Вступ до феноменології

Bernhard

WALDENFELS Einführung in die Phänomenologie

Бернхард ВАЛЬДЕНФЕЛЬС

Вступ ДО

Феноменології Переклад

з

київ

німецької

ББК 87.3 В15 Переклад

і видання книги здійснені завдяки благодійній підтримці Міжнародного фонду "Відродження".

Серія "Сучасна гуманітарна бібліотека"заснована Українським філософським фондом у 2001 році Редколегія серії: д.ф.н. О.В. Білий, к.ф.н. А.Л. Богачов, д.ф.н. B.C. Горський, к.ф.н. О.Є. Гомілко, д.ф.н. A.M. Єрмоленко, д.ф.н. М.Д. Култаєва, д.ф.н. A.M. Лой, к.ф.н. С.В. Пролеєв (голова), к.ф.н. Я/4. Ситниченко (вчений секретар), д.ф.н. О.І. Хома Переклад з німецької д.ф.н. М.Д. Култаєвої Додатки - д.ф.н. М.Д. Култаєва, к.ф.н. В.І. Кебуладзе Переклад виконано за виданням: Waldenfels В. Einführung in die Phänomenologie. - München: Wilhelm Fink Verlag, 1992. Відповідальний редактор к.ф.н.

В15

Л.А.

Ситниченко

Вальденфельс Бернхард Вступ до ф е н о м е н о л о г і ї . - К.: "Альтерпрес", 2002. - 176 с. ("Сучасна г у м а н і т а р н а бібліотека"). ISBN 966-542-178-6 ISBN 966-542-089-5

Книга присвячена систематичному викладу феноменологічної філософії XX століття. Стисло, але дуже чітко і повно розглянуті основні проблеми і концепти, що їх розробляла феноменологія. Викладені позиції основних представників феноменологічного напрямку сучасної філософії: від Гуссерля, Шелера і Гайдеггера до Рикера, Шютца і Гурвіча. Проаналізовано зміст феноменологічної позиції в конкретних гуманітарних науках: психології, соціальних науках, педагогіці, логіці, літературознавстві, теології тощо. В останньому розділі розглянуто теоретичні межі феноменології (зокрема, у зв'язку з деконструкцією Ж. Деррида).

ISBN 966-542-178-6 ISBN 966-542-089-5

© © © ©

Wilhelm Fink Verlag, 1992 Український філософський фонд, серія, 2001 М.Д. Култаєва, переклад, 2002 Художнє оформлення, "Альтерпрес", 2002

Передмова до українського видання Ця вступна праця була н а п и с а н а після 1989 р., отже, у пере­ л о м н і роки; з с а м о г о початку вона з о с е р е д ж у в а л а с я не л и ш е на історичних змінах, але й зачіпала г е о г р а ф і ч н е розташування ф е н о м е н о л о г і ї , щ о надає п р е д м е т н о м у д о с л і д ж е н н ю особливо­ го культурного забарвлення. О з н а ч е н а мультикультурність з ча­ с о м стала ще і с т о т н і ш о ю . Ц ь о м у не в о с т а н н ю ч е р г у с п р и я є так звана глобалізація, прояви якої є, щ о п р а в д а , досить неодно­ з н а ч н и м и . В і д к р и т т я к о р д о н і в та охоплення к о м у н і к а т и в н о технічною м е р е ж о ю усіх та кожного має г о м о н і з у ю ч у побічну д і ю , яка с п р я м о в у є т ь с я проти с в о є р і д н о с т і ф е н о м е н і в і ф о р м у ­ вання с п е ц и ф і ч н и х с п о с о б і в н а б л и ж е н н я до них. Відкриття кордонів та п о с и л е н н я комунікативних потоків, хо­ ча й не виключає п о д а л ь ш о г о розвитку регіональних т р а д и ц і й з п р и т а м а н н и м и їм с т и л я м и та і д і о м а м и , але потребує необхідних для цього реальних поштовхів, які виходили б за м е ж і простого ф у н к ц і ю в а н н я апаратів т а с и с т е м . О т ж е , гуссерлівське ф е н о м е ­ нологічне епохе є сьогодні а к т у а л ь н и м як ніколи. Але воно має здійснити ф е н о м е н о - т е х н і ч н и й поворот, щ о б пробитись крізь в с е м о г у т н і с т ь технічних, технократичних та т е х н о м о р ф н и х про­ цесів. До нової мультикультурної о р і є н т а ц і ї н а л е ж и т ь також подо­ л а н н я бар'єрів м і ж Сходом та Заходом, а також перспектива об'єднання або воз'єднання Є в р о п и . Я к щ о країни, які колись входили до складу Радянського Союзу або до с ф е р и його пану­ в а н н я , знову в і д к р и в а ю т ь с в о ю с а м о б у т н і с т ь , ревно п і к л у ю ч и с ь про власну мову, то роблять це не д л я того, щоби за д о п о м о г о ю р е п р о в і н ц і а л і з а ц і ї в і д о к р е м и т и с ь від загального розвитку, а, на­ певно, д л я спроби відкрити у с в о є м у чуже та власне у чужому.

6

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Як говорив Гьольдерлін: «Своєму варто навчатись так само добре, як і чужому». Таке прикордонне місто, як Львів, Львув, Львов або Л е м б е р г , що в ж е через м н о ж и н н і с т ь своєї назви ви­ дає в н у т р і ш н ю ч у ж і с т ь і така п р и к о р д о н н а з е м л я , як Галіція, де поляки, у к р а ї н ц і , н і м ц і та євреї ж и в у т ь зазвичай я к щ о не р а з о м , то поруч, були і з а л и ш а ю т ь с я з а с т е р е ж н и м и з н а к а м и . У певному сенсі к о ж н а країна заслуговує на назву «Україна», тобто з е м л я , яка має м е ж і , кордони, а д ж е ж о д н а країна не л е ж и т ь просто са­ ма по с о б і , неначе я д р о у с в о ї й ш к а р а л у п ц і . Ф е н о м е н о л о г і я мог­ ла би с в о ї м и з а с о б а м и зробити внесок до о с м и с л е н н я кордонів, до переступання через них, при ц ь о м у не з н і м а ю ч и їх взагалі. Мотив горизонту, д о с л і в н о — «граничної лінії», якому Гуссерль надає з а с а д н и ч о ї ролі у д о с в і д і , нагадує про це завдання. Ми п і з н а є м о світ л и ш е у вигляді світових горизонтів, які в и к л ю ч а ­ ють будь-яку, і технічно опосередковану також, всеприсутність. В і д д а л е н е є м о м е н т о м кожного досвіду, а починається ж він із н а й б л и ж ч о г о . Навіть л ю б о в до б л и ж н ь о г о була би н і ч и м без гос­ трої л ю б о в і до н а й в і д д а л е н і ш о г о , як це переконливо показав н а м Н і ц ш е . Д а л и н а і ч у ж і с т ь належать до «самої речі». Читачі і читачки знайдуть у ц і й книзі розділ, п р и с в я ч е н и й розвитку ф е н о м е н о л о г і ї у Східній та Центрально-Східній Є в р о п і . О с о б л и в у роль там в і д і г р а є почасти в и м у ш е н а , почасти у м и с н а с у п е р е ч к а з м а р к с и з м о м . П р о в і д н и м и ф і г у р а м и тут ви­ с т у п а ю т ь такі ф і л о с о ф и , як Густав Ш п е т , Р о м а н Інгарден і Ян Паточка, які за скрутних, небезпечних д л я ж и т т я у м о в с п р и я л и п р о р и в у к р і з ь і д е о л о г і ч н і м у р и . То ж нехай у к р а ї н с ь к и й п е р е к л а д «Вступу до ф е н о м е н о л о г і ї » послугує також і тому, щ о б ц е й занадто короткий розділ було д о п о в н е н о та п р о д о в ж е ­ но в ж е за сучасних у м о в у к р а ї н с ь к о ю с п і л ь н о т о ю . З а в д а н н я , с ф о р м у л ь о в а н е Гуссерлем, — «дати в и с л о в и т и с я ще н і м о м у щ о д о власного с м и с л у д о с в і д у » , — постає знову і знову т о д і , ко­ ли щ о с ь , яке насувається на нас, чекає на багатоголосся і силу винахідливості нашої відповіді. Відень,

квітень

2002

Передмова ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, без с у м н і в у , н а л е ж и т ь до з н а ч н и х я в и щ , а також с п р о б м и с л е н н я в ц ь о м у в ж е близькому до завер­ ш е н н я столітті, яке вона с у п р о в о д ж у в а л а від с а м о г о початку. У 1900 р. Едмунд Гуссерль с в о ї м и « Л о г і ч н и м и д о с л і д ж е н н я м и » зробив в и р і ш а л ь н и й прорив. Н а р о д и л о с ь те, що згодом при хре­ щ е н н і дістало і м ' я « ф е н о м е н о л о г і я » , і, як це з а в ж д и т р а п ­ ляється з у с я к и м в и т в о р о м , здивувало свого засновника. Але вже з с а м о г о початку виникло й досі відкрите питання: куди ж прийде ця ф е н о м е н о л о г і я ? Я к щ о спробувати розкрити т а є м н и ­ ц ю життєздатності ф е н о м е н о л о г і ї а ж д о наших д н і в , то, напев­ но, слід зазначити той ф а к т , що вона не дозволяє с и с т е м а м , ш к о л а м , н а в ч а л ь н и м п р о г р а м а м з н и щ и т и потяг до розробки предметних питань та д о с л і д ж е н ь . Для своїх засновників вона з а л и ш и л а с я «робочою ф і л о с о ф і є ю » ; вона п р и н ц и п о в о стояла осторонь від п о ш и р е н и х у XIX столітті світоглядних суперечок та рецептів с п а с і н н я світу, що зазвичай з'являлися у позанауковому чи науковому вбранні; м а й ж е усі вони зникли у н а ш час, хоч і не в и к л ю ч а є т ь с я м о ж л и в і с т ь їх в і д р о д ж е н н я у новій ф о р м і . В о д н і й із ранніх л е к ц і й Гайдеггера від 1925 р. п р о г о л о ш у є т ь с я : «Велич відкриття ф е н о м е н о л о г і ї криється не у ф а к т и ч н о отри­ маних результатах, які м о ж н а о ц і н ю в а т и чи критикувати..., а у то­ му, що вона є в і д к р и т т я м м о ж л и в о с т і д о с л і д ж е н н я у ф і л о с о ф і ї » (GA 20, 184)*. Р е ф р е н о м цьому є передмова Мерло-Понті до його « Ф е н о м е н о л о г і ї с п р и й н я т т я » , де він говорить про манеру чи стиль, що характеризують ф е н о м е н о л о г і ю як рух: над н е ю пра­ ц ю ю т ь так, як п р а ц ю ю т ь над т в о р а м и Бальзака, Пруста, Валері чи Сезанна. Тут не пропонується канонічний взірець прочитання.

* Так позначається автором повне зібрання творів Гайдеггера М.

8

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

С к о р і ш усе відбувається так, як зазначає Рікер: «Суттєва части­ на ф е н о м е н о л о г і ї с к л а д а є т ь с я з історії гуссерліанських є р е с е й . Архітектоніка с п о р у д ж е н н я м а й с т р а с п р и я л а запобіганню гуссерліанської ортодоксії (Рікер 1986 а, 156). Це означає, що ф е н о м е н о л о г і ч н и й рух — як усяке ж и в е м и с л е н н я — не м о ж н а зобразити л і н і й н о . А д ж е виникають «ви­ п р о м і н ю в а н н я » та р о з г а л у ж е н н я , забігання вперед та повернен­ ня назад, варіанти, що частково п е р е х р е щ у ю т ь с я і частково відходять один від одного, не п е р е т в о р ю ю ч и с ь на інваріантну побудову. Запропонований вступ до ф е н о м е н о л о г і ї покликаний дати загальну о р і є н т а ц і ю . Він не з а м і н ю є широких за обсягом цілісних історичних д о с л і д ж е н ь Г. Ш п і г е л ь б е р г а (1982) та С. Цеккі (1978), п р е д м е т н о орієнтованого нарису з ф е н о м е н о л о г і ч н о ї ф і л о с о ф і ї Е. Ш р ь о к е р а та П. Я н с е н а (1989), регіональних цілісних о п и с і в , таких як м о я власна п р а ц я про ф е н о м е н о л о г і ю у Ф р а н ц і ї (1983), і т и м паче — с п е ц і а л ь н о ї літератури, п р и с в я ч е н о ї ц е н т р а л ь н и м постатям ф е н о м е н о л о г і ї , с п е ц и ф і ч н и м п р о б л е м н и м с ф е р а м , з а с т о с у в а н н ю ф е н о м е н о л о г і ї в окремих науках чи особливих культурно-національних т р а д и ц і я х у ф е н о м е н о л о г і ї . Однак цей вступ має с п р и я т и с т в о р е н н ю повної і водночас деталізованої картини ф е н о м е н о л о г і ї , р о з с т а в л я ю ч и деякі особливі акценти і спонукаючи до подальших досліджень. Ми прагнули тут, по-перше, показати не тільки історичну, а й культурно-географічну багатоманітність феноменології, яка все б і л ь ш о ю м і р о ю набуває характеру ф і л о с о ф с ь к о ї ейкумени з ч и с л е н н и м и д і ю ч и м и ц е н т р а м и , з о б р а ж е н н я яких у д а н і й праці не м о ж е бути в и ч е р п н и м . По-друге, нам здавалося в а ж л и в и м звернути належну увагу на стосунки взаемообміну, що існують м і ж філософією та ок­ ремими науками. Тут д е м о н с т р у ю т ь с я м о ж л и в о с т і регіональних ф е н о м е н о л о г і й , які л и ш е закостенілий а п р і о р и с т м о ж е вважати б а н а л ь н и м и п і д р о з д і л а м и застосування власне ф і л о с о ф с ь к о ї ф е н о м е н о л о г і ї . Нехтувати ц і є ю в з а є м о д і є ю значить штучно зву­ жувати ф е н о м е н о л о г і ч н е поле зору і теоретично спрощувати фактичну історію феноменологічного дослідження. І, з р е ш т о ю , необхідно також зупинитися на полеміці з інши­ ми напрямами мислення. З о к р е м а це стосується суперечок із р а н н і м п о з и т и в і з м о м , з а х і д н и м т а с х і д н и м м а р к с и з м о м , лінгвоа н а л і т и ч н о ю ф і л о с о ф і є ю , із ф р а н ц у з ь к и м структуралізмом та

