m. '^Ш$к ' \ - W;'':,
'•'In'-i
"J3's Ш^Ф^,
Ы^к
СПРЖВОЧНЫИ
^/AJf,
Издані
Е. КРАЙЯ
S -Т МІг ШЕСТОЙ
-ЧДСТЬ І-я.
...
17 downloads
1158 Views
469MB Size
Report
This content was uploaded by our users and we assume good faith they have the permission to share this book. If you own the copyright to this book and it is wrongfully on our website, we offer a simple DMCA procedure to remove your content from our site. Start by pressing the button below!
Report copyright / DMCA form
m. '^Ш$к ' \ - W;'':,
'•'In'-i
"J3's Ш^Ф^,
Ы^к
СПРЖВОЧНЫИ
^/AJf,
Издані
Е. КРАЙЯ
S -Т МІг ШЕСТОЙ
-ЧДСТЬ І-я.
Ш, I, К—Кап.
С. ПЕТЕРБУРГЪ 184-7
.
,
•
.
-
;
.
.
.
.
.
.
.
ш ПЕЧАТАТЬ
ПОЗВОЛЯЕТСЯ
съ т .мъ, чтооы по отпечатаніи прелстав.іепо бьио иъ Ц нсурный Ко.мнтетъ узакоііеіиіоо ЧІІСІО экземпдяровъ. С. Петербургъ. 1847 года Ыая 19 дня. ЦЕІІСОРЪ С. КУТОРГА.
Госудапатзенная ор.;в.:а :'.Г.Н>ІН&
нвяиетш ьш чм. В. И. ЛЕНИНА
i9>3S-?--4J
ПЕЧАТАНО
2007067043
ВЪ
ТИПОГРАФІИ
К. К Р А Й Я .
н5Н - эдН
и И, девптая буква русскаго а.іФапііта, третья пзъ гіасныхъ; состав.іеиа пзъ греческой эти іі.ш wnu {II, tj). Прп оГіразонашіі с.іапппскаго а.іФавпта оиа занима.іа деслтое м сто н назьшалась иже. Въ церковномъ criicieiiiH J" озиачаетъ 8; it* знач. 8,000. Буква п съ зпакспіъ о діз.іается по.іугласііою и ішзывается и съ притnolo. И т мъ от.пічаотся отъ /', что ІІОСЛІЗДНЯЯ ставцтся ИСК.ІЮЧІІТСЛЫІО передъ г.іасііы.міі и по.іуг.іасііою й; во исБхъ же прочихъ случаяхъ употребіяютъ и. Какъ грамдштическая часть р чи, и есть союзъ соедипительнын и междуметіе, озпачающее уісоризну. И, ве.іииіГі князь вэйскій изъ оамилііі Табо; въ 399 г. по Р. X. опъ двннулся изъ с вериаго Китая оъ 30,000 воііскомъ въ ДІопго.іію п Сиоирь , гдіВ разорилъ .миогія кпяжества н произв лъ страшныя опустошоиіп. И, осповатедь Кпдапьскаго царства и.ш Ляо-.Монго.іьскаго хаіістиа, встушиъ па кпдапьскій престодъ въ 907 году. Онъ весі.ма удачно велъ войну съ Кигайца.ми, оиія.п> у нпхъ многіе города, присоединилъ ІІЪ СВОему хапству Сйси и застави.іъ імногія оо.іасти китайскія платнть е.му дяпь. Въ 917 г. 11 прошікъ до Пекипа; въ 924 г. покоріиъ земли, ложащія па востокъ отъ горъ Суху.апь-на и на западъ отъ г. Фу-ту, а въ 926 г. овладВлъ княжестпомъ Ьохаіі, отдавъ его сыну своему, Бую. У.меръ въ 927 г. по 1'. X. Ибакъ (Пвакъ, Пбрагимъ, въ Еішсейской лБтописи Опъ, въ Реміізоисі;оіі Опсопъ, иъ Строгоіювсг.оіі Иванъ), кпязь Шіібанскихъ илп Тю.менскпхъ Ногаевъ, которыхъ улусы находпІІІСЬ между рикою Бузулуко.мъ и Аральскимъ моремъ. Опъсчпталъсеоя потомкомъ Чшігисъхана, іі.миюіцнмъ право на престолъ Батыевъ, искалъ дружбы Іоаппа III и величался именемъ равнаго е.му государя. Сь его вре.чени Ногаіщы ііачнпаютъ служить орудіемъ московскоп политики. Въ 1481 году, узнавъ, что татарскій ханъ Ахматъ, послБ неудачцаго поТ. VI.
хода па Россію, возпращается съ богатою добычсю, ііаіраблсііпою въ' ЛІГПГІ! , Ибакъ С7. ногапскиміі мурза.ми Ядц-урчеемъ, І Іусою и сі 10,000 казаковъ гпался за ІІМЛІЪ отъ береіовъ Волгн до Малаго-Допца; тутъ хаігь Ах.матъ остаііовился близъ Азова зл.мовать и распу,стилъ СВОІІХЪ улаповъ. Ибаьъ иомыо прибли імлся і;ь пе.му, окружилъ иа разсввгіі царскую бъ.гую вежу, собствешюю рукош у.мсртвилъ смящаго Ах.мата, безъ сражепія взнлъ орду, ханскііхъ жпмъ, дочорей, богатство, MIIHжество литовскпхі, плБнтшовъ и, возвраіііі'.шпсь въ ТІОДІ ІІІ., прислалъ объявить велньому кпязю, что ЗЛОДБІІ Росиіи лежитъ въ могил-Б. Гіо взятім въ ІІЛІІІІЪ Іоапномъ (1487) казапскаго царя Алегама, родствеііпика Ибака, этотъ кпнзь, въ 1489 г., отмравіілъ вь Моекву своего посла Чю.міура съ грамотою, г.оторою просплъ освободить пл-пііника н ув рялі, Іоаппа въ своеіі дружбъ. ВелііЕІп І:ІІН;І], ие согласнлся одпако оінустить Алеіама. І!о древпимъ русскимъ ЛІІТОІІИСІІМЪ, Ибакі, 5ыл7і царе.мъ спбирски.мъ; въ пачаліз XVI ВФМ онъ соеднііилъ своихъ Ноіаевъ еъ ИШІШСКІШІІ II завладіівъ уі'ті.омъ Тобола, взяль городоігь СиГіпрі,, котирі.ііі иазвалъ Искеромъ: въ грамот же царя еодора Іоанііовича къ Кучу.му, Ибакъ пазиапъ первымъ сибіірокіі.мъ царе. ъ, діздомъ Кучума; въ своихъ грамотахъ къ Іоаііну, Ибанъ пазыналоі Ибрагимоліъ. Иъ (лроІОІІОВСІ.ОН ЛІІТОПИСИ сказаио, что Ииам, убіпъ, въ 1582г., какимъ-то МЯІОЖІІІІКОЛГЬЧІІІІГІІСО.МЪ, по тутъ выходитъ разішца иъ ліітосчіилеіііи. Нбакъ (Ивакъ), царепичъ казапскііі; пахидп.іся въ руссііоіі служо въ ідарсгоованіе Іоанна IV и господсгвовалъ иъ Сурожпкіі; въ 1562 іоду ходилъ съ русскими воеводами въ Литву, а во время болыпаго оііолчснія, собрапuaro Іоаппомъ IV противъ Литиы, въ 1563 г., ііаходился въ сторожевомъ полку. Ибарра (loachino Ibarra), извт^стііыіі исиаііскій типографщикъ, род. 1725 г. въ Caparoccu, ум. въ Мадрид 1785 г. Лучшія его иэдаиія 1
,
Иба - Ибе
-
суть: «Бпб.іія», «Донъ Кихотъ» (4 ч. 1780 г.), .переоодъ «Са.иЕоетія» (1772), сд лаііиым ііп•Фаи омъ доііомъ 1'а0|)іедс.мъ, и др. По.іагаютъ, что опъ п рвый ііне.п. і.іяііцііроьапіе бумаги и уіучшидътипографскія черни.іа бер.інискою сііиькоіі. Ибацъ п.ш Иваца (Маиуи.іъ), воевода бо.ігарскій; неоднократпо и счаст.ишо сража.іся съ Грека. ін, въ царстоиапіе короля Іоанна Владислаиа; прп покореніи же Боігарів ішператоромъ Василіомъ II, № а ц ъ одіпіъ ос.мізлп.іся ввзстатьпротиііъаавоевателя^обралънТісколько тюлковъ и завлад,1іла> уже пізкоторы.чн со•рода.ми, но всі;оріі былъ взятъ въ пл иъ п заточепъ (1019 г.). Вііосл-Бдствіи Ибацъ вошслъ с ъ милость ЕЪ имиератору; во время войны съ Д ліаномъ, королемъ болгарскимъ, Мбацъ сопутствовалъ императору; и когда послъдиііі, устрашась полковъ Деліапа, бізжалъ въ Византію, то поручплъ Пбацу сліідовать за иимъ со встіміі ммііераторскими сокровпщами: по Ибацъ йзм нИіъ ішмератору, и съ евнухомъ Кетоиитомъ уб-вжадъ со вс .ми сокровищами кь Д ліану. Впобліздствін Василій взялъ въ плснъ Деліапа и Ибаца (см. Іоапнъ, XXV король боліарскій). йббетсонъ (Julius Ceesar Ibbelson), даровптый апглійскКі псйзажистъ, род. въ Скарборо, въ Іоркпіейр ; образовался no Фламандской школі; и преіімуіцестивиио по Ьергему, съ которымъ имвлъ столько сходства , что прозвапъ англійскммъ Ьергс.момъ. Ум. 1817 г. Ибера (ІЬега) городъ нар кі» Иберіз въИспаІІІІІ 'Іарраконской. Зд сь въ 216 г. до Р. X. Сцчпіонъ побі іилъ ка[) агенсі<аго полкоподца Лздруоала. Иберійская горная Ц П Ь , ВЪ Испапіп, по різк Эбро, мсжду Старою и Новою Кастилі«й u Аррагоніеіі, разд ляется па отрасли: Сіерра де-Ока, де-УрОіопъ, де-Молика, деАльбаррасппь, де-Гударъ, де-Монкахо и др., « простираетея до Гренады, Валепсіи и Мурсіи, окаіічиваясь мнсами: 0р07іеса, Мортипъ, Гета и П-алосъ иа Сроднземішмъ мор . Изъ »того хребта вытекаіотъ самыя большія р-ски Испаніи; высочайшія першиііы его: Кабеси де-Марія (6,861 Фут.), Казуэлетта, п пр. Яб рійцы, народъ, писелившіііся въ глубожой древности иа Ііиренеііско.-иъ полуостроo t , впослидстіііи соедііііивміійся съ Кель тами іі составиппііи въ Испапім одпмъ съ ниминн|іолъ Ккльтоіп, —Ибаріпцевъ(см.). Когда Римляне пвренеслііоружіе въ Испанію, пародъ этотъ покорплся ихъ власти. ИберІЯ (ЧрЦіа, Iberia), іречоское названіе Испаиіи отъ р кі) Ибера (пыігвшней Эбро);
1 —
Ибе — Ибн
Иберія заключала въ себ-в собсд-венііо только прнморсмеберега отъ еркулосовыхъСтолбовъ до са.мыхъ Пнрепеевъ; прочая часть Пспаніи называлась Тартессидом (Tartessis). Иберъ (Iberus), прежпее ііазвапіе рики Эбро. Ибикъ плн Пвпкъ f/|3vxos), греческіГі лпрпческій поэтъ, родомъ изъ Регіума, a no другвмъ пзъ АІессаны: жилъ при Полпкратіз на острові; С.амостз п былъ также ОТЛІІЧІПІГІШИМЪ музыкапто.мъ. НІІСКОЛЬКО отрывковъ изъ его стііхотворенііі, піісаііпыхъ па дорическо.мъ діалетки, издалп: Мельгорнъ въ «Anlhologia 1угіса» (1827), Шнепдевппъ (1835) п Бергкь въ «Роёіаз lyr.gr.» (1843). Участь его пзображепа Шпллеромъ въ ИЗВ-БСТНОЙ баллад «Die liraniche des Ibykos», прекрасно переведенной ЖуKOBCKIlMlj.
Иблпитанга (Ibipitanga), дерево, растущео въ Бразпліи (по Маркграфу и Ипзо Eugenia uniflora іілп Plinia rubra): плодъ этого дерсва і;руглый, красныіі, ев-вт.іаго цвъта, сочпыіі, кис.іоватыГі, вяжущаго вкуса и жесткііі. Употребляется для дееерта. Ибисъ (Ibis), птпца, изъ отряда ходулыіыхъ или прибрежпыхъ , бо.іотиыхъ и семеііства дляиноклювыхъ; от.іпчается отъ цаплей п журавлей дугообразпымъ, при основаиііі почти квадратнымъ и па копцъ пезазубреііііылъ, КЛЮВО.МЪІ — Нбисъ свяіиенный (I. religiosa). Древніе Епіптяпе воздавали ему релііііозпое почтеніе, восііптыиали въ хра.махъ , трупъ его бальза.мпроиаліі, убійцу его ііаказывали •смертью и изображепіе йбиса помТіщали иа ВСБХЪ свонхъ па.мятннкахъ. Эта птпца велпчііпою съ курицу, и.мііетъ перья бвлыя съ черііы.мп коіічпками па кры.іьяхъ и крестціз, лапы н клювъ того же цввта, голова и шея голыя и также черпыя. Ибнъ-Батута, арабскій ппсатель; оставилъ описапіе свопхъ путеиіествііі, въ которо.мъ ііпогда упомпнаетсп также о Руссахъ. Переводъ па анілійскомъ язык вышелъ іюдъ загланісмъ: «The travels of Ibn-Baluta, translated from the abriged Arable, Ms. copies by Lee», London, 1829, 4°. Подробпыя ИЗВ-БСТІЯ объ Ибпъ-Батут пом щены въ Русско.мъ В стник-Б 1841, .ЛЗ II, стр. 462.
Ибнъ-Фоцланъ пліі Фодланъ (Ахмедъ-ибнъФоцланъ-ибнъ-Аббасъ- ибнъ • Рашидъ-ибнъ • Гаммадъ), былъ отправлеііъ въ 921 r. по Р. X. хаЛПФО.МЪ Моктадеромъ съ посольствомъ къ попелителю Іірпволжскііхъ Бо.ігаръ, плп по сказаиіямъ Ибнъ-Якута къ царю Славянъ. На пути онъ встритился па берегу Во.іги съ Русскими, прибывшимп туда для торговли; къ этимъ Русски.чъ отпосится сочииеніе Фоц-
Ибр — Ибр
—
лана, разобранное учепымъ Френомъ , подъ заглавіе.мъ : «Ibn-Fozlan's und anderer Araber Berichle uber die Russen iilterer Zeit. Text und Oberselzung mit krilisch-philologischen Anmerkungen etc.» von C M. Fralm. St. Petersburg, 1823, 4°. ИбраГИМЪ, кпязь погаііскіГі, сл. Ибакъ. Ибрагииъ, посо.іъ казанскіи; прівзжа.іъ иъ 1530 г., ІІЛІІСТІ; съ Еазанскіі.ми кпязьями Теиокелемъ u 'Гагае.мъ просіпі. ве.іикаго кпязя Василія ІІ[ІОСТИТІ> пародъ п царя СаФа-Гирея за возмущепія, проіізведенііыя пъ Казапи. Ибрагипгь, ха.иіФъ баідадскій, сынъ халііФа Магдп, братъ Гарунъ-эль-Рашпда; былъ поэтомъ, ораторо.мъ и музыкаитомъ; сдіиадся халііФомъ ио с.чертіі сцоего ііле.мяишіка А.мииа, no услышавъ, что Мамуиъ выступилъ противъ иего съ войекомъ, отрекся отъ своего звапін и у.м. въ СамарЪ 839 г. Ибрагитъ, турецкій султанъ, младшій сыпъ султапа Ахмеда, братъ Мурада IV, род. въ 1614г.;иовремяцарствовашясвоііхъ братьевъ, Осдіана и ДІурада, паходился подъ строгпмъ арестолъ и остался въ живыхъ только потому, что прпкпдывался по.мтлиаііпы.мъ; по с.мерти іМурада,.сді;лался султаіюмъ въ 1640 г. и царствовалъ до 1649 г. Ибрагимъ-АдЗІЙ, посолъ турецкій; въ дек. 1585 г. вручплъ еодору Іиаішовичу письмо <;ултаііа А.мурата, которымъ султапъ, изііявляя еодору благодарность за добрую волю быть въ дружб съ Оттомаискою имперіею, подтверждалъ свободу торговли иашнхъ купцовъ въ Азовт;, превозносилъ счастіе мира, требовалъ выдать ІІахмедъ-Гиреева сыиаМурата и уііять азовскнхъ разбонііиковъ, но о мири ппчего ие ппсалъ. Ибрагимъ былъ отпущепъ изъ Ыосквы съ отв то.мъ царя, 5 окт. 1586 г., вя стй съ царскимъ посломъ. ИбрагишЪ-Бей. По словамъ П. Н. Сумарокова ^его «Досуги» I, 113 и д.), въ 1500 г. крымсвій хаиъ дадъ это.му Ибрагиму въ паграду, за счастливый походъ противъ Русскихъ, м-Бста по Салгиру, и отъ построенія зд сь Иорагимо.мъ б лой мечетіі, селеиіе назваію «Акмечеть», ныііишиіГі СпмФероподь. Ибрагикъ Галеби, учепыГі юристъ; род. въ Алеппо 1464 г.; былъ наставііико.мъ султана Мухалмеда .Моше; у.м. въ 1549 г., оставивъ трудъ Мультера-эль-абхаръ (сліяпіо морей), сборникъ закоыовъ. ИбрагиШЪ Имамъ, изъ рода Аббасндовъ; былъ и.ма.момъ па іраіиіці; Сирііі съ Аравіеіі; умерщвленъ ХЭЛІІФО.МЪ Ге.маломъ въ 747 г. по Р. X. Онъ считается первымъ государе.мъ.изъ дішастіи Аббасидовъ.
3
Ибр - Ибр Ибрагимъ (Обряіпмъ),царь казаиспііі, сыпъ царя Мамутека. По убиждепію жішшаіо въ Россіи царевпча Каси.ма, веліікііі кііязь Іоаіінъ III въ 1467 г. отправіілъ мротпиъ Иорапі.ма войско подъ предиодительствомъ кііязеіі Патриіііева п Стрііги-Оболеііскаго. Каспмъ указывалъ путь и ду.малъ впсзаппо явпться подъ стііііа.ми ІІбрагіиювой столпцы, но мпогочпслеиііая казаиская рать, предводпліал царемъ, уже столла на берегу Волгн и прпнудила ыосковскихъ воеводъ ІІДТИ назадъ. Руескіе терітвли педостатокъ въ продовольсгвіи, вязлп въ грлзи, по Ибраги.мъ пе смізлъ за ними г.наться; оііъ послалъотрядъ къ Галичу, гдьКазаицы однако пе моглп ііичего сд лать, потому что BCU пограітчпыо русскіе города былп заНЯТЫВОЙСКОДІЪ. Другая моековсиаяраті.,отііравлонпая ві) Черемнсскую зе.млю (1468), подвластпую царю казапскому, пстробііла все и в;іяла мпого плімішіковъ. Вскорчз Іоанпъ отііраілілся са.мъ противъ Казани, по этотъ походъ но И.МІІЛЪ успъха; между-тізмъ Ибрагимъ гірисвоплъ себі; господство падъ Вяткою, одпако непадолго. Весною 1469 года Іоаппъ ііредпрцнялъ иаііести важміійшій ударъ Ибраіи.му и зиачителыюе войско было отправлепо къ Каз а п и ; по и этотъ походъ по нм-влъ оолыяаго усп ха; пакопоцъ Іоанпъ осеныо того жо года предпринялъ още одниъ походъ противъ Казани, которып кончился миролъ, заключеііиьшъ Ибрагимомъ (1-го сеіпяГіря) ііа, осе/І оолъ государя московскаго. Въ 1478 г. Ибрагн.мъ, будучи обманутъ ложною ігвстью, что Іоаииъ разбитъ Новгородца.ми, парушнлъ клятвепны об-сты, воевалъ н покорылъ Вятсную область. Великій кпязьотдістилъ о.му за это. Устюжане и Вятчапе выжгли селепія въ окрестпостяхъ Волги, а царі. доходилъ до самоіі Казапп. Ибрагимъ опять проснлъ мира, закліочплъ счо и скоро умеръ, оставіиіъ .міюго діігеи отъ пЪсколькнхъ жепъ. ИбрагИМЪ-паша, оіимстскііі ІІОЛЬОІЮДОЦЪ , сынъ (пріемнын) вгииетскаго паши Мехе.мледа-Али; род. въ 1786 (1795 г.); отличнлся піюдводительствуя войсками въ воішіі СЪ Веггабита.ми, посл которой сдТілался въ 1818 г. пашею Мекки u Діеднвы, ішгомъ і.о.мапдовалъ войсками въ Сеіінаарі; п ДарФуріі, и въ 1825 г. опустошалъ Морею, поиа ііріиіуждемъ былъ репіроваться ксльдствіо llauajiimской бнтвы. Мореііская акипедиція доетаиила е.му случай позиако.мпться сь евромейскііміі войскамп; 'онъ созналъ превосходство регудяріюй кавалеріи надъ иррегулярмы.ми иолчищамп Турковъ, такъ, что no возііращеиііі въ Египегь ііервыііъ его д-вло.мъ было мреобразо-
Ибр — Ибс
—"'
ваиіе егппетскаго воііска и ввсденіе регу.іярпой кава.іеріп. Въ 1831 г. онъ завоева.іъ ддя сгюсго отца Спрію, которую упрочи.іъ за епіпетскимъ пашею поо-Вдамп надъ Турка.мп прп Копташ п Коніе н договоромъ 6-го марта 1833 г. Во вторичномъ поход-Е въ 1839 г. оііъ опять явился поб дителе.мъ и по р-Бшптелыюмъ пораженіи Турковъ при Незиб 24-го іюля (см.), угрожа.іъ Констаіітггііополю. Тогда европвнскіл державы вооружи.шсь протппъ Іібрагима-пашн; австріпская п англіпская эскадры соедіініиіісь подъ БеГіруто.мъ и выт сшілпего изъ Спріи въЕгчпетъ, ід-Б опъ ІІЫІІІІ зашгмается образоваиіемі. и улучшеніемъ войска. Онъ иазиаченъ ііаслтзднпкомъ престола. Ибрагимъ - ЭфФенДИ , пол.екііі урожепецъ, достпііиііі первы.хъ должпостеГі въ Отто.мавской и.мперіи. Омъ первый оспоиалъ турецкую тіпіографіго въ 1728 году, для котороіі гратъ Боипеваль доставилъ сочііііепін; no вскор-Б тішограФІя была уничтожена п турецкос праіштсльство ие дозволпло въ пеіі папечатать дажо Корана.
—
Ибу — Ива
среднпя пзображепіе жрицы. Изображенія no сгСпамъ двора хра.ма такія же какъ въ большо.мъ храмі;; въ капіпцт. па скамь спдять четыре Фіігуры; релі.СФЫ па ст-впахъ расирашепы. Прежде этп памлтшші счпталнсь хра.ма.мп; другіе ду.маютъ, что это царскія грооницы пли почетпыё па.мятппкіі, едва ш пе Ра.мзсса Великаго. Ибунка, трава: такъ называется въ простоііародіи Рученпая Bepomii;a (Veronica Ьессаbung3,Lin.), растущан въ са.моіі водіз по берега.мі, ручьевъ п прудопъ. Опа п.мГ.втъ голубые цв-сткп, расположетіые кпстямп въ пазух-п верхнііхъ лпстьевъ, обыЕііовеііпо толстыхъ, шпрокпхъ , темпозеленаго цв та и очеиь гладкпхъ. .Іпсті.я эти пмиютъ возбуждающуго, .мочегоіімую и ііротііпоскорбутвуіо силу; кроми того молодые пооізгіі іібупки весиою потребляются коіі-гдіз, какъ саладъ пли зелепь.
Ива, ешіскопъ эдосскііі. Въ MS году ИІІИОторые клпрнпп пзъ его паствы доиеслп, будто Ива держптся оресп Несторія н пе только иазываетъ Кіі|ііілла, алексапдріііскаго епископа, еретикомъ, no дерзаетъ произпоспть хулу и ИбриКЪ-Ага, пажъ первой палаты, съ зона Са.мого Ііісуса Хрпста, п будто ІІва тратитъ юты.мъ нли серебряпынъ кувшпномъ, содерцерковпое имущество па свои прихотц п на л;ащіі.мъ воду для піпья п о.мовепія султаиа. свопхъ родпыхъ. Составплся соборъ въ Тіі|) Ибрикъ-Огланы, пачалыіикъ питейноп ча- и Ива прпзнапъ былъ ііевііппымъ. Но въ стн султапскаго двора, ооеръ-.мупдшенкъ. томъ же году педополыіые клирмкп спова обИбрпкъ • Шагирди , пачалышкъ съъстныхъ ратилпсь къ пмператору п no желапію ихъ ирініасовъ и кухпи. опять составился соборъ въ БерптТ;, куда явиИбсамбулъ, село въ Нубіи, въ областп Вади- лись u самп ооішнптелп Ивы съ 18 главамп. мпогпхъ разсуждепіГі, Ива сознадся, Нуба, в роятно нспорчепное назвапіе древпя- Поол го Исіуполя (Isiupolis); особепно за.мтзчатель- что дізііствптелыіо опъ прежд прппп.чалъ Кино дву.мя памятішкамп, которые Бельцоии от- рилла за еретпка, а послф вступилъ съ пимъ рылъ изъ песка, засыиавшаго ихъ. Это два въ общеіііе, no опъ пеодпократпо и съ іиятскальные памятипка. Большіи, отъ котораго вою увърялъ, что ішмгда пе проіізпосплъ хуторчалі только головы колоссовъ, им етъ 65 лы иа Бога. Къ оолі.шей достовБрпостн словъ Фут. высоты; мередъ нпмъ стоятъ четыре ко- Ивы, 60 пресвптеровъ и діакоповъ пзъ его лосса; внутренпость сго составляетъ: во-пер- клнра ппсь.мснііо подтвердилп, что оии никовыхъ, дворъсъ коломнадою, па ппластрахъ на- гда u нпкакои хулы отъ пего пе слыхали. Неходятся почти 30-ти-Футовыя изображенія жре- смотря па то, еііііскопъ па ЭФеоско.мъ-разбойцовъ Озириса, по ст намъ р зныя изображе- ничьемъ собор-Б былъ піізложеіп. Діоскоромъ, пія, представляющія сраженія итріумФЫ; да- отдапъ подъ стражу п перебывалъ болііе л-ве притворъ іізъ колоннъ съ подобнымц же ч мъ въ 20 темніщахъ. На собор-с халкидопгіігаптскими изображепія.мп; зат .мъ передніГі скомъ, въ 451 г., въ девятое засвдаіив были храмъ и наконецъ собственно капище, посре- пересмотріиіы акты тпрскаго собора, пъ деди котораго паходится пьедесталъ, въ глуби- сятое прочтепы акты собора берптскаго и пои псполннская Фіігура на скамЫі п такія же сланіо Ивы къ Гіерсу Марію й, по пропзнесеизображенія въ бокопыхъ компатахъ, пріі.чы- ніп анайе.мы на Несторія и др. еретмковъ, Ива кающихъ ЕЪ каппщу. Меньшій памятникъ, прпзпапъ православпымъ и возведепъ въ прежстонгь впередн перваго, ближе къ Нилу; пе- не достоішство, no д ло вФесскаго еппскопа не редъ ни.чъ находятся 6колоссовъ,только мёнь- кончилось даже съ его жпзпію. Въ 553 г. па пяшаго размііра, по три съ каждоіі стороны; пер- то.мъ вселенскомъ собори (второ.мъ константивая и третья Фіігура —изображенія жреца, a нопольско.мъ)пересмотр-Бііы6ыліі сТри Глаоы*
Ива — Ива
—
(такъ гіазываюгся трп сочиііепія, еодора Мопсвестскаго, содорша Кирскаіо и Пііы Эдесскаго) и ьъ шестоо засвдапіе, иесмотря иа застуііленіе еодора Каііиадокійскаго u трохъ ііодчинеііпыхъ ему епископопъ, Ииа прпзнанъ ВІІІІОІПІЫ.МЪ въ песторіанетиі;, и на иос.іаніе его къ Марію, какъ еретнческое, ііроіізпесена апа ема. Въ свое.мъ сочиііеіііп ІІва хотя и вцнитъ Несторія за то, что онъ нв пріізііаиа.іъ Марію-Дізву Боіородпцею, ію укоряетъ также Кириліа въ то.мъ, что опъ тірпзиава.іъ будтооы едннство естества въ ІпсусБ X|)|ICTT;, а напротивъ, превозиоситъ еодора Мопспестскаго за святость ЖИЗІПІ и за ревіюсть ьъ npauoславію.
5
—
Ива — Ива
совершешю въ ВОД-Б ІІЛП па торФяпомъ групт в растотъ ие совсимт. хорошо. Ива бълая или Верба билая (Salix alba, Lin.) —дерево, ВЫШІІЛОІО отъ 40 до 50 и даже до 60 Футовъ; встріічается во множестві; въ остзеііскпхъ губерпіяхі., въ Польшп и другихъ странахъ Россіи, по берегамъ рТ5къ п по сухн.мъ иііста.мъ. Лпстьн ііа пемъ продолговатые, піілообразііо-зазубреиііые, копі.евіідпые, съ острыміі концамп па ООІІИХЪ сторонахъ, слегка покрытыі; пухомъ п пото.му кажутся б^Блесоватымп, особлпво съ пижнеіі стороны. Цвіітетъ въ маіз и даже въ апрьл ІІ, при ііоявлвпш листьевъ, св.мяпа же созрвваютъ въ ІЮПІІ, по недолго сберегаютъ пропзводптелыіую силу свою. Ута иорода разводіітся череиками u отводкаміі; пногда такжо зас-Свается, какъ-скоро ІІОСПІІЮТЪ сізмяна, no поверхіюстизем.тбезъ всякоіі покрышкп. Ьіііая вероа во множеств раетогь во всеіі Европіі около жилыхъ МІІСГЪ, па лугахъ, по приорежьямъ и достіиаегъ ііервдко до 00 Футовъ вышпны. Древвсина ея біі.іагр цвііта, дово.іыю крізііка, употребдяотся иа ді5.іаіііе кадеіі, а изъ сучьевъ гпутъ обручп. Въ южпой Госсіи, гдіі это дерево выростаоіъ до 60 Футовъ ВЫЦІІІІІЫ, дБлаютъ пзъ пего улья, букп, ложііи, корыта, пилятъ доски ппроч. Для дроиъ ііредстав.іяетъ она весыиа ііосредствеііныя ьачества : сгораетъ скоро, ма.іо даотъ теплоты, уго.п.я скоро гаснутъ. Уголь изъ пея добьіиае. іый употреоляетс.я на приготовіепів карапдашей n noроху. Зола ея вссь.ма обилыіа поташо.мъ. Жесткая, НІІСЕО.ІЫІО устарВвшая кора ся содержитъ въ себіі горькое вещество и іі.«-Встъ внжущую силу, no только бозъ бальза.мпческаго своііства. Взваръ (деьоктъ) пзъ иея сіужптъ противугннлыівімъ сродітвомъ. Пастоіі же изъ коры молодыхь BBniL'fi уііотробляетея въ псремижающихся лихорадкахъ и гіротпвъ глистовъ. Кора.вываренпая съкііасца.міі.дастъ корнчпевую краску, а вскиііячеііпая съ щолокомъ въ МІІДИО.МЪ котлв даетъ красную красі;у. Этотъ щолокъ, будучп сгуиіепь и погомъ высушенъ, можетъ быті. употребшемъ на жовописпую краску; изъ пего также доиывается лакъ коричнвиаго цвъга. Кро.міі того, Kojia ея служитъ также на выдіику тоикоіі кожн, изъ которой д лаютъ перчатки. Віпвн біілоіі вербы употребляются у пасъ мрп оирядт; ііоіиснія вербы, въ недіі.ію Ваіи, ііазваішуго по атому Вербиымъ восБрвсепіемъ.
Ива (Salix), родъ дереиъ іі кустарпиковъ, і]рііііад,іежащііхъ къ сомеГіс.тву Сережчатыхъ (Amenlaceae). От.ііічитолыіые родовые прпзпаки ивы cj-Вдующіе: цві гки двудо.мпые, ріідко обоеполые; мужесіііе цвьткп расположеііы въ вид-В сережекъ (amenlum), no одному, подъ каждою чешуйкоіі, которая за.мБияетъ чашечку; вІііічііЕа иОтъ; тычиноьъ ооыкповепііо дв (р дко одна , т р и , чегыре нли пять); въ самоіі срединіі цвіігка находптся цніііпдрическая, усвченііая железа (glandula) пли сотоносный сосудецъ, изъ ьотораго іічсіы при пачал-Е веспы собпраютъ .медъ; жепскіе ЦВІІТкп расположены, такъ же какъ и ліужскіе, въ видъ ссрежекъ; коротепькая завизі. женсыіхъ ЦВІІТКОВЪ о двухъ столбикахъ плн рылвцахъ; плодъ— корооочка одіюіиьздиая, .•МПОГОСІІ.МЯПиая, двустішрчатая; мелкія сіі.мяиа ея покрыты пухомъ ІІЛИ летучкою (pappus). — Всъ породы пвы И.МІІЮТЪ обыкповічпю стволъ дереияішстыіі; no чрсзііычаііно из.лгтіяются въ велпчини. Н-вкоторыя, какъ-то; Salix herbacea, Salix retusa, Salix reliculala н проч., остаются .мало|)ослы.>ііі на всякой почвБ; другія же, напр. Salix alba, Salix саргеа, Salix viminalis, дос т и і а ю і ъ высокаго роста, когда моіутъ развиваться па свооодіі. При это.мь должио заліЪтить, что кора ВСІІХЪ ивъ оезъ разбора ііот))ебляется у насъ «ъ огромпомъ количеств-Ь, наир. на выдіику ЮФТИ въ АрзамасЪ и проч. Ивы воооще характеризуются разноооразіемъ и ІІЗМІІІІЧИВОСТІЮ СВОИХЪ Формъ, т а к ъ напр. отъ бълоіі ивы и козьей вербы, составляющихъ деревья доволыю значитедьной величиііы, до малснькаіо кустарника пользущей ивы (Salix repens); есть среднія степеии, которыя представляютъ нечувствнтельный переюдъ отт. одпой і;ъ другон. Ива собИва Вавялонская илп ПалестянсЕая (Salix ственно можетъ расти на всявон почві;, но люоитъ наиболъе м-вста влажныя, какъ-то бе- babylonica, L.), раотеп> дисо no береіа.мъ въ jiera р і-ъ, озеръ н такжо болотную золілю; но Персіи, откуда u порсиесеііа къ намъ въ Тавричесвую губорнію. Оиа іірсдставляетъ не
Ива — йва
—
очепь высокое раскидіістое дерепо оъ ДЛИІІнымм попислыми ПІІТВЯМИ, . составляющимп от.іпчпте.іыіып ея призиакъ п придагощпми ей дово.іыю пріятггьиі видъ, по этому-то ее разводятъ для украшенія апглійскихъ садовъ илп }'потре5ляютъ на обсажішапіе па.мптниковъ и гройіпщъ, и воооще служить эмбле.мою печали. Дерсво это растетъ очень скоро, по НОДОЛГОВТІЧІІО п никогда пе превышаетъ 18 ІІЛІІ 20 Футовъ. Мягкіо сучья его употребляются иа разныя нздізлія. Это та самая вероа, о котороп псалмопізвецъ упо. іипаетъ въ трогателыюм ПІІСНІІ: «На рикахъ вавилонскихъ, та.мо сБдохомъ п плакахо.мъ; на вербіяхъ об спхомъ органы нашя». (Іісал.м. 136). Въ другомъ ЛІ-БСТБ Св. Писанія в тви ея называются «агиовыми», которыя употреблялись израііліітянаміі въ праздинкі. «Кущем»' (Левитъ XXIII, 40). Наша Православная Церковь сохраняетъ также опрядъ пошепія вербы, въ нед-Блю Ваін, называемуіо по этому Вербнымъ воскресепісмъ, тольио ІІ-БТВИ употребляемыл прп это.мъ оорядъ беругся втъ деревъ вербы б-Блоіі и вербы' козьой. Съ ііалестнпскою ивою не должно см шивать вербы іеруса.іимской. Такъ пазываютъ въ Малороссіи дерево Лохъ (Eleagnus anguslifolia, Lin.)
Ива желтая ІШІ Верба желтая (Salix
ііеі-
lina, Lin.); растетъ преи.муіцествепно на илажиыхъ месчапыхі» мВстахъ и нерБдко достигаетъ болие 40 Футовъ вышины. Въ . Естахъ же слишко.мъ болотистыхъ и безплодныхъ растетъ пеудачио, или, по крайией .м-Бр , недоігов-счиа. Цв тетъ въ то же время, когда распускаются .ііістья,а с-Бмяна улетаютъ въ іюиъ. Кора на старыхъ стволахъ с в р а я . съ трещинами, на молодыхъ же ВІІТВЯХЪ ВО все продолжепіе хъта бываетъ жедтая, а зимою діілается орапжевою; потому-то желтая верба пр дстаиляетъ пріятпый u весьма краснвый видъ СВОІІМН ярко желты.чи, золотистыми или оранжевы.міігііГжи.чм и вязкп.мн лозами. Изъ псчзхъ породъ ниы желтая верба есть са.мая общеупотребител.ная, са.мая полезпан и самая выгодпая для влад-Бльцевъ. Такъ напр. ее разводятъ во мпожеств-Б н съ большою по.іьзою по берега.чъ різкъ и ручьевъ, для укрішлеііія и возвышепіл зе.млі н для составлепія преграды разлптію воды; оиа долгое время выдерживаеть подчпстку вершшіъ и прнііосіітъ большую прпбыль посредствомъ рубки, которую ложію иропзводіггь каждый годъ. Древесипа желтоіі пиы бБла, вязка и весьма пригодная длп корзппъ, ооручеи и .мпопіхъ другихъ хозякствсііііыхъ ІІЗДТІ.ІІП, но па дрова ife годится. Кора, прііготовлеппая пріппчнылъ образомъ,
6
—
Нва — Ива
можетъ быть употребляе.ма па крашепіе ; выжатый изь нея сокъ горекъ, и.мізеті. вяжущую снлу п полезснъ отъ лпхорадки. Изъ с .мяннаго пуху же.ітоіі вербы ШаФФері. дізлалъ толстуго бумагу.
Ива палыновая, Верба козья, Бредина (Salix: caprea, L i n J ; встр-Бчается во всеіі Роесіи. Цвитетъ очень рапо, растетъ скоро на всякоп почв , по болЪе любптъ прохладную и тучную иочиу; возвышается отъ 10 до 30 н даже 50 Футовъ ; впроче.мъ велпчина и видт. ея изм няется, с.мотря по качеству почвы и МТІСТОПОложенію. Такъ иапр. въ болотахъ и иа нивахъ она пропзрастаетъ низко. Стволъ ея разді;ляется на множестио длішныхъ, гибкпхъ, сТірыхъ иліі темно-зеленыхъ в-Бтвеіі, разсізянно расположенныхъ па дереві;. Дисті.я ея длинпые, довольно бо.іьшіе, пря.мые, отвпслые, съ верхпей стороиы зелепые и г.іадкіе, съ нижпей мохпатые, покрытые пухо.мъ и стоящіе на стеиляхъ. Цв тиыя почкп продолговатокруглыя, дово.іьно ТО.ІСТБІЯ и покрытыя оурымп кр-Стікпмп чешуика.чп; сидялі па верхушкахъ и иа в-втвяхъ. Мужскія серсжкп козі.ей вербы ІІ.МТІЮТЪ пріятпый запахъ н въ пзобиліи доставляютъ пчеламъ плодотворную пыль (pollen), необходимую къ питанію ихъ личинокъ, въ то время, когда не бываетъ еще другихъ ЦВІІТКОВЪ. Цв-Бтетъ въ исході; марта и въ апр ліз. С мяна созр-Бваютъ въ маъ и іюнъ. Козья верба растетъ очень скоро п разводнтсн въ садахъ для украшенія; разнообразпыіі цвт>тъ ея дистьевъ представляетъ, впродолженіелі га, пріятиую противуаоложпость съ зелепыо друпіхъ деревьевъ;оиа первая возв-Вщаетъ своими цвитками возг.ращепіе весны. Изъ козьен вербы устраииаются изгороди, которыя чрезъ три года составляютъ уже хорошую защиту, но къ сожал нію существуютъ не долгое время. Козья вероа по гибкости своей лучшая для плетенія корзиііъ п ріішетъ; изъ нея прнготоііляютъ также обручн и шпонты для скртяіленія бочекъ, іиапкіі, деревяііную пооуду, коробки, луки, топорпща и ножпые черенки : древесина козьей вербы первоначалыіо бълан, но потомъ получаетътемный оттііаоаъ или мясной цв тъ и хорошо полируется. Кора идетъ па дубленіе саФі.яна и съ примисыо ольховон коры па крашеніе ткамей ІІЪ черный ЦВТІТЪ, а въ .медицічі употребляется вм-Бсто xiimiofi коры. Пухъ ръ сБчянъ можно бы употреблять для приготоиленія ткапей. Ива песочвая (Salix arenalia, Lin.); пебольшой кустариикъ, вышиіюю отъ Здо 4 и даже 8 Футовъ, растетъ въ Европі; па песчаныхъ мі;стахъ и на вереековыхъ поляхъ. Опа до-
Ива — Ива
—
стагіляетъ тоичайшіе прутья для п.іетеііыхъ работъ. Въ Берлииіз изъ нихъ приготов.іяютъ чрезііычаііно лелкія ручнын корооочки, которыя дорого цішятся п иывозятся въ бол.шо.мъ ЕО.іичествТ; въ Парпжъ п Иетербургъ.
Ива пятимужняя и.ш лавролистная, благоговонная, Ветла, Черноталь (Salix peniandra,
7
—
Ива — Ива
Иваненки, русоиіо дворяне; миогіе изъ пнхъ служмлп въ Россіи в ь разпыхъ .малороссіііскмхъ чііпахъ и владііли ІІОМІІСТІ.Я.МІІ. Въ 1708 г. Гриіорііі Иваповнчъ глужилъ брацлавскіімъ ПОЛКОЦИІІКО.МЪ п иъ 1718 г. получплъ. отъ ПЕТРЛ I на грамЬту ліаетности (Общій Герб. YI11 — 130).
Lin.), растетъ no uceii Poccin н на xopoшей ПОЧВБ достигаетъ отъ 20 до 30 оутовъ вышины, а на бо,!от[істой ц торФЯііой произрастаетъ кусто.мъ. Опа от.пічается т мъ, что въ каждомъ мужескомъ ц и ь т к ъ шпзетъ по 5, пноіда же п по 7 тычшюкъ, и ліістьямп, которые, будучч раздавлоны, пздаютъ запахъ лавроваго листа. Цилтетъ долгое иремя спустя посл); развптія листьевъ. Симяна, облечепиыя длннпы.мъ б лы.мъ пухомъ, созриваютъ и улетаютъ въ септябртз и октябртз. Древесипа ея Даетъ дурпыя дрова: онп трещатъ па о і н и , подобно еловымъ; вътви, хотя хрупкія, употребляются въ случа нужды па обручи п плетеную работу; листья даютъ желтую краску; СІІЛІЯПНЫГІ пухъ въ ц-Бкоторыхъ страиахъ замііняетъ хло'і^чатую бумагу; кора служитъ протмвулпхорадочны.мъ средстволъ.
Иваницкіе, русскіе дворяііе. Откуда п отъ. кого произоше.іъ этотъ родъ пс ИЗВІІСГНО; ПОслужбаліъ оказа.іся Карпъ Иваповичъ, кото|)ЫЦ въ 1696 г. показанъ ііо.ікоііііикомъ шестнадцатаго ннзоваго солдатскаго полка геперала Гордона въ азовско.мъ поход . ИваницКІЙ, Иолякъ, бы.іъ въ числ прііближепііыхъ Лжедіімптрія. Въ 1603 г., въ ГІутпвліі схватіі.ін трсхъ мопаховъ съ гра.мота.міі: царя и патріарха къ житолямъ, и коіда мопаховъ этихъ іірпве.іи къ Лжедн.міітрію, тооігь мрибсі пулъ къ хитростп и вм сто себд посаднлъ на царскос мисто Иваинцкаго; НО' моііахп, знавшіе са.мозваіща, тотчасъ обиаружнли эту хптрость. Иваново. — 1) Село Шуііскаію у зда, Владнмірскрй губерпіп; лежитъ при вііадепіи р. Уводп въ Тозу, въ 32 иерсгахъ отъ города Шуи^ Ива хрупкая, локікая (S. fragilis, L.); такъ на- ііріінадлежитъ rpaoy Шереметсву. Иваново зваиа по чрезиычайной ломкостп своігхъ взт- ІЫВІІСТИО въ ц лои Россіи no силыюму развей. Растетъ въ водяиистыхъ странахъ у.м - витію въ ііемъ .маііуФактурной гіромі.іііі.!еііиореііноп п ЮЖІІОЙРОССІІІ до предиювъКавказа и стн; вособенности заміічателыіы митеалевыя, достигаетъ иногда отъ 30 до 40 оут. вышипы. сіггцевыя и полотшіиыя его Фабрикн. Церквем ЦиТ.твп появляются въ ма иъ одио время съ 4, домовъ 1.400 и около 10,000 жит. На зд шлистьями. С .мяпа созр ваютъ и улвтаютъ въ пюю ярмарку, быоающую 14 сентября, СЪІІЗіюн м спцЪ. Размножается она черенка.ми жаются купцы пзъ Москвы , Ярослав.ія, Шуи п с мяиа.мн, которыя тотчасъ по созрііііііі и друіпхъ городовъ.—2) Сс.іо въ ЯрославскоГі шелкос ютіі іі оставляютъ безъ покрышкн. Эта ііва губерніи; за.міічагслыю по торговл очень скоро растетъ каьъ на сухой, таі.ъ и на вы.ми п бумажпыми іізд лінми ; годовая его .мокроп почвтз. Кории ея, при по.мощн кр л- лр.марі;а бываетъ 23 мая.—3) Озеро Рыоинскакаго взвара, даютъ багряную краску. Изъ су- го увзда, Ярославскоіі губеріііи.—4) ОзероКурхнхъ листьевъ ея, вытравлепныхъ квасца.ми и мыіііскаго уСзда, ('.іі.мбирскоіі іуосрпіи; нзоВІІІІПЫМЪ камп .мъ съ при.м сью поташа добы- біілуотъ выдрамп, порками и др. ІІОДЯІІЫ.МИ вается желтая краска. Горькая, свізжан, баль- ЖІІІІОТІІЫ.МІІ. зампческая кора ея употребляется вь лнхоИваНОВСКая КОЛОКОЛЬНЯ, изв стпая подъ радкт. вмізсто хиііы и служнтъ также для дуб- п.мепе.мъ «Ииаиа Во.іпкаго», построепа въ 1600 ленія кожъ. Въ іивеціп простолюдины выва- г, іірп ІіорисТ. І'одуііов ииостранііымъ зод: реіпіоіо корою окрашпваіотъ яйца въ пуриу- чи.мъ Вм.іыіо. ІІазваиіе свое по.іучила отъ паровую краску. Пзъ прядепаго пуха съ СІІМЯІІЪ ходиіішейся мреждс па ся м стИ цсркии в» ткутъ сюкрывала ІІ пабішаютъ іі.мъподушки. н.мя Іоаппа Сиіісателя ЛІІСТВИЦЫ, сооруженііоі» 1308 г. зодчпмъ Алсвизіе.мъ. Эта колокол.ш» Ивакъ, см. йбакъ. Ивалаіоки {пр-лапіанцсщАувельіопи), одиа н.мііетъ въ выіііиііу съ крестомъ 38 а саж., вълзъ зпачителыіыхъ рТзкъ въ Улоаборгской гу- то.мъ числіз ілава ея содержить й саж. 1 арберпііі; беретъ начало изъ озера Курсуервп; шіигь, а крестъ са.мъ мо с б-Б 2 саж. дліпіоіо. течетъ отъ з. къ в. ііа ііротяжеіііц оцоло 130 Крестъ колоколыііі дсревянпыи, обитыіі поверстъ и ппадаетъ въ озеро Энаре съ южноіі золочеііііоіо мг.дью. Опъ устроепъ вновь взасторопы; судоходпа для пеболыиихъ лодокъ. МІІІІЪ прежняго, спятаго ІІаполеоііо.мъ. ГлаБерога ея гористы, скалисты, болотисты или ва также вызо.іочеііа. Подъ г.іавою падпись^ озпачаюіцая время окоичанія хрлма. По гбіпесчапы и покрыты іЪсотъ.
Ива-Ива
— 8 —
•
вую сторопу «Ивама Ве.іпкаіо» стоптъ огромиое камешюе здаиіо о чотырсхъ простіііікахъ, иъ которыхъ писягъ 4 салые большіё КО.ІОЕОj a . Ha Иваповскоіі КОЛОКО.ІЬНІІ во вс хъ ярусахъ повіішепо 34 колокола; прп взрыви ея Фраіщузаміі въ 1812 году, мпогіе изъ бо.іьшпхъ колоко.юиъ совси.мъ не бы.ііі гювреждеііьі,а огромп йміій усгіеіісі;ііі,вы.иітып 1760 v., ;і в сившіи 3,555пуа.Лве^ііейііо раэрушп.іся. На мвсто его вылйтъ НЫІІБШІІІІІ, візсо.мъ въ 4,000 пуд., маотвромі Ивапо.мъ Богдаиовымъ. Возл Иваповскоіі колополыіп паходптся огрОМІГБЙШІЙ
ИЗЪ
ПСВХЪ
ИЗВТІСТНЫХЪ КО.ІОКО-
ловъ. Первоначальпо опъ отлитъ былъ 1654г. въ 8,000 пуд. м дй, no во вре.мя бывшаго въ 1701 і'. пожара поіірождсііъ ; иоче.му И.мператріща АННА Іолнновил приііазала изъ прежлеіі .МІІДИ съ зпачитольпы.мъ добавлепіемъ вылить повыіі (1734 і'.). Образовался исполіінъ БОЛОКОЛЪ въ 12,000 иудовъ. Въ выміиііу опъ шизстъ 19 фуговъ, въ окружпости 60, въ ст ііи
его
около 2 Ф. ТОЛІІШНЫ, ЯЗЫКЪ ДЛІІПОЮ 17
футовъ. Колоколъ этотъ оставался въ я.міз на мт.сгіі литья до 1836 г.; въ это время подпятъ п поставленъ подл КОЛОІ;ОЛЫІІІ. Съ ІІваповСІІОЙ колоколыіи вмдпы окрестпости Москпы веротъ на 30. Ивановская пуотыня, посвнщепііая Іоанпу велнко-устюжскому чудотворцу; находится въ ВОЛОГОДСІЮІІ губсрнім, одпзъ Великаго Устюга, въ 4 всрстахъ ОТІІ Тропцкаіо моиаст. при сліяиін р. Сухоиы съ Юго.мъ. Здись иачало С ііериоіі ДВМІІЫ. Ивановская трава; такъ ііазываютъ простолюдішы въ Гор.маніи и во Фрагщім многол-Бтпее растсніе звиробЬн • обыкновеііпыі'! (Hypericum perforalum, Lin.), oun собиііаютъ его въ ИОЧІІ подъ Иваііоиъ депь, и припіісываютъ еГі почти ту же чарод-Бііствешіую си.іу, для котороіі ііаіпіі суевтзры ходйть въ ту жо ночь за цвіпо.мъ - ііевидимкою ІІОЧОдыжіінка. НІІМЦЫ п Фрапцузы воооражаютъ, что звііробоіі, добытыіі такішъ образо.мъ, «храияетъ челои-вка и домъ отъ домоваіо. ИвановСЕІЙ (Игнатій Акіишіевпчъ), статскііі СОІІ.ЪТІІІІКЪ, ордііііарпый П|)Оіііессоръ обіцепарвднаго прапа въ с.-петер0ургско>гь уіпіверситоті; и ценсоръ. Ооучалсн въ впленско.мъ и мисковскимъ упиворситетахъ, а потомъ въ нроФессорскомі, имстнтут , еуществоваіішемъ прн дерптскомі. упиверсптетіз; по окончанііі •к.урса, .удосгоеііный степени доктора правъ, йы.іъ отпраа.іепъ длн далыіипшаіо усовершеп•ствованія въ наукахъ за граннцу, откуда возвратилсн аъ 133) іоду и тогда жо опредт.лепъ
Ива — Ива
проФессоромъ въ с.-петероургскій уииверситетъ. Ивановскій каналъ (ЕпііФаіювскіп), строидся для соедпиенія верховьеоъ р.Допа съ р.Шатою, впадающею въ Упу, а черезъ пее съ Окою и Волгою; оылъ пачатъ по повел-Бшю ПКТРА I Тульскоіі губерпіп въ ЕпііФаповскомъ у-Бздтз: работы проіізводіілпсь Аіігличаніиіолъ Джоно.мъ Перри. Въ 25 вер. выше гор. Егшфаии уже готовы былп 24 ш.іюза изъ тесаііиаго известковаго кампя, ііро|іыгъ каііа.іъ черезъ Боорпковскую долпну. расчищепо руело Доиа п всо это ВПОСЛ-ЕДСТВІІІ оставлепо по педостатиу воды для псЕусствеппаго провода судовъ. Въ 1707 г. былъ діілаиъ опытъ судоходства по вповь устроеннолу сообщепію: прошло около 300 судовъ, но съ ужасц-віішшііі затрудиеніями, пес.мотря на то, что это было весиою. ИваНОВСКІЙ чай, таі;ъ пазываюгъ вредпыіі и строго запрещеііиыГі чаЛ, поддізлашіыи папо.іобіе жіітаііскаго пзъ березовыхъ листовыхъ распуколог.ъ. Евановское городище, находіпся во Владимірской губ., въ 16 верстахъ отъ гор. Шуіі, вппзъ по р. Тези, на лЪво.мъ ея берегу; окружеио оаломъ и рвомТі, и заросло дубовою рощею; на старііііпо.мъ Еладбіиці;, о.ііізъ этого городіица, паходятъ разпып вещп: сервги, ііерстпи, браслеты п древпія моиеты , ИМ-БЮщія впдъ треуголыіика. ИзаноВЪ (Аидреіі Иваііовичъ), отецъ посх дующаго, ЕО.І. сов., бывшііі ироФес. 1-іі степони по частп историческоГі жіівописіі и членъ аі;адемііі художествъ. Род. 1777 г. въ Москв п б-и лпть поступи.іъ въ ііосііитапшіЕіі академін художествъ; пропзведепъ въ аидемпкп 1803 г.; въ проФес. живопіісп 1812 ; утверждепъ старіипмъ проФессоромъ исторической жпвописи 1821 г.; вышелъ въ отставку 1831 г. За.м-вчательнізйіііія его пропзведенія: 1) «Молодоіі Кіевлянинъ съ уздою, послаппыіі къ Претичу (за эту картшіу Иваиовъполучплъ первуюзолотую меда.іь), находится въ Эрмптажі;» ; 2) «Безоружпый боіі кожевніша съ Печеп пімъ» — событіе, подавшее поводъ къ осповаііію Переяславля (за это пронзведеіііе Иваповъ сдт.лаиъ бы.іъ проФессороиъ); 3) «Адамъ u Евва» и 4) «Смерть генерала Кулыіепа». Ивановъ (Алексаидръ Апдреевпчъ), псторическііі жпвоппсецъ, сынъ Аидрея Иваиова; род. въ Санктпетербург-Б 1807 v.; восіштыва.'.ся въ акаде.чіи художествъ. Первыл егокартпны: 1) Пріамъ, у.моляюицііі Ахпллеса о возвращеиіи ему твла ГеЕтора; 2J ІОСІІФЪ, толЕуюіцій СІІЫ въ темниц-С; 3) Бе.ілерофопъ; 4') Явло-
Ива — Ива
— 9
піо C.nacHTtMH іМаріи-Магда.шіП; (пах. нъЭр.ми тажіз): 5) картопы съ ЛІІІКЫЬ-АНЛЖРЛО «Сотиореиіе челоп-Бка». Въ 1S31 г. Иваповъ отпрапи.існ иъ ІІта.іію; жпветъ въ Рпміі окодо 17.гСтъ, іі тамъ сііішко.мъ Й .ІІІТЬ трудится падъ картипою, шображающею пустыню па бсреіу Іордапа, гд иъ перііый разъ появплся пароду Іпсусъ Хрпстосъ. Всізхъ вмдн е проповидуюіцій и крсстяіцій Іоаппъ Крестптсдь. Его обстуші.іа толпа пагпхъ и раздііваюіцихся, од вающііхся и од-втыхъ, выходищихт. изъ воды 11 іотоиыхъ погрузпться иъ воду. Въ это самоо время всеойщаго двпжепія, вда.ш показывается Сііасіітель(настояіцаиліііііутакартііііы). Предтсча взятъ имеппо въ тотъ мигъ, когда, указыиая перстомъ па Іисуеа Христа, пропзиосптъ: «Co Агиецъ, изо.мляіі ірізхи міра!» 11 вся толпа устре.мляется і;ъ То.му, иа Когораіо указаль Иророі.ъ. Картппа эта по вслігішгС сиоеп и ооішірішстп плана превосходіпъ всЪ ДОССЛТІ изв стиыя (Брюліова, Ьрупи п т. п.). Иыііолііепіо ея, no свид тельству зматоковъ, ІІІКІЛІПІ возпаградіпъ медлеііпості, раооты. Ьпііочемъ эта .мед.іеііпость промсходптъ отъ того, что художипьт., раоотая, изучастъ вмъст съ тСмъ все отпосиіцеесн къ предмету его картипы: одпихь этюдопъ, прііготовлштыхъ ішъ для этой цилп, папсрстся па ц лыіі зялъ u можетъ состапптЕ) отді;лыіуюиыставку. Необычаиііая картпна ІІвапоііа, і;ро.міз ДОСТОІІІІСТІП) ііеторичсскоп жіітміпсп, оГіраіцаегь па себя вііпманіе художестііеімюю лапдшаФтіюю жмі!0іпкі.ю. Надъ этою картііпою совершаотся духовпое п художестііоііпое восіііітаиіо Ііваііова. РодіірП братъ Алексапдра Лпдреевігіа, tepl'isW, моіодоГі худбжнні.ъ по части архіггсктуры, модаюіціп болыпія надежды, отправлепъ въ 1845 г. за іраііііцу для усовсріисчіствовапія въ свое.мі. пред.метп. Топерь омъ живетъ въ PHMU П изучаетъ ііа.мнтііики древиЛі'о искусства.
— -
Ива - йва
хахъ»; 2) перевелъ съ ч>раіщузскаго «Два Сержапта илп ІЗеліікодуіпііые друзі.я» и «Э.морикъ Теколій ІІЛП Веімерцы» (дра.ча, изд. въ 1824 году). ИванОБЪ (Ііорисъ), дпорецкіп Годупова; въ 1590 г. опъ встрЗчалъ па соредпсіі лііетпіщіі кіізылъ-баіііскпхъ пословъ, прііізжавшихъ къ велико.му і;оііюше.му. Ивавовъ (Дпмитрій), поревелъ съ Фрапцузскаіо сочііііеміе Фенелоііа «Вытіо Бога, доказаиное ііозпаніомъ прпроды п ч лов-Бка» (1809 года) u • ІІутошествіе А.імі/зы па остроиъ Ііравды» 1807 г.
Ивановъ (Ивапъ), евяіцеіппікъ, заипмалси псрсііодамп съ гречоскаго; нзъ нихъ папочатаны: «Слова ІоаппаЗлатоуста, іізбраіпіі.ія изъ его поученііі», въ 2 частяхъ, 1792 г. Ивановъ (ІІнаігь Д.мптріевичъ) , гепералълеіітенаптъ и кавалеръ. Въ 1779 г. встуиилъ въ службу ііодпрапоріцмко.мъ иъ ііовіородскііі ігвхотпыіі полкъ, пм л 15 л-Бтъ отъ роду; въ 1786 г. паходился въ тульокомъ ІПІХОТІІОЛП, полку, а въ 1787 переводепъ ііодморучііко.мъ въ с.-ііетсрбу()іскіГігреііадерсіііП польъ. Съэтіімъ полиомъ опъ ііостуіпілъ въ 1789 г. въ армію кпязя Иоте.мкіша п былъ пъ сраженіяхъ проТІІВ7>Турковъ пріі р . Сальч-в, при бомбардпровапіи ІІзмаила п подъ Ііепдора.ми. По pac*opмііроііаіііп с.-петербургскаго полка, Ивапоіп. иостуіиілтз въ б-слорусскііі ег рскій корпуст,, съ кото|)Ы>іъ участновалъ въ осад Издіаила и прп мристуіп; къ нему. Поелііэтого^ііъііаходилсн in. ІІолыіі-Бііпрп всиыхпувше.мъ 1794 г. въ ВаршаііТ. бунгб, Ипаіювъ усп-плъ па-скоро собрать роту, въ которой служнлъ, и пробнвІІІНСІ. сквозь толпы вооружоііпыхъ Иоляковъ, примкпулъ къ уцълізвшіімъ русски гь поііскамъ. Потомъ опъ паходился въ разнмхъ сражепінхъ: протпвъ коііФодератовъ , можду ирочп.мі) при .Мацсіопіщахъ и прп пристугііі і/ь Праіі;. ІІо вступлепіп па простолъ ИммоИвЗНОВЪ (Ллеіиандръ Васпльевпчъ), заппратора Плвлл, егерскіе корпуса были расдіался болыпсю частію переводами съ ФрапФормііроваііы иа ОТДІІЛЫІЫО баталіопы и Ива•цузскаго. Пзъ миожества трудовъ его папечановъ іюстумилъ въ 9-й изъ пихъ, пореиметаны: 1) «Прекраспыіі Г1а;къ> соч. ГІпго-Леііонаііпый въ 9-й егерскій полкъ, а ііотомъ Брёна; 2) Сочниспія і-жп Жаплисъ: «Осада Давъ 8-й. Маходясь въ это.мъ полку и пмия Рошслм», «Діівица де-ла-Фапетъ»; 3) «Ппсьчннъ подполковпика , Иііанопъ участвовалъ ма п .мыслп припца де-Липь; 4) «Врабаитская въ войніз 1805 года; былъ въ сраженіяхъ >Ксііеі>ьева> Дюпюптеля; 5) = ІІ.и іі.мтып сыпъ прп Кремст. и АустердицТ), за которыя молуіілп Вергепъ разбопііпкоиъ», соч. Маріи Лачнлъ ордопъ Св. Аііпы 3 класса па шпагу и Св. Ропіъ и мн. др. Владиміра 4 степени съ бантомъ. Въ апр діі Ивановъ (Алмазъ), дьякъ казенпаго двора 1806 г. произвели его въ полковпики. Во вре(съ 1041—46), пото.мъ посольспаго приказа; мя второй воГіны съ Наполеопомъ, Иваіювъ въ 1654 г. былъ пожалованъ въ думные дыіки; бы.іъ въ разныхъ д лахі. мротивъ Фраіщувъ 1668 въ печатіііікп; у.м. 1669 г. зовъ: при Гончарові;, Дронзсеві;, ОЛЫІІОВІІ И Ивановъ (Ардаліопъ Васнльевичъ), п а т і - подъ Остролспкою, за что пагражденъ ордво л ъ : 1) «Ужаспые гости, повисть въ стн-
Ива — Ива
—
иомъ Св. Анны 2-н степепп, a no окопчаніи войиы назначепъ шефо.мъ 10-го егерскаіо по.іка. Въ 1809 году онъ поступи.іъ ьъ корпусъ князя Сергія едоровігіа Го.іііцыііа и бьиъ съ ПІІ.МЪ въ поход въ Галпціго. Веспою 1810 года онъ поше.іъ съ 9-ю дпвпзіею князя Суворова па усійепіе мо.ідавсі;оГі арміи, предводнмой граФо.мъ Каменскммъ; въ иача.і-Б октяб. поетупплъ въ отрядъ rpa*a Воропцова, назііачеппыіі ді;пствовать въ Солгаріп; участвовалъ въ заіштіи города Іілсчмю, въ срытіи укр пленііі Ловчи п Сельвп и въ дтзл при деревпБ Шапкахъ. Въ 1811 г. ПОЛЕЪ Ивапова поступилъ въ отрядъ граФа Сенъ-При и участвовалъ при взятіи Ловчн, вновь уьр-впленпой 'Гуркамп, за что былъ паграждепъ ордеио.мъ Св. Владп.міра 3-и стоп.; по окопчаіііи же турецкаго похода оігь получіілъ алмазиые знаки Св. Анпы 2 ст. По отьрытіи воеішыхъ дъйствій 1812 г. Иваповъ поступилъ въ составъ анангарда арміп Тормасова, ввиреппаго граФу Ламберту; учасгвовалъ въ сраженіяхъ подъ Кобринымъ, въ преслздовапіи непріятеля къ Пружапа.мъ u пріі отступленіп отъ Пружаиъ къ Городечні; и въ другихъ діілахъ, за которыя былъ пожаловаиъ золотою шпагою. По соедпііеііііі ар.мііі Чпчагова и Тор.масова, Ивановъ постумидъ спе|)ва въ корпусъ Воиііова, а пото.мъ въ аваніардъ rpaoa Орлова. Въ сраженіи іможду Бриля.ми и Стаховы.мъ Ивановъ быдъ тяжело раненъ. Получнвъ чннъ геп.-.маіора, опъ долженъ былъ оставить на время армію. Вылечась отъ раиы, отправился въ авг. 1813 г. въ Варшаву и поступилъ въ распоряжеиіе ІЗеЕіііііісепа, при которомъ служилъ до заключвЕіія парижскаго мира. Онъ былъ еще въ н-Всколькпхъ сражеиіяхъ: при взятіи Дрездена н при блокаді; Гамбурга, и за д ла при это.мъ іород-в награждеиъ ордено.мъ Св. Георгія 3 кл. Гіо заключеиін парижскаіо мира, Ивавовъ былъ утвержденъ въ званіи комаиднра З-іі бригады 9-и пТ>хотііой дішпзім, находпвшейся въ корпусБ графа Ланжероиа; посліз смотра при Вертю онъ получилъ аренду на 12 ЛІІТЪ, ордепъ Почетнаго Легіона 2 ст. и Цнріінгенскаго Льва. Въ 1823 г. Иваиовъ былъ назначепъ пачальнико.мъ 16-н пізхотной діівизіи, а въ 1827 г. — 19-й и того же года получплъ арепду н ордеиъ С.в. Атіы 1 ст. Во вре.мя турецкоп ка.мпаніи 1828 г., Ивановъ находплся съ дивпзіею во все вре.мя осады Браплова, участвовалъ въ ней д-вло.мъ и соизтомъ, п былъ паграждеиъ ордено.мъ С.в. Владиміра 2 степ. ІІОСЛІІ ПОКОрепія Браплова, Иваповъ участвовалъ въ д -
10
—
Ива — Ива
лъ подъ Шумлою (8 іюля), пото.мъ поступилъ въ грядъ генерала Рпднгера: послаппыГі къ Эски-Сталібулу, защпщалъ редутъ, построоппый прп селеиіи ЧІІФЛПКП: участвовалъ при поражеіііп Рндпгеромъ Турповъ при ЭсниСта.мбулі; н во время отступлепія отряда комаидовалъ арріергардо.мъ. Т-БСМІІ.МЫЙ толпами пепрінтеля, Ііваиоиъ распорпжался искуспо п хладнокровио п въ порядкіі совершпліі отступлепіе; по былъ ранеиъ иулею въ львое • плечо іі черезъ недізлю (ІО-го апг. 1828) ум. 65 лътъ отъ рождепія, посліз 49-лі;тиеіі усердпой службы. Ивановъ (Л.), перевелъ съ латііискаго: «Судъ COB'ECTH тайпый и іістиііпып, па который челов къ самъ себя ежедпевію представлять долженіі, ооъяепенпыГі Св. Піісаіііемъ, Св. Отцами и разсужденіямп лучшпхъ .св тскихъ ппсателеіі» (издапъ 1801 г.)ИваноВЪ (Никпта), іікоііоіііісеці>- одппъ изъ русскпхъ художнпковъ, ппсаішшхъ жпвописное изображеніе всихъ святыхъ, пзв стпое подъ и.мене.мъ «Каппопіановыхъ досокъ». ИванОВЪ (НпколаГі Алексііевпчъ), коллежскій СОВІІТІІНКЪ, ордпнарныіі проФоссоръ казанскаіо унпверситета no ка едръ русской псторіп; род. въ 1812 г.; обучался сиерва въ нпжегородскоіі гимназіи, а пото.мъ въ казанско.мъ универсіітет1і;по окончаніи Еурса.въкоторо.мъ поступилъ въ существовавіпіп прп дерптскомъ. ушшерсптетіз проФессорскіп ііпститутъ, откуда въ званіи доктора ФИЛОСОФІІІ опредііленъ. въ 1834 г. проФессоро.мъ въ Казань. ІІзъ ученыхъ трудовъ его особеііпоо впп.маніо заолуживаютъ поміііценпыя въ «Ученыхъ Запискахъ Казанскаго утіверситета», 1843 г. (кн^ II и III): «Краткііі обзоръ русскпхъ вре.меііпиковъ, паходящихся въ библіотекахъ саиіітпетербургсі;ихъ и москрвскйхъ» п «Ооіцее noнягіо о хроіюграФахъ п опнсапіе ніікоторыхъ списковъ ихъ, храиящііхся въ бпбліотекахъ санктпетербургскнхъ и МОСКОВСЕМХЪ». Сверхъ. того Ивановъ прніііімалъ дііятелыюе участіе прп составлеіііи статнстпчеСЕОіі частп сочпнепія . В. Булгарпна «Россія». ИванОВЪ (Иетръ), написалъ: 1) «Руководство для уд-сльныхъстряпчпхъ и ирочпхъ чпиовтіковъ уд-Елыіыхъ конторъ, объясняющее права пхъ и обязаііііостп»; 2) <сОбозр1зпіе правъ и обязаішостеіі русскаго купечества п всего вообще средняго сословія, съ ііріісоііоі;уіілеіііе.мъ ііостановленіі'і,касаюіцііхся .мГіСтъплиці), учреждеііиыхъ для этого сословія» (пзд. 1826 года).
Ива — Ива
—
Нвановъ (водоръ едоровичъ), с.іужіі.іъ въ І;ОММІІСС-ІІІ люсковскаго коммпссаріатскаго депо; род. 1777 г., у.меръ въ 1816 г. Онъ паппса.іъ драму въ трехъ дізйствіяхъ: 1) «Награждеппая добродііте.іь, іілі жепщина какихъ ма.ю»: 2) комедіп: a) «He все то зо.іото, что б.іестить. п.иі урокъ д.ія отцовъ»; б) «Жеііпхи, ІШІ ПІІКЪ жчіиі и вскъ учпсь»; в) «Хоть нв раді., да готовъ»; і) «Семейство Старцчкопыхъ, іі.іи за Ііого.мъ молптва, за царемъ служОа ие пропадаетъ»; 3) трагедіи: а) «Мар а Посадіиіца»: б) «Разбопшіки, и.іп Робертъ, атамапъ разбоГіниковъ»; поелздняя переведоііа съ Французскаго.
I
—
Ива — Ива
рокъ шестымъ въ поизд ; въ 1513 въ похо. ь изъ Великпхъ Лукъ къ Полоцку — вторымт, воеводою лъвоіі рукп поііскъ; въ 1514 во второмъ походтз — вторы.мъ же ноеводою ЛІІВОІІ рукн вопскъ, а въ третье.мі. поход-іі—поеподою сторожеваіо полка; въ 1534 — третьи.мъ воеводого па Угр ; пъ 1535 въ лптовекомъ поход-Б — воеводою у снарлда; въ 1538, пожаловаііъ въ околыіпчіе; у.м. въ 1543 г. 2) одоръ Дапиловіічъ — въ дізтяхъ боярскнхъ п въ 1495 г(въ новгородеко.мъ поход-Б) при государеноіі ііосте.Пі; 13 Февр. 1500 г. въ свадьоу выіпепоказаіиіыхъ кияжпы п киязя—сорокъ седьмымъ въ поіззді;. 3) ІІванъ Даііп.іовичъ — въ. Ивановъ-огоаь (Johannis Feuer). Въ Гер.ма- дт>тяхъ боярскнхъ ; 13-го января 1495 года піп п скандпнавекихъ странахъ существуетъ былъ noc.iainj въ BII.II>[JO сь боярами при досохраніівпіійся съ язычесЕііхъ времеиъ обы- чери великаго кпязя Іоаппа Васильевпча, княчаРі разішдить огопь въ ночь на мраздшікъ гіпгв Елепг. Іоаііііовіі-с для бракосочетапія ея Іоаппа Крестііте.ія (24 іюня) и скакать черезъ съ Александро.мъ, иеліікммь кііяземъ литовски.мъ. 4) Данп.іо І1ііаііовіі47>, въ околыиічпхі. него. йвановъ ЦВ ТЪ (Бы.іпца, Зо.іотоцввтъ Ива- и 13 Фепраля 1500 г., въ сватьбу дочерп велііп о в ъ ) , такъ пазывается особеипая порода каго кпязя Іоаниа Васпльеітча ЕІШЖПЫ С.ОФЫІ зо.іотоціі-птпііка (chrysanthemum leucanlhemum, Іоаіиіовііы u кмнзя Васп.іія Дапіі.іовича Хо.імLin.) міюго.іізтняго растенія, іірипад.іежа- скаго — четвертымъ въ кііяжііііпыхъ свадебщ а і о къ семейству сложпоцвізтныхъ (compo пыхъ. 5) .Мііхаплъ (отчества пв изв стяо) поsite). Опъ растетъ вездт; по .іугамъ и п.мтз- слапъ зіімою 1513 отъ государя къ турецко.му етъ разііолечебную и .мочегопііую еп.іу, хотя су.ітапу съ грамота.ми о союзв. 6) Григорііі о.чичъ, показаііъ въ 1513 г., вторы.мъ воевоігь .медпцші теперь пе употребляется. Въ архипелагіз и особенпо на островіі ЛемііосБ дою сторожеваго полка воискъ, послаііііыхі> молодое это растеніе употребляютъ въ пи- папвредъ государя изъ Дорогопужа кі. С.мощу; его также Т5ДЯтъ*овцы, козы и лопіадіі. лепску. 7) Семепъ Григорьсвичъ, по ирозиаІІІІО Впукъ, въ 1520 г.—ііервымъ воеводою іп>. ИванОБЫ, русскііі ДІІОІІЯНСКІІІ домъ: ихъ суТуліі. 8)ІІііанъ Д.міітріевпчъ, по прозвапію Поществуетъ четыре рода: l-fi ведегъ нача.ю отъ чинецъ,—въ столыінчпыхъ головахъ; въ 1550, Ивана Иваиова, который, въ 1674 щ влад-слъ указано е.му быть въ крізпосгяхь на болі>шо.мі> ПОМІІСТЬЯМІІ; потомкп его едоръ и ЕФІІ.МЪ перевозіі, ОСВІІДО.МЛЯТІ.СЯ оприходіі Крыдщеігь ИГШІІОВЫ съ родствеііника.ми нхъ, утверждепы и извтщать о томъ государя; оіп. прівзжалъ 2б-го апр ля 1803 г. въ дворянскомъ достовъ село Островъ съ НЗВІІСТІЯМИ кь государю. шіств-С (Общіп Гербовникъ VIII — 108) ; 2-й 9) Иковъ, показапъ in. дьякахь: въ 1550 г. под-влвется изв стпымъ въ XVII в к . Петръ слаііъ въ Полыпу при послахь д.ія догопоровъ. Иваповичъ Ивановъ и потомкн его олужіші о мирі;. 10) Осипъ — ві. дьмкахъ п съ 27 сент. иъ Россіи и бы.іи верстаны по.м стны.мъ окла1550 — въ полоцкомъ походіі. 11) едоръ Ивадолъ (Общ. Герб. VII — 136); З й ведетъ иачаПОВІІЧЪ, въ 1550 г. — въ полоцкомі. поході;; сі» ло отъ Степаиа Петровича Иванова, ИОТО[ІЫІІ 27 сеят., треті.и.мъ воеводою шестой .гвгіогі ру6 ііопя 1786 г. пожаловаиъ діиіло.мо.мъ на двоки воііскъ. 12)Мнхаилъ Иііаііовіічъ,въ 1550 г. ряпское достоинство (Общ. Герб. II — 145); въ по.іоцко.мъ походи — третыімъ ПОДЪІІЗЖИ4-й ведетъ вачало отъ Петра Нвапоца, пожакомъ. 13) Меніііиьъ (ни ииени, ни отчества ІІ& ловапнаго дппломомъ 25 апр. 1796 г. въ двоизігвстно) въ 1554 г., іп> сватьоу каза!іскап> ряпскоо достоинство (Общ. Герб. I — 142). царя Семіопа и дъвнцы Кутузовой-Клеогіііпой, Ивановы, русскііі дпоряп. родъ. Пропсхож- вторымі> Фопарь песъ падъ певізстипоіо СВІІЧдеиіе его пе извізстно. Мзъ этого рода встрііча- коіі. 14) Ме.іептіп — въ дьяі!ахі> и вв 1562 г. — ются въ актахъ: 1) Д.митрііі Дапиловпчъ, въ въ ПОЛОЦЕО.МІ. походіі съ государе.мі>; въ 1570, дізтяхъ боярскихъ и 1495 г. (въ повгородскомъ въ Юрі.евіз-Лнвопскомъ былъ пря вооводахъ; походт;) при государевоіі постеліі; 13 Февр. въ 1574, пожаловано ему чстверть золотаго з» 1500 г. — иа спадьбъ дочерн великаго князя служоу противъ ЛиФ.іяіідцевъ, осаждаі«тмх;> Іиаіиіа Васильевпча ІІІІЯЖПЫ СОФЫІ Іінаішвны ІОрі.евъ. 15) Постникъ Вторпчъ, моказанъ въ іі і;и>ізя Василья Даііііловича Хол.мскаго со-
Ива — й в а
— 12
1569 г. ьторымъ приставомъ у по.іьекаго гонца. 16) Се.мепъ, — въ льякахъ;»ъ 1570 посланъ іістріічать польскихъ ііосіоиъ, сказать имъ ргчь и быть у ііихъ ііріістаиоміі; а митомъ проиожать ихъ до Смолепска. 17) Стахііі — въ 1576 году въ дьякахъ, въ ка.іужсііо.ліъ поход . 18) Вла.іи.міръ Дворяніііпічъ, въ 1576 г., въ калужско.мъ поході; — четверты.мъ головою у ставлепья сторожеіі первоіі статьи; въ
-
Ива — Ива
д'1>лъ за столо.мъ съ ЕПЯЗЬЯ.МІІ РО.ІІОДСІПОВСКІІ.МЪ и Волионскіі.мъ для подчііванін иольсыіхъ пословъ; въ ІЮІГІІ того года находплся прп посЛІІ къ польсііому королю; въ Февраліі 1608 г., Сылъ прп uoiijiaxb въ отвізтБ съ ПОЛЬСІІПЛІІІ послами п послт; отправленъ къ польсі.о.му горолю мрн послТ) кпязъ Грпгорііз ВОЛКОПСЕО.МЪ. 23) Се.менъ — въ жіільцахъ 11-го сент. 1610 г.; посыланъ двізнадцатымъ пріі посольстві; къ 1577 въ ЛНФЛЯІІДСКО.МЪ ІЮХОДІІ — пятымъ го- ііоролю польскому отъ всвхъ ЧИІІОІІЪ и шірода лотю у дозора сторожеи шестой статьи; въ |)усскаі о проспть королсвпча, сыпа его, иа все1579 — четвертыдіъ іоловою у ставлсчіьн сто- россіііскіп престолъ п сдіілать оиъ это.мъ дорижеіі шестоіі статыі, въ семъ же гиду—пя- говоръ. 24) Ллег.сандръ — въ 1013 г. 615-мъ ты.мъ головою у ставлепья же сторожеіі вто- при избраніи ца]ія .Мпхаила еодоровпча па роп статьи, а въ 1580 —| шестоіі статыі и въ неероссіііскіи іі[)естолъ; 19-го сеит. 1024 г. въ 1581, 1583, въ походахъ противъ польскаго і;о- бракосочетапіе этого государя съ ІІІІЯЖПОГІ Долроля —третьиліъ головою уставлепья же сторо- горуі;ой, стоялъ у ріішеткп Ііраспаго крыльца. жеіі второіі статьн. 19) Василііі Дворпіішіичъ, 25) ведоръ — въ дьякахі»: въ 1646 — въ Снмиь 1576 г., въ калужокомъ пиходз — ііяты.мъ 6ІІ[)СІ;О.МЪ прпказі;; въ 1647 — въ повой чети; іоливою у ставлепья сторожеіі первоіі статьи иъ 1649—1650 — въ Казаіш прп воеиодахъ; с въ 1577 г.; въ ЛИФЛЯНДСКОМЪ ПОХОДІІ — треть- 2651 — въ повой чети, а съ 1657 — па земІІ>ІЪ головою у дозора сторожей первоп же скомъ дворъ. 26) Ларіопъ Иваііовпчъ — въ статыі; въ 1579—четверты.мъ головою у став- дьякахъ и съ 1665 г. В7> приказахъ: болыііаго ленья сторожеи u въ 1580, 1581 г., второй дворца, въ оружейномъ и стволыю.мъ и пріістатьи, а въ 1583, первой статыі въ іюхо- ьазч; ЛПФЛЯІІДСКІІХЪ ДІІЛЪ; въ 1670 г. иожалодахъ iiporiiuii польскаіо короля. 20) Шеметъ, ваігь въ ду.мпыо ДЬЯІІІІ; въ 1671 г. — въ сгртз— въ коііюшепныхъ дьянахъ, а въ 1577, 1579, лецію.мъ П])ііказТ); 4-го іюпя 1672 г , въ крести1580, 1583 г., въ ЛІІФЛЯИДСКІІХЪ походахъ про- пы царевігіа Ііетра А.іекс вича u 7 ію.ш ири тпвъ польскаіо королн съ государемъ; 23-го поставлеіііп патріарха Іііітирмма Гіы.;ъ за стонояоря 1585 г , назначенъ съ государемъ въ ло.мъ у государя въ Граповитоіі палатБ; 4 іюля новгородскіп походъ противъ Шведовъ; въ 1676 опрсдіілепъ въішсЛіьсіиіі приказъ и прн1598—при копюшнт.. 21) Васпліи—въ дьякахъ слапа ЕЪ пе.му пзъ разряда па.мягь о ирисы.іпушечнаіо ирііказа, а въ 1590 г. въ швед- кі; нзъ этого прііЕаза въ разрядъ сппска съ ски.мъ ііоходъ съ госуларе.мь; въ 1605 г. на- грамотъ па дворяпство съ путомъ: въ 1678 г. апаменъ Ііхать upu поолахъ къ польско.му ко- опредТіленъ въ малороссійсЕІй приказъ: 10 го ролю. 22) Аіідреіі,показанъ въдьякахъ посоль- нояоря 1679 г. прііЕазано елу къ 1 япваря 1080 скаіо приказа. Ьудучн въ 1590 і'. гонцо.мъ въ оппсать Д'Бла въ посольскомъ прііказіз, сіесть Литви, оаъ иисалъ отгуда къ царю влзыо, подьячихъ і! сдіілать п.мъ книги п СІШСКІІ; 12 литорее/о и новою азбукою, взятою у австрій- января 1682 г. былъ въ ду.м 90-.мъ и подпискаго посла Николан Варкоча. До Ивансша ии- еалъ соборпое дияпіе о уіиічтожоііііі случаевъ кто такііхъ допесешіі ііе писалъ. Въ 1591 г., о іПістничестві;; 29-го апр-Бля диевалъ н иоГіыіъ прп послаііпикіз НащокипБ, -вхавшемъ чевалъ съ боярипо.мъ Салтыковымъ въ Архансъ турецкіімъ посломъ пзъ Царяграда. Іірп гельскомъ соборт; у тііла царя еодора ЛлеЕвосшествіи на престолъ Ьориса еодоровпча, свевича; уоптъ 15 мая въ возмущепіи стрБльИваповъ велъ переговоры съ прііоывшп.мъ цовъ между церЕовью Ьлаговііщеііін и Граповъ іМоскву 1598 г. австріііскимъ посломъ Ши- внтою палатоіі. 27) Васп.іій Ларіопиипчъ — в ъ деяъ, которыи называетъ его въ свонхъ до- стольнііЕахъ, въ 1682 г. дневалъ п ночевалъ несеншхъ главны.мъ царскияъ сенретаремъ. у тила царя еодора АлеЕСБевпча, седь.мы.мъ Въ 1601 г. опъ -Кздилъ съ посло.мъ Гриіоріе.мъ еъ бояриномъ СалтыЕовымъ; убптъ 15-го мая Волкоискимъ въ Таврпду; въ 1604посылаііъ при въ возмущеиіи стр льцовъ въ государевыхъ посольств* въ Грузію; въ 1605 г., назііаченъ покояхъ. 28) Ііротасій—въ думныхъ ДЬЯЕЗХЪ; при послахъ, •Бхавшпхъ къ польскому коро- въ 1686 г. посланъ съ гіосламн къ цесарю и въ лю; въ 1606 опрвдіілеііъ въ приказъ казаи- Венецію. 29) Осипъ Ивановнчъ — въ дьякахъ скаго дворца; въ этомъ же году показапъ въ и 1686 г. в7. Верхотурьи при воеводахъ; при приставахъ у польскнхъ пословъ, а 8-го лая, царяхъ loaim-D АлеЕс евнчіз и Иетр в АлеЕстзевъ сватьбу Грпшкіі Разстригн u Маріінки сп- вичіз былъ иа житныхъ дворахъ; въ 1703 —
Ива — И в а
—
13
въ дьякахъ 54-мъ. 30) Лвтамонъ Иішновпчъ — въ дмікахъ іі въ 1686 г. — в ъ по.м-Естпомъ приказіз; іі-ro окт. пове.і ііо ему оыть прп 5ояріппз п иоеводахъ въ рязапскомъ разряд , въ ма.:ороссімсііііхъ городахіз; въ 1689 г. — въ думмыхъ дьякахъ; 27-го япваря, въ бракосоч.етаиіе царя Петра XzeSc- вШча съ д іііщеп Евдокіей едоровноіі Допухіиіоп , устраііпа.гь свадебные чпны; въ 1690 — г.ъ пом стмомъ. а съ 1694 г. въ ііпозе.мскомъ прпказ ; вь септяорі; ііаходіі.іся прн царяхъ ІоапіПз А.іексііеВИЧБ и Петр .ілоксііевіічіі седьмымъ въ ііойскіз, 3'ащі1аі[а'іІп1вмъ іорода па ІЮТБШПО.МЪ кожуіовЬкомъ воеііпод йствііі, а въ 1703 г. — З-.мъ въ ду.мныхъ дьякахъ. 31) Іівапъ Йвапоипчъ — въ дьякахъ и прп царяхъ Іоамц-Б А.іекс ввич іі Петрт; А.іекс евичт! въ О.іопцт; при г.оеводахъ: въ 1703 г. — въ ді.ЯЕахъ 53 мъ. 3"2) ГрпгоріГі — ср.ідатомъ: 9 .марта 1697 г. отпргіііі.іся съ государе.мъ йгри во.інкомъ посольствБ въ разпыя европеііскія государства: въ іюліі ііос.іапъ государе.мъ оиратпо па корао.гіз изъ Пи.іау до Нарвы С7> куи іемпыми въ Кёнпгсбергіі математИчёскиміі ішстру.мепта.міі, подареііііы.міібраіідепбургскіімъ ЕурФіі[)СТо.мъ, ящикамп мптарго й разііаго рода всща.міі. 33) Пвапъ Ларіоновичъ, въ 170:) г. — въ сто.п,ііпкахъ 974-мъ. 34) Иестор Васімьевпчъ, въ 1703 г. — пъ стряпчпхъ 509-мъ. 35) Ивапъ Васіільевіічъ, въ 1703 г. — въ стряпчпхъ 537-.мъ. Иванча, то.і.мачъ; былъ посланъ въ 1473 г. велиі.пмъ кпязе.мъ Іоапномъ ІИ въ Крымъ, для закіючешя союза съ хапо.мъ Меіііліі-Гнрее.мъ. ИванчнНЪ-Писаревъ (НііЕолам Димптріевпть). изв-Бстепъ сіюими лііріімесіііімп стііхотпорешн.мп и ііереводами съ разпыхъ языковъ. Полное с-оГіраніе его сочииенііі п переводоіп^ издапо in. 1819 г., сверхъ отдтілыіо пздаЕіпаіо псторпческаіо сочііііепія »Духъ Кара.мзііиа, плп пзбраітыя мысли п чуіістковаііія его. съ прибавіеніемъ оооІръкіА ІІІІСКОЛЫІІІХЪ исторпческпхъ характеровъ> (изд. 1827 г.). Въ поиізпшее время опъ напіісалъ іп;сколы;о лЙтера•іу]і!ю-іісторііческихъ брошюръ. Иванчивы, русскіГі дворяпскііі родъ. Одппъ изъ сыіювеіі Се.мепа Писаря , выъхапіііаго въ Россію изъ иолыии служить , прозываіся Ііиаііча ; пото.мки его, приложа это прозвіице къ назвапію ГІисарепыхъ , стали шісатся Ііваіічины.мп - Писареиымм. Въ актахъ встрБчаются сліздующіе изъ Ивапчиныхъ - Иисаревыхъ • 1) Мвапъ (отчсства пе сказапо) въ 1613 г. гіоказапъ вторы.мъ выборны.мъ, шатскнмъ дворяшіпо.мъ п подписалъ за себя и за ВСІІХЪ выборныхъ шатскихъ
—
Ива — Ива
дворянъ шбирательную грамоту царяМихаила еодоровпча па всероссіііскім престолъ. 2) Богдаігь ІІваііовіічъ показаіп, въ 1672 г. голо•вою второй сотті властелііпсЕііхіі людеп при встр-ьчізіюльсЕііхъпословъ. 2) Іовъ Петровичъ поЕазапъ пъ 1703 г. въ отставмыхъ столыпіЕахъ. 4) Ловъ Тпмонеевпчъ — въ 1703 г. въ стряпчихъ 637-мъ. 5) Матмзй АлоЕс евичъ — въ 1703 г. 43-мъ въ отставпыхъ стряпчпхъ. Иванъ (Iwan) : село иъ Вснгріп, въ Эденбургско.мъ ЕОмптатГ., подъ ЦііііЕепдорФомъ; зам чателыю ріідЕіімь метсорологпчсскпмъ явлепіемъ 10 августа 1841 г. На прострапстві; 3 Еіі. мпль пада.гі. соодііпоііііыГі съ м-Пстпымъ дождомъ градъ «Bohnerzkornern>. веліічііііоіо отъ просянаго зерпа до ор ха, Еоііцсптричесііаго СЕорлуповатаго образоваіііп. Ренхепбахі, прпзпалъ это Еос.мпчесЕпмъ пплеіііемъ, другіе ііроіізвсдспіемъ атмосФорныхъ оилаЕовъ. Иванъ, с.м. Іоавпъ. ИваНЪ-ГОрОДЪ, замокі, in. ИарпсЕо.мъ уТ.зді;, С.-ПетербургеЕоіі гуГіорпіп, па право.мт, берегу Наровы, протпвъ са.маі-о города Нарвы, котораго оіп, ііыііи еоставляетъ часть и соедпняется съ ііммъ посредстпомъ моста. Ветариііу іпісстраицы Ііазі.іваліі этоті. замоіЛ) I'ocСІПСЕОЮ п ІІміеіімаплаіідсііою Иарвою. Иваіп,іородъ осповалъ Іоампъ І Г въ 1492 г. п окружилъ еіо троііпого Еа.мениого ст ною съ башпямп. Въ 1496 г. овладвлъ пуп, іпведсЕІіі гепералъ Сваптъ Стуръ п разорплъ часть Ep'BnocTii; въ 1581 г. опъ былъ взятъ зна>іеіпггымъ ІМІІСДСЕІІ.МЪ ііолководце.мъ Де-ла-Гардп п паходился въ рулахь ІІІврдоігь до 1590 г., a ci. этого года оиъ iiepciiit\n> во иладііпі Россіи. ІІо Столбопскому мпру (1617) Ивяпъгородъ съ Иіігер.маіілапдіею бі.ііь уступлсіп. Швода.мъ: пъ 1700 г. 1'уссЕІе модъ началі.ствомі.іе|іцоіа де-Кроа пытались взнтьИвамькірпдь іп, одпо іірсмя ci, Иарвою, no па п4м т ц ь ему пидпспплъ Карлъ XII п разбилъ паголпву осаждапіііія войсЕа. ІІес.мотря па то, смустя 4 іода Русскіе подъ гіредводнтельствомъ Шерсметева ВЗНЛІІ этотъ замокь приступомъ; въ 1721 г., по НиііітадтсЕому мпру опъ навсегда утве[іждеіп. за Россіею. Вь Ивамъ-іороді; замізчатолепъ арсемаіъ, выстроенііыіі Карломь XII, суіцествуюіцін п теперь. Отъ церкііп Св. ННЕОЛПЯ, соиреліеііпоіі основапііо города, осталнсь ГОЛЬЕО развалипы. ИванъгорОДЪ, Ерізпость 2 класса въ ЛюоЛММСЕОЙ губеріііи, царства Мольскаго. Лежитъ при впадспін Вопржа пъ Ііпслу. Ооиована въ 1836 г. дія усилопія обороііптелыіой линіи по ООІІІІ.МЪ эти.мъ р-БЕа.мъ. Наюдящееся при
Ива — Ива
—
лрішостп пміііііе Домблііпъ переимеііовано 1840 г : иъ честь мшзн Варшавскаіо графа Паскевпча-Эрішапскаго се.іо.мъ Ііиановскіімъ.
Иванъ-городъ, см. Себежъ. Иванъ-городъ, см. Свіяшскъ. йвавъ-да-Марья; такъ называютъ въ простонародіи очепь ойыкііовенпое растенів' Черножаръ лли Огнецвізтішкъ дубравный (Melampynuianemorosum), прішадлежащео къ сеиейству Ліічипоци-Бтііыхъ (Personalae, D c ) . Оло очень часто показывается по лугамъ въ осрестностяхъ С.-Петероурга м замізчательно т нъ,что верхпяя часть его стебля бываетъ прелестыаго іііолетоваго пли красповатаго ц в з т а ; на ней ЦВІІТКІІ желтые съ голубыми и красными покроица.ми, представляютъ В.ЧІЗСГБ съ краскамп цввхоноса контрастъ, весь.ма пріятиый для глазъ. Подъ именемъ Ивапъ-да-Марья извТістеиъ ещевсогдазеленлющій ііустаршікъ Барвппокъ (Vinea major, Lin.). Онъ раотетъ no низки.мъ мізста.мъ на ка.меніістон почвъ и по камеішы.мъ ст памъ; расцвЪтаетъ въ началт. весиы прекраснымъ голубы.міз цв то.мъ, расмростертымъ наподобі тарелочки; стебель его стелется по землі; п украшается неувядаомымн листьямп , зе.іепііющіііми лътомъ и зимою даже иодъ снъгомъ. Барвипокъ былъ прежде употребля . іъ въ кровотечешп, какъ укръплнюще средство. Иванъ-ОЗерО , источнпкъ Допа , находптся въТульскоіі губерніп, въ ЕпііФанскомъ увздіз. Омо простпрается только до 160 саж. въ длниу н около 60 саж. въ ширину. Замичательно болііо въ псторическо.мъ отпошенііі, нежелн въ геограФііческомъ, потому что нзкоторые, ііапринізръ Дюга.мель, не счптаютъ его даже и іісточіліко.мъ Доиа, полагая, что посл дпіп ііачпнается въ ключэхъ блнзъ села Иванова, текущихъ въ Иванъ-озеро. Ііротивоположно Дову пзъ Иванъ-озера вытекаетъ рііка Шатъ, впадающая въ Упу. ІІЕТРЪ I, овладъвъ черезъ завоеваніе Азова прибрежіюю полосою лежащею ближ къ цептру имперіи, чз.чъ отдалеішый Архаигельскъ, предполагалъ открыть ішутреішему судоходству свободный путь въ Чериое море писредство.мъ соедпненія Волги •съ Допо.мъ. Одною изъ м^Бръ для этого было повелізиіе государя прорыть каналъ между Шато.мъ, іізливаюіци.мся въ Упу, которая впадаетъ въ Оку съ одной стороны, и началомъ Дона изъ Иваиовскаіо-озера съ другой. Сооруженіе это, пзв-Бстиое сначала подъ названіемъ Еппфановскаіо, а потомъ Ивановскаго канала (см.), было почтн окопчено, но потомъ оставлеію. Иваръ (Иворъ), послаішикъ русскіи, былъ
I
—
Ива — Ива
въ числтз пословъ Игоря, отиравлеппыхъ въ 944 г. въ Цары-радъ для заключеііія мііра. Иваръ (ІІворъ Гюргеішчъ), кіевскііі бояріиіъ. Во время взятія Изяславолъ Мстпславмчемъ Кіева, іізл-Еною, въ 114G г. Ииаръ,влі1зет съ друіими кіенскіі.мн бояра.ми попался въ плвпъ къ Нзяславу. Иваръ (Иворъ), повоторжецъ. Онъ съ еодоромъ Лазутинііцемъ оклеветалъ новоторжскаго посадппка ому Доброщіітща, котораги кнлзь Ярославъ отправилъ въ Тверь скованиы.мъ (1215 г,). Иваръ (ІІворъ), воевода с.чолепсіііі']: во время .междоусобнои воііпы новгородсЕаіо киязя Мстмслава Ро.маиовпча съ князьяат Георгіемі» и Ярославомъ, въ 1216 г., опь иаходился въ ВОІІСЕІІ Мстпслава п участвовалъ въ бнтвіз па Липецкомъ полз. Ивачевы, дворяискій родъ; ІІ])ОІІЗОШОЛЪ отъ выііхавшаго пзъ Нізмецъ служпть вел. кп. Ынхаплу Ярославіічу Доля. Одинъ ІІЗЪ потомковъ его, прозывавшійся Ивачъ, сообщилъ это пазвапіе ц ло.му роду. Но какъ въ поколімиіыхъ Долева потомства ііііИвача,іііі пропсшедшпхъ отъ пего ие ііоказано, то здізсь помііщаемъ оказавшагося только no службамъ съ этинъ пазваніемъ Меншика, котораго отчества по сказано, показаиъ въ дитяхъ боярскнхъ; 5-го ноября 1554 г., въ сватьбу казапскаго царя Семіоиа и дзвицы Кутузовой-Клеопшюіі, вторымъ Фонарь песъ иадъ иевізстііііою свтзчоіі. Ивашевъ {Ди.міітрій), купецъ, былъ ornjiaBленъ царемъіоанно.мъ IV въ 1567 г. въ Ор.музъ no торговымъ дъламъ. Ивашевъ (Пет|)ъ Се. іеновіічъ), вступплъ въ службу 1732 г.; произведенъ въ гепералъ-.маіоры при симбирскомъ ьорпусБ и при сл-Бдотвенноіі въ Сибирн ко.ммиссіи 18 .ман 1766 г.: геіі ралъ-леГітеааіітомъ 10 іюля 1775. Ивашевы, дворяискій родъ. Пропсхожд. его но ІІЗВ^БСТНО. Изъ этого рода встръч. въ актахъ: 1) Василій (отчества не сказаио), въ 1579 былъ вторымъ воеводою въ Арзамасъ. 2} Ііостникъ, ни и.чени, ни отчества пе НЗВІІСТІІО, по прозванію Грязной — въ дьякахъ, а въ 1583 н 1584 г. показанъ въ Свіяжскъ прн воеіюдахъ; въ 1591 встръчалъ польскихъ пословъ. 3) Василій, въ дьякахъ, а въ 1588 г. nur.aзапъ прп обозБ на берегу Окп для охрапіюсти отъ иашествія Крымцевъ; въ 1590 былъ іірп снаряд-Б въ иовгородско.мъ походіз противъ Шведовъ, въ 1591 году при обоз въ Серпухов-в, а въ пашествіе на Ыоскву Кры.мцевъ находился въ досчатомъ городкіз. Ивашеинъ, родъ дворяиъ. Происхождепіе его не извъстію. Изъ этого рода встрізчается въ
Пва — Ива
—
актахъ: Дентъ (отчества не сказано) ііоказапъ въ стаііпчпыхъ іо.юпахъ; въ 1571 г. пос.тамъ вторымъ изъ Дапкова за Деіиетъ-Гнреемъ. Ивашенецъ, пос.іапиіші. . т т о в с к і й ; прі зжа.іъ въ 1458 г. къ ве.і. кп. Васп.іію Ваеіиьевичу Тсмпому Дія ііе|іеі'0[іО|)Овъ o6bj пзбраіііівмъ .міітрополпт-в Грпіоріи, прее.мпик Исидора, котораго русскіе свнтители не хот ли призііаиать ; ооъ это.мъ уііомішаетъ митрополитъ Іопа въ своеи гралотъ къ еппокопу с.молеискому Мисап.іу. БвашинЦОВЫ, лворііііскііі родіі; пропсходитъ нзъ Лптвы. ІІзъ этоіо рода встрізчаются въ актахъ: Яковъ (отчества песказапо) выііхалъ 1508 р. пзъ Лптиы въ Россію В.МІІСТТ; СЪ ГЛІПІCKII.MII. Въ 1509 г., ьоро.іг, Сіігіізмуіідъ требовалъ отъ велпкаго ииязя Васп.тія Іоапповпча возвращепія в тзхъ Литовцевъ, б жавіііпхъ вь Россію, въ то.мъ чпе.і-Б п Ивашиіщова: въ 1520 стоялъ третыімъ иооводою въ Москви въ ГраФіггоиТ.; въ 1521, показапъ третыімъ же воеводого па МЬкпгВ'; въ 1523, бы.іъ въ моходіз па Суру п въ 1524 — въ казансііо.мъ ІІОХОД-Б у ліепыиаго спаряда судоиой ратіі вто|)Ы.мъ воеводою. — Лкооъ ШихййЛовичъ', показапъ въ 1551 г., сто шестдесятъ девятымъ ПОДЪІІЗЖПкомъ въ ПО.ЮЦКО.МЪ ПОХОДТі. ИваШЕИНЫ, русскіе диоряпе; происходятъ •отъ вы-Ехавшаіо изъ Лптвы въ Москву къ великому кпязю Васи.іію Діі.міітріевичу (1353 п 1402 г.) Се.мепа едоронііча Ковыло-Вислова. 1) Семенъ, сыпъ предыідуиіаго, ііаходн.іся боярііпи.мъ ири ве.іпколіъ киязз Васіілін ВасильеІШЧІІ; у ЭТОГО боярппа былъ праипукъ Ивашво, отъ котораго ііроіізопі.пі ІІваііікіпіы. — 2) Меншко (отч.пеіізві;стііо),ііздіілъ въ1531 г. съ Ьу.паковы.мъ отъ велпкаго князя Васплія Іоаііііовича къ ветерско.му королю Фердинапду, д.іязак.іючспія дружескаго сънимъсоюза.— 3) едоръ Болыпой, показапъвъ 1544 г. шестьдесятъ осьмы.мъ стаповщпко.мъ въ казаискомъ лоход ; 4) Uoiicmanniunb, съ 27 свптября, 1551 г. показапъ четвсртымъ воеводоюосьмаго юольшаго полка въ ІІОЛОЦКО.МЪ ІІОХОЛЪ. — 5 ) //сюма (отчества пе ІІЗВІІТІІО), посланъ въ полбріі 1551 г. къ Biubiii; дв-Бнадцатымъ иоеводою. — 6) Матиъіі, показапъ въ 1551 г. сто сорокъ вторы.мъ подъ-взджііг.о.чъ въ полоцкомъ ПОХОДТІ. — Т ) /Іоііт, сыпъ едора Болыиаіо, бьмъ въ 1500 г. въ Ту.ііі соловою ари княз Сііс еви въ оольшомъ пилку; въ 1564 и 1565 г. головою прп киязі; Іііі.іьскомъ въ бо.іьшо.мъ по.іьу на бсрегу UEII no ьрі.імскп.мъ віістя.мъ; въ 1567 вторымъ воезодою въ Д^БДИЛОВІІ; въ 1568, въ ііоходт; пзъ Диди.шва ПІ)ОТІІВЪ Крымцсвъ и
15
—
Ива — Ива
въ 1569 при вторжеиіи Татаръ па одоевскія и біз.іевскія мТіста, ііторымъ воеводою [іередоиаіо полііа украііпскііхъ иойскъ; ігь 1570 бьі.п. вооводою въКраппвиі;; ві> 1571—въТулЬ іпоры.мъ іоловою пъ оолыію.мъ полку; въ 1572, съ весі ны вторы.мъ воеводою чъ Ор.іъ; въ 1573, головою у ставлснья сторожей въ походіз иа Новгородъ и па ЛИФЛЯІІДІІО; въ 1574 вторы.мъ воеводою въ Тултз п указано сму въ случа-в татарскаю пашоствія быть въ болыио.мъ, a когда соіідутся воеводы, тоіда быть въ сторожевомъ ио.іку четвертыдіъ воеиодою; въ 1575 съ зи.мы т р е т ы ш ъ воеводою въ Тулі;; съ 30 ссптяоря 1576 г. голоііою въ Туліз же, а съ вссны въ Сорпуховіз ирн боярині; кпязіз .Мстмславскомъ въ большомъ полЕу; въ 1577, въ аиріі.гв, голоиою въ Ту.ііз, a no взстя.мь noлипо е.му сходіпьсясъукраііііскіі.мп ііосішдамц и оыть воеводою въ болыію.мъ по.іку; въ 1579, съ септября, вторы.мъ воеводою въ Ty.il;, въ томъ же іоду въ .ІІІФЛЯПДСКОМЪ ПОХОДІ; сыосударо.мъ мервымъ головоюу стйв.івнья сторожеіі псрвоіі, а въ 1580 второіі статьи u въ это.мъ же і оду вторымъ восводою въ Дъдіілоіі-Б, a по соедпиеіііп] воііскъ передоваго полка показаіп. иъ чис.іі; воеводъ. — 8) Посолъ, показанъ въ казацкпхъ головахъ ; въ 1568 н 1569 годахъ при вторжепіи Татаръ па одоевскія п біілевскія мИста, бы.іъ третыімъ воеводою съ казакамн въ персдовомъ полку украиііскихъ войскъ; въ 1573, головою у став.іепья сторожеіі въ новгородскомъ походи па ЛИФЛЯЯДІЮ; въ 1674 третыімъ воеводою въ Туліз, а въ случатз татарскаіо паш ствія, велізію е.му быть при большо.мъ, по соединеіііп жо восводъ пъ передово.мъ п о л к у — т р е т ы і м ъ воеводою; въ 1575 г. съ зішы, вторы.мъ воеводою па СОСІІІІ; въ 1576, съ.веспы, десятымъ іо.іоиою въ Сорпуховъ пріі бияриіііі ЕІІНЗІІ Мстиславскомъ въ билыііимъ полку; въ 1578, съ осспи, поЕазапъ головою въ
ДІІДІІЛОВІІ; иъ
1579
въ ЛПФЛШІД-
скомъ походи съ вторымъ головою у ставлепья сторожсіі порвой , а въ 1580 второіі статьи; въ 1583 году, съ сеитября, вторымъ воеводою въ Мііхаіілові;, a no сходи съ украинскііміі и берогоиы.міі воеводами ВСЛІІІІО ому быть воеводою въ сторожевомъ полку съ князе.мъ Катырсвы.мъ; иъ 1584 иамъстііикомъ во MUCHCKU, а посоодііненіи бореіовыхъ и украІІІІСКНХЪ воеводъ, бы.п. вооводоіо въ большомъ полку съ бояріпіо.мъ г.иязомъ Трубецкіі.мъ; въ 1585 съ 26 октяорп— ііа.мТістііикодіъ во Иценскі;; Февраля 28 всліліо ему сходиться съ украііііскіі.ми воевода.ми и быть воеводою ъ бо.п.шо.мъ полку съ кшізе.мъ Трубоцкпмъ, a no соедішеіііи съ берсгоиы.ми воевода.ми быть ему
Ива — Ива
—
воеводою въ прапой рукі; войспъ съ иоярппо.мт, кішземі. Шуйскимъ; въ 1586 показапъ ііамистііикомъ во ИІценск ,ч;с. Нпжес.гплуюіцихъ оказавшиіся по служоа.мъ съ этимъ пазваніе.мъ нъ родословпыхъ не иоиазапо. — 9) Мнхаилъ (отчества неизіі стію), показанъ въ казацкпхъ головахъ; въ 1568 посіапъ съ ГІ.ювы съ казаками въ ту.іьскія ьойска ; въ 1569 прн вторженіп Татаръ па одоевскіп и иБ.іевскія м ста бы.іъ чотверты.чъ воеводию въ ОО.ІЕ,шомъ ііол;у. — \0) Се.иепь, показанъ въ 1571 г. вторымъ воеводою въ Толщооръ —\\)Ж()аііъ, (НІІ и.меші,ни отчестванеизввстно); показанъ въ 1573головою въ Ііапдіз: въ 1577 въПандъ же первымъ осадпымъ воеводою; въ 1579, бьиъ тротьимъ осадиымъ же воеводою въ Юрьеві; Ливоискомъ. — Vl) Fjimopiu, показанъ въ1570 воеводою въ Толщборі;. — 13) І пи.іыкъ Ипиповичъ, показапъ въ 1571 п 1581 г. перBI.IMIJ оеадпы.мъ го.ювою въ Корелі;; въ 1585 — третыімъ головою въ Заволочьз; въ 1592 былъ голоііою въЫванъ-гиродІі.—14) ДпMiimpih, ііоі;азаііъ въ 1597 вторы.мъ воеводою въііутивліі. —15) едоі Иихии.іоиачъ, былъ въ 1598 приставомъ у ше.маханскаго Шпхима царевпча Мехмедъ-Кудп; въ 1601 п 1603, показаиъ пторы.мъ воеводою въ Осколіз. — 16) Еооиля тепиновичъ, показапъ въ 1613 третьимъ изъ Тулы выборны.мъ дворяиино.мъ сто тридцать содьдіы.мъ пріі іізб|)аііііі царя Михапла еодоровича на всероссіііскіи престолъ; въ 16'2-2 г. — въ дворянахъ u былъ окладчпкомъ дворшіъ и діітеіі боярскихъ тульскоп десятыи. — 17) Констаитіііп> Михайловичъ — въ 1618 г. воеводою въ ЬорисовІі-Городищіз и столь храбро оборопялся мротивъ осадившаго это м сто польспаго королввича, что приііудилъ его огетупить; въ 1620 былъ об Бзджи.мъ въ МОСКВІІ иа Тверской улиці; для охранпостп отъ оі ноіі, а въ 1625 отъ Пятніщкои улпцы до Москпы |іізки.— 18) Несторъ Саввісчъ, показаиъ въ стоіыіпі.ахъ; въ 1687 И 1689, былъ воеводою въ Heлы.мБ; въ 1696, поручпко.мъ втироіі роты дворянъ въ азовскомъ ПОХОДІІ; ВЪ 1703, показанъ въ столыіикахъ сто осьмпадцаты.мъ.— 19) Никита Саввичъ, показанъ въ столыімкахъ; въ 1689 былъ воеводою въ Taps; въ 1696 и ротмистромъ второй роты дворжіъ въ азовско.мъ поход-Б; въ 1703 г. показаиъ въ столышкахъ сто сороковымъ. ИвашЕОВСЕІЙ (Се.менъ), извізстенъ своп.чп познаііія.мн въ латинско.мъ и греческомъ язы кахъ. Изъ трудовъ его напечатапы: «Р-Бчь объ отлпчителыіыхъ качествахъ греческпхъ классиковъ», произЕіес нная 1827 г. въ собра-
6
—
Ив — Иве
піп лосЕовскаго уииверситета. 2) «Словарь греческо-русскій и руеско-гречесЕІй (ПОЛІІЫГІ) н 3) «Начало логнки» (изд. пмъ 1824 г.)Ивеличъ (Марко Коистаптіпіовичъ), гряъъ. генералъ-леГітенантъ и сецаторі,: родолгъ пзъ Черііогорцевъ;род. въ 1740,ум.1825г. Ивеличъ встуіпілъ въ русскую служоу подііоручіікомі. въ 1770 п во время иоііиы F'ycciiiixij съ Турками. і Въ 1771 г. опъ былъ отправлеііъ въ Черногорію м Гр|іцеговііііу для сіілопепія народа поднять оружіе противъ Турковъ: no іісполііеіііп этого опъ Формпровалъ u вооружплъ ца своГі счетъ 120 челов къ Сербовъ, которыхъ прмсиедіпіплъ къ русскимъ вопскалъ, за чтб н получилъ чпиъ каііитапп. Ііо отилытіп русскаго Флота изъ Архшіелага, граФъ Ивелпчъ ироіізведепъ въ прсміеръ-.маіоры съ назпачепіемъ комапдиро.мъ 1-го морскаіо баталіона. Въ повоіі воіііі съ Турками въ 1788 іоду оиъ, въ чіиіі; ііодішлкоиіпіка, былъ і;о.маіідпроваііъ въ Албанію и Черпогорію для склоііспія парода къ возстапію пропівъ Порты; ИСІІОЛІІПВЪ это повое ііоручепіе, ІІвелііч7> сФормпровалъ 12 баталіоповъ мзъ туземцевъ и дъйствовалъ съ ІІП.МІІ отдслыю противъ препосходнаго въ сплахъ пепріятели, которолу ыанесъ поражепіе въ ІГВСІІОЛЬКПХЪ стычкахъ. н за эти подвиги пропзведеііъ въ іюлкоиникп. Въ 1797 г. граФЪ Ивелнчъ получплъ чіиіъ гепералъ-ліаіора п назначеіп. ШСФО.ИЪ то.мсі;аіо ліушкетерскаго тюлка, а въ 179S г. произведенъ въ геііоралъ-леіітенапты. Въ 1805 году опъ получпль дшілолатпческое по|)ученіе, вооружить Черпогорцевъ н Сербовъ противт. Фрапцузовъ. Чорсзъ его вліяпіе иа соотечествеіііііікоііъ положопо было собрать свймъ, иа которо.мъ едішогласио ргСіііііліі ио допускать Фрапцузовъ до запятія бокка-дп-каттарскнхъ крипостей и городовъ. Всліідствіе этого Боккезцыподъ пачальствомъ граФа Ивелпча паііалп па кр пость Асселяново въ Ф Врал .м сяціі 1806 г. п принудпліі аіістріГіскіГі гарцизопъ, та.мъ расположенныіі и готопый отдать ЕЛЮЧИ кръпостп Фраицуза.мъ, отправиться въ Австрію. Въ 1812 г. па граФа Ивелпча возложены сскретпыя ііоручеііія подииломатііческнмъ дила.мъ въ Валахіи, а потомъ опъ участвовалъ въ мпрпыхъ переговорахъ мсжду Сербамп й Турка.ми. Въ 1814 г. онъ. былъ пазначенъ сеиаторо.мъ. Ивердёвъ (Yverdun), городъ въ Швейцаріи, въ кантоніі Вадтъ, па НеГіепбургскомъ озеріз, съ 3,500 жнт., съ замкомъ, гд-Б Песталоцци съ 1805до1815 г. содержалъ свое славное воспитательное заведеніе, съ ги.мназіею, пнститутомъ
Иве - Иве гіухо-п мыхъ, хлопчато-бумажными кааш, оъіилыіямп, купа.іьнпми и пр.
— 17 оабри-
Иверень, от.юмокъ, отколокъ отъ какогоиибудь тоердаго тила. Иперепь отъ ка.мня, отъ вирпича. Иверская икона Божіей Матери. Въ то время, когда иконопочитаніе было пресліздуемо со всею жестокостію въ Коіістаитинопол , благочестипые константіінопольскіо христіаие пвергли икопу Богоматерп въ вюре, чтобы не дать ея на поругапіе сиир пымъ й.споднителЯіМЪ воли императора еоФііла. Икопа въ СІЯІІІІІ прпплыла къ гор Л опскон. Моиахъ, имеиемъ ['авріилъ, изъ Грузпііъ, жившій иа А онскои гор въ уёдиненіи, еплою в ры встуиплъ въ открытое лшре и прпнялъ св. икопу (831 г.). Икоиа эта поступнла иосл* въ Грузпнскій или Иворскііі мопастырь, находившійся при всход на Аяонскую гору у в_ратъ и отътого стала пазываться Ив рскою Иконого БЛиіей Матери п лоугаща (ВратирНііцею). Точпая копія съ чудотворноп икопы по требовапію царя Алексія Михаііловича была привезена въ Москву Пахоміемъ архи.мандрит о я ъ Иверскаго Адопскаго .люпастыря (1069 г.). Иверская Церковь, см'. Грузинская Церковь. Иверскій ш н а с т ы р ь . Подъ этимъ имсмемъ изв стію ігБсколыю мопастырей иа Аеопской гор , въ Іерусалимт; п въ I'occin. 1) Ииерскій лшнасиіырь, иа горъ А онскоіі, оспованъ тремя ипоЕами изъ грузиискихъ князей: Іоаниомъ, Ев пміелъ и Георгіемъ. Опъ стоитъ па берегу моря. По вступлеіни въ моиашество, грузиискій князь и мужествеішый полководецъ Торніікііі украсили и расшири.ш святую обитель эту. Въ монастыр-Б это.мъ паходятся тріі великолііпііые и огромные храма и 16 малыхъ. Главпын во имя Успепія Пресв. Богородицы отличаотся іісибыкновенпы.мъ ведикол піе.мъ: окна выд .іаны изъ золенаі одрагоц-Вннаго камня; куіюлъ поддерживается ч тырьмя столба.ми изъ билага мра.мора. Въ храм Св. Іоанна Предтечи весь по.гь покрыгь мраморомъ, столбы мра.морпыв изъ зелепаго камня. Въ рпзниц моиастыря хранятсн военные ДОСПІІХИ Торникія, удивнтельныо по тяжести и драгоцБпііыліъ украшеніямъ. Монастырь и.мЗетъ зпачителыіую биб.ііотеку: въ ией мпожество гра.мотъ отъ цареп русскихъ, грузинскихъ и греческихъ; гра.моты этн называются «хрисовуламп». — 2) Иверсніе мопастыри оъ Іерусалимъ. ВСБ ОІІИ постровны царямп грузііиски.ми. Оппсаніе ихъ находится въ Путешествін no св. мъстамъ Барскаго. 0 двухъ изъ этихъ мопастыреіі: Т. VI.
Иве — Иве
о построенпомъ въ V ВІІКІІ грузііпскимъ царемъ Дадіаномъ п о монастыр , ПЗВІІСТНО.МЪ подъ назвапіемъ хб тоа Ласы і tpij^a £?осоХ раі (Lazorum in eremo HierosoIymitana)ynoминаетъ^Прокопій «De aedificiis» (L. V,cap. IX). — 3) Иверскій Богородищій. первоклассный муіісескін Motiacmupi,, Новгородской епархіи, въ 3-хъ ворстахъ отъ Валдая, иа острову Валдаііскаго озера; построеиъ при цар-Е Алексі^Б Мііхайлоиич въ 1653 году патріархомъ московскимъ Никономъ. Никонъ давпо иміиъ пам реиіе соорудить гдіз-либо обитель, отличную отъ ооыкиовепныхъ. Будучи еще митрополптоліъ новгородскимъ и провзжая изъ Новгорода въ Москву 1651 г., оиъ восхищался живоппспостью Валдаііскаго озера и рвшіыся па одпомъ изъ краспвыхъ островоиъ сго осуществить давпііпіиюю мыс.іь свою. Вступпвъ на патріаршін ирестолъ, и нсііросивъ сопзволсніе государя, Никонъ отправилъ ЕЪ Валдайско.му озеру нскусііыхъ ЗОДЧІІХЬ для приведеиія въ д-Бйствіе своего предположенія. Послаппы , по прпбытіи на Валдаііскоо озеро, избрали одшіъ нобольшон островъ и соорудплн па пемъ церковь во имя Ивсрскія икопы Божісй .Матери. Желая устропть новую обитель наподобіе Иверской лавры, чтб на Ааоиской гор-Б, Никоиъ отправплъ па Святую ro py ПТІСКОЛЫІО живописцовъ для снятія іілапа съ монастыря и списка съ іікоіи,! Божіей Матерп; ыежду-тс.мъ гіовелвлъ приготовить с ребряную раку и такой же ковчегъ д.ш св. мощей Іакова Боровпцкаго и для частнцъ русскнхъ святнтелей ГІетра, Алексія, Іопы и Фллнппа, п тоіда же послалъ въ Боровицкій Духовъ монастырь за мощами св. Іакова Боровицкаго и самъ, вложивъ въ ковчегъ мощц святителей, отііравіі.п, ихъ пзъ Москвы въ село Валдаііское, ПЫІІЧІ уііздныи го|)одъ. 26-го Февраля мощи св. Іакоіш ііоложелы Гіыли сампмъ патріархо.мъ въ новую раку. Украсивъ церковь икоііа.ми, моіцамп п угвлрыо, патріархъ возиратплся въ іМосііву, гіредоставішъ далыіТійшев устройство .мопастырм попеченію архіі.мандрнта Діонисія. Діопіісім , псііо.икія порученіе ііатріарха.сооруднлъ камоііііую церкоиь съ трапезою, келыі д.ія ириоытія патріарха и келыі для пасгоятоля пбратіи. Царі, Алексіи Михайловичъ ііожалоііа.гь моиастыріо достаточпое число врестьяиъ и 0 мая 1054 г. утверднлъ нхъ грамотою. Hi, наітоящео ві)емя въ Иверскомъ моиасіыр-Б шесть церквей: Соборпая Усііенская, Богоявлоиская, Святодуховская, Болыіичная, Іаковлевская, ІИііхайловокаяи цорковь во имя св.Фііліипіа. ІІрп.мЬчателыіізіішія вещм въ обители; \) вь смбор2
18 — Иви — Ивл Иве — Иви ной церквп по л вую сторону м стпая икопа пятнадцатаго передоваго полка въ шведско.чъ Иверской Божіей Матери; 2) въ той же церквп поход . мощп св. Іакова въ сереоряноіі позо.іоченпоп ИВИНЫ, руссчіе дворяпс; ведутъ свое начало paiiU: 3) ковчегъ съ частіщами мощеп рус- отъ князей галпцкихъ (862), родъ ихъ по.мССЕІІХЪ святите.іеГі; 4) шесть разныхъ древ- щспъ въ Бархат. КІШГБ (XXXVI—272). Иванъ, пнхъ знаменъ, пзъ которыхъ на пятп изобра- сыпъ галіщкаго кпязя Борпса Васпльевича, жепъ крестъ, а на шосто.мъ орелъ. Монастырю прозьша.іся Ива, a no ие.мъ пото.мкп его приприпіісапы оы.іп: Ва.ідап, Яже.ібпцы, Рахино, нялп это названі . Въ родословиыхъ тікого изъ Едрово, ВЫШІІІІІ Волочокъ, Боровичіі и др. по- потомкоиъ еіо пе показапо п прпнадлежатъ ли мЗстья, до.мы пъ Москві; и Ноп город , варни- къ это.му роду оказавшіеся по служба.мъ съ нацы въ Старой РусБ. Съ падепіемъ Никонамо- званіе.мъ Ивпиыхъ, также не нзв стію. яастырь подвергся гоненію и запуст .іъ: но Ивиса (І іфа): 1) одпнъ изъ чпсла Балеарвпосл дствіп усердіе вкладчиковъ поддержи- скнхъ острововъ иа Средпземііомъ мор ; прпвало его: по З-іі ревизіп за Иверскнмъ мопа- иадлежитъ Иопаніи и им етъ въ окружиостц стыремъ было 7,113 душъ. Церкви п ризницы 42 кв. льё и 21,000 жптелеп. Климатъ жаркій; богаты до спхъ поръ, хотя зиачптелыіая часть почпа плодородмая. Иа это.мъ остров еоть хоутварей, книгъ и даже колоколовъ была взята рошія соловаріш;—2) главпый городъ па опиотсюда въ разные моиастыри, между прочимъ санномъ острови п.ч етъ удобный портъ, 5,760 п въ Александро-Невскуго лавру. жптелеп н ссть мБстопребываніе епнскопа. Ивица, см.Ибацъ. Иветб (Yvetot), городъ Нижне-Сепскаіо деИвишень (Agaricus prunulus), грпбъ: п.м-Бетъ партамента, въ 11 льё отъ Руана, съ 9.000 жикруппнки розоватаго цвізта; шляпка мяспстая, телей. Н когда этотъ городъ былъ століщею колоко.іьчатая иліиіолукруглая, біілал, гладкая, ц-Елаго королевства, о кото()0.мъ впервые упопо краямъ вошистая нлн угловатая; складкп мііпается въ хроппкахъ XVI стол тін. Въ б гучія (deurrens), бълыя, потомъ б ло-розо1370г.Ивет6былъ иезавіісіімы.мъ по. Встье.мъ, выя, частыя; ножка неровпая, гладкая, полувлад-втели котораго впослідствіи стали наплотпая, у оспованія волоспстая. Растетъ въ зываться королямн. Иветоскііі король чекашілъ л-Бсахъ, особонпо иа возвышеиныхъ м стахъ, свою мопету. въ садахъ близъ вишеныі другихъ деревьевъ, ЙВИНСКІе, дворянскій родъ. Пронсхожденіе въ маи, іюи-Б и август ; во Франціи и Герего не извзстно. Иэъ этого рода встр чаются маніи ианіізываютъ его на онурки и сушатъ въ актахъ: 1) Филиппъ Иватювичъ, показанъ для зи.мы, какъ у насъ б-влые грибы. Въ Мавъ 1540 г. свдьмымъ полковымъ судьею въ ко- лороссіпонъ продпочитается многимъ другпмъ лыванскомъ походи. — 2) Луна Лукьяновичъ, грибамъ. показанъ въ 1540 г. шестымъ завоеводчикомъ Ивка: подъ этпмъ пменемъ изв-Естиы у насъ въ колыванскомъ ПОХОД-БІ — 3) Каллининъ два разлпчпыя растенія: Живучка (Ajuga repІукьлновичъ, показанъ въ 1540 г. девяты.мъ tans, L.) и Бобовникъ Мятлистый (Spartium завоеводчикомъ въколыванско.мъ поход-в. —4) Scoparium, L ). Тимо ей Л/отш г.,показанъ въ 1540г. шестьдеИвковъ, дваряпскііі родъ. Происхождепіе его сятъ четвертымъ завоеводчпко.мъ въ колыван- не ИЗВ-БСТІЮ. Нзъ этого рода встр чаются въ скомъ поход-Б. — 5) Кондратъ Пвановичъ, по- актахъ: 1) Вешиякъ (имени не сказапо) Конказанъ въ 1544 г. первымъ подрындою у рын- стантнновнчъ. показанъ въ 1606 году въдводы большаго сайдака въ казапскомъ поход-Б; рянахъ новгородскоп десятни двревской пявъ 1549- г. былъ сороковымъ подъ зжико.мъ тины; отставлеяъ отъ службы за старостію.— въ шведскомъ ПОХОД-Б. — 6) Василій И ано- 2) Тимо ей. — 3) Ивань ШитроФиновичъ, по оичъ, показапъ въ 1544 г. съ 1-го марта вто- казапъ въ ржевскихъ дворянахъ, въ 1634 г. рымъ воеводою седь.моп л-ввоіі руки войскъ раненъ на бою съ Поляка.ми подъ Смоленвъ казанскомъ поход15 Окою. — 7) Иванъ Ива- скомъ. — 4) Японъ Ивановичъ, показанъ въ к(7вИчг.,показаііъвъ 1544г. съ 1-го марта треть- 1703 г. 19-.>іъ дворяниномъ, слухившимъ въ имъ воеводою осьмаго ертаульнаго полка въ новгородскомъ полку. казанскомъ поход Окою. — 8) Лука ИвапоИвла (Нб.іъ), р ка на правой сторон Дн пвичъ, показанъ въ 1549 г. съ 20-го апръля втора выше пороговъ. Зам чательна no битв , рымъ воеводою четыриадцатаго ертаульнаго бывшей на берегахъ ея въ 1193 г. между Рополка въ шведскомъ поход-в. — 9) ІІванъ Вастиславомъ Рюриковичемъ и Полрвца.ми, предсильевичъ, no прозваиію СтароГі, показанъ съ водимы.ми 12 князьями. Ростиславъ вотупился 20-го апр ля 1549 года третьимъ воеводого за Черныхъ Клооуковъ, которыхъ Половцы
Ивн — И во
—
тревожидп свошпі иаб гамп, и дііііствовалъ въ соедіінепіп съ Ростнс.іавомъ Владиміровиче.мъ, впукомъ Мстисіава Храбраго. Иоб да доставила русски.мъ князья.мъ, кром-Б добычп, 600 чел. ІІ.ГБІІІІЫХЪ u въ чпс.і-Б ихъ киязя Кобана, выкуп.івііііаго По.швца.ми тотчасъ ПОС.І-Б битвы. Ростііславъ со славою возвратился въ Торжокъ (Торческъ). Ивнякъ или Тальннкъ, такъ называется кустарникъ н-ізкоторыхъ породъ ивы. Ивовыя fjalicineae L. G. Rich.), въ систем Дві{аіідоля составляли только отрядъ обширнаго се.мейства Сережчатыхъ fAmentaceae), теперь жо ихъ орльшею частью разс.матриваютъ каг.ъ отдилыіое се.мопство. Оин состоятъ изъ деревьевъ цщ _кустарнпі;овъ; листья нмізютъ поре.м іпіые, съ гіриліістіиікадш чеиіуйчаты.ми и падучими, іглп листоватыми и остающп.мися; цв ты часто появляются.прежде лпстьевъ, или въ одпо u то же вре.мя съ иими и вырастаютъ изъ почекъ, окаіічііиающихъ боковын ВІЗТОЧКІІ. Цв ты двудо.миые, расііоложеппые сережками и безъ околоцвізтппковъ (perigonium) , no каждып изъ нихъ вырастаотъ въ пазухіз чешуйчатаго прпцвТзтііііка. Торъ представляется въ видіз чешуйки или урпочки, которая болізе илп меп-Бе соворшеЕіио окружаетъ оеиоваиіе тычиіюкъ идн пестнка. Въ мужескихъ цвізткахътычііііЕіі(2— сс), вырастаготъ въ середин тора; инти пхъ свободпыя, нпогда однобратствеііпыя; пылмшкіі двуппзздные, прнросшіе своимъ осиовапіе.мъ къ иитп. Въ женскнхъ цвііткахъ два плодшікоиые лпсточка сростаются свон.мп края.ми иъ одиу завязь, сидячую ПЛІІ со стебелькомъ; завязь состоитъ изъ одпого гитіздышка съ коротепькими СТІІПКОПОЛОЖНЫМІІ с .мяііосцамн; япч къ много восходящихъ, обратноположиыхъ; столбпкъ нераздіілыіый, иногда одва примізтііыГі; рыльца два, болве или .мепие ОТДІІЛЫІЫЯ; плодъ — коробочка одііогп-Бздііая , .мііоіос .мнпная съ двумя створка.ми, которыя по свредіііпз своеіі носятъ сБ.мяпа; створки эти во вре.мя зріілости разрываютси прн верхушкт н потомъ заварачпваются спаружп. С .мяпа прямыя, маленькія , съ толстою и короткою пуповипкою (funiculus imbilicalis), которая развивается въ внд восходящаго волоснстаго пучка^ окружающаго все сБ.мя; зародышъ двусіі.мяподольн ы і і , раваоположныіі (homolropus), прямой , оезъ біііка; корешокъ нижній; СЕ.МЯНОДОІИ плоскія. Ивовыя растенія состоятъ только изъ двухъ родовъ: ивы (Salix L.) и тополя (Рориlus L.). И во В ЕИВВЕОВЪ, коиецъ возгласа, произіюсимый діакономъ къ чароду во вре.мя іитур-
19
—
ЙВО—Ивъ
гіи передъ ііииіе.мъ трисвятаго, а пачало этого возгласа: «Яко святъ есп Божо нашъ»,'говорптъ свяіценпмкъ. Ііропзіюся этн слова къ народу,стоящему въ храмі;, діакопъ чсрезъ это приілашаетъ вг.рііыхъ къ пппііо трнсвятаго, почему и ооращается лицомъ къ пароду, держа въ pyKS орарь , чтобы эти.мъ видпмымъ знакомъ показать время пачатія трисвятаго. Иволга (Oriolus), птица, мало разиится отъ дрозда н прішадлежитъ къ тому же семеііству, толыю клюиъ ііе.мпого крипче съ излучпстою спііпкою, крылья длпнп е u поічі короче. Самки цд-Ьтіі ихъиообщсбыііаютъцігБтазелепаго, а са.мцы почтп всегда жеітые. Жпвуті. въ л су попарпо, а осепью для порелета соедшіяются въ стада.—Иволга исслталнт золотая (Or. galbula, Merle d'or); HB'ETI. са.мца желтыіі; черта отъ клюва до глазъ, крылья и хвостъ черпые; коііецъ хвоста жолтыіі. Любитт» .гсса, рощи и сады; ііптаотся ВИІІІІІЯ.МИ и другпми плпда.ми, ііасізко.мыми и личішками. Гпизды т.сіъ на в твяхъ высокихъ деревъ и кладеп. отъ четырехъ до пяти біз.іыхъ съ те.миыми пятпамп яицъ. Мясо ея вкусію. Водится во всей Россіи, Сибііри, Гер.маиііі и Фрапціп. Иворъ, см. Иваръ. Ивотернъ, такъ называется Ракитникъ пли 'Галоиыіі тернъ (Hippophoe rhamnoides, Lin.) (CM.).
Иври (Ivry), лгсстечко во Фрапціи въ дспарт. Эры, въ 10 ворстахъ отъ і-орода Дрё. I I [ т ІІври произошло оражеиіе въ 1590 г. между войскаміі католичеекой лиги п Геирихомъ IV. Этотъ ПОСЛІІДНІЙ осаждалъ г. Дрё, и узнаві,, что предводитель католическихъ войскъ герцогъ Маіеііпспііі выступилъ противь мего съ 14.000 пііхоты и 4,000 кавалеріи, сиялъ осаду города іі пошелъ па встр-Бчу враговъ, н.м-ся іолько 8,000 пт.хоты, 3,000 каналеріи и 0 орудііі. Oul» ар.міи встртзтились мсжду Иври п
Ига —Ига
—
20
ли.и прапи.іь мопастыремъ около четыриадцати ЛІІТЪ; по.іучи.іъ пото.мъ саиъ епііскоііа шартрскаго (нъ 1091 году), п прямо осудилъ коро.ія Фішшпа I за разводъ съ супругою Ьертою іі истуіиепіе пъ бракъ съ Бертрадою, жеіюю граФа апжуііскаіо, де-Фулька. Ум. въ 1150 год . Наппса.іъ міюго сомііпеніГі духовііаго содержашя. • і Вгалаванъ, оодасть т, Белуджпстапіз на р кахъКучъ Гупдаіі , СпндТ. и Ыакрапі;. }Кііте.пі: Іірагу-Бо.іуджи н Ііару-Белуджи. Разді;ляется на окруічі: а) Цурн, съ городо.мъ Цуріі, глаііііымъ въ об.іасти, им ющимъ до 3,000 жііте.іеіі; 6) Хоздарь, съ городоііъ Хоздаръ, гді; 3,000 жит. и жиистъ правите.іь; с) Вуддъ, съ городомъ Вуддъ и ІІ[)ОЧ. Игалаваръ, округъ псредііе-іііідійскоГіоб.іасти Гузурата , насоіенный Раджапуттам». Здізсь находятся іиад пія раджеіі, п.іатящія дапь Гвняовару: Дураіідра, съ городомъ Дураидрон); Іимри, съ городомъ Лнмри; Вудоанъ, съ городо.мъ Вудваіп.; lUimtunnpb, съ городо.мъ Соигуръ, м г.томъ пок.іоііепія; Мореби, съ городомъ ШореСи; Сила, съ городомъ Сила и проч. Иганье, деревіш й.ішіъ шоссе, ведущаго изъ Брестъ-Лнтовска въ Варшаву; оиа находіггся въ трохъ верстахъ отъ города ОБд.іьца, и за.мЪчательна по д .іу, проіісходивше.иу зд сь въ посл дііюю польскую і;а.мпаііііо, 29 ма|іта 1831 года. Посли сраженія при Де.мое-Віелькахъ п запятія Поляка.ми Калушипа, СкржіишцкіГі остаііовидъ навремя ііросл доізапіо 6-го корпуса генералъ-адъіотаііта баропа Розена, которыіі между-т мъ привслъ въ порядокъ споп разстроенныя войска и предпріишлъ соедіпіиться съ главною русскою арміею; оставмвъ гопоралъ-адъютаита барона Гейсмара со вссю пт;хотою и частью кавалеріп у С.-Едльца и па р. Костржині;, самъ опъ двинулсясъ 20 эскадронами и 8 орудіями для возстаповлеііія сообіценія съ Фельдмаршаломъ черезъ Разу въ Серо•чипъ. Скржиііецкііі р шнлся разбпть корпусъ Розеца до его соединеиія съ главною русскою арміею, а пото.му распред-слплъ своп вппска слъдующимъ образомъ: Лубепсші долженъ былъ съ дивизіею кавалеріи и однпмъ п хотнымъ полкомъ аттаковать праііыіі Флангъ аваім'арда Гейсмара, расположенпаго ;іа р кою Костржяною, у Ягодпы, въ 19 версгахъ отъ С.-Бдльца^а.мъСкржіиісці.ііі дпипулсл протішъ фроііта этого авангарда, а ІІропдзпііско.му съ 12 баталіонами, 6 эс.кадропаміі, прп 16 орудіяхъ, іірііказаио обойтп лізвыіі олангъ русскаго авамгарда, огріізаи, еіо т ъ переиравы черсзъ р-виу Мухавецъ іі овлад-вть Сіздіьцемъ.
-
Игб—Игд
Хотя по диспозиціи вс-в силы. мятежпиковъ въ числ до 24,000 должпы были напвсть на русскіп отрядъ, но вышло таиъ, что только часть ІІХЪ сплъ участвовала въ бою, а ііменно дпвизія ГІропдзинскаго. Генералъ Геіісмаръ, узпавъ о па.чіірешіі Ііоляковъ, ііе.мвдлеііпо запнлъ позпцію за р. Мухавцомъ н опасался только поздпяго прпбытія авапгарда, которому угрожали движепія Проіідзипскаго на С.куржецъ. Между-тъ.мъ Гірондзііискііі, устроивъ свои войска, повелъ аттаку на дерсошоіігапье съ па.м репіемъ овлад ть греблею, пролегагощею по болотнсто.му берегу Мухавца, и таки.мъ образо.мі, совершеііпо отр зать п пстребить авапгардъ 6-го корп.; польскіе мятежііііии, не смотря на сплыіый огонь нашііхъ баттарой, скоро овлад лп дерсвііею, но геиералъ Гейсмаръ, ие видя ещв іірііблпжеііія аиапгарда, перевелъ 3 баталіопа егереіі па л-Бвыи берегъ рііі.п іі прпказалъ и.мъ овлад ть деревпею Игаиьо, и дсржаться та.мъ по возможности. Егеря ИСПОЛНІІЛІІ это порученіе, no вмгсто того, чтобы держаться оборопптелыіо въ строеніяхъ, оіпі вышлм въ открытое поле u сталн пресліідовать иемріятеля. Проидзипскін же сталъ отступать, съ пам-Бреіііемъ завлечь русскія войска нізскольно впередъ и тіз.мъ отдалить ихъ отъ переправы; достмгііувъ свб п ц ли, онъ самъ съ одиимъ полкомъ быстро дііиііулся къ гробл-с п запялъ шоссе п мостъ. Тогда оставшілся русскія войска па ЛІІВО.МЪ берегу Мухавца ріішились пробнться сквозь пепріятоля; закипіілъ жестокій рукопашпыіі иоГі; Русскіе открылп себ свободпыіі путь, но съ болышімп потеря.мп. Непріятель еще разъ пытался овлад-вть люстомъ, по былъ отбитъ съ уропо.мъ. Вечеро.мъ того же дпя присоедиПІІЛІІСЬ къ Прондзпнскому Скржинецкій н Лубепскій, оправдывая свое бездБііствіе п медленпость худымъ состояпіемъ дорогъ и затрудпспія.ми переправъ черезъ Костржину. Игбердъевы, русскій кішжескій роді^. Показапъ проіісшедшішъ отъ ііовоіірещеііпыхъ мурзъ татарскмхъ, но кто былъ родоначалыіпкомъ его іі поче.му прііішлъ кпяжескоо званіе, пе пзв-Естпо, a no службамъ оказался съ этпмъ назвапіедіъ кпязі. Василіп Аюкичъ, показапныГі въ 1703 Тоду въ столышкахъ тысяча трехсотымъ. Игдразилъ (IgdraSilj; въ скандинавскоп мпологіп ясень, котораго трн корпя распростерты no все.му міру, въ Асгардъ, въ НиФтгель, въ Іотупгсшіъ. На вершнн-Б дерева сидитт. вт;іцііі орелъ, у подпожія кору дерева точатъ змъп. Зпачспіе міі а толкуютъ деревоііъ міра, дорево.мъ вре.меніі, подъ корнями котораго
Иге — Иге — !1 — Иге - Иге схоронеио прошедшее, настоящее п будуіцес, Во вреяя вошіы съ 'Гурціею, Иісльстрёмъ ои проч. ставилъ погірпіце дпплоиата и вступилъ въарИгеЛЛИНЪ, острсшъ на Вооточио.мъ океан мію, сперва подъ иачальство кпязя Голііцыпа, ліежду Чукотски.мъ мысо.мъ и Сіиіеріюю Адіе- пото.мъ участвовалъ въ ііокореіііи кр иости рпкою, иъ разстояпіп ОІ;О.ІО 40 «ерстъ отъ пер- Киліи(І770), за чтобылъ наг|)аждспъ ордепомъ ваго. И.міетъ 30 вер. длпіы и Ц ^ шпрпны; Св. Георгія 3 класса. Впосл дствіи оиъ пріжіітелеГі окодо 100 че.і. Онп говорятъ языі:омъ обріілъ покровительство князя Потемкина н Чукчоп и питаются моржами, кптами м мор- получмлъ чсрезъ псго м-Бсто іепоралъ-губерски.ми растепіяліи. Островъ Иге.іліиіъ открытъ патора сибіірскаго и уФимскаго (съ 1784 по въ 1779 г. казачьи.мъ сотнико.мъ Ииапомъ Ко- 1792); за отлпчію усердпую слулібу пожаловапъ лебевы.мъ. 1784 г. орденомъ Св. Адок. Нсв., a 1787 г. Св. Игельстрёмъ (Guslav Otlo Andreas Graf v. Владп.міра 1 стеііепп. Нося зваиіе гепераль-іуIgelslrffiin), род. въ У.іі>цеіі , въ ЯДФХЯВЩ 1777 берпатора, баропъ Оснпъ Лпдроевичъ сражалгода, ум. въ Лейпциги. Его мать, урождеп- ся 1790 г. въ ФІІИЛЯІІДІН, подъ ііредводительпая ФОПЪ Ливеиъ (Lieven), частію по бо.іііз- ствомъ граФа Салтыкова,іі, бывъуііолпомочеиь нн, частію no же.іанію довершить Еоспитаиіе отъ И.мііератрпцы, оігь подіііісалъ 3 авг. міірединствениаіо сына , прове.іа съ пнмъ піі- пыіі доюпоръ съ шведскимъ ооеръ-каммеръсколі.ко .іътъ въ чужихъ краяхъ п съ 1791 г. юпкеро.мъ баропо.мъ Ар.мфельдомъ. Государыпосе.ш.!ась въ Лейпцигіз, гд молодой граФЪ ня ііаірадпда его чнпо.мъ гіолпаго гепорала, пачалъ свое академчческое образоваиіе; онъ іппаіою осыпапною алмазами и похвалыюіо ие іізбирадъ себи оііред .!еііпаіо предмета, грамотою; въ томъ жо іоду оігь получіілъ ора заиимаяся Фіі.шсоФІею, статистпкою, .мате- депъ С.в. Апдрея и былъ отправлеііъ посломъ матпкою и исторіею. По коіічппі; матсри, въ Швецію. Въ 1792 г. переведепъ ііа.міісгііивъ 1793 г. Иіельштрё.мъ отправплся къ дяд-Е ко.мъ во Псковъ; 1793 г., пожаловапъ гепералъсвое.му въ Польшу; на пути въ Варшаву по- гуоерпаторомъ кіепскимъ, черіінговскимъ и палъ въ плізнъ, но вскоръ освободился, и всту- ііовгородъ-сЕверскпмъ; паграждепъ деревнеіо пилъ въ воениую службу; пото.мъ спустя іііз- и посланъ въ Варшаву для мриііятія главсколько лБтъ вышелъ въ отставку. Оиъ па- наго пачальстііа падъ россімскііми иойсками,. писалъ: «Epilre sur les causes de I'obscurite расположеііными въ ]Іольш1>. Онъ, продъet de rince(ritude, qui regnent dans I'ancienne угадывая грозу возстапія, неоднократно прог hisloire de la Russie, dediee a madame la com- снлъ граФа Зубова увеличить ариію, по ого tesse d'Igelslroem au jour de sa naissance par доііесепія попадались въ руки заговорщиковъи Мгельстрё.мъ п.ч сто войскъ получалъ заson respeclueux fils Joseph d'lgelstroem». м чаиіп въ наііраспоіі трусостп. Иаконецъ Игельстрёмъ (Harald Guslav Freyhtrr v. Igel1794 г. въ Варшавп вспыхпуло возмуіценіе. slroem), дядя предшествующаго, род. въ 1733 Игельстрёмъ съ 300 воиповъ тіроложилъ себь г.; оылъ адъютантомъ у іеп. Гсоріа Ливена; no дорогу сквозь ліііоіочислонные ряды мятежвыход'Б въ отставку отправился въ Дрездснъ ші!:овъ; подъ ііи.мъ была убита лошаді.. Оііъ и сд-Бланъ каммергеромъ саксопскаго нурФіірлишился команды п избраль свои.мъ киді ста; въ одпо вре.мя съ споимн братьпмн онъ щемъ 1'іігу. — Въ 1796 г. омъ был., прииятъ возведенъ былъ въ имперскіо граоы. Зам-счавъ службу Плвломъ I н ііереимсііовапъ въ готеленъ по свои.мъ стихотпореііінмъ. нералы отъ mwanrapui; I декаб|ія того же гоИгельстрёМЪ (Оснпъ Аіідроевичъ), баропъ, да опрсдГ.ленъ воеііііыіиъ іубериаторо.мъ въ а потомъ граФЪ, сынъ лііФляидскаго днорянн- Орспбуріъ и черсзъ два года отставлепъ^ на. Въ 1762 г., паходясь въ корпуст; гла^а ГраФЪ Осипъ Аіідроевпчъ скопчался 1817 г. г Ру. яііцсва, былъ пожалопанъ за отличпое у- въ маститоіі старостн.—ГраФскос его достоинсердіе къслужбі; ііодполковимкомъ; 1791 г. опъ ство нсходатаііствоваііо въ чужихъ краяіъ служилъ въ Польш-Б, подъ пачальстпо.мъ кня- роднымъ сго брато.мъ у ііезначителыіаго двозя Репнина; искуспымъ образомъ захпатилъ ра; почему Иіельстііомъ и пс дорожилъ имъ. епнскопа краковскаіо, Кастапа Солтыка, гра*a Ржевускаго, епнскопа кісвскаго н друіихъ Игеривгъ (loachirn Ihering), магистръ богоІЮЛЬСКІІХЪ вельможъ, сопротнвляишііхся па- словія, протоіереіі и пасторъ въ ІІикеіііііпи мііреійя.чъИмператрицы.Опъ вкрался въ серд- (Nykoping); посвящепъ былъ въ Стокголі.ми це ліооовііпцы короля Стаппслава Ііопятовска- въ эстляпдскіо оппскопы въ 1638 г. Надзоро.мъ го, поредапшеи е.му сок|іовеііііыя па.мврепія падъ ревельскою гпмпазіей, изсліідоваяіимъ своего государя и получилъ черезъ пее, состоянія церквей, ввсдепісмі. порядка въ въ чпп-Е ііолковпііка, ордепъ Св. Сташіслова. ! еелі.скихъ церквахъ, сооружепіс.мь эстляпд-
Игл — Игл
22
скаго сооора ІСЗЭі'. и учреждепіо.мъ прйходскаго идоііьяго дома оиъ оказа.іъ бодьшія услуги. Съ 1645 до ІбіЗО г. запима.іъ до.іжпость эзельскаго вицо-суперпіітеіідента. Роди.іся пъ Зюдермаіі.іапдііі, у. іеръ пъ Стокго.іьм 1657 г. ІІгерпнгъ пыта.іся п реиести Свяіцеипое Ппсапіе ііа эстопское паріічіе, но персподъ этотъ ие состоя.іся; за.\гБчателеііъ сиоіімп пропові;дя.мп богос.іопскаго содержапія. Иглава (Iglawa), ртжа въ Ыоранііі, вытекающая изъ горъ этоіі страны, прпшімаетъ 0шлаву, Ротитну и Шварцу; впадаетъ въ різку Таіію. йгла-рыба (Sygnathus acus), рыба нзъ рода «уі-.юиатокъ», нм етъ тіз.ю топкоо п длпнное, ііспеіцреіиіой пнтпаии и поясками яёітыМй и темны.ми ііопорем-Бпгю. Водится въ Ба.ітійск. лорі;. — «Иіма-рыба сі!ііеііе|)ая» (G. Typhle, Aiguille de mer) пмізетъ ту.іовиіце шести-уго.іьіюе, хвостъ чстырехъ-уіолыіып, перья синенатыя: д.иіпою ого.ю 12 дюГі.мовъ. Водится въ Балтійсі.о.мъ морі; и С/Бперномъ океаіПі. Иглесіасъ (Iglesias), оЕругъ и городъ въ обе|іъ-птітеіідаіітотвт. Капо ди - Кальярп , па остропіз Сардтііп: зд-всь есті. еііископъ ІІ соСорпая церковь; жптслеіі 9,000;'опи зашімаются выдт;лываіііемъ оливковаго майа, прііготовлеіііомъ сыра и скотоподстволп..
Иглесіасъде-ла-Каза (Jose Iglesias de la Casa), одіиіъ нзъ лучшпхъ п с п а н т і х ъ поэтовъ гі|м);ііодиіаго ВІІГ.П; |іодмлся въ Саламаііки 1753 года; учился въ та.чоішіемъ униііерсптеті; и составплъ съ друго.мъ своиііъ Мелендесо.мъ и другшмі молоды.ми люді.ми поэтпческііі союзъ, о;.азаіішіі'і важпое вліяпіе па лмтературу, подъ ііазваніемъ «саіама[іі;сі;ой школы». По окончапіп і.урса, опъ былъ пасторомъ въ Саламаикі;: у.м. 1791 г. Черезъ ге.мь ЛІІТЪ ПО смерти, сибраны і! пздат.і сіо стихотворсиія (2 т 1798 г.). Иглпны ушл. «УдобіПіе есть велбуду сквоз in.mmj уііім проитіі, пеже богачу въ царствіе Пи.ьіе ипитп», сказалъ Іпсусъ Хрпстосъ (Мат . XIX. 24). Въ опредізлешп, чтб такпо «пгліігіы ушгі», толкователн разпоіласятъ. Одпи гово рятъ, что Этй с.іова надобно разумъть оуква.іьno п д.ія СООТІГБТСТВІЯ въ греческо.ііъ подлиппііки пм-Всто xa/iftix; «перблюдъ» (no - славяпскп пелоудъ) чнтаготъ xa/tiAoq «якорнын каііап>» ; другіе папротивъ призііаіотъ чтеиіе ха(Иі?.о$ праіііілі.нымъ, no подъ «ііглпііы.ми уіиа.лпі» разумъють узкос отверзтіе въ одноп ш ъ іерусалпмскихъ башень, иъ которое пролВзть пе.іьзя было н че.іовику. НГЛНТЪ или ИГЛОИТЪ, лучпстое отлпчіо арраіоппта. Превосходпыо образцы этого Mimejia-
—
Игл — Игн
ла встр чаются на Ура.і и въ Нерченскпхъ горахъ. ИГЛОТБЛЪ (Malthe), рыба пзъ семейства г,олючеперыхъ. Іі Ъсп, тізло, покрытое колючимн бугоркамп, голову очепь плоскую, протяпутую въ рыло, ротъ сішзу. Водится около Амерпкп.
Иглоуха, Гардуяъ, Стелліонъ (Stellio), изъ семейства ящоричпіііхъ; тізло прпбргошистое, барабаппая перепопка большая, паружпая, оБружеппая іігламп; хвостъ ііпогда окружепъ колючіімп чешуя.мп; языкъ .мяспстым, невыпускпоіі. — Нглиухи китазсная (St. caucasicus), водптся около ТііФ.іііса, Баку и мп. др. Иглохвостъ (Acanlhurus), рыба ш ъ семейства пглохиостыхъ; пмізстъ тило сжатое, продолговатое, ротъ малепькііі, пебо и языкъ беззубые, па СІІІІНТІ ОДІІО перо. Эту рыбу называютъ хпрургомъ, пото.му что съ каждой сторопы хвоста паходптся no толстоіі, подпііжпой п остроіі г.о.іючкіз, похожеіі па лапцетъ, і;оторымъ опа жестоко можетъ ранпть неосторожнаго лопца. Иглы (Aculei); такъ пазываются въ ботаішкТз пебольшія, дово.іыіо мягиія, заостреппыя части у растепій, ооразующіяся пзъ с'осудіістой ткани, пзъ дрсвеснны, плп пзъ обыкиовеіиіой ячеистой затвердившеГі ткапи п пріірастаюіція то.іько къ бересті;, по этому-то ОП-Б легко отрываготся. Разлпчпыя гізмізіівпія пхъ лучше всего можпо впд ть па раэпыхъ породахъ розы. ІІімы бьшаютъ: 1) прямыя у розы штювноіі (Rosa spinosissima); 2) г.рпвыя у розы мускусопахучоГі (Rosa muscosa); 3) п а т у т ы я (reflexi) у розы шиповпика (Rosa canina) п проч. ИгнатІЙ, патріархъ копстантііноііольскій. Опъ бы.іъ сыпъ греческаіо іишератора МихаіілаКуропалаты,гі.іемяітіікъ п.мп. НппііФора. Левъ Армяпіиіъ оскопнлъ его и па 14-.мъ году заключплъ въ монастырь Сатпра. Изъ монастырскаго уедипепія Игпатііі возведенъ па патріариіую Еопстаіітііііоиольсі;уіо г.аоедру. Послтз 1 І-ТІІ-ІІІТІІЯГО безмятежпаго правлепія Церковію, Игнатій псііыталъ сплыіый пореворотъ въ судьбі; своей (857 г.) no сгБдующему обстоятельству. Подъ вліяміе.мъ Варды, дяди н соправителя малолитпаго императора Мпхаила III Ме иса, при коіістаптппопольскомъ дворт; господствовалп всякаго рода порокп. Игпатііі силыш возставалъ протіівъ этого почестія и, узпавъ накопецъ, что Варда, броспвъ безъ всякой закоішоіі пріічіпіы супругу свою, жеІІІІЛСЯ на олпжапшей своеіі родствеііііиц , н допустплъ его ко св. прпчащешю въ депь Богоявлепія. Раздражеішыіі Варда свергпулъ Игна-
Игн — Игн
— I23
тія съ константіінопольскои канедры п отправилъ въ заточеніе на остроиъ Мармориаіо моря; ма егожо м-Бстобылъизоранъпротивъводи Фотій. Игнатій, какъ челопЪкъ, не оезъ ропота и жа.юбъ перепосилъ свою участь н наше.гь много ліщъ,впо.ін елу сочувствоііавшнхъ какъ въ Копстантинопод , такъ и вніз еіо. Церковь констаіітпнопольская раздізліілась относительно ихъ въсвоихъ ми ніяхъ. Въ хра.мііСв.Ирііны соооръ прииерженныхъ къ Игнатію еппскоповъ и пресвитеровъ объявилъ изорапіе Фотія незакоіінымъ н произпесъ ана еі іу па пего и его прпвержепцевъ: Фотій и импораторъ созвали свой соооръ въ церквп Св. Апостоловъ; зд-Всь проіізпесбна апа ема на ІІгпатія и его прнверженцевъ. При этихъ смутахъ въ Констаптипопольскоіі Церкии, въ д ло ІІгватія вмъшались рпмскіо папы. Когда къ распртз о патріархахъ пріісоедііішлась сще крамола ооъ икоііопочиташи, спова пропудившаяся еще съ большею противъпрежняіо сплою,императоръ Мпхаплъ съ Вардою положили созвать новый соборъ для прекращопія безпорядковъ, іосподствующнхъ въ Церкви л сд лали большую ошибку въ то.мъ, что ііопроеилн еовъта н по.мощи у папы римскаго Ниі;олая, человъка съ пепрвклонпою сплою воли. Для Николая это было поводо.мъ возобыовнть ПОПЫТЕП свопхъ предшественииковъ ооъ утвержденіи вдіяпія рпмской ка едры на всБ друіія святительскія і;аедры. Онъ послалъ въ Копстантипополь двухъ легатовъ съ двумя пись.мами иъ <І'отію и и.мпоратору. Въ первомъ ппсьм оігь ирішіаетъ испов-Бданіе Фотія ВПОЛПТІ Православнымъ п только осуждаетъ неправильность скораго поставлепія сго въ патріархп (с.м. ФотІЙ); во второ.чъ — изъявляетъ согдасіе П|)іізі[ать Фотія въ патріаршеско.мъ достоипствт., если услышіітъ о ревностп еіо къ заиінгв Православной Цсркви. По прибытіп папскихъ легатовъ, въ перво же засвдапіо соборъ ЛІШІИЛЪ Іііпатія саиа, а Фотія утпердилъ па патріарпіескомъ престод-Б (861). Узнавъ объ это.мъ ріішеніи, nana объявляетъ себя отъявленнымъ врагомъ прнверженцевъФотіевыхъ, а нпзложеніе Пгнатія незаконнымъ, и на собор-в въ І'имт> осудилъ Фотія, а Игнатія провозгдасплъ закопны.мъ патріарюмъ (863). He смотря на мнохество честолюбнвыхъ н пастоятелыіыхъ выюдокъ Нпколая (с.м.), судьба Игнатія оставалась ііензмъіпіою д о т в х ъ поръ, пока Фотій не былъ низложенъ за недопущеніе Васнлія Маквдоіініиіна къ св. прпчастію. Въ 867 г. Игпатіи снова прнзвапъ па престолъ п утверждепъ соборо.мъ константішопольскшіъ , созваііпы.мъ Василіе.мъ Маг,едоііяііііііо.иъ (с.м.) съ согласія
—
Игн—Игн
папы Ддріаиа. По случаю этоіо вмвшательства папы въ утвержденів Игпатія, по с.мерти Адріаиа, преомішкъ его, nana Іоаиігь VIII, два раза пріиіи.мался ІІІ>ОСІПЬ Игпатія ооъ уступкіз Болгаріи рп.мскому престолу, и когда Иі патій рЪшптелыіо отказалъ ему въ еіо желанін, опъ выслалъ пословіі въ Копстап пшогіоль, приказавъ отлучить Игііатін отъ Церквп, еели Болгарія пе будетъ уступдена. Но преждо ножедп папскіе .мъстобдюстіітелп ycnuui прибыть въ Коіістантііпополь, Игііатіп,сЕоіічался 23-го октября 877 г. На еіо мъето спова иозведепъ былъ Фотій. Игнатій, гра.мматикъ, діакопъ u скевофіілаксъ Великон Церквп Констаитипопольскоп, ученпкъ патріарха Тарасія, нпкеііскііі митроподіт>, жидъ въ IX СТО.ГВТІИ. Въ 828 г. оиъ наппсалъ падгробиоесдововъ честь патріарха Нпкііоора. Пзъ сочцп. его, бо.Піе обширпыхъ, изв стны особенпо два жіізііеопіісапія: 1) «Жизііеописаніо Тарасія патріарха», котороо по.мъщено въ датиііскомъ пореводТі у Сурія п Ііоллянда; 2) «Жизііеоішсапіо патріарха НИКИФОра», котороо па греческомъ п латипспомъ языкахъ помііщеііо у Геншепія и ІІапеброхш, съ за.мимаііія.ми обоихъ. Кро.мі; этихъ сочпмевій, Игпатіе.мъ быдо nanncaiio иного ііисемъ, которыя до пасъ пе дошлп. ИгнатІЙ (святоіі), пмеііуе.мып Богоиосцемъ, ученикъ Еваигодпста Іоаііна;за пламепиуіо любовь свою къ Іпсусу Хрпсгу, управдялъ аптіохіискою паствою, no смертн Эвадія, впродолжеііів.40 ЛІІТЪ; въ 107 г. опь приііялъ въ Римі; мученнческую сморть аа іісповтдапі Вііры Христовой. ІІосдапія его, какъ па.мятпикъ учепія порвенствующеп Церквн, павсогда останутся драгоціііпіымн ддя насъ іп. ряду сочинепііі мужеіі апостольскпхъ. Игпатій, св., епископъ ростовсіііп, 6i>j.n> noставленъ въ 1261 году, пзъ архіі. іаидрптовъ Богоявлепскаго моііастыря. Вь 1266 году опъ в нчалъ, въ Костро.міз, въ цсркви Си. еодора, князя Васпдін Яросдавпча; въ 1269 г. постріпъ передъ смертію въ схиму кпязя ІОрьева-Поль. скаіо, Дпмитрія Святосдавпча. Въ 1274 г. опъ участвовадъ въ соборч;, бывше.мъ во Вдадпмір-Б для пскорспеііія безморядковъ, происходившихъ въцерковпыхъдиіахъ. Сод йствіе. іъ его былп прпмирены въ 1277 г. братья, князья ростовсЕІе, Коіістаіітнііъ п ДИ.МІІТ|>ІІІ БІІ|ІІІ(0впчп. 31-го іюпя 1278 г. опъ вііпчалъ ві. ЯрОг j сдавліі сына кпязя Гдііба Васіілі.ковичіа*.Ми| хапла; пъ это.мъ же году ІІгпатіп вздумадъ судить .мертваго іиіязя Г.гпба Васпльиовііча; опъ I ведііль почью переиести его ТІІ.ІО ІІЗЪ собор! іюй церкви въ Спасскіп мопастырь, по яптро-
йгн —Игн
24
—
Игн — Игн
тіо.іитъ Киріидъ, узнавъ ооъ этомъ, не допу- житія его не изв-сстно. Па.мять его праздпувтстилъ сд .іать такого поруганія князю и от- ся 28 августа. стави.іъ Игиатія, прощеннаго только черезъ Игнатій, преподобныіі вологодскііі, пустынособенпое ходаііство князя Димитрія Борпсо- никъ Вадожскаго Богородицкаго монастыря. вича. Въ 1280 году онъ находился при по- Онъ осиовалъ въ 60 верстахъотъ города Вологр беніи міітрополита Кириіла. Игнатій за- гды пустынь, называвшуюсядо 1673 г. Игнатьботнлся объ украшеніи храмовъ; въ 1280 г. по- евсиою Спаоскою, а пото.мъ Домовскимъ мокрылъ о.іовомъ п вымости.іъ мраморомъ цер- настыре.мъ. Скончался 28 дек. 1592 г. іМощи ковь Г.в. Боі ородицы въ ЯрославдЗ и въ 1287 г. его почііваютъ въ Вадожскомъ монастыріі, что за.іожімъ въ Ростов іювую церковь Борпса и на берегу рикіі Сарры, впадающей въ РостовГл ба.Святитель этотъ преставился въ 1288 г. ское озеро. Обитель До.мовская упразднена Русская Церковь причислила го къ лпку 1764 г. СВЯТЫІЪ u палять е.му совершается 28-го мая. Игнатій, митрополптъ сибпрскій и тобольМощи его почиваютъ подъ спудо.мъ въ ростов- скій, дворяпскаго происхождепія, изъ рода скоіі Успеискои соборнон церкви. Ри.мскихъ - Кореаковыхъ, былъ лрежде стольИгнатій, діаконъ смоленскаго опископа Ми- нико.мъ пріі царіз Алексіі; МихайловичВ; но хаила, жпвшій въ исході? XIV в ка; сопро- вскорі; удалился въ СоловецЕІй монастырь вождалъ вм ств съ своимъ епископомъ Пи- и приііялъ тамъ монашество; въ 1685 «году мена , мптрополита всероссійскаго, въ Кон- онъ былъ посвященъ въ санъ архимаидрита стаіітииополь 1389 г. и, какъ увііряетъ Татіі- московскаго Новоспасскаго монастыря. Чорезъ щевъ, оппсалъ подробно все свое путеше- два года посл того, онъ отправплся no приствіе п разные обряды при константинополь- казаііію патріарха Іоакима въ Костромской и ско.мъ двор'Б и патріархіз, а также и короиацію Кинеше.мскіи увзды для увЗщеванія раскольи.мператора Мануила. Все это описаніе пом-Б- никовъ u ііапксалъ псторическое іізвізстіе объ щеио въ литопііси ІЬікоповскон, въ Русско.мъ этомъ путешествіи. Въ 1690 году имъ сочиВре.меіпііікТз и пъ 4 том россійской исторіи нено *Ис?/іо/мческое извъстіе о Россійскомь царствіи .отъ Св- Писанія и пов стей отТаттцева. Игнатій (стр лецъ). При осад-в Пскова цовЪ". Будучи митрополнтомъ въ Сіібири, дхя горолемъ польски.мъ СтеФано.мъ Баторіемъ въ водворенія спокойствія въ Церкви, онъ ста1581 г., Ипіатіи, перебііжавъ изъ дитовскаго рался своили послаиіями истребить раскольстана къ Русскимъ, открылъ имъ о десяти ничество, занесенііо сюда попо.мъ Аввакуподкопахъ, которые Іитовцы вели подъ сти- момъ и черііецомъ ІОСИФО.МЪ Астомепо.мъ. Ум. иы Пскова; почему тотчасъ были взяты про- 1701 г. тішъ этого л в р ы ; ц-вкоторые подкопы успізди перенять, другіе ж обрушились сами. ИгнатІЙ.русскійлжепатріархъ, родомъГрекъ; съ 1603 г. былъепископомъкипрскимъ, потомъ прпшедъ въ 1'оссію съ патріархомъ антіохійскимъ, остался зд сь на жительство и сдЪланъ былъ архіеппскопомъ рязанскимъ. Димптріи Самозванецъ , боявшійся русскихъ святитедей, изоралъ его въ 1605 г. московски.мъ патріархомъ, на м сто заточеннаго Іова. Иіпатін в-Бичалъ его па царство. Съ паденіе.мъ Са.мозванца въ 1606 г., низложенъ былъ и Игнатііі и тогда же заключеиъ въ Чудовъ мопастырь; на его ч-Всто вступилъ доблестнын Гер.могенъ. Гонсевскій, овлад пъ Москвою, на м сто Гсрмогеііа,у.чореііпаго въ темшщъ голодомъ, вторично возвелъ на .московскііі патріаршііі престолъ угодника Самозванцевъ. Передъ воцареиіе.мъ Михаила Игнатін б-Бжалъ въ Польшу. ИгнатІЙ, иреподобныи, архіі.чандріітъ Кіевопечерскаго .мопастыря. Мощи его почпваготъ открыто въ еодосіевыхъ пещерахъ; время
ИгнатІЙ, епископъ тамбовскій и козловскіи, посвящепъ въ санъ епископа изъ архимаидритовъ рязанскаго Солотчинскаго лоиаетыря 1699 г.; 23 авг. тоіо же года отлученъ co6opnt отъ епархіп, которая и оставалась упразднепною до 1758 г. ИгнатІЙ, первый епископъ смоленскій и брянскій, посвящеиъ въ святительскій санъ .митрополитомъ кіевскимъ Михаиломъ И въ 1128 г.; годъ же его смерти не изв стенъ. Игнатій (Іевлевичъ), бывшій сиачала игуменол.ъ поюцкаго Богоявленсг.аго монастыря, а пото.мъ архимандритомъ Полоцкаго же Борисоглізбскаго, мужъ учепый и въ свое время всС.мн уважае.ммГі; жилъ ОЕОЛО половины XVII вііка. ІІзъ сочиненій его изв стиы тодько Прнв тственныя р чи, говореиныя інгь царю Алексію Михайловичу н , такъ-пазывае.чыіі, Го.іосъ, поданцый имъ московекому собору, созвапному 1660 г. для ніізложепія патріарха Нпкона. Въ это.мъ «Голосв» онъ пряводитъ многія доЕазательства въ оправданіе этого настоГічішаго святптеля.
Игн — Игн
25
йгнатій (Козыревскій), изъ іеромопаховъ Уопеиской пустыни. Находясь съ 1700—1713 г. между Ка.мчада.іа.міі, опъ миогихъ изъ нихъ іірііііе.п. иъ русское подданстоо, -и обратплъ въ хриетіапскую виру. За эту услугу Игиатія Це|)кви п отечеству св тское праііительство, которое въ 1730 г. ІІЗВБСТИЛЪ шіъ о СВОІІХЪ отпошеніяхъ къ Камчада.іа.мъ, пазначи.іо ему иаграду въ 500 руб.ісі'і, а Свят йніій Спнодъ огіред ли.іъ послать его же къ этому пароду для окончателыіой пропов^Бдп христіанетва. И д йствптельво, того же 1730г. Ипіатій вторнчно отправился-было на подвіпъ апостольства; no по повелтишо Ізііропа былъ возвращепъ съ дороги и оклеветанный въ і;аі;о.мъ-то небывало.мъ преступленіп, предаиъ строіому суду тайной копторы. Игнатій (Оксеновпчъ-СтаруіКіічъ), восіштанвйкъ кіево-.моіилянской коллегіи, что пыпт. кіенская духовпая акаде.мія; сперва былъ зд сь въ разпыхъ классахъ учителедіъ, потомъ преФектомъ, а съ 15 мая 1642 г. ректоро.мъ, въ зваиіц нгумеиа .моиастыря Братскаго, а потомъКіевоВыдубпцкаго: 12-іо іюнн 1650 г. онъ посвящепъ въ сапъ епнскопа бБлорусскаіо, по вскор у.меръ. Свидіітельство.мъ еіо ума можетъ служпть слово, произнесеііпоеимъ падъ гробо.мъ кп. Илін Святополка Четвертипскаго; на собор-Е ж ясскомъ, гд въ 1643 г. оиъ присутствовалъ в.мзстіз съ прочи.ми депутата.міі отъ лица Малороссійской Церкви, оиъ пока. залъ себя, по отзыву Нектарія, патріарха іерусалнмскаго, «мужемъ поистин достоГінымъ удивленія и всякою мудростію и зпаніе.мъ украшенпы.мъ.» Игнатій (Смола), 3 септября 1712 г. посвяіцеііъ изъ архи.чандритовъ московскаго Богоявлепскаго монастыря въ опископы суздальскіе и юрьевскіе; въ 1719 г. пер ведеаъ на митрополію крутпцкую п нменовался capскимъ и подоискимъ: въ 1722 г. удалілся, по об ту, вгь Ннлову пустынь, откуда 1727 года вызваиъ на епііскопію коломеискую, ГДІІ наіодился до 1730 г., а съ декаоря 1730 г. послаігь на пребываніе въ иазапскій Свінжскій мопастырьза замедлепіе въ р шеніи СЛІІДСТВІЯ по дилу Льва ІОрлова, воропежскаго епископа, впосл дстоіи оправдаііііаго. Игнатіп (Хазадииовъ), .митрополитъ гот йскій и каФайскій; подъ его руководство.мъ, въ 1779 г., Греки переселилнеь мзъКрыма на сізверпый берегъ Азовскаго лоря п н.меііііымъ указомъ, дашшмъ Св. Спноду 14 марта 1779 года, была учреадена для этихъ ііереседеіщевъ осоиая епархія, пазывавшаяся «Готееіісі;ою и
—
Игн — Игн
КаФайскою»; она существовала до копчииы Мгнатія, гіосл довавіпеГі 1786 года. Игнатій Лойола, СІІЯТОІІ Запіадявіб Церквч, оспователь ордеиа іезуитовъ ; родплсн въ1491 году въ бискапскомъ городъ Лойолв, въ Нспаіііп; былъ въ воеппоіі служби и оставмлъ ее 1521 v.; потомъ въ 1528 Р, вступмлъ въ духооное зваиіе въ Ііариж . Папа ІІавель III (1537)утвердіілъ оспованмос пмъ братсгво подъ п.мепе.мъ Братства Інсуса. Игнатііі у.черъ іп> 1556 г., оотавпвъ піікоторыя духоиііын сочипемія (см. ІезуиТЫ). Игнатьева (ООФІЯ). О пей упо.миііается при oniicaniii тротьеи сватьбы царя Іоаипа IV въ 1571 г.; СОФІЯ была иятою свахою и иесла къ вгСсту Kiicy, со вс .мъ парндо.мъ, иа серебряноль блюд-Е. Игнатьевъ I (Гавріилъ Ллексамдропичъ), геяералъ отъ артііллврііі, члсміъ іеиералъ-аудиторіата: висмцтывался въ артиллоріііско>п> іінжеішріюмъ корпустз, откуда выиуіцепъ^іраііорщикомь въ 1785 г. п ііаходилсн ФЛіпел.адъютаіпо.мъ въ штабБ іеиерала графа Ьрапицкаго, а потомъ іенералі.пы.мь адыотапто.мъ. Бъ турецкоп кампапіи 1789 г. онъ участвовалъ въ военныхъ дъйствіяхъ ири взятіи штур.мо.мъ кр постой: Киліи, Измаила и Ьраилова, а въ 1793 г. паходился въ КопстаітіНОІЮЛБ въ СВІІТБ русскаіо посольства. Вь 1797 г., съ ііереіі.меііоваіііеміі въ капитапы, комамдовалъ 3-ею рогою копноіі артиллеріи и участвовалъ вь птадінпскоп камііаиііі того же года. Въ 1805 г. находнлся въ сражепіяхъ: при А.мштсттепъ, при ііерсчіі)ав1з чорезъ Дунай, у Кре.мса и подъ Аустерлицомъ, а ві> 1807 г. при м. Острові; и Осгролеіікв. Съ проіізиодствомъ иъ іепералъ-маіоры въ 1808 г. ііазпачеиъ комаіідиромъ 10-й артпллерійской н деікой брпгады 10-й ІІІІХОТНОЙ ДШШМШ ІІ7> 1809 г. сдіілаиъ ко.маіідпро.мъ 1-го отдііленія резервнаго корпуса, а вь 1810 г., пазпачеігь ко.маіідиромъ войскъ, употреблоппыхъ ІІЪ сооружепію Бобруйсііоіі крііпостн. Въ 1812 г. no Высочаііше.му иовелізнію назмаченъ бооруйскимь воеііиымъ губерпаторомъ съ управлеліо.мъ гражданскою часп.іо вь Минской губериіи. Въ 1816 г. сд-Бламъ иачальннко.мъ артиллеріи б-го, а въ 1817 г. 2-го корпуса. Въ 1821 г. произведепъ въ геііералъ-лейтеііанты, а въ 1826 г. сдълапъ директоромъ артпллор. департамепта. Въ 1829 г. можаловаііъ пастоящпіиъ чпиолъ геиерала оть артнллерім, а съ 1833 г. заии.мастъ пастоягцую должпость. і Игпатьевъ 2 (11авел7> Имколаопіічь), генералъ-лсіпепаптъ, геіісраль-адъютагт,, дежурИІ.ІІІ гсиералъ Главпаго lljra5a Кго ИМІІЕРА-
Игя — И г н
,
— I і
торскліо ВЕ,ІІІЧЕСТІІА: пронзведепъ иъ оФііцеры 1817 г. изъ подгірагіорщпкоиъ въ лейиът а р д і и преооражеискііі полк^; съ 1825 г. ііа:шаченъ Флпгель-адъютантомъ Его И.МІІЕ-
—
Игн — Игн
гд , разбивъ ЛііФляпдцевъ во .мпогихъ- битвахъ, взялъ г. Костеръ, a у городовъ Адыста, Корелова, Вобана,Юрьева, Раііовора^МукіцКонгуда, Лауса, Руіодива и Аскила выжегъ предРАТОРСКЛГО ВЕЛІГІЕСТЬА, а въ 1834 г. дпректо- мВстін п опустошплъ все встр ^аішіееся на ромъ паж скаго Его ВЕЛІІЧЕСТІІА корпуса; иъ пути до самоіі Рнги и Колывапп; въ 1559 от1835 г. произиеденъ въ іепералъ маіоры съ ііравлепъЗ-діъиоеводоюіізъ ПочемавоПселскъ, ііазііачепісмъ состоять въ CBIITS ЕГО ІІМПЕ- а оттуда вел ію елу пдти судами па Диізпръ РАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА, а съ 1846 г. заии- первы.мъ воеводою сторожеваго полка противъ маетъ настоящую должпость. Въ 1838 г. Иі-- Кры.ііцевъ; въ1560 оылъ периы.мъ головою прп натьевъ былъ комапдироиаііъ въ городъ Мюи- бияриіПі Яковлеві; въ ливоіі руьтз воискъ въ хенъ для размФна ратііФіікацін орачпаго до- поход-п п о д ъ В ш ь я н ъ и при взнгіііэтогогорода. ювора Ея ИМІІЕРАТОРСКАГО ВЫСОЧЕСТВА ГОСУ2) ІІлья, по прозванію Золотоіі; заппсанъ 2 ДЛРЫНИ ВЕЛИКОІІ К п я г и т і МАРШ НПКОЛАЕВНЫ оіітября 1551 г., трпста трпдцать девнты.мъ съ Его ІІмператорскіть Высочествомъ Гвр- во вторую статью .московскпхъ д теіі боярцогомъ Максіі.мыліаиомъ Лейхтеііборгсиімъ. скихъ; въ 1558 показапъ четвертымъ головою Игнатьевъ (Степаиъ Лукнчъ), брпгадиръ и при г.нязіз Щепииіз въ л воіі рук воіісі;ъ въ СОВІІТПИКЪ военііой коллегііі 1727 і\; д йстви- походахъ подъ Юрьсііы.мъ, повгиродсколіъ н телыіымъ стат. совъгнико.мъ 28 амр. 1730 г.; ЛИФЛЯПДСКОМЪ; въ 1559 марта 11, поелапъ иа геіюралъ-.маіоромъ u с.-петербуріскиліъ ооеръ- берегъ Оьи протііііъ Кры.мцевъ третыімъ голоко.мендаіітомъ , съ оставлеиіемъ членомъ воеи- иою ирп бонріипі князт; Куроскомъ въ правоГі нон коллегіи, 3 Февр. 1734 г.; геиералъ-лейте- рукіз войскъ. 3) Ліатвізіі Ди.чнтріеничъ; заіиіпаптомъ 2 марта 1740 г.; віще-іірезндентоліъ санъ 2 октября 1551 года, 350-мъ, во вторую вооііпоіі коллегіи 8 янв. 1741 г.; оставаясь съ статыо московскпхъ дізтеіі боярскихъ; въ 1583 тоіо времеші no прежиему с.-петвроургскнмъ паходіілся въ плвну въ Польші;; въ 1584 г. ооеръ-ко.меидантомъ и членомъ воошіои кол- показанъ намізстииколіъ, а съ 8 марта 1585 г. логіи, получилъ ордоиъ Св. .Алексапдра 10 Ф - 3-мъ воеводою въ Рославліі; въ 1591 былъ говраля 1743 г., и въ 1747 г. погребенъ въ с - ловою въ Черпигов при КНЯЗБ XIUKOBU; ВЪ 1592—воеводою сторожеваго полка въ походс петербургской крізиости. изъ Черннгова на ЕІевскія мтіста; въ 1597 — ИгнатьебЫ. Дворяискій родъ. Происхождевъ Смоленсиз письменны.мъ головош; въ 1598 піе его не пзвтзстно. Игнатьевыхъ существу— четвертымъ головою при кііязъ Буппосивъ етъ три рода. Первый, какъ видно пзъ Бару спаряда въ серііуховсі.омъ поход-В по крымхатіюіі кніии (XIV — 151), пропсходитъ скп.мъ вЪстя.мъ. 4) Иваиъ Дішитріешічъ, заотъ вы хаишаіо н з ъ Чсриигова (1335) епіісаііъ 2 октября 1551 году, триста пнтьдедора Ііяконта, родптеля св. Алексія, ліитросятъ первымъ, во вторую статыо москоискихъ полита россіііскаго; о второмъ въ Общемъ дитен боярскыхъ; въ 1572 третыі.мъ ііоказаиъ Гербоишік-Б (IV — 88) говорится, что ліногіе воеводою въ Линевард ; въ 1585 освобожденъ изъ этого рода отмравлялп руссскому престолу па промВнъ и з ъ польскаго плііпа. 5) ГІетръ; cJyaobi въ разпыхъ чииахъ и былн жаловаиы 2-іо оьтября 1551 г. заппсанъ трпета шестицъ 1624 и другихъ годахъ пом стьями; тредесятымъ во вторую статью московскихъ д-Бmill — ведетъ свое иачало отъ Якова Игпатьтей боярскихъ: въ 1578, 1579 іюказаіп. треті.вва, который, находясь въ лейбъ-ка.мпаніи, имъ осаднымъ воеводою мъ Лпневардт;. 6) Робылъ іюзведенъ Иімператрицею ЕЛИСАВЕТОЮ гиаіп>, по прозвапію Руспнъ, 2 октября 1551 г. ІІЕТРОВНОЮ 31 дек. 1741, въ дворяпское дозаписанъ триста шестьдоеятъ первы.мъ во 2-ю «топнство (Общ. Герб. I — 89). Изъ рода Игстатью московскпхъ дТ>геГі боярскихъ; въ 1558 натьевыхъ встр чаются въ актахъ сл-Бдующіе: пос.іанъ къ Юрьеву п njm взятіп этого города 1) Кочстантинъ, по прозвааію Телка, сыпъ былъ третыі.мъ піловою при княз Щ е п и н ъ въ едора Руднаго, показанъ 2 октября 1551 г. во л вой рук^в войскъ, а послт; воеводою въ Рыпвторои статьз московскпхъ д-Втей боярскихъ ГО.ІІІ.ГД-Б съ 200 челов-вкъ защмщалъ кр-Бгшсть 340мъ; въ 1554 г. былъ стрилецкп.мъ іоловою бол-ве пятн недізль отъ нападепія магпстра и и за іюходъ па окружные казанскіе народы повоеводы Фелькерзама, им вшихъ бол е 10,000 жаловаііа ему деныа золотая: въ 1555—головою воиііовъ,отразіілъ два приступа и тогда только съ служплымн Татарамп въ казан. войскахъ; едался, і;огда у ного пе осталось пп Фунта noвъ 1557 былъ иамтзстніікомъ въ Почеітв; въ poxy. 7) Апдреіі Михаплопігіъ; въ 1572 г. во 1558, осеиью, посланъ головою съ служнлы. іи вре.мя бракосочетанія царя Іоаина Васплье Татара.мп въ передово.мъ полку на ЛІІФЛЯПДІЮ,
Игн — Игн
-
вича съ д-свицею Мар ою Васи.іьевпою СобаКІІІІОП, носи.іъ чару съ ииномъ н греОепь, и ходи.іъ метвертылгь передъ государемъ. 8) едоръ ІІвановпчъ; »ъ 1634 г. показапъ ооъІІЗДЖИМЪ голоіюю въ Москв въ Китаіі-горо діз д.ія охрапности отъ огиеіі; въ 1635 пожаловаіп. въ посте.іыиічіо; въ 1636, 1637, 163S ІІЗДП.ІЪ съ государе.мъ нъ Троицг.о-С.ергіевъ мопастырь. къ Нпкод - ііа - Угр-Бшу и въ село I'youoBo; въ 1641, 1642 бы.іъ воеводою въ Калугт;, гд въ то.мъ же году и умеръ. 9) Гіетръ Максммовпчъ: показанъ въ стряпчихъ: 12 января 16S2 г. былъ тридцать третыімъ выоорны.мъ и сто пятьдесятъ четверты.мъ въ ду.м и модписалъ сооорпоо дізяпіе ооъ уніічтожеіііи случаевъ о мистніічесгв ; въ 1687 г. покаааиъ въ стольнмкахъ; съ 29-го .марта былъ рот.мистро.мъ чстырнадцатой роты столыіпконъ въ крымскомъ поході;. 10) ІІваиъ Артемьсіііічъ: іижа.іанъ въ столыіпкахъ; 29-го марта 1687 г. былъ поручикомъ четырпадцатоіі роты стольнпиовъ въ крымскомъ поход-Б; въ 1703 — въ иачалыіыхъ людяхъ осмьдесять осьлоіі стольникъ. ИгнацІуСЪ (Отто), русскіп прііднорііыи живопікецъ: родплся 7 апртзля 1794 г. въ пасторатТі Геіігерсіз въ Эстляндіп, педалбко отъ Реиеля, гд-в отецъ его заиіілалъ должпость пастора. Гіервыо уроии олішго дрездопскаго художнпка , по іі.меііи Вальтера , внуіипли Игпаціусу р-Биііітелміую склошіость къ изящнымъ искусствймъ. Въ 1813 г., съ согласія родителеіі, оиъ отправмлся въ Ворлтіъ, І СБ продолжалъ учеиье подъ падзоромъ Веііча; въ 1815 г. онъ прибылъ въ Въііу и пользоиался ііаставлеіііе.мъ Фюгера, и иаконецъ для окончателыіаго усокерііісііствовапія сеон въ ЖІІІІОІІІІСП предііріімялъ въ 1817 г. путешествіо въ Рп.мъ Н.-Ч-БСТ-Б съ ііъкоторыми изъ своихъ соотечествептіковъ. Во время мребынамія аі!ст])іпскаго нлператора въ этомъ город , веспою 1819 г., картппы Игиаціуса обратили на себя иііп.маіііе его величества ирсдпочтителыш передъ другимн произведеніями иіімецкпхъ художппковъ. ІІЗНІІСТІЮСТЬ ИгнаЦіуса всі;ор-Б по возвраіцсніп его доставила ему МІІСТО прпдворнаго жіівописца въ С.-ІІетербургт>. При возобпоилепіи царскосельскаго дворі(а п церкви, сгоръвшихъ въ 1820 г., Игнаціусу поручепо было наппсать образъ для царскаго м ста, но слабое его сложеиіе и горесть по утрачсппоіі страстно любпмой супругт;, не только ііослужплп препятствіемъ къ окончапію этого труда, no еще преждспре.меііпо сог.ратіми жпзнь его. Отто Игпаціусъ умсръ па 31 году жизни. Его нсторнче-
27
-
Иго — Иго
скія картпны и портреты отлпчаготсл особенною выразіітсльмостію и носятъ на себ отпечатокъ его чувствптелыіой души. Иго, слав. слово, зпачитіі яр.мо. Въ С.в. Ililсаніи подъ игомъ разумъотся совокупіюсть обязанмостей, предпіісапныхъ па.мъ Ьогомъ. Спаситель.говоря въ Еваіігелііі:и?о .чое бяаго, даетъ разу.м-Еть, что законъ Его удобопсполппмъ. — Проходпть подъ нгомъ считалооь у РІІМЛЯІІЪ паказаніемъ, налага мымъ ііпогда иа непріятельскія войска, которыя сдавались въ плтзпъ: ипогда даже п сами Рпмляпе подпоргалиоь этому безчестію. Та.мъ, гдт; войска складывалп оружіе, втыкали два копья и прпвязывалп па верху третьо поперсгъ. образуя такимъ образомъ родъ воротъ, подъ которыми проходпли поодпначк вс вопмы бозъ оружія, ІІМТ>Я въ чели своихъ [іачалыіпровъ. Иголка прпдорошная: такъ назыпаютъ въ простонародіп дерево, извізстиов въ ботаііпкі; подъ іі.чепе.мъ слабптелыіоіі крушпііы (Rhamnus catharlicus, Lin.), приііадлежащеГі къ семоііству круштювыхъ растепііі (Rhamnoideae). Это пеболыиое дерово растетъ въ л сахъ Россіп. іірсіі.мущественпо по низмепнымъ и мокры.мъ мііетамъ. Черныя, лоснящіяся ягоды его, велмчппого съ горошину, имзютъ протпвпыГі, слпзистый, сладкій вкуеъ и созриваютъ ъъ октябр-Б. Сп лыя ягоды эти и средпяя часть корня употребляются въ .медицин , особеіміо ветеріпіарной, какъ силыюе проносное леьарство. UcTapimy лечили іімп отъ водяііоіі боліізнп. Зріілыя ягоды,игтертыя съуксусомъ, отвареппыя и выжатыя, производятъ съ приМІІСЫО квасцопъ зеленую краску; а отваронпыя въ води и смт.шапныя съ раствореинымъ въ винпомъ ка.мЕіі; олово.мъ — желтую, употробляемую па окраску нгорныхъ картъ п бумаги. Незріілымн ягодами красятъ сафьямъ и деревяіміую посуду. Сокомъ ягодъ этого дерева красятъ у насъ по Волгъ каповыя ложки въ прочную жепую краску. Кролгв того изъ пезр-Блыхъ ягодъ получается изв стная въ жнвописи те.мно-зеленая соковая краска: для этого выжатый изъ ягодъ сокъ варятъ до густоты меда, п, сліізіііавъ съ квасцовою водого, процііживаютъ, потомъ слшіаютъ ее въ пузырь и сгущаютъ помощію теплоты. Вообще въ ягодахъ этого дерева иаходятъ особешіоо краспльное пачало, названіюе рамниномъ (rhamnine). Свъжая кора окрашиваетъ нъ желтый цвтзтъ, а сухая и корепь окрашпиаютъ въ краспо-бурыГі цвізті». Короііо-гміііііаііною съ квасцаліи пъ ФИНЛЯНДІІІ красятъ матеріи въ прочиыіі желтыіі цвитъ, по если опустпть окрашеііпую таки.мъ образо.мъ ткапь въ що-
Иго —Иго
—
м к ъ , то она прпші.лшетъ Ераспый цпитъ, a отъ поташа сі;рый. Изъ мо.ю.іыхъ пооБювъ, ІІ.МЪІОЩІІХ;Ь прекрасчую буруго імадкую кору, приготовляютъ чубукп и тросточкн паподобіе боя ры.мппновыя (celles d'epines). Этотъ кустарпикъ весь.ма удобенъ д.ія жмвыхъ изгородей, особепно если съ са.маго ііача.іа будетъ ведеиъ подъ стрпжкою. Игольчетаяруда^мпііер^состоящіГі (по Фрику) нзъ 16,61 сЕры, 30,43 висмута, 36,03 свіінца, 10,39 м діі. Н.м етъ иеровпын пз.іо.мъ, ста.іыіой ЦВІІТЪ, даетъ темнос рую черту. Уравн. висъ =;б,Г23. Твердость его очепь иезпачителыіая. Опъ пепрозраченъ п хрупокъ. Встр чается тол.ко въ вид-Б иглообразііыхъ кристадловъ, всегда погружеііныхъ въ кварцъ. Игоревъ, городъ, упомиііае.мьгГі въ руссіліхъ л топпсяхъ; паходімся встарипу въ Чернигопскоц об.іасти. Игоревъ П^СЕОП Вецъ, пензвІзстпыГі сочпіпітель русскон поэ.мы: «Слово о полку Игорев , ІІгоря сына Святославля, ппука Ольгова». 1'раФЪ АлексСй Иваііоііичъ МусііиъІІушкііпъ пашедъ ее, въ 1795 г. при одпомъ сгарііііиомъ хронограФ бълорусскаго письма, который, по ув репію еіо отиосптся къ копцу XIV нли пачалу XV въка, a no увгВренію другихъ очевидцевъ, ие древисе XVI вііка. Но какъ подлипшікъ вскоріз погибъ, то споръ остался ііеріиііоііпымъ. Игорныя Еарты, пеболыиіе пря.моуголыіики, нзъ тоикихъ картоппыхъ, вылощеппыхъ листоиъ, одна сторона которыхъ б лая, а на другой парисоваііы разпыя Фіігуры. Собственно же ФИіурами пъ картахъ пазыиаютъ пороля, даму и волета, а очка.ии — пе и.м-ыощпхъ ихъ. Кодода картъ, т. о. все число картъ, необходимыхъ для игры, раздізіяется па масти: пики, 7преФЫ, бубни и черви. Черви и бубиы выкрашепы красною краскою, а треФЫ и пики — чериою. Колода пазыиается полною, когда въ ней 52 карты. Изобрт.тепіе картъ обыкііовеііно прііпіісываютъ Жак.мону Грііпіонеру, продавцу картинъ короля Фрапцузскаго Карла VI; другіе же полагаютъ, что карты пзоорИтепы юраздо раііьше. Во вс хъ почти европеііскихъ государствахъ положспа па Фаорикацію картъ іізв стпа^і пошлііііа, взп.мае.мая прп пріиожепііі штсмпели. Игорь, киязь рязапскіп. Въ НПКОІІОВСЕОЙ л тоіиіси сказапо, что въ 1147 г. у.меръ князь рязаискііі Давпдъ н иасл-Бдннко.мъ его сд лался братъ е г о И г о р ь ; no по за.м шйя.мъ Карамаііна піі того, нн другаго кпязя пе было. Игорь Гл^бОВИЧЪ, кііязь рязапскій, сыпъ Гі ба Ростнславича. Въ 1177 г., опъ участво-
28
—
Иго — Иго
валъ съ отцо.мъ свои.мъ въ воГііі-п протпсъ иеліікаго кпязя Всоволода III Георгіевпча , a въ 1183 г. ходплъ съ войскомъ Всеволода противъ Поліаръ. Въ 1186 г. Міорь, соедииясь съ братья.ми своііми Ро.мапомъ н Владіі.міро.мъ, у.мышлялъ па жпзнь мепыиихъ своихъ братьевіа Всеволода и Святослаца, которыхъсперва таГіно, а наконецъ открыто осадплъ в ъ Пропскіі. Великііі кпязь Всеволодъ Георгіевіічъ ііапраспо старался прекратиті. вражду братьевъ черезъ пословъ снопхъ, совьтул п.мъ пріімііріпъся; онп гордо отвВчали Всеіюлоду, что не пуждаются въ его сов тіз, и вскор1> черезъ ііз.мзну Святослава завладСлп ГІропско.мъ, по увпд въ опаспость ю стороііы великаго кііязя, онп старалпсь у.ммлостішігп. Всеволода черезъ чорішговскаго епископа ПорФіірія. ПорФіірій д-Бйствовалъ въ этомъ случаіі ие какъ .мпротворецъ, а болБе какъ переводчпкъ п раздражалъ велнкаго кпязя, которыіі въ 1187 г. огпемъ п мечо.мъ разорплъ рязаііскую землю. Игорь у.м. въ 1195 г. и поіробеіп» въ церквіі Бориса и Гл'1і5а; у пего было три сыпа: Ро.мапъ, Ин варь п Георгій. ИгОрЬ ОЛЬГОВИЧЪ, велпші князь кіевскій, пронсходплъ изъ рода кшізей черііиговскихъи былъ сыпъ Олега Святославича ; спачала н.мВлъ удізлъ въ НовгородБ-Сііцереко.мъ. Въ1142 г. Игорь и братъ его Святосдавъ, соединясь съ кішзьяміі чоріііііовскіі.м^і, объявили войііу Вячеславу, киязю туровскому, опустошпли ПІІСКОЛЬКО городовъ кііязя суздальскаго Георгія Владиміровича; захвативъ вездтзскотъ и товары, паііали па область Переяславскуюи два мізсяца жгли села, травііли хлізбъ и, разорялп зе.мледіільцевъ. Накопецъ Вячеславъ, при по.мощп велпкаго кннзя Всеволода. (брата Игоря) и другпхъ кпязеГі, ус.міірилъ. хищниковъ, давъ каждому изъ ІІИХЪ поудіиу,. въ то.мъ числі; Игорю ІОрьевъ н Рогачевъ. Вт. 1144 г. оиъ участвовалъ съ ве.пікп.мъ князе.мъ Всеволодо.мъ въ походп протнвъ галпцкаго киязя Владц.мірка п быль посредніікомъ въ пріі.міірепііі этпхъ киязеп; потомь лодплъ еъ великокняжескпмъ воііекомъ въ ІІолыпу іі возвратплся оттуда съ добычею н пліиіііикамп. По с.мерти велпкаіо кпязя Всеволода, поел довавшей 1 авг. 1146 г., ІІіорь вступилъ на кіевсіаи престолъ и старался ввестц въ своемъ государств епокоііствіе п тіішипу; но черозъ 14 дпей былъ іііізвергпутъ съ простолэ кпязе.мъ Изяславомъ .Мстиславиче.мъ и заключеиъ въ те.мппцТ; Іоапиоиской обптеліі въ Персяславл , гди былъ пострижопъ въ ііпокіі п пазпаііъ Давпдо.мъ. ІІзъ Переяславля онъ былъ пореводеиъ въ Кіевъ, въ ооптель.
Иго — Иго
29
Св. еОФаиа; талъ пріііія.іъ схи.му, которая одпако пе спас.іа его отъ прес.і доиапій судьбы: въ 1147 г., по е.іучаю пзмЗны брата Игори, Святослава, веійкоМу кмязю Изяс.іаву,пъКіевт> тіроіізошелъ буитъ; Кіевійнв извлек.т Июря мзъ обіітелп п не смотря на заступппчество брата веійкаго кппзя, Владиміра Мстиславит іа, Иіорь оылъ убитъ 9-го ееитября того жо года (въ Кіев. л т. 19 септ.) п положенъ въ церквп Св. Спмеопа, откуда въ 1150 г. Святославъ Олеговичъ перепесъ ттзло Игоря въ Чершіговъ и положіілъ въ церквіі Св. С.паса, чтй въ Тере.м . Впосліздствіи Игорь прпчтенъ къ лику святыгь п память его праздиуется ежегодно 25 іюпя. Татпщевъ разсказываотъ no слова.мъ лізтоппсца, что кпязь этотъ былъ средияго роста, еухощавъ, смугйъ, посилъ длііііпые волосы и пмізлъ узкую и неболыпую бороду. Игорь Романовичъ, князь. По словамъ Татпщева опъ быпз убитъ во время битвы Русскихъ съ Венграми и Ляха.ми, союзпикаІУІИ кпязя галпцкаго, Дапіила (1219—1224). Бол е нпгдіі пе упо.мипается объ этомъ ышзіз и ничего о ііемъ пе ІІЗВ-БСТІІО. Игорь РоСТИСЛаВЕЧЪ, князь. По словамъ Татищева, опъ былъ братъ ішязя владпмірскаго Давпда Ростпславпча; no въ л'Етописяхъ объ этомъ кпяз пе уполпішотся. Игорь РюрИКОВИЧЪ, сыпъ Рюрпка, перваіо русскаго князя; родплся, какъ сказано въ НІІКОІІОІІСКОП л тоіпісіі, въ 865 г. (no мпізііііо Щербатова въ 877 г.). Ргорпкъ при коіічип свосіі, посл довавшей въ 879 г., Вручйл малолізтпаго Игоря и ііравлепіе государствомъ родствепшіку свое.му Олегу. Пріучоппый изъ д-Бтства къ noBiiiioncniio, Иіорь пе с.міілъ требовать отъ Олега своего наслБдія и только no orb смерти (913 г.), Судучп уже зрчиыхъ лізті), вступплъ па кііяжескііі престолъ. Иер•ВЫ.МЪ ДІ>Л051Ъ ИГ0|)Я no пріиіятін кпяжопія было ус.мпрігп. отложішшнхся въ это время Древляиъ; потомъ опъ долженъ былъ вооружиться протпвъ ПечоігБговъ , съ которыми заключплъ союзъ безъ битвы. Въ 920 г. союзъ этотъ былъ парушенъ и въ тоыъ жо году Игорь в лъ съ Печенізгами вонпу, о сліздствіяхъ котороп пичего не ИЗВІІСТІІО. Жпвя въ мпр съ Греческою іпіперіей, онъ въ 935 г. по-сылалъ свой ФЛОТЪ И ВОІІСКО СЪ греческимъ ІІОЙСКО.МЪ въ Италію. Ho желая подобпо Ологу "прославпть свою старость, онъ, въ 941 г.-, съ 10,000 судошэ вош лъ въ Черпое море, причугалъ къ Босоорско.му береіу и пронзвелъ та.мъ ужаспыя опустошепія. Греческіп нмператоръ Ромаиъ Лакапііиъ выелалъ противъ
—
Иго — Иго
Руссовъ ФЛОТЪ, подъ начальствомъ еоФапа Проговестіарія. Корабли Игоря стоялп на якоряхъ блпзъ Фара плп маяка, готопые къ сражеііію. Игорь такъ былъ ув ренъ въ поо ц , что велізлъ вопнамъ своимъ щадпть пепріятелеіі и брать пхъ живыхъ въ пл пъ; no уСПТІХЪ ие соотвстствовалъ его ув реппости. Русскіе, прііиедопные въ ужасъ пбезпорядокъ гре естіліъ огнемъ, которыліъ еоФапъ зажегъ мпогія суда, удалились къ берсгамъ Малоіі Азіи. Талп, Ііатрпкіп Варда и Доместпкъ Іоаииъ паііалп па Руссовъ, грабившихъ Вппнію п прііііудилп пхъ бъжать па суда. Угрожае.мые греческп.мъ ФЛОТОМЪ М ВОЙСКОМЪ, они СІІЯЛІІСЬ съ якореи, ОТПЛЫЛІІ ночыо къ «ракіііСКП. ІЪ берога.мъ, сразплись еще съ Греками на мор и съ великимъ уропомъ вознратіілпсь въ отечество. Но Игорь опять сооралъ воиско, прпзвалъ Варяговъ, паішлъ Печеіпзіовъ u черезъ два і;ода (943) пошелъ спова нъ Грецію съ ФЛОТОМЪ и коііпицеіо. Дакапиігь, не уц-ііренііып въ побт.д п жолая спастп пмперію отъ повыхъ б дствііі воішы, пемодлеппо отправилъ къ Игорю пословъ. В с т р і т ш ъ его блпзъ устья Дупая , послы предложпли ому дапь, какую н когда взялъ съ Греціи Олегъ; обЕщалп даже болізе, если князь согласптся на мпръ. Игорь прппялъ предложепіе, взялъ да]}ы па вс хъ своихъ воиновъ, распустилъ Печен говъ разорять Болгарію и возвратился въ Кіовъ. Въ огБдующемъ году (944) Лакапиііъ отправилъ пооловъ къ Игорю, a русскій киязь иъ Цаііьградъ, гдіз п былъ заключепъ торжествепный мнръ. Въ 945 r., по уоБждепію своей дружины, Игорь отправплсп къ Дрсвлямамъ за дапью. Ііолучішъ чти слі^довало, опъ уже возвращался изъ нхъ области, но недовольныіі еще взяты.мъ, вздумалъ отпустить войско въ Кіевъ п съ частыо своеіі дружипы возвратился къ Дровляпамъ, которые въ отчаяніи вооружплись и подъ пачальствомъ своего князя Мала вышли изъ Коростена, убили Игоря со всею дружппою и погребли педалеко отъ города. Византійскій ЛІІТОПИССЦЪ разсказывастъ, что Древляпе припязаліі Игоря къ двумъ деревьямъ и разорвалн на двое. Игорь княжплъ 32 г., былъ жепатъ па ОлыТі и ИМІІЛЪ одного только сына Святослава (с.м.).
