями. П е­ люстки голубі. П лід — д во сім 'я н­ МИКОЛАЙЧИКИ плоскі, ка, вкрита лусочками. Ц віте у миколайка, миколайчики сині, червні — вересні. синьоголов, перенос-зілля; Поширення. Росте на більш ій ча­ синеголовник плосколистный стині України, крім К арпат та Криму, по степах, перелогах, пі­ Eryngium planum — багаторічна гола рослина родини сках, по заплавних луках, біля зонтичних. Стебло ЗО—80 см зав­ ш ляхів. вишки, у верхній частині роз­ Заготівля і зберігання. Збираю ть галуж ене, синювате. Листки ш кі­ траву (H erba Eryngii plani) під рясті, прикореневі — довгочереш ­ час цвітіння рослини, зрізую чи кові, цілісні, колючі, нижні стеб­ її серпом. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить еф ірну олію (0,1—0,2% ), сапонін (0,5% ), таніди (до 1,5% ), ябл уч­ ну, лимонну, малонову, щ авлеву та гліколеву кислоти і поліацетиленові сполуки. Корені ма­ ють близький до трави вміст х і­ мічних речовин.

717

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослина виявляє се­ чогінну і протиспастичну дію. Вживають її як ефективний засіб від кашлю, особливо у дітей. У народній медицині цю рослину використовую ть при водянці, ста­ тевих розладах, від ш лункового й серцевого болю, при безсонні, ревматизмі, зубному болі й к ар іє­ сі та при бронхіальній астмі. Корені вваж ались протиотрутою при отруєнні грибами. Зовніш ньо миколайчики застосовую ть для ванн при ф ітодерм атозах і арт­ риті. В їж у використовую ть, як і м иколайчики польові. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні лож ки сировини на 2 склянки окропу, настояти 15 хвилин), випити до їди за 4 прийоми як протиспастичний засіб; настій трави з коренем М. п., подорож ­ ника великого, чебрецю звичайного (по 1 столовій лож ці кож ного на 0,3 л окропу) випити за день у 3—4 прийо­ ми як засіб проти кашлю та бронхіту. ЗОВНІШНЬО — відвар (200 г трави або коренів, варити 10 хвилин у 3 л води) вилити у ванну або використати для компресів при фітодерматозах.

718 МИКОЛАЙЧИКИ польові, перекотиполе, переполошник, колючка; синеголовник полевой Eryngium campestre — багаторічна сіру вато-зеле на к о ­ лю ча рослина родини зонтичних. К орінь веретеновидний, довгий. Стебла до 60 см заввишки, роз­ галуж ені. Листки ж орсткош кірясті, ниж ні — череш кові, верхні — сидячі, трійчасті, з глибокоперистороздільними сегментами. С у ­ цвіття рідке, зонтиковидне; зубці чаш ечки закінчую ться довгим колючим вістрям, пелюстки білу-

277

ваті. П лід — двосім 'янка, еліпсовидна, по ребрах з гострими л у ­ сочками. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Ростуть на степових схилах, біля ш ляхів або як бур'ян на полях. У Степу, Л ісостепу та в Криму — звичайна рослина, на Поліссі трапляю ться рідко. Заготівля і зберігання. В икористо­ вують коріння (Radix Eryngii cam pestris), яке викопую ть рано навесні або восени, після визрі­ вання насіння, баж ано після дощу, коли грунт м 'який. Помиті коре­ ні нарізую ть кусочками по 8— 10 см, розрізую ть у зд овж і сушать при тем пературі до 50°. С ухої си­ ровини виходить 25 % . Сировину треба берегти від гризунів, яких вона приваблює. Росли-на неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Корені містять сапоніни, сахарозу, невелику к іль­ кість дубильних речовин, сліди алкалоїду, близько 0,1 % еф ірної олії та яблучну, лимонну, малонову, оксалову, розмаринову, глі­ колову і хлорогенову кислоти, до 160 мг% вітам іну С. Н адземна ча­ стина м ає близький до коренів хім ічний склад, але в інших спів­ віднош еннях. Насіння містить до 0,6 % еф ірної олії з запахом амб­ ри і мускусу.

них катарах верхніх дихальних ш ляхів, сік з трави або коріння — проти сухот, ш кірних хвороб та як сечогінний засіб — при літіазі. Зовніш ньо препарати з м иколай­ чиків використовую ть для ком ­ пресів при запаленнях очей і під­ вищеній вразливості їх на світло. М олоді пагони придатні на сал а­ ти, а молоде листя — для мари­ надів (збудж ує апетит); м ож на їс ­ ти й корені — зацукрені або від­ варені (як дом іш ку до салатів). Трава входить до складу га лен о ­ вого препарату нірон (ФРН). Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (25 г коріння на 0,5 л води, варити 10 хви­ лин) пити 4 рази на день до їди; сві­ жий сік з трави або коріння п'ю ть по 1 столовій лож ці на півсклянки води з додаванням меду, 3 рази на день.

719_________________ МИКОЛАЙЧИКИ ПРИМОР­ СЬКІ синеголовник приморский Eryngium m aritimum —

рясті, ясно-зелені, колючі, прико­ реневі — з череш ками, верхні — стеблообгортні. Суцвіття — к у л я­ сті головки з колю чими тричінадрізаними приквітками, пелю ­ стки голубуваті. П лід — сплюснуто-куляста двосім 'янка, ркрита м айж е колю чими лусочкам и. Цві­ те у червні — липні. Поширення. Росте в літоральній смузі Чорного й А зовського мо­ рів на піскуватих і кам'янистих місцях. Заготівля і зберігання — так, як у статтях М и колайчики польові та М иколайчики плоскі. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад близький до хім іч­ ного складу миколайчиків польо­ вих.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Трава і корінь (Herba et Radix E ryngii m aritim i) вияв­ ляю ть дію, близьку до дії мико­ лайчиків польових. У народній медицині рослина вваж ається кро­ воочисним засобом і лікам и від усяких застійних явищ в орга­ нізмі. Зменш ує секрецію молока. В важ ається добрим засобом при літіазах і для підвищ ення ф унк­ цій статевих залоз. Використову­ ються в гомеопатії. Корінь був офіцинальним у Великобританії. В їж у використовую ть так, як і м иколайчики польові.

багаторічна або дворічна гола синю вато-сіра рослина родини зонтичних. К орінь д уж е дов­ гий, м аловолокнистий, вузлува­ тий. Стебло 40—70 см заввишки, Фармакологічні властивості і ви­ міцне, галузисте. Листки ш кі­ користання. Коріння виявляє се­ чогінну та спазмолітичну дію. За­ Лікарські форми і застосування — так, як у статті М иколайчики польові. стосовую ть його проти коклюшу, при нефритах, водянці, статевій слабості, простатиті, для підви­ щ ення апетиту, при запаленні се­ реднього вуха. В народній медицині коріння і траву (Herba E ryngii cam pestris) використовую ть як ліки при ш кір­ них хворобах, туберкульозі, скро­ ф ульозі, набряках ніг, сказі, за тримці менструації, пародонтозі гастралгії, виразці ш лунку та гній­

717

278

720 МИЛЬНА ТРАВА —

ки і спричинює сльозотечу та чхання. Рослина офіцинальна у Ф ранції, ФРН, Н ідерландах, Ф ін­ ляндії та П ортугалії. Хімічний склад. Коріння м иль­ нянки містить до 20 % тритерпе­ нових сапонінів, у тому числі сапонізиди А, В, С і D, аглікона­ ми яких є гіпсогенін або гіпсоМИЛЬНИЙ КОРІНЬ — багаторічна трав'яниста гола або генінова кислота. У листі росли­ короткош орсткувата рослина ро­ ни є ф лавоновий глікозид саподини гвоздикових. Те саме, що нарин і аскорбінова кислота (до 1 %). й м ильнянка лікарська. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. П репарати мильнян­ ки лікарської посилюють виділь­ ні ф ункції слизових оболонок МИЛЬНЯНКА ЛІКАРСЬКА, верхніх дихальних ш ляхів і трав­ мильний корінь, собаче мило, ного каналу, розрідж ую ть густе мильна трава; мокротиння і слизисті виділення, полегш ую ть відхаркування, ви­ мыльнянка лекарственная являю ть потогінну, ж овчогінну й S a p o n a ria o ffic in a lis — багаторічна трав'яниста гола або діуретичну дії, сприяю ть виведен­ короткош орсткувата рослина ро­ ню з організму токсичних продук­ дини гвоздикових. Має повзуче тів обміну (як тих, що утворю ­ гіллясте червонувате кореневищ е. ються під час нормальних м ета­ Стебла численні, прямі, прості болічних процесів, так і тих, що або вгорі розгалуж ені, ЗО—70 см утворю ю ться при хворобливих заввишки. Листки супротивні, при змінах у різних органах), тобто основі звуж ені в короткий чере­ виявляють кровоочисну дію (тер­ шок, видовж ені або еліптичні, мін «кровоочисна дія», або л а ­ з трьома ж илкам и і з гостро-шор- тинською мовою haem odepuratiстким краєм. Квітки правильні, vum, запозичений з народної м е­ двостатеві, 5-пелюсткові, запаш ­ дицини, наукова медицина не ні, в щ итковидно-волотистому с у ­ визнає, але в галузі ф ітотерапії цвітті; пелюстки білі або блідо- користується ним за відсутністю рож еві, виїмчасті, з пазурцями кращ ого). Крім того, препарати і з додатком на меж і пластинок мильнянки зв'язую ть холестерол та пазурців. П лід — коробочка. і тим протидію ть утворенню ка­ менів ж овчного міхура, полегш у­ Цвіте з червня до вересня. Пош ирення. М ильнянка лікарська ють всмоктування в травному росте по всій території України каналі багатьох складових їж і й на піскуватих луках, узліссях, се­ лікарських речовин завдяки зни­ ред чагарників, особливо в до­ ж енню поверхневого натягу трав­ линах річок, біля будинків і ш ля­ них соків та прискоренню емульгації жирів, мають протинабряхів. Заготівля і зберігання. Д ля ме­ кові властивості, прискорюють дичних потреб заготовляю ть ко­ процес гоєння післяопераційних реневищ а (Rhizoma Saponariae ран. Застосування мильнянки л і­ officinalis) і траву (H erba Sapo­ карської показане при хроніч­ nariae officinalis) мильнянки. Ко­ них катарах верхніх дихальних реневищ а викопують рано навесні ш ляхів, особливо при запален­ або восени, обтруш ую ть від землі, нях трахеї та при бронхітах, звільняю ть від надземної частини, коли є сухий каш ель і утруднене миють у холодній воді, ріж уть відкаш лю вання. Як допоміж ний на куски завдовж ки 10—20 см і засіб її використовую ть при брон­ суш ать на вільному повітрі (м ож ­ хіальній астмі, силікозі, інтокси­ на й на сонці), розкладаю чи тон­ кації організму внаслідок бак­ ким (3—5 см завтовшки) шаром теріальної інфекції, літіазах, ж о в ­ на тканині чи папері. Штучне тяниці, захворю ваннях селезінки, суш іння проводять при тем пера­ дерм атозах та подагрі. Слід п ам 'я­ турі до 50°. Траву збираю ть під тати, що препарати мильнянки час цвітіння рослини, зрізаю чи протипоказані при кровотечах з верхні ЗО см її; на невідрізаній травного каналу, при гострих частині стебла обривають листя. катарах ш лунка і киш ечника, без­ Суш ать траву під укриттям на посередньо після операцій на ки ­ вільром у повітрі. Ш тучне сушіння ш ечнику, жовчгійх і сечових ш ля­ трави проводять при тем пературі хах. П ередозування препаратів до 40°. Сухих кореневищ вихо­ спричинює подразнення ш лунка і дить 22 % , трави — 12 % . Збері­ киш ечника, озноб, сухість у роті, гають сировину в сухих прохо­ частковий параліч язика, нудоту, лодних приміщ еннях. При мані­ блювання, сонливість, кривавий пуляціях з сировиною треба за ­ пронос, непритомність і судин­ хищати очі й ніс від пороху, який ний колапс. Як зовніш ній засіб дуж е подразню є слизові оболон­ рослину використовую ть при се­ бореї, лупі та випаданні волосся. багаторічна трав'яниста гола або короткош орсткувата рослина ро­ дини гвоздикових. Те саме, що й м ильнянка лікарська.

721_________________

722

В гомеопатії мильнянку вико­ ристовую ть дуж е рідко (при апа­ тії, відчутті натиснення Чна око, повільном у пульсі). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — столову лож ку корін­ ня мильнянки настоюють 8 годин на 250 мл холодної кип'яченої води і ви­ пивають за день ковтками як відхарку­ вальний засіб; відвар коріння мильнян­ ки (20 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин, відразу процідити) по три чверті склянки 3 рази на день (першу порцію — натщесерце) при хво­ робах печінки, екземі та герпесі; від­ вар трави (ЗО г сировини на 1 л окропу, випити рівними порціями за день) при ж овтяниці; столову лож ку суміш і коренів мильнянки лікарської (25 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (50 г) настоюють 30 хвилин на 250 мл окропу, відразу процідж ую ть і п'ю ть по 2—3 склянки на день при холелітіазі, набряках пе­ чінки, здутті ж ивота й нудоті; ЗО г суміші коріння мильнянки лікарської і пирію повзучого у співвіднош енні 1: 2 варять ЗО хвилин у 500 мл окропу і випивають за день за три прийоми при екземах. ЗОВНІШНЬО — ЗО г суміші коріння мильнянки лікарської і листя ш авлії лікарської у співвіднош енні 1 : 2 варять 5 хвилин у 250 мл окропу і використо­ вую ть цей відвар теплим для полоскан­ ня горла при ангінах; відвар коріння мильнянки (40 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) для обми­ вання при герпесі.

722

279

723

724

МИРТ ЗВИЧАЙНИЙ,

м исочки —

727

МІХУРНИК ДЕРЕВОВИДНИЙ, однорічна трав'яниста гола розсі- хлопушка; м ирт обы кновенны й яноопуш ена рослина родини к а ­ пузырник древовидный M yrtus communis — вічнозелений кущ родини м ирто­ пустяних (хрестоцвітих). Те саме, Colutea arborescens, синонім — вих, 40—80 см заввишки. Листки що й грицики звичайні. С. vesicaria —

супротивні, ланцетні, при розти­ ранні пахнуть. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, роз­ міщені поодиноко або по кілька в пазухах листків. Плід — синюва­ то-чорна ягода. Цвіте у червні — липні. Пош ирення. П оходить з С еред­ зем ном ор’я. В УРСР в Пд. Криму розводять як декоративну та еф і­ роолійну рослину. Сировина. Використовують листя, зібране під час цвітіння мирта. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Рослина містить еф ірну олію. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати М. з. мають антимікробні власти­ вості. У вигляді відвару або на­ стойки їх вживаю ть при лікуванні ангіни, бронхіту, туберкульозу л е ­ гень та грипозних захворювань. У стародавній медицині настій плодів на вині вживали як е л ік ­ сир, що надає людині здоров'я, продовж ує життя. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку листя (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спир­ ті) по 25—ЗО крапель 3 рази на день протягом 5—7 днів (при необхідності курс л ікування повторюють після 5-денної перерви).

72 5 МИШАТНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й термопсис ланцетовидний.

726 МИШАЧЕ ВУШКО — багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Те саме, що й нечуйвітер волохатенький.

гіллястий листопадний, до 5 м зав­ вишки кущ родини бобови*. Лист­ ки непарноперисті, з 3—6 парами довгастих або овальних листоч­ ків. Квітки двостатеві, неправиль­ ні, яскраво-ж овті, до 2 см зав­ довж ки, в пазуш них 3—6-квіткових китицях. Плід — багатонасін­ ний, пухирчасто здутий, плівча­ стий біб, 5—8 см завдовж ки і 2— З см завширш ки. Ц віте у травні — серпні. Пош ирення. П оходить з С еред­ зем ном ор'я. На У країні, п ереваж ­ но в південних районах, м іхур­ ник вирощ ую ть як декоративну рослину. Л егко дичавіє. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть листя (Folium Coluteae), яке заготовляю ть про­ тягом усього вегетаційного пері­ оду. Суш ать його під наметом, розстилаю чи тонким ш аром і час від часу переміш уючи. С ухої си­ ровини виходить 25 %. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Л истя міхурника містить дубильні й гіркі речо­ вини, колю теву кислоту, сліди еф ірн ої олії, аскорбінову кисло­ ту та мінеральні солі. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. М іхурник здавна ви­ користовую ть як замінник касіі гостролистої. Його препарати м а­ ють проносні властивості, але за силою д ії поступаю ться перед препаратами касії. Сила пронос­ ної дії залеж ить від дози: малі дози зумовлю ю ть легке послаб­ лення, великі — проносний ефект. Рослина виявляє й незначну сечо­ гінну та ж овчогінну дію. В на­ родній медицині м іхурник ви­ користовували і як кровоочисний засіб. Н едоліком препаратів м і­ хурника є їхній неприємний смак і запах. Щоб позбутися цього, в препарати міхурника додаю ть ме­ ду або коріння солод ки голої, які не лиш е виправляю ть смак л і­ ків, а й посилюють проносну дію. Проведені в СРСР експерим ен­ тальні й клінічні випробування препаратів з листя міхурника д о­ вели відсутність токсичних явищ. Л ікарські форми і використання. ВНУТРІШНЬО — настій листя (20—50 г сировини на 1 л окропу, настоюють 5 хвилин) по одній склянці перче д сном як проносний або послаблюючий засіб (відрегулювати дозою); складний на­ стій (10 г листя міхурника і 15 г ме­ леної кави настоюють 15 хвилин на 150 мл окропу, процідж ую ть і додають 15 г гіркої солі й ЗО г малинового си­ ропу) для хворих з слабим серцем як проносний і ж овчогінний засіб.

280

728

732

МОЛОДИЛО ПАРОСТКОВЕ, однорічна трав'яниста гола роз- доля; сіяноопуш ена рослина родини ка­ молодило отприсковое пустяних (хрестоцвітих). Те саме, Jovibarba soboliiera, синонім — що й грицики звичайні. Sempervivum soboliferum —

МІШЕЧКИ —

729_________________ могильник — вічнозелений півкущ ик родини барвінкових. Те саме, що й бар­ вінок малий.

730_________________ МОГИЛЬНИК СТЕПОВИЙ — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини паролистових. Те саме, що й гармала звичайна.

731_________________ МОКРЕЦЬ — трав'яни ста рослина родини гвоз­ дикових. Те саме, що й зірочник середній.

багаторічна трав'яниста м'ясиста рослина родини товстолистих. Стебло прямостояче, залозистоопушене, облистнене, 10—25 (40) см заввишки, з розеткою лист­ ків біля основи; неплідні паго­ ни — у вигляді щ ільних кулястих розеток листків. Листки розетки видовж ено-клиноподібні, гострі, голі, з країв війчасті. Квітки а к ­ тиноморфні (див. статтю Актино­ морфна квітка), двостатеві, 6членні, дзвониковидні, у щ итко­ видних суцвіттях; пелюстки блІдо-ж овті або зеленаві, більш е як удвоє довші за чаш ечку, по краю війчасті. П лід — листянка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. М олодило паростко­ ве росте на Поліссі в соснових лісах, на піщаних місцях. Снровнна. Д ля виготовлення ліків використовую ть свіж е листя м о­ лодила, яке збираю ть у липні — серпні. Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У листі молодила є органічні кислоти, серед яких найбільш е яблучної.

Фармаколргічні властивості і ви­ користання. При серцевій недо­ статності вживаю ть свіж е молоде листя з медом або цукром. До ран, які довго не гояться, прикладаю ть свіж у потовчену траву, зміш ану з свинячим смальцем.

733 МОЛОДИЛО ПОКРІВЕЛЬНЕ молодило кровельное Sem pervivum tectorum — багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Стебло пря­ ме, залозисто-опуш ене, облистне­ не, 24—45 см заввишки, з розеткою листків біля основи; неплідні па­ гони — у вигляді щ ільних к у л яс ­ тих розеток листків. Листки ро­ зетки з обох боків голі, лише з країв корїотковійчасті, довгасті або оберненояйцевидні, з загост­ реною червонястою верхівкою. Квітки актиноморф ні (див. А к ­ тиноморфна квітка), двостатеві, 12-членні, зірчасті, у щ итковид­ них суцвіттях; пелюстки рож евоф іолетові, лінійно-ланцетні, заго­ стрені, волохаті, вдвоє довші за чаш ечку. П лід — листянка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. М олодило покрівель­ не походить з гір Середньої Є вро­ пи. На території України його ви­ рощ ують як декоративну рослину; іноді воно трапляється здичавіло на мурах, дахах і на кам'янистих місцях. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть свіж е листя м о­ лодила, яке збирають у липні — вересні. Інколи використовую ть і сухе лйстя. Р ослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. У листі молодила є дубильні речовини, смоли, орга­ нічні кислоти й седогептоза.

281

734_________________ 735_________________ Фармакологічні властивості і ви­ МОЛОЧАЙ ГОРОДНІЙ користання. Відвар свіж ого листя молочай огородный

МОЛОЧАЙ КИПАРИСОВЙДНИЙ приймають усередину при вираз­ Euphorbia peplus — ковій хворобі шлунка, проносі, однорічна трав'яниста гола росли­ молочай кипарисовидный альгом енореї й метрорагії, а х о ­ на родини молочайних. Стебла Euphorbia cyparissias — лодний настій — при гарячкових станах і запаленнях органів ди­ хання. Застосовую ть молодило і як зовніш ній засіб. Відвар листя використовую ть як полоскання при ангінах і як натирання при тривалому загорянні на сонці. Свіжим соком виводять бородавки і мозолі, лікую ть рани і опухи. Для лікування ран і опухів мож на використовувати і свіж е подрібне­ не листя. Подрібнене листя або сік, зміш ані з рослинною олією або смальцем, застосовую ть при бородавках, ластовинні, синяках, опіках, різних запаленнях шкіри, афтах тощо. Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО— відвар листя (4 г си­ ровини на 200 мл окропу, варити 9 хви­ лин) по три чверті склянки 2—3 рази на день; 2—3 подрібнені листки рослини заливають холодною кип'яченою водою, настоюють иіч і випивають протягом дня за 2—3 прийоми. ЗОВНІШ НЬО— відвар листя (12 г сиро­ вини на 200 мл окропу, варити 9 хви­ лин) для полоскання або натирання.

підведені або, рідше, прям осто­ ячі, розгалуж ені, 10—25 см зав­ вишки. Листки чергові, обернено­ яйцевидні, тупі. Квітки різноста­ теві, ОДНОДОМНІ, без оцвітини; ОДна маточкова квітка та 10— 12 ти­ чинкових квіток оточені чаш ечковидним покривальцем і утворю ­ ють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Головних променів су­ цвіття три. П лід — трилопатевий т ригоріиіок; насінини ш естигран­ ні, по двох гранях борозенчасті, по чотирьох — ямчасті. Ц віте у липні — серпні. Поширення. М олочай городній росте розсіяно в степових і л ісо ­ степових районах України як б у ­ р'ян на полях та біля доріг. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву і коріння. Заготовляю ть сировину під час цвітіння рослини. Вживають траву й коріння рослини (так само, як і молочний сік) свіж ими або су­ шать. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. М олочай город­ ній м істить їдкий молочний сік (евфорбій), смолу, каучук, солі яблучної кислоти та м інеральні речовини. Основною діючою речо­ виною молочного соку є евфорбон, до складу якого входять бвфол, а-евфорбол, тараксерол, тритерпеновий спирт резинеф ерол і p-амірин. У насінні рослини є ж ирна олія, смола, евф орбіостероїд та сліди алкалоїдів.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави, м олоч­ ний сік (свіжий чи сухий розве­ дений) і відвар цілої рослини ви­ користовую ть у дерм атології і косметиці (див. статтю М олочай кипарисовидний). При виведенні веснянок і плям обличчя зм ащ у­ ють спочатку молочним соком, а потім — риб'ячим ж иром. Свіжий молочний сік рослини використо­ вують і для боротьби з блощ и­ цями. Останнім часом увагу д о ­ слідників привертаю ть повідом ­ лення про антибластичні власти­ вості молочаїв і м ож ливості син­ тезу статевих гормонів і вітам іну D з евф орбіостероїду. Лікарські формн і застосування. ЗОВНІШНЬО — відвар із свіж ої росли­ ни (дві рослини з корінням на 10 л ок­ ропу) у вигляді ванночок для лікування корости. М олочай городній — отруйна рослина. П ередозування небезпечне!

багаторічна трав'яниста сіруватозелена, з білим молочним соком рослина родини молочайних. Стебла численні, прямостоячі, 10—40 см заввишки, голі або в нижній частині короткопухнасті, з неплідними густооблистненими гілочками. Стеблові листки вузьколінійні, сидячі, до основи зву­ ж ені, тупі, однож илкові; верхів­ кові — нитковидні. Квітки різно­ статеві, однодомні, без оцвітини; одна м аточкова квітка та 10— 12 тичинкових квіток оточені дзвониковидним покривальцем і утво­ рюють невеличкі суцвіття, подіб­ ні до квітки. Головних променів суцвіття 10— 15. П лід — густодрібнобородавчастий трилопате­ вий тригоріш ок. Цвіте у травні — червні. Поширення. М олочай кипарисовидний росте м айж е по всій тери­ торії України (крім Д онецького Л ісостепу і Степу) на степових схилах, відкритих піщаних місцях, як бур'ян на полях та біля доріг.

282

736

737

Сировина. Див. статтю М олочай МОЛОЧАЙ СТЕПОВИЙ городній.

молочай степной

Хімічний склад молочаю кипари­ Euphorbia stepposa —

совидного близький до хімічного багаторічна трав'яниста рослина складу молочаю городнього. родини молочайних. Стебло пря­ Фармакологічні властивості і ви­ мостояче, голе, сизувате, ЗО— користання. Галенові препарати 60 см заввишки. Листки цілісні, молочаю кипарисовидного мають чергові, ш ироколанцетні, з 3—5 сечогінні, проносні, глистогінні, жилками, ш кірясті, тупі, з неве­ потогінні та болетамувальні вла­ личким верхівковим вістрям. Квіт­ стивості. Великі дози рослини ки різностатеві, однодомні, без спричинюють блювання. М олоч­ оцвітини; одна маточкова квітка ний сік, при нанесенні його на та 10— 12 тичинкових квіток ото­ шкіру, виявляє місцеву подразню ­ чені чаш ечковидним покриваль­ ючу дію. Водний настій трави або цем і утворюють невеличкі суцвіт­ коріння молочаю вживаю ть при тя, подібні до квітки. Головних катарах шлунка, захворю ваннях променів суцвіття 7—13. П лід — нирок, як послаблюючий, блю вот­ трилопатевий тригоріш ок. Цвіте у ний та протиглисний засіб. У дер­ червні — серпні. матології й косметиці настій трави Поширення. М олочай степовий або молочний сік рослини (свіжий росте в Л ісостепу й Степу на від­ чи сухий розведений) використо­ слоненнях, степах і степових вують для виведення веснянок і схилах. плям на обличчі, видалення м озо­ Сировина. Див. статтю М олочай лів і бородавок та для лікування городній. лиш аїв. Як засіб від корости за ­ Хімічний склад молочаю степо­ стосовую ть відвар цілої рослини вого близький до хімічного складу (див. статтю М олочай городн ій ). м олочаю городнього.

глаукс приморскии Glaux maritima —

багаторічна трав'яниста ясно-зелена м 'ясиста рослина родини пер­ воцвітих, заввиш ки 5—20 см. Стеб­ ла прямостоячі або простягнуті, з густо облистненими гілками. Листки сидячі, еліптичні або видовж еноланцетні, цілокраї, заго­ стрені, з розсіяними бурими крап­ частими ямками; нижні — супро­ тивні, верхні — чергові. Квітки двостатеві, одиничні, сидячі або на коротких квітконіжках у пазу­ хах листків; оцвітина проста, блідо-рож ева, 5-лопатева (склада­ ється з сам ої чаш ечки). П лід — коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. М олочка приморська росте на солонцях і засолених луках у південній частині Л ісо­ степу і в Степу. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву, яку заго­ товляю ть під час цвітіння росли­ ни. Суш ать сировину під укрит­ Лікарські формн і застосування. Фармакологічні властивості і ви­ тям на вільному повітрі. Рослина ВНУТРІШ НЬО— настій (1 чайна л ож ­ користання. В народній медицині неоф іцинальна. ка трави або коріння на 200 мл окропу, настояти 20 хвилин) по 1 столовій молочай степовий використову­ Хімічний склад ще не вивчено. лож ці з водою 3 рази на день до їди. ють як послаблюючий, сечогінний Фармакологічні властивості і ви­ Молочай кипарисовидний — отруйна і глистогінний засіб. Є відомості користання. У народній медицині рослина. П ередозування небезпечне! про застосування його у народній настій трави молочки вваж ається медицині при ракових пухлинах. засобом, що сприяє підвищенню Як зовніш нім засобом препарата­ секреції молока у матерів-годуми молочаю степового лікую ть вальниць. хвороби шкіри. Соком рослини Лікарські форми і застосування. виводять бородавки, мозолі та ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ву лож ку сировини настоюють 1 годи­ плями на обличчі. ну на склянці окропу, проціджують) Лікарські формн і застосування.

по чверті склянки 3—4 рази на ----ВНУТРІШНЬО — відвар (2 г сухого ко­ до їди. ріння на 200 мл окропу) або настій (4—5 г сухої або 6— 8 г свіж ої трави на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 2—4 рази на день як сечогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — настій трави або відвар коріння у вигляді ванночок для л іку ­ вання екземи. М олочай степовий — отруйна рослина. П ередозування не­

безпечне!

283

738_________________ 741_________________ 742_________________ МОРЁЛЯ —

МОРКВА ДИКА,

листопадне дерево, рідше — кущ, гніздо сороче; родини розових. Те саме, що й аб­ морковь дикая рикос звичайний. Daucus carota — дворічна трав’яниста ж орстково­ лосиста рослина родини селеро­ вих (зонтичних). Стебло прям о­ МОРІЖОК — стояче, гранчасто-борозенчасте, однорічна трав'яниста рослина р о ­ угорі розгалуж ене, 25—80 см зав­ дини гречкових. Те саме, що й вишки. Листки двічі-тричі периспориш звичайний. сторозсічені, з довгастими або л і­ нійними, надрізанозубчастим и ч а ­ стками. Квітки правильні, дрібні, 5-пелюсткові, білі, зібрані у склад­ ні великі зонтики, біля основи МОРКВА ГАДЮЧА — багаторічна трав'яниста з приєм ­ яких є обгортка, утворена пелисточками; ним запахом рослина родини се­ ристороздільними лерових. Те саме, що й смовдь центральна квітка зонтика часто неплідна, темно-червона, на дов­ гірська. гій квітконіжці. П лід — д восім ’я н ­ ка. Цвіте у червні — липні. Поширення. М орква дика росте як бур'ян на полях і відкритих місцях по всій території України. Сировина. Для медичних потреб використовую ть плоди рослини (Fructus Dauci carotae). Заготов­ ляють плоди під час повної стиг­ лості (зрізані зонтики підсуш ують і обмолочують). Сухі плоди зб е­ рігають у щ ільно закритих короб­ ках. А птеки сировину не відпу­ скають. Хімічний склад. У насінні моркви дикої є ефірна олія (1,6 % ), а л ­ калоїди (1,4 % ), дубильні речови­ ни (0,2 %), органічні кислоти, цукри та понад 20 м ікроелем ен­ тів.

739_________________

740_________________

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Насіння моркви дикої

МОРКВА ЇСТІВНА — дворічна трав'яниста рослина ро­ дини селерових (зонтичних). Те саме, що й морква посівна.

743 МОРКВА ПОСІВНА, морква їстівна; морковь посевная Daucus sativus — дворічна трав'яниста ж орстково­ лосиста рослина родини селеро­ вих (зонтичних). У перший рік утворю є розетку листків і м 'яси­ стий коренеплід червоно-оранж е­ вого, ж овтого або білого кольору, на другий — розетку листків, квіт­ кові стебла й плоди. Стебло пря­ мостояче, ЗО—100 см заввишки. Листки чергові, череш кові, двічі або тричі перисторозсічені, три­ кутні. Квітки правильні, дрібні, білі, червонуваті або ж овтуваті, зібрані в складні зонтики. П лід — двосім 'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. М оркву посівну виро­ щ ують по всій території України як овочеву і корм ову рослину. Сировина. Для медичних потреб використовую ть плоди (Fructus Dauci sativi), коренеплоди (Radix Dauci recens) і зрідка листя росли­ ни (Folia Dauci sativi). Л истя зби­ раю ть під час цвітіння рослини і суш ать у затінку на вільному повітрі. Плоди заготовляю ть під ■*ас повної стиглості (зрізані зон­ тики підсуш ую ть і обмолочують). Готову сировину зберігаю ть у за­ критих коробках. Коренеплоди спож иваю ть свіж им и або варять. Хімічний склад. Коренеплоди моркви містять p-каротин (до 24 мг% ) та інші каротиноїди, ні­ котинову (0,55— 1,47 мг% ), пантотенову (0,26 мг% ) і ф олієву кисло­ ти та інші вітаміни (Е — 0,63 мг% , Q, В,, В2, В6, біотин), ф лавоноїди (22—60 мг% ), ф осф оліпіди, л е­ цитин, стероли, інозит (48 мг% ), цукри (3,4— 12,0 % ), пектинові ре­ човини (0,3—0,8 % ), клітковину (0,7—2,0 % ) і макро- та м ікроеле­ менти (калій, магній, фосфор, хлор, йод, алюміній, бор, ванадій, залізо, кобальт, мідь, марганець, цинк). У насінні є ж ирна й ефірна олії, флавоноїди та кумарини. Із листя виділено піролідин і дауцин.

використовую ть як засіб, що має сечогінні, холеретичні, солерозчинні, спазмолітичні, протиза­ пальні та антимікробні власти­ вості. В науковій медицині плоди моркви дикої використовую ть як сировину для виготовлення спир­ тового екстракту, який входить до складу препарату уролесану. Уролесан призначаю ть при лікуванні нефролітіазу, ж овчнокам 'яної хвороби, гострого та хронічного калькульозного холециститу, пі­ єлонефриту, ниркових і печінко­ вих колік та сольових діатезів. У народній медицині порош ок з плодів моркви ди кої вживаю ть як вітрогінний, глистогінний і про­ носний засіб та при нетравленні шлунка. При нирковокам'яній хворобі п'ю ть настій плодів, д о ­ Фармакологічні властивості і ви­ тримую чись при цьому дієти, як користання. К оренеплоди моркви при нефриті. вж иваю ть не лиш е як продукт хар­ Лікарські формн і застосування. чування, а й як цінний л ікувал ь­ ВНУТРІШНЬО — уролесан (Urolesanum) по 8— 10 крапель на грудочці цук­ ний засіб. Як дж ерел о каротину ру 3 рази на день перед їдою (курс сиру м оркву або свіж ий м орквя­ лікування — від 5 днів до 1 місяця), ний сік призначаю ть хворим на а в разі ниркових і печінкових колік — гіпо- й авітам іноз А (при хворій по 15—20 крапель на прийом; порошки печінці і зниж еній ф ункції щ ито­ з плодів по 1 г на прийом, 3 рази на видної залози лікування авітам і­ день; настій плодів (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу, настояти нозу А м алоефективне!), вагітним у термосі протягом ночі) по одній ж інкам і матерям-годувальницям склянці 3 рази на день (пити гарячим!). (підвищ ується секреція молока),

284

745 людям, проф есія яких пов'язана з напругою зору, при інф аркті міокарда, як допом іж ний л ік у ­ вальний засіб при кон'ю нктивітах, кератитах, блеф аритах, гем ерало­ пії (куряча сліпота) і стом ленні сітківки. Як легкий проносний засіб морква використовується при хронічних запорах і геморої, як сечогінний — при хворобах ни­ рок. Наявністю значної кількості йоду (5 м кг/100 г сирої маси) по­ яснюється застосування моркви при зниж еній функції щ итовидної залози. Заслуговую ть на увагу й повідомлення про ефективне за ­ стосування моркви при захворю ­ ваннях, пов'язаних з поруш енням м інерального обміну (хронічні об­ мінні поліартрити, остеохондроз,

ж овчнокам 'яна і нирковокам яна хвороби). М орквяний сік з медом використовую ть у народній меди­ цині при простуді, розладах трав­ лення, статевому безсиллі (по сто­ ловій лож ц і кілька разів на день). У дитячій практиці морквяний сік даю ть як легкий проносний, проги золотуш ний і глистогінний (особливо проти гостриків) засіб та як засіб, що підвищ ує стій­ кість організм у до простудних і ш кірних захворювань, сприяє ростові й розвиткові дитини. При загостренні виразкової хвороби ш лунка і дванадцятипалої кишки, запальних процесах тонкого й тов­ стого відділів киш ечника вживати моркву всередину протипоказано. Зовніш ньо як болетамувальний, протизапальний і антисептичний засіб терту моркву застосовую ть для гоєння ран, опіків, відм оро­ ж ень, золотуш них і цинготних ви­ разок та при панариції. Свіжим соком полощ уть рот при стом ати­ тах, змащ ую ть ротову порож нину у дітей при пліснявці. В дерм ато­ логії терту сиру моркву застосо­ вують місцево для лікування со­ нячного дерматиту, а в косм ети­ ці — для накладання масок при сухості ш кіри обличчя. Корене­ плоди моркви використовую ть і як сировину для промислового виробництва каротину, олійний розчин якого застосовую ть у ви­ гляді прим очок, ком пресів, е м у ль ­ сій при лікуванні хронічних за­ хворю вань шкіри, гнійних ран, опіків, відм орож ень та ураж ень слизових оболонок, носа і глотки. Насіння моркви використовую ть як засіб, що має сечогінні, холе­ ретичні, солерозчинні, вітрогінні та протиглистяні властивості. С у­ шене листя моркви заварю ю ть як чай і п'ю ть при геморої. Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій плодів (1 сто­ лова лож ка сировини на 200 мл окропу, настояти у термосі протягом ночі) пс півсклянки 5—6 раз на день до їди при нирковокам'яній хворобі й метеоризмі (пити гарячим!); свіж и й сік по 1 столо­ вій лож ці 4—5 раз на день, додаючи безпосередньо перед вж иванням мед або цукор на смак (дітям дають по 1 сто­ ловій лож ці 2 рази на день зранку і ввечері натщесерце як глистогінний засіб і при проносі). ЗОВНІШНЬО — дві стерті морквини змішую ть з одним попередньо збитим білком і чайною лож кою прованської олії або молока і невеликою кількістю крохмалю, наносять одерж ану суміш на обличчя і через ЗО хвилин змивають теплою водою.

744 МОРСЬКА КАПУСТА —

МОХ БІЛИЙ — рід багаторічних трав'янистих рослин родини сфагнових. Те са­ ме, що й сфагн.

746 «МОХ» ДУБОВИЙ лентец крупитчатый Evernia prunastri — багаторічний кущ истий лиш айник родини уснеєвих. Слань лиш ай­ ника прям остояча або звисла, м 'яка, 10—20 см завдовж ки. Л опа­ ті слані вилчасторозгалуж ені, д о ­ сить широкі, морщинисті, складчастохвилясті чи бородавчасті, зверху ж овтуваті або сіро-зелені, зісподу — бліді, місцями світлорож еві, з загорнутими донизу кра­ ями. Органи вегетативного роз­ м нож ення (соредії) розміщ ені на загорнутих краях лопатей, мають вигляд дрібних білих цяток. Пло­ дові тіла (апотеції) 2— 10 мм у д іа ­ метрі, коричневі або червоно-ко­ ричневі, матові, розміщ ені розрід­ ж ено на верхній частині слані або на закінченнях лопатей. Поширення. «Мох» дубовий як епіфіт росте в лісових і на пів­ ночі лісостепових районів Укра­ їни в старих тінистих лісах на стовбурах і товстих гілках різних дерев (дуб, клен, липа, ясен тощо). Заготівля і зберігання. Д ля м едич­ них потреб використовую ть слань лиш айника (Lichen quercus). Заго­ товляю ть слань увесь рік, але най­ кращ е влітку, коли є змога ш вид­ ко і якісно суш ити зібрану си­ ровину. Слань знімаю ть з гілок рукам и або зш крібаю ть ножем, очищ ають від сторонніх доміш ок, розстилаю ть тонким (5—7 см зав­ товшки) ш аром на папері або тка­ нині й суш ать проти сонця або в теплом у приміщ енні, періодично помішуючи. М ож на суш ити в су­ ш арках при тем пературі, не вищій за 60°. С ухої сировини виходить 76—77 % . Зберігаю ть у сухих, добре провітрю ваних приміщ ен­ нях. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Слань лиш айни­ ка містить евернієву кислоту та її ефіри, уснінову кислоту, смоли, віск, жири та слизисті речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. «Мох» дубовий має пом'якш увальні, антимікробні, протизапальні й легкі проносні властивості, збудж ує апетит. Н а­ стій слані «моху» дубового п'ють при каш лі, астмі, хронічном у за ­ порі, в разі відсутності апетиту. «Мох» дубовий ш ироко викори­ стовують у парфю м ерном у вироб­ ництві.

багаторічна морська бура водо­ Лікарські форми 1 застосування. рість родини лам інарієвих. Те са ­ ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ ка сировини на 400 мл окропу, варити ме, що й лам інарія цукриста. 5 хвилин, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди.

285

747

748

751

МОХ ТОРФОВИЙ —

МУХОМОР ЧЕРВОНИЙ, рід багаторічних трав'янистих рід багаторічних трав'янистих маримуха; рослин родини сфагнових. Те са­ рослин родини сфагнових. Те са ­ мухомор красный ме, що й сфагн. ме, що й сфагн. Am anita muscaria — МОХ СФАГНОВИЙ —

749_________________ М УДНИК — багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини білозерових. Те саме, що й білозір болот­ ний.

750_________________ МУХОЛОВКА — багаторічна трав'яниста рослина родини росичковий. Те саме, що й росичка круглолиста.

гриб родини мухоморових. Ша­ пинка 5— 15 см у діаметрі, у м о­ лодих грибів м айж е куляста, у зрі­ лих — опукло- або плоскорозпростерта, з тонким рубчастим краєм, яскраво-червона або оранж ева, з численними білими або ж овту­ ватими пластівцями, які після до­ щ у часом зникають; пластинки густі, тонкі, вільні, білі. Спорова маса біла. Н іж ка циліндрична, з великою бульбою, щільна, п із­ ніше з порож ниною , 5— 13 (18) см заввиш ки і 1—3 (4) см завтовш ки, з широким білим (по краю ж ов­ тим) кільцем у верхній частині; піхва приросла, має вигляд кон­ центричних, бородавчасто-лускатих смуг. М 'якуш білий, під ш кір­ кою ш апинки — ж овтуватий, без виразного запаху. Поширення. М ухомор червоний росте по всій території України у хвойних і листяних лісах з лип­ ня по листопад. Сировина. Використовують свіж е плодове тіло гриба. Хімічний склад. У плодовому тілі м ухом ора є алкалоїди мусказон і мускімол, іботенова кисло­ та й мікоатропін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У народній медицині настойку гриба на горілці вико­ ристовую ть для розтирання при ревматизмі. В гомеопатії з м ухо­ мора червоного приготовляю ть препарат A garicus m uscarius, який застосовую ть при спазмах судин, епілептичному і хореатичному станах, м нож инном у склерозі й ангіні та при функціональних поруш еннях ^діяльності спинного м озку й тяж ком у перебігу кл і­ максу. В побуті м ухомор черво­ ний використовую ть як інсекти­ цидний засіб. Д ля знищ ення мух готую ть міцний відвар, невелику кількість *якого наливаю ть у не­ глибоку тарілку й підсолодж ую ть цукром, а зверху кладуть ф іль­ трувальний папір так, щ об він дещ о виступав за краї тарілки. Замість відвару в тарілку мож на насипати дрібненькі кусочки гриба, залити їх невеликою кіль­ кістю підсолодж ен ої водИ або молока, а зверху так* сам о по­ класти фільтрувальний папір. С пож иваю чи розчини, мухи ги­ нуть. Свіж им соком або вареним грибом (у вигляді каш коподібної маси) змащ ую ть місця скупчення клопів. М ухомор червоний — смертельно отруйний гриб. При маніпуляціях з ним слід бути обереж ним, а роз­ ставляю чи приманки для мух, тре­ ба слідкувати, щ об до них не мали доступу діти.

286

752 МУЧНИЦЯ ЗВИЧАЙНА, м ед в еж е вухо; толокн ян ка обы кновенная A r c to s ta p h y lo s u v a -u rsi, с и н о ­ н ім — A r b u tu s u v a -u rsi — невеликий вічнозелений кущик родини вересових. Стебла леж ачі, 0,3— 1 (2) м завдовжки, ду ж е роз­ галуж ені, з висхідними квітконос­ ними гілочками. Листки чергові, ш кірясті, довгасто-обернено-яйцевидні, тупі, з трохи загнутими донизу і злегка потовщеними цільними краями, зверху темнозелені, з полиском, з ясно поміт­ ними сітчасто розташ ованими вдавленими ж илками, зісподу світліш і, матові, з ясно виступа­ ючою середньою ж илкою. Квітки двостатеві, правильні, на корот­ ких квітконіжках, у пониклих ки­ тицях на кінцях гілочок; віночок глечиковидний, білий або блідорожевий, на верхівці з п'ятьма зубчиками. Плід — червона ягодо­ подібна куляста борош ниста к і­ стянка. Цвіте у травні — червні. Пош ирення. М учниця звичайна трапляється невеличкими острів­ ками на Поліссі в соснових лісах, на сухих піщаних грунтах. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть листя мучниці (Folia U vae ursi). Заготовляю ть сировину у два строки: навесні, перед цвітінням або на його початку, і восени, від початку достигання плодів і до перш ого снігу. Зрізані гілочки зв'язую ть у пучки й розвіш ую ть для суш іння під наметами або в провітрю ваному приміщенні. Після суш іння листки відокрем ­ люють від стеблових частин і збе­ рігають у коробках у сухих, добре провітрю ваних приміщ ен­ нях. Строк придатності сирови ни — 5 років. Л истя мучниці від­ пускаю ть аптеки. Хімічний склад. Листя мучниці містить фенолові глікозиди арбу­ тин (8— 16 % ) і метиларбутин, вільний гідрохінон, дубильні ре­ човини пірогалової групи (ЗО— 35 % ), органічні кислоти (галова, елагова, хінна, мураш ина, урсоло­ ва), ф лавоноїди гіперозид, кверце­ тин, кверцитрин, ізокверцитрин, мірицетин, мірицитрин, тритерпен уваол, віск і смолу та сліди еф ір­ ної олії й м інеральні солі. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Основними діючими речовинами листя мучниці є ф е­ нолові глікозиди, ф лавоноїди й дубильні речовини. А рбутин і ме­ тиларбутин розщ еплю ю ться в ор­ ганізмі до гідрохінону, який має подразні й антибактеріальні влас­ тивості, внаслідок чого підвищ у­ ється діурез, а сечовивідні ш ля­ хи очищ аю ться від бактеріальної флори. П ротибактеріальна дія мучниці проявляється лиш е за умови л уж н ої реакції сечі, оскіль­

ки при кислій реакції сечі гідро­ л із глікозидів не відбувається. Антисептичний еф ект проявляють і дубильні речовини мучниці. Він зумовлений їхньою здатністю ут­ ворювати комплексні сполуки з мікробними білкам и й від реак­ ції сечі не залеж ить. Поряд з цим дубильні речовини мучниці вияв­ ляють протизапальну дію. Ф лаво­ ноїди, що містяться в рослині, виявляю ть салуретичну дію (під­ вищ ення діурезу з одночасним посиленням виведення з організ­ му іонів натрію і хлору). О дно­ часна наявність сечогінних, анти­ мікробних і протизапальних вл а­ стивостей робить цю рослину цін­ ним засобом для лікування за ­ пальних процесів у сечовивідних шляхах та ниркової недостатно­ сті з поруш енням водного й м і­ нерального обміну. У народній медицині, крім того, препарати мучниці приймають при н еф ро­ літіазі, гематурії, затримці сечі, мимовільному сечовиділенні, ніктурії, сперматореї, малярії, тубер­ кульозі легень, діареї й атонії кишок та при цукровом у діабеті. М учниця звичайна входить до складу сечогінного чаю. Вжива­ ють мучницю у вигляді настою, відвару або порош ків з листя. Н а­ томість болгарські вчені вваж а­ ють, щ о найкращ а лікарська ф ор­ ма мучниці — настій, і пояснюють це тим, щ о при кип'ятінні екстра­ гується значна кількість дубиль­ них речовин, які подразнюють слизову оболонку ш лунково-киш ­ кового тракту. При надмірному й тривалом у вж иванні препарати мучниці м ож уть спричиняти блю­ вання, пронос, подразнення нирок, викидень у вагітних. У разі необ­ хідності тривалого вж ивання муч­ ниці її використовую ть у суміші з іншими лікарським и рослинами, які маю ть сечогінні та протиза­ пальні властивості. О кремі автори рекомендую ть при вживанні м уч­ ниці одночасно приймати 1 чайну

л о ж к у натрію гідрокарбонату для створення л у ж н о ї реакції сечі. Зовніш ньо настій листя рослини застосовую ть для гоєння виразок і гнійних ран. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — холодний настій (1 столову лож ку сировини заливають двома склянками к и п ’яченої води кім­ натної температури, настоюють 6—8 го­ дин, проціджують) по 1—2 столові лож ки 3—4 рази на день; настій (10 г, або 1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по півсклянки або по третині склянки 3—5 раз на день через 40 хви­ лин після їди; відвар (10 г, або 1 сто­ лова лож ка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—5 раз на день через 40 хвилин після їди; порошок з листя по 1 г двічі на день; 10 г суміші листя мучниці звичайної і п о л и н у з в и ­ чайного, трави хвощ а польового, насін­ ня моркви дикої і к ропу запашного, взятих у співвіднош енні 3 : 2 : 2 : 1 : 2, заливають двома склянками окропу, на­ стоюють 12 годин у духовці, кип'ятять 5 хвилин і п'ють по півсклянки 4 рази на день через 1 годину після їди при нирковокам'яній хворобі; столову лож ку суміші (порівну) листя мучниці звичайної і трави собачої кропиви п'ятилопатевої заливаю ть 3 склянками окропу, кип'ятять, поки не википить третина рідини, процідж ую ть і п’ють протягом дня за 3 рази при нервовому збудж енні й атонії кишок. ЗОВНІШНЬО — настій або відвар (го­ тують, як у попередньому прописі) для обмивань і компресів.

287

753 МУШМУЛА ЗВИЧАЙНА м уш м ула обы кновенная

M espilus germanica —

754_________________ Сировина. З лікувальною метою використовую ть плоди і листя рослини. Листя заготовляю ть з травня по серпень, плоди — восе­ ни (у стадії повної стиглості). Рослина неоф іцинальна. Х імічний склад. Плоди і листя рослини містять значну кількість дубильних речовин. У плодах, крім того, є цукри (до 17 % ), 0,2— 0,9 % органічних кислот (в основ­ ному яблучна), до 16 мг% віта­ міну С. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Відвари і настої пло­ дів та листя муш мули або плоди в натуральному вигляді користу­ ються репутацією ефективного в 'яж уч ого засобу. Всередину їх даю ть при звичайних і кривавих проносах, для збудж ення апетиту; зовніш ньо як протизапальний за ­ сіб використовую ть для полоскан­ ня горла при ангіні. Плоди муш ­ мули їстівні. Спож иваю ть їх після влеж ування або після перших осінніх приморозків — тоді вони гублять терпкий смак. Про запас плоди консервую ть у цукровому сиропі. Л ікувальні властивості в таких плодів не втрачаються.

М'ЯТА БЛОШИНА м ята блош ная

Mentha pulegium —

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло підве­ дене, чотиригранне, розгалуж ене, вгорі коротковолосисте, 15—50 см заввишки. Листки супротивнГ, че­ решкові, овальні або яйцевидні, зубчасті, при основі клиновидні, притиснутоопуш ені. Квітки дріб­ ні, в густих, м айж е кулястих к іль­ цях; чаш ечка двогуба, з війчасти­ ми з к раїв зубцями, віночок майже правильний, з 4-лопатевим відги­ ном, рож ево-ліловий з білуватою трубочкою , зовні розсіяноволосистий. П лід складається з 4 одно­ насінних горіш ковидних часток. Цвіте у липні — серпні. Пош ирення. М 'ята блош ина росте спорадично в західних областях У країни і на півдні Кримської області по берегах водойм, на за ­ плавних луках. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення л,іків використовую ть траву м 'яти блош иної (H erba M en­ thae pulegii), яку заготовляю ть під час цвітіння рослини, зрізу­ ючи в першій половині дня облистнені частини стебел. Зібрану ЗОВНІШНЬО — настій листя (1 столова траву суш ать під укриттям на ложка сировини на 200 мл окропу) для вільному повітрі або в провітрю ­ полоскання. ваному приміщ енні. С ухої трави виходить 25 % . Готову сировину зберігаю ть у добре закритих бан­ ках або бляш анках. Строк при­ датності — 1 рік. Р ослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Суш ена трава м'яти блош иної м істить ефірну олію (1—2 % ), дубильні речовини, сапонін і флаваноновий глікозид гесперидин. Головними складови­ ми частинами еф ірн ої олії є пу­ легон (75—90 % )г азулен, лимо­ нен, дипентен і ментон. М ентолу в еф ірн ій олії м 'яти блош иної немає. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині м 'ята блош ина має аналогічне з м'ятою перцевою застосування. Рослина відома, своїм и спазм олі­ тичними, болетамувальними, про­ тизапальними, ж овчогінним и і де­ зинф ікую чим и властивостями, здатністю реф лекторно розш ирю ­ вати вінцеві судини, збудж увати секрецію залоз ш лунково-киш ко­ вого тракту й підвищ увати апетит. Н астій трави п'ю ть при ш лунко­ во-киш кових розладах, при болях і спазмах у ш лунку й киш ечнику, при метеоризмі, проносах, нудоті та блюванні, при ж овчнокам 'яній хворобі й жовтяниці, для стиму­ лювання серцевої діяльності й за­ спокоєння головних болів та від безсоння. Зовніш ньо настій трави застосовую ть при сверблячці ш кі­ ри (обмивання), запаленні ясен (полоскання) та нервовому збуд­ ж енні (ванни).

к о л ю ч и й кущ а б о н ев и с о к е (1,5— 5 м зав ви ш ки ) д е р е в о р о д и н и р о ­ зо ви х . Г ілки ч е р в о н а в о -б у р і, в м о ­ л о д о м у стан і о п у ш ен і, п ізн іш е — голі. Л и стк и ч е р го ві, к о р о т к о ч е ­ р еш к о ві, п р о сті, с у ц іл ь н і, видовж е н о л а н ц е т н і аб о в и д о в ж ен о ел іп ти ч н і, д о 12 см за в д о в ж к и і 4 см зав ш и р ш ки , ц іл о к р а ї аб о д р іб н о ­ зу б ч а с т і (на к ін ц я х зу б ч и к ів є ч е р ­ во н аві зал о зк и ), в м о л о д о м у віці з о б о х б о к ів о п у ш ен і, зго д о м — з в е р х у т е м н о -зел ен і, р о зсія н о в о л о си сті а б о зо в с ім голі, зіс п о д у — я с н о -зе л е н і, б іл у в ато п у х н ас ті. Квітки п р ави л ьн і, д в о ст атев і, 5-пел ю стко в і, 3— 5 см у д іа м е тр і, о д и ­ н и чн і н а к ін ц я х в к о р о ч ен и х паго Н І В ; пелюстки ОберНЄНОЯЙЦЄВИДНІ, б іл і. П лід — н е с п р а в ж н я прип л ю с н у т о -к у л я с т а б у р у в а т а к і­ стянка з (4) 5 к іс то ч к а м и , зовсім за н у р е н и м и у м 'як у ш . Ц віте у тр авн і. Пош ирення. М у ш м у л а зв и ч ай н а р о сте в К р и м у у світл и х м іш а­ н их і х во й н и х л іс а х . У п івд ен н и х р ай о н ах р е с п у б л ік и її в и рощ ую ть як д е к о р а т и в н у і п л о д о в у р осл и н у. Лікарські формн і застосування.

288

755 Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до Іди (пити теплямі). ЗОВНІШНЬО — обмивання і полоскан­ ня вищ езазначеним настоєм, ванни з настою (50 г трави заливають 2 л окропу, підігріваю ть в добре закритій посудині 10— 15 хвилин, охолоджують, процідж ую ть, віджимаю ть і додають до ванни).

М'ЯТА ВОДЯНА мята водяная Mentha aquatica — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло вис­ хідне, чотиригранне, опуш ене або м айж е голе, галузисте, 20—80 см заввишки. Листки супротивні, ч е­ решкові, яйцевидні або довгастояйцевидні, при основі округлоабо ш ироко-клиновидні, на вер­ хівці тупувато-загострені, пилчас­ ті, голі або опуш ені. Квітки дріб­ ні, волосисті, у кільцях, які розм і­ щені у пазухах приквіткових лист­ ків, що не перевищ ую ть кілець, і утворю ю ть на верхівці стебла суцвіття у вигляді кулястих або овальних головок; чаш ечка пра­ вильна, віночок рож евий або р о ­ ж ево-ліловий, м айж е правильний, лійковидний, з 4-лопатевим відги­ ном. П лід складається з 4 одно­ насінних горіш ковидних часток. Цвіте з липня по вересень. Поширення. М 'ята водяна росте по всій території України (в Кри­ му рідко) на берегах водойм і у во* ді на мулуватих грунтах. Заготівля і зберігання. Для м едич­ них потреб використовую ть траву м 'яти водяної (Herba M enthae aquaticae), яку заготовляю ть під час цвітіння рослини, зрізую чи в першій половині дня облистнені частини стебла. Зібрану траву су­

ш ать під укриттям на вільному повітрі або в провітрю ваному прц> міщенні. Сухої трави виходить 14— 15 % . Готову сировину збе­ рігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Строк придатно­ сті — 1 рік. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Суш ена трава м 'яти водяної містить еф ірну олію (до 1 % ), дубильні речовини (7 % ), ліноленову, лінолову, масляну, міристинову, пальм ітинову та ін­ ші кислоти й нітрат калію. Голов­ ними складовим и частинами еф ір­ ної олії є вільний ліналоол (бл. 36 % ), л іналілац етат (бл. 10 % ) карвон та сесквітерпени. М ентолу в ефірній олії м'яти водяної немає.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині м 'ята водяна застосовується май­ ж е так само, як і м'ята перцева. Н айчастіш е настій трави м'яти водяної вж иваю ть як ж овчогінний засіб, при ш лунково-киш кових розладах, при болях і спазмах у ш лунку й киш ечнику, при м етео­ ризмі й проносах та при серцебиттях. При болях у ш лунку м’ята водяна вваж ається еф ективні­ шою за м 'яту перцеву. Зовнішньо, у вигляді мазі, м 'яту використо­ вують для гоєння ран та л ікуван ­ ня ерозій шийки матки (спосіб приготування мазі див. у статті М 'ята польова).

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 200 мл окропу) по 1 склянці на день ковтками (пити

теплямі).

289

756_________________ М'ЯТА ПЕРЦЕВА, м'ята холодна; мята перечная Mentha piperita — багаторічна трав'яниста опуш ена рослина родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, галузисте, часто червонувате, ЗО— 55 см заввишки. Листки супро­ тивні, короткочереш кові, яйцевидно-довгасті або ланцетні, нерівно-гостропилчасті, зісподу по ж илках коротковолосисті. Квітки дрібні, майж е стерильні (плоди утворюються дуж е рідко), зібрані на верхівці стебла в кільця, що у т ­ ворюють густе, перерване лише при основі, колосовидне суцвіт­ тя-, чаш ечка правильна, п'яти зуб­ часта, з десятьма поздовжніми жилками; віночок м айж е пра­ вильний, з тупим чотири- або п'ятилопатевим відгином, червоно-фіолетовий з білуватою т р у ­ бочкою. Плід складається з 4 однонасінних горіш ковидних час­ ток. Цвіте у червні — липні. Поширення. М 'ята перцева в д и ­ кому стані не росте. Являє собою гібрид, одерж аний від схрещ у­ вання м ’яти водяної (M entha aquatica) з м'ятою колосковою (M entha spicata) або зеленою (M entha viridis). У лісостепових районах України її вирощ ують як еф іроолійну рослину. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть траву (Herba M enthae piperitae) 1 листя (Folia M enthae piperitae) м 'яти перцевої. Заготовляю ть си­ ровину, коли половина квіток у суцвітті вж е розпуститься, а реш ­ та ще перебуває в стадії буто­ нізації. С віж у або суш ену траву використовую ть як сировину для добування еф ірної олії. Щоб одер­ ж ати листя, яке використовую ть для виготовлення галенових пре­ паратів, суш ену траву обм оло­ чую ть і стебла відкидають. Сухого листя виходить 7—8 % . Зберіга­ ють його у щ ільно закритих бан­ ках чи бляш анках у сухому тем­ ному місці. Строк придатності — 2 роки. Сировина є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Листя м'яти пер­ цевої містить до 2,75 % еф ірної олії, у складі якої є ментол (віль­ ний і у вигляді складних ефірів оцтової і валеріанової кислот), пінени, лимонен, феландрен, ц и ­ неол, дипентен, пулегон та інші терпеноїди. Крім того, у листі м'яти перцевої є флавоноїди, ур­ солова і олеанолова кислоти, бе­ таїн, каротин, гесперидин, д у ­ бильні речовини й м ікроелементи (мідь, марганець, стронцій та інші).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Терапевтична актив­ ність м ’яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних

речовин, серед яких перш очерго­ ве значення має ментол, який на­ леж ить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин по­ дразні, антисептичні й анестезую ­ чі властивості. П одразна дія м ен­ толу вибіркова. В перш у чергу по­ дразнюю ться терм орецептори сли­ зових оболонок і шкіри, й це зу­ мовлює відчуття охолодж ення, яке супроводиться реф лекторним звуж енням судин, а потім розви­ вається паління, слідом за яким настає легка анестезія. Як зовніш ­ ній засіб настій м'яти перцевої вживаю ть для полоскання рото­ вої порож нини при поганому за ­ паху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, ней­ родерміті та екземі. Т ерапевтич­ ний еф ект м ож на в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою (по півсклянки 4 рази на день). При поганому запаху з рота бол­ гарські лікарі рекомендую ть по­ лоскати ротову порож нину насто­ єм м'яти на червоному вині й од­ ночасно приймати цей настій усе­ редину по 1 столовій лож ці 2—З рази на день. С віж е листя м'яти прикладаю ть до лоба при сильно­ му головному болі, а сік із свіж ого листя використовую ть для зм ащ у­ вання ділянок шкіри, ураж ених поверхневими неускладненими мікозами. Ш ироко використову­ ється м 'ята і для перорального за ­ стосування. При прийманні всере­ дину препарати м ’яти підсилюють секрецію травних залоз, зб у д ж у ­ ють апетит, прискорюють еваку­ ацію ш лункового та киш кового вмісту (посилюють перистальти­ ку), пригнічую ть процеси гниття й бродіння в травном у каналі (ді­ ють вітрогінно), зниж ую ть тонус гладеньких м ’язів киш ечника, жовчно- та сечовивідних ш ляхів (діють спазмолітично), посилю ­ ють ж овчотворну функцію печін­ ки і виділення ж овчі у дванад­ цятипалу киш ку (цікаво, що ж ов­ чогінні властивості ментолу знач­ но поступаю ться перед ж овчогін­ ними властивостями еквівалент­ ної кількості листя м ’яти), вияв­ ляють седативну і слабку гіпотен­ зивну дію. Пероральне лікування препаратами м 'яти перцевої по­ казане при захворю ваннях ш лун­ ково-киш кового тракту (нудота різного походж ення, блювання у вагітних, киш кові коліки, м етео­ ризм, катаральні стани травного каналу, нестравність ж ирів та ін­ ші захворювання, які супрово­ дяться спазмами) і печінки (холе­ цистит, гепатит і холангіт різного походж ення, ж овчнокам ’яна хво­ роба і ж овтяниця), при нервовому збудж енні, безсонні та різних нев­ ротичних станах. М ентол викори­ стовую ть як легкий реф лекторний судинорозш ирю вальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'яза­

них зі спазмами судин голов­ ного мозку. Листя м 'яти входить до складу вітрогінних чаїв, потогінного чаю, ж овчогінного чаю, заспо кій ли ви х чаїв, ш л у н к о ­ вого чаю. М 'ятну олію і ментол використовую ть per se або у скл а­ ді ф ітопрепаратів і ком плексних лікувальних засобів. Слід п ам 'ята­ ти, що передозування м ентолу або інших препаратів м’яти мож е спричинити ш кідливі побічні яви­ ща місцевого і загальнорезорбтивного характеру. П ротипоказано змащ увати ментолом слизові обо­ лонки носа і носоглотки у дітей, оскільки мож ливі реф лекторне пригнічення і зупинка дихання. З віком загроза отруєння м енто­ лом зменш ується. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із листя (5 г, або половина столової лож ки сировини на 200 мл окропу) по половині або трети­ ні склянки 2—3 рази на день за 15 хви­ лин до їди; олію м’яти перцевої (Oleum M enthae piperitae) по 1—3 краплі на прийом як вітрогінний засіб; таблетки м'ятні (Tabulettae olei M enthae) по 1—2 таблетки на прийом під язик як заспо­ кійливий і спазмолітичний засіб при нудоті і блюванні, спазмах гладеньких м 'язів; м'ятні краплі (Tinctura M enthae piperitae) по 10— 15 крапель на прийом при невралгічних болях; ментол (Мепtholum) по 2—3 краплі 5 % -ного спир­ тового р о зчи н у на грудочці цукру під язик при стенокардії та як заспокій­ ливий засіб; таблетки «Пектусин» (Ta­ bulettae «Pectusinum») призначаю ть при запальних захворю ваннях верхніх ди­ хальних шляхів (тримають у роті до повного розсмоктування); валідол (Validolum) по 4—5 крапель на грудочці цукру або по 1 таблетці при стенокардії, неврозах, істерії та як протиблювотний засіб при морській і повітряній хворобі (тримають у роті до повного розсмоктування); оліметин (Olimetinum) призначають при нирковокам'я­ ній та ж овчнокам ’яній хворобі (див. статтю М аслина європейська); «краплі Зеленіна» по 20—25 крапель 2—3 рази на день при неврозах серця, що супро­ водяться брадикардією ; корвалол (Согvalolum) призначаю ть при неврозах з підвищеною збудливістю, нерізко ви­ раж ених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні й гіпертонічній хво­ робі в початковій стадії та при спаз­ мах киш ечника (див. статтю Вале­ ріана лікарська). ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г листя на 1 відро води); полоскання настоєм листя на червоному вині (го­ тують у співвіднош енні 1 : 10); ком пре­ си, обмивання і полоскання настоєм листя на воді (1 столова лож ка сиро­ вини на 0,5 л окропу, настоюють 1 го­ дину, процідж ую ть); олія м'яти перце­ вої як освіжаючий та антисептичний засіб входить до складу полоскань, зубних порошків і паст; м'ятна вода (Aqua M enthae piperitae) для полоскан­ ня ротової порожнини; краплі зубні — по 2—3 краплі на кусочку вати вкла­ дають у дупло хворого зуба; ментол застосовую ть як болетамувальний (від­ тяжний) засіб при невралгіях, міалгіях і артралгіях (розтирання 2 % -ним спир­ товим розчином або 10 % -ною олійною суспензією ), при сверблячих дермато­ зах (натирання 0,5 % -ним спиртовим розчином або 1 % -ною ланоліновсвазеліновою маззю), при мігрені (нати­

'290

757 рають скроні ментоловим олівцем) та як протизапальний засіб при запальних захворю ваннях верхніх дихальних шля­ хів (змащування, інгаляції, закапування у ніс); бороментол (Borromentholura) за­ стосовую ть як антисептичний і боле­ тамувальний засіб для змащ ування шкі­ ри при сверблячці, невралгії та для зма­ щування слизової оболонки носа при ринітах; краплі «евкатол» (Guttae Eucatolum) для полоскання при запальних захворю ваннях верхніх дихальних шля­ хів (5— 10 крапель на склянку води); меновазин (M enovasinum) для розтирань (2—3 рази на день) при невралгіях, міалгіях, артралгіях, сверблячих дерма­ тозах; аерозоль «камфомен» (Aerosolum «Camphomenum») для лікування за ­ пальних захворю вань верхніх дихаль­ них шляхів, головним чином гострих ринітів і фарингітів (інгаляції прово­ дять 3—4 рази на добу після їди; дітям до 5 років і хворим, які працюють в умовах підвищеного запилення повітря, призначати препарат не рекомендуєть­ ся); інгакамф (кишеньковий інгалятор) застосовують для інгаляцій при гострих ринітах: мазь «Ефкамон» (Unguentum «Efcamonum») для розтирань при артри­ тах, міозитах, невралгіях тощ о (втира­ ють у шкіру по 2—3 г 2—3 рази на день і покриваю ть теплою пов'язкою); валідол використовую ть у вигляді 5— 10 % -ного спиртового розчину для за ­ спокоєння свербеж у шкіри; мазь «Гевкамен» (Unguentum «Geucamenum») для розтирань при невралгіях, міалгіях тощо.

М'ЯТА ПОЛЬОВА мята полевая Mentha arvensis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло ви­ східне або прямостояче, розгалу­ жене, голе або опуш ене, 15—60 см заввишки. Листки супротивні, прості, яйцевидні або видовж еноеліптичні, волосисті, пилчасті, на верхівці — гострі, короткочереш кові; верхні — сидячі. Квітки зи­ гоморфні (див. статтю Зигом орф ­ на квітка), дрібні, лілові або рож ево-лілові, у щ ільних розсуну­ тих кільцях. П лід — горіш ок. Цві­ те у червні — серпні. Пош ирення. Росте на берегах во­ дойм, у заплавних лісах і на луках по всій території У країни (в Кри­ му — рідко). Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть листя, зібране на почат­ ку цвітіння рослини. Зрізую ть усю надземну частину, потім обрива­ ють листя, розкладаю ть тонким шаром і сушать. Зберігати в щ іль­ но закритій тарі. Строк придат­ ності — 2 роки. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Листки містять еф ірну олію, гесперидин, рамнозу, глюкозу, бетаїн, каротин тощо. До складу ефірної олії входить м ен­ тол. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. П репарати М. п. м а­ ють спазмолітичні, знеболювальні й антисептичні властивості. Н а­ стій листя використовую ть у на­ родній медицині як заспокійли­ вий, протисудомний, потогінний і сечогінний засіб, при простуді, нудотах, болях у ш лунку та про­ носі, для поліпш ення апетиту, а місцево — при свербінні. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столо­ ва лож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть) по 1/2— 1 склянці 3 рази на день за 15 хв до їди. ЗОВНІШНЬО — олія (10 % -ну настойку листя М. п. змішують у рів­ них кількостях з прованською або со­ няшниковою олією і випарюють спирт на водяній бані) для лікування ран і

758 М'ЯТА ХОЛОДНА — багаторічна трав'яниста опуш ена рослина родини губоцвітих. Те саме, що й м'ята перцева.

759 М’ЯТОЧНИК ЧОРНИЙ белокудренник чёрный Ballota nigra, синонім — В. гиderalis — багаторічна трав'яниста коротковолосиста рослина родини губо­ цвітих. Стебло висхідне, розгалу­ жене, 50— 120 см заввишки. Лист­ ки супротивні, короткочереш кові, прості, яйцевидні, по краю зарубчасто-пилчасті, зм орш кува­ ті. Квітки з лінійно-ш иловидними приквітками, двостатеві, непра­ вильні, в пазуш них півзонтиках, що утворюють несправж ні кільця, які на кінцях стебла та гілок збли-

291

760 ж ені; віночок бруднувато-рож евий, зрідка білий, волосистий, з трубочкою , не довшою за чаш еч­ ку, двогубий; верхня губа довга­ ста, трохи шоломовидна, дволопа­ тева, виїмчаста, нижня — трило­ патева, з великою, обернено-серцевидною лопаттю. Чаш ечка з 10 ж илками, 7—10 мм завдовж ки; зубці її ланцетні, 2—4 мм завдов­ жки, відтягнуто-загострені, від­ стовбурчені, з ж орстким вістрям, у 2—2,5 рази коротш і за трубочку. Плід складається з 4 однонасінних горіш ковидних часточок. Цвіте у червні — серпні. Поширення. М 'яточник чорний росте майж е по всій території України на засмічених місцях, біля доріг, по ярах, на схилах. Сировина. Для лікарських потреб використовую ть траву м 'яточника (Herba Ballotae), яку заготовляю ть під час цвітіння рослини. Сушать сировину під укриттям на вільно­ му повітрі або в приміщ енні з доб­ рою вентиляцією. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава м 'яточника містить ефірну олію, гіркі й д у ­ бильні речовини, пектини та яб­ лучну кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Показання до при­ значення м 'яточника чорного зб і­ гаються з показаннями для ш анд­ ри звичайної або меліси лік а р ­ ської, але з фармацевтичною м е­ тою зміш увати або заміняти одну рослину іншою не мож на. Най­ частіш е м 'яточник використову­ ють як седативний, спазм олітич­ ний і тонізую чий засіб. Настій трави або порош ок вживаю ть при станах надмірного нервового збудж ення, іпохондрії, безсонні, зумовленому нервовим напруж ен­ ням та нав'язливими думками, при спазмах ш лунка і ш лункового тракту, болісних менструаціях, вазомоторних розладах. Зовніш ­ ньо, як болетамувальний засіб, траву м 'яточника використовую ть для ванн при ломоті в суглобах і м 'язах, для припарок при рев­ матизмі, ішіасі тощо. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г си­ ровини настоюють 20 хвилин на склян­ ці окропу) по три чверті склянки 2— 4 рази на день; порош ок з трави прий­ мають по 1 г з водою 2—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — розпарену траву за­ гортають у марлю і прикладають до хворих місць; відвар трави (100 г сиро­ вини на 2 л окропу, варити 5— 10 хви­ лин) для лікувальної загальної ванни (температура води 36—39 °, тривалість процедури 15—20 хвилин, приймати 2— З рази на тиж день до настання тера­ певтичного ефекту).

НАГІДКИ Л ІК А РС ЬК І,

крокіс, календула; ноготки лекарственные Calendula officinalis — однорічна трав'яниста з сильним своєрідним запахом рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло округле, прямостояче, розгалуж ене, ЗО—60 см заввиш ­ ки. Листки чергові, нижні видовж енооберненояйцевидні, че­ решкові; верхні — ланцетовидні, сидячі. Квітки золотаво-ж овті або оранж еві, зібрані у верхівкові к о ш и к и ; крайові квітки язичкові, маточкові, розміщ ені в 2—3 р я ­ ди, плідні; серединні — трубчасті, двостатеві, безплідні. П лід — с і­ м'янка. Цвіте у червні — жовтні. Поширення. Нагідки лікарські по­ ходять з Ц ентральної і Південної Європи. По всій території України їх розводять у садах і на городах як декоративну рослину, часом вони дичавіють. Для лікарських потреб вирощ ують у спец іалізо­ ваних радгоспах. Заготівля і зберігання. З л ікув ал ь­ ною метою використовую ть квіт­ кові кош ики нагідок (Flores Саlendulae), зібрані, коли вони вже повністю розкрилися. П ісля по­ переднього пров'ялю вання на сон­ ці сировину суш ать у затінку на вільному повітрі або у провітрю ­ ваному приміщенні, розстилаю чи тонким шаром і час від часу пере­ мішуючи. Ш тучне суш іння про­ водять при тем пературі 40—45 °. Сухих кош иків виходить 14—

760

15 % . Сировина відпускається ап­ теками. Строк придатності — 1 рік. Хімічний склад. Квітки нагідок містять близько 3 % каротин ої­ дів (каротин, лікопін, віолаксантин, цитраксантин, рубіксантин, флавохром), флавоноїди (нарцисин, рамнетин, ізорамнетин-3-триглюкозид, ізокверцитрин та ін­ ші), еф ірну олію (близько 0,02 % ), сапоніни, гірку речовину календен, смолисті (до 3,44 % ) і д у­ бильні речовини, слиз (до 2,5% ), інулін, органічні кислоти (яблуч­ ну, саліцилову, пентадецилову), фітостерини, ферменти, вітамін С, алкалоїди та тритерпендіоли (арнідіол, фараціол).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Нагідки лікарські ма­ ють протизапальні, бактерицидні, ранозагою вальні, спазмолітичні, гіпотензивні, кардіотонічні й се­ дативні властивості, підвищ ують метаболічну функцію печінки (підвищ ується секреторна і ви­ дільна функції, зм енш ується кон­ центрація білірубіну і холестери­ ну в ж овчі). Ш ирока терапевтична активність нагідок поясню ється наявністю в них значної к ілько­ сті каротиноїдів, ф лавоноїдів і са­ ліцилової кислоти, вітамінів та ін­ ших сполук. Особливо широко використовую ть нагідки для м іс­ цевого лікування. При тріщ инах шкіри й герпесі у стадії висипання пухирців і утворення виразок ви­ користовую ть 10 % -ний настій квіткових кош иків на рослинній

292

олії, а при вуграх та інфекційній тріщ ині в куточках рота — 20 % ний настій. Розведеною настойкою (1 чайна лож ка настойки на склян­ ку перевареної води) лікую ть ви­ разку гомілки, висівковидний л и­ шай і ж ирну себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відморож ення, полощ уть рото­ ву порож нину і горло (через к о ж ­ ні півтори — дві години) при афтозних стоматитах, гінгівітах, піо­ реї, запально-дистроф ічних ф ор­ мах пародонтозу, тонзилітах і ан­ гінах, спринцюються при ерозії шийки матки і трихомонадному кольпіті, роблять ванночки і мікроклізм и (до і після випорож нен­ ня) при проктиті, парапроктиті й тріщ инах відхідника, компреси і ванночки для очей при блеф ари­ тах, кон'ю нктивітах і ячмінцях (в очній практиці використовую ть розчин подвійної міцності — 1 чайна лож ка настойки на пів­ склянки перевареної води). Для полоскання ротової порож нини і горла, мікроклізм і спринцювань мож на використовувати й 10— 20 % -ний водний настій квіткових кош иків (для спринцювання на­ стій розводять перевареною в о ­ дою у співвіднош енні 1: 5) . При лікуванні ангін препарати нагідок застосовую ть як самостійні засоби або в поєднанні з сульф анілам ід­ ними препаратами та антибіоти­ ками. Терапевтичний еф ект при місцевом у лікуванні виразки го­ мілки, тріщ ин ш кіри і гноячкових висипів на ш кірі м ож на значно посилити одночасним прийман­ ням усередину настойки або на­ стою нагідок. Ластовиння на об­ личчі і руках виводять щоденним дворазовим (вранці і ввечері) зм а­ щ уванням ураж ених місць соком із свіж ого листя нагідок, зміш а­ ним порівну з соком лим она, ягід порічок і мигдалевою олією. З го­ тових аптечних препаратів, крім зазначеної вище настойки, для місцевих процедур використову­ ють мазь каріоф іленову (проти­ запальний засіб, що сприяє усу­ ненню сверблячки і зменш енню інф ільтрації при дерматитах, ек­ земі, трофічних виразках) і мазь «календула'». При ряді захворю ­ вань проводять пероральне л іку­ вання нагідками. Застосування на­ гідок показане і дає, в цьому ви­ падку, добрий терапевтичний ефект при гастритах, виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, колітах, ентероколітах, захворю ваннях печінки і ж овчних шляхів. Особливо добрий терапев­ тичний еф ект спостерігається при використанні нагідок у суміш і з ромаш кою лікарською і деревієм звичайним . З успіхом застосо­ вують нагідки при серцево-судин­ них захворюваннях, що супро­ водяться серцебиттям, задиш кою і набряками. В акуш ерстві й гіне­

кології настій або настойку нагі­ док даю ть усередину при неспин­ ному блюванні у вагітних (п'ють перед їдою протягом 2—3 тижнів), дисменореї (п’ють 3 рази на день за 5—7 днів до початку м енстру­ ації), при гіпертонічній хворобі та безсонні в період клімаксу. В народній медицині, крім усіх вищ езазначених випадків, настій і настойку квіткових кош иків на­ гідок даю ть усередину при афтозі, бронхіті, скроф ульозі, рахіті, ж ов­ тяниці, хворобах сечового міхура (утворення каменів і піску) і с е ­ лезінки, нервовій гарячці та запа­ мороченні. З готових препаратів застосовую ть таблетки «каферид», запропоновані для лікуван­ ня анемії, і калеф лон — протиза­ пальний засіб, що стимулю є й репаративні процеси при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки та при хронічних гастритах у фазі загострення. Ш ироко вико­ ристовую ть нагідки і в гомеопатії. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 10) по 15—20 крапель 3—4 рази на день; настій (2 столові лож ки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, процідж ую ть, охолоджують) по пів­ склянки 4 рази на день до їди; ка­ лефлон (CalefIonum) по 0,1—0,2 г три рази на день після їди протягом 3—4 (6) тиж нів; таблетки «каферид» (Таb ulettae «Caferidum») по 1 таблетці 2— З рази на день після їди. ЗОВНІШНЬО — настій квіткових кошиків на рослинній олії (готують у співвіднош енні 1 : 5 або 1 : 10, настоюючи на сонці 2 тиж ні) для Змащування ураж ених ділянок тіла; розчин (1 чайна лож ка настойки на склянку перевареної води) для полоска­ ння, компресів, промивання, примочок, ванночок, клізм і спринцювання; настій квіткових кошиків (20—40 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, компресів, промивання, примочок, клізм і спринцювання (в останньому випадку настій перед вж иванням роз­ водять перевареною водою у співвідно­ шенні 1: 5) ; настій квіткових кошиків (З чайні лож ки на 200 мл окропу, на­ стоюють ЗО хвилин, процідж ую ть, охо­ лоджують) для компресів при надмір­ ній ж ирності шкіри обличчя; три чайні лож ки суміші квіткових кошиків нагі­ док, трави лободи доброго Генріха і шишок хм елю звичайного (взятих по­ рівну) заливають склянкою окропу, н а­ стоюють ЗО хвилин, процідж ую ть, охо­ лодж ую ть і застосовують так, як у по­ п ередньому прописі; маска для облич­ чя при надмірній ж ирності шкіри: настій квіткових кошиків нагідок (3 чай­ ні лож ки на 20 мл окропу) змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одерж ану кашку н а­ носять на обличчя, а через 15—20 хви­ лин змивають (так само мож на вико­ ристовувати і наведений вище настій суміші квіткових кошиків нагідок, трави лободи доброго Генріха і шишок хмелю звичайного); мазь «календула» (Un­ guentum «Calendula») для змащування при порізах, опіках тощо; мазь карофіленова (Unguentum C arophyleni 5 % aut 10 % ) для змащ ування ураж ених ділянок 1—2 рази на день протягом 1— 2 тиж нів (при трофічних виразках — 2—6 тиж нів).

293

762_________________

761 НАПЕРСТЯНКА ВЕЛИКОКВІТКОВА

наперстянка крупноцветковая Digitalis grandiflora — Загаторічна трав'яниста рослина эодини ранникових. Стебло пря*е, просте, 40— 100 см заввишки. Листки чергові, великі (5—20 см завдовжки і 2—5 см завширшки), зидовженоеліптичні або яйцезидно-ланцетовидні, дрібнопилкозиднозубчасті; прикореневі — при зснові звуж ені в короткий ч ере­ нок, стеблові — напівстеблооб"ортні, сидячі, по головній жилці залозисто-пухнасті. Квітки дво:татеві, трохи неправильні, гори­ зонтально відхилені або пониклі, зібрані в довге однобічне гроно; зіночок трубчасто-дзвониковидяий короткодвогубий, 3—4 см завдовжки, блідо-ж овтий, усере­ дині — з буруватими ж илками, зовні — разом з чаш ечкою залози:то-пухнастий, майже в 4 рази більший за чаш ечку. Плід — дво­ гнізда коробочка. Цвіте у черв­ ні — серпні.

162

Пош ирення. Н аперстянка великоквіткова росте на Поліссі, в пів­ нічній частині Л ісостепу та в Кар­ патах у мішаних і листяних лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть листя наперстянки (Folium D igita­ lis grandiflorae). Заготовляю ть стеблові (у рослин другого і на­ ступних років ж иття) і при коре­ неві (у рослин перш ого року ж ит­ тя) листки відповідно у червні — липні та в серпні — вересні. Від­ разу після збирання листки су­ ш ать у затінку на протязі або в су­ ш арках при температурі 55—60 °. Сухого листя виходить 19—20 % . Готову сировину треба зберігати в сухому! приміщ енні без доступу світла. Строк придатності — 2 р о ­ ки (підлягає щ орічном у переконтролю!). Хімічний склад, ф армакологічні властивості і використання, лі­ карські форми і застосування — усе так, як у статті Наперстянка пурпурова.

НАПЕРСТЯНКА

ПУРПУРОВА

наперстянка пурпурная Digitalis purpurea — дворічна трав'яниста рослина ро­ дини ранникових. Стебло пряме, мало розгалуж ене, рідше просте, сіроповстисте, 50 — 150 см зав­ вишки. Листки прості, по краю зубчасто-зарубчасті, зм орш кува­ ті, з обох боків вкриті м 'якими волосками; прикореневі листки на довгих крилатих череш ках, яйце­ видні або яйцевидно-ланцетні, гострі, 12— 20(30) см завдовж ки і 3—7 см завширш ки, зібрані в ро­ зетку; стеблові листки — чергові; нижні — череш кові, верхні — си­ дячі і поступово переходять у п р и ­ квітки. Квітки двостатеві, не­ правильні, пониклі, сидять у па­ зухах приквіткових листків по одній і утворю ю ть однобічне гроно завдовж ки 50 —80 см і біль­ ше. В іночок двогубий, трубчастодзвониковидний, 4—5 см завдовж ­ ки і 2—3 см завширш ки, зовні пурпуровий, рідш е — рож евий або білий, на внутріш ній поверхні має темно-червоні плями з білою об­ лямівкою ; верхня губа ш ирока, ко­ ротка, закруглена, цілісна або тро­ хи виїмчаста, ниж ня — трилопа­ тева (середня лопать витягнута, з внутріш нього боку — з пучком густих довгих волосків). П лід — двогнізда коробочка. Цвіте у черв­ ні — липні. Пош ирення. Н аперстянку пурп у­ рову вирощ ую ть у спец іалізова­ них радгоспах як лікарську рос­ лину. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть листя наперстянки (Folium D igita­ lis purpureae). Збираю ть сировину (обов'язково бе.з череш ків) двічі на рік: у р о с л и й перш ого року вегетації — в кінці літа (коли листки досягн ут^стан дартн ої д ов­ ж ини 20 см) і восени (не пізніш е вересня), а у рослин другого року вегетації — у ф азі утворення па­ гонів і у фазі масового цвітіння. Зібране листя ш видко суш ать у су­ ш арках спочатку при температурі 5 5 —60 ° (ЗО хвилин), а потім д о ­ суш ую ть при тем пературі 40 °. Су­ хого листя виходить 20—22 % . Го тову сировину треба зберігати в сухому (!) приміщ енні (при зво лож енні біологічна активність си ровини зниж ується) без доступу світла. Строк придатності — 2 ро­ ки (підлягає щ орічному переконтролю!). Хімічний склад. Л истя наперстян­ ки пурпурової м істить серцеві глікозиди (пурпуреаглікозиди А і В, які в процесі суш іння і збе­ рігання від дії ферм ентів пере­ творю ю ться відповідно на дигітоксин і гітоксин), стероїдні сапоніни (дигітонін, дигонін, гітонін), ф лавоноїди (лютеолін, 7-

294

763_________________ глікозидлю теолін), холін, органіч­ ом. Найвищі дози для дорослих: разова 0,1 г, добова 0,5. ні кислоти та інші сполуки.

НАПЕРСТЯНКА ШЕРСТИСТА

наперстянка шерстистая Фармакологічні властивості і ви­ Найвищі дози для дітей: віком до Digitalis lanata — — разова 0,005 г добова — користання. Діючими речовинами 60,02місяців г; від 6 місяців до 1 року — разова багаторічна (в культурі — дворіч­ наперстянки пурпурової є гліко­ зиди серцевої дії. Найактивніш а терапевтична роль належ ить дигітоксину й гітоксину. О собливі­ стю глікозидів наперстянки пур­ пурової (рівною мірою це сто­ сується й інших видів наперстян­ ки) є їхня здатність посилювати скорочення серцевого м'яза, одно­ часно зменш уючи їх кількість, що сприяє, з одного боку, кращ ому відпочинку серця, а з другого — більш ому його кровонаповненню. Це зумовлю є збільш ення об'єму крові, що виш товхується в аорту, прискорення течії крові, зн иж ен­ ня венозного тиску. Внаслідок нормалізації гемодинаміки й р оз­ ширення ниркових судин відчутно збільш ується сечовиділення, що приводить до зникнення або зм ен­ шення набряків. За фізико-хімічними властивостями глікозиди на­ перстянки належ ать до групи ліпофільних глікозидів. Вони добре всмоктую ться і не руйную ться в ш лунково-киш ковому тракті, швидко вступаю ть у взаємодію з білками плазми, отж е є досить ефективними при прийманні все­ редину (у разі неможливості введення у ш лунок, наприклад, при блюванні, їх в'водять ректаль­ но). їхня дія починає проявлятися через 2—4 години, досягає м ак­ симуму через 8— 12 годин, а пов­ ністю припиняється через 14— 21 день. Поруш ення видільної функції нирок мало впливає на екскрецію глікозидів, оскільки з сечею вони виділяються в незнач­ ній кількості. П ісля всмоктування в киш ечнику значна кількість їх надходить у печінку й виділяється з жовчю, а потім знову реабсорбується в ш лунково-киш ковому тракті. Одночасна наявність від­ мічених властивостей дає повне право називати наперстянку «ко­ ролем серцевих засобів». П ока­ заннями до призначення препара­ тів є хронічна серцева недостат­ ність різного походж ення, пароксизмальна тахікардія. Слід п ам 'я­ тати, що препарати наперстянки мають високу кумулятивну здат­ ність і токсичність, а тому прий­ мати їх мож на тільки за призна­ ченням лікаря. Лікарські форми і застосування. Порошок з листя наперстянки пурпу­ рової (Pulvis foliorum D igitalis) призна­ чають усередину дорослим по 0,05— 0,1 г на прийом 3—4 рази на день (після досягнення необхідного еф екту — спо­ вільнення пульсу, збільш ення сечови­ ділення, зменш ення задишки — призна­ чають підтримую чу дозу, яку добира­ ють індивідуально). Дітям призначають від 0,005 до 0,06 г на прийом залеж но від віку; до 1 року — по 0,005—0,01 г; від 2 до 5 років — по 0,02—0,03 г; від 6 до 12 років — по 0,03—0,06 г на прий­

0,01 г, д о б о в а — 0,04 г; віком 2 роки — разова 0,02 г, добова — 0,08 г; 3—4 ро­ к и — разова 0,03 г, добова — 0,12 г; 5—6 років — разова 0,04 г, добова — 0,16 г; 7—9 років — разова 0,05 г, до­ б о в а —0,2 г; 10— 14 років — разова 0,05—0,075 г, добова —0,2—0,3 г. У ра­ зі неможливості перорального прийо­ му препарат призначають ректально в свічках. Настій із листя наперстянки (Infusum foliorum Digitalis) — 0,5— 1 г сировини на 180 мл води, призначають по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день. Настій для дітей готують з розрахунку 0,1 — 0,4 г листя на 100 мл води і дають по 1 чайній — 1 десертній лож ці 3—4 рази на день. У разі неможливості перо­ рального прийому настій призначають ректально в клізмах. Дигітоксин (Digitoxinum) призначають усередину у вигляді таблеток, що міс­ тять по 0,1 мг препарату. У зв'язку з високою кумулятивною здатністю дигітоксину лікування цим препаратом здійснюють з урахуванням індивідуаль­ них особливостей кожного хворого. Разом з тим існують і загальноприй­ няті схеми застосування дигітоксину. Н айуж иваніш а з них така: в 1-й день —6—8 таблеток по 0,1 мг (4 таблетки відразу і по 1—2 таблетки через кожні 6—8 годин), у 2-й і 3-й дні — по 4—5 таб­ леток. Після досягнення необхідного ефекту (сповільнення пульсу, збільш ен­ ня сечовиділення, зменш ення задишки) призначаю ть підтримую чу дозу (1 таб­ летку на день або чергують: один день — 2 таблетки, другий день — 1 таб­ летку). Хворим з явищами диспепсії або застою у ворітній вені дигітоксин призначають у свічках (Suppositoria D igitoxini 0,00015). Вводять у пряму кишку по 1—2 свічки 1—2 рази на день протягом перших 2—5 днів з наступним зменшенням дози до 1—2 свічок на день (дозу треба добирати індивідуально!). Найвищі дози дигітоксину для дорос­ лих усередину: разова — 0,5 мг, добо­ ва — 1 мг. Гітоксин (Gitoxinum) призначають усе­ редину, починаючи з 0,0002—0,0004 г на добу з наступним зменшенням дози до 0,0002—0,0001 г на добу. Після до­ сягнення необхідного ефекту добира­ ють індивідуальну підтримую чу дозу. Кордигіт (Cordigitum) призначають у се­ редину по 1/2—1 таблетці 2—4 рази на день або по 1 свічці 1—2 рази на день. Кумулятивний ефект кордигіту значно менший, ніж у дигітоксину. Приймати препарати наперстянки про­ типоказано при органічних змінах у серці, зокрема в разі переродж ення сер­ цевого м 'яза та вираж еного атероскле­ розу, а також при ендокардиті зі схильністю до емболії.

на) трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, мало розгалуж ене, здебільш ого темнолілове, 60— 150 см заввишки. При­ кореневі й нижні стеблові листки 6— 12 (20) см завдовж ки і 1,5— 3,5 см завширш ки, видовж енояйцевидні, вкриті, як і верхні стеблові листки, залозистим и во­ лосками, здебільш ого цілокраї, рідш е по краю трохи хвилясті або дрібнозубчасті; верхні стеблові листки ланцетні, 4— 10 см завдов­ ж ки, сидячі, гострі, поступово зменш ую ться і переходять у при­ квітки. Квітки двостатеві, непра­ вильні, на коротких квітконіжках у пазухах видовж еноланцетних приквітків, зібрані в пірамідальне, довге, густе, різнобічне гроно. Ві­ ночок трубчасто-дзвониковидний, 20—ЗО мм завдовжки, короткодвогубий; трубочка віночка к у ­ лясто здута, буро-ж овта, з л іло­ вими ж илкам и; верхня губа негли­ боко розсічена на дві трикутні, відігнуті догори лопаті, нижня губа — з маленькими, трикутни­

295

764_________________ ми, боковими, відігнутими назовні лопатями, з великою білою або ру­ дуватою лопатовидною середньою лопаттю, майже дорівнює трубоч­ ці віночка. Плід — двогнізда к о ­ робочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Н аперстянку ш ерсти­ сту вирощ ують у спеціалізованих радгоспах як лікарську рослину. Заготівля і зберігання. Див. статтю Наперстянка пурпурова. Хімічний склад. Листя наперстян­ ки ш ерстистої містить 0,5— 1 % серцевих глікозидів, серед яких головними є ланатозиди А, В і С (в процесі суш іння і зберігання від дії ферментів ланатозиди А, В і С перетворюються на вто­ ринні, стійкіш і глікозиди — дигітоксин, гітоксин і дигоксин). В не­ значній кількості листя містить і інші глікозиди: ланатозиди D і Е, строспезид, одорозид, гіторин, глюкогіторин, веродоксин тощо. Крім того, у листі є стероїдні са­ поніни дигітонін і тигонін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Діючими речовинами наперстянки є глікозиди серцевої дії. З індивідуальних глікозидів у медичній практиці застосовую ть дигоксин, ланатозид С (целанід) і ацетилдигітоксин, а новогаленовий препарат лантозид являє со­ бою спиртовий розчин суми гліко­ зидів, виділених із листя рослини. За фізіологічною дією глікозиди наперстянки ш ерстистої близькі до глікозидів наперстянки пур­ пурової; їхня головна відмінність полягає в дещо ш видшому всмок­ туванні, меншому кум улятивному еф екті, виразніш ій діуретичній дії. Через отруйність наперстян­ ки ш ерстистої лікування нею провадить лікар.

Самолікування небезпечнеї Лікарські формн і застосування. Дигоксин (Digoxinum) призначають пе­ рорально і парентерально (внутріш ньо­ венно) для купірування приступів пароксизмальної тахікардії й при тяж ких формах порушення кровообігу. Всере­ дину дигоксин дають у 1-й день по 0,25 мг (1 таблетку) 4—5 раз через рівні проміж ки часу (1 — 1,25 мг на добу), а в наступні дні — по 0,25 мг 3— 1 раз на дову. Дозу уточнюють щодня, керу­ ючись показниками електрокардіограм, дихання та діурезу. Залеж но від ефекту дозу повторюють або поступово змен­ шують її. Після досягнення необхідного терапевтичного еф екту переходять на лікування підтримуючими дозами: 0,5— 0,25—0,125 мг на день. Дози для дітей треба добирати строго індивідуально. О рієнтовно для «насичення» препарат використовують з розрахунку 0,05— 0,08 м г/кг і цю кількість вводять за 1—2 дні (метод швидкої дигіталізації) або за 3—5 днів, а при повільному «насиченні» — за 6—7 днів. Внутріш­ ньовенно дигоксин дорослим признача­ ють у дозі 0,25—0,5 мг (вводять по­ вільно в 10—20 мл 20 % -ного чи 40 % -но­ го розчину глюкози або ізотонічного розчину натрій-хлориду). В перші дні впорскують 1—2 рази на дерь, у на­ ступні 4—5 днів — по 1 разу на день,

після чого переходять на приймання препарату всередину в підтримуючих дозах. Найвища добова доза дигоксину для д о р о сл и х — 1,5 мг. У хворих з нир­ ковою недостатністю дозу дигоксину зменшують приблизно в два рази. Ц еланід (Celanidum) призначаю ть пер­ орально і внутріш ньовенно при гострій і хронічній недостатності кровообігу 2-го і 3-го ступенів, тахісистолічній формі миготіння передсердь та при суправентрикулярній формі пароксизмальної тахікардії. Всередину дають, починаючи з 0,25—0,5 мг (1—2 таблетки) або 10—25 крапель 0,05 % -ного розчину 3—4 рази на добу. Після досягнення терапевтичного еф екту (на 2—3-й день при внутріш ньовенному введенні або на 3—5-й день при прийомі всередину) добову дозу зменшують до підтриму­ ючої: 0,4—0,2 мг (2—1 мл 0,02 % -ного розчину) внутріш ньовенно або 0,5— 0,25 мг (2— 1 таблетку) чи 40—20—10 крапель 0,05 % -ного розчину всередину. При тривалій підтримую чій терап ії при­ значають усередину по півтаблетки дві­ чі на день. Найвищі дози для дорослих усередину: разова — 0,0005 (0,5 мг), до­ б о в а — 0,001 г (1 мг); у вену: разова — 0,0004 г (0,4 мг), добова — 0,0008 г (0,8 мг). А цетилдигітоксин (A cetyldigitoxinum ) призначаю ть перорально і внутріш ньо­ венно при тих самих захворюваннях, що й целанід. Усередину дають у перші З—5 днів по 0,4—0,8 мг (2—4 таблетки по 0,2 мг) на добу, потім дозу змен­ шують (залеж но від ефекту) до 0,3— 0,2—0,1 мг на добу. Внутрішньовенно впорскують по 2—4 мл 0,01 % -ного роз­ чину (вводять повільно в 10 мл ізото­ нічного розчину хлориду натрію або крапельно в 5 % -ному розчині глюко­ зи). Після одерж ання терапевтичного ефекту переходять на приймання пре­ парату всередину. Л антозид (Lantosidum) застосовують го­ ловним чином в амбулаторній практиці для підтримую чої терапії при хронічній недостатності кровообігу 1, 2 і 3-го сту­ пенів, що супроводиться тахікардією , тахіаритмією і миготінням передсердь. У середину дають по 15—20 крапель 2— З рази на день. У разі неможливості перорального прийому (при виникненні диспепсичних явищ) препарат призна­ чають ректально в клізмах (20—30 кра­ пель у 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію). Найвищі дози для дорослих усередину: разова — 25 кра­ пель, добова — 75 крапель. П ротипока­ зання для препаратів наперстянки шер­ стистої такі самі, як і для препаратів наперстянки пурпурової.

НАСТУРКА — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста рослина родини красолевих. Те саме, що й красоля велика.

765 НАСТУРЦІЯ ЛІКАРСЬКА жеруха лекарственная Nasturtium officinale — багаторічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих) заввишки 10—60 см. Стебла ви­ східні, порож нисті, гранчасто-бо­ розенчасті, розгалуж ені. Листки чергові, перистороздільні, з дво­ ма — трьом а (у нижніх) або дво­ ма — п'ятьм а (у верхніх) парами бокових сегментів; бокові сегм ен­ ти еліптичні, сидячі, а верхівко­ вий — яйцевидний, овальний або округлий, при основі серцевид­ ний, з окремим череш ком . Квітки

296

двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, білі, в короткій китиці на верхівці стебла. П лід — стручок. Цвіте з травня по серпень. Поширення. Н астурція лікарська росте в Карпатах, на РозточчіОпіллі, на заході Л ісостепу та пів­ денному заході Степу, в Гірському та в П івденному Криму. Росте вона у стоячій воді на болотах, біля струмків і озер. Сировина. Для лікарських потреб заготовляю ть траву настурції (Herba N asturtii aquaticae). Зби ра­ ють квітую чі рослини й викори­ стовують у свіж ом у вигляді, ос­ кільки висуш ена трава втрачає значну частину своїх цілющих властивостей. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Свіж а трава на­ стурції містить ефірну олію, глю ­ козид глюконастурцин, калієву сіль глю конастурцієвої кислоти C15H2o09S2K, роданову сполуку, таніни, цукри, каротин, аскорбіно­ ву кислоту (до 210 мг% ), провіта­ мін А, вітаміни Blf В2 і Е, з х ім іч ­ них елементів — йод (5 мг% ), к а ­ лій, залізо і миш 'як.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Н астурція лікарська має протизапальні, діуретичні, легкі проносні та протиалергічні властивості. Д ослідами доведено, що рослина має і глистогінні властивості. Завдяки наявності гірчичної еф ірної олії, значної кількості вітамінів і хімічних еле­ ментів, особливо йоду, калію і миш 'яку, вж ивання настурції по­ казано при ш кірних захворю ван­ нях (хронічні висипи, сверблячі екземи тощо), при захворюваннях щ итовидної залози, які супро­ водяться гіпофункцією, при л іку­ ванні бронхітів з сильним виді­ ленням гнійного харкотиння, при гастритах, гострих і хронічних нефритах, ж овчнокам 'яній і нир­ ковокам 'яній хворобах, ж овтяни­ ці, при скорбуті й анемії. Н айдо­ цільніш а форма застосування на­ стурції — салат з молодого листя або свіж ий сік з її трави. Як к ро­ воочисний засіб при хворобах шкіри дозволяється вживати і на­ стій із свіж ої трави. Свіжий сік трави настурції використовую ть для виготовлення мазі, якою к о­ ристую ться при опіках. Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — свіж е листя у формі салату по і —2 пригорщі в день про­ тягом 3—4 тиж нів; свіж ий сік з цілої рослини по 1 чайній лож ці 3 рази на день; настій із свіж о! рослини (20— 40 г на 1 л окропу) по 1 склянці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — мазь (1—2 столові л о ж ­ ки свіж ого соку на 50 г вершкового масла, старанно розтерти) для лікуван­ ня опіків.

НЕВІСТОЧКИ — багаторічна трав'яниста гола або кучерявоволосиста рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й кор о ли ц я звичайна.

767 НЕЗАБУДКА ПОЛЬОВА незабудка полевая M yosotis arvensis — дворічна, іноді однорічна т р ав 'я­ ниста сірувата густоопуш ена м 'я ­ кими і довгими волосками рослина родини шорсткол-истих. Стебла прямостоячі, 10—60 см заввишки. Листки чергові, прості, цілокраї; прикореневі листки в розетці, довгастоеліптичні, до основи звуж ені в крилаті череш ки; стеблові — довгастоланцетні, сидячі. Квітки двостатеві, правильні, в рідкоцвітих необлистнених завійках, які розміщ ені на верхівках стебел; квітконіжки м айж е вдвоє довші за чаш ечку. В іночок голубий, 5-лопатевий, з трубочкою , вдвоє коротш ою за чаш ечку. П лід сухий, розпадається на 4 горішки. Цвіте у травні — червні. Поширення. Н езабудка польова росте по всій території України як бур'ян на полях, серед чагар­ ників, у гаях. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву незабудки, яку заготовляю ть під час цвітіння рослини. Суш ать її зразу після збирання на вільному повітрі у за ­ тінку або в теплом у приміщенні, розстилаю чи тонким шаром. Рос­ лина неоф іцинальна.

Хімічний склад ще не вивчено. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рослину використо­ вують виключно в народній меди­ цині як засіб, що має протиза­ пальні і кровоспинні властивості, зменш ує виділення поту. Настій трави даю ть усередину при хро­ нічному бронхіті, кашлі, крово­ харканні й туберкульозі легень, що супроводиться підвищеним нічним потовиділенням і схуднен­ ням, та при туберкульозі киш еч­ ника. Як зовніш ній засіб настій трави незабудки застосовую ть для обмивання, примочок або ванн при ш кірних висипах і сухій ек­ земі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні лож ки сировини на 200 мл окропу, настоюють у термосі 4 години, процід­ жують) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (4 столові лож ки сировини на 400 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин, настоювати 2 го­ дини, процідити) для обмивання і при­ мочок.

297

768

769

Н ЕО ТІАН ТА КАПТУРУВАТА

НЕТРЕБА ЗВИЧАЙНА,

неоттианта клобучковая N eottianthe cucullata —

зобник, туриця; дурнишник обыкновенный багаторічна трав'яниста рослина Xanthium strumariiim —

родини зозулинцевих (орхідних). Бульби нирковидні, знизу виїм­ часті, вкриті короткими сосочка­ ми. Стебло просте, тонке, гран­ часте, 10—30 см заввишки. Лист­ ків 3—4; з них 2 зближені, за­ гострені, з кількома поздовжніми ж илками, сполученими попереч­ ними жилками; верхні — 1—2 ли­ стки невеликі, лінійно-ланцетні, гострі. Квітки двостатеві, непра­ вильні, ш естироздільні, рож еволілові, без запаху, зібрані в щ іль­ ний однобічний, 6—20 (24)-квітко­ вий колос. Усі листочки оцвітини однакової довжини, зібрані шо­ ломом; зовніш ні — видовж ено­ ланцетні, загострені, 6—8 мм зав­ довж ки; внутріш ні — лінійні, вуж чі за зовнішні. Губа 7—9 мм завдовжки, зверху рясно вкрита дрібними сосочками, глибокотрилопатева, з лінійними боковими та довшою і ширшою середньою лопаттю. Ш порка спрямована до­ низу, зігнута вперед, від ширшої основи поступово до кінця зв уж е­ на і на кінці іноді кулевидно роз­ ширена, коротш а за губу і зав'язь. П лід — коробочка. Цвіте у лип­ ні — серпні. Поширення. Н еотіанта каптурувата — рідкісна, зникаюча росли­ на. Трапляється на Розточчі — Опіллі, на Поліссі, дуж е рідко — в П равобереж ном у Лісостепу. Ро­ сте переваж но в соснових і мі­ шаних лісах. Занесена до Ч ерво­ ної кн иги У країнської РСР.

довж ки і 5—9 мм завширшки, на верхівці — з двома прямими роз­ ставленими або зближ еними ко­ лючками, рідко вкрита ш ипиками, які не доходять до верхівки об­ гортки. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Н етреба звичайна росте по всій території України на засмічених місцях, на полях, у садах. Сировина. Для медичних потреб заготовляю ть траву нетреби, зр і­ зуючи облистнену частину стебел під час цвітіння рослини. Зібрану сировину використовую ть свіж ою або суш ать під укриттям на віль­ ному повітрі. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Трава рослини містить значну кількість йоду, ал ­ калоїди, глікозид ксантострум а­ рин, аскорбінову кислоту та інші речовини.

однорічна трав'яниста ш орстка сірувато-зелена з неприємним за­ пахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прям о­ стояче, розгалуж ене, бурувате, вгорі залозисте. Листки чергові, череш кові, округло-трикутні або яйцевидні, при основі серцевидні, надрізанозубчасті, часто 3—7-ло­ патеві. Квітки трубчасті, дрібні, зеленаві, одностатеві (рослини од­ нодомні), зібрані в кош ики, що розміщ ені в пазухах листків пуч­ ками; кошики з тичинковими квітками — багатоквіткові, оточе­ ні обгорткою з однакових незрос­ лих листочків; з маточковими — двоквіткові, їхня обгортка зрослолиста. Обгортка плодів сірозелена, овальна до основи і до верхівки звуж ена, 10-—15 мм зав­ Фармакологічні властивості і ви­ користання. З досвіду вітчизняної і зарубіж н ої народної медицини відомо, що трава нетреби звичай­ ної має антимікробні, потогінні, ж арозниж ую чі та седативні вла­ стивості. Н айчастіш е настій трави нетреби п'ють при діареї, ди зен­ терії, при хворобах ^простудного характеру, при ш кірних захворю ­ ваннях та хворобах щ итовидної залози. Свіжий сік рослини вва­ ж ається ефективним засобом від кропив'янки. Як зовніш ній засіб використовую ть свіж ий сік і на­ стій трави нетреби. Ними зм ащ у­ ють ураж ені місця при ш кірних захворю ваннях * (екзема, лишаї, скроф ульозні струпи, рак шкіри, вугри, висипи, грибкові ураж ення Заготівля і зберігання, хімічний тощо). Н етребу звичайну викори­ склад, фармакологічні властиво­ стовую ть у гомеопатії. сті і використання, лікарські фор­ Лікарські формн і застосування. ми і застосування — усе так, як ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ у статті ка висушеної трави на 200 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин) по 1 склянці 2— З рази на день; свіж ий сік по 15—20 кра­ пель на один раз (дітям — від 2 до 10 крапель на один раз залеж но від віку). ЗОВНІШ НЬО— настій (готують, як у попередньому прописі) і свіж ий сік для примочок. Нетреба звичайна — отруйна рослина. Передозування небезпечне! При м іс­ цевому лікуванні також треба дотри­ муватись обережності, оскільки настій з ц ієї рослини спричинює паління.

298

770

771

НЕТРЕБА КОЛЮЧА, страхополох; дурнишник колючий Xanthium spinosum —

НЕЧІПАЙ-ЗІЛЛЯ —

стебла; крайові квітки в кош ику багаторічна трав'яниста ш орстко- зовні з червоними смуж ками. Цві­ опуш ена рослина родини гарбузо­ те у травні — червні, нерідко вих. Те саме, що й переступень повторно восени. білий. Пош ирення. Н ечуйвітер волоха­ однорічна трав'яниста шорстка тенький росте по всій території рослина родини айстрових (склад­ України в соснових і мішаних ноцвітих), заввиш ки ЗО—50 см. лісах, на лісових галявинах, у з­ Стебло прямостояче, тонкоре­ ліссях, вирубках, степових і піщ а­ бристе, дуж е розгалуж ене, ко- НЕЧУЙВІТЕР них схилах. ротковолосисте, біля основи лист­ ВОЛОХАТЕНЬКИЙ, ків має одну або. дві трироз­ корсатка волосиста, усаня, ми­ Заготівля і зберігання. Д ля л ікар­ ських потреб збираю ть траву з ко­ дільні міцні ж овті колючки. Лист­ рінням або без нього (Herba ки чергові, короткочереш кові, шаче вушко; H ieracii piloselli) або окремо коястребинка волосистая глибоко три-, п'ятилопатеві, при тш ики (Flores H ieracii piloselli) під основі клиновидні, зверху тем ­ Hieracium pilosella — но-зелені, зісподу — біло-пов­ багаторічна трав'яниста волоси- час цвітіння рослини. Зібрану си­ стисті. Квітки трубчасті, дріб­ стоопуш ена кореневищ на рослина ровину сушать, розстеливш и її ні, жовтаві, одностатеві (рос­ родини айстрових (складноцві­ тонким ш аром під укриттям на лини однодомні), зібрані в кош и­ тих). М ає багаторічні повзучі вільному повітрі або в провітрю ­ ки, що розміщ ені по одному в па­ пагони. Квітконосне стебло нероз- ваному приміщ енні. С ухої трави зухах листків; кош ики з тичинко­ галуж ене, безлисте, 5—ЗО см зав­ виходить 16— 17 % . Готову сиро­ вими квіткам и — багатоквіткові, з вишки. Листки — в прикореневій вину зберігаю ть у коробках. В ок­ обгорткою з однакових вільних розетці, цілокраї, численні, обер­ ремих випадках, наприклад при листочків; з маточковими — дво­ ненояйцевидно-ланцетні або лан ­ уремії, застосовую ть свіж у рос­ квіткові, зі зрослолистою обгорт­ цетні, тупуваті, до основи звуж е­ лину. Рослина неоф іцинальна. кою. Обгортка плодів ж овтаво- ні в череш ок, зверху голубувато- Хімічний склад. Трава рослини зісподу — сірувато-пов­ містить дубильні й гіркі речовини, бурувата, видовж ено еліптична зелені, на верхівці — з 1—2 прямими тон­ стисті. Квітки усі язичкові, дво­ слиз, смолу, кум арин ум беліф е­ кими колючками, густувато вкри­ статеві, ясно-жовті, з 5 зубчиками рон, флавон (у квітках), цукри та міцними колючими шипами. на верхівці, зібрані в одиничні та марганець. П лід — сім'янка. Цвіте у липні — кошики, що розміщ ені на верхівці Ф армакологічні властивості і ви­ користання. З народного досвіду серпні. відомо, що нечуйвітер волоха­ Пош ирення, сировина, хімічний тенький має властивості спиняти склад, фарм акологічні властиво­ кровотечі, підвищ увати діурез, по­ сті і використання, лікарські ф ор­ силювати виділення ш лункового ми і застосування — усе так, як соку при недостатній кислотності, у статті Нетреба звичайна. виявляє протизапальну дію. Н а­ М олоде листя нетреби колючої стій трави нечуйвітру даю ть усе­ їстівне. Його використовую ть на редину при маткових, легеневих салати, для приготування зелених і ш лункових кровотечах, крово­ юшок. харканні, геморагічних коліках, дизентерії та геморої, при набря­ ках серцевого й ниркового поход­ ж ення та уремії, при гіпоацид­ ному гастриті й відсутності апе­ титу, при опуханні печінки та при ж овтяниці. Порош ок з трави ви­ користовую ть для присипання гнійних ран, нюхають при силь­ ному неж иті або приймають усе­ редину при ж овтяниці. Настоєм трави проводять спринцювання піхви при м аткових кровотечах 1 білях.у ж інок, промиваю ть гній­ ні рани, роблять примочки на ф у ­ рункули. Н ечуйвітер волохатень­ кий використовую ть у гомеопатії.

772

Лікарські форми і 'застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суш еної трави (10 г сировини на 200 мл окропу) по 2 столові лож ки 3 рази на день; настій свіж ої трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 2 столові лож ки 3 рази на день при уремії; порош ок з трави по 1 чайній лож ці 3 рази на день при жовтяниці. ЗОВНІШНЬО — настій суш еної трави (готують, як у попередньому про­ писі) для промивання, прим очок і спринцювань (спринцювання проводять двічі на день гарячим настоєм, попе­ редньо наполовину розведеним пере­ вареною водою); порошок трави для присипання гнійних ран. Нечуйвітер волохатенький — отруйна рослина. Пе­ редозування небезпечне!

299

НИРКОВИЙ ЧАЙ — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста рослина роди­ ни губоцвітих. Те саме, що й ортосифон.

774_________________ НІМИЦЯ — дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Те саме, що й блекота чорна.

77 5 н і ч н а с в іч к а

—

дво- або однорічна трав'яниста ш ерстистоопуш ена рослина роди­ ни онагрових. Те саме, що й ено­ тера дворічна.

776 ОБВІЙНИК ГРЕЦЬКИЙ обвойник греческий Регіріоса дгаеса, синонім — Р. maculata — дерев’яниста ліана родини ластів­ невих. Стебло витке, 4—8 (12) м завдовж ки, з червонавою корою, вкритою ж овтаво-бурими соче­ вичками. Листки супротивні, про­ сті, яйцевидні або овальні, ціло­ краї; 5— 10 см завдовж ки, корот­ кочереш кові. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в нещільні дво-ш естиквіткові напівзонтики; віночок зеленаво-бурий або зеленаво-фіолетовий, зрослопелюстковий, з п'ятироздільним від­ гином, по краях волохатий. П лід— багатонасінна листянка; насінини з чубком. Цвіте з квітня по чер­ вень. Поширення. Обвійник грецький трапляється в П івденному Криму і зрідка в О деській області (м. Вилкове) серед чагарників, по вологих прибереж них місцях. На півдні республіки його іноді роз­ водять як декоративну рослину, часом він дичавіє. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть кору обвійника (Cortex Регіріосаб graecae). Заго­ товляю ть кору рано навесні під час сокоруху, здираючи її з зазда­ легідь зрізаних бокових гілок роз­ різаними вздовж трубкам и або ж олобкам и, і суш ать на відкри-. тому повітрі або в добре провіт­ рюваних приміщ еннях. Ш тучне суш іння проводять при тем пера­ турі 60 °. Сухої кори виходить 36—40 % . Зберігати кору обвійни­ ка треба окремо від іншої л ікар­ ської сировини, дотримую чись правил зберігання отруйних рос­ лин. Аптеки сировину не відпу­ скають. Хімічний склад. Кора обвійника грецького м істить серцевий гліко­ зид периплоцин, 4-метоксисаліциловий альдегід, дубильні речови­ ни та цукри.

Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Основною дію чою р е­ човиною кори обвійника є глі­ козид периплоцин, який діє на серце подібно до серцевих гліко­ зидів наперстянки і строфанту: поліпш ує серцеву діяльність, упо­ вільнює ритм серця, підвищ ує діурез, зменш ує набряки й застій­ ні явища у внутріш ніх органах. Дослідами встановлено, що обвій­ ник має всі властивості наперстян­ ки, за винятком центральної дії на блукаю чий нерв. На відміну від строфанту, обвійник має слабш у біологічну активність (у 3—4 ра­ зи), менш у токсичність і не кумулю ється в організмі. Обвійник грецький призначаю ть при серце­ во-судинній недостатності 1-го і 2-го ступенів та при органічних пороках м ітрального клапана. При тяж ких ураж еннях міокарда, що супроводяться значними пору­ шеннями кровообігу й різко вира­ ж еною гіпертонією , препарати об­ війника не дають терапевтичного ефекту. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кори (1 г сиро­ вини на 200 мл окропу) по 1 столо­ вій лож ці 3—4 рази на день; на­ стойку (готують на 40 % -ному спирті у співвіднош енні 1 : 10) по 5— 10 кра­ пель 2—3 рази на день. О бвійник грецький — отруйна рослина. Лікування треба проводити під постій­ ним наглядом лікаря.

ОБЕРНА ШИРОКОЛИСТА, смілка широколиста; оберна широколистная Oberna behen, синоніми: Silene latifolia, S. cucubalus — багаторічна трав'яниста сизуватозелена гола рослина родийи гвоз­ дикових. Стебла прямостоячі, вго­ рі розгалуж ені, 35—85 см заввиш ­ ки. Листки супротивні, цілісні, цілокраї, ланцетні, загострені; нижні — короткочереш кові, ін­ ші — сидячі. Квітки правильні, різнорідні, зібрані напівзонтиком; віночок з 5 білих, угорі глибокодвороздільних пелюсток; чашечка здута, з 20 ж илками. П лід — ко р о ­ бочка. Цвіте у червні — вересні. Пош ирення. О берна ш ироколиста росте на сухих луках, по схилах, узліссях і чагарниках по всій те­ риторії України. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава м істить са­ поніни, синапову, ф ерулову й ас­ корбінову (110 мг% ) кислоти. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. П репарати з трави оберни мають сечогінні, п ом 'як ­ шуючі й заспокійливі властиво­ сті, зниж ую ть кислотність ш лун­ кового соку. Суху траву рослини заварюють як чай і вживаю ть при хронічном у бронхіті, гастриті й дизентерії, при захворю ваннях ни­ рок і сечового м іхура та як седа­ тивний засіб. Відваром трави л і­ кую ть лиш аї. Свіжий сік рослини використовую ть при запаленні

300

778 ОБЛІПИХА КРУШИНОВЙДНА користовую ть для одерж ання об- до складу якої входять гліцериди ліпихової олії, спож иваю ть у си­ лінолевої, олеїнової, пальм ітино­ облепиха крушиновая рому вигляді, сушать, переробля­ вої, пальм ітоолеїнової, стеари но­ Hippophao rhamnoides — кущ або невелике (4— 15 м зав­ вишки) дерево родини м аслинко­ вих. Дводом на рослина з колю чи­ ми гілками, вкритими сірою к о ­ рою. Листки чергові, вузькі, л і­ нійні або лінійно-ланцетні, майже сидячі, зверху темно-зелені, зіс­ поду — сріблясті. Квітки односта­ теві, буруваті, з дволопатевою чаш ечкою , в коротких пазуш них китицях. П лід — овальна або май­ ж е куляста соковита несправж ня кістянка ж овтого, оранж евого або оранж ево-червоного кольору. Цвіте у квітні — травні. Плоди д о ­ стигають у вересні — жовтні. Поширення. На території України обліпиха крушиновидна в дикому стані росте в дельті ріки Дунаю, створюючи на піщаних косах густі непрохідні зарості. Як декоратив­ ну і плодову рослину її вирощ у­ ють по всій території України. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть плоди (Fructus Ш ррорЬаёв), кору (Cortex Н1ррорЬаёв) і листя (Fo­ lia Ш ррорЬаёэ) рослини. Плоди збираю ть у стадії повної стигло­ сті, обриваючи їх спеціальним дротяним пінцетом, а після на­ стання морозів їх струш ую ть на підстелений під кущ брезент або іншу тканину. Зібрані плоди ви-

778

ють на варення, повидло й желе, додають у кондитерські вироби, соки, настойки й лікери. Строк зберігання зам орож ених плодів — б місяців. Кору заготовляю ть рано навесні (техніку збирання і суш іння див. у статті К руш ина ламка), листя — протягом вегета­ ційного періоду. Обліпихова олія є у продаж у в аптеках, але її мож на виготовляти і в домашніх умовах. Д ля цього подрібнені сухі плоди або висушені вичавки, що залиш аю ться після одерж ання обліпихового соку, заливаю ть р ів­ ною кількістю (за об'ємом) п ро­ ванської або соняш никової олії (краще рафінованої), добре пере­ мішують і одерж ану суміш витри­ мують 24 години в нагрітій д у ­ ховці або на водяній бані при тем ­ пературі, не вищій за 60 °. Після цього суміш відж им аю ть через капронову торбиночку, а о держ а­ ну олію зміш ую ть з новою пор­ цією подрібнених сухих плодів або висушених вичавок і так само нагрівають. Триразове повторення операції дає змогу одерж ати обліпихову олію високої якості. П іс­ ля тиж невого відстою вання олію фільтрую ть. Хімічний склад. М 'якуш плодів обліпихи містить ж ирну олію (від 1,7 до 10 % , найчастіш е 3—4,5 % ),

вої й інших ж ирних кислот; ф ла­ воноїди лейкоантоціани, катехіни і флавоноли (ізорамнетин, квер­ цетин, кемпферол) і флавони; к а­ ротиноїди (від 0,31 до 20 мг% ), у складі яких є а-, (5- і у-каротини, лікопін, зеаксантин та інші спо­ ріднені сполуки; токоф ероли (2,9— 18,4 мг% ), p-ситостерин; ф і­ лохінон (0,8— 1,5 мг% ); ф осф оліпіди; батаїн; аскорбінову кислоту; нікотинову кислоту; інозит; ф ол і­ єву кислоту; тритерпенові кисло­ ти (урсолова і олеанолова); алк а­ лоїд серотонін, кумарини та ор­ ганічні кислоти (яблучна, винна, щавлева, янтарна). У листі є к у­ марини, тритерпенові кислоти (урсолова і олеанова), вітаміни С, В,, В2, В6, нікотинова кислота, інозит, ф олієва кислота, речовини поліф енольного характеру (кемп­ ферол, кверцетин, ізорамнетин, мірицетин, галова кислота тощо) й інші сполуки. Кора обліпихи м і­ стить значну кількість серотоніну (0,3—0,4 % ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Обліпихова олія має протизапальні, бактерицидні, епітелізую чі, гранулюючі та знебо­ люючі властивості, у зв'язку з чим її з успіхом використовую ть для лікування променевих ураж ень шкіри, опіків і відморож ень, про­ леж нів, туберкульозу шкіри, ек ­ зем, лиш аїв, троф ічних виразок, флегмонозного акне, хвороби Д ар’є, хейлітів, виразкового вов­ чака, хвороб очей (трахома, пов­ зуча виразка рогівки тощо), носо­ глотки (гайморит, хронічний тон­ зиліт, фарингіт, риніт) і ротової порож нини (пульпіт, періодонтит), ж іночих хвороб (кольпіт, ендоцервіцит, ектопія епітелію, еро­ зія шийки матки). В свічах облі­ пихова олія еф ективна при еро­ зивно-виразкових проктитах, еро­ зивно-виразкових сф інктеритах, тріщ инах заднього проходу, к ата­ ральному й атроф ічном у прокти­ ті й при внутріш ньому геморої у хворих на хронічний ентероко­ літ. Всередину обліпихову олію даю ть при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, при променевій терапії раку стра­ воходу. Заслуговую ть уваги по­ відомлення про еф ективне л іку ­ вання обліпиховою олією хворих на атеросклероз. Гальмівний вплив обліпихи на розвиток атеро­ склеротичного характеру поясню ­ ється наявністю в ній лінолевої та ліноленової кислот, токоф е­ ролів, каротиноїдів, ф осф оліпідів і рослинних стеринів, які мають здатність сприяти зменш енню кількості загального холестерину, а-ліпопротеїдів і загальних л іп і­ дів у сиворотці крові. О кремі до­ слідники відмічаю ть інгібіруючий

301

779 вплив обліпихової олії на секре­ цію шлункового соку, а в експе­ риментах на щурах було доведено високу її ефективність при пато­ логічних змінах печінки, спричи­ нених алкогольною інтоксикацією та чотирихлористим вуглецем (дію обліпихової олії на клітин­ ному та субклітинному рівнях на фоні гострої й хронічної інтокси­ кації пояснюють здатністю її під­ вищувати в печінці концентрацію нуклеїнових кислот і сприяти за­ хистові клітинних і субклітинних мембран). Із готових аптечних препаратів, до складу яких входить обліпихова олія, застосовують олазолькомбінований препарат в аерозольно­ му балончику як засіб, що лікує опіки, інфіковані рани, трофічні виразки, екземи й сверблячі дер­ матози. Плоди обліпихи (свіжі або пере­ роблені) широко використовують­ ся в лікувально-дієтичному хар­ чуванні. їх вживають при вираз­ ковій хворобі шлунка, при хво­ робах, спричинених нестачею ві­ тамінів (гіпо- й авітамінози), як загальнозміцнюючий засіб для хворих, які перенесли інфекційні захворювання й тяжкі хірургічні операції. Соком із свіжих плодів обліпихи змащують ділянки шкіри з ураженнями ерозивного або ви­ разкового характеру (в тому числі й з ураженнями, спричиненими рентгенівським ^промінням). Для посилення терапевтичного ефекту паралельно проводять пероральне лікування (до харчового раціону включають свіжі плоди обліпихи). Цінні терапевтичні властивості має кора обліпихи. Спиртовий екстракт із кори має високу ра­ діозахисну активність, затримує патологічний ріст тканин (дія се­ ротоніну). Зважаючи на це, спир­ товий екстракт із кори обліпихи рекомендується в комплексі з рентгенотерапією для лікування злоякісних пухлин. У народній медицині відвар кори або настій листя дають усередину при поносі. Крім цього, листя ви­ користовують для ванн і для при­ парок при ревматичних і подаг­ ричних болях. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — обліпихову олію (Ole­ um ШррорЬаёв) по 1 чайній лож ці 2— З рази на день за ЗО—40 хвилин до їди при виразковій хворобі шлунка, а при променевій терапії раку стравоходу — по половині столової лож ки 2—3 рази на день протягом усього курсу л іку ­ вання і по закінченні його — ще 2— З тиж ні; відвар кори або настій листя (1 столова лож ка сировини на склянку окропу) по 1 столовій лож ці 4—5 разів на день при поносі. ЗОВНІШНЬО — на очищену від некро­ тичних тканин ураж ен у ділянку шкіри наносять піпеткою обліпихову олію і накладають ватно-марлеву пов’язку, яку міняють через день; ватний тампон, змочений обліпиховою олією (5— 10 мл на тампон), вкладають у піхву на 12—

14 годин після попереднього її сприн­ цювання і протирання (курс лікуван ­ н я — 2—3 тиж ні); інгаляції обліпихо­ вою олією при хронічних запальних за ­ хворюваннях верхніх дихальних шля­ хів; лікувально-профілактична ванна (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє загальнозміцню ючу дію): 500 г суміші трави ромашки без'язичкової, листя обліпихи крушиновидної, гілочок калини звичайної, трави спориш у з ви ­ чайного, трави хвоща польового і хвої сосни звичайної, взятих у співвіднош ен­ ні 4 : 5 : 3 : 3 : 3 : 12, заливають 10 л хо­ лодної води, доводять до кипіння, на­ стоюють 40—50 хвилин, процідж ую ть і вливають у ванну (температура води 36—39, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на т и ж ­ день); 2—3 столові лож ки листя загор­ тають у марлю, занурюють в окріп і при­ кладають до хворих місць.

ОВЕС ЗВИЧАЙНИЙ — однорічна трав'яниста рослина ро­ дини злакових. Те саме, що й овес посівний.

780 ОВЕС ПОСІВНИЙ, овес звичайний; овёс посевной A vena sativa — однорічна трав'яниста рослина ро­ дини злакових. Стебло (соломина) прямостояче, 60— 100 см заввиш­ ки, смугасте, гладеньке, з добре виявленими вузлами і порожни­ стими меж ивузлями, галузиться в нижній частині — вузлі кущіння. Листки чергові, дворядні, склада­ ються з лінійної пластинки й дов­ гої трубчастої піхви, на межі яких є плівчастий язичок. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані по 2— З в пониклі колоски, що утво­ рюють на верхівці стебла розлогу волоть; усі квітки в к о л о с к у не зчленовані з його віссю, через що вони при достиганні не осипа­ ються. П лід — зернівка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Овес посівний виро­ щують як важливу кормову і круп'яну рослину по всій тери­ торії України, особливо на Поліс­ сі та в північній частині Л ісо-

302

781 Сировина. З лікувальною метою пластівці

ОГІРКОВА т р а в А —

використовують неочищене зерно (Fructus Avenae), крупи (Fructus Avenae excorticati), борошно (Fa­ rina Avenae), солому (Stramentum Avenae) і траву — стебла і листя зелених рослин (Herba Avenae). Траву збирають під час цвітіння рослини і сушать, солому можна заготовляти під час жнив. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У зерні вівса є крохмаль (50—60 %), білкові ре­ човини (14— 16 % ), жирна олія (6— 9 % ), вітаміни групи В, вітамін Е, холін, стерини (стигмастерин, рситостерин, холестерин та інші), стероїдні сапоніни (авенакозид А), органічні кислоти (щавлева, малонова й ерукова), кумарин ско­ полетин, глюкозид ваніліну й мі­ неральні солі (фосфорні, кальці­ єві та інші).

однорічна трав'яниста жорстко­ волосиста рослина родини шорст­ колистих. Те саме, що й огірочник лікарський.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Вівсяні крупи і бо-' рошио, які містять збалансовану кількість легкозасвоюваних, бага­ тих на незамінні амінокислоти білків, вуглеводів, жирів і вітамі­ нів групи В, широко використо­ вують у дієтичному й дитячому харчуванні. Приготовлені з них страви (каші, слизисті відвари, су­ пи) вживають як поживний д іє­ тичний і обволікальний засіб при гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрити, ентероколіти), при ато­ нії кишечника, вірусному гепати­ ті, астенії, захворюваннях нерво­ вої системи, порушенні ритму сер­ цевої діяльності та при залізодефіцитній анемії, спричиненій порушенням синтезу порфіринів. Вівсяний куліш рекомендують вживати при туберкульозі легень (як зміцнювальний засіб), дають дітям, хворим на золотуху. Настій з неочшцєного зерна дають пити при діабеті. У клінічних умовах встановлено, що настойка зеленої висушеної рослини (трави) має за­ спокійливі й снотворні властиво­ сті. Такі самі властивості має й настій трави, але частіше його вживають при гарячкових станах, подагрі, при набряках, спричине­ них хворобами нирок, для збуд­ ження апетиту й підвищення за­ гального тонусу організму, як віт­ рогінний засіб. Досвід індійської народної медицини, а також д о ­ слідні дані англійських вчених свідчать про ефективність вівса при лікуванні звикання до нарко­ тиків і тютюну. Найкращі наслід­ ки одержано при використанні спиртових екстрактів із свіжих молодих рослин. Екстракти із зер­ на показали трохи нижчу ефек­ тивність. Свіжовижатий сік рос­ лини призначають усередину при безсонні, нервовому виснаженні, для збудження апетиту. Не менш широко застосовують овес і як зовнішній засіб. Борошно і вівсяні

використовують для косметичних масок, а відвар тра­ ви або соломи — для ванн, примо­ чок та обмивань при скрофульозі, рахіті, ревматизмі й гіпергідрозі ніг, обмороженнях і різних шкір­ них хворобах та для гарячих комп­ ресів на ділянку нирок як засіб, що полегшує проходження каме­ нів (при нирковокам'яній хворо­ бі). Використовують овес і в го­ меопатії.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 5) по 20—30 крапель 3 рази на день; свіж ий сік із молодих рослин по 20— ЗО крапель 3 рази на день; настій із неочищеного зерна (100 г сировини на 3 склянки окропу) по півсклянки З— 4 рази на день до їди; відвар трави або соломи (ЗО—40 г сировини на 1 л окро­ пу) по півсклянки 4—5 раз на день; слизистий відвар (100 г крупів або п ла­ стівців замочують на кілька годин у 1 л холодної води, потім варять, поки не загусне), п ’ють без дозування; настій зерна (2 склянки сировини заварити 1 л окропу, настояти 20 хвилин, про­ цідити, охолодити) по півсклянки 3 рази на день як жовчогінний засіб; відвар з медом (1 склянку крупів або пластів­ ців вівса варять в 1 л води, поки рідина не випарується наполовину, п роцідж у­ ють, додають рівну кількість молока, знову варять, підсолоджую ть на смак медом, доводять ще раз до кипіння) п'ю ть теплим по 500 мл на день за 2— З прийоми як зміцнювальний засіб після виснажливих хвороб; 1 столову ложку суміші (порівну) трави або соломи вівса, плодів ш ипш ини травневої, трави чеб­ рецю звичайного, спориш у звичайного, трави та коренів цикорію дикого н а­ стоюють 4 години на 2 склянках окропу, процідж ую ть і п'ють по півсклянки 1— 2 рази на день при запальних захворю ­ ваннях органів сечовивідних шляхів; З столові лож ки суміші (порівну) трави вівса, листя чорниці звичайної, насіння льо ну звичайного і лушпиння квасолі звичайної кип’ятять 10 хвилин у З склянках окропу, настоюють 20 хвилин, процідж ую ть і п'ють по чверті склянки 6—8 раз на день при цукровому діабеті. ЗОВНІШНЬО — 600 г суміші (порівну) трави або соломи вівса і кори дуба з в и ­ чайного заливають 10 л окропу, ки­ п'ятять 1 годину, процідж ую ть і в одер­ жаному відварі парять ноги при гіпер­ гідрозі; відвар трави або соломи вівса (ЗО г сировини на 1 л окропу) для п р и ­ мочок, обмивань і компресів; 0,5— 1 кг трави або соломи вівса варять 30 хви­ лин у 10 л води, проціджують, вли­ вають у ванну і доводять кількість води в ній до потрібного об'єму (темпера­ тура ванни 36—39°, тривалість п ро­ цедури — 15—20 хвилин, приймати 2 3 рази на тиж день до настання тера­ певтичного ефекту); маска для вида­ лення комедонів обличчя: збитий білок змішують з 2 ложками вівсяного борош ­ на, одерж ану суміш наносять на облич­ чя, після висихання знімають сухим рушником, а обличчя миють холодною водою і витирають; маска при сухості шкіри обличчя: 2 столові лож ки вів­ сяних пластівців варять 15 хвилин на молоці або воді, трохи охолоджують, додають лож ку меду і одерж ану кашку теплою наносять на обличчя на 20 хви­ лин, після чого обличчя вмивають хо­ лодною водою і витирають.

782 ОГІРОК-ПИРСКАЧ ПРУЖНИЙ,

скажений огірок; бешеный огурец E cb a lliu m e la te riu m — однорічна трав'яниста рослина ро­ дини гарбузових. Стебло сланке, 25—70 см завдовжки, шорстковолосе, без вусиків. Листки черго­ ві, серцевидні, невиразнолопатеві, зарубчасто-зубчасті, 8—20 см зав­ довжки, зісподу сіроповстисті, зморшкуваті. Квітки одностатеві (рослини однодомні), правильні, блідо-жовті; тичинкові — з п'яти­ роздільною чаш ечкою і п'ятироз­ дільним віночком , до 2 см зав­ довжки, зібрані в бічні малоквіткові китиці; маточкові — з труб­ частою, п'ятироздільною чашеч­ кою і п'ятироздільним віночком, 1,5—2 см завдовжки, одиничні, на довгих квітконіжках у пазухах листків. П лід ягодоподібний, дов­ гастий, 5— 10 см завдовжки, зе­ ленуватий, шорсткощетинистий; по достиганні плід під великим тиском рідини, що в ньому міс­ титься, відокремлюється від ніж ­ ки, а через утворений отвір з си­ лою випорскується насіння на віддаль 1—2 м від рослини. Цвіте у липні — вересні. Плоди дости­ гають у вересні — жовтні. Поширення. Огірок-пирскач пружний росте на засмічених місцях у приморській смузі. Заготівля і зберігання. З ліку­ вальною метою використовують недозрілі плоди рослин (Fructus Ecballii elaterii). Вживають їх сві­ жими (у вигляді соку) або сушать на сонці чи в теплому приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 45 °. Сухих плодів виходить 8—9 % . Зберігають їх окремо від іншої сировини (вони отруйні). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди рослини містять а- і p-елатерин, елатерицин А і В, елатеразу, органічні кис­ лоти, білкові речовини, сліди ал­ калоїдів.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В невеликих, строго визначених дозах огірок-пирскач пружний призначають як сильний проносний засіб при набряках різ­ ного походження, зокрема при во­ дянці. Поряд з цим застосування цієї рослини показане і дає добрий терапевтичний ефект при жовтя­ ниці й вірусному гепатиті. У про­ цесі експериментальних дослід­ жень встановлено антибластичну властивість рослини. Протипух­

303

783 линну активність виявили елатерицин А і В, а- і р-елатерени, кислота С24Н440 5. Настойку плодів вживають для натирання при рев­ матизмі, ішіасі та невралгії. В го­ меопатії огірок-пирскач застосо­ вують при проносі й дитячій хореї.

Лікарські форми і застосування.

ЗОВНІШНЬО — настойку плодів (готу­ ють на міцній горілці у співвідно­ шенні 1 : 20) використовують для на­ тирання. Огірок-пирскач пружний — дуже отруйна рослина. Прийняті все­ редину 0,6 г свіж ого соку плодів м ож уть спричинити смертельне отру­ єння. Вживати огірок-пирскач усере­ дину дозволяється тільки за призна­ ченням і під контролем лікаря. Потре­ бує обережності й зовнішнє застосу­ вання рослини (можливе подразнення шкіри, виникнення пухирців і навіть виразок).

ОГІРОК ПОСІВНИЙ огурец посевной Cucumis sativus — однорічна однодомна шорстково­ лосиста трав'яниста рослина ро­ дини гарбузових. Стебло лежаче або лазяче за допомогою простих вусиків, розгалужене, завдовжки до 3 м. Листки чергові, серце­ видні, 3—5-лопатеві. Квітки одно­ статеві, жовті; тичинкові зібрані пучками в пазухах листків, маточ­ кові — одиничні, на коротеньких ніжках. П лід — несправжня ягода (гарбузина). Цвіте у травні — липні. Поширення. Походять огірки з Ін­ дії. По всій території України їх вирощують як цінну овочеву рос­ лину. Сировина. З лікувальною метою використовують плоди і насіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди огірків містять цукри (1,07—2,70 % ), пек­ тинові речовини (0,4 %), крохмаль (0,1 % ), клітковину (0,7 % ), орга­ нічні кислоти (яблучна, лимонна, щавлева), стероїдні сапоніни кукурбітацини, вітаміни (В3, В5 та інші), макро- і мікроелементи (ка­ лій — 141 мг% , фосфор — 42 мг% , магній, кальцій, хлор, залізо — 0,6 мг% , алюміній — 0,43 % , йод, фтор, цинк, марганець, мідь, мо­ лібден та інші).

апетит, посилюють виділення шлункового соку (особливо ква­ шені й мариновані), сприяють за­ своєнню жирів і білків. Спожи­ вання свіжих огірків показане при захворюваннях серцево-судинної системи і нирок, при запорах і ато­ нії кишечника та при ожирінні. Хворим на гіпертонічну хворобу, сечокислий діатез і ожиріння призначають огіркові розванта­ жувальні дні, які проводять раз на тиждень. У розвантажувальні дні хворий одерж ує лише 2 кг сві­ жих огірків. Розвантажувальні дні треба проводити під контролем лікарф. Свіжий огірковий сік п'ють при кашлі й хронічних катарах дихальних шляхів, при болях у шлунку і кишечнику. Широкою популярністю фітотерапевтично­ го засобу користуються огірки в дерматології й косметиці. Огірко­ ві креми, лосьйони, маски, пудра або просто свіжий сік виявляють відбілюючу, освіжаючу і тонізу­ ючу дію на шкіру обличчя. Огір­ ковим соком виводять веснянки (змащують пігментні плями — 2— 3 рази на день). Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — свіж ий огірковий сік по 2—3 столові лож ки 2 рази на день, підсолоджую чи медом або цукром; огір­ кове пюре по 100 г натщ есерце при спастичних колітах. ЗОВНІШНЬО — маска для обличчя при шкірі та зморшках: свіж ий огі­ Фармакологічні властивості і ви­ сухій труть на дрібній тертці, додають користання. Огірки мають сечо­ рок кілька крапель лимонного соку і одер­ гінні, жовчогінні й м’які послаб­ ж ану кашку наносять на обличчя і шию, люючі властивості, збуджую ть а через 20 хвилин знімаю ть рушником, не вдаючись до миття обличчя водою; маска для обличчя при надмірній ж и р­ ності шкіри: свіж і огірки і яблука труть на дрібній тертці, зміш ують у рівних кількостях і одерж ану суміш наносять на обличчя, а через 20 хвилин змива­ ють теплою водою; лосьйон для облич­ чя при надмірній ж ирності шкіри: 4 столові лож ки подрібнених свіжих огірків настоюють 4 години на 2 склян­ ках окропу і застосовують для обми­ вань і примочок при вуграх, веснянках, висипах на шкірі тощо; суміш свіж ого огіркового соку з товченим огірковим насінням і рисовим борошном вису­ шують на сонці, розтираю ть і одер­ ж аним порошком пудрять обличчя на ніч. При гострих і хронічних нефритах (у стадії загострення), хронічній нир­ ковій недостатності, нирковокам'яній хворобі та при пієлоциститах з луж ною реакцією сечі вж ивати свіж і огірки про­ типоказано. О бмеж ую ть вж ивання сві­ ж их огірків і при загостренні вираз­ кової хвороби ш лунка й дванадцяти­ палої кишки, при гострих і хронічних гастритах з нормальною й підвищеною секрецією шлункового соку, при за­ гостренні гастритів зі зниж еною секре­ цією соку, при гострих і хронічних ентеритах, ентероколітах і колітах. Ква­ шені й мариновані огірки протипоказані при гострих гепатитах і холециститах, загостренні хронічних гепатитів, холе­ циститів і ж овчнокам 'яної хвороби, при гострих і при загостренні хроніч­ них запальних процесів ш лунка і тов­ стого кишечника, а при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й інших захво­ рюваннях серцево-судинної системи вж ивання їх треба обмеж увати.

304

784 ОГІРОЧНИК ЛІКАРСЬКИЙ,

огіркова трава; огуречник лекарственный Вогадо officinalis — однорічна трав'яниста ж орстково­ лосиста рослина родини шорстко­ листих. Стебла прямі або висхід­ ні, товсті, всередині порожнисті, розгалужені, 30—60 см заввишки. Листки великі, м'ясисті, чергові, прості, з гострим і сильним за­ пахом свіжих огірків; прикореневі й нижні стеблові — еліптичні або овальні, на верхівці — тупі, до ос­ нови звужені в череш ки; верхні стеблові — видовженояйцевидні, сидячі, стеблообгортні. Квітки двостатеві, правильні, в небагато­ квіткових завійках, які складають щитковидно-волотевидне суцвіт­ тя; віночок зрослопелюстковий, темно-голубий, рідше — білува­ тий, 2,5—3 см у діаметрі, з корот­ кою трубочкою і п'ятилопатевим

785_________________ відгином. П лід сухий, розпадаєть­ ся на 4 горіш ки. Цвіте з червня по серпень. Поширення. Огірочник лікарський розсіяно росте майже по всій те­ риторії України на городах і за­ бур'янених місцях. Заготівля і зберігання. З лікуваль­ ною метою використовують тра­ ву (Herba Boraginis) або квітки (Flores Boraginis) огірочника. За­ готовляють сировину під час цві­ тіння рослини. Сушать її під укриттям на вільному повітрі або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Су­ хої трави виходить 20 % . Готову сировину зберігають у коробках або в невеликих торбах. Свіже листя вживають у їж у як салат. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У траві огірочни­ ка є до ЗО % слизистих речовин (полісахариди), сапоніни, дубиль­ ні речовини (до 3 % ), ефірна олія (сліди), органічні кислоти (яблучна, лимонна), смоли, фла­ воноїди, алантоїн, каротин (3,4 мг% ), вітамін С (до 17 мг% ), роз­ чинна кремнієва кислота, солі маг­ нію і марганцю, нітрат калію та ін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Народна медицина визнає огірочник лікарський як засіб, що має сечогінні, потогінні, протизапальні, пом'якшувальні та легкі послаблюючі властивості, він позитивно впливає на обмін речовин, регулює роботу серця, зміцнює нервову систему, збуд­ ж ує апетит. Вживання настою з квіток або трави огірочника по­ казане при запаленнях сечових шляхів, при гарячкових станах, кашлі, плевриті, при ревматичних болях і болях у шлунку, при слаб­ кій серцевій діяльності та кардіоневрозі, нервових захворюваннях, подагрі й шкірних хворобах. Са­ лати із свіжого листя огірочника вживають як «кровоочисний», ві­ тамінний та як такий, що запо­ бігає виникненню запальних про­ цесів у нирках і кишечнику, засіб, у випадках підвищеного нервово­ го збудження, роздратованості. В гомеопатії застосовують есен­ цію із свіжого листя рослини. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова лож ­ ка трави або 1 чайна лож ка квіток на 200 мл окропу, настоюють до охо­ лодж ення) по чверті склянки 4 рази на день, підсолоджую чи цукром; сто­ лову лож ку суміші (порівну) трави огірочника лікарського, хвоща п ольо­ вого та спориш у звичайного настою­ ють ЗО хвилин на склянці окропу, процідж ую ть і вж иваю ть по чверті склянки 3—4 рази на день як се­ чогінний засіб; салат: порізану дріб­ ними кусочками варену картоплю по­ сипають пош аткованим листям огіроч­ ника і цибулі, солять, перемішують, заправляють вершками (на одну варену картоплину беруть 100 г огірочника,40 г зеленої цибулі і 20 г вершків; сіль — на смак).

огн и чок нйвовий — невеличка (8—25 см заввишки) трав'яниста гола рослина родини первоцвітих. Те саме, що й курячі очка польові.

786_________________ ОЖИНА ЗВИЧАЙНА — напівкущова рослина родини ро­ зових. Те саме, що й ожина сиза.

787 ОЖИНА НЕСІЙСЬКА,

ведмежина; ежевика несская Rubus nessensis — кущ родини розових. Річні пагони майже прямостоячі, 0,5—2,5 м зав­ вишки, гранчасті, з коротенькими прямими чорно-пурпуровими ши­ пами на ребрах. Листки пальчасті, зубчасті, з 3—5 (7) листочками, зверху голі, зісподу по жилках коротковолосисті. Квітки великі, правильні, двостатеві, білі, у 6— 12-квітковому щитковидному с у ­ цвітті. П лід — збірна кістянка (плодики червонаво-чорні, блис­ кучі, без сизого нальоту). Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте в усіх лісових районах, рідше — в Лісостепу, по берегах річок, у чагарниках, на узліссях, у лісах.

305

788 Сировина. Використовують усю ОЖИНА СИЗА, рослину: коріння, пагони, листя і плоди. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди містять дубильні й ароматичні речовини, аскорбінову кислоту, токоферол, каротин, глюкозу (до 3,6 % ), фрук­ тозу (до 3,2 %), сахарозу (до 0,6 % ), органічні кислоти (до 2,2 % ) тощо. Листки багаті на аскорбінову кислоту (80—272 мг% ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У вітчизняній і зару­ біжній народній медицині настій листя вживають як кровоспинний засіб, при кашлі, проносах, гаст­ ритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при за­ хворюваннях печінки. Відвар ко­ ріння використовують як сечогін­ ний засіб, а відвар пагонів — при неврозах. Плоди вживають як в'я­ жучий засіб при розладах шлунка. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — 10 г сухого листя за ­ варюють 0,5 л окропу і п’ють як чай; відвар коріння (10 г на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці через кож ні 2— З години.

ожина звичайна; ежевика сизая Rubus caesius — напівкущова, 50— 150 см заввишки рослина родини розових з річними вегетуючими пагонами і здерев'я­ нілими дворічними стеблами, на яких утворюються квітконосні гі­ лочки. Річні пагони трав'янисті, сизуваті, циліндричні, в молодому віці прямостоячі, пізніше — дуго­ подібно вигнуті, здебільшого голі або розсіянозалозисто-волосисті, густо вкриті різної довжини пря­ мими або відігнутими щетинковидними шипиками; восени вони дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди, після чого відмирають. Листки чергові, черешкові, трійчасті, з обох боків розсіяноволосисті, з широколанцетними прилистками; листочки зверху й зісподу зелені, по краю неправильной а д р іза н о зу б ч а ст і. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, зібрані в негусті щитки; квітконоси довгі, тонкі. П лід — складна кістянка; кістяночки чис­ ленні, великі, тьмяно-чорні, вкри­ ті сизою поволокою. Цвіте з трав­ ня по серпень. Поширення. Ожина сиза росте по всій території України в лісах, ярах, на берегах річок, по чагарни­ ках, у садах і парках. Заготівля і зберігання. З лікуваль­ ною метою використовують ціл­ ком стиглі плоди (Fructus Rubi fruticosi), листя (Folia Rubi fruti­ cosi) і коріння (Radix Rubi fruti­ cosi). Плоди вживають свіжими або сушать. Для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки, перестиглі та уш кодж е­ ні плоди), очищають від квіткових ніжок і частково від квітколожа (відривають разом з його верх­ ньою частиною) і сушать на сонці Аи в духовці спочатку при тем­ пературі 30—40°, а закінчують при температурі 60°. Листя зби­ рають повністю розвиненим про­ тягом усього літа (зрізують чи обривають так, щоб залишок за­ гального черешка не перевищував 2—3 см) і сушать під укриттям на вільному повітрі. Сухого листя виходить ЗО—33 % . Коріння копа­ ють восени, миють, ріжуть куска­ ми 10— 15 см і сушать. Готову сировину (плоди, листя, коріння) зберігають у сухом у приміщенні, яке треба провітрювати. Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Свіжі плоди ож и­ ни містять 4,53 % цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 0,96 % орга­ нічних кислот (яблучна, винна, лимонна, саліцилова), пектини (0,37—0,56 % ), 0,18 % дубильних і барвних речовин, солі калію, мі­ ді і марганцю та вітаміни (в мг% ): провітамін А — 0,5—0,8, нікоти­ нову кислоту— 1,6; аскорбінову

кислоту — 5,0—38,0; тіамін — 0,033; рибофлавін —0,03; віта­ мін К — 0,5. У листі ожини є д у ­ бильні речовини (до 14 % ), флаво­ ноїди, інозитол, аскорбінова кис­ лота, органічні кислоти (цитри­ нова, ізоцитринова), слизисті ре­ човини та ефірна олія (сліди); у корінні є значна кількість та­ ніну і крохмаль.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. З лікувальною метою

ожину використовують дуж е ши­ роко. У народі добре відомі її в'яжучі, протизапальні, бактери­ цидні, потогінні й сечогінні вла­ стивості, здатність заспокійливо діяти на центральну нервову си­ стему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові. Експериментами доведе­ но, що водні витяжки із листя ожини мають противірусну актив­ ність і цитотоксичні властивості. Настій із сушених плодів або листя визнають за корисний засіб при проносі, дизентерії й катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворю­ ваннях і пневмрнії, у випадку під­ вищеної нервової збудж еності, особливо при істеричних припад­ ках, патологічного клімаксу (часті приливи крові до голови, безсон­ ня, неврастенія, невроз) та при нефропатії. Настій із листя, крім того, допомагає при кровохар­ канні, шлункових крововиливах, гіперполіменореї, апендициті, во­ дянці й цукровому діабеті. Часто листя ожини застосовують у сумі­ ші з нагідками лікарським и, ма­ ренкою запашною, сухоцвітом багновим, собачою кропивою п 'я ­ тилопатевою, глодом кривавочервоним тощо. Свіжі плоди рос­ лини вживають як загальнозміцнюючий, заспокійливий і жаро­ знижуючий засіб. Перестиглі пло­ ди виявляють легку послаблюючу дію. Для місцевого лікування використовують настій із листя рослини. Його вживають при гін­ гівітах, афтах і захворюваннях горла, при екземі, лишаях, вираз­ ках і гнійних ранах, при білях та хронічних запаленнях піхви (кандидоз, трихомоноз та ін.). Ко­ ріння ожини використовують значно рідше. У вигляді відвару його приймають усередину при діареї, дизентерії, кровохарканні, гіперполіменореї, апендициті, во­ дянці й розширенні вен. Зовніш­ ньо відвар коріння використову­ ють як протизапальний засіб для полоскання ротової порожнини і горла. Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 столо­ ві лож ки сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди; від­ вар коріння (1 столова лож ка сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій сушених плодів (2 столові

306

789 лож ки сировини на 200 мл окропу, ОЖИНА ТАВРІЙСЬКА настоюють 15—20 хвилин) по 2— ежевика таврическая З склянки протягом 1—2 годин як по­ тогінний засіб; спорош ковані сушені Rubus tauricus — плоди по половині чайної лож ки 3 рази кущова, 2—3 м заввишки рослина на день при проносі у дітей, підсолод­ родини розових з річними вегежую чи цукром; 4 чайні лож ки суміші туючими пагонами і здерев'яніли­ листя ож ини сизої і квіток нагідок л і­ ми дворічними стеблами, на яких карських, взятих у співвіднош енні 2 : 1 , утворюються квітконосні гілочки. настоюють 10 хвилин на склянці окро­ пу і п 'ю ть по чверті склянки 4 рази Річні пагони здебільшого дуговид­ на день до їди як протигнильний, де­ но вигнуті, міцні, зовсім голі, без пуративний і такий, що покращ ує поволоки, гранчасті, 7— 10 мм у перистальтику кишок, усуває печію і діаметрі, з прямими, злегка відхи­ лікує катари кишок, засіб; 1 столову леними або серповидно зігнутими лож ку суміші листя ож ини сизої, шипами на ребрах; наступного трави звіробою звичайного і квіток глухої кропиви білої, взятих у спів­ року вони зацвітають і дають п л о ­ відношенні 2 : 3 : 2 , настоюють 3 го­ ди, після чого відмирають. Квітко­ дини на склянці окропу і п'ю ть по носні пагони розсіяно- або густоЗ склянки на день при недокрів'ї; волосисті, з великими, серповидно 1 столову лож ку суміші листя ожини зігнутими або гачкуватими, при сизої, трави маренки запаш ної, чебрецю звичайного, собачої кропиви п'ятило­ основі дуж е розширеними шипа­ патевої і сухоцвіту багнового, взятих ми. Листки чергові, черешкові, у співвідношенні 2,5 : 2 : 1 : 2 : 1,5, на­ п'ятірні (на вегетуючих пагонах) стоюють 10 хвилин на склянці окропу або трійчасті (на квітконосних па­ і п'ють по 3 склянки на день при підви­ гонах), з вузьколінійно-ланцетнищеній нервовій збудливості, особливо ми прилистками; листочки майже при істеричних припадках; 1 столову шкірясті, зверху голі або по жил­ лож ку суміші листя ож ини сизої, трави маренки запашної, собачої кро­ ках волосисті, зісподу — сіруватопиви п'ятилопатевої, сухоцвіту багно­ повстисті, по краю — нерівномір­ вого і квіток глоду криваво-червоного, но пилчасто-зубчасті; кінцевий взятих у співвідношенні 2,5 : 2 : 2 : 1,5 : листочок у листків річних паго­ : 1, настоюють 10 хвилин на склянці нів широкий, при основі — серце­ окропу і п ’ють по чверті склянки 4 рази на день при патологічному клімаксі; видний. Квітки правильні, двоста­ 1 столову лож ку суміші листя ожини теві, 5-пелюсткові, білі, до 3 см сизої, трави маренки запаш ної, соба­ у діаметрі, в багатоквітковому чої кропиви п’ятилопатевої, сухоцвіту широкому волотевидному суцвіт­ багнового, квіток глоду криваво-черво- ті. П лід — складна кістянка куля­ ного і молодих гілок з листям омели стої форми і чорного забарвлення. білої, взятих у співвіднош енні 2,5 : 2 : Цвіте у червні — липні. : 2 : 1,5 : 1 : 1,5, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п’ють протягом Поширення. Ендем Криму. Росте тривалого часу по 3—4 склянки на день в Південному та Гірському Криму при гіпертонічній хворобі, ускладненій на галявинах, узліссях і схилах. атеросклерозом. Заготівля і зберігання. Див. статтю ЗОВНІШНЬО — полоскання, примочки Ожина сиза. і спринцювання настоєм із листя (50 г Хімічний склад. Ожина таврійська сировини на 1 л окропу).

має близький до ожини сизої х і­ мічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвід­ ношенням компонентів у ньому.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Ожина сиза.

790 ОКО КОЗИНЕ — багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Те саме, що й коню ш ина лучна.

791 ОЛЕАНДР ЗВИЧАЙНИЙ

олеандр обыкновенный Nerium oleander — кущ або невелике (3—4 м заввиш­ ки) дерево родини барвінкових. Стебла розгалужені, з гладенькою світло-сірою корою. Листки вічно­ зелені, шкірясті, цілокраї, зісподу опушені. Квітки правильні, дво­ статеві, на довгих повстистоопушених квітконіжках, зібрані у верхівкові півзонтики; віночок рожевий, рідше білий, зрослопелюстковий, з п'ятилопатевим відгином і зубчастими виростами в зіві. П лід складається з двох листянок. Цвіте з червня по сер­ пень. Поширення. Олеандр звичайний походить з Середземномор'я. В Південному Криму його широко розводять у відкритому грунті як декоративну рослину. Вирощують його і як кімнатну квіткову рос­ лину. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують цілком розвинуте листя олеандра (Folia Nerii oleandri; Folia Nerii, Folia Oleandri), яке заготовляють у жовтні — листопаді або у квітні (до початку активного росту па­ гонів). Перевагу віддають весня­ ному строку заготівлі. Листя об­ шморгують руками (в захисних рукавицях!) з обрізаних при деко­ ративному формуванні кущів па-

791

307

гонів і швидко сушать під укрит­ тям на вільному повітрі або в теп­ лих кімнатах, розстеливши тон­ ким (2—3 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при темпера­ турі 50°. Сушіння припиняють, коли череш ки стають ламкими. Зберігають олеандр окремо від ін­ шої сировини, дотримуючись пра­ вил зберігання отруйних рослин. Для місцевого лікування частіше використовують свіжі або сушені квітки з листям (вершки квітучих гілок). Хімічний склад. Листя олеандра містить карденоліди олеандрин (0,08—0,15 % ), дигіталін, дезацетилолеандрин і одинерин, діуре­ тично діючу субстанцію нериїн, флавоноїди (рутин, кемпферол3-рамноглюкозид і ін.), сапонін карабін, урсолову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Олеандр звичайний ефективний кардіотонічний засіб, за своєю дією схожий на серце­ ві засоби наперстянки. У процесі експериментальних досліджень встановлено, що препарати оле­ андра покращують серцеву діяль­ ність, сповільнюють ритм серця, підвищують діурез, розширюють вінцеві судини, знижують артері­ альний тиск. На відміну від гліко­ зидів наперстянки, глікозиди оле­ андра діють швидше і м'якше, швидше виводяться з організму. Крім кардіотонічної дії, водні екстракти олеандра виявляють противірусну активність і мають цитотоксичні властивості. Оле­ андр звичайний призначають у випадку тахіаритмії, при легких формах серцевої недостатності та при стенокардії. У народній медицині настій листя олеандра п'ють при нервовому виснажен­ ні, головних болях, епілепсії, апоплексії, безсонні, при м'язо­ вих спазмах, у разі діареї та як вітрогінний засіб. Як зовнішній засіб настій листя використовують для примочок і компресів при шкірних хворобах (мокнуча екзе­ ма, лишай тощо), для полоскання при зубному болю.

Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 чай­ на лож ка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину) по 25—ЗО мл тричі на день до Іди. ЗОВНІШНЬО — натирання і примочки настоєм із суш ених квіток і листя (100 г сировини на 1 л окропу, на­ стоюють кілька годин) при корості і дер­ матитах, спричинених укусами комах; натирання маззю із свіж их квіток і лис­ тя (готують на смальці у співвідно­ шенні 3 : 5, після старанного зміш у­ вання нагрівають на водяній бані 15 хвилин) при корості. Олеандр зви­ чайний містить сильнодіючі речовини, тому ліки з нього треба суворо дозу­ вати, а лікуватися — з дозволу і під контролем лікаря.

792

795_________________

ОЛЕНЯЧА ТРАВА —

ОМАН БРИТАНСЬКИЙ, пожарки; девясил британский Inula britannica —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й великоголовник саф лоровидний.

793 ОЛЕНЯЧИЙ КОРІНЬ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й великоголовник саф лоровидний.

794 ОЛІЙНЕ ДЕРЕВО — однодомна і дводомна деревна листопадна або вічнозелена рос­ лина родини молочаєвих. Те саме, що й тунг.

багаторічна трав'яниста сіро-зеле­ на або зеленувата рослина.родини айстрових (складноцвітих). Має тонке косо повзуче кореневищ е. Стебла висхідні або прямостоячі, густо облистнені, 15— 18 см зав­ вишки, вгорі розгалужені й під к о ­ ш иками білоповстисті, внизу розсіяном'якоопушені. Листки черго­ ві, цілісні, видовжено- або широколанцетні, коротко загострені, по краю дрібнозубчасті, рідше ці­ локраї, зверху голі або розсіяноволосисті, зісподу густіше вкриті прилеглими довгими тонкими б і­ лими волосками і, крім того, дріб­ ними жовтими залозками; ниж­ ні — до основи поступово звужені в крилаті череш ки, серединні і верхні — сидячі, напівстеблообгортні, нерідко з вушками. Квітки блідо-жовті, зібрані в невеликі (2,5—3 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла нещільне щитковидне суцвіття; крайові язичкові квітки — жіночі, голі, гладенькі, на верхівці — тризубчасті, серединні — двоста­ теві, трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Оман британський росте по всій території України (крім високогір'їв Криму і Карпат) на берегах річок і канав, на луках, як бур'ян уздовж доріг, на засмі­ чених місцях, рідше — на полях. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують кореневище з корінням (див. стат­ тю Оман високий) і листя оману. Збирають листя під час цвітіння рослини і сушать у затінку на від­ критому повітрі або в добре про­ вітрюваному приміщенні. Почор­ нілі листки і листки з плямами викидають. Рослина неоф іцин аль­ на. Хімічний склад. Кореневища і к о ­ рені оману британського містять інулін (ЗО—40 % ), алкалоїди (0,063—0,075 %), ефірну олію (до 3% ), до складу якої входять алантолактон, незначна кількість ізоалантолактону і деякі інші сполуки. У листі оману є ефірна олія, флавоноїди, каротин, д у­ бильні речовини, британін та інші сесквітерпенові лактони й аскор­ бінова кислота (до 45 мг% ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Фармакологічні вла­ стивості і показання до призна­ чення препаратів з підземних органів оману британського і ома­ ну високого збігаються, проте пе­ ревагу треба віддавати оману ви­ сокому, препарати якого мають більше виражений терапевтичний ефект. Настій із листя оману бри­ танського дають усередину при скрофульозі, ревматизмі й ради­

308

796 куліті, від кашлю, як спазмолітич­ ний засіб при шлунково-кишко­ вих захворюваннях, зокрема при гастралгії, коліках і проносі, як послаблюючий засіб при геморої та як засіб, що має потогінні, відхаркувальні й сечогінні власти­ вості. Зовнішньо, як антибакте­ ріальний і в'яжучий засіб, на­ стій листя використовують у ви­ гляді компресів, примочок, обми­ вань і полоскань при гнійних ра­ нах, виразках, лишаях і хворобах горла. Свіже потовчене листя прикладають до виразок, гнійних ран і ран, що кровоточать. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 сто­ лову л о ж ку сировини настоюють 1—2 години на склянці окропу, процід­ жують) по 1—2 столові лож ки 3—4 р а­ зи на день. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки, обмивання і полоскання настоєм із лис­ тя (готують, як у попередньому про­ писі).

ОМАН ВИСОКИЙ, дивосил; девясил ВЫСОКИЙ

Inula helenium — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Має товсте, м'ясисте коре­ невищ е з численними довгими кореням и. Стебла міцні, прямі, рубчасті, 1—2 м заввишки, у верх­ ній частині розгалужені, внизу розсіяно-, вгорі — густожорстковолосисті. Листки чергові, цілісні, нерівномірнозубчасті, великі (до 50 см завдовжки і 18—25 см зав­ ширшки), зверху жорстковоло­ систі, знизу — сіроповстисті; при­ земні — черешкові, еліптично-видовжені; стеблові — сидячі, видовженояйцевидні, загострені, з серцевидною, напівстеблообгортною основою. Квітки жовті, зіб­ рані у великі (6—8 см у діаметрі) кош ики, що утворюють на вер­ хівці стебла щитковидне суцвіття; крайові язичкові квітки — жіночі, з вузьколінійним тризубчастим язичком; серединні — двостатеві, трубчасті. П лід — сім 'янка. Цвіте у червні — серпні (іноді — у ве­ ресні). Поширення. Оман високий росте розсіяно майже по всій терито­ рії України. Полюбляє узлісся, чагарники, лісові луки, береги річок, вологі місця. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують кореневище і корені (Rhizoma cum radicibus Inulae helenii) ома­ ну. Заготовляють їх восени, зали­ шаючи на кожні 10 м2 по одній добре розвиненій рослині для від­ новлення заростей. Викопані ко­ реневища і корені одмивають від землі, розрізають на куски зав­ довжки 10— 15 см, розщеплюють при необхідності вздовж, пров'я­ люють 2—3 дні на вільному по­ вітрі, а в сиру погоду — під укрит­ тям, після чого досушують у добре провітрюваних приміщен­ нях або в сушарках при темпе­ ратурі, не вищій за 40°. Сировину можна сушити й на сонці. Сухої сировини виходить 29—ЗО % . Строк придатності — 3 роки. Си­ ровина є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Кореневище і ко­ рені оману високого містять іну­ лін (до 44 %) та інші полісаха­ риди (псевдоінулін, інуленін), смоли, камедь, сліди алкалоїдів, сапоніни, органічні кислоти й ефірну олію (до 4,3% ), у складі якої є біциклічні сесквітерпенові лактони (алантолактон, ізоалантолактон, дигідроалантолактон), алантол, проазулен і а-токоферол. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати оману високого розріджують мок­ ротиння, полегшують відхарку­ вання і зменшують надмірне ви­ ділення з слизових оболонок

дихальних шляхів, збуджую ть апетит і поліпшують травлення, зменшують секреторну активність кишечника і регулюють його мо­ торику, виявляють стимулюючу дію на процес утворення жовчі і на вихід її у дванадцятипалу кишку, нормалізують загальний обмін речовин в організмі, сприят­ ливо впливають на хворих з ту­ беркульозом легень (зменшується кількість харкотиння, заспокою­ ється кашель, припиняється виді­ лення бацил Коха, зменшуються катаральні явища, збільшується вага і кращає загальне самопо­ чуття хворих), виявляють збудний вплив на дихання, дещо підвищу­ ють діурез і потовиділення, мають глистогінні й антимікробні вла­ стивості, регулюють місячні. За­ стосування галенових препаратів оману показане і дає добрий те­ рапевтичний ефект при гострих і хронічних захворюваннях ди­ хальних шляхів (бронхіти, трахе­ їти, катари верхніх дихальних шляхів, кашель з виділенням мокротиння) і при грипі, при хво­ робах шлунково-кишкового трак­ ту (гастрити, ентероколіти, про­ носи неінфекційного походження, відсутність апетиту, мляве трав­ лення, погане й часте відригуван­ ня, метеоризм, геморой), печінки і нирок, при глистяній інвазії та гіпоменструальному синдромі. Широко використовують препара­ ти оману високого і в народній ме­ дицині. Крім усіх вищезазначе­ них випадків, їх дають усере­ дину при гіпертонії, бронхіаль­ ній астмі, туберкульозі легень, жовтяниці, водянці, нирково­ кам'яній хворобі, легких формах цукрового діабету, ревматизмі, радикуліті, золотусі, простатиті й маткових кровотечах, як засіб, що допомагає уникнути перед­ часних родів, та як депуративний засіб при захворюваннях шкіри. З готових аптечних препаратів за­ стосовують алантон, запропоно­ ваний для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипа­ лої кишки. Застосовують оман і як зовнішній засіб. Мазі або настій на олії застосовують при корості, екземі й нейродермітах. Відваром полощуть ротову порожнину і горло при запальних процесах, промивають рани, які довго не загоюються (але не мокнуть!). У гомеопатії оман високий засто­ совують як матковий засіб. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ і ко­ ренів (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2—3 рази на день за 1 го­ дину до їди; алантон (Allantonum) по 0,1 г тричі на день після їди протягом 6—8 тиж нів; настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 4 ) по 25 крапель 3 рази на день до їди; вино оманове (100 г сировини на 1 л червоного вина, настоюють 8 днів,

309

проціджують) по чверті склянки перед їдою як загальнозміцнюючий і як т а ­ кий, що збудж ує апетит, засіб; 1 чайну лож ку суміші (порівну) кореня оману високого і трави чебрецю плазкого за ­ варюють як чай в 1 склянці окропу і приймають по 1 чайній лож ці через кож ні 2 години при коклюші; 20 г суміші (порівну) коріння оману високого і л о ­ п уха справж нього настоюють 1 годину на склянці окропу, процідж ую ть і п'ю ть по 1 столовій лож ці 3 рази на день при ревматизмі; настій суміші (порівну) ко­ ріння оману високого і тирличу жовто­ го, трави деревію звичайного (3 чайні лож ки суміші на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) приймають по 2 склянки на день ковтками при анемії та хлорозі. ЗОВНІШНЬО — мазі для змащування ураж ених ділянок тіла: а) суміш (по­ рівну) свинячого сала, вазеліну і р и б 'я ­ чого жиру змішують з порошком із коріння оману у співвідношенні 2 #: 1; б) 50 г подрібненого коріння оману ва­ рять 20 хвилин в 100 мл води, проці­ дж ую ть і одерж аний відвар зміш ують з 50 г свинячого сала; в) подрібнене коріння оману змішують з свинячим салом у співвіднош енні 1 : 10, варять 15 хвилин, процідж ую ть; настій на рос­ линній олії (готують у співвіднош енні 1 : 10, настоюють на сонці 2 тиж ні); відвар (готують, як у попередньому прописі) для компресів, промивання, примочок і полоскання.