Передмова

9

його п о с л і д о в н и к а м и . До того ж зрозуміло, що м е ж і з екзис­ т е н ц і а л і з м о м , герменевтикою та деконструктивним підходом є розмитими. Враховуючи усе це, ми с т а в и м о перед с о б о ю завдання роз­ крити і по м о ж л и в о с т і посилити потенціал ф е н о м е н о л о г і ї . Тон задається «справою» ф е н о м е н о л о г і ї , яка і тепер здатна ви­ п р о м і н ю в а т и імпульси, я к щ о їх не приносити у жертву банальній текстуальній обізнаності та простій методичній в п р а в н о с т і . Коли ж ф е н о м е н о л о г і я опуститься до перетворення с а м о ї себе на власний архів та коментар, то це стане її с а м о г л у м у в а н н я м . Зображення цілого з а д у м а н о таким ч и н о м . Спочатку слово надається н а с а м п е р е д Гуссерлю і в и с в і т л ю ю т ь с я о с н о в н і етапи його м и с л е н н я (розд. І, III, IV), а також його б е з п о с е р е д н і й вплив на ранні кола геттінгенської та м ю н х е н с ь к о ї ф е н о м е н о л о г і ї (розд. II). Це п р о д о в ж у є започаткований у Фрейбурзі переворот у ф е н о м е н о л о г і ї , який підготував нові імпульси, що ведуть з Б е л ь г і ї та Н і д е р л а н д і в до Н і м е ч ч и н и (розд. V) і с я г а ю т ь кульмінації у творчості Гайдеггера (розд. VI). Вже протягом 30-х років значно п о ш и р ю ю т ь с я с ф е р и ф е н о м е н о л о г і ч н о г о впливу та їх д і ю ч і ц е н т р и , а с а м е : від Ф р а н ц і ї через Італію до англосак­ сонських країн, причому там ф е н о м е н о л о г і я п р и й м а є в і д п о в і д н і с п е ц и ф і ч н і ф о р м и та виділяє свої основні м о м е н т и (розд. VII-IX). Далі подається детальний огляд ф е н о м е н о л о г і ч н о і н с п і р о в а н о ї і ф р а г м е н т а р н о ї д о с л і д н и ц ь к о ї роботи у різних науках: від гу­ м а н і т а р н и х т а с у с п і л ь н и х через ф о р м а л ь н і , п р и р о д н и ч і т а л і н г в і с т и ч н і науки д о м и с т е ц т в а т а р е л і г і ї ( р о з д . X). Дві п р и к і н ц е в і глави містять полеміку ф е н о м е н о л о г і ї із марксиз­ м о м , який в і д і г р а в особливу роль у Східній та Ц е н т р а л ь н о — Східній Європі (розд. XI), а також із с т р у к т у р а л і з м о м , що у тво­ рах Д е р р і д а сягає м е ж і м а р г і н а л ь н о ї ф е н о м е н о л о г і ї (розд. XII). Але не тільки тут, а й у самих широких с ф е р а х ф е н о м е н о л о г і я демонструє можливість звернення до своїх власних меж, замість того, щ о б заперечити або ж перестрибнути їх шляхом простої п е р е м і н и м і с ц я . Щ о б уникнути марних сподівань, слід згадати наприкінці те, що мало бути загалом або частково в и п у щ е н и м у стислому зоб­ раженні ф е н о м е н о л о г і ї . О с н о в н и й акцент у ньому робиться на тих ф і г у р а х і текстах, що набули у ф е н о м е н о л о г і ї статусу знако­ вого самовиразу або о к р е с л ю ю т ь с п е ц и ф і ч н е поле д о с л і д ж е н н я . Отже, у більшості випадків згорнуто розглядаються численні спеціальні д о с л і д ж е н н я , присвячені таким авторам, як Гуссерль,

10

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Гайдеггер, Мерло-Понті або Ш ю т ц . Також і вагомість таких ав­ торів як Гайдеггер, Сартр, Рікер, Д е р р і д а або Пачі визначається в н у т р і ш н ь о ю л о г і к о ю вступу. ї х т в о р и р о з г л я д а ю т ь с я л и ш е настільки, наскільки їх м о ж н а б і л ь ш - м е н ш віднести до ф е н о м е ­ нології. Щ о б уникнути б е з м е ж н о с т і у з о б р а ж е н н і ф е н о м е н о ­ л о г і ч н о г о руху, не згадуються тут і д и ф у з н і с ф е р и впливу, які не м о ж н а віднести ані до ц е н т р а л ь н о г о поля ф е н о м е н о л о г і ї , ані до її чітко визначеного контексту, де ф е н о м е н о л о г і я є л и ш е еле­ м е н т о м с е р е д багатьох інших. Те ж с а м е стосується і п р а ц ь М и ­ коли Гартмана, Гельмута П л е с н е р а або Ганса-Георга Гадамера, у творчості яких ф е н о м е н о л о г і я в і д і г р а є в а ж л и в у роль, але інак­ ше визначається в а г о м і с т ь ф і л о с о ф і ї . Тут не вдалося ц і л к о м уникнути таких с и т у а ц і й , коли о д и н читач знайде те, чого не шу­ кав, а д р у г и й ш у к а т и м е те, чого йому не знайти, а д ж е о д н о м у ф е н о м е н о л о г і я здається недостатньо ч и с т о ю , а і н ш и й вважати­ м е ї ї з о б р а ж е н н я д о с и т ь н е р о з м а ї т и м . Н а в е д е н а література у б і б л і о г р а ф і ч н о м у розділі д е щ о компенсує втрачене. Н а п р и к і н ц і с к а ж у кілька слів про виникнення цього твору. Його ядро за с в о ї м походженням має витоки у д о к л а д н ь о м у розділі «Феноменологія» в «Enciclopedia Italiana», і я, користую­ чись н а г о д о ю , хочу висловити подяку італійським в и д а в ц я м , особливо Туліо Грегорі за щ е д р і с т ь , з якою вони дозволили мені використати приготований до друку текст для розширеної н і м е ц ь комовної книжкової версії. Почувши слово «енциклопедія», не слід одразу лякатися. Італійські видавці надають велике значен­ ня д и н а м і ч н о м у з о б р а ж е н н ю , в якому чітко простежується ста­ новлення думок, у м о в и і труднощі їх розгортання. Водночас це означає, що таке зображення не м о ж е мати невизначеного похо­ д ж е н н я , а вказує на певну п о з и ц і ю та демонструє певний почерк. Той, кому це послужить імпульсом, м о ж е надалі зайнятися р о з м н о ж е н н я м перспектив. У всякому разі я у своїй ролі включе­ ного спостерігача спробував не віддати на відкуп м о ї м власним інтересам т и р а ж у в а н н я м о ж л и в о с т е й . Але було би занадто в и м а ­ гати не скористатися з цього — така порада нічого не варта. От­ ж е , поза н а ш и м и б а ж а н н я м и парадоксальним заняттям є набут­ тя досвіду, « у м о ж л и в л ю ю ч и висловлення його власного смислу». За різноманітну д о п о м о г у при підготовці цього рукопису хочу висловити подяку м о ї м Бохумським с п і в р о б і т н и ц я м Іріс Д е р м а н та Ант'є Капуст, далі я вдячний також А н н е м а р і Ернс за її зусилля при передруку рукопису. Мюнхен,

березень

1992.

Розділ І ІДЕЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ

Я к щ о ми п о в е д е м о мову про час заснування ф е н о м е н о ­ логії, то він п р и п а д а є на 1887-1901 роки, отже, на ті роки, коли Е д м у н д Гуссерль був приватдоцентом у місті Галле. Що ж до са­ мої назви « ф е н о м е н о л о г і я » , то, як відомо, вона походить не від Гуссерля. Не кажучи вже про б і л ь ш давній слововжиток, який м о ж н а простежити від Ламберта, Канта, Фіхте, Гегеля до Лотце і Е. ф о н Гартмана, це слово належало до наукової повсякден­ ності і в ж и в а л о с я такими п р и р о д о з н а в ц я м и , як E. Мах, Л. Больцман чи Г.Р. Кірхгоф, коли й ш л о с я про опис « ф е н о м е н і в » , який вони протиставляли теоретичному п о я с н е н н ю (див. Spielberg 1982, 6-19). Але л и ш е у Гуссерля це слово п е р е т в о р ю є т ь с я з підготовчо­ го рівня ф і л о с о ф с ь к о г о знання або методичного с т и л ю науково­ го д о с л і д ж е н н я в ц е н т р а л ь н е визначення ф і л о с о ф і ї , яка с а м а себе проголошує ф е н о м е н о л о г і є ю . Спочатку і це також з д і й с н ю ­ валося д у ж е повільно. У вступі до другого тому «Логічних д о с л і д ж е н ь » слово « ф е н о м е н о л о г і я » ще з'являється у супро­ воді с к р о м н о г о , але спантеличуючого епітету — «дескриптивна психологія», який потім зникає у другому виданні 1913 р., отже, на теоретичному рівні «Ідей І» /. МІЖ ПСИХОЛОГІЗМОМ І ЛОГІЦИЗМОМ. — Вихідне ста­ н о в и щ е ф е н о м е н о л о г і ї характеризується с и л ь н и м впливом неокантіанства, яке вбачало порятунок ф і л о с о ф і ї у перетворенні її почасти на ф о р м а л ь н у методику, почасти на цілісну науку, або ж у зв'язках із п е в н и м и н а у к а м и . У такий с п о с і б вона втрачала не тільки с в о ю с а м о с т і й н і с т ь , а й значення д л я ж и т т я . Це була втрата, про яку часто с п е р е ч а л и с я «світоглядні ф і л о с о ф і ї » . Сам Гуссерль, який починав с в о ю кар'єру з математики, зазнав

12

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

спокуси знайти ф у н д а м е н т для математики і л о г і к и , на якому би психологія, що тут також з а д і я н а , м а л а успадкувати ф і л о с о ф і ю як с в о ю з а с а д н и ч у науку. Його « Ф і л о с о ф і я а р и ф м е т и к и » , напи­ с а н а у 1881 p., рухалася ще у ф а р в а т е р і психологізму, як це за­ значили Готліб Ф р е г е у рецензії на цю р а н н ю п р а ц ю та с а м Гуссерль у п е р ш о м у томі «Логічних, д о с л і д ж е н ь » , що було с п р о б о ю вивести с а м о п о к л а д а н н я логічних законів, а також інших значу­ щих с ф е р етики, естетики та релігії із реальних психічних про­ ц е с і в й у м о в . Але антипсихологізм не мусив деградувати до л о г і ц и з м у у дусі платонізму, який знаходив з а д о в о л е н н я у чистій «значущості» ц і н н о с т е й , в «положеннях та істинах для себе» чи в « і с н у ю ч о м у стані речей» — приблизно так це було у Г. Лотце, Б. Б о л ь ц а н о , А. М е й н о н г а . Таким ч и н о м , виникла потреба пере­ кинути міст м і ж і д е а л ь н и м п о к л а д а н н я м та р е а л ь н и м п е р е ж и ­ ванням. П е р ш и й повштох ц ь о м у надав Ф р а н ц Брентано (1838-1917), «Віденські лекції» якого слухав Гуссерль (до р е ч і , також і Фрейд) і який с а м завдяки Карлу Ш м і д т у , вчителю ф і л о с о ф і ї Гуссерля у Галле, м а в значний вплив на п с и х о л о г і ю свого часу. Брентано м а в н а м і р створити с п р а в ж н ю «Психологію з е м п і р и ч н о ї точки зору», с а м е про це говорить назва його основ­ ної п р а ц і , що в и й ш л а у 1874 р. Для цього психологія потребує такого предмету, який не м о ж н а запозичити з інших д и с ц и п л і н . Тепер, щ о б відрізняти психічні ф е н о м е н и від ф і з и ч н и х , Брента­ но приписує їм в н у т р і ш н ю « с п р я м о в а н і с т ь на зміст» та «спрямо­ ваність на об'єкт», які в і н , к о р и с т у ю ч и с ь п о н я т і й н и м апаратом с е р е д н ь о в і ч ч я , характеризує як «інтенціональну інекзистенцію предмету» (Psychologie..., 1955, 124). Однак навіть просте п о р і в н я н н я я в и щ п е р е ж и в а н н я та ф і з и ч н о ї реальності з а л и ш а є багато відкритих питань і с е р е д них таке: як і звідки взагалі м о ж н а осягнути і збагнути пси­ х о ф і з и ч н у д в о ї с т і с т ь , не о д е р ж у ю ч и для цього с а н к ц і ї з боку існуючих реальних наук, які у с в о ю чергу, будуть з м у ш е н і знову відкинути новий задум до а п о р і ї психологізму та ф і з и к а л і з м у ? «Спосіб буття» і н т е н ц і о н а л ь н о с т і , як п і з н і ш е встановив Гайдеггер, з а л и ш а є т ь с я н е в и з н а ч е н и м . Р а д и к а л ь н і ш е а р г у м е н т у в а л и це д в а представники раннього позитивізму — Ріхард Авенаріус та Ернст Мах. О д и н із них н а м а г а в с я повернути «природне по­ няття світу», другий відходив у п с и х о ф і з и ч н о н е й т р а л ь н у с ф е р у відчуттів, де відбувалося в з а є м о п р о н и к н е н н я речі та «я» аж до їх с а м о р о з ч и н е н н я . Усе це н а г а д у в а л о п р о ф а н і з о в а н у містику,