Игорь (Георгій) Святославичъ, князь новгородъ-сізверсиііі, сынъ Святослапа Олеіовича черниговскаго, род. въ 1151 г. Въ 1169 г. онъ паходился въ числ-в к п я з е й , помогавшпхт. ііелііколу князю владн.мірскому Лндрею Бого.іюбскому противъ кіевскаго кп. Мстислава Изяславпча; 20 ію.ія 1171 г. опъ одержалъ
Иго — Иго
—
поб^ду близъ урочища Одтавы п р. Ворск.іы, иадъ по.шііецкіі.ми хаиами Кобако.мъ и Копчако.мъ, п пріоор-Бтеппые п. .іь Т()ОФеіі й[)учплъ въ зпакъ уважепія ве.іт.о.му киязю Апдрбю; въ 1181 г. участвовалъ въ междоусооноіі вопніі черииговсЕНго кікші съ ве.іііки.мъ кпязе.мъ Всево.юдомъ, ио предводите.іьствун По.іовцаіМИ, опъ иы.іъ впозаппо разбптъ кіевскимъ князе.мъ Рюрико.мъ. ПОСЛБ Святославъ u другіе кпязья веліі воііпы съ Болгарали и ііітоицали, по Иіорь не прпншіалъ въ нихъ участія. Желая же прославиться, онъ взялъ у Ярослава Всеволодовігіа черииговскаго такъпазывае.мыхъ Ковуевъ и 13 апр. 1185 г. пошелъ къ Дону; на берегу Оскола оиъ сосДІІІПІЛСЯ съ братоліъ своиліъ Всеволодомъ u ВМІІСТС наіі|)авііліі путь къ pp. Дону п Салу. Кочующіе та.мъ Половцы ужаенуліісь н безчислеііііы.мп толпа.мп двинулись отъ са.мыхъ далыіихъ береговъ Дона на ^встр-вчу с.мълы.мъ князьямъ. Въ первоіі онтв 1'усскіе осталпсь поб діітелями, взялп станъ ыепріятелеіі, ихъ се.мейства и аиковалн въ завоеванныхъ вежахъ. Разбитые Иоловцы соедиі т л и с ь съ иовыми толпа.ми, отр залц Русскихъ отъ воды, п въ ожпданіи еще большеіі по.мощп, ие хот ли сразиться /со/іьяли, трн дня діійствуя однъ.ми стр ламп. Число варваровъ безпрестанно умножалось; наконецъ войско князеи открвіло себтз путь къ ІІОДІ;, гдъ Половцы со ВСБХЪ сторонъ окружпліі его. Опо бидоеь храбро, отчаяііпо. Іізиуренііые коіпі худо служнлп всадипкамъ; предводители см-Бшалпеь вм-Бст съ воіінами. Одііиъ раиенный Игорь -БЗДИЛЪ на ІІОНІІ ІІ ободрялъ нхъ. Почти никто пе могъ спастіісь: всіз легліі па м стЬ или бьіли взяты въ ПЛІІПЪ; въ числ-Б ПОСЛІІДИІІХЪ находился и Иіорь. Битва эта произошла на берогахъ Каніы (пыи-Б Кагалышка). Ііопавъ въ п.і-ііиъ, ІІгорь жи.іъ у Половцевъ, подъпокровительство.мъ хана Копчака, пмадъ прн ееб-Б слугъ, священнпка и могъ забавляться ястребпною охотоіі. Однаі;о восиользовавшиоь СОВІІТОМЪ вСрнаго своего конюшаго п при помощц одного Иоловца, п.мепв.мъ Лавера, онъ, ночьго, сслъ иа коня п въ 11 днеіі прибылъ благоподучцо въ Г.ІДОНСЦЪ. Эта гибедь съверскоіі дружнны, плзиъ князей и спасеніе Игоря огііісаіім со всъ.ми обстоятельствами въ историческоГі повъсти, нзв стной подъ названіемъ *П спи о полну Іігорсвъ*. ]1о смертіі черниговскаго князд Ярослава, посл-вдовавщеГі въ 1198 г., Игорь, какъ старБйшій въ род , получилъ черннговскій пр столъ ; онъ ум. въ 1202 г. Князь
30
—
Иго - Игр
Игорь ІШТІЛЪ пять сыііовей: Владиміра, Святослава, Ромаііа, Ростнслава п Олега. Игорь (Георгіп) Ярославичъ.князьвладпмірскій, пото.мъ смоленскій, ГІЯТЫІІ сынъ великаго кпязя Ярослава Владіі.міровпча. По слова.мъ Татищева Пгорь родплся въ 1036 г,; въ л-Бтоііпсяхъ ж объ этомъ вовсе не уаоминается. ІІо КОПЧИНТІ отца своего Мрослава, Иіорь въ 1055 г. получилъ отъ старшаіо своего брата въ часпиіий удізлъ городъ Влади.міръ-Волыііскіи, а въ 1057 no смертіі Вячес.іава Ярославича съ общаго оогласія братьевъ былъ переведенъ въ С.МОЛСНСЕЪ ІІ черезъ два года потомъ у.меръ (1059) на 24 году отъ роду. Карамзинъ. осповываясь на сказанііі ііізмецкііхъ исторнковъ, полагаетъ, что Игорь оылъ женатъ иа дочерн Оттоиа граФа ор.іаминдскаго (маркграФа мейссепскаго) Куііпгундіз и им лъ отъ нея двухъ сыповеп: одпого Давпда, другаго же іімеііи ие іізвЕстио. Въ Пушкішско.мъ н Кёиіігсоергскомъспискахъвовсеііеупомііиается объ Игоріз; въ Тронцко.мъ уже другою рукою паііисапо его имя. Новіяішіе лътописцы ВЫК.ІЮЧІІЛИ и.мя этого к н я з я , віідя впосл дствіп, что онъ не господствовалъ во Владим і р з . Въ нізкоторыхъ русскихъ .і тописяхъ одиііъ пзъ сыновеіі Ярослава пазванъ Юріемъ, въроятпо это былъ Игорь. Игорь Ярославичъ, князь. О ішмъ ііичего неизвБстио, только Татпщевъ въ своеіі Исторіи говоритъ, что Игорь Ярославіічъ сопровождалъ изъ Кіева пев^Бсту велнкаго киязя Всеволода Георгіевича вмтзств съ княземъ Константиномъ Всевододовичемъ, Михапломъ Гіропскн.мъ и епііск. черпиговскимъ (1204). Игоша, повізрье, весьма близко къ кикиморамъ; уродецъ безъ рукъ, безъ ногъ, родился и умеръ некрещенымъ; онъ подъ назваіііс.мъ Игошп прожпваетъ то тутъ, то тамъ и проказитъ, какъ кпкиморы и домовые, особепно есліі кто не хочетъ пріізнать его невидимку за до.мовика, не жладетъ за столъ ложки п ломтя, не выкинетъ е.му нзъ окна шапки и.ш рукавицъ и проч. Игра военная, изобр-Бтена Рецсвицами въ Пруссіи. При этой игрі; употребляются ситуаціонные плаііы и свинцовыя шашки, изображающія баталіоны, эскадроны, батареп , и з ъ которыхъ .можно составдять полки, бригады, дивизіи и т. д. Прн всякой перестановк шаш е к ъ , показывающей передвиженіе войскъ, исчисдяется вре.мя потребное для исполненія его, принимая въ соображеніе м стныя пре пятствія. Движенія войскъ раздъляются на ходы, которые производятся въ одно время
Игр — Игр
—
31
об ими сторопамн ; каждый ходъ содержитъ въ себз 2 минуты и, смотря по оружію И ст;орости дііііжепія, каждая шаіпка можетъ перестанав.іиваться на разстояпііі отъ 200 до 900 шагавъ въ мпиуту, по разнымъ ііаіірав.іеііія.мъ n.iaiia". Семь костеп , при которых7> составлопа особениая тао.іица , опред ляюті) потсри въ войскахі. отъ каждой аттаки и.іи дъііствія огпестртзлыіаго оружія. Этп кости бросаютъ каждый разъ какъ войска сходятся д.ія аттаки, ІІ.ІІІ і;огда какая-ітбудь часть подв ржепа нізKorofioe вре.мя выстръламъ протпвиика, и вычпс.ісіиіая гюторя каждый разъ загшсывается; каЕЪ-скоро количество поте|)іі составитъ въ чисіахъ ОДІПІЪ баталіопъ пли 1 эскадроиъ илп 4 орудія, то соотвътствующія тому шаті;іі мзъ ііотеріпзвшпхъ уроиъ сипмаются. Для пгры пеобходп.мы 3 лпца: два пачальппка. играющіе съкаждой сторопы, п между иимн иосредпмкъ. Другія лица, приншіающія участіе въ и г р в , могутъ быть помоіцника.ми главиыхъ иачалыиіковъ икомапдирами отдилыіыхъ частеіі войскъ. Гіосредпикъ играетъ са.муго главную роль: онъ предлагаетъ основиую идею маневра н сообщаетъ начальнпка.мъ обтзихъ сторонъ время пачала д-Бйствій. Во время пгры каждая сторона обязанапредварпть посредііпка о всізхъсвоііхъпа.мБреіііяхъ,окаждоііотряжеииой отдБльной части и о всемъ то.мъ чего протпвіііікъ ие можетъ положителыю зиать, a толі.ко угадывать. Разумііется, что всБ СВТІДІІІІІЯ, сооощаемыя посреднпку, должпы оставаться въ секрети. Начальнпкаімъ ж посредііикъ передаетъ только т и св д-Бнія о иепріятелтз, которыаиоііска нхъ могутъ видзть или узпать отъ разъііздовъ, аваипостовъ а то.му подобпое. На плаиъ иыстакляются толькіі Т Б шаіикн, которыя противникъ можетъ д-Бііствителыіо вид ть; ИірИЦЕІЙ БогорОДПЦКІП ШОНаСТЫрЬ; паходптся въ 15 верстахъ отъ Костромы; построеиъ въ пустыніі Игрицахъ по случаю явлепія иконы Снолеиской Божіей Матери, въ 1624 г.,т\ сто обвіітшалоіі церкви святителя Николая. Пустыпя эта сначала была деревянная, но со времени патріарховъ Іоакима и Адріаиа построеиы въ ней ос зданія кам нныя, которыя существуютъ и понынт;. Игрунки (Aretopilhecus, Hapale), ссмейство четверорукихъ 4 или обезьянъ, живущпхъ въ новомъ саЪт , по бол е сходныхъ съ обезьянами стараго свтзта. Оніз Н.МІІЮТЪ і;расивыя Формы, голову круглую, рыло плоское, ноздри боковыя, корениыхъ зубовъ двадцать, защечиыхъ мъшечковъ н тъ; хвостъ волосистый, ц пкій; большон палецъ на переднихъ ру-
—
Игр — Игр
кахъ другимъ мало противоположенъ; иавсБхъ пальцахъ когти. Лазятъ подеревьямъ иакъбіики; нраву веселаго, но капрнзиы, сердиты и иаходятся въ безпрестанпомъ діімжепііі. Игры ЗапрещенНЫЯ; такъ называются пъ оточсствеиііыхъ закоиахъ оспоиапиыя едппствеіпіо иа елучаіз игры въ карты, кости или въ іиіое что. Кто приметъ какое-лпбо учаотіе въ з а п р е щ е ш ш х ъ играхъ, тотъ подиергается за это: въ псрвыи разъ деясжііОіму взысканію отъ ста до ПЯТІІ сотъ рублеіі: во второи такому же взысканію вдвое, а въ т[і^тііі, сверхъ этого посл-Бдпясо денежнасо изыоканія, аресту па вре.мя отъ семи днеи до трехъ иед ль. Кто въ своемъ доми или ино.мъ како.мъ-либо М-БС.ТБ дозволитъ устроить родъ запедеиія для запрещеппыхъ п г р ъ , тотъ подверіается за это; въ перпып разъ депежно.му взысканію отъ 500 до 3,000; во второГі, сверхъ того ж денежпаго взыскшіія, аресту ііа вро.мя отъ трехъ ueiylJii, до трехъ .мисяцевъ; а въ трегііі, такж сверхъ депежпасо взыскаиія, иа нремя отъ шести л-всяцевъ до одіюго года. Д ла о пресБчепіи заіірещеипыхъ и і р ъ принадлежатъ къ вТздомству .міпиістерства вгіутренипхіэ дізлъ, по департа.меиту поліщіп іісііолпптелыіой. Игры нароДНЫЯ; пропзводились В7] самой глубокоп древпостіі; оаБ сдБлалпсь публичными увесел ніяміі у древнихъ Грсковъ и много содъйствовали сохранеиію между пи.ми парод- , нооти , любви къ отечеству, возвыспли ихъ ІІОІІІІСКІІІ духъ , п даже распространили въ иихъ любовь къ изящно.му. Са.мыя за.мт.чательныя игры у Грековъ были: Олпміііпскія, Ппіііскія, Нст.мпчеекія, н Немемскія, куда стекалосв мпожество парода изъ вс хъ копцовъ Гроціи. Игры эти состояли въ исиытаніяхъ тБіесион силы, разныхъ гіімнастическихъ упражненіяхъ и ві. ловкосгп употребленія оружія; пногда происходило даже и состязаиіе въ музыісБ и поэзіп. Иоб-Бдителеіі вТігічали лаврами, воздвпгалп въ пхъ честь статуп ид лали и.мъ пиршестпа и тріу.мФалыіыя шествія. У Римлянъ публичиыя игры пе имізли народііооти и той высокоіі цБли какъ у Грековъ; тамъ они исключителыю состояли изъ тріу.мфальныіъ шествій, народіцыхъ угощеяііі и зр^Блтцъ вт> циркахъ. Дровніе Гермаіщы упражпялись также въ воинскихъ играхъ; молодые люди прыгалп между вкопаппымп въ зе.члю обпажепными мечами и шіка.ми, пе страіиась ранъ и даже с.чорти; зато искусіі-Бйшів изъ нихъ получалм общія похвалы и награды. НЫНІЗШІІІЯ народныя пгры состоятъ: въ скачк , трав.іТ; звиреіі, публичной стрізльбіі въ ц ль и проч. Въ нашо.мъ отечехпчгБ въ дреііііости употр -
Игу - Игу
— 32
Игу — Ида
блнлись слъдуюіція ііародііыя игры: бііганьо Петороурга 965 верстъ, отъ .Москвы 755 вер. пъ запуски, оорьоа, г.у.!ачныГі бой, стр льба Возведенъ въ званіо города изъ столовыхъ изъ лука, скачки па ДІІКІІХЪ лошадяхъ, пляскп ІІ.МІЗІІІЙ еппскопа виленскаго прп учрел;деи хороводы. Остатки этихъ игръ и теперь су- піи Мгіпской губерніи. НыігБ въ Игумепіз 2 церкви, 1,750 жителей об. пол. и 935 рублеи ществуютъ иъ ііізноторыхъ м стахъ Россіи. Игуана (Iguana), изъ отряда ящериці». Т ло серебромъ городскихъ доходовъ.—Игумепскш іюьрыто мелкою черепичатою чешуею; на уъздъ запііыаетъ пространства 8,762 кв. вор., cniuiU ІІІЛІІСТЫГІ гробепь; подъ горло.мъ от- изъ числа которыхъ подъ полями 1,534 кв. в., впсшій м'Бшокъ; зубы челюстпые съ зазубрен- подъ лугами 518 кв. в., подъ л сами 6,260 кв. ііы.мп краями; пёбпые простые. — //. бугорча- верстъ и подъ болотами 265 кв. в. Жителеи тил (I. luberculala), желтозелепая, полосатая, 98,200 обоого иола. На квадратную версту приспизу желтая; бока шеи покрыты остробугри- ходится по 11 чел. обоего пола. ДІвстоположестымп чешуяміі.ДлиііаИгуапы допяти оутои». ніе низменно и д систо; зам-Бчателыгвйшія мясо вкусіюе, no нездоровос , живетъ по де- высоты: при дер. Ковалевичи (110 саж. надъ ревьямъ; пнтается плодами и листьяші. — //. морскою поверхпостію), при дер. Коидорсотовкусшіл (I. с1е1ісаІі55Іта)отліічается отъпредъ- вичи (107 саж.) и при д. Карначи (92). У здъ идущеіі т лъ, что пе им етъ иодъ ухо.мъ пла- орошается рТзками: Березипою , СІІІІСЛОЧЫО, Птичью и верховьемъНимана. Самые ііизменСТИІІКИ п на ше бугорчатыхъ чешуекъ. Об ныя и болотныя м-вста паходятся при м ст. водятся въ ЮжноГі Амернк-В. Шацкіз, между p.p. Птичью, Дошею и источниИгулына (Fralercula), водяпая птица изъ с ЕО.МЪ рЗкп Н .чана. Хл бопашество составлямеіістиа коротко-крылыхъ, отд-Бла лапчатыхъ. етъ главное занятіе жителсй; сооственнаіо Клювъ гораздо короче головы и при основахлТзба весьма достаточио для ихъ продовольпіи столько же высокііі какъ п длишіый. Эти отвія, осталыюеже идетъ в ъ б дігвйшіе уіззды, птнцы летаютъ очепь худо ; иикогда почти Миискій и Бобруйскііі. Сверхъ того жители зане выходятъ на зе.млю, живутъ па моряхъ и нпмаготся изготовлені .мъ строеваго ІІ дровягн зда вьютъ на утесахъ. Въ Россіи водятнагол са, а также досокъ и разныхъ орусьевъ, ся: //. Мычагатпа. (Аіса сіггаіа), им. клювъ до сбываомыхъ въ южныя губерніи; міістами гополоішны орапжевыіі; по бока.мъ идутъ длиннятъ деготь. Мануфактурная промышленность ныя , топкія , шелковпстыя , блидио-желтыя развита посредствепно: въ уБзд-В 8 Фабрикь ІІ п е р ь я ; туловище все черное; ногп красиыя. заводовъ; изъ иихъ важп-Ве — желтззные, поВъКамчатк и иа островахъ между Ка.мчаткою ташные и стекляные. Зам-Бчателыі-віішія м^п ЛмерііЕою. — //. Туттъ (А. агс(іса) — верхъ ста: село Борятичи съ пристаныо на Берозііт ла ;і оіііеГінпкъ черпые, лоснящіеся, испо\ , м ст. Березииа, Смиловичп, Узда, Дубичи, ди б лый; ноги оранжевыя; БЛЮВЪ при осноДукары, Погостъ, Кличевъ и п. др. вапіп сіиіевато-сВрыіі, па середнн^Б желтыіі, a на коиці; красііып. Водится па Б ломъ мор Ида, зам чат. гора па остров Капдіи у беп Восточпомъ оііеаи . реговъ Греціи," и.м-вющая при оспованіи око Игуменъ (Jjfsiitvos вождь]); этимъ имономъ пазываются въ Восточноц Цорквп пачальникн моііастыреи, которы по достопнству своему въ пастоящее время сл дуютъ за архимандрпта.міі. Въ первыіі разъ пазвапіо игуменовъ явнлось въ IV в к и было об,щ е вс мі, настоятеля.мъ киповій или общежителыіыхъ монастырей, точнотакъже, вакъ названіе ар.чимаіідрита давалось безъ различія всБмъ ііачальствуюіціілПі надъ монахами, ЖІІВІІІІІМИ въ пещерахъ {fiavSqitui;). Въ IV и V в кахъ эти два достонпства былн сов ршенпо равны между собою ; различіе , какоо существустъ между ни.ми, есть уже д ло временъ ііоздн йшпхъ. Игуменъ, «іи; лежнгь отъ Мннска чорезъ р-Бку
увздііыіі городъ МИІІСЕОЙ губериъ 65 верстахъ къ юговостоку па р к Игуменк , впадающеіі Вол.му въ р-Бку Свислочъ. Отъ С-
ло 80 верстъ въ окружности; на этоіі гор-в, пп ми ологіи Гр ковъ, Юпитеръ былъ вскормленъ козою Амалтеею и воспитапъ корибаат а м и , жр цамн Цибелы. Нынт> Ида пазывается «Monte-Giove» (Гора ІОпитера). Ида, частьгорнойтавро-кавказскоп систе.мы въ Анатоліи въ саиджакіз Бпга , идуіцая на 50 верстъ въ длину. Самая высокая изъ горъ этой ц пи и.мФетъ 770 саженей въ вышину. Изъ горъ Ида б рутъ начало р ки: Си.моисъ, Граннкъ и Скамапдръ. Нын Ида иазывается Псилорити. Зд сь Парисъ произнесъ свое знаменитое сужденіе о красотв. Идаспъ (нып Бета , Бегукъ и Кабулъ), р ка въ Индіп. ЗдБсь въ 327 году до Р. X. Александръ Македопскій одержалъ поб ду надъ индійскимъ царемъ Поро.мъ. Завоевавъ Персидскую моиархію, царь македонскіп двииулся на востокъ для покорвпія Ипдіи, кото-
йда — Иде
— 3I —
рая была разд-Блена на миогія царства. Одинъ изъ индійскихъ государеп, Поръ, вознамі;рился препятстиовать вторжеиію ЛГакедопяиъ п распо.іожплся д.ія встр-Бчи ихъ за р-Бию Идаспомъ. Ал ксандръ перепраснлся ііиже позиціп непріяте.ія п аттаковадъ Пора съ Фронта н Ф.іанга , пославъ въ то же вре.мя часть кавалеріп въ тылъ протішпііку. Слоиы и колесиіщы, расположеипые предъ Фроитомъ иидіііскоГі ар.міи, былп первые приведепы въ разстропство меткнми стріілка.ми македонскаго войска, пачавшііми бон, а оовокупиыГі ударъ віакедоііскоГі кавалеріп съ Фропта u съ Флапга , поддержішае.мыіі пихотными Фалаіігамп, довершили пораженіе протіівііпка , въ осооеііности, когда чаетп войскъ Ллексапдра показались въ тылу Индійцевъ. Въ этотъ депь потеря въ арміи Пора простпралась до 20,000 пізхоты п 3,000 кавалеріи. Идасъ (Идъ), сыпъ Афарея и Аропы, дочерп Эбала, братъ Лппкея, супругъ Марпессы, отецъ Клеопатры; похитилъ свою супругу на полученной отъ Посейдона крылатоГі колеснпці; и поссорился за это съ Аполлопомъ, который такж ухаживалъ за Марпессою. Зевсъ рознялъ ссорившихся п предоставилъ выборъ са.мои д-Бвушк . Она сыбрала Идаса , думая, что богъ покнпетъ е е , когда она состар ется. Но особенііо славиа борьба Идаса и Лііикея съ Діоснурами, Касторомъ н.Поллуксомъ. Оіш вмвст угнали изъ Аркадіи стада, взятыя въдобычу; при разд лъ, Идасъ предложилъ, чтобъ добыча досталась тому, кто первый съ стъ часть быка, раздізд ннаго начетверо. Идасъ первый съ лъ и угпалъ стада въ Мессенію. Діоскуры догпали его и вступилп въ бой съ братьямн. Идасъ убилъ Кастора , Поллуксъ Линкея , но Зевоъ поразплъ Идаса молніей. По еокриту, эта битва происходила изъ-за дочерей Левкиппа, Фебы и Илаэйры. Иде (Ide), гнгантъсБверпой ми ологіп, сыиъ Эльвальда, братъ Гангура. ИдеалиЗМЪ, ФіілосоФское воззрізніе, по которому предметы вн-в насъ считаются за простыя явленія и проіісхожденіе пхъ приписывается челов ческоГі способпостн представленія. Идеализмъ выступалъ въ исторіи ФІІЛОСОФІІІ въ очень разлпчныхъ видахъ. Впорвые онъ встр чается въ элеатпческоіі школи, которая опытъ считала за призракъ, находя происхожденіе вещей непостижи.мымъ, и опредіздяла существо вселенной только по понятіямъ разу.ма. Совс мъ иной былъ идеализмъ Платона, по которо.му источникъ познаній хотя не сть чувство, а разумъ, и хотя въ осноT.V1.
Иде — Иде
вапіи всякаго .мышлеиія и ііре,.,іставлеііія находятся извізстныя поіштія врожденпыя ра зу.му, одпакожъ по ы р того какъ предметы опыта отмастп согласуются съ идеямп, призиается обіцее начало тіозііающей луіііи и позпаваемыхъ предметовъ, и.мепію абсолютъ. Въ самомъ р зкомъ впди идеалнз.мъ явился у Перклп (Berkeley), который хотплъ н.мъ противодііпствовать ЛоккОву эмпиризму. Ііеркли утверждалъ, что челов^Бкъ знаетъ только свом идеи и что чувствами мы познаемъ не существо предметовъ, а только ихъ ВІПЛИІІІЯ свойства н что значмтъ пелтзпо допускать существованіе веществоііпаіо міра, пезавіісцдіаіо отъ иаіііихъ представл пііі. Каптъ (критическій ІІЛІІ траисцеіідептальныіі идеализ.мъ) гоиоритъ, что мы знаемъ предметы, по CTO.II. • гу лишь, по скольку опн даются иамъ чрезъ оіцущепіе и бываютъ опред-Елп.мЬі закопам» позпавателыюй способиости, что слид. знаемъ не вещи сами въ собіз, а только ихъ явлепія. І'ораздо далізо пошелъ Фихте, которыіі пе призпаетъ за даипыя ии созиамія, ии предметовъ, а то н другоо считаетъ пронзпедоніемъ иашего /г. Шеллингъ воцарилъ аосолютиый идеализ.мъ, выводящій всев д піе н существоваиіе нзъ абсолютнаго л. Ииачо учитъ ФИЛОСОФІЯ 1'егеля, іімеіпіо единству бытія съ мышлеміемъ (см. Гегель). Идеалъ, ІІЗВТІСТІІЫИ предметъ, опредилепный идеею (см) и сообразпый съ нею, какъ бы ооразъ ид и; м ді все, чтб является въсвоемъ высшемъ совсршенствіз. Различають ФИЛОСОФСКІІІ п эстетическій идоалы. Первыіі происходитъ въ области в дтнія и условливается отііошеіііямн идеи къ поііятіямъ. Опъ подразличается какъ идеалъ чистаіо у.ма, т. е. представлепіе абсолютнаго существа, и какъ идеалъ практическаго ума, т. в. продг ставлепіе существа, соедипяющаіо соверіменпиіішую волю съ высшимъ довольствомъ.ЭстетпческіП идеалъ находитсявъпротивоположпости съ дізйствительными явлеиіямп, хотя «ніъса.мъ почерппутъ изъ жнзни; ибо то, чтЬ въ соверш пиомъ своемъ видв разс-вяно и яиляется въ отдаленмыхъ чертахъ, воображепів соедиияетъ въ одпо цТіЛое, ГДІІ отражаотся и повторяется природа, хотя нельзя показать въ дтзііствителыюсти такого произпеденія природы. Въ обыкііовепио.мъ употреблеЕііи слово идеалъ смишиваютъ съ идеей, напр. говорятъ: идеалъ государства, и т. п. Иделеръ (Christian Ludwig Idelef), нимецііій учепый, оказавшій важпыя услуги ііов йшеіі литературЗ н хропологіи; род. 1706 г. въ Гроссенъ-Брезе, блиэъ Перлсберга; въ 1794 г . с д ъ -
Иде - Иде
-
ланъ коро.іевскимъ астроіЮіМОмъ и въ 1821 г. проФес. асгропомііі оъ Бер.ііін . Изъ миогочис.іеинычъ сочлненій его зам-вчате.іыпмішія: «Unlersuchungen iiber der Ursprung und die Bedeulung der Slernnamen» ( l b 0 9 ) : «Handbuch der malhemalischen und techn. ClironoIogie»(-24. 1825 ii CJ-БД.); «ZeitrechnuDg der Chinesen» (ISS'J); «Handbuch der llalienische Sprache und Litieralur». (2 ч. 2 изд. 1820 — 22) Оиъ же из.іа.іъ Ссриаіпесова Доіп.-Кпхота (0 ч. 1800 P.). Иделеръ(Саг1 VVilhelm Ideler), глачііьій врачъ въ отдіілепіи сумпсшедшихъ въ «СІіагііё» въ Бер.ііін ; род. 1793 г. въ . арк-В; ііагшсалъ: «Anlhropologie der Aerzle» (1827); «Grundriss der Seelenheilkunde» (2 ч. 1835—37); «Biographien Geisleskfranker» (1841—42). Иделеръ (Julius Ludwig Ideler), сыиъ Христіапа Идедсра (см.), ііро*. въ 1>ер.пііі'1;, гд-Б u род. 1809 г.; извілтеіп, .шіігніістіічесі;іі.міі п археолого-іістормческпмп розысканіммп ; издалъ: «Meteorologia velerum Graecorum et Romanorum» (1832); «Лристотслсву Meteorologia» (2 ч. 1834—37); «Hermapion seu rudimonla hieroglyphicae lileralurae» (1841); «Die Sage von dem Schuss des Tel!» (1836); «Geschichie der allfranziisischen Literatur» (1842); «Eginhard's Vita Caroli Magni» (2 ч. 1839 r.). Иденсальми, кіірхшііпіь въ Куопіоскоіі губериіп, въ Фипляидіп; замПчателенъ по діілу, происходішше.-иу ЗДІІСЬ между русски.чи и иіведскиміі воіісками въ 1808 г. Глаиііокомаадующііі русскою арміею, гепоралъ отъ ііііФаптеріп граФЪ Ііуксгевдепъ, прпказалъ чтряду іеп.-лвіітвнаііта Тучкова двппуться пзъ Куопіо къ Иденсальми, аттаковать iramffi шведскій отрядъ Сапдельса и принудіпь къ отступлепію главпыясіілыиеііріятеля, расііоложеішыяоліізъ Хп.манго, противъ Еоторыхъ съ Фропта дсііствовалъ отрядъ граФа Камепскаго. Шведы, въ чнсл до 4,000, запяли позіщію между дву.мп озерамп, а съ Фроита прикрыпалпсь пролпво.мъ, соедііпнюіцимъ этн озера; кро.м-в того у нихъ усхроены были иолевыя у в р ф т е в і я иъ ,\иъ лпніи, вооружетіыя орудія.мп. 15 октября Тучковъ, сосредоточивъ свой отрядъ, еостоявшііі нзъ 5,000 чол., ириказалі, геііералъ-адъіотаиту князю Доліорукиву, комамдовавше.му еіо авапгардомъ иерейтп пролііпъ, испрапішъ ностъ, то.іько-что разойраіпіый непріятелемъ. 4-іі егерскіи полкъ съ одііою иіоііерпою ротою исiio.iiiM.ri. это поручеиіе съ ііеоиыкновеііною отпажностью, и переіідя иа другую стороиу прол ш а , овлад-Бдъ 1-ю линіею непріятельскпхъ укр пленій. Но этимъ подвпгомъ окончплся усп-Бхъ нашихі. воііскъ. Шведы устремили на нихъ оі.іыи.ін колонны і! прііііуднли сг.оро
34
-
Иде-Иді
отступпть обратпо па ту сторопу пролива. Ііри отступлеиіи паиіпхъ сплъ былъ убнтъ храбрый генералъ князь Долгоруковъ. Идентическіп (identisch, idenlique, idenlicus), одмііаковый, равнозпачуіцій; «іідеіітичііость», равііозпачіімость ; «идегтіФііровать» подводпть два нлп ігізсколько продметовъ поді, одію понятіе. ИдеограФИКа СЫаюуцафЫгі) языкознапіо (с.м. ПазиграФія). Идеократія, иначе Идеократизмъ ('iSaw y.qateta), стре.м іеіііо ііодчинять всіз существующіе законы и уставы едііііствеіпіо уму своему и слушатьея только его виушепія. «Идеократы»—держаіціеся этоіо правпла. Иде0Л0ГІЯ(/(?шоіо)'£Гв): Г)учеіііе объ пдеяхъ; 2) no Фрапцузскпмъ ФіілосоФамъ, — то же, чтй метаФіізнка; 3) ФіілосоФіічесііоо, практически ііп къ че.му непріілгБіііімое учвиіе. Идея, въ ФПЛОСОФСКО.ЛІЪ язык такъ иазыв. еуіцествующее только въ ул представлепіе какого-нибудь предмета, превосходящаго всіз ііодлежащіе опытію.му позііапію. Такое представленіесоставляетъ собою оспову вс хъ прочихъ. Пото.му. ВСІІ пдеи суть чпсто разумпьш ішпятія, выражающія цорбЯТШЯ осиованія всего существующаіо. Таковы идеіі: Богъ, л і р ъ , візчпость, добро, безс.мертіо и т. п. Всъ эти идеп въ свою очередь исходятъ изъ одноіі идеи абсолютиаіо, са.мо no себв совершеппаіо. Возможность возвышаться до пдеадьиаго мыш.іеііія соотавляетъ іістиііпую сущпость человізческаго духа. Идея (UaTa), 1) пи.мфа, мать ТевЕра, отъ рвчнаго бога Скамандра. — 2) «Идея Дія, Эврптія, Эвдо ея, Дапая», вторая супруга Рпнея; позволнла ему ОСЛІІПІІТЬ сыповей ея отъ перваго брака и жішыхъ зарыть въ земдю, отъ чего пзбавіші ихъ Аргонавты. ЙДИЛЛІЯ, поэтическая Форма, гди идеалыю представлі'ется простая, натуралыіая жизпь. Огтого ндпллпческіе поэты перепосятъ обыкііовеіпіо сц ну ДІІЙСТВІЯ ВЪ деревню и ДТііістиующими лицами берутъ посолянъ, пастуховъ, рыбаковъ п т. п. У Грековъ въ этомъ род ІЮЭЗІІІ отлпчался Теокритъ, которо.му у Рп.млянъ подражалъ ВпргиліГі. Новая литература на вс хъ языкахъ им етъ бол е или меи е прекрасиыо образцы идпллій. Въ русской литератур Жуковскій п Гн-Бдичъ доказалі, что пдііллпческій родъ можетъ быть очепь своііственъ н iiamejiy времепи, столько удаленіш.му цивилизаціей отъ простоты жизіі и.
ИдіограФЪ, Идіохиросъ, собствепноручпая подппсь; эта Форма слова у древпихъ Грековъ
ИДІ-ИДІ
-
; і
—
Идо — Идр
писа.іась 'Шо/сірод-. у Римлянъ m. p., т. е. mana Идокразъ, ем. Везувіанъ. propria. ИДОЛОПОКЛОНСТВО. Этимъ и.меиемт, обозпаИдіомелъ (изъ 'івіод свой и /іі).од пізспь), чается религіозное забіуждеіііо тізхъ людсй, самоітБснецъ н.іи самогласенъ; такъ иазыпа- которыо воздаютъ почостп, прииадлсжапдія ются въ Восточной Церкви Т Б изъ цорковныхъ одипому истіінііому Богу, іізваяііпыдп, пзобрастиховъ, которыо поютсп своимъ особеиііымъ жепіямъ ложныхъ боговъ; такъ пазываютъ еще и суевърііое почитапіе птпцъ, четверонап вомъ. ИДІОПаТІЯ (IStojtarsia), бол знь какого ни- нопіхъ, свіьтилъ пебесныхъ, растеній и лгобудь оргаиа иди какой либо чаети т ла, ие деіі. До появленія христіанства, идолопоклоидБйствующая и.іп не имхющая вліянія ііа все ство было релпгіею вс хъ народовъ, исключая твло:отсюда слово—'идіопатнческая болизиь». Евреевъ, но и они перздко поклонялись пдоИдІОСИНКраЗІЯ (iSioavm^aatia), совершен- ламъ окружавшихъ ихъ народовъ: Ваалу, Ано необыкііовеііное сопротивлепіе человізче- старттз, Молоху, Дагону п др. Въ Священіюмъ скаго тТіла извБстиы.мъ его ііотрсбпостямъ; Писаніи среоролюбіе и алчпость къ пріобріітесостоптъ ііреимущсственно въ отвращеніи нію богатствъ пазывается іідолопоклонстііоімъ отъ изи стпыхъ яствъ, иапитковъ, запаховъ или такж іідолослужспіе.мъ (Кол. ІИ. 5. ЕФ. п ироч.: оно бываетъ такъ силыю, что, вагБд- V. 5.). Идолослуженіе, см. Идолопоклонство. ствіо пріміужденія.оказываетсяболыііой вредъ ИдОЛЪ, слово іречесі:ое {eiSal.ov), значптъ для здоровья человізка. изображепіе. Опо употребляется обытіовепно ИдІОТИЗМЪ, называется образъ р^вчи пли для обозпаченія большею частію изваяппыхъ нар-Бчіе простолюдиііа, no ооыкііовепно.му же изображоній, составляющихъ предметъ суеупотреблонію слова—всякая осооеііность вырав риаіо почіітапія п боготворепія. Въ пережспія, исключителыю своііствеішая тому нлп ііоспомъ смысл пдоломъ пазывается вещь другому языку, и происходящая отъ характ или лицо, составляющее прод.метъ чьей-нира иарода. Въ изучепіи чужаго языка это будь силыюй любви или страсти, почтепія, трудпізйшая сторона. желаиія и исЕаній. ИдІОТИКОНЪ i^Idtoxixav), словарь своііственИдоменей, одинъ изъ сыновеіі Девкаліоиа, пыхъ изві;стііымъ страпа.мъ словъ и нартзчій кріітскіп царь, сопровождавшіп Грековъ па (идіотизмовъ). Идіотія (Idiolia, Idiotismus\ родъ умственна- осаду Трои, освооодитоль Елены п другъ Мего разстройства и нравствеиныхъ чувствъ, нелая. Застигнутый бурою во вре.мя своего обыкновенпо сліздуетъ за меланхоліею и бізлою возвращепія, опъ далъ обтзтъ Неіпупу припогорячкой. Идіотін ііногда бьшаетъ врожденіюю сти ему въ ж ртву перваго, кого увидііт7> на вм-Бстъ съ пеправильнымъ уст[)ОЙстволъ го- берегу. Обізтъ этотъ іісііолііпіся ііад7> его сыловы. Она очень разнообразна и ііногда но- номъ, который первый еіо встрізтіілъ. Изгпаіісовершенно отпимаетъ у подверженныхъ ей иый Критянами, Идо.меней осповалъ въ Итас.мыслі. и чувства. Пнтателыіыи отправленія ліи городъ Салентъ. Н-Бкоторые ппсатели гондіотовъ правильны. Бол зпъ эта большею ворятъ , что онъ былъ обожаемъ въ КІЮССІІ какъ герой и погребенъ па гор-в КоркаФіі частію пеизлечима. ИдІОТЪ (Idiota), первопачалыю у Грековъ близъ Колооопа. ИдОМЪ-ДорДШИ-ДяШЗекЪ (ііпачеДжііклжіідъ); назывался всякій, н припимавшій участія въ обіцсственныхъ дЗлахъ, т. е. частпыіі чело- одпо пзъ ось.мп са.мыхъ сграіііпыхъ оожествъ в-вкъ пъ протпвоположпостьгосударственному въ тибетской ми олоііи; покровитель мпра, религіи и ВОІІХЪ вТзровапій. человИку, но вскор-с распространнліі значені Идрпсп ІІЛП Эдриси, нубіпскін геограФЪ, этого назваиія на т Б х ъ , которые по невиже«тву не зани.малнсь искусствомъ, им-Бвшимъ род. въ 1099 г.; писалъ ві, 115;! г. Извлечснів высшую и бол е общую СФеру д ятелыюсти. изъ его сочипеиій было спсрва ііапечатапо Рн.мляне разумили подъ пдіотомъ вообще вся- на арабскомъ языкіз въ РимФ 1592 г.; посл каго несвіздущаго и пеопытнаго человика, чего былъ издаігь и латипгші персводъ этого извлеченія (1619 I'arisiis), рдТілавтіпся теперь каждаго тупицу въ иаукт; и искусстві;. весьма р-вдки.мъ. Идрнси въ своихъ сочиненіИдІОЭлектрическІЯ ТВЛЗ; тъла электрпческія сами no себ-в, или способныя къ|приііятію элек- яхъ между-прочп.мъ ііііііістъ о первомъ обитаКомаповъ, т. е. Половцовъ. тричества чорезъ треніе. Вообще т^Бла эти лищ служатъ худыми проводпиками электричества; таковы: стекло, омола, шелкъ, шерсть, водосы, сухое дерево, воскъ и др.
ИдрІЯ (Idria), обширный городъ въ горахъ па pSK-B Идрнцціз въ ііллиріііскомъ округі; Адельеберг (въ Австріп), съ 4,200 жит. и
Идр-Иду
-
36
чрезоычаііпо оогатымп ртутпыми рудпикамн, которыхъ ежегодпое произоодство ограішчено ІІЫІІЪ 3,000 цеитнерами, съ т ъ х ъ порі. какъ оГтаружіиись йольшія требованіп ртути (дія ама.іыамаціп) изъ Амеріші, Венгріи и Трансіі.іьиаііііі. Въ Идріп есть кііновариая Фаорпка, пъско.іько игольиыхъ Фабрикъ, со.іомепиыхъ ш.іяпъ н кожевеііііо-ду5іі.іьные заноды. Идромиты, древвіе служитеди въ Восгочпоп Церкви, которыхъ до.іжішсть соитояла въ оевізщеіііи ооды и кроп.іеиііі ею вБ|)утщііхъ; пазвапіе ихъ происходитъ оть vSa; вода. Въ пастоящее время кроп.іеиіе водою Церковь воооще предоставляетъ епнскопу, пресвнтеру п діакопу, а освящеиіе воды то.іько епископу п пресвитеру. Идропарасты (пзъ vSog вода іі Jtandatifii. ставлю, водопрііііосіітелі) ; таіп> пазыва.іись - на ВОСТОКБ манихеіі и эні;ратііты, учеііпкп Татіапа, которые вопреки ученію Церквп совсрша.іи танпстііо евхарчсгііі на одной воді;, ие растворяя ея вциомъ. Эта ресь, явившаяся еще во второмъ іі кіі, держа.іась впродо.іжеіііе ігВско.іышхъ стол-втій; пзъ исторі[і впдно, что ндропарасты существовали во времн сп. Амвросія и блажоииаіо Августііпа, которые во ВСБХЪ ооліічителыіыхъ беоБдахъ опровергаютъ заблуждемія этихъ еретпковъ. ИдтФельдешжій соборъ, бывшій въ Англіи въ 680 г. подъ предс дательствомъ еодора, епііскопа кепторберійспаго. На это.мъ соборъ для изложеііія в ры апглійскихъ церквеГі протпвъ ереси моноФелитовъ іірііпяты въ осповапіе постановлепія отцоиъ пятп вселенскихъ соборовъ, собора латеранскаго, бывшаго подъ предс дательствомъ Мартпна и другихъ. Объ актахъ этого собора си. Bedam. 1. IV С. 17 р. 300. Къ этому собору принадлежитъ декреталъ папы Ага она къ царю Этельреду, еодору Кантуаріііскому и др., въ которомъ утверждаются права и привилдегіи Медамст пекаго моиастыря.
—
Иду — йжи
іудейскаго, онн пріобрііліі ііезависи.мость и могущество. Амасія съ 300,000 войска снова поб-вдцлъ ихъ и свергъ со стре.мнііны 10,000 пл-внныхъ изъ ІИІХЪ. Іоаііпъ 1'ііркаяъ сопершетю покорилъ ихъ и ввелъ Ндумею въ составъ ІудейсЕаго царства. Впосліздствіи времеип, когда Іудея утратила свою пезавпСІІ.МОСТІ), пдумеііскіе кпязья царствовали уже падъ Іудеями. Домъ Ырода пропсходилъ изъ Идумеп. Наконецъ обитатели Иду.меи были покорсны Аравіпииамп. Зам-Вчательные города въ ІІду.меп былп: Газа, столичпып городъ, ГІетра, ЕлаФЪ плп Елаяа и АсіонгаФеръ. Заміічателыіы горы Оеир&, па которыхъ утпердился Исавъ. Идумея (поевреііскіі Идомъ или Эдомъ), горпстая страна въ Спрііі на югъ отъ ІІалестпмы, (іаселеіпіая пото.мками Исава. Идуна (Iduna), азппа (богпіія), въ скандппавскоп мичологіп, жена Браги, храшітельнпца молодлшаго лОлопа. Ее представляютъ въ віід'Б весны н счптаютъ па ряду съ греческою А шіою пли Мпнервой. Иды (Idus), одно изъ названій , которы.ми древпіе Виміяве озпачали дни міісяцевъ. Въ каждомъ м-Бсяці; было трп рода дпеіі: дни идъ і дпн налепдъ п днн понъ (см.). Каждый мі;сяцъ нмилъ воссмь дііей идъ, счптавшихся пазадъ. Въ мартв, мат;, іюі и октябр-в иды начинались съ 15-го дня мт.сяца, а ирочіе се.мь днеіі, восходя до 8-го числа, иазывалнсь днями нретде ндъ (dies anie idus). Въ прочпхъ .м сяцахъ пды начпиалпсь съ 13-го дпя лгБсяца, ІІ восходили до 6-го.
Ижевскій оружейный заводъ; паходптся Вятской губерніп, въ 70 верстахъ отъ гор. Сарапуля, па р чкв Иж-Б, впадающен въ Каму. Отъ С.-Петербурга 2,020 вер., отъ Москвы 1,346 вер.,отъВяткіі 656 вер. Мостроенъ 1760 г. Заводъ раздвлеЕіъ па 2 части; на плаимлыіый и собственпо оружеішый; посліідній въ 1811 г. пзготовлялъ въ годъ до 3,000 ружей; въ 1816г. Идумеи иліі Идумеяне, обитали между Ара- до 15,000 и со времепе.мъ долженъ достаіинть віею и Палестіишю. Родоначалышко.мъ нхъ отъ 50 до 75,000 ружей въ годъ. Работниковъ былъ сынъ Исаака, Исавъ, называе.мый так-. па завод-Б до 3,000 челов къ. же Едомо.мъ. Во вре.мя путешествія ИзрашьИжеславскіе вав Изяславскіе, русскій княтяиъ въ ОоБтоваиііую землю, Идумеяне не жескііі родъ. Сынъ лптоискаго князя Ивана позволили пмъ проііти чрезъ свою страну. Юрьевнча, Михаилъ, пазваиъ въ никоторыхъ До царствовапія Давида они им ди свопхъ актахъ Ижеславскиліъ, а въ другихъ Изяцареіі. Ііоразивъ 18,000 Идумеянъ иа ю г з слаискп.мъ. Въ 1514 г. онъ пріихалъ изъ ЛиіМертваго моря, въ долнн СалінскоГі, Да- твы служить велпко.му князю Васплію Іоанвидъ сд-Блался обладателемъ двухъ важііыхъ повіічу; о потомкахъ его, кром-Б одного сыпортовъ прн Чермпомъ мор-в, Ела а и Асіон- ііа его, иазваннаго въ актахъ едоро.мъ Мстигашера. Соломоиъ иостроилъ зцъсь ФЛОТЪ И славскнмъ, ничего не извзстно. послалъ его въ Офііръ, страну богатую зоИжеславскій, см. Мстиславскійі лотомъ. Въ царствоваьі Іорама, пятаго царя Ижпгинскъ, с.м. Гнжнгннскъ.
Ишм — Ижо 37 — Иио —Иза 1, різка, начинаюіцаяся оъ Вологодской которое и удержала она до 1710 г. — до учрежгуо. и въ Архангельскоіі, въ Мезенскомъ увз- денія С.-Пстербургскоіі іуберпіи. д * впадаетъ пъ ГІечору съ л вой стороны, Ижорская канцеЛЯрІЯ; учрожденавъ 1703 г., въ 40 вер. выше Цыль.мы. По Ижм-Б живутъ подъ управленіемъ князя Мепшикова; опа запо болыііей части Само-вды п Зыряне. Зам^Б- в-Бдывала вс-Б.ми сборщпка.ми и разпы.міі прпчательніійшее М-БСТО па протяженіи ся Иже.ч- былями; отъ иея зависули другія канцеляріп: ская слобода. Жптелн ея и другнхъ селеній, дворцовая, рыоная, мостовая и перевозная, ложащпхъ по р. Ижмт;, зани.маются ловлею банпая, печальная, конская и извозная , меб локъ , горностаевъ, лпсиідъ и кром того лочная, а потомъ ясачмая. ПОСЛІІДСТВІЯ иокаскотоводствомъ. Иже.мскіе Зыряне заііимают- зали, что отъ вс хъ этихъ ьанцелярій 6ося выд лываніемъ пзъоленьихъшкуръ замши, л е вреда, нсжелн пользы; поэтому въ 1710 г. чрезвычайноіі доброты. Отъ устья до ртзки оніі были зак|іыты, а въ 1723 іоду от.мтзнена Ижемскон слободы ходятъ по Иж.м каюкн большая часть озиачсіімыхъ сборовъ. съ хлъбомъ іі товара.ми. Отъ Ижемскоіі слоооИжорСЕІЙ ДВОрецъ, деревятіын, былъ поды до гор. Мезени 700 вер., до Устьсысол^ска строенъ па борегу Невы при усть-Б Ижоры для и Яреиска по 500, а до Обдорска 000 верстъ. ПЕТРА I во время поиздокъ его въШлиссельбургъ. Предані говорнтъ , что онъ выстроИжора. Ивгра, р ка С.-ПетербургскоГі губ., онъ изъ хоро.иъ, стоявшпхъ въ Шлиссельбурберетъ свое начало нзъ Гатчинскихъ озеръ, г и называвшпхся ьоролевскнмъ домомъ течетъ большсю частью' въ крутыхъ, обрыИза, сынъ султана Баезнда I, взятый въ вистыхъ берегахъ и впадаетъ въ Нсву въ 20 плізііъ Тимуромъ въ сраженіи ирп Аикнріз въ верстахъ выше Петербурга у деревнп Усть1402 г. Онъ былъ освооождепъ Тамерланомъ и Ижоры. Дно и берега Ижоры глііиіісто-пссчасд лалоя впосд^Бдствіи султаномъ эрузскимъ. ны ; опа дзлается судоходною у КолпиискаИзабе (Isabey), Французскій миіііатюрііыіі го завода , нмт.етъ при устьт. своемъ до 25 жнвописецъ, учениЕЪ Давида, пзобритатель саж. шир.; выше же селенія Ижоры шприпа мііловыхъ и караидашиыхъ рисунковъ к Гезначительно менъе; глубина отъ 5 до 12 фуstampe иа манеръ пунктііровапныхъ гравюръ. товъ. По ней доставляются разные ііредмсты Его произведепія: разныя изображепія Надля Колпннскаго чугунолитейнаго завода. Нри полеоиа, его семейства, знатііТійшнхъ саііоиусть-Б Ижоры въ 1251 г. в. к. Александръ Ярониковъ, маршаловъ, государеіі н мпиистровъ, славичъ разоилъ шведскаго короля Мягнуса и прнсутствовавшихъ на ВБНСКОМЪ конгрессі;. получилъ за эту поб ду названіо «Невскаго». Изабелла, с.м. Елисавета. Ежорская земля (русское названіе Иигріи, Изабелла П (Isabella), испапская королева, Иигерманландіи). Она издревле занимала про- род. въ 1830 г.; пасліідовала 1833 г. своему странство земдп между Ладогою, Невою, Фин- отцу кородю Фердинаиду VII, въ силу постаски.мъ заливомъ, Нарвою, Псковскою и Нов- новленііі о престолонаслъдіи 29-го марта 1830; городскою губерпіями , входящее теперь по находчлась подъ опекою спачала споеГі матебольшей частн въ иредълы СлПетербургсііой рн, королевы Хрнстины, а съ 1840 г. до 8-го губ. Земли эти первопачально припадлежалп нояпря 1843 Эспартера; въ этомъ жо году объВедикому Новгороду и составлялн часть Вот- ивлена была совершенподіітнею. ской пятииы. Ихъ ласелялъ народъ пе русскаИзабелла Баварская (Isabelle de Ва іёге), го пломени, удержавшій до нашего времени дочь СтеФана Младшаго, герцога банарсьаго, 4 наэванія: Аурямейсотъ, Ватьялайсетъ, Ии- супруга Карла VI, короля Французсьаго, nu грикотъ и Савакотъ (с.м. о каждомъ). Имя приказанію котораго заключспа была за суИжорцевъ въ первыи разъ ветрвчается въ пружесвую невирность въ городтз Typt; осворусскнхъ л-Бтописяхъ въ 1240 и 1241 гг. по бодясь изъ заключенія, она встуиила въ сослучаго нападенія, сдиіашіаго Шведами иа юзъ съ бургундскимъ гврцого.мъ, а послі; русскую землю. Въ 1609 г. при Васшіи Іоан- смерти мужа, всііми сила.чи старалась достановпчі; Шуйскомъ, Ижорская земля перешла вить Фраіщузскій престолъ Гсні)иху V королю во власть Шведовъ и оставалась въ ихъ вла- англійско.му. Ум. въ 1435 г. дЪнін до 1703 г., когда ІІЕТРЪ Велнкііі, заво Бзабелла Еастильская (Isabelle de Castille), вавъ устья Невы , заложплъ на одномъ изъ королева испапская, дочь Іоаиііа II, род. въ острововъ ея Петропавловскую крЪпость. Въ 1451 г.; вишла замужъ 1469 за короля ара1708 г., раздиляя Россію иа губериіи, ПЕТРЪ гонскаго Фердинанда V; пасліідовала кастмльсд-влалъ изъ Ижорской зе.мли провиицію, оста- скііі престолъ въ 1474 г. Этой славноп жеііщививъ еіі шведское назваиіе Ингермаііландіи, in; Испамія обязана освобожденіемъ отъ вла-
t
Иза — Иза
— '< t
дычества ІІагфопъ, а міръ открытіомъ Амерпкп. Во сре.мя праі).іепія Иза5е.ілы устапов.іеиа ИІІКВІІЗПЦІЯ (1180). У.м. 1о04, оставивъ одііудочь.Іоаііпу. бывшую за.мужемъза Фіі.іпппомъ эрцгерцоіи.мъ австрійскимъ, отцо.мъ нмператора Тіар.іа V. Изабеллинъ ЦВЪТЪ : составляегъ середппу лежду бБлы.мъ іі же.ітыліъ, оліже однако же къ гюспзднему. Гоиоряті., что иъ то вре.мя какъ эрцгерцогъ австрійсиііі Л.іьорехть(ІООІ) осаждалъ Остепде, суируіа его ііспанская гіринцесса Изаоелла праііптельиица Нидерландовъ дала ООІІТЪ не пере.м нять руиашки до ТБХЪ поръ пока крвиості. ие иудетъ взята. Рубашка, которую она вслБдствіе своего обБта носила три года, иолучила ци тъ, ііазванпыГі въ честь прпіщессы «Іізаоеллпиы.мъ». ИзаббЛЛЫ ОрдвНЪ.— 1) Орд.Св. Изабеллы,основаіпіып португальскою королевою Шарлоттою Буроонсііою, въ 1804 г., для 26 дамъ мзъ высшаго дворяЕіства, іімі;етъ одиу стспень. Зиаки ордеиа: золотой мсдальоиъ съ пзображеіііе.мъ св. Изабелл7.і, па бліідііорозопой леит съ узкою 5і5лою кагімого. черезъ правое плечо. — 2) Королевско-а.мерикаискіГі орденъ Изабеллы Католическоіі.учрежденный1815г. испансішмъ королемі) Фердііііаіідомъ VII и дававшійся вст>мъ граждаііскп.мъ н воеяпымъ чиновника.мъ, содъйствопаіипимъ усмиреійю америкаискихъ мятежникоііъ. Орденъ пазванъ въ честь королевы Изабеллы , въ царствовапіе иоторой открыта Америка; онъ и.м-Блъ 3 ьласса. дававшіе личиое дворяиство. и 4-й классъ, cocTomuuifi изъ мсдаліі, ііазііачеііпой для награды в-Брпыхъ Индіпцевъ. .Изамберъ (Frangois Andre Isamberl), за.мт,чателыіый французскін юрпстъ; род. въ 1792 году въ One (Aunay), въ департа.мептБ Эры п Лоары (Eure et Loire); былъ адвокатомъ парижскаго кассаціоітаго суда п засіздалъ въ иалат-Е депутатовъ какъ членъ оппозпцііі. Нашісалъ п сколько уважаемыхъ юридическихъ сочинеііій, пзъ которыхъ глаіін-Біішія суть: «Memoire pour les gens do couleur, 1824: Plaidoyers, dissertations et memoires dans des causes ctlebres de la reslauralion , 3 T. 1S31; Recueil general des anciennes lois fran^aises, 18 т. 1822—1829 ; Recherclies historiques sur le systeme electoral frangais depuis les temps les plus anciens, 1830; Essais hislor. sur I'elude du droit, 182^, и проч. ИзарбаФЪ, персндская шелковаяматерія, проткаішая золото.мъ исеребро.чъ—зербаФЪ; слово это собствсгіііо значитъ золотая ткаиь; изъ ней въ древиія врсмена шнлась царская одеж-
—
Иза - Изб
да п матерія эта ііпогда называлась зарбавъ и изорбаФъ. Изарскій округъ (Isar-Kreis), ві. Баварін, между Регеисбургскнмъ и Дупаіісиіідіъ округамп. Лаключаетъ въ себ 2S7 кв. мііль и 640,000 жпт. Иоіучилъ пазвапіе свое отъ протекающеіі по ііе.мъ р к Пзаръ; поперхность округа иа юг , ІДІІ разв твлнются Тпрольскія альпы, гориста, а въ другихъ .м1>стахъровпа; орошается рт.камп: Иза[)ъ, Ипнъ, Ам.меръ, Мозахъ, ЛІапгФаль, Деіізахъ, Вмльсъ. и др. Въ округіз есть минеральныя воды. Главнын городъ Мюпхепъ. Изаръ (Isar), р ка въ южпоіі Германіи, беретъ начало въ ТиролБ подъ Гал^ррангеромъ; протекая по Баваріи п подъ ДепсіідорФО.мъ, впадаотъ въ Дунаіі. ГІрііпимаетъ пъ с е б я : Лейзахъ, Аммеръ н Мозахъ. Течетъ нообыкноветіо быстро: усвяиа мпожествомъ острововъ; въ н которыхъ лі-Бстахъ попадается въ ней золотоііоспый песокъ. Изба ВОЙСКОвая, то же чти иыні; войсковая капцелярія у Донскихъ казаковъ. Избиратель, въ копетптуціоиныхъ государствахіі — граждапиііъ, пмиющій ираво участвовать въ выоорі; пародиыхъ предстаннтелей (папр. въ Апгліп — члеповъ нпжпеіі палаты и во Францін члеіювъ палаты допутатовъ). Во Франціи, чтобы быть избіірателем-ь, надобно платить ежегодно 200 Фраи. модати и nsfBTb 30 литъ отроду ; быть избранны.лп. (eligible) можетъ тоіько тотъ, і;то платитъ 500 Фр. податеп и пмтзеті» тоже пс иенИе 30 лътъ. Въ Апгліи избирате.иі должны пмБть годоваго дохода 20 Фунт. ст., а избирае.мие отъ граФствъ 5,000, а отъ городовъ 3,000 Фупт. ст. и сверхъ тоіо должпы быть урожепца.мн тоіо графства ііли города ц им-Бть. пе менТіе 21 г. отроду. Избіеніе младенцевъ. Событіе, описанпос въ Евапголііі Св. Мат ея (іл. II) сліідующіімъ ооразомъ; Иродъ, раздражеиныіі полхвамп, которые попрекп просьбі; его, гюсліі поклоненія Гіожестііеіпюму Міадопцу, no позіірлтились къ псму съ ІІЗІІІІСТІСМЪ о МІІСТВ Его рожденія, но отираіиіліісь въ отечсстио другпмъ путемъ, отдалъ безчеловт;чііоо поиеліініе іізбпть п ь Вп лее.м и его окрестішстяхъ всВхъ младеііцсвъ, пачиная отъ двухъ ЛБТЪ и моложе, въ вадежди у.мертвпть мсжду ними и новорожденнаго Царя Іудеііскаго. Церг.овь восполшиаеті. это 28 дек. О пзбіеііііі младепцеиъ поігистиуютъ и языческіе псторіікп. Макробііі разсказываеть о не.мі., какъ о такомъ пропзшсстіші, когорос сдізлалось извъстпы.мъ въ Рн.мтз и обратііло па сеоя вііиманіе императора. «Августъ»,
Изб — Изб
-
39
Изб •— Изб
говоритъ о н ъ , «узпавъ, что Иродъ царь іу- \ страхі), что оіиі броси.пі оружіе м обратіиисі. деііскіГі можду лііух.гіітііиміі ЛІІТЬМИ ІІ ме-< въ біиство. Одиако же изборскій гарішзонъ, nUe, которыхЪ сшъ прпказа.іъ умортвить пъ остав.ичпп.ііі па жертву непрінте.ін, такъ храбСпріп, прииеоъ иъ же|Пііу пепстовству п ро защііща.іся, что П .мцы прііиуждеиы бы.ш собствепиаго сі.ша, сказа.)ъ: «у Ирода лучше отступпть. Во времн сіавноіі осады Пскова быть свиньею ЧІІМЪ СЫИО.МЪ» (Saturn.L. 1 С.4.). Ііаторісмъ (1581) Изоорскъ вм стіі со всізии Це.іьсъ, читавіпііі объ это.мъ ііроизшестиііі псковски.мм пріісородамп занятъ бьиъ По.іяу і;піИіге.иіота .Мат ея, пе опровергаетъ сго і;а.міі, no по заклочонпому въ 1і)8"2 г. переми (Origen. contra Celsum L. 1. n. 52). Св. Іустііпъ рію возвращонъ Россіи. Въ иачал-С іі|іошедг слышалъ о пе.мъ отъ.іудея ТрііФОна, какъ о і шаго СТО.ІІІТІЯ Изборскъ бы.іъ городомъ Иов несоміПіііно. іъ проіісшоствіи (Dial. п. 78 и горадской губ., ГІсковскоіі ііровіііщіп , и.м лъ 79). Что касается до того вопроса, какъ ІІроді, ІІ[)ІІІІІІСІІОІІ къ не.му уьздъ п воеводскую капыогъ отважиті.ся па подобную жестокость. нелнрію. HbiiiDimiiii Изборскъ, ііригородъ находясь въ тъспоіі завпсіімостіі отъ Рпма, іілп со.іо, лежптъ въ 36 вер. отъ Искова, на то онъ ^іегко разртзшается, какъ скоро мы р-Счкі; Орловкіі. ЗДІІСЬ иа ск.кіи-Б скалистоГі ІІСЧПС.ІИМЪ друіія аіОй янІя Ирода не ыоиВе горы паходитсл кр-ііішсті,, въ средіііПі котоужаспыя, напр. у.меріцв.іепіе своеіі жеиы, діі- роіі бвдпая церковь, за.мвчателыіая то.іько теи, лучшихъ вель. южъ іудеііскпхъ ц т. п по стпріііі своеіі; по угламъ крішостііыхъ Изборскъ (с.іав. Изборескъ), древияя крв- ужс встхихъ стБпъ — 6 высокихъ баіиеіі]. и поств. Первоначадьныіі Изборскъ, гд піз- въ одпоіі изъ пихъ устроена колоколыія. Гі.інзъ коіда пребывадъ Труворъ. сторожившій по- Изоорска па дорог кь Почора.мъ находитея лудпкпхъ С.іавяпъ огъ иабізіовъ Чуди, бо- і:іадпішіе, иа которо.мъ могилы мокрыты гралъе не сущесгвуетъ. Несторъ пе упо.мнмаетъ о ІІІПІІЫ.МН іі.іптамп съ ііадііііснми, доказываіопрс.мепі] осповаши стараго ІІзоорска; зиаемі. іцпми імубокую древпость; подъ одпою изъ толькО, что онъ совремепе.чъ Иолоцку и Слю- этйхъ іі.інтъ иаходится, какъ іюлагаютъ, Трулеіісі;у; подобпо и.мъ построепъ Крпвича.ми ворова могила. н въ 862 г., по прнзваніп Рюрика, отданъ Изборъ, Аііііі.мый киязі. с.іавяііскіи. По скавъ удЕ.іъ родпому брату его Tpyuopy. Ilocili запію .мпимаго же древи Гішаіо русскаго л Рюрика онъ ііеодпократио гор лъ; со времеііи тоііпсца, перваго повгородскаго еііископа Іопост|)оенія Пскова, который вснор-в сд-Б.іался аки.ма, Изборъ былъ сынъ Вапдала, господсто.іпцею зна.меіиітоіі области, Изборскъ по- ствовавшаго въ Славепскі; ; вступивъ по ступплъ въ ЧІІСЛО ііодсудііі.іхъ е.му городовъ, смертп отца своего во влад ніе этимь іорои , постепенпо упадая, іірише.іъ въ совериіеи- домъ, опъ переимеиовалъ его въ Изборскъ, иую отъ него зависплосгь. Въ 1238 г. князь п-у.ліеръ въ юности, ужалсіміьиі з.м ою. Борисъ Георгіеничъ, іізгнанпыіі нзъ ПлескоИзборьникъ, одипъ нзъ Д|)евіг1ііішихъ пава (см.), ушелъ къ Нтзмца.мъ, соедипился съ .мяттіковъ нашеіі іііісі.меііиостн, состаіиепъ ікі.мп, ііечаяііпо папалъ на Изборскъ п овіа- въ Кіові; въ кияжсніе великаго кпнзя Свягод лъ і ш ъ ; но ГІлесковичи выпіали ІІІІМЦОПЪ слава Ирославича въ 1073 г.; это іізвлечеи возвратилп своеіі области дреьпее достоя- іііе изъ разиыхъ дгостъ Св. ІІіісанія и ЛРУ" ніе ея. Позже Изборскъ еіцо пъско.іько разъ гихъ духоаныхъ сочиненій, сдіі.іанпое для былъ осаждаемъ Ливоицами въ 1269, 1342, велішаіо кпязя дьякомъ Іоаііііомъ. Эта руко1349 п 1369 г. и вособеііііости пострадалъ пікь, древиостыо устуиаюіцая только Остроотъ осады 1501 п 1502 г. Въ 1303 п 1330 г. .міі|іову І-.ііаіігслію, храпнтся въ Воскресопской ііерсііосііли Изборскъ съ мііста па мъсто; въ Новоіеруеалн.мскоіі библіотскт.. 1329 г. Псковіічи для защнты отъ хаиа УзИзбраинедесъ, Избравдидесъ, ИзбраЕДТъбека ііостроііли пъ пемъ повую К|)ІЗІІОСТІ. па Идесъ, пазывавшіікя въ 1'оссіи Елнзарііі горіі Жеравіі; въ 1352 г. въ Изборскт; свпрпп- Еліізарьеііъ (ыпъ ІІзбрантъ, родомъ изъ отвовала черпая с.мерть, а въ 1513 г. опъ Г.ію:;іитадта, въ Голштііяін; прибылъ въ I'ocвесь былъ истребленъ пожаролъ. Въ 1501 г. сію no торгоиымъ дііламъ; пажіііЪ долги И магистръ ордепа Вальгеръ Фоііъ-Плеттепооргъ для ііоііравлопія состояиія самъ вызвался истугіплъ съ воііскомъ въ Псковскую ооласть, Ііхать въ Ііитап мослаііііикомъ отъ государой и былъ встр чепъ Иовіородца.ми п Тверіпи- Іоаппа п ІІетра Ллексііевичеіі. Оиъ издалъ ііами въ 10 вер. отъ Изборска на р-ВкЪ Сирп- доволыю ліоооііытпыи журпалъ сиоего пугец ь . ЗДІІСЬ въ іюрвый разъ новгородская и шсствія на русскомъ ЯЗЫКІІ. ПЕТРЪ 1 далъ Изпскопская дружииы испытали дііііствіе огне- браіиісдссу іірііви.ілегііо яа продажу въ Россіп crpuibiiaro оружія; это наведо на инхъ такоіт лапдкартъ сго ііугсііісствія въСнбирыіКитай
— 40 — Изв —Изв Изб — Изв Избыгнъвъ Ивачичъ , воевода , сыпъ uoe- ся: по во.т Бога Отца и Своеи, Сынъ Божій соды -галицкаго, спасшаго пъ 1144 г. 1 epe- пребудетъ въ образт; смиренііомъ, «допдеже ліышль. Во пре.мя войны га.шцкаго князя изведетъ въ поб-Бду судъ», до-тізхъ-поръ, поВдадпмірка съ в ликпмъ княземъ Изяславо.мъ ка правда Его ие одержптъ побізды надъ вражйістиславич мъ , ІізбыпіТівъ находился въ дебнымичелов ьу, а сліздовате.іьно нЕму, Исвойскт; перваго и по разбитіи Владимірка купителю человика,силами, пока не восторжеблизъ р ки Саиа онъ одинъ съ княземъ ствуетъ надъ ожесточеніемъ и злобою и сапроскакалъ между толиами Венгровъ и Чер- мнхъ людеи, противящпхся сво му ж собиыхъ Клобуков7> въ П ре.мышль. Пото.мъ Из- ственному спасеиію (снес. Іоан. Х П. 7 — •быгнізвъ (1158) іззднлъ посломъ отъ князн 11). 'Галицкаго Ярослава къ велико.му князю ИзяИзвестковая вода, ем. Известь. славу Давидовичу. БолТів о воеводтз этомъ Известковый СВ ТЪ (Kalklicht), то же что иичего не изв стно. Друммондовъ СВ ТЪ (см.). Изведеніе оглашенныхъ взъ храма. ОглаИзвестнякъ, мин., состоящій изъ43,71 углеіиешіые, какъ лица,еще no потупившія въ со- кислоты, 52,69 изиестп. Первообразная Форма вершепный союзъ съ Церковью, не могли и этого мин. ромбоэдръ. Обыкиовенигншіе крипе могутъ участвовать въ тоіі части литургіи, сталлы нзвеотняковъ: ромбоэдры, правильныя за которою совершается божествениая «евха- шестистороннія призмы, равнобедренные и ристіяі». ГІоэтоиу правнла церковныя позво- иеравносторонніе додекаэдры съ трехугольляютъ имъ быть на литургіи только до на- нымн плоскостями; не р дко попадаются чала литургін п рпыхъ. По око^чаніи такъ двойнпки. Уравн. в съ = 2,5 — 2,8. Изломъ иазываемой «литургіи оглашенныхъ» , они , раковистыГі, листоватый или ровный. ТвервмЪстБ съ кающимися и состоящими подъ дость ихъ пебольшая. Блескъ окристаллованзапрещеніемъ, были выводнмы изъ церкви. ныхъ известняковъ етеклянпый, па осиовПамятникомъ этого древияго обыкновенія ныхъ плоскостяхъ приз.мъ перламутровый. служатъ сдова, возглашаемыя діакоиомъ пе- Передъ паяльною трубкою известнякп не пларедъ намаломъ «литургіи вЪрныхъ»: «елицы вятся. Известняки изм няются отъ сильно блеоглашенныи изыдите». Лредъ пзведеніемъ стяіцихъ до тусклыхъ, отъ совершенно про«глашенныхъ, во время чтенія діаконо.мъ ек- зрачныхъ до непрозрачныхъ. Прозрачнымъ теніи за оглашенныхъ, священникъ молитъ извеотнякамъ свойственно въ высшей степеБога, чтобы Онъ призрълъ иа рабовъ Сво- ни двоііноо лучепреломлепіе. ЗамЪчательиЪіл"хъ—оглашепныхъ, сподооилъ ихъ «бани па- шія отличія пзвестняка суть: — 1) Известнокибытія или новой жизни» (креіценія), оста- оый іиатъ, им етъ листоватое сложеніе; провлеція гр ховъ, одежды петліінія, присоеди- зрачнізйшій впдъ его постъ назъатв Ислоннилъ къ святой Своей соборнои и апостоль- дспаго итити; изв. ш. проникнутыи углемъ «кой Церкви и сопричиолилъ ихъ къ избраи- пазывается Атпрапоіштомъ, а см шанный ио.му Своему стаду, дабы и они съ на.мп сла- съ горною смолою — ВШючимъ палтемъ. Къ впли имя Отца и Сына и Святаго Духа. известковому ж шпату относятся Піінистая зелля и Фонтенблосскій камеиь. — 2) ЖилкоЙЗВедвТЪ ВЪ ПОбВДУ СУДЪ (еи; а ixfidArj ватый извест,. отличается н жно волокниeiq vixoq rrjv xgiatv) (Мат еіі, XII. 20 снес. сты.мъ еложепіемъ и шелковндны.чъ блескомъ. Ис. XLI1. 3). Святой пророкъ-Божііі, «ветИзъ него діілаются галантерейныя вещи.—3) хозавіітпый Евангелистъ», Исаія, предсказыПл07пний изв. съ плоскораковистымъ изловая пришествіе Сына Божія на землю, нзоорамомъ no большей частп окраш ііъ св тложаетъ Еі'0 нв грозиымъ судіою н карателе.мъ с рымъ и др. цв тами; нер дко содержитъ гріішнаго рода ч лов ческаго, а въ вид кротвъ себі; окись жел за, глішу, смолу и проч. комъ и сииренномъ. Подобно св. апостолу, Къ не.му относится Оолшпъ гороховый и Ликоторыіі представляетъ Іисуса Христа пріявтографическій памень.— 4) Зернистый изівимъ зракъ раоа, смиривши.мъ Себя, послушвесптякъ или обыкповенный мраморъ. — 5) ливы.мъ даже до сморти (Филип. 11. 7, 8), ИРухлый изв.; сюда относится Мізлъ и Горное саія ярпими чертами описываетъ униженпый молоко. «оразъ возлюоленнаго Сына Божія: «He преречетъ (не воспрекословитъ}, ни возопіетъ, ниИзвесть, старпішое названіи вс-Бхъ вообще же услышить кто на распутіихъ гласа Его. металлическихъ окисей. Трости сокрушенны не преломитъ и лена Известь, соедііпеніе металла кальція съ кивнемльшася (льна курящаго) не угаситъ». Но слородо.мъ; ридко находится въ лриродъ читакее состояніе не вично будетъ продо.іжать стою, но встр ча тея въ огромныхъ массахъ
Изв — Изв
—
' 1 —
в ъ соелинепіи съ кпс.ютами: угольною (пзвестнякъ) и с рною (гипсъ, ангидритъ), образуя неріздко Цізлыя горы. Д.ія получепія чпчітой известп пережнгаютъ куски бълаго мрамора или мТіла , причелъ углекислота отдъляется въ видт; газа; получепная нзвесть иепрозрачпа; им етъ біілый цв тъ, зе.млистыи лзло.мъ, щелочныіі вкусъ; въ обыкновеиномъ жару пе плавится; уравн. вчзсъ ея — 2,3; въ лріікосновеніи съ водою она силыю нагріівается, разрушается въпорошокъ и обращается въ водную (гашеную) известь. Водпая известь растворяется въ водт;, образуя пзоестпооую воду. Механііческая сміісь пзвести съ водою иосптъ названіе пзвестпооого молопа. Известь преи.мущественно употребляется на составлепіе цемеіітовъ.
Извилистая гипербола, см. Зліевадная гипербола. Извинь, с.м. Алкоголь. Извлеченіе корней. Извлечь кореиь какоіілибо степенп зііачигь найти такое число, которое.будучи возвышено въ эту степень.дастъ даніюе количество. Напримтзръ нзвлечь корепь троть й степеші изъ 64 зиачптъ найтп чнсло, ьоторое будучи возвышено въ третью степень •(взято трн раза множителемъ — 4 X ^ X ^) дало бы 64. ИзвольСЕІе, русскій дворяпскій родъ, пока-занъ вывзжпмъ нзъ Польши; но кто имонно и когда въ Россію выихалъ, не ИЗВІІСТІЮ; въ актахъ же встріічаются изъ этого рода: 1) Григорій Мпхайловпчъ. во время кчзанска•го похода, съ 1-го марта 1544 г. 2-.мъ воеводою четвертаго ортаульскаго полка, а съ 27-го сент. 1551 г. З-.мъ поеиодою мятнадцатоіі правоіі руки войскъ въ полоцкомъ походіз. 2) Влади.міръ Ивановичъ, съ 1-го марта 1544 во время казанскаго похода —2-лп> воеводою ось.маго сторожеваго полка. 3) Копдратъ ВасіілЕ>овичъ, съ 1-го марта 1544 г. — З м ъ воеводою седьмаго сторожеваго полка въ казанско.мъ похо4 - 4) Булгакъ (ип іі.мепи, ни отчества не •сказано) — въ 1563, 1570, 1571, 1572, 1573, 1574, 1575, 1576 г. — осадпымъ воеводою въ ДЪДІІЛОВТІ; въ 1571 г. увіідомлялъ Жулебина, бывшаго въ Тулі;, сообіцая е.му извъстія •о шествіи Крымцевъ къ Діідилову и Тул^Б. 5) Леонтій Третьяковичъ, — въ 1622 г. въ дворянахъ и окладчико.чъ дворянъ н д тей боярскнхъ Тульскоіі десятни; въ 1630 году — вторымъ воеводою передоваго полка въ Дидилов-Б. 6) Семенъ ЕвстаФьевичъ, въ 1622 году — въ дворянахъ Тульской десятип; въ 1638 г. отправлепъ въ Крымъ посланникомъ. 7) Внкулъ сдоровичъ — въ столышкахъ ц въ |
Изв — Изв
1677 г. 2-.мъ судьею въ разбойномъ приказТі; въ 1682 г.—въ думпыхъ дворянахъ; 13-го іюля въ отсутствіе государей въ Троицко-Сергіевъ монастырь оставленъ 7<-мъ въ Москв-Е въ Ближпеи Думтз; 11 пояб. 1684 г. оиъ просиль государен запретить Ивану Чортову называтьоя и писаться Извольскимъ; въ 1686,1689,1690 годахъ — 2-jn, судьею въ приказ казапскаго дворца и въ разбоііномъ приказъ, а въ 1693 г. въ сыскномъ приказ-Б; при царяхъ Іоапп-Б Васильевичт; и ГІЕТРІ; АлЕксЕЕиичъ — 12-мъ въ душіыхъ дворянахъ. Изворникъ (Iswornik), бывшій сапджакъ въ Европейской Турцін въ эялети Босни, no р-вкъ Дриніі, съ главнымъ городо.мъ того же имени, лежащнмъ на судоходпоіі р к-Б Боснт; и ИМ-БЮІЦИМЪ до 14,000 (25,000) жителей. Изв КОва (Марья ЕвграФовна), за.м чатольная въ свое время русская ппсательница; сочпияла болі.шею частію ромаиы, пзъ которыхъ изв стны: «Милеа илп різдьііі при.чііръ великодушія», 1809, «Торжествующая доброд тель надъ коварстволіъ й злобою» въ 3 частяхъ (1809) и «Эмплія или пвчальныя слтздствія безразсудпоп любви» въ 4 част. (1806). Извъковы. русскім дворянскій родъ. Происхождеиіе его не ПЗВ-ЕСТІІО. Въ актахъ показаны изъ этого рода: 1) Гневашъ ( Н - Б Г Ы Ш имени, ііи отчества)—въ 1576г. въкалужскомъпоходіз прп государевыхъ ш а т р а х ъ ; въ 1577 въ ЛИФляндсі;о>іъ походи — въ жнльцахъ и головою у ночныхъ сторожей; въ 1579 г. — въ стряпчихъ и при государевой постелт; въ поход противъ ЛііФ.іяндцевъ. 2) Иванъ Андреевичъ— въ жнльцахъ, а въ 1577 г. головою у почііыхъ сторожеіі въ ЛИФЛЯЧДСКОМЪ поход ; въ 1583 г. — въ смоленскихъ дворянахъ. 3) Даиіилъ Андреевичъ—въ жильцахъ и въ 1577 г. головою у ночиыхъ сторожей въ ЛИФЛЯНДСКОМЪ ПОХОД^Б. 4) Иларіонъ — въ 1583 въ смолепсішхъ дворянахъ. 5) Романъ Грпгорьоиичъ — въ 1628 г. въ дворянахъ и окладчнкомъ дворянъ н діітей боярскихъ no городу Зубцову. 6) Богданъ Даніиловичъ, въ 1634 г. посланъ изъ Волоколамска выборнымъ дворянино.мъ на служоу подъ Смоленскъ противъ Поляковъ, но за болтізнію оставленъ въ Вяз.м-6 (см. также Общііі Гербовпикъ III—87). Изв-Бствую. Этимъ словомъ перввед иы въ славянскоіі Библіи греческіе глаголы ptfiatoo) п nliqcxfOQlv 2 Кор. 1. 21. Извъствуяй же (j3eраш ) носъ съ вами во Хрнста; по-русски з п а ч і т . у?поерждающііі масъ съ вами во Xpncmtj. Рим, XIV. 5. Шйтдо своею мыслію да пзоъстоуется (пХціоуоцйо&ш) — въ рус-
Изв — Изг
— '. !
—
ЙЗГ — Изг
ско.мъ псрепод стоптъ: «исякім ііостугісиі по сти до ось. пі ЛІІТЪ, а во 2-мъ ссылка въ каудостовТренію у.ма спосіо». торжпую работу въ крізпостяхъ отъ осьмн ИЗБЪЩательНЫе ПОСТЫ ; таі;ъ называются до десятп л тъ ; еслп же внповііыГі пе изъпосты, которые ст^вятся при расііоложеніи ятъ отъ т леспыхъ наказапііі, то опъ іюдпоііскъ на аваппостахъ, ліея;ду ц мыо и ІІІІ- ве[)гается п наказапію іі.іетьмп, съ иаложоЕетомъ, яъ тъхъ .мізстахъ, ПДІБ Ц Б П Ь СЪ ПИ- піе.мъ клеіі.мъ: іп^ 1-5П> с.іучаіз отъ 40 до ГіО, кета не шідпа , чтобы ус.іоіиешіыми зиа- а во 2-.мъ отъ 50 до CO ударовъ. Ес.іи жо кто камн пзвъщать о случающе.мся въ ЦІІІИІ. съ віідо.ма и по согласію еа.моіі берс.меипой На ЭТОТЪ постъ гюсы.іается обыкііовеіпіо отъ употребптъ съ у.мысло.мъ какое-либо средство для пзгпаііія ея п.іода, тотъ подверіается 3 до 6 чсловізкъ. Изввщеніе; признаотся д йствующіі.мм въ ліипеиію всВхъ правъ состоянія н ссы.ік мізстахъ ііаше.мъ отечеств-Б законамп, поводолПі къ на- иа поселопіе въ огдаленігіііитіхъ Сіібіі[)іі, a ес.іп оігь no закопу lie изъчатію СЛІІДСТВІЯ. ІЗсякііі обязаиъ диводить до спИд нія ііад.іожаіцаіо пачалі.ства объ из- ятъ отъ Tli.ieciibixb паказапііі — паказаііііо в стныхъ ему пріізпакахъ совершепиаго пре- п.іеть.ми черезъ иалачей отъ двадцатп до трнступлепія; такой иростоіі н з в ь т ъ о преступ- дцати уда|іовъ. С.а.ма беремеіиіая жеііщііпа, колеиін нс подверіаетъ изнЕтчика оиязапиостн торая no собствешю.му пропзво.іу пли согладоказать диііствмтелыіость домоса. Къ пзвіз- сію съ другимъ уіютребитъ какое-лпбо средство д.ія іізгііапія своего илода,. подверіается щепію пріпіадлежіітъ п такъ-пазывас.мыіі налишеііію вс хъ правъ состояпін и ссылк въ родпыіі голосъ п.ш молва (см. ДОНОСЪ). Св. Зак. Спопрь па посе.іеиіе, a есліі она no закопу Угол. Т. XV, ст. 912, 914—017, 1434, пзд. 1842 г/ не изъята отъ наказаиііі т в л е с н ы х ъ — і і а к а Изгаряна; 1) окисолъ, отскакпваюіцій въ впзанію плеть.ми че|)езъ палачеіі ртъ десятп до дъ плепокіі и чешуекъ прп выковкіз' чугуна н двадцатц ударовъ. Этн паказапія (с.м.) возжелізза. — 2) Перегор-Сиіііііі іаіриичъ. вышаются одною степеныо (см.), еслп въ упоИзгнаніе прпиадіежнтъ і;ъ чисіу уго.ювиыхъ требленіп средствъ для пзгпапія п.іода береваказаніи. Виды йзгнанія суть: 1) ссылка въ .меіпіомжеіііцііііы изобліічепы врачъ, акушеръ, обширпомъ с.мысл , какъ то: заточеніе въ каповіівалыіая бабка плп аптекарь, ІІЛІІ же і;окую-либо кр пость, городъ п т. п. 2) ссылка въ гда дозпано, что подсудіі.мыіі былъ уже и прожТІІСІІОМЪ с.мысл ііли изіііапіе пзъ иредТіловъ де внііовеііъ въ тако.мъ же преступлепііі. государства, обла<;ти, города и проч. У Ри.мЙЗГОННая рать, воііска, п.мтзвшія ц-Влью пролянъ «exilium» озпачалось восиреіцепіе.мъ употреб.іепія огия п ооды (aquas et ignis inlerdiclio). пзвестп изгонъ ш и папасть па непріятеля Такое воспрещеніе ІІМІІЛО пос.гвдствіе.мъ из- въ расплохъ. ИЗГОНЪ, древнііі русскій военпыіі термпиъ, гнапіе преступііика ш ъ преди.іовъ Ита.ііи, не лпшая его права жить віііз ея. Августъ ввелъ озпачаюіцііі и а б ы ъ і и и вііезаіпіое пападеніе. ИЗГОНЪ; такъ пазывается в-Ъ простопародін два рода шгііаііія: deporlalio—пзгнаніе павсегда въ извізстіюе м сто n relegalio — ссылка растеніе, нзвЪстное въ ботаііикВ подъ пмепа п которое время и.ін павсегда въ назиачеп- иемъ Ііо.ютпаіо .Молочая (Euphorbia paluslris), ное м сто, ;іе лпшая ііііповпаіо .імчмыхъ правъ іірііііад.іежаіцее къ семеГіству Ыолочайііыхъ (Enphorbiaceae). Оно слыветъ весьма ДІІЙСТВПи собственностп см. (Ссылка, Остракпзмъ). Изгнаніе Шіода, по отечествспиымъ зако- телыіымъ средстпо.мъ въ пере.межающихся лп^ памі, принадлежптъ къ числу «уго.іовпыхъ хорадкахъ, разпыхъ хроііііческмхъ прітадпреступленій» (см.). Еслм оио пропзведено кахъ, преи.муіцествкііііо же какъ снлыюе чибезъ в дома п согласія беремеіпіоіі жепщн- стптельное. Въ нЬкоторыхъ мізотахі, .молодые пы у.мышленио u какпмъ бы то пи было сред- стеоліі его упогреблнются сырые въ піпцу ство.мъ, то виновныіі подвергается ліішеііію какъ дяіель, борщъ а .миопя д|)уіія травы. всБхъ правъ состояЫя и ссылк въ каторжную работу па заводахъ, па время атъ четырохъ до шестп лізтъ, a если оиъ no закоиу не изъятъ отъ иаказанііі тЪлеспыхъ — наказаиію плетьми черезъ палачеГі, отъ трпдцати до сорока ударовъ. Если же это црестуіілеіііе повлечетъ за собою: 1) поврсждепіе здоровья беременпоіі илн 2) ея с.мерть, то наказаніе усплнвается: въ 1-мъ случат; ссылна въ каторжпую работу на заводахъ отъ ше-
ИЗГОрОДЫ ЖИВЫЯ, заміішіющія стЫіы при огородахъ и садахъ, состоятъ изъ ряда густо-растущихъ п удобио перопле.таіощпхся деревьевъ, высотою въ ростъ и.іп ііолшого болтіе роста че.іовВка. Изгороды жішыя, какъ п вс ограды вообще, удобііы для іі|)іікрытія стр лкпиъ; ио для лучшаго прпкрытія изгороды живыя приводптся въ обороііителыюе состояніе: для этого пзъ ііііутреіінеГі стороны іірисыпаютъ землі фута па 3 въ то.іщшіу.
Изд — И з е
_
а ипогда н оапкетъ; земля на это берется изъ ііейо.ііішнхъ риовъ, выкапьшаемыхъ ви и.іи впутрм изгороды. Издегердъ, пмя дрсвппхъ ііерспдскііхъ цареп: 1) ІІздегердъ /, Сассапидъ, царствова.іъ съ 399 по 419 г.—2) Издегердъ П, сыііъ Баірама V, встушілъ па простодъ' въ 439 г.— ІІздегердъ ІП. впукъ.Хозроя, царствовалъ съ 632 по б,4І г. И38ДЫ, въ парсскоіі ре.ігігіи двадцать осе.мь частію .мужскихъ, частію жепскпхъ геніевъ, заипмаіощііхъ сродпиу между амхасиапдами п вервера.ми (см.). Это судыі и поі;ровите.ііі чпстаго' пдедіеііп, стражи стихііі и служатъ одіиі другимъ и амхасгіапдамъ въ Сорьо'Б съ дгшалгіі, называясь въ такомъ с.іуча-п хіімнприми. Вс-Е ЛІІСЯЦЫ П ДІІІІ состоятъ подъ покровител.ство.м7> пзедовъ и амх;ліиііідиіП), а вре.мепа дпя преіімуществеііпо иаходятся въ завіідывапіи- пзедовъ. Изей, Грекъ изъ Ха.ікиды, илн изъ А пиъ; жи.іъ въ по.іовипв IV вііка до Р. X.; (іы.гь учеипко.мъ Исократа ІІ Лпзія и учите.іе.мъ Демос еиа.. Ие запп.маясь самъ государстиеипы.мп д .іами, пиоалъ для другпхъ р чп, соедіиітощія простоту съ величіемъ и ыілою. Одиішадцать его р-Бчеп, до насъ дошедшихъ, ьасаются сіюровъ о паслидствіз. Оив пздапы Филологамп Шёмаіюмъ, 1831 , Байтеро.мъ и З а у т і е (Bailer und Sauppe), 1840, п ироч. Изелинъ: 1) Jakob Chrisloph Iselin, род. въ Базел 1681 г., у.м. тамъ проФессоро.мъ иогословія въ 1737 г. Писалъ историческія н ФІІЛОСОФСИІЯ разсуждеиія; издалъ Буддеевъ всеооіцііі іісторііческій лексикопъ, 4 т. 1728—29, а потомъ два къ иему дополнепія 1740 і^ода; сочшіилъ героичесиую поэ.му: «De Gallis Rhenum transeunlibus», n up.—2) Isaak, сыиъ предъидущаго, род. въ Ьазел въ 1728 г.; учндся права.мъ въ Гёттшігаіі;: ум. та.мъ же 17S2 г. YAO сочііііепія: «Philosophische Mulhmassungen iiber die Geschichte der Alenschheit», 2 т. 1764; «Ephemeriden der Menschheit», 7 то.м. 1778—86; «Versuch iiber die Verbesserung der ulfentlichen Erziehung», 1781, п up. Изенбардъ (Isenbard), альтдорФскііі владі;тель въ Шваоіи, сыпъ Вариііа, палатпаго мсра Карломана. Онъ и братъ его удюріші въ те.мішціі св. От.мара и тіімъ раздражіші Карла Велпкаго; одпако жъ Карлъ, бывъ спасепъ ІІлеііііардо.мъ на охогБ отъ буйвола, выдалъ за пего сестру свою Ирмситруду. По предапію Прмептруда зачала иъ одпо вре.мя 12 сыиооей, по 11 хот ла ішнуть въ воду, одпапо мужъ узналъ объ это.мъ заилаговре.меііпо н спасъ д-втеи. Въ числі; этпхъ дБтеіі былъ Тас-
43
—
Изе — Изе
силоиъ , родоиачалыіикъ 1 огеіщоллерпскаго дома. Изенбергъ (Елисеіі), въ 1572 г. піііт.зжалъ къ Іоаппу IV съ писі.мо.мъ огъ датскаіо короля Фрпдерпиа (писанвы.мъ 11 апръля 1о71 і.): въ nucb.M'E этомъ ФpIIдepllкъ• уігііріілъ цари въ ііеііз.мБііпой дружб-Б, жалова.іся, что 1'усскіе отіпі.маютъ у Норвежііенъ земли и рыопыя ловли; просиль опасішіі грамигы для пословъ шшератора .Маіхп.мііліапа. -nxaimum. въ Москву; па .піісь.мо это Іоаппъ ртвіічалъ 27 іюля того же года. Съ Іізеийсргомч, пріп;)жалъ также гопецъ Ліагпуса, Касиаръ. Изенбургъ (Isenburg), бывшее кпяжестио въ Гормапіи, раздіілепиое па Верхіііи u Нпжміи Изепоургъ, съ главнымъ Городо.мъ ОФФСІІбахомъ , лежащпмъ близъ ФрапкФурта-наІіаіцгі;. Жит. въ .Изенб^рі-і; до 43,000. Въ 1815 г. это кпяжосгво іірмсосдііііеііо іа> ве.ііікоиу герцоіству Гессеііъ-Дарліитадтскому. Изенбургъ (Isenburg), старііц. гсрмалская ФаМІІ.ІІЯ, иолумившая ііазвапіо отъ в.іадізііія своего Мзоибурга, лож. подъ Киолеіщемъ; потерптзла много раздроблопііі м «ще суіцестпустъ въ двухъ линіяхъ: a) IhciiGi/pzb-Bnjiiinnefmсіго/і, которая въ 1744 ііолучпла іімііерсііое княл;есііое достоіиіство п в.іа. ііегь а.мта.мп въ велпкодіъ герцогствТі Гессеіісьомъ: Оффоибахомъ, Дреііэііхомъ и Веііипгсо.мъ; въ курФііршествт; 1'ессеііско.мъ амтамп Ііпрштоііно.мъ п Зебольдомъ, всего с.іпшкомі) 6 ILD. МПЛЬ, СЪ 29,000 жптедей. б) ПзеиОурр.ъ-Біидіінгеішгий, которая иолучила кшіжеское достоипство въ 1840 г. и в.іад отъ въ ііелпколіь герцогсгігі; Гессенскомъ а.мта.мп Сіодіііігспо.мъ и Модоппато.мъ, закліочаюіцп.мп въ себі; 3 І;ІІ. .МПЛ. СЪ 11,000 жпт. Кро.міі этнхъ двухъ есть' еіце граФскія лиііііі того же дома. ИзенФламмъ (lleinrich Friedrich Isenllamm), род. въ Эр.іаіиеігБ 1771 г.; учи.іся въ тампміиемъ уііивсрситетіі; получплъ та.мъ же звапіе докіора .медіщініы и былъ сд1і,іаііъ экст(іаордііиарііымъ профессоро.мъ мсдпциііы въ ато.мъ университегП; въ 1796 г. запялъ .м сто ирозектора апатомпчоскаго театра. Вь 1803 г,. иолучплъ кааедру въ ДорптИ апато.міи, ФІІЗІО.Шгін н судсбиоіі .медііцииы: въ 1811 г. (лі;азался отъ овоего мііста и возвратплся т, 1 сттіііігепъ, гді; былъ съ 1841 г. практическимі. п судебнымъ врачо.мь. II.TJ> сочіпіспіи его пзв і и т п ы : «Diss, conlincns brevem dcscriptionem sceleli humani variis in ffilalibus». Егіапгш 1796 r.; «Beschreibung ciniger menschlichenliopfe von verschiedenen Rassen». Niirnberg 1812 r. Нзеринъ, мипералъ, состояіцііі (no разложепію Клапрота) изъ 72,2 желіізиой закпсп и
Изе — Изж
— '4
27,8 титаноііой кпс.іоты. Ураоп. в , в с ъ = 4 , 6 — 4,8. Твердостью ратіяется кварцу. Блескъ его мета.і.іііческіп; цп-Бтъ жел з н ы й ; онъ хрупокъ, непрозраченъ; прптягивается магІІІІТО.МЪ. ІІервообразная Форма его правильиый октаэдръ.' Изеринъ встріічается въ виЛЪ зереиъ въ пескіз, произшедшемъ отъ разрушепія гранита. Находится на Дону, въ Шотландіи, въ Исполішовыхъ горахъ. Нзерскій департашентъ (Isere), восточный деп. во Франціи, составлявшііі прежде часть пров. ДОФИІІЭ, іі окружениый деп. Энскимъ, Ронскимъ. Дроммски.мъ, Лоарскимъ, ВерхпеАлыііііскимъ и Савоіей. Назваиіе получилъ отъ р ки Изера, протекающеіі черезъ него отъ с.-в. къ ю.-з. Департамеитъ занпмаетъ до 8,750 кв. верстъ пространства и им етъ 550,260 жит. Гористая поверхность его ороіпается р камн Ропою, Нзеродіъ, Дракомъ п Ромаишемтэ. Почва плодородна ; изъ сстествеппыхъ произведеніи залізчательны; маиоъ, рожь, конопля, мипда.іь, бооры, черепахи, серебро, свшіецъ, і іраморъ, грашітъ. Изъ ФЭОрнкъ заміічатольны : ПОЛОТІІЯИЫЯ, парусинныя и перчаточныя. Департаисптъ ведетъ торіовлю лыіянвімм тканями, терпентпно.мъ, ор хопыяъ .маслолъ н пр. ЗдТ5шнів лтзса простираются слишко.мъ на 130,400 гектаровъ. Изерскій деп. ДІІЛІІТСЯ на 3 округа: СенъЫарселенъ, Латуръ-Дюпенъ и Віепь, 44каіітона и 558 общипъ. Главный городъ Гренооль. ЕзерсЕІя горы (Isergebirge), отрасль Исполнновыхъ горъ въ Левенбергскомъ у здіз прусскоп ЛІІГПІЩКОЙ губерпіп; начііііаются подъ МеФФерсдорФо.мъ съ ТаФельФихте. цълятся па 3 хребта: Высокіп, Средній п ІІ?палілнспій и идутъ до РеііФтрегера. Кро.мъ ТаФе.іЬФііхте, сюда принадлежатъ горы: Гейфудеръ (3259 Ф. ВЫС), Кемницкій гребень, Гіттербергъ и Гохштейнъ. Изеръ (Ізёге):— 1) Р-Бка во Франціп, выте- ч кающая и з ъ подошвы Изерском горы въ Піемонтт; н впадающая въ Изерско.мъ департ. въ Рону; судоходпа отъ са.маго начала своего теченія no Фраіщіи до устья. Главные ея притокп: Аркъ и Дракъ.—2) Изеръ или Гнцерп, різка пъ Богеміи; беретъ начало въ прусскон провиііціп Си.іезіи, составляетъ гранпцу между этою провинціеіі п Богеміей ІІ впадаетъ въ Эльбу, выше Альтъ-Бунцлау. Изооилуетъ золотсшосішяъ песколъ. Изжога, Изгага, жгучее чувство, воеходящев изъ желудка къ Г.ІОТІСБ; опа происходить отъ испорченной въ желудк-в піицп, кігслаго пли •Бдкаго (щелочпаго) желудочпаго сока , съ денныхъ острыхъ вещеи, иеръдко отъ пре-
—
Изи — Изи
изобилія желчи и скоплемія въ кишкахъ свроводородпаіо газа; часто отъ воспалсиія слизистойоболочкизізваиглоткіі. Въ діэтетическо.мъ отпошеніи весьма полезно -Бсть кусками б-влую простую магнезію съ сахаромъ, принм•«ать порошокъ березоваго угля чайную ложку по два раза въ день п бол е, вособенности для скорийшаго ушічтоженія прикладывать горчпшникъ подъ ложочку груди, пить пополамъ {;ъ ли. юиадо.мъзельтерскую водуи употреблят.ь мятпыя лепешкп. Изпда (Isis), верховпая богння Египтянъ, олицетвореніе лупы. Въ честь ея отправлялпсь въ Египтіі веліколізпныя празднества; въ Гііеціи и даже въ Риміі сй воздвпгали храмы. По ми олоііи, Изида была супруга Озіірнса (солпца); она присутствовала при гадапьяхъ и оплодотворяла землю. Изпду нзображаютъ въ впді; женщіміы съ коровыімп рогами, держащей въ одной рук-Б гре.мушку , а въ другоіі чашу. Изздлна СЕрпшаль п.іи Изидивъ столъ (Мепsa Isiaca, Tabula Isiaca), м-сдная доска съ изображсніемъ с.іужоиія и таипствъ Изиды. Она покрыта вся черною ФІІІІНФТЬЮ, ВЪ КОТОрую міістами вставлены серебряныя дощечки. Главпая Фіігура спдящая Изида. Доска раздиіена па три горизонталыіыя полосы; въ каждой находится no ц-вскольку отдЗлепій съ изображеніямп разныхъ обрядовъ. Въ 1527 г. при взятін Рима копнетабле.мъ Бурбономъ доска эта продапа была одннмъ солдатомъ і.ардііііалу Бе.чбо (и оттого называется также Бембтісігою доспою); потомъ досталась маптуанскому герцогу и по завоеваніи Мантуи въ 1630 г. считалась потеряппою, но отыскалась у одиого лейбъ-медика савойскаго гсрцога и съ г в х ъ поръ хранится въ турипскомъ кабинетъ художествъ. Нзидпны шрецы (Isiaci); од-свались въ длинныя платья н ооувались въ папирусъ. Съ восхожденіомъ солнца они пізли хвалу Изидъ и отправлялись съ котомкою іі колокольчикомъ no улйцамъ за милостынею; не •вли ни свинипы ни телятииы, не употребляли соленой ппщи и н пили ц льнаго вина, по подъ лнчииою такой строгости скрывали величайшій развратъ. Изпдины празднества. Отправлялись въ честь египетской богііпп Изнды и продолжались обыкновеішо девять дней. Въ это время повсюду носили сосуды, наполиенные рожью и пшеницего въ знакъ того, что Изида научпла людей хл бопашеству. Древніе требовали ненарушимаго храненія тайпъ отъ т хъ, ЕОТОІ)ЫМЪ открыва.ін таинства Изн-
Изи — Изм
-
45
ды. По сказанія.мъ нсториковъ эти тапны зак.іюча.шсь въ само.мъ оті!ратите.іыіо.мъ разнрат-Б. За 58 л тъ до Р. X. рчмскііі сеиатъ от.мтиіилъ эти празднсстиа, ио Августъ возстановплъ ихъ и таинства Изиды снова сд-Б.шлись таинствамп всякаго рода распутствъ. При ПОСЛІІДПИХЪ іі.мііе|)аторахъ этч праздиества прекратились ііезам тно. Изадоръ (Isidorus), прозвапіе рпмскаго рода Цеціыіевъ (gens Csecilia): 1) I. С. Сжсіііів Isi dorus, богатый 1'ІІМЛЯШШЪ гіри Двгустіз, ум. за 8 ЛІІТЪ до Р. X., оставивъ no себі; 4,116 рабовъ, 3,600 паръ оыковъ, 257,000 головъ другаго скота и деньга.мп на нып шнюю ломету 15 •МІІЛЛІОПОВЪ руб. сер. 2) Isidorus Orientalis (CM. Лёбенъ, граФъ). •ИЗІІТЫ, магометанская секта, получмвіпзя пазвапіе отъ учитоля своего Изамердада, которыіі утперждалъ, что Иаго.метовъ Корамъ создапъ и сл-Бдовательно ие гі[)едвг.чеііъ, чтй у Турковъ почитается за са.мое велнчаіішее печестіе. ИЗЕШНенъ, богъ у Черемпсовъ; опи счнтаютъ его храшітелемъ до.мовъ, бого.мъ спокопствія н благополучія. йзкореницкіе, русскіп двбршіскій родъ. Происхождепіе его no ІІЗВІІСТІІО. Въ актахъ изънего показанъ только: Андрей Ііваіювіічъ , съ 1-го ларта 1544 г. — шесты.мъ воеводою втораіо ертаулыіаго полка въ казаііско.мъ ПОХОДІІ (Окою). ИЗЛОВІЪ, въ .мипералоііп пазвапіе поворхпости, пропсходящеіі отъ разбиванія илп разламыванія .мпнерала. Изломъ можетъ быть раковистый, листоватый, ровяыіі, пероііныіі, землпстыРі, запозистый. Измаилъ, епископъ сарскііі или сараііскій. Въ 1296 г. Изманлъ паходіілся в.мтзечБ съ владіі.мірскп.мъ епископо.мъ Симеоію.чъ во Владиміръ во время суда хански.мъ посломъ иелпкаго кпязя Апдрея Алексапдровича и москонскаіо князя Даніила. Разгорячеіиіые споро.мъ князьа и вельможи взялись за мечн; по Измаіілъ и Си.меонъ не далп братьямъ рвзаться между собою. Въ 1312 г.Измаіиъ оылъ лишонъ міітрополпто.мъ Петромъ за какое-то преступленіе еппскопскаго сана. ИзмаЙЛОВО, соло удилыіаго в домстпа: находптся въ 7 вер. на в. отъ Москпы. Это была старіііиіая царская усадьба, славпвшанся со вре.менъ Мпханла еодоровігіа садампі, аі иь. 1731 г. зв-БринцемЪі существующи( іъ допын . При Алексі-в Шіхаіиовпп въ немъ бы.ігь заведенъ образцовый хуторъ, на которо.мъ. СІІЯЛІІІ разкаго рода хіъоъ русскііі u пностраішыіі
-
Изм — Изм
и находились запаспыя жіітііпцы для крестьянъ, чтооы у нпхъ СБМЯПІІЫІІ хл бъ всегда былъ оезиереводпо. На одпомъ изъ прудовъ, выкопашіыхъ здізсь царе.мъ, былъ стеКЛЯІІПЫІІ заводъ. Въ Из.мапловБ достогірп.міічатеіыіы: дворцовая церковь о двухъ этажахъ, во пмя царевича тідіііскаго ІоасаФа, построепная прп еодор-в Алексвевичг., и величестветіыіі камеіиіыіі соборі, въ честь Покрова Пресвятоіі Вогородпцы, построоііныГі при Алексііз .Мііхаііловіічіу. В.м сто соборпоГі колоколі.ііи олужила башия съ подъ-пздпымп ворота.ми, стоящал па юго-востокъ впизу холма на берегу Серебровскаго пруда; въ башніі висятъ оставшіеся доселТ. колокола; въ среднемъ атажіз, въ гиілатіз, дош.шіз слывуіцей«сенатскою», по ііріідапію старожпловъ въ бытиость царя сбиралась царская ду.ма, а при ПЕТР-Б I п Aimlj ІолнповігБзасіздалп сепаторы, которые по субботамъ съизжалпсь туда съ рапортаміі о р іігепыхъ и неріііііепыхъ д лахъ. Та.мъ бывалп судъ и распрапа; близъ сгараго зігііриііца стояла тоіда у съі;зжеіі нзбы висізлпца. Въ Измаііловекомъ царь Іоапнъ Алекс-вевичъ съ царевноіоСоФІею забавлялисі. рыбною ловлею, а ПЕТРЪ угоіца ІЪ ІІЪ ие.мъ потізшпыхТ). Измаіілово прославилось ооритеіііо.чъ ботика, возбудившаго въ юіюмъ .моиархт; отрасть къ мореплавапію. ГІри ЕЛІІСЛВЕТІ) ГІЕТРОВІІІІ уііичтожеііо хозяііство, заиедеііное зц сь еще Мііхапло.мъ Веодоровнче. іъ. Измайловскій лейбъ-гвардіи полкъ. сФормироианъ въ царствовапіе ІІмііоратрицы Апны ІОАІІІІОВПЫ (1730 г.) пзъ лагідміілнцкпхъ однодііорческихъ моіковь и пазвапъ ІІз.маііловскп.мъ, по имеіііі сола, пах. въ окрестиостяхъ Москвы.Смачалаііоложепобыло ІІ ГПТЬ въ немъ 1826 іреііадеръ и .муіііі;етеръ, а всихъ чииовъ 2,410, но это чнсло віюсліздствіп увеличивалосіі. Въкопці; царствованія ЕКЛТЕРІІПЫИ Іізлайловекііі полкъ состоялъ пзъ трохъ четыре ротныхъ баталіопопъ, одмоіі греііадерскоіі роты п егерскоіі комапды. Въ 1796 г. одна рота постуііила въ егоря, другая составила вторую гренадерскую, а изъ десяти осталыіыхъ сФор.мироваііы два пятиротпые баталіоиа : 1-іі Его И.мпвраторскаго Высочеотва КОІІСТАІІТІІІІА ИАВЛОВИЧА, 2-іі гоноралі^Фельдмаршала кііязя Николая Васіільевича I'Diiiiuiia. Иятаго амрііля 1787 г. прибавлепо въ п-Бхотныхі. гвардейскихъ полкахъ по одпоиу мушкеторскому пятііротпому баталіону и по одпом грепадерекоіі ротіі. Этоті. третійг батаііоиъ Из.майловскаго полка пазванъ по и.ліепи гепералъ-лейтенанта ІоасаФа Іевлевнча Ароеіп.сва, а пзъ іроііадерсі;ііхъ ротъ состап-
Изш — йзш
—
леиъ сііодііыіі греііадерскііі бата.ііопъ, Въ 1797 г. ірепадерскія роты гоардойскііхъ п хотныхъ полкоиъ разоиты по другпмъ баталіоиа.мъ, а лсіібъ-бата.ііопъ иазиапъ гренадерскимъ. 10-го ію.ія, 1798 г., конФіірмованнымъ штато.мъ гпардіп опреди.іено бы.ю состоять Измаіі.іоііско.му по.іку изъ одпого гроиадорскаго іі двухъ .мушкетерскпхъ баталіоіюиъ, ііъ кал;до.мъ no пяти р о п . : ііс хъ чиновъ 2,778. По учрежденію этого полка, 1730 года, въ ПОДІМОСКОІІІІОМЪ сели Измайлов , опъ пореведенъ въ Москву. Въ 1737 г. одпиъ баталіонъ находплсяі въ разиыхъ сражепіяхъ противъ 'Гурковъ іі при взятіи пріістуио.мъ Очакова; возвратплся въ П торбургъ 1739 г. подъ предводительство.мъ геіісралъ^леіітепанта Биропа. Въ 1740 году помБщенъ въ выстросппыхъ для пего казармахъ п ходнлъ въ Ыоскву въ 1742, 1762, 1797, 1801 и 1826 г. къ Высочайшп.мъ короиаціямъ, а въ 1775 г. для праздішвапія лиіра съ Турціею.- Въ 1788 г. находился въ поход-Б противъ Шведовъ. Въ 1789 п 1790 г. былъ иъ сраженіяхъ съ IUBBдами па сухомъ путн п иа галерахъ. Въ 1805 — въ Богемін и въ сражепін подъ Аустерлицомъ. Въ 1806 г. въ Пруссіи и разпыхъ сражепіяхъ съ Фраіщузами. — Въ 1812, 1813, 1814 п 1815 г. •— въ походахъ отъ Вильпа до МОСЕВЫ и отъ Москвы до Парнжа, въ разпыхъ сражепіяхъ. За подвпги, оказанные въ ка.мпаіііи 1812 г., Измайловскій полкъ иаграждепъ георгіевски.мп зііамоііами, а за сражепю подъ Кульмо.мъ трубами. Въ 1819 г. ИзмаГіловскіи полкъ былъ въ походъ въ Б лоруссію и Литву. Въ 1828 и 1829 г. въ поход противъ Турковъ. Въ 1830 н 1831—въ поход ііротпвъ ПОЛЬСІІПХЪ мятежппковъ. Нып-Б ШСФЪ ііолна
ГОСУДЛРЬ
И.МПЕРАТОРЪ
НИКОЛАЙ
П. ВЛ о в и ч ъ . ИзмаЙЛОВЪ (Ллексаіідръ ЕФИМОВПЧЪ) , сынъ ііо.мБщііка Владп.мірскоіі губерніи, родился въ 1779 году. Отецъ его, сліздуя тогдашне.му обычаю, записалъ сына по достііжепіц имъ се.мпЛІІГІІЯІО возраста на службу въ гвардію, и имеішо каптепармусомъ въ Преображенскій полкъ, по блаіодаря содізйствію олаготворнтелыіым, людей, опъ попалъ въ горпое учплпще, ІД-Б и иолучплъ пачальное образовапіе. По окоичаіііп же восіпітамія, і;огда Измайлову слт;довало явіпъся въ строевую служйу, онъ всліідствів прошеиія уволенъ для оііредіілепія къ статскпмъ д ламъ съ чііиомъ губернскаго секретаря, 3 яиваря 1799 года, а въ март того же года пачадъ свою службу въ экспедіщіп о государствениыхъ доходахъ н 30 ДІІТЪ іірослужпдъ въ одномъ и томъ же мЪ-
46
—
Изм —Изм
СТБ. Впродолженіе этого вре.мсчіи заслупі его неоднократпо удостоивались Высочайшаго внимаиія. 1824 года А. Е. Изыапловъ былъ возведеиъ въ 5-й классъ. Въ 1826 году — пазпачеиъ вііце-губернаторомъ въ Тверь, a 1828 г. переведонъ въ Архангельскъ въ то.мъ жо звапііі. Въ 1829 г. А. Е. былъ сдізланъ чиііовншіо.мъ особыхъ поручепііі прп министерствіз Фшіапсовъ. 3-го октяоря 1830 года уводеігь по протеііію отъ службы ІІ умеръ черезъ 2 м сяца посіъ отетавкп (14 япваря 1831 года). Это гражданскііі путь A. Е. Йзмайлова, но гдавпая заслуга его на лмтературномъ погірпщіз. ОіПз былъ остроу.мпый u орпгііиальныГі басноппсецъ п по справодіпвости заслужплъ пазвапія «Русскаго Тепьера и дружки Крылова», хотя и не имізлъ свіітлаго остроумія и простоп веселостн посліздііяго. Черты его рисупковъ почти всегда глубоки и вТірпы, образы естественпы и жпвы; опъ у.мълъ схватпть оригііиалыіые ОТТІІНКІІ мароднаго характера, особеііпо же въ сочоташи пдеіі, тонъ иародпаго чувства и покрой въ оболочЕ'Б мыслп. Кто не по.міштъ «Отставпаго кварталыіаго Пьяпюшкипа», «Павлуші;у М дпыіі лобъ», «ГІовара Яшку» и другихъ дтиіствуюЩІІХЪ і й ц ъ его басень п сказокъ. Несправсдливо причпсляютъ А. Е. Измаилова къ чпслу баспописцевъ-подражателеи. Всізхъ басень п сказокъ, вошедшихъ въ посліідііее, самое полное, шестов изданіо, пасчптывается 120, а подражаиіГі no рукопиеялъ 39. Из.майловъ былъ издателемъ и редакторо.мъ іюльзовавшагося въ свое время уважепіе.мь журпала: «Благоііам репііый». ИзмаЙЛОВЪ (Владиміръ Васильевпчъ) , извіістиый въ свое вр мя дитераторъ ; роди.іся въ Ыосквз въ 1773 г. Изъ еочппеній его отд льно издаиныхъ за. Бчателыю: «Путешествіе въ полудепную Россію или письма къ пріятелямъ». Измайловъ издавалъ въ Моеквъ журпалъ «Патріотъ»; перев .іъ Шатобріапов у «Аталу»; Сегюрову «Картпну Европы» и Руссо «ГІпсьма о Ботаник ». ИзмаЙЛОВЪ (Левъ Васильевичъ), по вол ІІЕТРА Велнкаго служилъ сначала въ датскихъ войскахъ п въ 1707 г., возвратясь въ отечество каііитаііомъ, поступидъ тіз.мъ же чпномъ въ л.-гв. Преображеп&кій полкъ. Въ апр л-Б м сяци 1710 года, вторично бы.іъ по. сыланъ въ Данію, а въ 1719 г. отправленъ въ Пекинъ, въ качеств-Б чрезвычайнаго посланника для возстановленія торговлп па прежнемъ основаніп и заключенія торговаго трактата. Измайловъ выъхалъ нзъ Москвы водою 7 сентября, a 18 ноября нм лъ съ своею
Изм — Изм
—
сшітою торжеств шіыі'і п сздъ въ Покіиіъ; біагоразумпымъ свои.мъ ііоведепіемъ Излайлоиъ пріобр дъ б.іагоор.іеше тогдашняіо богдыхапа Каиъ-Сп: ігвско.іько разъ бы.п3 у ііего па ооіідахъ ; по глаииая ц .м. посо.іьстиа заключоиіе договора о roproBJli не состоялась, по пітчіііги укрьшательстііа въ Россіи ОІІІЛЫХЪ .Мупгальцевъ, оказаііііоіі медлешюстіі въ раз.межевапіи грапицъ и блаіосклоіиіаго пріе.ма ІІЕТРОМЪ ВОЛНКП.МЪ ПОсловъ иладі;льца Джупгарскаго Койтаіішіі, воевавшаго тогда съ Кигаііца.ми. Изъ ИеЕііиа Измаііловъ сыііхалъ і марта. По истумлеіііи па престолъ ЕЕАТІЕВИИЦ 1 Леиь Васіільсвіічъ былъ ііожаловапъ .маіоримъ л.-гв. Со.меішвокаго полка. ПЕТРЪ II въ П28 году пііоіізвелъ сіо въ геиералъ-маіоры, а Аинл ІОАІИІОВІІЛ^ВЪ ііидііолковиикіі того же гвардеііскаго полка въ ПЗО году. ВОЗПІІКШІЯ въ царствоваиіе этоіі I'ocydapbiiiii иойпы съ Лолі.шеіо и потомъ съ Турціею отозваліі Ызмаіілова въ армію. Въ 1734 году оиъ подъ лгБстечко.мъ С мцами разоіілъ сплыіыіі отрмдъ іфіівержеіщевъ Станііслава Лещііпсііаго, за чти иолучилъ орденъ Св. Алексапдра Heucuaro, а въ 1736 г. участвовалъ въ крымско.мъ ііоходт> подъ главпы.мъ лредводіітельствомъ граоа Miiiinxa и за оказаппую храбрость произиедеиъ въ геиералъпоручіікп. Уяеръ 13 япваря 1738 года, па 52 году отъ рожд ііія. ИзмаЙЛОВЪ (Мпхаилъ НПЕІІТИЧЪ), дворяІІІІИЪ; Тзздилъ въ 1520 г., по ішручепію царя Василія Іоатіовпча, иъ Кры.мъ для мирныхъ ииреіоиоропъ. ИзмаЙЛОВЪ (Ііетръ Иваповпчъ), Д-БИСТВПтелыіыіі таіиіыіі совіітппкь. Оиъ былъ изъ самыхъ ііредаііпыхъ людеіі Императору ЛвТРУ 111,-при которо.мъ служилъ капитаномъ въ л.-гв. 1і|)еображсііско.мъ полку. ЁЕДТЕВИНА II въ день евоеіі коромаціи отставпла Из.маіілова съ чино.мъ ііолковіінка. И.миераторъ ИЛВЕЛЪ I, желая особеіпіы.мъ обравомъ паірадіпъ върпаго слугу своего родптеля, возложилъ па пего "рдеігь Св. Аііпы; черезъ четыре дпя пожа.швалъ изъ полковішковъ прямо въ гсисралълеіітеиаіпы, а черезъ двипадцать днеіі пото.мъ (3 декабря 1769) каиалеро.мъ ордеиа Св. Ал ксаіідра Невскаго. Въ 1798 г. Изліаііловъ произиедепъ въ д Гістиителыіые таГіные совитиики и вскорі; пото.мъ уволепъ по прошеиію отъ служоы. У.м. 14 марта 1807 года. ИзмайЛОВЫ, русскіи дворяисьііі родъ. У Михаила Коіістаігпіновича Индегора былъ сыпъ Измаплъ, котораго дити н ихъ потомки приияли и.мя еіо въ родоиое ііэзваніе н еталн писаться Измаііловымп.
f —
Изм — И з м
ИзмаЙЛОВЫ, русскііі дворітсі;ііі Доиъ, произіііодшій отъ Измаила ІІрокоФІевііча Шашіова; иотомковъ его въ родословиыхъ пе показано; по какъ есть еще друіоп родъ Из.маііловыхъ , проіізшедшііі отъ Сарацыпъ , то въ иемъ п ііомізщеііы всіз Измаііловы, встр чавшіеся вт. актахъ ; нзъ ппхъ н-Еиоторые быть можетъ припадлежатъ и къ это.му роду. ИзінаЙЛОБЫ, русскіо двортіс; проіісходягъ отъ какоіо-то Шая , а во св. Ерсщоіііи Іоанпа, выі^хавшаго изъ хапскаго ікгБна къ велнііо.му князю Олегу Игоревпчу Рязапсколу (1353 — 1402). Потошш его служили русскому престолу столыіііка.мп, околыіичпми , кимпатны.міі, ііаміістііііка.мн и жаловапы были помізстьл.ми. Іізъ этого рода пзв стны: 1) Іізмаплі. (отчество пе изв-втно), котораго погомки п р і р ііи.іи пазваіііе Измайловыхъ, былъ пото.мокі. выііхавшаго въ Россію, no когда вы халъ ого предокъ іі какъ иазыиалсн, пе ШКІІСТПО. По олужба.мъ оказались съ этпмъ назвапіе.мъ сл дуюіціе, можду которымп .можетъ быть иізкоторые принадлсжатъ ьъ дпумъ другпліъ родамъ этого же пазваііія. —2) Инка (котораго нп п.мн, нн отчество п іізиБстны) былъ 1493і-.4-мъ воев. войс;і,ъ,отііравлеііііыхъ протішъ Лптоицевъ, и взявъ Мезецкъ и Серпеііскъ, прпволъ жителеГі къ прпсяг въ в рности государю п возвратплся съ большимъ ІІЛІІПО.МЪ ; въ 1503 г. отправлепъ въ войскіз въ Литву жо съ рязаііскимъ княземъ для отобраиія городовъ, прпнадлвжавіііпхъ кішзыімъ, вы хавшнмъ въ Россію. — 3) Самбулатъ Тыхіишчъ, въ 1501 г. послапъ первымъ воеводою воііскъ протпвъ Ахмодовыхъдт.теіі;Ниі;іітаИіікіічъ, послапъвъ 1501 г. вторымъ воеводою воііскъ ма улусы Ахмедъ-хаііа.—4) Стртзкало, былъ въ 1520 г. 5-мъ, въ 1521 четвертымъ, a no пореход кры.мскпмъ хапомъ Окп, показапъ шестымъ воеводою въ Рязапп.—5) Яковъ Нпкіітіічъ, въ 1540 г. — ш сты.мъ іородовымъ воеводою въ Рязапи; въ 1543 году enepua третыімъ, а посл вторы.иъ палПзстппкомъ въ Тулі;; въ 1544 г. вторы.чъ городовымъ воеводою въ Рязанп; въ 1549 г. четвертымъ воеводою иъ Новізгород-Б; въ 1557 г. съсоптября—осадпимъ воеводою въ Рязапіі.— 6) Василій Петровіічъ, въ 1543 и 1550 г.— пяты.мъ воеводою въ Великихъ Лукахъ; въ 1562 г. вторы.мъ воеврдою сторожеваіо полка уЕраііііскпхъ вопсьъ; въ 1564 третьимъ иоеводою въ Р я з а т і ; въ 1565 вторы. гь воеводою въ Дапков'Б; въ 1570 вторы.мъ воеводою сторожеваго полка тульскихъ войскъ; въ 1571 вторымъ воеводою въ Дапкові; и волтііш ому быть, по сход другнхъ воеводъ противъ пепріятеля, вторымь же воеводою сторогеваго
Изм — Изм по.іка; въ 1572 г., съ весны, показанъ поеподою въНовоси.і ;въ 1574 г. первымъголовоюуставлецья сторожей въ оериуховокомъ поход-Б; въ 1577 г.—въ дворянахъ первымъ го.ювою у дозора сторожеи шестой статыі п есауло.мъ въ іосударевіз полку, въ .ІІІФЛЯПДСКО.МЪ поход ; въ 1579 г. псрвы.мъ головою у ставлеиья сторожеп въ походБ противъ ЛііФляндцевъ; въ 1580 г. пяты.мъ воеводою въ Велнкихъ Лукахъ; — въ 1584 г. на.м стнпко.мъ въ Ш а т с к з ; въ поябри вел но е.му, по ногаііскимъ в Встя.мъ, оыть въ Шатск же вторымъ воеводою сторожеваго полка; въ 1588 г- посланъ въ Астрахаиь вторымъ воейодою сторожеваго полка плавпой р а т п ; въ 1589, 1590 г. былъ вторымъ же вооводою въ Б ъ л е в с ; въ 1591 вторымъ объ•Бзжи.мъ въ Москвіэ въ Новоцаревс Камепно.мъ город-Б во вре.мя кры.мокаго иашествія на эту столицу.—7) Андрей Иваіювичъ, съ 1-го марта 1544 г — вторымъ воеводою седьмаго большаго полна въ казапскомъ походв лугового стороною.—8) Артемонъ Васильевпчъ, съ 1-го марта 1544 г. — вторымъ воеводою ось.маго передоваго полка въ казапско.мъ походіз, Волгою. — 9) Ннкита Ниаповичъ, съ 1-го .марта 1544 г. — вторы.мъ воеводою четвсртой правоп руки войскъ въ казаиско.мъ походіз Окою.—10) Лука Иваповнчъ, съ 1-го марта 1544 г. — пяты.мъ воеводою осьмаго большаго полка въ казаискомъ поход-Б. — 11) Ти.моФей Су.мнііковіічъ, въ 1544 г. — первы.мъ городовымъ воеводою въ UpoiicKS; въ 1558 г. — вторымъ воеводою въ Діихайловіз; въ 1562 г. былъ осадмынъ воеводою въ Ряжск . — 12) Михаилъ Никптичъ, посланъ въ 1547 г. третыі.мъ провожать ногайскнхъ гостей. — 13) Иваиъ ІІваиовіічъ, съ 20-го апръля 1549 года — вти-рымъ воеводою 15-го большаго полка въ шведско.мъпоход . — 14) Яковъ Михайловпчъ, съ 27-го септября 1550 г. — третыімъ воеводою 15-го большаго полка ііъ полоцко.мъ походЗ. — 15) Нпкпта Иваповичъ, въ 1550 т. — 75-мъ головою въ полоцкомъ походтв. — 16) едоръ Михаііловичъ", послапъ въ 1550 г. 11-.мъ воеводою подъ Оршу. — 17) Иванъ Яковлевичъ, 2-го октября 1550 г. 319-мъ написанъ въ третыо статью московскихъ боярскихъ дЪтей; въ 1560 г. по отпусктз съ Сосны ооярияа князя Воротынскаго, вел по ему быть въ Михаіі.юв вторы.мъ воеводою, а оттуда послапъ въ Тулу по рыльскимъ о приход-в Кры.мцевъ вФстямъ, первьі.мъ головою при князт. Голицын въ большо.мъ полку; по роеііуски же большихъ воеводъ, ему опять указано быть вторымъ воеводою въ Михайловіі. — 18) Петръ Никіітичъ, съ сеитября 1557 г. показанъ третьнмъ воеводою въ Д -
48
—
Изм — Изм
ди.іові;; въ 1563 былъ осадпы.мъ воеводою въМихаГілов . — 19) Васпліп Пковлевичъ въ 1563 г. присланъ нзъ - подъ Полоцка въ стаиъ къ государю съ извізстіе.мъ о сдачи этого города п выходтз изъ него воеводъ; въ 1576, с ъ веспы, показанъ вторымъ въ ДапкоігБ іі еходны.мъ воеводою еъ боярііпо.мъ кпязе.мъ Голпцыиы.мъ въ правоіі рук войскъ ; въ 1577, съ апр-Бля, былъ иторы.мъ воеводою въ Діздиловп; пото.мъ велізио ему по вВстя.мъ сходиться съ другими украинскіі.міі воевода.ми и быть воеподою въ большо.мъ полку; иъ 1578г. осенью вторы.мъ воеводою сторожеваго по.іка въ Туліі; въ 1579 г. порвы.мъ головою у став.іепья сторожоп пятоіі статыі въ ЛИФЛЯНДСКО.МЪ ГІОХОд-Е; съ сентяоря — воеводою въ НОІІОСИ.ПЗ; 23мая 1580 г. приказано е.чу сходпться за р кою у Св. Антоиія п быть воеводою въ сторожеволіъ полку съ кііяземъ ГІрііі.мковымъ; вътомъ я;е году бы.гь пятымъ осадпымъ во водою въ Велпкихъ Лукахъ; въ 1581, 1582 первы.мъ осаднымъ головоіо въ С.мо.іепскі; в ъ большомъ город-Б; въ 1584 намізстиііко.мъ въ. Шатскіз; въ 1590 вторы.мъ вооводою въ Новосиліз; въ 1591 былъ осадпы.мъ воеводою въТроіщко-Сергіев-Б моиастырф во время крымскаго пашествія на Москву; въ 1592—воеводок> въ иіатски; въ 1593 головою въ Ивангородіз въ большОіМЪ город-Б; въ 1594 показанъ въ дворяпахъ; іиестиадцатымъ сидізлъ въ отвізтноіі палатБ прн цосарскомъ пос.іанник-Б; въ 1598 быдъ вторымъ воеводою въ Рязани; въ 1599 — вторы.мъ же сходпымъ пзъ Рязапп воеводою въ большомъ полку въ поход-в покрымскпмъ в-встямъ. — 20) АндреГі Яковлевичъ въ 1575 г., съ зп.мы, вторымъ воеводою въ Дапковтз; въ 1576, съ весиы, головою въ ОрлБ, откуда — сходмымъ воеводою съ княземъ Куракіпіы.мъ въ сторожево.мъ полку; в ъ 1577 показаиъ вторымъ воеводою въ Пронск п ве.гБпо е.му по в^Бстя.мъ сходиться съ другими украіііісішмп воевода.ми и быть во водоіа сперва въ передовомъ, а посл^Б въ болыиомъ. ііолиу; въ 1578 отправленъ въ Крымъ послаиіпікомъ: 1581 — т р е т ы і м ъ воеводою въ Можаііект; и оттуда съ 17-го марта въ ііоходіз па .Іитву третыі.мъ же воеводою въ большомъ ио.ікуі у городовъ Дубравны, Оршп, Keen, Шклова іі .Могплева выжегъ посады и опустошилъ окружпыя страны, а подъ Шклово.мъ разбидъ выходящую вьиазку; по возвращепіи же изъ этого похода вел-Бпо ему быть во Ржев вторымъ воеводою правоіі рукп войскъ, а поелъ по литовскнмъ въстямъ пом щ е п ъ третьи.мъ B t большой полкъ; 15 сентября 1581 г. посланъ пзъ Ржева въ Яжелбицы т р е т ы ш ъ воеводоіо
Изм — Изм
—
съ повед ніемъ, е с ш Литовцы пойдутъ осаждать Новгородъ, идти изъ Яжелбицъ въ новгородскій посадъ и быть д.ія вылазокъ; а еже.ш поіьскііі король и.іи большія литовскія воиска пойдутъ къНовгороду съиарядомъд.іястояиьп, то стоять по-сюстороиу этого города четверты.мъ воеводою большаго подка; 1-го октнбря велию ему пдтп изъ Яжелбицъ въ Новгородъ и про.мышлять.падъ пепріятелемъ вм^ст съ бояриполгъ киязе.чъ Голицыііы.мъ; въ ФевралЕ 1582 г. послапъ пзъ Новгородч протішънспрілтелеіі вторы.мъ воеводою л вой руки ВОЙСЕЪ; въ томъ же году былъ первымъ приставо.мъ у польскихъ пословъ; въ сеитябр посланъ воеводою передоваго полка противъ взбуитовавшихся ЛуговыхъЧеромисовъ, ивел ііоемусбираться съ ратііы.мп ліодь. іи въ Муроміз и ожпдать въ Нижпемъ болыипхъ во водъ; въ 1583 г. первымъ встр'Бчалъ за Дорогомііловымъ IIoльcкIIXъ, пословъ u былъ вторымъ воеводою поредоваго нолка па берегу Окн, a no сходт; съ укранііскііміі воеводами—гпервы.мъ падъ боярсішми людьміі; 21 апр ля 1584 г. отправленъ послапппкомъ къ польскому королю съ нзвСстіемъ о коичиігіз царя Іоанна Васильевича и о возшествіи иа всероссінскін престолъ царя еодора Іоашювпча ; въ 1587 послаиъ третыімъ воеводою въ Тулу, откуда ходнлъ въ большо.мъ полиу противъТатаръ третьи.мъ же воеводою; въ 1589 былъ въ Новосилыз и въ сход украинскихъ войскъ показапъ вторымъ воеводою; въ 1590 первы.мъ провожалъ царевичей іМутракпръ-Ахмода и Кумыкъ-Гирея пзъ Казани до Астрахани, гдт; елу и велТіііо было остаться вторымъ во водою; въ 1594 г. показанъ въ дворянахъ; сид лъ оеьмнадцатымъ въ отвЪтной при цеса|)скомъ послапнпк ; въ 1596, 1597, 1598 былъ вторымъ воеводою въ Черпиговіз.—21) ИваиъБольшоіі Васшьевичъ, въ стодьникахъ и въ 1577 г. показаиъ есауло.мъ въ государево.мъ полку въ ЛІІФЛЯІІДСКОМЪ поход ; въ 1584 посланъ отъ кпязя Трубецкаго къ государю съ пзвБстіемъ о разбптіи Татаръ воеводою Бездшшылъ; въ 1590 былъ посылыіы.мъ воеводою въ шведскомъ поход ; 13 января 1591 года послапъ отъ государя къ воевода.мъ съ повелізніемъ о возвращеніи воискъ, идущихъ противъ Шведовъ, п о невоеваніи съ ПОСІІІДІІИ.МИ: въ то.мъ же году пожаловаиа ему шуба въ 15 руб. за то, что прогпалъ отъ Москвы Крымцевъ; въ 1593 иоказанъ сходны.мъ воеводою въ Епифани съ княземъ ТЮФЯкинымъ въ сторожевомъ полку; въ 1594 посланъ съ войска.ми строить города па Терекъ и тамъ убитъ иа бою съ горскими народами Шевкадцамн, Ку.чыкамя и Черкесами. — 22) Степапъ Т. YI.
J —
'
Изм—Изм
Апдреевичъ, по прозванію ЕндоуръСтариченпинъ, посыланъ въ 1584 г. въ Польшу съ освобожденнымн пзъ Смолеиска лучшшш польскііми ПЛ ІІІІІ>ІМІІ; въ 1598 показанъ вторы.мъ головою въ Рыльскіз; въ 1601 — вторымъ объ'Бзжп.мъ въ Ыосквіі длн охранііости отъ огпен за Яузою, въ деревянпо.мъ город . — 22) Артемій Васпльсвпчъ, въ 1593 г. показапъ головою въ Лпвиахъ прн князт; Хворостпітігіі для раз.мііііа съ крымскими посла.чи; въ 1597', 1598—вторы.мъ въ МиханловБи сходнымъ воеводою въ большомъ полку украннскихъвоГіскъ, а въ 1599 г. въ передовомъ полку съ княземъ Татевымъ; въ 1600 г. былъ въ С.молеискіз іоловою при кпязТз Долгоруномъ у строепія города; въ 1601 н 1602 г. вторымъ воеводою въ Б лгородБ; въ 1604 г. вторымъ годовою въ большомъ полку въ Рязанн; въ 1605 г. по^ жаловапъ въ думпые дворяпе п соколыіпчіс; 8 мая 1606 . на сватьбв І"ріішкіі Разстрпііг и Марнііки СИДТІЛЪ вторы.чъ за яства.мп; въ 1607 г. послаиъ къ Козельску первымъ воеиодою войскъ протпвъ буптовщиковъ, и узпавъ объ оставлеипыхъ подъ Калугою пушкахъ поспБшилъ пхъ взнть, чтобъ пе достались зло'д н.мъ, и отвезъ ихъ въ Мещовскъ, а подъ Козельско.мъ разбплъ бунтовщичыі воыска ц пожаловапъ за то въ околміичіо; 17-то январл 1608 г. въ бракосочетапіе царя Василія іоапиовича съ КІІЯЖІЮГІ Буйносовой, ходилъ вторымъ передъ государемъ; въ томъ же году посыланъ къ содержащимся подъ стражею Полякамъ; въ 1609 г. посланъ т р е г ы ш ъ отъ государя изъ Москвы па вст|)і;чу противъ Поляковъ н буіітовіцпковъ, шедшихъ на помоіць кры.мскііімъ войска.мъ , для соглашенія съ началыінкаліи и х ъ , какъ м.мъ д-Бйствовать; въ томъ жо году пожалоианъ въ дворецкіе; въ ма 1610 г. отправлонъ третнимъ воеводою въ Серпуховъ; въ 1611 г. собнралъ войска во ВладимірБ па момоіць отечсству протпвъ Поляковъ и п і.м-Бііниковъ, іі сог бравъ, пришелъ ьъ МОСКІПІ, сталъ у Тв.еі> скихъ воротъ, гд В»ГБСТБ съ другимн воеводами прогпалъ вышедшнхъ протішъ вихъ ІІоляковъ въ Кро.мль и овладіілі. въ Било.мъгороді; круілою башнею и Яузскн.ми воротаМИ, а потомъ ВСБ.МП вороталіп Біілаго-города, побіівъ .мпожество ІІолякоиъ п ІІІІМІІІПІІІКОВЪ; въ 1612 г. по пришествіи кпязя Пожарскаго и по совершенпр.мъ разбитіи 25-го августа польскихъ сплъ, онъ взялъ 22-го октября прмступомъ Китай-гоііодъ, и пріиіудя враговъ сдать Кремль.очистилъ Москву огъ злод епъ; in. 1613 г. показапъ осьмііадцатымъ при избрапіи царя Мііхаила содоровича иа всероссіііскііі прв4
Изія — Изм
'
сто.іъ; '2-го Феораля 1615 р. стон.іъ у сказкн Goярстііа кпязю Іобаіюву; вь этомъ же году бьиъ у государя за сто.юмъ и ізздидъ съ іосударемъ иъ TpoiiUKO-Ceprieui. моиастырь; мъ 1616 году былъ ііазпачспъ ка.іужснимъ ііамізстііішо.мъ и поелаиъ третьи.мъ пос.іомъ ш съ здъ у С.моленска съ польскпми ііос.іа.мп д.ія постаіши.іеиія мпра; въ 1617 г. явля.п. аиг.іійскаго поо.іа и былъ за царскимъ сто.іо.мъ при угоіцепіи англіііскасо и датскаго пословъ и крымскііхъ лослаііііпкоиъ, также въ селахъ Руоцовіз и ВОЗДІІІІЖОІІСКОМЪ ; 8-го іюября являлъ государю персидскаго посла; въ 1618 г. быль пвраы.мъ воеводою въ МОСЕВ у водяиыхъ Ііерсеиевскпхъ воротъ; І-го октября отбилъ отъ стол і ц ы приступаишаго мольскаго королевича; ІІОСЛІІ того былъ иосданъ въстапі. Владислава, а 19-го иоября въ село ДБиуіііпо третьимъ иосло.мъ иа съиздъ съ ііольскими посла.мн, гд и ааключпли миръ иа четырпадцать съ половиною л тъ, всл дствіе чего отправлепъ въ ІЗязьчіу третыімъ для размвпа плЕппыхъ и іірпіштія отъ Поляковъ находившагося у нихь въ іілъііу отца государева.митрополитаФпларета ІІіікптігіа; въ 1620 г. стоялъ у сказки боярства жвязю Троекурову и въ этолъ жо году ішаіанъ вторы.мъ воеводою въ Лстрахапь; въ 1625 г. являлъ гоеударю кіізылбаіискаго посла ц былъ за царскн.мъ столомъ прп угощеиіп его: въ то.мъ же году отправлонъ по кры.мскимъ и стямъ въ Валуйку; 25-го декабрн былъ у госу4 а р я за столомь; 5-го Февраля 1626 г. при браЕосочетапіи царя Миханла еодоровпча съ д щццею Евдокіей Лукьячовпою Стртяішопоіі ходплъ чотвертымъ иеродъ государОі Ц.; въ 1627 г. оставленъ третьимъ видать Москву B'b государево отсутствіо въ Троицо-Сергіевъ монастырь и былъ за царскимъ столомъ въ ііатріараиеіі ъельъ;въ 1б28г.являлъгосударіо туроцкаго посла; 2-го мдя былъ на крестшіахъ царев« ы Пелаг и Миханловны и у Николы па Угр1>шЕ; въмат; 1629 г. no рождеіііи царевичаАлексія Михаиловпча — на Граворонахъ, а 27-го іюия былъ въ Тайнинско.мъ у государя за столо.мъ; 28-го іюля и 1-го августа оставленъ вторы.мъ въ Москвіі въ государево отсутстиіе въ ПОВОДТІВІІЧІН и Сіі.моііовъ мопастыри; 24го септября быдъ у государя за столо.мъ въ сеJ U Вздвпжепсколіъ; 27-го въ Тайшшскомъ и іб-гвавгуста 1630 г.; въ этомъ же году являлъ іоіударю французскаго и турецкаго поеловъ и посланъ въ Валуйку для размина съ кры.мскііми гоіщамп; въ декабр являлъ государю іоллаидскихъ пословъ; 17-го марта 1631 г. въ и м я ш ш ы царсвнча Алоксія Мііхайловича въ СІОЛОІІОЙ паллть, въ всрбіюе воскресеньо въ
і
—
Изм — Изи
патріаршей столовой кель , 10-го мая, 8-го и 12-го сентября въ столовой палагь, 10-го окт. въ ССЛЧІ Вздвижоііско.мъ, 16-го въ Тайнішско.мъ, 6-го декабря, 2-го .і.евраля и 1-го апр-вля 1632 г. оылъ въ столовоіі ііалагі; у государя за столомъ; 15-го мая являлъ государю въ золотой аалат шведскаго посла; 4-го іюпя пазначенъ вторымъ воеводою въ походъ ЕЪ Смолеиску; 25-го іюля былъ у гссударя за столомъ па отнускіз въ походъ противъ ІІолнковъ ; въ 1633 г. пожаловаиъ золоты.мъ за взятіе Дорогобужа; въ Фовралі> былъ вторы.мъ воеводою воііскъ при разГштіи 3,000 н взятіи въ плізчъ 320 Поляковъ, шедшпхъ кі> С.молемску; ум. въ 1634 г.—23) Василій Аидреевпчъ въ 1593 г.—годоиош ііри ВООІІОД Пл щеев-Б въ поредовомъ іювгородско.чіі полі.у, въ походт; противъ Шведовъ; въ 1598 г.— первы.мъ подрыидою у рыиды большаго государева саіідака въ серпуховско.мъ походь покрымскп.мъвТістямъ; въ томъ же году былъ осадпы.мъ головою пъ Дапковс и сходныліъ воеводою въ большомъ полку; въ 1599 г. ііазпачоиъ вторымъ вооводою въ Рязань.—24) Инапъ Мепыион Васильевпчъ, въ 1594 г.— въ плБну у Турокъ, но когда, гд н какъ въ пліліъ попалъ и освободплся изъ пего, п сказаію; въ 1606 г. — въ дворяиахъ и 22-мъ СОВБТІІПКО.МЪ въ мопьшо.мъ СОВІП-Б; 17-го яииаря 1608 г. въ бракосочетапіо царя Василія Іоаііповііча оь княжпою Вуііносоиой — яселыпічіідіъ п шелъ вторымъ у княжяипыхъ саиеіі; въ 1613 г.—столі.іпікомъ н иазиаченъ іідтн нзъ Владп.чіра въ Воронежъ вь сходъ кь боярипу кипзю Одоевско.му протіівъ бунтовіцнковъ; въ 1625 г. — первымъ прц строопіп Можаііска; 5-го Февраля 1626 г. въ бракосочетапіо ДІихапла еодоровича съ д вицею Іівдокіеи Лукьяііовною Стртзшн воіі былъ 40->іъ въ ііот.зд ; въ 1629 г. — вторыдіъ судьею въ разбоііномъ приказіі; у.м. въ 1630 г.—25) Мепышікъ (пи іі.меші, mi отчоства ие сказапо) въ 1598 г. — губііыдіъ старостою въ Хол.мі;.—26) 'Іи.мов іі Василі.евіічъ, въ 1598 г. — поддатнемъ у рыііды государева копья въ серпуховско.мъ походтз по крылскимъ вистямъ; въ 1606 г. рындою съ государовою рогатнной въ тульско.мъ поход протпвь бунтовщиковъ; въ 1614 г. — въ столыіикахъ; прислапъ изъВроііііицъ отъ князя Трубецкаго къ государю ііросііть позволонія отстуіпгіь; въ 1616 г. посланъ вторы.мъ воеводою въ Ирославль, а огтуда — къ Ыуро.му нротнвъ Лисовскаго; въ 1618 г. вь Ливнахъ, а въ 1620 г. былъ первы.чъ воеводою въ Лрза.маси; 5-го Феврадя 1626 г. въ бракосочеташе царн Мпханла содоровича съ д внцою Евдокіои Луьья-
Изм — Изм
—
иовною СтрСшиевой, шелъ деиятымъ зацарпцыиыми сапямп; въ 1632 и 1633 г. — вторымъ судьею на казешш.мъ двор-в у бо.іыиой казпы; съ 24-і'о ію.ія того же года — первымъ воеводою у Яузскихъ воротъ д.ія охрапііостіі отъ нашествія Крымцевъ; б-іо сент. 1633 г. послаяъ государемъ подъ Смоленскъ къ боярпну Шеину і ъ міиостивы.мъ слово.мъ; въ 1640 п 1641 г. — воеводою въ Сиіяжскі;.—27) Пванъ Мпхайловичъ, въ 1606 г. —рындога въ МОСІІВТІ ири Грпшк Разстрііі-в.—28) Артомій Савлуковпчъ ІЪ 1606 г. — въ двормиахъ Новгородской десятипы, Деревской пятипы; въ 1634 г. головою падъ казака. ш въ смолепскомъ іюході; протпвъ Іі.иляковъ. — 29) Н и к и т а , оылъ въ 1607 году воеводою въ воискахъ протпвъ бунтовиуіковъ, па бою взятъ пмп въ плтзпъ II убитъ по приказуса.мозвапца 1Іет|)уші;и въііутивлЕ. —30) ВаеііліиЛртемьевичъ, 17-гояііваря 1608 г. въ бракосочегамі царя Засилія Іоаниовича съ КІІЯЖНОЮ Ііуііпосовои несъ первымъ обручалыіыя сиъчп; 24-го мая былъ рыцдою ири ііредставлеиіи государю польекихъ пословъ; въ 1613 г. — въ стольпш.ахъ п ЗІ-.мъ нри пзбраиіп царя Михаша еодоровича па всероссійскій престолъ; 19 го соптяоря 1624, въ бракосочетаніе этою государя съ каяжной Долгорукой оылъ трпдцать шостымъ въ гю•Бзд-Е; въ томъ же году послапъ въ Краиивііу осматривать сторожевоіі иолкъ; въ 1632 показанъ въ походЕ ЕъСдіоленску противъ Поляковъ, а въ какоГі должиостп пе сказаио; ум. 1633. — 31) Апдреіі Артемьевичъ, былъ рыіідою 24 імая 1608 г; прп ііредставлеиіи гооударю польскпхъ пословъ, а въ 1621 крымскаго ііослапппка; 19-іо септнбря въ бракосочетапіе царя Мпхаила еодоровііча съ кішжіюю Долгоруііоіі показанъ трпдцать седьмы.мъ въ іюІІЗДІІ; 23 мая 1643 оылъ воеводою въ Сургуті; и т а я ъ умеръ. — 32) Михаплъ, въ стряпчихъ, аііъ 1613 показаііъ шестьдосятъвосьмымъ пріі изораіііііцаряМихаііла еодоровпча иа всеросСІІІСКІІІ престолъ. — 3 3 ) Мат ей Тимо еевичъ, въ 1620 былъ рындою прп представленіп государю крымскаго посла ; пъ 1623 въ стряпчихъ показаиъ пяты.мъ въ погізди па сватьбф царевпча .Мііхаіілы Каибулича н Д-БВІІЦЫ Anпуиовой.—34) Петръ НІІКПТІІЧЪ показанъ въ стряпчихъ; 19 септября 1624 въ бражосочвтаніе царя Мііхаила еодоровича съ кпяжішю Долгорукой третыімъ п 5 Февраля 1026 во второе бракосочетаніе этого государя съ д-БвиЦею Евдокіеіі Лукьяповпою Стрізшііевои, вторымъ устплалъ пути отъ Граяовнтоіі палаты до Успепскаго собора.— 35) Ссмеігь Артемьивіічъ, въ столышкахъ п 5 Февраля 1626 въбра-
51 —
Изм—Изм
косочетаніе царя Мііхаила еодоровпча съ д-пвицею Евдокіей Лукьяновиою Стр шневоіі показапъ тридцать т р е т ы ш ъ въ по-Бздтз; въ 1632 былъ въ смолепскомъ поход противъ Поляковъ, а въ какой должпостп не сказано; 24 ФОвраля 1633 прислаиъ изъ - по.дъ С.молонска отъ боярииа Шепна п околышчаго Измайлова съ изв стіемъ къ государю о разбнтіи шедшнхъ къ Смолепску трехъ тысячъ и о взятіи въ пл иъ 320-ти Поляковъ и Ліітовцевъ; 1 мая 1645 г. показанъ воеводою въ Яблопоиіі; въ 1646 г. ходилъ изъ Яблопова въ сходъ къ столышку князю Хилкову противъ Кры.мцевъ, которыхъ, разбивъ на Городепсктз, въ Рыльскомъ уВзд , выгналъ пзъ Россіп; 6 дег.абря переведепъ пзъ Яблоиова въ Курскъ третьіі.мъ воеводого передоваго полка, откуда отпущеиъ въ І\{оскву,; въ 1648 показапъ втоііы.мъ воеводою въ Казаии; 26 апр ля 1654 послапъ пятымъ въ Брянскъ сбираться съ ратиымп людь.ми п ВОЛ-БНО е.му, собравшись пдти къ Рославлю п другимъ польскимъ п лптовски.мъ города.мъ; въ іюлі; оиъ былъ пятымъ при взятіи приступомъ Мстііславля, а в ъ августіз—при разбитіп гет.маиа Радзивилла и прй взятіи Шклова: въ октябрф показапъ осьмымъ вооводою' при взятіи Дубровны; 8 ноября пожалованъ въ Вязь.м-Б въ околышчіе; въ яішаръ 1655 посланъ четвертымъ нзъ Вязыіы въ Бряпскъ сбпраться съ ратными людь.ми; въ сонтяоріз былъ четверты.мъ воеводою прп ВЗЯТІІІ Слошідіа, Mupa, Клецка, Мыша п Сталовича; 29 априля 1656 былъ у государя за столомъ въ столовой палат , въ Москв , a іюслт; стола пожаловапы ему за службу золотая атласпая шуба и пріібавлепіе къ окладу, н въ то же время былъ у руки гоеударя на отпускт; въ Новгородъ, ГДІІ велізію ему собраться съ ратпылш люді.ми и идтн протнвъ іиведскаіо короля; въ августі; послапъ изъ-модь Юрьева ііротіівъшедшихъ ііепріятелеіі, которыхъ разбплъ п мпогпхъ взялъ въ ПЛІІИЪ, НО самъ былъ рапепъ въ этомъ бою п для того отпущепъ въ .Москву; 27 ноября 1658 стоялъ у сказкіі боярства Салтыкову; 21 Февраля 1659 послапъ воеводою въ Нпжніи; умеръ 7 января 1674.—35) Діі.міітріП Васпльевичъ, въ1628,1629 1630 и 1631 г.показаііъвторымъсудьеювъііриказті большоіі казпы; въ 1634 убитъ набою съ Иоляка.мп подъ С.молоискомъ. — 37) 1]і)Око<і>ііі Хрисаи овичъ, съ 1629 по 31 мая 1631 былъ воеводою въ ІЮ.МСИІІ. —38) Мпханлъ Тимо еевичъ — въ столыіикахъ 16, 17, 18 яиваря 1648 г. вв бракосочетаніе царя Аіексізя Махаііловича съ д-Свицею Марьей Илыіііпшііою Мнлославской пог.азапъ вторымт» для пошсиія
Изм — Изм
52
пить бояра.мъ въ бо.іьшой государевъ сголъ въ Грановитоіі палагв; съ 19 августа 1656 по9 мая 1659 г.былъ воеводою въ Тар-В; 13 января 1662 послапъ во Владиміръ сбнрать ратііыхъ людей и велъио ему идти съ ннми въ С оскъ къ боярину князю Куракпну. — 39) Петръ Тимо еевпчъ, въ столыіикахъ, a 16,17, 18 января 1648 въбракосочетаиіецаряЛлексія ДІихайловича съ д віщею Марьей Ильинишною Мнлославской показаиъ пятымъ для пошенія шіть боярамъ въ кршіои государевъ столъ въ Граповптой палатіз; 26 октября 1648 смотрізлъ вторымъ пъ кривой государевъ столъ въ Грааовитоіі палатТ;; 20 іюля 1654 прпсланъ отъ боярипа шіязя Труосцкаго въ стапъ къ государю подъ С.лолонскъ па Д впчыо гору съ ш в стіомъ о взятіи у Поляковъ прііступомъ Мстнславля; 19 Февраля 1662 былъ головою третьей сотпм столыіиковъ па встрич-Б шведснпхъ пословъ за Зомляны.мъ городомъ; былъ трстыімъ рындою въ б ло.чъ платьв при продставленін государю въ Золотоп палат шведскаго посла 18 сентября и 15 ноября н здилъ къ не.му со столо.мъ отъ государя. — 40) Алексапдръ Тн-, .мо еевичъ показанъ въ стольникахъ; 26 октяоря 1648 смотр-Блъ вторы.мъ въ большой государевъ столъ въ Граиоиптой палат ; 1650 былъ воеводоювъ Рымк ; 18 октября и 15 ноября 1662—вторымъ рыпдою въ бізломъ плать прп представлепіп госуда[)Ю въ Золотой палагБ шведскаго послапника. — 41) І е в ъ Тимо еевичъ, съ 31 мая 1652 по августъ 1655 былъ во водою въ ВерхотурЫз; въ 1656 показанъ въ стольникахъ; 25 августа ему было прпказаію быть подъ Юрьевы.мъ вь товарищахъ боярнпу киязю Трубецкому; въ октябріз былъ четверты.мъ воеводою гіри взятін Юрьева и при разбіітіи Шведовъ, шедшихъ ііа выручку этого города; 2 ноября опредізленъ воеводою въ Юрьевъ. — 42) Петръ Андреввичъ, съ 1653 no 19 августа 1656 былъ воеводою въ Пелыміз'; въ 1662 показапъвъстолыіикахъ; ІЭфевраля— головою третьей сотни стряпчихъ па встртзч-С шведскихъ пооловъ заЗемлянымъгорододіъ; 1 іюля 1663 г. былъ третьимъ воеводою въ С.молеіісісВ; въ 1668 посланъ воеводою съ воііскамп къ Барышполю, Вороіікову н Барышевк . — 43) Степаиъ Степановичъ, съ 17 мая 1664 по 1 сентября 1667 въ Тар-в, а 2 м а я 1678 по 6 мая же 1680 показапъ воеводою въ Пелыми.—44)Матв иПетровичъ,показаііъвъокольн п ч і и ъ ; въ 1677 въ воскресепье омпнон иедслп былъ въ ходу изъ Успенскаго собора, а при царяхъ ІоаивТ) н Петр Алекс евичахъ показапъ одііііиадцатымъ въ околышчихъ. — 45) Иларіоиъ — въ ду.мныхъ дьякахъ, въ 1677
—
Изм —Изм
показапъ въ стр лецкомъ п р и к а з * . — 46) Андрей Петровичъ, сначала служилъ комнатнымъ стольникомъ при цар Іоанпіз Алексиевич , потомъ поступилъ къ Петру Алексъевнчу, который отправилъ его въ чужіе краи учиться разпымъ языкамъ и паукамъ; въ 1700 вел ио тзхать ему въ Данію въ званіи посла, a 1701 года въ Пруссію поздравить Фридрпха I съ прііпятіе.мъ королевскаго достоппства и СЕЛОІІИТЬ его къ при.миреііію Россіи со Швеціею; возвратясь 14 сентября изъ Потсдаіма въ Копенгагенъ, опъ оставался тамъ въ прежнемъ зваиіи по 6 декабря 1707. Здтзсь напялъ онъ въ русскую службу мпого матросовъ и мастеровыхъ, протестовалъ противъ мира, заключеііпаго королемъ польскимъ съ Карло.мъ XII, и умилъ сохрапить къ себтз расііоложепіе обиихъ доржавъ. Фрпдрихъ IV ВОЗЛОЯ;ІІЛЪ па нвго ордепъ Датіеброга. ПЕТРЪ ВОЛИКІН оставилъ его въ достоинствіз блпжняго столыіпка, пожаловалъ нам с т і т к о м ъ суздальскимъ, и въ 1709 г. велізлъ находиться при малороссійскомъ готман-Б Скоропадскомъ для управлоііія двладіи оъ общаго съ ннмъ сов та, а в ъ т а й п ы х ъ статьяхъ поручилъ неослабно смотрізть за поступками гетмана, старшшіъ и полковниковъ, узнавать кто изъ иихъ и казаковъ прнверженъ къ государю п какого достоипъ уряда; сверхъ того Измайлову были подчішеиы пізхотные велпкороссійскіо полки, находпвшіеся прежд при Мазептз. Въ сеятябр 1710 оііъ былъ отозваиъ въМоскву п за побіігъ изі>УкраГіныкнязя Впшнсвециаго удаленъ въ деревпю, гд и умеръ. Извгвна. Если кто, давъ друго.му лицу обізщаиіе или обязательство служить ему візрно, перейдетъ между-гБ.мъ на стороиу его враговъ, то этотъ поступокъ называется пзм ііою. Въ нашей славянской Библіп слово пзмъна зпачитъ перемъпа,іізм неніе (аХХоіoatg пс. LXXVI. 11), залі на , оы г/пъ, искуппте.шсая жертвп. Въ пс. XLV1II, 8, читается: бритъ не избавптъ: изба итъ ли челов къі1 (съ свр. челов къ оттодъ не освободитъ Gpuma) ие дастъ (т. е. челов-Бкъ) Богу измъны {і&Хав/іа, умилостіівіітельная жертва) за ся (avtov за иего, т. е. за брата).. Мат . XVI. 26. чтд дастъ челивъкъ измъну {а таЛЛаура за.м на, выкупъ) за свою душу? Изш-вна государственная. ІІо д-Бйствующему нынБ въ наше.мъ отечеотвіі уложенію, государствешюю изм-Бпою прпзнается: 1)когдактолнбо умыслптъ передать государство или какую-либо его часть другому государю нли правит льству; 2) когда русскін подданный 6удетъ возбуждать какую-ліібо ииостранпую дер-
і
Изм — Изш
—
жаву ъъ войп ІІЛІІ пны. ъ непріязненны.мъ дійствіямъ протпвъ Госсіи, пли съ тБмъ же нам репіе.мъ сообщать іосударственпыя тайиы ііностраііпому правительству; 3) когда опъ въ военное время будетъ способствовать неяріятелю въ воепныхъ нли друпіхъ праждебиыхъ дийствіяхъ протпвъ отечества или противъ союзшіковъ Россіи, участісмъ въ этихъ д-Бйствіяхъ, или же COIS-БТОМЪ , открытіелъ тайнъ, илп сообщеніемъ другпхъ иакихълибо СВ-БДТЗІІІЙ , щи будетъ стараться препятотвовать успихамъ Россін, или ея согозііпковъ н вособешюсти. если опъ Еакимъ 6ы TO mi было образо.мъ передастъ нопріятелю городъ, жр-Бпость иліі другое укр пленное м1>«то, или же моргь, арсеиалъ, пли корабли, или другія .морскія или р чныя суда, пли же съ умысло.мъ дастъ захватить отрядъ вонскъ, или другую команду, воіінскіе запасы и сиаряды, сооощитъ непріятелю планъ кр пости , "порта , іавапи , арсепала , укр пленнаго пли ипаго стаиа (лагеря), тахъ мъстъ, гди пронсходятъ военныя дішствія; дастъ св д иіе о расположеши u двнж иіи войскъ, о состояшп арміи п другихъ средствахъ нападенія или оооропы; будетъ возбуждать рус«кія или союзныя съ Россіею вонска къ иеповііповенію или возмущсиію: оудетъ стараться поколебать в^Брпость поддапныхъ оя ііли же союзныхъ съ нею доржавъ, принявъ оть иепріятеля возмутителыіые машіФесты или объявлеиія, будетъ расирострапять ихъ въ Россіи нли въ оиластяхъ ея союзииковъ; въ распространяемыхъ имъ сочнііеіііяхъ будетъ утверждать мшшыя права другой державы на какую-либочасть ооластей имгіерііі,будетъ набирать людей для непріятельскихъ воііскъ, самъ переіідетъ въ ряды ыопріятелеіі, вступивъ въ службу ипостраішой дер;і;аиы, хотя н прежде разрьша ея съ Россіею; будетъ noслъэтогоразрыва участвовать въ ея воеиныхъ противъ Россіи или другихъ враждебныхъ еіі дъйствіяхъ; будетъ доставлять иепріятелямъ, илн готовить, или храиить для нихъ оружіе, деньги, СЪТІСТІІЫ и друііе припасы, или другія какія - либо пособія; будетъ принпмать къ сеоъ, сопровождать, или укрывать непріятельскихъ лазутчиковъ (іппіоновъ), или отряды ихъ воііскъ, отправленпыхъ для рекогносцированія, ii.hi же давать пмъ въ чемъ-ли6о помощь, или и са.мъ сд лается пепріятельскимъ лазутчикомъ; 4) ногда дипломатическій или другой чиііовшікъ,уполііо.моченныпна заключеніе трактата съ ппостранііою державою, употребитъ съ умысломъ это дов ріе въ яввый вредъ для отечества; 5) когда русскій под-
53
—
Изш — Изн
Лаііныіі похититъ пли съ умысло.мъ пстрсбіпъ, или повредитъ какого бы то пи было рода акты или документы, долженствующіе служить доказательство.чъ правъ Россіи пачто-либотребуемое отъ пиостраннон державы, пли паоборотъ ипоетранною державою отъ Россіп. Впновные въ государствепноіі измімгс, а равпо и прииявшіо въ томъ завидомо какое-либо участіе пріиоварііваготсякълишепіговстзхъправъ состояній и сімертной казпи, и въ нізкоторыхъ особеппыхъ обстоятельствахъ коііФііскаціп всего родоваго п благопріобрЪтеннаго п.мущества. (Улож. о Наказап. ст. 275 — 277). За измтзну, какъ за государстиеііноо преступленіе, полагается смертпая казнь во ВСЕХЪ почти существующихъ государствахъ. По древпимъ законамъ царства Польскаго, изм нннкъ, б жавшін въ попріятельскоо государство, лишался чести и іі.м нія; д ти и жеііа пздПінника, не зпавшія объ йзМФн ', не теряли только своего собствеинаго іі.миііія или получсннаіо отъ из.м ііпііЕа по заппсп до совершеиія іізмізііы; пойманный лишался жизни. Изю-вритель наклопенія (Klisiomelrum, отъ словъ хХіоія, склопеиіе и /xir^ov, м ра), орудіе, опредтзлнющее ііаправлепіе таза въ отпоіпеніи ко всему т^Влу. Изнасиловавіе; прппадлежитъ къ числу уіоловныхъ престуіілепій (с.ч.). Д-Бйствующсо въ нашемъ отечеств «Уложепіе о Наиазапіяхъ Уголовныхъ и Испрапителыіыхъ» разлпчаетъ два вида этого преступлешя: 1) растлт;піе дивицы, педостпгшеГі 14-л1)Тііяго возраста, и 2) пзнасиловапіе и.мііющеп болііо 14 л тъ отъ роду д вицы пліі жепіцпны. Виііовпыіі в7. этомъ преступлеиіи подвергается ліішепію всвхъ правъ состоянія и ссылк въ каторжпую работу:въ первомъслучаіівъ і;р15ііостяхъ, а во второмъ па заводахъ, а если оиъ пе изъятъ отъ иаказапій тіілесііыхъ — » паЕазамію плетьми черозъ палачеіі въ оііредіілеііпой для каждаго пзъ этихъ видовъ престуіілепія мізрі;, съ наложеніемъ клейлъ. Въ ііазгіачеііін степени н м ры наказапія прііпіімаются вт. соображеніо какъ обстоятельстпа, сопровождавшія преступпое д ло, такъ н возрастъ и степень образовапія вііповнаго н са.мыя Btроятпыя посліідстпія преступлсиія для сдізловшейся жертвою его сластолюбія. Если подвсргіпаяся изнасііловапію д-ввица пе имііетъ средотвъ къ суіцествоваііію, то по требовапію ея, яли ея родителей, или опекумовъ діілаются расиоряжеиія для обезпочешя содержатіія ея прнличнымъ состоянію ея образомъ до выхода въ замужство , иа счетъ іиПЯіія, остав-
Изн — Изк
— S [ —
шагося ПОСЛТІ .шшовпаго. Наказаніе, опредт;.іенное за изі!аси.іованіе, возвышается одною стеііепыо (см. НаказанІЯ): 1) когда нзііаси.іоваиа жеііщппа, состоящая въ за.мужстві;; 2) когда изііасіиоианііая оы.іа для этого npoTimb во.іи и.іп оГі.иапомъ уведепа и.ш увезепа; 3) когда іізиасіі.іовапіе было сопровождаемо побоя.мн илн другн.мп истязаиія.ми; 4) когда опо у т п е і і о иадъ лицо.мъ, приведеинымъ въ состояпіе иозпамятства илп пеистовственііаго сна са.мимъ паснлующііімъ илп по его распоряжепію; 5) коіда изііасиловапіе учционо опеиупомъ, попечителеяъ влп наставникомъ изнасплованноГі д пицы или женщины, ІІЛИ с.мотрителе.мъ тюрьмы или другаго заведеиія, въ когоромъ она содоржалась, или вообще лицомъ, П.МІІВШПЛІЪ какую.шбо no зваыію его ш и по осооымъ обстоятелі.ства.мъ надъ иею и.іасть, пли же врачо.мъ, въ то вре.мя ее пользонавши.мъ; 6) когда изнасилованіе учинепо крспостпы.мь или иаемиьпіъ служителе.мъ са.моіі іізпасилованной пли лужа ея, или родит лей, ИЛІІ опекуновъ и восиитателей я ; 7) когда жизпь іізнасилоиаипой была угрожае.ма ш і і подвергалась опаспости. Наказаніе усилипается еще въ высшеіі степепіі. еслн послТздствіе.мъ изнасіілоцаііія была смерть іізпасиловапной.За похищепіе дивпцы или женщипы т> на.мърепіи іізиасиловать ее, виіювный подііеріастся наказапііо за покушеше на преступлспіе (с.м.). еслн онъ толысо по независ ишіімъ отъ него оостоятельствамъ пе усптзлъ соверІІІПТЬ преступленія. Если же ВПГІОВНЫІІ отстушілъ отъ преступнаіо пам ренія по собствеиному убиждеиію, или уб жденіямъ похищеиноіі, то онъ подв ргаетсязаключепію въ тюрьм на вре.мя отъ 3 до 6 .м сяцевъ, или аресту иа вре.мя отъ 3 недт.ль до 3 мъсяцевъ, смотря по обстоятельства.мъ, увеличивающнмъ пли у.мепьшающіімъ внну его. За похищеніе же дізвпцы илн жеіицимы противъ ея воли съ і Влію восполі.зоваться ея слабостію нли обольстить ее, или жетолько гласностіютакого поступка повредпть ея чести, виповный подвергается заключепію въ смирителышмъ ДОМІІ: еслц похііщеііпая была діівнца или вдова — на вре.мя отъ 6 м сяцеиъ до одного года, а ссли она состояла въ замужств или была сговорена съ други.мъ— иа вре.мя о т ъ 2 до 3 лЪтъ, съ лишеіііемъ въэтомъ посл днемъ случа-Б никоторыхъ особениыхъ правъ u преимуществъ. За оболыценіе пе состоящей въ замужствт; торжсственны.мъобііщаніемъна нейжеііпться, виновныіі, еслп пс іісполнитъ своего обищаиін, подвергается лпшенію особенныхъ правъ н преіімуществъ н заключенію въ смпрптель-
Изн - Изн
ио.мъ доміз иа вро.мя отъ 2 до 3 л тъ. Еслн ж& несовершешіолізтііяя д вица оболыцепа и ооезчсщепа оудетъ опекуіі9-мъ ИЛІІ ппы.мъ лицомъ, им ющіпіъ надъ пею надзоръ, то виІІОВІІЫІІ подверіается лишеііію вс-Бхъ правъ состоянія и ссылкъ на житье въ губсріии Томскую илн Тобольскую^ съ заключепіе.мъ на вре.мя отъ 1 до 2 лътъ, или, если онь не изъятъ отъ паказаніи т леспыхъ — наказанію розга.ми и отдачтз въ исправителышя арестанскія роты гражданскаіо в домства, па ' время отъ 2 до 4 Л І І Т Ъ . ЭТО наказаі]іе(см.)усиливается дву.мя степеия.мп , есліі виновный слуіа кріііюотной или паемный. Всіз дііла объпзнасііловапііі, растлтіиііі, похііщенііі и обольщепіи иачпнаются неішачекаііъпожалобамъ са.моіі изпасилованной, илп растл-Бнпой, илн же ея родителеп пли другихъ лпцъ, no зваіию своему обязапныхъ ші ть о неіі попеченіе.
Изнурительная лихорадка (Febris heclica), образуетея послтз воспалительиыхъ и другихъ лихорадочііыхъ боліззней, нер дко отъ раздражепія головпаіо и спиниаво мозга, особенио тогда, когда эти боліізніі вътечепіи своемъ ІІСТОЩИЛП и разстропли жмзненныя сіілы.. Она обнаруживается сліідующіі.ми приііадками; больпые жалуются только на слабость и чувство жара, который всегда появляется в ъ ладоиБ рукъ н ііодошви н о г ъ ; на щвкахъограипченный румянець ; саліыіі цвізтъ л і ц а из.ч няется отъ малФйшаго душевнаго и ТБлесиаго влітіія ; аігучііі жаръ расмрострапяется no всему тВлу; кожа сухая; пульсъ оольшею частію ускоренъ, иногда тиердовагь, но ускореиіе ііу.:ьса замътнізе въ полдеиь и по- ' слі; обііда; къ вечеру является потъ; моча краспая, ііри отсти вид нъ осадокъ, а вверху плаваеіъ жиръ, которыіі является оть раствора жнра въ почкахъ; появляется общее истощепіе; лицо страждущпхъ худиетъ; иосъ заощряотся; ілаза впалы; оказываются сцнія кольцы вокругъ глазъ ; иертздко мрнсоедипяется иопосъ, молочпица, иііогда іі тихій бредъ.Въ діэіетпческомъ отношеніи приличвО' прохладное содержаніе воздуха н осторожное возбуждепіе силъ; всліздствіе упадка уподобителыіаго процесса, необходимо ішташе (}рганизма, Еакъто: животная студень, коровье пли козье молоко съ зельтерской водою; есдц попосъ, то растителыіые слпзпстые отвары; салеппъ, саго, бульонъ II легко-питатедыіов жаркое съ иеболыші.мъ количествомъ вина. Йзнурительнаялихорадка (Marasmopyra, о т ь словъ /xccQaa/ius, старческое нстощеніе и жр"р лихорадка). Эта боліізнь обнаруживается сл .дующими припадка.ми: ппщеваритслыіые 6р-
Изн — Изо
—
гапы приходятъ въ совершеинос разстройстьо, пу.іьсъ дъдается ме^енііынъ, а иногда переможающіімся, оторащеніе отъ всякой пиіцп, а у старикопъ безсоііпііца и упадокъ эиергіидуха; все то, чтй боіьные говорятъ, неи.мі;еть ни смысла, пи связп; испражненія ииогда надолго пріостанав.іпваются ; Гіываетъ поперемііино то жаръ, то озпобъ, тупая оо.іь no лбу, заты.ікБ іі грудіі; короткое и тоск.пшоо дыханіе; па грз'діі выступаютъ потовыя кап.ііі. Такъ какъ растііте.іыіыіі и уиодооителыіыіі процессы прпходятъ въ упадокъ, TO iipu.iii'iиы сі дующія діэтетнческія средства: крізмкій МЯСІІОІІ бульопъ, коровье н козье молоко, u лучшее впііо; вособеиііостп надобно паблюдать за чистотого комнатнаіо воздуха. Изнурительное иочетеченіе (Diabetes s. diar rhoea urinosa Phtisuria , мочевоіі мып.). Припадкп сго: уиеличенное отд деш мочи, усііленпая жажда, ііе.обыкііоп ііпый голодъ, сухость кожи, истощеніе. По свойству отд .ісіміоіі ыочи различаютъ: a) diabetes mellitus, сахарпыіі мочепоп мытъ, съ избыткомъ мочеваго пачала сладкаго вкуса, и б) diabetes chylosus el lacteus, мочепой мытт, безъ саха-ру, съ содержаніемъ въ мочі; жмрной Marepin. ІІо .м р возрастапія боліззни, увелнчивается позывъ къ ыоченспусканію, особепно почью п посліз об да, иногда такъ силенъ, что болыюй ие можетъ удерж-ать мочи. Эта бол зиь бываетъ п Ьколько ЛІІТЪ: аппетіітъ вообще усилепъ в ііеправнлыю измііііенъ, иногда за.мичается оожорливость; удивительно, что дитородиая диятелыюсть у діабетиковъ еовершенно упадаеть и отд лепіе СБ.МЯНИ гірск[)ащается. Почти всБ діабетики жалуются на колючія боли въ груди, подвержеиы кашлю съ извержепісмъ слизи, сладкаго вкуса, и.мт.ютъ хриплнсыГі голосъ н почти всБ страдаютъ бугорчатою чахоткой, чгб доказываетъ анатомическое ИЗСЛТІдованіе нахожденіемъ въ іёгкихъ бугорковъ, сращенія въ грудпоіі полости, отека и oneчеиънія въ лёікихъ (Dupuilrein, Ham Lobslein). Отпоснтелыю дізтетическаго содержанія совитуютъ употреГілнть жпвотпуіо пиіцу. которая у.меньшаетъ отд леніе .мочп; ц-скоторы предлагаютъ яйцы въ с.мятку, крізпкій чаіі съ бульономъ, коровье масло, сыръ, въ об дъ дичь, жареную говидину, для питья воду съ вино.мъ, плн MOJORO съ известковою водою. Весьма полезпо сухое трепіе тъла Флапелью. Если отд леніе сахара въ моч исчезло, то сліздуетъ перейти къ растителыюй пищ , но во всемъ пеобходима постепепность. Изобарометрическія линіи: лииіи, проводи-
>5
—
•
Изо - Изо
| мыя черезъ т точкіізе.чпагошара.въкоторыхъ. одинакова средпяя^разпооть между М СЯЧНЫМІЕ высшими и ІІІІЗШІІМИ стояніямп барометра. Изобпліе (Abundaotia), аллогорнческое божество древщіхъ, нзображавшееся въ виді; прокрасноіі жоищипы, ув пчаяііоіі цвізтаміі и держащеіі въ правой рукіз рогъ, иаііолпенііый цвитами іі плодами, и пазыиавшійся «ро^іомъ изобнлія». По ми ологіи, это рогъ К№зы, Лмальтеи, вокормившей Юпитера, который подарилъ сіо пимФадіъ въ иаіраду за НТІЖпую пхъ заоотливость о его дътств-в. IIо МПІІпію ніікоторыхъ,Геркулесъ отнялъ этотъ рогъ. у Ахелузы. Изогеотермическія линіи; лииііі, мыслепно проводіімыя чсрезъ ті; ТОЧКІІ зомЕіаго шара, въ ііоторыхъ средняя те.чпература почвы оди-' пакоиа; изслт.доваиівмъ этихъ лііній восоооиіюстіі заии.малнсь: Гу.мболі.дтъ, Ьухъ, КуііФеръ п Эр.манъ. Изогоническія, Изоклиническія линіи; проходнтъ черсзъ точки одинакаіо отклоноиіп нли ііаклоііенія .магнитііой стр лки. Черезъ .мііста, въ которыхъ ыапряженіс земпой магпіітпоіі еилы одно н то же, проподятся ІІзодипамическія лпніп. ЙЗОКЪ; такъ древпіс ('.лавяно называліі WSr сяцъіюііь;пола(аіогъ, что этопазваніе пропзошло огь какой-то піівчей птицы, назыцае.мой изопомъ; но в-Броятние, что изоиъ была но птпца, а насикомое, кузиечикъ или кобылка (cicada), которые обыкііовопяо во лліожестсі; появляются въ ІЮІІІІ м сяц-в. Изола, (Isola). — 1) Мистемко въ Истріп, съ гаваііью и с риыми .мнііера.іыіы.міі водамиг открытымн въ 1822 г.; имЧіетъ 3,600 жіітелоГіг заііи.чающихся зслиедііліемъ, огородиичсство.мъ, садоводствомъ п иинодізліе.мъ (I'nбольскін внпа). Построено Аквилейца.чи, бижавшиміі отъ Лоіиобардопъ; с.ъ XII по XIV в къ принадлежало ііоііеремііпио ІІіізаіща.мЪу Грека. ъ, Венграмъ, Ронуэзцамъ и Вепеціяна.мъ; — 2) городъ въ Иеаііолитанскомъ коро' левствз въ областіі «Calabria ulleriore», іімиетъ епискоііскую кааедру и 3,000 жнтелей. Изола-делла-Скала (isola-della-Scala), городокъ пъ Ломбардо-Веііецінііскомъ королевСТВІІ, въ Всропскоіі делегаціи, на л вомъ борегу р. Тартаро, съ 1,500 жителей; 5 апр. 1799 г. зд сь происходило сражеіііо(называомое также сражеиіе.мъ при Маньяно), между Француза.чіі подъ пачальствомъ Шерера н АвстріГщачи подъ комапдою Края; Фрапцузы были разбііты. Изолани (Isolanij.—1) Giovanni Marco Isolani, баронъ. родо.мъ съострова Кппра, служилъ пъ-
I
Изо — Изо
— 56
1596 г. въ войскахъ гермапсі;аго и.мператора съ В нгріи протнвъ Турокъ, захваченъ въ п.іізнъ ири завоеванін Шту.іьвейсе!ібурга, іі умеръ въ іі.іііпу въ 1598 г. — 2) Giovanni Luigi Ettore, сыиъ предъпдущаго, род. въ 1586 г., с.іужп.іъ яъ императорскихъ войскахъ, былъ взятъ въ П.ГБНЪ Турками (1602 г.), 6ізжа.іъ, и командуя кроатскимъ по.ікомъ, подъ начальствомъ Саве.!.ш, сража.іся съ МачсФедьдомъ въ ГІомераиіи, подъ Ленпцнгомъ и въ чиіііз генерала въ 1631 г. былъ разбитъ подъ Зильбахомъ, а въ 1632 г. подъ Люценомъ; въ 1634 г. получилъ главпое начальство надъ Кроата.чи; въ 1635 г. сдълапъ граФомъ, взялъ Гохштедтъ,находился чри Нордлпнген , еражался подъначальствомъ Галласа въ Кургундіи, въ 1637 г. въ Гессеніі, въ 1638 г. въ Померанін и въ 1639 г. па Верхиемъ I'ei'iHlj противъ герцога Беригарда Веіімарскаго н Гебріапа; ум. въ Вйн-Б 1640 г. ИзошорФпчесЕія тъла (одііоФор.меіінр.ія, отъ fcofpij, Форма и «то?, раіиіый); гБла разлнмиаго состава, прііннмающія при кристалліізованіи илн одпіз и Г Б же Формы, пли хотя п различныя, no пропсходяіція отъ одвоп и тоіі же перпообразной. Гаю первый зан-Бтилъ, что одипаковая первообразная Форма всегда указываетъ па одинаковоеть состапа, за псключопіе.мъ Формъ, пропзиодпыхъ отъ куба и правплыіаго октаэдра, своііствешіыхъ мпогимъ гііламъ различнаго состава. Впослтздствім Мичерлпхъ паиіелъ, чтоФОСФориокпслыя и мышьяковокислыя солн одного и того же осііовапія и одіінакой степеии иасыщепія, содерліащія въ себіз одіінакоо количество кріісталліізаціоппон воды, ііріііінмаютъ, і;ріісталліізуясь одііпакую •форлу, и что съ другоіі сторопы піарган цъ, желіззо, кобальтъ, шіккель, ЦІПІКЪ н дШдь, сОедііііеиііые съ одинаки.чъ числомъ ато.мовъ кпслорода, кислоты н кристаллизаціоіиюм поды, іірипнмаіотътакже одппапую кристаллическую Фор.му: ІІЗЪ этоіо опъ заключилъ, что одішакая крнсталличесьая Форма псегда указываетъ на одпмаковое чпсло, хотя п разлііч[іыхъ,ііоодііііакнмъ образомъ сордіінеппыхъ междусооою аіомовъ. Такъ одпоФормеііны: ФосФориая кислота, состояіцая изь двухъ атомот. ФосФора и яти кіклорода, съ мытьяковою, состояіцею тоже изъ доухъ атомовъ лп.ішьяка н пятп кнслорода; ссрпая кислота (рдипъ атомъ сізры и три кпслорода) съ селеповою (также одннъ ат. селеиа съ тремя-жч атолами кнслородаі, хромо«ою (1 атомъ хромія,,3 кпслорода) и маргапцевою (1 атомъ маргаіща и 3 Еііслорода); описслъ желвза, состоящій изъ одиого ато.ма металла п одного атома кислорода съ окмсдамн : маргапца, кобалі.та, никкеля, цііпка, МТІДІІ, составлси-
Изо — Изо
ными точно такимъ жс образомъ; окпселъ жел за, содержащій три ато.ма кислорода на два атома металла съ подобиымп окислами марганца, хромія и глннія. Впрочсмъ законъ Мичерлиха, в рпый для болыиеіі части елучаевъ, представляетъ нізкоторыя іім;люченія. ИЗОМСИНЫ, русскііі дворяпскій родъ; пропсхожденіе его но изв стпо; въ актахъ показаііъ С .меиъ (отчества не сказапо) въ дворцовыхъ дьякахъ; 17-го іюня 1676 г . — при устроеніи чертежнаго мізста въ Усііепскомъ соборі; для короноиаііія царя еодора Алекс евича. ИЗОНЦО (Isonzo), рііка въ Австрійской Иллиріи, выходитъ изъ Юлійскихъ алыюпъ, приниліаетъ въ себя р ки Идрііо, Виппахъ и проч.; впадаетъ, подъ назвапіемъ Сдобы, въ Тріостскій заливъ, ііротекшп 128 верстъ. На н которомъ протяженіи передъ впаденіеіиъ судоходпа. Изопериметры (jco^tpt/tftjo?), равпоободпые, равиоокружпые. Это прплагателыіое прпдается такп.мъ Фіігурамъ, которыхъ ободы или окружпости равиы інежду собою. Изъ всБхъ равпоободпыхъ правилыіыхъ Фигуръ са.мая величайшая бываетъ т а , которая состоитъ изъ большаго чпсла сторонъ пли угловъ. Такпмъ образо.мъ кругъ больше вс хъ т^Бхъ • Фигуръ, которыя шіізютъ одпнакую съ нимъ окружиость. Изора, Изаура (Isaure), Фраіщужеика; учредпла въ XIV стол тіи награды за лучшія произведепія во вс хъ родахъ ііоэзіи: он были: ФІалка и ііоготкн серебряпые, амараптъ и розовын шипокъ золотые. Эти награды выдавали.сь сначала ею самою, a nowE ея смерти изъ су.ммы, оставлеиной ею нарочно для этой ц-Елп. Игры, основаиныя Іізороіі, пазыііались «jeux floraux». ИЗОТерМНЧеСКІЯ ЛЕНІИ; проводятся черозъ т точкп зе.мнаго шара, гд-Б средияя температура іода одипакова. Блпжаіішія къ экватору изотермичсскіп ЛІІНІІІ почти ему параллелыіы; лежащія дальше къ сБверу сплыіо уклоняются къ экватору въ Сііверпоіі Амерлк и во внутрепностп АЗІІІ, и приближаются К7> полюсу въ Hopneriii и Тпхомъ океаіі , такъ что самыя с верныя іілп;ютъФиі'урудііухъкруговъ,другъ въ друга ^переходящпхъ: цептръ одного нзъ нихъ—во впутреіпіостіі Америки къ з. отъ БЭФФііпова залива , цептръ же другаго находптся къ с. отъ с веровосточныхъ береговъ Азіп въ Ледовитомъ морт;. Цептры*этіі, по всей в роятііостп, должны им ть наи.меньшую среднюю томпературу на земдіз (около — 20°); опн пазываются полоса п паибольшаго холода. ИЗОХИМеничвСКІЯ ЛИНІИ; проводятся чсрезъ точкіі зо.мііаго шара, въ которыхъ средняя
Изо — Изр
-
57
темпсратура зимы одшіакова. Нзо7перпческія I літіп соединяютъ ТІІ м-Бста, въ которыхъ •средняя Те.мпература дъта одна н та ж . Пзохронпческал ЛИНІЯ; лиіия, описывая которую, ГБ.ІО падаетъ безъ всякаго ускореііія, т. е. такимъ образо.мъ, что въ раиныя времена оно вевгда равио приб.шжается къ горизонту, между-т .мъ какъ двпгаясь no пря.мон .іііпііі, оно ііробіігаетъ въ первую секупду 15 фут., во вторую 45 и т. д., с.іидователыю движепіе его ііостояііно ускоряется. Идея объ изохрошіческой .ІІПІІІІ прііііадлежитъ Лейбііііцу. Изразцы, особаіо рода к и р п и ч и , употреб.іяе.чые д.ія окладыванія печей. Быпаютъ простые (краспые) или покрытые глазурью (б лые); нер дко ихъ расппсываютъ п даже уирашают7> лТишою работою. Величииа пхъ разлпчпа. Отличаются отъ обыкновеііпыхъ кпрпичеГі своею тонкостію, разм роміі п особымъ устронство.мъ съ заднеГі стороны, пазываомоіі рю.мкою, слулсащею для прпкріііілепія къ киріінчамъ и взаи.мпоГі между ііимп связп. Раздиляются на ст імые, т. е. плоскіе или одпострроіиііе ; ліщевые , имтшщіе дві; лпцевыя стороиы и ставящіеся на уілахъ и въ раздълкахъ печей, н па риборъ, которыГі употребляется для выдилкн карппзовъ въ печахъ н по сво .му виду имиетъ различныя нааваиія. Израиль, имя, даііиоо Бого.мъ патріарху Іакову. Прожішши 20 лъіъ въ домі; Лавапа и возбудпвши завчетЪ своп.мъ богатство.мъ, Іакввъ отправился на свою родипу въ зо.млю Ханаапскую. Зная неііависть брата своего Исава, опъ отправилъ къ иему, пе порешедпіи сщо Іордапа, посольство и дары. Страхъ еще силыіііе овляд лъ Іаковомъ, когда ,оііъ узпалъ, что Исавъ пдетъ къ пему па встріічу съ 400 воиновъ. Въ это премя опасепііі въ иочп съ нилъ борется отъ полупочи до утра Божвств ніюе Лицо (по мн-внію большеіі частіі Отцовъ Ц ркви, Сыпъ-Ііожій) и поврсждаетъ ему бедро, по пе с.мотря па это уступаетъ сму іюбъду н Даетъ и»ія Изриилл, чтЬ зиачитъ Богоборецъ. Эта борьба и это и.мя давали зпать Іакову, что опъ одол-петъ всв трудности, хотя пе безъ тяжкпхъ усилій. Піте?ке укр тілся ecu съ Богомъ, сказалъ Іакову ВожественныГі борецъ, іі съ челооъіт силенъ будеши (Быт. XXXII. 28). Ипогда Пзраплемъ пазывается также весь народъ, пропзшедшііі отъ Іакова. — 2) Царство Израімі.ское или десять КОЛТІНЪ для отличія отъ царства Іуденскаго. —3) Віірующій, принадлсжащій къ ІІСТИІІНОЙ Церкви Божіой: ие всн сущіи отъ Израиля (т. е. пропзшедшіе отъ Іа-
Изр — Изр кова) , говориіъ св. Апостолъ Павелъ, сіи Изрииль (Рим. IX. 6.). Израильская зеіиля, ііазванная Рпмляиамн Палестііною, пазысаемая также Іудеою, гранпчпла къ с веру съ Фппикіею п горамн Ливапскііміі п Аіітилііванскііміі, къ востоку съ Целеспріею п Пустышюю Аравіею , къ югу съ пустынею Фаранъ п Идумеею, къ западу оъ Средиземчы.мъ моро.чъ. Длнна ея отъ с-Бвериыхъ до южпыхъ пред ловъ составляла 2 градуса пли 50 Франц. . іп.іь; широта — 40 Франц. миль (167^, нашихъ версп,). Израпльская зем.ія обпловала пастбіііцапііі, внпоградными садами и всякаго рода Н-БЖНЫ.МІІ плодамп. Въ поГі замичателыіы озера: Самохопитское, Тиверіадскос илн Геіііпісаретское, называемоо ппаче Галилепскимъ, Мертвое и.пі АсФальтовое, иазываемое ііпаче Содо.мскіГм7>, Солепымъ. Лотовымъ, п пакопецъ Іазпрское; різки: Іордапъ, Леоптесъ, Кпсонь: потокіиКедрскій, Сорекскііі, Весорскій, Арподскій, Заредскіі'і и Египетскій нлп Спгорскій; горы: Ливанъ, Аіітн.іііваіп>, Галаадъ, Елоопъ, Кармп гь, Сіопъ, аворъ, Морія, Ермопъ. По вступлеііііі ІІзраіільтяпъ подъ предводительство.мъ Інсуса Навппа въ зе.млю Ханаанскую (которая по и.мени ішвыхъ владътелеіі стала пазываться Мзрапльскою),оііа5ыла разд леиа между 12іізраіілі.скими ко.гвиаміі; посл Соло.мона опа распалась на два царства, изъ которыхъ одио стало иазыііаться Іудейскнмъ царствомъ, другое Израіільскимъ; по возвращеіііи Іудеевъ пзъ вавп.іоііскаго п.іт.иа, она раздіі.іялась па чотыре частп; Гали.іею, (Іа.марію, Іудею н Заіордаііскую страну. Израильскіе судіи. По с.морти Іисуса Павипа Іізрап.іьтяне но имізли вндиімой общой главы; но во врвмя народпыхъ біідствііі Богъ посы.іа.іъ Свое.му іізбранііо.му пароду пзбавнте.іеп въ лпці; судеіі. Ихъ было 14; имена ихъ сліздуюіція: ГОЙОНІИ.ІЪ, Аодъ, Самгаръ, Варакіі, Гедеопъ, ола, Іаиръ, ІСФ ай, Есовоіп., ЕлоіП), Авдонъ, Сампсопъ, ІІ.іій и Са.муилъ. Достнгнувъ старости, Самуп.іъ уступилъ часть власти своей двумъ сыповья.чъ; no педово.іыіый ихъ лихоимствомъ п пеправосудіемъ, народъ требова.іъ перемТ.пы правлеііія, изъявивъ желапіо и.м ть подобно сосидствепнымъ пародамъ царя. «Для чего па.мъ царь-чоловізкъ», говорплъ Самуплъ, «когда вы пмиото царемъ Бога?». Но п будучи въ состоянін воспротнвпті.ся во.і народа, помазалъ no повелііііію Божію на царсіво Саула.
Израильскіе цари, см. Израпльское царство. ПзранльсЕІн вародъ илп Изравльтяне. Патріархъ Іаковъ былъ родоііача.іыіііі;о.чъ Изра-
Изр — й з р
—
58
шьтянъ.Вызваппыіі во пре.мя голода ІОСНФО.МЪ, опъ посе.іился въ Нижпемъ Епіптіз въ звмІФ Гесемъ. Вскор се.мепство его до того размножн.іось, что образовало мііогочисіенныГі народъ. Опасаясь, чтооы Пзрап.іьтяпе усилішшись не освободплпсь изъ рабства, Египтяие старались іізпурить н.чъ пепрестатіою работою: заставляли дізлать кирппчп, стропть города, позд лывать землю. Сперхъ того далп тайпое приказапів иоппвальны.мъ бабка.мъ убпвать сврейскпхъ дТ)Теіі мужескаіо пола. Накопецъ прожившп около двухсотъ л тъ, въ Е г и п т в ІІзраильтяпе освобоікдеііы были отъ рабства Ыоисееліъ и подъ^ предводительствомъ его отправіілпсь въ землю Хаиаанскую. Посл сорокалБтняго страііствоваиія, они ДОСТПГЛІІ ее подъ предводительство.мъ Іпсуса Навипа и зд сь каждое израпльское кол по по жребію получило въ уд лъ часть зе.мли. Посл Іисуса, Израильтяне около 400 л тъ былн управляемы судія.мп. Самуиломъ КОПЧІІЛСЯ иеріодъ судеіі; опъ поставилъ царе.мъ Саула. ГІо смерти Соло.мопа при сын его Ровоами іізраіільскій народъ раздтзлился па два ц а р с т в а : Іудейспое и ІІзраіыьское. To и другое царства были разрушены: Іудейс7сое Вавилонянами , Израп.іьсное Аесиріяиами. Израильскія кол на, см. Колвно. Израильское царство. По смерти Союмона взошелъ па престолъ сыиъ его Ровоамъ. Собраніе, составившееся въ Спхемв для торжествениаго постаііовлепія Ровоама иа царство, требовало отъ пего облегчепія налоговъ. Ровоамъ, ие послушавъ сов та бывшпхъ ііри отц еіо стар ишипъ уступпть требрванію народа, сказалъ: «.меііьшій перстъ мой толще чрсслъ отца моого: если опъ паложилъ иа васъ тяжкое пго, то я у.множу эту тяжесть; сли онъ иаказывалъ васъ бича.ми, то я буду бить скорпіонами». Этотъ поступокъ повлекъ за собою отпадепіе десяти израильекихъ кол п ъ ; только два кол на остались в рііы. іи потомству Давида: колъно Іудино и малочислеііиое В іііамнпово кол но. Отпадшія 10 КОЛТІПЪ подъ начальстио.чъ Іеровоама состаиили особое цэрство, пазывавшееся Израіільски.мъ и нм вшее главныміі городо.чъ Самарію. Вс-Б эти 10 кол иъ впали въ идолопоклонство (с.м. Іеровоамъ I). Имепа царей израильскихъ суть слъдующія: Іеровоа.мъ I , Надавъ, Вааса, Ила, Замврій, Амврій, Ахавъ, Охозія, Іорамъ, Іиуй, Іоахазъ, Іоасъ, Іеровоамъ II, Захарія, Саллу.мъ, Мапаіі.мъ, Факія, Факеіі и Осія. Ыежду ве ііи п.мп ит.тъ почти ііи одпого доблестпаго лица. Начииая съ Ахава, всЕіізраіільскіе царн покло-
—
Изр — Изу
нялисьидоламъ u прн.мііро.мъ овои.мъ совершенпо разпратили народъ. Сиріііцы н другіе сосізды Евреевъ ііеодііократпо разоряли Израпльское царство, по Израильтяне большею частію удачію отражалп нхъ пападенія. Въ царствоваиіе Осіи за 722 года до Р. X. .многочислеііиое аесирійское воГіско покорпло Са. іарію, и Осія со ВСІІМИ почтп ііоддаііиыміі отведепъ. былъ въ пл пъ. Въ опустізлыхъ жилищахъ поселились язычпикп; съ ІІІІМИ соедпііііліісь иемпогіе Израильтяне, оставпііеся па прежнемъ м о т і и т-в и другіе сталп иазываться Са.маряна.ми. Израэли (Israeli). — 1) Isaak, ИЗВІІСТНЫЙ англійскій 6ІІ6ЛІОФИЛЪ, авторъ кппгъ, «Curiosilies of lilerature», «Calamities», Quarrels of Authors», ii проч.—2) Benjamin, сыпъ предъпдущаго, англійскій ромапистъ, членъ парламеита, авторъ ромаповъ: «Vivian Grey», «Contarini», -Fleming», «Coninsby» и др. Вс его сочііііеиія отличаются роскошною. но безпорядочиою Фаитазіей и. политнческииъ ііаправленіе.чъ. Изрядно 0 Пресвятзй. Во вре.мя дитургіи no освященіи святыхъ Даровъ,священшікъ обыкновеино воспомипаетъ п лпки Святыхъ, за і;оторыхъ прнносится между прочимъ святая безкровная жертва, и потомъ уже не таііио, по вслухъ вс хъ візрующихъ, стоящихъ въ храм , произноеитъ, что эта жертва особенію, преимущественно, пзрядно, прііноситея и о^ Пресвятой, Пречистой, Преблагослов ннрй и. Славиой Владычиціі пашеіі Богородиц-Б и: Присііод вІ5 Маріи, давая черезъ это разу.ч ть какъ то, что Матерь Божія бол е всвхъ ходатаиствуетъ о насъ передъ Сыно.мъ Своимъ,, такъ и то, что мы должны воздавать Ей, какъ Царііц всТ.хъ Святыхъ «ЧестіПііішей Херуви.човъ н Славнтзйіііей безъ сравпепія Сераоиновъ», особенпое почитаіііе. Изуаръ (Nicole Isouard), славпыіі ко.чпозиторъ, род. на оетр. І ІальтТ. въ 1775 г., былъ купцомъ, ыо ув.іекся страстью къ музыкіз, бросилъ куиеческое зваиіе, училея у Веллы, Ацопарди, Салы и Гульель.чи и состави.гь себ извистность опера.чи: «Aviso аі maritafi» и «Artaserse». Мальтіііскій грос.мейстеръ Эм.чануэль де-Роанъ сдълалъ его капель.чейстеро.мъ ордена, а гепералъ Вобоі въ 1799 году взялъ съ собою въ П а р и ж ъ , ідтз опъ ум. въ 1818 г. Къ лучши.чъ его опера.чъ принадлежатъ : «Cendrillon», «Rendez-vous bourgeois», «Joconde», «Un jour k Paris», «Renaud d'Ast», и проч. Изув ръ; такъ пазывается т о т ъ , кто выступаетъ изъ в ры. Въ общежитіп пзув ромъ называютъ того. кто. основываясь въ познаиін
Изу — Изъ
—
59
ре.іііпозШіиъ предметовъ на какпкъ-шіоудь шжпыхъ пача.іахъ, не хочетъ разставаться і ъ ІІІІМИ даже п тогда, когда представляютъ сму пстіжу са.мымъ очеиидны.мъ и осязате.іьиымь ооразомъ. Назваміе изув ра ооыкног.еипо успояетсіі закорепт.лымъ раско.іыіикамъ.