797

798

ОМЕГ в о д я н и й омежник ВО Д ЯН О Й Oenanthe aquatica —

ОМЕЛА БІЛА омела белая Viscum album —

багаторічна трав'яниста корене­ вищна болотна або водяна росли­ на родини зонтичних. Стебло біля основи потовщене, порожнисте, дуж е розгалужене, борозенчасте, 50—150 см заввишки. Занурені у воду листки двічі-тричі перисторозсічені, з нитковидними кінце­ вими частками; надводні — двічітричі перисторозсічені з колінча­ сто відігнутою донизу пластинкою і яйцевидними перистонадрізаними частками. Нижні листки довго­ черешкові, верхні — короткочерешкові або сидячі. Квітки білі, дрібні, правильні, у складних зо н ­ тиках без обгортки. Крайові квіт­ ки в зонтичку часто тичинкові. П лід — двосім'янка. Цвіте у черв­ ні — вересні. Поширення. Росте по всій тери­ торії України на болотах і вологих луках, по берегах річок, ставків та озер. Сировина. Використовують спілі плоди свіжими (Semen Phelandri). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У плодах омегу водяного є смоли, до складу яких входить енантотоксин, воскові речовини (2,3 % ), близько 20 % жирної олії, галактани, маналін, андрол, фенадрол, 1—2,5% леткої олії, яка на 80 % складається з феландрену. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати омегу во­ дяного виявляють потогінну, від­ харкувальну, сечогінну та дезин­ фікуючу дію, зменшують бродін­ ня і метеоризм. Раніше в апте­ ках з плодів омегу водяного го­ тували екстракти, сиропи та спир­ тову настойку, які використову­ вали як відхаркувальний засіб при катарах і туберкульозі. В народ­ ній медицині омег водяний ви­ користовують при хронічному циститі, каменях нирок та сечово­ го міхура.

багаторічний напівпаразитичний вічнозелений кулястої форми к у щ ик родини омелових. Гілки голі зеленаво-жовті, циліндричні, де рев'янисті, вилчасторозгалужені у вузлах потовщені і дуж е крихкі Листки супротивні, шкірясті, ці локраї, еліптичновидовжені, си дячі, жовто-зелені. Квітки одно статеві (рослини дводомні), жовті сидячі, зібрані по 3—6 у голов часті суцвіття в розвилках гілок П лоди ягодоподібні, білі, кулясті або короткоовальні, з трохи вдав­ леною верхівкою. Цвіте у берез­ ні — квітні. Поширення. Омела біла паразитує на листяних (тополя, клен, береза, верба, липа, дуб, в'яз, груша, яб­ луня), рідко — хвойних породах, закріплюючись на них присоска­ ми, через які живиться за рахунок дерева, на якому оселилася. Трап­ ляється в лісостепових районах, на Поліссі, зрідка на півночі Степу та в Криму. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують молоді гілки з листям (Stipites Visci cum foliis). Заготовляють сировину пізно восени і взимку, використовуючи для цього сека­ тори або гачки. Сушать сировину під наметами або в теплих провіт­ рюваних приміщеннях, розстила­ ючи її тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50 Сухої сиро­ вини виходить 37—39 % . Збері­ гають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Хімічній склад. Омела біла мі­ стить 0,03—0,10 % віскотоксину (біла аморфна речовина, що скла­ дається з великої кількості амі­ нокислот і цукрів), а- і (3-віскол, вісцерин, олеанолову і урсолову кислоти, холін і його похідні (аце­ тилхолін, пропіонілхолін), аміни (віскалін, віскальбін, тирамін та ін.), спирти (пініт, квебрахіт та ін.), флавоноїди (кверцетин, рам­ нетин, ізорамнетин, рамназин-3глюкозид, флавоядоринін А і В, гомофлавоядоринін В тощо), жир­ ну олію, аскорбінову кислоту, ка­ ротин, смолисті речовини й міне­ ральні солі. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати омели мають гіпотензивні, седа­ тивні, в'яжучі, кровоспинні й глистогінні властивості, посилю­ ють діурез і виділення продуктів азотистого обміну. За експеримен­ тальними даними очищений екс­ тракт омели виявляє цитолітичну дію. В науковій медицині настій трави омели дають пити при гі­ пертонічній хворобі 1—2-ї стадій,

Лікарські форми і застосування. Протягом дня 1—3 г порош ку з пло­ дів омегу водяного приймають усе­ редину невеличкими порціями з медом; настій плодів (5— 10 г на 1 л води) п’ють по півсклянки 6 раз на день. Уся рослина отруйна! Особливо небезпечні корені.

310

атонії кишок, при легеневих, но­ сових і тривалих маткових кро­ вотечах, особливо у хворих з ар­ теріальною гіпертензією в клімак­ теричний період. Очищений екс­ тракт омели (у вигляді ін 'є к ц ій ) запропоновано як цитолітичний засіб при неоперабельних формах раку. В народній медицині омелу здавна використовують при шлун­ ково-кишкових, менструальних і гемороїдальних кровотечах, про­ ти епілепсії, еклампсії й істерії та при болях у животі. Чай з омели рекомендують як загальнозміцнюючий засіб для підвищення тонусу життя, ослаблим людям похилого віку та при запамороченні. Зов­ нішньо настій і порошок з трави омели використовують як пом'як­ шувальний і знеболюючий засіб при абсцесах та інших шкірних хворобах. Для промивання піхви при кольпіті і білях використо­ вують настій із трави омели і д е­ ревію звичайного. Використову­ ють омелу і в гомеопатії. Слід пам'ятати, що при тривалому вживанні препарати омели мо­ жуть спричинити отруєння.

ОПЛІТКА —

бережних лісостепових районах багаторічна трав'яниста витка та в Криму в лісах і по чагар­ рослина родини березкових. Те никах. Вирощують як декоративну рослину. саме, що й березка польова. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують 800 ________________ траву (Herba Aquilegiae), яку за­ готовляють під час цвітіння рос­ ОПЛОПАНАКС ВИСОКИЙ — лини, зрізуючи на висоті 8— 10 см листопадний колючий кущ зав­ від поверхні грунту. Зібрану сиро­ вишки 0,5— 1 (3) м родини ара­ вину сушать під наметами або на лієвих. Те саме, що й заманиха горищі. Зберігають у сухому висока. добре провітрюваному приміщен­ ні окремо від іншої сировини 801________________ (рослина отруйна!). Хімічний склад. Трава орликів ОРЛИКИ ЗВИЧАЙНІ звичайних містить алкалоїди (0,008—0,054 % ), ціаногенні спо­ водосбор обыкновенный луки й аскорбінову кислоту (у сві­ Aquilegia vulgaris — багаторічна трав'яниста гола або ж ом у листі). незалозистоопушена рослина ро­ Фармакологічні властивості і ви­ дини жовтецевих. Стебло прямо­ користання. Галенові препарати стояче, ЗО—80 см заввишки, у орликів звичайних мають сечо­ верхній частині розгалужене. гінні, жовчогінні, потогінні, зне­ Листки черешкові, двічітрійчас- болюючі, заспокійливі, послаблю­ тороздільні, з трилопатевими, по ючі й антисептичні властивості. препарати орликів краях зарубчастими або цілокраї­ Всередину ми частками. Квітки 4—5 см в діа­ вживають при альгоменореї, імпо­ метрі, на довгих ніжках, одиничні, тенції, шлункових коліках, крово­ в пазухах листків, з 5 яскраво течах, жовтяниці різного поход­ Лікарські форми і застосування. забарвленими великими чаш о­ ження, при застійних явищах у ВНУТРІШНЬО — настій трави омели селезінці, печінці й жовчному (15 г сировини на 200 мл окропу) листками і 5 лійковидними, при по 1 столовій лож ці 3 рази на день; основі видовженими в шпорку міхурі, в разі початкової стадії чай із трави омели (1 чайну лож ку пелюстками різного забарвлен­ водянки. Гарячим настоєм трави сировини на 1 склянку холодної пере­ ня — сині, лілові, рідше — черво­ полощуть рот при запаленнях вареної води, настоюють ніч) по тр е­ ні, рожеві та білі. П лід — збірна і норицях, лікують висипи на тині склянки 3 рази на день; настойку листянка. Цвіте у червні — липні. шкірі. із трави омели (готують на 70 % -ному Лікарські форми і застосування. спирті у співвіднош енні 1 : 5) по 50 кра­ Поширення. Орлики звичайні зр ід­ ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ пель 3 рази на день; для вигнання ка трапляються в лісових і право­ лова лож ка сировини на 2 склянки круглих глистів вживають порошок омели і коренів валеріани лікарської. взятих у співвіднош енні 1 : 2, по 1 чай­ ній лож ці щодня протягом трьох днів, запиваючи водою й заїдаючи великою кількістю свіж ої тертої моркви. ЗОВНІШНЬО — дві столові лож ки су ­ міші (порівну) трави омели і деревію звичайного заварюють в 1 л окропу, настоюють до охолодження, процідж у-

окропу) по столовій лож ці 2—3 рази на день; чай з трави орликів (20—25 г сировини на 1 л окропу, настоюють 10 хвилин) п'ю ть зранку і ввечері по 500 мл ковтками; сік свіж ої рос­ лини п ’ють двічі на день по 15—20 крапель.

311

802_________________ ОРТОСИФОН, індійський чай, котячі вуса, нирковий чай, яванський чай; почечный чай Orthosiphon stamineus — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста волохата рос­ лина родини губоцвітих. Стебло галузисте, чотиригранне, внизу темно-фіолетове, вгорі — зелене, 50—70 см заввишки. Листки су­ противні, майже ромбовидні, з великозубчастим краєм. Квітки блі­ до-лілові, в китицевидному с у ­ цвітті. Тичинки — з довгими нит­ ками (звідси народна назва «котя­ чі вуса»). Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Походить з тропічної Південно-Східної Азії. В СРСР, у т. ч. на Україні,— в культурі (в Криму, на Чорноморському узбереж ж і Кавказу). Заготівля і зберігання. Використо­ вують траву (молоді верхівкові пагони з двома парами листків і верхівковою брунькою — флеші, а також зелене листя). Збирають урожай 3—4 рази на літо. При останньому зборі заготовляють флеші і все зелене листя. Зібрану сировину розстилають товстим шаром і пров'ялюють у затінку протягом 24—36 годин, а потім швидко сушать на сонці або в сушарці при температурі ЗО— 35°С. Сировина гігроскопічна, то­ му її слід зберігати в сухому приміщенні. Строк придатності — 4 роки. Рослина відпускається аптеками (Folium Orthosiphoni). Хімічний склад. З листя ортосифону виділено тритерпенові сапоніни, гіркий глікозид ортосифонін (0,01 % ), ефірну олію (0,2— 0,6% ), жирну олію (2,7% ), д у ­ бильні речовини (5—6 % ), сліди алкалоїдів та органічні кислоти: винну (1,5%), лимонну, фенол­ карбонову і розмаринову.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій ортосифону виявляє діуретичну і холеретичну дію. Сечогінний ефект супрово­ диться виведенням з організму сечовини, сечової кислоти і хло­ ридів, посиленням секреції шлун­ кових залоз і збільшенням вмісту вільної соляної кислоти в шлун­ ковому соку, збільшенням виді­ лення жовчі та антиспастичною дією на органи з гладенькими м'язами. В науковій і народній ме­ дицині настій трави ортосифону використовують при запаленнях жовчного й сечового міхурів, при поліартриті, подагрі та при каменях у нирках і жовчному мі­ хурі. Ефективне застосування ор­ тосифону при цукровому діабеті, гострих і хронічних захворюван­ нях нирок та при набряках різ­ ного походження (в т. ч. й при серцевій недостатності). Крім то­ го, наукова медицина рекомендує

803 ортосифон при церебральному атеросклерозі та гіпертонії, яка супроводиться порушенням функ­ ції печінки та нирок. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій листя ортоси­ фону (Infusum folii O rthosiphoni sta­ minei): 3,5 г трави на 200 мл окропу, п'ють теплим по півсклянки двічі на день до їди протягом 4—6 місяців з перервами щомісяця на 5—6 днів (при холециститах вживають так само, але після їди); суміш трави ортосифону і брусниці та коріння бузини чорної у співвідношенні 3:5:10 готують як настій (1 чайну лож ку на 200 мл окро­ пу) і вживають теплим по півсклянки 4 рази на день; суміш коріння марени красильної, трави вовчуга польового, ортосифону і хвоща польового, листя берези, квіток ромашки лікарської, насіння кропу запашного у співвідно­ шенні 2 :1,5:1,5:1:1:1,5:1,5 готують як настій (10 г на 200 мл окропу) і вж и­ вають по 1 / 2—3 / 4 склянки 3—4 рази на день при нирковокам’яній хворобі.

ОСИКА,

тополя тремтяча; осина обыкновенная Populus tremula — високе (20—ЗО м заввишки) листо­ падне дводомне дерево родини вербових. Має округлу крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-зеленою ко­ рою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора чорна, глибокотріщинувата. Лист­ ки чергові, шкірясті, майже округ­ лі або округло-ромбічні, нерівно­ мірно виїмчасто-зубчасті, зверху жовто-зелені, зісподу — сизуваті, на довгих сплюснутих череш ках. Квітки одностатеві, у пониклих пурпурових сережках. П лід — коробочка. Цвіте у березні — квіт­ ні, до появи листя. Поширення. Росте осика по всій території України як домішка у хвойних і широколистяних лі­ сах, по торфовищах та у плав­ нях. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують кору, бруньки і листя рослини. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, здираючи її з моло­ дих гілок і тонких стовбурів. Для цього роблять кільцевидні надрізи через кожні ЗО см, які з'єднують поздовжніми розріза­ ми, після чого кора легко зні­ мається. Сушать кору під наметом або в провітрюваному приміщен­ ні. Бруньки осики збирають на по­ чатку цвітіння дерев, відламуючи

312

804 їх від гілок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному при­ міщенні, розкладаючи їх тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тка­ нині або папері й періодично пе­ ремішуючи. Молоде повністю роз­ винене листя використовують сві­ жим або сушать. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини (кора, бруньки, листя) міс­ тять глікозиди (саліцин, саліцилпопулозид, популін та ін.), ефірну олію, органічні кислоти, дубильні, гіркі й інші речовини. У свіжому листі є значна кількість аскорбі­ нової кислоти (471,3 мг% ) і ка­ ротину (43,1 мг% ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати осики ма­ ють потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, по­ м'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості. Настій або відвар бруньок дають усередину при по­ ліартриті, подагрі, ревматизмі, ге­ морої, гострому й хронічному за­ паленні сечового міхура, мимо­ вільному і болючому (особливо під час вагітності й після опера­ цій) сечовипусканні, у разі збіль­ шення простати і як ж арозниж у­ ючий засіб при гарячці. При гаст­ ритах, циститах, геморої й дизен­ терії бруньки можна вживати й у вигляді настойки. Для місцевого лікування бруньки осики засто­ совують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразок і опіків, для розм'якшування гемороїдаль­ них вузлів, для розтирання при подагрі й ревматизмі; настойку — як протизапальний і антисептич­ ний засіб. Відвар кори рекомен­ дують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збудж ує апетит і поліпшує травлення. По­ дрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та ге­ мороїдальному болі, а вижатим із листя соком змазують лишаї Та бородавки. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — дві чайні лож ки по­ дрібнених бруньок заливаю ть двома склянками окропу, настоюють 15 хви­ лин, процідж ую ть і випивають усю дозу за день; згущ ений відвар бруньок або кори (45 г подрібненої сировини варять у 500 мл води, поки рідина не випарується наполовину, проціджую ть, підсолоджую ть на смак медом або цук­ ром) по чверті склянки 3 рази на день; настойку бруньок (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідно­ шенні 1:10) по 20—ЗО крапель 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина сирови­ ни у вигляді порош ку на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну) і на­ стойку (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:5) із бруньок та компреси з розпареного листя (2—3 лож ки подрібненого листя загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до ураж ених ділянок тіла).

ОСОКА ПАРВСЬКА осока парвская Carex brevicollis — багаторічна трав'яниста зимовозелена щільно- (на відкритих міс­ цях) або пухкодерниста (в лісах) рослина родини осокових. вМає косе, міцне, розгалужене к о р е ­ невищ е, вкрите шорсткими лус­ ками. Стебла сплюснуто-тригранні, ЗО—45 см заввишки, у верхній частині шорсткі, в нижній тре­ тині — облистнені, при основі одягнені бурими розщепленими на волокна листковими піхвами. Листки трирядні, лінійні (5—7 см завширшки і 40—50 см завдовж­ ки), зелені з сизуватим відтінком, жолобчасті, з двома жилками і загорнутими наспід краями. Квітки одностатеві (рослини одно­ домні), без оцвітини, зібрані в 2—3 розсунуті колоски. Верхній колосок тичинковий, коричне­ вий, булавовидний, 1,5—2 см зав­ довжки. Нижні колоски маточ­ кові, зеленаво-коричневі, яйце­ видні, 1,5—2,5 см завдовжки, на прямих міцних шорстких ніж ­ ках, що виходять з пазух при­ квіткових листків; покривні луски з шиловидним вістрям, каштанові, посередині зелені, з трьома жил­ ками. П лід — горіш ок, що м іс­ титься в оберненояйцевидному, круглястому (до 5 мм завдовжки), жовтаво-зеленому, з невиразними жилками, вкритому негустими щетинками мішечку, звуженому на верхівці в короткий іржавий, з шорстким краєм носик. Цвіте у квітні. Поширення. Осока парвська росте в листяних лісах Західного, Право­ бережного і Лівобережного Л ісо­ степу України. Заготівля і зберігання. До 1983 ро­ ку траву осоки парвської використовували в науковій медицині як сировину для виготовлення препарату бревіколіну. В народній медицині з лікувальною метою ви­ користовують сушені кореневища і коріння рослини, які заготовля­ ють пізно восени. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять алкалоїди бревіколін (у корінні — 50 % і в листі — 95 % ), бревікарин (відповідно 45 і 4 %) і гарман (5 % і 1 %). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Головною діючою речовиною осоки парвської є ал­ калоїд бревіколін, який виявляє спазмолітичну й гіпотензивну дію, підвищує тонус і посилює ско­ рочення матки й кишечника, сти­ мулює дихання, здійснює фарма­ кологічну денервацію органів (не впливаючи на виконавчі органи безпосередньо, зменшує надход­ ження до них нервових імпульсів по симпатичних і парасимпатич­ них нервах). Бревіколіну гідро­ хлорид застосовували (у 1983 році препарат виключено з Державно­

го реєстру лікарських засобів) для стимулювання родової діяльності та при маткових кровотечах після аборту і пологів. Рідше його ви­ користовували для лікування гі­ пертонічної хвороби, лівошлуночкової недостатності, бронхіальної астми та облітераційного ендар­ теріїту. В народній медицині пре­ парати осоки парвської викорис­ товують при гіпертонічній хворо­ бі, бронхіті, різних висипах, ф у­ рункульозі, алергії, подагрі й рев­ матизмі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ з корінням (2 чайні лож ки сировини на 400 мл окропу, настоюють 8 годин, про­ цідж ую ть) по півсклянки 3 рази на день; згущений відвар кореневищ з корінням (30 г сировини на 650 мл води, варять у закритій посудині доти, поки не ви­ п арується третина рідини, одерж аний відвар настоюють ще 2 години, проці­ джують) по чверті склянки 3 рази на день.

^

313

ОСОКА ПІЩАНА осок а песчаная C a re x aren a ria — багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. К ореневищ е довге, повзуче, 2—5 мм завтовшки. Стебло пряме, тригранне, вгорі шорстке, 15—40 см заввишки. Листки довгозагострені, жорсткі, жолобчасті, такої самої довжини, як і стебло, або трохи довші за нього. Квітки в колосках, скупчені в верхній частині стебла і утво­ рюють колосовидне суцвіття. У верхніх колосках квітки тичин­ кові, в нижніх — маточкові, а в середніх — і ті й другі. П лід — горішок. Цвіте у травні. Поширення. Росте на узбереж ж і Балтійського моря. Сировина. Використовують вису­ шені кореневища. Рослина н е ­ оф іцинальна.

Хімічний склад слабо вивчено. Кореневища містять ефірну олію, смолу та дубильні й слизисті речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Раніше осоку піщану використовували як замінник ко­ реня південноамериканської р ос­ лини сарсапариль (Smilax medica), яка використовується при ліку­ ванні золотухи, подагри, ревма­ тизму, сифілісу та різних захво­ рювань шкіри. Препарати осоки піщаної виявляють сечогінну, по­ тогінну, знеболюючу й легку послаблюючу дію і використову­ ються в народній медицині при циститі, пієліті й ревматизмі, як засіб, що зумовлює загальне по­ ліпшення функцій шкіри, лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (20 г кореневищ на 0,8 л води варять у закритій посудині, поки вода не википить до половини, настоюють 2 години, проціджують) по 50 мл 4 рази на день; настій: 2 чайні лож ки кореневища заварю ють 2 склянками окропу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть і випивають протягом дня рівними порціями.

ОСОКА ШЕРШАВА осока мохнатая C a rex h irta — багаторічна трав'яниста сіро-зеле­ на рослина родини осокових. Має довгі (іноді довші за 1 м) дере­ в'янисті кореневищ а. Стебло три­ гранне, гладеньке, 10—60 см зав­ вишки. Листки лінійні, 2—5 мм завширшки, довші за стебло, зісподу густоволосисті. Квітки одностатеві, без оцвітини, зібрані в к о л о с к и ; тичинкові колоски вузькоциліндричні, світло-коричневі, 15—ЗО мм завдовжки; ма­ точкові — короткоциліндричні, на прямих тонких ніжках, 15—40 мм завдовжки. Плід — горіш ок. Цвіте у травні. Поширення. Росте по всій терито­ рії України. Сировина. Використовують коре­ невище з корінням. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Кореневища міс­ тять дубильні, смолисті й сли­ зисті речовини, сапоніни, кума­ рин та сліди ефірної олії. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментально доведено, що препарати з корене­ вищ осоки мають відхаркувальні властивості. В народній медицині настій кореневищ з корінням п’ють при бронхіті та нервових захворюваннях. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — холодний настій (1 чайна лож ка сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 8— 10 годин, процідж ую ть) по 1 столо­ вій лож ці через кож ні 2 години; га­ рячий настій (1 столова лож ка сиро­ вини на 500 мл окропу, настоюють 2 години, процідж ую ть) по півсклянки 4 рази на день.

ОСОКІР — листопадна дводомна рослина ро­ дини вербових. Те саме, що й то­ поля чорна.

ОСТУДНИК БАГАТОШЛЮБНИЙ, гр иж ни ця багатош лю бна; гры ж ник многобрачны й H e rn ia ria p o ly g a m a , синон ім — H. o d o ra ta — однорічна розпростерта зелена рослина родини гвоздикових. Стебла розгалужені, лежачі або висхідні, густокороткоопушені, 5—25 см завдовжки. Листки дріб­ ні, цілісні, супротивні, овальні або довгастоеліптичні, до основи кли­ новидно звужені в короткий че­ реш ок, по краю щетинисто-війчасті, з білоплівчастими ланцет­ ними прилистками. Квітки дрібні, двостатеві й одностатеві, з зеле­ ною чаш ечкою і нитковидними пелюстками, зібрані в щільні па­ зушні клубочки; чашолистків і ти­ чи но к по 4. П лід — сухоплівчастий кулястий однонасінний горі­ шок. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Остудник багатошлюбний росте по всій терито­ рії України (на Поліссі рідко) на відкритих, переважно піщаних місцях, кам'янистих відслоненнях і як бур'ян на полях і дорогах. Заготівля і зберігання — див. у статті Остудник голий. Хімічний склад потребує даль­ шого вивчення. Відомо, що трава містить кумарини (умбеліферон, герніарин і скополетин). Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Остудник голий.

314

809

810

рейних запаленнях сечовивідних ОСТУДНИК г о л и й , грижниця гола, польове мило, шляхів, жовтяниці та у випадку катару дихальних шляхів і при б о ­ собаче мило; лях у м'язах після важкої фізич­ грыжник голый ної праці. Зовнішньо настій трави Негпіагіа glabra — використовують при діатезі й хво­

ОСТУДНИК ШОРСТКИЙ грыжник шершавый Негпіагіа hirsuta —

багаторічна розпростерта жовта­ во-зелена рослина родини гвозди­ кових. Стебла разгалужені, короткоопушені або майже голі, ле­ жачі або висхідні, 10—ЗО см зав­ довжки. Листки цілокраї, голі, супротивні, еліптичні або довга­ сті, 6—7 мм завдбвжки, з яйце­ видними перетинчастими війча­ стими прилистками. Квітки дрібні, двостатеві, з жовтаво-зеленою ча­ шечкою і нитковидними пелюст­ ками, зібрані в щільні пазушні клубочки; чашолистків і тичинок по 5. П лід — сухоплівчастий ку­ лястий однонасінний горішок. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Остудник голий росте по всій території України на від­ критих місцях, галявинах та при дорогах як бур'ян. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують траву (Herba Негпіагіае), яку зби­ рають під час цвітіння рослини. Зібрану траву швидко сушать у затінку на свіж ому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрю­ ється, розкладаючи її на тканині або папері шаром завтовшки З—4 см і часто перемішуючи. Сухої сировини виходить 23— 25 % . Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Рос­ лина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава остудника містить 0,43—0,84 % кумаринів (герніарин, умбеліферон), флаво­ ноїди (0,12—0,4 % ), дубильні ре­ човини (3,16 % ), тритерпенові са­ поніни (5,37— 16,25 % ), фенол­ карбонові кислоти (саліцилова, ферулова, кавова, ванілінова, про­ токатехінова, n-кумарова та п-гідроксибензойна), алантоїн, ефірну олію (до 0,6 % ), вітамін С, каротин і вуглеводи. У складі флавоноїдів є кверцетин, арабінозид кверце­ тину, 3-триглюкозид кверцетину, 3-триглікозид кверцетину, 3-триглікозид ізорамнетину, галакто­ зид кверцетину, нарцисин і рутин. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Остудник голий має сечогінні, в'яжучі, спазмолітичні й антибактеріальні властивості, виявляє слабку жовчогінну дію, нормалізує порушений мінераль­ ний обмін в організмі. Препарати рослини використовуються при серцевій недостатності, пов'язаній з декомпенсацією серцевої діяль­ ності, при гострому й хронічному катарі сечового міхура, пієліті, мимовільному сечовипусканні, нирковокам'яній хворобі, пієло­ нефриті, стійкій альбумінурії, ревматизмі, подагрі, артриті, гоно­

робах шкіри та для гоєння ран. Побічного впливу препаратів остудника голого на організм хво­ рих не виявлено. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій трави (20 г си­ ровини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; свіж ий сік рослини приймають по 2 столові л ож ­ ки 3—4 рази на день; 3 столові лож ки суміші трави остудника голого, листя м учниці звичайної, плодів ялівцю з в и ­ чайного (по 50 г) і коріння марени красильної (200 г) варять в і л води 15 хвилин, процідж ую ть і п'ю ть по п ів­ склянки до їди і після їди 3 рази на день при нирковокам'яній хворобі; 1 столову лож ку з верхом суміш і тра­ ви остудника голого, плодів петрушки городньої (по 20 г) і листя мучниці звичайної (60 г) настоюють на склянці холодної води протягом 6 годин, кип'я­ тять 15 хвилин і випивають за день рівними порціями при циститі та бак­ теріурії (збір ефективний при луж ній сечі).

однорічна сіро-зелена розпро­ стерта рослина родини гвоздико­ вих. Стебла розгалужені, лежачі, коротко опушені, 5— 15 см зав­ довжки. Листки дрібні, видовжено-лінійні або еліптичні, до основи звужені, майже сидячі, густоопушені, по краю щети­ нисто-війчасті. Квітки дрібні, дво­ статеві, з зеленою чаш ечкою з п'яти чашолистків і з нитковид­ ними пелюстками, зібрані в щіль­ ні пазушні клубочки; чашолистки закінчуються щетинкою; тичинок 2—3, рідко 5. П лід — сухоплівчас­ тий кулястий однонасінний горі­ шок. Цвіте у травні — серпні. Поширення. Остудник шорсткий росте на сухих піщаних грунтах західних областей України. Заготівля і зберігання — див. у статті Остудник голий. Хімічний склад. Трава рослини містить тритерпенові сапоніни (10,2 % ), 0,63 % кумаринів (гер­ ніарин, умбеліферон, скополе­ тин), 0,35 % флавоноїдів (кемп­ ферол, кверцетин), фенолкарбо­ нові кислоти, ефірну олію та вуглеводи. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у стат­ ті Остудник голий.

315

811 ОТРУЙНИЦЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Те саме, що й беладонна звичайна.

812 ОФРИС БДЖОЛОНОСНА офрис пчелоносная Ophrys apifera — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих )орхідних). Б ульби майже кулясті або еліпсовидні, до 1 см у діаметрі. Стебло просте, 20—45 см заввиш­ ки. Листків 4—7; нижні листки широколанцетні, загострені, 5— 10 см завдовжки і 1,5—2,8 см завширшки, верхні — дрібніші, при основі обгортають стебло. Квітки неправильні, двостатеві, шестироздільні, зібрані в нещіль­ ний, 3—8-квітковий к о л о с ; лис­ точки оцвітини розходяться, зов­ нішні голі, видовженоеліптичні, тупі, з п'ятьма жилками, яскраворожеві або білувато-рожеві, внут­ рішні короткі, з трьома жилка­

813 ми, бархатисто-опушені, тупуваті, зеленуваті або блідо-рожеві. Гу­ ба опукла, бархатиста, широко­ овальна, трилопатева, темно-пур­ пурова з широкою квадратною жовтаво-коричнюватою плямою при основі; бокові лопаті губи яйцевидно-трикутні, донизу за­ гнуті, середня лопать губи велика (7—8 мм завдовжки і 8— 10 мм завширшки), широкоромбовидна, на кінці з довгим ланцетним загостренням і також загнутим і притиснутим до нижньої поверхні губи придатком завдовжки до З мм. П лід — коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Офрис бджолоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється дуж е рідко в Півден­ ному Криму. Росте переважно в світлих лісах, чагарниках та на узліссях. Занесена до Червоної кн иги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

ОФРИС КОМАХОНОСНА, офрис мухоносна; офрис мухоносная Ophrys insektiiera, синонім — О. musciiera — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби кулясті або еліптичні. Стебло просте, 20—35 см зав­ вишки, у нижній частині з 2—5 листками. Листки видовженоланцетні або видовжені, гострі або тупуваті; сизувато-зелені; верхній згорнутий навколо стебла у ви­ гляді піхви. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зі­ брані в рідкий, 2— 10-квітковий ко л о с ; листочки оцвітини розхо­ дяться, зовнішні видовженояйце­ видні, ясно-зелені, з трьома жил­ ками, внутрішні бокові значно коротші, лінійні, з відігнутими назад краями, з однією жилкою, дрібноопушені, червоно-бурі. Гу­ ба без шпорки, більш-менш опук­ ла, видовженооберненояйцевидна, трилопатева, з двома малень­ кими боковими лопатями і серед­ ньою більшою, на кінці виїмча­ стою лопаттю, пурпурово-бура, бархатиста, з квадратною голубу­ ватою голою плямою посередині. Плід — коробочка. Цвіте у червні. Поширення. Офрис комахоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється дуж е рідко на При­ карпатті у світлих лісах, по ча­ гарниках, на гірських схилах, переважно на вапнистому грунті. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Л юбка дволиста.

814 ОФРИС КРИМСЬКА офрис крымская Ophrys taurica — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби майже кулевидні, до 2 см у діаметрі. Стебло просте, 25 (ЗО— 60 см) заввишки, при основі з перетинчастою піхвою; вище листків, які скупчені в нижній частині стебла, є 2—3 загострені, зеленаві піхви. Листки видовженоланцетні, нижні інколи майже еліптичні, тупі, до 9 см завдовжки і 2—3 см завширшки, до основи звужені. Квітки двостатеві, непра­ вильні, шестироздільні, зібрані в рідкий, 3—8-квітковий колос; се ­ редній зовнішній листочок оц ві­ тини довгастий, тупий, зовні зеле­ навий, усередині зеленавий з ко­ ричнювато-рожевими краями; бо­ кові зовнішні листочки нерівно­ бокі, з трьома жилками, зовні зеленаві, всередині вздовж двоко­

316

лірні (в нижній половині рож е­ вуваті, в верхній, вужчій,— зеле­ ні); внутрішні листочки оцвітини язичковидні, з однією жилкою, жовтаві або буруваті, майже голі. Губа без шпорки, 10— 15 мм зав­ довжки і 9— 11 мм завширшки, бархатиста, округло-яйцевидна, опукла, цілісна, при основі з двома великими (2,5— 3 мм) воло­ систими сосочковидними пагорб­ ками, на кінці з маленьким (0,5 мм) трикутним зеленим при­ датком, темно-фіолетово-бура, з голубим голим знаком у вигляді двох поздовжніх ліній, знизу рожева, з зеленими краями. Плід — коробочка. Цвіте у квіт­ ні — травні. Поширення. Офрис кримська — рідкісна зникаюча рослина. Зрід­ ка трапляється в Гірському Криму (крім яйли) та на Південному березі Криму. Росте здебільшого у світлих лісах, на кам'янистих схилах. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Л ю бка дволиста.

815

817

ОФРИС МУХОНОСНА —

ОЧАНКА ПРЯМОСТОЯЧА,

багаторічна трав'яниста рослина очанка стиснута; родини зозулинцевих (орхідних). очанка прямостоячая Те саме, що й офрис комахо- Euphrasia stricta, синонім — носна.

Е. condensata —

816 ОФРИС ОВОДОНОСНА офрис оводоносная Ophrys oestrifera — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби майже кулясті або еліпсо­ їдні, 0,8— 1,8 см у діаметрі. Стебло просте, 20—45 см заввиш­ ки. Нижні листки (їх 2—5) ви­ довжені, тупі або тупо-загострені, 5— 10 см завдовжки і до 2 см завширшки, скупчені біля основи стебла; верхні (їх 2) — загострені, зелені, у вигляді піхов, що обгортають стебло. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зібрані в рідкий, 3—8квітковий ко л о с ; зовнішні листоч­ ки оцвітини тупі, бузкові, з трьома зеленими жилками; середній — видовж енооберненояйцевидний; бокові — видовжені, нерівнобокі; два верхні внутрішні листочки оцвітини — овально-ланцетні, ту­ пі, з однією жилкою, лілові, на внутрішньому боці бархатисті. Губа трилопатева, бархатиста, чорно-коричнева, з малюнком із синювато-фіолетових плям з жов­ тою облямівкою; бокові лопаті язичковидні, пригнуті, тупі, звер­ ху несуть по одному тонкому густоволосистому коричневому, з зеленою верхівкою, довгому (5— 8 мм) рогу; середня лопать майже округла, велика, на кінці з загну­ тим догори невеликим тупуватозагостреним придатком завдовж­ ки до 2 мм. П лід — коробочка. Цвіте у березні — травні. Поширення. Офрис оводоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється досить рідко в Гір­ ському (крім яйли) та Південному Криму. Росте у світлих лісах, на кам'янистих схилах. Занесена до Ч ервоної кн иги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

однорічна трав'яниста напівпаразитна рослина родини раннико­ вих. Стебло розгалужене, рідше — просте, червонаво-буре, опушене, 5 — 50 см заввишки. Листки прості, супротивні, голі, яйцевидні, по краю — з 3—5 довгозагостреними зубцями з кожного боку. Квітки двостатеві, неправильні, пазушні, у верхівкових колосовидних облистнених суцвіттях; віночок блі­ до-фіолетовий, з жовтими цятка­ ми і темно-фіолетовими жилками на нижній губі. П лід — ко р о б о ч ­ ка. Цвіте у червні — вересні.

317

819 Поширення. Росте в лісах, по ча­ гарниках, на луках майже по всій території України (немає в Криму). Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сухої сировини виходить 20 % . Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить глікозид аукубін, смоли, гіркі й дубильні речовини, ефірну олію, барвники тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати рослини мають протизапальні, в'я­ жучі й гіпотензивні властивості. В народній медицині настій трави п'ють при простуді, гарячці, а та­ кож як зовнішній засіб при за­ хворюваннях очей, діатезі, дитя­ чих екземах та для покращення росту волосся.

ОЧИТОК ВЕЛИКИЙ, заяча капуста велика; очиток большой Sedum maximum —

багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Має вере­ теновидні корені, які поступово переходять у тонкий кінчик. Стебла всі квітконосні, прямо­ стоячі, вгорі розгалужені, 40— 80 см заввишки? Листки прості, супротивні, сидячі, м'ясисті, пло­ скі, видовженоеліптичні, нестеблообгортні, 5— 13 см завдовжки, 2—5 см завширшки, темно-зеле­ ні, з країв невійчасті, невиразновиїмчасті. Квітки двостатеві, пра­ вильні, 5-пелюсткові, в густих щитковидно-волосистих суцвіт­ тях] пелюстки 3—4 мм зав­ довжки, втроє довші за чаш ечку, білувато-рожеві, крапчасті, у Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ верхній частині відстовбурчені; ка трави на 400 мл окропу, настою­ пиляки жовті. П лід — збірна л и с ­ ють до охолодження) по півсклянки тянка. Цвіте у липні. 4 рази на день. Поширення. Очиток великий рос­ ЗОВНІШНЬО — настій (готують, як у те в лісах і серед чагарників попередньому прописі) для промивань, розсіяно на Поліссі та в Лісо­ примочок, миття голови тощо. степу, переважно на захід від Дніпра. Сировина. Для лікарських потреб використовують свіжу або суху ОЧАНКА СТИСНУТА — траву чи листя очитку, які за­ однорічна трав'яниста напівпара-

818

готовляють під час цвітіння рослини. Сушать на вільному по­ вітрі. Аптеки сировину не від­ пускають. Хімічний склад. Трава очитку великого містить флавонові глі­ козиди, сліди алкалоїдів, орга­ нічні кислоти (лимонна, щавлева, яблучна), вітамін С, цукри, слиз та мінеральні солі. Фармакологічні властивості і ви­ користання. З очитку великого виробляють препарат біосед (Biossedum), який за фармакологічною дією належить до біогенних сти­ муляторів. Використовують його як допоміжний засіб, що стиму­ лює процеси обміну й регене­ рацію тканини в офтальмології, терапії, хірургії й стоматології. Застосування біоседу протипока­ зане при злоякісних пухлинах, при гастриті й виразковій хворобі, які супроводяться ахілією. У дітей раннього віку препарат зумовлює місцеві алергічні реакції. У народ­ ній медицині очиток великий використовують при маткових кровотечах і як загальнозміцнюючий засіб. Свіже товчене листя прикладають до мозолів, опіків і гнійних ран. Припарки з свіжої або сухої розпареної трави таму­ ють біль у суглобах при ревма­ тизмі й простудних захворюван­ нях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій свіж ого листя (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу, настоюють 4 години, п роцідж у­ ють) по 1—2 столові лож ки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — 3 столові лож ки свіж ої або сухої трави загортаю ть у марлю, занурю ю ть в окріп і використовують для знеболюючих припарок.

820 о ч и т о к їд к и й , заяча капуста їдка; очиток едкий Sedum acre — невеличка (5— 15 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Стебла чис­ ленні, соковиті; квітконосні — ви­ східні; вегетативні — часто леж а­ чі. Листки дрібні, сидячі, м'я­ систі, широкояйцевидні; на без­ квіткових пагонах розміщені черепичасто в 5—6 рядів, на квітко­ носних — рідше. Квітки двостате­ ві, правильні, з подвійною п'ятичленною оцвітиною, в розгалу­ жених щитковидних суцвіттях] пелюстки золотаво-жовті, в 2—З рази довші за чаш ечку. П лід — збірна листянка. Цвіте у травні — липні. Поширення. Очиток їдкий росте по всій території України на су­ хих відкритих піщаних і кам'я­ нистих місцях, на луках, у світ­ лих лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для лі­ карських потреб використовують

318

траву очитку їдкого (Herba Sedi acris), яку заготовляють під час цвітіння рослини. При збиранні треба бути обережним, бо сві­ жий сік рослини спричинює на шкірі запалення й пухирі. Сушать траву у затінку на відкритому повітрі або в сушарці при тем­ пературі до 40°. Перед цим траву на 1—2 хвилини занурюють в окріп. Сухої сировини виходить 10 % . Зберігають у сухому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Надземна частина рослини містить близько 0,2 % алкалоїдів (седамін, нікотин, сед­ ридин, ізопельт'єрин, сединін, се­ динон та інші), дубильні речови­ ни, глікозиди, аскорбінову кисло­ ту, рутин, органічні кислоти (яб­ лучна, щавлева, янтарна, молоч­ на), цукри, віск, слиз тощо.

822

823

ПАДУБ ГОСТРОЛИСТИЙ п ад уб остролистный Пех aquifolium —

ПАЛИЧНИК —

кущ або невелике деревце роди­ ни падубовнх. Листки вічнозелені, шкірясті, прості, чергові, виїм­ часто-зубчасті; нижні — з колю­ чими зубцями. Квітки здебільшого одностатеві, зібрані в зонтиковид­ ні щитки в пазухах листків; він о ­ чок колесовидний, 4-пелюстковий, білий. Плід — м'ясиста черво­ на кістянка. Цвіте у червні. Поширення. Дико росте в Пів­ денній і Західній Європі, Малій Азії та на Закавказзі. На Укра­ їні культивують у садах і парках як декоративну рослину. Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Aqui­ folii). Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Листки містять Фармакологічні властивості і ви­ глікозид ілицин, ілексантин, ілеккористання. Експериментально сову кислоту і таніни. встановлено, що препарати з очит­ Фармакологічні властивості і ви­ ку їдкого посилюють моторну користання. В народній медицині діяльність кишок, активізують П. г. використовують як проти­ дихання, мають гіпотензивні й за- гарячковий і сечогінний засіб, при гальнотонізуючі властивості. У простуді, ревматизмі та водянці. народній медицині препарати з Л ікарські формн і застосування.' очитку їдкого вживають усереди­ ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г сухого по­ ну при епілепсії, недокрів'ї, ате­ дрібненого листя на 0,5 л окропу, ки­ росклерозі, жовтяниці, геморої, п'ятити, поки не википить половина як протималярійний, проносний і води) п'ють по 1—2 склянки в день сечогінний засіб. У поєднанні рівними порціями. 3 ом елою білою і глодом криваво-червоним очиток використо­ вують при гіпертонічній хворобі. Зовнішньо, у вигляді мазі, рослину застосовують при різних шкірних хворобах і опіках, а припарки із свіжої товченої трави вважа­ ються ефективним засобом при новоутвореннях.

Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові лож ки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій однієї чайної лож ки суміші (порівну) трави очитку їдкого, листя омели білої і квіток глоду криваво-червоного на склянці окропу п'ю ть по третині склян­ ки 3 рази на день через півгодини після їди як гіпотензивний засіб. ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина порош­ ку трави на 4 частини масла вершко­ вого або вазеліну) від мозолів, боро­ давок, гнійних ран і виразок.

ОЧКИ ЦАРІВНИ — багаторічна трав'яниста комахо­ їдна рослина родини росичкових. Те саме, що й росичка к р у гл о ­ листа.

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й жовтозілля широколисте.

824 ПАЛЬЧАТОКОРІННИК М'ЯСО-ЧЕРВОНИЙ, зозулинець широколистий; пальчато коренник мясо-красный Dactylorhiza incarnata, сино­ нім — Orchis latifolia — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби стиснуті, дво-, чотирироздільні. Стебло порожнисте, прос­ те, 20—60 см заввишки. Листки ясно-зелені, видовженоланцетні або лінійно-ланцетні, з башличкоподібною тупуватою верхівкою. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зібрані в густий багатоквітковий колос. Листочки оцвітини фіолетові або бузковорожеві, видовженояйцевидні, ту­ пуваті. Губа — з темнішим, пур­ пурово-фіолетовим малюнком, видовженоромбічна, суцільна або невиразно трилопатева. П лід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рідкісна рослина. Зу­ стрічається спорадично в лісових і лісостепових районах та в Гір­ ському Криму на мохових бо­ лотах, вологих луках, лісових галявинах. Занесена до Червоної книги У країнської РСР. .

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

319

825

826

ПАЛЬЧАТОКОРІННИК ПЛЯМИСТИЙ, зозулинець плямистий; пальчатокоренник пятнистый Dactylorhiza maculata, сино­ нім — Orchis maculata —

ПАННА — ПАЛЬЧАТОКОРІННИК гриб родини веселкових. Те саме, ФУКСА, шо й веселка звичайна. зозулинець Фукса; пальчатокоренник Фукса Dactylorhiza fuchsii, синонім — 828 Orchis fuchsii — ПАПУРНИК —

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби стиснуті, дво- чотирило­ патеві. Стебло виповнене або з вузькою порожниною, просте, 20—65 см заввишки. Листки звер­ ху темно-зелені, з бурими пля­ мами, зісподу — сизуваті; нижні довгасті, тупі; середні — видовженоланцетні, гострі; верхні — змен­ шені, лінійно-ланцетні, загостре­ ні, схож і на приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, шести­ роздільні, зібрані в циліндрич­ ний, густий, багатоквітковий к о ­ лос, листочки оцвітини ясно-ліло­ ві, видовженояйцевидні, тупі. Г у­ ба — з фіолетовим малюнком з плямочок, трилопатева, з меншою середньою лопаттю. Плід — к о ­ робочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рідкісна рослина. Д у­ ж е рідко трапляється на Закар­ патті, в Карпатах, на РозточчіОпіллі на болотах, вологих галя­ винах, по чагарниках, у заболо­ чених мохових лісах. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

827

багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Б ульби 2—4-лопатеві, стиснуті. Стебло (15) 25—65 см заввишки і до 7 мм завтовшки біля основи. Листки зверху темно-зелені, з ф іо­ летово-брунатними плямами, зі­ споду одноколірні, сизувато-зеле­ ні; нижній листок оберненояйце­ видний або видовженоланцетний, тупий, два дальші листки видовженоланцетні, тупувато-загострені; верхні — вузьколінійно-ланцетні, загострені, приквітковидні. Квітки двостатеві, неправильні, рожевувато-лілово-фіолетові, зі­ брані в густий циліндричний колос; губа — з фіолетовим ма­ люнком з плямочок, округлоромбічна, з трьома лопатями (бо­ кові лопаті трохи ширші за серед­ ню); зовнішні листочки оцвітини ланцетні, тупуваті; шпорка цилін­ дрична, пряма, трохи коротша за зав'язь. Плід — коробочка. Цвіте протягом червня — липня. Поширення. Рідкісна рослина. Трапляється на Закарпатті, в Кар­ патах, на Прикарпатті, зрідка на Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в північній частині Лісостепу, дуж е рідко — в Степу на вологих луках, по чагарниках, у листяних лісах, на галявинах. Занесена до Чер­ воної кн иги У країнської РСР.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивос­ ті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Любка дволиста.

826

багаторічна повстистоопушена, з міцним розгалуженим кореневи­ щем і м'ясистими довгими ко­ ренями рослина родини мальво­ вих. Те саме, що й алтея лік а р ­ ська.

829 ПАРИКОВЕ ДЕРЕВО — кущ або невелике (2—3 м зав­ вишки) дерево родини сумахових. Те саме, що й скум п ія звичайна.

830 ПАРИЛО ВОЛОСИСТЕ репейничек волосистый Agrim onia pilosa — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш слабке горизонтальне кореневище з численними додатковими коре­ нями на ньому. Стебло 25— 150 см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи розгалужене, бо­ розенчасте, вкрите, як і черешки листків, довгими рідкими відхи­ леними волосками, що сидять на буруватих горбочках. Листки чер­ гові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, голі або розсіянокоротковолосисті, зісподу ясно-зелені, по жилках волосисті й на всій поверхні більш-менш залозисті; нижні та серединні листки черешкові, верхівкові — сидячі; листочки (їх 5—7, рідше 9) сидячі, видовженоромбічні, ромбічно - оберненояйцеподібні або майже ланцетні, до основи клиновидно звужені й цілокраї, від середини до верху з (3)4— 5(7) великими загостреними або тупуватими зубцями й такою са­ мою кількістю жилок з кожного боку та одним трохи більшим за бокові загостроним або тупува­ тим кінцевим зубцем; проміжні часточки, що є між листочками, видовженояйцевидні, частіше ці­ локраї. Прилистки майже ціло­ краї, напівсерцевидні й стебло­ обгортні. Квітки правильні, дво­ статеві, 5-пелюсткові, зібрані ко­ лосовидною китицею на верхівці стебла; пелюстки видовжені, блі­ до-жовті. П лід складається з і — 2 горіш ків, вміщених у гіпан­ тій; гіпантій дзвоникуватий, з гли­ бокими борозенками, що доходять майже до його основи, розсіяноволосистий, угорі під чашечкою 3 багаторядним колом догори спрямованих і зближених над пло­ дом у вигляді конуса гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте у черв­ ні — липні.

320

831 Поширення.

Парило волосисте росте в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу по лісах, узліссях, галявинах, серед чагарників, на луках, берегах річок, схилах ба­ лок. Заготівля І зберігання. Див. статтю П арило звичайне. Хімічний склад. Парило волосисте має близький до парила звичайно­ го хімічний склад, але відрізня­ ється трохи іншим вмістом і спів­ відношенням компонентів, що йо­ го складають.

ПАРИЛО ЗВИЧАЙНЕ, глекопар, грудник, зрад-зілля, реп'ях жовтий, серпник, яблун; репейничек обыкновенный Agrim onia eupatoria —

багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш міцне повзуче просте або розга­ лужене кореневищ е. Стебло ЗО— 85 (100) см заввишки, прямо­ стояче, просте або вгорі трохи розгалужене, густо вкрите, як і череш ки листків, довгими жорст­ Фармакологічні властивості і ви­ кими горизонтально відхиленими та короткими тонкими більшкористання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті менш кучерявими білуватими або рудуватими волосками. Листки Парило звичайне. чергові, перервано непарнопе­

ристі, зверху темно-зелені, розсіяноприлегловолосисті, зіспо­ ду — білуваті від густого шовко­ висто-бархатистого опушення й розсіянозалозисті; нижні та сере­ динні листки розетковидно зближені при основі стебла, че­ решкові; верхні — віддалені один від одного, сидячі; листочки (їх від 3 до 13) сидячі, еліп­ тичні, видовженояйцевидні або ромбовидні, до основи зубчаті, з 9—21 великим загостреним зуб­ цем і з такою ж кількістю боко­ вих жилок; проміжні часточки (їх по 2—3 пари в кожному про­ міжку між листочками) яйце­ видні, цілокраї або з 2—3 зубцями на верхівці. Прилистки косояйцевидні, по верхівці загострені, при основі напівсерцевидні, по краю з кількома гострими зубцями. Квітки правильні, двостатеві, 5-пе­ люсткові, запашні, зібрані колосо­ видною китицею на верхівці стеб­ ла; пелюстки видовженояйцевид­ ні, оранжево-жовті. Плід склада­ ється з 1—2 горішків, вміщених у гіпантій; гіпантій дзвоникува­ тий, з глибокими борозенками, що доходять майже до його основи, густоволосистий, угорі під чашеч­ кою з багаторядним колом прямо­ стоячих гачковидно зігнутих ши­ пиків. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Парило звичайне рос­ те по всій території України у світлих лісах, на узліссях, серед чагарників, на схилах, край доріг. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують траву парила (Herba Agrimoniae), яку заготовляють під час цві­ тіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30—40 см, а з нижніх здерев'янілих частин сте­ бел обривають лише листя. Зібра­ ну сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюва­ ному приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Трава парила зви­ чайного містить до 5 % дубиль­ них речовин, ефірну олію (біля 0,2 %), стероїдні сапоніни, ку­ марини, гіркоти, органічні кисло­ ти (яблучна, лимонна), холін, вітамін С, нікотинову кислоту,

321

832_________________ 833_________________ вітаміни групи В, сліди алкало­ П АРО ЛИ СТ ЗВИЧАЙНИЙ їдів та значну кількість кремне­ парнолистник бобовый зему. Zygophyllum fabago — Фармакологічні властивості і ви­ багаторічна трав'яниста гола рос­ користання. Галенові препарати лина родини паролистових. Стеб­ парила звичайного мають в'яжучі ла численні, 48—80 см заввишки, й сечогінні властивості, зб уд ж у­ біля основи нерідко здерев'янілі. ють апетит і рефлекторно поси­ Листки супротивні, з однією па­ люють секрецію травних залоз, рою м'ясистих косих видовженосприяють нормалізації обміну ре­ оберненояйцевидних листочків. човин, виявляють кровоспинні й Квітки двостатеві, правильні, 5-пе­ слабкі жовчогінні властивості. На люсткові, розміщені по 2 в пазухах дослідах in vitro виявлено, що листків; пелюстки білі, біля осно­ водні витяжки з рослини виявля­ ви оранжеві. П лід — коробочка. ють пригнічуючу дію на вірус Цвіте у травні — серпні. герпесу, а спиртові витяжки при­ Поширення. Зустрічається в Кри­ гнічують розвиток золотистого му та в південних районах Степу стафілокока й а-гемолітичного по приморських берегах, на піску­ стрептокока. Експериментально ватих і солончакуватих місцях, підтверджено й глистогінні влас­ рідше — як бур'ян по засмічених тивості рослини. Найдоцільніша місцях, коло жител. форма застосування парила зви­ Сировина. Використовують корені чайного — настій. Усередину його і листя. Рослина неоф іцинальна. рекомендують при хворобах пе­ Хімічний склад. Листя містить чінки і жовчного міхура (гепатит, алкалоїди, зокрема зигофабагін, жовтяниця, жовчнокам'яна хво­ сапоніни, дубильні речовини, ас­ роба), як шлунковий засіб і про­ корбінову кислоту. тиотруту при алкалоїдних отру­ Фармакологічні властивості і ви­ єннях, проти проносів і глистів, користання. Препарати трави П. з. від геморою та бородавок (Verru­ мають бактерицидні властивості. cae vulgaris), для зупинки внут­ Чай, приготовлений з листя рос­ рішніх кровотеч (кровохаркання, лини, вживають при занепаді сил, ниркові й маткові кровотечі), ослабленні серцевої діяльності, у випадку стійкого запалення се ­ а також як глистогінний засіб. чового міхура, олігурії й нічного Подрібнене свіже листя приклада­ нетримання сечі та при застійних ють до фурункулів і ран. Як явищах і набряках. При захво­ ранозагоювальний засіб викорис­ рюваннях печінки і жовчного мі­ товують корінь, розтертий зі хура настій парила доцільно за­ смальцем. стосувати в суміші з іншими, силь­ Лікарські форми і застосування. нішими жовчогінними засобами ВНУТРІШНЬО — подрібнене листя за ­ рослинного походження. В суміші варюють як чай (1 чайна лож ка на 3 іншими рослинами парило засто­ 200 мл окропу) і п'ю ть по 1 столовій 3 рази на день. совують і при нирковокам'яній ложці Рослина отруйна! хворобі. Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верх­ ніх дихальних шляхів, для лі­ кування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних крово­ теч, при геморої, для промиван­ ня піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використову­ ють парило звичайне і в гомео­ патії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові лож ки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій (20 г си­ ровини на 300 мл окропу) по 1 столо­ вій лож ці через кож ні 2 години при кровохарканні; відвар трави (20—ЗО г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці кож н ої години при про­ носах; згущений відвар (ЗО г сировини на 360 мл окропу, уварити до полови­ ни) по 1 столовій лож ці через кож ні З години при маткових кровотечах. ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ло­ ж ок сировини на 400 мл окропу, на­ стояти 15 хвилин, процідити) для по­ лоскання, компресів, примочок, сприн­ цювань і ванн для ніг.

П АСИФ ЛОРА IH K A P H A T H A — багаторічна трав'яниста ліана ро­ дини страстоцвітих. Те саме, що й пасиф лора м'ясо-червона.

834 П АСИФ ЛОРА М'ЯСО-ЧЕРВОНА,

пасифлора інкарнатна, страстоцвіт м'ясо-червоний; пассифлора мясо-красная Passiflora incarnata — багаторічна трав'яниста ліана ро­ дини страстоцвітих. Стебло лазяче за допомогою вусиків або сланке (при відсутності опори), гладень­ ке, круглясте, облистнене, при основі дерев'яніюче, до 6 м за­ вдовжки. Листки прості, чергові, глибокотрироздільні, шкірясті, зверху зелені, зісподу сіруваті, по краю дрібнопилчасті, на дов­ гих череш ках. Квітки правильні, двостатеві, великі (близько 5 см 1 більше в діаметрі), складаються з п'ятилистої чаш ечки і п'ятилистого віночка, а поміж віноч­ ком і тичинками розташовані 2 кільця довгих ниткоподібних бузкових торочок, що надає квіт­ кам неповторної краси. Плід ягодоподібний, овальний, соко­ витий, їстівний, жовто-оранжевого кольору. В умовах Адж ар­ ської АРСР цвіте у липні — ве­ ресні. Поширення. Батьківщина паси­ флори — Бразілія. В СРСР її куль­ тивують як лікарську рослину на Чорноморському узбереж ж і Кав­ казу.

322

835_________________ Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують сушену траву (Herba Passiflorae incarnatae) пасифлори, яку збира­ ють кілька разів протягом веге­ таційного періоду: у фазі буто­ нізації, цвітіння і початку плодо­ ношення рослини. Готова сирови­ на — це суміш трав'янистих па­ гонів, листя, квіток і недозрілих плодів. Строк придатності — 2 ро­ ки. Зберігають у сухому примі­ щенні, яке треба провітрювати. Хімічний склад. Трава пасифлори містить до 0,05 % алкалоїдів, основними серед яких є похідні індолу гарман, гармін і гармол. Крім алкалоїдів, у траві є ф е­ нольні сполуки (флавоноїди, ку­ марини, хінони), пектинові речо­ вини, сапоніни й аскорбінова кис­ лота.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати пасифло­ ри використовують як седативний засіб при неврастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі, гіперкі­ незах, постгрипозних арахноїди­ тах, клімактеричних порушеннях та іншій патології центральної нервової системи. При інфаркті міокарда, стенокардії й атеро­ склерозі судин мозку і серця пре­ парати пасифлори протипоказані. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт пасифлори рідкий (Extractum Passiflorae fluidum) — по 20—ЗО крапель 3 рази на день (курс лікування — 20—30 днів); пасит (Passit) — комбінований препарат (містить екстракти пасифлори, валеріани л і­ карської, звіробою звичайного, глоду криваво-червоного і хм елю зви ч а й ­ ного) виробництва Чехословацької Со­ ціалістичної Республіки. Приймають як заспокійливий засіб по 1 чайній лож ці 3—4 рази на день; перед сном — по 2 чайні ложки.

836

ПАСЛІН-глисник —

щенні. Штучне сушіння прово­ напівкущова рослина родини дять при температурі до 40°. пасльонових. Те саме, що й паслін Пагони збирають восени після відпадання листя або весною, солодко-гіркий. коли листя ще не розвинулося, ріжуть на куски 10—15 см зав­ довжки і сушать. Готову сировину зберігати в окремому місці ПАСЛІН СОЛОДКО-ГІРКИЙ, треба у щільно закритих банках чи паслін-глисник, підтинник; бляшанках, дотримуючись правил паслён сладко-горький зберігання отруйних рослин. Як Solanum dulcam aia — офіцинальний засіб траву пасльо­ напівкущова, з повзучим корене­ ну солодко-гіркого використо­ вищем рослина родини пасльоно­ вують в НДР і Франції. В СРСР вих. Стебла висхідні, виткі, 1—3 м рослина неоф іцинальна. завдовжки, розгалужені, голі або Хімічний склад. Рослина містить негусто опушені. Листки чергові, стероїдні алкалоїди солацеїн, со­ черешкові, видовженояйцевидні, ланеїн, соламаргін, соласонін та цілокраї, на верхівці загострені, інші, агліконами яких є сола­ при основі здебільшого серцевид­ нідин, томатидин і соласодин; ні, з обох боків розсіяноволо- дубильні речовини (8,5— 11,5%), систі; верхні листки — при основі сапонінові кислоти (дулкамаре­ з частками по боках. Квітки дво­ тинова і дулмаринова) і гліко­ статеві, правильні, зібрані пів­ зидну гірку речовину дулкамарин. зонтиками, які утворюють у свою Фармакологічні властивості і ви­ чергу волотевидне суцвіття; він о ­ користання. У народній медици­ чок фіолетовий, п'ятироздільний, ні відомі потогінні, протизапаль­ з довгастими частками, при осно­ ні, відхаркувальні, діуретичні, ві яких є по 1—2 зеленаві пля­ жовчогінні, знеболюючі, слабкі мочки. П лід — яйцевидна червона наркотичні й проносні власти­ ягода. Цвіте з травня по серпень. вості рослини, її здатність по­ Поширення. Паслін солодко-гір­ ліпшувати обмін речовин, послаб­ кий росте по вологих місцях, лювати статеву збудливість (анасеред чагарників, по берегах рі­ фродіазична дія) та виганяти чок і струмків. глистів. Усередину препарати пас­ Заготівля і зберігання. Для лікар­ льону солодко-гіркого вживають ських потреб використовують тра­ при захворюваннях шкіри (сверб­ ву (Herba Dulcamarae) — трав'я­ лячка, дерматити, кропив'янка, нисті верхівки стебел з листям, екзантема, хронічні екземи, ли­ рідше одно-трирічні пагони зав­ шай, псоріаз, ексудативний діатез, товшки 4—8 мм (Stipites Dulcama­ золотуха, запальні процеси й різні rae). Траву заготовляють на по­ висипи на шкірі), при подагрі, чатку або під час цвітіння росли­ ревматизмі, астмі, грипі, хроніч­ ни і використовують свіжою або них бронхітах і коклюші, при сушать, розкладаючи тонким ша­ ускладненнях після простудних ром на вільному повітрі в затін­ захворювань (невралгії, біль у ку або у провітрюваному примі­ вухах, проноси, запалення сечо­ вого міхура, нерегулярні місячні тощо), у випадку жовтяниці і во­ дянки та від глистів. При шкір­ них захворюваннях для посилен­ ня терапевтичного ефекту зара­ зом проводять і місцеве лікування (компреси, примочки, обмивання і ванночки з настою трави). В го­ меопатії рослину використову­ ють при катарах та слабості с е ­ чового міхура, при гострих і хро­ нічних захворюваннях шкіри, м'я­ зових і суглобних ревматизмах, при невралгії, грипі й катарі органів дихання та при кашлі.

836

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар пагонів (3 г сировини на 200 мл окропу) по тре­ тині склянки 3 рази на день після їди, підсолоджую чи цукром або ме­ дом; настойку пагонів (готують у спів­ відношенні 1:10) по 10 крапель 2—З рази на день; настій пагонів (10 г сировини на 150 мл окропу, на­ стояти 6 годин, процідити, додати 10 г цукру) по чверті склянки 2 рази на день; настій трави (3 г, або 1 чайну лож ку подрібненої на порошок сиро­ вини на 500 мл окропу, настояти одну годину) по 1 чарці (30 мл) 3 рази на день до їди; подрібнену на порошок

323

837 траву приймають 3 рази на день про­ тягом тиж н я на кінчику н ож а (0,10 г) при шкірних захворю ваннях; настій столової лож ки суміш і (порівну) па­ гонів пасльону солодко-гіркого, квіток арніки гірської і глоду криваво-червоного, трави ф іалки триколірної і х во ­ ща польового, листя копитняка євро­ пейського, трави з коренем чистотілу звичайного й кори круш ини ламкої на склянці окропу приймають по тре­ тині склянки 3 рази на день при ревматизмі й поліартриті; 4 столові лож ки суміш і пагонів пасльону солодко-гіркого, пелюсток маку дикого, кві­ ток гречки звичайної (по 30 г), листя п ід білу звичайного, квіток д и ­ вини густоквіткової й калачиків л і ­ сових, трави м едунки лікарської і з в і­ робою звичайного (по 40 г), квіток бузини чорної, л и п и серцелистої й первоцвіту весняного (по 20 г) зали­ вають 1 л окропу, настоюють у термосі ніч, процідж ую ть і приймають по 1 столовій лож ці 4 рази на день як відхаркувальний засіб. ЗОВНІШНЬО — настій трави (10 г си ­ ровини на 200 мh f окропу) для ван­ ночок, обмивань, компресів і при­ мочок; настій трави на олії (1 частина товченої свіж ої трави на 10 частин олії, настоюють 3 тижні) для зм ащ у­ вання ран, фурункулів, гемороїдальних вузлів, вивихів тощо. Притаманні рос­ лині токсичні властивості вимагають обережності при використанні її. Три­ вале вж ивання і надмірне вж ивання

небезпечні.

ПАСЛІН ЧОРНИЙ, слинник; паслён чёрный Solanum nigrum — однорічна трав’яниста розсіяноопушена або майже гола рослина родини пасльонових. Стебло вис­ хідне, розгалужене, гранчасте, 20—80 см заввишки. Листки чер­ гові, короткочерешкові, яйцевид­ ні або яйцевидно-трикутні, по краях виїмчасто-зубчасті, рідше майже цілокраї. Квітки двоста­ теві, правильні, зібрані зонтико­ видними завійками, супротивни­ ми листкам; віночок майже вдвоє довший за чаш ечку, до середини п'ятилопатевий, з загостреними яйцевидно-ланцетними лопатями, білий або білуватий з фіолетовим відтінком. Плід — чорна, рідше — біла, жовтувата, червонувата або зеленувата куляста повисла яго ­ да. Цвіте з червня по вересень. Поширення. Паслін чорний росте на забур'янених місцях по всій території України. Заготівля і зберігання. Для ме­ дичних потреб використовують траву (Herba Solani nigri), плоди (Fructus Solani nigri) і квітки (Flo­ res Solani nigri) пасльону. Траву заготовляють в період цвітіння рослини й використовують сві­ жою або сушать, розкладаючи тонким шаром на вільному повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні. Готову сировину тре­ ба зберігати в окремому місці у щільно закритих банках чи бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Квіт­ ки також використовують суше­ ними. Плоди збирають, коли вони повністю достигнуть (недо­ зрілі плоди — отруйні) і викори­ стовують свіжими. Як офіцинальний засіб траву пасльону чорного використовують в Анг­ лії, Франції, Туреччині, Португа­ лії й Венесуелі. В СРСР рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава пасльону чорного містить глікоалкалоїди (солацеїн, соланеїн), алкалоїд со­ ланін, рутин, аспарагін, солан­ густин, ситостерин, дубильні ре­ човини (7— 10 % ), сапоніни, ли­ монну кислоту (у листі до 4,95 % ), вітамін С (24— 184 мг% ) і каро­ тин. У зрілих плодах є дубильні речовини, антоціани, вітамін С (до 1630 мг% ), органічні кислоти й цукри.

ну чорного використовують як се­ дативний, спазмолітичний, боле­ тамувальний, діуретичний, по­ м'якшувальний і протизапальний засіб. Лікування настоєм трави показане при неврозах, схиль­ ності до припадків, головних бо­ лях, спастичному кашлі, -брон­ хіальній астмі, коліках у шлунку й кишечнику, спазмах сечового міхура, геморої, подагричних і ревматичних болях, нерегулярних місячних та як сечогінний засіб. Свіжі плоди, які виявляють гі­ потензивну й холінолітичну дію, вживають при гіпертонії та ате­ росклерозі, при нічних полюціях, геморої й ревматизмі, як легкий послаблюючий засіб та від глистів у дітей. Настій квіток рекомен­ дують при ревматизмі, як сечо­ гінний та відхаркувальний за­ сіб. Зовнішньо паслін використо­ вують для полоскання при запа­ ленні слизової оболонки рота, гно­ ячкових захворюваннях ясен, ан­ гіні, для ванн при зовнішньому геморої, як засіб, що діє проти­ запально і заспокоює свербіння при екземах, псоріазі та в ділян­ ці анального отвору. В гомеопа­ тії рослину використовують при отруєнні ріжками та при судомі.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 г, або 1 чайну лож ку, подрібненої на по­ рошок сировини на 150 мл окропу, варити 10 хвилин) по 1 чайній лож ці двічі на день; подрібнену на поро­ шок траву приймають 3 рази на день протягом тиж н я на кінчику н ож а (0,10 г) при ш кірних захворю ваннях; свіж і плоди по 5—6 г на добу при гі­ пертонічній хворобі та атеросклерозі, відвар плодів (2—3 столові лож ки сировини відварюють у 200 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день при геморої, ревматизмі та як легкий по­ слаблюючий засіб; настій квіток (1 чай ­ ну лож ку сировини настояти 2 години на склянці окропу, процідити) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день при ревматизмі як сечогінний та від­ харкувальний засіб. ЗОВНІШНЬО — полоскання розведеним соком плодів (3 столові лож ки соку на півсклянки холодної кип'яченої води); настій трави (8 столових ло­ ж ок сировини на 2 л окропу, настояти З—4 години) для сидячих ванн при геморої; компреси, примочки, полос­ кання і обмивання настоєм трави (З г сировини на 150 мл окропу, варити 10 хвилин); потовчену свіж у рослину (траву разом з плодами) змішати з рослинною олією і при­ кладати на гнійні рани. Рослина мі­ стить сильнодіючі речовини й потре­ бує обережності при використанні її. Фармакологічні властивості і ви­ Тривале вж ивання і надмірне вж и ­ користання. Настій трави пасльо­ вання небезпечні!

324

838_________________ ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ пастернак посевной Pastinaca sativa — дворічна трав’яниста гола рос­ лина родини селерових (зонтич­ них). У перший рік утворює розетку листків і м'ясистий со­ ковитий веретеновидний округлостиснутий або конусовидний к о ­ ренеплід , на другий — прямостоя­ че розгалужене гранчасто-боро­ зенчасте стебло заввишки 100— 170 см. Стеблові листки черго­ ві, сидячі, перисторозсічені, з 3— 7 парами видовженояйцевидних зарубчастопилчастих і часто надрізанолопатевих сегментів. Квітки правильні, двостатеві або частко­ во тичинкові, 5-пелюсткові, зіб ­ рані в складні зонтики; пелюстки жовті, округло-яйцевидні, трохи виїмчасті, у виїмці з загнутою всередину часточкою. П лід — двосім 'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Широко культивують як овочеву та лікарську рослину.

Заготівля і зберігання. Для виго­ засіб. У науковій медицині ви­ товлення ліків використовують плоди (Fructus Pastinacae sati­ vae), траву (Herba Pastinacae sativae) і коренеплоди (Radix Pastinacae sativae) пастернаку. Траву збирають під час цвітіння рослини й використовують сві­ жою або розстилають тонким ша­ ром на папері чи мішковині й сушать у затінку на вільно­ му повітрі. Заготівлю плодів проводять в період повної їх стиглості (зрізані зонтики під­ сушують і обмолочують). Строк придатності насіння — 3 роки. Ко­ ренеплоди використовують сві­ жими або ріжуть тонкими (3— 5 мм завтовшки) пластинками, які в свою чергу подрібнюють на кусочки завдовжки 1— 1,5 см, і сушать у духовці при температу­ рі 50°. Сухих коренеплодів ви­ ходить 14— 15%. Аптеки сиро­ вину не відпускають. Хімічний склад. Свіжі коренепло­ ди пастернаку містять жирну олію (близько 0,5 % ), уронові кислоти й пектинові речовини (7,3 % ), кро­ хмаль (до 4 % ), 8,6— 10,6 % вугле­ водів (арабіноза, галактоза, кси­ лоза, маноза, рамноза, сахароза, фруктоза), аскорбінову (5— 40 мг%), нікотинову (0,94 мг%) і пантотенову (0,50 мг% ) кисло­ ти, рибофлавін, тіамін, каротин (0,03 мг%), мінеральні солі (ка­ лій — 342 мг% , фосфор — 69 мг% та інші). У плодах є 0,66— 1,45% фурокумаринів (бергаптен, ксан­ тотоксин, ксантотоксол, сфондин, імператорин, алоімператорин, ізопімпінелін), флавоноїдні глі­ козиди (пастернозид, дезглюкопастернозид, гіперозид, рутин та інші) й жирна олія (10% ), до складу якої входять гліцериди гептилової, капронової й масля­ ної кислот. У свіжій траві па­ стернаку є каротин (2,4 — 12,2 мг% ), аскорбінова (до 108 мг% ) і фолієва кислоти, тіа­ мін, рибофлавін і фурокумарини. Всі частини рослини містять еф ір­ ну олію (в коренеплодах 0,7— 3,5% , в плодах 1,5—3,6% ), до складу якої входять октиловий ефір масляної кислоти, гептилова, каприлова, пропіонова й інші кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В нативному вигляді пастернак посівний використо­ вують лише в народній медицині. Галенові препарати рослини вжи­ вають для збудження апетиту, як болетамувальний засіб при шлункових, печінкових і нирко­ вих коліках, при простудній га­ рячці та від кашлю (відхарку­ вальна дія), при водянці й нир­ ковокам'яній хворобі (діуретична і спазмолітична дія). Настій коре­ неплодів з цукром п'ють як загальнозміцнюючий і як такий, що збудж ує статеву функцію,

користовують препарати пастинацин і бероксан, які виготов­ ляють з плодів пастернаку. Пастинацин (суміш однометоксильних та ізомерних фурокумаринів) роз­ ширює периферичні судини й він­ цеві судини серця, знімає спазми бронхів і гладеньких м'язів че­ ревної порожнини, виявляє по­ мірну седативну дію. Пастинацин показаний при стенокардії, кардіоневрозах і неврозах з явищами спазму судин, а також при спаз­ мах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, нирок і сечоводів. Бероксан (суміш двох фурокумаринів — бергаптену і ксантотоксину) має ф отосенсибі­ лізуючі властивості, стимулює ріст волосся і в поєднанні з д озо­ ваним ультрафіолетовим опромі­ ненням використовується для лі­ кування псоріазу, вітиліго й гніз­ дової плішивості. Його признача­ ють усередину у вигляді таблеток і зовнішньо у вигляді ро зчи н у для втирання. Можливий побіч­ ний вплив препарату на організм хворих, наслідком якого є голов­ ний біль, серцебиття, болі в ділян­ ці серця та диспепсичні явища. При зниженні дози або тимчасо­ вій перерві в лікуванні побічний вплив зменшується або зникає зовсім. Бероксан протипоказаний при гострих шлунково-кишкових захворюваннях, гепатиті, цирозі печінки, гострому й хронічному нефриті, діабеті, кахексії й гі­ пертонічній хворобі та вираже­ них ендокринопатіях, при ту­ беркульозі, захворюваннях крові, серця й центральної нервової системи, при злоякісних і д о ­ броякісних новоутвореннях та при вагітності. Його не ре­ комендують приймати дітям до 5 років і хворим похилого (по­ над 60 років) віку. Під час ліку­ вання в денні години рекомен­ дується носити світлозахисні оку­ ляри. Лікування бероксаном про­ водять під наглядом лікаря, суво­ ро дотримуючись призначеного режиму опромінювання (при по­ єднанні опромінення уражених ділянок тіла ртутнокварцовою лампою й дії сонячної радіації можливий розвиток бульозного дерматиту!). Кращий ефект при лікуванні бероксаном спостеріга­ ється у хворих молодшого віку, при невеликій давності захворю­ вання, у брюнетів і в людей, схильних до загоряння. Курс лікування складається з 4—6 цик­ лів з перервами між ними 15— 20 днів. Загальна доза на курс лі­ кування становить для дорослих 250—300 таблеток, для дітей віком понад 5 р ок ів — 1/3— 1/2 курсу дорослих, залежно від віку. При відсутності необхідного ефекту курс лікування повторюють через півтора — два місяці.

325

840

839 Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суш еної трави (1 столову лож ку сировини варять 10 хвилин у двох склянках води, на­ стоюють 2 години) по 0,3—0,5 склянки З рази на день за 20—ЗО хвилин до їди; відвар свіж ої трави (1,5—2 столові лож ки сировини варять 15 хвилин у склянці води) по чверті склянки З—4 рази на день; відвар плодів (пів чайної ложки подрібненої сиро­ вини варять 15 хвилин у склян­ ці води) по чверті склянки 3—4 рази на день; настій сушених коренеплодів (1 десертну лож ку сировини на 2 склянки окропу, варити 15 хвилин, настояти до охолодження) по 1 столовій лож ці через кож ні 4 години; настій сві­ ж их коренеплодів (2 столові лож ки подрібненої сировини і З столові лож ки цукру на склянку окропу, варити 15 хви­ лин, настояти 8 годин) по 1 столовій лож ці 4 рази на день за ЗО хвилин до їди; пастинацин (Pastinacinum) по 1 таблетці (0,02 г) 2—3 рази на день до їди (курс лікування — 2—4 тиж ні); бероксан (Beroxanum) приймають по 1 таблетці (0,02 г) від 1 до 4 раз (залеж но від індивідуальної чутли­ вості й сезону року) за 4—3—2 і 1 годину до ультрафіолетового опро­ мінювання. Одночасно 0,5 % -ний ро з­ чин бероксану втирають в ураж ені ділянки тіла спочатку за 12 і 8 годин до ультрафіолетового опромінювання, а в наступні цикли — за 4—2 і 1 го­ дину до ультрафіолетового опроміню­ вання. Змащені ділянки тіла дозво­ ляється мити водою лише після опро­ мінення. При виявленні підвищеної чутливості шкіри до 0,5 % -ного роз­ чину бероксану його розводять 70 % ним спиртом у співвіднош енні 1:3, 1:4 і т. д. Всього протягом циклу про­ водять 10—20 втирань і опромінень. Режим опромінення хворого ртутнокварцовою лампою встановлюють, вихо­ дячи з даних попереднього визна­ чення біодози.

ПАХУЧКА ЗВИЧАЙНА пахучка обыкновенная Clinopodium vulgare, нім — Calamintha podium —

ПЕШЦЙЛ пеницилл сино­ Penicillium — clino­ рід багатоклітинних

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло чо­ тиригранне, пряме, малорозгалужене, волосисте, ЗО—70 см зав­ вишки. Листки супротивні, дріб­ ні, яйцевидні або видовжено­ яйцевидні, дрібнозарубчасто-пилчасті, волохато-волосисті. Квітки неправильні (віночок двогубий, пурпуровий, вдвоє довший за чашечку), дрібні, з щетиновиднолінійними, такої самої довжини, як і чашечка, густовій частими приквітками, в 15—40-квіткових кільцях, що створюють півкулясті кінцеві суцвіття; чашечка трубчаста, двогуба, з 13 жилками, густоопушена, з шиловидними зубцями. П лід складається з 4 од­ нонасінних горішковидних час­ ток. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Пахучка звичайна ро­ сте по всій території України (крім півдня Степу) на узліссях листя­ них і мішаних лісів, серед чагар­ ників. Сировина. Для медичних потреб використовують траву пахучки. Збирають і сушать квітуючі рос­ лини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад пахучки потребує вивчення. Відомо лише, що трава рослини містить запашну ефірну олію й дубильні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. З досвіду народної медицини відомо, що пахучка зви­ чайна допомагає від головного болю, ядухи, кашлю й захворю­ вань дихальних шляхів та від проносу. Розпарену траву прикла­ дають до опухів як протизапаль­ ний засіб. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка сировини на 200 мл окропу, настояти ЗО хвилин у термосі) по 2 сто­ лові лож ки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — припарки (2—3 столові лож ки трави загортаю ть у марлю, роз­ парюють в окропі) до опухів.

міцеліальних мікроорганізмів класу неза­ вершених грибів. Тіло П. (талом, слань) має вигляд розгалужених ниток (гіфів), що пронизують субстрат (головним чином рос­ линного походження), а також розвиваються на його поверхні. П. спричинюють пліснявіння фруктів, овочів, м'ясних, молоч­ них та інших продуктів, псуван­ ня різних кормів тощо. Розмно­ жуються П. здебільшого неста­ тевими спорами — конідіям и. Ок­ ремі види пеніцилів мають здат­ ність продукувати й - виділяти в середовище біологічно актив­ ні речовини. Відібрані високо­ продуктивні штами Р. notatum і Р. chrysogenum культивують у штучних умовах на спеціально підібраних живильних середови­ щах, з яких потім одержують природний антибіотик пеніцилін. Хімічним шляхом одержано ряд напівсинтетичних пеніцилінів — похідних 6-амінопеніциланової кислоти. Всі препарати групи пеніциліну (бензилпеніциліну на­ трієва сіль, бензилпеніциліну ка­ лієва сіль, бензилпеніциліну но­ вокаїнова сіль, новоцин, біцилін-1, біцилін-3, біцилін-5, феноксиметилпеніцилін, метициліну натрієва сіль, диклоксациліну натрієва сіль, ампіцилін, ампіци­ ліну тригідрат, ампіциліну натрі­ єва сіль, ампіокс, карбеніциліну динатрієва сіль) пригнічують ріст коків — грампозитивних (стафіло-, стрепто- і пневмококів) і грамнегативних (менінго- і го­ нококів), спірохет, збудників диф­ терії, газової гангрени і правця. По відношенню до вірусів (збуд­ ників грипу, поліомієліту, віспи та ін.), мікобактерій туберкульо­ зу, збудника амебної дизентерії, рикетсій, грибів і більшості пато­ генних грамнегативних мікробів препарати групи пеніциліну не­ ефективні. З культуральної ріди­ ни Р. vitale одержують антибіотик мікроцид, який діє на грампозитивні й грамнегативні мікроби.

326

841

843

ПЕРВЕНЕЦЬ —

ПЕРВОЦВІТ

багаторічна кореневищна трав'я­ ВЕЛИКОЧАШЕЧКОВИЙ ниста рослина родини первоцві- первоцвет крупночашечный тих. Те саме, що й первоцвіт вес­ Primula macrocalyx — няний. багаторічна трав'яниста короткоопушена рослина родини первоцвітих. Має косе кореневищ е з великою кількістю буруватих ПЕРВОЦВІТ БЕЗСТЕБЛИЙ або білуватих шнуровидних к о ­ первоцвет обыкновенный ренів. Квіткова стрілка безлиста, Primula vulgaris, синонім — 10—40 см заввишки. Листки зібра­ P. acaulis — ні приземною розеткою, яйце­ багаторічна трав'яниста рослина видно-довгасті, неясно дрібнозародини первоцвітих заввишки 5— рубчастозубчасті, зморщені, по­ 15 см. Має коротке кореневищ е ступово, рідше — раптово звуж е­ з великою кількістю бурих товсту­ ватих шнуровидних коренів. Квіт­ кова стрілка не розвинена. Лист­ ки зібрані приземною розеткою, в и д о в ж е н о о б е р н ен о я й ц ев и дн і, довгасті або яйцевидні, неправильнотупозубчасті або зарубча­ сті, до основи звужені в короткий череш ок, з нижнього боку тільки по жилках, іноді по всій поверхні, шершаві. Квітки двостатеві, пра­ вильні, численні, на квітконіжках виходять прямо з кореневища і трохи більші за листки; чашечка трубчаста, гранчаста, віночок лій­ куватий, світло-жовтий з оранже­ вими плямами в зіві, з широким п'ятилопатевим відгином, частки якого двороздільні. П лід — яйце­ видна коробочка, коротша за ча­ шечку. Цвіте у березні — квітні. Поширення. Первоцвіт безстеблий зустрічається в Гірському Криму, зрідка в Карпатах і дуж е рід­ ко — на Поліссі на лісових галя­ винах. Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю Первоцвіт весняний. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Первоцвіт без­ стеблий має близький до первоцві­ ту весняного хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вміс­ том і співвідношенням компо­ нентів, що його складають.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у стат­ ті Первоцвіт весняний.

ні в крилатий череш ок, що дорів­ нює за довжиною пластинці або коротший за неї. Квітки правиль­ ні, двостатеві, зібрані на верхівці стебла в зонтиковидне суцвіття з З— 15 квітками, пониклими в один бік; чашечка здута, широкодзвони ко видна; віночок лійкуватий, з п'ятилопатевим відгином, частки якого майже округлі, на верхівці виїмчасті, жовтий, усередині з оранжевими плямами при основі часток відгину. Плід — овальна коробочка, коротша за чашечку майже в 2 рази. Цвіте у травні — червні. Поширення. Первоцвіт великочашечковий росте в передгір'ї і в горах Криму серед чагарників, на узліссях, у лісах. Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю Первоцвіт весняний. Хімічний склад. Первоцвіт вели­ ко чашечко вий має близький до первоцвіту весняного хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Первоцвіт весняний.

327

844 ПЕРВОЦВІТ ВЕСНЯНИЙ, аптечна скороспілка, баранчики, веснівка, весняник лі­ карський, ключики, лісове зіл­ ля, медяник, первенець, перво­ цвіт лікарський, примула; первоцвет весенний Primula veris, синонім — P. оіiicinalis — багаторічна кореневищна трав'я­ ниста рослина родини первоцві­ тих. Квіткова стрілка пряма, б ез­ листа, 5— 20 см заввишки. Листки зібрані приземною розеткою, яйцевидні або яйцевидно-видовж ені, хвилястозубчастовиїмчасті, зморщені, зісподу вкриті сірува­ тим пушком, звуж ені в крилатий череш ок. Квітки правильні, дво­ статеві, зібрані на вершечку стеб­ ла в зонтиковидне суцвіття з 5— 13 квітками, пониклими в один бік; чаш ечка трубчаста, п'яти­ гранна; він о ч о к лійкуватий, з ко­ ротким п’ятилопатевим відгином, яскраво-жовтий, усередині з ж ов­ тогарячими цятками при основі часток відгину. П лід — яйцевидна коробочка такої самої довжини, як і чашечка. Цвіте з середини квітня до червня. Поширення. Первоцвіт весняний росте в лісових і лісостепових

844

районах, рідше в північно-східних районах Степу в лісах, на узліс­ сях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для лікар­ ських потреб заготовляють к о р е ­ невищ е з корінням (Rhizoma et ra­ dix Primulae), квітки з чашечкою (Flores Primulae cum calyce), рід­ ше тільки віночок (Flores Primu­ lae sine calyce) і листя (Folia Primulae). Коріння первоцвіту ко­ пають весною до цвітіння рослини або восени, коли зів'яне листя; його старанно відмивають від зем ­ лі і сушать на'сонці або в теп­ лому приміщенні, розстеливши тонким шаром на папері чи тка­ нині й час від часу перемішу­ ючи. Сухого коріння виходить 28—ЗО % . Квітки і листя збирають на початку цвітіння рослини, зри­ ваючи їх руками або зрізуючи ножами. Половину листя на кож ­ ній рослині треба залишати, щоб не зашкодити цвітінню і плодо­ ношенню. Сушити листя треба швидко і бажано при високій (90— 100°) температурі, що дає змогу одержувати сировину з високим вмістом аскорбінової кислоти. Су­ хого листя виходить 22—23 %. Свіже листя використовують на салати. Квітки зрізують або зри­ вають цілими суцвіттями і з час­ тиною (2—3 см) квітконосної стрілки. Попередньо їх прив'я­ люють на сонці, а потім д о­ сушують під укриттям на віль­ ному повітрі, а при несприят­ ливих погодних умовах — у теп­ лому приміщенні. Сухих кві­ ток виходить 15— 16 % . Збері­ гати їх треба в добре закритих банках або бляшанках, бо во­ ни дуж е гігроскопічні. Штуч­ не сушіння квіток і коріння про­ водять при температурі 40°. Строк придатності сировини — 2 роки. Хімічний склад. Коріння перво­ цвіту містить до 10 % тритерпено­ вих сапонінів, агліконами яких є примулагеніни A, D і SD, глі­ козиди (примулаверин, примве­ рин), ефірну олію (0,08 % ) і каро­ тин. У листі є сапоніни (до 2 % ), флавоноїди, каротин (до 3 мг% ); у квітках — сапоніни, флавоноїди й ефірна олія. Всі частини рос­ лини містять значну кількість аскорбінової кислоти. У листі її, наприклад, до 5,9 % (на суху масу).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Первоцвіт весняний використовують в основному як добрий відхаркувальний засіб при захворюваннях легень і дихальних шляхів. Галенові препарати перво­ цвіту посилюють секрецію слизо­ вої оболонки бронхів і верх­ ніх дихальних шляхів, підвищу­ ють активність війкового епіте­ лію, прискорюють евакуацію сек­ рету з дихальних шляхів, виявля­ ють слабку спазмолітичну дію. Як відхаркувальний засіб вжива­

ють настій коріння первоцвіту (Infusum radicis et rhizome Primu­ lae). Його призначають при ката­ рах верхніх дихальних шляхів, хронічних трахеїтах і бронхітах, бронхопневмоніях. Окремі автори (О. П. Попов, 1970) рекомендують відвар коріння і листя первоцвіту ще й як болетамувальний (при ревматизмі) та сечогінний засіб (при хворобах нирок і сечового міхура). Натомість інші автори (Ф. Стари, В. їрасек, 1982) вва­ жають такі рекомендації безпід­ ставними. В народній медицині настій коріння первоцвіту викори­ стовують як відхаркувальний і як такий, що прискорює розсмокту­ вання зовнішніх крововиливів, за­ сіб. У зв'язку з наявністю в лист­ ках великої кількості аскорбіно­ вої кислоти і каротину первоцвіт використовують у вигляді салатів і настоїв (відповідно із свіжого і сушеного листя) при авітаміно­ зах С і А. Часто при захворю­ ваннях органів дихання первоцвіт призначають у поєднанні з інши­ ми лікарськими рослинами: ро ­ маш кою лікарською , анісом з в и ­ чайним, подорож ником великим , підбілом звичайним тощо. Квітки первоцвіту використовують пере­ важно в народній медицині. На­ стій квіток п’ють при гарячці, запаленні горла і легень, при різ­ них головних болях, зокрема при мігрені, при неврозах і безсон­ ні, прискореному серцебитті, як «кровоочисний» засіб при подагрі, фурункулах, виразках і шкірних висипах. Зовнішньо настій вико­ ристовують для промивання носа при нежиті. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (10 г, або 1 столова лож ка, сировини на 200 мл окропу) по 1—2 столові лож ки 3—4 р а­ зи на день до їди; 10 г квіток насто­ юють 15 хвилин на склянці окропу, процідж ую ть і випивають за день р ів­ ними порціями; настій листя (10 г си­ ровини на 200 мл окропу) по чверті склянки 4 рази на день як вітам іно­ вмісний засіб; столову лож ку суміші квіток первоцвіту, трави хвоща п ольо­ вого, листя підбілу звичайного і подо­ рож ника великого, взятих у співвід­ нош енні 4:3:1:2, настоюють 2 години на склянці холодної кип'яченої води, варять 5 хвилин, охолоджують, процід­ ж ую ть і п'ю ть теплим по 1 склянці на день за кілька прийомів при кашлі, трахеобронхіті, хронічному бронхіті й сухому бронхіті; салат: подрібнене л и ­ стя первоцвіту і цибулі змішати, по­ класти на кусочки вареного буряка, по­ солити й заправити вершками (на 100 г листя первоцвіту беруть 80 г ва­ реного буряка, 25 г зеленої цибулі і 20 г вершків; сіль — на смак; перед вж и ­ ванням салат охолоджують).

328

845_________________ 846 ПЕРВОЦВІТ ВИСОКИЙ первоцвет высокий Primula elatior —

ПЕРВОЦВІТ

ЛІКАРСЬКИЙ — перевищує за довжиною пластин­

багаторічна кореневищна трав'я­ ниста рослина родини первоцві­ багаторічна трав'яниста опушена тих. Те саме, що первоцвіт вес­ рослина родини первоцвітих. Має няний. косе кореневищ е з великою кіль­ кістю буруватих шнуровидних ко р е н ів. Квіткові стрілки прямі, безлисті, 10—40 см заввишки. Л и ­ ПЕРВОЦВІТ п о л о н и н с ь к и й стки зібрані приземною розеткою, первоцвет ПОЛОНИНСКИЙ яйцевидні, еліптичні, видовжені Primula poloninensis — або округлі, зарубчастодрібнозубчасті, по краю зморшкуваті, з багаторічна трав'яниста рослина первоцвітих. Квіткові виступаючими знизу і вдавленими родини зверху жилками, раптово звужені стрілки прямі, 10—22 (25) см зав­ в крилатий череш ок, що майже вишки, опушені довгими білими дорівнює за довжиною пластинці. й густими волосками. Листки зіб ­ Квітки двостатеві, правильні, зіб ­ рані приземною розеткою, видоврані на вершечку стебла в не- женоеліптичні 'або яйцевиднозарубчасто-зубчасті, поникле зонтиковидне суцвіття еліптичні, з 5— 15 квітками; чашечка труб­ густосітчасто-жилчасті, з боко­ вими жилками, які відходять від часта, з п'ятьма ребрами, віночок лійкуватий, з широким п'ятилопа­ середньої жилки майже під пря­ тевим відгином, частки якого мим кутом, зісподу по жилках оберненояйцевидні, світло-жов- опушені довгими шорсткими во­ тий, усередині з темнішою пля­ лосками, поступово відтягнуті в мою при основі часток відгину. ширококрилатий череш ок, що не П лід — короткоциліндрична к о ­ робочка, довша за чашечку. Цвіте у травні. Поширення. Первоцвіт високий росте в Карпатах і на Прикар­ патті, зрідка зустрічається в Захід­ ному Л ісостепу в лісах, на у з­ ліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Див. статтю Первоцвіт весняний. Хімічний склад. Первоцвіт висо­ кий має близький до первоцвіту весняного хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.

847

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у стат­ ті Первоцвіт весняний.

ку. Квітки правильні, двостатеві, зібрані на вершечку стебла в непоникле зонтиковидне суцвіття з 5— 10 квітками; чашечка здутодзвониковидна, віночок лійкува­ тий, з п'ятилопатевим відгином, частки якого неглибоковиїмчасті, жовтий. П лід — коробочка. Цвіте у червні. Поширення. Первоцвіт полонин­ ський зустрічається в субальпій­ ській смузі Карпат на гірських кам'янистих схилах і луках. Заготівля і зберігання. Див. статтю Первоцвіт весняний. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Первоцвіт поло­ нинський має близький до перво­ цвіту весняного хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмі­ стом і співвідношенням компо­ нентів, що його складають.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Первоцвіт весняний.

329

848

853

ПЕРЕСТРІЧ ГАЙОВИЙ, багаторічна сірувато-зелена ко­ день-і-ніч, іван-і-марія, сест­ люча рослина родини селерових рички; (зонтичних). Те саме, що й м и­ марьянник дубравный кола й чи ки польові. M elam pyrum nemorosum — ПЕРЕКОТИПОЛЕ —

849_________________ ПЕРЕЛЁТ — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й астрагал шерстистоквітковий.

850_________________ ПЕРЕЛЁТ ПОЛЬСЬКИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й астрагал шерстистоквітковий.

851_________________ ПЕРЕНОС-ЗІЛЛЯ — багаторічна гола рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й м иколайчики плоскі.

852_________________ ПЕРЕПОЛОШНИК — багаторічна сірувато-зелена ко­ люча рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й м ико­ лайч ики польові.

однорічна трав'яниста напівпаразитна рослина родини раннико­ вих. Стебло прямостояче, 15—60 см заввишки, опушене білувати­ ми волосками. Листки прості, с у ­ противні, короткочерешкові, яйцевидноланцетні або з вушками. Квітки двостатеві, неправильні, золотаво-жовті, трохи пониклі, в пазухах великих приквітків, зібрані в однобічні колосовиднокитицевидні суцвіття; верхні при­ квітки під час цвітіння яскравофіолетові. П лід — коробочка. Цві­ те у червні — серпні. Поширення. Росте в мішаних лі­ сах, по чагарниках на Поліссі та в Лісостепу. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить глікозид аукубін, дульцит і алка­ лоїди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави вжи­ вають всередину при захворюван­ нях серця і шлунка та при алергії. Як зовнішній засіб настій трави використовують для лікування ран, екземи, туберкульозу шкіри і корости та при діатезі у дітей. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — настій (3 столові ложки трави на 1 л окропу, настоюють 2 го­ дини, процідж ую ть) для обмивань і місцевих ванн. Рослина отруйна!

854 ПЕРЕСТУПЕНЬ БІЛИЙ, нечіпай-зілля, переступень чорноягідний; переступень белый Bryonia alba — багаторічна трав'яниста шорсткоопушена рослина родини гарбузо­ вих. К орінь ріповидно потовще­ ний, 50—70 см завдовжки і 3—4 см завтовшки, м’ясистий, білуватожовтий, з білим молочним соком. Стебла лазячі за допомогою нерозгалужених вусиків, до 4 м зав­ довжки. Листки черешкові, черго­ ві, яйцевидні, п'ятилопатеві, великозубчасті, з серцевидною осно­ вою. Квітки одностатеві (рослини однодомні), правильні, в пазуш­ них суцвіттях; тичинкові зібрані гронами, маточкові — щитком; ві­ ночок зрослопелюстковий, жовтаво-білий, з п'ятироздільним, розправленим відгином. Чашечка жіночих квіток майже дорівнює віночкові. Плід ягодоподібний, кулястий, чорний, 8— 10 мм у діа­ метрі. Цвіте у червні — липні. Поширення. Переступень білий росте майже по всій території України (частіше в лісових і лі­ состепових районах) по чагар­ никах, у лісах, біля парканів. Заготівля і зберігання. Для ме­ дичних потреб вживають коріння переступня (Radix Bryoniae). Пе­ ревагу віддають^ кореням з 2— 3-річних рослин. Заготовляють си­ ровину восени. Викопане коріння старанно відмивають від землі й використовують свіжим або рі­ жуть кружечками, нанизують на нитку і сушать. С ухої сировини виходить 15— 16 % . Зберігають ок­ ремо від іншої сировини, дотри­ муючись правил зберігання отруй­ них рослин. Свіже коріння можна зберігати всю зиму в льоху так само, як, наприклад, моркву чи редьку. Хімічний склад. Коріння росли­ ни містить алкалоїд бріоніцин, глікозиди (бріонін, бріонідин, бріонол, бріозид, бреїн), бріонолову кислоту, олеїнову, пальмітинову та інші (всього 23) вільні жирні кислоти, ефірну олію, гіркі речо­ вини— кукурбітацини В, D, Е, L та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Переступень білий має проносні, сечогінні, відхарку­ вальні, болетамувальні, крово­ спинні й місцеві подразні власти­ вості, в невеликих дозах пригні­ чує центральну нервову систему. Як лікувальний засіб цю рослину широко використовують у народ­ ній медицині. Як протиревматич­ ний і проносний засіб рослину визнає й наукова медицина. В не­ великих дозах препарати пересту­ пня дають усередину як сильний проносний засіб, при набряках різ­ ного походження і болях у ділян­ ці серця, при мігрені, підвищеній

330

855 ервовій збудливості та епілепсії, \я заспокоєння кашлю, у випаду маткових кровотеч і мізерних енструацій та як антигельмінтий засіб при круглих глистах, дані про ефективне застосуваня переступня при гіпертонічній воробі (курс лікування — 3—4 і ж н і ). При ревматичних і подагичних болях, міжреберній невілгії у болючі місця втирають йжий сік, мазь або настойку, ля цього, а також для лікування знобишів використовують настій їіж ого коріння на прованській і соняшниковій олії. і свіжого коріння готують 1 їмеопатичні ліки. Треба пам'ятащо переступень належить до груйних рослин, тому ліки з ньо> треба суворо дозувати. При зредозуванні спостерігається нуэта, блювання, кривавий пронос, іпалення нирок, ураження центіл ьн о ї нервової системи. При іжких отруєннях настає смерть д паралічу дихального центра, отребує обережності і зовнішнє істосування рослини. При натиіннях треба обробляти якомога Змеженіші ділянки тіла,

засіб; свіж овиж атий сік із коріння по 4—8 г з водою 1—2 рази на день (не більше 10 г на прийом) або настойку із ЗО г коріння на 700 г вина по 1 столовій лож ці кілька разів на день як сечогінний засіб при водянці. ЗОВНІШНЬО — розтирання свіж им со­ ком (до появи водянистих пухирців), настойкою із суш еного коріння (готу­ ють у співвіднош енні 1:10), ем ульсією (1 чайна лож ка розтертого свіж ого ко­ ріння на 100 мл олії) або маззю (2 чайні лож ки ЗО % -ної настойки корін­ ня зміш ують з чвертю склянки несо­ леного сала чи вершкового масла або свіж ий сік зміш ують з вершковим маслом чи вазеліном у співвіднош ен­ ні 1:4).

ПЕРЕСТУПЕНЬ ДВОДОМНИЙ переступень двудомный Bryonia dioica — багаторічна трав'яниста шорстко­ волосиста рослина родини гарбу­ зових. К орінь видовжений, тов­ стий, соковитий. Стебла 2—3 м завдовжки, лазячі за допомогою нерозгалужених вусиків. Листки черешкові, чергові, широкосерцевидні, 5—7-лопатеві, хвилястозубчасті, 15— 17 см завдовжки. Квітки одностатеві (рослини дво­ домні), правильні, п'ятичленні, в пазушних суцвіттях; чоловічі зіб ­ рані гронами, жіночі — щитком; віночок зрослопелюстковий, жов­ то-білий. Ч аш ечка жіночих кві-

карські форми і застосування. іУТРІШНЬО — настій сухого корін[ (1 чайна лож ка сировини на 0 мл окропу) по 25—ЗО мл тричі на нь до Іди; настойку з сухого коріння этують у співвіднош енні 1:10) по 20— крапель 3 рази на день; півсклян[ настою (1 столова лож ка сухого •ріння на 200 мл окропу) п'ю ть ітщесерце як сильний проносний сіб; порош ки з коріння приймають » 0,5 г тричі на день як проносний

ток удвоє коротша за віночок. П лід ягодоподібний, кулястий, червоний або жовтий. Цвіте у червні — липні. Поширення. Переступень дводом­ ний росте переважно в західних лісових та лісостепових районах України серед чагарників, біля парканів найімовірніше як здича­ віла рослина. Заготівля і зберігання. Див. у статті Переступень білий. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад. Корені рослини містять глікозиди (бріомарид, бріодулькозид, бріобіозид, бріонол), тритерпенову оксимонокарбонову кислоту, стерин, дубильні речовини, смоли, цукри та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у стат­ ті Переступень білий.

ПЕРЕСТУПЕНЬ ЧОРНОЯГІДНИЙ — багаторічна трав'яниста шорсткоопушена рослина родини гарбу­ зових. Те саме, що й пересту­ пень білий.

331

857 ПЕРЕЦЬ СТРУЧКОВИЙ ОДНОРІЧНИЙ, перчиця; красный перец однолетний Capsicum annuum — багаторічна (в культурі — одно­ річна) трав'яниста рослина роди­ ни пасльонових. Стебло прямосто­ яче, розгалужене, ЗО— 100 см зав­ вишки. Листки чергові, черешкові, цілокраї, ланцетні, яйцевидноланцетні, яйцевидні або видовжено-яйцевидні, 2— 14 см завдовж­ ки, загострені, при основі кли­ новидні. Квітки правильні, дво­ статеві, одиничні або по 2—3 в розвилках стебла; віночок колесовидний, до середини п'ятироз­ дільний, білий або жовтуватий, рідко — червонуватий або фіоле­ товий. П лід — повисла суха ягода, яскраво-червоного, рідше — зеле­ ного або жовтуватого кольору. Цвіте у червні—серпні, плодоно­ сить у серпні—вересні. Поширення. Походить з Централь­ ної Америки. По всій території України культивують як овочеву рослину. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують стиг­ лі висушені плоди гірких сортів перцю (Fructus Capsici). Збирають плоди перцю в міру їхнього д о ­ стигання й сушать на сонці. Гото­ ву сировину зберігають у сухих провітрюваних ізольованих при­ міщеннях. Строк придатності — З роки. Аптеки сировину не від­ пускають. Хімічний склад. Плоди перцю мі­ стять алкалоїд капсаїцин (0,03— 0,2 % ), аскорбінову кислоту (до 400 мг% ), каротиноїди (0-каротин, нео-0-каротин, псевдо-а-каротин, р-каротин-епоксид, цитроксантин, криптоксантин, зеаксантин, антераксантин, віолаксантин, капсантин тощо), флавоноїди, глюкоалкалоїд соланін, кумарин скополе тин, ефірну (понад 1 % ) і жирну (4— 16 % ) олію, сірку, хлор і крем­ незем, солі калію, натрію, каль­ цію, заліза, алюмінію та фосфору.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настойку плодів пер­ цю призначають усередину для збудження апетиту й покращення травлення. Зовнішньо, у вигляді розтирання, настойку використо­ вують при ревматичному і м'язо­ вому болі, радикуліті, невралгії та ознобишах. Настойка перцю входить до скла­ ду мазі від обмороження, складно-перцевої мазі, перцево-аміач­ ного і перцево-камфорного ліні­ ментів тощо, а екстракт перцю густий — до складу перцевого пластиру. Вживання перцю протипоказане при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гост­ рих і хронічних гастритах, енте­ ритах і колітах, гострих і хроніч­

858 них гепатитах і холециститах (у ПЕРСЕЯ АМЕРИКАНСЬКА — стадії загострення) та при захво­ вічнозелена тропічна рослина ро­ рюваннях нирок. дини лаврових. Те саме, що й аво­ Лікарські формн і застосування. кадо.

ВНУТРІШНЬО — настойку плодів (го­ тують на 90% -ному спирті у співвідно­ шенні 1 : 10) по 10— 15 крапель у чарці води 3 рази на день за ЗО хвилин до їди. ЗОВНІШНЬО — розтирання настойкою (готують, як у попередньому прописі); мазь від обморож ення (Unguentum con­ tra congelationem ) втираю ть у відкриті частини шкіри для профілактики обмо­ рожень; капситрин (Capsitrinum), л ін і­ мент перцево-аміачний і лінімент пер­ цево-камфорний використовують для розтирання при невралгіях, міозитах тощо; пластир перцевий (Emplastrum Capsici) використовують як відволікальний і болетамувальний засіб при радикулітах, невралгіях, міозитах, люм­ баго тощо (перед накладанням пласти­ ру ш кіру знежирю ю ть спиртом, ефіром або одеколоном і протирають насухо); капсин (Capsinum) для розтирання при суглобовому і м 'язовому ревматизмі, артритах та ексудативному плевриті; камфоцин (Camphocinum) для розти­ рання при ревматизмі й артритах; на­ стойку перцю зміш ують з подвійною кількістю рослинної олії й використо­ вують для розтирання при радикуліті, ревматичних болях у суглобах та при міозиті.

859 ПЕРСИК ЗВИЧАЙНИЙ персик обыкновенный {Persica vulgaris) — дерево заввишки 3—6 м або кущ родини розових. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Лист­ ки ланцетні, гостропилчасті, з ко­ роткими череш ками, які несуть по 3—5 червоно-бурих залозок. Квітки актиноморфні (див. стат­ тю Актиноморфна квітка), двоста­ теві, рожеві, одиничні, зрідка їх по дві. П лід — кістянка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Походить із Східної Азії. Розводять як плодову рос­ лину в південних районах Украї­ ни. Сировина. Використовують плоди. Хімічний склад. Плоди містять цукри (до 15%), аскорбінову кис­ лоту, вітаміни групи В, каротин, органічні кислоти (яблучну, ли­ монну, хінну та винну), ефірну олію, сполуки калію і заліза; в насінні є жирна (до 57 % ) і ефір­ на олія.

332

861 ПЕРСТАЧ ГУСЯЧИЙ, гусяча лапка, рябинник дорож­ ній; лапчатка белая лапчатка гусиная Potentilla alba — багаторічна трав'яниста рослина Potentilla anserina, синонім — родини розових. Має здерев'яні­ Argentina anserina —

Фармакологічні властивості і ви­ ПЕРСТАЧ БІЛИЙ, користання. Плоди персика реко­ п'ятиперсник; мендуються хворим з порушен­ ням серцевого ритму, при гіпохромній анемії, пов'язаній з алі­ ментарним фактором або гіпацидним гастритом, як засіб, що сти­ мулює шлункову секрецію і по­ кращує травлення, та як сечо­ гінний засіб. ПРОТИПОКАЗАНО вживати персики хворим на діа­ бет і ожиріння. М'якуш плодів використовують і як фітотерапев­ тичний засіб у косметиці. З на­ сіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фар­ мацевтичної і парфюмерної про­ мисловості. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО: маска на обличчя при сухості шкіри (H yposteatosis cutis) — м'якуш спілого персика зміш ую ть з відваром ромашки лікарської і одер­ ж ану каш ку наносять на обличчя, че­ рез 20 хв змивають теплою водою.

ле товсте косе кореневищ е, що закінчується пучком листків, зі­ браних у прикореневу розетку. Прикореневі листки — з довгими череш ками, пальчастороздільні, зверху темно-зелені, голі, зіспо­ д у — сріблястоволосисті; листоч­ ки (їх 5) видовженоланцетні, з дрібними зубцями на верхівці. Квітконосні стебла тонкі, висхід­ ні, з 1—3 трійчастими листками, виходять з пазух прикореневих листків. Квітки двостатеві, пра­ вильні, 5-пелюсткові, зібрані по 2—4 в рідкі півзонтики; пелюстки білі, широкооберненояйцевидні, виїмчасті. П лід складається з горішковидних сім 'янок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Перстач білий росте по лісах, чагарниках і узліссях на Поліссі, в Лісостепу та перед­ гір'ях Карпат. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують тра­ ву або цілу рослину (траву з коре­ невищем) перстачу. Збирають кві­ туючі рослини і сушать, розсти­ лаючи тонким шаром, на рамках у затінку або в сухом у провітрю­ ваному приміщенні. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Перстач білий містить дубильні речовини (полі­ феноли й конденсовані таніни), елементарний йод, аніон йодистої кислоти (J 0 3)~, сапоніни та різні елементи, а саме: натрій, кальцій, алюміній, нікель, вісмут, лантан, молібден, літій, кобальт, мідь, срібло, цинк, залізо і марганець. Більшим вмістом біологічно ак­ тивних речовин відрізняється ко­ ренева система рослини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Дослідами, проведе­ ними в клінічних умовах, вста­ новлено, що водний настій росли­ ни є досить ефективним засобом для лікування захворювань тирео­ токсикозу. Курс лікування — один місяць. При необхідності його повторюють після двомісяч­ ної перерви. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (10 г сировини на 200 мл окропу) приймають залеж но від стадії хвороби і стану серця хворо­ го від 1 столової лож ки до третини склянки 2—3 рази на день (індивіду­

альну дозу підбирає лікар!).

багаторічна кореневищна трав'я­ ниста рослина родини розових. Головне стебло вкорочене, з ро­ зеткою прикореневих листків, із пазух яких виходять довгі (15— 40 см завдовжки) повзучі укорі­ нювані в вузлах пагони. Листки непарноперисті, короткочерешкові, овальні або видовжені; лис­ точки (їх 6— 11 пар) видовженооберненояйцевидні або видовженоеліптичні, глибокопилчасті, зі­ споду сріблясто-шовковисті, звер­ ху зелені або прилегловолосисті й сіруваті. Квітки правильні, дво­ статеві, 1—2 см у діаметрі, золо­ таво-жовті, одиничні, на довгих квітконіжках, що виходять з при­ кореневої розетки або з повзу­ чих пагонів; чашолистків і пелюс­ ток по 5. Плід складається з горішковидних сім 'янок; зав'язь і сім'янки голі. Цвіте з травня по серпень. Поширення. Перстач гусячий рос­ те по всій території України на берегах річок, по вологих місцях на луках і особливо на випасах. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують тра­ ву (Herba Anserinae), кореневищ е (Rhizoma Anserinae) і зрідка пло­ ди (Fructus Anserinae) перстачу. Траву заготовляють під час цві­ тіння рослини; кореневища — вес­ ною, поки немає листя, або восе­ ни, коли листя зів'яне; плоди — восени в стадії повної стиглості. Зібрану траву використовують свіжою (у вигляді соку) або с у ­ шать, розстеливши тонким ша­ ром у затінку на протязі або в добре провітрюваному приміщен­ ні. Кореневища викопують із зем­ лі, добре обмивають водою, обрі­ зують гнилі та ушкоджені час­ тини, очищають від корінців і після пров'ялювання на повітрі сушать на горищі, під наметом чи в теплій кімнаті. Зібрані пло­ ди при потребі досушують. Гото­ ву сировину зберігають у короб­ ках або в паперових мішечках. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Кореневища і тра­ ва містять 10— 18 % дубильних речовин, значну кількість аскор­ бінової кислоти (у листі — 220— 297, у кореневищах — до 105,6 мг% ); у кореневищах, крім того, є тритерпеновий сапонін тормен­ тол, хінна кислота, барвники та крохмаль; у траві — ефірна олія (0,28 %), гіркоти, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, мірице­ тин, дельфінідин та ціанідин), ркумарова, ферулова й елагова кислоти та смоли,

фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині

333

лікування перстачем гусячим д у ­ ж е популярне. Використовують його болетамувальні, в'яжучі, кровоспинні й «кровоочисні» вла­ стивості, здатність підвищувати діурез, стимулювати виділення шлункового соку і жовчі, регулю­ вати функціональну діяльність товстої кишки й запобігати запо­ рам. Спазмолітичні властивості рослини відомі не лише з досві­ ду народної медицини, а й під­ тверджені фармакологічними д о ­ слідами. Характерно, що роз­ слаблюючий вплив препаратів перстачу поширюється в першу чергу на гладенькі м'язи травно­ го тракту і матки, дещо менше — на жовчовивідні шляхи і зовсім не поширюється на органи се ­ човивідної системи і кровоносні судини. Особливістю цієї росли­ ни є те, що діє вона повільно і те­ рапевтичний ефект настає після тривалого вживання препаратів. Застосування препаратів перста­ чу показане при судомі різного характеру і навіть при правці, при спазматичних шлункових б о ­ лях, при поносах, що супроводять­ ся кишковими коліками, при альгоменореї й субінволюції матки, при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, при різних внутрішніх кровотечах, у разі мігрені, бронхіту, грудної жаби й дизентерії. Єдиної думки щодо дії окремих частин рослини не існує. Більшість дослідників у зга­ даних вище випадках рекоменду­ ють застосовувати траву, вважа­ ючи препарати з кореневищ ефек­ тивними лише при катарах шлун­ ка і кишечника, при виразковій хворобі шлунка, проносах, дизен­ терії та внутрішніх кровотечах. При сильних маткових болях і при болісних менструаціях най­ ефективнішим засобом вважаєть­ ся настій плодів на молоці в по­ єднанні з компресом з настою трави на нижню частину живота. Настій трави на козиному кип'я­ ченому молоці рекомендується народною медициною як сильний сечогінний засіб, що не подраз­ нює нирок. Свіжий сік з перста­ чу гусячого в суміші з свіжим соком жита посівного вживають при жовчнокам’яній хворобі та при хворобах печінки. Салати з молодого листя перстачу вжива­ ють як дж ерело вітаміну С і для профілактики судоми. Для місце­ вого лікування використовують свіжий сік і настій трави перста­ чу: соком промивають рани і роб­ лять примочки на гнійні виразки; настоєм полощуть рот при гінгі­ вітах і стоматитах, при кровото­ чивості ясен, тріщинах і виразках на язиці, при болі зубів, роблять місцеві ванни, обмивання і при­ мочки при висипах на шкірі. Тра­ ва перстачу гусячого входить до складу сумішей, з яких готують

лікувально-профілактичні для дітей і дорослих.

ванни настояти 2—4 години, процідити); 2 сто­

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—4 сто­ лові лож ки сировини на 200 мл окропу) по 1/3 склянки 3 рази на день до їди; відвар кореневищ (1 столова л ож ­ ка сировини на 200 мл окропу) по 2 сто­ лові лож ки 4 рази на день до їди; настій насіння (1 чайна лож ка сировини на 200 мл води або ки п ’я­ ченого молока, кип'ятити 5 хв) по півсклянки вранці і ввечері; суміш (порівну) свіж ого соку перстачу гу ­ сячого з свіж им соком ж ита посів­ ного по 1 столовій лож ці 3 рази на день; столову лож ку суміш і тра­ ви перстачу гусячого, гірчака перцево­ го і листя м еліси лікарської, взятих у співвідношенні 3 : 2 : 1, настоюють 10 хвилин на 200 мл окропу і п ’ють по три склянки на день при болісних м енструаціях; столову лож ку суміші (порівну) трави перстачу гусячого, лис­ тя меліси лікарської й коріння вале­ ріани лікарської настоюють 10 хвилин на 200 мл окропу і п'ю ть по третині склянки 3 рази на день при спазмах кишечника, грудній ж абі та при мен­ струальних болях; 2 столові лож ки су ­ міші трави перстачу гусячого, рути садової і п о ли н у гіркого, плодів я л ів ­ цю звичайного, взятих у співвіднош ен­ ні 2 : 2 : 3 : З, заливаю ть 500 мл води, кип'ятять 5 хвилин, процідж ую ть, охо­ лодж ую ть і п'ю ть по 400 мл протягом 5 днів з першого дня місячних при гіпоменструальному синдромі; 2 чайні л ож ­ ки суміші (порівну) трави перстачу гусячого і деревію звичайного, коріння валеріани лікарської настоюють до охолодж ення на склянці окропу, про­ цідж ую ть і п'ю ть по 400 мл на день з першого дня м енструації до її закін­ чення при гіперполіменореї; столову лож ку суміші (порівну) трави перстачу гусячого, деревію звичайного і чисто­ тілу звичайного та квіток ромашки л і­ карської настоюють до охолодж ення на 200 мл окропу, процідж ую ть і п'ю ть по 1 склянці двічі на день при патоло­ гічному клімаксі; салат: подрібнене листя перстачу гусячого, щавлю й ци­ булі посолити, додати оцту, змішати, заправити вершками, присипати под­ рібненим листям кропу (на 150 г моло­ дого листя перстачу беруть 50 г щавлю, 25 г зеленої цибулі та 20 г вершків, а сіль, оцет і кріп — на смак). ЗОВНІШНЬО — місцеві ванни, обми­ вання, примочки і полоскання насто­ єм трави (4 столові лож ки сировини на 600 мл води, кип’ятити 5 хвилин,

лові лож ки суміші (порівну) трави перстачу гусячого і квіток ромашки лі­ карської настоюють 20 хвилин на 1 л окропу, п роцідж ую ть і використову­ ють для спринцю вань і ванночок при вульвовагініті; змащ ування ран і т р і­ щин маззю (1 столову л ож ку корене­ вищ зміш ують з 1 склянкою верш ко­ вого масла, доводять до кипіння на слабому вогні, кип'ятять 5 хвилин і про­ цідж ую ть, не охолоджуючи); лікуваль­ но-проф ілактична ванна для дітей (де­ зинф ікує, заспокою є, стимулює обмін речовин, лікує різні алергічні захво­ рювання, особливо ексудативний діа­ тез, виявляє загальнозміцню ю чу дію): 150—200 г суміш і трави перстачу гу­ сячого, материнки звичайної, череди т рироздільної і м едун ки лікарської та листя берези бородавчастої і кро­ пиви дводомної, взятих у співвідно­ шенні 5 : 3 : 5 : 5 : 3 : 5, заливаю ть 5 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, процідж ую ть і вливають у ванну (температура во­ ди 36—38°, тривалість процедури — 10—20 хвилин, приймають 1—2 рази на тиж ден ь); лікувально-профілактична ванна для дорослих (стимулює й регу­ лює обмін речовин в організмі, вияв­ ляє загальнозміцню ю чу дію): 250 г су ­ міші (порівну) трави перстачу гусячо­ го, кропиви дводомної, вівса посівно­ го, череди трироздільної і материнки звичайної та листя берези бородавчас­ тої, коріння з молодим листям л опуха справж нього й коріння з молодим лис­ тям кульбаби лікарської зміш ую ть з 250 г сінн ої потерті, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, п роцідж у­ ють і вливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на тиждень).

334

862

863

ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ, провітрюваному приміщенні, роз­ стеливши тонким (2—3 см зав­ калган; товшки) шаром на папері чи тка­ лапчатка прямостоячая нині. Штучне сушіння (після по­ P otentilla erecta, синоніми: Р. багаторічна трав'яниста рослина переднього пров'ялювання на від­

ПЕРСТАЧ ПОВЗУЧИЙ лапчатка ползучая P otentilla reptans —

родини розових. Стебло лежаче, з повзучими або сланкими паго­ нами, 10—70 см завдовжки. Лист­ ки довгочерешкові,пальчасті, округлояйцевидні, з 5—7 листочка­ ми, зверху голі, зісподу притиснутоволосисті. Квітки двостате­ ві, правильні, 18—25 мм у діамет­ рі, жовті, одиничні, зрідка по 2 на довгих (3,5—8,5 см завдовжки) прямостоячих квітконіжках, біль­ ших за череш ки стеблових лист­ ків; чашолистків і пелюсток по п'ять. П лід складається з горішковидних сім 'янок; зав'язь і сі­ м'янки голі. Цвіте у червні—липні. Поширення. Перстач повзучий росте по всій території України в долинах річок, на луках, на вологих місцях. Заготівля і зберігання. Для ме­ дичних потреб використовують траву з корінням, тобто цілу рослину (Herba et radix Potentillae reptantis). Копають з корінням квітуючі рослини і сушать, роз­ стилаючи тонким шаром, на рам­ ках у затінку або в сухому про­ вітрюваному приміщенні. Сухої сировини виходить 20 % Р осли­ на неоф іцинальна.

Хімічний склад. Рослина містить значну кількість флавоноїдів дубильних речовин. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Перстач повзучий використовують як засіб, що має в'яжучі, кровоспинні, протиза­ пальні й слабкі болетамувальні властивості. Форма застосуван­ ня — настій. Його дають усереди­ ну при різних кровотечах, про­ носах і дизентерії. Зовнішньо настій використовують як по­ лоскання при кровоточенні ясен. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із цілої рос­ лини (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі).

silvestris, P. torm entilla, Тогm entilla erecta — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має товсте ци­ ліндричне шишкоподібне дерев'я­ нисте кореневищ е. Стебла вис­ хідні або прямостоячі, вилчасто розгалужені, 10—40 см заввишки, з рідкими притисненими волос­ ками. Листки стиснуто-опушені, з обох боків зелені (зісподу трохи блідіші); прикореневі листки че­ решкові, з трьох, рідше — з п'яти круглясто-оберненояйцевидних, спереду надрізанозарубчастих листочків, які швидко засихають і' під час цвітіння їх уже немає, стеблові — сидячі, з великими зе­ леними клиновидно-оберненояйцевидними, 3—7-надрізаними при­ листками і з трьома видовженоклиновидними, надрізанопилчастими листочками. Квітки пра­ вильні, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на довгих квітконіжках, що виходять з пазух верхніх листків: пелюстки оберненояйце­ видні, золотисто-жовті. П лід збір­ ний з 8—15 горішковидних с ім 'я­ нок. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Перстач прямостоя­ чий росте по вологих луках та лісах, по краях боліт на Поліссі, в Карпатах і на Закарпатті, в пів­ нічній частині Лісостепу, зрідка в Степу. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують кореневища рослини (Rhizoma Tormentillae), які заготовляють восени або рано навесні. Вико­ пані кореневища очищають від корінців і решток стебел, добре миють у холодній воді від землі і сушать на вільному повітрі (на сонці чи під наметом) або в добре

критому повітрі) проводять при температурі 50—60°. Сухої сиро­ вини виходить 28—32 % Її збе­ рігають у сухому добре прові­ трюваному приміщенні. Строк придатності — 6 років. Сушені кореневища перстачу є в прода­ жу в аптеках. У народній ме­ дицині, зокрема при виготовленні мазі, використовують і свіжі ко­ реневища. Хімічний склад. В кореневищах перстачу прямостоячого є дубиль­ ні речовини (до 31 % ), флобафе­ ни, кристалічний ефір торментол, тритерпенові сапоніни (похідні а-амірину і торментолу), хінна і елагова кислоти, крохмаль, віск, смолисті речовини й сліди ефірної олії та мінеральні ре­ човини (6 % ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Перстач прямостоя­ чий використовують як в'яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб. В експерименті in vitro вод­ ні витяжки рослини виявляють цитотоксичну дію, згубно діють на вірус герпесу. Застосування перстачу показане при різних запальних захворюваннях травно­ го каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія); при лікуванні про­ носів дизентерійного характеру і проносів при туберкульозі; при шлункових і кишкових крово­ течах, гіперменореї, маткових кровотечах, пов'язаних з запаль­ ними захворюваннями жіночих статевих органів. У народній ме­ дицині, крім зазначених вище захворювань, відвар кореневищ перстачу дають усередину при ахілії шлунка, гастриті, виразці шлунка, при захворюваннях пе­ чінки, жовтяниці різного по­ ходження, ревматизмі та по­ дагрі. Використовують перстач і як зовнішній засіб. Відвар коре­ невищ використовують для ліку­ вання кровоточивих ран, виразок і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, мокнучих екзем, геморою, кольпіту і вульвовагініту різної етіології та для л і­ кування справжньої ерозії ший­ ки матки, а також для полоскання ротової порожнини і горла при афтозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні. Порошком з розтертого корене­ вища присипають обпечені міс­ ця. Мазь застосовують від трі­ щин на шкірі ніг, рук і на губах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — в ідва р кореневищ (1 столова ложка сировини на 200 мл окро­ пу) по 1 столовій ложці 3—5 раз на день до їди; суміш 1 столової ложки кореневищ перстачу і 1 чайної ложки насіння л ь о н у зви ч а й н о го заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хвилин, охолоджують і п’ють по 1 столовій ложці через кожні 2 години при крово­

335

864 течі з шлунка і кишок; столову лож ку суміші кореневищ перстачу прямо­ стоячого, плодів км ину звичайного, листя ш авлії лікарської та квіток цм ину піскового, взятих у співвід­ ношенні 1 : 1 : 5 : 2, кип'ятять в 1 склян­ ці води 5—7 хвилин, процідж ую ть і п'ю ть по чверті склянки за ЗО хви­ лин до їди при хворобах печінки, що супроводяться жовтяницею. ЗОВНІШНЬО — змащ ування маззю (5 г дрібно посічених свіж озібраних корене­ вищ варять 5 хвилин у склянці коров'я­ чого масла, проціджую ть); присипання порошком з кореневищ; обмивання, примочки, компреси і спринцювання відваром кореневищ (спринцюються двічі на добу теплим розчином, який готують розведенням відвару корене­ вищ кип'яченою водою у співвідно­ шенні 1 : 4).

ПЕРСТАЧ СРІБЛЯСТИЙ, розтопир; лапчатка серебристая Potentilla argentea — багаторічна кореневищна трав'я­ ниста з густим повстистим опу­ шенням рослина родини розових. Стебло прямостояче, тонке, 10— ЗО см заввишки. Листки паль­ часто-п'ятироздільні (верхні — трійчасті), зверху голі чи розсіяноволосисті, яскраво-зелені, з полиском, зісподу — білуватоповстисті; прикореневі листки — на довгих череш ках, у період цві­ тіння рослини вони в'януть і від­ мирають; стеблові — численні, ко­ роткочерешкові, малозубчасті, з неоднаковими, по краю загорну­ тими зубцями; верхні — сидячі. Квітки правильні, двостатеві, 9— 12 мм у діаметрі, світло-жовті, в розчепіреному волотисто-щит­ ковидному суцвітті; чашолист­ ків і пелюсток по 5. П лід скла­ дається 3 Г О рІШ КО В И Д Н И Х С І М ' Я ­ НОК; зав'язь і сім'янки голі. Цвіте у червні — липні. Поширення. Перстач сріблястий росте по всій території України, крім крайнього Степу, на лісових галявинах, уздовж просік, на лу­ ках і лісових пасовищах. Заготівля і зберігання. Для ви­

готовлення ліків використовують траву перстачу. Збирають її під час цвітіння рослини, зрізуючи стебла без грубих прикореневих частин, і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, роз­ стеливши тонким шаром на па­ пері чи тканині. Готову сиро­ вину зберігають у сухому при­ міщенні, яке треба провітрюва­ ти. Строк придатності — 3 роки. Хімічний склад. Трава перстачу містить значну кількість дубиль­ них речовин та аскорбінову кис­ лоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Перстач сріблястий має добре виражені в'яжучі, кровоспинні, протизапальні та бактерицидні властивості. Зва­ жаючи на це, настій трави пер­ стачу дають пити при анацидно­ му гастриті, проносі, дизентерії, геморої й гематурії, при про­ студних захворюваннях, ревма­ тизмі й міозиті та як проти­ глисний засіб. Трава перстачу вхо­ дить до складу мікстури Здренко, яку використовують як симптома­ тичний засіб при папіломатозі се­ чового міхура й анацидних гаст­ ритах. Використовують перстач і для місцевого лікування: для по­ лоскання ротової порожнини і горла при запаленнях слизової оболонки,кровоточенні ясен і при ангіні та для компресів при за­ паленні повік. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лова лож ка сировини на 200 мл окропу, настояти у термосі 2 години, процідити) по чверті склянки 4 рази на день за ЗО хвилин до їди. ЗОВНІШНЬО — використовують настій трави (готують, як у попередньому прописі) для полоскання і компресів.

ПЕРСТЕНЕЦЬ — однорічна безхлорофільна пара­ зитна рослина родини повитицевих. Те саме, що й повитиця євр о ­ пейська.

ПЕРЧИЦЯ — однорічна трав'яниста рослина з голими, здебільшого розгалу­ женими стеблами і яйцевидноланцетними цілокраїми листка­ ми, родини пасльонових. Те саме, що й перець стручковий одно­ річний.

ПЕТРОВІ БАТОГИ — багаторічна трав’яниста з довгим стрижневим коренем рослина ро­ дини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й цикорій дикий.

336

868 ПЕТРУШКА ГОРОДНЯ —

ланцетно-лінійними частками. двостатеві, однорічна трав'яниста пряноово- Квітки правильні, чева рослина родини селерових 5-пелюсткові, зібрані в складні (зонтичних). Те саме, що й п е ­ зонтики; пелюстки О К руГ Л І, П р и основі серцевидні, виїмчасті, у трушка кучерява. виїмці — з загнутою всередину часточкою, жовтуватозелені або білуваті, часто з червонуватим відтінком. П лід — двосім ' янка. ПЕТРУШКА КУЧЕРЯВА, Цвіте у червні — липні. петрушка городня, петрушка Поширення. Петрушка кучерява польова, петрушка посівна; походить з гірських районів Се­ редземномор'я. По всій території петрушка кудрявая України її культивують як пряну Petroselinum crispum, рослину, часом вона дичавіє. синонім — P. sativum — дворічна трав'яниста гола росли­ Заготівля і зберігання. Для лі­ на родини селерових (зонтичних). карських потреб використовують У перший рік утворює розетку плоди (Fructus Petroselini), рід­ листків і потовщений веретено­ ше — листя (Folia Petroselini) і подібний корінь, на другий — коренеплоди (Radix Petroselini) прямостояче круглясте вздовж петрушки. Заготовляють листя штриховане, від середини розга­ в перший рік вегетації рослини луж ене (гілки супротивні або й використовують свіжим (у ви­ кільчасті) стебло заввишки ЗО— гляді соку чи подрібненим як 100 см. Листки трикутні, темно- приправу до їжі) або розстилають зелені, зверху з полиском; при­ тонким шаром на папері чи міш­ кореневі й нижні стеблові лист­ ковині й сушать у затінку на ки довгочерешкові, двічіперисто- вільному повітрі або у приміщен­ розсічені, з оберненояйцевидни­ ні з доброю вентиляцією. Після ми, при основі клиновидними, припинення сушіння грубий спіль­ тричінадрізаними або глибоко- ний череш ок відокремлюють від зубчастими листочками (зубці пластинок і відкидають. Сухого тупуваті, з дрібним білуватим листя виходить 16 % . Плоди зби­ рають у період воскової стиг­ вістрям); верхні— трироздільні, з лості (зрізані зонтики підсушують і обмолочують). К оренеплоди ко­ пають у кінці першого року веге­ тації (восени) чи навесні наступ­ ного року й використовують сві­ жими, зберігаючи тривалий час у льоху, або розрізають уздовж на кілька частин і сушать у за­ тінку на вільному повітрі. Сухих коренеплодів виходить 18 %. Го­ тову сировину зберігають у щіль­ но закритих банках чи бляшан­ ках у сухому темному місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять ефірну олію (у пло­ дах до 7 %) і флавоноїди (апіїн, лютеолін-7-апіоглюкозид, кверце­ тин, кемпферол, хризоеріол-7апіофуранозидоглюкозид, ізорамнетин-3,7-диглюкозид, вербіозид та нарингенін). До складу ефірної олії входять апіол, міристицин, апіолова кислота, алілтетраметоксибензол, пінен тощо. Крім того, у плодах є фурокумарин бергаптен і жирна олія (17— 22 %), яка складається в ос­ новному з гліцеридів петрозелі­ нової кислоти; у листі — аскорбі­ нова кислота (58—290 мг% ), р-каротин (1,7 мг% ), токофероли (1,8 мг% ) та інші вітаміни, а та­ кож білки й цукри (переважно глюкоза і фруктоза); у корене­ плодах — нікотинова кислота (1,0 мг%), піридоксин (0,6 мг%), аскорбінова кислота (20—35 %) й інші вітаміни та білки і цукри (переважно сахароза). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати

869

петрушки посилюють діурез, під­ вищують тонус гладенької муску­ латури матки, кишечника і сечо­ вого міхура, збуджую ть апетит і поліпшують травлення, при­ гнічують процеси бродіння в кишечнику, розчиняють камені й пісок у сечовивідних шляхах, регулюють менструації, сприяють виділенню молока у матерівгодувальниць, виявляють ж ов­ чогінну, спазмолітичну і пото­ гінну дію. Застосування препаратів петруш­ ки показане і дає добрий терапев­ тичний ефект при набряках сер­ цевого походження, водянці, нир­ ковокам'яній хворобі, запальних процесах у сечовому міхурі, простатиті, при функціональних порушеннях травлення, диспеп­ сії, метеоризмі, кишкових колі­ ках, при гіпотонічних маткових кровотечах у післяродовий пе­ ріод, при лікуванні гіпоменструального синдрому, у випадку гарячки та при декомпенсованих пороках серця. Протипоказано приймати препарати петрушки всередину при нефриті, гострому циститі й подагрі. Надмірне вжи­ вання препаратів петрушки може спричинити аборт! Досить широ­ ко використовують петрушку і як зовнішній засдб. Свіжим соком лікують дерматити від укусів комах (знеболююча дія), виво­ дять ластовиння і темні пігмент­ ні плями. Відваром із кореневищ миють обличчя проти загару. Кашку, яка залишається після проціджування настою з листя або коренеплодів, прикладають до фурункулів. Мазь із плодів застосовують при педикульозі. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столо­ ва лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій коренепло­ дів (1 столова лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій плодів (1 чайна лож ка сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; свіж ий с ік рослини по 1 столовій лож ці 3 рази на день до їди; порошок із плодів по 0,5 г 2—3 рази на день за 30 хвилин до їди; відвар плодів (3— 4 чайні лож ки сировини на 200 мл окропу, варити 7— 10 хвилин, про­ цідити) по 1 столовій лож ці 5 раз на день при гіпоменореї; 3 г суміші пло­ дів петрушки і трави рути садової, взя­ тих у співвіднош енні 2 : 1 , варять 7— 10 хвилин у 300 мл води, процідж ую ть і випивають усе за день ковтками при припиненні менструацій; одну — пів­ тори столової лож ки суміш і плодів петрушки, ялівцю звичайного і ф ен­ хелю звичайного (по 5 г), квіток к о н­ валії звичайн ої і листя берези бородав­ частої (по ЗО г) настоюють на склянці окропу і п'ю ть по третині склянки З рази на день як сечогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — обмивання свіжим соком,- змащ ування маззю із плодів (1 частина сировини на 4 частини мазевої основи).

337

875_________________

870 ПЕТРУШКА ПОЛЬОВА — дворічна трав'яниста пряноовочева рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й пет­ руш ка кучерява.

871 ПЕТРУШКА ПОСІВНА — дворічна трав'яниста пряноовочева рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й пет­ руш ка кучерява.

872 ПЕЧЕРИЦЯ ЗВИЧАЙНА, печериця степова, печерка, стернівка; шампиньон обыкновенный Agaricus campestris, синонім — Psalliota campestris — гриб родини агарикових. Шапинка 4—8 см у діаметрі, у молодих гри­ бів куляста, пізніше опуклоабо плоскорозпростерта, шовко­ висто-біла, у дозрілих грибів — з коричнюватим відтінком, гола або з малопомітними притисну­ тими лусочками; пластинки віль­ ні, спочатку рожеві, потім довго зберігають м'ясочервоний колір, у старих грибів — шоколаднокоричневі й навіть чорні. Споро­ ва маса пурпурово-коричнева. Ніжка щільна, кольору шапинки, З—7 см заввишки і 1— 1,5 см зав­ товшки, з тонким білим нестійким кільцем у верхній частині. М'я­ куш білий, з приємним запахом свіжоспиляного дерева, при роз­ різуванні рожевіє, особливо у верхній частині ніжки.

Поширення. Печериця звичайна росте по всій території України на пасовищах і луках, у садах, на полях та в цілинних степах. Се­ лекційні сорти культивують у спеціалізованих господарствах, продається як їстівний гриб. Заготівля і зберігання. Збирають печерицю в червні — жовтні. Ви­ користовують свіжою, про запас сушать, солять і маринують. Хімічний склад. М'якуш свіжого гриба містить антибіотик кампестрин, близько 6 % білків, у т. ч. близько 5 % засвоюваних, вуглезоди, фібрин та мінеральні сполу­ ки (до 1 % ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Печериця звичайна має дезинфікуючі властивості, а виділений з плодового тіла гриба кампестрин згубно діє на золотистий стафілокок, тифозну й паратифозну палички. Кам­ пестрин не токсичний і виявляє помітний терапевтичний ефект при лікуванні тифозних хворих.

873 ПЕЧЕРИЦЯ СТЕПОВА —

гриб родини агарикових. Те саме, що й печериця звичайна.

874_________________ ПЕЧЕРКА — гриб родини агарикових. Те саме, що й печериця звичайна.

875

ПЕЧІНОЧНИЦЯ ЗВИЧАЙНА печёночница обыкновенная Hepatica nobilis, синоніми: H. triloba, A nem one hepatica — багаторічна кореневищна трав'я­ ниста рослина родини жовтеце­ вих. Стебла у вигляді квітко­ носних стрілок; вони прямостоя­ чі, 5— 15 (20) см заввишки, опуш е­ ні, одиничні, одноквіткові, ви­ ходять з пазух лусковидних лист­ ків кореневищ а, з покривалом з трьох цілісних зелених листоч­ ків, зібраних кільцем при основі квіток. Листки зібрані призем­ ною розеткою, з'являються в кін­ ці цвітіння й потім зимують (від­ мирають у наступному році), довгочерешкові, трилопатеві, при основі серцевидні, в молодому віці опушені, згодом майже голі; лопаті широкояйцевидні, ціло­ краї. Квітки правильні, двоста­ теві, з простою віночковидною вільнопелюстковою оцвітиною,листочки оцвітини (їх 8— 10) вузькояйцевидні, синювато-бла­ китні, рідше — білі або рожеві. П лід — збірна опушена сім'янка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Печіночниця звичай­ на росте в листяних і мішаних лісах та серед чагарників захід­ них районів республіки. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують траву (Herba Anemonis hepaticae) або тільки саме листя (Folia Ane­ monis hepaticae) чи квітки (Flores Anemonis hepaticae) печіночниці. Збирають сировину в період цві­ тіння рослини й сушать, по мож ­ ливості швидко, в затінку або в теплому приміщенні, яке треба

338

877 провітрювати. Листя використо­ вують іноді й свіжим. Збираючи рослину, треба слідкувати, щоб їдкий сік рослини, який спричи­ нює виникнення на шкірі пухир­ ців, не потрапив на відкриті д і­ лянки тіла, а особливо в очі. Після збирання треба старанно помити руки. Зберігають печі­ ночницю окремо від іншої си­ ровини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Окремі автори вважають, що при сушінні печіночниці її отруйність зникає. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять кумарини. У листі, крім того, є сапоніни (хепатисапонін, хепатрилобін) і флаво­ ноїди (3-глюкозид кверцетину, 7-глюкозид кверцетину і 3-глюкуронід кверцетину); у квітках — флавоноїди (3-глюкозид кемпфе­ ролу, 7-глюкозид кемпферолу, 3,7-диглюкозид кемпферолу, 3глюкуронід кемпферолу). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Печіночницю зви­ чайну використовують як засіб, що стимулює секрецію жовчі, підвищує діурез, має відхарку­ вальні й антисептичні власти­ вості й позитивно впливає на об­ мін речовин. Настій трави або самого тільки листя чи квіток вживають при запаленнях печін­ ки, жовчнокам'яній хворобі, за­ паленнях селезінки, нирок і се­ чового міхура, при бронхіті й трахеїті, запаленні глотки, рев­ матизмі, малярії, подагрі й гоно­ реї. Як «кровоочисний» засіб при фурункулах, висипах на тілі та скрофульозі дають пити настій квіток печіночниці. Настойку рос-

878

‘SY

's

лини приймають усередину, щоб зняти біль у ділянці печінки й жовчного міхура, а зовнішньо її використовують для розти­ рання при поліартриті. Настоєм трави полощуть рот і горло, промивають гнійні рани, тро­ фічні виразки, шкірні виразки та шкірні висипи. В гомеопатії пе­ чіночницю використовують при хронічних бронхітах, захворю­ ваннях печінки й шкірних хво­ робах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій трави (4 г, або 1 чайна лож ка, сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день до їди; настій листя (10 г свіж о­ го або 2 г сухого листя на 200 мл хо­ лодної кип'яченої води, настоюють ніч) п’ють ковтками по 1 склянці на день; настій квіток (1 чайна лож ка сировини на 200 мл окропу, на­ стоюють 10 хвилин) п ’ють вранці і вве­ чері по 1 склянці, ковтками; настій столової лож ки суміш і (порівну) тра­ ви печіночниці звичайної і рутки лікарської та коріння кульбаби л і­ карської на склянці окропу п'ють по третині склянки 3 рази на день до їди як ж овчогінний засіб; настойку (ЗО г трави або повну ж меню квіток на 250 мл горілки, настоюють 2 тижні) по 20 крапель на цукрі або з невели­ кою кількістю води 3—4 рази на день. ЗОВНІШ НЬО— використовують настій трави для полоскання, промивання і прим очок або настойку для розти­ рання (готують, як у попередніх про­ писах). П ечіночниця звичайна — отруй­ на рослина. П ередозування небез­ печне!

ПИЖМАЧКА — багаторічна трав'яниста рослина родини адоксових. Те саме, що й адокса м ускусна.

878 ПИЖМО ЗВИЧАЙНЕ, дика горобинка, коровай, кри­ ворот, польова горобинка, райцвіт; пижма обыкновенная Tanacetum vulgare —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Має міцне галузисте коре­ невищ е, з якого виростає кілька прямостоячих трохи здерев'яні­ лих голих або розсіяноволосистих, у верхній частині гіллястих стебел 50— 100 см заввишки. Лист­ ки чергові, двічіперистороздільні, поділені на ланцетні гребінчастозубчасті частки, видовженояйцевидні, зверху темно-зелені, зі­ споду — сірувато-зелені, з силь­ ним камфороподібним запахом; нижні — черешкові, стеблові — сидячі. Суцвіття — півкулясті к о ­ шики, зібрані в щитки. Квітки дрібні, золотаво-жовті, всі з труб­ часто-лійковидним В І Н О Ч К О М ; кра­ йові — маточкові, серединні — двостатеві. П лід — сім 'янка з плів­ частим окрайком на верхівці. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте майже по всій території України по берегах рі­ чок, серед чагарників, на сухих луках, узліссях, просіках, уздовж полезахисних лісових смуг та біля ПИГВА ЗВИЧАЙНА — невелике дерево підродини яб­ доріг. луневих родини розових. Те саме, Заготівля і зберігання. Викорис­ товують молоді суцвіття з квіт­ що й айва довгаста. коносами до 4 см завдовжки (Flo­ res Tanaceti). Збирають на почат­ ку цвітіння рослини. Сушать під наметом або в сушарні при темпе­ ратурі 25—30°. Зберігають у с у ­ хих провітрюваних приміщеннях строком до 3 років. Сировина від­ пускається аптеками. Хімічний склад. Квітки П. з. мають у своєму складі сесквітерпено­ вий лактон танацетин, флавоноїди (кверцитрин, лютеолін, лютеолін7-глюкозид тощо), леткі алкалоїди (0,04% ), галову, кавову, танацетову й хлорогенову кислоти, дубильні речовини та ефірну олію (0,1— 0,3% ). До складу останньої входять камфора, пі­ нен, борнеол, туйол та біцикліч­ ний кетон т у й о н .• Фармакологічні властивості і ви­ користання. В науковій медицині П. з. використовують як глисто­ гінний засіб та при захворю­ ваннях шлунка (при гастриті зі зниженою кислотністю, ахілії), кишечника (при аліментарних ентероколітах і колітах іншого походження), як жовчогінний за­ сіб при хворобах печінки і жов­

876

339

879 човивідних шляхів (при гепа­ титах, холециститах, ангіохолітах). У народній медицині вну­ трішньо у вигляді відвару прий­ мають при інтоксикаціях, спри­ чинених туберкульозом легень, при ревматизмі та інших видах поліартритів, при порушенні мен­ струального циклу, нервовому виснаженні, запаленнях сечового міхура і нирок, від головного болю, для лікування епілепсії та нирковокам'яної хвороби. Зов­ нішньо настій квітів П. з. вико­ ристовують для лікування гній­ них ран, вцразок, синців, ревма­ тизму, корости, спазмів м'язів кін­ цівок та для миття голови при вошивості. Ванни з настою П. з. використовують для лікування подагри і ревматизму. При захво­ рюваннях шкіри, укусах бджіл використовують мазі різної кон­ центрації (від 5 до 50 % ). Вва­ жають, що П. з. відганяє мух, тому його доцільно садити біля тваринницьких приміщень.

ПИРІЙ ПОВЗУЧИЙ пырей ползучий Elytrigia repens, синонім — Адгору гит repens —

багаторічна трав'яниста рослина родини злакових. Має повзуче гіллясте тонке циліндричне го­ ризонтальне кореневищ е, 2—4 м завдовжки. Стебло (соломина), пряме, рідше висхідне, голе, гла­ деньке, 50— 125 см заввишки. Листки чергові, голі, цілокраї, складаються з плоскої лінійної пластинки і довгої розщепленої піхви, на межі яких є короткий білий плівчастий язичок. Квітки дрібні, двостатеві, зелені, зібра­ ні по 4—7 у сидячі колоски, що утворюють на верхівці стеб­ ла складний колос. Колоскові луски ланцетні або видовжені, гострі, з 5—7 жилками, при основі з поперечною борозенкою, гладенькі або шорсткі. Нижня квіткова луска ланцетна, гола, ту­ пувата, загострена або з корот­ ким остюком на верхівці та з 5 Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (5— жилками на спинці. Плід — зе р ­ нівка. Цвіте у червні — липні. 10 г сировини на 200 мл води) по 1 сто ловій лож ці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди; настій суцвіть (для до­ рослих — 3 столові лож ки на 2 склян­ ки холодної! води, для дітей — 1 чайна \о ж к а на 1 склянку холодної! води; настоюють кілька годин) по 1 склянці вранці і ввечері при аскаридах і гостри­ ках; настойку суцвіть (50 г на 200 мл мускатного вина, настоюють 8 днів при кімнатній температурі без досту­ пу світла) по 30—40 мл вранці і в обід після їди; настойку суцвіть (25 г на 100 г 70 % -ного спирту) по ЗО—40 кра­ пель 3 рази на день; порошок із кві­ ток по 2—3 г на прийом 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій суцвіть (1 сто­ лова л ож ка на 400 мл окропу, на­ стоюють 2 години, проціджують) для миття голови при себореї (курс лі­ кування — 10— 12 процедур, через день). П ередозування препаратів П. з. призводить до отруєнь. ПРОТИПОКА­ ЗАНО вж ивати П. з. п р и в а г і т ­ ності!

Поширення. Пирій повзучий рос­ те по всій території України на луках, уздовж доріг, на степових схилах, серед чагарників, як зліс­ ний бур'ян на полях, городах і в садах. Заготівля і зберігання. З ліку­ вальною метою використовують кореневища пирію (Rhizoma Gra­ minis). Заготовляють кореневища рано навесні або восени, обтру­ шуючи їх від землі, потім обрі­ зують корінці і стебла, миють у холодній воді і сушать на віль­ ному повітрі (на сонці або під наметом), розстеливши тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері й час від часу перемішуючи. Сухих кореневищ виходить 33—34 % . Висушені ко­ реневища ріжуть на дрібні (не більше 1 см) кусочки і збері­ гають у щільно закритих бан­ ках або бляшанках. Траву пирію (Herba Graminis) використовують свіжою, у вигляді соку. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Кореневище пи­ рію містить полісахарид три­ тицин (до 10%), слизові речо­ вини (до 10%), фруктозу (до 4 % ), маніт (до 3 % ), мезоінозит, левульозу, фенольну сполуку аве­ нін, жирну (1,5% ) і ефірну олію, тритерпен, агронірен, яблучну кислоту; вітамін С (до 156 мг% ), каротин (до 85 мг% ), кремнієву кислоту та інші речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати пирію виявляють відхаркувальну, протизапальну і сечогінну дію, сприяють відновленню порушено­ го обміну речовин. Застосуван­ ня пирію показане при подагрі, ревматизмі, нирковокам'яній хво­ робі, циститах, запаленні перед­ міхурової залози, каменях у жовч­ ному міхурі, гастриті, ентеро­ коліті та при набряках серце­ вого походження. Болетамуваль­ ні властивості пирію використо­ вуються при подагричних ломо­ тах, ревматизмі, люмбаго і наслід­ ках артриту, а обволікаючі й пом'якшувальні — при кашлі. Препарати пирію вважаються ефективними й при рахіті, ф у ­ рункульозі, золотусі, хронічній екземі та при інших шкірних захворюваннях (для посилення терапевтичного ефекту заразом 1—2 рази на тиждень приймають ванни з відваром кореневищ). Рідше відвар кореневищ вжи­ вають як м'який послаблюючий і потогінний засіб та при без­ плідді. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (2 столові лож ки сировини на 500 мл окропу, варитиТО хвилин) по півсклян­ ки 4 рази на день до їди; сік із сві­ ж о ї трави по півсклянки 1—2 рази на день при каменях у ж овчному міхурі. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару ко­ реневищ (50 г сировини на 5— 10 л води).

340

880 ПІВНИКИ БЛІДІ касатик бледный Ir is p a llid a — багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має товсте повзуче кореневищ е. Стебло ЗО— 60 см заввишки (значно пере­ вищує листя), у верхній частині розгалужене. Листки дворядні, плоскі, широкомечовидні. Покри­ вало з перетинчастими від основи листочками. Квітки правильні, двостатеві, ясно-фіолетові, за­ пашні, на коротких квітконіжках, у більш-менш багатоквітковому суцвітті. Оцвітина віночкоподіб* на, з трьома зовнішніми й трьо­ ма внутрішніми частками відгину і з трубочкою, яка за довжиною майже дорівнює зав'язі; зовнішні частки відгину широкооберненояйцевидні з жовтою борідкою, у верхній частині відігнуті; вну­ трішні — вгору спрямовані, за довжиною майже дорівнюють зов­ нішнім. Плід — довгаста тригран­ на коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Півники бліді розво­ дять у квітниках і парках, у Кри­ му їх культивують як ефіроолій­ ну рослину. В дикому стані на те­ риторії СРСР їх немає. Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю П івники німецькі. Хімічний склад. Півники бліді ма­ ють близький до півників німець­ ких хімічний склад, але відрізня­ ються дещо іншим вмістом і спів­ відношенням його компонентів. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Півники німецькі.

881 ПІВНИКИ БОЛОТНІ касатик болотны й Ir is p s e u d a o ru s — багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має товсте (до 2 см завтовшки) косе роз­ галужене кореневищ е. Стебло кругле, трохи сплющене, 0,6— 1,5 м заввишки, вкрите листом, у верхній частині гіллясте; гілки стебла прямостоячі, закінчуються квітками, нижні довші, інші по­ ступово вкорочені. Листки дво­ рядні плоскі, широкомечовидні, гострі; нижні листки такої ж дов­ жини, як і стебло, верхні — короткі. Покривало дволисте (лис­ точки трав'яні, з перетинчасти­ ми краями), з 2—3 квітками; квіт­ ки правильні, двостатеві, яскраво-жовті, одиничні. Оцвітина віночковидна, з трубочкою, вдвоє коротшою за зав'язь, і з трьома зовнішніми та трьома внутріш­ німи частками відгину; зовніш­ ні частки відгину — з обернено­ яйцевидною, донизу відігнутою пластинкою, при основі звуженою в короткий нігтик, внутрішні — втроє коротші, оберненоланцетні, прямостоячі, менші за частки стовпчика; останні ' з двома го­ стрими, наверху зубчастими ло­ патями. П лід — коробочка (еліп­ тична, тупотригранна, з вістрям). Цвіте у червні — липні. Поширення. Півники болотні рос­ туть по всій території України (крім Полинового Степу й Гір­ ського Криму) на болотах, по берегах річок та озер.

881

Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю П івники нім ецькі. Хімічний склад. Кореневища пів­ ників болотних містять ефірну олію, ізофлавоновий s глікозид іридин, дубильні речовини, орга­ нічні кислоти (шикімову, хінну, яблучну, лимонну, фумарову і молочну), жирну олію та крох­ маль. У складі ефірної олії є ке­ тон ірон. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Півники болотні ви­ користовують як в'яжучий, від­ харкувальний, протизапальний, сечогінний, кровоспинний і гли­ стогінний засіб. У науковій медицині півники застосовують як симптоматич­ ний засіб (у складі збору за прописом Здренко) при лікуван­ ні папіломатозу сечового міхура, анацидного гастриту і виразко­ вої хвороби шлунка. Значно ширше використовує пів­ ники народна медицина. Всереди­ ну (найчастіше у формі водного настою) півники дають при брон­ хітах, пневмонії, ангіні, болях у кишечнику, запальних захво­ рюваннях селезінки, в разі во­ дянки та від полюцій. При діареї, асциті, кровотечах, зобі й круг­ лих глистах ефективними засо­ бами вважаються свіжий сік, порошок і настойка кореневищ на червоному вині. Настойку кореневищ на 70% -ному спирті вживають при метрорагії. Як зов­ нішній засіб водний настій суш е­ них кореневищ використовують для лікування опіків, гнійних ран, виразок, нориць і подразнень шкі-

341

882 риг для полоскання ротової п о­ рожнини при хронічному і го­ строму гінгівітах та зубному болі. При геморої приймають сидячі ванни з настою свіжих кореневищ півників. Настій ко­ реневищ на соняшниковій олії втирають у шкіру при запаленні сідничного нерва, захворюван­ нях м'язів та суглобів. У гомеопатії есенцію із свіжих кореневищ застосовують при ка­ таральному ентероколіті та ви­ паданні волосся. Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із сухих ко­ реневищ (1 столова лож ка сировини на 150 мл окропу) по 1—2 столові лож ки 3 рази на день; свіж ий сік з кореневищ по 10— 15 г на день; п о ­ рошок з кореневищ по 1—2 г три рази на день до їди; настойку На вині (ЗО г сировини на 200 мл червоного вина) по 1 столовій лож ці через кож ні 2 го­ дини; настойку на 70% -ному спирті (готують у співвідношенні 1,5 : 20) по 2 столові лож ки 4—6 раз на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання, примочки і обмивання настоєм із сухих коре­ невищ (1 чайна лож ка сировини на склянку холодної води, настояти 8 го­ дин); розтирання настоєм сухих ко ­ реневищ на соняшниковій олії (100— 120 г сировини на 500 мл олії); си­ дячі ванни з настою (400 г натертих на тертці свіж их кореневищ варять 5 хвилин у 4 л води в закритій п о­ судині, процідж ую ть, охолоджую ть до ЗО—35°) тривалістю 5— 10 хви­ лин протягом 4—6 днів.

ПІВНИКИ НІМЕЦЬКІ, півники садові; касатик германский — багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має товсте, коротке, повзуче кореневище. Стебло прямостояче, 60— 100 см заввишки (перевищує листя), роз­ галужене. Листки дворядні, плос­ кі, мечовидні, загострені, сизозелені. Покривало з видовженочовниковидними перетинчастими від середини листочками. Квітки правильні, двостатеві, розміщені на кінцях гілок і стебла. О цві­ тина віночковидна, з трубочкою, вдвоє довшою за зав’язь і з трьо­ ма зовнішніми та трьома внутріш­ німи частками відгину; зовнішні частки оцвітини оберненояйце­ видні, вертикальнозвислі, темнофіолетові, при основі жовтаві, з буро-фіолетовими жилками і жовтою поздовжньою борідкою; внутрішні — прямостоячі, світлосині, раптово звужені в нігтик, однакової довжини з зовнішніми. Плід — довгаста тупотригранна коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. В дикому стані трап­ ляються в Закарпатській області (м. Виноградів) на кам'янистих схилах, серед чагарників. По всій території України їх розводять як декоративну рослину, часом во­ ни дичавіють. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують кореневища півників (Rhizoma Iridis), які заготовляють восени або рано навесні (перевагу від­ дають кореневищам з 2—3-річних рослин). Викопані кореневища добре миють у холодній воді від землі, очищають від корінців і решток листя й сушать цілими або розрізаними вздовж, розсте­ ливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на папері чи тканині у за­ тінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному примі­ щенні. Штучне сушіння про­ водять при температурі 50°, слід­ куючи, щоб кореневища не підго­ ріли або не запарились і не потемніли при недостатній вен­

тиляції. Сухої сировини виходить 25 % . Зберігають сировину в с у ­ хому приміщенні, яке добре про­ вітрюється. Строк придатності — 3 роки. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У кореневищах півників є ефірна олія, ізофлавоновий глікозид іридин, дубильні речовини, органічні кислоти, жирна олія, крохмаль, слиз і смо­ листі речовини. До складу ефірної олії входять кетон ірон, бензой­ на, міристинова, тридецилова й ундецилова кислоти; л-дециловий, бензойний і ноніловий аль­ дегіди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Півники німецькі ви­ користовують як відхаркуваль­ ний, обволікаючий, болетамуваль­ ний і протизапальний засіб. За­ стосування їх показане при ка­ тарах верхніх дихальних шля­ хів, запаленні легень, хворобах печінки і жовчного міхура та при шлунково-кишкових колітах. Як зовнішній засіб півники за­ стосовують для лікування невродермітів, інфікованих ран, ви­ разок і нориць та для виведен­ ня ластовиння. Настоєм коре­ невищ полощуть рот при зуб­ ному болі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій кореневищ (1 чайна лож ка сировини на 400 мл окро­ пу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; столову лож ку суміші квіток д ивини густоквіткової (20 г), кореневищ півників німець­ ких (10 г), листя п ід б ілу звичайного (40 г), плодів анісу звичайного (20 г), коріння алтеї лікарської (80 г) і со­ лодки голої (ЗО г) заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хви­ лин, процідж ую ть і приймають по півсклянки через 3 години як відхар­ кувальний засіб при захворю ваннях верхніх дихальних шляхів; дві чайні лож ки суміш і (порівну) кореневищ півників німецьких, плодів анісу зви­ чайного, квіток дивини скіпетровидної, коріння алтеї лікарської й со­ лодки голої заливаю ть склянкою холод­ ної води, настоюють 8 годин, п роцідж у­ ють і випивають за день як відхарку­ вальний засіб при захворю ваннях вёрхніх дихальних шляхів; дві столові л ож ­ ки суміші кореневищ півників німець­ ких (7,5 г), листя підбілу звичайного (ЗО г), квіток дивини скіпетровидної (15 г), трави чебрецю плазкого (22,5 г), плодів анісу звичайного (15 г), корін­ ня алтеї лікарської (60 г) заварюють у 500 мл окропу, варять 5— 10 хвилин, охолодж ують, процідж ую ть і п'ю ть по чверті склянки 3—4 рази на день як від­ харкувальний засіб при захворю ваннях верхніх дихальних шляхів. ЗОВНІШНЬО — полоскання, примочки і обмивання настоєм (1 чайна лож ка си­ ровини на скляцку холодної води, на­ стояти 8 годин)Y присипки порошком з кореневищ при невродермітах.

883 ПІВНИКИ САДОВІ — багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Те саме, що й п івники нім ецькі.

ПІВОНІЯ ВУЗЬКОЛИСТА, воронець; пион узколистный багаторічна трав'яниста рослина Paeonia tenui folia — ПІВНИКИ ФЛОРЕНТІЙСЬКІ касатик флорентийский Iris florentina —

родини півникових. Має товсте повзуче кореневищ е. Стебло до 60 см заввишки (значно переви­ щує листя), у верхній частині роз­ галужене, з 2—4 покривалами. Листки дворядні, плоскі, широ­ комечовидні. Покривало з ланцетно-човниковидними, вздовж се­ редини трав'янистими, по краях широкоперетинчастими листочка­ ми. Квітки правильні, двостатеві, білі, жовті, блідо-голубі, одинич­ ні, на довгих квітконіжках. О цві­ тина віночковидна, з трубочкою, трохи довшою за зав'язь і з трьо­ ма зовнішніми й трьома внутріш­ німи частками відгину; зовнішні частки відгину оберненояйцевид­ ні, у верхній частині відігнуті, при основі — з бурими жилками і ясно-жовтою борідкою, внут­ рішні— видовжено-обернено яйце­ видні, до основи звужені в нігтик. П лід — тригранна коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Півники флорентій­ ські розводять у квітниках і пар­ ках, у Криму культивують як ефіроолійну рослину. В дикому стані на території СРСР відсутні Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю П івники нім ецькі. Хімічний склад. Півники флорен­ тійські мають близький до півни­ ків німецьких хімічний склад, але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідношенням ком­ понентів у ньому.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Півники німецькі.

багаторічна трав'яниста рослина родини півонієвих. Має корене­ вище з потовщеними у вигляді довгастих шишок, що сидять на коротких ніжках, коренями. Стеб­ ла прості, голі, 20—50 см зав­ вишки. Листки двічі або тричі перисто-розсічені на вузькі (1 — 2 мм завширшки), лінійно-нитковидні цілокраї частки. Квітки правильні, двостатеві, великі (до 8 см у діаметрі), одиничні на верхівці стебла; пелюсток 8— 10, вони криваво-червоні. П лід скла­ дається з 2—5 багатонасінних повстистоопушених листянок. Цвіте у травні. Поширення. Півонія вузьколи­ ста — зникаюча рослина. Зрідка трапляється на півдні Лісостепу, в Степу та в Криму. Полюбляє степові схили та узлісся. Легко вирощується в культурі. Занесена до Червоної книги У країнсь­ кої РСР. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують траву (зрізають під час цвітіння рослини) і кореневі шишки (ко­ пають восени) культивованих рос­ лин. Сушать сировину на го­

рищі або під укриттям на вільно­ му повітрі. Готову сировину збе­ рігають у щільно закритих банках чи бляшанках. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять дубильні речови­ ни. У квітках є флавоноїди (кверцетин, кемпферол, ранункулатин і флавесцетин). Свіже листя містить значну кількість аскорбінової кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У зарубіжній і віт­ чизняній народній медицині на­ стій кореневих шишок викори­ стовують при епілепсії, недо­ крів'ї, кашлі, нирковокам'яній хворобі, геморої, тріщинах зад­ нього проходу, при мізерних і нерегулярних місячних та як засіб, що прискорює протвере­ жування п'яних. Настій трави п'ють при хворобах серця. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кореневих ши­ шок (1 чайна лож ка подрібненої сирови­ ни на 400 мл окропу, варити 5 хвилин, процідити) по півсклянки 3 рази на день до їди; настій трави (1 чайна лож ка сировини на 3 склянки окропу, настояти ЗО хвилин, процідити) по 1 столовій лож ці 3 рази на день за 10— 15 хвилин до їди. П ритаманні рослині токсичні властивості вима­ гають обережності при застосуванні її. П ередозування небезпечне!

886 ПІВОНІЯ НЕЗВИЧАЙНА, мар'їн корінь; % пион уклоняющийся Paeonia anomala — багаторічна трав'яниста рослина родини півонієвих. Має корот­ ке багатоголове ко реневищ е, від

343

887_________________ якого відходять веретеновидні м'ясисті сидячі (без звужень при основі) корені. Стебла пря­ мостоячі, ребристі, прості, 60— 100 см заввишки. Листки голі, чергові, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені на вузькі (до 2,5 см завширшки), ланцетні частки. Квітки правильні, дво­ статеві, великі (8— 13 см у діа­ метрі), 5—6-пелюсткові, одиничні на верхівці стебла; пелюстки інтенсивно червоні, інколи блідорожеві, на верхівці вищерблені. Плід складається з (2) 3—5 бага­ тонасінних голих листянок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Основні райони по­ ширення півонії незвичайної — райони Східного і Західного Си­ біру, де вона росте в лісах, на галявинах і узліссях. На Україні зустрічається в ботанічних садах і парках. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують кореневище з корінням (Radix Paeoniae) і траву (Herba Paeoniae) півонії. Копати коріння можна протягом усього вегетаційного періоду, але доцільніше заготов­ ляти коріння і траву одночасно, в період цвітіння рослини. Над­ земну частину (траву) відокрем­ люють від кореневищ. Коріння обтрушують від землі, звіль­ няють від залишків стебел (їхня довжина не повинна перевищу­ вати 3 см) і миють. Для від­ новлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сиро­ вини з викопуванням коріння, треба залишати не менше 35 % рослин, з яких дозволяється зрі­ зати надземну частину, не ушкод­ жуючи при цьому бруньки віднов­ лення. Повторну заготівлю сиро­ вини на тій самій ділянці прово

дять через 5 років. Зібрану си­ ровину сушать на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі 45—60° (Перед су­ шінням сировину пров'ялюють). Готову сировину зберігають у су­ хому приміщенні, яке треба про­ вітрювати. Строк її придатності — З роки. Аптеки сировину не від­ пускають. Хімічний склад. Корінну півонії незвичайної містить дубильні ре­ човини (8,8 % ), флавоноїди (1,39 %), до 31 % вуглеводів (крох­ маль, глюкоза, сахароза), ф е­ нолглюкозид саліцин, саліцило­ ву кислоту (0,07— 1,02 %), метилсаліцилат (0,66 % ) бензойну кислоту, ефірну олію (0,14— 1,59%), ситостерин та сліди ал­ калоїдів. У золі коріння виявле­ но велику кількість мікро- і макроелементів: стронцій (1 % ), хром, сурму, марганець, нікель, вісмут, молібден, вольфрам, ти­ тан, свинець, мідь, магній, натрій, кальцій та барій. Надземна части­ на рослини містить дубильні речовини, флавоноїди, сліди ал­ калоїдів та аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і ви­ користання. У науковій медицині настойку півонії незвичайної ви­ користовують як седативний засіб при неврастенії з явищами підви­ щеної збудливості, при безсонні, церебральній вазопатії, фобічному й іпохондричному станах та при вегетативно-судинних пору­ шеннях різного походження. Крім того, водні й спиртові витяжки коріння півонії мають знеболюю­ чі властивості, зумовлюють під­ вищення кислотності шлункового соку. Суттєвого впливу препара­ тів рослини на функцію дихання і кров'яний тиск не відмічено. В народній медицині коріння піво­ нії незвичайної вважається ефек­ тивним засобом при різних шлун­ кових хворобах і поганому апе­ титі, від кашлю, ревматизму, при подагрі, епілепсії та при інших нервових захворюваннях і при ж і­ ночих хворобах (як засіб, що ре­ гулює місячні). Є відомості про використання народною медици­ ною коріння півонії при злоякіс­ них пухлинах шлунка, печінки і матки. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (10 г с у ­ міші коріння і трави, взятих у спів­ відношенні 1 : 1 , на 100 мл 40% -ного спирту, настоювати 7 днів) по ЗО—40 крапель (до 1 чайної лож ки) 3 рази на день протягом 25—30 днів (при не­ обхідності курс лікування повторюють після десятиденної перерви); настій (1 чайну лож ку подрібненого коріння заливають трьома склянками окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують) по 1 столовій лож ці 3 рази на день за 10—15 хвилин до їди. П ритаманні рослині токсичні властивості вимага­ ють обережності при застосуванні її. П ередозування небезпечне!

ПІДБІЛ ЗВИЧАЙНИЙ. мати-й-мачуха; мать-и-мачеха Тussilago farfага — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Має повзуче гіллясте к о р е ­ невищ е. Рано навесні з кореневищ виростають квіткові стебла 10— 25 см заввишки, з яйцевидноланцетними, гострими, здебіль­ шого пурпурно-фіалковими, лус­ куватими листками. Прикорене­ ві листки, які розвиваються після цвітіння, зібрані розеткою, мають довгі, зверху злегка жолобчасті череш ки і круглясто-серцевидну, кутасто - нерівном ірнозубчасту пластинку, зверху голу, зіспо­ ду — білоповстяну. Квітки золо­ таво-жовті, численні, в одинич­ них пониклих кош иках, крайові — язичкові, маточкові, плідні, роз­ міщені в кілька рядів, решта — трубчасто-дзвониковидні, двоста­ теві, на вершечку п'ятизубчасті, безплідні. П лід — сім' янка. Цві­ те у березні — квітні. Поширення. Підбіл звичайний росте по всій території України на глинистому грунті на схилах, у ярах і на стрімких берегах річок та як бур’ян на полях і го­ родах. Заготівля і зберігання Для ви­ готовлення ліків використовують листя (Folia Farfarae) і квіткові кошики (Flores Farfarae) підбілу. Кошики збирають рано навесні на початку розпукування їх, зрізу­ ючи або обриваючи біля самої ос­ нови, листя — у кінці травня і в червні, коли воно ще порівняно невелике і верхній бік листків майже голий, а нижній має густу повсть (залишки черешків не по­ винні перевищувати 5 см). Зібра­ ну сировину сушать у добре про­ вітрюваних приміщеннях, роз­ стилаючи тонким шаром (лист­ ки розкладають по одному, білим боком догори). Почорнілі лист­ ки і листки з плямами відки­ дають. Сухого листя виходить 16— 17 % , сухих кошиків — 14 % . Листя підбілу є в продажу в ап­ теках. Строк придатності — 3 ро­ ки. Рослина включена до фармакопей 15 країн світу. Хімічний склад. Листя підбілу мі­ стить гіркі глікозиди (до 2,63 %), флавоноїди (до 160 мг% ), ситосте­ рин, сапоніни, каротиноїди, ор­ ганічні кислоти, дубильні речо­ вини та вітамін С (до 250 мг% ). У квіткових кошиках є тритер­ пени фарадіол і арнідіол, тетратерпен тараксантин, стигмасте­ рин і ситостерин, вуглевод гептакозан і дубильні речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Підбіл звичайний ви­ користовують як відхаркуваль­ ний, пом'якшувальний, протиза­ пальний, легкий потогінний, жов­

344

888 чогінний та слабкий спазмолі­ тичний засіб. У науковій меди­ цині настій листя підбілу зви­ чайного призначають при ларин­ гітах, трахеїтах, хронічних брон­ хітах, бронхопневмонії, бронхі­ альній астмі, бронхоектатичній хворобі тощо. Листя підбілу входить до складу гр уд ни х чаїв і потогінних чаїв. У народній ме­ дицині, крім усіх вищезазначених випадків, настій листя підбілу п'ють при гарячці, катарах шлун­ ка, кишок і сечового міхура, при запальних процесах у нирках, водянці, загальній слабості орга­ нізму та як гіркоту для збудж ен­ ня апетиту й поліпшення трав­ лення при хронічних ентероко­ літах. Сирий сік підбілу вважа­ ється добрим жовчогінним і по­ тогінним засобом; його рекомен­ дують пити при туберкульозі легень і скрофульозі. Зовнішньо підбіл використовують як про­ тизапальний і ранозагоювальний засіб. Розім'яте свіже листя при­ кладають до наривів, інфікованих ран, виразок та фурункулів. По­ рошком з листя присипають д і­ лянки шкіри, уражені бешихою, одночасно приймаючи всередину настій листя по 1 чайній ложці З рази на день. Настоєм листя полощуть горло при ангіні, об­ мивають виразки і рани, сприн­ цюються при запальних захво­ рюваннях піхви, що супроводять­ ся білями (в останньому випадку для посилення терапевтичного ефекту одночасно приймають усередину по 1 столовій ложці

настою листя 4—6 раз на день). Настоєм із суміші листя підбілу і кропиви дводом ної миють го­ лову при випаданні волосся та при лупі й свербінні шкіри. Цигарки з подрібненого листя курять при сильному кашлі зі спастичними явищами. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (5 г, або 1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по половині—третині склян­ ки 2—3 рази на день за годину до Іди (пити теплим!); сирий сік підбілу по 4—6 столових лож ок на день; столову лож ку суміші (порівну) листя підбілу звичайного, квіток бузини чорної, д ивини густоквіткової і липи серцелистої, кореневищ пирію п о взу ­ чого та коренів живокосту лікарського настоюють 8 годин на склянці окропу і п ’ють при кашлі по чверті склянки 4 рази на день; столову лож ку суміші квіткових кошиків підбілу зви ­ чайного, трави рути садової і спориш у звичайного, взятих у співвідношенні 5 : 3 : 10, настоюють 10 хвилин на склян­ ці окропу і п'ють по 3 склянки на день при хворобах печінки, при висипах і плямах на тілі; настій 2 столових ложок суміші листя підбілу звичайного і по ­ дорож ника великого та коріння солодки голої, взятих у співвіднош енні 3 : 2 : 2 , на 2 склянках окропу п'ють по п ів­ склянки 3—4 рази на день як відхар­ кувальний і протикашлевий засіб. ЗОВНІШНЬО — настій листя (готують, як у попередньому прописі) для полос­ кання, обмивань, примочок і компре­ сів; настій листя (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятити 5 хвилин, проці­ дити) для спринцювань; 8 столових лож ок суміші (порівну) листя підбілу звичайного і кропиви дводомної зава­ рюють у 1 л окропу і одерж аним на­ стоєм миють голову тричі на тиждень.