/. Ідея феноменології

ІЗ

сліди якої з а л и ш и л и с я у романі Роберта Музіля « Л ю д и н а без властивостей» 1 . Але Гуссерль, який д у ж е добре знав про усі ці с п р о б и (див. Luebbe 1972, S o m m e r 1985), скористався н и м и д л я пошуків власного шляху. Його п і з н і ш а заява: «Ми є с п р а в ж н і м и позитивістами» (Hua III, 46) вказує на це колишнє сусідство. 2. СМИСЛ. ПРЕДМЕТ ТА ІНТЕНЦІОНАЛЬНИИ АКТ. — Я к щ о в і д н о с и н и м і ж актом п е р е ж и в а н н я та п р е д м е т о м , на який вони с п р я м о в а н і , м а ю т ь значити щ о с ь б і л ь ш е за реальний зв'язок м і ж с в і д о м і с т ю та р і ч ч ю , то п е р е ж и в а н н я с а м е мусить характе­ ризувати себе як «зв'язуючу інтенцію» (Hua ХІХ/1, S. 385), а от­ ж е , у випадку акту та предмету п е р ш е н е м о ж л и в е без другого. Тим с а м и м починає торувати собі шлях проблематика, яка п і з н і ш е стане називатися «проблематикою кореляцій». Упоряд­ кування акту та предмету орієнтується у невиразних ракурсах та через лексичні позначки типу «як» або «у вигляді», через які, на­ чебто через вушко голки, м о ж н а розглядати ф е н о м е н о л о г і ю . Так, в ж е у «Логічному д о с л і д ж е н н і » (Hua ХІХ/1, с. 414) Гуссерль бачить р і з н и ц ю м і ж « п р е д м е т о м , що інтендується» і «предме­ том як т а к и м , що є інтендованим». Предмет просто-напросто не є о д н и м і т и м ж е , він проявляє себе тим с а м и м через зміну спо­ собів даності та інтенції, у яких він розглядається зблизька або на відстані, з того чи іншого боку, де він с п р и й м а є т ь с я , прига­ д у є т ь с я , очікується або вигадується, у яких він о ц і н ю є т ь с я , об­ робляється чи б а ж а є т ь с я , у яких він с т в е р д ж у є т ь с я як д і й с н и й , відсувається як м о ж л и в и й чи с у м н і в н и й , або ж заперечується. М о ж н а п р о д о в ж и т и цей л а н ц ю г в а р і а ц і й , в д а ю ч и с ь д о історич­ ної та культурної конкретизації, — там стане п о м і т н и м багато з того, що з ч а с о м з а й м а т и м е та б е н т е ж и т и м е ф е н о м е н о л о г і ю . О с н о в н а р и с а «чогось як чогось», яку м о ж н а вважати «зна­ ковою в і д м і н н і с т ю » (Waldenfels, 1980, 86, 129), відсилає назад, до аристотелівського визначення «сущого як с у щ о г о » , але також і до кантівської д е ф і н і ц і ї т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о п і з н а н н я , яке з а й м а є т ь с я не п р е д м е т а м и , «а н а ш и м с п о с о б о м пізнання пред­ метів, наскільки це а п р і о р н о має бути м о ж л и в и м » . Ця р и с а вка­ зує далі на «Буття та час» Гайдеггера, де у п а р а г р а ф і 33 робить­ ся розрізнення м і ж « г е р м е н е в т и ч н и м як», що є г е р м е н е в т и ч н и м 1

Щ о д о внутрішнього зв'язку м і ж Гуссерлем та Музілем, який виходить за межі відомих історичних стосунків, порівн.: G.Cellbrot. Die Bewegung des Sinnes. Zur Phänomenologie R. Musüs im Hinblick auf E.Husserl. München. 1988. Про Ш ю т ц а та Музіля див. відоме д о с л і д ж е н н я : Р. Berger (dt. Ob. in: Gratshoff/Waldenfels 1983. s. Lit. C5 (5)).

14

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

с п о с о б о м інтерпретації та розуміння чогось, та « а п о ф а т и ч н и м як», яке є с п о с о б о м прояву і в и с л о в л ю в а н н я чогось. С а м Гусс е р л ь розглядає ці аспекти н а с а м п е р е д у ф о р м і значення або с м и с л у , за д о п о м о г о ю яких значуще в и с л о в л ю в а н н я або інтер­ претація значення вказують на с в і й в і д п о в і д н и й предмет і роб­ лять п і з н а в а л ь н о ю його д а н і с т ь як д і й с н и й зміст. Н а в п а к и , і н т е н ц і о н а л ь н и й акт, будь то с п р и й н я т т я , практичне р і ш е н н я , л ю б о в та н е н а в и с т ь , радість і ж у р б а , визначається як п е р е ж и ­ в а н н я , що с а м о по собі так чи і н а к ш е с п р я м о в у є т ь с я на щ о с ь . У «Ідеях І» Гуссерль називає цю подвійну структуру, що п р я м о чи непрямо притаманна усім переживанням свідомості, двоїстість ноезіса та н о е м и . Ноему ж с а м у по собі слід розуміти зновутаки у дусі чистого вчення про значення або похідного від нього вчення про істину — це р о з р і з н е н н я часто стирається у виклад­ ках Гуссерля ( п о р і в н . Bernét in: Ph.F.8). В и р і ш а л ь н и м тут вва­ ж а є т ь с я те, що «як» і «такий як», будь то просторовий відтінок, ч а с о в и й аспект, м о д а л ь н і с т ь ( с п р а в д і , м о ж л и в о і таке ін.), когнітивний (доксичний) чи п р а к т и ч н и й характер, є ані об'єктив­ н о ю о з н а к о ю , тобто ч а с т и н о ю того «щось», про яке йдеться, ані р е а л ь н о ю с к л а д о в о ю ч а с т и н о ю акту або стану п е р е ж и в а н н я . Тим с а м и м до вчення Гуссерля про інтенціональність вкра­ дається н о в о ч а с о в и й дуалізм з о в н і ш н ь о г о і в н у т р і ш н ь о г о , іма­ нентного п е р е ж и в а н н я та т р а н с ц е н д е н т н о ї д і й с н о с т і . Коли хтось щ о с ь п е р е ж и в а є чи пізнає, то він є с а м у собі з і н ш и м , поза со­ б о ю , п е р е с т у п а ю ч и через себе. П о с л і д о в н и к и Гуссерля зробили з ц ь о г о р а д и к а л ь н і ш і вис­ новки. У Гайдеггера, який у своїх «Лекціях про історію поняття часу» н а г о л о ш у є н а п е р ш о п р о х і д н и ц ь к о м у х а р а к т е р і г у с серлівського вчення про інтенціонаьність, воно п е р е т в о р ю є т ь с я в екстатику л ю д с ь к о г о буття. Так с а м о і Сартр в о д н о м у із своїх ранніх есе віддає н а л е ж н е і н т е н ц і о н а л ь н о с т і , завдяки якій у с в і д о м о с т і відбувається п р о р и в до світу. Мерло-Понті відкриває за п о р о г о м «інтеціональності акту» ще й «діючу інтеціональність» (intetionalite operante), над я к о ю не м а є влади с в і д о м і с т ь . Н а р е ш т і , Л е в і н а с вбачає у і н т е ц і о н а л ь н о с т і «руїну у я в и » , внаслідок чого м и с л е н н я о п и н я є т ь с я поза с о б о ю . Від вчення Гуссерля про значення в і д к р и в а є т ь с я шлях до лінгво-аналітичної ф і л о с о ф і ї . Коли Гуссерль розсуває д у а л ь н и й стосунок м і ж актом та п р е д м е т о м , д о д а є с ю д и т р е т ю ланку — так звану ноему, то виникають, як д е м о н с т р у ю т ь Д. Ф ь о л с д а л та Д ж . Н . М о г а н т і , зв'язки із в п р о в а д ж е н и м и Ф р е г е р о з р і з н е н н я м и

І.

Ідея

феноменології

15

«поняття», «смислу» та «значення» і звідси далі - з т е о р і я м и по­ ведінки за п р а в и л а м и , які розроблялися п о с л і д о в н и к а м и Вітгенштейна або Сьорлом (див. IX, 5). Тому серед ф е н о м е н о л о г і є та аналітиків постає питання, як і я к о ю м і р о ю м о ж л и в о приписува­ ти значення або с м и с л виразів, речень або дій с у б ' є к т и в н и м інтенціям чи р е г у л я ц і я м , визнаним г р о м а д с ь к і с т ю , я к щ о одні в і д м о в л я ю т ь с я редукувати с м и с л до внутрішніх п е р е ж и в а н ь , а і н ш і - до зовнішньої поведінки. 3. ПОВЕРНЕННЯ ДО САМИХ РЕЧЕЙ. — Я к щ о ф е н о м е н о ­ логія і в і д н а й ш л а запальне гасло, то ним є багатоцитований за­ клик: «Назад, д о с а м и х речей!» Цей п а р о л ь л е г к о стає т р и в і а л ь н і с т ю або б а н а л ь н і с т ю . Граф Л а й н с д о р ф , почесний секретар «паралельної акції», яка у Каканії Музіля має с п р и я т и з а п о б і г а н н ю появи д е ф і ц и т у с м и с л і в , мав цілі папки, наповнені р і з н о м а н і т н и м и ф о р м у л ю в а н н я м и повернення: «Якщо не брати до уваги цілком зрозумілого б а ж а н н я повернутися до в і р и , зали­ ш а ю т ь с я ще повернення назад, до бароко, до готики, до природ­ ного стану, до Гете, до н і м е ц ь к о г о права, м о р а л ь н о ї чистоти і та­ ке інше». А втім, цей с п и с о к м о ж н а п р о д о в ж и т и . О т ж е , як слід розуміти в и м о г у Гуссерля? Н а с а м п е р е д м а к с и м а в и м а г а є дії, яка, в і д с т у п а ю ч и , веде д а л і , а отже, робить «крок назад», як говорить Гайдеггер (GA 9, 343). Сам же Гуссерль неодноразово в и с л о в л ю в а в с я про рух з і г з а г о м ; цей рух не припускає чистого бачення (Vision), що випростовується з ходу речей, а включає в себе в і з і ю , ре-візію та про-візію. С а м і ж речі, про які тут йдеться, не лежать неприхованими перед н а ш и м и о ч и м а ; вони водночас тут і не тут, з н а й о м і і н е в і д о м і . У негативному н а б л и ж е н н і їх розкриття означає впро­ в а д ж е н н я ф е н о м е н о л о г і ч н о г о епохе в його п е р в і с н о м у сенсі (Hua III, 40 f.), тобто роботу над розбиранням споруди, що про­ стежується у гайдеггерівській деконструкції західноєвропейсь­ кої метафізики та у деконструкціях класичних текстів Д е р р і д а . Цей рух д е м о н т у в а н н я відкриває різні ф р о н т и , на яких ф е н о м е ­ нологія мусить доводити с в о ю о н о в л ю ю ч у силу. її критика, по-перше, спрямовується проти вже згаданого натуралізму, який м о ж н а охарактеризувати як ф і л о с о ф с ь к у де­ ф о р м а ц і ю природничих наук. Тут самі речі звужуються до еле­ ментарних фактів, які об'єднуються асоціативно і казуально та­ ким с п о с о б о м , що втрачається їх зв'язок із ж и т т я м та відчуттям

16

Є.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

п е р е ж и в а н н я . Так, барвистість речей з а м і н ю є т ь с я електрохвилям и , в і д о б р а ж е н н я м и н а сітчатці т а ф у н к ц і о н а л ь н и м и в и р і в н ю ­ в а н н я м и , від яких потім з а л е ж а т и м е «переживання» кольорів. У ц ь о м у зв'язку в и н и к а ю т ь безсенсові питання, наприклад: чому л ю д и н а бачить речі правильно, н е з в а ж а ю ч и на перевернуте зо­ б р а ж е н н я на с і т ч а т ц і , начебто л ю д и н а схожа на ф о т о г р а ф а , с в і д о м і с т ь якого перетворилася на c a m e r a o b s c u r a (темну каме­ ру. — М.К.). Наступний крок приведе в коло послідовників Дж.Ст. Міла з їх п о л о ж е н н я м про суперечність mental states (ментальних станів. — М.К.), що в и к л ю ч а ю т ь одне одного. Близьким до натуралізму є техніцизм, що перетворює усякі значення на «значення у грі» (Hua ХІХ/1, 75), які м о ж н а визнача­ ти л и ш е синтаксично у рамках наукових м о в н и х п р и п и с і в . С а м і речі редукуються до свого ф у н к ц і о н а л ь н о г о м а н і п у л ю в а н н я . Боронитися слід також і від історизму, який м о ж н а назвати ф і л о с о ф с ь к о ю д е ф о р м а ц і є ю гуманітарних наук. С а м і речі тут п е р е т в о р ю ю т ь с я на історичні образи; претензія на істину спусто­ шується або ж загрузає у чистій ерудиції. У ц ь о м у зв'язку Гуссерль не обходить навіть Дільтея, в і д д а ю ч и належне його історико-герменевтичним досягненням2. Внутрішньофілософська критика Гуссерля, з р е ш т о ю , с п р я м о в а н а проти системного мис­ лення у дусі неокантіанства, з я к и м Гуссерль зустрівся насампе­ ред у працях, і в особистості Пауля Наторпа (пор. Kern, 1964). Конструкції «зверху» він протиставляє ф і л о с о ф і ю «знизу», в якій закони побудови здобуваються через у н а о ч н ю в а н и й опис речей. У с в о є м у п р о г р а м н о м у творі « Ф е н о м е н о л о г і я як строга наука», опублікованому в 1910 р. у ж у р н а л і «Logos», він дотримується старого ідеалу науковості, але не л и ш е д л я того, щоб запобігти п р и н е с е н н ю ф і л о с о ф і ї у жертву і н ш и м наукам, а й захистити її від сцієнтистської самовпевненості та світоглядного засилля і по­ ставити на твердий грунт. Ф і л о с о ф і я є наукою, яка запитує с а м а себе і, таким ч и н о м , є б і л ь ш о ю за позитивну науку. Разом із Гусс е р л е м ми м о ж е м о додати: не від ф і л о с о ф і й , також не від пози­ тивних наук чи світоглядів, що передаються т р а д и ц і й н о , має над­ ходити поштовх для пізнання, а від самих речей і проблем (Hua XXV, 61). Цю максиму Гайдеггер п о ш и р ю є і на с а м у ф е н о м е н о ­ л о г і ю , коли на початку лекції про «Основні п р о б л е м и ф е н о м е н о ­ логії», яку він читав у 1927 р., проголошує: «Ми не розкриватиме­ мо з історичних позицій, чим с той сучасний напрям 2

Про відношення Дільтея до ф е н о м е н о л о г і ї дивись: Phän. Forschungen 16 (1984).