—
Изъ — И з ъ
Изъясненіе Св. Ппсанія. Изъяспять С.в. Писаиіе зпачптъ находить въ пемъ истинііыіі слыслъ, имеііно тотъ самыіі, которып священныіі ішсатель им лъ па.міірепіе сообщить черезъ извізстиыя слова пли риіиеііія. Вспо.могателыіыя средства къ это.му. по пзъяснешю ИзумруДЪ , .мііііера.іъ, прііііад.іежащіп къ блажеппаго Лвгустппа, состав.іяютъ зііапіе чіісіу первок.іассныхъ драгоц иныхъ і;а.м- ! псторіи, архсологіп, гермеііевтііки п т хъязыпен. Состоитъ пзъ 67,27 кре.мпсзе.ма, 18,71 імп-I ковь, па Еогорыхъ ііаііікапо Пожествеіпіое Отіюзё.ма, 14 02 г . т ц и и ы . Іісрвоопразиая Форма кровеніс, какъ то епреискаіо и гречсс:,аіо (сді. его — шестнсторошіяя пирамида . (іпаіікость трактатъ Августнна «0 христіаііскои наук »). параллельно осповапііо довольно явстиеііпая. Но такъ какъ и пріі этихъ пособіяхъ со стоИзло.чъ пессшершешіо раковистыГі. Плескъ сте- ропы иауки пзь одпого и того же текста ПиІЛЯІШЫІІ. Цвізтъ бол е плн меп е пысокіГі санія можпо выводиті. пе одііпъ, а ІГІІСКОЛЬКО траііеиозеленыіі. ,Уд. візсъ =2,67—2.75. Изум- часто соііеріиеипо протіівоположныхъ .между рудъ тверже кварца ; кпслоты па иего ие сооою с.мысловъ, то для отличепія между .миоги.ми одного іістііннаго с.мысла пеобходнмо дъйствуютъ. Изумрудъ встр-счается въ впд неболыипхъ крпстал.іовъ, ріідко скопленпыхъ до.іжио обращаться къ едііііствеііно.му руководвъ друзы; попадается также галькамп въ ству, ьъ Цериви (с.м. Церковь),т.е.поіпшчть и пескахъ. Находптся въ Залі.цбургБ, въ 1'ей- пзъяспяті. Вожествеііііое Ііпсапіе такіі, какъ бахтал , въ Гіинцгау, по берегамъ Чермпаго оиа поіііімаетъ п учіітъ(ІІослаіі. о Правосл. ві;.мо[ія, въ до.нши 'Гунк олнзъ Новаіо Кареа- |)і; члепъ 2). 'Ги, которые прп толковаіііи Вожествспиаго Писанія ие хотятъ пог.орнті.ся автогена. па УралБ по ръ/въ Таковоіі. рптету Цсрквп, которая одпа то.іько можетъ ИзуйіруДЪ браЗИЛЬСКІЙ, названіе, давае.мое указать падіъ ПСТІІІІНЫИ с.мыелъ ІІисаиія, пограшілыцпг.а.мп тур.ліаліша.мъ (с.м.) высокаго стояшіо іі ііеиз.мыіно продлагаемый ею въ одзелеиаго цвізта. номъ ито.мъ жс впді; отъ самыхъ вре.меиъ АпоИзумрудъвосточный, стекловидпыіі корупдъ стольскпхъ, и до пастоящаго вре.меііи черезъ ея (с.м.) зе.іенаго цвтзта, НМБЮЩІЙ бо.іьшое сходВоі-опросвііщеііііыхъ представителеГі (т. е. Отство съ обыкповеііііыімъ изу.мрудомъ. Весьма цовъ и Учителеіі Церквп), илмисто тосо рукор дкій драгоцъпиыіі ка.мень. водствуются іі.ііі собствеіиіы.мъразумо. іъ, какъ ВЗЪ ДИНОВЫ, руіхкіе дворяпе. Пхъ сущеэто діііаютъ раціоііа.іисты ІІ протестапты и ствуетъ два рода: 1-й ведетъ свое начало отъ какъ дълали дрсвпіе еретикн, ііачііпая съ гпоБориса Акимовнча, стольпика Иларіона, едостиковъ, іі.пі собствеііиымн чувствованіями и ра и Мпхаила Н З БДНІІОВЫХЪ, которые за Фаптазіею, ііриііпмая нхъ за вііутрвіпіій голосъ службу свопхъ предковъ въ 1614 г. по гра.моСв. Духа, раздающіпоя въ пх-ь сердцч;, какъ та.мъ государей были жаловапы ішмВстьялін поступаютъ .мпогіе сектапты, явпвшіеся межи вотчипами (Общ. Герб. IX — 29); 2-іі проду ііротестаіпспіі.ми обществами, пеобходипсходитъ отъ Иау.ма Максимовпча, который мо удаляются отъ іістиііы. Доказательствомъ за в^Брйую с.іужбу по грамотіз Царя А.іексія ато.му служатъ заблуждеііія древіиіхъ сретиМихаіиоішча въ 1646 г. бьиъ пожалованъ ковъ, соііромепныхъ протсстантскихъ сектъ и помвстьемъ (Общ. Герб. V —101).—Изх нихъ раціопплпстовъ. встріічаются въ актахъ: 1) ЫнтроФапъ Нпкиіпчъ, въ 1о40 г., 21 стаиовщико.чі, въ колывапИзъятіе частей изъ просФоръ ври соверско.мъ походи. — 2) Василій Мііхаіиовіічъ съ 1 шеніп проско.мпдііі (с.м. ПрОСКОМИДІЯ). Чамарта 1544 г. въ казаііско.мъ (иагорною сторо- стицы выііпмаіогся пзъ ВСІІХЪ просфоръ, ирипою) поход-Б втоііымъ воеводою итораго ерта- носи.мыхъ въ проскоміідіи. Изъ первии выульнаго полка. — 3) Лука Васшьевичъ съ 1-го нимается Агнецъ. Прпготовивъ св'. хліібъ. марта 1544 г., въ казаискомъ (Окою) иоході; д.ш таиііства, н поставпвъ оіо посредн дивторымъ воеводою ось.мой правоіі руки воііскъ. скоеа, свящеііпикъ ііиііп.маетъ частицу и з ъ — 4) Иванъ Иваповичъ въ 1549 г. въ шв д второй просФоры B7J честь и память ІІреско.мъ поход-Б—22 завоеводчико.мъ.—5) Иванъ благословеііпын Владычицы пашсіі Бого|іоМнхаГіловичъ cj. 27 сент. 1550 г. въ іюлоцкомъ дицы н Ііріісііодізвы Марііі и эту частицу поход-Б въ числБ воеводъ.— 6) Григорій Ишу- полагаетъ съ правой сторопы Агица, произ тичъ (иастоящаго отчества не сказано) 2 ОЕТЯ- нося пророческія слова Давпда: «предста цаСря 1552 г. убитъ Казаііцами иъ бою подъ Ка- рица одеснуютебе, въ ріізы ііозлаіцеіпіы одіізаиью. янпа и преукрашена». Пзъ т|іетьеГі просФоры
Изэ — Изю
60
нынимаетея девять частицъ пъ честь н па.•нять: I) Іоанна Крестііте.ія, 2) Моисея, Даиида и ВСБХЪ пророковъ, 3) св. апостоловъ, 4) Василія Ве.шкаго, Грнгорія Богослова, Іоапна Златоуста и всЕхъ святыхъ святителей, 5) архидіакона СтеФаиа п всБхъ со. ліучениковъ, 6) ііреподооішхъ отцовъ и матерей, 7) св. Везсребренппковъ, 8) св. Богоотцевъ Іоаки.ма н АІІІІЫ, дневнаго святаго и ВСІІХЪ святыхъ, 9) того вселенскаго святптеля, чья лптургія въ тотъ депь соиершается, т. е. Васплія Велпкаго пли Іоаиііа Златоуста. Частицы, вынутыя пзъ третьей пррсФОры, полагаются съ ливой стороны Агнца. Изъ четвертоіі просФоры выші.маются частицы о здравін п спасепіи Сшюда, всвхъ епископовъ и патріарховъ, въ частиости оппскопа епархіалыіаго, всъкъ воооще свящсішиковъ и діакоиовъ и всеи братіи, Государя И. іпсратора и Дома Его, н вс хъ православпыхъ воооще н іізв стиыхъ лицъ въ отдтиьиости. Изъ пятоіі просФоры выііимаются ча«ти о памяти и оставлепіи грііхові. умершихъ патріарховъ, православпыхъ нареіі и царицъ, храмоздателей и осіювателей обителіі, п друі'ихъ лицъ, которыхъ прппо.мнитъ священннкъ, и въ заключепіе, вообщв вс хъ скончавшихся въ падеждъ воскресепія и ВІІЧИОГІ жизни. ИЗЭ ІОНОВаЯ КИРЛОТЗ открыта Магпусомъ: получается изъ изэвіоновокислаго барита, если отдълить баритъ іш.мощыо сТірноіі кислоты и потомъ прокііпятпть оставшуюся жпдкость. Изэ іоиовая кислота, будучи соединена съ соляны.мп осповаііія.мп, даетъ солп, которыя могутъ ііаірБваться до 300°, не претерігЕиая разложсиія. ИзютОВЪ(Нііколаіі Григорьевичъ), генералъдеіітопаитъ, началыіикъокруговъ воен. поселенія Кіевской и Подольской губ. Оиъ находіілся въпоходахъ ііротнвъ Турокъ въ 1806, 1807, 1809, 1810 и 1811 г. Въ нампаніи 1813і-. в ъ г в нералыюмъ сраженіи прп ЛеГіпцигБ, ко.мапдуя 3 эскадропами Чугуевскаіо уланскаіо ішлка, онъ аттаковалъ пепріягельскія колопны п остаііовплъ ихъ стремлеиіе,прпчемъ были спасепы брошсііпыя два австрііісьія орудія; въ сраженіи при мъстечкіз Бутельштедті; U октября тоіо жо года, командуя Чугуевскп.мъ улаііскимъ полкомъ, онъ опрокинулъ 6 полковъ Французскпхъ драгунъ п пресл довалъ ихъ иа пространетв 5 верстъ, прнчемъ взялъ въ ІІЛ-БНЪ бол е 200 чел. Въ каліпанін 1814 года въ сражеійи прн Бріепн ііаходплея ц лый день подъ снлыіы.ми пушечными выстріілами, и съ 4 эскадроЕіами удерживалъ паступлеиіе
—
Изю — йзга
непріятеля у селопія Трамъ. Въ сраженііі при Феръ-Шампеноаз ц-Бсколько разъ бросался съ усптзхомъ въ аттаку на ііепріятельскія карё н просліідовалъ пепріятеля до са.мои ночи, п|)ііче>іъ взялъ въ пл нъ болізе 300 челов. іі отнялъ у Фрапцузовъ три орудін. Въ сражевіи прп Парпж-с иаходясь съ полкомъ для паблюдепія за.мка Венсеппь, оиъ былі. послапъ для воспрепятствованія ііепріятельскоіі артпллеріи вступнть въ за. окъ во время сл дованія ея нзъ Иарижа, напалъ на пев съ пеооыкііонеііною оыстротою и пе смотря па сильный картечпый огоиь , пріівелъ въ безпорядокъ; въ этомъ дълъ взнто было 28 орудій; остальныя, будучи отр запы отъ за.мка, возвратмлись въ Иарижъ. Въ 1827 и 1328 годахъ въ кампаніи протпвъ Персіяііъ паходился при взнтін русскнмп вонска.ми крііішсти Сардаръ-Абада и Эрііваііи. Въ 1831 г, въ кампапію ііротииъ польскнхъ мятежнпковъ иаходплся въ резервнои ар.міп въ литовскихъ іуоер; піихъ и 5 іюля того же года въ стычк съ мятежвихами при дв|)евн-Б Иголовк-Б. Въ 1834 съ пропзводствомъ въ гепералъ-.маіоры онъ оылъ назііаченъ комапдироліъ І-п бригады 6-й (чтй шлн 5-я) легкой кавалеріііскоіі дивіізііі, а въ 1836 г. ііачадьніікомъ округовъ военнаго noселепія 2-й уланской дпвизіи (чтб пыні; называются 5, 6, 7 п 8 округи Новороссійскаго воеіпіаго поселенія). Въ 1844 году пазначеиъ начальникомъ округовъ воепнаго иоселенія Кіевской и Подольской іуберніни произведснъ въ геиералъ-леіітенаііты. ИЗЮМЪ, уЕздный городъ Харьковскоіі губ., па оооихъ берегахъ Съверпаго Донца ІІ при впаденіи въ пего ріікъ Ыокраго и Сухаго Изюмца. Лежитъ въ 123 вер. къ ю.-в. огъ Харькова, огъ С -Метербурга въ 1503 в., отъ Москвы въ 829 в. Изю.мъ осповапъ при еодор Алексъовичтз въ 1681 г. харьковсЕимъ полковникомъ Грпгоріемъ ЕроФеевиче.мъ Допецъ-Захаржевски.мъ, для защиты отъ тагарскихъ набізговъ, и прннадлежалъ спачала къ Харьковско.му полку, по вскори въ не.мъ образовался отдтзлыіый слободской полкъ (названнын нзюмскп.мъ), къ которо.му отошла отъ Харьковскаго часть земель, л совъ и угодііі. Во вре.мя войны съ Турка.ми отъ 1736 до 1739 г. изъ Мзні.ма по Донцу и Допу доставляли въ армію провіаптъ н другія вещп. Въ 1765 г. Изю.чъ сд лапъ былъ провипціялыіымъ городомъ Слободско-Украинской губ., а въ 1780, при открытіи Харьковскаго ііамъстннчества, приписанъ къ нему у-Бзднымъ. Еще и теперь существуотъ въ Изю.м , на горт;, земляная кр пость съсухпмъ рво.мъ, п когда хорошо воору-
Изю — Изю женпая. Въ с.-з. части крБпоотн во всю ширину я былъ устроепъ такъ-пазываемын зкмокъ съ двойпымъ укрФп.іеніе.мъ. Н ы н * въ , Изю.м-Б до 8,000 жителей об. п.: 4 церкви, изъ которыхъ собориая построена по повеЛіпію ПЕТРА I u зам-вчатедьна no ріізному икоиостасу; 6 Фабрпкъ; городскіе доходы проотираются до4,000р.с. Зд шпеокупечествоторіуетъпшеницею, шерстыо и скотомъ. Въгородъбываетъ ежегодно 4 ярмаркп; на Г1репо.іовеііскую ярмарку пригопяетсярогатагоскота отъ20,0С0 іо 25,000 го.іовъ н око.іо 1,000 лошадей ; на Ивановскуго, кроміз всякаго домашаяго скота, до 40,000 п бо.іие овецъ простоп породы. Изюмскіо заводы продовольствуютъ І13ДІ5ЛІЯМІІ СВОІІ.МІІ яе только значительную часть городскихъ жптелей, но и окрестиыя слооо,у>і. Немаловажпы также торгъ лізсомъ, которып бревпамн и доскамп отпускаютъ въ Таганрогъ и другія безл сныя м ота. Въ послодпіе іоды были сд-Блапы счастлнвыя попытки оплавлять разпыя произведепія впизъ по ръкамъ Допцу и Дону. Такая доставка, обходясь втрое дошевло сухопутііоіі, подаетъ большія падежды въ будущемъ, коіда съ устранопіемъ ц-Бкоторыхъ препятствій, теперь встр чае.мыхъ судоходствомъ, спова будетъ устроепа въ Изюм постояппая пристань, существовавшая за н сколько десятковъ лТітъ до пашего пре.мени. Достаточныо и предпріимчпвые изъ м щапъ сами отправляются въ Крымъ за солью, на Донъ за рыбою (тараныо) и въ БаХіМутъ (ЕкатерішославскоГі губеріііи)за алебастромъ.Обиліе въ зе.мляхъ и л-Бсахъ, судоходпая р-вка п достаточныя рыопыя .іевлп ставятъ Изюмъ выше друпіхъ уБздпыхъ и заштатныхъ городовъ Харьг.овскоГі губерніп. — Изюмсігіп уъздъ заші.маетъ прострапства ОІ^ОЛО 4,996 квадрат. верстъ, пзъ числа которыхъ подъ ііолнми 352,070 десят. п подъ лугами 122,300 дссят. Жптелеи 122.000 об. п. На ьаждую кп. версту прпходнтся по 24 об. п. На каждую дуіпу муж. пола около 9 дес. Города два: Изюмъ н Сіавяпскъ; слободъ, селъ и хуторовъ 294. М стоііо.іожепіе уіззда степпое. Главиыя рііки: Донецъ, Оско.іъ И Са.мара, протекаюіцая по граііиці; уЕзда съ Екатерііпославскою губерніеи. Главпыя заиятія жите.іей землед ліе и овііеводство. Х.іііиопашество трехполыюе. За собствеііпымъ продовольствіемъ остается ХЛТІба д.ія вывоза въ другіе увзды до 80,000 четвортеіі. І і т е н і щ а ІІДСТЪ большею частію въ Тагапрогъ, овесъ въ военпыя поселенія, a рожь въ Харьковъ. Коіюпли, лыіу и маку выс-Еваютъ довольно (мервой до 4,000 четвертей). Карто»ель мало распростраііеиъ, но бакчп
61 —
Изю — Иза
разводятъ съ усп хомъ. Садоводство.мъ занимаются преи.мущоствеііно въ ПОМІІЩИЧЬИХЪ селеніяхъ, гді; есть лучшія яблокиі груши, дули, слнвы и вііпоірадъ, который можетъ здвсь [іроизрастать па водьномъ воздух ^удучи пристав.іенз, КЪСТІІПБ іілц гор-в,заіцііщаюіцеп его отъ. сізверііаго в тра. Тутовникъ растетъ довольио успіішио, но шелководство мало распространеііо отъ недостатка людеіі,' которыо у.м-Бли бы разматывать кокоиы, Лмерикапскііі табакъ, разводимыіі бол е для опыта, не составляетъ досоліз особопноп отрасли промышлепиости. ЛІаловажно также огородпичество. Сооствепііо тахъ-пазываемыхъ Фабрикъ ігитъ; одпакожъ замізчательны, какъ домашнія рукодтзлія — кружева и полотиа. Селитрянын заводъ 1; вііііокуреішыхъ заводовъ 91. Количество выкуривае.маіо хлізба, впроче.мъ не всегда одиііакое, составляетъ жегодио до'80,000 и болве четвер. На 150 овчарияхъ до 200,000 овоцъ. КОІІСКИХЪ заводовъ около 50; лучшихъ не болііе 6; на всЕхъ до 5,000 лошадеіі. Рогатый скотъ возд украіиіскіГі. Друіія улучшениыя породы можно встріітить только у охотниковъ. Ичеловодство, ліпого пострадавшее въ 1833 году, теперь опять процв таетъ; въ уСздТЗ считается около 30,000 ульевъ или колодъ. Къ числу осооеппыхі^ произведепій Изю.мскаго у зда припадлежатъ: соль,вывариваемаявъ пЕкоторомъ количествт» изъ соляныхъ озеръ прц гор. Славяпск ; ЛІІСЪ, отправляемый въ Таганрогъ, и сало, котораго мпого вытап.іпвается іізю.мскп.ми и славяпски.мп промышлеіпііікаміі, заіііімающцмнся откар.іілнваиіемъ рогатаго скота и овецъ. іМпогіе кресті.япе (до 1,000 человізкъ) промытляютъ «чу.маковапьомъ» на Дояъ, въ Крылп,, въ Одессу іі другіе іорода. Лрмарокъ въ у здіі 5; ц ііності. рогатаіо скота, іірпгоііяе.маіо па ііихъ, простнрается до 150.000 руб. ИЗЮМЪ: такъ пазываются въ общежмтіи и торі'ов.і15 высушеііные и паі ііетоііпыо грозды обыкііовеііпаіо крупнаго внііограда. Лучшій изю.мъ, привозимыіі въ Россію черезъ черноморскіе порты, пазываотся цареградски.мъ, а черезъ оа.ітіііскіе — .малаіскимъ. ЙЗЯСЛавъ Андреевичъ, кпнзь, сыпъ иелпкаіо князя Андрея Георгіевпча Боголюбскаго, Оіп. постояішо находіілся прп свое.мъ отц , а въ 1159 г. быдъ послапъ съ воііско.мъ иа по.мощі, князю Изяславу Давидовіічу, за котораго въ это врвіМЯ встуинлся киязь Андреи Георгісвичъ; ходилъ съ отцомъ въ Боліарію; у.м. въ 1165 г. н поіребепъ у церкви Св. Ьоіородицы во Владгімір1;-ііа-Клязі>міз. Изяславъ Васильевичъ, кпязь иолоцкій. Обт.
Изя — Изя
— I 5
ііемъ уііо. іііпается въ «Словъ о UO.IHJ Иіоровтз», гди гоиорится, что этотъ князь уоитъ Литовца.ми 1184 г. йзяславъ Владпміровичъ, сьшъ в»л. кнпзя Вла.іпміра Мопо.маха. Кпяжа пъ Ііурск , Изяславъ въ 1095 г. нечаянпо зав.іад^в.гь Муромо.мъ, городо.мъ чершіговсЕаго кпязя Олега, и взялъ въ ІІЛБИЪ Олегоиа ііамтзстіііі!;а. Это было поводомъ къ междоусоопоіі воііяі;, кончішиіейся поражепісмъ Олега, который впрочемъ въ скоромъ вреиени ііодступилъ къ Мурому н убізждалъ ІІзяслава возвратитье.му этотъ іородъ безъ кропоиролитія. Изяславъ, ШЛІЯ у собя ионско изъ Ростова, Суздаля п Ь-влаозера, гордо отвсргнулъ предложеніе Олеіа и вступплъ съ нимъ въ сражеиіе, иъ которо.мъ п быль убитъ (5-іо сеит. 1095).Олеіъ,завлад въ Муромомъ и др. города. ш и взялъ пъ пд пъ супруіу Изяслава.Изяславъ былъ положепъ въ .моііастыри Сп. Спаса, а оттуда перепесенъ въ Новгородъ. Изяславъ Владиміровичъ, князь полоцкій, сыпъ великаго киязя Влади.міра Святоолаипча u супруіи ого Ропіізды. Когда Владп.міръ, разіпізвавшись па свою супругу Роі ігБду, хоттзлъ ее уМертвііть, то юный Изяславъ, научеііпый матерью, подалъ ему обнажеііпый мечъ н сказалъ: «ты ие одииъ, родитель .моіі! сыиъ будотъ свіід телемъ». Владіі.иіръ бросилъ мё^чъ на землю,удаліілся и по сов-Бту свопхъ бояръ простилъ потомъ Рогпізду, ПОСТрОИЛЪ НОВЫЙ 10родъ (въ ІІЫИ-ВШЧСІІ Витебской губериіи), и назвавъ его Іізнславлеліь^тпраіііілъ туда мать и сыпа. Въ 989 г. Владиміръ, вознратясь изъ Корсупя, крестилъ всізхъ своихъ сыиовеи и въ числ-с нхъ Изяслава. Въ 995 г. Изяславъ получилъ въ удвлъ отъ отца Полоцкъ, гд н кпяжидъ до самой своеГі с.мерти, посліздоііаіішоіі въ 1001 г. (1003). У Изяслаиа было два сыпа, Брячисдавъ в Всесдавъ. По сказапію ЛТІТОПІІСцевъ, опъ былъ ТІІХЪ, скромепъ, .МІІЛОСТИВЪ и любилъ зани.маться чтеніемъ божествеііпыхъ кпигъ. Изяславъ Владпшіровпчъ, БНЯЗЬ рязанскій, сыиъ Владпміра Гліібовнча. Во время междоусобноіі войны в лікаго князя Всеволода Георгіевича съ рязапскими кпязьямн (1207), жителп города Пронска, отвергнувъ ііред.!ожеіііе Всеводода, прпзвали къ себт; Изяслава. Ііо взятіп же ВсеволодоЛъ Ііронска, Изяолавъ едва спасся отъ иеволи и соедппясь съ киязе.мь Михапломъ, зятемъ Черпаго, мстіиъ Всеволоду опустошепіемъ московскихъ окрестностоп ; ио СЫІІЪ великаго князя Георгіи, разбнлъ ІІзяслава п .Михапла па-годову (1209). Посл того киязья этм еще нъсколько временп держалпсь у береговъ Иры до гБхъ поръ, пока мъста ЭТІІ
—
Изя - Изя
no заиялъ Всеволодъ. Въ 1217 г. родпой братъ Изяс.іава, Г.іБбъ, желая гоеподствовать надъ всею Рязапспою областію, условился съ5рато.мъ Коіістаіітино.мъ истребить прочііхъо[)атьевъ и іірнгласіілъ къ себ Изяславаи д])уі ихъбратьевъ для общаго совъта въ м^Бстечко Ысаду близъ Рязаніі. Гліібъ устроплъ пнръ. Каязья ничеіо ио подозр иали, по вдруіъ Гл бъ u Коіістаіітипъ бросііліісг. съ вооруженны.мц с.іугами н ІІоловца.ми па братьевъ и умвртвп.іи веізхъ пхъ, въ то.мъ чпс.ііз и Ызяслава. Уто убійство совершплось 20-го ію.ім 1217 г; йзяславъВладшвіроЕИЧЪ,кііязь аернивовскііг, сыііъ Владіі.мі|)а Игоревича, впукъ Игоря сііверскаго, госнодствовалъ въ Камеііці5. Этоті. кпязь впача.гБ былъ другомъ кпязя іалпцг.аго Даніи.іа,, по ВПОСГБДСТВІІІ сдізлался еіо враго.мъ. Когда происходііли ссоры (1234) Михаила Черіпіговскасо съ Владпміромъ КІСВСЕПМЪ, Изяславъ, предводительствуя Ио.ювцами, начадъ подступать къ Кіеву. Владиміръ, узнавъ объ этомъ, убіздіілъ Даіііііла галнцкаго пдти на встріічу Изяславу. Кшізья сошдись близъ Торческа. Даніилъ сражался какъ героіі, по оылъ разбитъ п бііжалъ, а Половцы, усшоііпые Чсрнііговца.міі,взявъ Кіевъ, плтзниліі самого князя В.іадп.міра съ супругою; граждапе же отьупились отъ н и і ъ деиьга.ми. Князья ДІпхаіілъ п Изяславъ обложили дапыо всихъ обптавшпхъ тамъ ипоземцевъ и кромЪ того ііослтідніп взялъ сеоіз Кіевъ, гдБ впрочемъ ііііяжидъ ие долго, иото.му что Владпміръ, выкупіівъ себя мзъ плііііа, выі палъ его изъ Кіова (1236). Ватый, разоряя Га.іпцкуіо іі Владіі.мірскую зе.м.т, ов.іадіі.іъ (1240) Каменце.мъ, въ которомъ госгюдствовалъ Изяславъ ^ пое.п; чего этотъ князь сдіз.іался союзннколіъ .Моиго.швъ, п п і п а я злобу къ Даніплу Галицьому, уб-Бждалъ Тодінмка Батыева Курелеса идти къ Галпчу, но самъ попался въ ПЛТІІІЪ къ Данінлу (1255); дальнзіішая судьба этого кііязя но пзвіістна. Изяславъ Гл-вбовичъ, изъ [юда киязен черниговскихъ, сьшъ Гл ба Ольговича; о ііелъ уііомііпавтся въ кіевской л топіісп, что онъ у.меръ 14-г'о мая 1134 г. Изяславъ Глъбовичъ, князь, сынъ Гл-вба Гооргіевича. Въ 1182 г. опъ съ дядею своп.мъ, веЛИКІІМЪ князе.мъ Всеволодо.мъ Георііивичезіъ, отправшся протпвъ Болгаръ. Руссі;іо осадіі.іи такъ-пазываемыіі Велиіаіі • городъ, въ зе.-н.гБ Серобряпыхъ Болгаровъ. Юпыіі Изяславъ не хотБдъ ждать обіцаго приступа и между-тіімъ какъ бояре совитовались въ шатртз у великаго князя, опъ одіиіъ со своею дружшіоіо ударнлъ на болгарсгую п-Бхоту, стоявшую въ унръпленіи передъ городомъ, пробіися до воротъ, но
,
Изя — Изя
—
' іЗ
уязвлеііныіі cTiTBioro въ сердцо, па.гь на зем.ію. Воипы прііііес.іп его въ станъ едва живаго. Этотъ случаіі спасъ городъ, потоліу что велиsiu князь, водя страдаііі люои.маго, мужествоннаго пле.мяііпнка, заключилъ съ я и т м я м и города миръ н отступплъ къ своимъ ладья.мъ. На путп Изяславъ скончался; ТБЛО его привозеію оыло во Влади.міръ и погреоено у та.мошней соборноіі церкви. Изяславъ Давидовичъ, великій кпязь кіевскіГі, жплъ въ ІІОЛОВПНБ XII взка, былъ изъ рода Ольговичеіі и кпнжилъ сиачала въ Чорниговіз. Оиъ, ьакъ воооще большая часть Ольговіічеіі, отличался жадпостію, коварствомъ, властолюбі мъ и равнодушіемъ къ біідствіямъ отечества, которое часто самъ разорялъ в.мБст-в съ Половцамп п другшш враждебііымп народаміі, за чтб и іш былъ любимъ пародо.мъ. Вся жпзнь этого князя прот кла средіі междоусобій, въ которыхъ оиъ в^егда участвовалъ. ТовмтзстБ съ родствонпііка.ми своими, Олыовичамн, держалъ оиъ етоpony Георгін Владшііровича Суздальскаго, то передавался къ великому князю кіевскому, Изяславу Мстпславичу. Въ 1154 г. Ызяславъ Мстиславнчъ скончался и едва візсть объ «го смерти дошла до Чсрпигова, какъ Изяславт. Давидовичъ отправился въ Кіовъ. Кіевляне не впустіілн его въ іородъ, и онъ, соедшіясь съ Георгіемъ Владиміровичемъ, noшелъ протпвъ Ростислава Мстиславича, призваіпіаіо Кіевляиами раздізлить пр столъ съ старцемъ Вячеславо.мъ. Ростиславъ выступилъ па встръчу непріятелю; на берегахъ рики Бсдоуса оиъ сошелся съ Изяславомъ, и устрашеиііып въ еамо.мъ начал битвы мііогочііслеііпостію Лоловцевъ, предложилъ ему мнрь, съ уступкою Кіева и Иереяславля. Кіевляие, видя равиодушіе Ростислава, огправіілп пословъ за ІІзяславомъ, которыіі съ торжество.мъ вступилъ въ століщу; ио черезъ птзсколько дпей іірііпуждеиъ былъ уступить ее Георгію. Удалясь въ наслълствеппып своіі черииговскій удълъ, Изяславъ готовіілся къ цониіз. Киязья но ліоопли Георгія и иногіе изъ нихъ охотно согласилмсь ішмогать Изяславу. Между-тимъ Георrifi внезапно уморъ и великокняжескіи престолъ достался Изяславу (1157 г.). Съ встуліленіемъ Изяслава иа престолъ, великое кііяаоство кіевскоо начало клоипться къ падеиію; исключая нЪкоторыіъ городовъ черннговскоіі области, прннаддежавшихъ Изяславу, ас другіе города южиоіі Россін имтип въ это время своихъ князои, вовсе не признававишхъ ііадъ собою власти великаго киязя. ;
—
ИЗЯ - Изя
Княжепіо Изяслапа было ііеііродоля;іітелыіо. Въ конц 1158 г. опъ поссорплся съ Мстпславомъ , кпяземъ владпміро-волыпскимъ и Ярославо.мъ, ннЯзвмъ галіщкп.мъ. Ііріічіпшю этоіі ссъры былъ Іоашіъ Всрладтікъ, двоюродный братъ киязя галпцкаго, іізіпапііыіі имъ изъ Галпціи и ушедшіп въ Кіевъ подъ покровптольство ІІзяслава. ГІризваиъ Половцевъ, и соедііппсь съ свдіі.ми родствсііііііками, цнязьяйи с верскіімп, Пзяславъ выступилъ въ походъ, поЛрослаііЪыі.галпциііі, подкрііплепныіі Метпславомъ кп. волыискимъ и друпі.ми князьяіпі, предуііредіілъего п запялъ Бчілгородъ. Вскор-іі Изяславъ также ЯВІІЛСЯ поді^ ст-вііаиіі Б лграда и обложплъ его, no Торкп іі ГіерепдеП, его СОЮЗІІІІКІІ, поредаліісь кпязго галицііо.му и ушлп въ городъ. Изяславъ усптзлъ спастись отъ iu-шіа одіишь бг.іствомъ. Кпязь галпцкііі встуиплъ въ Кіевъ, и иа престолъ велііііоиияжоскііі опять возшелъ Ростпславъ Мстііславіічъ,сиергііутыіі Изяславо.мъ за три года предъ тв.мъ. Въ 1159 и 1160 г. Изяславъ, съ помоіцію Половцевъ н князя владиміро-суздальсг.аго, Андроя 1"еоргіевііча БоголюбоЕаго, иисколько разъ пыталея возвратить престолъ, по безусіПішпыя покушеііія его ограппчіілисі. одііиміі тольы) Г[)аоси;а.лііі и оііустошеіііяліи. Накоиецъ въ 1161 году оиъ соедііпился съ Святославомъ с верскимъ, подступплъ къ Кіеву съ силыюю половецкою дружіиіою и взялъ еіо. Объявивъ себя велпкпміі кпязе.мъ, Изяславъ пошелъ иъ Билграду п осадпліі его. Торкп, Ііерепдеп п ыіязья волыпскій u галпцкііі двііііулись па по.моіць Ростнславу. Усграшеііпыіі візстію о пхъ прііблпжеііііі, Пзяславъ волилъ снять осаду, а самъ ХОТБЛЪ бііжать, по одіиіь пзъ всадшіковъ І^сгиславовыхъ, Ваііооръ, догиадъ его и .мичомь разСІІКЪ ему голову. Тило его похоронепо иъ Чернтовіі. Изяславъ Ингваревнчъ, кпязь, сыпъ Пигваря Ярослаиичалуцкаго: попібъ въбцтв Русскихъ съ .Моіігола>ііі на берегу р-Бкіі Калкн, 31 мвя 1224 года.
Изяславъ (Михаилъ)
Ярославичъ,
сыаъ
кпязя Ярослава Владиміровмча повгородскаго; былъ въ 1198 г. іюслапъ отцо.мъ кпяжить в ъ Велпкія Лукп, гд въ толъ же году и скоіічался; ііогреоопъ ві, .мопастыри Св. Георгія.
Изяславъ Мстдславичъ, вынв Ыюававва Волнкаго, внувъ Владп.міра Шюотахя, жплъ въ ІІОЛОВІИПІ XII столитія. ІІо всіуіілепіи отца своего па великокняжсскііі престолъ, Изнславъ получилъ отъ пего въ удізлъ Курскъ. ііъ 1127 u 1129 годахъ Мспіславъ іюсылалъ сго, ВМІІ-
Изя — Изя
— Ь'4
с т в съ другими кпязьями, противъ мятежш.іхъ кпязеи по.іоцкпхъ, которыхъ .иішивъ удтіла за пос.гіздііее воз.мущеніе, отдалъ По.юцкое кияжество Изясіаву. Въ кпяжепіе дяди своего, Ярополка Владпліроііііча (съ 1132 до 1139 г.) и Всеволода Олыовича Черниговскаго (съ 1139 до 1146), Изяолавъ пршіужденъ-оылъ прііііи.мать участів въ безпрестаіщыхъ распряхъ кпязей, іі пБсколько разъ то получалъ, то снова уступалъ разные удЧілы и города. Накоиіщъ въ 1146 г., no с.мерти Всеволода Олыовпча, па велнкокняжескііі престолъ встуІІІІДЪ слабый Игорь Ольговичъ, НОЛЮОІІМЫІІ Кісвляііаміі,которые вскор-Е отпрацили КЪІІЗЯславу пословъ, съ предложепіомъ ему престола. Изяславъ согласплся, и сооравъ войско, пошелъ противъ Иіоря. Игорь, вспо.моществуедіыіі братомъ и князьями ч рііііговскіімн, пришедшіі.ми къ не.му па помощь, выстуіінлъ на встрізчу Изяславу, которыи стоялъ съ войскомъ въ виду Кіева. Дружпна кіевская, зара•н с условившись съ Изяславомъ, перешла па его сторопу до пачала оитвы; ішлки Иіоревы былп соворшеіпіо разоиты и самъ оиъ взятъ въ пл-Бнъ. Вступивъ въ Кіевъ (17 августа 1146 і'.), Изнславъ возшелі. на воліікокпяжескій престолъ, а Игоря заключплъ въ .мопастырь. Утвердивъ миръ съ Ііоловцамп, ІІзяславъ пачалъ готовиться къ походу протнвъ брата Игорева, Святослава, князя НовгородаСсверскаго, отдавшагося подъ покровптельство родиаго дяди ІІзяолава, суздальскаіо кпязя Георгія Владпміровііча, который no древпему порядку пм лъ право на престолъ. Сліздствіемъ этого была войпа между Изяславо.мъ съ одной сторопы и Георгіемъ и Святославомъ съ другой: впродолжопіе воііііы протпвъ Изяслава возсталп Давіідовіічи, кпязья черниіовскіе. СлБдствіемъ военпыхъ двйствііі и особепііо сраженія подъ Переяславломъ было то, что Георгій встуііплъ въ Кіевъ п разд-Блплъ влад пія Изяслава между своиміі сыновьм.мп и союзиыімп кііязьпми.Изяславъ, ліішеіиіыіі престола, приб^Бгпулъ спачала къ старшему дядъ свое.му, Вячеславу, а пото.мъ къ королямъ венгерскому, богемско.му п польско.му, съ которы.ми былъ въ родствБ. Оиіі обсщаліі по.мочь ему іі прпвелп воііско, no впдя, что Георгііі н СОІОЗПІІКЪ его, зііамеіііпыіі Владп.мірко, кпязь галпцкііі, готовятся пхъ в с т р і т і т ь , воротіілись, условившпсь съ Георгіе.мъ въ то.мъ, чтобы опъ назначилъ въ удилъ Изяславу Владиміръ, Луцкъ н Новгородъ-Велпкін. Георгіп не сдержалъ слова н воііна снова загорвлась, но п иадолго. Пзяславъ, чувствуя невозможность протпвиться, заключплъ миръ, no RO-
—
Изя — Изя
торому прпзпалъ себя виновпымъ, а Георгій уступплъ Кіевъ Вячеславу, no вскор его выслалъ, и са.мъ занялъ престолъ. Между-ти.мъ ІІзяславъ собралъ вонско и сыстро приступилъ къ Кіеву , котораго жители постояііііо держали еіо сторону. Георіій, не усігіівши пріпотовиГься къ обороц-Е.бвжалъ, а Изяславъ запялъ Кіевъ (1150 r.j; но торжество го 5ыло непродолжнтелыю. Георгін съ свопмъ мужествепны.мъ сыііомъЛндрее.мъ н Владиміро.мъ кп. галіщки.мъ, снова явплся подъ сттліами города. Иияславъ вступплъ.съ ііиміі въ бой, пе дождавшпсь Д|)ужііііъ Вячеславовыхъ, u быль разбитъ. Георгін въ третііі разъ встуішдъ въ столицу, а Изяславъ удалился съ своею дружппою во Владііміръ-па-Волыни. Въ сліздующемъ году (1151) Изяславъ, вошедіиій чрезъ жеиптьбу ората въ тізснізіішія родствеііныя свлзп съ короле.м^ веіііе[)сі;іі.мъ, Геіізою, выпросилъ у неіо 10,000 лучіііихъ вопиовъ и объявилъ войпу Георгію. См лое дііижеиіе па Кіевъ, совершеііпое въ впду пепріятсльскаго войска, предоставило столпцу въ руки Изяслава. Желая оправдаті. себя въ глазахъ народа, и съ тБ.мъ в.мСстіз утвордпть власть свою иа закоппомъ осповаіііи, Изяславъ ііредлонсплъ престолъ кіевскій дядв своему, Вячеславу, какъетаршвму нзъ Мопо.махова рода. Вячеславъ согласился, по съ условіемъ, чтобы Изяславъ былъ е.му в.м-Бсто сына и раздиіялъ съ ніі.мъ власть. Между-тимъ Георгій. соедіиіясь съ Половцамп іі киязья.мп черііііговскіімп, опять собралъ войско. Изяславъ nanpacno старался пе допустить его переправиться черезъ ДігБпръ: Половцы прорвалпсь первые, а за ни.міі перешелъ и Георіім. Вячеолавъ хот лъ отвратить кровопролнтіе переговорамн, но Георгій отвергнулъ пхъ іі ужаспыц боіі заіорізлся поді самыми стппамп столпцы. Кіевляне восторжествовали, СОЮЗІІПКІІ Георгія, Половцы и Ольговпчи обратились въ о гство, а самъ оігь съ горотью Суздальцевъ скрылся въ Переяславль. Братья Изяслава осаднли Ііереяславль; Георіій, видя певозможиость сопротіівлятьсп, сдалъ городъ и вы-Бхалъ въ Городоцъ, располагая та.мъ дождаться Владпмірііа кн. галицкаіо, спізшіівшаго къ пему съ воискомъ. Въ то же время Мстпславъ, сыяъ ІІзяслава, шелъ съ .мпогочііслеііпою союзпою вепгерскою дружппою, н вступіівъ въ Волыпскую обдасть, расположился стано.мъ. Влади.мірко нападъ въ расплохъ на Мстпслава, который едва усп лъ спастпсь съ н скольки.ми боярамп. Когда в ъ КіевБ узналіі о поражоніп Мстпслава , Изяславъ «клпкнулъ кличъ». Берендеи и Черные Клобуки явилпсь іісмедленііо, даже всегдашпіе
Изя — Изя
—
враги его, и кпязья чершіговскіе ц Святосіавъ Оіьговичъ, приіія.ііі сторону Изяс.іава. Ocaдивъ Городецъ п принудивъ Георгія удалиться изъ пего въ Сузда.іь, Изясдавъ обрати.іся противъ В.іадимірка, соединился у подошвы Карпатскііхъ горъ съ королемъ венгсрски.чъ и вм сті; съ пп.мъ вступи.іъ въ Галццію. На берегахъ рБки Сапа они встрБтилп Влади.мірка, которын съ силыіымъ воііскомъ ожидалъ ихъ. Бросившись съ дружііпаліи вплавь черезъ Санъ и подкрЕплеіінып Веіігерцами, Изяславъ разбилъ галицкія дружины; Влади.мірко просилъ у короля мира, па которыіі Гейза охотио согласился, пе с.мотря па противор чіо Изяслава. Владимірко иоязался возвратііть всі; захваченпые имъ [ородч, іпринадледсавшіе кияжеству і{іевско.му и не сдержалъ слопа. Георгій призвалъ Половцевъ, киязеГі рязанскихъ и князя иовгородъсізверскаго Святослава Ольговича и пачалъ войпу. Владпмірко шолъ къ пе.му па помоіцЕ), НО разоитыГі Изяславомъ возиратился, а Георгій, заиявъ земл}р Вятичей, осадилъ Чорниговъ. Изяславъ поспізшилъ къ пему на выручку. Половцы, узнавъ о его прііплнженііі, бізжали; Георгій также отстугіилъ. Въ ел дующеліъ 1153 г. Влади.мірко умеръ. Изяславъ потребовалъ отъ сыиа его п наслтздпика Ярослава, городй, которые отецъ его обязался е.му возвратпть. Ярославъ отказалъ и велшаіі.кпязь объявилъ войпу. Близъ р-вкн Серета произошло кровопролитпо сраженіе, безъ всякпхъ посл дствій. Это быдо поолііднее военное дъло Изяслава. Онъ у.меръ 13 ноября 1154 г. Изяславъ былъ одипъ изъ лучшихъ князей эпохи удиловъ, отличался пвобыкііовепнымъ мужествомъ, любовію къ народу и щедростію. Нзяолавъ НиЕОлаевичъ, пзъ рода кпязей іюлоцкііхъ, сынъ Николая Владпміровича. Объ немъ въ д-Бтописяхъ упомиііается тольио то, что опъ въ 1181 г. по.могалъ С.вятославу, киязю черпиговскому въ ВОЙІПІ противъ велнкаіо князя Всеволода.
S
—
Изя — Изя
сталъ Всеславъ Брячиславичъ, киязь полоцкій , пото.мокъ Ростислава, обдііленнаго Влади.міромТ) Великп.чъ (1064). He уступая Ярославичамъ въ скоихъ иравахъ, Всеславъ взду.малъ овлад ть Новгародомъ , напалъ па иеіо ііечаяино н ограбмлъ СОФІІІСКІІІ храмъ. Изяславъ, созвавъ братьевъ с.мириті. врага, вступилъ съ ни.ми въ Полоцкую область, н не смотря на жестокуіози.му(10б7)взялъ гор. МнііскъВсеславъ встр тилъ соіозпижовъ иа берегахъ Дн п р а , былъ разбитъ и ввроломио эаключенъ въ темницу, въ Кіевіз. Управившись съВсеславо.мъ , Изяславъ спвшилъ съ братьяМИ отразпть Поіопцевъ, которыо оиустошали ооласть Кіевекую , по бьиъ разбитъ нмп в ъ почномъ сраженіп ііа бер гахъ Альты (1068) и едва спасея біігствомъ. Кіевляие, недоволыіые его малодуіпіеліъ, воз.мутились и требовалн оружія, чтобы идти па праіовъ. Изяславъ не хотізлъ вестп ихъ; вспыхиулъ мятежъ, ио опъ пе МОРЪ ус.мирить его. Народъосвободилъ Всеелава, провозгласилъ сго велики. іъ кйязёмъ и оірабплъ домъ Изяслава, который бтзжалъ пъ Поімиу. Король Болеславъ II, сыИъ Маріи , дочерп Влади.ліі|)а , женатый тоже ііа русской кпяжяБ, ііріінялъ Изяслапа какъ блпжайшаго родствепнпка , п согласиглся по.мочь е»у. Сопровождаемьш ПОЛЬСКОРО ратью, ГІзяславъ пошслъ па Всеслава;этотъбі;жалъ и Кіеиляпе встр-Бтили сго съ покорпостыо 1069 г., Вскор-Б возгор дасі. взапмиая пепависть между Русскпми и Ляхами, которые, гордясь ПОАІОІЦІЮ, оказаніюю иеликому кпязю, сталіі обижать его подданныхъ. Кіевляне, не с.м я явіюзащиіцаться, таііпо у.мерщвіял» ихъ гді; только могли. Болеславъ возвратился пъ Иольшу съ жаждою мщеЕіі», a Изяславъ, возстановнвъ порядокъ въ столиці;, сп шилъ отмстнть Вссслапу. Взявъ Нолоцкъ, онъ отдалъ его въ у. влъ своему сыну, Мстиелаву, a no с.мертн ого, друЕОму сыиу — Святополку; но вскор Всославъ спова завлад-влъПолоцкомъ. Святославъ, братъ Изяслава, епъИзяславъ Святополковичъ, князь, сыпъ Свя- дае.мыіі честолюбіемъ, увБриль Всеволода, чтотослава Изяславпча; не и.-н-Блъ уд^Бла п у.черъ это сд лалось съ согласія великаго кпязн (1071), 28 марта (но другимъ 3 дек.) 1127 года. тайно сговорившаіосн противъ нихъ съ княИзяславъ Ярославичъ, велнкій кпязь, стар- зо.мъ полоцкіімъ. Братья вооружились , запяшій сынъ Ярослава Владиміровича. Ярославъ ли Кіевъ, іі Изяславь вторнчио ііриііужденъ предъ сиертью раздилилъ тогдашиюю Русь былъ б жать въ Полыпу. Болеславъ, помия мвжду своими сыповьями , завііщавъ ' имъ обиды, поЕіесешіыя въ Кісви , отпялъ у него слушаться Изясіава , какъ старшаго въ ро- сокровища, и прогналъ отъ собя. Тогда ИзяА . Изяславъ Ярославичъ кпяжилъ съ 1050 славъ обратился къ нБ.мсцкому императору по 1078 г.; вступивъ иа престолъ, онъ овла- Генрнху IV (1075); дарами и объщапьеиъдагід лъ Новгородомъ н земля.мц иа югъ и западъ пичества ск.юиилъ его къ з а щ и т с . Генрщ-ьотъ Кіева до Карпатскихъ горъ. Спустя 10 отправилъ въ КІевъ посла Бургарда , объяЛБТЪ начались впутрвниія смуты: сперва воз- вить русскимъ кпязьямъ, чтобы оян возвраТ. YI.
Изя —Ика
-
66 —
іи.ш ІІзяславу заЕонпую в.іасть п.чі оиъ сдиір і п ъ ихъ; no посо.гь, ііодкуп.іеішыіі С.вятосіавомъ. господствоиа.іъ въ Кіевіз п прпвезъ Генриху дары, кото|іыо удіівіі.іп Герлаиію п обезоружиліі нмЛоратора. Изяс.іавъ обратіися жъ nanD Грпгорію VII п посла.іъ въ Ри.мъ сво* г о сына. Жертвуя в.іастолюоіюпракославіемъ и достоппствомъ ііезависнмаго государн : онъ пріізпавалъ надъ Русью, не только духовную, но и мірскую власті. папы, требовал7> его защиты и жаловался иа !;ороля польскаго. Гри.горііі отправплъ пословь къ Пзнславу и Ііоле«лапу. Въ это самое время обстоягольства въ Кіевт» пepeм•BllиЛIICь•. (.Івятославъ умеръ (27 дскабря 1076 г.). Тогда Изяславъ ободрплся, сооралъ НТІСКОЛЬКО тысячъ Поляковъ и вступилъ въ 1'усі.. 1077 г. Всеволодъ встрізтплъ его съ миролъ въ ІЗО.:ЫІІІІІ. Братья клмиісь забыть прошедіпео. Шяславъ въізхалъ въ Кіевъ (5 іюпя 1077 г.), раздБлплъ съ Вссволодомъ Русь на двп ішловппы, ио давъ удБловіі свопмъ племяшіііксогі., Ворису Вячеславичу, Ологу іі Ромапу Святославпчамъ п Давиду Мгоревичу, иазначивъ участки только своимъ дт>тя.мъ. Ътогъ ДІІЛСЖЪ пропзвелъ иоцое междоусобіе: племяііпііі;іі искали удБловъ вооружеіпюіо рукою. Всеславъ не хот лъ уступпть ІІолоцка, отбился отъ Всеволода и сыпа его. Владиміра Мопо.маха. Олегъ же Святослапичъ въ союзп съ Ьорпсо.мъ Вячеславпчемъ ирпзвалъ на ііо.моіді> Иоловцеігь. і'р;!:;плсм съ Изяславомъ, помогаг.шпмъ брату, пропгралъ битву и бижалъ пь Т.муіороііаіііі. Во время этого кровопролитін ііепріятельскііі всаднпкъ улпрііль Пзяслава іп> плечо копье.мъ и оиъ ш и ъ мертііыіі, 1078 г.—Изяслаіп. уіііічтожплъ смертпую казиі., осііопалъ славпыіі Кіевопе!ерг:;іи .мопасіырі., былъ въ ііоразрі.шиои дружбі; съ Греі.а.мп п посылалъ воііско ихъ пмнератора.мъ. ІІоіриГсігь въ КіеиЬ , no храмЕ Ьогородицы, ві) .мр.іморіюГі раки. По свпд-Егельсгву Нсстора , оиъ П.МІІЛЪ мріятпое лпцо п шмігіествеітыи сгаиъ.
Ика — Икм
запскомт. кпяжестві;, по гд ііаходптсятепсрь, н пзв стію. За.м-пчательно въ русскоіі исторіи по событію, случпвшемуся иъ 1216 г. Гіо сиерти ІІНЯЗЯ рязапскаго Ро.мапа Гліібоиііча, съііхалпсь для раздВла его владілйп па урочпще Икады всі; рязапскіе князья, а іі.меііпо: Глііб-ь, Коііотантііііъ п Изяславъ Влздпміровпчп, Мііхаилъ Всеііолодоііичъ, Ро.мапъ и Ростиеланъ Святославичп. Гл бъ н і'о.маііъ Пгоревпчп. Глвбъ п Коіістаіітіигь, предварптелыіо согласясь діежду собою у.мерівпть братьевъ и восіюльзоваться іірііііадлеліащіі. иі и.мъ удізла5ііі, созпалп пхъ къ себв па обтздъ, напоіілп п прпказалн скрыты.мъ уоійца.мъ умертппть ВСІІХЬ безъ разбора. ИкарІЙ, древпиі ЛНІИІЯІІІІПЪ, пилучившііі отъ Вахуса въ даръ искусст о разіюдпть ІІИПОградъ іі діілаіь віию. Однажды ІІі;аріП даль випа
ііастухамъ
въ
ЛТТІПІІ;; ОМІІ ОПІ.ЯІГВВЪ
ііодумаліі,что отравлепы, убгілп Иііарія п бросіип его въколодезь. Дочі. ііііарія Эригопа (см.) пов'Бсіілась съ отчаяпія, а собаса, свпд-стельнпца уліерщвлепія своего господііна, околТзла съ почалп. Богп вглючііли ш. чпсло звВздъ: Икарія подъ п.меие.мъ Боотсси (пастуха), Эригопу подъ шіепсмъ Дсиь*, а собаку подъ имеие.мъ Созв здіс пси. — Икарііі есть также н.мл отца Пепелопы, жепы Улисса, царя Іітаііп. Икарма іілп Егарма, одннъ изъ КурпльскихЛ) остроіювъ, ііахо,-,іпся въ 12 вер. отъ Шикртапа. Идгвотъ 8 вер. длііпы, сврпыо клтчіі и дымяіцуюся соппу. Теисрь па по.мъ ВОДІІТСЯ одпм ііерпы, а прождс были u бобііы.Остроіп. доступепъ толі>і;о съ одпоп СІОІІОІІЫ. ОІІЪ принадложіітъ россіи. Икаръ, лпцо l'p(J40tl.Oil мііміі.тогіп . СІЛІІЪ Дедала; былъ спачала заключепъ вмі.ств съ своп.мъ отцо.иъ въ критскиіуіъ лабііріпггБ. a гіотпмъ ію.гетізлъ іп> Лыиііы иа воиковыхъ крыльяхъ, no іюдпялся такъ бліізі;о і.ъсолнцу. что крылья растаялп п оиъ уппл-ь in, iluapiij. сьое Jiofic, ід-Б п утопулъ. І!о другшгь і)а:;сч;азамъ' Герйуіесъ похороітлъ LIO па І]і;іірііі.
Изяславъ Ярославячъ, ьнязь, ііз7> рода кіевсиихъ кшізеіі , сыиъ Ирослава Пзяславича, ираіінукъ Мсіг.слава Велпг.аго, улеръ въ Феврали 1196 г. п iioi ребспъ въ кіевскоіі церкви Сі). еодора, блпзъ отца. Ивящная СЛОЕесность. Такъ иазывають поэзію н вс-в роды красіюрвчія. 1'азііііца ;.іс,;.ду іізяідііою словоспості.ю и пзящныміі псвусствами состоіпъ въ разлпчіи средстиъ, употрспляс.мыхъ для иредставлепія одц-Бхъ птізхъ лке іідеіі (с«. Словесность).
Ихелъ, у дрешшхъ Грековъ Согъ гдеаъ п іікиііід пііі, сыпъ Спа пли I'nnnoca. Пратъ ero Ubjficil являлся то.іы.о въ 'іі-лоіп.ческомъ ііидг,, а Пкелъ пршт.малъ ііа себя одразъ ЖІІВОТІІЫХЪ и пр. п пугалъ спяіціі. ъ. Оті, того Икело.мъ опъ иазываотся только у биіоіп,. а у людеіі Фобитпро.цъ (стрэшііліш(е.мъ).
Изящныя искусства, см. Искусство. Икады. урочпщс, бывшее въ старину въ Ря-
Иккельзамеръ (Valcnlin ІсксІ5атег),совремеі:ши.ъ Ліогера п участііикъ знблуждепііі Карль-
ИКПЛКЕЪ, серебряпая монета въ Турціп. содоржащая въ себв 2 піастра п потолу составлнюіцая па иашп деііыи ц-Бсіолько .меігве 20 коп. сереб.
Икм — Ико
—
67
—
Еко—Ико
штадта; паписа.іъ порпую иіз.мецгую гра.м.ма- меты благоговтіпія п поклопепія хрпстіапъ, "для того предлагаются Церкопью, чтобы ві;тнку иъ 1527 г. Икморъ, персый саіюишікъ волш;аго князя рующій, пзпрая па ішхъ, плп иоклопі!іісі> пмъ, Святосіава: доолестыГі муагь; во вро.мя осады въ то л;о время устрсмлялъ своп у.мъ и сердце Доростола греческимъ п.мператоію.мъ Іоанномъ къ тому, кто па нііхъ пзображепъ. Поэто.му Ци.мнскнмъ (971), обезглавлеиъ и.миератор- правіільнаго икопопочитанія іникргда нельзя назвать пдолопоклонствомъ, какъ утверждалц скимъ тБлохраиителе.мъ Апе.масомъ. древніе еретики п какъ говорятъ совремспИкозская пещера, находіпся въ Орепиургпьіе ыа.мъ протестапты. Исторія хрпстіапства ской губеімйи, иа пагорной сторопт. р. Ыка аоказываетъ, что почіітапіе іп;оиъ ecu, оощео (смЛ, протішъ башкирскои деревпи Мескеу. хрпстіапамъ всБхъ втзковъ, а свид тельство Отверитіе, иедущее во внутрепность иещеры, Васллія Великаго уб-вждаетъ пасъ, что в рускрыто въ глубиніз коиусообразпои крутой ющіе запмствовали его отъ салпхъ Апостоямы, им ющей бол 5 саж. ілубпны и наловъ (Epist. 360 ad Julian). Первыя пкоиы, ходящейсн на ровномъ мъстъ. Въ этой пея в і ш т і я с я у х р п с т і а н ъ , былп; яерукотворенщер-в въ са.мый жарііій день свиртзпствуный образъ Спаснтеля, посланпып пмъ къ Аветъ сильыыіі холодъ, воарастагощш въ глубигарю царю эдеоскому, и пзображепіе Божісй іги ея до такоіі стеіісііп, ЧІО земля тамъ иоМатери, папіісаппое Евангедистомъ .Тукою. крыта лі.домъ, сдсрживающимъ на сооіз челоИконійскій пом^стныйсоборъ; происходиіъ uSKa. Дллиа пещеры составляетъ 25, ширнна въ Икопіум (с.м.), въ копц-Б III в і к а , подъ 10, а вышиыа около 2 саж. Сводъ, СТ£ІІЫ И полъ пещеры состоятъ пзъ самаго лучшаго предсбдатедьствомъ епискора <1>нр-мііліаііа. На слоистаго гписа, которыи no МЯІКОСТІІ своей и мъ было опред лено ис прііііи.маті. креіцене мо/кетъ держать па себіз большиіі тяд;остіі нія, еоворшае.маго віі'Б цері.ви, т. е. оретпказсмли іі іісріідко обрушается, а поэто.му ііещо- inn (Dionis. Alex, apud Euseb. lib. VII c. 3). Этоыу собору прііпнсываютъ такжо 45-с u 47-и ра до-сихъ-поръ хорошо ие изсл дована. На Апостольскія njiaBii-ia. западъ отъ Икоіісвоіі иеіцеры въ верстіз съ неИ]І0НІугаъ(Ісопіит),городъ, находпвшійся въ больши.мъ, а отъ р. Ыка сажеинхъ въ 400 Лпкаояіи, въ Діалой Азіи. Плііпііі пазываетъ былъ імъдііыіі, ІІЬШІ; изсякшій рудппкъ. его зиаттзіішіімъ «urbsceleberrima»: омъпахоИкозіумъ (Icosium), городъ въ дровиости, діыся В7> плодопосноіі странъ іі цвізлъ иромывъ а^риканской пршшпціи Maurilania Caesaшлеііпостію п мпоголюдствомъ. Во время ае.мriensis, при мор , оеиованныГі товариіца.мп іюіі жіізіиі ІисусаХриста вънемъобитала вит.Иракла, когда онъ упосилъ яблокп Гесперидъ. СТБ съ Грекаміі чаеть Ёвреевъ. Аиостолъ ПаII ри ВеспасіаііТ> Икозіу.мъ былъ колоніеіі вете- велъ въ первоо свое путешестпіе два разъ по ранові>иразру7ііенъ за.млвтрясешемъ:разваліі- с тилъ Иконіуліъ побратп.іъздізсь мііогпхъ ко иы егопидпы иіцеблизъДжерджелявъАлжіір-в. Хрцсту каиъ нзъ Гудеевъ , таі.ъ и пзъ язычниЙКОЛЫНКИЛЛЬ (Icolmlfill), у ппсателсм Сред- коиъ. лихъ- втиіовъ !П71(/, ІІСПОЛЫИОП OCTpOB7j изъ Икояоборцы, ретики VIII в ка , отвергавч.чсла Гебридспмхъ, им юіціП простраиства шіо пзображеійо Бога п С.вяіыхъ Еіо- иа ико^-5квадр. .МІІЛІІ, моиастырь, осііоііаіпіыіі зд сіі п.іхі. м счптапшіе почптапіе такпхъ пзображссв. Колумбою пъ 565 г. и составлявшій оппс- пііі іідолопокло^ствомъ. Е|)есч> эга бы.іа подкопстпо. Долгое время (до ХІІІ стол тія) ОІІІІ держішаема іі.мііерато))а.чіі Львомъ ІісавряііисчпталсяразсадпіікомъобразоііапіяііъШотлап- иох.ъ, Констйнтиномъ Копррни.мрмъ п еодіп; ПЫІІІІ уцізл ли отъ ііего ііеиііачіггелыіыя ФНЛОМЪ. \іъ царствовапіе Пріпіы па седьмомъ 4 развалнпы съ могилаші 4. гаотландскнхъ, 4 (Вселеііско.мъ2-.мъНикепски.'\іъ) cooops, нъ 787 ирлйі дскихъ й 8 норвелсскііх королей. Ві. г. опа была разсмотрипа м предана аиа ем . пастояіцее вре.мя остропъ прііпадлёжитъ гсрЙКОЕОГраФІЯ (отъ е{хй) образъ),оіііісаіііестацогу Аргейльскому: жйтелеЙ па ІІКОЛЬМІЛШ туіі, картниъ п другихъ памятииковъ древпосдо 200 ч. горцсвъ. ти yridfio. опйсываютъ пп iiaii'niio п жпвопііси. Иконокластъ (изъ йхб рбразъ и УЫ$О) разИкона {іиы образъ). Такъ называются иъ пашеи Правомавпоіі Церкв і сд данныя па руімаю). Такъ пазывалн г.ъ V1I1 вчип пкоіюполотіі плп доскі; священньш пзображепія борцевъ, которые иетребляли святыя ИЕРНЫ предметовъ нашего религіознаго почптанія, ВСЧІ.МІІ способа.мп. Назвапіе икоіюкласта усвоекакъ то: лпцъ Св. Тропцы, Іпсуса Хрпста, св. но было ПОСТОЧІІЫ.МІІ христіана.ми Льву Исавугодніп;огіЪ Божіи&Ъ, Ереста п проч. Изображе- ряііпііу, ЕоюрыГі ПОС.ІІІ еретическаго собора нія сііящепныя, раясматрішае.мыя каііъ пред- въ Копстаіітинопо.і-Б, пзда.іъ указъ о сожжеиіп
Ико — Ико
— 68
Ико — Ико
иконъ. Инонокласмъ, система, ученіе ііконо- рыхъ возлагалась должность управлсиія церіиастовъ. ковны.чъ им ніемъ. Въ предшеотвующів B'BЙКОНОЛОГІЯ (отъ ішб , образъ п Лоуо^, с.гово) КІІ распоряжепіе ц рковііымъ имтзніе.мъ соііаука, изъясняющая древпіе памятннки оора- ставляло прпнадлежнооть епископовъ, по такъ зоиате.іыіыхъ искусствъ, какъ то: па.мят- какъ эта обязаипость , не только была отяііпки живопионаго и різзііаго искусства, ста- готителыіа для епископа, а влтзст съ тБмъ туи, медали , эстампы и проч.; изъ нея узна- отнимала у него еще часть драгоц-Бппаго вреемъ аттрибуты боговъ индіііской, египетской, мени, которое онъ долженъ посвящать исгреческоп, рпмской н друг. мп ологій, что ключнтельно служеиію Церквп, то въ IV wbпапрпм ръ Сатурпъ изображается въ вид кТ; многіе изъ архипастыреіі стали возлагать старика съ крыльями ц съ косою въ рук ; управленіе церковиы.ми шіізніями па лицъ, Юпитеръ, вооружеііііый модвіей съ орломъ у нарочно для этого избіірае.чыхъ изъ клпра. иогъ; Неитуиъ съ трезубцемъ па колесшщі;, Должность икопо.ма обыкповеппо предоставлявлеиомон морскими коня.ми ; Плутонъ съ ви- ли пресвптера.мъ, протопресвнтерамъ и діалами на колесницт., въ которую впряжены че- копа.мъ. Это обыкнонепіе, прііпадлежавше тыре черпые копя; Купидонъ со стрБламп, въ IV вТзктз только ппкоторымъ предстоятеколчапомъ, Факело.мъ, а ипогда сі, завязаипы- лямъ Церквп, въ половипі; V сд лалось обми глазами; Аполлонъ ішогда съ луко.мъ ІІ щимъ и на Халкпдопско.мъ собор-Б, бывшемъ стр лами , а ііпогда съ лпрою ; Меркурій съ въ 451 г., получпло сплу закоііа (Canon. XXIIF кадуцеемъ въ рук , съ іфылатою шляпою u et XXIV). Въ пастоящео время должпость пкосаидаліями: Марсъ вооруженнымъ съ головы нома въ Русской Цоркви остается въ томъ до погъ, съ посвяіцеппымъ еліу пізтухо.мъ; жв вид , въ како.мъ оиа была на BOCTOKS ВЪ Бахусъ, увиіічаиііый гедерою (ішоіцомъ), во- IV п V віікахъ, хотя пазваніе ішоно. іа, кромЗ оружеиныіі жезломъ, обвитымъ кііпоградомъ монастырей, въ Русской Церкви и ііе осталось. и покрытый кожею т п г р а , въ колосниц-Б, Икононсо (Icononzo), долина въ Колу.мбііі (въ влекомой тпграми въ сопровожденіи ВакА.мерпк ), орошае.мая Ріо-де-ла-Сум.ма-Пасъ; хапокъ; Геркулесъ, покрытыіі лышпою коокружепа скала.ми, зам чателыіыми по свонмъ жею съ булавою въ рукіз; Юнона съ павлистраннымъ Фор.мамъ. Ріо-де-ла-Сум.ма-Пасъ иомъ иа оолакахъ; Венера на КОЛВСЕІИЦ , вебтзжитъ .чежду чрезвычайно высокимн и крузо.моіі лебедями или голубями ; Паллада въ тыми берегами. Надъ п ю па значителыюй шлемі;, опериіпсь на щ п т ъ , называемый эгцвысот самою природою пер кппуты два модою; подл нея посвященііая ен сова; Діапа, ста, одпнъ вышо другаго. ІІервый въ 298 Ф. одч гая въ охотничье платье , держа въ рук аадъ водой, состоитъ изъ свода въ 44VS i"}'лукъ и стрізлы; Церера съ серпомъ и сиопо.мъ та длііиою и 36 футовъ ширііпою; второй нивъ рукахъ. Поэты и живопясцы, пер-Бдко олиже его 60-тн Футамп. Глуоипа р-Бкіі посерецетворяя свойства боговъ, времепа года, ртзки, цтіЪ болііе 6 Футовъ. провиіщіи, паукп , художества , доород телн, ЙКОНОСтасъ. Первопачалыю алтарь въ храпороки, страсти, бсшшіп н проч., изобра^іаюгъ: силу въ пидБ воітсгвеііной женіцппы, махъ отд лялся отъ ср дней части деревянопершейся на кубъ, со льво.мъ у ногъ ; муд- пою ріішетчатою перегородкоіі; но со вре.мерость — съ зеркало.мъ , окружешіымъ з.м-Вею; нп утворждеиія іікопопочитаііія эта перегоправосудіе—съ шпагою п візсами; счастіе—съ родка за.м-Вііепа сплошною досчатою стГ.ною, (м сто.мъ повязкою и колесомъ ; случай — съ клочко.чъ которая называется иконостасомъ волосъ спередігна голов и .съ плБшпвымъ иконъ), пото.му что вся обставлепа иконами. затылкомъ; рБки вообще — въ тростппковыхъ Иконостасъ представляетъ самое поучптельп-внцахъ и съ урнами ; Европу — въ шле.мъ, ное зр лнще для вирныхъ. Какъ алтарь изсо скип,етромъ въ одноП руки и съ рогомъ нз- ображаетъ самое пебо въ храді-в, такъ нконообилія въ другойівозл иея лошадь; Лзія съ ка- стасъ своими свнщепными изображеніями наднлыінцею и веролюдомъ, и проч. Поэты, жи- помпнаетъ ііамъ , кого .мы должпы представвописцы п скульпторы должны зиать эти ат- лять себв на пебБ вокругъ престола Ііожія и трнбуты, освяідепчые употреблепіоліъ и не поучаетъ насъ, чьихъ молнтвъ , мнлостен и ходатаііства должпы мы испрашпвать. B.M'Bизмізнять ихъ no произволу. СТ-Б съ этимъ оиъ сть какъ-бы всегда раскрыНКОПОІИЪ или ЗЕОНОЛЪ (отъ оГха;, домъ и тая предъ глаза.ми ііашиміікіііпа, въ которой rlpo), распоряжаюсь), домоправптель. Эти.мъ всякій можетъ чптать и нзучать важн йшія нменемъ въ IV и V в кахъ въ Церпвн стали священныя событія и главные догматы хрииазываться т-Б изъ духовиыхъ лицъ, на кото- стіанскаго богословія
Ико — Ико
—
Икорецъ, рі;ка иъ БобровсЕрмъ уіззд^в, Воронежскоіі гуйерпіи, ьпадаетъ въ різку Донъ съ .іивой стороиы. Съ 1686 г., в.м-Бст съ Битюгомъ, составляла границу Россііі отъ Ногаискнхъ Татаръ. При усты; ея находилась верфь, на которой во вредіена ПЕТРА Великаго и потомъ съ 1737 г. въ царетвоваиіе АНІІЫ Іолиновны строидись суда д.ія Азовскаго моря. Икосаэдръ (отъ гр. иохаі двадцать н eSqa основаніе) , к р н с т а . и ъ , ограниченпый двадцатью равностороііннми треуго.іьны.мн плоскостями и им ющій 20 угловъ. ИкОСИТетраЭДрЪ (оі-ъ гр. ttxoai двйдцать, гетда четыре и cSpa оспованіе), крнсталлъ, од-раниченный 24 равиыміі или подобными плоскостями; сли ограничпвающіе плоскости треугольны , то кристаллъ пазывается тригональнып икоснтетраэдръ; если ч твероугольны—тетрагоиалыіыіі икоситетраэдръ: еслипятиугольны—пеіітагоііалыіыП икоситетраэдръ. ИКОСОВЪ (Павелъ), написалъ неоольшія сочииенія, им вшія сильное дъйстиіе въ сво время: «Ди и р а м о ъ , или изображеніе ужасныхъ дт.яній Французской необуздаііности» п «Плачевпая кончина царственпаго мучеиика Людовика XVI» (изданиое 1793 г.). ИКОСЪ (отъ греческаго слова оіхо;, домъ). Такъ называются Г Б церковпыя ііъсііи, входящія нъ составъ православнагоБогослужепін, въ которыхъ изображаотся зиачсиіе праздника нли похвала прослаішіемому Церковью святому съ перочислеиіемъ сіо благочестивыхъ подвнговъ. Икосъ, no еоде|)жанію своему, сходенъ съ друіою церковпою ПТІСІІЫО, называемою копдакомъ и отличается отъ него только т^Бмъ, что въ не.мъ излагаются подвиги святаго въ подрооиыхъ чертахъ и простраиц-Бе нежели въ кондакіі. Поэтому икосы всегда полагаются толы;о ІЮСЛІІ колдаковъ. йкота (Singultus), бол зиь, пропсходящая отъ судорожнаіо движспія желудка н діаФрагмы, также отъ пакоилепія желудка н отъ кислотъ въ пемъ изооилующихъ, отъ простуды, особенно у д тен, ипогда отъ частаго спазмотическаго нервнаго раздражепія жолудка и отъ воспалеііія его, весьма часто етъ грыжн и отъ килы. Въ діэтетнческомъ отношеніп полезпо н сколько глотковъ теплаго пптья иліі стакапъ воды съ сахаро.мъ н .мятпая вода; при нервно.мъ раздражсніи—теплая вапна нлн теплая прнпарка нзъ ароматпыхъ т р а в ъ : впутрь полезны также содовыо порошки съ нодою. Икотная TpaBa(Alyssum monlanum, Brot.); такъ называется одпол тпсе растеіііе, іірпііадлежащее къ семейству крестоцвстныхъ (СгисіГегш). Растеть въ степи между Волгою н Тоболелъ;
9
—
Икр - Икт
сБмяна еіо прежде употрео.шлп протипъ во-доооязші, теперь.же опи не ;ІІИБютъ т і к а к о і о медицпііскаго употребл нія. Икра. — 1) Янчки у рыбъ, находящіяся въ особлпвыхъ .мвшечкахъ илп яіічнпкахъ, лежащпхъ по обі; стороны кишокъ, и содержащія въ себіз рыбьи зародыши.—2) У челов-вка: толстая, мясистая н окатпстая часть голвии на задпей ея стороп-Б, вдоль отъ подколвнка до лодышкп.—3) Льдина, глыба льду. «Икрою судііо поцреднло». Икра зернистая. Гікра, отъ которой отдълены жилки и перепонкп, н которая протерта сквозь горохотку или р-вшето такъ, что зерна сохраняютъ круглып видъ. Икра паюсная, пе совершенпо очнщешіая икра, которую солятъ сл> жилками и переііоикамп, раскладываютъ па луокахъ u просушиваютъ, а потомъ ОТДІІЛЯЮТЪ самыя грубыя перепопки и пабиваютъ въ бочкіі, пересыпая солью. йкра тро-ішнгя; приготовляется сл-Едующ и м ъ образо.мъ: выпутую изъ рыбы икру протираютъ сквозь C-BTEJ' въ корыто, обливаютъ теплымъ кр пкнмъ разсоломъ, п. по.мтзшавъ хорошепько, откидываютъ па снто. К тотчасъ ж по приготовлепіи отправляютъ на почтовыхъ въ Москву, отчего она н пазыиается «троншпою». Икренон кашень, назианіе, даваемое плотному известняку въ такодіъ случат;, когда онъ и.мііетъ видъ неоолышіхъ совднііенііыхъ ліежду собого шариковъ. ИКСІОНЪ, ссаліецъ, сынъ Флегіаса, царі. Лапитовъ, женнлся на ДІІІ, дочери Діопея н умеіітвилъ коварііымъ образомъ своего тестя. Отвергпутыіі ВСІІМИ, Иксіопъ долгое врсмя скитался по зсмл-в , пока иакоііецъ Юпитеръ, тронутыіі го распаяпіо.мъ, по іірііпялъ еіо на Олпмпъ. Лабывъ пскорі! благод-Бяпіе Юііитора, Игсіонъ влюбилбя въ Юпону и открьш. еіі свою страсть; тогда Юпитеръ произвелъ облако, им вшее образъ ЮІЮІІЫ ; плодо.- пі любвн Ипсіона и облака были Кеіітавры. Изгнапиыіі съ небаДІксіопъ хвалился па зе.мліі блаіоскломностію ЮІІОІІЫ, зачто Юпитері. поразилъ его молпіею и шізвергъ въ аді., ГДІІ Меркурій привязалъого къ безпрерывно вертящемусяЕолесу. Иксора, ИІІДІІІСКОО божестпо, изображаемое съ 3 глазамн, 16 руками, изъ і;оторыхъ каждая держит?, какой-пибудь аттрибуп?: cUкиру, колесо, зм ю н проч. Иксора оіюясаіп. З.МІІЯМИ, на чоліз о ю полу.м с я ц ъ , плсчи поЕрыты слояовою кожсю. ИкТЕНЪ, гречесші apxirrer.Tojrb, соврс.мепІІПКЪ, ГІериіиа, жившіи около 430 года до
ИЕЪ
— Ила
— "і 0
—
Ила — Ила
Р. X.; составилъ, пмиств съ Ка.і.ііікрато.мъ, Августипомъ. Въ 424 г. просплъ его письиенплапъ зііа.мепитаго храма Мин рвы, называе- иообъизложеніи заблужденіГі Полу-Пслагіанъ; .ліаго «пар еноіівмъ».:оііъ строи.іътакжехрамъ Августпнъ по этому случаю адресовалъ к ъ Цереры пъ Э.тевзисъ п портпглі а пиской иріз- Иларіюдва сочпиенія: «О предопред леніпсояГУ.ІХЪ»И «0 свойствахъ хріістіапспаго терп постп. ЙЕЪ, судоходпая р-вка Орепоургской губ., нія». Ііларііі написалъ много сочпмеііііі о предоеретъ свое пачало въ Бс.іебеевскомъ увздіз лотахъ духовиыхъ, но изъ нихъ болыііая часть изъ ОбщагоС.ырта п. пробізжавъ около 500 в., пе дошла до пасъ; уцізліівшія сочііііепія пздавпадаетъ двумя рукапами въ Ка.му, въ 40 вер. ны пъ 1731 г. [оанполп. Салииасоліъ. отъ Монзо.шпска. Глупітаеп пе превосходптъ Иларій, еппскопъ ппктавійскіГі; прппадле2 сажепъ, а иіііріша — 40; въ шілшихъ ча- житъ къ гіпсателя.мъ Церквн IV в ка. За ревстяхъ бсрега ея ровны п болитисты, ближе къ постное іііізложепіе Аріапъ па соборахъ галверховья.мъ горпсты и покрыты лізсоліъ; узкая лпкапскихъ, императоръ КопстаиціГі заточилъ долина Ика расшпряется къ устью, вособеи- его во Фрпгію. Но когда отсюда, no прошестоія постм съ л вой сторопы. Вообще правыГі четырехъ ЛІІТЪ. Иларій явплся въ Константяберегъ Ика горпстъ, лъспстъ и пзрытъ пе-1 пополь, посл-Бдователп Арія опяті. удаліии щерами, нзъ которыхъ особенно за. Бчатедь- его какъ мятежиика въ Галлію, гдъ онъ съ тана Иковская (см.): ЛІІВЫГІ же изобилуетъ стеа- кою сплоіо поражалъ аріаиъ, что ему одному иыми луга.ми, устіяіиіыміі солоігчакамп. 1!о прііпіісыііаютъочіііцеіііеГаллпкаіісЕой Церкви ІІку сплавлявтся значптелыіоеколпчество стро- оть пхъ заблужденіп. Изъ сочппоній его боеваго л са. Изъ сго пріітоковт^ за.мізчательлізе прочпхъ достопны уваженія 12трактатовъ н ы : Малыи ІІкъ, Ташла, Ыагрышъ, Шишиі о Троіщи и Толкованія иа псалмы и на Евангеліашъ, Иіпалс, Шелапгп, Инякъ, Сюреііъ, Дым1 ліо отъ Мат ея. ка. Кавзіякъ, Мензела и ліп. др. Иларій, римскій епископъ, проемникъ Льпа Икъ-сзеро, Тобольскоп губ.,лежіітъ иъ 3 вер. • Велиі;аго, на своей ііа едр ; во время управлена ю.-з. отъ Солтаи.ма п соедипяется съ н п л ъ I нія Церковію былъ свидіітеле.мъ плачевпых^ р-счкою Катермою. Длина его 12, а шнршіа событій въ Рнмскоіі іімперіи по случаю втор8 вер. Поверхность содержитъ около 60 і;в. жеііія Вапдаловъ и другихъ дикихъ ордъ; э т о г ь вер.: глубпны им етъ отъ 2 до 9 аршииъ. Оио архипастырь съ іістіінпо отеческою заботп р т т м а о т ъ въ себя дв-В р чкп: Ямапку п лпвостію ут-Біпалъ угнетеііиыхъ Р і т л я і п . . Ему Крутиху п выпускаетъ Катерму. припіісываютъвозобповлеіііе піікоторыхъ храИла (ипд. ми ол.), дочь Страта-Девы, же- мовъ. разруіііепиыхъ варварами, украіпсніе н на Будды, бывшая поперем нііо одпнъ м сяцъ j умпожепіе въ пихъ алтарей; онъ такжесобрахь ліужчіінон п два мік-яца жепіцііиой. Охотясь въ одну кіиігу опредізлепія бывшихъ прежде въ ппдт; мальчика, зашла опа въ глухое мъсто, иего представптелеГі Рилской Церкви. на которо.мъ лежало проклятіе Шивы.бога зла, ИларІОНОВЪ (1'еоріій), свяіценнпкъ; напнн та.мъ окончателыю превращена въ гйоііщн- салъ нізсколько за.мт.чательныхт. словъ, иаъ пу (с.м. Будда). і;ото|іыхз> напечатаны: «Слово о ПоговдохноИлаКЪ, чствертыіі сыпъ Турка, впукъ ІаФе- вепностп Апостолі.скпхъ Д яній», «Слова о та, по МПІІПІЮ п которыхъ поселпвшіпся въ нізкоторыхъ обстоятельствахъ , случіівшихся нынізшііе.мъ Туркестап . Полагаютъ, что оиъ при страдапіяхъ I. Хрпста», также «Услаждепорвым вволъ въ употребленіе соль, посли то- иіе жпзіпі моей» (1803) п продолжеіме этог» го какъ у нвго одиажды упалъ кусокъ ліяса въ сочііпепія подъ загіавіемъ «Чтеніе па пользу соль н показался ему вкуси-Ее обыьиовениаго. душп» (1803). Иламатеуктли (JIamaieucllO, мехпкаиская боИларІОНЪ, грузіінскій чудотворецъ: происхвгиіія старостп, па празднествахъ которой за- дплъ изъ Фа.мпліп кахстиііекихъ ииязей Рачставляготъ сиачала плясать, а пото.мъ, вече- падзе, по, полюбпвъ смпреше, ііринялъ монаро.мъ, приішсятъ въ жертву пл-Енпицу, укра- шество. Въ 869 г. былъ сд лапъ настоятелеігь шеипую зиакамп боіпни. ДавндоГареджіпскоГі пустыни. Царь и пародъ, ИларІЙ, архіеііископъ арльскііі (т. е. пзъ го- видя его доблестпыя качества , предлагали рода Лрля, древняго Лрелата), прпзііаваемын е.му сапъ еішскопа. но Иларіонъ, уоізгая земРіімско-Католпческою Церговію святымъ: род. наго велпчія, удалплся въ Грецію, потомъ въ 401 г. іі получилъ сапъ егіпскопа въ 429 г., былъ въ Іерусалп.ч-Б , Р п н и п др. мівстах-ь; но въ 444 г. былъ отр-сшенъ папого .Іьвомъ прибывъ вт^^ессалоникп, скопчался яа 89 г. Святы.мъ; скончался 449 г. Опъ находился въ своей ЖІІЗІІІІ. ІІ.мператоръ Василій Македодружественпыхъ спошепіяхъ съ Блажениымъ ІІЯІІІІІПІ псрепесъ остатк» «го въ Царьградъ.
/
Ила — й л а
—
И.іаріот> заііп.мался переводо.мъ С.в. Писаиія п аскетпческпхъ кппгъ съ греческаго языка па грузііііскій. ИларІОНЪ.— 1) преподоопып, схшпшкъ Кіевопеч рскаго мопастыря: мощи его почішаюіъ въ еодосіеныхъ пещерсіхъ ; память празднуётся въ Кіово-Печерскоіі лавртз 28-го августа, HMTJCTI; СЪ други.ми угодііпками тізхъ же пещрръ; 2) ІІ.іаріонъ преподобнып, псковскоіі іпу.меиъ п осиовате.іь ГІокровскаго Озерскаго 5іоііасі1.і|ія па рък Же.ічп (въ ГдовСЕО.МЪ уБздіі). упраздііеііпаго въ 1704 г.; престйййіся 28 го'марта 1476 г.; мощц его почішаютъ въ основаішоіі нігь обитеяй. ИЛЗрІОНЪ— 1) МіІТрОІІ0.1ІПЪ ПСЕОВСКОН II 113-
борскій, пзъ архіімаіідритопъ Спасоярос.іавскаго монастырн: управля.іь паствою отъ 1 Фсвр. 1601 до своей смерти, въ 1698 г.—2)Міітрополптъ рязаискііі и муро.мскій, посвященъ сперва (1657 г.) пзъ архіі.мапдріітииъ Нижегородскаго Печерскаго мопастыря въ архіеІІПСКОПЫ РязаискоГі епархіп; иъ .мптрополцты же возведепъ въ 1669 г.; у.м. 1673 г. Будучи архіеппсііопомъ, онъ ооличалъ па московскимъ соооріз съ неооыкііовеппоіо силою патріарха Никона, хотя и былъ и.мъ рукоположепъ.—3) Архіогінскопъ суздальскій и юрьевскій въ 1682 г., изъ строителей ФлориіцевоГі пустыші; того же года онъ возведенъ въ митрополиты; правилъ паствою до своеіі с.мертп (1707 г.).—4).Міітрополіітъот;логородскііі и обоянскій; былъ спорва архіі.мапдрито.мъ московскаго Новоспасскаго моиастыря ; пото.мъ съ января 1701 до 1703 г. архимандрііто.мъ Свято-Троіщкон лавры;отсюда возведеиъ па ліптрополію Крутпцкую, гд пмеповался сарсЕіі.мъ. подрііски.мъ ы козеіьскимъ; пакопецъ 27 марта 1711 г. переведеііъ иа епархію Бслогородскую (нынт; курскую), гдБ и скончался 4 апр. 1720 г. ИларІОНЪ (Грпгоровичъ), іеромонахъ , съ 1726 г. периыіі преФОКтъ харьковскаго коллегіу.ма, осііовапиаго ЕпиФапівмъ, еппскопо.мъ б-Блогородекп.мъ и обоянскимъ, и преойразовапыаго въ поздпізГшіее вре.мя въ харькопскую духоііііую семппарію: съ 22 мая 1744 по 1748 г. архіімаіідритъ Воскрессискаго мопастыря, называе.маготакже Новы.мъ Іерусалимо.мъ; отсюда 22 мая 1748 г. возведенъ иа епархію Крутицкую и имеповался епископо.мъ сарскимъ и подонсиімъ; скончался 3 дек. 1760 г. Этотъ архппасіырь зналъ въ совершенстоъ, кро.чіз русскаго и славянсЕаго, языки латипскій, греческіп, польскій, н .мецкій и еврсйскій, и съ особеипою любовыо заніімаясь разнымн иаука.м», имтілъ у сеоя ооширпую библіо-
71 —
Ила—йла
теку, которую за два года до своеи с.мертге подарилъ кіевской академіи. Иларіонъ (ДОЙІІІІКОВІІЧЪ), тюсадііикъ псковскоіи 30 іюля 1406 г. ходнлъ съ киязе.мъ Дапііілр.мъ Александровнчемъ къ Иолоцку, гд*, простонвъ три дпя и три почп, возвратнлся 28 іюпя 1410 г. Иларіопъ, съ други.ми посадпгікамп, заилючнлъ въ Кпрьяшігъ ыпръ съ. лпвоисіаімъ магпстромъ; ум. 1419 г. ИларІОНЪ {Копдратііовскііі); посвяіцепъ ВЪ еипскопы переяславскіе u бориспольокіе н з ъ архпмаіідрптовъ твсрскаго Колязинскаіо мопастыря 17 іюня 1776 г.; переведенъ иа епархію новгородъ-с-вверскую 27 марта 1785; съ 1 сеит. до 24окт. 1797 г. былъ впнскопомъ оіілоруссііимъ і! могилсвскимъ; съ 24 окт. 1797 г. уволенъ по проіпеііііо съ полпы.мъ архіереГіски.мъ жаловапьемъ иа пребываніе въ. новгородъ-сііверскііі, С.пасо - ІІреображепскіГі мопастырь, которы.мъ опъ и управлялъ до само» ЕОНЧИВЫ, послБдовавшеіі 12 япв. 1799. ИларІОНЪ (Іевпциііі); получилъ образованіе въ кіевомогило-заборовскоіі (иыпіз кіовскон духовпоіі) акадеіііп, подъ руководствомъ еоФана Ирокоповича, noci'E котораго былъ вт» свою очорсдь при этоп же академіи съ 1724— 1727 г. преФектомъ и проФсссоро.мъ ФИЛОСОФІИ, а съ .марта 1727—1731 г. рскторомъ н проФессоро.мъ богословія; ум. 1731 г., въ Кіево-Вратско.мъ монастыр , гдТз былъ игуменомъ. Оиъ ііоддержпвалъ кіево-могиляискую акаде.мію в ъ то.мъ блестящемъ вид , которыіі далъ ей еоФЭИЪ ІІрокопоничъ. ИларІОНЪ (Русинъ), пятый митрополитъ кіевскій и всея I'ycn, избраііный изъ п[)ііходскихъ евяіценііпковъ цсркви С.вятыхъ Апостолъ сола Берестова, что близъ Кіева; в ъ 1051 г. былъ посвяіцепъ соооромъ русскпхг. етіскоповъ, созвэтіычъ no желаііііо великаго кпязя Мрослава Владиміровича, безъ всякихъ, спошепій съ комстаіітііііопольскіі.мъ патріархомъ. Это лзбрапіо блаіословилъ игіосліздствіп и патріархъ констаіітиноіюльскііі Михаилъ Керулларій своею утвердительною грамотою, а благочестивыіі Иларіоігь оправдалъ го какъ пельзя лучіію свои.мъ двадцатіиьтііи.мъ усердіе.мъ къ пользамъ'оточествоііпой Церкви. йьбытпость этоіо міітрополита христіаиская в-Ьра распространилась по всеіі Россіи, которая ублажала уже Автонія и еодосія Печерскихъ, хотя опи тогда были еще въ жпвыхъ. Изъ Коіістантипополя пришли три гро г чоскіе пізвца и завели въ 1'уси церковпое демествеііиое nliiiie на осемь голосовъ. ПоблагословеніюИіаріоііа,скоіічавіііагося въ1071 г. г князь Ярославъ устроилъ въ Кіеви мопастырь;
Ияе - Иле мужесып во п.мя споего аиге.іа Св. Гсоргія и жемсші С». И|)ПІІЫ, no ІІІИЯ ангела сооей су пруги. Илё (Islay), южпыіі І'обріідсиііі остроиь, отЛ ляюіційся оть Юры Илескпмъ про.швомъ (Islay-sund), ИЧІІОТЪ 4 і;іі. .мпли прострапстна, 11,000 ЖІІТ.;МІІОІО горъ,озеръ(за.м чателі.іі'БіішeeLochFinIogan)л^eIцepъ;лocтaDляe^ъffieл зo, ЛІІДЬ, свин ц ъ , перья, пухъ, рыбу. Глаипыя ліііста; KuJAHjiOKob (Killarox) съ 5,000 жнт.; Кпльчомеііъ (Kilchoman), съ 3,000 жит., Иіиьделы7іопъ (Kildalfon), съ 2,000 жит.; Лохин•диль.
72
—
Иле -Иле
выли холмаміі. На правомъ берегу Илека, въ 20 верстахъ отъ Ура.іа и въ 00 отъ Оронбурга, находнтся извфстііыя соляныя ЕОПИ И при шіхъ Илецкая крііпостца (с.м.). Камениая со.іь, здізсь добываемая, ОТ.ЧІІІПІОГІ бтзлизиы и твордости. Соль эту ломають л то.мъ, а зпмою перевозятъ къ разнымъ пріістаііямъ р кн Бі;лоіі. черезъ которую, отправ.іяя въ Каму и Волгу, снабжаютъ ею .мпогія мТіста Россін.
Илемъ или Илимъ (Ulmus, L.) родъ деревъ, ііріінадлежаіцііі къ соліеіістііу І1.ц».мовыхъ (Штеш). ЦВЗЗТКІІ у него обоеполоііые, скручеііиые въ пмді; боковыхъ пучковъ, в нчика ніігь^іашечка окрашеіиіая, колоколі.чатая съ 5 (иііоВлевскій шелъзод лательный заводъ, Нпжегда 3, 4, 0, 8) зубчиками; тычіінкіі сидятъ ири лородской губерпііі, Ардатоііскаго уизда, прн осііовапіи чаш чкіі и число пхъ соотв-Етствурізчкіі Илеиц-в, прпток Сармы, ипадающ и етъ зубчикамъ. Пестпкъ съ дву.мя загпутыми иъМокшу. Оспованъпъ 1774 г.; іірипадлежнтъ назадъ устьями и съ толстою кругловатого заБаташеиу. На занодтз 2 доменпыя печн, 4 мовязыо о двухъ гнііздышкахъ, пзъ которыхъ лота и 8 кричиыхъ горповъ. въ каждомъ находптся по одпому яичку. Плоді. йлейка, см. Илья. no недоростанію ОЛІЮСІІ.МЯІПІЫІІ, окруженііыіі Илектръ (іреч. ^XUx^ov), янтарь. Въ гре- прозрачіюю кожицею (крылоплодомъ). Листья ческоп и славяискоіі Ьпбліи этймъ словомъ обыкгіовешю жестпіе, ііростые, попере.мънпые; переведеыо еврейскос ^ О ^ І П ( ' е : , е к - '• 5. пластіиіки у ІІНХЪ, при основаіііи, неротіыя, т ; ~ т. е. одна половіша лнстка і;ороч другой, чтй ТІП 2): огнь блистаясп и посредъ его, яко служптъ доволыю хорошимъ отличпымъ прп•видъпіе плеюпра 7iocjicd-e огня.-.. Что зд сь зиакомъ этого рода деревъ отъ родовъ, сход.подъ мовами ^ 5 3 \ t ^ ( l " V'ct**80V> илектръ, етвуюіцпхъ съ пимъ своп.ми листья.чи, осо— т ; бсііпо o n . граба. Наибол извізстны 10 поІІС.ІЬЗЯ разу. і ть яитарн, видно уже и іізъ то- родъ Илима; изъ пихъ своііствеішы ЕвроігБ I'O, что нптарь въ оги черп етъ. Гебраисты то.іько 3 первыя: 1) ІІл/і.иъ обиітовстіый утверждаютъ, что \/%№у\ то же зпачитъ, іілп полевой (Ulmus campeslris, L.) растетъ въ т ; ~ у.м-врепныхъ и южпыхъ полосахъ Россіп. Крачто п «aurichalcum плм orichalcum». Ho ученые спвыіі и стройный стволъ его ііоднимаетея па ие ріішили ощс, что з п а ч и п . само aurichal 60 и до 100 Футовъ, достпгаетъ шіогда 12 плп cum и orichalcum. О р в і і і , Фестъ, Испдоръ 15 Футовъ въ окружиости. Лпстья у иего попоутве|)ждаютъ, что aurichalcum есть см-Бшанная ремСпиые, двояко зазубреііпые , оііаіічіпіаюсъ золотомъ м дь, ничто въ род корііп скон щіеся і,ъ черешку иеравіюсторонпо; опи поМІІДИ (опи пропзводмті, aurichalcum изъ словъ, і:азыііаются въ коіщ апртші, а опадаютъ въ латіінскаго aurum и грсческаго ^аЯхог) и что копціз марта или въ иачалв апр ля, т. е. до разorichalcum одно и то же еъ aurichalcum. Напро- витія лпстьевъ, п образуюгь пучкп, прикр-Епт и в ъ Гедоріікъ и друііе лекспкограФЫ пропз- леппые къ стебелькамъ красповатаго цц-Бта. водятъ orichalcum о і ъ оуoj гора, п Х^ХОІ мъдь, Илимъ размножастся: ПОСІІВО.МЪ п садкою, отa aurichalcum смніаютъ образоваишнмся ужо прыоками, череііка.ми, отводками п припивкаизъ orichalcum, ііодобпо то.му какъ изъ codex ми. Стзмяна свются тотчасъ послт; созр ваобразовалось caudex,H3bplodo —plaudo. Какъ бы пія, обыкновепно впачаліз іюпя; иа другую жо то пи было, но то несо.міііінио, что подъ плеп- в сну многія пзъ ІІІІХЪ большею частію терятро.иъ въ озпамсііиыхі. міістахъ ІІіісанІя дол- югь способпость іірорастапія. Илимъ п р и т і жпо разум-вть ио янтарь, а блестяіцш металлъ, маегсп почти па всякон почвіз, еслн только йудетъ ли то м-вді, безъ пріім-вси пли съ при- опа имиетъ ніікоторую ілубіпіу, no особенно мъсыо золота. снлыіын ростъ получаеп, пахорошеіі, пискольИлекъ, степнан р г.а, бсретъ пачало въ і;о прохладмоіі почві;, состоящен пзъ черпозеОреііоурісЕой губермін, орошаетъ Кпргпзъ- ма, песка плп ме.ікаго ка.мпя; на болотистомъ Кайсацкуго степі. и вмадаеп, въ р і;у Уралъ. жо іі глиіпістомъ rpyiiTU, а также на сыпуВъ иеріпихъ частнхъ берега Илека горпсты, чихъ пескахъ н пъ сухпхъ м-встахъ растеть а пъ средппхъ и шіжііихъ прсдстап.іяютъ слабо. На хорошей почвтз ііліиіь растетъ скоропную степь, нзр-ьдка іісііещрениуіо гипсо-
Иле — Иле
— 73
—
Иле
Иле
ръе дуоа іі достпгаетъ подіаго сиоего разви- лаФетовь большаго калибра. Иліімъ превоехотія въ 150 І Ш І 200 .ГБТЪ, а при благопріят- депъ для дізланія валовъ н колесъ въ мелыіииыхъ оостоятсдьстиахъ даже въ 70—100 лътъ; цахъ, потолу что нс коробптся въ сухомъ соДОЛОВІІЧНОСТЬ же его ііо.іагаютъ отъбОО до СОО стояніи, п вооище, для сооружепія всякаіо рода -ПІТЪ. ІІлпмоііые л са прниосятъ пользу въ машипъ и орудііі, трибующііхъ кр пости и сихозяйсткі;, нокънесчастію опи часто подвеіла- лы. Изъ него также приготовляюгь ружейныя ются порч , пропсходящеіі отъ дурноіі почвы, ложа. Иль.мовое дерево употребляется еще въ отъ насіи;омыхъ идругпхъоостоятельствъ. Изъ кораблестроепіи иа подводныя части судовъ. вс-Ехъ впдоіізмізненііі илпма самое красниое Зола илима до тоіо богата щолочною солыо, дерево. — Илимъ широиомстный или гол- что даже про-Едаетъ стекло, пролежавшее въ ландспій (Ulmus major Hollandiae), изъ кото- ней долгое вр ыя. 2) Илимъ пробкоиип (Ulmus раго масаждаютъ прекрасныя аллеп; древе- suberosa, Wild.), такъ пазваннып потому, что па сина его легка и посредствешіаго качества, a его ВІІТВЯХЪ кора трсскается какъ па пробочкора поздревата. Но лучшій п наибол е цізии- ію.чъ дсревіі. Цв тки его имъютъ только по мый изо всБхъ віідоііз.м1зненііі,осооенііо для ка- 4 тычинкн; плоды голые. Опъ пропзрастаетъ ретпаго мастерства, есть Илимъ изаплистый. въ лтзсахъ южпой Россіп и достпгаетъ отъ Изъ иль.мовыхъ деревъ (съ мелкшш листья.міі) 80 до 100 Футовъ вышпиы и отъ 2 до 5 Футовъ устраиваютъ жиоыя пзгородн, садя ихъ гвсно, толщшіы. Ніікоторые ботаііііки приіііімають иа отлогпхъ лБстахъ, и ііодр-взывая каждыГі сго толы;о за віідоіізмъііенія обыкііовеннаіо гйдъ, во вре.мя оездіійствія соковъ, подіііімаю- плпма. 3) Илпмъ разметанный (Ulmus effusa, щіеся вверхъ поб-Бги, такъ, чтооы доревья не Wild), вязъ, б ростъ—отличаотсн т ъ м ъ , что вырасталіі выше Фута п представляли каждо цвтзтки у псго съ ДЛІІІШЫ.МИ черешкаміі и с л то родъ зелепаго ковра. Внутронияя, тонкая лянныя крылатыя опушепы по кран.мъ наи гладкая кора илнма употреоляотся въ лекар- подобіо рііспицъ. Растстъ на тучноіі плп властво. Кора эта, отъ присутствія въ неіі дуииль- жпой почвт;, почтн вм ств съ ооьшіовениы.мъ врй кислоты, д-сііствуетъ какъ вяжущее сред- іілимо. іъ во всеіі Евроиі;, особенііо же въ умізство и употреблястся сиаружи,отчастп и впутрь решіыхъ и южныхъ страпахъ Россіи, по въ СІІвъ вид отвара, противъ хроііичесі;ііхъ,особеіі- верпыхъ, растетъ отдълыю. Въ Сибиріі же и нолишашіыхъ и проказпыхъ пакожпыхъ сыпеіі, на Урал его вовсе \ Ьтъ. Достпіаотъ одппакакъ то: лншаевъ, чесотки п проч., такжо упо- ковоіі толщипы и высоты съ обыкновенпымъ требляетея оиа въ впдъ обмыванііі, примо- іілимо.-нъ, и цв-Бтетъ въ мартіі п аирііл-іі, а СІІчекъ, МТІСТПЫХЪ іірпііарокъ, мазви, впрыски- мяііа созрііваютъ въ ІЮНТІ. ВЯЗЪ имиетъ весьваній, противъ пассивныхъ кровотеченій и ма твердую древесиііу, которая, njiii постройслизстеченііі; наконецъ еще для полосканія К-Б кораблеіі (оеобеііпо въ Англіи), идотъ на обгорла протпвъ гангренозныхъ , гпіілыхъ язвъ шивпыя доски, пото.му что OUT; отъ пуш чво рту. Изъ молодой пди.мовой коры съ при- пыхъ ядеііъ іі такъ скоро расщоішіются, какъ МІІСЫО муки иекутъ хлЧібъ. Кро.м того въ ко- дубовыя. Кро.мт; того нзъ ного обыкііовоііпо ръ этой нашліі вещество «уль.минъ» (ulmine), гнутъ ободья. 4) Илимъ пнтапскіп (Ulmus chiкоторый пріііііімаютъ за составиую часть nensis),ii3B'UCTiibiii іюдъименемъчайнаго дсрсвс-Бхъ растеній. Въ с-вверпыхъ страпахъ ді;- ва аббата Галлуа. — 5) Илпмь лтогожениый лаютъ изъ луба, или впутрешіей обоючки (иіти5ро1у8ата,.Іи55.),которыіір-Бзкоотличаетилнма, которан почти столь жо гибка, какъ н сяотъ ирочііхъпородьилнчасвонміізуочатыиіі липовая, цыповкіі и приготовляютъ веревки. н ровмы.ми у осііовапія листья.ми, цвііткамн со Въ Норвегін молодую кору м-вшаютъ съ мукою миожествомъ пестпковъ и плодами, нмтзюіціі.ми и употребляютъ также для дублепія тонкихъ В.МІІСТО перепончатаго крыла толстую выдавкожъ, пзъ і;оторых,ъ приготовляютъ перчатки. шуюся жилку. Вообіце же віідомъ похожъ на Чистый отваръ коры или.ма окрашнваетъ въ Каркасъ (Celtis). Древесина его б ла н хрупспіітло-желтый ц в и л . , а съ протравкой въ проч- ка. — 6) Илпмъ милорослий (Ulmus pumilla) ііыіі те.мно-желтыи цвътъ. Древосина илн.ма нли Карагачъ (с.ч.), которыіі кро.м Сибири бываетъ желтаіо цвііта, съ темііы.ми пли жел- встрі; чается еіце и в7. южной I'occin, гд товаты.чи крапипками, тверда, тяжела, способ- иііогда достпгаеть зііачптельноіі выііііиіы.— на г.ъ чистому полированію и хорошо обрабо- 7) Илітъ прылатын (Ulmus olala, .Mich.), ратывается. Кро.чіі того пльмовое дерево упо- стетъ то.іы;о въ пижпей Впріипіи и Каролипіі, требляетсп, предпочтителыіо всяко.му друго.му, гди впутреіпіібю часть коры сго жители упона повозки для артнллеріи; нзъ него д лаютъ 1 требляютъ какъ лекарство отъ каш.ія, іфоваваколеспыя ступнцы, КОСЯЕІІ, подушки и осн ддя і го поіюса и проч., а отваро.мт, пзъ коры обмы-
Иле — Иле
—
7і
паютъ треіцпііы па т л , раиы, проіізпір.ііпія отъ огиестріілыіаіо оружія, опухо.ііі п проч.: нзъ иое также діі.іаютъ мягчпте.іміы» іірііпаркйі — 8) Илп. ъ амерііпаііскій (Ulmus americana. Linn.), растетъ no пе хъ Соедііііеіпіыхъ Штатахъ, гд опъ пзц-Еетенъ подъ іі.мсис.мъ Ияпма б .таго (While elm); іпі отъ то же самоеугіотреб.іепіе, что ііредъгідущііі.—9) ILiHMb прааіый (Ulmus rubra, Mich.), доиолыіо обыкіюпеііиое дерепо пъ Гіолыиеіі чагпі Соедипеи•ііыхъ ІІІтатопъ, по особеііііопзоГііі.іыіо растетъ пъ Каиад-в. гд кору съ пізтпей еіо употребляютъ ппутрь іі спаружп, какъ раз.мягчагоіцсе гредстио. Илергеты (Ilerge(es), лі!іогочііс.іеітыі,і иародъ пъ дрепііостп, обпташіііГі въТарракоііской Испапіи (Hispania (arracon.), по-сю-сторопу ръкіі Эбро, отъ города Caesarea Augusta до Ппрепеевъ, а на ю. до Илервы, пхъ гэавнаг города. Къ этому п.іе.менп гірішад.іежа.ш: Blipгузійцы (Bargusii), Бергисінанци (Bergis(ani)i Сі/эссстапцы (Siiesselani), Несцн/іиііі ы ( еscilani) и' Сурдаоііы (Surdaones). Одіпіъ изъ пождсіі этого парода Бнлнстагесъ (Bilis(ages) прпсы.іа.іъ пъ 197 г. посо.іьстпо нъ Эмпорію къ М. Порцію Катоиу. Илецкая Защита, кр постца. паходящаяся въ Кііргпзскоп стегіп за |П;коюУра.іомъ,ііріі ріікт; М.іекі;, ііъ 62 перст. къ го. отъ Оренбурга; отъ С.-Петербурга пъ 2,456 пер„ отъ Мосппы 1,782 персты; засе.тепа еще въ 1737 г. ура.іьскіімп пыходца.ми. Замізчатсіыіа no допыіиіпію въ неЙ камеііпой со.пі, состав.тяющсГі зпачіітельпое богатство Россіп. Добывапіе ео.іи здізсь нздавна пропзводп.іось Каііікирцаміі, .Мещеряііа.ми н другими тузе.мцаміі; оііп гіользоиа.!іісь ею безденежпо; no когда въ 1754 r., no указу {'.еиата, въ Орепбургь п въ ііріиіадлежаіцііхъ къ не.му иовыхъ прТіпостпхъ п селопіяхъ веj-Cno было учредптв казеппые со.іяпые магаЗІПІЫ, и-продажу шецкой и эбс.іеиской соли проніподпть по указпоіі ц-впв, то д.ія заіцпты плецкихъ соляныхъ промыімовъ была оспована въ 1754 года Илецкая крппостца п въ то же вре.мя учреждено въ Орепбурі-Б соляное прав.іеиіе. Строптелемъ кртіпосгцы былъ первыіі откупщпкъ и.іецкііхъ промыс.ювъ сотппкъ оренбургсіліхъ казаковъ, Л.іексіііі Углпцкііі. Вся м стіюсть около ГІлецкой заіциты, особенно по р чкіі С.о.іяикт;, состоитъ изъ слоя камспііоіі солп. покрытой песчанымъ іі.іи ГЛІПЯІІЫМЪ иапосомъ въ Ц ^ плп два аршмна. Ломкп пропзподятся б.іпзъ КараулыюГі го ры. паходящепся въ Юсаж. наю.-в. отъ кр постцы, почтп за 300 сажопеіі. ПОД.ІБ праваго высокаго берега р-Бчкп Солянкп, гд к.іючп
—
Иле — Или
очеіп. мало, плп совс мъ пе препятствують производить раооту. Какъ г.іубоко и.іецкая ка.мсііпая соль простпрается въ зе.млю, этоіо до спхъ поръ не опред лено, хотя пачпная съ Палласа было д-в.іапо п сколько попытокъ. Илецкая со.іь считается лучшею пэъ всихъ добываемыхъ въ Россіи, какъ no чпотот , таі:ъ іі по свопмъ качества.мъ. Ві, neh паходптъ, особлпво блпзъ поііврхиости, кубпческія глыбы отъ 3 до 30 Фуптовъ, которыя такъ чпсты іі прозрачны, какъ хрусталь; пзъ ІІІІХЪ можпо д лать разпыя ііебо.п.шія вси(іі. Таі;ую соль пазываютъ сердце.мъ, и простоіі пародъ употреоляетъ ое отъ г.іазпой ООЛІІЗІПІ. ІІлецкую соль no большей части ломаготъ ЛІІТОМЪ. Ежегодпо вырабогывается со.іп около 1.000,000 пудовъ. Въ пудт; добываемоп со.іи содержптся толыіо ІО а лотовъ постороппихъ частеіі. Въ пача.п; ІІугачевскаіо бунта Илецкан заиціта была разграблена каторжникомъ Хлопушею, поспо.іьзовавіппмся отсутстпіе.чъ са.мого ГІугачсва и подгонорпг.іппмъ для этого око.іо 400 сі-ыльпыхъ и друпіхъ мятежиикопъ. Пуіачевъ псгодовалъ на своеволіе Хлопуіпи и укоря.іъ его за панесепіе ущерба государстиеіпіой казпі; Нын въ Илецкоп защпт-с 812 жптелеіі обоего по.іа. Илецкая дистанція, пах. на Орепбуріскоіі ііоіраппчной лииііі и хотя состав.іяетъ часть уральскаго воіісва, но ость ОТДІЗ.ІЫІОО видомство. иевходяіцее въ еоставъ зе.млп попска. Въ ней счнтается жителеіі муж. п. 4,455 п жен. п. 4,559; городокъ 1, Форпостовъ 6, хуторовъ 12, церковь едипов-Срческая ка.мениая 1.
Илецкій городокъ плп Илецкая станица, лежптъ иа Орепоургскоп ііогранпчпоГі ЛІІІІІІІ, па азіятскомъ берегу Урала, почти прп иачал зе.ме.іь Уральскаго вопска, въ 145 перстахъ къ с.-в. отъ Уральска, и въ 124 къ ю.я. отъ Орепоуріа , блпзъ ипаденія рііки И.іока въ Ура.іъ. Оспопанъ 1748 г. для звіцпты отъ Кпрпізъ-Капеаковъ бывшимъ тогда прп орепоургекоГі ко.ммпссіп глаішылъ і;о.маіідиромъ, тайн. сов. Василіемъ Ніікптпчемъ Татпщенымъ. Въ 1774 г. Иугачевъ, отражеіпіыГі отъ Яицкаго городка (Уральска), обратплся къ Илецко.му и склонилъ къ ИзаГВвФ казаковъ староптзрцевъ, составлявііінхъ гарппзонъ, обтзіцая и.мъ бороды. Отсюда, забравъ пушкп и всЪхъ п.іецкихъ казаковъ, бунтовіцикъ отправплся па кр пость Разсыппую . Теперь в ъ ІІ.іецко.мъ городк до 2,500 жптелеГі обоегопола. ИЛИКОНЪ, впзантіГіскін СОФІІСТЪ И хрпстіапскіп ліітоппсецъ, жилъ въ конц-в четвертаго стол тія. По словамъ Свиды, Иіикопъ допелъ
I
Или — Или
—
' f5
—
Или — Или
своіі хропограФЪ , начпная отъ Ада.ма , до управлеіііп; прп устьіз ея ііачппается мысъ еодосія великаго. Зіілдеръ свидтітольстпуетъ, Атвалыкъ іі.іи Олуторъ, пдающіііся въ лоре что опъ отыіска.іъ рукоппсь этого хронограФа на 80 верстъ (см. Олуторская губа). ИЛЗТОНЪ (от7і греческаго слова flXijrov, чтй пъ одпоп бйбііЬтек ', пъ Ита.іііі (р. 270). Юшмская прпстань, въ Гороб.іаі-одатс.комъ зііачитъ обве[)тка. обвязка). 'Гакъ называстся горпо.мъ округ .Пермской губ.: на запад. ск.ю- лежду прпнадложпостями храма тотъ платъ, пя Ура.іа, прп впадріші р таі Илпма въ Чусо- В7> которыіі запсртывается леніащііі иа превую. При ней строятъ суда (ко.іомешш), въ сто.іі; антішйнсъ. Іілитонъ зпалеііуетъ тотт» которыхъ отправляются караваиы съ метал- сударь. которымъ обвязана была голова Іпсуса лпческіпіп изд ліями Гороблагодатскихъ за- Хрпста во вре.мя положепія Его no гробъ, н которілп Апосто.іг.і, по восіфесеіііи Іисуса Хрпста, водовъ. Въ 90 пер. отъ Серебряпскаіо завода. ИлиіЯСКЪ, заіитатпып городъ и кртзпостца, впд'Бди пъ rpoo'B свпты.мі. въ одпо мізстО. ИлИФВІЕ, славяпская богіиш. иокровптил!.Ирпутекоіі губерніп, Кмрепскаго уБзда; ложптъ въ 5G8 верстахъ къ с. отъ Иркутска, іпіца пеплодііыхъ жеищппъ. ЙЛЯЧуцаЙ, иоевода лоііго.іьскіГі и родствеппріі р. ІІлпм , впадающсй въ Ангару. Основапъ иъ XVII в кс, для защптьі отъ кочо- нпкъ китамскпхъ императоровъ : при взятіи выхъ пло.мснъ, и до 1775 г. былъ главиымъ Чіііігіізт^-ХаііоліъПекіітіа, въ 1215 г., Иличуцаіі іородо.мъ уіззда, въ которып входилъ п іо- паходплся въатолъ город-Б, и заслужипъ любовь родъ Кпрспсг.ъ. Илпмскъ стоптъ на ровио.мч. и довтзреітость Чіііігпзъ-Хана, сд лался его м стіі п ограждспъ деревянпымъ тыпомъ съ лиішстролъ. Опъ уліірялъ своіі.мп лулры.мн баішіяыи по углалъ. Круго.мъ его огромпыя соц-Ета.ми жестокость хапа, спасъ мплліоиы пегоры й лііса. Теперь иъ Илп.мектз 3 цсркіиі п счастныхъ o n , погпбелп, разіт.іъві> .Мопго.іахъ около 600 жителеіі обосго пола. Талошніе вкусъ къ наукамъ и худошества.мъ, оспова.іъ купцы ведутъ незначіітелыіыіг торгъ руссии- въ Пекині; учіі.шща , сочіііиі.п. В.МБСТІЗ ст. ми н Емтамскпмн тоііара.мп. Въ окрестпостяхъ арабскпли и перспдскпліі мате.матнпа.мЛ д.ія Монголопъ ка.іепдарі.. салъ пе|)еводіілъ кіпіги, города ловятся черпые соболп. Илимъ, р ка Иркутскоп губеріііп, течетъ, чертилъ геограФііческін карты, м когда у.меръ, побольшеГі части, междугоръ около.ЗОО верстъ то завіістіііікп этого великаго лужа къ стыду съ ю. па с.-з. по Кирепскому усзду и ппадаетъ своему пашли у пего, п.мт>сто предполагаесправа въ Веліікую Тунгузку. Ртзка э т а , на лыхъ сокровиіцъ, множество рукоііііепыхъ 145 iiepcrij отъ устья, им тъ глубииы 3 ар- твореніГі о паук прапііть государгтволъ, объ шііпа іі іііпрііііы 150 саж. ГІри устьіз бы- астрополіп, исторіп, .медпцин п зем.іед ліи. ваетъ боіатып рыбпый ловъ въ маіз н нояИлишъ (Jacob Johann Ilisch); род. in. P u r e , бръ. гд отецъ его бы.іъ аптскаре.мъ 21-го септ. ИлингеХаЕЪ, по сказанію Турковъ, сыиъ Іа- 1789 г.; учплся въ папсіопахъ Ьъ Валькі; п Фета, четвертыіі государь восточпыхъ Туркові). Верро; запи.мался t a j S e хиліем, Фарлаціеіі и Онъ умсръ въ глубокой старостп, передавъ ботаіінкоіо; былъ въ рнжскоіі гилназіи, a 1808 короиу сыііовьямъ своимъ, Татару и Ыоіу.іу. года вступилъ въ дсрптскій уннііерсіітотъ; чеИЛИНСЕІЙ (Августъ Ивановичъ), іраФЪ, упо- резъ два года потзха.гь вь Ьср.іііпъ, а помипается въ 1792 г. въ польскоіі служб-с ше- ТОЛЪ СпусТЯ ГОДЪ ВЪ ІСНу. ГДТ5 сдіі.іался доктоФО.МЪ п хотпаго полка короііныхъ воііскъ и ромъ ФІІЛОСОФІИ. Въ 1812 г. возпратіі.іся въ кавалеролъ Біілаго Орла и Св. Станнслава; Дерптъ, гдіз получилъ степень доктора медипріпіятъ къ нашему Двору д пствителыіымъ ципы, потолъ во вре.мя похода противъ Фрапка.м.мергеромъ, 7-го сент. 1793 г.; пожа.іоваііъ цузопъ вступплъ въ арлію, былъ no .ммогихъ гава.іеро.мъ С.в. Александра н Св. Апгіы (19-і'о сражепіяхъ п получи.Пі медаль на го.іубоіі леннояб. 1796 г.); тайпымъ сои тііико.мъ 18-го окт. іъ за 1812 г. и орденъ Св. В.іади.міра 4 степ. 1797 г.; д йств. таГінымъ СОВТІТІІМКО.МЪ 13-го По окопчаіііп похода опъ жііл'Ь частпы.мъ чеапр-Б.ія 1829 г. лов ко.мъ въ Парижт;, Швейцаріи и 1'игі;; ИлппОЕОе МЗСЛО, растителыюе масло, выва- j сд ланъ въ 1815 г. городсиилъ медикомъ въ риваемое изъ с ляиъ растеііія «Bassia lalifolia, Пернав-с, a 1822 г. оіфужпылъ врачелт, въ Реlongifolia п butyracea»; при 22° — 25° Ц. еще ве.П5. Опъ бы.іъ члеио.мъ іенскаго лиііера.іогіітвердо; пмі;етъ же.ітозеленый цв тъ, острый чоскаго общества, литоратурпаго ко.митета вкусъ, запахъ оливковагомас.іа: въОстъ-Индіи Императорскаго человііко.іюбиваго обіцества употребляется въ пищу, для осв-Ещепія, для въ С.-Петербургіі, литературнаго гражданскавтпрапія ііротпкъ сыпеп п какъ помада. го общества въ Р)іг , курляндскаго обіцества Иларъ, різка въ Камчатсколъ прпморскомъ | лптературы и искусствъ и общества практи-
Или — Елі
76
Илі - Илі
ческихъ врачеіі въ РІІГ-Б. Изъ его сочпненііі I дуемы Гекторомъ до кораблоі!. П-всіи. XIII. заміічате.іыш: Die gewohnlichen Krankheilcn des Нептунъ воодуіиев.іяетъ Грековъ, битва еамая menschlichen Kiirpeis riicksichtlich ihrer Erkennt- кровопо.штная. ПІІСНЬ XIV. Грег.и превозмоniss, Ursachen, Gefahr, und Heilung, mit beson гаютъ прп ііо. ощн Юііоиы. П-Пснь XV. Юііиderer Beziehung auf die Landbewohner dcr Ost- теръ іюмогаетъ Троянцамъ; опи торжоствуseeprovinzen, fur Wchlarzte geschrieben. Riga ютъ. Гекторъ готовцтея иоджечь г|)ечесъіі'і und Dorpat 1822. Гіисалъ также и иъ другихъ ФЛОТЪ. Иъсиь XVI. Едпііоборство Гектора съ родахъ. Иатрокломъ. Пагроклъ убитъ. П снь Х П. Кровавая бптва около Ііатроклова тізла. ІІТІСПЬ Илпшъ (Samuel Friedrich llisch), род. ьъ Риг етпда прпносптъ нопое оружіе Ахи.і6-го марта 1792 г.;- пзуча.іъ съ 1806 по 1810 г. XVIII. аптекарское искусстио въ отцовской аптект> лесу. llscHb XIX. Ахиллесъ уступаетъ просьиъ РиПі, до 1811 г. заііііма.!ся Фармацевтикою ба.мъ н ндетъ на боіі. П снь XX и XXI. 1!одЕЪ Эрфуртіі въ ТромсдорФсномъ институт^Б, a виги Ахиллеса. Иъсііь XXII. Боіі Гектора и пото.мъ полгода в ъ Д е р п т Б , гдв получплъ зва- Ахмллеса. Гекторъ убитъ; Ахиллесъ пріівязыніе агітекаря, 1-го апр ля 1812 г. Онъ былъ ваетъ его къ своей колеснпціі и влачитъ вочленомъ мішералогическаіо общества въ Іени кругъ СТІІПЪ Трои. П-Бспь XXIII. ІІ-БСІІИ И ПОсъ 1811 г., члено.чъ Фарімацевтііческаго обще- хоропиыя игры па гробііпціз Ііатрокла. Ц-ІІСІІЬ ства въ Рч Ъ съ 1812 г. и секретаремъ еіо съ XXIV. Пріамъ, царь Трои, идетъ къ Ахиллесу 1820 г., членомъ литературнаго гражданскаго и умоляетъ его возвратііть ТБЛО сыиа; поб общоства въ Ріи"Б же съ 1820, почетпымъ чле- діітель соглашается. Воплыі плачъ Трояпцевъ, иомъ Фар.чацевтическаго оощества въ С.-Пе- ііотерявшііхъ посдъдняго защитиика. Погретербург-в съ 1821 г. Оставилъ нзсколько со- балыюе пііршество въ город . чиненіи по части химіи. Иліада ( /Дкіг), зпа.менитая эппческая поэ.ма, опіія>іваюіцая'произшествія воГіны Троянцеиъ съГрекаміі(за1195—85 г.доР. X.). Оаа д і и н т с я па 24 ПІІСГІИ и окаичивается смертью Гектора (с.м.). Иліада есть лучшее произведеніе древностн іі приписывается Голеру. Вотъ краткій обзоръ каждоіі пъснн. П спь I. Хрнзъ, ве.іикій жрецъ Апо.тлона, яв.іяется къ .Агаімемнону за своею дочерью, имъ похищенною; царь отказывается выдать ее и Апол.юнъ отомщаетъ за своего жреца іМоровою язвою въ греческомъ стаіііз. Агамемііонъ треоуетъ у Ахиллеса П.І-БІІиицу Бризеиду. Послтз отказа его, Аіаліо.мііонъ похищаетъ е , а Ахиллесъ удаляется въ свою налатку, рСшаясь песражаться съ Трояицаміі до т ъ х ъ поръ пока ему не будетъ возвращена плііііница. Гіізснь II. Описываетъ совіііцапів іреческпхъ вождеіі, на которомъ |)Вшеііо возвратпть ил нііицу отцу с я , и исчііслепіе ойопхъ воіісьъ. ІІИснь III. Перемиріе; оіітва І]ариса съ Менелае.мъ. Первыіі побііждеиъ и спасенъ Венерою, которая е.му покровительствуе т ъ . П снь IV. Нарушеніе пере.мирія, кровавая бнтва. П спь V. Продолженіе битвы, подвиги Діо.меда, которып ранитъ Веперу п Map са. Пт.снь VI. ГІрощапіе Гектора и Андромахп. ІІІІСІІЬ VII. Единоборство Гектора и Аякса. Іі сиь VIII. Собраіііе боговъ, побііда Трояііцевъ. ПТІСІІЬ IX. Агамемнонъ упрашиваетъ Ахпллеса сражаться, но онъ отказывается и остается въ своей ставк . ІІБспь X. Резъ уоптъ ДІомедомъ. ІІФснь XI. Новая побфда Трояііцевъ. П снь XII. Грекп побБждены u пр сл -
ЙЛІЙ, судія и первосвящепниііЪ нзраильскііі, пото.мокъ IleaMajia, жившін за 1116 лізіъ до Р. X. Онъ вступплъ въ уііравленіо пародо.мъ Еожіимъ послтз Самсотіа и правплъ нмъ съ кротостію 40 л^Бтъ, но ш . ш ш и е е снисхождвніе его къ своимъ сыповьямъ ОФПИ И ФПнеосу навлекло на иего неудовольствіе народа и ГП-БВЬ Божіп. Шііі возложилъ па сыповен служеніе скиніи, а оніі предалпсь корыстолюбію, роскоши и сладострастію. Бргдь двукратно возвтзщалъ Илію за это гн въ Свой, но престарълыппервосвнщеііипкъ ограничи.ісятолько де.гки.мъ замичаіііемъ своимъ дізтямъ. Коіда Филистииляне иапали на Евреевъ и въ первомъ сраженіи избнли ихъ до 4,000 челов-Бкъ, Илій отіі|'.ави.іъ съ д тьми СВОІІМИ ковчегъ завтзта въ еврейскііі станъ. Филисти.мляпе снова одержали поо ду падъ Евреяліи, положивъ ихъ ііа м-БстТ» 30,000 чел. (въ то.мъ ЧІІСЛ-Б и двухъ сыновеГі Илія), п завлади.іи ковчегомъ зав та. Ус.іышавъ объ этомъ нссчастіи, Илій упа.іъ съ своего сБдалища и умеръ на 98 г. своей жизпн (1 Цар. 1, II, IV). Преемникомъ Илія былъ Самуплъ. Иліогностики, иначе Геліогностики (изъ ijXios, солнце, и yiyydaxo) или ytvaaxa, знаю), іудейская секта, послБдоватсли которой поклоиялпсь солнцу въ персіідсі;омъ і;апнщ . Солнцепоклопеніе есть одно изъ древіПііішихъ вндовъ идолослужепія; протііііъ него вооружаотся Господь въ кннгБ Второзаконія (гл. 17). Въ книгБ Іова такжс упо.минается о почитателяхъ соліща и луны. И.мена бо.іьшеГі части языческнхъ боговъ озііачалп этп два си тііла, кото-
Илі —Илі
—
рымъ поклоиеніо состав.іяетъ начаіо пдодопок.юнства. ИЛІОНСЕІЯ табЛИЦЫ, мрамориыя доски, па которыхъ, въ 50 групііахъ прекраспой работы, шображены разпые предметы Идіады и взптія Троп, съ указапіемъ поэта , котораго оппсанііо сдъдова.іъ художникъ. НаидеЕіы въ XVI! ВТІКІІ въ развалиііахъ одиого хра.ма иа Лппіеноіі дорог . В роятіш, no этпмъ таблицамъ преподавалпсь въ древпостн п снп Гомера. Впервые эти таблицы изданы бы.іи Фило.іогомъ-архео.югомъ Фабреттн, какъ прпдоженіе къ сочиненію «Dc columna Trajani» (1683). ИлІОНЪ, ЙЛІуМЪ {'ІЛш ) , укр-вп.іеиіе города Трои, построенное Иломъ, четвертымъ царе.мъ этого города. Въ Илісшъ находился Пал.іодіо?іъ, статуя Мнпервы, съ храпеніемъ которой связано было благоденствіе Трои. Нопг.ш Иліопъ стоялъ при то.мъ М-БСГБ, гд* Геллеспоптъ влпвается пъ Эгеііское море. Опъ позникъспустя долгоо иромя послі; разрушепія древняіо іі получилъ отъ Алексапдра Великаго иного прпвиллегіГі. ИлІЯ, иророкъ пзраильскій, родо.мъ есвитянинъ, вызваиъ Боіо.мъ на пророческо служеніе при пзраіільско.мъ ц а р в ЛхаавБ. Тогда въ Израпльскомъ царствт; боззакоиія дошлп до краіпіей степепи. Царе.мъ и его супругою Іезавелью построепы были капища Ваалу п АстартБ въ Самаріи и другпхъ городахъ Израильскаго царства. Илія предсказалъ Ахааву трехл-втіісе бездождіе п страшііый голодъ па трн года въ паказапіе за беззаконія Израіільтянъ. Изб-Бгая пресл-Бдованііі Лхаава, ІІлія удалплся, по иол Цожіеи, нъ ііустышо пукрывался виродрлжепіе года прп потокі; Хоііад-в. Въ эго.мъ М-БСТІІ Господь питалъ еіо чудеспымъ ооразо.мь: каждыіі депь утро.мъ и вечоромъ воропы приносіші е.му хл-Ббъ п мясо. Когда потокъ высохъ, Багъ послалъ Илію въ спдопскій городъ Саропту къ б-Бдіюіі вдовіз, имФвшеЙ одну только горсть мукп и небольшое колпчество масла : это колпчество .муки и масда около двухъ л в т ъ .служцло непстоЩІІМЫМЪ запасо.мъ для Илін и семеііства вдовы. KpoMS такого блаіод'Бяііія Божія — избавлеиія отъ голодной смерти, грозившеіі ц с лому до.му, вдова удостоплась другаго , пе меHUe важнаго—въ возвращеіііп жмзпи уяершему сычу ея. Посліз т[)еіл'Бтііаго бсздождія, Богъ послалъ Илію къ Ахааву, который сталъ осыпать его укорнзііа, іі въ развращепіи народа, а Илія облпчадъ въ этомъ самого царя н для разр шенія спора предложплъ собрать
77 —
Илі —Илі
весь народъ н жрецовъ Ваала н Астарты на ropy Кармилъ. Предложеніе пророка Вожія прииято царе.мъ, пародо.мъ п лжепророками. Ц-Блый день жрецы Ваала просилп своего бога о нисііослаиіи огня па жсртву, но напраспо. Ввечеру уже Илія воздішгъ алтарь изъ 12 ка.мпеіі (по чпслу кол иъ Израіілевыхъ), окружплъ его рвомъ п, прпготопивъ жсртву, вел лъ ііаііоліпгп. ровъ водою, прпзвалъ Бога п небёсаый огонь поялъ жертву, дрова, ка.мЬнь, воду п персть вокругъ алтаря. Весь народъ, падіип иа з млю, псіювіідывалъ истиннаіо Бога; тогда Илія веліілъ задсржать лжепророковъ и умертвить пхъ (до 450 челов къ), прп потокіі Кисеово.мъ. Въ то ;ке время оиъ предсказалъ Ахааву дождь. Узпавъ оЬъ умерщвлеіііи пророковъ Ваала, Іезавель уі рожала Божію пророку кровавы.мь мщеіііе.мъ. но Илія спасся б гство.мъ й, прошедшн Вирсавію, въ пустыи просилъ себ у Господа смерти. ЗД-БСЬ онъ уснулъ отъ уто.млепія; Ангелъ , ііробудивъ е і о , предложилъ е.му хлсбъ п воду для подкр плопія свбя въ утомителыю.мъ путешоствін, котороо продолжалось 40 днеп. Въ пещери горы Хорива Илія свидътельствова.іъ передъ Бого.мъ свою ревпость ко благочестію, жаловался па истреблопіо истііііпоіі в ры и на свою опаспую участь. Богъ долготерпсливо вііпмалъ еіо жалоба.мъ и утіішалъ его т в м ъ , что ещо остаются въ Израіи 7,000 мужей, пе служішшпхъ Ваалу, а въ паказаніо нечестія ІІОВОЛІІЛЪ помазать Азаила иа Сиріііскоо царство, Іпуя на Израильскоо царство, Елпсея въ пророкп в.м-Сото себя. Когда по .малодушію Ахаава и по злобпому распоряжепію Іезавелн , ІІавувеГі бьмъ обптіопъ вь хулг. на Боіа и царя п побпгъ каивями, а Ахаавъ завладБлъ оставшн.мся посл Наву ея вііііоградшікомъ, тоіда Плія спопа янился съ своимъ обличепіе.мъ къ Ахааву и мредрекъ е.му и жепі; его позорпую смерть н соііершеііпос исгреблепіе дома ихъ. Иередъ копцо.мъ своой жпзііи, іілія отііраиплся изъ Галгалъ въ Ведиль, оттуда въ Іерихопъ, а потомъ къ Іордаму, стараясь удалнться отъ учсіиіка своего Елисея, ьоторый нспрем-Бнпо хотізлъ сопровождать его. Раздізливъ воды ІордаіГа ударомъ свосчо плаща (милоти) и перешедшн ртзку какъ посуш , Илія былъ взягъ па пебо па огііеііиои колеспиціі, въ виду Елисея (3 Царств. XVII, XVIII, XIX, XXI. 4 Цар. II). ИлІЯ. — 1)Архіеііііскоііъ грузиііскій, управлявшій Грузшіскою Церковью въконц-в IV и иъ ііачал V вЪковъ; цзвізстеиъ возобновлепіе.мъ мира между Грузіейи Персіею. Когда епискоігь
Илі — Илк
78
Авда сжегъ въ Персіи глаипыи языческій храмъ n ye ХОТТІЛЪ построить его ВПОІІІ,, Персы папа.іи иа Грузію п оііустошп.ііі сс: тогда-то архіеішскопъ ІІ.іія купилъ сиоому отсчеству ліпръ цізиоіо зо.!ота. — 2) Илія, діакоіп», всегдашиііі сопутппкъ сирійскаго прдвпжника Іоамма, съ нп.мъ же влі;сті> пришедшій въ Грузію въ царствоваіііо Гіарсмапа III. ИлІЯ, подоцкій епископъ, жп.іъ посл-Е 1182 года: пред.м стннкъ его оы.іъ Нико.іаіі, а преСІМІІІИІЪ ДіолпсіГі. ЙЛІЯ, въ схіімпичсствізІОанНЪ, архіеппскопъ иовгородскій п псковской; рукопо.іожепъ въ 1165 г. нзъ свящеііііиковъновгородскоіі В.іасьевскоіі церквп: съ пего перваго пачалась въ НовгородЪ архіепископія. Въ 1171 г. И.іія построп.гь Бдагов щеиркій монастырь ; при этолъ свнтптел-Ь въ 1169 г. было знаменіе отъ іпіопы Божіеіі Матёри. Хіъ 1186 г.,"оставивъ эпархію, опъ прііпялі, схіі.му:у.м.7-госеіітяоря того жо года u погребенъ въ СОФШОКОМЪ СОборв, въ ііридБлі; Св. Іоанпа Предтечи. ИлІЯ, монахъ новго.ррдскій; въ 1535 г., въ царствованіо Васплія Іоаііііовича, оылъ посланъ архіошісі;опомъ ЛІакаріелъ въ Чудскую землю, Карслу и Лаплапдію съ паставителыіою гралотою ьъ TaMoiuniiMb житедямъ, котррые, посыцаяхріістіапскія цорквп, перставляіитакже и іідологшклонства.- ІІо прііпытіп ІІліи, оип увБрнли его въ своеіі реіиюстіі іл> христіаиртву, говоря, что не с.мыотъ косауться своихъ идолоиъ. Илія зажсгъ МІІІІМЫО свніцеііпыо л-Бса, бросплъ въ воду кумиры, п накоиецъ пропои-Бдью Слова Божія довериіплъ торжество хріістіапства. По словамъ, л топнсца, пятил тніе млад нцы подюгали этому добродътолыю.му ияоку соКрушать і;у.мііры пдо.іогіоіаоііііиковъ. ИлІЯ (Куча), посвящеігь въ сапъ .мптрополита кіедскаго и всея Россіп 1577 г.; ум. 1578 г. Илія Ярославичъ, ЕІІЯЗЬ, СЫИЪ іірослава Владііміроиича и ІІигімерды; былъ посаженъ отцомъ своц.мъ па кпяжеіііс въ Новгориді,, гді; п умеръ 1020 г. Кара.мзпвъ подагаетъ, что сііаіідііпавскіе псторіікп ивзывали ого «Гольти,» т. е. «быстрыГі», «ловкііі». йлія еодорОВИЧЪ,- царовігп., сыпъ uajiH еодора Алексвевича, отъ супрупі сго Дгаевд родіілся 11, а у.мсръ 21 іюля 1G81 г.; мать жс его скопчалась па трстііі деиь іюелъ родоиъ. Илкатаръ, етарцнвое вотсьое городище, Вятскоіі губ., въ 5 вер. отъ г. Глазова, иа восточноГі стороігБ р. Чсицы; лежіітъ па верши\і% высокоіі іоры; уірБилоіш съ заііадпоіі сторопы крутпзпою іоры, съ южпоіі ілуоокою долпыою, посреди Еоторой течетъ р-Бка Кпза,
—
Илк — Илл
соедпіілющаяся съ пртрчниками р. Чс^цы; съ востока крутьпгь вало.мъ, Еасаюіцп.мся своп.мп Еонцами ВЫСОІ:ІІХЪ береговъ обипхъ означемііыхъ ртзкъ. йлкезазты , еротпки III в-Бка. Влаженпый еодоритъ свпд тельствуотъ , что опи препратпо пзъясііялп дог.матъ с божестігв Іпсуса Хрпста и по.чиолялп себі; во вре.мя гопснііі отрсчепіо отъ в ры (Наег. lib. 11). Заблуждепія ихъбыли опровергпуты Оригеио.мі) (Euseb. lib. VI. С. XXXIII до XXXVIII). йлладій, прее.мппкъ Василія Ве.іикаго на кесарійской і;а едріз съ 378 г.; былъ на Констаптііііопольско.мъ соборіз въ 381 г., посл котараго императоръ еодосій посла.іъ его въ ІГоптіГісі^ую область, съ тптуломъ судіи «всел искаго одикства» (Judex catholicae communionis). ГІо свіідізте.іьетву Созо.меііа.ІІлладін былъ жеиатъ. Въ еішскопы его рукопо.іожилъ Героптііі, еішекопъ НПКОМИДІЙСЕІГІ. Время ого коіічииы ііеіізв-ізстно. Илладій ііаппса.іъ жпзпь св. Васшія, своего ііредшествеіінііка, на которуго ссылается Даыаскііиъ «De Imag. Oval. 1.» Илладій, еппскопъ тарсскій, первоначалыю былъ мопахомъ, и какъ свпдіітельстпуотъ еодорптъ отличадся строгостію жизии; учплся у еодосія Аббата п бы.п> его преедіпііколъ въ управлеріи монастыремъ неподалеку отъ Антіохіп. ГІосгБ шестіі.гБтпяго пачальства падъ .моиастыремъ опъ былъ поставлеіп> сппскопо.мъ пъ Тарс . ІІ.іладііі паходмлсн въ дружесі!іі.\ъ отношеніяхъ съ Несторісмъ и модписа.іъ осуждепіе Кирилла; по такъ какъ ие согласился па пизложепіе Нссторія и пзбраніе Максіпш.ііапа, то былъ лпшепъ свооіі ка едры ііа константинопольско.\іъ соборіз, бывщемъ подъ предс-Бдательство.мъ Максииіііліана, н проиозглашепъ врагомъ Іііірііл.іа. Когда послаііньіе отъ Маі;сіі.мііліаііа прпбылп въ Тарсъ для объявленія о ръшеніи собора, Ил.іадіГі вооружплъ иротішъ ІІПХЪ чсрпыі выгпалъ ихъ изъ горо.іа, по въ то ;ке вре.мп еоставнлъ своіі соборъ, па иоторомъ утвордп.п. р-Бшепіе Максима на апазарбенскомъ собор , п тогда ж писадъ І;І, IІссторіюсъуііТ.репіс.мъ,чтоомъвсегда будетъ д ржать pro стороиу. Накопецъ страхъ зйстаиилъ Плладія обратитьсп къ паггБ Сиіхту, которыіі пріі.міірплъ его съ Дерковію. Созвавши соооръ пзъ еіиіскоповъ Кпліікіп, ІІлладій паложплъ па Несторія апа ему п коіічп.іъ жпзиь, примпрясь сі. Иравославіеліъ. Изъ сочппсмііГі его осталось 6 посланііі. ЙЛЛПНОЙСЪ (Illinois), бо.іьшая р-Бка въ Соедиііеііпыхъ Штатахъ, вытекаюіцая -іізъ Шгата Иіідіапы; орошаетъ штатъ Иллііпойсъ п, пробъжавъ 483 верстъ, впадаетъ въ Miiccnciniiiii;
Илл — Илл
—
уртье ея им етъ почти 2>5 всрсты въ ширпну. Ооразуется изъ р къ Канкаки п Депдань. ИЛЛПНОЙСЪ (Illinois), одииъ пзъ Соедиііеііныхъ Штатонъ Сізвериой Америки, ооразовапшіііся въ 1818 году; иа западъ отъ иего леиаітъ штатъ Мпссуріі, a ua востокъ Индіана. Ші-ветъ 154 льё въ длпну и въ ширпиу, поверхность его простпраотся до 9,800 кв. льё. ЖіпелеГі 81,800, no другіімъ — 160,000, a no свпдіітельстііу ііовБГііиихъ ішсателеГі болііе 400,000 чел. Почва плодородиая; проіізводитъ пшеіпщу, овосъ, табакъ, коиоплю. Здізсь съ усігьхо.мъ разводится вппоградъ и есть много рудшіковъ. Штатъ дізліітся па 52 граФства: главпыіі городъ Вандалія." йллзрія (Іііугіа), въ дровности у Грекові. to іХЛідіхб ИЛІІ і] Wj/gis, у Р и ш я в ъ Illyricum, страна въ Европ , лежащая па берегахъ Лдріатііческаго моря противъ ІІталіп. Филиплъ, царь македонскій, раздіілплъ ее па ИллиріЮ Грьческую ыли Алоаиію, присоедіінеііпую къ Діакедопіи и на Иллирію Вароарспую, котор^я д лплась па ilmiriio, Іибуриію и Дал.мацію (пізкоторые іиісателіі включаютъ сюда и Авторіацію). Сюда ;ке должпы быть отііосеиы острова Илліірійскіе. Плипіп дізліпъ пхъ на Салоіііітіічесі;іе, Скардонитическіе и Наротоліскіе. Ііобізждеииая въ 228 г. до Р. X., опа въ правлеиіо Августа (въ 43 г. no P. X.) сдізлалась риискою провіиіціею; въ 476 г. досталась западпому пмператору: въ VI вш;Б славянскія колоііііі осповали въ этоіі страпіі короловства Дал.мацію и Кроацію; около 1170 образовалось ііоролеисіво Расція, что пыігіз Боспія. ІІаходплась во влад-Еніи поочередпо у Вепеціяпъ (1090), у иеіпорцевъ (1270), п состояла пзъ ігізсколькпхъ округовъ; въ 1797 г. Австріп досталась ІЗепоцітіская Дал.мація. Въ 1811 году Карыіоіія, Пстрія, Карпптія и др. образовалп ііллпріискія провиііціп. Съ 1815 г. это королевство іі|тііадлежіггь Австріп; жптелеіі счптается 1,190,000 (no други.мъ изиіістш.мъ 1,138,000, і . е. 720,000 въ Дайбахдкрмъ п 418,000 въ Тріестскомъ оіф.). Опо ДІІЛПТОЯ иа двіі губерпіп: Лаіібахскую н Тіііостс1:уіо. Главпыя рики: Сава, Драва п Изоіщо. Горы: Норичесі.ія, Карпіольскія н ІОлііісиія а л ь п ы ; оп содержатъ въ себ довольно богатые рудшгаі разпаго рода. Торговля зпа штелыіа, особеппо деревяііиымъ ласло.мъ. Столпца Капо-д'Истрія. Иллицинъ (Иотръ), Италіяцоцъ, былъ профессоромъ греческаго языка въ Ер.авовсьрй академіп, ІЮСЛБ смертп Юрія Jnoana. Мужъ учеиыц іі трудолюипвыГі. Краковскііі оппскопъ То.мпцкіп рчень любплъ его а часто слушалъ его лекціп.
79
—
. Илл—Илл
Илличевскій (АлокссГі Дсмі.япоиіічъ), паппсалъ: «Опыты въ аіполотческомі, роді; плп собрапіе краткпхъ басеіи. п сі;азоі;ъ, правстпеііііыхіз мыслеп, падппсеп, .мадрпіаловъ, эпиграммъ, эпитаФІй и другпхъ мелкихъ стпхотвореііііі» (цзд. 1827 г.) Илло (Chrislian von Illo), сооствеішо, Илопъ (How), баропъ, пзъ діюряпсг.аго брапдепбургскаго рода, австрійскій Фельдмаршалъ. Въ ТріідцатіілЧіГііеп войіпз Илло былъ однп.мъ пзъ п рвыхъ лмцъ при Валлепштеипіз, которып спачала уіііізмлъ-было его прп императоііско.мъ дворіз, no п.отрмъ присов товалъ искать граФсиаго достоппства. ПолучпіПі отказъ, Плло а з ъ мести ришптилыіо прпсталъ къ пар.тіи Валденштейна. Накапуп у.мер,щвлепія посл-сдпяіо in. Эгери 1634 г., Илло былъ задсржа.цъ со .мпоічі.ми другимп за п.ирушкоп Bt> залі; р а т у т п п уоитъ послі; отч.аяинаго сопротіівлепія. ИЛЛОХЪ (Ulok). 1) Округъ въ Слаиопіп, въ Спрлшіскомъ коміпатіі, 14 ъи. мплі. проотранстпа.—2) Городъ этого округа, па р. Луііа'іі, съ 3,600 жпт., ііро.мыіііляіоииіхь винодилісмъ II рыбіюю ловлеір. Въ цоріііііі Иллока паходигся гробпица боснійскагр герцога. Въ окростпостяхі) города паходятся 3 старинвые са.мка, ввроятпо римо.іо. Иллугя (Illugi), сыпъ Свпдп, благородпаго Датчавина; совершплъ съ Спгурдо.мъ, сыно.мъ Датскаго ;;ороля, походъ въ В-ьлое мрре, гд пзбавилъ Сіігііи (дочь Али) отъ чарь, п женцлся па ея дочёри, Гпльдур-в. Іло іірііключспія разсказавы въ «Пллуга-саг » (llluga-saga), одноіі изъ позднізіішііхі. can,, ііздаиноіі РЭФІІОЛІЪ, ВЪ 3 ІІ части «Fornaldar Sogur Nordrlanda», 1830 Иллукстъ (llluxt), м-Бстечі о Ку|і.]яіі,-,сі;оіі гуГіс'[)., Зельбургскаго оі;руга (ооергауііт.ііапства), прп р-БчкБ 11ллуі;стіз, ііііа,!,аіоіцоіі въ Двиііу. Лежптъ въ 194 вер. і,ъ ю.-в. отъ , іиаІІЫ. Здг.сі. ігБкогда былъ іезуитскііі .моііастырі. н прп пе.мъ коллегіумъ (ро,,ъ гп.мпазііі).—Шлукстское і чуігг.мапстііо пли уБздъ заиіімаетъ простраііства 1,876 квад., вер.,изъ чпсла которыхъ подъ поля.мп '86,700 дсс, подъ луга.мп 37,750 дсс. іі подъ лБса.ми 47,150дес. Жителей 39,870 об. rr. Ha і;вад. ве[). іірііхо,;птся no 21 об. П. М'БСТОІІОЛОЖОІІІС гауптмавства воибще грристр II перовно, осооеіпіо no Gepcry p. Двііііы. Ono орошается прптоіш.мъ Двппы (см.
Зельбургское обергауптшанство). Иллюмииаторы (отъ лат. illuminare «рсв щать»), отверзтія въ палубахъ, въ готорын вставляются м дныя ра.мы сі. толсты.мп стоі; ламп для доставлопія въ Еаюты свБта. Для гоп жо цізлп въ оокахъ судпа дБлаются такжс
Илл —Идл
—
80
отверзтія коиической оор.мы, иъ которыя встав.іяются ДІІІДНЫЯ ко.іьца съ то.істымп стскла.міі. Они. устроепы такпмъ оорааомъ , что могутъ быть выпуты д.ія достаіиеиін свБжаго воздуха въ ор.іоиъ-па.іуоу. Иллюминаты (Illuminalen), гайное духовное оощестпо, образоваиное въ 1776 г. Адамо.мъ Вейсгаупто.мъ, проФ. кааоническаго прапа въ ІІпго.іьшгадт-в (въ Баваріи). Ціз.іь общвства состояла въ то.мъ, чтооы соедміипь вс хъ дюдеГі одпою u тою же связью, возоудить въ блііжііпхъ люоовь къ добродіітеліі, способствовать нравствеііпому усовершеііствоваиію челов ка н укрыті. оощество отъ всякаго угиетепія. Система ц іаіасъ па трп класса: семпиарію для послушпиковъ, Фрапъ-масонство, кпига устава и таинства. Въ 1785, баварское правительство приказало ооществу пе.медленпо разойтись. Секта эта существовала не доліо. Объ иллю.мпнатахъ можпо иайтп св д иія въ сл дующихъ книгахъ: «Nikolai Erkliirung iiber seine Verbindung mit dem illuminaten Orden» (1788) и прси.муществеипо въ сочинеііін «Ueber den Illuminalen, aus dem Franz, von Heinreich» (1790). Иллюшинист і, ііазвапіе секты, явившсГіся въ Испаніп 1575 г.; осиователя.чи ея были Іоаппъ Віілляльпандо, тенерііФскііі уроженецъ и кармелитская мопахиня, иазывавшаяся Катернііою hicyca. Ыногочисленные пхъ посл довате.іп подверглись суду ИНКВІІЗИЦІП и н которые изъ ннхъ былн сожжены, а другів отказалнсь отъ сволхъ .мцтиіін. Главнос заблуждеиіе ІІЛЛЮ.МІІПІІСТОВЪ состояло въ то.мъ, что молитв своен оииприписываліісп.іуташіствъ іі доорыхъ д лъ. Этн раскольііпки утверждалп, что, посредствомъ возвышешюй моівтвы, оии прпходятъ въ тако состояпіе духа, въ которомъ совершеішо сгаповятся ІІЗЛІІШІІПМП для нихъ и таинства п доорыя д ла, и отъ того почиталн сеоя святы. іп даже въ то время, когда предавались гнусиымъ порока.мъ. Спустя н сколько временн этпхъ же началъ держались Молнно и его посл-Бдоііатеіп. Въ 1634 году секту иллюминистовъ возооновплъ во Франціи Петръ Геренъ; по Людовпкъ XIII успзлъ уііичтожнть ее въ само.мъ ііачал . Иллюминованіе, искусство употреблять приЛИЧІІЫЯ краски прн раскрашіівапіи плановъ нлн геограФііческихъ картъ для удоби йшаго различеиія и отдізлешя пзображенііой на нихъ каждой части. Иллюлііноваіінымп планами п.іи картамн называются т , которые раскрашепы такимъ образомъ. ИЛЛЯЦІЯ (Піасуа); такъ яазывадось въ ПольйЪ объясненіе суда во время какого-нибудь
—
Илм —Ило
д ла, особеній по пуикту, которыіі былъ въ пемъ пропущенъ. Ежолн кто изъ присутствующихъ при пачатіи дізла за.міітилъ. что пропуіцеио что нибудь важное, тотъ могъ въ свого ІІЛП въ чужую пользу предложпгь своп за.мБчапія. Во вре.мя чтепія прпговора пельзя было д лать ил.іяціп, по онп дозволялпсі, впродолжеиів трехъ дпей. Судъ имізлъ прано па осіювашп ИЛЛЯЦІІІ пере.мізііііть свое р іііепіе или вовсе пе іірііппмать ІІЛ.ІЯЦІІІ. Илляція, сдт>ланная безъ всякаго осііованія, наказывалась пенею. Илінера, басііословная славяиская княжііа. Въ одной изъ сказокъ b построеиііі Новіорода, говормтся между прочимъ, что князь Словепъ, осповавъ па оерегу Во.іхова іородъ Словенскъ назвалъ находивіііееся блпзъ него озеро Илмеро.мъ, въ честь сестры своей Ил.меры. ИлОВаЙСКІе, русскіе дворяне; ведут7> свое начало отъ донскаго атамапа Алекс я ИловаГіскаго, пожаловапнаго дипломомъ на дворянсі;ое достоішство 27^0 марта 1793 г. (ОбщіГі Гербовіпікъ 1—136.). ИлОЕаЙСКІЙ (Алекс-сй Иваііонпчъ 1-й), оылъ генералъ-маіоро.мъ 22-го мая 1776 г.; уже в ъ 1782 г. войсковы.мъ атаманоиъ Донскихъ казаковъ; геііералъ-лсГітепаитомъ 24-го поября 1784 г.: кавалеро.мъ С.в. Владиміра 2 ст. 2-го сентября 1785 г.; генераломъ отъ кавалеріи 5-го апрВля 1797 г.; ум. въ томъ же году. ІІо.іучилъ діиі.іо.мъ на дворяпство 27-го марта 1793 г. (Общііі Гербовинкъ 1—136). ИловаЙСКІЙ (Д.мнтрій Иваіювіічъ 2-іі),состоялъ въ служб съ 1754 г.; пожаловапъ подполковппкомъ 11-го декабря 1775 г.; полковнпкомъ 24-го ноября 1784 г.; бригадііромъ 5-го Февраля 1790 г.; геііоралъ-.маіороліъ 24-го ноября 1794 г.; генералъ-лейтеііанто.мъ 1798 году. ИловаЙСКІй 3-Й (Александръ Васильевимъ), пле.мяпііикъ атамана Воііска Донскаго А. И. Иловайскаго; вступилъ въ службу въ 1776 г. u иаходился на Царицынской лпнііі у содержапія постовъ, потомъ иа Буг и въ Таврическоіі области; въ 1784 г. етоялъ на Кавказскоіі линіи; былъ отряжаемъ въ партіп па поискъ закубанскпхъ народовъ и им лъ съ вими пеоднократпыя стычки. Въ турецкую воііпу находплся въ сражеіііяхъ прн Фокшапахъ, Рыішик-в и въ из.мапловскомъ штурми. 8ъ 1792 г. подъ ко. іандою гепералъ-поручика кпязя Волконскаго содержалъ кордоны па польской границ . Въ 1812 г., предводительствуя допскими полкани, участвовалъ во многихъ діілахъ и за свои подвиги пагражденъ орденами: Св. Георгія З-й ствпеіш, Св. Владиміра 3-й
Ило — Ило
— I1
—
Илъ — Иль
«тепени, Си. Аины 1-го Еласса, н королеиско- ныевърабство Агисомъ l-.мъ, царемъ спартаипрусскаго Красиаго Ор.іа 2-й степепи. Въ 1821 скішъ. Поб-Бдптели длп бодьшаго нмъ безг. Высочапшимъ указомъ возведенъ БЪ атама- честія иазвали илотами всізхь государствеины Войска Донскаго. ныхъ п' частныхъ рабовъ. Илоты осуждепы Иловатая ПОЧВа, есть та, которая зак.іюча- были на самыя трудныя ц низкія работы; разъ етъ въ себі; гдину, сміішанную съ очень л ъ годъ ихъ сізкли, чтобы напомшіать о рабмелки.мъ пескомъ, не отд дяющимся отъ гли- ств . Они часто возставалн противъ своихъ ны во время про.мывкіі. Почва эта имііетъ притиснителей, по б зъ усп ха. голубоватый ц в і т ъ и отличается тимъ, что Илъ, въ гидравлической архитектуріі, знаие разсыпается и пе сбивается въ комки. читъ болотная, не имВющая никакой твердоДостоипство иловатыхъ почвъ измъняется по сти земля, которая наполняетъ каналы и моротноснтельному количеству ілины и песку ; скія пристаіш и можетъ совершеипо испорно вообщо оніз ментзв глинисігыхъ затрудни- тить ихъ, еслп ихъ ие очніцать отъ нея отъ тельны при обработки и бол'Бе песчаныхъ времеші до времеии. иадежиы въ засухіз. •' Ильбессанъ.— 1) Бывшій туроцкій санджакъ Иловля, р-вка, гіачіінающаяся въ Камышен- при Адріатнческо.мъ MOIJ-B, страна гористая, ско. іъ уБзді;, Саратовской губерпіи, близъ р'Б- орошаемая Дрипомъ п иізсколькими иебольшики Камьшіеики , на хребгв , раздізляющемъ мп р ками, богатая .ІІІСОМЪ; НЫНІІ составляотъ Волгу и Донъ. Сиачала оиа на протяженіи часть сапджаіш Авлонскаго (въ Евр. Турціп).— отъ 60 до 70 вер. течетъ іючти параллельно 2) Городъ тамъ жо, называвшшся піжогда Алсъ Волгою, отдаляясь отъ нея ие бол е какъ банопо.іемъ іі ИІМ-ВВШІЙДО 40,000жіітелеіі;ііьшь па 10—15 верстъ; у Барановскихъ же хуто- имъетъ 3,000 жпт., греческаго еішскопа и ровъ Иловля отд ляется отъ Воліи однимъ укрБіілеіпіый Зсі.мокъ. только шоскимъ хребтомъ; теченіе ІІловли Ильваитъ, минералъ, состоящін изъ 29J28 извилистое со мпогими поворотами. Впадаетъ частей кремнозема, 31,9 желіізной за£ііси, 23 въ Дсшъ, иъ Земли Войека Донскаго, въ 6 вер. же.п;зііой окиси, 13,78 извести, 1,59 закиси отъ станицы, назваиной ея именемъ. Нижняя маргапца, 0,61 г.шнозе.ма, 1,27 воды. Первочасть долины Иловли лисиста; близъ ея уотья образная Форма его прямая, ромбоидальная растетъ лъсъ, годный для кораолестроенія. приз.ма. Уравн. в-Всъ Е = 3,9 — 4,2. Изломъ его Длина Иловлн 210 вер., ширииа отъ 7 до 18 перовный. Онъ не прозраченъ, хрупокъ, шіъсаж., глубина до 4 аршииъ. Б рега возвыше- етъ діеталлическііі блескъ; цвгта чериаго; планы и мтзота.мп круты. Иловля въ настоящемъ вится. ВстрЪчается въ кристаллическомъ и свое.мъ ііоложопін несудоходна, но прнмЗча- сплошномъ видахъ. 1' до:л,; иаходится на ост. тельна тв.чъ, что ще пріі П Е Т Р Велнкомъ Эльо (откуда получилъ свое назвапіе), такж проікзводплнсь работы для соедипеиія посред- въ Силезіи, Норвегіи, Греплапдіи и.Ст.вориой ствомъ ея и Камышепии Каспійскаго моря АмеріікФ. съ Чернымъ см. Камышенскій капалъ. Ильга, обрядъ въ честь усоііши.мі^совершае,ЙЛОВСКІЙ (Стаииславъ), каііоиикъ плоцкій, мцй въ Жмуйдіі, 2 ішября—то же чтб въ Лптизв стиый ФИЛОЛОГЪ времепъ Спгіізмупда III. иъ Дзяды. По МІГІІНІЮ другихъ, этотъ оирядъ Получплъ образовані иъиііостранныхъакаде- совершался въ паліятъ освобожденіяЖдіуидской ыіяхъ. Иеревелъ съ греческаіо на.латинскій зо.мли отъ владычества Крестоносцевъ. Когда языкъ: «ОТВТІТЪ Діонисія Галикарнасскаго на Віподьдъ уступилъ Жмуидь Кресгопосцамъ, то письмо Кнея Помпея», «Historicorum compara- иародъ составилъ заговоръ, умертвилъ ВСІІХЪ lionem>, «Demetrii Phalercilibrum de elocutione». Кростопосцевъ н 2 поября опять возвратился Орипшальныя же его сочиненія суть : «De іюдъ власть Витольда. iistorica facultate» и «De perfecto historico». Ho Ильгенъ (Carl David llgen), быв. npooec. восмп иію Кнапія, Иловскій поревелъ также на точ. литерат. въ іенскомъ упиверс. (род. 1768— латинскін языкъ : «Oraliones de moribus» св. 1834); извъстенъ своими Филологическими Василія, въ 4томахъ, иапечатанныя въ Вене- изыскація.мн. ціи, 1564 г. ИльдеФОНСО (San-Ildefonso). — 1) Исаанскін Илори, укр-Бпленіе въ Абхазіи, лежащев въ городъ съ королевскидіъ уиеселителыіымъ до78 вер. къ ю.-в. отъ Сухумъ-Кале на берего- момъ въ Новоіі Кастиліи, ііостро нііыіі Филіиівоц черноморской дорогБ, близъ устья р-вки по.мъ V, почти въ 50 вер-стахъ отъ Мадрида; и.мЗетъ зеркальный заводъ, гд работаютъ до Галидзги. ИЛОТЫ нли ГелОТЫ ( Ш о ; плн еХЛотііі) , 5,000 человикъ. ЗдБсь заключенъ миръ между жители города Ге.іоса въ Пе.іопопезі), обращен- Фраиціей u Исііаиіен 9 авг. 1796 г. — 2) Саиъ6 Т. YI.
Иль — Иль
— I 12
—
Иль - Иль
И.!ьлеФОПсо, городъ въ Новой Испаши, въ С перпоп Америкт;. — 3) И.іьдеФопсо называется еще мысъ на островіз ДІаиііль (с,м). ИльдвФОНСЪ, то.іедскій епископъ п учеиикъ Иеидора Испалійскаго, писатель Церкви VII с-Бка. Сочииенія его столько были уважаемы совреліеніііч;аміі, что вскор по его смерти его сталп называть Златоустомъ и «якоре.мъ візры». Изъ сочипеній его заслуживаютъ впиманіе бол е прочпхъ : «Разсуждеиіе о д вств Пресвптоіі Д вы»; «Киига о 14 церковиыхъ писателяхъ», которая служптъ продолженіемъ катологу Исидора Испалійскаго и «Исторія о происхождеіііп Готовъ».
около 550,000. Доходъ территоріалыіыи простпрается до 19,477,000 Фраиковъ. Департамеитъ раздізляется на 6 округовъ: Ренпъ (главньпі гор,), Фужеръ, Сенъ-Мало, Редонъ, Витрё и МонФоръ. Страпа эта дово.іьно плодопосна, производптъ въ годъ 800,000 гектолитровъ сидра и пзобплуетъ каштановыми дерепьямп, которыхъ плоды служатъ зд сь вмисто хлъоа. Департаментъ получаетъ отъ правительства 14,000,000 Франковъ ежегодно, а платптъ ему 11,000,000 франковъ.
Ильза, мізстечко Радомскон губерпіп, Опатовскаго уТ5зда, съ древии.мъ иа гор заі\ікомъ; лежитъ по дорог изъ Опатова въ Радомъ, къ югу отъ ПОСЛІЗДІІЯГО надъ р кою Ильзой. Это мистечко принадлежало нТзт;огда краковскимъ епископамъ. Въ 1241 г. Татары подъ предводптельствомъ Батыя завлад лн городомъ и за.мкомъ, и потому до сихъ поръ одпу изъ улпцъ этого м стечка иазыоаютъ Батыевкой. Въ 1655 г. шведскіи король ГуставъЛДО.ІЬФЪ разорплъ городъ. Въ 1656 г. союзныя войска подъ Вонсовичемъ, а потомъ Ракоцій съ казаками, разорили городъ до осіюванія и разогнали всБхъ жителей. Въ царствованіе Сташіслава-Августаза.мокъ былъзанимаемъдолгое время русскими воііска.мп. Въ 1798 г. сгор лъ совершенпо. HbiHS въ Ильз 216 дворовъ.
томкп пхъ служмли также въ Россіи и въ 1699 и другпхъ годахъ были жалованы по.м-Бстьями (Общ. Герб. VI — 138).
Ильпнская кр ПОСТЬ, на Орепбургокой пограніічноіі ЛІІПІІІ, въ Крас.ііогорскойднстанціи', лежитъ въ 152 в. къ ю.-в. отъ Орепбурга, на р. Иль-де-Франсъ (Isle de France).—.!) Древияя УралТ). Осповапа гп^ 1742 г. и назваиа Ильиипровішція во Фрапціп , къ которои прп- скою, потому что м сто д.ія ея построенія быиадлежалъ ГІарижъ. — 2) Островъ на Атланти- ле опредилепо въ день пророка И.ііи. Въ пей ческомъ океані;, называгтііГіся такъ подъ Фран- 137 до.мовъ и жпт. 408 муж. пола п 329 женсЕ. цузски.мъ владычествомъ, переіімепованпый Въ 1773 г., эта крііпость подверглась нанадеЧигліічаиамп, которымъ топерь принадле- піюПугачева пего шапки. Гарннзонъ соетоялъ тогда пзъ 3-хъ ротъ, а па бастіопахъ находиЖІПЪ, пъ островъ Св. Мапрпкія'(см.). Иль-Дьё (Ile-Dieu), каитоиъ округа Сабль- і лись только 3 пушки. Пугачевъ подступилъ къ д'Олоіінь (въ ВапдсБ), во Фраіщіи. Этотъ о- крізпостіі, прлвезъ съ собою два орудія на састровъ, лож. въ 3-хъ мил. къ югу отъ Сепъ-Жанъ- няхъ п аттаиовалъ ее съ той стороны, гд не дю-Монълестьгранптиая скала, покрытая сла- бы.іо артііллерііі. Мятежііикп разбііли ядрамн оою растптельностью. Поперхность острова деревянпып бастіонъ и ворвались въ кр-впеболізе трехъквадратиыхъльё. Одиа половнна пость. Всіз оФицеры и 200 чел. нижнихъ чизе.млп ооработана, другая состоитъ изъ луговъ новъ, составлявшпхъ гаріііізоиъ, бьші убиты. и безплодиыхъ м стъ. Поръ-Бретонъ (PortИльинскіе, русскіе дворяне, проиоходящіе Breton), главная гавань острова, вмізщаетъ въ изъ польскаго шляхетства; предокъ ихъ росебя суда, им ющія пе болііо ста тоннъ, и даКіірпллъ Григорьевпчъ Ильинскій, вы ха.іъ прптомъ только лъто.мъ. Жителей въ кантон съ сыномъ СВОІІМЪ Саввою, нзъ Польши въ около 2,000. Бтзлгородъ іі вступплъ въ руссі;ую службу; по-
Иль-н-Виленскій (lie et-Vilaine) департаментъ, въ с.-з. части Фрапціи, состоящіГі изъ частн Бретанп; получплъ своо названіе отъ двухъ р з и ъ И.(іі и Вилеии, соедпняющихся при город-Б РеннЪ. Оиъ зашімаетъ простраиства 635,600 метрическихъ арпановъ; жителей счіітается
Ильинскій Троицкій Черниговскій ка едральный мужской п Ильинскін Слуцкій вторОКЛаССНЫЙ Д-БВИЧІЙ МОНаСТЬірИ. — 1) Первый находится б.іизъ Черннгова , второіі впутри у здиаго го|)ода Слуцка. Черппговскіп моііастырь пострйепъ 1079 г., прп велпко.мъ княз черитіговско.мъ Святос.іаві; Ярославич ^ иа Болдипском горіз, на томъ самЪмъ м ст , гд проподбоныіі ЛІІТОНІІІ Печерскіп, уб-вгая ГІГБва ве.іикаіо кпязя кіевскаго Изяслава Ярославііча,жіілъ іі выкипалъііещеру. При нашествін па Роосію Батыя, этотъ монастырь былъ разоренъ и паходіілся въ затіустиніи 412 ЛІІТЪ. ПОто.чъ, 1649" г., оиъ былъ возобновленъ стараніе.мъ и ііждивешемъ ктитора пана СтеФана Подобайлы, подъ прпсмотро.мъ іеромонаха Зосимы Гіішевііча,бывшаго игуменомъ этого монастыря п прозвапъ Ильинскимъ отъ церкви Св. Иліи. Этотъ .монастырь за.м-Бчателенъ по іі.мізющо.муся въ не.мъ чудотвориому образу
Иль — Иль
—
Пресвятыя Богородицы н по'тому еще, что зд сь ііздавиа пы.іа типограФІя для печатанія духовпыхъкніігъ.Ныіі этотъ монастырьобращ нъ въ ка едру черииговскихъ архіероевъ.— 2) 0 построрціи Слуцкаго ..мопаотыря опредз.іениыхъ св дипін ні;тъ. Изъ древнихъ записокъ видно то.іько, что онъ въ 1515 с. быдъ мужескіГі, а потомъ обращеііъ въ д вичій и. до 1795 г. состоялъ иа своемъ иждивеніи, а въ этомъ году по им пному Высочайшему указу по.іоженъ во 2 классіз. Недавио .моиастырь этотъ упраздненъ. Илышскіп (Михаидъ Иваиовичъ), секретарь московокой синодальной конторы, ооучадся въ седшнаріи Сергіевской лавры и долгое время былъ въ неи ііреч>ектомъ. Онъ сочииилъ: «Опытъ исторнческаго описанія о пачалтз города іМосквы» и написа.іъ н ско.іько іатііискихъ одъ на разные случаи. Изъ переводовъ его съ латинскаго языка и з д а н ы : «Свегоиія Трапквилла, жизнеописанів 12-и первыхъ кесарей»; «Творенія Клавдіана» (въ стихахъ); «Избранныя эдегіи изъ Гугоновыхъ благочестивыхъ ж ланій» (въ стихахъ) и проч. Умеръ 1795 г. Нльпнскіп (Никодай Степановичъ), стат. сов., сочішидъ: 1) «Историческо описаніе города Пскова и его древнихъ пригородовъ съ самаго ихъ основаиія, соораииое изъ древнихъ л тописцевъ, надписёи, записокъ и Россійской Иоторіи». 2) Описаніе жизни и безсмертнаго подвига елавнаго мужа, пижегородскаго купца Козьмы Мйвйва, собрапное пзъ историческихъ преданій», С.-Петербургъ, 1799 г. Ильинъ (Аидрей), иконописецъ; съ дву.мя другими жииописца.ми онъ піісадъ изображонія вс хъ русскпхъ святыхъ въ .мадо.мъ видъ, па пяти доскахъ, изв^Бстныхъ подъ и.менемъ Каппоніановыхъ досокъ (см.). ИЛЬИНЪ (Даііи.Іо Іевлевпчъ). Такъ звалн у насъ доктора СтеФана Фонъ-Гадепа, перваго изъ пропзведенныхъ въ докторы .меднцины са.мп.мъ царе.мъ Ал ксіемъ Михаилович .мъ. Ильпнъ (Димитрій), герой русскаго Флота, восшітывался въ морскомъ кадетско.мъ корпус п выпущеіп. іізъ пего міічмано. іъ 5 марта 1764. 24 іюня 1770 г. турецкій ФДОТЪ, пораженный русскимъ, зашелъ въ Ч с.менскую губу; русскій адмирадъ собралъ воеиный СОВІІТЪ. на которо.мъ было положено снова аттаковать Турковъ п, если возможно, сжечь весь ихъ ФЛОТЪ. ДДЯ ЭТОН Ц-БДИ четыре греческія судна были обращепы въ брандеры ц ввізрены 4-мъ оФііцера.мъ, вызвавшимся ими
83 —
Иль — Иль
ко.мапдовать. Между ни.ми быдъ и лойтенантъ Идьинъ. Вс мъ имъ вед по было сц ппться съ какп.мъ-нибудь лиігстіымъ турецкимъ кораблемъ, не обращая впи.манія па ледкія суда. Въ ночь съ 24 иа 25 іюия, 4 корабля и 2 Фрегата, подъ начальстволіъ каііитана Грейга (впосд-вдствіи адмирала) открыли по пепріятелю огонь, и когда на одіюмъ изъ его корабд й загорБдся гротъмарсель, TO по снгналу ГреГіга, брандеры пустились па пепріятеля. Браидеръ Илы]на,пользуясыусты.мъ дымомъ, СЦІІПИЛСЯ съ турецкимъ кораблемъ, которын черезъ НІІСКОЛЬКО вромени взлетидъ па воздухъ, а за ни.мъ и весь турецкій ФДОТЪ, СОстоявшій почти нзъ 100, судовъ. За этотъ славный подвигъ Ильипъ получилъ ордеиъ Св. Гооргія 4 класса. Но т .мъ и копчилось его воеиноо поприще. Опъ вышедъ въ отставку и умеръ въ Твери въ 6-БДІІОСТІІ, оставя двухъ дочерей, которыя были награждеиы пенсіею только въ царствоваше Императора АЛЕКСЛНДРЛ I, узнавшаіо о ПОДВИГ-Б Идыіна пзъ описаиія Гавріида Васидьевича Геракова. Ильпнъ (Николай Ивановичъ), коллежскііі ассоосоръ, род. 1773 г. Опъ сочинилъ дв дра.мы; «Іиза или торжество бдагодарности» и «Великодушіе иди І'екрутсі;ій наборъ»; п р велъ съ Французскаго: комсдію Демутье, «Альцестъ въ деревіПі», передБлавъ ее на рускій ладъ прдъ и.м немъ: «Влюбденпыіі полюди.мъ»; такж комедіи ГоФ.мапа: «Иодложиыіі кладъ иди опасно подолушішать у дверей»; «Воздушпые замки»; •ІІрииуждешіоо согласіе» п «Говорунъ». Ильпнъ (Павелъ), одитіъ изъ нов ншііхъ писателей пов стей, извіістенъ ІГБСКОЛЬКПМИ ііебольшпми сочинепіями: «Леоиора іідм .мщені Итальямки»; «Уираипсків аі!екдоты> (издаппы 1840 г.); «Мои Фантазіи» (издапныя 1843 г.) и н-вкоторыя другія. Опъ такжо писалъ статыі для разныхъ періодическихъ ііздапіп. Ильины, русскій дворяпскій домъ. И.ІІ.ІІНЫХЪ два рода: 1-й ведетъ пачало отъ кинзей галіщкихъ (862), которыхъ потомокъ Дпмнтрій Иваповичъ Гаднцкій им^Бдъ праправпука Семепа Ocmiy, у котораго былъ" внукъ Идья п отъ этого Илыі ведетъ свое начало рода дпоряпъ І І л ы і п ы х ъ , котораго многіе члены служили въ Россіи стодыіиками и въ другихъ чипахъ. Этотъ родъ помищепъ въ Бархатной кпигі; XXXVI—273 (Общ. Герб. ІП—8). — 2-й в детъ начало отъ Ивана Илыша, получившаго 25 апр. 1796 г. дипломъ па дворянское достоппство (Общ. Герб. VIП—143). Изъ перваго рода встрізчаются въ актахъ сл дуіощі&: — 1) Осипъ Ивановичъ въ 1536 г. показанъ вг-
Иль — Иль — 84 — Иль —Иль новгородскомъ покод противъ Шведовъ; въ въ зап. части Новгородской губ., между увзда1540 бьмъ посіапъ иторымъ въ Колываиь при- миНовгородскимъ,Крестецкимъ,Дедіьянс.кіімъ иять и описать находившійся тамъ весь воеи- иСтарорусскпмъ уд ло.мъ пахатныхъ солдатъ; ный снарядъ. — 2) Ивапъ Васильевичъ пока- оно имзетъ видъ ратіобедреннаго треугользанъ въ думпыхъ дворяпахъ; съ 1 »іарта1544 г. ника и занимаетъ пространства 655 кв. вер. и. — четвертымъ воеводою третьяго сторожеваго 6Й8 саженей ; наибольшая длипа его 55 вер., полка въ казапскомъ поході; (иагорною сторо- наимепьшая шпрііна между Устрикою и Новною); въ 1549 г. — пам стникомъ въ Каширъ; городомъ 25 вер.; глубппа 16 Фут. Дпо озера съ 20 апр. двадцать третьимъ воеводою шоста- Еамеішсто н подериуто иломъ. Ильмеііь приго большаго полка въ шведскомъ поход ; съ 27 ни.маетъ въ себя пізсколько болышіхъ р къ: сент. 1551 г. ходилъ съ полкомъ ызъ Каширы Ше.іонь, Ловать, Полу, Ысту и миожество макъ Полоцку. — 3) Юрій Ивановичъ, 1 марта лыхъ; выпускаетъ р. Волховъ. Въ устьяхъ 1544 г. показаиъ третьи.мі. воеводою седьмаго р-Бкъ, впадающихъ въ озеро, образовалось передоваго полка въ казапскомъ походіз. — 4) миожество острововъ. Берега ІІльмепя. за нсВасилій Молчановичъ.показанъ съ 16 сентября кдючоніомъ западиаго іі юго-западиаго, нпзки, 1571 вторымъ при государово.мъ зиамени въ песчаиы, камеиисты, болотіісты и во миогихъ поход протипъ Крымцевъ нзь Длександровой м стахъ имиютъ обшириые сіиюкосы. Фарслободы къ НііколВ Зарайскому, въ Каширу, ватеръ идетъ по озеру отъ Новгорода къ Коломну, Серпуховъ и обратио въ слоВоду, н Устрик н р ка.мъ Шелопи, ПолТ; н Ловагп. въ 1573, въ новгородскомъ и ЛИФЛЯНДСКОМЪ Лътомъ устья всъхъ рБкъ , впадающнхъ въ походахъ; въ 1580 былъ вторымъ воеводою въ Ильм нь, мелчаютъ до того, что судоходство Лпневард , взятъ уъ пліиіъ Полякамн и въ производится только между Новгородомъ и 1585 года оспобождеиъ на про.м нъ.— 5) Осипъ, Устрикою, гди постояино ходитъ казенпый показані. въ дьякахъ; въ 1572 г. зимою былъ пароходъ. Въ Устріік-Е суда грузятся плитою въ шведскомъ поході;. — 6) Томило, показапъ и известью. Веспою озеро ііоднныается на 2 въ дьякахъ; въ 1574 г. онъ отправленъ при саж. выше обыкноиеішаго уровня. Тогда папослахъ на р ку Сестру, на съізздъ съ швед- отаетъ самое опасное вреля для плавапія: сускими послами. — 7) Мате и, показапъ въ Д - да и баркн часто разбиваются. Для отвращеиія тяхъ боярскихъ; въ 1576 г. состоялъ при по- несчастныхъ случаевъ, вредиыхъ промышлепслахъ къ цесарю и въ 1581 и 1582 г. былъ осад- ности, проведепъ Вишёрскій каналъ. (см.). нымъ воеводою въ Лип вард . — 8) Иванъ, въ Барі;и, идущія этимъ путе.мъ, обошедши озе•1508г., показапъ осадпымъ головою въВізнев . ро Иль.чень и Новгородскій мостъ (о которыіі также часто разбивались), безиропятственно Илькхушъ, жепа камчадальскаго бога Кут- плывутъ далізе. Устрицкая пристань , родъ ху; она, гуляя съ мужемъ своимъ по морю, гаваии, сть едішствеиное безопасное миото родила сына Сымскалина , изъ котораго, по иа озер (кро.м в скрлькихъ деревянныхъ мніиіію Камчадаловъ, Кутху сотворилъ землю. заводей) для оудовъ, застигнутыхъ втзтрамн п йлыуіенскія горы. На сізв ртз Оренбургской бурями. Пдаваиіе по озеру начинается въ маіз губ. м жду вершннами Міяса и Уйскихъ при- и оканчивается въ ноябр . Иль.мень изобнлутоковъ, отроги хребта Кумачн примыкаютъ етъ разнаго рода рыбою, сбьіП) которой состакъ возвыш нной ц-Епи, идущой съ с. на ю. вляетъ важную отрасль МТІСТТЮГІ промышлеаподъ имен мъ Ильменскихъ горъ. Он сд ду- ности. Занимающихся рыбны.мъ промысломъ ютъ непр рывпо по правому берегу р. Міяса, счптается до 20,000 челов-Вкъ. Къ числу лучиа пространстві; 80 вер., до озера Аргазея. У шей рыбы принадлежатъ: судаки , лещи и озераИльменскаго, которое лежитъ среди нихъ, снъдки. на зиачитвлыіо возвышенной плоскости, этотъ кряжъ достига тъ до 1,200 фут. высоты, по потомъ опять быстро понижается. Ильменскія горы вообщв н ир дставляютъ сл дрвъ сидьвыхъ разрушеній. Южная часть ихъ гола и ка.мениста; свверная жо около озера Ыіясова поросла хорошимъ строевы.мъ л сомъ. Отъ первон отд ляются на востокъ н значит льныя плоскія возвышонности,раздІ5ляющія притокц Міяса и Уя. Едыиень (древн. Моііскъ), озеро, лежащее
Нлынеръ, первенствующііі вотяцкій богъ; по МНІІНІЮ Вотяковъ живетъ на небесахъ н счптается творцомъ всего виднмаго въ мірв. Дець празднества установленъ ему во время весны, и моленія отправдяются Вотяками среди полей, куда сходятся жвпщнны u мужчины и просятъ его объ умноженіи плодородія земли. Въ жертву ему приносятъ домашнихъ животныхъ, иепрем-Бнно б-Блоіі шерсти. Ильмовыя (Ulmaceae, Rich.), no систем Де-
Иль —Иль
—
85
ианд 0 -" 1 ,отііессііы къ семейству Сережчатыхъ (Атепіасеш), теперь же большая часть ботаппковъ разсматрииаетъ ихъ какъ отд іышо се.мейстпо. Это деревья и кустарпики, съ поперем иными .іпстьями, сііабжеіиіыми падучп.ми прішістппкамп. Цвтзты обоепо.!овые,-ма.іенькіе, большего частію сидячіе, расположеииые боконы.ми кучпами. Околоцв тникъ простоіі (чаіиечка) , сростнолистпый, нмтзющій Форму колокольчика или кубышки съ пря.мостоящимъ отгибо.мъ, обьшювеішо 4 — 5 раздиіьііылъ, въ почкосложеиіи настеіьны.чъ. ТычиІІОКІ) СТОЛЬБО жо, сколько лопастеіі візнчика, напротивъ которыхъ они и сидятъ. Пылыіики двугн здные, внутрь обратпыо, прикр іілеппые спиикою къ н п т и ; два плодниКовыхъ листочка сростаются въ одцу двупгііздпую завязь (у ІІлима), іі.т одііогіітзздиую (у Планера); пъ каждо.чъ ГІПІЗДЫШК по одиому обратноположному яичку, прішр плепно.му къ верхнеіі частп перегородки, или въ верхушктз одинокаго гн зда; столбика два, расходяіціеся и имВіоіціо рыльца вдоль своеи внутреііней стороны. Шодъ, сопровождаемый чашечкою перепончатыіі, однопііэздііыи н по педоростанію одпосізмянный, порастрескиваюіційся. Съмя висячее, съ с мяшюю перепончатою ооолочкою (leste), съ выдавшнмся шво.чъ (raphe); зародышъ двустз.мяподолыіый, равноположііый,безъ бвлка; корешокъ верхній. Семейство Ильмовыхъ состоитъ толі.ко изъ двухъ родовъ: илима или вяза (Ulmus, Linn) н плапора (Ріапега, Gmel.). Всіз ихъ породы іізобилыю растутъ въ УіМ-Бренныхъ и теплыхъ странахъ съверпаго полушарія, іітзкоторыя изъ нихъ встрТічаются также въ сБверной части Остъ-Ипдіи; подъ тропика.ми же до этихъ порь не находилн ни одной породы Ильмовыхъ растепій. Ильхапъ. по-.чонгольски значитъ «полководецъ», титулъ .монгольскихъ влад-втелей. Такъ называлась ц лая династія (Ильхаіювъ), потомковъ Чніігизъ-Хана, основаиная Гулагу въ 1258 г. и владіівшая до начала XIV в ка прански.чъ и тебрпзскимъ престоло.мъ (с.м. ПерСІЯ).
ИЛЬЯ Муромецъ, по преданію, силыі-Вйшіи изъ богатырей киязя Владиміра; род. въ сел Карачаровіз, въ 3 верстахъ отъ города Мурома. Отецъ его былъ простой крестьянинъ. Въ это.мъ сел-Е и теперь указываютъ на колодезь съ ц лебною будто-бы водой, который, какъ іоворятъ, пробилъ копыто.мъ конь Ильи JVIyромца, въ то время, когда тридцатил тніи богатыръсбнралсявъстольный градъКіевъ: «Господу Богу по.молиться,кііязю Влади.міру поклошіться». Та.мъ же есть церковь Иліи Пророка,
—
Има — Иіна
построеиная будто-бы иарочно въ честь ангела Илыі Муромца, который воз.мужалъ уже въ христіанскііі періодъ Влади.мірова кпяжепія. Мтзсто.мъ КОНЧІІНЫ Ильи Муро.мца былъ Кіевъ, гдтз съ честью служилъ оиъ кпязю; т-Бло Ильи иаходнтся въ кіевскихъ пещерахъ. Болъе н тъ никакихъ па.мятниковъ объ это.мъ богатырт.. Подвиги г ,которыміі Илья Муромецъ заслужилъ в чную народпую память, прпнадлежатъ пе нсторіи, а сказк . Поэзія сообщпла е.му нсчелов ческое логущество, и ДБЙСТВИтелыіые можетъ быть подвпги сго обратнла въ ложпые. Илья Муромецъ кро.м того отлнчается отъ другихъ русскихъ богатырой още и особеппою добротого: онъ всегда щадилъ побііждешіаго, тогда какъ его товарнщи не выиускали пепріятеля изъ рукъ живымъ. Какъ угодішку Божію, Иліи совершается па.мять 19-іо докабря.
Имадъ-эдъ-динъ (Мохагамедъ), арабскій писатель; род. въ Испагаии 1125 г.; жилъ при двор султана Салахъ-эдъ-дииа; у.м. въ Дамаскъ 1201 г., написавъ: «Исторію запоеванія Іерусалп.ма С.алахъ-эдъ-днііомъ», «Диванъ» и «Исторію походовъ Салахъ-эдъдина въ Сііріи». Имаматъ, владычество 12 иракъ-арабскихъпма.мовъ, пото.мкопъ Алп и Фатимы, существовавшее въ Медии-Б по с.мерти Османа иаравніі со властью халифовъ. Али, no с.черти Османа, былъ призпанъ халифомъ не ВСІІ.МИ мусульмана.мп, а только Персіяна.ми; сыиъ его Хасанъ, насліідовавшііі ему въ 660 г., уступилъ черезт» полгода спорпын халифатъ Моавіи, взялъ Хеджасъ и избралъ себіз реэнденціеГі Медниу. Хасану наслвдовалъ въ 670 г. братъ его Хусейііъ, котораіо побізднлъ и умертвиліі халиФЪ Івзидъ I мрп Кербелт;, въ 680 г. Сыпъ Іезида I, Ала-Зейнъ-аль АОдъ-эдъ-динъ, славнын свои.ми добродіітоля.ми, ум. въ 694 г., а сыяъ Мохаммедъ-эль-Бекирь былъ отравл мъ въ. 734 г. по приказанію халиФа Хешама. Сынъ посліідняго ШаФеръ-эсъ-СадиіП), мудрып » правосудчый государь, ум. въ 765 году (774). Онъ иазначилъ себи преемниколп^ младшаго сына своего Мусу-эль-Кадема, но Гарунъэль-Рашіідъ велізлъ схватить его иу.мертвить въ Багдадт.. Сыиъ его Али-Fuda былъ отравленъ иъ 818 году халифомъ Эль - Маиуномъ. Сынъ Мамупа Мохаммедъ-эль-Джаовадь былъ объявлепъ ііасл-вдникомъ хаіиФата, н» когда Аббасиды возстали противъ этого, распоряжепіе Ма.мупа было отмішено, одпакожъ в ъ 833 г. опъ наслБдовалъ Мамуиу; ум. въ 835 г., отравлепный, говорятъ, братомъ Мамуна Мостассомомь II. Затіі.мъ правнлъ сынъ его Эль-Аскери, до 868 г. и бы.іъ тоже отравленъ.
Ижа — Има
—
86
В.МТІСГВ съ сиои.мъ сыномъ Хасаномъ-эльАагери, прапивіиіі.мъ посли иего, въ 873 г. Прп пхъ преемник-Б, Абуль-Касемъ-Мсхаммедъ-эль-Магндп имаматъ руши.іся. Перспдскіо шііітып рятъ, что Лоу-:ь-Кас м ъ е щ е ж и в ъ іі япится перодъ коіщомъ свъта. Онп суев рно чтутъ память 12-тп имамопъ и ставятъ ихъ имепа па .мопегахъ. Имамъ (свніцениикъ, предстояте.іь при торжественпоГі моліітвп), закоііпый пасліздііииъ лжепророка, которып былъ самъ имамомъ своего парода; въ этомъ зваиіи соедипялпсь у тогдашіінхъ мусульмаяъ всв права духовіюй и граждапской части, такъже какъ въ званіп халифа, халііфё, что значитъ «преемникъ», «пасл-Бдтікъ» (пророка). Имандра, самое большое озеро Архангельскоп гуоернім , пачііііающееся поолизости Кандалакскаіо залива и окаичивающееся протпвъ озера Еііаракъ, близъ шведской границы; им етъ около 80 всрстъ длпны и болъе 30 ворстъ ширппы. Соедипяется протокомъ съ Бтцымъ моремъ. Иматисма (греч. t/(aW(j|«os), слово, оставлениое оезъ перевода въ ііаше.мъ Еванг ліи (Іоан. XIX. 24), значитъ одетда. Ишатра, водопадъ па рТік-Б Вокс-В (Вуокс-Б), въ Выборгской губеріііп, у дёревни Салмолы. ЗаіМ чателопъ по высотв паденія и по живоІІІІСПЫМЪ бореіамъ, сго о;:|іужающи.мъ; Собствепію Иматрою ііазькіаетея порогъ въ 32 Ф. й 1 -^ дюіім.; no вышо этоі-о уступа находится сще 5 пороговъ, заиимающпхъ ОЕОЛО б в е р с т ъ ііространства. Падепіе ВСІІХЪ пороговъ простіі|іается до 114 Фуг, 0«^; дюіі.ч." Вода нпспадаетъ съ главпаго уступа иа коііусообразпыя іраііитііыяскалы,и крутясь въ узко.мъ каиалт;, сжатомъ кадюписты.ми твердыіінмп, отскакпііаетъ на 3 саж. вворхъ и образуетъ безпрерывпый молкіп дождв, пропзводя страшныіі грохотъ, раіміростраііяіощійся на 10 вер. въ «кружішстн Сила стро. ілеиія воды пев-Броятна: бревиа, брошеішыя въ потокъ, раздрооляются въ дребозги, огромііые булыжипкп превращаются въ мелкіо красивыхъ Формъ камешки. Эти камошкп мрвдставляютъ замізчателыюе явл піе въ іірпродТ): они кажутся довильно искуиио выточепнымп и пер дко іш-Бютъ видъ разныхъ птпцъ, звТірковъ и т. п.; почти на каждомъ изъ пііхъ иа одпой сторонт; можпо заміітить круглое илп продолговатое кольцо. Н которые полагаютъ, что г.амии эти оораэуются изъ глипы, оторванной быстротою водопада: ихъ можпо скоблпть пожемъ, но въ вод-Б они ие распускаются. Такъ- называемыл
Имб — Имб громовыя стр лкп также во мпожеств паходятся около водопада. ИаібЕлаксъ, пршюдъ Выборгской губерпіи, С верноКексгольмскаіо уіззда, замтзчателенъ no обилію ліиіералыіыхъ богатствъ. Въ предізлахъ его добывается м диая руда, для чего устроеиъ особый заводъ, и ломается гранитъ хорошаго качества, особенно близъ деревнн Су.мери, лежащеіі иа берегу Ладожскаго озора. Эти ломкм вособеііпости оыли важны въ конц прошедшаго столитін; отсюда взяты кампи для оспованія Исасіевскаго собора. Ишбирныя (Zingiberaceae, End], ІІЛІІ Scitamineae, R. Br. пли Amomeae, Juss. или Drymyrhizeae, Vent.), составляютъ семепство одпос-с.мяподолыіыхъ травяпистыхъ растеній, съ корнёвищоліъ. Листья, при осііопаіііи, объемлющіе стебель, потомъ съужепиые до самой пдастиики, у которой середшшыГі псрвъ весьмавыдавшійся снизу — п боковые псрвы мпоіочііслепные, параллелыіыемежду собою и перпендикулярные къ середннному. Цвтзты собранпые въ колосъ , окружепные влагаліііцными прііцвЧітниками. Наружныіі круіъ (чашечка) около цвізтппка тріілопастпыГі; кругъ впутренпій (ВІІИЧІІКЪ) гіз7> трехъ частеіі почтп равиыхъ пли съ одпою лопастью неправильною; третііі кругъ (превращепныя ТЫЧІІПКІІ), сътремя частя.мп, изъ которыхъ дви боковыя ипогда не дорастаютъ, а одиа середиііііая, похожая на губу ятрышпиковыхъ, часть трплопастная, за.м чательпа своею Фор.мою и ВО.ІІІЧІІІІОЮ. Тычііііокътріі,изъкоторых7,'двізбоковыябезплодны, а третья, супротіівпая губ — плодотвориая. Н ш ь лепестковидпая, часто продолженная поверхъ пылыпіка, въ впдтз цізлыіаго или лопастнаго прпбавка. Пылышкъ двугнііздІІЫП: завязь-трпгц-Ііздная; столбикъ питевидпыГі; рыльце распшреііное. Плодъ сухой илп мясмстыГі съ гіі здо-разрывпы.мъ растрескивапіемъ, трехгнііздпый. С мяпа оо; б локъ мучистыГі. Зародыш7> весь плн то.іько отчастн заіиючепъ въ оболочктз (желтокъ vilellus), и.ш зародышевоіі пелеіп; (membrana amnios R. Br.). Глаиііы роды этого семеііства суть: Кардамонъ (Araomum, L.), Им ирь (Zingiber, Garln.), КемФерія п проч. Растенія, п])ііііадлежащія къ семепству имбирпыхъ, растутъ въ .межтропическихъ с т р а п а х ъ , прсіімущвственііо въ Восточпоіі ИПДІІІ; мпогія изъ ііпхъ попадаются въ Афрпкі; и н которыя въ Америкіз. Вообще он-в составллготъ часть особеніюй Ф.юры, своііствеіііюн Яііопіи. Имбирь іілп Инбирь (Radix zingiberis); такъ называется шишковатыГі корепь мпоголіітнаго растепія, извтзстнаго въ ботанпк пОдъ
Имб —Имб — ) — Имб — Имг имеиемъ Амома шюііриаго (Amomum zingiber, ляется летучее, сильно иозоуждающое іінбврLinn, ши Zingiber officinale, Juss.), который pa- ноо иасло. Въ Россіи пноіірь ие такъ употрсстетъ самородно ТОЛЫІО ВЪ ОСТЪ-ІІНДІІІ, ИО те- бителеиъ какъ въ Германііі, гд-Е его кладуть перь разподптся также п въ Вестъ-Ипдіи. Въ въ кушаиье, пди дтзлаютъ нзъ иего вареньс, аптекахъ употребнтслыіы шишки корня, очи возбуждающее своею пряностію позывъ къ щеннаго отъ коры н высушепнаго па воздух ; nniH'B п способствующее сваренію желудка.— ои бываютъ д.іиною отъ Ц-^ — 3 дюймовъ; Желтымъ инбнремъ называется короиь, похоцв тъ и.ч іотъ спаружи 5 .іозе.іеііоватый, жііі на обыкповениый иноирь , но получавнутри же красно-біиоватыи. Въ торговлі; на- е.мыйотъ другаго растепія—Желтяка (Curcuma ходятся два сорта іінбиря; бурыіі пліі обыкпо- 1оп§а,Ьіпп.),растуіцаго такжевъВосточпоіі Піівсниый и 5-Блый инбпрь. Для врачеоиой цізли діи; оііъ упогребляется иа приготовленіе желупотробляется только ІІОСЛІІДНІЙ. ВЪ повъйшео той краски; кро.міз того есть также сердцскріівремя посіупилъ въ торговлю иестъ-индскій пительное ижелу^очііое средство.—Ніімецкпмь иіібіірь, такъ-пазывае.мый б-Блыіі Яімаііскій пе- инбире.мъ называется расгеиіе, извистиое въ рецъ, но оиъ пе годптся для медицііііскаго ботаиикіз подъ и.менемъ Клещеица лосистаго употребленія, пото.му что б лыГі цв тъ его, иліі испятпаннаго (Arum maculatum Linn.), копо увііреиііо мпогихъ, сообщается е.иу посрод- тораіо кореиь шіііетъ силу почти ядовито ствомъ хдористой извссти ц стзриоіі КІІСЛОТЫ. острую, н будучи выісипапъ осеныо или весБассер.мапъ же разлпчаетъ три сорта пнбиря; поіо, прожде иежели растеіііе расцвтітетъ (чті) вестъ-индскій, бенгальскій и китайскій. За- бываетъ въ яа ) можетъ служить БЪ руг.ахъ иаііъкирия ароматическііі: вкусъ очень острыіі. опытнаго врача весьма дііГіствіпелыіымъ леОн% силыю возвышаетъ теплоту въ тізл и карствомъ, укрізпляющіімъ желудокъ и проч. д йствуотъ оол а какъ средство чисто аромаИмбрамовнце, дсревия Радомскои губсрніи, тнческое. Его діійствіе пе оіраиичішается од- недалеко отъ города Кракова, на ріікі; Длуон , нимъ кіішечпымъ капаломъ, но отсюда рас- съ женски.мъ .мопастыремъ Норбертииокъ, опространяется и на весь органпз.мъ. Главное сяованнылъ въ 1226 г. краковскпліъ епискоже его двГіствіе оказывается иа брюшных7> помъ Иваномъ Одровоижемъ. Въ 1200 г. і\ІонЬргаиахъ и особешю на слизистоГі оболочк голы подъ начальотвомъ хана Ногая разорнли жслудка и кишекъ, которыя онъ, возбуждая, этотъ монастырь. приводитъ въ правплыюв состояпіе, и пъ ИмбриЕдаръ-Ага, ся, Ибрикъ-ага. этомъ отцошеиіи сосгавляетъ прецосходпов Ишбро или Эмбро островъ на Эгейсномъ BtTpoioHHoe средство. Піібирь преимущемор-в, близь Галлиполи, им етъ прострапствеыно употребляется прн дечеміи слСдую- ства 4 квадр. мили; производптъ вино, олищнхъ Солізпен: 1) При слабостп пііщевари- вы, хл бъ, хлопчатую бумагу. Жители Гретельныхъ бргаповъ и завнсящомъ отъ того ки, чнсломъ до 4,000. Главпое МБСТО острова трудномъ или совершенно разстроенномъ пп- городокъ Сипрія, съ гаванью и крііпостцею. ідеваренін, и какъ превосходное ifErporonnoe; Въ древпости этотъ островъ пазывался Импри ломотпыхъ страданіяхъ, еслн опи, всліід броиъ и былъ населеіп> Пелазга. іи, которыо ствіе нед ятелыіосгп пищеварителыіыхъ от- осиовали ЗД-БСІ, с.іуженіе Кабировъ и Гермеса. правіенш,не проходятъ или угрожаю гъ переноИмбрОЛІО (imbroglio), итальяііское слово, знаеомъ на жолудокъ; также въ перемежающиіся читъ: сумятица, суматоха. Такъ пазыііается дихорадкахъ, соедипенныхъ съ торпорознымъ состояніемъ болышіхъ плототворительныхъ въ разд лепіи музыкалыіаго такта Фалыппбрюшиыхъ органовъ; восоГіенносгн какъ хоро- вая акцептуація, которою тактъ сбивается съ шее вспомогательное средство для ХІІІІЫ. Ии- опред леинаго размізра, отчего происходитъ бирь употребляется какъ жевателыюо средство либо другой рп мъ, либо колебапіе такта (см. при параличномъ состояиіи полости рта и T e m p o m l i a t o ) . Имбуто (imbuto), мііра вм стнмости зеріюгдоткн, при сывороточнослизистой жабв. Онъ ваго хл ба въ Сардішш, составляетъ J--J часть такжвупотребляется какъ средство, пропзводяіцее краспоту, д нствующее иочтп мгновеняо корбуля и еодержптъ въ себи 0,117 четверпка. ИМГОФЪ (Imhof).—!) Jakob Wilhelm, п-в.мецкіп само no себі; иіи въ соедііііеніп съ іорчиіиііпкомъ; для этого его приготоиляютъ такимъ историкъ, заримавшійся исключителыіо генеобразо.мъ: мелко истертыіі іінбіфь полива тся алоііею, род. въ НюрпбергБ 1631 г,,, отправводкою, которая зажигается и оставшіися по- лялъ та.мъ разиыя должпости и у.м. пъ 1724 г. аъ того кисель намазывается на полотно и Его труды: .Nolilia S. R. J. procerum hist, heraldic, прикладывается. Изъ иего таиже ііриіотов- genealogica», 2 т. 1684; «Excellentium in Gallia fa-
Име — Име
— 1 1 —
miliamm genealogiae», 1687; «Regura pariumque magnae Вгііаппіав hist, genealog.», 1691; «Hisloria Каііав el Hispaniae genealogica», 1701; «Hist. Ital. etHisp.», 1702 г.и np.—2) Gustav Wilhelm von I., род.въНюрнбергЪ 1705 г., находи.іся въ ыужбтв го.иандской остъ - индской колпапіи, уЪхллъ въ Батавію въ 1725 г.,усмііридъ пропзшедшее тамъ возмуіцепі , съ-1743 г. бьиъ сд лаиъ генера.іъ-гуоернаторомъ этой страиы, значчте.іьно возвысилъ въ ноіі состояніе торгов.іи и ум. въ 1750 г. Именей иди меней, еретикъ, жившій въ полопиііъ I в ка. Ученые Генрихъ Гаммоидъ, Витринга, ИсаакъАбарбаиелъ и Саломонъ ВанъТиль разногласятъ въ своихъ изсліідованіяхъ, ЕЪ какоіі націи и сектв принадлежалъ Именей. Изъ ученія этого ересеиачальника изв-встно только то, что онъ не допускалъ воскрес нія діертвыхъ и утвержда.іъ,что оноуже было. Когда іі какп.мъ образомъ, no поііятіямъ И.менея, совершилось iiocnpeceiiie мертпыхъ, опрод лить трудно- Одии полагаютъ. что Имеией разумълъ подъ этп.ми словами нравственное обновлені міра учепі мъ Іноуса Хрпста, по другимъ — освобожденіе изъ плъиа вавилоискаго. По мн лію н-вкоторыхъ, онъ в-вридъ въ д йствительпость мудесъ воскресенія, совершепныхъ пророка.мп Иліею иЕлисеемъ иІисусомъХристомъ, ио отвергалъ воз.можпость ихъ на будущее время. Какъ впдно изъ посланій Апостола Павла къ Тимо ею (I Тим. 1. 20; 2 Тим. II. 17, 18), Именей увлекъ .многихъ въ свое заблужденіе. Нмепекъ, кры.мскій мурза, одіпгь изъ числа самыхъ близкихъ вельможъ хана М нглиГирея и ВМТЗСТБ съ тБ.чъ доброжелателемъ Русскихъ. Отправлеиііый (1481) отъ Іоаниа III посло.мъ къ іМеигііі-Гирею, бояринъ Скряба долженъ былъ дъііствовать и говорить черезъ Именека. He смотря на доброжелательство Россіп, Именекъ въ 1482 г., бывъ подкупленъ королемъ польскимъ Казиміромъ, едва не склошиъ Менгли-Гирея заключить миръ съ Литвою, но Іодннъ успБлъ это предупредить. Именнтые граждане, граждапе пероой степени. Это звані учреждепо гра.мотою И.чператрицы ЕКАТЕРИНЫ II, дарованпою 2-го апр дя 1785 г. гражданамъ Россіііскоп и.чперіи. Именитыми граждана.ии считались прежде: 1) тБ граждане, которые, получивъ лазваніе степеиныхъ, быди вторичпо избираемы и отправляли службу мъщанскихъ зас-вдателеГі словеснаго суда, і и и губернскаго магнстрата, или бурго.мистра, иди городскаго главы; 2) ученые, им ющіе академпческіе или унпверситетскі а т т е с т а т ы ; 3) художники по части архитектуры, жіівописн, скульптуры іі композиторы,
Име — Име
бывшіе члемами академіи или им вшіе академическія степеии; 5) кагшта.іисты всякаго званія п состоянія, объявившіо капиталъ не меіі е 50,000 рубіей асс.; 5) бапкиры, объяііішмііе капиталъ отъ 100,000 до 200,000 рублей; 6) торговавшіе опто.мъ; 7) кораблехозяева , отправлявшіе собственпые корабди за .море. Препмущоства этого званія быди сд дующія: 1) шіепитые іраждане, освободидись отъ гвдеснаго наказапія п могли 153дить no городу четвернею; 2) ШІІЗТЬ загородные дворы и сады; 3) иміп-ь, заводить и содержать Фабрикп, заводы п всякія морскія п рвчныя суда и 4) старше.му впуку им нитаго граждаііина, по достижепіи 30 Д-БТЪ, дозводядось просить дворянства. Звапіе именитыхъ гражданъ быдо д.ія купечества отмізііено Императоромъ АЛЕІХАНДРОМЪ, маиііФ. 1-го января 1807 г. и оставлепо какъ отдичіе ддя ученыхъ и художниковъ. 10 апр-вдя 1832 г., .чапиФестомъ ныпіз благоподучпо царствуюіцаго ГОСУДАРЯ И.МПЕРАТОРА устаповлепо новое сословіе почетныхъ граждапъ (с.ч.), котораго могутъ достигать художиики и ученые, ііа"то.мъ жо почтн ОСІІОВ^ІІІІІ, какъ опи достигади зваиія и.мвнитыхъ граждаііъ. ИмервТИНСКІЙ (Александръ Арчидовнчъ), царевичъ, сынъ царя Арчида Вахтаиговича, посыланъ ПЕТРОМЪ Великимъ въ 1698 г. ддя обученія въ чужіе краіі; по возвращепіи 19 марта 1700 г. по;кадоваііъ въ ген радъ-Фельдцеихмейстеры; въ то.мъ же году взятъ въ пл^Бнъ в ъ сражепіи подъ Нарвою. Уя. въ 1710 г. въ Стокгодьміі, a супруга его Глик рія Ильинична пъ 1720 г. ИмеретІЯ, одпа изъ пяти частеіі, составдявшпхъ Грузію. Прежде она и. гсла титудъ царства и заіінмада 4actb древней Иберіи. Иеторія И.меретіи начинается старшимъ сыномъ Алексапдра, Вахтангомъ, подучившимъ еевм-Встъ съ Сванетіей, Осетіей, Абхазіей, Аданіей и Гуріей. Въ 1431 г. Вахтангъ у.черъ б зд-БтІІЫ.МЪ; потомки Русудана хотБли было овлад-Бть престоломъ, но не быди прнзнаны ведьможамп; князья Осетін и Гуріи отпали и объяпидп себя незавпсимыми. Однакожъ потомокъ. Русудана, Георгій I, взошелъ па простолъ; ему насдидовадъ Багратъ I (съ 1464—1478 г ); потомъ царствовадъ его внукъ Багратъ II, (съ 1510—1548 г.), сынъ Алексапдра, которому насд довади пдеіияііііикіі:1евъ (1581—1588) и Ростомъ (1590 — 1605); а сыну его, Георгію ІГ, удалось взопдти на престодъ не прежде 1605 г. Къ нему приб-вгди нзгнанные ГІсрса.чп ц а р я карталипскій п кахетіиісБІй, u no его старанію первый усптздъ возвратить себ свое цар-
Ише — Име
—
стпо. Преешшкъ его Аіександръ, (съ 1639 г.), приііялъ ъъ 1650 г. подданство Россіи. Насі дпикъ Александра, Багратъ III (съ 1660 г.), пе оставилъ no себіз преомніікоііъ; потому, по смерти его,въ 1672 г. Имеретія досталась Вахтаіпу, который отдалъ царство своему сыну Арчмлу: пото.мъ ею влад лъ Ираклій, изъ Кахетпнскаго до.ма, когда былъ прнпуждепъ спопа уступить Карталииію прежне.му царю Георгію III. Н^Бкоторые начииаютъ рядъ м.меретійскихъ царей послт; ІЗаграта, съ Алексапдра II (1683 — 1695), посл-в котораго приводптъ Симопа (1698-Г701), Ал Есандра III (1720—172.г)), которо.му паслидовалъ братъ его Георгій III, a это.му его оратъ Теіімуразъ (1729—1745). Исторія И.меретіи не такъ важпа, потому что главныя войны съ всегдашпи.ми иепріятелями, Персамч и Лезгина.ми, падали па два друіія государства, п оіш только оказьшали по.мощь Имеретіи. Въ 1745 г. Теймуразу насліідовалъ его іілемяниикъ Сало.мопъ I, сынъ Алексапдра III; противъ пего взбунтовались въ 1768 году вельможп, прогііа.іи его съ по.мощію Турковъ и посадилп на престолъ двоюродпаго брата его Тей.мураза. Саломонъ прііб гнулъ къ покровите.іьству Россіп, но прежде ч15мъ прибыла просимая и.чъ помощь, опъ съ Лезгинами выпіалъ 'Гурковъ изъ Имеретіи, и когда въ 1769 г. граФъТотлебенъявплся съ русскямъотрядомъ, тонашелъ тольковъ НТІСКОЛЫІІІХЪ кр-Бпостяхъ турецкіе гарішзопы, которые и прогна.іъ. Въ 1770 г. гепералъ Тотлейенъ участво-' валъ въ ПОХОДІІ Карта.іинцевъ протпвъ Турковъ; возорати.іся въ И.меретію, вм стіз съ Сало.моііомъ,ов.іадилънВсколькимиукр-Бплеііія.міі и передалъ потомъ начальство генералу Сухотипу, который въ 1772 г. выступилъ съ свонмм воіісками нзъ Грузіи. Саломонъ у.м. въ 1782 г., не оставпвъ иаслъдниковъ; оттого вельможп посадили на престолъ Давида, сына царя Георгія. Онъ прогиалъ князя Давнда, сына Арчила и племяпнпка царя Саломона, къ матери внука Ираклія ІІ.кахетиьюкаго, ио Давидъ пріібъгну.іъ къ своему д ду; тотъ вторспулся въ Имеретію съ войско.иъ, разбплъ царя Давнда и посадилъ па престріъ въ 1795 юду внука своего Давида, подъ и.мепемъ Саломоііа II. Между-гБмъ прогнанный царь собралъ лезгинское войско, возвратнлся съ ни.чъ въ Имеретію и выгналъ Сало.мопа. Вскорі; однакожъ Ираклін прислалъ въ Имеретію сына своего, Іоашіа, съ вспомогательны.мъ войекомъ; Давидъ быіъ разбитъ п Саломопъ вповь посаженъ иа царство. Въ 1802 г. Россія объявила Грузію своей провинціеіі; царь Сало.моиъ оставилъ престолъ въ 1804 г. и И.меретія вошла въ со-
89
—
Име — Ими
ставъ Россійской и.мперіи. Сыпъ изгнаннаго царя Давида, женатасо на кпяжні; Орбеліано— вой, царевичъ Котістаіітипъ, жплъ потомъ въ С.-Петербург . Изъ рода грузпііо-нмеретинскихъ царей пронсходплъ князь Баіратіонъ, славный русскійгепералъ, павшін 1812 г., подъ Бородипы.мъ.ВпослВдствіпИ.міфетія еоставила провиицію Закавказскаго края, которая раздилялась иа 4 округа. Главиымъ начальникомъ этон провииціи быль комаіідующііі воГісками въ Имерстіи; оиъ предсБдательствовалъ цо времепиомъ кутаисско.мъ правленін, которое состоялоизътрехъсов тпикоиъ (русскихъ граждапскихъ ЧІІПОВІІИКОВТ,) и двухъ дпвапъ-бековъ (изъ ІІмеретипъ), н ті іо въ своемъ в до.мствіз всізхъ окружных7> начальниковъ , исполпптельпую п полііцепскуіо власть. — Уголовные престуііііики судились военпымі. судомъ въ военно-судпоГі кутаисскоіі ко.м.мііссіп. Народопасе.іеиіе Имеретішскоіі провіпіцііі простиравшоеся до 100,400 обоего пола состояло изъ И.меретинъ, Осетипъ, Армяпъ и Евреевъ. Главн. гор. Кутаисъ. Тепгерь она входптъ въ составь Кутаисскоіі губерніи (см.) н образуетъ участки Кутаиссцін, Вакинскій и Шаропаііскій. ИмеробаіІТИСТЫ ( о т ъ ^ р а д е н ь и |9ал«';и погружаю), іудеііская секта, такъ названная потому, что послидователн ея по религіозпому побуждепію ежедиевію погружаліісь въ воду и о.мыпались. Св. ЕпиФанііі говорптъ, что опи подобпо Фарисея.мъ очепь мало заботились о іісполменіи другихъ обязаппостеГі релііііп, паравніі съ Саддукеями отнергали воскресеніе мортвыхъ н были заражепы діноги.чи другими заблуждешями. Иметъ, нынт; И.метто, гора въ Аттпк , къ югу отъ А инъ, славилась въ древмости и теперь отличается превосходнымъ медомъ. ИИИЕЬ-Гирей, крымскІГі царевпчъ, сыпъ хапа Саипъ-Гіірея. Въ 1539 г.,і;огла послы СаипъГирея были въ Москви для заилючеііія мпра въ Русскими, Имииь-Гирей салюво.іыіо, б'ез7> дозволенія своего отца, съ шайкою разбонниковъ грабплъ въ Каширско.мъ уБзд-Б, гди одпако рязанскій воевода кпязь Сем. Ив. ЛІикулинскій разбилъ его, и взявъ въ плънъ многихт» Татаръ отправнлъ въ Москву. Въ 1541 г. Имипь, д-Блая наб-Бгъ на Россію вм сті; с ъ отцемъ свои.мъ, отдізіился отъ нсго для грабежа въ Одоевскій у здъ, но былъ остановленъ княземъ Воротыпскимъ. Въ 1543 году, послтз неудачііыхъ набііговъ на Россію хапъ Саипъ согласился быть съ Русскими въ дружб^, отпустіілъ Іоаннова посла князя Каіііиііа въ Москву и далъ ему шертную грамоту; но И.минь-Гирей не переставалъ тревожить иа-
Ими — Ииш
—
90
—
Имп — Имп
бига.ми ОЕперсЕую об.іасть л Рязань, и былъ сиова разоптъ поеводами московскими князья.мп Пропски.мъ и Д есыліъ на Кудиково.мъ no.!!; п ироіпанъ за Донъ. ВПОСІІЗДСТВІІІ Импнь еще разъ граоидъ Одоевскііі и БилевскіГі увзды.