п ід л и с т е н ь — багаторічна коротковолосиста рослина родини хвилівникових. Те саме, що й копитняк єв р о ­ пейський.

889_________________ ПІДЛІСНИК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ подлесник европейский Sanicula еигораеа — багаторічна трав'яниста з повзу­ чим кореневищ ем рослина ро­ дини селерових (зонтичних). Стеб­ ло прямостояче, просте, 20—50 см заввишки. Прикореневі листки довгочерешкові, пальчастороздільні, з 3—5 оберненояйцевид­ ними дво-, тринадрізаними пил­ частими частками з зубцями, що закінчуються щетинкою; стеб­ лові — трироздільні короткочерешкові або сидячі, дрібні. Квіт­ ки дрібні, 5-пелюсткові, двоста­ теві (сидячі) і тичинкові (на квіт­ коніж ках), у головчастих с у ­ цвіттях, зібраних у 3—5-променевий зонтик, оточений обгорт­ кою з ланцетних, зубчастих або перистороздільних листочків; п е ­ люстки білі до блідо-рожевих, виїмчасті, з довгою увігнутою всередину верхівкою. Плід — двосім 'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Підлісник європей­ ський поширений у Карпатах і на Правобережжі (східна межа проходить через Київ — Жито­ мир — Вінницю — Гайсин — Оль­ гоп іль— Ямпіль), на лівобереж ­ ному Поліссі (на вододілі Дні­ пра та Десни) і в Криму, де росте в тінистих лісах, найчас­ тіше поодинокими екземплярами. Сировина. Для медичних потреб використовують траву (Herba Saniculae) або кореневище підліс­ ника (Rhizoma Saniculae). Траву збирають під час цвітіння рос­ лини і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Су­ хої трави виходить 22—23 %. Кореневища заготовляють рано навесні або восени. Сушать їх у теплому провітрюваному при­ міщенні. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять невивчені сапоніни. У траві, крім того, є дубильні й гіркі речовини, ефірна олія, органічні кислоти (яблучна, ли­ монна та інші) і вітамін С (72 мг% ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Підлісник європей­ ський використовується народ­ ною медициною як кровоспин­ ний, протизапальний, бактери­ цидний, болетамувальний, сечо­ гінний і як такий, що зміцнює нервову систему, засіб. Най­ частіше настій трави або відваркореневищ вживають при крово­ течах легень, шлунка, кишок

345

890 і нирок, при запальних захво­ рюваннях шлунково-кишкового тракту та від кашлю. Настойка коріння вважається засобом, що посилює статеву діяльність у чо­ ловіків. Зовнішньо настій трави або відвар коріння використо­ вують для гоєння ран, полоскан­ ня горла і ротової порожнини, а порошок з листя — при ф у­ рункульозі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави або від ­ вар коріння (1 столова лож ка сиро­ вини на 2 склянки окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 3 рази на день; настой­ ку коріння (готується на спирті або міцній горілці у співвіднош енні 1 : 3) по 30 мл на прийом. ЗОВНІШНЬО — обмивання і полоскан­ ня настоєм трави або відваром ко ­ ріння (готують, як у попередньому прописі) та присипки порошком з листя.

891_________________

ПІДМАРЕННИК СПРАВЖНІЙ, дрібноцвіт, медівник; подмаренник настоящий багаторічна трав'яниста рослина Galium verum — ПІДМАРЕННИК М'ЯКИЙ подмаренник мягкий Galium moJlugo —

родини маренових. Має розга­ лужене дерев'янисте ко р е н е ви ­ ще. Стебло висхідне, чотири­ гранне, розгалужене, голе, 50— 100 см заввишки. Листки сидячі, цілокраї, лінійні або лінійнодовгасті, гострокінцеві, до основи звужені, з 1 жилкою, голі й гла­ денькі, у восьмичленних кільцях, часто з загорнутими краями. Квітки запашні, дрібні, правиль­ ні, зрослопелюсткові, чотири­ членні, зібрані у велику розло­ гу верхівкову В О Л О Т Ь ; В І Н О Ч О К колесовидний, білий, 2,5—3,5 мм у діаметрі. П лід — сухий горі­ шок. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Підмаренник м'якйй росте в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу на луках, по берегах річок, на узліссях, серед чагар­ ників. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують траву підмаренника, зібрану в період його цвітіння. Зрізуют^ верхівки стебел завдовжки 20— ЗО см, в'яжуть у невеличкі пучки й розвішують для сушіння у про­ вітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Висушену траву зберігають у д об­ ре закритих банках або бляшан­ ках. Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава підмарен­ ника містить глікозид асперулозид, дубильні речовини, ефірну олію, органічні кислоти й інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У народній медици­ ні настій трави підмаренника м'якого вживають при епілепсії, хворобах серця і печінки, при болях у шлунку та при подагрі. Ванни з відвару трави підмарен­ ника діють заспокійливо. В го­ меопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 400 мл окро­ пу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г сировини на 10 л води).

багаторічна трав'яниста корене­ вищна рослина родини маренових. Стебла підведені, ЗО— 125 см заввишки, округлочотиригранні, в нижній частині голі й гладень­ кі, у верхній опушені короткими відлеглими волосками або не­ рідко зовсім голі, дещо опушені лише під вузлами при основі листків, розгалужені в суцвітті, нижче якого з більш-менш роз­ виненими стерильними пазушни­ ми гілками. Листки сидячі, вузьколінійні до шиловидних або майже нитковидних, з однією поздовжньою жилкою й загор­ нутими наспід краями; середин­ ні стеблові листки — в кільцях по 6(8)— 10(15), зверху темно-зе­ лені, трохи з полиском, шорсткі від гострих горбочків або вкриті дрібними, вперед спрямованими щетинками, зісподу — блідо-зеле­ нуваті або білуваті, на верхівці витягнуті в дуж е коротеньке вістря; приквіткові* листки спо­ чатку в кільцях по 4—8, вище — паристі (супротивні) й одиничні, верхні — дрібні, по краю голі, з кінцевим коротеньким вістрям. Квітки запашні, дрібні, правиль­ ні, двостатеві, зрослопелюсткові, зібрані в довгасте досить густе волотисте суцвіття; віночок колесовидний, яскраво-жовтий, 3— 4,5 мм у діаметрі, з чотирироздільним відгином. Плід — сухий горіш ок. Цвіте у червні — ве­ ресні. Поширення. Підмаренник справж­ ній росте по всій території України на луках, узліссях, сте­ пових схилах і кам'янистих від­ слоненнях. Заготівля і зберігання. З ліку­ вальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii veri) і тра­ ву підмаренника (Herba Galii veri), зібрану в період його цві­ тіння. Зрізують верхівки стебел завдовжки 20—ЗО см, в'яжуть у невеличкі (із 7—8 рослин) снопи­ ки й розвішують для сушіння у провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повіт­ рі. Сухої трави виходить 20 % . Висушену траву зберігають у д о ­ бре закритих банках або бля­ шанках. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава підмарен­ ника справжнього містить гліко­ зиди галіозин, рубіадин і асперулозид, дубильні речовини, ли­ монну кислоту, незначну кіль­ кість ефірної олії, флавоноїди, кумарини, сичужний фермент та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати підмарен­ ника справжнього мають сечо­ гінні. кровоспинні, протизапаль-

346

892 ні, антисептичні, знеболюючі й седативні властивості. Настій тра­ ви або свіжий сік рослини дають усередину при катарах шлунко­ во-кишкового тракту, діареї, жов­ тяниці, захворюваннях печінки і нирок, набряках ниркового походження, як в'яжучий і кро­ воспинний засіб при ендометри­ тах, геморої та менструальних і носових кровотечах, у ра­ зі нервових захворювань (епі­ лепсія, істерія, конвульсії у д і­ тей) і захворювань шкіри (боліс­ ні висипи, дерматози з больовим синдромом, екзема), при зупинці менструацій і ускладненнях після пологів. Широко використовують підмаренник і як зовнішній за­ сіб. Міцним настоєм і свіжим соком промивають рани і нариви, зупиняють кровотечі з носа (втя­ гують у ніздрі). У вигляді примо­ чок свіжий сік використовують при раку шкіри (як знеболюючий засіб). Порошком із трави при­ сипають рани, нариви та опіки і виразки, це прискорює їхнє гоєння. В гомеопатії застосовують есенцію із свіж ої трави рослини. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 400 мл окро­ пу, настоюють 1 годину, проціджую ть) по півсклянки 4 рази на день до їди; сік із свіж ої трави по 2 чайні лож ки 3 рази на день.

П ІДМ А РЕНН ИК Ч ІП К И Й

Поширення. Підмаренник чіпкий

росте по всій території України як бур'ян на городах, у садах, однорічна трав'яниста рослина ро­ радше на полях. Заготівля і зберігання. З ліку­ дини маренових. Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовж­ вальною метою використовують ки, чотиригранні, по ребрах вкри­ свіжий сік (Succi Galii aparinis) ті загнутими гачковидно вниз і траву підмаренника (Herba Ga­ шипиками, розгалужені. Лист­ lii aparinis), зібрану під час його ки — в кільцях по 6—8, оберне­ цвітіння. Після попереднього про­ нояйцевидні (нижні) або клино- в'ялювання на сонці сировину видно-ланцетні (серединні й верх­ сушать у затінку на вільному по­ ні), по краю і зісподу по сере­ вітрі або в провітрюваному при­ динній жилці негусто вкриті міщенні. Сухої трави виходить відігнутими назад шипиками, 25 % . Готову сировину зберігають зверху розсіянощетинисті, на вер­ у добре закритих банках або бля­ хівці — відтягнуті в тонке вістря. шанках. Рослина неоф іцинальна. Квітки дрібні, правильні, по­ Хімічний склад. Трава підмарен­ лігамні (двостатеві й чоловічі), ника чіпкого містить глікозид асзрослопелюсткові, в пазушних перулозид, дубильні речовини, са­ півзонтиках, більших за листки; поніни, органічні кислоти (лимон­ віночок до 2 мм у діаметрі, на, галова), червоний барвник та білуватий, колесовидний, з чо- вітамін С (128 мг% ). тирироздільним відгином. П лід— Фармакологічні властивості і ви­ сухий горішок. Цвіте у травні — користання. У народній медицині підмаренник чіпкий відомий сво­ вересні. їми діуретичними, болетамуваль­ ними, кровоспинними й антимі­ кробними властивостями. Найчас­ тіше настій трави цієї рослини п'ють при нирковокам'яній хво­ робі, циститі, водянці, плевриті й хворобах печінки, при болях у шлунку й кишечнику, діареї, ревматизмі, зобі, епілепсії й скро­ фульозі та при гарячкових станах. У разі епілепсії краще вживати свіжий сік рослини. Зовнішньо, у вигляді мазі, підмаренник чіп­ кий використовують для ліку­ вання фурункулів, лишаїв, раку шкіри і висипів на шкірі (тера­ певтичний ефект можна в цих випадках значно посилити од­ ночасним пероральним застосу­ ванням настою або свіжого соку рослини). Порошком трави при­ сипають рани і фурункули. Есен­ цію із свіж ої трави підмарен­ ника чіпксіго використовують у гомеопатії.

подмаренник цепкий Galium араті n e —

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік рослини по 1 чайній лож ці 5—6 раз на день; настій трави (2 столові лож ки сиро­ вини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, процідж ую ть) по півсклян­ ки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — мазь із свіж ого соку і смальцю (готують у співвідношенні 1

:

10 ).

347

894

893________ ПІДСНІЖНИХ ВОРОНОВА подснежник Воронова Galanthus woronowii — багаторічна цибулинна рослина родини амарилісових. Цибулина 1—2 (3) см в діаметрі, біла, з жовтуватими оболонками. Стеб­ ло слаборебристе, 10—ЗО см зав­ вишки, з однією звислою квіткою, що виходить з пазухи перетин­ частого приквітка. Листки (їх два) широколінійні, 1,5—2 см завширшки, на верхівці — з потов­ щенням (ковпачком), під час цвітіння значно коротші за стеб­ ло. Квітки правильні, двостате­ ві, з віночковидною шестироздільною білою оцвітиною; зов­ нішні листочки оцвітини 15— 20 мм завдовжки, видовженооберненояйцевидні; внутрішні — до 11 мм завдовжки, виїмчасті, з зеленою нирковидною плямою. П лід — коробочка. Цвіте у лю­ тому — березні. Поширення. Підсніжних Вороно­ ва — ендемічна рослина передгірських лісів Західного Закавказ­ зя. Введений у культуру. Сировина. Для медичних потреб використовують цибулини підсніжника (Bulbus Galanthi woronowii), з яких добувають ал­ калоїд галантамін. Заготовляють сировину в період цвітіння рос­ лини. Хімічний склад. Цибулини підсніжника містять алкалоїди га­ лантамін (0,07—0,15%), галантин, галантамідин і мікорин.

нервово-м язової системи до аце­ тилхоліну, має виразні перифе­ ричні м-холіноміметичні влас­ тивості: звужує зіниці, знижує внутрішньоочний тиск, стимулює секрецію слинних, слизових і потових залоз, підвищує скорот­ ливість міометрію та гладень­ ких м'язів кишок). На відміну від інших антихолінестеразних засо­ бів, галантамін виявляє повіль­ нішу, але тривалішу загальнорезорбтивну дію. Галантаміну гідробромід призначають при міасте­ нії, м'язовій прогресуючій дис­ трофії, при рухових і вразливих порушеннях, пов'язаних з неври­ тами, поліневритами, радикулі­ тами й радикулоневритами, при залишкових явищах після пору­ шення мозкового кровообігу, при психогенній імпотенції та при ін­ шій патології. В комплексі з іншими препаратами, лікуваль­ ною гімнастикою й іншими ф ізіо­ терапевтичними процедурами його з успіхом використовують у відновному резидуальному пе­ ріоді гострого поліомієліту і при дитячих церебральних паралічах. Рідше галантамін використовують при атонії кишечника і сечового міхура, як антагоніст курарепо­ дібних міорелаксантів (15—20— 25 мг внутрішньовенно) і сукцинілхоліну (20—35 мг внутріш­ ньовенно). Лікарські форми 1 застосування.

Застосовую ть галантаміну гідробромід (Galanthamini hydrobrom idum ) під ш кіру у вигляді водного розчину. Фармакологічні властивості і ви­ Дозу добирають індивідуально, за ­ користання. Основною діючою л еж но від віку хворого, характеру ефективності лікуван­ речовиною підсніжника є алка­ захворювання, ня та індивідуальної чутливості хво­ лоїд галантамін, який відносять рого до препарату. Разова доза для до групи антихолінестеразних ре­ дорослих становить від 0,0025 г (2,5 мг) човин (інактивує фермент холі- до 0,01 г (10 мг), тобто 0,25— 1 мл 1% нестеразу й посилює чутливість ного розчину. Вводять препарат 1—2 рази на добу, починаючи з меншої до­ зи й поступово збільшуючи її за умови відсутності побічних явищ (слинотеча, паморочення, уповільнення ритму сер­ ця та ін.), пов'язаних з підвищеною індивідуальною чутливістю до препа­ рату. Найбільші дози для дорослих під шкіру: разова 0,01 г (10 мг), до­ б о в а — 0,02 г (20 мг). Дітям галанта­ міну гідробромід призначаю ть зал еж ­ но від віку: у віці 1—2 роки — 0,25—0,5 мг (0,1— 0,2 мл 0,25% -ного розчину), З—5 років — 0,5— 1 мг (0,2—0,4 мл 0,25% -ного розчину), 6—8 років — 0,75—2 мг (0,3— 0,8 мл 0,25% -ного розчину), 9— 11 років — 1,25—3 мг (0,5 мл 0,25% ного розчину — 0,6 мл 0,5 % -ного розчину), 12— 14 р о к ів — 1,75—5 мг (0,7 мл 0,25% -ного розчину — 1 мл 0,5% -ного розчину), 15—16 років — 2—7 мг (0,2—0,7 мл 1% -ного розчину). П репарат вводять 1 раз, а при н е­ обхідності —2 рази на добу. Трива­ лість курсу лікування — 10 — 20 — 30 днів. При необхідності курс лікуван­ ня повторюють. Застосування галанта­ міну протипоказане при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, сте­ нокардії та брадикардії.

підтйнник —

напівкущова рослина родини пас­ льонових. Те саме, що й паслін солодко-гіркий.

895 ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ безвременник осенний Colchicum autumnale — невелика (8—25 см заввишки) багаторічна бульбоцибулинна рослина родини лілійних. Б у ль б о ­ ц ибулин а яйцевидна, 2,5—6 см завдовжки, оточена темно-бурими шкірястими оболонками, витягну­ тими зверху в довгу шийку. Стеб­ ло дуж е вкорочене, підземне. Л ис­ тки (їх 3—4) видовженоланцетні, плоскі, паралельножилкові, тупі, 2—5 см завширшки, до часу цві­ тіння рослини зникають. Квітки на коротких квітконіж ках, правиль­ ні, двостатеві, одиничні або по 2— 3; оцвітина проста, віночковидна, рожево-бузкова, з довгою три­ гранною трубочкою й лійкуватим, шестироздільним відгином; част­ ки відгину видовженоеліптичні, з 13—21 жилками. П лід — корич­ нева шкіряста довгастоовальна гостра тригнізда коробочка. Цвіте з вересня до листопада. Плоди достигають у червні — липні на­ ступного після цвітіння року. Поширення. Пізньоцвіт осінній зустрічається спорадично, окре­ мими групами в Карпатах на воло­ гих і заплавних луках уздовж річок і потоків та шосейних шля­ хів. Рідкісна зникаюча росли­ на. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заслуговує уваги позитивний д о­ свід ботанічних садів по виро­ щуванню пізньоцвіту в культурі. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовують бульбоцибулини (Bulbotuber Col­ chici), насіння (Semina Colchici) і квітки (Flores Colchici) пізньо­ цвіту. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням рослини, їх звільняють від надземної час­ тини і коріння, очищають від зем­ лі й використовують свіжими або висушеними (розрізують на час­ тини і сушать на сонці або в печі). В цей ж е час заготовляють і квіт­ ки пізньоцвіту. Насіння збирають у період його повної стиглості і сушать у темному теплому місці, розсипаючи тонким шаром на тка­ нині. Строк придатності сушеної сировини 1 рік, свіжих бульбо­ цибулин — 3 місяці. Зберігають пізньоцвіт окремо від іншої сиро­ вини, дотримуючись правил збе­ рігання отруйних рослин. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять суму алкалоїдів, серед яких головними є колхіцин і колхамін. У бульбоцибулинах колхіцину міститься до 0,25% , у

348

квітках — до 0,8% , у насінні — до 1,2% . Крім алкалоїдів, у бульбо­ цибулинах є флавоноїд апігенін, органічні кислоти ароматичного ряду, фітостерини та вуглеводи; в насінні — жир, вуглеводи та дубильні й смолисті речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Основними діючими речовинами пізньоцвіту є алкало­ їди колхіцин і колхамін. Терапев­ тичні властивості у них однакові, але практично використовують колхамін, який порівняно з колхі­ цином має значно меншу токсич­ ність. Колхамін є сильним антибластичним засобом і використо­ вується для лікування раку шкіри (екзофітних і ендофітних форм 1-ї і 2-ї стадій) та неоперабель­ них форм раку стравоходу (особ­ ливо при локалізації раку в ниж­ ній його третині) і високорозташованого раку шлунка. При ра­ ку шкіри на пухлину і 0,5— 1 см навколишньої здорової шкіри щодня наносять 1— 1,5 г колхамінової мазі, прикладають мар­ леву серветку і заклеюють лейкопластиром (кожного разу при за­ міні пов'язки залишки мазі від по­ переднього змащування і пухлин­ ну тканину, що розклалася, ре­ тельно видаляють, а навколо пух­ лини проводять туалет). Курс лікування триває 18—25 днів (при ендофітних формах — до ЗО—35 днів). Після припинення нанесен­ ня мазі накладають протягом 10— 12 днів асептичну пов'язку і про­ водять ретельний туалет рани. При раку шкіри 3-ї і 4-ї стадій з метастазами застосування колхамінової мазі протипоказане. Не

рекомендується наносити колхамінову мазь поблизу слизових оболонок. Проникаючи через шкі­ ру і слизові оболонки, колхамін у великих дозах може спричинити лейкопенію й інші побічні явища, які можуть спостерігатися при прийманні колхаміну всередину. Зважаючи на це, застосовувати мазь треба обережно: уникати передозування (на одне змащу­ вання брати не більше 1,5 г мазі), систематично проводити аналіз крові й сечі. При перших ознаках токсичної дії лікування припиня­ ють, призначають глюкозу, аскор­ бінову кислоту, лейкоген або інші стимулятори лейкопоезу, про­ водять (у разі необхідності) переливання крові. У випадку раку стравоходу колхамін при­ значають усередину в таблетках через день по 0,006—0,01 г (6— 10 мг) за 2—3 рази протягом дня. Загальна курсова доза стано­ вить 0,05— 0,11 г (50— 110 мг). Кращі результати спостерігають­ ся при застосуванні колхаміну в поєднанні з сарколізином. При­ значають обидва препарати од­ ночасно 3 рази на тиждень: сарколізин — по 15 мг, рідше по 20— 10 мг, колхамін — по 5 мг, рідше по 6 мг на прийом. Ос­ лабленим хворим призначають по 10 мг сарколізину і 4 мг колхаміну. Таблетки колхаміну й сарколізину ретельно подріб­ нюють, змішують і приймають, запиваючи невеликою кількістю (1—2 ложки) киселю, що дає змогу збільшити тривалість міс­ цевої дії препаратів на пухли­ ну. Курс комбінованого ліку­

вання триває 4—5 тижнів (10— 15 прийомів). Застосування колха­ міну (per se або в поєднанні з іншими протипухлинними пре­ паратами) при раку стравоходу протипоказане при загрозі перфо­ рації в бронхи і при наявності такої перфорації, при різко вира­ женому пригніченні кісткомозкового кровотворення (кількість лейкоцитів нижча за 4000 і тром­ боцитів — нижча за 100 000 в 1 мкл) та при анемії. Лікування колхаміном проводять під нагля­ дом лікаря, часто контролюючи склад крові; при падінні кількості лейкоцитів нижче за 3000 і тром­ боцитів — нижче за 100 000 в 1 мкл крові приймання препара­ тів припиняють до відновлення картини крові. При прийманні колхаміну можуть з'явитися ну­ дота і блювання. При передозу­ ванні можливе сильне пригні­ чення кровотворення. Заходи за­ побігання і лікування цих усклад­ нень такі самі, як і при засто­ суванні інших цитостатичних пре­ паратів. При передозуванні може виникнути й пронос і тимчасове випадання волосся. При з'явленні домішок крові в блювотних масах і дьогтеподібного випорожнення лікування припиняють і проводять гемостатичну терапію. В процесі лікування періодично треба про­ водити дослідження калу на при­ ховану кров. У народній меди­ цині настойку насіння пізньоцві­ ту дають усередину при деф ор­ муючому поліартриті, щоб втаму­ вати біль. Місцево настойку на­ сіння і мазь із суміші насіння, квіток і бульбоцибулин викорис­ товують як болетамувальні за­ соби при суглобному ревматизмі й подагрі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — таблетки колхаміну (Tabulettae Colebamini) по 0,002 г (2 мг) 3—4 рази на день через день; настойку насіння (готують на 70% -ному спирті або міцній горілці у співвід­ ношенні 1 : 10) по 15—20 крапель З рази на день. ЗОВНІШНЬО — мазь колхамінова (Un­ guentum Colebamini) по 1—1,5 г на ура­ ж ену ділянку шкіри; настойку насіння (готують, як у попередньому прописі) для втирання при ревматизмі, подагрі й невралгії; 3 столові лож ки суміші (порівну) насіння, бульб і квіток п із­ ньоцвіту кип'ятять у достатній кіль­ кості води доти, поки не утвориться тягуча сіра маса, яку зливають ще в гарячому стані і змішують з однако­ вою кількістю якого-небудь тваринного ж иру і одерж ану мазь втирають в ураж ені ділянки тіла в невеликій кількості (1 — 1,5 г) 1 раз на день. Слід пам'ятати, що всі частини пізньо­ цвіту надзвичайно отруйні. Зваж аю чи на це, всяке лікування препаратами цієї рослини треба проводити під наглядом лікаря.

895

349

896

897

ПІЛОКАРПУС ПЕРИСТОЛИСТИЙ пилокарпус перистолистный Pilocarpus pennatifolius —

ПЛАКУН ВЕРБОЛЙСТИЙ багаторічна трав'яниста рослина дербенник иволистный родини айстрових (складноцві­ Lythrum sal і cari а —

900

ПІРЕТРУМ РОЖЕВИЙ —

тих). Те саме, що й маруна ро­ багаторічна кореневищна трав'я­ жева. ниста жорстковолосиста або май­ ж е повстиста рослина родини плакунових. Стебло прямостояче, чо­ тиригранне, просте або вгорі.роз­ ПІРЕТРУМ ЦИНЕРАРІЄЛЙС- галужене, 25—200 см заввишки. Листки сидячі, ланцетні або виТИЙ — багаторічна трав'яниста шовко- довженоеліптичні, цілокраї, з сер­ висто-сіроповстиста дуж е пахуча цевидною основою; нижні — су­ рослина родини айстрових (склад­ противні або в кільцях по 3—4, ноцвітих). Те саме, що й маруна верхні — чергові. Квітки правиль­ ні, двостатеві, по 1—2 у пазушних цинераріє листа. дихазіях, які складають верхів­ кове китицевидно-волотевидне суцвіття; віночок вільнопелюстковий, з шістьма малиновими ПІРЕТРУМ ЧЕРВОНИЙ — багаторічна трав'яниста рослина пелюстками. П лід — видовженокоробочка. Цвіте з родини айстрових (складноцві­ овальна тих). Те саме, що й маруна чер­ червня по вересень. Поширення. Плакун верболистий вона. росте по всій території України в листяних лісах, вільшняках, на болотах, по берегах водойм. Сировина. Для медичних потреб використовують траву плакуна (Herba Salicariae). Заготовляють її в період цвітіння рослини, зрізаючи верхівки стебел з квіт­ ками, і сушать на вільному повітрі Фармакологічні властивості і ви­ в затінку. Рослина неоф іцинальна. користання. Пілокарпін належить до парасимпатоміметичних речо­ вин, що вибірково збуджують м-холінореактивні системи орга­ нізму. Його здатність звужувати зіниці, спричинювати спазм ако­ модації, знижувати внутрішньоочний тиск і покращувати жив­ лення тканин ока широко вико­ ристовують в офтальмологічній практиці (для зниження внутрішньоочного тиску при глаукомі, для поліпшення трофіки ока при тромбозі центральної вени сіт­ ківки, гострій непрохідності арте­ рії сітківки, при атрофії зоро­ вого нерва, при крововиливах у скловидне тіло). Настойку з су­ хого листя пілокарпуса застосо­ вують у гомеопатії.

вічнозелений кущ або невелике (З—4 м заввишки) дерево родини рутових. Листки чергові, череш­ кові, непарноперисті, з 7—9 лис­ точками; листочки шкірясті, дов­ гасті або ланцетні, цілокраї, з кли­ новидною основою і слабовиїмчастою верхівкою; вторинні жил­ ки листочків зливаються по краю дугами. Квітки правильні, дво­ статеві, 5-пелюсткові, зібрані в ба­ гатоквіткові довгі пониклі вер­ хівкові китиці; пелюстки Я Й Ц Є В И Д но-ланцетні, коричнювато-пурпу­ рові. Плід — коробочка. Поширення. Культивують на чор­ номорському узбереж ж і Кавказу як лікарську рослину. Сировина. Для медичних потреб використовують сушене листя рослини (Folia Jaborandi), з якого одержують алкалоїд пілокарпін. Хімічний склад. Листя пілокарпуса містить 0,2—0,3% алкалоїдів групи імідазолу, серед яких го­ ловними є пілокарпін та ізопілокарпін.

Л ікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — пілокарпіну гідрохлорид (Pilocarpini hydrochloridum ) призна­ чають у вигляді очних крапель ( 1%ний або 2 % -ний водний розчин) по 1—2 краплі 2—3 рази на день (для по­ силення й подовж ення еф екту при­ значають 5—6 % -ний розчин або вико­ ристовую ть пілокарп?н у поєднанні з іншими лікарськими засобами: міотичними, адреноміметичними та ін ­ шими). Перед сном можна закладати за повіки 1—2% -ну очну полікарпінову мазь (Unguentum Pilocarpini hydrochloridi). При субкомпенсованій і некомпенсованій глаукомі застосовують пролонговані лікарські форми пілокар­ піну (1% -ний розчин пілокарпіну з ме­ тилцелюлозою або 2 % -ний розчин пілокарпіну з натрій-карбоксиметилцелюлозою), які призначають по 1—2 краплі 1—3 рази на добу. Очну плівку (M embranullae ophthalm icae cum pilo­ carpini hidrochlorido) вкладають за до­ помогою очного пінцета за нижнє віко 1—2 рази на добу.

89 8

899

350

901 Хімічний склад. Трава рослини містить дубильні речовини, гліко­ зид салікарин, смолу, слиз, пек­ тин і незначну кількість ефірної олії. У квітках є флавони. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плакун верболистий мас в'яжучі, протизапальні та кровоспинні властивості, приско­ рює гоєння ран. Настій трави дають усередину при проносах, дизентерії, хронічному катарі шлунка і кишечника, при крово­ течах та при простудних захво­ рюваннях і гарячкових станах. У народній медицині Азербайд­ жану настій трави плакуна реко­ мендують при нервових хворобах. Вважають, що рослина має й загальнозміцнюючі та тонізуючі властивості. Зовнішньо як кро­ воспинний і ранозагоювальний засіб використовують настій трави (обмивання) і свіже подрібнене листя (припарки). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—3 пов­ ні з горою столові лож ки сировини на 500 мл окропу) по третині склянки З—4 рази на день до їди.

ПЛАУН АЛЬПІЙСЬКИЙ, п'ядич альпійський; плаун альпийский Diphasia strum alpin um ,

902 ПЛАУН БАРАНЕЦЬ, гі'ядич баранець; баранец обыкновенный H u p e rzia selago, синонім —

синоніми: L y c o p o d iu m a lp in u m , L y c o p o d iu m se la g o — Diphasiu m alpin um — багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини плаунових. Стебло повзуче, 20 — 60 см завдов­ жки, з прямостоячими сірозеленими багаторазово розгалуж е­ ними, зібраними у пучки гілоч­ ками заввишки 4 — 11 см. Листки стебла і гілок, що несуть стро­ біли (спороносні колоски), роз­ міщені спірально. У безплідних сплющених гілок листки товсту­ ваті й гострі, парносупротивні, притиснуті, розміщені в 4 ря­ ди: крайові — яйцевидно-ланцет­ ні, до середини зрослі між собою і з гілкою, а ті, що містяться на плоскому боці гілок,— довгасті. Стробіли 10— 16 мм завдовжки, одиничні сидячі, з широкояйцєвидними, загостреними, по краю вирізаними споролистками. Спо­ роносить у серпні — вересні. Поширення. Плаун альпійський росте в Карпатах на гірських лу­ ках і скелях. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують спори плауна. Правила заготівлі і збер і­ гання спор див. у статті П лаун булавовидний. Хімічний склад. Спори плауна альпійського мають близький до спор плауна булавовидного хіміч­ ний склад, але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідношенням його компонентів. Фармакологічні властивості і ви користання, лікарські форми і за стосування — усе так, як у статті Плаун булавовидний.

багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини баранцезих. Стебла прямостоячі або висхідні, 5—25 см заввишки, вилчасто роз­ галужені, густо вкриті лінійноланцетними цілокраїми або дрібнопилчастими загостреними відстовбурченими або косо вгору спрямованими листками, розмі­ щеними вісьмома поздовжніми рядами. Спороносні колоски не утворюються, спорангії розміщені в пазухах звичайних листків у се­ редній або верхній частині стебла. Спороносить у червні. На вершеч­ ках стебел і пагонів розвиваються вкриті листочками бруньки, які восени відпадають. Поширення. Плаун баранець росте в Карпатах і на Поліссі в тінис­ тих лісах, на скелях. Рослині загрожує знищення, її занесено до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують траку рослини (Herba Lycopodii selaginis). Збирають траву у серпні — вересні, зрізуючи! її гострим ножем або серпом без прико­ реневих побурілих частин і обо­ в'язково струшуючи на грунт зимуючі бруньки, що містяться в пазухах верхніх листочків стеб­ ла. Виривати рослини з корінням категорично заборонено! Зібрану сировину сушать у затінку на протязі, розсипаючи тонким (3— 5 см завтовшки) шаром на папері або тканині. Сухої трави виходить 25—30% . Зберігають її окремо від іншої лікарської сировини (росли­ на отруйна!). Строк придатно­ сті —3 роки. Хімічний склад. Трава плауна баранця містить 0,3— 1,1 % алка­ лоїдів (селагін, лікоподин, псевдоселагін, акрифолін, алкалоїд (L-8), флавоноїди, смолисті ре­ човини та понад 40 мікроеле­ ментів. Фармакологічні властивості і ви­ користання. В науковій медицині плаун використовують для ліку­ вання хронічного алкоголізму. Суть лікування полягає у вироб­ ленні умовнорефлекторної огиди до алкоголю. Через 4 дні після останнього вживання спиртного хворому дають випити не натще, але на порожній шлунок (увечері) 80— 100 мл свіжоприготованого відвару трави плауна баранця, а через 3— 15 хвилин дають спо­ чатку добре понюхати, а потім випити 3—5 мл горілки або вина. Через 10— 15 хвилин (інколи аж через 1— 3 години) настає блюван­ ня, яке може повторюватися до 5—8 раз. Перед настанням кож-

351

903 ного наступного блювання прий­ мання алкоголю повторюють. Від­ раза до спиртного настає після 2— З сеансів, що проводяться з про­ міжками в 5—7 днів. Успіх ліку­ вання залежить від ступеня проя­ ву алкоголізму, індивідуальних особливостей і бажання хворого вилікуватися. В разі рецидиву лікування повторюють через 0,5— 1—2 роки. У народній медицині траву плауна баранця використо­ вують, крім того, як проносний і абортивний засіб, від глистів, при нервових і шкірних хворобах. Лікування відваром трави плауна баранця протипоказане при тире­ отоксикозі й діабеті, при вира­ ж еному кардіосклерозі, атеро­ склерозі судин мозку, гіперто­ нії, бронхіальній астмі, туберку­ льозі легень, при хворобах печін­ ки і нирок, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та людям у віці понад 60 років. Лікування цією рослиною треба проводити з дозволу й під нагля­

дом лікаря. Передозування й не­ вміле застосування препаратів плауна баранця може призвести

до тяжкого отруєння і навіть До смерті. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (10 г сировини на 200 мл окропу, кип’ятити 10 хвилин на слабому вогні) по 80— 100 мл на прийом при хронічному алкоголізмі.

ПЛАУН БУЛАВОВИДНИЙ,

п'ядич булавовидний; плаун булавовидный Lycopodium clavatum — багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини плаунових заввишки ЗО—50 см. Стебло повзуче, вилчасто розгалужене, округле, з висхідними розгалуж е­ ними гілочками, густо вкритими лінійно-ланцетними, майже ціло­ країми, спрямованими косо вгору листками, загостреними в довгу білу щетинку; молоді висхідні гі­ лочки продовжуються в довгу пряму ніжку, вкриту тісно при­ леглими жовтуватими лінійноланцетними листочками, з 2 або З—4 стробілами (спороносними колосками) на кінці. Стробіли циліндричні, 20—40 мм завдовж­ ки, з тісно сидячими яйцевидними довгозагостреними листками, у пазухах яких містяться нирковид­ ні мішечки — спорангії, наповне­ ні спорами. Спороносять у липні— серпні. Поширення. Плаун булавовидний росте в Карпатах, на Поліссі та в північній частині Лісостепу в соснових лісах на вологому піща­ ному грунті. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують спори (Sporae Lycopodii) рослини. Заго­ тівлю починають у другій по­ ловині літа, коли стробіли набу­ дуть жовтого кольору. Заготі­ вельні роботи треба проводити зранку по росі або у вологу пого­ ду, бо за сухої погоди досить найменшого дотику до рослини, щоб спори обсипались. Гілочки з стробілами обережно зрізують ножицями у підставлену знизу металеву коробочку чи паперову торбинку. Виривати рослини для

дальшого обрізування стробілів категорично заборонено! Це при­ зводить до знищення заростей, які відновлюються лише через 20—ЗО років. Зібрану сировину сушать, підстеливши папір, на сонці (там, де немає вітру) або в теплому приміщенні. З висуше­

ної сировини витрушують спори, відокремлюють їх, просіваючи крізь дрібне волосяне чи шовкове сито, від гілочок та інших сто­ ронніх домішок і зсипають у пляшки, банки або подвійні папе­ рові торбинки. З 15—20 кг сухих стробілів одержують 1 кг ,спор. Строк придатності спор необме­ жений. Сухі гілочки, що зали­ шаються після відокремлення спор, зберігають окремо і вико­ ристовують у народній медицині як лікарську сировину (Herba Lycopodii). Хімічний склад. Спори плауна містять до 50% жирної олії, до складу якої входять гліцериди вищих жирних кислот — пальмі­ тинової, стеаринової, арохінової, діоксистеаринової, олеїнової, лінолевої та міристинової, полі­ мерний терпен споронін, фітосте­ рин, гліцерин, протеїни, клітко­ вину, цукри та мінеральні речови­ ни. У траві рослини є до 0,12% ал­ калоїдів, у тому числі лікоподин, клаватин, клаватоксин і лікодин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Спори плауна вико­ ристовують як найкращу присип­ ку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і навіть мокнучих екзем, пролежнів, ран, опіків та відморожень і як при­ сипку при сверблячці. У вигляді відвару спори використовують для обмивань і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи, гнояки, фурункули, товчені рани) та для місцевих ванн при судомі. Внут­ рішнє застосування спор зумов­ лене їхніми протизапальними, б о ­ летамувальними й сечогінними властивостями. Відвар спор п'ють, не проціджуючи, при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печін­ кових і ниркових коліках, спазмах м'язів травного тракту, нервових і ревматичних болях та при хворо­ бах дихальних шляхів. Замість відвару спор можна вживати на­ стій плауна. В гомеопатії спори плауна застосовують при хворо­ бах шлунково-кишкового тракту, печінки й дихальних органів (пневмонія, бронхіт та ін.), а у фармацевтиці — для обсипання пілюль. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар спор (1 столова лож ка сировини на 200 мл холодної води, варити, помішуючи лож ечкою , 15 хвилин) по 1 столовій лож ці через кож ну годину; настій трави (половина чайної лож ки сировини по 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 1 склянці на день ковтками; мед, посила­ ний спорами плауна, по 1 столовій л ож ­ ці через кож ні 2 години при хворобах сечового міхура. ЗОВНІШНЬО — спори (Lycopodium) у формі присипок у чистому вигляді або в суміш і (порівну) з крохмалем; примочки, обмивання й місцеві ванни з відвару спор (готують, як у поперед­ ньому прописі).

352

904

905

ПЛАУН ДВОГОСТРИЙ, плаун сплющений, п'ядич двогострий; плаун обоюдоострый Diphasiastrum complanatum; Lycopodium anceps, синонім — L. complanatum —

ПЛАУН ЗАПЛАВНИЙ, ПЛАУН КОЛЮЧИЙ, п'ядич колючий; п'ядич заплавний; плаун заливаемый плаун годичный Lycopodiella inundata, сино­ Lycopodium annotinum — нім — Lycopodium inunda­ багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини плаунових. tum —

багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста заввишки до 40 см рослина родини плаунових. Стебла довгі (до 1 м завдовжки), підземні, повзучі, з прямостоячими яскраво-зеленими віялоподібно зібра­ ними, повторно розгалуженими гілками; плідні гілочки перехо­ дять у довгу, рідко обсаджену листками вилчасторозгалужену ніжку з 2—6 (рідко 4) стробілами (спороносними колосками) на кінці. Листки повзучого стебла і головних його гілок, що несуть стробіли, розміщені спірально, вони однакові. У безплідних сплю­ щених гілок листки дрібні, попарносупротивні, притиснуті, розмі­ щені в 4 ряди, за формою і вели­ чиною не однакові: крайові — трикутно-ланцетні, кулясті, дуж е загострені, а ті, що містяться на плоскому боці гілочок — вужчі, майже шиловидні. Стробіли 25 мм завдовжки, циліндричні, з яйце­ видними, по краю виїмчасто-зарубчастими споролистками, трохи довшими за спорангії. Спороно­ сить у серпні — вересні. Поширення. Плаун двогострий росте в північній частині Л ісо­ степу, на Поліссі, зрідка в Кар­ патах у хвойних лісах. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують спори плауна двогострого. Правила заготівлі і зберігання спор див. у статті П лаун булавовидний. Хімічний склад. Спори плауна двогострого мають близький до спор плауна булавовидного хіміч­ ний склад, але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідно­ шенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у стат­ ті Плаун булавовидний.

багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста заввишки 5— 10 см рослина родини плаунових. Стебло повзу­ че, просте, рідше — вилчасто роз­ галужене, міцно прикріплене ко­ рінням до землі, завдовжки до 10, рідше до 15 см, густо вкрите м'я­ кими лінійно-шиловидними ціло­ країми, по краю вузькоперетинчастими листками, розміщеними спірально або в 4—8 рядів; плід­ ні гілки короткі, прості, несуть довгі стробіли (спороносні колос­ ки) без ніжок; спорангіальні листки майже не відрізняються від безплідних і тільки трохи частіші й довші, ніж останні. Спороносить у липні — вересні. Поширення. Плаун заплавний росте на Поліссі, в північній час­ тині Лісостепу, по річках захо­ дить у Степ, де росте на вологих місцях, коло боліт. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують спо­ ри плауна заплавного. Правила заготівлі і зберігання спор див. у статті П лаун булавовидний. Хімічний склад. Спори плауна за­ плавного мають близький до спор плауна булавовидного хімічний склад, але відрізняються трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Плаун булавовидний.

906

Стебло повзуче, розгалужене, ци­ ліндричне, з угору стоячими вилчасторозгалуженими гілочка­ ми, вкритими лінійно-ланцетними дрібнопилчастими горизонтально або назад відігнутими колючо-загостреними листками, розміще­ ними п'ятьма поздовжніми ряда­ ми. Молоді, спрямовані вгору, гілочки закінчуються одиничними стробілами (спороносними колос­ ками), що сидять безпосередньо на гілочках, без ніжок. Стробіли циліндричні, з тісно сидячими яйцевидними зубчастими короткозагостреними, по краю плів­ частими листками, у пазухах яких містяться нирковидні торбочкиспорангії, наповнені спорами. Спороносить у с ер п н і— вересні. Поширення. Плаун колючий зу ­ стрічається в Карпатах, на Поліс­ сі, в північній частині Лісостепу в лісах і на пісках. Рослина по­ требує охорони, її занесено до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують спо­ ри плауна колючого. Про заготів­ лю і зберігання спор див. у статті П лаун булавовидний. Хімічний склад. Спори плауна ко­ лючого мають близький до спор плауна булавовидного хімічний склад, але відрізняються трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування— усе так. як у статті Плаун булавовидний.

ПЛАУН СПЛЮЩЕНИЙ — багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини плауно­ вих. Те саме, що й п ла ун д в о ­ гострий.

353

910_________________

908_________________

ПЛЮЩ ЗВИЧАЙНИЙ, прочитан; плющ обыкновенный Hedera helix, синонім —Н. саибагаторічна кореневищна трав'я­ casigena — ниста рослина родини березкових. парати трави або листя плетухи вічнозелена рослина-ліана родини

на, що міститься в рослині, має ПЛЕТУХА ЗВИЧАЙНА різко виражені проносні власти­ повой заборный Calystegia sepium, синонім — вості. Поряд з цим рослина має діуретичні й глистогінні власти­ Convolvulus sepium — вості, прискорює гоєння ран. Пре­ Стебло витке, гладеньке, до 3 м завдовжки. Листки чергові, прос­ ті, цілісні, трикутно-яйцевидні, з серцевидною основою й загостре­ ним вершечком. Квітки правильні, великі, одиничні, пазушні, на квітконіжках, довших за листки; чаш ечка — з п'ятьма рівними лопатями; віночок зрослопелюстковий, лійковидно-дзвониковидний, білий, рідше — блідо-рож е­ вий, 3,5—6 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте з червня по сер­ пень. Поширення. Плетуха звичайна росте по всій території України на вологих місцях, по берегах річок і озер та серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовують траву (Herba Calystegiae), або окремо листя (Folia Calystegiae), коріння (Radix Calystegiae) і квітки (Flores Calystegiae) плетухи. Траву, як і листя, заготовляють під час цві­ тіння рослини й використовують свіжою або сушать. Коріння, з і­ бране рано навесні або восени, і квітки сушать. Р ослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять дубильні речовини (до 8,5% ), сапоніни і флавоноїди. У квітках є флавони. Фармакологічні властивості і використання. Смолиста речови­

рекомендують при стійких запо­ рах і водянці. Так само вживають і настойку з коріння. Настій кві­ ток вважається ефективним засо­ бом від простуди. Свіжовижатий сік рослини або настойку з свіжої трави використовують для ком­ пресів і примочок на рани. При­ таманні рослині токсичні власти­ вості змушують бути обережними при використанні її.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на півтори склянки окропу, настоюють ЗО хвилин) по 1 сто­ ловій лож ці 3 рази на день; настій листя (6 г, або дві чайні лож&и, сиро­ вини на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин) по півсклянки 2 рази на день; настойку коріння (готують на 70% -ному спирті у співвіднош енні 1 : 10, настою­ ють 7 днів) по 20—30 крапель на при­ йом; настій квіток (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу, настою­ ють 10 хвилин) по 1 склянці 3 рази на день, підсолоджую чи медом. ЗОВНІШНЬО — компреси і примочки із свіж ого соку і настойки (1 частина свіж ої трави на 2 частини 70% -ного спирту, настоюють 14 днів, п роцідж у­ ють; перед вж иванням готують розчин з розрахунку 1 столова лож ка настойки на півсклянки холодної ки п ’яченої води).

909 ПЛЕШЙВЕЦЬ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й кульбаба л і ­ карська.

аралієвих. Стебло дерев'янисте, лазяче (прикріплюється д о сто­ ронніх предметів численними присосковидними додатковими ко­ рінцями), розгалужене, 10—20 (30) м завдовжки. Листки череш­ кові, чергові, шкірясті, блискучі; на безплідних пагонах — серце­ видні, три-п'ятилопатеві; на квіт­ коносних гілках — цілісні, яйце­ видні або ромбічно-яйцевидні. Квітки дво- або одностатеві, правильні, п'ятичленні, жовтавозелені, в складних зонтиках, що утворюють китицю. П лід ягодо­ подібний, сферичний, спочатку зелений, потім — чорно-синій. Цвіте у вересні — жовтні. Поширення. Плющ звичайний зу ­ стрічається в Карпатах та при леглих районах, рідше — на За­ хідному Поліссі та в Правобереж­ ному Лісостепу в тінистих лісах на вологих місцях. Сировина. Для виготовлення ліків використовують сушене листя плюща (Folia Hederae helicis). Заготівлю проводять під час цві­ тіння рослини. Сухого листя виходить 25% . Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Листя плюща містить сапонінові глікозиди (а- і (3-гедерин, гедеросапонін С, гедеросапонін-Р), дубильні речовини, смоли, каротин, вітамін Е, хлоро­ генову, мурашину і яблучну кис­ лоти, пектин і йод (у складі орга­ нічних сполук).

354

9І1

912

Фармакологічні властивості і ви­ ПОВИТИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, ПОВІЙКА — витка користання. Плющ звичайний має перстенець, сплітачка, хме­ багаторічна трав'яниста рослина родини березкових. Те протизапальні й ранозагоювальні линка; саме, що й березка польова. властивості, підсилює секрецію повилика европейская бронхіальних залоз, підвищує д іу ­ Cuscuta еитораеа — рез, розширює (малі дози) або 913

звуж ує (великі дози) судини, виявляє загальнозміцнюючу й то­ нізуючу дію. Найдоцільніша ф ор­ ма застосування плюща — холод­ ний настій. Його дають пити при хронічному бронхіті, при захво­ рюваннях печінки і жовчного міхура, при подагрі й ревматизмі, після тривалих виснажливих хво­ роб або тяжких операцій та при надмірних місячних. Зовнішньо настій використовують для при­ парок при виведенні мозолів і б о ­ родавок, лікуванні ран і опіків. При білях у жінок настоєм про­ мивають піхву і зовнішні статеві органи. Для стимулювання росту волосся ватним тампоном, попе­ редньо насиченим настоєм плюща, змочують волосся і шкіру голови 1 раз на день (увечері) протягом 15—20 днів.

Лікарські форми 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — холодний настій (по­ ловина чайної лож ки сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 8 годин) по чверті склян­ ки 4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — припарки, обмивання, зрош ування настоєм із листя (1 сто­ лова лож ка сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин); припарки з розтертого листя на мозолі та бо­ родавки. Рослина містить сильнодіючі речовини й потребує обережності при її застосуванні. При передозуванні можливе отруєння!

однорічна безхлорофільна пара­ зитна рослина родини повитицевих. Стебло нитковидне (до 1 мм завтовшки), витке, розгалужене, зеленаво-жовте до червонавожовтого, без листя і коріння (прикріплюється до інших рослин, з яких тягне поживні речовини, присосками — гаусторіями). Квіт­ ки дрібні, майже сидячі, правиль­ ні, двостатеві, п'ятичленні, зіб ­ рані в щільні головчасті суцвіт­ тя; віночок — з лійковидною тру­ бочкою, рожевий або блідо-рож е­ вий, лопаті його тупі, трохи ко­ ротші за трубочку. П лід — коро­ бочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Повитиця європей­ ська росте по всій території України. Паразитує на багатьох культурних і дикорослих трав'я­ нистих рослинах — на кропиві, хмелі, коноплях, конюшині, лю­ церні, виці, лаванді тощо, іноді — на кущах і молодих деревах. Сировина. Для виготовлення ліків використовують сушену траву повитиці (Herba Cuscutae euroраеае). Заготовляють під час цві­ тіння рослини. Сухої трави вихо­ дить 14— 15% . Рослина н еоф іци­ нальна. Хімічний склад. Трава повитиці містить глікозид кускутин, д у ­ бильні речовини (до 6% ), фіто­ стерин, флавони, флобафени, лейкоантоціани, вуглеводи та ін­ ші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Відвар трави повитиці

ПОДОРОЖНИК БЛОШИНИЙ подорожник блошный Plantago psyllium — однорічна трав'яниста коротковолосиста рослина родини подо­ рожникових. Стебло прямостоя­ че, гіллясте, 10—40 см заввиш­ ки, з залозистим опушенням у верхній частині. Листки супро­ тивні, лінійні, цілокраї або у верхній частині розставленозубчасті, з загостреною верхівкою. Квітки дрібні, двостатеві, в щіль­ них яйцевидних або кулястих суцвіттях-головках, що сидять на довгих квітконосах у пазухах листків; віночок трубчастий, рожевувато-буруватий, плівчастий, волосистий, з чотирироздільним відгином. П л ід — коробочка. Цві­ те у червні — липні. Насіння дозріває у серпні — вересні. Поширення. Подорожник блоши­ ний у дикому стані росте на сухих схилах на Закавказзі. На Україні (в Сумській та Полтавській облас­ тях) подорожник блошиний куль­ тивують як лікарську рослину. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують насіння (Semen Psyllii) і свіж у тра­ ву (Herba Plantaginis psyllii re­ cens) подорожника. Траву за­ готовляють на початку цвітін­ ня рослини. Зібрану сировину негайно відправляють на завод для переробки на сік. Для одер­ жання насіння траву подорож ­ ника скошують (найкраще у фа­ зі повної стиглості насіння в нижніх суцвіттях), досушують під укриттям на вільному повітрі і обмолочують. Зберігати насіння треба в сухому місці у щільно закритих банках чи бляшанках. Хімічний склад. Насіння подо­ рожника містить значну кіль­ кість слизу, жирну олію, білки, мінеральні солі та іридоїдний глікозид аукубін. У траві подо­ рожника є слиз, аукубін, флаво­ ноїди та інші речовини.

вживають як пургативний, діуре­ тичний, болетамувальний та як такий, що збудж ує виділення шлункового соку, засіб. Як в'яжу­ чий засіб його призначають при колітах. П'ють відвар і при де­ яких жіночих хворобах, зокрема при мізерних менструаціях. У ті­ бетській медицині рослина відома своїми кровоспинними властиво­ стями. Зовнішньо, у вигляді ванн, повитицю використовують при шкірних захворюваннях. У гомео­ патії препарати повитиці дають пити при висипах на шкірі, гри­ Фармакологічні властивості і ви­ пі, жіночих хворобах та в інших користання. Насіння подорож ­ ника блошиного (ціле або потов­ випадках. чене) вживають як проносний Лікарські формн і застосування. при хронічних запорах. ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г сирови­ засіб ни на 200 мл окропу) по 1 столовій Проносний ефект зумовлюється лож ці 3 рази на день; настій (5—10 г слизистими речовинами; при зітк­ сировини на 200 мл окропу) по п ів­ склянки 2—3 рази на день при мізер­ ненні з вологою, особливо в луж ­ ному середовищі кишечника, від­ них менструаціях. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г бувається значне набухання на­ трави заливаю ть 2 л окропу, підігріва­ сіння і як наслідок збільшується ють 20—25 хвилин, охолодж ую ть, про­ об'єм кишкового вмісту, що зу ­ цідж ую ть, віджимаю ть і додають до мовлює посилену перистальтику ванни). Притаманні повитиці токсичні внаслідок механічного подразнен­ властивості змушують бути обереж ни­ ми при внутріш ньому застосуванні її. ня слизової оболонки кишеч­ ника. Крім того, наявність у насін­ ні великої кількості слизу зумов­

355

914 лює його обволікаючі, пом'як­ шувальні й протизапальні вла­ стивості, здатність адсорбувати бактерії. Експериментально дове­ дено, що подорожник блошиний прискорює процес зсідання кро­ ві. Зважаючи на це, вживання відвару (Decoctum seminis Planta­ ginis psyllii) і слизу (Mucilaginis seminis Plantaginis psyllii) з на­ сіння подорожника показане при виразкових ураженнях слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і при хронічних запальних станах, ускладнених кровотечами. Місцево, у вигляді припарок з по­ дрібненого насіння, розмоченого в гарячій воді, подорожник бло­ шиний застосовують при запа­ леннях слизових оболонок очей, при хворобах шкіри (виразки, припухлості), для лікування тріщини соска грудної залози у матерів-годувальниць (припарки прикладають до тріщини після кожного годування). Готовий ап­ течний препарат «сік подорожни­ ка», який складається з суміші рівних об'ємів соку свіж озібрано­ го листя подорож ника великого і трави подорожника блошиного, призначають усередину як гіркоту

при анацидних гастритах і хро­ нічних колітах, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки без підвищеної кислот­ ності й зовнішньо при ранах, по­ різах тощо. В поєднанні з анти­ біотиками й сульфаніламідними препаратами сік із свіж ої трави подорожника блошиного засто­ совують при хронічній дизен­ терії. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — одну столову лож ку насіння потовкти й прийняти на ніч або вранці натщесерце, запиваючи водою; відвар насіння подорож ника блошиного (10 г сировини заливають 200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин на водяній бані, охолодж ую ть 10 хвилин і проціджують) по 1 столовій ложці 1 раз на день натщесерце (готують перед вживанням!); слиз насіння подорож ни­ ка блошиного (2 столові лож ки сиро­ вини промивають, заливають 200 мл окропу, охолодж ую ть 10 хвилин) по 1 столовій лож ці натщесерце (готують перед вживанням!); сік подорож ника (Succus Plantaginis) по 1 столовій лож ці З рази на день за 15—20 хвилин до Іди протягом 30 днів (перед вж иванням сік розводять у чверті склянки води). ЗОВНІШНЬО — припарки з потовчено­ го насіння.

ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ, трипутник; подорожник большой Plantago major — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознисте, Ґ0—60 см заввишки. Листки яйцевидні або еліптичні, цілокраї, голі або злегка опушені, звужені в ши­ рокий череш ок, з 3—9 поздовж ­ німи жилками, зібрані прикоре­ невою розеткою-, черешки корот­ ші за пластинку або майже дорів­ нюють їй. Квітки дрібні, правиль­ ні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла циліндричним ко­ лосом; віночок буруватий, з ци­ ліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. П лід — к о ­ робочка. Цвіте з червня по ж ов­ тень. Плоди достигають з липня. Поширення. Подорожник великий росте на смітниках, городах, біля доріг і на вологих трав'янистих місцях по всій території України. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують листя (Folium Plantaginis majoris) і насіння (Semen Plantaginis majo­ ris) подорожника. Листя заготов­ ляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим (для д о­ бування соку) або сушать, роз­ стеливши тонким (3—5 см завтов­ шки) шаром на тканині чи папері в затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному примі­ щенні й час від часу перемішу­ ючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Сухої сиро­ вини виходить 22—23% . Насіння подорожника заготовляють во­ сени. Готову сировину зберігають у сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Строк при­ датності — 3 роки. Листя подо­ рожника є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Листя містить глікозид аукубін, флавоноїди (гомоплантагінін, плантагінін, похід­ ні байкалеїну і скутеляреїну тощо), гіркі, дубильні й пектинові речовини, слиз, оксикоричні кис­ лоти (хлорогенова і неохлорогенова), фактор Т (бере участь у процесі зсідання крові), вітамін С і К, каротин, холін, аденін, сапо­ ніни та сліди алкалоїдів. У насінні є значна кількість слизу, жирна олія, аукубін, олеанолова кислота, стероїдні сапоніни та вуглеводи.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати з листя подорожника виявляють ба­ гатосторонню терапевтичну дію: секретолітичну, протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, рано­ загоювальну, бактеріостатичну, седативну (навіть снотворну), гі­ потензивну та протиалергічну Відвар із листя подорожника при

356

915 значають при бронхітах^, тубер к у­ льозі легень, коклюші, пневмо­ склерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супрово­ дяться виділенням густих секре­ тів, при катарах шлунка з недо­ статньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюван­ нях (гастрити, ентерити, ентеро­ коліти), гострих і хронічних колі­ тах, хронічних нефритах і ви­ разковій хворобі. З готових ап­ течних препаратів використову­ ють сік подорожника (див. стат­ тю Подорож ник блош иний) і плантаглюцид. Плантаглюцид за­ стосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцяти­ палої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в пе­ ріод загострення і для профілак­ тики рецидивів). Тривалість лі­ кування в період загострення — З—4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипока­ зані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній ме­ дицині відвар або настій листя подорожника п'ють і як «крово­ очисний» засіб, від кропив'янки, при цинзі, гарячці й атероскле­ розі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й на­ бряків, при раку шлунка і легень, злоякісних виразках шкіри та сло­ новості. Насіння подорожника великого має обволікаючі, пом'як­ шувальні й протизапальні власти­ вості. Вживають його так само, як і насіння подорожника блоши­ ного. Разом з тим відвар насіння подорожника великого п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 1—2 місяців при ж ін о­ чому безплідді на грунті гормо­ нальної недостатності й при цук­ ровому діабеті. Широко викорис­ товують подорожник і як зовніш­ ній засіб. Свіже листя приклада­ ють до фурункулів, ран, виразок, опіків, забиттів, порізів і наривів. Соком потовченого листя подо­ рожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для ви­ готовлення мазі, яка є ефективним засобом для лікування гноячкових захворювань шкіри. Відваром лис­ тя промивають рани і виразки, по­ лощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Е сенцію із свіж ої рослини використовують у гомеопатії. Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г, або 2 столові лож ки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині

склянки за 10— 15 хвилин до їди 3—4 ПОДОРОЖНИК ІНДІЙСЬКИЙ, рази на день; плантаглю цид (Plantag- подорожник піщаний; lucidum) по 0,5—1 г (по 1/2 — 1 чайній ложці) 2—3 рази на день на 20—ЗО подорожник индийский хвилин до їди в чверті склянки теплої Plantago scabra, синоніми: води (для профілактики рецидивів при­ P. arenaria, P. indica— ймають по 1 г 1—2 рази на день про­ однорічна трав'яниста шерстистотягом 1—2 місяців); сік подорож ника (дрібно порізане свіж е листя подорож ­ опушена рослина родини подо­ ника зміш ують з рівною кількістю рожникових. Стебло прямостояче густооблистнене цукру і настоюють у теплому місці розгалужене, протягом 2 тижнів) по 1 столовій л о ж ­ 15—ЗО см заввишки. Листки прос ці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди ті, цілокраї, супротивні, сидячі при раку шлунка; настій 2 столових лінійні або вузьколінійні, 2—5 см лож ок суміші (порівну) листя подорож ­ ника великого і ш авлії лікарської на завдовжки і 5 мм завширшки двох склянках окропу приймають при Квітки дрібні, правильні, двоста виразковій хворобі 3 рази на день до теві, зібрані в густі яйцевидні або їди по третині склянки в перші 10 довгасті колоски, які на верхівці днів, а потім — по півсклянки протягом рослини утворюють зонтик; В І Н О 1—2 місяців. чок плівчастий, сухий. П лід — ко ЗОВНІШНЬО — компреси з соку подо­ рож ника для лікування злоякісних пух­ робочка. Цвіте у червні — вересні лин; настій листя (50 г сировини на 200 Поширення. Росте на сухих пі­ мл окропу) для полоскання, обмивань, щаних місцях, біля доріг, іноді — примочок і компресів; мазь (10 г порош­ в посівах на Поліссі, в лісо­ ку з листя на 90 г вазеліну) для л іку ­ степових і степових районах, вання гноячкових захворю вань шкіри. у східних приморських районах

Криму.

Заготівля і зберігання. Викорис­ товують насіння (Semen Psyllii) і сік із свіжого листя. Зрізані в пе*£ріод дозрівання плодів верхівки ^рослини досушують, обмолочу­ ють і просівають через сито. Одер­ жане насіння зберігають у за­ критій посудині в сухому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Насіння містить слиз, жирну олію, білкові речо­ вини тощо.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Відвар насіння ви­ користовують як послаблюючий та обволікаючий засіб при за­ порах і хронічних колітах. При хронічних колітах вживають і свіжий сік рослини. Лікарські форми і застосування. Відвар насіння (10 г насіння на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці на день натще­ серце.

357

916

917

ПОДОРОЖНИК ЛАНЦЕТОЛИСТИЙ, поранник, порізник, собачі язички; подорожник ланцетолистный Plantago lanceolata —

ПОДОРОЖНИК ПІЩАНИЙ — ПОДОФІЛ ЩИТКОВИДНИЙ однорічна трав'яниста шерстисто- подофилл щитовидный опушена рослина родини подо­ Podophyllum peltatum —

багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло (квіткова стрілка) просте, без­ листе, прямостояче або висхідне, борозенчасте, слабоволосисте, 10—50 см заввишки. Листки лан­ цетні або вузьколанцетні, гострі, при основі звужені в череш ок, цілокраї або злегка зубчасті, з 3—7 поздовжніми жилками, майже голі або вкриті більш-менш довгими волосками, зібрані при­ кореневою розеткою; черешки за довжиною дорівнюють пластин­ ці. Квітки дрібні, правильні, дво­ статеві, сидячі, зібрані на верхів­ ці стебла коротким густим яйце­ видним, видовженим або еліп­ соїдно-циліндричним колосом; ві­ ночок буруватий, плівчастий, з ци­ ліндричною, злегка здутою, тру­ бочкою і чотирироздільним від­ гином. П лід — коробочка. Цвіте з квітня по вересень. Поширення. Подорожник ланце­ толистий росте по всій території України в степах, на степових схилах, кам'янистих відслонен­ нях, луках і трав'янистих місцях та серед чагарників. Заготівля і зберігання. Див. статтю Подорож ник великий. Рослина н е ­ оф іцинальна. Хімічний склад. Подорожник лан­ цетолистий має близький до по­ дорожника великого хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Подорожник великий.

919

рожникових. Те саме, що й п о ­ багаторічна трав'яниста рослина дорож ник індійський. родини барбарисових. Має пов­ зуче горизонтальне циліндричне колінчасте, просте або розгалу­ жене, червонаво-коричневе коре­ ПОДОРОЖНИК СЕРЕДНІЙ невищ е, від потовщених вузлів якого відходять м'ясисті, шнуро­ подорожник средний видні додаткові корені. Стебло Plantago media — багаторічна трав'яниста шорстко- гладеньке, прямостояче 25—ЗО см опушена рослина родини подо­ заввишки, просте, на верхівці рожникових. Стебло (квіткова несе 2 супротивнорозміщені, дов­ стрілка) просте, безлисте, при гочерешкові, пальчастоп'яти-сеоснові висхідне, тонкоборозен- мироздільні листки, між якими на часте, 15—70 см заввишки. Лист­ короткій квітконіжці розвива­ ки еліптичні або яйцевидні, з 5 по­ ється велика (до 5 см у діаметрі) біла здовжніми жилками, на верхівці поникла б—9-пелюсткова пригострені, при основі широко- квітка. П лід — соковита жовта клиновидні, з обох боків волосис­ їстівна кислувато-солодка запаш­ ті, зібрані прикореневою розет­ на ягода. Цвіте на початку черв­ кою, череш ки в 4— 10 раз коротші ня. Плоди достигають у серпні. за пластинку. Квітки дрібні, пра­ Поширення. В дикому стані повильні, двостатеві, сидячі, зібра­ дофіл щитковидний росте в Півні на верхівці стебла густим ци­ ліндричним або видовженоциліндричним колосом; віночок сріб­ лясто-білий, з циліндричною тру­ бочкою і чотирироздільним від­ гином. П лід — коробочка. Цвіте з травня по серпень. Поширення. Подорожник серед­ ній росте по всій території України на сухих луках, степових схилах, трав'янистих місцях та узліссях. Заготівля і зберігання. Див. статтю Подорож ник великий. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Подорожник се­ редній має близький до подорож ­ ника великого хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Подорожник великий.

918_________________

358

920 нічній Америці. В СРСР (Л енін­ ПОЖАРКИ — градська і М осковська області) його культивую ть як лікарську рослину. Сировина. Для медичних потреб заготовляю ть кореневищ а подофілу (Rhizoma Podophylli), які ви­ користовую ть як сировину для ви­ готовлення подофіліну. Хімічний склад. У кореневищ ах подоф ілу є смолисті речовини невивченого складу і кристалічні сполуки, які за своєю природою належ ать до лігнанів і є похід­ ними подоф ілотоксину або пельтатину. Фармакологічні властивості і ви­ користання. П одофілін, який яв­ ляє собою суміш смолистих речо­ вин і лігнанів, виявляє цитостатичну активність і блокує мітози на стадії метафази. Крім того, препарат виявляє послаблю ючу і ж овчогінну дію, пригнічує діяль­ ність центральної нервової сис­ теми. Використовують подофілін як допоміж ний засіб при папіло­ матозі гортані й папіломах сечо­ вого міхура. Є дані про високу еф ективність препарату при л і­ куванні лімфангіом. Л ікарські форми і застосування. Подофілін (Podophyllinum) — аморфний по­ рошок від жовто-коричневого до ж ов­ то-зеленого кольору зі специфічним запахом. Застосовую ть у вигляді спир­ тових розчинів (при лікуванні папі­ ломатозу гортані) і суспензі'і у вазе­ ліновому маслі (при лікуванні папі­ лом сечового міхура). При папіло­ матозі гортані у дітей спочатку вида­ ляють папілому хірургічним шляхом, а потім 1 раз на 2 дні змащую ть д і­ лянки слизової оболонки на місці ви­ далення 15% -ним спиртовим розчином подофіліну. Курс л ік у в ан н я — 14—16 змащувань. У дітей віком до 1 року за ­ стосовувати препарат треба з обереж ­ ністю. У дорослих змащують гортань 30% -ним спиртовим розчином подофі­ ліну 10 раз, потім видаляють папіломи і знову змащують 20 раз. При відсут­ ності запальної реакції змащують щ о­ дня при наявності запальної реакції — 1 раз на 2—3 дні. Суспензію подофіліну вводять у сечовий міхур при неве­ ликих типових і атипових папілярних фіброепітеліомах. У поєднанні з елек­ трокоагуляцією застосовують подофі­ лін для профілактики рецидивів. У се­ човий міхур вводять через катетер 1%-ну, 4% -ну, 8% -ну або 12%-ну суспензію подофіліну в вазеліновому маслі д кількості 100 мл на ЗО—40 хвилин або 1—2 години, з тиж невою перервою. Після вливання хворий пови­ нен деякий час леж ати спочатку на одному боці, а потім на другому. При застосуванні подофіліну відчувається паління в сечовому міхурі, яке прохо­ дить після виведення препарату. Якщо при змащ уванні гортані з'являю ться нудота, блювання, розлад шлунковокишкового тракту, дальше застосування препарату припиняють. Подофілін по­ дразнює слизові оболонки, особливо кон'ю нктиву. Зваж аю чи на це, працю­ вати з ним (готувати розчини, суспен­ зії тощо) треба в окулярах.

багаторічна трав'яниста сіро-зе­ лена або зеленувата рослина р о ­ дини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й оман британський.

921 п о л и н АВСТРІЙСЬКИЙ, полинок; полынь австрийская A rtem isia austriaca, синонім — A. repens — багаторічна трав'яниста білуватоповстиста рослина родини айст­ рових (складноцвітих). Стебла підведені до м айж е прям остоя­ чих, часто вигнуті, 15—70 см зав­ вишки, при основі трохи здере­ в'янілі, ниж че середини або й від основи розгалуж ені, з численними вкороченими пазуш ними гілочка­ ми під суцвіттям; неплідні пагони, що відходять від ко реневищ а, на­ багато коротш і за стебла, висхідні. Листки короткочереш кові (нижні) або сидячі, від 2—3-роздільних до двоперисторозсічених, почасти з 2—3-роздільними сегментами 2-го порядку (крім найниж чих віяловидних), яйцевидні або овальні, з більш-менш розвинутими, роз­ дільними або перисторозсіченими вушками при основі; кінцеві част­ ки вузьколінійні до лінійно-лан­ цетних, загострені; верхівкові л и­ стки при кошиках лінійні або вузь­ колінійні, тупі або тупуваті. Квіт­ ки різнорідні, в яйцевидних або м айж е кулястих дрібних, більшменш пониклих кош иках, що утворю ю ть волотисте суцвіття; крайові квітки (їх 5—7) жіночі, серединні (їх 7—8) — двостатеві, їхній віночок ж овтуватий, рідко червонясто-ж овтий, вузькоконічний, п ’ятизубчастий, на верхівці мохнато-волосистий. Плід — сім'­ янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Полин австрійський росте по всій території України (крім Карпат і півночі Полісся) на степових схилах, відслоненнях і сухих луках, як бур'ян по від­ критих місцях. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть траву полину (стеблові верш ечки разом з листям та квітками). Зрізані на початку цвітіння рос­ лини верхівки стебел зв'язую ть у пучки й розвіш ую ть для сушіння у затінку на протязі або в провіт­ рюваному приміщенні. Готову си­ ровину зберігаю ть у добре закри ­ тих банках або бляш анках. Рос­ лина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава полину австрійського містить ефірну олію, алкалоїди, органічні кисло­ ти, каротин, вітамін С і смоли. До складу еф ірної олії входять цинеол, кетон туйон, сесквітерпе­ новий спирт абсиитин і туйол.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Полин австрійський використовую ть як засіб, що сти­ мулює секрецію ш лункового соку і ж овчі, підвищ ує діурез і виділення поту, виявляє ж аро­ знижую чу, кровоспинну, протисудомну, слабку снотворну й протиблю вотну дію і має глисто­ гінні властивості. Н айчастіш е на­ стій трави полину австрійського призначаю ть для поліпш ення апе­ титу і травлення, при водянці, малярії, глистяній інвазії, хворо­ бах печінки й селезінки та по­ дагрі, а також як протисудомний і протиблю вотний засіб. Свіжу траву рослини прикладаю ть до лоба і висків при безсонні. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайну лож ку сировини настоюють до охолод­ ж ення на двох склянках окропу, процід­ жують) по чверті склянки 3 рази на день за ЗО хвилин до їди, п ідсолодж у­ ючи на смак. Препарати полину авст­ рійського протипоказані при вагіт­ ності та при ож ирінні у людей похилого віку.

359

923

922 ПОЛИН БОЖЕ ДЕРЕВО п олы нь л ечебная

Artem isia abrotanum — високий (60— 150 см заввишки) майже до верхівки здерев'янілий півкущ родини айстрових (склад­ ноцвітих). Має міцний цитрино­ вий запах. Стебла підведені, в нижній частині — з бурою корою, в верхній вкриті восковою пово­ локою, голі, розгалужені, густо облистнені. Листки чергові, голу­ бувато-зелені, зісподу сіруваті від дрібного опушення; стебло­ ві — черешкові до сидячих, без вушок при основі, двічіперисторозсічені, з вузьколінійними за­ гостреними кінцевими частками, верхівкові — трійчасті або суціль­ ні, вузьколінійні. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих дрібних, розташованих на поміт­ них ніжках, більш-менш пониклих кош иках, що утворюють рідкувате густо облистнене, волотисте с у ­ цвіття; крайові квітки жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім '­ янка. Цвіте з липня по жовтень. Поширення. Полин бож е дерево походить з Південної Європи і Малої Азії. На території УРСР (пе­ реважно в західних районах) його де-не-де культивують у садах та на городах як ароматичну рос­ лину, іноді він трапляється в зди­ чавілому стані.

Заготівля і зберігання. Для виго­ ПОЛИН ГІРКИЙ, товлення ліків використовують полы нь горькая стеблові вершечки разом з листям та квітками (Herba Abrotani). Зібрані вершечки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушін­ ня у затінку на протязі або в про­ вітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при темпера­ турі до 40°. Сухої трави вихо­ дить 25—30% . Зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить ефірну олію, алкалоїд абротин та дубильні й гіркі ре­ човини.

Artem isia absinthium —

багаторічна трав'яниста срібляс­ то-сіра рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямо­ стоячі, 50— 125 см заввишки, слаборебристі, у верхній частині роз­ галужені. Листки чергові, зверху білувато-шовковисті, з просвіт­ частими крапчастими залозками,нижні — довгочерешкові, трикут­ но-серцевидні, тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперистороздільні; верхні — сидя­ чі, перистороздільні; лопаті лист­ ків лінійно-довгасті, притуплені. Фармакологічні властивості і ви­ Квітки жовті, різнорідні, в майже користання. Полин бож е дерево використовують як засіб, що сти­ мулює діяльність травних органів і збудж ує апетит, виявляє протиспазматичну, болетамувальну й кровоспинну дію та виганяє деякі види глистів. Вживають у вигляді настою. Для місцевого лікування використовують свіжий сік, роз­ парену траву й настій полину: свіжим соком лікують рани й на­ риви; ком преси з розпареної трави рекомендують при запаленнях грудної залози і для прискорення визрівання наривів; настоєм по­ лощуть рот при болі зубів, роб­ лять місцеві ванни при по­ тінні ніг. У гомеопатії рослину використовують для лікування анемії, золотухи, епілепсії й ту­ беркульозного менінгіту. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (ЗО г си­ ровини на 400 мл окропу) по три чверті склянки 3 рази на день.

360

924 кулястих пониклих кош иках, зіб­ раних гронами у волотисте суцвіт­ тя; крайові квітки — жіночі, реш­ та — двостатеві. П лід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Полин гіркий росте по всій території України на полях і пустирях, біля доріг та поблизу жител. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують траву (Herba Absinthii) і листя (Folia Absinthii) рослини. Листя полину збирають до цвітіння рос­ лини (беруть добре розвинені прикореневі або стеблові листки, зриваючи їх без черешків). Траву заготовляють на початку цвітіння рослини, зрізуючи серпами або ножами нездерев'янілі верхівки стебел завдовжки 20—25 см. Зібрану сировину зразу ж сушать у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким (З—5 см завтовшки) шаром на тка­ нині чи папері й час від часу пере­ мішуючи. Штучне сушіння прово­ дять при температурі 40—45°. Сухої сировини виходить 24— 25% . Зберігають у щільно закри­ тих банках або бляшанках. Строк придатності — 2 роки. Трава по­ лину є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Сировина полину гіркого має у своєму складі ефір­ ну олію (0,5—2% ), флавоноїди (арт^мізетин та інші), дубильні речовини, лігнани, органічні кис­ лоти, каротин і вітамін С, В6 та ін. До складу ефірної олії вхо­ дять сесквітерпенові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпенові лактони, туїловий спирт, вуглеводні (бізаболени, пінен, кадинен, феландрен, каріофілен та сепінен), кетон туйон, моноциклічні кетолактони тощо. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Полин гіркий є одним з представників гіркот: він збуд­ ж ує апетит, рефлекторно стиму­ лює діяльність залоз травного ка­ налу, підвищує секрецію жовчі, панкреатичного й шлункового соку. В помірних дозах полин виявляє заспокійливу дію, а при дії великих доз спостерігається наростання явищ збудження з на­ ступним пригніченням. Крім того, полин має протизапальні, анти­ септичні, противиразкові й глис­ тогінні властивості. Полин гіркий прописують у вигляді густого екстракту, настою або настойки як гіркоту, що поліпшує апетит і збудж ує діяльність травних орга­ нів, при гастритах як з підвище­ ною, так і з недостатньою кислот­ ністю, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при всіх яви­ щах фізіологічної слабості — за­ гальному погіршенні живлення, після тривалих виснажливих хво­

роб, при анемії, скрофульозі й диспепсіях. Полин входить до складу інгредієнтів для виготов­ лення настойки гіркої (Tinctura amara), шлункових таблеток (Tabulettae Stomachicae cum extracto Belladonnae), апетитних чаїв та ж овчогінних чаїв. Дуже популярне лікування полином гір­ ким у народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, усередину його дають при гарячці й малярії, туберкульозі й золоту­ сі, при захворюваннях печінки, що супроводяться жовтяницею, хво­ робах селезінки, запальних про­ цесах у нирках і сечовому міхурі, водянці, геморо'і й холері (як дезинфікуючий засіб), при без­ сонні, постійному запамороченні, спазмах у животі й ядусі, при недостатніх і нерегулярних мен­ струаціях та нічних полюціях. Для лікування алкоголізму засто­ совують настій із суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого. При зовнішньому застосуванні препарати полину діють знеболю­ юче, антисептично, протизапаль­ но. Розведену кип'яченою водою у співвідношенні 1 : 10 настойку використовують для компресів і примочок при забиттях, саднах, ранах, хворобах очей та при уку­ сах комах. Свіже потовчене листя з успіхом застосовують при крово­ виливах на тілі внаслідок травм, при вивихах і розтягу сухож ил­ ків. Настоєм трави полину, який застосовують у вигляді клізми (після випорожнення) з додаван­ ням часнику (в 1 склянці настою відварюють середню головку час­ нику), виганяють гостриків. Кліз­ му повторюють кілька днів підряд до повного зникнення глистів. Полоскання настоєм проводять при неприємному запаху з рота. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт полину гус­ тий (Extractum A bsinthii spissum) по 10— 20 крапель за ЗО—40 хвилин до їди З рази на день; настойку полину (готу­ ють на 70% -ному спирті у співвідно­ шенні 1 : 5) по 15—20 крапель 3 рази на день за 15—20 хвилин до їди; настій трави (10 г або 2 столові лож ки сиро­ вини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3 рази на день за ЗО хвилин до їди; настій трави (1 чайну лож ку сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хвилин) по 3 столові лож ки про­ тягом 10 днів натщ есерце (вранці) і ввечері (перед сном) при аскаридозі (після кож ного прийому настою з'їд а ­ ють по півсклянки свіж онатертої морк­ ви); 15 г суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого, взятих у спів­ відношенні 1 : 4, варять 5 хвилин у склянці окропу, охолоджують, відцід­ ж ую ть і п'ють по 1 столовій лож ці З рази на день протягом 2—3 місяців. ЗОВНІШНЬО — настій трави (1—2 чайні лож ки сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини 4—6 раз на день. Тривале надмірне вж ивання препаратів полину мож е спричинити отруєння. Не рекомендується вживати препарати полину вагітним ж інкам.

ПОЛИН ЕСТРАГОН, тархун; полынь эстрагон Artem isia dracunculus, сино­ нім — Oligosporus dracuncu­ lus — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини айстрових (складно­ цвітих). Стебла прямостоячі, 40— 150 см заввишки, жовтаво-бурі, в суцвітті волотевидно розгалуж е­ ні, нижче — з видовженими не­ плідними гілками. Листки чергові, суцільні (нижні іноді на верхівці надрізані, з 2—3 лопатями), ліній­ но- або видовженоланцетні, ко­ ротко й тупувато або відтягнуто загострені. Квітки блідо-жовті, різнорідні, в пониклих, майже кулястих кош иках, що утворюють вузьке й густе волотисте суцвіття; крайові квітки маточкові, плідні, серединні — тичинкові, з редуко­ ваною маточкою. П лід — сім'янка. Цвіте у серпні — вересні. Поширення. Полин естрагон росте розсіяно в Л ісостепу і Степу по берегах річок та в степових балках, на пустищах. Культиву­ ють як пряну рослину. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують стеблові верхівки разом з листям та квітками (Herba Dracunculi). Зрізані верхівки стебед зв'язують у пучки й розвішують для сушін-

*

925 ня у затінку на протязі або в провітрю ваному приміщенні. Ш тучне суш іння проводять при тем пературі до 40°. Сухої трави виходить 25% . Зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить ефірну олію (0,1—0,72% ), каротин (15 мг% ), аскорбінову кислоту (190 мг% ) та гіркі й д у ­ бильні речовини. У складі еф ір­ ної олії є сабінен, мірцен, метилхавікол, естрагол та ін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Полин естрагон ви­ користовую ть як засіб, що стим у­ лює секрецію ш лункового соку і жовчі, підвищ ує діурез, виявляє загальнозміцню ю чу дію. Настій трави призначаю ть для покращ ен­ ня апетиту і травлення, при ката­ рах ш лунка, зокрем а при х р о ­ нічних гастритах зі зниж еною кис­ лотністю ш лункового соку, у разі водянки, метеоризму й глистяної інвазії та як протицинготний засіб. Траву полину естрагону вживаю ть як пряну приправу до м'ясних страв, додаю ть для запаху до м'ясних юшок, використовую ть для виготовлення безалкогольних напоїв і ароматично-пряного оцту, під час соління огірків і помідорів та кваш ення капусти, яблук і груш. Свіжим зіллям натирають сире м 'ясо й дичину, щоб не сідали мухи. Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (6 г си­ ровини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день до їди. Вагітним ж інкам вживати препарати полину естрагону протипоказано.

ПОЛИН ЗВИЧАЙНИЙ, чорнобиль; полынь обыкновенная Artemisia vulgaris — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла прямі або коло осно­ ви висхідні, гранчасті, зд ебіл ь­ шого волотисторозгалуж ені і більш чи менш опуш ені, 0,5— 1,5 м заввишки. Листки чергові, зверху темно-зелені, голі, знизу — білоповстисті, з трохи загнутими до­ низу краями, перистороздільні, з еліптично-ланцетними або лан ­ цетними, пилчастонадрізаним и лопатями; нижні листки — з ч ере­ шками, серединні і верхні — си­ дячі, верхівкові — 3—5-роздільні або цілі. Квітки різнорідні, ч е р ­ вонуваті, в оберненояйцевидних або еліптичних кош иках, щ о утво­ рюють волотисте суцвіття; крайові квітки ж іночі, з вузькотрубчастим двозубчастим віночком , серединні — двостатеві, віночок у них лійковидно-трубчастий 5-зубчастий. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Полин звичайний рос­ те по всій території України, на луках, узліссях, лісових галяви­ нах, біля доріг, у садах та серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть стеблові верхівки разом з листям і квіткам и (H erba A rtem isiae vulgaris) і коріння (Radix A rtem i­ siae vulgaris) полину. Зрізані на початку цвітіння рослини верхів­ ки стебел зв'язую ть у пучки й роз­ вішують для суш іння у затінку

на протязі або в провітрю ваному приміщ енні. Сухої трави виходить 23—24% . Корені викопую ть восе­ ни,відламую ть нездерев'ян ілі м 'я ­ систі бокові частини, старанно очищають від землі щ ітками (мити не можнаї) і ш видко суш ать (можна на сонці).. Су­ хих коренів виходить 20% . Готову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Строк придатності — 3 роки. А п­ теки сировину не відпускаю ть. Хімічний склад. Трава полину містить еф ірну олію (0,1—0,6 % ), алкалоїди, каротин, аскорбінову кислоту (у листі до 175 мг%) і вітаміни групи В, дубильні речо­ вини, гіркі сесквітерпенові л ак ­ тони (тауремізин та інші), сли­ зисті й смолисті речовини. До складу еф ірн ої олії трави входять цинеол, туйон, бронерол, параф ін та альдегіди. У коренях є слизисті, смолисті й дубильні речовини, інулін та еф ірна олія, до складу якої входять дигідром атрикарієвий еф ір і кетон.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати полину звичайного заспокійливо діють на нервову систему, при­ гнічують судому, виявляю ть легку снотворну та потогінну дію, збуд­ ж ую ть апетит і регулю ю ть ф ун к­ ціональну діяльність травного к а­ налу, норм алізую ть м енструаль­ ний цикл, виганяю ть деякі види глистів. Відвар трави полину п о­ казаний при зниж еном у апетиті, млявому травленні, при епілепсії, неврастенії й інших нервових захворю ваннях та при нервовому безсонні. В акуш ерстві й гінекології відвар трави полину призначаю ть при аменореї й гіпоменструальному синдромі центрального генезу, при токсикозах вагітних та як за ­ сіб, що прискорю є і знеболю є пологи, а розведеним у воді від­ варом спринцюються при білях. Настій трави даю ть пити породіл­ лям для посилення пологових виділень. При повній відсутності менструацій настій трави з корін­ ням (2 столові лож ки трави і 1 сто­ лова лож ка, або 15 г, коріння, на 200 мл холодної води, настою ­ ють добу) вж иваю ть по 1 столо­ вій лож ц і через кож ні З години до появи менструації. Якщо протя­ гом тиж ня менструація не поч­ неться, то концентрацію настою збільш ую ть (беруть по ЗО г трави і коріння). Відвар коріння полину в білому сухому вині вживаю ть при туберкульозі легень як тоні­ зуючий засіб. При глистяній інва­ зії п ’ють настій суміш і трави поли­ ну звичайного, квіток ромаш ки лікарської і коріння тирличу жов­ того. Для лікування алкоголізм у застосовую ть настій із суміш і трави полину звичайного і чеб­ рецю плазкого. Трава полину

362

звичайного входить д о складу сум іш і Здренко, яку вик ористо­ вують при лікуванні деяких гаст­ ритів і виразки шлунка. В го м ео ­ патії траву й коріння поли н у зви­ чайного застосовую ть при еп іл еп ­ сії та при різних ж ін очи х х в о р о ­ бах. Цигарки з су х о ї трави п о ­ лину палять при бронхіальній астмі. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО— відва р трави (3 чайні ложки сировини на 300 мл окропу) по півсклянки 3 рази на день; настій трави (1 столова ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по півсклянки 3 рази на день; відвар коріння у вині (1 столову ложку з го­ рою сировини на 200 мл вина, варять 10 хвилин, додаючи до відвару, який ще кипить, 1—2 чайні ложки меду, охолод­ жують) по півсклянки натщесерце; 1 столову ложку суміші (порівну) трави полину звичайного, квіток ро­ машки лікарської і коріння тирличу жовтого заварюють в 1 склянці окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують і п'ють по три чверті склянки вранці натщесерце і ввечері протягом 3 днів; 1 столову ложку з горою суміші трави полину звичайного і чебрецю плазкого, взятих у співвідношенні 1 : 4, варять 5 хвилин у склянці окропу, охолод­ жують, проціджують і п'ють по 1 сто­ ловій ложці 3 рази на день протягом 2—3 місяців (у багатьох хворих уже через 2 тижні вживання відвару з'яв­ ляється байдужість до спиртних напоїв, а в декого навіть огида). ЗОВНІШНЬО — спринцювання розчи­ ном відвару трави (для одного сприн­ цювання 1 склянку відвару розводять в 1 л теплої кип'яченої води) при білях.

926

927

ПОЛИН ОДНОРІЧНИЙ

п оли н польовий полынь полевая Artem isia campestris —

полынь однолетняя, A rtem isia annua — однорічна трав'яниста тем н о-зелена, на час цвітіння зовсім гола рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Має приємний запах. Стебла прям остоячі, ЗО— 100 см заввишки, вгорі або н ер ідк о й від основи р озгалуж ен і. Листки чергові; стеблові листки короткочереш кові (нижні) або сидячі двоп ер и стор оздільн і з перистонадрізаними частками, яйцевидні; листки в суцвітті др ібніш і й менш складні, д о вузьколінійних при кошиках. Квітки ж овті, р ізн о­ рідні, в кошиках, що утворюють волотевидне суцвіття; крайові квітки ж ін очі, решта — двоста­ теві; спільне квітколоже кошика голе. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. П олин однорічний р озсіян о росте по всій тер итор ії України як рудеральний бур'ян. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть траву (Herba A r­ tem isiae annuae) або м ол од е л и с­ тя (Folia A rtem isiae annuae) полину. Траву заготовляють в п е­ р іод цвітіння рослини. Сушать її в затінку на протязі або в д обр е провітрю ваному приміщ енні. Рос­ лина неофіцинальна. Х імічний склад. Трава полину м іс­ тить еф ір н у олію , д о складу я кої входять артем ізіак етон, ізоар тем ізіакетон, 1-камфора, ци­ неол, пінен, бор н еол, камфен, кадинен, каріоф ілен, спирти та оцтова і масляна кислоти.

багаторічна трав'яниста, в м ол о­ д о м у віці опуш ена, пізніш е — гола рослина родини айстрових (складноцвітих). Має багатого­ лове дерев'ян и сте к о рен евищ е, від якого в ідходять квітконосні й короткі вегетативні пагони. К вітконосні стебла висхідні або прям остоячі, ЗО— 60 см заввишки, бур і або червонаві, біля основи здерев'янілі. Листки чергові, голі або м ай ж е голі, лише м олоді ш овковистоволосисті, двічі-тричіп ер и стор озсіч ен і, з лінійними гос­ трокінцевими частками; верхні — трироздільні або цілісні, лінійні; ниж ні — череш кові, решта — си ­ дячі. Квітки ж овті або чер во­ наві, в яйцевидних, пониклих, збл и ж ен и х групами або к л убоч ­ ками кошиках, що утворюють вузьк опірам ідальну волоть; кра­ йові квітки маточкові, нитковидно-трубчасті, двозубч асті, плідні, середи нн і — двостатеві, т р убч ас­ ті, п'ятизубчасті, неплідні. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте в соснових, рідш е — в міш аних лісах, на п р о­ сіках, галявинах, річкових пісках, сухи х л уках, узд о в ж доріг по всій території України. Сировина. Використовують траву (верхівки квітконосних пагонів), зібр ан у в п ер іод цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад щ е сл або вивче­ но. Рослина містить еф ір н у олію.

Ф армакологічні властивості і ви­ Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Відвар трави п'ють користання. Настій трави полину при маткових кровотечах, зап а­

ленні сечового м іхура, при болях у ж ивоті і «ломоті кісток». Ним полощ уть рот при зу б н о м у болі. Лікарські форми і застосування. М азь із св іж ого п одр ібн ен ого л ис­ ВНУТРІШНЬО — настій трави для сти­ тя і свинячого смальцю викорис­ мулювання діяльності травних органів товую ть для лікування ран і нари­ і підвищення апетиту (разова доза — вів, для змащ ування ніг при над­ 3—8 г). ЗОВНІШНЬО — свіжий сік із молодого мірній пітливості. однор іч н ого вживають як засіб, що зб у д ж у є апетит. Свіжим соком лікую ть коросту.

листя

для

змащування

уражених

363

929

928 ПОЛИН ПРИМОРСЬКИЙ полынь приморская A rtem isia m aritim a

—

павутинисто-повстистий півку­ щ ик родини айстрових (складно­ цвітих). Має міцний гострий за ­ пах. Стебла тонкі, 20—40 см зав­ вишки, гіллясті, при основі під­ ведені або м айж е прямостоячі, у нижній частині помітно здере­ в'янілі. Листки чергові; нижні — довгочереш кові, двічі або тричі перисторозсічені, кінцеві частки у них лінійні, плоскі, серединні стеблові — короткочереш кові або сидячі, одноразово або двічі п е­ ристорозсічені, верхні приквіт­ кові часто більші за китицю, сидя­ чі; покривні листочки при ко ш и ­ ках набагато коротш і за самі кошики. Квітки двостатеві, трубчасто-дзвониковидні, ж овті, зі­ брані по 7— 10 у кошики, що утво­ рюють розлогу волоть; гілки та гілочки суцвіття, як і самі кошики, звичайно більш -менш пониклі. П лід — сім'янка. Цвіте у серпні — вересні. Поширення. Полин приморський росте на солончакових грунтах по узбереж ж ю Чорного та А зов­ ського морів і Сиваша. Сировина. Для виготовлення ліків використовую ть кошики полину (Flores A rtem isiae m aritim ae), які добре розвинулися, але ще не розпустилися. Зрізані верш ки сте­ бел ш видко (щоб не розпустилися кошики) сушать, обмолочую ть і просіваю ть через сито. Сухих к о ­

шиків виходить 10% . Зберігаю ть їх у добре закритих банках або бляш анках. Рослина неоф іциналь­ на. Хімічний склад. Кошики полину приморського містять сесквітер­ пеновий лактон сантонін (0,2— 0,94% ), глікозиди абсинтин і анабсинтин, до 1% еф ірної олії, голов­ ною складовою частиною якої є туйол, дубильні речовини, хам азу­ лен, каротин, вітамін С і В6 та янтарну і яблучну кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Найчастіше полин приморський використовую ть як засіб, що має глистогінні власти­ вості. Вживають його у вигляді настою або порош ків з кошиків, зміш аних з медом. Поряд з цим на­ стій з кош иків дають всередину для стим улю вання діяльності травних органів і підвищ ення апетиту, при туберкульозі легень та при мізерних і нерегулярних менструаціях. Припарки з кош и­ ків полину прикладаю ть на забиті місця і на ділянки ураж ення шкіри раком, до мозолів і боро­ давок. Лікарські форма 1 застосування. ВНУТРІШНЬО— порош ки з кошиків у суміші з медом (10 г сировини зм іш у­ ють з 100 г меду) при глистяній ін ­ вазії; настій кошиків (1 чайна лож ка сировини на 400 мл окропу, настою­ ють до охолодж ення, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди. ЗОВНІШНЬО — припарки на ураж ені ділянки тіла 1—2 рази на день.

ПОЛИН ЦИТВАРНИЙ, цитварне насіння, цитварні квітки, полынь цитварная A rtem isia сіпа

—

п івкущ и к родини айстрових (складноцвітих). Має специф іч­ ний кам ф орний запах. Стебла прям остоячі, ЗО—50 см заввишки, у нижній частині помітно зд е­ рев'янілі, Спочатку волосисті, зго­ дом голі, гладенькі, з ж овтува­ тою корою; гілочки тоненькі, відходять під гострим кутом. Листки чергові, в м олодому віці павутинисто-волосисті, пізніш е майж е голі, сіро-зелені; нижні — довгочереш кові, двічіперисторозсічені, з довгими товстуватими тупими вузьколінійними частка­ ми, на час цвітіння відмирають, серединні стеблові — ко р о тк о ­ череш кові або сидячі, трироз­ дільні; верхні — сидячі, прості, лінійні; покривні листочки при кош иках коротш і за них. Квітки двостатеві, трубчасто-дзвониковидні, ж овті або пурпурові, зіб­ рані по 3—б у прям остоячі к о ­ шики, що утворю ю ть вузькопірамідальну волоть. Плід — сім'янка. Цвіте у вересні. Поширення. Полин цитварний — ендемічна рослина Середньої А зії (Південний Казахстан, Тад­ ж икистан), де росте суцільними заростям и в напівпустельних сте­ пах і по долинах річок. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть кошики полину (Flores Сіпає), які добре розвинулися, але ще не розпустилися. Зрізані верш ки сте­ бел ш видко сушать, обмолочую ть і просіваю ть через сито. Строк придатності — 3 роки. Зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках, дотримую чись правил зберігання отруйних рослин. Си­ ровина продається в аптеках. Х імічний склад. Кошики полину цитварного містять сесквітерп е­ новий лактон сантонін (до 7%), дубильні, гіркі і барвні речовини, яблучну і оцтову кислоти, бетаїн і холін та до 3% еф ірної олії, головною складовою частиною якої є цинеол (70—80% ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Головною діючою речовиною полину є сантонін, який виявляє протиглистяну дію. Зваж аю чи на це, порош ки з кош и­ ків рослини застосовую ть як засіб, що виганяє круглих глистів, особ­ ливо аскарид і гостриків. Прий­ мають кош ики в суміш і з цукром, медом, варенням чи сиропом після відповідної підготовки хв о ­ рого. Настій кошиків має анти септичні, протизапальні та боле­ там увальні властивості. Його ви­ користовую ть для натирання при м 'язовом у і суглобовому ревм а­ тизмі, невралгіях і люмбаго.

364

936 Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — порош ки з кошиків («цитварне сім'я») в суміші з медом для виганяння круглих глистів (у перший день призначаю ть дієту, на ніч — про­ носне, на другий і третій день дають «цитварне сім'я» 3 рази на день за півтори — дві години до їди в дозах: від 1 до 3 років — 0,25—0,75 г, від 4 до 6 років — 1— 1,5 г, від 7 до 9 років — 1,75—2,25 г, від 10 до 14 років — 2,5— 3,5 г, у віці 15 років — 4 г, дорослим — по 5 г на прийом; на ніч призначають проносне). Треба пам'ятати, що полин цитварний належ ить до отруйних рос­ лин, тому ліки з нього треба суворо

дозувати.

93 0 ПОЛИНОК— багаторічна трав'яниста білуватоповстиста рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Те саме, що й п о лин австрійський.

931 ПОЛЬОВА ГОРОБИНКА — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й пижмо з в и ­ чайне.

932_________________ ПОЛЬОВЕ МИЛО — однорічна розпростерта ж овтавозелена рослина родини гвоздико­ вих. Те саме, що й остудник голий.

933 ПОЛЬОВИЙ КРІП — багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й горицвіт весняний.

934 ПОЛЬОВІ ЗІРКЙ — невеличка (8—25 см заввишки) трав'яниста гола рослина родини первоцвітих. Те саме, що й курячі очка польові

935_________________ ПОМПЕЛЬМУС ГРОНОВИДНИЙ — вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових. Те саме, що й грейпфрут.

ПОРАННИК —

каротин, органічні кислоти, цук­ ри, глікозиди, алкалоїди (0,03% ), смолисті і слизисті речовини, ж ир (0,4—0,5% ), білки та м іне­ ральні солі. В насінні є ж ирна олія, до складу якої входять гліцериди лінолевої, пальм ітино­ вої, стеаринової та інших жирних ПОРІЗНИК — багаторічна трав'яниста рослина кислот. родини подорож никових. Те саме, Фармакологічні властивості і ви­ що й подорож ник ланцетолистий. користання. В науковій медицині насіння і траву використовую ть як глистогінний засіб. Настій або відвар трави мож на використову­ вати як замінник адреналіну. ПОРТУЛАК ГОРОДНІЙ Експериментально доведено, що портулак огородный препарати рослини сприяю ть по­ Portulaca oleraceae — силенню серцевого ритму, підви­ однорічна трав'яниста рослина щенню артеріального тиску при родини портулакових. Стебла м 'я­ значному звуж енні судин. Значно систі, простерті, 10—ЗО см завдов­ ширше використовую ть П. г. в на­ жки, від основи розгалуж ені. родній медицині. Свіжим соком Листки сидячі, клиновидно-обер- рослини лікую ть хвороби очей, ненояйцевидні, видовж еноклино- а свіж а трава у вигляді салатів — видні, лопатковидні, тупі; ниж ­ чудовий засіб проти цинги. Настій ні — розміщ ені спірально, верх­ трави п ’ють як сечогінний засіб, ні — супротивні. Квітки двостате­ при хворобах печінки і нирок, при ві, сидячі, 3—5-пелюсткові, жовті, дизентерії та як антитоксичний зібрані по 1—3 в розвилках засіб. У поєднанні з іншими рос­ стебла або в пазухах листків. линами траву портулака город­ П лід — коробочка. Цвіте у черв­ нього використовую ть проти ста­ ні — вересні. тевого безсилля у чоловіків. Поширення. Росте по всій тери­ Зовніш ньо свіж ий сік або настій торії України як бур'ян. трави використовую ть як ран оза­ Сировина. Використовують траву гоювальний засіб, при трихом о­ і насіння. Рослина неоф іцинальна. надному кольпіті. Насіння вико­ Хімічний склад. Л истки містять ристовую ть як засіб, що добре аскорбінову кислоту (до 300 мг% ), очищає організм, і при лікуванні лускатого лишаю.

багаторічна трав'яниста рослина родини подорож никових. Те саме, що й подорож ник ланцетолистий.

93 7

938

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­ ва лож ка свіж ої трави на 1 склянку окропу) по 1—2 столові лож ки 4 рази на день.

365

939

940

941

ПОРХАВКА ГІГАНТСЬКА дождевик гигантскии Calvatia gigantea, синоніми: Lasiosphaera gigantea, Langermania gigantea —

ПРИВОРОТЕНЬ БЛИСКУЧИЙ манжетка сверкающая Alchem illa gracilis, синонім — A. micans —

ПРИВОРОТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ манжетка обыкновенная Alchem illa vulgaris —

гриб родини лікопердових. Пло­ дове тіло кулясте або овальнокулясте, гладеньке, спочатку біле, пізніш е буріє, 15—35 (50) см у д і­ аметрі. М 'якуш молодого гриба білий, пізніш е стає беж уватим, пурпурово-бурим, чорно-бурим, порохнявим. Поширення. Росте на пасовищах, у садах і листяних лісах по всій території України. Заготівля і зберігання. Збирають порхавку гігантську у серпні — ж овтні. Придатні для вживання лише молоді, з білим м'якуш ем гриби. Використовують свіж им и і суш ать про запас тільки в день збирання, поки і^якуш чисто-бі­ лий. П еред суш інням плодові тіла подрібню ю ть на тонкі скибочки. Хімічний склад. М 'якуш свіж ого гриба м істить антибіотик кальвацин, понад 5% білків, у т. ч. близь­ ко 4% засвоюваних.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Виділений з плодо­ вого тіла порхавки гігантської кальвацин має протипухлинні властивості. В народній медицині П. г. використовую ть як крово­ спинний і дезинф ікую чий засіб.

багаторічна трав'яниста тем но-зе­ лена рослина родини розових. Стебла 5—20 см завдовж ки, дугувато підведені або майже розп ро­ стерті, густо опуш ені. П рикоре­ неві листки довгочереш кові, нир­ ковидні або м айж е округлі, по краю густоволосисті, знизу опу­ шені по головних ж илках, трохи хвилясті або майж е плоскі, з 9, рідш е — з 11 напівяйцевидними або трикутними лопатями, зубці по краю лопатей порівняно ве­ ликі, в кількості 11 або 19; стеблові листки дрібні, короткочереш кові. Квітки дрібні, двоста­ теві, ж овтаво-зеленаві, безпелю ­ сткові, зібрані в пухкі клубёчки, що утворюють щ итковидно-волотевидне суцвіття. Плід — сім 'ян­ ка. Цвіте у травні — липні. Поширення. Росте на луках, узліс­ сях, у гаях, у розрідж ених сосно­ вих і мішаних лісах на П рикар­ патті, на Поліссі та в Лісостепу, у Степу — лише в північно-схід­ ній частині. Заготівля і зберігання. Використо­ вують траву, зібрану під час цві­ тіння рослини. Сушать під наме­ том або в приміщ енні, яке добре провітрю ється. С ухої сировини виходить 20 % . Зберігаю ть у су­ хому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить дубильні (6—8% ) і гіркі речови­ ни, аскорбінову кислоту та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави П. б. п'ю ть при проносах, ш лункових коліках, ентероколіті, при дис­ менореї. Як зовніш ній засіб настій трави використовую ть при білях у ж інок, при неж иті і кровотечах з носа. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­ ка подрібненого листя на 300 мл окропу, нагрівають до кипіння, настоюють 1 годину, процідж ую ть) по 1 столовій лож ці через кож ні 2 години. ЗОВНІШНЬО — настій (готують, як у попередньому прописі) для промивань та спринцювань.

багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Стебло сланке, розгалуж ене, 10—ЗО см заввишки. Листки складчасті, по краю зазуб­ рені; прикореневі — довгочереш ­ кові, нирковидні, глибоко роз­ січені на 7—9 лопатей, зібрані в розетку, стеблові — 5—6-лопатеві, м айж е сидячі. Квітки дрібні, ж овто-зелені, безпелю сткові, зі­ брані в клубочки, що утворюють щ итковидно-волотевидне суцвіт­ тя. Плід — сім'янка. Цвіте у черв­ ні — серпні. Поширення. Росте по всій терито­ рії України на луках, у гаях, на меж ах, по узліссях. Заготівля і зберігання. Використо­ вують траву (H erba Alchem illae vulgaris), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать під на­ метом або в приміщ енні, яке добре провітрю ється. С ухої сировини виходить 20% . Зберігаю ть у сухо­ му місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Л истки містять дубильні речовини (0,8% ), аскор­ бінову кислоту (до 210 мг% ), ф ітостерин, смолисті речовини та цукри.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині траву П. з. використовую ть як

366

в'яж учий і сечогінний засіб: внут­ ріш ньо — при нестравленні ш лун­ ка, проносах, здутті киш ечника і в'ялій перистальтиці кишок, при набряках та при діабеті; зовніш ньо — як протизапальний і почасти антисептичний засіб, при хворобах ж іночих статевих органів (білі, надмірні м енструа­ ції, зн иж ення ф ункції яєчників), запаленні очей, укусах комах, неж иті і кровотечах з носа, а т а ­ кож для лікування чиряків і гній­ них ран. До лікувально-п роф ілак­ тичного харчового раціону вклю­ чають салати з молодого листя цієї рослини.

942

947

ПРИМУЛА —

ПСОРАЛЁЯ КІСТЯНКОВА

багаторічна кореневищ на т р ав 'я­ псоралея костянковая ниста рослина родини первоцві­ Psoralea drupacea — тих. Те саме, щ о й первоцвіт багаторічна трав'яниста рослина весняний. родини бобових. Стебла числен­ ні, прямі, 40— 150 (200) см зав­ вишки, у верхній частині роз­ галуж ені, при основі дерев'ян і­ ючі, злегка ребристі, вкриті бі ПРИЧЕПА — однорічна трав'яниста рослина луватими простими волосками і родини айстрових (складноцві­ коричневими крапчастими залоз­ тих). Те саме, що й череда три­ ками. Листки чергові, череш кові, прості або в ниж ній частині роздільна.

943_________________

94 4 ПРОСКУРНЯК —

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (10 г багаторічна повстистоопуш ена з сировини на 200 мл окропу) по чверті міцним розгалуж еним кореневи­ склянки 4 рази на день; салат — щем і м'ясистими довгими ко р е­ помите молоде листя П. з. занурюють на 1 хв в окріп, прохолоджую ть, нями рослина родини мальвових. подрібнюють, зміш ують з подрібнени­ Те саме, що й алтея лікарська. ми зеленою цибулею і хроном, солять, заправляю ть вершками (на 150 г листя П. з. беруть 25 г цибулі, 15 г хрону, 20 г вершків, сіль). ЗОВНІШНЬО — відвар трави (готують, п р о ч и т а н — як у попередньому прописі) для проми­ вічнозелена рослина-ліана роди­ вань, компресів, примочок і спринцю­ ни аралієвих. Те саме, що й плющ вань. звичайний.

945

ПРЯМЙК — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Те саме, що й зо зу ли н е ц ь ш о­ лом оносний.

367

стебла трійчасті, знизу волосисті, з обох боків з крапчастими за ­ лозками, клейкі, округлі або овальні, великозубчасті. Квітки двостатеві, неправильні, 4—7 мм завдовжки, зібрані в одиничні пазуш ні багатоквіткові колосо­ видні китиці; В І Н О Ч О К М Є Т Є Л И К О вий, білувато-ліловий. П лід — біб. Ц віте у червні — серпні. Плоди дозріваю ть у липні — вересні. Поширення. П соралея кістянкова росте в республіках Середньої А зії і в Південному Казахстані, головним чином на лесовій під­ гірній рівнині, в передгір'ях і низькогір'ях, де інколи утворює м айж е чисті зарості. Часто трап­ ляється як бур'ян на незрош уваних полях. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовую ть плоди псоралеї (Fructus PsoraІеае), які заготовляю ть з кінця червня до вересня (роботи по за ­ готівлі проводять у захисних рукавицях, щоб уникнути опіків шкіри). Зібрані плоди відразу с у ­ ш ать на сонці на відкритих м ай­ данчиках. Готову сировину збе­ рігаю ть у сухих приміщ еннях з доброю вентиляцією . Строк придатності — 3 роки. Використо­ вують сировину для виготовлен­ ня препарату псоралену. В натив­ ному вигляді рослину не вико­ ристовують. Хімічний склад. Плоди псоралеї містять ф урокум арини псорален і ізопсорален (ангеліцин), ефірну і ж ирну олії, речовини з естро­ генними властивостями (друпацин, друпанін). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Препарат псорален являє собою природну суміш ф урокум аринів — псоралену та ізопсоралену і належ ить до ф ото­ сенсибілізую чих засобів. Засто­ сування псоралену показане при гніздовом у й тотальном у обли­ сінні та при вітиліго (альбінізм). Побічні явища і протипоказан­ ня такі самі, як і при застосуван­ ні бероксану (див. статтю Па­ стернак посівний).

948

949

ПУЕРАРІЯ ЛОПАТЕВА, пуерарія шорстка; пуэрария лопастная Риегагіа lobata, синонім — Р. hirsuta —

багаторічна рослина родини б о­ бових. Те саме, що й пуерарія лопатева.

багаторічна рослина родини бо­ бових. Ліана з дерев'янистими опуш еними стеблам и до 12 см у діаметрі і 1—3 м завдовжки. Листки трійчасті. Л источки 14— 20 см завдовж ки, на довгих опу­ шених череш ках; бокові — ок­ руглі, верхівкові — ромбічні. Квітки зигоморфні (див. Зиго­ морфна квітка)', ф іалково-рож еві, в багатоквіткових пазуш них к и ­ тицях. П лід — біб. Цвіте у липні — жовтні. Пош ирення. В диком у стані рост? на Д алекому Сході. В Криму ви­ рощ ують як декоративну росли­ ну. Дичавіє. Сировина. Використовують усю рослину: кореневищ е, листя, квіт­ ки, боби. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. К ореневищ а міс­ тять крохмаль, вуглеводи діадзин і діадзеїн, кумарини; у листках і бутонах є флавоноїди, аспа­ рагін, аденін, масляна і глю тамі­ нова кислоти; в насінні — алка­ лоїди, гістидин, кем пф ерол і крохм аль (до 40 % ). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. У вітчизняній і зару­ біж ній народній медицині П. л. ш ироко використовую ть. Квітки і Корені використовую ть як пото­ гінний, протигарячковий і протипростудний засіб. Окрім зга­ даного, препарати квіток реко­ мендую ть як кровоспинний, спраготамую чий і витвереж ую чий за ­ сіб, при ентероколітах та зло­ якісних пухлинах, а препарати коренів — як відхаркувальний за ­ сіб при кашлі. Настій або відвар листя вваж аю ть ефективним протиблювотним і сечогінним засо­ бом, вж иваю ть при головних болях у хворих на гіпертонію.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій (10 г подріб­ неної сировини заварю ють склянкою окропу, залиш ають охолодж уватися, процідж ую ть) по 1/3 склянки 3 рази Лікарські форми і застосування. Псо­ на день; відвар (10 г подрібненої рален (Psoralenum) призначають у се­ сировини на 200 мл окропу, кип'ятять редину дорослим по 0,005; 0,01 або 15 хв., настоюють 45 хв. і проціджують) 0,02 г щодня 2—3 рази на день за по 2 столові лож ки 3—4 рази на день. ЗО хвилин до їди. Добові дози: для д о ­ ЗОВНІШНЬО — відвар (готують, як у рослих 0,04—0,06 г; для дітей віком попередньому прописі) для лікування від 5 до 10 років — 0,01 г, від 10 до захворю вань шкіри 13 років — 0,015 г, від 13 до 16 років — 0,02 г. Поряд з прийомом усередину змащ ую ть депігментовані або позбав­ лені волосся ділянки шкіри 0,1 % -ним розчином препарату щодня або через день, на ніч або за 2—3 години до опромінення ртутно-кварцовою лам ­ пою. Режим опромінення такий самий, як і при застосуванні бероксану. Вліт­ ку мож лива заміна опромінення ртут­ но-кварцовою лампою сонячним світ­ лом. Тривалість курсу лікування 3— 3,5 місяця; при необхідності признача­ ють повторні курси (2—3 курси) з ін­ тервалами між ними один — півтора місяця.

ПУЕРАРІЯ ШОРСТКА —

950 ПУСТЙРНИК ЗВИЧАЙНИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й собача кропива звичайна.

951 ПУСТОДУЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й кульбаба лікарська.

368

ПУХІВКА ШИРОКОЛИСТА пушица широколистная Eriophorum latifolium —

ПШІНКА ВЕСНЯНА чистяк весенний Ficaria verna —

багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. Стебло пряме, тупотригранне, 15—70 см зав­ вишки. Листки лінійно-ланцетні, З—8 мм завширш ки, плоскі, тр о ­ хи кілю ваті, на верхівці — три гранні, з піхвами. Квітки двоста­ теві, в багатоквіткових яйцевид­ них, поникаю чих після цвітіння колосках (їх 5— 12), що утворю ­ ють на верхівці стебла зон тико­ видне суцвіття; Н І Ж К И К О Л О С К ІВ округлі або тригранні, шорсткі. Колоскові луски довгасті, зеле­ наво-чорні, з однією жилкою. Оцвітинні щ етинки численні, на, кінці розгалуж ені, при плодах розростаю ться і утворю ю ть пуч­ ки білих волосків — пухівки. П лід — тригранний горішок. Цві­ те у травні — червні. Пош ирення. П ухівка ш ироколиста зустрічається переваж но в Кар­ патах і на Поліссі, в Л ісостепу — розсіяно. Росте на осоково-м о­ хових болотах. Сировина. Для медичних потреб використовую ть суш ену траву, зібрану в період цвітіння росли­ ни, і пухнасті колоски, які заго ­ товляю ть у серпні. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад пухівки ш ироко­ листої ще не вивчено. Відомо лише, що в рослині є значна кіль­ кість кремнію. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Настій трави вж ива­ ють як сечогінний і послаблю ­ ючий засіб при тривалих запорах і затримці сечі. Чай із пухнастих колосків вваж ається кровоочис­ ним, потогінним і відхаркуваль­ ним засобом. Його п ’ють при простудах і каш лі, при проно­ сах, катарах киш ок і запаленні м'язів, при ревматизмі, подагрі та ш кірних хворобах і використо­ вують для промивання ран.

багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Стебло 9— ЗО см заввишки, висхідне, просте або вгорі розгалуж ене, з пучком бульбовидно потовщ ених додат­ кових коренів при основі і з бі­ лими видовж еними вивідковими брунькам и в пазухах листків. Листки з полиском, цілісні, окру­ гло-серцевидні або яйцевидносерцевидні, здебільш ого виїм ча­ сто-зарубчасті; ниж ні — довгоче­ решкові, середні й верхні — на коротш их череш ках. Квітки дво­ статеві, правильні, 2,5—3,5 см у діаметрі, по одній на верхівці стебла і гілок; віночок роздільно­ пелюстковий, з 8— 10 видовж ени­ ми оберненояйцевидними ж овти­ ми з полиском пелю стками, при основі яких є медова залозка, вкрита лусочкою . П лід — збірна сім ’янка. Цвіте у квітні — травні.

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій трави (1 сто­ лова лож ка сировини на 200 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день; настій колосків (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хвилин, процідити) по 2 склянки на день ковтками.

Поширення. Пш інка весняна р о ­ сте по всій території України в листяних і міш аних лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть надзем ну частину (траву) або всю рослину (трава разом з к о­ рінням). Заготовляю ть сировину в період цвітіння рослини; суш ать під укриттям на вільному повітрі, на горищі або в добре провітрю ­ ваному приміщ енні. М олоде лис­ тя спож иваю ть свіж им. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У свіж ому листі рослини є сапонін, протоанем о­ нін, анем онін (у висуш еному листі), аскорбінова кислота (до 190 мг% ), каротин (5,2 мг%). Кореневі бульби м істять кр о х ­ маль (13,5 % ), цукри (10 % ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Пш інку звичайну за ­ стосовую ть як сечогінний, легкий проносний, відхаркувальний, кро­ воочисний і ранозагою вальний засіб. Відвар трави з корінням п'ю ть при вуграх, ш кірних виси­ пах, золотусі, при запорах і гемо­ рої та від кашлю. Настоєм трави полощ уть рот при гінгівітах і сто ­ матитах, промиваю ть рани і ви­ разки. З молодого листя готують вітамінні «кровоочисні» салати, юшки, зелені та холодні борщі. Слід пам'ятати, що після цвітіння рослина стає отруйною і надм ір­ не вж ивання її у вигляді салатів чи галенових препаратів може призвести до отруєнь. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар цілої рослини (1 столова лож ка сировини на 2 склян­ ки води або сироватки, нагрівати на водяній бані 2—3 години) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день; вітамінні «кровоочисні» салати із пш інки: порі­ зану кусочками варену картоплю по­ сипають подрібненим листям пшінки, заправляю ть сіллю, олією, оцтом або гірчицею (на 200 г вареної картоплі беруть 100 г листя пшінки і 20 г олії,

369

961 сіль, оцет або гір ч и ц ю — на смак); свіж озібране листя пшінки бланшують 4—5 хвилин у киплячій воді, виймають, трохи підсушують, дрібно січуть, при­ крашають кусочками варених яєць, додають оцет, солять, заправляють вершками (на 120 г листя пшінки беруть двоє яєць, 40 г вершків, сіль і оцет — на смак). ЗОВНІШНЬО — полоскання і проми­ вання настоєм трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 5 хвилин), змащування гемороїдальних вузлів маззю (розтерте до однорідної маси листя пшінки змішують з вершко­ вим маслом у співвідношенні 1:1).

954_________________ П’ЯДИЧ

РАННИК ВУЗЛУВАТИЙ багаторічна трав'яниста рослина норичник узловатый родини гречкових. Те саме, що Scrophularia nodosa — й ревінь тангутський.

962 РАЙ-ДЁРЕВО — кущ або невелике (2—3 м зав­ вишки) дерево родини сум ахо­ вих. Те саме, що й скум пія зв и ­ чайна.

963 РАЙ-ЦВІТ — багаторічна трав'яниста рослина айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й пижмо зви ­ чайне.

АЛЬПІЙСЬКИЙ — родини

багаторічна вічнозелена тр ав 'я­ ниста рослина родини плаунових. Те саме, що й п ла ун альпійський.

955 П'ЯДИЧ БАРАНЕЦЬ — багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини плаунових. Те саме, що й плаун баранець.

956_________________ П'ЯДИЧ

964 РАК БЕРЕЗИ — багаторічний паразитичний гриб родини гіменохетових. Те саме, що й березовий гриб.

РАКОВІ ШИЙКИ —

БУЛАВОВИДНИЙ — багаторічна трав'яниста рослина багаторічна вічнозелена трав'я­ родини гречкових. Те саме, що ниста рослина родини плаунових. й гірчак змі'іний. Те саме, що й плаун б ула во ви д ­ ний.

957_________________ П'ЯДИЧ ДВОГОСТРИЙ — багаторічна вічнозелена т р ав 'я ­ ниста рослина родини плаунових. Те саме, що й п ла ун двогострий.

958 П’ЯДИЧ ЗАПЛАВНИЙ — багаторічна вічнозелена тр ав 'я­ ниста рослина родини плаунових. Те саме, що й плаун заплавний.

959_________________ П'ЯДИЧ к о л ю ч и й — багаторічна вічнозелена трав'я­ ниста рослина родини плауно­ вих. Те саме, що й плаун ко лю ­ чий.

960_________________ П'ЯТИПЕРСНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й перстач білий.

966

РАБАРБАР —

багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Має м 'ясис­ те, бульбоподібно потовщ еле к о ­ реневищ е. Стебло прямостояче, просте, 40— 100 см заввишки, гострочотиригранне, гладеньке, іноді на верхівці трохи зало­ зисте. Листки супротивні, че­ решкові, видовж ено-яйцевидно довгасті або ланцетно-довгасті, пилчасті, гострі, 5— 16 см завдовж ­ ки і 2—8 см завширшки. Квітки дрібні, двостатеві, неправильні, зі­ брані у довге волотисте суцвіття; віночок зеленаво-бурий, глечиковидно-дзвониковидний, з май­ ж е двогубим п'ятилопатевим від гином і з нижньою лопаттю, яка відігнута донизу, верхня частина

370

967 і спинка буро-червоні. Чашечка в 2,5—4 рази коротш а за віночок. П лід — коробочка. Цвіте з трав­ ня до серпня. Пош ирення. Ранник вузлуватий росте по всій території України (на півдні рідше) на луках, серед чагарників, у лісах. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків, використовую ть траву (Herba Scrophulariae nodo­ sae) і кореневищ е (Rhizoma Scro­ phulariae nodosae). Траву заготов­ ляю ть в період цвітіння рослини, зрізую чи верхівки стебел завдов­ ж ки ЗО см. Кореневищ а копають восени. Зібрану сировину суш ать у затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре про­ вітрю ється. С ухої сировини ви­ ходить 20 % . Зберігаю ть у щільно закритих банках або бляш анках, дотримую чись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. У траві й коре­ невищах рослини є алкалоїди, отруйний сапонін, ф лавоноїд гесперидин, дубильні й смолисті речовини та органічні кислоти (масляна, корична, яблучна). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. При призначенні все­ редину препарати ранника вуз­ луватого виявляють дермотонічну, протиалергічну, болета­ мувальну і протисвербцеву дію. Зваж аю чи на це, настій корен е­ вищ п'ю ть при сверблячих виси­ пах на ш кірі й запаленні л ім ф а­ тичних вузлів, а настій трави — при кропив'янці. Крім того, на­ стій кореневищ реком ендується при скроф ульозі, зобі, ново­ утвореннях і суглобовом у рев­ матизмі. При зовніш ньому засто­ суванні препарати ранника ву­ злуватого діють протизапально, там ую ть біль, заспокоюють біння, прискорюють гоєння ран. Настій кореневищ використову­ ють для компресів (2—3 рази на день при ф урункулах і свербінні шкіри), примочок (2—3 рази на день при геморої) і полоскання (при ангінах). С віж у потовчену траву або порош ок із сушеної трави використовую ть для гоєння ран. П рипарки з суш еної трави застосовую ть при абсцесах. У го­ меопатії використовую ть есенцію з свіж ої трави. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — 1 чайну лож ку коре­ невищ настоюють до охолодж ення на склянці окропу і одерж аний настій випивають за день ковтками; 5 г трави настоюють до охолодж ення на склянці окропу і одерж аний настій випивають протягом дня за 3 прийоми. ЗОВНІШНЬО — полоскання, примочки і компреси з відвару кореневищ (2 чай­ ні ^.ожки сировини на 200 мл окропу, варити 20 хвилин, процідити). При­ таманні ранникові токсичні властиво­ сті потребую ть обереж ності при вико­ ристанні його.

РАПОНТИКУМ —

рослини м істить каротиноїд родоксантин і аскорбінову кислоту (49,8 мг% ). У насінні є алкалоїди. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рдесник плавучий виявляє протизапальну, в'яж уч у і протисвербіж ну дію. Всереди­ ну настій трави даю ть при киш­ кових коліках, проносі, свербля­ РДЕСНИК ПЛАВУЧИЙ. чих висипах на ш кірі, при ранах р д е с т п л а в аю щ и й і виразках, ускладнених запаль­ Potamogeton natans — ними процесами. Есенцію з сві­ багаторічна трав'яниста плавуча ж о ї рослини використовували в рослина родини рдесникових. гомеопатії. Стебло циліндричне, слаборозга- Лікарські форми і застосування. луж ене, 50—120 см завдовжки. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ Листки чергові, цілокраї, на дов­ лову лож ку сировини настоюють 2 го­ гих череш ках; плавучі — довга­ дини на склянці окропу, проціджують) сті, занурені — ланцетні, непро­ по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день. зорі. Квітки правильні, двоста­ теві, чотиричленні, зеленаво-ж ов­ таві, в густому циліндричному колосовидному суцвітті завдовж ­ РЕВІНЬ ПАЛЬЧАСТИЙ — ки 4—5 см; квітконос до 10 см багаторічна трав'яниста рослина завдовж ки. Плід кістянковидний, родини гречкових. Те саме, що 4—5 см завдовж ки, обернено­ й ревінь тангутський. яйцевидний, з тупуватим кілем на спинці. Цвіте у червні — серпні. Пош ирення. Рдесник плавучий росте розсіяно по всій території України в стоячих і повільно текучих водах. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть суш ену тра­ ву рдесника, яку заготовляю ть в період цвітіння рослини. Р осли­ на неоф іцинальна. Хімічний склад вивчено ще недо­ статньо. Відомо лише, що листя багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й великоголовник саф лоровидний.

968

969

371

970 РЕВІНЬ ТАНГУТСЬКИЙ, ревінь пальчастий, рабарбар, китайський рапонтик; ревень тангутский Rheum palmatum — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Має коротке багатоголове, зверху темно-буре, на зломі яскраво-ж овте к орене­ вищ е з кількома товстими м 'яси­ стими кореням и. Стебла прямі, 150—250 см заввишки, порож нис­ ті, борозенчасті, з червонавими цяточкам и і смуж ками. П рико­ реневі листки великі (до 75 см у діаметрі), ш ирокояйцевидні, 5— 7-лопатеві, зверху з розсіяними дрібними ворсинками, зісподу — по всій поверхні густо опушені довгими волосками, на довгих (до ЗО см) циліндричних, часто червонавих череш ках, зібрані р о ­ зеткою; лопаті листків загостре­ ні, нерівновеликонадрізані. Стеб­ лові листки чергові, дрібніш і (до 10 см у діаметрі), з короткими череш ками і округлими пальчасторозсіченим и пластинками. Квітки двостатеві, правильні, в багатоквіткових волотистих с у ­ цвіттях; оцвітина проста, віночковидна, ш естироздільна, білувато-рож ева або червона. Плід — тригранний ш ирококрилатий ко­ ричню вато-червоний горішок. Цвіте у липні. Поширення. Батьківщ ина ревеню тангутського — гірські ліси цен­ трального Китаю. На території України його культивую ть як л і­ карську рослину. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть коріння й кореневищ а ревеню (Radix Rhei). Збираю ть коріння у вересні, викопуючи чотири річ­ ні рослини; з нього обтруш ую ть землю, звільняю ть його від над­ земної частини, миють у х о ­ лодній воді, очищають від уш код­ жених частин, ріж уть на куски розміром 10— 12 см, при необ­ хідності розщ еплю ють уздовж і сушать. Ш тучне суш іння п ро­ водять при температурі 60° після попереднього пров'ялю вання. Го­ тову сировину зберігаю ть у су­ хому провітрю ваному приміщ ен­ ні без доступу світла. Строк при­ датності — 5 років. Хімічний склад. Коріння й коре­ невища ревеню тангутського міс­ тять антраглікозиди (понад 5 % ) та їхні аглікони й первинні ф ор­ ми — антраноли, дубильні (до 12 % ), смолисті й пектинові ре­ човини, крохмаль, глюкозу, га­ лову і коричну кислоти та значну кількість оксалату кальцію. До складу антраглікозидів входять глю ко-реум-емодин (глюкозид реумемодину), хризоф анеїн (глю­ козид хризанолу), реохризин (глюкозид фісціону) і глюко-

971_________________ алое-емодин (глюкозид алое-емо- РЕДЬКА ПОСІВНА ЧОРНА дину). редька посевная чёрная

Фармакологічні властивості і ви­ Raphanus sativus var. niger — користання. Головними діючими овочева коренеплідна дворічна

речовинами цієї рослини є антра­ глікозиди й дубильні речовини. Антраглікозиди, розщ еплю ючись у товстому киш ечнику, утворю ­ ють реїн, реумёмодин і хризоф а­ нову кислоту, які подразнюють нервові закінчення ки ш ко во ї стін ки і спричинюють проносну дію. Дубильні речовини виявля­ ють в'яж у ч у й протизапальну дію. Біологічна дія ревеню за ­ леж ить від дози: у великих дозах він діє як послаблю ючий засіб (наслідок настає через 8— 10 го­ дин), при малих дозах спостері­ гається протипроносний ефект. Послаблююча і в'яж уч а дії зал е­ ж ать і від того, який розчинник використовується при вигото­ вленні препаратів: у водних пре­ паратів переваж ає подразне д і­ яння (антраглю козиди добре роз­ чинні у воді), у спиртових — в 'я ­ ж уче (таноглю козиди кращ е роз­ чиняються у спирті). Галенові препарати ревеню мають і ж овч о ­ гінні властивості. П ризначається ревінь переваж но хворим похи­ лого віку і дітям як послаблю ­ ючий засіб при атонії киш ечника, метеоризмі і при хронічних запо­ рах. Д озу добираю ть індивіду­ ально. В невеликих дозах (0,05— 0,2 г) ревінь допомагає при дис­ пепсії та катарі ш лунка з недо­ статньою кислотністю. Вживання препаратів ревеню протипоказа­ не при гострому апендициті й х о ­ лециститі, гострому перитоніті, непрохідності киш ок і кровоте­ чах із ш лунково-киш кового трак­ ту та при вагітності. Слід уни­ кати їх при подагрі, катарах се ­ чового міхура й оксалурії. Три­ вале вживання ревеню веде до посилення запорів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — таблетки ревеню (Таb ulettae radicis Rhei) по 1—2 таблетки на прийом при запорах, на ніч після їди; екстракт ревеню сухий (Extractum Rhei siccum) від 0,1 до 1—2 г на прийом залеж но від віку; настойку ревеню гірку (Tinctura Rhei amara) по ’/ 2— 1 чайній лож ці 2 рази на день перед їдою при атонії кишечника, метеориз­ мі й хронічних запорах; сироп ревеню (Sirupus Rhei) дають головним чином дітям при розладах травлення, що супроводяться метеоризмом і схиль­ ністю до запорів, по 1/ 2— 1 чайній лож ці (дозу добираіоть індивідуально) на прийом перед їдою 3 рази на день; настій коріння (2 столові лож ки сиро­ вини на 200 мл окропу) по третині склянки на ніч.

рослина родини капустяних (хре­ стоцвітих). У перший рік розви­ ває розетку ліровидних, *перистонадрізаних листків і ко р ен е­ п лід , на другий — квітконосне стебло і насіння. Стебло прям о­ стояче, розгалуж ене, 20— 100 см заввишки. Квітки дрібні, дво­ статеві, правильні, білі або л і­ лові, у китицях; оцвітина подвій­ на, чотиричленна. Плід — вере­ теновидний товстий роздутий стручок. Цвіте у квітні — травні. Плоди дозріваю ть у травні — червні. Поширення. Редьку посівну ви­ рощ ують на городах по всій тери­ торії України. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть свіж і коренеплоди (Radix Rapha­ ni recentis] і насіння (Semen Ra­ phani sativi). Зберігаю ть корен е­ плоди у льоху в вологом у піску. Хімічний склад. Коренеплоди редьки містять цукри (до 6 %), білки, амінокислоти, клітковину, ферменти (діастаза, глюкозидаза, оксидаза, каталаза), вітаміни В, і С (до 56 мг% ), антоціани, орга­ нічні кислоти, ліпіди, органічні

372

972 сполуки сірки (метилмеркаптан, глю кобертегоїн, синігрин та ін.), солі калію (до 1200 мг% ), кальцію, заліза і магнію. В насінні є ж ирна і еф ірна олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними дослідж еннями встановлено, що свіж ий сік редьки має ж овчо­ гінні й діуретичні властивості, посилює перистальтику кишок. Ж овчогінні властивості редьки підтвердж ено й клінічними спо­ стереж еннями. Крім того, сік редьки підвищує толерантність організму до вуглеводів (при цукровому діабеті), має ф ітон­ цидні (пояснюються наявністю органічних сполук сірки) й від­ харкувальні властивості, поси­ лює секрецію залоз ш лунка і ки­ шок, збудж ує апетит, і виявляє подразню вальну дію (при місце­ вому застосуванні), подібну до дії гірчичників. П ероральне за­ стосування соку редьки показане і дає добрий терапевтичний еф ект при токсичних гепатитах, цирозах печінки, холециститах і ж овчнокам 'яній хворобі, при поруш еннях серцевого ритму і кардіоневрозах, при гіпацидних гастритах, дуоденостазах і атонії киш ечника. При ^бронхіті, за­ хриплості, коклюші й кровохар­ канні редьковий сік вживаю ть у поєднанні з медом. У народній медицині свіж ий сік редьки да­ ють цинготним хворим, п'ю ть при відсутності апетиту, метеоризмі, проносі, нирковокам 'яній хворо­ бі, затримці менструацій і як засіб, що сприяє збільш енню виділення молока у матерів-годувальниць. Редькою лікую ть па­ раліч язика (її треба жувати). Терту редьку корисно вживати при атеросклерозі (сприяє виве­ денню з організму надлиш кового холестерину). В суміш і з буряком і морквою редька допомагає при анемії. При виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої киш ­ ки, гіперацидном у гастриті й гострих запальних захворю ван­ нях печінки, киш ечника і нирок та при органічних захворю ван­ нях серця вживати редьку проти­ показано. Для місцевого лікуван­ ня використовую ть сік і насіння редьки. Свіжим соком промива­ ють гнійні рани і виразки, роб­ лять розтирання при м іж ребер­ них невралгіях, міозитах, ради­ куліті й артралгіях. Соком редь­ ки, змішаним з медом і горілкою, розтираю ть хворі суглоби, а роз­ веденим пополам з водою — об­ мивають обморож ені ділянки т і­ ла. Насіння редьки, потовчене і зміш ане з невеликою кількістю води, застосовую ть у вигляді припарок як антибактеріальний і антимікотичний засіб при. міко-

тичних екзем ах і ранах, які пога­ РЕЗЕДА ЖОВТА но гояться. резеда ж елтая

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО— свіж ий сік п’ють по 1 столовій ложці 2—3 рази на день як відхаркувальний і сечогінний засіб; свіж ий сік, змішаний з медом у спів­ відношенні 1:1, п'ю ть по 1—2 столові лож ки 2—3 рази на день; при захво­ рюваннях печінки і ж овчного міхура свіж ий сік п’ють, починаючи з 100 мл д а день і поступово збільшуючи дозу до 400 мл на день, протягом 5—8 т и ж ­ нів (разова доза 50— 100 мл; курс л і­ кування рекомендується періодично повторювати); суміш (порівну) соку редьки, буряків і моркви наливають у темну пляшку, нещільно, щоб рідина могла випаровуватися, закривають, ставлять на 3 години у теплу духовку і після охолодж ення вживають по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15 хвилин до їди (курс лікування — 2—3 місяці). ЗОВНІШНЬО — три частини (за об’є ­ мом) свіж ого соку редьки змішують з двома частинами меду і однією частиною горілки і одерж ану суміш використовують для втирання у хворі суглоби; припарки з потовченого н а­ сіння при мікозах (1—2 рази на день, курс лікування — 7— 10 днів).

Reseda lutea — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини резедових. Стеб­ ло прямостояче або висхідне, ж орстке, розгалуж ене, густооблистнене, ЗО—60 см заввишки. Листки чергові, з ш орсткими краями; прикореневі листки не­ рідко цілісні, стеблові — тричіп'ятиперистороздільні, з цілісни­ ми або дво-трироздільними част­ ками, верхівкові — лінійні. Квіт­ ки двостатеві, неправильні, жовтаво-зелені, на квітконіжках, зі­ брані В густі К О Л О С О В И Д Н І китиці; пелюстки (їх 6) незрослі, з роз­ ширеною нижньою частиною і глибокорозсіченою верхньою, неоднакові, верхні більші за інші. П лід — довгаста тригранна спря­ мована догори коробочка з трьо­ ма зубчиками на верхівці. Цвіте у травні — ж овтні. Поширення. Резеда ж овта росте в лісостепових і степових рай­ онах, рідш е — на півночі та пів­ нічному заході У країни на полях, біля доріг, на схилах, вапняковокам 'янистих місцях та •н а від­ слоненнях вапняку і крейди. Сировина. Для виготовлення л і­ ків використовую ть суш ену тра­ ву і свіж е коріння резеди. Заго­ тівлю сировини проводять під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Коріння резеди містить ізотіоціонати й ал к ал о ї­ ди, трава — алкалоїди, ефірну олію, фенолкарбонові кислоти (ванілінову, п-кумарову, п-гідроксибензойну), флавоноїди, аскор­ бінову кислоту, токоф ероли і ка­ ротин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави резеди застосовую ть як сечогінний і по­ тогінний засіб. Настій свіж ого коріння п'ю ть при хворобах сер­ ця. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (1 чай­ ну лож ку сировини настоюють 1— 2 години на двох склянках окропу, процідж ую ть) по 1 столовій ложці 2 рази на день, підсолоджую чи медом.

973 РЕП'ЯШОК

ПРЯМОРОГИЙ —

однорічна трав'яниста ш ерстистоволохата рослина родини ж овте­ цевих. Те саме, що й реп'яш ок язичковидний.

373

974_________________ 975 РЕП'ЯШОК я з и ч к о в и д н и й , реп'яш ок пряморогий; рогоглавник язычковидный Ceratocephala testiculata, сино­ німи: С. reflexa, С. orthoceras— однорічна трав'яниста шерстисто-волохата рослина родини ж ов­ тецевих. Квітконосні стебла зав­ вишки 3— 10 см, одноквіткові. Листки пальчастороздільні, зі­ брані в прикореневу розетку. Квітки двостатеві, актиноморфні (див. Актиноморфна квітка), 5-пе­ люсткові, світло-ж овті. П лід — сім'янка. Цвіте у березні — квіт­ ні. Пош ирення. Росте в лісостепо­ вих і степових районах, рідше — в лісових районах і в Криму, на степах, степових схилах, підви­ щених відкритих місцях та по вигонах. Сировина. Використовують сві­ ж у траву або сік рослини. Росли­ на неоф іцинальна. у Х імічний склад. Рослина містить алкалоїд анемонін. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Експериментально доведено ранозагою вальні вла­ стивості препаратів Р. я. при фурункулах, виразках, піодермії тощо. Використання їх сприяє очищенню ран від гною, приско­ рює розсм октування запальних набряків, грануляцію тканин і епітелізацію . В народній меди­ цині Р. я. використовую ть як зовніш ній засіб при екземі та інших захворю ваннях шкіри. Л ікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — свіж ий або консерво­ ваний за допомогою 20 % -ного спирту сік для ^змащування ураж ених місць; свіж а подрібнена рослина для прикла­ дань до ураж ених місць. У свіж ом у вигляді рослина отруйна.

РИЦИНА ЗВИЧАЙНА клещевина обыкновенная Ricinus communis — багаторічна деревовидна (в к ул ь­ турі в країнах помірного клім а­ ту, зокрем а на У країні,— одно­ річна трав'яниста) рослина р о ­ дини молочайних. Стебло прям о­ стояче, порож нисте, р озгал уж е­ не, заввишки 0 ,8 —3(5) м. Листки великі, чергові, пальчасторозсічені (на 5— 11 лопатей), на дов­ гих (20— 60 см) череш ках; лопаті яйцевидно-видовж ені, загостре­ ні, нерівнозубчасті по краю. Квіт­ ки одностатеві, однодомні, зібра­ ні в китицевидні суцвіття зав­ довж ки до 70 см; оцвітина п ро­ ста, непоказна, 3—5-роздільна, забарвлена залеж но від форми і сорту. П лід — овально-куляста тригнізда коробочка, вкрита ш и­ пами або рідше без них. Цвіте у серпні. Поширення. Рицина звичайна по­ ходить з Африки. На території У країни її культивую ть як олій­ ну і як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовую ть насіння рицини (Semen Ricini), 3 якого добуваю ть рицинову олію. Збираю ть насіння в 3— 4 прийоми, в м іру достигання китиць, зрізую чи їх серпом або нож ем і обмолочуючи. Сорти з коробочками, що не р озтріск у­ ються, збираю ть спеціальними комбайнами, з наступним об­ молочуванням молотаркою і з додатковим очищенням на віял­ ках. Зберігаю ть насіння в сухих приміщеннях.

975

Хімічний склад. Н асіння рицини м істить до 55 % ж ирної невисихаю чої олії, білкові речовини (понад 15 %), алкалоїд рицинін (0,1 — 1 % ), безазотисті речовини (10— 12 % ), клітковину (бл. 18 % ). У складі рицинової олії є.о д н о кислотний тригліцерид рицинолової кислоти (до 85 % ), олеїнова (9 % ), лінолева (3 % ), стеари но­ ва і діоксистеаринова кислоти, гліцерин та неомилю вані речо­ вини (до 0 ,4 % ). До складу біл ­ кових речовин входить мало вивчений токсальбумін-рицин — речовина надзвичайно отруйна (6 насінин рицини спричинюють смертельне отруєння у дітей, 20— у дорослих). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рицинова олія — кла­ сичний проносний засіб. При надходж енні у дванадцятипалу киш ку вона частково гідролі­ зується на гліцерин і рицинолову кислоту, яка спричиню є поси­ лену перистальтику внаслідок хімічного подразнення слизової оболонки киш ечника солями цієї кислоти. Прслаблюючий еф ект настає через 5—6 годин. Як про­ носний засіб рицинову олію при­ значаю ть усередину головним чином при ентероколіті, а також при хронічному запорі в поєд­ нанні з гемороєм, проктитом та тріщ иною відхідника. Її застосо­ вують і при підготовці хворих до рентгенологічного д осл ід ж ен ­ ня органів черевної порож нини для видалення з киш ок газів і вмісту. При прийманні рицинової олії спостерігається й реф л ек­ торне скорочення м 'язів матки.

374

976_________________ Зваж аю чи на це, в акуш ерській практиці рицинову олію засто­ совують як рододопоміж ний за­ сіб (призначаю ть усередину по 40—50 г в поєднанні з хініном, пахікарпіном та іншими засоба­ ми). Застосування рицинової олії як послаблю ю чого засобу проти­ показане при отруєнні ж иророз­ чинними речовинами (фосфор, бензол та ін.), а також екстрак­ том дріоптериса чоловічого. Як зовніш ній засіб (змащування, тампони) рицинову олію вико­ ристовую ть для лікування запрі­ лостей, атонічних виразок, радіодерматитів, себореї, виразки го­ мілки, дифузного випадання во­ лосся, сквамозного блеф ариту й захворю вань піхви і шийки матки. Рицинова олія входить до складу багатьох мазей і бальза­ мів для лікування опіків, виразок, ран тощо. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — рицинову олію [Ole­ um Ricini] дорослим призначаю ть по 15—ЗО г, дітям — по 5— 10— 15 г (1 чай­ на, десертна або столова лож ка) на прийом. ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) рици­ нової олії і скипидару зміш ую ть з н е­ великою кількістю сульфату марган­ цю і використовують для втирання при себореї.

J

;Ж

ґ'ЦШ?,

РІЖКЙ, дючою рідиною (її утворює рос­ житні ріжки, матка, маткові лина в результаті зараж ення), яка приваблю є комах, що нею ріжки, спориння; ж ивляться. Комахи переносять спорынья пурпурная конідії на здорові колоски; від­ Claviceps purpurea — бувається вторинне зараж ення паразитичний гриб класу сум ча­ стих грибів (аскоміцетів), що ураж ує зав'язь деяких злаків. Цикл розвитку гриба складається з трьох послідовних стадій: сум ­ частої, конідіальної і зимую чої. В колосі ураж ених рослин за ­ мість зерен утворю ю ться с к л е ­ роції, що мають вид ріж ків і ста­ новлять собою зимую чу стадію гриба. Склероції зимую ть у грун­ ті, куди вони потрапляю ть при збиранні врожаю. Навесні з них виростаю ть червонуваті булаво­ видні відростки — строми. По пе­ риферії головок стром ф орм у­ ються плодові тіла — перитеції, у яких утворю ю ться особливі утвори — сумки, або аски, а вже в них розвиваю ться по 8 нитко­ подібних аскоспор. Стиглі аскоспори викидаю ться з перитеціїв, підхоплю ю ться вітром, перено­ сяться на рослини і зараж аю ть їх (аскоспори проростаю ть, і їхні росткові трубки проникаю ть у зав'язь). У зав'язі з аскоспори розвивається багатоклітинний розгалуж ений м іцелій, вкритий шаром конідієносців, які відчле­ новують величезну кількість ко ­ нідій. Одночасно з відчленуванням конідій тіл о гриба вкри­ вається липкою, солодкою і смер­

рослин. В обох випадках після зараж ення на місці зав'язей утво­ рюються склероції. Поширення. Ріж ки паразитую ть на 170 культурних і дикорослих злаках, але найчастіш е на житі. Останнім часом пош ирення хво­ роби у посівах зменш илось, тому в спеціалізованих господарствах по вирощ уванню лікарських рос­ лин ріж ки почали розводити ш тучно (в культурі виведено ерготамінні й ерготоксинні ш та­ ми ріжків). Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть ріж ки, або склероції, гриба (Se­ cale cornutum , синонім Fungus secalis). Заготовляю ть ріж ки під час жнив, збираю чи їх вручну безпосередньо в полі (це найчис­ тіш а і найвисокоякісніш а сиро­ вина!) або на хлібоприйм альних пунктах при очищ енні насіння жита. На ш тучних плантаціях ріж ки збираю ть ш ляхом прямого комбайнування переобладнани­ ми зерновими комбайнами. Зі­ брані р іж ки суш ать під укрит­ тям на вільному повітрі або в добре провітрю ваному приміщ ен­ ні, розстеливш и рівним тонким (1:—2 см завтовш ки) ш аром на папері або тканині. Ш тучне су­ ш іння проводять при тем пера­ турі 50°. Сухих ріж ків виходить 70—80 % . Зберігаю ть у сухих добре провітрю ваних приміщ ен­ нях. Строк придатності — 2 роки. Хімічний склад. Склероції р іж ­ ків містять алкалоїди, що є по­ хідними лізергінової кислоти і поділяю ться на 3 групи: групу ерготоксину (ергокристин, ергокорнін, ергокриптин), групу ерго­ там іну і групу ергом етрину. Всі алкалоїди названих груп мають свої правообертові ф ізіологічно неактивні стереоізом ери (похід­ ні ізолізергінової кислоти). По­ ряд з цим, склероції ріж ків міс­ тять алкалоїд ергомонамін і алка­ лоїди групи клавіну: костаклавін, пенінклавін, ханаклавін, елімоклавін та ергоклавін. Склад і вміст алкалоїдів значною мірою зал еж ать від раси гриба, рослини-хазяїна, на якій гриб розви­ вається, і зовніш ніх факторів. Крім алкалоїдів, у ріж ках є цу­ кри (3—4 % ), ергостерин і аміни: тирамін, гістамін, триметиламін, метиламін, агматин і гексиламін; амінокислоти: аспарагін, аланін, валін, лейцин і ф енілаланін та інші азотовм існі сполуки: холін, ацетилхолін, бетаїн, ерготіоксин, ерготіонеїн, урацил і гуанозин; пігменти і значна кількість л іп і­ дів.

375

Фармакологічні властивості і ви­ ( «Brom criptinum ») — н а п ів си н те ­ (0,25—0,5 мг ). В термінових випадках користання. Т ерапевтичний ефект тичний препарат, одерж уваний вводять повільно у вену 0,5 мл 0,05 % ріж ків зумовлений наявністю в них алкалоїдів, основними серед яких є ергометрин, ерготамін і ерготоксин. В терапевтичних д о ­ зах вони строго вибірково діють на матку, посилюючи її скоро­ чення. При великих дозах настає спазм м'язів. Найбільш вираж е­ ною вибірковою дією на матку і найменшою токсичністю від­ значається ергометрин, але за тривалістю еф екту на скоротливу здатність матки він поступається перед ерготоксином і ергота­ міном. Особливо чутливі до р іж ­ ків м 'язи матки під час вагітності й після родів. В акуш ерсько-гіне­ кологічній практиці ріж ки і ви­ готовлені з них препарати ши­ роко використовую ть при атонії матки і пов'язаних з нею м атко­ вих кровотечах (кровоспинна дія поясню ється стисненням стінок судин при скороченні м 'язів мат­ ки), у післяпологовий період, щоб прискорити скорочення м ат­ ки, при м енорагіях та при мат­ кових кровотечах, не пов'язаних з поруш енням менструального циклу. Застосування ріж ків і ви­ готовлених з них препаратів протипоказане при вагітності й під час родів (тонічне скорочен­ ня м 'язів матки мож е спричини­ ти асфіксію плода). Н ебезпечно застосовувати ріж ки безпосе­ редньо після народж ення дити­ ни, якщ о дитяче місце ще в по­ рож нині матки (спазм м'язів мож е переш кодити відокрем лен­ ню посліду). При надто трива­ лому застосуванні, а інколи при підвищ еній чутливості до препа­ ратів ріж ків мож ливі явища ерго­ тизму, пов'язані зі звуж енням судин і поруш енням ж ивлення тканин (особливо кінцівок), а та­ кож психічні розлади. Явища ерготизму м ож уть виникнути і при вживанні хліба, випеченого з борошна, змеленого з неочищеного від ріж ків зерна. Всі пре­ парати ріжків, так само як і р іж ­ ки в нативній формі, надзвичайно отруйні, їх треба застосовувати лише з дозволу і під наглядом лікаря. Випадкове або навмисне отруєння великими дозами ріж ­ ків супроводиться нестерпними болями у ш лунку й сильною судомою, нерідко настає смерть. Як маткові засоби використову­ ють настій ріж ків, препарат ерготал, що являє собою суму алка­ лоїдів ріжків, та індивідуальні алкалоїди — ергометрин, ергота­ мін і їхні похідні. Тією чи іншою мірою алкалоїди ріж ків і їхні похідні стимулюють центральні доф амінові рецептори і в зв'язку, з цим м ож уть пригнічувати се-, крецію пролактину [специфіч­ ним антагоністом дофамінових рецепторів є бромкриптин

на основі алкалоїду ергокриптину]. А лкалоїди ерготамін і ерго­ токсин входять до складу ряду вітчизняних і зарубіж них ком ­ бінованих препаратів («Belloid», «C offetam inum », «C ofergot», «Ergofein», «Ergoffin»). Гідрова­ ні алкалоїди ріж ків втрачають вибіркову дію на матку, зате набуваю ть вираж ених седатив­ них і гіпотензивних властивостей і застосовую ться при неврозах, спазмах судин, гіпертонічній хворобі та інших захворюваннях. Слід відмітити і ф лебодинамічні властивості гідрованих алк ал о ї­ дів ріж ків (наприклад, дигідроергокристин входить до складу венотонічного препарату під наз­ вою анавенол). Л ікарські форми і застосування. Настій ріж ків (6 г сировини на 200 мл окропу) по Ґ- столовій лож ці 3 рази на день при маткових кровотечах. EproTaA(Ergotalum) застосовують при маткових кровотечах, спричинених атонією матки; для прискорення інво­ люції матки в післяпологовому п ері­ оді. Призначають всередину по 0,0005— 0,001 г (0,5— 1 мг) 2—3 рази на день або підшкірно і в м'язи по 0,5— 1 мл (0,00025—0,0005 г ерготалу) 1—2 рази на день. Форми випуску: таблетки, що містять по 0,001 г (1 мг) суми алка­ лоїдів, та у вигляді 0,05 % -ного розчи­ н у для ін 'єк ц ій в ампулах по 1 мл. Ергометрин (Ergometrini M aleas) за­ стосовують в акуш ерській практиці при кровотечах після ручного вида­ лення посліду, при ранніх післяпо­ логових кровотечах, уповільненій ін­ волюції матки в післяпологовому пе­ ріоді, при кровотечах після кесаревого розтину, при кров'янистих виділеннях після аборту та при кровотечах на грунті міом матки. Призначають усе­ редину, в м'язи і внутрішньовенно; найшвидший і найсильніший ефект спостерігається при внутріш ньовенно­ му введенні. Разова доза при паренте­ ральному введенні 0,0002 г (0,2 мг), при пероральному — 0,0002—0,0004 г (0,2—0,4 мг). В післяпологовому пе­ ріоді призначаю ть усередину по 0,2— 0,4 мг 2—3 рази на день до зникнен­ ня загрози кровотечі — протягом 3 днів; при тривалій кровотечі вводять одно­ разово 0,2 мг внутріш ньовенно або в м'язи, потім продовж ую ть давати препарат усередину. П репарат проти­ показаний під час вагітності, в 1-му і 2-му періодах родів. Форми випуску: таблетки, що містять по 0,0002 г (0,2 мг) ергометрину малеату, і в ампулах по 1 мл 0,02 % -ного розчину (0,2 мг). Ерготамін (Ergotamini H ydrotartras) за­ стосовують в акуш ерсько-гінекологіч­ ній практиці в ранньому післяполого­ вому періоді при гіпо- й атонічних кровотечах, під час і після кесаревого розтину, при субінволю ції матки після родів і аборту та при сильних дисфункціональних маткових кровотечах і геморагіях, пов'язаних з міомами матки. Крім того, ерготамін застосову­ ють при мігрені. Є підстави вваж ати його ефективним і при глаукомі. При­ значають усередину по 10—15 крапель 0 ,1 % -ного розчину (або 40 крапель 0,025 % -ного розчину) або по 1 таб­ летці (драже) (0,001 г) 1—3 рази на день. Підшкірно і в м ’язи вводять по 0,5— 1 мл 0,05 % -ного розчину

ного розчину. При мігрені призна­ чають по 15—20 крапель 0,1 % -ного розчину за кілька годин до очікувано­ го приступу. На початку больової фази приступу можна прийняти 2—4 мг під язик, потім через 2 години — 2 мг до зменш ення болю, але не більш е як 10 мг на день. При тяж кому приступі мігрені вводять 0,5— 1 мл 0,05 % -ного розчину в м ’язи. Вищі дози при прийо­ мі всередину: разова — 0,002 (2 мг), добова — 0,004 г (4 мг); під шкіру і в м'язи: разова — 0,0005 г (0,5 мг), добова — 0,002 г (2 мг). Тривале л іку­ вання ерготаміном не рекомендується (можливий розвиток ерготизму); після 7 днів застосування у випадках, що потребую ть триваліш ого лікування, роблять перерву (на 3—4 дні). Препа­ рат протипоказаний при стенокардії і звуж енні периферичних судин, у п із­ ніх стадіях атеросклерозу й гіперто­ нічної хвороби, при вагітності, сеп­ тичних станах і при поруш еннях ф ун к­ ції печінки і нирок. Форми випуску: ампули по 1 мл 0,05 % -ного розчину (0,5 мг в 1 мл), флакони по 10 мл 0,1 % ного розчину (1 мг в 1 мл), таблетки (драже) по 0,001 г (1 мг). Белоїд (Belloid) приймають по 1—2 та­ блетки 3 рази на день при підвищ ено­ му збудж енні, безсонні, вегетативних дистоніях, синдромі М ен’єра, неврогенних розладах, пов'язаних з пору­ шенням менструального циклу, та при гіпертиреозі. Протипоказання ті самі, що й до застосування ерготаміну. Препарат виробляють в Угорській На­ родній Республіці. М етилергометрин (M ethylerg ornet rinum] вводять під ш кіру і в м'язи по 0,5— 1 мл 0,02 % -ного розчину, в вену 0,25— 1 мл (в 20 мл 40 % -ного розчину глюкози) при гіпотонії й атонії матки в ранньому післяпологовому періоді, при кесаревому розтині, кровотечах після аборту і внаслідок уповільненої інволюції матки. П репарат протипока­ заний під час вагітності і родів. Виго­ товляється в Чехословацькій С оціалі­ стичній Республіці. Таблетки кофетаміну (Tabulletae «Cof­ fetaminum») застосовую ть при мігрені (вазопаралітична форма), артеріальній гіпотонії та як засіб, що зн иж ує внут­ рішньочерепний тиск при судинних, травматичних та інфекційних ураж ен ­ нях центральної нервової системи. П ризначаю ть усередину по 1—2 та­ блетки на прийом під час приступу головного болю 2 рази на день, потім по 1 таблетці 2—3 рази на день протя­ гом кількох днів (до 1 місяця). А нало­ гічний препарат виробляють за кордо­ ном під назвами: «Cofergot», «Ergo­ fein», «Ergoffin». Дигідроерготамін (D ihydroergotam ini M ethansulfonas) приймають усередину по 10—20 крапель (в 0,5 склянки води) 1—3 рази на день при мігрені й хворобі Рейно. П репарат протипоказаний при гіпотонії, вираж еному атеросклерозі, органічних ураж еннях серця, стено­ кардії й при порушенні функцій нирок та в похилому віці. Виготовляється в Чехословацькій С оціалістичній Рес­ публіці.

376

977

978

припарки при подагрі, а з про­ РІП’ЯХ ж о в т и й — тертої свіж ої ріпи готують мазь багаторічна трав’яниста, з опуш е­ ним стеблом рослина родини для лікування відморож ень. розових. Те саме, що й парило овочева коренеплідна дворічна Лікарські форми 1 застосування. — відвар корененлода звичайне. рослина родини капустяних (хре­ ВНУТРІШНЬО (1—2 столові лож ки подрібненої си­ стоцвітих). У перший рік роз­ ровини на 200 мл окропу, варити виває розетку листків і ко р е н е ­ 15 хвилин, процідити) по чверті склян­ п лід , на другий — квітконосне ки 4 рази на день або по 1 склянці стебло і насіння. Стебло прям о­ на ніч; свіжий сік по 1—2 столові РОБІНІЯ ЗВИЧАЙНА, стояче, облистнене, ЗО— 100 см лож ки 3—4 рази на день, підсолод­ біла акація; заввишки. Прикореневі листки ж уючи медом або цукром на смак. ЗОВНІШНЬО — протерту свіж у ріпу робиния ложноакация ліровидні, ж овтаво-зелені, вкри­ змішують з гусячим жиром у спів­ Robinia pseudoacacia — ті щ етинками. Стеблові листки відношенні 2:1 й використовують для листопадне, до 35 м заввишки сизуваті; нижні — ліровидні, змащування відморож ених ділянок дерево родини бобових. Листки верхні — стеблообгортні, сидячі, тіла; варену терту ріпу прикладають чергові, непарноперисті, з 4— 10 ланцетні. Квітки двостатеві, пра­ до хворих частин тіла при подагрі. парами довгастих, видовж енопам'ятати, що при виразковій вильні, золотаво- або блідо-ж ов­ Слід хворобі шлунка й дванадцятипалої овальних або овальних листоч­ ті, зібрані в щитковидне суцвіття,- кишки та при гострих гастритах і ків; листочки цілокраї, зверху оцвітина подвійна, чотиричлен­ ентероколітах вж ивати ріпу в сирому зелені, зісподу — блідо-зелені на. П лід — багатонасінний стру­ вигляді -протипоказано. або сірувато-зелені, по ж илках чок з ш иловидним носиком. Цві­ трохи опушені, з округлою або те з травня по серпень. трохи звуж еною основою і тупою Поширення. Ріпу вирощ ують на верхівкою, яка закін чується ві­ городах по всій території У краї­ стрям; прилистки видозмінені в ни. колючки. Квітки двостатеві, не­ Заготівля і зберігання. З л іку­ правильні, В ПОНИКЛИХ китицях; вальною метою використовую ть віночок метеликового типу, з п 'я ­ свіж і коренеплод и ріпи. Збері­ ти вільних пелюсток, білий. гають їх у льоху в вологом у пі­ П лід — біб. Цвіте у травні — ску. червні. Хімічний склад. Коренеплоди р і­ Поширення. Робінія звичайна по­ пи містять білки (1,74 % ), вугле­ ходить з П івнічної А мерики. По води (до 9 % ), клітковину (1,41 %), всій території України її культи­ стерини (p-ситостерин, кам п есте­ вують як декоративну й ф іто ­ рин, брасикостерин), тіоглікозимеліоративну рослину. ди, ізотіоціанові сполуки, ф ос­ фатиди і ж ирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В,, В2, В5, аскорбінову (до 60 мг% ) і пантотенову кислоти, каротиноїди (лі­ копін, v-каротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).

РІПА репа огородная Brassica rapa —

979_________________

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ріпа має відхарку­ вальні, протизапальні, антисеп­ тичні й болетамувальні власти­ вості, підвищ ує діурез, стимулює секрецію ш лункового соку та по­ силює перистальтику киш ечни­ ка. Відвар коренеплода вживаю ть при захриплості голосу, хроніч­ ному бронхіті, бронхіальній аст­ мі та як засіб, що заспокою є серцебиття й покращ ує сон і як легкий послаблюючий засіб. У сирому вигляді ріпу признача­ ють при хронічних запорах, а сві­ ж ий сік ріпи дають цинготним хворим, п'ють, підсолодж ую чи медом або цукром, при простуд­ них захворю ваннях верхніх ди­ хальних шляхів, що супроводять­ ся сухим каш лем. У лікувальном у харчуванні ріпу застосовую ть при гіпацидних гастритах дискінезіях ж овчовивідних ш ляхів за гіпокінетичним типом, цри атонії киш ечника й спастичних кол і­ тах та для проф ілактики гіпо- й авітам інозів (особливо в північ­ них районах країни). Використо­ вують ріпу і як зовніш ній засіб: з каш ки вареної ріпи роблять

377

980 Заготівля і зберігання. Для ви­ РОГАТІ ВОЛОШКИ — готовлення ліків використовую ть квітки (Flores Robiniae pseudoacaciae) і кору робінії (Cortex Robiniae pseudoacaciae). Квітки заготовляю ть на початку цвітін­ ня рослини. Спочатку зривають руками або зрізую ть секаторами чи нож ицями суцвіття,потім з с у ­ цвіть обш моргую ть квітки, роз­ кладаю ть їх в один шар на папері чи тканині й висушують на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Сухих квіток виходить 15— 18% . Строк придатності — 1 рік. Кору робінії збираю ть вес­ ною до розпускання листя з м о­ лодих гілок, здираючи її роз­ різаними вздовж трубками або ж олобками, і суш ать під укрит­ тям на вільному повітрі, а при несприятливих погодних ум о­ вах — у теплом у приміщенні, яке добре провітрюється. Хімічний склад. Квітки робінії містять флавоноїди, еф ірну олію, цукри та органічні кислоти. До складу ефірної олії входять ме­ тиловий ефір антранілової кисло­ ти, індол, геліотропін, бензилалкоголь і складні ефіри саліци­ лової кислоти. У корі є дубильні речовини, токсальбумін — робін, ефірна олія, ф ітостерин і стигма­ стерин.

Фармакологічні властивості І ви­ користання. Квітки робінії вико­ ристовую ть як сировину для ви­ готовлення флароніну — препа­ рату з гіпоазотемічною дією. В народній медицині настій кві­ ток робінії використовую ть як відхаркувальний, ж арозн иж ую ­ чий, протизапальний, спазм олі­ тичний, кровоспинний, діуретич­ ний і лёгкий послаблю ю чий за ­ сіб. Його дають усередину від кашлю і грипу, при болях у ш лун­ ку й киш ечнику, при ш лункових кровотечах і запальних проце­ сах сечовивідних ш ляхів (пієло­ нефрит, нирковокам'яна хворо­ ба, цистит). Настій кори п'ють при підвищ еній кислотності ш лункового соку, виразках у ш лунку й киш ечнику та при за ­ порі. В гомеопатії застосовую ть еф ірну олію робінії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 сто­ лова лож ка сировини на 300 мл окро­ пу, настояти 2 години) по півсклянки З рази на день до їди; дві столові л о ж ­ ки суміші квіток робінії звичайної і нагідок лікарських та кореневищ пирію повзучого, взятих у співвідно­ шенні 1:0,5:2, варять 5—7 хвилин у склянці окропу, процідж ую ть і при­ ймають по чверті склянки 3—4 рази на день при гострих і хронічних цисти­ тах; настій кори (половину чайної лож ки сировини на 400 мл окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують) по третині або половині склянки 3 ра­ зи на день. Кора робінії отруйна. Ко­ ристуватися нею треба обережно, не перебільш ую чи рекомендованих доз.

миють у проточній воді, очищ а­ однорічна трав'яниста рослина ють від старої бурої пробки й родини жовтецевих. Те саме, гнилих частин і пров'ялю ю ть у затінку на вільному повітрі, а пі­ що й сокирки польові. сля цього ріж уть на кусочки 2— 10 см завдовж ки і досуш ую ть у суш арках при тем пературі 50— 60° (у домаш ніх умовах молена РОГОМАК — одно- або дворічна трав'яниста досуш увати на плиті або на печі). зберігаю ть у ш орстковолосиста рослина ро - f Готову сировину дини макових. Те саме, що й ма­ сухому приміщ енні, яке треба провітрювати. Строк придат­ чок рогатий. ності — 3 роки. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Коріння родіоли містить дубильні речовини пі­ РОДІОЛА РОЖЕВА, рогалової групи (до 2 0 % ), е ф ір ­ золотий корінь; ну олію (0,8—0,9 % ), цукри, біл­ родиола розовая ки, жири, віск, третинні спирти, Rhodiola rosea, синоніми: (3-ситостерин, флавоноїди (кемп­ ферол, кверцетин, ізокверцетин, Sedum roseum, S. rhodiola — багаторічна трав'яниста сизо-зе­ гіперозид), фенольний глікозид лена рослина родини товстолис­ салідрозид (до 1 % ), антраглікотих. Має веретеноподібний м 'я ­ зиди, до 0,15% органічних ки ­ систий корінь, який переходить слот (галова, яблучна, янтарна, у дерев'янисте сторчове, пере­ лимонна, щавлева), мінеральні важ но багатоголове, в сухому речовини (багато марганцю, слі­ вигляді запаш не кореневищ е, ди цинку, титану, кадмію, хрому усадж ене лусковидними бурува­ та ін.). тими трикутним и листочками. Фармакологічні властивості і ви­ Стебла прямостоячі, прості, 10— користання. У народній медицині 35 см заввишки. Листки чергові, європейських країн родіолу ро­ у верхній частині стебла збли­ ж еву використовували мало — ж ені, сидячі, м'ясисті, голі, вузьколанцетні, видовж еноланцетні або оберненояйцевидновидовжені, з клиновидною осно­ вою, гострі, як правило від се редини або вище гострозубчасті іноді цілокраї. Квітки правильні одностатеві, дводомні, з чотиризрідка п'ятичленним и квіткови ми колами, у верхівковом у щ ит­ ковидному багатоквітковом у гу­ стому суцвітті; пелюстки ВИДОВж ені або лінійні, ж овті чи зеле­ наві, в чоловічих квітках 3—4 мм завдовж ки (коротш і за тичин­ ки), в ж іночих — недорозвинені. П лід — довгаста листянка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Родіола рож ева ро­ сте в Карпатах по берегах гір­ ських річок, на скелях, Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть кореневищ е з коренями родіоли (Rhizoma cum radicibus Rhodiolae rosae), які викопую ть у період від кінця цвітіння рослини до заверш ення її вегетації. Не слід заготовляти молоді рослини з 1— 2 стеблами. Для відновлення заростей на ділянці, де заготов­ ляють сировину, треба залиш ати не менше як 40 % рослин, а пов­ торно заготовляти сировину на цій ділянці дозволяється не рані­ ше як через 10— 15 років. Треба також враховувати, що чоло­ вічі екземпляри мають більш у ж иттєздатність, тому ж іночих особин треба заготовляти менше. 3 зібраної сировини обтруш ую ть землю, звільняю ть її від стебел,

98І

982

378

983_________________ лише як засіб від головного болю (наприклад, втирали у скроні настій кореневищ на олії садової троянди). Ескімоси Аляски вж и­ вали в їж у і кореневищ а, і молоді пагони (до цвітіння). На Алтаї рослину використовую ть від пе­ ревтоми, недокрів'я, при захво­ рюванні ш лунка, статевих розла­ дах і як «ліки від усіх хвороб». У науковій медицині препарати родіоли рож евої призначаю ть як стимулюючий засіб при перевто­ мі у практично здорових людей і хворих з астенічним станом після соматичних та інф екцій­ них захворювань, при ф ункц і­ ональних захворю ваннях нерво­ вої системи (неврози, вегетатив­ но-судинна дистонія, гіпотонія, імпотенція), використовую ть у психіатричній практиці (для знят­ тя побічної неврологічної дії психофармакологічних засобів, у комплексній підтримую чій те­ рапії хворих на ш изофренію 3 ремісією за астенічним типом). П репарати родіоли маю ть і адаптогенні властивості: зумовлю ­ ють в організмі стан підвищ еної опірності до несприятливих ф ак­ торів зовніш нього середовищ а (переохолодж ення, перегріван­ ня, кисневе голодування, різні стреси та ін.), Крім того, вони загострю ю ть зір і слух, поліпш у­ ють травлення, збудж ую ть апе­ тит, знімаю ть психічне напру­ ж ення, прискорюють видуж уван­ ня після хірургічних операцій. Застосовую ть родіолу у вигляді екстракту (готовий аптечний пре­ парат), а в домаш ніх умовах готую ть настойку або настій. Настій п ’ють при простудній гарячці, різних нервових і ш лун­ ково-киш кових захворюваннях, метрорагії та серцевій слабості. П репарати родіоли протипоказа­ ні при різко вираж еном у збуд­ женні, гіпертонічній кризі, га­ рячкових станах та при гіпотонії у клім актеричном у періоді. Л ікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — екстракт родіоли рід­ кий (Extractum Rhodiolae fluidum) по 5— 10 крапель 2—3 рази на день за 15—ЗО хвилин до їди протягом 10— 20 днів (у психіатричній практиці призначають, починаючи з 10 крапель 2—3 рази на день, потім дозу посту­ пово збільш ую ть до ЗО—40 крапель на прийом: тривалість лікування — 1—2 місяці); настойку готують на 40 % -ному спирті у співвідношенні 1 :5 ) по 15 крапель 3 рази на день за 15—20 хвилин до їди; настій (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти 4 години, процідити) по півсклянки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — екстракт родіоли рід­ кий використовують для змащ ування ясен при піореї.

РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ, с тя гн и к р о в , с у х о зл о т и ц я ; кровохлёбка аптечн ая S a n g u iso rb a o ffic in a lis , с и н о ­ н ім — S. g la n d u lo sa — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має коротке, здерев'яніле розгалуж ен е коре­ невищ е з міцними темно-коричневими товстими (понад 1 см у діаметрі) і довгими додатко­ вими кореням и. Стебла прям о­ стоячі, 20— 100 (150) см заввишки, ребристі, вгорі розгалуж ені, все­ редині порож ні, як і листки зов­ сім голі, блискучі. Листки не­ парноперисті, з багатьма (7— 17 у прикореневих і 3—5 — у верхніх стеблових) видовж енояйцевидними або еліптичними, серцевидними при основі й округ­ лими на верхівці, пилчасто-зуб­ частими по краю, цупкими темно-зеленими зверху і сизуватими

зісподу листочками; прикореневі листки зібрані розеткою , на дов­ гих черешках-, стеблові — черго­ ві, череш кові, лиш е найверхніш і сидячі. Квітки правильні, дво­ статеві, безпелю сткові, в яйце­ видних, овальних або овальноциліндричних головках, на дов­ гих прямих квітконосах; чаш о­ листки (їх 4) пелюстковидні, темно-червоні або м айж е чорнопурпурові, при достиганні пло­ дів опадаючі. П лід — однонасін­ ний горіш ок, вміщ ений у затвер­ ділий 4-гранний гіпантій. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Родовик лікарський росте на заливних луках, лучних степах, узліссях, берегах річок і краях боліт по всій території У країни (на півдні переваж но по долинах річок). Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використову­ ють кореневищ е з корінням (Rhizoma et radix Sanguisorbae) і над­ земну частину (Herba Sangui­ sorbae) родовика. О фіцинальну сировину, кореневищ а з корін­ ням, заготовляю ть восени, коли надземна частина почне в'янути. Д ля відновлення заростей на д і­ лянці, де заготовляю ть коріння, треба залиш ати 1—2 рослини на кож ні 10 м 2 площі. З викопаного коріння обтруш ую ть землю, звільняю ть його від стебел, ми­ ють у проточній воді, пров’ялю ­ ють 2—3 дні на сонці, після цього ріж уть на куски завдовж ки 20 см і досуш ую ть у теплом у примі­ щенні або в суш арці при тем пе­ ратурі 50—60°. С ухої сировини виходить 22—25 % . Строк при­ датності — 5 років. Суш ене к о ­ ріння є в продаж у в аптеках. Траву заготовляю ть під час цві­ тіння рослини, відокремлю ю чи стебло від коріння під призем ­ ною розеткою листків. Після закінчення сушіння, яке прово­ дять у затінку на вільному п о ­ вітрі або в провітрю ваному при­ міщенні, грубі частини стебел відкидають. Готову сировину збе­ рігають у сухому захищ еному від світла приміщенні. Хімічний склад. Кореневищ а й корені родовика м істять дубиль­ ні речовини пірогалової групи (16—2 5% ), галову й елагову кислоти, еф ірну олію (1,0— 1,8 % ), до 4,5 % сапонінів (сангвісорбін, потерин, гентріаконтан), стерини (ситостерин, стигмастерин), гір­ коти, ф лавоноїди (кверцетин, кем пф ерол та ін.), крохмаль (до 30% ), цукри (0,9% ), оксалат кальцію і вітамін С (ЗО—60 мг% ). У траві рослини є дубильні речо­ вини, еф ірна олія (1,5— 1,8% ), сапонін сангвісорбін (2,5—4,0% ), барвні речовини, крохмаль, цук­ ри, вітаміни С (у свіж ом у листі 360—920 мг% ) і К й каротин.

379

984 Фармакологічні властивості і ви­ РОДОДЕНДРОН ЖОВТИЙ користання. Галенові препарати р о д о д е н д р о н ж ё л т ы й родовика лікарського маю ть с у ­ динозвуж увальні (при місцевому застосуванні), в'яж учі, протиза­ пальні, болетамувальні й крово­ спинні властивості, згубно впли­ вають на найпростіш і організми, киш кову, черевнотифозну, пара­ тиф озну й дизентерійну палички. Рідкий екстракт та відвар к оре­ невищ і коріння родовика дають всередину при кровохарканнях, ш лункових, гем ороїдальних і післяабортних кровотечах, у ви­ падку геморагічних метропатій, як засіб проти холециститів, ентероколітів і проносів різної етіології, хронічної дизентерії, при різній патології киш ечника, що супроводиться метеоризмом. Не менш популярним є зовніш нє застосування родовика. Відвар кореневищ і коріння використо­ вують при ангінах, гінгівітах, стоматитах, бактеріальном у й трихом онадном у кольпітах, при справж ній ’ерозії шийки матки, вуграх, запальних процесах ш кі­ ри, ф лебіті й тромбофлебіті. Роз­ варене подрібнене коріння вико­ ристовую ть для припарок при ф урункулах і виразці гомілки (в останньому випадку терапев­ тичний еф ект м ож на значно п о ­ силити одночасним прийманням відвару коріння всередину). Зна­ чно рідше, переваж но в народній медицині, як кровоспинний і ра­ нозагою вальний засіб викори­ стовую ть настій трави родовика. М олоде листя рослини придатне для юшок і салатів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— екстракт родовика лікарського рідкий (Extractum Sanguisorbae fluidum) по ЗО—50 крапель З—4 рази на день; відвар кореневищ 1 лирш пл

(U 1,

QUU

Z.

( .іи л и ш

лилмі

сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 5—6 раз на день (у випад­ ку лямбліозного холециститу відвар теплим вводять через зонд у дванадця­ типалу кишку по 100 мл 3—8 раз на курс, а через 1—2 місяці курс л іку ­ вання повторюють); настій трави (1 — 2 столові лож ки сировини на 400 мл холодної кип'яченої води, настояти 8 годин, процідити) по чверті склянки 3 рази на день до їди; столову лож ку суміші трави родовика лікарського, кореневищ перстачу прямостоячого і листя ш авлії лікарської, взятих у спів­ відношенні 10:5:3, настоюють на склян­ ці окропу і п'ю ть по півсклянки через кож ні 3 години при тривалих про­ носах; столову лож ку суміші (порів­ ну) трави родовика лікарського і гри­ ц ик ів звичайних настоюють на склян­ ці окропу і п'ю ть по третині склянки через кож ні 2 години при маткових кровотечах. ЗОВНІШ НЬО— полоскання, обмиван­ ня, примочки, компреси настоєм трави (50 г сировини на 1 л води) або відва­ ром кореневищ і коріння (готують, як у попередньому прописі). Для спринцювання, які проводять 1—2 р а­ зи на день, відвар кореневищ і корін­ ня розводять теплою кип'яченою во­ дою ( на 100 мл відвару беруть 900 мл води).

їди, урсолову, лимонну, хл оро­ генову і кавову кислоти, ру­ R hododendron lu te u m , с и н о ­ тин, гідрохінон, фітостерин, арикулін та вітам ін С (120— 180 мг% ). н ім — A za le a p o n tic a — невеликий (1—2,5 м заввишки), Фармакологічні властивості і ви­ з прямостоячими гілками кущ користання. Препарати рододен­ родини вересових. Листки черго­ дрона ж овтого мають в'яж учі, ві, еліптичні, ланцетовидні або потогінні, ранозагою вальні, про­ та болетамувальні оберненояйцевидні, з країв вій­ тизапальні часті, на зиму опадають; молоді властивості. В дослідах над тва­ листки опушені, старі — голі. ринами з'ясовано, що основна рододендрона Квітки двостатеві, великі, запаш ­ дію ча речовина ні, зібрані в зонтиковидні с у ­ ж овтого — андром едотоксин — виявляє місцеву подразню валь­ цвіття або одиничні; віночок ж овтий або оранж евий, непра- ну і загальну наркотичну дію, вильнолійковидний, з вузькоци- ураж ує слизові оболонки, спри­ ліндричною трубкою і злегка чинюючи запалення їх, діє пара­ двогубим відгином. Чашечка ма­ лізую че, викликає брадикардію, ленька, глибокоп’ятироздільна. зниж ує артеріальний тиск і при­ П лід — багатонасінна коробочка. гнічує дихання. Ериколін має потогінні й наркотичні власти­ Цвіте у травні. Поширення. Рододендрон ж о в ­ вості. Комплекс діючих речовин тий росте в основному в східній рослини виявляє ф арм акологіч­ частині Західного Полісся (ост­ ну дію, подібну до дії глікозидів рівне місцезнаходж ення) у воло­ наперстянки. При передозуванні гих і мокрих дубово-соснових препарати рододендрона ж овто ­ го спричинюють поруш ення п ро­ лісах. Заготівля і зберігання. З л іка р ­ відності, ш луночкову тахікардію , ською метою заготовляю ть листя мерехтіння ш луночків та черво­ (Folia R hododendri lutei), яке подібні рухи ш луночків серця. збирають під час цвітіння росли­ Терапевтичні дози не виявляють ни. Зібрану сировину суш ать при побічної дії, м ож ливе лиш е п о­ температурі до 45°; якщо суш ін­ дразнення ш лунка. В народній ня проводять на відкритом у по­ медицині рослину використову­ вітрі, ■то на ніч листя ховають ють при поліартритах ревм атич­ у приміщення. С ухої сировини ного й подагричного генезу, при виходить 25 % . Зберігаю ть у су­ артрозі, бурситі й радикулітах; хих і провітрю ваних приміщ ен­ у гомеопатії — при гіпертроф ії простати й гострому простатиті. нях у темряві і з певною о береж ­ Лікарські ф ормя і застосування. ністю — як отруйну рослину. Рос­ ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні л ож ­ лина неоф іцинальна. ки листя залити 2 склянками окропу, Хімічний склад. Листя містить настояти 15 хвилин) пити ковтками дубильні речовини (7— 18 % ), глі­ по 2 склянки на день при ревматизмі козиди (андромедотоксин, салі­ й подагрі. — відвар (100 г листя дрозид, ериколін), ароматичний ЗОВНІШНЬО на 5 л води, кип'ятити 20 хвилин, спирт рододендрин, ф лавоноїди доповнити окропом до 10 л) для сидя­ (кверцетин, гіперозид), терпено- чої ванни при радикулітах.

380

985 РО Ж А ГОРОДНЯ —

987

тивості і показання до призначен­ багаторічна трав'яниста ш ерсти­ ня рож і рож евої збігаються з п о­ сто-волосиста рослина родини казаннями для алтеї лікарської. мальвових. Те саме, що й рожа Барвна речовина, яка міститься в пелюстках, придатна для під­ рожева. фарбовування ліків, прохолод­ жую чих напоїв, кондитерських виробів тощо.

986

РО Ж А РОЖЕВА,

рож а городня; шток-роза розовая Alcea rosea, синонім — A ltha­ ea rosea — багаторічна трав'яниста шерстисто-волосиста рослина родини мальвових. Стебло пряме, малогіллясте, 80—250 см заввишки. Листки чергові, 5—7-лопатеві, округлі або серцевидні, по краю — тупозубчасті; верхні — трилопа­ теві. Квітки великі (5—7 см у д і­ аметрі), 5-пелюсткові, сидять у пазухах листків по одній або по дві на дуж е коротких квітко­ ніжках і утворюють на верхівці стебла колосовидне суцвіття; п е ­ люстки м айж е округлі, їхня дов­ ж ина дорівню є ширині, вони білі, рож еві, червоні до чорних. П лід — з численних, розміщ ених кільцем плодиків — сім 'янок. Ц ві­ те у липні — серпні. Поширення. В дикому стані рос­ те в Південній Європі та в Малій А зії. На Україні широко кул ьти ­ вують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть квітки, зірвані з чаш ечкою (Flores M alvae a rb o reae cum calyce), або лише пелюстки (Flores M alvae arb o reae sine calyce). Перевагу надаю ть квіткам з тем но-ф іоле­ товим, м айж е чорним забарвлен­ ням. Заготовляю ть сировину про­ тягом усього періоду квітування рослини (в міру розвитку ок р е­ мих квіток). Зібрані квітки не­ гайно суш ать на відкритих м ай­ данчиках, на горищі або в при­ міщенні, яке добре провітрю єть­ ся, попередньо прив'ялюючи на сонці. Рідше використовую ть к о ­ ріння рослини, яке заготовляю ть так само, як і коріння алтеї л і ­ карської. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Квітки рож і рож евої містять дубильні і барвні речовини та слиз. Значна к іл ь­ кість слизу є й у коренях.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ф арм акологічні влас­

РОЗМ АРИН

ЛІКАРСЬКИ Й —

невеликий (60— 120 см заввишки) вічнозелений кущик родини гу­ боцвітих. Те саме, що й розмарин справжній.

988

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (10 г си ­ РО ЗМ А РИ Н СПРАВЖ НІЙ, ровини на 200 мл окропу настоюють розмарин лікарський; 15—20 хвилин) по 1 столовій лож ці розмарин лекарственный З рази на день; холодний настій (1 сто­ лова лож ка подрібнених квіток або Rosmarinus officinalis — коріння на 500 мл х о л од н ої' кип’я ­ невеликий (60— 120 см заввишки) ченої води, настоюють одну годину) вічнозелений кущик родини гу­ по півсклянки 4 рази на день. боцвітих. Стебла дерев'янисті,

галузисті, з чотиригранними пря­ мими, в ранньому віці опуш ени­ ми гілками. Листки супротивні, сидячі, лінійні, шкірясті, ц іло­ краї, з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, майже голі, зісподу — білуваті від густого опушення. Квітки двостатеві, н е­ правильні, зібрані по 5— 10 у гро­ новидні суцвіття на вкорочених гілочках. Віночок синьо-ф іоле­ товий, іноді білий, двогубий, з висунутою з чаш ечки трубоч­ кою; верхня губа пряма, виїм ­ часта, нижня — трилопатева, з відігнутою зубчастою середньою і довгастими боковими лопатями. П лід складається з чотирьох однонасінних горіш ковидних ч а ­ сток. Цвіте у березні — травні. Поширення. Розмарин справжній походить з Середземномор'я. На території України, переважно в Криму, його вирощують як рос­ лину ефіроолійну, а також з д е ­ коративною метою. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовують листя розмарину (Folia Rosm arini

381

989 officinalis). Безпосередньо перед цвітінням або під час цвітіння рослини зрізую ть молоді пагони і сушать, розстеливш и тонким шаром, у добре провітрюваному приміщ енні або під укриттям на вільному повітрі. Коли сиро­ вина висохне, листя відокремлю ­ ють від стеблових частин і збе­ рігають у добре закритих банках або бляш анках. Щоб полегш и­ ти відокремлення листя, сирови­ ну перед обш моргуванням вино­ сять на 1—2 години на сонце. Ш тучне сушіння проводять при тем пературі 35—40°. Сухого лис­ тя виходить 20 % . Із свіж ого листя виробляю ть розмаринову еф ірну олію (Oleum Rosm arini). Рослина офіцинальна в багатьох європейських країнах. Хімічний склад. Листя розм ари­ ну містить до 2,5 % еф ірної олії, 0,5 % суми алкалоїдів (у тому числі розмарицин), гіркоту пікросальвін (1,2 % ), дубильні речо­ вини (5—8 % ), флавони, р-ситостерин, амірин, бетулін, холін, смолисті речовини, віск, нікотинамід, нікотинову, урсолову, роз­ маринову, гліколеву і кавову кислоти та мінеральні речовини (до 10% ). У складі еф ірної олії є пінени (30% ), камфен (20% ), цинеол (10% ), борнеол (10— 17 % ), камф ора (7 % ), каріоф ілен (до 8 % ), борнілацетат (2 % ), лимонен, мірцен, пулегон, мен­ тон, Ізоментон, цимол, терпінеол, ментол та інші речовини.

нервових розладах у к л ім ак те­ ричному періоді. Позитивний те­ рапевтичний еф ект спостеріга­ ється й при безсонні, істерії, неврастенії, епілепсії, мігрені, за ­ памороченні, вегетативній дис­ тонії, гіпертонії, імпотенції, м е­ теоризмі, астмі, хронічному брон­ хіті та грипі. При зовніш ньому застосуванні настій листя роз­ марину вваж ається добрим засо­ бом для лікування запалень ро­ тової порож нини і зіву (поло­ скання), для гоєння ран і ф урун ­ кулів (компреси), від облисіння (втирають у волосисту частину голови), при невритах і простуд­ них захворю ваннях (ванни), при білях у ж інок (спринцювання). Розмаринову еф ірну олію вико­ ристовую ть для розтирань при ревматизмі. Розмарин входить до складу ряду зарубіж них ком бі­ нованих препаратів (балсофлетол, болдоф лорин, депуратум, дивінал, долопакс, лікоактин, перубор, ромаринекс, артродинат, фітодолор, роймекс, тогал, дракодермалін, ровалінд, кардалеп, долексамед, динпресан та ін.). Слід пам'ятати, що вагітним ж ін ­ кам розмарин протипоказаний (діє абортивно). При п ередозу­ ванні препарати розмарину спри­ чиняють блювання, гастроенте­ рит, ож иріння печінки, подраз­ нення нирок з альбумінурією , лейкоцитоз, маткову кровотечу і навіть смерть внаслідок набря­ ку легень.

Фармакологічні властивості і ви­ Лікарські формн і застосування. користання. П репарати розм ари­ ВНУТРІШНЬО— настій листя (1 сто­ ну справж нього знімаю ть спазми гладенької м ускулатури травно­ го тракту, ж овчних і сечовивід­ них ш ляхів та периферичних кровоносних судин (як наслідок відбувається невелике збільш ен­ ня виділення сечі, слабке зни­ ж ення артеріального тиску, по­ ліпш ення відтоку жовчі), поси­ люють ж овчотворну функцію пе­ чінки, активізую ть виділення ш лункового соку, виявляють т о ­ нізую чу дію (підтвердж ено кл і­ нічно на видуж ую чих хворих, які перенесли виснажливі за ­ хворювання й тяж кі хірургічні операції, та на людях похилого віку з поруш енням мозкового кровообігу і старечими змінами серця), сприяють збільш енню м о­ лока у жінок, які годують груд­ дю, мають еменагогічні власти­ вості (відновлюють звичайний пе­ ребіг місячних, усуваю ть хвороб­ ливі явища, які супроводили їх раніше). Прописувати їх особли­ во доречно при спазмах ж овчних і сечовивідних шляхів, спастич­ ному коліті, атонічній диспепсії, загальном у занепаді сил, ф ізи ч­ ній та розум овій перевтомі, серцевих неврозах, поруш еннях м енструального циклу та при

лова лож ка сировини на 400 мл окро­ пу, настоюють 2 години, процідж у­ ють) по півсклянки 3 рази на день до їди; настій листя на вині (40 г сировини на 1 л білого вина, настою­ ють 2 доби) по 1 столовій лож ці до їди для відновлення і покращ ення зору. ЗОВНІШНЬО — полоскання, ком пре­ си і спринцювання настоєм (готують, як у попередньому прописі); розти­ рання розчином розмаринової ефірної олії (розводять спиртом у співвідно­ шенні 2:100); 1—2 столові лож ки су­ міші листя розмарину справжнього, квіток ромашки лікарської і дивини густоквіткової, взятих у співвідно­ шенні 1:2:2, варять ЗО хвилин у 500 мл води, охолоджують, процідж ую ть і застосовують для ванночок і компре­ сів при гнійному запаленні пальця (панарицій); 200—300 г листя розма­ рину заливаю ть 2—3 л окропу, настою­ ють 15 хвилин і одерж аний настій додають до повної ванни (температура води 32— 40°, тривалість процедури — до ЗО хвилин; на ніч не приймати, не сприяє засинанню); 200 г суміші (порівну) листя розмарину справж ­ нього і ш авлії лікарської, трави п о ли ­ н у гіркого та квіток бузи ни чорної варять 20 хвилин у 10 л води і одер­ жаний відвар додають до повної ван­ ни, що має тонізую чі властивості (температура води 34—36°, тривалість процедури — 10 хвилин; на ніч не приймати, не сприяє засинанню!).

РОЗРИВ-ТРАВА ДРІБН ОКВІТКОВА

недотрога мелко цветковая Impatiens parvi flora — однорічна трав'яниста рослина ро­ дини бальзамінових. Стебло пря­ мостояче, ЗО—80 см заввцшки. Листки еліптичні або яйцевидні, загострені, до основи клиновидно звуж ені, по краю — гостропилчастозубчасті, 8— 17 см завдовж ­ ки, Квітки зигоморфні (див. стат­ тю Зигоморф на квітка), 7— 10 мм завдовж ки, прямостоячі, блідож овті; ш порка пряма. П лід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. П оходить із Східної Азії. Росте по тінистих вологих місцях на Поліссі, в північній частині Л ісостепу та в Карпатах. Сировина. Використовують усю рослину. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава містить ф лавонові глікозиди (0,43% ), ал ­ калоїди (0,016% ), аскорбінову ки­ слоту, каротин, л-оксибензойну, ванілінову, гептизинову, ф ерул о­ ву, л-кумарову і кавову кислоти та 2-метокси— 1,4— нафтохінон.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментально з'ясовано, що препарати Р.-т. д. виявляю ть специфічну дію на нервово-м 'язовий апарат матки (посилює скорочення, зупиняє кровотечі). В народній медицині Р.-т. д. використовую ть вну­ тріш ньо як засіб, що виявляє се­ дативну, гіпотензивну й анти ток­ сичну дію, регулю є м енструаль­ ний цикл, прискорю є пологи й зу­ пиняє м аткові кровотечі, та засто­ совую ть при нирковокам ’яній хво­ робі; зовніш ньо — для лікування геморою і ран. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (10 г подріб­ неної трави з коренями на 200 мл окропу, настоюють 1—2 години, про­ цідж ую ть (по чверті склянки 3 рази на день).

382

990

992

РОЗТОПИР —

РО ЗХ ІДН И К

тритерпенові кислоти, холін, смо­ багаторічна кореневищ на т р ав 'я­ ли і каротин (8,2 мг% ), віта­ ниста, з густим повстистим опу­ мін С (ЗО—80 мг% ) та вільні ш енням рослина родини розових. амінокислоти (метіонін, цистеїн, Те саме, що й перстач сріб­ серин). Фармакологічні властивості і ви­ лястий. користання. П репарати розхід­ ника збудж ую ть апетит, активі­ зують травлення, стимулю ю ть за ­ РО ЗХ ІДН И К ЗВИЧАЙНИЙ, гальний обмін речовин в орга­ нізмі, маю ть антисептичні, про­ розхідник плющовидний; тизапальні, болетамувальні, к ро­ будра обыкновенная воспинні, відхаркувальні й пото­ Glechoma hederacea — гінні властивості, підвищують багаторічна трав'яниста рослина діурез, виявляють холеретичну, родини губоцвітих. Стебло л е ­ холекінетичну й протитоксичну жаче, вкорінене, з висхідними дію. Настій трави розхідника чотиригранними голими в ниж ­ дають усередину при захворю ­ ній частині й розсіяно опуш ени­ ваннях органів дихання (фарин­ ми короткими волосками вгорі гіти, ларингіти, коклюш, хронічні квітконосними гілочками, 10— бронхіти, запалення легень, брон­ 40 см заввишки. Листки супро­ хіальна астма), від кровохаркан­ тивні, череш кові, з нирковид­ ня, для підвищ ення апетиту, як ною, серцевидно-трикутною або тонізую чий і вітрогінний засіб, округло-серцевидною зарубчас­ при катарах ш лунка і киш ечника, тою пластинкою, м айж е голі захворю ваннях ж овчного міхура, або розсіяно опушені короткими печінки (особливо при неспе­ волосками. Квітки неправильні, цифічних хворобах печінки, що різнорідні (ж іночі і двостатеві), проявляю ться недостатнім виді­ в пазуш них 1—3-квіткових д иха­ ленням жовчі, збільш енням к іл ь­ зіях. Чашечка трубчаста, неви- кості ш кідливих продуктів обм і­ разнодвогуба, з п'ятьма трикут- ну речовин у крові, нудотою, но-ланцетними гострокінцевими збільш енням печінки), селезінки зубцями, в 3—4 рази коротш ими й сечових ш ляхів (нирковокам 'я­ за трубочку, зовні коротково­ на хвороба, гострий і хронічний лосиста. Віночок синьо-ф іолето­ цистит), як допом іж ний засіб вий, двогубий, зовні коротко- при хронічних захворюваннях, пухнатий; верхня губа віночка спричинених неправильним обм і­ до третини надрізана на півкруг- ном речовин, та як проф ілактич­ лі лопаті; середня лопать спід­ ний засіб проти отруєнь свин­ ньої губи впоперек овальна, за­ цем. У терапевтичних дозах роз­ зублена; бокові лопаті яйцевид­ хідник не отруйний, але пере­ ні, в 2—3 рази вуж чі за середню. дозування м ож е спричинити Плід складається з чотирьох збільш ену слинотечу, пітливість, горіш ковидних часток. Цвіте з поруш ення серцевого ритму і на­ квітня по серпень. бряк легень. Зібрані навесні рос­ Пош ирення. Розхідник звичай­ лини придатні як додаток до ний росте по всій території У краї­ вітамінних салатів та як спеція ни (в Криму порівняно рідко) по для аром атизації супів і соусів. узліссях, серед чагарників, на Як зовніш ній засіб настій роз­ вологих луках, берегах річок, хідника використовую ть для при­ озер і боліт, як бур'ян уздовж мочок при сльозотечі та кон'ю нк­ доріг, по канавах, у садках, на тивіті, для промивання ран, вира­ городах і полях. зок і опіків, для компресів при Заготівля і зберігання. Д ля виго­ фурункулах, гнійних набряках, товлення ліків використовую ть запаленні суглобів, вивихах і пе­ траву розхідника (Herba Glecho- реломі кісток та для ванн після mae, синонім — H erba H ederae виснажливих хвороб (як тоні­ terrestris). Квітконосні гілочки зуючий і стимулюючий засіб). зрізую ть під час цвітіння росли­ Міцною настойкою розхідника ни (кращ е у квітні — травні) і ви­ на оцті лікую ть коросту (2 рази користовую ть свіж ими або су­ на день натираю ть ураж ені д і­ ш ать у затінку, розкладаю чи їх лянки шкіри). Потовчене свіж е тонким шаром. Штучне сушіння листя прикладаю ть до наривів. проводять при температурі, не Свіжий сік рослини використо­ вищій за 35°. С ухої трави вихо­ вую ть як засіб від мігрені (втя­ дить 20 %. Строк придатності гують в ніс). сировини — 1 рік. Рослина неоф і­ Л ікарські форми і застосування. цинальна. ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайна л ож ­ Хімічний склад. У траві розхід­ ка сухої трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день. ника є ефірна олія (0,03—0,06 % ), сапоніни, дубильні (5,9—7,5 % ) й ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і промивання настоєм (1 столова л о ж ­ гіркі (до 31 мг % ) речовини, вин­ ка сухої трави на 200 мл окропу); на, оцтова, кавова, синапова, ванни з відвару (100 г сухої трави р-кумарова й ферулова кислоти, на 2 л окропу).

991

плю щ овидний — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й розхідник звичайний.

993 РОЇВНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й меліса лікарська.

994 РОКИТНЯЧОК

руський

—

невелика (60— 180 см заввишки) к о р о тк о с ір у вато п р и ти сн у то о п у ­ шена кущ ова рослина родини бобових. Те саме, що й зіновать руська.

995 РОМ АНЕЦЬ — однорічна рослина родини айстро­ вих (складноцвітих). Те саме, що й ромашка лікарська.

383

998

996 РОМАШКА АМЕРИКАНСЬКА — однорічна дуж е ароматична гола рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Те саме, що й ромаш ­ ка без'язичкова.

997

цю рослину використовую ть від простуди (протизапальна і пото­ гінна дія), у разі мігрені й без­ соння (заспокійлива дія), при по­ руш енні менструального циклу і як ефективний засіб при гель­ мінтозах, особливо у дітей (зне­ ш кодж ує аскариди, гострики та волосоголовці і на відміну від пижма звичайного є нетоксичним засобом). При зовніш ньому застосуванні препарати ром аш ­ ки без'язи чкової виявляють дерматонічну й протизапальну дію і використовую ться нарівні з ро­ машкою лікарською .

РОМАШКА БЕЗ’ЯЗИЧКОВА, ромашка американська, ро­ машка зелена, ромашка паху­ ча, рум'янка зелена; ромашка безъязычковая Chamomilla suaveolens, синоні­ Лікарські форми і застосування. ми: Santolina suaveolens, A rte­ ВНУТРІШНЬО — столову лож ку су ­ misia matricarioides, Chamomil­ цвіть настоюють 1 годину в закритій посудині на 300 мл окропу, процід­ la discoidea, Lepidotheca suaveo­ ж ую ть і вживають настій по півсклян­ lens, Matricaria discoidea, M. ки 3 рази на день (при аскаридозі п ’ють по 150 мл вранці і ввечері, по­ matricarioides — однорічна дуж е ароматична гола рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Стебла прямостоячі, 5 (15) —ЗО (40) см заввишки, від основи дуж е розгалуж ені, до самих кош иків густо облистнені. Листки двічі або тричі перисторозсічені на лінійно-ланцетні ши­ ловидно загострені частки. Квіт­ ки трубчасті, двостатеві, зелена­ во-жовті, з коротким 4-лопатевим відгином, зібрані на кінцях коротких угорі потовщених сте­ бел та гілок у дрібні (5—8 мм у діаметрі) кошики; язичкових квіток у кош иках немає. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Ромашка без'язи ч­ кова походить з П івнічної А ме­ рики. У нас пош ирена як адвен­ тивна рослина. Росте по всій території України на засм іче­ них місцях, вигонах, уздовж доріг, у посівах. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть суцвіття і траву рослини (Flores et H erba M atricariae discoideae). Збирати, сушити і зберігати так само, як і ром аш ку лікарську. Хімічний склад. Суцвіття ромаш ­ ки без'язичкової містять ефірну олію (0,15—0,50% ), флавоноїди (кверциметрин, апігенін, лютеолін-7-глюкозид), холін, ум белі­ ферон і його метиловий ефір герніарин, слиз, камедь, гіркоти, дубильні речовини та саліцило­ ву й аскорбінсГві кислоти. У скла­ ді еф ірн ої олії є бісаболол і сес­ квітерпени, але немає або дуж е мало хамазулену.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати ромаш ки без'язичкової використовую ть як спазмолітичний засіб при захво­ рюваннях травного каналу і пе­ чінки, спастичному і хронічн о­ му коліті, що супроводиться бродінням у кишках, анацидно­ му гастриті та як жовчогінний засіб. У народній медицині, крім усіх вищ езазначених випадків,

єднуючи вечірню дозу з відваром ко­ ри круш ини лам кої або настоєм листя касі1 гостролистої; при гостриках одно­ часно робити клізми з 50— 100 мл такого самого настою); столову лож ку суміші (порівну) суцвіть ромашки без'язичкової, плодів ф енхелю звичай­ ного і листя м еліси лікарської на­ стоюють на склянці окропу і п'ють ковтками по 2 склянки на день про­ тягом кількох днів при трихоцеф а­ льозі. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару трави ромашки (200 г сировини на 8 л води) при простуді й ревматизмі.

РОМАШКА ЗЕЛЕНА — однорічна дуж е ароматична гола рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Те саме, що й ромашка без'язичкова.

999______________:__ РОМАШКА

КАВКАЗЬКА —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й маруна рожева.

1000 РОМАШКА ЛІКАРСЬКА, рум'янка, романець; ромашка лекарственная Chamomilla recutita, синоніми: Matricaria recutita, M. cham o­ milla — однорічна рослина родини ай­ стрових (складноцвітих). Стебло пряме, циліндричне, голе, роз­ галуж ене, 15—50 см заввишки. Листки чергові, голі, сидячі, дві­ чі або тричі перисторозсічені на тонкі, вузькі, нитковидні сег­ менти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та його гілок в к о ­ ш ики (спільне квітколоже видовж ено-конічне, голе, порож­ нисте); крайові квітки язичкові, м аточкові, білі, серединні — дво­ статеві, трубчасті, ж овті, зверху

384

п'ятилопатеві. П лід — сім'янка. ІДвіте з травня до серпня. Пош ирення. Ромаш ка лікарська росте невеликими заростями м ай­ ж е по всій території України як бур'ян на полях і городах, в са ­ дах, на пустирях, понад дорога­ ми. Відносно великі масиви за­ лиш ились лише в присиваській частині К римської та причорно­ морській частині Х ерсонської об­ ласті на засолених луках і п ере­ логах, а також в посівах. У спе­ ціалізованих господарствах ро­ маш ку культивую ть. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть сушені квіткові кошики ромаш ­ ки. (Flores Cham om illae). Зби ра­ ють кош ики протягом усього пе­ ріоду цвітіння рослини в суху по­ году і не після дощу, зриваючи їх рукам и або спеціальними гребе­ нями при самій основі або так, щоб залиш ки квітконосів були не довш ими за 3 см. Придатні для збирання лише ті кошики, які тільки що почали цвісти (ко­ шики, що перецвіли, при суш ін­ ні розсипаю ться; таку сировину бракую ть). Зібраний матеріал складають, не ущільнюючи, в к о ­ зуби або мішки і того ж дня су­ ш ать, розсипаючи тонким (2— З см) шаром на чистій підстилці в сухому добре провітрю ваному приміщ енні або під укриттям на вільному повітрі і періодично переміш ую чи. Ш тучне сушіння проводять при тем пературі не вище 40°. Сухої сировини ви­ ходить 25—27 % . Зберігаю ть її в сухому, провітрю ваному при­ міщенні в паперових міш ках або в картонних чи фанерних ящ и­ ках, вистелених папером. Строк придатності — 1 рік. Сировина є у продаж у в аптеках. Суцвіття ромаш ки оф іцинальні у 26 к р а ї­ нах світу. Хімічний склад. Квітки ром аш ­ ки лікарської містять до 0,8 % блакитно забарвленої ефірної олії, головними складовими час­ тинами якої є специфічна біоло­ гічно активна речовина хам а­ зулен, сесквітерпенові вуглевод­ ні ф арназен і кадинен, сескві­ терпеновий спирт бісаболол та його оксиди, лактони матрицин (прохамазулен) і матрикарин, а л і­ фатичний терпен, мірцен, капри­ лова, нонілова, ізовалеріанова і ін. кислоти. Крім еф ірної олії у квіт­ ках ромаш ки присутні апігенінглікозиди (6—7 % ), кумаринові сполуки (умбеліферон та його метиловий еф ір герніарин), си­ тостерин, колін, вітамін С, |3-каротин, органічні кислоти, полі­ сахариди, мінеральні солі (12% ). Слід відмітити, що ромаш ка л і­ карська має хімічні раси, на­ приклад, такі що не містять прохамазулену або бісабололу, т о ­ му високу якість сировини мож е

гарантувати лише культивуван­ ня сортів з підвищеним вмістом цих сполук. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Ромашка — одна з цінних лікарських рослин. Бага­ тий хімічний склад рослини зу ­ мовлює широкий діапазон її т е ­ рапевтичних властивостей. П ре­ парати ромаш ки збільшують се­ креторну діяльність травних за ­ лоз, стимулюють ж овчовиділен­ ня і збудж ую ть апетит, знімають спазми органів черевної порож ­ нини, зменш ують утворення га­ зів у киш ечнику, виявляють дермотонічну, болетамувальну, про­ тизапальну і антимікробну дію, заспокоюють свербіння, посилю ­ ють потовиділення, регулюють менструальну функцію, діють як протиалергічний засіб. Ш кідли­ вої побічної дії при вживанні препаратів ромаш ки не відм іче­ но, але великі дози викликають головний біль, хрипоту, каш ель, кон'ю нктивіт, надмірні і боліс­ ні менструації і навіть психіч­ ні розлади (дратівливість, страх, галюцинації, маячні ідеї). З асто­ сування ромаш ки найбільш е ф ек ­ тивне при захворю ваннях ш лун­ ково-киш кового тракту, сечови­ відних шляхів, які супроводж у­ ються спазмами, при м етеориз­ мі, захворюваннях печінки, особ­ ливо при ж овчнокам 'яній хворо­ бі, при дитячих поносах, що су ­ проводж ую ться болями, к о л ік а­ ми і здуттям киш ечника, при поруш енні менструального ци к­ лу, болісних менструаціях і за ­ пальних захворю ваннях ж іночих статевих органів, нудотах у ва­ гітних. Як допом іж ний засіб ро­ маш ку використовую ть при п ід­ вищеній кислотності ш лунково­ го соку, виразці шлунка і два­ надцятипалої кишки, виразково­ му запаленні киш ечника, а в п о­ єднанні з іншими лікарськими рослинами — при хронічному за ­ паленні сечових шляхів, особли­ во ниркових клубочків і сеч о ­ вого міхура. Квітки ромаш ки входять до складу вітрогінного чаю, пом'якш увальних чаїв, су ­ міші для полоскання горла. При зовніш ньому застосуванні препа­ рати ромаш ки виявляють проти­ запальну, знеболюючу, епітелізуючу, антимікробну, антимікотичну, протипаразитичну і протиалергічну дію. Відвар квіток ромаш ки вживаю ть для полос­ кання (кілька разів на день) у разі афтозу, запалення сли­ зових оболонок горла, ясен і р о ­ та, для обмивання гнійних ран, виразок і гемороїдних вузлів, для компресів і примочок при кон ’юнктивіті, професійному д ер ­ матиті, запаленні ш кіри і ф урун ­ кулах, для спринцювань при кольпіті, вульвіті і ендоцервіциті. Кашкою із суцвіть ром аш ­

ки лікую ть рак шкіри (роблять припарки на ділянки ураж ення). Настій суцвіть ромаш ки на олії використовую ть (гарячим!) для натирань при подагричних та ревматичних болях, для ком пре­ сів на шию при втраті голосу. В аптеках є препарат ромазулан (Romasulan), який призначають при гастритах, колітах і інших захворюваннях., що супроводж у­ ються метеоризмом, а зовніш ­ ньо — при запальних захворю ван­ нях ротової порожнини, зовніш ­ нього вуха, при вагінітах, уретри­ тах, циститах, запальних дерм а­ тозах, трофічних виразках. (Пре­ парат виготовляється в С оціаліс­ тичній Республіці Румунії). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар суцвіть (10 г або 4 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по половині-третині склянки 2—3 рази на день після їди (грудним дітям — по чайній ложці); настойку суцвіть (готують на 70 % ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20—40 крапель 2—5 разів на день; настій суцвіть (1 чайна лож ка си­ ровини на 200 мл окропу) приймають по 1 склянці на ніч за годину до сну як снотворний засіб. примочки, ЗОВНІШНЬО — компреси, обмивання і полоскання відваром (го­ тують як у попередньому прописі); одну столову ложку суцвіть настою ­ ють на 1 л окропу, проціджують і ви­ користовують теплим для спринцюван­ ня зранку і ввечері; настій суцвіть на олії (50 г сировини на 0,5 л олив­ кової або кукурудзяної олії, настою­ ють на сонці 2—3 доби, час від часу струшуючи, підігрівають 3 години на водяній бані, процідж ую ть і відтис­ кають) для розтирань і компресів; З столові лож ки суміші суцвіть ро­ машки і листя розмарину справж­ нього, взятих у співвідношенні 2:1, настоюють 20 хвилин на 400 мл окро­ пу і використовують для компресів при гнійному запаленні волосяного мішечка або сальної залози коло ко­ реня вій (ячмінь); 100 г листя кро­ пиви дводомної ки п ’ятять 20 хвилин в 500 мл дистильованої води, в одер­ ж аний відвар додають 25 г суцвіть ромашки, настоюють 8 годин, процід­ жують, додають 200 мл винного оцту і одерж ану суміш використовують для втирання у волосисту частину голо­ ви при облисінні.

1001 РОМАШКА ПАХУЧА — однорічна дуж е ароматична гола рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Те саме, що й р о ­ машка без'язичкова.

1002_________________ РОМАШКА ПЕРСЬКА — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й маруна р о ­ жева.

385

1003

1005

1006

РОСИЧКА АНГЛІЙСЬКА багаторічна трав'яниста рослина росянка английская родини айстрових (складноцві­ Drosera anglica — РОМАШКА РОЖЕВА —

РОСИЧКА КРУГЛОЛИСТА, мухоловка, очки царівни; росянка круглолистная тих). Те саме, що й маруна р о ­ багаторічна трав'яниста к ом ахо­ Drosera rotundifolia — жева.

їдна рослина родини росичко­ вих. Стебла квітконосні, прямі, 10—25 см заввишки, безлисті. Листки — в прикореневій розет­ РОМАШКА ЧЕРВОНА — ці, довгочереш кові, лінійно-кли­ багаторічна трав'яниста рослина новидні, спрямовані вгору, звер­ родини айстрових (складноцві­ ху і з країв вкриті головчастими тих). Те саме, що й маруна ч ер­ червоними залозистими волос­ ками, з пластинками, які по­ вона. ступово переходять у череш ок. Квітки дрібні, двостатеві, пра­ вильні, 5-пелюсткові, білі, в одно­ бічних китицях на верхівці квіт­ коносної стрілки. П лід — ко р о ­ бочка (гладенька, без борозе­ нок). Цвіте у липні — серпні. Поширення. Росте в заболочених хвойних лісах, на сфагнових лісових болотах і на торф ови­ щах на Поліссі, в північній час­ тині Л ісостепу, а також у пів­ нічній частині Л івобереж ного Степу (зрідка). Рідкісна, зникаю ­ ча болотна рослина. Занесена до Червоної книги У країнської РСР.

1004

багаторічна трав'яниста ком ахо­ їдна рослина родини росичко­ вих. Стебло квітконосне, «прямо­ стояче, іноді звивисте, 10—25 (ЗО) см заввишки, безлисте, в кіль­ ка разів довше за листки. Листки в прикореневій розетці, простер­ ті, з довгим череш ком і з круг\о ю або впоперек овальною пла­ стинкою, зверху і з країв вкриті головчастими червоними волос­ ками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в однобічній китицевидній завій­ ці. Плід — коробочка (яйцевид­ на, довша за чаш ечку). Цвіте з червня до серпня. Поширення. Росте в північній частині України на торфових болотах. Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використову­ ють траву росички (Herba Droserae, синонім — H erba Rosellae), яку заготовляю ть в період цві­ Заготівля і зберігання, хімічний тіння рослини. П ідземну части­ склад, ф арм акологічні властиво­ ну рослини (з бодай двома листоч­ сті і використання, лікарські ками) треба залиш ати неуш коі застосування — усе так, дж еною для відновлення заро­ як у статті Росичка круглолиста. стей. Зібрану сировину вико­ Крім того, настій трави Р. а. вва­ ристовую ть свіж ою (у вигляді ж ається засобом, який збудж ує соку) або сушать, розкладаю чи статеві ф ункції. тонким ш аром у затінку на віль­ ному повітрі або в добре провіт­ рю ваному приміщ енні. Ш тучне суш іння проводять при тем пе­ ратурі до 40°. С ухої трави ви­ ходить 15 % . Зберігаю ть її у доб­ ре закритих банках або бля­ шанках. Строк придатності — 2 роки. Росичка круглолиста — рос­ лина офіцинальна у Ф ранції, Ні­ дерландах, П ортугалії. В СРСР — рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава росички містить нафтохінони (дрозерон, плюмбагін), флавоноїди (кверце­ тин, гіперозид, мірицетин, кем п­ ферол), протеолітичний фермент, червоний і ж овтий пігменти, ор­ ганічні кислоти (цитринову, яб­ лучну, винну, янтарну, бензой­ ну), дубильні й смолисті речо­ вини, ж ири, цукри (4,4% ), сліди еф ірної олії, вітам ін С, до 5% мінеральних солей (багато крем ­ незему, сполуки заліза, магнію, фосф ору, натрію, кальцію і м ар­ ганцю). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. П репарати росички круглолистої виявляю ть спазм о­ літичну, антибактеріальну (особ­ ливо сильно дію ть проти стреп­ тококів, стаф ілококів та збудни­ ків туберкульозу), болетам у­ вальну, відхаркувальну, потогін­ ну, сечогінну та седативну дію. Росичка є досить ефективним протиспастичним і відхаркуваль­ ним засобом при простудних за-

386

1007 хворюваннях, що супроводяться каш лем, коклюші, фарингітах, ларингітах, бронхітах і брон­ хіальній астмі. У народній ме­ дицині, крім того, препарати росички використовую ть як се­ дативний (при неврастенії та надмірній збудливості нервової системи), протисудомний (при епілепсії), гіпотензивний та к р о ­ воспинний (при кровохарканні) засіб, при атеросклерозі, ц укро­ вому діабеті, початковій стадії водянки, хронічних проносах . і дизентерії. Великі дози росички мож уть спричинити подразнен­ ня дихальних шляхів, кровотечу з носа, блювоту, пронос, подраз­ нення або навіть вкривання ви­ разками слизових оболонок ро­ тової порож нини і ш лунка. Про­ типоказано вж ивати росичку при гіпотонії. Слід пам'ятати, що препарати росички (навіть тера­ певтичні дози) забарвлю ю ть сечу в темний колір. Свіжий сік рос­ лини використовую ть як зов­ нішній засіб для лікування б о ­ родавок, мозолів і затверділостей шкіри, мікозів та закапую ть в очі з більмом. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ лову ло ж ку сировини настоюють 2 го­ дини на 400 мл окропу, проціджую ть) по півсклянки 3 рази на день до їди, підсолоджую чи медом або цукром; настойку (готують у співвідношенні 1:5) по 10— 15 крапель 3—4 рази на день.

1008

РОСИЧКА ПРОМІЖНА — РОСИЧКА багаторічна трав'яниста ком ахо­ ОБЕРНЕНОЯЙЦЕВИДНА їдна рослина родини росичкових. росянка обратнояйцевидная Те саме, що й росичка середня. Drosera obovata — багаторічна трав'яниста к ом ахо­ їдна рослина родини росичко­ вих. Стебла квітконосні, прямі, вищі за листки. Листки — в при­ кореневій розетці, довгочереш ­ кові, оберненояйцевидні, спрям о­ вані вгору, зверху і з країв вкри­ ті головчастими червоними за ­ лозистими волосками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5пелюсткові, білі, в однобічних китицях на верхівці квітконос­ ної стрілки. П лід — коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Т рапляється зрідка на Львівщині, Волині, в околи­ цях Києва і Харкова, в заболо­ чених хвойних лісах, на сф агно­ вих лісових болотах і на то р ф о ­ вищах.

Заготівля І зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми І застосування — усе так, як у статті Р осичка круглолиста.

1009

РОСИЧКА СЕРЕДНЯ, росичка проміжна; росянка промежуточная Drosera interm edia — багаторічна трав’яниста ком ахо­ їдна рослина родини росичко­ вих. Стебла квітконосні, при основі здебільш ого дуговидно зі­ гнуті, висхідні, 3— 12 см заввиш ­ ки, безлисті, вищі за листки. Листки — в прикореневій розет­ ці, довгочереш кові, клиновиднооберненояйцевидні, спрямовані вгору, зверху і з країв вкриті головчастими червоними зал ози ­ стими волосками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелю ст­ кові, білі, в однобічних китицях на верхівці квітконосної стрілки. П лід — коробочка (борозенчаста, грушовидна). Цвіте у червні — липні. Поширення. Трапляється зрідка на Поліссі і в північній частині Л ісостепу (переваж но на П раво­ береж ж і), в заболочених хвой­ них лісах, на сфагнових лісових болотах і на торфовищ ах. Рід­ кісна, зникаю ча болотна росли­ на. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР.

Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у листа.

статті

Росичка

кругло­

1010 РУМ'ЯНКА — однорічна рослина родини ай­ стрових (складноцвітих). Те са­ ме, що й ромашка лікарська.

1011 РУМ'ЯНКА ЗЕЛЕНА — однорічна дуж е ароматична рос­ лина родини айстрових. Те саме, що й ромашка без'язичкова.

1012 РУРЁГА — листопадне дерево, рідше кущ родини розових. Те саме, що й абрикос звичайний.

1009 1007

388

1017 човини, щ о є в рослині, зб уд­ ж ую ть виділення ш лункового со­ ку; ф урокум арини підвищ ують чутливість ш кіри до ул ьтраф іо­ летового проміння; акроніцин*виявляє протипухлинну активність. П оказаннями до призначення ру­ ти (per se або в суміш і з іншими лікарським и рослинами) є брон­ хіальна астма, захворю вання ш лунково-киш кового тракту, що супроводяться спазмами, жовчн окам 'яна хвороба, головні болі, пов'язані зі спазмами судин, а те ­ росклероз, серцеві неврози, ва­ рикозне розш ирення вен, істе­ рія, епілепсія, нервові розлади в клім актеричном у періоді, ім ­ потенція та наявність глистів (A scaris lum bricoides). Як еменагогічний засіб руту використо­ вую ть при гіпоменструальному синдромі й альгоменореї. Най­ доцільніш а ф орм а застосуван­ ня — настойка, оскільки у спир­ ті діючі речовини рути розч и ­ няю ться кращ е. Крім настойки, часто використовую ть холодний настій рослини. Застосовую ть р у ­ ту і як зовніш ній засіб. Настій використовую ть при запаленні повік і висипах на шкірі, а н а­ стойку — при ревматизмі, пода­ грі, невралгії й люмбаго. В го­ меопатії руту використовую ть при травм ах м'язів, варикозних вузлах, запаленні очей та сугло­ бовому ревматизмі.

Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина подрібненої свіж ої трави на 5 частин горілки, настояти 10 діб у темному місці) по 10 крапель 3 рази на день на лож ці води; настій (1 чайна лож ка суш еної трави на 400 мл холодної ки п'яченої води, настояти 10 годин) по півсклянки 3—4 рази на день; 1 чайну л о ж ку суш еної трави рути настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ю ть як чай по 1 склянці вранці і ввечері при імпотенції та при нервових розладах у клім акте­ ричному періоді. ЗОВНІШНЬО — ком преси, прим очки і промивання настоєм (готують, як у по­ передньому прописі); розтирання на­ стойкою (готують, як у попередньому прописі); відвар 60 г суміші (порівну) трави рути садової, насіння гуньби сінн ої і кореневищ перстачу прям о­ стоячого на 1 л води використовують теплим для компресів 1—3 рази на день при мікозах (курс лікування — 20 днів). Рутою, яка належ ить до отруйних рослин, користуватися тре­ ба обережно, не перевищуючи доп ус­ тимих доз. Препарати рути протипо­ казані при вагітності (діють абортив­ ної), при маткових кровотечах, гіпо­ тонії, гіперацидному гастриті та ви­ разковій хворобі ш лунка і дванадця­ типалої кишки. При передозуванні препарати рути спричинюють подраз­ нення слизових оболонок травного тракту, набряки язика і гортані, запа­ морочення, блювання, пронос, судому, загальне ослаблення та уш кодж ення нирок і печінки.

РУТВИЦЯ МАЛА василистник малый Thalictrum minus — багаторічна трав'яниста гола ро с­ лина родини жовтецевих. Стебло прямостояче або висхідне, р о з­ галуж ене, 50— 100 см заввишки. Листки чергові, череш кові, широкотрикутні, 3—4-перисті, з округло-яйцевидними спереду трилопатевими чи тричінадрізаними листочками. Квітки пра­ вильні, двостатеві, пониклі, з і­ брані в розлогу волоть,- оцвітина проста, чаш ечковидна, з 4 яйце­ видних, зеленавих листочків; нит­ ки тичинок тоненькі, ж овтаві. П лоди — сидячі яйцевидні ребри­ сті сім 'янки. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рутвиця мала росте по всій території України (пе­ реваж но в Л ісостепу і на пів­ ночі Степу) на узліссях і на л і­ сових галявинах, степових луках, трав'янистих схилах та серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб заготовляю ть тра­ ву рутвиці (H erba T halictri m i­ noris), зрізую чи під час цвітіння рослини верхівки стебел зав ­ довж ки ЗО—35 см. Зібрану сиро­ вину зв'язую ть у невеликі пучки й розвіш ую ть для суш іння в за ­ тін ку на протязі або в прові­ трю ваному приміщ енні. Зб ері­ гають окрем о від інш ої сирови­ ни, дотримую чись правил зб ер і­ гання отруйних рослин. Строк придатності —3 роки. А птеки си­ ровину не відпускаю ть. Хімічний склад. Надземна части­ на рослини містить сапоніни (3,1%), до 1,1% алкалоїдів (таль­ мін, тальмідин, тальметин, 0-метилтальметин, талактамін, дегідроталікмін, талікмінін, {3-алокриптопін, р-хлорметилат 1-канадину, берберин), ціаногенні сполуки, дубильні речовини, ф лавоноїди (1,64%), вищі аліф атичні вугл е­ водні та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Трава рутвиці малої входить до складу суміш і Здрен­ ко, яку застосовую ть в онколо­ гічній практиці як сим птом атич­ ний засіб. У народній медицині рослина відома своїми бол ета­ мувальними, сечогінними, від­ харкувальними, седативними, гі­ потензивними, кровоспинними, протизапальними й антисептич­ ними властивостями. Настій т р а ­ ви даю ть всередину від каш лю (при туберкульозі легень та ін­ ших захворю ваннях органів д и ­ хання), при простудних захво­ рю ваннях (як ж арозниж ую чий засіб), захворю ваннях травного каналу (пронос, запор), хворо­ бах печінки і ж овчних шляхів, при набряках різного походж ен­

ня, затримці сечовиділення і при нирковокам 'яній хворобі, при р із­ них кровотечах, при ревматизмі та болісних менструаціях, у ви­ падку епілепсії, розладу нерво­ вої системи, при безсонні, гі­ пертонічній хворобі й стенокар­ дії. Як зовніш ній засіб рутвицю застосовую ть для лікування за­ прілості м іж пальцями стоп, гнійних ран та інших захворю ­ вань шкіри. В гомеопатії рослину застосовую ть при болісних м ен­ струаціях і як засіб, що покра­ щ ує зір.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — обмивання настоєм (1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу); товчене листя прикладають до ураж еної ділянки шкіри.

387

1016

1013

РУТА САДОВА,

(алергічна реакція настає через багаторічна трав'яни ста сизува­ рута городня, рута запашна, 20—24 години). Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі то-зелена гола рослина родини рута пахуча; або в приміщенні, яке добре про­ рутових. Те саме, щ о й рута са­ рута душистая вітрю ється. Ш тучне суш іння п ро­ дова. Ruta graveolens — водять при температурі, не вищій багаторічна трав'яниста сизува­ за 35°. Контролюючи хід суш ін­ то-зелена гола рослина родини ня, треба користуватися респіра­ рутових. Стебла прямостоячі, тором. Сухої трави виходить 20% . РУТА ЗА П А Ш Н А — 20—60 см заввишки, р озгал уж е­ багаторічна трав'яниста сизува­ ні, при основі дерев'янію чі. Лист­ Готову сировину зберігаю ть без то-зелена гола рослина родини ки чергові, залозисто-крапчасті, доступу прямого сонячного про­ міння у добре закритих банках рутових. Те саме, що й рута са­ яйцевидно-трикутні, 2—3-пери- або бляш анках. Рослина офіцидова. сторозсічені, з видовж енообер- нальна у восьми країнах світу. ненояйцевидними цілокраїм и або Хімічний склад. Особливістю х і­ дрібнозарубчастим и тупуватими м ічного складу рути садової частками, з яких середня більш а є одночасна наявність алкалоїдів і часто з виїмкою на верхівці. (0,2— 1,4% ) і ефірної олії (у с у ­ РУТА ПАХУЧА — багаторічна трав'яниста сизува­ Квітки правильні, двостатеві, у ш еній траві до 0,7 % ), що в рос­ то-зелена гола рослина родини верхівковому щ итковидному с у ­ линному світі спостерігається не рутових. Те саме, що й рута са­ цвітті (верхня квітка в суцвітті часто. А лкалоїди рути — похід­ п ’ятичленна, реш та — чотири­ ні хіноліну, фурохіноліну та акрадова. членні); пелюстки ж овті, на вер­ дину: скіміанін, кокусагінін, грахівці з ш оломиком, до основи веолін-руталеїн, гравеолінін, фараптово звуж ені в нігтик, угорі гарин, диктамнін, арборин, арцілокраї або зубчасті. П лід — боринін та ін. До складу еф ір ­ коробочка. Цвіте у червні — ної олії входять кетони (метиллипні. гептилкетон, метилгексилкетон, Пош ирення. Рута садова дико р о ­ метилоктилкетон, м етилнонілке­ сте лише в Криму. В інших рай о­ тон, а-нонанон та ін.), на які нах (переважно в південно-захід­ припадає 90 % від її загального ній частині України) її культиву­ складу, пінени, метилсаліцилат, ють як декоративну, лікарську та а-нонілацетат, лимонен, цимол, ефіроносну рослину. бензальдегід, мірцен, елмол, унЗаготівля і зберігання. Для виго­ деканон, цимен, цинеол, кумінтовлення ліків використовую ть альдегід, цитронелол, карвакрол, свіж у або суш ену траву рути гваякол, линалоол, капронова, (Herba Rutae graveolenis), зіб р а ­ капралова, пальмітинова та ан і­ ну в період цвітіння рослини. сова кислоти, ундециловий спирт Збирати руту треба в гумових та інші аліфатичні спирти. Крім рукавицях, бо свіж ий сік росли­ алкалоїдів і еф ірної олії, у траві ни подразню є ш кіру і спричинює рути є ф урокум арини і кум ари­ опіки у вигляді водянистих п у­ ни (бергаптен, псорален, к сан ­ хирців (перша допомога в цьому тотоксин, рутарин, рутамарин, р у ­ випадку — зробити ком прес із таретин, ізоімператорин, ізопімсвіж их розтертих квіток нагідок пінелін, умбеліф ерон, герніарин, лікарських) і навіть набряки скополетин, рафноретин та ін.), ф лавоноїдний глікозид рутин, лігнан савінін, гравеоленова кисло­ та, акроніцин, смолисті та, інші речовини.

РУТА ГОРОДНЯ —

1014

1015

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рута садова — одна

1016

з популярних лікарських рос­ лин. Багатий хімічний склад рос­ лини зумовлю є широкий спектр її лікувальних властивостей. Най­ важ ливіш ою властивістю рути є її здатність знімати спазми гла­ денької м ускулатури травного тракту, ж овчних і сечовивідних ш ляхів та периферичних крово­ носних судин. Як наслідок зни­ ж ується артеріальний тиск, упо­ вільнюються серцеві скорочен­ ня, підвищ ується діурез, поліп­ ш ується відтік жовчі. Важливе терапевтичне значення має зд ат­ ність рути ущ ільнювати стінки кровоносних судин, завдяки ч о ­ му їхня резистентність та елас­ тичність збільш ую ться, а л ам ­ кість і м ож ливість уш кодж ення зменш уються. Відмічено слабку седативну дію рути. Гіркі ре-

389

1019________________

1018 РУТВИЦЯ

ОРЛИКОЛИСТА, Хімічний склад. Надземна части­ РУТВИЦЯ СМЕРДЮЧА

чортова м'ята; василистник водосборолист­ ный Thalictrum aquilegifolium — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини ж овтецевих. Стебло прям остояче, розгалуж ене, 50— 100 см заввишки. Листки чер­ гові, з плівчастими прилистками і довгими ж олобчастим и череш ­ ками, трикутні, 2—3-перисті, з оберненояйцевидними, спереду зарубчасто-лопатевим и сидячими або короткочереш ковим и листоч­ ками. Квітки правильні, двоста­ теві, на ніж ках, зібрані щ итко­ видною волоттю; оцвітина про­ ста, чаш ечковидна, з 4 яйцевид­ них зеленавих листочків; нитки тичинок угорі розш ирені, блідолілові. П лоди — повислі на пло­ дон іж ках, крилаті по ребрах сім 'янки. Ц віте у травні, червні. Поширення. Рутвиця орликоли­ ста росте в Лісостепу, на Поліссі і в Карпатах по тінистих лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб заготовляю ть траву рутвиці (Herba T halictri aquilegifolii), зрізую чи під час цвітін­ ня рослини верхівки стебел зав ­ довж ки ЗО—35 см. Зібрану сиро­ вину зв'язую ть у невеликі пучки й розвіш ую ть для суш іння у за­ тін ку на протязі або в провітрю ­ ваному приміщ енні. Ш тучне с у ­ ш іння проводять при температурі 40°. С ухої сировини виходить 20 % . Зберігаю ть окремо від шої сировини, дотримую чись пра­ вил зберігання отруйних рослин Рослина неоф іцинальна.

на рослини містить 0,1—0,3% алкалоїдів (ізокоридин, тальмін, тальмідин, магнофлорин, бербе­ рин), кумарини, ціаногенні спо­ луки (лінамарин, п-глю козилгідроксиманделонітрил, ^-глю козид n -г л ю к о з и л г ід р о к с и м а н д е л о н і ­ трилу), флавоноїди (кемпферол, кверцетин, апігенін, лютеолін), фенолкарбонові кислоти (п-кумарова, ф ерулова, кавова, си­ напова).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Рутвиця орликолиста має антибактеріальні, протиза­ пальні, кровоспинні, болетам у­ вальні й сечогінні властивості. Використовується в народній ме­ дицині при жовтяниці, водянці, епілепсії, маткових кровотечах, малярії, дерм атозах і ревматизмі. В деяких місцевостях рутвиця орликолиста використовувалась як приворотне зілля, що небез­ печно — рослина отруйна! Свіже товчене листя рутвиці застосову­ ють для лікування запрілостей м іж пальцями ніг, гнійних ран і наш кірних захворювань.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна лож ка сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день. ЗОВНІШНЬО — товчене листя прикла­ даю ть до ураж еної ділянки шкіри.

васйлистник вонючий Thalictrum foetidum — багаторічна трав'яниста короткозалозистопухнаста рослина роди­ ни ж овтецевих. Стебло прям о­ стояче, 15—50 см заввишки. Л и ­ стки чергові, ш ирокотрилутні, З—4-перисті, з дрібними округлояйцевидними, спереду трилопа­ тевими листочками; нижні лист­ ки череш кові, верхні — майж е сидячі. Квітки правильні, дво­ статеві, на ніж ках, пониклі, з і­ брані в рідку розлогу В О Л О Т Ь ; оцвітина проста, чаш ечковидна, з 4 яйцевидних фіолетових лис­ точків; нитки тичинок не роз­ ширені. П лоди — сидячі яйцевид­ ні ребристі залозисто-пухнасті сім 'янки. Цвіте у липні. Поширення. Рутвиця смердюча росте на скелях і трав'янистих схилах на Розточчі-Опіллі та в Західном у Л ісостепу (пооди­ нокі місцезнаходж ення). Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю Рутвиця мала. Хімічний склад. Надземна час­ тина рослини містить тритерпе­ нові сапоніни, до 2,2% алкал о­ їдів (берберин, фетидин, таліктринін, ізотетрандрин, бербамін), дубильні речовини (1,63—5,45% ), ф лавоноїди (рутин, глю корам­ нін, кемпферол, кверцетин, флавесуетин. ранункулетин), кард е­ ноліди, еф ірну олію та органічні кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У науковій медици­

1019

ні настойку трави рутвиці см ер­ дю чої використовую ть як засіб, що розш ирює судини і зниж ує артеріальний тиск. її вживаю ть при лікуванні початкових стадій гіпертонічної хвороби й стено­ кардії та при поруш енні крово­ обігу. У народній медицині рут­ вицю смердю чу застосовую ть як седативний, бактерицидний, про­ тизапальний, кровоспинний, се­ чогінний та протиблювотний за ­ сіб. Настій трави дають усере­ дину при неврозах і судомних станах, перенапруж енні, розл а­ дах травлення і проносах, за ­ хворю ваннях печінки і ж овчного міхура, набряках і водянці та при внутріш ніх і зовніш ніх кровоте­ чах. Як зовніш ній засіб настій трави застосовую ть для обмиван­ ня ран, виразок, гноячкових ви­ сипів тощо.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20—40 крапель 2—4 рази на день протягом 3—4 тиж нів; настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) по столовій лож ці 3— 4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — обмивання настоєм (го­ тують, як у попередньому прописі). Притаманні рослині токсичні власти­ вості потребують обережності при її використанні.

1018

390

1021_______________

1020__________ РУТКА ЛІКАРСЬКА, дика рута, димниця; дымянка лекарственная Fumaria officinalis — однорічна трав'яниста гола сизу­ вато-зелена рослина родини рут­ кових. Стебло висхідне або пря­ мостояче, гранчасто-борозенчасте, розгалуж ене, 20—30 см зав­ вишки. Листки чергові, череш ко­ ві, двічі перисто розсічені на вузькі довгасто-лінійні частки. Квітки двостатеві, неправильні, 7—9 мм завдовжки, в пазуш них китицях; В І Н О Ч О К З Ч О Т И Р Ь О Х пурпурових неоднакових пелю с­ ток, з яких верхня має при основі коротку шпорку. П лід — приплю снутокулястий горішок. Цвіте з квітня до вересня. Поширення. Рутка лікарська рос­ те по всій території України як бур'ян на полях та городах, на засмічених місцях. Заготівля і зберігання. Д ля л і­ карських потреб використовую ть траву (Herba Rim ariae officinalis). Збираю ть її під час цвітіння рос­ лини, зрізую чи всю надземну частину. Сушити траву треба відразу після збирання у затін­ ку на вільному повітрі або в при­ міщенні, яке добре провітрю ­ ється. Сухої сировини виходить 11 — 12% . Зберігаю ть у сухому приміщ енні. Рослина входила до складу І —111 видань вітчизняної ф арм акопеї; оф іцинальна у Ф ран­ ц ії і Бразілії. В СРСР заготовля­ ють для експорту.

Хімічний склад. У надземній час­ РЯБИННИК тині рутки лікарської є ал к а­ лоїди (0,2— 1,6% ), дубильні р е ­ човини (2,9 % ), смоли (4,7 % ), ф у ­ марова кислота, вітаміни С і К. До складу алкалоїдів входять протопін, сангвінарин, криптокавін, ауретензин, d, 1-тетрагідрокоптизин, криптокарпін та ін.

ДОРОЖНИЙ —

багаторічна кореневищ на т р ав 'я ­ ниста рослина родини розових. Те саме, що й перстач гусячий.

1022

РЯСКА МАЛА ряска маленькая Фармакологічні властивості і ви­ Lemna minor —

користання. Рутка лікарська має багаторічна трав'яниста рослина

ж овчогінні й спазмолітичні влас­ тивості, впливає на організм загальнотонізую че (підвищує ап е­ тит, поліпш ує процеси травлен­ ня, збільш ую чи секрецію трав­ них залоз і поліпш уючи всм ок­ тування та обмін речовин). Рут­ ку вживаю ть усередину при ж овчнокам 'яній хворобі та інших захворю ваннях печінки й ж о вч ­ ного міхура, при гіпоацидних гастритах, спастичних колітах, геморої, різних хронічних ш кір­ них захворю ваннях, як потогін­ ний, сечогінний і вітрогінний за ­ соби. Є вказівки про ефективне застосування рутки при іпохонд­ рії та істерії. Свіж овиж атим со­ ком лікую ть лиш аї, різні висипи на тілі, коросту. Побічних явищ при лікуванні руткою лікарською не встановлено, проте існує ду м ­ ка, що її дію чі речовини здатні до кумуляції. Лікарські форми і використання.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) по 2 столові лож ки 3—4 рази на день перед їдою як ж овчогінний засіб; настій трави (1 столова лож ка сиро­ вини на 200 мл окропу) по 1 столо­ вій лож ці 3—4 рази на день перед їдою для збудж ення апетиту і поліп­ шення діяльності шлунково-кишкового тракту; настій столової лож ки суміші (порівну) трави рутки л ікар­ ської і чистотілу звичайного, листя м'яти перцевоі і бобівника трилисто­ го, коріння копитняка європейського і кульбаби лікарської на склянці окропу п'ють по 2 столові лож ки З—4 рази на день перед їдою як ж овчогінний засіб; 2 чайні лож ки трави рутки лікарської настоюють 8 годин на 400 мл холодної ки п 'я ­ ченої води, процідж ую ть і випивають рівними порціями протягом дня при геморої; свіж овиж атий сік у поєднан­ ні з пивом або сироваткою (на 1 склян­ ку пива або сироватки беруть 1—2 лож ки соку) вживають по півсклянки 2—3 рази на день як кровоспинний і загальнозміцнюючий засіб.

родини ряскових. Корінці нитковидні. Стебло має вигляд ма­ ленької (2—4,5 мм завдовж ки і 2—3 мм завширшки) зеленої круглястої пластинки, що плаває на поверхні води. Листки не розвинені. Квітки дуж е редуко­ вані, одностатеві, в суцвіттях з двох тичинкових і однієї м а­ точкової квіток, розташ ованих біля основи пагонів у бічній киш еньці або в ямці на поверхні пагона; маточкові квітки мають одну маточку, тичинкові — з од­ нією тичинкою. П л ід — горіш ковидний, однонасінний, нерозкривний. Цвіте дуж е рідко (у трав­ ні — червні). Поширення. Росте по всій тери то­ рії України в стоячих водах. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть усю рослину. Заготовляю ть си­ ровину протягом літа. Дрібною сіткою ряску притягую ть до бе­ рега і вичерпую ть невеличким сачком. Суш ать під наметом або на горищі, яке добре про­ вітрюється. Зберігаю ть у сухо­ му, добре провітрю ваному при­ міщенні. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У рясці малій є флавоноїди, антоціаши, мікроі макроелем енти — кальцій, ф ос­ фор, магній, кобальт, бром, мідь, нікель, титан, марганець, йод, цинк, ванадій тощо. У висуш е­ ному вигляді рослина м істить 2—4 % протеїну. А скорбінової кислоти в рослині майж е немає.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ряска мала виявляє ж арозниж ую чі, сечогінні, десен­ сибілізую чі й антим ікробні вла­ стивості. У вітчизняній і за р у б іж ­ ній народній медицині препарати ряски м алої приймають усереди­ ну при кропивниці, вітиліго, астмі, запаленнях слизової обо­ лонки дихальних ш ляхів і на­ бряках невротичного характеру, як протигрипозний і загально­ зміцнюючий засіб. Зовнішньо, у вигляді припарок, рослину ви­ користовую ть при ревматизмі й подагрі (як болетамувальний за ­ сіб). Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку (1 чайна лож ка сухої подрібненої сировини на 50 мл горілки) по 15—20 крапель З рази на день; порошок ряски (готують у вигляді пілюль, змішуючи з медом) по 1—2 г на 1 раз 3 рази на день.

391

1025

1023 САЛАТ — однорічна трав'яниста овочева рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Те саме, що й латук посівний.

1024________________ САМОСЙЛ БІЛОПОВСТЙСТИЙ дубровник белый Teucrium polium — невеликий (15—35 см) білуватотонкоповстистий галузистий пів­ кущик родини губоцвітих. Лист­ ки супротивні, видовж енооберненояйцевидні або видовж енолінійні, до основи клиновидно звуж ені, сидячі, з більш -менш загорнутими зубчасто-пилчасти­ ми краями; покривні листки ви­ довж еноланцетні або м айж е л і­ нійні. Квітки двостатеві, непра­ вильні, у малоквіткових не­ справж ніх кільцях, скупчених на кінцях гілок в овальні головки, що утворюють складне волотистощ итковидне суцвіття; ча­ ш ечка дзвониковидна, зовні білуватоповстиста, при основі коса, з десятьм а ж илками і п'ятьма коротш ими за трубочку видовженоланцетними зубцями; віночок двогубий, ж овтувато-білий, удвоє довший за чаш ечку, з майж е голою трубочкою і видовженою, зовні густоопуш еною губою. Плід складається з чотирьох однона­ сінних горіш ковидних часток. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Самосил білоповстистий росте в південній частині Л ісостепу (зрідка), в Степу і Кри­ му на кам'янистих, переваж но вапнякових і крейдяних відсло­ неннях, іноді на приморських черепаш кових насипах. Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть траву самосилу (Herba T eucrii

polii), яку заготовляю ть в пері­ од цвітіння рослини. Зібрану сировину суш ать на вільному повітрі в затінку або в при­ міщенні, яке добре провітрю є­ ться. Ш тучне суш іння проводять при тем пературі, не вищ ій за 45°. С ухої трави виходить 25 % . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава самосилу білоповстистого містить смолисті речовини (до 6 % ), таніни, глі­ козиди, флавоноїди, гірку речо­ вину пікрополін та еф ірну олію, основною складовою частиною якої є борнілацетат.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настій трави сам о­ силу білоповстистого має в'яж учі й антимікробні властивості й з успіхом застосовується при геморої, діареї, болях у ш лунку та киш ечнику. В суміш ах з ін­ шими рослинами самосил засто­ совують при м едикаментозном у дерматиті й ф урункульозі. Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 500 мл окропу, настояти 1 годину, проці­ дити) по півсклянки 4 рази на день до їди; дві столові лож ки суміші (порівну) трави самосилу білопов­ стистого, парила звичайного і хвоща польового, пелюсток троянди дама­ ської та листя подорож ника ланцето­ листого настоюють одну годину на 500 мл окропу, проціджують, охо­ лодж ую ть і п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди при медикаментозному дерматиті; дві столові лож ки суміші трави самосилу білоповстистого і па­ рила звичайного (по 10 г) та коренів ло п уха справж нього (50 г) варять 5 хвилин у 500 мл окропу, про­ цідж ую ть, охолодж ую ть і приймають по півсклянки 4 рази на день до їди при ф урункульозі.

САМОСИЛ ГАЙОВИЙ дубровник обыкновенный Тeucrium chamaedrys — невеликий півкущ ик родини гу­ боцвітих. Стебла з висхідної основи прямі, чотиригранні, не­ густо опуш ені простими волос­ ками, 10—35 см заввишки. Листки супротивні, надрізанозубчасті, з клиновидною основою, звуж еною В короткий череш ок; НИЖНІ — оберненояйцевидні, верхні — дов­ гасті. Квітки двостатеві, непра­ вильні, на коротких квітконіж­ ках, у пазуш них 2—6-квіткових несправж ніх кільцях, що утво­ рюють коротке китицевидне од­ нобічне верхівкове суцвіття; чашечка червонувата, дзвониковид­ на, з десятьм а ж илкам и і п'ятьм а зубцями (зубці трикутні, тонко загострені, коротш і за трубочку), біля основи на ниж ньом у боці трохи здута; віночок двогубий (бокові лопаті спідньої губи лан­ цетні), рож ево-пурпуровий, у 2,5 рази довш ий за чаш ечку. Плід складається з чотирьох горіш ко­ видних часток. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Самосил гайовий рос­ те по всій території України серед чагарників, на узліссях листяних лісів, степових схилах і к ам 'я­ нистих відслоненнях, рідш е на пісках. Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть траву самосилу (Herba Teucrii cham aedrys, синонім — H erba C ha­ m aedrys), як у заготовляю ть в пе­ ріод цвітіння рослини. Зібрану сировину спочатку пров'ялю ю ть на сонці, а потім досуш ую ть у затінку. Ш тучне суш іння про­

1025

392

1026 водять при температурі, не вищій за 40°. С ухої трави виходить 25 % . У гомеопатії використовую ть есенцію із свіж ої трави самосилу. Хімічний склад. Трава самосилу містить дубильні речовини, гіркі на смак фурандитерпенові л ак ­ тони, значну кількість аскорбі­ нової кислоти та еф ірну олію, основною складовою частиною якої є каріоф ілен.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Самосил гайовий ви­ користовую ть як засіб, що збу­ дж ує апетит і поліпш ує трав­ лення, має в'яж учі, протизапаль­ ні, антимікробні, кровоспинні, дермотонічні, ж овчотворні, сеч о­ гінні, загальнозміцню ю чі й т о ­ нізую чі властивості. Н астій трави самосилу дають усередину при болях у ш лунку й киш ечнику, від печії, метеоризму, проносу й дизентерії, при ж овчнокам 'яній хворобі й піску в нирках, ревматизмі, подагрі та висипах на ш кірі, проти гарячки, крово­ харкання, геморою, статевої сла­ бості й надмірних менструацій. Як зовніш ній засіб, який, крім зазначених вище властивостей, виявляє ще й епітелізую чий ефект, самосил використовую ть для лікування ф урункулів, гній­ них ран, запалення очей і гем о­ рою, при білях у ж інок, ревм а­ тичних болях у суглобах та як кровоспинний засіб. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (4 чайні лож ки сировини на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для ванн, компресів, примочок і спринцювань, а залиш ок після процідж ування на­ стою — для припарок.

1027

САМОСИЛ ЧАСНИКОВИЙ

САМШИТ ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ

дуб ровн ик чесночны й

с а м ш и т в е ч н о зе л ё н ы й

Teucrium scordium —

Buxus sem pervirens —

багаторічна трав'яниста блідозелена з запахом часнику рос­ лина родини губоцвітих. Стебла з висхідної основи прямі, чотири­ гранні, прості або розгалуж ені, 15—50 см заввишки, вкриті відлеглими довгими волосками й сте­ бельчастими залозками; іноді стебла на всій своїй довж ині сіруватош ерстисті. Листки супро­ тивні, сидячі, довгасті, з круг­ лястою основою й зарубчастопилчастими краями, на поверхні з обох боків притиснутокоротковолосисті, іноді відлегло-сіруватош ерстисті; верхні стеблові лист­ ки й листки на гілках при основі звуж ені, приквіткові листки довші за квітки. Квітки двостатеві, не­ правильні, на квітконіж ках, що м айж е дорівню ю ть чаш ечці, у па­ зуш них 4—6-квіткових несп равж ­ ніх розсунутих кільцях, які утворюють видовж ене гроновид­ не однобічне суцвіття; чаш ечка дзвониковидна, з десятьм а ж и л ­ ками і п'ятьм а зубцями (зубці трикутно-ланцетні, трохи або м ай­ ж е вдвоє коротш і за трубочку); віночок двогубий, ясно-карміново-червоний, з трохи вигнутою наперед трубочкою , втроє довший за чаш ечку. П лід складається з чотирьох однонасінних горіш ковидних часток. Цвіте у лип­ ні—серпні. Поширення. Самосил часниковий росте переваж но в лісостепових і степових районах У країни на заплавних, нерідко солон чаку­ ватих луках, по берегах річок і боліт, серед чагарників, на солончакуватолучних місцях у приморській смузі. Заготівля і зберігання. Див. у статті Самосил гайовий. Хімічний склад потребує даль­ шого вивчення. Відомо, що у траві рослини є значна кількість д у ­ бильних речовин.

невеликий (до 1 м заввишки) віч­ нозелений кущ родини сам ш ито­ вих. Листки супротивні, цілокраї, ш кі­ рясті, короткочереш кові, від яй­ цевидних до видовж еноеліптичних, на верхівці тупі, іноді трохи виїмчасті, зверху темнозелені, зісподу ясніші. Квітки дрібні, одностатеві, однодомні, чотиричленні, з простою пра­ вильною оцвітиною, зеленавож овті, зібрані пучками в пазухах листків; численні чоловічі квітки зібрані в нижній частині пучка, ж іночі (1, рідш е 2—3) — на його верхівці. Плід — куляста к о р о ­ бочка. Ц віте (на півдні) у бе­ резні—квітні. Поширення. Самшит вічнозеле­ ний походить з Середземномор'я. На території У країни його ви­ рощ ують у садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть свіж е або суш ене листя самш иту (Folia Buxi sem pervirentis), яке заготовляю ть навесні і влітку. Сушать сировину в затінку. Ш туч­

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті

Самосил гайовий. У болгарській народній медицині, крім того, самосил часниковий використо­ вують як зовніш ній засіб для лікування туберкульозу шкіри.

1027

393

1028 не суш іння проводять при тем ­ пературі, не вищій за 45°. Рос­ лин а неоф іцинальна. Хімічний склад. Листя самш иту містить алкалоїди (буксин та ін.), еф ірну олію, дубильні речовини.

САРОТАМНУС ВІНИКОВИЙ жарновец метельчатый Sarothamnus scoparius —

виявляю ть гіпотензивну, ж ар о ­ зниж увальну, антибактеріальну, сечогінну і ж овчогінну дію. Най­ частіш е настій листя даю ть усе­ редину при підвищ еній тем пе­ ратурі й запаленні ж овчних і сечових шляхів. Як зовніш ній засіб самш ит використовую ть при облисінні й себореї голови.

шені, дорослі гілки м айж е без­ листі. Листки дуж е редуковані. Нижні листки трійчасті, на ко­ ротких (10— 15 мм) розсіяноволохатоволосистих череш ках, з видовж енооберненояйцевидних ці­ локраїх листочків, 5— 15 мм зав­ довж ки, зісподу розсіянопритисненопухнатих, зверху — голих або м айж е голих; верхні листки прості, майж е сидячі. Квітки дво­ статеві, неправильні, одиничні в пазухах листків, розміщ ені пере­ важ но в нижній частині гілок, на квітконіж ках, більш их за покрив­ ні листки; віночок ясно-жовтий, метеликовидний. П лід — біб. Цві­ те у травн і—червні. Поширення. Саротамнус вінико­ вий росте в лісових і л ісосте­ пових районах країни по хвой­ них, міш аних і ш ироколистяних лісах. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використову­ ють молоді пагони з квітками і листям (Herba Sarotham ni sco­ parii, синонім — Herba p a r t i i sco­ parii). Суш ать сировину в за ­ тінку на вільном у повітрі або в теплом у приміщ енні з доброю вентиляцією. Зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава саротам ­ нуса м істить алкалоїди спартеїн і геністеїн, ф лавон скопарин (у квітках), смолисті й інші речо­ вини.

кущ родини бобових. Гілки реб-

Фармакологічні властивості і ви­ ристогранчасті, прутовидні, голі, користання. П репарати самш иту зеленкуваті, в м олодом у віці опу­

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (половину чай­ ної лож ки сушеного листя на склянку окропу) по третині склянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — 50 г свіж ого листя настоюють 2 тиж ні на 0,5 л 45 % -ного спирту й використовують для втирання у волосисту частину голови; 110 г суміші листя самш иту і трави чебрецю плазкого, взятих у співвіднош енні 5 :6 , настоюють 2 тиж ні на 1 л 60 % -ного спирту й використовують для вти­ рання у волосисту частину голови. Самшит містить сильнодіючі речовини і потребує обережності при вико­ ристанні його. Передозування небез­

печне!

1029

САШЙНА — багаторічна трав'яниста рос­ лина родини ароїдних. Те невеликий (0,5—2 м заввишки) саме, що й а’ір тростиновий.

юзо СВЕРБІЖНИЦЯ ПОЛЬОВА короставник полевой Knautia arvensis, синонім — Scabiosa arvensis — багаторічна трав'яни ста рослина родини черсакових. Має багато­ голове кореневищ е, що розвиває восени зимую чу розетку листків. Стебло борозенчасте, прям осто­ яче, 20—70 см заввишки, просте або у верхній частині розгал уж е­ не, білувате від короткого опу-

Фармакологічні властивості і ви­ користання. А лкалоїд спартеїн діє на серце подібно до хініну (сповільнює й регулю є серцеві скорочення, не впливаючи на к ро­ в'яний тиск і кровоносні судини). Вживання настою трави саро­ тамнуса показане при тахікардії й аритміях, при базедовій хворо­ бі, атеросклерозі, водянці серця (як слабий сечогінний засіб) та при хворобах нирок.

Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — половину чай ної лож ­ ки трави заливають склянкою окропу, настоюють до охолодж ення і випи­ вають протягом доби рівними порція­ ми. Саротамнус віниковий містить сильнодіючі речовини, тому застосову­ вати його треба лише з дозволу і під наглядом лікаря.

1030

394

1031 шення і, крім того, з довшими ш орсткими волосками. Листки супротивні, ланцетні, ш орстко­ волосисті; прикореневі й нижні стеблові листки череш кові, видовж еноланцетні або перистонадрізані, з більш ою верхньою часткою, по краях зубчасті, верх­ ні стеблові — непарноперистороздільні, з цілісними або зу б ­ частими частками, короткочереш ­ кові або сидячі, рідше листки цілісні. Квітки двостатеві, непра­ вильні, в приплю снутопівкулястих головках, оточених обгорт­ кою з ланцетних загострених, по краю війчастих листочків; чаш ечка складається з дрібних неоднакового розміру чашолист­ ків, розташ ованих двома к іль­ цями (при основі й на верхівці зав'язі); віночок лійковидний, 4лопатевий (лопаті видовж енояй­ цевидні, до верхівки трохи зв у ­ жені), у зовніш ніх квіток у го­ ловці крупніш ий і більш непра­ вильний. П лід — сім'янка. Цвіте з червня до вересня. Поширення. С вербіж ниця польо­ ва росте по всій території Ук­ раїни, крім південних районів Х ерсонської області й північних районів Кримської області, на по­ лях, луках і серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть траву свербіж ниці (Herba Knautiae), яку заготовляю ть під час цвітіння рослини. Суш ать під укриттям на вільному повітрі. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава свербіж ­ ниці містить іридоїди, сапоніни, дубильні й гіркі речовини, к а ­ ротин (у свіж ом у листі до 140 мг% ) та цукри.

СВИСТУЛЯ —

дів та ін. Секуринін протипо­ казаний при гіпертонічній хво­ робі, стенокардії, кардіосклерозі, бронхіальній астмі, базедовій хво­ робі, гострому й хронічном у нефриті, при вагітності, гепатиті, епілепсії, тетанії, гострому по­ ліомієліті, при наявності больо­ вого і менінгеального синдромів, СЕКУРИНЁГА КУЩИСТА до утворення кон трак ­ секуринега полукустарниковая схильності тур та при дихальних розладах.

дворічна трав'яниста м айж е гола рослина родини селерових (зон­ тичних). Те саме, що й б о л и ­ голов плямистий.

1032________________

Securinega suifruticosa, нім — S. ramiflora —

сино­ Лікарські форми і застосування.

розлогий, 1—2 м заввишки кущ родини молочайних. Молоді па­ гони ясно-ж овті, голі. Листки чергові, короткочереш кові, еліп­ тичні або овально-ланцетні. 1,5— 7 см завдовжки, на верхівці заокруглені. Квітки одностатеві (рослини дводомні) з простою чаш ечковидною оцвітиною, зе ­ ленувато-ж овті або зелені, па­ зушні; чоловічі квітки на ко­ ротеньких ніж ках по 2— 15 у пучку, ж іночі — здебільш ого оди­ ничні, на довших (до 10 мм) ніж ках. П лід — тригнізда коро­ бочка. Цвіте у червні. Поширення. С екуринега кущ иста дико росте на Д алеком у Сході і в Східному Сибіру. На території України її вирощ ую ть у садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть висушені молоді, слабоздерев'янілі верхівки пагонів секуринеги (Cormus Securinegae). Заготовля­ ють пагони (з пуп'янкам и, квіт­ ками або плодами) з червня до вересня, ротову сировину паку­ ють у тюки, обш иті тканиною, по 40—50 кг. Строк придат­ ності — 4 роки. Хімічний склад. Пагони секури­ Фармакологічні властивості і ви­ неги містять алкалоїди, головним користання. Настій трави свер­ серед яких є секуринін. біж ниці сприяє виведенню з ор­ Фармакологічні властивості і ви­ ганізму токсичних продуктів об­ користання. А лкалоїд секуринін міну (як тих, що утворю ю ться за характером дії схож ий на під час нормальних метаболічних стрихнін: збудж ує центральну процесів, так і тих, що утворю ­ нервову систему, підвищ ує реф ­ ються при хворобливих змінах лекторну збудливість спинного у різних органах), виявляє від­ мозку. На відміну від стрихніну, харкувальну, антисептичну, про­ секуринін має ниж чу активність тизапальну й дермотонічну дію. і, що важ ливо, меншу токсичність Його приймають усередину при (у 8— 10 раз). Застосування секаш лі, бронхіті, запаленні се­ куриніну показане при астен іч­ чового міхура, у випадку хро­ них станах, парезах і паралічах, нічних, затяж них алергічних д ер ­ що виникли внаслідок перене­ матитів, тріщ ин заднього про­ сених інф екційних та інших за ­ ходу та як засіб, що усуває хворювань, при гіпо- й асте­ сверблячку. При зовніш ньому за ­ нічній формі неврастенії, при стосуванні міцний настій свер­ статевому безсиллі на грунті біж ниці вваж ається ефективним функціональних нервових розла­ засобом при різних ш кірних за ­ хворюваннях, зокрема при к о­ рості.- П орош ок трави свербіж ­ ниці виявляє інсектицидну дію й використовується для знищення бліх. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (4 чайні лож ки сировини на 400 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день.

Секуриніну нітрат (Securinini Nitras) приймають усередину у вигляді таб­ леток по 0,002 г (2 мг) два рази на день або у вигляді 0,5 % -ного розчину по 10—20 крапель 2 рази на день; під шкіру впорскую ть у вигляді 0,2 % ного розчину по 1 мл (2 мг) один раз на день. Курс лікування — 20— ЗО днів. Найбільші дози для дорослих усередину: разова 0,005 г, добова 0,015 г; під шкіру: разова 0,003 г, добова 0,005 г.

1033________________ СЕНА АФРИКАНСЬКА — невеликий (60—90 см заввишки) розлогий кущ родини цезаль­ пінієвих. Те саме, що й касія гостролиста.

395

1034________________ 1035 СЕНА ІНДІЙСЬКА — невеликий (1,5— 1,8 м заввишки) прямостоячий кущ родини це­ зальпінієвих. Те саме, що й касія вузьколиста.

СЕРПІЙ УВІНЧАНИЙ серпуха венценосная Serratula coronata — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла прямостоячі розга­ луж ені, гранисті й ребристоборозенчасті, пурпуруваті, до 150 см заввишки. Листки чергові, череш кові (нижні) або майж е сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3—7 парами яйцевидно- або видовж еноланцетних бічних сегментів і більза них верхівковим; зверху темно-зелені, зісподу — ліші; сегменти листків гост­ рокінцеві, нерівнозубчасті, з від­ тягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьо­ му краю пилчасто-ж орсткі. Квіт­ ки трубчасті, пурпурові, зібрані кош ики, розташ овані на кін­ цях головних гілок по 1—2; крайові квітки більш і, ф унк­ ціонально маточкові, з три-чотирироздільним відгином, середин­ ні — двостатеві, з п'ятироздільним відгином. П лід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Серпій увінчаний росте в Л ісостепу (за винятком К райнього Заходу) і в північній частині Степу на сухих луках, по узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть траву серпію, яку заготовляю ть під час цвітіння рослини. Після суш іння грубі частини стебел відкидають. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. У траві серпію є алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіж ом у листі до 120 мг%).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має в'яж учі, проти­ запальні, ж арозниж увальні, ж ов­ чогінні, протиблювотні й седа­ тивні властивості. Настій трави дають усередину при хворобах ш лунка, блюванні, проносі, ж ов­ тяниці, геморої, гарячці, недокрі­ в'ї та психічних захворюваннях. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні аож ки трави настояти 3—4 години на

300 мл окропу, процідити) по 1 сто­ ловій лож ці 3—4 рази на день до їди.

1036 СЁРПНИК — багаторічна трав'яниста, *з опу­ шеним стеблом рослина родини розових. Те саме, що й парило звичайне.

1037 СЕРПОРІЗ — дворічна щ етинисто-волосиста рослина родини ш орстколистих. Те саме, що й во ло ви к л і ­ карський.

1038 СЕСТРИЧКИ — однорічна трав'яниста напівпаразитна рослина родини ранни­ кових. Те саме, що й пере­ стріч гайовий.

1039________________ СИБІРСЬКА СЕНЁГА — багаторічна трав'яниста рослина родини китяткових. Те саме, що й китятки сибірські.

1040________________ СИВЕРСІЯ ГІРСЬКА, чоловіча підойма; сиверсия горная Sieversia montana, синонім — Geum montanum — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має циліндрич­ не, потовщене, густо вкрите л у с­ ками реш ток листків кореневищ е. Стебло волосисте, 5— 15 см зав­ вишки. Листки череш кові, в при­ кореневій розетці, переривчастоперисті, з великою кінцевою часткою; стеблові — дрібні, цілі або трилопатеві. Квітки правиль­ ні, двостатеві, 5-пелюсткові, ж ов­ ті, одиничні, розміщ ені на вер­ хівці стебла. Цвіте у травні— липні. Поширення. Зустрічається в Кар­ патах на субальпійських і альпій­ ських луках. Заготівля і зберігання. Вико­ ристовую ть корені, зібрані во­ сени. їх миють і суш ать на сонці, а при поганій погоді — в протопленому, добре провітрю ­ ваному приміщ енні. Зберігаю ть у сухом у місці. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини, флавоноїди, сапоніни, летку олію та смоли.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Відвар коренів вж и­

1035

вають при ш лунково-киш кових захворю ваннях (проносах, гаст-

396

1041 риті) після 3-денного голоду­ вання, при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки, при гострих і хронічйих холе­ циститах, циститах і цистопієлітах, при мено-олігореї та ге­ морої. Як зовніш ній засіб відвар використовую ть для полоскань при пародонтозі, гінгівітах і с то ­ матитах та для компресів при геморої.

СИНЮХА ГОЛУБА синюха голубая Polemonium coeruleum —

багаторічна трав'яниста рослина родини синюхових. Стебло пря­ мостояче, 40— 100 см заввишки. Листки чергові, череш кові (лише верхні м айж е сидячі), непарно­ перисті; листочки (їх 17—21) яйцевидноланцетні або видовж еноланцетні, при основі закруг­ Л ікарські форми і застосування. лені, на верхівці — загострені. ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (1 сто­ лова лож ка сировини на 200 мл окропу, Квітки двостатеві, правильні, зі­ кип’ятять 5 хв) по півсклянки тричі брані верхівковим и волотевид­ ними суцвіттями; В І Н О Ч О К ГОЛубиЙ на день. ЗОВНІШНЬО — відвар коріння для по­ або темно-голубий, дзвониковидлоскань і компресів. но-колесовидний, з коротенькою трубочкою , частки його закруг лені, м айж е вдвоє довші за тру­ бочку. П лід — коробочка. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Синюха голуба р о с ­ те на вологих луках, по чагар­ никах і на лісових галявинах у лісових районах, у Лісостепу, крім П окуття і Поділля, в пів­ нічно-східній частині Степу. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть кореневищ е з коренями синюхи (Rhizoma cum radicibus Polemonii), які заготовляю ть восени або навесні в період утворення стебел. Викопують лише молоді рослини. Для відновлення за ­ ростей на ділянці, де заготов­ ляють сировину, треба залишати 15—20 % рослин, насам перед ста­ рих, які дають сировину низької якості. На плантаціях рослини виорюють плугом у перший або в другий рік культури. З зі­ браної сировини обтруш ую ть зем ­ лю, звільняю ть її від стебел (залишки стебел не повинні пе­ ревищ увати 1 см), розрізую ть уздовж на 2—4 частини, очи­ щають від гнилих частин і швидко миють у холодній проточній воді. Сушити сировину мож на на сонці, під укриттям або в суш арці при тем пературі 50— 60°. С ухої сировини виходить 19—20 % . Зберігаю ть у сухому прохолодному приміщ енні. Строк придатності — 3 роки. Хімічний склад. К ореневищ а з кореням и синюхи містять три­ терпенові сапоніни (20—30% ), смолисті речовини, органічні кис­ лоти, еф ірну олію (сліди), жири та крохмаль.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати синюхи голубої збільш ую ть к іль­ кість харкотиння, полегш ую ть відхаркування, зменш ую ть ката­ ральні явища, заспокійливо діють на центральну нервову систему, підвищ ують зсідання крові. За еф ективністю відхаркувальної дії синюха не поступається перед сенегою, а за еф ективністю се ­ дативної дії перевищ ує валеріа­ н у ліка р с ьку і собачу кр опиву

звичайн у у 8— 10 раз. Застосу­ вання препаратів синюхи, як відхаркувального засобу, пока­ зане при хронічних і гострих бронхітах, при крупозній пнев­ монії в стадії лізису та при туберкульозі легень, що супро­ водиться болісним каш лем. Як седативний і протисудомний за­ сіб синю ху вж иваю ть при без­ сонні, нервово-психічних потря­ сіннях, епілепсії й тетанії. В по­ єднанні з сухоцвітом багновим застосування синюхи показане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із кореневищ з коренями (6 г, або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—5 раз на день через 2 години після іди. При вираз­ ковій хворобі ш лунка і дванадцяти­ палої кишки за півтори години до іди вж иваю ть усередину настій трави сухоцвіту багнового (10 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці тричі на день, а через 2 години після їди — настій кореневищ з ко­ ренями синюхи (готують, як у по­ передньому прописі) також по 1 сто­ ловій лож ці тричі на день (курс лікування — 3 тиж ні).

1041

397

1042________________

1043

СИНЯК ЗВИЧАЙНИЙ,

й коклюш і та як протисудомний і заспокійливий засіб при епі­ гром овик, заячі бурячки; лепсії. Як зовніш ній засіб синяк синяк обы кновенны й використовую ть і при ревм атич­ Еc h iu m v u lg a r e — них болях у суглобах, розтягу су ­ дворічна трав'яниста відстовбурилків тощо. ч^нож орстковолосиста й притис- хож Лікарські форми і застосування. нутокороткоопуш ена рослина р о ­ ВНУТРІШНЬО — відвар трави (10 г дини ш орстколистих. Стебла п ря­ сировини на 200 мл окропу) по мостоячі, ЗО— 100 см заввишки, 1 столовій лож ці 4 рази на день. від основи розгалуж ені, рідше ЗОВНІШНЬО — відвар трави (готують, прості, вкриті ж орстким и відстов­ як у попередньому прописі) для а залиш ок після процід­ бурченими волосками, розм іщ е­ компресів, ж ування відвару — для припарок. Си­ ними на невеличких білуватих няком, який належ ить до отруйних горбочках, коротко і м 'яко опу­ рослин, користуватися треба обережно, шені. Листки чергові, цілокраї, не перебільшую чи допустимих доз. загострені, з однією поздовжньою жилкою , зісподу сизуваті від гус­ того опуш ення, зверху — з біли­ ми або буруватими горбочками, на яких розміщ ені тонкі волоски; прикореневі листки видовж ен о­ ланцетні, як і нижні стеблові зву­ ж ені до основи в ш ирокі череш ки, розміщ ені густою розеткою , за ­ сихають під час цвітіння росли­ ни, стеблові — лінійно-ланцетні або вузьколанцетні, середні та верхні — сидячі, біля основи округлі, поступово зменш ені в напрямі до верхівки стебла. Квіт­ ки двостатеві, майже сидячі, в численних видовж ено-лінійних простих завійках, зібраних у вер­ хівкове вузьке волотисте с у ­ цвіття; віночок лійковидний, спо­ чатку червонуватий, потім си­ ній, трохи неправильний, у 2 рази довш ий за чаш ечку, з трубоч­ кою, коротш ою за чаш ечку, і ш и­ роким косим нерівномірним п'ятилопатевим відгином (лопаті відгину округлі). Плід склада­ ється з чотирьох горіш ків. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Синяк звичайний р о ­ сте по всій території У країни на кам 'янистих схилах, степах, с у ­ хих луках, як бур'ян уздовж д о ­ ріг і в посівах на полях, на за ­ бур'янених місцях біля жител. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть суш ену траву синяка (Herba Echii vulgaris), яку заготовляю ть в пе­ ріод цвітіння рослини. Зберіга­ ють у добре закритих банках чи бляш анках, дотрим ую чись пра­ вил зберігання отруйної си ро­ вини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У траві синяка є сапоніни, алкалоїди (циногло­ син, консолідин), холін та аскор­ бінова кислота (у свіж ому листі до 120 мг% ).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними

дослідж енням и встановлено, що настій трави синяка виявляє ви­ соку антигормональну активність. У народній медицині настій трави синяка звичайного використову­ ють як відхаркувальний і за­ спокійливий засіб при кашлі

1042

син ьоголов — багаторічна гола рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й м иколайч ики плоскі.

1044________________ СИТНИК РОЗЛОГИЙ с и тн и к р а зв е с и с т ы й J u n c u s e ffu s u s — багаторічна трав'яниста росли­ на родини ситникових. М ає густодернисте повзуче кореневищ е. Стебла циліндричні, міцні, гла­ денькі (в сухом у стані тонкоборозенчасті), зелені, 50— 120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами, всередині суцільно виповнені (без перетинок), після м аленької пе­ ремички витягнуті (без особли­ во пом ітного розш ирення) в дов­ гий (15—25 см) гострий труб­ частий приквітковий листок. Квіт­ ки правильні, одиничні, на ви­ довж ених квітконосах, зібрані в розлогу волоть; оцвітина віночковидна, з шести лінійноланцетних, гострих, зеленуватих, злегка ірж асто-обведених, по кра­ ях вузькоперетинчастих листоч-

398

1045 ків, розміщ ених двома колами. Плід — оберненояйцевидна, б у ­ рувата, з полиском коробочка. Цвіте у червні—липні. Поширення. Ситник розлогий рос­ те на Поліссі по болотах, бол о­ тистих лісах і луках, на берегах річок і водойм; у Л ісостепу і Степу — по піскуватих терасах річок. Заготівля і зберігання. Д ля ме­ дичних потреб використовую ть кореневищ а рослини, які заго­ товляю ть восени й використову­ ють свіж ими (в гомеопатії) або сушать. Р ослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У кореневищ ах рослини є дубильні речовини й розчинні силікати.

Фармакологічні властивості І ви­ користання. У народній медицині ситник додаю ть до члів, що ре­ комендую ться при нирковока­ м 'яній хворобі. В поєднанні з іншими лікарським и рослинами його використовую ть при запа­ ленні сечового міхура. Як д о ­ датковий компонент ситник вхо­ дить до складу деяких ком плекс­ них зарубіж них препаратів, ви­ користовуваних при розладах травлення, хворобах печінки і ж овчного міхура. В гомеопатії із свіж их кореневищ одерж ую ть есенцію , яку додаю ть до за ­ собів, застосовуваних при у т ­ воренні каменів у сечових ш ляхах. Лікарські форми І застосування. ВНУТРІШНЬО — столову лож ку сум і­ ші (порівну) коріння ситнику розло­ гого й солодки голої, листя берези бо ­ родавчастої й м учниці звичайної і к у ­ курудзяних стовпчиків замочують у 250 мл холодної води, додаю ть на кінчику нож а питної соди, кип’ятять ЗО хвилин, процідж ую ть, охолодж ую ть і п'ю ть по чверті склянки 5 раз на день.

СІДАЧ КОНОПЛЕВИЙ, давник, кінська грива, конопельник, коноплі водяні, ко­ ноплі собачі; посконник обыкновенный Eupatorium cannabinum —

Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використову­ ють траву (ИетЬа E upatorii can­ nabini, синонім — Herba C annabis aquaticae) та коріння (Radix Eupa­ to rii cannabini), рідше — листя (Folia E upatorii cannabini). Тра­ ву (верхівки рослини завдовж ки ЗО см) і листя збираю ть в період цвітіння рослини. Сушать під наметом або в приміщ еннях, які добре провітрюються. Сухої трави виходить 25 % . Коріння заго­ товляю ть восени або рано на­ весні. Готову сировину збері­ гають у сухому місці. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, еупарин, а-лакгуцерол, 1-інозит, еф ірну олію (до 0,3 % ), рутин, гіперозид, д у ­ бильні речовини, сапоніни, віта­ мін С, смолу, холін, інулін, астрагалін, ізокверцитрин, кум а­ рову й ф ерулову кислоти та ароматичні оксикислоти (кавова, хлорогенова, ізохлорогенова). В корінні є еф ірна олія, еуперин та вуглеводи, серед яких є інулін.

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебло прямостояче, прос­ те або на верхівці розгалуж ене, коричнево-кармінове, 50— 170 см заввишки. Листки супротивні, к о ­ роткочереш кові (верхні — сидя­ чі), трохи пухнасті, глибокорозсічені на 3—5 ланцетних, за­ гострених, по краю неріввовеликозубчастих часток; верхні — цілокраї. Квітки двостатеві, з м е­ довим запахом, у дрібних (6 мм завдовж ки і 2 мм завширшки) 4—7-квіткових численних кош и­ ках, що утворюють густе щ ит­ ковидно-волотевидне суцвіття; В І ­ Н О Ч О К трубчастий, ліловий, брудно-рож евий або м айж е білий. П лід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Сідач коноплевий росте м айж е по всій території У країни на берегах річок і во­ Фармакологічні властивості і ви­ дойм, у вологих лісах і чагар­ користання. Сідач коноплевий никах. виявляє ж овчогінну, послаблю ­ ючу, сечогінну, потогінну, холе­ ретичну та ранозагою вальну дію, зниж ує артеріальний тиск і вміст холестерину в крові та зб удж ує апетит. Ж овчогінну дію рослини підтвердж ено експериментально. Вваж ається також , що рослина є добрим кровоочисним і сти­ мулюючим обмін речовин за ­ собом. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій листя (25 г сировини на 1 л окропу, настояти 10 хвилин) по 1 склянці зранку натщ есерце і ввечері перед сном для прискорення видуж ування піс­ ля тяж кої хвороби; настій трави (З столові лож ки сировини на 600 мл окропу, настоюють ніч) по 1 склянці три рази на день до їди при гіпер­ тонії, підвищеному вмісту холестерину в крові (холестеринемії) та як ж овчо­ гінний засіб при схильності до зап о­ рів; відвар коріння (60 г сировини на 1 л окропу, варити 10 хвилин) п'ю ть по одній склянці зранку до їди при гіпертонії і холестеринемії; настій коріння на вині (40 г свіж ого коріння подрібнити, підсушити, залити 1 л червоного вина, настояти 12 годин, процідити) по 50 г після обіду протягом трьох тиж нів як засіб, що зниж ує вміст холестерину у крові; порошок з коріння приймають по 5 г у неве­ ликій кількості кип'яченої води перед сном як ж овчогінний і послаблю ­ ючий засіб. ЗОВНІШНЬО — свіж е потовчене до ста­ ну кашки листя застосовую ть у вигляді компресів при розширенні капілярів носа і щік (процедуру повторюють через день).

1045

399

1046 СІРЕ ЗІЛЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини макових. Те саме, що й чистотіл звичайний.

104 7 СКАЖЕНИЙ ОГІРОК — однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових. Те саме, що й огірок-пирскач пруж ний.

1048 СКОПОЛІЯ КАРШОЛІЙСЬКА скополия карниолийская Scopolia carniolica — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має повзу­ че кореневищ е до 12 см зав­ довж ки і 3 см завтовш ки. Стебло прямостояче, 20—50 см заввиш ­ ки, вгорі вилчасто розгалуж ене. Листки чергові; нижні — л у ск у ­ ваті, безколірні, решта — еліп­ тичні, звуж ені при основі в кри­ латий череш ок, цілокраї або злегка вищ ерблені, голі, темнозелені, 12—18 см завдовж ки і 4— 9 см завширшки. Квітки пра­ вильні, двостатеві, 1—2,5 см зав­ довж ки, одиничні, повислі на ніж ках, що виходять з листкових пазух; віночок зрослопелю стковий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими круглястими л о ­ патями, зовні бурий, лакований, усередині оливково - зелений, тьмяний. Плід — куляста, дво­ гнізда коробочка. Цвіте у травні— червні. Поширення. Скополія карніолійська трапляється зрідка в К ар­ патах, на Розточчі-Опіллі, в За­ хідном у Л ісостепу та в західній частині П равобереж ного Л ісо­ степу в ш ироколистяних лісах, серед чагарників, на галявинах, по краях просік. Рідкісна зни­ каюча рослина, занесена до Ч ер­ воної книги У країнської РСР. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть кореневищ е (Rhizoma Scopoliae carniolicae) і траву скополії (H er­ ba Scopoliae carniolicae). К о­ реневищ а заготовляю ть після плодонош ення рослини. їх вико­ пують, миють від землі й суш ать на відкритому повітрі (можна на сонці) або пров'ялю ю ть 2— З дні на сонці й досуш ую ть у спеціальних суш арках при тем пературі, не вищій за 60°. Сухих кореневищ виходить ЗО % . Траву скополії збираю ть в пе­ ріод цвітіння рослини і сушать. Готову сировину зберігаю ть у доб­ ре закритих банках або бляшан ках, дотримую чись правил збе­ рігання отруйних рослин. Усі частини рослини отруйні, при маніпуляціях з нею треба захи­ щати очі, ніс, рот, після роботи мити руки. Збираючи корене­

вища, слід пам'ятати, що при­ родні запаси скополії невеликі й рослину м ож на за короткий час зовсім винищити, якщ о не виконувати правил, які перед­ бачають повне забезпечення від­ новлення заростей, а саме: на місце кож ної викопаної рослини закопувати відрізок (кращ е вер­ хівку) кореневищ а довж иною 5— 6 см, а повторне викопування кореневищ з однієї й тієї самої ділянки проводити не раніше, як через 10— 15 років. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять алкалоїди тропа­ нової структури (в листі — 0,12— 0,14 % , у стеблах — 0,15—0,21 % , у кореневищ ах з коренями — до 0,9 % ), найваж ливіш ими с е ­ ред яких є L-гіосціамін, ско ­ поламін, тропін, кускгігрин та псевдоатропін. Крім того, в ко­ рінні скополії знайдено бетаїн, холін та похідні кум арину (скополін, скополетин).

ф ат (A tropini sulfas) використо­ вують як спазмолітик і боле­ тамувальний засіб, в очній прак­ тиці (лікування й діагностичні цілі), для лікування серцевосудинних захворю вань (див. стат­ тю Беладонна звичайна). щС ко­ поламіну гідробром ід (Scopolamini hydrobrom idum ) признача­ ють як заспокійливий засіб при гострому психічному зб у д ж ен ­ ні, використовую ть у хірургіч­ ній практиці й офтальмології; кам ф орнокисла сіль скоп олам і­ ну входить до складу таблеток аерон (див. статтю Д урм ан ін ­ дійський). У народній медицині відвар кореневищ скополії на білому вині даю ть пити при хворобі П аркінсона, а настій трави — при низьком у кро в 'ян о ­ му тиску. В гомеопатії скополію застосовую ть як засіб від геморою.

лійської характерні загальні ф ар ­ м акологічні властивості атропіноподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати м-холінореактивні си­ стеми організму. А тропіну суль­

1 столовій лож ці 3 рази на день; настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці З рази на день. Скополія карніолійська містить сильнодіючі речовини і при використанні її потребує бути обережними.

Лікарські формн І застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ на

(25 г подрібненої сировини ва­ Фармакологічні властивості І ви­ вині рять 10 хвилин у 0,5 л білого сухого користання. Для скополії карніо- вина, охолоджують, процідж ую ть) по

1048

400

1049 СКОРЗОНЕРА НИЗЬКА козелец приземистый Scorzonera humilis — багаторічна трав'яниста клочкасто-павутиниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стеб­ ло 5—50 см заввишки, просте або трохи розгалуж ене, при ос­ нові вкрите рудими піхвами від­ мерлих листків. Прикореневі листки довгочереш кові, еліптич­ ні, видовж еноланцетні або лі­ нійно-ланцетні, загострені, ц іл о­ краї; стеблові (їх 2—3 ) — зм ен­ шені, сидячі. Квітки язичкові, золотисто-ж овті, вдвоє довші за обгортку, в кош иках на кінцях стебла і гілок. П лід — сім'янка. Ц віте у травні—червні. Поширення. С корзонера низька росте у світлих лісах, на лі­ сових галявинах, на луках у Л і­ состепу (переваж но в західній частині) та на Поліссі. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть суш ене коріння рослини, яке заготовляю ть восени або рано навесні. Суш ать сировину під укриттям на вільному повітрі або в теплом у приміщ енні, яке добре провітрю ється. Рослина н е ­ офіцинальна.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У народній меди­ цині скорзонеру низьку вико­ ристовую ть як засіб, що має діуретичні, жовчогінні, послаб­ люючі, потогінні, седативні й ра­ нозагою вальні властивості. Від­ вар коріння вваж ається добрим засобом від кашлю, ядухи та інших хвороб дихальних орга­ нів, від захворю вань печінки, запорів і подагри. Крім того, відвар коріння давали всере­ дину як засіб, що знім ає інто­ ксикацію , спричинену укусами гадюк. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШ НЬО— відвар коріння (1 сто­ лову лож ку сировини варять 10 хви­ лин у склянці окропу, настоюють 2 години, процідж ую ть) по 1 столо­ вій лож ці 3—4

1050 СКУМПІЯ ЗВИЧАЙНА, жовтниця, парикове дерево, рай-дерево, шевське дерево; скумпия кожевенная Cotinus соддудгіа, синонім — Rhus cotinus — кущ або невелике (2—3 м зав­ вишки) дерево родини сум ахо­ вих. Листки чергові, прості, обер­ ненояйцевидні або еліптичні, ці­ локраї, зверху темно - зелені, зісподу — сизуваті, з характер­ ним запахом. Квітки дрібні, зе ­ ленуваті, зібрані в розлогі волоті (більшу частину суцвіття ста­ новлять недорозвинені квітки, квітконіж ки яких після цвітіння видовж ую ться до 15—ЗО мм і по­ криваю ться довгими червонува­ тими або зеленуватими волос­ ками). П лід — зеленувата, згодом чорнувата кістянка. Ц віте у черв­ ні—липні.

Поширення. Скум пія звичайна трапляється в Л ісостепу й Сте­ пу розсіяно, по всьому Гір­ ському Криму й здебільш ого в передгір'ях; на сухих к ам 'я­ нистих схилах, вапнякових або крейдяних відслоненнях, у л і­ сах, рідко на приморських піс­ ках. Рослину вирощ ую ть як де­ коративний кущ, а так ож у п о­ лезахисних лісонасадж еннях. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використову­ ють листя (Folium C otini coggygriae), заготівлю якого про­ водять у період від початку цвітіння рослини до утворення плодів. Збираю ть великі, добре розвинуті листки без череш ків. Суш ать їх на вільном у повітрі у затінку або на сонці, роз­ стеливш и тонким шаром, чи в су­ ш арці при тем пературі 40—50°. При суш інні треба уникати зво­ лож ення сировини (роса, дощ), бо вміст танінів від цього ш видко зменш ується. С ухої сировини ви­ ходить 33 % . Зберігаю ть її в с у ­ хом у приміщ енні без доступу світла. Строк придатності — 2 р о ­ ки. А птеки сировину не від­ пускають. Її використовую ть для промислового виробництва та­ ніну, а на його основі — препа­ ратів тенсал і танальбін (Див. статтю С ум ах дуб ильний).

401

1051 Хімічний склад. Листя скумпії

СКУСІВНЙК ГІРСЬКИЙ —

Заготівля і зберігання. З л ік у ­

містить галотанін (до 25%) , е л а ­ гову й вільну галову кислоти, флавоноїди (кверцетин, фустин, фізетин, мерицитрин), силіцієву кислоту, метиловий ефір гал о­ вої кислоти, галактозид, гл ік о ­ зидні сполуки та еф ірну олію (0,1—0,2 % ). До складу еф ірн ої олії входять камфен, мірцен, лимонен, а-пінен, ліналоол, 1-терпінеол та флавон мірицетин.

багаторічна трав'яниста залозисто-пухната рослина родини ай­ стрових (складноцвітих). Те саме, що й арніка гірська.

користання.

дерево родини розових, заввиш ­ ки 6— 12 м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, череш кові, еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені, заруб­ часто-пилчасті. Квітки правиль­ ні, двостатеві, 5-пелюсткові, оди­ ничні* або в пучках по 2—5; пелюстки білі або зеленуватобілі. П лоди — м 'ясисті кістянки овальної, округлої чи яйцевид­ ної форми, з чітко виявленою поздовж ньою черевцевою боро­ зенкою, різного (від зеленого й ж овтого до червоного і си­ ню вато-чорного з восковим на­ льотом) забарвлення; кісточки сплюснуті, з гострими кінцями. Цвіте у квітні—травні. Поширення. Батьківщ ина сливи дом аш ньої — М ала Азія, Кавказ і Північний Іран. На Україні її вирощ ують в усіх плодових зонах, але найпош иреніш а вона у Вінницькій, Хмельницькій, Хар­ ківській, Донецькій, Закарпат­ ській та Ч ернівецькій областях.

вальною метою використовую ть плоди (Fructus Pruni dom esti­ cae) і ко р у (Cortex Pruni d o ­ m esticae) рослини. Плоди вико­ ристовую ть свіж им и або пере­ робляю ть на чорнослив (сушені плоди), маринади, компоти, ва­ рення, повидло, мармелад, д ж е ­ ми, цукати тощо. Для пере­ робки на чорнослив збираю ть плоди, які повністю достигли. С початку їх бланш ую ть (витри­ мують 1—2 хвилини в окропі), а потім сушать, розстеливш и на сонці. Найстигліші й найсоковитіш і плоди бланш ую ть ок­ ремо у 0,5— 1,0 % -ному розчині питної соди протягом 20—ЗО секунд, щоб уникнути розтріс­ кування. Ш тучно суш ать плоди при тем пературі 50—55°, дово­ дячи її в кінці суш іння до 75— 85°. Суш ених плодів виходить 22 % . Зберігаю ть їх у мішках з нещ ільної тканини. Кору рос­ лини використовую ть свіжою. Хімічний склад. Свіжі сливи м істять 6— 17% цукрів, до 1,6% органічних кислот (яблучна, ли­ монна, щ авлева, янтарна, хін­ на), диф енілізатин, пектинові ре­ човини, флавоноли (кверцетин, ізокверцитрин), антоціани й лейкоантоціани, каротин (0,1—2,7 м г% ), вітамін Е (0,63 м г% ), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В та сполуки калію (214 м г% ), заліза, йоду, міді й цинку. Ядро кісточок містить до 42 % ж ирної олії, що за своїми властивостями не посту­ пається перед олією з мигдалю (див. статтю М игдаль звичай­ ний).

1052

СЛИВА ДОМАШНЯ, слива звичайна; слива обыкновенная Фармакологічні властивості і ви­ Prunus domestica —

Скумпія звичайна має в'яж учі, протизапальні й ан­ тисептичні властивості. Викори­ стовую ть її переваж но як зов­ нішній засіб: для промивання гнійних ран, при зубному болі й запаленні ясен, вуграх, інф ек­ ційних тріщ инах куточків рота, відморож еннях, дисгідрозі, гіпергідрозі, гноячкових висипах, виразці гомілки, геморої та при білях у ж інок. Усередину скум ­ пію прописують при діареї, ди ­ зентерії та як протиотруту при отруєнні алкалоїдам и й солями важ ких металів.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар листя (1 сто­ лова лож ка сировини на 0,5 л окропу, кип'ятити 5 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди як протипроносний засіб. ЗОВНІШНЬО — настій листя (100 г сировини на 1 л окропу, настоюють до охолодження) для промивання, полоскань, компресів і спринцювань.

1052

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Свіжі й суш ені сли­ ви, виготовлені з них компоти і сік з м 'якуш ем виявляю ть ніж ну послаблю ю чу дію й ре­ комендую ться при запорах і ато­ нії киш ечника, особливо у дітей і в людей похилого віку, і для очищ ення киш ечника при за пальних його станах. При ож и ­ рінні й цукровом у діабеті вж и­ вати сливи в зазначених ви­ падках слід після спеціальної обробки, яка дає змогу позба­ вити їх цукру і кислот. Сливи позитивно впливають на печін­ ку при неінф екційних гепати­ тах, поліпш ую ть стан хворих на атеросклероз (сприяють ви­ веденню з організму холесте рину) і гіпертонію, прискорю ють видалення з організму н ад ­ лиш ків води і кухонної солі. Як і інші плоди, що м істять пектини, сливи сприяю ть ви­ веденню з організм у р адіоак ­ тивних речовин. М 'якуш слив іде на виготовлення ком біно­ ваного препарату каф іолу (Саfiolum). який застосовую ть як

1058 послаблю ючий засіб. Свіжу к о ­ СМОВДЬ ГІРСЬКА, ру сливи використовую ть у го­ заяча рутка, морква меопатії. горичник горный Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — звільнені від кісто­ чок плоди заливаю ть на ніч холод­ ною кип'яченою водою, зранку ва­ рять 2 години, періодично доливаючи кип'яченої води (гарячої), юшку зли­ вають, а відварені сливи вживають по 10—20 ш тук на прийом до їди як послаблюючий засіб.

сидячі, з слабкорозвиненою пе­

гадюча; ристою пластинкою . Квітки дріб­

Peucedanum oreoselinum, си­ нонім — Athamantha oreoseli­ num —

багаторічна трав'яниста з при­ ємним запахом рослина родини селерових (зонтичних). Стебло щільне, циліндричне, борозенча­ сте, трохи розгалуж ене, ЗО— 100 см заввишки. Листки чергові, з обох боків зелені, колінчасто відігнуті вниз; прикореневі — СЛИВА ЗВИЧАЙНА — дерево родини розових. Те саме, тричіперисторозсічені, з яйце­ видно-ланцетними перистонадріщо й слива домашня. заними сегментами на череш еч­ ках (череш ок листка і його розгалуж ення зигзагоподібно зі­ гнуті й розчепірені); верхні —

1053________________

1054________________

слйзник—

багаторічна повстистоопушена, з міцним розгалуж еним корене­ вищем і м'ясистими довгими коренями рослина родини м а­ львових. Те саме, що й алтея лікарська.

1055 СЛИННИК — однорічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Те саме, що й паслін чорний.

1056 СМЕРЕКА — однодомна вічнозелена рослина родини соснових. Те саме, що й ялина звичайна.

1057 СМІЛКА

ні, двостатеві, у складних 20— 30-променевих зонтиках, біля ос­ нови яких є обгортка з 9— 13 ланцетних, тонко загострених, по краю плівчастих листочків, а біля основи зонтичків — об­ горточки з 7—9 ланцетно-ш ило­ видних листочків; зубці чаш еч­ ки короткі, часто непомітні; п е ­ люстки білі, ш ирокояйцевидні, на верхівці виїмчасті. П лід — округла двосім ' янка, 4—5,5 мм завширш ки. Цвіте у червні— липні. Поширення. Смовдь гірська рос­ те на Поліссі і в Лісостепу (у хвойних і мішаних лісах, на пісках) і зрідка в Л івоб ереж ­ ному Степу (на других терасах річок). Заготівля і зберігання. Для л і­ карських потреб використовую ть траву (H erba O reoselini) і ко­ рені (Radix O reoselini). Траву збираю ть протягом усього ве­ гетаційного періоду, суш ать у за­ тінку на реш етах. Корені к о ­ пають . після визрівання насіння або навесні — до початку веге­ тації. Суш ать при температурі, не вищій за 30°. Сухої трави виходить 25 % , коренів — 16 % . Рослина :*еофіцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить ф лавоноїди (кемпферол, кверцетин, лютеолін, апігенін), похідні кум арину (пеуцеданін, атамантин), валеріанову кисло­ ту, еф ірну олію, у складі якої є лимонен і сабінен. Хімічний склад коренів близький до х і­ мічного складу надземної час­ тини рослини.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Смовдь гірська ви­

ШИРОКОЛИСТА —

багаторічна тр ав’яниста сизува­ то-зелена гола рослина родини гвоздикових. Те саме, що й оберна широколиста.

являє сечогінну, потогінну і се ­ дативну дію. У народній м еди­ цині рослину використовували при болях у ш лунку, в відварі її купали полохливих дітей, ре­ комендували як допом іж ний за­ сіб при венеричних хворобах. У гомеопатії використовую ть пре­ парати з свіж ої рослини. Лікарські форми і застосування.

1058

ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по 1 столовій лож ці 4— 5 раз на день при недостатньому виділенні травних соків і при киш­ кових коліках, а також як допо­ між ний засіб при уролітіазі.

403

1059

1060

СМОВДЬ КРИМСЬКА горичник крымский Peucedanum tauricum —

СМОВДЬ ЛІКАРСЬКА —

схилах ярів і річкових долин, на багаторічна трав'яниста рослина солонцях, серед кущів, на лісових родини селерових (зонтичних). галявинах, уздовж доріг. Заготівля і зберігання. Для л і­ багаторічна трав'яниста рослина Те саме, що й смовдь руська. карських потреб заготовляю ть родини селерових (зонтичних). корінн я рослини (Radix Peuceda­ Стебла часто численні, цилінд­ ni ruthenici), яке к о п а ю ть .о д р а ­ ричні, колінчастопокривлені, 40— зу після визрівання насіння або 80 см заввишки, у верхній части­ СМОВДЬ РУСЬКА рано навесні. Після попереднього ні трохи гілчасті. Прикореневі смовдь лікарська; пров'ялю вання на відкритому п о ­ й нижні стеблові листки багато­ горичник русский вітрі коріння досуш ую ть на гори­ разово трійчасторозсічені, з кін ­ Peucedanum ruthenicum , сино­ щі або в суш арці при температурі, цевими частками лінійними, ш ор­ німи; Р. oiiicinale, P. besseriaне вищій за 30°. Сухої сировини сткими, 1,5—4 см завдовжки. num — Квітки дрібні, двостатеві, у скл ад­ багаторічна трав'яниста рослина виходить 16 % . Строк придатно­ сті — 2 роки. Рослина неофіциних 17—21-променевих зонтиках, родини селерових (зонтичних). нальна. біля основи яких є обгортка з Стебло щільне, циліндричне, Хімічний склад. У корінні рослини трьох зміщ ених на один бік л і­ дрібноборозенчасте, 60— 120 см нійно-ш иловидних листочків, що заввишки, малолисте, у верхній є флавоноїди, еф ірна олія, ф уро­ рано опадають, а біля основи частині розгалуж ене. П рикореневі кумарин пеуцеданін. зонтичків — обгорточки з 5—6 лі- й нижні стеблові листки багато­ Фармакологічні властивості і ви­ нійно-нитковидних тонко загост­ разово трійчасті або трійчасто- користання. З коріння смовді рених листочків; зубці чаш ечки перисті; середні листки дрібніш і, руської виробляли препарат п еу ­ ду ж е короткі; пелюстки світло- менш складні; верхні — без плас­ цеданін, який використовували в ж овті, ш ирокояйцевидні, без ви­ тинки, у вигляді піхов. Квітки комплексном у лікуванні злоякіс­ їм ки на верхівці. П лід — еліптич­ дрібні, двостатеві, у складних 10— них новоутворень. Останнім ч а ­ на двосім 'янка, близько 4—5 мм 20-променевих зонтиках, з мало- сом препарат знято з виробницт­ завдовж ки. Цвіте у липні-серпні. листою спадною обгорткою або ва. У народній медицині настойку В період плодонош ення рослини без неї; зубці чаш ечки короткі, або відвар коріння рослини за ­ стебла, листкові піхви, зонтики часто непомітні; пелюстки світло- стосовую ть як болетамувальний, і плоди часто набуваю ть ф і­ ж овті, ш ирокояйцевидні, на в ер­ протипростудний та відхарку­ вальний засіб. олетового забарвлення. хівці виїмчасті. П лід — видовж еформн 1 застосування. Поширення. Смовдь кримська нооберненояйцевидна д восім 'ян­ Лікарські ВНУТРІШНЬО — відвар (20 г коріння росте в Гірському та П івден­ ка, 6—8 мм завдовж ки. Цвіте на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці ном у Криму на сухих к ам 'я ­ у червні — липні. З рази на день; настойку (25 г корін ­ нистих схилах. Поширення. Смовдь руська росте ня на 100 г спирту) по 25 крапель Заготівля і зберігання. на півдні Л ісостепу і в Степу на З рази на день. Див. у статті Смовдь руська. Хімічний склад. У корінні рос­ лини є еф ірна олія і ф у р о к у ­ марин пеуцеданін.

1061

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У народній м еди­ цині відвар коріння смовді крим ­ ської вж иваю ть від кашлю, го­ ловного болю, при епілепсії та як засіб, що покращ ує травлен­ ня. Цим ж е відваром промива­ ють гнійні рани, полощ уть рот при зубном у болі і неприєм­ ному запаху з рота.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 г сировини на 1 л окропу) по 1 сто­ ловій лож ці 4—5

1061

404

1062 СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА, інжир, фігове дерево; инжир (Ficus сагіса) — одно- або дводомна листопадна

Пош ирення. В диком у стані см о­ ковниця росте в С ередземномор'ї, Малій та Південній Азії (в СРСР зустрічається на Кавказі і в С е­ редній Азії). В Криму смоковницю субтропічна, з молочним соком культивую ть як плодову рослину. рослина родини шовковицевих. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ В дикому стані смоковниця являє вальною метою використовую ть собою куги, або невисоке деревце, с у п л і д д я (Fructus Fici caricae), в культурі — велике дерево (до які збираю ть у період повної 15 м заввишки) з товстими, слабо стиглості і вживають свіж ими або розгалуж еним и гілками. Листки сушать, і листя смоковниці (Folia великі, чергові, довгочереш кові, Fici caricae). Листя збираю ть без серцевидні, 3—5-лопатеві за ф ор­ череш ків у червні — липні й су­ мою (залеж но від сорту листки ш ать у затінку, розстилаючи м ож уть бути й іншої форми). тонким шаром. Сухого листя ви­ Квітки маленькі, непоказні, розм і­ ходить 20 % . щ ені всередині м 'ясистого порож ­ Хімічний склад. Сушені супліддя нистого суцвіття-с иконія з вузь­ смоковниці містять 50—70 % цук­ ким отвором зверху. Розрізняю ть . рів , 5 % пектину, 4—6 % білків, З типи квіток: чоловічі (тичин­ ж ири (1,3% ), органічні кислоти кові), ж іночі короткостовпчикові, (д о ^ І % ), антоціанові глікозиди, так звані галові, і ж іночі довго- слиз, вітаміни В,, В2, В6, С, РР, стовпчикові, що дають плоди. пантотенову й ф олієву кислоти, Довгостовпчикові квітки ф орм у­ каротин, протеолітичний фермент ються в суцвіттях, які в процесі фіцин та мінеральні речовини розвитку перетворюються на ве­ (калій, кальцій, магній, фосфор, ликі соковиті супліддя-фіги. Ч о­ залізо). У листках рослини є ф у ­ ловічі й галові квітки ф орм ую ть­ рокумарини псорален і бергаптен, ся в суцвіттях, що маю ть менші дубильні й смолисті речовини, розміри й завж ди залиш аються органічні кислоти, рутин (0,1% ), твердими (в них утворю ється пи­ аскорбінова кислота (до 300 мг % ) лок і розвиваю ться оси бласто- та еф ірна олія. фаги, дорослі ж іночі особини Ф армакологічні властивості і ви­ яких запилюють довгостовпчико­ користання. С упліддя смоковниці ві квітки). У диких рослин см о­ виявляють легку послаблю ючу ковниці обидва типи суцвіть дію й використовую ться при містяться на одному й тому са­ хронічних запорах. Як дези н ф і­ мому дереві, у більш ості куль­ куючий і пом'якш увальний засіб турних — на різних деревах. Іс­ супліддя застосовую ть при брон­ нує багато сортів, у яких су­ хіті, сильному каш лі й п н евм о­ пліддя розвивається без запилен­ нії; зовніш ньо, у вигляді п о­ ня — партеногенетично. П л о д и — лоскань,— при ангіні й фарин го ріш к и , що містяться всередині гіті. Як дієтичний продукт см о­ м’ясистого супліддя — фіги. Цвіте ковницю рекомендую ть при трому квітні — травні. Плоди достига­ боемболічних захворю ваннях і за ­ ють у липні — серпні. хворюваннях серцево-судинної

системи, при анемії, для поліп­ ш ення травлення, ослабленим хво­ робою людям та в геріатричній практиці.' Вживання смоковниці протипоказане хворим на ц укро­ вий діабет, при гострих запаль­ них захворю ваннях ш лунковокиш кового тракту, при сечоки с­ лом у діатезі. М олочний сік росли­ ни використовую ть у народній медицині від бородавок: в ум о­ вах експерим енту він затримує ріст саркоми, згубно діє на гель­ мінтів. З листя смоковниці виго­ товляю ть препарат псоберан (Psoberanum ), який призначаю ть прі вітиліго і гніздовій плішивості У народній медицині настій листя дають усередину при каш лі, брон-. хіальній астмі, ентеритах і енте­ роколітах, при хворобах нирок. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 стс лові лож ки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до ’ди; відвар сухих суплідь на воді (50 г сировини на 1 л окропу, варити ЗО хви­ лин) по півсклянки тричі на день до їди як послаблюючий засіб; відвар сухих суплідь на молоці (20 г сировини на 250 мл молока, варити 10 хвилин) п'ю ть гарячим при бронхіті. ЗОВНІШНЬО — відвар сухих суплідь на молоці (готують, як у попередньому прописі) для примочок до наривів і для полоскання горла при ангіні й фарингіті.

1064

405

1065

1063 СМОКТУНЧИКИ —

Фармакологічні властивості і ви­ СНІТКА — росли­ користання. Всі види сировини багаторічна трав'яниста гола к о ­

багаторічна трав'яниста на родини ш орстколистих. Те мають сечогінні, потогінні, в 'я ­ ж учі й тонізую чі властивості. саме, що й м едунка лікарська. Використовують їх як доп ом іж ­ ний засіб при ревматизмі, подагрі, артритах, гастриті, склерозі су­ дин, при отосклерозі, уролітіазі, СМОРОДИНА ЧОРНА діареях, мігрені, простуді, коклю ­ смородина чёрная ші, ангіні та при тонзиліті. Росли­ R ib e s nigrum — на використовується переваж но в невелика (0,6— 1,3 м заввишки) зборах. Свіжі або сушені ягоди багаторічна кущ ова рослина ро­ корисно вж ивати при гіпохромній дини лом икаменевих з характер­ анемії, пародонтозі, захворю ван­ ним, дещ о неприємним запахом. нях ш лунково-киш кового тракту, Листки череш кові, чергові, 3— глом ерулонефриті, поруш еннях 5-лопатеві, по краю зарубчасто- ритму серцевої діяльності, при зубчасті, зверху голі, зісподу — кардіоневрозах, геморагічному 3 ж овтими залозками. Квітки васкуліті, простудних та інф ек­ двостатеві, правильні, дзвонико- ційних захворюваннях. видні лілувато- або рож ево-сірі, Лікарські форми і застосування. у пониклих 5— 10-квіткових к и ­ ВНУТРІШНЬО — настій листя (50 г тицях. П лід — куляста чорна яго ­ сировини на 1 л окропу, настояти да. Цвіте у травні — червні. Плоди 4 години в закритій посудині) по півсклянки 4—5 раз на день при достигаю ть у липні. сечового міхура; настій на Поширення. Смородина чорна в запаленні вині (20 свіж их листків на 1 л білого дикому стані на Україні росте вина настояти 2 тиж ні) по 100 г до в Карпатах, на П рикарпатті, По­ їди при гіпоацидному гастриті; 2 чайні ліссі та в Л ісостепу коло струм ­ лож ки суміші (порівну) листя смороди­ ків і річок, у лісах та між ни чорної, листя чорниці звичайно1, чагарниками (на вологих місцях). м алини і берези бородавчастої заварю ­ ють склянкою окропу і п'ю ть як чай Введена в культуру і є родона­ по 1 склянці зранку і ввечері як зачальником культурних сортів, гальнозміцнюючий засіб після перене­ яких тепер налічується понад сеної тяж к о ї хвороби та при весняній

1064

100.

слабості.

Заготівля і зберігання. З л ікарсь­ кою метою використовую ть лис­ тя (Folia Ribis nigri), рідше бруньки (Gemmae Ribis nigri), та ягоди (Fructus Ribis nigri). Бруньки збираю ть зимою та рано навесні, листя — влітку (чер­ вень — липень), ягоди — під час повної стиглості. Листя і бруньки суш ать при тем пературі 35—40°, плоди спож иваю ть свіж ими або суш ать (починають від 35° і по­ ступово доводять до 65 °, не д о ­ пускаю чи пересуш ування). Сухої сировини виходить: бруньок — 20 % , листя 16 % , ягід — 14 % . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. У листі є д у ­ бильні речовини, до 0,75 % еф ір­ ної олії (містить цимол, сабінен), флавоноїди (кверцетин, ізокверцетин, кемпферол, рутин), фітостерол, пентозани, органічні кис­ лоти, мінеральні солі, вітамін С та ф ермент емульсин. Бруньки мають хімічний склад, близький до хімічного складу листя. Ягоди містять до 16 % інвертних цукрів і сахарози, ж ирну олію, пігменти ціанідин і дельфінідин, близько 4 % органічних кислот (яблучна, винна, лимонна), пектини (0,2— 0,8 % ), емульсин, вітаміни С (120— 400 мг % ), К, Р, каротин, вітаміни групи В та мінеральні солі (бор, йод).

1067

реневищ на рослина родини селе­ рових (зонтичних). Те саме, що й бедринець великий.

1066 СОБАЧА КРОПИВА ВОЛОСИСТА — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Те саме, що й собача кропива п ятилопатева.

1067 СОБАЧА КРОПИВА ЗВИЧАЙНА, пустирник звичайний; пустырник сердечный Leonurus cardiaca, синонім — L. campestris — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло пря­ мостояче, 50— 100 см заввишки, гіллясте, чотиригранне, голе або на ребрах вкрите спрямованими донизу волосками. Листки нав­ хрест супротивні, череш кові, звер­ ху темно-зелені, зісподу світлозелені; нижні — округлі або яйце­ видні, з серцевидною основою,

406

1068 5-лопатеві за формою, середин­ ні — видовж еноеліптичні або лан ­ цетні, трироздільні або трилопа­ теві, з широкими довгастими зубчастими частками; верхівко­ ві — трилопатеві або цілісні, з двома боковими, вперед спрям о­ ваними зубцями. Квітки непра­ вильні, сидячі, в густих багато­ квіткових кільцях на верхівках пагонів; віночок двогубий, яснорож евий, 8,5—9,5 мм завдовжки. П лід складається з 4 однонасінних горіш ковидних часток. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Собача кропива зви­ чайна росте розсіяно в Л ісостепу і Степу на засмічених місцях, лісових галявинах, вирубках. У спеціалізованих радгоспах росли­ ну культивують. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть траву собачої кропиви (Herba Leonuri cardiacae), зібрану на початку цвітіння рослини. Зріза­ ють верхівки рослин завдовж ки до 40 см і завтовш ки не більш е 5 мм і суш ать у затінку, розсти­ лаючи тонким шаром і часто пе­ регортаючи, щоб не почорніли. Ш тучне суш іння проводять при тем пературі 50—60°. Сухої сиро­ вини виходить 20—25 % . Зберіга­ ють її в сухих приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. Су­ шена трава собачої кропиви є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Трава собачої кропиви звичайної містить алка­ лоїди леонурин і леонуридин (разом до 0,4 % ), амін стахідрин, ф лавоноїди (квінквелозид, рутин, кверцитрин та інші), сапоніни, дубильні речовини (близько 5% ), еф ірну олію (до 0,05 % ), органічні кислоти (яблучна, винна, лим он­ на, урсолова, ванілінова, р-кумарова), гіркі й цукристі речовини, вітаміни (А, Е, С) та мінеральні солі (калій, кальцій, натрій, сірка).

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати собачої кропиви звичайної за характером дії на організм людини близькі до препаратів валеріани лікарсь­ кої. Вони мають спазмолітичні, седативні й гіпотензивні власти­ вості, уповільню ю ть серцевий ритм, збільш ую ть силу серцевих скорочень, виявляють слабку д іу ­ ретичну дію, регулюють менстру­ альний цикл і ф ункції травного апарату. їх застосовую ть при кар­ діосклерозі, підвищенні артері­ ального тиску, стенокардії, м іо­ кардиті, кардіоневрозі, надмірній нервовій збудливості, особливо, коли вона пов'язана у ж інок з клімактерієм, а у чоловіків — з гіпертрофією простати, у разі психастенії й неврастенії, що супроводиться безсонням, відчут­ тям напруж еності й підвищ еною реактивністю, та при вегетоневро­ зах. Препарати собачої кропиви

показані й при епілепсії, гіпоменструальном у синдромі, базедовій хворобі (уповільню ється серцебиття, зумовлене підвищ е­ ною діяльністю щ итовидної зал о­ зи, зн иж ується нервове зб удж ен ­ ня), при ш лунково-киш кових за­ хворюваннях (спазм м 'язів ш лун­ ка, хронічні запалення товстої кишки). Слід відзначити, що при серцево-судинних неврозах і д ея­ ких інших серцевих захворю ван­ нях препарати з собачої кропиви діють ефективніш е, ніж препара­ ти валеріани лікарської або конва­ лії звичайної. Трава собачої кро­ пиви входить до складу засп о кій ­ ливого чаю, який застосовую ть при збудж енні нервової системи і безсонні. Використовують росли­ ну і в гомеопатії. При зовніш ­ ньому використанні препарати со­ бачої кропиви виявляю ть проти­ запальну, антибактеріальну і р а ­ нозагою вальну дію.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій т р а в и — Infu­ sum herbae Leonuri (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці З—4 рази на день до їди; настойку — T inctura Leonuri (готувати на 70 % -ному спирті у співвіднош енні 1:5) по ЗО—50 крапель 3—4 рази на день; екстракт собачої кропиви рідкий — Extractum Leonuri fluidum по 15—20 крапель З—4 рази на день; суміш трави собачої кропиви звичайної, звіробою звичай­ ного і деревію звичайного, листя м'яти перцевої і горіха волоського та квіток ромашки лікарської, взятих у співвід­ ношенні 2:2:1:1:1:1, готують як настій (півтори столової лож ки суміші на 500 мл окропу) і п ’ють по 1/2—3/4 склянки 2—3 рази на день за 30 хвилин до їди при вегетативній дистонії. ЗОВНІШНЬО — столову лож ку суміші трави собачої кропиви звичайної, листя подорож ника великого і ш авлії лікарсь­ кої, коріння солодки голої, квіток ромашки лікарської, взятих у спів­ відношенні 2:2:1:1:1, заливають 300 мл окропу, настоюють 1 годину, п роцідж у­ ють і використовують для обмивань і компресів при травматичних ушкод­ ж еннях шкіри і при опіках.

СОБАЧА КРОПИВА П'ЯТИЛОПАТЕВА собача кропива волосиста; пустырник пятилопастный L e o n u ru s q u in q u e lo b a tu s, сино­ н ім — L. v illo s u s — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прям о­ стояче, 25— 100 см заввишки, роз­ галуж ене, чотиригранне, як і вся рослина опуш ене відстовбурчени­ ми волосками. Листки навхрест супротивні, череш кові; зверху яскраво-зелені, зісподу — білувато-повстисті; нижні — округлі або яйцевидні, майж е до середини п ’яти- сем ипальчасторозсічені, з серцевидною основою, верхні — довгасті, трироздільні або три­ лопатеві, з клиновидною основою. Квітки неправильні, сидячі, зібра­ ні густими кільцями в пазухах листків на верхівках пагонів; віночок двогубий, блідо-рож евий. Плід з 4 однонасінних горіш ко­ видних часточок. Цвіте у черв­ ні — вересні. Поширення. Собача кропива п 'я ­ тилопатева росте по всій тери то­ рії У країни на засм ічених місцях, біля доріг, серед чагарників, на узліссях, лісових галявинах і ви­ рубках. Заготівля! зберігання. Див. статтю Собача кропива звичайна. Хімічний склад. Собача кропива п'ятилопатева має близький до собачої кропиви звичайної хім іч­ ний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвіднош ен­ ням компонентів, що його скл а­ дають.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Собача кропива звичайна.

407

1069________________ 1074 СОБАЧЕ М ИЛО — однорічна розпростерта ж овтува­ то-зелена рослина родини гвозди­ кових. Те саме, що й остуд ник го ли й .

1070________________

С О К И Р К И П О Л Ь О В І,

верхній листочок

оцвітини при

заячі вушка, рогаті волошки; основі видовж ений у шпорку. П л і д — лист ян ка. Цвіте у черв­ живокость полевая Consolida regalis, синоніми: ні — серпні. Поширення. Сокирки польові рос­ С. arvensis , С. segetum , Delphi- туть по всій території Україна nium consolida — як бур'ян у посівах, біля доріг,

однорічна трав'яниста рослина ро­ дини жовтецевих. Стебло прям о­ стояче, розчепірено-розгалуж ене, короткопритИ снутоопуш ене, 20— 60 см заввишки. Листки чергові, багаторазово розсічені на лінійні загострені частки; нижні — че­ решкові, верхні — сидячі. Квітки неправильні, з простою п'ятис о б Ач и й п ерец ь — членною яскраво-фіолетовою , ро­ однорічна трав'яниста рослина р о ­ ж евою або білою оцвітиною, зіб­ дини гречкових. Те саме, що й рані в негусті китиці, що утво­ гір чак п е р ц е в и й . рюють волотевидне суцвіття ;

СОБАЧИЙ М АК — дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Те саме, що й блекота чорна.

1071________________

1072 С О Б А Ч І РЕП ’ЯХИ — однорічна трав'яниста рослина р о ­ дини складноцвітих. Те саме що й ч е р е д а трироздільна.

1073 с о б А ч іязи ч ки — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Те саме, що й п о д о р о ж н и к ланцетолистий.

у лісосмугах. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть траву (H erba C onsolidae arvensis), квітки (Flores C alcatrippae) і на­ сіння (Semen Consolidae, син. Semen C alcatrippae). Траву і квіт­ ки збираю ть під час цвітіння рослини. Сушать їх під наметом або в приміщ енні, яке добре провітрю ється. С ухої трави вихо­ дить 25 % , квіток — 15 % . Насіння заготовляю ть, коли воно переб у­ ває в стадії воскової стиглості: траву зв'язую ть у снопики, суш ать і обмолочую ть. Н асіння вію ть і д о­ сушують. Сухого насіння вихо­ дить 90 % . Готову сировину збе­ рігають у сухих темних примі­ щеннях. Р о с л и н а н е о ф і ц и н а л ь н а . Хімічний склад. Трава містить алкалоїд калькатрипін, ф л авон ої­ ди (кверцетин, кем пферол, ізорамнетин). У квітках є алкалоїди калькатрипін, магнофлорин, дель­ козин, антоціановий глікозид дельфіній, флавоноїди, маніт, ако­ нітова кислота, пігменти. Насіння м істить до 1 % алкалоїдів (дельсонін, делькозин, лікоктонін, кон­ солідин), ж ирну олію (до 28% ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Трава сокирок польо­ вих виявляє сечогінну дію, квіт­ ки — протизапальну та в ід харк у­ вальну, насіння — інсектицидну. Рослина отруйна, особливо насін­ ня. А лкалоїди її виявляю ть ку р а­ реподібну дію, тобто паралізую ть дихальний центр і впливають на роботу серця. Проте в цілому сировина малотоксична, про що свідчить ш ироке її використання в народній медицині: від головно­ го болю, при циститі, дисменореї, кон'ю нктивіті, від глистів, зубного болю, гіпертонії, при запаленнях легень і плевриті, захворю ваннях ш кіри і як кровоспинний засіб. У науковій медицині рослина сама по собі не вж ивається, але входить до складу сечогінного збору H erm es № 7 (ФРН) та послаблю ­ ючого M idro (Австрія), які апте­ ками в СРСР не відпускаються. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г сировини на 1 л окропу, настоюють 1 годину) по 1 склянці 3 рази на день до іди. ЗОВНІШНЬО — настій квіток (10 г сиро­ вини на 0,5 л окропу, настоювати 15 хвилин) для прим очок при гній­ ному запаленні очей; мазь (порошок насіння зміш ують зі смальцем у спів­ відношенні 1:10) від корости (натирати тричі на день по 5 хвилин).

1074

408

1075________________ 1078 СОЛДАТИКИ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й кульбаба лікарська.

107 6 СОЛОДЕЦЬ ГОЛИЙ — багаторічна трав’яниста майже гола або розсіянокороткоопуш ена рослина родини бобових. Те саме, що й солодка гола.

1077 СОЛОДИЦЯ ЛІСОВА — багаторічна зимую ча папороть родини багатоніж кових. Те саме, що й багатоніжка звичайна.

Фармакологічні властивості і ви­ СОЛОДКА ГОЛА, вербець, солодець ГОЛИЙ, со- користання. Солодка гола виявляє багатосторонню терапевтичну лодковий корінь; дію. Гліциризин зумовлю є від­ солодка голая харкувальні, протизапальні, спаз­ Glycyrrhiza glabra — молітичні, сечогінні та послаб­ багаторічна трав'яниста майже гола або розсіянокороткоопуш ена рослина родини бобових. Стебла прямостоячі, здебільш ого розга­ луж ені, 50— 120 см заввишки. Листки чергові, непарноперисті, до 20 см завдовж ки; листочки (їх 9— 17) овальні або видовж енояйцевидні, до 4 см завдовжки, на верхівці — з вістрячком, вкриті крапковими залозкам и (тому клейкі); прилистки ланцетно-ш иловидні, рано опадають. Квітки двостатеві, неправильні, на довгих (до 7 см) пазуш них квітконосах, зібрані китицями; віночок м етели­ ковий, до 1 см завдовж ки, білувато-лілуватий. П лід — видовж е­ ний, голий, 2—6-насінний біб. Цвіте у червні — липні. Поширення. Солодка гола росте по солончакуватих місцях і при­ морських схилах на півдні степо­ вої частини та в Криму. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть корені солодки (Radix G lycyrrhizae), які копаю ть рано навесні або восени після того як над­ земні частини рослини починають в'янути. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготів­ лю сировини, треба залиш ати не менше як 25 % рослин, повторну заготівлю сировини на цій ділян­ ці дозволяється проводити не ра­ ніше як через 6—8 років. З зіб­ раної сировини обтруш ую ть зем ­ лю, звільняю ть її від стебел і сушать. В результаті одерж ую ть так званий натуральний солодковий к орінь (Radix G lycyrrhizae naturale). Очищений солодковий корінь (Radix G lycyrrhizae m unda­ ta) готую ть так само, але перед сушінням здирають кору. Сушать сировину на сонці, а при не­ сприятливих погодних умовах — під укриттям на протязі або в с у ­ ш арках при температурі, не вищій за 50°. Готову сировину збері­ гають у сухих прохолодних при­ міщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 10 років. Хімічний склад. Корінь солодки містить сапонін гліциризин (до 23 %), ф лавоноїди (ліквіритин, рамноліквіритин, рамноізоліквіритин, ліквіритозид, ізокверцитрин, рутин, сапонаретин, лікурозид, уралозид, астрагалін, гліцерол, нікітіфлорин, ізоглаброзид, неоліквіритин та інші, всього 27 флавоноїдів), стерини, аспарагін, вільну гліциретинову кислоту, кумарини (умбеліферон, герніа­ рин), аскорбінову кислоту (10— ЗО мг% ) та інші сполуки. Гліци­ ризин являє собою суміш к ал іє­ вої і кальцієвої солей гліциризинової кислоти.

люючі властивості. Сечогінні й спазмолітичні властивості мають також ф лавоноїди солодки. Н а­ явністю ф лавоноїдів поясню ю ть­ ся антигістамінні й холінолітичні властивості солодки, а також її противиразкова активність. Гліциризинова і гліциритинова кислоти виявляю ть протизапальну, протиалергічну, антибіотичну і про­ типухлинну дію, регулю ю ть вод­ но-сольовий обмін в організмі (затримую ть іони натрію й під­ вищують виділення через нирки іонів калію). Тривале вж ивання солодки м ож е спричинити пору­ ш ення електролітно-водного ба­ лансу й призвести до утворення набряків. Галенові препарати со­ лодки ш ироко використовую ться як відхаркувальний, обволікаю ­ чий і як такий, що пом 'якш ує каш ель, засіб при захворю ваннях верхніх дихальних шляхів; дещо рідш е — при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при хронічних катаральних станах ш лунково-киш кового тракту, особливо при підвищ енні кислот­ ності ш лункового соку; як д о­ поміж ний засіб — при бронзовій хворобі й гіпоф ункції кори над­ ниркових залоз. Для стимуляції кори надниркових залоз солодку застосовую ть при системному вовчаку, алергічних дерматитах, пухирчатці тощо. Корінь солод­ ки входить до складу груд них чаїв, ш л ун к о ви х ча'ів, сечогінного чаю, складнолакричного порош ­ к у (див. статтю Касія гостролис­ та). Високо ціную ть солодку в емпіричній медицині Китаю, де вона входить до складу половини складних рецептів і використо­ вується нарівні з ж еньш енем. Китайські лікарі відносять солод­ ковий корінь до засобів, що омолодж ую ть організм. У суміші з іншими лікарським и рослинами солодку використовую ть при ож ирінні, хронічном у алкогол із­ мі, гострому та хронічном у пієл о­ нефриті, виразковій хворобі ш лунка тощо. З готових аптечних препаратів використовую ть гліцирам, гранули «Ф лакарбін», ліквіритон, екстракт солодкового к о­ реня сухий, екстракт солодково­ го кореня густий, грудний еліксир (див. також статтю А ніс звичай­ ний) та сироп солодкового кореня. Лікарські

форми

і

застосування.

1. Настій коріння солодки (10 г, або 1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб. 2. Гліцирам (Glycyrramum ) — дрібно­ кристалічний порошок кремового ко­ льору. Застосовую ть при бронхіаль­ ній астмі, легких діенцефально-гіпофізарних формах аддісоновоі хвороби

409

1080 (per se або в поєднанні з АКТГ), астенічних станах і гіпотонічному синдромі різного походж ення, гіпо ф ункції кори надниркових залоз, з у ­ мовленій тривалою глюкокортикоїдною терапією, екземі й алергічних дерма­ титах, а також при захворюваннях, при яких показані препарати кори над­ ниркових залоз, для усунення «синдро­ му відміни» при припиненні лікування глюкокортикоїдами або з метою зни­ ж ення дози останніх. П ризначають усередину по 0,05—0,1 г 2—4 рази на день за ЗО хвилин до їди. Курс л іку ­ вання — від 2 тиж нів до 6 місяців. У тяж чих випадках разова доза пре­ парату становить 0,1 г 3—6 разів на день. Дози препарату і тривалість л і­ кування підбирають індивідуально за­ леж но від того, як переноситься пре­ парат, від характеру протікання захво­ рювання, стану хворого і результатів лікування. Препарат протипоказаний при органічних ураж еннях серця, по­ руш еннях ф ункції печінки і нирок. Форма випуску: в таблетках по 0,05 г. 3. Еліксир грудний (Еііхіг pectorale) по 20—40 крапель кілька разів на день як відхаркувальний засіб (дітям признача­ ють на прийом стільки крапель, скіль­ ки дитині років). 4. Ліквіритон (Liquiritonum) — ж овто-бурий аморфний по­ рошок. Застосовую ть як протизапаль­ ний, спазмолітичний і антисекреторний засіб при виразковій хворобі ш лунка і дванадцятипалої кишки та гіпера­ цидних гастритах. П ризначають усере­ дину по 0,1—0,2 г 3—4 рази на день за 30 хвилин до їди. Курс лікуван ­ ня — 20—30 днів. Форма випуску: таб­ летки по 0,1 г. 5. Гранули «Флакарбін» (Granulae «Flacarbinum») застосо­ вують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Приймають усередину по половині чайної ложки З рази на день перед їдою, запиваючи теплою водою (1/3— 1/2 склянки). Три­ валість лікування —3—4 тиж ні (і біль­ ше), курси лікування повторюють. 6. Екстракт солодкового кореня густий (Extractum G lycyrrhizae spissum) засто­ совують як constituens для виготовлення пілюль. 7. Сироп солодкового кореня (Sirupus G lycyrrhizae) застосовую ть для виправлення смаку в мікстурах. 8. Сто­ лову лож ку суміш і (порівну) коріння солодки голої і м ильнянки лікарської, трави рутки лікарської і аврану л і­ карського та плодів анісу звичайного кип'ятять 20 хвилин у двох склянках води і вж иваю ть по 1 склянці зранку натщ есерце як засіб від ож иріння (при лікуванні дотримуватись дієти!). 9. Столову лож ку суміші коріння со­ лодки голої, алтеї лікарської і живо косту лікарського та трави чистотілу звичайного, взятих у співвідношенні 2:2:2:1, варять 15 хвилин у склянці окропу і п’ють по 2—3 склянки на день при виразці шлунка. 10. Відвар суміші (порівну) коріння солодки голої і трави хвоща польового (100 г суміші на 3 л окропу) п'ю ть по 1 склянці З рази на день за 10—15 хвилин де Іди при хронічному алкоголізмі.

1079________________ СОЛОДКЕ

зілля —

багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Те саме, що й астрагал шерстистоквітковий.

СОЛОДКОВИЙ КОРІНЬ — багаторічна трав'яниста м айж е го­ ла або розсіянокороткоопуш ена рослина родини бобових. Те саме, що й солодка гола.

1081 СОЛОМОНОВА

ПЕЧАТЬ —

багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Те саме, що й купина запашна.

1082 СОН ГАЛЕРА — багаторічна трав'яниста відстовбурченоволохата кореневищ на рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й сон таврійський.

1083 СОН РОЗКРИТИЙ, сон широколистий; прострел раскрытый Pulsat і Ila patens, синоніми: Р. latifolia, Р. kioviensis — багаторічна трав'яниста кореневи­ щ на рослина родини жовтецевих. Квітконосне стебло прямостояче,

безлисте, 10—20 (40) см заввишки, гу^том ’яковолосисте, одноквіткове, з дзвоникуватим покривалом з прямостоячих, лінійних, зрослих при основі листочків. Листки приземні, з череш ками, з'яв л я­ ються наприкінці цвітіння,.спочат­ ку м 'якопухнаті, згодом м айж е голі, напівкруглі або округлосерцевидні, трійчасторозсічені, з ромбічними, глибоко 2—3-роздільними сегментами, які в свою чергу глибоко 2—3-роздільні на лінійно-довгасті 2—3-зубчасті, рідш е цілісні частки. Квітки оди­ ничні, правильні, двостатеві, широкодзвониковидні, спочатку — пониклі, потім — м айж е прям о­ стоячі; оцвітина віночковидна, з 6 прямих, еліптичних, 3—4 см завдовж ки, ф іолетових, лілових або синьо-ф іолетових, зовні в оло­ систих листочків. П лід — багатогоріш ок. Цвіте у квітні—травні. Поширення. Сон розкритий росте по всій території України в со ­ снових і мішаних лісах, по сухих сонячних схилах. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть траву еону (H erba Pulsatillae), яку заготовляю ть в період цві­ тіння рослини і використовую ть

410

1084 свіж ою або сушать, розстеливш и тонким ш аром на папері чи тканині у затінку на вільному повітрі або в добре провітрю ва­ ному приміщ енні. Суш ену траву використовую ть через 3—5 м іся­ ців після збирання. Р о с л и н а неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава еону р о з­ критого м істить у-лактон анем о­ нін, сапоніни, кумарини (сліди). У квітках, крім того, є антоціани (глікозид дельф інідину). Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Сон розкритий — дуж е давній лікувальний засіб. Особливо ефективним є застосу­ вання еону як заспокійливого за ­ собу при підвищ еній нервовій збудливості (безсоння, запам оро­ чення, головний біль, судома, невралгія, істерія, дисменорея) та спазм олітичного засобу при за ­ хворю ваннях дихальних ш ляхів (коклюш, бронхіти, бронхіальна астма) і мігрені. Крім того, сон розкритий вваж ається добрим за ­ собом від тахіаритм ії, серцевої недостатності, що супроводиться ядухою, асцитом, від глаукоми, запорів, ниркових і печінкових колік. При родових потугах настій трави еону реком ендується вж и­ вати як засіб, що зменш ує біль і прискорю є роди. Препарати еону протипоказані при зап ал ь­ них захворю ваннях ш лунковокиш кового тракту, печінки і ни­ рок. При зовніш ньому застосуван­ ні препарати еону виявляють антим ікробну антифунгальну, подразну й легку анестезую чу дію. Настій трави використовую ть для промивання ран при п ерев 'яз­ ках і для примочок при грибкових ураж еннях шкіри, додаю ть до ванн при лікуванні ш кірних хво­ роб. При суглобових ревматичних болях натираю ться настойкою (див. статтю С о н таврійський) або свіж им соком рослини (сві­ ж ий сік подразню є ш кіру і може спричинити опіки у вигляді водя­ нистих, а то й кривавих пухи р­ ців!). У гомеопатії сон використо­ вую ть при суглобовому ревм атиз­ мі й гінекологічних захворю ван­ нях.

Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суш еної трави (2 чайні лож ки сировини на 200 мл холодної води, настояти 12 годин про­ цідити) по чверті склянки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій суш еної трави (1 столова лож ка сировини на 200 мл холодної води, настояти 12 годин, процідити) для обмивань, примочок і компресів; 4 столові лож ки суш еної трави варять 3—5 хвилин в 1 л окропу, процідж ую ть і додають до повної ванни. Соном розкритим, який нале­ ж ить до отруйних рослин, користува­ тися треба обережно, не перебільш ую ­ чи допустимі дози.

С О Н Т А В Р ІЙ С Ь К И Й

1085 с о н Ч О Р Н ІЮ Ч И Й ,

прострел чернеющий сон Галера; Pulsatilla nigricans — прострел таврический Pulsat illa taurica, синоніми: багаторічна трав'яниста корен е­ вищна рослина родини ж овтеце­ P. halleri, P. lithophilla — багаторічна трав'яниста відстовбурченоволохата кореневищ на рослина родини ж овтецевих. К віт­ коносне стебло пряме, безлисте, 10—20 см заввишки, одноквіткове, з дзвоникуватим покрива­ лом з лінійних, зрослих при основі листочків. Листки приземні, з ч е ­ решками, одноперисторозсічені, з п'ятироздільним и сегментами і ланцетними або лінійно-ланцет­ ними частками. Квітки одиничні, правильні, двостатеві, прям остоя­ чі або трохи пониклі, дзвониковидні, 30—35 мм у діаметрі; оцвітина віночковидна, з 6 л іл о ­ вих, зовні пухнатих листочків. П л і д — багатогорішок. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Сон таврійський рос­ те в Криму в соснових і дубо­ вих лісах і по кам'янистих місцях на яйлі. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Сон розкритий. Хімічний склад ще не вивчено. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. У народній м едици­ ні настойку трави еону таврій­ ського призначаю ть усередину як седативний засіб при істерії, дис­ менореї, надмірній статевій зб уд­ ливості. Зовніш ньо настойку ви­ користовую ть як знеболюючий за­ сіб при суглобовому ревматизмі. П ротипоказання — див. у статті Сон розкритий. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку свіж ої трави (готують у співвіднош енні 1 : 5 ) по 10 крапель 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — натирання настойкою з сухої трави (готують на міцній горілці у співвіднош енні 1 : 10). Притаманні рослині токсичні властивості вима­ гають обережності при її використанні.

вих. Квітконосне стебло прям о­ стояче, безлисте; 10—ЗО см зав­ вишки, густом'яковолосисте, одноквіткове, з дзвоникуватим по­ кривалом з лінійних м 'яковоло­ систих, зрослих при основі лис­ точків. Листки приземні, з ч е р е ш ­ кам и, з'являю ться до цвітіння або під час цвітіння, спочатку густоволосисті, згодом — майже голі, видовж енояйцевидні трійчастоперисторозсічені, з лінійни­ ми або вузьколінійними загостре­ ними сегментами. Квітки одинич­ ні, правильні, двостатеві, пониклі, маю ть вигляд видовж еного в у ­ зенького дзвоника; оцвітина ві­ ночковидна, з 6 яйцевидних або ш ирокояйцевидних, 2—3 см за в ­ довж ки, на верхівці назовні віді­ гнутих чорно-фіолетових, зовні пухнатих листочків. П л ід — б ага­ тогорішок. Цвіте у квітні — трав­ ні. Пош ирення. Сон чорніючий росте по всій території України в сосно­ вих лісах, по сухих сонячних схилах і піщаних горбах.

1085

411

1086 Заготівля і зберігання. Див. статтю

СОН ШИРОКОЛИСТИЙ —

багаторічна трав'яниста корен е­ Хімічний склад. Трава еону чорні­ вищна рослина родини ж овтеце­ ючого містить у_лактони (ранун­ вих. Те саме, що й сон р о з­ кулін, протоанемонін, анемонін), критий. дубильні речовини (3,4—5,6% ), флавоноїди, алкалоїди (сліди) та органічні кислоти. Сон розкритий.

1087

Фармакологічні властивості і ви­ сонник — користання. У науковій медици­ багаторічна трав'яниста рослина

ні галенові препарати еону чорні­ ючого призначаю ть усередину при гіпертонічній хворобі 1-ї і 2-ї стадій і глаукомі, для сповільнен­ ня серцевого ритму і стим уляції дихання, як седативний і снотвор­ ний засіб при психічних захворю ­ ваннях. У народній медицині цю рослину використовую ть нарівні з еоном розкритим. П ротипока­ зання — див. у статті Сон роз­ критий.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій суш еної трави

(40 г сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій лож ці 3—5 раз на добу через рівні проміж ки часу між прийомами їж і протягом 2—3 ти ж ­ нів при гіпертонічній хворобі, по 2—З столові лож ки 3—4 рази на день про­ тягом кількох тиж нів при психічних захворюваннях, по 1—2 столові ложки З рази на день протягом 2—3 місяців при глаукомі. Сон чорніючий м і с т и т е с и л ь н о д і ю ч і речовини і потребує обе­ режності при застосуванні його.

1089

родини пасльонових. Те саме, що й беладонна звичайна.

1088________________ СОНЯШНИК ЗВИЧАЙНИЙ — однорічна ж орсткоопуш ена рос­ лина родини айстрових (складно­ цвітих). Те саме, що й соняш ник однорічний.

1089________________ СОНЯШНИК ОДНОРІЧНИЙ соняшник звичайний; подсолнечник однолетний Helianthus annuus — однорічна ж орсткоопуш ена рос­ лина родини айстрових (складно­ цвітих). Стебло пряме, просте, з боковими пазуш ними гілками, 1—2,5 м заввишки. Листки черго­ ві, череш кові, серцевидні, по краю

нерівнозарубчасто-зубчасті. Квіт­ ки ж овті, у верхівкових пониклих великих [20—ЗО (70) см у діаметрі] кош иках; крайові квітки язи чк о­ ві, неплідні; серединні — труб­ часті, двостатеві, плодючі. П лід — сім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Соняшник одн оріч­ ний культивую ть по всій тери то­ рії України як цінну олійну рослину. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовую ть листя (Folium H elianthi annui), язичкові квітки (Flores H elianthi annui) і соняш никову олію (Oleum H e­ lianthi annui). Листя заготовля­ ють на початку цвітіння рослини, обриваю чи руками так, щ об за ­ лиш ки череш ків не перевищ ували З см. Зібраний м атеріал суш ать під укриттям на вільному повітрі або в провітрю ваному примі­ щенні, розкладаю чи в один шар на папері чи тканині або на­ низуючи на ш пагат. Язичкові квітки, які збираю ть у період повного цвітіння рослини, реко­ м ендується сушити в затем неному приміщ енні, розкладаю чи тонким (1—2 см) шаром і час від часу переміш уючи. Сухого листя ви­ ходить 20 % , сухих квіток — 14 % . Строк придатності сухих квіток і листя — 2 роки. Олію добуваю ть із сім 'янок. Хімічний склад. Листя і язичкові квітки соняш ника містять бетаїн, холін, арнідіол, ф арадіол, ф л аво­ ноїди (кверциметрин і глікозид ціанідину), каротиноїди і пектин. Крім того, у листі є солантова, янтарна, ф ум арова і лимонна кис­ лоти, смолисті речовини (до 3 % ); у язичкових квітках — сапоніни, ф енолкарбонові кислоти (хлоро­ генова, неохлорогенова, кавова, саліцилова). Соняш никова олія містить гліцериди олеїнової, паль­ мітинової, стеаринової, арахінової та лігноцеринової кислот і каротиноїди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Соняш никову олію використовую ть як основу до мазей, пластирів і розтирань, вж и ­ вають як ж овчогінний засіб при хронічних захворю ваннях печінки і ж овчних ш ляхів (холецистит, холангіт, холангіогепатит, каль­ кульозний холецистит). Крім того, вона входить до складу аерозолю «Лівіан» (A erosolum «Livianum»), який застосовую ть для лікування опікових ран. Н астойку або настій з язичкових квіток соняш нику даю ть усередину як ж ар о зн и ж у ­ вальний і спазм олітичний засіб при м алярії, спазмі бронхів та при ш лунково-киш кових коліках. Як гіркоту для збудж ення апетиту, у випадку малярії, грипу і катару верхніх дихальних ш ляхів, при ви­ сипах на шкірі й застарілих ви­ разках п'ю ть настойку з суміші

412

1091 листя і язичкових квіток соняш ­ СОРОЧІ ЛАПКИ — однорічна трав'яниста рослина ро­ нику. Лікарські форми І застосування. дини гречкових. Те саме, що й ВНУТРІШНЬО — настойку квіток (го­ гірчак п очечуйн ий.

тують на 70 % -ному спирті у співвід­ ношенні 1:5) по 20 крапель на ложці води 3 рази на день; настій квіток (2 столові лож ки сировини на 300 мл окропу, настоюють 2 години) по пів­ СОСНА ЗВИЧАЙНА, склянки 3 рази на день до їди; настойку з суміш і (порівну) листя і квіток сосна лісова; (1 частина суміші на 5 частин 70 % -ного сосна обыкновенная спирту) по ЗО—40 крапель на лож ці Pinus sylvestris — води 3—4 рази на день; чверть склянки високе (25—50 м) однодомне, очищеної соняшникової олії випива­ ють зранку натщесерце і лягаю ть на з конусовидною або пірам ідаль­ правий бік, щоб виділилася жовч; ною кроною і моноподіальним столову лож ку суміші листя кропиви кільчастим гілкуванням дерево дводомної, язичкових квіток соняшнику родини соснових. Листки (хвоїн­ однорічного, трави бобівника трилисто­ ки) лінійно-голчасті, 4,5—7 см зав­ го і коріння солодки голої, взятих довж ки, темно-зелені, зверху ви­ у співвіднош енні 5 :5 :1 0 :3 , настою­ ють ЗО хвилин на склянці окропу пуклі, знизу ж олобчасті, загостре­ і п'ють по 1 склянці 3 рази на день ні, розміщ ені на вкорочених паго­ при малярії; столову лож ку суміші нах по дві, тримаю ться 3—5 ро­ трави золототисячника малого і п о ли ну ків. Чоловічі шишечки сіро-ж овті, гіркого, квіток соняшнику однорічного рідше червонуваті, яйцевидні, 1 нагідок лікарських, взятих у спів­ З—7 мм завдовж ки, зібрані коло­ відношенні 1 0 :3 :5 :2 , настоюють 10 совидно при основі молодих хвилин на склянці окропу і п'ю ть по видовж ених пагонів. Ж іночі ш и­ 2 склянки на день при малярії.

1092________________

1090________________ СОРОКОЗУБ — багаторічна папороть родини щитникових (аспідієвих). Те саме, що й дріоптерис чоловічий.