І.

Ідея

феноменології

17

філософії, що має назву феноменологія. У нас йдеться не про феноменологію, а про те, що діється в ній самій». Що ж відбувається в ній с а м і й ? Що означає повернення до самих речей, я к щ о розглядати його позитивно? Кажучи просто, це означає, що точки зору, з яких розглядаються та розкривають­ ся речі, м а ю т ь розгортатись із споглядання с а м и х речей і ні в якому разі з інших позицій. Пізнання — це ніщо інше, як рух, що веде с п е р ш у від віддаленого споглядання до «абсолютної близь­ кості», а істина, за її точним визначенням у «VI. Логічних дослід­ женнях», означає: те, про що м и с л и л о с я , показує себе так, як про це м и с л и л о с я , а мислилося так, як воно себе показує. Це набли­ ж е н н я і віддалення самих речей не-слід хибно розуміти як щось на зразок безпосереднього о с я г н е н н я , чистої інтуїції; йдеться с к о р і ш про процес, у якому змістовність та спосіб наближення нерозривно взаємопов'язані. «По-іншому с п р и й м а т и , значить с п р и й м а т и інше», як лапідарно сказано у Левінаса (1967, 146; 1983, 156). В ж е згадувана в і д м і н н і с т ь м і ж « Щ о » та «Як», яка за­ кладається у ф о р м у л ю в а н н і «щось як щось», зберігається також і тут. Так, Гуссерль у с в о є м у славнозвісному «принципі усіх прин­ ципів», що висувається в «Ідеях І» (Hua III, 52), вимагає, щоб усе, що постає перед нами в «інтуїції» с п р а в ж н і м (так би м о в и т и , у своїй тілесній д і й с н о с т і ) , бралося би просто як таке, за що воно себе видає, але також й у тих межах, в яких воно себе видає (підкреслено. — Б.В). П і з н і ш е Гайдеггер на свій л а д приєднається до цього (див. також VI, 2). Самобутність речей — це не буття у с о б і , а той спосіб даності, якому надається перевага. Ф е н о м е н о л о г і я у ф і л о с о ф с ь к о ­ му розумінні починається л и ш е т а м , де не просто, так би м о в и т и , інвентаризуються об'єктивні « ф е н о м е н и » , а де тематизується са­ ма ф е н о м е н а л ь н і с т ь ф е н о м е н і в та її логос (Ricoeur. A l'école de la phen., 141). 4. СУТНІСТЬ І ФАКТИ. — М а к с и м а нової предметності озна­ чала визволення погляду від пут у п е р е д ж е н о с т і , традиційних застережень та методичних примусів, що знайшло ж и в е схвален­ ня у багатьох сучасників. «Май м у ж н і с т ь послуговуватися власни­ ми відчуттями!» — так м о ж н а було би переформулювати макси­ му Канта. Це визволення йде на користь усьому м о ж л и в о м у і розкриває багатоманітність ф е н о м е н і в . Ц и ф р о в і комбінації, логічні закони, ф і з и ч н і ф о р м у л и і практичні заповіді належать

18

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

до неї так с а м о , як келихи, м і с т а , картини, казкові п е р с о н а ж і , с н и , божевільні в и д і н н я , дитячі у я в л е н н я , навіть синтаксичні сполучники, н а п р и к л а д «і», а також цілком безсенсові словоспо­ лучення, такі як «зелене або», я к и м и с ю р р е а л і с т и та д а д а ї с т и провокували н о р м а л ь н і с т ь , — усе це не в и к л ю ч а є т ь с я з розгля­ ду. «Але й не означає, що Гуссерль вимагає унаочнення усього пізнання, с к о р і ш навпаки. А д ж е в усьому пізнанні він шукав наочне» (Stroeker in: Stroeker/ J a n s s e n 1989, 38). Однак, як же м о ж н а уникнути перетворення а н т и к о н ф о р м і з м у погляду на не­ розбірливість та її п о р о д ж е н н я — « ф е н о м е н о л о г і ю к н и ж к и з картинками», про небезпеку якої наполегливо п о п е р е д ж а л и Гус­ серль і Ш е л е р ? П е р ш и м з а с л о н о м проти чистого розшматування ф е н о ­ м е н і в є здавна з н а й о м е розрізнення м і ж с у т н і с т ю та ф а к т о м . Те, що криється за м о в н и м в и с л о в о м і розкривається у з д і й с н ю ю ч о ­ му себе с п о г л я д а н н і , слід відрізняти від п о б і ж н и х аспектів та ви­ падкових супутніх я в и щ . С а м Гуссерль у «II. Логічних д о с л і д ж е н ­ нях» з в і л ь н и в « а б с т р а к ц і ю , щ о с п р и я є і д е а л і з а ц і ї » від ї ї е м п і р и ч н о г о додатка, а потім в «Ідеях І» виразно говорить про «сутнісне бачення», або про «сутнісне споглядання», яке дає з м о г у виступити ейдосу, с у т н і с н о м у образу. Методологічну нейт­ ральність, яка спочатку задовольнялася т и м , щ о розглядала безпосередньо д а н е як таке, Гуссерль застерігає від розуміння ідеального буття сутностей у дусі ідеал-реалізму. Ідеї є д л я ньо­ го п р е д м е т а м и у м е т о д и ч н о м у с м и с л і , тобто т и м , про що м о ж н а щось говорити та в и с л о в л ю в а т и с ь на зразок індивідуальних предметів (Hua ХІХ/Ї, 52; III, 15, 48). Якщо ж і п р о г о л о ш у є т ь с я , що логічні закони д і ю т ь н е з а л е ж н о від того, чи існують м и с л я ч і істоти (Hua ХІХ/1, 105), то це слід прочитати як г і п е р б о л і ч н и й ви­ я в ідеальної с а м о в с т а н о в л ю в а н о с т і законів, п р е д м е т н а с ф е р а якої п о ш и р ю є т ь с я на всі м о ж л и в і світи. Та все ж з а л и ш а ю т ь с я в і д к р и т и м и такі, н а п р и к л а д , в а ж л и в і питання: Як методично правильно відрізняти с у т н і с н е с п о г л я д а н н я від простих інтуїцій? Чи є сутність ч и м о с ь на зразок чистого «що», яке в ж е перестає бути п і д л е г л и м в с т а н о в л ю ю ч о м у м е ж і і варіативному «як»? Чи м о ж н а у б і л ь ш ш и р о к о м у с е н с і , н і ж м е т о д и ч н и й , визначити «іде­ альне буття» загальних предметів? При в і д п о в і д і на ці питання в п е р ш е відбулася духовна р о з б і ж н і с т ь у м е ж а х ще молодого ф е ­ н о м е н о л о г і ч н о г о руху. Чи відкрила « ф е н о м е н о л о г і я сутності» д о р о г у до оновленої онтології, а чи з а л и ш и л а с я т р и в і а л ь н и м етапом на шляху підновленої « ф е н о м е н о л о г і ї с в і д о м о с т і » ?

Р о з д і л II РЕГІОНАЛЬНІ ОНТОЛОГІЇ

У 1901-1916 рр., коли Гуссерль викладав у Геттінгені, ф е н о ­ м е н о л о г і я переживає першу ф а з у консолідації. У 1913 р. вихо­ дить п е р ш и й том «Ідей до чистої ф е н о м е н о л о г і ї та ф е н о м е н о ­ логічної ф і л о с о ф і ї » . Цей том водночас був п е р ш и м внеском до «Щорічника філософських та феноменологічних досліджень», який Гуссерль разом із М о р і ц о м Гайгером, А л е к с а н д р о м П ф е н д е р о м , А д о л ь ф о м Райнахом та М а к с о м Ш е л е р о м видавали про­ тягом 1913-1930 рр. і де побачили світ « Ф о р м а л і з м у етиці» Ш е лера та «Буття і час» Гайдеггера. П р і з в и щ а с п і в в и д а в ц і в виказують ш и р о к е коло геттінгенських та мюнхенських ф е н о м е н о л о г і є , які, п р а в д а , зупинилися на «Логічних дослідженнях» Гуссерля і не с п р и й н я л и його нового трансцендентального повороту. /. ГЕТТІНГЕНСЬКЕ ТА МЮНХЕНСЬКЕ КОЛО. — Існувало ч и м а л о ф і л о с о ф і в - п о ч а т к і в ц і в , які у Геттінгені т я г л и с ь до Гуссерля, але надалі йшли с в о ї м и в л а с н и м и ш л я х а м и . Це стра­ сбурзький релігійний ф і л о с о ф Ж а н Герінг (1890-1966), історик науки, виходець з Росії Александр Койре (1892-1964), Ганс Ліппс (1889-1941), автор чутливої щодо м о в и герменевтичної л о г і к и , Гельмут Плесснер (1891-1985), який разом із Ш е л е р о м є заснов­ ником ф і л о с о ф с ь к о ї антропології, Вільгельм Ш а п п (1884-1965), ю р и с т за освітою, який у 50-х роках видав загальну ф і л о с о ф і ю історій (Philosophie der G e s c h i c h t e n ) , н а р е ш т і , російський ф і л о ­ с о ф Густав Ш п е т (1879-1940), завдяки якому Гуссерль став відо­ м и м у Росії. Але ядро Геттінгенського гуртка (див. Spielberg 1982, 166-267) у т в о р ю в а л и ряд молодих ф е н о м е н о л о г і в , б і л ь ш і с т ь з яких переселилися з М ю н х е н а до Геттінгена. Це Йоганнес

20

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Добер (1877-1947), М о р і ц Гайгер (1880-1837), А д о л ь ф Райнах (1883-1917), Гедвіг К о н р а д - М а р ц і у с (1888-1966), Д і т р і х ф о н Гільденбранд (1889-1977), частково також Макс Ш е л е р та нарешті поляк Роман Інгарден, на якому далі зупинимося д о к л а д н і ш е . М ю н х е н с ь к е коло, якому особливу увагу приділив Ебергард Аве-Лаллемант (див. K u h n , Ave-Lallemant u.a. 1975), з н а й ш л о с п р и я т л и в и й грунт н а т е р е н і г у р т к а , с т в о р е н о г о Т е о д о р о м Л і п п с о м (1851-1914), що з о с е р е д ж у в а в с я на різновиді д е с к р и п ­ тивної психології, яка п о ш и р ю в а л а свій вплив також і на естети­ ку; п о п р и все ф і л о с о ф і ю Л і п п с а не о м и н у л о звинувачення у пси­ х о л о г і з м і . В о н о с т о с у є т ь с я т а к о ж і п о н я т т я в ч у в а н н я , яке Гуссерль застосовує у с в о ї й теорії інтерсуб'єктивності, щ о п р а в ­ д а , в т р а н с ц е н д е н т а л ь н і й о б р о б ц і . Учень Л і п п с а , Александр П ф е н д е р (1870-1941) н а п р и к і н ц і д у ж е зблизився із Гуссерлем. Він п р а ц ю в а в у п л о щ и н і ф е н о м е н о л о г і ч н о ї психології, розроб­ л я ю ч и такі т е м и , як м о т и в а ц і я , переконання та характер, які о б ' є д н а в у « Ф е н о м е н о л о г і ю воління» (1900), що із запізненням з н а й ш л а відгук у праці Рікера « Ф і л о с о ф і я волі». У ц і л о м у ж П ф е н д е р був представником реалістичного варіанту ф е н о м е н о ­ логії, я к и й , п р а в д а , важко віднести до п р о б л е м н о г о рівня гусерлівського «ідеалізму». У цій реалістичній спрямованості молоді мюнхенські та геттінгенські ф е н о м е н о л о г и знайшли підтримку — їх речником став А д о л ь ф Райнах, який у своїй доповіді « Щ о таке ф е н о м е н о ­ логія», проголошеній у 1914 p., акцентував увагу на «феномено­ логії сутності», тобто осягненні сутностей, сутнісних зв'язків та сутнісних законів. До того ж він по-іншому, н і ж Гуссерль або Мерло-Понті, перетворював ейдетику на кінцеву мету, що с а м о по собі визволяє від природних, історичних та мовних зумовленостей. Та­ ке «повернення до самих речей» стає «чистою, неприкритою інтуїцією сутностей» ( S W 1 , 550). Ця «предметна ф е н о м е н о л о г і я » , яка долучилася до «феноменології актів», ота «онтологічна ф е н о ­ менологія», що виступила на боці «трансцендентальної ф е н о м е ­ нології» (порівн. Conrad Martius, Sehr. z. Philosophie III, 393 ff.), на­ магалася повернути більш у платонівський чи аристотелівський бік, проте не досягла ані радикальності відкритого досвіду, поря­ док якого ставиться на кон у досвіді, ані перспективи світу, що до­ лає протилежність сутності і факта. В у с я к о м у разі ця р а н н я ф о р м а ф е н о м е н о л о г і ї була плідною у предметних побудовах р е г і о н а л ь н и х онтологій, що м е н ш е в д а в а л и с я до висвітлення методичних питань. Тут слід

II.