мую самиміі воііііа.ми, и на обозъ. Во времена республики поішы носили па себ-Б въ поход , кром-Б латъ, меча и плаща, шанцовый инструмсптъ. 2 ііли 3 кола для укртзплеиія лагеря и •мъшокъ съ поклажею и 14-тіі-дневііы.мъ ировіаито.мъ; въ рукъ же неслп щитъ и Еопье. Имиръ, ІІСПОЛІЫЪ въ скандппавской мп о- Съ упадкомъ воіінскаго духа у Рпмлянъ при .іоііп; пропзошелъ и з ъ растопленнаго яда СБ- легіонахъ пачали употреблять вьючный скотъ, вернаго міра: во премя спа родплъ ЛІІВОЮ ру- для ношеиія солдатской поклажи. Ооозъ ихъ кой мужчипу и жеііщііну,а иога.міі—велика- состоялъ изъ повозокъ и вьючиаго скота для ВОЗКІІ запаснаго оружія, провіапта, палатокъ, «а, родопачалыіика веліікановъ Инея. Имманентный (съ лат. immanens), ФПЛОСОФ- ж ы ъ з п ы х ъ матеріаловъ для построеиія воен«кій терминъ, значитъ пребывающіп внутри, пыхъ машпнъ, кожапыхъ мъшковъ и бочекъ, внутрешііГі; у Капта такъ называются ВСІІ ПО- употреблявшпхся в.мізсто понтоновъ и проч. ложепія, которыхъ пріімізііеіііе заЕлючается ИІКПЕРАТОРСКІЙ Дошъ РОССІЙСЕОЙ Имперіи. въ границахъ возможнаго; у Гегеля это слово Дтзііствующіе иынъ законы опред ляютъ: I) совпадаетъ по зпаченію съ словомъ траисцен- родство, II) права п преіімущества Наслъдпиденталыіыіі (см.). ка престола, ІИ) праиа прочихъ члеіювъ ИмИтми, м ра яіндкихъ и сыпучихъ ТІІЛЪ ВЪ ПЕРАТОРСКЛГО Дома, IV) граждаііеі;ія права ИмШвабіп и Швеііцаріи: въ Виртемберг и.мми ПЕРЛТОРСКЛІО Дома и ооязанности члеповъИмсодержнтъ 10 міірокъ пли 40квартъ; въ Бер- ПЕРЛторскАгоДома къ царствующему ІІ.МПЕРАн два ахторля (ос.мерика). тору—1.) Члеиаміі ИМПЕРЛТОРСКАГО Дома приИммунитатъ, привиллегія, освооожденіе отъ знаются всБ лица, произшедшія отъ И.МПЕРАторской кровіі въ закоііпомъ бракіі, дозволенкакой-іііібуді.должностііилиналога.Слово«етиnilos» или «immunitas» въ хартіяхъ Среднпхъ номъ царствующимъ ИМПЕРАТОРОМЪ.ОНИ счив-Бковъ озиачало свободное влад-Бпіе. Иммуни- таютъ степепп Свои no родству съ гЕмъ Имтатами въ Средніе візки пользовались ц-Блыя ПЕРАТОРО.МЪ, отъ котораго прямою лішіею пролровинціи, города и сословія. ДІТістные имму- исходятъ, н сліъшивая опаго приближавшнмнитаты осповывались па договорахъ междуко- ся родствомъ съ посліздующими И.МПЕРАТОРАначальника Фамиліи на престолъ ролемъ и жіітеля.ми областей и городовъ. Подъ ми, посл иммушітатоліъ гіреимуіцествепно разу.мТілась возшедшііми. О ВСБХЪ поворожденпыхъ и привиллегія духовенства и монастыреи. Всякій •скончавшнхся въ ИМПЕРАТОРСКОМЪ ДОМІ; ОТЪ Ііммуііптатъ, дароваіиіыГі моііастырю, долженъ мужескаго покол иія, равио и о Коичинъ чубылъ пропстекать отъ Феодальиаго влад льца; жестранныхъ принцевъ, состоящпхъ въ брачиммуиитаты же духовные—отъБожескаго пра- номъ согозіз съ В ліікими Князьями и Князьява; нарушепіе ихъ ечпталось святотатствомъ. ми кровн ИМПЕРАТОРСЕОЙ, возвііщается во всеСамый важпый п з ъ духовпыхъ пм.мунитатовъ народное извізстіе іапнФеотами; эти извъще— было право убъжпща. Во Фраіщіп револю- нія хранятся въ государствеіию.мъ архив-Б. ція уііпчтожпла гіочтп в с в существовавшіе до Родословная кнпга ГІМПЕРАТОРСЕАГО Дома служптъ доказательствомъ сопріічтенія къ покоиея ііммуііитаты. Имоглинъ ІІЛП Имаглинъ, островъ, лежащій въ Ьерііпговомъ' пролішіз, припадл житъ къ Гвоздевскому архипелагу. Им^ветъ 5 верстъ длпны и 2 вер. шііриііы. Необитаемъ, но посвщаотся проліышлеіінііка.мп.
ЛІІНІЮ ИМПЕРАТОРСКОМУ н основаніемъ къ рас-
порядку пенсій, удъловъ и денежныхъ наіражденііі членовъ ИМПЕРАТОРСКАГО До.ма. II.) Въ маниФесгБ о возшествіи иа пр столъ возвищается вмъстт; и законнып Наслидііикъ Престола, которому вЪрность поддаііства утверИмола (Imola), городъ на небольиіо.мъ остро- ждается всенародною прпсягою. Ему одиому й р. Сантерііо, въ Ііапскихъ владиніяхъ, въ прпііадлежитъ титу.:ъ: «Насл-БдіШ!^, ЦесареРавеинской делегаціп, и.мФетъ школу пролыш- вича, Ве.іикаіо Князя и Императорскаго Высолеііностн, коллегіумъ, соборъ и 9,000 жнтелей, ч ства». Совершенполіітіе Его полагается въ зашімающихся прііготовленівлъвиііа ивпнна- 16 лътъ. Наслъдничье содержаніе^ром-Бсодергокампя «Tarlaro di Bologna».Имола построеиъ жанія Двора, по 300,000 рублей въ і одъ. Супрувъ древиостіі Силлою и называ-лся «Forum Сог- г Наслздника, во вре.мя замужства no 150,000 пеііі» въ годъ, во вдовств ж пенсіи по 300,000 р. Итпедиментъ (Irapedimentum, т. е. помт;ха); и содержаніе Двора, a no ВЫБЗДБ ИЗЪ Россіи такъ называліісь у Римлянъ иоеішыя тяжестіі.> no 150,000 p. пенсш. Дхтямъ Насл дника оооП.мпеднмепты разд лялнсь на поклажу, ііосп-
Имп — Имп
— |
вго пола до совершеііно.іізтія, или до брака, каждому 50,000 р. III.) Всъ сыіювья и дочерп, а въ мужескомъ покол ніи всБ внуки, правнуки и праправнукиИ.мпЕРАторАіі.м ютъ тіітулъ Ве.іикаго Князя , Ве.іикой Княжны п И.мператорскпхъ Высочествъ. Тптулъ Высочества, Кыязя и Княжпы Ерови ИмпЕРАторской назначастся отъ д тей праправнука всв.мъ посдіздующимъ рода.мъ въ .мужескомъ ПОГ.ОЛІПІІІ ИмПЕРАТОРСКОГІ і;ровіі происшедши.мъ. Въ соораніяхъ п во всякнхъ тому подобпыхъ случаяхъ Ве.ііиііе Князья іі Ведикія Княжиы, также Князья іі Княжны крови ІЬіПЕРАТОРСКОЙ, ІІ.МІіЯ первыя мъста посліБ ИМПЕРАТОРА И ИМПЕРАТРИЦЬІ, въ предсБдаіііи между Собою соолюдаютъ старшипство родовъ, въ родахъ же старшинство лицъ. Ыасліідшікъ престола п в с в пользугощіеся титуло.мъ И.мператорскихъ Высочествъ шітзютъ государствеппыіі гербъ, лрипадлежащііі ИМПЕРАТОРСКОІІ Фампліи, со ВСБ.МП его зпакамп. Къ обезпечеііію навсегдашное время состоянія ИМПЕРАТОРСКОЙ Фа.миліи и къ облегченію расходовъ государствеиныхъ, на Ея содержапіе опредъляются осооыя недвижи.мыя ИМІІНІЯ и денежиый Еапптадъ, подъ наіі.меііованіемъ^В.^б^гйго. Нзъ иминііі этихъ и Еапцталовъ, съ посооіе.мъ отъ госу.дарствеинаго казначейства, назначается прилпчпое п нужиое содержаніе СС-Б.МЪ безъ изъятія ч.іепамъ Имперлторсклго Дома, въ мужескомъ покол піп пронзшедшіімъ, и имепно: 1) лицамъ мужескаго пола, до совершенполтпчя, для воспптаііія денежное жаловапьо, а отъ совершетіол-Бтія на всюІІхъ жизнь для содержаиія денежные доходъ или уд-влы; 2) жепско.му полу, до замужства, денежпое оодержаніе,а прн залужствіз единовре. іенііо придапое паграждеиіе; 3) вдовствуюиціімъ' ИМІІЕРАТРИЦАЛЪ, В ЛИКІІМЪ Кпяжна.мъ н Кпягшія.мъ кровп ИМІІЕРАТОРСКОП, деп жная по жизнь Ихъ пенсія. IV.) Члепы ИМПЕРАТОРСКАГО Дома могутъ вступать въ бракъ какъ съ особамп Православпаго испомідапія, такъ и съ нновіірными не пначе, какъ по соизволешю царствующаго НМПЕРАТОРА. Бракъ лужескаго лпца ІІМПЕРАТОРСКАГО Дома, могущаго имЪть право на пасліідовапіо престола, съ особою другоГі вііры, совершается ненначе, какъ по воспріятіи ею Православнаго испов данія. Бракъ ч.іеновъ И. ІПЕРАТОРКАГО Дома расторгается по точной сил церковпыхъ узаігоненій и по опред л нны.мъ въ нпхъ причиііамъ , по положенію Святгйшаго Синода, съ утвержденія ИМПЕРАТОРА. ДЛЯ •всБхъ обоего пола особъ ИМПЕРАТОРСКОЙ Фами.ііи совершеннол-Втіе назначаотся съ 20 л тъ; по когда бракъ' совсршепъ будетъ пре-
—
Иип — Имп
ждо этого возраста, то соворшенполТзтіе считается со дня брака. Прп торжествепноліъ объяіиеиіп совершеііполътія лицъ обоего пода, по кровп къ ИМПЕРАТОРСКО.МУ До.му принадлежащихъ, они прнсягаютъ въ пріісутствіи Са.моіо Государя, какъ въ върности Ему и , отечеству, таиъ равно въ соблюденіи права насгБдства и устаііовлеіиіаго Фамилыіаго распорядка. Подписапная присяга хранится въ государственномъ архиви съ прочпми дилами, до ИМПЕРАТОРСКОГІ Фамнлііі принадлежащимі;. ИМТІНІЯ недвижимыя лицъ ІТМПЕРАТОРсклго Дома суть вообще четырехъ разрядовъ: 1) дапныя въ удзлъ, 2) удиіыіыя, дошедшія no ііаслТ5дству, 3) наел дствеііпыя, 4) бдагопріобріітенііыя. Право собственности лицъ И.МПЕРАТОРСКОІІ Фампліп на уді;лыіыя имтзнія, г.акъ въ удтзлъ Имъ даппыя, такъ и дошедшія no насліідству, ограііичііваются запреіцепіемъ про.м иа іі ихъ поступки. Право же собственнистн на насд-Бдственпыя и бдагопріоортзтепныя им нія опред ляется силою общпхъ узаконеній, и въ продажъ, проміяііі н закдадіз ихъ предоставдяотся каждому, no достііжепііі сове|)швішолі)ТІя, сове|)шеі]ііая свобода; до совершеннод-Бтія же дізлами управдяетъ опекунъ по собственному своему распоряжепію. Когда завтзщаніе умершаго не было утиерждеію при жнзпи его самимъ ИмПЕРАТОРО.МЪ, ііди такаго завТіщапія вовсе не окажется:, то попечепіе падъ оставшилпся поколілііямп іірншімаотъ ИМІІЕРАТОРЪ па Себя, и въ такомъ случаі; опокунъ пазначается Высочаіішею Властью.Совершопподт.тнііі до двадцатішятпл-Бтннто возраста п.мзетъ попечитедя, избпраемаіо ИМПЕРАТОРОМЪ. V). Каждыи чдепъ ИМПЕРАТОРСКАІО До.ча ооязуется къ лицу царствующаго, какъ къ Главіі До.ма п Самодержцу, совершеннымъ почтеніемъ, повиновсніемъ п ііоддапствомъ. Осн. Гоо. Зак. т. I, ст. 1—120. ИіНператорСЕІЙ мечъ; такъ пазывается мечъ, храпящійся въмосковской 0])ужейноГі палатъ, употробдявшійся обыкповенно прп отправдеіііп цареіі па воііну; онъ находнлся тогда подъ охраііеіііе.мъ оружейничаго; теперь же только при обрядахъ коронаціи выиосится на подушкъ одиіімъ изъ периыхъ саноиниковъ Имперіи. Мечъ этотъ длііпою около 2 арш., украшенъ богатою золотою иасвчьою и орлипыми голова.ми (па клиіікт; его), подъ которыми утверждепъ дорогоп царскій втиіецъ. Императорскій падворпый судъ, германское верховіюе судидище, гдіз оноіічатедыю plnuaлнсь діі.іа безъ аііе.іляціи; опо учреждопо въ 1501 году п л п . Макснли.ііаполъ I, для об-
Имп — Ишп
92
суживанія дізйствій германскаго императора. Сопізтъ этотъ состаоля.іся до 1806 г. изъ вицеі;аііцлера,като.іііческаго презпдспта п восе.мнадцатп ассессоровъгдевяти Еатолнческаго и девятп протестаитскаго в роисповиданія. ЗасБданія сов та открывалпсь въ сто.іицБ имперіи. Имііераторъ (лат. imperator): тііту.іъ, который вначал , въ древне.мъ Рим , давали военачальнпку, удостоенно.му тріумФа, и Д-БЙСТВОваіпиему во ввиреннолъ е.му управлупіи по собственпо.чу усмотрізнію, не ожидая разрт;шснія отъ сепата. ВпослИдствіп титулъ mineратора предоставлеиъ былъ Юлію ЦеЗарю п тре.мъ преемппка.мъ его; Октавію Августу, ТиберіюнКалигул , для озпачеиія верховноіі властп; по смертп этого посл дняго, достоинство пмператора сдіілалось избирателыіымъ. Клавдій первыіі былъ превозглашепъ императоро.мъ воииами преторіанскоГі гвардіи п съ • гБхъ поръ ар.міп пріісвоили сед право избранія. Обыкиовенпый способъ объявлепія новаго императора состонлъвъто.мъ, что избранныіі посылалъ въ Римъ п въ армію свое изображеніо, которое употреоляли па ВСЕХЪ вопііскмхъ знаменахъ; посл этого оиъ дилалъ подарки пароду (копгіаріи) и воппамъ (донатпвы). Cjapyr-B и дочерямъ императора оепатъ давалъ титулъ августвГипихъ. При появленіи нмператора й супруги еіо въ публік , передъ нпми песли жаровию, съ ог н е м ъ , и шли ликторы съ пуко.мъ прутьевъ, уввичанныхъ лавра.ми. До Діоклетіапа, который пршіялъ діадему, нмператоры носили на голов-в лавровый ввнецъ. Юстиніаиъ ввелъ въ употреблепіе въиецъ съ крышкою. С.ъ императорскимъ достоинствомъ сопряжеяъ былъ верховный еанъ свящеиства, такъ, что и.мператоры были главные начальникп пе ТОДЫІО по граждапской и военной, но и no духовной частп. Надо зам-Бтить, что, когда слово императоръ было только почетпымъ титудомъ, то оно ставплось посліз имеин полководца; сд-Блавшись же выраженіемъ властн, — ставіі-ось передъ и.менемъ. Съ значеніемъ неограниченпаго повелителя государстпа титулъ и.мператора перешелъ къ рпмско-германскпмъ государямъ ; первы.мъ императоро.мъ изъ нихъ былъ Карлъ Ведикін въ 800 г.; но со смертію Людовпка Малолътнаго іютомство Карла Великаго лишилось Германіп п в.лі-Вст-Б императорскаго достоинства, въ которое съ 911 г. пачалп облекаться повелптелп Гер.маніп, состоявшейтогда изъ Лотарингіп, Франконіи, Баваріч, Швабіп п Саксопіи. Глава Нв.м цкой нмперіи пе им-Влъ том власти, какую пм-Блп рпмскіе императоры: она ограничпвалась сей-
—
Имп — Имп
момъ (см. ГерманІЯ). Въ пастоящсе время трн христіанскіе государя ноеяіъ тптулъ императора: Императоръ Россімскіп (съ 1721;, императоръ австрійскій (съ 1804 г.^ и императоръ б|іазильскіп (съ 1824 г-). Короли англійсьів прпсваивали себ тптулъ шіператора во внутрениихъ актахъ отъ 1608 до 1727, и дажо въ наше прсмя во вс хъ публичиыхъ актахъ корона Велпкобританіи иаз. «imperial crown», a парламептъ «parlement imperial britannic». ИИШЕРАТОРЪ ВсерОССІЙСКІЙ. Титулъ Государей РоссІПскоГі Имперіи , приііятып ПЕТРО.МЪ ВсЛІІКИМЪ 22 окт. 1721 г. Въ ръчи, говорешюй, при подиесеніи этого тптула ГІЕТРУ Великолу, канцлеро.мъ граФо.мъ Головкннымъ отъ имепи вс хъ государствеішыхъ чиновъ Россіп, упомяиуто: «Тптулъ И.МПЕРЛТОРСКІИ ВЛШЕГО ВЕЛИЧЕСТВА, достохвалыіымъ аптецессорамъ отъ славн йшаіо императора римскаіо іМакспмиліапа отъ н сколькихъ сотъ лътъ уже приложенъ п пыц-Б отъ многихъ потентатовъ дается». Въ свод-Б дізйствуіощихъ законовъ въ И.мперіи опредилепы: I. С.ущество правъ самодержавпой власти (Т. I, Зак. Оси. ст. 1, 42, 51, 80, 199, 200,202) изображеію сліздующи.ми словами: «Императоръ Всероссійскін есть Монархъ са.модержавныГі и неограниченныи». Верховная власть выражается главн йше въ двухъ видахъ: законодатедьствт> и управденіи. «Никакое м сто иди правительство въ государствз пе можетъ установить новаго закона, и никакой законъ и можетъ имТ гь своего сов ршенія безъ утвержденія Самодержавной Вдасти». «Власть управденія во все.мъ ея пространстві; принаддежитъ Государю». Онъ не можетъ испов-Бдывать никакой иной ц-Бры, кромз Правосдавной, и есть Гдава ея Церкви. П. Порядокъ насл^Бдія престола (Т. I Осн. Зак.. ст. 3 — 17). Императорскііі Всероссійскій престодъ, съ которымъ перазд-вдыю соедпнены. престолы царства Подьскаго и водикаго кпяжества Финлішдскаго , есть иасд дственный. Оба пода им ютъ право къ насл дію престод а ; но преимущественно прішадлежитъ этоправо поду мужеско.му, по порядку первородстьа; за пресізченіемъ же ішсдздпяіо .мужескаго покод-Бнія, насд діе престода поступаеть къ покод нію женскому по праву заступденія; Закономъ Императора Плвдл I, 5 апр. 1797 г., опредіздены правпда насд дія престода в ъ . сдЪдующе.мъ порядк : престодъ принаддежитъ старшему сыну Императира, a no немъ вседіу Его мужескому покод нію; по пресБченіи Его переходитъвъ.мужёскін родъ втораго сына Императора и въ Его мужеское покод ніе; въ сдуча же прес-вченія и этого рода, въ родъ
Имп — Имп
— 93
третьяго сына ит. д. Когда прес чется ПОСГБДнее .мужеское покод-Бніе сыновей Императора, насл дство остается въ женско.мъ поколтзніи пос.п;дне - царствоиавшаго Государя, по тому же порядку, предпочитая .іиц мужеокое женскому, ію при этомъ не теряетъ никогда права то женское д и ц е , отъ котораго безпосредственно приш.ю право. По пресііченіи этого рода, насл дство переходитъ.въ родъ старшаіо сына Императора въ женское поко.іізіііе къ 6.іижайшвй родств нниці; посл дне-царствовавшаго рода, а въ недостатк ея къ дицу ее заступающе.му, пр дпочитая лице мужесьое жепскому. По пресВченів этого рода, такимъ же образомъ въ женскій родъ прочихъ сыновей И.мператора ; въ недостатк же ихъ въ діужеское поколъпіе старшеіі дочери, потонъ въ жеиское ея покол ніе no порядку, устаповленііо.му въ жеискихъ иоколъніяхъ сыновеп Императора. Посліз этого такимъ же порядкомъ въ поколВніе старшей по ней сестр —второй дочери Императора. Младшая сестра, им я даже сыновей, не отнима тъ права у старшей хотя и н замужией, но братъ младшій наслидуетъ и при старшихъ сестрахъ. Этотъ законъ ПАВЛА I дополненъ двумя постановлопіями: одншіъ, оонародоваііііы.мъ20.марта 1820, которы.мъ устраиены отъ иасл-вдія престола ДІІТИ, произшедшія отъ брачнаго союза лица Императорскои Фамиліи съ лицомъ, не ИМТІЮЩИМЪ СООТВІІТстбешааго достоинства, то есть. пе прпнадлежащи.мъ mi иъкако.му царствующему или владі;- I тедьному дому; другимъ, изданнымъ 12 нояб. 1825 г., которымъ дицу, илп>ющому право иа престодъ, предоставлена свобода отречься отъ этого права въ такихъобстоятедьствахъ, когда аа эхимъ пе предстоитъ никакого затруднепія въ дальн йше.мъпасл-Ёдоваіііппрестола. Отреченіе таковое, когда опобудетъ ооиародоианои ооращопо въ закоиъ, призпается потомъ уже ноііозвратпы.мъ. III. Совершеіпюлтзтіе Импоратора (Т. 1 Зак., Ос. ст. 18 — 35). Въ наніихъ прежнихъ законахъ н было объэтомъ ішкакого постановлеііія.ДъГіствуіощи.миныііІззакона.мисовершеннолБтіе Государямъ обоего пола и Насл днику престола пола^ается въ шестнадцать л тъ. Привступленіи на престолъ рап е этого возраста учреждается правительство и опека иъ одпомъ лиц-Б совокупііо, или въ двухъ лицахъ разд льно. To н другое бываетъ завъиштельное иди законное, а и.менно иазпаченіе опекупа ІІ правителя зависитъ отъ царствующагоИмператора; есдиже не будетъ сдХдано о то.мъ распоряженіе, то правительство іі опека принадлежатъ отцу или ліатери насліздующаго; въ недостаткъ же ихъ ближайшему
—
Имп - Игап
его соисршенно.гптпо.му родствешіику. ііричпны песпособііоетіі къ правіпх-льству п опек суть: 1) безуміе, хотя бы оно быдо времешіое; 2) вступлоніе вдовыхъ, во время правптельства и опекн, ио второй бракъ. Правптелю полагается, по его выбору, совитъ изъ іиести особъ первыхъ двухъ классовъ , въ которомъ сверхъ того могутъ зас дать, ію выбо|)у правителя,совЕршеніш.пзтііія особы мужоскаго пола И.мператорской Фаміміи. Въ сов-Втъ поступаютъ д-Б.іа,требующія разрЕціепін Са.мого 11мператора, кро.м-в опеки. Лравптель пывстъ голосъ ръшіітельныіі. IV. Встуіі.іеніе па престолъ (Т, 1. Оси. Зак. ст. 31—41). По кончпи-в Императора силою самаго закона Насл-вдникъ вотупаетъ аа престолъ и вступленіе Его считается со дпя коіічіиіы предшествеіішіка, очемъ объявляется мапііФестомъ, въ которомъ возввщается иовыіі закоппый Насііідшікъ престола, когда оаъ существуетъ, и тогда же въ върности иоддапства Императору и Его Насльднику дается присяга кажды.мъ по ивооіі віір-в и закону, кромй не достіишихъ двъііа дцатиліітііяго возраста и крестьяііъ. Гіо вступденіи па престолъ совершается священііый обрядъ коронованія п м роііомазаііін Императора іі Его супрупі въ московскоімъ Усііенсі.омъ соборъ, въ присутствіи высшихъ государственпыхъ правптольствъ и сословій, по Высочаіішсму пазначенію къ с му прпзываемыхъ. Вслъдъ за возшествіемъ па престолъ объявдяется военародно титулъ ІІМІШРЛТОРСКІЙвъособеііііыхъ, издаваомыхъ для этого Формахъ. Тптулъ состоіітъ изъ двухъ частей; въ первоіі словами: И.МПЕРАТОРЪ Н САМОДЕРЖЕЦЪ ВсЕРосспіскііі пзображается сущестно и прострапство верховпой влаі:тіі; во второй, подробпымъ ііоимонованіе. гь іородовъ и областей озпачаются т ь страны, иа которыя власть эта простира тся. Гіолиый титулъ ИМІІЕР. ЮРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА въ актахъ, внтз государства исходящихъ, сть сдидующій: Божіею ПОСІІІІшествующею яилостію, Мы N. N, ИМПЕРАТОРЪ и САМОДЕРЖЕЦЪ ВСЕРОССІЙСКІЙ, МОСКОВСКІЙ, КІ-
еискііі, ВладИіМІрскіи,Новгородскіи,царьКазанскій, Ц А Р Ь Аотраханскііі. Цлрь Польскій, Цлрь Сибирскій, Ц А Р Ь Херсониса Таврическаіо, ГоСУДАРЬ Исковскііі іі ВЕЛІІІЛЙ Кпязь С.молеііскіп, Лптовскііі, Во.іынскій, Подольскій и Финляпдскій,Князь Устляндскіп, ЛІІФЛЯИДСКІП, Курляндскій и Се. шгальскііі, Самоппскій, ІИзлостокскій, Корольскій, Тверскій, 10іорсі;ій, Цермскій, Вятскій, Волгарскій н ипыхъ; Государь и Великій Кпязь Новаіорода пизовскія земли, Черннговскій, 1'язанскій, Подотскій, Ростовскій, Ярославскій, Видозерскій, Удорсній, 05-
Имп — Имп
94
-
ймп - Имп
дорсиін, Коіідійскій, Вптебскііі, Мстис.іавскці п всея сБсерпыя страпы Пооелите.іь; п ГоСУДАРЬ Иверскія,. Карта.ш!іскія, Грузипскія н Кабардпнскія землп u об.іасти Армянскія, ЧерБасскихъ іі Горсі;ііхъ Князен п ииыхъ Нас.і-Бдиыіі Госуддрь н Ои.іадате.іь; Нас.і^Бдникъ Норвежскіп , Герцогъ ІІІ.іезвпіъ - Голстпнскій, Стор.марнскііі, Дит.марсенскііі и 0.іьдепбургскін, п прочая, и прочая, п прочая.» Титулъ въ грамотахъ, виутрь государства исходяЩІІХЪ, есть слі;дующііі: «Божіею милостію, Мы
Илперіалъ. Родъ карточпоіі игры, бывшеіг прежде въ оолыііомъупотребленіи, Карты въ ііммсріалт; тт> же, чтіі п въ пикет — отъ короля до с .меркп, а пногда п до шестерки. Обыкновенііо въ эту пгру игра.ш вдвое.мъ. Иаіперія (отъ лат. imperium), титулъ госу. дарства; такъ пазываютъ ііреп.муществетіо государство, имзющее важпое политнческое значеніо въ ряду совре.меппыхъ елу государствъ. Имперія есть ііервостепеііпое государство; королевство второстепепное п т. д. N. N- ІІМПЕРЛТОРЪ II С А М О Д Е Р Ж Е Ц Ъ ВСЕРОССІЙ- Китап мріізііается съ иезапамятиыхъ времепъ СКІЙ, н прочая, и прочая, и прочая.» іптеріею. Рплсіиія Имперія, пачалась съ АвИмператрица. Тптулъ, которымъ пользуется густомъ, раздіілплась при еодосіп II иа Волпцо женскаго пола, ооладающЬе престоло.мъ сточпую и Западиуго; первая иазывалась съ ІИ візка греческою, въ началі; ХЛІ И^іперіп п также Супруга И.мператора. Д-віі- кинца ствующіе отечеотвенпые законы опредішіютъ: латиискою, въ XIV—опять греческою, до ея I. Власть И.мп ратрицы, обладающей' престо- паденія въ 1453 г.; Западиая рушплась въ V ло.мъ Носсійской И.мперіи и II. права п преп- ІГБКІЗ. Западиая пмперія возобновилась въ .мущества ІІмператрицы, какъ Супруги И.мпе- ЛИЦБ Карла Велпкаіо, въ 800 г., коцчилась съ ратора. I. Таже в.іасть верхоііпая и самодер-\ Карломъ Толстымъ въ 888 г. Съ этого вре.мени жавная, какая прііііадлежіітъІЬіператору, при- Гермапцы пачаіп соедпняться въ отд-Бльную надлежнтъ и И.мператрпціз, когда наслъдство отъ Фрапцузовъ иацію, и въ началз X в ка престола въ порядк-Б, для того устаііовіеп- (911 г.), сталп обозпачаться первыя черты помъ, доіідетъ до лица женскаго пола: но су- гермаискаго единства. Императоръ быЛъ глапругъ Ея н почитается Государемъ: Онъ поль- вою обширмоГі іі.мперін, состоящей ІІЗЪ пятн зуется почестя.ми и проіі.муществамп парав- пародовъ: .Ioтapl!I!гцel)Ъ,^ Франковъ, Швабовъ, н "съ Супруга.ми ГосудареГі, кро.м-Б титула. Ііаварцевъ и Саксоицевъ. И.миерія РоссіГіская существуетъ съ 1721 г. (с.м. Иашераторъ). II. Императрица пріобщается къ свящеііному Имперія Французс?;ая, осііоваипая Наподеообряду короноваиія совокупно съ Императоно.мъ въ 1804 г., существивала только досять ро.мъ, поЕгопзволенію. Ноесли бы коропованіе л-втъ. ІІ.мперія АвстріГіская — съ 1806 г. ИмпеИ.мператора посліідовало прожде вступлепія рія Бразильская — съ 1822 г., въ ней законоЕго въ бракъ, то короновапіе Супрупі Его сотелыіая власть вв рена сецату п палати депувершается впослъдствіп ие ипаче какъ по татовъ, а іісполнптелыіая — паходится въ руособеняо.му Его сонзволенію. Опа есть пачалькахъ императора. нпца илп ордсимеГістеръ ордена Св. Великомучепицы Екатсрпііы, п во ВС-ЕХЪ собрапіяхъ Имперская прешняя стопа или система сохраняетъ первое посл И.мператора МІІСТО. (Alter Reichsfuss), содержитъ 12 гульденовъ Вдовствующая же Императрііца, сохрапяя іілн 8 талеровъ; установлена въ 1559 г.; съ Вст» прежнія преіі.му щества, нмтзетъ предс-Е- 1619 г. бы.іа гамбургскою банковою; теперь дапіепередъ Супругоюцарствующаго Импера- же встръчается только въ рсторіп и докутора. Императрица , во вре.мя царствовапія меихахъ. Ея Супруга, получаетъ по шести сотъ тысячъ Импопаторы (отъ латинскаго impono наларублей въ годъ, и содержапіе Ея Двора. Все гаю). Это названіе даютъ на Западъ твмъ изъ это И.мператрица сохраішетъ и во вдовствен- лютеранъ, которые утверждаютъ, что по освяномъ состояніи, во время пребываійя въ Рос- щеніи даровъ ттздо Іисуса Хрцста находитря сіи; е с ш же оставіітъ РОССІЮІ TO получаетъ въ евхарпстіп вм стъ съ хл бомъ н что пополовину этого содержанія. СЛТІДИІІІ прп этомъ не^ теряетъ своихъ сущеНмперіалъ. Десяти рублевая золотая монета въ Россіи, д-влится на два полуимперіала. И.мперіалы и полупмперіалы дфлались съ 1764 по 1797г., посл дніе же дтзлаготся съ 1817 до-сихъпоръ пзъ золота 88 пробы, по 312 руб. 88S-{ к. изъ фунта; пнперіалъ же съ 1801 по 1817 г. и полунмперіалъ съ 1797 по 1817 д ла.шсь по 336 руб. 5 9 ^ коп. изъ Фунта 94?^ пробы.
ственныхъ своГіствъ; такимъ образонъ, эти богословы совершенно отвергаютъ догматъ о преложеніИ плп пресуществленіи. Такое представлеиіе о присутствін т ла Хрпстова въ таннствъ евхарпстіи названо было «ігмпоиаціею» (imponatio) отъ способа, которымъ изъясняли его протестантскіо богословы; по и х ъ мнинію, ттио Іисуса Христа въ таинстви ев-
Имп — Имп — 95 — Иінс — Иму харистіи находптся съ хл бомъ въ х.і б и.ш Роза Таддеп. Въ Гер.манііі первымъ импровпна х.пзб-Б (cum in, sub).—И.мпопаціею молию заторомъ явплся ВОЛЬФЪ , НЫНБШПІГІ іенскій также назвать ученіе н которыхъ якобпт- проФеесоръ, 18-25 г. въ Га.миург п въ Берскихъ авторовъ, допускавшихъ пе существен- линіз ; за нимъ сл довали : Лачіігеіішварцъ ное присутствіе въ евхаристіи тізла Хри- (1830 г. въ МЮІІХ ІГБ), К. Рихтеръ, Кароіііпа стова, а тсиько ипостасное елиненіе между Леопгардтъ-Лизеръ п Эд. Бермапъ. Голландія Бого.мъ-С.іово.мъ, хлзбомъ и випомъ (Asse- пм етъ превосходнаго ммпровизатора въ купmani, ВіЫ. orient, t. П с.'32). Это лжеучепіе о ціз Виллем-в де-Клеркі; (Willem de Clerq), род. таипств евхаристіи въ первып разъ яви- въ Амстердаміз въ 1793 г., которыіі публіічпо .юсь на Запад^Б у Беренгарія, noTOMi было во- ие являлсн. Во Франціп (съ 1824 г.) началъ зобиовлено Озіаидеромъ, отъяпленны.мъ иро- іімпровпзііровать Эжепъ де-Прадель fEugene тестантміъ , который до того простеръ свою de Pradel). дерзость, что сказалъ: «Hie panis est Deus». Имстъ (Imst), « стечко въ Тирол , въ Столь нелішое мпгпіе отвергъ самъ Лютеръ. Верхие-ІІгпіско.мъ округіз: главпое м-Бсто амта, Н которые изъ протестантосъ думалп, что, съ горныдіъ праплешелъ и Фаорт;а.ми. Жптакъ какъ. челов ческая прпрода Іисуса Хрп- толи его (2,000) торгуютъ капареііка.мп мо ста, по силтз существеинаго соединеиія ея съ всей Европт. п нтзкогда получалп ежегодиаго Божестводпі , участвуетъ въ Божествеппой барыша отъ 30 до 40 тысячъ гульдеповъ. оезпредфльностн, то поэтому она паходится п Имущества государственныя. Таиъ пазывавъ освящеппомъ хліібв; это вездтзпрпсутствіе ются всіз пмуіцества, ие ііршіадлежащія ппкоTE-M Христова они назвалн «ubiquitas». Спому воеобеіііюсти, т. е. пи частиы.мъ лпца.мъ, собъ, которы.мъ защищаютъ свое мнізіііе ВСБ nil сословіямъ, ни устаііоилеііія.мъ, а составляюнеправомыслящіе о таипств-Б евхарпстіи, оіція собствепность государства. Имущества чевидно протнвортзчитъ буквалыю.му и п|)оэти служатъ для удовлетвореиія государственстому смыслу словъ Іисуса Христа, которыя пыхъ потребностей. Главные ихъ роды суть Онъ пронзнесъ при устаиовленіп тапнства зо>іліііілрБса(см.). Ііриобразоііапіигосударствъ, евхарпстіп. п.мущества государствениыя паходилнсь въ Импостъ (imposto); такъ назыв. въ архитек- изобяліп п потому употреолялпсь, какъ на оотуртз поясъ, въ томъ случа , когда онъ на- держапіе военныхъ сплъ, такъ п вообще иа ходится подъ пятою арки, вънчая опору ея. государствеііпое управлепіе. Въ Лакедеыон , Ршііз п нТікоторыхъ другихъ древііихъ госуИмпостъ состоитъ нногда пзъ карішза. Ипшровпзаторы (improvisatori), поэты въ дарствахъ, идіущества государствеиныя строИталіи, которые на всякій задаиный сюжетъ го отдТэлеиы были отъ н.мущества государоіі декламируютъ стихч безъ всякаго приготов- плн властптелеГі; въ новыхъ же европеііскихъ ленія. Ипогда они поютъ свои пмпровіізацііі госудэрствахъ, во все продолжепіе средиііхъ съ акко.мпашшептомъ какого нпбудь струнпаго втзковъ. и.муіцества государствеііныя былп соеннстру.мента. Въ Италіи и иъ ІІспапііі (осо- дпнены съ іі.мущество.мъ государя; отдізлепіе бливо въ Валеисіи), это иску.сство процвТ'- ихъ сдіілаію было прежде въ констіітуціонтаетъ съ XII вика; Петрарка и Лоренцо Ме- ныхъ, а иъ пастояіцее столізтір и въ другихъ ДІІЧІІ былп тамъ первыми пмпроЬпзатора- государетпахъ. ВоФрапціи, до 1789 года киронмй. Co вре.мени возрожденія иаукъ (до коица ііоеіі.муіцествосиставлялп всБгосударствеііиыя XV візка), число и.мпровпзаторовъ чрезвы- пмуіцества, іізвЪстпыя подъ пазцапіе.мъ «п.мучайно размножилось, особенно при Львт; X. щества древпяго происхождеііія» (biens d'ancienСлавные италіяискіе импровіізаторы: Аквп.іа- ne originej: закопъ 21 декабря 1789 г. ограпиио, Бериальдо Аккольти, КристоФеро, въ ис- чплъ коронныя іімущества, которыя назиапы ходтз XV в ка; Леоничено, ФилельФа, Сасси, былп «ІІ.МІІІІІЯМІІ поваго мроіісхожденія» (biens Ипполито ди-Феррара', Строццн, Франмоттн, de nouvelle origine). Сюда ііріічисляліісь имуіцеЧезари де-Фано, въ XVI в-БкЪ; также Андреа ства духовенства, эмнграіітові», странііоііріп.мМароне, Гацольдо, Бритоніо, Францпско. Да- ііых7> домовъ и проч. ВПОСЛІІДСТНІІІ иліущоства лтзе: Аитоніано, ПерФетти, Метастазіо, Цукко, эмигрантоиъ были возираіцены ихъ владитеЛауреііци, Бернарди; имЕіровизатрисы: Олим- ля.чъ, а духовенства остались, государетвеііпыпика, Тереза Бандеттнпіі, Кормлья (которая ми. Законы 2 япваря 1790, 26 маяи 1 іюня 1791 въ 1776 г. была принята въ члены римской года, упичтожіілп прежнііі порядокъ псщей. Ныаркадской академіи п публично ув-Енчана; н отличены пмуіцества іосударстиеііііыя, какъ у.м. въ 1800 г. въ Римъ), Фаитастичп. Въ но- отъ ііороііпыхъ, такъ н on. обществснныхъ и в-вншее вре.мя: Джанни, Сгріщци, Чііітоііи, друпіхъ.—По огечествепнымт, заі;оііа.мъ,ги(у-
Ишу — И м у
_
96 —
дарствешіыя имущестиа состав.іяютъ: казенныя землі, ііасе.іенныя и неиаселеиныя, пустогкірояінія и дикія поля, .іізса, оорочныя статьи, морскіе берега, оз ра, судоходныя ртіки и ихъ берега, большія дороги, зданія, какъ публичныя, такъ u казенныя, заводы и другія тому подобпыя, также и прпиад.іежаіція къ нимъ дпижимыя нмущества. Къ состаиу государстиенныхъ имущестиъ принадлежатъ: 1) выморочиыя имущества; 2) податн, пош.іииы и разнаго рода сборы, составляюіціе доходъ казны; 3) морскія и воешіыя добычи; 4) ІІНОВЬ ОТкрываемые зе.м.ш и острова, когда они пріе.млются имеие.мъ государства въ дзиствнте.іьное его обладаніе. Верховное обладаиіе государственными имущества.міі прпнадлежитъ единственно самодержавной власти И.мператорскаго Воличества. Управлепіе государственныыи имуіцества.ми сосредоточивается въ миввстерств (с.м.) государстііенныхъ іімущііствъ. Д-ьла, по которьі.мъ отчужда тся часть государствеиныхъ имуществъ въ частное влад иіе, поступаетъ на уваженіо государствеппаго совііта. Имущества ДВИЖИМЫЯ; вс имущества, кото рыя могутъ быть переносимы съ одпого м-Бста на друго , и существа, которыя собстисіиіою силою могутъ пере.м^Биять свое м сто. По дъйствующимъ пыіі отечественнымъ закоыамъ вс движимыя пыущестиа и денежные капиталы почитаются благопріобр-Бтеиными. Движи.чыя имущества бываютъ тлБііпыя или неТЛ-БННЫЯ; къпервымъ принадлежатъ: жемчугъ, .ч-Бховыя и другія платья, съъстные и ВСІІ друііо припасы, подвержеЕіНЫе сиороГі порч-Б; къ нетл-шшыміь прннадлежатъ: золо.то, серебро, каменья, всякая посуда, галантерейныя вощи. Къ движимымъ имущества.мъ прииадлежатъ р-Бчныя суда всякаго рода, также озлотосодержащіе пріискн, отводи.мые частнымъ людямъ на казепиыхъ зешяхъ для разработки. Въ древнихъ нашихъ законахъ движи.мыя илуществачюсіші разиыя названія: «остатокъ, задница, животы». Имущества недвишимыя, суть т , которыя no пріірод своеіі не .могутъ быть переносимы съ одиого м ста на другое. Еще въ Судебаикв употребляется назвапіе «недвііжи.мыя вещи, еже есть села, деревнн, пожни н съиожати» (см. Ук. Мак. Т. I. стр. 104. ст. 159), но раздіілені имуществъ на двііжимыя н недвнжимыя установплось только со вре.менъ ПЕТРА Великаго. По д йствующимъ нын-Б законамъ недвижпмымъ нмуществомъ признаются: 1) зв.мли и всякія угодья, деревни, домы, заводы, давкц, всякія строеиія и пустыя
Ишу —Иму
дворовыя .мііета; 2) принадл жпости этіиъ имуществъ, соединоипыя съ шши прнродою или нскусствоиъ человвка, каковы ііапр. минералы, паходящіося въ ніздрахъ земли иліі зеркала въ сгБнахъ. Въ чисд-в прпнадлежностеи недвия;ііліыхъ іі.муществъ полагаются и укрвпленія на влад-Бнія пми, какъ-то: владЪнные уназы, грамоты, крізпости, межевые планы, книги н прочіе докумеііты. Къ недвпжимымъ имуществамъ пераздізлыіытъ (с.м. ИмущеСТВО), по закону принадлвжатъ: 1) оабрики, заводы, лавки; 2) иринаддежаіціе свободпымъ хлъбопашцамъ участки земли, содержащі пе бол-в ось.ми десятпнъ; 3) аронды. І]о желапію илад-Бльца и въ уваженіе особеиныхъ обстоятельствъ, имущество его дшжетъ быть объявлено неразд-вльнымъ no Высочаііше.му утвержденію. По способу пріобр теиія недвижимыя пмущества бываіотъ^лагопріобр тенныя или родовыя. Благопріобрфтенпымъ считается: 1) выслужеііное или Вс .милоотивізіішо пожалованное; 2) доставшееся покупкою, даротвенною записыо иди другимъ каки.мъ либо укрі5плеіііо.мъ изъ чужаго рода; 3) куплеііііое отцолъ у сьша, которому оио досталось отъ матери; 4) имущество, хотя и родовое, но которое было продаію влад льцемъ чужеродцу u посліз отъ чужеродца обратно куплено; 5) имущество, купленпое отъ родствешіика, у котораго olio было благопріобр тепііымъ; 6) имуіцество, полученаоо па указную часть одпимъ йзъ супруговъ no сморти другаго; ііакопецъ 7) іілущество, пажитое собственнымъ трудомъ н промысло.мъ. Родовыя суть: 1) п.мущества, дошедшія по мраву законнаго насл-Бдованія; 2) хотя и по духовиому завіііцаиію, по къ тако.му родсгвеніюліу лицу, которое шл іО бы по закопу право иаслТідоиапія; 3) имущества, доставшіяся по купчимъ кр постямъ отъ родственпііковъ, которымъ дошло по пасл-Бдству изъ того же рода. Населеппыми ііедвижіі.мы.мп н.м-Бніями могутъ влад-Бть только іютомствепііые дворяне. ЕмуществО: такъ называется вообще совокупность средствъ, которыя пеобходіімы человъку для удовлетвор нія его потребпостей н которыми овъ мож тъ пользоваться и расішря^аться въ пред лахъ, указанныхъ закоиомъ. По отечествепііымъ закопа.чъ іімущества .могутъ быть разд лепы: I. по прпиадлежности, на государственііыя, принадлежащія государству, и частныя, приііадлежащія частнымъ лицамъ. Сюда надобііо гакже отнестн: 1) имущества, пріиіадложащія царствующему ИМПЕРЛТОРУ, 2) уд-Бльныя, доходъ съ которыхъ обраща тся на содержапіо чле-
I Ивге — Ина
—
новъ ИМПЕРЛТОРСКАГО Дома, 3) дворцовыя, 0предилеііныя на содержаиіе разп. дворцовъ ИМПЕРЛТОРСКЛІО До.ма, 4) іімущества разпыхъ устаііов.іеііім: кредитныхъ, учепыхъ и т. п. и 5) обществеиныя. II. ГІо свойству, на движияыя и педвижи.мыя. Недвижимыя имущества, когда они могутъ быть раздилепы на особыя частп таки.мъ образомъ, что каждая составляетъ отд льное в.іадиніо, пмепуются разд-Бльными; когда же они по существу своелу, ІІ.ІІІ no закону, не могутъ подлежать такому раздроблепію, то называются нераздіілыіыми. III. По способу пріобр-Бтенія, ншущества бываютъ мли родовыя и.ш благопріобр теішыя. Им НІе ВЫМОрочнов; такъ называется въ отечестненныхъ заЕоиахъ имущество, котораго владіі.іецъ умеръ, но оставивъ no соб никакпхъ пасл дниковъ, імп для принятія котораго ніікто изъ тіасдгдниковъ не явплся въ установлениые срокп, пли жс явпвшись, не доказалъ своего права на это и.мущество. По обще.му закопу право наслъдопанія въ тако.чъ имуществ^Б іірііиадлежитъ казн , а въ «•Бкоторыхъ случаяхъ т мъ віідолствамъ и заведеніямъ или ооществамъ, къ которымъ принадлежалъ умершій владилецъ. Имя. У всъхъ народовъ прппято давать младеицамъ вскор no рождеиіи пмена. Мзъ библейской исторіи ИЗВІІОТІЮ, ЧТО ВЪ ВетхозавТ.тиои Церкви основаіііемъ къ наречепіго того или другаго имени служило или обстоятельство, случившееся при рождепіи или предшествовавшее е.му, пли мысль и расположеніе родителеп до рожденія дитяти или посд (Быт. IV. 1: XXI. 3, 6. сн. XVIII. 12 — 15; XXV. 25, 26.... Мат . 1. 21). Въ Христіанскои Церквп, немедленно no рождвиіи. домъ, гд родился младеиецъ, очищается молитвою и заПБмъ новорожденному съ молитвою же нарекается и.мя какого нибудь святаго. Св. Златоустъ говоритъ, что припятіе имонъ святыхъ обязываетъ насъ взирать на святыя лица какъ па образ цъ добродізтели и блажеиства (Бвс д. XXI на кп. Быіія). По словамъ Блаженнаго Августина, нареченіе ллени пріемлющому Брещеніе есть начало жизпи въ утроб матери Церквп (De Symbolo с. 1).
97
—
Ина — Инв
рядъ, совершаемый при помазаніи— короиованіи государей. Это сдово происходитъ отъ обыкновенія, бывшаго у РІІМЛЯІІЪ, которые никоіда не возводнли граждашша въ важпое достоипство, не посовіітовавшись предварителыю съ апгурами. Инахъ, родоиачальникъ Пелазговъ, иоселившихся въ Пелопоп з-с за 1823 г. до Р. X., основалъ царство Аргосское. ГІотоіики его, вытъспеиные Египтяииномъ Даиаемъ (за 1475 литъ до Р. X.), пазывались Ииахпдами. По ми ологіи, оиъ былъ сынъ Океана и отиды, отецъ Фаропоя и изв отной НИМФЫ ІО. Иявалидный к а п и т а л ъ ; таііъ называется сумма,- назначенііая для пенсіи и вспоімоществованія раиеннымъ генераламъ, оФицерамъ и нижнимъ чинамъ , какъ состоящимъ ііа службіі, такъ п уволеішымъ въ отставку, такжо вдовамъ и сиротамъ убптыхъ нли умершихъ отъ рамъ военныхъ чиповъ. Капитадъ этотъ получи.іъ свое начало отъ выручаедіыхъ денегъ съ издапія журнала «1'усскій Инвалидъ» (с,м.). ВПОСЛБДСТВІИ Императрица МАРШ ЕОДОРОВИА часто жертвовала въ пользу нивалидовъ довольно зпачіпслыіыя суммы, такъ что въ коиці; 1813 г. посл1> 5 м-Бсяцевъ съ оспованія ипвалндиаго капнтала, ч собраііная су.мма простиралась до 115,000 рублсй. Въ 1814 г. пожертвоваііія въ пользу инвалидовъ возросли до такой степепіі, что Еапитадъ ихъ доходилъ до 300,000 рублеіі. Съ учрождепіомъ комитета ранеиыхъ 18авг. 1814 г., ипвалидный капнталъ поступилъ въ віздиніо этого комитета. Императоръ АЛЕКСАНДРЪ I junoro способствовалъ къ увеличонію этого Еапнтала, повелтзвъ выдавать пеіісіп, впродолжоиіо двухъ л тъ изъ своего Еабинста, съ тізмъ, чтобы не трогать инвалпднаго Еапнтала. Съ 1814 г. no 1839 г., впродолжеіііе 25 ліітъ воспользова.шсь дсаежпыми пособіялім изъ нивалііднаго каіштала 26,509 ЧОЛОВЬЕЪ, па сумму 23,183,392 руб. Въ приходъ инвалидлаго капитала поступаютъ, кро.чіі процентовъ съ пожертвованныхъ сумяъ, ежегодиыс вычсты: изъ столовыхъ денегъ, едішовре.мепііыхъ пагражденій при ссудз заимоооразно, отъ жалуемыхъ арондъ, орденовъ, медалоіі, подарковъ, и т. п. Нып инвалидпыіі Еапиталъ превышаотъ сумму 4,000,000 рублей серебромъ. Съ 1829 г- изъ инвалиднаго капитала отпускается ежегодио 80,000 |)уб. на воспнтаніо д вицъ патріотическаго ипститута.
Ина (Іпа), царь и законодатоль Вестъ-Саксовъ; вступилъ па престолъ въ 689 г., и отнялъ у Брптовъ всю западную Апілію; потомъ велъ счастлнвую вопну съ жителями Мерсіи; въ 728 г. отрекся отъ цласти и кончилъ жизнь въ монастыр-Б. Законы его послуИнвадидныя гвардейскія р о т ы ; состоятъ жили основаиі мъ закопа.мъ А.іьФреда; Н ЕО- пзъ нпжпнхъ чиновъ гвардіи, нсспособііыхъ торые изъ нихъ существуютъ до-сихъ-поръ. ЕЪ Фроптовой служби. Въ 1809 г. были сфорИаавгурація (inauguralio). релиііозпый, об- мированы 4 гвардейскія инвалпдныя роты, воT.V1.
\ Инв — Инв
—
9)8
торыя распред іены по гвард йскимъ полкамъ. Въ 1815 г. инваіпды, состоявшіе при дворцахъ: гатчиискомъ, пав.іосскомъ, орапіснбаумско.мъ, петеріофскомъ и царскосельскомі., по.іучивъ такж пазваніе гвардепскикъ шшалидныхъ р о т ъ , состави.ш 6 ротъ при дворцахъ, a 2 роты поступили въ гвардейскіе полкіі В.МБСТС съ первоначалыю сФормироваипымп 4 ротамн, такъ, что па каждый Шзхотный полкъ приіидось no 5 роти, а на кавалеріискіи no >--j роты. ВПОСЛІДСТВІИ къ сущ ствоваішіимъ ужо ротамъ прибаіиены еіц 3, СФор.мироваііпып : одна для гвардепской артил.іеріи, и 2 для гвардеиской іі гренадерскоіі дивизіп отдилыіаіо лптовскаіо корпуса. Въ 1824 году леіібъ • гвардіи гарішзоііііый баталіопъ, 6 гвардейсііихъ ротъ при дворцахъ и 7 при полкахъ гвардіи п гвардсііской артиллеріи, составилн гвардемскую ііпвалидиую Оригаду, которая съ 1842 году состоитъ изъ слидующихъ ч а с т е й : леіібъ-гвардіи гарнизоппаіо баталіопа и 15 гвардеііскпхъ инвалидныхъ р о т ъ , состоящнхъ при полкахъ гварліп, гвардеііской артиллеріи, загородныхъ дворцахъ іі одпа изъ нихъ прп школи гвардеііскихъ подпрапорщикоиъ , учплищи солдатскихъ дочореГі, и прн Штабіз Его Императорскаго Высочества Главнокомаіідующаго гвардейскимъ и гренадерскимъ корпуса.чн. Гвардейская инвалидпая бриіада состоитъ при гвардейскомъ корпус н пепосредствеино подчинепа бригадному ко.мапдиру; роты, состоящія при дворцахъ, употреблнются на службу въ свиемъ м стномъ расположеніп, и въ этомъ отиошенііі он состоятъ въ вт>д ніи дворцоваго управленія, точно такъ, какъ полки или друіія части воііскъ состоятъ въ В^БДБНІИ ііомондантовъ. ИнвалидЪ; такъ назбіваютъ воиновъ, которые не могуть продолжать службы, старостью, за ув Бчьемъ и за ранамп. У древиихъ народовъ о призр ніи престар-блыхъ воііновъ тожо заботилось отечество. Во Франціи короли первой дішастіи давади нпвалидамъ небольшой участокъ земли. Филиппъ-Августъ и Генрихъ IV составилі плапъ соеднннть инвалидовъ въ одно цт.лое. Людовикъ XIV выполпилъ этотъ планъ, учредивъ въ 16C4 г. синвалидныіі доімъ», въ ГІарижъ, для пом іценія -4,000 чол. Здись иаходили уб-вжище солдаты, слишкомъ старые и песпособные носить оружіе. Если солдатъ пе им етъ семейства или не мокетъ жить попсіономъ, пмъ заслуженнымъ, то додженъ обратнться въ инвалидпый домъ, гд^Б, отдавая часть своего пенсіона, получаетъ ввсьма достаточное содержаиіе и пршшмаетъ
—
Инв—Инв
пазваніе инвалнда. Поступивъ въ домъ, инвалидъ им тъ право всегда выйти изъ He ro, еоли предпочитаетъ жить своимъ достояпіе.мъ. Содержапіе ОФіщеровъ еще лучше, u это потому, что пепсіомъ ихъ гораздо больше, не смотря на то, что правитедьство отпускаетъ имъ, какъ и солдата.мъ, малую сумму для ихъ частныхъ нуждъ. Они живутъ отдізлыіо, «о им. общіГі столъ. Кро.м-В инвалидовъ-оФицеровъ есть ещо старшее отд леніе, въ глав котораіо пом щаются Бомандиры, геііерадъ-комендаиты, ііолковники и маіоры. Прн ишіалидноиъ до.м-в паходятся : днректоръ, л^карь, хирургъ и аптекарь. Онъ йм етъ также свою собствеііпуіо церковь и своихъ священііпковъ; иішалпды дежурятъ только въ заведоійн. Здізсь паходятся также: бпбліотека, мастерскія всякнхъ ремеслъ, хороіпій садъ и ооширііая плантація. АВПНЬОПСЕІЙ іііівалндныи домъ можетъ в.м-Ещать 1,000 чеЛОВІІКЪ, парпжскій же 4,000. Въ Гермэиіи первое положеніе о содержаніи инвалндовъ было издаііо въ 1748 г. прусскшіъ короломъ Фридрнхо.мъ I, который построилъ иішалидный до.мъ въ Берлнн . Въ 1748 г. И.мператріща Марія-Терсзія послБдовала это.му пріімт,ру и обнародовала регла.ментъ о содержаиіи инвалидовъ въ Австріи. Инвалидъ Русскій, или Военныя В ДОШОСТИ; газота , издавао.мая ко.мит томъ, ВысочаГіше учрождепны.мъ въ 18-й депь августа 1814 г. Въ этой газетіі по.чізщаются : Высочаншіе приказы, разпыя постановленія правптельства, изв стія политическія и военпыя, крнтическій разборъ выходящихъ въ свш-ъ сочипеііій, пренмуіцестиенпо воонныхъ, и т. п. Русскій Иішалпдъ началъ издаваться съ 1813 г. коллежскпмъ (ныиіз тайный) сов тннкомъ П. П. Пезаровіусолъ, который предпринялъ этотъ трудъ съ І БЛЬЮ обращать выручаемыя за него сум.мы въ пользу рапеіпіыхъ и изувЪчешіыхъ русскихъ вопноиъ. Г1ервые2 года эта военпая газета печаталасьвътипограФІИК. Крайя на 3 языкахъ:русско.мъ, польскомъ и и мецкомъ. Иыігг. Русскііі ипвалидъ пмізетъ до 4,000 подписчнковъ и выходитъ ожедневно, за исключепіемъ праздііичныхъ дней. Вся сумма, выручаемая отъ этого нзданія, за вычетомъ нздержекъ для печатанія, поступаетъ на приращені инвалпднаго капнтала и паходится въ в д ніи ко.митета 18-іо августа 1814 г. Инвалиды въ Россіи. Въ 1720 г. П Е Т Р Ъ Великін дозволнлъ, чтооы оФіщеры и ннжіііе чпны, неспособные къ дальптійше.му продолженію службы за старостыо, ранамн и ув чьомъ, поступали иа хительство въ монастырл и бо-
Инв — Инв
— 99 —
гад льни, гд они получали по смерть содержаніе паравп съ оФіщерами п нижни.мн гарнизопііыми чинами. Въ 1764, при раздізлеііііі духовііыхъ им пій, было вел по отставпыхъ и ипвалидовъ^.мБсто отпр&вленія въ монастыри, отсыдать на жительство въ назначенные для того города, гд-Б опи получали жаловапье нзъ оііред-Влепііыхъ для этого суммъ. Въ 1796 г. прн образовапіи по повому штату гарнизопныхъ баталіоіювъ, ііри пихъ былн СФормнрованы инвалпднып роты, нзъ ііазначенныхъ въ инвалиды по иеспособностп. Въ 1811 г. съ учреждеше.мъ баталіоновъ внутренпей стражи вс іишалиды бьші раздБлены на 3 разряда: на подвижпыхъ, служащпхъ и неслужащпхъ. Изъ первыхъ образовались подвижпыя иішаІІІДНЫЯ роты для прнслуги прн госпиталяхъ, а изъ прочихъ составлеиы во вс хъ у здпыхъ городахъ комапды служащихъ и неолужащихъ инвалидовъ; ПОСЛІІДШО расФорліированы въ 1823 г. Кроміз существовавшнхъ увздпыхъ инвалидныхъ командъ, ВІІОСД-БДСТВІИ были сФормированы команды во исБхъгубернскііхъгородахъ. УІІЗДПЫЯ инвалидныя команды входятъ въ составъ отд льнаго корпуса внутрвііпеГі стражи и состоятъ въ ііепосрвдствепно.мъ видтзніи комапдмровъ баталіопоі ь внутренііей стражи т хъ губершй,въ которыхъ онт; находятся. Чнсло этпхъ ко.мапдъ простпрается до 511, нс считая пнвалпдныхъ ко.чапдъ въ Сибирп, Оренбурісномъ кра , Финляндіи и на Кавказ , которыя состоятъ въ в дТшіи та.мошняго м стнаіо военнаго начальства. Подвпжныя ннвалпдныя роты состоятъ ныніз при госпиталяхъ, казеппыхъ заводахъ, при п которыхъ крізпостяхъ, въ округахъ пахатныхъ солдатъ, на топограФііческпхъ съемкахъ и при войскахъ; число ихъ простирается до 99. Есть еще ипвалидныя комапды, которыя пазываются этаппымц (ом. Этапы) и служатъ для препровожденія арестантовъ. Инвентарій (inven(arius), опись движымояу и недвнжимому і и т і і ю и са.мыя вещи, показываемыя въ огіиси. Инвернессъ (Inverness-).— !) ГраФство въ ctiверной Шотлапдіи, при Атлантическомъ u Н иецкомъ ыоряхъ, имізетъ пространства, съ Г бридскими островами, 222 квадр. ииди. Эта горпстая, ро.мантнческая страна по большеи части песпособна къ земледішю , лишепа всякой растительности по горамъ и въ додинахъ обидьна болотами. Горы: Грампіанскія съ вершнна.ми: Бенъ-Невнсъ, Скарсо, К йнгорнъ, и др., Мысъ Арднаморченъ, съ селомъ того жо имеии, съ 2,600 жителей. Р к и : Спе, Несъ, Гласъ, Спинъ. Озера: Іочъ-Несъ, Лочъ-Ойчъ,
Инв —Ннв
Лочъ-Силь, н др. Каледонскін каналъ черезъ Лочъ-Несъ, Ойчъ и Лочи, соедішяющіи Н мецкое море съАтлантичеокіімъ океаио.мъ^іожеті» подпимать 32-хъ - пушечвые Фрегаты. Иивернессъ раздтзляется на твердую землю и острова. — 2) Главпый городъ граФства, при ртзкахъ Нес и Морре-Фрейді;, съ колдогіумомъ, хорошею гаванью, ярмарками, парусинны.мп, канатчы.ми, кожевениыми и мнопшіг другими Фабриками; шъеть до 18,000 жителей. Бдизъ него находятся развалшіы зймка, гдТз Макбетъ убп.іъ Дуіжаиа. Прочія зал чательныя м ста въ граФств-l;: Крой (Сгоу), съ 3,000 жпт.; Кейіьм ли (Kilmalie), съ 4,500 жит., на Кад доноко.мъ каиал , съ Фортомъ Вилльямомъ; Кильмепіівачъ (Kilmaniwaich), Ълнзъ бывшеп резидепціп древиихъ шотландскихъ королей; Мішерл^чн (Inverlochy), съ 3,000 жителей. Народопаселспіе вссго граФства вм ст съ островамн доходитъ до 95,000 жителей, ааиимающихся скотоводствомъ, рыбною ловлеіг, птицеловство.мъ п выд-Блкою льна. Инвеститура (Inveslilura), право утверждаті» епііскоповъ, избраііпыхъобіциііоюиликлиромъи давать пмъ прпходы, надлежащіе нхъ до.іжности; оно произошло въ то вре.мя, когда служптелямъ цоркви давалікь для содсржамія поМТІСТЬЯ іі припадлежало государямъ, дававшпмъ лены.Иішеститура спнекопа,или аббата, происходпла чсрезі^ врумепіс ііііпеститурііаго зпака, перстня или жезла,ішогда іиіигн,шапкіі и т. д., для снмвоіическаго изображепія т спаго соедііпенія егіпскоііа съ его епархіею и пастырскаго попеченія о неіі, равно какъ и его сана. До XI вііка нъ Гермапіп право это принадлежало пмператорамъ н короля.чъ. Папа Григорій П прпспоилъ сго рлмскому простолу; за это поспідопала у него ссора и доліая вражда съ ішпораторо.мъ Гсмрихо. пу IV, примііреіімая вОрмсскпмъ конкордатомъ в ъ 1122 г. при папъ Каликсгв II, съ т .мъ, чтоимператоръ предоставплъ паітс иішестихуру. персттіемъ пжезло.мъ, a nana уступилъ і и ш е ратору іііікеституру еііископовъ скипетромъНыііі; еііискоііы Католпчсской Церивп поставляются пли утверждаются государе.мъ страны И.ІІІ папою, смотря по копкордатамъ. Инвизибилдты (отъ латинскаго invisibilis незримыіі, ііевиднмый). Этпмъ имснемъ называютъ па ЗападБ п которыхъ сектамтовъ, образовавшихся въ обществ строгнхъ лютеранъ, нмоііно: послівдователей Озіандера, Флаккія Иллирика н ІІІвсрФсльда, которыо ІОЖІІО учнііі, что впдпмоіі Церкви ІІІІТЪ. Въ. Аугсбургскомъ испов даніи и апологіи, лютеране призііали, что Церкопь Інсуса Хрыста
Инг — Инг
-
100
всегда пр быиада и пребываетъ вилимою; та же мысль выражема и въ ббльшей части другнхъ протостантскихъ испопТіданій. Но когда Ііимскі -ііатолики сталп иастонтельно требопать, чтобы опи уЕаза.іп, гд находитоя эта віідп.мая церковь пос.і-в реФормы, то мпогіе изъ протестантскихъ богос.ювовъ, пе же.іая признать видчмою,а сл-пдовато.іыю п дтзйствительною Церкові. Римскую, и н имізя права приложить этого въ своему обществу, прииуждены бьии неправильио утверждать, что Церковь Христова пребываетъ невидпмою. Ивгваръ (Ingvar), король упсальскій изъ дііиастіи Ипілииговъ (см. Инго), жившій въ VI илп VIII в к , сынъ Эс.теиа, насдтздпикъ Сёльие. Онъ покорилъ Эстляпдію и былъ убіітъ въ Россіи. Ингварь, Ингорь (Козьмэ Игоровичъ). кцязь рязанскій, сынъ Игоря Глівбовича. 22го сентября 1207 г. оиъ былъ пзятъ ведикимъ княземъ Всеволодомъ Георгіевиче.мъ подъстражу, вм ст съ дядею своимъ Святославомъ и другими кііязьн.ми рязанскими и муромскими, и окованный ц пями отвезенъ во Владп.міръ; одпако чер зъ и сколі.ко вре.мвни былъ оттуда оовобождепъ и господствовалъ въ Старой Рязаии. Кпязь ід-вбъ Владиміровичъ, по убіеніи киязей рязаисЕііхъ, опасаясь за свое злодтзйстио МЩОІІІЯ Иніваря, наиялъ ІІоловцевъ и подступилъ къ Старой Рязапіі, no Ингварь разбилъ варваровъ; по смерти же Глііба онъ сд дался обладателемъ всей ірязаискоіі области и съ дружипою велнкаго князя вюрично разбилъ Поіовцовъ (1219). Во время нашествія ва Россію Батыя, Иікварь иаходился въ Черііигоіііі; по удаленіи жо ДІопголовъ, возвратился въ область Рязапскую и увпдізлъ страиіную пустыню: тамъ, гд цв ли іорода и селеиія, остались кучи пепла н труповъ; собравъ іереевъ, опъ прсдалъ земл мертвыхъ и одва могъ найти ТІІЛО КИ. Юрія, которое привезъ въ Рязань, а падъ гробамн сдора Юрьевича н супруги его Евпраксіп поставилъ каненные кресты па берегу різки Осетра, гд гтоитъ вы в церковь Николая Заразскаго. У Ингцарл было два сына: Олегъ Краснвый и Ромапъ.
Инг — Инг
рилн Кіевъ. Ромаиъ прпшелъ съ воііскомъ къ Овручу и вмзсто мести заключилъ съ нимн миръ п убіздплъ великаіо князя отдать Кіевъ Ргорику; почему Ингварь п должепъ былъ удалпться пзъ иего.Ногда Игореііичи овладтзли галицкнмъ престоло.мъ, то Ипгиарь, вмТзстБ съ друіпміі киязьями, вооружился протппъ ннхъ и способствовалъ къ возведепію па галпцкое кпяженіе Даііі;іла. Въ 1214 г. Мстпславъ повгородсг.ііі оъ кпяземъ с.моленскіі.мі., выгнавъ изъ Кіева Всеволода Святославича, опять отдалъ этотъ городъ Пигварю Ярославнчу, Еоторын уступилъ его дооровольно смолеіісі;ому кпязю. — Сочпиитель п сни 0 полящ Игорев , моля русскнхъ впязеііі отіистнті. ГІоловцадіъ за поражепів Русскихъ, взываетъ къ Ингваріо кпязю луцкадіу и двумъ другилъ его братьямъ: «О вы, славнаго га зда тестокрилыіы! заградито ноле врагу стр лами острыми.» Сравменіе это діілаетъ авторъ потому, что у трехъ птицъ іесть Ерылі.евъ.
Ингверовая КПСЛОта, получается чорезъ обработывапіо бізлаго ипгвера азотпою кислотою; им етъ б лыіі ЦВІІТЪ, образуетъ съ баритомъ и извостыо растворп.мыя соли. Ингвіошеръ (Inguiomer), херусскій князь, дядя Рермана (см.), вступплъ съ пимъ въ 15 г. по Р. X. въ союзъпротипъ Римлянъ. Опъ былъ рапепъ прп иападеніи па станъ Цецііпы.. Въ сражоніи при Идиставизн, Еогда Германъ былъ раиепъ, Ингвіомеръ одииъ продводптельствовалъ Хоруекамп. Впослсдствіи въ войн-Б Гермапа съ Марбодомъ, опъ перешедъ па сторопу посдіздняго. Ивгелодъ,Инегельдъ (Карлъ), былъ въ числъ руоекихъ пословъ, закліочіівшпхъ отъ именн Олега договоріз съ іроческпмъ іі.мпораторомъ въ Константміюпол , 911 года. Ивгельберга (Ingelberga, правилыі. Ingelburgis), дочь Вольдодіара 11 короля датскаго, сочеталась бракомъ съ Фішіппомъ-АвгустОіМЪ, короломъ Фрапцузскимъ, въ 1193 г., во черезъ четырс міісяца этотъ государь развслся съ псю, и она была отослана въ Этампъ, гд обходіілпсь съ нею весьма дурио. Король между-т мъ женплся па Агпесіз и Иііііокеіітіи III, отлучпвъ короля отъ Церкви, наложилъ запрещеніо па все государство. Вольдомаръ взялъ къ соб Енгварь Ярославнчъ, князь луцкій, сьиіъ обратио дочь свою; оиа умерла 60 л тъ въ Ярослава Изяславича. 11о взятіи Кіова пъ 1202 1236 г., въ Корвё. году ші. галицкимъ Роіианомъ Мстмславичемъ, Ингельгеймъ (Ingellieim), м стечьо въ пелі;городъ этотъ, no сд лапному условію съ вели- комъ герцогств Госсопскомъ, въ Роііпскои г.н.мъ кпяземъ, былъ отдапъ Ингварю Яросла- провипціи, называемоо также Ііижпнлп, Иивичу; но черезъ п сколько временн (1204 г.) гe^6гeйлoлf,г.(^тieder•Ingelheim),дляoтлllчiяoтъ Рюрикъ и киязья чернпговскіе Ольговичи, Веропіяго Ингельгепма (Ober-Ingelheim), изnajiyuiHBb миръ, опустошіші н СОВСІІМЪ разо- ввстнаго своею старініиош прііаі чат лыіою
Инг—Инг 101 — Инг—Инг церковью п препосходнымъ вииомъ. Тутъ на- зпачптъ у Ижорцевъ тоже земля. Слово ІІпходіися дворецъ Карла Велпкаіо, стояншій на гермапландъ со вре.ченъ ПЕТРЛ Великаго пе100 мраімориыхъ и грапитііыхъ кодоипахъ, реіило въ русскій языкъ и сд лалось употреи часто с.іужііі!ШІІ! МІІСТОМЬ церковныхъ собо- бителг.Еі е кореннаго руоскаю пазваііія Ижорровъ и имперскихъ сей.иові,; до - сихъ - поръ ская з ліля (с.м.). еще уцБ.гБлп его разва.іііііы. Ингерслебенъ (Carl Heinrich Ludwig von InИнгельманъ (Georg Gabriel [ngelmann), со- gersleben), за.м чатв.іыіый прусскій государвремеипый шведскій поэтъ, род. въ 1788 ц. ствеппый человБкъ; роднлся въ 1753 г.; наход. КромБ .мелкііхъ стихотворепій, онъ издалъ: въ ваеііііоп служб до 1786 г.; съ 1793 г. былъ «Skaldeforsiik», 2 т. 1829—31; «Griffekrans jamte презндептомъ палаты воеішой и государственnagre andra skaldeforsiik», 1834; «Menniskolif- ныхъ имуществъ въ ГальберштадтБ; уничтоvels aldrar», 1838, и up. ЖІІЛЪ въ 1793 г. крБпостное сословіо въ ПомеИнгельФингенъ (Ingelfingen), городъ въ Ввр- раіііи; оргапнзовалъ управленіе Ганновера, дотембергі;, иъ Лкстсколіъ округіі, па р. Кохеріз, ставиіагося Пруссіи въ 1806 г.; йо время несъ 1,500 жит.; за.м1ічате.іеііъ хороши.мъ ви- счастіГі Ируссіи жплъ частны.мъ Ч ЛОВІІКОМЪ помъ, разі!а.іпііа5ііі за.мка Лихтенека, разру- до 1812 ГІ, когда, въ зваиіи презндента помешеннаго въКрестьянскую вомііу;оывшая рози- ранскаго правленія, ііеутояимо содиііствовалъ деиція кпязеіі гогеіі.іоэ-эриіігеискихъ; отоше.іъ ііоениымъ д-Бйствіямъ. Въ 1815 г. онъ іірнникъ Виртемоергскому королевству въ 1806 году. малъ присягу Новоіі Померанін; съ 1816 г. былъоберъ-презпдеитомьііижііе-реіінскойпроИнгешанъ (Bernhard Ingemann), датскій поэтъ віінціп, а съ 1822 г. также герцоістнъ Ю.шха, н ппсатель, род. па о. Фальстертз въ 1789 г.; Клев и Борга. Умеръ въ КёлыгБ 1831 гсъ 1822 г. былъ преподавателемъ эстетпкп въ Сороэ; выступилъ на попршце литератуИнгвгерда, шведская принцчсса; была дочь ры съ собраиіемъ стихотворепій, проіінкну- принца Гаральда н Елисаветы, дочерн велитыхъ глубокіііМЪ чувство.мъ и христіаііскн.мъ каго киязя русскаго Ярослава; вышла за.мужъ духоім . Далъе, его сочипепія: «Reiselyren», за шведскаго короля Филнппа. 1821; «Smaadigle und Reiseminder», 1832; «HoiИнгигерда, русская княгКгвя, см. Анна. messepsalraer», 1825; «De sorte Riddere», 18M; Ингландъ (Ingland), ФОХТСТВО въ шведскомъ «Waldemar og Hans Maend», 1822; писалъ мио- леп (у-Бздт;) Гётеборгв. Главпое его М-БСТО го историческихъ романовъ. Прекрасны поэ- КопгельФЪ, торговый городокъ на р къ Гётамы его: «Dronning Margrele», 1836, и «Holder ЭЛЬФІІ, прежняя розидепція норвежскихъ коDanske», 1837. ролей, съ 1,000 жит. Заміічателыіы также: Бо' Ингенгаузъ (lohann Ingenhousz), голлапдскін врачъ и ботаничебЕІй писатель, род. въ Бреди 1730 года, отпрапился въ 1767 г. въ Англію для изучепія Соттоповои методы привипанія оспьі; по реко.чендаціп Прейпгля (Pringle), онъ прививалъ оспу д-Бтямъ императрицы Маріи-Терезіи и возвратндся съ пеисіей въ Аиглію, гд-Б жнлъ блізъ Лоидопа , эапииаясь медиципою н патуралыіою исторіею. Его сочинеііія: «Experiments on vegetables», 2 т.; «New Experiments etc. 2 т.; «On the Food of Plants». Ум. въ Уіиьтштейр^в 1799 года.
гусъ,дрввняяразвалившаясяіір-Бпость, построенпая въ 1310 v.; МарстранОъ, таможпя на скалт» и укр-Біілсііііая гавань, съ 1,200 жпт., и подл крБпость Карльстенъ, съ маякомъ. Инглисъ (Sir William IngKs), роди.іся въ 1762 г.; въ 1776 г. вступилъ въ воепмую службу н отлпчился во вс хъ почти походахъ своего премснп. Опъ служилъ въ Америк , во Флапдрін (подъ начальствомъ герцога Іоркскаго) и въ Восгь-Индіи подъ начальствомъ СиръДжопа Мура. Въ сражсніи ири Альбуэр-ь, въ. Исііаніп, былъ тяжело ранснъ u отправился въ Анілію, но вскор-С воротился въ Лиссабонъ и заннмалъ та.чъ никоторое вре.ия должиость презндента военнаіо суда. Въ 1813 г. произведенъ въ генералъ-.маіоры, въ 1825 г. въ геііералъ-лейтенанты, а въ 1829 сд ланъ коркскимъ губврііаторомъ. Умсръ въ 1835 г., 73
Ингенуй (D. Laelius Ingenuus), на.м стпикъ Папноніи, одипъ изъ тридцати тііраиопъ, провозглашенпын своп.ми попскаміі императоромъ въ войиі; съ Сарматами, вторгавши.мися въ римскіе предилы. Онъ былъ разбитъ Галлісноиъ и самъ лншнлъ себя жизпи. ИнгерманландІЯ, слово, составлеппое Шведа- ЛІІТЪ. Инго или Инге (Ingo, Inge), гсрой, иіійичеми изъ «Ингеримаа», туземпаго на^ванія страІІЫ, п Land (земля) — прежнее назваиія Ижор- ское гермапское лііцо, сынъ Маны; «илъ снаской земли. Прибавляя посгБднее слово къ чала у восточныхъ Датчанъ, потомъ черезъ перво.му, Шведы не знали, что слогъ маа море отправился на востокъ (в роятно въ
Ияг —Инг
— 102 —
Инг — Инг
Ш в цію). Утв рждаютъ, будто бы no его пме- лиса. Въ воГіну за австрійско пасл дотво пмни пазыоалось гормапскоо п.іо.мя Ипгевоновъ пвратрица Марія-Терезія, освободившись отъ (см.), и отъ него іфоисходіиа с ііерііая коро- опасп йшаго враіа свовго Фридриха Велпкаго, обратила вс силы протпвъ другнхъ нелевская дпнастія Инг.іппіовъ. Инго нлі Инге (Ingo, Inge), ймя іиведскпхъ пріятелеп, Фрапцузовъ и Баваііцевъ, и въ иекоролей:—I) Инго (I), іірііиад.іожаіцій басно- продолжителыіое вре.мя заняла Ьаварію; остасіовпому періоду—сыиъ Одпна, король Ат.іан- вался только городъ Ііпголі.штадтъ съ 5,000 да, жи.іъ во II сто.гитіп. Сыномъ и ііас.ііздни- гарнизопа, который пе хот лъ покорнться ко.чъ го сагинааыііаютъ Ноорка и.іи Ніёрда.— оружію Австрійцевъ. Гопералъ Перешілау, ко2) И7іго (II) Добрый, изъ дипастіи Инглин- мапдовавшій австріпскп.мп войсками въ Баговъ, сыиъ Альрека, по емерти котораго цар- варіи, иачалъ осаду крііиости, им я 15,000 -ствовалъ ВМІІСТІІ събрато.мъАльФОмъ и уморщ- п хоты іі 700 человБкъ каиалеріп; пе смотря •ііленъ имъ; жилъ no однпмъ въ III, no другимъ на нодостатоі;ъ осадііой артпллеріп, опъ изIV, no инымъ же въ V или VI вики. — 3) Инго бралъ для аттаки Фронтъ, об|)аіцеііііый ЕЪ (III) I Стеітильсонъ, старшій сынъ Стен- Фельдкирхену п пачалъ вести подступы по киля, царстповал7> съ 1031 no 1112 годъ. — 4) об п.мъ сторона.мъ різіііі. Пврвая паралл ль Инго (IV) //, Галлярстсшонъ, племяннпкъ была открыта иа разстояиіи 200 саженей отъ предъпдуіцаго, сі>пп> Гальстена (no другимъ, прпкрытаго пути, въ 3-ю ночь осады былп поФплпппа), сначала былъ сопраиіітсле.мъ брата строены баттареп и редуты для полевыхъ оруевосго Фіілиппа, съ 1118 г. правилъ одпнъ, до дій и ііізскодькихъ мортпръ, а въ 5-ю просвоей смерти въ 1130 \\ Его первая супруга изводилась постройка поаупараллелеіі, такъ, Бригитта была пориежская принцееса, а вто- что въ 6 й депь осады можіш было отв-вчать на рая, Ульфіілі,да, дочь Гакопа Тіотскаго. Онъ ііеііріятельскіп огопь нзъ ЕрФпрсти. Городъ пе пм лъ дитеп ни отъ одноіі ш ъ своихъ жонъ силыю терп лъ отъ осаждаюіцихъ вопскъ, и таЕіімъ обраао.мъ съ нпмъ пресБкся родъ такъ, что гарннзонъ пріінуждеііъ былъ встуСтенкилей. пить въ переговоры и сдался на капитуляцію. ИНГО (Ingo), п.чя ііорвежокнхъ королеіі. — Беренклау занялъ Иіігольштадтъ, а гаріиізопъ 1) Ннго I, сыиъ іі ішслъднпкъ Гаралі.да V, отведепъ былъ пъ Страсбургъ. царствовалъ съ 1137 no 1161 г. (см. НорвегІЯ, Ингорь, см. Ингварь. лст.) — 2) Инго II, царствоиалъ съ 1206 no Инграссія (Giovanni Filippo Ingrassia), пталіян1217 г., до своеіі смсрти, въ иезпрррывпой воіі- скііі .МСДІІЦІІІІСКІП ііисатель; род. близъ Палерпв съ искателями пр стола. мо въ 1510 г.; пііоподавалъ модпцііну и аііатоИнгода (no бурятски Ингпда), р ка Иркут- мію въ Ноаполт;, потомъ былъ врачемъ въ 'ской губ., начииаотся оъ Лблопііо.мъ хреот , Палермо п протанъ снц/іліпсн/міъ Іінпокраблпзъ китаііскои гранпцы, педалоко отъ іоры томъ; ум. въ 1580 г. Оігь сдізлалъ мноіоанаЧокондо. Течетъ съ пеобыкповенного быстро- томическихъ открытііі, и и.мя его сохранилось той мпмо города Доронинска, и въ Норчпн- въ иТікоторыхъ анатомическихъ названіяхъ. сі;о>іъ у здъ, соединягь съ р. Оіюпомъ, обра- Его сочипенія: «lalrapologia» 1544; «Scholia» зуетъ р. Шилку. У всрховьовъ Иигоды берега къ неП, 1549; «De fumoribus praeler naluram» круты u жнпописны , русло сжато гора.ми; 1553; «Conslituliones etc. regii promedicatus of no соедшіеши жс сь р. Чптою, русло Ипгоды ficii» 1564; «Methodus dandi relationes pro mutiразшпряется въ увалпстыхъ берегахъ, м-Б- latis» etc. І578. стами ЛІІСИСТЫХЪ, no бо.іъе открытыхъ. Дліпіа Ингредіентъ (mgrediens); таг.ъ пазываотся Ііпгоды ОЕОЛО 600 верстъ; шпрппа и глубііна y фар.мацевтовъ воооще псякое иещество, вхоодііпакоііа съ Ононо.мъ. По різкі; есть мелп п дящее въ составъ другаго какого лпбо воіцека.меііныс кабаны. ЙІежду Ипгодою и Оііопомъ ства, пропсходящаго черозъ смпшепіо. Такъ — ц-слебпыс ключіг Дарасунскіе п друііе. говорятъ: въ то илп другое вощество идетъ Ингольштадтъ (Ingolsladt), краспвый городъ мпоіо иагредіептовъ, нлп такіе-то п такіе-то иъ Ваваріи, иа Дупа , съ 10,200 жпт. Ипголь- пнгредіеиты. пітадтъ одно пзъ сплыіо-укр-Бплеііпыхъ (пъ ИнгрИЕОТЫ, одпа пзъ отраслеіі Ижорскаго 1270 г.) мистъ, пиііетъ унішерситетъ, оспо- парода, сохранпвшая свое пазвапіе до ііастояпаііііыіі въ 1410 г. п переііесеннып въ 1800 г., щаго врелени. Ипгрпкоты съ са.мыхъ древиа врсіия, в Лапдсгугь, таі;же особып іезупт- ііпхъ премепъ, прежде нежоли Саваноты и скііі Е ллсгіумъ п академію, съ 24 патера.мп. АурямеГісеты, пасе.іял!! Вотскую пятину. ТеІІнгольштадтъ былъ пзв степъ еіцс въ IX в - порь въ большо.мъ чнслі; жпвутъ aim въ кпрхьъ, подт. пмонемъ Хрнзопоиіса іілп Аурппо шпиляхъ 'Гюріісскояъ (Мартышкііпо), Сере-
Инг — Инг
•— 103
бетско.мъ и Копорскомъ, сліідооате.іьно въ со«•Вдств съ Вотами; по даі е на востокъ и сБверъ чисю ихъ у.мепьшается. По сміішенію, въ яревпія времена, Ингровъ съ Вотами иди другимн иародами карельской отраслп, языкъ ихъ, въ разпыхъ міістахъ дово.!ыіо различенъ. Въ ближаГішемъ СОСБДСТВІІ СЪ ВОтами, онъ приближается къ вотскому, а какъ Иікорцы вообще, no древности перехода нхъ въ эти мзста, должепствоваліі рано войти въ сношенія съ Русскими, и даже, подобно Вотаіиъ, очень рано приняли отъ нихъ христіанскую в ру, то естественно, что и парТічіе ихъ вообще приняло бол е русскаго отт-Бііка іі въ него вошли многія русскія слова. По этп.мъ же причииамъ и въ oopaas ихъ быта пропзошли болъе илн менііе важныя измБнеііін. Ингрія, Ингеримаа, тупемпов названіе прострапства земли, издревле изв стнаго у Русскихъ подъ имеыемъ Ижорской земли (с.м.). Зд сь слогъ маа зпачнтъ земля. Ингулецъ (у древнихъ Acsiacus). — 1) Степиая рска Херсонской губ., вытекаетъ близъ граннцыКіевской губерніи, въ трехъ верстахъ отъ деревни Кучеревой. Отъ деревни Иваіювки,гд1і принпмаетъ р.Зелепую, до селепія Криваго-Pora она составлястъ граніщу между Херсонскою и Екатериноолавскою губерніямй и лотомъ, оросипъ часть Херсонскаго увзда, въ 16 вер. выше города Херсонн, подъ деревнею Садовоіі, впадаетъ въ р. Дн пръ. Ингулецъ отъ вершины своей до устья р. Красиой Каліенки большею частью болотистъ н заросъ камышемъ; пнже этого миста дно его песчапо, берега высоки, .м стами весьма круты и каменисты, мистами песчаны п отлоі и. Ширина этой р-вки простирается отъ %—20 саж., а глубина ея отъ 1—14 Ф. ИЗЪ притоковъ Ипгульца зам-вчательны: Высупь, Саксагапь, Желтая, Зелеиая и мн. др. — 2) Есть еще різка Ипгулецъ, пазываемая Гнилымъ, тоже въ Херсон«кой губерніи, впадаетъ въ Бугъ близъ села Новой Одессы. ИнгуЛЪ, степная рБка Херсонской губерніи, начипается блнзъ границы Кіевскон губерніи, и впадаетъ въ р. Бугъ, съ ЛІІВОЙ стороны. На верховьяхъ Ингула стоитъ Елисаветградъ; у устья Николаевъ; между этими двумя городами плаваютъ небольшія суда, но судоходство затрудняется высокпми н крутымп берегами, по которымъ не вездт; возможпо тяпуть бечевою. Изъ р ьъ, впадающпхъ въ Ингулъ, замичательна Громоклей. Ингульскій УВЗДЪ; существовалъ до 1784 г. и входилъ въ составъ Новороссійской губерніи, переи.менованной потомъ въ Еиатериио-
Инг — Инд
славспое нам стннчество; затімалыіространотво между Ипгуло.иъ и Иигульце. іЪі примыкая къ Елпсаветградскому, а на ю. къ Херсоііско.му у-Взду. Земли въ немъ было до 360,000 д., а жителей только 2,045 чел. Миото для города было назиачеію въ 107 вер. отъ тогдашняго гуо. гор. Кременчуга. Теперь этотъ уізздъ заключается въ предтзлахъ Елисаветградскаго в Херсонскаго уъздовъ. Ингуръ, ръка въ Заг.авказскомъ кра-Б, оорта зуется въ Сванетіи иэъ потоковъ Каві;азскаго хребта, изъ которыхъ гмавп іішіе текутъ съ Эльбруса ііли Шата и Пасимта. Близъ грапицы Мітіреліп, Ингурь входитъ въ чрезвычайно стисненное граиитпое ущелье, по которому проходитъ до села Джаваръ (20 в.), съ шумомъ, въ порожпсто.мъ руел . Отъ Джаваръ Ипгуръ течетъ въ постепегиіо расііпіряющенея оврагіз, а отъ сел. Лія — равшнюю; потолпі, образовавъ множество мелеіі и острововъ, впадаетъ въ Чсриое моро двумя рукавами : изъ нихъ южныіі впадаетъ у кр. Анаклія, a сізверпый, соединяется съ р. Иссоретъ. Ио Иніуру идетъ граііпца между Абхазіейи Miniгреліей. Опъ вовсо иесудоходепъ. Вода въ Мпгур-в са.мая здоровая изъ вс-Вхъ р з к ъ Мпнгреліи. ИндальсэльФЪ (Indalself), р ка въ Сиверной Швеціи; прп началт; называется «Нагунда» и образуетъ иізсколько водопадовъ (въ2 40 фут. при Эдс , другоіі большой при Утаііеді;); іірипимаегь рики Лопіо, Гарко, Амро, п др.; образуетъ озеро Сторшё, потомъ стаиовіітся судоходною и впадаетъ въ Ботннческій заливъ. .Индейка (Meleagris, Linn.), родъ птицъ, изъ отряда курипыхъ; легко отлнчается голою и бородавчатою кожею, покрывающею пхъ голову и верхнюю часть шеи, мясистымй наростами подъ горломъ и на лбу и осьмпадцатиперпымъ хвосто.мъ, способиымъ подыматься и распускаться вііеромъ. ІІервопачальноо ихъ отечество Америка; въ Нспапію ОНІІ былп привезены въ 1552 г., пото.мъ разведепы въ Англін и явились во Фраіщіи въ 1570 г.; теперь индіійки сдіілались самы.мн обыкновенными птица.ми пашпхъ ІІТІІЧІІИКОВЪ. Въ дикомъ состоянін извзстиы дв породы: 1) Индейпа павлнноииднап (М. ocellata, Cuv.), недавио ііаГідеііпаяог.оло Гомдурасг.аго заліиіа, ЦВІІТОМЪ ярко зелепая съ бропзовы.мъ отливомъ; сппна золосипня; голова красная; хвостопыя перья украшепы золотисто-голубыліи кружкамц.. — 2) Обшсповсннол ипденка (М. Gallo-pavo, Linn.), похожа па предъдуіцую, но цв-Бтомъ т е и и х е ; водится въ Аяіорііііі; око.іо
Инд—Инд
-
104
Огайо, МНССІІСИППИ и Миссури, въ ооширныхъ до.шнахъ. Нравы ихъ и образъ жизни чрезвычаііно пнтересны. — До.машнія индъйки ростомъ меиііе дпкихъ. йндепендеяты (отъ independens, незавпсимыйЗ. Подъ этимъ имене.мъ ПЗВ-БСТНЫ сектанты, явішшіося въ Анг.ііи и Го.і.іаидіи въ иачалъ XVI в-ска, которые въ д-влахъ в ры не хоT-BJII ПОДЧПНИТЬСЯ нпкакому церковному авторитету. Въ г.іавиыхъ иунктахъ своего ученія индепеиденты сходятся со строгшш Ка.іьвинистами. Впродолжеиіе междоусоопыхъ воннъ въ Апгдіи, ипдепенденты чрезвычайно уси.іились, пото.му что всъ секты, ОТДІІЛІВШІЯСЯ отъ Аиглійской Церквп, соединплись съ ними. Индепендентнзмъ не распространялся далъе АПГЛІІІ, ея колоній и Соединениыхъ Штатовъ. Въ XVI стол т ш HSKTO Марсель намтзревался ввести его между французскими протестаитам и , но соооры : Рошельскіи, составпвшійся подъ предс дательствомъ Белы, и Шарантонскій, бывшій въ 1644 г., рііиіительно возстали противъ такого пововведеііія. ИндерскІЯ горы; главпый узелъ ихъ находится иа ливомъ берегу Урала, у кр постн Ицдерской. Они тянутся съ одной стороны въ Кирпізъ-Кайсацкую степь, подвидомственную оренбургскому иачальству, а съ другой въ Астрахапскую гуо., гд сливаются съ РынъПесками. '
ИндерСЕОв озеро; находится въ Киргнзъ-Кайсацкой степи, подв до.мственной оренбургскому начальству и лсжитъ на л вой сторон Урала, въ 397 вер. къ ю. отъ Уральска, блнзъ кр пости, получившей отъ него названіе Индерскон (тоже Кошъ-Уральская). Окружность озера простпрается до 40 вер. Дно его покрыто толстымъ солянымъ слоемъ. М-встами на поперхности еіо лежитъ заматерфвшая соль подооно льду, такъ, что по ней можно даже ходить. Оно служитъ нзобильнымъ источникомъ, гд не ТОЛЬЕО Кнргизы, но и Уральскі жяшя берутъ соль. Лучшая соль садится на верху, въ вид маленькихъ кристалловъ, легко разсыпающихся. На ві;усъ опа горьковата. Въ горахъ, облегающихъ озеро, есть миогіе провалы и пещеры. Положеніе ихъ заставило Палласа думать, что озеро лежнтъ въ уровень съ поверхиостью Урала, но теперь найдено, что оно 15 саж. ниже Урала.
Инд — Инд
Оба эти заіімища на сТзвср озера взаимна соединяются. Индеръ зани.чаетъ пространства 15 квадратиыхъ верстъ, а въ окружности и.ч-Бетъ 17 вер. 38 саж. Длина его съ с-Бв ра на югъ 5 верс.; ширина съ запада на востокъ отъ 3-хъ до 4-хъ вере. Дно песчаное и частію илоиатое, съ прим сью чернозома. Берега низменны , болотпсп.і и покрыты ка.мышомъ, исключая ссвернаго , который и сколько возвышепъ и населенъ. Глубпна отъ 3-хъ до fij-^ аршинъ. Оно прііпимаотъ въ себя р чку Баганъ. Индетерминизмъ (indeterminismus), ФІІЛОСОФское ученіе, которое утверждаетъ , что дила человъческой волп не опредтзлнются пли ие обусловливаются никакими причинами и побуждеиія.ми; что напротивъ челов къ безъ причины , даже не с.мотря на противоположное ей, могъ бы желать и противпаіо тому, чего оиъ д-Биствительно желаетъ. Противоположность этому ученію есть детерлтппзліъ. . Индпвидууиъ (mdividuum), отд льное существо, недБлимое, оргашічески соединенное ц лое. Ипдивидуаяьиоеть, особность или собственііость одного изві;стнаго пндивидуума. Индивидуальнып, въ противоположность об* ще.му или генерическо.му, свойственный одноіиу отд льно.му существу. Ипдивидуалпзація, представленіе поиятія черезъотд льныя существа, въ которыхъ находятся признаки понятія и жоторыя всв вм ст исчерпываютъ содержаніе понятія.
Индигенатъ, совокупность правъ, которыми пользуютсямізстиыежителикакой нпбудьстраНЫ предпочтительно передъ иноземца.ми. Въ н-Бкоторыхъ государствахъ индигенатъ опред ленъ особыми постановленіяяіи; онъ пріобрБтается или рожденіе.мъ или прийятіемъвъ число подданныхъ государства.Удревнихъ иидигенами назывались природные жнтели страны. Въ ПольшБ подъ этимъ словомъ разум-влн привиллегію, сравнивавшую чужестраннагв дворянина съ польскимъ. Виачал^Б каждый иностраниый дворянинъ полі.зовался в с и и и дворянскими преи.муществами; родственнияи короля СтеФана первые должны быіи присягать республнк и съ этого времени начались индигенаты, т. е. принятіе ииостраннаго дворянина въ общество польскихъ дворяаъ. Одинъ только сеймъ могъ разр шить атоть Индеръ, озеро Томской губ., лежигь въ с - пріемъ и р шепіе записывалось въ конституверо • западной части Колыванскаго округа; ц і я х ъ и публнковалось для того, чтобы ініостраокружеио, за исключеніемъ сиверпой сторо- нецъ простаго званія не могъ выдать себя двопы, займищами, изъ которыхъ западное на- ряниномъ. Co временъ Іоаниа Кази.міра онъ зывается Арамовскимъ (имііетъ длииы 20, a долженъ былъ представить свою родословную. ширины 5 верстъ), а восточиое Индерскимъ. Получнвшій индигенатъ илп виовь возведен-
\ Инд - Инд
- 105 —
ныіі въ дворянствододж ііъбылъпрпсягать въ прнсутствііі каііц.іера на візрность республікъ и королю. Чацкій полагаетъ число всвхъ і ш д ш ' е І і а ' г о в ъ : І І 3 1 ! ' , І С Т Н Ь І Х Ъ съ давнихъ временъ, до 355. Иядигетъ; такъ называли древніе своихъ героепъ и полубоговъ. Въ Римт; индигета.мп считались: Фавиъ, Веста,Эней, Ромулъ(Квіірннъ); Дидона и.мізла то же са.мое паиліеііоваіііе въ Кар агеігс, а Мпнерва въ А инахъ; по славНБГІШІІІ пзъ чпсда ЬСІІХЪ боговъ-индигетовъ, былъ Геркулесъ. Греція, Италія, Галлія, ГІспанія, Африка, Лиоія, Египетъ п Фиішкія воздшилп ому хра.мы.
Иадигирка иди Западная Колыма, р-вка въ якутской оГмасти, происшедшая отъ соедішеиія різчекъ Омокопа и Купдусуня, выб гающііхъ изъ т-Бхъ же отроговъ, которыхъ продолженіе ііазкапо Веріхоянски.мъ хребто.чъ. Течетъ около 1,400 вер. извилисто на с.-в. и с. и впадастъ ІІЪ Ледовитое море четырь.мя устья.мп. Въ Ипдпгирк-Б водятся стердядн, нали.мы п пр. На правомъ берегу р'Бки стоитъ уиразднениыи гор. Зашпверскъ. Изъ інножества рвкъ, впадающпхъ въ Индигирку, за.м-Бчателыі е друіпхъ р. Уяндииа. Индиго (въ аптекахъ pigmentum indicum) ; такъ называется красилыіоо вещество сиияго цввта, нзвдекаемое, посредствомъ брожоиія, нзъ листьевъ растепія ііпдііго красплыіаіо (Indigofera lincloria L.), которое, самородно растетъ въ Остъ-Индіп, особеппо въ провиицін Гузуратъ, но разводится также въ Мекспк и Вестъ-Индіи. Иидиго добывается сліідуюіцимъ образомъ: во время цв тснія ср зываютъ съ растенія днстья, наполияютъ ими чаігь до 5<J, наливаюгъ воды около одмого оуга выше дистьевъ, которые удержпваютсяподъводоюпосредствомъ наложешіаго иа нихъ гнёта. При ироженіи, скоро пото.мъ сдТ)Дуюіцемъ, разииваются углекисдыГі и водородный газы, и на повсріиости пожелтВишей воды ооразуется пііиа, отливающаяся ФІолетовымъ цв-Бтомъ. По окончапіи этого процесса, пожелтившуіс жидкость выпускаютъ въ другой подставлениый чанъ, въ которо.мъ ее м шаютъ весіами, чтобы вс частн ея привестп въ соприкосповеіііе съ воздухомъ, чрезъ чтб образуется посі сипій осадокъ. Иногда для этой ц ъ ш прибавляютъ в сколько известковой воды, причемъ нзвестковая земля соединяется съ синииъ веществомъ и образуетъ нсрастворимып осадокъ. Посл того всю воду спускають, переносятъ сииііі осадокъ (индніо) нац-вдилку, проиываюгь какъ можно чище, сушатъ, кладутъ въ иеиольшіс, четвероуголыіые, снабжсішые полотня-
Инд — Инд "
пымъ дномъ, деревяииые яіцпки, п, повиснвиіи ихъ въ т іиі, просушиваютъ окопчательно. Инднго перваго сорта добывается въ Америкі;, въ области Гвати.мала, пзъ растенія «Indi gofera argenlea, за ніі.мъ сліздуетъ остъ-индское (беигальское) пндиго, полу чаемое изъ «In digofera lincloria» и «Nerium tinclorium L». и накопецъ луизіанспое. Кро.м-Б озпачеіімыхъ растенііі пзъ породы Indigofera, изнлекаютъ еще шідиго пзъ «Indigofera Anil,-disperma,—hirsula, pseudotincloria», также изъ Козлятііика (Galega lincloria, L.), л изъ другихъ растепіГі, не принадлежаіцмхъ даже къ семеііству Боиовыхъ, и.менпо нзъ «Nerium linctorium», L. (Wrighlia lin cloria. Roll). .Дал-се изъ «.Mardsonica lincloria n Asclepias lingens» (вс три принадложатъ къ семейству кутровыхь (Аросіпеае), также въ небольшо.мъ количеств-Б пзъ Красіілыюіі Вайды (Isalis lincloria), растепія, прпиадлежаіцаіо къ семейству КрестоцвВтиыхъ. Ипдиго, паходяіцееся въ торговлБ, есть вии;ествосухое,легкорастираемое, темііосіінніо цвита, переходящаіо въ ФІолетовыіі п друііс ОТТІІПКН. Торгсвое ипднго содержнтъ въ себіі прп.ч сьдругихъ частеіі нли са.маго растенія, какъ иапр. индиговын клеіі, краспое, буроеііндііго и т. д., или совсіі.чъ посгоропнія вещества, какъ то: нзвость, иесокъ, кіірпнчную пыль, крах.малъ и т. д.; оно не и. гБетъ нм запаха, нн вкуса; тяжелБе воды, уд:Блыіыіі в съ его по Кру.му В : 3, 35; подогрізвае.мос въ платііповомъ сосуд , па отгірытомш воздухи, ОТДБЛЯСТЪ мурпуровыс пары; при высшей степеші жара плавится, кипитъ, воепламеияется и сгараетъ съ сильпы.мъ пламонемъ, оставляя посл собя уіоль. Чпстое индчіо прниадлежитъ і;ъ совсршепно неитральнымъ т ла.мъ; оно не протііиод йствуетъ ии щолочпы.мъ, ни кислотнымъ образомъ; Вруиятелли н Дёбереііперъ почигаетъ его за родъ растителыіаго мсталла. Опо но растворяется ни въ под , пи въ эаир , ни въ э прныхъ маслахъ, ни въ разведенныхъ кисютахъ, нн въ щелочпыіъ жидкостяхъ; въ кипяіцемъ же алкогол растворяетсн пеммого, u no слова.мъ Шеврёля даетъ темносиііій 4Biin>; въ дымящеіісн с рной кислот-Б ово растворимо и образуетъ съ ною двт; особеііныя кислоты: ипдиговосннюю сБрную и с рнистую, которыя съ основаніями составляютъ особепныя соедииепія — иидиго-сипія с-Бриыя и с рішсто-кислыя соли. Оп> насыщеііія сізрііокислаіо индиговаіо раствора угіекнслою известью пли поташоиъ, образуется голубой или индиговый кармннъ, пазываемый индиговымъ пурпуроиъ и цсрулиыомъ, a no прекращеніи дізйствія на индиго сБрноіі вислоты, образуется
Инд — Инд
— ] 6
—
Инд — Инд
другое, особенное веіцество — Феницинъ, от- пли Діонисіевымъ кругомъ илп Великнмъ Мнкрытый Крумомъ. Берзеліусъ нашелъ многія диктіономъ. Исчисленіе ВСБХЪ пасхалыіыхъ опредіиенныя из.м неііія индпго отъ д иствія пр дметовъ зависитъ отъ солнечнаіо и лунна пего сБрной и с рнистон ЕИСЛОТЪ, какъ иаго круговъ, нзъкоторыхъ первый состоитъ то: вириднковой, пурпурииовой, Фхавиновой, нзъ 28, второй изъ Юл тъ. Очевидно, что пофудьвиновой, руФиновой и Феішциноііои (соб- рядокъ вс хъ пасхальныхъ статеи по истечественио такъ-называемый индиговый пурпуръ) ніи 2 8 X 1 9 = 5 3 2 лі гь возвращается прежній, с рныхъ кислотъ. Обыкновенно соедиыяютъ такъ, что пасхальпыя таблицы, составленныя индиго съ изв стными вещества.ми, поглоща- на 532 года, остаются сов ршеііно нензмЪнющими у него кисіородъ: съ растителыіыми нымп и по истеченіи этого времени. Начало вещества.ми , ііачипающіімп приходить въ ііндііктіона счита тся съ сотвор иія міра ; погііилост[іое броженіе, ІІ.ІИ съ металлическими это.му, если къ даино.чу году пашего лътосчіісолями, находящнмися на низшей степоіш о- слііиія прндать 5508 (чпсло л з т ъ отъ сотвокислеиія, или съ квасцами. Такпмъ образомъ репія міра до Р. X.) и сумму разд лить на обыкповспное и растворенное ипдиго превра- 532, то въ частномъ чпсл получится чищается въ зеленую С.МІІСЬ, послі; чого окра- сло протекшихъ индиктіоновъ, а въ остатшенныя имъ матеріи, подверженпыя иліяпію %ъ число л тъ текущаго пасхалыіаго крувоздуха, поглоіцаютъ изъ негокислородъ и че- га. Таки.мъ образо.мъ иайдется , что 1847 резъ то принимаютъ прочиый синіи цв тъ. годъ есть 439-іі годъ четырнадцатаго ннПо нов йше.чу разложенію Дюма, первона1847 + 5508 438 =13-1 . чальныя составішш частіі индиго суть: С " , диктіопа, потому что—і 532 ^532 Н ^ оа^ ^ м и : 73,567 углерода, 3,753 водороИндиктъ, пятнадцатилізтній періодъ вр меда, 10,649 азота и 12,031 кислорода. Индигони. Первоначальный римскій индпктъ былъ уеый клей воіцество, содержащее ипдиго, постаііовлепъ римскіімъ іімператоро.чъ Авгусхожее иа растителыіый кл й, но отличающетомъ,которыпподожіілъсобиратьдаііь съ нокоеся отъ иего своею растворимостію въ вод ; ренныхъ пародовт» въсліідующемъ порядкіз:въ оно подобпо жолтому или желтобурому, блестяпервое пятилізтіе бралъ мтздь п жел зо, во втощему лаку; вкусъ его сходеиъ со вкусомъ бульрое — соребро, въ третьо — золото; по про«на; растворя тся въ вод-Б; легко соединяется, шествіи трехъ такпхъ періодовъ , называвкакъ съ кислотами, такъ и щелочами; при пешихся люстрами , наступалъ повый индиктъ регонк-Б дастъ пригор-илое масло бураіо цв и снова повторялся тотъ ж порядокъ въ сбота, н воду, сильно паіііітапную амміакомъ. — р-Б дани. — Другоіі индпктъ , пасхальныіі, Красііое ипдпго. Оно представляетъ черповато-бурый порошокъ; отъ быстраго нагрізванія употребляемый въ нашемъ церковіюіиъ счипдавптся, дымптся, воспламеплется, сгараетъ сдепіи, устаповленъ на Никейскомъ собор въ съ св тлымъ п.іа>іенемъ и копотью; въ вод , память побізды , одержаііпой Константиномъ Велиыімъ надъ гонптелемъ Церкви Максенвъ разиедеііныхъ.кислотахъ п 'Вдкомъ поташ не растпоряется,ііораствори-мо в ъ э ирі; и (ме- тіемъ. Начадо нашего иіідикта полагается съ н-во) въ алкогол ; разжпжениый растворі, от- 313 г. Для опред лепія индикта есть три споличается пріятно-і;расііымъ, а насыщеипый соба: а) вычесть изъ даинаго года 312 и разгустымъ темнокраспымъ цв-Бтомъ. По раздо- пость раздЪлить на 15; остатокъ посли раздижепію Шеврімя, по 100 частяхъ продажпаго ленія на 15 покажетъ иско. іый ипдиктъ дангватнмальеиаго инднго содержится только око- наго года: таііимъ образомъ наГідется, что 1846 ло 45 частей чистаго: ианболыиій жеостатокъ г. есть четвертый годъ инднкта , пото.му что , образуютъ: смолистое зеленое инднго (по Бер- 1846 — 312 даетъ въ остаткъ число 4. — 6) зеліусу бурое), смолистая красная матерія — 15 красчое ипдиго, желтое вытяжное вещество, Къ данпому году придать число 3 п сумму камедь, кдейкое вещество, безцв тно индиго, раздилпть на 15; остатокъ покажетъ индиктъ; поташиыя и известковыя соли, жсл зная оесди остатокъ будетъ 0, то ипдиктъ будетъ 15. кись, іминпстая н кремнистая зсмлп. Накоиецъ в) если къ данииму году придать 5508 (т. е. годъ Р. X.) и су.м.му разд лить на ИНДИГОЛНТЪ, мннералъ , встр-Вчающійся иа 15, тогда даииоо число покажетъ число нндикостров Утое; это аппритъ ипдиговаго цвита товыхъ обращеній, истекшихъ отъ сотворе(см. Шерлъ). нія міра, а остатокъ дастъ нско.мый индпктъ ИНДИКТІОНЪ; такъ называется 532-хъ-л'Бтній 1846+5508 4 данііаго года, напр.. =490-| , т. . періодъ пашего церковнаго или пасхальиаго 15 15 счнсленія, ііначе называемый Пасхалыіьшъ въ 1846 году былъ четвертыи индиктъ въ
Инд-Инд
-
107
491-мъ ІШДІІКТОІІОМЪ круг-Б отъ сотв. міра По второлу епособу, какъ сказано, къ дапііому году нужио гіріиожііть 3 п пр. Этн 3 есть число нидикта въ годъ Р. X., потому что 5508 3 =367-] •. Въ СгБдованной Псадтири подъ 25 чисіомъ декабря означепо, что Іисусъ Хрпстосъ родцлся десптаго индикта, но это потому, что тамъ отъ сотворенія міра до Р. X полагается 5500 лить, a по 5508, какъ прішято въ ІІравославнои Церьвп. ИНДИТІЯ (отъ греч. слоиа і д іб ) , ворхняя, сві глая и велііколъиная одежда , въ которую облачается престолъ поверхъ срачицы. Ипдитія напомиыаетъ памъ о ризахъ Спасителя, которыя блистали во время преображопія Его на авор-с и показуетъ славу, окружающую престолъ Царя Небеснаго. ИндиФФерентпзмъ (indifTerenlismus), есть там і і ооразъ мыслей , no которому челов къ считаетъ совершенпо неважнымъ д ломъ — такъ иліі пначе жииетъ онъ или вЪруетъ. Въ душ , вполніі образованпой и боіобоязненной инднФФерентизмъ не ^южетъ пмтпъ м ста, пото.му что религія есть д ло истинію Ьож ственное, гдъ холодность, равнодушіо u безразличіе есть тягчаГішая вина. Невозможно быть спокоішымъ, ие имия ипкакого опродъленнаго убізжденія тамъ , гд-Б дізло касается будущеіі судьбы пашей, вичной погибели или віічнаго спасопія, уже по тому само.му, что мы прпзваны, по само.му существу своему, въ союзъ съ Богомъ іі обязаны дорожить религіозпыми убііжденіяміі и знать роліиію въ ся ИСТІІІІІІОМЪ ішдт;; инач какой жо будетъ союзъ между иами н Бого.мъ , когда мы не зпаемъ п не буде.мъ стараться знать, что сд-Блала для на^ъ безконечпая благость Ьожія и чтб должны дилать мы, чтобы угодить Богу? ИндиФФервнтизмъ бываотъ политическіп, ФИЛОСОФСКІЙ u моралыіый. Ивдіана (Indiana), одипъ нзъ Соединонныхъ Штатовъ С верной А.м рикп, лежащіи-между штатамц Илііпойсомъ, ОгаГю н К нтуки. Пространство его 1,705 кв. миль, жит лоіі 350,000 душъ. Производитъ піііепіщу, табакъ, рисъ н проч.; главный городъ Индіанополь (см.). Этотъ штатъ разд ляется па 64 шейра. Въ 1690 г. Французы первые изъ Европ йц въ здъсь поселплись. Индіана досталась потомъ во власть Англичанъ, отъ иихъ же въ 1783 г. въ составъ Соедипенііыхъ Штатовъ, а въ 1816 году образовала отдтиьный штатъ. Есть также каіітонъ н м-встечко Индіана въ Пенсильваяіи и р ка въ штат-в Огайо.
-
Инд - Инд
ИндІаНЕТЪ, прозрачныГі буроватаго цвгта минералъ, встр чаюіційся въ Остъ-Индіи; опъ чертитъ стекло; не плавится; состоитъ изъ 4 ч. кре.мнезема, 3,5 глипозе.ма, 1,5 изввсти и небольшаго количества жел за; встр чается большею частью вросшимъ въ Фельдшпат . Уд. висъ его = 3. Индіанополь [Indianopolis), гіавный городъ въ Индіан-Б, въ одномъ изъ Съввро-Америкаііскихъ Соодиііешіыхъ Штатовъ, на Б лой р къ (White river), съ 5,000 жителямп. Индійская литература; — і ) ВС письменныя произпедепія па разныхъ іиідійскііхъ языкахъ (см.) н вособснпости — 2) проіізвед нія Ипдусовъ, писаііііыя па санскрнтскомъ ЯЗЫКІІ
(CM. Санскритскій языкъ). Индійская религія. ІІорвооытпая релпгія Ипдусовъ осповаііа па собраппыхъ въ разныя времепа, ввроятно частью уже существовавшихъ за 1400 л. до Р. X. свящснпыхъ писаніяхъ, четырехъ Ведъ, гд въ гимнахъ и поученіяхъ содержатся зав тъ в ры и жизни. Безъ сомп п і я , эта релиіія произошла отъ первопачальнаго верхпеазійскаго солнцепоклонпнчества , въ осиованіи котораго лежалъ простой мопо епзмъ, ооожапшіГі вВчііаго Браму, корепное существо, отъ котораго пропзошелъ Бра.ма, создавшій міръ. На с в.-зап. Индіи, гд-Б нвФтяные ключм у Каспійскаго морн показываютъ силу огня, оъ раііііпхъ поръ поклоііялікмі огню подъ именомъ Шивы и мрипо сили чоловъческія жертвы; напротивъ въ нпзовиз, гдтз важііізйиіую роль иіраетъ вода, предметомъ обожанія былъ всепропицающій Віііииу съ его симііолическп.мъ лотосомъ. Ути 3 Фор.мы, переміяііавшпсь іиеждусобою различнымъобразомъ, составили одпо ц лое, KOTOJJOO является разпообразно раздроблвниымъ въсвктахъ. В ды учатъ объ едииомъ, невидимомъ, безпрсд лыіомъ, несравиимо высоко.мъ божествз, всев дущемъ въ міръ^ no всегда прввыше міра. Ио ихъ учвиію, міръ произошелъ, когда Брама посмотріілъ са.мъ на собя въ зеркало маін (пріізрачностіі віпиипяго міра) посредствомъ своего творчоскаго слова. Частью воду (Впіииу), частью огоііь(Шиву) они принимаютъ за ііерпобытное веіцоство, частью прнблнжаются къ мысли о тішреіііи пзъ пичего. Богъ есть душа міра, пзъ которой вышли чистые духи (деветы), и паденіо этихъ духовъобусловило впервые пеобходимость матеріялыіаго міра, гд онн должпы очпщаться въ образ-в челоі)1>ковъ. С.уіцествопаіііо ость иаказапіе, сморть — соодимвніе съ богомъ, благочестіе — восхождепіо въ бога; покаяніо и неутомпмое гірилежаіііо въ созерцаійи способствуютъ та-
Инд — Инд
-
108
кому возхождеиіго. Существо ті;мъ хуже, ч мъ дальше стоитъ въ истеченіяхъ пэт. божества. Такнмъ образо.мъ ухудшенію и п о р ч * не было бы конца, ес.ш бы богъ не подожіиъ пред^Бда и не открылъ себя на зем.гв, чтобы оо.іегчить избавдеиіе ученіемъ и законо.мъ. Сюда относптся учепі о всеуудшііхъ н худшпхъ періодахъ міра, о четырехъ ковчегахъ и душепересел ніи, по которому душіі до.іжпы переходить ВСБ с т е п е т і тБ.іесной жизни, іюна очпстятся. Промежуточиыя м ста суть рай Индры и адъ. Отъ тогото взя.іось сострадапіе ко всіз.мъ тваря.мъ. Таково ученіе Ведъ. 18 Пуранъ заключаютъ въ себ-в ми ологію, какъ обработалъ ее пародъ; дал е образовались поэтическія пронзведенія, особдиво эпическія. Мноіобожіе взяло верхъ: Нндусы им ютъ 333 милліоій боговъ. Свойства бож ства сталц считаться за личныя ого нзліяиія, всякая дБятелыіость прпроды получила своего управляющаго бога; г рои, мудрецы тодпою взлетБли на пебо; явились среднія божества, изъ прежней рциволнки произошли свящепным животныя и растенія. Трн высшіе боіа (Бра.ма, Вишну, Шпва) состапляютъ тріедіиіаіо Трпмурти: первый творецъ (сила, соліце), второіі разрушитель (справедлпвость, огонь), третій хранитель (йудрость, вода). Віішпу принадл житъ символъ лингама (Фаллуса), какъ рожденія конечныхъ вещей. Онъ открылъ себя въ девятн воплощеніяхъ (аватарахъ), какъ богъ и герой, дал^Бе какъ Кришна, наконецъ какъ Гіудда, и въ д сятый разъ воплотптся передъ концомъ времоиъ. За Трнмуртн сл дуютъ низшіе боги, вопервыхъ осе.мь покровителей міра (Вазуа, Віішну): Иидра небо, Агпн огопь, Джама царь пр нсподней, Сурія солпце, Варопъ, океанъ, Павана віБтеръ, Кувера богатство, Сома м сяцъ. Дал е, еще НИЗІІІІЯ бож ства: Ганеса мудрость, Картикеія божественный герой, Дарма справедічвость, Брагрити, Катура н т. д., откуда берутся эмаиаціи все пнж н ниже, 7 •риши, 10 брамадикъ, суры, довы, асуры, данавы, датін, адитіи, рудры, каптарвы, абсарвы, якши, брамші u .чп. др., герон, мудрецы, аигелы, демоны, ІШИФЫ всБхъ стііхіи и т. д. съ разиыми символическими значеніямн; наконецъ еще олицетворенія отвлочеиныхъ понятін, такъ, что сбивчивое множество боговъ перепутывается ва> ужасиое идолопоклонство. Самыя древнія правпла богослуженія заключаются въ законахъ Меиу, которые въ 12-ти книгахъ содержатъ ПСБ религіозпыя и гражданскія постановленія, составлеаныя сооствеино для утвержденія могущества бра.миновъ , и окончеииыя. конечно, в ковъ за пять до Р. X.,
но поздіпзіішія Ведъ. Впрочемъ ныи уц л ла толькопестрая безсмысленпая куча медочныхъ цер .моній и правплъ поведенія. Сюда принадлежатъ молитвы,окропленія ііо.мовеиія, особ.іиво водами Ганга, различныя жертвы для очиіценія прн похоронахъ п при ВСБХЪ случаяхъ ежедііевноіі жизпи, чтеніе шастръ, процессііі, о.мовеиье и умащеиіе Еумировъ,пімиг,римство, жестокія покаяпія. Кающіеся (іекп) суть отшельникн разныхъ степепеіі, у которыхъ все показываетъ нищету п ліішепіе. Покаятедьными полвигаміі оии устрапяютъ грБхи и вынуждаютъ у боговъ все, чего желаютъ. Храмовое служеніе бра.мпны присвоили своимъ классамъ, которымъ за то приносятся богатые дары. По стран-Б ходятъ Факпры, родъ miщнхъ .моиаховъ. Сверхъ того, есть Фокуспики и коддуііы разнаго сорта. Свяіцеішы также особы—баядеры,таііцовщііцы, являющіяся на вс хъ празднествахъ'. Религіозный обычай сожженія вдовъ употребляется только у послидователеи Вишну. Едва сохраниліісь с.гВды высокой .моралп Ведъ, поставляющейвышевіі шнихъ д йствій бдаіотворпте.іьность, правосудіе, ц ломудріе, покориость, терп-Биіе и честность. Обожаются семь ръкъ, изъ которыхъ главная Гангъ; свящепны.чи животными считаются: корова, обезьяна, слонъ, лебсдь, орелъ , зм я и многія насБко.мбія; изъ растеній предметами поклоненія служатъ лотосъ, бапьянъ, манго. Храмы или пагоды, по одно.му почти во всякомъ седеніи, суть колоссальныя пирампды или обелиски съ великолъпными колоннами, художественными украшепіями, исполненныя непомтзрпои роскоши и превозходящія громадностью объема зданія Запада. При нихъ живутъ верховпые бра.мииы съ своими подчииенными. См. Сочиненія: Шлегеля (1808), Гёрреса (1810), Канне (1813), Мкшера (1822), Лпі;етіиь-дю-ІІерроііа (1823), Франка (1826),Кеннеди (1831), Кольмена (1832), Беоншерны (1843), БюрнуФа: «Introduction a I'histoire du buddhaisme indien* (1845), n ,др. Индійская сталь, CM. Вуцъ. ИндійсЕая Фига илп Индіиспая смоковпнца, Опунція (Cactus opunlia. L. Ficus indica, Dec. i: такъ наэывается дер во, совершенпо отличное отъ
обЫЕНОвепцой
ФИГИ
ИДІІ СМОКОГ.ИИЦЫ, И
ііринадлежащве къ се.чейству кактусовыхъ (Cacteae DC.).- Опа первоначалыю вывезена изъ Южной Америки, но теперь сов ршенно усвоилась во вс хъ частяхъ южной Европы и растетъ тамъ самородио; такъ напр. въ Сицнліи она растетъ на разсБлннахъ лавы, на самой твердой и безплодной почв , которую она мало-по-маду удобряетъ до того, что на ней
Инд — Инд
-
109
могутъ рости н другія растенія. Кроміз того Сиціиійцы разводятъ ее преимущественно дія заборопъ, сосгавляющнхъ живую изгородь. Стебель ея состоитъ пзъ овальпыхъ, п.юскихъ, ТІІСНЫХЪ кол іщевъ, выходящихъ одпо изъ другаго; цвізтъ желтоватыГі. ГІлоды ея, полрытые небольшпми шипамп, ИЗВІІСТНЫ ПОДЪ имеиемъ индінскихъ смоквъ; они составляютъ п])іятііую, кисловатую и прохладительиую пищу. Заміічателыю, что у тъхъ, кто поІІСТЪ этихъ плодовъ, ыоча окрашивается въ красиыіі цвътъ. На этихъ то деревьяхъ въ Южной Америк разводятъ осооенный родъ нас комыхъ, изъ которыхъ добываотся кош нильная Ераска. Индійская Церковь. Въ Иидіи христіанство было утверждено св. омою и св. Вар оломеемъ, какъ свидтзтельствуютъ объ это.мъ церковиые псторики иервыхъ в'Бковъ, и съ т-ьхъ поръ до пастоящаго времепи оио пикогда не переставало ЗДІІСЬ существовать, хотя въ самыхъ тізсныхъ границахъ, и.моппо па олішмъ только берегу Малабара. Въ V вііктз Носторіапе отправляли сюда своихъ миссіонеровъ , которые впрочемъ не имили большаго успііха въ распростраиеіііи своихъ заблуждоиій. Въ иачал Y1II стол тія Индійская Церковь подворглась сильнымъ пападеніямъ со стороны маі ометапства, которое, утвердіівшись въ Ііерсіи, старалось пронпкпуть и въ сопред лыіыя съ ией страпы Индіи. Въ началс XVII столізтш португалі.скіе мпссіоиеры старались подчинить малабарсЕііхъ христіаиъ владычеотву папы,по ие с.мотря на всБжестоЕості^употреблениыя еъ нхъ стороиы, они усп ли очень мало въ Своемъ предпріятіп. Въ пастоящео вро.чя па Малабарскомъ берегу считается христіаиъ съ неболышшъ 300,000, которые обыкііовеіпіо называютъ себя«Христіанами Св. о.чы». ИндІЙСЕІе ЯЗЫКИ; селейство корепнаго индогерманскаго языка, господствующое въ большей части Иередней Азіи, въ части Задпей Ивдіи, па островт; Цейлоніз и ЯВТІ. Обработкою н древпостію эти языкіі очень разнятся лежду собою. Въ глав ихъ стонтъ посравнепиый по грамматической обработки санскритскій языкъ, изъ котораго непосредственно происходятъ языки Пали н Прапритъ , показывающіо свою сравпителыіую молодость бБдностію Формъ. Но эти три языка давно сд лались мертвыми и прппадлежатъ пастоящему только своею богатою литературою. Изъ CMUIIIOиія Палн и Пракрита съ ііпоземпыми языЕами образовались повые нпдійскіо языки, ЕОТОрыхъ считается 24, а изв стпы пзъ ингл, достаточнотолько индустанскійи бепгальскіи.Къ
Инд - Инд
то.му же семеіігтву сл дуетъ отнести языкъ Кавп на островъ Явіз н цыгапскій языкъ Уіютребляемые на югіз Индіп тамульскій, малабарскіГі и др. языки не прпііадложатъ сюда и составляютъ соворіііенно отдьлыіыя пар-вчія. За псЕлюченіемъ индустанскаго, который употребляютъ арабскія пись.мепа, вс прочіе языки даже въ ппсьменахъ показываютъ свое происхождепіі! отъ сапскрптскаго. ИНДІЙСЕШ арХИПелагЪ, собраніе острововъ, находяіцихся въ пред лахъ Волнкаго Востомнаго н Ііпдіііскаго океаповъ до бероговъ Юго-Восточішіг Лзіи. Этогь архипелагъ можно раздізлить иа четыре главимя груішы: западную, ЮЖІІ) ю, восточиую н централыіую. Общео прострпііство ихъ до 34,000 кв. миль, изъ ЕОТОрыхъ 7.000 приходятся иа зап. группу, 3,700 на южную, 8,000 па "иосточпую и 14,000 па цонтральную, а прочоо раі-мрсд-ізляотся иа малые прибрсжиые острова. Граііицы ііх7. образуютъ морн разпыхъ иазваній. Объ исторіи этого архппслага, состоящаго въ тт.сиоіі связи съ Восточпою Азіеіі, почтп не можотъ быть п рпчи. Гіодлежитъ даже СОМНІІНІЮ, ЧТО Греки и Римляне пм лп н которыя свіід ніи О большеіі частп, этнхъ острововъ. Въ пачаліі XVI в ка, эти острова, открытые Португальцами, все болыио и больше разширялп і;ругъ ипдіііскоіі торіовлп н теряли постепешіо свою незавіісіімость.подчинясьЕвропоііцамъ.Впрочемъ па п которыхъ островахъ до-спхъ-ііоръ сущсствуютъ силыіыя государства. Обитатоли Ипдііісі;аго архипелаі а предстаіілиютъ пеобыкііогіеііиое множество различпыхъ пле.менъ, по са.муго важиую часть населепія, no краимеи міір па большихъ островах7>,составляотъ малаіісі:ое пле.мя. На .многпхъ островахъ разс япа негроподобііое поголТііііе непзвіістііаго происхожденія. Общее паселепіе архііііелаіаіі|)ііблизіітслы;о можно полагать въ 25,000,000 челопізкъ. Къ западной группіі принадлежагь острова Андаманскіе, Ннкобарскіе и островъ Суматра. Къ южноГі r p y n n t отногятся Ива, Мадура, мелЕІе Зондскіе и Бапдскіо острова. Восточпая группа еостоитъ изъ чотырохъ Бандскихъ острововъ, Молукскихъ, ІІопо, Филиппинскпхъ, Бііокаііскихъ и мпожества мелкпхъ. Въ цептральноіі группи заміічатслыіы: Борпсо, С.улу,Целеб съ. ИНДІЙСКІН ОГОЕЬ (Феііернсрочпыіі огопь), далеко превосходяіцііі блескомъ обыкііоііоііиыіі огопь ; это см-вшсніе 7 частси силитры, 2 частей с ры и 1 части сирпяіо anгимопія. По разпы.мь цпіігаліъ , онъ пазывается разнЫми имснами: бетальскііі или бълий, прасний, сииій, голуСои, желгпын, зелспьш
Инд — Инд
— 1 )
чтЬ зависитъ отъ различпаго ко.іичества разл і ч н ы х ъ веществъ, входящихъ въ составъ Фенерверочныхъ ашіа[іатовъ. ИндІЙСКІй океанъ: находится между Азіею, АФрпкою н Австрадіею; съ сБвера ограничеиъ' южною Азіею н частію Сіівернаго Ледовитаго моря, съ юга Южпы.мъ Лодовитыдіъ море.мъ, съ востока матернкомъ Австра.ііи, и вклюмастъ въ себ-ь Араоское море съ ІІерсндскимъ п АравіГіскимъ залнва.ми, Беига.іьское, Зопдское, Цолебесско и Мындорское моря, Китанскоо съ Южпы.мъ діоре.мъ, Восточпое моро между Ьо.іышши Зондскимп островами, ФІІ.ПІППІІПСКІІМІІ островами п Австра.ііею. Изъ про.ншовъ океана заи чатедыіы: Моза.мбикскій каиалъ, Бабъ-эль-Матідебскій, Ормусскій, Палкскій. Изъ острововъ: Мадагасжаръ, Сакотора, Цей.іонъ, зс.м.ія Керіелеиъ и піісколько группъ: Ко.морскіе острова, Маге плн Сешельскіе, Амираитскіо, Маскаренскіе и Чагосъ, іірипадлежатъ къ Африкіз; Лакедішскіе, Ыальдпвскіе, Андаманскіе и Никобарскіе принадлежатТ) къ Азіп. Особеішо миого острововъ иа вооточной части океана. Главпыя пропзведешя: жемчугъ, устрицы, раковины п рыбы всякаго рода, черепахи. no берегамъ аллигаторы, а.мбра п кораллы. Въ Бандскомъ иор вода въ ІЮІПІ, августВ п сеитябріз, отъ острова Тнмора до остр. Ару, бываетъ молочиаго цві га. У ЛІалабарскаго берога воды оьеана такъ првсны, что часто годпы для питья. Около острововъ Малдивскпхъ вода черповатаго цв та и им-Ветъ сплыіую ФосФорпость. Приливы и отлнвы особешю зпачительны въ Аравійско.мъ залнви. Господствующіс вътры и теченія въ океанъ сліідуюіціе : юговосточный или восточный пассадъ дуотъ та.мъ между параллелямп 30 н 10 градусовъ южной широты. Выше послііднеи параллелі юеподствуютъ полуіодичпые періодическіо візтры, называемые іиуссонами. 1'лавііыя течеиія Иидійскаго океана слтздуютъ паправлепію господствующнхъ в тровъ. Въ полостз восточпаго пассада воды Ипдійскаго океана стремятся на западъ ; въ средъ муссоновъ изм^Бняются вм стіз съ нимн no полугодио. Въ немъ прнм чательны еще сл дующія теченія: воды Великаго океапа, гопимыя восточпы.мъ пассадомъ, входятъ черезъ его проливы и около Новой Голландіи; острова удерживаютъ этостремленіеи ослабляютъ его. Кром тогоизъ Южнополярпаго океапа существуетъ легкое теченіе водъ иа свверъ. Отъ соединениаго д йствія этихъ двухъ теченій, пассаднаго и полярнаго, воды восточнои части Индіискаго океана направляются на с в.-зап , ВДОІЬ берега Су-
—
Инд — Инд
матры, въ Бепгальскій заливъ. Около Цейлона и острововъ Малдивскихъ онн стремятся къ западу,новстрБтіівъііа пути гряды острововъ, тянущпхся отъ Ипдостана къ Мадагаскару, перемЪпяіотъ паправлепіо па юго-западъ. Течепіе это осоиенио силыю д-Бйствуетъ въ Мозалбикскомъ проливіі. За ДІадагасЕаромъ опо соедиияется съ общи.мъ течеіііемъ оі:еаііа къ западу п идстъ мимо южнаго оерега АФрики. Первое извВстпо путешествіе по ИНДІЙСЕОМ^ океаиу совершіілъ въ 1498 г. Васко де-Гама (с.м.). Ныні; руководителе.чъ для плавапія въ этомъ океаігБ служитъ; «East India ріІ0Іе» : гидрограФііческііі атласъ II огінсаіііо извізстнаго іидрограФа Остъ-Индскойкомпаіііи Горсбурга. ИНДІЙСКІЙ ПОСОХЪ; подъ этимъ имепемъ изв-Бстоиъ храпящіііся въ московской Оружейной Палатіі гладкій иосохъ изъ чернаго дерева, оправленііый възолото и уіфашенныіі большимъ лазуревы.мъ И лругпмп молкнміі яхонта.ми. Онъ поднесеиъ царю Ыиханлу еодоровнчу въ 1б'22 г. отъ царевпча Авгала-Махмеда^ынавладіітелыіагохивіінскагоцаряАрапъХаііа, бвжавшаго въ Россію отъ преслЪдованія братьевъ. Этотъ посохъ былъ лгоби.мымъ посохо. іъ царя Іоаіша Алерс евпча. ИНДІЙСЕІН тростникъ плп Бамбуковыд тростникъ, Бамбукъ, (Arundo Bambos, Linn., или Bambusa, arundinaria, Relr), мііогол тііее растепіе изъ семействаЗлаковъ (Gramineae); растетъ въ Восточной Ипдіи. Цвьтоіюсныя в тви его не им ютъ дистьевъ. Въ молодомъ стебли его содержится много сахаристаго сока. Стебли его употребляются на кол-Біічатыя трости (палки), а тонкія ВТІТВІІ ыа расгіоркп зонтиковъ, ВМБСТО кптовыхъ усовъ. Иіідшскпмъ тростіпіко.мъ называется еще другое растеніе, ИЗВІІСТПО въ ботаннкъ подъ нмене.мъ Капны шідіиокой (Canna indica, L.). ИНДІЙСКІЯземли (Западныя.Вестъ-Индскія); такъ въ обширномъ смысл называется весь западъ Сііверіюй Амерпки, между 49 и 70° сБр. широты, отъ Берингова пролива до Гуд сонова залнва, къ западу отъ штатовъ Аркаисаса и Мнссури, къ с веру оіть Техаса и Мексики; эти земли пересЪЕаются съ юга иа сБверъ скалисты.ми гора.чн. Тутъ берутъ иачало псполинскія рБкн, н огроімныя пространства зе.млп покрыты озерами. На сБвсръ тянутся no ц-Блы.мъ милямъ болота, иа югъ идутъ пескончаемые д-Бвствепные л-Бса, между т-Бмъ какъ, особеино въ американской области Мпссури, лиса н луговыя степн, пустынныя полосы іі плодоносныя ннзменіюстн смБпяются между собою саліы.мъ росношнымъ образомъ. Мниералыюе, растительиое ц
Инд —Инд
і
— :U
животное царства продставляютт. чрезвычайиое изобиліе. Навсемъ пространствізэтихъ зем іЬ кочуготт, индійскія племепа, занимающіяся охотою и МІІХОВОЮ торговдею; нзр'Бдка только папоминаютъ Европу конторы МБХОВщиковъ и неоолыше Форты б лыхъ колонистопъ. Области Мпссури и Орегопъ занпмаютъ 33,900 кв. миль и ооьщаютъ миого новыхъ штатовъ Стзіівро-Амерпкаіісколу С.оюзу. Ангдія вла/ Бетъ на 1'удсоііовомъ заливи и въ ст.верозападной области пространствомъ 17,426 кв. иидь. Россіи па самон сБверо-западиой оконечности пріиіадлежатъ земли, со включенісмъ Алеутскпхъ острововъ, иа пространств-в 17,508 кв. міыь. ИНДІЙСЕІЯ ПТНЧЬН ГН ЗДа; гніізда ласточекъ или саланганъ (hirundo esculenta), жнпущихъ въ Остъ-Ипдіи, на Пряііыхъ и другихъ островахъ. Ві;со.мъ эти гпизда отъ J ^ до 1 лота; они бываготъ б в л ы я , св тлыя и прозрачныя, a ипогда красноватыя или с-вроватыя; въ св жемь состоянін мягки и гибки, а въ высушенномъ морщиніісгы н по видимому состоятъ изъ студенпстаго вещества , которое птица приготовляетъ въ желудки. Оіш не и.мтзютъ ви запаха ші вкуса, no n o r , ^ б лы и получеяы сь острова Явы, гд почти исключителыіо находятся лучшія гп зда, опи покупаются Китайцами па в-Есъ серебра и употребляются въ пиіцу, по большсГі чаоти, однакожъ, какъ приправа къ другимъ кушапьямъ и пряноотямъ. Гніззда, иаходящіяся большею частью во впадннахъ и пещерахъ скалъ и утесовъ, стбятъ иногда лшзнп т мъ, которые пхъ собираютъ. ИНДІЙЦЫ (Американскіе), первобытные жители Амерпкп , названиые такъ пото.му, что сначала Америку считали продолженіемъ Восточноц Иидіи. (Кажется, они переселнлись на американскііі материкъ изъ Азіи. Въ чертахъ лица ихъ господствуетъ мрачпое, холодпо-степонное выражспіе; цв тъ ихъ кожи проходіггъ вси отт нки отъ желтобураго до темпооураго; ростъ и сложеЕііе представляютъ множество различііі. Руки п поги обыкновенно стройііы и малы; лобъ малъ, сдавлепъ кзаду и нпзко иакрытъ длинными, прямыми, грубымн волосамп. Духовно развпты онй въ очень ліалон степени и ведутъ жпзпь безпечпую и д-Снивую. Они вовсе не и.мізютъ понятія о государствеііноіі жизііп; заіпімаготся земледиліемъ н охотою; релнгія ихъ языческая; колдуны нграютъ роль посредиііковъ между народомъ и ЗІЫМИ духамп. Жешцины въ совершенномъ порабощеніи. Число Иидійцевъ чрезвычайно ум пыііилось: во-первыхъ отъ жестоиости ко-
-
Инд - Ивд
лонистовъ, а во-вторыхъ отъ употробленія водки, до которрй они страстные охотітки. Bel; усилія правительствъ и частныхъ дпцъ приучить Индійцевъкъосіідлой граждапскоіі жизни оставалнсь бодыиею частію ^безплодпымц. He должно см ш и в а т ь с ъ этн.мъ покол ніемъ Эскимосовъ и Гренлаидцевъ, Еоторыхъ связь съ обитателями ОБверпоГі Азіи доказана достов рно. Индія (India, Indes, Indicn). Въ древнсй геограФІи, у греческихъ землеоппсателеіі такъ пазывалась страпа, лежащая далеко па востокі;, no ту сторону різкп Инда. Древпіо пазпачалн Индіп границами Эрнтрейское иоре, р-ску Индъ, Паропалііізъ, Э.модъ н И.маосъ, только не зпали ея восточпыхъ предіілоіп.; разд ляли Индію па два большіе полуострова: India intra Gangem (no сю сто|)оііу Ганга), и ехіга Gangem (no ту сторопу Ганга). Тогда уже были ИЗВЗСТІІКІ и п-Бсколько вііутреіппіхъ горъ ИІІДІИ, и па полуостров-с intra Gangem 15, па полуострові; exlra Gangem 4 болыпія р ки сч, ихъ устьямп. Ипдію д лилп тогда по народамъ, которыхъ тамъ узпалп; еіцо лучше зпали произведенія страпы. Извистнііе всеіо былъ ПЫНІІШИІЙ Ипдостаіп, н область р къ Гапга и Ипда. Декана древніе зналн т лько западпые берега, полуострова extra Gangem, берегъ отъ устья Гапга до залива Sinus magnus, а за пимъ и въ окружпости все оставалось нензв стны.мъ. Тогда Иидія состояла пзъ мііогихъ мелкихъ ц а р с т в ъ , различавшихся между собою ЯЗЫКОІИЪ и иравами. Въ повоо н новіійшее время , когда азіятскш халиФатъ господствовалъ на Востокіз, всякое сообщопіе Индіи съ Европою просізклось. Коммерчоская завпсть и ролпгіозпыГі Фанатиз.мъ Азіятцевъ р-Бдко допускали Европейцевъ проникать въ Ипдію. Каравапы служилл средство.мъ сообщенія Ипдіи съ гаваішми Средизомиаго иоря. Между-тс.мъ Васко де-Га.ма, въ 1498 г. открылъ. морской путь въ Индію, а Ііортугальцы малоno-малу открыли Суматру, Яву, Бориео, Целебесъ, Филппппііскіе острова и Пряпые острова (Индійскій архипелагъ), которыо отиесены къ Индіи. Материку Ипдіи полагали, и топерь еще полагаютъ, почти т же границы, какія показаны у древнихъ, имеіпіо съ запада р. Индъ, съ с вбра хребты Гппдукушъ и Гималай и Китай, съ востока и юга окоапъ. Ипдійскій материкъ ДОІІЫНІІ раздізляется па дви половины, на полуостровъ по сю сторону (ПередняяИндія), и полуостровъ по ту сторому Гапга (Задняя Мпдія). Третьею главною частью Индіи иожетъ счптаться Ипдійскіп архипелагъ. 1) Переднлл Ииділ почти вся находитея во
Инд - Инд
-
іиасти Анілпчанъ н д-Б.штся ііа ДІІ-Е ОО.ІЬШІЯ области, и.менно: А) И И Д О С Т А Н Ъ , гд а) зел/ли подъ иепосредствеітыліъ іінг.ііпсіп/мъ влидычествомъ: аа) прсзидепетііо Г>еига.іъ, раздкдеиное въ пос.ПЗднее вре.мя иа президоитства Калькутгу и Агру (Аллахъ-Лбадъ) съ провипція.ми: Беигаломъ, Бахаромъ , АллахъАбадомъ, Аудо.мъ, Агрою, Дели, Гурнало.мъ; ЬЬ) прозиденство Бомбей, съ провшщіями: Гуджерато.мъ, Кучемъ и Аджемиромъ; Ь) вь 7іосредствемномъ влсідычествъ Англіи нлп вассоль7іыл земли: аа) въ Аллахъ-Абадт; нтзсколько раджствъ: ЬЬ) въ Ауд ,. царство Аудъ (Oude); сс) въ Агр ІІІЗСКОЛЬКО раджствъ и областей; dd) въ Дели, земли Сейковъ; ее) въ Аджемиріз н сколько раджствъ и земля Баттіевъ; ff) въ Гуджерат , область Гупковаръ (царство Марачтовъ); gg^ въ Малвтз, государство Голькаръ іі ЕНЯХвсіво Бопаулъ (Мараттскія владт>нія): hh) пріобрізтены отъ бирмапсЕой импвріи: царствоАшемъ и пТісколько раджствъ. В) flEKAiib. Зд сь паходятся: а) подъ непосредственнымъ владычествомъ Англтанъ: аа) ировішціи, припадлежавшія къ прежнему Бенгальскому президептству Орисса п Гуидвана. ЬЬ) провинціч въ віздомств Мадрассиаго презпдентства: Карпатикъ, Кои.мбатуръ, Сад мъ (Баррамахалъ),ДІіізоръ, Малабаръ, Канара, Балагаутъ и область сііверныхъ Снркаровъ; сс) въ вІідомсти-Б Бомбейскаго пр зидентства, острова Бомбей и Сальсетто и область Впкторія; dd) подъ ііепоередствонныліъуправленіомъ калькутскаго геиералъ-губерпатора: Капдешъ, Аурепгъ-Абадъ, Беджапуръ. Ь) Вассальныл зеліли: аа) Низамъ Гайдер7>-Абадскііі, съ провиіщіями: Гаіідеръ-Абадомъ, Бидеро.мъ, Бераро.мъ: ЬЬ) вдад иіе раджп нагпурскаіо (землп іМараттовъ), въ Гупдвані;; сс) государство Сатара (Мараттскоо), вт, Беджапуріз; dd) влад ніе раджи мизорскаго, въ Мизоріі; ее) владБиіе раджи траваикорскаго. Владізтелямъ, завпсящ и м ъ отъ Апгличанъ, пе приііаддежіпъ прапо располаіать иіі дохода.ми ихъ, нч воііскомъ; оііи имтзютъ только судебную власть, по законамъ и обычая.мъ страны. Кро.ми исчпслеиныхъ значптелыіыхъ владътелеіі, есть еще мпого мелкпхъ, которымъ іірііпаддежатъ вассальныя зе.мли въ разиыхъ провипціяхъ. ОстъИндская ко.мпаиія дозволяотъ отііравлепіе вс хъ туземныхъ релпгііі, предоставляеті^ иароду Веды и законы Ыепу, терпитъ судпую власть туземныхъ князеіі н самостоятелыіый видъ ихъ. Влад нія Остъ-ІІндскоіі компаиіи заключаютъ renejjb до 54,800 кв. мпль, съ 130 .мплліонами жіітелен. Въ пов пшее время по«ореііы такжо государство Сиидія u зомля Сей-
112
-
Инд - Инд
ЕОВЪ ііли провинціи Лагоръ п Непалъ. — С) ВЛАД
НІЯ Д Р У Г І І Х Ъ Е В Р О П Е Й С К И Х Ъ
ДЕР-
Ж А В Ъ , маловажпы н подчипены разпымъ ограничепія.мъ; опи, по договорамъ, ие могутъ быть нп укр пляемы, іін содержаті. вопска болыие ііоложеппаго коліічества. а) П о р т у Г А Л Ь Ц Ы влад-вютъ м стами: Гоа, Діу н Дамаумъ. Ь) Ф Р А Н Ц У З А . Ч Ъ прпііадлежатъ гавапи Поіідіішерп, Карикаль и Маэ, впрочемъ въ віід4> вассалыіыхъ влад-Бпін, котіторы въ Яііарт> и Шандернагорі; и складочныя торговыя м ста въ Патк , Коспмбазар-Б, Балазоріз, Дакк , Жугдін и Суратіз; 24 кв. мили, съ 115,000 жителей. с) Д А Т Ч А Н Е влад ютъ Транквебаро.мъ и Серампуро.мъ на Гугли. — Обіітатели Индііі: а) И н д у с ы (у Англичанъ Genloos), составляіощіе 5--J народопаселенія, на матеріік и на многихъ островахъ. Между ІІІІми важпы племепа Мараттовъ, Пиндарріевъ, Баіілаевъ, Раджпуттовъ, Сеііковъ и проч. ІІпдусы стройнаго сложенія, съ красивыми черта.ми лица, по вообще слабосилыіы, особепно слабы руками и погами; имъютъ черные волосы, ростъ выіпе средпяго. Цв тъ кожи зелеповато-жолтыіі, почти оливковый; у высшихъ сословій свБтл о, даже у знатныхъ жоііщинъ почти европейскп-бізлыіі; у нпзіиихъ классовъ те.мный, почти до черноты. Женіцііны елавятся стройпостью стана. ХараЕтеръ Индусовъ тихій, проткій, простоіі, ііаклонпыіі кі, думи и .•нелаііхоліи, но изн жеііный, сладострастиыГі, суеи рпыіі. Пища и пптье ихъ очепь просты: .мясиыя кушапья позволены только нізкоторы.мъ каста.мъ; обыЕііовеііныліі і;ушаньями служатъ растптольныя ііроизведепія (особеино рисъ) и молоко; богатые люди пыотъ п к|)ізіікіо папитки. Одсжда такжо очепь проста: піащі., или короткое нпжпее платье, верхиее, па голов чалма, на ногахъ сапдаліп; no богатые рядятся въ золото, серебро п дорогіе каыпи, умащаются благовониы.ми масла.ми, слегЕа татуируются, Ерасятъ виутроіпіюю сторону рукъ и ногъ Ераспою ЕрасЕОЙ, обводятъ глаза черііыми ЕружЕамп ; жеищипы таЕл;е носятъ псподнее платье іі Еа.мзолы; знатііыя употребляютъ на грудп шарфы: теперь он-Б болылеіі частію посятъ кіісейныя платья. шали, поЕрывала, цв тные башмакіі. Они очень любятъ цв-Еточпые уборы н блаіовоиіо, п всегда іюсятъ при сеЪъ м шечоЕЪ съ ареЕомъ, кардамоно.мъ п Еа.ліФорою. Жилпщо Ипдуса есть хижнна (гуръ) пзъ ба.моуі;оваго троотника и глины, крытая пальмовьши листьЯ.МІІ и обиесенная изгородою ; утварь въ неіі: Ц-БНОВЕН, Еаменііая, деревянная и металличеСЕЭЯ посуда. Знатные людн и.м ютъ Еа.меіі-
Инд - Инд
-
ные домы, нер дко въ 6 этажей, крашены 6'Б.іою красЕой, окна.ми обыкновенно на дворъ. Бракъ — д -іо религіщ безбрачное состояніе считается постыдпымъ. ОбьіЕыовенно браки ыаживаются между родите.іями; наиболізе праса на руку дивушки ил-вютъ б.іижайшіе родственники; невЪста отдается или за подарки (канпигаданалъ) или еще чаще продается (паріамъ). Обрученіе уже не расторгаемо, когда невізста приняла брачное плать и тали, т. е. золотую пластиику , которую она носитъ. У Ипдусовъ господствуетъ многожеиство, впрочемъ «вайши» можетъ им ть только 2, воинъ 3, брамиііъ 4 жены, шудрн по одноп; влад-втели держатъ у себя гарелы (зенана). Д тн служатъ честью, и рожденіе мальчпка празднуется съ большпми церемоніями , но д вочку по рожденіи позволеио б дняку отравить опіумомъ, утопить въ молоъ или подкинуть, если онъ пе над ется пристроить ее по силіз своей возможности. Индусъ можетъ оставить жеиу, если она безплодпа. Женщины н содержатся въ неволъ; у богатыхъ жены затвореиы, по прочія жепщипы ходятъ публично, только съ покрывала.ми. Пр любодзяпіе строго яаказывается въ женщинахъ; вдовы прежде сожигались на кострахъ свопхъ умершнхъ мужен,—обычай (суттіі),который не предписывался закопо.мъ, ио исполнялся по уб ждерію браминовъ, и которыи былъ уничтоженъ лордомъ Бентинкомъ, генералъ-губериаторомъ Остъ-Индіи. Вторично замужство для вдовы — безчестіе. Холостое состояніе дозволяетъ вольные нравы, даже по религіознымъ понятіямъ народа похвально и богоугодио женщипамъ служить при HUKOTOрыхъ храмахъ тапцовщпцами или баядерками. Ученіе юпошества въ рукахъ браминовъ, а какъ ни оии, ни Остъ-Индская компанія н видятъ для себя выгодъ въ ооразованіи народа, то оно до-сихъ-поръ очень незпачит льно и ограпичиваетсн вііроученіе.мъ и моралью, чтеніемъ, письмомъ и счетомъ. Взанмное обученіе вышло изъ Индіи. Индусы зани.маются no большей части сидя. Они одарены чрезвычайпою способностью къ самыяь утонченны.мъ работамъ. Охота за тнгра.ми и слоііами — достояніе одіиіхъ богатыхъ людеи. Забавы, кром пляски баядерокъ, пантомимы, оокусы и прод-Блкп капатныхъ плясуновъ, колдуновъ, причемъ обыкновенпо зрители курятъ табакъ и жуютъ бетель, также шах.матная игра, игра въ кости, прогулкп, купанья. Музыка ихъ проста и монотонна, хотя инструмеиты (прешіущественно барабаны и Флейты) многоразличны. Искусства и науки съ древноТ. YI.
13 —
Инд - Инд
сти пришли въ упадокъ, и только новіійшеег поколБніе бра.миновъ начинаетъ учиться. Саная распрострапеппая религіяееть учепіе бралінновъ. Нашествіе Мопголовъ обратило частьИидусовъ къ исламизму; число обращенныхъ христіански.мп іМііссіоиераміі очень н велико, и отиосится преимущественно къ ннжнимъ сословіямъ. Укоренеиііое в'Брованіе, что покоренный народъ , no смерти будетъ господствовать надъ свопмн поработителя.ми, и что тіз, кому онн зд сь елужатъ, на томъ свитБбудутъ для пихъ исполпять самыя пизкіядолжпости, — главпая пр.ичина, что ВСБ стараиіяыиссіоперовъ остаются безплодиььми. На полуострови по ту сторопу Гаига господствуетъ буддизмъ, переродпвшійся ЕІЪ мпогобожіе. Погребеиіе мертвыхъ д-Бло религіи, и .между тъ.мъ какъ шпваиты хороиятъ своихъ покоГінпковъ, вишпуиты сжигають ихъ; при этоліъ покопникъ оі;ропляется водою Ганга, обвертывается въ простыни, и съ п піемъ кладетсяна костеръ; буддисты п джайны такжо хоронятъ своихъ покойпиковъ. Раздізл ніе Иидусовъ па касты состоптъ въ тъсной связи съ. ихъ религіей. Эти касты: брампны (жрвцы), четри (кшетри, воипы), вайши (заннмающіеся земледііліемъ, скотоводство.мъ , огородничествомъ и торговлею), шудрп (ремеслеиппки и служителп). Высшія три касты пе сыЪ' ютъ •Бсть мяса: опо позволсіютолькошудріямъ, за исключеніемъ говядины. Между четырьмя кастамп и паріями запнмаютъ середину «6урумъ — ступкеры», происшедшіе отъ пезаконнаго с.м-вшонія четырехъ кастъ. Совершепно отдълены паріи; они живутъ въ удалепіи отъ прочихъ кастъ, и бра.мипъ мож тъ. убить парію, который прикоспулсн къ нсму. Собственнаго государственпаго устройства Индусы пе им ютъ, живя поддаппы. и разныхъ государствъ. b) Monroлы, чпгломъ около 15,000.000, іоворятъ по-шідустанскнг, реппостные мусульмапе, одпако пс совоилъ. 1 строгоіі морали, ходятъ къ богатыхъ ш лко выхъ одеждахъ, держатъ no сотпямъ женщпнъ» въ гаре.махъ, ІМІІОГО курятъ, употребляютъ опіумъ іі пьютъ вино; — большіе любители охотыКъ іМонгольсг.ому же племепи относятся : с) Бутіи (Бутанцл,і)—въ гориыхъ долинахъ. См. Бутанъ. (І)АФГАНЫ (Патаны),ог,оло l,000,000f великорослы н сильны; занимаются земледііліомъ, войпою и разбояии, одЪваются про— сто, говорятъ по-аФіапски , пишутъ персидскими буква.ми; къ ни.мъ принадлвжатъ Рогпллы (см.). е) АРАБЫ, особвнпо на западно.мъ берегу, остались върпы во всемъ. своему прежне.чу отечеству; смБсь ихъ с*»
114 — Инд Инд Инд - Инд ІІндусами чазывается Мапулета.ми. f) П А Р - 15) ОСТРОВЛ ЗАДНЕЙ ИНДІИ: Андамаисніе, Нисы, числомъ до 150,000 чел., особліво около нобаргніе и архипслагъ Мерги, вдоль зап. Бомбея,отличаются благородиою наружпостью береіа Малаккн, Островь припца Валлисспаіі воздсржного жизпыо, по большеи частп го (Пннанъ), Сингапцръ (см. Индійскій арсмышіевы іі тііудолюоішы, а потому о5ыкнп- хипелагъ. — При открытіи Америкп думали, ііешіо Гюгаты. g) Е И Р Е П , которые здись: аа) что это былъ восточиыіі березь азіятскаЪ лые, потомкі; Іудееиъ, ушедшихъ сюда во го материка, и назваліі се Піідіей. Впоеліздврсмя вавилопскаіо пд-Бііепія илн по разо- ствіи , когда открытыя земли оказались нореніи Титомъ Іерусалнма, образуютъ на Ма- вою частію свізта, иазваніе пе ііере.мтзпилось, дабарскомъ берегу особое владізпіе, имізвшее а только отличили его отъ Остъ-Индіп , папрежде до 80,000 душъ, теперь очень умеиь- звапъ Вестъ-Индіей (Западпоіі Индіей). По шнвшоеся; ЬЬ) черные, природные жителп, открытіи Австраліи, ее также назвалп ІОжобращенпые пъ іудеііство; т хъ и другихъ iwu Индіей, no это ііазвапіе не укорепплось считается до 150,000 чсл. h) и з ъ Е В Р О П Е Й - въ употребленіп. Ц Е В Ъ : ра) Апгличапе, живущіе пыніз даже ііпутри страпы, число.чъ отъ 40 до 45,000 чел., и з ъ которыхъ і^ или 3< воеішаго сословія; они сохранили иесь свой паціональный бытъ; см сь Апгличаиъ съ Иидусамп называется «полукастами» пли Англо-Индіица.міі; ЬЬ) Португальцы, ігикогда гссподствовавшая тутъ нація, топерь живутъ только па нТ)сколькихъ прибрежпыхъ полосахъ зеиель ; СМІІСЬ ихъ съ Мндуса.ми — Черпые Hopтуіальцы илн «топассіи»; сс) Французы; dd) Голландцы и ее) Датчапе. Изъ другихъ евроиейскихъ иацій есті> только частныя лица. і) А Р М Я И Е , числомъ до 50,000, no большимъ торговымъ городамъ, приняли туземные нравы и туземпып языкъ, ИМІІЮТЪ своего архіеиископа, живущаго въ Калькуттіз. к) Я к о в и т ы , до 100,000, и і ) Н Е С Т О Р І Я Н Е , около 50,000, потолки б жавшихъ въ V BUKS ИЗЪ зап. Азіи, по бодыией частн нзъ Сиріи, и потому назыиаются Сириінами. — 11. ЗАДНЯЯ ИНДІЯ, раздііляется па к) Бирму, В) Оіамъ, С) Аіі.амъ, съ ііокореііиы.ми государствами Южньшъ Сіамомъ (КОХІІНХИІІОЮ), Лио, Камбоджеіо и нроч.; Dj полуостровъ МАЛАККА. К Ъ ЗадЕіеіі же Иіідіи принадлсжатъ Е) устунлепные Бпрмою Апгличана.чъ въ 1816 г. АРРАКАПЪ И царство ЛШЕМЪ, и пр. Въ Задней Индіи Европеицы им ю г ь колоніи только на Малаккіз; съ Сіашомъ и Аинамомъ у ппхъ почти нътъ никакихъ сношеній, а съ Бирмою Англнчане ведутъ торговлю черезъ гавань Раіігунъ. — Ш. ОСТРОВА, лежащіо около Иіідін н составляющіе Ппдійспіи архнпелагъ, такъ близко примыкаютъ къ Австраліи , что ихъ раздтзляготъ только чисто воображаедюю лиіііею , которая оставляетъ на восток Новую Голлапдію п Ноьую Гинисю и почти съ 149 градуса востичной долоты идетъ до тропнка Козерога, упираясь в ъ Япоіііго. ИНДІІІСБІО острова разд ляются на А) Островл ПЕРБДНЕЙ ИНДІИ : Цейлонъ, Лапедшісісіс п Милдивеніе ocmjma;
ИндІЯ (ІІсторія). Одііа только Передпяя Ипдія пм етъ свою йсторГю. I. Ми ологичес7піІ періодъ. Индія и.ліила в ъ глубокоіі древиостп значптолыіую степеиь ооразонапія, задодго до Еиропы. Откуда и какъ явилаеі, эта образоваипость, исторія не знаетъ; ІЦИІГІІ бра.мііноиъ, конечііо,вовсе неисторичесЕІй источііпііъ,разсказываютъ слъдующее: Отчпзпою индійской образовапности и религіи былп горпыя страны Гималаи, Мустаіа, Гиндукуша и проч. Съ тонжо плоской возвышенностп, откуда взялись Греки, Кельты, Гермапцы, въ доисторическую эпоху Индусы сошли завоевателя.ми въ шізмеііиыя страиы. Учепые полагали, что побіздптвли составили касты вопновъ и брамиіювъ, побБждеппые касты зешледіільцеііъ и ремесленііиковъ, а пакоиецъ непокорпые касту парі въ. Подтверждепіе тако.ііу мн нію паходили въ гораздо болііе те.мпо.чъ цв т и . Кожа двухъ ипсшнхъ кастъ поразіітелыіо отличяа отъ гораздо бол-ве свътлаго цвізта ВЫСШІІХЪ кастъ. Коіда завоеватели іірпблизились і;ъ южиому борегу Ипдіп, по мііръ ихъ ііашествія, борьба съ тузелцами, вііроятно Малаяші илп Иапуя.міі, стаповилась все упорiilse. Накопецъ Индусы поб-вдпли н пропіа.іи туземцевъ на острова Ипдіііскаго архппо.іага. Спачала владычествовалн четріи въ видъ цареіі, потоліъихъ могущестио встріітило соперВИЕОВЪ въ брамйнахъ и брамивы долго іосподстноиали однн, по ііакопсцъ опять принуждепы быди уступить воина.мъ. Къ то.му же доисторическому времеіііііірипадлежитъ борьба брамаиговъ, шиваитовъ н впшііуитовъ. Впосл дствіи дв посл дпія партіи еоедиіпідись противъ разныхъ реФОр.маторовъ буддъ, которые хогБли зам нить древнія суевіірін чнствйшіімъ и лучши.мъ учепіемъ, и ДІ;ІІСТВІІтельно, іізгііалн ихъ пзъ Иидіи. Кажется.око.іо этой поры іііідііісі:ая'ре.іиіія іі образовашіость ііроиик.іи черезъ Нубію и Абпссішію въ ВорхпіГі Егппетъ илп чрезъ завосвато.іыіыс по-
Инд — Инд
—
] 15
—
Енд — Ияд
ходы Инлусовъ И.ІІІ посредстиомъ распростра- новъ. Царь Раііпадъ, изъ ПОСЛІІДНСІІ липаненіи ііндіііско-религіозііыхъ ПОНІІТІП, быть стіи, которымъ начііпастся повая эра, за можетъ путо.мъ торгоилі. Египтяио утиоржда- 100 л тъ до Р. X., былъ пзпіаігь завоевати.іи папропшъ, что ещс до Сезостриса цари лемъ Сакваитомъ, котораго одиако іірогпалъ пхъд'и.іыііа.іи:іаиоеііате.іьсіиеііоходы въ Нпдію въ 57 г. до Р. X. царь Угоііна (въ Малв ), Вии что са.мъ Сезострисъ ііредіірііпиліалъ такой крамадитія, при двор-в котораго ИМІІЛИ пріютъ походъ. Едііа лм когда-ііпоудь наука рішштъ поэты и художнпки, ивообще иидійская обраудовлетиорителыіо вопросъ о изаіімныхъ от- зованпость достигла высшеіі степепи. Онъ иошепіяхъ Египта съ Піідіею. І'реки гоиорнтъ палъ въ войн съ влад-втелями Декава, пе хотаки;е ооъ пидіііско.мъ БахусБ и.ііі Діонисіз, ко- Т-БВШИ.МІІ пріізпать иадъ сооою его власти. торыіі за 6042 г. до Алеьсапдра Во.шкаго пред- Царство его рушилоеь, и въ Малвіі воцарипритімалъ походъ на заііадъ.ВП|)Оятно, эти.мъ лась анархія. Въ Гастипапуртз возникла дииа. объясняются ипдіііскіо б.огослужобвы обряды стія Иалы; другою частію царства Викрамаьъ і'ре<іеской религіи. Черезъ 15 поі;олънш дитіи овлад-Блъ Салабанъ (Суккадитъ), бывшій ІІОСЛЕ Діоііііса,гречесіііе писателп упомшіаютъ владізтель Дейгура, со с.мертію котораго (78 г. ооъ индіисЕоыъ Гераклесъ. Сказапіе о вемъ, по Р. X.) пачіінается еще повая эра (салипрошедше.мъ будто бы всіз страны па з., также ваіана сагапта.мъ). Опъ также покровитольнамекаетъ па поііытку принести иіідійсі;ую ствовалъ пскусствамь п паукамъ, особлпво ойразоваппость и в роучепіе ІІЪ Европу, мо- астроііо.мііі. Салабапъ былъ ІЮСЛІІДІІІІІ велижетъ оыть другимъ путомъ. По мнізнію нвко- вііі царь пзъ касты браяииовъ; ііамБстііііки его сд-влались незавііси.мыміі и пастала опять торыхъ. это сказапіе пли сродио пли тождедлііниая эпоха воііиъ. b) Куруси, по своемъ «твенно.съ сказаніемъ о ца])И СтратобатБ, ііадеіііи, осповали повую дипастію въ царствЬ который іюбт.дилъ ассиріііскую царпцу- СеМагада или Багаръ. 26-іі царь этой дішастііі, мнрамііду. Какъ оы TO mi было, ноиіиішія изПуранчая, былъ убитъ за 2100 лізтъ до Р. X. слФдоваиія доііазалп близкое сходство ипдійсвоп.мъ министромъ, Прачодою. Діиіастія Праскихъ и европейскихъ языковъ, гречеснихъ и чоды им-Бла 12 царей до Напды (около 1502 г. сБверныхъ лпі овъ съ ИНДІЙСЕИМИ, И надо содо Р. X.); потомъ властвовала лиііастія Мупоя, іласиться, что въ доіісторическую эиоху была им вшая 10 царей до 1365 г., далве дипастія каі;ая-то связь Иидіи съ образовашіы. ш пароСунга, съ 10 царями, до 1253 г., дііпастія Каидами запада, посредствомъ ли заиоеванія или на, 4 царя, до 908 г., дииастія Апдра до 456 г. переселепія народовъ. II. Періодъ древн йдо Р. X., когда царство Магада рушилось. Изъ шихъ извъстін. Брамііны говорятъ сами, что развалинъ произошли 2 царства: аа) Западихъ достовириая исторія ііачіиіаетоя съ эпохи ное, въ ныніішнеГі Орис и восточно.чъ Декавоіінъ Курусовъ съ Ііапдусами. Съ дреіш й- н , имъвшее 72 цареп и ЬЬ) Восточпое, въ пышихъ временъ господствовали въ Ипдіи дві; нтшшемъ Бахарі; и Бенгали. Поелидцее, ІГБиезависимыя друіъ отъ друга дииастіп, «дъти роятно, есть царство Празіевъ, о коюромъ госолица» па Всрхнемъ Гані"Б u его прптокахъ, ворятъ іречоскіе ппсатолн. В) Царство дитей и «ДІІТП луны» на Средие.мъ и Нижнемъ Гаіиі;. солнца иа Ворхпемъ Гангіі, во время борьбы А) Дътн луны раэдіілялись на Курусовъ, кото- КурусовъсъІ1аіідусаміі,іірііііадлвжало Прагаррыхъ стодицею былъ Гастііііапуръ, и на Пан- палену, потомку Рамы; оиъ былъ союзііико.чъ дусовъ, которые властвовали въ Дели. а) Пан- Курусовъ и палъ въ сраженіп съ Пандуса.ми. душ, съ помоіцію Кришпы, поб-Бдили злыхъ ПослЗ него царствовали 29 его потомковъ. Курусовъ , и одішъ изъ ГІапдусовъ, Чудиш- Послт; нихъ царствовалн разныя днмастін, съ тиръ илн Сарменъ, сдълался царе.мъ. ІІо смер- 2500 г. до Р. X., а потомъ, окодо 2000 іЪть до тн его господствовалъ Парнкшнту, внукъ Ар- Р. X., царство дътеи солпца расиалось ua uliчуны, н два его мравиуна осповалп дві; разчыя сколько государствъ: дпнастію Кришны, котодннастіи. Династія Ассаиидовъ въ Гастина- рая царствовала 400 л., династію Марага, 700 пур-в нмила 23 царя, потомъ іірестзклась и лътъ ,, династію Кешрорага 220 л., династію устуішла мъсто другпмъ Гіапдусамъ, пзъ ко- Фироза-Ра 137 л., династію Сурадже 226 л.; торыхъ Кеимн быдъ лишенъ ирецтола брами- потомъ съ 440 г. до Р. X., были царп разпьгхь ію.мь Назрао, около 1500 ІЪТЬ до Р. X. Вторая фамилій. ВГЮСЛІІДСТВІИ пс эти царства рушидинаспя Прачарады, в-вроятно, пресъклась лнсь отъ возмущоиій и,вііроятіш,владычоство сще прежде, и Кеими владіілъ ея землями. Викрамаднтіи простиралось и па ворііів-гани За т мъ сд-вдовала дипастія Иазрао, а черезъ гесскія страпы. III. Періодъ гречеокихъ изв стій. Если п считать ИЗВІІ500 л-Втъ еіце дипастія Еирбы; спустя сще 500 римскихъ льть дниастія Дашіде])а, всс изъ касты орами-
Инд — Инд
— ][16
стія о ііесчастной воГши Семпрампды, первое псторпческое ИЗВ^БСТІ объ ИІІДІІІ у европепскихъ ппсате.іей пстр-счается пъ 509 г. до Р. X. Даріп Истаспъ посіа.іъ Грека Скилаксаіізъ Каспатмра (Кашмпра) съ ФЛОТОМЪ ПО р к Инду, п по возвращеніи его (чсрезъ 30 м сяцепъ), Даріп завоевавъ страну па р к Пнд (Гедрозію), сд .іалъ ее 12-ю сатрапіей п взима.іъ сь нея подать до 8 мп.и. руб. сер. Преемііпкъ eroJieepKCbjiiMCib ИидіГщевъ въ своемъ войскі;, посланпо.мъ протшгь Грековъ. Алексаидръ Велпкій, покорнвъ Персію, продпрпиядъ въ 328 г. до Р. X. походъ въ Пидію, завоевалъ зе.мли до Иііда п отдалъ пхъ туземно.му Чарю ГІору, ойложивъ его дапью. Съ ТІІХЪ поръ пачалась постотшая караватіал торговля съ Иіідіею и даже съ Китае.мъ, пзъ передЕіеіі Азіп и изъ Егнпта, которую велп ВМІЗСГБ ПоцтіГіскіе Грекп и европейскіе ГІридп провскіе С.кпЙЫ. Во вро. я воііпы, послидовавшей въ МакеДОІІСКОЙ .моиархіп по смсрти Алексапдра, Андрокоттъ или С.андрокоттъ, иъ иіідійскііхъ источіпікахъ СііФаргуидъ, іосподствовалъ нйдъ восточпы.міі зе.мля.міі, удалеііііы.мп отъ Инда и простііравшіі.мися за Гапгъ. Селевкъ Никаторъ, покорпвъ Бактріяиъ, покушался поб дмть Андрокотта, ііроііііі;ъ до Палпкроты (Патны), но за подароиъ во 100 слоповъ заключплъ мпръ и отдалъ свою дочь нъ супружество Андроі;отіу. Потомъ иаходпмъ въ Иидіи царя СоФраі азеиа, па котораго дізлнлъ походъ Аитіохъ ВеликіГі, заключішшій съ ші.мъ союзъ за доставку пзв-встнаіо чисЛа слоновъ , которыхъ Антіохъ употреолнлъ въ войпі; съ йімлянами. Въ это вре.мя ііли еще прежде,Греі;п оснонали писколько соііремеішыхъ государствъ въ Индіи, п когда Пактрія сд лалась подъ ихъ властію ііезависпмымъгосударствомъ, Эвкратидъ, вскор посл Антіоха, завоевалъ часть Индіи^ которая скоро была опять потеряпа, когда Бактрія съ западпымп страна.мц до ИіГда сдіілалаеь добычею могуществепиыхъ Пар янъ (146 I. до Р. X.). Впосл дствіп въ Индін господствовали Сакн. Во времоиа РІІМЛНІІЪ, при и.мператорахъ, іпіоіда упо.мипаются индіііскіе царіі. Августъ дважды ііришімалъ посольство отъ какого-то іпідіііскаго царя (Пора), который будто бы властвовалъ надъ 600 царей; къ императору Клавдію также прі-сзжало посольство отъ одіюго царя изъ Тапробаны (ЦеГмона). И.чпвраторъ Траянъ п его прес.мнйки, Антонннъ, Авреліанъ, Діокіетіанъ Іі проч., вндали при своемъ двор-в ІІІІДІГІСКИХЪ пословъ, а прп Константппі; Великбмъ одно такое посольство прибыло въКоіістантііііополь съ богатыміі дарами, поручая своихъ іосударей біагоскюішости и.м-
і і і | і і
—
Инд —Инд
ператора (303 г. по Р. X.); посольства пзъ Иидіи продолжалпсь до VIII в ка, при пмператорахъ Пракліп и еодосіп. Но всякія пепосредстпениыя спошепія Европы съ Индіею пресіікліісь.когдаАрабы,поразрушеіпи Ново-ііерендскаго царства, все болыие п больше распрострапялп свою власть по Азін (712 г.), и хаЛІІФЪ Валндъ I завоевалъ ббльшуіо часть ГІередпеГі ипдіп. Между-тимт. Араоы сдізлались торговы.ми посредтіками Востока съ Европою, ичерезъ ііпхъЕвропа поіучала ііпдіііскіе товары.—IV. Магомеіікпіскіл дипастіи. Т'аз[ісвііды вторінулпсь въ ІІпдію пзъ Хорасапа іі Персіи; Алыітегппъ распросграіпілъ своп запоеванія по Ипду, а сынъего, Мах.мудъ-Газпи, покорігп. ВСІІ землн до Гапга, въ 1002 г. по Р. X., водво! ряя ученіе корапа сплою оружія. Гауриды отНЯЛІІ Индію у послидияіо Газневпда, Козровъ: Шаха, въ 1155 г., по вскор пала п держава Гаурпдовъ. На.мъстіііікп областеГі СДІІЛПЛІІСЬ ііезавпсіімымп царями. Мопголы ирп ЧпіігіісъХаиіз отчастп отпялп у ііпх7> этп царства въ 1214 г., а въ 1222 г. пхъ власти достался и Капдаіаръ; отказъ ордъ Чіііігпсовыхъ идти дал-ве н смерть хапа (1227) сохранилп Ипдію отъ далыіт.іішііхъ завоеваиііі Мопголовъ. Особеи но могуществоііно было въ эту эпоху царство Дели,-осііованное Кутбудомъ, одніімъ изъ Гаурпдовъ, въ началі; XIII в ка. Влад-шіія, завоеваппыя Чипгпсъ-Хапомъ и его ііреемііикаМІІ до 1280 г., окоро распались па 4 хапства: Кипчакъ, Ираііъ, Китай и Джагатай. ГІОСЛІІДпее закліочало страпы юго-восточпоіі Азіи if отчастп Иидію. Та.мерланъ, повелптель Джагатая, послалъ ві. 1396 г. своего впука въ Иііі дію,итотъвторгсяііъ Мультапъ, по довершімъ завоевапіе Ипдіи Тамерланъ лпчно, въ 1397 г., взялъ Дели ц возвратился вь Самарі;аіідъ. Одпако жъ свверная Ипдія до Ганга была под! чпнена е.му п его прее.мнпка.мъ еіцо ІІІЗСКОЛЬко времеип, между-т .мъ какъ въ осталі.поіі і Индіи господствовалп султапы разпыхъ діиіаI стій, происшедшііхъ частіго отъ прежпихъ, частію же въ послЪдпее время, въ эпоху мопгольскаго пашествія. Бабуръ, пото.мокъ Та.мерлана, пііогііапныГі пзъ Джагатая поточка.мп Чіінгпеъ-Хана (Узбекамп), б жалъ въ ІІіідіго, ; 1498 г., и вскоріі такъ усилплся т а я ъ , что і въ 1526 г. разбилъ делійскаго султапа Ибра[ гпма-Лоди. при ПанппугБ, взялъ Делп и сд-п! лалъ городъ столпцею своей повоп .моііа[)хііі, которая была столь славпа подъ пазпаиіемъ царстваВелішіхъМоголовъ, и въ лучшую свою эпоху, прп Ауреигъ-Зеб-Б, заключала весь Мпдостапъ и полуостровъ Деканъ. — V. Епропейцы въ Индіи. Совре.менио съ осііовапіс.мъ
Инд — Инд
-
117
Монго.іьскаго царства на стзвери ІІпдіп, Европейцы таі;же короче озпакоміі.іпсь съ Индіею. Васио де-Гама оъ 1498 г. оп.іы.тъ мысъ Доброй Надежды и такпмъ образомъ нпервые указалъ «воимъ сооточествевніікамъ Гіортуга.іьцамъ морской путь въ Индію. Иортугальцы наш.ін по берегаыъ п на островахъ много .мелкпхъ враждебныхъ между собою в.іад те.іеи и, пе смотря на заппсть и сопериичество магометанъ, заве.іи Факторіи на миогихъ важпыхъ пунктахъ. Такимъ образо.мъ ихъ в.іасти достадись Діу, Дамаумъ и берегъ Ма.іабаръ, пото.мъ ЦоГілонъ въ 1506 г., Гоа въ 1508 г., і;оторая c,iT;.ia.iacb м стопребывапіе.мъ гуоерпатора іі г.іавою португальскаго начальства, Негапатамъ и Меліапуръ въ 1511 г. ВскорТі черезъ пихъ въ Индію ііроиикло христіап<;тііо.Фраіщііскъд'Лль>іе)'іда, вице-корольОстъИпдіи съ 1505 по 1509 г., и его великій преемникъ, АЛЬФОПСЪ д'АльГ)укерка, чрезвычайно усіілилн могущество ГІО])тугальцевъ; посліздиііі завоевалъ Малакиу и запплъ острова Моллукскіе, Филиппиііскіе 0рмуз7> и Маскату въ Персидскомъ залпвіз. Еще н по его смерти (1515) могущество Португальцевъ путемъ силы и хитростп возрасло до такой степеші, что лъ 1542 г. онп владтші всБ.мъ берегомъ отъ Персидскаго залнва до мыса Ко.морппа, пмізлн млопііі па КоромапдельсколП) берегу, на Малаккі^іа Моллукскихъ и ФІІЛИІШІШСКИХЪ островахъ и велн чрезвычаііпо доходпую торговлю съ Кнтаомъ и Яііоніею. Онп почтн совершепно устранпліі отъ остъ-ппдскоГі торговли прочія : .европейсіая государства; nil одинъ иностранііый корабль не с.мТиъ плаваП) по остъцпдскн.мі' моряяъ безъ портуіальскагопаспорта, ни быть наіружепъ пряіюстямп или военИЫМІІ спаііяда.ми, ІІІІ пагружатьсн ч мъ иы Ю ни оыло въ остъ-ипдскнхъ гаваЕіяхъ, до т хъ прръ пока не будутъ оФрахтовапы вс португальскіе корабли. Но коіда ЯВ.ІІЛІІСЬ слабуе и цед ятелыіы праиптелп, король Себастіанъ учредилъ въ Индіи 3 іуберпіи, пезавпсимыя одна оть другой. Португалія въ 1580 г. досталась пспанско.му скипетру, пре.не()регавше.ііу остъ-пндскоіо торювлей, грабежъ і! воровство сдіиалпсь повсе.міістиы въ португальскихъ остъ-индскихъ колоніяхіз; ii'Bжоторыя изъ ннхъ покорились ИНДІЙСКІІ.МЪ владізтеля.мъ, въ друіихъ пачалыіііки объявили себя независіімы.мп. Тогда въ Индіи явнлись могуществеішые Голландцы, позпако. иенные съ пею Корпсліс.мь Гаутмапомъ, который узиалъ въ Лиссаоопі; торговыя дила Португальцевъ. Голландцы въ 1595 г. по« а л и 4 корабля на Яву п завели та.мъ, на
-
Инд-Инд
і Суматріі и 4 островахъ Индімскаго архипеI лага коиторы, которыя должпы былп завіздывать остъ-ипдскою торговлеГі и торговлею съ Китае.мъ и Японіею. Частпыя торіоі!ыя компаніи, Чавсдеііиыя въ Голландіи, 1602 г.. соедіінішісь въ болыііую піідерлаіідскую остъпндскуюко.мпанію, которая вступпла въ открытую борьбу съ.Португалі.цамн, п ті;, слабо поддержпвае.мые Европою, мало no малу т е р я ш свон владинія: въ 1624 г. онц очистнлп Ыоллукскіе острова , въ 1633 г. Яву, въ 1641 Малакку. пъ 1658 Цейлонъ, въ 1660 Целебесъ, а съ 1663 г. бйльшая часть кріиюстеіі на Малабарско.чъ берегу постепепно доставалаеь Голлаіідцамъ,іі накопецъ Португальца.мъ осталнсь только: Гоа, Дамаунъ н Діу. Голлапдцы, которымъ тузе.мцы помогали противъ Португальцеві., поступалп еще иасильствепп-Бе первыхъ: иа Баіід оііп пстребнли вс-Бхъ природпыхъ жптелен, потому что тБ пе хотізли быть неволыіика.ми, жестоко пріітиспяли житслей въ своихъ колопіяхъ и истребііліі па всБхъ пряныхъ остропахъ, кромт> Амбоины, гвоздичпов дерево. Зато они были въ безпрерывноГі ВОІИІ съ туземцами. Сурата, Малабаръ съ главпою кр постыо Кохііпо.мь, Коромапдель съ главною кр постыо Негапатпамомъ, Чипсура, Малакка, Целебесъ, Ява, Моллукскі острова, южпыіі берегъ Борнсо бі.іли ихъ главны.ми колонія.мп, а Батавія цоптральнымъ пунктомъ ихъ плад-впіГі. Датчапе, подвигнутые одпіімъ голлапдскимъ Факторомъ, Бесховеромъ, также завели въ 1618 г. колопіп иа Цеіілоніі, ію, встртзтивъ тамъ дурпоіі пріемъ, персвели ихъ па Коро.мандсльскій берегъ и та.мъ, съ соіласія туземцевъ, основали Трапквебаръ. Между»т мъ пп ііоиооспованная датсьая ко.мпаиія, ни Еородь не могли сдилать ничего важнаго. Точпо такъ же поііии д ла цфсколькихъ другихъ Факторііі, учреждеиныхъ въ Бехарі;, Бсіиалт;, Ориссіі, при Малакскомъ проливіз, которыя въ 1770 г. всі; взяты были правительствомъ. Фрапція также покушалась прішять участіе въ остъ-ппдскоіі торговл ; въ 1642 г. оспована ею первая колонія иа Мадагаснсір-с. Французская остъ-нндская компапія, учреждеіпіая Кольберомъ въ 1665 г., спачала но имізла удачи и пе могла поддерживать колоній на Цейлопт,, СурагБ и проч., пока наконецъ ііегоціаіітъ Mapreinj, въ 1672 с , ие уступилъ еіі Еумлетюіі п.мъ зеллп, гдТ. оиа утвордплась п построила городъ ГІопдишери, сдіілавшійся пото.мъ міістопребываніемъ Францу^скаго нладычества. Съ ТІІХЪ поръ Французы завели колопіп въ Бепгаліі, начали спошеііія съ Кптае.мъ, Сіа.мо.мъ и проч.
Инд -
Инд
118
но ІІ'Ь 1693 г. потеря.ш Пііпдишери, отпятыіі Го.ілаігдцалш, a no Ріісвтхкому мпру, къ 1C97 іоду, поіучнлп еіо ооратно. Majo-по-ма.іу они пріоорізли отъ тапджорскаго раджи об.іасть въ 113 се.іеній, въ котороіі укр піип Карика.іь, и владычествопхъ усили.іось, особснпо съ тоі'о времепи, каісъ опп колоіііізпроваліі острова Ііурбоііъ іі Ильде-Франсъ и пріобр-Бли колопіи на Гуглп, въ Бенгаліз. Въ половпп Х ІП в Еа оно было доиолыю важію. — Въ ыачалт; XVII вт;ка Апглпчане также стали хлопотать объ участіп въ ппдіГіскоГі торговлТ). Въ 1600 г. отплыли и г ь первые 4 корабля въ Индію; пото.мъ они завели колопіи на Явіз, Амбоіш , Бапді; и проч. и на материк-в, разДТІЛІМІЪ съ Голлаіццами торговліо п|)яцосгяміі. Голландцыотіінлп у пихъ эту выгоду, прогпавъ ихъ съ Моллукскнхъ острововъ, въ 1623 г.; ііа твердоіі зе.мліі они прннуждены быліі оборопяться ртъ иападенііі Португальц въ и учредилп свою Факторію Мадрасъ, п прнглашенпые на ію.мощі, Персами въ 1623 г. овладіші португальскою колоніеіі на острови Ор.чузіз, на Перспдскомъ заливіі. Когда же Персы отдали имъ колонію Бендеръ-Лбассм, опи открылп оттуда торговлю шолі;омъ, коврами, парчамп и други.ми персіідски.ми товарамм. Черезъ это ІІ черезъ уступку Бо.мбея, который Карлъ I получплъ по поводу брака съ португальского гіринцессоГі, черезъ заведепіе колоніи въ Гуглп, Калькуттіз (1683 пли 1698) и Гіенкулені; (1669) и черезъ ловкія предпріятія оо ихъ anгло-остъиндскихъ торговыхъ ко.мпаній, которыхъ споры въ 1708 году КОІІЧИЛІІСЬ соедипеніе.мъ въ одну комііапію, англійское владычествовъОстъ-Ипдіи зпачіітелыю возрасло, и въ половиіііз XVIII в ка Ліігличан влад ли н только Факторіями па Мв-в, Суматр и Борпео, ио и па Малаккі;, въ С.іам-Б п на Коро.мандельско.м7, берегу, ід близъ Поіідишерн, оии завені колопію Мадрасъ. Таково было положеиіе д-Блъ въ Ипдіп до 1740 г. Въ это.мъ году началась воііна Аиглііі съ Франціею, по большеГі части изъ-зэ соперннчсства по остъ-пидской торгоплъ. Англичане потернлп Мадрасъ, доставшійся Французамъ, но возиратіии ero по Ахенскому миру, 1748 г. He смотря на миръ, борьба Ашмііі съФранціегопрододжалась почти непрерывно и об-Б державы оиыкповенно принямаіи сторопы враждовавшихъ индійскпхъ віадізтелсй. До 1756г.поверхііость оставаласьза Фрапцузами, но съ т в х ъ поръ Англичане взяли р шительныіі перев съ, п завоеваліі даже Пондишерн. Тогда отлнчішісь Лаурепъ и Клейвъ. Первый принуднлъ декапскаіо субу къ уступк с-Бверпыхъ сиркаровъ н приволъ карііатнкскаго
:
Инд -
Инд
набобавъсовериіепную зависп.мость отъ Апілпі чанъ. Бопіальскііі пабобъ Сураджавъ-Довла наj палъ на Калькутту въ 1756 г. разорилъ англіГіі скую коломію и варварскп постуіпілъ съ ікгБнпыми Аіііліічаііа.мп; но остъ-ііндская компанія припудила его къмпру, взявъ ііристуііомъ Калькутту подъ иачалі.стпомъ Кіёйва. Клеіівъ взялъ такжеиртлюстьіііаіідерпагоръ, блпзъ Калькутты, іірііпадлежавшую Французамъ, и т-Бмъ подалъ поводъ къ попоіі вомп , разбплъ ві> 1795 г. съ отрядо.мъ 3,200 человіжъ 48,000 воиска Сураджава Довлы и взялъ въ пліліъ самого пабоба; при заключеіііп мира опъ пріоорфлъ важпын выгоды для компаіііц и ііосадилъ въ набобы Мпръ-ДжаФФара, одноіо іізъ своихъ прпверженцевъ- ГІо возвраіцопіи Клеііва въ Европу, д ла аіпміГіскоц остъ-ііпдскоіі компаніи (съ 1760 г.) пріішлн ііізсколько въ упадЬкъ; Клейвъ былъ спома прпзианъ въ должіюсть губерііатора Бсіігаліи, въ 1764 г. Съ тізхъ поръ опять все обратидось въ пользу ко.мпапіп, когорой моіущество больше и больше распространялось повымп пріобр теіііямп. Въ 1767 г. Клсмівъ у халъ въ Европу, имЬнпо въ то иремя, когда д ламъ комііаіііп иачала угрожать повая опаоность. Въ Мпзорв, въ 1761 г., властнтслемъ явился Гайдеръ-Алн, расширидъ своп влад-Бнія завоеваніями и въ 1766 г. покорплъ даже Малабаръ. Набобы карііатпііскіп іі деканскій соедиіііілмсь прогпвъ иего; по договорамъ, Апгличане обязапы были помогать перво.му и такимъ образомъ ііоііали въ войпу съ Гандеръ-Аліемъ, велп ее съ перемізішымъ счастіе.мъ, наконецъ прііііуждспы былн въ 1769 г. заключить миръ и союзъ съ Гайдеръ-Ал», который пропикъ до са.маго Мадраса. Съ 1773 г. въ управлеіііп Индіею пропзошла большая реФорма по регуляціиііпому акту. Иезависп.мыя друп. отъ друга гірсзндеіпства Бо.мбей, Мадрасъ п Калькутта были поставлены въ обіцую завііснмость отъ генералъ-губерііатора, им вшаго м стопребываніе въ Калькутті; и разд лявшаго власть съ верховпымъ сов-Етомъ. Первымъ іепералъ-губерпаторо.мъ былъ Гастингсъ, еіце съ 1772 г. занимавшій должность губернатора Бепгаліи. Дадыі піпую исторію исключіггелыю владычества Апглпчанъ можііо подробно читать въ сочипеіііп Уаррепа, переведенно.мъ на русскій языкъ въ 1844 г. отдіиьною кпіііой: «Исторія англійскаго вдадычества въ Остъ-Ипдіи», и въ сокращеніи въ журн. «Отеч. Зап.» того жо года, а также въ «Москов. Наблюд.» па 1839 г. и проч. Индо-германскій корень языковъ, объемлстъ вс языг:іі, і;оторые простпраются оть ИНДІІІ по Персіи н Кавказски.мъ провппціямъ въ Европу, u бйлыпую часть европеГісі;ихъ языковъ,
Инд — Инд
— 119
Инд — Инд
кро.мі; такъназьш. о>инскихъ, вепгерскаго, турецкаіо, мальтійскаго, баскскаго и арпаутскаіо.'Въ іііідо-гермапскихъ языкахъ раз.іичаюгъ цвъ глапныя группы, азіятскую и euponeuскую. Кь первой пршіадлежатъ иіідиіскіе,ираііскіе п груаинскііі языки; ко второй ро.манопіе языки, кельтійскііі, германсЕІй и славяпскііі.
Индрп ([ndris, Lichanotns), родъ мадагаскарскихъ обезьяпъ, приііадлсжаіцпхъ къ отд-Бленію лемуровъ и къ семеиству собакообразныхъ. Ихъ изв стпо всего дв породы. Oil's похожп на маки; ио н.м ютъ только четыре р зца въ нпжнеи челюсти, хвостъ г.ороткііі, заднін гол ни почти вдвое дліііиіСе передиих-ь 11 потому леіко могутъ іісреіірыіпвать больИндостанъ, см. Индія. Ипдра (Дева-Ипдра, т. е. богъ Индра), у Ип- шія простраиства. С.мирпы, с.мышлены и тудііщсвъ ооі ъ пеба. первыи пзъосьми оСіадате- земцами выучпваются ловить другихъ жмвот^сіі восточиоіі частп, сыиъ Касіаиы и Аддн; ныхъ какъ ученыя собаки. супруга еіо Индранп (Сачп), сынъ, ДжаііЯЕіИндрикъ (Indrick der Blinde), Латышъ, славта, дочь, Деванеи; pan сго, Ипдралога, пахопьні народпыіі пТівеііъ, былъ крЕпостной чеднтся въ воздухт; и туда-то отлетаютъ вс , ловБкъ ПО.МТІСТЬЯ Атгрикспъ. На 5 году оспа кто на зе.мл иоеііящалъ себя особому служелшшіла его зрСнія. Нв сшотря па то, онъ преііію божества; столица его, Амаравати, гди восходпо выучилея портняжному н сапожііо.му растетъ «а.мбестъ», дереио безсмертія; дворецъ релссла.чъ и с ъ удіівіпелыіоюловкостіюиспраего вапджаямта; садъ, напда (ліъсто ут хи); влялъ т сельскія работы, въ которыхъ йрпериый слонъ, ираватъ; возпица, Матали (С.аганъ осязаиіяможетъ замБнять йргаиъ зрииія. ратп); колесница, вп.мака.мъ (колеспица возІіознапіемърелнгіи и свонмь духовнымъ развидуіііпой области). Ьудучн верховиы.мъ главою тіемъ онъ былъ ооязанъ пренмущественно подобрыхъ духовъ, онъ живетъ въ бозпрестанііоіі конному пастору Эдьворфсльду. Около 1803 оорьб-Б съ Азорамп и часто принужденъ устугода развился его талаптъ ппсагь п сііи иа мать имъ. Воплоіцепіе.чъ Иядры былъ Ьалп, родно.мъ языісБ. Сначала очъ писалъ безъ царь обозьянъ (см.). Іірамппы ежедневно прирн мъ, гюслвдующіе жо ьтихи сго ри мовапы. носятъ ему жертвы; онъ же владыка всликой Род. въ Атірикеіі-в, въ октяб. 1783 г.; ум. тамъ жертвы Асва.меды-Джагн (оттуда его и.мя «Саже 12 яиваря 1828 г. Изъ еіо пвспей зам-вчата-Крату» т. е. 100 жертвъ). Онъ изображается телыіа «ПТІСІІЬ иа с.морть ЕаисАВЕТы Иктвъ впд молодаго человБка въ ВТІНЦ ; вс ровны». т ло вго усііяно глаза.мп (оттуда еіо имя «СагаИндуанъ, то же, чтб арбузъ. сракша» тысячеокііі), съ большимъ посо.мъ, с7> 4 рука.ми, въ которыхъ держптъ перунъ и лукъ, Индукта; такъ ыазывался поііілііняый сооръ, сидитъ на воздушной колесиіщ или •Бдетъ на установлепныГі По.іякалт въ Малороссіи (1623 ОІІЛОМЪ слон , иноітіа съ ЦВ-БТЕОМЪ лотоса. года) съ покупки іі продажи вс хъ съ стныхъ. Символы его: молнія (вагира.мъ), іро.мовой пе- прппасовъ и со вс-Бхъ другихъ вощей и жирупъ, гучи, радуга. Другія его названія: Су- вотныхъ; подать эта взыскивалась съ покуріараджа. т. е. царь облачныхъ странъ, Ііака- пателя черезъ откуиіцііковъ н віірпыхъ людеіЧ Сазана, т. е. повелитель погоды, Сапкранда- и посіупала сначала въ пользу гстмапа, а пона, т. е. изминчивый, Пурурда, т. е. бога му- томъ въ пользу казны. Мо іірисоедиііеіііи Мажественносердыіі. лороссіи къ Россін, этотъ сборъ иногда шедъ въ пользу казны, а ііногда отдавался гетмаИпдрапура. — 1) Государство на з. сто|)оіі иу. ІІЕТРЪ Великій уступилъ его Мазет;, котоострова Суматры, нііиогда очень сильпое, ныро.чу приііосплъ онъ ВМІІСТ-Б съ эвектою (см.) ніі принадлежитъ Нидерландца.мъ. Обилуетъ 50,000 польскихъ злотыхъ. Индукта уиичтожеперцемъ.—2) ка тамъ же, u 3) Главпыіі гоиа въ царствованіе ЕЛНСЛВЕТЫ ГІЕТРОВНЫ. родъ, съ кръпостью, іірч усть рііки въ моро, • ИндуктарІИ. По устаііовлсіііи пошлііннаго торсовый городъ. Здись находится Факторія сбора Полякачи въ Малороссіи 1623 г., былі ГІаданъ (Padang). — 4) Мысъ та.чъ же. Индратуменъ, въ ивдійской ми ологіи, царь пазііачепы особыя ДОЛЖІЮСТІІЫЯ лица, собиДранадана, девета, который на своеіі колесни- равшія пошлину съ продавасмыхъ и покупаецъ леталъ какъ в теръ по небу и по землТі. мыхъ предметовъ ; опн назывались индуктаЕго препращеніе въ слона н 2,000-л,втняя рія.чи отъ шідукта , какъ называлась эта поборьба съ крокодпломъ, котораго наконецъ дать; эта должность уіінчтожнлась вм ст съ онъ поб-Бдіілъ шакрою (мечомъ) Вишны, слу- уничтожеиіемъ этого сбора ЕЛПСАВЕТОЮ ПКжатъ ежедневнымъ содержаніе.мъ утренііей иолитвы брамнновъ , за і;оторую Вишііу отпускаетъ гр-Бхи.
ТРОВНОЙ.