шечки червонуваті, одиничні або їх по 2—3, розташ овані у верхній частині пагонів; нестиглі ш ишки зелені, конічні, стиглі — сірувато-

1092

бурі, матові, яйцевидно-видовж ені, 3—7 см завдовж ки, обвислі; їхні луски дерев'янію чі, лопатчасті, з м айж е ромбічним потов­ щенням (щитком) і бугорчастим сосочком на його верхівці. За­ пилю ється у травні. Поширення. Сосна звичайна росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних те­ расах рік північної частини Степу, де утворю є чисті й мішані (пере­ важ но з дубом) ліси. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовую ть бруньки (Turiones Ріпі, синонім — Gemmae Ріпі), хвою, живицю (T erebinthina) і продукти її пе­ реробки та продукти переробки деревини. Бруньки становлять со­ бою молоді пагони 1—4 см зав­ довж ки, розміщ ені «коронками» по 5—6 ш тук на верхівках стов­ бура й гілок. Зовні вони вкриті спірально розміщ еними рож евобурими бахром частими л усоч к а­ ми, що склеєні між собою смолою і містять у своїх пазухах м алень­ кі бруньки, з яких розвиваю ться дуж е короткі гілочки з двома хвоїнками. Заготовляю ть бруньки до початку їхнього розпускання (лусочки на верхівці бруньок мають бути щ ільно замкнутими), найкращ е під час рубок догля­ ду, відрізую чи коронки від гілок так, щоб довж ина гілки під корон­ кою не перевищ увала 3 мм. Зібраний матеріал використову­ ють свіж им або суш ать у теплому приміщ енні, а за сприятливих погодних ум ов — на сонці, розсте­ ливши тонким (3—4 см) ш аром на папері чи тканині й часто пере­ мішуючи. Сухих бруньок вихо­ дить 38—40 %. Готову сировину зберігаю ть у сухих добре провіт­ рюваних приміщ еннях без досту­ пу світла. Строк придатності —2 роки. Сушені бруньки є у продаж у в аптеках. Хвою заготовляю ть під час рубок і використовую ть сві­ жою. Живицю (терпентин) заго­ товляю ть протягом усього літа ш ляхом підсочки: на стовбурі ж ивого дерева роблять спец іаль­ ні косі надрізи, з яких у спеці­ альну посудину стікає прозора смола — живиця. З ж ивиці одер­ ж ую ть скипидар (Oleum T ere­ binthinae) і каніф оль (C olopho­ nium), а з деревини сосни — дьоготь (Pix liquida Ріпі) і акти ­ воване вугілля (Carbo activatus). Хімічний склад. Бруньки сосни містять еф ірну олію (до 0,36% ), дубильні речовини, гірку речови­ ну пініпікрин, каротин, аскорбі­ нову кислоту, метильпі похідні флавоноїдів. До складу еф ірної олії входять а- і р-пінен, карен, терпінеол, лимонен та інші терпеноїди. Хвоя сосни містить смолу (7— 12% ), каротин, аскорбінову кислоту (до 0,2 % ), дубильні реч о ­ вини, до 1 % еф ірн ої олії, у скла-

413

1094 ді якої є пінен (до 40 % ), лимонен (до 40 % ), борнілацетат (до 10 % ), борнеол, кадинен та інші терпени. Ж ивиця (терпентин) становить со­ бою розчин смоли (каніфолі) в еф ірній олії (скипидарі). О чищ е­ ний скипидар (Oleum T ere b in t­ hinae rectificatum ) містить пінен (до 75% ), карен, сильвестрен, к а ­ динен, терпінеол та інші терпени, каніф оль — до 95 % смоляних кислот (декетропімарова, абіетинова, сапінова та ін.) і близько 5 % смол. У дьогті містяться р із­ ні феноли.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати з бруньок сосни мають відхарку­ вальні, дезинфікую чі, сечогінні та ж овчогінні властивості. Відвар бруньок дають усередину при за ­ паленнях верхніх дихальних ш ля­ хів, при бронхітах, хронічному запаленні легень, ревматизмі, по­ дагрі, нирковокам ’яній хворобі, водянці, запаленні жовчного м іху­ ра та як «кровоочисний» засіб. Соснові бруньки входять до скл а­ ду грудного чаю. Приготовлений із свіж их бруньок сосновий «мед» вж иваю ть від каш лю і як д ж е р е ­ ло вітам іну С. При зовніш ньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при за ­ пальних захворю ваннях ди халь­ них ш ляхів (інгаляції), при к о л ь­ пітах і дисплазії шийки матки (ванночки та спринцювання), при ревм атизм і й ш кірних захворю ­ ваннях (ванни). Широта терапев­ тичного застосування хвої сосни незначна. Всередину настій хвої призначаю ть як ефективний засіб для проф ілактики й лікування цинги. Трохи ширше використову­ ють хвою як зовніш ній засіб: екстракт — для лікувальних ванн (при ф ункціональних захворю ­ ваннях нервової і серцево-судин­ ної систем, при ш кірних захво­ рюваннях, як загальнозміцню вальний засіб); еф ірна олія (спир­ товий розчин) — для інгаляцій (при захворю ваннях легень) та оздоровлення повітря в примі­ щ еннях лікарень, ш кіл тощо. Так званий звичайний терпентин (T erebinthina comm unis), який одерж ую ть шляхом очищення ж и ­ виці від води і доміш ок, викори­ стовую ть для виготовлення пла­ стирів. У народній медицині ж иви­ цю (терпентин) застосовую ть при гем орої й затяж ном у кашлі (щ о­ дня приймаю ть по 1—2 кульки затверділої смоли розміром з сочевичне зерно). Очищений ски ­ пидар застосовую ть у мазях, лінім ентах і різних суміш ах, як місцевоподразню вальний і від­ тяж ний засіб при ішіасі, люмбоіш іалгії, невралгіях, міозитах і ревматизм і, а у вигляді ін га ля ­ цій — при захворю ваннях ди халь­ них ш ляхів. К аніфоль входить до складу липких і рідких пластирів.

Дьоготь використовую ть для л і­ кування ш кірних захворю вань (ек­ зема, короста, псоріаз), входить він до складу м азей Вишневського і Вількінсона. Препарат пінабін застосовую ть при ни рковокам 'я­ ній хворобі. Великі дози препара­ ту м ож уть спричинити подраз­ нення слизової оболонки ш лунка і киш ечника, гіпотензію й загаль­ не пригнічення. Протипоказаний при нефритах і нефрозах.

СОФОРА ТОВСТОПЛОДА софора толстоплодная Vexibia pachycarpa, синоніми: Sophora pachycarpa, Pseudosophora pachycarpa, Goebelia pa­ chycarpa — багаторічна трав’яниста сіро-зе­ лена (від ш овковистого опушення) рослина родини бобових. Стебла прямостоячі, від основи розгалу­ ж ені, ЗО—60(80) см заввишки. Листки чергові, череш кові, непар­ ноперисті, з 6— 12(13) парами овальних або видовж еноеліптичних листочків. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в колосовид­ но видовж ені верхівкові китиці; віночок метеликовий, кремовий або ж овто-білий, до 15 мм зав­ довж ки. П лід — товстий булаво­ видний біб. Цвіте у травні— червні. Поширення. Софора товстоплода зустрічається на рівнинах і в передгір'ях Південного К азахста­ ну, Узбекистану, Т уркменії і Т ад­ ж икистану. Злісний б ур’ян богар­ них посівів і перелогів. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовую ть траву софори (Herba Sophorae pachyсаграе), яку заготовляю ть протя­ гом усього вегетаційного періоду, зрізую чи надзем ну частину рос­ лини серпом або скош ую чи (у ви­ падку чистих заростей) косою. Висушену на сонці траву у міш ­ ках або тю ках відправляю ть на завод для переробки або зб ері­ гають у сухому приміщ енні, до­ тримую чись правил зберігання отруйних рослин. Строк придат­ ності — 2 роки. При збиранні й суш інні треба дотримуватись обереж ності, оскільки рослина

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО— відвар бруньок сосни (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день після їди; терпінгідрат (Terpinum hydratum) засто­ совують як відхаркувальний засіб при бронхітах, дорослим 0,25—0,3 г, дітям — Э.025—0,25 г 2—3 рази на день; піна5ін (Pinabinum) по 5 крапель на цукрі 1 рази на день за 15—20 хвилин до іди протягом 4—5 тижнів (при нирко­ вій коліці застосовують одноразово до 20 крапель на цукрі); сосновий «мед» (1 частину свіжих бруньок заливають 2 частинами холодної води, доводять до кипіння, кип'ятять 15—20 хвилин, доводять кип'яченою водою до почат­ кового об’єму, охолоджують, додають 2 частини цукру і доводять до кипін­ ня) по 1 столовій ложці на прийом; ЗО г свіжої хвої промивають холодною кип'яченою водою, заливають склян­ кою окропу, кип'ятять 20 хвилин, охолоджують, проціджують, додають на смак цукор і випивають за день. ЗОВНІШНЬО — олія терпентинна очи­ щена, скипидар очищений (Oleum Tere­ binthinae rectificatum) для втирання у шкіру в суміші з вазеліном (у спів­ відношенні 1 :2); лінімент скипидарний складний (Linimentum Olei Terebinthi­ nae compositum) для втирания в сугло­ би при артритах та інших запальних процесах; відвар бруньок для сприн­ цювань і ванночок (10 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 2 хвилини, процідити); н а с т і й бруньок для інга­ ляцій (20 г сировини на 200 мл окропу); 500 г бруньок або посіченої хвої варять 30 хвилин у 5 л води і одержаний дуже отруйна. відвар додають до повної ванни, яку Хімічний склад. Трава софори приймають тричі на тиждень. товстоплодої містить суміш алк а­

1093 СОСНА ЛІСОВА — високе однодомне, з конусовид­ ною або пірамідальною кроною і моноподільним кільчастим гіл­ куванням дерево родини сосно­ вих. Те саме, що й сосна звичайна

лоїдів (2—3 % ), головним серед яких є пахікарпін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Діючою речовиною софори товстоплодої є алкалоїд пахікарпін, який має здатність блокувати h -холінорецептори ве­ гетативних вузлів, внаслідок чого поруш ується віддання нервових імпульсів з прегангліонарних на постгангліонарні волокна веге­ тативної нервової системи. Ра­ зом з тим пахікарпін підвищ ує тонус і посилює скорочення м ус­ кулатури матки, поліпш ує ф у н к­ ціональну активність м 'язової си­ стеми при міопатії. Застосування пахікарпіну показане при спазмах периферичних судин, гангліонітах і міопатії. В акуш ерсько-гінеко­ логічній практиці його використо­ вують для прискорення родової діяльності при слабких родових переймах або при ранньому від­ ході плодових вод, у випадку слабких родових потуг, для бо-

414

1095________________ п'янки заготовляю ть у сонячну ротьби з матковою кровотечею СОФОРА ЯПОНСЬКА, погоду в кінці бутонізації, коли японська акація; в післяродовому періоді. нижні квітки в гронах почина­ Лікарські формв 1 застосування. Пахі- софора японская карпіну гідройодид (Pachycarpini hydjaponica, синонім — ють розцвітати. Спочатку зрива­ roiodidum) призначають усередину Sophora ють руками або зрізую ть сека­ (до іди), під ш кіру і в м'язи. При Styhnolobium japonicum — торами чи нож ицям и суцвіття,

облітераційному ендартеріїті дають усередину по 0,05—0,1 г 2—3 рази на день; курс лікування — від 3 до 6 т и ж ­ нів; через 2—3 місяці курс лікування при загостренні процесу мож на повто­ рити. При гангліонітах призначають усередину по 0,05—0,1 г 2 рази на день протягом 10— 15 днів. При міопатії призначаю ть усередину по 0,1 г 2 рази на день* протягом 40—50 днів (курс лікування можна повторити 2—3 рази через 1—2—3 місяці). Для стимулю ван­ ня родової діяльності призначають у м'язи або під шкіру по 2—4 мл 3 % -ного розчину (р ід ш е— всередину по 0,1 — 0,15 г на прийом); через 1—2 години препарат мож на ввести повторно. Сти­ мулююча дія починає проявлятися че­ рез 5—ЗО хвилин після введення пахікарпіну. Для більшої ефективності можна призначати одночасно всереди­ ну хінін по 0,2 г через кож ні ЗО хвилин (усього 4 рази). При субін­ волюції матки в післяродовому періоді дають п ахікарпін усередину по 0,1 г 2—3 рази на день. Найбільші дози для дорослих усередину: разова 0,2 г, добова 0,6 г; під шкіру: разова 0,15 г (5 мл 3 % -ного розчину), добова 0,45 г (15 мл 3 % -ного розчину). Препарат протипоказаний при вагітності, пору­ шенні функцій печінки і нирок, при стенокардії й виражених розладах серцевої діяльності. Форми випуску: порошок; таблетки по 0,1 г; ампули по 2 мл 3 % -ного розчину; ректальні свічки, що містять 0,1 г пахікарпіну.

листопадне, до ЗО м заввишки, дерево родини бобових. Листки чергові, непарноперисті, з 3—8 па­ рами листочків, на коротких відстовбурченоволосистих череш ­ ках; листочки видовж енояйцевидні, притисненоволосисті, звер­ ху темно-зелені, з полиском, зісподу — сизуваті. Квітки дво­ статеві, неправильні, у верхівко­ вих гронах, зібраних великими волотями; віночок метеликового типу, ясно-жовтий. Плід — біб, на плодоніж ці, нерозкривний, чотковидний, між насінинами з пере­ тяж ками, заповненими ж овтавозеленим клейким соком. Цвіте у липні—серпні. Плоди дозріва­ ють у ж овтні і залиш аю ться на дереві всю зиму. Поширення. Софора японська по­ ходить з Китаю і Японії. На території України (переваж но в південних районах) її культиву­ ють як декоративну і ф ітом еліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть пуп'янки квіток (A labastra Sophoгае japonicae) і плоди софори (Fructus Sophorae japonicae). П у­

потім з суцвіть обш моргують пуп'янки, пров'ялю ю ть їх про­ тягом двох годин на сонці, після цього переносять під укриття або в приміщ ення для остаточ­ ного досуш ування. Ш тучне су­ ш іння проводять при тем пера­ турі 40—50°. Сухих пуп'янків виходить 20 % . Плоди софори збираю ть трохи недозрілим и в су­ ху погоду і суш ать у провітрю ­ ваних приміщ еннях або в суш ар­ ках при тем пературі 25—30°. О плодень у момент заготівлі повинен бути світло-зеленим, м 'я ­ систим і соковитим, а насіння — отверділим і темніючим. Готову сировину зберігаю ть у паперових мішках у сухих провітрю ваних приміщ еннях. Строк придатнос­ ті — 1 рік. А птеки сировину не відпускаю ть. Хімічний склад. У пуп'янках і молодих плодах софори м істить­ ся значна кількість рутину. Крім рутину, в плодах софори є кемпферол-3-соф орозид, кверцетин-3рутинозид, геністеїн-4-соф орабіозид та інші флавоноїди.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Головною діючою речовиною препаратів софори є рутин, який має здатність (особ­ ливо в поєднанні з аскорбіновою кислотою) ущ ільню вати стінки судин і зм енш увати їхню ламкість. Зваж аю чи на це, його застосову­ ють для проф ілактики й л іку ­ вання гіпо- і авітам інозу Р, при захворю ваннях, що супроводяться підвищ енням проникності судик (геморагічні діатези, крововиливи б сітківку очей, кап іляротокси ко­ зи, променева хвороба, септичний ендокардит, ревматизм, гломерулонефрози, гіпертонічна хвороба, алергічні захворю вання, тромбопенічна пурпура), для п роф ілак­ тики й лікування ураж ень к а­ пілярів при застосуванні анти­ коагулянтів, саліцилатів та миш 'я ковистих препаратів. Для пром ис­ лового виробництва рутину вико­ ристовують пуп'янки соф ори й зе­ лену масу гречки зви ча й н о ї. Крім рутину, в науковій м едици­ ні використовую ть і настойку плодів соф ори (T inctura Sophorae japonicae). У ф ормі зрош увань, промивань і вологих п ов'язок ї ї застосовую ть при гнійних зап ал ь­ них процесах (рани, опіки, тро­ фічні виразки). У народній м еди­ цині настойку з плодів або пуп'янків вживаю ть усередину при внутріш ніх кровотечах р із­ ного походж ення (для спинення або з проф ілактичною метою), при стенокардії, атеросклерозі,

415

1096 цукровом у діабеті, гіпертонічній хворобі, ревматизмі, геморагічно­ му діатезі, капіляротоксикозі (от­ руєння миш 'яковими сполуками, саліцилатами), сепсисі, тром бо­ флебіті, при захворю ваннях ш лун­ ка і дванадцятипалої кишки, ви­ разковом у коліті, хворобах пе­ чінки, черевному тифі, геморої та інвазії гельмінтами. Як зовніш ­ ній засіб ці настойки застосову­ ють при опіках і відморож еннях, туберкульозі шкіри, вовчаку, травматичних ураж еннях, ф урун ­ кулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, троф ічних виразках та псоріазі. П 'яти- або десятипроцентний водний розчин настойки з пуп’янків використо­ вують при випаданні волосся (вти­ рають у волосисту частину голо­ ви), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болі зубів і запа­ ленні ясен (полощ уть рот), при неж иті (закапую ть у ніс), при грибкових захворю ваннях ш кіри й екзем і (роблять ванночки). Лікарські форми І застосування. ВНУТРІШНЬО — рутин (Rutinum) приз­ начають дорослим по 0,02—0,05 г 2—3 рази на добу; настойку п уп 'ян ­ ків (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:5) по 20—40 крапель З рази на день після Іди; настойку плодів (готують на 56 % -ному спирті із свіж их плодів у співвідношенні 1:1, із с у х и х — 1:2) від 10 крапель до 1 чайної лож ки 4—5 раз на день. О дночасно з препаратами с о ф о р и ре­ комендується призначати аскорбінову кислоту. ЗОВНІШНЬО — стерильні пов'язки на рани, ^ а м п о н и , змазування, промиван­ ня і зрош ування настойкою з плодів або п уп'янків (готують, як у по­ передніх прописах).

СПАРЖА —

ки. Листки чергові, еліптичні або багаторічна дикоросла трав'яни с­ видовж еноланцетні, цілокраї, з та рослина родини лілійних. Те коротким череш ком і з сріб ля­ сто-білими плівчастими прилист­ саме, що й хо ло д о к лікарський. ками, зрослими в розірвану вгорі і бахром часту трубочку, що обгортає основу меживузля,. Квіт­ ки дрібні, правильні, двостатеві, СПІРЕЯ В'ЯЗОЛИСТА — багаторічна трав'яниста рослина по 2—5 у пазухах листків, з про­ родини розових. Те саме, що й стою п'ятироздільною зелен ува­ тою, по краю рож евою або гадю чник в'язолистий. білою оцвітиною. П лід — горіш ок. Цвіте з липня до пізньої осені. Поширення. Спориш звичайний росте по всій території України СПЛІТАЧКА — вздовж доріг, на подвір'ях, см іт­ однорічна безхлороф ільна пара­ никах і полях. зитична рослина родини повити- Заготівля і зберігання. Для ме­ цевих. Те саме, що й повитиця дичних потреб використовую ть європейська. траву спориш у (H erba Polygoni avicularis). Траву зрізую ть ножем або серпом, розкладаю ть у затін­ ку тонким ш аром і сушать. СПОРИння — Ш тучне суш іння проводять при паразитичний гриб класу сум ­ тем пературі 40—50°. С ухої трави частих грибів (аскоміцетів). Те виходить 22—23 % . Готову сиро­ вину зберігаю ть у сухому провіт­ саме, що й ріжки. рю ваному приміщ енні. Строк при­ датності —3 роки. Трава спориш у є у п родаж у в аптеках. Хімічний склад. Трава спориш у СПОРИШ ЗВИЧАЙНИЙ, містить дубильні ре­ гусятник, куряча трава, морі­ звичайного човини (0,19% ), ф лавоноїди (авіжок; кулярин, ізорамнетин, кверцетин, горец птичий кем пф ерол, кверцетин-3-арабіноPolygonum aviculare — зид, лютеолін, мірицетин), еф ірну однорічна рослина родини гречко­ олію (сліди), кумарини (скопо­ вих. Стебло здебільш ого леж аче, летин, умбеліф ерон), сапоніни, розгалуж ене, 10—25 см завдовж ­ леткий алкалоїд, вітамін С (57— 450 мг% ), каротин, пектин, сполу­ ки крем нієвої кислоти, органічні кислоти, полісахаридний ком п­ лекс, зал ізо та інші речовини.

1097________________

1098________________

1099________________

1100

1100

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Багатий на біологічно активні речовини хімічний склад спориш у зумовлю є його різноб іч­ ні ф арм акологічні властивості. Галенові препарати рослини зм ен­ ш ують проникність стінок судин і підвищ ую ть здатність крові до зсідання (дія ф лавоноїдів, д у ­ бильних речовин і сполук крем ­ нію), переш кодж аю ть утворенню сечових каменів (дія розчинних сполук крем нієвої кислоти), під­ вищують діурез, виводять з се­ чею надлиш ок іонів натрію і х л о­ ру, збільш ую чи ф ільтрацію в нир­ кових клубочках і зменш уючи зворотну резорбцію в ниркових канальцях, поглиблюють дихання, зниж ую ть артеріальний тиск, по­ силюють скорочення матки, вияв\яю ть антитоксичну дію. Завдяки дубильним речовинам, які мають антимікробні, протизапальні і в 'яж уч і властивості, галенові пре­ парати спориш у позитивно впли­ вають на функцію ш лунковокиш кового тракту. Н айдоцільні­ ша ф орм а застосування — настій. Пероральне вж ивання настою по­ казане при хронічних захворю ван­ нях сечовивідних шляхів, ослаб­

416

1102 ленні ф ільтраційної ф ункц ії нир­ кових клубочків і появі в сечі великої кількості м інеральних со­ лей, особливо солей щ авлевої кислоти, при гастроентеритах, проносі різної етіології, при під­ вищ еній проникності стінок судин і незначних діапедезних крово-* течах із уш кодж ених судин сли зо­ вих оболонок ш лунково-киш ково­ го тракту, при функціональній недостатності печінки і при за­ хворюваннях, пов'язаних з за ­ тримкою в організмі токсичних продуктів обміну. Як допоміж ний засіб настій трави спориш у дають усередину на по­ чаткових стадіях нирковокам 'яної хвороби, в післяопераційному пе­ ріоді після видалення сечових каменів, при сечокислом у діате­ зі та при деяких ш кірних захво­ рюваннях (вугри, ф урункули, дея­ кі дерматити). В акуш ерськогінекологічній практиці настій трави спориш у призначаю ть для прискорення післяродової інво­ люції матки, при гіперменореї, маткових кровотечах у післяро­ довий та післяабортний періоди і хворим з фіброміомою матки. Особливо ефективним є застосу­ вання настою при залізодеф іцитній вторинній анемії, спричиненій тривалими ювенільними матко­ вими кровотечам и і кровотечами в післяродовий і клімактеричний періоди. У народній медицині, крім того, спориш використо­ вують при захворю ваннях дихаль­ них шляхів, при набряках різного походж ення, малярії, кахексії, як загальнозміцню ю чий і тонізую чий засіб при нервовому виснаженні, загальній слабкості після тяж ких хвороб та слабкості в похилому віці. Як зовніш ній засіб викорис­ товую ть ош парену траву спориш у (прикладаю ть до заднього прохо­ ду при випаданні геморойних шишок і прямої кишки). Пре­ парати спориш у протипоказані при гострих запаленнях нирок і сечового міхура. У гомеопатії використовую ть есенцію з свіж ої трави спориш у. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г або 3 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — лікувально-проф ілак­ тична ванна для дітей (дезинфікує, заспокою є, стимулює обмін речовин, лікує різні алергічні захворю вання, особливо ексудативний діатез, виявляє загальнозміцню ю чу дію) 150—200 г суміші листя берези бородавчастої, кропиви дводом ної і смородини чор­ ної, -крави багна звичайного, споришу звичайного, чебрецю плазкого, фіалки триколірної, череди т рироздільної і чистотілу звичайного, гілочок калини звичайної, коріння ло п уха справж ньо­ го та квіток ромашки без'язичкової, взятих у співвідношенні 3 : 3 : 4: 4: 5 : 5: 4 :5 : 4 : 4 : 4 : 3, заливають 5 л холод­ ної води, доводять до кипи»;!- насто­

юють 40—50 х в и л и н , процідж ую ть і вливають у ванну (температура води 36—38°, тривалість п р о ц ед у р и —10— 20 хвилин, приймати 1—2 рази на тиж ден ь); лікувально-профілактична ванна для дорослих (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє заспокій­ ливу і загальнозміцнюючу дію, по­ казана при ож ирінні) : 250 г суміші (порівну) трави споришу звичайного, хвоща польового, собачої кропиви п' яти лопатевої і чебрецю плазкого, кореневищ пирію повзучого та квіток ромашки без'язичкової змішують з 250 г сінної потерті, заливаю ть 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, процідж ую ть і вливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймати 1—2 рази на тиж день).

СТАРОДУБКА —

двоколоса.

листопадне ш видкоростуче, зав­ виш ки 10— 15(30) м дерево родини стеркулієвих. Листки великі, чер­ гові, 3—5-лопатеві, світло-зелені, 15(35) см зс^довж ки, 20(45) см завширш ки. Квітки одностатеві (рослини однодомні), дрібні, зеленувато-ж овті, зібрані у волоте­ ві суцвіття розм іром 25—50 см; оцвітина проста, до 1 см завдовж ­ ки, з 3—5 довгастими назовні загорнутими листочками. П лід — збірна п'ятичленна листянка. Цві­ те у липні—серпні. Поширення. Батьківщ ина стеркулії платанолистої — субтропіки Китаю та Індокитаю . В СРСР її вдрощ ую ть на Чорноморському узб ереж ж і Кавказу, в Криму,

багаторічна трав'яниста рослина родини ж овтецевих. Те саме, що й горицвіт весняний.

1103 СТЕПОВА МАЛИНА — дводомна рослина родини ефедрових. Те саме, що й ефедра двоколоса.

1104

СТЕРКУЛІЯ ПЛАТАНОЛИСТА, фірміана проста, японське ла­ кове дерево; 1101 стеркулия платанолистная Firmiana sim plex, синоніми: СТАВЧАК ЗВИЧАЙНИЙ — дводомна рослина родини ефедро- F. platanifolia, Sterculia plataвих. Те саме, що й ефедра nifolia —

417

1105 Т уркменії, Узбекистані, Т адж ики­ стані. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть листя стеркулії (Folium StercuІіае), яке заготовляю ть у кінці вегетаційного періоду рослини до початку пож овкнення. Спочатку вибірково зрізую ть секаторами окремі гілки, з яких потім вручну обривають листки без черешків. Заготівлю сировини з одного й т о ­ го самого дерева реком ендується проводити через рік. Зібраний матеріал суш ать у провітрю ва­ ному приміщ енні, розстилаючи тонким (до 5 см завтовшки) шаром на чистій підстилці й періодично переміш уючи. Штучне суш іння проводять при тем пера­ турі, не вищій за 80°. Готову сировину запаковую ть у мішки по 15 кг або тюки по 50 кг і -зберігають у сухому провітрю ­ ваному приміщ енні. Строк при­ датності — 1 рік. Хімічний склад. Листя стеркулії містить дубильні речовини (3,6% ), сліди алкалоїдів і глікозидів, еф ірну олію (0,075 % ), органічні кислоти (2,5 % ) та вуглеводи. У насінні є невисихаюча ж ирна олія (до 28,5% ), органічні кисло­ ти (0,4 % ), алкалоїди (кофеїн, теобромін).

СТЕРНІ ВКА — гриб родини агарикових. Те саме, що й печериця звичайна.

1106 СТЕФАНІЯ ГЛАДЕНЬКА стефания гладкая Stephania glabra, синонім S. rotunda —

—

багаторічна тропічна трав'яниста ліана родини меніспермових. Має кореневу систему у вигляді ве­ ликої (на батьківщ ині до 30 кг) майж е круглої бульби, з м ичку­ ватими кореням и при основі. Стебло округле, голе, біля основи дерев'янію че, витке, довге (на батьківщ ині 10— 15 м завдовжки). Листки чергові, довгочереш кові, цілісні, щитовидні, округлі, 15— 20 см у діаметрі. Квітки дрібні, одностатеві (рослини дводомні), 6-пелюсткові, ж овто-зелені, зібра­ ні в зонтиковидні звисаючі с у ­ цвіття, що м істяться в пазухах листків. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у червні—липні. Поширення. Стеф анія гладенька дико росте в горах Індії, Бірми, В'єтнаму, Південного Китаю та Японії. В СРСР її культивую ть як лікарську рослину в А д­ ж арії. Фармакологічні властивості і ви­ Заготівля і зберігання. Д ля ви­ користання. Галенові препарати готовлення ліків використовую ть стеркулії платанолистої виявля­ ють кардіотонічну й таку, що стимулю є центральну нервову си­ стему, дію. Настойку з листя стеркулії (T inctura Sterculiae) д а ­ ють усередину як тонізую чий засіб при лікуванні астенічних і астеноневротичних станів після хронічних, виснажливих хвороб, при фізичній та розумовій пере­ втомі, при артеріальній гіпотонії. Насіння стеркулії їстівне, приєм­ не на смак.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настойку з листя (го­ тую ть на 70 % -ному спирті у спів­ відношенні 1:5) по 10—40 крапель 2—3 рази на день (курс лікування — 3—4 тиж ні). На ніч не приймати, не сприяє засинанню.

бульби з коренями стеф ан ії (Tu­ ber cum radicibus Stephaniae glab­ rae). Викопані восени бульби з кореням и очищають від землі, ріж уть на куски завтовш ки до 1 см (довж ина м ож е бути різна) і суш ать у суш арках при тем пе­ ратурі 60—80°. Зберігаю ть у су­ хому провітрю ваному приміщ енні (сировина чутлива до вологи). Строк придатності — 2 роки. Хімічний склад. Бульби і корені стеф анії містять 6—8 % ал к ал о ї­ дів: гіндарин, циклеанін, коридин, пальматин, стефаглабрин (стефарин) та інші.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Лікувальний ефект стеф анії гладенької залеж ить го­ ловним чином від вмісту в бульбах і коренях алкалоїдів гіндарину і стефаглабрину. Гіндарин на­ леж ить до засобів з помірною транквілізую чою дією. Він має седативні, легкі снотворні та гі­ потензивні властивості. П оказан­ нями до призначення гіндарину є ф ункціональні розлади цент­ ральної нервової системи (невра­ стенія, невроз нав'язливих станів), залиш кові явища травматичних ураж ень і судинних захворю вань головного мозку, ш изофренії, епі­ лепсії (судомні припадки й епі­ лептичний психоз) та хронічний алкоголізм. Застосування гінда­ рину дає добрий терапевтичний еф ект при лікуванні дітей з невро­ тичними станами. П ротипоказань до застосування гіндарину не виявлено. На початку лікування мож ливі в'ялість і сонливість, які проходять у процесі лікування. При передозуванні мож ливі легкі явища рухового занепокоєння, які мож на усунути прийманням ко­ ректорів (циклодол та ін.). С теф а­ глабрин виявляє антихолінестеразну активність. Його реком ен­ дую ть при сирингомієлії, прогре­ суючій м 'язовій дистроф ії, біч­ ному ам іотроф ічном у склерозі, травматичних плекситах, полірадикулоневритах, при невритах лицьового нерва. П репарат проти­ показаний при епілепсії, гіпер­ кінезах, бронхіальній астмі, сте­ нокардії та брадикардії. Лікарські форми І застосування. Гін­ дарин (Hyndarinum) призначаю ть усере­ дину по 0,05—0,075 г на прийом 2— З рази на день. Найбільша разова доза 0,1 г. Дітям призначаю ть у мен­ ших дозах (0,0125—0,025 до 0,05 г). Під ш кіру впорскують по 1—2 мл 1 % -ного розчину гіндарину 2—3 рази на день. Форми випуску: таблетки по 0,05 г і ампули (1—2 мл 1 % -ного розчину). С тефаглабрину сульф ат (Stephaglabrini sulfas) призначаю ть у м'язи по 1—2 мл 0,25% -ного розчину 2 рази на день. К урс лікування — 20—ЗО днів. Форма випуску: у вигляді 0,25 % -ного розчину для ін 'єк цій в ампулах по 1 мл.

1106

418

1107

1108

СТОКРОТКИ БАГА ТО РІЧ Ш стокроток у співвіднош енні 1: 1 СТОКРІВЦЯ — і випивають з молоком за 2 рази — багаторічна трав'яниста рослина маргаритка многолетняя вранці і ввечері. Використовують родини звіробійних. Те саме, що й Bellis perennis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла (квіткові стрілки) прямостоячі, 6—24 см заввишки, безлисті, всередині порож нисті, під кош иками потовщені і густі­ ше, ніж в іншій частині стебла, відстовбурченоволосисті. Листки в прикореневій розетці лопатчасто-яйцевидні, тупі, вгорі зарубчас­ то-зубчасті або майже цілокраї, до основи раптово звуж ені в дов­ ші за листкову пластинку череш ­ ки, з обох боків вкриті волоска­ ми; листкова пластинка з вираз­ ною середньою ж илкою та 2—З парами ледве помітних бокових ж илок. Квітки дрібні, зібрані в кошики; крайові — язичкові, м а­ точкові, однорядні, білі або р о ­ жеві; серединні — трубчасті, дво­ статеві, жовті. Плід — сім'янка. Цвіте з квітня до червня. Поширення. Стокротки багаторіч­ ні ростуть на луках, у гаях, по схилах у лісових та лісостеп о­ вих районах України. Як декора­ тивну рослину їх розводять по всій території України. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть траву дикорослих стокроток (Herba Bellidis perennis), яку за ­ готовляю ть в період цвітіння рос­ лини, відокремлю ю чи стебло від коріння під приземною розет­ кою листків. Зібрану траву р оз­ кладаю ть тонким шаром на тка­ нині чи папері під укриттям на вільному повітрі або в провітрю ­ ваному приміщ енні і сушать. Готову сировину зберігаю ть у до б ­ ре закритих банках або бляш ан­ ках. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава стокроток містить сапоніни, еф ірну олію, флавони, глюкозид белідин, см о­ листі речовини, слиз, інулін та органічні кислоти (яблучну, вин­ ну, щ авлеву).

стокротки і як зовніш ній засіб. Настоєм трави лікую ть рани, інфекційні ураж ення шкіри, м ас­ тит, виводять родимки. Застосову­ ють стокротки і в гомеопатії. З молодого листя рослини готу­ ють салати, які позитивно впли­ вають на обмін речовин в орга­ нізмі людини.

Лікарські форма і застосування.

1109 столітник —

багаторічна вічнозелена рослина родини лілійних. Те саме, що й алое деревовидне.

1110

ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні лож ки сировини настоюють 3—4 го­ дини на склянці води кім натної темпе­ СТРАСТОЦВІТ М'ЯСО-ЧЕРВОратури, проціджують) по третині склян­ НИЙ — ки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і багаторічна трав'яниста ліана ро­ промивання настоєм (6 чайних лож ок дини страстоцвітих. Те саме, що сировини настоюють 3—4 години на й пасиф лора м 'ясо-червона. склянці води кімнатної температури, процідж ую ть); 50 г суміш і кори дуба звичайного, листя кропиви дводомної, трави стокроток багаторічних, омели білої, грициків зви ча й н их і гірчака СТРАХОПОЛОХ — перцевого, взятих у співвіднош енні однорічна трав'яниста ш орстка 2 : 2 : 2 : 2 : 1 : 1 , настоюють 2—3 години на 1 л окропу і використовують для рослина родини айстрових (склад­ спринцювання при запальних проце­ ноцвітих). Те саме, що й нетреба сах ж іночих статевих органів, для колю ча. компресів при маститі, ранах і вираз­ ках, ревматизмі й подагрі.

1111

1112

СТЯГНЙКРОВ — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й родовик лікарський.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати стокроток регулюють загальний обмін речо­ вин, дію ть як відхаркувальний, протизапальний, ж арозн и ж увал ь­ ний і кровоспинний засіб, під­ вищують діурез, сприяють виді­ ленню ж овчі у дванадцятипалу кишку, мають властивість злегка проносити. П оказаннями до при­ значення стокроток є катар верх­ ніх дихальних ш ляхів і бронхіти з недостатнім відходж енням м ок­ ротиння, бронхіальна астма, хво­ роби. печінки, ж овчного міхура, нирок і сечового міхура, ж овтя­ ниця, хронічні запори, легеневі й маткові кровотечі, подагра і ревматизм. При туберкульозі легень потовчену до пилоподібного стану ш каралупу двох яєць зміш ую ть з порош ком із трави

звіробій звичайний.

1107

419

1113

1114

С У Г А Й Н И К О Т РУ Й Н И Й д о р о н и к у м яд о в и т ы й

СУМ АХ ДУ БИЛЬНИЙ сум ах дубильны й

Doronicum pardalianches —

Rhus coriaria —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). М ає повзуче потовщ ене на вузлах кореневищ е. Стебла прості або розгалуж ені, залозисто-опушені, 50— 120 см заввишки. При­ кореневі листки (їх два) і нижні стеблові — з довгими крилатими черешками, глибокосерцевидні, цілокраї, опуш ені; серединні стеб­ лові — короткочереш кові, майже яйцевидні, з двома вуш ками при основі, по краю виїм часто-зуб­ часті; верхні листки — сидячі, серцевидностеблообгортні, яйце­ видно-ланцетні, опушені. Квітки дрібні, зібрані в к о ш и к и (коши­ ків кілька, рідш е вони одиничні); крайові квітки розміщ ені в один ряд, маточкові, язичкові, золотис­ то-ж овті; серединні — трубчасті, двостатеві, численні. П лід — сім 'ян ка . Цвіте з липня до вересня. Пош ирення. Сугайник отруйний росте в Карпатах по лісах, при­ береж них чагарниках, біля струм ­ ків. Заготівля і зберігання. З л іку­ вальною метою використовую ть квіткові кошики сугайника, які заготовляю ть на початку цвітіння рослини, коли язичкові квітки спрямовані вгору. Зібрані кошики розкладаю ть в один шар на папе­ рі чи тканині під укриттям на вільному повітрі або в провітрю ­ ваному приміщ енні і сушать. Готову сировину зберігаю ть у щ ільно закритих банках чи бля­ ш анках у сухому темному місці.

кущ або невелике (2—3 м зав­ вишки) дерево родини сумахових. Стовбур тоненький, вкритий ко­ ричневою поздовж ньотріщ инуватою корою. П а г о н и ж овтуватоабо сірувато-коричневі, вкриті ж орстким и волосками. Листки чергові, череш кові, непарноперис­ ті; листочки (їх 9— 17) сидячі, супротивні, яйцевидні або лан ­ цетні, великозубчасті, опушені, зверху темно-зелені, зісподу — світло-зелені. Квітки дрібні, одно­ статеві (рослини однодомні), зеленувато-білі, 5-пелюсткові, в кін­ цевих або пазуш них видовж еноконічних китицях. П лід — кістян­ ка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Сумах дубильний росте в південному Криму на сухих, кам 'янистих схилах, на сланцях. У степових і л ісостепо­ вих районах України його культи­ вують як декоративну і фітомеліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовую ть листя сум аху (Folia Rhus c o ria ­ riae), яке заготовляю ть від почат­ ку цвітіння рослини і до утво­ рення на ній зелених плодів. Зібраний матеріал розкладаю ть тонким шаром на тканині чи папері і сушать. М ож на сушити й на сонці. Готову сировину зб е­ рігають у сухому приміщенні, яке добре провітрю ється. Строк придатності — 3 роки. Хімічний склад. Листя сумаху містить дубильні речовини (13— 25 % ), мірицитин та інші ф лаво­

Р о с л и н а н е о ф іц и н а л ь н а .

Хімічний склад. Квіткові кошики сугайника м істять еф ірну олію, гіркі речовини, барвник ксантоф іл і невивчену речовину з подраз­ ними властивостями. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Настій кош иків с у ­ гайника отруйного дають усере­ дину в тих самих випадках, що й настій квіткових кошиків а р н ік и г ір ськ ої. Зовніш ньо настій кош иків сугайника використову­ ють при невралгіях і ревматизмі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кошиків (3 г сировини на 200 мл окропу, настою­ вати 20—25 хвилин) по третині склян­ ки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — як відтяж ний засіб ви­ користовують міцний настій кошиків (12 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 20—25 хвилин).

ноїди, еф ірну олію (до 0,01 % ) та аскорбінову кислоту (близько 112 мг%). До складу дубильних речовин входять танін (до 15% ), вільна галова кислота та її метиловий ефір. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Сушене листя вико­ ристовую ть як сировину для д о ­ бування медичного таніну та його препаратів (танальбін, тансал, ан ­ тисептична рідина Новикова). Та­ нін використовую ть як в'яж учий і протизапальний засіб при за ­ пальних процесах ротової порож ­ нини, носа, зіва і глотки (по­ лоскання 1—2 % -ним водним або гліцериновим розчином і зм ащ у­ вання 5— 10 % -ним розчином), при опіках, виразках, тріщ инах і про­ леж нях (3—5— 10 % -ні мазі й роз­ чини), при отруєнні солями ал к а­ лоїдів і важ ких металів (промива­ ють ш лунок 0,5 % -ним водним розчином). Настойку листя вико­ ристовую ть у гомеопатії при про­ носі, ревматизмі, подагрі й пара­ лічах. У народній медицині настій листя п'ю ть при кровотечах, за­ хворю ваннях ж овчних шляхів, проносах у зв'язку з ентеритом і колітом, при ревматизмі, подагрі й паралічах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайну л ож ­ ку свіж ого листя настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; танальбін (Tannalbfnum) по 0,3—0,5— 1 г на прийом (дітям по 0,1—0,5 г залеж но від віку) при гострих і хро­ нічних захворю ваннях кишечника (про­ носах); таблетки «Тансал» (Tabulettae «Tansalum») по 1 таблетці 3—4 рази на день при запальних захворю ваннях киш ечника (коліти, ентерити).

420

1115 СУНИЦІ ЛІС О В І

Заготівля і зберігання. Для л і­ приміщ еннях. С трок придатнос­

земляника лесная Fragaria vesca —

карських потреб використовую ть свіж і й сушені плоди (Fructus F ragariae vescae) і суш ене листя суниць (Folia Fragariae vescae). Листя заготовляю ть в період цвітіння рослини. Його обрива­ ють або зрізую ть нож ицями без череш ків, притримуючи череш ок другою рукою (в противному випадку рослини будуть вирива­ тися з кореневищ ем). З кож ної рослини треба брати лише частину листків, щоб дати їй мож ливість відплодоносити. Зібране листя розстилаю ть тонким ш аром на брезенті або мішковині в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрю ваному приміщ енні і с у ­ шать, час від часу переміш уючи. Сухого листя виходить 20 %. Зберігаю ть його в сухих прохо­ лодних приміщ еннях без доступу сонячного світла. Строк придат­ ності — 1 рік. Стиглі плоди суни­ ці збираю ть уранці, коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси. Зібрані плоди перебираю ть (очищають від чаш олистків і пло­ доніж ок, відкидаю ть перезрілі, м'яті й уш кодж ені), розкладаю ть тонким шаром на ситах, реш етах або обтягнутих марлею рамах, прив'ялю ю ть протягом одного дня на сонці, після чого досуш ую ть у плодоовочевих суш арках при тем пературі 45—65°. Суш іння вва­ ж ається закінченим, якщо плоди при стисканні в кулаці не склею ­ ються і не забарвлю ю ть долоню. Сухих плодів виходить 12,5 % . Висушені плоди зберігаю ть у міш­ ках у сухих, добре провітрюваних

багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має коротке горизонтальне або косе к о р ен е­ вищ е і довгі повзучі пагони, що укоріню ю ться у вузлах. Стебла прямостоячі або висхідні, 5—20 (ЗО) см заввишки, мало пере­ вищують прикореневі листки, вкриті знизу відстовбурченими, вгорі — притиснутими волосками. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих, відхиленоволосистих череш ках; листочки сидячі, май­ ж е овально-ромбічні, зверху темно-зелені, розсіяно притиснутоволосисті, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими ш овковис­ тими волосками, по краю з вели­ кими трикутними або округлими зубцями, що закінчую ться корот­ кими червонуватими вістрячками. Квітки правильні, двостатеві, на тонких довгих, притиснутоволосистих квітконіжках, у щ итко­ видному небагатоквітковому с у ­ цвітті; пелюстки (їх 5) білі, яйцевидні або округлі, з коротень­ ким нігтиком. Плоди ягодоподіб­ ні, пониклі, конічні, яйцевидні або кулясті, яскраво-червоні, до основи вкриті сім'янками. Цвітуть у травні — червні. Поширення. Суниці лісові ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих луках і трав'янистих схилах у лісових районах і північній та середній частинах Лісостепу; далі на пів­ день трапляю ться рідше.

ті — 3 роки. Плоди і листя є у про­ даж у в аптеках. Хімічний склад. Листя суниці містить дубильні речовини, ф л а­ воноїди, алкалоїди (сліди), аскор­ бінову кислоту (у свіж ом у листі до 280 мг% ). С віж і плоди суниці містять каротин (0,5 % ), вітамін С (до 50 мг% ), вітамін В, (сліди), флавоноїди (галактозид пеларгонідину, ціанідиновий глікозид), яблучну й» саліцилову кислоти, дубильні (до 0,4 % ) і пектинові (до 1,5% ) речовини, цукри (до 9,5 % ),ароматичні сполуки та солі заліза, фосфору, кальцію, м арган­ цю і кобальту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П опулярність плодів суниці як дієтичного і л ікувал ь­ ного засобу поясню ється їхніми смаковими якостями, які поєдну­ ються з ш ироким діапазоном л і­ кувальної дії. Плоди суниці та­ мують спрагу, збудж ую ть апетит, покращ ую ть травлення, виявля­ ють сечогінну й ж овчогінну дію, мають антимікробні, протизапаль­ ні й потогінні властивості, діють як гіпоглікемічний і антитиреоїдний засіб. О собливо корисно спо­ ж ивати їх у свіж ом у вигляді. П озитивний терапевтичний еф ект спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі ш лунка і два­ надцятипалої кишки, коліті, ато­ нічному запорі, ж овчнокам 'яній та нирковокам 'яній хворобах, за­ хворю ваннях селезінки, подагрі, цукровому діабеті та гіпохромній анемії. При ж овчнокам 'яній і нир­ ковокам 'яній хворобах та подагрі ефективніш им вваж ається прий­ мання соку плодів по 4—6 сто­ лових л ож ок натщ есерце. Настій сушених плодів п ’ють при авіта­ мінозі С та інших авітамінозах, ниркових і печінкових каменях, подагрі, цукровом у діабеті, гіпо­ хромній анемії, гастриті, кол і­ ті, проносі у дітей, метрорагії та простудних захворю ваннях. На­ томість вж ивання суниць проти­ показане при тривалих печінкових коліках, гастритах з підвищеною кислотністю ш лункового соку, хронічному апендициті та ідіосин­ к разії до суниць. Ш ироко вико­ ристовую ть плоди суниць і як зов­ нішній засіб. Свіжий сік або настій із сушених плодів викорис­ товую ть як протизапальний та дезодорую чий засіб для полоскан­ ня ротоглотки, як антимікробний засіб для лікування дрібних ран і порізів, у дерм атології й кос­ метиці (виводять веснянки, плями на обличчі, лікую ть вугри, лиш аї та екземи). Для догляду за ш кірою

1115

421

1117 обличчя використовую ть свіж ий сік, пом'яті плоди (роблять при­ мочки або ж ивильні маски перед сном) і настій свіж их плодів на міцній горілці (використовую ть як лосьйон). При таком у догляді ш кіра стає свіжою, чистою і пруж ­ ною, зникаю ть дрібні зморшки. Не меншою популярністю корис­ тую ться галенові препарати, ви­ готовлені з листя суниці. Вони розш ирюють периферичні судини, зниж ую ть артеріальний тиск, у п о ­ вільнюють ритм і посилюють амплітуду серцевих скорочень, підвищ ують тонус і посилюють скорочення матки, сприяють ви­ веденню солей з організму, мають сечогінні, жовчогінні, потогінні, протизапальні та гіпоглікемічні властивості. Настій листя дають усередину при гіпертонії, атеро­ склерозі, для покращ ення р о ­ боти серця, від набряків, невра­ стенії, безсоння і бронхіально? астми, при каменях у печінці й нирках, висипах на шкірі, цукровому діабеті, подагрі та інших проявах поруш еного сольо­ вого обміну в організмі, у випад­ ку простудних захворювань, що протікаю ть з високою тем перату­ рою і кашлем, від гепатиту, при виразковій хворобі ш лунка і два­ надцятипалої кишки, гастритах, атонічних запорах, діареї, хворо­ бах селезінки, авітамінозах, ане­ мії та проф узному нічному пото­ виділенні. Використовують настій з листя і для місцевого лікування (компреси при мокнучих і крово­ точивих ранах, полоскання при гнійних запаленнях рота і горла та для дезодорації ротової порож ­ нини).

СУРІПИЦЯ ЗВИЧАЙНА,

горушка; сурепка обыкновенная Barbarea vulgaris — дворічна трав'яниста рослина ро­ дини хрестоцвітих. Стебло голе, вгорі розгалуж ене, 40—60 см зав­ вишки. Листки чергові, ліровидноперисті, прикореневі і нижні стеб­ лові — на череш ках, верхні стеб­ лові — сидячі. Квітки двостатеві, правильні, жовті, 4-пелюсткові, зібрані в китицю. Плід — стручок (чотиригранний, на ніж ці). Цвіте у квітні — травні. Поширення. Росте на луках, пасо­ вищах, у посівах на більш ій части­ ні території України (крім пів­ денних районів). Сировина. Використовують траву. Заготовляю ть під час цвітіння рослини. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад ще недостатньо вивчено. Листки містять значну к ількість аскорбінової кислоти, насіння — 25—36 % ж ирної олії.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Суріпиця звичайна —

стародавня лікарська рослина, вона виявляє сечогінну, збуд­ ж ую чу та ранозагою вальну дію. В народній медицині її викорис­ товували для лікування інсульту, цинги, епілепсії й набряків та як засіб, що підсилює статеву діял ь­ ність і сприяє продукуванню спер­ ми. У тібетській народній меди­ цині олією з насіння С. з. л іку ­ вали проказу. Салати з молодого листя С. з. посідаю ть чільне місце в лікувальном у харчовом у раціо­ ні. Використовують для салатів молоді розеткові листки. Збира­ ють їх пізньої осені, взимку з-під снігу або рано навесні. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суш ених плодів М ожна вирощ увати С. з. і на (2 столові лож ки сировини на 200 мл підвіконні. Для цього насіння окропу) по півсклянки 3—4 рази на С. з. висівають на фільтрувальний день; настій з листя (20 г сировини папір або крихкий картон, поли­ на 200 мл окропу) по 1 столовій вають. Через 8—9 днів збирають лож ці 3—4 рази на день; столову зелені паростки, криш ать і дод а­ лож ку листя заливаю ть склянкою окро­ пу, настоюють 45 хвилин, проціджують ють до борщів, юшок або посипа­ і п'ють по 1 склянці 2 рази на ють м'ясні страви, бутерброди. день (вранці і ввечері); столову лож ку суміші (порівну) листя і сушених плодів суниці заварюють у склянці окропу і п'ють як чай по 1 склянці З рази на день; столову лож ку су ­ міші листя чорниці звичайної і суниць лісових, квіток ли п и серцелистої і д ивини густоквіткової, взятих у спів­ відношенні 10 : 6 : 4 : 3, настоюють на склянці окропу, процідж ую ть і п'ють по третині склянки 3 рази на день при цукровому діабеті; дві столові лож ки суміші трави хвоща польового і спориш у звичайного, листя суниць лісових, взятих у співвідношенні 10: 10:5, настоюють 20 хвилин на 2 склянках окропу, процідж ую ть і п’ють по півсклянки 4 рази на день при цукровому діабеті. ЗОВНІШНЬО — 1 склянку свіж их пло­ дів суниці настоюють 30 днів на 300 мл міцної горілки, процідж ую ть і ви­ користовують для змащ ування шкіри обличчя (перед вж иванням розводять водою у співвідношенні 1:1).

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л ож ­ ка свіж ої або сухої трави на 200 мл окропу, настоювати 2—3 години, про­ цідити) по чверті склянки 4 рази на день протягом 2—3 тижнів.

СУХА НЕХВОРОЩ — багаторічна трав'яниста ш орсткоопуш ена рослина родини вербе­ нових. Те саме, що й вербена л і ­ карська.

422

1118________________ _____________________ 1119 СУХОВЕРШКИ ЗВИЧА Й НІ

дативного діатезу й туберкульозу

СУХОЗЛОТИЦЯ —

Черноголовка обыкновенная ш кіри та як засіб, що тамує багаторічна трав'яниста рослина Prunella vulgaris, синонім Bru- біль у ш лунку, при проносі, родини розових. Те саме, що й набряках, хворобах серця, епілеп­ родовик лікарський. nella vulgaris — одно-дво- та багаторічна рослина родини губоцвітих. Стебла висхід­ ні, чотиригранні, нерідко черво­ нуваті, 10—40(60) см заввишки, в нижній частині голі, вище, переваж но по ребрах, розсіяноволосисті, вгорі здебільш ого білуватош ерстисті. Листки супротив­ ні, прості, череш кові, видовж енояйцевидні або майж е ланцетні, з клиновидною основою і тупою верхівкою; верхня пара стеблових листків майж е сидяча, щ ільно притиснута до суцвіття. Квітки двостатеві, неправильні, у пазуш ­ них 6-квіткових несправж ніх кіль­ цях, що утворюють колосовидну яйцевидну або довгасту головку. Чашечка з 10 жилками, двогуба, з плоскою тризубчастою верх­ ньою і двороздільною нижньою губами. Віночок фіолетово-синій, синій або білий, в півтора—два рази довший за чаш ечку, дво­ губий; верхня губа цілісна, шоломовидна, нижня — трилопатева, з ш ирокою зубчастою середньою часткою. Плід складається з чо­ тирьох однонасінних горіш ковидних часток. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Суховерш ки звичайні ростуть майж е по всій території України по берегах річок, на луках, узліссях і лісових галяви­ нах, як бур'ян уздовж шляхів, на парових полях, у посівах. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть траву суховерш ків (Herba PrunelІае), яку заготовляю ть в період цвітіння рослини. Суш ать траву в затінку на вільному повітрі або в приміщ енні з доброю вентиляцією. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава суховерш ­ ків містить дубильні (до 1 %), гіркі й смолисті речовини, еф ір­ ну олію (0,5 % ), каротин (6 мг% ), вітамін К, аскорбінову кислоту (ЗО мг% ), рутин, гіперозид, три­ терпеновий сапонін, аглікон як о ­ го — олеанолова кислота, та ур­ солову кислоту (у листі 0,56 % ). Основними складовими частина­ ми еф ірної олії є кам ф ора і фенхон.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У народній медицині суховерш ки звичайні використо­ вують як засіб, що має в'яж учі, антимікробні, ж арозниж ую чі, спазмолітичні й гіпотензивні влас­ тивості, підвищ ує діурез, спиняє кровотечі. Настій трави прийма­ ють при запаленнях верхніх ди­ хальних ш ляхів і горла, від кашлю, при туберкульозі горла, гіперто­ нії, від тиреотоксичного зобу, ревматичного поліартриту, ексу-

сії й ж іночих хворобах. Викорис­ товую ть суховерш ки і як зовніш ­ ній засіб. Настоєм трави змива­ ють пролеж ні, промивають рани при перев'язках, лікую ть ш кірні захворю вання (роблять примочки або приймають ванни), полощ уть рот і горло при інфекційних і запальних ураж еннях їх, миють голову, щоб позбутися лупи. Розпареною травою обкладаю ть горло при ангіні. В гомеопатії суховерш ки звичайні використо­ вують при захворю ваннях горла.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайну лож ку сировини настоюють 2 години на склянці окропу, проціджують) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день (при проносах колітного, дизентерій­ ного та іншого походж ення приймають гарячим по півсклянки 3 рази на день). ЗОВНІШНЬО — 1 столову лож ку з го­ рою сировини кип'ятять 5 хвилин, настоюють 1 годину, процідж ую ть і одерж аний настій використовують теп­ лим для полоскання, обмивання, примо­ чок і ванн. Окремі автори вважають

суховершки отруйною рослиною і за­ стерігають від вживання великих доз.

423

1120 СУХОРЕБРИК

1121 Л ІКАРСЬКИ Й Лікарські форми і застосування.

гулявник лекарственный Sisym brium officinale — однорічна ж орстковолосиста рос­ лина родини хрестоцвітих. Стебло прямостояче, розчепірено-розгалуж ене, ЗО—60 см заввишки. Лист­ ки чергові; нижні — на череш ках, струговидно-роздільні, з 4—6 дов­ гастими надрізанозубчастими бо­ ковими частками, верхня частка більш а за бокові, списовидна; верхівкові — сидячі, при основі списовидні, зубчасті або майже цілокраї. Квітки дрібні, правиль­ ні, двостатеві, у видовж ених без­ листих китицях; пелюстки (їх 4) з нігтиком, ж овті. Плід — стру­ ч о к . Цвіте у червні — липні. Поширення. С ухоребрик лікар­ ський росте по всій території України як бур'ян на полях, уздовж доріг та поблизу ж ител. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовую ть свіж у (у вигляді соку або салатів) або суш ену траву сухоребрику (Herba Sisym brii). П еревагу треба від­ дати свіж ій рослині, зібраній під час цвітіння, оскільки при збе­ ріганні сухоребрик частково Втрачає свої лікувальні власти­ вості. Суш ену траву зберігаю ть у щ ільно закритих банках або бляш анках. Строк придатності — 1 рік. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Трава сухоребри­ ку містить глю козид типу синігрину і ензим мірозин, які при взаєм одії утворюють еф ірну гір­ чичну олію, каротин (у свіж ом у листі 76 мг%) та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Цілющі якості сухо­ ребрику були відомі ще лікарям Стародавньої Греції. Його й тепер цінують як засіб, що діє на за ­ лози верхніх дихальних шляхів, збільш ую чи кількість харкотиння і розрідж ую чи його, що полег­ шує відхаркування. Зваж аю чи на це, основним показанням до при­ значення сухоребрику треба вва­ ж ати запалення верхніх ди халь­ них шляхів. У Ф ранції сухореб­ рик називаю ть травою співаків і рекомендую ть його педагогам, артистам та іншим особам, які за проф есією напруж ую ть голос, як засіб, що пом'якш ує болісні відчуття й запальний стан верх­ ніх дихальних шляхів, зменшує хриплість. Крім того, сухоребрик використовую ть як сечогінний (набряки, ниркова недостатність), в'яж учий (пронос, дизентерія) та протицинготний засіб (ефектив­ ним протицинготним засобом вва­ ж ається настойка з свіж ого листя сухоребрику). М олоде листя сухо­ ребрику їстівне, його використо­ вують для приготування вітам ін­ них салатів, вінегретів, юшок та зеленого борщу.

ВНУТРІШНЬО — свіж е молоде листя рослини по 10—20 г на прийом 1 раз на день; подрібнене свіж е листя змішують з рівною кількістю води, віджимаю ть через марлю і одерж аний сік п'ють ковтками по 50— 100 г на день; столову лож ку свіж ої або суш е­ ної трави заварюють склянкою окропу, настоюють 1—2 години, процідж ую ть і п'ю ть по 1 столовій лож ці 4—5 раз на день, підсолоджую чи на смак медом; настойку (50 г свіж ої трави на 200 мл 70 % -ного спирту) по чверті склянки З—4 рази на день при гострому ларингіті та як протицинготний за ­ сіб. Вітамінні салати: дрібно посічене листя сухоребрику і зеленої цибулі змішують з нарізаним тонкими см уж ­ ками свіж им огірком, солять, заправля­ ють вершками або майонезом і при­ крашають кусочками яйця (на 100 г огірків беруть по 50 г листя сухо­ ребрику і цибулі, 40 г вершків або майонезу, 1 яйце, сіль на смак); лнстя сухоребрику і зеленої цибулі дрібно шинкують, солять, заправляю ть верш ка­ ми і посипають дрібними кусочками вареного яйця (на 150 г цибулі беруть 25 г молодого листя сухореб­ рику, 20 г вершків, 1 яйце, сіль на смак); кусочки вареної картоплі поси­ пають подрібненим листям цибулі і сухоребрику, заправляю ть олією (на 200 г картоплі беруть по 25 г листя сухоребрику і цибулі, 5—10 г олії, сіль і перець на смак). Листя сухоребрику перед використанням за­ нурюють на 3—5 хвилин в окріп.

СУХОЦВІТ БАГНОВИЙ

сушеница топяная Gnaphalium ulignosum — однорічна трав’яниста сіруватозелена, сіра або білувата від нерівноклочкуватош ерстистого опу­ ш ення рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло (5J 10— 20 (ЗО) см заввишки, від сам ої ос­ нови розгалуж ене, з простертими, рідш е спрямованими вгору гіл­ ками. Листки чергові, цілісні, видовж ено-лінійні або видовж ено-лопатковидні, 1—5 см завдовж ­ ки, (2) 3—6 (8) мм завширш ки, ту­ пуваті або з коротеньким вістрячком на верхівці, до основи трохи звуж ені; верхні стеблові листки дрібніш і за нижні та се­ редні, оточую ть суцвіття й по­ мітно довші за нього. Квітки дріб­ ні, в кош иках, зібраних по 3— 10 у клубочки; крайові квітки (їх до 75) маточкові, з прозорим або ж овтуватим, на верхівці коричню ­ ватим трубчасто-нитковидним ві­ ночком, розміщ ені в кілька рядів; серединні (їх 8— 10) — двостатеві, з ж овтуватою циліндричною тру­ бочкою й п ’ятизубчастим відги­ ном (зубці відгину трикутні, ко­ ричневі). П лід — сім'янка. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Сухоцвіт багновий росте на вологих, болотистих місцях, по берегах річок і озер, у канавах у лісових і північних лісостепових районах України. Заготівля і зберігання. Для м едич­ них потреб використовую ть тра­ ву сухоцвіту (H erba G naphalii uliginosi), яку заготовляю ть в пе­ ріод цвітіння рослини. Д ля від­ новлення заростей на ділянці, де заготовляю ть сировину, треба за­ лиш ати на 1 м2 по 2—4 рослини. З вирваних з коренем рослин об-

1121

424

1122 труш ую ть землю і суш ать їх на сонці або під укриттям, якщ о погодні умови несприятливі. Ш тучне суш іння проводять при тем пера­ турі, не вищій за 40°. Сухої трави виходить 25—ЗО % . Готову сиро­ вину запаковую ть у полотняні мішки і зберігаю ть на стелаж ах у сухому провітрю ваному примі­ щенні. Строк придатності — 3 ро­ ки. Трава сухоцвіту є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Трава сухоцвіту містить флавоноїди, еф ірну олію (0,05 % ), дубильні (до 4 % ) і см о­ листі (до 16 % ) речовини, алка­ лоїди (сліди), фітостерини, каро­ тин (12—55 мг% ), тіамін та аскор­ бінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними дослідж енням и і клінічними спо­ стереж енням и доведено, що гале­ нові препарати сухоцвіту розш и­ рюють периферичні судини, зни­ ж ую ть артеріальний тиск, упо­ вільнюють ритм серця, посилюють перистальтику киш ечника, при­ скорю ю ть зсідання крові, мають протизапальні, в'яж учі, антибак­ теріальні, спазмолітичні і заспо­ кійливі властивості. М асляні екс­ тракти сухоцвіту посилюють репаративні процеси в тканинах. Застосування сухоцвіту показане при гіпертонічній хворобі (у по­ чатковій стадії), безсонні, стено­ кардії. При лікуванні гіпертоніч­ ної хвороби терапевтичний ефект мож на посилити одночасним прийманням нож них ванн з напа­ ром сухоцвіту. Настій сухоцвіту є ефективним засобом для л іку­ вання виразкової хвороби ш лунка і дванадцятипалої кишки (зника­ ють болі і симптоми ніші, по­ кращ ується загальне самопочуття, хворі набираю ть ваги). Ефектив­ ність лікування виразкової хво­ роби м ож на підвищити, якщ о су­ хоцвіт використовувати в поєд­ нанні з синюхою голубою (див. статтю Синю ха голуба). Як зов­ нішній засіб препарати сухоцвіту (мазь, настої на воді та олії) ви­ користовую ть для лікування ран, що погано гояться, і опіків. За­ стосовую ть сухоцвіт і в гоме­ опатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави сухоцві­ ту (10 г, або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день після їди. ЗОВНІШНЬО — настій трави для пов'язок і зрош увань (готують, як у попередньому прописі); ножні ванни 9 настою трави (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятять 5 хвилин, настоюють і розводять 10 л води з температу­ рою 35—37°) тривалістю ЗО хвилин; мазь для змащ ування ураж ених діл я­ нок шкіри (5— 10 г подрібненої на по­ рошок сировини на 50 г мазевої ос­ нови); настій на олії (50 г сировини на 1 л лляної олії, настоюють 2 тиж ні) для змащ ування ураж ених ділянок шкіри.

лені частини сф агну побіліють. СФАГН, мох сфагновий, мох білий, мох Сухої сировини виходить 9— 11% . Оптимальна вологість висушеного торфовий; сфагну має бути 25—ЗО % . При сфагнум пересуш уванні він стає ламким Sphagnum — і мало придатним для використан­ рід багаторічних трав'янистих рослин родини сфагнових. Білува­ то-зелені, бурі до червонуватих мохи, що ростуть більш чи менш густими дернинками. Стебло тон­ ке, в'яле, до 10—20 см, часом дов­ ше, з необмеж еним угорі ростом, внизу поступово відмирає (внаслі­ док постійного відмирання стебла знизу відбувається утворення тор­ фу), вкрите короткими гілочками, які у верхній частині стебла густо зібрані в головку. Листки без жилки, сидячі; стеблові лист­ ки одиничні, гілочкові — черепичасто розміщені. Розм нож ується сфагн за допомогою паростків і спорами. Спори утворюються у липні — серпні. Поширення. Росте сфагн переваж ­ но в лісовій зоні у вологих і забо­ лочених, більш або менш кислих місцях. Заготівля і зберігання. Д ля медич­ них потреб придатні, по суті, всі види сфагну (у флорі УРСР їх ЗО), проте кращ ими (в сухому стані не такі крихкі, стебла — не менше як 7 см завдовжки) вваж аю ться сфагн магелланський, рфагн б у ­ рий, сфагн центральний, сфагн болотний, сфагн гостролистий, сфагн гострокінцевий та деякі ін­ ші. Заготовляю ть сировину з трав­ ня по вересень у суху погоду, висмикую чи всю живу, зелену частину дернини. Добутий сфагн віджимають, видаляють нижні по­ бурілі частини, очищ ають від сто­ ронніх доміш ок і зразу суш ать на сонці, на вітрі, розстеливш и його тонким ш аром на тканині. Суш ін­ ня вваж аю ть закінченим, коли зе­

ня. Строк придатності — 1 ріік Хімічний склад. Рослина містить ф енолоподібну речовину сфагнол, клітковину, білки та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Завдяки наявності сф агнолу рослина діє як активний антисептик, прискорю є гоєння ран. До позитивних якостей сф аг­ ну слід віднести й його здатність добре всмоктувати вологу. Всмок­ тувальні властивості у нього на­ багато кращ і, ніж у гігроскопіч­ ної вати. О дночасна наявність антимікробних властивостей і ви­ сокої вологоємності робить сфагн цінним перев'язочним м атеріалом при лікуванні вогнепальних, про­ меневих і гнійних ран. Безпосе­ редньо на рану класти сфагн не можна, попередньо його треба об­ шити одним шаром марлі і про­ стерилізувати. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — стерильні сфагновомарлеві пов'язки (перед застосуван­ ням зволожити фізіологічним розчи­ ном). У випадку експедицій, туристич­ них походів та інших незвичайних си­ туацій допускається використання і нестерилізованого сфагну.

425

1123

1124

СФЕРОФІЗА СОЛОНЦЕВА сферофиза солонцовая Sphaerophysa salsula —

ТАВОЛГА В'ЯЗОЛИСТА —

ристовували від волосатика та як багаторічна трав'яниста рослина засіб, що прискорю є загоювання род. розових. Те саме, що й га­ ран і видаляє бородавки. Насіння талабану польового народна м еди­ дю чник в'язолистий. цина рекомендує при гіпертонії, атеросклерозі, міокардиті, запорі, цукровом у діабеті, для стим уля­ ції статевої ф ункції у чоловіків. ТАЛАБАН ПОЛЬОВИЙ В китайській медицині, крім цьо­ ярутка полевая го, насіння використовую ть при Thlaspi arvense — запаленні очей. однорічна трав'яниста рослина Лікарські форми і застосування. родини хрестоцвітих з запахом Н астій (1 — 1,5 столової лож ки трави часнику. Стебло прямостояче, го­ на 200 мл окропу, настоюють 4 години ле, угорі розгалуж ене, 20—50 см в закритій посудині, проціджують) по заввишки. Листки чергові: стеб­ 1 чайній лож ці 4—5 раз на день. орошок листків і плодів з насінням лові — сидячі, видовж ено-ланцет- П приймають усередину по 0,3 г 4 рази ні, зубчасті, біля основи стріло- на день. Вітамінний салат. 200 г лист­ видні, нижні — в прикореневій ків талабану польового, 200 г картоплі, розетці, довгасто-овальні або ЗО г майонезу або салатної заправки, оберненояйцеподібні, великозуб- сіль за смаком. Варену картоплю н а­ часті, звуж ені біля основи в ч е ­ різати кусочками, зверху покласти листки талабану польового, решок, рано відмирають. Квітки подрібнені посолити і залити сметаною або майоне­ двостатеві, правильні, дрібні, білі зом. Відвар трави діє абортивно! чотирипелю сткові, зібрані в к и ­ тицю. Плід — стручечок. Цвіте у квітні — липні. Поширення. По всій території України росте як бур'ян у посівах, біля ш ляхів і жител. Заготівля і зберігання. Викори­ стовую ть траву і плоди. Заготов­ ляю ть траву під час цвітіння. С у­ ш ать під наметом або на горищі. Зберігаю ть у щ ільно закритій т а ­ рі. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Л истки містять аскорбінову кислоту (85,6—477 мг%), насіння — глікозид синигрин, ж ирну олію (ЗО—34 % ), л е ­ цитин, синигрозид, мирозин, а с ­ корбінову кислоту.

багаторічна трав'яниста, вкрита короткими притиснутими волос­ ками рослина родини бобових. Стебло прямостояче, 25— 100 см заввишки, у верхній частині роз­ галуж ене. Листки чергові, непар­ ноперисті, з 6— 10 парами видовж еноеліптичних листочків. Квітки двостатеві, неправильні, у верхів­ кових китицях; В І Н О Ч О К М Є Т Є Л И ковий, червоний, 16 мм завдовжки. П лід — біб. Цвіте з травня до липня. Поширення. С ф ероф іза солонцева росте на Кавказі, в Середній Азії, в Казахстані, південній частині Сибіру на берегах і по долинах річок, на вологих, часто засолених місцях, як бур'ян на бавовникових плантаціях і на полях люцерни. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть траву сф ероф ізи (H erba Sphaerophysae salsolae), яку заготовляю ть від початку цвітіння рослини до початку утворення плодів, зр ізу ­ ючи всю надземну частину росли­ ни серпом або косою. Висушену на сонці траву обмолочую ть ці­ пами. Грубі частини стебел відки­ дають, а подрібнену масу, що складається з квіток, листя і то ­ неньких пагінців, використовую ть як сировину для добування сферофізину. Зберігаю ть сировину в с у ­ хих приміщ еннях. Строк придат­ ності — 2 роки. Хімічний склад. Трава сф ероф ізи містить суму алкалоїдів (0,12— Фармакологічні властивості і ви­ 0,4 %), головним серед яких є користання. П репарати з трави сф ероф ізин. талабану польового маю ть к рово­ Фармакологічні властивості і ви­ спинну, сечогінну, потогінну, від­ користання. А лкалоїд сфероф ізин харкувальну, в'яж учу, анти м ік­ виявляє гіпотензивну дію, тонізує робну, протизапальну, ранозаго­ й посилює скорочення м ускула­ ю вальну властивості. Насіння п ро­ тури матки. Його використовую ть являє тонізую чу, стимулюючу та при гіпертонічній хворобі 1-ї і 2-ї зміцнюючу дії. Використовується стадій, у випадку слабкої полого­ талабан польовий лише в н арод­ вої діяльності й кровотечі після ній медицині: настій трави — при пологів та як засіб, що скорочує венеричних захворюваннях, зо к ­ м ’язи матки в післяпологовий рема сифілісі, при запаленнях період. Як матковий засіб сф ер о ­ яєчників і ракові матки, для ви­ фізин поступається перед іншими ведення токсичних речовин з ор­ препаратами, зате його мож на за ­ ганізму з потом, лікування стено­ стосовувати у породіль з гіперто­ кардії, жовтяниці, віспи і скарл а­ нічною хворобою й атеросклеро­ тини, як засіб, що зниж ує кис­ зом, коли призначення інших лотність ш лункового соку, зб у­ препаратів (пітуїтрин та інші) дж ує і стимулю є статеву функцію протипоказані. у чоловіків, прискорю є і активі­ Лікарські форми і застосування. Сфе­ зує менструальний цикл у ж інок. рофізин (Sphaerophy sinum) признача­ ють усередину по 0,03 г 2—3 рази на Зовніш ньо настій трави або свіж е день, під ш кіру і в м’язи по 1 мл 1 % -но­ подрібнене листя використовую ть го розчи ну (також 2—3 рази на день). для лікування ран і виразок. М о­ Д ля стимулювання родової діяльності лоді розеткові листки талабану вводять під ш кіру або у м'язи по 1 мл польового — як у чистому вигля­ 1 % -ний розчин повторно через 1 годи­ ді, так і в суміш і з іншими рос­ ну; всього 6 впорскувань. Усередину для призначаю ть по 0,03 г повторно через 2 линами — використовую ть години. Найбільші дози для дорослих приготування вітамінних проти­ усередину: разова 0,05 г, добова — 0,1 г. цинготних салатів, м'ясних юшок, борщів, окрошки, соусів тощо. Сік трави талабану польового вико­

1125

1125

426

1126

1127

1128________________

ТАТАРНИК ЗВИЧАЙНИЙ, багаторічна трав'яниста гола рос­ татарник колючий, чортопо­ лина родини айстрових (складно­ лох; багаторічна трав'яниста дводомна цвітих). Те саме, що й полин татарник обыкновенный рослина (ліана) родини діоскорей- естрагон. O nopordum acanthium, сино­ них. М ає товсте бульбовидне к о ­ нім — O nopordon acanthium —

ТАМУС ЗВИЧАЙНИЙ тамус обыкновенный Tamus com m unis —

реневищ е до 1 м завдовжки. Стеб­ ло витке, 2—4 м завдовжки. Лист­ ки чергові, довгочереш кові, 8— 14 см завдовжки, цілокраї або зрідка м айж е трилопатеві, з глибокосерцевидною основою і відтягненозагостреною верхівкою та добре помітним дуговидним ж ил­ куванням. Квітки дрібні, односта­ теві, з простою ш естироздільною ж овтувато-зеленуватою оцвіти­ ною, зібрані в пазуш ні китиці. Плід — червона ягода. Цвіте з квітня до червня. Поширення. Тамус звичайний зу­ стрічається в П івденному Криму в лісах, рідше по чагарниках. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб заготовляю ть коре­ невища тамуса (Rhizoma Т а т і comm unis). Викопані восени коре­ невища відмивають від землі і ви­ користовую ть свіж ими або су­ шать. Сухих кореневищ виходить 22 %. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Кореневища та­ муса м істять глікозиди, сапоніни, алкалоїдоподібні й дубильні ре­ човини, мураш ину й щ авлеву кисі лоти. Наявність дубильних речо­ вин у кореневищ ах там уса деякі автори ставлять під сумнів. Усі частини рослини отруйні.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. О собливої уваги за­ слуговує зовніш нє застосування тамуса при ревматизмі, артриті, радикуліті, ішіасі тощо як засобу, що зумовлю є гіперемію. Крім того, терапевтичний еф ект ви­ явлено при лікуванні кругової або гніздової плішивості та ознобишів. При вживанні всередину препарати тамуса спричинюють запалення слизової оболонки ш лунково-киш кового тракту, блювання та пронос.

Лікарські форми 1 застосування.

ЗОВНІШНЬО — змащ ування або роз­ тирання ураж ених ділянок тіла 1—2 р а­ зи на день свіж им соком чи настоєм свіж их кореневищ на прованській олії (200 г подрібненої сировини на 1 л олії, настояти 20 днів); присипання ран по ­ рошком із сушених кореневищ.

ТАРХУН —

дворічна колю ча трав'яниста рос­ лина родини айстрових (складно­ цвітих). Стебло пряме, 50—200 см заввишки, павутинисто-ш ерстисте, розгалуж ене, з 2—3 ш иро­ кими (до 1,5 см завширшки) колю чозубчастими крилами. Листки з обох боків сіропавутинисті, рідш е — м айж е голі, великі, 12— ЗО (45) см завдовжки, до верхівки стебла поступово зменш уються в розмірі; прикореневі листки короткочереш кові, перистонадрізані або перисторозсічені, з колючозубчастими частками; стебло­ ві — чергові, сидячі, часто надрі­ зані, з колючими лопатями; к о ­ лю чки та зубці листків міцні, ж овті. Квітки двостатеві, у вели­ ких (2—3 см завширшки), одинич­ них кош иках; віночок зрослопелюстковий, правильний, трубча­ стий, пурпуровий, з 5 зубчиками на верхівці. Обгортка черепичаста, павутиниста; її листочки яй­ цевидні або видовж енояйцевидні, витягнуті в міцну зеленувату к о ­ лю чку. П лід — сім'янка. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Т атарник звичайний росте по всій території України на полях і засмічених місцях, уздовж шляхів, біля жител. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть квіткові кош ики (Flores O nopordonis acanthii) або всю надземну частину рослини без нижньої, грубої частини стебла (Herba O nopordonis acanthii). Зібрану в період цвітіння рослини сировину використовую ть свіж ою (у вигляді соку) або сушать, розстеливш и тонким ш аром на листках паперу чи на іншій підстилці в затінку на вільному повітрі або в прим і­ щ енні з доброю вентиляцією. Го­ тову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках у сухому провітрю ваному примі­ щенні. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Листя татарника м істить алкалоїди (0,05 %), сапо­ ніни, гіркий сесквітерпеновий л ак ­ тон аркціопікрин, вітамін С (47,4— 93,2 мг%), вітамін К ,, цукри (1,58 % ), смоли (1,6 % ), дубильні та інші речовини. У квіткових кош иках є сапоніни, інулін, барв­ ник, вітамін С та інші сполуки.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати татарника колю чого виявляю ть сечогінну, в'яж учу, дермотонічну, к рово­ спинну й антим ікробну дію, тоні­ зую ть серцеву діяльність, зб іл ь­ ш ують силу серцевих скорочень, звуж ую ть периферичні кровонос-

427

1129 ні судини, підвищ ують артеріаль­ ний тиск, стимулюють секрецію травних залоз, збудж ую ть (у ма­ лих дозах) або пригнічую ть (у ве­ ликих дозах) центральну нервову систему. В експериментах вста­ новлено, що препарати татарника м алотоксичні й навіть при трива­ лому вживанні не виявляю ть по­ бічного впливу на організм. Усе­ редину препарати татарника да­ ють при запальних захворю ваннях сечового міхура, подагрі, ревм а­ тизмі й слабості серця, від набря­ ків, стійкого спастичного кашлю і астми, як протисудомний засіб при правці, у випадку простудних захворювань, при злоякісних п ух­ линах, зокрема при раку матки, для проф ілактики м етастазів піс­ ля видалення злоякісних пухлин, як «кровоочисний» засіб та як за ­ сіб, що усуває пригнічений стан хворого й надає йому бадьорості. Ш ироко використовую ть татарник і як зовніш ній засіб. Свіжим со­ ком рослин лікую ть (1 раз на день змащ ую ть ураж ені ділянки тіла) рак ш кіри, гноячкові висипи при імпетиго, фурункули, гнійні рани, інфекційні тріщ ини куточків ро­

та, лиш аї, зокрема вовчии лишай, та коросту. Н астоєм трави 2—3 ра­ зи на день полощ уть рот при афтозі, лікую ть інфекційні тріщ ини куточків рота (змащують 2—3 р а­ зи на день), роблять обмивання, примочки і компреси при гнійних ранах, ф урункулах і набряках за ­ пального походж ення. Настій квіткових кош иків використову­ ють для примочок при захворю ­ ваннях очей. Настойку із свіж ої трави татарника застосовую ть у гомеопатії.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — 2 столові лож ки под­ рібненої трави варять 10 хвилин у 500 мл води, охолоджують, процідж ую ть і одерж аний настій випивають за день кількома рівними порціями; 3 подріб­ нені квіткові кошики настоюють 1 го­ дину на 400 мл окропу, процідж ую ть і вж иваю ть по чверті склянки 4 рази на день до їди; порошок з листя (без колючок) по 1 чайній лож ці 3 ра­ зи на день, запиваючи водою; сік із свіж ого листя по 1 чайній лож ці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — компреси, прим очки і обмивання настоєм (20 г сировини на 200 мл окропу); змащ ування свіжим соком.

ТАТАРНИК КОЛЮЧИЙ — дворічна колюча трав'яни ста рос­ лина родини айстрових (складно­ цвітих). Те саме, що й татарник звичайний.

1130 ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Те саме, що й аїр тростиновий.

1131 ТВЕРДОСТІЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Те саме, що й зо зу ли н е ц ь ч о ло ­ вічий.

1132 ТЕРЕН ЗВИЧАЙНИЙ, терновник; тёрн колючий Prunus spinosa, синоніми: stepposa, P. moldavica —

Р.

колючий, відстовбурчено-розгалуж ений кущ або невелике (1 — 4 м заввишки) дерево родини розових. Листки чергові, прості, видовж ені або видовж енооберненояйцевидні, при основі клино­ видні, городчасто-пилчасті (зуб­ чики залозисті), в м олодому віці з обох боків опуш ені, пізніш е — зверху голі. Квітки правильні, двостатеві, одиничні, рідш е по 2— З, на коротких голих квітконіж­ ках; віночок білий або зеленува­ тий, з п'ятьма видовж еними т у ­ пими пелюстками. П лід — куляста або округлоконічна соковита чор­ на, з восковою поволокою кістян­ ка. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигаю ть у вересні. Поширення. Терен звичайний рос­ те по всій території України на у з­ ліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть квітки (Flores Pruni spinosae), листя (Folia Pruni spinosae), плоди (Fructus Pruni spinosae), кору гілок (C ortex Pruni spinosae) і коріння (Radix Pruni spinosae) терну. Квіт­ ки заготовляю ть в період повного цвітіння рослини. Як тільки росли­ на відцвіте, одразу приступаю ть до заготівлі листя. Зібрану сиро­ вину розкладаю ть тонким шаром на папір чи тканину й висуш у­ ють під укриттям на вільному повітрі або в приміщ енні з доброю вентиляцією . П лоди збираю ть во­ сени у зрілом у стані й викори­ стовую ть свіж ими (перебрані пло­ ди зсипаю ть у дерев'яні діж ки, накриваю ть зверху вологою т к а ­ ниною і зберігаю ть у погребі), переробляю ть на киселі, компоти, повидло, настойки на вині чи го­

428

рілці або суш ать на сонці, під на­ метами чи в суш арках при тем пе­ ратурі 45—50°. Сухих плодів ви­ ходить 25 % . Коріння терну також заготовляю ть восени. Його вико­ пують, обтруш ую ть з нього землю, миють у холодній воді, розрізу­ ють на куски і, розстеливш и тон­ ким шаром у теплому провітрю ­ ваному приміщ енні, суш ать (щоб прискорити сушіння, товщ е корін­ ня розщ еплю ють уздовж ). Кору збираю ть навесні, з молодих бо­ кових гілок (правила заготівлі й суш іння див. у статті Дуб зви ­ чайний). Готову сировину зберіга­ ють у сухому провітрю ваному приміщ енні. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Плоди терну міс­ тять дубильні (1,7 % ) й ароматичні речовини, пектини (до 1 % ), яб ­ лучну кислоту (3,3 % ), вітамін С (32,6 мг% ), цукри (5,5—8,8 % ), глі­ козид пруназин, червоний барвник та мінеральні солі; квітки — еф ір­ ну олію, ціаногенний глікозид, ф лавоновий глікозид кемпферин і його аглікон кемпферол, віск та мінеральні солі; листя — дубильні речовини (3,42 %), вітамін С (108,5— 157,9 мг% ), яблучну кис­ лоту, пектини та глікозид пруна­ зин. У корі є значна кількість дубильних речовин (3—5 % ), а в корінні знайдено флавоноїди.

Фармакологічні властивості і ви­ обмін речовин і показані при гаст­ користання. Ф армакологічна дія риті, спастичному коліті внаслі­ різних частин рослини не одна­ кова й залеж ить від кількісного і якісного складу тих біологічно активних речовин, що в них є. Плоди терну (свіжі, перероблені на киселі, компоти, повидло і на­ стойки, у вигляді відвару або екс­ тракту) виявляють в’яж учу дію й рекомендую ться для вживання при розладах ш лунка і кишок: неспецифічних виразкових колі­ тах, дизентерії, харчових токсикоінф екціях і кандидозах. Л іку­ вальним напоєм при киш кових інфекційних захворю ваннях вва­ ж ається і тернове вино. Свіжий сік плодів корисно пити при ж ов­ тяниці. П репарати з квіток регу­ люють перистальтику кишок, д і­ ють як сечогінний, потогінний і гіпотензивний засіб, поліпш у­ ють, як і препарати з плодів терну,

док атонії кишок, циститі, набря­ ках, нирковокам 'яній хворобі, рев­ матизмі, при ф урункулах та інших гноячкових захворю ваннях шкіри, при запаленні слизових оболонок рота, горла і стравоходу. Засто­ совую ть квітки терну і в гомеопа­ тії. Чай з листя терну має легку проносну властивість, підвищ ує діурез, поліпш ує обмін речовин, діє як відхаркувальний засіб. Його п'ю ть при хронічних запо­ рах, неф ролітіазі, циститі, аденомі простати й висипах на шкірі. Чай з листя вваж ається корисним для людей, які ведуть сидячий спосіб ж иття. Кору й коріння, що мають потогінні й ж арозн и ж у­ вальні властивості, вж иваю ть у вигляді відвару при підвищ еній тем пературі тіла. Зовніш ньо від­ вар кори або коріння застосо­ вують як протизапальний засіб для спринцювань при білях.

Лікарські форми 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій плодів (2 сто­ лові лож ки сушених плодів на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) по пів­ склянки 4 рази на день до їди; 6— 8 сушених плодів заливають склян­ кою окропу, варять до зменшення во­ ди на одну третину, процідж ую ть і одерж аний екстракт випивають за день за 3—4 прийоми; настій квіток (2 столові лож ки сировини настоюють 1 годину на 400 мл окропу, процід­ жують) по півсклянки 4 рази на день до їди; холодний настій (2 чайні ложки квіток настоюють 8 годин на склянці холодної ки п ’яченої води, п роцідж у­ ють) по третині склянки 3 рази на день; столову лож ку суміші (порівну) квіток терну звичайного, трави звіробою зви ­ чайного і кореневищ з корінням ва­ леріани лікарської настоюють на склян­ ці окропу до охолодження, п роцідж у­ ють і випивають перед сном при олігоменореї центрального генезу; столову лож ку суміші квіток терну колючого, коріння ревеню тангутського й оману високого, кори круш ини ламкої і листя м'яти перцевої, взятих у співвідношенні 2 : 2 : 2 : 3 : 2, кип'ятять 10 хвилин у 300 мл води, процідж ую ть і одерж а­ ний настій п ’ють по півсклянки 3 рази на день при спастичному коліті; сушене листя терну заварюють і п’ють як чай; відвар кори або коріння (5 г сировини на 200 мл окропу, ки п ’ятити 15 хви­ лин) п ’ють ковтками не дозуючи. ЗОВНІШНЬО — спринцювання відва­ ром кори або коріння (готують, як у по­ передньому прописі).

429

1133________________ ТЕРМОПСИС ЛАНЦЕТОВИДНИЙ,

мишатник; термопсис ланцетовидный Thermopsis lanceolata — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла прямі, 10—40 см заввишки, прості або розгалуж ені, трохи борозенчасті, вкриті білуватими волосками. Листки чергові, череш кові, трій ­ часті (крім нижніх), з двома ве­ ликими яйцевидно-ланцетними або довгастими прилистками; листочки довгасті, ш ирокооберненоланцетні або видовж еноеліптичні, цілокраї, злегка загострені або тупі, зверху майж е голі, зе­ лені, зісподу — ясніші, густо вкриті притисненими волосками. Квітки двостатеві неправильні, в пазухах видовж енояйцевидних верхівкових листків, зібрані к іл ь­ цями, що утворю ю ть негусту верхівкову китицю; віночок 5-пелюстковий, метеликовий, жовтий. Плід — видовж ено-лінійний біб. Цвіте у червні — липні. Плоди достигаю ть у серпні — вересні. Поширення. Термопсис ланцето­ видний росте в степовій і л ісо ­ степовій зонах Західного і Схід­ ного Сибіру та Північного К азах­ стану і в горах Тянь-Ш аню у со­ лонцю ватих степах, по долинах річок і берегах озер та як бур'ян у посівах. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть траву (Herba T herm opsidis) і насін­ ня (Semen T herm opsidis) терм оп­ сису. Траву заготовляю ть у період від бутонізації до утворення пер­ ших дрібних плодів, зрізую чи стебла на висоті 3—5 см від по­ верхні грунту. Зібрану сировину суш ать на сонці, а при несприят­ ливих погодних ум овах — під у к ­ риттям. Ш тучне суш іння (в с у ­ ш арках) проводять при тем пера­ турі 50—60°. Насіння заготовля­ ють у серпні — вересні, коли боби легко обламую ться. Зібрані боби досуш ую ть на сонці, обм олочу­ ють, а насіння одвіюють на віял­ ці або на вітрі. Траву упакову­ ють у тюки, а насіння зсипають у мішки. Зберігаю ть окремо від інш ої лікарської сировини. Строк придатності — 2 роки. Термопсис ланцетовидний — дуже отруйна рослина. Заготівлю, сушіння, у п а­ ковку та інші операції треба ви­ конувати в марлевих пов'язках або респіраторах, а після роботи ста­ ранно мити руки і вмивати облич­ чя. Хімічний склад. Трава термопсису містить алкалоїди (0,5—3,6 % ) термопсин, гомотермопсин, м е­ тилцитизин, пахікарпін і анагірин, глікозид термопсиланцин, сапо­ ніни, дубильні речовини, смоли, слиз, аскорбінову кислоту та слі­

1134 ди еф ірної олії. В насінні т ер ­ ТЕРНОВНИК — мопсису є 2—3 % алкалоїдів, се­ колючий відстовбурчено-розгалуж ений кущ або невелике (1—4 м ред яких переваж ає цитизин. Фармакологічні властивості і ви­ заввишки) дерево родини розових. користання. Заслуга запровадж ен­ Те саме, що й терен звичайний. ня термопсису в ш ироку медичну практику належ ить М. М. Варлакову, який відкрив його відхар­ кувальні властйвості. Особливо ефективним є застосування пре­ паратів термопсису при хронічних трахеїтах, бронхітах і бронхо­ пневмоніях та у випадку катарал ь­ них явищ верхніх дихальних ш ля­ хів і ротоглотки. Застосовую ть термопсис у вигляді порош ку, настою, таблеток і сухого екс­ тракту, виготовлених з його трави. У великих дозах препарати тер ­ мопсису викликаю ть блювання. Трава термопсису входить до складу таблеток від кашлю (Таbulettae contra tussim ), а сухий екстракт входить до складу сухої мікстури від кашлю для дорослих (M ixtura sicca contra tussim pro adultis). З насіння термопсису ви­ робляю ть препарат цититон (див. статтю Золотий дощ звичайний). Лікарські форми і застосування.

Порошок призначають дорослим по 0,01—0,05 г 2—3 рази на день, настій (0,6— 1 г сировини на 180—200 мл окро­ пу) — по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день. Дітям віком до 2 років призна­ чають по 1/2— 1 чайній лож ці настою з 0,12 г на 100 мл, дітям старшого віку — по 1 чайній — 1 десертній лож ці н а­ стою з 0,2 г на 100 мл 3—5 раз на день. Найвищі дози трави термопсису для дорослих: разова — 0,1 г, добова — 0,3 г. Найвищі дози для дітей віком до 6 місяців і від 6 місяців до 1 року: разова — 0,005 г, добова — 0,015 г; в і­ ком 2 роки: разова — 0,01 г, добова — 0,03 г; віком 3—4 роки: разова — 0,015 г, добова — 0,045 г; 5—6 років: разова — 0,02 г, добова — 0,06 г; 7—9 ро­ ків: разова — 0,025 г, добова — 0,075 г; 10— 14 років: разова — 0,03 г, добо­ ва — 0,1 г. Екстракт термопсису сухий (Extractum Therm opsidi siccum) призна­ чають дорослим по 1 таблетці 2—3 ра­ зи на день. Форма випуску: порошок і таблетки по 0,05 г.

430

1136

1135 ТИРЛИЧ ВАТОЧНИКОВЙДНИЙ

горечавка ластовневая Gentiana asclepiadea — багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебло пря­ мостояче, просте, ЗО—60 см зав­ вишки, густо ул и стн ен е.' Листки супротивні, яйцевидні або серце­ видно-ланцетні, цілокраї, 5—8 см завдовж ки і 3—5 см завширшки, з 5 (7) виразними поздовж нім и жилками, на верхівці довгозагострені; нижні листки короткочереш кові, верхні — сидячі. Квіт­ ки правильні, двостатеві, одиничні або по 2—3 в пазухах верхніх листків; чаш ечка дзвониковидна, майж е в 3 рази коротш а за він о ­ чок, з вузьколанцетними або л і­ нійними зубцями; віночок дзвониковидний, синій з темніш ими пля­ мочками, до основи звуж ений, 35— 50 мм завдовж ки, з п ’ятило­ патевим відгином (лопаті трикутно-яйцевидно-ланцетні, загостре­ ні). П лід — видовж ена коробочка. Цвіте у серпні — вересні. Поширення. Тирлич ваточниковидний росте в Карпатах і зрідка на Розточчі-Опіллі на луках, у з­ ліссях, у лісах та серед чагарни­ ків. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть коріння (див. статтю Тирлич жов­ тий) і траву (див. статтю Тирлич хрещатий) тирличу ваточниковид­ ного. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад коріння тирличу ваточниковидного подібний до х і­

1135

мічного складу коріння тирличу жовтого. Трава тирличу ваточни­ ковидного містить ті самі речови­ ни, але в меншій кількості.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Тирлич жовтий. В аналогічних випадках використовую ть і настій суш еної трави тирличу ваточни­ ковидного (1 столову л ож к у си­ ровини настоюють 2 години в 500 мл окропу і п ’ють по півсклян­ ки 4 рази на день до їди). Крім того, настій суш еної трави тирли­ чу ваточниковидного даю ть усе­ редину при запаленні й піску в нирках і сечовому міхурі, при мізерних і болісних місячних, істерії, кашлі, загальній слабості, запамороченні, туберкульозі, к ро­ вохарканні, геморої, золотусі й подагрі та як засіб, що сприяє збільш енню молока у ж інок, які годую ть груддю. У вигляді при­ мочок настій трави застосовую ть для лікування ран, опіків і гнояків. Для лікування ран і гнояків ви­ користовую ть і настойку (1 части­ на свіж ої трави на 10 частин міц­ ної горілки).

ТИРЛИЧ ГОЛУБЙИ — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини тирличевих. Те саме, що й тирлич звичайний.

1137 ТИРЛИЧ ж о в т и й , горечавка жёлтая Gentiana lutea — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини тирличевих. Стебло прямостояче, просте, 50— 120 см заввишки. Листки супротивні, еліптичні або ш ирокоеліптичні, цілокраї, до ЗО см завдовж ки і до 15 см завширш ки, з 5—7 поздов­ жніми ж илками; нижні листки короткочереш кові, верхні — сидїц чі, напівстеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, на довгих ніж ках, зібрані в пазуш ні напівзонтики по 3— 11 квіток; чашечка плівчаста, коричню вато-ж овту­ вата, дво-, п'ятизубчаста, з одного боку майже до основи надрізана; віночок колесовидний, глибоко розщ еплений, 6—7 см завдовжки, ж овтий, з коротенькою трубоч­ кою і 5—6 вузьколанцетними, за­ гостреними, в кілька разів довш и­ ми за трубочку лопатями. П лід — видовж ена коробочка. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Тирлич ж овтий — д у ­ ж е рідкісна, зникаюча рослина. Росте в Карпатах на полонинах,

1137

431

1138 у заростях криволісся з вільхи зеленої. Занесена до Ч ервоної книги У країнської РСР. Заслуго­ вує на увагу позитивний досвід ботанічних садів по введенню тир­ личу в культуру. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використовую ть коріння тирличу (Radix G entia­ nae), яке заготовляю ть рано на­ весні або восени, викопуючи рос­ лини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопую ть на п'ятом у або ш осто­ му році культури). З зібраної си­ ровини обтруш ую ть землю, звіль­ няють її від стебел, миють у хо­ лодній воді, р іж уть на куски зав­ довж ки 15 см, при необхідності розщ еплю ють навпіл і суш ать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому при­ міщенні або в суш арці при тем пе­ ратурі 50—60 Сушити сировину треба якомога швидше, бо при по­ вільному суш інні (ферментації) відбувається трансф орм ація гір­ ких глікозидів, і сировина втра­ чає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігаю ть у су ­ хих прохолодних приміщ еннях з доброю вентиляцією. Строк при­ датності — 5 років. Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопік­ рин, амарогентин), ж овтий барв­ ник гентизин, алкалоїди, трисаха­ рид генціанозу, дисахарид генці­ обіозу, ж ирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбіно­ ву кислоту.

терії та запорів і як ж арозн и ­ ж увальний засіб при простудних захворю ваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич ж овтий застосову­ ють у комбінації з іншими л ікар­ ськими рослинами, що поліпш у­ ють травлення. При зовніш ньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смер­ дю чому потінні ніг, сприяю ть за ­ гоюванню гнійних ран. Лікарські форми 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 г, або 1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці З рази на день за ЗО—40 хвилин до їди; настій коріння (половину чайної лож ки сировини настоюють 8 годин на 400 мл холодної ки п ’яченої води, проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день за ЗО—60 хвилин до їди; 3 чай­ ні лож ки суміші (порівну) коріння тирличу жовтого, трави деревію зв и ­ чайного і золототисячника малого заливають 3 склянками холодної води, кип'ятять 10 хвилин і одерж аний від­ вар випивають протягом дня при від­ сутності апетиту, при хлорозі, гастри­ ті, ах іл ії шлунка, спастичному коліті та діареї; столову лож ку суміш і ко­ ріння тирличу жовтого, трави звіробою звичайного, грициків зви чайн их та пер­ стачу гусячого, взятих у співвіднош ен­ ні 1 : 1 : 3 : 3, настоюють 20 хвилин на 250 мл окропу і п'ю ть по 2—3 склянки на день при нецукровому діабеті. ЗОВНІШНЬО — гнійні рани обмивають відваром коріння (готують, як у попе­ редньому прописі) або посипають по­ рошком з коріння тирличу жовтого, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарської; ножні ванни у га­ рячому відварі (5 столових лож ок су ­ міші коріння тирличу ж овтого і кори дуба звичайного, взятих у співвідно­ Фармакологічні властивості і ви­ шенні 1 : 3, на 1 л окропу) приймають користання. П репарати тирличу щодня перед сном при смердючому жовтого поліпш ую ть ф ункц іо­ потінні ніг. Треба пам'ятати, що ве­ дози тирличу жовтого мож уть нальну діяльність травних орга­ ликі спричинювати блювання і погіршання нів (збудж ую ть апетит, стимулю ­ діяльності травних органів.

ють секрецію ш лункових залоз, дещо посилюють моторику трав­ ного каналу), маю ть протизапаль­ ні й антисептичні властивості, виявляю ть глистогінну дію на Тоxocara canis. Еспериментальними дослідж енням и встановлено й ж овчогінну та ж овчотворну вла­ стивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є за ­ стосування тирличу ж овтого при поруш еннях травлення, що супро­ водяться відсутністю апетиту, ахі­ лією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич ж овтий є еф ектив­ ним загальнозміцню вальним засо­ бом для реконвалесцентних хво­ рих. У народній медицині тирлич ж овтий вживаю ть для загального зміцнення організму, стимулю ван­ ня діяльності печінки і ж овчного міхура, при блідій немочі у недо­ статньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походж ен­ ня, хворобах селезінки, ж овтяни­ ці, печії, відригуванні й катарі ш лунка, від метеоризму, дизен­

ТИРЛИЧ ЗВИЧАЙНИЙ,

тирлич голубий; горечавка лёгочная Gentiana pneumonanthe, сино­ нім — Pneumonanthe vulgaris— багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини тирличевих. Стебла прям остоячі або висхідні, 15— 40 см заввишки, тупогранчасті, часто не розгалуж ені. Листки супротивні, лінійно-ланцетні або лінійні, тупуваті, 4— 10 см завдов­ ж ки, з однією ж илкою й загну­ тими донизу цілісними краями. Квітки правильні, двостатеві, пря­ мостоячі на ніж ках до 5 см зав­ довж ки, одиничні, в пазухах лист­ ків, утворю ю ть 5— 10-квіткове гроно, яке іноді розгалуж ується; чаш ечка дзвониковидна, 1,5—2 см завдовж ки, 5-зубчаста (зубці л і­ нійні, за довж иною дорівнюють трубочці або довші за неї); в ін о ­ чок дзвониковидно-лійковидний, З—5 см завдовж ки, з 5-лопатевим відгином (лопаті яйцевидні, з про­ м іж ним и трикутним и скл адка­ ми), яскраво-синій, з зелен ува­ тими см уж кам и зовні і крапин­ ками всередині. П лід — довгастоланцетна коробочка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Тирлич звичайний росте по всій території України, крім Криму, на вологих луках, у з­ ліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Див. у статті Т ирлич жовтий. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад подібний до хім іч­ ного складу тирличу ж овтого.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські формн і за­ стосування — усе так, як у статті Тирлич жовтий.

432

1139________________ 1140________________ усередині — блакитний, з 4 яйце­ ТИРЛИЧ ХРЕЩАТИЙ. видними частками, у виїм ках між лихоманник; якими розвинені 4 дрібненькі лан ­ горечавка крестовидная багаторічна трав'яниста гола рос­ Gentiana cruciata, синонім — цетні лопаті. П лід — коробочка. Цвіте у липні — серпні. лина родини тирличевих. Стебло Tretorhiza cruciata — Поширення. Тирлич хрещ атий

ТИРЛИЧ КРАПЧАСТИЙ горечавка точечная Gentiana punctata —

прямостояче, просте, ЗО—60 см заввишки, при основі — з коро­ тенькими (до 2 см) листками. Стеблові листки супротивні, еліп­ тичні, яйцевидні або обернено­ яйцевидні, загострені, цілокраї; нижні листки короткочереш кові, середні й верхні — сидячі. Квітки правильні, двостатеві, м айж е си­ дячі, розміщ ені по 4—5 у пазухах верхніх листків і на верхівці стеб­ ла; чаш ечка дзвониковидна, 0,7— 1,5 см завдовж ки, до третини над­ різана, з прямостоячими ланцет­ ними зубцями; віночок дзвониковидний, ш естироздільний, 25— 30 мм завдовжки, ж овтий або ж овтувато-білий, з темними крап­ ками. П лід — яйцевидна короб оч ­ ка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Тирлич крапчастий росте в субальпійском у поясі Карпат на трав'янистих схилах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Т ирлич жовтий. Рослина н е ­ офіцинальна. Хімічний склад подібний до хім іч­ ного складу тирличу жовтого.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Тирлич жовтий.

багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебла пря­ мостоячі або висхідні, прості, голі, 40—60 см заввишки. Листки супротивні, видовж ено-ланцетні, тупуваті, цілокраї, до 10 см зав­ довж ки, з трьома, рідше п'ятьма поздовж німи жилками, зрослі сво­ їми основами в піхви; нижчі листки зібрані розеткою . Квітки правильні, двостатеві, зібрані в па­ зушні і верхівкові кільця, дуж е рідко — одиничні; чаш ечка корот­ кояйцевидна, не довш а за тре­ тину довж ини віночка, плівчаста, з чотирма лінійно-ланцетними частками, з яких 2 супротивні довші за інші; віночок булавовидно-дзвониковидний, з велики­ ми симетричними складками, 20— 25 мм завдовжки, зовні бруднува­ то-блакитний або сіро-зелений,

росте у південній частині лісових районів, у Л ісостепу і в Криму на сухих луках і схилах, серед ча­ гарників та по узліссях. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть коріння (див. статтю Тирлич жов­ тий) і траву тирличу хрещ атого. Траву заготовляю ть в період цві­ тіння рослини, зрізую чи облистнені верхівки стебел, і використо­ вують свіж ою або зв'язую ть у не­ великі (по 8— 10 рослин) пучки і сушать, розвісивш и на вірьовках у затінку на вільному повітрі або\ в добре провітрю ваному примі­ щенні. Сухого коріння виходить 20 % , сухої трави — 22—23 % . Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Хімічний склад коріння тирличу хрещ атого подіб­ ний до хім ічного складу коріння тирличу ж овтого. Трава тирличу хрещ атого містить ті самі речови­ ни, але в меншій кількості.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Тирлич жовтий. В аналогічних ви­ падках використовую ть і настій суш еної трави тирличу хрещ атого (1 столову л ож к у сировини на­ стоюють 2 години в 500 мл окропу і п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди). Крім того, настій суш еної трави тирличу хрещ атого дають усередину при запаленні й піску в нирках і сечовому мі­ хурі, при мізерних і болісних мі­ сячних, істерії, каш лі, загальній слабості, запамороченні, туб ерку­ льозі, кровохарканні, геморої, зо ­ лотусі й подагрі та як засіб, що сприяє збільш енню молока у ж і­ нок, які годую ть груддю. У вигляді примочок настій трави застосо­ вують для лікування ран, опіків і гнояків. Д ля лікування ран і гно­ яків використовую ть і настойку (1 частина свіж ої трави на 10 час­ тин міцної горілки). Використовують тирлич хрещ атий і в гомеопатії.

1141 ТОКСИКОДЁНДРОН високий — листопадне дерево родини си­ марубових. Те саме, що й ай­ лант найвищ ий.

433

1142________________ 1143________________ 1144________________ Т О П О Л Я Б А Л Ь З А М ІЧ Н А ,

тополя пахуча; тополь бальзамический Populus balsamifera — високе, 20 —35 м заввишки, листо­ падне дводомне дерево родини вербових. Має ш ирокояйцевидну малогіллясту к р о н у і циліндрич­ ний стовбур, укритий гладенькою сірувато-зеленою к о р о ю ; в нижній частині стовбура, особливо у ста­ рих дерев, кора темно-сіра, тр і­ щинувата. Б р у н ь к и голі, клейкі. Листки чергові, разом з ч е р е ш к о м голі, яйцевидні або яйцевидноланцетні, 5— 12 см завдовж ки і 2,5 —7 см завширшки, в основі круглясті, до верхівки поступово звуж ені в довгий кінчик, по краю зарубчасто-пилчасті; зверху тем ­ но-зелені з полиском, зісподу — білуваті або ірж аві, з крапчастими залозками, на довгих циліндрич­ них тонких черешках. Квітки од­ ностатеві, в пониклих сережках] сереж ки — на довгій ніжці, чоло­ вічі до 7 см завдовжки, ж іночі — до 15 см завдовжки; п р и й м о ч к и пурпурові. П л і д — ко р о б о ч ка . Цвіте у березні — квітні, до появи листя. Пош ирення. Батьківщ ина тополі бальзам ічної — Північна А м ери­ ка. По всій території України її культивую ть як декоративну і ф ітом еліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Т о п о л я чорна. Р о сли н а н е о ф і ­

т о п о л я Б ІЛ А тополь белый Populus alba — високе, 15—25 (35) м заввишки, листопадне дводомне дерево р о ­ дини вербових. Має ш ироку наметовидну к р о н у і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світ­ ло-оливковою корою; в нижній частині стовбура, особливо у ста­ рих дерев, кора темно-сіра, глибо­ ко тріщ инувата. Б р у н ь к и білоповстисті. Листки чергові, круглясто-яйцевидні, 10— 12 см завдовж ­ ки і 5— 10 см завширшки, в основі злегка серцевидні, кутастовеликозубчасті або виїмчасто-3 — 5-лопатеві, зверху темні, глянцеві, зісподу — білоповстисті, на круг­ лих ч е р е ш к а х , що в 2—4 рази коротші за пластинку. Квітки од­ ностатеві, в пониклих сер еж ка х; п и л я к и пурпурові, на коротких нитках; п р и й м о ч к и двороздільні, яскраво-зелені, блідо-ж овті або темні. П л і д — ко р о б о ч к а . Цвіте у березні — квітні, до появи листя. Пош ирення. Тополя біла росте по всій території України в заплав^ них лісах і гаях у долинах річок, по западинах м іж пісками. Як д е ­ коративну рослину її часто роз­ водять у садах і парках. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Т о п о л я чорна. Р о с л и н а н е о ф і ­

ТОПОЛЯ ДЕЛ ЬТО ЛИ СТА ,

тополя трикутнолиста, тополя канадська; тополь дельтовидный Populus deltoides, синонім — P. canadensis —

високе, до 45 м заввишки, листо­ падне дводомне дерево родини вербових. Має ш ироку розлогу к р о н у і циліндричний стовбур, у к ­ ритий попелясто-сірою к о р о ю ; в нижній частині стовбура, особли­ во у старих дерев, кора темносіра, глибокотріщ инувата. Бруньки голі, клейкі. Листки чергові, голі, 3—8 см завдовж ки і 3—6 см завширшки, круглястотрикутні або ш ирокоромбічні з ш ирококлиновидною або зрізаною основою, нерівномірнозубчасті (зубчики залозисті), на довгих го­ лих сплюснутих червонуватих че­ решках, з двома залозкам и при основі; ж илки листків розхо­ дяться пальчасто. Квітки односта­ теві, у пониклих с е р е ж к а х ; чоло­ вічі сереж ки сидячі, товсті, до 8 см завдовж ки, ж іночі — при плодах до 15—20 см завдовж ки. П л і д — к о р о б о ч к а . Цвіте у березні — квіт­ ні, до появи листя. Пош ирення. Батьківщ ина тополі дельтолистої — Північна А мери­ ка. По всій території України її культивую ть як декоративну рос­ ц и н а ль н а . лину. Хімічний склад. Бруньки тополі Заготівля і зберігання. Див. у стат­ білої містять ф енолглю козиди (5— ті Т о п о л я чор на. Р о с л и н а н е о ф і ­ 9 %) , дубильні речовини (3,35% ) ц и н а л ь н а . ци н а л ь н а . Хімічний склад подібний до хім іч­ та інші сполуки. У складі ф енол­ Хімічний склад подібний до хім іч­ глюкозидів є саліцин і популін. ного складу тополі чорної. ного складу тополі чорної. Ф армакологічні властивості і ви­ Ф армакологічні властивості і ви­ Ф арм акологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за ­ користання, лікарські форми і за ­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті стосування — усе так, як у статті стосування — усе так, як у статті Тополя чорна. Тополя чорна. Тополя чорна.

1142

434

1145 Т О П О Л Я ІТ А Л ІЙ С Ь К А — високе, до 40 м заввишки, листо­ падне дводомне дерево родини вербових. Те саме, що й тополя п ірамід альна.

1146

Ф армакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за ­ стосування — усе так, як у статті Тополя чорна.

1149

Т О П О Л Я Т РЕ М Т Я Ч А — високе листопадне дводомне д е ­ ТОПОЛЯ КА Н А ДСЬКА — рево родини вербових. Те саме, високе, до 45 м заввишки, листо­ падне дводомне дерево родини що й осика. вербових. Те саме, що й тополя д е л ь т о л иста.

1150

1147

ТОПО ЛЯ ТРИ К У ТН О Л Й С ТА — високе, до 45 м заввишки, листо­ падне дводомне дерево родини ТОПОЛЯ П А ХУЧА — високе, 20—35 м заввишки, лис­ вербових. Те саме, що й тополя

топадне дводомне дерево роди­ дельтолиста. ни вербових. Те саме, що й то­ п о л я б а л ь за м іч н а .

1148

1151

Т О П О Л Я Ч О РН А ,

осокір;

П ІР А М ІД А Л Ь Н А , тополь чёрный P o p u lu s підга, синонім — тополя італійська; Р. s o s n o w s k y i — тополь пирамидальный високе (25—ЗО м заввишки) листо­ P o p u lu s italica, синонім — падне дводомне дерево родини Р. p y ra m id a lis — вербових. Має розлогу к р о н у й високе, до 40 м заввишки, листо­ циліндричний стовбур, укритий падне, дводомне дерево родини ясно- й сіро-попелястою корою; вербових. Має вузькопірамідаль- в нижній частині стовбура, особ­ ну ком пактну к р о н у і циліндрич­ ливо у старих дерев, ко ра майж е ний стовбур, укритий гладень­ чорна, глибокотріщ инувата. кою сірою к о р о ю ' в нижній части­ Б р у н ь к и голі, клейкі. Листки чер­ ні стовбура, особливо у старих гові, на довгих голих сплюснутих дерев, кора сірувато-коричнева, череш ках, яйцевидно-трикутні тріщ инувата. Б р у н ь к и дрібні, яс­ або м айж е ромбічні, при основі но-бурі, з полиском; лусочки бру­ від ш ирококлиновидних до майже ньок не клейкі. Листки чергові, прямообрізаних, на верхівці ви­ ромбічні, з пластинчасто-сплюснутими че р е ш к а м и . Квітки одно­ статеві, у пониклих сереж ках; п и ­ л я к и пурпурові; п р и й м о ч к и жовті, дволопатеві, відігнуті. П л і д — к о ­ р об о ч к а . Цвіте у березні — квіт­ ні, до появи листя. Пош ирення. Батьківщ ина тополі пірамідальної — гори Середньої Азії (Гімалаї, Афганістан). По всій території України її культивую ть як декоративну і фітомеліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Т о п о л я чор на. Р о сли н а неофіТОПОЛЯ

ц и н а ль н а .

Хімічний склад подібний до хі­ мічного складу тополі чорної.

1151

тягнуті в довгий гострячок, по краю залозисто-пилчасті, з обох боків голі, знизу — ясні. Квітки одностатеві, в пониклих сер еж ­ ках; п и л я к и пурпурові; п р и й м о ч ­ к и жовті, дволопатеві, відігнуті. П л ід — к о р о б о ч к а . Цвіте у берез­ ні — квітні, до появи листя. Пош ирення. Тополя чорна росте по всій території України, крім Карпат, по долинах і берегах річок, у заплавах, по берегах ста­ риць і озер, нерідко утворюючи чисті лісостани. Часто її культи­ вують як декоративну й фітомеліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використовую ть листкові бруньки тополі (Gemmae populi), які заготовляю ть в період цвітіння дерев, відламую чи їх від гілок, зрізаних секаторам и або пилками під час рубок догляду. Зібрані бруньки суш ать у затінку на протязі або в теплом у про­ вітрю ваному приміщенні, розкла­ даючи їх тонким (2—3 см завтов­ шки) шаром на тканині чи папері й час від часу переміш ую чи. Су­ хих бруньок виходить 20 % . Го­ тову сировину зберігаю ть у сухих, добре провітрю ваних приміщ ен­ нях. Хімічний склад. Бруньки тополі чорної м істять фенолглю козиди саліцин і популін; флавоноїди (8,05 % ) апігенін, галангін і генк­ ванін, 3-метиловий ефір галангіну, ізальпінін, кверцетин, кемпферол, 3-метиловий еф ір кемпферолу, піностробін, піноцембрин, рамно­ цитрин, рамнетин, ізорамнетин,

435

1152________________ 1157________________ рамназин, хризин і тектохризин; органічні кислоти: бензойну, к о ­ ричну, галову, кавову, ф ерулову і яблучну; до 0,7 % еф ірної олії, у складі якої є гумулен, а-каріофілен, цинеол і неідентифіковані сесквітерпеноїди; вітамін С, ж и р­ ну олію та інші сполуки.

ТРАВА БАРАНЯ — багаторічна трав'яниста залози­ сто-пухната рослина родини айст­ рових (складноцвітих). Те саме, що й арніка гірська.

1153

Фармакологічні властивості і ви­ ТРИЛИСНИК — користання. П репарати тополі м а­ багаторічна трав'яниста болотна

ють діуретичні, антисептичні й по­ тогінні властивості. Н айчастіш е їх використовую ть при захворю ван­ нях нирок, циститах, нетриманні сечі, болісному сечовипусканні, особливо при вагітності й після операцій, та при гіпертроф ії про­ стати. Крім того, препарати тополі використовую ть при неврозах, різ­ них видах невралгії, артритних захворюваннях, геморої, атонії киш ечника, діареї, простудних за ­ хворюваннях, грипі, збудж енні статевих органів (сперматореї) та як засіб, що регулю є м енструа­ ції. Як антисептичний і такий, що сприяє розрідж енню харкотин­ ня, засіб тополю використовую ть для лікування гострих запальних процесів дихальних шляхів та хр о ­ нічного бронхіту з гнійним м окро­ тинням. Важливо підкреслити, що препарати тополі навіть при три­ валому вживанні не виявляють побічного впливу на організм. При зовніш ньому застосуванні препарати тополі виявляють про­ тизапальну, антимікробну, крово­ спинну й легку анестезую чу дію. Зваж аю чи на це, препарати з то­ полиних бруньок (мазь, настій на олії, рідше — настойку) викори­ стовую ть для лікування ран, ви­ разок, опіків, порізів, забитих місць і геморою, як засіб проти випадання волосся, при свербеж і ш кіри й дерматиті, для розтиран­ ня при подагрі й ревматизмі. На­ стойка, крім того, вваж ається доб­ рим засобом для лікування трихо­ монадного кольпіту. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— 2 чайні лож ки подрібн еи о і^ и р о в и н и настоюють 15 хвилин на 1—2 селянках окропу, процідж ую ть і одерж аний настій випивають за день за 3—4 прийоми; настойку з бруньок (1—2 чайні лож ки подрібненої сиро­ вини на 100 мл горілки, настояти 7 днів) по 20 крапель 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — сидячі ванни з настою (З столові лож ки подрібнених бруньок кип'ятять 5 хвилин у 4 склянках води, настоюють 4 години, процідж ую ть і до­ дають до ванни) при геморої: мазь (1 частина порош ку бруньок на 4 части­ ни мазевої основи); настій на олії (1 частина подрібненої сировини на 5 частин олії, кип'ятити ЗО хвилин, на­ стояти 15 днів, процідити) або настой­ ку (готують, як у попередньому про­ писі) для змащ ування чи розтирання ураж ених ділянок тіла; комбіновану настойку з рівних частин бруньок то­ полі чорної і берези бородавчастої (готують на горілці у співвіднош енні 1 : 10) для змащування ділянок шкіри, ураж ених мікозом.

рослина родини бобівникових. Те саме, що й бобівник трилистий.

1154 ТРИПУТНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Те саме, що й подорож ник великий.

1155 ТРИФОЛІЯ — багаторічна трав'яниста болотна рослина родини бобівникових. Те саме, що й бобівник трилистий.

1156 ТРОЯН —

ТРОЯНДА БІЛА роза белая R osa alba — кущова, понад 2 м заввишки, рос­ лина родини розових. Стебла пря­ мостоячі, укриті (зрідка) загнути­ ми, немов кігті у орла, еліпсовидними при основі шипами, жовтувато-зеленими на молодих і си­ вими — на старих пагонах. Листки чергові, непарноперисті; листочки (їх 3—5, рідше 7) яйцевидно-лан­ цетовидні, пилчасті, загострені, зверху голі, зісподу опуш ені. Квіт­ ки махрові, дуж е запашні, у щ ит­ ковидному суцвітті; пелюстки численні (до ЗО), білі або кремові. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цвітіння відхилені донизу. П лід — гіпантій, видовж ено-яйцевидний, оранж евий. Цвіте у черв­ ні. Поширення. Культивую ть в пів­ денних і західних степових ра­ йонах України. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Троянда дамаська. Хімічний склад. Троянда біла має близький до троянди дам аської хімічний склад, але відрізняється дещ о іншим вмістом і співвідно­ шенням компонентів, що його складають.

однорічна трав'яниста рослина ро­ дини селерових (зонтичних). Те саме, що й коріандр посівний. Фармакологічні властивості і ви­

користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Троянда дамаська.

436

1158 ТРОЯНДА ДАМАСЬКА роза дамасская Rosa damascena — кущова, 1,5—2 м заввишки, росли­ на родини розових. Стебла прям о­ стоячі або трохи відхилені, розга­ луж ені, густо вкриті однаковими міцними прямими сплющеними червонуватими шипами. Листки чергові, 12— 15 см завдовж ки, не­ парноперисті; листочки (їх 3—5, рідше 7) яйцевидно-ланцетовидні, зарубчасто-пилчасті, зверху бли­ скучі, зісподу — опушені, тупува­ ті, до 4 см завдовж ки. Квітки махрові, дуж е запашні, у щ итко­ видному або щ итковидно-воло­ тистом у суцвітті; пелюстки Ч И С ленні (до ЗО), ш ирокооберненояйцевндні, на верхівці з негли­ бокою виїмкою, до основи зву­ ж ені в короткий нігтик, рож еві, або блідо-червоні. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цві­ тіння відхилені донизу. П лід — гіпантій, овальний або груш овид­ ний, червоний. Цвіте у червні. Поширення. В диком у стані троян­ да дам аська не зустрічається. Як еф іроолійну рослину її вирощ у­ ють у Кримській, Запорізькій та Одеській областях. Багато форм використовую ть у декоративному садівництві по всій території Ук­ раїни. Заготівля і зберігання. Д ля медич­ них потреб використовую ть пе­ люстки троянди (Flores Rosae). Збираю ть їх за сухої погоди і як зійде роса. Робити це треба яко­ мога швидше, оскільки пелюстки, зібрані в полуденні години, м іс­ тять еф ірної олії на 20—ЗО % мен­ ше, ніж зібрані зранку. Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в провітрю ваному сухому приміщ енні. Сухих пелю­ сток виходить 12— 13 % . Готову сировину зберігаю ть у добре і щільно закритих банках чи бля­ ш анках. Свіжі пелюстки викори­ стовую ть як сировину для добу­ вання трояндової олії (Oleum Rosae). Хімічний склад. Пелюстки троян­ ди м істять еф ірну олію (0,02— 0,04 % ), дубильні, гіркі й смолисті речовини, барвник цианін та інші сполуки. Головними ком понента­ ми еф ірної олії є гераніол (50— 60 %), цитронелол (до 22,6 %), нерол, евгенол, ф енілетиловий спирт, цитраль, ноніловий, корич­ ний та інші альдегіди і стеароптен.

1159 тинові капсули, що м істять по 34,4 мг трояндової олії) п ока­ заний при ж овчнокам 'яній хворо­ бі, дискінезіях ж овчних ш ляхів після видалення ж овчного м іхура і при нирковокам 'яній хворобі. Ефективним виявився препарат і при бронхіальній астмі. При т я ж ­ ких ураж еннях паренхім атозних органів, гострих запальних про­ цесах у ж овчовивідних і сечови­ відних ш ляхах приймати розанол протипоказано. Як зовніш ній засіб трояндову олію використовую ть для лікування гінгівітів (змащ у­ ють ясна). Трояндова вода (Aqua Rosae), яку одерж ую ть при дисти­ ляції трояндової олії, має вира­ ж ені антисептичні властивості й застосовується при кон'ю нкти­ вітах, блефаритах, гінгівітах і ге­ морагічних форм ах пародонтозу. Настій пелюсток заслуговує на увагу як засіб, що має послаб­ люючі, кровоспинні, протизапаль­ ні, протиалергічні, заспокійливі та глистогінні властивості. Всере­ дину його вживаю ть як ніж не по­ слаблююче, придатне навіть для вагітних і тяж ких хворих, при нервових захворюваннях, крово­ харканні, полінозі (сінна гарячка) та ентеробіозі. В суміш і з іншими лікарським и рослинами троянду дам аську застосовую ть при меди­ кам ентозних дерм атитах (див. статтю Самосил білоповстистий). Зовніш ньо настій пелюсток вико­ ристовую ть у вигляді примочок і полоскань при запаленнях повік, гінгівітах тощо. Лікарські формн 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — розанол (Rosanol) приймають по 2—3 капсули 3 рази на день протягом 3—4 тиж нів; настій пелюсток (2—3 столових лож ки си­ ровини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки (дітям — по чверті склянки) 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — обмивання, примочки і полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі); інгаляції з пе­ люсток (освіжаю ть ш кіру обличчі): на дно друшляка, вміщеного в посу­ дину з киплячою водою, кладуть шар пелюсток троянди і тримають обличчя над парою 15 хвилин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Трояндова олія має спазмолітичні, протизапальні, протиалергічні, ж овчогінні й жовчотворні властивості, розш ирює судини, покращ ує роботу серця, діє заспокійливо, а при зовніш ­ ньому застосуванні виявляє анти­ мікробну й знеболю ю чу дію, Бол­ гарський препарат розанол (ж ела­

1158

ТУНГ КИТАЙСЬКИЙ,

тунг Форда, олійне тунг китайский Aleurites iordii —

дерево;

листопадне, 8— 10 м заввишки д е­ рево родини молочаєвих. Листки чергові, довгочереш кові, трилопа­ теві або цілісні, ш ирокояйцевидні, до ЗО см завширш ки. Квітки правильні, одностатеві (рослина однодомна), до 3 см у діаметрі, В нещ ільних китицях; ВІНОЧОК п'ятипелю стковий, білий з крем о­ вим або рож евим відтінком. Плід — кістянкоподібний. Цвіте у березні — квітні, плоди дости га­ ють у ж овтні — листопаді. Поширення. Тунг китайський дико росте в Ц ентральном у і П івніч­ ному Китаї. В СЇЧ^Р його культи­ вують на З а к а в к а з зі Сировина. Для меди*н*их потреб використовую ть насіння, з якого добуваю ть ж ирну ш видковисихаючу олію. Хімічний склад. До складу олії тунга китайського входять елеостеаринова (до 80 % ), стеаринова, пальмітинова і олеїнова кислоти, оксикислоти, гліцерин та інші спо­ луки.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В медицині Китаю

і країн Індокитаю олія тунга ки­ тайського застосовується як блю­ вотний і проносний засіб, входить до складу мазей від наривів і опі­ ків. Виготовлені з олії тунга ви­ сокоякісні емалі і фарби, лаки використовую ть для покриття м е­ дичної апаратури (як стійкий ан­ тикорозійний засіб).

437

1160 ТУНГ ФОРДА —

1163 ТУЯ ЗАХІДНА

листопадне, 8— 10 м заввиш ки д е ­ туя западная рево родини молочаєвих. Те саме, Thuja occidentalis — що й тунг китайський. вічнозелене однодомне, до ЗО м заввишки, дерево родини кипари­ сових. Крона густа, пірамідальна. Кора стовбура темно-бура або сі­ ТУРЕЦЬКИЙ язик — рувато-коричнева, повздовж ньобагаторічна папороть родини ас- борозенчаста, однорічних паго­ пленійових. Те саме, що й листо- нів — зелена, при основі — черво­ вик сколопендровий. но-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин — голковидні), розміщ ені супротивно. Ч о­ ловічі ш ишечки (мікростробіли) приверхівкові, в пазухах листків, ТУРИЦЯ — однорічна трав’яниста ш орстка с і­ м айж е сидячі, дрібні (до 2 мм у рувато-зелена з неприємним за ­ діаметрі), округлі, жовтаві. Ж іно­ пахом рослина родини айстрових чі ш ишечки (мегастробіли) оваль­ (складноцвітих). Те саме, що й но-яйцевидні, світло-зелені, роз­ міщені на кінцях укорочених нетреба звичайна. охвоєних гілочок. Стиглі ш иш ки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовж еноовальні, їхні луски ш кірястодерев'янисті, черепичасто наляга­ ють одна на одну. Запилю ється у першій половині квітня. Насіння достигає у рік запилення. Поширення. Батьківщ ина туї за­ хідної — Північна Америка. М ай­ ж е по всій території України її культивую ть як декоративну рос­ лину. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовую ть молоді охвоєні пагони (Turiones Thujae occidentalis) туї. Заготов­ ляю ть їх у квітні — травні і ви­ користовую ть свіж им и або су­ шать. Хімічний склад. Пагони туї міс­ тять еф ірн у олію (0,12 % ), аромадендрин, токсифолін, пініпі­ крин, пілен, пінін, туїн, дубильні речовини і смолу. У складі еф ір­ ної олії є туйон, пінен, к аріоф і­ лен, відрен, цедрол та інші ре­ човини.

1161

1162

використовую ть. Раніше настойку свіж их пагонів туї використовува­ ли для приготування комплексних препаратів акоф іту і мерифіту. А коф іт застосовували при гострих радикулітах, радикуло-іш алгіях і фунікуло-невритах, що виникають на грунті гострих інфекцій, при люмбаго, плекситах і нейроміотозах. М ерифіт використовували при лікуванні хронічних тонзилі­ тів і хронічних фарингітів. У го­ меопатії препарати із свіж их па­ гонів туї вживаю ть при хроніч­ ному запаленні волосяних міш еч­ ків (сикоз), від бородавок, як про­ тиревматичний засіб і в оторино­ ларингологи. У народній медицині тую західну використовую ть як діуретичний, ж овчогінний, від­ харкувальний, потогінний, крово­ спинний, антисептичний і такий, що викликає гіперемію, засіб. Усе­ редину настій пагінців приймають при кровохарканні, киш кових і маткових кровотечах, брон хіаль­ ній астмі, при хворобах сечового міхура, нирок і печінки, при нир­ ковокам 'яній та ж овч нокам ’яній хворобах, при подагрі, ревм атиз­ мі, водянці, простатиті й аденомі простати, гонореї, сифілісі й аска­ ридозі. Вагітним ж інкам препа­ рати туї протипоказані (діють абортивно). При зовніш ньому за­ стосуванні позитивний терапев­ тичний еф ект спостерігається при лікуванні запалення волосяних м і­ ш ечків ш кіри (обмивання насто­ єм), червоного вовчака і ознобишів (змащ ування настойкою), при виведенні бородавок (посипання порош ком, змащ ування свіж им соком або настойкою). Лікарські формн і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій із суш ених па­ гонів (20 г сировини на 1 л окропу) по 1 склянці 3 рази на день; 20 г су­ міші (порівну) пагонів туї західної, Фармакологічні властивості і ви­ листя м учниці звичайної, трави остуд­ користання. Останнім часом у на­ ника голого та бруньок берези боро­ уковій медицині тую західну не давчастої кип'ятять 5—7 хвилин у 1 л води, процідж ую ть і одерж аний настій випивають за день добре підігрітим при захворю ваннях сечового міхура; 45 г суміші пагонів туї західної, квіток цм ину піскового, кори круш ини лам­ кої, трави спориш у звичайного, ци к о ­ рію дикого і звіробою звичайного, взятих у співвіднош енні 0,5 : 1 : 1 : 1 : : 0,5 : 0,5, кип'ятять 5—7 хвилин у 1 л води, процідж ую ть і одерж аний настій випивають за день (натщесерце 1 склян­ ку, решту — протягом дня за 4 прийоми і кож ен раз через годину після їди) при захворю ваннях печінки, ж овчнокам'яній хворобі. ЗОВНІШНЬО — 1 раз на день поси­ пання порошком, обмивання настоєм \з свіж их пагонів (1 столова лож ка сировини на 300 мл окропу), зм ащ уван­ ня настойкою із свіж их пагонів (го­ тую ть на міцній горілці або спирті у співвіднош енні 1 : 10). Туєю західною, яка належ ить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не пере­ вищуючи допустимих доз.

438

1164 УН АБІ — колючий розлогий кущ або не­ велике (до 3 м заввишки) 'дерево родини ж остерових. Те саме, що й зизиф ус справжній.

1165 УСАНЯ — багаторічна трав'яниста волосисто-опуш ена кореневищ на росли­ на родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й нечуйвітер волохатенький.

1166

1167

ФЕЙХОА СЁЛЛОВА

ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ

фейхоа Селлова Fei joa sellowiana —

фенхель обыкновенный Foeniculum vulgare —

кущ або невелике (2—5 м зав­ вишки) дерево родини миртових. Листки вічнозелені, товстуваті, ш кірясті, супротивні, еліптичні, цілокраї, зверху темно-зелені, зі­ споду — білуваті від повстистого опуш ення. Квітки правильні, дво­ статеві, великі (до 4 см у д іа­ метрі), по 1—5 у пазухах листків; пелюстки (їх 4) білі, всередині — темно-рож еві, яйцевидні, м 'ясисті. П лід — ж овтувата, часто з черво­ нуватим боком і ш орсткуватою поверхнею ягода. Цвіте у^іервні — липні. Плоди дозріваю ть з ж овтня до зими. Поширення. Батьківщ ина ф ей­ хоа — тропічні й субтропічні ра­ йони Південної А мерики. В Пів­ денном у Криму розводять як д е ­ коративну і харчову плодову рос­ лину. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть зрілі плоди фейхоа. Плоди в ж и ­ вають свіж ими або переробляю ть на варення, дж еми, ж еле, вино тощо. Рослина неоф іцинальна. Хімічний склад. Плоди ф ейхоа містять значну кількість водороз­ чинних солей йоду (0,7— 1,0 мг% ), цукри (5— 14 % ), органічні кис­ лоти (1,5—3,5 % ), пектинові речо­ вини (1,3 % ), вітамін С (близько 50 мг% ), еф ірну олію.

багаторічна або дворічна гола сиза рослина родини селёрових (зон­ тичних). Стебло прямостояче, до 200 см заввишки, круглясте, тон­ коребристе, дуж е галузисте. Лист­ ки чергові яйцевидно-трикутні, З—4-перисторозсічені на нитковидні частки; нижні листки че­ решкові, верхні — сидять на роз­ ширених піхвах; піхви листків на кінці загострені й тонко хрящ у­ ваті, вузько-довгасті, по краю плівчасті, догори трохи розш ирені і тут капю ш оноподібно відтяг­ нуті. Квіт к ігтьрдвильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в складні

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Плоди ф ейхоа к о ­ рисно вживати при хронічних гастритах зі зниж еною секретор­ ною ф ункцією ш лунку, хронічних ентеритах і колітах, пієлонеф ри­ тах, поруш еннях ф ункції щ ито­ видної залози та при атероскле­ розі. Ефірну олію плодів викори­ стовую ть у дерматологічній прак­ тиці як протизапальний засіб.

1167

439

1168 30HTUKU;

ПЄЛК>СТКи

Ш И рО К О Я Й Ц Є -

видні, жовті, на верхівці виїм ча­ сті, у виїмці — з тупою увігнутою часточкою . П лід — двосім'янка. Цвіте у липні — серпні. Плоди д о­ стигають з вересня. Поширення. Батьківщ ина ф енхе­ лю звичайного — країни С еред­ зем ном ор'я і Західна Азія. На т е ­ риторії України його культи­ вують як ефіроолійну, лікарську, пряносмакову рослину. Заготівля і зберігання. Для медич­ них потреб використовую ть плоди ф енхелю (Fructus Foeniculi). Коли плоди в центральних зонтиках на­ будуть зеленувато-буруватого за­ барвлення, а самі зонтики стануть сірувато-попелястими, рослини скош ують, досуш ую ть у снопах або валках, обмолочую ть і очи­ щають від доміш ок. Готову си­ ровину зберігаю ть у сухому про­ холодному приміщенні. Строк придатності — 3 роки. Плоди ф ен­ хелю є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Плоди фенхелю містять еф ірну олію (3—6,5 % ), ж ирну олію, білкові речовини, кумарин умбеліферон, ф лавоно­ їди (кверцетин, кверцетин-3-арабінозид, ізорамнетин). У складі еф ірної олії є анетол (до 60 % ), фенхон (10—12 % ), метилхавікол, а-пінен, а-феландрен, анісовий альдегід, анісова кислота й інші сполуки.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. П репарати фенхелю

Ф ІА Л К А ЗА П А Ш Н А

фиалка душистая Viola odorata — багаторічна трав'яниста, без роз­ виненого надземного стебла рос­ лина родини ф іалкових. М ає пов­ зуче кореневищ е і вкорінені гони, що зацвітаю ть тільки на другий рік. Листки в прикореневій розет­ ці, прості, округло- або яйцевид­ но-серцевидні, короткоопуш ені, по краю зубчасто-зарубчасті, з яйцевидними, рідш е ланцетними, гоструватими або іноді ш иловид­ но загостреними, торочкуватими прилистками; торочки не пере­ вищують 1/2 ш ирини прилистків, іноді дрібновійчасті. Квітки па­ зушні, двостатеві, неправильні, дуж е запашні, на довгих ніж ках, з п'ятипелю стковим ВІНОЧКОМ; пєлюстки ф іолетові, при самій ос­ нові білуваті, вгорі нерідко виїм ­ часті; ш порка тупа. П лід — к о ­ робочка. Цвіте з квітня до полови­ ни травня. Поширення. Ф іалка запаш на росте по всій території України в лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Д ля л іку ­ вальних потреб заготовляю ть кві­ туючі рослини разом з корен е­ вищами і коренями. Зібрану сиро­ вину суш ать під укриттям на віль­ ному повітрі або в добре про­ вітрю ваному приміщ енні, розсте­ ливши на тканині чи папері тон­ ким ш аром. Готову сировину збе­ рігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Рослина неоф і­ цинальна. Хімічний склад. Усі частини рос­ лини містять еф ірну олію, са­ поніни, алкалоїди, флавоноїди, саліцилову й інші фенолкарбонові кислоти та інші сполуки.

звичайного маю ть секретолітич­ ні, спазмолітичні, вітрогінні, й слабкі сечогінні властивості. П ро­ писувати їх доречно при за ­ хворюваннях ш лунково-киш ково­ го тракту, що супроводяться спазмами киш ечника, м етеориз­ мом і диспепсією, болями в ки­ Фармакологічні властивості і ви­ ш ечнику (спастичні коліти, киш ­ користання. Ф іалка запаш на за ­ кова коліка у дітей тощо), при слуговує на увагу як засіб, що ж овчнокам 'яній та нирковока­ м'яній хворобах, при бронхітах 1 коклющі, при гіпогалактії, альгоменореї нестатевому інфантилізмі. Внутрішнє застосування фенхелю в поєднанні з зовніш нім дає доб­ рий терапевтичний ефект при м і­ козах. Плоди ф енхелю входять до складу вітрогінних чаїв, п р о ­ носного чаю й заспокійливого чаю.

має відхаркувальні, антисептичні, протизапальні, сечогінні, пронос­ ні й слабкі гіпотензивні власти­ вості. У великих дозах препарати ф іалки спричинюють блювання. Як відхаркувальний і секретолі­ тичний засіб препарати фіалки вж иваю ть при коклюші, гострому й хронічном у бронхіті та при ту­ беркульозі легень. Д іуретичні й солегінні властивості використо­ вую ться при нирковокам 'яній хво­ робі, подагрі, поліартриті, при деяких серцевих захворю ваннях, що супроводяться набряками. Для посилення терапевтичного еф екту ф іалку часто використовую ть у суміш і з іншими лікарським и рос­ линами, що мають сечогінні вла­ стивості. Позитивний терапевтич­ ний еф ект спостерігається й при істерії, серцебитті, нервовому збудж енні та безсонні (заспокій­ лива дія). О собливої уваги заслу­ говують повідомлення про ви­ падки успіш ного лікування насто­ єм з листя ф іалки деяких онко­ логічних захворю вань (раку язика, гортані, горла і ш лунка). Як зов­ нішній засіб настій ф іалки є е ф ек ­ тивним засобом при герпесі зви­ чайному (змащ ування пухирців) та у випадку катаральних явищ ротоглотки (полоскання). Лікарські формн 1 застосування. ВНУТРІШНЬО — настій на холодній во­ ді (2 чайні л<)жки сировини настояти 8 годин на 200 мл холодної кип'яченої води, процідити) по чверті склянки 4 рази на день; гарячий настій (2 сто­ лові лож ки сировини настояти 2 годи­ ни на 400 мл окропу, процідити) по півсклянки 4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — змащ ування й полос­ кання настоєм (готують, як у попе­ редньому прописі). Притаманні фіалці запаш ній токсичні властивості зм уш у­ ють бути обережним при використан­ ні її.

Лікарські форми 1 застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г або 2 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день; олія фенхелева (Oleum Foeni­ culi) по 2—3 краплі дітям і по 5— 10 кра­ пель дорослим на грудочці цукру; кропову воду (Aqua Foeniculi) по 1 чай­ ній лож ці дітям і по 1 столовій лож ці дорослим 3—6 раз на день. ЗОВНІШНЬО — обмивання настоєм плодів (готують, як у попередньому прописі) ділянок тіла, ураж ених міко­ зом, 2 рази на день.

1168

440

1169

1170

ФІАЛКА КИТАЙБЕЛЕВА, братки китайбелеві; фиалка китайбелева Viola kitaibeliana —

1171

ФІАЛКА ПОЛЬОВАг братки польові; фиалка полевая Viola arvensis —

Ф ІА Л К А ТРИКОЛІРНА,

братки триколірні; фиалка трёхцветная Viola tricolor —

однорічна або дворічна розсіянокоротковолосиста рослина родини фіалкових. Стебла прямостоячі або підведені, 5—50 см заввишки, прості або від основи р озгал уж е­ ні, з висхідними ниж німи гілками. Листки чергові, прості, по краю зарубчасті або пилчасто-зарубчасті (верхні), з перистороздільними прилистками (бічних внутріш ніх часток 3, зовніш ніх — до 6, кінце­ ва частка збільш ена і часто листо­ видна); нижні листки короткояйцевидні або округло-овальні, іноді з дрібновиїм частою осно­ вою пластинки, з череш ками, не коротш ими за пластинку; серед­ ні — видовж енояйцевидні або видовж еноеліптичні, з клиновидною основою, що збігає на коротень­ кий череш ок; верхні — видовж еноланцетні, з малопомітним ч е ­ решком. Квітки всі пазушні, дво­ статеві, неправильні, п'ятипелю ст­ кові, на довгих (25— 115 мм) н іж ­ ках; віночок увігнутий, помітно коротш ий за чаш ечку, ясно-жовтий, з блідіш ими верхніми п е­ люстками. Плід — коробочка. Цві­ те з квітня до вересня. Поширення. Ф іалка польова росте по всій території України по піс­ куватих берегах річок, як бур'ян по відкритих місцях, біля доріг, на полях та городах. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Ф іалка триколірна. Хімічний склад. Ф іалка польова Фармакологічні властивості і ви­ має близький до ф іалки трико­ користання, лікарські форми і за­ лірної хімічний склад, але відріз­ стосування — усе так, як у статті няється дещо іншим вмістом і співвіднош енням компонентів, що Ф іалка триколірна. його складають. однорічна 5—ЗО (40) см заввишки рослина родини ф іалкових. С теб­ ла прямостоячі або висхідні до майж е леж ачих, прості або від основи розгалуж ені, сіруваті від густого опуш ення. Листки черго­ ві, прості, по краю зубчасті або майж е цілокраї (примордіальні), з пальчастороздільними прилист­ кам и; примордіальні листочки дрібні, ш ироколопатковидні, з ч е ­ решком, довшим за пластинку; нижні стеблові листки округлоабо ш ирокояйцевидні, з череш ­ ком, не коротш им або довшим за пластинку, верхні — видовж еноабо лінійно-ланцетні, розвиваю ть­ ся лише під кінець цвітіння. Квітки всі пазуш ні, двостатеві неправильні, п'ятипелю сткові, на довгих (22—75 мм) ніж ках; він о ­ чок увігнутий, дещо коротш ий за чаш ечку, білувато-ж овтуватий, іноді з синюватими верхніми п е ­ люстками. П лід — коробочка. Ц ві­ те з квітня до червня. Поширення. Ф іалка китайбелева росте по степах, степових та к а­ м'янистих схилах переваж но в Злаковому, рідш е в Злаково-Л уч­ ному степу. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Ф іалка триколірна. Хімічний склад. Ф іалка китайбе­ лева має близький до ф іалки три­ колірної хімічний склад, але від­ різняється дещо іншим вмістом і співвіднош енням компонентів.

однорічна або дворічна темнозелена рослина родини фіалкових. Стебла прям остоячі або частіш е підведені, 10—45 см заввишки, прості або розгалуж ені, опуш ені короткими донизу відігнутими во­ лосками. Листки чергові, прості, по краю зубчасті або пилчасті (верхні), з перисто-роздільним и прилистками (бічних внутріш ніх часток 0—3, зовніш ніх — 3—6,

Фапмакологічні властивості і ви-

1171

1169 1170

441

1172 кінцева частка листовидна і зб іл ь­ шена); нижні листки ш ирокояйце­ видні, яйцевидно-трикутні або видовж енояйцевидні, з округлою основою і довшими за пластинку череш ками, серединні — видов­ ж енояйцевидні і довгастояйцевидно-ланцетні, з клиновидною основою і коротким череш ком, верхні — видовж еноланцетні, тупувато-загострені, до основи п о­ вільно звуж ені, майж е сидячі. Квітки пазушні, двостатеві, не­ правильні, на довгих ніж ках, зі строкатим п'ятипелю стковим ВІ­ НОЧКОМ', верхні пелюстки зд е ­ більш ого темно-синьо-фіолетові, рідше блідо-фіолетові; бічні — такого самого кольору, як і верхні, або ясніші, при осно­ ві з 1—3 темніш ими нектарними смуж ками; нижня пелю стка при основі завжди ж овта, з 5—7 тем ­ ними смуж кам и, по краю ф іо л е­ това, часто бліда; шпорка синю ва­ та, рідше синьо-ф іолетова. П лід — коробочка. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Ф іалка триколірна росте по всій території України на сухих луках і узліссях, серед чагарників, як бур'ян у посівах. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовую ть траву ф іалки (Herba Violae tricoloris). Траву зрізаю ть серпом або ножем, розкладаю ть під навісом або в добре провітрю ваному при­ міщенні шаром 5—7 см на тканині чи папері і сушать, періодично переміш уючи. Сухої трави вихо­ дить 20—22 % . Строк придатно­ сті — півтора року. Трава ф іалки є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Трава ф іалки триколірної м істить ф лавоноїди (2,1 % ): рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідин, віоланін, са ­ понаретин та ін.; антоціанові глі­ козиди (у квітках): віоланін, 3-глікозид дельфінідину, 3-глікозид, пеонідину; каротиноїди: 0-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин; са ­ поніни (14,8%), урсолову кисло­ ту (до 6,2% ), слизисті й дубиль­ ні речовини, вітамін С, еф ірну олію (0,01% ), та інші сполуки. У складі еф ірної олії є м етило­ вий еф ір саліцилової кислоти.

торних захворю ваннях, хроніч­ них бронхітах і бронхопневмо­ ніях, при коклюші, в разі зап ал ь­ них захворю вань ш лунково-киш ­ кового тракту, нирок і сечового міхура, при нирковокам 'яній хво­ робі, від подагри й поліартриту. Д ермотонічні, гіпосенсибілізую чі, протизапальні, антимікробні, антисклеротичні, болезаспокійли­ ві й протисверблячі властивос­ ті виправдовую ть терапевтичне застосування ф іалки триколірної в дерм атологічній практиці. Пероральне застосування настою трави ф іалки показане і дає добрий терапевтичний еф ект при свербцю, кропивниці, мляво гра­ нулюючих ранах, трофічних ви­ разках, вуграх, ф урункулах, аві­ там інозах з висипами на шкірі, псоріазі та екземі. Для м ісце­ вого лікування орального і ге­ нітального афтозу, гноячкових висипів при імпетиго, герпесних висипів та корости застосовую ть сік, видавлений із свіж озібра­ ної трави фіалки. В акуш ерській практиці настій трави ф іалки дають усередину як засіб, що сприяє скороченню матки в після­ родовий період. Часто ф іалку використовую ть у суміш ах з ін­ шими лікарським и рослинами. Препарати ф іалки не виявляють побічного впливу на організм, але надмірне вживання їх мож е спричинити діарею і блювання.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ лові лож ки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години, проці­ дити) по півсклянки 4 рази на день до їди; Аверин чай (столову лож ку суміш і трави ф іалки триколірної, ч е р е ­ ди т ри роздільн ої й п а сл ьо н у со л о д ­ к о -гір к о го , взятих у співвідношенні 4 :4 :1 , заварюють у склянці окро­ пу) дають дітям в охолодж еному вигляді по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день як протизолотушний засіб; сто­ лову лож ку суміш і трави фіалки триколірної, золототисячника м ало­ го, рутки л ік а р сь к о ї, пасльону солодкогіркого, багна зви ч ай н ого і листя копитняка євр о п ей сь к о го , взятих у співвіднош енні 2:2:1:1:1:1, настоюють на склянці окропу і вживають по третині склянки 3 рази на день при хронічній екземі, псоріазі й дерма­ титі; 2 столові лож ки суміші (по­ рівну) трави фіалки триколірної і череди трироздільної, листя го р іх а во л о сь к о го і с у н и ц ь л ісо в и х настою­ ють до охолодж ення на склянці окро­ пу, процідж ую ть і вживають по тре­ Фармакологічні властивості і ви­ тині склянки 3 рази на день як що сприяє скороченню матки користання. Л ікування ф іалкою засіб, в післяродовий і післяабортний п е­ триколірною дуж е популярне. ріоди та при надмірних м енструа­ Поясню ється це виключно ш и­ ціях, пов’язаних з запальними за ­ роким діапазоном цілющих вла­ хворю ваннями матки. свіж им стивостей цієї рослини. В ній ЗОВНІШНЬО — змаш ування поєдную ться антисептичні, п ро­ соком.

тизапальні, бронхолітичні, від­ харкувальні, діуретичні, слабкі ж овчогінні й спазмолітичні вла­ стивості. Зваж аю чи на це, настій трави ф іалки триколірної при­ значають при гострих респіра­

ФІГОВЕ ДЕРЕВО — одно- або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. Те саме, що й см оковниця зви ­ чайна.

1173

:

ФІЗАЛІС ЗВИЧАЙНИЙ физалис обыкновенный Physalis alkekengi — дворічна або багаторічна розсіяно-опуш ена рослина родини пасльонових. Стебло прям остоя­ че, ЗО—60 см заввишки, тупогранчасте, просте або розгал у­ ж ене. Листки чергові, череш ко­ ві, цілісні, яйцевидні, неглибоковиїм часто-зубчасті, при основі заокруглені, на верхівці загостре­ ні; верхні листки зближ ені по­ парно. Квітки двостатеві, пра­ вильні, одиничні, на пониклих квітконіж ках м іж попарно збли­ ж еними верхівковими листка­ ми; віноч ок колесовидний, зрослолистий, п'ятироздільний, білу­ ватий, лопаті його гостротрикутні. П лід — округло оранж ева яго ­ да, захована в червоній розрослій чаш ечці. Цвіте у червні — липні, плоди достигаю ть у серпні — вересні. Поширення. Ф ізаліс звичайний росте по всій території України

442

1175 (на Поліссі — по південному його краю) у лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. З л іку ­ вальною метою використовую ть стиглі плоди ф ізаліса (Fructus Physalis alkekengi). Використову­ ють їх свіж ими або сушать, звільнивш и від чашечки, яка вваж ається отруйною. Сушать сировину на сонці, а при не­ сприятливих погодних умовах — під укриттям на вільному по­ вітрі або в теплом у провітрю ­ ваному приміщенні. Сухих пло­ дів виходить 16— 17% . Готову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках. Р ослина не о ф іц и н а ль н а .

Хімічний склад. Плоди ф ізаліса містять органічні кислоти: ли­ монну, яблучну, винну, янтарну, кавову, ферулову й синапову; барвники: криптотоксин, зеаксан ­ тин: кверцетин, дубильні речо­ вини, каротиноїд, вітамін С (46 мг% ), гірку речовину фізалін, пектин, слиз, цукри й жирну олію (в насінні). У червоних розрослих чаш ечках є стероїди: ф ізалін А і ф ізалін В. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. В науковій медици­ ні ф ізаліс звичайний не вико­ ристовують, хоч свого часу рос­ лина була об'єктом ф арм акол о­ гічного вивчення. Було запро­ поновано використовувати пло­ ди як сечогінний засіб, а настої розрослих чаш ечок на олії — як засіб, що активізує епітел іза­ цію тканин. У народній м еди­ цині плоди ф ізаліса відомі свої­ ми сечогінними, протизапальни­ ми і болезаспокійливим и власти­ востями. Свіжі плоди, сік або настій плодів вж иваю ть при нир­ ковокам 'яній хворобі, гнійних за ­ паленнях сечових органів, пода­ грі, суглобовом у ревматизмі, при одному з проявів деформую чого артрозу (так званих шпорах), при захворю ваннях печінки, що супроводяться ж овтяницею й ас­ цитом, при болях у ш лунку й киш ечнику, від геморою, в разі п ерем іж ної гарячки та при к р о ­ вовиливах. Есенцію з свіжих плодів використовую ть у гомео­ патії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суш ених пло­ дів (2 столові лож ки сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; свіжі плоди вж ивати щодня по 10— 15 шт.; сік свіж их плодів пити щодня по 20 г.

1174________________ Ф ІР М ІА Н А П РО С Т А листопадне ш видкоростуче, зав­ вишки 10— 15 (ЗО) м дерево родини стеркулієвих. Те саме, що й ст еркулія платанолиста.

Х А М Е Н Е РІЙ В У ЗЬ К О Л И С Т И Й — багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Те саме, що й х а м е р іо н вузько ли ст и й .

1176 Х А М Е Р ІО Н В У ЗЬ К О Л И С Т И Й ,

хаменерій вузьколистий, іванчай; хамерион узколистный Chamerion angustifolium, сино­ нім — Chamaenerium angustifo­ lium — багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Стебло пря­ мостояче, 50— 150 (200) см зав­ вишки, круглясте, просте або трохи розгалуж ене, голе, густо облистнене. Листки чергові, си­ дячі, рідше з дуж е коротень­ кими ч е р е ш ка м и , цілісні, видов­ ж ено- або лінійно-ланцетні, за ­ гострені, до основи клиновидно звуж ені, інколи майже округлі, по краю дрібнозалозисто-зубчасті або цілокраї, зверху темнозелені, з полиском, зісподу — сизо-зелені, з густою сіткою до ­ бре помітних бічних жилок, що відходять від головної майже під прямим кутом, голі. Квітки

двостатеві, трохи неправильні, у кінцевих багатоквіткових гронах 10—40 (45) см завдовжки: п е л ю ­ стки (їх 4) горизонтально роз­ хилені, пурпурово-червоні, рід­ ше блідо-рож еві або білі, обер­ ненояйцевидні, на верхівці за­ круглені, рідко — з мілкою виїм­ кою, до основи звуж ені в нігтик. П л ід — стручковидна ко р о б о ч ка . Цвіте з червня до серпня. Поширення. Хамеріон вузьколис­ тий росте по всій території У краї­ ни по сухих піщаних місцях у світлих лісах, по насипах залізниць, біля посівів. Заготівля і зберігання. Для ви­ готовлення ліків використову­ ють траву або тільки листя ха­ меріону. І траву, і листя за­ готовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину швид­ ко суш ать під укриттям на вільному повітрі, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. У минулому листя ха­ меріону вживали як сурогат чаю (копорський чай). Для цього зібране листя прив'ялю ю ть (під­ сушують на повітрі), перетира­ ють і в щ ільно закритих ящ и­ ках піддають ферментації, після якої його остаточно висушують. О держ ане таким чином чайне листя заварюють так само, як і натуральний чай. Готову си-

443

1177 ровину зберігаю ть у добре за­ критих банках або бляш анках. Хімічний склад. Листя хамеріону містить вуглеводи: с л и з — 15%, пектин; тритерпеноїди (1,3— 1,9% ): олеанолову, урсолову, 2агідроксиурсолову, 2а-гідроксиолеанолову кислоти; ф енолкарбо­ нові кислоти (в гідролізаті): ка­ вову, n -кумарову, елагову; ф л а­ воноїди: сексангуларетин, кемп­ ферол, кверцетин, мірицетин, 3О-глюкозид кверцетину, 3-0-рамнозид кверцетину, 3-0-арабінозид кверцетину, 3-0-глюкозид м іри­ цетину, 3-0-арабінозид м ірицети­ ну, 3-0-рамнозид кемпферолу, в гідролізаті — кверцетин, кем пф е­ рол; дубильні речовини (5,65— 20%), алкалоїди (0,1 — 1% ), ас­ корбінову кислоту (до 338 мг% ), каротин, мінеральні солі заліза (23 мг% ), міді (2,3 мг% ), м ар­ ганцю (16 мг% ), нікелю (1,3 мг% ), титану (1,3 мг% ), молібдену' (0,44 мг%) і бору (6 мг%). У стеблах рослини є 4—6% дубильних речовин; у квітках — дубильні речовини, алкалоїди (сліди), аскорбінова кислота, ан­ тоціани (у пелюстках).

1178

ХАТЬМА ТЮРІНГСЬКА —

ХВИЛІВНИК ЗВИЧАЙНИЙ багаторічна трав'яниста сіропов- кирказон ломоносовидный стиста рослина родини мальво- Aristolochia clematitis — вих. Те саме, що й лаватера багаторічна трав'яниста яснс-зетюрінгська.

лена гола, з неприємним за ­ пахом рослина родини хвилівникових. Стебло просте, ЗО— 60 см і більш е заввишки, гран­ часто-борозенчасте, часто — зви­ висте. Листки довгочереш кові, яйцевидно-нирковидні, тупі або на верхівці виїмчасті, з ш ор­ сткими цілісними краями, звер­ ху ясно-зелені, зісподу — бліді­ ші, розташ овані двома рядами. Квітки двостатеві, неправильні, ж овтуваті, здебільш ого по 3— 5 у пазухах листків на коротких н іж ках або майж е сидячі. О цві­ тина зрослолиста, проста, віночковидна, з прямою трубочкою і косим одногубим відгином; губа яйцевидно-ланцетна, тупа. П лід — ш естигнізда грушовидна повисла коробочка. Цвіте у трав­ ні — червні. Поширення. Хвилівник звичай­ ний росте майж е по всій тери ­ торії У країни по лісах, особливо по заплавах, серед чагарників, по балках, у садах. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть коріння (Radix A ristolochiae cle­ m atitis) і траву (Herba A risto ­ lochiae clem atitis) хвилівника. Траву заготовляю ть в період цвітіння рослини, зрізую чи вер­ хівки стебел завдовж ки ЗО см. Зібрану траву використовую ть свіж ою (у вигляді потовченого листя) або сушать, розстеливш и тонким шаром на листках папе­ ру чи на іншій підстилці в за ­ тінку на вільному повітрі або в приміщ енні з доброю венти­ ляцією. Сухої трави виходить 25% . Коріння заготовляю ть во­ сени, після достигання насіння. Викопане коріння обтруш ую ть від землі, звільняю ть від стебел, миють у холодній воді і суш ать на сонці, а за несприятливих погодних умов — у теплому при­ міщенні, яке добре провітрю єть-

Фармакологічні властивості і ви­ користання. В результаті бага­ торічних комплексних дослід­ жень, проведених лабораторією хімії природних сполук Все­ сою зного онкологічного н аук о­ вого центру А кадемії медичних наук СРСР, із суцвіть хамеріону виділено високомолекулярну спо­ л уку ханерол, яка виявляє своє­ рідну протипухлинну активність, має відносно низьку токсичність і ш ирокий спектр дії на пере­ щеплені пухлини. Препарат ха­ нерол проходить клінічні ви­ пробування. Н аявність великої кількості слизистих і дубильних речовин забезпечує протизапаль­ ні й знеболюючі властивості хамеріону. Зваж аю чи на це, на­ стій або відвар хамеріону (лис­ тя або трави) призначаю ть усе­ редину при виразковій хворобі ш лунка, гастритах і колітах, місцево — для полоскань при за­ пальних станах верхніх дихаль­ них ш ляхів і для примочок на виразки і рани. У народній ме­ дицині, крім того, настій або відвар хамеріону дають усереди­ ну при мігрені, безсонні та олігоменореї. Лікарські форми 1 застосування. ВНУТРІШНЬО— настій або відвар (15 г трави або листя на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — прим очки і полоскан­ ня настоєм або відваром (готують, як у попередньому прописі).

1178

444

1179 ся. С ухого коріння виходить 20% . Готову сировину зберіга­ ють у добре закритих банках або бляш анках. Р ослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Коріння хвилів­ ника м істить алкалоїди м агно­ флорин і аристолохін, ситостерин, багатоядерні ароматичні сполуки: аристолохієву кисло­ ту І, аристолохієву кислоту II, аристолохієву кислоту ІІІ, ари­ столохієву кислоту ІІІа, дві не­ відомі кислоти (близькі до аристолохієвих кислот І і II) і два їхні метилові ефіри. У траві хвилівника є алкалоїд аристо­ лохін, аристолохієва кислота, ф е­ нолкарбонові кислоти і їхні по­ хідні, флавоноїди, пініт та інші речовини. Всі частини рослини м істять еф ірну олію, до складу якої входять а-пінен, кадинен, борнеол, а-терпинеол, ліналілпроніонат, коричний спирт, метил­ нонілкетон.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними дослідж енням и встановлено, що галенові препарати хвилівника стимулю ю ть роботу серця, роз­ ш ирюють кровоносні судини, збудж ую ть дихання, виявляють сечогінну й відхаркувальну дії, посилюють м енструації. Н ауко­ во підтвердж ено так ож грану­ люючу, епітелізую чу й анти­ мікробну дію хвилівника, його болезаспокійливі й протисверблячі властивості. Особливо еф ектив­ ним є зовнішнє застосування хвилівника. Відвари з коріння або трави рослини використо­ вують для промивання ран від укусів отруйних гадюк і комах, для компресів при наш кірних висипах, сверблячці й запрілос­ тях ш кіри, ф урункулах, гнійних ранах, виразках та екземах. Для гоєння ран з успіхом використо­ вують і розтерте свіж е листя рослини. Всередину препарати хвилівника дають при гіперто­ нічній хворобі (на ранніх ста­ діях), подагрі, водянці, хроніч­ ному каш лі, туберкульозі легень (на початковій стадії), пр’остудних захворю ваннях, атонії ш лун­ ка та аменореї. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій (1 чайну л о ж ­ ку коріння або трави настояти 2 години на 300 мл окропу, процідити) по чверті склянки 3 рази на день до їди; настойку (3 г трави настояти 7 днів на 100 мл горілки, процідити) по 20 крапель 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — відвар (1 чайна лож ка коріння або 2 столові лож ки трави на* 200 мл окропу, варити ЗО хвилин) для ком пресів та промивань. Хви­ лівником, який належ ить до отруйних рослин, користуватися треба обереж ­ но, не перевищуючи допустимих доз (високі дози викликаю ть геморагічний нефрит, гастроентерит, менорагії, а при вагітності мож уть спричинити аборт).

ХВОЙНИК —

цитрин, лю теолін, кемпферол-7кемпферол-3-глікодводомна рослина родини ефед- диглікозид, рових. Те саме, що й ефедра зид; сапонін еквізетонін (близь­ ко 5%), алкалоїди (сліди), д у­ двоколоса. бильні, смолисті й гіркі речови­ ни, ситостерол, диметилсульфон, органічні кислоти (аконітова, щ а­ влева, яблучна, лінолева), ві­ хвощ польовий тамін С (до 190 мг% ) і каротин хвощ полевой (до 4,7 мг% ).

1180

Equisetum arvense —

багаторічна трав'яниста, 15— 40 см заввиш ки рослина родини хвощевих. Має бурувато-чорне розгалуж ене кореневищ е, у вуз­ лах якого утворю ю ться кулясті бульбочки. С тебла двох типів: весняні — спороносні і літні — безплідні. Спороносні пагони ро­ ж ево-бурі, соковиті, членисті, нерозгалуж ені, з'являю ться напро­ весні і несуть на верхівках яйцевидно-циліндричні колоски з спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після виси­ пання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває яскраво-зелені кільчасторозгалуж ені безплідні стебла з 6— 12 ребрами і косо догори спря­ мованими багатогранними, зд е­ більш ого нерозгалуж еним и гілоч­ ками. Листки лусковидні, розм і­ щені кільцями, зростаю ться у піхви; піхви листків на спо­ роносних стеблах дзвониковидно потовщені, з 8— 12 чорно-бурими зубцями, на безплідних — вузькодзвониковидні, знизу світлозелені, зверху — з темно-бурими трикутноланцетними зубцями і білою облямівкою на них (зубці піхов на бічних гілочках у к іль­ кості 4—5, відігнуті). Спороно­ сить у березні — квітні. Поширення. Хвощ польовий рос­ те по всій території України як бур'ян на полях, луках, лісових розсадниках, лісосіках. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення ліків використову­ ють траву хвоща (Herba Equiseti), яку заготовляю ть влітку (чер­ в е н ь — серпень), зриваючи її ру­ ками, зрізую чи нож ем чи серпом або скош уючи косою, якщ о за ­ рості суцільні (в останньому випадку сировину перед суш ін­ ням перебирають, відкидаю чи д о ­ мішки, в тому числі й нелікарські види хвоща). Суш ать тра­ ву в затінку на вільному по­ вітрі, розстилаю чи тонким (5— 7 см) шаром на папері або тканині. Сухої трави виходить 20% . Готову сировину зб еріга­ ють у сухому добре провітрю ­ ваному приміщ енні. Строк" при­ датності —4 роки. Трава хвоща є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Трава хвоща містить до 25% крем нієвої кис­ лоти (як у вільном у вигляді, так і у вигляді водорозчинних солей), флавоноїди: еквізетрин, лю теолін-7-глю козид, ізоквер-

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати хвощ а польового виявляю ть ба­ гатобічну терапевтичну дію: сечо­ гінну, кровоспинну, протизапаль­ ну та ремінералізую чу. Завдя­ ки великій кількості силікатів у хвощі польовом у він викли­ кає активну проліф ерацію спо­ лучної тканини, стимулю є про­ цеси петри ф ікації туберкул ьоз­ них вогнищ, особливо у л е­ геневій та нирковій тканинах, утримує в сечі рівновагу між колоїдам и та кристалоїдам и і тим самим заваж ає утворенню сечових каменів. Як сечогінний засіб хвощ польовий застосову­ ють per se або у складі с еч о ­ гінних чаїв при застійних яви­ щ ах серцевого походж ення (по­ роки серця, серцева недостат­ ність), при захворю ваннях сеч о­ вивідних ш ляхів (пієліти, цисти­ ти, уретрити) та при ексуда­ тивному плевриті. Добрий тера­ певтичний еф ект одерж ую ть при лікуванні атеросклерозу судин серця і головного мозку, сеч о­ кам 'ян ої хвороби, ураж ен ь к а­ пілярних судин, а також тубер­ кульозу легень і шкіри в про­ цесі їхньої хім іотерапії. Як ре­ мінералізую чий засіб хвощ польо­ вий призначаю ть людям похило-

445

1181 го віку (кількість кремнію в ор­ ганізмі зменш ується прямопропорційно старінню). Важливе зна­ чення має хвощ польовий і як кровоспинний засіб. Застосуван­ ня його як кровоспинного засобу показане і дає добрий терапев­ тичний еф ект при маткових, л е­ геневих, носових і гем ороїдаль­ них кровотечах. Позитивний те­ рапевтичний еф ект спостерігаєть­ ся й при кровотечах з сечових шляхів, зумовлених м еханічни­ ми ф акторам и (пісок, камені). Успішно застосовую ть препара­ ти хвощ а при гострому і х р о ­ нічному отруєнні свинцем (де­ зинтоксикаційну дію хвоща д о ­ ведено експериментально) та при дизентерії. Заслуговую ть на ува­ гу й відомості про те, що хвощ стимулю є функцію кори над­ ниркових залоз і тому його корисно вживати при аддісоновій хворобі. Ш ироко використо­ вують препарати хвоща польо­ вого і в народній медицині. Крім усіх вищ езазначених ви­ падків, їх вживаю ть і при ж о вч ­ нокам 'яній хворобі, подагрі, рев­ матизмі, запаленні сідничного нерва, підвищ еному тиску крові, при легких і середніх формах цукрового діабету. Не менше цінують хвощ польовий і як зовніш ній засіб, застосовую чи його у формі настою: полоскан­ ня при стоматитах і тонзилі­ тах; втягування вранці у ніздрі при озені; спринцювання піхви при білях у ж інок; примочки при хворобах шкіри (стригучий і сверблячий лишай, екзема), на гнійні рани і ф урункули; ванни і припарки при виразці гомілки; сидячі ванни при нирковокам 'я­ ній хворобі і болях у ділянці сечового міхура; примочки і п ро­ тирання обличчя при жирній і пористій шкірі. Настій з трави хвоща польового входить до складу інгредієнтів для приго­ тування протиастм атичної м ікс­ тури за Трасковим (M ixtura апtiasthm atica Trascovi). Траву хво­ ща польового використовую ть і в гомеопатії. Лікарські форме і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г, або 4 столові лож ки сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки 2—3 рази на день через 1 годину після їди; рідкий екстракт хвоща польового (Extractum Equiseti arvensis fluidi) по половині чайної лож ки 3—4 рази на день; свіж ий сік по 1 столовій ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання, протиран­ ня, компреси, примочки, спринцю ван­ ня настоєм (2 столові лож ки сиро­ вини заливають двома склянками окро­ пу і настоюють у термосі ніч); си­ дячі ванни, до яких додають відвар 4 лож ок трави в 1 л води. Не можна вж ивати хвощ польовий при неф ри­ тах і нефрозах.