Регіональні

онтології

21

згадати: естетичні студії М о р і ц а Гайгера, в яких п р е д м е т н а о р і є н т а ц і я «Логічних д о с л і д ж е н ь » в п е р ш е застосовується д л я аналізу естетичних ф е н о м е н і в ; о н т о л о г і ю природи Гедвіг Конр а д - М а р ц і у с а , що з а й м а л а с я т а к и м и п и т а н н я м и , як простір і час, і в к л ю ч а л а ф і з и ч н і та біологічні д о с л і д ж е н н я до р і в н і в по­ рядку у п р и р о д і ; далі н а з в е м о д о с л і д ж е н н я ю р и с т а за о с в і т о ю А д о л ь ф а Райнаха «Апріорні о с н о в и цивільного права», опубліко­ ваний у 1913 р. і які понині заслуговують уваги — в них розробле­ но теорію соціальних актів, вгадуються важливі аспекти п і з н і ш о ї теорії мовних актів. Н а п р и к і н ц і з г а д а є м о ще двох ав­ т о р і в , т в о р и яких хоч і з а з н а л и в п л и в у м ю н х е н с ь к о г о та геттінгенського оточення, проте з а л и ш и л и його далеко позаду, — це Макс Ш е л е р та Роман Інгарден. 2. МАКС ШЕЛЕР: СУТНОСТІ ТА ЦІННОСТІ. — Макс Ш е л е р (1874-1928) був п о р у ш н и к о м с п о к о ю у п р о б у д ж е н о м у ф е н о м е н о ­ л о г і ч н о м у русі. Він мало піклувався с т р о г і с т ю викладу своїх ду­ мок, з о с е р е д ж у ю ч и с ь н а відкритті т а з м і н і . При ц ь о м у Ш е л е р , як писав у некролозі М. Гайдеггер, «мав надзвичайне чуття до усяких нових м о ж л и в о с т е й та с и л , що пробивалися». Його п р а ц я була н е з а в е р ш е н о ю в е л е м е н т а р н о м у с м и с л і слова, він ч и м о с ь нагадував Ш е л л і н г а — той був Протеєм німецького ідеалізму, а Ш е л е р — Протеєм н і м е ц ь к о ї ф е н о м е н о л о г і ї . Він також починав у неокантіанському кліматі. П е р е б у в а ю ч и приватдоцентом у Й є н і , зазнав впливу ф і л о с о ф а культури Рудольфа О й к е н а , за­ хопленого н о в и м і д е а л і з м о м . Але з у с т р і в ш и с ь на зламі століть із Гуссерлем, Ш е л е р стає прихильником с п о г л я д а н н я , а с а м е : р о з ш и р е н о г о до світогляду с п о г л я д а н н я сутностей, з якого с и п а ­ лися іскри, що потім змусило його йти с в о ї м о с о б л и в и м ш л я х о м . У 1906-1910 pp. він викладав у М ю н х е н і , звідки його, з р е ш т о ю , вигнали охоронці б ю р г е р с ь к о ї м о р а л і . Того часу і ще д о в г о пото­ м у він був д і ю ч и м ч л е н о м з г а д у в а н и х ф е н о м е н о л о г і ч н и х гуртків, т р и м а ю ч и при ц ь о м у д и с т а н ц і ю від нового т р а н с ц е н д е н ­ тального повороту Гуссерля. В період до і після П е р ш о ї світової війни в и й ш л и його значні т в о р и , присвячені етиці та ф і л о с о ф і ї релігії: 1913-1916 pp. — « Ф о р м а л і з м в етиці та матеріальна ети­ ка цінностей»; у 1913 р. виходять також перші редакції його д о с л і д ж е н ь про «Сутність та ф о р м и симпатії» та «Переоцінку цінностей»; у 1921 р. — р е л і г і й н о - ф і л о с о ф с ь к а праця «Про вічне у л ю д и н і » . В ці роки він брав участь у всіх німецьких спробах renouveau catholique (оновлення католицизму). Він втручався

22

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

також й у політичну с ф е р у — спочатку як н і м е ц ь , що був у за­ хваті від в і й н и , а потім як по-християнськи та по-європейськи на­ л а ш т о в а н и й с о ц і а л і с т , що надав соціально-політичному понят­ тю «солідарність» ф і л о с о ф с ь к о г о звучання. У ті роки був також н а й п о т у ж н і ш и м ф е н о м е н о л о г і ч н и й імпульс. При ц ь о м у Ш е л е р не тільки н а б л и ж а в с я до мотивів августинівської етики л ю б о в і та б о г о в ч е н н я , а й брав із свого часу все, що йому здавалося знач­ н и м : п е р е о ц і н к у християнсько-буржуазних цінностей Н і ц ш е , за­ клик Б е р г с о н а до натиску ж и т т я , і с т о р і ю світоглядів Дільтея, п р а г м а т и ч н і ф о р м и опанування світу, т е о р і ю н е с в і д о м о г о Ф р е й д а , а згодом — і аналіз сучасного с у с п і л ь с т в а М. Вебера. У такій бурхливій ідейній повноті ф е н о м е н о л о г і я була м і с ц е м знаход­ ження прояснення й орієнтації. У ц і й ф е н о м е н о л о г і ї знову-таки йдеться про «сутнісну ф е н о ­ м е н о л о г і ю » у с т р о г о м у й винятковому значенні — вона зай­ мається « п р е д м е т н и м и с у т н о с т я м и » , «актовими сутностями» та ї х с у т н і с н и м и з в ' я з к а м и ( G W 2 , 90). « Ф е н о м е н о л о г і ч н и й д о с в і д » , що має справу з « ф е н о м е н о л о г і ч н и м и » , тобто «чистими або аб­ с о л ю т н и м и ф а к т а м и » , є закритим в н у т р і ш н ь о і ззовні. Те, що схоплено у його «що-змістовності», не має залишку і постає п о з а п е р с п е к т и в і с т с ь к и м п е р е л о м л е н н я м та п о з а с и м в о л і ч н и м о п о с е р е д к у в а н н я м , не п і д л я г а є розхитуванню п о з а ф е н о м е н о л о г і ч н и м д о с в і д о м — п р и р о д н и м чи науковим (там ж е , 67-72). У сенсі отого «все або нічого» ф е н о м е н о л о г і я постає автаркічною. Ш е л е р застосовує ф е н о м е н о л о г і ч н и й метод, протиставляю­ чи його т р а д и ц і й н і й етиці чеснот, що виходить із прагнення та воління, а також кантівській етиці обов'язку, яка с п и р а є т ь с я на і м п е р а т и в и , ц і н н і с н у етику. Ця етика, до якої у в і й ш л и мотиви паскалівської logique du coeur, так с а м о , як і августинська ідея ordo amoris, п р я м у є за Брентано та р а н н і м Гуссерлем, с и с т е м а ­ тично р о з ш и р ю ю ч и інтенціональність до «інтенціонального відчуття». Це не веде до п р о з р і н н я , але робить чутливим до «ціннісних якостей» та «ціннісних ставлень», які поділяються на предметні та особистісні цінності й в і д к р и в а ю т ь с я в актах на­ д а н н я п е р е в а г и та в ієрархічному у п о р я д к у в а н н і , де цінності п і д і й м а ю т ь с я від чуттєвих та вітальних до духовних, а н а п р и к і н ­ ці — до релігійних. Ц я етика ц і н н о с т е й сягає к о р і н н я м етичного п е р с о н а л і з м у ; і н д и в і д у а л ь н а ж о с о б а , як носій актів та їх я д р о , є д л я Ш е л е р а втіленням н а й в и щ о ї ц і н н о с т і . Численні розрізнені студії, в яких йдеться про такі ф е н о м е н и , як с о р о м , покору, б л а г о г о в і н н я ,

II.

Регіональні

онтології

23

рессентимент у моралі, ідоли с а м о п і з н а н н я , а також про такі м і ж п е р с о н а л ь н і стосунки, як л ю б о в , ненависть, с и м п а т і я , анти­ патія, та ще про різні ф о р м и спільноти, є конкретним випробу­ ванням матеріальності ц і є ї етики. П р и є д н у ю ч и с ь до Рудольфа OTTO, В І Н робить цінність святого я д р о м «сутнісної ф е н о м е н о ­ логії релігії», яка займається б о ж е с т в е н н и м , ф о р м а м и одкро­ вення та релігійними актами. Десуб'єктивізація почуттів приво­ дить до того, що моральний д о с в і д та чужий д о с в і д звільняються від своїх раціоналістичних й е м п і р и ч н и х рамок, а пізнання і воління повертаються до відповідних життєвих настанов. Тут і в багатьох інших м і с ц я х Ш е л е р відкрив нові території. Однак безтурботність його ф е н о м е н о л о г і ч н о г о погляду дістала­ ся йому ц і н о ю значних п р о б л е м . Так, сутностям і ц і н н о с т я м , які с п и р а ю т ь , власне, на себе й о с я г н е н н я яких п р и п и с у є т ь с я чисто­ му о с я г н е н н ю сутностей, бракує відповідних м а с ш т а б і в , інтегра­ тивної сили та онтологічної в а г о м о с т і . Що ж стосується вчення про ц і н н о с т і , то м о ж н а докоряти за їх відрив від свого природно­ го й історичного грунту, від коріння, або ж разом з Гайдеггером зауважити, що цінності взагалі є к о м п е н с а ц і є ю за сучасне спро­ щ е н н я буття д о простої наявності. П і з н і ш е Ш е л е р н а м а г а в с я сперечатися з приводу цих вад, висуваючи у центр с т а н о в и щ е л ю д и н и в суспільстві і п р и р о д і . При цьому він не тільки в і д і й ш о в від своїх теїстичних переконань, але й послабив ф е н о м е н о ­ логічні імпульси. У 1919-1928 рр. він викладав ф і л о с о ф і ю і с о ц і о л о г і ю в Кьольні, а 1928 р., незадовго до с м е р т і , о т р и м а в за­ п р о ш е н н я й до Ф р а н к ф у р т а . В цей період (1925 р.) з'явилась його п р а ц я з с о ц і о л о г і ї з н а н н я під заголовком « Ф о р м и знання і суспільство», а у 1928 р. — з антропології під н а з в о ю «Станови­ ще л ю д и н и в Космосі». У рамках його теорії ф о р м знання «ре­ зультативне та владне знання» позитивних наук і «знання про знання та освітнє знання» першої ф і л о с о ф і ї , що майже збігається із г у с с е р л і в с ь к о ю ейдетичною ф е н о м е н о л о г і є ю , пе­ рекриваються «знанням про с п а с і н н я і святість» у м е т а ф і з и ц і , т р а м п л і н о м д л я якої є а н т р о п о л о г і я . Ф е н о м е н о л о г і ч н а редукція пристосовується до антропологічних рамок, вона слугує виклю­ ч е н н ю інстинктивно-практичної поведінки, а далі р о з щ е п л ю є т ь с я на аполлонійський шлях, що підносить нас від «тут-буття» до чи­ стого «що-буття світу», та д і о н і с і й с ь к и й , що опускає нас у «дореальне життя» (GW 5, 69, 9, 83). Н а п р и к і н ц і ф е н о м е н о л о г і я сут­ ності перетворюється у н і ц ш е а н с ь к и забарвлену містику, яка

24

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

н а м а г а є т ь с я п р и м и р и т и а п о л л о н і й с ь к е духовне с в і т л о з д і о н і с і й с ь к и м натиском життя; вже не м о ж е бути й мови про ф е ­ н о м е н о л о г і ю , яка є ф і л о с о ф і є ю . На Гельмута Плесснера, який с а м е тоді видає свій вступ до ф е н о м е н о л о г і ч н о ї антропології під н а з в о ю «Ступені органічного і л ю д и н а » (1928), не справили в р а ж е н н я нові перетворення то­ тальності та б а ж а н н я відкрити сутності. Його а н т р о п о л о г і я , що за с в о ї м п р е д м е т н и м змістом б і л ь ш е т я ж і л а до Канта і Дільтея, а з ф е н о м е н о л о г і є ю була пов'язана п е р е в а ж н о с в о ї м о п и с о в и м с т и л е м , завершується тверезими м і р к у в а н н я м и про «ексцент­ ричну позиційність» л ю д и н и , яка припускає л и ш е щ о с ь на зра­ зок о п о с е р е д к о в а н о ї безпосередності, природної штучності та утопічного м і с ц я ; подолати їх н е с п р о м о ж н а ніяка к о с м о л о г і ч н а чи історична спекуляція. Поштовхи, що надходили із творів Ш е л е р а , так с а м о різно­ м а н і т н і , як і його творчість (порівн. Good 1975). Його етика, з одного боку, з н а й ш л а п р о д о в ж е н н я у секуляризованій етиці Н. Гартмана, щ о п р а в д а , той, на д у м к у Ш е л е р а , хворів на певну д е с п і р и т у а л і з а ц і ю й о н т о л о г і з а ц і ю (GW 2, 21), а з другого боку — у р е л і г і й н о с п р я м о в а н і й етиці Ганса Райнера. Соціологія знання п р о д о в ж у в а л а с я Карлом М а н н г е й м о м , ї ї с л і д и з б е р і г а ю т ь с я навіть ще у Ю. Габермаса, в його потрійному розподілі пізнання й інтересів. Далі антропологія Ш е л е р а вплинула на А р н о л ь д а Гелена, п р а в д а , у ф о р м і , вільній від метафізичних п е р е д у м о в , де л ю д с ь к а культура характеризується я с к р а в о ю компенсатор­ н о ю р и с о ю . Пауль Л ю д в і г Л а н д с б е р г (1901-1944) зробив д у м к и Ш е л е р а в і д о м и м и у Ф р а н ц і ї , н а с а м п е р е д у колі ж у р н а л у «Esprit». Він писав про с и т у а ц і ю політичного переслідування навіть таких есе, як «Досвід смерті» та « М о р а л ь н а п р о б л е м а са­ могубства». Ш е л е р був « А д а м о м нового раю» д л я іспанського ф і л о с о ­ фа і літератора Ортега-І-Гассета, який разом з і н ш и м и вітав ф е ­ н о м е н о л о г і ю як визволення від неокантіанського с и с т е м н о г о м и с л е н н я , а ф і л о с о ф і ї с в і д о м о с т і Гуссерля п р о т и с т а в л я в « ж и в и й розум» (razon vital), п е в н о ю м і р о ю н а б л и ж а ю ч и с ь д о Гайдеггера, до його с п і в і с н у в а н н я з р е ч а м и 3 .

J Порівн. Некролог Ортеги на Ш е л е р а «Obras c o m p l e m e n t a s " IV, 150. Про ставлення Ортеги до ф е н о м е н о л о г і ї порівн. Spielberg 1982, 658 ff. Або детальніше 1969 II, 611-620, далі: N. Orringer, Ortega у Gasset у sus fuentes germánicas, Madrid 1979. Для німецького читача рекомен. «Prologo para alemanes» ( o c . VII, 9-58). Про історію впливу у Іспанії див. розділ «Література», E 2

II.