ИндукцІЯ (маитіе), способъ возбуждать іадьваническій токъ дзйствіе.мъ іалыіаннческа-
Инд - Инд
120
гго жо тока или дБіістпіе.мъ магнетшма. 1) Есл і па деревшшый ци.іипдръ памотаемъ дві; м дпыя прово.юки, покрытыя шо.ікомъ, п, соедпнішъ воіщы одпой изъ ІІІІХЪ съ мультиплижаторо.мъ, пропустіп:ъ чсрезъ другую га.іьваническіГі токъ, то въ первоіі гірово.іок1з возбуднтся мгновонпо токъ, протішопо.южнып TO^ку, проходяще.му черезъ вторую; есіи потомъ мы прервемъ сооощепіе второй проволокн съ .га.іьваііическою ц-ппью, то пъ первой возбудится снова токъ, no паправ.іеніе его будетъ уже гіара.і.іелыіо паправленію тока, пропущеіпіаго черезъ первую проволоку. 2) Возьле.мъ подконообразный жел зііый цнлпндръ, на.мотаемъ, въ вид спирал.ч, на копцы его проволоку, іюкрытую ШОЛЕОМЪ, такъ, чтобы она на обоихъ концахъ имізла равпое число • оборотовъ, и притомъ иъ тако.мъ чаправлеиіи, что еслп ціілиіідр7> пыпря.мпть, то обороты шли бы въ одиомъ направлспіп; соедпнимъ жопцы проволоки съ мультиплпкаторо.мъ и къ коіщамъ цилиндра ііріібліізпмъ мгновенно поіюсы подкопообразпаго магпнта, — стр-Блка мультппликатора отклонится и сліздователыіо чёрезъ проволоку проГідетъ токъ, прододжающійея DO все время, пока на.магничивается же 11530; если теперь отнпмемъ магнитъ п такіьмъ ооразомь линіимъ ціілиіідръ .мапіетизма, то въ проволок-в сішва позбудіітся токъ, по уже .противоположііый первому. Открытіемъ индукціп одолжены мы Фараде (Faraday) 1832 г. ИндукцІЯ. (Induclio negotiij, такъ пазывалось цъ дрсвпемъ польснолъ правіз ришеніе суда,когоры.мъ опродплялось сторонамъ покон•чить дтио безъ ихъ согласія. йндульгенція (indulgenlia). Въ Римской Церк•лп подъ этимъ и.мепемъ ІІЗВІІСТНО отиущеніе іриховъ аа плату.Въслучаізбольшойпуждывъ деш.гахъ, паиы пазначали иііогда продажу нпдулыенціи во всей католмческоіі Европі;, иапр. л р п поетроепіп собора Си. Петра. Сообразпо •съ количсство.м платы, ипдулі-гсіщиі илн давалпсь только на вре.мя п отпускалп только ІІІІкоторую часть гр-Вховъ, или отпускалп гр-БІ П па всю жизнь. Основаніе.мъ іііідулыенцііі римскіе богословы полагаіотъ ту мысль, что святые .мужи впродолжепіе своеп ж п з т і усптіпають совершить много д лъ сверхдолжныхъ, л что этою сокровищнііцею свнтыхъ сверхіолжпыхъ дилъ можетъ распоряжаться только Дері;овь. Но если бы и въ самомъ д л возліожпо было существоваиіе сверхдолжпыхъ дълъ, можно лн спастись заслугами лодеіі? Одііпъ Ходатаіі и С.паситель всего міра Гос.лодь пашъ Іпгусъ Христосъ; одпо спасптельдіое пмя—Іисуса Хрпста (Д яп. IV. 12; 1 Тпм. II.
Инд - И н д
5; 1 loan. II. 2). Ho г,роміз того, песправед.іива нса.маямыс.іь о существоиапіп сверхдолжныхъ діз.іъ: вс виновны передъ Гіого.мъ (I Іоан. 1. 10), всЕ въ нзв стной степепи гр шны (I loan. 1. 8), іі какоп бы святой жизнп кто ни былъ, онъ нсполпяетъ только то, что должепъ былъ исполііить (Лук. XVII. 10). И безпрпстрастпые католіікіі прпзнаются, что ни въ Св. Писапіи, mi у древпихъ Отцовъ нътъ нп слова объ ипдульгенціяхъ. «Пе indulgenliis nil expresse habemus ex S. Scriptura, nee eliam ex dictis anliquorum doclorum» (Anfonin. Arch. Flor. 1 lit. a. c. 3). Индультъ (indult), пъ Римско-Католііческой Церкви называлась бу.іла,которою nana давалъ кардпца.іамъ, архіепііскопа.мъ, епископа.мъ п прочимъ прелатамъ право раздавать бепвФііціи, іілп г.оторою давалъ иако.му-ніібудь обществу плн частно.му лицу право па искліоченіе изъ обіцаго порядка закоповъ. — Порлп.і/еітскнмъ пнді/льтомъ въ древпеГі Франціп называлось право, которое король давалъ канцлеру Франціи, президептамъ, сов тникамъ и проч. пскаті. для себя или для кого-либо другаго первоіі пакаптпой бенеФііціи, рсгулярпоіі или секулярпой, которая бы только припадлежала кардппалу. — Въ торговліі ндультомъ пазывалпсь пошлппы, взимае.мыя испанскпмъ короіемъ съ судовъ, пришедшихъ изъ Амерпки. ИНДЪ или СИНДЪ, болыпая різка вт, Азін, ооразуется изъ трехъ главпыхъ источпнковъ въ Западно.мъ Тпбетіі. Сііверпып (ІПауюпъ)! тъчетъ съ горы Кюэпъ-Люпа; средніп (Стіь-хетсіо) съ Канласы; іожныГі, съ Каптала; онн соедипяются въ страніз Лн (Ладап ) ; зат мъ Ипдъ протекаетъ землп: Ііалтистапъ, Искардо, Джіільджптъ, Лагоръ, Пешаверъ (гд-Б перес-Еьаетъ Соляпой хр бетъ) и СІІІІДЪ, гд-в рукаво.мъ Кумбергуиди пли Лпрттіу образуетъ островъ Чапдуті. и озеро: да.п;е разди.іяется па нізсколько рукавовъ п прп псііастной погоцъ 11-ю, а присухоГі 3-мя рукава.мн пзлішается въ море, .міліяя часто nanpaiuenie этпхъ рукавовъ. БассеГпіъ его заключаетъ воды югозападпаго Мустага, бо.іьпіен частп Гима.іаевъ, Саломонова и Соляпаго хребта. Уже древні пазывали эту рі;ку Индомъ Hndos). Семь устьевъ ртзкп у древнихъ пазываліісь: Сагапа, Sirithum ostium, Aureum Ostium, ХарііФОсъ, Canapa, Сабаласси, ЛопнСаро. Ипдъ разливается постояпно въ іюл и авіусти, и пъ новііГішее время получплъ бо.п.шую важпость въ торговомъ отііошсіііп. На нтікоторо.мъ его протяжепіп ходятъ пароходы. Все течепіе его простпрается до 360 (370) мпль.
Ине — Инж
—
121 —
Иней, б-Б.іыя к.іочкопатыя массы, которы.ми иерімг.о по ночамъ покрываются растешя; со«тоятъ изъ неоо.іьшихъ ледяныхъ криста.іловъ. linen, no псеГі вііроятиости, есть пе что ішое какъ роса, замерзшая во время своего боразовапія; пото.му-то онъ и об.іекаетъ преим іцествепно т1> частп растенія, которыя, no споему по.іожеиію, наибо.і-Бе склонны къ охлаждепію; опъ предохраняетъ растонія отъ холода. Инерція (inertia), пед-Бятельность, есть общее свойство натеріи. no которому, если т ло находптся въ ПОКСБ, то оно останется въ немъ до тихъ иоръ, пока какою-ннбудь сплою не будетъ изъ неіо выведено; еслп же оно приведено въ движеніе, то безъ сод-Бпствія посторонпеіі силы само собою пнкоіда пе оотановптся, но будетъ постоянно двигаться ао пря.мой днніи. Инеса де-Кастро (Ines de Castro), дочь ГІедра •Фернанда де-Кастро, Испаица, ліа.мен. яамиліи, иавіістпая своп.ми несчастія.ми. Въ зваиіп штатсъ-да.мы вступпла оиа въ служоу къ Констанцін, cynpyrli Допа-Педро, сына АЛЬФОНса IV. Посліі СіМерти Копстанціи, Донъ-Иедро, прельщешіыіі красотою Ииесы, тапно женнлся на пеи. Бракъ этотъ искоръ былъ открытъ королемъ, который у.мертвилъ Инееу. Раздражеішый Допъ-Недро возсталъ протпвъ отца и только просьбы матери могли укротить его. Возшсдши потомъ па престолъ, онъ продалъ жёстокимъ мукамъ всЕхъ участвовавшпхъ въ убіеиііілесчастпоГі Инесы. Инесъ (Альбертъ), ісзуитъ п поэтъ, род. въ Малоіі Ііолыіп; въ 1620 г., издалъ еочпнеше: «Lechias Ducum, principum ас Regum Poloniae» Краковъ 1655 г. Ум. 5-го іюля 1658 г. Инжеверное искусство, иди пскусство укръплять различііыо иуикты, аттаковать u оборояять ихъ, получило адое пачало въ са.чоіі глубокой древпости. Ч ЛОВІІКЪ, будучи ещо въ дикомъ состояніи, ограждалъ своп простыя жилища отъ нападенія враговъ, и нападающііі долженъ былъ npiio'BraTb къ нскусствепны.мъ средствамъ длп преодолънія этпхъ препятствін. Инжеііерное искусство усовершенствовалось по м р^Б усп ховъ псеобщаго просвііщеііія и достнгло высшей степони совершенства у Грековъ н Римляпъ, a no разрушепіи Рнмскон имперіи оно, подобно друіимъ позііапія.мъ и искусствамъ, снова было забыто. Въ Средніе викп ограипчивались грубымъ подражаніе.мъ укрипленія.мъ и воениы.мъ маішінамъ древнихъ. Эти машппы у Италіянцеяъ ііазывалпсъ ingegni (отъ латпнскаго слова ingenium), и вііроятно отъ этого произошло и слово ііііжеперы. НзобрТі-
Инж — Инш
теніе пороха п огнестр лыіыхъ орудій произвели совершенныіі переворотъ пъ воеппомъ Д-БЛ-Б, а такж п въ іиіженорио.мъ пскусствІі.Въ Пталіп ЯВІІЛИСЕ, нервые преобразователп н осиователп іінженернасо искусства въ иын шнемъ значеніи этоіо слова. Потомъ ппженерное искусство наиболіі усовершепствовано французскимп пнжеііераміі. Co вре.менъ Вооаиа (с.м.) важность п вліяніе инжоперноіі пауки возраслп, а Мезіерская школа, основавъ иовую систему ФортііФіікаціи, сдізлала совершепный переворотъ въ образіз ведепія войііы до половпны XVIII стол тія. Взятіе илп оборона какой - нибудь крипостіі иер^дко дилались цъ.іыо похода, и тактнческія преп.мущества одного вопска надъ друпімъ н способностн полководца въ полз пи во что пе ціишлись; этотъ періодъ времепи можііо считать упадкомъ воениаго пскусства, no BMT.CTTS съ ТТІЯЪ періодо.мъ ііаибольшихъ усопершеііствонанш по инжеііерпой части. Съ появлоніемъ Фридриха Ввликаго иНаполеопа, создавшихъ совершеиііо повую тактику, ііііжеііерное искусство стало мало по малу упадать и нын-в омо ужо не счцтается, какъ прежде, верховпымъ образованіемъ всякаго военнаго человііка, а только спеціалышю припадлежііостью познапіГі инженерпыхт^ и саперпыхъ оФііцеровъ, и только въ меи е обішірномъ видіз іінжеііермов искусство должпо быть зпакомо оФііцера. іъ геяеральиаго штаба и артііллористамъ. Инженерное училище. Иншеверная шЕола, преобразовапііая ГІмператоромъ АЛЕКСЛПДРОМЪ I (см. Инженервыя учплища), получила нынізшііев назвапіе училища въ 1810 г., и въ этомъ году сверхъ юпкеровъ и копдукторовъ положепо было.чтобы до віювь производимыхъ оФііцеровъ слушали тамъ лекціп для усоворшеіістіювапія собя въ инжеііерныхъ иаукахъ, Ныііііііінее главпоо инжеііерное учплііще принадлежптъ къ числу высшихъ вовшю-уч бныхъ завед ній въ Россіи. Опо разд ляется на два отдііленія: ОФііцерское и копдукторское; перво заключаетъ въ себ-Е 2 класса, а второв 4. Въ пііженерпо.мъ учіілищі; воспитываются 122коидуктора, изъкоторыхъ 26 пансіоивровъ; эти посл-Бдпіо вносятъ за себя только сднповре.менно нозначптелыіую сум.му, а ВСІІ посл дующіе іоды своего пахожденія въ заводеніи содержатся па казеппыи счеть. Кром того въ училищі; образуются еще 48 офііцсровъ. Въ і;оіідукторскихъ классахъ гіреподаютъ: закомъ Божій, математнку, полевую Фиртификацію, .минное нскусство, артиліерію, Физику, исторію, геоі рафію, рисоваиіе, черчеяіе плаиовъ н языки. При пронзводстві; въ оФицеры
Инж — Ини
—
1 22
воспііташшкіі поступаютъ въ пижній ОФИцерскій к.іассъ ; т а я ъ они с.іушаютъ одннъ годъ лекціи, и пос.і-Б экза.мена раздв.іяются на 5 разрядовъ: 2 первые переходятъ въ высшій оФіщерскій классъ; изъ нихъ п рвые производятся въ подпоручпки; ОФіщеры 3-го разряда отправляготся на с.іужоу въ ипженерныя войска праіюріціікаміі; 4-і'о разряда ооходятся по выпускп па сіулібу чиііа.міі; a 5-іо разряда поступаютъ въ гарішзониые niiaieHejibi. Офііцорамъ верхпяго к.іасса преподается; мехаиика, .iiimepa.iorifl, хп.мія, геогпозія, высшій курсъ строіггельнаго искусстііа , составлеиіе Фортцфіікаціоііпыхъ проектовъ, законовізд иіе и іфоміз того опіі заиимаются практически.міі прим ііепія.міі пропдеппыхъ теоретііческііхъ праиилъ. По окоіічанііі полнаго иурса оФііцеры распред ляются на 4 разряда : лучші поступаютъ въ леііоъ-гвардііі саперпыіі баталіопъ или лейбъгвардіи піонерпыіі днвпзіонъ. прапоріцика.ми со старшииство.мь. или ііоручіікаМИ пъ полевыо инжеиеры; прочіе отправляются па дзйстимтолыіую служйу нъ пнженерныя войска ііодпоручііками іі прапо[ііцііі;а.міі; 4-й разрядъ обходится чпна.чіі. Главпое инженерпое учплпще состоптъ въ ВІЗДТІІІІІІ генералъііиспектора по ііижеиерііоіі частп, подъ непосредствеппымъ начальство.мъ одпого генерала; пабліодеиіе за точпымъ преподаваиіе.мъ наукъ іііл еть штабъ-оФіщеръ, когорый иазывается ніісііекторомъ классовъ; относптелыіо иравстііенііаіо образованія, Фроптовой н хозяйстввнііоп частн, коидукторы подчіиіены другому штабъ-ОФііцеру, Еоторый есть ко.мандиръ копдукторскоіі роты. Въ лБтнее вре.мя воспитаіітіки находятся въ лагертз, гд-Б зацц.маются Фроитомъ, іірактическимъ рт.іпеніемъ разпыхъ математическихъ задачъ, съе.мкою, нивеллнроваіііе.мъ и тресіірованіе.мъ укрБпленій. ОФііцеры иижпяго класса па литнее вре.мя командііруются па съемкн, а верхпяго класса въ Кронштадтъ для описанія различііыхъ кръпостныхъ построекъ и веденія журнала работъ. Вре.чя нахожденія кондуг.торовъ въ учіілнщ счптается за д-Бііствителыіую службу. Туда могутъ поступать, кро.мі; дворянъ, д тіі купцовъ 1 и 2 гильдій отъ 14 до 18 л тъ. Пріемъ пропзводнтся въ август-Б МТІСЯЦБ. ДЛЯ обученія кондукторовъ, поступающихъ въ В-Бдіііііе ипжепернаго департамепта, ііаходптся иііжеііерпая рота ііри санктпетербургско.чъ баталіоііі; воешіыхъ кантопистовъ. Для образоваиія саперш.іхъ уитеръ-ОФіщеровъ въ каждой бригаді; есть бригадная школа. Инженерный департаментъ, есть главное управлепіе строителыюю, хозяпетвенною и
—
Инж — Инж
счетною частя.ми ііііжеііернаіо в долства , н находится въ составъ воеііпаго миіііістерства. Онъ управляется дпректоромъ II имііетъ общее присутствіе, состоящее изъ віще-директора, трехъ члеіювъ военпаго .мііиіістерства и одноіо члена государствеинаго коіпроля, подъ 1 предсіздательствомъ директора. Иііліеиерпый j департамептъ состоитъ изъ 3-хъ отдізленій: 1 отд-Бленіе (строптелыюе) запіі.маотся дізламй no составлепію и разс.мотр-Бнію проектовъ и смътъ, на построепіе попыхъ, расмрострапеніе и содержаніе въ исправности крііпостеГі u уіф-БпленіГ^іиіавозведеиіе въ крізіюстяхъ разныхъ зданій: оио также паблюдаетъ за своевре.меннымъ окончаніемъ построекъ u получаетъ ВСБ СВ ДІІМІЯ О еостояніи кр-Бпостей; II отдъленіе (хозяГісівенное) зани.мается дізла.міі по заготовленію матеріяловъ для строительныхъ работъ, и дЬладіп, касаюіціімися до осадныхъ ииженерпыхъ парковъ, арсеналовъ, іінструмепталыіыхъ депо, понтоповъ й проч. III отд-влепіе (счетпое) состоіітъ пзъ бухгалтеріп. Къ общему составу департаліеігга прпнадлежатъ: че|ітежиая, каіщелярія и архивъ. Сверхъ тоіо при директоръ по звапію іиіспектора шіжеііерііаго корпуса иаходптся капцелярія, гд-Б занимаются двла.ми, относящимиея до лігшаго состава ііііжеперііаго корпуса. Инжеверный паркъ, мисто, гдъ хранятся ВСБ запасные іінстру.менты ііижеиорііаго въдомства, сл дующіе для полевыхъ и осадныхъ работъ. У насъ учреждены два осадные парка; каждый состоитъ пзъ 4-хъ отд лепій; каждое отдиленіе состоитъ подъ начальствомъ одиого оберъ-оФіщера съ І^ частью пижиихъ чиновъ, назііаченныхъ въ штатъ парка. Въ осадно.чъ парки находятся, кромі; полиаго чате.чатическаго, сапернаго u .чппнаго инструментовъ, также ннструченты раоочіе, мастерскіе, плотничьи, колесные, кузпечные, слесарные, токарные, столярные, и для возки ихъ обозъ, лошадп и сопуя. Въ чпрное вре.мя паркн состоятъ въ В-БД-БНІП окружиыхъ ко.чандировъ т хъ инжеперныхъ округовъ, гди парки паходятся; въ военное вре.чя они поступаютъ въ в-Бдъніе началыіиковъ-ііііженеровъ армій; людейдля присмотра за паркачи причисляютъ БЪ четыремъ военно-рабочимъ ротамъ, долженствующимъ, въ случа-Б похода, идти B.M'BСТБ съ ними.
Инженерныя войска въ Россін. До первоГі половнны XVIII вііка въ Россіи пе было инженериаго войска. ПЕТРЪ I учреднлъ дц-В роты: ннженернуюи чниерчую. Обязаиность первоГі пзъ нпхъ опредвлена въ статы; Инженеры, і
Инж —Инзк птсфои же состоя.іа въ толіъ, чтооы д .іатг, подкопы, вести сапы и исправ.іять дороіи д.іп свобо,і!іаго двпженія лругпхъ войскъ, Эта рота преооразовапа вт, 1723 г. Составъ инжемерпаго воііска чзм пплся въ каждое царстішваніе. Въ 1771 г. оы.!Ъ учрёждеиъ шіжеііерііый Гіата.ііоііъ (см. Шонеры), ио сущоствовалъ только до 1775 г.| потомъ въ 1797 г. учреждеиъ бы.гь прм артп.і.іеріп піоперный поікъ, и иакопецъ въ царствоваміе И.мператора АЛЕКСАНДРА 1 шіженерпыя войска получпли повую оргапизпцію и правпла ддя своего диііжёвія іі д йствія. Ньиііз иііжоперныя вопска составляіотъ саперпые оаталіоны; чпсдб.мъ ихъ трйнадцать: гвардейояій; грепадерскій и ^чеоныіі, которые в.мізсті; составляюгъ сводиую саперпую брйгаДу; 1-й, 2-й, З-іі саііе|)ные и 1-й резервнып саперныіі составляютъ 1-ю саперную бригаду; 4-й, 5-й, 6-й саперпые и 2-іі резервиыГі саперный баталіоны составляютъ 2 ю сапериую брпгаду и еще і;аііі!азскім и 3-й резервный саперные баталіопы. Кро.міз твго паходптся еще два коііиопіоііерііые діівпзіоііа , ОДІПІЪ гвардейскій и одппъ армеііскій. Каждый сапернып баталіонъ состоитъ пзъ четырехі» саперныхъ ротъ и при каждомъ баталіоііт; паходіітся четверть Фурштатской роты;'а пріі 1-мъ п 2-.мъ резервиыхъ саперныхъ баталіоиахъ состоятъ при каждо.мъ по три поптонпыхъ парка, а при ііаждомъ парк по одпой Фурштатской ротіз; эти резервпые баталіоны снабжаютъ своп д йствующіе баталіоны понтоііны.ми парка.ми. Къ ипжеиернымъ войска.мъ принадлежатъ также военио-рабочія П арестантскія роты, расположенпыя по кр постямъ (см.). Пііжеиерныя войска паходятся подъ начальсгиомъ геііералъ-ііпсгіектора ііпженеровъ и подъ в дъпіемъ управляющаго ипспекторскоіо частію ннженерпаго корпуса, началыіика инженеровъ івардейскаго и гренадерскаго корпусові) дТ5йсгвующей армін и отд льнаго кавназскаго корпуса и орпгадпыхъ ко.мандпровъ. Ар.мейскій коііііопіоперный дііипзіоиъ находнтся подъ в д иіе.мъ пачальнпка 3-й коішо-артііллерімской дішизіи.
Инженерныя науки, «і. Инженерное училзще. Инженерныя ЕІЕОЛЫ; были осповапы прежде вссіо въ Дапіи, въ XVII столътіи, а потомъвъ Апгліи. Въ 1749 г. было основано инжеперное училище въ ДрездепБ, а въ 1747 г. въ Австріп отпрыта иижснерііая акаде.мія. Во Франціи учреждена въ 1750 г. зііа.мешггая мезіерская школа подъ ііазвапіемъ аппликаціонной школы(ёсо1е d'applicalion). Впосл-вдствіп въ 1788 г.
123
—
Инж — Инж
открыта п въ Пруссіи тшжеперная шг.ола в-ь ГІотодами. Въ Россіи первое завеДонюдля образованія мнженеровъ было открыто въ Москвъ при ПЕТР-Б Велико.мъ ъъП І г. для 23 восіштаиіпжоиъ, число которыхъ увеліічилось впослТ.дствіи до 100. Въ 1719 г. была осповапа такая же ші;ола п пъ С.-Петербургіі, въ которую скоро перевелп всізхъ ііоспіітаіііііікопъ московской іііколы. Прп И.мператріщіз ЕЛПСАВЕТ-В ЛЕТРОВНІЗ, ііііжеііерпая ііікола соедппіиась съ артпллерійскою, а въ царствоцаиіо ЕКЛТЕРПНЫ П , число воспптанііиковъ увслпчплось въ пей до 400 и заведеиіе это названо артиллерійски.мъ п иііжеііерпы. іъ іиляхегнымъ кадетскпмъ корпусомъ. Въ 1800 г. иііжеперііый корпусъ іісреіімепованъ во 2-й кадетскій корпусъ, по прп пемъ осталась іпкола художества подъ пазвіііііемъ солдатспой роты , откуда выпускалпсь ііоспіітаніііініі въ инжеііерпые иопдуіггоры. При Илператорі; АЛЕКСАПДРЪ I, изъ копдукторопъ п юпкеронъ опять учреждена ііііжеиерііая школа, которая, будучп совершеііпо преобразовапа, послужила осиовапіемъ ныііііімнему пііженерпому училиіцу (см.). Ииженеръ горный; ыазианіе инжеиёровъ, которыхъ обязанпость срстоитъ въ управлеііиі руднпка.ми и заводами. Главиыя старанія ихъ заключаются къ томъ, чтобы какъ можно ВЫІОДІІІЗІІШНЛЪ и экрыомич скимъ образомъ дооывать .металлы изъ горныхъ рудни«овъ. ПЕГРЪ ВОЛНКІІІ иервііш обііатилъ внимаnie иа нашъ гОрный промыселъ. Оиъ учредплъ отдильпое гориое уиравленіе, подъ пазианіемъ «гирпаго приказа», и уничтожплъ зависпмость еіо отъ іраждапскаго віідо.мства. ВІЮСЛБДСТВІИ ииж иеръ •гепоралъ де-Генііинъ основалъ въ ЕкатерийбургБ иервую іорпую школу, изъ которой вышло мпого хорошихъ русскихъ горныхъ оФіщеровъ. Въ 1725 г. вмФсто рудиаіо приказа была уч|)еждеііа бергъ-коллегія, а въ 1761 г. горные ОФіщеры были сравнены въ р а ш а х ъ съ артиллерисга.ми и ннженера.чи. Съ уиичтоженіемъ бергъ-коллегіи горная часть поступила иъ віід ніе горныхъ экспедицій, учред;деііиыхъ при казенііыхъ палатахъ, а при Имііератор АЛЕКСАНДР горный промыселъ получилъ новую оргашізацію, и также преобразовано с.-ііетербурі\,кое горнов училище, осііованное въ 1774 г. Съ 1834 г. наши горные оФицеры получили пазваіііе инжене|іовъ; они и.миютъ чины и носятъ военііые мунднры. Инжеверъ путей сообщенія. Обязанпость его заключается въ проведепіи дороіъ, каналовъ, также въ построіікі; лостовъ, здапій п т. п.
Инж — Инж
— 1 1
Опъ управ.іяетъ всБми раоотами, пронсходяіцими на дорогахъ, капа.іахъ, шлюзахъ и пр. У пасъ инженеры путей сообщепія носятъ йіундиръ воепный, п чііны пхъ уравпены съ •армейскп.мп оФПцера.ми (см. ПуТИ СООбщенІЯ). Инженеры в ъ Россіи. Уже въ X В-ЕК Русскі удрЩіцяя свои города противъ нападеній непріяте.ія стізііами, рва.ми и вежамп (башняі іи); но появленіо первыхъ ипженеровъ въ Россіи относится къ XIV в-вку, когда иностранные архптекторы начали украшать Ыоскпу церквами и укр-Бп.іять камеипыми стііііа.ми ео стр^Ельницаміі и баіиііямн. Въ царствовапіе Іоаіпіа III къ чпелу за.м^Бчателыіыхъ архитекторовъ и инжеперовъ въ Россіи прііпадлежитъ Арнстотель Фіоравентн (см. Альберти). Въ правленіе Елены Ілип•скон ііностраііпые архитекторы укр пляли Кремль, строили СТІІІІЫ ІІ башіпі, вырыпали глубокіе рвы и проч. Но со времени Іоаиііа IV инжеперы, ііазываемыв тогда у насъ «разлыслы», являются въ Россіи какъ особеішов сословіе лгодеіі, имъвшихъ учениковъ. При •осаді; Казанм Нізмецъ «размыслъ» со своими ученпками подъ надзоромъ киязя Серебрянаго п Ддашева рыліісь въ земліз десять днеіі и подорвали тапііпкъ, способствовавшій Казапцамъ доставать воду, потомъ разрутили стіяіы и терасы, п черезъ то сод йствовали великому кпязю къ покорепію Казаіиі. Co временъ ПКТРА Велпкаго, когда началось правилыюе оиразованіе каждом воеііноп части, иііжеііеры, г.ошедшіе въ составъ оргаііизацііі воГіскъ, получилн также новое правилыюе назііачепіе. Имъ пачали раздапать по заслугамъ жалованье и чины , и станъ евоіі они нм-вли прп артиллеріп. При воііскахъ было неровное число ііііжеперовъ, смотря по встртзчавшеііся въ ппхъ пеобходіімости; но вс онп, не с.мотря на разд-Блыіыя свон д-сйствія, были подчпнены илп оберъ-гепсралъиижонеру пли оберъ-квартпрмейстеру и наІОДІІЛИСЬ въ и х ъ гюлномъ завъдывапіи и расііоряжепіи. Для образованія пскусныхъ пнженеровъ Иктръ Вслнкііі учредилъ въ Москв^Б инженерную школу (см. Инженерное учнлиіце); разд лилъ пхъ па два разряда: на 7іолеоыхъ ч гарнизонныхъ, \\ цахъ имъ рангъ наравпі; •съ артііллеріііскнмп оФнцерами. ПЕТРЪ II по случаю распространенія крізпостеп увелпчилъ штатъ іінжеііерпаго корпуса и приказалъ раздіілить его на т р и части ; одну часть назпачилъ при остзеііскихъкрипостяхъ, другук> прп русскихъ , третью при порспдскихъ, смотря по величнн крЪпостн. По «мертп ПЕТРА II, АІІНА ІОАПНОВІІА позволнла
—
Инж — Инж
пршишать ъъ инженеры иностранцевъ съ пониженіемъ одного ранга й только лишь тБхъ, которые были въ іиіжеііерныхъ дтзлахъ и нм ли на то патенты, п сверхъ того увеличііла содержаніе нііжеііеровъ. ГІри Имп ратрицтз ЕЛИСАВЕТВ ПЕТРОВІІ-В ВЪ иііженерно.мъ корпусі) состояло 56 челов-Бкъ оберъ-ОФіщеровъ и всі5 они были распредълепы по 36 крізпостямъ, расположенны.мт» въ Россіи, не включая редутовъ по турецкоп, польской и ' грузииской граніщамъ. Государыня входила во вс подробиости внутренііеі'1 адмииіістраціи инженернаго ііорпуса. Прп Императриц-в ЕКАТЕРИН И содержаніе инженеровъ зпачителыіо увеличилось. Съ царствовапіемъ Императора АЛЕКСАНДРА I началась повая блестящая эпоха для ішженеровъ доставлепіемъ имъ средствъ къ спеціальному образоваиію (сл. Инженерное училище) и опред-Бленіемъ ихъ прямыхъ обязанностей no службт>, согласио усовершенствованію въ ііпженерныхъ наукахъ Въ 1819 г. подъ благодізтелыіымъ вліяиіемъ Генералъ-Ииспектора инженерпаіо корпуса В. К. НИКОЛАЯ П А В Л О В И Ч А (ныпи блаі опо.іучпо царствуюицаго ИМПЕРАТОРА) произошло совершенпое преобразовапіе иііжеііернаго корпуса: инженерііому училпщу дана noBan жизиь и оно стало на ряду съ лучши.ми въ этомъ родт; заведепіями Европы. Ипженеры, по штату 1819 г., раздіілеиы на два разряда, на полевыхъ н гарнизонпыхъ. Полеиые получіілп преимуществп въ чинахъ до подполковнііка; пнжеііерііыіі капптанъ получаетъ слтздующіи чнпъ подполковііпчій и СООТВІІТственпо этому получаетъ большео жалованье. Впослъдствіи гаріііізоііпые инженеры имізли особую линію безъ преимущестиа въ чпііахъ, и жалованье наравнтз со пітабъ п оберъ-оФііцерамп гарпизонной артиллеріи. Ныпі; пнженерпый корпусъ управляется гепералъ-ииспекторомъ по инженерноіі частп; въ его в д пін находятся: началыіикъ ііііжеиернаго штаба (которып въ то же вре.мя н дпректоръ инженерняго департам пта), саперныя бригад ы , началышкіі инженвровъ д йствующсй арміи, гвардейскаго и гренадерскаго корпусовъ, отдЪлыіаго кавказскаго корпуса, гарппзошіые инженерпые округп и воешю-рабочія и арестаптскія роты ііііжеіісрпаіо в домства. Гарнцзоны иііжеііерпаго віідомства раздилялись прежде на окруіп, управляе.чые окружными команднра.ми въ чипахъ полковшіка, генералъ-маіора и даже генералъ-лейтепанта. ОЕружные комаидиры имізлн помощннковъ въ чин-Б капитана пли подполкосника н адъютапта, управлявшаго окружною капцеляріею; ин-
• Инж — Инж
— 1 і
жеиерные округи состоя.пі изъ инженерныхъ комапдъ. распредізлеЕіііыхъ по іфТзпостямъ, a крипости разд .ія.ііісь на три класса; при комапдахъ 1-го класса находился командиръ подпо.іковппкъ ІІ.І[І по.іковинкъ, четырв оберъоФііцера, пять юнкеровъ и иондукторовъ, съ прііііад.іежащіімм къ нимъ цейхвартерами, 5 писарямп, двумя вахтерами, дву.мя цейхдііперами и воешіо-раоочая рота. Гіріі •ко.маидахъ 2-го к.іасса ііаходіі.пісь: комаидиръ подпо.іковНІІКЪ и.ш капитанъ, трп оберъ-оФіщера, три юнкера и слидующіе •іииы съ іпзяоторымъ измвпеиіемъ противъ ко.маидъ 1-го класса и кром того воеиііо-рабочая полурота. При комапдахъ 3-го класса, колапдиръ штабъ-ОФИцеръ или капптанъ, два оберъоФицера, одішъ уптеръ-ОФицеръ, два пнсаря, вахтеръ и цеііхдинеръ. Гд^Б н полагалось ііижеііорной команды, тамъ для управлеиія ппженерною частію паходнлпсь особые инжеііерпые чіпіы. НЫІІІ; гарііизоны инженериаго вт.до.мства составляютъ десять округовъ: С.-Петербургскій, ФимляндскіГі, ЛІІФЛЯНДСКІЙ, ЗападныГі, Кіевскіп, Дупайскііі, Херсопскій, Грузинскііі, Оренбургскііі іі Сиопрскій. Разд-вленіе ко.мандъ на класоы и число полагаемыхъ въ иихъ чиновъ с-талось то же самое какъ выше сказаио, съ ігБкоторыми іізм ііеиіямп. По пнженернымъ округамъ распред лены воеііпо-рабочія роты отъ J\S 1 до 26 и отъ 1 до 53 JVs арестаптскія роты (е.м.). ІІри окружпыхъ ко.мандпрахъ находятся ныніз окружныя прапленія (см.), въ которыхъ засвдаютъ подюіцішкъ окружнаго командііра, въ чин-Б полковнпка, и члены, въ чипахъ подполковниковъ, или кашітановъ. Въ спискахъ полевыхъ инженеровъ чпслятся: гвардепскіе инженеры (с.м. ГвардеЙСКІе ишкеНерЫ), инжеиеры .морскоіі строителыюй части, имъющіе свои военно-рабочія роты (с.м.
Инженеры морской строителькой части) и инженеры департамента воеппыхъ моселепій, іиПііощіе также свои военно-рабочія роты (с.м.
Поселенія военныя). Инженеры и инженерныя ВОЙСЕЗ. Такъ пазывается родъ войска, ИМТІЮЩІЙ пазначеніе увеличпть свои.ми работа.ми оборопу какогонибудь пункта или замедлить путь слъдоваііія ііепрінтеля; за неим ніемъ естествепныхъ преградъ, ихъ замиііяютъ ііскусственны.ми посгроііка.ми. При аттак-Б какого-пибудь укр-спленпаго мъста, инженеры также должны облегчить движеніе и д иствіе сооственпыхъ войскъ, устраненіемъ или преодол ніемъ въ кратчаіішее вр мя и съ ііанменьшею потерею въ людяхъ преградъ, противопоставляе.мыхъ прпродою или непріятелемъ. Въ самомъ бою
—
Инж — Инж
за исЕлюченіе.мъ оборопы своихъ раоотъ илн аттакп непріятельскпхъ, ііііжеперы п инжеперпыя воііска р дко принммаютъ участіе. ГІроектііровапіе, расположепіе и постройка крізпостеіі, военныхъ зданііі п моотовъ, а также защита и аттака кр-Бпостей составляюгь нсключіітелыюе заиятіе ііпженерпыхъ оФііцеровъ. Построеіііе. полевыхъ укрізплеиій (см.) такше прішадлежитъ къ пхъ кругу ДІІІІСТВІЙ, по такъ каі;ъ они обыкновепііо уетранваютея впродолженіе военныхъ д Гіствій сходно съ движеніемъ и расііоложепіе.мъ войскъ п неръдко быиаютъ ііужпы на самое короткое время и должііы быть выстроепы весьма скоро, то построГіка ихъ часто поручается ОФІІцерамъ гепералыіаго штаба (с.м. въ статі.п Штабы, отд-вленіе генералыіаго штаба), а тапже оФіщерамъ саперпыхъ баталіоііоііъ и конио-піонериыхъ эскадроповъ. Накоиецъ къ кругу д-Ьйствііі иііжерііыхъ ОФііцеровъ прпиадлежатъ проеитировапіе п ііроизііодство т хъ работъ , которыя облегмаютъ сообщепія нашихъ войскъ и затрудпяютъ движеіііе пепріятеля; no работы эти поручаются также управлеиію ОФііцеровъ генералыіаго штаба, а в ъ по.мощь имъ для гіідравлііческихъ раоотъ пазпачаютсн оФицеры корпуса ипжеііеровь путей сообщенія, ПМІІЮЩИХСЯ въ нізкоторыхъ государствахъ. С.амое же производотво этихъ работъ возлагается на иііженерііыя войска, которыя суть; саперы, мпнеры. піоноры, воепнорабочіе, а въ н которыхъ арміяхъ и поптоперы. Саперы, минеры и военно-рабочія войска употребляются преіімущественио при построй«•Б долговремеппыхъ укриплепій, а также въ [іаботахъ прп аттакт; и обороніі крипостей; обязаппость піоперовъ состоитъ въ устроеніи дорогъ, полевыхъ мостовъ и всякаго рода полевыхъ укрсплеиій, въ разрушеніп непріятельскпхъ и въ устранеиін ВСТІХЪ препятствій, встр^чающихся па пути дт.пствія собственпыхъ войскъ; накоиецъ, наведеиіе мостовъ па судахъ входитъ въ чисю обязанпостей понтоиировъ. Одпако же назпачепіе и спеціальныя нанменованія этнхъ войскъ пе везди одинаковы: въ нИкоторыхъ государствахъ обязанности піоперовъ возлагаются на саперовъ, в ъ другихъ ВСБ вообще инжсііерныя работы поручеиы одному пзъ вышеозпаченныхъ родовъ войскъ и т. д. При инженериыхъ войскахъ паходятся особые парки (с.ч.). Въ Австріи инжеперный корпусъ, которому подчинены корпусй саперовъ и .миперовъ, зав дьшаегь ucfiми вышеупомяиутыми работами. Саперы и липеры состоятъ подъ иачальствомъ главнагоднректора ипжеперовъ (General-Genie-Director).
Инж — Инж
—
Піоііерами заиіідываетъ иачальство генеральнаіо штаба, а ионтонераміі управлепіе ьнутренііеіі навигаціи (Oberstes-Schiffamt). Bo Фрапціи іиіжеЕіерныіі корпуоъ составлені) изъ инжеперныхъ оФііцеровъ и шіжепорііыхъ полковъ, состопщііхъ, каждыіі ш ъ 14 саперныхъ, 2 мииериыхъ, 1 кондукторскоіі саперной и 1 ііераііжіірсшаііііой роты (hors rang). Bel; ипжонериыя работы, за исключеніемъ устроііства мостовъ иа судахъ, пршіадлсжатъ къ пхъ круіу дъйствііі. Длн послт.дней ЦІІЛП иміііотсн понтоііеры, паходящіеся въ артііллеріпсколіъ в-БдомстігС. Инжепвры и ііпжеііерііыя воиска подчіінены иачальству тізхъ корпусовъ нли иоениыхъ дивизііі (divisions militaires), къ которымъ пріічііслепы. Въ Пруссіи всіз ииженериыя работы возложены па иіоііерпыя роты; изъ пихъ дв составляют.ъ такъпазывае.мы піоиерные дмвіізіаііы. Гвардейсдій п каждыи изъ ось.мп ар.мейскихъ кориусовъ іімізютъ иъ своемъ составЪ по одпо.му тако.му дивизіопу. Инженерные ОФііцеры употреиляются въ крііпостяхъ и для піонерной службы п состоятъ ВМТІСТІІ съ ннжоііерііыми воііска.ми подъ начальство.мъ гоиералъ-іііісиектора нііжонерпаіо корпуса. Въ Апглін ііын СФОрмированы нііжеперные баталіопы, которые состоятъ изъ саперовъ, мііііеровъ и понтоноровъ и подъ руководствомъ шіженерныхъ ОФіщеровъ псполняютъ всевозможиыя ипжеперпыя работы.Ипжепериое и артпллеріпское віідомства состоя т ъ подъ пачальствомъ геиоралъ-фельдцеііхместера (great master of the ordonnance). Инженеры корабельные, такъ иазываются у насъ съ 1826 г. бывшіо корабельные ліастера и ихъ по.моіцніікп; ІІЫІІІ, они состэвляютъ особыіі корпуеъ корабельныхъ нііженеровъ , и иміяотъ своего инспектора, которыіі наолюдаетъ за прочіюстью строенія и чистотою отДІІЛКИ судовъ, разсматриваетъ ироекты и-черт жн и пакоиецъ иаблюдаетъ за всими постройками военныхъ судовъ. Чипы этого кориуса ті; же, что и у инженеровъ сухопутныхъ. Заіі деніе, изъ котораго онн выходятъ, называется: «Учебиыи дюрскои строптельиып э<>ипажъ», состоящіи пзъ 2-хъ кондукторекихъ ротъ въ 200 человикъ, дающін ОФііцеровъ н кондукторонъ въ корабельные инжеиеры, н изъ 6 ротъ кантоішстовъ въ 600 челов-Екъ, которыя выпускаютъ художниковъ и мастсровъ по кораблестроенію. Кондукторы и ОФіщеры г.орпуса корабельныхъ тіженеровъ ежегодно экзамопуются до капптапскаіо чина.
Иншенеры морскон стронтельной части, составдяютъособы» корпусъ инженеровъ,учрежденнын въ 1838 г. ддя прошводства гндраили-
26
—
Ияя — Инз
ческихъ работъ и разныхъ построекъ въ nopтахъ, также для наолюденія за исправпымъ содержаніемъ зданііі морокоіі строитсльной части. Этогъ корпусъ паходится въ в дізіііп І4ачалыіпка главпаго морскаго штаба и ті втъ особаго инспоктора, которьій вм стБ и дмрокторъ строителыіаіо департамепта морскаго мііііистерства (с.ч.). Въ составъ этого корпуса входятъ 2 о к р у г а : сЬверііый и южныіі. Порвый состоитъ при Ііалтіискомъ ФЛОТБ И ШІІІетъ 6 иііжеперііыхъ комаидъ въ портахъ с.-петербургскомъ,кроиштадтско.мъ, своаооргскомъ, ревелыміомъ, архангельско.мъ и астрахапскомъ, п столько же воеішо-рабочпхъ ротъ, разм-Бщиипыхъ no портамъ; къ этому округу прннадложитъ также служитсльсііая коліапда с.-петорбургскаго главнаго адмиралтейства. Въ южиомъ округ находятся три инжеиерньіл команды: ииБолаевсііая, сввастопольская и измаилвская и 4 воепнораоочія роты, по сту человіікъ каждая, размізіцешіыя no портамъ. Корпусъ шіженеровъ морской строигелыіои части комплектуется оФицерамн прси. іуществеііио изъ ііпженировъ сухопутаыхъ и частію пзъ ипженеровъ путей сообщенія и корабелыіыхъ; Форма у нихъ почтн та же, чти у сухопутпыхъ ннженеровъ, за исключепіемъ того, что у первыхъ но клапанамъ руііавовъ дъіается билый кантъ. ИнЗОВЪ (Ивапъ Никитичъ) , генераль отъ ііііФаіітерііі,кавалеръордеііовъ: Св. Алоксандра Нсвскаіо съ ал.маза.ми, Св. Владиміра 2 степеыіі,Св. Георгія 3 клаоса и прусскаго Краснаго Орла 2 степени, кодіандоръ ордепоаъ Св. Joan na Іерусалимокаго н Фрапцузокаго ІІочетпаго Легіоиа, пмБлъ золотую шпагу съ ал.мазами п ііадппсью за храбрость, род. въ 1768 г. Въ 1785 г., онъ началъ службу кадето.мъ (ныНІИІІПІІІ юпкеръ) въ сумскодіъ легко-конномъ полку; черезъ годъ былъ ііерендіеповапъ в ь аудіпоры съ персводо.мъ въ тульокііі пііхотпып полкъ, откуда въ 1789 г. ііе|)еведепъ въ парвскін птзхотныіі и вслтздъ за ти.мъ въ лосковскіп грепадерскііі. Бъ томъ же году онъ паходплся въ ііоход протпвъ Турокъ п участвовалъ въ сраженііі на берегахъ рзки Сальчп; пото.мъ при блокадъ Измапла п занятіп Ьендеръ за отличіе въ мачнпской побид , Ііпзовъ былъ пронзведенъ въ поручпкп и вокор потомъ пазначепъ Фліігельадъютапто.мъ къ кпнзю Н. В. Рііпішиу. Находясь безотлучпо прч.княз-Б, оиъ удостоивался отъ иего многлхъ и нер дко довііреппыхъ порученій; noстоянное благоволсніе Ртзпншіа было паградою Ипзова. Въ 1794 г. Р з п н п н ъ отправплъ Ипзова къ Императриціз съ донесеніемъо по-
Инз — Инз
— ]П
ражеіііи н п.іізн Костюшки ііодъ Мацеевицами. Императрица, прочитапъ доиесеніе, удостоила Иизова разіоворо.мъ, поздравила его преміеръ-маіоромъ и пожаловала ему зо.юты часы.Въ 1;95г. онъ поступн.іъ къ князю Р пнііпу въ гепера.іьсъ-адъютапты, a no восшествіи иа престо.іъ Плвлл I, быдъ пазначеиъ прп киязіз ннсмекторскпмъ адъютаптомъ. Въ 1798 г. оаъ былъ произведеііъ въ подпо.іковшіки и назначенъ ко.мандиромъ апшеропскаго мушкетерскаго полка (ШСФО.МЪ котораго оылъ тогда Милорадовпчі»), а въ 1799 г., участвовалъ въ поход-Б въ Италію и Швейцарію и во ВСБХЪ сраженіяхъ, ГДТІ участвовалъ апшеронсній полкъ, Иизовъ являлся правою рукою Милорадовнча. Ордепъ Св. Апны 2 стеііоііи съ алмаза.мн, крестъ Св. Іоанна Іерусалпмскаго п чпнъ полковппка были наградами Ипзова за этотъ походъ. Въ 1804 г. нояо. 18, Инзовъ былъ пропзведеііъ въгенералъ-маіоры, съ назначепіемъ комапдпромъ кіевскаіо гренадерскаго полка. Во времп первой воііпы съ Наполеоиомъ, Кутузовъ пспросіідъ ІІнзова въ д журные геііералы своей арміи. Въ это.мъ званіи онъ ііаходился во все вре. ш похода Кутузова изъ Радзивнлова до Браупау, при отступленіи отъ Браунау въ Моравію, п въ кремско.мъ и аустерлицкомъ сраженіяхъ; паградами за походъ этотъ были рескриптъ, ордена Св. Владиміра 3 степени и Св. Анпы 1. ПОСЛІІ аустерлицкаго сраженія Иванъ Ніікіітичъ поступилъ по прежнему въ і;омаіідоваіііе кіевскимъ полі.омъ. Въ октябртз 1806 г. Ипзовъ перенедепъ въ армію Михельсопа бригадні.шъ номаіідпро.мъ 10-й п хотноіі дивизіи и находіілся при сдач-в Хотпііа; послі; чего онъ поступплъ въ корпусъ Эссеиа , былъ по•елапъ къ Бресту-Ліітовскому, и за отличіе въ дълъ подъ Остроленкою пагражденъ ордепомъ Св. Георгія 4-го класса. Въ половпІІ-Б 1809 года Инзовъ, будучи пазначенъ въ армію князя Голицына, вступилъ съ нею въ Галицію, а въ 1810 году изъ Галіщііі іюступіілъ въ армію граФа И. М. Каменскаго, сражавшагося съ Турка.ми; учаетвовалъ въ сражепіяхъ при Силіістріи и при взятіи ея, потомъ во многочисленныхъ д-влахъ подъ Шумлою, за что быдъ награжденъ золотою шпагою съ алмазами. Въ авгусгБ м скціз оставивъ окрестностн Шумлы, былъ при поііореніи Рущука, Журжи и Никополя, комапдо•валъ 10-ю дивизіею и въ 1811 г. пореведеиъ иъ армію внязя Багратіопа. Въ мартіі 1812 тода Ипзовъ былъ пазначенъ началыіико.мъ тдавнаго штаба З-іі розорвнон обсерваціоііпоіі •армін Тормасова. За сраженіе подъ Кобрііпо.мъ,
—
Инз — И Б З
онъ былъ награжденъ благоволителыіымъ рескрііито.мъ, а за городечнсііское сражепіо ордепо.мъ Св. Владіі.мір'а 2 степовн. По іюступлепіп арміи Тор.масова подъ начальство адмирала Чичагова, Иизовъ былъ ііазиачепъ пачалыпіко.мъ 9-й пізхотііой діівпзіи, съ которою участвовалъ въ сраженіяхь па берегахъ Берозппы, прц Стахивіз н Бриляхъ, а пото.мъ преслъдовалъ Французовъ отъ Березпны до Ториа п ііаходилея при взятіи посліідпеіі кр пости, за что получплъ орденъ Св. Георгія Зкласса.9 ман 1813 г. Иіізовъосооеішоотліічіілся въ оауцепскомъ сраженіи, прп заіштіи сеіенія Прейтицъ и былъ паграждепъ алмазными знаііа.мп Св. Анны 1 степени. По заключвтп поіішвпцкаго перемирія, Пизовъ іюлучилъ Высочаіішоо ішвелчііііе Т.хать къ фор.мпроваіішемся подъ ііачальство>п> БвнцГсеаа польскоіі арміи п быть дежурпымъ ея гопералоліъ; паходнсь въ этой должиости, оігь учаетвовалъ въ д-влахъ подъ Дроздепо.мъ, въ леппциіскрй битві; и при обложепіи Маідеоу|)га, а въ ноябртз 1813 г. лично распоряжался при отоитіи ІІ-БСКОЛІ.КІІХІ) вылазокъ изъ ГамСурга, за что 14 марта 1814 г. былъ пагражденъ чііііомъ геііерадъ-леГітепайта п въ то же время получплъ отъ ііруескаго і;оролн ордепъ Красиаіо Орла 2 класса. 4 септ. назначенъ исправляюіци.мъ должпость иачалыіпка главнаго штаба 2 Гі ар.міи, a 21 дек. былъ утвсржденъ въ этомъ зваіііи. Въ 1815 г. иолучплъ отъ Фраицузскаго короля Людовика XV11I орденъ Почотнаіо Леііопа. Въ 1816 г. 19 апр. былъ іі&значенъ ііачалыиікомъ 8-іі ІІІІХОТІІОІІ ДИВИзіи. a 10 яив. 1818 г. опрсдилопъ главпы.мъ ііоііечнтелелъ п ііредсіздателелъ комитеха о колопистахъ іожпаго края Р.осоіи, съ состояніо.мъ по ар.міп. 15 ііопя 1820 г. былъ назпаченъ іичіраііляіощимъ должиость полнолочиаго ііамистіпіка Бессараоскоіі области съ ocidвлепіе.мъ при іірежііихь обязанпостяхъ; съ 17 іюпя 1822 г. no 28 іюля 1823 испраьлялъ должность повороссшсвато геііералі.-іуоернатора, за что паграждеігь былъ ордономъ Св. Александ|)а Невскаго; no опред леіііп же гуда графа (ныніі князя) Вороіщова, Инзовь остался прн прежііііхъ обязаіпіостяхъ; 25 іюня 1828 г. былъ пролзведспъ въ гепералы отъ иііФантеріи, a 29 марта 1836 г. получилъ алмазные зпаки Св. Алексапдра Невскаго. Удііученпый лита.ми и тяжкою болтззшю, ІІвапъ Никіітичъ у.меръ 27 иая 1845, въ Одесси, іірослужпвъ почти 60 лі гъ. Въ КОІЩ-Б 1846 г., походатайству колопій задунайскихъ переселепцовъ, Высочаііше разріилепо перспести ТІІЛО ІІОКОЙпаго Ивапа Ніікптііча іізъ Одессы въ КОІОВІЮ
Ини — Инк
— 1 28
—
Инк —Инк
Болградъ, находящуюся па лъвон стороніз лась всегда въ таниственпыя, ужасныя оорозера Яліуха, возл нпжняго Траянова ва.та. мы. — Въ ГТОЛЫІГБ также существовала ипквиВъ этоп ЕОіоаіи гепералъ ІІизовъ съ 1828 по зиція. страшпып врагъ всвхъподозрііваемыхъ 1831 г. И.МІІЛЪ постоянное .мгстопреоываііів въ ііеисполненіп заповіідеп Католпческой Церки ІІЫІГГ, тізло его покоится въ оолградсг.ой I ви. Первые сл ды іінкпіізптора въ ГІольші; церкви Св. МптрОФанія. Таі;оГі поступокъ коло- ВІІДІІЫ прп Казилір-Ё Велнко.мъ. ІІмъ былъ каипстовъ служптъ лучшпмъ доі;азательствомъ коп-то НііколаГі,пріоръДо.мііігпі;аііскаго ордена люиви ихъ къ Ипзову, которую опъ вполнз въ Серадзіз- Въ 1606 г. былъ ііазиаченъ пазаслужплъ своею заоотлнвостью иусердіе.мъ. пою Іоалііомъ XXII, шіквизпторомъ въ ПольИНИКЪ VIII, хорватскііі кпязь, родствегіііпкъ ш какоіі-то Петръ пзъ Коло.мып. ГІосл ішкиязя Де.могоя, посли смерти котораго онъ КВІІЗІЩІП мало-по-малу прекратнлась въ Иольиаслъдовалъ престолъ. Прииявъ правлеиіе, шт; совершенно. Иникъ вступилъ въ предилы Истріи u разоИнквпзнція, въ польскомъ правт; озпачала рплъ ее; вепеціансЕІй дожъ Орсо Бадоаріо слидствіе. посгПішіиъ на помощь Истрійцамъ п прпнуИнЕермансЕая долина, паходпгся блпзъ Седилъ Хорватовъ прекратить свои опустоше- вастополя; въ неіі мпожество пещеръ, іізсичеипія; пото.мъ онъ вступплъ съ ни.мп въ мир- пыхъ въ кампъ, іі развалппы древпяго греченыіі переговоръ, ио которому Хорваты заклю- скаго города Херсопеса плп Корсуня, въ коточпли съ республикою .мпръ. Иипку наслидо- ромъ велпкіп кпязь Влади.міръ I прппялъ Св. валъ Себиславъ, которыіі завладіиъ престо- Крсщепіе, въ 988 г.; НТІСКОЛЬКО дал е впдны ло.мъ снлого, лпшивъ этого Гірава дТітем Иии- сл-Бды дрсвнтзйшаго Хсрсопеса, оспованпаіо ковыхъ. Грека.мп за 600 лізтъ до Р. X. На развалипахъ Иниціаріп (initiarii), секта еретиковъ VI в-вка, пропсшедіііая отъ эвно.міанъ. Опіі утверждалп, что Христосъсов ченъ Богу-Отцу какъ Богъ, но пе сов ченъ какъ Сыпъ Божій. Инквизиторъ (inquisitor), судья шіквизиціоннаго трябунала. ИНЕВИЗИЦІЯ (inquisitio), духовное оудилшце, учрежденноо папами въ католпческихъ государствахъ для падзора за лица.ми, которыя 5ыли подозртзваемы въ ересп. Оно было введено воФранціюИннокентіемъІІІдля Альбнгойцепъ. Въ 1221 и 1224 г. іінквизпція перешла въ Италію. Императоръ Фридрнхъ II пздалъ указъ, по которому обвііпенные въ ереси должны были паказываться, сообразиостепени своеі о преступл-еиія, таьъ, что всі; еретики и отпавшіе отъ Церкви, no этому постановлешю, осуждались на смерть п д тп пхъ до второго поколі;нія лпшались ВСБХЪ правъграждаиства. ІіпноЕентій IV учредіілъ постояіиіое судіілиіце. Бі) Испанін инквизиція распространилась во всемъ могуществт;. При корол-в ФранціісігБ I инквнзиція почти не существовала во Фрапціи п Германіи. Въ Италін же до сихъ поръ естьродъпрежненииквизицііьизвіістиом подъ имене.мъ «Святоіі Конгрегаціп» , гдт; предс-Бдательствуетъ са.мъ nana. Прежде впновныхъ всегда сожнгали на кострахъ пли навичпо томили въ темницахъ. Въ Веиеціи подъименемъ •инквизиціп» находилось политическое суднлище, составленное изъ трехъ пнквизиторовъ и им-Бло иеограниченную власть.ОтъСов та Десятн завис-вла жіізнь п смерть всякаго человііка. Эта ннЕвпзіщіонная шайка оолека-
Херсопсса предположепо выстропть караптппъ. Къ не.му будетъ прпмыкать церковь во и.мя св. равноапостолыіаго кпязя Владпміра, моиу.ментъ ему и до.мъ для 30 ішвалидовъ. Пнкерманъ (у Грековъ пазывался еодори), м-Бстечко въ Си.мФеропольско.мъ уізздъ Таврическоіі губерніи, съ укр плепіе.мъ н прпстаііыо прп р-пк Казулкой (Казыклы), та.мъ гди опа влпвается въ Херсопскій Лпманъ. Оирестностп его покрыты гора.чн, въ которыхъ находятся серпентпнныя п .мраморпыя ло.мки. На » ст , гдіз нынБ Ипкерманъ, Діафаптъ, полководецъ Митрадата, заложилъ городъ, кототорыіі назывался Евпаторіею, потомъ Дори, Доросъ илп Дорасъ; этотъ городъ былъ погатъ, процв талъ и пользовался оольшою извъстностію; въ 679 г. Хозары отіГяли его у Готовъ, которые, овлад въ имъ въ VIII столътіп, опять его лишились. Съ 1204 г. онъ и.м-Блъ своихъ собственныхъ влад телей, къ которымъ припадлежалъ и посл дній греческій пмператоръ Константинъ, до своего воцаренія. Въ 1475 г. Ипкер.маномъ завладъліі Туркп п содержали въ немъ гарииэонъ; но когда городъ этотъ началъ прлходить въ упадокъ, то оіш предоставили его Татарамъ. Прежде Инкерманъ ІІМІІЛЪ иедостатокъ въ пресной воді;, но князья его пскопаліі множество колодцевъ, которые большею частію еще и ныц-с существуютъ; въ горт;, на которой стоитъ Инкер.манъ, находятся разпыя пещеры н ко.мнаты, ш с ченныя въ твердо.мъ камнз; въ 1578 г. на воротахъ и на нЪкоторыхъ етроеніяхъ зампа впдны были греческія надпіісн и гербы.
Ияк — ИнН
—
129
Инки (Inka), иеруапскіе цари. Первыіі изъ ішхъ, Маико-Капакъ, ііокоріівшііі ГІеру u давшііі еіі уакопы , считалсн еыіш.мі, С.олііца. Оііъ и жсиа его, Майіа-Оі;елло, просіітлііли Иеру п іівели божеское почіітаіііс этой плапоты. Гуаиа-Каиакъ, 12-іі ипка, ИМІІЛЪ трехъ сыиоііеіі: Гуаскара, Атагуалпа и Маішо-Капака, которые олу насліідоиаліі и оылн послздіііе въ сиоелъ роди.
, Инклинація.ем.НаЕлоненіемагяитЕОй стрвл-КП. Иішо, с.м. Измайловы. Инкова дорога, исі(уссто нная дорога, проложеііііая черезъ хребетъ Аидснихъ гоігь въ Квито, иодъ "20° широты, ипкаліи Kyoto. Досихъ-иоръ сохранішісь удпвіітелыіыя разваЛІИІЫ этоіо цамятнііка дровне-амеріікапской цивилпааціи. ИНЕОГНЗТО (incognilo),c.iOBO, заимствоііаііное лзъ іпаліннскаго языка, въ которомъ оио зііачитъ СЕрытно, тайно, подъ чужп.мъ іі.мепемъ, ііаіі|шм'І;ръ: лордъ Лоіідомдеріі путешествуетъ по Фраиціи инпогншпо, то есть, онъ ио хочетъ быть извазстепъ иодъ сиоп.мъ ішсиемъ, для пзо жапія почестеіі, плп no каішмъ-.іибо други.мъ прпчііна.чъ. Ві. Итаііи, когда каретныя лошади принцевъ, ііардиналовъ и пос.іовъ ue въ парадиомъ убоіііз п запависы каретныя опущоны, тогда эти лица •ІІЗДЯТЪ инногтшо, н потому шікто уже пе обязанъ остаііавливатьоя при встръчБ съ ннми и кланяться имъ. Иншаръ, Пнма и Ипнаръ, в іичайшій богъ у Вотяковъ, язычіпіковъ: обптель его полаіаютъ онп на сошц-Б. Мукальцану и Муціенъ, Кадцппу илн Ыуму - Калцииу почпташтъ ІІпмаровоЮіМатерью,которая будто-бы располагаетъ плодородіе.мъ зе.млп, людеіі п звзреіі.
Иннаху, см. Ингулъ. Иннеръ-ШолноЕЪ tun Бельзё ПІОЛНОЕЪ (InnerSzolnok, Belso Szolnok), веигерскій колптатъ, бывшііідо 1835г. оедімиградскимъ комитатомъ, на прострапствБ 62квадр. миль,илпіегь 80,000 жит.: страна гористая, богата .ІІІСО.МЪ, скотоліъ и дичью; р ки въ пеіі: Большой ІІ Малыіі Шамосъ (Szamos) и Лапошъ. Главныіі городъ ІІІамосъ-Уйваръ (А|>мянскій городъ). ИннихенгоФеръ (Heinrich Innichenhofer), род. 1602 г. въ ГерцбергБ, въ Саксоніи, учился въ А.іьтдорФіз іі Леііпциііз, получилъ стеііепь маіистра въ Виттенберги; въ 1G26 г. едіі.іаііъ ііаміістпико.мъ супериіітспдента Ульрпха въ Іеосен-Б; 1632 г. онъ отназался отъ этого мііста и принялъ ре<і>орматскую в^Бру. Такъ іоворитъ Адолупгъ (иъ Іохери), no о то.мъ какъ оиъ іюпалъ въ Москву u каі.ъ тамъ проповБдывалъ, не изв-Бстио. Изъ ііроііовіідеіі, кмъ Т. Y1.
ИЕН
— Инн
ювореиныхъ, зам чатедьна, произііеоеіінап п.мъ въ Иосквіі no случаю смертп ГуставаАдольФа. ЙЕНОЕептІЙ (лат. Innocenlius, иевишіыіі). Подъ этимъ имеиемъ извт.стны трипадцать папъ. — Иіыитентш I св., паслздовалъ въ V ВЪКБ Анастасію; оиъ находился въ дружествспиыхъ СПОШСІІІЯХЪ съ Св. іоаниомъ Златоуитолъ п писа.іъ къ пему утшшітелыюе посланіе, когда злоба враговъ низвела этоіо святнгеля въ заточеніе. Иинокентій ио время своего управленія паствою иапіісалъ мноіо посланііі, касающихся цорковиаго благочііпія; въ иихъ оаъ повел ваотъ при переііесеііііі Св. Даровь во время литургіи, чнтать имена всізхъ і-Ехъ, которыо сдіілаліі приношенія а.ітарю; запрещаетъ духовнымъ лицамъ жеппться па вдовахъ u пакоиоцъ считаетъ пролюоодъяиіеліъ вступленіе во второіі бракъ, съ расторжеіііе.мъ перваго. Иннокеіипіп II, пасліідовалъ Гоио|)ію II въ 1130 г. .Міілапцы и Рожеръ, король сицилійскій, протішопоставіі.иі ему Анаклета 11. Императоръ Яотаріи и Людовнкъ VI возстаиовили снова Инііокептіи на іірестолтз въ 1133 г. Аиаклетъ ум. въ 1138 г. и былъ за.мішенъ Викторомъ VI, иоторыіі отрексн. Заключенііый Рожеромъ, Иііпокеитіи у.меръ въ темшщ-Б въ 1143 г. — Инщцентій III, изъ дома графовъ Сеньи, пасліздовалъ Целестину III (1198). Опъ гюдалъ по.мощь Св. Зеділ-Б, отлучилъФилиііпа-Августа отъ Церкви, возсталъ противъ Альбигойцевъ, свергпулъ аиглійскаго короля въ 1212 г.., являлся всеіда мужествепііымъ и твердымъ, у. і. въ 1216 г. Иннокеитій старался утвердить свое вліяпіо па Русскую Церковь при Родіаіііі Га.іицкомъ. Жолая іістоіігііуть у кннзя согласіе на прииятіе католіщизма, Иинокоптііі прсдлаіалъ ему королевокійтитулъ. В.іасті. папъ тогда пыла ВС' лика; опц позвеліі въ дистоиііспіо юролсвствь. Ар.менію, Ііогемію п Ьо.ігарію. Чего стоіио па. ПІІ объявить короловствомъ и ГаличъУ lia na отправилъ къ Ро.ману кардипала, ьоторыа доказывалъ превосходство ри.чскаго закона, но Ро.манъ уб-вждалъ самого кардшіа.іа отстать отъ папскоіі ереси. Ііосолъ увьрялъ, что nana мечомъ Апостола Иетра покоріпъ кпязю міюжество народовъ и сдіілаетъ era королемъ. «Такоіі лн .мечъ у папы?» отв-Бчалъ Романъ легату; «пока npn MHS МОІІ .мечъ, не ИМІІЮ пужды въ другомъ». Изъ сочииеній Ипнокептія за.міічателі.ны ііисьма, которыя ііричііслнются къ іісточііпі;а,мъ ЛИФЛЯИДСКОЙ исторіи. Лучиіее пзданіе этпхъ писемъ, сд-Блано Ьалузіеыъ (Baluziusj, хотя оно не совсимъ полно. Заглав і е е г о : «Inndcentii III, P. М. epistoiarum libri 9
Инн —Инн
—
130
undecim. Accedunt gesta ejusdem Innocenlii et prima colleclio decretalium, composita a Rainerio diacono et monacho Pomposiano. Slephanus Baluziiis Tutelensis in unum collegit, magnam par tem nunc primum edidit, reliqiia emendavit». Tom. I et II. Parisiis, 1682.—ИтшсентШ І , трілъ de Lavagne, посл-вдова.іъ въ 1243 г. за ЦедестііііомъІ ,созвалъ порпый вссленскііі соборъ, въ Ліоні;, 1245 г. и отлучшъ отъ Цоркии императора Фрпдрпха; ум. 1245 г. Онъ усилыіо старадся объ ооращеііін въ катсшічество Св. Аіексапдра Ярос.іавича Невскаго. Д.ія этой ц лп онъ старался под-Бйствовать то ііа самолюбіе, то на благочестіе, то па люііові. Ллексаіідра і;ъ своему отцу. «Зпаіі, пиеалъ между-прочимъ ИтюкептіГі IV Сп. Ллексаііл[1у, что если ты согласішіься ПСПОЛПІГГІ, но столько пашу волю, сколько Бол;ііо, то мы тебя одііого постави.мъ вышс всСхъ католпческпхъ государей и съ особепіюіо заботлпвостыо будемъ всегда стараться о прііращепін тноей честп. Мы того только отъ тобя требуемъ, чтобы ты боялся Вога, любилъ Еіо всею .fjiuoio и сохрашілъ Его заповіідн; поэтому ты показался бы ііе'іі.м15Юіціімъ.у.ма, еслп бы пе отіазалъ, въ это.мъ случа , повнііовеііія Богу и памъ, педостоГпіо запііліающпмъ Кго м сто па зёмі . Успльно просимъ, увііщепаедіъ п у.моляе.мъ тебя признать Церковь Римскую .матерью, изъявивъ покорпость я первоспящеііннку, п д ятельно заботпться о прпведеіііи свопхъ подданны ь пъ повііповеиіе апостольскому с даліщу». Ко всо.му это.му прпсоедііііяется еще клевета иа память Ярослава, отца Александра Невскаго: «Мы стараемся, усилііваемся, пеуто. іп.мо заботимся побудпть теоя пдтп по стопа.мъ отца твоего, отъ которыхъ шікогда не должно удаіяться, и съ такпмъ же чиетосердечіемъ п искрепііостью, съ какіі.мп онъ прииялъ вс вел пія и правила Церкви Ри.мской, вступпть въ союзъ съ Церковью, прямымъ путемъ ведущею чадъ сиопхъ ко спасенію, н оставить непроходимып путь погпбели, ведущІГі прямо къ осужденію па иичпую с.мсрть». Что Ярослапъ далъ об-вщаніе папско.му легату ПланоКарпинн присоедннпться къ Рп.мской Церквн, объ этомъ дажс и у Плаііо-Карпипи п-втъ ни мал іішаго на.мФка: это для благочеотипыхъ цІзлеГі придумала папская политика! Отв-Бтомъ на посланіе Ипнокептія IV были сдидующія слова Алексаидра: «Вся добр-в в даемъ, a отъ пасъ ученія не пріемлемъ». — Иннокентій У, сл довалъ за Георгіе.мъ X, въ 1276 г. и умеръ въ томъ же году.—Иннокенгпій VI, см нилъ въ 1352 г. Климента VI, стіірался о преобразовашн (реформ ) Церква и у.меръ въ
—
Ивв — Енн
.1362 г. — Иннопентій VII, взошелъ послі; БониФація IX въ 1404 г. Изгнанпын изъ Рима пріівсржемцами Бепедикта ХПІ, опъ умеръ по своемъ возвращепіп (1406 г.). — Иннокеіітій ІП, пасліздопалъ Сиксту IV въ 1484 г., сді;лалея тюремщпко.мъ Зіізима, брата султана Баезида н у.меръ в 1491 г.—Иннокентій IX. олпдовалъ за Георпомъ XIV въ 1591 г. и у.меръ въ томъ же гоцу.—Имнокеншій X, былъ прееміпіко.чъ Урбапа ПІ въ 1044 г. Опъ преслт.допалъ япсенистопъп предоставплъ всю власть своей певіісткіз донп ОЛІІМІІІІІ. У.м. въ 1655 г. — Ibmoneimih XI, см виаъ К.ііі.меііта X въ 1666 г. Опъ предостапшъ всс свои д ла кардпналу Сіібо, им-Блъ ссоры съ Франціеи пасчетъ религіп (право собпрать пошлнпу съ закрытыхъ епископствъ) и л ы о т н ы х ъ правъ; у.мсръ въ 1689. — Иітокеитій XII, былъ папоіо посл Алексапдра VIII и ум. въ 1700 г. — Иітокенпгій XIII, ііае.і довалъ Кли.менту X въ 1721 и ум. въ 1724 г. Иннокентій, преподоопыи, оспователь Ыннокеитіевскаіо Спасо-Преоораженскаго .мопастыря. Оиъ былъ изъ Фа.миліи бояръ Охлебііітпыхъ; пострііішіісь въ ииоческін чииъ въ Кириллов Біілоозерско.чъ монастыріі, сді;лалсн ученикомъ Нила Сорскаго. Съ этимъ святы.мі. муже.мъ опъ путешествовадъ къ восточнымъ святымъ .мізста.мъ, жилъ нВсколько л-втъ въ а опскнхъ н н которыхъ константинопольскихъ мопастыряхъ, и наііонецъ опять возвратн.іся въ Киріі.ілопъ монастырь ВМІІСТІІ съ свои.мъ настатіикомъ. Иинок нтій жи.іъ НІІСКОЛЬКО времепи съ ііреііодобнымъ Ннло.мъ іі въ Сорской ііуетыіпі; ВПОСЛБДСТВІИ Нп.іъ ішслалъ ого въ тогдашпій Вологодскііі у-Бздъ на рТіку Нур.му, предсказавъ е.му, что онъ будетъ основателе.мъ общежительнаго .монастыря. Иііпокентіп, достигшн рикн Нурмы, въ 10 перстахъ отъ нея основалъ дтзйствителыіо общежіпе.іьныіі монастырі., no уставу своего учптоля. Въ этомъ мопастыр онъ ц преставился І г о марта 1491 г. Мощн его почнваютъ подъ спудо.мъ, подъ бывшею мопастырскою Благов-вщенскою церковію. Нппокептій СЕЯТОЙ, епископъиркутскійиііерчинскій, первый сибирскій чудотворецъ, род. въ Малороссіи, обучался въ ъіевсной духовпой акаде.міи. Съ 1714 по 1718 бы.іъ въ .московской славяно-греко-латпнской академіи, гдіі достигъ степени префекта. Когда Пктрт Велнкому угодно было пмЪть въ Кита , вм^сто архимандрита, еппскопа, по прпм ру риліско-католнческой мііссіп, Инпокентій, жившій тогда
Инн — Инн
131
соборнымъ іеро.моиахомъ оъ А.!ексаіцро • Неоскомъ лонастыр , быдъ постав.іенъ, 5-го.марта 1721 г., въ сапъ епископа переяс.іавскаго п отправлепъ въ Ііекішъ. НоКіпайцы не хот ли вид т ь у себя русспаго пископа п потому но пустши его къ себ ; съ того времени уже всегда посьиаются въ Пекпнъ архи.мандрііты, подъ пмене.мъ старшнхъ свящеііііпковъ. Посгь того, съ 1727 г. опъ былъ назпаченъ спископомъ въ Иркутскъ, гцъ п сконча.іся 2б-іо пояб. 1731 г. Мощи его, обр тенпыя въ 1764 г.. поіпваютъ ІІЫНТІ открыто въ соборной церквп. Память его празднуется 2б-го іюяпря. ИйНОКентІЙ, архіеппскогіъ харьковскій и ахтырскій — учеіі йшій соотсчествепинкъ, съ честью пспытавшій своп сшы во вс хъ родахъ духовпоіі .іитературы. СВІЗТІЫЙ умъ и доброта душевиая придаютъ жизпеііііую теплоту многосторонііи.чъ сго позяаиіямъ и д лаютъ пнтеросныміі для слушателей и чптателен — BCU его учеиыя, дрг.матнческія п псторнческія пзсліідоваиія п поучителыіыя слова. ИііпокеіітіГ^ род. въ С вск , Орловской губ., въ 1800 г.; окончательное образованіе получплъ въ кіевской духовноп академіи. Уже студенческій сго опытъ, — «С.юво па погребепіе сгудснта кіевской академіп» (ііапечатанпое въ «Опытахъ студеитовъ кісвсиоіі духоипоГі акадсміп») давалъзпать, чего ІИІОСЛІІДСТВІП времеіііі должпо было ожидать отъ молодаго проповиднпка п время доказа ю всю осііователыюсть такоп надежды. Ивапъ Ьорисовъ, пропов дывавшін тогда безс.мертіе «на развалппахъ жизіііі», ііын , подъ и.менемъ ГІІІНОКСНТІЯ, съ авторптетомъ архііпастыря,поучаетъ всюРосеію свои.мп краспоріічивы.міі п глубокоуо дптельнымп словамп иа вс торжества Церквп іі отечества , на всіз случан ЖИЗІІН частиоіі. Въ 1824 г. Иннокептін принялъ мопашество, а въ 1826 г. пазначепь былъ іінспекторомъ с.-петербургской духовнои акаде.міп; въ 1830 г.' онъ оылъ переведенъ въ Кіевъ ректоромъ кіевскои духовной акаде.міи и заішмалъ это МБСТО до 1836 і". — времени посвящепія его въ епиокопы. 0 богосдовскихъ курсахъ, читанныхъ имъ въ с.-петербургскоіі п кіевской духовныхъ акаде.міяхъ, сіушателіі его н е м о г у т ъ вспо.мнить безъ восхищенія. Иміівшіе случай читать его: Пое.і диіе днн земноіі исизни Іисуса Христа (пом іцеіі. въ «Хрнстіанскомъ Чтеніи» 1828 г. томы: XXI, XXIX, XXX, XXXI; 1830 т. XXXV, XXXVII, XXXVIII; 1839, т, I, II Жизнь Св. Апостола Павла (2-е изд. Москва 1828), конечно, не отказали себ въ удовольствіи прочесть ихъ іі сколько разъ. Съ1836 г. і
-
Инн - Инн
no 1840 г. Ишіоксіітііі заііималъ мЕсто і;іевсі:аго викарія н отсюда пазиачвпъ былъ преосвяіцепиымъ въ Волоіду. ЗДІІСЬ оставался онъ не бол-Бе 8 м сяцевъ н въ 1841 г. получнлъ Харьковскую спархію. Теперь Иннокевтій па поприщъ ііроповьдтіческаго елужепія са.мый неутомимый п са.мыіі счастлішыГі д-Еятель. Слова U ръчи красііорБчііваіо архипастыіш ет> жадиостыо чптаіотся во ВСІІХЪ копцахъ о5иіирііоіі Русской имперіи, а часть ихъ изв стпа п Западиоіі ЕвроігБ по Французскому переводу Стурдзы. Издаііиыя имъ до 1843 г., «Слова и рі;чп» оіо въ то.мъ же году отпечатаиы ііждивеніёмъ Москвйтднииа въ 3 хъ томахъ: іюслт; вышли ещо «.Сло а и ръчи къ шкт ь волигодсн-он» (Харьк., 1842), Молитва Си. Ефреми Снрнна — босііды па святуто четыредесятіищу (Харьк., 1844 г.), Огръхъ исго посл дствілть — (Харьковъ, 1844), Съ ікі.ии Богь — been* ды па Рождссгво Христово (Харьковъ, 1845)( Слова, бес ды и ръчи къ харьковскпапаст9В, 3 тома (Харьк. 1847); печатаюгся Ііеликіи Постъ іі Пидеиіс-.Ади.иооо — бсс ды па великіи іюстъ. Кроміі того Россія съ петерпт.віёмъ ждетъ п коіючно дождегся, издаиія его изсліідоваііін о древипхъ спмволахъ вііры п трудовъ его по части исторіп Русскоіі Церквп. С.казавъ, хотя кратко, о сочііііеиіяхъ пысо. коЛреоскяіцснпІзіішпіо духовііаіо оратора, но можомъ no упо.мяпуть объ Овозръніи Когослутебнихъ іашгъ Греко - Роі-сіткой Церкви, составлеіиіо.мъ студепта.мп кіевскоГі духовиой акадомііі подъ е ю руководство.мъ, о перепо д-Б «Наукп ХріістіанскоГі» (сочивев. Ьіажеіи Августиііа) н оэі. участіи преосвяіііетіаго въ бытиость ректоро.мь кіевскоіі духовноіі академіи въ издаіііп ея «Воскреспо Чтспіе». ИнНОКенТІЙ (Ви щкііі), опііскопі, псреМЫІІІІЬСКІЙ; іони.мыіі буііпою іпдяхтою, са.моидастпыми .магііатамп Иолыші и въ особеппог стп уніаташі, въ 1683 г. са.мъ сдіііался уніато.мъ u явилея въ свою очередь враго.чъ. прежиихъ своихъ едиповьрцсвъ; онъ такъ жестоко угпеталъ и х ъ , что въ его епархі» не могъ жпть ІІИ ОДІІНЪ ііраиославяыіі. ИиНОКентІЙ (Гизслі.), архіпіапдрптъ Кіевопечерскаго мопастыря; род. въ МольскоІі Пруосііі отъ родителеіі рефор.матскаго іісііовСданія, но въ гоныхъ л тахіі, прііідя въ Кіевъ, обратился къ ІІравославію и мрипялъ монашество въ Кіево-Печсрской лавр-Б. Когда кіепскій митрополитъ Пстръ Могила вздумалъ за. вести латипо-русскія училища, то отправляя способныхъ молодыхі> людсіі ДІЛ образовапія за грапііцу, посладъ въ чнсіт. пхъ п Гпзеля,
Инн — Инн
— 1( 2
во львовскую академію. По ііозвращгпіи оттуда, Иніюкентій еъ 1648 г. былъ ректоромъ кіевской академіи; въ 1650 г. переведенъ въ Кіево-Кири.иовскін, оттуда 1652 г. въ КіевоМнко.іаевскін монастырь; въ 1672 г. произведенъ въ архіімапдрпты Кіево-ГІечерскоіі лавры, съ титуломъ по завізщаиію основате.ія шпо.іъ Петра Ыопиы, б.іагодТітеля и попечите.і(і кіевскихъ училищъ п та.мъ ум. 24-го «евраля 1684 г. Изъ сочинеиій этого знамепптаіо учепаго мужа иамъ изв стны: 1) «Мпръ чслов ка съ Богомъ» (печ. 1669 г.); 2) «Спнопсисъ», который впрочелъ есть не что нное, какъ сокращеніс хропикп СаФОіювнча, съ пЪкоторыми дополііепіями , бывшій едииствепнумъ печатнымъ руководстводіъ no русской исторіи до издаиія «Россійскаго Краткаго Д-Бтописца» Ломопосова; 3) «Наука о тапнСТВІІ св. исповііданія» п 4) кИстиниая візра», па польскомъ языі;і; — отвізтъ на возрашеніе одпого іезуита. Иянокентій (Нечасвъ), архіеппскопъ псковской і! рижскііі, членъ Свят ишаго Синода и россіііской акадоміи и кавалеръ ордена Свят. Александра Невскаго, род. 1722 г., обучался въ славяно-греко-латпискоіі академіи. Изъ сочпііепій его замъчатслыіыі^оіЧнііъ псповіздапія отрокомъ»,иаііеч.І769 г. въМоскв ;2) «Наставленіе отъ архипастыря священнику», папеч. въ С.-Петербург , 1790 г., славянскими буквами. Пннокентій, съ 1759 — 1767 г., былъ въ саніз іеромонаха, учителемъ ФНЛОСОФІИ И преФОКТО.МЪ московской духовпоп академіи, a пото.мъ пам стникомъ Свято-Троиці;ой Г.ергіевскоіі лавры; б г о апрізля 1763 г. посвященъ въ'' еппскопы кеіісгольмскіе it ладожскі&, п былъ впкаріемъ прн іювгородскомъ .міпроііоліпі; Ди.митрііі; 28-го мая того жъ года переведенъ ІМІЗСТПЫМЪ епископомъ па тверскую епархію; 4-го октября 1763 г. возведенъ па псковсйую еігархію, гд 22-іо сснтября 1770 г. перонмеиованъ въ архісппскоііы;9го октяб. 1798 г. уволснъ отъ управленія съ пенсіею; умеръ 24-го яиваря 1799 г., въ С.-Петер ург . Иадъ этпмъ пастыремъ пе было говореію надгробной ръчп м нотъ почеліу Державііііъ почтплъ его сл-Вдующсю эпіпафіею: Витіп о тебт; не возгласилъ похвалъ: Гласъ краснор чія для ііраводііпка малъ! Эта падпііі-ь выр-ьзапа надъ его гробомъ въ АлсксандіюНевско.мъ мопастыр . ИННСЕІЙ округъ (Innkreis), нах. въ Австріп, по р. Энсу, граничмтъ съ Каваріей, и.мізетъ 41 квад. мнлю простраиства идо 139,000 жптслей. Эта страна болыііою частью холпіиста, съ р-Бкамп Ииподіъ, Дупаемъ, Зальцахомъ, Мат-
—
Инн — Ино
тпхомъ и мноіііміі другими, проіізводптъ МІЮго ліісу, богата скотомъ, обилыіа плода.ми, хлъбомъ и лыіомъ: им етъ мпого Фабрикъ. Главный городъ Брауііиу. Иннъ flnif), въ дрсііііостп Oenus, р ка въ Южиоп Германіи; вытекаетъ изъ горы Люнгйнъ, въ швейцарскомъ кантоп Граубинден-в, входитъ прп Іі!аі)Тіінсбрюк1з въ Тироль, гДъ даеті> пазвапіе 2 округамъ (Ворхііе-Иііпскому и Нііжііс-Мпнсколіу) , сгаповіітся судоходмого у Телі.Фса, образуетъ нисколько озеръ (Люги, Сильо), орошаетъ Баварію п пришімасгь въ собя справа р-вки: Пицепъ, Эцъ, Сплль, Цпллеръ, Альцу, Зальцахъ: сл ва: Ахенъ, Изепъ, Роттъ и др.; протекшп 67 мпль, ИІІНЪ впадаетъ въ Дупаіі, npii Иассау, гди опъ 100 шагами шире Дуная. ИНОВЛОДЗЬ, м стечко Ііаршавскон губ., Равскаіоуіізда. Лежптъ къ ю. отъ г. Равы, на р. ІІіілпцЪ, протекающей по граіпщі; сі. Радомской губ. Казиміръ Воликій, построивъ зймокъ, оіфужилъ городъ ст ііоіо и отдалъ его Іоапну Но.миріз. Вскорь опять ІІповлодзь переиіелъ въ королевскую собствепность. ]Іо народоііаселепію Иповлодзь былъ пятымъ городомъ въ Ленчнцской земліі. Въ оЕрестностяхъ его СтеФанъ Чарнецкій разбнлъ на голову Шв довъ въ 1655 г. Ныиъ въ мъстечкъ 85 дворовъ. ИноврацлавсЕое воеводство. іііюврацлавъ съ окрестиостямп, будучи частью Куявъ, былъ подвластепъ князья.мъ изъ Фа.миліи Пястовъ; потомъ вошелъ въ составъ Гігввковскаго княжества и въ царствоваиіе Владпслава Мгеллы сдълаиъ главиымъ городомъ віювь образоваппаго Иповрацлавскаіо воеводства. Въ 1773 г. Иіювііацлавское воеводство перешло болылею частыо во власть Прусскаго ко|)олевства. Иноврацлавъ, пеболыіюа прусскііі городъ, въ Ьро.мберіско.мъ окрупз, ІІознанскоіі прот п щ і и , лежитъ ві, 46 вср. та с.-з. отъ Кромборіа, близъ р. Нотеци. Былъ н когда главнымъ городо.мъ Иноврацлавскаго воеводства и всеіі Куявіи. Зам-вчателепъ no древііостп. Въ 1239 г. Святополкъ, князь Ло.морія. сжегъ Иіюврацлавъ. Въ 1332 г. онъ взятъ Крестоііосцамп, no вскорт; возвращеиъ Полыіп;. Въ 1396 г. зд сь былъ съ здъ ІІоляковъ и Крестоносцевъ, па которомъ королева Ядвіиа предеказала этому о|)дену его упадокъ. Съ 1773 Г. Ііповрацлавъ прпнадлпжіпъ Ируссіи и тепсрь главмый іородъ въ округи того же и.мени. Въ ие.мъ 2.620 жителей п селптряііые заводы.
ИяоземныіКкЕозеіжжій) прпказъ, былъ учрежденъ Царемъ Алексіемъ Мііханловіічемъ: въ вЪдішііі е ю паходіілпеь всь инострав-
Ино — Ино
-
133
цы, иыііхавшіе пзъ Европы на сіужбу въ Россію; впосіидстиііі ВС-Б д-вла этого приказа оы.ін перснесены въ воениый приказъ, а потомъ въ воепііую ко.і.іегію. Иносказаніе, способъ выраженія, часто употреблнемый сияіценЕіыми ппсате.ія.міі, въ которо.мъ, кро.міз п[]М.маго u буквадыіаго с.мысла, спрынаотся еще другаіі, отв.іечеііпыГі. Иносказапіе ігь оощемъ свое.мъ зпачеіііи прно.шжаетсн къ пріітчіз, но между іііімп паходптся важиоо раз.іичіе. Первоо всегда заключаеть въ сооЪ іістиііііыц с.мысіъ историческій и.іп дитературпыіі, а ПОСЛІДІІЯЯ п.мБетъ предметомъ содоржаиія своего Ц-БЧТО сокровенное; изооражае.мыя въ неіі вещп, лица й Д-БГІСГИІЯ вводятся по произволу. Такъ въ словахъ Апостола Иавла, гдт; говорится о двухъ сыпахъ Авраама, изъ которыхъ одипъ оылъ рлждеиъ отъ рабыііп. а другоіі отъ свободноіі, паходіітся аллегорііческіп смыслъ, указываюи(ін на два Заві га, ВетхіГі и Нопыіі, изъ которыхъ первый пропзводилъ рабовъ, а послтздніп раждаетъ діітей свободы (Гад. IV, 22); лица, продставлеиныя здтзсь Апостоло.мъ, ііесмотря на то, что и.мъ дается таіиістветіое значеніе, д ііствительно суіцествовалп, какъ это впди.мъ нзъ свящеппоГі нсторіи. Въ прптчахъ же, напротавъ, лица и ДБІІСТВІЯ, въ ІІИХЪ иаходящіяся, ие имізютъ исторпческоіі дізиствіітелыюсти, а служа-^ъ ТОЛМІО средствомъ къ выраженію мзвБстныхъ іідеіі, паир. о блаіости и .милосердіи Ііожіемъ і.ъ гр-вшвика.мъ, какъ это показываютъ на.мъ иріітчп, іовореппыя Спаомтелемъ къ іудеііско.му мароду. Инославный. Этимъ слово.мъ переведемо гречеекое m^oJolog, состояіцее изъеге^іо?, Орі/гой и іоіа, сливн и также ми піе (отъ dbxto, Оумаю). He смотря иа неправнлыіый персводъ, подъ слово.мъ инослаоный разум ется пмеііно то, чтб Греки разу.мсютъ подъ словомъ mfodo'lo?, — человЬг.а пе одпнаково мысіящаіо о предметах^ь ви[іы, ие едііпов рнаго. Иностранные ГОСТИ. Такъ называютсн въ диііствуіощнхъ въ паше.мъ отечестві; заі;опахъ т ііііосграііпые купцы, которые для выгодъ оптоваго торга встумаютъ въ неііолііое гражданство іірн.морскаіо илп портоваго цізста, въ Россін. ГІрава пхъ и обязашіостп суть слсдующін: 1) ііііостраііныГі гость ложетъ торговать только въ то.мъ городи, гди заііисаііъ: 2) долженъ получать установленііы.мъ порядко.мъ торговое свпд тельство купца первоіі ГІІЛІ.ДІІІ и иести ВСБ городскія повинностіі и веіцествеппыя тягости, і.ром выборовъ въ і ородскія с.іужбы:, 3) можетъ высылать товары
Ино — Ино
для продаж» тол.ы;о ва три ярмарки: Ііоренную, Нижеіородскую п Ироіітскую; 4) можетъ покуиать, для вн-Бшішго огпуска, товары оптомъ у торгующпхъ только по свндвтелі.ства.мъ первыхъ трехъ родовъ, притомъ по городамъ и поеада.мъ, a не по селеніямъ; 5) п.-н етъ право вышісывать іізвп-Б иміісрііі дозволепные товары п продавать я х ъ , no пе пначе. какъ прн бпрж 13 и въ город ; 6) ие должепъ торіовать въ разпнцу пикакими товарами, ІІИ самъ, пи чрезъ приказчііка, не только въ магазпнахъ или лавкв, по п на квартир-С, иліі разносомъ; 7) .можетъ ндгВть, сті высочаіішаго разрТішенія, заводы, Фабрикіі п мапуфактуры; 8) — торговать деііожиыми перевода.мп на иностраниыя биржи пли домы; 9) пе можетъ и.мізть вексельныхъ дилъ сь куііцамн третьеіі гильдіи, мііщанаміі, крестьяна.чіі и лиііа>ііі другихъ состояній. / Иностранцы; такъ пазываются поддаиііые одного государства въ отііоіііеніи къ другому государству,въ которомъони и.м ютъ пребываніе. Государстно имвотъ ираво ие дозволягь иіюстрапцамъ преоываііія па своеіітерриторіи пли выслать ихъ, пзъ своихъ прод-вловъ въ случа-Б пеооходимости; сліідоватслыю, т мъ болТ>е, и.мііетъ право дозволить имъ пребываніе на пзв-Бстпыхъ условіяхъ. У всвхъ почти образовамныхъ мародовь съ давинхъ времвпъ существуетъ обычац — дозволять іпіостраіща.мъ ВЪІІЗДЪ вь свон владБнія, мроизводство въ нихъ торговл», путешествіо чрезь этнвладт;нія іі наконецъ даже постояніюе въ нихъ пребываміе ІІЛІІ ііоселепіо. Иііосграпсцъ, встушшиііи па террпторію какого-лпбо государстиа, са.мымъ діійствіе.мъ вступленія или вьизда въ это государство обязалси НСІІОЛШІТЬ его закопы: «Quia pergens ad aliquem locum, говоритъ ПуФФепдорФъ, tacite paciscitur quod velil legibus se subjiccre illius loci, cujus aere, cibo, vino, securilate allisque commoditalibus fruilur» (Puffend de j . n. et gen. Krancof. 1684, lib. 3 cap. Bj. Инострапецъ сохраняотъ право свободііаго выТізда, оели опъ по сдБлалъ никакого ііреступлепія и.ін ііроступка u пс задолжалъ ііпко.му въ томъ государствт;, ГДІІ ОНЪ имистъ пребываніс; по когда онъ прііііялъ поддапство или посрсдствомъ іісполііенія устаиовлепііаго для того обрида, илн чрезъ ііостояііное пробывапіе, впродолжеіііе временіі, ІІОСЛІ; котораго пребывапіе силою самаго закина обращаотся въ поддапство, — оиъ ме имііеть болБе права пересеіиться въпрежпее свое отсчество ІІЛІІ въ другое государство, илп пользуется эти.мъ правомъ паравнс съ тузе.мпымп ііоддаіівымн,ССІИ ОІІО не было ему продостав.іеііо прп встуіі.іеіііи
Ино - Ино
-
134
тіъподлаііство, П.ІІІ, ес.смус.іоиіпэгогоистум.іенім оы.іп парушсны. По заі;оііамь, дііпствуюіцммъ въ пашемъ оточестпъ, в в отранцамп призпаются n e t гіоопще ііодлаііпые другихъ держаиъ, пе всгугпіишіс установленііы.мъ порядко.мъ въ моддапство Россіп. Дъти шіостраііцсвь, родішшірсн пъ I'occin п встуііпвшіи въ •государствеіт.мо слу;кйу, ііочптаютси ііаравігь съ гіриродпыміі ііоддаііііыми. ВъЪздъ вЪ foeсі/о Пі/ос7про!/цгнь.'\]пм-грані\ы вс-пхъ воооіце ііацій п.мвюгь право свободмаго иріБзда и • ііреоываніе въ Россіи, а равио п вы зда пзъ оиоіі по усіаііиіиеііны. ъ паіпортамъ ; изъ Евреевъ же то.іько Караимы могутъ переседяться пъ Россію. Имострапецъ д.ш ііропускч въ Россію должеиъ тотчасъ ііредъяиіпі. па заграііпчпоіі застави ііасіі0|)тъ отъ .мііііпстроііъ 11.41 другихъ [іусскмхъ агейтовъ, паходящихся прп шіостраііііы.чъ дворахъ; плп когда въ томъ МЧІСТ-Б, отіуда опъ огііравлнстся НІІТЪ русскоіі .мигсііі, то .отъ м стпыхъ губсрпаторовъ плп другихъ глаоныхъ ііачальстиъ. Ио пріібытіи свое.мъ въ пред лы ІЬіпсріи—должснъ явпться въ первомъ лвжаіцемъ иа пупі гуоорііско.мъ город ІІ7> граждапско.му гуйернатору, а представн е.му свой пасіюртъ, взять у пего взам нъ осопыіі впдъ для продолжепія пугіі ііиутри Имперіи. Такой впдъ должеіп. быть возобновляо.мъ въ каждомъ губерпскомъ городіз, чрезъ которыіі опъ будотъ про зжать и пакопецъ ио пріібытіп иа мьсто своего ііазпачепія, онъ обпзаиъ сиова нішться къ гражданско.му губерпатору, п, представя ііутеиоіі впдъ, полумпть вза.міінъ оть псго бп.іетъ' па ЖПТРЛЬСТВО. Иасиорты, оъ которыми ііііостранцы про-Бзжаютъ изь-за граіпіцы отсы.іаются ддя храненія иъ III отдт.леиіо сооствеіпіоіі капцеляріи Его Вс.іпчества. ВІІЛІ.І для ироіізда изъ одпоіі гуоеріііи въ другую, выдаюгся ипострапцамъ па гсрбовыхъ лпстахъ, въ 15 коп. серо.; паспорты д.ія жптаіі.стпа иъ Ммііеріп—па гербовыхъ листахъ въ 2 [іуО. ссреб., сроко.мъ на іодъ. Вилеты на жителі.стпо in. столтіахь выдаются: въ С. Пстербургіі—адресиою эксііедііціеіі(см.), въ .Москв — ііііостраіімы.мъ отдіілеіііе.мъ, состоящимъ прп каицеляріп воеинаіо іепералъгуоерпатора. ІІОМІІІЦПКІІ русскіе, австрііісі.іе и прусскіе (Proprielaires mixles), которыхъ владснія персс кчіотсн г|)аііііцею, равпо і;аіп.ихъ повііроііиыс иользуются свободою пере-Бзжать со всяі.ое время изъ одпого ПО.МТІСТЬЯ ВЪ друroe, а потому, ііача.іыіпки сопреді>.іыіыхъ оолвстеіі снаожаютъ ихъ на такіе пере зды надлеаащіі.ми ііасмортамп; съ наіиои стороиы иаепорты иыдаются тъмъ губсріісктп» правлспіомъ, ід-В иаходится им-Бніе этихъ общпхъ
Ино — йно
ііоддаііныхіі. Также пе до.іжііо быть чинимо иітакого ирспятствія переходу чрезъ граппцы, д.ія обыі;ііоі;еііііыхъ ежедневпыхъ сііошеиій между порубежііыміі жмтолями. Инострапцамъ, доііускасмымъ къ водвореііію въ Россію порядокъ выдачп паспортовъ для псреселенія опред ляется въ «усгаві;ог,олоніяхъ» (см.). Когда переселяющіеся явятся съ таковыми паічіорта.ми иа іраіімціі, то поі раііичііоо начадьство , разСіМотрииъ и отобравъ ихъ пасиорты, ііемедлсіиіо выдаетъ. и.мъ кордонныя свпдвтрльства, озиачаюіція п.мепно, откуда и когда ониЯВІШІСЬ иа грашщі;, п съ этііміі свид тельстваміі безъ малиіішаго задержапія отпускаетъ пхъ да.гсо во вііутренііость губерпііі, безъ всякаго за ппми особеииаіо прпсмотра; о всвхъ же выдаппыхъ такп.мъ образоліъ свпдіітельствахъ, доставляются гуоернско.му правлепію отъ ііограшічіюіі стражи еже.мИсячпыя в-Бдомостп. Правп иностращееъ. B e t пнострапцы, состоящіо въ русскоп елужби, пліі вре.меіпіо пребываіощіо въ Россіи, пользуются повсеміістно свободііьпіъ оіііравлепівмъ ихъ в ры и богослужеііія по оя обряда.мъ. ІІпостранцы, паходящіесн въ Poeciii, какъ лпчііо, такъ и no ммуществу под.іежатъ ДІЗІІСТВІІО русскпхъ законовъ іі пользуготся ихъ заіцптого it покровительство.мъ. Иностраііиые'дворяпс, въ ЧИС.ПІ которыхъ должны быть разу.мЕемы и ШЛЯХІІІЧІІ, подданпые друіпхъ государствъ, когда оіпі докажутъ сиоо дворяпство, пс подііергаготся въ случа-Ё престуіиснія тізлесііо. .у наказапію. Инострапца.мъ дозволяется вступать въ служоу военпую и учеиую, на основаніп суіцествующпхъ заьоповъ; но пмъ запрещается вступлеиіе въ іраждапскую службу, иск.іючая дворяпъ, прпсягііувіішхъ па поддаиство Россіи, которыеопредП.іяютсчі правпте.іьствуюіцпмъ сенатомъ вь каііце.іярсі;іо с.іужптелп III разряда no прсдставлепію правптс.іьСТВСІПІЫХЪ м сть п ліщъ- ІІпостраіщы, прі•Пзжаюіціе въ Россію для торговлп, могутъ въ іачести-Б гостеіі (см. Иностранные ГОСТИ) и за-Бзжпхъ купцовъ по.іучать торгопыя свпд тельства на ііравіі.іахъ, о:іііачеііііыхъ въ «торговомъ уставі;». Ипостраііца.мъ дозволяется записываться въ цехп по ііравила.чъ, из.іоженны.мъвъ «уставБопромыііілеііііостіі», а также ііаііимать п доржать усооя въ услужеіііи и.іи въ работахъ людеп, па осііоваіііи оощихъ узакопенііі, существующнхъ д.ія русскихъ подданныхъ недворяпскаго состояпія. ГІиостраіщы іш могутъ влад ть И.МІІНІЯ.ЧИ, населенпы.мп людь.ми кр постнаго состояпія, нп кр-Бпостными людь.мп осзъ зе.мліі, хотя бы опн состояли въ руссюй служби II хотя бы ИМЗЛІ дипло-
Ино — Ино
—
135 —
мы на ііііостранное дпоряпстіш, есліі опи не утнерядепы верхоиною в.іастію иъ русскомъ дворяиствіз. Ипострапцы не могутъ пріобр тать ненасе.юнныхъ зсме.іь mil; городовъ, ни вдаді гь ими, крр. п; г б х ъ МІІСТЪ, гди это дозволено по осооепнымъ прявихіегіямъ, и тізхъ л щ ъ , которымъ такія привиллегій дарованы въ частностп. Инострапцамъ, ііезаписаинымъ въ ііпостратіые гости и же.іающимъ устраивать Фабрики п заводы вніі городовъ, дозволяется пріобріітать покупкою нужные для того участкп зе.млп и въ увздахъ, записываясь устаиовленпымъ порядкомъ въ гнльдію, безъ вступленія съ поддаиство, но, no истеченіи десятидътняго сіюка, онп ооязываются или вступнть въ поддапстпо, илп продать свое заведеніе и зе.млю лицу, іім-вюще.му право на вдад-Бпіе ими. Въ Закавказскомъ крат; нностранца.мъ предосіавляется право ішлучать no отводу землп для разведенія растспій, прппадлежаіцпхъ жаркимъ кіиматамъ, безъ вступленія въ подданство, и тИмъ пзъ нихъ, которыс признапы будутъ благоііадежпымн, даруются десятилътиія лыоты отъ платежа іородскпхъ п земскихі) повпнностей, и отъ записки въ гпльдіи и цехи. Выходцы изъ-за іраипцы и иііострапцы пе могутъ быть причисляе.мы въ города военнаіо поселепія. Ипострапцы могутъ вступать во всякіе договоры, обнзательства п условія, какъ между собою, такъ и съ русскн.ми подданпымп; но для доставлспія этпмъ актамъ падлежащвп сплы въ Россіп, они должны соблюдать въ ипхъ, какъ no суіцеству, такъ n no Форм-Е, «(Міправіиа, предписаіпіыя русскпми законами. Пребывающіе ьъ Россін ипостранцы могутъ свободііо завізщать им-Бні свое такпмъ же пііостранцамъ, равпо какъ іі русскимъ гіодданнымъ. Порядоьъ паслъдства пностранц нъ въ имъпіи, остаюіцемся въ Россіи, опрсд ляется общпми правиламй, существующими для кореіпіыхъ поддаііиыхъ, съ сі-Бдующпми только изм-Еііеніяміі:І)къ предъявлеиіютребоііанійна наслт.дство, остающсеся въ Россіи—ддя иностраіщевъ, пііебывающихъ какъ въ европейскихъ державахъ, такъ н въ отдалеішыхъ частяхъ с в ъ т а , пазпачается двухгодичпыГі срокъ съ открытія насліздства. 2) Когда ііностраіщу достанутся по наслидству паселенныя земли, то опп немедленно поступаютъ въ казвпное въдомство, поторо возиаграждаетъ за ІІІІХЪ паслТідііііка. Порядокъ вступленія иностранцевъ въ подданство и избраніс ими рода жизни. Іірпведсніе иностранцевъкъприсяг-сна поддапство Россіи,совершается (духовпою особою ихъ вііронспові;данія, гд-Б опа есть) въ прпсутствіи іі стнаго
Ино —Ино
гуоернскаго правленія. Еслп пнострапецъ жолаетъ вступить въ русское поддапство, для записки въ состояпіе іородскпхъ обыватсдеп, TO, no его просьбі; о то.мъ, іуберііское правлеиіе удостовъриется черозъ ііо.иіцеіісков пачальотво іі городсмя думы въ томъ, не настоитъ ли какихъ особепныхъ оостоятельствъ, могущихъ препятствовать вступлепію просителя въ поддапство. Иностранцы, вступиВшіе въ подданстпо Россіи, обязаны пзбрать родъ жизііп, какой са.ми разсудятъ па пол.зу общую и для собствеипаго своего промыциенія. Ипострапцы дворяпскаго проіісхождсчіія прпчисляются къ сословію русскаго дворяпства. ІІрп числепіе къ городскшіъ общоства.мъ, псключая столнцъ и городовъ, пользующихся особенпымп правами и прішіилегіямп, совершается, no ихъ просьбамъ казеііпы.міі палатами; прпчислепіе же къ общоствамъ столицъ и городовъ па осооепііыхъ правахъ, соворшастся пе іпіаче, какъ по пріе.чнымъ отъ общоствъ свид тельствамъ. Для причислеііія въ городскоо состояиі вцходяіцпхъ изъ-за грапицы, съ нам-Брепіемъ поселпться въ Россіи, опред ляется ДОВЯТІІ мЗсячпый срокъ со вре.меии пхъ прибытія въ прсд-Слы Имперііі. Встуіілепіе иностраіщевъ въ состояше сельскихъ обывателей производнтся съ соблюдепіемъ правилъ, постановлепііыхъ о то.мъ въ «уставБ о колоніяхъ» (см.). По вступлеиіи въ поддапство Россіи, иностраіщы вм сгВ съ тимъ вступаютъ и въ полное обладапіс ВС-БХЪ правъ того состоянія, къ которо.му они будутъ прпчпсдены, безъ всякаго различія отъ коренвыхъ подданпыхт.. Остивлепіе подданстпа ипосіприпцилт, всті/пивишми въ олое. Иііостраноцъ, вступіівшійвъподдапствоРоссіі^можетьоставаться въ опомъ, доколіз пожелаетъ, и во всякое врсмя властепъ возвратиться въ своеотечсство, no при остаіілеііін русскаго подданства, опъ обязапъ продать своо недвпжпмое и.мііпіе, заплатпть трехлгтпюю подать по то.чу состоянію, къ которо.чу онъ въ Россіи припадлежалъ, a также казеішыіі долгъ и недоіімки, если таковыя на пемъ состоятъ, и внести въ казну поішину, устаііовхенную за выіюзъ двпжимаго имущества, если платсжъ ОІІОІІ нс от.мііІІОІІЪ взаимиыми трактатами съ тою дсржавою, куда опъ возвращается. Прсдставлопія о д-Блаіъ по оставлепію ипострапцами россійСЕаго поддапства вносятся мииистромъ внутреііпихъ д лъ въ правительствуюіцііі сснатъ, который разріішаетъ нхъ самъ собою, не испрашивая на каждый отдилыіый случай особаго Высочайшаго соизволенія. Оставішшій подданство иностранецъ податиаіо состояпія, дол- -
Ино — Инс
—
1 5
женъ выт.хать за границу въ течепі года, со дпя искіючепія его изъ оплада; еслі же по проіііествіи этого срока онъ будотъ няходіггься еще въ Россіп, то нновь заппсываотся же безъ его согіасія въ ок.іадъ no то.му самояу состояніій, въ которо.мъ онъ былъ до ііск.іючеіия нзъ подданства и о с т а е т с я въ не.мъ, доко.;і; ме выидетъ пзъ Роесіп (с.м. Мартепса «Precis du droit des gens», «Rayneval droit des'gens» и Сводъ законовъ o состояпіяхъ: тодіъ 9, раздіілъ 6, и томъ 14 также «уставъ о паспортахъ», раздБ.іъ
3, глава 2). См. Иностранные госта й ВоенноплъЕные. ЙНОХОДЦевъ (ІІетръ Ііорисовичъ), стат. сов. и кав., акаде.мпкъ с.-петербургскоіі акаде. ші наукъ и проФесеоръ астроЕіо.міп, члепъ россійской акаде.міи паукъ. род. 1741 г., ооучался сперва въ акаде.мичсской гиивазіи, а [іотомъ Гіы.іъ отправленъ акадоміею для усовершенствовапія въ иаукахъ, въ іёттингенскііі унішерсіітетъ. Вь 1778 онъ предложіиъ академіи на латинско.мъ языкі;: «Опмсапіе новаго рода гигрометра», и на русскомъ язывФ запиекп: одпу «О древііостіі,іізоор-Бтателяхъипирвыхъііачалахъ астрономіп», а другую «0 нераино.мъ колнчеств-В дождевой и снвговой воды на разныхъ мізстахъ». Въ 1779 г. представплъ па латиііскомъ ЯЗЫКІІ: «Описаніе орудія для из.м реяш покатости мистъ». Онъ у.меръ въ 1806 г. Инроги (едннорогп), такъ назывались украшенія, находипшіяся на древнихъ одеждахъ русскихъ царей; оиі; нпогда назывались просто «звъри». IW.i.m также костяные жезлы, иазывае.мы инроговы.ми. Инсара,увздп. гор. Пепзенскойтуб., лежптъ въ 93 вер. къ с.-з.отъ Пеіізы, па р кахъ ІІнсар-Б и ІІсс-в. Отъ С.-Петербурга въ 1,468 вер., отъ Москвы 794 вер. Населенъстрізльца.міі въцарстповапіе ІІЕТРЛ Великаго. Теперь въ пемъ до3,000 жнтелей обоего пола ; 4 церкви и до 4,000 р. сер. городскпхъ доходовъ. Инса.рскій уъздъ заііпмаетъ пространства 3,800 кв. вер., изъ числа которыхъ подъ поля.ми 153,155 дес, подъ луіами 26,450 дес. и подъ л самп 195,747 дес. Жителеп 117,200 об. пола. Въ чпслт; жителей есть Тагары и Мордва. На квадр. Bepcty прнходнтся по 31 д. об. пола; на каждую душу муж. пола по 7 дес. Средпна Инсарскаго уіззда составляетъ высшую его точку, откуда берутъ пачало почти вс-в р чки, текущія въ у здіі; отсюда же направляются па востокъ и западъ неооіышя возвыіпепности. Нп одинъ уБздъ Пензенской гуо. пе пересБченъ такн.мъ большпмъ чпсло.мъ ръчекъ , ручьевъ п овраговъ. Грунтъ земли въ уЕзд-в и вособеііности по р.
—
Инс — Инс
Иіісар , черпоземныіі, ііпогда же встр-Бчается н іминИстый. Зе.мля ие требуетъ нпкакого удобрепія ; сыотся рожь. овесъ и греча. Главп Гпііій пупктъ сбыта загіітатпын городъ Поч т і к п . Скотоводство ііосредствеппо; пзъ попскпхъ заводовъ замБчательны: Лптвппова u Ііах.метьева. Пчеловодство тоже посредствепно: въ уііздіз до 6,000 ульевъ. Заводская промышлеппость ничтржыа: въ гор. ИнсарБ есть коженеппыіі заводъ, а въ у здіі 5 винокуренпыхъ. Ипеигніп (съ лат. insignia), вооище зпаки, призііакп ; вособеіііюсти зпаки зваиія или должпостм, какъ напр.: гербъ,короііа, скппетръ, щитъ, шлемъ, и пр.
Инспекторскій департаментъ военнаго тиНИСТбрСТВа. Запятія этоіо департамепта заключаюгся: въ укомплектоваіііп войскъ, опредізлеіііп, переводахъ, увольненіп п промзводствті всТіХЪ чпііовъ воеііпаго віздомства, п въ падзоріз за благососгояиіемъ войскъ. Ипспекторскіп дсііа[)тамеіітъ управляется дежурпымъ генераломъ главиаго шгаба ЕГОІІМПЕРЛТОРСКАго ВЕЛИЧЕСТВЛ, которып им-сетъ еще помощшіка іілп віще-дпректора. Запятія этого департамеита раздіілеііы слидуюіцпдіъ образомъ: Первое отд лен/е состаилисть Высочаіішіе приказы, спііони іеиераловъ, штабъ и оберъ-оФііцеровъ, гоопраеть СВІІДІІНІЯ О ІІХЪ м сіопребывапіи; сюда же относятся д-Бла о производCTBS НІІЖППХЪ чмновъ въ ОФіщеры, опред-Блеіііи въ службу п увольнепіи генераловъ и ОФііцеровъ, уволыіеніи въ отпускъ , переводахъ нзъ ОДПІІХЪ частей воискъ въ другія, II собрапіе Формулярныхъ и кондуптиыхъ сппсковъ. — Umo/joe отд ле7ііе собираетъ св дтяіія очііслителыіости частей воііскъ, составляетъ штаты п положенія, ко.мплектуетъ войска; сюда мринадлежатъ д ла по ннспекторскимъ с.мотрамъ, сдачи полковъ п командъ, требоиаиіе и разсылка су.ммі. и порцій, жалуемыхъ за смотры и д ла по управленію военпыхі, геііералъ-губорпаторовъ, комеидантовъ, донесеиія о пронсшествіяхъ и ді;ла о военномі, духовеистві;, прпсягахъ и бракахъ. — Третье отд лепіе заиимается по пред.мету наградъ и пенсііі. — Четвертое отдълепіе — no уко.мплектовапію ВОЙСЕЪ , н распред-Блепію арестантовъ. — Пягпое опід леніе и.чБетъ предметомъ д ла по безсрочно - отпускны.мъ чипа.мъ, п составлепію пзъ нихъ запасныхъ войскъ. Свррхъ того, прп инспекторскомъ департамептіі состоятъ : канцелярія департамеита, воеппая тппографія, часть оберъ-аудитора, часть старшихъ адъютаитовъ н архпвъ.
Инс — Инс — 1 1 — Инс — Инс ИнопеЕторскій департаментъ граінданскаго таря, всізміі подвидо.мствеиііымп ему предмеВВДОМСТВЗ; учрежденъ
при І-мъ отд .іеіііи
СООСТІІОПНОЙ El'O И.МПЕРЛТОРСКЛІ'0
ВЕ.ІНЧЕСТВЛ
канце.іяріи, указомъ, даііпы.мъ прапитс.іьствующе.му сеиату въ 5 день септября 1846 года. Въ завіідыііаіііе департамепта входятъ вси пред.меты личпагчО состава граждаискихъ чпповъ, какъ т о : а) опредтзлечіе па с.іужоу пс-Бхъ класст>іхъ чиновіиіковъ и им-Біоіцііхъ нраво на іиаесиьш ч и п ъ ; о) производство въ ЧИНЫ: в) увольненіе вовсе отъ елужбы классныхъ чиповтіковіцг) уволыіеніе въ отпускъ въ такихъ случаяхъ, которые превышають власть,данную .міінпстра.мъ и глаиііоуправляюіци.мъ отдізлг.ны.ми частямп: д)огіред,Бленіе къ должиостямъ, отпесеннымъ по росппсанію къ первы.мъ VI разрядамъ, уволыіепіе отъ спхъ должііостеп и пере.м-Еіцоміе; е)переіімеііопаі[іе пзъ воениыхъ въ граждапскіе, равно возвращепіс гірежппхъ воегпіыхъ чішовъ; ж) прппятіе въ россіпскую елужоу ііііострапцевъ, давшихъ присягу па в чно поддапство; з) псключепіе изъ списковъ ііыбывающнхъ пзъ служ«ы ЧІІІІОВІІПКОВЪ увольненіе.мъ отъ опоіі пли смертію: и) разрізшепіе іюспть мупдпръ въ отетавк ; і) постояшіое содержаиіе въ падлежащеп полпоті; <і>ормуллрііыхъ списковъ о всізхі) чііііовшікахъ, состоящпхъ въ государствеиной служб ; к) составлепіе и ведепіе обіцаго стіска вссмъ состоящимъ на службт> классиымъ чиповчіікамъ, no утверждеішымъ оормамъ, съ OT.M'BTKOIO посл довавшихъ перем пъ по ВСБМЪ случаямъ, о которыхъ иачальства ІІ. БЮТЪ обязапность доставлять св д нія ежем сячпо; л) составлспіе Фор.мулярпыхъ сппсковъ о службі; лицъ, пе ІІ.МТ;ЮЩІІХЪ падь собою высшаго пачальства, для представлспіи къ получеиію зпаковъ отличія безпорочіюГі служ5ы, и по друпі.мъ случаямъ. м) Наряды чиновпыхъ лпцъ въ церемоіііп. Департачепгь состоить подъ главиы.мъ управлепіемъ статсъсекретаря, уііравіяіощаго І-.мъ отд леиіемъ собствеппоіі Его ІЬІІІЕРЛТОРСІ;АГО ВЕЛПЧЕСТВА
і;апцелярііі, которып докладываетъ пепосредствеппо
Его И.МІІЕРЛГОРСКО.МУ
ВЕЛІІЧЕСТИУ ПО
тамп. Опъ споептся со вс ми второстепеппы.ми м стами, предс дательствуетъ въ обще.мъ присутствііі, н въ случаі; отсутствія ііли бол-Езнп статсъ-секретаря входптъ во вс его обязаііііогтп по І-му отдтиепію собствепиой
Его ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТОЛ капцеля-
ріи. Въ департамен-гБ полагается впце-дпректоръ, которып іиі-сетъ блпжайшііі падзорі, за исправпымъ и скорымі, течепіемъ д лъ по допартамепту, за правплыіы.мъ составлепіемл. граждапекихъ списковъ и хранепіемъ въ порядк д і и ъ . Онъ, подъ распоряжеміе.мъ директора , обязапъ повіірять, соверіиеііно лн согласпы съ закоііамп вс статыі, входящія въ Высочаіішііі прпказъ, и порученія, елу дт.лаемыя, распрострамягатся ие па одііпъ департа.мептъ,, а па вс часгп І-го отд-Блепія собстіісіпіом Еги ИМПЕРАТОРСКАГО
ВКЛИЧЕСТВА
капцеляріп. 11о объе.му предметовъ департамеитъ разд-і;ляется ііа четыре экспедііціи : каждая изъ пихъ управлястся дилоііроіізііодителемъ; е.му подчііііспы і р и столоначалыіпка, съ таішмъ же чпсло.мъ ПОЛІОІЦІІІІКОВЪ. Сверхь того прн эксііедііціи находятся илн чііііовпикіі для ііись.ма, илн ііужное чнсло писарей. При статсъ-секретартз, равпо какъ п при дирекгортз, для пропзводства экстрепнои перепііски во всякое вре.мя дпя, пазпачается по одпому чиповтіііу, которые состоятъ в ъ равпоц стегіеііп съ столопачалыіпиа.ми. Къ де парта.мепту ііріпіадлежатъ: канцелярія, обіцсс присутствіе, состояще изъ дмректора, вицсдиректора и д-Блоііроіізводителей, п архивъ. Ооязаішостн п отв тствеііносгь ІІСІІХЪ ЧИновъ департа.меііта омредПляются оиіцп.мъ учреждепіе.мъ .мііііистерстіПі. Съобразованіемъ пнсчіекторскаіо деиар^а.меііта, завіідывапіе обЩІІМЪ составо.мъ іраждапсппхъ чппоиъ постуиііло подъ сооствеіімос руководство Е і о ИМПЕРАТОРСКАІОВЕЛИЧЕГ.ТВА. Производство в ь чппи п ВСБ пере.мтліы въ сосгав граждапскпхъ чпновъ, в.мБсто указовъ, ооъявляе.мыхъ и подписпыхъ, утверждаются Высочаішііі.чн прііиазамп.которые зам пяютъ вовсейсіи имеіпіые указы п іюто.му ліоіутъ быть мріе.міе.мы по всіз.мъ дізіа.мъ за д йсгвптелыіыо доку.менты. Высочаіішіе іірнііазы иродставляются Го-
ВСБМЪ дтзламъ, входящнхъ въ кругъ его дт.йствій, Опъ получаетъ Высочаіішіе приказы н повел пія, и еообіцаотъ пхъ, no пріінадлежпостп въ указаішомъ порядк . Статсъ-секре- СУДАРЮ ИМПЕРАТОРУ, н, no утверждеиіи нхі. тарь СІЮСІІТСЯ только съ мііііпстра.міі н глав- ЕГОВЕЛПЧЕСГВОМЪ, коіітрасигнируются статсъны.чіі в-Бдомствамп. Статсъ-секретарь по всБ.мъ секретаремъ и гіреііровождаютея в ъ правичастя.мъ віі-срепнаго ему І-го отдізлешя соб- тельствуюіціп сепатъ, для сообщеиія ихъ пестиенпоп ЕГОІІ.МПЕРЛТОРСКАІО ВЕІІІЧЕСТВА капчатиммп вс мъ в домства.мь, и для іірииедецеляріи пм отъ товариіца, которын, въ тоже нія ВысочаіітеЙ волн въ псполтісніе. Дспарврсия есть директоръ департамента и за- тамептъ возъимііп. свои д-спствія съ I яііваря ііпмаегся, цодъ руководствомъ статсъ-секре- 1847 года, подъ главпымъ уііравлепіемъ дТлі-
Ияс —Инс
—
стііпте.іьнаго таііиаіо с о ы гннка Тапьевч, изв стиаго своею .много.і-Бтпею опытностію п ласлуга.мп па поприіц государстиенпоп с.іужбы.
Ияспекторскій департаментъ торскаго ЕБДОМСТВа, инХехъ предмстоліъ т-в ж занятія по .мор(і;оліу ивдо.мстиу, какъ u іінспекторскій департамеитъ uoeimaio мииіістерства, по воснноіму. Дежурііыіі гопералъ г.іавііаго .морскаго штаоа Его И.МІІЕРЛТОРСКЛГО ВЕ.ШЧЕСТВЛ есть директоръ департамента. Инспекторскій смотръ, въ вопскахъ произ' ІІОДИТСЯ начальниками съ ТБМЪ, чтобы онп 'лічно моілн удостовтзрпться, какъ о состояпіи чііновъ, въ нхъ чіісііпелыіостіі, паружномъ вид , знаніп, каждымъ своего д-Бла, такъ и о хозяіістиенНой части вопскъ. Прп этихъ смотрахъ опрашиваются также чпны, не пм кпъ ли оии претензій па свопхъ б.іижаГішнхъ пачалыпіковъ. Въ Россіи пчспекторскіе смотры діиаются : брпгадиыми команд^іраліи по 3, дчвизіонііы.ми ііачалыиіка.ми no 2, а корпуспымн комаіідирамп по одному разу въ годъ. По окоіічапіп смотра іпкміектмруюіціи подробіш допоситъ высшему иачальству, о состояніи ВСІІХЪ частеіі осмотрііпныхъ пмъ воГккъ.
Инспекторства аптекарскон части. Для заи дывапія казеішо-аптечпыми заведеиія.ми, ііодчиііеинымп допарта.мепту казенпыхъ ирачебпыхъ заготовлсміііі , существуетъ шссть ііиеііекторствъ аіпекареион частп: 1) при ДІІЙствующей ар.мін, засБдывающео варіііавсі;пмъ аптечЕіымъ магазпііомъ ; 2) въ Стаирополі;, заи дываюіцсе аптеками : казеииою, ТПФЛІІСскою u ііятіпорскоіп; 3) иъ Кіеи , завБдываюіцео аіітокамп: кіепскою и лубепскою, съ состояіци.мъ при поеліздііеГі ботаническимъ садомъ; 4) въ Херсоніі, зап дьшающее аіітеі:а.ми: херсопскою п находящеюся въ укриплеііін Новороссіііскт;, на берегу Чериаго моря; 5) въ Ореіібург-Б и 6) въ Вильц-в, зав-Бдываюідія аптеками: ореііоургскою и впленскою.— Инсп кторскін управленія составляются изъ іінспекторовъ, пхъ мо.моіііниковъ п положениаго по пітата.мъ чпсла прочихъ чиііовниковъ и каііцслярскихъ служптелеГі. Ипспекторы аптекарскон части и нхъ помощшікп опредъляются и увольняются мііиистромъ виутреиИИХЪДІІЛЪ, прочіе чііііовиикиипспекторствъ— департамеитомъ казеііпыхъ врачебпыхъ заготовлешіі,съ разр-Бшеиія .міііііістра,а капцелярскіо служнтели — самп.мъ дспартамемтомъ. Инспекторъ (отъ латшіскаго inspector). Слово это означаетъ должпостное лпцо, которому ввърепа ііііспекціл, т.е падзоръ за отдТ>лыіою
138
Инс — Инс
частію no како.му - либо управлепію. >' пасъ есть инспекторы какъ по военмолу. такъ и no гражданско.му віідомству. Иііспекторы учобпыхъ заведепій, какъ то: уппверситетовъ, гпипазііі, учплпщъ, илгвютъ падзоръ за поведеиіемъ воспптаішііковъ этихь заведепііі, равпо какъ за успъха.ми ІІХЪ въ паукахъ п пскусствахъ. Инспектрпссы — ппспекторы въ жепСКІІХЪ заведеиіяхъ, учплищахъ, пнстіпутахъ (см.); обязанности нхъ опредізлепы въ уставахъ этпхъ заведепій. Инспекторъ. Въ воеіпіо.мъ віздо.мстви, пнспеілоръ управляетъ илп пмиетъ надзоръ за какоюппбудь частыо военпыхъ сплъ, или частью военпой адм.шшстраціи. Въ Россіи, въ сухопутпо.мъ тіісг.ъ есть генералъппспе:;торы и инспекторы. Геиоралъ - ііііспекторы пміііотея: 1) всеіі пііхоты; 2) всеіі кавалеріп; 3) всъхъ запасныхъ вонскъ (этп должіюсти только почетпыя) и 4) геііералъ-іпиіюкторъ по іінжене[)ііой частіі, который завъдуетъ личііы.мъ составомъ лііжеііерііыхъ чнновъ, строевою, учепого u учобною частпми инжеперныхъ воіакъ. Кро.мт; того есть еще главііг.іі'1 ііпспокторъ ледіщпискоіі части въ ар.міи, котораго главпып обязаііности состонгъ въ ос.мотрахъ воеипыхъ госііиталеіі, аптекъ, ФСЛЬДшерскпхъ школъ; въ падзоріі за порядкомъ ліедиципскаго управлепія въ арміи; пъ воеііное же время, главное гіоііеченів его отпосится къ тодіу, чтобы раікміые получалп праиплыіое и скорое врачебное гюсооіе. Ипспекторовъ у насъ 19, а именво: 1) пнспокторъ резервноіі кавалеріи: 2) ііііспекторъ рсзервиой ПТІХОТЫ ; 3) ипспекторъ арсепаловъ и парковъ инженернаго віздо.метва; 4) ііпсііеі;го|)ъ воеипыхъ госпиталей; 5) инспекторь оружеппыхь заводовъ: 6) инсііскторъ лгссгиыхъ артиллсріііскихъ ар^еналовъ; 7) іпипекторъ пороховыхъ заводовъ; 8) ипспекторы ііосіпіо-учебиыхъ заведевій; 9) Ішспикторъ стрізлкоиыхъ баталіоновъ; 10) іінспекторь учебпыхъ карабнііерііыхъ полковъ; 11) пнспекторъ гиардейскихъ запаспыхъ и Г[)Онадерскііхъ розервІІЫХЪ оаталіоновъ; 12) ипспекторъ оаталіоновъ, полуоаталіоновъ и ротъ военпыхъ кантоіпістовъ; 13) іінспекторъ всізхъ ьаіітопнстскихъ эскадроиовъ резервпон кавалоріи и воропежскнхъ баталіопопъ вооішыхъ кантопистовъ; 14) ипспекторъ ре.моііпіровашя кавалеріи гвардеііскаго корпуса; 15) шіспекторъ гвардейскихъ запасныхъ аскадроновъ и 16) инспокторъ запаснон артиллеріц (см.). — Гіо морскому віідомству и.м ются: при глаииомъ морско.мъ штабі; Еіо ИМПКРАТОГСКЛГО ВЕЛИЧЕСТВА, ііпспекторъ корпуса иорской артпл-
Инс — Инс
—
139 —
леріп п ппспекторъ корпуса іиіжеперовъ морскоіі стро.итедьной части. Прн Ф.ютахъ балтійско.мъ и черпоморско.мъ есть пнсиекторы: морскоіі артіі.і.іеріи, корабе.іьныхъ іпіжвііеровъ, ластоныхъ и раоомихъ эі;ііііа;кеп, и корпусонъ Ф.ІОТСКИХЪ штур.маиоиъ. Кро.міз тоіо, въ ІІБДІІНІИ поеіпіаго .мпііпстерстпа состоятъ нвкоторые ипспекторы особыхъ зданій, д.ія помВщепія частеіі, ііо,іі!Т.гіо.мственііі>іхъ МИНИстерству.
Инспекторъ арсеналовъ п парковъ инженернаго В ДОМСТЕа. Обязаііпость его состоптъ въ управдевіи и наб.іюденіи за осаднымн н поле вымп пнженернымн маркамп, а такжеза вс ми оооза.мн саперні.іхъ оаталіоновъ. Опъ подчинепъ геііералъіпісііоктору по ііііжеиерноп части, состоііт7> въ ЧІІПІІ гепераіъ-леіітвіыпта, н и.мпетъ міістопреоываніе въ С.-ГІетербургБ.
Инс- Инс
Инспекторъ оружейныхъ заводовъ, иаблюдаетъ за комаіідііою частью въ оружеііныхь заводахъ, и за успіиііііою іі доброкачоотвоипою ВЫДІІЛКОЮ 0|)ужія: всБ расііоряжепіл п отв т с т в е т ю с т ь по хозяпствеііноіі части заішдонъ находятся въ в д-Бніи зртиллерійскагі) департа.мепта. ІІисііекторъ оружеііныхъ заводовъ состоптъ въ чинтз іепералъ-леіітепапта, иаходптсм въ ііепосредствеіиіомъ ВТЗДІЗПІІІ генералъ-Фольдцейх.моіістера, н и.м-Еетъ .МІІСТОпребываніи въ С-Петербургіі.
Инспекторъ пороховыхъ заводовъ, управ-
ляеть всТіми пороховы.ми завода.мп и иоселеііііыми рота.ми охтеііскаго пороховаго завода, въ отіюшеіііи къ ПОСЛІІДІІІІЛІЪ на иравь брпгадііаіо ко.мапдпра, съ тБ.ми же обязаниистя.мн, какім возложепы па ііпсііектора резервноіі кавалеріп. Оаъ наблюдаегь за ПорЯДііОМЪ Ипспекторъ военныхъ гсспЕталей, им^веть II подчіпіепностью ко.мандъ, нъ сіо иБдИіііи сонадзоръ за устроііство.мъ п содержапіемъ въ стоящнхъ, н за соблюдоіііо.мъ казепноіі иольпорядвф гоеппталеіі ііоеіміо сухонутиаго и - зы при заіотовленіи заиода.міі магеріяловъ и домства. Онъ паходптся въ непосредствен- іірііпасовъ. Иііспекгоръ пороховыхъ заводовъ по.мъ вид піп воеипаго м т і п с т р а , состоптъ паходится в ь ВБДІЗІІІИ гвііералъ-Фельдцеііхмеіівъ ЧІІП-Б гепералъ-.маіора и имііетъ мисто- стера, состоитъ въ чиіп; іепералъ-леіпенанпребываніе въ С.-Потербурі"Б. та и и.мБетъ .м стопребываіііс въ С.-ПетерИнспекторъ ВС ХЪ баталіоноЕъ, полубаталі- бургБ.
оновъ и ротъ воеиныхъ кантонгстовъ, им-ьетъ
Инспекторъ резервной кавалеріи, имветъ
главпый падзоръ за усіі-Вшнымъ ооі)азоііаііі- ; власть кориуспаіо командпра. Еіо ііопеченію о і ъ и с;одержаніемъ вышеозпачетіыхъ капто- 1 ввіірепо устроііство и благосостояпіе всей реііистопъ. Ему подчинеіи.і командиры бригадъ :)е|)вііоіі русскоіі кавалеріи u воеіміаго посовоеппыхъ кантотістовъ. М стопреоываніе его ; лепія. ІІнепевторъ резервноіі каііалеріи и.мБвъ С.-Петербургі;. етъ ЧІІІІЪ іюлнаіо генорала; е.му ііодчпнеііы Инспекторъ всвхъ кантонпстсхихъ эскад- |; всВ комаіідпры резервпыхъ каі!але[)іііскііхь рововъ резервноЁ кавалеріп п воронежсЕИХъбакормусовъ и сводпаго кавалоріііскаго корпуталіоковъ военныхъ каЕтонЕстовъ, ши втъ ! са, также ііачалыіііки округовъ вовппаго поооязаііішстыо наблюдать за успіішпымъ обраселенін и иііспекторъ всвхъ каіітоіііістскпхъ зовапіе.мъ и содоржапіе.мъ вышеозначоіімыхъ і эскадроиовъ резорвпоіі кавалоріи и воропожкаіітоііпстовъ, и паходптся въ вид иін ппсвихъ баталіоповъ военпыхъ каіітоніістовъ. По спектора резервпоп кавалеріи. Инспекторъ распоряженіямъ, іірсвыіііаюіцимъ его власть, камтотістскпхъ эскадроновъ состоптъ въ чиііли требующимъ Высочайпіаго разр-Біи нія п геііералъ-леГггенанта и им отъ мистоіірепли утверждепія, оиъ првдставляетъ донесенія бываніе пъ г, ХарьковВ. вооіііюму миішстру; ііпспокторъ резсрвііоп Ипспекторъ М СТНЫХЪ артиллерійскихъ аркавалоріи и.мізеть мБстоіірсбываніо иъ горооеналОВЪ, умравляетъ м стпы.ми, а въ .миріше д-Б Кремоичуг-В. вре.мн п ІІОДВНЖНЫ.МІІ артпллеріііскими арсеИнспекторъ резервной пвхоты , н.м етъ нала.мн; онъ печется объ усовершенстнованіи работъ и пабліодаетъ за д-Бйствіями арсе- власть комаіідира корпуса. Его обязаііності. иаловъ, какъ пь отношеніи къ внутренііе.му состоитъ въ наблюденін за устройствомі. порядку, такъ II въ употрсбленіи матеріяловъ вс хъ частеи резервовъ п-Бхоты, за исключон заготовлсиіи для нихъ запасовъ. Въ непо- ніемъ розервной ДІІВІІЗІП отдіідьпаго кавказср дственпомъ и д піи нііспектора арсена- скаго корпуса. Нын званія ипспектора роловъ состоятъ школы: техннческая и артнл- зервиой п хоты , и ко.мандира отдълыіаго лерінская коновалыіая. Ипспекторъ арсеиа- корпуса внутренней стражи, соедипепы оъ одловъ подчинснъ гепералъ-ФельдцеііхмсЛстеру, номъ ЛНІ Б . Flo распоряжепія.мъ, превыіпаюсостоитъ въ чіііп; генералъ-лейтеііаііта, и щимъ власть ннспоктора розервноГі пііхоты, иля тробующи.мъ Высочайтаго рязр-Бш нія им-Еетъ м стопребываніо въ С.-Петербурі-іі.
Инс — Инс
140
-
Инс — Инс
ііли утверждеиія, опъ предстпо.іпетъ допесе- j высокіпш, частію сігижііыми гора.мп, въ 472 нія поеішомуліипистру. ІІііс[іекто|іЪ резервпоГ! верстахъ къ юго-западу отъ Візпы, им етъ 5 п хоты бываетъ въ чин генера.іъ-лейтенаіі- пред.мпстіп и до 12,000 жіпелеіі. Зд сь пахота и.ти гепера.іа отъ пнФаптеріи п пмпетъ дптся пмператорокіп за.мокъ, унііверснтетъ, оеповаііііыіі въ 1673 г.. библіогека съ 40,000 том-Бстопребывапіе въ С.-Петероургп. Инспекторъ ремонтированія гзардейской ка- мовъ, н пародпыіі музем (Ferdinandeum). основалерІИ, состоипз въ вТзд-Бніи управлепія госу- ваипыГі граФОмъ Хотекомъ въ 1823 г. Въ 1703г. дарствепнаіо коиііозаводства, и шгветъ подъ п.мъ завлад лъ герцогъ баварсиій. Въ новтшсвоимт. наблюдепіемъ коммпссію д.ія ремоптп- шее время Ипспрукъ за.мізчателеіп. по сражеровапія каиадерііі гвардепскаго корпуса. Ии- ііію, быпшему зд Ъь 1809 г. Въ аіір-вліз ІИІЗСЯЦ-ІІ Тирольцы отложплпсь отъ Ваваріи и въ чпслБ спекторъ ремонтпровапія состоптъ въ чйн 10,000, подъ нача:ьство.мъ маіора Тспмера, нагеперадъ-маіора. Инспекторъ стрвлковыхъ баталіоновъ, за- палп па Иііспрукъ п овлад-пли имъ 12 апрііля. в дуетъ стріз.іковы.ми 5ата.ііоііа.міі и пмпетъ На другой день сплыіыГі отрядъ Фрапцузовъ м-Бстопреоьшаніе въ г. ГельсшігФорсБ. Онъ п Баварцевъ, подъ пачальствомъ генсрала Ііпссона п подполковііііка Вреде, пресліздуемыц подчинепъ воепно.му ліиніістру н состоитъ въ пустерталвскп.мъ оііолчепіемъ. отступалъ чечиігБ гемералъ-. іаіора илп гемералъ-леіітерезъ Брепнеръ отъ Штерцшіга къ Имспруку u напта. расположился въ виду этого города, такъ, что Инспекторъ учебныхъ карабанерныхъ полбылъ окруженъ со вс хъ сторопъ Тпрольцамп. КОВЪ, нм стъ иадзоръ за устромствомъ п 5лаВиссояъ, впдя свое критпческое положепіе, іосостояяіомъ ивсрепныхъ е.му полковъ. Оиъ пстуіиілъ въ переговоры, съ тізмъ, чтобы поподчиііеііъ департа.менту воеиныхъ поселенііі лучить.свободныіі проиускъ въ Германію, но и состоитъ въ ЧИІІТІ гепералъ-леатеианта. Тмрольцы требовали безусловіюГі сдачи. ТогІЬгпетъ свое м-Бстопребывапіе въ Москв . да открылась съ обтзпхъ сторонъ пальба и чеИнспеЕторы врачебныхъ управъ, см. Вра- резъ н-Бсколько мпнутъ Французы и Ьаварцы чебвыя управы. ІІОЛОЖІІЛІІ оружіе. Въ ма-Б м сяц Инспрукъ Инспекторы военно-учебныхъ заведеній, былъ оиять взятъ Баііарцами. Въ то.мъ же мтзимтзютъ пепосредствепііое пабліодепіе за ира- сяц-Б п того же года, Фельдмаршал-ъ-леитевнлыіымъ ооразоваиіе.мъ воспитаііЕіііковъ въ нантъ Шателеръ, ііачальотвовавшіГі австрійэтпхъ заведеніяхъ , по предмету преііодава- скп.міі войсками въ ТнролБ, різшіися ндти нія науьъ. Ннепеьторы воемпо-учебныхъ за- черезъ Кариитію, на соедипепіе съ эрцъ-гервиденііі засвдаютъ также въ совзтТ) этихъ цого.мъ Іоанііо.мъ, оставивъ въ Тирол слабый отрядъ іенерала Буля. Непріятельскія войска, заведепій. Инспекторы: запасныхъ гвардейскихъ бата- заннмавшіяТироль, быліі въ то вре.мя распололіововъ и гренадерскихъ запасныхъ и резерв- жены: дпвнзія Деруа (7,000 чел.) въ Инспрук , ныхъ баталіоновъ, запасныхъ гвардейскихъ отрядъ полковника Арко (2,000 чел.) зани.малъ эскадроновъ н запасной артиллерін. Такъ какъ проходы Аустаіиъ и,Шарнііцъ, кро.м того бадля запасиыхъ воііскъ, состоящихъ нзъ без- иарскія войска оыли расположены вдоль ссверсрочііо-отііуспныхънпжііііхьчтіовъ, ііен.мъет- ноп граіпщы Тироля, а гепералъ Рускосъ 4,000 ся военнаго управленія въ .мирное время, то чел. угрожалъ Тиролю состороны Карніітін. Тидолжности эти болііе ііочетпыя, а въ воеішое рольцы, собраніп.іе, въ чпелтз 15 т; ііа Вреннер , время права пхъ, ооязаііпостм и отпоіиенія рсшіілпсь напасть па Деруа, замимаюіцаіо позицію при ІІііспрук , на правомъ берегу Инна. ие опредіиены. 29 .мая онн двіінулись двумя колоннами: праИиспекціп, частн, на которыя прежде раз- вая аттаковала непріятельскій ліівып Флангъ дълялись іітзкоторыя арміи, для удо6нт>Пшаго и мостъ чрезъ Иннъ у Фольдерса, а д-Ввая двпнадзора за іііімп н ревіізовамія. Каждая та- нулась пзъ Маттрея, па правое крыло и цептръкая часть и.мізла своего ппспектора. Въ цар- протііпііііка. Баварцы на всізхъ.ііунктахъ приствовапіе Ммператора ІІАВЛЛ I, русская армія нуждепы был» отступпть въ Вильтаускую дотакже д^Бліиась па ііпспекціи, с.мотря по квар- лину п уступилііТпрольца.мъ всі; высоты,окрутпрпому расиоложепію вопскъ. жающія это м сто. В ъ т о ж е вре.мн отрядъ маИнспекція л спая, см. Л СНЫЯ ппспекціп. іора Теіі.мера, двііііувшнсь отъ Цнрля къ КраИнспрукъ (Innspruck, no верхие не.мвцко.му ііабиттсііу, показался въ тылу Баварцевъ, но выговору Insbruck), главнып городъ Тпроля, онъ пе могъ д-Бйствовать р шптелыю, пото.му лежптъ прп ішадепііі Зплля въ іінпъ, въ пре- что прішуждепъ былъ отдилпть болыпуи красяоіі, плодородпоіі равнпп , окруженпой
Инс — Инс
— 141
•часть свопхъ сплъ къ Шаріищу, гдз въ этотъ же день пропсходплъ боіі м жду ипсургеііта.мп іі Фраіщузскішъ отрядомъ Арко. Деруа усп іъ удоржаться па своеіі позиціи до самой почп, п скрытно отступіиъ къ Гад.гБ черезъ милауерскііі мостъ, который еще пе оыіъ занятъ пепріятелемъ; па другой день оиъ достигъ Куфштсііна. Слидствіемъ боя при ІІпспрукі; бы.іо от.іожепіе отъ ііапарцевъ всего Тнроля, за исключёніемъ кр пости КуФштейна.
Инстанціи отчетныя, см. Контроль. ИнстанцІЯ, степень суда. Во вс хъ почти еироиейскііхъ государствахъ, судебпыя м ста по разлнчію стеиени іиасти, предоставленноіі нмъ законами отпосительно общихъ предмо•гивъ пхъ в домства, раздиляются иа высшія и ііпзшія. Прнсвоенк' .міісту названін высшаіо и пизшаго завіісптъ отъ степеші его власти на м-сста, непосредствеііно с.ііу подчиііеіиіыя. Такое раздтзлспіе мізсгъ п ссть раздилеіііе пхъ no инстанція.мъ. Во Франціи, королевскіо еуды (cours royales) ревпзуютъ пріігоиоры судовъ первой шістаііцііі; пріііоворы же королевсі;ихъ судовъ лоіутъ быть мредстаіиічіы на ревизію кассаціоппаго. суда. Въ наііюмъ отечеств , правительствуюідііі сеиатъ есть пысшая судебііая ііистанція: губерпскія судебвыя м ста составляютъ средпюю іміі вторую іііісгапцію, а увздііыя — іііізіпую илп первую ппстанцію. Віідомство суда по двламъ граждапскимъ опредиляется началыю по првдмету іяжбы и .м-Бстоііребывапію отвътчпг а, a noто.мъ no сословію, къ которому принадлежатъ тяжуицеся. ВъіПікоторыхъ случаяхъвТідо.мство судебиагоразбпрательстна заипсптъ отъІ'оіласія тяжущііхся^ілпотъцТіііы ііска,а іпюгда отъ спязи д ла съдруіою тяжоою. Сверхъэтого псключителыіыя іі])авііла даны ов-БдомствТі по ДІІлалъ между ооывателлми Россійскоіі іімперііі и царства Польскаго. Дізла, производяіціяся во втброіі степеші суда, илп пачпнаются въ ией ішпосредственпо, плн посхупаютъ изъ ііпзшихъ ИІІСТСІІІЦІЙ, по самому своему сущсству, ііозависимо отъ аппелнцііі участвуюіцпхъ въ дііл , плп по жалоб . Ііерпыя суть: 1) / Бла по тяжбі» объ общественной городской собствен«іостіі; 2) д ла объ ІІ.МІІІІІЯХЪ, состоящихъ въ разпыхъ увздахъ пли въ разныхъ губерпіяхъ, ііроіізводится въ той изъ м стныхъ палатъ, которую изберутъ са.ми тяжущіеся , а прп ихъ ііесогласіи — въ палатс той губерпін, въ ііотороіі состопгь больше количество пмъиія; 3) вс споры между сочіініітелямп, переводчнка.мп , первымп издателями, нли типограсмцііьа.ми л кніігоііродавца.міі па собствениость КІІІІІИ ііли инаго пронзведепія науіл, и
Инс — Инс
слоиеспости, въ случаъ несогласія на третеискііі судъ—пропзводятся въ палатБ той гуоориіи. гдт; іімізетъ житольство отвитчикъ. Вто рыя тіі, которыя адміііііістраіпііііы.мъ порядконъ проіізводятся въ санктіюторбургсііои палатз ио жалобаігь на уііущонія капцелярііі no лицііі.меистеровъ и прпставовъ илн другпхъ ЧІІІІОВІПІИОВЪ, ііодчііііеііныхъ управъ благочинія, коіда по разсмотрізиіп въ опой вииы ихъ, она наіідетъ соміііітелыіыми доказательстиа, представлеіпіыя объ упущепіяхъ. Дъла, noрядЕОМЪ сліздствсшіы.мъ проіізводіімын и межевыяпоступаютъвъграждапскія палаты и соотвтітствеяныя пмъ мііста. Разсмотрііііію второіі іііістаиціи подлежатъртзшеиія у здш.іхъ и надворныхъ судовъ, магпстратовъ и ратушъ, дворяискпхъ опекъ и сііротскііхъ судовъ только въ дізлахъ, которыхъ предлетъ Ц-БИОЮ не нижеЗО р. сер. Ііропзиодеіиодълъторыкъинстапцііі пишется па бу.магъ въ 30 к. сер., но аппеляціоіпіыя жалобы должпы быть писапы на лпсті; въ 6 руб. сер.; прочія же ііишутся на бумаі въ 60 коп. сер. листъ. Частпыя жалооы на судъ первой степеші приносятся г у берпскому правлепіго плц палат гражданскаго суда: первому на медлеііпость и проволочку, а ііослИдііеіі иа ііеправіілыіость въ пропзводствт; дълъ н ііеиііаиіілыіов іісіірлненіе. Въ губериіяхъ, на общихъ правахъ состоящихъ, всрхоіяіая ревизія суда по диламъ граждаііскимъ u межевымъ ііринадлежитъ 1, 2, 3, 4, 7, 8 н можевому департамента.мъ сената. Недовольный окончатолыіымъ ришеніемъ суда второй стопенп можегь пероноети дъло ио атіеляціп въ правіітсмьствующіи сопатъ. Пирядокъ nupeiioca, іі|)0іізво,істиа п риіпеііія •інжебпыхъ ДІІЛЬ въ ііравптельствующвмъ счміатіі, въ главпыхъ чертахъ сообразснъ съ іі|)аііііламіі, устаііовлсчіііыми для овреиоса д лъ пзъ судебііыхъ МІІСТЪ первчи степеііп въ палаты. Ие пріемлется аппеляція въ сеііатъ, коіда предметъ иска ЦІІНОІО иудетъ 1) по д1з.іамъ і.о.м.мерчесиихъ еудовъ въ столицахъ и зе.мліі Доискаі о Вонска ПІІЖС 3,000 р. сер., такпхъ же судовъ архангсльскаго, одесскаго, таіанрогскаго, ііз>іаіільсі,аго и керченскаго ниже 1,500 р. сер., по дила.мъ гражданскпхъ палатъ ппже 000 р. сер. Жалобы и цроіиеиія должпы быть iincam.i п QQa производство ввДАШ ііа бумаг въ CO коп. сер., аііііеллціоппыя жс жалобы должны быть іііісаиы па лпстіі въ 10 руб. сер., а прочія прошснія па бу.маг въ 90 к. сср. На сопатъ аипеляціп быть пе яожеіъ, іісі;ліочая тольио са.мыхъ важпыхъ случаовъ, оііредТілсиііыхъ .іапоііамп, въ иоторыхъ дііла пдутъ па разрьшепіс иер-
Инс — Инс
—
хопиоіі власти Мопарха. По дііла.мъ уголовнымъ под.іежатъ пт.домстпу судовъ пе|іііой іііістаііцііі: уііздиыхъ судоиь — . ч щ а вссхъ соcromiiii, кро.мБ і:уііцовъ и мііщанъ: городовыхъ магіістратовъ и ратушъ — і;угіцы и мищапе; иадворііыхъ судовъ, учреждёвныхъ пъ стоіШ В —лица, пребываюіція въ сто.інцЬ, ипогородные и р а з і ю ч т щ ы . ВЕдомству па.іаты уго.іовпаго суда, какъ стороп іііістаііціп, подт .«сжитъ ревизія и аппслнція по д ламъ уго.ювпымъ: втідо.мстпу ел, какъ первой степени суда поддежатъ дііда угодовиыя въ престуи.іеиіп до.іжпостеіі, или' такъ-пазываемып д-Бла с.ПіДствениыя ; правіпедьствуюіце.му сепату ііод.іежитъ верховиая ревпзія д .іъ угоаовиыхъ н с.пздствеішыхіз, пропзводпмыхъ въ судахъ псрвоГі и іітороіі степеіііі п производство сЛідствеііііыхъ д .іъ въ пр ступіевіи до.іжностеп въ особопныхъ сдучаяхъ, опрсдіідеііпыхъ закопами. Вс дъда, вносимыя па ревпзію правптельствующаго сепата о дворяпахъ н чііиовніікакъ, коіда они приоуждаіртся къ ліііііепііо дворннства, честп илп жіізпіі, виосмтсп іізі> сената иа Высочаіішее усмотр ніе и по вершатся безъ утверждепія. Сверхъ того впосятся па Высочайшее усмотріііііе: 1) когда подсуднмьііі нм етъ зпакъ отлпчія какоіопибудь ордона , пожаловаііііый каипапъ или медаль на шсіі, съ изоораженіе.мъ портрета Его
ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕІІІЧЕСТВА,ІІЛІІ зііаі;ъ
ОТЛІІЧІЯ прусокаіо Желіізнаго Креста; 2) д-Бла о ііаказаиіи бол е десяти Ч ЛОВЪІІЪ просголодпновъ, когда министръ юстіщіп ііесогласепъ съ ііріііоворамп правительствующаіо сената и уголовныхъ палатъ. Какъ вс уіоювиыя д-вла no важнымъ преступлепіямъ ііоступаютъ установлонпымъ порядко.мъ па рсвизію, частію въ палаты уголовпаго суда, частію же восходятъ и въ правіггеді.ствующііі сенатъ , п какъ посредствомъ этоіі ревіізіп законъ и безъ просьбы подсудпмыхъ самъ собою доставляетъ ВСІІ ііужные способы къ ихъ заіцпт н оправдаиію , то жалобы па окоичательныя р шепія уголовныхъ палатъ въ правительствующій сенатіі no важны.чъ преступленія.мъ пе допускаются. Напротивъ, въ діілахъ уголовныхъ, въ которыхъ по маловажііостн ихъ, судамъ первой степеми предоставлено постановлять приговоры, и которые саин собою не восходятъ на ревизіи высш н і ъ МІІСТЪ, подсудимымъ дозволяется прііноснть жалобы какъ въ палату, такъ и въ правительствующій сенатъ ; халобы no д ламъ этого рода именуются отзывамп. На р шеніе правительствующаго сената не дозволяется подавать жалобы; по какъ могутъ быть край-
12
—
Инс — Инс
ности, въ которыхъ иозбрапить всякое прпб жиіце і;ъ ИМПЕРАТОРСКО.МУ ВЕПГІЕСТВУ было бы отиять пзбавлепіе у (•траждуиі.аго, TO п въ такомъ случаъ, еі-.лп кто будвтъ жаловаться, лолжепъ іі|)едваріігельно дать подішску иъ то.мъ, что Ыідаетъ закопы, строіо запрещаюіціе подавать неспраиедливыя жалооы па правительствующііі сспатъ Ннстигаторы (instigatores), n m кородеэокіе проьуроры, былп въ ІІолыігІі короііиые и литовскіе. Гдавною пхъ ооязашюстію было допосить о дълахъ по преступленія.мъ ііротішъ государства плп особы короля. Оііп также омотрфдп за дохода.ми со столовыхъ им.ФнШ a выстуііалп съ жалобою протіівъ каждаго, напоспвшаго ущербъ іосударствеііпоіі илп і;оролевокоіі казнп, иіп всему дво]іянству. Ьыіи также и вііце-іііістіпаторы (с.м.). Инстіігаторы трибунала, Такъ пазывались въ ІІольш старшіе возпые : одпнъ состоялъ при .маріііаліі, другой прп продс датслі;; первып іірііііоснлъ къ залъ крест75 продъ пачаііе.мъ ііаждагозас-Бдапія^ другой—жозлъ. Опи с.мотр-Біп за ЬорядЕОмъ ме только пъ судт;, но и во все.мъ город : а|)естоваліі вніюішыхъ, іі.мили надзоръ за гіОрьмами и .мирпли уличпые сиоры, какъ ком.мііссары судеиской полпijin. ибыкііовенпо оііи избираднсь пзъ іііісиіем шляхты, и въ зпакъ своеіо достоппства іімтзли палкп въ род-Б маршальскпхъ жезловъ: іюльзовалікч. н которы.мн доходаміі,какіе обыкповепno іі.мііетъ ІІОЛНЦІЯ. Въ посдиднее время часто маршалъ ИЛІІ предсидатель назпачалъ па мт;ста'ііистіігаторовъ кого-пибудь пзъ круга своихъ родпыхъ, чтйбы этотъ могъ въ свою очередь продать свое мізсто какому-нибудь спекуляпту. / ' Инстинктъ (inslinctusj, т-Блеспое іюоужденіе, вложепііоз природою въ жпвотіюе сущсство, н заставляющее его до.могаться нли избізгать того иліі другаго предмета, безъ яспаго, одмакожъ и опред-Бленпаго представленія о томъ» чего желаетъ ііли огъ чего отвращается. У животиыхъ инстннктъ заннмаетъ м сто разума; у человііка онъ пополняетея п поясияется разу.чомъ. У д теіі п у дикареіі пнстііктъ развнтъ въ такоіі же степепи, какъ у жнвотпыхъ) восііптаіііе п образованіе ііодчііняетъ его духовнымъ способпостямъ. Какъ пн удивнтедьны проявленія инстіііікта въ никоторыхъ ЖІІВОТІІЫХЪ, однако пе должно забывать, что онъ одна мехаішческая н вынуждешіая диятельность. С.ъ другой же стороны, относнтелыіо челов ка, падо сознаться, что въ нізкоторыхъ случаяхъ imcTHUKTUBiioe поведепіе бываетъ иадежн е и натуральн е всего, прнзнающагося
Енс — Инс
143
—
ИНС — ИНС
правп.іьны^ъ н предпнсываемаго разу.момъ и проііііііате.іьностыо духа. ПримТіры то.му видимі» въ бо.гБзнешіыхъ по.іоженіяхъ, когда пообідо ІІІІСТІІНКТЪ прояв.іяется пеооычаііны.мъ. протііііор чащимъ опыту. образпмъ и въ уси.теппоіі степени. С.юнъ , обезьяна, бобръ и собака mi-Біотъ больше другпхъ животпыхъ шістппкта. Подроопостіі объ ппстипктіз людей и жііпотпыхъ хотя еще не іізс.і довапы паукоіі, мо пъ посліідііее время опа діпого обязапа пъэтомъ ОТІІОШОІІІІІ Фредерпку.сыпу зііамр.ііптаго Кювье.
пзъ 10 члоновъ и подчипенпоіі в.іастп міінпстра народпаго просв іцепія. ІІ.мущества и денычі, прііпадлсжащія каждоіі академіп іп> частиостіі, уиравляются особыми капцеляіііями. Каждогодію члены ВСІІХЪ академій іімТ>ютъ совъщапіе о всемъ, Еасающе.мся до общихъ пользъ ііпстіітута. Кромі; того бываетт, для каждой академіи публичнос собраніе, вь «оторо.мъ чптаготся п[)сдста»лсііія о вс хъ академііческііхъ і довыхъ замятіяхъ. На вакантпыя лгвста акаде.миси сами выбираютъ члеповъ, которые утверждаіотся королемъ.
йнстпторъ (Heinrich Inslitor), доліііііііиіііскіи мопахъ, жиишіГі въ XV въкіз. Папа Инноиситііі VIII пазпачи.іъ его вмВсти съ Якопом-ъ Шпрмнгоро.мъ иъ геііера.іъ-іінквіізііторы Гирмаиім. д.ш пскореіюпія ВТІДЬ.МЪ Опъ бы.іъсотруднйкомъ въ сочіпіоиіи : «Malleus maleficorum», 1484 г.
Ивстіітутъ корпуса горныхъ инженеровъ,
получилъ основапіе въ 177.3 г. и въ началіі называ.існ «горпы.мъ учіілііщсмъ».а съ 1834г., будучп проопразованъ, иолучплъ пастоящео свое ііапнсііоваціе. Воспіпаіііііікп разд ляются па 3 отдБлепія: иа кадегскую роту, гд* ппходятсн са.мые ііііжпіе к.іаосы; па кондукЙНСТЗТутъ (inslitut), учреждепіе, установле- торскую роту ІІ.ІІІ средніе классы, и на ОФПцерское отдилеіііс илп высшіе к.іассы. В7> 9 ніе, въ ГБСГІОМЪ с.мысді; учебиое заведеніе. Иаститутъ Болонскій. Подъ этпмъ именемъ классахъ преподаются с.гіідуюіція ііауки: заразуліЧіотся сіавное учебпое заведеніе въ Ііо- копъ Ьожііі, языки, ріісопаніо, чсрчепіе, ста.юніп; собственпо жо пазыв. въ БО.ІОІІІИ здапі , тистика общая и горная, нсторія, математика, нринадлежавшее н когда до.муЦеллези,куплеіі- механпка, ботанпка, зоологія, петри.матогнопое болопскимъ сепато.мъ въ 1714 г. для пом-Б- зія, мпнера.іогія, Фіізпка, хпмія, геологдя, геоіцепін въ пе.мъ р дкихъ веіцеіі. подареішыхъ гнозія, маркшеіідерское ііокусство, металлурюроду Марсіільм. ЗдФсв находятся: упиверсп- гія п галлургія, горипе пскусство, горпые затетъ, бнбліотека, обсерваторія, ООЛЬІІІОІІ кабп- коиы и пись.моводство, бухга.ітерія, архитекиетъ і[атуралыіой исторін и ФИЗИКИ, залы для тура и ЛТІСОВОДСТВО. Молодые людп, окончнвііоевпаго п морскаго искусствъ, для древно- шіе курсъ въ высшемъ оаіицорско.мъ классБ, стеіі. хилін , жпвописп и скульптуры, н ро- поступаютъ въ горную службу поручііками іип подпрапорщика.мп. Тг>, которые выходятъ дилыіп. Институтъ королевскій во Франціи (insiilut пзъ младшаго оФицерскаго класса или йзъ royale de France). Послт; закрытія вс хъ ака- копдукторскаго поступаютъ па с.іужбу чиііовдемііі, въ 1792 г., Еонституція 1793 г. положила ника.чи 13 ІІЛІІ 14 класса, плп праііоріцпками основаніе націопа.іыіому ііисгитуту, котораго въ ліініиіные иага.ііопы, состоящіе прп горціі.іью было еліздовать за открытіямп И новфіі- пыхъ заводахъ. Восіііітанііііки, окончившіо ши.міі усовершенствоваиіями въ наукахъ и курсъ иъ оФііцерскихъ классахъ и верхнемъ искусствахъ. Закопъ 1795 г. далъ правилыюе копдукторско.мъ, пользуются права.мп ученипо.южемо устроіістпо этому иііституту, положивъ въ ковъ 1-го разряда. Въ ніістптут H.MljTb 280 воспіітаііііпковъ, въ томъ числ немъ 4 главныя отд лонія, а въ 1816 г. изъ ішхъ составились четыре академіи. Въ 1832 г. 180своекоііп ныхъ паіісіонеровъ п 40 че.іовілсь, пріібавилась къ ші.мъ еще одпа. Опи с.і дуютъ ооучающнхся оФицеровъ. На казенпыіі счегъ въ тако.мъ порядкъ: Фриііцузския ннадемія, іірнни.чается только 100 человъкъ, псключиАквделііл 7иідписей и cjoeecuocmu, Акаде- телыю изъ д і т е й горныхъ иііжеперовъ и чіа ііиукъ, Академія художьствъ и Акаде- горныхъ чиновііиковъ;іірочіе платятъ въ годъ, мія политичеспихъ и ФилосоФспихъ паупъ. каждый 285 р. сер. Сюда поступаютъ ДІІТИ: Каждая пзъ нихъ нм етъ свое особое упра- дворянъ, священниковъ м купцовъ І-й гп.іьилепіе, и можетъ свободно упогреблять су.ммы, діи; прииимаются восіііггаііннкіі не моложе назііаченныя на ея содержаиіе. Общі,я частн 12 х% ь и не старше 16 Л І Т Ъ . Ти, Еотормо суті.: агентство, секретарская канцелярія, би- воспитывалнсь на казенный с ч е п . , обязаны бліотека и проч. Институтъ находіітся подъ по выпусЕФ изъ кондукторскихъ классовъ, пряКіы.мъ покровитеіьствомъ короля. Общія I прослужить въ горномъ ВІІДОМСТВ 8 ЛІіТЪ, собстиенностн пяти академій и ихъ сумдіы на- а изъ оФицерскихъ классовъ — 10 л тъ. ходятся въ зав дываніи коммііссіи, состоящеГі | Институты (Inslituliones). пазваніе, данііов
Инс — Инс
144
ріі.ііски.мп законоігБдцалш э.іемеіітарпылъ сочппенінмъ о npauaxij. Саліые знамепптые иіістіпуты оы.іп ііаіиісаііы Гайемъ (ІЗЗ і.). a ко.м.меитаріи У.іыііапо.мъ u ІОстміііаііо.мь (533). Толі.ко первое и поеліідиее сочиііеіііи дош.іо до насъ. Наждое изъ пихъ раздъ.іметоя иа четыре частн. Ииституты состао.іяютъ ііе|)вую часть «Corpus juris». ЙНСТруЕЦІЯ (instruclio). Предписапіе, іінсьмеппое ііаставлеіііе, даііаелюе ко. іу-пікіудь д.ія проіізведепія і;аі>оіо-.ііібо л-Іі.іа. Въ ііолитііктз— , изложепіо па письм води государя, дапное иегоціатору для указапія е.му ілаііігіііішііхъ лредиетовъ его погоціацін и для руководства ьуо въ поведеніи къ по.іучепію же.іаемаіо успііха. Инструментъ (inslrumentum, орудіа); такъ воооще иазываются ІПІКОТОІ)ЫЯ орудія, употреоляелыя въ искусствахъ u ремеслахъ. Ипструліеіпы оываютъ музыка.іыіые и мателіатическіе. Порвые обыкііовеіпіо разд'Сляются на; а) струнпыо, какъ то: скрипка, віолопчель, фортепіаію, лютия, теорба, гитара, apoa, и друг.; б) па шіструмеиты духовые: Флеііты, гобои, ФЭІОТЫ, валторна п пр.
Инструментъ прохожденія
(inslrument de
passage), состоитъ изъ зріп лыюіі трубы, утверждеіиіои пергіеіідикулярно на ОСІІ вращенія, окопечности котороіі лежатъ па подставі;ахъ. Въ болышіхъ о5сорвато|)іяхъ подставки держатся па ііамеппыхъ сто.ібахъ, a въ походныхъ піісг|)удіеитахъ они укріііі.іедіы па КОЛЬЦТІ съ треля іюжны.мн виііта.мп. На одномъ конц-Б оси вращешя ііаходпгся система вертикалыіыхъ ируговъ, т. е. ііеподвижііыи кругъ дугъ, и движимый вориіеровъ кругъ съ трубою, илп иаоборотъ пеііодвпжпыіі круіъ верніеровъ н движущінся кругъ дугъ съ труоою; иа другомъ коиц оси, міікромегрическііі винтъ (см.) для движенія .трубы въ вертикальноіі плоскостіі. Этотъ инстру.ментъ употребляется для ііао.иоденія вре.мени іьрохождеиія иебесііыхъ свЪтпдъ черезъ веіітикальную пдоскость, которую должна описывать средпяя изъ вортнкадыіыхъ пптеіі, устроеііныхъ въ Фокусті глазнаго стекла трубы, при двііжсіііи этоіі noслвднеіі око.іо оси вращеііія. Найлодеиім пнстру.мепто.мъ прохожденія состоятъ въ замі;чанііі по часадіъ пліі хронометру мо.мента прохожденія свіітила черезъ среднюю і п п ь . Его употребляютъ также для опредіілеиія долготы н шпроты миста. Лучшін пнструментъ прохожденія пазывается .мюнхеиски.мь. Въ гіоелъдпее время оиъ былъ усовершепствованъ прпбавдеіііемъ къ нему горизои-
-
Пнс -йнт
талыіаю ьруга , таі.ъ что имъ ложпо ді;. лать азиліута.іі.ііыя ііаб.іюденія. Для нзучепія въ ііодрооностіі этого инстру.мента и споеоба его уііот|)е5.іять, рекомендуется преиосхо^ное сочиненіе г. Струве: «Anvvendung des Durchgangs - instruments fiir die geographische Orlsbestimmung. Zum Gebrauch der Offiziere des Kaiserlich-Russischen Generalstaabes». Сояиненіе это ііереведепо на русекііі языкъ и помъщено въ «Заиисиахъ гпдроіраФіічсскаго депо».
Инструшенты юузыкальные, см. Музыкальные инструменты. Инструшенты хирургическіе, см. Хирургическіе инструменты. Инструменты матетатическіе, служатъ /іля черчепія на Оумаі ; оніі соетоятъ изъ разпаіо рода циркулей, лии екъ, ііаугольниковъ, и пр., таі:же употробляемые въ практическоіі геометріи: уровепь, полуастролябія, столпкъ, и пр. Ииструменты эти дізлаются изъ М,БДИ, серебра, а шюгда изъ золота. Инсургенты (insurgentes), соучастіиікп въ ивсурреЕЦІи (см.), волыінца, полыіо-набіірасмые солдаты, особлпво въ случа нужды. Въ Веіиріи иізкоторые корпуса войскъ иосятъ назнаніе инсургептовъ. ИнсуррекцІЯ, въ вопіорскомъ государствеппомъ прав означаетъ возстаиіе всего иародопаселеііія в7> массіз, пначс оііо.ічопіе ІІЛИ геербапиъ , которое король созыііаетъ для оборопы оточества. Въ обыкііовеіиіомъ значеиііі с.іово іііісургепты, иіісуррскція употребляется для озиаченія возстаиія народа противъ правптельства. Въ это.мъ смые.і іінс.уррепціл и возмугцеиіе — с.іова одііозначущін. Ипсуррекція тогда только законпая, когда ооращеііа противъ незакоііной вдастй. 'Гаіъ папр. пазывались ішсургентадіи Вандейцы и Ііспанцы, защніцавшіе права своихъ закопиыхъ королеіі иротивъ респуо.иікп п Наполеоііа, п Тиро.іьцы въ 1809 г. Интегралъ (integrale). Такъ называотся всякаяііервопача.іыіая Функція, отиосііте.іыіо свооіо дііФФеренціа.іа. Такъ папр. диффереиціа.іъ оті. л?а, будетъ а х а — ' d x , а потоліу л; а есть интеіралъ днФФереіщіалыіоГі Функціп ах а —'dx. Иптеіралъ обозначается знако.мъ/: онъ ставптся передъ данноіі дііФФеренціалыіой Фупьціей, которой интегралъ требуется опредъіить.-И такъ
/ах а —Чх=х а Интегралъ совокупительный (combinatorischen Integrate). Назвапіе это давали прежди совокуішге.іьиы.мъ аггрегатамъ (сл.).
Инт — И н т
_
145
Интегральное псчисленіе. Такъ пазывается та часть .математическаго аііа.шза,і!Ъ которой пзглагаютоя спосооы, служаіціе для опредіз.іеиія ііервопачалыіыхъ Функцій по ихъ ДІІФФВрепціадамъ. С.і1;доватслыіо, иитегралыіое псчпслеіііер-БшаеПі вопросы опратиыо ТІІМЪ, КОторыеразсліатрішаютсявъдііФФ реііціально.мъ Іісчпслепііі; поэтому первое тисно овязано съ эти.мъ послЪднп.мъ и отирытіе его произошло въодно время съ открытіе.мъ дііФФеренціальнаго нсчііслеиін (с.м.). Къ ііптеіралыіо.му исчислепію отііоситсн ооі.ікновенпое варіаціопно псчпслеиіе.
( 2 я і - 3 ) {іт -^•••з.і . , (2«я-4)(2ст - 6 ) . . . / j . - 2 A r C ^ " ' ГДІІ
Интегрировавіе непосредственное, состоитъ въ то.мъ, что прм момоіци пзв етпыхъ Фбрмулъ, віыражаюіцйхг дііФФ^ремціалы разлпчных.ъ простыхъ Фугікцііг, эти погл дмія узпаются непосрсдствсппо по своимъ дііФФерепціаламъ. Напр. іізп стпо, что й(ах)<=завх;с.\- допательно fadxz=i ax; изв стао такжо, что ,., ^ dx I dx (ЦІХ^ , сл-Вдов. J = /д: и т. д. X -х Интегрированіе помощію рядовъ. Опо состоитъ въ то.мъ, что даішая для иитеірированія Функція разлагается въ рядъ и потомъ, ВМ-БСТО данной фупкціи, интогрпрустся этотъ рядъ по членамъ. Напріім. даиа Функція (а-1-х)Чхі разложивъ {a + xf въ рядъ . (а + х)2 = о а + lax + х*, будечъ; у Т о + x'fdx ^УІа* + 2ол? -f- х*^х
Интегрированіе дробныхъ раціональныхъ алгебрическихъ Фувкцій. Чтобы опред лить іштегралъ дробпоіі раціопалыіоіі алгебрической Фупкціи съ одною пере.м иною, ео разлагаютъ па простыя дроби, которыя вс-Б н.м-Бютъ вообще одинъ нзъ слидуюіцнхъ четырехъ впдовъ: A
A 2)
x — п Ал;+Н
3)
{x-af
(х — n j "
+ p'
II
6*4
4)
[{x-af+P1]
''
Ііото.мъ интегрііруютъотдт>.іьно каждый членъ раз.іожеппой Функціп. Интегралы же упомянутыхъ простыхъ дробей суть: 1)
— dx = A. ІуХ — о). „ х — a
2)
Jv
dx=:
^xm—i
/ , Ga 7-H
+
/
GafH
+ /S "— 2
1
a\
___ o r c ^ g = __j.
U 2(CT-I) (i+u2)'
(2CT-3)(2CT-5)
+( 2 Я І - 4 )
x-
Gx+H
-af+py
(2m-6j
2(»n-ij(«a+jS2)'n-'
( , 2 я »-з , 2(ст - 2 ) v
(.+» a ) a -h...
(2СТ-3)(2СТ-5)...5.3 Т
—JiPdx+Jiaxdx
(2я»-4)(2«-в)...4.21^ Т. VI.
J
_ ;
f lxdx=zxlx—Jx—;
X
Jx^dx.
но/r—=:Jdx = ^ x
сл-сдователыю '
^
Ивтегрированіе no частямъ. Легко доказать, что Judv = : ms —Jvdu. И такъ, даипую диФФерспціалыіую «уцкцііо всегда можно разложіпь иа два мііожителя, изъ которыхъ одіінъ и можемъ разсматрнвать какъ первоиачальную, другой dv какъ ДІІФФСренціалыіую Функцію; опредішіть интегралъ этой іюсл дпей с, помпожить сго па множптеля в, изъ произввденія пычссть иптегралъ изъ произведвнія crfaj разпость эга будетъ пскомы.мъ пнтеіраіо.мь даямой дііФФереіщіальной Функціи. Этотъ-то способъ пазывается пнтегрироваіііемъ no частямъ. Напр. даиа функція Іх dx; ііоложіі. п, lxz=:u, dx = dv, dx сл дов., = х du~—. И такъ х
Gx+H
3)
-х — a а в = г -
Интегрировакіе нрраціональныхъ алгебрическихъ Фуякцій. Ёслй даиная для іиггегрііроваиія алі'ебрі!ческая ФункЦій ирраціопальная, т. е. заклгочаетъ пъ сео-в перем-сішую величпну въ дробпыхъ стегіёняхъ, то для пптегрпровапія должно стараться обратпть даниую Фупкцію въ раціопальпую посродство.мъ разлпчиыхъ Перол нъ и ііодставлепііі, вм сто нрраціоиальныхъ в личііиъ перем нной, повой перс.м ниой. Обіцихъ ііраиилъ ІГБТЪ.
йнтегрированіе (integration). 'Гакъ пазыпается дийствіе, іюсредотвомъ котораго опредъляется первоиачалыіая иптегралыіая Функція, отъ которой прошошелъ данпып дііФФврепціалъ этоГГ Фуііщіп.
1)
Пнт — Инт
Jlx
dx = x Ix — x. 10
x
Инт — Инт — 146 Инт — Инт Иятеграрованіе трансцендентныхъ ФунЕцій. емъ одпочленпыхъ величинъ, пазывается инД.ія интеірироиаиія трансцендеіітііыхъ фуик- тегрпропаніемъ черезъ разложеиіе. Напримі цій, т. е. логари мичоскихъ, ііеопред .іенпо- yt=aaP -\- Ьхстепеиныхъ , круговыхъ и тригоном триче- Jydx =J'(aXi _|- Ьх) dx скихъ, оощпхъ сиособоіп. по существуетъ; р ^ / а х 2 dx -{- lb х dx; шепы то.іько ІІ1ІІ;ОТО|)ЫС часгиые вопросы къ пптегрироваііііо этоіо рода Функцій. Въ курax^dx^: —x3 сахъ иитегральпаіо исчііе.іеиія, особонно у Лакроа, можно паііти н еколько при.мі;ровъ питегрнровапія трапсцепдептныхъ диФФеренji hxdx =
ціадовъ. Интегрпроааніе цвлыхъ раціональныхъ алгебрическпхъ Функцій. Такъ какъ оощій шідъ ц лои раціоиалыгоп алгебрнческой сл-Бдующій: т
1
т
фуикціи
а
Ад;">4-Ва; - +С^ - +- +Млг+Ь TO іііітогрироиапіе ц лоп раціоиалыюГі алгобрпчоской Фуикціи можетъ быть прішедепо къ анхегрировсінію Еаждаго члена ея въ отд л ы ю с т и , а иптегралъ каждаго числа ея оіірсдТ.ляется no Фор.мул :
і К л; " Лг = n+i
J II такъ
x
n
+ 1.
«
l
,{Axm+\ixm-1+...
arm+1
Mx+L)dxr=
i
тті
8
M
+ W *™- + 1Г ^ ' + 1 ' ^ Интегрированіе черезъ подстановленіе, coстоитъ ВЪТО. ПІ, что'въ дапной диФФорепціальиой Функціи , входящая въ нее переміінная замтшяется н-Бкоторымъ аиалитически.мъ выраженівмъ или Фуіпщіею другой пере.міііііюп, для того^ чтобы можію было опредтьлить интегралъ искомый иеиосродственнымъ иитегрироваіііеміі. dx Напр.
даиа фупкція
— : полагая вм-Бсто х-—а д ; = а + о , сліідоват льно dx=zdz, будетъ dx / dz
/
х - а J * Этотъ способъ особенио выгоденъ тогда, когда въ интегриру . іоіі Фупкціп есть диФФерепціалъ другой.
Интегрированіе черезъ разложеніе. Если ка-
сліідовательно,
J
i
jydx=J{ax' -\-bx)dx —
—хзл
х*.
Интеллектуальный (inlellectualis), въ противоположпость сенсуалыю.му или чувствонному, все, чтб зависитъ отъ ума (inlellectus), какъ высшеіі позпаватольной способности, пли къ нему о-тносится. Такъ напр., пнтеллентуальноеоброзованіе, зпачитъ образованіеумотвенное; пітелле.іапуилыіі,ія сплы, духовныя или уыс.тъетшпспосоЪпоста.Иптеллептуализ.т, ФіілосоФская система, которая не признаетъ истиннымъ и доетовіірііымъ позпапія, пріобріітеииаго посредствомъ чуиствъ, и полагаетъ нсточііикъ истины въ одіюмъ только разуміз. Интендантство, есть управлеиіе, которое имъетъ предметомъ обезпечеиіе сухопутпой арміи или Флота, продовольствіе.мъ, одеждою, аммуниціею, жаловаііьемъ,іі т. п. Во ФЛОТТЗ,пнтендаптство илПіетъ паблюдепіе таиже за noстроіікою судовъ, спабженіе.мъ ІІХЪ артиллоріею, снарядами . п заготовлспіемъ корабельныхъ л совъ. — Въ Россіи, иитепдантствомъ завіідываютъ демартамеиты воепиаго миннстерства; въ діійствующей жо арміп и отд-Бльномъ кавказско.мъ кориусБ IIHteндaнтcтвo составляетъ отдіілеше главнаго штаба этпхъ воііскъ подъ иепосредствеины.мъ пачальетвомъ генсралъ-интенданта. Интеидаитство во ФЛО^ъ оеть часть угеравленія м»рвкаго ЛІІІІІИстерства u состонтъ и з ъ генералъ - ііптеидаита , e r a а;анцеляріи, общаго прпсутствія морскаго интендаитства п изъ департамептовъ: ко. і.мнссаріатскаіо, артпллеріііскаго, кораблестроптвльнаго и кораоелыіыхъ ЛІІСОВЪ. Иятеидантъ, смотритель, надзиратель, унравіітель,тотъ,ко.му ввТ>рено с.мотр ть надъ чізмъ іщоудь. У васт> это зианіе, заиимае.мое военнымъ или гражданскіі.чъ чігаовішкомъ, упра-
кая-ннбудь данпая для пнтегрироваііія Функція состоптъ изъ нФскодькихъ членовъ , то интеіралъ эгой Функціи равенъ сум.м интеграловъ каждаго члоиа порознь. Сл дов., для шітвгрнроваиія такоіі Фупкціц должио интегрировать L вляющимъ ііптеидантство.мъ (си^). Генералъ каждыи еячленъ порозмь, а потомъ, сложцвъ ннтендантъ арміп подчшіепъ главіюко.мандуюнаГід нные ипт гралы, получимъ интегралъ іцему; ег.о обязашіости въ мириое время соданной Функціп. Эта зам на иптегрпрова- стоятъ въ рарпордікепіяхъ по продовольствію иія мііогочлонпаго полпчества іттегрировані- войскъ п въ паблюдеіті за дізііствіяміі подчп-
Инт —Инт
—
147 —
иешіыхъ е.му лицъ; ьъ военно вре.мя онъ обязапъ испраиііо продоиольствоиать а)),мію, и смотря иа всіі ііеі)е.м ііы ея расііо,іо;коиія; кро.мътого, доставлять oil жадоваііье, одежду, аммуипцію, лошадей и подводы. Есла аршія паходнтся въ предълахъ отечоства и іуоерніи ПЛІІ области , гдіз оиа расіюложена, объявлены ііа воепіюмъ ішложеніи, то генералъ-іінтендацтъ іімізетъ ираво треоовать содТ.йсті!Ія м стпаго пачальстиа къ иродовольствію войскъ отъ края. Если армія зани.маетъ непріятельскія земли, то генералъ-
Инт—Инт
j
Интеримъ (лат. inlerira, между-тіз.мъ, іш ! время, пока); такъ назваіш ит.роііспоиіідаіііе, составлениое, по волі; Карла V, 1548г., оъ Аугсбургв католпческііми и црртертантскими богоі словами для усіюкоеыія лютеііаиъ; этіімъ иъI роисповиданіемъ императоръ разр-сшадъ сво| пхъ поддашшхъ сл^довать изиБстно.му уче; нію, пока пе составится иа Западз всеобіцііі \ cooojjb, отъ котораго ожидалъ отіъ опредізлеи| наго и удовлетворителыіаго изложенія догма; товъ,і;оторое бы могло іірііміірить каголпковъ • съпрішержеііцами Лютера. Въсоставлеііін в -
интендаптъ вступаетъ въ званю генералъ-гу- роіісповТідаиія «интери.мъ» участвовали мабериатора страиы и учреждаетъта.мъиеліедлеп- ипцскііі инкарій Лнхаилъ Гельдуигъ, паумно земское правительстііо ш и дийствуетъ діургскій оііпскоііъІОлііі ІІФлугъ іібііандепбурічрезъ мТзстиое начальство. — Въ оідалмю.мъ скій придворпыіі ііроііов-вдііпкъ Агрикола, пакорпусБ гоііералъ-ііптоіідаптъ песетъ тіз же зііачоіпіыіі со стоііопы орртветантовъ. Агри•оиязаішоети и подчііііопъ комаіідиру корпуса. кола, защпщаішііГі прожде со всею ревмостію Генералъ-іінтендаптъ ФЛОТЭ управдяетъ всею | учеиіе Лютера, по слабости своего характера, хозяііственною егр частью, и состоитъ въ ; прн оііредіілоіііц статеіі учеиія нзятлпілъ ЧИСЛІІ лицъ главнагб морскаго штаба fjro И.м- ; главмому своему направлснію н почтіі во ПЕРАторскаго ВКЛИЧЕСТВА. j ВСІІХЪ пуиктахъ согласплся съ первымн двудія Интенсивная система сельскаго хозяйства | богословами. Отъ этого и иовоо в-вроисповзпазывается та, въ KOTOJIOH OHO больше зави- і даніо было переходо.мъ въ ніздра католпціізма; ситъ отъ усиленія рабогъ: таьи.мъ образомъ [ въ пе.мъ устуіиоіш папіз первепство надъ Церплодопереміиіное хозяііство безъ пара п вы- ковію, введеиа католическая обіідіш и удержаіоиа есть ііитеіісішное. Систе.ма эта іірмпи- пы оорнды; изъ ліотерапскаго учеіия іірііпято мается тамъ, гд работники дошевле, а земли было только ііріічащепіе л ф я п ъ подъ обонми дороже. Умножеиіе продуктовъ всеіда соеди- внда.ми овхариотш и бракъ свтцеііііііковъ. неыо съ увелпчеиіемъ работъ, одііакожъ толь- Но это вВроіісііоіі-Бдапіо, вонреки иамърепіко до изи стной степенп; и потому главпая я.мъ Карла , оыло ііріиіято очеііь хо.іод. хозяйственная задача состоитъ въ томъ, что- ио nporecraincKii.Mii богословами и пародо.мъ, бы ііаГітп ту точку, до которой полезио усилп- j сл довавшимъ учеиію Лютера. Буккеръ, ?.Іувать вспомогательньш средства для употреб- скулъ, Озіапдеръ и др. рБіііителыіо ртверглепія высшей прибыли. ли "Шітеримъ», подъ предлого.мъ, что опо Интерваллъ. — 1) Разстояніе можду дпумя возстаііовлн.іо ііаііііз.мъ; мпоііе изъ лютерапъ тона.ми въ двухъ разныхъ голосахъ;—2) про- iiiica.in па neio опроворжеиін. Въ сиворной страпство между частямн войскъ ПІІХОТЫ ИЛН Гі р.мипіи «^нтеримъ» пеим лъііикакоіоуст;кавалеріи, вытяиуты.мп въ ліінію, а въ артил- ха, пе смотря па строгія ігвры Морица, курлсріи — пространство, оставляемое і іежду ору- Фіірста саксопскаго, которыіі,ііо вол п.мперадіямііибаттареями. Иптерваллы діздаются для тора, употрей.іялъ вс усп.іія для введепія облеічеиія движеиія частеіі войскъ, и ирохо- «иіітеріі.мъ» между своіі.міі тіддаііііы.мп. Однн ждепія липій. Величііна ихъ различиа: малыо ТОЛЫІО шіиерсме іорода іірпшіди его, будучи интерваллы быиаютъ отъ 4—6 шаговъ, а боль- іірііііуждены къ этому строіостію Карла V. шс отъ 15—20 шаговъ. ВПОСЛІІДСТІІІП вііемени «иіігеріілп.» соиершепИнтердИЕТЪ. Подъ эти.мъ словомі) въ іерлп- но былъ отвергиуть каьъ като.ііта.мп, которыо иологііі Ріі-МскоГі Церквп разу.миется возлаіае- не ііриіііі.ма.іи ПОСЛ-БДІІІІХЪ его пуііктовъ, такъ мая папою епитлмія, состоящая въ запреще- и лютерана.ми, ие ііріііііімавіііііміі первыхъ. ніи прпсутствовать пры Согослужсіііи или въ Пнтеріано (Giorgio Inlerianoj, ридомъ изъ лишеніи христіаііскагоііричащеиія.Иіітердіііі- Генуи, былъ въ XV сго.гвтіи въ Черкесскихъ ты были возлагасмы паііа.мп даже на ц і и ы я го- К|)ая.\ъ, іі црзвратившмсь въ отечество, описударства,напр. иііііокеіпіо.мъ 111, па Фраицію, салъ страну и жите.іеГі, модъ заглаіііемі^ «Del при Филиппи-Августіі, Іоапііо.мъ XX11 па исю la vila dftZychi, allramenle Circaesi; Venezia apud Германію (1330). Ныні; иптердиктомъ паіы- Aldum Manulium», 1502. in-8 0 . вается на Запад заиреіцоніе на іізіііістііое Интермедія (.nlermedium, по-итал. intermezвреля священнтіу совершагь тапиства. zo), ииоища uce, чтб иходіпъ ..МСЯІДУ дчу ь
Инт —Инт
—
148 —
предметовъ; пъ частпомъ смысд маленькая пьеса, которую иіра.ін въ антрактахъ между .іруіи.міі оо.іт>е паааіылмі пьесами. Характеръ этихъ питер.медій псегда былъ жпвой н всселыіі. Куплеты и таицы быиі нсобходимою пхъ пріінад.іеяіііостью. Есть иіітермеццо Біаики u ЭльмспреГіха. По свіід-ііте.іьству Артеаги, питер.медіи были прежде мадрига.іы, которые п-Б.іи публік актеры между актамп пьесъ. Интернунцій (Internuncius), папскій посланпіікъ при ішостраппомъ двор , въ качестві» пуіщія. Интеррггнумъ (Interregnum), безкоролевье, .междуцарствіе. Когда Польша должпа была управ.іяться безъ коро.ія, то вро.мя это пазывалось «иитсррегпулп.». ДІождуцарствіе бывало посл-Б ЕОНЧИІІЫ Еоро.ія до ш б р а п і я поваго, ІІ.ІИ пое.і-Б отрФченія короля, какъ это было послъ Іоаіпіа Казиміра. Продолжителыіізйіиія .мсждуцарствія былп: трехгодпчііое посл Владислава ІІЬдвухгодичііоепослі; (лігиз.мундаАвгуста и Генриха, л годпчное посл Іоанна Казилйра. Интеррексъ (Inlerrex, bezkrol). Въ древней Ііольш-Б. немедлеппо по смёрти одного Бороля, впредъ до избранія другаго, яв.іялся иіітерексъ (Interrex, bezkrul) — лицо, облачепное верховною властью. Достоинство это припадлежа.іо гіі знеиско.му архіепнскопу, при.ма" су королевства, въ отсутствіп- же его куявско.му еппскопуп пакопсцъ познапьскому. Обяиаііностыо «пнтеррекса» было, сей же часъ послъ коичпны короля отправнться въ Варшаву, и, созвавъ совтзтъ сенаторовъ, мапиФестомъ, за сооствениою печатыо, пзвъстить народъ о КОІІЧПІІЪ короля. По получепіп этого маниФеста ВСБ верховпые и гродскіе суды (Irybunaly і s^dy grodowe) закрывалнсь. Потомъ безкороль заоотнлся о брепныхъ останкахъ сконмаіішагося короля, котораго торжествениыя иохоропы пропсходили ТО.ІЬКО ВЪ ПОСЛТіДПІН деиь передъ ко[)Онаціею ноііоіізбрапиаго. Вторымъ манііФестомъ оиъ ііовелііва.іъ пачать сепмы «ante convocalionis» и иазначалъ депь ссіі.ма «convocatiois». Иптеррексъ разр-Бшалъ в с с пе столь важпыя дила, важнспшія же откладывалпсьдо главнагосеГі.ма «convocalionis».Наэто.мъ сеіі.м-БопъзасБдалъодііою ступенью вышепрочнхъ сенаторовъ; если же притомъ былъ прп.масо.мъ, то засъдалъ посреди сената. Иа сепм онъ отдаваль отчетъ въ своихъ д йствіяхъ, а сеіімъ назиачалъ къ нему совТтъ, составленпын н з ъ члеповъ ООТІПІЪ палатъ, до открытія изопрателыіаго сейма, на которо.мъ онъ предсздательствовалъ , собпралъ голо-
Инт — Инт
са п оіп.явля.іъ оолыиіінство . пото.мъ, ооъхавъ верхомъ элекціонпыіі кругъ. спраиіпва.п, троекратио соіласія вс-Ехъ на избраніекеро.іемъ тоіо, кого онъ объявля.іъ; получивъ согласіе опъ превозг.іаша.іъ поваго короля п совершалъ молебснъ съ колііііопрекланепіе.мъ. Короиаціоппый сеймъ открывалъ также безкороль, и совершивъ коронацію иоваго короля п паннхпду по покоГиіомъ, слага.іъ- съ себя вре.менное звапіе пнтеррекса. ИнтерФеренція свъта, открыта Юнгомъ и состоитъ въ сл дующемъ: если два свитлыхъ луча, одного цв-Бта, одпнаковаго иапряжепія, выходящіо пзъ одноп свізтящейся точки, идущіе по одію.му п тому же направлеиію, падаютъ въ одпу точку, то онп или усіі.іиваютъ осп ідеиіе ііли пронзводятъ темноту. Начало ііпторФеренціп выводится изъ теоріи волноііій, с.Підующіімъ образомъ: изохроііичесііое колебателыюе двпжеиіе св тящагося тила производитъ въ окружающе.мъ его э пр рядъ во.ніъ одшіаиовой длпнЫ, и з ъ которыхъ каждая состоптъ и з ъ двухъ полуволнъ, движущпхся въ протпііоположномъ друіъ другу ііапраилепін; с.іъд., есліі дв-Б спстемы волііъ одинаковоГі д.іпны, одинаковаго напряженія, движутся въ одномъ и томъ же направленіи, то въ т хъ м стахъ, гди разность проГідепнаіо нми пути равпяется пе парному чпслу волпъ, совпадутъ по.іуволны, Н БЮЩІЯ протипоположпое другъ ЛРУі'У движеніе, и частпцы э пра придутъ в ъ совершенный покой, а слі^дователыю произоидетъ темпота; напротивъ того, та.мъ, гдт> разпость эта равняется паріюму чпс.іу полуволнъ, совпадутъ полуио.іны, диижуіціяся въ одномъ и томъ же ііаііравленіп и, сл-Бдовательно. двпженіе, а съ т мъв.м-Сотізи освт>іценіеусн.іитсм. Интрада (Inlrada), пачало, вступленіе; первая СІІ.МФОПІЯ, играе.мая въ какоіі-ііибудь опер или коіщерт-Б. ИятродуЕЦІЯ. Музыка.іыіая піеса тихаГо движепія, составлеііпая пзъ ііебольшаіо числа фразъ и часто изъ ИІЗСОЛЬКІІХЪ торжестпенныхъ аккордовъ, назначепныхт, для возпізщенія периаго аллегро, СІІМФОШМ ІІЛИ увертюры. или другаго инструмеиталыіаіо сочііііеиія. Никоторые драм.матическіе ко.мпозііторы, давая болтзе выраженія, и пазпачая скор іішее исполиепіе иптродукціп за.м пяюъ ею увертюру, хотя впрочемъ опа пе и.м етъ ни Формъ, ни развитія этоіі послЕднвп. Когда піеса начииается большпмъ спектакле.мъ, торжегтпеппою церемоніею, входо.мъ оольшой толпы, пышпы.мъ выходомъ, жертвопрііношеніемъ, ужаспы.мъ явлеиіемъ природы, какъ-го: кораблеирушеніемъ, бурею, землетрясепісмъ, вс этн предме-
йпт — ИНФ
— 1Й
ты такъ хороши, что музыкаіпъ можетъ показать ихъ прямо, безъ прііготов.іеііія и ЭФФВКТЪ ихъ этимъ усішітся. Музыкальная піеса, нашісаппая иа этп случаи, пазыішотся тоже иптродукціею. И такъ, ость диа рода пнтродукцій: перпыіі, о когоро.мъ уже сказано, есть чисто снмфоішчесыіі; это, такъ сказать, проддвері увертюры. Иптродукція втораго рода д лается для того, чтобы запять вщщаніе зритеія ари поднятіи запавБса, представ.іяя ему пелнчестЕеппыя картины, завязавшееся д ііствіе и выражепія чувствъ, въ' то время, когда оиъ ожіідалъ предув до.члеиія о то.мъ , что начннается. Таки.мп ЭФФектныміі сцепа.ми весьма хорошо начинать оперу. Характеръ п раздізлеіііе этого рода иіггродукцііі разиообразится, соотв-Бтственпо положепію дъйствующихъ лицъ іі МТІСТЪ, гд проіісходптъ явлепіо н характеру са.маго явлепія. Опа бываетъ плп мотивомъ или дуэтомъ; но BCS ОІІН ИМТіЮТЪ особенпыя, свойствеіиіыя интродукціи, Формы н бываютъ пли оішсаиіемь нли разсказо.мъ, потому что пеобходнмо, чтооы елушател. зпалъ, о чемъ идетъ-разсказъ; піеса же, выражающагі дізйствіе страстеіі, не будетъ прііллчна началу оперы, no певІзд-Биію слушателя, чіі.мъ эхи страсти пр.шедены въ двпжеиіе. ИнтронизацІЯ, таі.ъ называется у римскихъ католиковъ церемонія возведенія ноіюіізбраііиаго папы па тронъ илп еіііісі.опское сіздалиш,е, ііеііосредственпо послі; ого посвящонія. ИнуЛИНЪ, особенпыи впдъ крах.мала, встрЪчающіііся въкорніз расгенія «Inula Heknium», въкорпяхъ иородъ «Dahlia», «Taraxacum», откуда извлекается кіпшіцеюводою.Составъ его совершенііо однпаковъ съ составояъ картофельнаіо крах.мала, отъ когораго иііуліиіъ отличается тъ.чъ, что оса;кдается изъ раствора, въ видъ мелкаго порошка u ие образуетт. студеііп. Инулинъ чрезвычаііпо легко обращается въ сахаръ. ЙНФаллдбнллсты (отъ infallibilis, ііепоі різшимый), такъ назьшаютъ па Заиадіі лютеране, да и са.мп католіші, тізхъ нзъ жаркііхъ прпвержепцевъ папиа. іа, которые ііршшсываютъ римскому свящеіінику непоір-Сшнмость въ его церковномъ судт,. .Мн-вніе о непогр шимости папы находптся въ тБсноіі связи съ ученіемъ о его первсисгв-В; оію явилось въ первыіі разъ на Западіі въ XII пик п ІІ.М-Ёло впродолженіе н сколькпхъ СТОЛ-БТІГІ пламецныхъ защитниковъ м жду католическиміі богослова.мн. Въ защиту иепогрізшимостн .рпмскаго первосвящсііипі.а ппсали Бслляр-
—
ИНФ — ИНФ
м і т ъ , Бароній, Мат ей Дпдье п .многіо дііуlie. Ho это заблужденіе въ наотоііщее вр мя совершепио вышло пзъ виры п между иатолпческимн богослова.мп ; во Ф^іаііцііі омо было отверінуто еще пъ [іоловіііпз XVIII столізтш. и іі.меііно на бывшемъ соборі; 1724 г., па которо.мъ оііредіілепо, что судъ верховпаго иервосиященника въ дзлахъ церковныхъ не пспогріішимъ (N, XIII.р. 9.). Гіоссюзтъ въто же пре.мя иапіісалъ опроверхеніе на учепіе о пеіюгр-Бшимостіі папы (DefensioDeclaral; cleri Gal lic, part. 11, 1, 12). ИнФантадо (Infanlado), гёрцогъ, ііспаііскіі; грандъ псрвой степепи, другъ и любіпіецъ короля Фердішапда VII , бывшаго еще наслБднымъ припцемъ, родился въ 1773 году. Въ 1809 г. опъ комапдова.іъ противъ Наполсоиа і;орпусо.мъ испапсіиіхъ войскъ, а вт. 1823 г. сд-Блался главою правленіяи учрсждеппаго въ Испаиіи Фраііцуза.ми. Съ 1825 по 1826 г. оігь защімалъ м сто перваго государстпеішаго се кретаря и предсБдателя сопъта ииниртррвъ, а въ 1829 г. сдБлаііъ перііымъ мііішстромъ. Посл пов іішихъ переворотовъ въ Испаніп, герцогъ ИііФаптадо сошелъ со сценіьі поліпп ческаго міра. ИнФантерія (infanferiaj, п хота. ІІропсхожденіе этого слова ііеіізвізстпо. Одіиі производятъ его отъ іііі.мецкаго «Fahne», знамя, другіе отъ италіяііскаіо «fante» с.іуга, лакей. С.м.
Пъхота. ИнФантство (Infanlado), кастіиьское помт.; стье, бывшеи н когда уд ломъ ііііФапта. Оно состоіітъ пзъ городовъ: Ллкозоса, Са.іьмераиа п Вальдеклива. Въ 1469 году было отдапо Діего Мендосі;, маркіізу Саптп.ілаиа, а въ 147о по.іучнло титулъ герцогства. ИнФаптъ (отъ лат. infans, дитя), прежд такъ называли старшаго сыиа і.оро.ія пспанскаго, а іиіФантою — стариіую дочі>. Теп рь этоть титулъ въ Испапіи и Ііортуга.ііи принадлежитъ вс .мъ пріінцамъ иоролеііскаіо дома, за псключепіемъ насліідшіювъ преетола, которыс въ Испаіііи имъютъ тпту.іъ іірпнцевъ астуріііскихъ, а въ Португаліп браганцскихъ {прежде бразильскихъ). Начало этого павзапія относится къ 999 году. ИнФеодацІЯ (infeodalio), отдача земсль во влад ніе па Феода.іыіыхъ ус.іовіяхъ. ИнФерпаласты (отъ Фраіііі,уз. infcrnale адскій); такъ называліі въ XVI ВІІПІ; привержеіщевъ Іакова Го.іла и Ніп.о.іая С.омиде.іспа, которые НС.І-БПО думали, что впродолхеиіо трехдпсппаіо ііреСываііія тБла Іисуса Хрпста во гробі;, душа Его, шісшедши въ адъ, сті)адала съ осуядеіпіыми. НІІТЪ пужды оііравергать
ИНФ
— Инэ
150
гюдоопую ие.іііііость, і;огда мы твердо п върмо зваёаіъ изъ Сп. Ппсаиія, что I. Христосъ сходп.іъ въ адъ пе страдать, а проповіідывать (1. Петр. 3 . 1 9 ) / ИНФЛЯНТЫ, этимъ имёнемъ въ Полыиі; иааываютъ ЛМФЛЯИДІІО.
ИнФраляпсумисты и Супраляпсумисты, этпМИ іімепа.мп ріпіско-като.іическіе богосювы иазываютъ іііікоторып. с(!і;тантовъ, образовавІІІИХСЯ между протестантаміі, которые утверждаютъ, что Богъ осудпдъ изв стпыхъ людей па вт.чіюе .мучеиіе и отказалъ имъ во всвхъ оредствахъ г.ъ спасеиію. Первые изъ приігпліаюіцихъ это мн ніе (инфраляпсумисты) полагаютъ, что Богъ проіізнесъ такоц прпговоръ падъ ішсБстною частію рода челов-Бческаго, вел'Бдствіе первородпаго грізха (Intra lapsum), а посл дпіе (супраляпсу.мисты) утверждаготъ, что Оііъ no Своему предвБдііиію осудилъ на візчное мученіе изв стныхъ людей ирежде грііхопадеиія Адамова (ante или supra lapsunO. ИнФузоріи, см. Налпвочныя животныя. Инчбальдъ (Inchbald Elisabeth, урожд. Simp son), аиглійская йисательнйца; род. въ .іапкастерсиомъ граФств 1756 г.; отъ Еіпщеты вступила на сцену въ Норвичт;. no не им ла усптіха, и принялась за литературу. Она напечатала комедіи: J'ill till you what; The Mogullale or the discent of the balloon; Such thirigs are; Every one has his fault; Wives as the were and maids as they are, и проч., и романы, изъ іюторыхъ лучшіе: Nature and art, и A simple Story. У.м. 1821 г. въ отздности п иесчастіи. Ившанъ, такъ пазываютъ Киргизы б лую полынь (Artemisia maritima, Linn.) н Ка.мФорпую траву (Camphorosma rulhenicum); оба этн растснія им ютъ ползучіяі;орііевтца,и.м1істами устидаютъ степь .между Иртышомъ и Яикомъ, ІІИЗКПМЪ, мху подобнымъ дермомъ, lie увядающн.мъ даже и подъ спТ.іо.мъ. М ста, покрытыя этіі.ми трава.ми, Киріизы называютъ также «іііішано.чъ» и нзбираютъ нхъ преимуіцественпо для зп.мовки, потому что эти травы, зи.мою, составляютъ едннствеиный подножпый кормъ овецъ, ю т я л-Бто.чъ овцы почти вовсе ие Т.дятъ нхъ. Ипъекція (injectio), медицинскіи термипъ, зпачит впрыскпваніе. Инэквптація (inekwitacya), юридпческое пыражеиіе, употреблявшееся въ литовсксімъ прав-Б н означавшее р-Бшеніе суда, всліздствіе которагоистецъ вступалъ во влад ніе нмІВніемъ. С.юда относится и «реііпдукція», то есть, когда иасильно іізгнаііпому изъ им-вііія (wybitemu z d'br) судъ прпсуждалъ право возврата.
—
Ивя — Ипа
Иая, p t i o Томской губ., вытвЕаетъ въ Кузп цколПі округ изъ с-Бверо-западной покатости отлогаго кряжа горъ, отдтзіяюіцаго эту р ку отъ То.мп ; впадаетъ въ Колывапскомъ округіз въ р. Обь. Дліпіа ея 420 верстъ, шпрііна отъ 15 до 30 сажен. Поблнзости РІия лежатъ довилміо значптелыіыя возвышеііпостіі: по правуго сторопу Каракапскій хребетъ, упирающімся свверпою своею окоііечііост].ю въ правыіі берегь этоп р ки; по лізвую же сторону прп вершіиіахъ р чекъ Бачатовъ. и Ура есть также значптелышя высоты, покрытыя огромпою массою густыхъ лзсовъ. Въ этихъ ліісахъ, наз. жптелямп «Чернія», скрываегся въ ніздрахъ зе.мли .ліного разпыхъ металловъ , для отысканія и разработкн которыхъустроены тамъ разныя необходимыя здапія. Въ п[)іібрежііыхъ горахъ также паходятся разпаго рода .мрадюры, ока.меігБдостп, зелеиыГі порФііръ п т. п. Ияя, різка Охотскаго края, течетъ со Становаго хребта; достоііа.мятпа no давности ячменнаго хлізбоііашества въ ея ДОЛІІІІІЗ, п столько же по маяку, постаплепііому въ ея усть для судовъ, идуіцихъ съ востока. ИпабОГЪ (Ipabog), у веидскихъ Славянъ богъ охоты; пзображался съ лучами н дву.мя рогаМИ иа головіз. Иа стіиЪ ку.мира, иаходившагооя въ ретріікко.мъ храміз, бы.ш изс-Ечеиы разные символы звъроловства. ИпакОИ (съ греч. vTtaxotj послуіііапіс. повиііовспіе): такі. пазываются въ церковпыхъ пъсняхъ тіз тропари , которые въ воскресныхъ олужбахъ сл дуютъ зй поліелее.мъ великпмъ, а нпогда поются на третьей ІІІЗСІПІ капона. Это названі усвоено ігяъ потому, что они по важпостп содержащихся въ ипхъ іістиііъ требуютъ отъ втірующихъ особеннаго къ себі вііи.мапія: въ иихъ словами Евангелія благовтзствуется о воскресеніп Хрисговомъ или оть аигеювъ мироноспцамъ, или же отъ мнроносіщъ апостоламъ. или отъ т^Бхъ н другпхъ всему міру.