ХЛОПУШКА —

ликопилчастими лопатями, верх­ гіллястий листопадний кущ ро­ ні —’ цілі і на гілках з ж іночими дини бобових. Те саме, що й м і­ суцвіттям и чергові. Квітки одно­ статеві, дводомні, в дихазіях, х ур н и к деревовидний. зібраних у чоловічих особин волотюватими, а в ж іночих — головчастими колосовидними с у ­ цвіттями,- ж іночі колоси яйце­ ХМЕЛИНКА — однорічна безхлороф ільна пара­ видні або видовж ені, ясно-зе­ зитна рослина родини повити- лені, 2—3 см завдовж ки, на цевих. Те саме, що й повитиця ніж ках, одиничні або частіш е зібрані гроном, пониклі або звис­ європейська. лі. Оцвітина чоловічих квіток ж овтувато-зелена, п 'ятирозд іль­ на, з видовж еними відстовбур­ ченими або відігнутими част­ ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ ками. Оцвітина ж іночих кві­ хмель обыкновенный ток малопомітна, дзвоникувата, Humulus lupulus — після цвітіння однобічно-плівбагаторічна трав'яниста рослина часто-розросла і основою охоп­ родини ш овковицевих. Стебло лює п л ід , з яким разом і опадає. витке, гранчасте, горбкувато-ш ор­ Плід — яйцевидний стиснений, бі­ стке, 3—6 м завдовж ки. Листки лувато-сірий, по краю кілювачереш кові, супротивні, зверху тий горіш ок. Цвіте з червня темно-зелені, гострогорбкувато- до серпня, плоди дозріваю ть ш орсткі, зісподу блідіші, з ж ов­ у вересні. тими залозкам и і розсіяними Поширення. Хміль звичайний рос­ волосками по ж илках; нижні те по всій території У країни на листки округлі або яйцевидні, більш -менш вологих місцях, по з серцевидною основою, лапчас- берегах боліт, на узліссях, се­ то-З-5-лопатеві або надрізані, з ред чагарників. У спеціалізованих яйцевидними, загостреними, ве- господарствах, переваж но в пів-

1182

1183________________

1183

Ф

Ш

щ

Ш

446

1184 нічній частині України, його культивую ть як технічну рос­ лину. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть ж іночі суцвіття — «шишки» (Strobuli Humuli lupuli, синонім — Strobuli Lupuli) і лупулін (Lupulinum, синонім — G landulae Lupu­ li). Останній являє собою залозки у вигляді ясно-ж овтого порош ку, що міститься на внутріш ній по­ верхні лусочок ж іночих суц­ віть — «шишок». Ці залозки, які називаю ться ще хмельовим б о­ рошном, на час вистигання п ло­ дів легко осипаються. Супліддя «шишки» заготовляю ть у сере­ дині серпня, коли вони набу­ вають зеленаво-ж овтого забарв­ лення (пізніше вони стають б у ­ руватими, сухими і після суш ін­ ня розсипаються), зриваючи їх разом з плодоніж кам и руками, і ш видко суш ать у затінку на вільному повітрі, розстеливш и тонким ш аром на папері чи тканині. Сухих суплідь виходить 20% . Готову сировину пакую ть у паперові мішки і зберігаю ть у сухих прохолодних приміщ ен­ нях. Хімічний склад. «Шишки» хмелю містять еф ірну ол'ію (0,2— 1,7%), від 5 до 20% гірких речовин (гумулон, лупулон та ін.), холін, аспарагін, органічні кислоти (ва­ леріанова, ізовалеріанова, р-амінобєнзойна), лейкоантоціанідини та естрогеннодію чі речовини. Л у­ пулін містить еф ірну олію (1 — 3% ), гіркі (близько 5% ) .і см о­ листі (50—70% ) речовини, ж о в ­ тий пігмент, холін, гіпоксантин, аденін, дитерпен когумулон, ц е­ ратинову й ізопропілакрилову кислоти та алкалоїдоподібну р е ­ човину з наркотичною дією. У складі еф ірної олії є сесквітер­ пен гумулен (15—20%), сескві­ терпеновий спирт лупаренол, к е­ тон лупарон, від ЗО до 50% а л і­ фатичних терпенів (мірцен, ф ар­ незен та ін.), складні ефіри спирту мірценолу (ЗО—40% ), а л і­ фатичні терпенові спирти гера­ ніол і ліналоол та лупанон-феноловий ефір, який при гідро­ лізі дає ізовалеріанову кислоту і фенол.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати хмелю заспокою ю ть нервову си­ стему, підвищ ують діурез, мають протизапальні, противиразкові, капілярозміцню ю чі, гіпосенсибілізую чі і болетамувальні власти­ вості, регулюють ж ировий, м і­ неральний і водний обмін в ор­ ганізмі, збудж ую ть апетит і по­ ліпш ую ть травлення, активно впливають на процеси регене­ рації в епідермісі шкіри, в сли­ зових оболонках, покращ ую ть ж иттєдіяльність волосяних л у к о ­ виць, виявляють бактерицидну

й фунгіцидну дію, мають естро­ генну активність. П рописувати їх доречно у разі безсоння, нервового виснаж ення, вегетосудинної дистонії, клімактеричних розладів, аменореї, гіпоменструального синдрому на грунті естро­ генної недостатності яєчників, альгодисменореї та гіпергалактії (для припинення лактації). П о­ зитивний терапевтичний ефект спостерігається й при лікуванні пієлонеф риту і циститу (особли­ во при поєднанні хмелю з інш и­ ми лікарським и рослинами), при хворобах печінки, що супрово­ дяться жовтяницею, й селезінки (як болезаспокійливий засіб). У народній медицині, крім того, препарати хмелю з успіхом за ­ стосовую ть як засіб, що поліп­ шує серцево-судинну діяльність, особливо при міокардиті, як гір­ кий ароматичний засіб для підви­ щ ення апетиту й поліпш ення травлення, при нирковокам 'яній хворобі, простатиті, скроф ульо­ зі, виразці гомілки (в останньому випадку терапевтичний ефект мож на посилити одночасним міс­ цевим застосуванням настою «ши­ шок» у вигляді вологих ком пре­ сів). «Шишки» хмелю входять до складу інгредієнтів для приготу­ вання заспокійливого чаю. Спир­ товий екстракт «шишок» хмелю є складовою частиною препара­ ту уролесану (див. статтю М о р к ­ ва дика), настойка — валоседану (виробляють у ЧССР), ефірна олія — валокордину (виробляють в НДР). Використовують хміль і як зовніш ній засіб. Мазь в ж и ­ вається для лікування болісних виразок, які погано загоюються, лиш аїв, раку ш кіри, при ревм а­ тизмі, різних захворю ваннях су­ глобів та при ушибах. Настій «шишок» застосовую ть для к ом ­ пресів на забиті місця і при надмірній ж ирності шкіри, для миття голови при облисінні. «Шишки» хмелю використовую ть і в гомеопатії. Л ікарські форми і застосування. ВНУТРІШ НЬО— настій «шишок» (2 столові лож ки сировини на 500 мл окропу, настояти 2 години, проці­ дити) по півсклянки 4 рази на день до їди; настойку «шишок» (готують на 40% -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:4) по 5—7 крапель зранку і ввечері до їди; лупулін по 0,1—0,2 г 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — мазь з подрібнених на порошок «шишок» для змащ ування ура­ ж ених ділянок тіла (готують на смаль­ ці у співвідношенні 1:4); настій для компресів і обмивань (3 чайні лож ки подрібнених «шишок» на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, процід­ жують). Хмелем, який належ ить до отруйних рослин, користуватися тре­ ба обережно, не перевищуючи д о­ пустимих доз. При передозуванні га­ ленових препаратів хмелю можливі побічні явища: нудота, блювання, болі в ділянці живота, головний біль, відчуття загальної втоми і слабості.

ХОЛОДОК ЛІКАРСВКИЙ, спаржа; спаржа лекарственная Asparagus officinalis — дводомна багаторіча трав'яни с­ та рослина родини аспарагусових. Стебло циліндричне, голе, гладеньке, пряме або вгорі н е­ рідко поникле, ЗО— 125(150) см заввишки, з багатьма косо д о ­ гори спрямованими гілками. Листки спіральні, лускаті, при основі — з короткою шпоркою, з голчастими або шиловидними (1—3 см завдовж ки), так зва­ ними кладодіями, зібраними пуч­ ками по 3—6, у пазухах. Квітки одностатеві, різновеликі (жіночі удвоє менші за чоловічі), роз­ міщені поодинці або по дві в пазухах листків на довгих (5— 12 см) звислих квітконіжках, які посередині або вище мають зчленування; оцвітина проста, правильна, білувата чи ж овтавозелена, зрослопелю сткова, дзво­ никувато-лійкувата, глибокош естироздільна. Плід — куляста, ц е­ гляного кольору ягода. Цвіте у червні — липні. Поширення, Холодок лікарський росте по всій території України на заплавних луках, трав'ян и ­ стих місцях, серед чагарників, у світлих лісах, інколи на полях та на меж ах. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть кореневища з коренями (Radix et rhizom a A sparagi), траву (Herba Asparagi), плоди (Fructus A spara­ gi) і молоді м'ясисті, ще не позеленілі паростки стебел. Па­ ростки зрізаю ть напровесні, по­ ки вони ще не повилазили з грунту (в цей час вони ще білі, м ’які і ніж ні) і використо­ вують свіж им и для приготуван­ ня різноманітних страв. Траву збираю ть під час цвітіння росли­ ни, зрізую чи молоді зелені р оз­ галуж ення, і суш ать у затінку, розстилаю чи тонким ш аром на тканині чи папері. Сухої трави виходить 25% . Кореневищ а з к о ­ ренями заготовляю ть восени: їх викопують, обтруш ую ть від зем ­ лі, миють, ріж уть на куски і суш ать під укриттям на вільно­ му повітрі, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщ енні або в суш арці при тем пературі до 45°. Плоди зби­ рають у зрілом у стані. К орене­ вища і корені холодку офіцинальні у Венесуелі, М ексіці, П ор­ тугалії та Ф ранції. Есенцію з сві­ ж их пагонів холодку використо­ вують у гомеопатії. Хімічний склад. Кореневища і корені холодку м істять аспара­ гін; стероїдні сапоніни, кумарин, вуглеводи (до 3,1% ), еф ірну олію (сліди), каротиноїди (фізамін, капсантин) і сірковмісну кислоту.

447

1185 Трава містить глікозид коніферин, сапоніни, хелід о н о в у і ян­ тарну кислоти, тирозин і аспа­ рагін. У паростках є аспарагін, каротиноїди, нікотинова (1 мг% ) і аскорбінова (до 20 мг% ) кис­ лоти, тіамін та рибофлавін. Зрілі плоди містять цукри (до 36% ), капсантин, фізамін, алкалоїди (сліди ), я блуч н у й лим онну ор­ ганічні кислоти. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними дослідж еннями встановлено, що при внутріш ньовенному введен­ ні аспарагіну і екстракту х о л о д ­ ку розширюються периферичні судини, зниж ується артеріальний тиск, збільш ується ам плітуда і сповільню ється ритм серцевих скорочень, підвищ ується сечови­ ділення, покращується функція печінки. Найкращі результати спостерігаються при застосуван­ ні х о ло д к у як сечогінного за­ собу. Відвар кореневищ з к о ­ ренями дають усередину при пієлонеф риті, циститі, сечокам 'я­ ній хворобі, аденомі простати, цирозі печінки, при серцевосудинних захворюваннях, що с у ­ проводяться набряками нижніх кінцівок і асцитом, при подагрі, ревматизмі й діабеті, як «к р о в о ­ очисний» засіб при вуграх, ви­ сипах, зо лотусі та екземах, як засіб, що збільш ує виділення молока у матерів, які годую ть груддю, та як заспокійливий засіб при тахікардії й епілепсії. Замість відвару кореневищ з к о ­ ренями можна вживати відвар трави холодк у, але особливо доречно (за даними Н. Г. К о ­ вальової) відвар трави пропи су­ вати при неврозах серця і за­ хворюваннях нирок. Зовнішньо, у вигляді примочок, відвар к о ­ реневищ з коренями використо­ вують для лікування гноячкових захворювань шкіри. Настій п л о ­ дів х о ло д к у вживають при ім п о­ тенції й гем орої. Л ікувальне значення (гіпотензивне, заспокій­ ливе і сечогінне) мають і страви, приготовані з м олодих паростків стебел. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — відвар кореневищ з коренями (1 столову ло ж к у сировини заливаю ть 500 мл окропу, доводять до кипіння, кип'ятять 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до Іди; відвар трави (2 столових лож к и сиро­ вини заливаю ть 500 мл окропу, дово­ дять до кипіння, кип'ятять 5 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій плодів (5 ягід х оло д к у за ли ­ вають 200 мл окропу, настою ють у термосі 6— 8 годин) по 1 столовій лож ц і 3— 4 рази на день. З О В Н ІШ Н Ь О — прим очки з відвару ко­ реневищ з коренями (готую ть, як у попередньом у прописі).

1187

Х Р Е С Т О В И Й К О Р ІН Ь — Х Р Е Щ А Т Е З ІЛ Л Я — однорічна, рідше дворічна паву­ багаторічна трав'яниста корене­ тинисто-волохата трав'яниста вищна рослина родини лілійн их. рослина родини айстрових (склад­ Те саме, що й ворон яче око ноцвітих). Те саме, що й кнік звичайне. бенедиктинський.

1186 Х Р Е С Т -Т Р А В А — багаторічна кореневищна р осли ­ на родини лілійн их. Те саме, що й вороняче око звичайне.

1188____________________ Х Р Е Щ А Т И Й Б А Р В ІН О К — ' вічнозелений півкущ ик родини барвінкових. Те саме, що й інок малий.

448

1189____________________ Х Р ІН З В И Ч А Й Н И Й

хрен обыкновенный A rm ora cia rusticana — багаторічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоц ві­ тих). М ає товстий м'ясистий к о ­ рін ь. Стебло прямостояче, 60— 120 см заввишки, вгорі роз­ галуж ене, порожнисте, борозен­ часте. Прикореневі листки ве­ ликі, довгасті або видовженоовальні, зарубчасті, з серцевид­ ною основою; нижні (с т е б л о ­ ві) — перистороздільні; середин­ ні — видовженоланцетні; верх­ ні — лінійні, майже цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, в багатоквіткових гронах, зібра­ них у волотисте суцвіття; ПЄлюстки (їх 4) білі, з корот­ ким нігтиком. П лід — видовженоовальний здутий стручок. Ц ві­ те у травні — червні. Поширення. П оходж ення хрону звичайного невідоме. По всій території України його к уль т и ­ вують як пряно-смакову рослину. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовують

свіжі корені хрон у (Radix Arm oгасіае), які заготовляю ть восени і зберігаю ть у л ь о х у у вологом у піску. Корені, хрон у офіцинальні у Бразілії, Венесуелі, Парагваї, Франції та Швейцарії. Вживають­ ся в гомеопатії. Хімічний склад. Корені хрону містять вітаміни: С — 250 мг% , В,, В2, РР; вуглеводи: пенто­ зани — 3% , сахарозу — 1,5% , глю ­ козу, галактозу, арабінозу, кси­ лозу, полісахариди, галак туро­ нову кислоту; тіоглікозиди : синігрин, глю конастурціїн; ф лаво­ ноїди, сапоніни, гірчичну олію (0,15— 0,21%), м інеральні солі азоту (7,9 мг% ), калію (579 мг% ), кальцію (119 м г% ), магнію (35,8 мг% ), заліза (2,03 мг% ), м і­ ді (0,14 мг% ), ф осф ору (70 мг% ), сірки (212 мг% ), х ло р у (18,8 мг% ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Л ік ув альн і власти­ вості хрон у пояснюються п о­ дразнюючими й стимулю ючими властивостями гірчи чної о лії, яка збуд ж ує апетит, посилю є секре­ цію залоз ш лунково-киш кового тракту. В медичній практиці сік, кашку або настій з коренів хрону призначають при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовч­ них ш ляхів за гіпокінетичним типом, ф ункціональних дуо д ен о ­ стазах і атонії кишечника та як сечогінний засіб при набряках різного походж ення (виняток ста­ новлять набряки, пов'язані з нир­ ковою патологією ). Є позитив­ ний досвід лікування настоєм хрону вірусного гепатиту, що супроводиться жовтяницею. У

народній медицині, крім того, сік, кашку або настій з коренів хрон у використовують при каме­ нях у сечовом у м іхурі, від п о ­ дагри і ревматизму, при недо­ крів'ї, як ефективний проф ілак­ тичний засіб від грипу та як протицинготний засіб. У суміш і з медом хрін використовують при кропивниці й себ о р еї (в останньом у випадку р еком енду­ ється й настойка коренів на вині), а в сум іш і з кислим м о­ локом — при цукровому діабеті й легких формах гіпертонічної хвороби. При посиленій р озум о ­ вій і фізичній праці, авітамінозі С і схи льн ості до кровотеч ефективною вважається настойка коренів хрон у на пиві або вині. Використовують хрін і як зовнішний засіб: свіжий сік хрону використовують при гніздовій пліш ивості (щодня 1— 2 рази на день ділянки облисіння зма­ щ ують соком і натирають до порожевіння шкіри цих ділянок) і гнійному отиті (закапують у вухо); водним розчином соку полощ уть ротову порож нину і горло при стоматитах, ангінах і фарингітах; кашкою з коренів хрону р об лять розтирання при радикулітах, міозитах, артралгіях, бронхітах і пневмоніях; настій з коренів хрон у використовують для примочок і компресів при піодерміях, гнійних ранах і ви­ разках, для обмивання обличчя проти пігментних плям і весня­ нок. При пористій і в’ялій шкірі обличчя р облять маски з кашки хрон у і тертих яблук, взятих порівну. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (1 столова лож ка тертого х р он у на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по чверті склянки 4 рази на день до Іди; 500 г тертого хрон у заливаю ть 1 л окропу, настою ю ть 24 години у щ ільно закритій посудині, про­ ц ідж ую ть і одерж аний настій вжи­ вають по чверті склянки 3— 4 рази на день до їди при в ірусн ом у ге­ патиті з ж овтяницею (курс лік у в а н ­ н я — 7 днів); тертий хрін з медом (готую ть у співвіднош енні 4:5) по 1 столовій лож ц і 3 рази на день до їди; настойку кореня х р он у на вині (готую ть у співвіднош енні 1:4) по 1 столовій ло ж ц і 2 рази на день до їди; тертий хрін з кислим м олоком (готую ть у співвіднош енні 1:10) по 1 столовій ло ж ц і 3 рази на день до їди; настойку кореня х р он у на вині або пиві (1 чайна лож к а тертого хрон у на 200 м л вина або пива) по 1 чайній ло ж ц і 3 рази на день протягом тривалого часу. С лід пам 'я­ тати, що великі дози хрону м ож уть спричинити подразнення сли зов о ї о б о ­ лонки ш лунка й кишок і викликати збуд ж енн я нервової системи. При гастритах з підвищ еною кислотністю ш лункового соку, виразковій хворо­ бі ш лунка і дванадцятипалої кишки, ентероколітах, захворюваннях печінки, нирок і сечовивідних ш ляхів вжи­ вання хрон у протипоказане.

449

1190 ХРІННИЦЯ П О СІВ Н А , крес-салат; клоповник посевной Lepidium sativum — однорічна трав'яниста гола рос­ лина родини капустяних (х ресто­ цвітих). Стебло прямостояче, 20— 40 см заввишки, у верхній части­ ні розгалуж ене. Прикореневі листки перистороздільні, з об ер ­ ненояйцевидними суцільними або надрізаними гострими сег мента­ ми. Стеблові листки чергові, ч е­ решкові або сидячі (верхні), при основі звужені або закруглені; нижні листки перисті або двічіперисті, з зубчастими сегм ен­ тами, серединні — трироздільні, верхні — лінійні, гострі. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, зібрані у прості видовжені грона,- в і н о ч о к біли й або черво­ нуватий. П л ід — окр угло-ов аль­ ний с тр уч ечо к. Цвіте з травня до липня. Поширення. В диком у стані хрін ­ ниця посівна не зустрічається. П оходить з Ірану, Середнього і Близького Сходу. На території України хрінницю культивую ть як овочеву рослину. Зрідка з у ­ стрічається здичавілою по за­ бур'янених місцях. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовують прикореневе листя, м олод і п а г о ­ ни у фазі початку стрілкуван­ ня і насіння хрінниці. Листя і пагони вживають у сирому ви­ гляді як салат, у суміш і з інши­ ми салатами, з бутербродами, як приправу до м'ясних страв і супів тощо. Р о с л и н а н е о ф іц и нальна.

Хімічний склад. У надземній частині хрінниці посівної є ас­ корбінова кислота і каротин (у свіж ом у ли сті відповідно 130 і 4,8 мг% ), токоф ероли, рибоф ла­ він, ф лавоноїди (глікозиди кемп­ ф ер олу і кверцетину), гірчична олія (0,1% ), ізотіоціанати (бензилглю козинолат, 2-фенілетилглю козинолат; у гідролізаті: бен ­ зальдегід, бензиловий спирт, фенілацетонітрил, бензилізотіоціанат, бензилтіоціанат 3-фенілпропіонітрил, 2-фенілетилціанід, т о ­ лу о л , бутилацетат, етилбензол, 2-метилбутанол, пентан-1-ол, сти­ рол, цис-З-гексен-1-ол) макроі мікроелем енти (калій, кальцій, залізо, фосфор, йод і ін.). На­ сіння хрінниці містить тритер­ пеноїди кукурбітацини, стероїди: p-ситостерин, Д5-авенастерин, кампестерин, 24-метиленхолестерин, холестерин, стигмастерин; ізотіоціанати: алілглю козинолат, 2-ф енілетилглю козинолат, бензилглю козинолат і глю котропеолін, у гідр олізаті — бензилціанід, бензальдегід, бензиловий спирт, бензилізотіоціанат, алілізотіоц іанат, бензилтіоціанат, 2-феніл­

1191 етилціанід, ацетон, ксилол, 2метилбутан-1-ол, е ти лтолуол, пентан-1-ол, стирол, ізобути лбен зол, м етилбензоат, бензилм етилсульф ід, бензилмеркаптан; слиз, у складі якого є ксилоарабан, целю лоза, полісахарид к ислотно­ го характеру, L-арабіноза, D-ксилоза, D-галактоза, L -рамноза, Dгалактуронова і 4-0-метил-Э-глюконова кислоти; ж ирну олію , до складу якої входять кислоти: олеїнова, ліноленова, ейкозенова, пальмітинова, лінолева, ерукова, стеаринова, ейкозадієнова, бегенова, пальм ітолеїн ова та м і­ ристинова. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Ш ирота лік ув а ль н о ­ го діяння хрінниці незначна. Вона виявляє антибактеріальну і діуретичн у дію, поліпш ує трав­ лення. При систематичному її вживанні покращується сон і зниж ується артеріальний тиск. В дієтичному харчуванні хрін ­ ницю використовують як проти­ цинготний засіб, при гіпо- та авітамінозах В. М азь із насіння хрінниці використовуть для л і ­ кування гнійних ран, зо лот уш ­ них виразок та корости. Лікарські форми і застосування. З О В Н ІШ Н ЬО — мазь (готую ть з ви­ суш ен ого потовченого насіння і см аль­ цю у співвіднош енні 1:5) для зма­ щування ураж ених ділян ок тіла.

Ц А Р С Ь К А С В ІЧ К А — дво- або однорічна трав'яниста повстисто-опуш ена рослина ро­ дини ранникових. Те саме, що й д и в и н а вед меж а.

1192 Ц А РС ЬК І О Ч І — багаторічна кореневищна трав'я­ ниста рослина родини біло зер ових. Те саме, що й б і л о з і р болотний.

1193 ЦЕНТУРІЯ — дворічна трав'яниста гола рос­ лина родини тирличевих. Те са­ ме, що й з ол от от ис ячн ик малий.

1194 Ц И Б У Л Ь К А ГУСЯЧ А — невелика (10— ЗО см заввишки) багаторічна цибулинна го л а рос­ лина родини лілійн их. Те саме, що й з і р о ч к и жовті.

450

1195 ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА, левурда, черемша; лук медвежий A lliu m ursinum — багаторічна трав'яниста ц ибулин­ на рослина родини лілійн их. Ц ибулина довгаста, 2— 5 см зав­ довжки, обгорнута прозорими б і­ луватими оболонками. С т ебло (квіткова стрілка) безлисте, пря­ ме, (15)— 20— 40 см заввишки, три­ гранне або напівциліндричне, ви­ повнене, за довжиною переви­ щ ує листя, рідше однакової з ним довжини, в підземній части­ ні обгор нуте піхвами листків. Листки (їх 2, рідко 1 або 3) прикореневі, плоскі, еліптичноланцетні, на верхівці загострені, при основі раптово звуж ені в ч е р е ш о к , який дорівнює пластин­ ці або довший за неї, своєю верхньою блідіш ою поверхнею обернені до грунту і мають між поздовж німи жилками численні косо спрямрвані сп олуч ен і ж и л­ ки. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в суцвіття, що має вигляд зонтика, оточеного до цвітіння замкненим, потім розщепленим на 2— 3 яйцевидно-ланцетні за­ гострені листочки покривалом; оцвітина проста, віночковидна, сніж но-біла, з 6 лін ійн о-лан ц ет­ них листочків. П лід — к ор обоч ­ ка. Ц віте у травні. Поширення. Ц и буля ведмежа рос­ те в тінистих листяних і мішаних лісах у Карпатах, на П оліссі, в Л ісо степ у і в північно-східній частині Степу. Зникаюча р осли ­ на, поширення якої інтенсивно скорочується. Занесена д о Ч е р ­ в о н о ї к н и ги У країн ської РСР. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовують стебла з листям (H erba A llii ursini) і цибулини (Bulbus A llii ursini). Траву (стебла і листя) збирають у травні, а цибулини — після дозрівання насіння. Зібра­ ну сировину (і траву, і цибу­ лини) вживають свіж ою (у виг­ ляді салатів, настоїв тощ о), а для тривалого зберігання солять або маринують, рідше сушать. Р о с л и н а н е оф іц и н а л ь н а .

Хімічний склад. У сі частини рос­ лини містять еф ірну о лію (до 0,07% ), аскорбінову к и слоту (у ли сті 750 мг% , у цибулині — до 100 мг% ), лізоцим. Д о складу еф ірної о л ії входять а л ілс у ль фіди, алілп олісульф ід и , пінеколінова кислота, аліїн. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ц и б уля ведмежа сти­ м улю є виділення ш лункового с о ­ ку* і ж овчі, посилю є перисталь­ тику кишок, знищ ує анормальну і сприяє розвитку норм альної кишкової флори, згубн о діє на гостриків, розширює кровоносні судини, знижує кров'яний тиск, збільш ує ам п літуду і сповільнює

ритм серцевих скорочень, сприяє розрідж енню густих м окрот при бронхітах, виявляє фітонцидну активність. П ероральне застосу­ вання ц и булі показане при від­ сутності апетиту, поруш енні трав­ лення, катарі ш лунка і кишеч­ ника (особли во інф екційного по­ ходж ення), поносі, підвищ ено­ му тиску крові та атеросклерозі. Крім того, ц ибуля ведмежа вва­ жається добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, ди­ зентерії й тифу. Як «к р о в о ­ очисний» засіб її вживають при ф урунк улах і висипах на шкірі. Здатність підвищувати апетит і збудж увати діяльн ість ш лун к о­ во-кишкового тракту має і ма­ ринована цибуля. При зовніш ­ ньом у застосуванні рослини спо­ стерігається протистоцидний, бактерицидний, фунгіцидний, б о ­ летамувальний, протисверблячий, протисеборейний, кератолітич­ ний і депігментую чий ефект. Розтерті на кашку цибулини

використовують для лікування гнійних ран, мікозів, три хом о­ надних кольпітів, корости і гніз­ дової пліш ивості, для сти м улю ­ вання р осту волосся, для інга­ ляцій з метою профілактики грипу та для виганяння гостри­ ків (вводять з водою в к л із­ мах). Лікарські форма 1 застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — листя або цибули ни в салатах по 5— 10 г на день; настій (1 чадну л о ж к у п одрібненої на кашку цибули ни настою ю ть 1 годи ну на 400 мл х оло д н о ї кип’яченої води) по півсклянки 3 рази на ден ь до їди; 10 потовчених ц ибули н зм іш ую ть з 500 м л ки слого молока і прий­ мають по 1 столов ій ло ж ц і 3— 4 рази на ден ь після Іди. З О В Н ІШ Н ЬО — а п лік ац ії на ділянки ураж ення; ін га л я ц ії (кашку з ц и б у­ ли н вводять у ніздрі з ватним там­ поном ); клізм и (1 потовчену ц и б ули ­ н у заливаю ть склянкою окропу, на­ стою ю ть до охолодж енн я, пр оц ід ж у­ ю ть); тампони (потовчен у ц и б ули н у загортаю ть у марлю розм іром 10 X 10 см, зав'язую ть і вводять у п іх в у на 4— 6 годин щодня зранку і ввечері).

451

1197

1196 ЦИБУЛЯ ГОРОДНЯ лук репчатый Allium сера — багаторічна трав'яниста сизува­ то-зелена цибулинна рослина ро­ дини лілійних. Ц ибулина при­ плюснута, куляста або яйцепо­ дібна, з перетинчастими суціль­ ними жовтими, червонувато-ж ов­ тими, червонуватими, винно-чер­ воними або рідше білими зов­ нішніми і з м 'ясистим и внутріш ­ німи лусками. Стебло (квіткова стрілка) безлисте, пряме, ЗО—80 (100) см заввишки, трубчасте, за довж иною перевищ ує листя, нижче середини здуте, при ос­ нові обгорнуте піхвами листків. Листки дворядні, трубчасті, го­ стрі. Квітки правильні, двоста­ теві, зібрані в кулясте, зонти­ ковидне суцвіття, оточене до цвітіння замкненим, потім р оз­ щ епленим на 2—4 листочки по­ кривалом; оцвітина проста, ві­ ночкоподібна, зеленувато-біла, з 6 довгастих листочків. П лід — к о ­ робочка. Цвіте з червня до середини серпня. Поширення. В диком у стані ци­ буля городня невідома. По всій території України її культиву­ ють як овочеву рослину. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовую ть свіж і цибулини (Bulbus cepae, синонім — В. A llii cepae). Хімічний склад. Ц ибуля город­ ня містить еф ірну олію (0,005— 0,15?^), вітамін С (18—33 мг%), рибофлавін (0,02 мг% ), тіамін (0,05 мг% ), каротиноїди (4 мг% ), фітинову, тіоціанову, лимонну і яблучну кислоти, п-пропилм еркаптан, цукри (глюкоза, ф р у к ­ тоза, сахароза, мальтоза), ф л а­ воноїди (епіреозид, кверцетин3-глюкозид, кверцетин-3, 4-диглюкозид, кверцетин-7, 4-диглюкозид), сполуки калію, заліза, м ар­ ганцю, цинку, кобальту. Ефірна олія цибулі складається голов­ ним чином із алілпропилдисульф іду і вищих сульфідів.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ц ибуля городня сти­ мулю є секреторно-м оторну ф ун к­ цію ш лунка і киш ок, виявляє ф ітонцидну і глистогінну актив­ ність, діє як протисклеротичний, гіпоглікемічний і холере­ тичний засіб, збільш ує вироб­ лення сперми і збудж ує ста­ тевий потяг. Зваж аю чи на це, її мож на з успіхом вживати (свіжою, як наїдок, або у ви­ гляді настою) при захворю ван­ нях травного каналу (коліт із запорами, атонія кишок, понос), авітамінозах, для проф ілактики і лікування атеросклерозу і гі­ пертонічної хвороби, у разі цу­ крового діабету, гіпертроф ії про­ стати, зниж еної статевої потен­ ції, від глистів (виганяє аскари­ ди і гострики), Хорошим засо­ бом від кашлю, бронхіту, к о к ­

люшу і атеросклерозу є свіж ий сік цибулі, зміш аний з медом. Спиртову витяж ку з цибулі (алілчеп), яка є у продаж у в ап­ теках, призначаю ть всередину при атонії киш ечника і поносах, для зменш ення явищ атероскле­ розу. Свіжа цибуля і виготовле­ ні з неї препарати протипока­ зані при захворю ваннях ш лун­ ково-киш кового тракту. Не р е ­ ком ендується спож ивати свіж у цибулю у великих кількостях при серцево-судинних захворю ­ ваннях. Використовують цибулю і як зовніш ній засіб. Каш ку із свіж ої цибулини використо­ вую ть від грипу і при трихо­ м онадному кольпіті (вкладають тампончики у ніздрі й піхву); для лікування мікозів, дерм ати­ тів від укусів комах, гніздової плішивості і дифузного випадан­ ня волосся, для прискорення росту волосся, видалення м о­ золів і бородавок (аплікації на ділянки ураж ення); у випадку ангін, нагноювальних захворю ­ вань бронхів і легень, гострих абсцесів легень (інгаляції). Со­ ком свіж ої цибулини лікую ть висівковидний лиш ай обличчя, інфекційні грибкові тріщ ини к у ­ точків рота (змащують 2—3 рази на день), виводять веснянки (про­ тираю ть ділянки шкіри з веснян­ ками). Спечену і доведену до м'якого стану цибулину прикла­ даю ть до ф урункулів, повторю ю ­ чи процедуру 2 рази на день. Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — алілчеп (Allilcepum) по 15—20 крапель 3 рази протягом кількох днів при атонії кишечника і проносах або по 20—ЗО крапель З рази на день протягом 3—4 тиж нів при атеросклерозі; настій (2—3 по­ дрібнені цибулини заливають двома склянками теплуватої води, настою­ ють 7—8 годин, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день до їди; сік з медом (готують у спів­ відношенні 1:1) по 1 чайній лож ці З—4 рази на день; одну невелику цибулину з'їдати щ овечора при гі­ пертрофії передміхурової залози; одну подрібнену цибулину настоюють 8 го­ дин на- 250 мл холодної кип’яченої води, процідж ую ть і вж иваю ть зран ­ ку натщесерце при глистяній інва­ зії (так повторюють 3—4 дні підряд). ЗОВНІШНЬО — інгаляції: хворого на­ кривають з головою складеною вдвоє простинею підносять до обличчя тарілку з Кашкою цибулі на 10 хвилин (курс лікування при гострих абсцесах легень —30—40 днів, після місячної перерви його повторюють); при трихомонадному кольпіті потер­ ту цибулю кладуть у клаптики марлі розміром 10X10 см, зав'язую ть і вкла­ дають у піхву на 8— 10— 12 годин (обов'язково під наглядом лікаря!); при грипі потерту цибулю кладуть у клаптики марлі розміром 3 x 3 см, зав'язую ть і вкладають у ніздрі на 15 хвилин вранці, вдень і ввечері.

ЦИКЛАМЕН ЄВРОПЕЙ­ СЬКИЙ, ф іалка альпійська; дряква европейская Cyclamen vernum, синонім С. europaeum — багаторічна трав'яниста, до 15 см заввишки рослина родини пер­ воцвітих. На кінці короткого або видовж еного кореневищ а має приплю снуто-кулясту бульбочку, вкриту пробкоподібним шаром. Листки прикореневі, здебільш о­ го вічнозелені, прості, з серце­ видною або круглою, при основі глибоковиїмчастою , цілокраєю або рідкозубчастою пластинкою на довгому череш ку, 12—20 см завдовж ки. Квітки правильні, дво­ статеві, великі, пазуш ні, оди­ ничні, на квітконіжках, майж е рівних листкам або в 1,5 раза ’ довш их за них; віночок карм і­ ново-червоний, з короткою, м ай­ ж е кулястою трубочкою і п 'яти ­ роздільним відвернутим відги­ ном. П лід — коробочка. Цвіте з серпня до жовтня. Поширення. Батьківщ ина цикла­ мена європейського — гори Се­ редньої Європи, Балканський пів­ острів. На території УРСР (пе­ реваж но на П равобереж ж і) кул ь­ тивується в умовах відкритого грунту як декоративна рослина, інколи дичавіє. Заготівля і зберігання. Для м е­ дичних потреб використовую ть свіж і бульби цикламена (Tubera Cyclam inis), які заготовляю ть во­ сени і зберігаю ть у льоху у вологому піску. Рослина н ео ­ ф іцинальна. Хімічний склад. Бульби цикла­ мена містять сапонін цикламін, який при гідролізі розщ еплю ­ ється на аморфний сапогенін цикламіретин і цукор; леулозин, циклозу, декстрозу, пентозу та полісахарид цикламозин.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Е кспериментами встановлено, що препарати цик­ лам ена виявляю ть протистоцид­ ну активність, а за дією на серце схож і на препарати на­ перстянки. В гомеопатії цикла­ мен використовую ть при р оз­ ладах ш лунково-киш кового трак ­ ту та при простудних захворю ­ ваннях. У народі цю рослину визнаю ть як засіб, що допом а­ гає при поруш еннях м енструа­ цій і пов'язаних з ними нерво­ вих розладах, при невралгіях, поруш еннях травлення, коліках внаслідок метеоризм у та при ревматичних болях. Використо­ вують рослину і як зовніш ній засіб. Особливо ефективним вва­ ж ається застосування циклам е­ на при головних болях простуд­ ного характеру, фронтитах і гай­ моритах. Хворому, який сидить із закинутою назад головою, вводять піпеткою в ніздрі по

452

1198 2 краплі свіж ого процідж еного соку і в такому полож енні за­ лишають його на 5 хвилин, с лід ­ куючи за тим, щоб дихав він через ніс. П ісля цього хвором у треба пов'язати го ло в у і лягти у ліж ко. Через 10— 15 хвилин після сеан­ су хворий починає чхати й каш ля­ ти, рясно потіє, з ніздрів почи­ нається виділення великої к іл ь ­ кості секрету, що триває добу, інколи менше. Через деякий час хворий міцно засинає й прокида­ ється з добрим самопочуттям. П о ­ товчені бульби прикладають до ревматичних пухлин і гем орой­ них шишок. При білях у жінок використовують свіжий сік, роз­ ведений водою у співвідношенні 1:10. Треба пам’ятати, що цикла­ мен належ ить д о отруйних р ос­ лин. Користуватися ним треба обереж но і обов'язково під на­ глядом лікаря.

Ц И К О РІЙ ДИКИЙ, петрові батоги; цикорий обыкновенный Cichorium intybus —

багаторічна трав'яниста розсіяноволосиста, з м олочним соком рослина родини айстрових (склад­ ноцвітих). Стебло прямостояче, ребристе, ЗО— 120 см заввишки, з розчепіреними прутовидними г іл ­ ками. Прикореневі листки в ро­ зетці, струговидно-перистороздільн і або слаболопатеві, біля ОСНОВИ звуж ені в ч е р е ш о к ; С Т е б лові листки чергові, ланцетні, гострозубчасті, з широкою осно­ вою, стеблообгор тні; верхні — ц ілокраї. Квітки двостатеві, в к о ш и к а х , розташованих по 1— З у пазухах листків; в і н о ч о к г о л у ­ бий, язичковий, з 5 зубчиками. П л і д — сім 'я нк а. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Цикорій дикий рос­ Л ікарські форми і застосування. по всій території України В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (сто ло в у л о ж ­ те доріг, по канавах, як ку д рібн о нарізаних б у л ь б настою ють вздовж 15 хвилин на 400 мл окропу, про­ бур'ян на засмічених місцях.

ц ідж ую ть) по третині склянки 3 рази на день: настойку (готую ть на 70% -ному спирті у співвіднош енні 1:10) по 30— 40 крапель 2— 3 рази на день. З О В Н ІШ Н ЬО — свіж ий сік б у л ь б по 2 краплі в обидві ніздрі.

Заготівля і зберігання. Д ля ме­ дичних потреб використовують корені (R adix C ich orii intybi), рідше траву цикорію (H erba C i­ chorii intybi). Траву заготовля­ ють в період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдов­ жки ЗО см. Зібрану сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або у добре провітрю ­ ваному приміщенні, розстелив­ ши тонким шаром, або у суш ар­ ці при температурі до 40°. С ух о ї трави виходить 28— 29% . Корені викопують восени, обтруш ую ть від зем лі, миють у холодн ій воді, звільняю ть від стебел, р оз­ різують, при необхідності, впо­ довж і впоперек і суш ать на відкритому майданчику або у сушарці при тем пературі д о 50°. Сухих коренів виходить 25% . Готову сировину зберігаю ть в сухих п р охолодни х приміщ ен­ нях з добр ою вентиляцією. Хімічний склад. Корені цикорію містять гіркий глікозид інтибін (0,032— 0,099% ), ф руктозу (4,5— 9,5%), л е в у л ь о з у (10— 20% ), пен­ тозани (4,7— 6,5% ), холін. У тра­ ві є гіркі речовини лактуцин і лактукопікрин (сесквітерпено­ ві лактони), тритерпени, кум а­ риновий глікозид цикоріїн (у квітках), аскорбінова кислота, вітаміни групи В. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Найчастіше г а л е н о ­ ві препарати цикорію вживають для збудж ення апетиту та п о­ кращення д іяльн ості органів трав-

1198

1197

453

1199 лення, особливо при гастритах, ентеритах, колітах. Відвар к о ­ ріння, крім того виявляє гіп о ­ глік ем іч н у дію і використову­ ється при легких формах ц ук р о­ вого діабету, а відвар трави вважається корисним при х о л е ­ циститі (стим улю є виділення ж ов­ чі) і хворобах нирок (сечогін­ на дія). В експериментах на тваринах встановлено, що настій із суцвіть цикорію заспокійливо діє на центральну нервову си­ стему, збільш ує ам п літуду і сп о ­ вільнює ритм серця. Є відомості про те, що препарати цикорію виявляють тиреостатичну дію. Як засіб, що активізує обмін речовин в організмі, цикорій використовують при шкірних хв о­ робах, пов'язаних з поруш ен­ ням обм ін у речовин. П ідсм аж е­ ний і розмолотий корінь цико­ рію використовують як замін­ ник натуральної кави і цінну добавку до сурогатів кави з ячменю тощо. Лікарські формн і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — відвар (2 столові л о ж ­ ки трави або 1 столову ло ж к у ко­ ріння варять 10 хвилин в 0,5 л води) по півсклянки 4 рази на день до їди.

ЦИМІЦИФУГА ДАУРСЬКА, клопогон даурський; клопогон даурский Cim icifuga dahurica — багаторічна трав'яниста р осли ­ на родини жовтецевих. М ає тов­ сте багатоголове повзуче к ор е­ невище з великою к ількістю ш ну­ ровидних коренів. Стебла прямрстоячі, прості, 100— 150 см зав­ вишки, злегка борозенчасті. С теб­ лові листки чергові, череш ко­ ві або майже сидячі (верхні), двічі або тричі трійчастоперистороздільні, зіспод у з волосками; частки листків яйцевидні, за­ гострені, перистонадрізані, по краю великозубчасті. Квітки пра­ вильні, одностатеві, частіше дво­ домні, З ПОДВІЙНОЮ оцвітиною; чашолистки (їх 5) пелю стковидні, к рем ово-білі, рано опадаю­ чі; пелюстки-нектарники вилчастодвороздільні, коротші за чаш о­ листки. П лід — збірна листянка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Циміцифуга даурська росте на сухих долинних л у к а х , серед чагарників, по га­ лявинах і узлісся х листяних л і ­ сів у П риморському і Хабаров­ ському краях.

Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення лік ів використову­ ють кореневище з коренями (Rhizoma cum radicibus Cim icifu gae dahuricae). Заготівлю сировини проводять восени. Не підляга­ ють заготівлі м олод і рослини. П овторну заготівлю сировини на тій самій ділянці дозволяється проводити не раніш е як через 7— 8 років. Викопані кореневи­ ща і корені обтруш ую ть від зем лі, швидко миють і сушать у теп ло м у приміщенні, що добре провітрюється. Ш тучне суш ін­ ня проводять при температурі 40— 45°. Строк придатності — 2 роки. А п тек и сировину не від­ пускають. Хімічний склад. Кореневища і корені циміциф уги м істять три­ терпенові глікозиди, сапоніни, ф ітостерин, органічні кислоти (саліц и лову, ізо ф ер уло в у), см о­ листі й дуб и льн і речовини та інші сполуки. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Настойка циміциф у­ ги заспокійливо діє на ц ентраль­ ну нервову систему, зниж ує ар­ теріальний тиск, поліпш ує сер­ цеву діяльн ість (збільш ує ам плі­ туд у серцевих скорочень без зміни ритму), підвищує діурез, р озслаблю є м'язи кишечника. П о ­ казаннями до призначення на­ стойки циміцифуги є гіп ерто­ нічна хвороба 1-ї і 2-ї стадій, суглобови й ревматизм, астма, б і­ ла гарячка (як заспокійливий засіб). П о бічн о го впливу на ор­ ганізм при застосуванні настой­ ки циміцифуги не спостеріга­ ється. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настойку (готую ть на 70 % -ном у спирті у співвіднош енні 1 :5 ) по 50 крапель 2— 3 рази на день (курс лікуванн я ЗО— 40 днів).

1200 ЦИТВАРНЕ НАСІННЯ — півкущик родини (складноцвітих). Те й полин цитварний.

айстрових саме, що

1201 ЦИТВАРНІ КВІТКИ — півкущики родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й п о ­ лин цитварний.

1202 ЦИТРИНА — невелике (3— 5 м заввишки) вічно­ зелене плодове дерево родини р у ­ тових. Те саме, щ о й лимон.

1199

454

1203 Ц М И Н П ІС К О В И Й

цмин песчаный H elich rysum arenarium — багаторічна трав'яниста, з біло повстистим опушенням рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Стебла прямостоячі або вис­ хідні, 15— 20 см заввишки, в с у ­ цвітті розгалуж ені. Листки чер­ гові, цілісні, ц ілокраї; нижні ли ст ­ ки видовженооберненояйцевидні, поступово звуж ені в черешок, середні і верхні — сидячі, ланцет­ ні. Квітки дрібні, різнорідні, зібр а­ ні в к улясті кошики, що утворю ­ ють на верхівках стебел густе щитковидне суцвіття; крайові квітки ж іночі, трубчасто-нитковидні, серединні — двостатеві, трубчасті, з 5-зубчастим відги­ ном. О бгортки кошиків черепичасті, листочки їх ж орсткоплівчасті, лим онно-ж овтого, рідше ж овтогарячого к ольор у. П лід — сім'янка. Цвіте з червня до вересня. Поширення. Цмин пісковий росте по всій території України в с о ­ снових лісах, на пісках, степових схилах, на відслоненнях. Заготівля і зберігання. Д ля медич­ них потреб використовують суц ­ віття цмину (F lo res H elich ry siа гепа гіі), які заготовляю ть на по­ чатку цвітіння рослини (до р оз­ кривання кошиків), зриваючи їх руками або зрізую чи ножицями так, щ об залишки квітконосів не перевищували 1 см. Д ля відновлення заростей на ділянці, де провадять заготівлю сировини, треба залишати 8— 10 рослин на кож ні 15— 20 м2 площ і для насін­

1203

ного розмноження, а повторну за­ готівлю сировини на цій ділянці дозволяється проводити через рік. Зібрану сировину розкладаю ть тонким шаром на папері чи тка­ нині і сушать у затінку. С ухи х суцвіть виходить 33 % . Готову си­ ровину зберігаю ть у сухих, про­ холодн их приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. Суш ені суцвіття є у продаж у в апте­ ках. Хімічний склад. У суцвіттях цми­ ну є ф лавоноїдні глікозиди (кем п­ ферол, саліпурпурозид, ізосаліпурпурозид), ф лавоноїди (нарингенін, апігенін), стероїдні спо­ луки, неідентифіковані барвні р е­ човини ф ен ольного характеру, аскорбінова кислота, вітамін К, ефірна олія, кумарин скополетин, см олисті й гіркі речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати цмину сприяють підвищенню ж ов­ чної секреції, зміню ють хім ізм жовчі (зменш ую ть концентрацію жовчних кислот, підвищ ують вміст холатів і б іл ір у б ін у в ж ов­ чі), збільш ую ть жовчовиділення, виявляють протизапальну, анти­ бактеріальну і спазмолітичну дію, стимулю ю ть секреторну ф ункцію ш лунка і підш лун кової залози, підвищують діурез, дію ть як кро­ воспинний засіб. Відвар цмину прописують при хронічних х о л е ­ циститах, холангітах, ан гіохолітах, жовчнокам'яній хворобі, дифузних ураж еннях печінки. Певний терапевтичний ефект одерж ую ть також при розладах діяльн ості шлунка, нирковока­

м'яній хворобі, хворобах нирок і сечового міхура, особливо при гострому циститі, при утр удн ен о­ м у і б о лісн о м у сечовипусканні та набряках, пов'язаних з нирковою недостатністю, при ф урункульозі, у разі запалення сідничного нерва та невралгії. Настій цмину вико­ ристовують як кровоспинний за­ сіб при гіперп олім ен ореї і матко­ вих кровотечах в результаті дис­ ф ункції яєчників та при ф ібр о­ м іом і матки з геморагічним синд­ ромом. Квітки цмину входять до складу ж овчогін н и х чаїв. П репа­ рати цмину не дають побічних реакцій навіть при тривалому застосуванні. Лікарські формн і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — відвар (10 г, або З столові лож к и сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклян­ ки 2— 3 рази на день за 15 хвилин до їди; екстракт цмину сухий (Extra­ ctum florum H elich rysi arenarii siccum) по l r 3 рази на день протягом 2— 3 ти ж ­ нів; фламін (Flam inum ) призначають при хронічних холециститах і гепато­ холеци сти тах по 1 таблетц і 3 рази на день за ЗО хвилин до їди, запиваючи н е­ великою к ількістю теп ло ї води (курс лікування 10— 40 днів); настій (10— 20 г сировини на 200— 300 м л окропу, насто­ яти до охолодж енн я) по 1 столовій л о ж ­ ці щогодини до зупинки кровотечі, але не більш е 8— ІО Ч о ж ок на д о бу (для л і ­ кувальних клізм очок готую ть відвар з розрахунку 2— 5 г цмину на 200 мл окропу і вводять по 50 м л 2— 3 рази на день).

455

1204 ЧАБЁР САДОВИЙ чабёр садовый Satureja hortensis — однорічна, рідко дворічна рослина родини губоцвітих. Стебла прямо­ стоячі, 15— 35 см, в екземплярів, що перезимували, до 60 см заввишки, галузисті, опуш ені к о ­ роткими, але багатоклітинними, вниз відігнутими волосками, при основі часто здерев'янілі. Листки супротивні, майже сидячі, лін ій ­ но-ланцетні, клиновидно звуж ені до основи, цілокраї, здебільш ого тупі, з обох боків або лише з і­ споду розсіянокоротковолосисті, крапчастозалозисті. Квітки дво­ статеві, неправильні, утворю ю ть З— 5-квіткові пазушні несправжні кільця, верхні з яких зближ ені на кінці стебла та гілок ; чашеч­ ка дзвониковидна, зовні розсіяноволосиста, зелена або лілувата, з 10 жилками і 5 ланцетними за­ гостреними зубцями, щ о майже дорівню ють трубочц і; віночок світло-ліловий, рожевий або б і­ лий, зовні р озсіянокоротковолосистий, двогубий, з плоскою, виїм ­ частою верхньою губою і трилопа­ тевою нижньою, середня лопать якої виїмчаста. П л ід складається з чотирьох однонасінних горіш ковидних часток. Цвіте у липнісерпні. Поширення. Батьківщина чабру садового — Східне С ередзем ­ номор'я, Іран. На території У к ­ раїни його культивую ть як рос­ ли н у еф іроолійну, пряносмакову та декоративну. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення лік ів використовують траву чабру (H erba Saturejae hortensis), яку заготовляю ть в пе­ ріод цвітіння рослини, зрізую чи

всю надземну частину на висоті 10— 12 см від поверхні грунту. Суш ать сировину в чистих, добре провітрюваних приміщеннях або під укриттям на в ільн ом у повітрі, розстилаючи тонким шаром на па­ пері чи тканині. П ісля висуш у­ вання траву об м о ло ч ую ть і просі­ вають через дротяне сито, щоб відділити грубі стебла. С ух о ї трави виходить 16— 17 % . Готову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава чабру м іс­ тить еф ірну о лію (0,8— 2 % ), д у ­ бильні (8— 9 % ) і слизисті р ечо­ вини та см олу. У складі еф ірної о л ії є карвакрол, парацимол, ди ­ пентен, пінен, тим ол та інші тер­ пени. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментами встановлено, що ефірна о лія чаб­ ру має бактерицидні й гіпотен­ зивні властивості. У народній м е­ дицині чабер використовують як засіб, що має в'яж учі, бактерицид­ ні, спазмолітичні, слабкі с ечогін ­ ні, потогінні, протигнильні й гли ­ стогінні властивості. Великі дози чабру дію ть абортивно. О собливо ефективним є застосування чабру при проносах, катарах ш лунковокишкового тракту, розладах трав­ лення, блюванні та глистяній ін ­ вазії. Зовнішньо чабер використо­ вують при дерматитах від укусів комах (місця ук усів змащ ують свіжим соком).

ЧАГА— багаторічний паразитичний гриб родини гіменохетових. Т е саме, що й березовий гриб.

1206 ЧАЙ КИТАЙСЬКИЙ чай китайский

Thea sinensis, с и н о н ім — Саmellina sinensis — вічнозелений, галузистий, 50— 150 см заввишки кущ родини чайних. Листки чергові, видовжено-овальні, ц ілісні, 6— 7 см завдовжки, 3,5— 4 см завширшки, гострозубчасті, зверху тем но-зелені, зіс ­ поду світло-зелені, з короткою тупою, іноді роздвоєною верхів­ кою та ш ирококлиновидною о с­ новою. Квітки правильні, двоста­ теві, 2,5— 3 см в діаметрі, пооди­ нокі або по 2— 5 в пазухах ли ст­ (їх 5— 9) білі, ків; пелюстки рідше рожеві. П л ід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Батьківщина чаю — гірські ліси П івденного Китаю та Індокитайського півострова. В СРСР (Грузія, Азербайдж ан, Краснодарський край РРФ СР) чай давно введено в к ультур у. Сировина. Вирощують чай за­ ради верхівкових частин пагонів з 2— 3 недорозвиненими ли сто ч ­ ками (флеш ів). Якщо листя і ф ле­ ші суш ать відразу після збирання, то одерж ую ть зелений чай. Щ об одержати чорний чай, сировину спочатку піддаю ть ферментації, Лікарські формн і застосування. а вже потім сушать. Зберігаю ть В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (2 сто­ лов і ло ж к и сировини на 400 м л окропу, чай у добр е і щ ільн о закритих настою ють 1 годину, проц ідж ую ть) по банках або бляшанках. півсклянки 3 рази на день до їди. Хімічний склад. У ли сті чаю китайського є дуби льн і речови­ ни (до 3 5 % ), до 5% алкалоїдів (кофеїн, теоф ілін, теобромін, ксантин, аденін, гіпоксантин, іза­ тин та інш і), флавоноїди, ефірна олія, аскорбінова кислота (до 250 м г % ), вітаміни В ,, В2, К ,, Р, РР, м інеральні солі. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ц ілю щ і властивості чаю зумовлю ю ться всім к ом плек ­ сом речовин, що в ньому є. Із чаю в гарячий настій переходить значна частина наявних ф із іо ло ­ гічно активних речовин, у том у чи слі і вітаміни. Червоно-коричневий к олір і терпкий в'яжучий смак надають настою головним чином таніни, а аромат — ефірна о лія (вважається, що ефірна олія, що створює «б у к е т » чаю, містить понад 500 хім ічних сполук ). Сти­ м улю ю чі властивості чаю зум ов­ лен і в основном у кофеїном. За­ леж н о від сор ту і сп особу заварки чаю склянка міцного напою м іс­ тить від 0,02 до 0,1 г коф еїну. К оф еїн збуд ж ує центральну нер­ вову систем у і діяльн ість серця, підвищ ує кров'яний тиск, роз­ 1206 ширює судини головного мозку,

456

1207 печінки, нирок, посилю є діурез. Зважаючи на це, вживання чаю корисне при занепаді сил і висна­ женні, стом ленні і зниженні р о­ зум ової активності. З метою надання першої допом оги чай да­ ють при отруєннях, що виклика­ ють пригнічення центральної нер­ вової системи, ослаблення серце­ вої д іяльн ості і дихання (отруєння алкоголем і іншими наркотични­ ми речовинами). А л к а ло їд и теоф і­ лін і теобромін виявляють слабовираж ену сти м улю ю чу дію на центральну нервову систему, але значно підвищують діурез. Д у ­ бильні речовини чаю — катехіни, які за будовою бли зькі до віта­ міну Р, сприяють засвоєнню орга­ нізмом аскорбінової кислоти, під­ вищують міцність капілярів, зменш ую ть проникність їх стінок. Три склянки чаю покривають д о ­ бову потребу організм у людини у вітаміні Р. Таніни чаю виявля­ ють в'яж учу і бактерицидну дію, поліпш ую ть травлення. Через те чай призначають хворим при гост­ рих проносах і інших розладах кишкової діяльності. Треба пам'я­ тати, що міцний настій чаю не рекомендується вживати при п ід­ вищеній збудливості, безсонні, органічних захворюваннях сер­ цево-судинної системи, атеро­ склерозі, гіпертонічній хворобі, глауком і. Надто міцний чай не бажано вживати і цілком зд ор о­ вим людям, оскільки це може спричинити перезбудж ення нер­ вової системи, занепокоєння, при­ скорене серцебиття, відчуття страху і інші хворобливі явища. Міцний настій чаю використову­ ють як зовнішній засіб. У вигляді компресів, примочок і промивань його застосовую ть при сонячних опіках, запаленні очей, як косм е­ тичний засіб при в'ялій і сухій шкірі для очищення і підвищення її еластичності, зміцнення стінок дрібних судин, запобігання утв о­ ренню підшкірних крововиливів тощо. Ц ілю щ і властивості має і зелений чай. Настій із зеленого чаю стимулю є кровотворення, сприяє утворенню протром біну в печінці, активізує окислювально-відновлю вальні процеси, нор­ м алізує водно-сольовий обмін, тонізує серцевий м'яз, підвищує пруж ність і зменшує проникність стінок кровоносних судин, зни­ ж ує артеріальний тиск і кількість холестери н у в крові, поліпш ує самопочуття хворих на атер оск ле­ роз, ревматизм і хронічний гепа+ит, діє як радіопротектор (кате­ хіни чаю зв'язую ть і виводять з організм у стронцій 90, за п обі­ гаючи проникненню його у к іст­ ковий м озок), сприяє значному зменшенню кількості випитої во­ ди у жаркий період року. Вжива­ ють настій із зелен ого чаю як про­ філактичний засіб, але в ком плек­

сі з іншими лікам и він набуває і лік ув а льн о го значення. Відвар зелен ого чаю має виражені анти­ мікробні властивості і з успіхом застосовується при дизентерії, ен­ тероколітах, колітах, диспепсії. Лікарські формн і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настій зелен ого чаю (2 чайні лож к и сировини на 200 мл окропу настояти 10 хвилин, процідити) по 60— 80 мл 3 рази на день; 1,5 г с у ­ хого зелен ого чаю заварюють у 1 л окропу, настою ють і п'ю ть як чай для у гамування спраги; 100 г су хо го з е ­ лен ого чаю заливаю ть 2 л води, настою ­ ють ЗО хвилин, кип'ятять, періодично поміш ую чи, 1 годину, ф ільтрую ть, а за ­ лиш ок (заварку) знову заливають 1 л води, кип'ятять 40 хвилин і ф ільтрую ть, п ісля чого обидва ф ільтрати зміш ую ть, розливаю ть в чисті пляшки і стери­ лізую ть. П ростерилізований відвар мож на зберігати при звичайній кім нат­ ній тем пературі 3 місяці, а в х о ло д и ль ­ нику — до 6 місяців. Приймають його по 1— 2 столові лож ки 4 рази на день за 20— ЗО хвилин до їди (дітям до 1 року відвар дозую ть чайними лож ками, а старшим року — десертними). При го ­ стрій ди зентерії курс лікування три­ ває 5— 10 днів, а при хронічній — 15— 20 днів. З О В Н ІШ Н ЬО — компреси, прим очки і промивання настоєм (1 чайну ло ж к у с у ­ хого чорного чаю заливаю ть склянкою окропу, настою ють 5 хвилин, п р оц ід ж у­ ють, о хо ло д ж у ю т ь до кім натної тем п е­ ратури).

«ЧАЙНИЙ ГРИБ», «японський гриб», чайний квас; «чайный гриб», «маньчжур­ ский гриб» M ed u som yces gisevii — культура мікроорганізмів; сим­ біоз дріж дж ів (Saccharomycodes lu d w igii) та оцтовокислих бакте­ рій (A cetobacter aceti subsp. x y li­ num). Має вигляд товстої бур ува­ т о -б іл о ї слизової плівки, яка нага­ дує плаваючу м едузу на поверхні рідини. Поверхня «гр и ба » гла­ денька зверху і волокниста зісп о­ ду. Через місяць від «гр и ба » від­ діляється тонка ніжна плівка, яку переносять в окрем у банку для розмноження; можна брати й невеликі кусочки, вони дуж е швидко розростаються. Поширення. Вперше «чайний гри б» почали культивувати в краї­ нах сход у (в Японії, Індії, Ін дон е­ зії), звідти він поширився на За­ хід (вважають, що це відбулося під час російсько-японської вій­ ни). К ультивується у посудині з 10 % -ним цукровим розчином (з додаванням чайного настою) при кімнатній температурі та в іл ь ­ ному доступі повітря. В умовах сильного освітлення та низької температури повітря ж и ттєдіяль­ ність «гр и ба » гальм ується. Навес­ ні і влітку він росте значно кра­ ще, ніж восени і взимку. Сировина. З лік увальною метою використовують семи-восьмиденний настій к ультур и «чайного гриба». Д ріж дж і «гр и ба » збр од­ ж ую ть цукор, утворюючи неве­ ли ку к ількість спирту та в у гле ­ кислоти, а оцтовокислі бактерії окислю ю ть спирт до оцтової кис­ лоти. Внаслідок цього одерж ую ть приємний газований освіжаючий напій, кисло-солодкуватий на смак. Щ об напій був завжди смач­ ний і мав освіж аючі властивості, необхідно раз на тиждень проми­ вати «г р и б » теплою кип'яченою водою і тримати в широкій банці, закритій марлею. Перед вживан­ ням настій виливають з банки, ф ільтрую ть через кілька шарів марлі і зливають у пляшки, де він м ож е зберігатися досить тривалий час, не змінюючи своїх цілю щ их властивостей. Хімічний склад. Настій «чайного гриба» містить цукри, винний спирт, вугільн у і органічні к и сло­ ти (молочна, оцтова, глюконова, койєва), ферменти, ароматичні ре­ човини, вітамін В2, речовину, п о ­ дібн у до аскорбінової кислоти. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Ц ілю щ і властивості «чайного гриба» доведено к л і­ нічно. Настій «гр и ба » має анти­ біотичні, протизапальні і зн еб о ­ лю ю чі властивості, знижує арте­ ріальний тиск і рівень холестер и ­ ну в крові, регулю є діяльність травного каналу. Вживання на­

457

1209 стою показане і дає добрий тера­ певтичний ефект при різних фор­ мах бактеріальної дизентерії, при гастрогенному ентериті (поносі, викликаному запаленням тонкої кишки внаслідок недостатнього сокотворення ш лунком), гастро­ генном у ентероколіті (запален­ ні товстої і тонк ої кишок), к о ­ л іт і дизентерійного походження та при спастичному к оліті у л ю ­ дей похи лого віку. Вважають, що настій «чай ного гриба» є ефектив­ ним засобом у боротьбі з дизен­ терійним бацилоносійством. Як профілактичний і лікувальний за­ сіб настій «чайного гриба» п'ють при артеріосклерозі, склерозі, при гіпертонічній хворобі, ревмокар­ диті і поліартриті, при захворю­ ваннях простудного характеру, зокрема при катарі верхніх ди­ хальних шляхів. Як зовнішній засіб настій «чайного гриба» р ек о­ мендую ть вживати для п олоскан­ ня зіва глотки і ротової порож ни­ ни та промивання порожнини н о ­ са при гострих формах ангіни, хрон ічном у тонзиліті і при запаль­ них процесах слизової оболонки рота. Багаторазове тривале п о л ос ­ кання зіва швидко усуває місце­ ві і загальні хворобливі явища і покращує самопочуття хворих. У ж е через день нормалізується температура тіла, минає б іль у горлі і головний біль; зникають за­ гальна слабкість і гострі запальні явища в носоглотці та кишках. П олоскання зіва глотки протягом багатьох місяців запобігає реци­ дивам ангіни і тон зи літу у осіб, які часто хворію ть на ці недуги. О б е ­ режне промивання носової п о ­ рожнини усуває стійкий хроніч­ ний нежить, а промивання нагноє­ них ран прискорює їх гоєння. Лікарські форми і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настій гриба по п ів­ склянки 3— 4 рази на день за 1 годину до їди (при ш лунково-киш кових захворю ­ ваннях після прийом у настою треба полеж ати 1 годи ну на правому боц і). З О В Н ІШ Н ЬО — полоскання і проми­ вання настоєм.

ЧАПОЛОЧ ПАХУЧА зу б р о в к а д уш и с т а я

H ie ro c h lo e odorata — багаторічна трав'яниста корене­ вищна, з приємним запахом рос­ лина родини тонконогових (зла ­ кових). Стебла висхідні, голі, гладенькі, 30— 80 см заввишки, з порожнистими меж ивузлями і по­ товщеними вузлами. Лист ки чер­ гові, плоскі, цілокраї, на б езп л ід ­ них пагонах лінійні, загострені, 5— 6 мм завширшки і до 60 см завдовжки, зісподу зелені, голі, зверху — сіро-зелені; на квітко­ носних — лінійно-ланцетні, уко­ рочені (1— 3 см завдовжки), з видовженими гладенькими або шорсткими піхвами. На межі пластники і піхви є довгий (2— 4 мм) гострий язичок. Квітки д р іб ­ ні, різнорідні, зібрані в дрібні (3—

5 мм), яйцевидні, трохи сти сну­ ті з боків, з полиском, золотистобурі, 3-квіткові (серединні квітки двостатеві, бічні — чоловічі) к о­ лоски, що утворюю ть на верхів­ ці стебла яйцевидну р о зло гу в о ­ лоть з тонкими гладенькими г і­ лочками. К олоск ові луск и ш ипу­ ваті, по краю з довгими війками. Нижні квіткові лу ск и в чоловічих квітках шкірясті, по краю вій­ часті з коротким остюком, що ви­ ходить б іля верхівки або із сер е­ дини . спинки. П л і д — з е р ні вк а . Цвіте у травні — червні. Поширення. Ч аполоч пахуча росте переважно на П о лісс і та в Л іс о ­ степу в соснових і мішаних лісах, на пісках, ліс о к у ль тур н и х п л о ­ щах, вирубках і галявинах. Заготівля і зберігання. З лік у в а ль ­ ною метою використовують тра­ ву чап олочі (H erba H ieroch loe), яку заготовляю ть після цвітіння рослини, зрізую чи листки й без­ плідні пагони серпом або ножем вище прикореневих буруватих листків. П ісля видалення квітко­ вих волотей траву суш ать у затін­ ку на вільн ом у повітрі або на го ­ рищі (розкладаю ть тонким шаром на папері чи тканині або зв'язую ть у невеликі пучки й підвіш ую ть). С у х о ї трави виходить 50 % . Строк придатності — 2 роки. Р о с л и н а н е ­ о ф іц и на л ьн а.

Х імічний склад. Трава чаполочі містить кумарин (0,2 % ), який на­ дає їй ароматичного запаху, р-кумарову, ф ер улову й м еліл о то в у кислоти. Дані про наявність у р ос­ лині алкалоїдів сумнівні. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. У народній медицині настій з трави чап олочі викорис­ товую ть як засіб, що зб уд ж ує апе­ тит і покращує травлення. Траву чаполочі широко використовують у лік еро-горілчан ій пр ом и сло­ вості для ароматизації вин і при виготовленні безалкогольн и х на­ поїв «Го р іхо в и й », «А л а -Т о о », «Спринт». Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави ст о ло ­ ву л о ж к у сировини настою ють ЗО хви­ ли н на склянц і окропу в закритій по­ судин і) по 1 столовій ло ж ц і 3— 4 рази на день за 10— 15 хвилин до їди.

(1

1208 ЧАЙНИЙ КВАС — к ультур а мікроорганізмів; сим­ біоз дріж дж ів та оцтовокислих бактерій. Те саме, що й « чай н ий гри б».

1210 ЧАРІВНА ЛІЩИНА — невелике дерево або кущ родини гамамелідових. Т е саме, щ о й гама м елі с в і р г і н с ь к и й .

1211 ЧАРНИК — багаторічна трав'яниста залозисто-пухната рослина родини ай­ стрових (складноцвітих). Т е саме, що й ар н ік а гі рсь ка .

458

1212

1214

ЧАСНИК ГОРОДНІЙ

к у крові, атеросклерозі, при к л і­ ЧАСНИКОВА ТРАВА —

чеснок посевной A lliu m sativum —

мактеричних неврозах, що суп р о­ водж ую ться головними болям и і безсонням. Крім того, часник вва­ жається добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, дизен­ тер ії і тифу. Як «кровоочисний» засіб його вживають при ф урун ­ к ула х і висипках на шкірі. П ози ­ тивний ефект одерж ую ть при лікуванні часником свинцевих о т­ руєнь. Існую ть достовірні статис­ тичні дані про те, що в країнах, де часник систематично вжи­ вають у їж у, відносно низька зах­ ворюваність на рак. Препарат а ло хо л, у складі якого є сухий екстракт часнику, застосовую ть при хрон ічном у гепатиті, х о ла н гі­ ті, холециститі і хр он ічном у атонічному запорі. Н астойку час­ нику, яка є у продаж у в аптеках, призначають всередину для приг­ нічення процесів гниття і б р од ін ­ ня в кишечнику, при атонії ки­ шечника і колітах, при гіпертон ії і атеросклерозі. Свіжий часник і виготовлені з нього препарати протипоказані при захворюваннях нирок. При зовніш ньом у засто­ суванні рослини спостерігається протистоцидний, бактерицидний, фунгіцидний, болезаспокійливий, протисверблячий, протисеборейний, кератолітичний і депігментую чий ефект. Розтерті на кашку цибулини часнику використову­ ють для лікування гнійних ран, мікозів, трихомонадних кольпітів, корости, гніздової пліш ивості, се ­ бореї голови, для стимулювання росту волосся, для інгаляцій з м е­ тою профілактики грипу та для виганяння гостриків (вводять з водою або м олок ом в клізм ах).

багаторічна трав'яниста ц ибулин­ на рослина родини лілій н и х. Ц и ­ булина яйцевидна, складається з численних б іли х сидячих ц и б ули ­ нок, ум іщ ених в загальну б ілу, сірувату або рож еву оболонк у. Стебло (квіткова стрілка) б езли с­ те, 25— 60 (100) см заввишки, у верхній частині зд ебільш ого зіг­ нуте кільцем. Листки прикорене­ ві, лінійні, плоскі, зісп од у кілясті, гострі, з шорсткими краями, ви­ ходять з цибулини і обгортаю ть своїми піхвами квіткове стебло приблизно до середини. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в зонтиковидне суцвіття, оточене однолистим покривалом (значна частина квіток суцвіття перетво­ рена на виводкові цибулинки); о ц ­ вітина проста, віночковидна, з 6 білувати х або зеленувато-білих, іноді червонуватих, ланцетних листочків. П л ід — коробочка. Ц ві­ те з червня до серпня. Поширення. Первинний ареал часнику — Середня Азія. По всій території України його к ульти ­ вую ть як овочеву рослину. Сировина. З лік увальною метою використовують свіж і цибулини часнику (Bulbus A llii sativi). Хімічний склад. В цибулинах часнику є глік озид а ліїн і інші с і­ рковмісні речовини (S-метил-, Sетил-, S-бутил-, S-алкілцистеїнсульф оксиди, S-метилцистеїн і ін.), ефірна олія (до 0 ,4 % ), ф іто­ стерини, вітаміни (С — 10 мг% , В,— 0,08 мг% , В2 — 0,08 мг% , В6— 0,60 мг% , нікотинова кислота — 1,2 мг% ), органічні кислоти, в уг­ леводи, полісахарид інулін, жирна о лія (сліди ). Д о складу еф ірної о л ії входять органічні сполуки сірки (алк ілп о х ід н і цистеїну, диві­ нілеульф іди, алілв ін ілсульф о к сид). М інеральний склад часнику характерний наявністю значних к ількостей калію, кальцію, на­ трію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду, міді. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Часник городній сти­ м улю є виділення ш лункового с о ­ к у і жовчі, посилю є перистальти­ к у кишок, зниж ує анорм альну і сприяє розвитку нормальної киш­ кової флори, згубн о діє на гост­ риків, розширює кровоносні суди­ ни, зниж ує кров'яний тиск, з б іл ь ­ ш ує ам п літуд у і сповільню є ритм серцевих скорочень, підвищ ує д і­ урез, сприяє розрідж енню густих м окрот при бронхітах, посилює м енструації, підвищує статеву ак­ тивність. П ероральне застосуван­ ня часнику показане при відсут­ ності апетиту, поруш енні трав­ лення, катарі ш лунка і кишечника (особли во інф екційного поход­ ження), поносі, підвищ еному тис­

Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШ НЬО — одноразове вживання 2— 3 зубочків часнику (добова доза) в їж у; настій (1 чайну ложку подрібне­ ного на кашку часнику настоюють 1 годину на 400 мл холодної кип'яченої води) по півсклянки 3 рази на день до їди; потовчену головку часнику змі­ шують з 250 мл кислого молока, настою­ ють ніч, а на наступний день випи­ вають за 2— 3 прийоми; настойку часнику (Tinctura A llii-sa tiv i) по 10— 20 крапель (дорослим) 2— 3 рази на день. З ОВНІШ НЬО — аплікації на ділянки ураження; Ін галяції (кашу із часнику вводять у ніздрі з ватним тампоном); клізми (2— 4 столові ложки соку час­ нику на півсклянки молока; для дітей кількість соку зменшують в 2— 4 рази); тампони (потовчену головку часнику загортають у марлю розміром 10 X 10 см, зав'язують і вводять у піхву на 4— 6 го­ дин щодня зранку і ввечері).

1213____________________ ЧАСНИК ж овтий — невелика (10— ЗО см заввишки) ба­ гаторічна цибулинна гола р осли ­ на родини лілійн их. Те саме, що й зір очк и жовті.

дворічна трав'яниста рослина р о­ дини капустяних (хрестоцвітих). Те саме, щ о й кінський часник че­ реш ковий.

1215 ЧЕБРЕЦЬ БОРОВИЙ — низенький (до 15 см заввишки), з приємним запахом півкущик р о ­ дини губоцвітих. Те саме, що й чебрець плазкий.

459

1216____________________ 1217 ЧЕБРЕЦЬ ДВОВИДНИЙ

ЧЕБРЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ

тимьян диморфный Thym us dim orphus —

тимьян обыкновенный Thymus vulgaris —

низенький, до 23 см заввишки, з приємним запахом півкущ ик р о ­ дини губоцвітих. Головне стебло недовге, закінчується суцвіттям; квітконосні гілочки круглясті або невиразночотиригранні, підведе­ ні, рідше півп олеглі, в суц віт­ ті й під суцвіттям опуш ені дов­ гими відлеглим и волосками, ниж ­ че — коротенькими вниз в ідігн у­ тими волосками; неплідні па­ гони п о леглі або й повзучі, відходять від головного стебла і тоді коротші, а також б е з­ посередньо від кореневищ і т о ­ ді досягають ЗО см завдовжки. Листки тем но-зелені супротив­ ні, трохи зігн уті вбік, особ­ ливо на неплідних пагонах, короткочерешкові, видовжено- або лінійно-еліптичні, з видовжено-клиновидною основою і тупою чи тупуватою верхівкою, по краю при основі з нечисленними війками, на поверхні голі, з виразно п ом іт­ ними великими та порівняно р ід­ кими крапчастими залозками, з іс ­ поду з добре помітними б о к о ­ вими жилками; у пазухах листків розвинені коротко почленовані пагони з пучком листочків, більш помітні на неплідних пагонах. Квітки неправильні, різнорідні (або двостатеві, або ж ін очі на різних особинах), зібрані в видовж еноголовчасте або перерив­ часте, з кільком а (до 5— 6) р оз­ сунутими несправжніми кільцями суцвіття, завдовжки до 10 см; він очок 5— 7 мм завдовжки, рож евобузковий, двогубий, з с у ­ цільною виїмчастою верхньою г у ­ бою і глибокотрилопатевою ниж ­ ньою. П лід складається з 4 одн о­ насінних горішковидних часток. Цвіте з др уго ї половини травня по липень. Поширення. Чебрець ДВОВИДНИЙ росте в Степу й Л іс о ст е п у на ка­ м'янистих степах, відслоненнях, приморських пісках. Заготівля і зберігання. Див. статтю Ч ебрець плазкий. Хімічний склад. Чебрець двовидний має близький до чебрецю плазкого хімічний склад, але від­ різняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські формн і застосування — усе так, як у стат­ ті Чебрець плазкий.

невеликий (до 50 см заввишки) півкущ ик родини губоцвітих. Стебло прямостояче або підведе­ не, дуж е гіллясте, в нижній части­ ні здерев'яніле; гілки трав'янис­ ті, тонкі, чотиригранні, сіруватоопушені. Листки дрібні (5— 10 см завдовжки), супротивні, короткочерешкові, видовжено-ланцетовидні, сіруваті, густо опуш ені, ц і­ локраї, з крапчастими залозками і загорнутими донизу краями, дуж е запашні. Квітки дрібні, неправильні, в пазушних пів­ зонтиках, що утворю ю ть не­ справжні кільця, зібрані у рихлі китицевидні суцвіття; ВІНОЧОК двогубий, лілувато-рож евий, р ід­ ше білий. П лід складається з ч о ­ тирьох однонасінних горіш коподібних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. Батьківщина чебр е­ цю звичайного — західні райони Середзем ном орського узб е р еж ­

жя. На півдні України його к у л ь ­ тивують як еф ір оолій н у рослину. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовують свіж у (д ля добування еф ірної о л ії — Oleum Thym i) або суш ену траву чебрецю (H erba Thym i v u l­ garis). Заготівлю проводять у два строки: перший ук іс — в період масового цвітіння рослини, д р у­ гий — за півтора — два місяці до кінця вегетації. Скош ену траву с у ­ шать, обм олочую ть, а потім на ре­ шеті відділяю ть квітки і листя від стебел, які відкидають. Готову сировину зберігаю ть у сухом у, добре провітрю ваному приміщен­ ні. Строк придатності — 3 роки. Хімічний склад. Трава чебрецю звичайного містить еф ірну олію (0,8— 1,2 % ), ф лавоноїди (лю т ео ­ лін, лю теолін-7-глю козид, лю теолін-7-диглю козид), тритерпенові (урсолова, олеанолова, тимунова), оксикоричні і інші кислоти. Д о складу еф ірної о л ії входять тим ол (до 4 2 % ) , карвакрол, ци­ мол, пінен, борн еол, каріоф ілен, л ін а л о о л і інші терпеноїди.

460

1218________________ 1219________________ Фармакологічні властивості і ви­ ЧЕБРЕЦЬ К А Л Л ЬЄ користання. У науковій медицині тимьян Каллье використовую ть тимол і пертусин. Зовніш ньо тимол застосовую ть для дезинф екції ротової п орож ­ нини, зіву й носоглотки, для л і­ кування грибкових ураж ень ш кі­ ри, у стоматологічній практи­ ці. Всередину його призначаю ть як антисептичний засіб при по­ носах і метеоризмі для зм ен­ шення бродіння в киш ечнику і як глистогінний засіб при анкілостомідозі, трихоцеф альозі та некаторозі. Пертусин застосову­ ють як відхаркувальний засіб при бронхітах і коклюші. Гале­ нові препарати чебрецю звичай­ ного використовую ть при тих ж е захворюваннях, що й пре­ парати чебрецю плазкого. Л ікарські форми і застосування. 1. П ер­ тусин (Pertussinum) приймають по 1 сто­ ловій лож ці (дітям — від половини чай­ ної до 1 десертної лож ки) 3 рази на день. 2. Тимол (Thymolum) застосову­ ють для дезинф екції ротової порож ни­ ни, зіву й носоглотки (полоскання 0,05— 0,1 % -ним розчином), для лікування еп і­ дермофітії і актиномікозу (в останньо­ му випадку здебільшого застосовую ть 10 % -ний масляний розчин тимолу, яким заповнюють широко розтяту по­ рож нину абсцесів), для знеболювання дентину (у складі рідини Гартмана), при поносах і метеоризмі (приймають всередину по 0,1 г 2—3 рази на день) 1 як глистогінний засіб. При анкілостомідозі за 1—2 дні до лікування, під час лікування і протягом 1—2 днів після л і­ кування призначають напіврідкі страви без ж ирів і алкоголю. Напередодні лікування дають сольове проносне. Зранку в день лікування натщесерце дають тимол в капсулах або в порош ку 3 цукром в таких добових дозах: дітям віком 2—5 років — 0,2—0,5 г, 6—8 ро­ к і в — 0,6—0,8 г, 9—10 р о к ів — 1— 1,2 г, 11 — 15 р о к ів — 1,2—2 г, у віці 16— 20 років — 2,5—3 г, 21—50 років — 4 г, старішим 50 років — 3 г. Дітям віком до 2 років тимол не призначають. Добові дози ділять на 4 частини і дають одну за другою з перервами 15—20 хвилин. Через півтори години дають сольове проносне. Лікування проводять 3 дні підряд. Повторення курсу лікування дозволяється через 2—3 тиж ні. Курс л і­ кування трихоцефальозу складається з 5—6-денних циклів. Добова доза тимолу для дорослого 0,75—1 г. Всю дозу прий­ мають зранку натщесерце. На шостий день увечері призначають сольове про­ носне (рицинова олія протипоказана). П ісля 6 днів приймання роблять перер­ ву на 6 днів. Дітям препарат призна­ чають з розрахунку 0,05 г на -кожен рік ж иття на прийом (по наведеній схемі). Найвищі дози тимолу дорослим при вж иванні всередину: разова 1 г, добова 4 г. Тимол протипоказаний при деком­ пенсації серцевої діяльності, хворобах печінки і нирок, виразкових захворю ­ ваннях шлунка і кишечника, при вагі­ тності. Тимол використовую ть також як консервант для деяких фармацевтич них препаратів.

Thym us саіііегі —

ЧЕБРЕЦЬ М А РШ А ЛЛІВ

тимьян Маршалла Thym us marschallianus —

низенький, 12—37 см заввишки, з приємним запахом півкущ ик ро­ дини губоцвітих. Головне стебло недовге, леж аче або скоса висхід­ не, закінчується квітучим паго­ ном; квітконосні гілочки підведе­ ні або прямостоячі, опушені в с у ц ­ вітті та під ним довгими відлеглими волосками і тут невиразно ч о ­ тиригранні, ниж че — опуш ені ко­ роткими вниз відігнутими волос­ ками, круглясті; неплідні пагони підведені або прямостоячі, відхо­ дять від головного стебла. Листки світло-зелені, супротивні, сидячі, видовж еноеліптичні, з клиновид­ ною основою і загостреною вер­ хівкою, по краю при основі розсія­ но війчасті, на поверхні голі, з численними і м алопомітними б о ­ ковими ж илками; середні лист­ ки з малопомітними пазуш ними гілочками. Квітки неправильні, різнорідні (або двостатеві, або ж і­ ночі на різних особинах), зібрані у видовж ене переривчасте,, з к іл ь­ кома (до 7 і більше) розсунутим и несправж німи кільцям и суцвіття завдовж ки до 15 см; віночок до 5 мм завдовж ки, блідо-бузковий, двогубий, з суцільною виїмчастою верхньою губою і глибокотрило­ патевою нижньою. Плід скл ад ає­ ться з 4 однонасінних горіш ковид­ них часток. Цвіте з другої полови­ ни травня по липень. Поширення. Ч ебрець М арш аллів росте в Л ісостепу й північних районах Степу на лучних степах, узліссях і відслоненнях. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Чебрець п ла зки й . Хімічний склад. Ч ебрець М ар­ Фармакологічні властивості і ви­ ш аллів має близький до чебрецю користання, лікарські форми і за­ плазкого хімічний склад, але від­ стосування — усе так, як у статті різняється трохи іншим вмістом і співвіднош енням компонентів, Чебрець плазкий. щ о його складаю ть.

низенький (до 10 см заввишки) з приємним запахом півкущ ик р о ­ дини губоцвітих. Головне стебло тоненьке, повзуче, закінчується квітучим пагоном ; квітконосні гі­ лочки густо розміщ ені, круглясті або невиразночотиригранні, м ай­ ж е прямостоячі, більш -менш рів­ номірно опушені, під суцвіттям — відлегловолосисті. Листки ц іло­ краї, супротивні, здебільш ого л о ­ патковидні, помітно нерівнобокі, на верхівці тупуваті, по краю при основі війчасті, зісподу — з вип­ нутою середньою ж илкою та малопомітними крапчастими за ­ лозками; нижні стеблові листки звуж ені в череш ок, середні і верх­ ні — сидячі. Квітки неправильні, різнорідні (або двостатеві, або ж і­ ночі на різних особинах), зібрані в головчасте, згодом витягнуте і перерване суцвіття з більш -менш розсунутим и нечисленними (од­ ним — чотирма) несправж німи кільцями; віночок ліловий, дво­ губий, з суцільною верхньою гу­ бою і глибокотрилопатевою н и ж ­ ньою. П лід складається з 4 одно­ насінних горіш ковидних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. Чебрець Калльє росте у степовій і передгірній частинах Криму на кам 'янистих степах і схилах. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Чебрець плазкий. Хімічний склад. Чебрець Калльє має близький до чебрецю п л азко­ го хімічний склад, але відрізняє­ ться дещ о іншим вмістом і спів­ віднош енням компонентів, що йо­ го складають.

Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Чебрець плазкий.

1218

461 1220 ЧЕБРЕЦЬ П Л А З К Й Й , чебр ец ь боровий; тим ьян п о лзуч и й Thym us serpyllum — низенький (до 15 см заввишки), з приємним запахом п і в к у щ и к р о ­ дини губоцвітих. Головне стебло тоненьке, повзуче, вкорінене, за­ к інчується леж ачим неплідним пагоном ; квітконосні гілочки к руглясті або невиразночотиригранні, прямостоячі чи від основи підведені, більш -менш рівномірно навкруг опушені, під суцвіттям відлегловолосисті. Листки суп р о ­ тивні, короткочереш кові, е л іп ­ тичні або видовж ено-еліптичні, ц ілокраї, по краю при основі довго-війчасті, з малопомітними крапчастими залозками і випну­ тими зісподу жилками; верхівкові підсуцвітні листки р ом б іч н о -елі­ птичні. Квітки неправильні, р ізно­ рідні (або двостатеві, або ж іночі на різних особинах), зібрані в па­ зухах верхніх листків пучками, зближ еним и на кінцях гілоч ок у головчасте або довгасте, при о с ­ нові іноді переривчасте суцвіття; в і н о ч о к рож ево-бузковий, д в о гу­ бий, з плоскою , прямою вищ ербле­ ною верхньою губою і глибоко-

трилопатевою нижньою. П лід складається з 4 однонасінних горіш коподібних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. Чебрець плазкий рос­ те на П о ліссі у сухих хвой­ них і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, серед чагарників, на схилах. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення лік ів використовують траву чебрецю (Herba Thym i ser­ p illi). Заготовляють її в період цві­ тіння ро,слини, зрізуючи ножем, ножицями, секатором або серпом верхні трав'янисті пагони без ниж ­ ніх здерев'янілих стебел. Зривати їх не можна, бо при цьому р ос­ лина виривається з коренями, що приводить до знищення заростей. П овторну заготівлю сировини на тій самій ділянці дозволяється проводити не раніше як через 2— 3 роки. Зібрану траву сушать у затінку на відкритому повітрі, розстилаючи тонким шаром на па­ пері чи тканині. П ісля висихан­ ня траву обм олочую ть, а потім на решеті відділяють квітки і листя від стебел, які відкидають. Готову сировину зберігають у с у ­ хому, добре провітрюваному при­ міщенні. Строк придатності — З роки.

Хімічний склад. Трава чебрецю містить еф ірну олію (від 0,2 до 1,5 % ), флавоноїди, дуби льні і г ір ­ кі речовини, камедь,тритерпенові кислоти (урсолова і олеанолова), мінеральні с ол і і інші сполуки. Д о складу ефірної о л ії входять тимол, карвакрол, цимол, а- і 0-пінен, утер п ін ен , а-терпинео’л, б о р ­ неол, цингеберен і інші терпеноїди. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Г а л ен о ві препарати чебрецю плазкого виявляють від­ харкувальну антибактеріальну, спазм олітичну і зн еболю ю чу дію, заспокійливо діють на централь­ ну нервову систему, збудж ую ть виділення ш лункового соку. їх можна давати при ларингітах, трахеїтах, бронхітах, бронхопнев­ моніях, при шлунково-кишкових захворюваннях, що супр оводж у­ ються зниженням ш лункової с е ­ креції, атонією або спазмами кишечника, метеоризмом. У на­ родній медицині, крім того, че­ брець плазкий вважається добрим засобом для лікування коклюшу, ту б ер к у ль о зу легень, безсоння, задишки, брон хіальн ої астми, при виразковій хворобі шлунка і два­ надцятипалої кишки, геморої, при захворюваннях суглобів, пара­ лічах, крижовопоперековій не­ вралгії, у випадку інвазії с тьо ж ­ ковими гельмінтами, від а л к о ­ го лізм у (див. статтю П о л и н г і р ­ кий) та при альгом енореї. Як зовнішній засіб чебрець викори­ стовую ть при запальних захво­ рюваннях ротової порожнини і ротоглотки, викликаних гноєрідними бактеріями (полоскання); у разі нервових і шкірних захво­ рювань, ревматизму (ванни); при запальних захворюваннях піхви, б ілях, особли во у жінок п о ­ х и лого віку (спринцювання). З г о ­ тових аптечних препаратів за­ стосовую ть тимол, пертусин і рідину Гартмана (див. статтю Ч е б р е ц ь з в и ч а й н и й ) . Препарати чебрецю протипоказані при ва­ гітності, декомпенсації серцевої діяльності, хворобах печінки і нирок. Передозування може спри­ чинити нудоту. Л ікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (2 столові л о ж ­ ки сировини на 500 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до іди; 1 чайну ло ж к у сировини заварюють склянкою окропу і п'ю ть як чай, п ід солод ж ую ч и медом. З О В Н ІШ Н ЬО — полоскання настоєм (10 г, або 2 столові лож к и сировини на 200 мл окропу); 15 г сировини зали­ вають двома склянками окропу, настою ­ ють до охолодж ення, процідж ую ть, розводять кип'яченою водою до 1 л і одерж аний настій застосовую ть для спринцювання (проц едуру проводять зранку і ввечері); 100 г сировини за ли ­ вають 2 л окропу, настою ють ЗО хвилин, п р оц ідж ую ть і додають до ванни.

462

1221

1222

ЧЕМЕРИЦЯ БІЛА

ЧЕМЕРИЦЯ ЛОБЕЛІЄВА

чемерица белая

чемерица Лобеля

Veratrum album — багаторічна трав'яниста, з тов­ стим коротким кореневищем р ос­ лина родини лілійн их. Стебло пряме, 50— 150 см заввишки, ци­ ліндричне, у верхній частині гу с ­ то- і короткоопуш ене. Листки ве­ ликі, спірально розміщ ені, чи слен­ ні, цілокраї, вздовж складчасті, зверху голі, зісподу — опушені, звуж ені внизу в щирокі піхви; нижні листки яйцевидно-еліп­ тичні або еліптичні, верхні — лан­ цетні. Квітки полігамні, зсере­ дини брудн о-білі, зовні зе ле н у ­ ваті і злегка пухнасті, зібрані у в о­ лотеве суцвіття: нижні квітки дв о­ статеві, верхні — чоловічі. О ц в і­ тина проста, шестироздільна, з видовж еноеліптичними або видовженооберненояйцевидними, заго­ стреними, звуженими до основи і дрібнозубчастими по краю част­ ками. П л ід — яйцевидно-еліптична, тригранна коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Чемериця б іла росте в Карпатах на альпійських луках. Заготівля і зберігання. Див. статтю Чемериця Л обелієва. Хімічний склад. Чемериця б іла має близький до чемериці Л о б е ­ л іє в о ї хімічний склад, але відріз­ няється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і за­ стосування — усе так, як у статті Чемериця Лобелієва.

Veratrum lobelianum — багаторічна трав'яниста з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійн их. Стебло грубе, пряме, циліндричне, порожнисте, до 175 см заввишки, при основі оточене рештками старих листків, у верхній частині й у суцвітті п ух­ насте. Листки великі, спірально розміщ ені, численні, цілокраї, вздовж складчасті, звуж ені внизу в широкі піхви; нижні листки яй­ цевидно- або широкоеліптичні, коротко загострені, верхні — лан­ цетні, загострені. Квітки п оліга м ­ ні, зібрані в пірам ідальну волоть; оцвітина проста, ж овтувато-зе­ лена, шестироздільна, з еліп ти ч­ ними, вгорі закругленими, по краю дрібнозубчастими, зовні опушеними частками. П лід — яйцевидно-тригранна коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Чемериця Л о б е ліє в а росте на вологих лісистих луках, на вологих місцях по узлісся х та по чагарниках на П о лісс і і в л іс о ­ степових районах; від підніж ж я до зони криволісся в Карпатах; по долинах річок у лів о б е р е ж ­ ном у злак ово-лук овом у Степу. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують кореневище з коренями чемериці (Rhizoma cum radicibus V eratri). Заготовляють сировину восени, після відмирання надзем ної час­ тини рослини, рідше напровесні, викопуючи рослини лопатою. Зі­

1221

1222

брану сировину обтруш ую ть від землі» звільняю ть від стебел, ми­ ють у х олодн ій воді, р іж уть на куски, розщ еплюю ть, при н е о б х ід ­ ності, навпіл і суш ать на сонці, а при несприятливих погодних у м о ­ вах — у теп ло м у приміщенні або в сушарці при температурі до 50°. С у х о ї сировини виходить 20 % . Строк придатності — 3 роки. Го­ тову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або бляшанках, дотримую чись правил зберіган­ ня отруйних рослин. Отруйні всі частини рослини. При мані­ пуляціях з нею (заготівля, суш ін ­ ня, приготування ліків тощ о) треба захищати очі, ніс і рот, після роботи мити руки. Хімічний склад. Кореневища і к о­ рені чемериці містять с ум у алка­ ло їд ів (кореневища — до 1,3%, корені — до 2,4 % ), дуби льн і р е­ човини, смоли, цукри та пігменти. Фармакологічні властивості і ви­ користання. При загальній д ії на організм алкалоїди чемериці збудж ую ть, а потім пригнічую ть соматичний і вегетативний відділи нервової системи, розширюють кровоносні судини, збільш ую ть с и лу скорочень серцевого м ’яза, сповільню ю ть ритм серця, поси­ лю ю ть скорочення м'язів кишеч­ ника. В деяких зарубіж них краї­ нах алкалоїди чемериці викори­ стовую ть для лікування тяжких форм гіпертонії (препарати тенсатрин, вералес та ін.). В СРСР ви­ пробовували препарат ловераїн. Однак ш ирокого застосування препарати чемериці не набули

463

.5____________

у зв'язку з їхньою високою токсичністю. Великі дози ч е­ мериці викликають пронос і блювання, що м ож е закінчитись клонікотонічною судомою, парастезією , колапсом і смертю. При зовніш ньому застосуванні препа­ рати чемериці виявляють б о ле за ­ спокійливу, подразню вальну та ін ­ сектицидну дію. Зважаючи на це, настойку чемериці використо­ вують як ефективний б о ле т а м у ­ вальний засіб при невралгії, арт­ риті й ревматизмі (р облять розти­ рання). Як радикальний антипаразитний засіб у боротьбі з го ло в ­ ними, лобковими і одежними в о ­ шами, коростою тощ о застосову­ ють відвар чемериці (зм очую ть волосисті та ураж ені коростою ділянки тіла, дезинф ікую ть б іл и з­ ну) або мазь із коріння чем е­ риці й плодів дудника л іс о в о го (втирають у т іло ). Як дезинф ікую ­ чий засіб використовують і п ор о­ шок з кореневищ і коренів ч е­ мериці (пересипають біли зну). У болгарській народній медицині згущ ений відвар кореневищ і к о ­ ренів чемериці на винному оцті використовують як засіб, що допомагає при себореї голови і покращує ріст волосся (зм о ­ чую ть в олосисту частину голови через день). В гом еопатії застосо­ вую ть настойку з висушених к о ­ реневищ і коренів чемериці.

1223____________________ 1224 ЧЕМЕРИЦЯ ЧОРНА

ЧЕРЕДА ПОНИКЛА

чемерица чёрная

череда поникшая

Veratrum nigrum — багаторічна трав'яниста, з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійн их. Стебло пряме (60) 70— 100 (130) см заввишки, циліндричне, порожнисте, у верх­ ній частині пухнасте. Листки ве­ ликі, спірально розміщ ені, чис­ ленні, цілокраї, вздовж склад­ часті, голі, звуж ені внизу в широкі піхви; нижні листки широкоеліптичні, коротко загострені; верх­ ні — лінійно-ланцетні або лінійні. Квітки полігамні, зібрані у вузьке волотеве суцвіття; оцвітина про­ ста, темно-пурпурова, шестироздільна, з еліптичними, цілокраїми частками. П лід — яйцевидна три­ гранна гола коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Чемериця чорна рос­ те по ліс а х та чагарниках, на л і ­ сових галявинах у лісостепових районах і зрідка на П о ліссі; по долинах річок — у північній час­ тині лів обереж н ого Степу. Заготівля і зберігання. Див. у стат­ ті Чемериця Л обелієва. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Х ім ічний склад чемериці ч орн ої подібний до х ім іч н ого складу чемериці Л о б е ­ лієвої. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські формн і за­ Л ікарські ф орма і застосування. стосування — усе так, як у статті З О В Н ІШ Н ЬО — настойку (готую ть на Чемериця Лобелієва. міцній горілц і у співвіднош енні 1:120, настою ють 2 тиж ні, п р оц ідж ую ть); відвар ('/г чайної лож к и сировини на 200 м л окропу); мазь: 1 сто ло в у ло ж к у спорош кованого коріння чемериці зм і­ ш ую ть з 1 чайною лож к ою спорош ко­ ваних плодів дудника лісо в о го і д о ­ дають 4 частини смальцю; згущ ений відвар (50 г сировини на 250 м л вин­ ного оцту і 250 мл води, уварюють наполовину, процідж ую ть).

Bidens cernua — однорічна трав'яниста рослина р о­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, просте або вгорі розгалуж ен е, 10— 50 (100) см заввишки, голе або вгорі розсіяно вкрите короткими залозистими волосками. Листки супротивні, сидячі, ц ілісні, ланцетні або видовж еноланцетні, по краю пи л­ часто-зубчасті. Квітки зібрані в пониклі, одиничні на кінцях сте­ б е л та гіло к кош ики, оточені дворядною обгорткою (ширина кошиків перевищує д о в ж и н у); зовнішні листочки обгортки (їх 5— 9) зелені, листкоподібні, видовж ено-лінійні, довші за коши­ ки, внутрішні — широкояйцевидні, бурувато-зелені, майже одна­ кової довжини з квітками. Всі квітки у кош ику ж овті; крайові — язичкові, неплідні, серединні — трубчасті, двостатеві (коли язич­ кових квіток немає, тоді всі квітки у кош ику трубчасті, дво­ статеві). П лід — сім'янка, нагорі з 4 зазубленим и щетинками. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Ч ереда поникла росте по всій території України на б е ­ регах річок, озер і боліт. Заготівля і зберігання. Див. стат­ тю Череда трироздільна. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще не вивчено, відом о лише, щ о у траві є у-лактони. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — ус е так, як у стат­ ті Череда трироздільна.

464

1225____________________

1226 введенні виявляє седативну дію,

ЧЕРЕДА П РО М Е Н И С ТА

Ч Е Р Е Д А Т Р И Р О З Д ІЛ Ь Н А ,

череда лучистая

причепа, собачі реп'яхи, чорно­ зниж ує артеріальний тиск, з б іл ь ­ шує ам п літуду серцевих скор о­ бривець болотяний; чень, дещ о посилю є скорочення череда трёхраздельная

B idens radiata — однорічна трав'яниста рослина родини айстрових (складн оцві­ тих). С тебло прямостояче, 15— 60 (80) см заввишки, просте або вгорі розгалуж ене, голе або у верхній частині розсіяноволосисте. Ли ст к и супротивні, довгочерешкові, гли бок о — 3— 5-роздільні, з ланцетними або яйцевидноромбічними, по краю гостропилчастими частками. Квітки зібрані в прямостоячі, одиничні на кін­ цях стебел та гіло к ко и іи к и , о т о ­ чені дворядною обгорткою (ш и­ рина кошиків у 2 рази більш а за довж ину); зовнішні листочки о б ­ гортки (їх 10— 14) зелені, листковидні, видовж ено-лінійні або л і ­ нійно-ланцетні, по краю з ж орст­ кими короткими волосками, знач­ но перевищ ую ть кошик, оточую чи його у вигляді променів, внутріш ­ ні — значно коротші за зовнішні, овальні, жовтуваті. Всі квітки в кош ику трубчасті, двостатеві, жовті. П л і д — с ім 'я нк а, нагорі з 2 зазубленим и щетинками. Цвіте в червні — вересні. П о ш и р е н н я . Череда промениста росте розсіяно майже по всій території України на берегах річок і озер, по краю б оліт, на вологих луках. З а г о т ів л я і з б е р іг а н н я . Див. стат­ тю Ч е р е д а трироздільна. Р о с л и н а не о ф іц ин ал ьн а . Х ім іч н и й с к л а д ще не вивчено. Ф а р м а к о л о г іч н і в л а с т и в о с т і і в и ­ к о р и с т а н н я , л ік а р с ь к і ф о р м и і з а ­ с т о с у в а н н я — усе так, як у статті

Череда трироздільна.

B idens tr ip a r tita — однорічна трав'яниста рослина р о­ дини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, супротивно розгалуж ене, 15— 60 (100) см зав­ вишки, голе або з рідкими во­ лосками. Листки супротивні, короткочерешкові, гли боко-три роз­ дільні або самі верхні цілісні; лопаті листків ланцетні, гострі, великопилчасті. Квітки зібрані в прямостоячі або пониклі, пооди­ нокі на кінцях стебел та гілок к о ш и к и , оточені дзвониковидною дворядною обгорткою (довжина кошиків майже дорівнює ширині); зовнішні листочки обгортки (їх 5— 8) зелені, ли сткоподібні, довші за кошики, відстовбурчені, при о с ­ нові череш ковидно-звуж ені, вну­ трішні — коротші від зовнішніх, довгасті, загострені, червонуваті, з ясно-плівчастим краєм. Всі квітки у кошику трубчасті, дво­ статеві, жовто-коричневі. П л і д — сім 'я нк а, вгорі з 2— 3 зазубр е­ ними щетинками. Цвіте в липні — вересні. П о ш и р е н н я . Череда трироздільна росте по всій території України по вологих місцях, на болотах, б іля струмків, в канавах. З а г о т ів л я і з б е р іг а н н я . Д ля медич­ них потреб використовують траву череди (Herba Bidentis tripartiti), яку заготовляю ть в період б у т о ­ нізації рослин. Збирають верхів­ ки, не довші 15 см, стебел і б о к о ­ вих пагонів і все листя. Зібрану сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, р оз­ стилаючи тонким шаром на ткани­ ні чи папері. Готову сировину зберігають у сухих приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Т р а­ ва череди є у продажу в апте­ ках. Х і м і ч н и й с к л а д . Трава череди м іс­ тить ф лавоноїди (лю теолін-О -глю копіранозид, бутеїн, сульф уретин, D-глю копіранозид б ут еїн у), кон­ денсовані дуби льн і речовини (до 6,5 % ), червоний флобафен, ка­ ротин, кумарини (ум беліф ерон і скополетин), аскорбінову к и сло ­ ту (60— 70 мг% ), еф ірну о лію (с л і­ ди), слиз, аміни, гіркоти, у-лактони, мікроелем енти (зокрема, марганець). Ф а р м а к о л о г іч н і в л а с т и в о с т і і в и ­ к о р и с т а н н я . Настій трави череди

виявляє сечогінну, потогінну, ж овчогінну і бактерицидну дію, поліпш ує травлення, нормалізує порушений обмін речовин. М а сля ­ ні екстракти трави череди мають протизапальні і ранозагоювальні властивості. Експериментами на тваринах встановлено, що настой­ ка череди при внутріш ньовенному

гладком 'язових органів. Як засіб, що покращує обмін речовин, на­ стій трави череди вживають при різних діатезах, що суп р оводж у­ ються кропив'яним висипом, при скроф ульозі, нейродермітах, се­ борейних ураж еннях шкіри г о л о ­ ви, артритах, подагрі; як п отогін­ ний засіб — при простудних захворюваннях; як сечогінний за­ сіб — при захворюваннях сеч о ­ статевих органів; як вітамінний засіб — при хворобах легень, ви­ разкових процесах на шкірі та виразкових колітах. Д ля проф і­ лактики ск р о ф ульозу дітей купа­ ють без мила у ванні з відвару трави череди 1 раз на тиждень. Д ля лікування скр оф ульозу, крім ванн, які р облять 3 рази на тиж ­ день, дітям призначають настій із 10 г трави на 200 м л води по півчайної лож к и 3 рази на день щ о­ дня. При лікуванні псоріазу д о ­ рослим призначають в і д в а р із 25— 20 г трави на 200 мл води по 2— 3 столові лож ки 3 рази на день і зовніш ньо 2,5— 3 % -ну мазь із екстракту череди (готую ть на 70 % -ному спирті у співвідно шенні 1 :1 ) на суміш і (порівну) вазеліну з ланолін ом , яку втира­ ють у ш кіру 1 раз на день. Від­ варом промивають рани, протира­ ють ш кіру для надання їй елас-

1226

465

1227 тичності, знищення вугрів і при­ щів. В гін ек о логії відвар трави використовують для ванночок і м ікроклізм при запальних захво­ рюваннях ж іночих статевих орга­ нів. Потовчене листя череди при­ кладаю ть до ран і виразок. П ро­ типоказань до призначення препа­ ратів череди не виявлено.

ЧЕРЕМ ХА ЗВИЧАЙНА

черёмуха обыкновенная Padus avium, синонім — P. ra­ cemosa —

високий кущ або дерево родини розових. К о р а матова, чорно-сіра, з добре помітними сочевичками, на злом і жовта, з характерним запахом. Листки чергові, видовЛікарські форми і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настій трави (15 г си- женооберненояйцевидні або е л іп ­ тичні, тьмяні, голі або з нижнього овини на 400 мл окропу, настояти 0 хвилин, процідити) по півсклянки боку з пучками волосків у кутах З— 4 рази на день до їди; дві столові жилок, з ш ирококлиновидною ос­ лож ки сум іш і (порівн у) трави череди новою і загостреною верхівкою, три роздільн ої і листя бр у сн и ц і за ли ­ по краю з розставленими пил­ вають двома склянками окропу, настою­ ють 45— 60 хвилин, проц ідж ую ть і при­ частими зубцями, що закінчую ть­ ймають по чверті склянки 3— 4 рази ся червоно-бурими залозками; че­ на день за ЗО хвилин до іди при ф у ­ решки 1— 1,5 см завдовжки, з дво­ ру н к у льо зі, екземі. ма залозками у верхній частині. З О В Н ІШ Н ЬО — ванни з відвару трави Квітки дрібні, правильні, двоста­ (15— ЗО г сировини кип'ятять 10 хвилин теві, запашні, в густих пониклих в 1 л води, проц ідж ую ть і додають до ванни); обмивання, примочки і проти­ г р о н а х ; пелюстки (їх 5) б іл і або рання відваром трави (3 столових л о ж ­ рожеві, оберненояйцевидні, ц іло ­ ки сировини кип'ятять 10 хвилин в 400 краї або з краю торочкувато-зубм л води, п р оц ідж ую ть); гігієн ічна ванна часті. П л і д — куляста, чорна, на для ж інок (очищає ш кіру від продуктів смак солодка і дуж е терпка кіс­ обм іну, надає їй еластичн ості і п р уж ­ тянка. Цвіте у травні — червні. ності, дезодорує, п оліп ш ує обм ін речо­ П лоди достигаю ть у серпні — вин, діє заспокійливо): 500 г суміш і трави череди три роздільн ої, ромашки вересні. Черем ха звичайна б е з'я зи ч к о во ї, чебрецю плазкого і мате­ Поширення. ринки зви ч а й н ої, листя кропиви д в о ­ росте по всій тери торії України дом ної і см ородини чор ної, взятих по лісах і в чагарниках на в о ло ­ у співвіднош енні 5:3:2:1:5:2, заливають гих місцях, вирощують її і в садах. 10 л х о ло д н о ї води, доводять до кипіння, настою ють 40— 50 хвилин, процідж ую ть Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують і виливають у ванну (температура води 36— 39°, тривалість процедури до 20 хви­ плоди (Fructus Padi), квітки (F lo ­ лин, приймають через кожні 2— 3 дні). res Padi), кору м олодих гілок (C ortex Padi) і листя черемхи (Folia Padi). К ор у заготовляю ть навесні (правила заготівлі й су­ шіння див. у статті Д уб з в и ч а й ­ ни й). Квітки заготовляю ть в пері­ од повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте, відразу починають заготовляти листя. Зі­ брану сировину розкладають тон­ ким шаром на папір чи тканину й висуш ують під укриттям на в іль ­ ном у повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають восени у зр ілом у стані й використовують свіжими (у ви­ гляді соку), переробляю ть на ки­ селі і морси або сушать на сонці, під наметами чи в сушарках при температурі не вищій за 60°. Ви­ сушені грона перетирають і просі­ вають через решето, щоб відді­ лити гілочки і п л о д о н і ж к и . Сухих плодів виходить 42— 45 % . Строк їх н ьо ї придатності — 5 років. С у­ шені плоди є у продажу в апте­ ках.

с к л а д . П лоди черемхи м істять ф лавоноїди (1,5— 2,0 % ), антоціани (3-рутинозид ціаніди­ н у — 9,13 % , 3-глюкозид ціаніди­ ну — 7,35 % ), хлорогенову, я б л у ч ­ ну й ли м он ну кислоти, вітамін С, каротин, ціаногенну сп о лук у $мігдалін, вуглеводи (ф руктоза — 4,42— 6,44 % , глю коза — 5,33— 6,35 % , сахароза — 0,6— 0,62 % , пектин — 1,1 % ); квітки — ф лаво­ ноїди (3-галактоглю козид кверце­ тину — 1,95 % , гіперозид — 0,37 % , астрагалін), стероїд ситостерин, тритерпеноїд л у п е ол, вуглеводень нонакозан; листя — ф лавоноїди (в гідролізаті: кверцетин, кемпфе­ рол, ціанідин), ф енолкарбонові кислоти (в гідролізаті: кавова, синапова, ферулова, п-кумарова), вітаміни (С, Е, Р, каротин), бен­ зальдегід, амигдалін, синильну кислоту (до 0,05 % ), еф ірну олію (0,03— 0,05 % ) , кора — дуби льн і речовини (2— 3 % ), вуглеводи (рафіноза — 3,12 % , галактоза — 0,63 % ), бензальдегід, амигдалін (до 2 % ), синильну к и слоту (до 0,09 % ). Х ім іч н и й

Ф а р м а к о л о г іч н і в л а с т и в о с т і і в и ­ к о р и с т а н н я . У науковій медицині

використовують плоди черемхи, які мають в'яж учі й протизапальні властивості, виявляють ф ітонцид­ ну активність. У вигляді настою їх вживають при ентеритах і диспепсіях різної е т іо л о г ії (при ін­ фекційних колітах і дизентерії їх призначають як допом іж ний за­ сіб). Замість настою можна вжи­ вати кисіль або морс. Розведеним настоєм плодів спринцюються при хрон ічном у к ольп іті і білях. П л о ­ ди входять до складу протипроносного ш л у н к о в о г о чаю. Під час Великої Вітчизняної війни сві­ жий сік використовували для гоєння гнійних ран. Значно ширше використовують черем ху в народ­ ній медицині: настій кори дають усередину як сечбгінний, п отогін ­ ний і протигарячковий засіб; на­ стій плодів, квіток або листя ви­ користовую ть у вигляді примочок при кон'юнктивітах і кератитах. У гом еопатії кору і листя черем ­ хи використовують для лікування стійких форм блефарокон'юнктивіту і при радикулоневралгії. Л ікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій плодів (10 г або 1 столов у л о ж к у сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за ЗО хвилин до їди (як сечогінний за­ с і б — по 1 столовій ло ж ц і 3— 5 раз на ден ь): настій кори (5 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій лож ц і З рази на день. З О В Н ІШ Н ЬО — прим очки з настою п л о ­ дів (готую ть, як у поп ередн ьом у пропи­ сі), квіток або ли стя (1 чайну ло ж к у квіток або листя настою ють 8 годин на склянці х оло д н ої ки п'яченої води); спринцювання (зранку і ввечері) насто­ єм плодів (20 г сировини на 200 мл окропу, настояти 2 години, процідити і розвести кип'яченою водою до 1 л).

466

1230

1228 ЧЕРЕМ Ш А — багаторічна трав'яниста ц ибулин­ на рослина родини лілійн их. Те саме, що й ц и б у л я вед меж а.

1229 ЧЕРЕШНЯ

патах, зрідка — в Л івобереж ном у Лісо степ у в ш ироколистяних л і ­ сах, на узліссях. Розводять багато сортів. Сировина. Використовують свіжі плоди і плодоніж ки. Хімічний склад. П лоди містять цукри, органічні кислоти (0,59— 1.6 % ), дуби льн і речовини, ф е­ нольні сполуки (антоціани, лейкоантоціани, ф лавонові глікозиди, ф енолокислоти), каротин, аскор­ бінову кислоту, вітаміни В,, В2, Вб і РР, ф олієву кислоту, значну кількість заліза та інші сполуки. У плодоніж ках є танін, барвники тощо. Ф армакологічні властивості і ви­ користання. Свіжі плоди мають загальнозміцню ю чі властивості, підвищ ують апетит. Корисно вжи­ вати плоди при недокрів’ї, за­ порах, пов'язаних із слабкою пе­ ристальтичною активністю ки­ шечника, а плоди з темним за­ барвленням — при атеросклерозі та гіпертонії. П лодоніж ки Ч. використовують так само, як і плодоніж ки ви шні

ч ер еш н я C erasus a v iu m — дерево родини розових, заввишки З— 10 м. К о р а стовбура — з корич­ невими сочевичками, знімається тонкими поперечними пластинка­ ми. Листки яйцевидні або овальні, біля основи клиновидні, на вер­ хівці — загострені, двопилчасті, зверху голі, зіспод у — трохи п у х ­ насті; ч е р е ш к и — з 2 залозками б і­ ля основи пластинки. Квітки великі, по 2— 5 у пучках; квіт­ к о н і ж к и без зелени х листочків. П л ід — куляста соковита темночервона кістянка (у к ультурни х сортів — різного к ольор у). Цвіте у квітні — травні. П лоди достига­ ють у липні. Поширення. В диком у стані з у ­ стрічається у П равобереж ному звичайної. Л ісостепу, на Закарпатті і в Кар­

ЧИНА ЛУЧН А чи н а л у г о в а я L a th y ru s p ra te n s is — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має тонке, пов­ зуче к о р е н е в и щ е . Стебло висхід­ не, негусто опушене, за д о п ом о ­ гою листкових вусиків чіпке, гранчасте, 40— 100 см завдовжки. Листки чергові, з 1 пари ли ст о ч ­ ків, ч е р е ш к и не крилаті, листкова вісь закінчується простим або розгалуж еним вусиком, листочки видовженоланцетні або ланцетні, 2— 5 см завдовжки, з вістрячком на верхівці, 3— 5-жилкові. П р и ­ листки видовженоланцетні або широколанцетні, стріловидні, з нерівними лопатями, 2— 3 см зав­ довжки. Квітки двостатеві, не­ правильні, зібрані 4— 10-квітковим гроном, віночок метеликовий, жовтий, 14— 18 мм завдовжки. П лід — довгасто-лінійний гла-

1229

1230

467

1231 денький, виразно сітчасто-ж и лк у­ ватий біб. Цвіте у червні — липні. Поширення. Чина лучна росте по всій території України по луках, узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення лік ів використовують траву чини (H erba Lathyri pra­ tensis), яку заготовляю ть в пе­ ріод цвітіння рослини, зрізуючи всю її надземну частину. Зібрану траву сушать під укриттям на в ільн ом у повітрі або в примі­ щенні, щ о добре провітрюється. Готову сировину зберігаю ть у д о б ­ ре закритих банках або бляш ан­ ках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава чини м іс­ тить лейкоантоціанові сполуки, ф лавоноли кемпф ерол і кверце­ тин, невелику к ількість алка­ лоїдів, кавову і ф ер улов у кислоти, вітамін С (у свіж ом у ли сті до 800 мг% ), каротин та різні м ікро­ елементи. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними дослідж еннями і клінічними сп о ­ стереженнями встановлено, що чина лучна виявляє м 'яку від­ харкувальну дію без побічн ого впливу на організм. Настій трави вживають при гостром у і х р о ­ нічному бронхіті, при абсцесі л е ­ гень і при пневмонії. У народній медицині, крім того, його п'ють при безсонні. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (0,8 г на 200 м л окропу) по 1 столовій лож ц і кож ні 2— 3 години.

ЧИСТЕЦЬ БОЛОТЯН ИЙ чистец болотный Stachys palustris — багаторічна трав'яниста р осли ­ на родини губоцвітих. М ає довгі підземні пагони з білуватими бульбовидно-здутим и вкорочени­ ми меживузлями. Стебла від осн о­ ви підведені, чотиригранні, ЗО— 150 см заввишки, прості або трохи розгалуж ені, вкриті здебільш ого негустими, короткими і довги­ ми волосками. С теблові листки супротивні, видовженоланцетні, з коротким черешком або майже сидячі, при основі окр углі або невиразносерцевидні, з країв пи л­ часті або зарубчасто-пилчасті, на верхівці загострені, з обох боків бархатисто опуш ені м'якими во­ лосками, іноді зверху майже г о ­ лі, а зісподу розсіяно опуш ені по ж илках, покривні листки суцвіт­ тя, а також часто і верхні стеб­ ло в і сидячі, верхні покривні ли ст­ ки вкорочені, яйцевидноланцетні, майже цілокраї. Квітки двостате­ ві, неправильні, утворюю ть 4— 10-квіткові несправжні кільця, р озсун уті в нижній і зближ ені у верхній частині загального ко-

лосовидного суцвіття; чашечка трубчасто-дзвониковидна, опуш е­ на довгими відлеглим и волосками, нерідко з доміш кою коротеньких залозних, з майже однаковими трикутно-ланцетними, закінчени­ ми коротеньким голим вістрям зубцями, не коротшими за її трубочку; в ін очок червоно-ф іолетовий, зовні коротковолосистий з доміш кою залозних волосків, дво­ губий, з суцільною , трохи опук ­ ло ю верхньою губою і тр и ло ­ патевою спідньою, середня лопать якої округло-трикутна і вкрита темними плямочками. П лід скла­ дається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Чистець болотяний росте по всій Україні на луках і болотах, по берегах водойм і як бур'ян у посівах, на парових полях і городах, особли во по вологих місцях. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення лік ів використовують траву чистецю (Herba Stachydis palustris), яку заготовляю ть в пе­ ріод цвітіння рослини. Зібрану си­ ровину сушать, розстеливш и тон­ ким шаром на папері чи тканині під укриттям на вільн ом у повітрі або в приміщенні, що добре про­ вітрюється. Готову сировину зб е ­ рігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неоф іци­ нальна. Хімічний склад. Трава чистецю містить бетаїнові сполуки, д у ­ бильні речовини, еф ірну олію , органічні кислоти, вітамін С (132 мг% ) та ін. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати чистецю зниж ують артеріальний тиск, заспокійливо дію ть на цент­ ральну нервову систему, р егул ю ­ ють менструації, посилю ю ть ско­ рочення матки, підвищ ують секре­ цію жовчі, дію ть як протизапаль­ ний засіб. У народній медицині настойку, рідше настій трави чис­ тецю дають усередину при гіпер­ тонічній хворобі, С Є Р Ц Є В О 7 С У Д И Н ній недостатності, церебральних інсультах, істеричних припадках, еп ілеп сії, поруш енні м енструа­ цій та при маткових кровотечах різної е тіо л о гії. Зовнішньо настій трави чистецю використовують для полоскань при ангіні, обм и­ вань і компресів при ранах, ви­ разках і шкірних хворобах. Лікарські форми 1 застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настойку (3 чайні лож к и сировини на 200 м л горілки, настояти 7 днів, процідити) по 15— 20 крапель на прийом; настій (1 чайна лож ка сировини на 400 м л окропу настояти до охолодж енн я в закритій посудині, процідити) по 1 столовій л о ж ­ ці 3 рази на день. Ч и стец ь болотяний вважається отруйною рослиною . Зважа­ ючи на це, користуватися ним треба обережно, не перевищую чи до п у сти ­ мих доз.

468

1233

1232 Ч И С Т Е Ц Ь Л ІС О В И Й

чистец лесной Stachys s y lv a tic a — багаторічна трав'яниста, негустом'якоопуш ена роСлина родини губоцвітих. Стебло чотиригранне, прямостояче, вгорі розгалуж ене, ЗО— 70 см заввишки. Листки супротивні, прості, череш ­ кові, тем но-зелені, іноді зі світ­ ло ю плямою на верхньом у боці, великозарубчасто-пилчасті, за­ гострені; нижні — яйцевидні, з серцевидною основою, верхні — ланцетні, решта — видовженояйцевидні. Квітки неправильні, дво­ статеві, у 4— 6-квіткових кільцях, які утворюю ть довге рідке с у ­ цвіття ; в і н о ч о к темно-червоний, з білими плямами на нижній губі. П л і д — го р і и іо к . Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте в лісах, по ча­ гарниках майже по всій тери­ т о р ії України. Сировина. Д ля меди :них цілей заготовляю ть траву в період цві­

тіння рослини. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Трава Ч. л. м іс ­ тить дуби льні речовини, ефірну олію , бетаїнові сполуки (бето-’ ніцин, турицин, стахідрин, тригонелін), холін, смоли, органічні кислоти тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Г а л ен о ві препарати Ч. л. виявляють кровоспинну і протизапальну дію, зниж ують артеріальний тиск, поліпш ую ть роботу серця, заспокоюють цент­ ральну нервову систему. Настой­ ку трави використовують при мат­ кових кровотечах р ізної е т іо л о гії (атонія матки в післяпологовий період, запалення ж ін очої стате­ вої сфери, розлади м енструально­ го циклу тощ о), в комплексній терапії серцево-судинної недо­ статності, для покращення крово­ о б ігу мозку, при початковій ста­ д ії гіпертонічної хвороби. Лікарські форми і застосування. З го­ тових препаратів застосовую ть: настой­ ку трави по 1 чайній ло ж ц і (розводять у 3 столових лож к ах кип'яченої води) 2— 3 рази на день; рідкий екстракт (1:1, на. 40 % -ном у спирті) по 20— ЗО крапель 3— 4 рази на день.

ЧИСТИК — багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Те саме, що й л ь о н о к зв и ча й н и й .

1234____________________ Ч И С Т О Т ІЛ З В И Ч А Й Н И Й

ластовинне зілля, сіре зілля ч истотел больш ой C h e lid o n iu m m a ju s — багаторічна трав'яниста, з оран­ жево-жовтим молочним соком рослина родини макових. Стебло прямостояче, 30— 60 (80) см зав­ вишки, циліндричне, р озгалу ж е­ не, розсіяно відстовбурчено о п у­ шене. Листки чергові, перисторозсічені, сегменти оберненояйцевидно-видовжені або округло-яй­ цевидні, нерівномірнозубчасті або виїмчастолопатеві, часто збіж ні, нижні нерідко при основі звуж ені в че р е ш о к , зверху яснозелені, зісподу сизуваті, розсіяно опуш ені; нижні — на довгих че­ решках, верхні — майже сидячі. Квітки правильні, двостатеві, з подвійною оцв іти ною , на довгих к ві т ко н іж ка х в пазухах вузьких

1234

469

гострих приквітків, зібрані на верхівці стебла і гілок 2—6-квітковими зонтиковидними суцвіття­ ми; пелюстки (їх 4) ж овті, широкооберненояйцевидні. П лід — дов­ га, стручкоподібна коробочка. Цвіте з другої половини квітня до вересня. Поширення. Чистотіл звичайний росте по всій території України під парканами, по садах, засм і­ чених місцях, узліссях, біля скель в тінистих місцях. Заготівля і зберігання. Для м едич­ них потреб використовую ть суш е­ ну, рідш е свіж у траву чистотілу (Herba Chelidonii). Заготовляю ть її у травні, коли рослина масово цвіте, зрізую чи всю надзем ну час­ тину нож ем або серпом без грубих нижніх частин. Сушити сировину треба якомога швидше, щоб уни к­ нути розпаду алкалоїдів і інших ф ізіологічно активних речовин. В перший день зібрану траву суш ать на сонці, а потім пере­ носять її під укриття для д осу­ шування. Ш тучне суш іння пррводять при тем пературі близько 55—60°. Сухої трави виходить 11 %. Готову сировину зберіга­ ють у сухих, добре провітрюваних приміщ еннях. Строк придатнос­ ті — 3 роки. Суш ена трава чисто­ тілу є у продаж у в аптеках. У го­ м еопатії використовую ть свіж е коріння рослини. Хімічний склад. Трава чистотілу містить алкалоїди і інші азото­ вмісні сполуки (0,27—2,25 %): коптизин, стилопін, d, 1-стилопін, 1-стилопін, 1-а-стилопін, 1-0-стилопін, протопін, хелідонін, х е ­ леритрин, сангвінарин, дигідросангвінарин, дигідрохелеритрин, коризамін, хелірубін, а-алокриптопін, алокриптопін, бербе­ рин, спартеїн, холін, гістамін, ти ­ рамін, метиламін; органічні кис­ лоти (1,4—4,32 %): лимонну, ян­ тарну, яблучну; еф ірну олію (0,01 % ), сапоніни, аскорбінову кислоту (170 мг% ), каротин, ф л а ­ воноїди, дубильні речовини (2,09—7,64 % ), хелідонову кисло­ ту, вищий аліфатичний спирт хелідоніол.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Галенові препарати

рігається також при лікуванні гастриту, подагри, ревматизму, грудної жаби, бронхіальної аст­ ми, коклюшу, геморою. Добрий терапевтичний еф ект одерж ую ть при лікуванні ш кірних захворю ­ вань (рак шкіри, хронічний ерітематоз, гноячкове висипання при імпетиго, псоріаз звичайний, ту­ беркульоз шкіри, бородавки, мо­ золі тощо), при яких внутріш нє застосування чистотілу (п'ють настій) поєдную ть з зовніш нім (ураж ені ділянки ш кіри змащ ую ть З рази на день свіж им соком або маззю). Внутрішнє застосування чистотілу (соку) в поєднанні з зовніш нім дає добрі результати при лікуванні папілом атозу горта­ ні у дітей (Земскова, 1955). Є в і­ домості про успіш не лікування чистотілом звичайним поліпозу товстої кишки. М етодика лікуван­ ня (за А. М. Амінєвим) така: необхідну кількість (1 г свіж ої трави на 1 кг маси хворого) трави чистотілу розтираю ть в ступці або пропускаю ть через м 'ясорубку до одерж ання каш коподібної маси, яку потім заливаю ть гарячою кип'яченою водою (температура 70—80°) у співвіднош енні 1:10. О холодж ену суміш вводять хво­ рому з допомогою клізми, але попередньо, за 2—3 години, засто­ совують очисну клізму. Л ікуваль­ ну суміш утримую ть у товстій кишці 1—2 години. Такі клізми роблять через день, а то й щодня, якщ о хворий добре їх переносить. Курс лікування складається з 10— 20 клізм. При необхідності його проводять 2—3 рази з дво-тримісячною перервою. Дані про ефективність застосування чисто­ тілу для лікування раку внутріш ­ ніх органів суперечливі. На думку деяких авторів, покращ ення стану ракових хворих поясню ється нар­ котичними і анестезую чим и влас­ тивостями чистотілу. За спостере­ женнями С. А. Томиліна, дослід­ ника і популяризатора чистотілу на Україні, чистотіл якщ о не виліковує, то в усяком у разі за­ тримує ріст пухлини і особливо показаний при передракових ста­ нах і після операцій з приводу видалення злоякісної пухлини, бо затрим ує розвиток метастазів. Чистотілом, який належ ить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз. Передозування мож е спричинити нудоту, блю ван­ ня, параліч дихального центру. Чистотіл в галенових ф орм ах для зовніш нього застосування проти­ показаний хворим на епілепсію , бронхіальну астму, стенокардію і при ряді неврологічних синдро­ мів. У гомеопатії есенцією з сві­ жих коренів чистотілу лікую ть хвороби печінки, нирок і легень.

чистотілу мають ж овчогінні, спаз­ молітичні, болезаспокійливі, седа­ тивні, протизапальні (бактерицид­ ні), дечогінні і проносні власти­ вості. В експерименті препарати чистотілу пригнічую ть ріст зл о­ якісних пухлин, виявляють фунгістатичну і бактеріостатичну дію на м ікобактерії туберкульозу. З а ­ стосування чистотілу показане і дає вираж ений терапевтичний еф ект (особливо у випадку поєд­ нання чистотілу з інцшми ж овчо­ гінними рослинами) при гепати­ тах, холангітах, холециститах, ж овчнокам 'яній хворобі. Позитив­ Лікарські форма і застосування. ний терапевтичний еф ект спосте­ ВНУТРІШНЬО — настій трави (5 г або

1 столова лож ка сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки 2—3 рази на день за 15 хвилин до Іди; ЗО г сировини заливаю ть 500 мл окропу, варять 5—7 хвилин, настоюють 15 хви­ лин, процідж ую ть і одерж аний на­ стій п'ють по півсклянки 3 рази на день при ракових станах, а з профі­ лактичною метою — по півсклянкгі на­ стою в день 2—3 дні на місяць; чайну лож ку суміш і (порівну) трави чисто­ тілу звичайного і деревію звичайного, квіток ромашки лікарської заливають склянкою окропу, настоюють до охо­ лодж ення, процідж ую ть і вж иваю ть по 1 склянці 2—3 рази на день при пато­ логічному клімаксі; столову лож ку суміші трави чистотілу звичайного, квіток глод у криваво-червоного і листя м'яти перцевої, взятих у співвідношенні 2:2:3, заливаю ть склянкою окропу, на­ стоюють до охолодж ення, процідж ую ть і вж иваю ть по третині склянки 3 рази на день як ж овчогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — лікувальна ванна для дорослих (виявляє загальнозміцню ю чу дію, стимулює обмін речовин, спри­ ятливо діє при шкірних захворюваннях: екземах, дерматитах, псоріазі): 500 г суміші листя берези бородавчастої і ло п уха справж нього, трави нетреби звичайної, материнки звичайної, коню ­ шини луч н о ї, кропиви дводом ної, ро­ машки без'язичкової, спориш у звичай­ ного, хвощ а польового і чистотілу звичайного, взятих у співвідношенні 5:б:5:4:5:5:5:5:4:6, заливають 10 л хо­ лодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, процідж ую ть і виливають у ванну (температур» води 36—39°, тривалість процедури до 20 хвилин, приймати 2—3 рази на тиж день до настання терапевтичного ефекту); змащ ування ураж ених ділянок шкіри свіж им соком або маззю (на 1 частину соку беруть 10 частин смаль­ цю); спринцювання настоєм при білях і кольпіті (ЗО г сировини заливають 1 л окропу, настоюють 3—4 години, проціджують).

1235 ЧОКАБУК — багаторічна трав'яниста росли­ на родини бобових. Те саме, що й козлят ник лікарський.

1236________________ ЧОЛОВІЧА ПАПОРОТЬ — багаторічна папороть родини щитникових (аспідієвих). Те саме, що й дріоптерис чоловічий.

470

123 7 Ч О Л О В ІЧ А П ІД О Й М А — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Те саме, що й сиверсія гірська.

1238 ЧОРНИЦЯ З В И Ч А Й Н А боровиця черника обы к новен ная V a c c in iu m m y r t illu s — низенький (15— 40, рідше 60 см заввишки) розгалуж ений, з гостроребристими голими гілками к у ­ щик родини брусничних. Листки спірально розташовані, майже си­ дячі, суц ільні, яйцевидні, е л іп ­ тичні або яйцевидно-еліптичні, по краю дрібно-пилковидно-зубчасті, на верхівці загострені, зверху світло-зелені, зісподу блідіш і, голі або по ж илках розсіяно короткоопушені, тоненькі, на зиму опада­ ють. Квітки правильні, на к ор от­ ких квітконіжках, поодинокі, в па­ зухах листків; він оч ок зелен ув а­ то-білий з рожевим відтінком, кулясто-глечиковидний, зрослопелюстковий, з 4— 5 відвернутими частками відгину. П л ід — куляста чорна ягода. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у липні. Пош ирення. Чорниця росте у хвойних, мішаних і листяних л і ­

сах в Карпатах, Р осточчі-О піллі, на П оліссі, у Волинському Л іс о ­ степу, в західній частині З ахід­ ного Л ісостепу, зрідка у східній частині Лівобереж ного Лісостепу. Заготівля і зберігання. Д ля л і ­ карських потреб використовують плоди (Fructus Vaccinii m yrtilli) і листя (Folia V accinii m yrtilli) чорниці. Листя заготовляю ть під час цвітіння рослини. Д ля цього зрізані рослини в'яж уть у неве­ ли чкі пучки і розвіш ую ть для сушіння в провітрюваному при­ міщ енні або в затінку на відкри­ том у повітрі. П ісля висушування пучки обм олочую ть, а одержане у такий спосіб листя звільняють від домішок і зберігаю ть у добре закритих банках або бляшанках. С ух о го листя виходить 7— 8 % . П лоди збирають повністю сти гли­ ми за допом огою спеціальних совків або вручну і використову­ ють свіжими або сушать на від­ критому повітрі, розстилаючи тонким шаром на папері або тка­ нині. Ш тучне сушіння проводять при температурі, не вищій 50— 60°. Суш ених плодів виходить 13 % . Строк їх придатності — 2 р о­ ки. Суш ені плоди чорниці є у про­ даж у в аптеках. Хімічний склад. П лоди чорниці містять вуглеводи (5,3— 7,4 % ):

глюкоза, фруктоза, сахароза, пек­ тин; органічні кислоти (0,90— 1,28 % ): лимонна, молочна, щав­ лева, яблучна, янтарна; вітаміни: аскорбінова кислота — 5— 6 мг% , тіамін — 0,045 мг% , рибофлавін — 0,08 мг% , нікотинова кислота — 2,1 мг% , каротин — 0,75— 1,6 мг% ; флавоноїди (460— 600 м г% ): г і­ перин, астрагалін, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин; антоціани: дельфінідин, мальвідин, петунідин, ідаїн, миртилін; ф енолокислоти: кавова, хінна, х ло р о ге ­ нова; феноли і їхні похідні: гідр о­ хінон, монотропеозид, асперулозид; дуби льні речовини (до 12 % на абсолю тно сух у речовину), ефірну олію , циклічний шести­ атомний спирт інозит, похідні антрацену, сполуки марганцю і за­ ліза. У ли сті чорниці є дуби льні речовини (до 20 % на абсолю тно суху речовину), флавоноїди: кемпферол, рутин, астрагалін, г і­ перин, кверцитрин, ізокверцит­ рин, авікулярин, мератин; анто­ ціани: ціанідин, дельфінідин, петунідин; тритерпеноїди: р-амірин, олеанолова і урсолова кислоти; ф енолокислоти: кавова, х ло р о ге ­ нова, хінна; ф еноли і їхні похідні: гідрохінон, арбутин, м етилар бу­ тин, асперулозид, монотропеозид, ефірна олія, алкалоїд муртин, вітамін С, каротиноїди, лимонна кислота. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Поєднання в'яж учих

і антисептичних властивостей плодів чорниці робить їх цінним протипроносним засобом при р із­ них запальних станах ш лунк о­ во-кишкового тракту, особливо в дитячій практиці. З цією метою вживають суш ені плоди у вигляді настоїв або киселів. Суш ені плоди чорниці входять до складу ш лун­ к о в о го чаю. Свіжі плоди чорниці регулю ю ть ф ункціональну д ія ль ­ ність травного каналу (корисні як при проносі, так і при хронічном у спастичному к оліті), підвищують гостроту зору, допомагають при гіпохром ній анемії, ж овчнокам'я­ ній і сечокам'яній хворобах, п о ­ дагрі, ревматизмі, екземах, псо­ ріазі, висипках на шкірі, при атеросклерозі, гіпертонічній хво­ робі і інших патологічних станах, пов'язаних зі зниженням міцності стінок кровоносних судин, та при гіпохром ній анемії. При нир­ ковокам'яній хворобі протягом тривалого часу корисно вжи­ вати суміш (порівну) чорниць і суниць лісових. В литовській на­ родній медицині плоди чорниці використовують як загальнозміцнюючий засіб при симптоматично­ му лікуванні хворих на рак. Л ік ува льн і властивості мають та-

1238

471

1239 кож компоти, соки, варення, джем, чорничний морс. Слід па­ м'ятати, що при в'ялій перисталь­ тиці кишечника, дискінезії ж овч­ них ш ляхів за гіпокінетичним типом та при дуоденостазах над­ мірне вживання чорниць мож е ви­ кликати погіршення самопочуття хворих. Використовують плоди чорниці і як зовнішній засіб. Густий відвар або свіжий сік плодів застосовую ть для лік уван­ ня м окнучих екзем, псоріазу, опіків, гнійних виразок тощ о (р о б ­ лять примочки або компреси, які міняють 3— 4 рази на добу). У вигляді полоскання свіжий сік або настій суш ених плодів чорни­ ці вживають при ангінах, стом а­ титах, катарі верхніх дихальних шляхів. Настій із листя чорниці має гіп оглік ем іч н і властивості і використовується при легких ф ор­ мах цукрового діабету (частіше в суміш і з іншими лікарськими рослинами). Крім того, настій листя призначають всередину при пієлітах, циститах і уретритах, атонії сечового міхура, сечокам 'я­ ній і жовчнокам'яній хворобах, шлункових к оліках (гастралгії) 1 хронічних ентероколітах. При гем орої із настою листя чорниці роблять клізми, а при б іля х — спринцювання.

ЧОРНОБИЛЬ — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­ тих). Те саме, що й полин зви ­ чайний.

1242 Ч О Р Н О К О Р ІН Ь

чернокорень

Л ІК А Р С Ь К И Й

лекарственный

C yn og lossu m officinale — дворічна трав'яниста сірувато-м 'я­ ко опуш ена рослина родини ш ор­ стколистих. Стебло міцне, прямо­ стояче, ЗО— 100 см заввишки, про­ 1240 сте або вгорі розгалуж ене, до ЧОРНОБРИВЕЦ Ь Б О Л О Т Я ­ самого суцвіття густо улистнене. Листки чергові, суц ільні, з обох НИЙ— боків м ’яко-сіроповстисті; при­ однорічна трав'яниста рослина ро­ кореневі — видовжено-еліптичні, дини айстрових (складноцвітих). 8— ЗО (і б ільш е) см завдовжки, до Те саме, що й череда трироз­ основи звуж ені в широкий че­ дільна. реш ок 8— ЗО см завдовжки, стеб ­ ло в і листки видовжено-ланцетні, 1241____________________ 4— 17 см завдовжки, на верхівці загострені, найнижчі звуж ені в череш ок 3— 4,5 см завдовжки, Ч О Р Н О Г ІР К А — напівстеблооббагаторічна трав'яниста рослина решта — сидячі, родини жовтецевих. Те саме, що гортні. Квітки правильні, двоста­ теві, в кінцевих негустих одн о­ й горицвіт весняний. боких завійках, зібраних в о л о ­ тевим суцвіттям; він очок лійковидно-колесовидний, з короткою трубкою і п'ятилопатевим відги­ ном (лопаті широкі, тупі, відл е г л і), бруднопурпуровий, в зіві з п'ятьма темнішими, бархатис­ тими від коротких волосків, на верхівці дуж е потовщеними і тро­ хи виїмчастими лусочками. П лід складається з широкояйцевидних сплю снутих, на всій поверхні вкритих гачкуватими шипиками Лікарські формн і застосування. горішків. Цвіте у травні — червні. ВНУТРІШ НЬО — холодний настій (2— З Поширення. Чорнокорінь лік ар ­ столові ложки сушених плодів зали­ ський росте по всій території вають склянкою холодної кип'яченої України як бур'ян вздовж доріг, води, настоюють 8 годин, проціджу­ ють) по третині чи половині склянки на полях, по засмічених місцях, З— 4 рази на день; гарячий настій б іл я жител. (З— 4 чайні ложки сушених плодів Заготівля і зберігання. Д ля ви­ настоюють 2— 3 години на 400 мл готовлення лік ів використовують окропу, проціджують) по чверті склян­ корені (Radix C yn oglossi o fficiки 5— 6 разів на день; кисіль (на 300 мл nalis) і траву чорнокореня (Herba води беруть 1 столову ложку суше­ них плодів, додають 1 чайну ложку C yn oglossi officin a lis). Корені к о ­ крохмалю і цукор-пісок на смак) по пів­ пають восени або навесні, добре склянки 3 рази на день; настій із листя відмивають від зем лі і використо­ (2 столові ложки сировини настоюють вую ть свіжими або сушать, роз2 години на 400 мл окропу, проціджу­

ють) по півсклянки 4 рази на день до Іди; чорничне вино (25 г сухих плодів кип'ятять протягом 20 хвилин в неве­ ликій кількості води, додають 250 мл червоного вина і суміш кип'ятять ще 10 хвилин) по 1 столовій ложці 3 рази на день при хронічному коліті. ЗОВНІШ НЬО — полоскання свіжим с о ­ ком плодів або настоєм (1— 2 чайні ложки сушених плодів настоюють 15 хвилин на склянці окропу, проціджу­ ють); компреси і примочки із свіжого соку плодів або густого відвару (100 г свіжих плодів на 500 мл окропу, ува­ рюють наполовину); спринцювання і клізми з відвару (60 г листя на 1 л окропу).

472

1243 стеливши тонким шаром у при­ міщенні, що добре провітрюється. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізую чи верхівки стебел завдовжки ЗО см. Зібрану сиро­ вину вживають свіжою (у вигляді сок у) або сушать у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. С у ­ х о ї трави виходить 20 % . Готову сировину зберігаю ть у добре за­ критих банках або бляшанках, дотримую чись правил зберігання отруйних рослин. Рослина н еоф і­ цинальна. Хімічний склад. Всі частини р ос­ лини містять алкалоїди ц ин огло­ син і циноглосеїн, глю коалкалоїд консолідин, дуби льн і речовини, смоли, гірку речовину циноглосоїдин. Крім того, у траві є ка­ ротин, ефірна олія (0,1 % ), холін, а у корінні — барвник алкалін, полісахарид інулін. Фармакологічні властивості І ви­ користання. Галенові препарати чорнокореня мають б о лезасп о ­ кійливі, протисудом ні і крово­ спинні властивості. Всередину їх призначають при кашлі, кишкових коліках, при легеневих і ш лун ­ ково-киш кових кровотечах, при кривавому і простом у проносі. При зовніш ньому застосуванні препарати чорнокореня виявля­ ють болезаспокійливу і протиза­ пальну дію, стимулю ю ть ріст во­ лосся. П отовчені свіжі корені прикладають до ф урункулів, на місця перелом ів кісток для зм ен­ шення болю і для сприяння швид­ ш ому їх зростанню, на в олоси с­ ту частину голови при облисінні (по 1 разу на день протягом тиж ­ ня). Відвар коренів у вигляді місцевих ванн, обмивань, примо­ чок або компресів вживають при ушибах, перелом ах кісток, опіках, ранах, виразках, запальних проце­ сах шкіри, з метою лікування зобу. В гом еопатії застосовую ть есенцію із свіжих коренів, зібр а­ них восени. Чорнокорінь за с л у го ­ вує на увагу і як засіб, що має інсектицидні та ратицидні власти­ вості. Суш ену траву вживають для боротьби з мишами та па­ цюками, які не витримують запаху рослини, а свіжий сік або відвар із коренів — для знищення ш кід­ ливих комах (блощ иць). Лікарські формн і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настій (1 чайну ло ж к у трави або подрібнених коренів за ли ­ вають склянкою окропу, настою ю ть до о холодж ення, проц ідж ую ть) по чайній ло ж ц і 3 рази на день; свіж ий сік чорно­ кореня приймають по 5 крапель 3 рази на день. З О В Н Іф Н Ь О — ванни, обмивання, пр и­ мочки або ком преси з відвару (4 с т о л о ­ ві лож ки подрібненого коріння за ли ­ вають 1 л окропу, кип'ятять 15 хвилин, настою ють у закритій посудині 12 го­ дин, проц ідж ую ть). Чорнокорін ь н а ле­ ж ить до отруйних рослин і користува­ тися ним треба обереж но, не переви­ щ уючи допустим их доз.

ЧОРНОЯГІДНИК —

гінні, легкі проносні и ж овчо­ гінні властивості, дію ть як загальнозміцнюючий засіб. Основними показаннями до призначення чор ­ нушки є метеоризм, гіпогалактія, нирковокам'яна хвороба, ж овтя­ ниця та глистяна інвазія. Певний 1244 терапевтичний ефект спостеріга­ ється й при бронхіальній астмі, ЧОРНУШКА ПОСІВНА безсонні та ж іночих хворобах. чернушка посевная Внутрішнє застосування чорнуш ­ N igella sativa — ки в поєднанні з зовнішнім дає однорічна рослина родини ж овте­ позитивний терапевтичний ефект цевих. Стебло прямостояче, 15— при висипах на шкірі. В го м ео ­ 40 см заввишки, розгалуж ене, патії насіння чорнушки викорис­ борозенчасте, залозисто-пухнате. товую ть при захворюваннях Листки двічі або тричі перисто- шлунка, жовчного міхура і печін­ розсічені, з недовгими лінійними ки. Крім того, насіння чорнушки або широколінійними частками. вживають як пряність при ква­ Квітки одиничні, правильні, дво­ шенні огірків, кавунів і капусти, статеві, з подвійною оцвітиною; для ароматизації хлібн и х виробів. чаш олистки (їх 5) пелюстковидні, Лікарські формн і застосування. блакитні, довгасті або яйцевидні, В Н У Т Р ІШ Н Ь О — чай з чорнушки (0,5— в нижній частині звуж ені в к о ­ 1 г насіння на день) п'ю ть по 1 склянці роткий нігтик, на верхівці тупі, З рази на день; відвар насіння (3 г рідше короткозагострені, 10 — сировини на 300 мл окропу) по п ів ­ 12 мм завдовжки, з досить вираз­ склянки 3 рази на день. ЗО В Н ІШ Н ЬО — обмивання відваром на­ ними жилками; пелюстки-нектар- сіння (готую ть, як у попередньому про­ ники (їх 5— 8) коротші за чаш о­ п исі). Лікуван ня насінням чорнушки листки, з короткими нігтиками і треба проводити під наглядом лікаря. двогубими пластинками, верхня губа яких видовжена, на верхівці витягнута у вістря, нижня — дов­ ша за верхню, на верхівці глибокодвічіроздільна. П лід — зб ір ­ на листянка; листянки здуті, за ло ­ зисто-бородавчасті, зр о слі між с о ­ бою по всій довжині до основи носиків. Цвіте у липні. Поширення. Чорнушка посівна по­ ходить з Середземномор'я. По всій території України її к ульти ­ вують як рослину декоративну і пряносмакову. Заготівля і зберігання. Д ля ви­ готовлення лік ів використовують насіння чорнушки (Semen N ig e l­ lae sativae, синонім — Semen Cu­ mini n igri), відоме в торгівлі під назвою «чорний кмин». Насіння вим олочую ть із сти гли х плодів чорнушки, досуш ую ть і зб еріга­ ють у добре і щ ільно закритих банках або бляшанках без д о с т у ­ пу світла. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Насіння чорнуш ­ ки містить стероїди: кампестерин, ситостерин, стигмастерин, х о л е с ­ терин, а-спінастерин; алка лоїд нігелін, еф ірну о лію (0,46— 1,4 % ), тритерпенові сапоніни, кумарини, тимохінон, фермент ліп азу і ж ир­ ну о лію (30,8— 44,2 % ), у складі якої є олеїнова (48,76 % ), лін олева (37,56 % ), міристинова, п аль­ мітинова, стеаринова, ліноленова, ейкозадієнова і петрозелінова кислоти. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати чорнушки посилю ю ть діурез, сприяють збільш енню м олока у жінок, що годую ть груддю, р егулю ю ть мен­ струації, виявляють антибактері­ альну, протистоцидну і гли сто ­ гінну активність, мають вітро­ д уж е галузистий кущ або неве­ лике (1— 3 м заввишки) деревце родини жостерових. Т е саме, що й жостір проносний.

473

1248___________________

1245 Ч О Р Т О В А М 'Я Т А — багаторічна трав'яниста гола рос­ лина родини жовтецевих. Те саме, що й рутвиця орликолиста.

1246 ЧОРТОПОЛОХ — дворічна колю ча трав'яниста рос­ лина родини айстрових (складн о­ цвітих). Те саме, що й татарник зв и ча й н и й .

1247 Ш А В Л ІЯ Е Ф ІО П С Ь К А

шалфей эфиопский S a lvia a e th io p is — дворічна трав'яниста, з дуж е густим плівчасто-білоповстистим опушенням рослина родини г у б о ­ цвітих. Стебло 4-гранне, товсте, прямостояче, 25— 60 (100) см зав­ вишки, пірамідально р озгалу ж е­ не. Нижні листки в прикореневій розетці, численні, великі, довгочерешкові, яйцевидні або еліптичноромбічні, при основі неглибокосерцевидні або короткоклиновидні, з країв нерівнозарубчасті, стеблові листки супротивні (їх 1— 3 пари), короткочереш кові або сидячі, з широкою стеб ло о б го р т­ ною основою, дрібніш і; всі ці листки виразнозморшкуваті, біло шерстисті, іноді з рідкісним о п у ­ шенням, зеленуваті; приквіткові листки сидячі, широко-яйцевидні, загострені, цілокраї, коротші за

квітки. Квітки двостатеві, непра­ вильні, утворюю ть несправжні 6— 10-квіткові розсунуті кільця, зібрані в китиці; чашечка трубчасто-дзвониковидна, зовні повс­ тиста, з трикутними, гостр окін­ цевими частками; в і н о ч о к білий, двогубий (верхня г у б а м алозігнута, з волосками по спинці, спід­ ня — з губчастою середньою част­ кою і довгастими боковими лоп а­ тями). П л і д складається з чо­ тирьох однонасінних горішковидних часток. Ц віте з травня до липня. Поширення. Ш авлія ефіопська росте в Криму, в Степу і в пів­ денній частині Л ісо степ у на степо­ вих і кам'янистих схилах, як бур'ян на полях і біля шляхів. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують траву ш авлії (H erba Salviae aethi­ opis), яку заготовляю ть в період цвітіння рослини, зрізую чи вер­ хівки стебел і гіло к довжиною до 40 см. Зібрану сировину сушать під укриттям на в ільн ом у повітрі або в приміщенні з доброю венти­ ляцією, розстеливши тонким (5— 7 см) шаром на тканині чи па­ пері. Готову сировину пакують у мішки і зберігаю ть на стела­ жах у сух ом у провітрюваному приміщенні, а в домашніх ум о ­ вах — у добре закритих банках або бляшанках. Строк придат­ ності — 3 роки. Хімічний склад потребує дальш о­ го вивчення. Відомо, що в над­ земній частині рослини є значна к ількість ефірної олії. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Траву ш авлії еф і­ опської використовують як сиро­ вину, що входить до складу с у м і­ ші для приготування мікстури за прописом Здренко. Настойка тра­ ви виявилася ефективним засобом проти п осилен ого потовиділення у хворих на туб ер к уль о з легень. О собливо ефективним б у л о засто­ сування настойки у хворих із субкомпенсованими формами т у ­ б ер к ульозу; при декомпенсованих формах ефект був нестійким. На здорових лю дей з рясним потін­ ням під час л іт н ь о ї спеки настойка не діє. У народній медицині на­ стій трави ш авлії еф іопської вжи­ вають при кровохарканні. Свіже подрібнене листя рослини прикла­ дають до порізів, гнійних ран і ф урункулів. Лікарські форми і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настойку (готую ть на 70 % -ном у спирті у співвіднош енні 1:10) по 20 крапель на прийом 3 рази на день протягом 3 днів з перервою на 6 діб; настій (1 столова лож ка си ­ ровини на 400 мл о к р о п у ,. настояти 1 годину, процідити) по півсклянки З рази на день.

Ш А В Л ІЯ Л ІК А Р С Ь К А

шалфей лекарственный S a lv ia o iiic in a lis — напівкущова рослина родини г у ­ боцвітих. Стебла прямі, р о зга лу ­ жені, 20— 70 см заввишки, майже круглясті, білувато-ш ерстисті від довгих хвилястих волосків.* С теб­ лові листки (почасти зимую чі) супротивні, черешкові, шкірясті, яйцевидно-довгасті або видовжено-еліптичні, при основі окр углі або неглибокосерцевидні, на вер­ хівці туп і або загострені, по краю дрібнозубчасті, на поверхні тонкозморшкуваті, з обох боків сіруватош ерстисті, засіяні рясни­ ми крапчастими залозками; нижні листки нерідко при основі з однією-двома невеличкими лоп атя ­ ми; приквіткові листки яйцевидно-ланцетні, сидячі, лілувато-забарвлені, при основі перетин­ часті, зд ебільш ого дорівню ють ч а ­ шечкам. Квітки двостатеві, непра­ вильні, утворю ю ть несправжні 4— 8-квіткові, розсунуті кільця; чашечка дзвониковидна, по ж и л­ ках (їх 15) волосиста, з трикут­ ними, гострокінцевими, війчасти­ ми зубцями; в і н о ч о к яскраво-ліловий, двогубий, з майже прямою

474

верхньою губою і трилопатевою нижньою (бокові лопаті нижньої г у б и відігнуті, середня — на вер­ хівці глибоковиїм часта). П л ід складається з чотирьох однона­ сінних горіш коподібних часток. Цвіте у червні — липні. Поширення. Батьківщина шавлії лік ар ськ ої — Середземномор'я. На території України, переважно в південних районах, її к у ль т и ­ вують як еф ір оолійн у лікарську і декоративну рослину. Заготівля і зберігання. З лік у в а л ь ­ ною метою використовують листя ш авлії (Folia Salviae officinalis), яке заготовляю ть у два строки: у червні (період бутон ізац ії) і у в е­ ресні (другий підріст). Техніка збирання може бути різною: або збирають вручну тільки саме л и с ­ тя і відразу його сушать, або ж нуть серпами всю надземну час­ тину, а одерж ану масу сушать і обм олочую ть, відкидаючи стебла. Сушать сировину у приміщенні з доброю вентиляцією або під наме­ том. В спеціалізованих господар­ ствах збирання сировини механі­ зоване. Суш ене листя є у продажу в аптеках. Х імічний склад. Листя шавлії містить ефірну о лію (до 2,5 % ), конденсовані дуби льн і речовини (4 % ), тритерпенові кислоти (у р ­ солова і олеанолова), дитерпени, смолисті (5— 6 % ) і гіркі речовини, флавоноїди, кумарин ескулетин і інші сполуки. До складу еф ір­ ної о л ії входять цинеол (до 15 % ), туйон, пінен, сальвен, борнеол, камфора, сесквітерпен цедрен і інші терпеноїди. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Ш авлія лікарська має багатосторонню дію. Г а л е н о в і п р е ­ парати ш авлії виявляють в'яж учу, протизапальну, дезинф ікуючу, відхаркувальну, естрогенну і гіп о ­ глік ем іч н у дію, зменш ую ть п о то ­ виділення, збуд ж ую ть виділення ш лункового соку, мають слабковиражену антисептичну власти­ вість, впливають кровоспинно на уш кодж ені капіляри кровонос­ них судин, зміцнюючи їх стінки. У науковій медицині їх застосо­ вую ть в основном у зовнішньо: полоскання ротової порожнини і горла при стоматиті, гінгівіті, виразках у роті, паротиті, ангіні, при катарах верхніх дихальних шляхів; спринцювання при запаль­ них захворюваннях піхви, при б і­ лях і ендоцервіциті; примочки, обмивання, місцеві і загальні ванни при запальних захворю ­ ваннях шкіри, нагноєних ранах і виразках, легких опіках і від­ мороженнях. Препарат сальвін (ацетоновий екстракт із листя ш авлії) застосовую ть при ката­ ральних і виразково-некротичних гінгівітах, гострих і хронічних афтозних стоматитах, пародонто­

зі 1— 3-го ступенів; хрон ічном у і гострому періодонтиті, аденоф легмонах, абсцесі (після роз­ криття). Залеж но від характеру п атологіч ного процесу сальвін призначають для зрошення, зма­ щування, промивання, аплікацій, введення турунд у канали і па­ то ло гіч н і кишені (на 10 хвилин). Курс лікування — від 2 до 10 сеансів. П ероральне застосування ш авлії показане при гастритах і виразковій хворобі ш лунка і два­ надцятипалої кишки зі зниженою секреторною активністю ш лунко­ во-кишкового тракту і к ислот­ ністю ш лункового соку, а також при схильності хворих до спас­ тичних станів ш лунка і кишечни­ ка, при запаленні сечового міхура, при гіпергідрозі (в клімактерич­ ний період, при деяких гарячко­ вих станах, туб ер к уль о зі). П ози­ тивний терапевтичний ефект спо­ стерігається також при запаленні дихальних шляхів, діареї різного походження, запаленнях печінки і жовчного міхура, легких фор­ мах цукрового діабету. Як протидіабетичний засіб шавлію краще застосовувати у поєднанні з інши­ ми лікарськими рослинами. На­ стій ш авлії дають матерям, що го­ дую ть груддю, з метою пригні­ чення секреції молока. Викорис­ товую ть шавлію і для лікування геморою. М етодика лікування (за Г. М. Сагаловим) полягає у с л ід у ­ ючому: після очисної клізми охолодж еною кип'яченою водою роблять лік ув а льн у к лізм у з кон­ центрованого настою 2— 3 с то ло ­ вих ло ж о к листя ш авлії на 100 мл окропу (настоюють 15— 20 хвилин, процідж ую ть і вводять спринців­ кою у пряму кишку). Щ об настій всмоктувався, хворий повинен полеж ати 20— ЗО хвилин. Такі процедури роблять протягом тиж­ ня (настій готую ть щодня). Х во­ ром у рекомендується утрим ува­ тись від вживання алкогольних напоїв і уникати запорів (дотри­ муватись відповідної дієти, а на ніч вживати 2 драж е екстракту к р у ш и н и л а м к о ї) . Листя шавлії входить до складу інгредієнтів для виготовлення г р у д н и х ча їв, по­ м'якш увальних чаїв, ш л у н к о в о г о чаю. В Єгипті після епідемій жінки вживали шавлію як наїдок, щоб підвищити народжуваність дітей. Користую чись препаратами шавлії, с лід пам'ятати про існ у­ вання великої різниці між актив­ ністю водних та спиртових екст­ рактів шавлії, що пов'язано із ступенем розчинності дію чих р е­ човин. Водні екстракти найефек­ тивніші при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі, а спирто­ ві — як спазмолітичний, протиза­ пальний та антисептичний засіб. Треба також мати на увазі, що вживання спиртового екстракту

у великій к ількості протягом тривалого часу м ож е викликати побічн у дію у вигляді епілептиформних припадків. При запа­ ленн і нирок і сильн ом у кашлі давати препарати ш авлії всереди­ ну протипоказано. Ш авлію вико­ ристовують в гомеопатії. Л ікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (1 столова л о ж ­ ка сировини на 400 м л окропу настояти 1 годину, процідити) по півсклянки З рази на ден ь до іди; настойку (го ­ тую ть на 70 % -ном у спирті у спів­ віднош енні 1:10) по 20 крапель 3 рази на день. З О В Н ІШ Н ЬО — сальвін (Salvinum) при­ значають у вигляді 0,1— 0,2 % -ного спиртового розчину, який готую ть із 1 % -ного спиртового розчину роз­ веденням (в 4— 10 разів) ди стильова­ ною водою або ізотон ічни м розчином натрію х лор и д у; полоскання, примочки і обмивання настоєм (10 г, або 2 сто­ ло в і лож ки сировини на 200 м л окро­ п у ); полоскання настойкою (готую ть як у попередньом у проп исі; перед вж и­ ванням чайну л о ж к у настойки розво­ дять у склянці води); спринцювання настоєм (20 г, або 4 столові лож ки сировини настою ють 10 хвилин на склянці окропу, проц ідж ую ть, о х о ло ­ дж ую ть і розводять кип'яченою водою ДО 1 л).

1249

475

1249____________________ Ш А В Л ІЯ М У С К А Т Н А шалфей мускатный Salvia sciar ea — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла від основи підведені або прямостоячі, до 100— 120 см заввишки, розга­ луж ен і, облистнені, густо опуш ені кучерявими, не дуж е довгими в о ­ лосками, з доміш кою коротших і довших стеблови х залозок. С теб­ лові листки супротивні, дрвгочерешкові серцевидно-яйцевидні, великі, тупі або тупуваті, по краю подвійно вигризено-зубчасті, коротковолосисті й залозисті; верхні листки під суцвіттям короткочерешкові, дрібніш і, загострені; п о ­ кривні листки сидячі, широкояйцевидні, відтягнуто-загострені; майже ц ілком плівчасті, на п о ­ верхні майже голі, з країв коротковійчасті, білув а ті або червон у­ ваті, вдвоє перевищують чашечки, на самій верхівці без квіток у па­ зухах. Квітки двостатеві, непра­ вильні, в несправжніх 4— 6-квіткових кільцях, щ о утворюю ть волоти сто-розгалуж ен е, коротш е за вегетативну частину стебла с у ­ цвіття; в ін оч ок блідо-рож евий, л і ­ луватий чи білуватий, двогубий (верхня губа серповидно зігнута, на верхівці виїмчаста, зовні корот­ коволосиста і залозиста; нижня — трилопатева, з ш ирокообернено* яйцевидною, чашовидно ввігну­ тою середньою лопаттю ), з п лів ­ частою окр углою лусоч к ою в трубці б іля зіва. П лід склада­ ється з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Ц віте з липня до вересня. Поширення. Ш авлію мускатну к ультивую ть у Криму як еф ір о ­ олій н у рослину. На півдні Криму (на кам'янистих схилах, іноді як бур'ян у садах, на полях) трап­ ляється і в диком у стані. Заготівля і зберігання. Д ля ви го­ товлення лік ів використовують траву ш авлії (H erba Salviae sclaгеае), яку заготовляю ть в період цвітіння рослини. Зібрану сирови­ ну (листя і квітую чі верхівки стебел) сушать під укриттям на вільн ом у повітрі або в примі­ щенні, що добре провітрюється. Готову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або б л я ­ шанках. Свіжі суцвіття рослини використовують як сировину для добування еф ірної о лії. Збирають суцвіття, зрізую чи їх над верх­ ньою парою зелених стеблови х листків і відразу відправляють на переробку, оскільки при три­ валом у зберіганні сировина втра­ чає значну к ількість еф ірної о лії (до 40 % на добу, якщо зберіга­ ється на відкритому майданчику). Хімічний склад. Надземна частина рослини містить ефірну о лію (у ли сті 0,25— 0,28 % , в суцвіт­

1250 тях бли зьк о 0,5 % ), кумарини, ф лавоноїди (1,2 % ), сапоніни (4 % ), склар еол та органічні кис­ лоти. Д о складу еф ірної о л ії входять ліналілацетат, 1-ліналоол, оцимен, мірцен, цедрен і нер олідол. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ефірну олію ш авлії м ускатної використовують у фар­ мацевтичній практиці д ля арома­ тизації лік ів і в парфюмерній про­ мисловості — як фіксатор запахів. Із відгінних вод (відходи, що за­ лиш аються при добуванні ефірної о л ії ш ляхом переганяння з водя­ ною парою) готую ть лік ува льн і ванни для хворих на ревматизм. У вітчизняній народній медицині препарати з трави ш авлії вжи­ вають при тахікардії, при захво­ рюваннях нирок (дезинф ікуюча і протизапальна дія), як засіб, що покращує травлення, та як ж ароз­ нижуючий засіб. У болгарській на­ родній медицині настій трави шав­ л ії м ускатної п'ю ть як засіб, що допомагає при зобі, а под рібне­ не свіж е листя рослини прикла­ дають до ран і ф урункулів. Лікарські форма і застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настойку (готую ть на 70 % -йом у спирті у співвіднош енні 1:10) по 20 крапель на прийом 3 ра­ зи на ден ь до іди; настій (1 столова лож ка сировини на 400 м л окропу, настояти 1 годину, процідити) по п ів­ склянки 3 рази на день, до їди.

Ш АН Д РА ЗВИЧАЙНА шандра обыкновенная M a rru biu m vu lgare — багаторічна трав'яниста з білуватошерстистим опушенням р ос­ лина родини губоцвітих. Стебла від основи висхідні, 15— 75 см зав­ вишки, чотиригранні, р о зга лу ­ жені, в нижній частині білоповстисті від густих, не дуж е дов­ гих волосків, вище менш густо опуш ені такими ж волосками. Стеблові листки супротивні, ч е ­ решкові, широко-яйцевидні з к о­ роткоклиновидною або закруг­ лен ою (у нижніх листків) основою та окр углою чи туп ою верхівкою, по краю нерівнозубчасті, зверху зеленуваті, розсіяно опущені, зморш куваті, зісп о д у б ілув а ті від густих відлегли х волосків, з вип­ нутими жилками. Квітки дво­ статеві, неправильні, утворюю ть несправжні багатоквіткові густі майже кулясті кільця, зібрані на кінці стебла та гіло к у довгі, перервані в нижній части­ ні суцвіттЯ; чашечка трубчаста,

476

1251 зовні густо опуш ена зірчасти­ ми волосками і засіяна крап­ частими залозками з 10 ж и л­ ками і 10 шиловидними, на кін­ ці гачкувато загнутими, ж овтува­ тими й голими зубцями, з яких 5 довших і 5 проміж них корот­ ших; в і н о ч о к білий, зовні коротковолосистий, з циліндричною трубочкою , двогубий (верхня губа плоскувата, пряма, розсічена на дві видовжені лопаті, спідня — відігнута, трилопатева, з ширшою за бокові, округлою , переважно на верхівці виїмчастою середньою лопаттю. П л і д складається з ч о ­ тирьох однонасінних горіш коподібних часток. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Шандра звичайна рос­ те по всій території України на кам'янистих відслоненнях у заті­ нених місцях, а також як бур'ян вздовж доріг, біля парканів, ін о ­ ді в посівах. З аготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують зібрані під час цвітіння рослини верхівки стебел (ЗО— 40 см зав­ довжки) разом з листям та квіт­ ками (Herba M arrubii v u lga ­ ris). Суш іння сировини проводять у затінку на відкритому повітрі або у приміщенні, що добре про­ вітрюється. С у х о ї трави виходить 27— 28% . Готову сировину зб ер і­ гають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина н е о ф іц и ­

Ш ЕВСЬКЕ

ДЕРЕВО — кущ або невелике (2— 3 м заввишки) дере­ во родини сумахових. Те саме, що й с к у м п і я зви ча йн а.

1252 Ш ЕЛЮ ГА — дводомна рослина родини вер­ бових. Те саме, що й ве рб а гостролиста.

1253____________________ Ш И П Ш И Н А ЗМ О РШ К УВ А Т А шиповник морщинистый R o s o ru g o s a — середньої висоти (80— 150 см) к ущ родини розових. Стебла товсті, прямостоячі, як і квітконосні п а г о н и , густо вкриті різнотип­ ними опушеними шипами: міцни­ ми, з широкою основою, трохи серповидно зігнутими або пря­ мими та дрібними голчастими. Квітконосні пагони, крім того, вкриті волосками і дрібними залозистими щетинками. Листки спіральні, непарноперисті, з широкими трав'янистими п р и ­ листками, що зрослися з го ло в ­ ним стриженьком листка; ли сто ч ­ ки (їх 7, рідше 5 або 9) від круг­ лясто-еліптичних до видовженоеліптичних, зверху виразно зморшкуваті, з полиском, зісподу

рясно опушені, нерідко майже с і­ роповстисті, з доміш кою залозок, по краю простозубчасті. Квітки великі (до 7 см у діаметрі), пра­ вильні, двостатеві, в малоквіткових (по 2— 3) щитковидних су цві т­ тях, рідше одиничні; ча шолистки великі (2,5— 3 см завдовжки), з листовидним розширенням на вер­ хівці, зіспод у усіяні волосками з доміш кою залозок, рідше без них, п ісля цвітіння спрямовані вгору й залишаються при стиглих п л о ­ дах; пе люстки (їх 5) червоні, р і­ дше ясно-червоні. П л і д — г і п а н ­ тій, сплю снуто-кулястий, м 'ясис­ тий, яскрово-червоний або пом е­ ранцевий. Початок цвітіння у червні (ремонтантний вид). Поширення. Шипшина зм орш ку­ вата дико росте на Д алек ом у С х о ­ ді. На території України її к у л ь ­ тивують як росли ну декоративну й лікарську. Часто зустрічаю ться здичавілі зарості. Заготівля і зберігання — див. у статті Ш и п ш и н а травнева. Х імічний склад. Шипшина зморш ­ кувата має близький до шипши­ ни травневої хімічний склад, але відрізняється дещ о іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Шипшина травнева.

нальна.

Х імічний склад. У траві шандри є ефірна олія (0,06% ), гірка р е­ човина марубін (дитерпеновий лактон), алкалоїди бетоніцин, т у ­ рицин і стахідрин, дуби льн і р еч о­ вини (бли зько 7% ), слиз. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Га л е н о в і препарати шандри виявляють ж овчогінну і спазмолітичну дію, полегш ую ть відхаркування, р егулю ю ть серце­ ву діяльн ість (знімають екстра­ систолію ), збуд ж ую ть апетит, сти­ м улю ю ть діяльн ість шлунка. О с­ новними показаннями до призна­ чення препаратів шандри є різні запальні захворювання дихальних ш ляхів (бронхіти, ларингіти, тра­ хеїти ). Позитивний терапевтичний ефект спостерігається також при лікуванні старечої і спастичної астми, т у б ер к у ль о зу легень, гепа­ титів і холециститів, екстрасис­ т о л ії та ауринальної тахікардії, гіпертонічної хвороби, у випадку альгом ен ореї і олігом енор еї, при розладах травлення. Е с е н ц і ю із свіж ої трави шандри використо­ вують в гомеопатії. Л ікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (2 чай­ ні лож к и сировини настояти 4 годи­ ни на склянці холо д н ої кип'яченої води, процідити) по третині склянки З рази на день до їди.

1255

477

1254 ШИПШИНА КОРИЧНА —

1256 ШИПШИНА СОБАЧА

невисокий (від 60 до 200 см зав­ шиповник собачий вишки) рихлий кущ родини р озо ­ Rosa canina, синонім — R. сівих. Те саме, що й шипшина трав­ liato-sepala — нева. високий (1,5— 2,5 м) кущ родини розових. Стебла луковидно з і­ 1255 гнуті, рідше майже прямі, вкри­ ті міцними, плоскими, серпо­ ШИПШИНА ПОВИСЛА видно зігнутими шипами. Квітко­ Ш И П О ВН И К ПОВИСЛЫ Й носні пагони рясно вкриті гачкоRosa pendulina — видно загнутими шипами. Листки непарноперисті, з рихлий, від 1 до 2 м заввишки спіральні, залозисто-війчастими кущ родини розових. Стебла то вузькими, по краю прилистками; ли сто ч ­ висхідні, то луковидно зігнуті, в нижній половині або в нижній тр е­ ки (їх 7, рідше 5 або 9) з обох тині вкриті голчастими, досить боків голі, гладенькі, переважно слабкими шипами, з доміш кою еліптичні, з короткозагостреною щетиноподібних шипиків, у верх­ верхівкою, простогостропилчасті, ній половині їх немає. Листки часто закінчую ться дрібними за­ спіральні, непарноперисті, великі лозками. Квітки правильні, дво­ (9— 12 см завдовжки), з широкими статеві, в малоквіткових (по 3— 5, прилистками, лиш е зісподу всія­ рідше більш е) щитковидних су ­ ними небагатьма волосками, і з г о ­ цвіттях, рідше одиничні; чаш оли­ ловним стриженьком, зд еб іль ш о ­ стки великі (до 20— 25 мм), широго вкритим волосками з доміш кою коланцетні, з рясними перистими стеблистих залозок; листочки (їх додатками, зверху переважно го ­ 7— 9, інколи 11) видовженояйце- лі, зісп од у всіяні короткими во­ видні, видовж еноеліптичні або лосками, після цвітіння відхилені широкоеліптичні, гострозубчасті, донизу і притиснені до плода, зверху темно-зелені, голі, зісп о ­ рано відпадають; пелюстки (їх 5) ду — сіро-зелені, більш -менш ряс­ біло-рож еві, коротші за чашо­ Плід — гіпантій, оран­ но всіяні волосками, гладенькі або листки. лише по головній ж илці з оди­ жево-червоний, широкоовальний, ничними залозками. Квітки пра­ рідше майже кулястий, позбавле­ вильні, двостатеві, зд ебільш ого ний залозок. Цвіте у травні — одиничні, рідше в малоквіткових червні. (по 2— 3) щитковидних суцвіттях, Поширення. Шипшина собача рос­ на довгих (2,5— 3 см), залозистих, те по всій території України по після цвітіння луковидно звисаю­ схилах, узліссях, уздовж доріг та чих квітконіжках; чашолистки на пустищах як бур'ян. вузьколанцетні, без перистих д о ­ Заготівля і зберігання — див. у датків, довгі, з листовидним р оз­ статті Шипшина травнева. ширенням на верхівці, зісподу Хімічний склад. Шипшина собача більш -менш рясно всіяні за ло з­ має близький д о шипшини трав­ ками, зверху — волосисті до бі- невої хімічний склад, але від­ лоповстистих, після цвітіння під­ різняється дещо іншим вмістом і несені вгору, залишаються при співвідношенням компонентів, що стиглих плодах; пелюстки (їх 5) його складають. від пурпурово-рож евих до темно- Фармакологічні властивості і ви­ рожевих, дорівнюють довжині користання, лікарські форми і за­ чаш олистків або коротші за них. стосування — усе так, як у статті П лід — гіпантій, оберненояйце­ Шипшина травнева. видний або видовженоеліптичний, рясно всіяний залозками, при достиганні пониклий, яскравочервоний. Цвіте у червні — липні. Поширення. Шипшина повисла росте в лісовій та субальп ій сь­ кій см узі Карпат, особли во біля потоків та на лісових вирубках. Заготівля і зберігання. Див. у статті Шипшина травнева. Хімічний склад. Шипшина п о ­ висла має близький до шипшини травневої хімічний склад, але відрізняється дещ о іншим вм і­ стом і співвідношенням к ом по­ нентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські формн і застосування — усе так, як у статті Шипшина травнева.