Регіональні

онтології

25

3. РОМАН ІНГАРДЕН ОНТОЛОГІЯ СВІТУ ТА ТВОРУ МИС­ ТЕЦТВА. — Польський ф і л о с о ф Роман Інгарден (1893-1970), в с т у п а ю ч и до гуртка геттінгенських учнів, вже був підготовленим до ф е н о м е н о л о г і ї л е м б е р г с ь к и м (львівським — М.К.) учнем Брентано К а з и м и р о м Твардовським (1866-1938). Д р у ж н і й кон­ такт із Гуссерлем, що тривав у п р о д о в ж всього ж и т т я , не в и к л ю ­ чав ділових суперечок, як про це свідчать листи Гуссерля до Інгардена та численні в и с л о в л ю в а н н я останнього, — с к а ж і м о , критичні зауваження у додатку до «Картезіанських медитацій». У ц і й с у п е р е ч ц і , що точилася довкола ідеалізму та реалізму, й ш л о с я про питання: в і д п о в і д а є чи не в і д п о в і д а є конституція с м и с л у реальних та ідеальних предметів їх буттєвій автономії. Суперечку п і д ж и в л ю в а л о те, що Гуссерль ніколи не давав п о в н і с т ю проясненого поняття конституції. Я к щ о Гуссерль н а м а г а в с я погасити суперечку, з м і н ю ю ч и позиції, то Інгарден наполягав на визначальній с а м о с т і й н о с т і р е ч е й , якої в і н д о т р и м у в а в с я а ж д о ч у т т є в о г о м а т е р і а л у ; наслідком цього був різкий розподіл м і ж о н т о л о г і є ю і т е о р і є ю пізнання. Інгарден показав себе п р о н и к л и в и м представником «онтологічної» або «реалістичної» ф е н о м е н о л о г і ї , яка з н а й ш л а свій с и с т е м а т и з о в а н и й прояв у великому творі «Суперечка про існування світу» ( п е р ш е видання польською м о в о ю 1947/48, н і м е ц ь к о ю — 1964/65). Більш е ф е к т и в н и м и за цю онтологіко-гносеологічну супе­ речку, яка м а л а багато чого від бійки ч і п ц я м и д л я с п а н н я , є кон­ кретні зусилля Інгардена, с п р я м о в а н і на р е а б і л і т а ц і ю художньо­ го т в о р у (1931). С т и с л і а н а л і з и з а с н о в а н і у «Літературнохудожньому мистецтві» (1931), п о ш и р ю ю т ь с я у «Дослідженнях з онтології мистецтва» (1962) на музику, архітектуру та ф о р м у , а у роботі «Про пізнання літературного мистецтва» (1968) знаходять с в о ю певну т е о р і ю пізнання — в них усіх відчувається кропіткий робочий дух «Логічних д о с л і д ж е н ь » . За х у д о ж н і м т в о р о м виз­ нається і н т е н ц і о н а л ь н а е к з и с т е н ц і я , за якою забороняється пе­ ресування чи то до реального світу ф і з и ч н о г о або психічного, чи то до позачасового світу ідей. Твори мистецтва виникають у часі і є багаторівневими с п о р у д а м и , що на основі своїх «системати­ зованих поглядів» м а ю т ь невизначені м і с ц я , які через конкрети­ з а ц і ю та а к т у а л і з а ц і ю мусять щоразу з а п о в н ю в а т и с я знову. Від цього відштовхується так звана естетика р е ц е п ц і ї , яка зосеред­ жується на впливі твору м и с т е ц т в а (див. X, 9).

ь.

Нальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Безперечно, н е м о ж н а с т в е р д ж у в а т и , щ о польська ф е н о м е ­ н о л о г і я у її с у ч а с н о м у в и г л я д і з а л и ш и л а с я у в ' я з н е н о ю у Краківській школі Інгардена. Але я к щ о вона за скрутних політич­ них у м о в з н а й ш л а с в о ю власну п о з и ц і ю , то ц ь о м у з н а ч н о ю м і р о ю слід завдячити н а п о л е г л и в и м зусиллям м и с л е н н я Інгар­ д е н а . В о д н о м у з останніх т в о р і в «Про відповідальність» (1970) воно сягає м о р а л ь н о - п о л і т и ч н о ї твердості у зверненні до пізньо­ го Гуссерля, а також у п і д т р и м ц і празького ф е н о м е н о л о г а Яна Паточки.

Р о з д і л III ФЕНОМЕНОЛОГІЯ Т РА НСЦЕНДЕНТАЛ Ь Н ОІ СВІДОМОСТІ

В той час, коли п е р ш і учні Гуссерля у с в о ї й с а м о в і д д а н о с т і справі здобули онтологічну незалежність, с а м він наполягав на тому, що кожна р е а л ь н а чи м о ж л и в а д а н і с т ь є « д а н і с т ю для...», тобто д л я с в і д о м о с т і - як п р а м і с ц е д л я смислу, д л я того, ч и м усе є чи проявляє себе як таке. П о в е р н е н н я до с а м и х речей т а к и м чином ео ipso ( с а м о по с о б і . — М.К.) означає п о в е р н е н н я до т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї с в і д о м о с т і , яка, як вказує її назва, з д і й с н ю є усяку « т р а н с ц е н д е н ц і ю » (Hua І, 65); « ф е н о м е н о л о г і я сутності» втискується в р а м к и « ф е н о м е н о л о г і ї с в і д о м о с т і » . У ц ь о м у поля­ гає п р о г р а м а , що її запропонував Гуссерль в «Ідеях І» і над я к о ю п р а ц ю в а в із з а п а л о м , коли, н а р е ш т і , п е р е б р а в с я до Ф р е й б у р г а . Минуло 15 років, п е р ш н і ж перед г р о м а д с ь к і с т ю з'явилась його наступна значна п р а ц я — « Ф о р м а л ь н а та т р а н с ц е н д е н т а л ь н а логіка». Розробка т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї ф е н о м е н о л о г і ї відбува­ лася п е р е в а ж н о у колі найближчих учнів та колег-співробітників. 1 ЕЙДЕТИЧНА І ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА РЕДУКЦІЯ. — Багато хто с т в е р д ж у є , що ф е н о м е н о л о г і я є м е т о д о м . Але це має сенс л и ш е т о д і , я к щ о у методі вбачати не нейтральне з н а р я д д я , яке застосовується до даних речей, а розуміти його буквально як шлях, що відкриває доступ до р е ч і . Взяття у д у ж к и змісту і способу н а б л и ж е н н я зберігається також і тут. Те, що Гуссерль називає р е д у к ц і є ю , означає повернення того, що показується, до способу, як воно показується. Тут м а л о спільного з н а ї в н и м

28

Б,

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

п о г л я д о м , що чіпляється за з н а й о м и й зміст досвіду, з а в и с а ю ч и на ньому, або ж із н е й т р а л ь н и м у т р и м а н н я м від с у д ж е н н я , яке з а л и ш а є речі т р и м а т и с я на самих с о б і . «Протиприродне» (Hua ХІХ/1, 14) відвертання від усього, що якраз показує себе, с л у ж и т ь н о в о м у з в е р н е н н ю до речі. Мерло-Понті у п е р е д м о в і до «Фено­ м е н о л о г і ї сприйняття» говорить, с л і д о м за К а м ю , про «повер­ нення бачення світу». Ф е н о м е н о л о г і я стає ш к о л о ю бачення. Ейдетична редукція у цьому зв'язку означає повернення реально чи ф і к т и в н о даного, що здатне подавати себе, до свого е й д о с а , до своєї сутності, яка вже с а м а ф у н к ц і о н у є у досвіді як головна постать і структура упорядкування; приблизно таке відбувається, коли ми чуємо верхнє «до», або бачимо ф і г у р у ко­ л а , або в п і з н а є м о вид д е р е в а . С и г н і ф і к а т и в н е р о з р і з н ю в а н н я «чогось як чогось» не перекривається у ейдетичному розрізненні сутності та я в и щ а через ідеальне «що», яке потре­ бує інтуїтивного о с я г н е н н я ; воно с к о р і ш просто експлікується «як щ о с ь » . Сутність не є подарунком миттєвої інтуїції, а на­ с п р а в д і є т и м , що с т в е р д ж у є т ь с я як інваріантне в процесі уявно­ го в а р і ю в а н н я , тобто у програванні різних у м о в і контекстів досвіду. Ідеальність має м і с ц е л и ш е т а м , д е роблять с в о ю с п р а ­ ву п р о ц е с и ідеалізації, ф о р м а л і з а ц і ї або генералізації. Трансцендентальна редукція, яку називають також «фено­ м е н о л о г і ч н о ю редукцією», робить крок далі не тільки тематизуючи те, що з'являється як «щось», а й зі свого боку опитує появу «чогось як чогось». Сигніфікативне розрізнення знову-таки не перекривається, як це могло би бути, с к а ж і м о , через інтроспек­ тивне проникнення до внутрішньої с ф е р и с в і д о м о с т і , де все по­ стає безпосередньо д а н и м і де вона, с ф е р а с в і д о м о с т і , с к о р і ш е експлікується у трансцендентальному розрізненні як розрізненні м і ж безпосередньо здійсненим і небезпосередньо тематизованим зв'язком з речами і с в і т о м . У переході від при­ родної до трансцендентальної настанови відкривається не якийсь і н ш и й світ, а той с а м и й світ показує себе по-іншому — як н е з а в е р ш е н и й , у виникненні, водночас відкритий і закритий, од­ не слово у statu nascendi (у витоках. — М.К.), як неодноразово ка­ зав Мерло-Понті. Ф е н о м е н о л о г і я зустрічається тут з авторами сучасного роману, такими, як Пруст, Д ж о й с , К а ф к а , які відмов­ л я ю т ь с я від фіктивної всеобізнаності «оглядача світу» (Hua VI, 331) і відносять однобічності, невизначеності, відсторонення до самого досвіду, а не до його о м а н л и в о г о образу.

III.

Феноменологія

трансцендентальної

свідомості

29

2. РІВНІ. ФАЗИ, ГОРИЗОНТИ КОНСТИТУЦІЇ СМИСЛУ. — Ейдетична і т р а н с ц е н д е н т а л ь н а редукція є у в е р т ю р о ю до баготоінструментованих аналізів, де реконструюється вже з д і й с н е н а конституція д о с в і д н о г о світу. В и х і д н и м пунктом тут Є ІНТЄНЦІОнальний аналіз, що починається із с м и с л у д а н о г о . При цьому статичний розгляд дає м о ж л и в і с т ь розкрити різні рівні с м и с л і в та смислові е л е м е н т и , а генетичний— різні с м и с л о в і ф а з и , при­ чому активна генеза актів с м и с л о н а д а в а н н я відсилається до па­ сивної генези с м и с л у , що відбувається. Поза ц и м аналіз надано­ го с м и с л у в к л ю ч а є в себе також й аналіз просторового, часового і тематичного с м и с л о в о г о горизонту. Усе, що себе показує, вка­ зує також на багато чого понад с о б о ю ; а це означає: на д у м ц і мається б і л ь ш е , н і ж д а є т ь с я . Послуговуючись с л о в а м и Д ж о й с а , світ знаходиться у горіховій ш к а р а л у п ц і під н а з в о ю «Тут і зараз», але це є ф о р м о ю «позитивної невизначеності» (Hua ХІХ/1, 410): п о д а л ь ш и й рух д о с в і д у є в і д п о в і д н о , «наперед визначеним» (порівн. Hua І, § 19), не б і л ь ш е і не м е н ш е . 3. ТІЛЕСНІСТЬ. ІТЕРСУЬ ЄКТИВНІСТЬ ТА ЧАСОВІСТЬ. — Гуссерль наполегливо з а й м а в с я кропіткими с п р а в а м и , з д і й с н ю ­ ючи д о с л і д ж е н н я різних с м и с л о в и х в и м і р і в с в і д о м о с т і , а с а м е : Гайдеггером започаткованим а н а л і з о м часової с в і д о м о с т і , кон­ ститутивними а н а л і з а м и п р и р о д и та духа, що сьогодні м о ж н а знайти у другому томі «Ідей», у рефлексіях щодо речі і м і с ц я , щодо інтерсуб'єктивності або пасивного синтезу досвіду. О б с я г цього д о с л і д ж е н н я в і д к р и в а є т ь с я нам тільки через с п а д щ и н у . М і ж т и м , Гуссерль не о б м е ж у є т ь с я з а к р і п л е н н я м у ж е згаданих регіональних онтологій на «пратерені» (Hua III, 174) чистої свідо­ мості, д и н а м і к а ф е н о м е н о л о г і ч н о ї філософії виходить на ці м е ж і . С в і д о м і с т ь не є с п о к і й н и м м і с ц е м , де м о ж н а кидати якір, скоріш це збудник н е с п о к о ю , який кожне проголошування с м и с ­ лу втягує у с м и с л о в у пастку. С в і д о м і с т ь , що виникає із д о с в і д у стосунків з р е ч а м и , з і н ш и м и та з с а м о д о с в і д у не є ч и с т о ю , вона о ч и щ у є т ь с я в п р о ц е с і у с в і д о м л е н н я — сучасної ф о р м и ка­ тарсису. С в і д о м і с т ь у н а й р і з н о м а н і т н і ш и й спосіб переплетена із і и м , що в ній к о н с т и т у ю є т ь с я . Це чітко простежується, я к щ о роз­ глянути три в и р і ш а л ь н і в и м і р и смислу, а с а м е : д о с в і д речей, досвід чужого та власний д о с в і д . М і с ц я , де з д і й с н ю ю т ь с я плідні нідкриття, є водночас м і с ц я м и тонких апорій та парадоксів.