Ипатіевскій Монастырь, въ Костроив, возведенъ ИМПЕРАТОРОМЪ Н І І Е О Л А Е И Ъ на степень ка едральнаго и первокласснаго; лежнтъ на Еруто.мъ берегу рт.кн Костро.мы при впаденіи ея въ Волгу; основанъ въ 1330 г. татарспнмъ мурзою Четомъ, родоначальнпкомъ Годуновыхъ, бзжавшимъ въ Россію изъ Золотой орды п прппявшнмъ св. крещеиіе йъ Москві;, съ и.менемъ Захарія. Первояачальная церковь, и.мъ построенная, была дерспяііная, во имМ Св, Тропцы; потомъ въ 1586 г. была оейоваиа бояриііомъ Дмитріе.мъ Годуповымъ камеипая, но разрушена внхремъ (1649); Борпсо.чгь
Ипа — Ипа
— j 1
Голуповымъ обпедеиъ мопастырь г.амспною СТІІІІОЮ съ ке.иіяміі; ІІЫНІЗШНІГІ же Троицкій соборъ в.мъств съ ке.і.ііями сооруженъ во вромя царя Л.іексія ДІихаГі.іовпча (1652). Старипная жішоппсі. по стізііамъ еіо уц л ла ДОІІЫІІІІ; ІІО икопостасъ возобпов.іепъ 1758 г. по образцу московскаго Успенскаго еобора. ^Щедрые Годуяовы своп.мн вклада.ми и прііііошеиія.мп вособешюсти содъйствовалі велел-впію ооители; кроміз ихъ .много въ пользу сн жертвовалп Государи пзъ дома Го.мановыхъ и частные лгодн, такъ что въ 1764 г., до нздапія пітата^ро.м-Боогатствъ двііжнмыхъ.считалось за люиастыре.мъ 11,000 душъ мужескаіо пола. (Ікоплемію ботатствъ въ Ипатьевскои обиъ _ тели много такжо спосооствовала прпвнллегія (патріаршая г р а я о т а ) , і;оторою она освобожд на отъ надзора іГ суда патріаріпихъ дееятііііпиковъ, собиравіііихъ съ мопастыреіі десятую часть на патріарха. Въ Ипатьевскомъ мопастырі; покоятся отецъ и мать Бориса Годупова и прахъ Сусаііиііа, перевезеиныіі сюда изъ села Нсупова. Въ ризшщі) обители много достогірн.мвчательпыхъ вещей, дровііпхъ рукописныхъ псалпірей и евангелій, часть рнзы Госіюдпей, присланноп въ монастырь, 1626 г.,святт;йшіімъ патріархомъ Фнларетомъ. Главпую царствеиную достоприміічателыіость Ипатьевскоіі обнтеліі составлпютъ келліи, въ которыхъ бол е 6 лтзтъ жилъ Мпхаилъ еодоровпчъ съ свосю матерыо, тіокііпею Мар ою Іоаііііовпою, укрываясь отъ преелЕдованія враговъ вііутреіііінхъ и вп шііпхъ. Сюда инокиия Марна была переведена Лжед.митріемъ какъ родственіінца, изъ заточенія подлі; озера Оиеги. Отсюда юным сынъ ея былъ вызваиъ иа царство. Келліи эти, построенпыя въ 1588,г. ііждивепіемъ 6он|)ъ Дпмнтрія Іоанповпча и Борнеа еодоровича Годуновыхъ, возооиовлепы въ1835 г. по повелиНІЮ
ИМПЕРАТОРА
НіІКОЛАЯ.
ИпатІЙ (Поцен); постриженъ иъ мопашество изъ брестскііхъ кастеляновъ еііископо.мъ луцки.мъ Кприлломъ Терлецкимъ; возведенъ на влади.мірсьую епископію митрополптомъ кіевскн.мъ .Михапло.мъ Роі.озою, которо.му прее.мствовалъ п по ка едр и мо ііривержешіости къ ри.мско-католической Церквн. Отпосптелыю посл-вдней, онъ даже превосходилъ Роіозу, пото.му что іі тогда, когда именовался іірототроніе.мъ епнскопомъ владп.чірскимъ іі брестенскіімъ, онъ, прппявъ въ 1595 г. упію, д-снствовалъ уже какъ ревііостный СПОСІПІШНІІКЪ папскихъ за.мысловъ п какъ злсишііі врагъ православпыхъ. Испроспвъ у Гедеоиа Балабана, епископа львовскаго, и у Мн-
—
Ипа — Ипе
хапла І{опыстеііскаіо,еііііскопаііоре.мышіьскаго—оймапомъ, у прочпхъ же епископовъ : Діошісія Хол.мскаго, Леоптія ІІиискаго н Мпхаила Роюзы—по соілашепііо, подпысь па соборное прошеіііо къ паггБ Клиііеіггу ПІ о-соединеніи Литовскоп Церкіш съ ['и.чскою Цо|)Коі;ію, онъ лично подалъ это прошеніе посл-вднелу, и былъ такп.мъ образомъ главиымъ, посл-Б Кирнлла Терлецкаго, ВИІІОВІПІКОМЪ уніи. При такоГі превратиоіі дііятельпостн, Ипатііі Поцей пе исправіілся даже и тогда, когда торжествеппо ооличспъ иылъ въ Врест - Дитовскомъ, на соборт. правоелавпыхъ, въ еіо отстуііііпчеств отъдровіісй вііры и възлоупотреолепііі подписп упомяпутыхъ спііскомовъ Балабана и Копыстеііекаго. Это обличеніе усіілило только еіо неііавпсть к ь иравославпымъ, которая пото.мъ еоставляла его жизпь и сдужила для пего забавою со вролени его поступленія па ка едру кіевской митроподіи. Съ этого времеші оиъ сд-влался дерзкимъ до того, что, неріідко съ опасностію жнзіііі, отнималъ у издревлб православпыхъ обите.чей вс и.муіцества и отдавалъ ихъ частиымъ лицамъ пзъ уніатовъ. Въ то жо са.мое время оиъ распрострапялъ въсвоей церковной области .чонастырп домиііиканскіе; испросіілъ,для утвержденін уніи, королевское запрещоніо на ііриііятіо православпыхъ въ училища, пеученымъ же самъ возорапялъ посвящоііів па всБ вообщо степепн іерархіи, ачтобыэтн распоряжепіл не остались безплодны.мп н для будущаго вре.меніі, вопреки правнлъ Цсркви, са.мъ назначилъ eeoti прое.мііпко.мъ любн.мца своеіо, ІосііФа. Ипатія (Нураііа), нзъ Аіввсаидріи, дочь ФІІлосооа Теона, жпвшая въ V в'Бк. но Р. X., гіриложила математцческую мотоду къ ііроііодавахНІІОФПЛОСОФІН и ііосвпдиіельству Сократа(НІ5І. ecclesiast. 1. VII. с. XV), no образованиости своеіі превосходила вссхъ соврсмсіінііковъ и въ платоннческоіі школ , заведонной Плотино.мъ, давала урокііФилоеоФІіі{утверждаіоп., что в ъ ч и о г Б е я слушателой былъ Синезій Кириііеяіііінъ, впосл дствіи епнскопъ итолсмаіідскій). П[ііоор-Свъ авторитстъ евоию учоиостію, она свооодно являлась иа глаза къ пачальнііиа.мъ, и еіі не было стыдпо, говорнтъ Сократъ, обращаться въ общсствТі мужчииъ, пото.му что вс зналн ея ц-вломудріе; погибла во время іонеиія па Гудссвъ (415). Она написала нт.сколько сочинснііі о мате.матикт., но опп до насъ пе дошли. Ен приписываютъ изобр теіііе ареометра. Ипатъ пли па , ГЬ(У"я'аіое) 1 зііачитъ консулъ, градопачалыіикі) (Дап. III. 3). Ипекакуана (Cepha;Iis ipecacuana, Rich, ПЛІІ
Ияе
Ипе
-
!52
Emelica, Pers.), многол тн ё бразйліско растеніе, іірііііа.і.іежаіііее къ семейству Марёновыхъ (КиЬіасеш). Цв ты у ііёго, чіісіомг. 8 — 12, ГГІІ.ІЫО, нъ ііожчагыхъ верхушёчііых голоііьахъ, окружспиыхъ 4-хъ .іпс гиымі, іюкровомъ. Листочкп покроііп бкруглб-б рдцёобразные. Кроміз того, ЦПІІТЬІ еіце смабжепы прилистнііками, разді5.іенными па 5—б іпарообразиыхъ долеіі. Чашенка цв тка, ц лыіая, 5-ти-разд льнак, остаюіцаяся. Винчикъ такжа ц .іыіыіі, ііор()тп;ос)Г)|)іізііый, б .іый, 5-тилеп стный; тычйпокъ 5. Плодъ округло-продблгопатыіі спачала пурпурогіый, посл ФІолдтово-черпый,съ остаюіцеюся чашечсою; постшіка, похожам на ягоду. Листі.п , иа іісрхушк стебля, 3—4-хъ-ііарііыс, ооратпо яТіцёвидны , продрлговато-заостронны ; корень цилйидричоскій, тблщинон) въ гусиное перо, длііI10IO ОТЪ 4 — 6 - Т И
ДЮІІМОВЪ,
ІіисКОЛІ.КО ІіІПІІИ-
стыіі, шйшяоватб-коіьчатый ; оио состойтъ изъ т мно-бурби исрхиЫі иожпцы, бЬлопатоіі, блестяіцсй коры и жсмтоиато-оіііоіі деропянцотрй части. КЬреііь пзв стенъ нъ МедиЦИІГІЗ подъ именемъ «рвотпаго корня» (radix ipecacuanhee) п.іи просто іаіскакуаны. Рвотный корепь, нъ рбыБновенііимъ состояиіи, іім етъ запахъ слабый , огзыпагоіціііся сыростыо , a приведеиныи въ порйшокъ, приннмавтъ залахъ ироііівііын, возбуждаюіцій тошиоту и рвот . Вкусъ сго бываеть СІІЛЫІЫІІ , горькій, противныЬ. Составныя частп рвотиаго кория суть: 1) э.ііётииъ, д ііствуюіцеё начало рвопіаго корпя н 2) !і£и]тыя и маг.іііспшл всиісспіісі: воокъ, камедь^ большое количоство крахдіала и сл^Вды чорнилыіой кпслоты. Онъ сііециФичсски ддйствуегь па блуждающіе й болі.тіе сочувствспііыв иериы, ІІ потому принадлеяіитъ і,ъ іірсвосходн-Бйшнмъ вііачебІІЫ.МЪ сродствамъ. ііо различноТі велнчин ііріомовъ опъ д йствувтъ разліічііо. I) Въ .ма. лыхь, раздзльныхъ мріемахъ (отъ " ^ — ^ — 2 граіювъ) оііі. дийствуеі-ъ какъ п/іитивисі/Оороитиі: средг.тво на грудные п брюіііные иервм, почему п прйноснть по.іьзу гіри изм ыоііной д-вят льно'стіі этихъ перВоиъ, о5ііа])ужііііліоіцеися разстройствомъ ихъ отправлеиій и сііазмодпчвскн.мъ стралаиіемъ. Употрёблвпіе ркотнаго коріія въ малыхъ пріомахъ сопровождается легкимъ ііодііраые.мъ по і;ож-и; a'Buoioin, ТОІИІЮТОІО, тобкою, отрыжками п воооіцс нрнпадиами, выражагоіцнміі только пзмънеііів оргатічесЕаго чувства (coenaesthesis), гвсно соедшісннаго съ условпою сіісте. іон>. Въ нъсколмн) бо.іі,шііхъ прТемахъ (отъ 4—6 грапъ) рвотный корсш. гіроіізводіітъ вс эти ЯІІЛСМІІЯ въ сіііміг.пшеіі етепеіш. Въ еше
-
Иае—Ипо
болыішхъ пріемахъ (отъ 15—20 ірапъ), онъ ироизсоднтъ рвоту, чтс') з а і т с и т ъ отъ содержаіцаіося въ ііемъ солянаіо оспованія — эметина. Какъ рвот .ое средство, ішекакуана употрёбяяётоя вездіі, ід'В только нужпо пспражііить желудочныя ПЛІІ слизистыя ііочпстоты; опа такжо іірііносичъ большуіо пользу въ період-в ооразоііанія катарралыіыхъ, ревматйческпхі., пере.межающпхся , нерппыхъ п заразптелыіыхъ горячеііъ, и вбспалмтелыіыхъ сыііей: также въ катарралыш ревматмчесЕііхъ воспалепіяхъ, особеппо грудпыхъ п шсііпыхъ частеіі , гдіз -рвотныя воббще часто ог.азыішютъ болыиія услуііі. По это.му ііпекакуаиа употробляется: 1) въ пок.гюш , 2) въ КруТ б, 3) пъ легочной чихоткъ. 4) въ золотух и другпхъ хронпческііхъ д тскпхъ оол зпяхъ; 5) вовремя фазштіяаЪЫтской .голеры, 6) проттъматочныхъ ириоотечеиій, даже въ краіінихъ случаяхі,. — .Каі;ъ средство npomii'jyппзмоднчеспое. , рвотныіі корёнь уиотребляется въ раздізлыіыхъ пріомахъ: 1) въ грудныхъ бол лілхъ, н п.мопко: а) въ поплютъ, Ь) въ слнзнстомъ . и судороиаюмъ і/д;/ші>т,. с} ъъ легочномъ ШтаррЪ п пр., также при асМеНпческбмъ ШФОЯНОМЪ вос7іплеліп легиихъ. 2) Въ ііеточепіяхъ, заіііісящпхъ отъ сііазмодпчсскагсі раздражічіія, а пмеппо: а) въ проваво.чъ понос , Ь) въ чпсто-ііоспалителі,номъ погюс , с) въ ттпсъ хролпческо.ііъ, d) въ спизмодичеекой рвошъ, е) въ іі-ровотечеііілхъ. — 3) Въ зЩёрінітіяхъ, завпсящихъ отъ 'судорожнаго состояпія, каговы: Icterus spasmod., Ischuria spast., Hydrops spasf, npoпсходяіція отъ ревматпз.ма, 4) въ разстройсШвъ іишіевирепі-п. 5) Ъъпыізмодичесіпіхъ 6олъзнптъ /7с;леі ,ііаходяіцііхся поді, вліяпіемъ блуждаюіцихъ н сочувотвеішыхъ первЪвъ. йпернъ (Ypern), окружпоГі городъ, при р к Ипорле, въ 47 верстахъ кі. ю.-з. отъ Іірюггс, съ 15,000 жмт., извіістемъ торгоплрю и промыііілсіпіостію; и.м-Еетъ кр-1;ііость, і;оторая замзчатолыіа по упорпому спмротшілсіііго Фрапцуза.мъ въ 1793 п 1794 г. Ипи, с.м. Козмидіи. Ип0ДІа20НЪ {vnoSiaxovui), таіл> называется одна пзъ низшпхъ церічоипыхъ стспепей, сліідугощая за діакополп,, катлу это показываетъ зпачепіе са.иага слопа. Въ первьш разъ упо.мииаютъ о псй св. Кипріянъ и nana Корііилій, жпвшіе въ III в-Бк-Б. ІІогвящепіе иподіакоповъ совершается въ ВОСТОЧІІОІІ Церкви еписпопомъ чрезъ возложспіе рукъ п чтеніе лолптвы, въ котором пзлагаются обязапностп пхъ звапія. Эти обязаііііости повелііваютъ пподіагопу во вре.мя богослужепія по-
Ипо — Ипо
153
давать епнскопу освяіценпую воду д.ія о.мовенін рукъ, дпкярш и тріікііріп д.ія осъпенія пми ві;рующііхъ, іі воооще мрііс.іулашать ему на|)авііъ съ іюс.іушііика.мп. Въ древпости, Еро.ігЕ зтііхъ обнзащіостеіі , пподіакоиы ДО.ІЖІІЫ Оыліі еще удалять иаъ храма огла-шсіміыхъ, ііос.ііі волімаіиепін діакона: оглашеніііи, изъидит і Ипохратова луночка. Еслн мы оиише.мъ на сторопахъ иря.моуго.іыіаго тр уголыіика три ПолуоКружности, танъ, чтобы по.іукруіъ ОПИг саіиіыіі на гііііотсііу.гБ проходпдъ черозъ вершмиу прямаго уіма,™ нао-атетахъ ооразуются дві; .іупообразпыя Фіігуры псум. іа м.ющадей этихъ ФИІ'урЪ будетъ равиа площадп даипаги прямоуголыіаго треуголыіика. ИпОСТаСЕЫЙ (отъ inofaaiq предмегь, лпцо), значитъ существеппыіі, л и ч т л і , относящіііся до лпца.Каг.ъ ііпостася.міі иазынаются ліща Святоіі Тропцы, то ППОСГІЮІІЫІІ въ отпошеніи къ им.ііъ зпачптъ прішадлвікащш, своиствеаный одпо.му нзъ лпцъ Сиятоп Троицы, папр. ипоЬтасная мудрость зиачитъ іістііііиан мудрость, своііспіепная лицу С.ыиа Соасія. ИпООтаСЬ (inosaaiq), соГіствепно, по словоириазьодству, зиачптъ подиора, сущпость, гірсдметъ,попоцері;ов!іомуугютро5леііііо, —1-е '2-е и 3-е JIIUO Святоп Троицы (Вас. Великаго ітсьмо 43:1оаіь Да.маск. гірасл.віір.І11.2,3).1іо учешю иравославпой Церквп, Богъ е д і т ъ по естеству и сущсству, a no лицамъ Онъ троичеиъ; поэто.му онъ пазываотся тріипостаспы.мъ Гого.мъ. Ипохондрія (Hypochondria, отъ слова похо Sqlov, хряіцъ), хриніічес;;ая ооліззиь: главпые ея припадки: постойніше разстроііство брюшііыхь бргаповъ , пропсходящее вслтздствіе заваловъ пёчёвй п брыжеечпыхъ жол зъ, тупая іоловпая боль, особеііпо пріі пробуждепіи отъ спа; такъ какъ ипохопдрики мпого •Бдятъ, борясь съ тосьою п скуі.оіі, и ведутъ спдячую жизпь , то всл-Бдствіе этоіо ппіцеваріпелыіыо бргапы осдабііваіотъ и болыие страдають ночыо жслудичій.імп сиазмами и колііками: яиляется частый папоръ кровй мъ гологЛі,одышка,трудное дыхапіо , кружеиіе головы, обморокъ и утіорііыіі запоръ па ппзъ; по утрамъ больше жалуготся па шу.мъ иъ головіз п звонъ въ ушахъ. Иііохопдріірітосклівы іі вичііо недоволыіы пастояіцпмъ своимъ іюдожевіемъ; безъ всякоіі пріічнііы ревнуіотъ своихъ жеиъ, отрашатся преслБдованій мнимыхъ пепріятслеіі, жалуются на пріітізсііеііія свопхъ ііачалыіпковъ п воооіце подозрптсмыіы и недов рчивы. Если ііпохоіідрія пропсходитъ отъ заналовъ печепи илп другнхъ м стъ, то въ діэтиче-
Ипп — Ипп
сиомъ отноігіеми! полсзпы слвдующія средства: свтзже выжаіые соки пзъ растсшіі, или экстракты пзъ травъ одувапчииа , тысячолііствеііітка, дымчатки; также сыворотка, с ра и холодная вода для гіитья. П])ІІ аеііозномъ п ге.морроидалыіо.мъ орюшномъ поліюкровіи, къ заднему проходу ставятіз піявг.іі отъ 5 до 10 штукъ. Нолыіы.мъ также полезпо уіюгребляті. мнпсралыіыя воды: зельтерскую, карльсбадскую и маріеибадскую, быть въ движеіііи па воздухт; н ізздііть верхомъ. Иппар^Ъ Сіляадхоя)-, зііамешітыіі дровііііі астроиомъ, род. въ ИпкеБ, жилъ въ Алексапдріп въ царствовапіе Пшло. іея ЭгіііФапа. Совремеішпгн, какъ папр. Плппііі, благоговііліі передъ его умо.мъ н познаиіямп. Въ древности не было правіілыіыхъ п оиредилоіиіыхъ монятііі о продолжеіііи года; Пмпархъ устаповилъ годъ въ 365 дпеіі. 5 часовъ, 55 .мпііугі. и Г2 свкупдъ. Опъ таі;я;е устамовилъ синоднчес;;ііі (см.) .м-ьсяцъ въ 29 диси 1:2 часовъ 44 мипуты 3 секунды. Нпмархъ былт. первымъ составителе.мъ астроно.міічеекііхъ таолііці. , исчіісліітелеліъ равнодепствііі, и проч. УцСЛЧІЛИ ііЪ;;оторыя изъ его сочпііепііі.
Иппархъ, см. Гиппій Ипподроиъ, см. Гипподрошъ. ИіІІІОКраТЪ (InTtoxqanc;), зііамеіііітіііітіи моДИЕЪ древіюстп, род. па островіі Кос-в, за 460 л. до Р. X- Онъ мпого путеіііествовалъ, зам'Бчая все съ болі.шимъ віііімапісмт»; сибира.гь и зашісывалъ ііаблюденія обіітателоіі объ нхъ боліізияхъ іі средствахъ, которымп оніі были вылечемы. Когда чума опустошала его отечоство, онъ нс ііріпіялъ іііиіакпхъ предложеній царя персидскаго, и отпраішлся въ Л ппы. Ум. за 361 г. до Р. X., остаипвъ миого сочііііепііі: «Разсуждеміе о іірогпостик'В», «Впутреіііііп 6оЛІІІІГ.І», «0 воздухі;, водт;, игвстпостяхъ», п пр. Опъ занимался съ успихомъ н ФПЛОСОфіеи.
Иппокрена, Ьм. ГАішокрена. ИППОЛЙТЪ (InnoXhoq). сыпъ Тезея и Ипполпты, царпцы амазоііской. Мачпха еіо, Федра, почувствовала къ пему преступпую любовь, и получіівъ отказъ, обвишіла Имііолнта предь отцомъ въ томъ, что опъ хотБлъ ее обсзчостпть. Разъяреппыіі Тезвй умолялъ Нептуиа паказать преступлепіе сыпа. Иіімолитъ yolsжалъ, скрываясь отъ гн-Бва отца, но лошади его, пспугаішыя чудовімдсмъ, послаіінымТ) отъ Немтуна, попеслнсь и сброснлп его съ высокпхъ скалъ. По с.мортп, Греии ему постропли алтарп іі храмы, а Діана возвратила о.му жизім.. Гасііпъ взялъ эту басню сюжетомъ для своеіі «Фодры».
йпп — Ипс
154
ИППОЛИТЪ. Въ древней Церкви іюдъ этимъ нмепемъ быдо пзііЗстно «•БСКО.ІЬКО замъчателыіыхъ мужей. — \) Иппо.гнтъ,'ат\о\иіскій пресиитеръ. Онъ ув.іе;,ся-оы.іо въ раско.іъ Новата, no, по б.іагодатп Божіеіі, снова возвратиіся въ итздра Церііви: въ царствованіе Валеріана, онъ прииялъ мучеііпческую с.мерть. — 2) Ишю.ттъ, воинъ. Оиъ ооращенъ въ хріістіапстпо.свптымъ Лавреіпіе.мъ, и пострадалъ за твсрдость въ в р і з , мрп и.мператор-Б Валеріан , спустн только тридіія посл своего соятаго учптеля. ВосдФ МНОГЁХЪ другихъ .мучеиііі, оцъ былъ прішязанъ за поги къ шеямъ двухъ ряныхъ лошадей ч на біігу ихъ былъ разорваЕіъ. — 3) Иііпо.ттъ^ ри.мекііі граждаііііпъ. OIIJ> в лъ жизиь уединенпую, старался о распростраііеиіи христіапства н за то, въ царствоиаиіе Вадеріапа, былъ за.мученъ. ИППОЛИТЪ, по свид тельству Фотія, учешікъ св. ІІрііпея, жилъ въ первоіі половіипз III вБка. ВсБ соіласны въ то.мъ, что зтотъ Нііио ліпъбылъеппскопо.мъ, нокакого имеппо города^ііредтвллительнпо не нзв стію. Полагаютъ, что подъ конецъ своеіі жизші, Ипполптъ прпбылъ въ Р и м ъ , гд-Б у.меръ мучеиическою с.мертію, около 230 г. Изь .мпогочпсленныхъ его твореиій вре.мя пощадило для пасъ часть его писе.мъ протпвъ Нонатіанъ, «Пасхалыіый кругъ», ІІБСКОЛЬЕО отрывковъ «Толковаійя на Св. ГІпсапіе» и «Трактатъ объ евхарпстіи». Ипполитъ. віізантіііскій хроиограФЪ, изъ ивъ, жилъ около конца X и въ пачал-Б XI ввковъ; написалъ хронпку отъ Рождества Хрпстова до сіюего временп. Нпсала (Ipsala), въ древиости Кипсала, городъ въ Европенской Турціи, въ санджакі; Галиболн, иа рБк^В .Мариц-Б, въ 82 верстахъ къ югу отъ Адріанополя, со множество.мъ садовъ и богатыми квасцопы.ми копя.ми. Ипсара ІІЛІІ Псара, ііеоольшоіі скалнстын островъ на Эіеііскомъ .чори къ с.-з. отъ Хіо, прііііадлежащій къ турецкому саиджаку Саки, па.мятныіі по своей роли во время войны за освобожденіе І"рецііі, н жестоко опустошенный Турка.мн въ 1824 г. Н.м етъ 10 вер. длнны и 4 шир. Жнтелі его зашімаются вііподтвліе.мъ. Ипсопчъ (Ipswich), правіільц-Ее Ипсичъ, городъ въ Апіліи, въ граФстввСуФФолькско.чъ, на судоходной р-Бк-Б Орвиль (Orwellj, съ 24,000 жителей, иді-Бетъ бпбліотеку, солодовенные заводы н ворвашіыя салотопііи. Торіуетъ солодомъ, хлъбо.мъ іі камепнымъ угле.мъ.
Ипсиклъ, CM. Гипспклъ.
Ипс — Ипс
ИпСИЛантіі, грочсская кпяжеская Фа.миліяг происходяіцая отъ императорскаіо дома Комнеиоііъ, и іірославивтаяся участіемъвъосвобождепін Греціи изъ-подъ турецкаго пга. Одиііъ • изъ извпстныхъ члеііовъ этой Фам(цііі былъ А іпіасій Ііпсіиантн. Оиъ жилъ въ псход прошлаго БТіка п находіілся въ большоіі .милостп у султана. Сынъ ъ\'о,А.іеЬ'С(ііідръ,\\&сі%№валь эту мплость, и сначала Сылъ драіомаііомъ, а потомъ господарс.мь Валахіп. Оиъ старался состаіипъ одііііъііародъизъГрековъ иТурковъ, но возбудилъ подозрізпіе въ посл-Бдшіхъ. и былъ ими умеріцвленъ. Конститнітъ, сыпъ Алексапдра, былъ спачала драгимапомъ, потомъ господарелгь Молдаиііі и Валахіи (1802 і.), возмутіілъ Грековъ и Сероовъ, и задумалъ воз^ вратить Греціи иезавіісимость; по за.мысслъ не удался, и Коіістаптиііъ запимался иаукамн до са.моіі евоеіі смерти. 11осл'Б него осталось нъсколько сыповеГі. Одиііъ изъ н п х ъ , Алё7tciiiidjjb, родившійся въ 1792 г., былъ полковІІІІКО.МЪ русскоіі службы и адъютапто.мъ Пмператора АЛЕКСЛНДРЛ, а іютомъ гепералъ-маіоро.мъ (1817 г.). ВпослБдстиіи опъ вступилъ въ. общество гетеристоііъ, е т р е м т т м і х с я къ освобожденію Греціи, no сраженіе при Драго.маШВ разрушило иадсжды общества (1821 г.), и Иіісшанти былъ арестованъ и заключеиъ въ крипость .Муигачъ, въ Вепгрін, гд содержался до 1827 г. Въ сліідующемъ іоду оіПі у.меръ. Младшііі братъ его, Димнтрііі, роднвшійся въ 1793 г., ііріихалъ съ отцомъ въ Россію въ 1805 г., и вступилъ въ русскую службу. Одушевляемыіпорячеюлюбоиью къотечеству, онъ прииялъ участіе въ за.мыслъ гетерцстовъ,4і взядся (1821 г.) воз.мутигь Морею; здізсь онъ участвовалъ въ войпъ Грековъ за незавнсимость, но безпрестанныя неудачи заставилн еіо удалиться отъ діздъ въ 1823 г. Съ прпбытіемъ президента Каііо-д'Истрііі, Ипсиланти въ 1828 г. снова ириііялъ участіе въ дилахъ Греціи н назначенъ былъ главпоко.мандующимъ надъ воііска.чп восточноіі Греціп. 1'азбииъ Турковъ при Ла.маіітико, ІІ овлад въ Лепапто.мъ и всею Ливадіею, онъ сд лался потомъ члепомъ ко.чмисііі учрсждеііпой для прекращепія внугреннихъ раздоровъ, и оставался всегда постояпны.мъ покровителе.мъ либеральной партін. Князь Діі.читрій Иіісплантн умеръ въ 1832 іоду. ИпсЕпила, с.ч. Гппспппла. Ипсисты, еретііки IV ввка, которые, поклоняясь существу высочайше.му Лфща соя, заражепы былп .чногіі.мн язычеекііми заблужденіямп и оуев-Бріяміі Іудеевъ, н.менпо: наравпі; съ идолопоклоіііііжа.мп почпталп солнце, оіонь
Ипс — Ира
— 1! щ
и мебесиыя світі.іа, а вм ст съ Іудея.ми сохрапя.ін суоботы и различіе жипотныхъ. Ооъ еретикахъ этого имени упо.чинаетъ ГрпіоріГі Погослооъ (Orat. XIX). Ипсъ, м-сстечко въ древней Фрнгіи, зам чате.іьно по сражепію въ 301 г. до Р. X. между ио.іководцаии и преемникамй Александра Велікаго. Антигоиъ, устзвшій соедтіить подъ сиою власть большую часть Азіи, воо[іужіілъ противъ сеоя другихъ полководцевъ веліікаго завоевчтеля: Каосандра, Лисы.маха н Селевка. Протнвипки сошлись на равнинтз пріі Uriels, шіт.я съ каждой отороиы около 80 т. вопока. OOB ар.мім расмоложішісь параллельно одиа і;ъ другой;Димитрій,еынъАнтигона, съ отоорною кавалеріею аттаковалъ Антіоха, сына Селевка п опрокинулъ его, по въ запальчивомъ преывдованіи Оылъ отръзапъ отъ Аптигона. Между-тс.мъ Селевьъ съ легкими войоками охватімъ Флаигп послидняго, причемъ значителыіая часть войска Антигона, недоволыіая свопмъ царе.мъ, ііерешла па сторону его непріятелеіі, остальиая ооратнлась въ озгсгво, а самъ Антигонъ съ своими тБлохранитолями иылъ убіітъ. Димитрій съ небольшимъ отрядо.мъ спасся, и досгигъ г. Эфеза. Сл дствіе.мъ сраженія при Ипстз было новое раздиіеніи Азіи между побіздителями. Ипуть, р ка. вытекаетъ изъ болотъ Климоіищі;аго у зда.Могилевской губ.,близъ мізстечжа Милославичъ, проходитъ no Смоленской и Черниіовской губ. и возвращается въ Моги.іевскую, въ БІІЛИЦКІЙ увздъ, гдъ въ 4-хъ верстахъ выше мтзстечка Гомеля впадаетъ въ р. Сожъ. Всеіо ея теченія 300 вер.; обыниоікзііная шприна ртзки отъ 4 до 20 саж.; глупипа отъ Vj до 3 арпі. Ьерега низмеины. Теченіер. Ипути иедленно, н^роятпо потому, что вода удерживаіітся пютииамп въ Ноиозыбковскомъ и Бтшщкомъ у здахъ. Эти плотины препятствуютъ и судоходству, которое производится тольио весною; въ полноводіе ходятъ небольшія барки съ грузомъ отъ 200 до 2,000 пуд. и оплавляется въ плотахъ разнаго рода лъсъ. За.м чательиы мельницы при с. Добруіпп, прнпосящія до 30,000 руб. сер. ежегоднаіо дохода. Иравадди (Irawaddi), р ка въ Азін, вытекаетъ нзъ Тиоета подъ назвапіемъ Ча.мпу, касается Китая подъ имепеиъ Пиланъ-Кіаиа, проходитъ по Задней Индін, и раздіілясь на два рукава, образуюіціе обширную дельту, вливается въ Мчитабаксіай залипъ подъ двуіия разліічііы.ми названіями. Веетечепіе різкн 550 мпіь: прямос разгтояпіе отъ устья до источ-
і
—
Ира — Ира
инка 293 мнліі; весь бассейиъ р-Бкп 21,250 кв. миль. Ераклеониты, еретикп II в-Бка, нзъ секты Валентпііа. ГлавЬю ихъ оылъ Ираклеопъ, жіівшій около 140 г.; заблуждепія го преимущественно распространиліісь въ Сициліи. ІІо свид^Бтельству св. ЕпиФаиія (НЬг. 36), этоть еретпкъ прііписывалъ создапіе впдпмаго Mipa одному изъ Эоновъ, а твореніе певиднма^о, Богу-Слову.Кро.м-в этого, овъ ие усиоялъ никакого апторіітета ссящеины.мъ книгамъ Ветхаіо Зав та. Ираклеонъ дерзалъ ппсать изъяснеиіе на Евапгеліе Лукп, о і;оторомъ упо.мнтіаотъКліі.мептъ Алексапдріпскій, и наЕвапгеліе Іоаііпа, уіюмннае.мое Оригепо.мъ. Но въ толковапіяхъ своихъ онъ раскрывалъ н доказывалъ одпи свои еретпческія МПІІІІІЯ. ПО СВИдізтелі.ству Оригеііа,оііъ отпсргалъ безсмертіе души (in lohan. p. 255) н, превратно толкуя слова Евапгелія (loan. ІИ, 41), утвержда.іъ, будтоесть люди—одпогосущества съдіаиолом7> (ibid. p. 308, 314). Ираклій,визаптіііскііі н.мператоръ, свергпувдіііі съ престола императора Фоку и короновавшіііся въ 610 г.; съ усп хо.мъ сражался съ Хозревомъ II, царемъ персіідскп.чъ, отразнлъ Аваровъ и Слаііянъ, покорилъ Сирію и Арменію, перешелъ за Тигръ и отпесъ обратно крестъ къ Святому Гробу: ио въ посл-Сдиіе" годы своего царствованія запимался (іе.ііігіозпыми спора.ми, имізсто того, чтобъ сражаться ст» Сараципами. Умеръ въ 641 году. ИраклІЙ, одпііъ изъ высшихъ алексапдрійскпхъ сапопнпковъ и одннъ пзъ враговъ св. А анасія Великаго. ИрЗКЛІЙ. ИЗВТІСТНЫ два грузипскіе царя, носпвшіе одпо и.мя, но протііііоположпо д йствовавшіе въ отііошеіііи къ Церкви. Ираилій /, въ .маіо.м танствт> Назаралнхині,, впродолженіе івоего царствовапія (1688—1693) прнчиннлъ мііого зла Церкви. Отнявъ престо.іъ у достоГпіиГішаіо по уму и доброд те.іямъ католпкоса Николая, онъ сдила.іъ нізско.п.ко новыхъ пере.м-Бяъ іп, управлсніи царствомъ, пе•іізбъжиы.мъ слт.дствіемъ которыхі) оыло ослаблепіенравствеппаго вліяміяслужителвГі Цер-кви на народъ. — Ирип.ііа II, сьтъ Тей.мураза II, ца[)Ь кахетипскій. При содіійствіи персидскаго цопска, даннаго е.му Надиръ-Шахомъ пъ паграду за взрную службу во время похода въ Иіідію, Ираклій II усп-Блъ изгнать изъ пред-Еловъ Грузіи Турковъ, утвердившнхъ въ ІІОГІ съ d723 г. свое владычество, отнгощаішіихъ народъ податями и ооратпвшихъ миого Грузинъ въ ис.іамизмъ. Когда Тсймуразъ II, пе видя возможности іізпавпться собствеіиіыміі
Ира — Ира
— - II 1 В —
Ира'—Ирб
сп.іами отъ пе меиііе отшотите.іыіаго и.;ішіія ! ііап класспчес.і.ін выраженія старііііиыхъіиісаНадн[)Ъ-іиа.ча па грузіінское царство и гру- тел и и евреискихъ псторическихъ пс очииаіиіскую ііраііос.іавиую n'Bpy, обрати.іся съ ковъ); bb) гебрскаго языка, KoropbiMTj говотребоьапіе.мъ по.мощи Въ единоиіірному царю рили Гебры, живуіціе въ остатка ь уі влізвруссно.му (1762 г.), тогда кругъ Иракліевой ш и х ъ отъ меча магометанъ близъ Іезда и въ дівятсіыіоети расшііріілся: подъ его опекою южпои ііровіищіи Киііваніз; сс) 7іово-пе.рсидостак.іенъ ТеішуразоліЪ диТзмадцатіиіітіііГі ца- скаго: d) пурдскій языкъ (см.); е) осетиткій рекичъ Георгін, іміукъ Тсй.мураза, провозгда- лзыкъ, въ с()одиіпз Кавказа. Язьшъ Пельви, шепныіі въ Ііерсіп .меа;ду пскателями престо- заинмающій по вре. іеШі средину между языла, Иракліп улучшплъ вііутреііпее состояиіе ками Зепдъ и Гіарси, относимый преждо учсгосударства и возстаыовіиъ упадавшее вре.мя пы.ми къ иидогермапско.му корню, кажется отъ времепи блаіючестіе въ народіз. зашелъ въ Персію съ Арсакіідаміі (см.) и ИраЕЪ,еріггикъ четвертаіо в ка, родомъ изъ былъ ігБроятпо ііар скн.ігь или турецкимъ іорода .Моптопа, въ Е п ш т і з ; даровитыіі и отличпо образоваііпыіі человъкъ по тогдаіііиелу времеші, особенио же оиытпыіі въ меднциіПі. Соедпияя съобширііы.ми позмаіііялін строгость жпзші, Иракъ прпвлекъ па евою сторону миогпхъ еі іиіеіскііхъ мопаховъ. Онъ ложиоучіілъ: 1) что воскреснетъ одпа толы;о душа, и потоіМу воскресеиіе будетъ только духовное; 2) что младенцы, ум ршіе съ ііеразвитымъ оозпаніемъ, не получатъ в чиаіо блаженства; 3) что Мвльхиоедокъ есть Свмтон Духъ; 4) что бракъ хріктіапа.мъ возбраііяетсіі,такъ какъ оиъбылъ пріиіадлізжііоотію одноіо Ветхаіо ЗавІі а; поэтому опъ ііріпмімалъ къ сеи-Б въ общество только мопаховъ, ДТІВЪ и вдовпцъ. Иракъ-Аджеми, персидскан провіінція, между Нракъ-Лраби, Хузистапо.мъ, Адербаыджаномъ іі Гшаиомъ : заипмаетъ 200 кв. reorpa*. миль прострапства, ц п.м-Беіъ 2,660,000 л;ит. 1'1|)а;,ъ-Ад;кедиі страиа іО[)іістая, по котороіі іі|)оходятъ 'Гаврскін горы. ііочву и.міетъ плодородііую: орошается р камиі Отесъ, Карасу іі .МПОГІІМП другіі.міі. Иаъ ароизведеній ея за.м-іічателыіы: хлоичатая бу.маіа, шаФранъ, верб.ііоды, піелі.овыіі чериь и т. д. ІІракъ-Аджеми ДТІЛІІТСЯ па 4 окруіа: Нспагань, Тегераиъ, НаИІІЪ и Кер.мапша. Главпыіі городъ Тегераиъ. Иракъ-Ара52(дреііііяяХалдея),область Азіятскоіі Турцім, пріі Іісрсіідсг.омъ залив-Б, составляетъ ІІЫИІІ Багдадскіп энлетъ. Почва ея плодоносна. Столііца Ііагдадъ. Жптелеіі ІІ.М-Бетъ 1,Ь70,000 душъ; ііросгирастся на 250,000 квадратпыхъ маіь. Иранда. ОДІІПЪ пзъ сортоіл, мершіоиовъ. ИраНСКІеяЗЫКИ, селіеііствоіііідогермаііскпхъ языковъ, употреблясмыхъ отъ Іінда до Тпгра, отъ Персидскаги залііва до р-Бки Алу. Къ пп.мъ прііііадложатъ: и)Пі/ітіі/ плп (іфгапскіилзикъ, Ь) зеидскііі язикъ, с) лзыкъ Парси, общее назвапіе трехъ различііыхъ пар-Бчіііі ііерспдскаго языка, aaj Ojjtmie-nejn-udacuio, па котороиъ ппеапы клинообразііыя ііадппсіі (сгода такжо, прииадлежатъ ВСБ персидскія шіс- I
ЯЗЫЕОМЪ.
Иранъ, общее назвапіе (въ протпвоположиость Турйму, тур цкому низовью) больиюіі возвышеинои плоскости Азіи, которая, по средней высотъ 3,500 — 4,000 Фут., идетъ къ югу отъ хребта Гиндуиуша, горъ сБворпаго Хорасаиа и Эльбруса до Персидскаі-о залива іі Персо-Ипдіііскаго моря; иа востоі;Т5 состоитъ изъ АФіанистана (с.м.) и Белуджистана (см.), а на заи. іізіі собственпоіі Персіи (см.). На востокъ къ Ииду эта плоская возвышеиііость имііетъ скатъ, a ііа западъ отъ Ііерсидскаіо залііва до Армянсиоп пдоскоіі возвышсііііости играііпчеиа горнымъ хребтомъ, который древиіе пазывали Загроыъ (Zagros), п который пыхі образуетъ Курднстаискія горы. Средииа Ирана представляетъ большую соляную степь. Ирбитская я р м а р к а , бываетъ въ город-Б Ирбптіз , Пермскои губ.; открыта въ одновре.мя съ основаиіелъ Ирбитскоп слободы. Первопачалыіыя сообщопія 1'оссіц съ СиверпоюАзіею, едва-лишь ііокорепмою, былп медлонны п нсудобиы: долгое время европеіісЕІо пролышлсіініікіі •Вздпли въ Сибпрь черезъ СоліікамсЕЪ і! Ііер зовъ. Новая дорога па Туру открыта пе прежде 1597 г. Вскор-Б послъ того, въ чисдіз прочпхъ селепііі іюзппкла u слобода Ирбптская, чрезъ которую, для изб жаиія прежшіхъ затрудііптелыіыхъ сообщеііііі водою , былъ проложепъ сухопутпыіі трактъ изъ Верхотурья па Тю.мепь п Тобольскъ. Торговцы вііутрепиихъ губерпіп, доставнвъ товары водою въ Соликаі гскъ,оттуда начали посылать пхъ зимнп.мъ путемъ, сперва въ Верхотурье, а пото.мъ п дал-Бе, въ Тюмопь п Тобольскъ. Спбирскіе тузе.мцы. обращавшіеся съ иастуіілеиіе.мъ зп.мы къ обычмы.ліъ зігЕрііпы.мъ про.мысла.мъ иъ Тобольско.мъ, Тюленско.мъ u Туриискомъ уізздахъ, рады былп ііориому случаю обм-ппяті. свою добычу у ііро-взжающпхъ купцовъ на европеііскіе топары, отчего са.мыя лучшія и пеобходпмыя для спбирякоігь ііроизведеііія вііутреіінйхъ губерпіи всегда
Ирб — ИрО
157
остапались въ Туринскіз и Тюмени, междутЪмъ какъ Тобольскъ и другіе города, бо.і е уда.іепные отъ гранпцы, пе моглп запасаться нужнымъ прямо изъ перпыхъ рукъ, и припуждены были получать отечественные топары, іип пъ са.момъ маломъ колпчествіі, пли съ большпмъ повыіиепіе.чъ въ ц-Бн . Это имеііно іі подало поводъ ъъ учрежденію ярмаркп въ Ирбитіз, который: во-1-хъ, лежитъ почти на ІІОЛОВІІНБ пути изъ Соликамска въ Тооольскъ; во-2-хъ,будучи окруженъхлізбородными м-Бстами, могъ дешево доставллть всв жизненііыо врииасы: наконецъ въ-3-хъ, отстоя отъ желизиаго завода, п р п різкізНиц , не оол е какъ на 40 вер., облегчалъ тамошішмъ жителям7> продажу ихъ пздізіій и пріобр-Бтепіе вещей, неооходпмЬіхъ для усп-Ешпаго хода дальнтзГішііхъ работъ. Прежде Ирбитская яр.марка начппалась въ январіі, а пын съ 15 Фенраля, п продолжается до іюловпны марта. ГІрбитская я'рмарка прежде состояла подъ распоряліепіелп. спбирскаго приказа,которыіікоііроімени съъядаотправлялъ изъ Верхотурья та.моженпаго или заставнаго голову для сбора пошлішъ и иаолюденія за хододіъ мвновыхъ и торговыхъ сд ло ь. За.м ти.мъ вообще, что ніі одна ярмарка не терпііла такого стБснешя, какъ Ирбитская. Вс торговцы, подъ опасепіелъ потерп сноего имущества, обязаны были отправляться сюда, и возвращаясь отсюда, затззжать въ Верхотурье', гдъ ожіідала ихъ таможня. He прежде, какъ no ея уничтоженіи, въ 1755 г., товары пошли пря.мо на Екатеринбургъ, и Ирбитская ярмарка, благодаря совершенпой свобод внутренпей торговлп, начала пріобрътать обльшую и большую зпачительвость. такъ что въ 1803 г. иа нсе было привезено на 3,500,000 руб. a c e : in. 1834 уже на 26,711,000 руб.асс, авъ1841 г.на 12,800,386 р. серебромъ. Должно замт.тнть, что оптовые, торгоицы, пользующіеся общп.мъ доііізріечъ, въ Ирбптъ не привозятъ са.мой значителышіі части свопхъ товаровъ, по педостаточностіі по.міііценія. Сюда доставляются почти ВСВ до снхъ поръ изв с^ные товары, какъ русскіе, такъ и иностранные (европейскіе, коюпіалі.ные, китайскіе, бухарскіе и проч.); лучшіе бумажные, шерстяные, шелковые и металіическіе (золотые, серебрямые, желіізные и мъдЕіые) ндутъ изъ С.-Петербургскоіі, Московской п Тульской гуоерній; мягкая рухлядь — иаиболБе пзъ Сибирскаго края; кожевенныл изд лія привозятся казанскпми БупцамиСъ-БздъпромышленниЕовъ^орговцевъ^риказчпковъ, ко.ммнссіонеровъ и проч. (изъ Архангельсг.ой, С.-Петербуррской, Московской, Туль-
-
Ирб — Ирв
ской, Калужской, Казаиской, Вятской, Воло" годскоіі, Гіёрсидской , Иркутскоіі и другихъ губерній), такжс Бухарцевъ, Порсіянъ и др., бываетъ весьма зпачителеіп. и простпрается иногдадо 10 тысячъ человізкъ. Ирбитъ, у-Бздііыи городъ Пер.мскойгуберпіи, въ 596 вер. къ ю.-в. отъ Пер.міі, лежптъ на р кахъ Ниц и Ирбит-Б. Отъ С.-Петербуріа 2,677 вер., отъ Москвы 2,003 вер. Ирбитъ возведепъ на степеиь города въ 1775 г., изъ ИрбитскоГі слободы (построенпой въ 1635 г.) a !ірііоткрытііі1Іер.мскагоііа.мізстііичества(1782) назначепъ уБздііы.мъ Екатеринбургск. областн. Ныіііз въ ІІрбиттз 3,060 обоего пола жпт., 6 Фабріінъ п заводовъ и до 4,000 р. с. городскаго дохода. Мрбитъ вособешюсти задіТічателеііъ по яр.марк (сіи.), одной изъ МНОІОЛЮДНІІЙшпхъ въ Росеіи. Изъ зданііі замВчателыіы: калениыи одішэтажный, крытый желіізомъ, гостиныіі дворъ (о ВОСЬМІІ корпусахъ), съ 112 лавками, построеиный въ 1802 г. четвероугольиикомъ, а для продажи винъ, па берегу Ирбита, отд льный двухъ-этажиый камеіпіыіі корпусъ. Іірбтпснін уъздъ зашімаетъ прострапства 7.572 кв. вер., изъ числа которыхъ подъ по,шми 216,846 д е с , подъ луга.ми до 100,000 де.с. и подъ лі;сами до 214,000 десятинъ. Жителей въ уБзд 8,950 обоего по.іа. На квадратпую версту прпходится по 12 об. п., на Еаждую душу муж. пола no 19 дес. ГІоверхпость уБзда на з. болотиста и частію ка.мениста, па в. глиниста, песчана, во імногихъ мистахъ черпозе.мна; вообще земля въ увздт; везді; болііепли меіпзе годна для хлізбопашества, которое составляетъ главную про.мышлеііност і. жителей. Опо пронзводится съ большею выіодою въ восточпой части по об имъ сторонанъ Режи, Нпцы и Ирбнти; болота иаходятся преимуществепно въ средпеіі части уизда (Федосово, Щаповское и др.); воды въ іміхъ мало, а болие трясина. Ирвингъ (Irving).—1) Washington. амсрііі;аііскііі писатель, род. въ Ныо-Іорк 1780,г., учплся въ тамошііе.мъ і;олу.мбімскомъ ііо.иегіу.міі, но для попраіиенія здоізовья ііріиіужденъ былъ оставптьколлегіумъ и уБхать въііиропу. Воротившись черезъ два года въ отечество, онъ явился на литературномъ ііогірпщ съ своими сочиііеііія.чп: «Leters of Jon, Oldcaslle, Salma gundi», ii, подъ псевдотімомъ Дидрпха Киикербокера, написалъ прекрасно и д .ч.ное сочиненіе: «History of Itew-York». М жду ТІІ.МЪ онъ занялся пзученіемъ права, по скоро замі;ннлъ его торгоиыми дЗла.ми, по которымъ посБтндъ Англію. Въ 1815 г. онъ опять занялся литера гурою, проживая по большеіі частп въ
Ирг — Ирг
—
] 58
—
Ирг — Ире
Enporii;. Вотъ его сочиненія: «Sketchbook», 2 мы, судаки, дещи, щуки, караси, лини, плотва т. 1820; «Bracebridge Hall»; 1823: «Tales of a и др. Въ верхпей части Иргиза, у Діечетіюіі, Traveller», 2 т. 1824; «Life and Voyages of видиы камеиныя развадипы огромиаго татарChristopher Columbus», 4 т. 1828; «The Con скаго города. Въ Иргнзъ впадаютъ, съ праquest of Granada», 2 т. 1829; «Alhambra», 2 т. воіі сторопы: Сухой-Иргизъ, Карадыкъ, Бере1832; «Miscellanies», 1835; «Adventures ofCapt. зовка, Чернава; съ лізвой стороны : ВольшаяBonneville», 3 т. 1837, и ароч. lio бо.іьшей Глушица, Болыиая и Малая-Овсяіша, Камеликъ частн oim исреіісдеиы па n e t еиропеіісьіо язы- и др. По берегамъ Пргиза лежіітъ миожество ки. Съ 1828 г. Ирииіігъ паходи.іся мри амори- озеръ: Тяглое, Вогатое, Марецъ и др. Прежде канскомъ ИОСО.ІЬСТІІІ; ІІЪ ЛОПДОНТ;, топорь же поИрпізу лежали превосходпые дуооиые лъса, полііомичііы.мъмііітстро.мъСБвиро -Лмерикан- по нын ббльшая часть пхъ истреолена. Заскпхъ Штатоиъ иъ "ііадридіз. — 2) И]івітгь мъчательны 5 старообрядческихъ монастырей, Edward, зпа.менитыіі шоглапдскіи ІІ|)ОІІОВ-БД- находящихся па Иргнзф. иикъ, род. въ Лііііап-Б 1792 г.; восііитьша.іся йргизъ (Малыіі), ръка Саратовскаіи завилвъ эдіиібурісі;омъ уііііиерсіпегБ п вь 1823 г. жья, выходнтъ изъ стеиеіі, т четъ излучипамп прнг.іашенъ оыть проііов діііікомъ Шот.іанд- параллельио съ Большимъ-Иріизолъ, и раздііской Церкви въ Лопдонз. Его краспор-Б- лясь на два потока, влпвается въ Волгу. Воды чіе, новость и страііііость маиеры, его сміі.іыя его солоповаты; берега круты, луговъ н л совъ ііыходкп скоро сталі привдекать къ пему мио- по иіімъ ігБтъ; земли, обыкпоиенпо засііваежество сдушател іі, такъ, что нхъ uiiyciia.iu ыын пшоиицей, плодородиы ; народомаселепіе уже по біиетамъ. ІІозпакомившись съ Друм- весь.ма значитольно. Съ правоіі стороны въ імомдо.мъ, опъ прпсталъ і;ъ «п|)ороЕамъ». Это Ыалыіі-Иргизъ впадаютъ [іБки: дв Мокрыя и быди 20 илп 30 человъкъ, собиравшіеся длн Стерхъ; съ лБвои: Черпава, Екатерііновка, Тапоясііенія и изучеііія великоіі пауки пророче- лонка, Соляпка, Куличиха и другія, бильшею ства. Въ 1830 г. Шотландская Церковь оовн- частію іірисныя р-Бчки. нила Ирвинга въ ереси и лишила сиященіпіИргинскій чугуноплавиленный и желвзодоческаго сана. Оиъ умеръ въ Гласго, въ 183І г. бывателЬНЫЙ ЗавОДЪ, иаходіітся въ Пермскоіі ИргибашЪІОіна, божество Чере.мисовъ, оби- губернііі, въ 35 верстахъ отъ КрасноуФіімскаі построеиъ Осокішымъ въ 1730 г., на різчкъ тающпхъ въ Ііашііиріи. ИргиЗЪ (Болылой), за.мъчателыі-Бишая изъ ІІрпімъ, окопчателыю сливающеііся съ Чусостепиыхъ'рикъ Саратовской губерпіп, беретъ вою, .между дішо-камеиныхъ горъ. Заводскіе иачало изъ покатоГі возвышенішстп, близъ рудпт.н лежатъ въ ровныхъ ліізстахъ. Жилы, граіпіцъ зе.мли Уральскаіо воисііа, иъ пріі- пласты іі гніззда ио большеи частп охристыя волжскнхъ л сахъ, дробится иа рукава и іша- и ііровавиковыя. Въ гдубь-уходятъ 1 —10 саж., .даетъ въ Волгу тро.мя усті.ЯАіи протмвъ горо- при еопровождеііін бізлаіо діікаіо камня и да Волгска. Эта різка чрезвычайно извилнста, разиоцвБтиьиъ иесковъ и ілипъ. На заводъ особлнво отъ города Нпколаевска до устья,гдЗ выплавляется чуіупа до 100,000 пудоьъ, жел по большой, ІІЪ тому же яо везд прямой до- за выдБлывается до 20,000 пудовъ. рогт;, счіітается 75 верстъ до Воліи, a по рвИремвЛЬ, хребетъ въ Ореибургской губерк болве 200 верстъ. Вся длипа Большаіо Нр- іііп. Онъ ирсдстав.шетъ о5шіі[тую и ровпую гиза, въ прямо.мъ ііаправленіи, окодо 420 вер., іідоскость, ув-Бпчаиную тре.мя ііупола.ми, пзъ а излучинами слишкомъ 900. Обыкііоіісиная которыхъ салыіі высокіи , сБверныіі, достиширина его до 12 сажеи., а глубина отъ Э-^ гаетъ до 4,500 иарижскихъ Футовъ надъ подо 5 аршпнъ. Вода въ р кіз н.чфетъ зелепоиа- верхностью океана. Съ запада хребетъ о.мытыи цв тъ; она іі-Бсколько горька и пахуча, вается р кою Юрезень, нас-Бвер-Б оканчиваетчтб отчасти происходптъ отъ медленнаго ея ся іірутыми обрывами, съ востока ребра его теченія, которое затрудиено no мпогихъ мъ- порос.іи ЛТІСОМЪ п проризаны і іножество.мъ стахъ мелыіігіііыми плотііналін; во время пол- источппковъ, которы , соединнясь, образуютъ іюводія теряется всякііі непрінтныіі вкусъ н ДІГБ быстрыя рички Агызыкъ н Аунякъ. Впдъ запахъ. Вода, впрочемъ, годится для ііііщи н Іірмеля дикъ u угрю.мъ; раздроблеииыя ворособыхъ вредиыхъ дъйствій неіімТіетъ. Грунтъ шішы его усБяны огромпыми іранитнымн диа різки пловатыц и глишістыи, а къ устыо оско.іками, но надолго сбрасываютъ свою ciilsиесчапый. Берега крутые и обрывнстые; Въ жиую чал.му н іючти безпрерывно обвпты тулолую воду Ііолыпоіі И р і и з ъ д лается судо- маііами. ходиымъ оть устья до города Николаевска. йрена ii.ui Ирина. —1) .Миволоіическое лицо, Онъ цзобіиуеіъ рыбою; въ н мъ ловятся сомладшая изъ оръ, дочь Зевса и емпды, бопі-
Ире — Ири
—
ня мпра , ооыкповенно шображапшаяся съ о.ншковою витвыо въ рукіі. — 2) Дочь греческаго пмператора Маврпкія (с.м.), супруга Хозроя II.—3) Дочь греческаго пмператора Исаака Лнге.іа, бывшая въ замужств снача.іа за Рогеромъ Снци.ііГіскпмъ, а съ 1196 г. за короле.мъ швабскимъ, ФИЛИПІІОІІЪ; у.м. въ 1208 г. — 4) Супруга греческаго нмператора Васп.іія, сд лавшаяся, въ 1340 г., на короткое вромя, трапезоіітскою пмператрицею. Ирепъ. мира жидкостей въ Тирод , содержащая 3.615 русскихъ ведра.
Ирень-Кабырганъ, см. Ала-тау. Ирецкіе, русскіе дворяне. ІІронсхождопіо ихъ пеизііъстно. Въ актахъ встр чается: Наявръ (отчество no ИЗВІІСТНО), убитъ Кааапцали 2-го октября 1553 года въ бою подъ Казапью. Кііріі.иъ АІІФИ.МОФИЧЪ, въ 1628 г. показаиъ въ дворянахъ бзжоцкаго ворха (Общ. Гер. МІ, 115).
159
—
Ирн — Ирп
нять своіі цвътъ. Ирпдйі твердъ, оіі.іоватосБраго цв та, ковокъ, относит. в ъ с ъ его = 1 8 , 6 8 . Пупзенъ показалъ, что ого ложио сплавить па углт., въ струъ горлщаго і ромучаго воздуха. Ыридііі ІПІСІІОЛЬКО растворпмь въ царскоіі водктз. Онъ пдетъ па прііготол.іеніе превосходнои черноіг краскп , для жпвоппси па ФарФорІз. ИридІЙ ОСМИСТЫЙд_сосдііііеіііе осмія съ иридіе.мъ, сопровождающее іілатпповую руду въ видтз блвстяіцнхъ зерепъ. Иервообразпая ФО|)ма его іиесгіісторонпяя прпзма. Идгііоть мета.і.шчеекіп о.юсігь, о.іовяііный плп евіінцовыи цв-втъ. .^раип. візсъ ого = 19, 38, — 21, 12. Твердость сго равііяется ііварцсвоіі; ОЕГЬ хрупоіл,. Р-Пдиііі .міиіералдъ, встр ч. въ бралпльCKIIXIJ іілатіііюііоспыхъ пссиахъ, п въ весьма небольшо.-мъ количестві;; ге^равдо обыкповоииъо оиъ въ уральскихъ ро.ісыплхъ. Ирвна, дочь хозарскаіо кагаиа пли корче.чскаіо (керчеискаго) царя, первая супруга гроческаго и.миератора Коіісгаитнііа Копротіма, съ которымъ сочеталась . въ 733 г.; въ 741 г. по ея просі>біі бы.іъ освобождеиъ изі. копстантішоиольскоіі темшщы св. оипскопъ СтеФаиъ Сурожсі;ііі; скопчалась въ 730 г. По en проіісхожденію, сыпъ оя, шшераторъ Лепъ IV, былъ пазваііъ Хозаро.мъ.
Ирзямъ. 'Гакъ пазываютъ Чуваши МІІСТО свооіо богомо.п.я. Эта площаді», оіО|)Ожеітая даборо.мъ и имъющая троо воротъ: сь востока, заиада и сввера. Въ восточныя ворога оми ііііодятъживотныхъ, п р т ю с и м ы х ъ въ жертву; иъ западныя входятъ людп, а чорозъ сіівсрныя іюсятъ воду. Ноподалеку оть восточныхъ воротъ вкапываютъ три столба: къ одИрина св., піізаіітіисиля іімпііратрііца, супо.му прішязываютъ жортвеііиую лошадь, къ пруга ііммсратора Льва (769); род. въ А ипахъ, друго.му быка пли корову, а къ третьо.му овоцъ въ чрезвычаііноіі бтідпости; оиа возстаповііла іі пазываютъ эти столбы «тиржпгать». У запоклопеиіе пкопа.мъ, ііоб ди.іа Сараципъ и, со. падпыхъ воротъ «капываютіэ още три сто.істаипвъ заговоръ противъ сына своего, Кон6а. 11 |ііі введеніи въ ирзя.мъ животііаго, сма- стантина, отданпа.гоеи мужемъ па в о с т п а і і і е , чала его привязывають къ восточпымъ сто.і- выко.ю.іа ему г.іаза. Его оспопатіы іоспііталіі, ба.мъ, иотомъ къ западпымъ , гдіз и закалыва- построемі.і церкви, у.моііыиеЕіі.і ііоіл.иіны и up. Ютъ; no закланіп жертвы, І;ОЖІІ разиіітиваютъ Сдіілаішоо оіо іі])ед.іожоіііо Карлу Воліп.ому па восточпыхъ столбахъ. Встороніі отъ за- в с т у і и т . съ нею вь бракс пооружило іі|)о. иадпыхъ воротъ, парятъ жертву, въ п р і т ь - тивъ ноя ікілііоводца Вардайи п і;азнохраііишсшіыхъ кот.іахъ, и ліісто это пазываютъ кух- тсля І1ііі;ііФора: опа бы.іа сослаиа на остролі. иею «хараіі жіпать». У с ворпыхъ воротъ Лесбооъ, гдіз и у.м. па 51 г. (въ 803 г.). сдіиаііа шпрокая лавка, па которой рііжутъ и Ирипа Мнхалловна, царовпа, дочь Гііихапла раск.іадываюгь свареііое мясо ; давкч эта иаоодоровпча, род. 22 аир ля 1027 г., скончазываотся «ху.ма». дась 7 Феврадя 1679 г. и иогреоетіа въ .московИрида (Iris), дочь омаса, бывшая повіірем- ской соборііоіі церкви па Ьору, впутріі Кремною боговъ и богинь , вособенности Юнопы. левскаго дворца. Главц-Бйшая должность ея состояла съ переИрина Палеологовна, гупруіа деспота сербр зываніи роковаго волоса,держащаіо челов - скаго Гео|)іія Брапковпча. Она, no сдова.мъ ка прц его посліідпемъ издыхаміи. Ирида о- сербскнхъ лстоппсцевъ, была одержима ІК ІІЧ значаетъ еще радугу. стію и сробролюбіемъ; распродавъ въ 1438 г. Иридій. металлі., открыіый въ 1803 г. Декотплемъ. Опъ встр чается то.іько вміістт; съ осміе.мъ, въ видіз б.іестящпхъ зеренъ, сопровождающихъ платиповую руду. Названіо «иридііі> ііропсходитъ отъ слова Iris и указываетъ на своГіетво раствоі)ові. этого металла изми-
всіі съіістиие іірііиасы, ііаходіішиіося въ городі; С.модереві;, бы.іа іірігіііпою, что городь этотъ no могъ, по сдучаю го.іода, выдержіпь осады н бы.іъ взятъ султаііомъ Муратомъ II, г.оторый вмііотіі съ городомъ взялъ двухъ ея сымоіісп, rpurojiia u СтоФапа, а десіютъ
Ири — Ири
160
Георгііі Брапковнчъ долженъ оылъ бііЛ ать въ Вепгрію, и то.іько въ 1443 г., при помощп Гуиіада, пыгпалъ Туркоиъ пзъ споііхъ владіініи. 24 декаоря 1457 г., по смертн своего супруга, Ириііа пступила па сербскій престолъ; спустя годъ своего деспотствованія,оііа была отравлена младши.мъ свои.мъ сыпомъ^Лазаре.мъ, который ВСЛІІДЪ за тБмъ провозгласилъ сеоя сербскимъ деспотонъ.
-
Ири - - Ири
лись ей въ вБрностп; не с.мотря па то, въ девятый деш.Гпо коігіині; царя. было торжественно о5ъяіиепо,чтоі1ринаотказываетсяотъцарства п навтзкп удаляется въ монастырь. Пишутъ, что иабожныіі еодорті, прощаясь съ супругою, вопреки свое.му заіі-Еіцапію, таГию велзлъ ей презрііть зе.миое веліічіе ІІ посвятить сооя Брсу; .можетъ быть и сама Мрпна, бездізтпая вдова. въ отчаяпіи возпеііавіід ла свътъ; a Ирина еодорОВНа (въ мопашестиі; Ллексап- можетъ — этого хотізлъ Годуновъ. Візсть ооъ дра), супруга царя еодора Іоатіііовича, родпая отреченіп Ирпиы поразила іМоскву: святитесестра Бориса Годунова. Оиа сочеталась бра- ли, ду.ма, саног.іпші, дворяне, г.раждане собокомъ съ содоро.мъ въ 1580 г.; no возшествіп родіъ пали предъ ипііцеиосною пдовою, плакаого на престол7), Ирпна, во вре.мя мятсжа- въ лп и заклііпаліі пс оставлять пхъ. Нрііиа отMOCKBU (1584), безъ всякоіі хитрости, слидуя всчала имъ , что воля ея непз.мтзнца , что едіінственпо чувству u зпая умъ своего брата править гоеударство.міі будутъ бояре съ патІіорнса, но пе зная его памііреніп, утвердпла ріархо.мъ до тБхъ поръ. пока ііоизберутт^ прасоюзъ діежду нпмъ п своимъ супруго.мъ. .Ми- вителя. Въ тотъ же день она выізхала изъ трополптъ Діоііпсін п князыі Шуііскіе, имъя кремлевскаго дворца въ Новодъвігіін .моиаііепріязііенііое расположеніе къ Годунову и стырь, іі, подъ имепе.мъ Алексапдры, иступила зпая, что онъ великъ царпцею, воспольэова- въ сапъ инокипь (16 янпаря. 1598 г.). Долго ліісь ея пеплодіемъ п черезъ своихъ друзеГі никто нехотізлъ іірнзпать думы боярском, всіі танно условиліісь съ гостямп московскимн, іфпчали: «Незнаемъ ннкпязей, пи бояръ, знакупца.ми, и которы.ми г))аждаііамі!, воіінски- емъ только царпцу : ей мы далн присягу п ми чинамп, н.мепемъ всей Россіи, торжествен- другой не дадн.мъ нііко.му, оиа и въ чернііцахъ но просііть еодора развеетись съ пеплод- мать Россіи». Наконецъ, уо-вдясі. въ невозмо-г ною супруіою, отпустпвъ ее нъ монастырь жностн проклонпть Ирпну, всБ едііііогласиоцзи взять другую, чтобы им ть паслііднііковъ; бралп царе.мъ ея брата,Бориса едоровііча Говыбралп ііевСсту, оестру князя еодора Мстп- дуиова, который согласился принять это досгославскаго, написали бумагу и утвердили ее пиство не иііаче,і;акъ по іізбраніювсепРоссш^ цБловапіемъ креста. Но Ворисъ, открывъ почему, пока ждали «велітаго собора», Годуновъ этотъ заговоръ, безъ гнііва , безъ укорнзиъ жилъ въ моиастырБ, а государство.мъ правиусовізстилъ митрополита , представпвъ ему, ла ду.ма, сов-Бтуясь съ патріархомч, ; указы же что разводъ есть беззаконіе, что еодоръ еще піісали имене.мъ «царнцы Александры» н на можетъ и.мізть дитей отъ ІІрины, что во вся- ея же пмя получалп допесепіе земскнхъ воекомъ случаБ тронъ не будетъ безъ насл дніі- водъ; равнымъ образомъ оиа ііо.міпіалась и на ка, ибо жнветъ царевичъ Дп.митрій. Обмапу- ектеніяхъ, — посл днее псполішлось и по вотый этою кротостію, Діонпсііі ІІЗВІПІІІЛСЯ и цареніи Годунова, всегда уважавіііаго свою далъ слово за сеоя п за свопхъ едпно.мышлен- сестру и любившаго д-Блить съ нею вс чиіііпіовьиемыслпть бол е оразвод - !; супруговъ; стыя удовольствія державнаго сана. Окола одна иесчастная княжна ДІстиславская была шести литъ жнла она въ мопастыр-Б. не выхожертвою: ее постригли въ мопахиии. Виутрен- дя изъ своеГі келліи, кро.м-Б въ церковь, п 26-го но радуясь уничижіітелыюму безд Гіствію октября 1603 г. скопчалась и была погребеиа съ. еодора, Годуновъ старался иозвыспть въ гла- царсЕИ.мъ великолипіе.чъ въ Д-Бвгічьемъ Воззахъ народа Ирину: ея имепе.мъ, оезъ еодо- несенско.мъ монастырі;, блпзъ гроба Іоаиновой рова, издавалъ милостивые указы, прощалъ, дочерн, Маріи. Кро.чъ дуиіетіыхъ качествъ ут-Бшалъ, жаловалъ; но п безъ этііхъ хпгрыхъ II доброд телеп, эта иервая держанііаяцарица уловокъ, Ирнпа, по сказанію лБтоппсцевъ. бы- Россіп мм-Бла достаточное образовапіе, согласла НІІЖІІОЮ идоброд телыюю; ее уподоолялп А- ное съ потребностями того в1;ка: чптала Св. пастасіп, и еодоръ въ это.мъ мір любилъ пс- ІІпеаніе и зііа.мепіітіійшііхъ отцовъ Русской еодосія, ротпнно только ее одну. Передъсвоею кончіміою Церквп. У нея была одпа дочь, еодоръ Іоашюішчъ разговарпвалъ съИрпною дившаяся 14-го іюня 1592 г. и скончавшаяся, иаедиіп;; разговоръ остался нензвъстнымъ; въ младемчеств-Б, 1593 г. Во вре.мя Лжедп.миno по оставленпому духовно.му зав іцапію е- трія (1606) явился самозсапецъ Илейка, котоодоръ вручнлъ ей царство. Бояре, чиновники рыГі выдавалъ себя за сына Ирпиы, подминени граждане съ жіівиіішимъ усердіемъ покля- наго будто-бы этою д вочкою еодосіею.
Ирп — Ирн
—
j 51
Иринархъ преподобный, затворникъ Борисоілъбскаго монастыря, блізъ Ростопа, при р. УстЫз. Онъ бы.іъ землед лецъ деревни Кандакова, Ростовскоіі об.іастіі. Достнгиувъ ЗО.іізтъ, Иринарх-Ъ постриіхя въ Борнсоглізбскомъ монастыр , гдБ u ировелъ 38 лътъ въ затворі;. Онъ одаренъ бы.іъ даромъ пророчества, и предсказадъ царю Василью Шуііскому бидствія Роесіи и пашествіо Литовцевъ, чтб скоро л сбылось; предсказалъ такжс ки. Димигрію Пожарокому, когда оиъ готовился идтн на помощь Москвіі, соворшеііный успізхъ въ блаіомъ цііі . Скопчалея 13 япваря 1613 г., па 69 году отъ рождепія. Память его .мфстио чтптсп 13 ниваря. ' Ириней, святой, епископъ сирмійскій, управлялъ своею паствою въ КОНЦБ 111 п началіз IV стол тій. По случаю іопепія и.мператора Діокліітіаиа, опъ порвыіі іірііпялъ .ліучспическую смерть (26 .марта 304 г.) въ Ііашіоііііі, за испов дапіе в'і;ры Хрпстовой. Ириней ( Клемспті.евскій ) , архіепископъ поковской, ЛИФЛЯПДСКІЙ и курляпдскій, кавалеръ ордена Св. Ллексаидра Новскаго и члеиъ св. сииода и россійскоіі академііі, род. 1753 г. во Влади. іірской губерпіи; обучался сперва во Еладнмірскоіі се.минаріи, а потомъ въ московской академіи. Въ 1774 г. онъ поступилъ въ монашество; пыдъ вытребованъ 1788 г. по ВысочаГішему повелізнію въ С.-11етербургъ для присутотвованія въ св. сиііодіз, a 30 авіуста 1814 г. былъ уволенъ no бол зни съ полпою пеисіею на покой. Скопча.існ 24 апртзля 1818 г. въ Александро-Невскоіі лаврБ и тамъ же погребенъ. Иринеіі іірііііадлежнтъ къ чнслу просв іценігсйшихъ пастыреіі своего в ка. Онъ ппсалъ чрезвычайно мпоіо, но бол е за.міічательны: «Толковаціе къ греческо.му п евреііско.мутексту на 12 малыхъ иророковъ Ветхаго ЗавБта» и «Толковапіе па мосланіе св. апостола Павла къ Еврея.мъ», напеч. въ ДІосквф, 1767 г. Ирпней (Фалі.ковскііі), опііскопъ чигирипскій и коадъюторъ кіевскаго митрополита; род. 28 мая 1762 г., въ селіі Ьълоцорковкіі, блпзъ Кіева; ибучался спачала въ кіевскоіі акаде.міп, потомъ въ оФеискомъ унііверситеттз, въ Вепгрін. Въ началъ 1783 г. онъ возвратнлся въ Россію и въ 1786 г. постригся въ монашество. Изъ сочиненііі его особеинаго внпманія заслужнваетъ: «Christianae Orlhodoxae Dogmatico-Polemicae Thelogiae compendium», въ 2 т., Moсква, и «Сокращеніе церковной хронологіи, называемои наукою о пасхаліи», въ Москві;, П97 г. Ум. 29 апр ля 1823 г., въ Кіев . Ирины святой дввичій монастырь: ПОСТроенъ, въ 1037 г., ведики-мъ князелъ ІІрославо.мъ
Т. І.
—
Ири — Ирк
Владшііровиче.мъ, въ честь супруги его Иидпгерды, въ святомъ креіцопіи Ирнны. Этотъмопастырь паходплся въ кіевсной епархіп, н стоялъ близъ мужвскаго монаотыря Св. Георгія, построенмаіо т ліъ жекыязеліъ. Оба этп моиастырябыліі, повремоші, первые .моііасгыри въ Россіц; отъ ІІІІХЪ теперь почти ничего ие сохранплось, только церковь Св. Георгія, воздвигпутая Императрпцею ЕЛИСАВЕТОЮ ІІЕтровною, иаполіииаеті. мьето .мопастыря тоіо н.меип. Ирихъ, с.м. Эрихъ. • Иріарте (Juan de Угіаг(е), за.міічател. испшскій бпбліограФЪ, род. на остр. ТепериФіз 1702 г., учплся въПарижІз, въ ЛОНДОІГІЗ, пото.чъ правамъ въ Мадридз, гд и омрсд-ішілсн сеиретаре.мъкорол.библіотеки: еъжаромъ иринялся за изучепіе греческпхъ маііускриптоііъ п пздалъ ихъ каталогъ (1769 г.) съ заміічапія.ми. Потомъ издалъ такіе же каталоги сочипепій геограФііческихъ, хроііологііческпхъ и математичеокихъ, храіпівшііхся въ корол. 6ii6,!ioToifE, іі папечаталъ множество ііопрапокъ п дополіюнін къ сочііііеіііюАнтопіо объисмаіісііііхъііисателяхъ. Въ 1742 г. онъ былъ изоранъ въ члспы мадридской акаде.міи, въ трудахіі которои прнііп.малъ дііятелі.пое участіо; въ то же время былъ трудолюбивы.мъ сотруднико.мъ изданія «Uiario de los literalos». Латинская гра.мматика, которую опъ обработывалъ сороісь лътъ, ііздана его племянпикомъ, въ 1771 году, которыіі также пздалъ его «Obras suellas», 2 т., 1774, гдв всего важпБо собраиіе 15,000 испаіі' скихъ пословицъ. Ум. въ Мадрпдп 1771 г. Иріей (Сентъ-) (Saint Jrieix), на л-ішомъберегу рвки Лу (Loue), главное мъсто одного изъ округовъ Верхией-Вьенны, въ 10 льё отъ Лиможа. Населеніе до 6,560 жит. Этотъ городъ образовался изъ старііііпаіо монастыря, осиовапнаго въ конці; VI СТОЛІІТІЯ святы.мъ Иріеіі^ род. въ Ли.можЧ;, 517 г.; въ Средиіе ввка былъ укрііііленъ; НЫІІІІ замізчатолвнъ по овоей торговлт; и промышлеііностн; ШГІІІІТЪ ФарФоровыя. и Фаянсовыя Фаоріікп. ИрЕИНЫ, русскіо дворяис. ІІропсхождеіііо неіізвБстпо. Изъ этого рода встр чается в ь актахъ Григорій Никіітичъ, которыіі былъ въ 1564 (V, по пере.міііііз воеводъ, вторы.мъ городничи.мъ въ С.моленсктв. Ирклтіевъ, м-встечко Полтавскоіі губериін, на pUKl Трубежи; былъ прежде сотеннымъ городко.мъ иереяславскаю подка. Во время междоусобноіі войпы паказпаго гет.мапа (;амко съ Юріе.мь ХМІІЛЫПІЦКИ.МЪ, ханъ крымскій, союзнпкъ Х.міілыіицкаго, порспрапясь 1662 г. чрезъ Днъпръ, оставилъ отрядъ въ. 11
Ирк — Ирк
-
162
город-Б Ирклііев . Самкб, вспомоществуемыіі г.ияземъ Ромолановскимъ, разбплъ этотъ отряді, и самый городъ препрати.гь въ п пе.іъ. Иркутская бълка, про.мышляетси іп^ Иркутскомъ увзд , по ртзкамъ Нііжпеіі-Ліігарт; н ИркутТі і; ОЕО.!О озора Байкаіа. Опа бываетъ 3 сортоиъ: тсмиая, fiyjian і! с рая: Всравпоніи съ епнсойспою, оиа цізшітся вышс иа П процоптопъ, будучи темііііе н мвздрйст е. На Нижнеи-Лнгар бвдка попадается св тд е, веж ди около Ьаіпіала и Иркуты, а лоии.мая у верміііпъ Иркуты, иъ Тупкпнскпхъ горахъ, цтшіггся почтп па пятпадцать ііроце!ітовъ выше другпхъ бГ>лоі;ъ Иркутскаго уіззда и составляетъ отд льтіыіі сортъ подъ назвавіе.мъ туввинской. Иркутская губернія, в а м д и т с я въ Восточиоіі Сіібири п г р а и и ч і п ъ съ с.-в. Якутскою областью, гь ю. в. п ю. Еитайскими влад-ыііями, а съ з. Епнсоііскою губериіею. Еще въ Х НІ стол тіи иа зсмляхъ оя толшшіеь только разцопле рпііыр зп ролог.і)!. ТеперБ губсрпія раздіиястся па 5 окруіовъ: Иркутскій, Киренскій, НігЕііеудііпскііі, Ворхпеудинскій и Нсрчипскій. Ііоіісрхпость губерніи гормстая, особоппо во кругъ Байкаіа ; по южіюГі грапнці; разстпдаюгся Саяискія горы , а па ВОСТОКТІ Яблониьш хробетъ. Вокруп>Оіюііа разстплаются степп Агаиспая и Тургипская; первая, па л поіі стороігі; Опопа, іісііеіцрспа холмами, содержаіцнми въ себБ міісторождепіе одовяііпыхъ и мТіДііыхь рудъ; въ Тургиискоіі иа иравой стороп Опоиа, лсжитъ гора Одонъ-Чслопъ еъ боіатыин г.опями бериловъ. Изъ р къ орошають эту губернію Лепа и Нпжняя Тумгуска на сііпсрі), Лпгара па западі;, Селеніа па юі , Ііаіи-узшп,, Вррхмяя Апгара , Внтпмъ, Оиопъ п Ииіода ііа восток ; no юго-восточнымъ границамъ проходпть Аргупь, no с веро-восточпымъ Вптпмъ , a no юго-западпымъ Апіара. Изъ озеръзам чателыіыпо велпчин-В: Байкалъ (см.), Тарріі, Кравна, Кропоцкое и Курпльскоо, а иъ промышлепномъ отпошеніи; а) Ііорзііпское соднпоо, въЗО верс. отъ кнтаііскоіі грапицы, дающое болііе 80,000 пуд. соди; 5) Сеінтряиое озрро, изъ котораго дооываютъ въ пояорт;, прорубая ледъ, до 2,000 пуд. селитры, упстреоллеиоіі для плавки стекда въ Шпдьхішскомъ завод ; в) ІЦелочное озеро около деревііп Бальзоя, даіоіцрс «гуджиръ» (оеобенную іцелочпую соль,уіі()тррГияемуіоАзІятцаміі прп составленіп кіірппчгіаіо чая). Почва ІП) губериііі большею часті.ю состонть іізъ хряща, а окодо Ьайкала бол с изъ чернозема; вообще же пдодородна. Клпматъ ЗДТІСЬ ум реппы іг, no во вре.мяза.мерзаиія іііікоіорі.іхъ рикъ, особепно Ангары, не
Ирк — Ирк
совс .мъ здоровыіі. Произведеііія иъ іуоериін разпоооразны, смотря по иіистоііодожеііію;произрастаютъ: рожь , тіірипца , ячмеиь , овесъ, копопля, х.мізль, ревеііь; водягся: верблюды, камеппые барапы, дпкія козы, лоси , дпсицы, соболи, песцы, медвіздіі, tvptioefati, морскіе бобры, кабарга, рыси п т. п., разпаго рода рыба; добываются; серобро, свппецъ , слюда , яшма, порч>иръ, ам тисты, сердоіНки, іориыц хрусталь, іізумруды, топазы (ііропыкновоііпоіі ввлнчипы въ Урулыипскпхъ горахъ), морская и горная соль , пашатырь , Ёамёігаое уголье, яптарь, свииецъ и пр. Иародопаселеніе губсриіи простирается до 5і;3,000 душъ, въ числ которыхъ Буряты, Тупгусы и Русскіе. Буряты живутъ прешіуществсчіно въ Нерчипско.мъ округт; до 18,000: здБсь у іпгхъ построепа (въ 1835 г.), в ъ 120 вер. отъ Норчпнска на ливо.мъ бер гу Оіюпа, Цуіальская куммрпя (дасапъ) (см.). Вуряты жіівугь тйкже иа берегахъ озера Баіікала н текущихъ въ пого р къ и па горнсто.мъ іі каменистомъ острові; Ольхоиіз, на Байкад . Туигусы (раз.мпожившееся пдемя спутниковъ ЕПЯЗЯ Гаптимура, вышедшаго въ Россію изъ Китая при ПЕТРІЗ I) обптаютъ въ Нерчііиско.мъ окруі , гді; ихъ до 12,000. Гіо рвчкамъ Ач и Онопу кочуютъ Братскіе Тупгусы. Къ верхпеіі же АпгарЧ; и озеру Бауту приходятъ бродящіе no і сам Оленпые пди ІІІСІІЫС Тупгусы (корепиые туземцы) одинъ разъ въ годъ ддя пдатежа ясака п продажп своихъ м ховъ. Кромт; того , зд сь живутъ до 7,000 Русскихъ; проііііі;шііхъ сюда прп покореніи Спбпрп ; онн пазываются Сибпряками, нди СтарЬжйіайй, и теперь уже см шадпсь съ Бурятами И ccbUbiibiMii. Староопрядцы (іМадороссіяпе, пазываемые также Ііоляками), пересолеіиіые сюда прн ЕКАТЕРШГС I I , въ числЪ 6,000 чел., расподожепы въ нізскодькпхъ седеніяхъ, дежащпхъ къ югу отъ Ворхнеудинска; пыіп; всЕхъ ихъ до 8,000 душъ, изъ числа которьіхъ зііачіітедыіая чаоть обптаетъ въ Томскоіі губ., около Барпаула. Опп вообще трудодюбивы п самые зажпточпые крсстьяпс ; жішутъ восі.ма омрятпо п еохраііпли свон родноц бытъ и языкъ. Про.мышлешюсть вь іуберніи такъ же разпообразна какъ п пропзведенія; но глапІІТ>ІІІІІП>ІЪ про.мысдомъ жителріі иожпо назвать землрді;діе. Опо водворплось здТэСЬ съ заведепіемъ ііосолонііі н спачада проіізиодидось только по рвкамъ іі рБчкамъ, впадающп.мъ вь Апгару, начипая съ Оки и Б лоіі до ИрЕута, потомт, испытывалось окодо крЪпости TyriNiniской, въ виду Саяпскаіо острога, пакопецъ начало проіізводиться по .ІРІП; П за Деиою ВРЗДІІ, гд поселіідііоь Ручскіе. Теперь Иркутскап
Ирк — Ирк
— 1 ІЗ
гуоериія ііродовольстиуотъ хлибомъ все огромиое прострапство отъ Кцрепска до Охотска, пром ниваетъ часть хлізба за китаііскую граіінцу іі ежегодно сплавлястъ огро.міюе колнчоство (до 100,000 четв.) па золотые промыслы Бяясёйской губ. ЗемледБліемъ паибол е заиіпіаютсн : а) старообрядцы, жішущіо вокругъ Селеіігіінска (съ 1791 г.); б) ссылыіые, жпвущіе иа гдавпомъ почтово.мъ тракті; отъ ИрЕутска до Мальтіпіскоіі стаиціи; паконецъ в) воооіце всв Русскіе ііреимущестііеино заппмаютсм зёмі дФліемБ ІІ СЕОТОВОДСТИОМЪ , причемъ имъ помогаютъ Буряты. Нерчинскіи окруп> почитаотси обіільнъйши-мъ крае.мъ Сибпри. Кромі; разпаго рода хл ба, здись разводягь лепъ, іопонлю іі табакъ; одни іісрчіпіскіе житсли дооываютъ сжегодно до 2,000 пуд. табаку. Около С ленпшска сооираотся ириіюсходпыіі ревеяь. Иркутскіе жители пыд-Блываютъ пзъ кедровыхъ ориховъ масло, котороо продается зд-Бсь нс дороже коиопляппаіо. Скотоводстио у Забайкалі.скихъБурятъ ДОВІІ^ЫІО зііачігіелыю; въ друіпхъ мізстахъ губервіи оію маловажио и потребііыіі ддя продоводьстиія жптелегі скотъ покупается въ Ешісеііскоп губерпіи. Овцеводство болве всего распростраяоііо въ округахъ Верхнеудпііскомъ u Нерчішско.мъ; въ ііосл'іздніе годы пачали разводпть п мериііосовъ. Овчнны употребляются у тузс.мцевъ на зпмпюю и дажс дт.тягою одежду, а мерлушка продается Китаіщам7>; шерсть сбываетсниа Тімь.міиігкоіі фаорпкіі. Забаіікальскіо жптелп разводятъ верблюдовъ для промъна въ Китаіі u перевозки тяжестей. Олени содержатся бродячими Тутусами. ІІограничные казаки и.м ютъ много скота іі лошадой, и заиіпіаются охотою и рыболовствомъ. Рыбпая ловдя примзводптся въЬаикалі; ц по р ка.мъ, в ы к ч о іяіадаюіціі.мь, Ьурятами п РуссЕіімп, которые развознтъ ры6у въ болыпомъ коліічествіі no всеіі гупернім. Охота на зігБреіі и ІІТІІІІЪ, вособеіпіостіі ОСІЧЙ.Ю, составляетъ также ііажную отрасль про.мышлеііности въ губерпін. Вь 62 верстахъ отъ Иркутска, въ селіз Тельміі, паходіпчя сукояная Фабрпка, иа котороіі ежшодио пыдВлывется до 60,000 а р т . сукиа. 15ъ (і лирстахъ итъ Тель.мнііскон Фаоріікп,. въ ойрыіііі праваіо берега Ангары, открытъ вь 1842 г. кажіиіыіі уголь, обнаружмііііііііся па ііротяжіііім 75 сажеиъ, no берегу. На восточмо.мь бероі^ liatiкала зам чателеяъ Ііаіпугамскій ПСФТЯІІЫН ключъ. Кром-п тоіо въ разяыхь мізстахъ находятся .мипералыіые іісточіііінм , изъ г.оторыхъ билъе всего постицаются: Дарасунскіи кпслыіі источникъ, въ 232 вер і,ъ lory. 0 п » Нерчипска, іучшііі пзъ мшіоральныхъ ІІЛЮЧСИ ІІирчіикіа-
—
Ирк — Ирк
го округа, іі отліічаюміиіоя очаровагелыіымъ м-Бстоположсчііемъ; Урсчіскіи, нъ 410 в. то же къ гогу отъ Нсрчинска: ЗЮЛІ.ЗІІІІСІ;ІЯ'(СМ.) кпслыя ІІЛІІ куішроспыя ішды; Паргузіінскія (см.) пли Туркнисг.ія с-врпыя воды, въ Всрхпсудннскомъ окруіИ, педалеко отъ Баіікала. Изъ горііыхъ заводопъ Нёрчинскаго округа вособепиости зам-Бчатслонъ болыпой верчинсЕІй заводъ, въ 16 в. отъ ріікп Аргуіш п въ 260 ворс. отъ Норчіінска. Торговля этого края бол е вссго сосредоточпвается въ южпой части губерпіи. Нерчинское купсчсство добываетъ разпыо мтзха, и отправляетъ нхъ на ярмарки Нпжегородскую и Иркутскую, или въ Кнхгу. 'Гроицкосавсків купцы ведутъ, съ Китаемъ опговуго торговлюоточесгвеііііы.ііи проіізведеиія.міі; прочіе жителіі Троицко-С.авска запимаются перевозкою товароііъ, а жоімцины—выд-плкою пушнаго товара, проміііпіваемаго КитаГщамъ; получаомыіі отъ іюсл дііпхъ чаіі зашпвается ЗД СБ въ сырыя воловыя г.ожи. Замізчателенъ таічже мтзховоіі ropri), пропзводшіьш два раза въ годъ , веспои и осеныо въ ліісахъ береговъ Витп.ма н Алек.мііііскііхъ горъ. Русскіо вымБпнваютъ ЗДІІСЬ у І е н с к н х ъ , Витіімскпхъ и др. Олеішыхъ Тунгусовь ііуііиіыхъ зв рей, особеіпіо лисицъ, также зубровые рога, кабарговую струю п сохатипыя шкуры. Іізъ древпостей въ губсрніи за.мБчателыіы; а) между р чками Кондуями (впадающими вь Урулеигуіі), вь 200 вер. отъ Неіічинска такъ-иазыиаемыя Кондуйскія |)азвалііііы(с.м.).б) В7)420 вррс. отъ Нерчиііска п въ 80 вер. отъ кр-Бпости Акши, пъ ЖІІВОІІІІСІІОЙ долпіп; «Лапгутъ», обложенпоіі съ двухъ сторопъ утоса.мп, находнтся Мапгутская пеіцера (см.) и п. д. ИркутСЕЪ, іуберпсііій городъ, въ Восточпоіі Сибіірп, прі! рЬкахъ Аіігар'Б и Ііркути, отстоитъ оі"Ъ С..-1Іетероурга б,0.;)1 вер., оть ДІосквы 5,377 вер. Начало.мъ гброда бы.ю зіпіовьв, поетроеішое въ 1652 г. для ібора ясаиа съ Бурятъ, ііочеиаііііиілЪ ігь окреіппостяхъ. Из7, зіі.мовья вскоріі возіиікъ остроіъ; въ 1669 г. Иркутскъ былъ уже окруженъ деревяііііымп стііпами съ баіііиямп; въ 1682 г. въ немъ былъ уже воовода, пото.мъ губорпаторъ и пакопецъ въ 1783 г. на.м-Бстникъ. Ьыстрому возрастанію города миого спосоостповало его положепіе, выіодпое для торговли и ко.ммерческихъ оборогоиъ со всою Восточпою Сіібирі.ю. Мъстоположояіе Ирііутска можію даже назвать жіівоішсяы.мъ , особенно съ западноГі сторопы: оііъ лежитъ на равіпііі , окружеяіюіі і'0|іа.міі , отраслями Саянскаго хребта, поросшіі.чп лисо.мъ. Кли.матъ въ ИркутCKU здоровъ н пріятенъ; вссна въ иемъ пачи-
-х
Ирк— Ирк
— 1 54
иается въ маргв, и съ этого вре.мсни сн говъ уже мигд не видпо по долішамъ. Саман выспіая топ.юта въ ІІркутскБ бываетъ въ типи + ^ 6 ° , па со.тицТз + 4 6 ° ; са.мыГі оо.іьшой холодъ — 339. С верныя сіянія здись такъ незначііте.іыіы, что зам-Бчать нхъ можетъ тодько пріучеппый глазъ. Зе.млетрясенія бываютъ чувствуе.мы доволыю часто, хотя и пе грозпо. Простудпыя бол зпн съ кашлемъ, бол е илн МСІГБО д;сстоі;ішъ, суть ПОСЛТІДСТВІЯ ангарскихъ ту.маповъ, продолжающихся съ половииы сеі.ітября до. яиваря. Теперь въ Иркутскт. паходнтся главпое управлсиіе ВосточІІОЦ Спбиріі. Въ немъ до 17,000 обоего пола жителей, 16 церквей, въ окрестіюстяхъ 2 мопастыря: ВозііесенсЕІГі .мужескін u Зпаменскій ДБВІІЧІІІ, 42 Фабрики и завода п около 25,000 руб. сер. городскнхъ доходовъ. Это ОДІІІІЪ изъ лучшихъ II промышлсппіііішпхъ городовъ Сибнрп.. Черезъ него пдутъ вси товары въ Кяхту, Якутскъ, Охотскъ п Камчатку. Здись сосредоточивается вся сіібирская торговля; кром1зугого, ііа иркутскую ярмарку, бывающую въ декабрі;, прпвозптся товаровъ ожегодпо на судіму около 1,500.000 руб. Часть этихъ товаровъ, за пепродажею, отправляется па ярмаркп якутскую и верхііеудпііскую Въ Иркутскв, кроміі заведепііі, общихъ всимъ губерпскимъ городамъ, заіМ-счателыіы: ппститутъ благородныхъ д-шшцъ, воеііпоо училище, домъ для осііротъвшпхъ ДІІВІІЦЪ, МЪДииковой, съ состояіцп.мъ при не.мъ баіікомъ и 2 гостипиые двора.'— ІІр?,'і/то/гій уъздъ, составленъ нзъ бывшнхъ коммнссарствъ: Кузппскаго, Туіікіпіскаіо, Верхоленскагои Илимскаго и двухъ бывшпхъ иоеводскііхъ канцелярін, Балаганской и Киренской. Земля не об.межевапа; ио извізстііо, что иаііоольшая длииа уВзда 540 верстъ, ііпірііна 480 верстъ. М стоположеиіе вообще горнстое, ка.меиистое н і систое; мЪстами есть туидры, болота и иебольшія степн. Почва земліі преи.мущественно состоитъ изъ глнны и чернозема. Изъ водъ, орошающпхъ усздъ, замт;чатвлыіы: озера—Байкалъ, при.мыкающее къ с верпы.чъ берега.мъ южпоіі грапіщы увзда , Икеполъ, Очеулъ и н. д.; рЪки — Ангара, Ока и н. д. Житолей въ уБзд до 100.000 обоего пола, которые заііп.маютъ (кромъ Иркутска) 2 заштатяыхъ города (Илнмскъ и Валаганскъ), 11 остроговъ и около 600 селепііі. Главіюе занятіо жптелей—землед ліе и отчастн рыбиая и зв риная ловля. Заводская промышлеііность незначительна; есть, однако же, заводы жел зный и МІІДНЫІІ, и сукоиная Фабрика. Иркутъ, різка Еппсеііской системы; в ы ю -
—
Ирл — Ирл
дитъ ІІЗ7, озера Ильчира, паходящагося въ отрогахъ Саяпскпхъ горъ, близъ китаископ г|)ашіцы; течетъ отъ з. къ к. иа 346 иерстъ и влішается у Иркутска въ Аигару, ііріши.ман съ об пхъ сторопъ до 29 ричекъ. Опъ спачала течетъ между горъ, съ і;рутыміі пзі іібаміі, имііетъ пороііі. а иодъ копецъ разлмвается мен;ду обшіірііы.ми лугамп, по пеочапо.му дпу. ІІо пемъ сплавляются въ ІІркутскъ карбасы съ СІЗІІО.МЪ u плоты crjioeBaro л са. Сплавъ вособеііііости бываетъ значіггелепъ къ яр.марк (8 іюля) дерепеіісііихъ произведеніГі и издъЛІІІ. Въ Иркутіі водятся рыГіы: харіусъ, лепокъ, тенмепь, сипі. ііаліі і'ь. miciia])!.. По ръиі;, 25 вер. выше крізпчстп Гупкітской, естькамегиіыя развалппы, пзвистмыя у Ііурятъ подъ пмеііо.мъ «.Моіиолъ - іііпбетъ». Ііоііеречішкъ здапія, судя по і;раіііііі.мъ стшіа.мъ, около 50 саз;еііеі'і. Изъ чсртежа СТІЗІІІІЫХ-Ъ осповапііі нельзя отгадать іш илана, пи пазпачеіпя древпнго зданія. Ирландія (Ireland, Irland), шізывае.мая туземца.мц сійрітъ, ////^«'6, королевство, второіі пзъ двухъ веліміііхъ Ііритаіісыіхъ остроииі;ъ, па Атлаіітическомъ .мо[іі;: отдЕляется отъШотлаіідіи С ворііы.мъ каиаломъ, отъ Апгліи ІІріандскимъ морвмъ (78 мпль дліиіы, 42 мили шіірііпы); заііимаетъ прострапстііа 1,321 кв. мпліо и заключаегъ болио 8}--5 милліоповъ жнтелей католическаіо іісгіовБдаііія.Страна представляетъ пос.мізтіо большія р а в т и і ы . возвышенныя плоскости и хребты горь, которыхъ вершиііы р-сдко превышаютъ 3,000 Фут. п препмуществешю паходятся иа западноіі части острова. І Іежду рСкою Ьепъ и .Съверны.мъ капало.мъ разв-Бтв.імюгся Глепаркскія горы; между Фойле-мь и Вепо.мъ Спсреіінснія іоры; между инжни.мъ Барро (Barrow) п Ирлапдскимъ .море.мъ Б.іекстерскія горы, u т. д. Вся впутреііпяя п сроднян Ирлаіідія есть широкая равііііпа, покрытая ніізмеііны.мъ л со.мъ, множествомъ болышіхъ u малыхъ озеръ (каковы Ирнъ, Нигъ, н пр.) н болотамп. С верный береіъ усВяііъ скалами н почтп ііеіірііступепъ для судовъ. Важпиіішія судоходпыя різки: Шепнопъ (Shannon), С.леіі (Slaey), Барро (Вагго г), Боіінъ (Воупе), Бенъ (Ban), Куль.морь (Golmoге). Оріііііпальное образованіе береговъ богато множествомъ гаваней, задивовъ п мысовъ. Клпматъ сырой, no весьма у.міірепііыіі, такъ, что земля круглый годъ покрыта зелепыо. Проіізведенія Ирландіи многочіісленны н важны, хотя безспорно зе.мледізліе могло 6ы находиіьсявъгораздо лучшемъ положешп. Главпыя произведенія, хлиба, особливо пшешща; глаппыіі проныселъ—скотоводство, огь чеіо тутъ
Ирл — Иря
165
прмготои.іяется огромноо ксшічестоо со.іенаго икопчепаіо мяса, масла, са.іа п тука. Дпчь водится только въ паркахъ. Нигд-Б пізтъ кротовъ, жабъ и эм-ізіі: .іясушки исчез.іи съ 1699 г. КарТОФСЛЬ воздтз.іьшаотся въ огромномъ количе•ствіз п составляетъ почти исключитольное пропитаніе б диаго класса. Кром скотоводства и землед лія, жителн заішмаются преимуіцествеппо рыбіюю ловлей , которая особепио обильна лосося.чп, въ різкахъ, н сельдями, у сізверпыхъ береговъ. Изъ мпнераловъ зд сь находнтсн свипецъ, жел зо п мі;дь; каменііаго угля мало, прптодіъ же сму продпочитается тороъ, іоторый легче добывается п встріічается повсюду. Ирландія пмізетъ также очень хорошій .мра.моръ п прекрасныя минералыіыя воды. ЗпачителыіТійшая отрасль промыііілепности— ткапье полотепъ ІІ шерстяпыхъ матерій; по городамъ есть хорошія суі;оітыя Фабриыі. Торговляоблегчается вмутрп страиы хорошіімидорогами и каналаміі, а мпожество гавапей дилаетъ лсгкодоступпыми берша и ію.могаетъ вывозу сырыхъ ііроііЗведеііій.ЖслЪзныхъ дорогъ очень мало. Едішствешіыя окоіічеііпыя желизиыя дороги пдутъ отъ Дублипа до Кпіігстоупа ( І і ^ мпли), отъ БсльФаста до Порттоуиа и до Кауэіилля, отъ Лейморика до УатерФОрда; строится дорога изъ Дублипа къ Дрогеду іг предположеиа изъ Дублшіа въ гавапь Валсицію. Ирлаидцы (иазываеліыо Апгличапами, въ шутку, педди) одного іиемеіиі съ горпы.ми Шотландцами, кельтііісііако происхожденія, юворятъ гальсжимъ языко.мъ, с.муглы, кртзіікаго еложенія, отлпчаіотся раздражителыюстыо, пылкостью воображенія и горячпостью. Добрыя и худыя свойства странно персм шапы пъ пхъ характер-Б. ГІоложеніе народа тягостпо подъ владычествомъАніліи,и народъ б-вдеиъ й ііспорчепъ. Оіт тысячами поклдаютъ родішу п •вдутъ въ Аиглію или переселяются въ Америку. Ирлаидцы очснь снлыіо прпвязаны гъ католнческой въріз. По части народнаіо образованія въ послидннее время взято шюго мізръ, но ОІІІІ ещо безплодны для массы населепія. Въ Дублин есть упнверситетъ, во всей И|)лаіідііі только 16 учебпыхъ ші.олъ. Господствующая протестаптская візра очепь слаба въ сравпеніи съ жатолнческою; первая и.мііетъ 2 архіспископовъ, 12 епископовъ и зпачителыюе число свяЩенниковъ; вторая 4 архіепнсЕоповъ, 22 епископовъ и 1,400 свяіцеішпковъ, поторыхъ страна содержитъ на собствонііыя средства, независнмо отъ государства. Съ 1801 г. ирлапдскій парламенгь соединеііъ съ англінскимъ и Ирлапдія посылаетъ 4 духовныя особы и 28 пэровъ въ верхній парла.меитъ и 100 депу-
-
Ирл — Ирл
татовъ въ нижпій. Д лами страпы управляетъ лордъ - цам стникъ. Ирландія разд ляется па 4 области: Лейнстеръ, Ольстеръ, Коііпатъ и Мунстеръ, которыя подразд лены па 22 граФства. Главпый городъ Дублимъ (см.)- Горбъ Ирландіи золотая арФа съ серебряпыми струнамп въ сііпе. іъ поліз. ІІрландія была пзві;стііа еще Фііникіяпамъ. Римляне узпалн о пей въ I стол тіи по Р. X. (подъ іімепемъ Иберпіп), чрезъ Юлія Агриколу, который и покорилъ бы ее, если бъ Домиціапъ и отозвадъ его іізъ зависти. Въ копц IV візка обіпатели Ирландіи предались морскіімъ разбоямъ и подъ общіілъ пазвапіеліъ Скоттовъ, вм стіз съ Гіиктами, пападалп иа Рігмскія влад-Бпія въ Бритапіи; по Апгло-Саксы опять прогпали ихъ за море. Въ пачали V втзка nana Целестииь noслалъ въ Ирлапдію Палладія для обраіцеиія жптелой ея въ христіанскую в ру, по Палладііі воротился безъ успізха. Каледопцу ІІатрпкію, пришедшему въ Ирлапдію въ 432 г., удалось осповать хріістіапское учіілиіце ві» Армаигіі, гд посл йм і ъ свое пребывапіе католпческій примасъ Ирлапдіп. Учеіпти П а т р т и я учредпли, ет> ПОЛОВІІНІІ VI в ка, еіце три такихъ учшища въ КлогерБ, Баіпорі; п Клаифорд , изъ которыхъ, до VIII візка, .молодыо люди отправлялись оъ зваиіи мпссіопсровіл пропов-Бдывать христіапскую втзру въ оаш.ш отдаденныя страны. Нор.маппы, предподимые Тургутомъ, завоевали Ирландію въ 835 г. и разорпли вс ея духовпыя заводепія. Мслехлинъ, мптскіп (Meath) кпязекі,, разбилъ и умертвилъ 'Гургута, но скоро потомъ самъ должепъ былъ прпзвать па помоіць ііормаіиіскоо воііско, чтобы устоять противъ МІІОГОЧІІСЛОІІПЫХЪ враговъ. Часть этпхъ Нормапповъ поселилась иа восточію.мъ берегу Ирлапдіи и осповала Дублппъ, въ 851 г. Спустя пізсколько времени въ Ирлапдію прпбылъ норвежскііі король Олавь, овлад лъ Дубдішо.мъ, сд лался верховны.мъ государемъ Норманповъ, перешедшихъ въ эту страну, и наложнлъ дапь иа тузо.мцсчіъ. Пратья Олава: Ситрикъ осповалъ Уатерфордъ. а Иворъ Леимерикъ. Hone рапьше, как7) съ Гогфрпда II (921 и 934) иачинаотся въ Дублшіт, пепрері.п)ііыйрядънормаппскихъ королеіі,которыхъвлаДІІНІЯ то распрострапялпсь, то сгЕспялись въ вопнахъ съ туземііамп. Въ 1102 г. Дублппомъ овладіілъ порвежскіп король Магнусъ и подчппилъ своей властп областп Улстеръ п Копаутъ. ГІослЗ его смертп Нормапны опять іім ли споихъ государеіі, между которыми называютъ королей Дубліиіа,Лсймсрііка иКорка. Независимо огь этихъ ііормаіінскихъ государствт., госнодствовалъ родъ ГиНіаль въ }'льстер падъ граф-
Ирл — Ирл
-
166
стсамп Тиропскішъ, Деррнски.мъ (Лопдоіідеррн) п Доііега.іьскіімъ п простпралъ свои права на п.іад-сиіп Ферманагъ, Антрнлъ, Армапгъ, Монагемъ и Лоутъ. Въ Моупстеріі господствовалн потомкп славнаго 0'Бриііа, у которыхъ одпако воппственное племя Маиъ-Арти оспоривало іожиую часть этой ооластп. Бо.іьшею частію otuacrii Конаутъ владізіъ родъ 0'Копігоръ, прочія ея граФства пріінад.іежа.іи смізіоиу. киязьку Тнриопа O'PayjjKy. Въ Мптскоіі о6.іасти глаііііымъ владіільцемъ былъ 11 урі а р д ъ С.Мелехлинъ, а пъ ЛейнстерскоГі Дермотъ, пазываемыіі Макъ-Мурхардъ. Въ 1137 г., иогда этотъ жестокііі владіілецъ, схватішъ 17 зііати йшихъ своихъ вассаловъ, велізлъ казпить СІІЛЫІ-БІІШИХЪ изъ пихъ п выколоть глаза прочіімъ, моунстерскіГі король 0'Брииъ подиялъ иа него оружіе. Дсрмоитъ б жалъ въ Копаутскую ооласть, но скоро потомъ возвратилъ своп влад нія съ помоіцію пБсколькихъ еоюзинковъ. Въ 1166 г. опъ запутался въ опасиую noiiiiy съРодерико.мъО'Коііііоро.мъ,который хотвлъ властвовать падъ друппіи независимыми влад-Бльцами. иъ качеств верховнаго государя. ІІокипутыіі вассала.мп, Дер.монтъ омять бізжалъ въ Брпстоль, искать по.мощи у Аіігличаиъ. Это подало апгліііскому королю Геириху II первыГі поводъ къ заво ванію Ирлапдіи, подаронпой е.му папою Адріапомъ сщо въ 1156 г. Генрпхъ, связаііный распрями съ Фрапціею и съ СВОІІМЪ соостпенпымъ капцлеро.мъ омою Беккетомъ. отослалъ Дермо»та пъ своимъ вассаламъ. Между ші.міі Дерлонтъ пріоОрТілъ сеиС въ еоюзнііки граФа lJiiчарда Пеморокскаго. Роберта Фицъ-СтеФена и МорицаФііць-Г'аральда;оііъ об щалъ датьнмъ за помоіць городъ ВеіісФордъ съ его зе.мляліи. Лііглмчаме встуііплп въ первын разъ на бер е і ъ Нрлапдім, въ 1169 r. п овлад ли подъ начальствомъ Фпцъ-Стефспа, городомъ ВексФордомъ, а въ 1171 г. граФЪ Ричардъ Пеморокскій завосвалъ Дублішъ п вскор^ присвоплъ себ всю Лейистерскую область, пото.му что Дермонтъ уморъ въ этомъ году. Тогда Генрихъ II, прнбывъ въ Ирлаидію, заставіілъ влад-Бльцевъ десмоидскаго, коркскаго н леймерикскаго прпзиать сго свои.мъ лепны.мъ государемъ, но пе тадолго, тггому что по удалеіііи его они опять отъ него отложились. Сынъ Геириха, Іоашіъ Безземелыіый, прпоывшій въ ИрлаЕідію регенно.мъ, въ 1185 г., такъ оскорбплъ главиыхъ владильцевъ при самомъ свое.чъ появлепіи, что король прішуждепъ былъ еіо отозвать. Съ этого времеііп до правленія Іакова I, Ирландія представляетея въ двухъ соворшенпо различпыхъ отд лахъ : Треть острова, весь восточ-
-
йрл — Ирл
ный бероіъ (de Pale, мархія) паселили Апгличане, сохрапяя свое граждапское устроііство, языкъ п правы. Королевскій ііа.мізстппкъ созывалі) парла.меитъ, въ которомъ одиако засвдалп только лорды родомъ пзъ Апглін. Отеюда пропзошло назваше:«Раг1аіпепІ of the Pale». Всю прочу;о часть острова паселяли грубые тузе.мные Ирлаидцы, ііовиііовавшіеся своимъ кмязькамъ. В чпо враждуя между собой , эти кпязьЕІІ только едіінодуипіо шітали не(іавіісгь къ Апглпчаиа.мъ , которые тоже ііеііавіід ли ихъ. Въ 1367 г. килькенііІГіскііі парла.ментъ объявилъ государствешюю нзм ной браки и кумовство съ Ирландцамп; Аіігліічанііпа, убившаго Ирлапдца, освобождаліі отъ суда, какъ скоро онъ могъ доказать, что убитыіі быль пе изъ свободпаго состоянія. Эта народпая ненавнсті. увелнчилась еіце болие, когда Генрпхъ XIII, король апглійскій, ввелъ преобразовапіе Церкви, которому Ирлапдцы твердо прртнвились. Въ 1541 г, Нрлапдія была позведена на степень зависящаіо отъ Апгліп королевства, и аіііміііскіе королп, пладізвшіе ею до того времепи какъ папскіімълепомъ, уже поросталіі платить дапь папамъ? мопастыри были превращены въ королевскіп ііо.мссгья, и аіігліііскій король пріобріілъ т мъ средство склопить на свою сторону ирлаіідскихъ кпязьковъ, д йствуя на ихъ корыстолюбіе. Съ этого времени начііпаются |ііерпые пэры старцпнаго ирландскаіо рода, пожалованпые отъ апгліііскихъ королеіі ііоиыміі тптла.ми и ііолгпстья.ми. Однако настояіцее преобразовапіе Церкви въ Ирландіп (реФормація) началось не раиьше какъ при ЭдуардТ) VI. Когда же королеискіГі па.м стнпкъ предложилъ его въ парла.мент-с, то ббльшая часть педовольнаіо высшаго духовепства бізжала въ чужіп земли; оставшесся небольшое число ііпзіііаго содержало себя едііиственпо прпііошенія.ми свопхъ прпхожанъ. Такъ введеиа была реФормація въ одноіі тоіі частн Нрлапдііі, которою владилн Апгліічапе; въ прочихъ, пе подвластныхъ имъ оолаетяхъ, Католпческая Цсрковь оста.іась ііепрішосповенною. Въ правленіе католическон королевы ДІаріи (1553—1558) парламентъутічтожилъ-было вс-Б постановлемія Генриха XIII н Эдуарда VI (1556), одиако Елисавета опять возстаиовила ихъ. Эта славиая государыня іістііііпо заботилась о благососіояпііі Ирландцевъ, черезъ выбранныхъ сю у.мныхъ, правосудныхъ иам стниковъ, Г.С.пдііея п I. Перрота, п между прочпмъ учреднла въ ДублиігБ протестаптскій универс и т е т ъ ; одиако, не смотря на ея благотворныя попечепія, во всо ея правленіе Ирландію волновал» безпрестаниые мятсхп, которыа на-
йрл — Ирл
-
167
копецъ превратплісь въ открытую иоипу съ Аніліею. Въ этоіі uoiiiit; Иріапдцами пачадьствовалъ граФЪ чиронсііііі, 0'Ниль (O'Neal), возоуждеппыіі ііапою и іюддерживае.мып і;оро.іе.мъ іісііаискіімъ, Фидіщпомъ II; но счастливая для Ирлаидцевъ только въ пачал , она ЕОНЧИлась совсршеііііі.іл]Ъ покореЕііемъ всеіо ocrpbi па властп Апглін (1B03). Въ 1613 г. собрался первыіі иарламеігп^ изъ ііредставителоіі исей Ирлапдім, одиако ііррт сганту ооставдяли въ пемъ зпачителыіоо оодышінстпо ; при псе.мъ томъ прамспіс Іаі;ова I (1603 — 1625) было счастливо для Ирландіи, потому что оиъ улучшплъ въ ней закоиы, судеопую расправу, порпдокъ ііаслвдія, обуздалъ власть ея шшзьповъ падъ мхъ і;лаііа.міі п поселил^ въ рпусгБвшпхъ ея земляхі) аіііміііскмхъ и шотлаидскихъ колоііистовъ. Іілаі-одсистві.е Ирламдііі возвысилось бол-Бе псего въ правлепіе Карда 1(1025— 1649); одиако [іоиавпслъ между посслившимиея въ ноГі Англіічаиа.чіі и ІІрлаидцаміі продолжалась, н въ 1641 г., въ страиіио.мъ загонорі;, расіірострапиг.іиемся no всему остропу, всіз Лніличаііс Ульстерскоіі обласгп был;і умерщвлопы, въ прочпхъ областяхъ ограблепы и пзгнаны ; число ііогибшихъ простиралось по ОДІПІМЪ изв отіямъ до 40,000, чел., no другимъ до 120,000 чел. Аіплія едва но лішшлась даже своего владычества въ Ирлапдіи. Въ 1643 г. черезъ посредпичество герцога Ормопдскаго было заилючено перемиріе между об пмп враждующнмп стороііа.мп, ио Аіпмпчапе ііарупіплп его, какъ ііезакоппое, и послалп въ Ирлапдію 10,000 чел. Шотлапдцевъ. ГІо смертп Карла I, поручено было ііамЕстппчество Кро.мвсллю и зятю его Иретопу (см.). ІТри notopeiiin города Треда (Tredat), исъ жіітелп былп побиты, 30 чсл., остапшпхсм въжпвыхъ, отослапы въ псвольинчествовъ Ьарбадосъ. Ужам. распространнлся по все.му острову, который покорплся тяжкой .мести побт.дителя. Вс влад пія католпковъ, около 5,000,000 акровъ зе.мли, бі.іли конФИСЕрвавы; 20,000 ЧОЛОВБКЪ пі япыхъ туземцевъ, воевавіпихъ протпвъ Аніліп, продапы были въ ііеволыіпчсство въ Аліерику; болііе 40,000 другихъ псрешлп волеіі п певолеи въ Испапію и во Фрапцію; Кро.мвелль, казалось, хот-Едъ совс мъ пскорспить ирлапдскій народъ. Карлъ II возвратилъ Ирлаидцамъ католнкамъ чствертую долю ихъ иоцфискованиыхъ влад пііі, а въ праіілепіс Іаі;ова II католическая партія опять пріобрЕла' перев съ; ііам стпикомъ Ирлапдіи былъ архпкатолическіп Тальботъ, граоъ тирЕоясіьскІВ; ЕатоівЕВ паполипли своп.мн едпповсрцаип вссь парламептъ и армію; а король выслалъ изъ Ирлан-
Ирл— Ирл
діи 2,400 чел. протестаптскпхъ піадвльцсвъ. Протестанты потсрялп-было всю падсжду, пока пе призванъ былъ па прсстолъ Апіліи піпиіцъ Орапскій, которыіі выімалъ въ свою очеродь изъ Ирлапдіп вс хъ іі|>іівержоііцеиъ побііждеіпіаго имъ короля и коііФіісковалъ ихъ пм-Сііія. Съ этоіо времепи тузе.мпые Йрлапдцы уже no мятежничалн, по недрволыщё во миожестві; вступалп во Фраііцузскую службу; утв рждаютъ, что съ 1691 до 1745 г. пали, сражаясь за Фраііцію, 450,000 чол. Прлапдцев-ъ. Въ 1719 г. была возстаиовлеііа весьма гнжкая для АііглоІІрланді^свъ зависіиіость ихъ отъ ашліііскаго парламонта , такжо и торговля Ирлапдіп была всячески подавлясма въ пользу аіііліпсгой, пока война Англіи въ С. верноГі Амеріікіз пе ободрида вповь Іірлапдцевъ. Въ 1782 г., когда до 40,000 чел. ІІрлапдцеиъ опять взяліісь за оружіс, прландскііі парламснтъ вповь освободплсп отъ оро и подчиненности велпкобрптапскому, п скоро посл этого въ Дублпп положепо было допускать католпковъ къ соучастію въ парламсіггскііхъ выборахъ, а въ областяхъ Леіііістс.рскоіі и ^'льртерской было прсдлояіепо даже со всв.мъ уравішть права католпковъ п протостантовъ. Это уравнепіо правь посліідопало въ 1793 г. по просьб , цринесенпой аиглійсЕОму двору католііческпмъ копвептомъ, только по было даровапо католикамъ права зас дать въ парламентіз и занимать н которыя государственпыя долаіііостп, пото.му что оип пс МОІЛІІ давать установлеппоіі па это время прпгяіи. Въ 1798 г. опять всиыхпулъ кррвопродитный мятсжъ, іі|)едуготовлеііііын таіиіымъ общество.мъ, давпо составившимся no пагубпому соблазиу фрапцузскоіі рсволюціп , п хотп аигліиское правптельство, уэиавъ сіцс но-ирсмн о заіоворТі, припяло самыи строгія .мПры, однако no могло отвратить страііінаіо пзбіопія протестантовъ, вособепностп въ городахъ Віпіейр , Гилл и ВоксФордтз. Въ этомъ возмущенш высажопъ былъ въ Кихіед фрапцузскііі вспомогателыіыіі отрядъ въ 1,100 чсл., no черезъ 32 дня ПОСЛБ высадЕіі его, оіп. былъ туть же разбптъ и взятъ въ т пъ (23 септибря (см). Октября 14 появплась сще ііеболыііаи Французская эскадра, no и опа была разбита и разс япа. Накопецъ англійское мшшстерство знамснитаго Питта разсудпло, въ 1800 г., что для отвращепія мятсжей, лучіпс всего, соедіиіпть навсегда Ирдандію съ ВедвЕобритаіпсю ііодъ ОДПІІМЪ парламентомъ. Съ-гііхь-порь Прландія составляетъ одпо перазд-влыіос государсгво съ Вслпкобритапіею, но опа всесіц , даже послі; обпародованія, въ 1829 г.. эмаіщипацш
Ирл — Ирм
-
168
татояиковъ (уравнспія правъ пхъ съ протестаитами), по.шуется духомъ партііі. Важа пшія сочинепія объ Нрландіи: Wakefield «Ac count of Ireland», Лопд. 1812 г., 2 т. i n - 4 0 ; С. Moreau «Past an present statistical account of Ire land», тамъ же 1827 r., in-fol.; O'Driscol «Views of Ireland, moral, political and religious», тамъ же, 1828 г., 2 т. in-8 0 ; Gustav de Beaumont «L'lrlande sociale, politique et religieuse», Парижъ 1839 r., 2 т. in-8o; Leland «History of Ireland, from the invasion of Henry II», etc., Лонд. 1773 r., 0 3 т. i n - 4 ; Gordon «History of Ireland, from the earliest account to the accomplishement of the union with Great-Britain», Лопд. 1806 г., 2 т. i n - 8 0 ; T. Moore «History of Ireland», Лондопъ 1835 r., 2 т. ИрЛИКЪ-хаНЪ, адскій судья y Ка.імыкоі!Ъ; •no .мніиіію которыхъ , престолъ его иаходитоя на средив , между пебомъ и зеилею, п оируженъ тмами черныхъ «тепгровъ» (см. Тенгры). Каждая дупіа должна прсдстать на судъ Ирликъ-хана, въ сопропождеиіи своихъ прпставовъ, черпыхъ и бізлыхъ топгровъ, т. о. добрыхъ и злыхъ духовъ. Мрликъ-хаиъ разсматриваотъ ВОІІ д-вла ягяшшейся на судъ души, заиисанпыя въ адской ЕНИГБ илганъголіі, и смотря по тому, какихъ больше сдълапо д л ъ , добрыхъ или худыхъ, пазпачаетъ ішую въ рай, а другую въ адъ; въ сомпителыіыхъ случаяхі. онъ взоСшива тъ д ла иа візсахъ. »
Ирм — Ирм
да. 3) Дочь Гуга, граФа Гаобайпскаго, супруга шіператора Лотаря I, ум. въ осиованпомъ ею подъ Страсбургомъ нонастыр Эрштеііит;, въ 851 г. 4) Дочь импоратора Людовпка II отъ Ингельберты Сполетской, род. въ 859 г., сначала была помрлвлспа за греческаго императора Василія или его сыиа Коіістаіітііна, потомъ сочеталась бракомъ съ граФомъ проианскимъ Позомъ 876 г., котораіо усп ла сд .іать королемъ Арелатскимъ: защищала Віенпь и ДОФІІнё противъ королей Людовііка и Карломана, но была взята въ п.гізнъ, 882 г., родственнпко.мъ свопмъ, граФомъ Рпчардомъ; по мецскому договору она съ дочсрью была освобождена; въ 889 г. лишилась мужа п управляла Провансомъ, до совершеиполитія своего сына, Людовика Сліяіаіо; ум. посліі 890 г. 5) Дочь Адальберта II, богатаго герцога тосканскаго отъ Перты, правнучкп Карла Велпиаго, вышла замужъ за маркграФа пвреііскаго'Адальберта. Ирмензулъ, т. е. сто.ібъ Ирмена и.іи Ирмина, бога древнихъ Саксоицевъ; онъ ші лъ хра.мъ въ Эресбургскомъ з і . ік , который Карлъ Ве.ііікій разрушилъ въ 772 году. Статуя бога помТіщалась па высокоіі ЕОЛОПИІЗ. Въ ОДйой рук держалъ онъ зпа.мя, а въ другоп мечъ. Полагаютъ, что Горманцы подъ именемъ Ирмииа боготворпли славпаго Арнипія. Жроцы Ирмензула съ тіз.мъ В.МІЗСТІІ были правителями иарода и ихъ судьями.
Ирль н ш Эрль (Earl, т. с. ііравіітсль или старшііі). Таііъ пазывалось п коіда въ Аигліи самое высокое дііорянство; топсрь этотъ титулъ запима тъ третье МБСТО ВЪ ряду аристократіічсс.кой іерархіи. У Саксопъ были ильдермапы или эльдер.мапы. Ирлп іімііли граждапскую в.іасть иадъ шейромъ или граоство.мъ. ІІОСЛІІ втЬржеыія въ Анілію Нормапповъ, ирліі получили иазвапів коунтовъ fcounte, т. е. гра«овъ). Теперь это только почетныіі титулъ, безъ всякаіо вліяиія па адміиіистрацін). АПГЛІЙСІІІІІ король, производя КОІО-ІІПбудь въ достоіпісгво пр.ія, са.мъ ііадізваетъ на пего шпагу, и иазываотъ его въ свопхъ ііисьмахъ віірііымъ и любезпылъ двогородпымъ братомъ.
ИршОЛОГІЙ НОТНЫЙ. Таьъ пазывается одна изъ богослужебныхъ кіиігь православной Церквп; огъ простаго ирмолбгія онъ отличается только тізмъ, что воіз ирмосы въ немъ пвроложены иа ноты. ИрМОЛОГІЙ прОСТОЙ, церіювиая богослужебная Енига, принесенпая въ пашу Це|)коиь изъ Греціи, или составлонпая п у пасъ, no no гірим ру греческаго ирмологін. Эта кііпі-а пазывастся такъ пото.му, что содержаніе ея составляютъ ирмосы, т. е. первые стихм каждон п спи всихъ к а н о н о в і , какіе есть въ богослужебиыхъ книгахъ. Ирмосы расположепы въ иемъ по порядку гласовъ и пізснеіі. Тутъ же прпсовокуплены псал.мы и ПІІСИИ разпыхъ родовъ, поетоянно іілп чаще другихъ употребляемыя па литургіяхъ, вечерпяхъ н утреняхъ.
Ирменгарда илн Ирмгарда (Irmengard, Irmgard). 1) Дочь лонгооардскаго коро.ія Дезид рія, порвая супруга Карла Ве.інкаго въ 770 г., по днилъ Берта, по другнмъ Гил.ю. Карлъ разволся съ пею въ 771 г., и она ум. іігу.меньеіі монастыря Св. Юліи, въ Бриксен . 2) Дочь rpama Ипірама Гасбаііпскаіо, супруга ЛюдовнБа Благочестиваго, мать Лотаря, Ііипнна н Людовика Н мецкаго. Ум. въ Аижер-Б 818 го-
ИрмОСЪ (отъ іреч скаго слова f i ^ o s связь). Такъ называются въ чиніз православнаіо богослужеиія первыя ri'Bciiii каноповъ, потому что сочииены для образца въ ігпиіп другихъ, сл-Бдующпхъ за іін.міі п-Есней. Прмосъ какъбы связываетъ эти п сни, опред ляя для іпіхъ своп раз.мъръ п порядокъ ІТБНІЯ. Поэтому-то п сни, посліідующія въ каиопахъ за прмосомъ всегда и.миютъ такое же чпсло стопъ и сло-
Ирн—Bpo
—
говъ, какъ и ирмосъ : точио такъ, какъ съ обыкіюпешіыхъ етпхотворепіяхъ пос.издующіе куплеты въ числіз стопъ ихи с.юговъ іісегда схолствуютъ съ первыми. Ирнерій (Irnerius), прсзванпып «Lucerna ju ris»; бы,гь второй преиодавате.іь ріімскихъ законовъ въ Бо.іопьъ, и какъ оиъ изъяспя.іъ ихъ посредствомъ глоссъ, т. е. объясшітельныхъ примізчаііірі къ языку д содержапію закониыхъ ЕІПІГЪ Юстнпіана, то школа закоповіідценъ, осповаіінан Ирпаріемъ, иазывается школою ілоссаторовъ, отъ которыхъ закопыІОстигііана, т. е. іііістигуты, дпгосты, кодексъ и вшіеллы получили оощее пазваиіе; «Corpus juris civilis». O n , Ііриерія же ведетъ свое начало обычай давать докторскія степсни въ уіишерсмтетахъ. У.м. въ 1145 г. Иродіада, дочь Арпстовула п Вереиики, сестра царя Агримпы и впука Ирода Великаго. Сгіачала она была въ замужств за Фплипгіомъ, четвйровластнііі;омъ галнлеііскпмъ, по, броСІИІЪ его, вышла за его брата и своего родпаго дядю, Ирода Антипу. Сп. Іоаннъ Крестптель облпчалъ за это Ирода. Долго злобствопала Иродіада на сиятаіо Предтечу, no ничего не .могла е.му сд лать, пото.му что Иродъ уважалъ Іоаіиіа за святость его жизпп. Наконецъ одііако жъ Иродіада, выждавъ время, удобпо выполнпла свое ялое памъреніе. Иродъ праздіювалъ день своего рожлопія. Саломія, дочь Иродіады отъ Фплшіпа, угодпла своею пляскою Ироду и быпшпмъ на его праздникіі. Оііъ съ ЕЛЯТВОЮ оГгвщалъ тапцовщпці; вее, чого бы опа mi помрооііла, хотя бы п полъ-царства. С.аломія посовТіТОвалась съ матерью, чего просчіть; мать велі;ла проспть головы Іоаниа. Пріісі;орбііо было Ироду, но опъ об щалъ исполіпіть все, чеіо нп попросятъ — и Іоаппъ былъ обезглаіілепъ. Иродіане, одпа изъ сектъ, существовавшпхъ лежду Іудеями, но пре.мепа Інсуса Христа. Начало своо она получпла отъ Іуды Галанпта, одноіо изъ ЧГІНОВНИКОІІЪ прп двор-п Ирода Велпкаго. Опи ііріілаіали къ Ироду пророчество Іакова (Ііыт. XLIX. 10), почлтали Ирода за ожіідаііпаго Іудеямп царя, училп, что не должио платпть дапи Кесарю, п что вообще челов къ долженъ быть свободенъ отъ всякихъ ВІІІІШПІІХЪ обязатольстиъ. 0 пихъ іюодіюкратііо упомііпается въ Евапгеліи (Мат . XXVI, 16; Марі;. III. 6, 12, 13. Лук. XX.). ПослТз разрушенія Іерусалпма, Титъ ео всею строгостію пресл довалъ эту секту и почти совсршеппо истребплъ ее. ИродІоновъ(Потръ), свящоіігіпкъ, собралъ и чздчлъ «Исторнческія, геограФИчесБІя и поли-
169 —
Иро — Иро
тпческія пзнізстія о гордз Торопц » (изд. 1778 і! 1788 годовъ). Иродіонъ преподобный, оспопатель Илоезерской пустыпп, бы.іъ первопачалыіо іиюкомъ Корпиліева КомельсЕаго Вологодскаго мопастырн. Гій смерти преподобпаго Корнп.іія, въ 1537 году, когда многіб изъ братіи пачаліі расходтіться въ страны восточныя и къ Сізверполу морю, Иродіопъ удалнлся въ Билоезерскую страну къ озеру Илу, н сколько л-Етъ жилъ въ пуотыпъ, а послъ перешелъ на островъ того жеозера, гдтз поставплъ деревяную церкові., во имя Рождества Божія Матери съ траисзою. Предъ своею копчниою Иродіонъ приііялъ cxiijiy; погребенъ въ часовпіі, близъ ц ркви. Вііос.і дстпіп падъ гробомъ его построспа церковь во шія Ііохва.іы Просвятыя Бргородпцы. НЫП-Б ого .моіцн почиваютъ подъ спудомъ въ топ же церквп, въ прид-Бліі Иродіопа Млоозерскаго. Иродъ Антияа. Продъ Великій при смерти своей пазііачіілъ прее.мііикоі пі прсстола Архелая, но когда Архелай отправплся въ Римъ для получеііія утвержденія въ достоинствіз ісрусалимскаго царя, туда жъ и для той же цтзли отправплись іі два брата его,Фіілтіпъ п Иродъ Аітіііа.Чтобы покончитьспоръбезъ обнды для вс-Бхъ ііретеіідептовъ, Августъ отда.іъ бйльшую по.іовііпу ІІродовыхъ в.іадізпій Архелаю, а остальную часть Фи.шппу и Ироду АптиітБ. По это.му раздіілу Иродъ Аптипа бы.іътетрархомъ Галилеи и заіордапской страны. Связь его съ Иродіадою (см. ИрОДІада), бывь уже сама no себі; преступленісімъ, вовлекла его въ тяжкііі гртзхъ у.мерщвленія св. Іоаппа Кростителя и въ псііаипсть у Калигулы: по вііуіисііію своеіі беззакоііпоіі жены, Иродъ Аіітіпіа сталъ до.могаться царскаго достоішства. Калигула соо.іалъ пхъ обопхъ пъ заточепіе, въ Ліоіп,. Коіда Іисусъ Христосъ былъ прсдставленъ на судъ Ііилагу, то ІІОСЛІІДПІІІ, находя Его ііеиііппьпп,, н желая отклошігь отъ себя д .іо о Inсус-в ХристИ, послалъ Его къ Ироду, къ областп котораго Іпсусъ Христосъ ііріпіадлежалъ. Иродъ разсіірашіівалъ Іисуса о .чного.мъ и падзнлся увпд-ьть отъ Hero какое-ішбудь чудо. Іосподь .молча.іъ и ради пустаго лгобопытства Иродова пе творилъ чуда. Иродъ, облекши Его въ свтпмую одежду, отос.іа.п, иазадъ къ Пилату. Иродъ Велакій, сыіп, Антипатра, род. въ Аскалоніі, за 60 ЛІІТЪ до Р. X. Еще при жпзни отца онъ правилъ Галилесю, ПОС.ІІІ бы.іъ возведенъ имііераторомъ Ліітопіомъ иь званів тетрарха, пе смотря па домогате.іьства Антигопа, пскавшаго іерусалнмскаго престо.іа ирн со-
Иро — Иро
—
170
д йствіп халкпдопскаго владіі.іыда Пто.ш.мея; паконецъ, когда Аптіігопъ прп по.моіци [lapянъ по.іучіиъ-быдо первоссгцдеиство и престолъ въ Іорусалім , Иродъ, бзжавшй въ Римъ, распо.іоя;іілъ въ свою по.іьзу Аптоііія, Октавіана н рпмскіГі сеиатъ, п сд-Елапъ оылъ царемъ Іудеи. Послт; все - таки продолжалъ войпу съ АНТІІГОІІО.ЧЪ. вгечопіе трехъ лт>тъ. По паденіи Антопія, онъ вошелъ въ ми: лостіі у Августа, умертвпвъ Гпркапа ла сіюшопіе съ аравіГіски.мъ Цсфо.мъ .Малхо.мъ. Царствоваиіо Ирода было цппыо уоіпствъ. Оиъ вел лъ утоішть іиурииа своеіо. Аріістовула, за то, что посліздшм вошелъ въ люйовь у народа; убилъ супругу свою Маріашіу и тещу, по неоспователыіымъ подозр-Бпія.мъ:—.ІЯТЯ (.мужа сестрысвосп)ІосііФа, за открытіо МаріамнФ Продопа посягательства на ея жпзнь; п иакопецъ умертвпліа трехъ свопхъ сыііоиеІ!, Алексапдра, Аристовула п Аптипатра. І!о Рождеств Христов* 14,000 младеицепъ отъ двухъ ЛТІТЪ п мон е оыло побито въ Ви лееігБ и его окрестііостяхі., по повелииію Ирода. Изъ ласкательства Августу омъ ввелъвъ Іерусаліі.мп языческія игры и зріілпща: это возбудпло противъ него заіоворъ, которьпі открыпъ, Иродъ сдізлался еще жесточе н іюдозрительнііе, ч мъ былъ прежде. Впродолліеіііо своего царствованія онъ по одніі.мъ только прпхотя.мъ перем видъ іііесть персосвяіценпиковъ. Лучшія д-Бла Ирода состоялп въ томъ, что опъ иостромлъ Г.евастіюпа.м стіз СамарііцКегарію—памізстіз Стратопова столра п другіо укрііплонные города. Украсплъ Іерусалп.чъ велііколппііы.мп здапіямп , площадя.мн , водометамн н другими предметами; персстроплъ почти до основанія іерусалимскііі храмъ, далъ е.му біільшую высоту н обшпрпость, украсилъ еіо сдТілапноіо изъ золота вииоградііоіо ві гвію, стонвіиею 1,000 талантовъ, огро.мііы.мн колоітамп и портпкаМИ. Во вре.мя голода онъ пе іцадіілъ своего состоянія для вспо.моществоваиія пароду и неодіюкратпо слагалъ съ иеіо часть податоіі. Въ послтздпія .мпнуты своей жпзіиі опъ былъ пожнрае.мъ голодо.мъ и червямп. ИрОЕбЗЫ, назваиіе пяти иезаімісимыхъ народовъ, союзііыхъ С-Бверо-Амерііканскп.мъ Штата.мъ, въ сос дств съ Мерилендо.мъ и Пенсіільваніею. Вссго ііародопаселеііія Ирокезовъ до 15,000 душъ. ГлавиыГі городъ Апаидего. Иронія {tlqmviia, притворство, лицеигБріе, ио безъ худаго умысла); у Сократа значнло разд-Блепіе съ друпімъ его мыслеп, чтобы нел пымп выводамп пзъ этихъ .мыслеіі навестн еіо па пріізііапіс ошибочности его мн нія. Воооще озпачаетъ маперу говорить, когда
Иро — йрр
мы ііеііосредственно не выражае.мь нашихъ мыслеіі, а поредаемъ ихъ черезъ противиое тому, чтор азу.м емъ—тонкая ііасмішіка. Встарппу ировія съ ея видадііі пазывалась реторпчеікою Фигуроп, иаравпъ съ гішорболоГі, летафорой, 11 т. п. ИрОСЪ.— 1) Сынъ Актора , разрізшіілъ Пелоя отъ rp'nxa братоубіііства. Тотъ случаіию убплъ его брата Уиріпіопа на охотіз, и сгарался п|)іі.мпрнть его съ сооою, подаривъ е.му стадо, п» Иросъ не пршшлъ подарка. Тогда Пелем, по соііг.ту оракула, пустплъ стадо безъ иастуха: one было растерзано волкомъ, а волкъ за то превращенъ въ камепь. 2) Нпщій па островв ІІтакі;. называвшіііея собствеііио Арпеіі (Агnaeos), іірозваиъ Иросомъ въ до.мъ Одиссея жетіхаміі Пеііелоиы. Отъ поіо иоговорка древпихъ «Iro pauperior» (б-пдііііе Ира), т. е. ко.иу пекуда голову іірііклогіііті>. ' Ирпень иліі Репина, р ка Кісвскои губ. Начипается въ С.квпрско.мъ уБзд-D, блпзъ с. Валпцы,піюходитъ пограііицвВаеіілыювскагоуизда п впадаетъ въ ДнБііръ, при с. Борки, Кіевскаго уъзда. Берега ея болотпсты и СІІІЮКОСиы. На Ирпеіпі было сражеіііе, 1320 г., между великимъ кпяземъ лптовски.мъ Гедіімііно.мъ и Станиславолъ кпяземъілевскимъ, бывши.мъ нъ СОІОЗЕ съ Мопгола.мн н кпязе.мъ Олегомь переяславски.мъ, всліздствіе котораго Литовцы завладБли Кіевомъ. Олегъ и князь луцкіп Девъ погибли въ битвт>, Станиславъ бтзжалъ въ Рязань. До 1793 г. різка эта была граіищею между Россіею п Полыіісю, па осповаіііи гржпмултовскаго .мира. Иррадіація (irradialio), пстечепіе, нзліяпіе лучсй свБта; дтзйстіііе сіяющаго тБла, бросающаго лучп. Чрезъ ііррадіацію солпца на оидака образуется радуга. При восхождепіи солица происходитъ пррадіація на все.мъ горіізоіітт>.
Ирраціональныя числа, с.м. Несоизм римыя числа. ИррегулярБЫЯ ВОЙСКЗ; такъ иазываются войска, которып ,не входятъ въ постояпный составъ благоустроенной арміи. Они раздБляются иа т в войска, которыя паоираются только во вре.чя ВОІПІЫ и по ея окончаіііп распускаются, какъ напр. милиціи, народиыя ополчепія н пр., и па тіз, которыя составляются иэъ особаго народонаселенія государства, преимуществеііио воііііствеііпаіо, обязаіінаго выставить, по востребовапію правительства, изв стное число совсрпіенно готоваго войска, какъ напр. паши казаки. Иррегулярныя войска хотя и не могутъ составить главныхъ силъ арміи, но будучи отдиле-
Ирр — Ирс
— 1 fl
ны въ составъ реіу.іярпыхъ воііспъ, могуть иыть весь.ма полезпы для дізііствііі мадой пойпы (с.м.)Иррегулярныя войска въ Россіи, состоятъ боіьшею частію изъ казаког.ъ, которые обпзаиы, no постребоваііію правптельства. постав.іяті> пужпое чпсло кониыхъ воор жепныхъ .іюдеп, а Черпоморскіе казаки, кром коппыхъ, ІГЬСКО.ІЬКО пишпхъ по.іковъ. Кром-і; казакрвъ, къ пррегу.іярііы.мъ воГіска.мъ арипад.ісжатъ: .мусуль.мппскіо IIOJKH, ііаопраемые изъ жііте.іей зе.мель , прпсоедііпеііныхъ отъ ІІерсіп п пзъ пеоолылаіо чпсла Крьпіскііхъ Татаръ іі капказскихъ горскпхъ народовъ, и балпклаискііі греческііі ІІ-ВХОТІІЫП баталіопъ. ІЬІТІСТО эскадроиа за едііііпцу разд леиія въ ирр гулярвой кавалеріи пріпшта cowii/i, когоріііі иодраздъластся на пятидесятки п д еятКН, І1:іь сотепь состаиляются полкп, ойыкповенно сплою въ шесть сотень. Вооруженіе прреіуляріюГі капалерііі воооще состаиляетъ: шашка, ппка п пистолотъ. Въ н-Бкоторыхъ пазамі.ихъ войекахъ людн вооружепы кро.мт. того ружьями пли винтровами, а оренбургсЕІо казаки в.м сто ружей Н.МТІІОТЪ стр лы. Лмпізііные казакп п мусуль.мапскіе полпп носятъ кинжалы. У насъ иррегулярпая кавалерія песьма мало іі частью даже вовсе не обучается каваіерійскому строю для прошводства правильпыхъ п быстрыхъ эполюціГі.Такъ какъ і.іавпос пазііачепіе зтого воГіска состоитъ въ ДІІІІСТВІІІ разсыппаго строя п отправлепіи аваипостноГі службы. то ПСКЛЮЧІІТСЛЬНО заиятіямп no этой части іі образуютъ у пасъ прреіулярную кавалерію, которая no составу своему совершеіиш выполпяетъ ііредііазііачеііиую для нео ц .іь, какъ по СМІІТЛІШОЬГП л ловкости людеГі, і такъ п no г.ачеству степпыхъ лошадеГі, се еоставляіощпхі», спосоопыхъ переііоспть вси труды іі лпшеііія иа воіінтз. Ііррегулярпыя воисиа такжо весь.ма спосооны къ спиііишапііо и д-вйствіямъ вм сто п-Бхоты въ горпстыхъ. закрытыхь п перес чеііпыхіі мВстахь. ИрсКІЙ ЯЗЫКЪ, отрасль ксльтіічесиихъ языі;оііъ (с.м.), блпжайшан къ гальскому; піііпется латиискиміі буква.ми, или особы.чъ алФавитонъ, запмствовапны.мъ у ашміискаго языка. Грамматика мало отлпчаотся отъ гальскоГі, ііреіімуіцествсіпіо только іПі ор оірафіи, выговоріз ц ІІТ)СКОЛЫ;ІІХЪ словахъ. Начало .молитвы •"осііодпеп по-нрскп такъ: аг nathair a 14 ar ncamh, naomhthar hainm, TO есть: Отче пашъ, иже ecu па пебесБхъ, да спятптся вия Твое. Грамматикц языка сочмпстіы: 0' Molloy, 1677; 0 ' С І608; словарь сочішеііія 0 ' гіеп, 1768. Иртенъ (Henri 1ге(оп),пнг.ііГісі;ім зам чатель-
-
йрт — Ирт
ныц полководоцъ и государственпый чслов къ XVII візка; былъ спачала адпокато.мъ, по открытіп междоусобпоіі воппы. ііступплъ въ гіарла.ііептскую ар.мію, жешілся па дочерп Кію.мвслля п вскор-п достиіъ пысшихъ должностей. При Начеби. гд оіп. взятъ былъ въ пл-Бпъ . пачальствовалъ лъвымъ Флангомь. Оиъ прііті.малъ важпое участіе въ сооытіяхъ, предаіішпхъ парламептъ іш власті. воііска, зас далъ члепомъ суда, наряжсііііаго падъ ІІО|)0іедіъ, смпрплъ, хотя и не безъ жестокостеіі, Ирлапдію м взялъ Лей.мерпкъ, гдіз п ум. въ Іб.г)1 г. По возстаііовлспіп Стуартовъ, трупъ его былъ поъЪтщъ па ііпс-плпц и брошепъ въ одпу .могплу съ Кро.мвелевы.мъ. Иртышакъ, кпязь сіі5прсі;іГі: по Ремезов. л т. опъ былъ npec.MiiiiKTj псрваго іііипмскаго хапа Оіісопа плп ІІоака (см.1: no іі.мепи этого князя Піізваім р-Бку Нргыпгь. Иртышака пой-вдплъ тю.мепскій хапъ, Чивгисъ. Иртышская линія, рпдъ іф-ыюстей п укр плепііі, расположемныхъ поираііому оерегу рСки Пртыіпа отъ города Омска до Усть-Камепогорсі;а. Лппія эта была уетроепа въ 1717 г. для заіцпты русскихъ влад іііп въ Спбііри отъ парадеіііп Кііргпзъ-Кайсаковъ. Ііервоііачалі.по на ЛІІІІІИ были построопы только нрБпости: О.мская, Желтшіпская, Лмыіііевская, Семппалатпая и Усть-Ка.мепогорская, а потомъ ужо мало.по-малу, между пимп, возведепы были уі;р1;іііеііія. Ныпі; лппія пе н.мііетъ прежпяго значеиія, потому что пріілсіаіоіція къ иеіі степи воіііли въ составъ русскпхъ іиад-Бпііі и составляютъ Киргизъ-Капсацкую степь, подвіідо.мствеііііуіо спбпрскому пачальству. М стоположеніо, заипмаемое лііпіею отъ кр пости Усть-Камспогорскоіі до крііпости Семипалатиііской, горпстос іі лТіспстое, а далізе до кр постп ЖелПзппскоіі п даже до Омска степиов и песчапое. ИртЫШСКаЯ СТепЬ; такъ пазывается ІІІІІІОторымп геогрАФами полоса стопоГі, лежаіцая по правому бергу Иртыша въ Томской п Тобольскоіі губервіяхъ. С.тепп этп па постоки слпваются съ етепямп Кулундппской (сл.) и БарабиііскоГі (с.м.), такъ что трудпо разірапнчнть первыя отъ посдфднихъ. Иртышская стспі. паполпепа болыіііі.мп п малы.мп озерами, большсю частыо солопыми, болотами л неболыііпмн р чка.ми, часто теряющимися въ пескахъ. За.м чателыі пнісе изъ соляныхъ озеръ Ямыіпевское, лсжащее въ 6 всрстахъ і\ъ востоку отъ і.рБпости /Імыпіевскоп, входящеГі въ составъ ИртышскоГі ЛІІІІІІІ (см.); оно имііетъ около 10 верстъ въ оі;рул:ііости. Иртышъ, різка въ Сибпри; выходптъ въ
Ирх — Ирш
— ; 2
Китаііскихъ іиадіііпихъ изъ ыаплоііоиъ соединемпыхъ г о р ъ : Бо.іыиаго Алтая . Богдо и Л.ііиіъ-Топа. До ііпаденія въ озеро Норъ-Зайсаиъ Мртышъ ліало іізіЯістенъ; течетъ съ необыкііоііеіиіоіо быстротою, падая съ порога па иороіъ, іі назыпается верхввмЪ ііли среднймъ; пройдя озеро, скбро достнгаетъ Малаю Алтая, іі прилижпвъ сеоі; ходъ черсзъ одно изъ ущеліп этого хрсота, входптъ въ руесьія владі;пія, разграіііічиваетъ своимъ тёчеві мъ Омскую область отъ То.мскоіі губерній, изіііівается подл'В нея , между отрасіями Алтанскихъ горъ, п іірііпявъ въ сеоя съ обгВііхъ сторонъ імножество ріікъ п р-Бчекъ, пріі »6рпост Коряковскомъ входитъ въ Тооольспую губернііо, въ котороГі,за село.мъ Самароііски.мъ, ипадаетъ въ р ку Обь. Дліша течеиія Иртыша 2,000 пер., imipmia отъ 100 до 200 саж. Онъ судоходепъ' отъ Норъ-Зайсапа до Оби. На берегахъ ёго построеиы іорода: УстьКамеішгорскъ, С.е.мипалатмпскъ, О.мсьъ, Тара и Тобольскъ. 11о Иртыіпу ходятъ казенпыя суда и баркіі различной іі ліічііпы u ьопструкціи, ііагружоііпыя мукою, изиестыо u рудою: тавже сіілавляется строеиоіі и ііилыіыіі ЛІІСЪ, СЪ днухъ иазеппыхъ пилыіыхъ мелышцъ, въ городъ Омскъ, для, потреоностеіі ііііжснерпяго віідомства п сибирскаго г.азачьяго ноііска. Между редутоліъ Воропыімъ и пріістапыо, находящеііся въ 3-хъ верстахъ выше Усть-Камепогорска, ходятъ съ рудою безпрерыппо, во все лізто, 13 судивъ, іірііііадлежащихъ горпо.му вчздомству; руда пагружается въ Вороиьемъ родуті; и пдотъ въ Колывано-Воскресепскіе заводы. На бариахъ же достаиляется іізвость и алебастръ изъ Известковаіо редуга до городовъ Омска и Тобольска. Прпстаіш па Иртыші) иаходнтся: при ПЗІІОСТКОВОМЪ редут-Б, Сеяипалатпнск-Б, въ З х ъ верстахъ выше города Усть-Камеиогорска и прп редугв Вороиье.мъ. Около устья р ки Вагая, п-Бсколько выше Тобольска, Иртыіиъ течетъ болыііпмъ изворото.мъ (Вагапская лука), ііесііособпымъ для судоходства; поэто.му для обхида изворота прокопапъ (по предапію, Ермакомъ) капалъ, въ одпу версту, пазывае.мыіі «Ер.маковсыімъ ііерекопо.мъ>. Это — древп-БГішій каналъ къ Россіи. Въ Иртышъ впадаетъ съ правоіі стороны : Бухтарма, О.мь, Тара, Ш и ш ъ , Т у й , а съ л-Бвои : Иши.мъ, Тоболь п Тура. Въ ИртыигБ водятся превосходиыо осетры, стерлядь п др. рыбы. Ирха, овечья плн козлиная шкура, иъ выд льъ паподооіе замши. Иршенкъ. Крсстьяііііпъ, пзобр-Бвшій крылья для летанія по воздуху, въ иачал царствованія ПЕТРЛ I, и паказаішыіі за пеудачу.
—
Иръ — Иса
Иръ, первыіі сынъ Іуды, виукъ (no отцу) патріарха Іакова. Подробности жпзни его пе ПЗВТІСТИЫ. Въ первой к н п п ; Ііараііпіомеионъ (11. 3), сд-Блапо только. замъчаніе о дурпомъ его характері;: бысть Иръ ітрвешцъ Ь/дннъ лукивъ предъ Господемъ: и уби его (т. е. ІІра Господь). Ирындыкъ, отрасль Уральскихъ горъ, находящнхся при источникахъ Урала; огиоаотъ съ двухъ сторонъ вершины этоіі різки; составляетъ южпую гранпцу золотоиоснаіо ирострапства п раздхляетъ прптоки Уя іі Урала. Ирь илп Иръ, татарскоо слово; такъ пазываотся мпоіолБтнее растепіе, іірііпадлежаіцео къ семейству Ароипковыхъ (Aroidea;) и изв стное въ ботаппкіз подъ иМенемъ Аора или Аира ароматнаго f Aaoros colomus, Linn.), a въ просторичіп, особеішо въ Москві;, подъ пмеІІС.МЪ Лсііешіпіга. Малеііькіе Шестіииствепныв ЦВІІТКІІ его собрапы початкомъ; вообще жо ирь легко узнается по запаху, распрострашіющемуся отъ его листьевъ, еслп пхъ растсроть. Корень еіо употреб.іяется какъ раздражающее (stimulant), потогошіое п желудочпоо лег.арстии. Кромтз того ц-Бкоторые ув ряютъ, что жевапіе ириаго корпя утиляетъ зуоиую болі,. Въ до.машнемъ иыту у насъ оиъ обыкиовеііпо употребляется для попі)ацлсчіія жолудка п на двоепіе водкн. Въ Малороссіп пзъ завялыхі> лпстьевъ ира (по тамошнему иыговору ера) вьютъ ііеревязи п перевесла для сііоповъ; спбирскіе же пароды, папр. Остякп, плетутъ изъ пихъ ііиіожкп, д лаютъ ветелки, ПЛІІ подкладываютъ прь подъ сіздла вмисто потниковъ. Этпмъ же раетеніемъ посыпаются лі;томъ поды для пстреблепія пасБко.мыхъ. Ирялли, хребетъ горъ Орепбургскаіо края, между pp. Инзеръ п Б лоГі; идитъ отъ Ямавтау (см.), огііба тъ сл ва долину Инзера и соедіиіявтся съ Ялукомъ, итъ китораго тяпутся па с.-з., подъ разными ііап.мсііоваіііями, отраслн, разд-Блнющія верхнія части долинъ Инзера, Знлама и Усолкн, а па западъ пдсть хребетъ Пшетякъ, который у вершинъ Нургуша совдиняется съ Алатау, а посродствомъ его съ гора. иі Ю.ібаискіімп, раздзляющиіііи ДО.ІІІПЫ Сигаіііі п Селеука. На югъ отъ іішстяка пдетъ хребетъ БііллЮ|)і\іаііъ, соедііпяющіііся посредстволъ Муйнакташа съ Баііслаиташемъ, которыіі разграпнчпваетъ Нуріушъ отъ Б лой. ИсаакІЙ, Грекъ, икоііоппсецъ; въ 1338 году расппсывалъ въ Новгороді; церковь «Входа во Іеруса.іЕшъ». Исаакій, архіспнскопъ черніповскііі, по рождепію Русскііі, посвящопъ въ святитель-
\
йса — Иса
— 173
скій санъ око.іо 1390 г. константинопоіьскимъ патріархо.чъ Антоніемъ, который мири.іъ пъ то вреіМЯ Пи.мена п Кипріана, соперипчавшнхъ между собою за ыоскоискую .митропо.іію. Въ 1390 г. Исаакііі ііаходилсн въ СВІІГБ Кппріана, уже единствеіпіаго «ОСІ;ОІІскаго міітропо.тита, торжественио пстрізчаемаго Васііліе.мъ, сыіюмъ Донскаі о. Въ 1408 г. аріъзхаіъ въ Лоскву съ князе.мъ Свіідригап.іо Олыердовиче.мъ. Около 1416 г. оиъ присутствовалъ на соооріз, созванномъ въ НовгородЪ-Лптовскомъ Внтовтомъ, сог.іасившпмсн иа OTflUjeiiie митрополиг кіевсі;ой отъ .митроподін всороссійской московском н возведшимъ на ка едру гіервоп Гршорія С.и.мвлака. Исаакій, егіискоиъ пермсіаіі п екатер.инбуріскііі. оылі. прее.мниколіъ СтоФаиа Пермскаго, водворіівшаго христіаиство въ этой страи в, н посиящеиъ въ саиъ сшіскопа мптрополито.мъ Кііиріяномъ 20 яииаря 1398 г. ИсаакІЙ (Борисовичъ Черчицііііі), еііископъ луцкііі, иосвящепъ въ етіскопскііі саиъ 10"20 года, въ то самое время, когда поставленъ на Переліышльскую епархію ректоръ кіевскоіі акадедііи, Исаія Купішскій. Онп оба посвящены пос-Стіівшимъ Россію патріархомъ іерусалимскплъ еоФаномъ, иоторый возстаііовилъ, вмисти СЪ Перелышльскою епархіею и Луцкую, упраздиенііую со времспи привятія уиіп Кнрнлломъ Терлецкимъ. Прежде посвящеиія j въ еппскопы въ 1615 г. Исаакій былъ въ ІМОСКВІ;, въ качоств посла отъ міітрополпта кіевскагоіова Борецкаго. Ему иыло поручоио ,чіітрополптомъ ходатайствовать у царя Михаила еодоровича и у патріарха Фнларета Никитича о принятіи Малороссіи и Запорожскихъ казаковъ иъ высокое покровительство. ІІсаакііі представилъ боярамъ бидствія, претерпиваемыя благочестивыми отъ уніатовъ, и Миханлъ еодоровичъ, уваживъ предстательство Іова, велълъ удостовърить Малороссіяпъ въ своемъ покровительстві;, послалъ пять сороковъ соболей и щедро одарилъ опископа. ИсаакІЙ (Бвлобаевъ), монахъ Соловецкаго моиастыря; иъ 1553 г., онъ одинъ былъ изъ числа распространит дей ереси, появившейся въ Россін и отвергавшей таинства вВры, Божественность Христа, д янія соборовъ и святость угодппковъ Божіихъ; этой ереси придерживался рязанскій епископъ Кассіанъ и НТІКТО ДІат еи Башкинъ, но она вскор-в была уішчтожена.
Исаакія Далматскаго соборъ, въ С.-Петер«ург . Начало его восходитъ къ первымъ времепамъ существованія С.-Петербурга. ПЕТРЪ Великііі, рожденныц 30 .мая (1672 г.), въ кото-
—
Иса — Иса
рый депь ГІравославпая Церковь празднуетъ память св. ІІсаакія Далматскаго, им лъ намізрепіс воздвіігпуть хра.мъ во и.мя этого уіодиика Божія. но при .мііогочислоііныхъ трудахъ, долю пе могъ пристуііить .ъ ііеполпеііію своего намфревія и довольствовался построепіе.мъ, въ 1710 г., времеиноіі дерсвяшюіі церкви Св. Иеаакія, въ бывшей Ад.мпралтеііской слобод . Церковь эта сгорзла, п вскоріз потомъ, 6 августа 1717 с., іосударь лично заложилъ другую церковь См. Исаакія, па берегу Невы, гд иынъ здапіе сената; плаиы ся были составлепы архіпчмггоромъ Матерпоіш; строплъ ео камеішьш мастеръ Лковъ Нарііоповъ. Здаиіе это было ьоіічепо и церковь освящепа въ 1727 г. На колоколыііз ея былч куранты, подобиые паходяіцпмся на ІІотроііаиловско. п» coSop-B, въ кртіпосги. И это здаиіе сдізлалось жертвою пла.менп (въ 1735 г.) отъ МОЛІІІІІ. П.мператрица ЕКЛТЕРІІПЛ II возиа.мізріілась ИСІІОЛПІІТЬ задумаииоо ПЕТРОМЪ сооружспіе хра.ма Св. Псаакія съ изяіцествомъ н всликолішіемъ, достоііпымъ славы и па.мятн воликаго царя. Хра.мъ этотъ, по плаиамъ архптектора Риііальди, предполагалось выстроить весь пзъ русскаго мра.мора. Заложеиіе еіо посл довало иъ 1768 г., ио иостроеніе прерывалось ііеодпократііо. отъ недостатка сум.мъ въ пазпачеііствіз, по случаю воіінъ съ Турціею и Швеціею. Въ 1796 г. здапіо было вознедепо до крышп, по какъ основаиія сго оьазаліісь не доволыю прочными для иыдержанія тяжестп пяти огро.мныхъ главъ изъ мрамора, то опо и оыло иремешю довершено съ одші.мъ куполомъ и колоколыіею. Алккслндръ ІІАИЛОВИЧЪ повелізлъ въ 1817 г. составить новые проекты u плапм перестроііки хра.ма, но съ ттз.мъ ііеііре.мТіипы.мь условіемъ, чтобы coxpauuna была та часть зданія, въ которой паходіілись освящеішые уже три іікопостаса. Изъ .мпогихъ плаиовъ, подтіесеппыхъ Его Всаичеству, удостоіися Высочайшаго одобропія плапъ іМоііФеррапа (см.), п въ 1818 г. иачалась постройка собора. Между-тіі.чъ смізлость начертаній и гіредііоложепіи архитектора возбудила сомнипіе въ прочности воздвигае.маго хра.ча и въ возможностн довершить псполинскій трудъ сь желаемымъ усп хомъ. Производство строенія на ігисколько ЛІІТЪ остановплось; трудились только надъ извлечеіііе.мь колониъ изъ ка.меііоло.мень. Наконецъ, по вшіматсльномъ разс.мотріііііп п обсуждепіи плапа іі исполшпныхъ уже ])аботъ, и no произведоніи въ первопачалыюмъ проект пикоторыхь из.чиііенііі, работы возобповилнсь по Высочайшей волв Государя И.мператора И и к о л л я ІІАВ Л О В Л Ч А . 11ере.мТ>ны этп, пе измиияя іі|)еж-
Иса — Иса
—% .74
—
Иса — Иса
ітхъ сооружепіи, придаіи толы;о удаиію 6ол1>е ведичія И іі:знщестиа. НыпВ ІІН-СШПІЯ работы копчепы ; падъ портпками красуются едгіпствсііиыо въ спое.мъ роді; иарслі.оФЫ Виталп:-іміутреііиості. церг.іііі расішсыкаютъ нашп периостепетіые художітііп. Исаакъ, сыііъ Аираа.ма п Саррі.і : родился, no особсіиіо.му предскааанію БОІЕІЮ, уже тогда, когда отцу сго было 100, а матери 90 лізтъ отъ рождеиін. Когда Исаакъ стаіъ прнходить' въ соііерміеннып возрастъ, Ііогъ велълъ Аирааму ирііііести его въ жертву. Авраамъ не поколеоался: послТі трехднеішаго иутешествіи, досгпгши горы Моршгъ, опъ аоотррллъ иа ней жертвеіііиікъ, иоложилъ па не.мъ своего сыпа и уже готовіілся заколоть его, no БолФ) видя богобоязвенвость и самоотвержепіе Авраама, удсржалъ его отъ этого жертвоіірііііоіпенія. Пріі сод иствііі раба Еліеіера, Іісааьъ сочеталея браномъ съ Ревег.ііою и посл двадцатпл тняго ся Созплодія, ШІІІЛЪ оть пея двухъ сыновеи — Исава и Іакова. Исаакъ иаходплся въ дружескихъ связяхъ съ Авпмелехо.мъ, царсмъ герарокимъ. Подъ старость, лишившнсь зрънія на 137 году овоеіі жпзнп, Исаакъ хотізлъ благословить своего старшаіо сыпа Исава, но про.мыслъ Божііі, чрсзъ посредство Ревекки, доставилъ это благословеніе младшему сыпу еіо Іакову. Исаакъ умеръ па 180 г. жичпи.
1 лоіі Азіи, между Кішікіеи и Ліікаопіеіі, часть і ІІІІСІІДІИ; иыніз турецкій санджакъ Бегшоръ. Псазъ, сыпъ Исаака и РевекЕіі. Онъ п Іаj ковъ родплись вм стВ, блпзнеца.ми, когда Исааку было уже 60 л тъ. Ііриіпедііім въ совершеііныіі возрастъ, Исавъ посвятплъ сеоя зо.мледБлію іі охотіз: доставляя отъ своего лова любішыя і^ушанья Исааку, опъ, пе смотря на дикііі ого правъ и непріятностя, ііріічііііеіиіын его ж нами, Хаііаненпками, заслужплъ благоволепіе сіюего отца Исаака, но ие усц-іілъ воспользоваться благословеиіи.мъ его. Одиажды, по возпраіценіп съ поля домоіі, изііурснныіі усталостью, оиъ продалъ ираио старшивства Іакову за блюдо чочевицы; впосліздствіи, когда ІІсаакъ, лишіівшись зрвііія, и заблаговре. іеипо ііриготовляясь къ смертп, ХОТІІЛЪ благословить Икава, Ревекка, воспользовавінмсь слъпотою Исаака и отсутствіе.мъ Исава (отецъ послалъ го па охоту), приказала Іакову заколоть двухъ козлятъ, ихъ шкурою обложила ему руки u шею для сходства съ efo старшимъ братомъ, косматымъ отъ рождсиія, од ла въ платье Исава, и, сготовивъ любпмыя куиганья своеіо ліужа, отправила пхъ къ Исааку. Патріархъ осязалъ Іакова п благословилъ, припявъ его за Исава. Это оостоятельство было ііріічііною ожесточеііной пепавпсти Исава къ Іакову; братья по.мпріілись только посі двадцатіілътпей разлукп. По возвраіцепііі Іакова, 20 лт>тъ укрывавшагося оть Исаакъ, хріістіанскій ііисатель, жиишііі въ Исава, ПОСЛІІДІІІІІ оставилъ землю Хаиаанскую началіз V візка. Опъ оставилъ по себъ сочннеи поселился въ іорахъ къ югу отъ Іордана. ніе: «0 Св. Троиц и воплощепііі». Какъ ипдно Исавъ шіізлъ четыре жопы — Ханапоянки. изъ заілавія этого сочйвёнія (В-вра Ысаака, бывшаго прежде Іудеемъ), Исаакъ прежде Исага, ЧІІІІОВПІІКЪ при султаиіі, ооеръ-ка.мбылъ Іудеемъ. Сущпость сочинеиія состоиті. .ме|ііеръ. Опъ переішсптъ тайныя р чй отъ въ слі5дуюіцемъ: «Въ одно.мъ Божоств — три султапа къ султаиш^Б, иачальствуетъ надъ лпца, и каждос пзъ этііхъ лицъ им етъ свои ко.мпатііыми іі гардеробпыми пажами и смоособенныя своііства, которыхъ не им етъ дру- трптъ за вс л ъ , ОТІІОСЯІЦІІІІСЯ къ особБ сулгое; именно — лпчпое своііство Отца есть то, тапа. что Опъ не н.мізетъ пачала, а Самъ есть пачаИсатогика эпблгйскал. см. Библейская исало другихъ лицъ; Сыиа — то, что Онъ пе со- гогика. творепъ, а рожденъ предв чно отъ Отца; ДуИсады, таі;ъ пазывались у насъ въ древноха Святаго — то, что не сотворенъ и пе рож- стп ііізкоторыя селеиія; но собствеиііо 7/сада денъ, а пропсходіпъ отъ Отца». Разсуждая р означала ристань. воплощеніи, Исачкъ пріізпаетъ два оетоства Исаевичи, русскі дворяне; происходятъ отъ нлн дв-із природы въ одно.мъ ліщъ Іпсуса Хрн- .Мпропа Гавриловнча Исаевича, который въ ста. Изъ древпихъ ііисателей, объ ИсаакБ 1678 г. владълъ деревпя.ми; въ 1710 г., по униуііомііпаетъ только одинъ Геннадііі Массилій- версалу .малороссііісі;аго гетмаиа, Ііса Иса скііі. вичу утверждепо село Голошиновкіі, доставИсаакъ-Ангелъ, см. Ангелъ (А уеХод). Исаакъ ( еоФанъ), византійскій хропогра<і>ъ, родо.мъ пзъ Конитаіітііноііоля, продолжалъ хронографію Спиколла отъ 280 до 813 г. У.м. около 817 года, ИсаврІЯ (Isauria), въ древности страна Ма-
шееся е.му посліз его дііда и отца (Общ. Герб. IX — 108). ИсаЙКО (Исаакъ), .маіігупскій князь, владізль Маигуіюмъ (ііыні; мтзстечко въ Таврид на высокоіі,ііеіірпстуііііоіі горіі); въ марти 1474 гоііъ дружслюбно прнпи.чалъ посда велікаго кіія-
Иса — Иса
— ] '5
зя Іоамиа III, боярина Никпту Ьоклемишеііа и гірел.іага.іъ дочь свого въ гіев оты сыпу ІІСІИі;аго князя, Іоапну Іоашіоимчу. loami-b' И1 по отргіпулъ этого пррдложемія, одиако ;кі. приказывалъ отііраіиеіпшму въ 14).') і^оду другому послу, Алоксіію Старкову, разв дать чрезъ кажинскаго жида Хозп Кокоса. сьолько тысячъ золотыхъ ІІсаиііо готовитъ въ ііридапое за свосю дочерью: no поручені это осталось ііепсполненнымъ. йсаія, іыпъ А.моса, первыіі пзъ четырехъ Волышіхъ Ііророковъ. Оііъ ііропсходнль пзъ царсііаго рода и жилъ за 750 лъгъ до Р. X. Съ юпыхъ льтъ llcairf посвягилъ сеоя Богу, ОІ.ОЛО 60-ТІІ лізтъ заііп.мался пророческлмъ служеніемъ прп царяхъ іудеііскмхъ: Осіі;, Ахазіз, luaea.M'i; п Езекіи и велъ самую строгую жпзіп.. Есть предапіе (принятое Св. Іустиномъ-муч ІІПКО.МЪ, Тертулліаиомъ, Лактаиціемъ п другими), что іудейскій царь МанасЫя прііЕазалъ р.аспилить Пророі.а деревяиііою пплою. Иророчества Исаіп содёржатся въ кішгБ, ІІЗІГІІСТноіі подъ его нмейемъ, разд леііпой па 66 гдавъ. Въ нихъизлагаются предсказапія огудьоіз мііогихъ соире.менпыхъ сму царствъ, о плізнеиіи вавіілоіісч;омъ и освооождепіп пзъ него, о пришествіи Мессіи, Его |)оя;деіііи отъ Дивы, чудесахъ, страдавіяхъ, смертп и іірославлеіііи. Опъ пророчгстііовалъ съ такою яспостью.какъПудто, скажемъ словамп Іеропима, піісалъ пе пророчества, а Еваіиеліе, н съ особеішою высотою и торжествсшюстью. Блажеіиіыіі Августинъ гиворіпъ: чтб «между Евангелистамп Іоаіпіъ, между Апостола. ш — Иавслъ. то мсжду Пророка.міі — Исаія». ИсаІЯ, спятоіі, еііпспоіп. ростовскін, род пъ Кіевскоіі ооласти; посвяіцспъ въ санъ еппскопа 1077 г.; уиравлялъ епархіею 13 л тъ. Въ Патерик кісвско.мъ сказапо, что опъ разорилъ капища пъ Ростовскоіі ооласпі. Гіреставился 15 мая 1089 г., a 23 мая 1164 г. его ГЕЛО было ііаіідепо при взрытіи того я-Бста, гдіз стояла древпяя ростовская соборная цорковь Святыя Ьогоматорп. Угодникъ этоті. пзображается на иконахъ въ оБЛомъ клооукБ. Память его Церковь совершаетъ 15 мая. ИсаІЯ (Куііннскіи пли КОПІІНСКІІІ), архіепископъ смоленскій; учился въ Галіщіи и поетрижопъ въ монашество въ Кіево-І1ечерсі;оіі лаврь, ід до 1614 г. былъ пачалыіико.мъ пеіцеры ІІреподобпаіо Антонія: въ 1620 г. tiaтріархъ іерусалпмгкіи еоФаіп. поставплъ сіо спископомъ перемытльскп.мъ, ію іонспія римскпхъ католиьовъ препягствоваліі ему пребывать среди своей паствы и опъ прііііуждонъ былъ укрываться пъ разныхъ монаотыряхъ;
—
Иса — Иса
наконоцъ 1628 г. оиъ пазиачепъ былъ архіеппскоиолъ смолёнсішмъ и чершігоііскпмъ. СЕОЯчалон въ Кіево-Исчорскоіі лавр 1734 г. Бывъ еще старшпмъ Богоявлепскаіо Ьратскаі о моиастыря, Исаія завелъ при этой обитсли госпіппицу и учіілпід , прообразованноо впосліздствіи въ акаделію, нзъ котороіі выіило ІЧІЮГО зам-Ечатс.іыіыхъ людом. Изъ оочинеиій Копипскаго йзвфствы: «Листвица духовпаго по Ьозь ииоческагЬ жительетва» и «АлФавитъ духовііыи». iiiuira, ііравоучптелыіая. ИсаІЯ(Сирбямііиъ).свящеііііо-ііііокъ.чопастыря Четыредссяти ,Мученііі;опъ, жилъ въ КОНЦГІ XIV и in. пачалі; Х в-Бковъ. Опъ прі зжалъ въ Россію въ 1417 г. и привезъ съ собою п сколько славяпскііхъ кппгъ и между іііі.мп своіі noреподъ СОЧІШСІІІЯ св. Діоіиісія Аребпагитокаго, сдилапиыГі іімъ въ 1371 г., по пріи;азаііію сорбскаго митрополіпа содоеія. Этотъ пореводъ тяжелъ 11 темепъ. Къ ноіу Исаія паписалъ предисловіе, гді; гов'оритъ, что будто бы онъ переводилъ и мпогія другія кпипі, no каьія имён110, 110 псчпсляоп..
Исаковецкая таможня, учрежд на в ъ м сте.чК'Ь Іісакоіщы, паходяще.мся Подолі.ской губ., Камепецкаго уіізда, пріі р. /Кваііци.Ежсгодпьій привозъ къ этоп таможп ііростирается до 67,500 руб. сер.: ожегодпыіі отпускъ до 111,600 руо. сер. Исаковы, руссі;іе дворяпе; пропсхождепіо нхъ веизв ство. Въ актахъ встр чаготсл о<Й5дуюіціо члепы этоіо рода: 1) СеріБіі Мпхайловичъ, въ 1551 году показапъ 144-ип. ПОДЪ-ЕЗЖІІМІ> въ пологскомъ поход . 2) Aoanaciii Иваповичъ, 2 октября 1557 года naniicam. во вторую статыо московскпхъ д'і;теіі боярскпхъ, 552-м,ь. 3) одоръ,—въростовскпхъ дворяпахъ и въ 1634 г. былъ па службізподъ Смолопскомъ протпвъ ІІолнковъ. Въ Обіце.мъ Гербоовшгв (VII—69) сказапо, что родъ Исаковыхъ происходиті> отъ этого едора, которыіі ііъ 1627 г. былъ жаловапъ за службу ПОМІІСТЬЯ.МИ. 4) Гіорвовъ— въ можайскпхъ боярскихъ д і п я х ъ в ъ 1634 г., ва служб подъ Смоленско.мъ протпвъ Поляиоиъ. 5) Петръ Алексізевпчъ-большой, показапъ вьдьякахъп іютомъвъ 1676,1677,1()82годахь въКурскіз прп воеводахъ: позже онь былъ прп царяхъ Іоапнъ іі Пстріз Алекс еинчахъ въ судномосковскомъ приказт.: паііонецъ въ 1703 г. попазапъ 7-мъ въ дьякахъ и въ ІіШгороді; іфц восводахъ. 6) Поіръ АлоксБевіічъ-Мепыпой — въ д ь н м х ъ п въ 1092,1693,1694 годахъ вьКурскіі прп поеводахъ; въ 1703 г. заппсапъ 73-иъ въ дьякахі.. 7) Артемій Мпхаіілоиичъ, вЫТОЗг. іюказапъ 48-мъ дворявйномъ иъ пачалыіыхъ людяхъ.8)А аііасіи(,топаповичъ,геііоралълей-
Иса — Иса
176
теиантъ; началъ сіужоу въ 1706 г.; въ 1727 г. былъ плацъ-маіоромъ въ С.-Пстсрбургіі; въ 1741 г. былъ иазначеиъ полковппко.мъ въ выборгскін гарііизонъ, а въ 1746 е.му вел по оыло отправлять должность оиеръко.мепдапта въ Выборг . Въ 1752 г. опъ ііроіізведепъ генералъ-.маіоромъ, а въ 1758 г. съ пронзводствомъ въ геііералъ-леіітеиаігіы ііазпаченъ выборгскимъ губернаторомъ. У еръ 1766 года. йсакчи, крипость па правомъ берегу Дуная, къ западу отъ Тульчп, взята Русскп.ми въ 1770, 1771 и 1790 іодахъ. Въ 1828 г. противъ Исакчи пе|)епраиляліісі, русскія воііска иа правыіі берёгъ Дуная. He смотря иа выіодную позицію Турковъ, устронвшихъ па праоомъ берегу три баттареи, на шивоііска расположиліі противъ испріятеля баттарою ІІЗЬ 24 ор^дій, и открыли съ разсвііто.мъ сильную пальбу: послБ того ііропзводилась са.мая переправа подъ оіиемъ арпіллеріп ііротивііика, прпчо.мъ весьма много способствовалп Запорожскіе казаки, предложішъ руссвимъ воііскамъ свои уелуги и мелкія суда. Вступивъ па хБвый берегъ Дуная, I'yccKie овлад-Вли баттареямп іурі;опъ,ьоторые отступіілп къ Исакч . Черезъ 3 дия послт» переправы эта кр'Бпость сдалась. Исаппны , русскіе дворяпе ; происхожденіе ихъ неіізв стпо. Изъ числа члеіговъ этого рода встр^чается въ актахъ: Ваоилііі Нпкитичъ, показанъ въ стольникахъ, 18 мая 1661 г., головою третеіі сотпи жпльцопъ. ИсаноцЕІй пролявъ. или Нсапопъ. находится въ Восточномъ океап ; отд ляетъ островъ Упимакъ (Алеутскіе о с т р о в а ) , отъ а.мерпкапскаго берега полуосірова Аляски (влад-Бпія Россійско-Американской ко.мпаіііи). Широта пролпва съ с верпоіі сто|)оны около 3 верстъ, дліпіа около 20 вер., і.іубиііа отъ 9 до 16 Фут. Приливъ и отливъ въ це.мъ весь.ча быстрын. Зи.мою, силыіы.мь ю.-в. в тромъвзламываетъ папроливТз ледъ, оічеіо прекращается всякое сообщеніе между Аляскою и Упіімакомъ. Сиверный берегъ пролива песчанъ, a южпый утесистъ.
Исарчикъ, см. Исаръ. Исаръ. собственпо зиачптъ у Татаръ стъна; no ЭТІІМЪ имепемъ вообще иазываются слізды укр плеііііі пли построекъ , находящихся въ Кры.му. Эти пазванія однакожъ даются и Н-БКОторымъ опред лешіы.мъ разваліінамъ, такъ иапрпмііръ: скала въ Гаспарскомъ окруі-В, ц-Пкогда укрЕпленная, изв стна только подъ и.мене.мъ Исаръ-Кая (укр-Епленная скаіа); развалины, находящіяся біизъ Ауткп пазываются Учанъ-су Исаръ (крипость летучей воды, т. . Олизъ водопада); также Исаромъ именуется
—
Исв — Исе
укрБплеиный иугоръ иа Кикіінешскомъ мысу. Исарчпкъ. уменьшительное Нсорн (ст нка); назвапіе это ііроіімуществепно дается еліідамъ небольшаго укрвплеиія, суіцествовавпіаіо при верховыз різкп Казыклы (иліі Бююкъ) Езепъ, цзв стной ІІЫІГВ болсе подъ имеиемъ Черпоіі. ИсвеСН. озеро Куопіоскоіі губ., Рауталамбійскаіо увзда, іімііетъ длпны 28 вер., ширйны 6 верстъ; осреіа его песчаны и камешісты: глуonHd 14 саженей. Исень-Темиръ, одпо изъ племенъ Внутренпеіі Кирііізскоіі орды, родъ Баііуловъ. Зимуетъ при Богатомъ Култуктз. Гіавв йішя отд-иленія этого племени: Тагачи п Кунъ. Въ немъ 140 кибитокъ и 500 .мужчпііъ. йсетская провипція, была учреждепа иъ 1738 году іі кходила въ соста(!ъ Орепбургской губ.; іГазвапіе получііла отъ р-Бки Исетп. Во всей этой проітнціп пе было миодиого города; были остроги, слободы и вгювь устроенпыякрііпостм. Опа раздізлялась па 3 днстрикта: ІИадрипскій, Исетскій и ОкуневсЕІй. Гіровинціялыіая канцелярія паходплась въ ЧелябипскоГі кр постн. Ныіі-С Нсотская провішція раздроблепа: часть ея принадлежіітъ ТобольскоГі губ. (Исетскъ, Окуневскъ), друіая Пермской (Шадринскъ), a третья Оронбургской (Челябпнскъ). Исетское село, Тобольской губ., Ярославскаго уизда, лежптъ въ 60 вер. къ з. отъ уіззднаго города, па ріікіз Исети. Въ царствовапіе Анны Іоаііповиы, это ссло было главиы.мъ МТІОТО.МЪ Исетска и діістрикта Орепбуріскоіі губ. Здізсь позволепо было селнться охотнпка.мт, пзъ разпыхъ м-встъ Имперіп, лншь-бы опи пазывали себя іосударствоііііы.мп крестьяна.чи. Такое разр шеніе наводпило Исетскііі п друііе смежиые осіроіи пслободы бізглы.мн по.мсщичьнми крестьяпа.ми, no закопу невозраіцаемыміі на прежпія мііота ихъ жительства. Пом ицикн, одиакожъ, были возпаіраждае.мы за бізжавшихъ людей зачетііыми рекрутски.мн квитанціями. Исеть, рВка Обской системы, выходнтъ в ь Екатеріінбургскомъ уізздіз изъ озера Исетскаго, приніі.маюіцаго різчку Чериую, проріізываетъ восточпую покатость Урала, протекаеті» черезъ нзеро Мелкое п , проходя черезъ машмпы іорпыхъ заводовъ, орошаетъ въ Пер.мскоіі губ. города Екатсриіібуріъ, Дол.матовъ п Шадринскъ, а въ Тобольскоіі исетскііі острогъ, и педалеко отъ Ялотуровска, изливается въ р ку Тоболь. Длина р-Бкп 500 верстъ, глубипа отъ 3 до 6 а р ш и а ъ . Русло р кп усБяно порогами. По Исетіі сплавъ малыхъ судовъ начипается пемного пнже города Екатерніібурга, а болышіхъ б а р о к ъ — отъ устья рЪкн Міаса.
Иси—Иси
— 1 Г7 —
КромЪ послВдией въ Исеть еще впадаютъ: Сннарн, Течи, Бариева и п которыя другія. Исидоровы декреталіи. Это назваігте иосятъ па сео повреждеиные списки сборпика церковныхъ правплъ Исндора Севильскаго, явіявшіеся въ ІП и IX u-Бкахъ съ именемъ Исидора Грішпаго (Isidori Peccatoris, no другймъ Mercaloris). Они содоржатъ въ себіз миожество ПОДІОЖІІЫХЪ статеіі, какъ то: небыва.іыхъ соооровъ, послатіій п декретовъ патіъ, иачипая отъ Климента, перваго епнскопа pn.MCKafo, до перваго вселеиокаго собора , послБ котораго этотъ Исидоръ «Рессаіог» иродолжалъ ещо собрапіе декретовъ отъ папы Спльвестра (съ31.г)) до Захаріи, у.мершаго въ 751 г. Вообіце это собрапіе цсполнено аиахрошізмовъ и грубыхъ ошибокъ, и ие с.мотря на то, до Х І и XVII вЪка оио было ііринимаёмо на Запад за основапіе капоиическаго права. Ііо открытіи обмана, эти собрапія быліі отвергнуты и названы Лтеитдоровими (Pseudoisidori collecliones), а са.мые иапскіе декреты, въ иихъ по.мііщенпыо — лживыми. Исидоръ, сынъ еретика Васішіда. Онъ развилъ заблужденія своего отца, и кром того, no свидізтельству Климепта Александрійскаі о, ложио училъ, что въ человіисв двіз души (Strom. I. 11 p. 409).3аблуждеііія своц Исидорі» разсВнвалъ посредствомъ сочшіеній о прироЖденной или второй душт;. Исидоръ. Подъ этимъ и.мепемъ извтзстпо въ церковной псторіи много зпаменнтыхъ лицъ. Исидоръ Даміетскій, иазываемый по мисту пустынно-жительства Пелузіатъ, непримиримый врагъ заблужденій Несторія и Евтихія, извізстенъ своею любовью къ пиіцимъ. Огдавъ имъ свое имущество, опъ удалился въ пустыню, гд проводплъ ЖПЗИЬ въ пост , молитві;, и занимался нзложеиіе.мъ хріістіаііскихъ догматовъ п церковпыхъ ііііавилъ; посли него осталось до 2,000 писемъ, гіисаііныхъ на греческо.мъ языкв, і;ъ разнымъ лица.мъ, о разлнчныхъ предметгіхъ візры. Опъ былъ друго.мъ св. Кирилла Александріііскаго и св. Іоанна Златоуста, съ которымъ разд лялъ н ссылку. Ум. въ 445 г. Исидоръ. родо.мъ ІІспаііецъ, архіспископъ испалійскій. Отецъ его Северіанъ былъ префектоіиъ Кар агена въ Испапіп. Вратья ею, Фулыенцін u Леапдръ, былп епископами: первын — кареагенскимъ, а второй — испалійскимъ; по смерти посл дпяго избранъ Исидоръ въ 595 г. Въ 619 г. опъ былъ па второмъ испалійско.мъ cooopt; въ 633 на 4-.мъ голедско.мъ собор .Ум. 3 апр.636 г. Изъего сочинеиій уц •ПІЛИ сі дующія: 1)Хроііика; 2) 20 книгъ о наТ. VI.
Иси—Иси
чалахъ; 3) 0 церковныхъ писагсляхъ; 4) 0 жизпп и смерти святыхъ Ветхаго и Новаго ЗавЪта; 5) 0 божествеиныхъ или цорковныхъ должносгяхъ; 6) Ком.мсптарііі па историческія кііиіи Ветхаго Зав та; 7) Кпиіа объ ахіегоріяхъ Св. Писаиія, и мн. др. Исидоръ, епископъ паценскіц въ .Іузитаніп,. испанскій уроженецъ, жилъ въ VIII ВІЛСБ. Онъ напиоалъ хронику Испаніи подъ владычествомъ Аравитянъ, начипая съ 610 г. no Р. X. до 754 г. Эта хронпка можетъ быть пазваиа продолжепіемъ хррпики Исидора Испалійскаго. ИСЕДОръ , митрополитъ кісвскііі , родомъ Грекъ, іізъ есса.іоііикъ, славігізйшій боюсловъ, искусно в.іад-Бвшій языками гречески.мъ и латипскимъ, хптрый, гибкій, краспор-ичпвый. Въ 1347 г. онъ былъ посвященъ въ мптрополнты кіевскіе патріархомъ коіістаіітішопольскимъ, въ то самое время, когда велиКій князь Василій Васильевичъ Темный посылалъ ъъ Грецію для посвяіценія въ митрополіпы Іону. Исидоръ не задоліо до своего посвященін былъ въ Италіи и снискалъ любовь папы Евгевія IV; вВроятпо даже, что онъ, по согласію съ нимъ, домогался власти иадъ РусскоюЦерковью, чтобы т мъ лучиіе сііособствовать намізрепіямъ Рп.ма соедипить Цорквп. Задобрепныіі ласковыми письмами императора и патріарха, ВасиліГі встр тилъ Исидора со всіі.ми зпаками любви, дарилъ, угощалъ въ кре.м.іевскомъ дворціз, но иэумплся, узпапъ, что мнтропо.іитъ иа.мііреііъ 'Схать въ Ита.іію, па созывае.мый та.мъ въ это пре.мя ось.мой соборъ. КраспорТічіівый Испдоръ доказывалъ важпость этого собора н пеобходимость длн Россін участвовать въ не.чъ. Пышныя выражепін н осл ііилп Васнлія. Напрасію ученый Грекъ описыва.іъ е.му всличіе соп.ча, ід Востокъ п Западъ устами своихъ царей й порвосоятігтеіей изрекутъ пспзм нясмыя ііравніа В ; ры- Василій отв-пчалъ: «Отцы н ДІІДЫ наііиі нехотБли слыіпать о соодипепін закоіювъ і р е ческаго и римскаго, и я самъ не желаю этого,. Но еслн мыслпшь ипаче, то пди: пе заіірсіцаю" тебіз. Помпп только чнстоту вііры iiamcii IJ. принсси оную съ собою!» Исндоръ кля.ігя не изм-Биять правос.іавію, и 8-го ссптября 1437 г. выізхалъ изъ Москвы съ епископомъ суздалвски.мъ Аврааміемъ, со мвогяии духовііыміі и св тскими особами, которыхъ число простиралось до era. Новгородскій архіепископъ ЕВФИмій,бывъ тоіда въ JMOCKBU, проводилъИсидора. до своей епархіи, а кпяэь тверской Пористл послалъ съ нимъ въ Мталію всіііможу ому. Высхавъ изъ Россіи, Исндоръ немедленяо 12
Иси — Иси
178
обнаружилъ пакдоіпіость ьъ лагиистііу.Встрізченный in. ЛИІІОІІІІІ дерптскіімъ е п п с ы т о м ъ и русскпми сішіцеиніікаміі(потоіму что иъэтомъ городв ііахоліипсь дш; русскія цоркпи), Исидоръ съ благогов ніемъ приложился къ крестамъ католическаіо^духоиенстна, и потомъ уже і;ъ образамъ грсческимъ; сопупіики его ужасмулікь, и съ тоіо иремеііи не ІІМ'СЛІІ къ иему доіі1і])іп. Архіеппгкопъ, чииоіиіики рнжскіе , такжс оеыпали митрополнта ласкамп , ііеселплп музыдою и ипрамп. Та.мъ онъ получплъ писыио отъ велипаіо маімсгра н мецкаго, иредлаіаіішаго ему сиои услуги и СОНІІТЫ ДЛЯ безоиасиаіч) путешестиін чорезъ ррдеискія плаЛіиіія. Но Исидоръ сьль въ Ригіз на корабль, отпрапплъ болііо дпухъ сотъ лопіадеіі сухимъ путемъ, п 19-іо мая 1438г.иріісталъ і;ъ берегу въ Любек , откуда черсзъ Лтвебургъ, Враунт и е и г ъ , Лоііііцигъ, с)ро>уртъ, Бамбергъ, Нюренбергъ, Ауіхбуріъ и Тнроль проЬха.іъ пъ Италію, веади паходя гостопріплістко, дружелюбіс, іючеети, и пездч; осматривая съ люиопытстію.мъ пс •ГОЛЬІІО маііастыри, цйркви, no и плоды трудолюбія, искусотіП), ула іраждапскаго. 16 аиіус.іа Исидоръ прибылъ въ феррару. Въ этомъ город'!; уже ІГВСІІОЛЬКО мпсяцеиъ ожпдалн его греческііі іпииіраторъ Ііалеолоіъ и nana, каііъ главу зиамопіпоіі Русской Церквп, мужа учепізіішаго п друіа Епіспія. Засіідаиія ішчались въ ФсррарЬ, въ црркіш Св. Георіія. Надлежало согласіггься іп. чотырехъ .'МПІІІІІЯХЪ: 1) объ псхождеіііи Сият. Духа, 2) о чіістплііи;1і, 3) о кваспыхъ просфорахъ II 4) о nepueacnvli памы. Съ ооБпхъ сторонъ ньшрадп оратороіп., со стороны Грекивъ былп: Маряъ ЕфезсЕІй, Исмідоръ и Виссарірнъ Никейскій. Лятпадцаті. разь сходплпсь д.ія преиія о СІІ. Дух ; умстноиалп, пстоіцалп вс хйтрости богослоискон діалектики и ие могли coiMacini.'.'H иъ этоіі чаітп снмиола. Ужо Діаркъ Ефезсьііі греміілъ прогішъ латпнской ереси, раздоръ уччілииался п пъ КОІІЦІІ ЗП.МЫ nana уговирилъ іпіператора переФхать во Флореп цію. ГІОСЛІІ мпогпхъ преііііі, Грекй устуііплп; 6-го іюлн 1439 г. было посліідпее засіідапіо собора иъ каводралыюмъ ФЛорентіпско.мъ хра.м іі щючигіхшххиртіясосдііпенія; ео подппсалп вс йывшіс на соборіі, иъ то.мъ чпслт; п ЦсііЛО])Ъ, кром г, одпогоМарі.а Ефсзскаго, которыіі по согласясь, таііпо ушелі^ пзъ Флоренціи. Ііудучи ОДІІИМЪ ызъ глаиныхъ орудіп .миимаго соедниепія Ціфі.поп, міпрополпгь Ііспдорь былъ паграждеігь отъ папы кардппальскою шапкою и, съ пмепомъ апостольс!;аго легата ВСІІХЪ сі;ііерныхь земоль, отправился изъ Флорепціи б-го оовтября, с і ш . па ко)іаоль въ Всисціи,
Иси — Исл
пере халъ Адріатпчоское море и черезъ Далмацію и. Кроацію прибылъ въ Ьуду столицу Вопгріп, откуда н модленни ііаппсаль грамоты- no ВСБ ПОДВІЗДОМСГВОІИІЫЯ е.му епархіи ЛИТОВСКІЯ, руССКІЯ II ІИВОПСЕІЯ. П37>ЯСІ1ЯЯСЬ та-
кшіъ образомъ: «Испдоръ, милостію Божіею преосвящеііііыіі мптрополіпъ кіевскііі и всея I'occin, легатъ отъ ребра (a latere) апостольскаго, посыластъ всБмъ пиенкому христіапіпіу і вчпое спасспіе, мпръ п благодать. Возкеселитоси ііыпі; о Господі;: Цервовь Восточпая и Ріімская naitUKii соіюкупплпсь «ъ древпес мирное сдппопачаліе. Вы, доорые хрисічане Церкви Коіісгаіггііііопольсііоіі, Русь, Сорііы, Волохи, н в с з ігіірующіе по Христа! пріімите сіе святоо соедпііепіе с ь духоіиюю радостію и честію. Будьте ncTiiinn.iMi! братьями христіанъ рп.мскпхь. Бдинъ Богъ, едппа ігііра; люоовь и миръ да обитаютъ между ва.мп! А вы, пломеііа латпііскія, также ие уі;лоііяіпе(Ч> отъ гречесшіхъ, пріізііаііпыхъ иъ 1'пмБ пстіпшы.мп хрпстіапамп: молптесь иъ пхъ храмахъ, какъ оіпі въ вашпхъ будутъ молігіъся. Испрв^дуйт гртіхи свои ТІІМЪ и другимъ сіиііцоіпііікамъ безъ разлпчін; отъ ттзхъ п другихъ прииимайте тізло Христово, равпо святое п пъ прьсііомъ и кисломъ хліібъ. Такъ уставша оощая мать ваша, Церкоиь католичсская» п проч. Іісидоръ спі;піилъ пъ KieiOj, гд'Б духовегіетво встрътшо его каі.ъ единствеипаго митрбпоіита ВСБХЪ руссипхъ епархііі, п иесною 1440 г. прийылъ въ Москву съ гралютою отъ папы ьъ пелпьо.му ІІІІЯЗІО. Евгеній пзісБщалъ его: «о олагослоиеііномъ усп х Флорсптіпскаю сооора, слаипомъ восббенпости для Россіи: поо архішастырь ея бол с другйхъ спосооспіоііалъ опому». Письмо отъ пачала до ьоіща было ласіово и скромпо. Папа умолялъ Васчілія быть МІІЛОСТІІВЫМЪ нъ Исидору и давагь ему т церковные оороки, коіорыэіи пздревде полі.зоиалпсь ііусскіе мптроііолиты. Духовеіістио п пародъ съ нетерІІІІІІІОМЪ ожпдалп своего первосвятителя въ гре.м.швскодмъ храм Богоматерп. ІІспдоръ явплся , окружепііыіі .МІІОІИ.МІІ саііовііикамп: передъ нпмъ песлн Йр стъ латппскіГі и трп серебряпыя палщы. РусрЕІе удпвііліісь этоіі новости, и еіце болізе, ьогда мпгрополіітъ въ лптургіп по.мяпулъ Евгеиія папу, вмъсто вселеисчиіхъ патріархоііЪ. Когда же по окопчаіііп службы, діакоиъ И с и д о р й ъ , въ стпхар-в п съ ораріемъ, ставъ па ампиігіі,громогласпо прочиталъ грамоту осьмаіо Флорсптіпскаго собора, столь песогласную съ дреиіпшъ учёніемъ Русскоіі Церквп, тогда всъ духопиые ц миряпе въ іізу.мленііі с.могрізлп друіъна друга, незнаіі чтб думать о слышаіііюмъ. Въ этолъ общемь
Иси — Иса
179
г.іуоокомъ 5іо.ічаііііі раздаіся только одинъ голосъ—всликаго князя. Василій, увидіівъ отступлепіе Грекоиъ отъ правплъ Ызры, иоспылалъ ршшостію оплпчмть беззаконіе, иступилъ иъ лреніе съ Испдоромъ, и торжестпепііо наименовалъ еіо лжепастыремъ, гуоителемъ душъ, еретикомъ. иризвалъ на сов ть еішскопоііъ, боіі()Ъ іісьусііыхъ въ книжиомъ учепін, 11 в л лъ іі.мъ осноиателыю разсмотрВть Флореитіискую сооорную гра.моту. Испдоръ сплплся опроіісргпуть оотінснія, но оезъ успізха; Василіи поеадмлъ его подъ стражу въ Чудов-Б монастырв, гребуя, чтобы онъ раскаялся. отверінулъ соединеніе съ Лагіпісьою Цериовыо. Узпавъ же, STO Исндоръ черезъ НІІСКОЛЬКО ліВсяцевъ таіию ушелъ изъ моііастыря' Васіілііі ие велізлъ за нимъ іпаться, иото.му что пе хотълъ употреГілнть ііикакпхъ жестокихъ мізръ противъ сверженпаіо и.мъ ліитромолііта, ьоторыіі, пъ ханъ въ Россію пышно, теперь уже бііжалъ изъ пее, какъ іірисгуинліл, въ страхіі, чтобы .Москвіпяііе ие сожгли его іга ьостріі какъ еретика. Іісидоръ блаіополучііо достигъ Рима, съ печальньііМЪ изв стіемъ о упрямств Русскихъ, и , въ иаіраду за своіі ревпостпыи подвіігъ, заігялъ одно изъ первыхъ м стъ въ ду.ми кардиналовъ, еіцо пмепуясь русскиАъ. Во вре.чя осады Турка.ми Констаитипополя, Ііспдоръ находплся тоіда въ стинахъ этого города и предлагалъ царю Констаптішу, пменемъ папы, спльное вспомоіцествоваиіе, с ь условіемъ, чтобы греческоё духовенство утвердило постаиовлені Флорептійскаго сооо|)а. Царь, вельможи и іерархн еогласпліісь: иароді. не ХОТІІЛЬ О ТО.МЪ П слыша І Ь ; ревііостпыи ііпокн, моиахіпт восклпцали на сгогнаіъ: «Го|)е латіііісі.оп бресйі Образъ ВогоматерИ спасеть пасъ». ]іо взятіп Турр.ами Коіістаіііпнопиля, Исидоръ ііопался въ ІІЛІІІІЪ, но уиіелъ изь иеволи іі,возвратясь въ Ііталію, пнсаліі ко ВСІІМЪ западиымъ гооударямь, что они должны возстать иа .Маіо.мита, предіечу антііхриста и чадо сатапы, одиако жъ это красііор чпвое послапіе (вііесеіиіое въ лі гопііси Латинсі;оіі Церкви) осталось бсзь дііііСТІІІЯ. Н'аіражденііыіі за свое усердіе и ітраданіе мплостію папы, Іісидоръ умеръ вь І'ІІ>І1І съ Шйёввмъ коіістаіггіінопольскаго narpiapxa (1402), п былъ ііоіребеііъ въ церкпи С.в. Ііетра, стловавъ до і;оііца жпзпи о ііаді;ііііі Гречесиоп т ш е р і і і , которой снасеііію хог лъ оиъ пожертвовать чистою вТірою сіюпхъ иредковъ. Исидоръ, митроііодитъ велико-іюпіородскіи, велиьолуцкііі и всего Шояорія, румшоложенъ 6 Февралн 1003 г. Желая посвятить сибя .tionaшескоіі ЖІІЗІІИ, Исидоръ мосгуіііілъ съ са.млі о
-
Исн—Иса
начала въ Соловецкііі мопастырь , пото.мь въ 1597 г. сдіідаиъ былъ іігумиію.мъ того же ліопастыря, а изъ пгумеішвъ ііосвящеиъ иъ митрополііты, 16 л тъ управлялъ поигородскою митрополіеіі, умеръ 10 апрізля 1619 года и погребенъ въ Соішскомъ соборъ (въ корсунскоіі паперти). Омъ помогъ Василію Ііваіювичу Шуііскому закліочпть выгодныи доіоворъ съ полководцемъ шведскпмъ Делаіардп : убіздпль Новгородцевъ возстать на защиту Св. СОФІИ, когда этотъ же Делагарди, захватпвъ на с-Евери нізсколько русскихъ поруоожиыхъ крііпостеіі, подсгупплъ ьъ само.му Новгороду, и ііаконецъ , испросилъ у Михаила еодоровича іірощеіііе Новгородца.мъ, которые, быігь побізждепы .ЛІІІОГОЧІІСЛВПІІЫ.МЪ вопско.мъ Делаіардп, покляліісь іюслЧідмему изорать на ру.ССкШ прсстолъ одпого изъ королевичей шведскихъ. Исидоръ (Сидорка), третій или четвертый самозпаііецъ; былъ спачала дьякопъ, и въ 1611 году, прншсдши пзі) Москвы въ Иваиъ-гороДі., пазвадся царевичемъ Диміітріемъ: такъ сказано въ л-Бтописи о мятежахъ. Въ псковскоіі же л-Бтоппси говорится, что 28 марта 1611 года проявился посл дпіи воръ «изъ Новагорода» и пазвался царевичемъ Димитріе.мъ. Исидоръ Вухпрасъ, патріархъ коіістаіпиномольскііі. Императоръ Іоаіпіъ Кантакузепъ былъ п л ъ ііторнчію короиоваііъ во Влахерпско.мъ соборіз. ІІровозі.іашеііііый императоро.мъ въ Дидимотихі;, Іоаипъ въ первый разъ былъ візнчанъ па царство, въ Лдріаііопбд , іерусалпмскимъ патріархо.мъ Лазарсмъ, ио, чтобы короновапіе.мъ въ Константіінополіі угодить пароду іі еще болііе утвердить сеоя па престоли, оиъ р шплся прішять вторпчмое в іічаніе въ само.мъ Коіістаіпіиіополі; отъ матріарха ІІспдора. ІІспдоръ iipanim> цсрі^оііыо трп года (1347 — 1350). ИсдхаСТЫ (игь ijavxaeifi; LUOKOiim.iii, певозмущае.мыі^; этимъ іі.менемъ называлн па ВоСТОКІІ секту. явившуюся въ ХР ІІІЛІІІ ; посліідователи ея, прн посредстві; сішпхъ созсрцаніи или итвличеііяаго мыіилсчіія, ішзбуждалп свои духъ п доводили себя до Фапатііз.ма. Длятого чтобы пріііти въ іізстумлеіііе, оии обыКІІОЛІЧІНО с.мотр лп ііеііодіпіжііо па грудь . удержішая іірптомъ дыхаиіе; ду.мая такимъ образомъ ВИДІІТЬ ІІЫСШІП духовпый СВІІТЪ, КО-
торыи ііроисходилъ, по ихъ Miitiiiro^TbcyiuecTiia Божія іі былъ ііерукотворешіыи СВІІГЬ, ВПдпіімыи аііосгола.ми па аворіі, во время ІІреображсчіія Господа. Сскта Исихастовъ получила свое аачало в ь XI, а возобііоиіиась въ
Иск — Иск
—
XIV п.; въ пользу ея и противъ нея быдо написаііо .мііогосочииеніГі.Первый противнпкъ Исихастопъ Пы.іъ игуменъ Валаамъ, калаорінскій У1)0жеііецъ, впослидствіи епископъ гіеракскій, называвшій ихъ Фапатиками, месса.ііанами, евхитами п безразсудпыми. Но Григорій Па.іама архіепископъ ессалонпкскій прннялъ иснхастовъ подъ свою защиту, а Ва.!аама осудилъ иа констаіітинопольскомъ собор-в, въ 1341 іоду. Палама утверждалъ: что Богъ жнветъ въ В-БЧІІОМЪ свтзт , отліічпо.чъ отъ Своего существа, н что апостолы впдізли этотъ св тъ на авор-Б. Въ свою очередь, этотъ архіепископъ ііашелъ себ силыіаго противііііка въ Григоріи АКИІІДИІІІЗ, которыГі утверждалъ, что свойства въ БогТ; пельзя ОТДІІЛЯГЬ отъ Его сугцества , н пото.му человтзкъ не ипаче можетъ получить і;акос-ліібо Божеское свойство, какъ сдТілавшись причастііпкомъ самаго Божія существа: по оііъ,такъже какъ и Валаамъ, былъ осужденъ па новомъ коіістаіітиііопольскомъ сооор , бывшемъ въ 1351 году. Искардо, страпа въ всрхней Азіп, на граиицахъ Каш.мира, Ладака, Яркапа и Джплыета; іориста; населена 300.000 семействъ пле.мени Бальди мухаммеданскаго іісповиданія или поКЛОІІІІИКОВЪ Фетишизма: управляется неограничеинымъ государе.чъ. Главнын городъ Искардо.