1257 ШИПШИНА ТРАВНЕВА, шипшина корична; шиповник коричный Rosa majalis, синонім — R. cinnam omea — невисокий (від 60 до 200 см за­ ввишки) рихлий кущ родини р о ­ зових. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричнювато-червоні, вкриті, як правило, парними, сер­ повидно зігнутими, рідше майже прямими шипами, з доміш кою щ етиноподібних шипиків. К вітко­ носні пагони майже не мають колю чок. Листки спіральні, не­ парно-перисті, з прилистками; л и ­ сточки (їх 5— 7) видовжено-яйцевидні або овальні, до основи к ли­ новидно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизуватозелені, зд ебільш ого голі, зісподу вкриті щ ільно притисненими во­ лосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стер иль­

478

1258 них пагонів та турюнів вузенькі, з дещо загнутими краями, квіт­ коносних пагонів — широкі, зіс ­ поду пухнасті, по краю війчастозалозисті. Квітки великі (4,5— 5 см в діаметрі), правильні, двоста­ теві, поодинокі, рідше в малоквіткових (по 2— 3, рідше більш е) щитковидних суцвіттях; чашолистки довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих д о ­ датків або лиш е з 2— 3 коротень­ кими, ниткоподібними додатками, зіспод у усіяні щ ільними к ор от­ кими волосками (з доміш кою дрібних залозок або без них), по краю з дом іш кою дуж е д р іб ­ них залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками, або як і по спинці майже повстисті, п іс­ ля цвітіння спрямовані вгору і за­ лиш аю ться при стиглих плодах; пелю стки (їх 5) — від б лідо-ч ер в о­ них до червоних. П л ід — гіпантій, кулястий, червоний або пурп ур о­ во-червоний. Цвіте у травні — червні. Поширення. Шипшина корична росте в лісах, по чагарниках, о с о б ­ ливо по річках, рідше на лука х в північних районах України. Заготівля і зберігання. Д ля м едич­ них потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які зби­ рають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди суш ать в сушарці або духовц і при температурі 80— 100°, розстилаю чи тонким шаром. С у ­ хих плодів виходить 50% . Гото­ ву сировину зберігаю ть у сухих пр охолодни х приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Хімічний склад. П лоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на с у х у речовину), каротин (0,7— 8 мг% ), вітаміни В,,В2». РР, К, пантотенову кислоту, ф лаво­ ноїди (гіперозид, астрагалін, квер­ цитрин, кем пф ерол і ін.), ф енолокислоти, пектинові речовини (1,8— 3,7% ), цукри (0,9— 8,1% ), ор ­ ганічні кислоти (0,9— 3,7 % ), соЛі заліза, марганцю, фосфору, маг­ нію, кальцію. Фармакологічні властивості і ви­ користання. П лоди шипшини вия­ вляю ть протицинготну, антискле­ ротичну і протизапальну дію, активізую ть ферментні систе­ ми і окислю вально-відновлю вальні процеси в організмі, сприятли­ во впливають на вуглеводний о б ­ мін, посилюю ть синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулю ю ть опірність організм у до несприят­ ливих факторів зовніш нього се ­ редовища, посилю ю ть секрецію жовчі, підвищ ують діурез. П лоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпоі авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при ате­ росклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях пе­

чінки, кишечника, при виразко­ вій хворобі, геморагічних діате­ зах, гем оф ілії, кровотечах (ле ге ­ невих, маткових), при пер ед озу­ ванні антикоагулянтів, гіперти­ реозі і недостатності наднир­ кових залоз, травматичному шо­ ку. Д обрий терапевтичний ефект одерж ую ть при пневмонії, брон­ хопневмонії, бронхоектазах, у випадку брон хіальн ої астми, при лікуванні захворювань очей (ге­ морагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хрон ічного гепатиту, холеци сти­ ту, холан гіту. П лоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущ еного екстракту плодів шипшини — х о ­ лосас призначають при хо лец и ­ ститі і гепатиті. Із насіння шип­ шини виготовляю ть олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стом атологічній практиці (гін ­ гівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролеж нях, троф ічних ви­ разках гомілки, дерматозах, а у вигляді м ікроклізм — при неспе­ циф ічному виразковому коліті. Лікарські форма 1 застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — настій плодів (10 г, або 1 столов у ло ж к у сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2— 3 рази на день до Іди; х олосас (Cholosas) по 1 чайній ло ж ц і 2— 3 рази на день, дітям — по чверті чайної ло ж к и 2— З рази на день.

ШИПШИНА ЯБЛУНЕВА шиповник яблоневый (Rosa villosa, синонім — R. p o ­ m ifera) — щільний, прямостоячий, до 1,5 (2) м заввишки кущ родини р о зо ­ вих. Стебла, як і квітконосні п а го­ ни, вкриті однотипними прямими, нерідко дещо відхиленими вгору, рідше донизу шипами. К вітко­ носні пагони, крім того, інколи вкриті дрібними голчастими або щетинистими залозками. Лист­ ки спіральні, непарноперисті, ве­ ли кі (8,5— 9 см завдовжки), з головним стриженьком, усіяним, як і прилистки, волосками з доміш кою залозок; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) ш ирокоеліптичні, великі, 4— 5 см завдовжки і 2,5— 3 см завширшки, з о б ох б о ­ ків, особли во зісподу, рясно всія­ ні волосками з доміш кою за­ лозок. Квітки правильні, двоста­ теві, в малоквіткових щитковид­ них суцвіттях, рідше одинич­ ні, на коротких (до 10— 15 мм) залозисто-щ етинистих квітконіж­ ках-, чашолистки на спинці залозисто-щ етинисті, зовнішні — з перистими, рідше нитковидними додатками, після ц вітін­ ня піднімаються вгору, змика­ ються і залишаються при стиг­ ли х плодах; пелюстки (їх 5) темнорожеві, коротші за чашолистки. П лід — гіпантій, пурпуровий, к у ­ лястий або майже кулястий, ве­ ликий, залозисто-щетинистий. Цвіте у червні — липні. Поширення. Шипшина яблунева росте майже по всій території України в чагарникових заростях, на узліссях, у рідколіссі, а та­ кож на урвищах та вздовж л іс о ­ вих струмків. Заготівля і зберігання — див. у статті Шипшина травнева. Хімічний склад. Шипшина я б л у ­ нева має близький до шипшини травневої хімічний склад, але від­ різняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми І за­ стосування — усе так, як у статті Шипшина травнева.

479

1259 ШОВКОВИЦЯ БІЛ А шелковица белая M o ru s a lb a — однодомне, рідше дводомне, з тр о ­ хи розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, заввишки 6— 10 (12) м. М оло д і гілки сір у ­ вато-зелені або буруваті, на кін­ ці трохи опушені. Листки м'які, чергові, черешкові, яйцевидні, за­ гострені, ц ілі або 3— 5-лопатеві, з окр углою або трохи серц е­ видною, часто несиметричною основою і зарубчасто-зубчастим краєм, зверху г о л і або майже г о ­ лі, зіспод у розсіяноопуш ені; ч е­ решок голий або трохи опуш е­ ний, зверху ж олобчастий, 2— 4 см завдовжки. Квітки одностатеві, зібрані пазушними циліндрич­ ними густими колосовидними су ц ­ віттями. Оцвітина проста, чотирироздільна дзвоникувата; частки оцвітини по краю голі або т р о ­ хи війчасті, приймочки вкриті сосочками. П лоди — гор іш к и ’, на час достигання плодів оцвітина стає м'ясистою і квітки зроста­ ються між собою , утворюючи овальне, 10— 15 мм завдовжки, чорне, б іл е або червонувате, я го ­ доп одібн е супліддя на рівній йом у або трохи довшій ніжці. Цвіте у травні. П лоди достигають у липні — серпні.

1259

Поширення. Шовковиця б іла в диком у стані невідома. На тери­ торії України, переважно в л і ­ состепових і степових районах, її культивую ть в садах і парках. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовують кору гіло к і коренів (C ortex M o ­ ri albae), плоди (Fructus M ori albae) і листя (Folia M ori albae) шовковиці. К ору з гіло к заго­ товляю ть навесні, з коренів — во­ сени (правила заготівлі і суш ін­ ня див. у статті Д уб звичайний). С ух о ї кори гілок виходить 50% . Листя (повністю развинене) зби­ рають в період цвітіння рослини, розкладають тонким шаром на чистій підстилці у затінку на вільн ом у повітрі або в приміщ ен­ ні, що добре провітрюється, і с у ­ шать. С ухого листя виходить 16— 17% . П лоди збирають у зр іло м у стані й використовують свіжими, сушать, переробляю ть на ком­ поти, варення, сиропи, ж еле. Хімічний склад. Листя шовкови­ ці б іл о ї містить альдегіди: гексен-2-аль-1, н-масляний альдегід, ізомасляний альдегід; стероїди і їхн і похідні: ситостерин, ситостерилкапрат, ситостерилпальмітат; органічні кислоти: щавлеву, яб­ лучну, виннокам'яну, лимонну, янтарну; ф лавоноїди: рутин (2— 6 % ), кверцетрин, ізокверцетрин,

в гідр олізаті — кем пф ерол і квер­ цетин; дуб и льн і речовини, віта­ мін С, каротин і еф ірну олію (0,0025% ), у складі якої є а, 0гексенол, р, Y-гексенол та ін. У плодах є ф лавоноїд морин, ві­ таміни: В,, В2, С, РР, ук ар оти н ; органічні кислоти: яблучн а і л и ­ монна; ефірна олія (1% ), до складу якої входять цинеол, гера­ ніол, ліналілац етат, лін а лоо л, л и ­ монен, а-пінен і камфора; ви­ щі жирні кислоти (26,8% ) : енантова, каприлова, міристинова, пальмітинова, пальм ітолеїнова, метилгептадеканова, стеаринова, олеїнова, лінолева, ліноленова; до 63% ліп ідів (у складі ліп ід н ої фракції є, окрім згаданих вище, капринова, нонадеканова та пе­ ларгонова жирні кислоти), цукри (до 12% ), солі заліза. У корі гіло к виявлено тритерпеноїди: 0амірин, ацетат 0-амірину, бетулін о в у кислоту; ф лавоноїди: малберин, цикломалберин, малберохромен, циклом алберохром ен, м алберанол; д уб и льн і речовини, ситостерин, азотовм існу сп о лук у тригонелін. Кора коренів містить б етул ін о в у кислоту, ситостерин, токоф ероли, ф лавоноїди (малберин, цикломалберин, м алберохромен, ц иклом алберохром ен), л іп ід а, р-дим онтанілгліцерол. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Свіж і плоди шов­ ковиці посилю ю ть кровотворення, сприяють відновленню поруш ено­ го внаслідок шкірних захворювань обм ін у речовин в організмі. У нау­ ковій медицині їх використовують при гіцохромній анемії, пов'я­ заній з гіпоацидним гастритом, при дискінезіях жовчовивідних ш ляхів за гіперкінетичним типом, гострих ентероколітах, дизентеріях і дисбактеріозах. Є пози­ тивний досвід лікування велики­ ми кількостям и свіжих плодів шовковиці хворих на міокардіострофію і пороки серця. П ісля к урсу лікування у хворих сп о­ стер ігалось зменшення б о лю і покращення роботи серця, змен­ ш увалась задишка, відновлюва­ лась працездатність. Сік і на­ стій свіжих плодів шовковиці ви­ користовую ть як відхаркувальний і сечогінний засіб. Британський фармацевтичний кодекс 1923 року визнає сік свіжих плодів ш овко­ виці як відхаркувальний і легкий проносний засіб. Як ефективний антисептичний засіб при виразко­ вих ураж еннях ротової порож ни­ ни і горла використовують розве­ дений водою сік або настій сві­ жих плодів шовковиці (р облять полоскання). Настій листя або відвар кори коренів шовковиці вживають у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні, анальгетичні, седативні, проти­ запальні та гіпоглік ем ічні власти-

450

1195 ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА, левурда, черемша; лук медвежий A lliu m ursinum — багаторічна трав'яниста ц ибулин­ на рослина родини лілійн их. Ц ибулина довгаста, 2— 5 см зав­ довжки, обгорнута прозорими б і­ луватими оболонками. С т ебло (квіткова стрілка) безлисте, пря­ ме, (15)— 20— 40 см заввишки, три­ гранне або напівциліндричне, ви­ повнене, за довжиною переви­ щ ує листя, рідше однакової з ним довжини, в підземній части­ ні обгор нуте піхвами листків. Листки (їх 2, рідко 1 або 3) прикореневі, плоскі, еліптичноланцетні, на верхівці загострені, при основі раптово звуж ені в ч е р е ш о к , який дорівнює пластин­ ці або довший за неї, своєю верхньою блідіш ою поверхнею обернені до грунту і мають між поздовж німи жилками численні косо спрямрвані сп олуч ен і ж и л­ ки. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в суцвіття, що має вигляд зонтика, оточеного до цвітіння замкненим, потім розщепленим на 2— 3 яйцевидно-ланцетні за­ гострені листочки покривалом; оцвітина проста, віночковидна, сніж но-біла, з 6 лін ійн о-лан ц ет­ них листочків. П лід — к ор обоч ­ ка. Ц віте у травні. Поширення. Ц и буля ведмежа рос­ те в тінистих листяних і мішаних лісах у Карпатах, на П оліссі, в Л ісо степ у і в північно-східній частині Степу. Зникаюча р осли ­ на, поширення якої інтенсивно скорочується. Занесена д о Ч е р ­ в о н о ї к н и ги У країн ської РСР. Заготівля і зберігання. З л ік у ­ вальною метою використовують стебла з листям (H erba A llii ursini) і цибулини (Bulbus A llii ursini). Траву (стебла і листя) збирають у травні, а цибулини — після дозрівання насіння. Зібра­ ну сировину (і траву, і цибу­ лини) вживають свіж ою (у виг­ ляді салатів, настоїв тощ о), а для тривалого зберігання солять або маринують, рідше сушать. Р о с л и н а н е оф іц и н а л ь н а .

Хімічний склад. У сі частини рос­ лини містять еф ірну о лію (до 0,07% ), аскорбінову к и слоту (у ли сті 750 мг% , у цибулині — до 100 мг% ), лізоцим. Д о складу еф ірної о л ії входять а л ілс у ль фіди, алілп олісульф ід и , пінеколінова кислота, аліїн. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ц и б уля ведмежа сти­ м улю є виділення ш лункового с о ­ ку* і ж овчі, посилю є перисталь­ тику кишок, знищ ує анормальну і сприяє розвитку норм альної кишкової флори, згубн о діє на гостриків, розширює кровоносні судини, знижує кров'яний тиск, збільш ує ам п літуду і сповільнює

ритм серцевих скорочень, сприяє розрідж енню густих м окрот при бронхітах, виявляє фітонцидну активність. П ероральне застосу­ вання ц и булі показане при від­ сутності апетиту, поруш енні трав­ лення, катарі ш лунка і кишеч­ ника (особли во інф екційного по­ ходж ення), поносі, підвищ ено­ му тиску крові та атеросклерозі. Крім того, ц ибуля ведмежа вва­ жається добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, ди­ зентерії й тифу. Як «к р о в о ­ очисний» засіб її вживають при ф урунк улах і висипах на шкірі. Здатність підвищувати апетит і збудж увати діяльн ість ш лун к о­ во-кишкового тракту має і ма­ ринована цибуля. При зовніш ­ ньом у застосуванні рослини спо­ стерігається протистоцидний, бактерицидний, фунгіцидний, б о ­ летамувальний, протисверблячий, протисеборейний, кератолітич­ ний і депігментую чий ефект. Розтерті на кашку цибулини

використовують для лікування гнійних ран, мікозів, три хом о­ надних кольпітів, корости і гніз­ дової пліш ивості, для сти м улю ­ вання р осту волосся, для інга­ ляцій з метою профілактики грипу та для виганяння гостри­ ків (вводять з водою в к л із­ мах). Лікарські форма 1 застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — листя або цибули ни в салатах по 5— 10 г на день; настій (1 чайну л о ж к у п одрібненої на кашку цибули ни настою ю ть 1 годи ну на 400 мл х оло д н о ї кип’яченої води) по півсклянки 3 рази на ден ь до їди; 10 потовчених ц ибули н зм іш ую ть з 500 м л ки слого молока і прий­ мають по 1 столов ій ло ж ц і 3— 4 рази на ден ь після їди. З О В Н ІШ Н ЬО — а п лік ац ії на ділянки ураж ення; ін га л я ц ії (кашку з ц и б у­ ли н вводять у ніздрі з ватним там­ поном ); клізм и (1 потовчену ц и б ули ­ н у заливаю ть склянкою окропу, на­ стою ю ть до охолодж енн я, пр оц ід ж у­ ю ть); тампони (потовчен у ц и б ули н у загортаю ть у марлю розм іром 10 X 10 см, зав'язую ть і вводять у п іх в у на 4— 6 годин щодня зранку і ввечері).

481

1262________________ до призначення настойки ш олом ­ ШОЛОМНИЦЯ ниці є гіпертонічна хвороба 1 і 2-го ступенів, ф ункціональні розлади нервової системи з підвищеною збудливістю , в том у числі при серцево-судинних неврозах. Є дані про ефективне лікування настойкою ш олом ниці пізніх ток­ сикозів вагітності. У народній медицині настій коріння ш олом ­ ниці дають всередину при сер­ цебитті, міокардиті, гострому с у г ­ ло б о в о м у ревматизмі, запаленні легень, коклю ш і та при різних кровотечах. Лікарські формн 1 застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настойку (готую ть на 70% -ном у спирті у співвіднош енні 1:5) по 20— ЗО крапель 2— 3 рази на день; настій (1 сто ло ву ло ж к у си ро­ вини заливаю ть склянкою окропу, ки­ п'ятять 10 хвилин, проц ідж ую ть) по 1 столовій ло ж ц і 3— 4 рази на день.

ЗВИЧАЙНА. негустом у,

переривчастому, ки­ тицевидному, невиразно відо­ к рем лен ом у від вегетативної ча­ багаторічна трав'яниста, з пов­ стини стебла суцвітті. Чашечка зовні зучим кореневищем рослина р о­ трубчастодзвониковидна, дини губоцвітих. Стебла чотири­ густо опушена, всередині гола, гранні, висхідні, 10— 90 см зав­ двогуба; верхня губа при основі вишки, прості або розгалуж ені, з опукловвігнутим поперечним вкриті в нижій частині розсіяни­ придатком у вигляді гребінця. ми, у верхній — густіш ими вниз В іночок двогубий, си н ьо-ф іолето­ відігнутими короткими волоска­ вий, з жовтуватою на черевном у ми. Листки супротивні, коротко- боці трубочкою І Ж ОВТОЮ плямою черешкові, яйцевидно- або видов- з синіми плямочками на спідній женоланцетні, з неглибокосерце- губі, зовні волосистий; верхня видною основою і туп у вато-за­ губа коротша за, спідню. П лід одн о­ гостреною верхівкою, по краю складається з чотирьох зарубчасто-пилчасті (набагато .ви­ насінних горішковидних часток. ще середини, але не до самої Цвіте з червня до вересня. верхівки), опуш ені зверху р озсі­ Поширення. Ш оломниця звичайна яними короткими, зісподу — г у ­ росте на заплавних луках, по б е ­ стішими і довшими волосками, регах річок, болотах, вільшняках приквіткові листки подібні до по всій території України, крім стеблових, але дрібніш і. Квітки Криму. двостатеві, неправильні, одиничні, Заготівля і зберігання. Д ля медич­ пазушні, повернуті в один бік, у них потреб заготовляю ть траву ш оломниці (Herba Scutellariae). Сировину збирають під час цві­ тіння рослини й використовують свіж ою або сушать, розкладаючи тонким шаром на папері чи тка­ нині під укриттям на вільн ом у п о­ вітрі або в приміщенні, щ о добре провітрюється. Готову сировину зберігаю ть у добр е закритих бан­ ках або бляшанках. Рослина н е­ офіцинальна. Хімічний склад потребує даль­ шого вивчення. Відомо, що всі частини рослини м істять глікозид скутеларин. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ш оломниця звичайна виявляє гіпотензивну, седативну, сечогінну, в'яж учу й кровоспин­ ну дію, сприяє розрідж енню хар­ котиння. У народній медицині настій трави ш олом ниці дають усередин у при гіпертонії, водян­ ці, кровотечах (внутріш ніх і зов­ ніш ніх) та при каш лі з ви ділен­ ням густих мокрот.

шлемник обыкновенный 'Scutellaria galericulata —

Лікарські форми 1 застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (1 чайн у л о ж ­ ку св іж ої або с у х о ї трави настояти 1 годину на 200 м л окропу, проціди­ т и ) — по 1— 2 столов і лож к и 3— 4 ра­ зи на день.

1261

1262

482

1263

1264

Ш ОЛУДИВНИК

БОЛОТНИЙ

мытник болотный Pedicularis palustris — однорічна напівпаразитна гола (волохаті лиш е основа стебла і чашечка) рослина родини ранни­ кових. С тебло прямостояче, 15— 60 см заввишки, найчастіше при основі розгалуж ене, нерідко чер­ вонувате, вкрите листками. При­ кореневі листки в розетці, дуж е зменшені, довгасті, цілі. Стеблові листки чергові, рідше майже суп ­ ротивні, ланцетовидні, перисторозсічені на дрібні сегменти з біли м и потовщеними хрящовидними кінчиками. Квітки двоста­ теві, неправильні, на коротких ніжках по одній у пазухах верх­ ніх стеблових листків; найверхніші квітки к олосовидно скуп­ чені, з дрібними листоподібним и приквітками. Чашечка широкотрубчаста, волосиста, дв олоп а­ тева, коротша за трубоч к у віноч­ ка, гола або з довгими кучеряви­ ми волосками. В іночок 20— 22 мм завдовжки, бруднорож евий або рожевий, двогубий; верхня губа дволопатева, майже пряма, лише на верхівці зігнута, з д уж е корот­ ким широким носиком, який несе з обох боків по зубцю, нижче, майже всередині губи, є ще по одном у зубц ю з кож ного боку, нижня — трилопатева, однакової довжини з верхньою, по краю війчаста. П лід — коробочка. Ц ві­ те з червня до серпня. Поширення. Ш олудивник б о л о т ­ ний росте на вологих луках, б о ­ лотах і торфовищах на П оліссі і в Л ісостепу.

1263

Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення лік ів використовують суш ену траву шолудивника, яку заготовляю ть в період цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава ш олудив­ ника м істить глік озид аук убін (ринантин), і невелику кількість алкалоїдів (до 0,01% ). Фармакологічні властивості і ви­ користання. Експериментальними спостереженнями встановлено, що настій трави шолудивника є ефективним матковим засобом, який подібн о до ріж ків (але в 4— 5 раз слабіш е) посилю є скорочен­ ня і підвищ ує тонус матки, сприяє зупинці післяп ологови х кровотеч. Крім того, рослина виявляє с еч о ­ гінну і протизапальну дію. У на­ родній медицині ш олудивник ви­ користовую ть як кровоспинний (при маткових кровотечах), сечо­ гінний, інсектицидний (проти вошей) і ранозагоювальний засіб та при себор еї голови. Лікарські форма 1 застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (10 г, або 2 чайні лож к и сировини на 200 м л окропу) по 4— 10 крапель 3 рази на день З О В Н ІШ Н Ь О — настій трави (5 с то ло ­ вих ло ж о к сировини на 1 л окропу) для миття голови при себ о р еї та во­ шивості. Ш олудивн ик болотн ий н а ле­ ж ить до отруйних рослин і кори сту­ ватися ним треба обережно, не пере­ вищуючи допустим их доз.

Ш П И Н А Т Г О Р О Д Н ІЙ

шпинат огородный Spinacia oleracea — однорічна трав'яниста рослина родини лободових. Стебло пряме, просте або розгалуж ене, 25— ЗО см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки довгочерешкові, трикутно-списовидні або видовженояйцевидні, цілокраї, дуж е рідко з одиничними зубцями, гла ­ денькі або зморшкуваті, верхні — сидячі, довгасті, з клиновидною основою. Квітки одностатеві (р ос­ лина дводомна), дрібні; чоловічі квітки чотиричленні, з зеленою оцвітиною, зібрані в кінцеві й па­ зуш ні колосовидно-волотю ваті суцвіття; ж ін очі — без оцвіти­ ни, зібрані в пазухах листків г у ­ стими клубочками. П лід — го р і­ шок. Цвіте з червня до серпня. Поширення. В диком у стані шпи­ нат городній не зустрічається. П о ­ ходить з Південно-Західної А зії. На території України шпинат ши­ роко культивую ть як овочеву рослину. Заготівля і зберігання. З лік у в а ль ­ ною метою використовують м о л о ­ де розеткове листя, яке вживають свіжим (у вигляді салатів) або відварюють. Рослина н еоф іци­ нальна. Хімічний склад. Листя шпинату городнього містить вітаміни В,,

483

1266 В2, К, Е, аскорбінову, нікотино­ Щ А В Е Л Ь А Л Ь П І Й С Ь К И Й ву, ф олін ов у і ф олієв у кислоти, щавель альпийский рутин та ін. ф лавоноїди з Р-віта- R u m ex alpinus — мінною активністю, каротиноїди багаторічна гірська трав'яниста (p -каротин, лю теїн, віолаксантин, рослина родини гречкових. М ає неоксантин, зеаксантин, нео-0-ка- товсте й велике кореневище. Стеб­ ротин, ксантоф іл-епоксид), сте­ ло пряме, 50— 150 см заввишки. рини (а і успинанстерини, 0-си- Листки прості, цілокраї, чергові, тостерин і їхн і глюкозиди, х о л е ­ тупі, зісподу по ж илках д р іб ­ стерин), ліп іди (сульф о-, ГЛЮ КО-, но опуш ені; нижні — окр углогалакто- і ац илгалактоліпіди), б іл ­ яйцевидні, довгочереш кові. Квіт­ ки (до 34%), вуглеводи (ф р ук ­ ки двостатеві, актиноморфні (див. тозу, глю козу, сахарозу), органіч­ Актиноморфна квітка), з простою ні кислоти (серотинову, щавлеву, чашечковидною зеленою оцвіти­ ли м он ну) і сполуки йоду, заліза, ною, у кільцях, що утворюю ть фосфору, калію, кальцію та маг­ волотевидне суцвіття. П лід — г о ­ нію. У складі білк ів є всі неза­ ріш ок. Цвіте у липні — вересні. мінні амінокислоти. Поширення. Росте в Карпатах на Фармакологічні властивості і ви­ полонинах, б іля стійбищ худоби, користання. Шпинат використо­ на переугноєних місцях. вую ть для приготування перших Заготівля і зберігання, хімічний і других страв, але особливо склад, фармакологічні властиво­ корисно вживати його в сирому сті і використання, лікарські вигляді як салат. Широта л ік у ­ форми і застосування — усе так, вального діяння шпинату незнач­ як у статті щавель кінський, але на. Він посилю є перистальтику використовують цю росли ну лиш е кишок, виявляє ле гк у проносну в народній медицині. дію. Високий вміст ф енольних сп о лук (ф лавоноїдів і ф енолокисло т ) зум овлю є капілярозміцню ючі, протисклеротичні й протиза­ пальні властивості шпинату. Вико­ р и с т о в у й його як засіб, що ство­ рює лікувальний фон, і для потен­ ціювання д ії лікарських засобів при ряді захворювань. Корисно вживати шпинат дітям, вагітним і ослаблени м хворим, хворим на гіпохром ну анемію, діабет і гіпер ­ тонію , при гіпацидному гастриті й ентероколіті. У вигляді супів, пюре тощо його призначають при ож ирінні. Як д ж ер ело вітамінів шпинат використовують у д іє т о ­ терапії та при так званому вес­ няному лікуванні. У народній м е­ дицині настій з листя шпинату вживають при в'ялій перисталь­ тиці кишечника і метеоризмі. При нирковокам'яній хворобі (оксалур ії), нефритах, подагрі, захворю ­ ваннях печінки, ж овчного міхура і підш лун кової залози вживати шпинат протипоказано. С лід та­ кож пам'ятати, що страви з шпи­ нату треба зберігати у х о л о ­ дильнику, оскільки при кімнатній тем пературі у них утворюються отруйні речовини, небезпечні для здоров'я людини. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій із свіж ого л и с ­ тя (10 г сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 4 рази на день.

1265 Ш УВАРНИК — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Т е саме, що й аїр тростиновий.

1267 Щ АВЕЛЬ ВОДЯНИЙ

щавель водяной Ru m ex aquaticus — багаторічна рівнинна трав'яниста кореневищна рослина родини гречкових. Стебло притиснуто-волосисте, 50— 150 см заввишки. Листки прості, цілокраї, чергові, загострені, голі; нижні — з довги­ ми, трохи ж олобкуватим и череш ­ ками, серцевидно-трикутні. Квіт­ ки двостатеві, актиноморфні (див. статтю Актиноморфна квітка), з простою чашечковидною зеленою оцвітиною, в кільцях. Суцвіття волотевидне, з притиснутими г іл ­ ками. П лід — горіш ок. Цвіте у червні — липні. Поширення. Зустрічається зрідка на П о ліссі і в Л ісо степ у по б ер е ­ гах водойм, на вологих лісових галявинах, на болотистих луках. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властиво­ сті і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті щавель кінський, але використовують цю р осли ­ ну лиш е в народній медицині.

484

1270____________________

1268____________________ Щ АВЕЛЬ ЗВИ ЧАЙН ИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Те саме, що й щавель кислий.

1269 Щ АВЕЛЬ КИСЛИЙ.

щавель звичайний; щавель кислый Ru m ex acetosa — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебла прямі, борозенчасті, до 1 м заввишки. Листки чергові, при основі — з зубчастими розтрубами, які о б го ­ ртають основу меживузля; ПрИкореневі й нижні стеблові л и ­ стки — з довгими черешками, видовженояйцевидні, при основі стріловидні, з трикутними гостри­ ми, спрямованими вниз бокови­ ми лопатями, іноді майже спи­ совидні, при верхівці більш -менш загострені або тупуваті; верхні — сидячі, вужчі, \анцетно-стріловидні. Квітки одностатеві (р о с ли ­ на дводомна) рож еві, червоні або жовтуваті, зібрані у верхній час­ тині стебла в м алорозгалуж ене, не густе, вузьке, в о ло т е ­ видне суцвіття; у ч оловічих кві­ ток частки оцвітини (їх, як і у ж іночих квіток, 6) у с і спрямо­ вані вгору, видовженоовальні, внутріш ні трохи б ільш і за зов­ нішні; у ж іночих зовнішні частки відігнуті вниз і притиснуті до квітконіжки, внутрішні прямі, округло-серцевидні, цілокраї, у вирізці при основі з м’ясистим, спрямованим униз придатком. П л ід — тригранний, на верхівці гострокінцевий, тем но-коричне­

вий, з полиском горіш ок. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Щ авель кислий р ос ­ те по всій території України на луках, по болотах, у вологих лісах на галявинах. Як овочеву росли ну його широко к уль т и ­ вують. Заготівля і зберігання. З л ік у в а ль ­ ною метою використовують при­ кореневе листя (Folia Rumicis acetosae), коріння (Radix Rumicis acetosae) і всю р осли ну (Herba et radix Rumicis acetosae). Листя використовують у сирому вигляді (готую ть зелені борщі, юшки, окрошки, салати, додають як при­ смаку до вінегретів), а коріння і траву сушать. Рослина н еоф і­ цинальна. Хімічний склад. У ли сті і сте б ­ лах рослини є ф енольні сполуки: рутин, гіперозид, кверцетин, квер­ цитрин, вітексин, авікулярин, ка­ техіни, лейкоціанідин, лейк одельфінідин та хризантемін; органічні кислоти: щавлева, яблучна; віта­ мін С, каротин, білки, ліпіди, с о ­ л і заліза і калію. У корінні є знач­ на к ількість антра- і т а н о глі­ козидів. і Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати щавлю підвищ ують діурез, стим улю ю ть діяльн ість печінки і жовчотворення, посилюю ть перистальтику кишечника. М алі дози виявляють в'яж уч у дію. Високий вміст ф е­ нольних сполук (ф лавоноїдів і ф ен олоки слот) зум овлю є капілярозміцнюючі, протисклеротичні й протизапальні властивості щавлю. В дієтотерапії його використо­ вую ть як дж ер ело вітамінів. У вигляді юшок і борщ ів його призначають при діабеті й о ж и ­ рінні. Разом з тим треба пам'ята­ ти, що надмірне вживання щав­ лю мож е призвести до поруш ен­ ня сольов ого обм ін у і розвитку ниркової патології. Н еобхідна обереж ність і при введенні в д іє ­ ту цієї рослини хворим на ен те ­ роколіт, гастрит і виразкову х в о ­ робу ш лунка й дванадцятипалої кишки в стадії загострення. Зов­ нішньо, як в'яжучий засіб, щ авель використовують для лікування за­ палення ясен, ангіни та шкірних захворювань, які супроводяться запальними явищами. Свіже п о­ товчене листя прикладають до застарілих ран і виразок. Лікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — порош ок з коріння по 0,5 г на прийом (на ніч) як п р о­ носний засіб; настій трави з корінням (20 г сировини на 200 м л окропу) по 1 столовій ло ж ц і 3 рази на день як протипроносний засіб; сік із св і­ ж ого листя по 1 столовій ло ж ц і 3 ра­ зи на день до іди як ж овчогінний засіб. ЗО В Н ІШ Н ЬО — ком преси, примочки і полоскання Настоєм трави з к орін ­ ням (готую ть, як у попередньом у про­ писі).

Щ А В Е Л Ь К ІН С Ь К И Й шавель к о н с к и й Rum ex confertus — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, борозенчасте, до 1,5 м заввишки. Листки чергові, зісподу, особливо по жилках, коротко-пухнасті, при основі з розтрубами, які о б го р ­ тають основу меживузля; нижні листки з довгими, зверху ж о л о б ­ частими черешками, видовженосерцевидні, по краях хвилясті, верхні — яйцевидно-ланцетні. Квітки двостатеві, зібрані у верх­ ній частині стебел в густе в о л о ­ тевидне суцвіття. Оцвітина з ш істьох листочків, розміщ ених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини тро­ хи менші від половини шири­ ни внутрішніх, внутрішні — округло-серцевидні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших горбочки малопомітні. П лід — тригранний горіш ок. Ц ві­ те у травні — червні. Поширення. Щ авель кінський р ос­ те по всій території України, крім Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення лік ів використовують корені щавлю (Radix Rumicis con­ ferti), які заготовляю ть навесні або восени. Викопані корені о б ­ труш ую ть від землі, звільняють від стебел, миють у холодн ій воді, прив'ялюють на відкритому п о ­ вітрі, очищають від гнилих і від­ м ерлих частин, розщеплюють, при необхідності, вподовж і сушать, розстеливши тонким шаром у за­ тінку. Ш тучне сушіння проводять при температурі 50— 60°. Сухих к ор е­ нів виходить ЗО— 35% . Готову си­ ровину зберігаю ть у сухом у при­ міщенні, яке треба провітрюва­ ти. Строк придатності — 3 роки. Аптеками сировина не відп у­ скається. Хімічний склад. Корені щавлю м істять 8— 12% дубильних р ечо­ вин пірокатехінової і пірогалової груп, до 4% похідних антрахіно­ ну, у складі яких є хризоф ано­ ва кислота і емодин, ф лавоноїд неподин, еф ірну олію , кавову кислоту, оксалат кальцію (до 9% ), за лізо у формі органічних сполук. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Б іологічна дія щавлю залеж ить від дози: у великих дозах він діє як послаблю ю чий засіб (наслідок настає через 10— 12 годин), при малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Галенові препарати щавлю мають також кровоспинні, гли ­ стогінні, холеретичн і та х о ле к ін е ­ тичні властивості. Основними п о ­ казаннями до призначення пре­ паратів щавлю є коліти, ентеро­

485

1271 коліти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, кровоточиві виразки ш лунка т о ­ що. Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепато­ холециститах, холециститах і х о ­ лангітах. Експериментально та в умовах клініки доведено ефек­ тивність настойки кореня щавлю при лікуванні гипертонічної х в о ­ роби. Використовують щавель і як зовнішній засіб (роблять п о л о ­ скання і спринцювання при за­ пальних захворюваннях р ото гло т­ ки, піхви і вульви, при білях). Лікарські форми і застосування. ВН У ТРІШ Н Ь О — відвар (5 г, або 2 сто ­ лові лож к и сировини на 200 м л окро­ пу) по третині склянки 2— 3 рази на день на ЗО хвилин до іди як в 'я ж у ­ чий, закріплюю чий, протиглистяний і кровоспинний засіб або по півсклян­ ки на ніч — як проносне; порош ок коре­ ня по 0,25 г 3 рази на день як в'яж учий засіб, або по 0,5— 1 г на ніч — як п ослаблю ю че; настойку (готую ть на міцній горілці у співвіднош енні 1:10) по 50— 60 крапель 3 рази на день протягом 2— 3 тижнів. ЗО В Н ІШ Н ЬО — полоскання відваром (готую ть, як у попередньому прописі); 1 столову ло ж к у сировини заливають 1 л окропу, кип'ятять 5 хвилин, про­ цідж ую ть і одерж аний у такий спосіб настій вживають для одного сп рин­ цювання.

Щ АВЕЛЬ КУЧЕРЯВИЙ щавель курчавый R u m e x cris p u s — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Має веретено­ видно потовщений розгалуж ений к о р ін ь . Стебло прямостояче, б о ­ розенчасте, до 120 см заввишки. Листки прості, цілокраї, череш ­ кові, чергові; прикореневі та ниж­ ні стеблові — видовженоланцетні, 1,5— 4 см завширшки, звуж ені до основи й верхівки, по краю дуж е хвилясті. Квітки двостатеві, акти­ номорфні (див. статтю А к т и н о ­ м орф на квітка), з простою чаш еч­ ковидною зеленою оцвітиною, по 20— ЗО у густих кільцях, що у т ­ ворюють довге вузьковолотисте суцвіття. П л і д — горіи/ок. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте по всій тери то­ рії України на лу к а х і узліссях, на полях і в посівах як бур'ян. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф армакологічні властиво­ сті і використання, лікарські фор­ ми і застосування — усе так, як у статті ща вел ь к ін с ь к и й , але використовують цю росли ну лише в народній медицині.

1272 Щ АВЕЛЬ Ш П И Н АТН И Й , англійський шпинат; щавель шпинатный R u m e x p a tie n tia — багаторічна трав'яниста корене­ вищна рослина родини гречкових. Стебло пряме, 80— 200 см заввиш­ ки. Листки прості, ц ілокраї,.черго­ ві, з ж олобкуватим и ч е р е ш к а м и ; нижні — довгочереш ковї, яйцевидно-ланцетні. Квітки двоста­ теві, актиноморфні (див. А к т и н о ­ м ор ф н а квітка), з простою ча­ ш ечковидною зелен ою оц віт ин ою , по 10— 15 у кільцях, що утворюють майже безли сте волотевидне с у ­ цвіття. П л і д — г о р і ш о к . Цвіте у липні — серпні. Поширення. П оходить з Південної Європи. К ультивую ть, інод і дича­ віє. Заготівля і зберігання, хімічний склад, ф армакологічні власти­ вості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті щ а в е л ь к і н с ь к и й , але використовують цю росли ну лиш е в народній медицині.

1272

486

1273 Щ Е М ЕЛ И Н А

1278 ЗВИЧАЙНА —

багаторічна трав'яниста рослина родини ш орстколистих. Те саме, що й медунка лікарська.

1274

ЯБЛУНЯ Л ІС О В А , яблуня рання; яблоня лесная M a lu s

s y lv e s tris ,

синонім

—

M . p raecox —

кущ або дерево до 10 м заввиш­ ки родини розових. Гілки розлогі, зд ебільш ого колю чі, го лі або в дворічна трав'яниста ж орстко­ м олод о м у віці трохи опушені, волосиста рослина родини с е л е ­ гладенькі або злегка горбкува­ рових (зонтичних). Те саме, що ті, темно-коричневого або сірого кольор у. Листки чергові, череш­ й борщ івник сибірський. кові, суц ільні, широкояйцевидні або видовженояйцевидні, рідше 1275 ш ирокоеліптичні або майже округлі, біля основи заокруглені Щ ИТНИК Ч О Л О В ІЧ И Й — або поступово клиновидно звуж е­ багаторічна папороть родини щитні, на верхівці звуж ені в трикут­ никових (аспідієвих). Те саме, ний, загострений, трохи в бік що й дріоптерис чоловічий. спрямований зубець, що досягає 7— 10 мм завдовжки, по краю 1276 дрібно пи лчасто-зубчасті або за­ рубчасто-пилчасті, інколи подвій­ Ю Ю БА — но пилчасто-зубчасті, з загостре­ колючий розлогий кущ або неве­ ними зубчиками, що закінчу­ лике (до 3 м заввишки) дерево ються коротеньким залозистим родини ж остерових. Те саме вістрячком; в м олод о м у віці л и ­ що й зизиф ус справж ній. стки зверху і зіспод у по ж и л­ ках короткоповстисті, пізніше зовсім голі, з полиском або 1277 лиш е з верхнього, рідше й зі спіднього боку по жилках незнач­ Я Б Л УН — но опушені. Квітки правильні, багаторічна трав’яниста, з опуш е двостатеві, до 4 см в діаметрі, ним стеблом рослина родини ро у малоквіткових зонтиковидних зових. Т е саме, що й парило зви суцвіттях на кінцях вкорочених чайне. п а гон ів; пелюстки (їх 5) б іл і або рожеві, з зовніш нього боку темніші. П лід — я блуко, кулясте або округло-яйцевидне, 1,8— 2,5 см в діаметрі, ж овто-зелене, ін о ­ ді червоніюче, на смак дуж е кис­ ле. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Я блуня лісова росте по всій території України по світ­ ли х ш ироколистих і мішаних л і ­ сах, узліссях, чагарниках, схилах балок і берегах річок. Заготівля і зберігання. З л ік у в а ль ­ ною м етою використовують плоди і листя рослини. Я блука зби­ рають при повній стиглості: їх

Щ ЕРБАЧ С И Б ІРСЬК И Й —

обереж но зривають з дерев, скла­ дають у дерев'яну тару і зб е­ рігають у х о ло д н ом у приміщ ен­ ні при нульовій температурі. Строк зберігання 2— 5 місяців. Листя (повністю розвинене) зби ­ рають після цвітіння рослини і використовують свіжим. Хімічний склад. П лоди я блун і ліс о в о ї містять вуглеводи: фітоглікоген, пектини (1,66% ); орга­ нічні кислоти (1,9% ): яблучна, винна, лимонна й ін.; кароти­ ноїди, вітаміни С (до 64,2 мг% ), хлор оген ову кислоту, дуби льні речовини, катехіни (20— 25% ), флавоноїди, антоціани, лей к оан ­ тоціанідини, еф ірну олію , орга­ нічні сполук и заліза і фосфору. У листі є дигідрохалкони: ф лоретин, ф лоридзин; ф лавоноїди: г і­ перин, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин, нарингенін; катехіни, аскорбінова кислота (до 400 мг % ). Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. З плодів я блун і л іс о ­

вої виготовляють екстракт яблучнокислого заліза (Extractum ferri pom ati), який призначають при гіпохром ній анемії. Чай із яблук п'ю ть при сечокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, кашлі, охрип­ лості, катарі шлунка, колітах. Печені яблука їдять при х рон іч­ них запорах. Свіжі яблука пока­ зані при гіпацидному гастриті, спастичному к оліті, дискінезії жовчних ш ляхів за гіпокінетич­ ним типом, при авітамінозах. Зов­ нішньо свіж онатерті яблука ви­ користовую ть для лікування саден на шкірі, опіків, відморожень, тривало незагоюваних виразок, тріщин на сосках у жінок, що годую ть груддю, В дер м атології і косметиці я блучн і аплікації і ма­ ски застосовую ть при запальних захворюваннях шкіри. Ш ирота за­ стосування листя незначна. У виг­ ляді відвару його використовують як дж ер ело вітам іну С. На зиму можна приготувати сироп із листя. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — чай із я б л ук (10 порізаних на кусочки плодів кип'ятять 10 хвилин в 1 л води і додають ц укор на смак): відвар листя (п о д р іб ­ нену сировину заливаю ть чотирикрат­ ним о б ’ємом окропу, кип’ятять 10— 15 хвилин, трохи о хо ло д ж у ю т ь і п р оц ід­ ж ую ть) по 1 десертній лож ц і 2— 3 рази на день.

1279 ЯБЛУНЯ РАННЯ — кущ або дерево до 10 м зав­ вишки родини розових. Те саме, що й яблуня лісова.

487

1280________________ ЯВАН СЬК ИЙ Ч А Й —

(з симптомами проносу і запору), багаторічна (в к ультур і — одн о­ захворювань нирок і сечового річна) рослини родини губоц в і­ міхура. В дієтичном у харчуван­ ні яглицю використовують при тих. Те саме, що й ортосифон. гіпо- та авітамінозах С. Для місцевого лікування використо­ вують свіж е подрібнене листя рослини (зн еболю ю чі компреси ЯГЛИЦЯ ЗВ И Ч А Й Н А при подагрі й ревматизмі). Ви­ сныть обыкновенная користовую ть яглицю і в гом еопа­ A eg o p o d iu m podagraria — тії. багаторічна трав'яниста корене­ Лікарські форми і застосування. вищна гола рослина родини с ел е ­ В Н У ТРІШ Н Ь О — настій трави (3 чай­ рових (зонтичних). Стебло прямо­ ні лож ки сировини на 400 м л окропу, стояче, 50— 100 см заввишки, гла ­ настояти 2 години, процідити) по п ів­ склянки 4 рази на день до їди; в і­ деньке, порожнисте, борозен­ тамінний салат: м олоде пом ите листя часте, вгорі розгалуж ене. Листки яглиці витримую ть 10 хвилин в окро­ чергові, нижні з довгими череш ­ пі, подрібцюю ть, додаю ть тертий хрін ками, ш ирокотрикутні, двічі трій­ і сіль, перем іш ую ть і заправляю ть часті, з видовженояйцевидними вершками (на 150 г св іж ого листя гостропилчастими загостреними яглиці б ер уть 25 г тертого хрону, частками, верхні — дрібніш і, з к о ­ 20 г вершків, с іл ь на смак). ротко розширеними в піхву че­ решками, трійчасті, з бічними двороздільними, рідше цілісними листочками. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в складні зо н ­ тики (верхівковий зонтик 20— 25променевий, плодючий, бічні — дрібніш і, неплідні); обгортки та обгорточок немає; пелюстки (їх 5) білі, оберненосерцевидні, гли ­ боковиїмчасті, у виїмці з загну­ тою всередину часточкою. Плід — двосім'янка. Цвіте з травня до ли п ­ ня. Поширення. Яглиця звичайна рос­ те в лісових районах і в Л іс о ­ степу по вологих місцях у лісах, серед чагарників і в садах. Заготівля і зберігання. Д ля л ік у ­ вальних потреб використовують траву яглиці, яку заготовляю ть в період цвітіння рослини і вжива­ ють свіж ою (у вигляді салатів, як приправу до різних страв, як замінник капусти або щавлю та кропиви для юшок, борщів, щів, холодн их борщів, юшок-пюре) або сушать, розкладаючи тонким ша­ ром на папері чи тканині під ук ­ риттям на в ільн ом у повітрі або в приміщенні з доброю вентиля­ цією. Листкові черешки яглиці ма­ ринують в оцті, туш кую ть і вжи­ вають як гарнір до других страв, переробляю ть на ікру, под ібн у до баклажанової. Рослина неоф іци­ нальна. ш Хімічний склад. У свіж ом у листі яглиці є значна к ількість аскор­ бінової кислоти (65— 100 м г% ), залізо (16,6 мг% ), мідь (1,99 мг% ), марганець (2,13 м г% ), титан (1,68 мг% ), бор (3,9 мг% ).

1281

Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Яглицю звичайну ви­

користовую ть як засіб, що покра­ щує діяльн ість травного каналу, підвищує діурез, виявляє пом 'як­ шувальну, протизапальну, зн ебо­ лю ю чу і ранозагою вальну дію. Настій трави вважається добрим засобом для лікування ураж ень сугло б ів (подагра, ревматизм), ш лунково-киш кових захворювань

1282________________ ЯКІРЦІ С Л А Н К І, бабині зуби; якорцы стелющиеся Tribulus terrestris — однорічна трав'яниста ж ор стк о­ волосиста рослина родини паролистових. Стебло леж аче, розга­ луж ен е, 10— 50 см завдовжки. Л и ­ стки супротивні, парноперисті, з 6— 8 парами довгастих листочків. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелю сткові, жовті, оди­ ничні, в пазухах листків. Плід п'ятикутний, розпадається на 5 вкритих гострими шипами горіш ­ ків. Ц віте у червні — серпні. Поширення. Зустрічається в Кри­ му, в Степу і зрідка в Л іс о ст е ­ пу на сухих піскуватих місцях, баштанах, городах і полях та б іля доріг. Загогівля і зберігання. Використо­ вую ть траву (Herba T ribu li te r­ restris), зібрану під час цві­ тіння рослини. П ротягом 2— 3 г о ­ дин траву пров'ялю ю ть на сонці, а потім досуш ую ть під наметом або в добре провітрюваних при­

488

1283 міщеннях. С ух о ї сировини вихо­ дить 22% . Строк зберігання — 5 років. Аптеки сировину не від­ пускають. Х імічний склад. Трава якірців м і­ стить флавоноїди, сапоніни, сте­ роїдні глікозиди, дуби льн і й см о ­ ли сті речовини, барвники, аскор­ бінову кислоту тощо. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Рідкий екстракт якір­ ців виявляє сечогінну, протисклеротичну та гіпотензивну дію, сти­ м улю є секрецію ш лункового соку. В СРСР з трави якірців одерж ую ть препарат трибуспонін для проф і­ лактики й лікування атер оск ле­ розу. В Болгарії сировина іде на виготовлення препаратів зі сти­ м улю ю чою дією. В народній меди­ цині якірці використовують як сечогінний і тонізую чий засіб. Лікарські форми і застосування.

Я Л И Н А ЄВРОПЕЙСЬКА,

смерека; е л ь обыкновенная Picea abies —

високе (25— 40 м заввишки) вічно­ зелене дерево родини соснових. Має гу с т у гостроконусоп одібн у або пірам ідальну крону і ц илінд­ ричний стовбур, укритий сірою або червонувато-бурою з д уго п о ­ дібними вертикальними тріщ ина­ ми або лусками корою. Листки (хвоїнки) шорсткі, колю чі, чоти­ ригранні, 13— 25 мм завдовжки, з полиском, розміщ ені почергово. Ч о ло в іч і шишечки червонуваті, видовженоциліндричні, 20— 25 мм завдовжки, розміщ ені на кінцях торіш ніх пагонів. Ж іночі шишеч­ ки зеленуваті або малинові, ци­ ліндричні, 10— 15 мм завдовжки, розміщ ені на кінцях м олодих В Н У Т Р ІШ Н Ь О — екстракт рідкий якір­ гілочок; нестиглі шишки зелені ців сланких (Extractum T ribu li fluidum) або ф іолетові, стиглі — бурі, ви­ 10— 15 см по ЗО— 35 крапель 3 рази на день; довженоциліндричні, три бусп он ін (Tribusponinum) по 0,05— завдовжки, повислі, з полиском; 0,1— 0,2 г на прийом 2— 3 рази на день насінні луск и дерев'янисто-ш кіря­ п ісля їди протягом 10 днів (курс л і ­ сті, випуклі, широкі, оберненояй­ кування — 3— 4 місяці з перервами п ісля кож ного 10-денного ц и к лу на 4 цевидні, по краю виїмчасті або зубчасті, покривні — ледве п о­ дні). мітні. Запилюється у травні. Поширення. Ялина європейська росте в лісах Карпат, рідше на Прикарпатті, місцями в західном у та лів о б ер еж н о м у П оліссі, захід­ ному і волинськом у Л ісостепу; широко к ультивується по всій т е ­ риторії України. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують бруньки, зелені настиглі шишки, хвою, живицю і продукти її пе­ реробки, продукти переробки деревини. Бруньки становлять с о ­ бою м олод і пагони, розміщ ені на вершечках стовбура й г і­ лок. Заготовляють їх до почат­ ку розпускання (лусочк и на вер­ хівці бруньок мають бути щ іль­ но замкнутими), найкраще під час рубок догляду. Зібраний матеріал використовують свіжим або с у ­ шать у теп лом у приміщенні, а за сприятливих погодних умов — на сонці, розстеливши тонким (3— 4 см) шаром на папері чи тка­ нині і часто переміш ую чи. С у­ шені бруньки зберігаю ть у до б ­ ре закритих банках або бляш ан­ ках. Шишки збирають у червні — вересні, а хвою — в б удь-я ку п о ­ р у року, але найкраще це роби ­ ти під час рубок. І шишки, і хвою використовують свіжими. Ж и­ вицю (терпентин) одерж ую ть ш ля­ хом підсочки. Вона виділяється по краях кар (о голен і ділянки стовбура заввишки 1— 2 м і зав­ ширшки 3— 10 см) з напливів, що утворюю ться при заростан­ ні рани. З живиці одерж ую ть ски­ пидар (Oleum Terebinthinae) і ка­ ніф оль (Colophonium ), а з дереви­ ни — дьоготь (P ix liquida) і акти­ воване в угілля (Carbo activatus).

Хімічний склад. Бруньки, хвоя і зелен і нестиглі шишки містять еф ірну олію , дуб и льн і речовини, см олу, каротин, аскорбінову кис­ л о т у (у хвої до 0,2% ) та солі заліза, хром у, марганцю, міді й алюмінію. Живиця (терпентин) являє собою розчин см оли (ка­ н іф олі) в ефірній о л ії (скипидарі). У дьогті містяться різні феноли. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. У науковій медицині застосовую ть звичайний терпен­ тин (Terebinthia communis), скипи­ дар очищений (Oleum T ereb in th i­ nae rectificatum ), лін ім ент скипи­ дарний складний (Linimentum O lei Terebinthinae compositum), пре­ парати терпінгідрат (Terpinum hydratum) і пінабін (Pinabinum), ка­ ніф оль, дьоготь і активоване ву­ гілля (див. статтю Сосна зви ­ чайна). Значно ширше використо­ вують я ли ну в народній меди­ цині. Відвар бруньок, який має відхаркувальні, дезинф ікую чі, се­ чогінні, жовчогінні, потогінні й зн еболю ю чі властивості, дають усер един у при запаленнях верх­ ніх дихальних ш ляхів, бронхітах, хрон ічном у запаленні легень, т у ­ б ер к ульо зі легень, ревматизмі, по­ дагрі, нирковокам'яній хворобі, водянці, запаленні ж овчного м іх у ­ ра та як «кр овоочи сни й» засіб при висипах на шкірі й лишаях. При­ готовлений із свіж их бруньок си­ роп п'ю ть при мікроінфарктах, міо- та ревмокардитах. При зов­ ніш ньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при запальних захворюваннях ди­ хальних ш ляхів (інгаляції), при ревматизмі, подагрі, шкірних за­ хворюваннях і нервовому зб у д ­ ж енні (ванни). Ш ирота за стосу­ вання хвої, шишок і живиці незначна. Всередину настій хвої призначають як ефективний засіб для профілактики й лікування цинги. Як зовнішній засіб хвою використовують для лікувальни х ванн при ревматизмі, подагрі, шкірних захворюваннях і нерво­ вому збудж енні. Відвар шишок за­ стосовую ть при ангінах, то н зи лі­ тах, ларингітах, трахеїтах, гаймо­ ритах і вазомоторних ринітах (як полоскання та для закапування в ніс). М азі з живиці вживають для лікування гнійних ран і ф у­ рункулів. Л ікарські форми і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — відвар брун ьок (10 г, або 1 столова лож ка сировини на 200 м л окропу) по п оловин і або третині склянки 2— 3 рази на день після їди, п ід соло дж ую ч и цукром або медом; сироп (св іж і бруньки тонким шаром закладаю ть у скляний посуд, переси­ паючи кож ний шар цукром, настою ють З— 4 ти ж н і) по 1 чайній ло ж ц і 3 ра­ зи на день; ЗО г св іж о ї х в ої проми­ вають х олод н ою кип'яченою водою, за­ ливаю ть склянкою окропу, кип'ятять 20 хвилин, о хо ло дж ую ть, процідж ую ть, додаю ть на смак мед або ц укор і випивають за день; 1 сто ло в у ло ж к у

489

1284 сум іш і брун ьок ялини європейської або сосни звичайної, коренів алтеї л іка рської і сол одки го л о ї, ли стя ш ав­ л ії л іка рської і насіння ф енхелю зв и ­ чайного, взятих у співвіднош енні 1:2:2:1:1, заливаю ть у термосі двома склянками окропу, настою ють кілька годин, п р оц ідж ую ть і одерж аний нас­ тій вживають по 2 столові лож ки кож ні 2— 3 години при гнійних б р он ­ хітах; 4 повні чайні лож к и суміш і (порівн у) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя п о д о р ож н и ­ ка ве л и к о го і п ід б іл у зв ичайного настою ють 2 години в 1 склянці х о ­ ло д н о ї кип'яченої води, варять 5 хви­ лин і одержаний настій вживають по третині склянки 3 рази на день при б рон хіальній астмі, бронхоектазах, гн ій ном у брон хіті й коклю ш і: 4 повні чайні ло ж к и сум іш і (п орівн у) бруньок ялини європейської або сосни звичай­ ної, листя розмарину справж нього, ш иш коягід ялівцю зви ч а й н ого і к о ­ ренів а лт еї лікарської настою ють 2 го ­ дини в 1 скл*янці х оло д н ої води, ва­ рять 5 хвилин і одержаний настій вж и­ вають по третині склянки 3 рази на день при б рон хіальній астмі, брон­ хоектазах, гній ном у б рон хіті й ко­ клюші. ЗО В Н ІШ Н ЬО — закапування в ніс по 4— 5 крапель, полоскання 5— 6 раз на день відваром (40 г зелен и х шишок на 200 м л окропу): настій бруньок для інгал яцій (20 г сировини на 200 мл окропу); 500 г брун ьок або п о січ е­ ної хвої варять ЗО хвилин у 5 л води і одержаний відвар додають до пов­ ної ванни, яку приймають 2— 3 рази на тиж день; суміш (порівн у) живиці, ж овтого воску, м еду і соняш никової о л ії розтоплю ю ть на вогні, добр е пере­ міш ую ть, о хо ло д ж у ю т ь і одерж ану мазь застосовую ть для лікування гнійних ран; сум іш (порівн у) живиці, свинячого см альцю і ж овтого воску розтоплю ю ть на вогні, добре перем іш ую ть, о х о ло д ­ ж ую ть і одерж ану мазь застосовую ть для лікування ф урункулів.

1285

Я ЛИ Ц Я Б ІЛ А

Я Л И Ц Я С И Б ІР С Ь К А

пихта белая A b ie s alba —

пихта сибирская A b ie s sibirica —

високе (25 — 40 м заввишки) вічно­ зелене дерево родини соснових. Має пірам ідально-конічну к р о н у і циліндричний стовбур, укритий гладенькою тонкою темно-сірою к о р о ю . Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 20— 30 мм завдовжки і 1,5— 1,8 мм завширшки, жорсткі, одиничні, розміщ ені дворядногребінчасто, зверху темно-зелені, зіспод у з двома білуватим и см уж ­ ками, на верхівці виїмчасті. Ч о ­ ло в іч і шишечки овальні, 5— 8 мм завдовжки, поодинокі, розміщ ені у верхній частині торіш ніх паТонів. Ж іночі шишечки зелен ува­ ті, розміщ ені в нижній частині т о ­ рішніх пагонів, складаються з чи­ сленних насінних і покривних лусок; стиглі шишки прямостоя­ чі, циліндричні, 10— 15 см зав­ довжки і 2,5— 4 см завширшки, бурі, після достигання розсипа­ ються (на пагонах залишаються лиш е їх стрижні); покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка. Запилюється у травні. Поширення. Ялиця біла пош ире­ на в Карпатах, де є однією з основ­ них лісоутворю ю чи х порід. Зрід­ ка трапляється в південно-західних районах і на рівнині, утв о ­ рюючи чисті і мішані лісостани. На П оліссі і в Л ісо степ у її к у л ь ­ тивують в садах і парках, в окре­ мих лісництвах. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовують б р у н ь к и , зелені цьогорічні пагони, зелені нестиглі ши шк и, хвою, живицю і продукти її переробки. Правила заготівлі бруньок, шишок і хвої див. у статті Я л и н а є в р о ­ пе йс ька , пагонів і живиці — у статті Я л и ц я с и б ір с ь к а . Хімічний склад. Ялиця б іла має близький до ялиці сибірськ ої х і­ мічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідно­ шенням компонентів, що його складають. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Ялиця сибірська.

високе (до 30 м заввишки) вічно­ зелен е дерево родини соснових. М ає вузькопірам ідальну к р о н у і циліндричний стовбур, укритий тем но-сірою гладенькою, місцями з поперечними зморшками к о р о ю . Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 15— ЗО мм завдовжки і 1— 1,25 мм завширшки, дуж е м'які, одиничні, розміщ ені густо, дворядно, звер­ х у тем но-зелені, зіспод у з двома білуватим и смуж ками (см уж ки з 4— б лін ій кожна), на верхівці виїмчасті. Ч оловічі шишечки по­ одинокі, пазушні, розміщ ені у верхній частині торіш ніх п а г о н і в самих верхніх гілок . Ж іночі ши­ шечки розміщ ені в нижній части­ ні торіш ніх пагонів, складаються 3 численних зеленуватих або чер­ вонуватих насінних і покривних лусок ; нестиглі ш и ш к и бурочервоні, стиглі — ясно-коричневі, прямостоячі, яйцевидно-цилін­ дричні, 5— 8 см завдовжки і 2— 4 см завширшки, п ісля достигання розсипаються (на пагонах зали­ шаються лиш е їх стриж ні); пок­ ривні луск и їх коротш і за насін­ ні приблизно вдвоє і том у не ви­ суваю ться за них. Запилюється у травні— червні. Поширення. Ялиця сибірська по­ ходить з Сибіру. На території України її культивую ть в садах і парках. Заготівля і зберігання. Д ля ме­ дичних потреб використовують

1284

490

1286 бруньки, зелені цьогорічні пагони (д а л і— пагони), зелені нестиглі ш ишки (далі — шишки), хвою, ж и ­ вицю і продукти її переробки. П равила заготівлі бруньок, ш и­ ш ок і хвої див. у статті Ялина європейська. Пагони збирають протягом травня й у першій д е ­ каді червня і використовую ть сві­ ж ими. Ж ивицю (терпентин) заго­ товляю ть у період росту молодих ш ишок (червень-серпень) у суху погоду. Ж овна (вмістилища ж и ­ виці) знаходяться в корі і мають вигляд потовщ ень. Для стим уля­ ції утворення ж овен по поверхні стовбура б'ю ть дерев'яним м о­ лотком, внаслідок чого на місці у д ару виникає ж овно значних розмірів. Низ ж овна проколю ю ть загостреною трубочкою і видав­ люють живицю у пляш ку або бан­ ку. З ж ивиці одерж ую ть скипидар (O leum Terebinthinae). З хвої, па­ гонів і ш ишок одерж ую ть еф ірну олію, яка є сировиною для ви­ робництва синтетичної медичної камф ори. Хімічний склад. Бруньки, пагони, хвоя і ш ишки ялиці містять е ф ір ­ ну олію (0,6—3,0 % ), дубильні ре­ човини, аскорбінову кислоту (у хвої понад 0,3 % ), каротин, то к о ­ фероли. До складу еф ірної олії входять борнілацетат (ЗО—6 0 % ), вільний борнеол, кам ф ен (10% ), а-пінен (10 % ), р-пінен, сантен, бісаболен, дипентен, феландрен. Ж ивиця являє собою розчин см о­ ли (каніф олі), кількість якої д о ­ сягає 7 0 % , в еф ірній олії (ски­ пидарі). Головними складовими частинами смоли є смоляні кис­ лоти (до 50 % ) і резени.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. У науковій медицині ш ироке застосування знаходять препарати камф ори: розчин к ам ­ ф ори в олії 20 % -ний для впор­ скувань (Solutio Cam phorae oleo ­ sae 20 % pro injectionibus), олія кам ф орна для зовніш нього за ­ стосування (Salutio C am phorae oleosae ad usum externum ), мазь кам ф орна [Unguentum Cam phoratum j, спирт камф орний (Spiritus C am phoratus), розчин кам ф ори і саліцилової кислоти спиртовий (Solutio C am phorae et Acidi salicylici spirituosa), краплі «Дента» (Guttae „Denta"). При введен­ ні під ш кіру разчини кам ф о­ ри в олії тонізую ть дихальний центр, стимулю ю ть судинорухо­ вий центр. Крім того, камф ора виявляє безпосередню дію на м іо­ кард, посилюючи в ньому п ро­ цеси обміну і підвищ уючи його чутливість до впливу сим патич­ них нервів, звуж ує периферичні кровоносні судини, сповільню є агрегацію тромбоцитів, сприяє відділенню харкотиння. Застосо­ вую ть розчин кам ф ори в ком ­ плексній терапії при гострій і х р о ­ нічній серцевій недостатності, колапсі, у випадку пригнічення

дихання при пневмонії і інших інфекційних захворю ваннях, при отруєнні снотворними і нарко­ тичними засобами. Застосування кам ф ори протипоказане при е п і­ лепсії і схильності до судомних реакцій. При зовніш ньому засто ­ суванні препарати кам ф ори вияв­ ляю ть подразню вальну і частково антисептичну дію, у зв'язк у з чим ними користую ться при міозитах, невритах, суглобовому ревм атиз­ мі тощо. Камфора входить до складу інгредієнтів ряду складних препаратів: краплі кам ф орно-ва­ леріанові (див. статтю Валеріана лікарська); лінімент перцево-кам ­ форний, камф оцин (див. статтю П ерець стручковий однорічний)', м азь «Гевкамен», мазь «Ефкамон», киш еньковий інгалятор інгакамф, аерозоль «Камфомен» (див. статтю М'ята перцева); лінімент «Санітас» (застосовую ть для вти­ рання при суглобовому і м 'я зо ­ вому ревматизмі, артритах і е к ­ судативному плевриті як зн ебо­ люючий і протизапальний засіб). Галенові препарати ялиці викори­ стовую ть у народній медицині. Настій пагонів або відвар бруньок, які мають відхаркувальні, сечо­ гінні, дезинфікую чі, «кровоочис­ ні» і знеболюючі властивості, дають всередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, брон­ хітах, туберкульозі легень, ревм а­ тизмі, подагрі, циститі, виразці ш лунка. Відвар хвої призначаю ть всередину як ефективний засіб для проф ілактики і лікування цинги. Як зовніш ній засіб ялицю використовую ть при відм орож ен­ нях (компреси), запаленнях гор­ тані (полоскання), розш иренні вен (компреси або натирання), при б і­ лях у ж інок та смердючій п ітли­ вості ніг (ванни). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар сушених бру­ ньок (10 г, або 1 столова лож ка сиро­ вини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки 2—3 рази на день після їди; настій пагонів (ЗО г сиро­ вини на 1 л окропу, настояти 10 хви­ лин, процідити) по півтори склянки З рази на день; ЗО г хвої промивають холодною кип'яченою водою, зали ­ вають склянкою окропу, кип'ятять 20 хвилин, охолоджують, додають на смак мед або цукор і випивають за день. ЗОВНІШНЬО — компреси з відвару (50 г хвої на 1 л окропу, кип'ятити 10 хвилин, процідити) на відморож ені д і­ лянки тіла; полоскання настоєм (250 г хвої кип'ятити 5 хвилин в 1 л води, на­ стояти 2 години, процідити), а з відваре­ ної хвої — компрес на шию (тримати 6 годин); компрес або натирання відва­ ром (500 г хвої на 1 л води, ки п ’ятити 10 хвилин, процідити) при розширенні вен; 100 г суміші (порівну) хвої і ши­ шок заливають 1 л окропу, настоюють 20 хвилин, процідж ую ть і одерж аний у такий спосіб настій використовують щодня протягом тиж ня для сидячих ванн при білях або для ножних ванн при смердючій пітливості.

ЯЛОВЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ

можжевельник обыкновенный Juniperus com m unis

—

вічнозелений кущ або невелике (4—6 м заввишки) дерево родини кипарисових. Дводомна, рідше однодомна рослина з конусопо­ дібною або яйцевидною кроною і прямим стовбуром з сіруватобурою корою. Молоді пагони чер­ вонувато-бурі, тригранні. Листки хвоєвидні, ж орсткі, лінійно-ш ило­ видні, 8—20 мм завдовжки, колю ­ чі, зверху плоскож олобчасті, я с ­ но-зелені з сизою поволокою, зіс ­ поду зелені, тупо-кілю ваті, з п оз­ довж ньою борозенкою на кілі, розташ овані тричленними черго­ вими кільцями. Органи споронош ення м істяться на кінцях м а­ леньких пазуш них гілочок, густо вкритих трикутними лусками; ч о ­ ловічі ш ишечки жовті, мають вигляд колосків, що несуть щ ито­ подібні луски з 3—7 пиляками; ж іночі ш ишечки складаю ться з к ількох насінних лусок і трьох насінних зачатків і нагадують зе ­ лені бруньки. Після запліднення луски ж іночої ш ишечки зростаю ­ ться і утворюють соковиту зелену ш иш коягод у. Спілі ш ишкоягоди кулясто-яйцевидні, чорні, з сизою поволокою, 6—9 мм в діаметрі, на верш ку часто з трьома горб­ ками. Запилю ється у квітні-травні; ш иш коягоди достигають н а­ ступного року восени. Поширення. Яловець звичайний росте в підліску хвойних, рідше міш аних лісів в Карпатах і на П о­ ліссі. П одекуди культивую ть в са­ дах і парках як декоративну ро с­ лину. Заготівля і зберігання. Для виго­ товлення ліків використовують ш иш коягоди (Fructus Juniperi comm unis), які заготовляю ть восе­ ни, струш ую чи їх на розстелений під кущ ами брезент. Зібрані ш иш ­ коягоди вживаю ть свіж ими або суш ать в теплом у приміщенні, розстилаю чи їх тонким ш аром на чистій підстилці. Ш тучне сушіння проводять при температурі не ви­ ще 30°. Сушених ш ишкоягід вихо­ дить 66—67% . Ш ишкоягоди трива­ лий час м ож уть зберігатись у сві­ ж ом у вигляді при тем пературі близько 0°. Сушені шишкоягоди є у продаж у в аптеках. Хімічний склад. Плоди ялівцю м і­ стять еф ірну олію (0,5—2 % ), флавоноїди, смоли (до 9 % ), ор­ ганічні кислоти (яблучна, оцтова, мураш ина, гліколева), цукри (30—40 %), віск (0,6—0,7% ), п ек ­ тини, дубильні речовини, пенто­ зани (біля 6 %), інтозит, солі калію . У складі еф ірної олії є а-пінен, камф ен, кадинен, дипен­ тен, а-терпінеол, терпінелен, бор­ неол, ізоборнеол, юніперкамфора, вуглеводень, юнен і ін.

Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати ялівцю

підвищ ують д іур ез і дезинф іку­ ють сечовивідні шляхи, зб іл ьш у­ ють виділення ш лункового соку та жовчі, зб уд ж ую ть перистальтику кишок, розрідж ую ть харкотиння і полегш ую ть відхаркування, діють протизапально та болезаспокій­ ливо. Застосування препаратів ялівцю показане у випадку наб­ ряків, пов'язаних з нирковою не­ достатністю і порушенням крово­ обігу, при хронічних пієлітах і циститах, сечокам'яній хворобі, їх можна давати для збудж ення апетиту, при гастроентеритах, гепатопатіях, пов'язаних із застоєм жовчі, при схильності до каме­ неутворення у ж овчном у м іхурі, при хронічних захворюваннях дихальних ш ляхів (трахеїти, ла ­ рингіти, бронхіти). Позитивний терапевтичний ефект одерж ую ть також при лікуванні невралгії, ревматизму і подагри (терапев­ тичний ефект можна в цих випад­ ках значно посилити одночасним місцевим застосуванням ялівцю у вигляді ванн або розтирань на­ стойкою ). П лоди ялівцю входять до складу се ч огін н и х чаїв. П ро­ типоказано вживати препарати ялівцю у разі гострих запальних захворювань нирок (нефрити, не­ фрозонефрити) та при вагітно­ сті. В гінекологічн ій практиці відвар шишкоягід ялівцю вжи­

вають для спринцювань при к о л ь ­ піті і б іля х бактеріального п о ­ ходження. Есенцію із свіжих зр і­ ли х плодів використовують в го ­ меопатії. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (10 г або 1 сто ­ л о в у л о ж к у суш ених плодів на 200 мл окропу) по 1 столов ій лож ц і 3— 4 рази на день п ісля їди; свіж і плоди в ж и ­ вають зам ість настою: у перший день старанно ж ую ть 6 плодів (насінини випльовую ть), додаючи в наступ ні 14 днів по 1 щодня, аж до 20 плодів, а п о ­ тім поступово зменш ую чи на 1 плід щодня — до 6; настойку (готую ть у співвіднош енні 1,5:10) по 10— 15 кра­ п ель 3 рази на день. ЗО В Н ІШ Н ЬО — ванни з відвару (100— 200 г суш ених плодів варять в 1 л води і додаю ть до ванни) для лікування подагри і ревматизму, екземи, корости, висипів; розтирання настойкою (готую ть, як у поп ередн ьо­ му пр оп исі); спринцювання відваром (20 г суш ених п лодів заливаю ть 1 л окропу, кип’ятять 5 хвилин, про­ ц ідж ую ть і охо ло д ж ую ть).

ЯАОВЕЦ Ь К О ЗА Ч И Й

можжевельник казацкий Juniperus sabina — низькорослий сланкий дводом ­ ний вічнозелений кущ родини кипарисових. Листки інтенсивно зелені, лусковидні, ром бічні або ром бічно-ланцетні, трохи за­ гострені, на гілках сидять по три, на гілочк ах розміщ аю ться в 4 ряди черепицевидно, на спинці округлі, з видовженою або вере­ теновидною залозкою . Органи споронош ення містяться на кінцях м аленьких пазушних гілочок, вкритих дрібними лусковидними листочками; чоло в іч і шишечки спрямовані догори, яйцевидні, утворені круглястими л у со ч к а ­ ми з 3— 4 пиляками; ж ін очі ши­ шечки майже кулясті, складаю ть­ ся з 4— 6 насінних лу со к і трьох насінних зачатків. П ісля за­ пліднення луски ж ін оч о ї ши­ шечки зростаються і утворю ю ть соковиту зелен у ш иш коягоду. Спілі шишкоягоди звислі, чорні, з сизою поволокою , 5— 8 мм в діа­ метрі. Запилюється у травні. Ш иш коягоди достигаю ть восени перш ого або наступного року.

492

1288 Поширення. Яловець козачий р о ­ сте на вапнякових скелях у Кри­ му і на Закарпатті. В багатьох парках його культивую ть як д ек о ­ ративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля виго­ товлення ліків використовують м олоді однорічні гілочки з л и ­ стям (H erba Juniperi, синонім — Herba Sabinae), які заготов­ ляю ть у травні-червні і викорис­ товую ть свіжими або сушать, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині в затінку на вільн ом у повітрі або в добре провітрю ваному приміщенні. Го­ тову сировину зберігаю ть у д о ­ бре закритих банках або б л я ­ шанках у сух ом у приміщенні, д о ­ тримуючись правил зберігання отруйних рослин. Р о с л и н а н е о ф і ­ ци нальна.

Х ім ічний склад. Гілочки і листя ялівцю містять еф ірну олію , ф ла­ воноїди, глікозид пініпікрин, дуби льні й смолисті речовини, віск, сапоніни та аскорбінову кислоту. Головною складовою частиною еф ірної о л ії є спирт сабінол. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Д уж е отруйні вла­ стивості ялівцю обм еж ую ть його терапевтичне застосування. Най­ частіше його використовують як зовнішній засіб у ф ормі мазі (втирають у волосисту частину г о ­ лови при облисінні, змащ ують ділянки тіла, ураж ені коростою, паршею, лиш аєм), настойки (зма­ щ ують бородавки, щоб позбутися їх ) і п о р о ш к у (присипають гній­ ні виразки). Е с е н ц і ю із свіжих гілочок з листям використову­ ють у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. З О В Н ІШ Н ЬО — для змащувань і вти­ рань використовую ть мазь із свіж их гілочо к з листям (готую ть на свинячо­ му см альці або верш ковому маслі у співвіднош енні 1:4) і настойку (по 20 свіж их гілочо к ялівцю козачого і ту’і за хід н ої настояти 20 днів на 100 мл м іц н ої горілки).

1291

ЯСЕН БІЛ О Ц В ІТИ Й , листопадне, до ЗО м заввишки ясен манновець, ясен майно­ дерево родини бобових. Те са­ вий; ме, що й с о ф о р а "японська. ясень белый Fraxinus ornus — Я П О Н СЬК А А К А Ц ІЯ —

1289

листопадне, до 8(15) м заввишки дерево родини маслинових. К о р а сіра, на м олодих гілках оли вко­ ва або коричнювато-оливкова. ДЕРЕВО — листопадне швидкоростуче, зав­ Листки супротивні, непарнопе­ вишки 10— 15(30) м дерево родини ристі, 20— 25 см завдовжки; л и ­ стеркулієвих. Те саме, що й стер- сточки (їх 5— 9) яйцевидні, яйцевидно-видовжені, еліптичні або к у л ія платанолиста. ланцетні, на верхівці коротко загострені або закруглені, зу б ­ 1290 часті або зарубчасто-зубчасті, на ч е р е ш к а х або сидячі. Квітки од­ «японський ГРИБ» — культура мікроорганізмів; сим бі­ ностатеві, дводомні або р ізн о ­ (двостатеві і чоловічі), оз дріж дж ів та оцтовокислих рідні бактерій. Те саме, що й « ч а й н и й з подвійною оцвітиною, зібрані в прямостоячі, лиш е на час від­ гри б». цвітання в повислі грона; пелю ст­ ки (їх 4, рідше 2) блідо-ж овті, лінійні, гострі, при основі трохи зр ослі між собою . П лід — лінійна або ланцетнаі крилатка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Ясен білоцвітий ди­ ко росте в Південній Європі і в М алій А з ії. В південних районах України його к уль т и ­ вую ть як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовують кору (C ortex Orni) і так звану манну (Manna cannulata), що ста­ новить собою засохлий на повіт­ рі сік з надрізів на корі. К ору збирають навесні з м олодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Д у б з в и ч а й н и й ) . С у х о ї кори виходить ЗО % . М ан­ ну збирають у липні — вересні: в с у х у сонячну п огоду надрізають к ору до самої деревини, в одер­ жані розрізи вставляють тонкі прутики, біля яких сік застигає і легко знімається. Готову си р о­ вину зберігаю ть у добре і щ іл ь ­ но (особли во це стосується манни) закритих банках або бляшанках. У багатьох зарубіж них країнах рослина офіцинальна; в С Р С Р — неофіцинальна. Х імічний склад. Кора ясена м іс­ тить кумаринові похідні: еску\.ін, ескулетин, фраксин, фраксинол; гірк оту фраксинін, д у б и л ь ­ ні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, органічні кислоти, манніт, смоли, гум и та інш і спо­ луки. У манні є від 40 до 80 % манніту, фруктоза, глюкоза, с ли ­ зисті речовини, смоли, фраксин, лимонна кислота та ін. Ф арм акологічні властивості і ви­ користання. Настій кори ясена має в'яж учі властивості і використо­ вується в народній медицині від проносу й дизентерії, а зов­ нішньо — для компресів на вари­ козні вузли. Манна використо­ вується в медицині як легкий проносний засіб і особли во придатна в дитячій практиці

ЯПОНСЬКЕ Л А К О В Е

493

1292 (відсутність п обічн ої дії, приєм­ ний смак). П ослаблю ю чий ефект манни зум овлю ється в основно­ му маннітом, який діє як осм отич­ ний діуретик: підвищує осм отич­ ний показник вмісту тонкого кишечника і цим усуває м ож ли ­ вість всмоктування рідини. О д­ ночасно, завдяки збільш енню вмісту, посилю ється інтенсив­ ність перистальтики товстого ки­ шечника.

ЯСЕН ЗВИ Ч А Й Н И Й ясень высокий Fraxinus excelsior —

листопадне, до ЗО м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зе л е ­ нувато-сіра з білуватим и с о ч е ­ вичками. Листки супротивні, не­ парноперисті, 15— 20 см завдовж­ ки, листочки (їх 7— 15) довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лиш е зісп о ­ Лікарські форми і застосування. д у по ж илках волосисті. Квітки В Н У ТРІШ Н Ь О — настій кори (2— 3 сто ­ лові ло ж к и сировини заливаю ть двома двостатеві і ч оловічі, без о ц в і­ схлянками окропу, настоюють, пом і­ тини, зібрані в короткі грона, шуючи, до охолодж енн я, процід­ які виходять пучками з пазух ж ую ть) по чверті склянки 4 рази на торіш ніх листків. П лід — крилат­ день; манну призначають дітям по ка, лінійно-ланцетна, на верхів­ 5— 10 г, дорослим — по 10— 30 г на ці тупа або з виїмкою, гола. прийом з водою, м олоком чи сиро­ Цвіте у травні. пом. З О В Н ІШ Н ЬО — настій кори (готую ть, Поширення. Ясен звичайний дико як у попередньом у прописі) для ком ­ росте в листяних лісах у лісових пресів. і лісостепови х районах та в Кри­

му.' По всій тери торії України його к ультивую ть як декоративну та ф ітом еліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Д ля м е­ дичних потреб використовують к ор у (C o rtex Fraxini) і листя (Folia Fraxini) ясена. Кору, зби­ рають навесні, з м олодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Д уб звичайний). Листя ясена (повністю розвине­ не) заготовляю ть у травні — черв­ ні й використовують свіжим (у ви­ гляді сок у чи подрібненим на кашку) або сушать, розкладаючи його тонким шаром на чистій під­ стилці в затінку на вільн ом у п о ­ вітрі або в приміщенні, яке д о б ­ ре провітрюється. Листя ясена оф іцинальне в німецькій і швей­ царській медицині. В СРСР ясен використовують лиш е в народній медицині. Хімічний склад. Листя ясена м іс­ тить дуб и льн і речовини, ф лаво­ новий глік озид кверцитрин, ман­ ніт, інозит, таніди (4,11 % ), сліди еф ірної о л ії, аскорбінову к и сло­ ту, каротин та ін. У корі ясена є кум арино-глікозид фраксин, фен о логлік ози д сирингін, таніди (3,81 % ), манніт, інозит, вітамін С, кверцетин, яблучн а кислота та ін. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Ясен звичайний ви­ користовую ть як протизапаль­ ний, сечогінний, жовчогінний, послаблю ю чий, кровоспинний і глистогінний засіб. Настій з кори або листя (перевагу від­ дають настоєві з листя) дають у с е ­ редину при ревматичних захво­ рюваннях, особли во при ревма­ то їд н о м у поліартриті, нирково­ кам'яній хворобі (часто в с у м і­ ші з іншими лікарськими р осли ­ нами), хворобах печінки, ж овтя­ ниці, гарячці, спастичному к о­ літ і й маткових кровотечах. Використовують ясен і як зов­ нішній засіб; свіжий сік ли ст ­ ків закапують у вухо при за­ паленні, а подрібнене до стану кашки листя і кусочки свіж ої к о­ ри прикладають до ран. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій (3 чайні лож ки кори або ли стя настою ю ть 10— 15 хви­ ли н на двох склянках окропу, про­ ц ідж ую ть) по півсклянки 4 рази на день; 60 г сум іш і кори ясена зви­ чайного, ли стя бр у сн и ц і, трави мате­ ринки зви ч а й н о ї і шишок хм елю зв и ­ чайного, взятих у співвіднош енні 6 :3 :2 : 1, заливаю ть 1 л окропу, кип'я­ тять 10 хвилин і одерж аний від­ вар п'ю ть по півсклянки 3 рази на ден ь при нирковокам'яній хворобі, ускладненій пієлонеф ритом (курс л і ­ кування — 3— 4 ти ж н і). Ясен звичай­ ний н алеж и ть до отруйни х рослин. К о ­ ристуватися ним треба обережно, не перевищ ую чи допустим их доз.

494

1293 ЯСЕН МАННОВЕЦЬ —

щувато-пилчасті. Квітки великі, листопадне, до 8 (15) м заввиш­ двостатеві, неправильні, у верхів­ ки, дерево родини маслинових. ковом у китицевидному суцвітті; чашечка п'ятироздільна, залозисТе саме, що й ясен білоцвітий. то-опуш ена; пелюстки (їх 5) ла н ­ цетні або еліптичні, при основі 1294 звуж енні в нігтик, неоднакові за розміром і формою, білувато-роЯСЕН М АННО ВИЙ — жеві або пурпурові, з темніш и­ листопадне, до 8 (15) м зав­ ми, червонуватими або ф іо лето ­ вишки, дерево родини м асли­ вими жилками; стовпчик за ло­ нових. Те саме, що й ясен б і­ зисто-волосистий. П лід — к о р о ­ лоцвітий. бочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Ясенець б іли й росте 1295 в світлих дубови х та букових лісах, серед чагарників на пів­ ЯСЕНЕЦЬ БІЛИЙ денном у заході Л ісо ст еп у та на ясенец белый Прикарпатті (південно-східна час­ тина). Dictamnus albus — багаторічна трав'яниста рослина Заготівля і зберігання. Д ля ви­ родини рутових. Стебла прямо­ готовлення ліків використовують стоячі, прості, ЗО— 100 (120) см траву (H erba Dictamni albi) і ко­ ясенця (Radix Dictamni заввишки, вгорі опуш ені і густо ріння Траву заготовляю ть під вкриті чорнувато-пурпуровими albi). крапчастими залозками, внизу г о ­ час цвітіння рослини, корені — лі або майже голі. Листки чер­ восени, після дозрівання плодів. гові, непарноперисті; листочки Збирати траву треба в гумових (їх 7— 9) шкірясті, опуш ені, ви- рукавицях, бо доторкання р осли­ довж еноеліптичні, 3— 7,5 см зав­ ни до відкритих ділян ок тіла довжки і 1,2— 3,5 см завширшки, спричинює дерматит (алергічна загострені, по краю дрібнохря- реакція настає через 10— 15 го ­ дин), а в тяжчих випадках — о п і­ ки у вигляді водянистих пухир­

1295

ців. Перша допом ога у випад­ ку, якщо контакт відкритих д і­ лянок тіла з ясенцем відбувся,— обмити водою ураж ені ділянки тіла в найближ чі ЗО— 40 хви­ лин після зіткнення з рослиною . Зібрану сировину розстилають тонким шаром на папері чи тка­ нині й суш ать у затінку на в іль ­ ном у повітрі або в провітрюва­ ном у приміщенні. Ш тучне суш ін­ ня проводять при температурі, не вищій за 35°. Готову сировину зберігаю ть у добре закритих банках або бляш анках у сух ом у приміщенні. Рослина н еоф іц и ­ нальна. Хімічний склад. Усі частини рослини м істять алкалоїди (диктамнін, фагарин), диктамнолактон, гіркі речовини, сапоніни, фурокумарини та ефірну олію . Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати ясенця підвищ ують діурез, заспокійливо дію ть на ц ентральну нервову сис­ тему, виявляють еменагогічну, діаф оретичну і гли стогін н у дію. Во­ ни вважаються ефективним засо­ бом для лікування циститів, п іє­ літів, нирковокам'яної хвороби і ревматизму, у випадку альго-і о лігом ен ор еї, при еп ілеп сії та іс­ терії. Чай з трави ясенця (1 чайна лож ка сировини на день) вжива­ ють при гарячкових станах (температурозниж ую чий ефект), а настойку з коріння — при гіпер ­ тонії. При зовніш ьому за сто су­ ванні препарати ясенця є ефек­ тивним засобом при екземах, лишаях, розширенні вен, гніздовій пліш ивості та облисінні. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (1 чайну л о ж к у сировини заливаю ть склянкою окропу, настою ю ть до охолодж енн я, пр оц ідж ую ть) по півсклянки 2 рази на день (зранку і ввечері); відвар корін­ ня (1 чайну ло ж к у сировини варять 5 хвилин в 400 мл окропу, о х о л о д ­ ж ую ть, п р оц ідж ую ть) по півсклянки З рази на ден ь до їди; настойку ко­ ріння (готу ю ть на 70 % -ном у спирті у співвіднош енні 1 : 10) по 40— 50 кра­ пель 3 рази на день. ЗО В Н ІШ Н ЬО — ком преси, прим очки тощ о з відвару коріння (готую ть, як у попередньом у прописі).

495

1296 ЯСЕНЕЦЬ

голостовпчиковий ясенец голостолбиковый Dictamnus gym n ostylis — багаторічна трав'яниста рослина родини рутових. Стебло прямо­ стояче, 50— 120 см заввишки, г у с ­ то вкрите, як і вся рослина, крап­ частими чорними залозками, д о ­ низу кучерявоволосисте. Листки чергові, непарноперисті; ли сточ ­ ки шкірясті, видовж еноеліптичні, по краю дрібнохрящ уватопилчасті, до 11 см завдовжки і до 6,5 см завширшки. Квітки двоста­ теві, неправильні, білувато-рож еві з червонуватими жилками, у верхівковом у китицевидному суцвітті. П лід — коробочка. Цвіте у травні — червні. Поширення. Зустрічається в Кри­ м у по чагарниках, у світлих лісах. Сировина. Використовують корін­ ня (копаю ть восени), листя, квіт­ ки (збирають під час цвітіння р ослини) і насіння. Рослина н е о ­ фіцинальна. Хімічний склад. Рослина містить еф ірну олію (0,15 % ), алкалоїди (диктамнін, скіміанін, тригонелін і х о лін ), диктамнолактон та са­ поніни. Д о складу еф ірної о л ії входять анетол і м етилхавікол. Фармакологічні властивості і ви­ користання. В народній медицині ясенець використовують як протиспазматичний, протисудомний, сечогінний і протиглисний засіб. Вважається ефективним вживан­ ня відвару коріння або насіння при ш лунково-киш кових р озла­ дах, сечокам'яній хворобі, м е­ л а н х о лії та епілепсії. Настій кві­ ток і листя використовують для втирань при ревматизмі. Лікарські форми 1 застосування. В Н У ТРІШ Н Ь О — відвар коріння (6 г коріння або насіння на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день. Рослина отруйна! При контакті з рослиною на шкірі з'являю ться п у ­ хирці. Заготівля, зберігання і за стосу­ вання потр ебую ть обережності.

1297 ЯЧМІНЬ ЗВИЧАЙНИЙ ячмень обыкновенный H ordeu m vu lgare —

однорічна трав'яниста рослина родини тонконогових (злако­ вих). Стебло (солом и на) прямостояче, 30— 135 см заввишки, з добре виявленими вузлам и і порож нис­ тими меж ивузлям и, галузиться в нижній частині — в узлі кущіння. Листки чергові, складаються з л і ­ нійної пластинки і довгої трубчас­ т о ї піхви, на м еж і яких є п лів­ частий язичок. К ол ос довгастий, чотиригранний або ш естигран­ ний, складається з одноквіткових колосків, що сидять по три на кож ном у виступі КОЛОСОВОГО стрижня; нижні квіткові луски з довгими остюками. П лід — зер­ нівка. Ц віте у червні — липні. Поширення. Ячмінь звичайний культивую ть по всій території України як ф ураж ну і п р одоволь­ ч у рослину. Сировина. З лік ува льн ою метою використовують зерно. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Зернівки ячменю м істять білк и (1 5 ,8 % ), в у гле ­ води (до 7 6 % ), жир (до 3 ,5 % ), к літковину (до 9,6 % ), ферменти, вітаміни (групи В, D, Е), каротин, зольн і речовини. Фармакологічні властивості і ви­ користання. Препарати з ячменю звичайного (відвар зернівок або настій ячмінного с о л о д у) мають пом'якш увальні, обволікаю чі й протизапальні властивості й пока­ зані при запальних захворюван­ нях ш лунково-киш кового тракту, сильн ом у кашлі. Настій ячмінного солоду, крім того, вживають як «кровоочи сни й» засіб при виси­ пах на шкірі, псоріазі, екземі, ф ур у н к ульо зі тощо. Ячмінні каші й супи корисно вживати людям з надмірною масою тіла. Ванни з ячмінного с о л о д у ефективні при обширних запальних ураж ен­ нях шкіри. Щ об одержати ячмін­ ний солод, зерно ячменю проро­ щують, суш ать і розм елю ю ть на борошно. Лікарські формн і застосування. В Н У Т Р ІШ Н Ь О — відвар (20 г зерна настою ю ть 5 годин на склянці х о ло д н ої води, варять 10 хвилин, пр оц ідж ую ть) по 1 сто ло в ій ло ж ц і 4— 6 раз на день; настій (2 столов і лож к и солодов ого борошна настою ють 4 години на 1 л окропу) по півсклянки 4— 6 раз на день, п ід соло д ж ую ч и цукром або медом. З О В Н ІШ Н ЬО — 1500 г я чм інного со ло д у заливаю ть 3 л окропу, настою ють ЗО хвилин, п р оц ідж ую ть і одерж аний на­ стій додаю ть до повної ванни (для ли тя ч о ї ванни б ер ут ь 500 г со ло д у).

1297

словник БІОЛОГІЧНИХ І ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТЕРМІНІВ

499

метрів) і кольором; одно-, дво- і багато­ клітинні. В оболонках аскоспор мож уть бути росткові спори або щілини (систе­ матична ознака). Утворюються ендоген­ АКТИНОМОРФНА КВІТКА, правильна но в сумці (від одної до 128 і більше, квітка — квітка, через центр якої можна переваж но 8) на базі ядер, що сф ор­ провести не менше як дві площини си­ м увалися в результаті мейотичного по­ метрії (квітки родин хрестоцвітих, ро­ ділу диплоїдного ядра в зачатку аска. зових, первоцвітих, гвоздикових та ін.). Проростаючи, аскоспори даю ть початок гаплоїдній конідіальній фазі гриба.

А

БІБ — сухий одногніздий плід рослин, утворений одним плодолистком. Роз­ кривається від верхівки до основи по черевному і спинному швах. У деяких видів (в'язіль, люцерна) розпадається на однонасінні частини. Н асінин кіл ь­ ка або багато (рідко одна), прикріпле­ ні вони вздовж черевного шва до сту­ БУЛЬБОЦИБУЛИНА — видозмінений лок плода. Часто біб неправильно підземний пагін, зовніш нім виглядом називаю ть стручком. подібний до цибулини, а будовою — АПЕТИТНИЙ ЧАЙ, гіркота — виготов­ до бульби. У бульбоцибулини листкові лений з лікарських рослин напій, луски сухі, а запасні поживні речови­ що збудж ує апетит і поліпш ує трав­ ни відкладаю ться в неї в м’ясистій лення. А п е т и т н и й ч а й №1 (ТУ 79—47): 1 столову лож ку суміш і трави п о ли н у гіркого і деревію звичайного (у спів­ відношенні 4:1) заварити 1 склянкою окропу, настояти 20 хв, процідити і при­ ймати по 1 столовій лож ці за 10— 15 хв ДО їди. А п е т и т н и й ч а й № 2: 1 столову лож ку суміші трави полину гіркого і деревію звичайного, листків бобівника трилистого (у співвіднош енні 1:1:1) за ­ варити 1 склянкою окропу, настояти БРУНЬКА — зачаток пагона, що п ере­ 20 хв, процідити і приймати по 1 столо­ буває в стані відносного спокою. Скла* вій лож ці 3—4 рази на день перед дається з зачаткового стебельця, що за ­ їдою. кінчується точкою росту, й зачатко­ А п е т и т н и й ч а й № 3: 1 столову вих листків або зачаткових квіток лож ку суміші трави полину гіркого, чи суцвіть або й тих і інших. листків бобівника трилистого, корене­ Розрізняю ть бруньки верхівкові (роз­ вищ аїру тростинового, плодів к м и ну міщені на верхівці стебла або його звичайного (у співвідношенні 1:1:1:1) гілок), пазушні, або бічні (сидять у стебловій частині — денці. Бульбоци­ заварити 1 склянкою окропу, настояти пазухах листків; якщо їх кілька, то булина властива, наприклад, ш афра­ 20 хв, процідити і приймати по 1 сто­ розміщую ться в пазухах листків над нові, косарикам. ловій лож ці 3—4 рази на день за 20 хв пазушною брунькою або збоку від неї), до їди. та додаткові (виникають на будь-якій А п е т и т н и й ч а й №4 : 1 столову частині рослини). лож ку суміші трави полину гіркого і деревію звичайного, коренів к у л ь ­ баби лікарської (у співвіднош енні 2:2:1) ВЕГЕТАЦІЙНИЙ П ЕРІО Д — 1) Період заварити 1 склянкою окропу, настоя­ року, протягом якого за метеорологіч­ ти 20 хв, процідити і приймати ними умовами можливі ріст і розвиток по 1 столовій лож ці за 15—20 хв до їди. рослин. В умовах помірного клімату А п е т и т н и й ч а й № 5:1 столову л о ж ­ вегетаційний період трав'янистих рос­ ку суміші трави полину гіркого і з о ло ­ лин приблизно відповідає проміж кові тотисячника малого, листків бобівника часу від останніх весняних зам ороз­ трилистого (у співвіднош енні 7:6:7) за ­ ків до перших осінніх; у дерев — варити 1 склянкою окропу, настояти від початку сокоруху до кінця листо­ 20 хв, процідити і приймати по 1 столо­ паду. 2) Час, необхідний для прохо­ вій лож ці 3—4 рази на день перед їдою. дж ення повного циклу розвитку рослин. Апетитний ч а й № 6 : 1 столову Залеж ить від виду й сорту рослин лож ку суміші трави полину гіркого і та умов навколишнього середовища. листків бобівника трилистого (у спів­ відношенні 1:1) заварити 1 склянкою ВИТЯЖКА — форма фармацевтичних окропу, настояти 20 хв, процідити препаратів. Те саме, що й екстракт. і приймати по 1 столовій лож ці БУЛЬБА — потовщень м'ясиста частина ВІДВАР, декокт — рідка лікарська фор­ пагона чи кореня, в якій відкладаються перед їдою. запасні пож ивні речовини (крохмаль, ма, що виготовляється переваж но з АСКОМІЦЕТИ — клас вищих грибів, у іноді інші вуглеводи або олія). Р озріз­ твердих частин рослин нагріванням яких спори формую ться в особливих няють надземні бульби — місцеві по­ залитої водою сировини на водяній одноклітинних утворах — сумках, або товщ ення головного стебла (кольрабі) бані. Щоб приготувати, наприклад, асках. Те саме, що й сумчасті гриби. або бічних пагонів (деякі тропічні ор­ відвар у співвіднош енні 1:20, 10 г п о­ АСКОСПОРИ — спори статевого роз­ хідеї) та підземні бульби — потовщення передньо подрібненої (кора, кореневи­ множ ення аскоміцетів (сумчастих гри­ підсім'ядольного коліна (редька), під­ ща, коріння — до 3, плоди і насіння — бів). Різноманітні за формою (еліпсо- земних пагонів (картопля) або бічних до 5 мм) сировини кладуть в емальова­ видні, овальні, кулевидні, нитковидні, чи додаткових коренів (ж орж ина, батат, ну посудину, заливають 200 мл (1 скляцка) окропу, накривають кришкою і наверетеновидні), розміром (5—50 мікро­ чуфа).

В

500 тріпають в киплячій воді (на водя­ ній бані) ЗО хв, охолоджують при кім ­ натній температурі 10 хв, процідж ую ть через подвійний шар марлі, відтискую ­ чи рослину. О б'єм одерж аного відвару доводять кип'яченою водою до 200 мл, промиваючи вичавки^ Відвари з рослин, що містять дубильні речовини (листя м учниці звичайної, кори дуба зви ч а й ­ ного, круш ини ламкої, кореневища р е­ веню тангутського і ін.), процідж ую ть після закінчення підігрівання. В жива­ ють відвари охолодженими. Виняток становлять відвари з сечогінними та п о ­ тогінними властивостями, які п ’ють теп ­ лими або гарячими. Зберігають відвари у холодильнику не більше 3—4 днів. Перед вж иванням їх треба збовтувати. ВІНОЧОК квітки — внутрішнє коло л и ­ сточків (пелюсток) подвійної оцвітини квітки. Віночки квіток різняться забарв­ ленням, кількістю і формою пелюсток, будовою і розмірами. За будовою є ві­ ночки вільнопелю сткові (пелюстки не зростаються) і зрослопелюсткові (пелю­ стки зростаю ться); за формою — пра­ вильні, або актиноморфні (через віно­ чок мож на провести кілька площин си­ метрії) та неправильні, зигоморфні (можна провести одну площину сим ет­ рії) і асиметричні (не мож на провести ж одної площини симетрії). Основні функції віночків — захист внутріш ньої частини квітки та приваблювання ко­ мах.

перстач

бузок

ВІТАМІННИЙ ЧАЙ — напій, виготов­ лений з лікарських рослин; застосо­ вую ть як загальнозміцню вальний засіб у випадку гіповітамінозів та авітам і­ нозів. В і т а м і н н и й ч а й № 1: столо­ ву лож ку суміші (порівну) плодів ш ипш ини травневої і смородини чор­ ної заварюють двома склянками окропу, кип'ятять 10 хв, настоюють 2 години, процідж ую ть і п'ю ть по півсклянки 3 ра­ зи на день. В і т а м і н н и й ч а й № 2: столову лож ­ ку суміші (порівну) плодів шипшини травневої і горобини звичайної заварю ­ ють двома склянками окропу, кип'ятять 10 хв, настоюють 4 години, п роцідж у­ ють і п'ю ть по півсклянки 3 рази на день. Вітамінний ч а й № 3: столову л ож ку .суміші (порівну) плодів шипши­ ни травневої і брусниці заварюють дво­ ма склянками окропу, кип'ятять 10 хв, настоюють 4 години, процідж ую ть і п'ю ть по півсклянки 3 рази на день. Вітамінний ч а й № 4: столову лож ку суміші листя кропиви дводом­ ної і плодів горобини звичайної, взятих у співвідношенні 3:7, заварюють Дво­ ма склянками окропу, кип’ятять 10 хв,

настоюють 4 години, процідж ую ть і п'ю ть по півсклянки 3 рази на день. В і т а м і н н и й ч а й № 5: столову л о ж ­ ку суміші листя кропиви дводомної, плодів брусниці і шипшини травневої, взятих у співвіднош енні 3:1:3, заварю ­ ють двома склянками окропу, настою­ ють 4 години, процідж ую ть і п'ю ть по півсклянки 3 рази на день. В і т а м і н н и й ч а й № 6: столову л о ж ­ ку суміш і (порівну) плодів шипшини травневої і м алини заварюють склян­ кою окропу, кип'ятять 10 хв, на­ стоюють 2 години, процідж ую ть і п ’ють по півсклянки 2—3 рази на день. В і т а м і н н и й ч а й № 7: столову л о ж ­ ку суміші плодів шипшини травне­ вої й смородини чорної або горобини звичайної, листя кропиви дводомної і коренеплоду моркви посівної, взятих у співвіднош енні 3:1:3:3, заварюють двома склянками окропу, кип'ятять 10 хв, настоюють 4 години, п роцідж у­ ють і п ’ють по півсклянки 3 рази на день. В і т а м і н н и й ч а й № 8: 2 столові лож ки суміші (порівну) плодів шипши­ ни травневої, листя смородини чорної, малини і брусниці заварюють склян­ кою окропу, кип'ятять 10 хв, настою ­ ють 4 години, процідж ую ть і п'ю ть по півсклянки 3 рази на день. ВІТРОГІННИЙ ЧАЙ — напій, виготов­ лений з лікарських рослин; викори­ стовують у випадку здуття ж ивота від газів. В і т р о г і н н и й ч а й № 1: сто­ лову ло ж ку суміш і плодів ф енхелю з в и ­ чайного, листя м'яти перцевої і коре­ невищ з коренями валеріани лікарсь­ кої, узятих у співвідношенні 1:2:2, за ­ варюють склянкою окропу, настоюють 30 хв, процідж ую ть, охолодж ую ть і п'ю ть по 2 столові лож ки 3—4 рази на день. В і т р о г і н н и й ч а й №2 : 2 чайні лож ки суміші квіток ромашки л ік а р ­ ської, листя м’яти перцевої, . плодів фенхелю звичайного і к м ину звичайн о­ го, кореневищ з коренями валеріани лікарської, взятих у співвідношенні 2 : 2 : 3 : 2 : 1, заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть, охолодж ую ть і п'ю ть зранку й уве­ чері по 1 склянці. В і т р о г і н н и й ч а й № 3: 2 чайні лож ки суміші (порівну) квіток ромаш ­ ки лікарської і трави материнки з в и ­ чайної заварюють склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть, охолод­ ж ую ть і п’ють зранку й увечері по 1 склянці. Вітрогінний ч а й № 4: столову лож ку суміші (порівну) плодів ф ен ­ хелю звичайного й кмину звичайного, кореневищ з коренями валеріани л ікар­ ської і листя м'яти перцевої заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хв, охолодж ую ть і п'ю ть зранку й уве­ чері по 1 склянці. Вітрогінний ч а й № 5: столову лож ку суміш і квіток ромашки лікарсь­ кої, кореневищ з коренями валеріани лікарської і плодів кмину звичайного, взятих у співвіднош енні 6:4:1, заварю ­ ють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть, охолоджують п 'ю ть по півсклянки зранку і ввечері ВОЛОТЬ — складне суцвіття. У волот головна вісь тривалий час росте в дов ж ину, утворює на різній висоті бічн гілки, що в свою чергу розгалуж у ються і несуть квітки або невеликі прості суцвіття — колоски, кош ики то­ що. Волоть з гілками, які прилягають до головної осі, називають стиснутою (у тим офіївки, лисохвосту), відлеглими гілками — розлогою (у вівса, бузку). Стиснуту волоть, що має короткі гіл­ ки і схож а на складний колос злаків, називаю ть султаном.

ВУСИКИ — ниткоподібні органи у дея­ ких рослин, за допомогою яких вони прикріплюються до різних предметів та інших рослин. Вусики — це видо­ зміни листків (у більшості ліан, горо­ ху), прилистків (у деяких ліан) або па­ гонів (у винограду, більшості рослин родини гарбузових).

Г,

д

ГАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ (за ім ’ям дав­ ньоримського лікаря Клавдія Галена, який вивчав і описав способи одерж ан­ ня ліків, відомих у його час) — л і­ карські засоби, одерж увані з рослинної (коріння, кореневищ е, листки, квітки, кора та ін.) і тваринної сировини шляхом спеціальної обробки, яка п ере­ слідувала мету максимального одер­ ж ання активного начала й звільнення його від баластних речовин. Більшість галенових препаратів одерж ую ть екст­ рагуванням з сировини водою, спиртом, ефіром або сумішами спирту і води, ефіру і спирту. Інші галенові препарати по суті являють собою розчини тих або інших лікарських речовин у воді, спирті або ж ирних оліях. До галенових препаратів відносять настойки, екс­ тракти, лініменти, сиропи, медичні води, олії, спирти, мила, пластирі та гірчичники. К онцентрація діючого н а­ чала в галенових препаратах коливає­ ться, що залеж ить від умов вирощ у­ вання рослин, збору і добування си ­ ровини і технологічного процесу одер­ ж ання з сировини діючого начала. Цим пояснюється складність точного д озу­ вання галенових препаратів і нам а­ гання перейти до приготування стро­ го вивірених (стандартизованих) пре­ паратів з " хімічно чистих діючих начал, виділених з лікарської сиро­ вини. Галенові препарати і неогаленові препарати виготовляють підприємства галенової промисловості. ГАЛИ — патологічні наростовидні новоутвори на органах рослин. Збудни­ ками їх м ож уть бути віруси, бакте­ рії, гриби, кліщі, комахи, черви. Відомо близько 15 тис. різних галів на рос­ линах. У ф армації галами прийнято називати нарости на ділянках л и ст­ ків, які виникли в результаті уш ко­ дж ень комахами. Внаслідок порушен-

501 ня обміну речовини в галах утворю ­ ється велика кількість дубильних р е­ човин. ГІПАНТІЙ — розширене квітколоже, з яким зростаються основи листочків оцвітини і тичинок. Є у квіток з се ­ редньою зав'яззю (наприклад, у шип­ шини, суниці). ГІРКОТА — виготовлений з лікарських рослин напій, що збудж ує апетит і поліпш ує травлення. Те саме, що й апетитний чай. ГІФИ — мікроскопічні одно- або ба­ гатоклітинні ниткоподібні утвори, з яких складаються вегетативні (гриб­ ниця, або міцелій) й плодові тіла грибів. Гіфи бувають прості або р о з­ галуж ені; здебільшого мають верхів­ ковий ріст (чим ближче розміщені гілочки до ростучої верхівки, тим вони молодші). ГОРІХ — сухий нерозкривний однона­ сінний плід у рослин. Твердий здерев'я­ нілий оплодень горіха не зростається з оболонкою насінини (наприклад, у бука, волоського горіха тощо). У дея­ ких горіхів основа плоду обгортається плоскою мисочкою (пліскою), утво­ реною із зрослих видозмінених п р и ­ квітків (дуб, ліщина).

суміші листя ш авлії лікарської, плодів анісу звичайного, бруньок сосни з в и ­ чайної, кореня алтеї лікарської і солод­ ки голої, взятих у співвідношенні 1:1:1:2:2, заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хвилин, п роцід­ ж ую ть і п'ю ть по чверті склянки кож ні З години. Г р у д н и й ч а й № 4: столову лож ку суміш і кореня солодки голої і алтеї лікарської, плодів ф енхелю звичайного або кропу запашного, взятих у спів­ відношенні 2:2:2, заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хви­ лин, процідж ую ть і п'ють по чверті склянки через кож ні 3 години. Г р у д н и й ч а й № 5: столову лож ку суміш і квіток дивини густоквіткової, листя підбілу звичайного, плодів анісу звичайного, кореня алтеї лікарської і солодки голої, трави ф іалки триколір­ ної, взятих у співвідношенні 2 :4 :2 :8 :3 :1, заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хвилин, процідж ую ть і приймають по півсклянки кож ні 3 го­ дини. ГУБА — своєрідне зростання пелюсток у рослин родини губоцвітих. ДВОСІМ'ЯНКА — сухий так званий розпадний плід, який складається із двох сім'янок на ніж ках (плоди роди­ ни зонтичних).

ДЕРЖАВНА

ГОРІШОК — 1) Д рібний нерозкривний плід з твердим здерев'янілим оплоднем, здебільшого містить одну насінину (напр., у гречки, конопель, щавлю тощо). Горішком називають і однонасін­ ні частини («плодики»), на які розп а­ дається так званий збірний плід (напр., у рослин родини губоцвітих і шорст­ колистих). 2) Кулясті більш або менш м'ясисті нарости на листках або стеб­ лах рослин, що спричиняються уш код­ женням їх вірусами, комахами тощо (напр., так звані чорнильні горішки, або гали, на дубі). ГРИБНИЦЯ, міцелій — сплетіння гіф, що являють собою вегетативну частину гриба. Розвивається з спор, розм іщ ує­ ться в грунті або в інших субстра­ тах, які гриб використовує для ж ивлен ­ ня. ГРУДНИЙ ЧАЙ — напій, виготовлений з лікарських рослин; має відхаркуваль­ ні властивості і застосовується при за ­ хворю ваннях верхніх дихальних ш ля­ хів. Г р у д н и й ч а й № 1: столову лож ку суміші кореня алтеї лікарської, листя під б ілу звичайного, трави ма­ теринки звичайної, взятих у співвідно­ шенні -2 : 2 : 1, заварюють двома склян­ ками окропу, настоюють 20 хвилин, процідж ую ть і п'ють теплим по пів­ склянки кож ні 3 години. Г р у д н и й ч а й №2 : столову л о ж ­ ку суміші листя підбілу звичайного і подорож ника великого або подорож ­ ника ланцетолистого, кореня солодки голої, взятих у співвіднош енні 4:3:3, заварюють склянкою окропу, настою ­ ють ЗО хвилин, процідж ую ть і прийма­ ють теплим по чверті чи половині склянки кож ні 3 години. Г р у д н и й ч а й № 3 : столову лож ку

ФАРМАКОПЕЯ

СРСР —

збірник стандартів і положень, які нор­ мують якість лікарських засобів. Першу фармакопею в СРСР видано в 1925. У фармакопеї відбивається науково-тех­ нічний рівень фармацевтичної науки і стан розвитку виробництва лікарсь­ ких речовин у країні. Тепер в СРСР діє 10-е видання Д ерж авної фармакопеї (1986). Кожне нове видання фармакопеї містить не тільки відомості про методи аналізу й вимоги до якості ліків, най­ вищі дози приймання отруйних і силь­ нодіючих лікарських речовин, умови і строки зберігання та способи виготов­ лення їх, а й відображ ає рівень роз­ витку лікарської справи. До 10-ї ф арм а­ копеї вперше включено радіоактивні препарати, нові антибіотики, гормо­ нальні, психотропні й серцево-судинні препарати та ін., значно поновлено пе­ релік сироваток імунних і вакцин, дано ряд нових фізико-хімічних, фарм ако­ гностичних і біологічних методів до­ слідж ення ліків. Держ авна фармакопея СРСР є обов’язковою для всіх установ і закладів Радянського Союзу, що ви­ готовляють і застосовують лікарські засоби, і має законодавчий характер. Перегляд і видання фармакопеї в СРСР здійснюються Ф армакопейним ком іте­ том М іністерства охорони здоров'я СРСР. З 1987 року виходить у світ 11-е видання Д ерж авної фармакопеї СРСР. ДИХАЗІЙ — тип суцвіття рослин. Те саме, що й півзонтик.

Е, Ж, З ЕКСТРАКТ — лікарська форма. Являє собою концентровану витяж ку з рос­ линних тканин, очищену від баласт­ них речовин. Добувають за допомогою розчинників (екстрагентів) — водних, спиртово-водних, спиртових, ефірних тощо. Розрізняють екстракти рідкі (готують у співвідношенні 1:1 на ети­ ловому спирті різної концентрації, найчастіше — на 70% -ному); екстракти густі (висококонцентровані і згущені витяжки, що містять вологи не більше 25 % ); екстракти сухі (висушені ви тяж ­ ки у вигляді порош ку або легкої губча­ стої маси, що містять вологи не більше 5 %) : екстракти-концентрати — вихід­ ний матеріал для приготування настоїв

і відварів (готують на 20—ЗО % -ному етиловому спирті у співвідношенні 1:1 або 1:2, в окремих ви п ад к ах— 1:5 або 1 : 10 ).

ЕЛІКСИР — лікарська форма. Являє со­ бою спільний розчин екстракту або настойки з іншими лікарськими речо­ винами. Напр., до складу еліксиру грудного (лакричного) входять: екст­ ракт кореня солодки голої — 60 частин, розчин аміаку — 10 частин, олії анісо­ вої — 1 частина, етанолу — 49 частин, води — 180 частин. ЕМУЛЬСІЯ — лікарська форма. Являє собою гетерогенну систему, що скла­ дається з двох незміш уваних або обме­ ж ено зміш уваних рідин, одна з яких (дисперсна фаза) розподілена у вигля­ ді дрібних краплинок в іншій (диспер­ сійному середовищі). Залеж но від ви­ хідного матеріалу і медичної назви ем ульсії поділяю ть на насінні і масляні. Для приготування насінних емульсій використовують насіння арахісу п ід­ земного, гарбуза звичайного, горіха во ­ лоського, мигдалю звичайного, маку снотворного тощо, а для приготуван­ ня масляних емульсій — вазелінову, рицинову, мигдалеву, персикову олії і риб'ячий жир. Використовують емульсії як самостійну лікарську форму та як основу для введення в організм ряду лікарських речовин. ЕНДЕМИ, ендеміки — рослини, які по­ ширені лише в якійсь відносно неве­ ликій області. ЕПІФІТИ — рослини, які оселюються на інших рослинах, але використо­ вують їх лише як місце прикріплення. Епіфітами є лишайники, мохи, квіткові рослини (наприклад, представники ро­ дин орхідних і бромелійових). ЕСЕНЦІЯ — 1) Леткі ефірні олії, до­ буті дистиляцією (розділенням сум і­ шей рідин на компоненти частковим випаровуванням і наступною конден­ сацією пари) з рослин. 2) М іцний розчин, витяжка. ЖОВЧОГІННИЙ ЧАЙ — напій, виготов­ лений з лікарських рослин; має ж о в­ чогінні властивості і застосовується при захворю ваннях печінки і жовчного міхура, гепатохолециститі. Ж о в ч о г і н н и й ч а й № 1 : 2 столові лож ки суміші квіток цм ину піскового, листя бобівника трилистого і м'яти п ер ­ цевої, плодів коріандру посівного, взя­ тих у співвідношенні 4:3:2:2, заварюють двома склянками окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть і приймають по п ів­ склянки 3 рази на день перед їдою. Ж о в ч о г і н н и й ч а й № 2: 2 чайні лож ки суміші квіток цмину піскового, трави деревію звичайного і полину гір ­ кого, плодів ф енхелю звичайного, листя м’яти перцевої, взятих у співвідношен­ ні 3:2:2:2:2, настоюють 10 годин на двох склянках холодної кип'яченої води, процідж ую ть і приймають по півсклян­ ки 3 рази на день за 20 хв до їди. Ж о в ч о г і н н и й ч а й № 3: столову лож ку суміші квіток цмину піскового, кореня ревеш о тангутського і трави д е ­ ревію звичайного, взятих у співвід­ ношенні 3:2:5, заварюють склянкою окропу, настоюють до охолодження, процідж ую ть і випивають на ніч (при ж овчнокам'яній хворобі). ЗАВІЙКА, завиток — тип суцвіття у рослин. У завитку на квітконосі утво-

502 рюється одна кінцева квітка, ниж че від неї розвивається бічна гілка, яка також закінчується квіткою, від її основи з т о ­ го самого боку відходить бічний пагін 3-го порядку і т. д., внаслідок чого суцвіття завиткоподібно закручується, має форму однобічної китиці або к о ло ­ са, які до розпускання квіток закр у ­ чені спірально, верхівкою всередину. ЗАВ’ЯЗЬ — ниж ня потовщена порож ­ ниста частина маточки покритонасін­ них рослин. Складається з одного або кількох зрослих плодолистків. У п орож ­ нині зав'язі містяться насінні зачатки (від одного до кількох). Після зап лід­ нення з насінних зачатків утворю ється («зав'язується» — звідси й назва) насін ­ ня, а зав'язь перетворюється на плід.

ца з порушенням цілості шкірних і слизових покривів. Має ряд переваг перед пероральним (через рот) вве­ денням ліків: забезпечення швидкого терапевтичного ефекту, точність Дозу­ вання, виключення бар'єрної функції ш лунково-кишкового тракту і печінки, мож ливість введення ліків хворому, який знепритомнів. КАПСУЛА — оболонка-вмістилище для порошковидних, гранульованих, пасто­ подібних, мікрокапсульованих або рід­ ких лікарських речовин. Випуск ліків в ж елатинових капсулах переслідує ц і­ лі: забезпечення зручностей перорального (через рот) приймання лікарських речовин з різким запахом і неприємним смаком: захист лікарської речовини від механічного діяння, світла, повітря і вологи; локалізація лікарської речови­ ни в кишечнику. КВІТКА — орган рослин, за допомогою якого відбувається їхнє статеве розм но­ ж ення. Складається з квітконіжки, квіт­ коложа, оцвітини, тичинок і маточки. Квітки бувають двостатеві (мають ти ­ чинки і одну, кілька чи багато маточок) пшениця кукурудза і одностатеві — чоловічі (мають лише тичинки) й ж іночі (мають тільки ЗИГОМОРФНА КВІТКА, неправильна маточку). Квітки мож уть бути верхів­ квітка — квітка, через яку умовно ковими (розміщені на верхівці стебла мож на провести лише одну площину або пагонів) і пазушними (розвива­ симетрії. Здебільшого площина симет­ ються в пазухах листків), одиничними рії проходить через зигоморфну квітку або зібраними в суцвіття, вертикально. З а с п о к і й л и в и й ч а й № 6 (дитя­ чий): 2 чайні лож ки суміші кореня алтеї лікарської й солодки голої, ко­ реневищ пирію п о взуч о го , квіток ро­ машки лікарської, плодів фенхелю зви ­ чайного, взятих у співвідношенні 2: 2:2:1:1, заварюють склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть і п ’ють теплим по 1 столовій лож ці 2—3 рази на день. ЗЕРНІВКА — нерозкривний однонасін­ ний плід рослин. У зернівці насінина щільно зростається з тонким шкірястим оплоднем . Розвивається з верхньої за­ в'язі, утворена одним плодолистком. Зернівки бувають голими (у пшениці, жита) і плівчастими, тобто зрослими з квітковими лусками (овес, просо, рис).

тичинка нижня

ЗАСПОКІЙЛИВИЙ ЧАЙ — напій, виго­ товлений з лікарських рослин; має седативні властивості і застосовується при збудж енні нервової системи та без­ сонні. З а с п о к і й л и в и й ч а й № 1: столову лож ку суміші листя м’яти перцевої, плодів хм елю звичайного, кореня з ко­ реневищем валеріани лікарської, листя бобівника трилистого або квіток к о ­ ню ш ини л уч н о ї, взятих у співвідно­ шенні 2:1:1:2, заварюють склянкою окропу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть і п'ю ть як чай по півсклянки 2 рази на день (вранці і на ніч). Заспокійливий ч а й № 2: (при серцебиттях): столову лож ку суміші (порівну) кореня з кореневищем ва­ леріани лікарської, трави собачої кр о ­ пиви п'ятилопатевої, плодів ф енхелю звичайного й км ину звичайного зава­ рюють склянкою окропу, настоюють до охолодж ення, процідж ую ть і п'ють, підсолодж ую чи цукром або медом, теплим повільно 3 рази на день по 1 склянці. З а с п о к і й л и в и й ч а й № 3: столову л ож ку суміші кореня з кореневищем валеріани лікарської, листя м'яти пер­ цевої і бобівника трилистого, взятих у співвідношенні 3:3:4, заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і п ’ють по півсклянки 2 рази на день (вранці і на ніч). Заспокійливий ч а й № 4: 2—З чайні лож ки суміші (порівну) кореня 3 кореневищ ем валеріани лікарської, листя м'яти перцевої, квіток ромашки лікарської, плодів кмину звичайного і фенхелю звичайного заварюють склян­ кою окропу, настоюють 15 хв, процід­ ж ую ть і п'ю ть теплим по півсклянки зранку і на ніч (при метеоризмі і спазм ах кишок). З а с п о к і й л и в и й ч а й № 5: столову лож ку суміші кореня з кореневищем валеріани лікарської, квіток ромашки лікарської і плодів кмину звичайного, взятих у співвіднош енні 2:3:5, заварю ­ ють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і п'ють по півсклянки 2 рази на день (вранці і на ніч).

КВІТКОЛОЖЕ, вісь квітки, тор — роз­ ширена верхня частина квітконіжки. Яв­ ЗОНТИК — суцвіття рослин, у якому ляє собою вкорочену вісь, до якої квітконіжки всіх квіток — приблизно прикріплюються всі частини квітки. однакової довжини й виходять ніби з Буває плоске (півонія, клен гостроли­ верхівки вкороченої головної осі. Та­ стий), опукле (жовтець, малина), витяг­ ку будову мають прості зонтики (у нуте (гравілат) та угнуте (слива, че­ ремха). У деяких рослин бере участь в утворенні п лоду (яблуня) або, стаю ­ чи соковитим, утворює несправжній плід (суниці).

вишні, цибулі, первоцвіту). Найчастіше буваю ть складні зонтики, в яких на довгих осях, що виходять із верхівки головної осі, розташ овуються не квіт­ ки, а прості зонтички.

І* К

ІНГАЛЯЦІЯ — спосіб введення в орга­ нізм лікарських засобів або біоло­ гічно активних речовин з потоком вдихуваного повітря. Інгаляцію засто­ совують головним чиноіи для п роф і­ лактики і лікування гострих та хроніч­ них захворю вань верхніх дихальних шляхів, бронхів і легень, для п роф і­ лактики й купірування приступів брон­ хіальної астми, для лікування захво­ рювань слизової оболонки ротової порож нини та ін. ІН 'ЄКЦ ІЯ — спосіб введення в організм лікарських речовин за допомогою ш при­

КВІТКОНІЖКА — частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла. Д еякі рослини мають квітки без розвинених квітконіж ок, їх називають сидячими. К вітконіж ка — стеблового походж ення, іноді вона є продовж енням стебла. КИТИЦЯ — просте суцвіття, у якого на видовженій головній осі сидять окремі квітки на квітконіжках приблиз­ но однакової довжини. Китиця харак­ терна для черемхи, суріпки, люпину тощо. У деяких рослин квітки розм і­ щені з одного боку осі, тобто утворю-

503 ється однобока китиця (конвалія з в и ­ творюватись пагони (у дикої груші, чайна). Звислі китиці часто називають крушини, гледичії), цілі листки (у бар­ бариса), прилистки (у робінії звичай­ сережками (береза, дуб). ної), середні ж илки листків (у карага­ ни) та інші частини рослин.

fp

КОРЕНЕПЛІД — потовщений головний корінь, у якому відкладаються пож ив­ ні речовини. В утворенні коренеплоду беруть участь коренева шийка й стебло. У коренеплоду розрізняю ть 3 основні частини: власне корінь, шийку і голов­ ку (стеблова частина, що міститься над поверхнею землі й несе на собі розет­ ку листків). Назва «коренеплід» не є науковою, оскільки нічого спільного з плодом коренеплід не має.

її КІСТЯНКА — один з типів плодів рос­ лини. Складається з твердого дер ев'я­ нистого середоплодня (кісточка), соко­ витого (слива, вишня) або більш-менш сухого (мигдаль) чи волокнистого (ко­ косова пальма) між оплодня і ду ж е то н ­ кої шкірки — позаоплодня. П ереваж а­ ють однонасінні кістянки, рідше трап­ ляються кістянки з двома і більшою кількістю насінин (наприклад, у видів роду Rhamnus). У побуті невеликі кіс­ тянки часто називаю ть ягодами.

КЛАДОДШ — видозмінене стебло у деяких вищих рослин, яке має плескату листкоподібну форму й виконує ф у н ­ кції листка. Справж ні листки на кла­ додії здебільшого редуковані або видо­ змінені в колю чки, лусочки чи волос­ ки. На кладодії перетворюється частина гілок, лише в деяких рослин (наприк­ лад, у кактуса опунції) — усе стебло. Кладодії властиві рослинам посуш ли­ вих районів і є одним з їхніх присто­ сувань до зменшення транспірації (хо­ лодок лікарський). КОЛОС — тип суцвіття. Розрізняю ть простий колос, у якого на головній осі розміщ ені сидячі квітки (наприклад, у подорожника, вербени), і складний колос, у якого на головній осі — прос­ ті колоски (суцвіття пшениці, ж ита, ячменю).

КОМПРЕС — лікувальна багатошарова пов’язка з марлі або іншої тканини, як правило, в поєднанні з ватою, папером або водонепроникною плівкою. Комп­ ресами з лікарських рослин лікую ть нашкірні хвороби, міозит, радикуліти, гострі запальні захворю вання дихаль­ них шляхів, нирково- і ж овчнокам'яну хвороби тощо. Для цього складену в кілька шарів потрібної ширини і дов­ ж ини стрічку марлі або лляного по­ лотна насичую ть гарячим настоєм чи відваром, злегка відтискують, склада­ ють удвоє, прикладають до хворої д і­ лянки тіла, зверху кладуть вощений па­ пір, вату і все це обмотують сухим бинтом. Компрес змінюю ть після того, як підсохне просочена тканина, повто­ рюючи процедуру кілька разів протя­ гом доби. На другий день компрес знімають, а через кілька годин л іку­ вання повторюють — і так щодня до повнрго загоювання. КОНІДІЇ — спори нестатевого розм но­ ж ення у деяких грибів. Конідії склада­ ються з однієї або кількох клітин, вкриті оболонкою, не мають органів руху, утворюються екзогенно (рідше ендогенно) на відростках гіф або спеціалізованих відгалуж еннях міце­ лію — конідієносцях. КОРА рослин — зовніш ня частина стеб­ ла і кореня рослин, відділена від ц ен т­ ральної частини твірною тканиною (камбієм). По корі від листків до коре­ нів і плодів пересуваю ться пластич­ ні речовини. Кора захищає рослину від шкідливих впливів зовніш нього се­ редовища, в ній відкладаються різні по­ ж ивні речовини. Кору багатьох рослин використовую ть як лікарську сировину. КОРЕНЕВИЩЕ — підземний багаторіч­ ний пагін у кущ ів, напівкущ ів і багато­ річних трав'янистих рослин, що вико­ нує ф ункції відкладання запасних пож ивних речовин, вегетативного від­ новлення і розмнож ення. Від кореня кореневищ е відрізняється анатомічною будовою, відсутністю кореневого чох­ лика, наявністю лускоподібних листків, бруньок і додаткових коренів.

КОРІНЬ — вегетативний орган вищих рослин, що виконує ф ункції прикріп­ лення до субстрату й поглинання з нього води і пож ивних речовин, синтезу органічних сполук та перем і­ щення їх до ін. органів, виділення деяких продуктів обміну, зв’язку рос­ лини з організмами, що населяють грунт, нагромадження запасних пож ив­ них і ін. (зокрема, лікарських) ре­ човин, вегетативного розмнож ення. С у­ купність усіх коренів однієї рослини називають кореневою системою. Роз­ різняю ть кореневу систему стриж неву (добре розвинений головний корінь, від якого відходять менші бічні) і мичкувату (головний корінь відмирає або росте нарівні з ін.).

мичкуватий

веретеновидний

шишкуватии

КОРОБОЧКА — тип плоду, що складає­ простим

складний

КОЛЮЧКИ у рослин — тверді, загостре­ ні на кінцях утвори, які є наслідком перетворення окремих органів або їх ­ ніх частин. На колючки м ож уть пере-

ться з кількох зрослих між собою п л о ­ долистків. Здебільшого коробочка — сухий одно- або багатогніздий плід. При достиганні розкривається різними спо­ собами: спадає кришечка (у блекоти, подорож ника), відвертаються зубчики на верхівці (у рясту), утворюються

504 поздовж ні щілини (у дурману) чи д і­ рочки (у маку).

4 — пальчасторозсічений; 5 — пальчастороздільний; 6 — пальчастолопатевий.

Форма основи: КОШИК — суцвіття

з розширеним спільним квітколожем, на якому розм і­ щені численні сидячі квітки, які бу­ вають чотирьох типів — язичкові, н е­ справжні язичкові, лійковидні, труб­ часті. По краю квітколож а є обгортка з покривних листків зовніш ніх квіток або, крім того, і з верхівкових видо­ змінених листків, що надає кошику виду великої квітки.

КРАПЛІ в фармації — рідка лікарська форма для внутріш нього або зовніш ньо­ го застосування в кількостях, що дозу­ ються краплями. КРИЛАТКА — сухий нерозкривний од­ нонасінний плід рослин, у якого опло­ день розростається в шкірястий або перетинчастий плоский придаток, і це сприяє перенесенню плодів вітром (пло­ ди ясена, в'яза, берези тощо). КРОНА — верхня розгалуж ена частина дерева, утворена сукупністю його гілок. Розрізняю ть кулясту (клен), пірам ідаль­ ну (тополя), пониклу (верба, береза) та інші крони. КУЩ, чагарник — ж иттєва форма ба­ гаторічних дерев'янистих рослин, що не мають чітко виявленого головного стовбура і галузяться біля самої зем ­ лі (агрус, смородина, троянда та інші).

1 — округла; 2 — клиновидна; 3 — сер­ цевидна; 4 — нирковидна; 5 — стріловидна; 6 — списовидна.

4

5

Жилкування листків: 1 — паралельне; 2 — дугове; 3 — п ерис­ те; 4 — пилчасте; 5 — дихотомічне.

Форми листка: 1 — округлий; 2 — овальний; 3 — довга­ стий; 4 — ш ирокояйцевидний; 5 — яй ц е­ видний; 6 — ланцетний; 7 — оберненош ирокояйцевидний; 8 — оберненояйце­ видний; 9 — оберненоланцетний; 10 — ліній н и й .

ЛИСТКОРОЗМІЩЕННЯ — розм іщ ення листків на стеблах. Розрізняють: 1) спіральне, або чергове, листкорозміщення, при якому від стеб­ лового вузла відходить один листок (у більшості рослин); 2) супротивне листкорозміщення — кож ний вузол має два листки, які сидять один проти одно­ го, при цьому листки двох сусідніх вузлів розміщуються взаємно перпен­ дикулярно (у губоцвітих, бузку); 3) кільчасте листкорозміщення — від стеб­ лового вузла відходять три і більше листків (наприклад, у воронячого ока, елодеї, підмаренника).

л, м, н

ЛИСТКОВА ПЛАСТИНКА — основна частина листка більшості вищих рос­ лин. Являє собою переваж но плоский, рідше — трубчастий (цибуля) або гол­ частий (сосна) утвір, що прикріплю ­ ється до стебла основою або за до­ помогою череш ків. Листкові пластинки різняться загальними обрисами, ф ор­ мою краю, ж илкуванням та почленованістю. За формою листкових п лас­ тинок називають і листки (наприклад, округлі, ланцетні, серцевидні тощо).

Форма краю листка:

1 — цільнокраїй; 2 — зубчастий; 3 — --------- 4* пилчастий; 5 — городвиїмчастий; _______ двозубчасчастий; 6 — звивистий; 7 тий; 8 — двопилчастий

Листорозміщення: 1 — чергове; 2 — супротивне; 3 — к іл ь ­ часте; 4 — розетка.

ЛИСТОК — один з головних вегетатив­ Форма верхівки: 1 — тупа; 2 — гостра; 3 — загости 4 — гострокінцева; 5 — виїмчаста.

роздільний;

них органів вищих рослин. Типовий листок складається з листко­ вої пластинки, черешка і прилистків. Розрізняють листки черешкові (мають 3 — перистолопатевий; черешок) і сидячі (без черешка). За

505

листкова пластинка

прилистки чемерник сокирки

полож енням на пагоні й функціями розрізняю ть листки низинні, серединні й верхові. Н и з и н н і листки — це лусковидні утвори бруньок, ци були н, кореневищ , а також перші листки паго­ на, що відіграють захисну роль; с е р е д и н н і — типові листки рослини, що виконують ф ункції фотосинтезу, га­ зообміну, транспірації та ін.; в е р х і в ­ к о в і листки — приквітки й покривні листочки суцвіть (обгортка), вони вико­ нують функцію захисту квіток або суцвіть. Листки бувають різної форми (мал.).

1 — ланцет ний; 2 — довгастий; З— еліптичний', 4 — о ва льн и й; 5 — сер ц е­ видний', 6 — нирковидний] 7 — стріловидний] 8 — перистолопатевий; 9 — пальчастолопатевий; 10 — пальчасторозсічен и й; 11 — трійчастоскладний] 12 — пальчастоскладний; 13 — парноперистоскладний] 14 — непарноперистоскладний. ЛИСТЯНКА — сухий одногніздий утво­ рений одним плодолистком багатонасін­ ний плід у рослин. Розкривається по черевному шву, до якого прикріп­ лені насінини. Властива багатьом рос­ линам родини ж овтецевих і розових (наприклад, сокиркам, гаволзі та ін.).

\

сі (настоюють протягом ночі, а вран­ ці процідж ую ть). Зберігаю ть напар так само, як і настій або відвар. НАПІВКУЩ — багаторічна рослина, у якої ниж ні частини надземних пагонів (які несуть бруньки відновлення) дере­ в'янію ть і зберігаю ться кілька років, а верхні (трав'янисті) частини від­ мирають щороку. НАСІНИНА — утвір у насінних рослин, що містить зародок. Розвивається з насінного зачатка після запліднення, іноді без нього. Зовні насінина вкри­ та насінною шкіркою, на поверхні якої часто є вирости, волоски тощо, які сприяють поширенню насіння.

ЛІАНИ — трав'янисті й дерев'янисті рослини з виткими або лазячими стеб­ лами; піднімаю ться вгору, обвиваючись навколо іншої рослини чи якоїсь підпори або чіпляючись за них вуси­ бавовник ками, гачечками тощо. До ліан н але­ ж ать виткі рослини і лазячі рослини. ЛІНІМЕНТИ — лікарська форма для зовніш нього застосування. Являє собою густу, рідку або драглеподібну масу, що плавиться при температурі тіла. горох Застосовую ть в основному шляхом втирання у шкіру. П ризначають най­ частіше як подразнювальні або, нав­ паки, анальгезую чі засоби, рідше — як НАСТІЙ — рідинна лікарська форма. в'яж учі, протизапальні, висушувальні, Виготовляється переваж но з м'яких час­ тин рослин, а також із сировини, що інсектицидні або дезинфікую чі. містить леткі й такі, що руйную ться МАЗЬ — м ’яка, в’язкої консистенції, л і­ при тривалому нагріванні, речовини, карська форма для зовніш нього застосу­ нагріванням залитої водою сировини вання, що має здатність утворювати на водяній бані. Щоб приготувати, на поверхні шкіри і слизових оболонок наприклад, настій у співвіднош енні суцільну плівку. М азь складається 1:20, 10 г попередньо подрібненої з лікарської речовини і т. з. мазевої (листя й квітки — до 5 мм, стебла — основи (жири рослинного і тваринного до 3 мм, листя м учниці звичайної — походж ення, ж ироподібні речовини, до 1 мм) сировини кладуть в емаль­ продукти переробки нафти, синтетичні овану посудину, заливають 200 мл речовини). К ількість порошкуватих лі­ (1 склянка) окропу, накривають криш­ карських речовин у мазях не переви­ кою і нагрівають в киплячій воді (на щ ує 25 % маси основи. Мазі виявляють водяній бані) 15 хв, охолоджують при не тільки місцеву, а й загальну (ре- кімнатній температурі 45 хв, процід­ зорбтивну) дію на організм. ж ую ть через подвійний шар марлі, МАСКА — шар накладеного на обличчя відтискуючи рослину. О б'єм одерж а­ з лікувальною чи косметичною метою ного настою доводять хип'яченою во­ крему, лікарської суміші тощо. дою до 200 мл, промиваючи вичав­ М АТОЧКА — частина квітки покрито­ ки. Вживають настої охолодженими. насінних рослин. М іститься в центрі Виняток становлять настої з сечогін­ квітки. Складається з одного або кіль­ ними та потогінними властивостями, кох зрослих між собою плодолист­ які п'ють теплими або гарячими. Збері­ ків. У більш ості маточок розрізняю ть гають настої у холодильнику не біль­ зав'язь, у якій міститься від одного ше 3—4 днів. Перед вж иванням їх треба до багатьох насінних зачатків, тонкий збовтувати. стовпник та прийм очку, якою закін ­ НАСТОЙКА в медицині — рідка лікар­ чується стовпчик; у разі його редук­ ська форма, що являє собою спиртову, ції приймочка прилягає до зав’язі (на­ спиртово-водну або спиртово-ефірну зивається с и д я ч о ю ) . М аточка — ор­ витяж ку фармакологічно активних ре­ ган, у якому відбувається запліднен­ човин з лікарської рослинної сировини. ня і який бере участь у формуванні Існую ть 3 методи приготування настой­ плода. ки: вимочування (мацерація), витіснен­ ня (перколяція), розчинення екстрактів. В домаш ніх умовах настойку готують вимочуванням. Для цього попередньо подрібнену сировину заливають 40— 70 % -ним спиртом, закривають, став­ лять у темне місце і настоюють, часто й енергійно збовтуючи, при тем ­ пературі 15—20 °С. Через 7— 10 днів (а якщо настойку готують із свіж их рослин, то через 14 днів) витяж ку зливають, відтискуючи рослину. К ількі­ сть одерж аної настойки доводять спир­ том до необхідного об'єму, промива­ ючи вичавки, і ставлять в холо­ дильник на 2—3 тиж ні відстоюватись. П ісля відстоювання настойку ф ільтру­ ють. Зберігають настойку в добре МЕЖИВУЗЛЯ, м іж вузля — ділянка закритій посудині в захищ еному від стебла між двома суміж ними вузлами. світла прохолодному місці. М еж ивузля буваю ть видовжені й н ад­ НЕКТАР — солодка цукриста рідина, звичайно вкорочені або майж е непо­ що її виділяють нектарники. Являє со­ мітні. бою водний розчин цукрів (сахарози, М ІЦЕЛІЙ — див. Грибниця. глюкози, фруктози), набір і процент­ НАПАР — рідинна лікарська форма. Го­ ний вміст яких у різних рослин н е­ тується настоюванням залитої окропом однакові. У невеликій кількості в нек­ лікарської рослинної сировини у термо­ тарі містяться спирти, декстрини, а зо ­

506 тисті ароматичні речовини, мінераль­ ні солі, кислоти й ферменти. Бджоли переробляють нектар на мед бдж оля­ ний. Н ектар деяких рослин (наприклад, вовчих ягід, рододендрона, багна) от­ руйний. НЕКТАРНИКИ — залозисті утвори у рослин, що виділяю ть нектар. Розташ у­ вання, число і форма нйктарників спадково постійні для даного виду рослин, що використовується в си­ стематиці. Квіткові нектарники утворюються на оцвітині, тичинкових нитках, зав'язі, квітколож і та інших частинах квітки. П о з а к в і т к о в і н ек­ тарники розміщуються на сім 'ядолях (рицина), череш ках листків (черешня, слива), прилистках (горошок), п р и ­ квітках (бавовник) тощо. НЕОГАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ — водні, водно-спиртові, хлороформно-спиртові та інші витяж ки з рослинної сирови­ ни, максимально звільнені від так зва­ них баластних речовин. За фарм аколо­ гічною дією наближ аю ться до хімічно чистих речовин, на відміну від галено­ вих препаратів мож уть застосовува­ тись для ін 'єкц ій . Останнім часом дове­ дено, що більш ість так званих ба­ ластних речовин є необхідними для оп­ тимальної дії лікарських рослин, і тому для тривалого перорального (через рот) застосування доцільніш е використову­ вати галенові препарати.

Л ікування полягає в тому, щоб вида­ лити отруту з організму або нейтра­ лізувати її протиотрутами і відно­ вити поруш ені ф ункції. Див. також Перша допомога. ОЦВІТИНА, періантій — сукупність ви ­ дозм інених листочків, що оточують тичинки і маточки в квітках. Буває проста (віночковидна або чашовидна) і подвійна (складається з чаш еч­ ки квітки і віночка квітки). ПАГІН — один з основних органів ви­ щих рослин, що складається з осьо­ вої стеблової частини, листків і б р у ­ ньок. М ає вузли (ділянка стебла, що несе листки) і меж ивузля. У багатьох рослин утворюються над­ земні і підземні видозміни пагона (ко­ лючки, вуси ки , кладоді'і, бульби, ц и ­ були ни , кореневищ а).

ПІВЗОНТИК — суцвіття, у якого під

о, п, р

ОБГОРТКА — тісно скупчені дрібні вер­ хівкові листки, що оточують суцвіття. Властива рослинам родини айстрових і черсакових, а також багатьом видам зонтичних. ОПЛОДЕНЬ, перикарпій — частина плоду у рослин, яка оточує насіння або насінину. Утворюється із стінок за­ в'язі, іноді за участю квітколожа та інших частин квітки. ОТРУЄННЯ — хворобливий стан, спри­ чинений проникненням в організм через ш лунково-кишковий тракт, ди­ хальні шляхи чи шкіру різних отрут внаслідок введення їх у м'язи, вену чи шкіру. О труєння супроводиться поруш енням функцій організму. Ви­ никнення і перебіг отруєння залеж ить від шляхів проникнення отруйних речовин, їхньої дози і фізико-хімічного стану (розчин, пил, гази тощо), а також від стану організму і зовніш нього середовища. О труєння буваю ть гострі й хронічні. Гострі отруєння виникають від одно­ разової сильної дії отруйної речови­ ни і супроводяться порушенням ж и ттє­ во важ ливих ф ункцій організму. Хронічні отруєння виникають внаслі­ док тривалого надходження в організм отрут у малих концентраціях. За ум о­ вами виникнення отруєння поділяю ть на побутові, харчові, медикаментозні і професійні. Побутові отруєння — це отруєння х і­ мічними речовинами, що застосову­ ються для очищення приміщень, одягу й посуду, для боротьби з щурами, клопами та іншими паразитами. Медикаментозні отруєння виникаю ть при неправильному вж иванні ліків (снотворних, наркотиків та ін.) та че­ рез особливу чутливість окремих осіб (ідіосинкразію) до певних лікарських речовин (антибіотиків, сульфамідних препаратів тощо). Професійні отруєння виникають на ви ­ робництві. О знаки отруєння різном а­ нітні й залеж ать від ступеня ураж ення печінки, нирок, крові, центральної і периферичної нервової системи та ін.

помоги. Слід пам 'ятати, що при отру­ єнні ялівцем звичайним протипоказане введення ж ирів і ж ировмісних п репа­ ратів, ревенем тангутським (та ін. ви­ дами) — гідрокарбонату і, залеж н о від тяж кості отруєння, сольових проносних засобів. ПИЛОК — сукупність пилкових зерен (чоловічих гаметофітів) насінних рос­ лин. Пилок містить понад 50 біологіч­ но активних речовин і має важ ливе лікувально-профілактичне значення. ПИЛЯК — верхня частина тичинки, в якій утворюється пилок. С кладається з поздовж ніх симетричних половинок, у кож ній з них є по одному або ча­ стіше по двоє пилкових гнізд. При достиганні пиляк розкривається щ іли­ ною. В пилкових гніздах утворюються мікроспори, з яких формую ться пилкові зерна.

ПАСТА — м ’яка лікарська форма для зовніш нього застосування. Являє собою різновид мазі тістоподібної консистен­ ції з вмістом порошкоподібних л ікар­ ських речовин понад 25 % . Паста має вираж ені адсорбуючі й підсушуючі властивості. Зваж аю чи на це, її п риз­ начаю ть головним чином при тих захворю ваннях шкіри, які супрово­ дяться виділенням з неї гною, т ка­ нинної рідини тощо. ПЕЛЮСТКИ — видозмінені верхівкові листки, що утворюють віночок квіт­ ки. Бувають вільними або зросли­ ми між собою чи з чашечкою, часто яскраво забарвлені. Роль пелю ­ сток, як і всього віночка,— захист внут­ рішніх основних частин квітки. ПЕРША ДОПОМОГА при отруєнні по­ лягає у видаленні токсичних сполук з організму, призначенні антидотів, проведенні заходів, спрямованих на д е ­ токсикацію і підтримку ж иттєво ва ж ­ ливих ф ункцій організму. Н езалеж но від виду отрути (в тому числі і рос­ линної), що спричинила отруєння, необ­ хідно негайно викликати блювання по­ дразненням зіву або кореня язика. П е­ ред цим хворому дають випити 1—2 склянки теплої води, в яку додають невелику кількість кухонної солі (по­ ловину чайної лож ки на склянку во­ ди). П роцедуру цю повторюють 5— 6 раз, після чого мож на застосува­ ти адсорбуючі засоби (80— 100 г сухарів з ж итнього хліба або 3—4 таблетки активованого вугілля). Для видален­ ня вмісту кишок призначаю ть проно­ сне (англійська сіль або сірчанокис­ лий натрій ЗО—50 г на півсклянки води). При збудж енні хворому накла­ дають на голову холодний компрес і утримую ть його в ліж ку; при непри­ томності хворому в леж ачом у стані опускаю ть вниз голову і підводять ноги, всередину дають міцний теплий чай; при зупинці дихання і порушенні серцевої діяльності проводять штучне дихання способом рот в рот і масаж серця до прибуття бригади швидкої до­

квіткою, що заверш ує головну вісь, розвиваю ться дві супротивні осі 2-го порядку, які переростаю ть і також за ­ вершуються квітками. На осях 2-го порядку розвиваю ться осі 3-го поряд­ ку і т. д. К ож на вісь закінчується однією квіткою. Тноді в дуж е розгалу­ ж ених півзонтиків один з бічних п а­ гонів недорозвинений.

ПІВКУЩ — ж иттєва форма рослини; представлена рослинами, пагони яких у ниж ній частині здерев'янілі, багато­ річні з брунькам и відновлення, а у верх­ ній — щороку відмирають. Висота пів­ кущ ів — 80— 150 см. Зустрічаю ться зде­ більшого в місцях з аридним кліматом (наприклад, види полину, астрагалу, звіробою). ПЛІД — орган покритонасінних рослин, який утворюється, як правило, після запліднення з маточки і здебільш о­ го ще й з деяких ін. частин квітки (квітколож а, оцвітини тощо) внаслідок їхнього розростання і видозмінення; служ ить для захисту і поширення на­ сіння. Складається з зовн. частини — оплодня і насінини (або насінин), що розвивається всередині плода. ПЛОДОЛИСТОК — листкоподібний ор­ ган у квітці покритонасінних рослин, що несе насінні зачатки. Є складовою частиною маточки, яка утворюється внаслідок змикання або зростання країв плодолистка. ПЛОДОНІЖКА — частина стебла, на якій міститься плід. Ф ормується з квітконіжки внаслідок різних змін, що відбуваю ться в її тканинах. ПОРОШОК — тверда лікарська форма для внутрішнього і зовніш нього засто­ сування, що складається з однієї або кількох сипких лікарських речовин. При виготовленні порошку з рослин­

507 ної лікарської сировини її вологість не повинна перевищувати 6—8 % . При вищій вологості сировину потрібно п ід ­ сушити. ПОТОГІННИЙ ЧАЙ - напій, виготов­ лений з лікарських рослин. Використо­ вую ть при простудних хворобах, гри­ пі, ознобі, лихоманці. П о т о г і н н и й ч а й №1 : 2 столові лож ки суміші (порівну) квіток ли п и серцелистої і бузи ни чорної заливають склянкою окропу, кип'ятять 5— 10 хви­ лин, процідж ую ть і випивають гарячим за один прийом. П о т о г і н н и й ч а й № 2: 2 столові лож ки суміші (порівну) квіток липи серцелистої і плодів малини заливають двома склянками окропу, кип'ятять 15 хв, процідж ую ть і випивають гаря­ чим на ніч. П о т о г і н н и й ч а й № 3: 2 столові лож ки суміші (порівну) квіток липи серцелистцї і листя підбілу звичайного заливають двома склянками окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть і приймаю іь по півсклянки 3—4 рази на день. П о т о г і н н и й ч а й № 4: 2 столові лож ки суміші плодів малини, листя п ід­ білу звичайного і трави материнки з в и ­ чайної, взятих у співвіднош енні 2:2:1, заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і ви­ пивають гарячим на ніч. П о т о г і н н и й ч а й № 5: 2 столові ложки суміші (порівну) листя м'яти п ер ­ цевої, квіток липи серцелистої й бузи­ ни чорної заливають двома склян­ ками окропу, кип'ятять 10 хв, п році­ дж ую ть і випивають гарячим на ніч. П о т о г і н н и й ч а й № 6: 2 столові ложки суміші (порівну) трави м ате­ ринки звичайної, кори верби білої і листя підбілу звичайного заливають двома склянками окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть і п ’ють гарячим по 1— 1,5 склянки на ніч. ПОЧАТОК — колосовидне суцвіття, що має потовщену м'ясисту вісь, густо вкриту сидячими квітками. Часто при основі початка є великий, інколи яскраво забарвлений листок (покри­ вало), який захищає початок і приваб­ лює комах-запилю вачів. У побуті по­ чатком називають і супліддя к у ­ курудзи.

СЮ

ПРИЙМОЧКА — верхня, дещо розш и: рена частина маточки. Ф ункція прий­ мочки — уловлювати п и ло к і створю­ вати середовище для його проростання. Ф орма приймочки різноманітна, по­ верхня часто липка, нерівна, вкрита со ­ сочками або волосками, що сприяє кращому затриманню пилку. Приймоч­ ка міститься зверху на стовпчику або зрідка (у маку) безпосередньо на зав'язі. Тоді її називають сидячою. ПРИКВІТКИ — маленькі верхівкові л и ­ стки, що розвиваю ться у багатьох рослин при основі квітконіжки, або складного суцвіття. ПРИЛИСТКИ — здебільш ого парні си­ метрично розміщені вирости, що розви­ ваються біля основи листка. М ають

різну форму (наприклад, листочків, щетинок, лусочок, колючок). У багатьох рослин прилистки прикривають листки в бруньці, оскільки розвиваю ться ран і­ ше й спочатку бувають більші за інші частини листка; після розпус­ кання листка вони здебільшого відпа­ дають. ПРИМОЧКИ — рідка лікарська фор­ ма для зовніш нього застосування (на­ приклад, в дерматології, офтальмології тощо). Для приготування примочок беруть кусок марлі, складають у кіль­ ка шарів, зм очую ть у лікувальному розчині (або у холодній воді, якщо треба приготувати холодні примочки), злегка відтискую ть і накладають, не за ­ кріплюючи бинтом, на ураж ену ділянку тіла. Примочки накладаю ть на 2—3 хв, замінюючи їх свіж ими. Поки одна примочка леж ить на потрібному місці, другу (для заміни) занурюють у розчин. ПРИПАРКИ — лікувальна процедура, яка полягає в тривалому прогріванні якої-небудь ділянки тіла прикладан­ ням нагрітої сипкої або кашковидної речовини. П рипарками з лікарських рослин лікую ть нашкірні хвороби, м і­ озит, радикуліти, гострі запальні захво­ рювання дихальних шляхів, нирково- і ж овчнокам 'яну хвороби тощо. Для при­ готування припарок з насіння, у дві однакові за розміром торбинки насипа­ ють його по рівній кількості, зан у­ рюють на 1—3 хв в окріп, після чого торбинки по черзі накладаю ть на ура­ ж ені ділянки тіла (до охолодження). Якщо для припарки використовують листя, квітки або траву рослини, їх добре подрібнюють, загортають у мар­ лю, занурю ю ть на 1—3 хв в окріп, після чого прикладають до хворо­ го місця. П рипарку тримають доти, доки вона не охолоне. П ісля цього її знімають, а на хворе місце наклада­ ють вату і бинтують. Так повторюють кілька разів на день до повного ви­ дуж анн я хворого або поліпш ення його стану. ПРОНОСНИЙ ЧАЙ — напій, виготов­ лений з лікарських рослин. Викори­ стовують при запорах. П р о н о с н и й ч а й № 1: столову лож ку суміші ко­ ри круш ини ламкої, трави деревію звичайного і листя кропиви дводомної, взятих у співвіднош енні 3:1:2, заварю ­ ють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і приймають н а ніч по п о­ ловині, або по три чверті склянки. П р о н о с н и й ч а й № 2: столову л о ж ­ ку суміш і листя касії гостролистої, ко­ ри крушини ламкої, плодів жостеру проносного і анісу звичайного, кореня солодки голої, взятих у співвідношенні 3:2:2:1:1, заварю ю ть склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і прий­ мають на ніч по половині або три чверті склянки. П р о н о с н и й ч а й № 3: столову ло ж ку суміш і кори кру­ шини ламкої, кореню солодки голої, плодів км и ну звичайного і коріандру посівного, взятих у співвіднош ені 8:1:1: 1, заварюють склянкою окропу, насто­ юють 20 хв, процідж ую ть і приймають на ніч по половині або три чверті склянки. П р о н о с н и й ч а й № 4: столову ло ж ку суміші кори крушини ламкої, листя бобівника трилистого, трави деревію звичайного і плодів кмину звичайного, взятих у співвідно­ шенні 6:2:2:1, заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і приймають по половині чи по од­ ній склянці на ніч. П р о н о с н и й ч а й № 5: столову лож ку суміші кори кру­ шини ламкої, трави б у р к у н у лікарсько­ го і листя кропиви дводомної, взятих у співвіднош енні 3:1:1, заварюють склян­ кою окропу, настоюють 20 хв, процід­ ж ую ть і приймають на ніч по половині

або по три чверті склянки. П р о н о с ­ н и й ч а й № 6: столову лож ку суміші кори крушини ламкої, квіток бузини чорної, плодів ф енхелю звичайного й анісу звичайного, взятих у співвід­ ношенні 4:2:1 : 1, заварюють склян­ кою окропу, настоюють ЗО хв, про­ цідж ую ть і приймають на ніч по 1 склянці. П р о н о с н и й ч а й № 7: столову лож ку суміші кори крушини ламкої, листя бобівника трилистого, трави буркуну лікарського Г плодів кмину звичайного, взятих у співвід­ ношенні 5:2:2:1, заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і приймають на ніч по половині чи по три чверті склянки. П р о н о с н и й ч а й № 8: столову лож ку суміші кори крушини ламкої, кореня алтеї лікарсь­ кої, плодів фенхелю звичайного, н а­ сіння льо н у звичайного і кореня солод­ ки голої, взятих у співвіднош енні 2:2:1: 1:1, заварюють склянкою окропу, насто­ юють ЗО хв, процідж ую ть і прийма­ ють на ніч по половині або третині склянки. П р о н о с н и й ч а й № 9: сто­ лову лож ку суміші (порівну) квіток бу­ зини чорної і плодів ж остеру пронос­ ного заварюють склянкою окропу, на­ стоюють ЗО хв, процідж ую ть і прий­ мають на ніч по три чверті або одній склянці. П р о н о с н и й ч а й № 10: сто­ лову лож ку суміші кори крушини лам ­ кої, плодів анісу звичайного й ф ен ­ хелю звичайного, взятих у співвід­ ношенні 4:1:1, заварюють склянкою окропу, настоюють ЗО хв, проці­ дж ую ть і приймають на ніч по 1 склянці. ПРОТИГЕМОРОЙНИЙ ЧАЙ — напій, виготовлений з лікарських рослин. Ви­ користовують як проносний засіб при геморої. П р о т и г е м о р о й н и й ч а й № 1: сто­ лову лож ку суміші (порівну) листя касії гостролистої, трави деревію з в и ­ чайного, кори круш ини ламкої, плодів коріандру посівного і кореня солодки голої заварюють склянкою окропу, настоюють, процідж ую ть і прийма­ ють по півсклянки на ніч. П р о т и г е м о р о й н и й ч а й № 2: сто­ лову лож ку суміші (порівну) листя касії гостролистої й кропиви дводомної, кори крушини ламкої, кореня солодки голої й трави деревію звичайного заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і п'ють по третині склян­ ки 3 рази на день за годину до їди. П р о т и г е м о р о й н и й ч а й № 3: 20 г суміші (порівну) листя кропиви дво­ домної й кори крушини ламкої залива­ ють склянкою окропу, кип'ятять 15 хв, процідж ую ть, охолодж ую ть і п'ють по 1 склянці 4 рази на день. П р о т и г е м о р о й н и й ч а й №4 : дві столові лож ки суміш і трави деревію звичайного, ф іалки триколірної, очитку їдкого, грициків звичайн их і спориш у звичайного, плодів горобини звичай­ ної, анісу звичайного й кропу за­ пашного, квіток гіркокаштана звичай­ ного та нагідок лікарських, кори кру­ шини ламкої, листя подорож ника л а н ­ цетолистого і кореня живокосту л і­ карського, взятих у співвіднош енні 1:2:2:3:6:3:3:3:4:3:7:3:3, заливають 300 мл окропу, настоюють до охоло­ дж ення, процідж ую ть і випивають за 2 рази (вранці і на ніч). РОЗЕТКА у рослин — група листків, тісно скупчених на вузлах на дуж е вкороченому вертикальному пагоні при його основі. Листки в розетці радіально розходяться в усі боки, верхні листки переваж но менші за нижні, мають коротші череш ки, що сприяє меншому затіненню н иж ніх листків. РОЗЧИН — рідинна лікарська форма для ін'єкційного, внутрішнього і зов­ нішнього застосування, яку одержують розчиненням однієї або кількох лі­

508 карських речовин (твердих або рідких) в розчиннику (найчастіше в дистильо­ ваній воді, а також етиловому спирті, різних оліях — мигдальній, персиковій та ін.). РОСЛИНА НЕОФІЦИНАЛЬНА — л і­ карська рослина, на використання якої в даний час немає дозволу М іністер­ ства охорони здоров'я СРСР.

С, Т, Ф

СЕРЕЖКА — суцвіття у рослин, зде­ більшого поникле, що складається з дрібних, переваж но одностатевих, к в і­ ток. Вони, як правило, опадають після цвітіння (чоловічі сережки) або дости­ гання плодів (жіночі сереж ки). Роз­ різняю ть просту й складну сереж ку. У простої квітки здебільшого одиноч­ ні, сидячі або на коротких квітконіж­ ках, у пазухах лусковидних покривних листків. У складної сереж ки замість одиночних квіток розвиваю ться неве­ ликі суцвіття, а також квітки проти­ леж ної статі або двостатеві. Типові сереж ки мають тополя, осика, бере­ за, ліщина, дуб, каштан, волоський горіх.

СЕЧОГІННИЙ ЧАЙ — напій, виготов­ лений з лікарських рослин. Викори­ стовують у випадку захворю вання ни­ рок і при набряках. С е ч о г і н н и й ч а й № 1 : столову л о ж ­ ку суміші листя м учниці звичайної, квіток волош ки синьої і кореня солод­ ки голої, взятих у співвіднош енні 3:1:1, заварюю ть склянкою окропу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть і прий­ мають по чверті склянки 3—4 рази на день за 15—20 хв до їди. С е ч о г і н н и й ч а й № 2: столову л о ж ­ ку суміші листя мучниці звичайної, кореня солодки голої, плодів ялівцю звичайного, взятих у співвіднош енні 4:1:4, заварюють склянкою окропу, н а­ стоюють 20 хв, процідж ую ть і прий­ мають по чверті склянки 3—4 рази на день за 15—20 хв до їди (за призначенням лікаря). С е ч о г і н н и й ч а й № 3: столову л о ж ­ ку суміші плодів ялівцю звичайного, трави хвоща польового, кореневищ а пирію повзучого, взятих у співвідно­ шенні 2:2:1, заварюють двома склян­ ками окропу, настоюють 20 хв, процід­ ж ую ть і приймають по чверті склян­ ки 3—4 рази на день (за призначен­ ням лікаря). С е ч о г і н н и й ч а й №4 : столову л о ж ­ ку суміші плодів ялівцю звичайного, кореня дягелю лікарського і квіток волошки синьої, взятих у співвіднош ен­ ні 4:3*3, заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хв, процідж ую ть і приймають по чверті склянки 3—4 р а­ зи на день (за вказівкою лікаря). Сечогінний ч а й № 5 : 2 чайні лож ки суміші квіток волошки синьої, листя мучниці звичайної і бобівника трилистого, плодів петрушки к у ч ер я­ вої, бруньок берези бородавчастої, кореня оману високого, взятих у спів­

відношенні 1:2:4:1:1:1, заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, про­ цідж ую ть і приймають по півсклянки З рази на день за 20 хв до їди. С е ч о г і н н и й ч а й № 6: столову л о ж ­ ку суміші (порівну) плодів ялівцю звичайного, листя берези бородавчастої, кореня кульбаби лікарської заварюють склянкою окропу, настоюють до охо­ лодж ення, процідж ую ть і приймають по чверті склянки 3—4 рази на день за 20 хв до їди. С е ч о г і н н и й ч а й № 7: 2 столові лож ки суміш і (порівну) трави остудни­ ка голого і листя мучниці звичай­ ної заливаю ть склянкою окропу, ки п 'я ­ тять 10 хв, охолоджують, процідж ую ть і п ’ють по третині або чверті склянки З—4 рази на день. С е ч о г і н н и й ч а й № 8: 2 столові лож ки суміші (порівну) листя берези бородавчастої і трави хвоща польово­ го заварюють двома склянками окропу, настоюють до охолодж ення і випива­ ють за день за 3 прийоми. СИМБІОЗ — явище закономірного спів­ ж иття двох різних організмів (сим­ біонтів), між якими існую ть тісні ф ун к­ ціональні, а нерідко і морфологіч­ ні зв'язки. Однією з форм симбіозу є мутуалізм, або взаємокорисне спів­ ж иття, наприклад, у лиш айників гриба з водоростю або у бульбочкових бак­ терій з бобовими рослинами. Вваж а­ ють, що симбіоз — це добре врівно­ важ ений взаємний паразитизм, і, коли зовніш ні умови впливають на симбіон­ тів неоднаково, симбіоз перетворю є­ ться на справжню боротьбу. СИРОП у фармації — рідка лікарська форма для внутрішнього вживання. Являє собою суміш лікарського засо­ бу з концентрованим розчином цукру або іншого солодкого компоненту. СІК — найповноцінніша, найеф ектив­ ніша, після ж ивих рослин, лікарська форма. Для одерж ання соку свіж озібрані рос­ лини (або їхні частини) подрібнюють, зав'язую ть у . лляне полотно і кладуть під прес (стискуючі частини преса ма­ ють бути дубовими або з неірж авію чої сталі). Якщо рослина малосоковита, то при її подрібненні додають невелику кількість води і залишають на ніч, а вранці видавлюють сік. Так само роблять і тоді, коли сік рослини тягучий і багатий на слиз, а також при добуванні соку з плодів, корене­ плодів та ін. частин рослин. Для по­ внішого видавлювання соку кашку, що м іститься у лляному полотні, зм очу­ ють ще 1—2 рази невеликою кількістю води і пресування повторюють. Для по­ ліпш ення смаку і тимчасового консер­ вування до соку додають цукровий сироп. Щоб довше зберегти сік, його відстоюють, зливають у темну скляну посудину, а зверху заливають тонким шаром олії. М ожна консервувати сік і за допомогою етилового спирту. Для цього 85 частин соку змішують з 16 частинами 85 % -ного спирту, одерж ану суміш ставлять на водяну баню з тем­ пературою 85—88 °С, температуру соку доводять до 77—78 °С і при такій тем ­ пературі тримають на водяній бані ще ЗО хвилин, після чого суміш швидко охолодж ую ть під проточною холодною водою. Осад центрифугую ть. О держ а­ ний сік зберігається тривалий час, але його терапевтична дія слабіша, ніж у свіж ого соку. СІМ'ЯДОЛІ — видозмінені перші лист­ ки зародка насінних рослин. В с ім 'я­ долях дводольних рослин містяться по­ ж ивні речовини, які зародок і пророс­ ток використовують під час розвитку.

якого не зростається з насіниною . У багатьох рослин сім ’янки мають спеціальні пристосування (вирости, гачечки, чубки), що сприяють їх ­ ньому поширенню (див. Крилатка, Л е ­ тючка).

кульбаба

СКЛЕРОЦІЙ — багатоклітинний

веге­ тативний орган грибів, утворений округлим або неправильної форми щільним сплетінням гіф, часто з темнозабарвленим верхнім шаром, від долей мм до 2 см і більше. Виникає за несприятливих зовніш ніх умов існу­ вання. Зимує у грунті, зберігас ж и ттє­ здатність кілька років. У сприятливих умовах склероцій проростає, утворю ­ ючи плодові тіла або грибниці з конідіями. У деяких грибів склеро­ цій — одна із стадій ж иттєвого циклу. СЛАНЬ, талом — не почленоване на стебло й листки тіло ниж чих рослин, а також деяких печіночних мохів. Слань буває одноклітинною (нижчі водорості, ниж чі гриби) або багатоклітинно-нит­ частою, пластинчастою, бульбовидною (наприклад, червоні й бурі водорості). Слань деяких водоростей (наприклад, каулерпи, макроцисту) зовні диф е­ ренційована на стебло- й листковидні органи. СЛИЗИ — речовини рослинного, тва­ ринного і мікробного походж ення, які утворюють в ’язкі й клейкі водні розчини. Слизи рослин — гідрофільні полісахариди, які наявні в насінні, коренях, бульбах, корі, листках тощо й нагромадж ую ться переваж но в сли­ зових ходах. Н ейтральні слизи (наприк­ лад, глюкоманани, галактоманани) по­ дібні до геміцелюлози, к и с л і— містять уронові кислоти і за структурою н а­ ближаю ться до камедей. У значній кількості слизи містяться в на­ сінні льону звичайного, бульбах зо зу ­ линців, коренях алтеї лікарської, лис­ ті подорож ника великого, квітках ро­ машки лікарської, трави череди три­ роздільної та ін. У медичній практиці слизи, як і камеді (густі соки, що ви­ діляються з надрізів або уш кодж е­ них ділянок деяких рослин), вико­ ристовую ть як пом’якш увальні, проти­ запальні й обволікаючі засоби, що захищ аю ть слизову оболонку від по­ дразнень, сповільнюють всмоктуван­ ня отрут і ліків, а також подовж ую ть дію ліків у кишках. СТЕБЛО — осьова частина пагона, що складається з вузлів і між вузлів. Несе на собі листки, бруньки і органи спороношення, у покритонасінних — квітки. Виконує опорну (механічну) і провід­ ну функції, забезпечую чи сприятливе для ф отосинтезу розміщ ення листків і двобічний рух речовин: органічних — від листків до коренів, мінеральних, розчинених у воді,— від коренів до інших органів. Стебло може служ ити для прикріплення до опори (за до­ помогою вусиків), видозміню ватися СІМ'ЯНКА — сухий нерозкривний од­ (див. Кореневищ е, Бульба, Ц ибулина, нонасінний плід, шкірястий оплодень Кладодій) і виконувати функції на-

509 громадження запасних поживних ре­ Стромою називають і безбарвну біл­ човин, вегетативного розмнож ення, за ­ кову основу пластид у рослин. хисту (колючки). СТРУЧОК — сухий розкривний плід, утворений двома зрослими плодолист­ ками, між якими є несправж ня п е­ ретинка. Розкривається від основи до вершини двома опадаючими стулками. СУМЧАСТІ ГРИБИ, аскоміцети — клас грибів, у яких в результаті статевого процесу формую ться замкнуті одно­ клітинні утвори — сумки, або аски, у кож ній з яких утворюється, як пра­ вило, 8 аскоспор, лише у деяких видів — 4 аскоспори або багато (128 і більше). Вегетативне тіло більшості сумчастих грибів — розгалуж ений гап­ лоїдний міцелій, що складається з одноядерних або багатоядерних клі­ тин. СУПЛІДДЯ — зрослі між собою плоди. Кож ний з них утворю ється з окре­ мої квітки щільного суцвіття (наприк­ лад, у шовковиці, інж иру, ананаса). С упліддя має вигляд одного плоду. горішки

плодин

СУСПЕНЗІЇ в фармації — рідкі лікарсь­ кі форми, що являю ть собою зависі п о ­ рош ків лікарських речовин в рідинах — водних або маслянистих. Перед вж и ­ ванням їх необхідно старанно збов­ тувати. Стебло: СУЦВІТТЯ — квітки, розміщені певни­ 1 — прямостояче; 2 — чіпке; 3 — витке; ми групами на пагоні. 4 — повзуче. ТАБЛЕТКИ — тверда дозована лікарсь­ ка форма. М ають вигляд круглих, овальних або інш ої форми пластинок з плоскою або двовипуклою поверх­ нею. Виробляють таблетки пресуван­ ням інгредієнтів спеціальними автома­ тами на фармацевтичних підприємст­ вах. ТАМПОН — стерильний кусочок вати або марлі, введений у рану чи п орож ­ нину для припинення кровотечі, ева­ куації виділень. Тампони з нанесе­ ними на них лікарськими речовинами застосовую ть і з лікувальною метою (наприклад, вводять у піхву). ТИЧИНКА — одна з головних частин квітки. Здебільшого в тичинці розрізня­ ють тичинкову нитку та прикріпле­ 7 ний до неї пиляк, у якому розвива­ ються пилкові зерна. К ількість тичи­ нок у квітках різних рослин різна — Стебло в поперечном у розрізі: 1 — сплюснуте; 2 — тригранне; 3 — чо­ під однієї (наприклад, у канни) до кіль­ тиригранне; 4 — багатогранне; 5 — р е ­ кох десятків і н авіть-со тен ь (у піво­ бристе; 6 — борозенчасте; 7 — крилате. нії). СТОВПЧИК — частина маточки у квіт­ ках покритонасінних рослин. М іститься між прийм очкою й за в'яззю . Ф ункції стовпчика — винесення приймочки в полож ення, зручне для вловлювання п и л к у , а також проведення в зав'язь пилкових трубок. СТРОБІЛ — орган розм нож ення дея­ ких вищих рослин (голонасінних, п лау­ новидних, хвощовидних). Являє собою видозмінений вкорочений пагін, що н е­ се спеціалізовані листки-спорофіли, на яких розвиваю ться споротворні орга­ ни — спорангії. У різноспорових рослин стробіли диф еренційовані на мікростробіли і мегастробіли. Див. також Шишка. СТРОМА — щільне сплетення гіф, на поверхні або всередині якого розта­ шовані плодові тіла або конідієносці у сумчастих і незаверш ених грибів.