зо

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Ставлення до речей не м о ж н а уявити без конститутивної тілесності. Перспективність, рухливість та а ф е к т а ц і я речей вка­ зує на т і л е с н і с т ь , «тут» якої у т в о р ю є «нульову точку» відліку, за я к о ю просторово орієнтується усе і н ш е ; рухаючись с а м а , вона рухає усе і н ш е , а відчуваючи себе, вона відчуває чужі подразни­ ки. Цю роль п о с е р е д н и к а , що робить останнього «перевалочним пунктом» м і ж п р и р о д о ю і духом (Hua IV, 286), м о ж е осилити тільки ж и в е тіло, оскільки м а ю ч и водночас риси тіла н е ж и в о ї п р и р о д и , воно с а м о потрапляє до речей, які співконституює. По­ вернення тілесності до чистого с а м о у с в і д о м л е н н я себе наштов­ хується на той ф а к т , що власне тіло д е м о н с т р у є себе як «на д и ­ во недосконало конституйована річ» (Hua 11V, 159). Тілесність відіграє роль й у стосунках з іншими, без співконституючої дії яких не було б об'єктивного світу. Те, що Гуссерль не просто припускає буття інших, а показує, як вони виступають у досвіді чужого, дає м о ж л и в і с т ь й о м у відкрити чужість, що як «доступність первісно недоступного» (Hua І, 144) встановлює м е ж і у с і м с а м о п р е т е н з і я м «Я». Суб'єктивність всувається у п р о м і ж н у с ф е р у інтерсуб'єктивності, у «проміжок», за Мартіном Бубером, або у « п р о м і ж н и й світ» (intermonde), як це називав Мерло-Понті, або у «царину п р о м і ж к у » , яка належить усім і ніко­ му. Одначе Гуссерль м і ц н о стояв на тому, що «апрезенція» інших вказує на «прапрезенцію» м е н е с а м о г о ; конституція інших у та­ кий спосіб проявляє себе як «відчуження» «пра-я» (Hua, VI, 189), с в о є р і д н і с т ь якого не контамінується а н і я к о ю ч у ж і с т ю . Речі, несучасні с а м и м с о б і , та і н ш і , що у с в о є м у самоосучасненніє тільки с п і в с у ч а с н и м и , в р е ш т і - р е ш т вказують на с ф е ­ ру с а м о т е п е р і ш н о с т і , на с а м о п о я в л е н н я , яке не стає знову в і д н о с н и м щ о д о і н ш о г о й у ц ь о м у с е н с і є а б с о л ю т н и м . Тра­ д и ц і й н о к а ж у ч и , п р е д м е т н а і т і л е с н а с в і д о м і с т ь знаходять своє останнє опертя в с а м о с в і д о м о с т і як у м і с ц і , де «самість» коріниться у в і д п о в і д н і й с а м о д а н о с т і . А л е Гуссерль не був би са­ м и м с о б о ю , — н а в і ж е н и м д о с л і д н и к о м , — якби він просто посту­ л ю в а в це о п е р т я ; а д ж е також і це останнє м і с ц е випробування мусить проявити себе як таке. Тим с а м и м ще раз починається супротивний рух. Р е ф л е к с і я , як п е р е в і р е н и й шлях п о в е р н е н н я духа або с у б ' є к т а д о с а м о г о с е б е , з а Г у с с е р л е м , з а в ж д и з д і й с н ю є т ь с я запізно — як «ре-флексія», як «по-знаходження» (Hua VIII, 89). Навіть с а м о т р а н с ц е н д е н т а л ь н е Я м і с т и т ь у собі неподоланий з а л и ш о к а н о н і м н о с т і (Hua VI, 111).

ПІ.

Феноменологія

трансцендентальної

свідомості

31

П р о г а л и н а часовості погрожує р о з щ е п л е н н я м самобуття Я. Гуссерль наштовхується на ці тенденції до р о з щ е п л е н н я , які потім стануть небезпечними у Лакана, коли він п р и н ц и п о в о на­ полягає на тому, що с п р и й н я т т я як т е п е р і ш н і с т ь є « п р а м о д у с о м » досвіду на в і д м і н у від усіх ф о р м осучаснення — будь то прига­ д у в а н н я , очікування або ж образне чи знакове з о б р а ж е н н я . Од­ нак аналіз часовості вчить: усе, що тепер з'являється, було вже тільки що, але воно водночас ще й о б і ц я є бути. «Ретенції» і «протенції» — це складові частини с а м о г о с п р и й н я т т я , а не запізнілі м о д и ф і к а ц і ї чистої т е п е р і ш н о с т і . Чисте «тепер» м а є ли­ ше ідеальне граничне значення, його м о ж н а м и с л и т и , а не пізнавати на д о с в і д і . Тим с а м и м іншість та ч у ж і с т ь п р о н и к а ю т ь до т а є м н и ц ь чистої с в і д о м о с т і та с а м о с в і д о м о с т і . С а м о к о н с т и туція як конституція певної самості у п о д в і й н о м у с м и с л і — «genitivus objectivus» та «subjectivus» — ловиться у тенета своїх пе­ редумов. «Чиста теперішність» з а в ж д и в ж е є роз-сучасненою, від-чуженою, забрудненою, «жива теперішність» є з а в ж д и вже в і д ж и л о ю і о ж и в а ю ч о ю , вона ніколи не є ч и с т и м ж и т т я м , ч и с т и м при собі буттям (Bei-sich-sein), ч и с т о ю с а м о т е п е р і ш н і с т ю . Послідовники Гуссерля зробили різні висновки з а п о р і й ф е ­ н о м е н о л о г і ї с в і д о м о с т і і дарували собі свободу — або конкрети­ зуючи т р а н с ц е н д е н т а л ь н у с в і д о м і с т ь до тілесного існування, або зв'язуючи суб'єктивний с м и с л структурними упорядкування­ м и , або г р а ю ч и з м і н а м и позицій присутності та відсутності, са­ мості та і н ш о с т і , (Eigenheit) та (Fremdheit).

Р о з д і л IV ЖИТТЄВИЙ СВІТ ТА ІСТОРІЯ

Спочатку ми все ж таки загостримо увагу на творах пізньо­ го Гуссерля, які л и ш е після його смерті набули впливу, що зберігається д о н и н і . Говорити про його пізні твори не означає, що Гуссерль в останні роки свого ж и т т я начебто в і д м о в и в с я від своїх ранніх ідей, н а в п а к и : в і д п о в і д а ю ч и н о в и м в и к л и к а м , він п о с и л ю є п о з и ц і ю , м і ц н і ш а є також його голос, в якому відчу­ вається н е з л а м а н и й «героїзм розуму» (Hua VI, 348). Те, що гуч­ но п р о г о л о ш у є т ь с я у нових ключових словах «життєвий світ» та «історія», с п о в і щ а л о про себе у багатьох місцях, н а п р и к л а д у диспуті з Гайдеггером у 20-х роках, і все це кружляє довкола кінцевої редакції статті до Британської е н ц и к л о п е д і ї (порівн. H u a IV, 600 ff. та ще Biemel in: N a u m a n n 1973), а також у паризь­ ких д о п о в і д я х 1929 року, в листі до Л. Леві-Брюля 1935 року, що тепер зберігається у Гуссерлівському архіві (в ньому Гуссерль, ви­ ступаючи «проти слабосильного містицизму та ірраціоналізму» вводить у гру різновид «надраціоналізму», що «переступає ста­ рий р а ц і о н а л і з м як н е с п р о м о ж н и й , разом з т и м в и п р а в д о в у ю ч и його найглибинні інтенції»). Але н а й с и л ь н і ш о г о вияву нова про­ блематика набула у великому творі «Криза є в р о п е й с ь к и х наук і т р а н с ц е н д е н т а л ь н а ф е н о м е н о л о г і я » , (стисло — «Криза»), над я к о ю Гуссерль п р а ц ю в а в до кінця свого ж и т т я . 1. КРИЗА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЛЮДСТВА. — Гуссерль був далеко не є д и н и м , хто у цей час говорив про «кризу», але це він також робив по-своєму. Нічого від будь-якого п р и к р а ш а н н я , але ж нічого і від будь-якого ф а т а л і з м у — він робив ставку на сили оновленого і р о з ш и р е н о г о розуму. Вихідним пунктом його крити-

IV.

Життєвий

світ

та

історія

33

ки була д і а г н о з о в а н а ним криза європейських наук, що стосува­ лася не методичної с п р о м о ж н о с т і їх відкриттів та винаходів, не о б м е ж у в а л а с я також простим невизнанням ф е н о м е н і в , а п о ш и ­ р ю в а л а с я на ж и т т я у цілому, аж до розгляду його кризи. Пози­ тивістська редукція усього, що є, до природних та історичних ф а к т і в й математичних ф о р м у л , а також об'єктивістське невиз­ нання власних методичних д о с я г н е н ь , яке с п р и ч и н и л о до того, «що ми беремо за с п р а в ж н є буття те, що є методом» (Hua VI, 52), мало наслідком не тільки втрату науками будь-якого значення для життя, як це констатує і Вітгенштейн у с в о є м у «Трактаті», а й їх д е г р а д а ц і ю у вигляді тиранії наукового логосу, що у зародку придушує усі загальні питання розуму. Л а п і д а р н о кажучи, «суто фактичні науки роблять суто ф а к т и ч н і л ю д и » (Hua VI, 4). Філо­ с о ф і ї Гуссерль дорікає у частковому нехтуванні кризи, що їй удається, коли вона с п р о щ у є т ь с я до банальної « ф і л о с о ф і ї літе­ раторів» або ж відступає на т р а д и ц і й н і позиції, частково поси­ л ю ю ч и їх через пристосування до практичного позитивізму наук або через протиставлення йому нових і р р а ц і о н а л і с т и ч н и х ерзац ф о р м , в яких останнє слово з а л и ш а є т ь с я за ж и т т я м , і с т о р і є ю , народом та і н ш и м и і н с т а н ц і я м и , що не п і д д а ю т ь с я п е р е в і р ц і . Але ж д л я того щоб поставити такий діагноз, не кажучи вже про лікування, недостатньо поглянути на незмінні сутності або на необхідну генезу смислу. Цього н е м о ж л и в о досягти і через фун­ даментальний розгляд часової свідомості або у регіональній он­ тології історичного світу. Р а д ш е слід подивитися на м о ж л и в і с т ь проникнення в чисту с ф е р у с м и с л у і різновиду трансценденталь­ ної історичності. Л и ш е коли розум в усіх його повсякденних, на­ уково-технічних і ф і л о с о ф с ь к и х ф о р м а х прояву буде відданий самій контингенції історії, тільки тоді європейське л ю д с т в о — так, як воно історично розвивалося і г е о г р а ф і ч н о розташовува­ лося — перетвориться у ф і л о с о ф с ь к у тему. Тільки так взагалі можна мислити п р о г о л о ш е н н я «панування абсолютного смислу» у «європеїзації інших л ю д е й » (Hua VI, 14), не зводячи це просто до випадкової гри людських м о ж л и в о с т е й . 2. ФУНКЦІЇ ЖИТТЄВОГО СВІТУ. — Те, що Гуссерль тепер називає ж и т т є в и м с в і т о м , є як о с е р е д к о м хвороби, так і л і к а м и від неї. Ще задовго до початку століття Авенаріус говорив про «людський світовий розум», а вчитель Ш е л е р а , Рудольф О й к е н , у своєму творі «Пізнавання і п е р е ж и в а н н я » , опублікованому в 1912 p., п р о т и с т а в и в ц і л е р а ц і о н а л ь н о р о з р і д ж е н о м у «Світу

34

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

л ю д с ь к о г о буття» інтегративний «життєвий світ». М о в о ю «живої ф і л о с о ф і ї » (порівн. Fellmann 1983) скористався Гуссерль, кажу­ чи про «природне довкілля», «життєве оточення», а вже з почат­ ку 20-х років — і про «життєвий світ» (Hua IV, 374 f.). Але на­ с п р а в д і ж и т т є в и й світ висувається у центр л и ш е тоді, коли все б і л ь ш відчутною стає його втрата. Як це часто трапляється, і тут з а г р о з а втрати з а г о с т р ю є бачення того, що с п р и й м а л о с ь як са­ мо с о б о ю зрозуміле. Забуття життєвого світу Гуссерль робить в і д п о в і д а л ь н и м за хибні лінії розвитку, які м о ж н а усунути л и ш е п о в е р н е н н я м д у м к и до ж и т т є в о г о с в і т у . З с а м о г о початку ж и т т є в и й світ не є п р е д м е т о м с к р о м н о г о опису і вже з о в с і м не м е т о ю пошуків безпосередньої повноти ж и т т я . Він є р а д ш е те­ м о ю методично с п р я м о в у в а н о г о і розгалуженого зворотного пи­ т а н н я , як його стали називати п і з н і ш е . Зворотне питання націлене у трьох напрямках. Так, воно шукає ф у н д а м е н т д л я наук, що з а л и ш и л и с я без грунту; потім во­ но шукає вхід до суб'єктноорієнтованої т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї ф е ­ н о м е н о л о г і ї , де ми могли би звітувати про свої інтенціональні д о с я г н е н н я ; н а р е ш т і , воно шукає також історичної спільної пер­ с п е к т и в и , яка надалі у н е м о ж л и в л ю є розпад світу на численні особливі світи. У цьому смислі м о ж н а говорити про три ф у н к ц і ї — засадничу, орієнтуючу та об'єднуючу ( п о р і в н . Waldenfels 1985, Розд. 1). Я к и м ж е м а є бути ж и т т є в и й с в і т , аби виконувати оці ф у н к ц і ї ? Спочатку й у Гуссерля існували конкретні життєві с в і т и , в яких відбувалося п о є д н а н н я п о в с я к д е н н о г о досвіду із науково о т р и м а н и м и у я в л е н н я м и й техніками, а також з ф і л о с о ф с ь к о ю о с в і т о ю . Конкретні життєві світи в і д р і з н я ю т ь с я від специфічних особливих світів — таких як п р о ф е с і й н а с ф е р а д о с л і д н и к а , політика чи ф і л о с о ф і я . З а х и щ а ю ч и п о в с я к д е н н и й досвід, уяв­ л е н н я і с п о с і б д і й від у н е н а о ч н ю в а н и х конструкцій і ф о р м у л на­ укової е п і с т е м и , він реабілітує гадку (doxa), що з н е в а ж а л а с я за багато-що — будь-то її р е л я т и в і з м , чи хибність. З в і л ь н и в ш и с ь від тиску ідеалізації та ф о р м а л і з а ц і ї , що з часів галілеї'вської ф і з и ­ ки л е ж и т ь т я г а р е м на д о с в і д і , п о в с я к д е н н и й ж и т т є в и й світ сягає у культурні с ф е р и науки, політики, м и с т е ц т в а та релігії, почина­ ю ч и т а м — к а ж у ч и с л о в а м и Макса Вебера — процес обуднюванн я . П о т у ж н е зростання процесу д о с л і д ж е н н я повсякденності, що охопив р і з н о м а н і т н і д и с ц и п л і н и , було б н е м о ж л и в о навіть уя­ вити без гуссерлівської п е р е о ц і н к и конкретних способів досвіду, яку м о ж н а порівняти хіба що з в і т г е н ш е й н і в с ь к о ю р е с т и т у ц і є ю

IV.