180
—
Иск — Иск
заливъ, въ 8 миляхъ отъ него, съ 24,000 жнт. (по другимъ 20,000 и 15,000 жнт.). Им-Бетъ 15 льё въ окружности. Почва иа остроіги волканическаго свойства, гориста, но плодородпа; произведенія: піиеііііца, виноградъ, желіізо, сБра и проч. Островъ подверженъ землетрясенія.мъ. На немъ 4 города п 9 селепііі. Главиый городъ Искія съ 6,000 жителей, которые заііцмаются віінодізліе.мъ^м стопребывапіе епископа; славится своіі.мп міінералыіыми вода.ми. ИсЕлючевіе изъ службы, по д-Бпствующимъ нынъ отечествешіымъзакопамъ пріиіадлежитъ къ числу наказаиііі, полаіаемыхъ за преступлепія п простугіип по служб (CJM. ПреступлеНІЯ). Исключеиный изъ службы лишается прававступить спова въ какую-либо государствепную службу, участвовать пъ выоорахъ и быть нзбпрае.мымъ въ должности по ііазпачсііііо дворяііства, городовъ и селепій. Неіізъягые же отъ тилесиыхъ наказапій моіутъ быть npuсуждаемы, вмтзсто исключеиія изъ службы, къ отдач-Б въ солдаіы.
Искомое количество, см. Величина искомая. Ископаемыя растенія, см. Окаменвлости. Ископыть. вывихъ въ путово.мъ и в иечномъ суставахъ, пли въ щпколодкі; у лоиіади. Искорость іілн Скоротъ, м стечко въ Овручскомъ у зд , Волыпской губерніи, на дороі-П изъЖитр.мира въ Овручъ.Это древпій древлянскій городъ Коростенъ, сржженпый въ 946 г. великою княгинею Ольгою, въ от.мщеніе за убіеніе Игоря, котораго могііла паходится подъ городомъ. Ныи въ мТістечк-Б 78 дворовъ.
йскаріотъ, Искаріотскій Іуда, учепикъи предатель Іпсуса Хрпста; называется Искаріото.мъ по м сту своего происхождепія, Каріо у—городу Іудипа кол на; ис (ишъ) сврсйское слово, зиачитъ мужъ. Искеръ, столица хапа Кучума. Оиа находнИскра. Иванъ, полковиикъ .малороссійскихъ лась па м с т с , изв стііомъ ныіі подъ именемъ Кучумова городиіца, іі лежащемъ близъ казаковъ; былъ отправленъ 1652 г., въ качедеревни Аіемасовой, въ 19J-^ верстахъ отъ То- cxflS посла отъ .чало|)оссійскаіо гет.мапа Боібольска и въ 1}--з верст вправо отъ иркут- дана Хм лыіицкаго къ царю Алексию Михаііской почтовой дороги. Небольшія неровности ловичу съ предложеніемъ принять Малороссію грунта, па правомъ крутомъ и высокомъ бере- подъ свою высокую руку. Е.му отвБчали, что г р. Иртыша суть единственные сл ды этого московское государстко н.миетъ много зсмель, города. Въ 1581 г.ЕрмакЪіЗавоеватель Сибирн, и пото.му, есди уіодно Діалороссіяпамъ, то они взялъ Искеръ приступомъ. ГІослі; его с.мерти могутъ еліп ься no Дону u Медвіздиц , но казаки возвратішісь въ Россію, оставивъ Ис- припнть пхъ въ подданство царь не .можетъ. керъ во віасти прежіініохана,Кучу.ма.Въ 1585 Пскра. полтавскііі полковникъ, блнзі;ій родгоду воевода Мансуровъ тщетио старадся сно- ственникъ гепералыіаю судьи Кочубоя; имі;ва овладізть Искеромъ; въ 1587 г. этотъ городъ стВ съ ІІИМЬ подалъ допосъ о пз.м іПі гст.мана опять былъ покоренъ Русскимн, которые въ Мазепы государю ПЕТРУ Иервому, въ 170й г.; новыхъ свопхъ влад піяхъ въ Азіи построили царскіе секретарн граФЪ Гоювкинъ и бароиъ г. Тобольскъ, и съ этоі о времепи Искеръ поте- ШаФировъ вытребовали допосчиковъ въ Ііирялъ всю свою прежнюю важность и начадъ | тебскъ, гд подъ пыткою Искра ііріінуждеігь мало-по-.малу пуст ть и приходить въ развабьілъ сознаться въ томъ, чего хот-Бли ОТЪ него лины. секретари, покровительствовавшіе из.ч-Бниику; Искія (Ischia), въ древности Энарія нли Ина- оГііиіненный въ ябедничеств , онъ былъ оторнме,оетровъ принадлежащій Неапоіитанскому сланъ въ Малороссію, п каэненъ въ М СТСЧЕІІ королсвству, иах. прп вход въ Неапоіитанскііі J Борщаговк .
Иск - Иск
—
81
ИскрицкІе, русскій днорпискіііродъ; предокъ Искрицкііхь, сынъ польскаго шляхтича, Григорій Васіі.іьевичъ, выізхалъ въ Россію изъ ІІО.ІЬШІІ, въ царствовапіе ПЕТРЛ I, п какъ онъ, такъ и его пото.мки о т п р а в т і п руссьому престолу разныи дцоряпскін служоы и были жалованы деревіш.мп {Общ. Геро. IV—135). Искупитель, одпо изъ й&еиованій Господа иашего Іисуса Хрііста,Который исі;упіілънасъ отъ клятвы зсттінон, бывъ no nun кляіпви, Которыіі діиъ себе пзбивленіе за всъхъ, прииесъ Себя въ жертву за насъ, умеръ за гр хи наіііи, шбавилъ пасъ отъ проклягія и в чной смерти Своею честною кровію. Онъ гръхи паши посшпъ, и за шісъ бол знуетъ, п ліы вм пихо. ъ его быти въ трудъ и въ язв и во озлобленін; топ же язвенъ бысть за гръхи паша п мучегіъ білпть за беззаконія наша (Петр. 1. 18, 19; Рим. V. 8; 1 Кор. VI. 20;
VII.
23;
ЕФСС. V.
2.
16;
1 Тим.
11.
6;
Исаі. LIII. 4, 5). Искупленіе. Въ лиц-Б Адама п Еввы, парушившпхъ даііпую имъ заповіідь — пе вкушаті. отъ дрова позиапія добра и зла, палъ весі. родъ человізческій и сд-Блался ВИПОІІНЫ.МЪ передъ Бого>п>. Отступпвши отъ повел-БЕіія Божія, онъ сталъ раиомъ діавола п ПЛТІНІІНКОМЪ ада. Лшиеііный правоты нравственнои, оскорбитель Существа безкопечиаіо, человіікъ заслужилъ п паказаиіе безкопочное. Но, такъ какъ въ бсзкоііечпомъ Суіцестві; и любові. — бсзкоиечная. то человТ.къ и пе преданъ заслуженішіі и.чъ поіибели: Богъ изиелъ его пзъ ужаснаіо оостомиін отвержеиія, послаііъ на землю Своеір едиіюродпаго (л.иіа. Іисусъ Христосъ крестною с.мертью соиершидъ ДІІЛО пашего спасенія, ііскушілъ пасъ отъ заслуженнаіо памп проклятія п візчнаіо рабства ділволу ( Е Ф . V. 16;Іоан. XII. 31; 1 loan. III. 5). Искупъ, порусскіі значнтъ выкупъ. По вол Ножіеи, Израпльтяне обязаны былп пичитКЫ, т. е. первые полевыо илп садоііыо плоды, таі;же перворожденныхъ животныхъ посвящать Богу и ііриіюснть иа пользу с.іужнтелен Божінхъ (Числ.XVIII. 12—15). Этоіъ законъ простпрался даже иа людеи. Міі , іоворитъ Господь, .осякъ первенецъ. Въ онь me день побпхь всяпаго первенца въ земли егітегпской, освътихъ себъ псакаго псраепца во Израплп, отъ человъка до скота Ын ди будутъ (.Іев. III. 13). Взам нъ нечистаго животиаго повсл валось гіриііоснть ила другое, чистое, папр. вм-всто осленка овцу, иіи депыи (Исх. XIII. 12); при представленіи первепцевъ человическихъ также депыи (5 сикдей серебра
—
Иск - И с к
= 4 р. сер. съ пебольшпмъ). Эти-то депычі п называлнсь искупомъ (Чпсл. XVIII. 16). Искуснтель. Въ Св. Писаніи это имя прііписывается діаволу, которыіі пскушалъ Богочеловъка (Мат. IV; 3—10), обізщая ему дать вс блаіа міра (никоіда впрочемъ пе бывшія въ его власти), подъ условіемъ поклопеііія ему. Искуситедями можно пазывать и ВСБХЪ тізхъ порочныхъ людей, которые, не довольстпуясь тъмъ, что только са.мн парушаютъ закоііъ, стараются вовлечь въ беззакопіе и другихъ, развращая добрую ихъ ііравствоііность дурнымъ примиромъ п представлепіемъ порока въ обольстителыю.чъ вид .
Искусственная гидравлическая известь. Разлагая химическп гндравлнческую известь, нашлі!, что опа получила сиоііство твердііть въ водіз, отъ присутствія въ ней кремпсзема въ •гончаншихъ частгщахъ, которыя хпмически соедипяются съ нзиестью, при по.моіцн воды. На это.мъ осііованіи, Вика обыкповеппую известь обращалъ въ гидравлііческую, посредстиомъ прим сн къ.пеГі ГЛПІІЫ. Это промзводится двумя способа.ми: I) Дцоііпымъ обжшаніемъ: сперва обжпгаюП) изцестковыіі камекь; полученную живую пзвесть кладутъ вь оудое закрытое м сто, гді; оііа гасптся остественнымъ способомъ, питомъ сміішпііаюгь ее сь итікоторымъ коліічес.тііо.мъ г.іііны , подлііиан иеміюго воды. Эту с гБсь раздіияюгъ па пебольшіе куски, которые опять обжпгаютъ. 'Гакн.мъ образомъ получмтся известі., которую опять падобію гасчпь, и которая будотъ цмвті. гидравлическое свойство. II) Одппмъ оижіпаніемъ: известковый калень разбпваютъ въ куски, ТОЛІЦИІІОЮ въ 3 и 4 дюй.ма, поіомъ кладутъ ихъ им стіі съ ГЛІПІОЮ въ круглое Tijopi;ло, въ которомъ растпраютъ сь помоіцію воды, приводя с.м сь въ жііді;ое оо.стояиіе. Ііо открытіи щ и т а , паходяіцагося въ СІБПІІ твори^а, жидкость вылпвается въ басгеііігь, въ которо.мъ составъ осСдаетъ, а вода выливается съ поверхпостп по кювсту пли посредство.мъ насоса. Ос вшую массу вывозятъ і:зъ бассейна, дТілаютъ изъ пея неоолыпія ирнзмы, которыя просушиваютъ и потомъ кладутъ въ печь, для выжнгапія изъ иихъ живои нзвести. Искусственное орошеніе, состопп. въ томъ, чтобы водою, собраііною посредство.мъ плотины со .многи.ми запрудамп, паводпить борозды, проведеппыя по всему полю, ііа близкомъ одна отъ другой разстояніи. См. «Бесііды петербургскаго жителя въ уд лыюмъ земледіільческомъ училищ о сельско.мъ хозяіістві;» Бо риса Волжина, Т. I, стр. 9 л дал-Бе. Искусственныя ЛИВІИ. Таі;ъ пазываются ли-
Иск — Иск
182
ши, иуооражаюгцш іогарн мы, сипусы, тангенсы и проч., и начерчешіыя па масштаб . Употреб.іпя этотъ масштабъ вм ст съ обыкновегіпы.мъ, можно ртшіать лоио.іьно приблизпте.іьнымъ ооразо.мъ разлічпыя тріиомо.метрическія задачи. ИскуССТВеЕНЫЯ ЧЕСЛа. Такъ иазываютси чпсла, изображаюіція лоіари мы, синусы,косййусы, тріііоііо.метрпчсскіе тангепсы, секаисы, котангеисы, Кфсекаікы. Эти.ми чііс.іаліі зам няются иъ разлічііыхъ ііычііс.іеиіяхъ чпсіа, изображающія отсіечеішыя чис.іа и дугп. ИскуССТВО. ІІскусстііомъ назьшается вообіце всякая д ятедыюсть , которая производитъ дііііствія сообразпыя съ ц .іямп, особеппо. когда д-Бяте.іьность должпа преодо.і вать какіялібо трудиости, п когда ііроизиедопіе должно н.мізть степень совершепства, сообразпую съ его иазііаченіемъ.Тамі.мъ образомъ это попягіе простнрается иа всіз областп, въ которыхъ возможиа предпа.м-Ереііііая д-вятелыюсть для і;акоіі-ліібо ЦІІЛИ. Есть искусстііа технпческія 'И мехаіііічсекія; есть искусства свободиыя и ИЗЯІЦІІЫЯ. Всякое искусстЬо 1 есть и что практическое, т. е. орноваіиюе на сііободпоіі дізятелыіости челонііка, и искусственності. пли художествепность бываетъ т \\ъ совершеііпііе, чимъ болзе пропзводится ею самостоятелыюе, во всізхъ свопхъ частяхъ ц лесообразпое произведепіе, которое въ такомъ случаи пазывается проіізведсиіс.мъ пскусства въ собствеіиюмъ с.мысліз слова нлн художествеітымъ произведтіе.чъ. Сказаііпымъ опрод-ізленіемъ искусство разнится отъ іірироды п ея пропзведеііій, потому что природа пропзводитъ вещіі, п.м юіція видъ художестпспігыхъ пропзііедеііій
(см. Художественный инстпнктъ), однакожъ этн лплепія пропсходятъ иъ пей не съ свободною ііредна.мБрениостыо, a no закону безсозпателышіі меобходіімостп. ВпрочеіМЪ пскусство осповапо на прнроді;, отъ которой беретъ не только матеріалы длл обдтзлки, по и Формы для идеалыіаго подражапія. Опо пронзводіітъ сиои созданія ооразовапіемъ, сочленеіііе.мъ и обработкою дапиыхъ уже эле.мептоиъ, и сверхъ того связано закопаіМіі прпроды, которымъ повііпуется созііателыю и предііа.м реііііо: оао владычествуетъ надъ природою, ііовіінуясь еи. Отъ ііаукп искусство отлпчается преимуществеино т мъ, что искусство есть воспроизведеніеи обдагорожепіе природы, а паука — познапіе природы п связи вещой н стоитъ выше частпыхъ явленій, пероходя въ ФПЛОСОФІЮ. Сл дователыю паука состоитъ въ обработки зііанія н осповаііа на теоретической дТзятелыюсти духа; пскусство, напротивъ, заіпі-
—
Иск — Иск
мается дкломъ, которое ие есть пи само зпаніе, пн можетъ производпться помоіцію одноіо только зпаііія, безъ ВІГБШІІСЙ спосмібиости. Но искусство п паука связаны лежду собою т мі), что вообіце прп веякомъ дізлз пскусства предполагаеі-ся родъ ііозііапія и наоборот-ъ, сама наука, во впізішіемъ ея іізложепііі, есть іісі;уссгіш. Искусство бываетъ предмеіо.мъ (іауки, которая оосужпваетъ его ироизведепія; ва этбмъ ociioiiaua ФІІЛОСОФІЯ іісі;усстВа и всБ теоріп искусствъ. Вппкая подрооnUe въ сущпость искусства, ііриходіімъ къ мыслп о потребііости, какая вообіце ішбуждает-ъ человт>ка производить пере.м-Биы въ міріз явдепііі обработкою взятаго у мрпроды .матеріала іі преобразоваиіомъ существующііхъ формъ подчинять прпроду своимъ ЦЧІЛЯ.МЪ. Э.та ііот|іебііость осііопапа иа ощуіцеііііі пли чувстпіз, что частныя явлепія прпроды и человъческоіі жизнн. въ настояще.мъ ихъ вид , не всегда соімасны съ цізля.мп человика. Съ однои стороиы, чувстпуя въ себБ жпвое побуждепіе д ііствовать, съ другоіі, позпаиая прпроду по ея закопа.мъ п паучаясь ее обработьиіать, оііъ по м р того старается также достигать ц і и , произволыю имъ предположепной илп даііиой ему, и ддя того, сравиішая суіцестнующіясредства, стараетсясравиеніемъ пополнять педосгатокъ. Черезъ это въ немъ рождается представлопіе о чемъ-то вігпшпсмъ, чти должпо служпть средствомъ для примпревія потрсбпостп ліысли съ вп шніімп яиленіи.мн, т. е. онъ изобр-Бтаетъ и создаетъ. Господство духа надъ прпродою есть сущность іі прйзиакъ всякаіо искусства, и конечиая ц-сль п усц-Бхъ вс хъ художествениыхъ стремлепіГі. состоятъ въ томъ, чтобы по м р-Е возрастаюіцихъ духовпыхъ гіотребпо. стей чслоц-впа вс бол е п болііе возвышать къ совёршенству прмроду и яилепія жпзни. Смотрн по непосредствеииымъ цъля.мъ u по бдпжаишеіі потребности, па которыхъ осповыііаются ііроіізведепія искусетва, а также с.мотря ио росподствуюіцпмъ спла.мъ. участвуюіцимъ въ пхъ созданіи, и по образу, какъ эти сплы прпводятся въ д йствіе, бываютъ разные разрнды искусства, ііазывае.мые пскусствами іілп художествами. Ц ли бываютъ или низшія и относптелыіыя, т. е. пмізютъ только условпос и завиеіімое значеніе, напр. все, чті служптъ для удоволі.ствія ИЛІІ пользы, ІІЛІІ высшія, безусловпыя (абсолютпыя). Ніікоторыя пскусства употребляютъ бол е матеріалыіыя, другія бол-Бе духовпыя сплы. Д-вятелыюсть силъ бываетъили болтзе дісхапическою псопря"женною еъ усиліемъ (работа), или свободпою,
Иск —Иск
—
18 J
.ІРГИО ііроизііодяи(сю, которая пъ спое.мъ прояв.іепіп находптъ насіаждвніе и сама подстрекаетъ себя ыа совершснсхво сиоихъ промзведеній (творчество): отсюда искусства бываютъ зависимыя (мехаііическія) п.ш свободпыя. Древніе подъ сііободпыми искусства.ми разум л і TD познаиія и спосотіости, которыя припадіежали къ оііученію .подей свободнаго состоянія м счііта.іпсь достойными вслыіаго че.швт.ка, въ мротіівопо.іожпость запятія.мъ рабовъ, подъ которыми прёимущёственно разумчиись мехйнііческія работы. Въ поздііиііпіія времепа свр.брдныя йскусртва ііазыва.шсь также не цеховымм рсмес.іа.мм, въ гіротіівоп,о.шжиость цеховы.мъ. Спободныя искусства въ то.мъ смысгс, какоіі ныігп пмъ прндается, даже т , которыя осирваиы па б.іагородн^ішімхъ потребностяхі,, либо п.мсютъ цЪіь , находягцуюся ВІІІІ ихъ ироіізвсдепііі, къ котороіі опп хотятъ скдонпгь разу.мъ и.ш волю и сл дователыю служатъ въсвоихъ произведевіяхъ тольі;о средствами для ДОСІИЖСІІІЯ ЭТОЙ Ц-ІІЛІІ, СЛТІ-
дователыю правятся и по прострму только созерцапію, днйо прёдьщаютъ свопмп тіроизведоніямй оа.мо-no-соб , . какъ представлеиіямп духовпаго срдержавія. Въ осіювашп посл днихъ іежитъ п ы с т а я иотребіюсть п желаиіе выразить соиершенноё того или другаго рода, ндеальное п і)й[шзцоі!ое въ самостоятолыіыхъ формахі,, закопчсмііыхъ въ ссбі;, достомныхъ созерцапія самп no себт>. Между-тізмъ какъ первын, къ которымъ папр. отпосится красиоричіе, могутъ назваться относительны.мн нсвусствами, послг.інія пазываются абсолютпыми пскусствалііі, а ихъ пронзведеиія — художествеиными Произвсдеиіямй по преимуіцсгстЬу. ІІредсгавленіе. і;оторое еоть прщцакь искусства, возвышается здізсь до чсго-то абсолютпа- I го. ц помощію его пдеалыюе прйводйтся I къ созсрцанію самобытпымъ образо. гь. Абсо- } дютпып искурства ме ппое чгб какъ изящныя і нсііусстиа. Въ ппхъ і осподствуетъ красота, которая прашптя са.ма по себ безъ вііізшиихъ огііошеійіі и заключастъ свою ц ль са.ма въ счйъ; папротнвъ, проіізіісдечія относительнаго ' мтізшаго искусства, подчивены аольаъ u приюдностіі и имііюгъ въ виду.красоту только чосредствеііиымъ образомъ. — Изкіиное lieкуссіпво, или искусство по препмуіцеству, ееть свободное ііредстаііленіе изяіциаго въ самостоятельпыхъ, віідимыхъ произведепіяхъ. Часто искусство ошіібочпо пазывалн подражаиіемъ природ . Если подъ природоюразу.мтзть, | какъ обыкііовеііпо и разум стся, собрапіе окру- I жаюіцихъ насъ явленій н перрм ііъ, то искус- I ство стоитъ выше природы, и красота илц I
—
Иск - Иск
пзящсство въ художестпеііпомъ пропзпрдічіііт суіцествешіа и пеооходіі.ма, а Въ частпыхь явлспіяхъ прпроді.і только елучаііпа. Въ вькчпомъ С.МЫСЛ-Б, копечио, сама ирпрода есть верхоичая жйвая красота, и въ такоіп. отмошеіііи художествспіюо пронзведепіе можно назвать подражаніемъ плп образо.мъ (эмблемою) ожтілениаго міра. Сиободпое продставленіе пзяіцпаіо есть въ то же врс.мя ирсдставлеііір жіізміі пъ ея различиыхъ впдахъ п проявленіяхъ. Но верховпы.мъ закопомъ всякаго искусства бываетъ всё-такп закоиъ красоты, какъ бы ОІПІ ІІП бьілъ разиообразепъ no еіо отношенію къ разиымъ матсріяламъ и второстсііеішымъ ц лймЪ; Высшія духовпыя отправлеяія жіізімі, особлтіо і-В, чрезъ которыя мы бываеМъ споеобвы къ пдоя.мъ п ихъ чувствепіюліу предстаплемію, должііы быть у художшіка вт. выгог.оіі эрергіи п пораздълыіой свяэи, чтобы пдея беэъ труда находила себ прііличпую Форму. Такое споііство духа, такая счастливая гармонія высщихъ СИЛЪ достигастся пе одтімъ іолы.о прилежаіііемъ п усмліе.мъ, пе усовсрімічіствоваиіс.мъ зпапія, а предпоіага т ь творческую сплу пли геніеільнЬсть, которая, будучп дапа каі.ъ иаклошюсть, разпиваетсм и соверіііенствуется толыср прплежаиіемъ. Въ д-пііствптелыіости есть безчислеііпыіі разлнчін геяіалыіостп и стеііеііи художппческоіі силы; ііизіпія пзъ ііихі. мы ііазываемъ имеиами чаггпыхъ scy ожествеітыхъ талантовъ плп дароіііпіій,\\>\ч\\амй, которыя отпоснтся то къ вііутреііпеіі сторон художестнсіиіаго приизведенія и легкости потрсбиыхъ на го сидъ, то бол с къ вігБіііией стороіііз,и ВЪ тако.мъ елучаЕ озпачаютъ техііическую ловкостт.. Эстеттгюскоо, п слтздова ІІМІ.по паучіюе раздплепіо ІІЗЯІЦІІЫ\Т> пскусствъ должио пропстекать изъ необходішаіч) разліяія спосопонъ іі|)ОД(таіиеііія; оно должпо дапать удоГшыіі обэоръ пооіі области искусстоа іі обозначать сродство чястныхъ отдт.ловъ. Способы прсдставлеиін, разлпчпые no сооеіі суіцііости, отпосятся къ разпымъ областнмь міра ни.іеііій и іл> иргапамь ііхъ пРстижевія и предстчвлеиія. Такъ жс. какъ мы разлпчасмъ вііутренпій и ИІГБІІІІІІІІ міръ яиіенііі, раз.іичаемі. п искусстпа вігшшіяго чувства отъ вскусствъ виутреппяіо чувства. Сііособы представлсіііп іізліцпыхъискусствъ псрвагорода моіутъоспопыиаться только па оіцущоіііихъ благородііі;ишихъ чувствъ, посрсдствомъ которыхъ мы съ чпгіымъ удовольствівмъ позпаемъ салостоятслі.пыя віітиинія Формы въ пхъ взапмиомъ отііоіиеиіи. Такія чувггвп суть имсчіію зр іііе н глухъ. С.лидоватімыю, кт> этпмт. чувствачъ относятгя пластичесгос п тоімічссксс исхусетво
Иск — Иск
— 1 Г4
папропшъ, іюэзія есть искусстио ииутрспнЯ' ю чувства. Эти три пскусства суть ОСІІОИІІ7>І(І іі.чікорепныя; прочіяіісКусства-—производнын; і;ъ ІПІІІІЪ прііііадлежатъ: жпвопікм., ваяніе, архптектура (и садовап архптсіпура), и такълазывае.мыя персхьднып, декли.мація и мимпка, пбо доіі.іамація сосуавляеть ііереході. отъ лоэзіи къ тонпческому нскусству, а мимика персходъ отъ поэзіи к'ь сиастическому нсьусетву. Изъ докламаціи і; миміши образуется сцсчіическое искусство; таіщовадьноо искусство служитъ переходомъ ртъ МП.МИІІИ иъ тоиическо.му искусству. Науку оиъ изящвомъ пскуссів и частныхъ его обдастяхъ, изяіцпыхъ искусf гвахъ, иожно назиать художестяічшою наукою. Есш она занимастся іізяіцнымъ искусстиомъ іі искусствами воооще, no ихъ духу и въ нхъ лепосродстпсчііюіі связи съ идеею красоты, то опа становится ФіиосоФІсіі искусства и составлястъ гдавпую часть эстетнкп (см.), Наі;ол е ц ъ художоствеііпое прои^еденіе для достойлоп сіо оцт>ііки требуетъ родствённой ссб ду•ши, зріілаго п крііпкаго духа, которыіі разумВетъ смыслъ жизпи и понимаетъ жішое созда•;ііо іі сі, ОТДІІЛЫІЫХЪ стороиъ и неразрозиеипы.ми сііламп, а поіііімаетъ его и паслаждается ІІМЪ посредствомъ тізхъ же силъ, которыя прризвёли его. Часто иаслаждепіе художсствепНЫМЪ проіізиедеііісмъ ошиоочію полагаютъ то въ чувств , прооуждающемся только отъ созерцапія и нері.ідко очепь пеопредіілепііом?,, какъ папр. у діилстанта, то пъ сужденіи по изв стнымъ (ірапімамь, кацъ быиаетъ у хладнокровлаго судьи пскусства. Вь настояще.мъ попіімаиіи соедшіяется то и другое: чувство созорцающаго разрішіается въ суждевіе и ВПОЛІТІ соотвіітстпустъ іуждоиію, сообразпому съ пдиси. ІІото.мудля ІКТІІІІМОІІ оцізіпаі художестиеппаго произведсиі)! потребиы пе только обіцііі •художестне ниЛ смыс.п,, то есть воспріимчивость па впечатхБвія нскусства, участіе въ хуложссгиенііыхъ произведеніяхъ, п лсгкость оііозііаватьсн въ искусстіііі, ио оолііе всего—іиідпвіідуалыіос, безпристрастноо созерцаиіе художиствсннаго произведенія, н худпжесіпоеиный нкусъ, то есті. способность разлмчать художсстиеііпо-прекрасноо отъ пехудохественнаго, и сл допателыш, также худііжестпепііое знаніе, то есть зианіе суіцпостн искусства п пскусстиъ, въ особепішстп жс технііческой сторопы и иоторіи искусства. 1оль::о съ по.мощію такихъ качсствъ .можио опредЫить художсстііспно. іу пропзиедеиію его истинноо МІІСТО пъ великой ооластп искусства, чтб состанлястт, консчную ЦІІЛЬ художествепішіі крнтихи. Только соп.м-вщеніе этнхъ ГчЭ-
—
Иск — Иск
чествъ состапляетъ настоящаго судью и \\%нителя пскусства, или художественпаго кріптіка. Уже древніе болііе илп мепізе сознавали псторическое развитіе ciioett богатоп художествеіпюіі жизии, и зародыіііп нсторіп искусства, хотя слабо развіітые, паходятся уже у Плшіія, Квйнтиліана, Паизамія н др. Напротивъ, въ Средніе В-БКІІ исчозаютъ вс сл ды исторпчоскаго ПОІІЯТІЯ объ искусствФ. Какъ пи многочислеввы тогдашпія частныя пзв стія no предмкту ncsycciBa, какъ папр. въ сочппепіи, состояіцемъ собствевво изъ такихъ пзв стій, «Liber ponlificalis» Аиаотасія Пресвптера. Собствеппо псторія искусства явилась тогда только, когда гумаіііпарпыіі пёріодъ въ XV и XVI стол тіяхъ привелъ къ созпапію противуположпость дреппяго и хриспаискаго міра во вс хъ прочпхъ ооластяхъ, когда древность предстала художішческому духу, какъ ПІІЧТО об7,октиііііое, капъ предметъ иоваіо изученія, а между-тБмъ иъ то жс в|іемн собственііыя безсмертпыл творевія РаФаэлева в ка вызывалп па сравпепіе съ средпе-в ковыми п съ аптичііылп гіроіізведепіяміі искуоства. Вазарн (с.ч.) въ своемъ славпомъ сочііііеіііи изложплъ великую художестііепную итал. эпоху съ одпоіі біограФііческой точки зрипія; гумависты собрали художествеиныя изв стія древппхъ, а Палладіо, Лиіоріо, Виньола и др. оппсывали дровиія зданія, и такп.мъ образомъ па этомъ поприіціз ііакоміілась масса свіздтзнін. Долго оиа служила толыю для практпческаго употрсблопія художнпкопъ СЪ 0ДІІ0І1 II ФІІЛОЛОГОВЪ съ другоіі сторопы. Новізііпіая псторія іісі;усства продолжалась пъ біограФіічесііоп ФормЧз; еіі мы обязавы прчти безчвслевпыміі аііеидотамп художтп.оиъ, г.оторыи мсжду-тіі.мъ часто заключаюгъ самыя глубоиія, саліы/і илидовитыя данвыя для чисто характерическоГі стороньі художнпка и еіо эпохп. Звачптслыіыя поромізпы стидя въ XVI—XVIII гтоліліяхъ спова подалп поводъ къ историческому обозр вію развптіп испусства. Исторія стпля однако же пачадась только съ Вііішслі.маііомъ (с.м.), которыіі впервые различплъ меріоды въ древпомъ йскусств и прішелъ пхъ въ связь съ псторісіі міра. Только съ еіо вре.чепіі псторія искусства сд лалаоь отраслью исторіп ооразованія. По отіюсіітелыю пов іішаго искусства псторія оставалась все на прежпей точки, хотя послт> Вазари, благодаря Мапдеру и Зандрарту, ііаучплись уже обстоятелыю разлпчать школы. Только строгоеаіітичпое паііраіілоиіе въ копцЗ прсдъпдущаі о в-вка и сліздоваітіая за гЕ.мъ ромаіптічссі;ая роакція, съ ея поклопсшемъ Средвпмъ вика.мъ, пропзвелп спачала прн-
Иск—Ecs
—
185
-
Исл — Исл
страстпое, а потомъ все бо.іТ.о п болве отчет- тому и другому роду. Первые—in rem actiones, .іиіюе уважеіие къ истиііііо вёлиЕОму, ио смотря происходятъ изъ правъ па вещь; вторые — in на раз.імчпыя художестиоіпіыя эпохи. Ваіяяіе personam acliones,—іізъ-jus in personam; третыі нсторіп пскусстиа , становішшейся cTj-Tlixb- — mixtae actiones. Истецъ можетъ требовать ііорі> nee змачіпе.іыі е, на самое искусство, или вещи (res) илп паг.азаііія (роэпа) отв-Бтчиможетъ-быть, пельзя пазнать біагопріятнымъ; ка, илп того и другаго ВМ-БСТБ: отсюда такжо даже тамъ п сямъ позппка.іо стрем.іеиіе ЕЪ три рода псковъ. Въ д йствуюіцихъ русскихъ дреппей простоті;, которая съ наішіюго ио- закопахъ искъ различается отъ тяжбы (см.); ИЗ.М-ІЗЕІІЮСТЬЮ уГ Сждепія дсржалась одпажды искомъ ііособенііости называется право отьпспршіятаго идеала. Но этотъ .мимо.іетныі'і вредъ Еішанія судо.мъ или полиціею удовлетворепія и всо 6О.ПІС н бол е исчезаётъ, а самая исторія возпаіражденія въ случа-Б ііеіісполненія по доисЕуестіш пріобріітаетъ все важніііішее Mlj- гопорамъ пли обязательстваічъ, а также въ слусто въ кругу историч бкихъ наукъ. Всеоб- ча-Е обидъ, ущербовъ и избытковъ. Такъ какъ щую псторію пскусства Евррпа получпла толь- ' искъ пачииается прошеніе.мъ, подавае.мымъ ко въ самое повііпшее нремя въ сочішеіііяхъ въ падлежащее судебное м сто, то и самое Куглсра, Шпазе м піікоторыхъ другихъ (см.). прошеиіе пазывается ипогда Ііскомъ п.ііі исИскуСЪ, испЫтаніе повсдоиія и особливо по- ковы.мъ арош ніемъ (См. Тяжба, Процессъ, Сусіушанія т хъ, которыо иазпачаютъ себя къ ДОПрОИЗВОДСТЕО). моиашсскон жизнн. Объявиітіііі желаніе поИсламъ, Исламизмъ—релшія Турковъ, Моиступпть въ мЬиашёство, no цсркоиі!Ы.мъ п^а- головъ, Лрабовъ, Ііерсовъ и Еітштяпъ, соииламъ, долженъ три іода [іробыть въ искусВ, стаилсііпал аравіііскп.мъ урожоіщемъ Магомеисправлять работы, иазначасімый ему по мопа- томъ И37> кореГішизма, іудеизма н частію христырю, услужпвать братіи. Присмотріівшись стіаиства, въ 602 г. по Р. X. Подобно іудеизкъ .чоііаіпеекой жизнп впродолженіе своего по- іИу, эта реліігія пропоиъдуетъ едііііаіо Вога; слушиичества, испнтавъ свои сплы, опъ мо- ішдобио хрііетіаііству, предппсываотъ правила жетъ возвратиться к .мірс];оіі жизіііі, еслп не люовн п мплосердін, п въ то жо время. подобно иаіідетъ въ себ доволыю тисрдостп къ пере- язычеству , мозволнетъ вс чувствепмыя нанесенію трудовъ, моліпиенііаіо бдізпія и пост- слаждеиія. Призпавая едііпство Ізожества, и почіпая Магомета за пророка и посланпика яичества. Искушеніе, это сл по значитъі а) вниманіо Божія, магометане пе в руютъ въ Св. 'Гроицу. къ чему, непытапіе, іізсліідонапіе: въ этомъ Призііавая, что верховпое существо въ упрасмысліз ііредпнсывастся Св. Іііісапіемъ пску- вленііі міроМъ нейзм нно опредііляетіі судьбу шать сеоя (1. Кор. XI. 28 ; 2. Кор.ХІІІ. 5 ) ; б) человика во ире.мя земпоіі еіо жіізпп, опн ложсоблазиъ, обіш.щеіііс, сопращсніе друіаго съ по в15руютъ ві, неизбііжіюсть судьбы и рока. прямаго пути: пъ это.мъ зпачсчііи иадо ііоіиі- Сознаная, что по смерти человііка ожидаетъ 5Іать слова писанія «Ііоіъ пе искушасть ніі- судъ, мослёнимьі (правов рны ) въ паграду I;DIO» (Іаг,. 1. 13. сн. 14.); — в) в с е , что мо- за свою кііру въ учеміе Магомета и за добродііте.іи, чаютъ молучнть такоіі раіі, въ котожетъ ішио.іебать чсло.гш.а, произвестй вънёмъ ромъ паходятся чувствепныя удоволі.ствіи. упадоі.ъ духа. уньшіе: въ этомъ смыеліз самыя Мсжду ііравствешіыми обизаіііюстямп Магопос щенія Божія—несчастія, пазываются псметъ поставляетъ молитву, постъ, мплостыню кушеніемъ (1 Кор. X. 1'!) ; — г) ьоіда говорити сострадапіе къ біздпымъ; кромі; того опъ ся. чго человіікъ нскушаотъ Ьога, то ЗДІІСЬ рапредііпсываеіь очііщеніе пли олювеніе посліі зу.мін-тся педоводьство своею судьбои и самокаждаго осквернепія, прсдъ каждымъ иходомь наді>янн6е желапіе уотроить ес no свое.му (Іупъ мечеть, воздсржапіе отъ cimnaro мяса, кродин. , 1ІІ. 12 — 14); ропотъ па !>ога и иедоставп, удавлеііимы, а бол е всего отъ внна; noneтоьъ падржды иа Hero (Пс. LXXVII 18, 19; ІІс. лізваетъ спопмъ посл допателямъ обр зывать С . 14. си. Чпсл. XI. 4. Исх. XVII. 2). десятплііпіііхъ діпеіі и требуеп., чтобы кажИскъ (actio), есть право отъпскпііанія су- дыіі изъ ппхъ одниъ разъ въ ЖІІЗІПІ сходплъ домъ должиаго іші законнаго удовлетворенія. въ Мекку. Въ маго. іетаііской релиііи воспрсВъ РИМСЕОМЪ Прав нскъ огір дт;ляется ci'B- щаются жаркія игрЫ, росі;оіііь. клятвы и осодующимъ образо.мъ: «aclio autem nihil aliud est, беііно Елятвоііреступленіе, ііазпачаетсн казім. quam jus persequendi quod sibi debetur (Just, lib. іі[)елюбод1іЯ.м7., сребролюбцамъ , лжесвидізтсIV, Tit. VI)». 11редмето.мъ иска могутъ быть лямъ м челоіткоубійцамъ, ио дозволяетси мпоlun права, приііадлежащія псцу противъ вся- гожепство, расторжепіе брака, ііаложііпчество иаго постороііііяго .ищи, плн противъ опреди- и грабсжи. въ отноіиепіи і;і. ііііов рцамъ. Все лепііаго лица, или права, прииадлежащія ЕЪ
Исл — Исл
— 186
это учсиіе заіиючается въ КораігІ;, і;оторо.му магомстапе приппсыііаютъ іісліічаіішую иажиості.. ИслаіЯЪ, цпретімъ крымскііі, сыпъ МагметъГирея и родпоГі ІІЛОМНІІІІПКЪ хана СаГідетъГирея, г.оторыіі, пъ 1524 г„ памирева.іся умертвпть его. Исла.мъ, уаиавъ ооъ этомъ, собра.іъ иоііско, схпатіі.іъ мать Саіідеть-Гмрея, отогпа.іъ хаискія стчда п проиозіласп.іъ себя царемъ, съ соімасія кры.мсміхъ улапииъ. Сайдетъ-Гиреп заперся въ ІІерекопм п успслъ приплсчь па спою ггоропу улаііовъ; Исламъ п жалъ пзъ Кры.ма п ограбплъ иа Молошныхъ Водахъкупоческііі караванъ, пькоторо.мъ много иаходіглось Лр.мяпъ и Русскихъ: тогда послы Сапдетъ-Гпрея заключили пъ Москв союзъ съ Россіею (въ 1525 г.); велпііііі князь Васіілііі Іоаііііовпчь звалъ къ себв скитавшагося ІГслама, no оиъ, разбивъ воііско ('.аіідртъ-Гпрея, началъ сиова царствоватіі въ Таврпді;. Царстповапіе его ітрочемъ продолжалось пе доліо: сдва пе убіггыіі мурза.ми. опъ б жадъ въ Тюмепь, а поол^із ііріі.мпріілся съ Саіідетъ-1'ііреемъ и, въ 1527 і.. памалъ па Россію, но былъ іірогііапъ русскиміі ііоеводамп. Черезъ годъ, опъ опять скптался въ стеияхъ изгнанникомъ. Въ 1532 іоду Саіідетт.-Гирии былъ свержепъ съ престола и Ис.іамъ оГгыпшлъ себя царемъ ирыліскіімъ. Устуміівъ прссголъ СанпъГирею. no воліз султаиа, ІІслам'і> остался калгою. Въ 1533 г., когда Санпъ-Гирей готооіися вторі путься въ Россію, Исхамъ предуііродилъ объ это.мъ прлпкаіо князя. одпако са.мъ пошелі) съ хапо.міі, подъ иіідомъ будто-бы скло«нить его ьъ .мпру. ІІретсрігіівъ поражеіііе, 'Гатары позиратіілпсь in. степи, опустощііцъ Рязапскую обдасть; между-т мъ Игла.мъ не ііероставалъ увБряті. велпкаіо кппзя пъпепреMCinioii дружб . Въ 1534 г. Саиііъ-Гиреіі заключплъ союзъ съ Лмтвою; цареппчъ Игла.мъ. ВСІІО.МІІНВЪ старую дружбу съ Россіею, свергиулъ хапа и пачалъ іосподсіиовать подъ и.мепемъ царя, а Саііпъ засьлъ въ Кііркорс п объявплъ Ислама мятежнвко.мъ, надізясь с.мирнть его съ помощію султапа. Нопыіі царь, боясь Турковъ, предложііль твсчіым союзъ велпкому кпязю Іоаіпіу Васіііі.еипчу: оиъ ручадся за безопаспость русскпхъ пред ловъ, пзвт;стивъ государя, что киязь Ьулгакъ вель.можа ('.аііпъ-Гирся пдетъ на русскую зе.млю. Въ 1536 г„ Исламі.. осыпанныіі дара.мп вел. кн. литовскаіо, ііріімпріілся-оыло съ ('.аипъ-Гирес.мъ, чтобы ВМІІСТ-Б тревожить Россію, одиакожъ, уступая ему п.мя царя, пе уступилъ властп; между ними пачалась новая ссора, кончиніиаяся смертію ІІсла.ма; опъ былъ уоптъ
ЙСЛ — ЙСЛ
въ 1537 г. ііечаяііпо паиавшшп, па псчо кнрзе.мъ погаііскимъ, Баіыемъ , другомъ Г.аппъГпрея. Исламъ, кііязь казапскііі., ІІо іііізвсржети царя казапскаго Алея, 1552, ІІсламъ бы.Пі отпущепъ князе.мъ Ліікулііііски.мъ въ Казапь, къ свое.му семойству вмізстіз съ дву.мя казапскими вельможамп. Прпбывъ въ іородъ, оіш воз.мупіли народъ ложпою візстью, что Русскіе пдутъ къ ІІІПП> съ иа.м реіііс.мъ истребить всізхъ жителеіі. ІІсла.мъ былъ убитъ въ одпой вылазкіз. ' . Исламъ-Гирбй, хапъ крымскііі, сыпъ Девлетъ-Гирея и двоюродііым братъ хана Мегметъ-Гирей, паходился въ ссылкіз на осгровв РодосБ. Въ 1584 г. великііі султанъ, будучц н доволенъ хапомъ Меі^іетъТііре м ъ , огправилъ іп> Кры.мъ своего паиіу съ япычарами, которыіі, умертвивъ Мегметъ-Глрея, возвелъ на хапскіГі престолъ Исла.ма. Йсламъ требовалъ отъ царя еодора Іоанповича даііи, обзщая вооружиться противъ Дитвы, а междути.мъ крымскія шайки, В.МЪСГБ съ Азовцами и Ногаямп, жгли селенія въ увздахъ ІИзлсчіскомъ, Козельскомъ, Воротыііско.мъ, Мещовскомъ и Мосальско.мъ, и пе смотря иа разбитіе пхъ думнымъ диоряііііпо.мъ Ьезниншіъ, ещо два раза додаліі нападеиія на русскіе предьлы. Между-гЕ.мъ племяиніпш Исла.ма, Сапдетъ и Муратъ, изіііапные п.мъ, въ 1585 г., возвратилнсь съ 15,000 Ногайцевъ, свергпуліі дядю, завладъли всъмъ его имуществомъ и Сайдетъ оиънвплъ себя хано.мъ, но черезъ два мізснца Исламъ-l'iipeii снова іізгпалъ гіле.мяіііінковъ, іі съ 4.000 султанскихъ воіііювъ одержалъ надъ іііі.ми пооізду, убилъ .миоіпхъ князеіі и мурзъ, обіііпіяемыхъ нъ измЗн и окружплъ себя Туркамй. Тогда царь еодоръ Іоанповнчъ, давъ уб-ізжище пзі ііаііііика.мъ Сайдету п Мурату, употребплъ пхъ орудіе.мъ своеіі политики. Онъ убвждалъ Исла.ма вооружиться протииъ Дитвы, уірожая еліу сыііоііі.я.ми Меі метъГирея, а и.мъ обізіцалъ крымское хаіістпо. Все это дтзлалось для того, чтобы имізть болізе сплы для воіпіы съ Стечіапо.мь Баторірмъ- Исла.мъ, опасаясь племяііііпковъ, извпнялся передъ еодоро.мъ въ наііадепіяхъ Крымцевъ иа его аредтзлы, н вм ст съ т .мъ ооъявплъ своимъ улусиика.мъ, что. до времени, имъ лучше грабить зе.млю СтеФапову, нежели русскую. Съ этого вре.мени Исламъ оставаіся усерднымъ союзипко.мъ Руескпхъ, до самоіі своеіі с.мерти. послтздоваішіеіі въ 1588 с. Онъ царствовалъ нсего три года; е.му пасліздовалъ Казы-Гиреіі. Исламъ Экмекъ-Чаушъ. Коіда Иетръ Л 0 Р 0 '
Исл — йсл
187
-
Нсл — Исл
пиіпо отдался иъ 1669 г. подъ покроиитель- апа, лава, iорФъ, камеішыи уі оль, оазальтъ, горстіш ІІоргы, посо.іъ су.папа, Ис.іа.мъ, мриікзъ иыіі хруста.іь, ха.іцедопъ, яшма, агатъ, малаг тману І.ЛСІІПОДЫ и зиамя съ по.іу.мисячье.мъ, хитъ, іі проч. Собствеііію ііз7)Деревъ растуть и привелъ па по.мощь шесть тысячъ поііска. толыю береза и рябіпіа. Діпожество ііс.іандскаИолзпдія (Island), бсиыііой остроиъ Ледови: го моха. Непостояппое, холодпое ЛІІТО пе допутаго .моря. прііііадлсжащііі Дапі», ІІЪ №0 ми- скаетъ зе.мледіілія, кромт; картофеля, свек.іы, іяхъ о : ъ Нориеііи. въ ЗЙ.МІІ.ІЯХЪ ОТЪ Іренлан- ріідькп, капусты п еіце і;ое-і;аі;ихъ овощен. діи: чПросФирдехея па 65 .ми.іь иъ длиіу, 45 ІІЪ Хл-Ббъ служіітъ лако.мствомъ и тр то.іько для шіірину п ііоі(С|)хносТыо на 1.405 кіі. ммль; зажпточпыхъ людеіі. Важігпіпиія до.машпія жиіі.міігтъ жііте.іеіі до 56,000 челоитікъ. [Знутрен- вотныя: овца, безрогая корова. молііая здоровость остроиа іірі'дста!).іяетъ иустыпю, гди вая лошадь и іірііземпстая длііііііошерстиая (:[іедіі Гк-зміірііыхъ льдопъ, ігпчпоіорніцііі ОІОІІЬ собака. Дпкоіі птицы міюжество, особешю вопроявляеіъ овое мрисутстиіо столба.ми ды.ма дяноіі, въ ЧНС.ІІІ котироіі за.міічателыіы гаіи, іі кішящей ІІОДЫ. Островъ ПОІІСЮД}' М|10р-Б- морскіе ііопугаіі п ііс.іапдсіие лебеди. Билып заііъ ІІЫСОКІІ.МИ, оГиіажічпіымп гора.мп, іплічаіі- олепь, ііеревезеііпыі! - нзъ Нориеііы, живетъ ііы.ми п чііымъ сігЕго.лгь іі льдомъ: поисюду стадамп впугри острова. Ііо берега.мъ очень горчатъ крутыя скалы и гро. іадиые потоки иного тюлсиеіі. Г.іавиая [іыба. лососп п сельіагы; поіісюду ипдпы слт.ды ужасиыхъ з м.іе- дп. Ііслапдцы ІІОТОМКІІ Нор.маііповъ; язьнп, тряссііііі п опуотошптелыіыхъ пер воротовъ: ихъ (с.м.) іірііпадлежмтъ къ сч;аіідііііаі!сі.ому Нп одпо дсрево нв радуетъ взора: только мВ- семеисгву п .ма.ю разиптся ртъ дреиішго исіта.мп кое - какъ растетъ низкііі оерсзовый лапдскаго. Народ(, стеііенпыіі, откровеііпыіі u кустъ. Фпгура острона дополыю круг.іа. одпа- остроу.миыіі. He смотрн па отсуісгвіе ВСІІХЪ ко сіііісри-западікія часть выдается полуостро- сродсгвъ оГр]іазоі!аііія, воякій Ие.іандецъ у.м-сио.мъ. І!ротяжеіііе Гіереіоиъ (300 мпль) скали- еть чмтать п ііисать. (^обстііеіиш городовъ па сто. ужаспо разодрано п раз.мыто. Обыкновеи^ ОСТ[ІОВ15 н тъ, лгБстечкп и селенія составляпая иысога горпыхъ хребтовъ отъ 1.000 до ютъ не.мпогіе сосвдпіе до.мы. Обыкновеппо 1,500 фут.; самыя высокія иершипы ІІ[)ОСІІІ- кресіъяискіе дворы стоятъ уедіінепно и разраются до 7,000 Фут. Бсзъ СОМПІІІІІЯ, оет[)(івъ оізянно, скудпо ііост|іоены, пездировы и неоооязапь свопмъ проіісхождопіемъ вулкаііпче- прятны. Г.іавпая ііромыш.ісііпость жпте.іей — (ІІІІ.МЪ іізііержеііінмъ. (Іа.мыс сграшіи.іе вулка- скотоводство, рыбпая лов.ія, отчасти ткачепы: Гек.іа (4,300 Ф.), Краб.іа, Кат.іаішу, Эр(.'Фа, ство u торговлн. Bee ііародоііагсмепіе іісіюві;Схаптаръ, ЭяФІя.іа, Эстеръ-Іокуль, КЛОФС-ІО- дуетъ лютераііскую в ру. Пслаидія раздПляетку.іь и пр. Изъ ледііикоііЪ и леднныхъ іоръ ся на 4 губе[Иіііі: южпую, западііую, с вер(труятся песчетиыя р-Бкп, которыкь течепіе нуш н восточную, которыя ііодраздикчіы на ппногда пс гіревышаетъ 20 .міиь, по широкія, ут>зды иліі «сюсселп»,, а уБзды на прпходы и.іи быстрыя и ІІОЛПОВОДІІЫЯ. Са.мыя большія мзъ «греипы». Въ г.іавь уіі]іаи.іеііія, губернаторъ. пихъ: Впдаэ, Гсрадсвапдъ, Іоку.іьсаэ, Лаіар- Церковпыми диламіі завЬдуетъ еііііскопъ, ФІІОТЪ. Марі;арФ.ііотъ. Зііачптелыгііпіпія озе- подъ ііачальствомъ котораго паходятся 19 ра: рыбисгое Тиіігвал.іе-Вата, Витаэ-Вата и пробстоиъ н 184 пастора, ирп 300 церкііахъ. Ню-Вата. Но.іоіа, трясипы и туіідры повсе- ИОШЛІІІІЫ простираются до 50,000 талеровъ, м стиы въ долііпахь. Горячіе к.іючн паходнт- no едва покрыііаюгь адміііііісіратпвііые |)асія no всс.мъ борсгамъ, особлішо же иа юіо-за- ходы. Главпое .мг.сго. 1'еіікіавикъ наюгі;осіромадііомъ бсрегу. Изъ пііхъ однп текутъ спо- ва, съ 80 до.мами іі 700 жит., .мБстопрейыкоііпо (лаугаръ), другіе быогь вворхт, (гюэръ). вапіе губсрпатора, епііскопа и верхоннзго суда. Изъ бсзчислеііііыхъ ИОСЛІЗДІІІІХЪ, важииіііпій Іісландія была о цркащ иъ 860 г. no l J . X. порГеіізе|)Ъ. въ 8 .чиляхъ къ с. отъ Геклы. — К.іи- вежскнмъ морскп.мъ разГіоііііііі;и.мь Наддокомъ, матъ сравііііте.іыіо у.м реііпыіі, особлішо зи- которыи ііа.шалъ ее Сііелапді,, т. с. Снізжиою мою. Только па сБверпо.мъ и восточііо.мъ бере- страіюю; четыре іода спустя ііос-Бтилъ ее гахъ скоп.іяющііісл гро.мада.мн ледъ ііропзво- шведскііі .мореходецъ Гардаръ п далъ ей наДіпъ сп.іыіый хо.іодъ, густые ту.мапы п пе- звапіе Рардарсголь.мъ; отъ пітставшаго же пастья, равпо какъ опустоіпптеіыіую заразу къ пей третьяго мороходца, Ф.іока, опа полускота. Отъ мая до септября номи почтн н-Бтъ; чила ііыіі-Сшііее имя ИсіаіГдъ, т. е. Лсдяпая на сьвернои частп острова должаишііі депь зе.мля (Gisland), отъ ііловучііхъ льдовъ, ее окруія.іваетъ ЙЗ З часа. Зимою со.ііще р дко вид- жающііхъ. Сначала этотъ островъ вовсе бы.іъ ііо: зато міюжество счзверных СІЯІІІІІ. ГІроиз- не ооіпаемъ, no съ 870 г. туда стали пересеведепія мииера.іыіаго царства: зоолиты, обсиді- ляться иыходцы изъ Норвегіи, бт;жавшіе отъ
Исл - Исл
188
жсстокостп коро.ія Гарадьда ГарФагара. Гіерпые Псіаіідцы ааііималіісь гіреіпіуіцественно морски.мп ііаб іадііі, оті;рыди Грен.іандію и восточпый берегъ С перпой А.мерики, по.мога.«и граоить и опустоціать оерега Гер.маіііи,' Франціи п Анг.ііп, и смужили иаемнпками въ войсвёхъ тізаіпіііскихъ и лругпхъ государей. Въ пача.П; X СТОД ТІІІ ііародонаседепіе Исдандіп простирадось уже до 80,000 душъ оооего пода. Опн составляди псзависпмую ресиуплику u уііраидядпсь лагманомъ (блюститолі. закоиовъ). Въ 996 Г; миссіоиеры изъ Саксоиіи и Но[)і!егііі пачади промовіідывать христіапскую в ру, которая въ 1000 г. быда торжествеішо ііриііята въ ііародпомь собраніп, а въ М06 г. учреждеію епископстііо въ город Ходу.мт;. Вм ст съ новоіо върою расгіространились паукн п художества. Исдаіідцы сд-Бладись народомъ, ііросв іцеіпіымъ , началн сдавпться .моропдавашемъ п торіоіілею, пос щади учебныя заведенія Гермаіііп, Фраііціп и Италін, п съ особою ревностью занимадись изучепіемъ древііііхъ языконъ и поэзіп трубадуровъ. Вскор образовалаеь въ Исдапдіи поиая шкода скаііліміапскоіі поэзіи, достоприм чатедыіізііІІІІІ.МІІ гіроіізведеііія.міі котороіі быди Эдда (с-Бверпая ми олоіія), разпыя пТ.сші СЕадьдовъ и подубаснословпыя, ііолуисторпческія earn, илп сказжп, о дізяпіяхъ древпнхъ героевъ ст.вера. Исландская литература, есть ВМ-БСТТ; Н литература дрсвняго с вера илн СкаЕідтіавіи (древно-сі;верііая, скаіідііиавская). Скандинавы иміздппоэзію, восп ваішіуюподвіііибоговъ н геросвъ, no за отсутотвісмъ письНеііЪ, прп певозможиости мпоіо писать руііамп, поэзія эта передавадась пзустно и пе пмізла пііеьмеііііыхъ памятниковъ. Только со введепіе.мъ хрпстіапства Сиверъ получидъ ппоьмепа н мопасіырп, a. ciioineiiiti съ Италіею, Фраиціею и Гермапісіо, продожііди путь г,ъ высшёму образовапію. !Іарпжъ былъ ііаибоді;о посВщаемъ учащпмііся С.кандішава.мп; досе.іі; въ Іісдаидііі изв стиы «парижскіе клеркп», т. е. пармжскіо учоные, учнвііііесн въГІарпжІі.Ученость быда собственностью духовеиства. Ііервымъ преііодаііатолсмъ паукъ въ Нслапдім пазываютъ ИсдеііФа, епископа скадыольтскаго (род. въ 1006 г.); къ XI п сд-Сдугощнмъ СТОД-БТІЯ.МЪ также прнпаддежатъ: Ари Мудрый, Гнссуръ Гальсонъ, Снорре Стурдесонъ, ОЛОФЪ Вптаскадьдъ, Стурда Діудрый, Ііраидъ Іопсонъ и т. д.; но лптература ограничивалась поэвісю п нсторіею. Подитпческія обстоятельства XIII и XIV стод-Втій вредно д-Бііствовади па исландскую лптературу: сиачада покушенія Норвежцевъ на завоеваніе Псдапдіи, пото.мъ прнт сненія, которыя
Исл — Исл
тсрпііда страма отъ ііноземпыхъ правитедей. Въ то вре.мя ішсали толы;о развіз огсчествеипыя «церьовныя исторіи» и составлндп «дегспды»: поэты выбпрали преіімуществсііпо библейскіо и церковпыо предметы. Іірежнія многочпсдеиііыя ПОІІЗДКІІ Исдандцевъ въ чужія зсмдп почти вовсе прекратплпсь. Ві. 1402 — 1404 г. Исландію страшпо опустоіііпда моривая язва и до еамоіі реформаціи іірервалнсь почтп всіз явдеиія учеиоіі дтзятелыюсти. Тоіько поэзія еще ііроіізводнда ц-Бчто, какъ напр, въпачаліз XV в. даронапіяміі Сіпурда Фостри, Лопти Гуітор. ісона, а позже Іоны Галд!і. ВгюслТ.дствіе вре.мепп Нсдаіідцы черсзъ торговдю вошди въ связь съ сізиерііою Гермапіеіі, что не остадось безъ вдіяпія и иа ихъ учепое образоваіііе. Въ XII в кі; перііыіі обратидъ на себя віііі.мапіе ислаіідскііі прозапкъ ОлаФЪ Вор.мъ. Между-гБ.чъ отыскадась и поэгичесі.ая Удда, и міюгіе учепые, какъ СтеФаніусъ, I'eзепъ, Магнусъ ОдаФсопъ, ТорФеусъ нміі.др., оказадп иажпыя засдугп ііорсводами и объясііеніями ея. Д ятельн о всего любовь къ скандииавсЕОЙ старйн явплась у Шведопъ, и они перевсздп много ліітературпыхъ сокровищъ въ Упсаду и С.токгольмъ, пока пакоисцъ Дапія иоспретила вывозъ рукописей и осиовала въ Исландііі <)іібдіотекіі н ученыя общества.
Исландскій мохъ, в рв в Ислаидскіп лпшай (Lichen islandicus, Linn., иди Celraria islandica, Achar., ііли Physcia islandica, D e c ) , одно изъ полезн йшихъ растеній. Растетъ въ б-вднізіішихъ сііверныхъ странахъ Европы, у иасъ же въ Лаплаіідіп, по всей Сіівериііоіі Россіи и въ зпачмтельно.мъ і.оличестві; па СибирсЕИХЪ бізлііахъ. Лопастп лпсгьевъ (ростца) сго обраіцсміы прямо кверху, пібкп, расіииряются при осповаііін, а ввсрху раздізляются еіце на другін мепыпія домастипки о двухъ концахъ. Buyтреііность ІІХІ. полая, зелоиая, сдаюіцаяся на ьраспый цвт;тъ и гладкая; снаружм оііі; бл дпаго цв та (бтиесопаты илп зедепожелты)Оргапы возрождепія го — закро.мцы (ароthecia) бываютъ круКіые; глазки каштаннобурые, по края.мъ прнросшіе къ допаетямъ дистьевъ, окружепные щптомъ,образоваиііііі.мся изъ прсдстоящаго края ростца; впрочо.мъ мохъ бываетъ бодьшею частію безплоденъ. Леіче всего его узпать по горькому, весьма смдьному вкусу. Въ Лапландін и друіихъ частяхъ Сі;вернои Европы и Сибири ислаіідскій мохъ составдяетъ единстввнную пиіцу олснеіі. Въ Крапніз (въ Гер.маніи) имъ откар.мдиваюгь свинеГі; исхудалыя лошади, быкп, также исхудадыя овцы, совершепно попрапляются отъ нсдандснаго моха. Исдаіідцы же ЦІІІШТЪ его на
Исл — Исл
-
равн съ мукою, пекутъ изъ него хЛ>оъ, ІІ.ІИ варя его съ молоко.мъ, упогребляютъ въ пищу. Талъ оиъ покрываетъ го.іыя скаіы, на которыхъ ие растетъ никакая другая трава. Въ Англіи, па ситцевыхъ ФаОрпкахъ, камедью, дооывае.мую изъ исдандскаго моха, за.мііііяютъ аравійскую камедь. По раздоженію Берзеліуса псдандскій мохъ содержитъ въ сео-Б: 1) 3 проц.
189
-
Исл—Исл
| Вотъ пача.іо .чодитвы Господнеіі: Fadhirvor thu | sem erl a himmim, helgast (hill nafn. Грамматн] ка языка: Rud. Jonas, 1651; Arent, 1806; Rask, | 1,811; сдоварп: Gudmund Andrea, 1683; Ole Weі relius, 1691; Biorn Haldorsen, 2 т. 1814. ; Ислебіяне; такъ иазываютъ на Запад-в по! сліздоиатедеіі дютераііскаіо боіосдова Іоанна Аірпиоды, эйсіеоенскаго урожепца (въ Саксо-
цеграрина иди лихенина (с.м.), горькаго 5-ізла- ! ніи), учоппка исоотечесгиенііика Лютера.Оиъ го вещества, похожаго на муку; 2) 44 проц. j доліое время не сог.іашался съ Лютеромъ какрагмала, е.му только своиственнаго; это ве- сагелыю ученія о іісіюдііеііііі закона. Лютеръ, іцество безцвізтное, просвізчиваюіцее, безъ пе счнтая добрыя д-Е.іа суіцествеііно псобіховкуса. и.мізющее сіабый запахъ люха . въ хо- дпмы.міі д.іяспасенія, ііредіігісыііа.п>одііакосво.іодпоіі вод разбухаетъ, въ горячси раство- имъ гіос.гі;доваге.ін.мъ біаіочестіе и свлтость ряется (1 часть его съ 23 частями воды обра- жизпи, no Агрикода ріиіііпе.іыю возсгадъ прозуетъ при охдажденіи непрозрачную отудень), тіівъ ііраиственііаго закопа и пеобходи.мости въ адкагодіз и ЭФИрТз не растворяется; состо- добрыхъ двлъ; отчеіо посліздователи еіо паІІТЪ,'ІІО Guerin-Vary, изъ С«> Н и 0 " ; — 3 ) вы- звапы былп «аіітііііоміаиа.ми» плн прагами затяжмой ОТСІІДЪ (бурая, упругая масса); 4) кона. ВііослБдствіи Лютсръ іірііііудилъ са.чого исмцество, похожее на крахма.гь (спелетъ Ми- Аірмко.іу огказаться отъ свопхъ МІГІІПІІІ, при ха, волокнпстое вещество похожее па крах- которыхъ впрочемъ остались его послидовамаіъ); — 5) ка.медь, не крнстализующійся са- тели. Иелемьё, городъ въ Турціи, въ санджакіз Нихаръ, зелепь листьевъ, двойное мохопислое ка.ін, мохокислая и ФОСФорокислая нзвесть; мохо- коііоли, съ 20,000 жнтедеи; пмізетъ большія вая же кисдота (acidum lichenicum), открытая ярмарки, Фабрики розоваго масла и оруаіейвъ исландскомъ мохЪ ФаФомъ, по опытамъ ныезаводы: промышляетъ зііачііте.іі.нымъ огоШёд.іера оказалась тождествеиною съ кисло- родничествомъ. Исленьевъ (Иванъ), воспитанникъ с.-петертою растенія дымянки (acidum famariae). Исландскій ,мохъ пмЪетъ многораз.іичиое употребде- і бургской академіи наукъ. Когда академія, въ ніе въ медицині;, а восооениостн въ грудныхъ 1768г., разсылала своихъ проФессоровъ по разны.мъ провііііція.мъ РОССІІІСКОІІ и.мперіи, для болизияхъ. j наблюденін прохождеиія Веперы .чпмо соднИсландскій шпатъ, самое прозрачиое отличіе ца, Іісдеііьевъ былъ отправленъ въ (Ікутскъ. известковаго шпата (с.м. ИзввСТНЯКЪ); закдю- j Изъ сдилаішыхъ имъ тамъ наблюдепін Ручается въ вид сплошныхъ мвссъ и кристалj мовскій опред-Бли.іъ іеограФііческую широту донъ, въ пустотахъ миндальныхъ камней иъ I н додіоту іііікоторыхъ счширскнхъ и другпхъ Исіандін, откуда и получи.іъ свое названіе. м стъ. Исленьевъ (Данінлъ), русскій лворяіінііъ. Во Нслапдскш языкъ, одинъ изъ с-вверныхъ пли скаидтіавскихъ языковъ, сліідователыю, время осады Искова королемъ ООДЬСКИМЪ Баііриііадлежащііі къ германскимъ языкамъ. Изъ торіемъ (1581), Исденьевъ ііаходился въ семиис хъ гер.манскихъ языковъ въ исландскомъ тысячиомъ огрядіз Хвостова, міедшемъ на понаіімсмпзе замитію разстояніе, разд ляюіцее моіць Пскову; по разбитііі эіого отряда и по старыГі языкъ отъ новаго. Такъ какъ на 11с- взятіи самоіо Хвосгова въ пдішъ, Исленьевъ іандію укрылись благородніійшія частн скап- съ 300 вопііовъ пробіися сквозь ряды Лпговднпавскнхъ языковъ, то исландскій языкъ иа- цевъ п вступилъ въ Нсковь. Посли атого онъ аынался также старымъ сивериымъ. Азбука былъ упогребленъ по д ла.мъ посольскимъ: въ га же, чтб во всихъ гер.манскихъ языкахъ, 1584 г. здндъ къ Ваторію, а въ 1594г. отправтолько есть лишніе звуки д.ія буквъ d и t, про- денъ царс.мъ Неодоро.мъ Іоанновичемъ вьКинизноснмые какъ dh и lh. Ппсьмена прежде стантіінополь къ судтаиу сь опПзтною гра.мобылп руническія, потомъ введепы латинскія тою н дарамп. Когда (^усскіе пода.ін помоіць no аигло-саксонско.му и н мецко.иу дукту (duc австріискому и-мпераіору РудодьФу, ИСІСПЬtus, мопашеское писанье), а въ новъйшее вре- еиъ быдъ задсржанъ пъ Коіістанччііоііоді;, ГДІІ мя чпсто латинская азбука получила прим сь содержадся боіііе трехъ і и т ъ и уже посді;, нивыхъ знаковъ. Сіовопронзведеніе и сдово- 1597 г., возіі|)аіился въ Носсію. іочііпеніе исдандскаго языка НИЧІІМЪ не отлн-
Исленьевъ (Петръ АдексБевнчъ), іенералъчаются отъ общаго языі;а всЕхъ Іеіімапцевъ. , деГггенаигъ; ііачалъ с.іужбу съ 1755 г.; 1778 г.
Исл — Исм
—
190 —
Исш - йсм
сдъланъ полпог.никомъ с.-петербургскаіо дра- рею, пото.мъ оы.іъ замъиеіп. Иорагшюімъ-Ііагупскаіо іюлка: 1786 г. произведенъ въ геііе- шею. Умеръ иъ 1825 г.—9) Псмаилъ-МодніІФп, ралъ-маіоры: 1794 г. іюжаловапъ ьавсілеромъ глава Зеігабигонь, взятый нъ ІІ.ГІЗІІЪ Егііптиордеиа Св. Георгія 3 кл.; 19 пояо. того ж іода иаміі въ 1812 г. п назненпыіі иъ Коистантііпроизведснъ въ іеііералъ-леіітепаііты:въ 1795 г. ІЮІІОЛІі. гдьланъ кавал. Св. Владиміра 1 степ.; мрпвсзъ ЙСІиаплъ, одипъ изъ иачалышііоііЪ мото.іьотъ Суворова донёсеніе о взятіи Варіиавы. Въ сьои артііл.іеріп. Оиъ прпоылъ иъ Кптаи въ 1795 і., коіда ЕК.ЛТЕРІИІЛ II учредила шёФОВЪ 1271 г., а иъ 1273 г. при осадіз .Монголами іовъ ігикоторыхъ полкахъ, Ііслепьевъ былъ наи- рода Сянъ-Яна отлплъ путку ІбО-Фунтоваю меиоваіп. шеФоМЪ таіапроіскаіо грепадерскаго калиора, д-Бііствіе.мъ которой іірііпудіілъ Суполка: 24 іюяи. 1796 г. сдізлапъ писпскторомъ новъ сдаться. Исмаидъ у. іеръ въ 1274 г. Его по кавалерім і;аііі;азсііоіі дивіізііі: при іілвл і мізсто заиялъ сынъ его Ііэньоа, п пріі сражевъ 1798 г. уволонъ огь службы: у.м. въ авгусгв нін Момголовъ съ Суиами потопилъ исю непріятельскую ФЛОТІІЛІЮ на ртзкіі Япцзы. Въ 1827 г. Исленьевы, русскій дворянскій до>гь, назы- 1282 . Ііэньба награжденъ 25 милліона.мп Mdaгольскихъ моиетъ. Сынъ Бэньбы, Хакъ-Саинъ, вавшіися въ древпости Истл-Бпьевы (см.). ИСЛИ, УЭДЪ-НСЛИ, пеболыиая різка въ Марок- в.мізсгв съ Маха.мади отливалъ иушки въ lie1328 іода и черезъ два года послъ того ксі;оіі іі.мпирім, въ ЛФрііігП, близъ Фрапцузснпхъ кин алжирскпхъ нладіінііі, залп;чачелыіа сраже- умеръ. ИемавЛЪ, мурза ногаискіп, иладъвшіи Савівмъ, ьоторое ироіісходпло здъсь 14 авіуста 1844 г. между Французскими вонсками иодъ раичико.мъ иа оереіахъ ръки Яика. Онъ предводительствомъ маршала Бюжо (Bugeaud) былъ всегда в рнымъ союзпикомъ Ровоіи, и Мароккцамп, предводітмьствуедіыміі Сиди- обсрегалъ Астрахань, увіідомлялъ Русскцхъ о Мохаммедомъ, сыио.мъ мароккскаго ііліпоуіа о- вироломиыхъ за.мыслахъ астраханскихъ цара. Въ этомъ сражепіи Фраіщузы одоржали со- рей, тайныхъ д[)узей Кры.ма. Въ 1553 году вершеііпую іюбііду, и.м-ся 10,000 воііска и 16 Исмаилъ, враждуя съ братомъ своимъ Юсуорудііі, падъ МарокЕцами, имившими до 40,000 ФОІИЪ, владіівши.мъ Астраханью, просилъ loan воішовъ и 11 орудіи. Эта побізда, упрочившая па IV свергнуть его и оідать Астрахань извласть Фрапцузовъ въ АлжпрЗ, мпого сіюсоо- гііатіику Дероышу, жившему въ это время въ ствовала къ заклтчсміію .мпра съ Мароккомъ и Россіи, «ІТО и было ириведеяо Іоаниомъ въ искъ пзгііаніго оттуда Лбдъ-эль-Кадера. Маріиалъ полііепіс. Въ 1555 г. Исліаилъ убилъ ЮсуФа п Бюжб возведоііъ за это сражоніе въ достоин- j сиъши.хъ извистить ооъ этомъ московскаіо ство «Исліпскаго герцога (Due d'lsli)». царя. Ііо возстаіііи же Дербыша, Исмаплъ ИСЛИНГТОНЪ Cislington), большое село подъ поліогъ воеводЪ Чере.ііисипову разбпгь его паЛоігдопо.мъ, вь Аіігліп, съ 16,000 жителей, при голову (1557) и т ъ я ъ способствовалъ сове|іp. Hbiopiiiii'pn (Newriwer), сь зііачіпелыіыми шепио.му покореііію Астрахапскаіо царстм. Государь ласкалъ мурзу за его преданаость, фабриками п .мііііералыіы.мп водамм. Исіяаилъ. 1) измиилъ Симиііійё, оспователь поолалъ і,ъ пему въ даръ нзсколько досиъдннастіп Самарпдові. (см.), умеръ въ 907 г.— ховъ, иріобрізтетіыхъ у Шведовъ, но не поз2) Сынъ Субуктаджена, въ 997 г. владтзтель j волялъ ему пазывать его въ шертныхъ грамоГазны (с.м. Газневидьі).—3) Иеятилъ ІввШ. тахъ ііи отцо.мъ пи оратомъ, считан эго для —4) Исмаилъ II Мирзи илн Ьрделеби, изъ ди- себя уіііізителыіымъ. Нс.маилъ умеръ въ 1563 г., настіи СОФІСВЪ перспдскихъ, съ 1576 по 1577 оставивъ гюслз себя ноіайскн.мъ владізтелеяъ г. — 5) ІІсмиилъ III Мпрзи , царстповалъ до своего сына Тііііъ-Ахімата,который тоже нодоГі1588 г. — 6) Иокиілъ-ІПахъ, изъ тоіі же ди- но отцу усердпо искалъ Іоапновыхъ мнлостеи иастіи, царствовалъ въ Іісііагаии В7> 1780 г.— Исйіашгь. ИзмаиЛЪ, іісрвокл. кръп. Ьессараіі 7) Іісмаіілъ-Пииіи, младіиііі сыпъ егііііетскаіо скоп обл.: лежптъ па Дупав, близъ устья р-ькп паши Мехем.меда-Алп; пачальствовалъ въ 1821 Реіпіды, иъ 245 вер. къ ю. отъ Кіішеиева ; отъ г. арміей прп походт; въ Нубію ; поіибъ съ С.-11ете))бурга 1,930 в., отъ Москвы 1,664 ве|>. большрю частію воііска отъ клпмата и пепрія- Эта криіюсть, ііоотроеііная еще 1'ypsaMii, телеп. — 8) Исмиилъ-Гибральтиръ, Егпптп- имъетъ ИЫІПІ снлыіую цитадель. Въ истоніінъ, люби.мецъ паши Мехем.меда-Али, посы- рическо.мъ отнош іііи Ис.маилъ замичателенъ лапныіі въ 1821 і. во Фрапцію для перемТіще- no осадамъ, проіізведиішыліъ русскиліи войнія въ Епіпетъ Французской учености и воен- сками въ 1770, 1790 u 1809 гг. До 1790 г. т. е. наго иеьуества; комапдовалъ въ 1821 г. мор- до времеші взятія Іісмаііда Суворовы. гь, скою экспеднціеіі, завоевавшею Кандію и Mo- j укр-Бплеііін есо бьші ііесравііеііпо обШіиріІФв
Исм — Исм
-
осооепио по р. Дунаю и зак.іюча.іи въ окружности око.ю 10 иер. Ііухарестекиліъ миромъ Исмаилъ навсёгда присЬедииёнъ къ Росбіи. НЫІПІ ігь Ис.маіі.гБ (съ Тучкоиымъ) около 22,000 жмте.іеіі оГі. п., 6 церквей, въ томъ чиСІІІ 2 іречесіііе ліопастыря, 1В Фабрикь м заводоиъ. Въ крізиоі-ти помъщаетсн адмпралт йство. Иаъ всзхъ 3 осадъ, пройзведевныхъ Руоскими, :)а.мі;чато.іыіъіішая осада 1790 г. Въ эту ка.миапію Турки, усиійвъ кригіость забіагоиремёины.чи работами, почііта.ііі ее неприступною и т;е.ііі туда 40:тысячныіі іарипзопъ. Фо.іьдмарпіа.іъ Ііоте.мкіпіъ, р-шшішіімсь ои.іадч;ть Іісмап.іомь, и зная, что ддя покореиія крЗпостн неооходи.мо пересізчь еообіцепіе га|ііііі:іоііа съ гір тибоподожвымъ берегЬмъ Дуиая, прмказалъ генёраау де-Рпйасу аапять съ іребішю ФЛОТІІ.ІІСЮ островъ Чата.іъ. устроитьта.м ьоаттаром и истребитьиепріятельЬкую ФЛОГІІЛІЮ, а гепералу Гудошічу веліілъ ооложить ІІс.маилъ съ сухаго пути. Гспоралъ дс-Рибасъ ІІСІІОЛІПІЛЪ мрііііазаніе Фельдмаршала, истребиізъ до 100 ііепрінтсльскііхъ лодокъ, постромлъ иъсколько баггарей па прапо.мъ берогу Дуііан и огне.мъ ихъ наиесъ значіпелыіыи вредъ городу. Но, пе с.мотря па то, осада пе ішдвпгалась, а паступаіощая осень и бол зімі застаиляли желать скоріійшаго покореиія кръпостіі. Въ такпхъ обстоятельствахъ Лоти.мкпиъ обратіілен къ Суиорову и прпказалъ e>fy ііемремііііпо овіад ть Исмаиломъ до паступлспія зи.мы. Суворовь ііе.медленпо прііготовплъ всв для штур га іі въ депь мристуиа раздіиплъ cuun воиска ііа 9 колоппъ: 0 и з ь шіхъ аттакоішли І;|ІІ;ІІОСТЬ оъ сухаго иутіі, a 3 со стороны Дупая. Русокія войска сііустнлнсь въ ровъ no ііріістаилоііпы.мъ ліістііііца.мъ и ружі.ямъ. воткіі)ты.мъ вь эеьарігь штыка.мп, іі.іошли па валъ и расііростраіііілпсь no бастіопамъ. Тур кп, уступпвъ валъ, сражались еще на улпцахь п въ до.махъ. Г>оГі ііііутри са.маго города продолжался еще болііо 5 часовъ; ііакЪнець быль взятъ Русскіімп ІІОСЛІІДНІМ редутъ плн зАмокъ, ід отчаяііііо-заіцінцался второп ііс.мапльскііі комеіідаіітъ, престарилыи паіиа Пбрагпмь. За іинтіе Ис.маиіа 11міК'раірііі(а ККЛТЕРПНЛ II пожаловала Суворову чинъ ііодііолкоііііпьа гвардіи п въ памяті. этого подвпга прпказала выбпть золотоіі ьростъ для ОФИцёровъ, участвоваітіпхъ въ покореиіи Ікмамлн. a misЙіімъ чіиіа.мъ пожаловала медалн. Исмаилъ, сыпъ НанапкчіЪ. Коіда Годолія, поставлеіпіыіі Навуходопосоримъ ііачалыіііііомъ паді, ГудёяМи, оставшимися па п р о ж і п т . мт.стахъ своего жптельсгііа, собнралъ ті;х'ь ікіь тіхъ, которые разсііялнсь, по разруіііенііі [•:•
181
-
Исл
йск
русалпма. п ііляттчміо увиряіъ пхъ въ безопасііисіи, Іісмаплъ аерешелъ па сторону іііюплсмеиііііковь п, съ согласія а.ммопитскаГо царя , Всліны , рііішмся ііогубпті, Годолію. ІІ|шбыііъ въ МассііФавь, no окиіічатііи аириіестоа, па к тороё Годолія ііріігласплъ его какъ друіа, оііъ утртвих хозяпна, и съ ііпмі. всізхь Іудеевъ н всізхъ Халдсевъ, бывшмхъ въ то время въ іМаіччіФачі;. а па другой деиь, еіце 70 челоиіікъ Іудесвъ, пришедшихъ въ МассиФа ь изі. Спхо.ма. Салпма, Самаріп, ііоіцадпвъ ради ІІМІІИІІІ, 10 чежов іъ, которыхъ взнлъ съ собою въ ІІЛІІІГЬ. Іоапапъ, сі.пгь Карп овь іілп Каріевъ, услыіпавъ объ это.мъ поступк* Пс.мапла, пасгпгі. п разбилъ сіо у Гаваопа. п возлратплъ іілыпіыхъ, по ІІсмаилъ' съ 8 соооіцііпкамп іізбпжаль его мщенія (4 цар. ХХ . 20—26: lep. XL. 7—10: — XLI. 1 — IS). Исвіаилъ . сыпъ Авраама отъ рабы его Агари. Авраа. іъ ІЮСЛІІ .мпогпхъ лт.гь супружества пе И.МІІЛЬ діігеп о і ъ Cajipbi. Въ одпо.мыізъсвоихь тідпіііп опь пзліілъ продъ Богомъ иетерігіілпвую жалобу па безчадіс. Боі-ъ обЧііцалъ ему .мііогочііслічіпои ПОТО.МСТІЮ, равпое чпс.іу ЗВІІЗДЪ иебоспыхъ. Сарра, ио ііріічііпи доліаго безімодія , пе относя ІІЪ соб обиговаіііп , даипыхь Аирааму, убпдпла его ііступить пъ связь съ cuoeio рабою, Аіарыо. ІІдодомъ этой связи бы.іъ ІІс.маи.гь. Когда Апраамь, въ зпакъ вступленііі В7> ІІІІЧІІЫІІ завізтъ съ Ногомъ, должепъ былъ обрсзаться со ВСБМЪ СВОЙМЪ се.мепство.лп.. можду іірочпмъ былі) об))і;заігь и трпііадцатіі-ліііпііі ІІсмаіілъ. ВІЮС.ГІІДІ тіііп ІІс.маіілъ ссорами сноп.мп съ Псааиомь (1>ыт. XXI. 9. сн. Гал. IV, 29) возбудмлъ мротіпп. себп пегодовапіе Сгфры п , вміи-гл сь матерыо, должеиъ быль оставить домъ Авраама. В'і> пустыптз опп сбплись съ дорогп, въ ЛІІІХІІ нхь нестало воды; Аіарь, чгобъ пе ВИДФТЬ смерти сыпа, удалплась оп> пеіо па іііжоторос разстояпіе, увпд ла і.о.юдезь п спасма Мс.маила. Поседившись въ пустыиі; Фарамъ, опа выбрала сиое.му сыпу достіігіпсму совершешіоліітія
жспу ІІЗІ> ІІІІИГГЯІІОК-Ь. Исмам.П) ІІМІІЛЪ 12
сыповеГі, им па ихъ спідующін: Наваіо і., Киа|)Ъ, Наіідеіпгь, іМасса.мъ, Маг.ма, Ду.ма, Масси, Ходдапъ, е.манъ, Іетуръ, Нафосъ, Кедма. Ио с.меріи Авраа.ма, Иеаакъ сдвлался ііолпымъ ііасліздііиьомъ еіо п.мііпііі, а Ис.мап.іу былп дапы ііодарі;іі иараііігі; съ иіесгыо сыііоііьядпі, рождеііііы.мп Лвраамо.мъ отъХсттуры. ИсявШЪ участиоиалъ съ Іісааііомъ ВЪ погребічііп Авраама, а самъ жилъ 137 лигь. Исшаилъ-СоФИ, ііерспдсиііі ш а х ъ , виу ь Узунъ-Хаиа, завосвате.ія Иерсіи, по оіертм котораю (1499т.) опъ взоиіе.п, па ііерсидскііі
Исм — Исн
—
престол., ов.іад-Блъ Ираномъ, Багдадомъ , южны.ми окрестиоетя.мн Каспійскаго >Горя и сд ладся осиовате.іе.мъ спльноіі дпііастіп Персидскихъ СоФІевъ, уничтожеііпой ІІПОСД-БДСТІІІН Тахмасъ-Ку.іы-Хаііомъ. Ддн утвержденія себя на престо.П5 онъ просіиъ хрисгіанскихъ государеіі помочь ему пропівъ Турковъ. Въ 1514 г. онъ воевадъ съ судтаио.мъ Се.іпмомъ, одержалъ мпоіія пооъды ІІ у.м. въ 1523 г. Ис маіідъ-СоФи иазывадъ себя иотомкомъ Ади, зятя Лаго.метова, п издалъ новое тодкованіе Кораиа, отъ чего пронзошди ДВБ враждеоцыя магометапскія секты, почитавшін одпа друіую еретически.ми. Исмаильтяне, народъ, іі|)оисходіівшій отъ Исмапла сыва Авраа.мова отъ Аіари. Они находидись въ ООСЕДСТВІЗ съ одішпадцатью хапааііскіі.ми народа.ііи и раздіідя.ііісь па 12 і.одізнъ, проиешедшихъ отъ 12 сыновей Мсманда, и поснвшихъ п.мена своихъ родоііача.іьнпковъ (см. Исмаилъ). Сначада Исмаидьтяне жиди въ пустыіііі Фаранъ па мтзсти посе.тпія Ага()и съ сыпомъ, ВПОСДТІДСТВІІІ ж расііространпдіісь no всен сііверііоіі Аравіи. Гдавііыіі иро.мыседъ ихъ быда торговля.—Такъ пазывади еще Русскіе въ старпну вообще всвхъ магометанъ безъ различія, которыхъ также именовадп Агаряна.ми и Сарацннами. Они называдись Агаряпами, поимени Агарн, матери Ис.маіідовой, а сдово Сарацины Русскіе производиди отъ Сарры, у котороіі Агарь быда рабою. — На Востокъ Исмаидьтяне составлядн особую ссцту шіптскаго толка и призцавали родоначадьнпкомъ своимъ Исмаила, старшаго сына и.мама ДжаФаръ-эдьСадека, жившаго въ начал* VIII стодзтія no P. X. Они впрододженіе нъскодькихъ стод тій считадись сидьны.мъ народомъ и особепно просдави.іпсь .мужесгво.мъ п ірабсжа.мн во вре.мя Крестовыхъ походовъ. ИСНИ (Isny), зе.мское вдад^вніе граФОііъКвадъИсни (Quad-Isny), въ Виртембергскоііъ Дуиаііскомъ округЪ, пространства J-^ кв. м,, житедей 2,100. Городъ Испи, съ 2,000 житедей, замкомъ, проволочпы.мъ заводо.мъ, кузница.мн, игодьною и шедковою Фабрнкой; торгуетъ подотпомъ. Неподаіеку находятся горы Шёиебюль (3,369 Фут.) и Шварцергритъ (3,456 фут.). Городъ в роятно построеиъ Ри.мдяііанп; въ XIV в-Бк-Б покупкою достался отъ іраФовъ вернигснскихъ трухзеса.мъ вадьдбурі ски.мъ, откупіисн отъ нихъ на водю въ 1365 г., а отъ н.мператора Карда IV подучилъ степень и.мперскаго города. 20 сентября 1796 г., зд^всь происюдидо сражсиіе Австрійцевъ съ Французамн, несчастное дія посд днихъ. Въ 1803 году городъ отданъ граФу квадскому въ впдг
192
—
Исо—Исп
возііаграждепія, а въ 1806 г. достадся Виртембергскому кородевству. Исо. Такъ иазывается въ церкопііо-сдавяііской просодіи удареиіе, поставдяемос въ пачаЛ'Е сдова иадъ гдасиой буквою ("). Исожратъ (Isocrates), сдавпый греческій ораторъ, воспігганннкъ Горгія и Продика; род. въ А ипахъ, жидъ въ V вик до Р. X. Отецъ еіо былъ инсгрументалыіыіі мастеръ. Сначада Исократъбылъ очсиь застБігіішъ и по різшалсяговорить предъ народомъ, но потомъ по просьбізеіо огкрыди шкоду красиорЧічія, въ которую стеклось .мпожество учепнковъ. Исократъ ведъ дружбу и и.чіздъ перепнску съ Фнлііипо.мъ Македонскимъ, который враждовалъ съ А іпшна.ми, Иосліз сражепія при ХеронеЪ , Исократъ, не будучи въ состояпіи пережпть потерю своСоды отечества, уяорилъ себя голодо.мъ, за 338 д тъ до Р. X. До насъ дошедъ 21 томъ его сочиненій. Исомерныя твла, суть такія, которыя, им-вя совершенпо одпиаковыіі составъ, одарены раздичпыми свойствами. Въ ііри.мтзръ нсо.мерныхъ тБлъ можно прнвести детучія масда, терпентинное, ліімоіпіое, получаемое изъ бальсама капаііво, роз.марииовое и др., которыя, отдичаясь другъ отъ друга запахомъ, медицинскими свойства.мн и проч., состоять изъ одн хъ и т хъ жо пропорцій углерода и водорода. Ввроятігсйшая причииа исо.меріи закдючается въ раздично.мъ расположсліи эде.ментарныхъ атомовъ, изъ которыхъ тііла составлеиы. Исомерныя тъда не должны быть с.мі;шнвае.мы съ поіп.мерныміі, отъ которыхъ отдичаются тіз.мъ, что при одііпаково.мъ процентномъ составіз они и.м ютъ также и одипаковыіі составъ. ИсОПВОе Ш-ЕСТО (то^о; діа9а).ааао<і Диян. XXVII. 41), перешеекъ. Исохристы, ерегики VI вііка, посд доватедн Нопна Оригеііпста; опи считади апостодові» равны.ми Іпсусу Христу п были осуждены на Еонстаіггииоподьскомъ собор-Б (въ 553 г.). ИспагаВЪ, ИСФаганъ. 1) Вегдербегство ибодьшая часть персидскоіі ировннцііі Иракъ; 2) въ неіі главнын городъ Испаганъ, на р кіі Цендерудъ; быдъ н когда стодицею государства, простирадся па 5 мидь въ оЕружііостн, и.мидъ бод-Бе .миддіопа житеден, ІЗТкоролсвскихъдворцовъ, 1,800 каравансераевъ, 270 общественныхъ баиь, бодііе 1,200 бодьшихъ мечетеГі, нискодько предміістій ; сдавндся богатствомъ и ведикод іііе.мъ; ныи іудо построеннын городъ: улицы узкія, нсмощеиныя, подуразрушенные дома, большею частью безъ оконь на улицу, п-сікодько кородевскнхъ дворцовъ,
Исп — Исп
—
j 193 —
Исп-Исп
иакъ тоЛІегельсутунъ,Таларитавіие и Лйпеха- Астуріистаіхъ горъ. Отъ этой ц пн , около не(зеркаіьиыйдворецъ), Сеадстабадъ(д.іяино- источниковъ р-вкн Эбро, идетъ другая, тянустраішыхъ аосіанниковъ), 100 мечетеіі, мопа- | щаяся черезъ весь полуосгровъ и составляіостырь, гробшща дершіша НейрЪ-Лоу.іь-Ка- і щая главную лниію разд-сіа между дву.мя упозапа, гробъ и.мапа Саде-Исмаида, и ско.іько ліянутыми покатостя.мп. Эта ц пь подразді;шкмъ іі.іи медрречовъ, Бо.іьшіе йазары и іио- ляется на ІІТІСКОЛЬКО отраслеіі, ноеящихъ разщадь и.іимеГідаііт] съдаинвою ахіёею (въ3,200 ! ныя названія €іерръ (горъ), Ока, .Монкаііо, шаговъ); предміістія: Лббасъ-Лоадъ, для ІІер- • д'Алькарасъ и др. Второстепеияыя развитвлесіяпъ, иын couepnieimo остав.іеііпое; Джуль- нія, разд ляютъ разные бассеііны р-іікъ, такооа, д.іяЛр.мяііъ, и.мпла 3.400 домовъ, ПЫІГІІ за- вы: Сіерра-Морена или Черныя горі.і, составклочаетъ неоолве тысячп жителеіі; Янгека, ляшція і-раііиц,у между вода.ми Гиадіапы и для Евреевъ. /Кігіелп Иепагапа заиимаются : Гвадалькпвира ; С.іерра-Невада , получпвшая торсовлею. Упадоі;ъ города иадо прпгіпсать j пазвапіе отъ своихъ співжиыхъ вершііпъ , и землетрясенія.мъ, вііутреііми.мъ воііііамъ ц пе- : отдтзляюіцая воды Гпадалькішпра отъ водъ, теренесепіюстолицы въТегераиъ; одпакожъ иы- кущихъ па юіъ, въ Средизсмііое море; Сіэрра»ъ городъ пе мЕіогооікивлнется пужо очитаетъ де-Роида, которая окаЕічивается высокилъ мыотъ 140,000 до 200,000 жптслеіі. Окреотиости ] сомъ, ІІОСІШШПМЪ н когда назваше Геркулесохорошо ооработапы п весь.ма'плодородііы. Вбли- ВЫХЪ СТОЛПОВЪ. ГлаВН ІІІПІЯ ІІСрШИНЫ ЭТІІХ7> зі) загородпыіі дворсцъ Ферабадъ. По мнФнію \ ц-Бпеіі слтздующія: Г.іерра-де-Мульгпсенъ, въ персидснихъ лТ>тоіііісцевъ, Испагаиъ, дреппій I Сіерра-Неваді;, 3,598 метровъ надъ поиерхцоАспадана, Аспаіапъ и Усгіада,былъ основанъи , стію моря; Пикачоде-Велета, 3,515 метровЗД построепъ Еврсямм, пл ншікаміі царя Набу- Маладетта, 3,355 метровъ. Мпогіе друііе иупкадвецара, и украшенъ Александромь Вели- I кты хребтовъ Астуріііскаіо, Аррагоискаго, Какнмъ. По .ми нію другихъ. оиъ оенованъ Гу- талоііскаго и южныхъ провинцііі достпгаютъ шентомъ или Таіеиурато.мъ пзъ дипастіи Ііи- высогы отъ 1,200 до 1,800 метровъ. Изъ обпшдадовъ. Феридупъ подарнлъ его полководцу тае.мыхъ са.мыхі. возвышеііиыхъ пунктовъ паГао, который освободилъ Персію отъ Зогака. -зовемъ городъ Ронду, въ королевствт; ГрепаВъ царствоваиіе Сельджуковъ шахь Джелаль- дВ, 1,460 метр. высоты ; славпыіі лонастырі> Эддинъ-Малекъ перевелъ столицу изъХорассана Монсерратъ, въ Каталоиіп , 1,238 и дворецъ въ РІспаганъ, а ВПОСГБДСТВІИ в ъ Ш п р а з ъ . Ти- Эскуріалъ, 1,027 метровъ. Касгплія составмуръ завладфлъ Испагано.мъ, въ 1392 г., п ве- ляетъ обширную плоскость, котороіі средняя .іиіъумертвить всихъжіітелеіі.Абб^съ Всликін высота 600 метр. Ыадритъ, столпца государопятьизбралъИспаіанъсвоіімъ.міістоііреГіыиа- ства, стоитъ на тако.мъ же возвышепіи падъ . ніемъимногоспособствовалъ къеіоукрашенію. поверхностью моря. — ВажісЕпшін рііки, ороВъ1722 г. во врсмя вііутрснннхъ с.мутъ, іородъ шающія эту прекрасиую иочву, впадагощін въ былъ осаждеиъ и .миого потеріііілъ. Вь коіщі; океанъ : Гвадіана, протскающая 140 льіі, и XVIII столівтія столица опять быда перенссспа, Таго, текущая въ одноіі Исиаііін иа ЦІІЛЫЯ изъ Испагана въ Тегерапъ. 120 льё: далііе слЕдуіогь: Гвадалькішпръ, теченіемъ въ 90 льё; Дуро — 80, въ ІІсііавіі!; Испанія ((Espanna, Hispania, въ древн. Iberia, МІІІІЬО 50л. іі Хениль, притоиъ Гііада.іькивііра,. 0 Hesperia), лежитъ между ЗЬ 57' и 43° 44' СБВ. 45 л. Изъ різкъ, впадаюіцихіэ, въ Средіізе.мпое 0 0 широты и между h 20' и 21 восточной долготы море, назовеліъ: Эбро, тсченіемъ вь 130 льО; (по Феррско.му мерндіану); такплъ образомъ і ^ е| ')'І ) Уі 100 льё; Хукаръ, 70; Спнку. гіріітикь она имЗетъ 195 льё отъ с в. і;ъ югу, отъ >]ыса j Эбро, 40; эти десять р къ составдяіотъ иотоіги. Ортегала до Гибральта,рскагр ііролмва1, и 220 въ 870 льё. Ііильшая часть пхъ, равпо ка/КХі. льё отъ востока па западъ, отъ мыса Фивиси прочіе пріггоки, и.м ютъ высокіе oefieia, террс до мыса Креуса. — ІІочва ІІопаніи, воочепь быстрое течеиіс, п ріідко бываютъ суоиіце гористая и возвышеппая, діілптся на доходны въ верхней своеіі части. Дал е ИмДв-Е [лавныхъ покатооти! важіпзйіііая пакло! ператорсьій іі.іц Аррагонскіи капа.іъ, начатыіі неиа къ юго-западу и пзлпваетъ свои різкіі при КарлБ- , пдущііі отъ Туделы въ Наварчъ океанъ; другаяобраіцеііа нъ востоку и изри п упирающійся въ Эбро, длипою въ 26>з ливаетъ своп воды въ Средизе.мное море. Мнольё; Сеговійскій каиалъ, превосходпый иуть гочисдепныя гориыя ЦІІПІІ, проходящія по сообщенія Средпземиаго моря съ океаномъ, ІІспанш, вс при.мыкаютъ къ Пііренеямъ, содолжепъ іі.мить длины 140 льё, по выкоставляющпмъ трапицу Испанін съ Фрапціею. папъ только на 20 льё; Мадритскім и КастильПервая ц-бпь тянется па западъ черезъ Канскііі каналы также іолькочто предпрнняты табрскія провиіщіп п іізвгстна подъ именемъ Т. VI. 13
Исп — Исп
-
194
— Въ о^пошеніи климата, Исміанія можетъ соііерипчатъ съ самыми б.іагорастиорепными странами Европы : сродпяя теипература 17° 6' въ цеитрИ; 14° 94' на мяісрііом границ1і.І1одъ40 о срелііеіі пара.і.іели находится иіічнаядішія сігыо;іъ нъ 3,021 діетр. иадъ nouepxиистыо моря. Средьсня температура Кадпкса, съ средпею темііературшо Махьты, самыя теплыя мТ.ста нъ Еііропіі. Ві. МадритБ сридпяя теп.юта нс преиышаетъ 15° стоградусиаіо термомет|)а; въ Иарнжъ предіілъ ея 10°. Сродиее колнчестііо дождн, иыпадаЕОщаго пъ llciiaiiin, 864 мііллііметра ІІЛІІ 31 дюіі.мъ 11 ЛІІПІІІ, то ееть отъ шссти до семіі дюіімоиъ аіеиііе ч у ь ІІЪ ИТЭЛІІІ, п около 3 дюшювь оолізе пежели во Фраиціи. ІЧідичпое исііарепіе 900 ЛИЛІІІметровъ пли 33 дюііма. — ІІочва Исиаиіи иа уначителыіоиъ иротяжеліп суха и безпдодна, но мнргія ііриііііпціп, какъ Каталоиія, Аидалузія и ьоролевстііо Валспсія, удивителыіо плод(\носны. Тамъ, кро.м-в хлиОныхъ растеіііи, волыю произрастэютъ вмііоградъ, тутовыя, масличпыя, аііельріінііыя,.»іімоныіія, хлопчато-оумажпое доревья, сахарпып тростнпкъ, Еошенияь и пр., но аиатическоо пев жество, въ какое погружеиа досол оильшая часть деревепскаго наоеіенія, првпитствуетъ извлекать нзъ зеіші всю возможііуіо пользу. Впрочемъ ВЪ ПОСЛІІДнія ЗОлТітъобнаружіілгя н которыіі прогрессъ. КадастропыГі актъ 1803 г. опред'Вляеп> поверхпость пахатнои землп менізе чтз.мъ въ 3 .міілдіопа геіітаровъ пли въ 1,518 квадр. дьё; произведеніе въ 34,720,000 іекголптровь, т. о. 6 миддіоиалш іег.толіітровъ менііе чъ.мъ требовало ежеіодиое продоволі.ствіе 11 мпл. жптвлей, которыхъ тогда т г в л а Иепанія. Теперь страиа иродовольстпуотъ свое паселеніе съ пзбыткомъ, хотн оно возрасло почти до 14 лшд. душъ. 1'оіатаго скота въ Испавіи считается до 3 мпл. годовъ; оі;оло 19 мил. овецъ, 3 мид. свипей, іі отъ 6 до 700,000 лошадеіі и муловъ; іііікоторыя ііоі)оды лопіадеіі.^ какъ аіідалузская. доселіі пользуются заслуженпоіо славоіі, хотя чистокровность не сохрапяетсн съ иадлежаіцпмъ стараиіомъ. Ироірессь замБтенъ сь 1803 г. тодьао въ овцеводствт;: иъ то время овецъ считалосі. неболізе Г2ітілліоновъ. Стада овецъ доставляютъ ежегодпо отъ 36 до 38 милліоповъ Фуптовъ ш е р с т п , Еоторой бблі.шая часть собирается съ віерпносовъ ; это ііроизіюдстію обращаотся на 80 МИДЛІОНОВЪ Франк. На пять человвкъ жіітедей считается по одной рогатой СКОТИИІІ, — пропорція гораздо м н е тоіі , какую представляетъ Велітобритапія. — Прочія зомледіільческія произведеаія Испаніи, no кадастру 1803 г., исчисдя-
-
Исп — Исп
лись сліздующпми количоствами: 7,301,000 гектолитровъ вина, котораго іізвТзстпіііішіе еорт ы , малага, аликаите., хересі,, составляютъ важнып предметъ торіовлп: 3,600,000 гсктол. водки, 894,000 гектолит. деревяиііаго масла, 14,685,000 килогр. льна и пенькп, 48.000 хлопчатой бу.маги съ Ивисы, 734,000 шелка. До сихъ поръ этп колпчества нв пріобртзли пажпаго прмращеііія. Лізеа нпкаііогб зііачительнаго н тъ, пото.му что вс-Б лъса въ Испаіііц вообіце истреблены. ОбиіаяцВнпость грубыхъ земледіільческпхъ произиедеиііі въ 1803 г. считалась въ 1,268,455,000 Фраик., ио 34 франк. на гектаръ : выіііз та же цішность простнрается до 1,800,000,000 Фрапк., т. е. no 50 фрапк. па іектаръ земли, ередіиіиъ чноломъ. Къ эти>п> проазв деніямъ сл дустъ причислить произведенія рудвиЕОВЪ, столь славпыхъ въ дрсвности. Рудііикіі драгоцвнныхъ металлоііъ, ра:)работываіиіые Рвмдявамя иа сиоеріі р.олуострова, существуютъ теперь только въ исторіп: давио тщетно старадпсь отыскать ихъ мізста: неопытность нскателей, вліізшательство казпы, поліітпческія событія, мЪшали пепрерывности работъ, которыя, можетъ быть, современемъ сдълаются источиико.мъ зііачптелыіагобогатства дляИспаніп, ЕОГда еяобстоятельствабудутъблагопріятп-Бо. Въ чпсл серобряпыхъ рудниковъ, опознаппыхъ и разработанпыхъ въ послізднее время, замТітимъ особенпо рудникп Гвадаль'каііала въ Андалузіи. Въ исходТ) прошласо вііпа считалось, что королевскіе ртутиые рудники Альмадепа, въ .Маіічіі, слывущіе богат-ВГішпмп въ ЕвроПІІ, давалп руды 900,000 Еплогр., равняющнхся на деиычі 4,500,000 Фравкамъ. Изъ свинцовыхі. рудпиковъ, находящихся па всБхъ почти пунктахъ Испаніи, дооывалось 1,600,000 килоір., а изъ желіззныхъ, таЕж обилыіыхъ и многочііслеііпыхъ,9,000,000 килогр. Съ т хъ поръ эти количества очеиь возрасли. Въ 1803 г. одна провипція Гвипускоа производила 3,375,000 килогр. очень хорошаго желтзза: съ т хъ поръ ліеждоусобныя воины значптельио убавилп эту проиышленность. Испанія производптъ также въ неоольшомъ количествіз м£дь, цинкъ, антимонііі и пр. Ка.меішыи уголь находится значптельнымн ложа.ми въ разныхъ чаотяхъ королевства, особенпо т> Астуріп; по добываніе его стоптъ еще па нпзкой ступени развитія. — МануФактурпая про.мышлеішость, долгое время наііоолие процвізтавшая въ 11спаніи, далеко отстала п не оправплась отъ прежняго упадна, подобно землед лію; главныя причпны упадка заплючались въ изгнаніи Мавровъ, бывшпхъ no большеи частн реме-
Исп—Исп
-
195
С.ІСІІПІ.ІМЪ пародомъ, въ монопо.ии прапчте.іьства,іі|)Осте|П'оіі на .мпожество кажпыхъ продпбтовъ, накопецъ въ ііепоміірііоп таксв на перпі.иі ІІІІОІІЗПСДОІІІЯ. Едиа-.га йакая-пнбудь страна п])е,іставлпетъ сіо.іь поразпте.іышй ііримііръ ИОС.ІТІДСТВІЙ худой адмішисірацім относпге.іыю ііроизводяіцихъ си.іъ. Въ 1519 г. нъ Світ.іы; счіпа.іось 16,000 ліастерскпхъ шелковыхъ ІІЗД-Б.ІІЙ, затімавшпхъ 130,000 рабочихъ; въ 1673 г. мастерскихъ пыло уже только 40.) : потолъ чмсло это возвыспюсі. оікпь отъ 2 до 3,000 масторскпхъ. п тплько. Въ 1612 і-. сеговійскія сукпа считалпсі. лучІПІІМІІ ігь EuponS; пхъ ныдіілывалось ёжегодио до 35,000 кусксшъ, которыхъ гфиготовз ш заіпі.мало 34,000 рабочихъ; «ъ 1788 V. съ сегоиійскихъФвбрйкъ duo н бол ё 4—500кугковъ (.укпа, очёпі. посредетпеішаго. Въ 1808 г. въ llciiairin считалось 78 Фабрііі;ъ сукомъ п іперстяныхъ НЗД-БЛІП, 22 полотішнын , 78 х.іиичато-Гіу.мажныхъ ткацкихъ, 95 мюлковыхъ ткацІІИХЪІ Въ 1826 г. ри.меслоііпое ііаоелопіи государстпа не провыша.ю 500,000 дуіпъ. т. е. состаішіло сдса і^ всего иародоііаселипія. — Судьоа ііспанскоіі торговлп таііже люГшпытныіі прёдметъ наолюдснія. Еще въ XVI и кіз она была огро.мна, u съ г в і поръ падала no т мъ ж ііричііна.мъ, которыя роііялп про.мышлсмиіость. Спачала разраоотка руднмковъ Нопаіо Свіпа прпдала торіовлі; ппщу, і;оторая ію-пидимому сулпла зпачителыіо возвысить ея важность. Ыііоіочіісленные ФЛОТЫ ежеіодно отправлялпсь за богатыми произведевіямп атихъ рудпиковъ. Въ йсходіз ирошлаго ввка, пхь цізппли не мепііе 122 .міілліоіювъ, ^родтпгь число.мъ. Но обширпыя пладБпія Исмапііі въ Амерпкв насслплись нъ упіербъ корстю.му ъоролепству. Вс люди, спосоовіы ДТійсгвовать въ обіцествв, уіілывали за море: націн все болііе и болііе подверіаласі. пагубiioii іісііодиііжпосііі. ВскорБ эёмлед льчоская и ііро.мыііілеііная производителыіость оказались иедостаточнымп для удовлетиорепія пуж.п. ко•юніп: пришдось прибіігать къ ііііострапиамъ : па золото, доставляе.мое колоніями, покупалпсь статыі nepunii неоиходпмостп, которыя пря.мо получать колопіямъ no доініоля•юсь. ГІоложеніе Испаиін съ т хъ иоръ значйтельно ІІЗМ-БІІИЛОСЬ; тоіда ее можпо было считать только складочпымъ м стомъ, гдь про•«зяііиались драгоціінные металлы Амерііги на статьи, доставляе.мыя болие промышленпыми нація.мп. Лравительство поддержішалось чравами, сопряжоііпыми съ этоіі обширною операціен, а Испапія всо бол е н болііе разорялась, какъ-бы въ оправданіе тізхъ высо-
-
Исп - Исп
кихъ теоріп поліітпческои эконошИ, которыя учатъ обогаіцопііо ііроіізиадптелыіымъ путе.мъ. Съ 1786 по 1789 г. колоііінлі.пыя владипія Hciiaiiin доставлялп еіі въ годъ товаровъ, среднимъчіісло.мъ, па 54,000,000 ор., й драгоц-Еііныхъ мсталловъ на 122,000,000 фр., а взаМ нъ получалп іипаіісі;ііхъ проіізводепій па 66,000,000, ор., ппострппныхъ произведопііі па 75,000,000 Фр. Йзъ-за грапицы ввозиіось отіфытою торіовлей па 44,000,000, й контраиаидою па 86,000,000; выпозплось за граппцу: колопіялыіыхъ произведонііі па 15,000,000 в>р , драіоцізяпыхъ металловъ на 87,000,000 фр. Таковы даппыя, объяспяющія положепіо чутьли пе едгіпсгвоііное въ тпріовоіі. псторіп ліі[)а. Попятпо, какиміі образо.ііъ Исгіаііія, получая въ своп іаваіпі іиіждогодпо іалліоты, паіружеіпіые мехпкапскпмъ и перуаііскіімъ золото.мъ, оказывалась in, обладапіи ііалнчпои мопеты вчетверо или впятеро мен е ёя сосі.,;кі:, Фрамціп. Неккеръ въ 1782 г. полаіа.п. звоикоіі мопеты по Франціи па 2,200,000 Фр.: a Испапія въ тоже вре.мя счптала у себя тплі.ко 450 мпд. Фр. Ясно, что л тъ вь пять эта сумма удвоилась бы, если бы сокровпіца Новаіо Св та оставались во владііііііі Ilciianin. Co врс.меіпі велпкой за-атлаіітическоі'і революціп, лпшпвшей Испапію огро.мпыхъ оя владізніп па мате|рик Новаго Св та, торговля метрополіи сд лалась усп шпъе. Общііі іггогъ вывозовъ н ввозовъ умеиьшился, потому что статья ввоза драіоціінпыхъ металловъ исчезла, no колпчество вывоза тузе.мныхъ пропзведеіііп удвоилось вслъдстиіе .усіПіховъ земледЪлін. Д-Бііствптелыіо, эта то|)іовля должпа бытв іораздо прибьільнііс для націи. Въ 1829 юду общая сум.ма ввоза была 114,490,000 Фр., a вывозъ 65,547,000 фр. Изъ чпсла важігіііішихі. статсй вывоза, хлибъ и мука ііростііралпсь до' 12.647,000 фр., іперсть ііочгп до 10.000,000, внно до 8,500,000, сухіс п свЬжіо п.юды до 7,500,000, ртуть до 2,325,000 Фр. Между- важнъншп.ми статьямн ввоза, колопіялыіые тонары заіпімали 28,118,000 фр., со.іеиая рыба 7,539,000 Фр., табакъ 8,289,000 Фр., разяыя ткапн до 26,799,000 Фр. Въ этоіі торговлі; участвовалп Англія и Фрапція, каждая почти па треть: ко.іоіііи, еще оставшіяся у Испапіи, особливо Куба, которая гіріобрЪіа такую пажпость въ послидпее время подъ вліяпіемъ луч шеп спсте.мы управлепія, участвова.іи въ ввозъ іючтн на четверть всой су.ммы. Эти ID лопіи, составляющія только 90-іо долю зе.ме.іь. нТЗЕОГда прііпадлежавшихъ Испаіііп, сліідующія: 1) Капарскіс острова, въ Африкіі; 2) Куба и Ііорто-Рпко, въ Америіп;; 3 ІФллиппии-
Исп—Исп
— 196
скіе острова, въ Азіи; и.м-сютъ всего пространства 19,000 кв. льё, съ 4,000,000 жите.іей. Колоіііп сд лахась важнымн мііста.мп соыта д.тя іісііаіісііп. ыіроизведенін. Возрастасшееб.іаіосостояніе нхъ впосл дствіп оживіі.іо торгоное мореп.іаваніе, низко упавшес съ вьцоты мрежняго процвіітанія, по еще полдерживаемое .іовлсю сардниокъ и каоотаже.мъ. Въ 1832 і. приходи.іо въ разпые порты і;оро.іепства 2.557 Kopaojeii, а ВЫШ.ІОІІЗЪ нихъ 2,378корао.іей; половнна этихъ чиселъ падаетъ па долю К а д т х а и Варцелоны. Городовъ и селепіГі йчитаотся 149 въ Арагоніи, 73 въ Леоп , 87 въ Ва.іепсіи, 194 въ Новой Кастпліи. 308 въ Сітароіі Касти.ііи. Мноіія другія ооіітае.мыя мъста представляютъ большое ко.іпчество разііалішшнхся зданій; во псБхъ бодьшпхъ городахъ пассленіе значіітелыш убы.іо. Въ Сеговіи 1525 г. считалось 5,000 ое.меііствъ,аны111; ТОЛЬЕО 2,000; въ Толедо прежде оы.іо 200,000 жпте.іей, ныпіз только 25,000; Севплья, Грепада, Кордоиа также далеко пе сравпятся съ прежиею пхъ пасслснііостью. Вьрпыя свиді;нія объ зто.мъ предметі; мы им емъ ,то.іі.і;о съ ііачала XVIII в ка. Въ 1723 г., ровизія парода опред-Бляла насоленіе королевстЕа пъ 7,625,000 жптелей: это былъ предіз.іъ убыіц цаседевія. Съ т аъ поръ оно прибывало хотя медлаііио, однако всё-таки прпміітію. Въ 1769 году иовая ревизія показала 9,301,708душъ; въ 1803 г., число жителей счнта.юсі, ііъ 10,351,000 душъ, по 550 челов къ на квадр. льё. Съ этоіо времени прнращеніе пошло быстръе: въ 1826 г. паселеніе простиралось до 13,953,000 душъ, по 738 иа квадр. льё; въ 1814 г., до 14,186,000 душъ. Еслн прііращеиіе с.ивдовало, і;акъ падо полагать, въ той же пропррціп, п смотря на бъдствія страны, то НЫІІ-Е ЧНСЛО жителей должно простііраться до 15,000,000 челов къ. Можно разсчитывать, что оно удволлось 6ы черезъ 94 года. Народонаселеніе раз.мііщено по разнымъ провипціямъ очень неравно. Нт>которыя проиіінціи почти безлюдиы, другія напротивъ ГБСНО населены. Въ Мадритской и Гвипуской провпнціяхъ счптается по 2,100 жнтелеіі на квадр. льё, въ Манч-Б только по 320, въ Эстремадуръ по 360 челов къ. ВСБХЪ городовъ въ Испаніи счнтается 230, полагая на каждый средшімъ числомъ 5,000 жителей, n по городу па 82 квадр. льё. Всізхъ же на все счнтается 145 городовъ (ciudades), 4,350 городковъ, 12,495 селенііі и 18,871 прнходъ. По ревнзіи 1803 г., духовенства считалось 203,298 ліщъ, по 1 на 50 жптелей; слишкомъ половнна этого чнсла бы.іп .моаахіі и .моиахинн. По.нітическія событія
Исп — Исп
очопь умоньшилп число чернаго луховеиства. Въ 1835 г. считалосі. еще 1,940 монастырей съ 30,906 .мопахамп. Впроче.мъ ііспаііс];ое духоііепстіш всегда оьіло мпогочнсленігие духовенства прочихъ като.иіческпхъ зе. іель. Въ 1826 г. королевство ДІІ.ІІІЛОСЬ на 61 еппскопство. Ьилое духопенс-тво состояло ш ъ 57.892 каііоііііі;оііъ, сііЯіцеіітіЕовъ, викаріеііЪ, и пр. Богатства иеііапсііоіі церквп безчіісленпы: іп. 1788г. ея доходы счіпались въ 150 .міілліопоііъ. Въ 1812 г. Кабарусъ, основываясь па подропныхъ изыскапіяхъ и кадастровыхъ ВІІДОМОстяхъ, говорптъ, что духопенство влад'Бло четвертью позе.мелыіаіо каітта.іа, котораго ц-Бниость оиъ полагалъ въ 12,500,000,000 Фр., сверхъ того церііоііі. получа.іа въ 1817 г. десятііііамп около 80,000,000; да случампые доходы пе .моілп быть .меігБе 30,000.000 Фр. Перевороты поіі-ІзГітаіо ире.мепи напесли дгало ущерба атому богатству. Дворяік-піа no pemiзіп 1803 г. счііталось 1,440,000 дуіиъ, по 1 ва 7 чел. жпт. Оно ііреііму'іцествеііііо сосредоточено въ сБвервыхъ правивціяхъ: въ Бисда. п въ Астуріи почти всв дворяне: въ Старой Кастилііі считалось по 1 дворяншіу па 3 жіпеля, а въ Наварр-п по 1 на 5; ио это дворянстви то.іі.ко ііо.мппалыіое: ііоснщіе его ие имі;ютъ ііпкакнхъ іі|)іііім.ілегііі, заігп.маются всі;мп ре.месла.ми; Феодалнзмъ въ ІІсііапііі давно пересталь тяготВть падъ пародолп.; оттого аристок|іатііческііі вопросъ соверіііоііііо чуждъ переворотамъ, волнующимъ темерь го.сударство. Въ ПОС'Л15ДІІІЯ 30 лізтъ число дворяискпхъ Фами.іііі зііачитсльно убыло въ междо; усобныхъ иоіінахъ. Въ 1826 г. считалось только 400,000 дворяііъ (cavalleros, escuderos, hi dalgos); въ томъ чис.п; 1,325 герцоговъ, маркизовъ, граФоиъ п бароиовъ, пзъ которыхъ другіе съ почетпымъ титуломъ ііспаискііхъ грандовь іиадізютъ'обііііірііыміі зе.млямп. Чпсло позе.ме.іыіыхъ іиад-Б.іьцвиъ, дворяиъ и недворянь въ что времн вообіцо достигало суммы 423,636 челов-Бкъ. — Нація испанская до спхъ nuin, врситъ явііые сл ды своего смі;шапііаго ііроіісхождепія. Разд-Бленіе страпы на разпым ііе.чаіиісп.мыя государства доліо препятствоііа.ш пастояіце.му слитію въ едипо ралпыхъ частем королевстиа.Еслп новыя учрежденія упіердятся, то безъ сомнипія изгладятъ этн различія и составятъ національныіі характерь, которыіі будетъ отличаться высокіі.мп достопнства.мп . особепно благородпою гордостью и МОЩНОІІ любовью къ са.мостояте.іыіостіі, о которую соі;рушилось могущество Наполеона. ГеограФЫ обыкповепно д-Блятъ ІІспаІІІЮ па 15 болі.іііііхъ провинцііі; нзъ ІІІІХЪ
Исп — Исп
—
1 )7
ніікоторыіі и.ігьютъ тііту.іы иоію.сепствъ, п«енпо : на Ьискаю, кцро.і. Напарру, Старую Кастіиію, Нопую Кастіілію. коро.іенстно Аррагонію, Каталонію, корол. Ва.іенсію, .Маіорку, Мурсію, Гранаду, Апдалузію, Эстремадуру^ ЕОроленство Леонъ, кияжестііо Астурію u Галисію. Но это раздіілепіс устар ло п ие пм етъ ничего соотніітстііующаго иъ дТ)Пстпіітельно•сти. Въ ад.министратииііоімъ и Фііиаіісово.мъ отноіііеніп, не счптая Баскскпхъ ііроииііцііі, опустощаемыхъ тоіда междоусооиою іюішой и бывтихъ въ осадномъ положеши , і осударство оыло раздилспо въ 1833 г. иа 48 мровипціи.Вь воеііномъ ОТНОШОІІШ,ОІІО ДІІЛПТСЯ І Ц 13 геиералъ-капіітаііствъ и на б.мепыішхъуправленім, независи.мыхъ отъ геиералъ-капитатиъ; всъ эти провипціи ішдраздіілены на 83 другія у[і()авлеііія, Нзъ которыхъ 27 назывэлисіі кастмлітекой короны , 32 араіонскоіі короны, 14 ноеішыхъ орденоиъ Калатравы, Санъ-Яго, Алькаптары іі Мок езы, й проч. Ордвпа ныіпз далско не п м і ш т ъ прежііеіі зпатііости. по иользуются ещ зііачіпхмьными доходамп. Накопецъ, въ судеоііо.чъ огпошеніи, Испанія разд-Блеиа на 12 в домотиъ королевскпхъ судовъ илп перхнпхъ іііістапцііі, которымъ подчнііеііы 165 кор|)ехіідорстііъ. Длн народиаіо образовапія въ іосуда[)стііі; есть II унііверситотоиъ, изъ которыхъ лучшіе: саламанкскіи, компостельскій, ііалі.ядилпдскій п толедскііі. Въ настоящемъ положеіііи страпы народъ почти вовсе лишепъ ооразовапія; от•сюда чпсло преступленііі больше ч .мъ но всякомъ друіомъ еііроііеііскомъ государствБ. Въ 18-2б г. считалось 1,233 убічства (по 1 на 10.000 жителеи), 1,773 покушенііі па уоійства, съ •піжелыми ранами (no 1 на 7,000 жите.іеп). Въ то же вре.мя число бродяіъ, ніпцііхъ, коатрабандистовъ нііроч.просгііралось до 300,000 челов-вкъ (по 1 на 35 жителей). Въ 1833 г., государстиенныв доходы слагалпсь изъ сліідующпхъ сум.мъ, исчиеленныхъ въ испанскихъ въдомостяхъ на реалы (реалъ ие.много больше четверти франка): налоги на продоволі.ствіе нли ооластные доходы, 35,100,000 фр.; десятины, 10,800.000 Фр.: таможенпыГі сборъ и табачная поіилпна, 24,300,000 Фр.; налогъ иа ссгь, 16,200,000 Фр.; клеііма, 5,400,000 Фр.; иалоги иа до.ма, 16,200,000 фр.; разныя мошли«ы, 32,400,000 «p.: на капиталъ погашеиія, 21,600,000 Фр.; итого 162,000,000 Фр. Расходы бьии сл дующіе: содержаніе двора и департамента нностраііныхъ дв.іъ, 16,740,0(10 Фр; департаментъ внутренпихъ дилъ, 2,160,000 Фр.; департамептъ юстіщіи, 4,860,000 Фр.; дспартаментъ Фііііансовъ, 21,606,000 ф р . ; департа-
—
Исп — Исп
I ментъ воеішый, 64,800,000 Фр.; морской лечарта.мептъ, 11,340,000 Фр.; проценты іпіостраіі наго лолга, 56,160,000 Фр.: итоіо 177,666,000 фр. Сл^Бдовательно перев съ расхода наді. приходомъ въ 15,000,000 Фр.; опъ былъ еіцс значптсльнізе въ предшествовавшіегоды. Сумма государствеііпаго долга, нарасгаюіцаго огь времеіпі до временп, считается въ 4 .ми.і.ііарди. При такомъ положеиііі Фііпансовъ, воеііная сила не сораз.м риа съ пространстиомъ государетва н совремеііными воепны.мп цотрепностями. Воііско простпрается до 93,000 чс.юв'І>і;ъ, и.меіпіо: коро.іевская гвардія 5,600 чел.; ЛИІПІЙНОИ ц-Бхоты 40,000 чел.; кавалсрііі 8,000 чел.: артиллеріи 5,500 чім.; областноіі МІІ.ІІЩІИ, 34,000 че.і.; орудііі 5,560. Флотъ, пвкогда могуіцествеіміыіі, состоитъ йзъ 56 кораблеіі, йзъ коіорыхъ26 ліін1іГиіыхъ'корабле(і п Фрегатовь, no бо.іьшей части ііеспособны къ плавапііп. О геограФІи и статпстнкОі Испаиіп мохво читать въ сочііпепіяхъ: «Diccionario geographicohislorico de Espanna, por la real academia de la historia», 1802; дона Ceo. Миііьяно, «Dicciona rio geografico e stalistico de Espanna y Portugal. 1826; граФа де-Лаборда , «Voyage pitloresqne et hislorique en Espagne», 4 т. 1S07—1K15; MoрЛ де-Жонеса, «Stalistique de I'Espagne» 1834, ИспанІЯ (псторія). Ііерііоііачалыіо llcnaimi была обитае.ма Иберііщаміі, происшёдшп.ми, втзроятно, изъ с.мъіііеиія дрсчяіихъ ко.іоміи аФрикапскихъ, ФІІІІІІКІІІСКПХЬ П іаілвсіаіхъ. Покоривъ вс-В зомли пдо.іь Срімизс.ммаго моря, Кар агепяне ов.іад-Ели восточпы.чъ бербго.мъ Испаиіи и твердо на пе.мъ осйовались. Въ эпоху веліікоп борьбы можду дву.мя імапііы.ми ресііуолііками древности, Карнаіеиомъ и 1'имо.мъ, Испапія находиласв почти въ по.іпои завпсимоити отъ ііервоіі, ДоотигиуЬшеіі тоіо, что всі; .чііогочис.іенпые народы, дрсіпіи! обитате.іи этой страпы, бы.іи п.іи я даііііііками или союзнііка.ми (с.м. Иберійцы, Кельтпберійцы, Кантабры и проч.). ііос.гі; з'ймскаго сраженія, окоіічііиінагося въ по.іі.зу РймлянЪ, во вторую Пуническую воппу, Исііапія бы.іа отнята у Кар агепянъ: Рп.мляие, вступиоъ пъ нее, поотепенно покорпли се своеіі влагти, одпакожъ но безъ сп.іьнаіо соііротітлепіл го стороиы туземцевъ , приныкшііхі> къ вопііі. и преданныхъ сиоей ііозавіісимости. Искуоніііішіе полководцы республпки одіпп. за другилъ были туда посылае. іы и осада Ну. іапціп (см.), продо.іжавіпаяся 14 л тъ, есть одпо іі:п, с.іатіі;йших7> поеііныхъ ДТ5.П. дроипосУі!. Вь TO прс.чя, коіда отвргиись ііродолжііто.п.ііые п кроиапые раздоры,пріуготоі!іівшіепал(;іііо I'mi скоіі республики , Пиренсйсі;іп по.іуостроіп.
Исп —Исп
—
198 —
часто Сыва.іъ гоатро.мъ д-Бйствія партій. Серхорій (с.м.), с7) честью )'прап.іяпшій Испапіою, до.ііо защищалъ пъ нсп партію ДІарія протнвъ полководцеііъ Силлы, ио эта провннція перешла изъ рукъ е г о * ъ Помпею. который вскорі; принужденъ былъ уст ппть ее Цозарю, ВМІІСТІІ съ ооладапіомъ падъ вс .мъ древиимъ міромъ. Во вре.мя іімперіп, ПиренеГіскііі полуостровъ былъ разд ленъ на три ілавныя части: Тарагонію на с всри, Бетііі;у иа ЮГІІ п Дузитанію ([Іортугалію) назападв. ІГспанія, подойпо Галдіи, получила зе.мскія учрежденія , которыми Рн.мляпе, вмродолжепіе .многпхъ втзковъ, у.м-Бли дсржать народы въ овое.мъ повііповеійіі. Въ этотъ продолжіітельныіі періодъ Испапія. достигла выеокоіі стсііеііи благодсиствія.—Во время раздвлепія Ри.мскоп іі.мперііі,въ начал V ввка, Вапдалы, Свепы и Алаиы, прооывъ нвкоторое время въ Галліп, перошли въ 405г. Пні)еііеііскія іоры и расііростраііплись по всему полуострову. ІД-Б нпкакое сопротивленіе не могло оыгь имъ противопоставлеііо; Вандалы поселішісь въЬстикъ, Свевы въ ГаЛисіи, а Алаіш въ Лузитаніи; ііосліідиіе въ непродолжигеіЕ.иолгь времени покорились Ваіідала.м7>. Нч вскоріз являются новые завовнателп по спіда.мъ, ІІ|)ОЛОЖОНІІЫЛІЪ иервымп. Вестіоты (см.), удерживае.мые ніікоторое время въ южиой Галліи, гдіз оии составляли оошпрное илад-Бніе, р-Біиаются перенти въ Испанію модъ приідводительство.мъ своегоцаря АтольФа(с>і.), который, въ 415 году, овладтзлъ Барселоиою: одинъ изъ его ііасліздниковъ, по имеііп Эрикъ, окаіічательно завоевалъ въ 472 году всъ частп юіі сграпы, гд-Б еще владычествовали Римляв . ПііреііейскіГі полуостровъ разд лился тогда .между дву.мн иародами, Свевами и іотамп, но вскоріз Леовіпильда, царь иосл динхъ (5tt4), иоложилъ конецъ владычеству СвеиовъвъИсііаііін,и началъ тамъ господствовать одпиъ. Готская .монархія существовала до иачала ІП ввка. Религіозные безпорядки воз.муіцаліі царствованіе большей части ея государей. Готы сначала ііриняли ересь Аріеву, ио пото.мъ, когда захот лн ввести въ страну рн.мскую вБру встрТітилп сильное сопрогнвлеиіе въ своихъ еппскопахъ. Во время п\ъ споровъ верховная власть ослаб-Бда и постепенно перешла въ рукп вель.можъ и духовенства; все різшалось соборо.мъ и самый престолъ сд-Блался іізбирательны.мъ. Аравитяне, которыхъ быстрыя завоевапія распространнлпсь тогда ію всей сііверпой АФрик , р шилпсь воспользоваться анархіею Готовъ и въ 711 г. no Р. X. (92 піджры), ,Муза,полководецъ хал№а Валпда, в с т у т и ъ въ ІІспанію съ силь-
Исп — Исп
пою армісю. Сраженіе при ХересБ, въ которомъ король Родерпкъ былъ убптъ, положило иопецъ Готскоіі монархіи и весь Пиренеіісііііі полуостровъ порепіелъ ію власть мусульманъ. Нт.сколько вре.меііп послБ этого заворвапія, послтзітш дипастія халііФовъ Оммапядовъ (с.м.) была свергнута съ простола Абасспда.ми (см.), но Аодъ-эль-Рах.манъ, отрасль сиорженнои Фа.ми^ ліи, иандя с|)едсгііо мриоыть въИспапію, былъ пріізпаиъ халііФо.мъ въ Кордов 456 г., и такнмъ образомъ положилъ пачало раздитепію Аравійской мопархіи. КордфіСКІГі халііФатъ (см.) въ свою очередь оылъ также раздиленъ въ XI ВБКІІ, всл дствіе прее ченія диііастііі О.м.маііядовъ; тогда иолководцы умершаго халііФа провозгласиліі себя королями въ главпыхі) городахъ ЮЖІІОЙ части п средины ПмрепёГіскаі-о полуострова. Вирочсмъ, во время распадепія монархіи Готовъ, горсть нхъ скрылась въ Астуріііокихъ горахъ (сль), и тамъ, почти въ неііріістуііной засадв, сохранила свою незаііиспмость. сітотъ остатокъ Готовъ былъ колыбе.іі>ю Леоискаі-о королевсгва (см.), котораю АЛЬФОПСЪ I Католикъ можетъ почестыя настояіцпмъ основателе.мъ . пото.му что существованіе князн Тіолага весьма СО.МІІИТОЛЬНО. Раздоія,! маіірскихъ илад-втелей и раздробленія ихъ зе.мель лпюго содъііствовалн усіівхамъ новаго xjincTiaHCKaro королевства. котораго окоі|чателыюе основапіе должмо отнестп къ срединтз VIII в-Бка. Освобождепіе ІІспаіііи отъ Мавровъ было ускорено рыцарскими подвііга.міі, о которыхъ иосііо.минаніе сохранилось для иасъ въ зпаліенптыхъ роліансахъ. Испанія иредставляла' .ъ эту ііамятпую эпоху, ноле безпрерывнаго боя, въ которо.мъ земля, оспарнваемав шагъ за шагомъ. накопецъ должна была дос т а т ы я прежнимъже ея владЪтелямъ.Въначалі; XI н.,кромТ5 королевства Леопа, суіцествовалп: графство Кастильское (с.ч.), которое вскоріі было провозглашеію королевствомъ, граФства Барсслоаское (с.м.), зависБвшее отъ Фраіщіп, н королевство Наваррское (с.м.), котораго моиархъ, допъ Санхо, названпый Велпкимъ, нашолъ средства соединить (1035 і.) иъ одно раздичиыя испанскія кпяжества, за нсключеніемъ граФства Ьарселопскаго. Ио тогдашне.му гибельному везд-Б принято.чу обычаю, онъ раздилилъ своп влад-Бнія лежду тремя свонми сыновья.ми; старшій донъ Гарсіа получплъ Наварру; донъ Рампръ — Арагонію (с.м.), которая оыла отд^Влена отъ Наварры и составнла новое королевство; Кастидія и Леоиъ достались Фсрдинанду I. Отъ этихъ князеіі произошлн трп вътвіі королен, управляпшихъ хрнстіаііски.міі зе.млямп до нхъ оощаго соедпненія
Исп — Исп
— 1 )9
въХ в.,окбіічате.іьно упрочипшагоИспанскую монархію. Опо проіізоіііло въ 1469 г. чрезъ бракосочетаиіе Фердипапда Като.іика, влад-свиіаго арагоискилп. иресто.іомъ, къ которо.му прежде того пріісоедііпено бьио графство ЬарcejoncKoCj съ Изабе.мою . наслъдпііцею коро.іевства Кастилі.скаго и Леонскаго ; поддержанныіі сіілами этихъ различныхъ владъиій, Фердппаидъ р іиился ііоложііть коиецъ владычеству MaBjioub ЕІЪ Исианіи, которое состояло только н::ъ одиого І'ренадсЕаго короловства. Оиъ совершилъ это предпріятіе и опред шлъ изгнаніе Мавровъ изъ предзловъ Исианіи въ 1492 году. Наконецъ, въ 15Г2 году, пасильствешю ліішшіъ Іоанна Алб|)о наварскаго иоролевстиа,ФердіиіаидъувіідТзлъ подъ свои.мь скішетромъ Испанію отъ Пііремеііскихъ горъ до Гибральтарскаго пролива. Все способствовало умиоженію величія этой державы; генііі Колумба наградилъ ее Новымъ С.візтомъ, a re nin Карла V упрочилъ ей первеиство надъ старымъ. Этоть зна.менитыіі внукъ Фердинаііда-Католика (с.м. Карлъ н Фердинандъ), въ особтз котораго, по праву насліідства нли заиоеванія, соединилась власть падъ большею частію Евроиы, довершнлъ въ Испаніи впутрениюю реФорму, начатую его предкомъ. Онъ совершенно уііичтожіілъ прежнія постановленія Каспілін п Арагоніи {с.м. Кортесы^, устоявшія во время великоіі борі.бы съ іМанра.міі. Наслт.дніиіъ его, .мрачный п Фанатическій ФІІЛІІПІІЪ II, свопми странными поступкаміі унизилъ пародную гордость и тогда иачался упадокъ Испаіііи. Иоверженная имъ въ рндъ кровавыхъ воішъ, она іютеряла часть паслТідства Бургонсііаго до.ма. 1'азбитіе и разсііяніе «ар.мады» уиичтожііло ФЛОГЪ ; ФШіансы Исианіи ИСТОЩ;ІЛІІСІ> па содержаиіе иа жалованьн во всей Европі; сподвижнпковъ католицизма. Короли. слъдовавщіе за Фіілііппо.мъ, не были въ состояніп возвратить Испанскоіі монархіи прежняіо ея блеска. Ф и л и т і ъ 1 'напрасно усилнвался вповь возвыснть е е , вс его иредпріятія былп несчастны и, въ 1640 г. «нъ долженъ быль лпііпп ься пліадычества падъ Ііортугаліею, всл дствіе возиикіііей иъ иеіі революціи.Карлъ1І,послі>дній король изъэтого яереродившагося дома, умеръ въ 1700 г.; не оставнвъ по сео иаслидиика и тогда корона, въ силу его завізщапія, принятаго Людовикомъ XIV, перешла къ Фнлнппу Анжунскому, впуку посліідняго. Возшествіе дома Бурбоиовъ на одинъ изъ престоловъ Карла V, было поводо.мъ къ продолжительнои н ужаспой войв , иазванной «войною ла испанокое насліідство» (с.м.), которая повергла Фрапцію на краіі гииелп.
—
Исп — Исп
Утрехтстіій трактатъ (см.1, 1713 года, успо' коилъ Европу. Фіілипггь V былъ признанъ вс .ми державамн, ио Исманін утратпла всс чтб ей оставалось отъ прежііяго ея владычества въ Мталіи и Нидерландахъ. Несмотря на ти, ограниченная одни.мъ ІІііренейскимъ полуострово.мъ и обширными своими пладізчія.міі въ Амернкт;, она ещо могла. при блаіо[)азу>іиомъ уііравлеііііі,заііять м-всто можду первыми свропеііскііміі держава.мп. Нсльзп иоднеріпуть ооіцему сравиепію правленіс королей БурГюцскаго дома съ правлепіемъ ирішцевъ дома Австріііскаго. Фнлиппъ V иего преемники пеодыократно покуиіалпсь датв иовыіі ходъ судьбъ этоіі страны, но всъ ихъ покучіеіия, Оудучи чужды эпергіи, всеіда оставалпсь тіцотны и Исгіапія иродолжала бол'Се и болие прііходиті) въ упадокъ. Копецъ «воііпы за наслі;дство» і і з л в т і л ъ ся політічсское іостояніе: изъ прежпяго сопермичсства съ Фрапціею, Испапія сд лалась естествепною ея союзницеіо, но этп повыя отношешя скоро были нарушепы. Желаиіе Филиппа V обладать короною Фраиціп, оті) которой опъ отказадся въ силу утрехтскаго трактата. послужило предлоіочъ честолюбивому его мнпнстру, кардіпіалу Альоеропн (см.), къ порождепію въ 1717 іоду новоіі воііны , сдвлавтейся обіцею , и въ котороіі пспанское оружіе покрыаось нзкохорою славою. Трактата.ми ссвнльскпмъ (1729) и в1іііскіімъ(1713)былііокончеііы на вре.мя разлоры, тяготившіе Европу. Возпратясь къ союзу съ Фраиціею, Исііанія и сколько ЛТІТЪ спустя должпа была прппять участіе въ сіюрі; этои державы съ І ф.манскою и.мперіею, а въ 1734 г. ііспанская ар.мія ветуііила вь Неаполіітапское коро.іовствопзавоова.іа сіо, равпо каі:'і.ііСііціілію; 3 же ію.ія 173о г. сыпь Филиіша .прппцъ допъ-Карлосъ, командованіііііі зтою арміею, короновалсл королемь ООТІНХЪ Бицнгій ч Палермо. Взпскнмъ трактатодп, 1738 года онь пылъ признанъ законпымь влад-Стелсмъ этого королевства, съ уступкою въ пользу іишвріи тскъ правъ, которын бы.ііі ему предосгавлепы предшествоі!авіііиміі т|іактатами ііадъдругимпземля.ми Италіп. 'І'акимъ-то образсліъ домъ Ііурооновъ достпгиулъ об.іадаЕіія сіце тротьимъ престоло.мъ въ Европі;. Филиигіу V пасл довалъ Фердинандъ VI, честиыхь н умсреиііыхъ правилъ, ио бсзъ всякой энсргіи къ общему д лу. Онъ умеръ въ 1759 г., неоставнвъ по себ наслъдниковъ и братъ его донь-Карлосъ. царствовавшій гоіда въ НеаполІ;, бы.п. прімиаііъ на исианскій престолъ. Остнв.іяя Италію, оиъ утв рдилъ ііраіматичвскоюсаіікціеіо порядоіл. престолояас.і дія обоіиъ королсвствь, сооС-
Исп — Исп
200
ра.іііо съ постаповлоніемъ дс[)жаііЪ Киропы, по которому было прппято. чтоЯы три престола Бурбоиовъ были ііаиссгда отдіілепы. Въ силу этого акта, трегій сынъ его, Фординандъ.истумилъ на престолъ Обіліхъ-Сііцмлім щімо, итораіо его сыиа, Карлоеа, назчаченнаго ему прес.мпііколіъ въ Псианіи no причип су.маспіествія еіо старшаіо ciwiia. Царстіюнапіе Карла III прпияло благоді.тольное вліяніе духа ФПЛОСОФІИ его вика. Мтімстры.іісііолііспііые поііаго просвіяценія, каковы оыли Арапда, Кампо.манесъ и Флорпда 1>лаііі;а (см.); сд-Блалн важііын пере.мііііы во .ЛІНОІНХЪ частяхъ пранлспія; иаукп и искусства получііліі пооіцреіііо н сд лаію .много ІІОЛОЗІІЫХЪ учреждсиіи: даиію уже въ Испапіи пе Гіыло королсіі столь достоііпмхъ упаженія народа, какъ Карлъ III, мопархъ, почтн ушгітожіівшій ііііквііапцію и ордепъ Іезуитовъ. Дарствовіініе Карла III замъчателыю еще ы а в н ы л ъ «Фамнлі.пымъ трактатомъ», заключенпымъ въ 1761 г, п имЪпшп.мъ ц-Блію водворпть соіласіе мсжду разпыми царствующими отраслями дома Вурбоповъ. Карлъ І\ г , вскорі; пв вступленіи па престолъ (1788), долженъ былъ вміііііаті.сн нъдсла ФранцузскоП реііолюцііі. Этогъ государі>, будучи чостны.мъ человикр.мъ, no ліііііеііі!і.іп вс хъ качествъ, которыми должепъ отдичатьея король, вмізсто того чтобы понелііваті., пообходнмо долженъ былъ руководстііоваться соігвта.мц другихъ п потому вручилъ судьбу иороловства зиа.мепито.му У.м.мануэлюГодою(см.), воаведенііому віюслъдствін въ званіе пнязя ыира. Ііодъ его ііраилеиіемъ, котораіо сііободпое и просвищениое паііравлеіііе такъ уііорпо пе пріізнаиалп, Исгіапія въ саиомъ иандіъ разориала узы, связывавшія ее съ Фраіщіею, чтобы вступііть въ общое дило съ Кігропою противъ ііровавом анархііі, угрожавіііец тогда общестііу, чослъ же спова обратмласі. І^Ъ сгшеи связп сь Фраиціею, какъ-толі.ко цраіііілыіып образъ иравлеійя замЪііплъ республііЕаііскін властп. Обороіііггелыіый и наступательный союзь былъ зак іюченъ сю съ Фраіщузсиою ресііублпкого въ 1796 г. и Наполоонъ при встуилеиііі на престолъ пашелъ уже воіойпонлеііпы.мн дружоскія отиоміонін сосидоп, ііродоіжавіиіясн з . т с ь цЪлое СТОЛІІТІО. Иріі все.мъ томъ онъ пв впд лъ въ подобпо.мъ иорядк^Б вещсіі достаточпаго обезпочснія п, модражая ПОЛІІТНКІ; Людовнка XIV', ришплся in. 1808 . отнять Испанію у ЬУрбоіювъи огдаті. ее одно.чу изъ принцевъ своен Фампліп. Вііутрепніс раздоры, прпчішы которыхъ не соисршеино еще объяснены, спосп-Бшествоііаліі оіо намиренію. 1'евоіюція скоро была потупіепа, король Карлъ IV п сыпъ
Исп - Исп
его, Фердііпандъ, лично аред&гась Наполеопу, ьоторый отдалъ пхъ ьоропу свое.му брату, ІосііФу, бывшему тогда ьоролеиъ пеаполіітапСІІІІМЪ. Одпако же народъ пе иокорился, подобно королеиской Фашиш: кровоііролитная войиа съ Франціею вспыхпула иочти но всему прострапстиу полуостропа. Апілія посп-Бшила па помоіць іеройскимъ успліямъ Испаііцевъ,и неудачп, которыя тоіда претерпъвали тамъ Фрапцузы, много способствовалп къ потрясепію Фраіщузскаго колосса. Накоиецъ онъ палъ въ 1814 г. п Иепаііін иозврапіла свою незавіісіімості., а потомокъ Фіипппа V, свое і;оролевство: тоіда-то открылась повая борьба іиежду дпумя полптііческиміГ ііачалаші, продолжавіпаяся до посл дпяіо времеші. Защитниі;и націп, чтобы возбудить ііародную сплу, почіп необходимымъ воскресить воепо.минанія древікіхъ л ы о г ъ , упіічтоженпыхъ ііазадъ то>іу два візка. Въ 1812 г. дапъ былъ новый государствеіпіып уставъ этой страігБ, но Фердипапдъ VII, возвратясь на преетолъ, упичтожплъ этотъ акть п позобповилъ вс древпія учреждеиія, составлявшія іірнііадлежность неограііичешіой властн; инквизпція появилась опять іі тогда протішпая партія приготовнла новыіі переворотъ. 1-го яііва|ія 1820 г. Ріеіо іг Кирога (см.) дали знакъ кіь переиороту на островіз ЛООІІІІ: двпженів быстро распространилось и «усіавъ» 1812 г., провозглашенныіі войскомъ, долженъ былъ быть прпнятъ норолемъ съ прпсягою. ВсЕори однакожъпротавііпКІІ поваго ііравлепія соедіпшлпсь и въ сііверныхъ провпнціяхъ началасьмеждоусобная воііна. Виъ же Испапіи, царствопавшія тогда во всеіі споеіі СИЛІІ ОСНОВЫ свящешіаго союза (Si. alliance) собрали ВСТІХЪ королеп противі, ея поваго мравленія и на вероиско.-.іъ конгресст;, въ 1822г., былъ ііроіізіірсепъ ирім оворъ,котораго псііолпеіііе ііріінялъ па себя Людрвикъ XVIII. Въ 1823 г. фрапцузская армія подъ предводі!тельство.мъ герцога апгулемскаго ііпсііров ріла сущестиовавшее тогда правлепіе. Фердинандъ ішовь прііпялъ свою ііеограіііічеііпую хиасть и этотъ ііеріодъ его царствованія ознамеповался кровавыми казпями. С.мерть этого королн, случпвшаяся въ 183.4 г., бы.іа знако.мъ къ новоіі перемЪп-Б. Мннистръ Зеа (см.), ііоддерживавшііі прежній порядокъ веіцеіі,долженъ бы.іъ лншиться м ста. Испапія получн.іа отъ короны повыіі гос. уставъ, подъ п.менемъ «коро.іевскаго статута» ; однако лпбералпсты, всл^Бдствіе безпорядковъ, ііропсшедшихъ въ Грапжи 15 августа1836 г., вътретіп разъ провозгласилн госуд. уставъ 1812 г., по въ crBдующемъ жс году онъ бы.іъ совершенно из
Исп — Исп
-
201
міиіеиъ кортесамп, и іі[ііісііосо5.Чеііъ къ ус.юсія.мъ монархіи предстатіте.іыюй. Ііріібавимъ къ это.му, что ни одно иаъ этцхъ полптичсскихъ посхановд вій н бы.ю пршпано старшпмъ ігріиіцсмъ коро.іевскаіо до.ма, доігьКарлосомъ, отказаиши. ся сог.іасііться на «Фа.мм.іьныіі статутъ», пздаішый '29 .чая 1830 г. брато.мъ его, Фердпнапдомъ VII. Этотъ статутъ унпчтожадъ закоиъ насл дія, ікідапныіі въ 1713 г. Филиппомъ V, no которому женщины могди царствовать въ такомъ только случаъ, когда во всемш родв пе оставалось ни одного ііріища. Въ оспованіе кфа.мильнаго статута» прішяты были прежиія ііравіілатакъ-па:іывавмаго кастпльскаго престолонаслізлін, которое Фердинандъ хот-Блъ поаооновить, и на которомъ осііовывалпсь права еіо дочері^.малолитпей королевы Изабеллы II. Допъ Карлосъ. че хотЕвщііі (іризнаиатьііхъ,ііровозгласіільсеГ)якоролемъ въ еіівериыхъ провіпщіяхъ и съ помощію евроггеііскоіі системы ііеограііичеіпюіі властп (absolu(isme) , впродолженіе н сколькихъ л тъ, пелъ жестокую междоусооную воііну въ своемъ отечеств . — Спиеокъ пспаи«кихъ королей со времеии соедпненія раз.іпчныхъ королевствъ: Фордіінандъ V и Изаоелла I въ 1474 г.; Филиппъ I австріііскіГі, умершій въ 1506 г.: Іоанпа, жепа его, одна—ум. въ 1516 г.; Карлъ I (Карлъ V), отрекшіися въ 1556 с.; Филиппъ. II у.м. въ 1598 г.; Фплиппъ III ум. вь 1621 г.; Филиппъ IV ум. въ 1665 г.; Карлъ II ум. иъ 1700 гц Филпппъ V Фрамцузскііі, отрекшіііся иъ 1724 r.j Людовикъ I ум. въ 1724 г.; Фплпппъ V, вновь вступившііі на лрестолъ, ум. въ 1746 г.; Фердипандъ VI ум. въ 1759 p.: Карлъ III ум. въ 1788 г. Карлъ І , отрекшіііся въ 1808 г.; ІосііФъНаполоопъ, провозглашенный въ 1808 r.j Фердинаіідъ VII, внрвь вступпвшій 8 декаоря 1813 г., ум. въ 1833 ГІ и Изабелла II.
Исп —Исп
довпкъ XIV п «пукъ еіо, соедііітлись съ герцогами: саво.чскимъ, ііар.мскііМ7>? маптуаііскп.мъ, курФіірсто.мъ оаварскимъ и другими іожмыми гермапскіімп кпязьямп. Такимъ образо.мъ врйиа замылала во всен замадіюіі Европ , па моряхъ, п даже въ колопіяхъ. Въ начал-В кампаніи у Людовпка XIV оы.іо около 200,000 воііска: 70,t)()0 во Флапдріп, 60,000 иа Рейц-Іі, 35.000 въ Италіп, 12,000 въ кр постяхъ, 12,000 въ Саноіііі, осталыюе же въ Германіп. Императоръ П.М-ІІЛЪ неболъе 85,000; изъ ппхъ 30,000 въ Гіталіп иодъ иачальствояъ пріпіца Евгеяія, 20,000 въ Вепгріи и около 35,000 въ Гермапііі. ВІІОСЛЧІДОТВІИ еіо сплы умпожялисі, присоедпііепіомъ апгліііскпхъ, голлапдскпхъ JI гёрмавскихъ воііскъ. Походы 1701 и 1702 годовъ: въ Италіи Фраііцузско-іісііапскія вопска, подъ начальствомъ маршала Кагпна, запялп оборопитсльпую позмцію за ріікою Эчь, по прийцъ Евіспііі ііскуспымъ дітжепіемъ па сообщеніо Катіта ci. .Милаііомъ псрешелъ Эчь у Каріш п заставплъ Французовъ очпстить Нталію до різкп Огліо; Маитуапскос герцогство было заііятошіперскіімп иоііскамп. Ваидомъ^ получивъ начальство падъ Фраіщузскпміі вопска.міі,вмі)сто Катина, пврешолъ рвку Огліо, и, ставъ иа сообіцепія ІЬіперцепъ, принудіілъ ихъ отступиті, къ .Мііпчіо и заиять ойоронителыіую позіщію прн крілюстп МаптуВ. Между-т .мъ въ Голлапдіп собралась 50,000 армія, подъ пачальствомъ Марльборб, изъ Англичаііъ іі Голлапдцовъ, которые порешли р ку Маасъ и прииудиліі Фрапцузовъ отступнть въ Брабаптъ: гермапская же армія императора опладііла крі;пості.ю Лапдау. no нъ это преяя курФИ|)стъ баварскіп заммлъ Ульмъ п Мемміііпепъ, чтб застаппло Лвстріііііовъ отступііть за рику Кипцшу.—ІІоходъ 1703 год/і. Вьэто.мъ году Фрапцузскія нопсна, подьпачальствомь Впл.іара, соедпнилпсьвъ Гормапіп съ Ьаиарцамп іі,поплаІіспапская война за наслгдство пспанскаго ііуфраіпіузскаіополководца^іам-Сроііаліісь двппрестола. съ1701 г. no 1713 г. Ивпаяріій король нуться до.іппою Дуная і;ъ са.моп В ііі;, no курКарлъ ІІ.умііраяоездТітнымъ, ііазііачіі.п>овоимъ Фирсгь баварскііі, опасаясь за свои владііііія, преемііпкомъ Французскаго принца Филиппа пастоялъ па томъ, чтобы остаться па Дупаі; и Анжупскаіо, впука Людовика XIV, устраііивъ пс прежде паправляться въ австріпскія владііотъ иасл дства другихъ протепдентовъ, ИМІІВ- пія, какъ съ прпсоедипепімгь 20,000 Фраіщузшйхъ права иа исііанскіп престолъ: Карла, скаго корпуса, которыіі опъ па.міірепъ быль втораіо сына императора Леопольда, и прпн- вызвать пзъ Италіп. Такимъ образо.мъ быдо Ца баварскаго. Прежніе честолюбпвые за.мы- потеряпо врсмя, коіда Фрапцузы Моілп папеслы Людовика XIV пропзведп повыя опасе- сти существеппыіі уроігь іпіпсріи въ піідрахъ нія прп дворахъ европеііскпхъ державь, восо- ея влад-вііііі, и хотя Вилларъ, разоивъ пепріябенности, коіда домъ Бурбоповъ воцарплся въ теля прп Гохілтеті;, п застапплъ Ліістріііцот, Испапіп. Императору Леопольду легко было со- ' отступпті. за рііку Лехъ, no будучп оставлет. стапіггь соіозъ противъ Фраіщіп и Испапіп; курфирстомъ, іірнпуждеііъ быль возвратпться его сторопу прппялп: Апілія, Голлапдія, Ирус- за РеГпіъ. Въ Италіп Вапдомъ д ііствовалъ песія, иблыпая часть Гермаіііи и Португалія. Лю- р-Билітсдыіо, іі,выступііііъ па встр чу курфпр-
Исп — Исп
-
202
сту бапарскому, скоро позвратп.іся . ія заіцпты ГІіемоііта протпвъ герцога саиопскаго, зак.!Ючиілііаго ііеожіідапно мпръ съ іілтерагоро.мъ, U досіигъ до АСТІІ; по австріііскія иоііска уже успи.іп соедііііпться съ санопскіі.міі up» Ницц . — Походъ 1704 г. Марсепь, СЛГВІПІПІІІІГІ Вп.і.іара иь Гер.маиііі, соелііііп.іся омять съ курФіірсто.мъ па ДупаБ, ов.іад-Блъ Гіасеау и готовилсп вторгпуться въ австріііснія іиад-Бпія. Тогда прпицъ Евеевій п Мар.и.Гіоро составияи превосходиый іі.іаііъ соедіііііп г.ся иа Дуііаіз и двйствоііать ирогппъ Фрапиузовъ соііокуппо; въ само.мъ діз.гс Марльборо, С!;рывая своп намСрепія, переше.п. черезъ Маасъ п иаправи.іся къ р кТЗ Некару; потоліъ. соедіі[іяеь съ приице.мъ Евіеніемі), они в.мисгБ иереіірапп.шсь черезъ Дупай и опустонш.ш Паиарію. Марсепь, курФіірстъ и Талларъ, который прииылъ съ Реііна для подкрізплеііія арздіп въ Гермапіп, расположпліісь прн Гохштет ; здтзсь вторичііо пропзошло сражепіе, въ которо.мъ Фраіщузы Гіылп разоиты и ііріпіуждены отступіггі> за РеГшъ. Въ Италіи вса тягость воііпы пала па герцоіа саноііскаго : Людовішъ XIV послалъ тудатри ар.міп, п, въ гкоромьвремепи, овладплъ почтп псіз.міі крізпостямп Шемонта. Между-тсмъ нъ Португаліи сд лалъ высадку эрцъ-герцогъ Карлъ, претепдепіь ііспанскаіо престола, ііад'Бясі.,что Португальцы совершеиІІО готовы поддержать прапа его силою оружія; одиакожъ опъ успізлъ собрагь та.мъ пе болБе •ІГі.ООО чел., съ которымп выстуітлъ ІІЪ іраипц Испаніи. На мор Ліігличаие овладтзліі Гибралтаромъ. — Походь 1705 ?. ІІрчнцъ Евіеиііі, получппъ ііачалі.сгво-яадъ поііска.міі въ Италіи, переіпелъ черезъ Оіліи іі взялъ н-Б^колько іородовъ. Вапдо.мъ погітБшилъ къ не.му иа встр'Бчу и предупредилъ его перопрану черезъ Адду; здвсь произошелі. бой при Касоапо, всл-Бдствіе котораго Австрійцы отступили къ Т[)евилію, а Вапдо.мъ расположплся прн Ривальто. Тогда п р ш щ ъ Евіенііі. желая отилечь часть ііепріятелі.скнхъ сплъ. двииулся къ ръкъ Ho, no превосходпыя снлы иепріятсля засгавили его расположиться па зи.мпихъ ьвартирахъ за рБкою Кіезоіі. Въ это время апгло-голлаіідскій ФЛОТЪ овладтзлъ Ьарселоною въ Испа ніп. чтб u побудило Каталонію и ВалеіГсію отложшъся п прпзпать своіі.мъ королемъ эрцъгерцоіа Карла. — Походъ 1706 г- Іірнпцъ Евгеиііі, іюльзуяоыіеопытностью герцога орлеапскагь, поваго іюлководца въ Италіи, перешелъ По, достпгъ Иіачеицы и соедніііілся съ герцогомъсавойски.мъ. Французы, вм сто того, что6ы съ превосходиыми силамп вттаковать Австріііцевъ, оставалнсь въ своихъ укрт;п.ісіі-
—
Исп — йсп
пыхъ линіяхъ при Турпіпз. ЗД-БСЬ прііпцъ Евгеній совершошіо разбплъ герцнга орлеанскаго и заставилъ его отступіггь во Францію. Вся Италія пыла опять занята ІЬіпсрцаміі. Въ Испамііі Фрапцузскія воііска также бьмп отгвояены къ Пиренея.мъ, а Портуіальцы съ Лпіличанами запялп .Мадритъ: no эрцъ-іерцогь.вм-Бсто того,чтооыса.мому поспБіипіь въ.Мадрптъ, началъ осаду Сарагоссы п далъ иепріятелю средства собрать сиои сплы. Въ скоро.мъ врё.менп Ііортугальцы быліг ВЫГБСПОІІЫ пть Мадрпта п вс-в зе.млп. заііосііаііпыя согозимками, призпали опять власть Фіілііппа V; только Арагонія, Валепсія, Каталонія и острова Г>алеарскіе осталпсь въ рукахъ непріятеля. Въ Нидерлапдахъ ДІарльоорб усітБлъ нызвать маріиала Впллеруа пзъоооротітелыіоіі позіщіи, заіпі.маемоГі и.мъ до сего вре.меніі за р-Бкою Дпле. и иапесъ ему різшигелыіоо поражепіе пъ оікрытомъ полі; прп Ро.милыі. посліз котораго Фрапцузы устуішли Б р а б а п т ы і часть Флапдріп. — Походъ 1707 soda. Людовпьъ XIV, среди неудачъ, просіідъ мпра у шіператора; по вс условія, пмъ предлаіаелыя. были отвергпуты. Ііриііцъ ЕвгепіСі перешелъ різкуВаръ и, вторіііувіііпсь въ предізлы Фрапціи. осадиліі Тулопъ; отдТ.лыіыіі австріііскіГі корпусъ запялъ Неаполь и объявіілъ эрцъ-герцоіа короле.мъ обтзпхъ Сіщплііі. Однако иедостатокъ продовольствія заставплъ Бвпевія возвратиться опять въ Италію. Въ Испапіи союзііыя вопска диіінулись пзь Португалііі иъ Валепсію въ падеждБ разбпть отДБЛЫІЫЯ части Фра,іщузовъ п Ііспапцевъ; но герцогъ орлеансі;ііі, которыйкомапдовалътамъ фраііцузско-іісііаіісіоиіи воііскамп , отр залъ иепріятеля огъ сообіценіи л разйнлъ пхъ ири Аль.маис ,что заставило ихъ отступмтыіъТорТОСБ. Затв.мъ герцогъ орлеаііскііі покорплъ Валепс.ю и Сарагоссу. На Нейнт; Австріііцы занялі ШголыоФепскія линіи, п были въ ПІІХЪ агтаковапы Внлларо.мъ, которыи панесъ имъ иоражепіеуРаштадта н занялъ всю юго-замалную часть Германін. Въ это вре.мя искуеныя д-сйсгвія Вапдома въ Нидерландахъ разрушплп веи іі[)едііріятія Ліарльборо вторіпутьен во Францію. — Походъ 1708 ?. Новый главноко.маіідующіи аистріііскпхъ вомскъ въ Ііталіи, граФЪ Таунъ, проніікъ во Фрапцію чер^зъ іородъ Сенн, ио оылъ остановленъ нскуспымп д йствіями маршала Бервика и возвратплся въ Шемонтъ. Тогда ртяііено было со стороны союзшіковъ, чтобы соедііпеііныя сплы ііріпіца Евіепія и Марльборб вторгііулпсь во Францію со стороны Нидерландовъ. Марльборб, не дождавшись принца Евгенія, папалъ па Ваидома и нанесъе.му сплыюе поражепіе при Удепард^;
Исп — Исп
—
2 J
Фііяицузы ОТСТ}'ПІІ.ІІІ за Брюггскііі калалъ, a союзііикп приступомъ взя.іи ліпіі!і междуИиерпомъ іі Варііетоио.мъ, кр пости: .Іи.иь, Гентъ si Врюгге. — По. одъ 1709 г. Людоомкъ XIV опягь предаожшъ .миръ, no союзішки отверг.ІІІ его іірсд.!ожепія; тогда оігь сдізлалъ по слвдііееусіиіе для продолжспія поппы. no воііска еіо йылп разбпты оъ свверпоіі Фрапціп, іірм Мальплаке. — Походь 1710 г. Фрапцузы. пос.іъ а ркодьЕихъ неудачъ, одсржали блпстателыіуго пооиду въ Испапіп. при Вііллт.-Висіозі;, и іірііііудмлп союзііпковъ огранпчиться ооладаЕііемъ однои Каталопіи. — Походъ 1711 г. Co ш ртію пмііератора ІоеііФа I, копчплось домоіательство эрцъ-герцога Карла. который паілвдоиалі. п.мперагорскую коропу подъ и.меiii'.Mi. Карла VI; это собмтіе пмзло важное вліяиіе на воііиу, пото.му что Диілія п Голлаидія, ііс п.міш пол-Бо иитсреса заіцищать права ап(•.чріііскаго дома, открыли переговоры съ Фрапціею; нпродолжсіііе этпхі. переіоворовъ Карлъ VI все пііодолжалъ воііпу, желая восіірепягствонать персіовора.мъ, однако же въ 1713 г. оылъ подппсапъ мнръ въ Утрехгі;, съ одпоіі стороін.і между Фраііціего и Испаніею, a сі, другой между Аіилісю, Голлапдіею, Португаліею и Саноііскішъ іерцогство.мъ. Условія этого мира иылп сліідующія: ЛюдовикъХІ обязался срыть укрвііленія Дюпкирхена и отдать Анілін никогорыя ЗР.МЛІІ въ Амерпкіз; Филиппъ V отдалъ АІИЛІІІ Імпралтаръ ностровъ Мтюрку. Сверхъ тоіо Голлапдііі предоставлсно право содержать вь белыіііскііхъ крізпостяхъ воііско для охраііепія іранмііъ ііротпіп. Фрапціп, а Савопн прпзнапа была і;оролевстіі0.мъ,съ пріісоедііііиіііе.мъ четрова (.пцпліи и частп МилаіЛкаіо рерцогРтва.Неаполь, Ломбардія и Испанскіе Имдсрлаиды должпы оыли быть уступлены ммііератиру; по Карлъ VI по призналъ эгпхъ услоиіп И продолжалъ воеіиіыя д ііствія. Когда же ВплJapb вторгнулся въ Германію, п.мператоръ показаль себя болие уступчішымъ п открылъ переіоішры въ Раппадтіз. Въ 1714 г. оылъ заключепъ окопчаіелыіый мпръ въ Ьазеліз, по кото(«>му Карлъ VI призпалъ вс-С условія утрохтскаго .мпра. Испавская литература. Древнвіішія гюэгическія проіізведепія Испапіп огносятся къ XII візку. (^ъ этоіо времепн до коіща XIV стоі тін оии сохраияють большую простоту въ формі;. пріімііііяяеь, впрочомъ, къ міюжеству разлічпыхъ предметовъ. Кромі; мсторпческихъ |іомансовъ, гди огіиеываются ііостоянныя битвы хриспапъ съ .Мавра.мп. есті. еще множеч в о рыцарскпхъ, ми олоіпческихъ и бпблейtKiixb. Въ нихъ прославляются: «Амадисъ»,
\
—
Исп - Исп
«Дв надцать Меровь». «Гейторъ», «Саулъ ІІ Давидъ». Сочпнитсліі этпхъ ро.мапсоііЪ пемзв-встны, равпо нзъ мпог.-іхъ иоэтовь, жпвшмхъ въ то время, нц одно имя не доіпло до пасъ: впрочемъ изсдт,дователіі древпеіі лііте[)атуры упо.мііиаютъо ка!;омъ-тоНііі:ола-із и объ аббати Апто'ніо. которые отліічплись вь царствоваше АльФонса X.; по нп тому, ни друіому пе іірііііпсьшаюгь сочиненііі опредЧілеііпымъ образо.мт,. Собствепио пародиые ро.маііисты. — одар ыные отъ са.маго своего рождеиія своііство.мъ сплыю д Гіствовагь па толпу. возбуждать ві. пей эптузіазмъ п врсзываться въ ея памягп, ОІИІ былп въ ііреіірбрежеііііі у людеіі учепыхъ. Нащш.мііръ, самъ король АЛЬФОПСЬ X, столі. зпамегіптыіі иъ сііоевре.мяліобовыо і;ъ паука.мъ п словеспоспі, пе иаппсалъ mi ОДІІОГО стмхотворепія въ ііародпо.мъ духг. м ііос-гояиію держался дрсчіііпхъ класепкоііь. Двг. Гкілыпія эпическія іюэліы: «Poema del Cid el Campador» и «Poema de Alexandre Magno», ііаііпсанііыя алеіісаіідрііісиіі.ми стпхамп, считаются предшествеіііііща.ми сочнііеіііп Алі,<ьоііса X, a no друіпмъ ппсагеля.мъ —даже древнІзйішхгБ ромапсовъ. Авторы эгпхъ поэмъ пепзігпстны; пельзя ceos предсгаппть ппчеіо безжпзнепнііе, безобразптзе п безчувствепп-ве слога этпхъ поэ.мъ.- Первое апторекое п.мя, заслужпваюіцее упомііпапія — п.мм каепільскаіо іірппца,доііъХуапа . .апуэля, быіітаго долгое вро.мя «adelanlaJo mayor» кастіілі)сч(ііхъ іраііицъ со сторопы Грепады. прп королв АЛІ.ФОІІСВ XI. Допъ Хуапъ.Мапуэль, пзвИстііый прп ,-!i!0|jTioiioпмъ умо.мъ п воеввыми даішішніями, црослаиіисн таі;же свопмъ сочііііепіе.мъ: «11 conle Luсапог»;эго родыіравсіиеппагоро.маііа, тіцъ пспапская проза пъ перпыі! разъ является .іегкою, яспою II пзящпою, п гдв пе впдію mi ма.Пзііпіеіі ііаііыіцепікктіі. no мііоіоогчетлііііосіп и томііостп въ ііыражепіяхъ. Вообіце говоря, этакіппа есгі> собраііісапологоііъ,которые разсиазьшаегь rjia*y .Іукапору ОДІІІГЬ умныі! мппііеіръ, ііаС.іюдаюіцій за всв.мн его слова.чіі іі ііоступі;а.міі: всвхъ разеказовъ счптается 49. Нраіюучепія. по.міицавшіяся обыкноввВШ) въ і;оііцВ каждаіо [іазсказа, были въ стмхахъ и весь.ма замвчателыіы no вре.мепп, въ когороо ііапіісаііы.Хуаиъ.Мапуэль паііпсальеще: «Chro nica deEspanna».«Libro deles sabios» и «Libro del caballero»; nn одпо пзъ этихъ сочиііепій no дошло до пасъ; потеряпы гакже и мелкія его стихотворепія. Ес.іп, впрочвмъ , пос.гвднія были ро.мапсы. то би.іыиая часть ихъ ПОМФщвНй вт. изігвстно.мъ издапіп «II Cancionero». ЗнамеІІІІТЫІІ ромапъ «А.мадпсъ ГалльскіГі» также отиосится къ XIV ві;гу: no, пес.мотря па его
Исп — Исп
— 1 04
іро.м:;ую ІІЗІІІІСТИОСТЬ, ДО СИХЪ поръ ощо пе ріішепо, ілБііаіімсапьромапъ—вофраиціп, ІІЪ Испапіи и.іи іп> Португали? С.амое праидоиодооное ініИініе мрітисынаотъ сочинепіе «Амадпса» Васку де-Лооепра, жившемуокоіо 1300 г., no, съ т .мъ вмИст , і.ажется также, что опъ былъ .мпоіо паліъііспъ и перед-Б.іаііъ Фраіщузскііми п исгіанскими ііереподчііііамп. Заміічате.іыю также огромиое н.ііяпіе, которое им дъ этотъ ро.маиъ па умы Испанцевъ, п безъ того уже склоиоыхъ къ рыцарству, внушениьму ммъ Маврами. Съ восшёствіем иъ XV вък па кастильскііі прссто.іъ Іоапиа II иасіа.іа ІІОІІЭЯ ци туіцая эпоха для наукъ п литературы. Іоапнъ II пылъ гоеударь глабын, по поетояпио покроніітсльствопа.іь учсчіымъ а шісателямъ. Между ПООЛІІДІІІІМІІ замичате.іьны .миоіія важиыя лица, іі именно Энрикосъ де-Вил.іі.епа, потомокъ ьоролеіі кас.тіілы-кпхъ и арагопскііхъ. Опъ напмсалі. ал.іеіорическую комсдію, въ' котороіі глаииыя дииствующія ліща : Прапосудіе. Истина. Кротость и Миръ, и ми ологическую сказку: «Trabujos de Hercules» (ПОДІІІІІИ Геркулеса); перевелъ Эиеиду и издалъпраип.іа пійтики подъ Ha3Banie.Mb:«LagayaCiencia» (Всселая наука). Эта кііпга посвящена учеіпіку и другу аптора,маркпзу де ('.аптплльяна, которыіі са.мъ написалъ зам'Бчателыіую похороііную п-Бснь Вилльеиъ и іюэму «>'рокъ люопмцамъ» (El Doctrinal de privados); въ посліздиеіі описываются опала и с.мерть Лльвара де-Лупа, .іюбішца короля Іоанпа II. Хуанъ де-Меиа, родившіііся въ средне>п. классіз ооіцоства, по.івзовался таі;же осопеііііымъ вниманіемъ короля и н а п і и а л ъ : «Labyrinthe'» нлп ипаче «Las Тгеcientas». подражаніе Данте; «Calamicleos» пли иначе «Coronacion», ряді. заіадокъ, которыя одіпіъ поэтъ задаетъ другому въ стихахъ, u тотъ отвичаетъ ему стпхамп же, п «Разсужденіе о доородіітімяхъ и морокахъ.» ІІослііднее по копчепо. Кром-в этпхъ трехъ глаііііыхь поэтовъ, украшаіяшіхъ дворъ Іоаііпа II, быліі еіцо и втористепеііііые. Д.іи обыаміеиія плодовмтостп Х : вііка доиолыю сказать, что опъ пропзведъ сто тридцать шестьлмрііческихъ поэтоиъ, которыхъ сочіінеііія собраны въ «Сапсіопего general». Еслн къ прежде упомяпутымъ творе; ніямъ присоедпиимъ «Mingo Rebulgo», іірііписываемое одними Родрпгу де-Кота, а другими Хуапу де-Мена, романъ въ разіоворахъ «Саlixle е Melibea», пачатыіі т мъ же Родриго.мъ де-Кога н окоичеішыи Фернаидомъ де-Рохасъ, НІІСКОЛЬКО харошо ііапнсанныхъ біограФІй, между прочимъ граФа Альвара де-Лупы, то можію себ-Б составнть доволыю полную картпну состояпія испаііскоіі лптсратуры въ XVI
—
Исп — Исп
| вйкіз. Въ царствоваиіе Карла V, Воскаиъ А.іьмогаперъ первыи нвелъ нталіяпскую Форму ві, кастилі.скую поэзію. Другъ его, Гарспласо де ла Веіа, котораго иб должно см ішівать съ зпаменитымъ историкомъ тоіо же пмени, прозваііпьип. «Инка», прпняль ту же систему, іі оба вМ-БстВ украсилп пспапгкую литературу мііоііімп прокрасііыми проіізврдопіямп. Допъ Діесо дс-Мендоса остался вБрепъ класспцпзму, по, съ т .мъ ВМІІСТІ; оохрапилъ м свою иародпую орипійалыіость: онь прсобразовалъ и усовершопствовалъ испанскую прозу п довелъ ее въ своей «Исторіи ііоііпъ съМав|)аміі прп ФІІЛІІГІІП; II» до высшеіі степепи соверіиеиства. Его ромаиъ «Lasarille de Tornies», переведеііпыіі и иа русскін языкъ, во чпогихъ сценахъ равпяотся по достоііпству аь Зервантесовыяъ допъ-Кпхотомъ. Если вспомп п м ь , что допъ Діэіо де-.Моіідое'а, прослаіііікпііиея сочпііеіііямп, былъ вмъсті; м . тт>.ліъ государсгвотіымъ мужемъ, соіпітііикомъ Kaj)ла V п Фіілііііпа II, ОГЛПЧІІЫМЪ полководце.мъ, нсмаііскимъ ііослаііиикомъ-па тріеитеко.мъ соборъ и потомъ IIJIH дворъ папы ІІавла III, правптеле.мъ-аа.ч стіііікомъ іісііаііскпхъ владііііііі въ Италіи, то иевоз.можпо не подіівиться его цзумятелыюи дізятелыіости. Въ то же врсмя славился Герііардо де-Геррсра, іірозваіпіыи, за свои лприческія стихотворенія, испансйииъ ІІііндаромъ п е щ е «бояіоствеііпымъ»(el divine). He .менііе изиБстеиъ совремеііііикъ сго Лупсь Поиседе-Леопъ (у.м. въ 1591 г.). Нельзн lie упомяііуть ЗДІІСЬ также о Двухъ зііамепіітыхъ Hopтуіальцахъ: Сао де-ЛІпрапда (ум. въ 1558 г.) и Монтемаиоръ (ум. въ 1561 г.), потому что большая часть пхъ проіізведеііііі паписана на кастильскомъ ііар-Бчіи. Оба оин отличились въ ііастушескоіі поэзіп. Сао де-Мпрапда, дово.іьno, впрочемъ, небрежпыи въ слогі;, считается иеподражае.мымъ и первымъ въ своемъ роді». Монтемаіюръ иацпсалъ пастушескіи ромаяь «Діана» (1562 г.), исполііенііыи прокрасиыхъ м ъ с т ъ и им вшій м н о г ш ъ подражателеи, ІІЗЪ которыхъ лучшимъ былъ Гіиь Ноло (ум. вь 1572 г.). — Царствованія Филиііііа III н Филііііпа IV еще бол е содіиіствоиали успііхамъ лптературы. Въ это вре.мя явилпсьгеіііи: Сервантесъ, Лопе-д -Вега, Кальдеропъ.іМеждут .мъ какъ первыіі въ скромііой Форми ро" мана, создавалъ одію изъ величаіішихъ произведеиііі новіійшаго пскусства , второіі разсыпалъ сокровища воображенія и непстощпмаго поэтичесЕаіо дара въ драмахъ , которыхъ ROлнчество кажется даже ііев-Броятнымъ. Кальдоропъ, явивиіійся пемного вре.мени спустя послі) Лопе, былъ столько же илодовить, каБЪіі
Исп — Исп
— 21 5
—
Исп — Исп
поы диііі,но имізлъ бодьше пскусстпа въведе- подражателеіі Ссрпаптеса самыіі зам чатсльІШІСІЮИХЪ драмъ, отлича.кялучшимъ слоюмъ ныіі Матео Алі.кманъ, авторъ «Гус.мана Алыиаи прішіапъ сопременника.міі «чудо природы': раіпскаго», ііереіісдсііпаго па вс евіюпеііскіе Кальдороиъ первыіі образопалъ драматическое нзымі.—Около тогоже врмнчіп явіілись Квсвеискусстоо Испапцепъ и до сихъ поръ латмо- ,lo(Quevedo), (ум. въ 1645г.) п Віілльегасъ(у.м. ваетъ сооою пс хъ своихъпослидователоіі. Ав- въ 1669 г.). Квеведо былъ одннъ изъ самыхъ торъ- «Донъ-Кмхота» посягалъ также на дра- реипостныхъ протішнііяовъ сонгоризма истаматпчесісую славу. но сго комедіп весьма по- рался о водвореніи исгііпііо, изяіцпаго вкусредственны: чтб же касается до трагедіи: «Му- са, сліідуя пріі.мі;ру Сервантеса п братычіъ .маііцін»,тов'ыіеіі мпого превосходиыхългпсіі), Аргепсола. Его оочдненій весьма мпого, и достоииыхъ Эсхила и Эврипща. Еіцв прежде всіз опіі ІІІІСППЫ ('тііхаміі, кро.міі богословнего, въ царствовапіе Фіілпппа II, ДО.ІІІІИИКГ, скихъ. Опъ отлмчался особепио иъ еатіірпІіермудееъ продстаиплъ евоп опыті,! въ траги- ЧССЧІО.МЪ родіі, п пнкто изъ его соотечес іпсмческомъ роді;, мрачпые и ужаеиыо, не ііаімсд- ииковъ по можотъ, въ это.мъ случаі;, стать на шіе сочувствіп въ испанскоі! націп. Обіз пьс- ряду оъ ІПІМЪ. Эстеванъ Манувль де-Вильесы цзданы имъ подъ и.мепемъ Аптопіо ДС-С.ІМІ.- гасъ считчется Аііаі;реоііо.мъ ІІсііапііі; онъ пева п содоржатъ иъ ceols исторію Ііпесы дс-Ка- ревслъ і р е ч е Л а і о Анакрсопа. будучіі ТОЛЫІС) стро. СтаршіГі пзъ братьевъ Аріеіісола, совре- 15 х тъ , и подражаль ему тіоелидсівіи сь мешііікъ Ссрваитеса и Дбпе де:Веги,-ваппсаяъ болышімъ уепііхо.мъ. — Въ царгівоііаіііе Картрагедіи;: «Іізабелла» п «Алекса4ідра». М-лад- ла 1L испааоЕДЯ ліггерагура ішди.мо упала, и гонгоризмт. уснлплся ; по въ иамад XVIII віішііі братъ его отлнчался пъ поэзіи лпрпчгсіиіп ка явился чсмові>іі,і>учеііыіі ііда|іовіігыіі, Игнаіі сатіірнческой , съ усптзхомъ подражалъ ГогіпЛюса,иі>(Ьигап), когорыіі сврею «1ІІІІТИІ;ОІІ» рацію и ііаписалъ «Исторію завоевавіяМоллукііроизпслъ важпыіі пероиоротъ въ ліііературіз. скнхъострововъ» іі«Продолжеіііеаррагоііскііхъ Свопмп сірогп.ми критиками опъ пажімъ сеjBroriiieou», Сурпты. — Зпа.меііитыіі пстоГі-г. мпого враговъ. п между прочимъ Гуэрту рпкъ Маріапа иачалъ писать при Карлп V и (ум. въ 1797 і.), когорып защіицалъ наролум. вь 1623. Его псторіп Іісііаиііі и.мізетъ евностіі и составплъ себі; зпачптелыіую партію. ропеііскую ІІЗВІІСТНОСТЬ. Въ числт. исторпКакъ поэтъ, Гуэрта іораздо ныше .Іюсапа: есо ковь должно по.м стить также Аптонія де-Goтраседія «Rachel», которой сюжетъ взятъ пзъ лисъ, аигора «Исторіи покореиія' Мехпки», і:оiicrojiiu ІІсііаііІп сроднихъ вБковъ, извізстпа торый прославился и въ драматическомъ родп. каждо.му. Оиъ пздалъ также «Испаискій теМикду посліздователями Кальдерчна и де-Солп- і атрі.», въ которо.мъ бблыііую часть заппмаютъ са должно уполіянуть объ Августшгв Морсто, •творенія Кальдеропа. — Ке.іп къ и.миііа.мъ Гуудачно подражавшемъ Тереіщію; о Хуаніі ! эрты и Люсана іірпсоеднті.мъ пмема басноде-Госъ , написавше.мъ прекрасную комедію: ппсца Иріарте (Ігіагіе) (у.м. въ 1794 г.) н апа«Наказанная скупость»; о Тирсо ДС-.\!ОЛІІІГІ;, | крсоптпческаго поэта Мо.ісидеса Валі.деса (ум. когорый первый началъ пнсать о донъ-Хуапі;; | нъ 1817 г.), то ИМИ заключигся рядь нспаноФрансеско де-Рохасі; и о Гюильеп-Е де-Касгро, | скихъ ппсатслеіі XVIII нііка. Внрочемъ Мекоторыіі служилъ Корнелю образцо.мъ для тра- ; .іендесъ Вальдесъ прііііад.іежип. также и къ гедін «Сидъ». Въ это жо вре.мя появплось XIX впку, въ когоро.мъ онъ н.чдаль мпожество множество эпическихъ поэ.мъ, изъ которыхъ сочііпенііі іі об|)азовалъ трекь ПЗВІІСТИЫХЪ СОнапбопіе іізвъстна «Арауі;ана»(1569),творені(і времепныхъ писателеіі: драматііческаго автодона Алонсо деЭрсилья-и-Сунига, заслужив- ра .Моратііна, Квннтапо (Quinlano), и СіеііФушее громкія похвалы Волі.тера. Однакожъ, | эіосъ. Должпо также упо.мянуть имоиа: Анге'інтая поэму, нельзя ие созЕіаться , что эпичс- ' ло де-Сааведры, герцога Рпііасскаго , Арріасы, ікая поэзія въ Испаиіи не ирпнесла зр-Блыхъ Хуана Нпкасіо Галлеги, гс'[)1<оіа Фріаса , Мариодовъ. Въ КОНЦБ XVI итзка явилась іпкола і типеса де-ла-1'озы. Вилья-Нуэвы, допа Алоиео, «Гопгористовъ», которую, по дурному вкусу, и др. Въ послііднее вре.мя іиііапская. лптсраизысканности выражепія, жр.манству и^етрап- тура обогагихаеь также іірекраіііі.іми поэтиности Фразъ, можно сравнить съ шьолою «Ма- ческиміі псреводами ; Гоисалосъ Ка[)вахаль рішистовъ» въ Италіи. Заміічепо, что Марііііп, (Carvajal) перевслъ «Псалмы Давпдовы» н друбудучи родомъ Неаполнтапецъ, П.МІІЛЪ частыя гія поэтическія кпнги Ветхаго Завііта; Усіаи олизкія сношенія съ Мспаіща.мн, и запмство- 1 ла — ЛристоФаиа и СОФОКІЭ; Ііургось— Гораваіъ отъ нихъдурпоіі вкусъ н уродливыя изоб- ; ція (1820): Гс-рмози.іья — Гоиера (1831); Герраженія. Донъ-Луисъде-Гонгора (ум.въ 16-27г.), | мида — Мильтопа ; ГомвСЪ Ро.меро — То.мп"мігіался, по-крайнеіі--М'БрЕ остроу.місмъ. Изъ !
Исп — Исп
-
206
сопа. Испаііская проза также ио.іучіиа пъ ііастояіцее вр&ия значитеіьвое развитіе: іістормкъ ІІІІКІІІІ.)ПЦІІІ Л.іьо|)С'Мтс; амторъ реторпіі! . вазывающеііся «ФІІ.ІОСОФІІМІ г.распорТ)чія«, Каіімаііи : апторъ ІІСТО|)ІІІ Араоопъ мъ Испаніп, Копдо: по.ііппческіе писахехи Арпимьегь. .Хоне.іьяііосъ І Jovellanos) п рбм^вистъ Y&ieooopa д -Труэба Косіо доказываютъ, что ііЪІІсііамііі ссть уліы, г.оторыс. no овоимъ проІІЗІІІ.МІЧІІЯ.МЪ, могутъ йыті. поставдены па ряду съ і у ч ш іми іірсдсгаіиіте.ія.мп вропёйокой «оралоііаііііостп. іісманія падвлепа сто.іь |іъдЕИМИ дараі пі прпроды . которвю проявіяются и ІІЪ иацін іі иъ са.моп мъстности, что иедьзя н првдиолагать съ въроптііостьго- что страпа, ііроіізіи'дміам Сервавтеса, Какьдерова п Лопе-де-Ііегу. предстаг.итъ міру еіце попыхъ равііыхі, имъ ІОІІІОВЪ. — Св д вія о испаиской .іиіЧірагу()1і иаходягся въ с.ііідуюіцпхъ сочипепіяхъ: De Claris Hispanis scriploribus, Св. Ilcnдора (То.ісдо, 1592, п .Маіиіцъ, 1605 г.): ВіЫіоtheca Hispana velus и Bibliotheca Hispana nova, Ніік. Антояія (Рпмъ, 1572 и 1696, чотыре TOма, in-folio): Mohedano, Hisloria literaria deEspanna (Мадрпдъ, 1776—1791, 12 томомъ); Lampillas, Ensayo hislorico-apologetico de la lileratura, espannola; Don Ramon Fernandez, Colleccion de diversos poelas е5раппо1е5,(Мадріідъ, 1789 — 1819, 20 томовъ): Mendibil, Bibliolheca selecla de literalura espannolal Ііордо. 1819, 4.т.): Maury, L'Espagne poiMique (Тіарижъ, 1827, 2 т.): Boehl de Faber, Floresta de rimas antiquas castellanas (Гамоуріъ, 1821—1825),Tealro espannol anterior a Lope de Vega (Гамбургъ , 1832) , Comedias escogitas de los aulores espannoles (Мадрпдъ, 1826-18:«), < :i0 TO.M.) II, пакопецъ Wolf, Flore sta de rimas modernas castellanas o poesias selectas castellanas desde el tempo de Ignazio de Luzan hasla nuestros dias, con una introduccion historica, y con noticias biograficas (Втша, 1837 r. 2 то.ма). Испанская марка, зеіші можду Фрапцгей и Испаніеіі, ПЫІПІШНЯЯ Каталопія, Наі!а])ра и часть Арраіопіи, почти до р. Эбро, заворваіінап Кар.юлп, Велпкммъ въ 778 г. Ронсевальское поражоніе въ 779 г. выт снпло оттуда Карла, но, пъ поздіііііішихъ воііпахі, до начала IX пт.ка, поеКВ жестокихъ битвъ, земля оиять была заііоевана. Фрапки сдіілали Барселону главпымъ ея городомъ п ввели туда граФОВЪ.
Испанская система ФортпФпкаціп. состояла изъ главнаіо вала бастіопнаго расположенія, рва іі пріікрытагопутисъплацдармамн. Флаики бастіоновъ, которыхъ длина полагалась въ і ^ ч. иаружпаіо бока, проводились перпен-'
Исп — Есп
діікулирпо Еуртііпіі. Оборонптелыіыя ліімім опредБлялпсь продолжеиіемъ липііі, проііедіміпыхі, о і ъ плечпыхъ угловъ кь окопсчпостпмі, Флапковъ. Испапская спгтема ФортйФикаціи въ глаипыхъ евопхъ чертахъ еходстповала съ іпаліяпского, за ненлкічсніемъ только ормльопа и кавалі.ера, пе припятыхъ ею. Къ иедостатка.мъ этой спстемы .можііоотііестп: 1) саабостн флаикокои оборопы, 2) ліалуга ІОГІІСТІИГОСТЬ бастіоіюнъ, происходящую отъ уііоліімепііои длішы курпшы, и 3) съ уішчтожеіііемъ артиллеріи иа Флаикахъ, куртина, въ кото|)оіі располасахись н выходымзъуі;рі;плеііія, іі])едстаі)ляди са.мыіі ПЫІОДІІЫИ пуЕікіъ дли аттакіь
ИоиаЕСкая
школа художествъ.
Втечешв
осьми ІІІІКОВЪ, когда ІІсііапцы ііріиіуждепы были бороться съ Маііра.ми, водворившвмИся иъ сред ихъ, оиіі малозаіііімалпсыізяіцііыміі ііскусстваміі., Напрасііо король Фердііпаіідъ Святом, около половішы ХИІ стольтія, пыталсм ввеети художоство въ уважеіііе можду своп.ми ііоддаііііыліі учреждепіе.мъ въ ССШІЛІ.ІІ обіцестпа художлпковъ; съ этпмъ общеотвомъ сталось то же самое, чтб съ осііоиаііиымз, въ Италіп до XV візка: едва-ли явплся одпіп, художиіікъ, достоііный быть вііесеіінымъ въліітопнси искусства. Прп Фердііііапдъ V жипоііпсь иашла паконецъ средство къ свержеііііо съ сеСяпга готическагоцліаврптапскаговкуіа. Первые памятшікн живоііцсп масляпы.мп краскамп, доетоііиые уваженія й собствеиііо прііпадлежащіе Испаіщамъ, былн портреты Фердііііапда и cynpyiu его Изабеллы, исполнепиые Каотшьцемъ Антопіс.мъ Рппкономъ (f 1500) и ііаходящіеся иъ 'Іоледо,—п Пресвятая Дьва, дсржащая Младенца Іисуса, въ піяісутствіп Святаго Андрея п СвятагоХрпстоФора — картппа исполнеіінапферпандомъ Галлечосомъ, родпвішімся около 1475 г. И умершимъ около 70 ЛБТЪ отъ роду. Въ это время въ Исііаніп начала расироотраняться слава Леоиардо-даВІІІІЧИ, Микель-Анджола и РаФаэлн; заслужеііныя похвалы произведеніямъ пхъ побудгіліі .мпогпхъ даровитыхъ ііспаискпхъ художіііікопъ отправпться въ Итадію, для того, чтобы собственными глазамп удостовізриться иъ превосходствв этихъ проіізведеиіи. йіпоііе изъ Ііспапцевъ отлпчилиоь продъ прочііми въ этомъ отечестігв художествъ п пріобр лп зііа.менитость; .мноііе возвратплись па родипу и старались распростраиить любовь къ прекрасному, античному и вообще къ изящііымъ пскусствамъ, которыхъ теорію опи пзучіди въ Италіи.Междуііспаііскіімихудожниі;а.міі,еоставивши.ми себ довольно громкую изв стішсть въ Рим-Б и сод-Бйствовавшпми къ усоиершсіі-
йсп — й с п
— 2 7
ствоваііио пскусстві. въ Пгпаиіи считаются: Кастп.ісчіъ A.iouco Берругь те (у 1.361): онъ подпйію МІІКС.ІЬ-АІІЛЖОЛО,. ііотораіо трулы А.іоисо раяліі.імлъ въ Ватмііапіі, пылъ ІІ.МІІСТІЗ ЖИНОІШСЦО.МЪ , ваятеіеімъ' и зодчимъ; Андалузецъ lieteppa (j 1570), также жішоішеецъ, зддчій п иантель, п пмистіі съ ТІІ.МЪ уіеппкъ u сорецііоватсіь Даиіыя-дс-Волі.торра, съ Еоторымъ «пъ раоотаіъ въ сооорі; С.п. lieтра иъ Рпмі; и въ мпллі; памы Юлія ! І : зодчіи і! ііамтоль Моинегро , изъ Тодедо, по рпсункамъ Еотораго воздвтиута эскуріальская базіілііі;а. почитаемая ІІсііаіща.мп аа осьмре чудо сиііта ; Хуапъ - до-Хоаііиесъ ( t 1о79), основатеіь ВаденоіДской школы. которыіі посвятихь трппадцать лі;тъ своеіі жчзни паизученіи жіівоппсныхъ ііроіізііедеіііп РаФаэля въ Батіікаіі ,и можду твмъ не ііревзоіпелъ mi lleрулжііііп, mi Альорсхта Дюрера п сохрашілъ въ СІІОІІХЪ трудахъ сухость кимііозицііі н»йлБлвость колорііта ; иантелі. l o p p n r i a i n r f изъ Сеиплыі, жаркііі ііротііііііпкъ Буоііароггп: Казшань, родомъ Фла.маидецъ (f 1570), бывшііі учоііпкъ РаФаэля, модражатель МикельАпджило и учптель Моралеса «el divino» (божеьтвешагр) ; АЛІІЗІО, ИЗЪ Севплыі, ііотораго два главпын гіроіізнедешя иаходятся ІІЪ СИКСTimcKoii ііапслліз, иъ Римф; Ліодовикъ до-Вар. іасъ, изъ Севплыі жс (f 1658), учпвшіііся у ІІеррііпа-дель Barn , праизведшій въ РІШТІ мііожестпо картппъ масдяііыми краска.ми «аі fresco;» Фсрпаіідесъ де-Наваретто (f 1579), ОДІІІІЪ изі» лучшііхъ учешіковъ Тіщіаііа въ Ііеиоцііі; каноникъ ІІаыо де-Сеспедесъ, пзъ Кордовы (-j- 1608) , счастлішыіі ііодра;катель Корреджія и пріоорившіп Гюлыііую славу пс толы;о вь опластп художеітвъ, но н въ ооластп паукъи искусстпъ: еіо исторія 11речіістоіі Ді»пы «a la Trinita del Mente» доставпла ему прозваиіе iicnaucharo Рафаэля: иаятоль Хуаігь Мартинесъ Моптанесъ, изъ Севидьи, ирославішшііі сеия Фіпураміі Іпсуса Христа; Фрапспскъ Рпоальтъ (у 1623), котораю сыпъ, Хуанъ, былъ ВПОСЛІІДСТВІН учителемъ зна.монитаго Рнвера; накоііецъ этотъ самыіі Риuepa (f 1659), прозваиный Италі.ніщами 1'Espagnolelto, и Веласкссь де-Снльва (f 1660), коігррый счптается ооыкііовеіиіо корцфеегъ націопалыіоіі испанской іпколы. С.лава, почести п оогатстиа, пріобрътеиііыя эпіми худож•іиьамц по иозвращеиіи въ Исііапііо, возоудпчі соревповаиіо въ ихъ соотечественііикахъ; всі; ПОСІПІШІШІ идти по ихъ слііда.мъ и приняліі ихъ за ооразцы, не отрекаясь однакожъ отъ сиоего врождеппаго чувства. Отсюда происходіпъ удивительиое сходство между
—
Исп — Исп
школа.мм ІІСІІЙПСЬОЮ п іітальят^оіо: отсюда пропсходнтъ также та спла выражопія, тотъ суровыіі п даже ужаспьш хараі.теръ, эта, тает, сказать,-дикость стиля, которыми отлпчаіотсн всиживоііпсііыя ііропзводсііія художпиковъ Ппрсиеііс.чаіо полуострова.Главііыхъ исііаискихъ школъ очита&хся трп: Валепсіііскаи, ІІ.МІІЮщан главою BiiiRcinaXyana де-Хоаппоса: 1\1адридскан, ноторов глава Веласііесъ, и С вияьская, мрославлсіміая МуриЛ.ііомъ. ИспаНСКІЙ ТрагаНТЪ. Такъ пазываютъ расгепіо, іізіііістпое подъ имеійвмъ Астрагала lleiianскаго (Astragalus baelicus, Linn.), потому что оно, происходя іізъИспаііііі, прііпадлежіпъкъ олиому роду съ Трагаптодіъ плп Астрагаломъ кріітскпмъ (Astragalus creticus, Linn.), которыіі растотъ na островіз Крпт и доставляетътрагаіповую камедь. Испанскій Тростникъ плп Камышъ (Arundo donax, Linn.), МІІОГО.ПІТІІСС расгепіе пзъ семвйства З.іаковъ (Gramineai;). Оиъ дико растотъ въ топ.іыхі. п жаркпхъ отрапахъ, гдіз выІІІІІІІОЮ раііпмотсм доревьямъ. Изъ пого дилаютъ палкп (трости), чубукп, шпулькп, ФЛОІІТЫ, кларпеты, Фаготы, гобои п проч. Изъ пого также устраиваютъ пзгороды н палисады, покрываюгъ п.мъ крыши до.мовъ н проч. Во Фрапціп ііростоліодіпіы очепь часто употробляютъ Еррень ncnaiiciiai'o тростника какъ срсдство потогоппое, мочегоииое п проіоияющ молоко (anti-laiteuse ou laclifuge). ИспансЕій языкъ, ЩГЪ&РЬ ікаввыяъ основаніе.мъ латішскііі языкъ, по ВІІОСЛІІДСТВІИ получилъ много ирііміісп со сторопы с ііерпыхъ и аФрііі^аііскихъ пародовъ, которые іро.мпли Иепаііію вт чепі мііогнхъ століліп. Хрпстіаи^, іюдііаітііо подъ игр Аравитяпъ, до такоіі стеііепіі забыліі исііорчоііііыіі лагііііскіи языкъ, па которомъ оііп іоворіілн, ч і о , no свпд-ізтельству Алі>ііа|)а, сппскопа кордопскаго (IX вііка), па тысячу ііспаііскихъ христіапъ едиа - ли встріічалсн, хотя одппъ, сііособиый пошшать об дню на латписко.мъ я з ы к и , между-т-вмъ какъ ббльшая часть ихъ прекраспо гоиорнла по-арабски. Вскори астурійскіе христіане мало-по-.малу заіінліі зе.млю, ПСЕОИІІ ПДІЪ прпиадложавшую. Народііып языкъ, «lo romanzo», вскоріз получплъ зпачптелыіое разиіпіс; иъ это.м}. языкіі за.мичаетгя большое сходство съ пыіпзішіп.мъ іаскопскпмъ н сооствешіо такъ-ііазьшасмымъ «ро.мапскпмъ» , за.міиіііишіпіъ собою древиіп латііііскііі. Но между-тіімъ накь въ XII и XIII віікахъ ро.мапскіи языкъ въ южноіі Фрапціи п въ Италіи достпгь иысокой степеііи соиершепстиа , п, подъ ііазваиіемь ііроваіісальсі;аі'о,сд лался люоимымь языко.мъ
Исп — Исп
—
2 18
поэтопъ и государеи, а на сторомъ Дапте написалъ спою «Божествепную комедію», испапско-ромаиекііі языкъ разііива.іся іораздо мсд.іепнііе; онъ ралд .іяется па три пар-Бчія : кастіиьское, га.шеіГіекое п і;аталоисі;ое; въ посііздне.мъ препмущестпеино ік грт.чается сходство съ іимузенскимъ и пропапсскимъ паръчія.міі. Прочія дпа сохрапяютъ свою сойетнсііную ФІІЗІОНО.МІЮ. Катаюиское парі ііо, й.іаіодаря свое.му большому сходству < г. язі,ікомъ трубадуровъ, сдилало Оыстрые усмГ.хіі, no, по иеобходпмо.му ПОСДТіДСТВІЮ,, вскорС пришло въ упадокъ; ііепродолжіітелі.ііыіі олескъ его быдъ отсвЪтомъ поэзіи. очаровываіткмі дворы Э и Тулузы; п когда языкъ труоадуровъ поолекпулъ, ВМІІСТВ съ ІІІІ.МЪ поолекло п нарьчіе ьагалонское. Наііротпвъ, іаліісіікч;ое п кастидьское пар-Бчія едБлалпсь ііародііы.міі.постояііно развнваліісь, дажо во вре.мя владычесгпа Мавровъ; па этпхъ нарЕчіяхъ 4 выражалмсі. восниыя удачи u неудачп, ііиріиеслпеііпые гіімпы, заупывныя іі вееелыя ііізсііи. Каі тильскоо пар чіе усвоплось королевству .Іооискому, no ііріісоедішеши еіо къ Кастиліы, п съ тізхъ поръ сдЕлалось господствующп.мъ въ цеитріз Оиренёйскаго полуостропа. Галпсіііское, распространилось вдоль оереіовъ Лтлантіічесі;аго океана съ побъдоііоснымъ оружіе.мъ, основавшн.мъ королевство Иортугальское, и соетавнло особыіі языкъ, пынсшпііі португальскііі. Кастильскііі языкъ подчинилъ законамъ одиоГі грамматики вст; пспапскія нарвчія, за іісключеніе.чъ западпаго, по м и р в тоіо накъ короли кастильскіе покоряли своеГі властп королсвства Леонъ, Толедо, Валенсію, Грепаду и проч. Изъ трехъ нар чііі, проіісшсдшпхъ отъ иародиаго языка во время владычества Вестъ-Готовъ, кастіільское оолііе прочихъ сохратіло сл ды гермаискаго вліяиія. ВПОСЛІІДСІІІІИ постояііпое столкновсіііе съ Арабами, часті.ю па полс біітвы, частью въ кироткпхъ промежупіахъ ммра, на ііраздпествахъ при христіаііскпхъ и мавритаііскихъ дворахъ, также мостепениоо ііріісоединепіе къ Кастиліи всБхъ окрестныхъ лаиританскпхъ государствъ, гд-в было .множество христіаиъ, освоившихся съ арапскимь языко.мъ— внесло въ кастнльскііі языкъ мпожество арабскихъ словъ ІІ оборотовъ. Таки.чъ образо.мъ, за настоніцую и первопачалыіую основу нспанскаго языка можпо прііпять латппскііі, а за вспомогатвдьпые его эле.мепты — вестготскііі u арабскііі. Что к а с а е т с я древпяго діалекта, на которо.мъ говорилп жители Ііпреиеііскаіо полуострова до вторженія Римляиъ, то лудрспо р-сшпть, осталпсь лн отъ He ro какіе-дибо слізды въ кастильско.мъ и срод-
—
Исп — Исп
ныхъ съ нп.мъ наріічіяхъ. Если, какъ .многіе полагаютъ , древнііг испапскій языкъ тотъ самый, на которомъ ныи£ говорятъ Б а с к і і , г о с ъ кастіільскпмъ опъ не и.мізетъ р шихедьао пикакого сходства. Теперь сл-Бдуолъ р шиті., которым пзъ двухъ языковъ , арабскііі иди вестготскіі^болВе далъ своихъ эле.меитовъ кастильскому. Возііпкастъ дополыю затруднитедьныГі вопросъ: откуда явплось въ кастильоко.мъ нарБчіп іортанпое іірндыхапіе —одно изъ главпиіішііхъ своііствъ въ его пропзпошеніи. Самое древпее и самое общее .мнчлііе іірііписываетъ его вліянігоарабскаго языка.въ которомъ эго прпдыханіе иъоольшомъ употреблепіп; ноігьйшіе авторы,одііаі;ожъ, промзводятъ его отъ Вестъ-Готовъ, молагая, что опо лоі че могло сохранпться въ горахъ Кастиліи, чтз.мъ во всЕхъ друіихъ странахъ Испанім ; прсдііоложепіе доволыю осповательно , еслп ВСПО.МІІП.МЪ, ЧТО ВЪ г рманскихъ иаръчіяхъ такжо ;суіцествуетъ особеииаіо рода гортаіпіое пріідыханіс. За.мізчателыю, что Иортугальцы, іі.мізішііе не менііе Испаіщевъ сношенія съ Араба.мп. no приияліі гортаііиаіо звука въ словахъ, заим> стііоваппыхъ у п н х ъ . но за.міінпли его звуі;омъ с плм z. Съ другоіі сторопы, покажеіся можетъ быті> страііпымъ, что геріманское произпошеніе, распростраіііівінсеся, съпобіздами варваровъ, по средпеіі и южиой Европ , Ьставмло явпыеслвды своего вліяпія та.мъ, ІДТ; оію могло и.м ть паименізе мііста , пото.му что Испаііія весьма да.шко отстоптъ огъ Скаіідііпавііі, и пото.му еще, что, какъ Весгготы, такъ и одііоплеменники пхъ Остготы, вообще говоря, пе только пс налагали на побізжденныхъ никакихъ СВОІІХ7> законовъ, но еще самп ііріпім.маліі пхъ закопы. Лзыкъ, ііравы и ооычап также ііриннмаемы оылп Гота.мн вооОіце от7> п з х ъ наііодовт., когорыхъ они гюкорялп. Все это,. въ общсй сложііостн, и при соображепіи долгаіо ііребыиаііія Арабовъ на ГІнрепеіісііомъ .полуостров , заставляетъ ду.мать, что кастіільскоеііроіізііошеніе естьс.міісь араоскаіо выговора съгерманскіі.мъ.За.мити.мъ, что этотъ особеіпіыіі характеръ іортаііпаго ііронзношепія искони усвоеиъ са.моГі Испаніи, пото.му что еіце Ціщеропъ, въ своемъ сочнненіп «De Divinatione», гоіюрптъ объ язык ііберовъ, какъ о пар-Бчіи трудномъ для уха н для ііроііз; ношеиія, а Марціалъ, родо.мъ Испанецъ, также отзывается о свое.мъ языкт; не очень выгодпо. Мы уже сказали, что развнтіе кастшьскаго языка, происходившее медденн е нежели во всвхъ другихъ романскихъ иар чіяхъ, приняло совершенно народный характеръ. Въ какое времянародъсоединилъ вошіскія ntciiii съсво-
Исп — Исп
— 209
іі.міі до.машнимп пісня.чи, разр шить трудпо; однакожъ древігсйшіе романеы прпиадіежатъ къ XII в ку. Оии восітБоаюгь воннскія до5.іеСТІІ Сида п другахъ по.ікоподцовъ, и пазываются «redftndilla». Эти редоіі,ііі.іыі псеіда былі піісаиы четырехстопиымъ трохоо іъ п не требоваііі большоіі точности вь разм р в и въ ри .м . ВпосЛздсгвіи ичъ подчіііпиікь ус.іовиымъ правіиа.мъ п разді;.ія.ііісь па стапсы іі.іи і;уп.іеты (estancias, coplas, CM. Редондилья). Форму редонди.іыі гіріііііі.ш Лопе де-Вега и Ка.іьдеронъ въ своііхъ.мііоіочіісдеііиыхъ іі|)Оизііедсіііяхъ. ВскорБ редоіідплыі ііородплі дактіі.імческіе стаіісы.ііазі.іпае.мые «versos dearie mayor». Этотъ тяжелыіі, вялый и несовериіеііпыіі раз.чБръ суіцествова.гь недо.іго. Александріііскіе стихн, употрвб.імишіеся въ ДДИІИІЫХЪ моиашескихъ поэ.махъ, въ которыхъ оии с.іужіі.иі ішдражаіііемъ геиаметрамъ, пе обратіі.іпсь въ пародпые. Сонеть. нведеііпыіі въ Испапііо, безъ СО.МІГВІІІЯ, изъ ГІрованса, И.МІІЛЪ болБе усігБха. Такимъ образо.мъ, въ псрвыя временсі образоваиносіи, касти.іьсііііі языкъ ограіііічіта.1ся одною то.іько ііиэтнческою Фор.мою, совершеиио оригііна.іыюю п ВПОЛІГБ способііою пзооражать избраниые предмотм. Въ этоіі ФОрмБ проявляется ипогда подражаиіе манерт; Арабовъ. Въ Испапііі, какъ и у ВСБХЪ пародовъ, поэзія развплась и усовершеистиова.іаеь гораздо раньше прозы; ЗДБСЬ іюэзін уиотреблплась повсюду: бы.іп даже лБгописіі, между прочи.мъ короля А.іЬФоиса XI, напіісапыя ВСП.ІОШЬ раз.мБро.мъ редоіідпллііі. Проза получила надлежащуюобработку пе ран-Бе ПОЛОВИІІЫ XIV вБка; въ XV ст., при королі; Іоанп-Б II, п проза н поэзія быстро ііошлн къ совершспстііу, a самыіі языкъ остапался при своічі прііродпой эиергііі, безъ исяиои іюстороиііеіі полощи. Въ XVI ввк сусиБрпос поіі.іопеіііе дреішпмъ образцамъ пероіпло ІІЪ Исііапію изъ 11 та.іііі; кастильская ліггература вда.іась въ подражаніе греческнмъ и ріі.мск^імъ классика.мъ, а съ тъмъ вмізст , образовавшимся по тому же ооразцу іітальянскимъ и Фрапцузскимъ. Опа сд1і.іа.іась мягче, ііЪжн^е п разіюобразігБі! въ свопхъ формахъ; въ нее введепо .мішжество новыхъ оборотовъ, припяты италіянскія ііоэтпчесиія формы. Прн это.мъ переиоротБ языкъ копечно потерялъ .мпоіо сооствепноіі энергіц н оріігиналыіости, ао ие .іііиіплся пхъ вовсе, соединивъ свое изяіцпое съ чужимъ. Въ XVII ВБК , когда Фраіщузская лнтература получи-іа рыиителыюе вліяіііе на испанскую, посд-Бдняя потеряла свой колоритъ, сдтілалась слаб о " прніша въ упадокъ. Характеръ нспапскаго языка. какимъ мы его виднмъ въ са.мую блеТ. VI.