ФІТОДИЗАЙН — вчення про викори­ стання рослин цілком або у вигляді моделей для поліпш ення середовища існування людини в ш тучних системах. Теоретичне обгрунтування ф ітодизай­ ну як нового наукового напряму (1978) належ ить академікові АН УРСР А. М. Гродзінському. Основними зав­ даннями ф ітодизайну є так зване озе­ ленення ін тер’єрів, створення естетич­ но приємної й комфортабельної обста­ новки, яка б відповідала ф ун кц іональ­ ному призначенню приміщення; зн еза­ раж ення від патогенних мікроорга­ нізмів; очищення повітря приміщення від пилу й шкідливих газів і збага­ чення його на цілющі леткі речо­ в и н и — фітонциди, здатні підвищувати працездатність людини; індикація біо­ логічно небезпечних ситуацій.

ц, ч, ш, щ, я

ЦИБУЛИНА — видозмінений підземний (рідше надземний) пагін, що має дуж е вкорочене стебло (т. з. денце) з м 'я ­ систими, лускоподібними, щільно роз­ міщеними листками. С луж ить для ве­ гетативного відновлення і розм нож ен­ ня.

ЧАШЕЧКА — зовніш нє коло зелених або яскравозабарвлених листочків (ча­ шолистків) подвійної оцвітини квітки. Основна функція чашечки — захист інших частин квітки. пелюстки віночка

ЧАШОЛИСТКИ — зовніш ні зелені ли­ сточки подвійної оцвітини, що скла­ дають чаш ечку. ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНСЬКОЇ РСР — основний документ, в якому подано список рідкісних та зникаю чих видів тварин і рослин Української РСР, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, їх відтворення і раціональне використання. Червона книга УРСР за­ снована в 1976 р., містить відомості про 85# видів і підвидів тварин і 151 вид вищих рослин. ЧЕРЕШОК листка — вузька стеблопо­ дібна частина листка, за допомогою якої листкова пластинка прикріплю є­ ТРАВА — лікарська сировина у вигляді ться до стебла. квітучих, облистнених пагонів. ШИПИ у рослин — тверді колючі ви­ ТУРІОНИ — вегетативні пагони, що у т ­ рости поверхневих тканин, метаморворюються на довгих кореневищ ах ф ізовані клітини епідермісу або ж стебла. у видів роду Rosa.

510 Це здерев'янілі утвори (загострені або гачкуваті), що ви кон ую ть' захисну функцію , а зрідка й функцію поши­ рення п лодів та насіння. Ш И Ш КА — 1) Зібрання мегастробілів хвойних рослин, кож ний із яких являє собою насінну луску з насінними зачатками, що сидить на централь­ ній осі в п азусі покривної луски (інко­ ли шишка складається лише з одного м егастробіла). При дозріванні насіння шишки стають дерев'янистими, рідше м'ясистими, ягодоподібними. Див. та­ кож Стробіл. 2) Ж іноче суцвіття і с уп лід д я у представників родів Alnus, Humulus, що складається із видовж е­ ної осі і покривних листків, в пазухах яких розміщені квітки, поодинокі або зібрані в сидячі дихазії. ШИШКОЯГОДА — шишка у деяких рос­ лин (яловець, тис), яка при дозріванні насіння стає м'ясистою, ягодоподіб­ ною. ШЛУНКОВИЙ ЧАЙ — напій, виготов­ лений з лікарських рослин. Використо­ вую ть при розладах ф ун кц ії ш лунка і кишок як в'яж у ч і (протипроносні) 1 такі, що регулюють діяльність ки­ шечника, засоби. Ш л у н к о в и й ч а й №1 (в'яж учи й): 2 столові лож ки суміш і плодів чере­ мхи звичайної і чорниці звичайної, взятих у співвіднош енні 3:2, залива­ ють двома склянками окропу, ки п 'я­ тять 20 хв, процідж ую ть і після охолодж ення п'ю ть по чверті або по­ ловині склянки 3—4 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 2 (в'яж учий): 2 чайні лож ки суміш і шишечок віль­ хи сірої, кореневищ а гірчака зм іїного, взятих у співвіднош енні 2:1, заварюють склянкою окропу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть і п'ють по чверті або половині склянки 3—4 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 3 (в'яж учий): 2 столові лож ки суміші плодів чор­ ниці і км и ну звичайного, кореневища перстачу прямостоячого, квіток цм ину піскового і листя ш авлії лікарської, взятих у співвіднош енні 2:1:1:1:3, зали­ вають двома склянками окропу, к и п 'я­ тять 10 хв, процідж ую ть і після охолод­ ж енн я приймають по півсклянки 3—4 рази на день за 20 хв до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 4 (в'яж учий): 2 чайні лож ки суміш і кореневищ перстачу прямостоячого і гірчака зм ії­ ного, взятих у співвіднош енні 1:4, заварюють склянкою окропу, настою­ ють ЗО хв, процідж ую ть і п'ю ть по чверті або третині склянки 3—4 ра­ зи на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 5 (в'яж учи й): 2 чайні лож ки суміші (порівну) корене­ вищ гірчака зм іїного і родовика ліка р ­ ського заварю ю ть склянкою окропу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть і прий­ мають по чверті або третині склянки З—4 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 6 (в'яж учий): 2 столові лож ки суміші кореневищ перстачу прямостоячого і гірчака зміїного, трави грициків звичайних, листя м'яти перцевої і квіток ромашки лікарської, взятих у співвідношенні 2:2:3:1:1, заварю ю ть двома склянка­ ми окропу, настоюють ЗО хв, процід­

ж ую ть і п'ю ть по половині або тре­ тині склянки 3—4 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 6 (в'яж учий): 2 чайні лож ки суміші (порівну) кореня щ авлю кінського і кореневища гірча­ ка зміїного заварюють склянкою окро­ пу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть і п'ю ть по чверті або третині склянки З—4 рази на день до їди. . Ш л у н к о в и й ч а й № 7 (в'яж учий): 2 чайні лож ки суміші квіток цмину піскового, листя ш авлії лікарської, плодів кмину звичайного, кореневища перстачу прямостоячого, взятих у спів­ відношенні 2:5:1:2, заварюють склян ­ кою окропу, настоюють до охолодж ен­ ня, процідж ую ть і приймають по п ів­ склянки 3 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 8 (в'яж учий): столову лож ку суміші (порівну) кори дуба звичайного і кореневища аїру тростинового заварюють склянкою ок­ ропу, настоюють ЗО хв, процідж ую ть 1 приймають по чверті склянки 3—4 ра­ зи на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 9 (в'яж учи й): столову лож ку суміші трави спориш у звичайного, кореневища перстачу п ря­ мостоячого, листя подорож ника в е л и ­ кого, взятих у співвідношенні 1:2:2, заварюють склянкою окропу, настою ­ ють ЗО хв, процідж ую ть і прийма­ ють по чверті склянки 3—4 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 10 (в'яж учий): 2 столові лож ки суміші (порівну) кореневищ перстачу прямостоячого і родовика лікарського, трави грициків звичайних заварюють двома склянками окропу, настоюють ЗО хв, п роцідж у­ ють і п'ю ть по півсклянки 3—4 рази на день до їди. Ш л у н к о в и й ч а й № 11 (в'яж учий): столову лож ку суміші (порівну) ко­ реневища перстачу прямостоячого, пло­ дів чорниці, листя м 'яти перцевої і кропиви дводомної заварюють склян­ кою окропу, настоюють ЗО хв, про­ цідж ую ть і приймають по три чверті чи по 1 склянці 2—3 рази на день до їди. Шлунковий ч а й №1 2 (регулює діяльність кишок): столову лож ку суміші кори круш ини ламкої, листя м 'я ­ ти перцевої і кропиви дводомної, кореневищ а аїру тростинового і коре­ невищ з коренями валеріани лікарської, взятих у співвіднош енні 3:2:3:1:1, за ­ ливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть і після охолод­ ж енн я п'ю ть по півсклянки вранці й увечері. Шлунковий ч а й №1 3 (регулює діяльність кишок): 2 чайні лож ки суміші кори крушини ламкої, плодів анісу звичайного, трави деревію зви ча й ­ ного, насіння гірчиці сарептської, ко­ реня солодки голої, взятих у співвід­ ношенні 2:2:1:2:3, заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, процідж ую ть і після охолодж ення п'ю ть по п ів­ склянки вранці й увечері. Шлунковий ч а й № 14 (регулює діяльність кишок): столову лож ку суміш і кореневища аїру тростинового, кори крушини ламкої, листя м'яти пер­ цевої і кропиви дводомної, кореня кульбаби лікарської і кореневищ з ко­ ренями валеріани лікарської, взятих у

співвідношенні 1:3:2:2:1:1, заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, п ро­ цідж ую ть і після охолодж ення п ’ють по півсклянки вранці й увечері. Ш л у н к о в и й ч а й № 15 (регулює д і­ яльність кишок): столову лож ку суміші листя кропиви дводомної і бобівника трилистого, плодів ялівцю звичайного, кори крушини ламкої, трави золото­ тисячника малого і плодів ф енхелю з в и ­ чайного, взятих у співвіднош енні 1:1:1:1 :2:2, заварюють склянкою окропу, н а­ стоюють 2 години, процідж ую ть і п'ють по півсклянки 2—3 рази на день за 15—20 хв до їди. ШПОРКА — мішковидний виріст о ц ві­ тини, що служ ить для нагромадж ення нектару. Утворюється шпорка на п е лю ­ стках, рідше на чашолистках. ЩИТОК — китицевидне суцвіття, у якого ниж ні квітконіжки довші за верхні, завдяки чому всі квітки роз­ міщені майже в одній площині.

ЯБЛУКО — соковитий багатонасінний плід з тонким шкірястим позаоплоднем, м'ясистим між оплоднем і хрящ у­ ватим середоплоднем. В утворенні яблука, крім зав'язі, беруть участь інші елементи квітки (напр., між оплодень являє собою головним чином гіпантій, що розрісся).

ЯГОДА — нерозкривний, здебільшого багатонасінний плід, у якого при до­ стиганні між оплодень і середоплодень стають соковитим, а позаоплодень має вигляд тонкої шкірки, рідше шкірястий, ж орсткий. екзокарпій

511

ПОКАЖЧИК ОСНОВНИХ ХВОРОБ, СИМПТОМІВ І СИНДРОМІВ, ПРИ ЛІКУВАННІ ЯКИХ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ (З ЗАЗНАЧЕННЯМ НОМЕРІВ РОСЛИН) АБСЦЕСИ: 5,44,52( 312—315,471,545,578,652—654,798,966,1000. Див. також Рани гнійні. АДЕНОМА ПРОСТАТИ: Див. Передміхурової залози збільшення і запалення. АЛЕРГІЯ: 204,216,272,285,354,545,559,575,579,804,853,887,1030,1078. АЛКОГОЛІЗМ: 256,451,549,885,902,948,1078,1106. АЛЬБУМІНУРІЯ: 83,106,107,170,420,452,453,500,540,588,717,718,772,798,809,836. АНГІНА, ТОНЗИЛІТ: 10,11,29,32,76,129,183,184,193,219,224,228,231,233,243,244,248, 269,290,311,335—337,360,375,385,394,404,471,474,479,489,563, 603.627—630,673,679,696,722,733,741,743,753,788,831,837,863, 864,881,887,889,940,941,983,1062,1064,1089,1107,1115,1118,1180, 1204,1207,1231,1248,1259,1260,1283. Див. також Горла і гортані запалення. АНЕМІЇ: 1,3,7,9,10,24,25,29,52,71,139,140,179,180,238,254,264,273,294,324, 361,367,371,400,414,419,424,449,451,529,545,561,568,575,578,579, 582.610.616.627—630,644,709,711,713,778,780,788,796,820,879, 885.922.923.940.941.971.979.988.1035.1062.1100.1115.1135— 1140, 1180,1184,1189,1206,1217,1220,1229,1253,1256,1264,1270— 1272. АНОРЕКСІЯ 9,32,34,35,71,76,108,152,180,181,201,204,264,269,276,294,303,309, (відсутність апетиту): 345,361,414,420,451,452,456,489,529,552,563,589,600,660,679,696, 711,756,780,788,796,817,831,863,869,878,922—925,970,971,988,991, 1016.1020.1067.1068.1135— 1140,1151,1167,1183,1189,1198,1204, 1212,1220,1238,1244,1248,1250,1269. АРИТМІЯ: 17,205,243,244,248,350,859,966,971,1028,1064,1083,1250. АРТЕРІОСКЛЕРОЗ: Див. Атеросклероз. АРТРИТ: Див. Ревматизм суглобовий, Ревматоїдний поліартрит, Артрит. АСТЕНІЯ: Див. Слабість організму загальна. АСТМА БРОНХІАЛЬНА: 23,25,27,29,31,32,34,35,43,45,52,55,63,77,81,100,105,115,129,131,133, 142— 150,174,188,205,227,238,240,285,310,341,342,354,361,385,386, 423,452,453,482,518,523,529,545,546,570,590,671,696,713,719,722, 762,763,791,796,804,817,836,837,863,887,895,916,977,991,1016,1022, 1062,1083,1100,1115,1158,1167,1212,1217,1221,1257,1269. АСЦИТ: Див. Водянка, Набряки. АТЕРОСКЛЕРОЗ: 1,3,7,9,29,35,46,48,50,52,54,62,66,130,139,142— 150,190,208,209, 227,228,243,244,248,272,281,311,324,326.345,350,365,389,414,464, 479,498,500,537,545,578,588,589,606,623,694,711,778,798,820,837, 924,940,941,971,1005,1006,1016,1020,1028,1045,1052,1064,1115, 1125,1166,1180,1195,1196,1206,1207,1212,1282. АХІЛІЯ ШЛУНКА 9,451,671,857,863,1253,1256,1286. ФУНКЦІОНАЛЬНА: БЕЗПЛІДНІСТЬ У ЖІНОК: 174,557,879,914,988,1005,1006. БЕЗСОННЯ: 45,142^150,170,215,243,244,248,254,404,489,537,575,586,600,610, 614,671,673,674,687,696,711,713,756,780,817,834,844,886,925,970, 988,997,1041,1048,1083,1121,1183,1190,1195,1199,1220.

512

БЛЮВАННЯ (викликання): 64,71,128,133,237,285,385,456,549,608,696,854,855,880—884,910, 971,1168,1221 — 1223. БЛЮВАННЯ (зупинка): 81,107г129,142— 150,276,549,713,756,885,948,1005,1006. БОРОДАВКИ, КОНДИЛОМИ: 43,803,831,910,953,1005,1006,1125,1163,1234,1287. БРАДИКАРДІЯ: 651,910,1028,1067,1068,1221— 1223. БРОНХІТ, ТРАХЕЇТ: 1,9,24,30,31,32,45,55,63,100,138,224,228,236,238,267,285,354,361, 427,452,453,474,482,489,518,519,544,545,547,549,556,563,568,577, 621,627—630,644,661,696,702,707—709,722,756,780,796,804,806, 817,836,844,861,875,879,881,910,914,971,1041,1062,1089,1133,1167, 1168,1199,1212,1217,1230. ВЕН РОЗШИРЕННЯ 34,35,52,138,211,220,227,228,371,414,570,575,578,642,788,887,910, ВАРИКОЗНЕ, ФЛЕБІТ, 983,1016,1028,1178,1234. ТРОМБОФЛЕБІТ: ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ: 2,26,43,44,57,98,224,311,540,650,805,836,1058,1125,1128,1163. ВИРАЗКОВА ХВОРОБА 8,9,25,29—32,38,55,74,80,131,184,198,226,240,267,360,385,386,397, ШЛУНКА 404,489,491,549,552,570,578,603,643,645,650,661,686,713,717,733, І ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ 743,778,863,913,914,1040,1041,1078,1115,1121,1176,1270. Див. таКИШКИ: кож Гастрит гіперацидний. ВІТИЛІГО: 34,35,414,838,947,1022,1062. ВОДЯНКА, НАБРЯКИ: 4,43,128,156,180,200,205,238,330,452,453,469,482,507,540,545,549, 567,578,579,582,583,588,589,601,614,687,695,696,717,718,762,763, 772,780,782,796,822,838,869,880,892,895,908,1018,1163,1173,1204, 1262. ВОЛОССЯ ВИПАДАННЯ, 9,34,375,568,578,579,610,627—630,645,668,696,722,838,887,910,947, ОБЛИСІННЯ: 975,988,1027,1126,1180,1242. ГАРЯЧКОВІ СТАНИ: 2,14—21,33,42,88,108,140,152,156,165,181,188,208,209,354,394, 419,451,482,529,533,549,583,645,679,780,803,836,838,844,854,855, 869,887,892,900,903,916,922,991,1017,1025,1027,1035,1089,1107, 1118,1132,1137,1143,1151,1163,1199,1221— 1223,1253,1256,1292. ГАСТРАЛГІЯ: 2,6,24,42,270,311,375,713,715,717,795,861,892,979,1025,1058. ГАСТРИТ ГІПЕРАЦИДНИЙ 9,55,81,339,491,505,627—630,713,741,743,923,970,1000,1078,1125. (гіперсекреторний): Див. також Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. ГАСТРИТ ГІПОАЦИДНИЙ 3,25,27,29,38,77,339,345,394,414,451,479,563,570,589,772,817,864, (анацидний): 878,913,914,970,971,977,991,1020,1064,1137,1286. ГАСТРИТИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ: 5,9,25,27,29— 32,38,52,63,122,133,152,167,168,219,224,228,264,309, 335—337,365,400,456,491,505,518,547,552,578,632,645,665,687, 711,735,762,763,777,796,803,831,861,863,878,879,900,914,925,977, 983,1089,1115,1166,1176,1234,1238,1248,1278. ГЕЛЬМІНТОЗИ: 3,4,11,14—21,63,142— 150,181,213,238,264,279,333,414,427,489, 528,536,549,552,570,582,671,692,695,696,741,743,746,796,831,836, 854,864,878,910,922,923,925,966,983,988,1016,1026,1074,1125,1137, 1163,1167,1195,1196,1203,1204,1212,1217,1244,1269,1292.

513

ГЕМОРОЙ: 70,188,204,211,228,231,233,254,276,277,335—337,414,474,479,489, 493,544,561,575,578,579,582,598,642,644,645,659,667,696,708,743, 780,796,803,832,837,857,881,885,928,929,953,966,991,997,1020,1035, 1067, Ш 5 ,1143,1151,1180,1197,1270. ГЕПАТИТИ: 4,5,10,43,54,55,63,70,98,108,139,165,167,168,174,180,188,190,200, 201,224,228,269,270,311,368,379,382,385,414,422,423,449,451,456, 479,488,489,507,525,529,549,557,566,582,588,589,598,601,604,627— 630,639,659,660,667,686,687,696,722,756,760,762,772,780,782,796, 809,817,820,831,836,863,875,878,879,889,910,923,971,1005,1006, 1017,1018,1019,1020,1035,1044,1052,1115,1125,1132,1137,1173, 1199.1203.1206.1234.1244.1250.1269. ГІНГІВІТ: 70,174,303,371,404,414,471,474,696,788,837,861,863,881,889,914, 953.983.1050.1158.1212.1253.1256.1269. Див. також Стоматит. ГІПЕРГІДРОЗ: Див. Пітливість підвищена. ГІПЕРТЕНЗІЯ: 3,7,33,52,56,58,71,139,192,193,213,240,243,244,248,272,282,310, 326,345,349,360,371,374,389,394,397,414,419,479,491,537,566,575, 588,616,650,668,694,711,756,796,798,802,804,817,820,837,854,948, 1016,1019,1045,1052,1067,1068,1115,1118,1121,1123,1124,1180, 1195,1196,1207,1212,1221—1223,1261,1262,1270. ГІПОГАЛАКТІЯ: 45,47,57,71,165,294,382,518,533,540,552,559,575,578,589,616,737, 869,971,975,988,1135,1140,1167,1244. ГІПОТЕНЗІЯ: 4,17,48,50,52,330,354,371,401,588,626,982,988,1028,1104. ГЛИСТИ: Див. Гельмінтози. ГОЛОВНІ БОЛІ: 6,23,43,44,108,129,138,155,156,165,192,197,208,209,257,270,491, 537,545,563,575,589,671,696,756,817,837,839,844,878,948,1016,1083, 1118,1132,1168,1197,1220. Див. також Мігрень. ГОЛОСУ ВТРАТА: 63, 238, 271, 312—315, 474, 479, 601, 648, 665, 707—709, 756, 887, 971,975,977,1000,1092,1167,1196,1278. ГОРЛА І ГОРТАНІ 1,9,10,30—32,44,45,76,77,156,184,203,204,228,238,275,285,324,371, ЗАПАЛЕННЯ: 474,476,489,518,519,563,578,621,756,788,795,844,857,863,880,1005, 1006,1064,1078,1118,1168,1217. Див. також Ангіна, Тонзиліт. ГРИП: 14—21,64,156,198,208,209,354,451,556,627—630,711,796,836,844, 911.979.988.1022.1163.1167.1269. ГРУДНА ЖАБА: Див. Стенокардія. ДЕРМАТИТИ: 1,2,42,54,174,181,192,193,208,209,242,264,276,277,414,424,491, 601,650,652—654,667,717,718,722,817,831,836,854,855,869,891,953, 986.991.1016.1020.1143.1151.1170.1171.1212.1242.1269. Див. також Екзема, Лишай, Псоріаз. ДИЗЕНТЕРІЯ: 2,32,71,222,231,271,309,312—315,335—337,360,419,427,788,803, 861,863,864,913,983,1207,1221,1244,1269,1291. ДИСПЕПСІЯ: Див. Діарея, Метеоризм. ДІАБЕТ ЦУКРОВИЙ: 54,71,74,125,140,271—273,292,294,350,365,420,489,500,533,545, 547,578,588,589,592—594,602,626,652—654,665,702,752,780,788, 802,863,879,885,886,940,941,971,1006,1049,1052,1100,1115,1125, 1167,1196,1238,1248,1253,1256,1259,1260.

514

ДІАРЕЯ: 2,9,10,30—32,41,57,58,70,71,125,133,180,188,204,211,224,228,231, 276,277,309,335—337,371,394,404,427,441,444,451,452,453,545, 549.563.661.667.674.707—709,741,756,780,788,812,831,880—887, 861,863,913,970,983,991,1006,1024— 1026,1064,1067,1068,1089, 1100,1115,1118,1132,1158,1204,1220,1238,1242,1244,1248,1269. ЕКЗЕМА: 52,64,180,200,211,213,223,232,254,286,310,371,452,453,470,479, 482,491,500,518,533,549,645,652—654,696,756,769,778,780,788, 796,836,837,863,879,891,940,941,966,974,988,1020,1092,1170,1171, 1234.1296. ЕНТЕРОКОЛІТ: Див. Коліти. ЕПІЛЕПСІЯ: 23,98,122,133,197,208,209,215,217,223,262,311,404,533,537,611, 658,661,713,820,854,878,885,886,890—892,925,988,1006,1016— 1018, 1041.1042.1059.1106.1168.1231.1296. ЖОВТЯНИЦЯ: Див. Гепатити. ЖОВЧНОКАМ’ЯНА Див. Холелітіаз. ХВОРОБА: ЗАДУХА: Див. Астма бронхіальна. ЗАПОРИ: 2,4,7,23,24,26,27,29,41,52,54,59,108,128,152,203,262,324,392,451, 491,493,528,529,563,570,578,579,582,645,687,696,727,756,780,885, 886,908,913,941,966,971,975,1062,1132,1196,1291. ЗІР (гостроти поліпшення): 9,44,179,238,264,350,626,743,760,817,914,923,982,988,1167. ЗОБ: Див. Щитовидної залози хвороби. ЗОЛОТУХА: Див. Скрофульоз. ЗУБНИЙ БІЛЬ: 14,16,21,71,190,192,193,198,223,243,244,248,294,360,429,488,598, 696,719,760,801,861,881,916,927,1050,1059. ІМПЕТИГО: 1128,1170,1171. ІМПОТЕНЦІЯ: 9,44,48,50,71,72,242,352,365,401,441,442,444,446,525,540,661,662, 717—719,743,756,780,824—826,838,889,893,982,988,1016,1025, 1125,1184,1196,1212. ІМУНОЛОГІЧНОЇ 9,89,179,294,303,401,449,451,479,578,589,778,923,988,1184,1217, СИСТЕМИ СТИМУЛЮВАННЯ: 1253,1256,1286. ІСТЕРІЯ: 9,488,552,563,570,575,583,600,660,687,690,756,759,788,817,891,988, 1020,1083,1199. ІШІАС: 5,14,16,17,19—21,57,414,456,570,600,759,780,782,880—884,1092, 1199,1203,1253,1256. КАРІЄС: 25,27,264,303,582,652—654,765,788,991,1115,1180,1189,1238. КАШЕЛЬ: 1,2,10,12,14—21,32,41,64,108,115,128,152,174,198,228,262,264,285, 294,354,452,453,474,491,547,570,575,614,627—630,642,644,665,671, 673.687.696.702.707—709,713,715,717—719,746,757,780,784,796, 837,838,854,855,887,913,916,919,986,1042,1089,1107,1118,1168, 1196,1220,1242,1250,1262. КІСТОК ПЕРЕЛОМ: 52,264,346,371,627—630,991.

515

КЛІМАКС ПАТОЛОГІЧНИЙ: 8,9,155,243,244,248,262,474,788,857,940,941,970,988,1006,1067, 1068.1183.1189.1199.1212.1248. КОКЛЮШ: 1,25,27,30—32,43—45,64,131,152,351,361,482,483,577,585,614,696, 717,718,836,910,914,916,1005,1006,1064,1168,1171,1217,1220— 1223. КОЛІТИ: 5,9,25,29—32,38,45,65,122,130,184,213,219,222,302—308,345,449, 451,760,780,862,911,914,948,952,977,983,988,1000,1020,1062,1132, 1166,1176,1196,1207,1212,1278. КОНДИЛОМИ: Див. Бородавки, Кондиломи. КОРОСТА: 4,122,186,215,309,360,549,582,600,647,648,650,735,780,878,903, 953,991,1020,1030,1092,1128. КРОВООБІГУ 52.133.227.228.330.354.371.414.642.696.762.763.791.1028.1248. НЕДОСТАТНІСТЬ: КРОВОТЕЧІ: 10,25—27,58,62,167,168,174,179,232,275,302—308,335—337,397, 427.557.566.578.579.627—630,772,831,861,900,916,940,941,983, 1017,1019,1180,1248,1262. КРОВОТЕЧІ МАТКОВІ: 10,26,27,43,52,62,63,133,184,188,216,217,223—225,228,232,233,286, 302—308,385,427,451,479,546,556,557,583,585,646,772,798,804, 819,831,854,869,881,983,989,1018,1100,1232,1263. ЛАРИНГІТ: Див. Горла і гортані запалення. ЛЕГЕНЬ ЗАПАЛЕННЯ: Див. Пневмонія. ЛИШАЙ: 4,29,62,181,211,228,533,556,598,645,722,735,769,777,780,788,796, 803,836,892,916,1020,1128. ЛЮМБАГО: Див. Невралгії. МЕНСТРУАЛЬНОГО 9,11,44,57,63,65,70,76,80,165,200,217,238,254,270,345,360,385,479, ЦИКЛУ ПОРУШЕННЯ: 483,499,529,545,549,563,578,604,645,646,659,660,671,673,686,711, 717,718,760,836,854,861,869,870,885,886,891,911,922,923,925,988, 989,997,1000,1016,1124,1140,1176,1197,1199,1231,1244,1249,1250, 1269. МЕТЕОРИЗМ: 9,32,34,35,45,63,115,142— 150,152,180,238,312—315,339,345,528, 552.575.600.627—630,660,671,679,687,711,717,718,756,757,861, 869,889,988,1Q00,1067,1068,1078,1167,1183,1204,1212,1220,1244, 1249,1286. МАТКИ ХВОРОБИ 65,70,165,174,224,254,286,302—308,385,414,474—476,575,600,651, ЗАПАЛЬНІ: 665.671.760.798.940.983.1000.1016.1028.1092.1183.1195.1196.1199. 1203,1234,1253,1256. Див. також Кровотечі маткові. МІГРЕНЬ: 14—21,23,108,138,165,203,225,243,244,248,311,414,429,547,600,643, 645,647,650,651,671,696,711,756,844.854,861,880,970,979,988,991, 997.1176.1183.1197.1199. МІКОЗИ: 181,264,650,756,769,788,836,1000,1005,1006,1083,1107,1212,1248. НАБРЯКИ: Див. Водянка, набряки. НЕВРАЛГІЇ: 14—21,26,55,70,108,131,133,156,203,230,235,236,248,418,429,456, 500,545,549,589,600,601,671,756,780,782,836,844,854,857,879,895, 971.1005.1006.1016.1092.1113.1126.1163.1199.

516

НЕВРАСТЕНІЯ, НЕВРОЗИ: 9,36,76,81,98,108,115,142— 150,156,165,197,215,345,350,358,360, 365,414,529,549,598,600,614,627—630,651,660,671,687,696,711, 757,780,834,837,844,886,925,970,982,988, Ю19,1067,1068,1089,1092, 1106,1115,1183,1199,1203,1217,1220,1261. НЕДОКРІВ’Я: Див. Анемії. НЕЖИТЬ: 14—21,29,471,537,549,671,696,831,844,941. НЕФРИТ: 1,30—32,58,63,70,176,198,390,404,420,452,453,498,586,598,686,735, 788,802,808—810,878,903,914,1189,1281. НЕТРИМАННЯ СЕЧІ: 52,125,303,414,578,579,665,667,673,686,752,780,798,831,903,914, 916,1170,1171,1180. НИРКОВОКАМ'ЯНА Див. Уролітіаз. ХВОРОБА: ОБМІНУ РЕЧОВИН 4,7,23,24,48,50,80,88,139,174,193,201,203,208,209,213,254,264,269, ПОРУШЕННЯ: 294,302—308,330,350,365,367,392,394,404,414,427,452,453,482, 498,500,501,507,529,533,546,578,579,582,589,598,608,626,645,679, 717,718,722,727,743,752,784,788,796,801,831,836,879,914,916,924, 940,941,953,971,991,1020,1045,1064,1092,1100,1115,1128,1132,1171, 1183,1184,1189,1198,1203,1212,1269,1286,1296. ОБЛИСІННЯ: Див. Волосся випадання, облисіння. ОБМОРОЖЕННЯ: 228,264,294,335—337,743,778,780,922,971,977,1050,1115,1278. ОНКОЛОГІЧНІ ХВОРОБИ: 42,62,71,73,89,115,139,221,420,469,479,482,498,529,645,673,736, 766,769,798,886,891,892,895,914,919,948,966,1000,1016,1061,1125, 1128,1176,1212,1234. ОПІКИ: 1,10,29,52,156,174,213,254,279,285,294,358,414,471,474,482,491, 540,544,545,665,743,778,803,819,863,881,891,910,977,1000,1143, 1158,1242,1278. ОЧНІ ХВОРОБИ ЗАПАЛЬНІ: 2,10,29,220,264,354,386,397,424,471,537,545,575,589,604,671,713, 741,743,759,762,763,778,817,819,896,913,1000,1016,1128,1158,1168, 1180,1227,1234,1238,1244. ПАМ'ЯТІ ПОКРАЩЕННЯ: 9,174,600,711,988,1000. ПАРАЛІЧ: 43,44,220,488,552,604,780,971,1032,1114,1121 — 1123. ПАРКІНСОНІЗМ: 81,215,300,1048. ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ 115,228,292,415,420,427,452,453,667,803,869,879,984,1067,1068, ЗБІЛЬШЕННЯ І 1132,1143,1151,1184,1196. ЗАПАЛЕННЯ: ПЕЧІЯ: 179.235.449.451.491.498.578.579.741.880—884,914,923,1025,1137, 1196,1297. ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ 394.449.451.607.645.798.880—884. ЗНИЖЕНА ФУНКЦІЯ: ПІЄЛІТ: Див. Цистит, Сечових шляхів катар. ПІТЛИВІСТЬ ПІДВИЩЕНА 264,335—337,578,652—654,660,696,760,1180,1248,1249. (гіпергідроз):

517

ПНЕВМОНІЯ: 42,45,64,181,262,275,312—315,368,518,544,568,831,836,844,881, 1041,1062,1133,1230,1257. ЙОДАГРА, ОСТЕОАРТРОЗ: 14—21,42,43,46,55,63,64,66,70,77,174,176,184,192,208,209,213,228, 230,269,324,330,346,379,382,392,394,414,452,453,480,529,569,570, 582,588,600,604,645,648,659,686,695,759,780,803,836,837,844,854, 879,885,887,895,910,952,977,1049,1114,1115,1143,1151,1197,1226, 1253.1256.1278.1281.1292. ПРОНОС: Див.. Діарея. ПРОСТАТИ АДЕНОМА: Див. Передміхурової залози збільшення і запалення. ПСОРІАЗ: 30—34,62,602,836—838,903,1092,1226,1297. РАНИ ГНІЙНІ: 32,52,138,152,156— 164,188,193,201,204,211,224,254,267—269,286, 302—308,333,361,371,380,404,414,427,452,453,456,464,471,474,476, 482,489,491,520,529,545,546,570,578,579,598,627—630,642,645,667, 671,687,703,772,780,784,788,796,803,809,817,869,875,878,884,887, 891,910,916,940,941,966,983,988,991,1000,1016,1024,1025,1026, 1050,1067,1068,1100,1107,1115,1118,1122,1158,1178,1183,1189, 1212.1220.1242.1249.1292. РЕВМАТИЗМ СУГЛОБОВИЙ, РЕВМАТОЇДНИЙ ПОЛІАРТРИТ, АРТРИТ: '

5,14—21,52,55,58,63,64,70,105,108,125,138,156,170,174,184,192, 193,200,204,208,224,228,231,235,237,262,269,271,303,312—315,330, 333,394,414,420,427,452,453,456,482,500,529,540,545,547,549,552, 570,578,589,592—594,600,627—630,645,660,671,686,696,722,751, 752,756,759,780,784,836,854,855,857,878,879,885,887,895,910,952, 971,988,1006,1016,1064,1092,1107,1115,1126,1143,1151,1163,1168, 1178,1183,1189,1197,1199,1203,1220— 1223,1253,1256,1281,1283, 1292.

СЕЛЕЗІНКИ ХВОРОБИ: 63,71,285,361,449,451,488,489,582,589,632,643,660,686,722,875, 879,881,991,1115. СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ: 1,4,26,35,58,98,188,205,215,224,262,330,389,537,568,575,601,687, 762,763,791,809,869,885,972,1028,1083,1231,1232,1285. Див. також Аритмія, Брадикардія, Стенокардія, Тахікардія. СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ КАТАР: Див. Цистит, Пієліт, Сечових шляхів катар. СЕЧОКАМ'ЯНА ХВОРСІБА: Див. Уролітіаз СКРОФУЛЬОЗ: 264,420,559,589,645,696,717,743,769,780,795,796,836,879,887,892, 953,966,1167. СЛАБІСТЬ ОРГАНІЗМУ 9,24—27,48,50,70,125,179,278,294,401,498,546,600,626,661,711, ЗАГАЛЬНА: 767,778,780,78‘4,788,798,838,887,910,988,1000,1026,1100,1104,1137, 1204.1248.1253.1256.1292. СПАЗМИ, СУДОМА: 4,9,26,34,35,43,45,81,105,142— 150,152,228,243,244,248,264,285, 303,309,339,345,354,385,386,414,479,491,552,570,575,588,600,604, 627—630,671,687,696,711,717,718,756,760,796,808—810,817,834, 836,837,838,861,885,886,903,910,922,923,925,940,941,979,988,1000, 1005,1006,1016,1024— 1026,1044,1078,1167,1178,1183,1189,1203, 1204,1212,1217.1221,1234,1242,1249. СТАТЕВА ЗБУДЛИВІСТЬ: 363,614,780,836,837,881,1183,1189. СТАТЕВА СЛАБІСТЬ: Див. Імпотенція.

518

СТЕНОКАРДІЯ 34,35,52,58,262,456,568,575,756,861,1067,1068,1125,1199. (грудна жаба): СТОМАТИТ: 1,9,10,32,52,65,70,71,204,270,292,294,311,404,414,489,568,696,788, 831,837,861,863,983,1022,1040,1064,1118,1132,1248. СУХОТИ: Див. Туберкульоз легень. ТАХІКАРДІЯ: 36,43,71,188,429,651,687,756,798,844,1028,1067,1083. ТОНЗИЛІТ: Див. Ангіна, тонзиліт. ТРАХЕЇТ: Див. Бронхіт, трахеїт. ТРОМБОФЛЕБІТ: Див. Вен розширення варикозне, флебіт, тромбофлебіт. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ: 13,14,16,17,19—21,25,27,29—32,41,64,188,203,227,285,351,365,400, 414,422,451,452,479,518,540,546,547,616,646,661,707—709,717,752, 780,796,878,887,914,925,928,1041,1135,1180,1217,1247. УРОЛІТІАЗ 9,11,30—32,35,55,57,70,77,128,165,193,208,209,224,230,270,271,273, (нирковокам'яна хвороба, 324,330,351,420,452,453,525,531,559,561,568,578,583,588,589,610, сечокам'яна хвороба): 632,645,666,686,687,717,718,722,743,752,780,796,797,808—810,831, 838,861,869,878,879,885,892,971,979,989,991,1017,1044,1100,1115, 1132.1135.1173.1184.1253.1256.1278.1292.1296. УШИБ: 4,48,50,52,63,254,361,371,404,429,59.2—594,863,914. ФАРИНГІТ: Див. Горла і гортані запалення. ФЛЕБІТ: Див. Вен розширення варикозне, флебіт, тромбофлебіт. ФУРУНКУЛЬОЗ: 2,52,303,346,361,381,414,471,479,498,540,563,585,601,696,652— 654,687,772,831,844,869,879,887,889,892,903,966,983,1107,1128, 1132.1163.1183.1196.1296. ХЛОРОЗ: Див. Анемії. ХОЛЕЛІТІАЗ 9,11,77,165,208,209,414,452,453,531,588,589,645,686,687,717,718, (жовчнокам'яна хвороба): 722,743,756,808—810,831,861,875,910,971,1000,1016,1020,1025, 1158,1203. ХОЛЕЦИСТИТ, ХОЛАНГІТ: 52,80,213,238,240,269,333,346,385,386,394,414,449,451,456,489, 528,529,537,566,578,588,589,607,627—630,696,760,796,802,808— 810,831,878—884,916,923,970,971,977,983,1016,1019,1020,1024— 1026,1040,1114,1167,1198,1203,1234,1242,1250,1269,1270. ЦИСТИТ, ПІЄЛІТ, 4,30—32,34— 35,63,70,81,87,125,128,133,140,152,165,170,174,193, СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ КАТАР: 201,208,209,224,238,254,285,303,330,346,394,404,414,415,420,427, 452,453,498,500,520,540,545,568,582,588,650,711,752,784,796,797, 801—803,808—810,831,836,869,875,879,892,903,914,971,979,991, 1030,1040,1044,1064,1078,1107,1115,1132,1143,1167,1171,1184, 1189,1203,1281,1286,1292. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ: Див. Діабет цукровий. ЧИРЯКИ: Див. Фурункульоз. ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ 23,32,139,188,224,330,424,488,537,606,651,743,769,780,788,860, ХВОРОБИ: 881,892,966,970,1028,1067,1115,1166.

519

Алфавітний покажчик українських наукових і народних назв лікарських рослин (з зазначенням номера статті в довіднику) А Барбарис звичайний 70 Барвінок малий 71 Абрикос обы кновенны й 1 Барвінок прямий 72 А вокадо З Барвінок рож евий 73 А вран лекарственны й 4 Барвінок трав'янистий 74 Агава ам ериканская 5 Бдж олина трава 75 А докса м ускусная 8 Бедринець великий 76 А ир болотны й 9 Бедринець ломикаменевий Аистник цикутовы й 275 77 Айва продолговатая 10 Бедрянка цареградська 78 А йлант вы сочайш ий И Безплідниця 79 А конит дж унгарский 16 Безсмертки однорічні 80 Аконит крепкий 20 Беладонна звичайна 81 Аконит м етельчаты й 14 Береза біла 82 А конит низкий 19 Береза бородавчаста 83 Аконит пёстры й 21 Береза дніпровська 84 А конит противоядный 17 Береза низька 85 А ктинидия колом икта 25 Береза повисла 86 А ктинидия острая 24 Береза пухнаста 87 А ктинидия полигамйая 26 Березка польова 88 А ктинидия пурпурная 27 Березовий гриб 89 Алое древовидное 29 Берізка 90 А лтей армянский 30 Бешизник 91 А лтей коноплёвы й 31 Билинець довгорогий 92 А лтей лекарственны й 32 Билинець запашний 93 А мброзия полы нолистная 33 Билинець комариний 94 Амми больш ая 34 Біла акація 95 А мми зубная 35 Білий гриб 96 А м орф а кустарниковая 36 Білоголовник 97 А набазис безлистный 466 38 Білозір болотний 98 А накам птис пирамидальны й Білолоз 99 А ндромеда многолистная 41 Біота східна 100 Анис обы кновенны й 45 Біс-дерево 101 А нхуза лекарственная 198 Благодатка 102 А пельсин 46 Блекота бліда 103 А ралия вы сокая 48 Блекота чеська 104 А ралия сердцевидная 50 Блекота чорна 105 А рбуз колоцинт 469 Блошниця простерта 106 А рбуз обы кновенны й 468 Боби 107 А рника горная 52 Бобівник трилистий 108 А ронник пятнисты й 55 Бобчук 109 А рония черноплодная 272 Бодяк 110 Артиш ок посевной 54 Бож а крівця 111 А стра альпийская, 12 Бож дерево 112 А стра европейская 13 Бож е тіло 113 А страгал датский 56 Бож і ручки 114 А страгал сладколистны й 57 А страгал ш ерстистоцветковый 58 Болиголов плямистий 115 Борконь 116 А странция крупная 59 Боровик 117 Боровиця 118 Б Борош ень 119 Багульник болотный 64 Борщеві лопуцьки 120 Бадан толстолисты й 65 Борщ івник європейський 121 Базилик обы кновенны й 152 Борщ івник сибірський 122 Баклаж ан 66 Братки 123 Бамия 226 Бріофілюм Д айгремонта 124 Б аранец обы кновенны й 902 Брусниця 125 Барбарис обы кновенны й 70 Будяк ж овтоцвітий 126 Барвинок малый 71 Бузина смердюча 127 Барвинок прямой 72 Бузина трав'яниста 128 Барвинок розовы й 73 Бузина червона 129 Барвинок травянисты й 74 Бузина чорна 130 Бедренец больш ой 76 Бузок звичайний 131 Бедренец кам неломковы й 77 Бук лісовий 132 Безвременник осенний 895 Буквиця лікарська 133 Белена чёрная 105 Буркун, білий 134 Белена чеш ская 104 Буркун високий 135 Белозор болотны й 98 Буркун ж овтий 136 Белокопы тник бёлый 569 Буркун зубчастий 137 Белокопы тник гибридный 570 Буркун лікарський 138 Белокудренник чёрны й 759 Буряк звичайний 139 Белы й гриб 96 Буяхи 140

в Валеріана блискуча 141 Валеріана бузинолиста 142 Валеріана висока 143 Валеріана волзька 144 Валеріана вузьколиста 145 Валеріана Гроссгейма 146 Валеріана лікарська 147 Валеріана пагононосна 148 Валеріана пагорбова 149 Валеріана російська 150 Варгун 151 Васильки справж ні 152 Ведмеже вухо 153 Ведмежина 154 Великоголовник сафлоровидний 155 Верба біла 156 Верба гостролиста 157 Верба козяча 158 Верба ламка 159 Верба попеляста 160 Верба прутовидна 161 Верба пурпурова 162 Верба п'ятитичинкова 163 Верба тритичинкова 164 Вербена лікарська 165 Вербець 166 Вербозілля звичайне 167 Вербозілля лучне 168 Верболіз 169 Верес звичайний 170 Вероніка дібровна 171 Вероніка довголиста 172 Вероніка колосиста 173 Вероніка лікарська 174 Вероніка плющ олиста 175 Веселка звичайна 176 Веснівка 177 Весняник лікарський 178 Виноград культурний 179 Вишня звичайна 180 Відкасник безстеблий 181 Вільха біла 182 Вільха клейка 183 Вільха сіра 184 Вільха чорна 185 Віскарія звичайна 186 Віскарія клейка 187 Вовконіг європейський 188 Вовче лико 189 Вовче тіло болотне 190 Вовчий зуб 191 Вовчі ягоди звичайні 192 Вовчуг колючий 193 Вовчуг польовий 194 Водяний перець 195 Водяний грифоль 196 Водянка чорна 197 Воловик лікарський 198 Вологлід 199 Волошка лучна 200 Волошка синя 201 Воронець 202 Вороняче око звичайне 203 В'яз гладенький 204 В'язіль барвистий 205

г Гавір 206 Гав'язь 207

520

Гранатник звичайний 279 Гадючник в'язолистий 208 Граціола 280 Гадючник звичайний 209 Гадючник ш естипелю стковий 210 Грейпфрут 281 Гречка звичайна 282 Гамамеліс віргінський 211 Грижниця багатош любна 283 Ганус 212 Грижниця гола 284 Гарбуз звичайний 213 Гринделія розчепірена 285 Гарбуз столовий 214 Грицики звичайні 286 Гармала звичайна 215 Громовик 287 Гвоздика дельтовидна 216 Грудник 288 Гвоздика різнобарвна 217 Груша дика 289 Геморойна трава 218 Груша звичайна 290 Герань болотна 219 Герань великокореневищ на 220 Груша маслинколиста 291 Грушанка круглолиста 292 Герань криваво-червона 221 Губаня ж овта 293 Герань лісова 222 Гуньба сінна 294 Герань лучна 223 Гусятник 295 Герань Робертова 224 Гусяча лапка 296 Гикавка сива 225 Гутаперчове дерево 297 Гібіск їстівний 226 Гінкго дволопатеве 227 Гіркокаш тан звичайний 228 А Гірчак вузлуватий 229 Давник 298 Гірчак земноводний 230 Д алм атська ромаш ка 299 Гірчак зміїний 231 Дельфіній сітчастоплодий Гірчак перцевий 232 300 Гірчак почечуйний 233 День-і-ніч 301 Гірчак ш орсткий 234 Деревій благородний 302 Гірчиця біла 235 Деревій звичайний 303 Гірчиця сарептська 236 Деревій паннонський 304 Гірчиця чорна 237 Деревій стиснутий 305 Гісоп лікарський 238 Деревій хрящ уватий 306 Гледичія каспійська 239 Деревій цілолистий 307 Гледичія колю ча 240 Деревій щ етинистий 308 Глекопар 241 Д ерен справж ній 309 Глечики ж овті 242 Д ерж идерево звичайне 310 Глід колючий 243 Дзвоники скупчені 311 Глід криваво-червоний 244 Дивина ведмеж а 312 Глід кривочаш ечковий 245 Дивина густоквіткова 313 Глід кримський 246 Дивина залізняковидна 314 Глід обманливий 247 Дивина прегарна 315 Глід одноматочковий 248 Дивина скіпетровидна 316 Глід п'ятистовпчиковий 249 Дивне дерево 317 Глід східний 250 Дивосил 318 Глід український 251 Дика горобинка 319 Глід чорноплодий 252 Дика мальва 320 Глід ш арлаховий 253 Дика рута 321 Глуха кропива біла 254 Димниця 322 Гніздо сороче 255 Диня звичайна 323 Гнойовик чорнильний 256 Диня посівна 324 Головатень звичайний 257 Головатень круглоголовий 258 Д івоча краса 325 Д іоскорея ніппонська 326 Голубець 259 Доля 327 Гонобобель 260 Д рібноцвіт 328 Гордовля 261 Д рібчасте зіллячко 329 Горицвіт весняний 262 Д рік красильний 330 Горіх відьмин 263 Дріоптерис австрійський 331 Горіх волоський 264 Дріоптерис остистий 332 Горіх грецький 265 Д ріоптерис чоловічий 333 Горішник 266 Д ріоптерис ш артрський 334 Горлянка ж еневська 267 Дуб звичайний 335 Горлянка Л аксм ана 268 Дуб пухнатий 336 Горлянка повзуча 269 Дуб скельний 337 Горобейник лікарський 270 Дудник лікарський 338 Горобина звичайна 271 Дудник лісовий 339 Горобина чорноплода 272 Дурман вонючий 340 Горох посівний 273 Дурман звичайний 341 Горушка 274 Дурман індійський 342 Грабельки звичайні 275 Душ анка 343 Гравілат міський 276 Душ инка 344 Гравілат річковий 277 Дягель лікарський 345 Гранат 278

Е Евкаліпт кулястий 346 Евкаліпт попелястий 347 Евкаліпт прутовидний 348 Евкомія в'язолиста 349 Елеутерокок колючий 350 Енотера дворічна 351 Еспарцет піщаний 352 Ефедра гірська 353 Ефедра двоколоса 354 Ефедра пустельна 355 Ефедра середня 356 Ефедра хвощова 357 Ехінацея пурпурова 358 Ехінопанакс високий 359

ж Ж абник польовий 360 Ж абрій звичайний 361 Ж абурник звичайний 362 Ж аб'яче зілля 363 Ж аб'ячі огірочки 364 Ж еньш ень 365 Ж ерделя 366 Ж еруха гірка 367 Ж еруха лучна 368 Ж ивильна трава 369 Ж ивокіст кавказький 370 Ж ивокіст лікарський 371 Ж ивокіст ш орсткий 372 Ж ивородка Дайгремонта 373 Ж имолость голуба 374 Ж им олость козолиста 375 Ж итні ріж ки 376 Ж ито посівне 377 Ж овта водяна лілія 378 Ж овтець багатоквітковий 379 Ж овтець їдкий 380 Ж овтець повзучий 381 Ж овтий осот городній 382 Ж овтило 383 Ж овтниця 384 Ж овтозілля звичайне 385 Ж овтозілля ш ироколисте 386 Ж овтоцвіт весняний 387 Ж овтуш ник розлогий 388 Ж овтуш ник сіруватий 389 Ж овтяниця черговолиста 390 Ж овчинець лікарський 391 Ж остір проносний 392 Ж уравлина звичайна 393 Ж уравлина чотирипелю сткова 394 Ж уравлині носики 395 Ж уравлині стручки 396 з Зайцегуб п'янкий 397 Залізняк бульбистий 398 Залізняк гострокінцевий 399 Залізняк колючий 400 Зам аниха висока 401 Заяча капуста велика 402 Заяча капуста їдка 403 Заяча конюшина багатолиста 404 у Заяча крівця 405 Заяча рутка 406 Заячий горох 407 Заячий квас 408 Заячий мак 409 Заячий щ авель 410 Заячі бурячки 411

521

Заячі вуш ка 412 Звіробій витягнутий 413 Звіробій звичайний 414 Зеленчук ж овтий 415 Земляний ладан 416 Зензівер 417 Зигаденус сибірський 418 Зизиф ус справж ній 419 Зим олю бка зонтична 420 Зимоцвіт 421 Зіновать руська 422 Зірочки ж овті 423 Зірочник середній 424 Златоцвіт рож евий 425 Златоцвіт червоний 426 Злинка канадська 427 Злі ягоди 428 Зм ієголовник молдавський Зм ійовик 430 Зобник 431 Зозулин цвіт 432 Зозулинець блощ ичний 433 Зозулинець болотний 434 Зозулинець гостроверхий 435 Зозулинець мавп'ячий 436 Зозулинець обпалений 437 Зозулинець плямистий 438 Зозулинець пурпуровий 439 Зозулинець розмальований Зозулинець салеповий 441 Зозулинець тризубчастий 442 Зозулинець Ф укса 443 Зозулинець чоловічий 444 Зозулинець ш ироколистий Зозулинець ш оломоносний Золотий дощ звичайний 447 Золотий корінь 448 Золототисячник гарний 449 Золототисячник зонтичний Золототисячник малий 451 Золотуш ник звичайний 452 Золотуш ник канадський 453 Зрадзілля 454 Зубовик 455

і. ї

Іберійка гірка 456 Іван-і-М арія 457 Іван ек 458 Іван-чай 459 Івасик 460 Індійський чай 461 Ін ж и р 462 Ірга канадська 463 Ірга круглолиста 464 Ірниця 465 їж ачн ик безлистий 466

К К абак 467 К авун звичайний 468 Кавун колоцинт 469 К аланхое Д айгремонта 470 Каланхое перисте 471 Калачики дрібненькі 472 К алачики круглолисті 473 К алачики лісові 474 К алачики мавританські 475 Калачикй непомітні 476 Калган 477 К алендула 478

429

440

445 446

450

Копито кінське 550 Калина звичайна 479 Копрій 551 Калинка 480 Коріандр посівний 552 Калитник 481 Корінь ж иття 553 Калю жниця болотна 482 Камфоросма монпелійська 483 Коровай 554 К оров'як скіпетровидний 555 К ам 'яничка 484 Канатник 485 Королиця звичайна 556 К ануфер 486 Коронарія зозуляча 557 Каперці колю чі 487 Корсатка волосиста 558 Каперці трав'янисті 488 Косарики черепичасті 559 Косарське зілля 560 Капуста городня 489 Капуцин 490 Костяниця 561 Котики 562 Картопля 491 Касія вузьколиста 492 Котяча м ’ята справж ня 563 Касія гостролиста 493 Котячий горох 564 Котячі вуса 565 К агарантус рож евий 494 Катран Стевена 495 Котячі лапки дводомні 566 Качим волотистий 496 К расавка 567 Каштан кінський 497 Красоля велика 568 Квасениця звичайна 498 Кремена біла 569 Квасниця 499 Кремена гібридна 570 Квасоля звичайна 500 Кремена лікарська 571 Квітове дерево 501 Крес-салат 572 Кела 502 Кривавник 573 Кендир конопляний 503 Криворот 574 Кермек Гмеліна 504 Кріп запашний 575 Кермек ш ироколистий 505 Крокіс 576 Кизил 506 Кропива велика 577 Кизильник чорноплодий 507 Кропива дводомна 578 Кинза 508 Кропива ж алка 579 Кипарис вічнозелений 509 Кропива мала 580 Кисле дерево 510 Круш ина вільховидна 581 Кислич звичайний 511 Крушина лам ка 582 Кислянка 512 Кудрявець С офії 583 Китайське дерево 513 К узьм ичева трава 584 Китайський рапонтик 514 К укіль звичайний 585 Китайський ф інік 515 К уколиця біла 586 Китайський ясен 516 К укуричка 587 Китятки великі 517 К укурудза звичайна 588 Китятки гіркуваті 518 Кульбаба лікарська 589 Китятки звичайні 519 К унж ут східний 590 Китятки сибірські 520 Купавник 591 Китятки чубаті 521 Купина багатоквіткова 592 Кінська грива 522 Купина запашна 593 Кінський часник череш ковий 523 Купина кільчаста 594 Клен гостролистий 524 Купина лікарська 595 Клен звичайний 525 Купина ш ироколиста 596 Клопогон даурський 526 Куряча трава 597 Ключики 527 Курячі очка польові 598 Кмин звичайний 528 Кучерявий горошок 599 Кнік бенедиктинський 529 Козачий залізняк 530 Козельці лучні 531 Лаванда колоскова 600 Козлики 532 Л аватера тю рінгська 601 Козлятник лікарський 533 Лавр благородний 602 Кокиш 534 Л аконос американський 603 Колючка 535 Л акриця 604 Комонник лучний 536 Л акф іоль садова 605 Конвалія звичайна 537 Л ам інарія цукриста 606 Конопельник 538 Л аскавець золотистий 607 Коноплі водяні 539 Л астовень лікарський 608 Коноплі посівні 540 Л астовинне зілля 609 Коноплі собачі 541 Л атаття біле 610 Конотопці 542 Л атаття дрібноквіткове 611 Конюшина біла 543 Л атаття ж овте 612 Конюшина гірська 544 Л атаття сніж но-біле 613 Конюшина лучна 545 Л атук дикий 614 Конюшина повзуча 546 Л атук компасний 615 Конюшина польова 547 Л атук посівний 616 Конюшина червона 548 Л евзея 617 Копитняк європейський 549 Л евурда 618

л

522

Л епеха звичайна 619 Л етучки 620 Л ещ иця волотиста 621 Л изун 622 Л имон 623 Л имонна м 'ята 624 Л имонна трава 625 Л имонник китайський 626 Липа кавказька 627 Липа пухнаста 628 Липа серцелиста 629 Липа ш ироколиста 630 Л ипка 631 Листовик сколопендровий 632 Л ихоманкова трава 633 Л ихом анник 634 Л ілія біла 635 Л ілія водяна біла 636 Л ілія красива 637 Л ілія ланцетолиста 638 Л ілія лісова 639 Л ілія тигрова 640 Лісове зілля 641 Ліщ ина звичайна 642 Лобода біла 643 Л обода доброго Генріха 644 Л обода запашна 645 Л обода остиста 646 Л обода смердю ча 647 Л обода червона 648 Лоза 649 Ломиніс лозяний 650 Л оминіс прямий 651 Л опух дібровний 652 Л опух малий 653 Л опух павутинистий 654 Л опух справж ній 655 Лох вузьколистий 656 Л охина 657 Л унарія ож иваю ча 658 Л утига розлога 659 Лю бисток лікарський 660 Любка дволиста 661 Любка зеленоцвіта 662 Л ю дина-корінь 663 Люльник 664 Льон звичайний 665 Л ьон проносний 666 Л ьонок звичайний 667

м М агнолія великоквіткова 668 М аївка 669 М аїс 670 М айоран садовий 671 М ак вороній 672 М ак дикий 673 М ак снотворний 674 М аклея дрібноплода 675 М аклюра оранж ева 676 М аковинець 677 М ак-сам осійка 678 М алина 679 М альва лісова 680 М альва мавританська 681 М андарин 682 «М аньчж урський гриб» 683 М аралова трава 684 М араловий корінь 685 М арена красильна 686 М аренка запаш на 687

М аримуха 688 М ар'їн корінь 689 М аруна велика 690 М аруна рож ева 691 М аруна цинерарієлиста 692 М аруна червона 693 М аслина європейська 694 М аслинка вузьколиста 695 М атеринка звичайна 696 М ати-й-мачуха 697 М атка 698 М аткові ріж ки 699 М аточник 700 М аточник білий 701 М ачок ж овтий 702 М ачок рогатий 703 М едвеж е вухо 704 М едівник 705 М едова трава 706 М едунка лікарська 707 М едунка м'якенька 708 М едунка темна 709 М едяник 710 М еліса лікарська 711 М ертва кропива 712 М игдаль звичайний 713 М игдаль низький 714 М игдаль степовий 715 М иколайка 716 М иколайчики плоскі 717 М иколайчики польові 718 М иколайчики приморські 719 М ильна трава 720 М ильний корінь 721 М ильнянка лікарська 722 Мирт звичайний 723 Мисочки 724 М ишатник 725 М ишаче вушко 726 М іхурник деревовидний 727 М іш ечки 728 М огильник 729 М огильник степовий 730 М окрець 731 М олодило паросткове 732 М олодило покрівельне 733 М олочай городній 734 М олочай кипарисовидний 735 М олочай степовий 736 М олочка приморська 737 М ореля 738 М оріж ок 739 М орква гадюча 740 М орква дика 741 М орква їстівна 742 М орква посівна 743 М орська капуста 744 Мох білий 745 «Мох» дубовий 746 М ох сфагновий 747 Мох торфовий 748 М удник 749 М ухоловка 750 М ухомор червоний 751 М учниця звичайна 752 М уш мула звичайна 753 М 'ята блош ина 754 М ’ята водяна 755 М 'ята перцева 756 М 'ята польова 757 М 'ята холодна 758

М 'яточник чорний 759

н Н агідки лікарські 760 Н аперстянка великоквіткова 761 Н аперстянка пурпурова 762 Н аперстянка ш ерстиста 763 Н астурка 764 Н астурція лікарська 765 Н евісточки 766 Н езабудка польова 767 Н еотіанта каптурувата 768 Н етреба звичайна 769 Н етреба колюча 770 Н ечіпай-зілля 771 Н ечуйвітер волохатенький 772 Нирковий чай 773 Німиця 774 Нічна свічка 775

о Обвійник грецький 776 Оберна ш ироколиста 777 Обліпиха круш иновидна 778 Овес звичайний 779 Овес посівний 780 Огіркова трава 781 О гірок-пирскач пруж ний 782 О гірок посівний 783 Огірочник лікарський 784 Огничок нивовий 785 О жина звичайна 786 О ж ина несійська 787 О ж ина сиза 788 О ж ина таврійська 789 Око козине 790 О леандр звичайний 791 О леняча трава 792 Оленячий корінь 793 О лійне дерево 794 Оман британський 795 Оман високий 796 Омег водяний 797 Омела біла 798 О плітка 799 О плопанакс високий 800 Орлики звичайні 801 Ортосифон 802 Осика 803 О сока парвська 804 О сока піщана 805 Осока ш ершава 806 О сокір 807 Остудник багатошлюбний 808 О студник голий 809 Остудник ш орсткий 810 Отруйниця 811 Офрис бдж олоносна 812 Офрис комахоносна 813 Офрис кримська 814 Офрис мухоносна 815 Офрис оводоносна 816 О чанка прям остояча 817 О чанка стиснута 818 Очиток великий 819 Очиток їдкий 820 Очки царівни 821

п Падуб гостролистий 822 Паличник 823

Рай-дерево 962 П ідсніжник Воронова 893 П альчатокорінник м 'ясоРай-цвіт 963 Підтинник 894 червоний 824 Рак берези 964 П альчатокорінник плямистий 825 Пізньоцвіт осінній 895 П ілокарпус перистолистий 896 Ракові ш ийки 965 П альчатокорінник Ф укса 826 Ранник вузлуватий 966 П іретрум рож евий 897 Панна 827 Пагіурник 828 Піретрум цинерарієлистий 898 Рапонтикум 967 Рдесник плавучий 968 П іретрум червоний 899 Парикове дерево 829 Ревінь пальчастий 969 Плакун верболистий 900 Парило волосисте 830 Ревінь тангутський 970 П лаун альпійський 901 П арило звичайне 831 Редька посівна чорна 971 Плаун баранець 902 Паролист звичайний 832 Резеда ж овта 972 П лаун булавовидний 903 П асифлора інкарнатна 833 Реп'яш ок пряморогий 973 П лаун двогострий 904 П асифлора м ’ясо-червона 834 Реп'яш ок язичковидний 974 Плаун заплавний 905 Паслін-глисник 835 Рицина звичайна 975 П лаун колючий 906 Паслін солодко-гіркий 836 Ріж ки 976 Плаун сплющений 907 Паслін чорний 837 Ріпа 977 П летуха звичайна 908 П астернак посівний 838 Плешивець 909 Ріп’ях ж овтий 978 П ахучка звичайна 839 Робінія звичайна 979 П еніцил 840 Плющ звичайний 910 Рогаті волош ки 980 Первенець 841 Повитиця європейська 911 П овійка 912 Первоцвіт безстеблий 842 Рогомак 981 Родіола рож ева 982 П ервоцвіт великочаш ечковий 843 П одорож ник блошиний 913 П ервоцвіт весняний 844 П одорож ник великий 914 Родовик лікарський 983 П одорож ник індійський 915 Рододендрон ж овтий 984 П ервоцвіт високий 845 П одорож ник ланцетолистий 916 Рож а городня 985 П ервоцвіт лікарський 846 П одорож ник піщаний 917 Рожа рож ева 986 П ервоцвіт полонинський 847 П одорож ник середній 918 Розмарин лікарський 987 П ерекотиполе 848 Розмарин справж ній 988 П ерелет 849 П одофіл щ итковидний 919 П ож арки 920 П ерелет польський 850 Розрив-трава дрібноквіткова 989 Полин австрійський 921 Розтопир 990 П еренос-зілля 851 Полин бож е дерево 922 П ереполош ник 852 Розхідник звичайний 991 Полин гіркий 923 П ерестріч гайовий 853 Розхідник плющовидний 992 Полин естрагон 924 Роївник 993 П ереступень білий 854 Полин звичайний 925 Рокитнячок руський 994 П ереступень дводомний 855 Романець 995 П ереступень чорноягідний 856 Полин однорічний 926 Полин польовий 927 Ромашка американська 996 Перець стручковий Полин приморський 928 Ромашка без'язичкова 997 однорічний 857 Полин цитварний 929 Ромашка зелена 998 П ерсея ам ериканська 858 П олинок 930 Ромашка кавказька 999 П ерсик звичайний 859 Польова горобинка 931 Ромашка лікарська 1000 П ерстач білий 860 П ольове мило 932 Ромаш ка пахуча 1001 Перстач гусячий 861 Польовий кріп 933 Ромашка перська 1002 П ерстач повзучий 862 Польові зірки 934 Ромашка рож ева 1003 П ерстач прямостоячий 863 П омпельмус гроновидний 935 Ромашка червона 1004 П ерстач сріблястий 864 Поранник 936 Росичка англійська 1005 П ерстенець 865 П орізник 937 Росичка круглолиста 1006 П ерчиця 866 П ортулак городній 938 П етрові батоги 867 Росичка оберненояйцевидна 1007 Порхавка гігантська 939 Росичка пром іж на 1008 П етруш ка городня 868 Приворотень блискучий 940 Росичка середня 1009 П етруш ка кучерява 869 Приворотень звичайний 941 Рум'янка 1010 П етруш ка польова 870 Примула 942 Рум 'янка зелена 1011 П етруш ка посівна 871 Причепа 943 Рурега 1012 Печериця звичайна 872 П роскурняк 944 Рута городня 1013 П ечериця степова 873 Прочитан 945 П ечерка 874 Рута запаш на 1014 Прямик 946 Рута пахуча 1015 П ечіночниця звичайна 875 Псорален кістянкова 947 Пигва звичайна 876 Рута садова 1016 П уерарія лопатева 948 П иж м ачка 877 Рутвиця м ала 1017 П уерарія ш орстка 949 П ижмо звичайне 878 Рутвиця орликолиста 1018 Пустирник звичайний 950 Пирій повзучий 879 Рутвиця смердю ча 1019 Пустодуй 951 П івники бліді 880 Рутка лікарська 1020 П ухівка ш ироколиста 952 Півники болвтні 881 Рябинник дорож ній 1021 Пш інка весняна 953 Півники німецькі 882 Ряска мала 1022 П 'ядич альпійський 954 Півники садові 883 П ’ядич баранець 955 П івники ф лорентійські 884 П 'ядич булавовидний 956 Півонія вузьколиста 885 Салат 1023 П 'ядич двогострий 957 Півонія незвичайна 886 Самосил білоповстистий 1024 П 'ядич заплавний 958 Підбіл звичайний 887 Самосил гайовий 1025 П 'ядич колючий 959 П ідлистень 888 Самосил часниковий 1026 П ’ятиперсник 960 П ідлісник європейський 889 Самшит вічнозелений 1027 П ідмаренник м'який 890 Саротамнус віниковий 1028 Р П ідмаренник справж ній 891 Сашина 1029 Рабарбар 961 П ідмаренник чіпкий 892 Свербіж ниця польова 1030

с

524

С тавчак звичайний 1101 Свистуля 1031 С тародубка 1102 С екуринега кущ иста 1032 Степова малина 1103 Сена аф риканська 1033 С теркулія платанолиста 1104 Сена індійська 1034 Стернівка 1105 Серпій увінчаний 1035 С тефанія гладенька 1106 Серпник 1036 Стокротки багаторічні 1107 С ерпоріз 1037 Стокрівця 1108 С естрички 1038 Столітник 1109 Сибірська сенега 1039 Страстоцвіт м'ясо-червоний Сиверсія гірська 1040 1110 Синюха голуба 1041 Страхополох 1111 Синяк звичайний 1042 Стягникров 1112 Синьоголов 1043 Сугайник отруйний 1113 Ситник розлогий 1044 Сумах дубильний 1114 Сідач коноплевий 1045 Суниці лісові 1115 Сіре зілля 1046 Суріпиця звичайна 1116 С каж ений огірок 1047 Суха нехворощ 1117 С кополія карніолійська 1048 Суховерш ки звичайні 1118 С корзонера низька 1049 Сухозлотиця 1119 С кумпія звичайна 1050 С ухоребрик лікарський 1120 Скусівник гірський 1051 Сухоцвіт багновий 1121 Слива домаш ня 1052 Сфагн 1122 Слива звичайна 1053 С ферофіза солонцева 1123 Слизник 1054 Слинник 1055 С мерека 1056 Таволга в'язолиста 1124 Смілка ш ироколиста 1057 Талабан польовий 11.25 Смовдь гірська 1058 Тамус звичайний 1126 Смовдь крим ська 1059 Тархун 1127 Смовдь лікарська 1060 Татарник звичайний 1128 Смовдь руська 1061 Татарник колючий 1129 Смоковниця звичайна 1062 Татарське зілля 1130 С м октунчики 1063 Твер достій 1131 С мородина чорна 1064 Терен звичайний 1132 Снітка 1065 Собача кропива волосиста 1066 Термопсис ланцетовидний Собача кропива звичайна 1067 1133 Терновник 1134 Собача кропива Тирлич ваточниковидний 1135 п'ятилопатева 1068 Тирлич голубий 1136 Собаче мило 1069 Тирлич ж овтий 1137 Собачий мак 1070 Тирлич звичайний 1138 С обачий перець 1071 Тирлич крапчастий 1139 Собачі реп'яхи 1072 Тирлич хрещатий 1140 Собачі язички 1073 Токсикодендрон високий 1141 С окирки польові 1074 Тополя бальзам ічна 1142 С олдатики 1075 Тополя біла 1143 Солодець голий 1076 Тополя дельтолиста 1144 Солодиця лісова 1077 Тополя італійська 1145 Солодка гола 1078 Тополя канадська 1146 Солодке зілля 1079 Тополя пахуча 1147 С олодковий корінь 1080 Тополя пірамідальна 1148 С оломонова печать 1081 Тополя трем тяча 1149 Сон Галера 1082 Тополя трикутнолиста 1150 Сон розкритий 1083 Т ополя чорна 1151 Сон таврійський 1084 Трава бараня 1152 Сон чорнію чий 1085 Трилисник 1153 Сон ш ироколистий 1086 Т рипутник 1154 Сонник 1087 Т риф олія 1155 Соняш ник звичайний 1088 Троян 1156 Соняш ник однорічний 1089 Троянда біла 1157 С орокозуб 1090 Троянда дамаська 1158 Сорочі лапки 1091 Тунг китайський 1159 Сосна звичайна 1092 Тунг Ф орда 1160 Сосна лісова 1093 Турецький язик 1161 Софора товстоплода 1094 Туриця 1162 С офора японська 1095 Туя західна 1163 Спарж а 1096 Спірея в'язолиста 1097 У С плітачка 1098 Унабі 1164 Спориння 1099 Усаня 1165 Спориш звичайний 1100

т

Ф Ф ейхоа Селлова 116$ Ф енхель звичайний 1167 Ф іалка запаш на 1168 Ф іалка Китайбелева 1169 Ф іалка польова 1170 Ф іалка триколірна 1171 Ф ігове дерево 1172 Ф ізаліс звичайний 1173 Фірміана проста 1174 х Хаменерій вузьколистий 1175 Х амеріон вузьколистий 1176 Хатьма тюрінгська 1177 Хвилівник звичайний 1178 Хвойник 1179 Хвощ польовий 1180 Хлопуш ка 1181 Хмелинка 1182 Хміль звичайний 1183 Холодок лікарський 1184 Хрестовий корінь 1185 Хрест-трава 1186 Х рещате зілля 1187 Хрещатий барвінок 1188 Хрін звичайний 1189 Хрінниця посівна 1190

Ц Ц арська свічка 1191 Царські очі 1192 Ц ентурія 1193 Ц ибулька гусяча 1194 Цибуля ведм еж а 1195 Ц ибуля городня 1196 Цикламен європейський 1197 Ц икорій дикий 1198 Ц иміцифуга даурська 1199 Цитварне насіння 1200 Цитварні квітки 1201 Цитрина 1202 Цмин пісковий 1203 ч Ч абер садовий 1204 Чага 1205 Чай китайський 1206 «Чайний гриб»: 1207 Чайний квас 1208 Ч аполоч пахуча 1209 Чарівна ліщ ина 1210 Чарник 1211 Часник городній 1212 Часник ж овтий 1213 Часникова трава 1214 Чебрець боровий 1215 Ч ебрець двовидний 1216 Чебрець звичайний 1217 Чебрець Калльє 1218 Ч ебрець М арш аллів 1219 Ч ебрець плазький 1220 Чемериця біла 1221 Ч емериця Л обелієва 1222 Чемериця чорна 1223 Ч ереда поникла 1224 Череда промениста 1225 Череда трироздільна 1226 Черемха звичайна 1227 Черемш а 1228 Череш ня 1229

525

Чина л учна 1230 Ч истець болотяний 1231 Ч истець лісовий 1232 Чистик 1233 Ч истотіл звичайний 1234 Ч окабук 1235 Ч оловіча папороть 1236 Ч оловіча п ідойм а 1237 Чорниця звичайна 1238 Ч орнобиль 1239 Ч орнобривець болотяний 1240 Ч орногірка 1241 Ч орнокорінь лікарський 1242 Ч орноягідник 1243 Ч орнуш ка посівна 1244 Ч ортова м'ята 1245 Ч ортоп ол ох 1246

ш Шавлія еф іоп ська 1247 Шавлія лікарська 1248 Шавлія мускатна 1249 Ш андра звичайна 1250 Ш евське дер ев о 1251 Ш елюга 1252

Шипшина зм орш кувата 1253 Шипшина корична 1254 Шипшина повисла 1255 Шипшина собача 1256 Ш ипшина травнева 1257 Шипшина яблунева 1258 Шовковиця біла 1259 Шовковиця чорна 1260 Ш оломниця байкальська 1261 Ш оломниця звичайна 1262 Ш олудивник болотний 1263 Шпинат городн ій 1264 Ш уварник 1265

Щ Щавель альпійський 1266 Щавель водяний 1267 Щавель звичайний 1268 Щавель кислий 1269 Щавель кінський 1270 Щавель кучерявий 1271 Щавель шпинатний 1272 Щ емелина звичайна 1273 Щ ербач сибірський 1274 Щитник чоловічий 1275

ю Ю юба 1276

Я Яблун 1277 Яблуня лісова 1278 Яблуня рання 1279 Яванський чай 1280 Яглиця звичайна 1281 Якірці сланкі 1282 Ялина європейська 1283 Ялиця біла 1284 Ялиця сибірська 1285 Яловець звичайний 1286 Яловець козачий 1287 Японська акація 1288 Японське лакове дер ев о 1289 «Японський гриб» 1290 Ясен білоцвітий 1291 Ясен звичайний 1292 Ясен манновець 1293 Ясен манновий 1294 Ясенець білий 1295 Ясенець голостовпчиковий 1296 Ячмінь звичайний 1297

526

Алфавітний Покажчик російських наукових назв лікарських рослин (з зазначенням номера статті в довіднику) Б ерёза бородавчатая 83 Б ерёза днепровская 84 А брикос обыкновенный 1 Б ерёза низкая 85 А вокадо З Б ерёза пуш истая 87 Авран лекарственный 4 Берёзовы й гриб 89 Агава американская 5 Бешеный огурец 782 А докса м ускусная 8 Биота восточная 100 * Аир болотны й 9 Блошница обы кновенная 106 Аистник цикутовый 275 Бобовник обыкновенный 447 Айва продолговатая 10 Бобы 107 Айлант высочайший 11 Болиголов пятнистый 115 Аконит дж унгарский 16 Борщевик европейский 121 Аконит крепкий 20 Борщевик сибирский 122 А конит метельчатый 14 Боярышник восточный 250 А конит низкий 19 Боярышник колючий 243 А конит пёстрый 21 Боярышник кривочашечковый 245 Аконит противоядный 17 Боярышник кроваво-красный 244 Актинидия коломикта 25 Боярышник крымский 246 Актинидия острая 24 Боярышник обманчивый 247 Актинидия полигамная 26 Боярышник однопестичны й 248 Актинидия пурпурная 27 Боярышник пятипестичный 249 А л ое древови дное 29 Боярышник украинский 251 Алтей армянский 30 Боярышник ш арлаховый 253 Алтей коноплёвы й 31 Б русника 125 Алтей лекарственный 32 Будра обыкновенная 991 А м брозия полы нолистная 33 Б узина красная 129 Амми большая 34 Б узина травянистая 128 Амми зубная 35 Б узина чёрная 130 А м орф а кустарниковая 36 Бук лесной 132 А набазис безлистны й 466 Анакамптис пирамидальный 38 Букашник горный 6 Буквица лекарственная 133 А н дром еда многолистная 41 А нис обыкновенный 45 А и хуза лекарственная 198 Валериана бузинолистная 142 А пельсин 46 Валериана волж ская 144 Аралия высокая 48 Валериана Гроссгейма 146 Аралия сердцевидная 50 Валериана лекарственная 147 А р б у з колоцйнт 469 Валериана русская 150 А р б у з обыкновенный 468 Валериана холмовая 149 Арника горная 52 Василёк луговой 200 Аронник пятнистый 55 Василёк синий 201 Арония черноплодная 272 Василистник Артиш ок посевной 54 водосборолистны й 1018 Астра альпийская 12 Василистник вонючий 1019 Астра европейская 13 Василистник малый 1017 Астрагал датский 56 Вахта трёхлистная 108 Астрагал сладколистный 57 Астрагал ш ерстистоцветковый 58 Вербейник монеточны й 168 Вербейник обыкновенный 167 Астранция крупная 59 Вербена лекарственная 165 Б Вереск обыкновенный 170 Вероника длиннолистная 172 Багульник болотны й 64 Вероника дубравная 171 Бадан толстолистны й 65 Вероника колосистая 173 Базилик обыкновенный 152 Вероника лекарственная 174 Баклажан 66 Вероника плю щ елистная 175 Бамия 226 Весёлка обы кновенная 176 Баранец обыкновенный 902 Ветреница дубравная 42 Барбарис обыкновенный 70 Ветреница лесная 44 Барвинок малый 71 Ветреница лютиковая 43 Барвинок прямой 72 Виноград культурный 179 Барвинок розовы й 73 Вишня обы кновенная 180 Барвинок травянистый 74 Водокрас обыкновенный 362 Б едренец больш ой 76 В одосбор обыкновенный 801 Б едренец камнеломковый 77 Водяника чёрная 197 Безвременник осенний 895 Володуш ка золотистая 607 Белена чёрная 105 Волчник обыкновенный 192 Белена чешская 104 В оробейник лекарственный 270 Б елозор болотны й 98 Воронец колосовидны й 23 Белокопытник белый 569 Вороний глаз Белокопытник гибридный 570 четы рёхлистны й 203 Б елокудренник чёрный 759 Выонок полевой 88 Белый гриб 96

в

Вязель пёстрый 205 Гамамелис виргинский 211 Гармала обы кновенная 215 Гвоздика дельтовидная 216 Гвоздика разноцветная 217 Герань болотная 219 Герань кроваво-красная 221 Герань крупнокорневищ ная 220 Герань лесная 222 Герань луговая 223 Герань Роберта 224 Гинкго двулопастны й 227 Глаукс приморский 737 Гледичия каспийская 239 Гледичия обы кновенная 240 Голубика 140 Горец зем новодны й 230 Горец змеиный 231 Горец перечны й 232 Горец почечуйны й 233 Горец птичий 1100 Горец узловаты й 229 Горец ш ероховаты й 234 Горечавка ж ёлтая 1137 Горечавка ластовневая 1135 Горечавка крестовидная 1140 Горечавка лёгочная 1138 Горечавка точечная 1139 Горицвет весенний 262 Горицвет кукуш кин 557 Горичник горный 1058 Горичник крымский 1059 Горичник русский 1061 Горох посевной 273 Горчица белая 235 Горчица сарептская 236 Горчица чёрная 237 Гравилат городск ой 276 Гравилат речной 277 Гранат обыкновенный 279 Грейпфрут 281 Гречиха посевная 282 Гринделия растопы ренная 285 Груша лохолистная 291 Груша обыкновенная 290 Грушанка круглолистная 292 Грыжник голый 809 Грыжник многобрачны й 808 Грыжник шершавый 810 Гулявник лекарственный 1120 Гусиный лук ж ёлты й 423

А Девясил британский 795 Девясил высокий 796 Дербенник иволистный 900 Д ер ж и дер ев о обыкЕЮвенное 310 Д и оск орея ниппонская 326 Д ож деви к гигантский 939 Донник белый 134 Донник зубчаты й 137 Донник лекарственный 138 Донник рослый 135 Д ороникум ядовитый 1113 Дрём а белая 586 Дрок красильный 330 Дряква европейская 1197 Д у б обыкновенный 335 Д у б пушистый 336

527

Д у б скальный 337 Ирга канадская 463 Ирга круглолистная 464 Д убровник белый 1024 Д убровни к обыкновенный 1025 И ссоп обыкновенный 238 И стод больш ой 517 Д убровни к чесночны й 1026 Д удн ик л есной 339 И стод горьковатый 518 Д урм ан индийский 342 И стод обыкновенный 519 И стод сибирский 520 Д урм ан обы кновенны й 341 И стод хохлаты й 521 Дурниш ник колючий 770 Дурниш ник обыкновенный 769 Душ ица обы кновенная 696 Каланхое Д айгремонта 470 Дымянка лекарственная 1020 Каланхое перистое 471 Дыня обы кновенная 324 Калина обыкновенная 479 Дягиль лекарственны й 345 К алуж ница болотная 482 Е К амф оросма монпелийская 483 Канатник Теоф раста 2 Ежевика несская 787 Кануф ер 690 Ежевика сизая 788 Каперсы колю чие 488 Ежевика таврическая 789 Капуста огородная 489 Ель обы кновенная 1283 Картофель 491 Касатик бледны й 880 Касатик болотны й 881 Ж абник полевой 360 Касатик германский 882 Ж арновец метельчатый 1028 Касатик ф лорентийский 884 Ж елтуш ник раскидисты й 389 Кассия остролистная 493 Ж еньш ень 365 Кассия узколистная 492 Ж еруха лекарственная 765 Катран Стевена 495 Ж ивокость полевая 1074 Ж ивокость сетч^топлодная 300 Качим метельчатый 621 Каштан конский Ж ивородка Д айгремонта 470 обыкновенный 228 Ж ивучка ж еневская 267 Кендырь коноплёвы й 503 Ж ивучка Лаксмана 268 Кермек Гмелина 504 Ж ивучка ползучая 269 Кермек ш ироколистный 505 Ж имолость голубая 374 Кизил обыкновенный 309 Ж имолость душ истая 375 Кизильник черноплодны й 507 Ж остер слабительны й 392 Кипарис вечнозелёны й 509 3 Кирказон ломоносовидны й 1178 Кислица обы кновенная 498 Зай цегуб опьяняющий 397 Клевер горный 544 Заманиха высокая 401 Клевер луговой 545 Звездчатка средняя 424 Клевер пашенный 547 Звер обой вытянутый 413 Зв ер обой продырявленный 414 Клевер ползучий 546 Клён остролистны й 525 Зел енч ук ж ёлты й 415 Клещевина обы кновенная 975 Земляника лесная 1115 Клоповник посевной 1190 Зи гаден ус сибирский 418 К лопогон даурский 1199 З и зи ф у с настоящ ий 419 Клюква четы рёхлепестная 394 Зим олю бка зонтичная 420 Кник бенедиктинский 529 Зм ееголовник молдавский 429 К озелец приземисты й 1049 Золотарник канадский 453 Золотарник обыкновенный 452 К озлобор одн ик луговой 531 Золототы сячник красивый 449 Козлятник лекарственны й 533 Кокушник длиннорогий 94 Золототы сячник малый 451 Кокушник душ исты й 93 Зопник клубненосны й 398 Колокольчик скученны й 311 Зопник колючий 400 Колючник бесстебельн ы й 187 Зубровка душ истая 1209 Конопля посевная 540 Зю зник европейский 188 Копытень европейский 549 й Кориандр посевной 552 Коровяк великолепный 315 И берийка горькая 456 Коровяк густоцветковы й 313 Ива белая 156 Коровяк лекарственный 314 Ива козья 158 Коровяк обыкновенный 312 Ива ломкая 159 Короставник полевой 1030 Ива остролистная 157 Костяника каменистая 561 Ива пепельная 160 Котовник лимонный 563 Ива прутьевидная 161 Кошачьи лапки двудом ны е 566 Ива пурпурная 162 Крапива двудом ная 578 Ива пятитычинковая 163 Крапива ж гучая 579 Ива трёхтычинковая 164 Красавка обы кновенная 81 Икотник серый 225 Красный п ерец однолетний 857 Ильм гладкий 204 Крестовник обыкновенный 385 И нжир 1062

к

ж

Крестовник широколистный 386 К ровохлёбка аптечная 983 Круш ина ольховидная 582 Крыжовник обыкновенный 7 Кубышка ж ёлтая 242 Кувшинка белая 610 Кувшинка мелкоцветковая 611 Кувшинка чисто-белая 613 К удрявец Софии 583 К уколь обыкновенный 585 К укуруза обы кновенная 588 К унж ут индийский 590 К упёна душ истая 593 К упёна многоцветковая 592 К упёна мутовчатая 594 К упёна ш ироколистная 596 К уриная трава 597

Л Лабазник вязолистный 208 Л абазник ш естилепестны й 209 Лаванда колосковая 600 Лавр благородны й 602 Л аконос американский 603 Лакфиоль (ж елтофиоль) садовая 605 Ламинария сахаристая 606 Ландыш майский 537 Лапчатка белая 860 Лапчатка гусиная 861 Лапчатка ползучая 862 Лапчатка прямостоячая 863 Лапчатка серебристая 864 Ластовень лекарственный 608 Латук дикий 614 Л ебеда раскидистая 659 Л евзея саф лоровидная 155 Л ентец крупитчатый 746 Лещ ина обы кновенная 642 Лён обыкновенный 665 Лён слабительны й 666 Лилия белая 635 Лилия ланцетолистная 638 Лилия лесная 639 Лимон 623 Лимонник китайский 626 Липа кавказская 627 Липа крупнолистная 630 Липа пуш истая 628 Липа сердцелистная 629 Листовик сколопендровы й 632 Л ом онос виноградолистный 650 Л ом онос прямой 651 Л оп ух больш ой 655 Л оп ух войлочный 654 Л оп ух лесной 652 Л оп ух малый 653 Л ох узколистны й 695 Лук м едвеж ий 1195 Лук репчатый 1196 Лунник многолетний 658 Льнянка обыкновенная 667 Л ю бисток лекарственный 660 Любка двулистная 661 Любка зеленоцветная 662 Лютик едкий 380 Лютик многоцветковый 379 Лютик ползучий 381

м М агнолия

крупноцветковая

668

528

П одмаренник настоящий 891 П одмаренник цепкий 892 П одорож ник блош ный 913 П одорож ник большой 914 П одорож ник индийский 915 Подорож ник ланцетолистный 916 Подорож ник средний 918 Подофилл щ итовидный 919 П одснеж ник Воронова 893 Подсолнечник однолетний 1089 Полынь австрийская 921 Полынь горькая 923 Полынь лечебная 922 Полынь обы кновенная 925 Полынь однолетняя 926 Полынь полевая 927 Полынь приморская 928 Полы нь цитварная §29 Полынь эстрагон 924 П ортулак огородный 938 Посконник обыкновенный 1045 Почечный чай 802 Просвирник круглолистный 472 Просвирник лесной 474 Просвирник мавританский 475 П росвирник пренебреж ённы й 476 П рострел раскры ты й 1083 Прострел таврический 1084 Прострел чернеющий 1085 Падуб остролистный 822 Паж итник сенной 294 П соралея костянковая 947 Пузырник древовидный 727 П альчатокоренник мясо-красны й 824 Пусты рник пятилопастный 1068 П альчатокоренник пятнистый 825 Пустырник сердечный 1067 П альчатокоренник Ф укса 826 Пушица ш ироколистная 952 П уэрария лопастная 948 Парнолистник бобовый 832 Пырей ползучий 879 Паслён сладко-горький 836 Паслён чёрный 837 р Пассифлора мясо-красная 834 П астернак посевной 838 Ракитник русский 422 Пастуш ья сумка 286 Рдест плавающий 968 П ахучка обы кновенная 839 Ревень тангутский 970 Пеницилл 840 Редька посевная чёрная 971 Первоцвет весенний 844 Резеда ж ёлтая 972 Первоцвет высокий 845 Репа огородная 977 Первоцвет крупночаш ечны й 843 Репейничек волосистый 830 П ервоцвет обы кновенны й 842 Репейничек обыкновенный 831 П ервоцвет полонинский 847 Робиния лож ноакация 979 Переступень белый 854 Рогоглавник язычковидный 974 П ереступень двудомный 855 Родиола розовая 982 Персик обыкновенны й 859 Рододендрон ж ёлты й 984 Петруш ка кудрявая 869 Рож ь посевная 377 Печёночница обы кновенная 875 Роза белая 1157 Пижма обы кновенная 878 Роза дам асская 1158 П икульник обыкновенны й 361 Навозник серый 256 Розмарин лекарственны й 988 П илокарпус перистолистный 896 Ромашка безъязы чковая 997 Н аперстянка Пион узколистный 885 крупноцветковая 761 Ромашка далм атская 692 Пион уклоняю щ ийся 886 Ромаш ка лекарственная 1000 Н аперстянка пурпурная 762 Пиретрум красный 693 Н аперстянка ш ерстистая 763 Ромашник большой 690 Пиретрум розовый 691 Росянка английская 1005 Н астурция больш ая 568 Н едотрога мелкоцветковая 989 Пихта белая 1284 Росянка круглолистная 1006 Пихта сибирская 1285 Н езабудка полевая 767 Росянка обратнояйцевидная 1007 Плаун альпийский 901 Н еоттианта клобучковая 768 Росянка пром еж уточная 1009 Н ивяник обы кновенны й 556 Плаун булавовидный 903 Рута душ истая 1016 Плаун годичный 906 Н оготки лекарственны е 760 Рябина обы кновенная 271 П лаун заливаемы й 905 Н оричник узловаты й 966 Ряска маленькая 1022 Плаун обою доостры й 904 Плющ обыкновенный 910 Повой заборны й 908 Обвойник греческий 776 Сабельник болотный 190 С алат посевной 616 О берна ш ироколистная 777 Повилика европейская 911 О блепиха круш иновидная 778 Подлесник европейский 889 Самшит вечнозелёный 1027 Подмаренник мягкий 890 Овёс посевной 780 Свёкла обы кновенная 139 М айоран садовый 671 М ак снотворный 674 М ак-самосейка 673 М аклея м елкоплодная 675 М аклю ра апельсиновидная 676 М алина обы кновенная 679 М андарин 682 М анж етка обы кновенная 941 М анж етка сверкаю щ ая 940 М аргаритка м ноголетняя 1107 М арена красильная 686 М арь белая 643 М арь воню чая 647 М арь доброго Генриха 644 М арь душ истая 645 М арь красная 648 М арь остистая 646 М арьянник дубравны й 853 М аслина европейская 694 М ать-и-мачеха 887 М ачок ж ёлты й 702 М ачок рогатый 703 М едуница лекарственная 707 М едуница мягкая 708 М едуница неясная 709 М елисса лекарственная 711 М елколепестник канадский 427 М индаль обы кновенны й 713 М индаль степной 715 М ирт обы кновенны й 723 М ногонож ка обы кновенная 63 М ож ж евельник казацкий 1287 М ож ж евельник обы кновенны й 1286 М олодило кровельное 733 М олодило отприсковое 732 М олочай кипарисовидный 735, М олочай огородный 734 М олочай степной 736 М ордовник обы кновенны й 257 М ордовник ш ароголовы й 258 М орковь дикая 741 М орковь посевная 743 М ухомор красны й 751 М уш мула обы кновенная 753 М ы льнянка лекарственная 722 М ы тник болотный 1263 М ята блош ная 754 М ята водяная 755 М ята перечная 756 М ята полевая 757

О гурец посевной 783 О гуречник лекарственны й 784 О дуванчик лекарственны й 589 О копник кавказский 370 О копник лекарственны й 371 Окопник ш ереховатый 372 О леандр обыкновенны й 791 Ольха клейкая 183 О льха серая 184 О меж ник водяной 797 Омела белая 798 Орех грецкий 264 Осина обы кновенная 803 О слинник двулетний 358 О сока мохнатая 806 О сока парвская 804 О сока песчаная 805 Осот огородный 382 Офрис кры м ская 814 Офрис мухоносная 813 Офрис оводоносная 816 Офрис пчелоносная 812. Очанка прямостоячая 817 Очиток большой 819 Очиток едкий 820 Очный цвет пашенный 598

п

н

о

с

529

С екуринега полукустарниковая 1032 С елезёночник очереднолистный 390 Сердечник горький 367 Сердечник луговой 368 Серпуха венценосная 1035 Сиверсия горная 1040 Сивец луговой 536 Синеголовник плосколистны й 717 Синеголовник полевой 718 Синеголовник приморский 719 Синюха голубая 1041 Синяк обы кновенны й 1042 Сирень обы кновенная 131 Ситник развесисты й 1044 Скополия карниолийская 1048 Скумпия кож евенная 1050 Слива обы кновенная 1052 Смолка обы кновенная 186 Смородина чёрная 1064 Сныть обы кновенная 1281 Солодка голая. 1078 Сосна обы кновенная 1092 С офора толстоплодная 1094 С офора японская 1095 С парж а лекарственная 1184 Спорынья пурпурная 976 С тальник колючий 193 Стальник пашенный 194 С теркулия платанолистная 1104 С тефания гладкая 1106 Сумах дубильны й 1114 С урепка обы кновенная 1116 Сухоцвет однолетний 80 Суш еница топяная 1121 Сфагнум 1122 С ф ероф иза солонцовая 1123

Тысячелистник обы кновенны й Т ы сячелистник Т ысячелистник Тысячелистник Ты с я ч ел истн ик цельнолистны й Ты сячелистник

Ш алфей эф иопский 1247 Ш ампиньон обы кновенны й 872 304 Ш андра обы кновенная 1250 305 Ш елковица белая 1259 306 Ш елковица чёрная 1260 Щ авель кислый 1269 307 Щавель конский 1270 щ етинистый 308 Щ авель курчавы й 1271 Щ авель ш пинатный 1272 Щ итовник австрийский 331 Щ итовник муж ской 333 Укроп душ истый 575 Щ итовник ш артрский 334 Ф Ш иповник коричны й 1257 Ш иповник морщ инистый 1253 Ф асоль обы кновенная 500 Ф ейхоа Селлова 1166 Ш иповник повислый 1255 Ш иповник собачий 1256 Ф енхель обы кновенны й 1167 Ш иповник яблоневы й 1258 Ф иалка душ истая 1168 Ш лемник байкальский 1261 Ф иалка Китайбелева 1169 Ш лемник обы кновенны й 1262 Ф иалка полевая 1170 Ш пажник черепитчаты й 559 Ф иалка трёхцветная 1171 Шпинат огородный 1264 Ф изалис обы кновенны й 1173 Ш ток-роза розовая 986 X Щ Хамерион узколистны й 1176 Щ авель альпийский 1266 Хатьма тю рингская 601 Щ авель водяной 1267 Хвощ полевой 1180 Х лопчатник мохнаты й 62 Хмель обы кновенны й 1183 Хрен обыкновенны й 1189 Эвкалипт прутьевидный 348 Эвкалипт серо-пепельны й 347 Ц Эвкалипт ш ариковы й 346 Цикорий обы кновенны й 1198 Эвкомия вязолистная 349 Цмин песчаный 1203 Э леутерококк колючий 350 Эспарцет песчаный 352 ч Эфедра двухколосковая 354 Чабёр садовый 1204 Эфедра пром еж уточная 356 «Чайный гриб» 1207 Эфедра хвощ евая 357 Чай китайский 1206 Эхинацея пурпурная 358 Чемерица белая 1221 Чемерица Л обеля 1222 Чемерица чёрная 1223 Яблоня лесная 1278 Череда лучистая 1225 Язвенник многолистный 404 Череда поникш ая 1224 Тамус обы кновенны й 1126 Якорцы стелю щ иеся 1282 Ч ереда трёхраздельная 1226 Татарник обы кновенны й 1128 Ярутка полевая 1125 Термопсис ланцетовидны й 1133 Черёмуха обы кновенная 1227 Ясенец белый 1295 Череш ня 1229 Тёрн колючий 1132 Ясенец голостолбиковы й 1296 Тимьян диморфны й 1216 Черника обы кновенная 1238 Ясень белый 1291 Черноголовка обы кновенная 1118 Ясень высокий 1292 Тимьян Каллье 1218 Чернокорень лекарственны й Тимьян М арш алла 1219 Ясменник душ истый 687 1242 Тимьян обы кновенны й 1217 Яснотка белая 254 Ч ернуш ка посевная 1244 Тимьян ползучий 1220 Ястребинка волосистая 772 Чеснок посевной 1212 Тмин обыкновенны й 528 Ятрышник болотный 434 Т олокнянка обы кновенная 752 Чесночница лекарственная 523 Ятрышник дремлик 441 Тополь бальзам ический 1142 Чина луговая 1230 Ятрышник клопоносны й 433 Тополь белый 1143 Чистец болотны й 1231 Ятрышник м уж ской 444 Чистец лесной 1232 Тополь дельтовидны й 1144 Ятрышник обезьяний 436 Тополь пирамидальны й 1148 Чистотел большой 1234 Ятрышник обож ж ённы й 437 Тополь чёрный 1151 Чистяк весенний 953 Ятрышник пурпурны й 439 Тунг китайский 1159 Ятрышник раскраш енны й 440 Туя западная 1163 Ятрышник трёхзубчаты й 442 Ш алфей лекарственны й 1248 Тыква обы кновенная 213 Ятрышник ш лемоносны й 446 Тысячелистник благородны й 302 Ш алфей мускатны й 1249 Ячмень обыкновенны й 1297 303 паннонский сдавленный хрящ еваты й

у

э

я

т

ш

530

Алфавітний покажчик латинських назв лікарських рослин і їхніх синонімів (з зазначенням номера статті в довіднику) А Abies alba 1284 A bies sib irica 1285 A butilon th eo p h rastii 2 A cer platanoides 525 A chillea cartilag in ea 306 A chillea m illefolium 303 A chillea nobilis 302 A chillea pannonica 304 A chillea ptarm ica 307 A chillea setacea 308 A chillea stric ta 305 A conitum a n th o ra 17 A conitum firm um 20 A conitum g racile 21 Aconitum karacolicum 16 Aconitum nanum 19 A conitum nem orosum 17 A conitum paniculatum 14 A conitum soongaricum 16 A conitum v ariegatum 21 A corus calam us 9 A ctaea spicata 23 A ctinidia a rg u ta 24 A ctinidia colom ikta 25 A cti idia polygam a 26 A ctinidia pu rp u rea 27 A denostyles platyphylloides 386 A donis v ern alis 262 A doxa m oschatellina 8 A egopodium po d ag raria 1281 A esculus hippocastanum 228 A garicus cam pestris 872 A gave am ericana 5 A grim onia eu p ato ria 831 A grim onia pilosa 830 A gropyrum repens 879 A grostem m a githago 585 A ilanthus altissim a 11 A juga genevensis 267 A juga laxm anii 269 A juga reptans 269 A lcea rosea 986 A lchem illa gracilis 940 Alchem illa micans 940 A lchem illa vulgaris 941 A leu rites fordii 1159 A lliaria officinalis 523 A lliaria p e tio lata 523 A llium cepa 1196 A llium sativum 1212 A llium ursinum 1195 A lnus g lutinosa 183 A lnus incana 184 A loe arborescens 29 A lthaea arm eniaca 30 A lthaea cannabina 31 A lthaea officinalis 32 A lthaea rosea 986 A m anita m uscaria 751 A m brosia artem isiifolia 33 A m elanchier canadensis 463 A m elanchier ovalis 464 Am m i m ajus 34 Ammi visnaga 35 A m orpha fru tico sa 36 A m ygdalus com m unis 713 A m ygdalus nana 715 A nabasis aphylla 466 A nacam ptis pyram idalis 38

A nagallis arvensis 598 A nchusa officinalis 198 A ndrom eda polifolia 41 Anem one hepatica 875 Anem one nem orosa 42 Anem one ranunculoides 43 Anem one sylvestris 44 A nethum graveolens 575 A ngelica archangelica 345 A ngelica sy lv estris 339 Anisum vulgare 45 A ntennaria dioica 566 A nthyllis polyphylla 404 A quilegia vulgaris 801 A ralia elata 48 A ralia co rdata 50 A ralia m andshurica 48 A ralia schm idtii 50 A rbutus uva-ursi 752 A rchangelica norvegica 345 A rchangelica officinalis 345 A rctium lappa 655 A rctium m inus 653 A rctium nem orosum 652 A rctium tom entosum 654 A rctostaphylos uva-ursi 752 A rgentina anserina 861 A ristolochia clem atitis 1178 A rm eniaca vulgaris 1 A rm oracia rusticana 1189 A rnica m ontana 52 A ronia m elanocarpa 272 A rtem isia abrotanum 922 A rtem isia absinthium 923 A rtem isia annua 926 A rtem isia austriaca 921 A rtem isia cam pestris 927 A rtem isia cina 929 A rtem isia dracunculus 924 A rtem isia m aritim a 928 A rtem isia repens 921 A rtem isia vulgaris 925 Arum m aculatum 55 A sarum europaeum 549 A sparagus officinalis 1184 A sperula odorata 687 A ster alpinus 12 A ster am ellus 13 A stragalus danicus 56 A stragalus dasyanthus 58 A stragalus glycyphyllus 57 A strantia m ajor 59 A tham antha oreoselinum 1058 A triplex patula 659 A tropa belladonna 81 Avena sativa 780 Azalea pontica 984

в Ballota nigra 759 B allota,ruderalis 759 B arbarea vulgaris 1116 Bellis perennis 1107 Berberis vulgaris 70 B ergenia crassifolia 65 B erteroa incana 225 Beta vulgaris 139 Betonica officinalis 133 Betula alba 87 Betula borysthenica 84 Betula hum ilis 85

Betula pendula 83 Betula pubescens 87 Betula verrucosa 83 Bidens cernua 1224 Bidens radiata 1225 Bidens trip a rtita 1226 Biota o rientalis 100 Blitum rubrum 648 Boletus edulis 96 Borago officinalis 784 Brassica juncea 236 B rassica nigra 237 Brassica oleracea 489 Brassica rapa 977 Brunella vulgaris 1118 Bryonia alba 854 Bryonia dioica 855 Bryophyllum calycinum 471 Bryophyllum pinnatum 471 Bupleurum aureum 607 Buxus sem pervirens 1027

с Calam intha clinopodium 839 C alendula officinalis 760 C alluna vulgaris 170 C altha p alustris 482 C alvatia gigantea 939 C alystegia sepium 908, Cam ellia sinensis 120o Cam panula glom erata 311 Cam phorosm a m onspeliaca 483 Cannabis sativ a 540 C apparis herbacea 488 C apparis spinosa 488 Capsella bursa-pastoris 286 Capsicum annuum 857 Cardam ine am ara 367 Cardam ine p ratensis 368 C arduus benedictus 529 C arex aren aria 805 C arex brevicollis 804 C arex hirta 806 C arlina acaulis 181 C arum carvi 528 Cassia acutifolia 493 C assia alexandrina 493 C assia angustifolia 492 C atharanthus roseus 73 C entaurea cyanus 201 C entaurea jacea 200 Centaurium ery th ra ea 451 Centaurium m inus 451 Centaurium pulchellum 449 C entaurium um bellatum 451 C erasus avium 1229 C erasus vulgaris 180 C eratocephala orthoceras 974 C eratocephala testiculata 974 C ham aecytisus ruthenicus 422 Cham aenerium angustifolium 1176 Cham erion angustifolium 1176 Cham om illa discoidea 997 Chamom illa recu tita 1000 Cham om illa suaveolens 997 C heiranthus cheiri 605 Chelidonium m ajus 1234 C henopodium album 643 C henopodium aristatum 646 C henopodium bonus-henricus 644

531

Chenopodium botrys 645 Chenopodium rubrum 648 Chenopodium v ulvaria 647 Chim aphila um bellata 420 Chrysanthem um leucanthem um 556 Chrysosplenium alternifolium 390 C ichorium intybus 1198 Cim icifuga dahurica 1199 C itrullus colocynthis 469 C itrullus lanatus 468 C itrullus vulgaris 468 C itrus lim on 623 C itrus sinensis 46 C itrus unshiu 682 C laviceps purpurea 976 Clem atis lathyrifolia 651 Clem atis recta 651 Clem atis vitalba 650 Clinopodium v ulgare 839 Cnicus benedictus 529 Colchicum autum nale 895 C olutea arborescens 727 C olutea vesicaria 727 Comarum palustre 190 Conium m aculatum 115 Consolida arvensis 1074 Consolida regalis 1074 C onsolida segetum 1074 C onvallaria m ajalis 537 C onvolvulus arvensis 88 C onvolvulus sepium 908 C oprinus a tram entarius 256 Coriandrum sativum 552 C ornus mas 309 C oronaria flos-cuculi 557 C oronilla v aria 205 C orylus avellana 642 Cotinus coggygria 1050 C otoneaster m elanocarpa 507 Cram be steveniana 495 C rataegus colchica 249 C rataegus coccinea 253 C rataegus curvisepala 245 C rataegus fallacina 247 C rataegus k y rto sty la 245 C rataegus laevigata 243 C rataegus m elanocarpa 249 C rataegus m onogyna 248 C rataegus orientalis 250 C rataegus oxyacantha 243 C rataegus pentagyna 249 C rataegus sanguinea 244 C rataegus taurica 246 C rataegus ucrainica 251 Cucumis sativus 783 C ucurbita pepo 213 C upressus sem pervirens 509 C uscuta europaea 911 Cyclam en europaeum 1197 Cydonia oblonga 10 C ynara scolym us 54 Cynoglossum officinale 1242 C ytisus laburnum 447 C ytisus ruthenicus 422

D D actylorhiza fuchsii 826 D actylorhiza m aculata 825 D actylorhiza incarnata 824 Daphne m ezereum 192

D atura innoxia 342 D atura stram onium 341 Daucus carota 741 Daucus sativus 743 Delphinium consolida 1074 Delphinium dictyocarpum 300 D escurainia sophia 583 D ianthus deltoides 216 Dianthus versicolor 217 Dictam nus albus 1295 Dictamnus gym nostylis 1296 D igitalis grandiflora 761 D igitalis lanata 763 D igitalis p u rpurea 762 D ioscorea nipponica 326 D ioscorea polystachya 326 D iphasiastrum alpinum 901 D iphasiastrum com planatum 904 Diphasium alpinum 901 Doronicum pardalianches 1113 D racocephalum m oldavica 429 D rosera anglica 1005 D rosera interm edia 1009 D rosera obovata 1007 D rosera rotundifolia 1006 D ryopteris austriaca 331 D ryopteris carthusiana 334 D ryopteris filix-m as 333 D ryopteris spinulosa 334

E Ecballium elaterium 782 E chinacea p urpurea 358 Echinopanax elatus 401 Echinops sphaerocephalus 258 Echinops ritro 257 Echium vulgare 1042 Elaeagnus angustifolia 695 E leutherococcus senticosus 350 E lytrigia repens 879 Empetrum nigrum 197 E phedra distachya 354 Ephedra equisetina 357 Ephedra interm edia 356 Equisetum arvense 1180 E rigeron canadensis 427 Eriophorum latifolium 952 Erodium cicutarium 275 Eryngium cam pestre 717 Eryngium planum 718 Erysimum canescens 389 Erysimum diffusum 389 E ucalyptus cinerea 347 E ucalyptus globulus 346 E ucalyptus vim inalis 348 Eucommia ulm oides 349 Eupatorium cannabinum 1045 Euphorbia cyparissias 735 E uphorbia peplus 734 E uphorbia stepposa 736 E uphrasia condensata 817 E uphrasia stricta 817 Evernia prunastri 746

F Fagopyrum sagittatum 282 Fagus sylvatica 132 Feijoa sellow iana 1166 Ficaria v erna 953 Ficus carica 1062 Filago arvensis 360

Filipendula hexapetala 209 Filipendula ulm aria 208 Filipendula vulgaris 209 Firm iana pJatanifolia 1104 Firm iana sim plex 1104 Foeniculum vulgare 1167 Fragaria vesca 1115 Frangula alnus 582 Fraxinus excelsior 1292 Fraxinus ornus 1291 Fum aria officinalis 1020

G Gagea lutea 423 G alanthus w oronow ii 893 G alega officinalis 533 G aleobdolon luteum 415 Galeopsis te trah it 361 Galium aparine 892 Galium m ollugo 890 Galium verum 891 G enista tin cto ria 330 G entiana asclepiadea 1135 G entiana c ruciata 1140 G entiana lutea 1137 G entiana pneum onanthe 1138 G entiana punctata 1139 Geranium m acrorrhizum 220 G eranium palustre 219 Geranium pratense 223 G eranium robertianum 224 G eranium sanguineum 221 Geranium sylvaticum 222 Geum rivale 277 Geum urbanum 276 Ginkgo biloba 227 Gladiolus im bricatus 559 Glaucium corniculatum 703 Glaucium flavum 702 Glaux m aritim a 737 Glechom a hederacea 991 G leditsia caspia 239 G leditsia triacanthos 240 G lycyrrhiza g lab ra 1078 Gnaphalium uliginosum 1121 G oebelia pachycarpa 1094 Gossypium hirsutum 62 G ratiola officinalis 4 G rindelia squarrosa 285 G rossularia reclinata 7 G ym nadenia conopsea 94 G ym nadenia odoratissim a 93 G ypsophila paniculata 621

H H am am elis virginiana 211 H edera caucasigena 910 H edera helix 910 H elianthus annuus 1089 H elichrysum arenarium 1203 H epatica nobilis 875 H epatica trilo b a 875 Heracleum sibiricum 122 H eracleum sphondylium 121 Н егпіагіа glabra 809 Негпіагіа hirsuta 810 Негпіагіа polygam a 808 Hibiscus esculentus 226 H ieracium pilosella 772 Ш егосЫ оё odorata 1209 Ш ррорЬаё rham noides 778 H ordeum vulgare 1297

532

Humulus lupulus 1183 H uperzia selago 902 H ydrocharis m orsus-ranae 362 Hyoscyam us bohem icus 104 Hyoscyam us niger 105 Hyoscyam us pallidus 104 H ypericum elongatum 413 H ypericum perforatum 414 H yssopus officinalis 238 i Iberis am ara 456 Ilex aquifolium 822 Im patiens p arviflora 989 Inonotus obliquus 89 Inula britannica 795 Inula helenium 796 Iris florentina 884 Iris germ anica 882 Iris pallida 880 Iris pseudacorus 881 j Jasione m ontana 6 Jovibarba sobolifera 732 Juglans regia 264 Juncus effusus 1044 Juniperus comm unis 1286 Juniperus sabina 1287

к K alanchoe daigrem ontiana 470 KalanchoS pinnata 471 K nautia arvensis 1030

L Laburnum anagyroides 447 Lactuca sativa 616 Lactuca scariola 614 Lactuca se rrio la 614 Lagochilus inebrians 397 Lam inaria saccharina 606 Lamium album 254 Langerm annia gigantea 939 Lappa m ajor 655 Lappa m inor 653 Lappa nem orosa 652 Lappa tom entosa 654 L asiosphaera gigantea 939 L athyrus pratensis 1230 Laurus nobilis 602 Lavandula angustifolia 600 L avandula officinalis 600 L avandula spicata 600 Lavandula vera 600 L avatera thuringiaca 601 Ledum palustre 64 Lemna m inor 1022 Leonurus cam pestris 1067 Leonurus cardiaca 1067 Leonurus quinquelobatus 1068 Leonurus villosus 1068 Lepidium sativum 1190 L epidotheca suaveolens 997 Leucanthemum vulgare 556 Leuzea cartham oides 155 Levisticum officinale 660 Lilium candidum 635 Lilium lancifolium 638 Lilium m artagon 639 Lilium tigrinum 638 Limonium gm elinii 504 Limonium latifolium 505

Limonium platyphyllum 505 Linaria vulgaris 667 Linum catharticum 666 Linum usitatissim um 665 Lithosperm um officinale 270 L onicera caerulea 3% 74 Lonicera caprifolium 375 Lunaria rediviva 658 Lychnis alba 586 Lychnis flos-cuculi 557 Lychnis v iscaria 186 Lychnis viscosa 186 Lycopodiella inundata 905 Lycopodium alpinum 901 Lycopodium anceps 904 Lycopodium annotinum 906 Lycopodium clavatum 903 Lycopodium com planatum 904 Lycopodium inundatum 905 Lycopodium selago 902 Lycopus europaeus 188 Lysimachia num m ularia 168 Lysim achia vulgaris 167 Lythrum salicaria 900

M M acleaya m icrocarpa 675 M aclura aurantiaca 676 M aclura pom ifera 676 M agnolia grandiflora 668 M ajorana hortensis 671 M alus praecox 1278 M alus silvestris 1278 M alva grossheim ii 474 M alva m auritiana 475 M alva neglecta 476 M alva pusilla 472 M alva rotundifolia 472 M alva sy lv estris 474 M arrubium vulgare 1250 M atricaria cham om illa 1000 M atricaria discoidea 997 M atricaria m atricarioides 997 M atricaria recutita 1000 M edusom yces gisevii 1207 M elam pyrum nem orosum 853 M elandrium album 586 M elilotus albus 134 M elilotus altissim us 135 M elilotus dentatus 137 M elilotus officinalis 138 M elissa officinalis 711 Melo sativus 324 M entha aquatica 755 M entha arvensis 757 M entha pip erita 756 M entha pulegium 754 M enyantlies trifoliata 108 M espilus germ anica 753 M orus alba 1259 M orus nigra 1260 M yosotis arvensis 767 M yrtus comm unis 723

N N asturtium officinale 765 N eottianthe cucullata 768 N epeta c ataria 563 Nerium oleander 791 N igella sativa 1244 N uphar lutea 242 N ym phaea alba 610

N ym phaea candida 613 N ym phaea m inoriflora 611

о O berna behen 777 Ocimum basilicum 152 O enanthe aquatica 797 O enothera biennis 351 O lea europaea 694 O ligosporus dracunculus 924 O nagra biennis 351 O nobrychis aren aria 352 O nonis arvensis 194 Ononis spinosa 193 O nopordum acanthium 1128 O phrys apifera 812 O phrys insectifera 813 O phrys m uscifera 813 O phrys o estrifera 816 O phrys taurica 814 O plopanax elatus 401 O rchis coriophora 433 O rchis fuchsii 826 O rchis latifolia 824 O rchis m aculata 825 O rchis mascula 444 O rchis m ilitaris 446 O rchis m orio 441 O rchis palustris 434 O rchis picta 440 O rchis purpurea 439 O rchis simia 436 O rchis trid e n lata 442 O rchis ustulata 437 Origanum v ulgare 696 O rthosiphon stam ineus 802 O xalis acetosella 498 Oxyc.occus quadripetalus 394 Oxycoccus p alustris 394

P Padus avium 1227 Padus racem osa 1227 Paeonia anom ala 886 Paeonia tenuifolia 885 Paliurus spina-christi 310 Panax chin-seng 365 Panax ginseng 365 Panax schin-seng 365 Papaver rhoeas 673 Papaver som niferum 674 Parageum m ontanum 1040 Paris quadrifolia 203 Parnassia p alustris 98 Passiflora incarnata 834 Pastinaca sativa 838 Pedicularis p alustris 1263 Peganum harm ala 215 Penicillium 840 Periploca graeca 776 Periploca m aculata 776 Persea am ericana 3 P ersica vulgaris 859 Petasites albus 569 Petasites hybridus 570 P etasites officinalis 570 Petroselinum crispum 869 Petroselinum sativum 869 Peucedanum besserianum 1061 Peucedanum officinale 1061 Peucedanum oreoselinum 1058 Peucedanum ruthenicum 1061

533

Peucedanum tauricum 1059 Phallus im pudicus 176 Phaseolus vulgaris 500 Phlomis pungens 400 Phlom is tuberosa 398 Phyllitis scolopendrum 632 Physalis alkekengi 1173 Phytolacca am ericana 603 Picea abies 1283 Pilocarpus pinnatifolius 896 Pim pinella m ajor 76 Pim pinella saxifraga 77 Pinus sylvestris 1092 Pisum sativum 273 Plantago aren aria 915 Plantago indica 915 Plantago lanceolata 916 Plantago m ajor 914 Plantago m edia 918 P lantago psyllium 913 Plantago scabra 915 P latanthera bifolia 661 P latanthera chlorantha 662 Pneum onanthe vulgaris 1138 PodophyNum peltatum 919 Polemonium caeruleum 1041 Polygala am arella 517 Polygala comosa 521 Polygala m ajor 517 Polygala sibirica 520 Polygala vulgaris 519 Polygonatum m ultiflorum 592 Polygonatum odoratum 593 Polygonatum officinale 593 Polygonatum v erticillatum 594 Polygonum am phibium 230 Polygonum aviculare 1100 Polygonum b isto rta 231 Polygonum h y dropiper 232 Polygonum nodosum 229 Polygonum persicaria 233 Polygonum scabrum 234 Polypodium v ulgare 63 Populus alba 1143 Populus balsam ifera 1142 Populus canadensis 1144 Populus deltoides 1144 Populus italica 1148 Populus nigra 1151 Populus pyram idalis 1148 Populus sosnow skyi 1151 Populus trem ula 803 P ortulaca oleracea 938 Potam ogeton natans 968 Potentilla alba 860 Potentilla anserina 861 Potentilla argentea 864 Potentilla erec ta 863 Potentilla reptans 862 P otentilla sylvestris 863 Potentilla to rm entilla 863 Prim ula acaulis 842 Prim ula elatior 845 Prim ula m acrocalyx 843 Prim ula officinalis 844 Prim ula poloninensis 847 Prim ula veris 844 Prim ula vulgaris 842 P runella vulgaris 1118 Prunus dom estica 1052 Prunus m oldavica 1132 Prunus spinosa 1132

Prunus stepposa 1132 Psalliota cam pestris 872 P seudosophora pachycarpa 1094 Psoralea drupacea 947 P ueraria hirsuta 948 P ueraria lobata 948 Pulicaria p ro stra ta 106 P ulicaria vulgaris 106 Pulm onaria dacica 708 Pulm onaria m ollis 708 Pulm onaria m ollissim a 708 Pulm onaria obscura 709 Pulm onaria officinalis 707 Pulsatilla h alleri 1084 Pulsatilla kioviensis 1083 Pulsatilla latifolia 1083 Pulsatilla lithophila 1084 P ulsatilla nigricans 1085 P ulsatilla patens 1083 Pulsatilla taurica 1084 Punica granatum 279 P yrethrum carneum 691 P yrethrum cinerariifolium 692 Pyrethrum coccineum 693 Pyrethrum m ajus 690 P yrethrum roseum 691 Pyrola rotundifolia 292 Pyrus comm unis 290 Pyrus elaeagnifolia 291

Q Q uercus Q uercus Q uercus Q uercus

pedunculata 335 p etraea 337 pubescens 336 robur 335

R Ranunculus acer 380 Ranunculus acris 380 Ranunculus polyanthem os 379 Ranunculus repens 381 Raphanus sativus var.n ig er 971 Reseda lutea 972 Rhamnus c ath artica 392 Rhamnus frangula 582 Rhaponticum cartham oides 155 Rheum palm atum 970 Rhodiola rosea 982 R hododendron luteum 984 Rhus co ria ria 1114 Rhus cotinus 1050 Ribes nigrum 1064 Ricinus com m unis 975 Robinia pseudoacacia #79 Rosa alba 1157 Rosa canina 1256 Rosa ciliato-sepala 1256 Rosa cinnam om ea 1257 Rosa dam ascena 1158 Rosa m ajalis 1257 Rosa pendulina 1255 Rosa pom ifera 1258 Rosa rugosa 1253 Rosa villosa 1258 Rosm arinus officinalis 988 Rubia tinctorum 686 Rubus caesius 788 Rubus idaeus 679 Rubus nessensis 787 Rubus saxatilis 561 Rubus tauricus 789

Rumex acetosa 1269 Rumex alpinus 1266 Rumex aquaticus 1267 Rumex confertus 1270 Rumex crispus 1271 Rumex patien tia 1272 Ruta graveolens 1016

s Salix acutifolia 157 Salix alba 156 Salix caprea 158 Salix cinerea 160 Salix fragilis 159 Salix pentandra 163 Salix p urpurea 162 Salix rossica 161 Salix tria n d ra 164 Salix vim inalis 161 Salvia aethiopis 1247 Salvia officinalis 1248 Salvia sclarea 1249 Sambucus ebulus 128 Sambucus nigra 130 Sam bucus racem osa 129 Sanguisorba glandulosa 983 Sanguisorba officinalis 983 Sanicula europaea 889 Santolina suaveolens 997 Saponaria officinalis 722 Sarotham nus scoparius 1028 Satureja hortensis 1204 Scabiosa arvensis 1030 Schisandra chinensis 626 Scopolia carniolica 1048 Scorzonera hum ilis 1049 S crophularia nodosa 966 S cutellaria baicalensis 1261 S cutellaria galericulata 1262 Secale cereale 377 Securinega ram iflora 1032 Securinega suffruticosa 1032 Sedum acre 820 Sedum m aximum 819 Sedum rhodiola 982 Sedum roseum 982 Sem pervivum soboliferum 732 Sem pervivum tectorum 733 Senecio platyphylloides 386 Senecio vulgaris 385 Senna officinalis 492 S erratula coronata 1035 Sesamum indicum 590 Sesamum o rientale 590 Sieversia m ontana 1040 Silene alba 586 Silene cucubalus 777 Silene latifolia 777 Sinapis alba 235 Sinapis nigra 237 Sisym brium officinale 1120 Solanum dulcam ara 836 Solanum m elongena 66 Solanum nigrum 837 Solanum tuberosum 491 Solidago canadensis 453 Solidago v irg au rea 452 Sonchus oleraceus 382 Sophora japonica 1095 Sophora pachycarpa 1094 Sorbus aucuparia 271

534

Sphaerophysa salsula 1123 Sphagnum 1122 Spinacia oleracea 1264 Spiraea ulm aria 208 Stachys p alustris 1231 Stachys sylvatica 1232 S tellaria m edia 424 Sterculia platanifolia 1104 Stephania glabra 1106 Stephania rotunda 1106 Styphnolobium japonicum 1095 Succisa p ratensis 536 Sym phytum caucasicum 370 Sym phytum officinale 371 Syringa vulgaris 131

T Tam us comm unis 1126 T anacetum vulgare 878 T araxacum officinale 589 T eucrium cham aedrys 1025 T eucrium polium 1024 Teucrium scordium 1026 T halictrum aquilegifolium 1018 T halictrum foetidum 1019 T halictrum m inus 1017 Thea sinensis 1206 T herm opsis lanceolata 1133 Thlaspi arvense 1125 T huja occidentalis 1163 Thym us callieri 1218 Thym us dim orphus 1216 Thym us m arschallianus 1219 Thym us serpyllum 1220 Thym us vulg aris 1217 T ilia argentea 628 T ilia begoniifolia 627 T ilia caucasica 627 T ilia cordata 629

Tilia platyphyllos 630 Tilia tom entosa 628 T orm entilla erecta 863 Trachom itum cannabinum 503 Tragopogon pratensis 531 T retorhiza cruciata 1140 T ribulus te rre stris 1282 T rifolium arvense 547 Trifolium m ontanum 544 Trifolium pratense 545 Trifolium repens 546 T rigonella foenum -graecum T ropaeolum m ajus 568 Tussilago farfara 887

u Ulmus Ulmus U rtica U rtica

laevis 204 pedunculata 204 dioica 578 urens 579

v Vaccinium m yrtillus 1238 Vaccinium uliginosum 140 Vaccinium v itis-idaea 125 V aleriana angustifolia 149 V aleriana collina 149 V aleriana ex altata 147 V aleriana excelsa 142 V aleriana grossheim ii 146 V aleriana n itida 144 V aleriana officinalis 147 V aleriana rossica 150 V aleriana sam bucifolia 142 V aleriana stolonifera 149 V aleriana tanaitica 144 V eratrum album 1221 V aleriana w olgensis 144 V eratrum lobelianum 1222

V eratrum nigrum 1223 V erbascum densiflorum 313 Verbascum phlom oides 314 Verbascum speciosum 315 Verbascum thapsus 312 V erbena officinalis 165 V eronica cham aedrys 171 V eronica hederifolia 175 V eronica longifolia 172 V eronica officinalis 174 V eronica spicata 173 294 V exibia pachycarpa 1094 Viburnum opulus 479 Vicia faba 107 Vinea erecta 72 Vinea herbacea 74 Vinea m inor 71 V incetoxicum hirundinaria 608 Vincetoxicum officinale 608 Viola arvensis 1170 Viola k itaibeliana 1169 Viola odorata 1168 Viola trico lo r 1171 V iscaria viscosa 186 V iscaria vulgaris 186 Viscum album 798 V itis vinifera 179

x X anthium spinosum 770 Xanthium strum arium 769 X eranthem um annuum 80

z Zea m ays 588 Zizyphus jujuba 419 Z ygadenus sibiricus 418 Zygophyllum fabago 832

535

ЛІТЕРАТУРА

А копов И. Э. Важнейшие отечествен­ ные лекарственны е растения и их применение. Ташкент, 1986. А копов И. Э. Кровоостанавливаю щие растения. Ташкент, 1981. А лександрова М. С. Рододендроны природной флоры СССР. М., 1975. А лексеев В. П. Субтропические пло­ довые культуры СССР. М., 1953. А нохіна В. I., Сердюк Т. Л. Д о­ відник по переробці овочів і плодів баш танних культур. К., 1982. Аринш тейн А. И. и др. Мир душистых растений. М., 1983. Артамонова С. И., Потапов М. И. А нтителоподобные вещества расти­ тельного происхож дения с преципитирую щей активностью (Аспекты диаг­ ностического применения в медицине и биологии). «Вестник Академии ме­ дицинских н аук СССР», 1974, № 12. А стахова В. Г. Загадки ядовитых растений. М., 1977. Атлас лекарственны х растений СССР. М., 1962. Балицкий К. П., Воронцова А. Л. Л екарственны е растения и рак. К., 1982. Беляева В. А. П ряновкусовые р асте­ ния, их свойства и применение. М., 1946. Б ереж ной И. М., К апницель М. А., Н естеренко Г. А. Субтропические куль­ туры. М., 1951. Біологічний словник. К., 1986. Блинкин С. А., Рудницкая Т. В. Ф итонциды вокруг нас. М., 1981. Болтарович 3. Є. Н ародне лікування україн ців Карпат кінця X IX — початку XX ст. К., 1980. Бордзіловський Є. І. Дикорослі л і­ карські рослини флори УРСР, їх опис, збирання і сушіння. К., 1935. Борисова Р. Л., Борисов В. Я., Пере гудт М. Ф. М алораспространенные овощные культуры. Справочник. Сим­ ферополь, 1979. Брехман И. И., Грушвицкий И. В., Гутникова 3. И. Ж ень-ш ень как ле­ карственное растение. М., 1954. Венчиков А. И. П ринципы лечебного применения микроэлементов в каче­ стве биотиков. Ашхабад, 1982. Верещагин В. И., Соболевская К. А., Якубова А. И. П олезны е растения Западной Сибири. М.— Л., 1959. Вехов В. Н., Губанов И. А., Л ебе­ дева Г. Ф. К ультурны е растения СССР. М., 1978. Визначник рослин України. К., 1965. Визначник рослин У країнських К ар­ пат. К., 1977. Волынский Б. Г. и др. Л екарственны е растения в научной и народной ме­ дицине. Саратов, 1981. Вопросы агротехники возделывания лекарственны х культур, ч. 2. М., 1978. Гаврилюк А. А. Биологическое испы ­ тание листьев C olutea arborescens. «Ф армация и фармакология», 1937, № 7. Гаммерман А. Ф., Гром И. И. Д ико­ растущ ие лекарственны е растения СССР. М., 1976.

Гаммерман А. Ф., Кадаев Г. Н., Яценко-Хмелевский А. А. Л екарствен­ ные растения (Растения-целители). М., 1984. Гаммерман А. Ф., Шасс Е. Ю. С хе­ матические карты распространения важ нейш их лекарственны х растений СССР. М .— Л., 1954. Гарбарець М. О., Западню к В. Г. Д овідник з ф ітотерапії. К., 1981. Гелишевский Д. А. Сокровища леса. Львов, 1974. Горохова 3. Н. та ін. Лікарські рослини у флорі Радянської Букови­ ни. Чернівці, 1976. Гостушки Р. Лечене лековитим билем. Београд, 1973. Государственная фармакопея Союза Советских Социалистических Респуб­ лик. М., 1968. Государственные стандарты СССР (Ле­ карственное растительное сырье). М., 1980. Гродзинский А. М. Ф итодизайн: зад а­ чи и перспективы. «Новости ЮНЕСКО», 1979, № 9. Гродзинский А. М. и др. О некоторых проблемах фитодизайна в авиацион­ ной эргономике. «Авиационная эрго­ номика», 1978, в. 4. Губанов И. А., Киселева К. В., Нови­ ков В. С. Д икорастущ ие полезные растения. М., 1987. Губергриц А. Я., Соломченко Н. И. Лекарственны е растения Донбасса. Д о­ нецк, 1971. Д анилевский Н. Ф., Зинченко Т. В., Кодола Н. А. Ф итотерапия в стома­ тологии. К., 1984. Д аниленко В. С., Родионов П. В. Острые отравления растениями. К., 1986. Д енисенко П. П. Л екарственны е расте­ ния. Л., 1970. Деревья и кустарники. П окрытосе­ менные. Справочник. К., 1974. Дидковский Ф. В. и др. Лекарствен­ ные растения Житомирщины, их ра­ циональное использование, охрана и восстановление. Ж итомир, 1982. Дикорастущ ие лекарственны е расте­ ния Башкирии. Уфа, 1973. Доброхотова К. В., Писарев А. Л. Целебные растения вокруг нас. АлмаАта, 1980. Д ядык Н. В., Коколо В. И. Зеленая аптека. Калининград, 1976. Элькинсон М. М. Л екарственны е расте­ ния (Сбор и заготовка). К., 1957. Энциклопедический словарь лекарст­ венных, эфиромасличных и ядовитых растений. М., 1951. Єлін Ю. Я. та ін. Дари лісів. К., 1987. Елин Е. Я., Ивченко С. И., М ещ еря­ ков Г. И. О пределитель растений лесов УССР. К., 1984. Єлін Ю. Я. та ін. Шкільний визначник рослин. К., 1978. Ж адан М. М. Аптека в лесу. Очерки о зелены х друзьях. Симферополь, 1979. Ж еньш ень на Украине. К., 1977. Ж изнь растений, т. 4. Мхи. Плауны,

Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения. М., 1978. Ж изнь растений, т. 5, ч. 2. М., 1981. Ж укова Е. Н., Ильина Е. Я. Ком­ натны е растения. М., 1968. Завраж нов В. И., Китаева Р. И., Хмелев К. Ф. Лекарственные расте­ ния Ц ентрального Черноземья. Воро­ неж , 1977. Заливский И. Л. Лилии. М.— Л., 1952. Захаров В. П., Либизов Н. И., А сла­ нов X. А. Л екарственны е вещества из растений и способы их производ­ ства. Ташкент, 1980. Землинский С. Е. Лекарственные рас­ тения СССР. М., 1958. Земскова Л. В. П апіломатоз гортані у дітей і лікування його чистотілом. «Педіатрія, акуш ерство гінеколо­ гія», 1955, № 4. Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., К оз'яков С. М. Гриби. їстівні, умовно їстівні, н е­ їстівні, отруйні. К., 1984. Ибрагимов Ф. И., Ибрагимова В. С. Основные лекарственны е средства ки ­ тайской медицины. М., 1960. И ванченко В. А. Основные растения в медицине народов Востока. Аш­ хабад, 1985. И ванченко В. А. Растения и работо­ способность. М., 1984. Ивашин Д. С. и др. Л екарственны е растения Украины (Справочник для сборщ ика и заготовителя). К., 1978. Ивашин Д. С., Катина 3. Ф., Зраж евская О. Н. Охрана дикорастущ их л е­ карственных растений. К., 1985. И вченко С. И., Руденко В. Ф. Леслые плодовые растения. М., 1976. И лиева С. Л екарственны е культуры. София, 1971. И нтродуцированные лекарственны е растения. К., 1983. Интродукция и селекция южных и но­ вых плодовых растений. К., 1983. Иванов И. И., Л андж ев И. И., Нешев Г. К. Билките в България и използването им. София, 1977. К аратаев Е. С., Советкина В. Е. Овощеводство. М., 1984. К архут В. В. Ліки К., 1978. Кацнельсон С. С. О слабительном действии травы «пузырник». «Совет­ ская медицина», 1938, № 9. Кит С. М., Турчин И. С. Л екарствен­ ные растения в эндокринологии. К., 1986. Ковалева Н. Г. Лечение растениями. М., 1971. Колбасина Э. И., П леханова М. Н., Эйдельнант А. С. «Лесные незнаком­ цы» в нашем саду. М., 1984. Колесникова И. А., Зазирная М. В., Сергеева Н. М. Сырье для производ­ ства безалкогольных напитков. К., 1981. К омендар В. І. Л ікарські рослини Карпат. Ужгород, 1971. Кондратюк Е. Н., Ивченко С. И., Смык Г. К. Дикорастущие лекарствен­ ные и плодовые растения Украины. К., 1969.

536

Косточковые культуры. К., 1986. Котов А. И., Корзун В. Н. Пищевые продукты в лечебном питании. К., 1985. Котуков Г. Н. Культивовані і ди ко­ рослі лікарські рослини. Довідник. К.( 1971. Котуков Г. Н. Л екарственны е и эф иро­ масличные культуры (Справочник). К., 1964. Кощеев А. К. Д икорастущ ие съедоб­ ные растения в нашем питании. М., 1980. Крылов Г. В., Степанов Э. В. Зеленая аптека Кузбасса. Кемерово, 1979. Кузнецова М. А. Л екарственное расти­ тельное сырье и препараты. М., 1987. Лаптев Ю. П. В мире исчезаю щих растений. М., 1980. Лекарственны е и ядовитые растения и их значение в педиатрии. Л., 1986. Лекарственны е препараты из расте­ ний Казахстана. Алма-Ата, 1973. Лекарственны е препараты, разреш ен­ ные к применению в СССР. М., 1984. Лекарственны е растения (Каталог). М., 1985. Лекарственны е растения А зербайдж а­ на (Используемые в научной, народ­ ной медицине и перспективные для детальных исследований). Баку, 1982. Л екарственны е растения Алтайского края. Томск, 1986. Лекарственны е растения. Возделыва­ ние. М., 1968. Лекарственны е растения дикорасту­ щие. Минск, 1968. Лекарственны е растения и их при­ менение. Минск, 1975. Лекарственны е растения и их при­ менение в медицине. Саратов, 1962. Л екарственны е растения Казахстана. Алма-Ата, 1972. Лекарственны е растения СССР (К уль­ тивируемы е и дикорастущ ие). М., 1967. Лекарственны е свойства сельскохозяй­ ственных растений. Минск, 1985. Лекарственны е средства из растений. М., 1962. Лекарственны е средства растительно­ го происхож дения. М., 1954. Лещ инская Я. С. и др. Влияние ф и ­ тонцидов на динамику мозгового кро­ вообращ ения у диспетчеров в усло­ виях производственного труда, «Космическая биология и авиакосми­ ческая медицина», 1983, № 2. Ловцкий Я. А., Брейтман М. Я. К ли­ ническая фармакология. М., 1930. Лоос С. М. Біохімічні особливості перстача білого. В кн.: Інтродукція та аклім атизація рослин на Україні, в. 14. К., 1979. Луговкин В. Д. Овощеводство. М., 1957. М амчур Ф. Т. Довідник з фітотерапії. К., 1984. М амчур Ф. Т., Гладун Я. Д. Л ікар­ ські рослини на присадибній ділянці. К., 1985. М амчур Ф. І. Л ікування сечокам'яної хвороби травами. К., 1974. М амчур Ф. І. Рослини лікують. К., 1971. М амчур Ф. І. Ф ітотерапія в урології. К., 1983.

М ахлаюк В. П. Лекарственные расте­ ния в народной медицине. Саратов, 1967. М ацку Я., Крейча И. Атлас лекар­ ственных растений. Прага, 1981. М ашковский М. Д. Лекарственные средства, ч. 1—2. М., 1985. М ельник М. Українська номенклату­ ра вищих рослин. Львів, 1922. М инаева В. Г. Лекарственные растения Сибири. Новосибирск, 1970. Митрев А. А., Попова С. М. Атлас лечебны х растений в Болгарии. София, 1982. М ихайленко Е. Т., Радзинский В. Е., Захаров К. А. Лекарственные расте­ ния в акуш ерстве и гинекологии. К., 1987. М уравьева Д. А. Тропические и суб­ тропические лекарственные растения. М., 1983. М уравьева Д. А. Фармакология (С ос­ новами биохимии лекарственны х ве­ ществ). М., 1981. М урох В. И., Стекольников Л. И. Наш зеленый исцеляющий друг. Минск, 1985. М якушко Т. Я., Зинченко Т. В. О пре­ делитель лекарственны х растений Украины. Справочное пособие. К., 1982. Н иж арадзе А. Н., Купатадзе И. В., Угу лава Н. А. М индаль в Грузии. «Садоводство», 1973, № 1. Носаль М. А., Носаль I. М. Л ікар­ ські рослини і способи їх застосу­ вання в народі. К., 1965. Овощи — родник здоровья. Л., 1985. О пределитель высших растений Кры­ ма. Л., 1972. О сновные лекарственны е растения Средней Азии. Ташкент, 1984. Памуков Д. П., А хтарджиев X. 3. Природна аптека. София, 1981. П ереднее В. П. и др. Плоды и овощи в питании человека. Минск, 1983. П ирож енко А. А. Целебные растеиия. К., 1970. Полезные растения Западной Сибири и перспективы их интродукции. Ново­ сибирск, 1972. Полішвайко М. Н. О труйні, лікарські та шкідливі рослини. К., 1975. Полишко В. К. и др. Гипотензивная и гемодинамическая эффективность отвара плодов зизиф уса при гипер­ тонической болезни. В кн.: Тезисы докладов Второго съезда кардиологов УССР (29—30 ноября, 1 декабря 1983 г.). К., 1983. П оложий А. В., Ревякина Н. В. Биология развития золотого корня в районе Катунского хребта (Алтай). «Растительные ресурсы», 1976, в. 1. П оложий А. В. Лекарственные и п ер­ спективные для медицины растения Хакасии. Томск, 1973. Полуденный Л. В., Сотник В. Ф., Хлапцев Е. Е. Эфирномасличные и л е ­ карственные растения. М., 1979. Попов А. П. Лесные целебные расте­ ния. М., 1973. Попов В. И., Шапиро Д. К., Данусевич И. К. Лекарственные растения.

Сбор, заготовка, применение. Минск, 1984. Попов О. П. Лікарські рослини в н а­ родній медицині. К., 1971. Правила сбора и сушки лекарствен­ ных растений (Сборник инструкций). М., 1985. П риходько С. М. Лікарня на п ід­ віконні. К., 1971. Пулатова Т. П., Халматов X. X., Д ж ураев И. Н. Лекарственные расте­ ния Ташкентской области. Ташкент, 1980. Растительные ресурсы СССР. Ц ветко­ вые растения, их химический состав, использование; Семейства M agnoliaсеае — Limoniaceae. Л., 1984. Рахимова И. В., Лучанская В. Н., Мотхин И. Н. А нтимикробное действие качимов метельчатого и триждывильчатого. В кн.: Опыт культуры новых сырьевых растений, в. I. Ташкент, 1973. Рева М. Л., Рева Н. Н. Дикі їстівні рослини України. К., 1976. Рева М. Л. Растения в быту. Донецк, 1981. Родин В. И. и др. Лекарственные растительные средства в оторинола­ рингологии. К., 1983. Российский Д. М., Могильский А. В. Лекарственны е растения СССР (их сбор, хранение и фармакологическое действие). М.. 1956. Рубцов В. Г. Зеленая аптека. Л., 1984. Саратиков А. С. Золотой корень. Томск, 1973. Саутин В. И. Определитель лесных растений медицинского значения. М., 1978. Сенина Е. П. Солнечная сушка плодов. «Садоводство», 1973, № 5. Серафимова Р. П. Смокинята. «Приро­ да» (София], 1974, № 3. Середин Р. М., Соколов С. Д. Л екар­ ственные растения и их применение. Ставрополь, 1978. Скляревский Л. Я., Губанов И. А. Лекарственны е растения в быту. М., 1986. Смык Г. К. Зеленая аптека. К., 1970. Смик Г. К., Кривенко В. В. П ерстач білий — ефективний засіб для лікуван ­ ня захворю вань щитовидної залози. «Ф армацевтичний журнал», 1975, № 2. рьврем енна фитотерапия. София, 1982. Соколов С. Я., Замотаев И. П. С пра­ вочник по лекарственным растениям. М., 1984. Сотник В. Ф. Кладовая здоровья. Альбом о лекарственны х растениях, их использовании и охране. М., 1985. Справочник по заготовкам л екарст­ венных растений. К., 1986. Станков С. С. Дикорастущ ие п олез­ ные растения СССР. Описание ос­ новных лекарственных, пищевых и те х ­ нических растений СССР, способов их сбора и сушки. М.— Л., 1951. Стары Ф., Й ирасек В. Л екарственны е растения. Прага, 1982. Стекольников Л. И., Мурох В. И. Целебные кладовые природы. Минск, 1979.

537

Стоянов Н. Нашите лекарстаени р асте­ ния, т. 1—2. София, 1972—73. Сурина Л. Н., Сурина М. И., Спи­ ридонова И. Ф. Целебные растения тюменского края. Свердловск, 1974. Телятьев В. Б. Лекарственны е р асте­ ния Восточной Сибири. Иркутск, 1971. Телятьев В. В. Ц елебные клады Восточ­ ной Сибири. И ркутск, 1976. Томілін С А. Л ікарські рослини в терапевтичній практиці. К., 1959. Турова А. Д., С апож никова Э. Н. Л екарственны е растения СССР и их применение. М., 1984. Уткин Л. А., Гаммерман А. Ф., Н ев­ ский В. А. Библиография по л екар­ ственным растениям. Указатель оте­ чественной литературы : рукописи X VH—XIX вв., печатные издания 1732— 1954 гг. М.— Л., 1957. Уткин Л. А., Леванидов Л. Я. Об употреблении в народной медицине медуницы мягкой. «Природа», 1948,

Ф лора Европейской части СССР, т. 5. П окрытосеменные двудольные. Л., 1981. Флора СССР, т. 1—30. М .— Л., 1934—64. Флора УРСР, т. 1— 12. К., 1936—65. Флоря В. Лекарственны е растения. Кишинев, 1976. Ф руенгов Н. К. Л екарственны е расте­ ния Дальнего Востока. Хабаровск, 1974. Х арченко М. С. та ін. Лікарські рослини і їх застосування. К., 1982. Х арченко М. С. та ін. Лікарські рос­ лини і їх застосування в народній медицині. К., 1982. Хохлачев В. В. Зерно столетий. М., 1983. Червона книга Української РСР. К., 1980. Ч ерепанов С. К. Сосудистые расте­ ния СССР. Л., 1981. Четверня С. А. Сравнительное из­ учение фенолов соцветий двух видов M atricaria L. «Растительные ресурсы», №8. 1986, № 3. Уткин Л. А., Ш арапов Н. И. Л екар­ Чиков П. С., Лаптев Ю. П. Витамин­ ственные растения Челябинской об­ ные и лекарственны е растения. М., ласти (Применение растений в меди­ 1976. цине и ветеринарии). Челябинск, 1951. Чиков П. С. Лекарственны е растения. Ф армакология. К., 1980. Сбор, заготовка, охрана, воспроизвод­ Ф илатов В. Г. Влияние медуницы ство. М., 1982. мягкой на заж ивление ран. Л., 1954. Чиков П. С. Пособие по сбору и за­

готовке лекарственны х растений. М., 1983. Чопик В. И., Д удченко Л. Г., К рас­ нова А. Н. Дикорастущ ие полезные растения Украины. Справочник. К., 1983. Чхве Тхэсоп. Лекарственны е расте­ ния. М., 1987. Шасс Е. Ю. О течественны е лекарст­ венны е растения и их применение, в. I. М., 1948. Шасс Е. Ю. Ф итотерапия. М. 1952. Ш ененбергер В. Соки растений — и с­ точник здоровья. М., 1979. Шретер А. И., Крылова И. А. Как находят лекарственны е растения. М., 1962. Ш ретер А. И. и др. Лекарственная флора Кавказа. М., 1979. Шретер А. И. Лекарственная флора советского Дальнего Востока. М., 1975. Ш упинская М. Д., Карпович В. Н. Ф армакогнозия. Л., 1963. Щепотін Б. М., Щ уліпенко I. М., Лебеда А. П. Гемодинамічні ефекти гіпотензивної дії чорноплідної горо­ бини у хворих на гіпертонічну хво­ робу. «Доповіді А кадемії наук У країн­ ської РСР», 1983, № 2. Щ ербачев Д. М., М огильский А. В. Курс фармакогнозии. М.— Л., 1930.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІНОЗЕМНИМИ МОВАМИ ALEXANDRIU М., POPESCU Н. Plante m edicinale in terap ia m oderna.— Bucuresti: Ceres, 1978. ANDRZEJCZYK R. Nowa roslina о dzialaniu stym ulujacum i tonizujacym — rozeniec goiski. - - Z ielarski biulet.inform., 1963, Nk 4. AUSTER F., SCHAFER J. Saponaria of­ ficinalis L.— Leipzig: Thieme, 1957. BASSLER F.A. H eilpflanzen erkannt und angew andt.— Radebeul: Neumann, 1955. BORKOWSKI B. Zarys farm akognozji.— W arszaw a: PZWL, 1974. BRAUN H. H eilpflanzen — Lexikon fur A rzte und A potheker. Anwendung, W irkung und Toxikologie. 4 A uflage.— Stuttgart: Fischer, 1981. BRAUN-ST APPENBECK M. Pflanzliche Laxantien.— Die deutsche H eilpflanze, 1942, № 4. BRODA B., M OW SZOWICZ J. Przew odnik do oznaczania roslin leczniczych, trujacych i uzytkow ych.— W arszaw a: PZWL, 1985. BUTURA V. Enciclopedie de etnobotanica ram aneasca.— Bucuresti: Stiint.si Encyclop., 1979.

CHRUBASIK S.t CHRUBASIK J. Kompendium der Phytotherapie.— Stuttgart: H ippokrates V erlag, 1983. DEBUIGNE C. Larousse des plantes qui gurrissent.— Paris: Larousse, 1974. EXNER J. Flavonoide in M atricaria cham om illa.— Planta medica, 1980,

№3.

GABLER H. Ginkgo biloba.— H eilkunst, 1977, № 2. GABLER H. H amam elis virginiana.— H eilkunst, 1978, № 11. Geheimnisse und H e ilk rifte der Pflanzen.— Stuttgart: Das Besie, 1980. GII.BERT A., MICHEL Ch' Form ulaire pratique de therapeutique et de pharmacologie. 30 ed. — Paris: Doin, 1925. GRLIS L. Samoniklo jestivo b ilje .— Zagreb: Prosvjeta, 1980. HAJEK A. Pouziti m edunky lekarske v lidovem lecitelstv i a oficialni me­ dicine.— Nase liecive rastliny, 1971, № 5. HEGI G. Illu strierte Flora von M ittel — Europa.— W ien: Pichler, 1931. H erbal pharm acology in the People‘s Republik of China. A trip report of

the A m erican H erbal Pharm acology Delegation.— W ashington, D. С.: Nat. Acad. of Sciences, 1975. HOPPE H. A. Drogenkunde. Bd. 1—2— Berlin: De G ruyter, 1975— 1977. IS А АС O., KRISTEN G. A lte und neue W ege der K am illentherapie.— Med. W elt, 1980, № 31/32. KRESANEK J. Ginkgo biloba — nova lieciva rastlina.— Nase liecive rastliny, 1971, № 6. KRESANEK J. A becedar korenin.— N a­ se liecieve rastliny, 1985, № 5. Lebensm ittel — Lexikon. 2 A uflage.— Leipzig: Fachbuchverlag, 1981. LECLERC H. Precis de phytotherapie.— Paris: Masson, 1935. LEIBOI.D G. Bio-Medizin. A lles uber die moderne N aturheilpraxis.— N iederhausen: Falken-V erlag, 1983. MAKOW1ECKI S. Slow nik botaniczny lacinsko-m aloiuski.— Krakow: Polska A kad. U m iejetnosci, 1936. MARCINIUK J. Zloty korzen — ryw al zen-szenia.— W iad. zielarskie, 1980, № 1. MATEJ J. R osnatka okrouhlolista.— Ziva, 1966, № 3.

538

NILSON В. Herb соокегу.— London: G ranada Publ.Ltd., 1978. OSW IECIMSKA M. Sadziec konopiasty— zapom niany lek w sw ietle badan naukow ych.— Ziel.biulet.inform ., 1973, № 3. OZAROWSKI A. Ruta zw yczajna jak o roslina lecznicza.— W iadora. zielarskie, 1982, № 3. PAJOR W .J. Ziola pizeciw ko zatruciom organizm u.— W iad. zielarskie, 1982,

№8. PALAISEUL J. Nos grand-m eres sav aien t ... La v e rite sur les plantes et la vie n a tu re lle .— Paris: Laffont, 1983. Phytotherapeutische W elt /H erausgegeben von H. G. M eussen.— Frankfurt am Main: PN I — Pharm und Med. Inform. Verlags-GmbH, 1983. PRIHODA A. Lecive ro stliny .— Praha: SZN, 1973. RACZ E. A ctuiunea sedativa a ex tracte-

lor de Leonurus quinquelobatus.— N ote VALNET J. Traitem ent des m aladies par les legumes, les fruits et les botanice, 1980, № 16. RAUSCHERT S. N om enklatorische Pro- cereales/9 ed .— Paris: M aloine, 1985. VALNET J. A rom atherapie. Traitem ent blem e in der G attung M atricaria L.— Folia geobot. et phytotaxon., 1974, des maladies par les essences des plan tes./10 ed.— Paris: M aloine, №3. 1984. ROI J. T raite des plantes m edicinales VARVELLO L. Soignez-vous avec les chinoises.— Paris: Lechevalier, 1955. p lantes.— Paris: De Vecchi, 1973. RUMINSKA A. Rosliny lecznicze.— W EISS R. F. Lehrbuch der Phytothe­ W arszaw a: PWN, 1973. rapie. /6 A uflage.— Stuttgart: H ippokraSCHULZ G. Scopolia carniolica Jacq. tes Verlag, 1985. Eine botanisch — pharm akognostische WILLFORT R, G esundheit durch H eilStudie.— Bot. Archiv, 1926, № 5 —6. k ra u te r.— Linz: Trauner, 1982. SEDLACEK S. Rozmarin lekarski — ze- W ITHALM B. N aturheilkunde.— Miinleny klenot nasej dediny.— Nase lie- chen: Goldmann, 1974. YANG Ch. The ginkgo tree — a living cive rastliny 1968, № 1. fossil.— China Reconstructs, 1960, N 1. Vademecum F ito terap ii.— W arszawa: Ziololecznictw o. Poradnik dia lekarzy W yd. Przem yslu Lekkiego i Spozywczego, pod red. A. O zarow skiego./ W yd. 4.— 1959. W arszaw a: PZWL, 1980. VALNET J. Phytotherapie. Traitem ent ZIVOTIc D. Lekovito bilje u nades maladies par les plantes. /5 6d.— rodnoj m edicini.— Beograd: Kersevani, 1979. Paris: M aloine, 1983.

539 ТИМЧАСОВІ ПРАВИЛА ОРГАНІЗАЦІЇ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ, ОХОРОНИ І ВІДНОВЛЮВАННЯ ДИКОРОСЛИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР Затверджені Державним комітетом Української РСР по охороні природи 4 січня 1984 р., наказ № 1 Введені в дію з 1 квітня 1984 р. І Мета і завдання тимчасових правил 1.1. Мета цих Правил — забезпечити ра­ ціональне використання і охорону дикорослих лікарських рослин та відновлювання їхніх природних запасів. 1.2. Завдання Правил: встановити умови і порядок збирання і заготівель дикорослих лікарських рослин для задоволення потреб охорони здоров'я і медичної промисловості лікарською сировиною, визначити права і обо­ в'язки збирачів і заготівельників та вимоги по відшкодуванню матеріальних збитків, зав­ даних неправильним збиранням сировини, а та­ кож порядок притягнення до відповідальності за порушення цих Правил і законодавства, яке регулює охорону лікарських рослин. 1.3. Правила обов'язкові для всіх заготі­ вельних організацій, а також міністерств, ві­ домств, підприємств і кооперативних органі­ зацій, які мають у своєму віданні угіддя з дико­ рослими лікарськими рослинами, і окремих осіб, які займаються збиранням лікарських рослин. її

Основні положення

2.1. Дикорослі лікарські рослини, що ро­ стуть на територіях, незалежно від того, в чи­ йому користуванні вони перебувають, станов­ лять державний фонд природних лікарських ресурсів. 2.2. Усі земельні й лісові площі, а також акваторії з природним зростанням лікарських рослин вважаються угіддями природних лікар­ ських рослин. III Організація збирання і заготівель лікарської рослинної сировини 3.1. Збирання і заготівля дикорослих л і­ карських рослин є найважливішим народно­ господарським завданням, спрямованим на задоволення потреб охорони здоров'я і медич­ ної промисловості в лікарській рослинній си­ ровині. 3.2. Планування обсягів заготівель сиро­ вини дикорослих лікарських рослин здійсню­ ється з урахуванням потреб охорони здо­ ров'я і медичної промисловості в лікарській рослинній сировині за погодженням з земле­ користувачами і Державним комітетом УРСР по охороні природи та його органами на міс­ цях, а також з виконкомами місцевих Рад народних депутатів. 3.3. Формування планових показників здійснюється на основі даних обстежень за­

пасів дикорослих лікарських рослин. Обсяги заготівель, встановлювані організаціям Укооп­ спілки, Міністерства охорони здоров'я УРСР, Міністерства лісового господарства УРСР та Міністерства лісової промисловості УРСР, за­ тверджуються в щорічних планах економіч­ ного і соціального розвитку Української РСР. 3.4. Для збирання сировини дикорослих лікарських рослин підприємствам, відомствам і організаціям, які мають плани і завдання на заготівлю, рішеннями виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів виділяються визначені землекористувачами ділянки лісів і земель строком до 5 років. 3.5. Організаціям, за якими було закріп­ лено природні угіддя, при виконанні договір­ них зобов'язань надається переважне право користування ними на наступні строки. 3.6. Збирання лікарських рослин з обме­ женим поширенням і невеликими запасами природних ресурсів (додаток 1) здійснюється за спеціальними дозволами, які видаються органами лісового або сільського господарства (Квиток на заготівлю лікарської сировини дикорослих видів рослин. Додаток 5) 3.7. Рідкісні види лікарських рослин, запа­ си яких дуж е обмежені (додаток 2), можна заготовляти лише у виняткових випадках. Дозволом на право заготівлі сировини цих видів рослин є Квиток на заготівлю лікарської сировини дикорослих рослин, виданий облспоживкоопераціям і облаптекоуправлінням органами лісового або сільського господар­ ства за погодженням з обласними інспекціями охорони природи. 3.8. Землекористувачі при збиранні й заго­ тівлях дикорослих лікарських рослин зобов'я­ зані оформити документи на право для зби­ рання і заготівлі на загальних підставах. 3.9. Право на збирання лікарської рослин­ ної сировини надається особам, які пройшли інструктаж про правила збирання й охорони лікарських рослин, який проводиться первин­ ною заготівельною організацією. 3.10. Збиранням рослин м ожуть займатися як окремі особи (індивідуальні збирачі), так і групи людей (бригади), які мають посвід­ чення встановленого зразка (додаток 6), видані заготівельною організацією. 3.11. Школярі, які не досягли 16-річного віку, можуть заготовляти лікарську сировину під керівництвом збирача, який має Посвід­ чення збирача лікарської рослинної сировини. 3.12. При збиранні лікарських рослин не­ обхідно виконувати такі вимоги:

* На землях держ лісф онду документом, який засвідчує право збирання дикорослих лікарських рослин, мож е бути Лісовий квиток.

540 підземні частини рослин заготовляти піс­ ля достигання і осипання насіння; залишати частину рослин для відновлення заростей, а молоді екземпляри — для доростання; траву зрізувати без грубих приземних частин, не виривати рослини з корінням, ко­ реневищами, бульбами, цибулинами; кору і бруньки заготовляти із зрубаних, зрізаних або спиляних гілок на лісових вируб­ ках (при рубках головного користування або рубках догляду, санітарних рубках і т. д.), а не з ростучих дерев і чагарників; при заготівлі квіток і суцвіть з рослин кращі екземпляри залишати для обсіменіння і наступного відновлення рослин, а при заго­ тівлі квіток і суцвіть з дерев і чагарників — не зрізувати, не спилювати і не обламувати гілок. 3.13. М ожливий збір з одиниці площі від загального біологічного запасу в середньому допускається в таких межах: для підземних частин рослин (коріння, кореневища, бульби, цибулини) — 15...20 % ; трави, листя, квіток, суцвіть трав'янистих рослин, дерев і чагарників — ЗО...40 % ; 3.14. Періодичність заготівель не повинна перевищувати при збиранні: підземних частин рослин (коріння, коре­ невища, бульби, цибулини) — 5 років; трави — 2 роки; листя, квіток, суцвіть, плодів, насіння — 1 рік. 3.15. Збирання видів дикорослих лікар­ ських рослин, занесених у «Червону книгу СРСР» і «Червону книгу УРСР», забороняється до повного відновлення виду (додаток 4). 3.16. Забороняється збирати лікарські рос­ лини на територіях: природно-заповідних об'єктів — держ ав­ них заповідників, природних національних пар­ ків, пам'яток природи республіканського зна­ чення, парків-пам'яток садово-паркового мис­ тецтва республіканського і місцевого значення, а також ботанічних заказників і заповідних урочищ республіканського і місцевого значен­ ня, де видами, що охороняються, є лікарські рослини; лісопаркової частини зелених зон міст і селищ міського типу республіки; інших ділянок, визначуваних науковими установами і органами лісового і сільського господарства в установленому порядку. 3.17. Забороняється приватний продаж усіх видів дикорослих лікарських рослин і сировини з них.

оформляти у землекористувачів докумен­ ти на право збирання лікарських рослин; погоджувати планові обсяги і норми зби­ рання та порядок заготівлі лікарських рослин з землекористувачами й державними органами охорони природи; раціонально використовувати природні л і­ карські рослинні ресурси; застосовувати технологію збирання лікар­ ських рослин, яка виключає зменшення запа­ сів сировини, і проводити заходи по віднов­ ленню їх; вести контроль за якістю збираної сиро­ вини, дотримувати встановлених правил заго­ тівель, виконувати вимоги охорони заростей лікарських рослин; провадити роз'яснювальну роботу серед населення про значення збереження і відтво­ рення дикорослих лікарських рослин, про важливість планової заготівлі їх для потреб охорони здоров'я; навчати збирачів і нештатних заготівель­ ників збиранню, сушінню і зберіганню лікар­ ської сировини, знайомити з заходами і ме­ тодами відновлювання дикорослих лікарських рослин. V Обов'язки землекористувачів

5.1. Землекористувачі, які мають у своєму віданні угіддя природних лікарських ресурсів, зобов’язані: визначати місця збирання особливо цінних і рідкісних видів лікарських рослин; видавати заготівельним організаціям доку­ менти, які підтверджують право на заготівлю лікарської сировини; проводити господарські заходи з ураху­ ванням наявності сировинної бази лікарських рослин; забезпечувати збереження і охорону запа­ сів лікарських рослин; вживати заходів по відновленню і відтво­ ренню природних лікарських ресурсів; забезпечувати максимальне збереження угідь природних лікарських ресурсів при про­ ектуванні й проведенні меліоративних та інших робіт; забезпечувати повне використання лікар­ ських рослин при вирубках лісу, проведенні меліоративних заходів, забудові і т. п.; в період цвітіння дикорослих лікарських рослин обмежувати застосування хімічних за­ собів захисту рослин у місцях масового їхньо­ го зростання; встановлювати строки сінокосіння і регу­ лювати випасання худоби в місцях масового IV Обов'язки заготівельних організацій зростання лікарських рослин; здійснювати кон­ 4.1. Підприємства, відомства і організації,троль за раціональним використанням і охо­ які заготовляють лікарську рослинну сиро­ роною ресурсів дикорослих лікарських рос­ лин; вину, зобов'язані: проводити роз'яснювальну роботу серед забезпечувати збирачів Посвідченнями населення про необхідність збереження, охо­ збирача... проводити інструктаж про правила зби­ рони і раціонального використання лікарських рослин. рання і охорони лікарських рослин; заготовляти лікарську рослинну сировину VI Контроль за дотриманням цих правил тільки в обсязі й номенклатурі, визначеними 6.1. Державний контроль за дотриманням державним планом і завданням для поставок цих Правил здійснюють виконкоми місцевих на експорт;

541 Рад народних депутатів, органи Міністерства йонної або міської Ради народних депутатів внутрішніх справ УРСР, Міністерства лісової для притягнення винних до відповідальності, і деревообробної промисловості УРСР, Д ер­ другий — землекористувачу для обліку і кон­ жавного комітету Української РСР по охоро­ тролю за відшкодуванням збитку, завданої л і­ ні природи. карським ресурсам, третій — порушникові 6.2. Службові особи, які здійснюють дер­ Правил, четвертий — облінспекції по охороні жавний контроль за дотриманням Правил, ма­ природи. 6.7. Винні в порушенні цих Правил та ють право: перевіряти і вимагати від державних і кооперативних організацій документи на пра­ інших законодавчих актів особи, крім притяг­ во заготівель, збирання і реалізації лікарської нення їх до адміністративної чи карної відпо­ сировини дикорослих рослин; вимагати від відальності, зобов'язані відшкодувати завданий усіх збирачів сировини дикорослих лікарських збиток у розмірах і порядку, які встановлю­ рослин пред'являти документи, які підтверд­ ються діючим законодавством; жую ть право збирання, а при виявленні пору­ 6.8. Лікарська сировина, зібрана з пору­ шень — складати протоколи; шенням існуючого законодавства і Правил, вилучати і передавати за актами незакон­ підлягає вилученню і передачі торговій або но зібрану лікарську сировину заготівельним заготівельній організації. При неможливості і торгуючим організаціям для реалізації в уста­ вилучити незаконно зібрану лікарську сирови­ новленому порядку. ну стягується її вартість. 6.4. Особи, які допустили порушення цих 6.9. До порушень, що тягнуть матеріальну Правил, а також інших законодавчих актів, відповідальність за збиток, завданий запасам що регулюють охорону дикорослих лікарських природних лікарських ресурсів, належать: рослин, притягуються до відповідальності грубі порушення агротехнічних і експлуа­ таційних правил, які спричинили розвиток відповідно до діючого законодавства. 6.5. Підставою для притягнення до адмі­ водної і вітрової ерозії в угіддях природних ністративної відповідальності за порушення лікарських ресурсів; цих Правил та інших законодавчих актів є порушення умов місцезростання дико­ протокол, складений уповноваженою служ бо­ рослих лікарських рослин, що спричинили вою особою виконкому місцевої Ради народ­ втрату запасів внаслідок неправильного про­ них депутатів, співробітником міліції, держ ав­ ведення меліоративних робіт (осушення, під­ ної лісової охорони, народним дружинником топлення і т. п.); або інспектором охорони природи. хімічне і всяке інше (випалювання, вито­ 6.6. Протокол складається в чотирьох при­ птування та ін.) знищення чи псування цін­ мірниках, з яких один надсилається адміністра­ них рідкісних і зникаючих лікарських рослин тивній комісії при виконавчому комітеті ра­ тощо.

Додаток 1

Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за квитками органів лісового господарства Авран лікарський Багно звичайне Бобівник трилистий Брусниця Вовчуг польовий Гадючник ш естипелюстковий Гармала звичайна Глечики ж овті Ж ивокіст лікарський

Круш ина лам ка Залізняк гострокінцевий Звіробій звичайний Іван-і-М арія Калина звичайна Кремена лікарська Купина лікарська Л епеха болотна М атеринка звичайна М ильнянка лікарська

Наперстянка великоквіткова Остудник голий Очиток великий Папороть чоловіча Півники болотні Півники сибірські Ракові шийки Ромашка лікарська Рутвиця мала

Суниці лісові Сумах дубильний Сухоцвіт багновий Чебрець Чемериця біла Чемериця Л обеля Чорниця

Додаток 2

Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи А лтея лікарська Барбарис звичайний Барвінок малий Валеріана лікарська Головатень звичайний

Горицвіт весняний Д ягель лікарський Золототисячник малий Конвалія звичайна М учниця звичайна

Оман високий О сока парвська П ервоцвіт весняний П ереступень білий Перстач прямостоячий

Плющ звичайний Родіола рож ева Родовик лікарський Синюха голуба Солодка гола

542 Додаток З

Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання Береза {всі види) Блекота чорна Бузина чорна Буркун ж овтий Вільха клейка Волошка синя Гірчак перцевий Гірчак почечуйний Глід (усі види) Горобина звичайна

Малина М ати-й-мачуха Омела біла Пижмо звичайне П одорож ник великий Полин гіркий Полин звичайний Собача кропива п'ятилопатева Сосна звичайна

Грицики Д еревій звичайний Дивина лікарська Дуб звичайний Дурман звичайний Ж остір проносний Кропива дводомна Кульбаба лікарська Липа (всі види) Лопух великий

Спориш звичайний Ф іалка триколірна Хвощ польовий Череда трироздільна Черемха звичайна Чистотіл звичайний Шипшина Щ авель кінський

Додаток 4

Види лікарських рослин, занесені в: І. «Червону книгу СРСР» Анакамптис пірамідальний Арніка гірська А странція велика Беладонна лікарська

Відкасник татарниколистий Зозулинець крапчастий Зозулинець салеповий Зозулинець ш оломоносний

М ачок Офрис Офрис Офрис

ж овтий бдж олоносна кримська оводоносна

П альчатокорінник Тирлич ж овтий Траунш тейнера куляста

II. «Червону книгу УРСР» А накамптис пірамідальний А страгал ш ерстистоквітковий Відкасник татарниколистий Зозулинці (всі 15 видів) Любка дволиста Любка зеленоцвіта

Офрис бдж олоносна Офрис кримська Офрис мухоносна Офрис оводоносна П альчатокорінники (всі 10 видів)

Плаун-баранець Плаун колючий Скополія карніолійська Тирлич ж овтий Тирлич крапчастий Цибуля ведмеж а

Додаток 5 Квиток на заготівлю сировини дикорослих лікарських рослин » 19.

На

площі (га)

Мі сто _____ Особливі умови Строк користування з

Республіка

О б л а с т ь ___

.»

(планів, завдань, спеціального дозволу і т. д.) Допустити

_ (зазначити вид лікарської рослини)

У розмірі

Ким

ДО

___ (обсяг)

На т е р и т о р і ї . [місце збирання: лісництво (колгосп), квартал (поле) і т. д.]

-P -

виданий (посада, прізвищ е, ім'я, по батькові)

. (найменування заготівельної організації)

Заготівлю

19_ Л9_

На п і д с т а в і .

М. П. З правилами раціонального використання, охорони, від­ новлення дикорослих л ік а р ­ ських рослин і відповідальніс­ тю за поруш ення їх ознайом ­ лений. Підпис

543 Посвідчення збирача лікарської рослинної сировини П різвищ е____________________________________ І м 'я _________________________________________ По бать к о в і_________________________________ Ким в и д а н о __________________________________ (найменування організації) Дійсне по « М. П.

»

19____р. Підпис

Додаток 6

Справочное издание

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ РАСТЕНИЯ Энциклопедический справочник Под редакцией Андрея М ихайловича Гродзинского Киев, Головна редакция Украйинс.ькойи Радйанськони Экцыклог'.эдийи имэни М. П. Баж ана На украинском языке

Довідкове видання

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ Енциклопедичний довідник Редактор В. В. Артюхов Х удож нє оформлення та макет С. Р. Ойхман, І. Г. Хороший Х удож ній редактор В. С. М елькнчук Х удож ники В. Я. Березань, В. Н. Бізов, П. Г. Бунятов, А. Р. Вишмевськкй, В. О. Гурлєв, М. І. Кириченко, М. В. Коионенко, В. В. Корницький, С. О. М андрика, О. Ю. М ачинський, С. М. Н абереж них, А. А. П олі­ щук. О. Ф. П рудникова, Ю. П. Радіоненко, В. В. С ер­ гій, Л. Б. Сергій, О. Л. Сергій, В. В. Смуриков, А. Ф. Сокирко, В. Б. Сосницький, М. М. Ф едоров, Г. Я. Хмара, М. М. Чорноус, П. І. Яресько. Слайди В. Т. Бабенка, А. М. Войтенка, О. В. Ж урби, Т. О. Кропивницького, Й. Й. Сікури, І. Г. Сухенка. Л ітературний редактор 1. А. Черненко Опрацю вання словника Д. О. Дубенко К омплектування Е. Ф, Козінцева Технічний редактор Н. П. Новик. Коректори К. В. Гутаріна, Г. Д. Л азаренко, В. Я. Резнік, В. С. Сердюк, В. М. Чепеленко, О. К. Яценко. ИБ № 97 Здано до набору 05.02.fi8. Підписано до друку 20.12.88. БФ 02743. Формат 7QX 100і/ , П а п і р офсетний. Гарнітура Балтика. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 44,2. Умовн. фарб.-відб. 199,6. Обл.-вид. арк. 79,38. Тираж 200 000 прим. (4-й завод 100 001 — 140 000 прим.). Зам. № 8-31. Ціна 27 крб. 50 коп. Адреса Головної редакції У країнської Радянської Енциклопедії: 252601, м. Київ-30, МСП. вул. Леніна, 51. Надруковано на Харківській книж ковій фабриці «Комуніст», 310012, м. Харків-12, вул. Енгельса, 11.