Исп — Исп
стящую эпоху , опрсд лить не трудпо: пропзношеніе гармонпчсскос , звучпое , дово.імю модлеііное, прекрасно выражаюіцее ІГБЖІІОСТЬ п просгодушіе, по нс cnocooiioe къ спльны.мъ п висзаппымъ псррхода.мъ отъ одиоіі страсти къ друіоіі. Можпо сказать, что кагІП.ІЬСКІІІ языкъ есть языкъ .-четаФоръ; омь богагъ u смТзлъ, ішогда до іізлііиіесіва; по, посвяіценпыіі чувствеііноігіі, н въ эго.мъ отпошеніи, іюдходя бднже ІІСІІГО къ ішсточиымь языкамъ, оігь но пропикаетъ до ілубііпы душіі. ГІо страіііюспі п ііроувсліічивапію ІІІІкоторыхъ образовъ п ііыражепііі, пспавскій языкъ до этпхъ поръ ііаіі.міігСе сппсобепъ быть языкомъ пссобіцимъ п соііерііпчествовать съ роднымъ u сос детвепны.мъ е.му, языко.мъ Фраііцузскнмъ. (іслн въ царс гвоваиіо Кар.іа V онъ распростраішлся прн Оолыиеіі части евроііепспихъ двороьъ, то это бы.іо то.іько иа врс.мя п в.іадычесгио ere по ІІ.МБ.ІО ПІІчего прочнаго. Источіііікп К7> изучсиію пспанскаго языка с.іБдуюіціо: Aldereto, Del origen de la lengua Castellana {ІЧімъ, 1606); G. de Mayan, De las origenes de la lengua espannola (Мадридъ, 1737, 2 r.); Antonio de Nebrija, Arle de graramatica casfellana; ero же Dizionario espannolo-latino ulatino-espannolo (1492, in fol.) Королсвская .мадрпдская акаде.мія издала еною грам.матику въ 1771 г., а съ 1726 no 173'J г. издава.іа словарь испааскаго яаыка (6 т. in-4 0 j Ваііракъ ( аугас), Ссжурііаиъ и ііоздіі е(1У21) Ша.іюмо ди-Ворпель, Собрііпо и Кормоііъ пздава.іп ЛРКСІІКОІІЫ псііапскаго языка д.ія уіштроблепія Фраицузрвъ. Гра.ммагпка Андрсса п Вшісепта С.альвы (Парііжі,, 1H30). пэдаиы па пспапскомь; грам. іатики Фраіщесопа ^ 8 2 2 ) и Фра.мма (1826) —па п .мсцколіъ. Словарь Ларра.мепдіі, па кастильп.омъ. басксг.омъ н латписко.мъ языкахь, иояви.іся въ 1745 г.; Сежурпаповъ с.шііарь исііаііско - Фрапцузсліп иышелъ въ 1759 г. Нуньсіъ де-Табоада іізда.гь бо.іііе ІІО.ІІІЫІІ словарь (въ днухь томахь in-8 0 j, іютораго послБдііес издапіе было въ 1830 г. С.еіікендорФЪ и Фрапое» опъ изда.іи j аі.же очічіі. хорошіо ііспаііско-ігБмецкіе и ігБмецко-исыаліскіе словари.' На русско.мъ язы Б д.ія изучечііи ііспаііскліо языка можетъ служить ііуководство Рута, издаію пъ (;.-І1б. 1840 Г. ИспанСЕІЯ ШІИОПКИ. Между раз.ііічны.ми судами, составляишн.мн булоискую Ф.ШТІІЛІЮ, СЪ кото""роіо Напо.ісопъ па.мБрсвался сдіз.іать высадку въ Анг.іію, ііаходилісь и ііспапскія Ш.МОІІКИ —похожія па ш.моіікіі корабдсй перваго ранга; ОНІІ нлпші иа иоі-у по пушкіі 24-10 калибра. Эти суда, очеиь удобиыя при бомбарднроваііім иортоіп., нъ то жс время СОВСІІМЪ 14
Исп - Исп
-
210
Исп — Исп
винціяхъ ооразовались правитольстиеиныя юнты, везд пабирались воііска, чисдо кото-' рыхъ скоро возрасло до 120,000. Снлы ФрапцуИспанско-ФранцузсЕая войза во врешя рево- зовъ ііаходнлись: Бессібръ въ Бпскай и Астулюціи и пра Наполевн-в. Въ 1793 г. Француз- ріи, ДгопйіПі въ Кордові;, Мопсёй въ Валеисіи, ское прашітслі.сті!0,впдя иепріязнснное распо- ЛеФевръ у Сарагоссы. Бессісръ направидся къ дожсніе къ н му ііопаискаго двора, объявило Вальадолиду, и разоидъ гонерала Куэста при поііпу Карлу І іі двйнуіо ігь Пиреиеямъ 35,000 Кабесоиіз п Медиио-дель-Ріо-С.окг,о; ІеФРвръ навоііско. Военпын дийствія въ это.мъ году чалъ осаду Сарагоссы, а Мотісеіі занялъ Альограпіічплпсь неббіьшиміи стьічками; въ сл - мансу іі также разбплъ Испаіщеот. въ н скольдующемъ іоду Фрапцузсиіе генералы, Дюгомье кихъ стычкахъ. Д да Фраицузопъ шли весьма и .Мюллеіп. получпли приказаніе д-сііствопать удачпо, какъ-вдруіъ Дюпбігь. окруженный ііаступатслі.но п вторгпуться въ Испанію. Дю- 50,000 отрядомъ нрпріятрля пъ Байлен , долгомье, овладіівъ і.р и. Бслльгардъ ; а Міоллеръ, женъ былъ сдатьея на гаііптуляцію. ІОСИФЪ, взявъ кр гіости Са^иъСебастіанъ и Толозу, вы- узпавъ объ этоиі), оставплъ Мадритъ и отстушли иа дорогу въ Иадрпді.. Генсралъ Монсей, иилъ съ Монсебмъ за р ку Эбро. Въ это врсмя СМ НІІІІШІЙ Мюллера, разбплъ Испаіщевъ у 9,000 отрядъ Апгличапъ подъ иачальствомъ Впскаретіы и Ьъ Ронсевалі.скои доліін ; но сэра Веллеслея сд лалъ высадку въ Португаодпако этимъ п ограничились успііхи Ф[)ап- лію; къ нему вскор должиы были присордицузовъ. Въ с і дуюіцём* году .Моіісеіі опять ниться5,000-й огрядъСпепссра и 10,000-пгеіі. одсржалъ побііду прп Ормеи и овладізлъ Впт- Мура. Жюпо аттаковалъ Веллрслея при Виміейторіею и Еплі.бао. Вазрльсг.іп мпрт., подписан- р , но бььп. разбптъ и прііпуждрііъ отступнть иыіі 22 іюля 1795 г., положплъ конецъ этой воп- пъТорресъ-Ведрасъ.Тогда,видя ііевоз.чожпость п . Въ 1807 і'., ПОСЛІІ Тпльзитскаго мира, На- дрржаться дол о въ Португаліи, Фрапцузскій полеонъ ііредложилъ пспансііому двору разд - грнералъ предложилъ Ангдичапамъ сдаться па леіиеПортугаліп, съ тимъ, чтобы Испанія прп- иапитуляцію, всл дствіе которой Лиссабонъ соедпшіла это государство къ себи, а въ за- былъ переданъ Англіічапамъ, а Французскія .ЛІІІІІЪ его уступша Франціи земли до р. Эбро. воіігка перевезопы моремъ въ Кнбсропъ. НапоПодобпою обміиюю КППОЛРОНЪ желадъ ушічто- ЛРОПЪ, обезпвчпвъ себя со сторопы Австріи и жпть пліяпіе Англіи иа Португалію, ішести узиавъ о положсніп ІосііФа, самъ отправился въ ней контпненталыіую спстему п пм ть. въ Испанію. ІІланъ РГО ДІІЙСТВІЙ СОСТОЯЛЪ ВЪ зюдъ своимъ вліяніемъ Испанію, которая съ т о м ъ , чтобы держаться оооропителыю на этихъ поръ была бы по исяг.оо врс.мя открыта Флапгахъ, а съ главпыміі сила.ми пробиться воіісЕа.чъ пмпсратора. Г.ъ этою цізлі.ю корпусъ черезъ црнтръ прпріятрльской арміп. Войсм Жюпи яёМедіенпо былъ отпраилепъ въ Пор- его получпли сл дующвр иаправлоніе: 4-й кортугалію. Въ это жо время англійскій адми- пусъ запялъ Бнльбао, 1-іі ііапрапился черезъ ралъ Спдней С.МІІТЪ прибылъ въ Лиссабопъ Витторію къ Реііноз ; 2-іі н б-ft, гвардія и ре]і уговорилъ королевскій домъ переізхать зервы сл довали къ Бургосу, противъ црптра въ Бразнлію, а Жюпо запллъ столицу Ііорту- црпріятедіі; 3-й корпусъ былъ ііапрапдепъ пъ галіп. Мржду-т мъ Фердииандъ, сыиъ короля Сарагосс , противъ арміи іенерадонъ: Падаисііаііскаіо, рассорпвшпсь съ отцомъ, псквлъ Фохса и Кастаньоса, д йствовапшихъ на пра покровйтсіьства у Иаполеопа, которыіі въ вомъ Фдапг ; 5-ІІ п 8-й корпуса шди къ ІіирсІІРЯМЪ. Наподеонъ, прикрывъ србя 3-мя каваде1808 года послаль туда ііойска п занялъ вс зе.млп до рикп Эоро. Эта ііасіільствемпая МІІ- рімскими дивизія.ми со стороиы Ііадепсіи, вура возбудила иегодоиапіе въ парод ; буитъ да ііаііравился Муръ, двииудъ б-іі корпусъ Нен веііыхпулъ въ Арапхуэсі; и король отказался чрезъ Сорію въ тылъ Кастаньосу и Падафох1 отъ престола въ пользу Фердппаііла. Тогда Мю- су, а 3-й корпусъ Лаппа подучидъ повсділіі ' ратъ съ гвардіою н корпусомъ Моисся всту- ударить на д вый ихъ Флангъ. Лаііиъ аттакоІІИЛЪ въ Мадрптъ, Діопонъ з а н а і ъ Араііхуэсъ, вадъ пспанскихъ генррадопъ при Тудрд и соа Іісссіеръ — Пургосъ. Карлъ IV съ СВОРІІ сто- врршенио ихъ разбидъ; ПадаФохсъ запррся въ ропы объяиидъ свое отроченіе ііынуждеііііымъ, Сарагоссъ, а Кастапьосъ направнлся ІІЪ Матакъ что отсцъ н сынъ явилпсь иа судъ къ дриту. Тогда Наполроиъ, обезпечивъ себя съ Наполсону; но скоро оба ііринуждсиы были от- Фданговъ, двинулъ гдавпыя силы FX- СТОДИЦІ» і а з а т ь с я оть простола въ пользу брата пмпе- Испаніи и овладидъ ею. Однако Муръ усп дъ ратора, ІоеііФа. Изкіістіе объ отреченіи Фсрди- запять Садаманку, и р шидся воспользоватьгя наида іізколпоііало вею ІІспанііо; по вс хъ про- отд дьиылп. расподоженіемъ 2-го корпуса cfibпвспособны пъ дадекому п.іаванію, и потому ихъ бываетъ при ыотЪ очень небо.іьшое чнсло.
Исп —Исп
—
211 —
та въ Са.іьдаиБ и напасть на него; императоръ же іім дъ намъреніо отрТізать путь отступ.іепія Муру и для того приказалъ Жюні «lOAKpljiiiiTb Судьта, а самъ съ Нееіиъ, гііардіею и рсзериаміі выступидъ пзъ Мадрита иа Тордезііласъ и Д1едииа-дель-Ріо-Секі;а; по йіуръ отступидъ u дадыіізйшее гіреслБдованіе его оыдо поручепо С.ульту. Англіискій генералъ достигъ Коруипы, гд опъ но люгъ СБСТЬ па еуда, задержашіыя прогпвныміі витра.ми, такъ что .это обстоягельство іірііііудило его прппять сражоиіе; прп Корупні; произошелъ кроиопролитный боіі, но англіпскія войска блаіополучію досгпг.іи своихъ кораблеи. ІІосл'Б этоіо приступлеію было къ осаді; Сарагоссы 3-мъ и -5-.мъ Kopnycaimi, подъ пачальсівоыъ Ланна. Въ пачал-Б 1809 г., ііоііна съ Австріею заставила НаподооКа обратнться въ Іерманію. Оиъ предпіісалъ Судьту вторпіуться съ 2 и 8 корнуса.ми въ Португалію, Нею заниматі. Галпцію, а Виктору двнпуться съ 1-мъ корпусомъ no теменію Гайо къ Лиссабону. Между-тіімъ Сараіос«а сдалась. Фрапцузамъ. Ланнъ остался въ Арраіопііі, а 3-іі корпусъ оылъ отправлеііъ иъ Ка«тплію. Сультъ всгуппдъ иъ Португалію, разбилъ непріятеля у Браііі и взялъ Опорто. Викт і р ъ аттаковалъ пспанскаіо геиерала Куэста у Меделлины и совершенно разсізялъ его армію. Веллеслей, получивъ новыя подкр пл нія и главпое намальство надъ всъми войоками въ Португаліи, иачалъ наступателыіыя д ііствія протпвъ Сульта, такъ что принудилъ его отступигь въ Орепзе на соедпненіе съ Нее>іъ, a оттуда въ Замору. Англіііскій генерадъ ооратнлси тогда ііротивъ Виктбра къ Талаверъ, на помощь котораго выступилъ ІОСИФЪ СЪ четырьмя кормусами Ссбастіаші п другшш войскамп, находящимися въ йІадрят-Б. Сультъ же, назначонныіі главиокомаіідующіі.мъ 2, 5 и 6-го корнусовъ, ііодвііпулся къ Пласеисіп, съ памііреіііе.мъ дБиствовать па сообщенія Аііглмчаиъ. ІОСПФЪ, достпгпувъ Талаверы, встуііплъ въ бой •съ Веллеслеемъ, н дождавшнсі. СОДІІІІСТВІЯ Сульта; потерявъ зд сь весьма міюго людеіі, Французы должпы были ототупиті.; Веллеслен такжо не могъ иоспользоваться ііобіздои, п, опасаясь за двнженіе Сульта, отошелъ на•задъ а пачалъ устраивать овой укрі;іііеііиыи лагсрь прпТорресъ-Ведрасъ. Между-тті.мъ Себаотіаии, пислв сраженія прп ТалаворЧі, выстушиъ къ Толедо ц разбилъ Испанцевъ при Альманасидіз. Въ 1810 г. Наполеонъ, желая заставить Англичанъ СОВСІІМЪ ОЧИСТИТЬ Пиреиеисьій полуостровъ, приказалъ Массеп двинуться въ Иортугалію съ корпусами; 2, 6 н 8. Массеиа овлад-влъ Сіудадъ-Родриго н встуішлъ
Исп — Исп
въ боіі съ пепріятеле.мъ при Бузако, ГДІІ погерялъ болізе 6,000 человіікъ. Тогда оиъ рі;шился пробраться между моремъ и арміею Веллеслея н стать ііа сообіценія сего послидпяіо. Это движеніе іірііиудило Англичанъ отступить въ лагерь при Торресъ-Ведрасъ, а Французы, посліі тщетныхъ усіілііі овлад ть силыюю позиціею протпвнпка. расположпдись .между Зезеромъ и Тайо. Сулыъ съ 1 м 4 корпусами u 1оСИФЪСЪ5 корпусомъ и резерваміі,двііііуліісьвъ Андалузіго, овлад-Бли Малагою, Греиадою, Кордоиою и Севильею, уничічіживъ u разсБявъ севильскую юнту, такъ что въ это вромя регулярпыхъ исііаііскихъ воііснъ нигд lie было, но за то мііоіочііслепііыя шайки пачали тревожить фрапцузсііія воііска, и, изб гая открыгаго боя, болізе вредпли имъ діліствіями .малоіі воііпы. Въ 1811 г. СПЛІ.І Веллиіігтона умиожились до 40,000, между-т мъ какъ Масссчіа терПІІЛЪ краішііі недостатокъ въ продовольртвіи и другихъ припасахъ, чтб заставнло его отступпть къ Алмеиду н приііять сражоиіе при Фуэптесъ-Гопора. Аттакіі Фрапцузовъ были отбнты, и опи отошлн за Агоду. Сулыъ же овладвлъ Бадахосо.мъ, но, посл сражепія при Албуерт;, опъ отказался отъ дадыіБіішнхъ наступателыіыхъ д йствій. Тогда Наполеомъ приказалъ Мар.мону, см ішвше.му Массхчіу въ Португаліп, соедшіиться съ Сульіо.мъ для освобожденія Бадахоса, угрожаомаго аіило-пспаискимп войска.мп. Ооа маршала сиедііііпліісь въ Лерид'Б, хотя Велдиигтонъ, занимавшій централыюе положепіе, им лъ случай разопть ихъ по частямъ; но онъ, сдіілавъ ііеудачный приступъ къ Бад&хосу,'отстуііііль въ Нортугалію. Сюше, кЬ.мандовавшій Фраіщузсііііми воисками вь Каталонііі, овлад-вдъ Таррагопою, завоевалъ всю южную Каталоиію, взялъ Валеіісію и дошедъ до р. Гвадалавіара. Въ 1812 г. imiina Наиолеопа съ Россіею ис иозволіиа ещ подкрБплять иойска въ Исііапіи, а пото.му всв усігііхп Французовь на Ііиреиеііско.мъ полуостровіі осталнсь бозиолезііымп. ВмліиптоіП) овлалБлъ Бадахосо.мъ и разобщилъ арміп геяер. Сульта и Мармбпа, которыіі, желая дБіістповать па его сообщонія, двпиулся па Саламанку для вторженія въ Португадію и застанпдъ ІІОСЛІІДНЯІО іірипять сраженіе прн Саламанкі;. Поражепіе Фраіщузовъ при этимь городіі совершеііпо перемБнило ихъ д ла въ Іісііаиіи; ІОСИФЪ съ цеіітралыюю арміею отстуііиль къ Валепсіи и притяпулъ иъ сеоі; Сульта, а Велдііііітонъ заііялъ Мадритъ и Аядадузік). Иоудачи Иаполсоиа въ Германіи, в ь 1813 г., заставили ІосііФа отстуішть къііред дамъ Фраіщіп. ІІри Віпторін Фраіщузы были разбиты окопчательно, a
Исп — Исп
212
появленіе пспріятедьскаго корпуса на ихъ сообщепіяхъ обратило отступ.іеніе ІосиФа въ совершепііое и гстсо по дорогіз въ Пампелуну. Однако Су.іьтъ, собравъ п^Бскодько армію, різіиплся перейти къ паступательнымъ д йствія.чъ и персправи.іся черезъ р ку Бидассоа, по оылъ припужденъ отступить no едипственно.му чосту при В р е , подъ выстрБла.чи пемріятедя. Сюшё для отвлечеиія Веллішгтона в.чорвалъ укрБплепія Таррагопы , откуда направплся къ СарагоссБ. Въ 1814 г. ар.мія Сульта егце бол е у.меныішлась подкрііплепія.ми, посданиыміі шйъ Наполеону, такъ что онъ въ началтз года отступилъ къ Ортезу, гд-Б приііялъ бой отъ СОЮЗІІИКОВЪ и съ потерею около 4,000 чел. двипулся къ Тарбу, а оттуда къ Тулуз . Зд сь оиъ вторично былъ аттакованъ Веллипгтоиомъ. Апіличане вступнлп въ Тулузу, гд узнали объ отрСченіи Наполеоиа и окопчаніи воііпы.
—
Исп — Исп
августіз заключить съ Молитйромъ капіітуляцію и прпзнать новое регенство. Между-твчъ герцоі-ь аигулсчскій осадилъ Кадисъ, куда кортесы ііасіільственііо перевезлп короля; 31-го августа герцогъ аттаковалъ Фортъ и двревпю Трокадоро, лежаіцую между Кадиеочъ п городомъ Пуэрто • Реаль. Занятіе Фраіщузами этого вал;наго пункта заставпло Испанцсвъ думать о сдачі; кр'Бпости. 29-го септпбря Кадисъ сдался, король былъ оовооождоііъ, и въ сопровождепіи Фрапцузокой гвардіи,вступплъ въ Севилью. Мопееіі д ііствовалъ такж весь.ща удачпо ц-ь Кагалоіііи, п, въ поябр-в, гіріиіудилъ Мину закліочить съ НІІЧЪ капіггулііцію, по ЕОторой сдапы ФрапцузамъБарселона иТаррагона. Морилльо но чогъ долго держа гься въ Галисіи іі съ частію своего войска ігрнсоедііпнлсн къ Фрапцузамъ. Такп.чъ образомъ, ченізв ч мъ въ шесть ч сяцевъ, герцогъ аіиулемскін возстановплъ порядокъ въ Испапіи и возвратплъ законную власті. королю. Въ ноябріз Французскія воііска позвратплікь въ отечество. Источники для изучеиія атого мохода сл-Бдуюіціе: 1) Memoires sur la campagne de 1823 en Espagne par Ouvrard. 2) Hisloire de la guerre d'Espagne en 1823 par Raisson, u 3) Campagne de Calalogne en 1823 par le marquis de Marilhac
Йспанско-Французская война 1823 г. Мсждоусобпая войпа, познпкшая въ Испаніи въ правлоиіе Фердинанда ІІ, и р волюція въ этоіі страиі; заставилп Фраііцузскагокоіюля.ІюдовіікаХ ІИ.съ согласія союзныхъ государей, обрат и т ь оружіе противъ Испапіи для позстановлеиія въ ней прежняго порядка вещей. Четыре корпуса подъ начальство.мъ герцога ангулемИспаньола (Ispannola), tipe'araee пазваніе Гасі;аго перешлп Пнрен и : 1-й Удипо, 2-й Моли- ити ( с ч ) , одпого пзъ Аптильскихъ острововъ. тйра, 3-й припца Гогенлоге, 4-й Монсея и реИсплёКЪ, бол зііь лошади, — вывпхъ плп позервы, подъ ко.мандою геперала Бордесуль, все- вихпутіе плечопаго сустава, прп сосідііііеіііи го 80,000 челов.;4-й корпусъ былъ не.чедлеішо плечевоп кости съ лопаткою. посданъ въ Каталопію, а съ осталыіы.чи войИспОВ ДанІе В ры. ІІодъ этимъ имеііе.чъ раскачи герцогъ ангулемскій им лъ намирепіе зум ется публичное или ііисьмеииое нзложеидти прямо въ Мадритъ. Кортесы съ своей піе того, чему или во что вБруютъ. Такъ какъ стороны собрали 70,000 а р м і ю : бпскайскій реліігіозпыя вБрованія, сколько .мы може.чъ викорпусъ генер. Баллотероса, каталонскій — ге- д ть изъ церковноіі псторіи, быліі различны всрала Мины, центральный — rpa*a Абисбаля какъ у н которыхъ частныхъ лицъ, такъ и у и галисійскій — генер. Марилльо. Сверхъ того ц лыхъ обществъ, то отсюда япляются раз50,000 заиимали гарнизопы въ кр постяхъ. Въ личныя исповт.данія. Мы говорнмъ—испов апр лБ французская армія перешла р ку Би- даніе пранослапиое^спов даніе армяпское, псдассоа и направилась къ Витторіи, а 2-й кор- пов-Бданіе люте|іанское, соціініанское, ивакерпусъ двинулся къ Сарагосс-в и занялъ эту кри- ское н проч., но между ВСБМИ этпмн различпость. Генерадъ Баллетеросъ бьиъ принужденъ ными ііспопБданіячн истинно можетъ быті> отступить къ Валенсіи. 25-го мая главныя си- только одио, п имеііпо то, которое поредапо ды Фраіщузовъ вступилн въ Мадридъ, гд на.чъ отъ сачихъ апостоловъ и которое, поіерцогъ ангухемскій тотчасъ созвалъ верхов- то.мъ, будучи іізложепо на I и П вселенскпхъ ный сов-Етъ Кастиліи и утвердилъ избраннаго соборахъ, ііостояіпіо и ііеіізм нио сохраняетимъ регента. Посл-Б этого, оставивъ Удинб въ ся въ нашеи пі>авослапііой Церііви подъ и.честолиц , онъ двиііулся на югъ для усмиренія немъ «иіікейскоцареградскаго символа». С.м. Андалузін. Молитйръ направнлся изъ Сара- Спмволъ. госсы противъ Баллотероса, осаждавшаго СаИСПОВЗДНИКЪ. Этииъ именемъ пазываютея гунть, и принудилъ его удалиться за р ку Хукаръ, а са.чъ, взявъ Валенсію, вступилъ въ въ церковноіі исторіи Г Б изъ христіапъ, коіМурсію. Бъдственное положеніе Баллетероса, торые, эа испов-Бданіе в ры Хрпстовой преокруженнаго иепріятелемъ, заставило его въ- т е р п з в ъ отъ гонителей христіанства одпнаковыя страданія съ .мученииаміі, не умсрлп,
Иса — Исп
213
ьпроче.мъ, подооно и.мъ средп м у ч е т і і , ио •оста.іись въ жпвыхъ и ОКОІІЧІІ.НІ дни свои въ мірБ. ИСПОВ ДНЫЛ ЕНИГИ. 'Гакъ называіптся заииси о бывающпхъ и небывающнхъ у пспов-Бди и Св. ііричастія, состасляеліыя пріі І!СІІХ.Ъ приходскихъ церквахъ, сооорахъ и монаотыряхъ въ православпоіі Греко - Россіііском Церкви. Противъ .іицъ, не бывающихъ у испов ди, показываются н гіричины, почему оип не были — по мадо.і-Бтстну лн, no отлучкъ, І Ш І по нерадтяіію. (Уст. дух. конспст. ст. 16. Ук 16 іюля 1722 г. Ук. 1836 г. 21 Февр.)ИСПОВВДЬ, есть необходимое ео стороны кающагося грТіШішка объявлеміе своихъ гр ховъ предъ сііященникомъ. Мспов даніе грііховъ должно быть устиое и подробное, смирениое п чистосердечпое , проникнутое соЕрушеиіе.мъ сердца и блаюговвніемъ къ Ьогу. По правмдамъ Церкви, мы должпы четыре раза въ іодъ исповБдывать CBOIIJP^XII передъ «вящепиико.мъ , закопно рукопо.іожоппымъ ; БраЙвШ предт.лъ, дал-Бе котораго списхожденіи Церквп, въ этомъ случаъ, уже не простпрается, состоіггъ въ позволеіііи мірянамъ испов-Бдывагься одпажды въ годъ (правосл. исп. канол. іі апост. Церк. вост. вопр. і)0 п 113, Спб., 1840 г.). ИСПОВ-БДЬ, обыкііовспііо, совершается передъ і;ресто.мъ и Ііванселіемъ. ІІо окончанін нсиов ди, священііпкъ дтзласгі. кающомуся уввщапіе, чтооы онъоставплъсвою прежнюю грБховііую жизпь, читаетъ надъ ііи.мъ молитву къ Богу ооъ отпущеіии е.му согр-Бшенііі и, паконецъ, по данпоіі огь Іисуса Хрііста власти, разр^Бшаетъ го. Исполиновы горы (Riesengebirge). ц-впь іоръ, составлпюіцая отрасль Судетскихъ, и иростнрающаяся огь бунцлаускаго округа въ Ііогеміп до 1 латца въ Силезіи, иа 35 или 40 нерстъ въ дліпіу и 18 вер. въ шіірнпу. Зд сі. встр чается много р дкихъ и замъчательныхъ растенііі; есть руднііки и драіоц-Бнпые ьамни. Высочаіішая вершииа І^изенкоііФЪ (Исііиліпіова голова) иіп ШнеекоііФЪ въ 4,950 «ьутовъ. Исполиновы горы даютъ начало ръкамъ: Боберу, НейссБ и Эльб-в.
Исполинская св тлана илп Луковица великанъ (Amaryllis gigantea), луковіічиое растеаіе, припадлежащее къ семемству Амарнллисовыхъ (Amaryllideae R. R r ) . Она такъ иазваиа по пеобыкновеііпоіі велнчііпИ своеіі луковіщы, которая до половпны выказывается пзъ земли и содержитъ въ сео-Б вось.ма острыіі, ядовитыи сокъ. Испоручникъ. Въ [іосланіи св. апостола Павла къ Евроямъ ( П. 22) Іисусъ Хрпстосъ на-
Исп — Исп
зывается- шпоручникомъ луч іаго зовътп. Ііо этпмологіи испоручттъ (tyyvo?) змачігп. орупа, поручителі,. ІІоручіпчме.чъ лучшаго зав та Іисусъ Хрпстосъ называется потому, что Оиъ, по изъясиспііо того же апо^тола. освятилъ родъ челов чесЕІГі одпажды иавсегда едпнократпымъ прііноиіеіііомъ себя въ жертву на крест , тогда каьъ встхо-заиитпыя каждогод. но прииоси.мыя жертвы пе.могли сдіілать со. вершенпымп приіюсяіцихъ (Квр. X. 1, 10). йсправа или ключъ границъ, ссть показанів дней, въ которые можеть случитьсн Пасха. Таг.ъ кахъ ІІасха можотъ случиться между 21 марта п 26 апр-Бля и этотъ промежутокъ составляетъ 35 дней, то для обозпачепія т хъ днеіі, въ которые можетъ быгь Пасха, употреблиFoтcя 35 буквъ славянскаго алФавита. Исправительныя роты. Эти роты состоя.ш въ F'occin съ 1830 г. изъ ііижгіііхъ чиповъ іюениаго в1;до.мства порочпаго поведічіія, а въ 1840
г. ГОСУДЛРЬ ИМПЕРАТОРЪ Высочаііше по-
пелъть соизволилъ вс хъ этпхъ людей пенадежиаго повсдопія отправлять пе въ исііраііііт м ы і ы я роты, no въ особыя исправитрлыіын отдиленія, учрежденныя при впутроііііііхъ rapt ішзошіыхъ н п-БЕОторыхъ лііііііппыхъ баталіопахъ. Тамъ порочпые люди по.мтііцаются отДІІ.ІЫІО, а наблюдепіе за исправлсчііміъ ихъ IIDручспо иачальству отд лыіаго корпуса внутренней стражи. 11о м р исііраплепія нхъ, онп поступаютъ иа службу въ блііжаііийя воітска.СворхъэтоіосФор.мированыЗ псправитслі.ныя роты пзъ Цыганъ ТаврпчссЕоіі губериіп для иропзводства работъ въ севастопольскихъ укрііплепіяхъ. Исправлевіе свящевнаго текста. До изобр тенія книгопечатаііія, токстъ Г.вніц. Писапія, оставаясі. іі ііоііреждвинымъ со стороны истииъ виры и правилъ ііравствеііпости, бы.п. исг.ажав.мъ соотороны вн шией: переііисчиічі, по невъжеству или неосторожпости, извращали иногда слова, иііогда впоспли in, текстъ съ полей оригпііала замъчанія чнтателя. Еще иъ первыхъ в кахъ христіанства былп зам чепы разиыя чтенія въ разныхъ спискахъ (Clem. Alex. Slrom. 1. IV); no тогда жв пашлпсь и людп, соединявшів вь себ-Б съ многосторонпею ученостіго, ревность нъ чистот и прапильности свящ ппаго токста. Въ III в к по I'. X. прпняли на себя трудъ критическп порес.мотрить и псправить святый теистъ, сліічвпіемь манускриптовъ, разііящихся можду собою: кесаріиокій свяіцвнпикъ Оригоііъ , алоьсаіідрійскій евяиіенникъ Піерііі (см.), еі иметхкій епископъ Исихій или Гезихііі, аптіохійскій пресвитеръ Лукіанъ и епискоиъ Кеса|)іи гапа-
Исп — Исп
—
ДОКІГІОБОЙ, Св. Васи.іій Великій; въ V в-вк о.іал;еііііый еодоритъ,епископ кирскій.За тъмъ до XV стол;тія,іісто[)ія пе представляетъ намъ дъятелеіі на этомъ поприщі;; въ 1440 г. Лаврентій Ba.ua; въ иача.і XVI СТОД-БТІЯ Димитрім Дука, Антоній де-Лебрихъ , Фердинаидъ Нонііій, А.ІЬФОНСЪ А.іькала, Робертъ Стефапъ, еодоръ Беза (см.) и мн. другіе трудпвшіеся надъ пздаіііемъ Ко.міі.іютенскон библіи (см.); въ Х П ст. Іоаинъ, Мат еіі, КаріоФилъ, Генрихъ Эрнестъ; въ XVIII ст. Іоапнъ Миллій, Ііепгель, Ветштейнъ, ГриЬоахъ; въ XIX ст. бреславскій проФ. Давидъ Шульцъ, Шольцъ, Лак.манъ, ТпшепдорФЪ и мн. др. занимались крптическимъ перес.чотро.мъ различныхъ маііускриптовъ, печатныхъ нзданін и переводовъ. Въ паше.мъ отечеств также пе было н достатка въ ревпіітеляхъкъпраиильностіі святаго текста (въ сіавяиско.мъ переиод ), см. Исправленіе церкоішыхъ КЕПГЪ.
Исправленіе церкозныхъ ккпгъ в ъ Россіи. Начадо исправлеиія церковиыхъ книгъ чъ паиіемъ отечествт; относптся къ царствоианію Василія Іоаіпюпнча. Этотъ государ^вм-вст съ московскимъ .міітрополитомъ Варлаамомъ, замИтнвъ въ церковныхъ славяпскихъ книгахъ літ.ста пе соіласпыя съ греческпмъ ПОДЛІІІМІГІко.мъ, р шился исправпть ихъ чрезъ ТЁІЛ са.мыхъ наставпнковъ. изъ рукъ которыхъ первоначалыю прпняты были церковныя кннги. Макси.мъ, образованпый греческій монахъ, по вогВ царя, П-ЕСКОЛЬКО іъть трудшся надъ исправлеіііемъ иеревода, но когда предложилъ его для церковнаго употребленія. народъ вооружился протнвъ повоііспраилеііной книги, какъ протішъ опасиаго нововведенія, ду.мая, что съ іізм-Сііеніо.чън-Бкоторыхъ словъ въ персподЕ изи-Бигілась и са.чая в ра. Максимъ сосланъ былъ въ заточепіе. He смотря на этотъ первый неудачиыіі опытъ, іісправленіе кпнгъ съ' этого вре.ченн сдилалось постояннымъ предметомъ заботъ русскихъ са.модсржцевъ и блаіочестнвыхъ предстоятелей Цорквп. Іианнъ IV, прееушикъ Васнлія Іоанновича, на стоглапо.мъ собор-Б, быпшемъ въ Москві; 1555 г., между іірочими вопросами, каеавшиміісяцеркоинаго благочестія. предложилъ архипастыря.мъ и исправленіе к н и г ъ ; но д ятедьнаго исполнепія волн царя изъ исторін мы не види.мъ. Церковныя книги печатались въ иовооткрытой московской типограФІи почти съ т .мн же ошибкаміі. Трудъ исправленія книгъ продолжался н при еодор Іоаііпович , хотя также съ небольшпмъ успізхомъ; во времена самозванцевъ онъ совершенно прерванъ былъ и возобновилея уже въ царствованіе Михаила. еодоровича.
214
Исп — Исп
—
Этотъ государь, в.мізет съ отцемъ своп.мъ Филарето.мъ Никіітпче.мъ, вполн поііп.малъ необходпмость исправленія боіослужебпыхъ г.пнгъ; царь іі патріархъ постепенно старались очиіцать отъ грубыхъ ошибокъ церковные уставы и требшікіі. поручивъ это д-Бло умнымъ и блаіопамвренііымъ лгодя.чъ, каковы папр. были ДІОПІІСІІІ, архичаіідритъ Сергіевскоіі лавры іі і;лі чоіпіевскііі свящеііпикъ, no прозванію Насъдка. Ио окончагельное выполненіе столь важпаіо начала требовало людей бодізе образопапныхъ. съ ойлыіліми талаптачп, нсжеліі каковы былп тогдашпіе духопные, учаетвовавшіе въ псправленіи книгъ; поэтому окопчателыюе іісправлеиіо книгъ послт>ловало уже при патріарх Никоніз. Этотъ чудрып святитель, пскор по свос.чъ поставленіи. замТ гпвъ важное рааличів въ символ пііры, который папизаііъ былъ жеччуго.чъ на древпе.чъ саккоси .митрополита Фотія, прііслаііпо.мъ изъ Греціи за 250 лізтъ сь сп.чволочъ иовыхъ печатиыхъ кнпгъ, а также въ чиніі литургіи несходство съ древничп списками, предложилъ Михаилу еодоровичу созвать въ своихъ палатахъ соборъ для рВшптелыіаго сов-Бщанія о исправленін к ш и ъ , который по волт; царя составился въ 1654 г. На немъ присутствовали, кроміз царя н патріарха, .чптрополііты: новгородскііі Макарій, казанскій Корниліи, ростовскіГі Іопа. крутііцкій Сильвестръ, сербскій Михаилъ и архіепископы : вологодскій Маркелонъ, суздальскііі СоФроніГі, рязапскій Михаплъ и коломенскій ГІавелъ. Патріархъ предложилъ собраіиііпмся архипастырямъ слздующее: «Такъ каиі> въ новыхъ московскихъ кпнгахъ пайдено мпого несогласіГі съ древнп.чи греч. и славянскпми кингами, которыя совершенно сходны между собою, и погрізшности эти произошли отъ псв-Бжества персписчиковъ н печатающихъ, то должио дн предпочитать НОІІЫЯ КНИіи древпп.чъ, сл дуя которы.мъ великіе богословы и учители вселенскіе угодили Богу»? Государь и соборъ единодушно отвізчади: «должпо псііраиить новыя кннги по старымъ харатеіінымі) славяпскнмъ н гречески.мъ». Вскор по окончаніп собора, по вол государя и патріарха, собраны были въ Москву нзъ всен Россін вс древпія рукопнспыя книги, переведенньГя за 800 л тъ и отправлвно быдо посольство къ восточны.чъ патріархамъ, для нстребованія у нихъ согласія на предпринятое исправленіе церковныхъ книгъ. Паисій, патріархъ коіістантііиопольскій, созвадъ, по этому случаю, соборъ изъ греческихъ святитеіей, который едііногласііо утвердидъ р шеніе моековскаго собора: поточъ. по просьб^Б царя и
•
йсп — Исп
—
2І5
московскаго патріарха, отправп.гь въ Россію окодо 500 дретіихъ книгъ, сооранныхъ изъ а оискон іі спііаііскоіі бпбліотвкъ. ГІОСИІ такихъ приготоЕ.іеніи, прнступлено бьио къ исправденію цоркоопыхъ н снящешіыхъ кипгъ, по дресннмъ образцамъ грвческнмъ н cjaвянскиліъ, п прсждо всего напечатанъ бы.гь иъ цсііравлеиііомъ видБ с.іужебиіікъ, а за ни.мъ н прочія КНІІГН. Ио ирпродная суровость Никона, его реішость къ искороііенію всякаго церковиаго зда,пылі причииою многпхіі народпыхъ смутъ, которын сдвдовади за iicnpaiucніе.мъ книгъ. ГІОСДБ того быдо наііечатано зиачитедыюе чнсло иоиоисправденііыхъкііигъ; патріархъ прііказалъ немедденно изъ всііхъцерквеіі и ліоііастыреіі взять старыя кнпги u дать вмФсто ихъ ПОБЫЯ. Когда прнступ.існо было къ испо.шеиію сго воли, грубая чернь, подстрекае.мая прага.міі Ніікопа, не хогіі.іа разстаться съ прежніі.мп кпиіами н прннять новыхъ, опасаясь найти въ нихъ еретическов учеиіе. Самыдіи ревішстііыміі дСятеля.мн въ этомъ пародномъ воз.мущеііін были наказанные патріархомъ за неиравилыіое издаиіе церковпыхъ книгъ прп ІОСІІФ попы: Аввакумъ, Лазарц Никита, СтеФанъ, Григорій и едоръ Нероновы; всБ они сдфлаліісь впосл дствіч времени осповатедя.ми раскольннческііхъ толк въ.
Испытаніе каноническое, родъ церковно-судебнаго ііспытаиія, суіцествовавшаго въИспаніи. Обрядъ этогъ совершался въ гдавной церкви въ воскресиыіі пли праздтічпын дсиь. Канцелярскій ЧИІІОЕІІІИКЪ излагалъ Факты, подтверждавшіе подозрвніе въ ересн; тогда имквязиторы заставляли обвипеинаго и двтліад-^ цать свидЪтелей изъ энавшихъ еіо нв менііе 10 лъть клясться въ то.чъ, что онъ no еретикъ. Испытаніе кнпяткомъ. Родъ судсбыаго йспытапія, состоявшаго въ томъ, что обвинеинаго заставляди вынуть кольцо или другую вещь, опущенную на дно сосуда.наполненнаго киияткочъ; обварепную руку илч локоть обвертывали и къхолсту іірикладываліі печать;еслн, по истеченіи 3-хъ дней, на рук но оставалось слидопъ поврежденія , то обвнненный оправдыпалея; въ противно.чъ случаіз его признавали впповнымъ. Этн нспытанія были отм нены папами СтеФапо.чъ V, Целестиночъ ПІ п Иппокснтіемъ III. Испытаніе крестомъ. Подвергавшіеся ему Два нлн ІІТБСКОЛЬКО обвннеііныхъ должиы 5ылн, стоя и протянувъ руки на крестъ, выслушать ООІІДНЮ; тотъ изъ шіхъ, которыіі пер-
Исп — Исп
выи опускалъ отъ усгаюсти руки пли с.іучаіию іюшевелыіу.іся, пріізиавался втіовагымъ. Испытаніе ОГНеюЪ, 3-іі родъ судебиаіо испытанія, изв стныіі подъ и.меиечъ ордаліи огне.мъ. Обвиненный должснъ былъ проігш черезъ костеръ ііевредичычъ, въ протішномъ олучаі; счптался внноватымі). Оно производнлось иноіда посредство.мъ раскалеппаго желвза ІІЛІІ накалсіпіоіі желФзіюіі рукавицы, иадізвавшеііся иа руку обвинеиііаіо, которую пото.чъ оовертываліі п чрезъ трп дня свндвтельствовалн, и в с ш нс паходііли въ ней слТідовъ обжогн, то призішиалн обвііненнаго правымъ. Желтззныя вещи, служчвшія орудісмъ испытапія, храпіілікь въ церквн н npiiuocuлн доходъ при ихъ уііоіребленіп. Испытаніе оружіетъ, 2-іі родъ судеоиаго испытанія, состоявшііі въ т о ч ъ , что два оовіінсііпые нли ихъ адвокаты сражались илн ооролнсь, и пооЕдішиіііі нліі кліентъ его пріізпаваечъ былъ правычь. Опо наэывалось «duellum» іі послужило основаніечъ дуэліі, развішшеііся иъ конц срединхъ ввковъ. Испытаніе присягою, вовтоаао въ божб-в и проіізнесеніи клятвъ надъ .моіца.чи святыхъ или надъ Евангеліечъ; сначала клятвопреступленія. наказывалпсь весьма сгрого, впосліідствіи слаб-ве, чтб и было причпною учпоженія числа клятвопрестугіііиковъ и подложпыхъ актовъ ; несчотря иа то , оно существовало весьма долго u уннчтожепо голько Огтономь Велнкичъ.
йспытаніе холодною водою. Этому исііыганію подвергалисі. въ гредпіе вскн людіі песвободііаго состоянія; ихъ разд-Ввали ц, связаоъ рукп и погл, опускали на врревки въ веду. Ті;, которые всплывали, призііаваліісіі ВІІІІОІИІЫчи. Это исгіытаніе проіізводилось ііа-тоіцакі», преіічуіцествсііно надъ обвіінсниымп въ чарод Гісгв . Опо уіііічтожсио впервые въ 829 г. Людовико.мъ Кротиичъ, а окопчателыіо только въ XIII столстііі, хотя, впрочсмъ, во Франціи существовало ііі;когорычь образочь до 1801 г., — до совершсниаіо упмчгоженія его парлаченточт.. Испытанія судебныя. Соособы судить, находить истнну нли ложность уголовнаго обввненія, употреблявшіеся съ IX до XI стод-стій. 06вииенныи и обвинптсль, псрвыіі для доказательства ііевіінііости, а второіі справсдливости своего показапія, подвергалп ссбя опаспы.мъ испытаніячъ водою, крестомъ, огнемъ и другичъ, иэв стпычъ подъ идіснечъ орда.іііі пли суда Ьожія. Предъ іісііытаніями служпли обид-
Исс—Исс
—
216 —
іію и читалп оеооеппыя молитвы; потомъ свящепникъ за літалъ оружія и причаща.іъ об-в стороны Спятыхъ Таинъ. йссахарово кол ао, олио изъ 12 колинъ израи.іьскпхъ. Оно находилосі. пъ 1'аліілеи- На ю ъ оио граііичпло съ Манассіапымъ, иа сізвер съ Заиулоповымъ КОЛІІІЮМЪ, на посток съ Іорданомъ, иа запади съ Срелиземньпіъ моремъ. Зам-Бчательпые города въ Иссахаромомъ кол иі; были: Тарпхея, Иаинъ, Супамъ, Іезраель, АФОКЪ, Ве санъ. Иссахаръ, пятыіі СЫІІЪ Іакопа и Ліи. ІЪія сго дало назваше одно-.іу п з ъ І З кол нъ пзранльскаго парода. Городъ Иссахаръ прппадлс-, жалъ къ Иссахарову колі;ну н находплея, по міі ііію больиіеіі часгп географовъ, па сввер Ве саиа. Исседовы (Issedones), вь дреііноетп народъ посточной Азіи, inwHliiiiiiie джутарскіо Кпргіізы. По разсказамь дривнихь землеописат лен, этотъ народъ ІІМІІЛІ. тотъ особенаыіі oowчай, что, когда у- іиралъ отецъ семепства, то домочадцы убіівали овецъ іі, смишавъ ихъ мясо съ мясомъ покоііішиа, съ-Бдали. Черепъ покоііііика золотмли и чествовали ежедиевпыми жертвоіірііпоиіеніяіии. Управлять народомъ могли н женщины. Отъ Іісседоновъ Іреки получали тоиары ЮГО-ВОСТОЧУЮИ Азім, на р к-в Яксарт-в. Иссенго (Issingeaux), главнос мисто округа въ департ. Верхиеіі-Лоары, въ б съ половіиюго льё о п , ІІюи. Иаселеніе — до 7,270 жител. Иссешб расііоложенъ на восі.ма высокомъ холм . Городъ скучиыіі н номравилі.но построенпый; и.мі.отъ зомлед-Блі.ческое обіцество и отиравляетъ торговлю сі;отомъ, свипцомъ, торФомъ н иіслио.мъ. ИССИ (Issy). дерсппя іп. Сопскомі, дсиарт., во Фрапціц, па покатоіп, холм , ГЗЛГІЗЪ лт.ваго берега Сеиы.въг^лі.с ОТІ, Ііарпжа, съ 1,600 жіь телеіі. Эта деревпя, весьма древнян, была и-вкбгда любпмы.чъ міістомребывапіемъ Француз «•і^іхъ королеіі. Въ Ііссп находится: семпна|Ия, заыісящая отъ цор;;г!іі Св. Сулыіиція въ ІІарижт. п н.міііоіцая до 50 воеіііітаішиьовъ, учаіцихся ФІІЛОСОФІІІ; торгуотъ Фруіпамп, химически.мп ііроизведічпн ііі п другими товарамн. Иссоаръ (Issoire), главпын городъ округа Пгоа де-Домскаго деп., въ 13 льё отъ Клср.мона, ІІ.МІІЮЩІІІ до 6,000 жит. Основаніс города полагаготъ еще до нашестпія Рпмлянъ, которыо сго разграбпли; ту же участь онъ испыталъ отъ Всстъ-Готовъ н Вяігдаловъ. Воііпы въ сродпихъ п кахъ п релшіозныя распри прпчитіЛ!! Ис-
Исс — Исс
соару мІІОГО зла, по мало-по-малу опъ ііоправился. Въ настоящее врс.мя это чпстыіі и хороіпо построонпыи городъ, въ которомъ находятся: коллогіумъ, еудъ периой іііістанціп и землодіільческая школа. Въ Иссоар міюго Фаирикъ, и онъ пропзводпгь торговлю ор ховымъ магломъ, тііаігя.ми п МЪДИЫМІІ пзд ліями. ИССОПЪ Ііли ССОПЪ, по цорговпо.му правописанію, (Hyssopus officinalis, L. Иссопъ аитечиый; СІІПІЙ звтзробоіі), мпоіол тнее растеиіе пзъ ссмепства Губоцв тиыхъ (Labialae), дико растетъ куетомъ въ среднеіі й южпой Европ^в, у ііасъ же оио преіімуіц стисііпо встр чается па ы ловыхъ холмахъ Допа н Медв дицы, также па гористомъ борегу Волі и, близъ Саратова н Камышппа п вообіце пъ южіюй Россіп, по сухимъ хол.ма.мъ, около сттшъ и развалинъ; разводится также въ садахъ п овощныхъ огородахъ, ьакъ дупиістое растсчііе. Корень его черпыіі, дероияннстып, п сколько развізтвлнющіііся, толщііпою въ палоці.. Изъ псго вых о д я т ъ , въ ппд куста, четырехуголыіыо, жестіае стоолп отъ 1 до 2 Фут. вышпны. Дистья ііротііиоположпые еиднчіе, узкіе, лаицето-впдпые, съ ц-Блымп краямп, ІІОЧТІІ трехиервные, ссерху іладкіе, енизу шеіюхоиатые, нспещренііые точками. Цв тки ФІолетовыо, красповатые и б-влые, соедііііоііпые пучками въ углахъ верхнихъ листьевъ п вс обращены въ одпу сторону; чашечка у нпхъ трубчатая съ ііятью острымн, почти роипыми зубцами; вБичикъ двугубыіі: вврхняя е ю губа короткая, прямая, ц-всколько выр-Бзаппая; цижнян состоитъ изъ трехъ лопастііпокъ. Четырехиервные тычпнкп ототоятъ другъ отъ друга и пыдаютея пзъ в-Бнчпка равно каьъ и завязь съ двуразщепнымъ устьемъ. Цв іетъ съ іюіія no аигустъ. Bee растеніе издаоть пріятпыіі, по сплыіыи запахъ; вкусъ горячптелыіыіі, горьковатыіі и пряныіі.Какъ скоро пссопъ начиетъ ЦВТІСТЬ. то его ср-Бзываготъ почти по самык коропь п сушатъ для употреблонія. Въ аптекахъ діілаютъ ш ъ него морсъ, эссепцію, масло и бдаювонпую воду, которая особенно похвалястся въ желудочпыхъ педугахъ. Траву его съ іірііяіісыо arnica, мелпссы н солодковаго коріія употііебляютъ по утра.лъ па тощакъ, іі на ночь, какъ грудноіі чап, укр ііляющій внутрепиостіі, разр шающій мокроты и уиіічтожающіп глнсты. Спаружи и с о п ъ пропигываютъ протпвъ злокачествемиыхъ язвъ и проч. Иссопное масло прііііоснтъ пользу въ легочпоіі чахоткі;, ііротииъ іізяуріітелыіыхъ потог/ь. Кром того ііссопъ употребителсііъ кавъ пі)Яності. для прііправы иушапьевъ. ИссудёНЪ (Issoudun), глаппый городъ оі;руга
Исс — Исс въ Эидрскомъ департам., на р. Теоліі; имііетъ до І2,000 житмеіі. Этотъ древніп и историчоскій городъ, суіцегтиоиапшііі до иашествія РП.М.ІЯПЪ, кыдержадъ въ среднпхъ в кахъ мпогія осады. Въ 1651 г. осада его Фрондёрами была ужасігіііішая; 1,200домовъ сгор лидо тла. ЛЮДОІІІІКЪ XVI, въ возііаграждепіе за эти посчастія, да.іъ іороду разныя преи.мущества имежду прочпмъ право изоирать себБ глаипыхъ правиге.іеіі п предоставлнть имъ дворяиское Лостоішство. Иссудёнъ хорошо выстроенъ, чистъ и вымощепъ. Торі уетъ хд бомъ, ското.мъ, сукпаміі, ткапямп, желіізомъ, ьожами, горшками п проч. ИССЪ, городъ въ древііепКіміікіп, у подошвы Тавра и ирп іорномъ проход , ведущемъ изь Сиріи въ Мосопотамію. Городъ этотъ МЗВБстояъ no сражспію, пропсходившему ЗДТІСЬ въ 333 г. до Р. X. между Алеьсапдрояъ Велики.мъ и ііерсіідсі;цмъ царемъ Даріо.мъ Кодоманомъ. Ллексапдръ Велпкій, посдіі іюьорспія проптщііі Малоіі Азіи, пріілежаіцпхъ Срсдиземному морю, вторіся въ Спрію чврсзъ исскій проходъ. Дарііі двппулся і;ъ Исс въ обходъ .Максдоияпалъ, съ па.мііреніемъ отр зать имъ отступлені : no персіідсі;ііі царь, вм сто того, чтооы послать туда чаеть своихъ си.п,, углубплся въ горы ео всъмп іюііскамп, такъ, что лиііиілся преимуіцестііа д іістповать превосходны.ми силами и своею мііогочіісленпою кавалеріею. Алексапдръ, узпавъ о пам-Ъренін Иероіянъ, визвратплся пазадъ, no Иссъ уже былъ занятъ ііенріятеле.мъ; тогда, пад ясь па свое искусетвои достоішство своихъ ВОЙСЕЪ въ тактпческомъ отпошопіп, гречоскііі полководецъ ріііілілся даті. сражепіе, п для ТОРО приказалъ одпому крылу арміи ріішптелыю аттаЕовать ііепріягеля, между-тъ.мъ какъ другое должно было удержішаті) протіііиіпьа. Ілавныіі ударъ былъ пазпачепъ правому крылу, чтобы отріізать Дарія отъ горъ п прнтізспить еіо къ морю. Македопскія войска устремплись па протшшика, и зашедіііп сму частію иъ тылъ. прпяудпііі вссь ЛБВЫІІ его Флаіиъ обратиться въ б гствои увлечі. засобою стояншія позадп азіятскія толпы. Разбнвъ одпу часть перспдскаі о воііска, Алсксапдръ обратился пазадъ для выручкп своеи Фалангп u л ваіо крыла, сильно аттакованпаго перспдекою коиніщсю. Ііоявлечіе Алеііоапдра въ тылу иоііскъ Дарія произве••опа нихъ такос моралыюе вліяпіе. чтоцентръ і! правыіі его Флапгъ Іакже обратіілись въ бъгство. Маііедоняиамъ достался ихъ богатыіі стапъ и все се еііство царя было взято иъ ііліиіъ. Сл дствіемъ ііобізды прп Исст> было покорепіе Алеі сапдромъ Фппикіи и С.иріи.
7
—
Ист - Ист
Истапъ. Ніііоторые изъ древнихъ Отцовь Цоркви, въ обличепіе пев рія язычнпковъ, ссылаясь па Сивіиліиіы ЕНИГИ, прішодіми ипоіда мііста пзъ языческаго ппсателя, нмвнемъ Мстапа. ІіиздпВіішая критика доказала, что сочинснія Истапа подложпыя, и что въ языческомъ мірт, не было пи одного писателя— Иста • па (Nouvelle Bibliolheque des auteurs ecclesiastiques... par M, L. Ellies Dupin. t. l . p p . 2 2 , 2 3 . Autrecht, 1131;. Исташеръ иди Истахаръ, окруіъ пирсидскои области Фарса и городъ въ пе.мъ, на развалипахъ ІІсрссполя. Въ томъ же окруіи другіе города: Іездекастъ ііли Іоздшиастъ, і рііішсть, съ 2,000 жпт., Іездъ (см.) н Аберху, гд преимущестдевво находятся развалпііы Пврсеполя. ИстеЕоны (Islaevones), древпій пародъ, одно пзъ трехъ ілаішыхъ гермапскпхъ плсменъ, получшішес пазвапіе отъ имспи героя Исто (ІІскъ); жплп въ западпоіі Германіи no обои.мъ бсрегамъ I'enna. Къ нп.мъ прііпадлсжали сілемена: БатавЫ, КаипинеФаты, Гуі рны, Убіп, Вапгіопы, Неметы и Трііооккц паліівомъ береіу: Брукторы, Марсы, Узипоты, Тубапты, Анзіібаріп, Дульгибііны, Хамавы, Сикамбры и Маттіаі;іі- па правомъ берегу. Истерика (hysteria), бол зпь маткіі, свойствсчша одпому жепсколу полу. Гіавныс прппадкп: пориопачалыіо боль является подъ ложечкога, зріііііе погемііяется отъ спазмотичоскаго состояпія первовъ, жепщипа чувствуетъ внутрешіо въ ссб , какъ-будто постороцпое ттзло, іірііподымающеесявиерхъ, до самой даже гдогки, съ удушье.мъ; ИСЛІІДЪ за ти.чъ она чувсгиуетъ іррпетапіе сердца, д[)Ожаіііе рукъ и поіъ; иііогда быв. рвота, біеніо пульса; но въ пысітіхъ судорожиыхъ припадкахъ, досодящихъ жеііщішу до обморока, біепіо пульса no заміііпо; дыхаиіе трудпое и прерывистое; жалуются па боль нъ пояспііціз и мочеваго пузыря, съчастыііъ пооужденіе.мъ извергать мочу; ипогда па оолі. ііпжпей частп жпвота; впезапно является почаль, с.чізхъ и скорый псреходъ отъ одноіо состояпія къ другому. Въ діэтетпчсскомъ отпошепіи весьма вредпо сжатіе жпвота сііуровками; должно отстрапять отъ сепя ііродолжптолыюе ФИЗИЧОСКО И ііравствсппос страдапіе, і;акъ-то : печаль, сплыіую любовь и і ІІ-БІП,. ГІрп разспросахъ врачъ должепъ быть осторожепъ и ВІІЖЛИВЪ, потому что часто женщмпы скрываготъ прпчину боліізііи. Если истсрііка происходитъ пе отъ заваловъ п ne OT7J ге.чороя. а чисто отъ первнаго раздражепія матки, TO полезпо употреблять лавровпшпевуіо іюду, бобровую струю и мускусъ.
Ист — Ист
—
і 18
—
Ист — Ист
Истеръ (Ister), древпее иазнаніе рски Дуная. I третыі.мъ поддатие.мъ у рынды государева изъ Александровой Слободы Истецъ (actor), есть тотъ, кто отыскнваегъ копья, въ поход въ Серпуховъ, Коломпу, Кашпру, къ Николь сиое право, идн ищетъ чего-.иі5о на другомъ поданнымъ о томъ въ судъ прошеиіе.мъ. По Зараііскому п возвратио въ Слоиоду; и втодтзііствующимъ от чественнымъ эакона.мъ, рично весиою того же года противъ Крымкаждыи, свооодію по.іьзующіііся своимч пра- цевъ; въ 1577 былъ прп кпязіз Іолицын-в говамн, можетъ быть пстцо.мъ; по запрещает- ловою въ передоволъ полку воііскъ, послаииыхъ ся давать судъ дитя.мъ протипъ родителей, въ .ІИФ.ІЯІІДІЮ напередъ государева похода: въ пск.іючая дБ.гьобъііліуіцсствТ),іі кр постііы.мъ 1583 г. иоказапъ прпставомъ у польскихъ полюдямъ противъ своихъ гіомтзщиковъ, кроміз словъ; въ 1584 г. чослаиъ въ Иольшу съ осводтзлъ объ отыскиванііі свойоды. Въ Русскоіі бождеіінымн пзъ плБпа Гіолякамп, оттуда ув-БИразді; обт; тяжущіяся стороны означаюгся домлялъ гооударя о прп.ммреііііі польскаго коназваніемъ пстецъ, также н въ Судебникъ; въ роля съ Турт;а.міі; пъ 1590 г. поііазанъ въ двоудожеііін же Ллексія Михайловнча есть и на- ряііахъііпосыльпымъ воеводою въ шведс;;омъ походт., при государ-р; въ 1591 г. былъ голозваніо «отв тчикъ» (с.м. Искъ). вою прп бодрин Годуновіі, въ обозі; оольшаИстецъ, такъ называ.іся въ древнемъ поль- го полка, протпвъ пріішедшихъ къ Моеквв ско.чъ прав-Б главный должннкъ. По литов- Крымцевъ, a no отступлепіп пхъ, послапъ съ ско.му статуту долгъ, заш іанііый на им ніи, ртзчки Бптцы вторымъ въ воііскахъ голоцою въ но но отыскивае.мый впродолженіе трехъдТітъ погоню за ніі.ми въ окрестііостп Тулы нКашппосл продажц-и.м н і я , д-влался только лич- ры, гдъ, соединясь съ другпми головамп, напымъ долгомъ истца или первопачальнаго дол- гналъ толпу ихъ въ Тульскомъ уБзд'Б,пріі деревжника. Въ Подьшіз ііапротпвъ того, доЛгъ.сд - н ЛооыскБ, разоилъ и взялъ въ ПЛБПЪ QS чел., ланный па ІІМЪЕІІІІ посредствомъ запнси въ за чти пожаловапа е.му шуба въ 30 руолей н грод , илп долгъ, показаіиіын па ймФніи по- ковшъ въ три гріівеики; посл этого опъ былъ средстволіъ поэыва, ввчио о і я і о щ а д ъ и.мБніе, отпраплепъ къ польско.му королю съ извізстіи кредпторъ вовсе не должеиъ былъ отыоки- е.мъ объ изгнаіііи непріятелей ийъ-подъ Москвы; въ 1594 г. посланъ въ Царьградъ повать его на иртц . ИСТЛВНОВЪ, русскііі дворяискій родъ. Про- слаііннко.мъкътурецко.чу султапу п та.мъ Сылъ іісхождепіе его неизвіістно. Въ актахъ встртз- задержанъ до 1597 г. ; въ 1601 г. встріічаль чаются съ этимъ ііазваніемъ сдидуюіція лица: у Мооквы посла паиы н находился при немь въ бытпость его въ Москв-Б, а въ 1602 г. ЕвстаФІГі Степановнчъ, нТихонъ НеФедьевнчъ, былъ прнстаио.мъ прн датсколъ посли. Бъ ооа въ 1628, 1631 г. показаЕіы въ дворянахъ этоліъ же году былъ отправлеиъ (вторымъ) костромскон десятпи. .межовагь границы съ Полыиею п Литвою огъ Истл вьевы, русскій дворяпскій родъ. Гіри- Торопца, Невля и Пусторжева.—4) Ивапъ, сыиъ надлежитъ къ пото.мству Сіі.моиа илн Шимона ЕвстаФІя .Мепшика показанъ въ 1544, 1551 г. Афріікаповпча, выііхавшаго въ 1051 г. нзъ первы.мъ поддатпемъ у рыиды втораго госуВарягъ на службу въ Россію. У Василья Ива- дарева сайдака, въ полотскихъ походахъ, поновича Велья.мннопа-Воронцова былъ сыпъ томъ ' въ томъ же 1551 г. написапъ четыреИваиъ, который назывался Горюнъ ИСТЛБПЪ; ста - трндцать - шестымъ во вторую статы» no немъ потомкн его принялн названіе Ис- московскпхъ д-Бтен боярскнхъ; въ 1568 г. тл ньевыхъ. Изъ числа члсповъ этого рода былъ первы.мъ поддатнемъ у рынды втораго встр чаются въ актахъ: 1) Иванъ, показанъ государева саіідака, въ новгородско.мъ поход въ стр лецкихъ головахъ и въ 1540 г. былъ наЛифляндію; въ 1571 г. былъ четвертымъ со свонмн стр лыдами въ Ведпкихъ-Лукахъ; поддатне.мъ у рынды царевичева копья въ говъ 1544 г. находился первымъ съ приказомь сударевъ походъ изъ АлександровоГі слободы въ Казанп; въ 1549 г. послаиъ іштымъ съ въ Серпуховъ, Коло.мну, Каширу, къ Николі; приказо.мъ подъ Юрьевъ-Лнвонскій и другі Заранскому н возвратпо въ слободу, а весною города; въ 1550 былъ съ приказо.мъ въ осаду того жъ года былъ третьимъ у той же рынПоляками Велшшхъ-Лукъ. — 2) Евстафій, по ды, противъ Крымцевъ; въ 1580 н 1581 г. покапрозваііію Меншикъ, показанъ въ 1544 г. занъ въ стр^лецкихъ головахъ, паходилсд третыімъ воеводою первоГі л воіі руки войскъ прн осади королемъ подьски.мъ Велнкнхъ-Лукъ, въ казанекомъ походіз, луговою сторопою.— гдізиубитъ.—5) ома ЕвстаФІевичъ, напнсапъ 3) Дапінлъ Иваиовичъ, въ 1551 г. записанъ въ 1551 г. дв сти-сорокъ-первы.мъ въ треты» дв сти-сороковымъ въ третью статью москов- статью московскнхъ д-Бтеіі боярскпхъ. — 6) окихъ д^Бтеп боярскихъ; въ 1571 г. показанъ
Ист — Ист
— 219
Петръ Данінловичъ, показанъ съ 1608 г. въ ГІе.іымт;. а въ 1613, 1614, 1615 г. пторымъ воеводою въ Тар-в. — 7) Степанъ Иваповичъ, въ 1598 г. показанъ первымъ подрындою у рыиды бо.іьшаго государева копья, въ серпуховскомъ поход по крымскимъ візстя.мъ: въ этомъ же году ему велтиіо быть пзъ Рязаіш сходпымъ воеводою въ бо.іьшомъ полку украинскпхъ войскъ, оетав.іепныхъ съ кнпземъ Татепымъ; въ 1615 г. былъ первымъ ириставом7> у англінскаго посла, п, въ этомъ же году, послапъ вторымъ воеводою противъ вторгпупшагося въ 1'оссію Лпсовскаго, ІІОТОраго разоивъ подъ Орломъ, ПОСТОЯІІРЮ пресі-Бдовалъ до са.моіг Вязьмы; съ 1622 г. показанъ вторымъ судьею въ судііо-москоксг.о.мъ прнказ^Б; съ 1625 по 16"27 г. былъ первымъ воеводою въ Тарт,; 1629, 1630, 1631, 1632, 1634, 1635 былъ первымъ судьею въ каменномъ приказ-Б; въ 1633 г. показанъ первымъ воеводою въМоскв ^ о острогу, за Чсртольскимп воротамп, для охраненія отъ нашествія Крымцевъ; въ 1635 г. былъ отправленъ іюсломъ въ Кизылбаши; въ 1638 г. былъ на встр-Бч крымскаго посла,за кадужскимііворота.мп п гоювою ось.моіі сотіін городовыхъ дворяііъ; въ 1640 встръчалъ датскаго гонца, при представленіи государю въ золотой палатЕ; въ 1641 г. былъ сначала первы.мъ судьею въ холопье.чъ судіз, а потомъ первымъ приставомъ у датскаго королевича. — 8) Юрій о.мичъ, покаэанъ въ 1590 и 1595 г. въ Са.мар , а въ 1600 г. вторымъ головою въ Цывплск-Б; въ 1624 г. оылъ вторымъ воеводою во Псковіі. — 9) Иваиъ Стеііаповичъ, въ 1634 г. показанъ рыидою, прп предсгавленіп государю турецкаго посла; въ 1638 въ стольникахъ и трстьи.мъ рыидою, въ б ломъ плать при представленін іосударю въ золотоіі палат персндскаі'о купчипы; въ 1641 Гі былъ воеводою въ Орл^Б; въ 1643 г. третьимъ рындою въ б ло.мъ плать , прн представлеьііи государю въ золотой палаг датскаго граФа >Іатіаса-Шлякова;въ 1649 г. былъ вторымъ судьсю въ судііо-владіімі|)ско.мъ прпказ ; въ 1650 п 1651 года показанъ воеподою въ Усердт; н велино е.чу оыть въ сход , въ Б лгород^Б н въ Лблоновіз съ боярмиомъ киязе.мъ Р п т і и ы м ъ , подъ расправою пои дняго; въ 1654 г. былъ посланъ четвертымъ съ околі.ннчимъ АлФерьевымъ приводнть къ присяг въ върностп государю Запорожское войско и принять отъ него Кіевъ и Другіе города; въ 1659 г. Ъхалъ вторымъ передъ государемъ, для становъ, въ Тронцо-Сергіевъ моЕіастырь; и въ томъ же году посланъ былъ въ Смоленскъ третьимъ воеводою: въ
Ист —Ист
1662 г. отправлеиъ въ Смоленскъ же, на съ здъ съ ПОЛЬСКІІМІІ ііос.іамп, четырнадцаты.чъ дворяннно.мъ посольства, іірп ікнмБ, 6оярипъ княз-Б Одоевско.мъ; съ 1666 г. показапъ вторымъ судьею въ судмо-владіімірско.мъ приказ-в. 10) Матвт.іі Степаповпчъ, попазанъ въ стольникахъ; потомъ былъ 4-мъ рыпдою прп представлепіп государю, въ золотоіі палатіз, нъ 1634 г. турецкаіо п юріеискаго- пословъ и кизылоашскаго купчипы. иъ 1635 г. шседскихъ пословъ, а въ 1038 г. перспдскаго купчішы. Въ 1640 г. стоялъ па ухаб за саньмп у государя нзъ Москвы въ село Рубцово; въ 1643 г. былъ четвергымъ рыпдою ві) бБло.мі, платьіз, при представлеіііп государю въ зо.ютоіі палатіі датскаіо граФа Матіаса Шлякова; въ 1049 г показанъ вторьшъ судвею въ судпомосі:овско.м7> прпказп; иъ 1660 ппказанъ третьнмъ для ставленія яствъ иа государевъ столъ, въ грановіітоіі палатіі, иервдъ грузински.мъ царевнче.мъ Нпколаемъ, пріі угощеіііи его на отпускіз; въ 1662 г. былъ посламъ въ С.моленскъ па о вздъ съ ііольскими ішсламіі третыімъдворяиино.мъ посольства, при ІЮСЛ-Б, боярнігБ кпязт; Одоевско.мъ; въ 1663 в. отправленъ въ Малиновые луга прииимать табунъ, и пришшъ его, вести въ Мосі;ву. — 1 1 ) Даніилъ Иваповичъ, показаиь въ столыіпкахъ, и въ 1660 г. шестымъ для ставленья яствъ па юсударевъ столъ, въ Грановнтоіі палат , передъ грузіінскпмъ н іімеретинскнмъ посламиліри угощопіп на отпускі; грузинскаго царевича Николая. — 12) Иванъ Ивановичъ, въ 1674 г. былъ головою двадцать первон сотни на встр чіі, за земляііы.мъ городомъ шведскихъ, въ 1675 г. былъ головою седмоГі сотни кизылбашскаго, пъ 1676 г. четвертоіі сотіш жилвцовъ, голлапдскихъ, а въ 1679 г. трегьей сотніі стряпчихъ—польскихъ пословъ; прн царяхЪІоавнФ.И ІІстр-Б ЛлексБевіічахъ показанъ сорокъ седі.мымъ въ комнатиыхъ столыіикахъ царя Петра Алекс евича, ИСТМІЙСКІЯ ИГрЫ. Названіе одпой изъ четырехъ торжеств пиыхъ игръ, праздпованпыхъ древни.мн Грекамп съ особепнымъ велиполііпіемъп пышностію. Названіесви опт; получили отъ Корин скаго перешейка (Истма), на кото. ромъ происходили блпзъ рощн, посвящетіой Нептуну. Оии были учреждеиы корипаски.мъ царемъ, СИЗИФОМЪ, за 1330 л. доР. Х.,въчвсть Мелицерта, сына Ата.часа, царя орхоменскаго въ Беотін н возобновлены Тезеемъ,одиннадцатымъ а инскимъ царемъ. Во времл праздновапія этнхъ игръ, Рнмляііеобпародоиалитотъ доj стопамятный актъ великодушія, которымъ они | возвратили свободувсеіі Греціп.Когда Ріімляне
Ист — Ист
— 220
лаііяди иъ соораніи мЪста, то геро.іьдъ, іопровождаемыіі трубачсмъ , иышедъ па средину арены, и дань знакъ къ милчанію, ііроизііссъ с.Підующш cjoua : «Сенатъ, иародъ ріпіскііі и иоеііача.іі.ніікъ Тптъ Кииитій Фламмпііі, моб-вдіінъ царя македоііскаіо. ооъмн.інютъ, что Корипияне, Фоконік-, Локріаие, остроиъ Чвбея, Магнезіане, ссса.ііііцы, Перрибіапс, Лнішяне, Фтіоты и нг. ііа[>оды, ііокорепные прежде Фи.іііппомъ, ііііредъ Оудутъ по.іьзоваться свободою, нзъятіс.мъ итъ илатежа податеіі, правамп п преіі.мущества.міі и уііраи.інться свон.мн собствеііпыми закоиамп». Уто сооытіе іі[)Оіізош.іо иъ 194 году до Р, Х.
Ист — Ист
этомъ монастыріі находилось 1,120 дуип. прмііиспыхъ Еростыіпъ, a no шгата.мъ положенъ нъ 3 ьлассіі. І!,о ветхостп здаиін и по неудоиHOLTii м ста онъ переведонъ въ заііітатныіі (;олііі;а.мскііі Вознесонскіп мииастырь, сыірсжші.-нъ наіі.міиіоваіііемъ Іістобенсііаго Троицкаіо, п съ іірпсоедііікііііомъ только — С.олика. скаго. по іороду.
Йстодовыя (PolygaleoB, Juss.), еоставляютъ ceMLUCTBO двустзмянодолыіыхъ травяіііістыхъ пли деревяііистыхъ растепіи. Съ листыімп обыкііоиенпо ііоііереліііііііы-чи и ЦІІЛЫІЫМП, съ молочмымъ соко.мъ въ кориі;. Оооеполыо цв ТЫ расположены колоскомъ пли кпотыо, и кажИстмъ (Isthmos), вообіце п'ерёйіЬе№ь« и во- дыи пзъ шіхъ снабжеиъ пріщв-Птииколіъ и собеііііости порешоекъ, сиедимяющііі ІІе.іоііоп- дііулія пріщігііпіичка.міі. ЛИСТПКОІІЪ чашсчкіі иозъ съ Элладою. Ширііііа сго 1 геогр. шіля; и я т ь . евободпыхъ, іісравиыхъ, остаюіцііхси са.мос узкое мт.сго образуется Схёіііискіімъ за- посль іівТ5теііін: изъ нпхъ три ію-.меиьше [Т. . ЛІІІІОМЪ, лежаіцимъ у восточііаго бериіа. 1 щет- передіііп и дна задннхъ) ІІО.МІІІЦСЧІЫ снаружіі, ны были ііопытки Дігііігг|)ім Иоліоркета, Кали- а два вііутііеппіе, по-больше. лепесткотідт.іс н гулы п Неропа, прирыть капалъ и сд-Блать ]1е- пріі осііоваіііп иііогда сросшіеся. Лсчіесікопъ лопонпезъ островомъ: скалистая и неровііая 3—5, подііестіічііыхъ,свободныхъ,очеііь перавземля на западііои етороні; и сравіипелыкі ныхъ, въ ііочносложеніи настелыіыхъ, сманпббльшая высота воды въ Корпн скомъ, ЧІІМЪ ныхъ upu посредстві; тычиііковыхъ шітеи; дпа въ Сароисьомъ залпиъ, преіінтствоиали атому. задиіе (т. е. обращешіые къ осп) сблмжены, Зато Истмъ старалпсь защптить СТБНОЮ, вы- персднін по-больше, вогнутыіі, заключающііі ведеііпою поперегъ ііереіисйка. Въ 480г. ств- ТЫЧІІІІКИ, съотгпбомъ трилопастнымъ плп глуиа была заложепа Ііилиііиіінозца.мм длязаіцпты боко разръзпымъ; два ооковые лепестка поотъ Ксеркса, возобііоіілепа Сгіартаііца.чп для мепі.ше, часто очень .малоііі.кіе, пногда жо ихъ защнты отъ Уііа.мииоііда, Валоріаномъ отъ Го- вовсе н тъ, какъ иапр. у обыкповеннаю истотовъ, Юстіііііаиомъ съ 155 башпямп отъ Ьол- да (Polygala vulgaris). Тычипокъ 8, подпестичгаръ, Эм.мапуплоліъ Палеологомъ въ 1413г.отъ ныхъ; нитп нхъ срастаются въ одну трубку, Турковъ, с])ыгапъ 1451 і. Мохаммедомъ И, воз- раско.ютую езади,а ііриіісрхушк раздіі.іеііііые ооповлена Всііоціяиаміі нъ 1463 г., разруиігна на два равиые ііротииоположііые пучка; ІІЫ.ІЬІіаезмдомъ въ 1500 г. Въ 1696 г. Веіюціяне ПІІКІІ прямостоячіе, іірикртіііленііые въ пити опнть возобііовпли се. н теперь сохраііилпсі. свои.чъ осіюваніемъ (basi alfixi), одііогігвздные, ея развалмны. На Пстмв мраздііовалмсь Ист- раскрывающіеся верхушечпою дырочкою іаи міпскін іпры (см.). а иъ 146 г. до Р. X. зд-Бсь корою. Два алодіишовые листочка совсршепио сростаются въ одпу завязь съ двумя пгьздышбылп разбпты Греки 1'іімлнііами. камп, изъ которыхъ одно переднес, а друюе Истмъ корин скій, с.м. Истмъ. зади е; въ каждомъ ТНІІЗДЫШКЪ по одному ооИстобенскій Солпкамскін Троицкій мона- ратпоположііо.му яичку, которое iipiiuHiiieiio г.ъ СТЬірЬ, 3 БЛ.; иамод. въ гор. Соликамск , Ііирм- перегородкіі пемпого ііо-ііиже верхушкіі; стол«кой іуо., иа мЪстБ Солиьа.мскаго Возмесен- бикъ часто не.много загііутый пазадъ, лспестскаго монастыря. Неизвіістію ьогда построенъ ковіідііыіі,трубчатый, разд ленныи иа двіі гуэтотъ мопастырь. Изъ сохраіііівшііхся въ иемъ бы, изъ которыхъ нпжпяя ішситъ ры.іьце (stig письмеіпіыхъ ііамятііііковъ видно, что онъ пер- ma). Іілодъ, двугпііздная коробочьа, сжатаясъ воначалыю былъ построепъ въ КотелыіпцЕо.чъ боковъ , съ растрескпвапіе.мъ гн здораз[)і>іііокруг-Б, Вятскои губернін, иадър-Бкою Вяткою, нымъ; сВмепа прп основаиіи часто спабжеіш прн селі; Истобеискомъ, близъ ргчки тогоже толопастиымъмясіістьиіънаростцемъ, какъва iiMoini, въ трехъ верстахъ отъ -села. Истобен- up. у нстода, то пучкомъ волосковъ, покрывагоскіи монастырь иъ 1725 г. оылъ упраздненъ, щихъ всю съмяшіую оболочку (testa), какъ иаа монашествующіе переведены въ Орловскій пр. у Комеспермы н Волосос .мянпика. ЗаСпагскііі мопастырь; въ 1727 г. снова учреж- родышъ двуси.чянодолыіып , равноположііыіі. депъ на прежиемъ МІІСТІІ, при селъ Истооен- прямой,заі;лючешіыи въ оси мясистаго бі>.іка. «ко.мъ. До состаііленія духовныхъштатовъ. при иногда очень скудііаго, иногда его вовсе ігБгъ;
Ист — Нст
-
221 —
Ист —Ист
корешокъ ворхнііі. Это се.меііство состоитъ изъ «Царевичі; Дмптріи», убнтомъ въ Углич , сі-Бдующііхъ родовъ: 1) Саламонія (Salamonia. сказано, что медикъ Aitrycrmn.. жипшііі въ то Lour.) 2) Истодъ (Polygala Linn,). 3) Ііадівра вре.мя nbyiMii'i'l;, ііосіаиіпп. иа міістоД.митрія, (Badiera D C ) , 4) Власосимяііка (Comesperma сыпа какоіі-гі> знатиоіі жепіціпіы «Estomen», Labill.), 5) Муральціа (Muraltia. Neck.), 6) Myn- упіе.іъ съ царевпчемъ въ монасгырь къ Бидія (Mundia. Kunlh.), V) Monniiiia(Monnina. Raiz .юму морю, гд п коіічпдъ ЖІІЗІИ. ІИІОКОМЪ. et Par.). 8) Секуридака (Securidaca. Linn.), a дпа ИСТОМИНЪ, русхкііі дворяііскііі родъ. ІІропсрода: 9) Ііредемейера (Bredemeyera. Willd.) n хождсніо ого неіізгистио. Изъ рода Псгомм10) Карпо.іоиія (Carpolobia, G. Don.), една йз- иыхъ всгріічаюгся вь аі;тахъ слвдугоіціс: 1) ввстны, 11) Крамерія же (Krameria Liiffl.) м Щ Юрій Васм.іі.оиіічь. поиазаиъ въ 1544г. пятымъ КсаптоФіі.іъ (Xanlhophyllum R o x b . ) . соста- поеводою птораіо бо.іьшаго полка въ казаньляютъ пепратілыіые роды. ГсограФііческое скомъ походіі. — 2) Кузь.ма (отчсства н сказараспредВлспіеистодовыхіз растенііі очеіп. раз- но), попазаіп. въ дьяі;ахъ; въ 1549 г. пос.іапъ поойразно. Такъ родъ потодъ растетъ во пс хъ съ столі.ипко.мъ Ііндоуроиымъ прііпять Резпцу частнхъ св-Ета, въ жаркомъ пояс и въ у.ми- п переііпсать въ ней весь восчіныіі спарядъ. роппыхъ клм.матахъ, въ Каепн и на горахъ 3) Инапъ, иоказапъ въ дьяиахъ, а въ 1572 Швеііцаріп, но распредііленъ ііеравііолі рпо и п 157.S годахъ въ поіііородскіо походы пропівъ иа ра;)чічныхъ мБсторожденіяхъ п почвахъ. Шведоі№ находнлся въ дулгв йря боярахъ. 4) 1)і).іыііая жс часть прочихъ родовъ ограшічн- А апасій, иоказапъ въ ді.якахъ, а въ 1623 г. вается одною или дву.мя пзъ пятн чаетеіі св - въ приказк казанскаго дворца. 5) То.мило (ни га, такимъ ооразомъ породы Саломоніи, рас- и. іепм. іім отчества lie іізиіістно). — въ дьягутъ вь Азіи и Новой Гол.іандін, Муралыип и кахъ; въ 1034 г.—въ ІІОВОІІ чети, а въ 1048— Мундін, на Мыси-Доброіі-Нпдежды, и толі.ко въ кошоміешіомъ іірпказі;; 10 нішаря, того же одпа порода Мундін-растетъ въ Бразпліи: Се- года. въбракосочстаніе ца|)я Алскс я Михаіілокурпдаки и Вадіеры — подъ тропикамп въ Аме- віічасъд нііцею.МаріеГіІІлыііііііііііоііМіілославрпк , Моіінііпа — въ ЮжііоГі-Амерпк внч; тро- скоюлиелъ чстнергымъза царііцыііы.міісаішмп; ПІІКОІП.: большая часть породъ ВОЛОСОСБМЯІІКІІ 28 ноября 1649 бы.іъ іюслаиъ съ столыіико.мі. равтутъ въ Новон-Голлаіідіи и только немпо- княземъ Долгорукпмъ въ Калуіу п вос двіе гогія встр чаются въ л сахъ Ьрази.ііи ; кра- рода, разбнрать дворяиъ и д-втеіі бояриіихъ, меріи — только въ Амеріік , ііачпііая огь Фло- раздаваті. ИМЪ жалованьо п верстать ІІОІЯІКОВЪ; рпды и до Чилн, а ксаптофіілъ — въ южпыхъ въ 1051 г. былъ иъ Лудііо-.москопскомъ прикичастяхъ Азін. з , а ііъ1в57, 1001—въ прпказі; большаго прпИстодъ (Polygala), родъ растёйій, состаиляю- хода.—6)11оліенктъ,— а въ дьякахъ, въ 1681 г. іцііі типъ се.мейства Истодовыхъ (Polygaleae). въ Курскіі и рп посвод*. ИСТОПНИКОВЪ, русскііі дііортіскііі родъ. Объ Порода истода, зам-Бчателыіая no своИМЪ вра'іеопымъ свойствамъ, пазып. ІІстодомъ горь- это.мъ роді; Въ актахъ сказапо, что онъ былі. кнмъ (Polygala amara, Linn.); цввтокъ у пеіо иъ Еіііісейскт; пе беззна гиыіі, и что одиііъ нзъ годубоіі, спабжснный бородкою п йе СОВСІІМЪ ИСТОІІІІІШОИЫХЪ былъ ііослапъ кпяземъ Гагачотыльковидныіі. Горькіе лпстья ёго употреб- рииымъ ііъКптаіі ііачалыіико.мъ казсннаіо каІЛЮТСЯ въ водяпой боліізпп, для раздг.лоиіи рапапа, и пыпсзъ оттуда тотъ оолыиой лалъ, мокротъ и отвраіценія зараждаюіцеііся сухот- которыіі мотомъ стальдраіоцпіпіымъ украіпеін. Обыкііоиенііая же порода иетода, так7.-ііа- ніе.мъ россіііскои іі.мпсрагорскоіі Н()|>ОІІЫ. Изъ зываемыіі Истодъ обыкновеііііыіі (Polygala vul актопъ не ішдио ни іі.менъ кннзя Гагарина и garis, Linn.), неотличается бсобенными декар- Истопникона, пи тоіо, какп.мъ с.іучасмъ доственными силами и растеть по всеіі Россіи, ста.іь, ИСТОІПІІІКОВЪ этоть лалъ п когда это было. иа сухихъ поляхъ и въ ііажіітяхъ. ИСТОрическая ЯШВОПИСЬ. Назпапіе «историчеИстома, еретикъ, жилъ въ царствопаіііе вескоіі» означаетъ ІГЬЖІІНОІШСИ цс столькосодер•інкаіо кііязя Іоаниа III и былъ учеішкъ ца[)жаніо пзображаемыхі) прсд.мр і онъ, сколько смо<каго люби.чца, протоіерея Успепскаіо еобора собъ пхъ изображенія. ІЧмііііозпые, мичолоі иАлексіія , которыіі втаіінБ прпдерживался ческіе и сказочные мрсдметы самп-по-гсйі, 'феси, введенной въ Россію жндо.мъ Схаріею, еіце не состаиляюгь нсторнческихъ картнпъ. и былъ ея ревностнымъ посліідователсмъ. 1'оНастоящая исторпческая жііііопись возводмтъ вирятъ, что Истома усп лъ вовлечь въ эту челои'БческІіі образъна высшую степень т мъ, ^ресь иевіістку царя, кііягиню Елену. что его чунстпеіііюму янлеиію сообіцаетъ отИстомина, русская боярыия: въ MOB'CCTH о блеспъ нысіисй мыслп, суіцесгвоііаніе его сия-
Ист — Ист
222
зываетъ съ ііеликн.мъ, человъчески-важнымъ моментомъ. У Грекопъ, у которыхъ жнвопись развилась самостоятелыіымъ искусствомъ, она запіі.ма.іась столькожс псторіей героевъ,сколько вновь одержанпыміі побъда.ми, и большая часть ея ііроіізведешіі бьма постоянно посвящена этл.мъ предметамъ. Въхристіаискую эпоху жпвопись, съ самаго пачала до окончательнаго развитія, іючтіі иск.іючіітедыіо бы.іа чувственны.мъ иредстап.ісіііемъ реліігіозиоіі исторіи и иыраженіе.мъ благочестивыхъ чувствъ. Въ томъ іі другомъ случаъ, значптъ, жпвопись обращона была на изображеніе человическаго образа сь высшеіі точки, пмеино въ его отпошеніи і;ъ божсстііепііо.му иправствеиному иачалу въ человіік . А это ііыражепіе БЫсшаго достиіается толькопостиженіемъкрасоты Формы п иредставленіемъ въ пеи благородігвіішихъ движеиій душіі іі сердца, или, друпіми слова. ш, чуистііеііны.чъ нзображепіемъ челоьііческои прііроды въ ея благорода-Вііше.чъ, духовно.мъ и ВИДІІ.МО.МЪ яіілепііі. Для этого ііотребно іютолько патуралыіое, характеристіічсекое и изящпоі! піісдставлеиіе образовъ, но и расположсніе ііхъднижоііііі, которое представляло бы каріііпу ихъ ДІІІІСТІІІЯ, ІІ притомъ илі-вло още прелссть очергааііі. Историчесііая каргина ие можитъ обоііпкь безъ пзящноіі ipymuipoBiiii, іі иото.му человііческая Фіігура должпа въ исіі заиіімать важпіііішее МІІСТО, псключіпелыіо обращагь иа себя зр ніс и мысль. Иотробиость нзііщиаго ііредставлепія, составляя ііеобходи.мое своисгво ііеторическоіі ЖІІІІОІПІСІІ, условлііваетъ собою то, чти называатся стпломъ. Нп одиа историческая картина не .можетъ быть безъ с т ш я ; оттого Фраицузы въ повіііішсе врсля вл сто слова: «псторіічесьая жішоммсь» (peinture historique), стали уиотреблять слоио: «стилеиая жпвоиись» (peinture de style). Древніе, напротішъ, вовсе не потімали пикакиіо искусства безъ стиля; «.•трогость этого условія въ полиоіі архитектурноіі ріізкости впдиа у Егііптянъ; точно также ие только скульптура Грековъ, но п остаткн ри.мскоіі живописи, дошедшіе до насъ, совершенііо ііодчііпиііы закопамъ стпля. To же и въ христіанскои живоііііси съ самыхъ елабыхъ иачатковъ ея, поііятіе о СТІІЛІІ, какъ о высшеіі потребііостіі, господствовадо въ каждонкартиНІІ,И изображая почти іісключптелыіосвящепные предметы, постепеішо выработалось до натуральнаю совершенства. До самаго РаФаэля не было друюіі жпвоіінси кро.м-Б историческоіі. Названіо: «историческая живопись» вошло въ употребленіе тогда только, ногда начали пнсатыдавными предметами такіе,которые
-
Ист — Исг
ДОТОДТІ были только прибавочныміі,ііаіір.лаіідшаФты. Величаишая и важнъйшая противоположность историческоіі ЖИВОІІИСП явндась, пренмуіцественно, съ XVII ві;ка, въ такъ-называемои характерпой жпвопіісп (peinture de genre), въ которой в.ч сто высшей красоты и стпля, ііреобладаетъ натуральная ц-прності, и характеристпка. Раздвленіе родовъ наступило пъ XVI ВІІК-Б, коіда искусство было освобождсно отъ |іісі;лючіігельнаіо слуя;еііія Церквн и рядомъ съ исторпческою, СВІІТСКОЮ ЖПИОписью, появіілись лапдшаФты, характерныя сц ны, шображепія жіівоііііспоіі жизни. И въ этпхъ уже самостоятелыіыхъ родахъ отзына.іся еще яркііі слидъ нстоііической ЖІІВОПНСИ; напр. появился исгорическій, ііліі,і;акъ современн Гёте чаіце иазывали, гороичсскііі ландшаФтъ, который, какъ сцеиа важнаго челов чесьаго дъйствія, периобытио-веліічаваго состоянія образоваиности, іірнчастеііъ также высшимъ закопамъ исторііческаго спіля, зііачптелыюи груііііировкъ массъ, и т. д. Даке изображенія животпыхъ, no всличавому воззр нію на прпроду, наіір. у Руб пса, часто заслужішаютъ эпитета героическихъ, въ протпиоііоложность обыкиовеііііон, тіатуралыюіі віірности какоіі-ниоудь Ридиіігеровой охотничь п сцены. Всего ііеопред лвни е границы нсторііческои живописи съ ОТДІЗЛЫІОЮ ФПгуроіі и характерною картиной. Напр, къ неи еще пріінадлежатъ в с в іізображеиія ОТДІІЛЬ ныхъ пдеалыіыхь Фіпуръ, боговъ, святыхъ, н также аллегоріи и символнческія Фигуры, noтому что въ нихъ человізческш образъяв.шется просвіітлеинымъ no высишмъ закона.мъ IJoxoMi, сл дуетъ среднііі родъ, такъ-называомый «ікторнческііі портротъ», въ которомъ какое-ііпбудь исторически важное лицо бываетъ возвышоно историческимъ сіиломъ исподііенія надъ простьшъ нндивидуалыіымъхарактеромъ, возведено довыражепіяхарактераэпохи, до символа. Co стороаы характерпон картины разграничепіе еще трудп е, осооеііію въ нов йшей ЖИВОПІІСИ. Мнопякартішы этого рода, по высоко.му стилю расположенія пооработки, пм ютъвсе достоинство историческил» картинъ, амежду такъ-иазыва мымп историческпми картинами, на обыкновеиныхъ выстаикахъ, часто двіз трети ихъ не возвышаютсі надъ характерпою картиною илн портретомъ. Послъдн е и.и-Бетъ двоякую ііричнну: недоста- • токъ нсторнческаго стнля въ представленіи, и недостатокъ драматнческаго .момента. Сиіа собственно исторической жіівописипрояіияет ся въ томъ, что она способна шооражать событі^ въ его верховномъ момеигБ, въ ого р
Ист —Ист
—
223
шитеііыюе мпіоненіе. Она можотъ изображать то.іы;о одииъ моменПі, но въ этомъ момонт1> даетъ угадать все происшестпіе, даже то, чтб предшестиовало и что слидопало за избранны.мъ мимептомъ. Каждое такое схватывапіе значптелыіыхъ мо.ментовъ челов ческоіі ЖІІЗНІІ, есть поэтическая д'Бяте.іьность.іі потому въ этомъ творчеств пыступаетъ то эпическііі, то лирическій элементъ; но пастояіцее иазначепіе исторической живописи есть элементъ драматическіи, условливающііі всевозможпоо едііііство д йствія и полноесоединепіе ВСБХЪ мотивовъ. Въ этомъ отпошеіііи, также какъ въ тепдотіз иживости чувства, съкакимъ РаФаэль у.мвлъ пзображать благородство душн въ красотв г .іа., опъ педосягасмовышовсізхъ новіііішихъ. У него высокая драиатическая сила сочеталась съ благородиіійшимъ пр дставлепіе.чъ частностей. Нлагородный лухъ, вдохнутый художнико.чъ въ свое представленіе, заключается въ благородномъ ііонимаши характеровъ, а в ъ э т о м ъ отпошеніи оіипоались ц лыс періоды, напр. Давндова школа возд , на МТІСТО просто благороднаіо и естественііаго,пр дставляла напыщенное птеатралыюе. Каждое образное попиманіе еотьконцентрированіе; поэтому псторическіи живописецъ должепъ поясннть своіі предметъ самыми выра-
—
Ист — Ист
главніііішія состоятъ въто.мъ, что псторіографу бываютъ открыты съ Высочамшаго разр шспія всі; государствеіиіые архивы. На исторіограФа у пасъ возлагалась или обраоотка отечественной иеторіи вообще или извБстныіі ея періодъ, пли одно царствованіе. ИеторіограФЪ получаетъ жалованье, когораго опред леиіс зависитъ отъ самого государя. ИоторІЯ. Такъ пазывается вообще изложопі всеіо случпвшагося. 11о въ ТБСІЮМЪ и преимуіцествсшюмъ значеіііп, псторія есть изложеніе всего произведецнаіо людьми, и, сліідователыіо , предметъ и содержаніе я — совокуиносгь ДІІІІСТВІЙ человііческой воли. Этнмъ истоі)ія суи4ествеі)по отличаетсн отъ наукъ, ІІМІІЮЩИХЪ сиоимъ иродметомъ прнроду, взятую вн отношеиія оя ЕЪ челов чесьой воі , но съ которыми оиа имьетъ то общее, что, подобно нмъ, пршіадлежіітъ къ СФІ;ріі науііі! опытныхъ. Такъ какъ свободиая ДІІятелыюсть чехо&вщ, которой предметъ сть ікторія, орояоіявтоя очепь разиообразпо и расходится no иаііравленіямъ весьма различны.мъ, то псторія этихъ иаправленій и проявленіи иеооходпмо должпа быть также мпоіообразиа и различна, а потому въ н іі обнаружпвается столько же частпыхъ сферъ, совершепяыхъ людьми, сколі.ко вообще есть по-
зитслыіыми мотивами, отт шіть главныя ФИ- і ііриіі ь, на і;оторыхъ развпвается человіііуры, отолвшіуть па задмій плаиъ второсте- чесі;ая двятельпості.. Таки.мъ образо.мъ есть пениые характеры, различить въ картип-Б глав- исторія государствъ, наукъ, релпгііі, правовъ, ііыя сцены отъ подчіпіенныхъ, главиыя пропс- іісі;усства, торіовли, шобріітеніи, землед-Блія, шествія отъ эпизодовъ. Черезъ такое соедине- —слово.мъ разлмчиыхъ СФеръ жизии, гд Ьидипіе духовиыхъ п чуветвепныхъ мотивовъ въ мо проявляется духовпая или матеріалыіан одпяъ пупктъ и.чоментъ, усиливаетсявпечат- д-Блтелыіость. Но п это пе есть еще собствеп.іипіе, промзводпмое картііиою, п въ этомъ за- пое зиачсмііе, какое обыкповеино дается слоілючается вознагражденіе за певозможііость ву—исторія. Въ т сномъ и искліочіітелі.номь пзображать, какъ въ пронзведе^іяхъ литера- СМЫСЛТІ, подъ названіемъ псторіи разум тся турныхъ, продо.іжптсльныіі ходъ д-Биствія, н j политическо-іражданская исторія, т. е. изло то, чтб въ не.мъ есть гіоразіітіМЕ>!іаіо. женю сод-Блаипаго й совершеііііаго людьми вь Исторіографъ, почетный тнтулъ, даваемыіі іосударствеіиіоіі жизпи и для государственооыкновенпо ліщамъ, пользующимся лптера- ІІОІІ жпзііп. Такіі5іъ образомъ продмегь этоіі турною пзв стностью н мріінявшимъ на себя іюлитико-граждаискоіі исторіи, или псторіи трудъ писать исторію своого отечества или іо- по ііреимуіцеству. есть челоц-Бческая д-Блтельсударя. ВоФранціи.пачинаясъ Карла П.исто- иость вь обіцественпо.мъ быту, пли дБйствія ріограФъ былъ учепыіі, получавшіи особенное человіічвскоіі воли въ такой и рВ, пъ какоп ^одержаиіе за составленіеотечествеппой исто- оіпі свопми ВІПІШНІІМИ или тіутроііііими отріи.ІІсторіограФЫ ЛюдовикаХІ , были: Расинъ, ІІОШСІІШМП проіізволи важяын іісрсм пы въ Соалб іі Мезере. Должность эта уничтожона въ оОіцественпомъ быту. Сліідователыю, пъ обП89 іоду. На Востокі; званіе это существуетъ ласть псторіи входятъ не только описапія DOсьдревннхъ времепъ.—Въ Россіипервыеисто- сударственпаго устройства и достопріімБчдріограФы былп Мнллоръ, потомъ ІЦербатовъ, телыюстей общаго хода ооразованія, по и раза за нимъ Карамзипъ н, послидііій, Пушкинъ. сказы о воіінахъ, мирпыхъ отношепіяхъ и Это почетное званіе сопряжсно у насъ съ и - связяхъ, въ какихъ жители того пли другаго мторыми прпимуществами, изъ которыхъ государства состоятъ съ прочпми государ-
Ист — Ист
-
ства.мн. ПризЕіакомъ нліянія чсіовіііескон д ятелыюсти иа оощестпепныи йытъ, политическая исторія суіцостиеино от.іпчается опэ нсторіи челоп'Счестпа , которая изслвдуеіъ прошедшее челонізка какъ челоіязка, исзъ отиошенія къ гражданско.му его Сыту, разві; только въ тоіі мБрБ, въ какоіі это огііогненіе д йствовало на ооразованіе человъка. Отъ статистіікп, иаходяіцеііся въ Гілизиоіі съ нею связи, исторія отлнчается тілгъ, что п рвая заііммается иастояіци. пі, а иосліздння только прошедшимъ. По содержаиію или по существенному своііству составныхь часгеіі, исторію можно раздБлііть, во-первыхі., иа mijтренпюю и вігвшиюю. ВІІІЗІІІІІЯЯ псторія нзлагаетъ вііСшиія отиошенія илп условія вігЫияеіі жпзии государства,какъ-іо;ііолитіічесі Ое зиаченіе и дВйствія, войны, завоеванія, п т. п,; внутреііняяисторія предстакляетъ о і п о т і ы я условія н проявлеиія внутренней іосударственноіі жизііи: ооразоваіііе, орг^низацію парода по государственпо.му устроііству, управлеиіе и т. п. По оиъему, ві» како.мъ берется челов ческая нсторія, она д в л н т с я — н а иіограч>ію или жизііеописаіііе, частпую нли спеціалыіую исторію, т- е. посліздовательное развптіе со5ытій важиыхъ Д-ія отдізльныхъ иле.менъ, оиществъ, народовъ нлп государствъ; п—на всеобщую нсторію, т. е. изложепіе ііажііБіііііпхъ перем нъ, происшедпіпхъ въ пыту людсіі съ древніійшііхъ временъ до настоящаіонремеііп. Съ словомъ всеобщая исторіяіі.мБетъодіінакое зиаченіе слово все.міриая исторія, вирочелъ не вполиі; тожествениое. Всеооіцая исторія объемлетъ все чтй случилось сь людьми отъ самаго начала черезъ в с в періоды, слидователыю, заііи.мается п велііки.ми іюреворота.мн и оиііовленія.мп иатуры, и. в.мъстіз. составіяетъ ііротішоііоложпость частноіі ікгоріи. Все.мірная жо исторія запимается толі.ко ра:чіитіемъ человіічества, какъ опо проявля.шсь въ исторически важпыхъ народахъ и лпцахъ іи Ехъ частеГі свЪта и всБхъ э п о х ъ , и составляетъ противоположность исторіп страпы илм ііарода. Разд^вляя исторію по вре.меіт, получаемъ четыре главныхъ ся отд-Бла: древиюю, среднюю, новую н нов йшую исторію. Древняя исторія начинавтся съ происхожденія па зе.мл рода человізческаго, или (еслп разу.мізть полчтнческуюисторію, очищениую крігпікоюн осыопанную иа нзв стіяхъ) съ появлеыія первыхъ государствъ, н продолжаетея до паденія Западпон Ри.мской имперіи, въ 476 г. no Р. X. С.родняя псторія начннается съ конца древней и длится до открытія Лмерпкп. съ 476 по 1492г.
224
-
Ист— Ист
Новая нсторія объемлетъ посл-Бднія трн стол тія до Французской революціп, съ 1492 по 1789 г. НовБіішая нсторія обнимаетъ эпоху преобразованія Европы съ Фрапцузскоіі революціп донастоящаговре.меші.— Са.маяпіюстая и древнізіішая Форма исторіи была совершенно искусствешіая: сухое обозііачепіе и псчііслвніе Фактовъ, такъ-называе.мыіі лБтоппсный слогъ, какоп паходплся въ лБтоііисяхъ п хронпкахъ древн:БГііііаго врвменп. ІІото.мъ ііостеііепно вырабогалась такъ-иазывае.мая повиствова. телыіам исторія, цвль котороіі lie e c u . еіце глубокое художпическое постижепіе, а просто заннтіе читателей разсііазо.мъ заміічательііыхі. собыііГі сь людьми u народалн; такова папр. іиторія Геродота, Ливія, и средневіікопыхъ иисателсм Франціи, ІІіаліи,Аііглііі иГер маніп.Дальн-Бйіиііі шагъ едъланъ былъ къ слт;дуюіце.му за тБ.мъ псгорнческому пзложенію, къ такъ-ііазывае.моіі ііраг.матичесі;ой нсторіп, суіціюсть котороіі состоіггъ въ томъ, чтобы иаходпть духъ сойытій, сочетать событія по ихъ причііпа.чъ u д йствіямъ, и располагаті. художественпо, по уеловія.мъ этой внутреішеіі ихъ гвязп. Такая исторія уже являотся у укидида і! Ио.шбія; но только нов йшіе псторнкн развпли пдею праідіатііз.ма до иадлежаіцсіі степени и достпжепіе гакои цізлипоставляюгъ краііпею задачей своего нскусства. Вп[)оче.мъ, у другнхъ НОВТІЙШІІХЪ псторнковъ нііди.мъ зпачнтельное ііз.мБііеніе чнстаго характера такой исторіп. Мпогіе изъ пихъ стараются выетавпть человъческую жизііь и ходъ вещеи какъ свооодноё развпті духа, исходя отъ той мыслп, что человвческій родъ есть какъ-бы одно великое лпцо. Таковы напр., въ иовізйшео время іісторнкп: 1'аііЕе и Раумеръ. Другіе, папротпвъ, держатся того поиятія, что жизнь есть откровеиіе оожественноіі ндеи, u стараются прояснить эту идею въ ход событііі. ТаЕовъ характеръ послТідователеіі Гегелевой ші;олы. Іірп оіро.мпомъ объем , при едва обозрнмоіі масс/Б матеріала, представляемаго все.мірпою истрріеіі, чтобы совлад-Бті. съ этою .массой, нужно пе только веоь данпый сборъ нсторпческпхъ событііі разд-Блпть отличеніе.мъ главиыхъ .мо.мепговъ пли эпохь на опредъленныя просірапсгва вре.меііи или періоды, но сще для достиженія этой ц лп употребляются различііыя чсторичесііія методы. Сиііхроннстііческая метода излагаетъ совре.менное въ удобообозръвае.мой Фор.мт; рядомъ одно съ други.чъ; сліідовательно — миоіосложное во вре.меніі п прострапств представляетъ въ совокупности: соединяетъ всеобіцее съ частнымъ, Ці»-
Ист - Ист
225
лое съ оіДІІ.ІЫІЫМЪ и оолеічаетъ оозоръ всеіо что имТіетъ овязь во времени. Этнографнческая метода имъетъ дъло съ иарода.мп порозиь; с.ПіДоі!ательно,заіііімается пе сложііымъ по врсмени и пъ простраиствтз, а т мъ что слидуегъ одпо за другимъ; представляетъ частиыя псторіи н біограФІннародовъ. Нокакъ об'іі помянутыя методы, взятыя въ своеіі одіюстороппости, недистіиаіотъЦІІЛИ ясіюсти аудобоооозримостіі, то выгоды тоіі и друіоГі стараютсн со'едішять въ этнограФііческо - синхроіііістііческоі! методіз. Сверхъ того, исторію ппсывали ивргда и по іеоіраФическои мотод-в, принимая за ііутеводную нпть ііроіі.муіцеотвенно политическія раіпредВленія страпъ, нл» по хронолопічесішіі мегоди, гд опредтілііліі поріоды времени , въ границахъ которыхъ излагалц событія, или наконецъ по такъ - ііазьшаемои техіюграфическоц метод-Б, которая занпмается преимущоственно результатами духовноп жпзті человізка, ііроизведеіііяміі еіо въ ооласти искусства, наукп, релмгіп, изобріітені». Исторія, какъ iiaysa, есть воспроизведсчііе реальныхъ іюнятііі, и, сліідователыіо, плоді>сложной духовноіЧ д ятелыюстн челов ка, которая для успізха иуждаетоя въ особыхъ основныхъ, ііредварптелышхъ и вопоногателі.ныхъ позиапіяхъ, и безъ пихъ не можетъ возвыспться до научпоп Формы и быть изложено во впутреішой связи. Эти пауки и свТідънія, въ соДБЙСТВІІІ которыхъ нуждается исторія, суть хропологія, географія, этнограФІя, аптрополргія, лингвіістііка, политнческія наукн п ФИЛОСОФІЯ, н пазываются поэтому вспомогательными иауками псторіи. Особеііно важиы хропологія н гсоірафія. Вси происшсствія п всв быты зііачигелыіо условливаются свопстволъ ихъ м-Бстпости, н расположепіе п разум-Биіе исторіи основани на правіілыю.мт. омредъленін времеип, отъ котораго .•іавіісптъ падлежащее іюмсіцеіііе событія въ ряду друпіхъ и еіо послТідователыіость. Какъ хронологія важна опредБленіемъ порядка времепи, когда чтоліібо случилось.а географія познапіе.мъ мт.ста, ГД пропзошло собі>піе, такъ аіпропологія и этноіраФІя важны для пзучепія HCTojiin опреДБленіемъ сходства п ]шзличія ііравствеііныхъ особепносгеіі людей и народовъ и приЧІІНЪ этихъ особеішостеи. Ліііігвистііі;а таі.же нообходпмое условіе для нзученія исторіп, потому что самъ языкъ есть псторическііі псіочннкъ н потому чго только нри достуііносги суіцествующихъ письменііыхъ псточшіковъ возможяо ііравіільиое и поліюе изученіе псторіи. Сюда относится, какъ ііоііолцителыіов средство, пріобріітенііая навыко>!Ъ лові.осгь
т. і.
Ист — Ист
въ толкованіп илн объясііеніи іііісьмепііыхь произведеиіп, равно какъ и осповатслыіое зпаніе древпостец данпыхъ народовъ. Далие, для пзучеиім іісторіи весь.ма важиы ііолптическія науки, потому что безъ надлежащаго запаса св-Сд-Внііі о государственномъ и пародномъ правіі, о политической экоиомііі п статистикт>, политическія отношенія ие Moryrb быть mi ІІОПЯТЫ, ни изложены. Наконецъ, для изучсиія исторіи необходима п ФІІЛОСОФІЯ, потому что только на пачалахъ этоіі науки возможно такое прііготовлепіе духа, съ которымъ историкъ должеиъ заииматься своимъ д-Бломъ вообіце, какъ длн отысканія истипы въ іиатеріалахъ, гд опа содержіітся, такъ и для художестиспнаі о изложсміія. Вс вспомогательпыя наукп составляютъ (уіцествеііііое условіо въ д дъ іізслВдовамія и нзложепія исторіи. Исторпческое изслт.дованіе им етъ задачею собрать Факты изъ разпыхъ источииковъ съ возможною полпотоіі и поп рять ихъ критикою; иоторическое искусство пди нсторпчс ское пзложеніе состоптъ въ у.мііпьи располагать результаты іісторическаго іізсліздовапія по ихъ внутреппей связи, соедипять пхъ въ ігБрную і;артину и пзлагать въ художественной Фор.м . To и другоё иаходится въ тЗспоіі и взаимной связи, и одно обусловлііпаетъ другое. Историческое изслидовапіе безъ историческаго пскусства пизпадаетъ до ліітопіісаііія, a іісторическое искусство безъ основы историческагоіізсл довапія, продставляетъ только собраніе прекраспо излож ііпыхъ лжей и сказокъ. Но историчеокое изслидованіе, а съ нпмъ и псторическоо искусство, осповываготся сверхъ того на тіцателі.помъ и поліюмт» пользовапіи различными родами предапія. 1І)іедаіііо бываетъ пли шустпое (сказаііі , сага) пли Фактическое(учрождеіііе, празднества, языкп), ІІЛІІ заключается въ ііа.мятшікахъ, илп, ііакоивцъ, изложвію въ письмахъ. ДревІПІПІІІІІІ родъ преданія есті. пзустпое преданіс: съ него начинается нсторія каждаго народа; но іі.меііно оттого -то псторику весьма трудно огличить въ cart; кореішой Фактъ отъ іюздніійшеіі примііси или переработкн и опред-Блііть съ достов-Брносіъю иаходящіеся въ саг слізды духа времени, къ которому она іірііііадложптъ. Втораго рода источники, Факгпческія ііредаиія, персдко служатъ для noясиепія и подтверядеиія сагъ. Многія слова ллп выраженія, равпо какъ многіе обычаи и празднества, сохраііішшіесн до ІШЗДНІІЙШИХЪ вре.ченъ, при ближайшемъ изсл дованіи паводятъ на какое-нибудь событіе, посіужившее поводо.мъ і;ъ ихъ учреждеиію и упоминае-
15
Ист — Ист
—
Ист — Ист
226
мос въ саг-Б или пнсьменномъ памятникі;. Да.і е, историческими источііиками считаются ііа.мягпнки, которымъ часто нодостаетъ в риаіо хропологическаго опред леиія. Оии быяаюгі. дпухъ родопъ: памятнйки, остав.іеііпые прпродою, и памятвики пскусства. Гіриродпые памятпики, папр. сл ды бывшпхъ НІІІІОГда великихъ ііаводпешіі і и и волкаішческихъ иожаровъ, евидіітельствуютъ о перем-шіахъ, какія потерптзлъ земноіі шаръ , а черезъ то, ол-Бдонательно, и о судьбахъ рода чедов ческаго' въ ИЗВ-БСТПЫХЪ .м-сстахъ. ГІаМятники искусства суть частію у.мышлеіиіыс зпаки воспомипаііія объ ИЗВТІСТІІЫХЪ л и ц а х ъ , оостояіедьствахъ, событіяхъ, напр. медали, обслпскп, рвзпыя іізображепія лицъ плп событіп, живопись, ваяиіе, гербы, печати; часіію ионам реіиіые, какъ то: развалипы зданій п цізлыхъ городовъ, папр., Персеполя, Паль.миры, Помпеп п т. п . ; проіізведепія скульптуры п живописи, художествепныя творепія всякаго рода, утварь п оружіе. Для пользовапія папбольшею частью такнхъ памятшікоііъ и ооънсміенія ихъ, суіцесгвуютъ осооыя йауки, каковы археолоіія и исторія искусства; но для пЪмоіци историческому іізслтздовапію, эти паукп обработапы въ пид особениыхъ ученій, имеіиіо: учепіе о медаляхъ составляетъ иумизматику, а учепіе о гербахъ, геральдику. Нумйзматика важна для изсл дователя исторіи ТОЛЫІО ПО своеи исторической части. Оиъ разоираетъ въ медаляхъ и мопетахъ ихъ древпость й употребленіе въ гражданскои жіізііп, и смбтритъ на паходящіеся часто па нихъ (изооражеше.мъ или надлнсью) историческіе и географцческіенамеки; также совершепство отд лки даетъ ему понятіе о степеші состояпія ціівііліізаціи и обществеііиаіо благодепствін государствъ. He маловажпо также для исторіи Запада Среднихъ в-Ековъ, особепно влад телыіыхъ домовъ и дворянскпхъ фамплііі Европы, ученіе о геральдиктв, которая доставляетъ міюго историчеекихъ понятій о духТ> Феодалыіыхъ вре.менъ, о старинныхъ п р а в а х ъ , достопа.мятныхъ геройскихъ д яшях.ъ іі о илад ніяхъ той или другой фа.мидіи. Геральдика въ свою очередь подкр-Впляетъ іенеалогію, также вспомогатедыіую науку исторіи, весь.ча важную для объясненія миогнхъ исторнческихъ о пошепій, какъ то престолонасл^Вдій, спороиъ о престолахъ, регентствъ, опекъ, и т. п. Но достов рп-Біішіи и лучшііі родъ исторнческнхъпреданііісоставляютъ пнсь.чсіпіые па.мятппки, которые раздтзляются ііа три главныс рода: надііисц, акты н авторскія свпдізтельства. Надппсн на доскахъ, камияхъ, столбахъ и зданіяхъ, весьма важпы,
какъ первые опыты пись.менпаго пскусства и, особенно. служатъ подтвержденіями событіп по своему явному ііазпаченію передать въ потомство TO a m другое происіпествіе, д ло, ппстановлепіе, и no еовре.меиности своеіо пропсхождепія съ событіемъ. Искусство читать, разбирать и ііополііяіі/старііііныя надписи, составляетъ эпііграФіпіу. Объясненіе, обсужденіе и употреблсніе актовъ, составляетъ предметъ актоучепія, кі, которому отиесеио п ііозпавіо печатей, подъ пменем сФраіистпкіі. Для историка актоученіо т мъ пажнъе и необходіі.мізс, что на иемъ осповывается не только сужденіе о древпостп и ІІОДЛІІІІПОСТІІ древппхъ письменпыхъ памптниковъ, no п опредізленіе исторіи и права въ ц лыхъ періодахъ. Накопецъ, посл днііі ІІСТОЧІІІІКЪ ('ОставлмютТ) авторскія изв стія, пе только паходящіяся сооственно у ИСТОрИКОВЪ, 110
II
ВЪ СЛучаГіІІЫХЪ CBlMUTCIb-
ствахъ ораторовъ. поэтонъ, лекспкограФОвъ н грамматиковъ. Онііслужатъ ілавнымъ иеточннко.мъ исторіп, и степень пхъ достоиврпостіг измБряетея ЛІІЧНОСТЬЮ писателя. участіе.мъ его въ событіяхъ или блпзостыо і;ъ ІПІМЬ, и качествомъ источніікоііъ, изъ которыхъ черпалъ разсказсчикъ. Учепая исторія должна быть полпымъ, в рным и ИСТІІПІІЫМЪ пзложеніемъ случившагося. Гіотому въ нее входятъ только тЪ Факты, которые могуть быть подтверждеіш и доказаиы памятііпка.міі пскусства ИЛІІ іиісьменнымп. Дізло йсторйчёскаго изсліздователя— пользоваться эти.ми предамія.ми сообразпо ихъ различному критическому достопнству, и на ихъ основаніи созидать исторію, которая заслуживала бы назвапіе полной, втзрной н прандивой,іікотораяподътворчесі;оіо рукоп исторііка вдругъ становится художественпо прекрасны.мъ произведеніемъ челов ческаго духа. Наконецъ, касаясь вопроса о польз исторіи, укажемъ на расширенпое воззриніе па міръ, какое любптель исторіп пріобрізтаетъ отъ ея изучеиія, на поучепіе, которое онъпочерііаетъ о свое.мъ огпоіиеніи къ цтзлому и о в ы с ш с . м ъ с.мысл зе.мпаго сущестпованія, па в ркость взгляда іі сужденіе о челов ческихъ д дахъ, на удостовізреніе въ промысд-с и правосудіи, всюду явныхъ въ ход судебъ міра. Псторія есть диіо спокойііо разсуждаюіцей .мысли, которая хочетъ прпвести себт; въ явное сознаніе міръ п жизнь человтзческую. Отсюда явлеиіе, что въ глубокой древности, когда у людем чупство преобладало надъ разумо.мъ, нсторія, какъ іізложеніе, представляется ие совершенного, a только е щ е усовершаюьцеюся. Исторія у ВСІІХЪ иародовъ міра прнготовлялась «сага.міі».Сказаніе обыкновенно являлось въ поэтнческойодеж-
Ист — Ист
-
227
д , и исторія почти всякаго парода начинается поэтическп.мя сага.ми , обыкповонпо весь.ма до.іго жинущиміі въ устахъ иарода (первооытная исторія). Чимъ бо.гБе ооразовывался человическііі родъ , чБ.мъ болзе развішался разу.мъ, тізмъ ярче раздБлялась йоэзія отъ прозаичсскоп истины. Коіда это раздъленіе совсршилось окончателыіо, тогда произошла исторія. На Востокіз, гдБ жрецы были храііителяміі всего человсческаго ВІІДТЗЕІІЯ, нсторія не могла перешагнуть предБловъ ЛТІТОПІІСИ, простаго и голаго персчпя Фактовъ. Свободная, художествепная Форма исторіи явіілась вгіервыё у Грековъ, іді; творцомъ ея .можио считать Геродота, хотя твореніе 1'еродота во мноіомъ еще колеблется между чистон нсторіею и поэзіею. Посліз него, историческое изложешс въ краткомъ н глубоко.мъ твореіііи укидида, возвысилось съ эгіичоскаіо образа воэзрпнія до свободиаго характсра цсторическрй критііки, до. точки зр пія политической мысли, а въ іізящио проотыхъ сочпнепіяхъКсеноФопта, до практическо-нравствеііпаго размышленія. По упадкіз политической са.мостоятелышсти Греціи, по Сімотря па увеличеніе цсторическихъ матеріаловъ и на ученое усовершепствовапіе искусства изслтздовапія, исторія получила характеръ учеиой комипляціи или реторическаго разукрашенія, для занимательности u удовлетворенія любоиытства—характеръ, котораго иедостатковъ у.міші значнтельно изб-Бжать Діонисій Галикариасскіи, Діодоръ Сицилійскій, Плутархъ, а вособенности Полпбій, отлнчающійся своимъ универсальнымъ и пра гматическнмъ духомъ. У Римлянъ, историческое искусство, отъ начатковъ л-Бтопнсныхъ ИЗВТІСТІЙ и безъпскусствеішыхъ опытовъ Фа.оія Пиктора и Катона, вскорі; черезъ знако.мство съ Греками, возвысилось до художественно-прекрасныхъ пронзведеній. Саллюсіій, отличающійся глубокомысленною краткостью, Юлій Цезарь, за.м-Бчателыіыіі простотою языіа, живымъ и поэтпческимъ изложеніемъ, Веллей Патеркулъ, щеголяющіи м ткой ха|)актеристикою, пакоиецъ Т а ц п т ъ , велпкій no глубокой политической мудрости, no правственнойважностиимііоіосмыслениой,могучеіі сжатости сдога—возвели псторнческое нскусство на такую степепь совершенства, что сравнялись съ свои.ми греческнмн образца.мп, и даже сд лались сами классическн.ми образцаі іи исторіограФІи.Историческія произведеиія Римлянъ, посл этой цв тущей поры, подобно греческпмъ произведеніямъ той же эпохи, представіяютъ одннъ слабый отблоскъ прежняго сіянія, пока наконецъ и этотъ отблескъ совер-
Ист — Ист
шенпо погасъ съ иаступившшіъ падеиіелъ иаукъ и испусствъ въ Рвмскри шіііеріп. Однакожъ иадо отлнчить Свётонія, Валерія Діаксима, Аврелія Виктора, Эвтропія, Амміана ЛІарцеллииа, Орозія, ІосііФа, Лппіана , Діопа Кассія, Геродіана, с)ліана, Евсевія. Зосиму п Впзантіііцевъ. Въ средніе в-Бка исгорическаго искусства совершепно не было. ЛВТОІІІІСЯМІІ западныхъ писателей, осо?>лііво апгло-саксоискііхі, гд заміічателенъ Беда, и сухо-л тоаиснымъ, либо поэтііческп гнперболіічесіиімь іізложеніе.мъ Арабовъ, ознакомленнЬіхъ съ греческою литерагурою, папр. АбульФеды п Хаджи ХальФы, началосі. попріицс разімітія исторйческаго искусства снова, чтобы пото.мъ разроспісь въ превосходпыя твореиія, "no плодотворно.мъ иробуждькіи йзучёнія классіічссі;оіі древпости, особлпво греческой, a у ІІталіянцевъ вольнымъ подражаиіе.мъ ріімскимъ образца.мъ. Макіавеллп, велпкііі свои.мъ глубоБимі размышлешемъ u свьтлы.мъ сужденіемъ, Гвиччардпші, облаіородивміііі топъ записокъ, хотя ігБсколько мііоіосливпыіі, Павель Іовііі, Адріапи u др., были образцамп иоваго историческаго искусства, между-тТі.мъ какъ почти въ тоже вре.мя, ВСЛБДСТВІС болъс п болт;е распространявіпагооя влінпія древнекіассической лптературы, у Французовъ: Фроассаръ, ФіілііппъдеКо.минъ, де-Ту, д'05иііі>е и миожестао авторовъ па.мятныхъ записокъ того періода; у Iltjiaiiцевъ и ГІортугалі.цевъ: Сепульведа, Мендоса, Геррера, Сурита, де-1'оэсъ, де-Барросъ, де-Солисъ, Альбукерка, Маріана и Феррерасъ; у Амгліічанъ,трудолюоіівыеизслГ.дователи Лелеидь, Кэмденъ н проч. —прокладыиали путь і;ъ xjдожественно-совериіенноіі обработкі; историческихъ матеріяловъ. Въ Гермаиіи, съ пзобрБтеніе.мъ искусства кііигопочатанія, также ііробуждалась, всё болыііе и больше, .побовь ісъіісторичесі;ому іізсліідоваиію. Въ ИТІ.МСЦКІІХК университетахъ учреждсны ка сдры исторіи, первая въ МарбургБ въ ІйІІЗг.; [оаппъ Каріонъ. (въ Верлин-Б), представиль въ своемъ« Chroniсоп» первый систематическій учебникъ всомірпоіі исторіи, которую обрабогалъ на осио^ ваніи чеіырехъ мопархіи, уио.мііііае.мыхъ j пророка Дапінла; Іоаіиіъ Рейнекке ввелъ въ обычай критическую обработку иатеріядовъ, в.м сі-Бсъобыкновеніемъ модтверждать тексгь прим-Бчаніями и ссылка.ми. Въ то же время, историческіо .чатеріалы, равно какъ уже начатые тогда сборпики древпихъ исторііческихъ твореній, подъ пазваше.мъ «Scriptores rerum germanicarum», сд-влались предметрмътщатеіьныхъ поискоіп., и появиіись обраоотіііі cueціальныхъ йсторій, С.лейдапа, ПуФФепдорФа..
Ист — Ист
—
228
Конрипга, СекЕепдорФа. Въ Го.ілаидіи историчесная дізятелыіость бы.іа иызвана паціопальнм.ми сооытіями; кпогое было собрано, п которое описачо, и исторія переворота пр красио изложена Г. Гроціемъ, ианъ-ГоФтомъ, Вагеиаро.мъ. Фрапція имііла въ то время пстори•ческую лптературу, іірооуждеппую ліетодою класспческаго изученія и поддерживаеліуютрудолюбіемъ юрпстовъ и духовенства, осоГіенпо ученыхъ пенодиктинцрііъ — л и т е р а т у р у , которая расширилась въ ііространпый объомъ, и возвысилась до художественной Фррмы; ио пропзпеденія Мсмбура, Сепъ-Рсаля, Левассёра, СеіПі-Пьсра, Флёрп и Ьанажа, зат.мплись творспіями Ролдена и Боссюэта, оснопателей иоваго нсторнческаго нскусства. За ііи.міі сл-Бдовали гъ полчпщами свонхъ подражателеіі Вольт ё р ъ и Монтескьб, которые ивели въ исторіографію политичесЕоо волі.номысліе и ФПЛОСОФcKo-nparjiaTiriecKoe воззриніе. Е щ богачс вольтеровскаго періода и богаче лптературы вс хъ прочихъ н а ц і й , япляетея новізйшая историческая литература Фрапцузоиъ. Пе смот р я на разлпчиыя иаиравленія, на чрезвычаііное разпообразіе, вси Французскіо псторпкп сходятся въ достоинстпахъ жииаго, остроумнаго пониманія дііла, миткаго, проішцательиаго сужденія и художественпо-преіфасноіі Формы изложепія. Въ Апгліи, поель опыговъ Мнлі.тона, Валькера и Темпля, посліз Гётри п ]'рея, которыхъ болі.шая всемірная псторія, вообщо первая изъ пояиившихся на св т , доееліз служитъ вще ііеистоіцпмы.мъ рудпико.мъ, исторія иолучпла могучее развитіе трудамй ІОма, Робертсоиа и Гнббопа, осиователей ііовоіі исторической художествеіиюй ПІЕОЛЫ; за ними сліздовали Фергюсонъ, МеіітФо|)дъ, МакФерсонъ, Джплли н др. Они одухотворили и сдіілали господстпующи.мъ въ Епроп псторпческое искусство, вышедшее изъ Фраяціи. НТІ.МЦЫ, въ ноиое и ііоііТ>іішее премя, преи.муіцестпепно продолжалп трудмться падъ собраііія.ми матсріяловъ, падъ вЪрпостію пользопапія іісточникамн , надъ Еритикою письмёниыхъ актовъ. Никакоіо другаго парода писателп не могутъ похиалиіъся таки.мъ обіиприымъ знаніемъ чужихъ лптературъ, im у как а ю другаго иарода люоовь къ исторіи не пропнила такъ въ маесу народа, каЕЪ у Нізмц въ — явленіе, котораго причныою былъдухъ, иеходившіи йзъ уиив рситетовъ, особливо гёттнигенсЕаго. Наиболііс способствовала тому уішперсальпость Ц-ВМОЦКІІХЪ уч ныхъ, ст; т хъ поръ Еакъ Гермапія озпакомилась съ переводамп чужеземныхъ художествениыхъ пронзведоиіи. ІІервые образцы снободноіі обработки
Ист — Ист
частной исторіи явились въ Мозероиои, «Osnabriickische Geschichte», и Миллеровоіі, «Darstellung der Schweizergeschichle». Дальн іішее разіиітіе историческаго псЕусства види.чъ у Гердера, Шиллера, Волі.тмапа. Дал е, превосходные труды Гаттерера, реФОрматора-статистика МІлёцера, Бека, Гсреиа, Эііхгорпа, Шлоссера, РоттоЕа, Іюдеііа, Раумера, Ранке, Вёттиіера.Маіінерта, ВольФа, Нибура, Кольрауша, ЦШОКЕО и пр. и проч. поставичі исторпческоо искусство п историчессое пзсл дованіе въ Германіи иа нысокую стемень совершеііства.
Исторія свкщенная, см. СвящеЕпая исторія. йсторія церковная, см. Церкйвная нсторія ИСТОЧНИКЗ,. чтб иа архісрсіісЕііхъ маитіяхъ. Архіероіісиія маптіп обыкііоііоіиіо дилаются, пзъ матеріи св тлаго цвізта съ разпоцв тпыми полосамп, для отличія огъ архпмаіідрнтскихъ. Этимъ ііолосамъЦері;оньдаетъііазііаіііс источииковъ, тавъ какъ опи изображаютъ обпліе благодатп Ьожіеіі, ішчішающей иа йрхіерелхъ, й отъ иііхъ излішающейся па руиополагаемыхъ ііми сі!Яіцетііікоііъ ; іі діаконовъ. Истра (Вольшая), р Еа МОСКООСЕОЙ губорпіи, начннается въКлиисЕо.мъу здіі и ПОС.ІІІЗО-ТИверстігаго течеійя къ югб-востоку, ііливается сълъвоіі сторопы Bij p. Hfockiiy, въ Звенпгородскомъ уізздіз, блпзъ села Деписьева. См. Се-
стра. ИстрійсЕая гаваЕЬ, находилась на то»іъ .м стт; Чсрпаго моря, близъ ьотораго стоптъ нын Одесса. Назадъ то.му л ш ъ дііадцать пли бол о, здіісь паіідены, блпзъ ди.ма. ііринадлсжавшаго прежде гра^у^е-Сенъ-При, драгоціііінып no своеіі древііостп, ГЛІІІІЯПІ)ІЯ амФоры, стоявшія возл пбкоййиЕОВЪ, которыхъ наидены и ЕОСТІІ, прііЕрытыя большими Еамнями. Истрія (Istria), полуостровъ въ с перо-восточпоіі части Италіп, о.мыиаемыііводамиЛдріатичёскаго .моря и образуемып ТрГестЬкимъ и КарііерсЕи.мъ заліша.мп, .между Карпіолісю, Фріулемъ и Кроацісю. Народоиассленіс счо состаішіетъ 140,750 дуіпъ, а ІІОІ!(.';ІХІІОСТІ> 300 ЕВ, мпль. Истрія, составлявіііал піісжде часть^Иллиріи, тсчіерь припадлежіпъ Апстрііі и и Бст съ ІІІІСКОЛЬКІІМІІ остроиаяи въ Борнёпскбмъ заливі; образуотъ часть ЙліирііісЕаго королевства, иазывающуюся Истріііскою оэластью. Глаіш йшіо города Истріи : Капо д'Истрія, Ропипьо и Ппрано. Истурисъ (Don Ха іег de Isluriz), испанское политическоо лицо, род. въ КадисБ 1790 года, сынъ бапкнра^ игралъ иажную роль въ революціи 1820 г. и былъ главою.мадридскихъ ФЭнатиковъ; въ 1822г. былъ члсчюмъ собрапія вортесовъ; по падепін кадисскоіі конституціи біз-
Ист — Ису
229
жалъ въ АІІГ.ІІЮ; нознрати.іся въ 1834 г. въ силу амипстіп, u быдъ депутатомъ оть Кадиса, въ палат-Б «procuradores». Нъскмько временй его радикалыіыя стре.млепіп поддержпвали минпстерство Иеіідисаоаля, съ которы.мъ оиъ поссорился, до.могаясь самъ званія перпаго мииистра. Въ 1836 п. (15 мая), онъ получилъ это звапіе, по пршіужденъ оылъ бсжать за границу, всл'Бдствіе возсгапія Лаіранхи. Въ 1837 г., опъ присягііулъ конртитуціи и снона вступплъ въ собраиіе кортесовъ. гдіз былъ президеитомъ въ 1838 г. Вообще въ посліздше годы, его оппознція сдиіалась уліТірегигБе и разборчивізе. ИСТЯКИ. этпмъ и.менемъ Кнріпзы называютъ Ьашкирцевъ. Исудіа (Isudia), обшпрііый •азіятскій городъ, столица сіа.чскаго короля, съ 80.0000 жптелей. Здізсь паходягся писколько великолъпныхъ пагодъ, прекрасный дворецъ н Факторія голландскнхъкупцовъ; этотъгородъиедетъзпамителыіую торговлю съ иарода.мн Еиропы п Азіи. йеуЦ0ВЫ,руисі;ііі дворяискін родъ. Гіроисхождеиіеего ііеіізвсстпо.Есть два ррда Исуповыхъ: 1-й пропсходитъ пзъ Лптвы, a 2 й пзъ Золотоіі орды. Родоначалыіпки обоихъродовъ, выііхавшіе въ Россію, иазывались Исупы, a no ІІІІМЪ и потомки ихъ пршіяліі это назвапіе. Вре.мепіі выііздаоооііхъродопачалышковъ въ актахъ ЕШ показапо. По иеіі.міиіію поколВнныхъ этііхь родовъ, иемзвпстііо кто изъ Исуповыхъ къ како.му прііііадлежіітъ роду , а потому здись всБ оііи іюказуются подъ обіщімъ ихъ имеповапіемъ. — 1) Ал.мурза, въ 1536 году былъ въ новгородско.мъ похидв противъ Шведовъ, въ ертаулыю.мъ полі;у съ Нагаіща.ми; потомъбылъ посылапъ изъ Ноіиорода къ Выооріу, а иъ 1578 показанъ четвертымъ воеводою въ потородсі;о.мъ же ПОХОДБ, въ иередовомъ полку. — 2) Се-менъ, показапъ въ сташічныхъ головахъ, въ 1571 году; взягъ въ ІІЛІІНЪ Татара.ми въ ОІПВІІ на Ор.мепскоіі дорогв. — 3) Ивапъ Осиіювичъ, показаиъ въ 1601 іоду въ ЕЛЬЦБ, а въ 1602, 1603 — въ Пронск-Б вторымъ ИСХОДЕІЫ.МЪ воеводою въ передовомъ полку уирашіскихъ войскъ; въ 1604 іоду былъ посданъ въ Ше.маху пііеі.меішымъ головою въ войскахъ и убп гь тамь па бою съ Даіестанцами, Ку.мыка.мн и Тарка.мн.—4)Патрикііі Степаііовичъ, былъ послапъ въ 1633 году проводіпъ полковника Шарла съ|)еі"ітара.міі лзъ .Москвы до С.моленска къ бонрину Шеину; въ 1659 іоду, no крымскпмъ въстя.мъ былъ отправленъ осадпымъ воеводою въ ПаФііутьевъ мопастырь. — 5) Гавріплъ Се-
—
Исх - Исх.
ряпъ въ крымско.мъ поход ; въ 1703 г. пог.азанъ сто пятьдеснтъ четвертымъ въ отставныхъ стольпнкахъ. 6)Лсоіітііі ["аврнловіічъ,показапъ въ сголыітіахъ, а въ 1687 г. оылъ поручйкомъ одііииадцатоіі роты дворяпъ вть крвімскомъ поход ; въ 1696 г. — ротмистромъ дпізпадцатоіі роты жпльцовъ въ азовскомъ поход ; въ 1703 г. [іаппсапъ сто двадцать осьмымъ стольпико.мъ въ пачальныхъ людяхъ. — 7) Мііхаплъ Ивановіічъ,гіоказаііъвъдворяііахі>,а въ 1696г., былъ поруііікомъ дв иадцатоп роты жпльцовъ въ азовскомъ поход-в; въ 1703 г. показапъ сто семдесятъ ось.мымъ въ дворяиахъ. —8) Василій Михайловичъ показапъ въ столыіпкахъ, а въ 1б96году,семдесягъвторымьесауло.мъ въ азовско.мъ поход-Б; въПОЗг. написанътрехсотыкъ столыінко.мь въпачалыіыхълюдяхіі.-9) Вііку.п> МпхаГиовпчъ, папиеапъ въ 1703 г. іпестьсотъ сорокъ вторымъ столышко.мъ пъ пача.іьныхъ людяхъ.—10) ДашилъДемептьевичъ. наішсапъ въ 1703 г. , сто шссгьдссятъ седьмымъ стряпчп.мъ въ пачалыіыхъ людяхъ.
Исходъ Израильтянъ нзъ Егиита. Это событ і е , по сказапію свяи(енііаго бі.ітоппсателя, пропзошло слБлующіі.мъ обрааомъ: коіда Фараопь, пораженпыіі казия.мн . вслБлъ Моисею, какъможно сг.орБс вывестп Еврервъ пзъ Егііпта, тогда израплі.скій вождь пемедлепно приказалъ пароду своему прпіотовпться къ путешоствію. Европ, взявь съ (•обпю своо имБніе, стада, также остаики ІосііФа, можотъбыть u друі^пхь патріарховь, въ чіісгв600.000 человізкъ, кро.мБ жепъ, дБтеіі и іірпіііельцевъ, соГіралпсь съ мрезпычайною поспБіііпостыо въ Рамезесъ, назиачвиііыіі повидимому для ихъ спічдішспіп: съ эгоіч? м ста начммавтся ихъ путешо.ствіо віі Oo'Brortaimyio зимлю. При нсходв Израмльтянъ изъ Еііпгга имп продводительствовалъ не столько Моіісеіі, сколько са.мъ Вогъ, посредствомъ облачпа/о столпа. (Исх. .XVIII и чис. сл. X.). ,-)то пропсшествіо случилось за 1520 лізгь до Р. Х. Исходъ (книга), такъ назіивается одна пзъ свяіцетіыхъ иннгъ Вегхаго ЗавБга, гютому что въ ней оипсывается йсторія нсхода Израильтяпъ изъ Егиігга, поді. предподительство.мъ Мопсея. Евреи называютъ эту кііигу «Вее.иеШсмотъ» (сіп ймепа), пото.му что опа пачипается эпі.ми слова.мп (въ еврейскомъ кодекс ) . Кнііга Исходъ нагіисана Моисее>п>. Она еостоптъ изъ 40 главъ и можетъ быть раздилепа, по свос.му содержапію, иа трн частп. Въ первоіі огіисыиаются проіісшестіііядоосвобож-
меновіічъ, показапъ въ дворяпахъ, а въ 1687 денія ІІзраіілі.тяпъ(іл. 1—XII, 36), во второГі — годубылъротмистро.мъ одіііпіадцатопротьі дво- І изведспіе Израилі.тяпъ нзъ Египта (XII, 37-
Исх — Исх
—
XVIII), въ третьей — вступлепіс израи.іьскаго ларода въ зав т ъ съ Бого.мъ (XIX—XL). ИСХОДЯЩІЙ угОЛЪ. Исходящимъ угломъ называютъ въ ФортііФіікаціи уіолъ, проиеходяіцій отъ соелинепія двухъ пря.мыхъ лііпііі бруствера п ооращеипыіі къ стороп попріятеля. Сторопы угла пазьшаются Фасами, а лимія, разд-Вляющая уголь попола.мъ, капнталью. Лиііія оггш, расположепная въ видіз исходящал-о угла, им-Ботъ двусторониюю Фроиіалыіую обороиу, ио часть МІІСТІІОСТИ передъ вершиіюю угла, въ впд с ктора, оетастея иеобороІіеипоіо. Этотъ необороііеіпіыГі сокторъ составллстъ нелостатокъ вс хъ пеходящнхъ угловъ. Чимь м н е усохь, тіз.мъ бол е пообо{іонеиныіі секторъ н паоборотъ. Поэтому прнпято д-влать нсходящіе уілы пе меігБе 60°. Д.ія исправлепія невыгодъ пеобороиепнаіо сектора, псходящіп уголъ, близъ вершииы его, перестзкаютъ ліініею,перііеіідіікуляриою капитали, которуго иногда за. іізияютъ закруглеиівмъ. Но, въ первомъ случаі;, в.м сто одного необороііеііпаго сектора при в ршин угла, получается два, равпыхъ въ сложиости перволу; во второмъ случаъ, выстр лы съ укр-впленія, расходясь по радіусамъзакруглоиія, р-БДІіютъ п потому доставляютъ слабую оборону. Для обороны исходящаго угла можію еще внутреііііііі гребень бруствора ломать пилообразію, то есть кремальерами. Этотъ способъ, не с.мотря па всю увлекателыюсть теоріи, ртздко можетъ быть прим пеііъ съ выгодою къ ирактикіз, по трудпоети построепія крОіальеровъ (см.) исохрапенія должнаго порядка при пальб-в. Исіодящіе углы выгодпііе располагать въ связи съ другпмп укръпленіями, такимъобразомъ, чтооы эти ііосліідніе, доставляя имЪФланковую оборопу, могли бы обстр-Ьливать капиталіі исходніцпхъ углоиъ.
Исходящія бумаги, ом; Бумаги. ИсХОЖДенІе, лпчіюе (DoiicrBo третьяго лпца Св. Троицы. По ученію Ііравославпои Церкви, «Духъ Святый» исходитъ отъ БоіаОтца, какъ Сынъ Божій, рождаетсн отъ Нсчо (Правосл. испов-Бд. ка ол. н апост. Церкви вост. С.-П.-б. 1840). Въ учепіи объ исхожденіи Св. Духа, православиая Церконь ие согласуегся съ ученіемъ вст.хъ западпыхъ Церквей: ріі.чскокатолііческоіі, лютораііской п реФорматской. По учепію этихъ посл-пднихъ , Духъ Святьш іісходптъ отъ Отца и Сыпа. Лучшимъ опроверженіемъ такого учепія с.іужнтъ то, что оно, пе имі;я основапія нп въ Св. Писапіи, которое между-т мъ ^спо говоритъ объ іісхождепіи Св. Духа отъ Отца (loan. XV, 26), ни въ ученіи первыхъ ВІІКОВЪ (пото.му что
230
Исх—Исы
мысль объ псхожденіи Св. Духа и отъ Сына въ первый разъ явилась только въ шестомъ пикп, на толсдскомъ соборіз), было отвергаемо на само.мъ Западіз. Въ 809 г., когда пап-Б Льву было предложеію Карло.мъ Великпмъ впести въ С мврлъ «и отъ Сыііа», опъ не тольки пе согласплся па это, по прпказалъ еще выр зать па двухъ серебряпыхъ доскахъС мволъ В ры, безь прпбаплеиія «п бтъ Сыііа»,съсл'Ёдующею иадписью: «Наес Leo posui amore et cautela orthodoxae religionis». Поді)обіюе опроверженіе учепія заиадиоіі Ц е р ы ш , подтвержденное учепіемъОтцевъ и учптелеп ТДсркви, находчтся въ ученііГшіе.мъ сочпііепііі Адама Зершікава: Педі Trjg 'exvoQtvaeo; то ауіо я ещатод 'сх fiovov хо rtatpog {Uttqon. 1797). Сокращеніе эторо сочііиеиія паходитсн у еофапа Прокоповпча. Можно съ больиюю пользою прочесть о пропсхожденіи СвятагоДуха разсужд. студента Длекс-Бя Тихо.мирова (Опытъ студен. кіев. акад., Кіовъ, 1832 г.). Исхурія (Ischuria), бо.пззнь, состоящая въ остановл ніи мочи и разд ляемая м диками ца почочпое и пузырное остановлвііі : почечная удержнваетъ имя исхуріи или остаповкіі мочи, а пузырпая назьшается обыкновенно задержаніемъ мочи.
Исчисленіе конечныхъ разностей; такъ называется часть математическаго аналііза,разсматрішающая и олредтзляюіцая измізненіе, когорымъ подверіаются Функцін отъ роивчнаго приращенія входящихь въ пихъ перем-Бнныхъ величинъ, и о5[)атііо, опредБляющая первообразныя состояпія Фуіікцій, когда изм пеііпые ііхъ впды іізв-Бстмы. Исчислепіе коиечпыхъ разностей разд ляотся па ДІІ-Б части: прямоіі способъ разностеи п обратиыи способъ. Лервы сл-Бды исчислеиія копечпыхъ разностеіі зам тны вь смосопахъ Фертама, Мутона, Ьаррова и Лейбница. Въ видт; са.мостоятельноіі науки изложилъ его въ 1715 году Гайлоръвъсочііііоіііи: «.Metodusincerementorum direcla et inversa». Пото.мъ эти.мъ предметомъ заипма.іся Фраііцузскіііматематіікъ Николь; дал е Эіілеръ. Лагранжъ п Лапласъ свопми трудами значитс.іыіо развіші споообы конечныхъ разпостеіі. Изъ руководствъ по частп исчпслеііія"коііечііыхъ разиостеп за.мичателенъ курсъ дИФФеренціальнаго п иитегральиаіо исчисленія Лакроа. ИСЫНЪ, одію пзъ племепъ Впутропнеіі КпрГИЗСЕОЙ Орды рода Бапуловъ. Зпмуетъ около Камышъ-Самарскихъозеръ п при Каспійско.мъ мор . Отдііленія его: Кадургулъ, Аксары, Сарапыпъ, Кароразъ, Кпдеіібазъ. Племя Исыиъ
Ита — Ита
— 2; 11
и.м-Бетъ до 550 кибитоКъ и около 2,200 мужчииъ. Итабиритъ и.ш жел-взныйсланецъ, гориая порода; есть ни что иное, какъ слюдяноп нлі хлоритовый слапецъ, въ когоромъ слюда или хлоритъ зам-Біцаются чешуйчатымъ жміззиымъ блескомъ, ІІЗІІІЗСТПЫМЪ подъ именемъ «жел зиои слюды». Порода эта въ большомъ развитіи ІІЪ горъ Итабир , иъ Бразиліи, отъ чего и получила свое пазваіие. Бразильскііі итабиритъ нерТздко содержитъ ІІЪ себ постороипіе міінералы іі мсжду прочимъ золото. Итака (древпяя), ііыпіз еаки, одинъ нзъ Іонпческихъ острововъ, им ющііі 3 квад. милн простраиства. Жителей 7,000 (по другимъ около 9,000 душъ). Ніікогда оиъ прііпадлежалъ Улпссу. ироизведенія Итакн: деревяниое масло, вино, изюмъ и корипка. Главпыіі городъ Ватп. Италика (Italica), въ древіюсти городъ въ Иеііаіііи бетпчесі.оГі (Hispania Ьаеііса), римская колопія Сцппіопа Африкаііскаго, ііаселоііная ветерапа.мн. Мізсгорождеиіе Адріапа, Траяна, еодосія Всликаго и поэта Силія Италііка. Оі;оло иыіпзшііяго Саіітиііонте эта страна досол-Б называется Ііспапца.мп «la Таіса». ИталіІКИ;та!;ъназывается школа греческнгь ФИЛОСОФОВЪ, таіл» пазвашіая по пропсхожденію пхъ изъ Ііталіи. Главою ихъ былъ Пиыаіоръ (см.).—Этпмъ назвапіе.мъ означаютъ также 24 часа обыкпоіюнныхъ сутоьъ, счіітаемыхъ посліідователыіо отъ одиого заката солпца до другаго.— Въ кіііігоііечатанііі т а л и к а м и , т. е. ііталіяііскимп, ііазыиаюгся гі; букиы, которыя ие.мпого наклонеиы. ИтаЛІЙСКІе ЯЗЫКИ. Въ ІІталіи, еъ глубочайшеіі древиости. нзыки народовъ ДІІЛІІЛИСЬ, кажется, геог()аФИчоскіі, на А) языки ьъ сііверу отъ Тибра, гді;,особліівоііавостоі;і;,былъ извБстенъ этрусокій языьъ, а западпые, ііаіір.лпгу-. рійскій, не нзвСстпы. В) Языки къ югу отъ Тибра, каковы: а) пеіізвізстныіі языкъ Авзоповъ илп Апорпгеновь, Ь) сабинскіп, с) умбрійскій н d) сикульсЕІіі, сродныіі съ іреческимъ илн пеласпііокимъ. Изь языка Аборпіеііовъ и сикульскагО составплись языки: аа) оскскій іг ЬЬ) латпнскій: ІІОСЛ-БДІІІІІ со времеші римспаго владычества сдізлался господствующп.мъ языкомъ Италіи; пзъ него ВПОСЛІІДСГВІИ образовалпсь ро.маискіе языки. Неизввстно, были ли южно-тибрскіе языки въ сррдствБ между собою, но вііроятно, что вс онп ІІ.М-БЛП большее пли меньшее вліяніе одішъ на другой. Неизвізстпа также связь этрусскаго языка съ первобытмымъ языко.мъ ІІталіп и съ индо-германскимъ корне.мъ. Н-Бкоторые ученые, какъ
—
Ита — Ита
ііапр.Гумоольдтъ, признаютъэтрусскіи языьъ зв номъ .между иберійскимъ или кельтическпмъ и латипскимъ. ИталійСКІЯ религін. Такъ какъ народы, населявшіе дрввпюю Италію, были СМІІСЫО ибсрійскихъ , Еельтическихъ, греческихъ, малоазіискихъ н друг. посслеіщовъ, то и рслигія ихъ была составл на пзъ разныхъ элементовъ, къ котрыомъ ещо прнсиедіінялись какъ государствеііпыя редііпи, візра Этруссковъ, Умбровъ, Сабпиянъ, Латшіовъ и Егпптяпъ. Когда Римъ соедпшілъ подъ своимъ владычоствомъ всю Италію, бильшая часть народпыхъ божествъ перошла въ публичпую римскую ролигію, по введеніе греческоіі религіозиой системы отт спило ихъ, почти ВСБ, иа задиій плаиъ, н оттого очень мало изпистио о божествахъ и ііізрованіяхъ древпо-италійскихъ иародовъ. Дретіе-пталіііская реліиія отлмчаласі. отъ греческой тП.мъ, что пе имБла такого обработаннаго миогобожія, аіітроііоморФіізовала свои божестпа и не была такъ богата ми амп. Наиротивъ, замБтиы слсды грубаго Фетишиз.ма, служепіе Фаллусу, аіідрогмііичі-скія божсства, ііоклоііопіе геронмъ, человТічесЕІя жрртвы, очищенія и т. д. ИталІЯ, полуостровъ въ Европ-Б, иазывавшіися въ древЕіоспі «Hesperia magna» (земл я , ложащая на заиадъ), Ausonia (страпа вулкаиовъ), Salurnia (зе.мля, въ которой госгюдствовалъ Сатурнъ); также Оріса (зе.млн, лежащая с ъ т ы л у ) , Oenotria (изооилуюіцая ппІШІ радпы.мъ випомъ), Camesene {потрясенная огиемъ или зе.млстрясепія.ми), также Агgessa (у ПОЗДНІІІІШИХЪ греческпхъ поэтовъ; б лая, свзтлая^лестящая земля); ВПОСЛІЗДСТВІІІ Italia, получіівіііая названіе отъ Итала, дрввняго иродиоднтсля Эіютровъ, ІІЛІІ оті. древне-греческаго слова «ilaloi» бмки (земля роіатаго скота). Верхпяя часть ея была населена Галламм и іюто.му называлась Галліею (Gallia cisalpinaj; ІПІЖІІЯЯ иазыиалась «Magna Сгшсіа»; собствеппо же Италія заключала: Этрурію, Умбрію, Пицеііумъ, Сабііпію и Лаціу.мъ. Это раздзленіо іі|)одолжалось у Римлянъ до временъ и.мператоровъ, когда верхпяя и ііпжияя Италія п даже сосидніе острова вошли въ состат» Италіи вообще. Августъ раздіілилъ ІІталію па одіиіііадцать областей (regiones), Адріянъ — иа сеиьпадцать провнгщіи, со ВЕЛЮчені мъ Сициліи, Сардиніи иКорсики. Въ царствоианіе императора Константина, верхняя Нталія составляла одиу изъ четырехъ імавпыхъ частей Римской и.мперіи И былараздіілена натрп ііроішпціиіа) И.ілирію, Ь) АІрику и с) ИтилЬо; ПОСЛІІДПЯЯ заключала провиііціп: Вепецію, Эмилію, Лигу-
Ита-Ита
-
232 —
рію, Фла.мііиію п Пиценулъ, Анонаріумъ, Туецію ііУіМбрію,Рісепит 8иЬигЬісагіит,Кампаііію. Сицнлію, Аііу.іію н Калабрію, Луканію и Брутіуліъ,Коттііческія адь[іы,Ретію перпую, Ретію іпорую, Самиіумъ, Ва.іеріапу, Сардпнію и Корсику. Съ 888 по 962 г. подъ и.менемъ Ита.ііи разум ли прежпее ІІталіянское королевстпо, no потомъ съ 9S2 г., почтц то же что пын-Е.— Ипшлія, полуострові; пъ южной Еироп , глуОоко вдающійся оъ Средиземііое >шре, >іежду Пиренейскимъ п Балі;аііскіі.мъ полуострова.мп; граничіітъ къ с веру съ Гер.маиіею и Швеицаріею, къ заиаду отдізлепъ отъ Франціи отчасти АЛЫІІІІСГ.ІІМИ горамп, съ прочихъ же стороігь окружепъ Адріатически.мъ, Іонійскиімъ п Тпрреііски.мъ . оря.ми: заключаетъ 5,848^4 (5,801, 0,600) кв. мнль прост. Горы: на с. Альпы лдущія во всю длину Италін подъ пмене.мъ Аііешшпъ, и достигнувъ береговъ моря, появлнются потомъ иъ Сіщилііі. I'TSKH: ІІЗЪ АЛЬПЪ вытекаетъ По,которая посродство.мъ каналовъ соедипеііа съ рикамп: Эчъ (Adige), Таліаменто, Варъ н др.: пзъ Апеішішъ иытекаетъ Арно, Тгіоръ и др. Верхпяя Италія им-сетъ .миого озеръ, большею частію образоііанныхъ протеіаіощп.мп р ка.ми: Болылое, Ко.мское, Іугапс:.ое и Гардскос (Lago Maggiore, La^o di Como, Lago di Lugano, Lago di Garda), отчасти Женевское озеро и др. ; одиакожъ озера иаходятоя также въ средЕіей п іпіжпеп Италін: Больсенское п Перуджіапское (Lago di Bolsena, Lago di Perugia) u другія. Мииеральныхъ іісточиііповъ ішобще доволыю мішго; есть также зпачительиыя болота, какъ напри.м ръ ПОНТІІІСЕІЯ И Маремііы. Верхпяя часть Италіи у подножія Алыіъ воооіде іілоская(гористая только въПіе.МОНТЕ іі Савои) съ весьма плодотворпою почвою: осталыіая часть предстаиляетъвезди или угасшіе, илн еіце дымящіеся волканы. На биреіахъНталіипаходится мііожествозаливовъ u іаваиеіі: таковы съ западной стороны на Тусиіііско.мъ .мор-Б: Генуэзскій, Гаэтскій, Неаііолптаііскііі; съ восточной на Адріатическомъ мир-Б: Сквиллаче, ТарентипскіГі, Пулья, Венеціяпскій н проч.: мноіо мысовъ, какъ напрнм ръ: Піо.мбпно, Спартіівеито п др. Климатъ ЛТІТО.МЪ ужаспо жаркій, и по причин сирокко ііевыііосііиый, но вообще весьма гіріятііый. Сиіігъ бываетъ въ нііжнен Италіи только на вершипахъ высочаГішпхъ горъ. Произведепія: кромТі до.машняго скота есть исякая дпчь, рыба, тюлепи, тарантели, шпанскія мухи, скорпіоны; дал-Бе: хл-Ббъ, опощп, южные плоды, впноградъ, тутовое дерево, роз.маріпіъ, платапы. сйбирскій кедръ, олеандры, са.мшитовое дерево м пр.; цзъ мііііераіыіаіо царства:
Ита - Ита
множество предметовъ волкапнческаго происхожденія (лава, обсидіанъ, базальтъ и пр.); много хорошнхъ родовъ ілины, нзвести, каррарскій мра.моръ, соль, с ра; металлы: золото, серебро, жел зо (на Эльбіз), свинецъ, малибдена, іі др. Народоііасвлепіе: 23,000,000 жителеіі: ііольшею частыо ІІталіянцы, католическаго исповізданія (другія въроисповііданія тапже терпішы), потомки древнихъРимлянъ ііЛатпііцевъ, но с.мішіавшіеся со вс .ми народами (особенно съ Грекамп, Германцамп, Славянамн, Галлами, Арабамппт. д.. которые мало-по-малу поселялпсь въ Италіп всліідствіе завоеванія). Они говорятъ по-ііталіянскіі,въ ііемп. мБстахъ по-греческп и испорчеішы.мъ н мецкп.мъ языко.чъ (communi). Народъ вообще хорошо сложепъ, строенъ, но большею частыо средняго роста, малъ, силенъ, с.муглый, черпо-волосый, съ пладіенпыми глазамп, ііокорпый, легко раздражителеіп., мстительныіі, суевЧірпый, лізііивый и неопрятмый, очеііь благотпоріітельпыГі. З а я я т і я : землед-Бліе, паходящееся, впрочемъ, на низкой степени, потоліу что, большею частью, ІІМТІПІЯ отдаются въ арендпое содержапіе; выдізлка масла п тінограднаго вина (Lacrymie Christi, Vino graeco, Фалернское, монтеФІаскоие) : садоводство—доставлметъ особеііпо южныо плоды и дынп; скотоводство незначителыіЛ лоиіадп паход. болі>шеіо частыо въ СиЦІІЛІІІ п Неаполіз; роіатып скотъ, буйволы, ослы, верблюды ; ІІІСЛКОІІОДСТВО (ІП> ОДІКІ.МЬ
Піе-
монтіз na 4 5 .МІІЛЛІОТІОВЪ руб. сер.). Фабрики незпачіпелыіы, исключая шелкопыхъ. Торговля, судя по счастливому ііиложепію Италіи, маловажна п оіраііичимается произведеиія.миземі и и посредпичеотвомъ между востокомъ и югодіъ. Въ Ііталіи счптается 17 упиверсіпетовъ, ігізкогда зиа.меіттыхъ, no вееьма недостаточпо организироііаііііыхъ: мпожество ученыхъ обіцествъ п библіотекъ, въ которыхъ весь.ма мало ІІОВТІГІШИХЪ КНІІГЪ, ІЮ зато много древнихъ рукописеіі (с.м. Италіянская ЛИтература). — Италія разд-Блеиа нын на 1) Де/лг/Ш/г^заключающуК) іп> сейи государства,. лежаіція і,ъ сіінеру отъ Церііовііоіі облаетн ; 2) Средтмо, заключающую въ себ Церковную облагть, и 3) ІІиипаию, въ котороГі маходится королевство Об ихъ Сіщплііі. Важн йшія сочиненія по части геоірафіи 'н статистпки Италіи вообще: «Dizionario corografieo, geografico etc. della Italia> (изд. Болонья, 1781—1782 г., 3 т.); P. L. Rcider, geogr. stat. (opogr. Lexicon von Ilalien , (Ульмъ, 1812 r . ) ; изъ нов іішихъ: «Echo» — журпа.іъ литературы, художествъ іі жнзпіі въ Италіи, (издав. Паоломъ ЛамГіато, Міілапъ, 1833—1840): Nor- /
Ита — Ита
233
der, Erinnerungen einer Reise durch Deutschland, Frankreich und Italien» , (Гамоургъ, 1834 — 1843, 6 томовъ); «Cooper», путешестпіе no Пталіи (по-анг.ііііски); nGreverus, Reiselust in Ideen und Bildern aus Italien und Griech. (Г>ременъ, 1839—1840, 2 т ) ; «F. von Raumer, Ita lien», (Леппціпъ, 1840 2 части); «Lewald, Praktisclies Reisehandbuch nach und durch Italien», Штутгардъ, 1840); «F. Forster, Handbuch fiir Reisende in Italien», ( ^ ю п х е н ъ , 1840); Lady Blessington», путешествіе no Ита.ііи. Италія (ІІсторія). X) Дреоняя нсторія. Перішоытпы.міі жііте.іямпИта.ііи счптаютсп «Ліиіп іі.!И Лигуры»; къ сБверо-западу отъ нпхъ бы.иі Иоеры, а къ с неро-востоку Умбры, no ргЫ;Т> Ио іі у Лдріатическаіо моря ; пъ западу отъ ІПІХЪ п южпъе Пберовъ.по берегу Тирренскаго моря жи.іп «Этрускп» нли «Ра:іепы», которыхъ счптаютъ самы.мп дреинимч посе.іенца.\ііі Итаjin. Народы, жпвшіе далізе къ югу, былі изВІІСТНІИ подъ пменемъ «Авзопонъ іии Осковъ», «Сииу.ювъ п Певкетовъ»; по Апенпипа.мъ опита.иі «Айорпгепы іі.іііКаскіі», которыевііое.іБдствіи сошлі съ горъ на panmnibiHo^biTiiCHeHiibieCaomia.viH, покоріі.!иСііку.іовъ: отъ смізшеиія С.ііку.іовъ съАборіігепа.міі проіізпш.ш Латипы, которые опять раздрооіі.іиеь иа нізско.іьі;о особыхъ отд дьныхъ КО.ІІІІІЪ , оттоі о Италія издревле бы.іа населена .множестпо.мъ разпыхъ ме.ікпхъ пародовъ. Особеипо въ средпеи іі иижиеГі 1І|;алііі появились: С.абины, Самнпты, Кампанцы, Аурупкп, Гіелпгны, Маррукішы, Вестины. Мареы, Эквы, Герникп, Фроптаны, Гирппны, Луканы, Апулемцы , Рутулы, Вольски, иоторые, за іісключені . іъ Сабиііовъ, Саміштовъ п Ка.мпаповъ, паходнлпсь межъ сооою въ кол^Бнноліъ родствт;. Отъ этпхъ народовъ (•редпе;"! п пііжпеіі Италіи произошлп оіце іітзкоторые другіе. Эііот[)Ы я;е и Певгсты, согласію преданію, прпбылм въИталіюсъЭпотро.мъ іі съ сыномъ го Певііетомъ изъ Аркадіп, за ІбйОл. доР.Х.и основалн первую ііііост[іаііііую колонію па восточно.мъ береіу іиіжней Италіп. Друіая колонія — ессальскихъ Пелазгоіп, прпбыла отъ эпирскпхъ Гіереговъ г.ъ устьн.мъ р. !1о, за 1450 х. до Р. X.; часть ихъ поселилась З/ Всь для морскпхъ разбоевъ, другая же часть проншаа во впутрь сграпы u соедпшіласі. съ Аборигеііамп, которые уже совершенно влад лн среднею Италіею и шгналиСпкуловъ пзъ всБхъ зе.мель, лежавшихъ no восточпому и западному берегалъ р. Тибра. Спкулы же, подвигаясь все далзе и далие на югъ (около 1330 года), накопецъ поришлп въ (ліцилію п здВсь должны были покоппться Спкапамъ. Въ c s верной Ііталіи, около 600 ГІ до Р.Х., появіиясь
—
Ита - Ита
«Кельты» (Галлы). Въ среднеп Италіи распростраііііли свое .могуи((!ство Пелазгп, но разпыя б-вдствія привели этотъ пародъ въ упадокъ и Этрускп опять запяли бйльшую часть средпеіі Италіп и слилпсь пакопецъ съ пелазгійсіліміі прііпілецамп (Тарсеііамп илп Тіірренами) въ одинъ на[)одъ. Около 1300 г. до Р. X. изъ Аркадіп прпбыла ЕОЛОНІЯ Пелазговъ н Гелленовъ подъ пачальствомь Эвапдра п поселнлась на р. Тііб|)-Б. Эваидръ — і^ервый ввелъ въ ІІталію гречесі.ія піісь.мепа и землед ліе. Почти въ это же вре.мя Геркулесъ, на пути въ Гесперію, заверпулъ вь Италію и образовалъ при р. Тибріз колоіііго изъ сопутствовавіііпхъ е.му Гелленовъ. Троянская ііойна такжо спбсобствовала заселепію Италіи; слздствіемъ ея былп трп переселепія : Вепетовъ изъ ПаФлагоіші, модъ пачальетиомъ Аптенора, поселшіпшхоя .между Гіо и Альпамп: Арііівоіп,, подъ нач. Діо.меда,запяр.шпхъ пижнюю Италію, іді; сто лБтъ спустя поселпліісі. мпоіія греческія колоіііп, п пото.му эта часті> Италіи получша ііазвапіе Велпкоіі Греціп; переселепіе Трояицевъ, подъ пачаль. Эпея въ Лаціу.мъ, гд о т і построили Лавпніумъ. Впові. основапиый городъ вскор-Б до того возвысился, что, спустя 30 литъ, уже получпла начало Альоа Лоніа и была столпцею цвіітущаго государства. //) Ппиілія подъ властьт І'имлянь. Въ 753 г. до Р. X. возиикъ Римъ, ставъ въ главс вс-вхъ латипсі;ііхъ городовъ, и впродолжепіо 500 ЛІІТЪ велъ войпы за владычество иадъ. всею Италіею. Италія подъ рпмскою властью мпого вышрала въ отношепіп къ культуріз іі ціівіілпзацііі, но была Фшпчески ослаолена, пстощеиа и лпшепа .мужескаго пародопаселепія —.междоусобія.міі, воішами п завоеваііія.мп, росі;оіпью и іісіюрчеіпіостыо нравовъ. Это ослаблепіо и умепіішепіе парода, также перенесеніе столпцы Рпмской пмперіи изъ Рима въ отдалеіпіыіі Копстаптипополь, былн прпчипию легкаго завоевапія ея гер.маііскп.мп народамп. Сперва (408) разорили ее Вестъ-Гот ы , потомъ — Гуппы, подъ предвод. Атиллы (452). далііе—Вапдалы, подъ пачаль. Генсерика (455), ііаконецч> І'ерулы n Pyrin,под7> предводптельствомъ Одоаі;ра покорпли часть ея и основалп (476) въ Bepoiiu повое королевство, разоривъ вскорі; всю Западнуіо Рпмскуго пмпорпо. ///j Птнліл подъ власть ) гермапатхь народовъ. Вскори послт; іосподства Ругіевъ (493 г.) посліідоиало владычество Остотові> въ Равепи , а послт; иихъ — Лонгобардовъ in, Павім (568), которые завладтзлп иесю сіінерною Нталісю, тогда какъ средияя и ипжняя Италія паходплась' подъ властію Экзарха во-
Ита — Ита
—
234 —
оточнаіо императора; сто.ищею еіо оы.іа Равенііа (с.м. Экзархатъ). Лонгобардское іосударство состоя.ю: изъ а) Аистрін съ іерцогстиа.миТридеіпсаль.мъ.Фріульскимъ и мелкими нняжеетпа.мп (ducate), Впчеіщою, ІІадуею,.Мантуею, Вероною и др.: Ь) Неистрііі съ герцоістиами Эбо|)сею, Туріто.мъіі.мелкимигерцогствами городовъ: Ьеріамо, Брешін, Медіолапа; с) Э.миліи, которая заключала только герцогства городовъ: ІІлаценціи, Пар.мы, 1'еджіо и Муіпны: •d) Тусціи съ кннжествами (ducale) Лукки. Флореіщіи и др.; въ южнои Италіи съ горцоіхтвамп Сполетто и Беиеиенто, съ города.ми Капуа, Боніапумъ, Теате и др. Въ VII столізтіи Допі обарды распростраиііли свою власть надъ всъмъ ііочтиАііеннііііскилгь полуострово.мъ, а Въ 752г. •покорііли п Эмархатъ.Таі.іімъ о6разо,мъ,до паденія Лонгобардскаго государства, І'рекіі удержали аа сооою то.іько Истрію, Веиецііо, герцоіства Рп.мское п Неаіюліітаііское и южную Калабрію; два послБдпія ііріиіадлежали къ Сицмлпіскому патриціату. Изъ Неаііолитапскаго іерцогства въ IX СТОЛ-БТІИ ооразопалпсь два иовыя владънія: АмальФіі и Соррепто. МеждутЗ.мъ въ РИМТІ nana у.мЗлъ удсра;ать :!а собою власть, но,тзсііи5іып АіістульФоліъ,кор. Лоніобардовъ,ііакоііецъ былъ принужденъ призвать на помощь Фрапкскаіо короля Ііспіша, который двумя счастлішы.мп походамп успіілъ отішть у Лонгобардовъ весь Экзархатъ съ Рпмокоюооластію и подарнлъ его папсколу престолу, какъ церііовпое ііміініе (756) — I I . ) Оіпъдостиисенія іктою спътскопвлисти допидьпія итиАІннскаго королевства. Съ 756 по 962 г. Карлъ Велиьіи, уничтоживъ Лонгобардсьое государство (774),прпсоедіініілъИталіюііъФранцііі, уступплъ Калабрію и Апулію іреческому іімператору, большую часть Экзархата рп.мско.му преетолу подъ ііокровительствомъ Фрапковъ, н, съ удержаніемъ за собою права выбора, лоіііооардскіі.мъ герцоіамъ отдалъ Сполето, Фріуль и Ііонеиеито, въ види ленііыхъ ііладъиіп, а остальную часть верхней-ІІталііі ііріісоедііііплъ къ своимъ ііаслБдствеііиымь владзніямъ. Въ 799 г., въ день Н. X. Карлъ Великій былъ короповапъ ііапою Леопомъ III въ соборіз Св. Иегра, въ РІІ.МІІ, рпмскиліъ іімператоромъ, и съ этого вре.мепи іімпсраторская власть оыла соединена съ обладапіемъ Итадіею, а тіітулъ императора завіісълъ отъ папскопкороііаціп. Карлъ Велпкіц назиачплъ королемъ Италіи своего сына, Ііипина (род. 777 года) , которыіі былъ короноцанъ во время его крещенія. Онъ побіідилъ въ 787 г. баварскаго ісрцога Тасспло, въ 791 Аваровъ, въ 391 и 792 Ьепевеіітіінцевъ, въ 796 вторіічпо
Ита —Ита
разбплъ Аваровъ, въ 797 г. опустошилъ землю, занилае.муіо Славянами на сБверо-востокТі Игаліи, а въ 800 г. опять отиравился протіівъ Ьеневентіінцевь. Въ 806 г., во время раздЪла Карлолъ Великіпіъ, въ Тіоііиііллъ, сиоеіо іосударства между сыновьями, ГІІІПИНЪ, кромТіИталіп, іюлучилъ еще Баварію. Тогда опъ выгиалъ Мавровъ нзъ Корсикн, и удалилъ греческііі ФЛОТЪ отъ Венеціи, заключивъ nejieMiipie въ 807 г.; въ 810 г. овлад-Блъ Венеціею п поьорил ь ііенеціянскнхъ герцоговъ Вилераиа и Беата. Ііипіінъ у.меръ въ 810 г. Карлъ Веліікіи назначіілъ на его мізсто королемъ Италіи, въ 812 г., пезаконнаго Иііпинова сына, Берпарда, который въ 817 г. возсталъ противъ сиоего двоюроднаго брата Людовпка Благочестпваго, зато, что этотъ отдалъ Италію свое.му сыну Лотару, иобылъпобТіжденъ, взятъ въ плізнъ.и B b S ^ r . лпшенъ зрвпія. отчего вскорс іі умеръ. Въ 822 году Лотаръ былъ короішвапъ короле.мъ въ Лилантз. Въ царствованіо е ю Арабы утвердішісі) въ Тарентской области, въ пижиеіі Италіи (въ 826 г.), н вскор-в ОТННЛІІ у Грековъ н Смцплік). По случаю раздъла въ Вердюнз, 843 г., Лотаръ получилъ, кромт; Италіи, вси зелілн между Альпа.міі, Реііиомъ, Шельдою, Мозеле.мъ, Саоиою и Роноіо. Въ 844 г. онъ приказалъ короновать королемъ Италіи своего еыііа Людовика II, который въ 848 г. разбплъ Сарацііповъ близъ Беиевепта. Въ 855 г. Людовнкъ встуііплъ на пмператорскій престолъ, и, тоіда какъ началась между иимъ и братьями его войиа за паслъдство, италіянскіе г рциги вздумали возвратить ііезивисимость, а Сараципы сдізлали высадку въ Италію. Людовикъ усиіілъ поб дить іюслидшіхъ, и поьорилъ герцоіовъ Беневента, Салерио п Капуи. Въ 870 и 871 г. онъ опять поб-Бдилъ Сарациновъ близъ Капуи и Лукарін и пзгналъ ихъ изъ Барп. Въ 871 г., по причіпгс дурнагоііоведоиія его солдатъ,онъ былъ схвачеиъ Беневенттща.мп, иоз.мутіівшимися противъ пего, но вскоръ получилъ свободу. Людовикъ ум. въ 875 r., а съ нпмъ пресііклась италіяпская ліінія Каролинісііаго до.ма; тогда Италіею завладііли Французскіе и иіімецкіе Каролингп; кро.мз того, оиа была безпокопма вторжеііія.чи Арабовъ и спораяи мелкпхъ герцоговъ. Одиа партія возвела па іімператорскііі престолъ н мецкаго короля Карла Толстаго, no, іюсл отрзшепія его, начался споръ за ііталіяпскую корону между герцогами Гвпдо.мъ Сиолетскимъ и Бвренгаромъ Фріульскимъ, кончившійся т з м ъ , что Гвидо получилъ римскую, а Беренгаръ лонгобардсную или франкскую Нтаіію. Но вскоръ между нимн опять иачалась
Ита —Ита
—
235
воііна. Гнпдо, разбипъ Береніара блпзъ Бретиіи , пзгпа.іъ его, и , еді5.іавшись вдад-Бгеде.мъ вгей Италіп, осноиалъ Ита.ііянско коро.іевство (888 — 962). Въ 891 г. видо бы.іъ тізбрапъ іі.мператоро.мъ и взялъ сеоъ въ сопраііптелн своеіо сыпа Ла.мбврта. Междутіі.мъ Береіігаръ обратился съ просьбою о помощи къ ніімецкому королю Арііулі>ч>у, который воз-вратплъ ему утрачеііпое государство (893); одпакожъ войпа съ Гвидо.мъ, a no смерти его (894) съ наслізднііко.мъ его, Ламбертомъ, тіродолжалась. АрнульФЪ, желая отпять у Ламберта шшераторскую коропу, опять соедиіиілся съ Берепгаромъ, Ламбертъ же (895 г.) завлад-Елъ частію Ломбардіи й Міглана. Посліі смерти Ламберта (898 г.), Ііеренгаръ, покровительствопаііпый папамп Стеоаномъ . VI и Іоаііпомъ IX, сначала велъ воипу удачпо, noтолъ л;с песмастлпво сражался съ Венгерцадш, которыхъ онъ іірипялъ па службу ІірОТІИІЪ новаго притеіідепта въ ГІталіп Людоиика Лровансг,аго, и которыо опустошплі! Италію. Опъ захватплъ Людовпка, ліііпіиъ еіо зрізпія и завладізлъ Провансо.мъ. Въ 915 г. Берепгаръ былъ возведенъ на императорскііі престолъ, но опять должепъ былъ вести воппу съ Ивреею,Тоскапоіо н Міілапо.мъ; Альбермкъ ішреііскій призвалъ па по.мощь бургуидскаго короля Рудольфа .11, и этотъ разбилъ Бероиіара, 921 г., близъ Фіірепцоли, оставлсііпаіо вопнами іісііасеинаго БоііііФаціемъ,сгоіиурііііомъ:Береіігаръбылъ у.меріцвлепъ Фла.чбертомъ въ 924 г. Такимъ образомъ РудольФЪ 11 Бургундскій сд-Блался владВтеле.мъ Мталіи. Онъ велъ продолжителышя 11 кроіюпроліітпыя ВОІІІІЫ съ Вепгерцами н С.арациііамп; .мижду-тті.мъ частое пребываніе РудольФа вь Бургундім возбудило неудовольствіе въ Италіяпцахъ, которыс въ 925 г. пріі.іііаліі на пталіяпскіГі престолъ Гуго, граФа проваііскаго. Ііоддержііваемый папою и многими ііталіяііскіімп герцога.мп, Гуго явился въ Италіп (926 г.), былъ коропованъ и изгналъ Рудольоа, по вскорт- (930) заключплъ съ ии.мъ договоръ, по которо.му отказался отъ Италіи и получплъ за это Гіровансъ. Тогда Гуго обратіиъ свои силы протішъ италіяпскпхъ герцоговъ, которыо помогали ему заііять престолъ, п унпчтожилъ власть ихъ; лпшилъ зр ііія Ламберта Тосканскаго и присоедиііилъ Тоскапу къ СІІОИМЪ владтвиіямъ: Рп.мъ досталоя ему черезъ жеііитьбу его иа ндовіз своего брата, Гвпдо. Но пасынокъ сго, АльберПЕЪ, іізгнаЧ7) его отсюда, и Гуго долженъ былъ довольствоваться верхнею Пталіеш. Въ 937 г. онъ поб дплъ баварскаго короля АрпульФа; въ 940 ХОТТІЛЪ заіватить Берепгара Ивреііскаго, но этотъ былъ
-
Ита -Ита
предостереженъ сыномъ Гуго-Лотаромъ, б-Бжал-й къ п.мператору Оттопу I, н, въ 945 г., іюзвратіися въ Италію съ большимъ войскомъ. Тоіда многіе города отпали отъ Гуго, и онъ должепъ былъ бъжать въ Провансъ, ід умеръ въ 947 г. По смерти Гуго, сыііъ его, Лотаръ, держался піікоторое вромя на престолъ, бывъ еще съ 931 г., пріі жизни отца, его соправитслемъ: но вся власть принадлежала уже Боренгару II и, no смерти Лотара (949), Берепгаръ тотчасъ запялъ престолъ. Опъ жостоко постугиілъ съ оставшимся семеііствомъ Лотара, заключпвъ жену его, Аделыоиду, въ замкт; Гарда, на озер Комо, но, освобожденпая однимъ минахо.мъ, опа призвала на по.мощь императора Оттона I, которыіі вмистт; съ ея рукою noлучплъ всю Италію. Едва Оттояъ удалплсн изъ Италін, какъ Береигаръ II омять возсталъ протішъ пего: іі.мператоръ послалъ въ Италію сыпа своего, ЛудольФа (956 г.). который соворшенпоразбіілъсыпы Береигарова Адальборта, u сд-Блался попелптелемъ всей Италіи. Въ 957 г. ЛудольФъ быіъ отравлепъ въ Помбіи, и Береніаръ опять завладіідъ Мталіею. Оттоиъ отправился въ Италію, въ 961 г., возстамовплъ прежпііі порядокъ п былъ коропованъ въ Павіи королемъ Ііталіп, а иъ 962 г. императоро.чъ въ РИМ-Б. Въ 964 г. оиъ заключилъ Береиіара възамкіз Санъ-Леоне. Тогда Италія, которан отрБшеніемъ Карла Толстаго отпала-было отъ Гермапіи, при иовомъ императортз, опяті. возврятплась подъ ея власть. — V.) Итиліл подь аластікі пъліеикнхъ императорооъ до іірес тія ГогепштауФенгкого домп (962 — 1267). Ита.іія, истоіцеііпая апархіею и вторжепіями Арапивъ, Веніровъ и другпхъ кочующпхъ ордъ, .міюіо выиграла отъ этого возобноп.іеппаіо пріісоединопія, что, напротивъ, было вредно для Гер.маніи, которан, черезъ этп отііоіпеііія. до.іжна была іі.міиііиваться ви вси воины Италіи. хотя іер.манскі импораторы нпкоіда не могли удержать ея въ иовиновоніпдо.ігое вре.мп. При разд-Б.іеніп Италіи между Саксоііскимъп ГоіенштауФвнски.мъ имііератор : скпіш дома.мп, ііроіізош.іи въ пеіі сл дующія пзмііііеііія: в.мпсто герцогствъ теиерь явились маркграФстиа (Marchionate) п граФства (Comi tate), владі гели которы.чъ порноііачалыіо 6ыли просто только имперагорскпми ііам-Бстника.ми; такимъ образоиъ пронзошлн маркграФствв: Савоя, Са.іуіщо, МоптФерратъ, Тревизо, Романдіола, Верона, Тусція; графства: Фріуль, Верцеллп, Новара, Миланъ, Павія, Кре.ма, Беріамо п др. (управляемыя болымею частіюепископамп этпхі, городоиъ); .ма|іки : Савояа, Г нуа; марка Гвамеріи (Апкоиа), Фермо, Тэате
Ита — Ита
-
236
н др. Осталось только Сполетское герцоготво: Римская область пріиіадлежала иап fpatrimonium SantiPetrij; въ южноіі ІІталін Нор.маниы осмовали въ сліілующемъ столътін герцогства Апулію н Калабрію, а пзъ отнятаго у Сарациновъ острава Спцилііі составплось великое граФство. Въ сізверноГі Италіи Генуа и Пиза е щ прежде сд^лалпсь вольными; Церковиое владиніе соетавлялъ . пвилепскіи патріархатъ. Вепеція была то же ие:іависн.ма. Оттонъ, возиратившись въ Гер.маиію. въ9б5 г-, въ слБдующе.мъ году долженъ былъ опять отправиться въ Италію по случаю возинкішіхъ въ неГі оезпокоГістиъ, промзвелъ строго изсл довапіе, казпилъ главвіыхъ зачпніцнковъ, особеиио РИ.МЛЯІІЪ. и велълъ короповать своего сына Оттопа II свои.мъ преемнпкомъ. Для прчсоедпнеиія остальной Италіи къ своему государству, онъ ХОГБЛЪ женить Оттона II на греческой приіщесоБ ТеоФаніп, которая прпнесла бы е.му въ приданое Лпулію и Калабрію. Но гречискіГі и.мператоръ НпкііФоръ Фока отвергъ зто предложеніе, вслтідстиіо ч го Оттопъ вторгся въ Амулію, и только преемникъ НпкпФора Іоаппъ Цимисхій. въ 970 г.,согласился иа Оттоново предложетііе. ГІо смерти Оттона (973 г.), въ ВиМЗ опять начались безпокоііства. ІІрее.мііпкъ его, Оттонъ II, едва въ 980 г. могъ отираішться въ Иіалію н прежде всего обратнлся въ Аиулію и Калабрію, оспариваомыя у иего Грекамп. Они призвали иа помощь Сарациновъ, и Оттонъ былъ разбитъ и. іи (982 г.) близъ Ьазенгелло. Въ то вре,мя. какъ наряжалась вторая экспедпція противъ Грековъ изъ Вероны, Оттонъ впезапно у я е р ъ въ Рпміз 982 г. Сынъ еіо и преемникъ Оттонъ III также долженъ былъ укрощать безпокоііства въ Рим , былъ дважды въ Италіп п въ 1000 г. въ третій разъ отправился туда. въроятно, чтобы иавсегда перевестп сюда свою столицу; но опасное возмущеніе въ Римъ (1001 г.) заставило его возв[)агііться въ Германію, н, иа дороі-Е, онъ умеръ въ Палермо (1002 г.). Ломбарды, счптая себя ііеобязаііны.ми повіціоваться пово.му гер.манско.му королю ГеприхуІІ, такъ какъонъ вовсе небылъ погомко.мъ Оттона,ііередаліісь Ардуниу, маркіраФуИвреи, но ііротивиая е.му партія прпзвала Геприха, который и былъ коропованъ королемъ Италіи въ Павін 1004 года. Ho no прнчпн воз.мущенія Генрихъ долженъ былъ возвратиться въ Гермапію, іі только въ 1013 г. опнть яішлся въ Италіп и былъ коронованъ и.мператоромъ въ Ри.мБ 101-1 г.: Ардунпъже, оставлеіпіыіі своп.ми п[)ііверженца.міі, удалплся въ мопастырь. Въ
Ита — йта
былъ въ Игалію, вторгся въ Апулію, покорилъ герцоговъ Бепевента, Капуіі и Неаполя,іг уступплъ одннъ участокъ Нор.маіша.мъ, кото()ыеемупомогали. Такимъобразомъ Нормаины утвердились въ Италіп. Въ 1026 г. Копрадъ I! отправился въ Ііталію п 1027 г. былъ коронованъ въ Миланъ королсмъ, а въ Римі; императоромъ. Во вре.мя о ю отсутствія въ Германіи возникли кровавыя ссоры между мелкіпш вассаламн и епископа.мп; Конрадъ прзкратилъ ихъ въ 1037 г. и далъ лешіую констнтуцію, по котороп леппыя влад-Бнія должпы былп оставаться въ мужскомъ кол-Бпи. Между•і-Б.мъ власть рпмсіаіхъ епископовъ стаповилась спльнізе, и уже Оттопъ I былъ списходителснъ къ папТ; и духовеистиу, даже болізе ч .мъ того требовалъ питересъ ммператора. Избраніе папы пропсходило, въ царстиовапіе Оттопа, часто безъ участія ніз.мецкаго пмператора, п неразъимператорская противпаяпартія избирала своего папу; напротивъ того, ни одииъ нТі.мсцкій ко])Оль' не .могъ іірішятЬ пмператорскаго титула, безъ папскаго короноваііія и утверждепія, і;аі;ъ это было ііостаноилепо при коронацін Геприха II. Геіірііх7> III, прее.мшіпъ Генрпха И (1039—1056), въ свое.мъ поход-в въ Ри.мъ, 1046 г., послтз коронованія, возстаиовнлъ и.мператорскія права въ Италіп и защшцалъ ихъ отъ папскаго в и я и і я , н о , пос.гБ его с.мертп, ГршоріГі VII началъ съ императоро.мъ (•поръ объ шіпеституріз н довершіиъ зданіе іерархііі, не смотря на всъ н моцкія u итааіявскія нападсііін. Въэтомъ случаБпалІз.мііоіо помогли Но|імаиііы, сдилавшіеся его лениы.міі солдата.мии даннііі;аміі,сътізхъ ііоръ,і;акъ nana ІІиколаііІ1,ііодтвердіілъ исъ завоовапія въ ппжнеіі Италіп, соверіиешіыя пладіітсмс.мъ Апуліи, Робертомъ Гіііісг.ардо.мъ, п далъ е.му въленпое влад піе Спцплію (1059 г.). И.мператоръ Генрпхъ IV (1056—1106), отлучешіый папою отъ церкви, отііравился въ 1077 г. въ Италію, и до тоіо унизился, что далъ папіз обііщаніе (въ Каііосі ) отказаться отъ ВСБХЪ поролеискпхъ правъ па ІІталію, и возвратплся въ Гермапіш. Нтобы ото стить пап за встз свои потери, Генрихъ опять отправился въ ІТталіювъ 1081 г., a 1084 г.взялъ Римъ, ідъ былъ коронованъ. Въ 1090 г. онъ еще разъ явился въ Италіи, гд^Б и возгорилаеь воппа за пасліздство Матильды. Когда въ 1092 г. онъ возвратплся въ Германію, сынъ его, Конрадъ, котораго онъ оставилъ съ воііско.мъ въ Италіи, короновался королемъ о я ; Мпланъ, Кре.мопа, Лоди и Піаченца уже прпнялн его сторону , но опъ ум. въ 1101 г. Тогда Италія остава.іась въ зависи-
1022 г., по просьб-в папы. Генріі\ъопять при- 1 мостп отъ Германіп только no одно.муиазвашю.
йта - Ита
— 237
Кро.м того раздоры были тапже ііоддоржпваемыпагіа.ми, которыеначалисііоръ еъимператорами за Матильдино иасл дство. Тогда образова.і[ісь дв'В партін: ГВС.ІЬФОВЪ (папспая) п Гнбе.і.іиііовъ (п.мператорская), инача.іась жестокая воііна, окопчпвшаяся договоромъ въ Костніщ ( П 8 3 ) , по которому ііта.ііяііскіе города получп.іи ііодтвержденіо въ своихъ' республікапсі;ихЪФОі).махъправленіяіі.ш право управляться по своимъ собственны.мъ законамъ. Императоры все еще ІІМ-БЛИ въ Италіп свопхъ нам-Бстнпковъ, пока nana ИнііоЕептій III не пзгналъ спврва имп. преФектовъ пзъ Рима, a 1198 г. императорсЕаго на.м стника изъ всей цсркотіоіі6Бласти;когда же ішператоръОгтопъІ хотВлъ возстановпть свои права, утвердивъ ополетскаіо герцога, ивзявъАпулію и Неаполь (1212), то былъотлученъотъЦерквппапою Иннокентіемъ III. Фридрихъ II возобновилъ войну съ италіянскими городами й былъ даже королемъ въ Неаполіз, ио свосю строгостію и жестокнмъ обращопіемъ своего иамізстпипа Эццелііио, потерялъ повоо пріобритепіс. Тогда императорская иласть въ Нталіи ограничивалась только правомъ верховной-леііиой и судебно-ленноіі иластн, но подати и Фипансы были упущепы пзъ виду. Это пере.м нило отпошеііія Гермапііі къ Италіи, и им ло посл дствіемъ необыкиовеііное процв таиіеторговліі п благосостояпіе городовъ. НБкоторые города, поср дстпомъ мореплаванія и торговли , въ короткое время успізли пріобр сти цилыя обдасти, нли же, завосвавъ мелкіе города, образоваліі повыя владтзпія, вособенности верхпяя Италія , гдіэ возппкло п сколько малыхъ н большихъ роспубликъ, изъ котбрыхъ зиа.ме- і НМТ-БИШІІМІІ были: Венеція, Лукка, Генуа, Флорепція.Этп города,іів будучи соединенымежду собою ііикакою Федератпвною системою, сущоствовалп безъполитичсскаго союза, и находи лись въ безпр станпыхъ ссорахъ и междоусобныхъ войнахъ.Между Пармою иПіаченцою, Генуею и Пизою, ЫиланомъиПавіею, Равеніююи Фвррарою(см.) и проч., происходили кровавыя войны. Но дол всего продолжаласьсоперническая война между Венеціею н Генуею. Этн раздоры поддержалиеще на никоторое время вліяпіе н мецкихъ императоровъ на д-Бла Италіи, но съ прес чсніемъ Гогенштауфенскаго дома (1267), котораго посл дній пото.>іокъ,Конраддинъ,былъ казненъ своимъ соперникомъ, Карломъ Аншуііскимъ, совершенно прекратилась власть rejiманскаго императора надъ Италіею, и изъ Габсбургскаго дома только ГенрпхъVII пытался еще (1310), нонеудачно, завлад ть Италіею. — V.) Отъ прекращенія гермапспаго вліянія до
Ита — Ита
•ррапііузскоіі певплюгііиЛЪОЪ — 1792. Междут мъ съ 1300 г. вь большпхъ іородахъ Италін являютоя могуіцосгвениыяи боіатыяфамгіліи, II. пе смотря на силыюе соііротнвленіс своихъ сограждапъ, мало-по-малу пріобр-втаютъ переъъсъ въ д-в.іахъ обществепиыхъ и прнішмаютъкняжесіііітптулъ. Такнмъобразомъ, кромТі дррцііііхъ, уже существовавішіхъ до.мовъ Эсте, МоптФоррато н Савойскаіо, по.іучили пачало, въ Милан But! оптп, воФлоренціи .Медичіі,въ Тіадуіз Карраіш, въ Вероіііз Скалигери, въ Мапту Гопзагн и проч. Только Вепеція, Генуа п Луіка остались респуолпками. Тоіда про.мыш.іенность, торговлн, науки и художоства стали ііроцігвтать въ Италіи. Тогда же началось въ Италіи (куда бъжали всь учбпые Грскн), возстаііовлсиіеклаесичсслой литературы и лучшаго вкуса. Въ Пиз-в, С.іент>, ЬО.ІОНЫІ, Паду ІІавіи, идр.городахъяпилпсь уіімворсптеты. Во Флоренціи бы.іа оспонана перван акадо.міяхудожествъ. I'UMCKOC, каііоііичоское и Феода.іьное П| аво виериые пачалп обработываться въ Ыталіи. Уежду-тізмъ вііутреііпіе раздоры между италіянскііми князья.ми, иоторыо всегда іі|ііізывали иа помоіць НІІМСЧ4КІЯ нли Французскія иойска, всііоріз были пріічиііою продолжите.іыюм войпы, ^оіда, no іірес чсніп дома миланскихъ герцоіоиъ Вііскоити, Аіиланъ, согласноуеловію, должепъбылъ поступить во влаоть п мецкаію импрратора. Фраіічвс:іО Сфорца завладълъ ."и.іаномъ, п, въ 1454 г. составплъ ита.ііянскую лиіу протпиъ вміішательства пностранцевъ пъ дііла Италіп, къ кото|)ой приступнлп почтіі BCS италіянскія государства. Тоіда яинлел претеплрнтъ па миланское герцогство, сыпъ сестры ІІОСЛІІДМИГО ВІІСКОІІТІІ, Карлъ Орлеанспііі, и, поддерживаемыГі въ своихъ правахъ французскимъ і.ороломт, Людовикомъ XII, зан.іад-влъ Мплаііомъ и Гопу й. Ви сгБ СЪТІІ.МЪЛЮДОВИКЪ возиам ридсязавоеваіь Неаііоліітапсмос горолевство, поторянное его предиісствеіінііі:омъ, Карломъ П (ІІ96), но долженъ былъ отказаться отъ него согласподоговору съ Фсрдпнандо. іъ Католикояъ (1505 г.), которыіі также обиаружилъ свои виды на Италію; съ этого времеіііі начіінается ііойпа между нимъ п Фраиціою н ііііостраііпыя войска иаводняютъ Пталію. Во время камбрейской лнги (1508), no готорои Франція падиялась упеличпть свои мплаіісьія владИиія, на италіяпекоіі землІІ сража.іись Французы, Ні>мцы, Испанцы, Австріііцы и Шіісйцарцы,а войнами мс жду Карломъ V и Фраіщомъ | (1515—58), тоже за.милансно герцогетво, Италіясоперіпеннобылаистоіцсііаиобсзоплеііа.Нонталіяпскі кііязья, посредствозіъ интріпъ и хитростеі^уміілиот-
Ита-Ита
-
238 —
Ита — Ита
клонить усп хи ііоо дител й.(с.м.Макіавелли). легацій: Болоныі, Феррары, Ро.маныі; нзъ МоТоіда же въ перпьиі разъ образова.іась въ дены. Массы и Каррары, Вальтелпна, КіавенИталіи система равноиіісія, когорая впос.гБд- ны, Ворміо. Управлеиіе осталось прежнее, СТВІІІ принята бьыа за подытііческое основанів французская система стала замитіПіе. Ьоиапри каждомъ опасеніи въ Европ.В. Вслидствіе партъ былъ ш б р а н ъ на 10 лБтх неограпнумныхъ распоряжепій евоихъ князей, Ита- чсіінымъ президепто.мъ, а Мельци д'Еріілё ііилія въ XVII столБтіи остава.іась покоіиюю це-презіідепто.мъ. Притомъ былн министры до воііны за испанское насПідстио, въ ко- п государствениыіі соиътъ, государственная торую опять сдиіа.іась театро.мъ войны ме- консульта изъ 8 и заЕоиодателыюе сображду Бурбоискн.мъ u Гаосбуріскимъ домсіми, піе изъ 75 члеиовъ, избирае.мыхъ изъ позеспорітшиим о владычествтз надъ всею южиою мелі.иыхъ владътелей, ученыхъ и купцовъ. Европою. Вособенностн Австріііскій до.чъ счи- Въ 1805 г. Наполеонъ, іі])инявъ идіператорга-лъ Италію пеобходимоюдля поддержанія сеоя. скій титулъ, объяиилъ собя 15 марта коро17.) Отъ французсной револіоіии do 1815 г. ле.мъ Италін, и такп.мъ образомъ возвелъ ее Представптелн Французскрй революціи умпли н а с т е п е и ь королевства, но в.мізсті; съ ТІІМЪ оцинить всю важность Италіи, и потому опа объявплъ, что оиъ оудетъ носить италіянскую была одною п з ъ первыхъ государствъ, кото- коропу до т ъ х ъ поръ, пока Русскіе ие очпстятъ рымъ они овладвли. Савоя и Ницца были за- КорФу, а Англпчане Мальту,. а потоімъ перепяты Фраицузами и обращены въ департа- дастъ ее свое.му пасыику. Форма управлеиія менты (1792), пото.чъ одна за друюю яви- осталась, повидимому, прежияя, только назпались (1796 —1802) разиыя респуоліші: Циспа- чеиъ государственный содт.тъ изъ сов тнидаиская и Трансиадаиская (периая заключа- ковъ, законодателеіі п аудііторовъ, ушічтожела Модену, Реджіо, Феррару, Ьолопью и Ро- иаконсульта, н произоіили нъкоторыя пере.м манью, вторая Австрійскую Ло.мбардію), Рпм- ны въ оргаишаціи заі;оііодатеді>пыхъ собраская (Римъ), Лигурінская (Генуа), Парйено- ній; уст