Життєвий

світ

та

історія

35

( в і д н о в л е н н я м . — М.К.) конкретних життєвих ф о р м та м о в н и х ігор. Вона знаходить п і д к р і п л е н н я у ш е л е р і в с ь к і й теорії «середо­ в и щ а » і «природного світогляду», у викладках Гайдеггера про «повсякденність тут-буття», в аналізі « с п і в л ю д с ь к и х зустрічей у оточуючому світі» А р о н а Гурвіча, у роздумах Паточки про «при­ родний світ» і, н а р е ш т і , у д о с л і д ж е н н я с о ц і а л ь н о г о світу А л ь ф редом Ш ю т ц е м , щ о с п р и я л о с т а н о в л е н н ю с п е ц и ф і ч н о ї ф о р м и соціальної феноменології. Правда, с а м Гуссерль не з а д о в о л ь н я є т ь с я п р о с т о ю «онто­ л о г і є ю життєвого світу», яка запозичує у н і в е р с а л ь н у структуру у конкретних життєвих світів. У відповідь на кризу р а ц і о н а л ь н о с т і він з а й м а є т ь с я п о ш у к а м и тільки одного ЖИТТЄВОГО світу — с п р о м о ж н о г о стати підґрунтям усіх конкретних та с п е ц и ф і ч н и х життєвих світів, забезпечити їм останні упорядкування та цілісний горизонт, змушувати їх виходити за с в о ї в і д п о в і д н і м е ж і . Цей ж и т т є в и й світ, що як singulare t a n t u m (єдине ч и с л е н ­ ного. — М.К), не припускає поляризації, а значить, уникає також і розрізнення м і ж с у т н і с т ю і ф а к т о м ( п о р і в н . H u a VI, § 37), — є д л я Гуссерля « с в і т о м н е в и б а г л и в о г о і н т е р с у б ' є к т и в н о г о досвіду» (там ж е , 136). П р а в д а , важко збагнути, я к и м ч и н о м зможе ж и т т є в и й світ водночас приймати конкретні історичні ф о р м и , виступаючи у н і в е р с а л ь н и м ф у н д а м е н т о м , щ о забезпе­ чує історичне перекриття. Гуссерль прагне уникнути п о д в і й н о ї д и л е м и історизму та ф у н д а м е н т а л і з м у , історизуючи, власне, с а ­ ме ф у н д а м е н т а л ь н е с п о г л я д а н н я . 3. СМИСЛ У ІСТОРІЇ. — Знову-таки криза є тим ф е н о м е н о м , що змушує Гуссерля осягати о с м и с л е н у та розумну і с т о р і ю не як послідовне наростання, і не як випадкову з м і н у історичних ф і г у р , а як перервне відбуття, що викликається ф у н д а м е н т а л ь ­ ними п о д і я м и , в яких р о з к р и в а ю т ь с я нові с м и с л о в і горизонти. Отже, м о в а м о ж е йти про виникнення ф і л о с о ф і ї , е в к л і д о в о ї ге­ ометрії чи, д о д а м о за Ганною Аредт, а ф і н с ь к о ї демократії, або ж винятково про походження галілеївської ф і з и к и . Тобто у с ю д и йдеться про « п р а ф у н д а ц і ї » , які ретроспективно д а ю т ь з м о г у пізнати д о і с т о р і ю і п р о д о в ж и т и с ь в історії, що характеризується п о д а л ь ш и м ф о р м у в а н н я м , с п у с т о ш е н н я м , забуттям і розчинен­ ням первісного смислу. Але ж вони через нові ф у н д а ц і ї м о ж у т ь також привести до р е в о л ю ц і й н и х новотворень (Hua VI, 10). У та­ кий спосіб Гуссерль з в а ж а є на т р а д и ц і ї , не п і д д а ю ч и с ь впливові традиціоналізму, оскільки с а м у т р а д и ц і ю він розуміє як «живу

36

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

роботу над п р о д о в ж е н н я м » (там с а м о , с. 366), аж доки вона не стає застиглою та п о р о ж н ь о ю . Цю думку підхопив Мерло-Понті, який кожен дотик до речей (prise) розумів як одночасне відсу­ вання (reprise). Історія, про яку тут йдеться, є не простою з о в н і ш н ь о ю фактичною історією, а є в н у т р і ш н ь о ю смисловою історією, ф о р м а ц і ї якої є зрозумілі завдяки «конкретному істо­ р и ч н о м у апріорі» (там с а м о , 380). Від цього історичного розрізнення, в якому набуває своєї р а д и к а л ь н о ї ф о р м и с и г н і ф і к а т и в н е розрізнення «чогось я к чогось», з а л и ш а є т ь с я тільки крок до «парадигм» Т.С. Куна та «епістем» М. Фуко. Навіть Гайдеггер витлумачує історію буття як і с т о р і ю одночасного розкриття та приховування, коли Гуссерль Галілеєве відкриття описує як «відкриття-закриття» (там с а м о 53). Але Гуссерль у т р и м у є т ь с я від останнього кроку до радикаль­ ної історизації розуму: це означатиме д л я нього, як і р а н і ш е , к а п і т у л я ц і ю перед і с т о р и з м о м , тобто р е л я т и в і з м о м . Отже, він вважає історію н а с к р і з н о ю ц і л і с н і с т ю , яка у н а ш час зберігає своє «в собі п е р ш е » , але також відкривається «універсальному горизонту питань». Теперішність відсилається назад — до архе, яке вже з а в ж д и припускається в н а ш о м у д о с в і д і , вказуючи на мету, яка тут з а в ж д и передбачалась; аль­ т е р н а т и в о ю цьому є хаос, безумство. Через археологію, що по­ вертається до витоків, які вже існують, і через телеологію, що звертається до ц і л е й , які все ще з б е р і г а ю т ь с я , Гуссерль д о с я г а є історичної тотальності, що зростає в о с м и с л ю в а н н і власної те­ п е р і ш н о с т і . С а м е тут — м і с ц е т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї ф е н о м е н о ­ логії, а не в «абсолютній т е п е р і ш н о с т і » , де остаточно розкри­ вається весь с м и с л , а р а д ш е — у «завершальному образі, що водночас є вихідним образом нової нескінченності та віднос­ ності» (там с а м о , 274). На кризу європейських наук і с а м о г о жит­ тя ф е н о м е н о л о г і я відповідає «універсальною критикою усього ж и т т я та всіх життєвих цілей» (там с а м о , 329), яка прагне допо­ м о г т и проривові « с п р а в ж н ь о ї і повної раціональності» (там с а м о 274). Як і відхід до т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї с в і д о м о с т і , так і відхід до т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї історії життєвого світу збігається з початковим п о в е р н е н н я м до с а м и х речей; у цьому сенсі Гус­ серль все ще зберігає вірність м р і ї про ф і л о с о ф і ю як про стро­ гу науку. М о ж н а сказати, що Гуссерль, напевне, робить о с т а н н ю с п р о б у о с м и с л и т и повноту, р і з н о м а н і т н і с т ь т а в і д к р и т і с т ь досвіду разом із в с е о х о п л ю ю ч и м н а с к р і з н и м порядком розуму,

IV.

Життєвий

світ

та

історія

37

що знаходить с в о ю основу с а м е в історично р о з г а л у ж е н о м у д о с в і д і . Д о с в і д з а л и ш а є т ь с я п р и в ' я з а н и м д о «абсолютного ф а к ­ ту» історії (див. 1_апсІдгеЬе 1982), але цей «героїзм» в о й о в н и ч о г о розуму наштовхується на с в о ю межу, коли хоче показати с о б і , що « с п р а в ж н я та повна р а ц і о н а л ь н і с т ь » с а м а є л и ш е і д е є ю , а власне, є в р о п е й с ь к о ю і д е є ю , яка не просто походить від «самих речей». Тут д а ю т ь с я також взнаки наступні т р у д н о щ і , які не м о ж н а в і д о к р е м и т и від плідних імпульсів цього пізнього твору, — на­ приклад розрив м і ж ж и т т є в и м та світовим ч а с о м , що не до­ лається через п р а ф у н д а ц і ї , а навпаки, передбачається н и м и (див. В І и т е п Ь е г д 1989), або ж селективність та н е с у м і с н і с т ь ж и т т є в и х с в і т і в , які я в н о с у п е р е ч а т ь ідеї н е з а т ь м а р е н о г о спільного розуму, що долає відстороненість (див. \Л/аІсІепіеІ5 1987).

Розділ V ФЕНОМЕНОЛОГІЯ НА Р О З Д О Р І Ж Ж І (Німеччина,

Бельгія,

Нідерланди)

1. ФРАЙБУРЗЬКА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА її КІНЕЦЬ. П р а ц ю ­ ю ч и у Ф р а й б у р з і , Гуссерль згуртував довкола себе співробіт­ ників, які, п е р ш н і ж йти с в о ї м ш л я х о м , п р а ц ю в а л и цілковито на нього і в його д у с і . С е р е д них слід передусім назвати Едіт Ш т а й н (1891-1942). Вона з а й м а л а с ь підготовкою до друку рукописів «Ідей II» Гуссерля і л и ш е п о т і м о п р и л ю д н и л а свої власні с о ц і а л ь н о - ф е н о м е н о л о г і ч н і д о с л і д ж е н н я і, врешті-решт, повер­ нулася до томістського вчення про буття. Далі треба згадати Л ю д в і г а Ландгребе (1902-1991) та О й г е н а Ф і н к а (1905-1975) — найближчих наукових асистентів Гуссерля. З о к р е м а , Л а н д г р е б е , до того ж, час від часу мав змогу виклада­ ти у П р а з і , де на честь Гуссерля о п р и л ю д н и в свій твір «Досвід та с у д ж е н н я » . С а м же у повоєнні роки п р а ц ю в а в у Кьольні над « Ш л я х о м ф е н о м е н о л о г і ї » (1963), а у творі « Ф е н о м е н о л о г і я та історія» (1967) синтезував провідні д у м к и Гуссерля з о с н о в н и м и і д е й н и м и м о т и в а м и Дільтея та Гайдеггера. При ц ь о м у автор, зо­ б р а ж у ю ч и г у с с е р л і в с ь к и й «розрив з картезіанством», акцентує у в а г у на таких мотивах, як тілесне закріплення у п р и р о д і , прак­ т и ч н а о р і є н т а ц і я історії, індивідуація та ф а к т и ч н і с т ь історичної події. Ф і н к в и с т у п и в послідовником Гуссерля н а с а м п е р е д у по­ л е м і ц і з його н е о к а н т і а н с ь к и м и к р и т и к а м и . Твори Ф і н к а , я к и м п р и т а м а н н а інтерпретаційна загостреність, були перевидані під н а з в о ю «Студії до ф е н о м е н о л о г і ї » (1966); вони знайшли визнан­ ня також у Ф р а н ц і ї , з них Мерло-Понті запозичив низку ключових

V.

Феноменологія на роздоріжжі

39

понять, наприклад таких, як « ф у н к ц і о н а л ь н а інтенціональність» та «радикальна р е ф л е к с і я » . Ф і н к видав «VI. Картезіанські м е д и ­ тації» (вийшли друком у 1 9 8 8 р.), де права голосу набуває к р и ­ тична с а м о р е ф л е к с і я ф е н о м е н о л о г і ї . Але у зібранні т в о р і в «Близькість та дистанція» ( 1 9 7 6 ) , а також у лекціях, прочитаних у Б р ю с с е л і та Роймонті, він все далі й далі відходить від Гуссерля. Роздуми про « ф е н о м е н а л ь н і с т ь ф е н о м е н і в » ( 1 4 8 ) виводить його на спекулятивну орбіту, а н а п р у ж е н н я м і ж о п е р а т и в н и м и і т е м а т и ч н и м и поняттями у Гуссерля викликає появу «тіней ф і л о ­ с о ф і ї » ( 1 8 6 ) , які з а в а ж а ю т ь процесові розкриття. Закрите т і н н ю є «небаченим, оскільки воно — м е д і у м бачення» ( 1 8 9 ) . Це д у м ­ ки, що знову з'являться у пізнього Мерло-Понті. С а м же Ф і н к у критичному сусідстві з М. Гайдеггером розробляє а н т р о п о л о г і ю у к о с м о л о г і ч н о м у й технологічному вимірах, яка д у ж е т я ж і є до досократиків та Гегеля. Наприкінці с к а ж е м о , що під крилом Гуссерля в и к л а д а л и Мартін Гайдеггер (про нього йтиметься д о к л а д н і ш е ) та О с к а р Беккер ( 1 8 8 9 - 1 9 6 4 ) . П е р ш и й з них у д о с л і д н и ц ь к о м у плані Гуссер­ ля мав взяти на себе гуманітарну частину, а д р у г и й — п р и р о д н и ­ чу. Але насправді трапилося так, що Оскар Беккер видав не тільки низку естетичних студій, а й «Матеріали до ф е н о м е н о ­ логічного обгрунтування геометрії» та «Матеріали до математич­ ного існування», що в и й ш л и в і д п о в і д н о у 1 9 2 3 та 1 9 2 7 роках, у ф е н о м е н о л о г і ч н о м у « Щ о р і ч н и к у » . Він н а м а г а є т ь с я врятувати математичне й естетичне від однобокої історизації через проти­ ставлення історичної «екзистенції» до-, під- і н а д і с т о р и ч н і й «параекзистеції», або, як він п і з н і ш е назве с в о ю наступну книгу, «Тут-буття і тут-сутність» ( 1 9 6 3 ) . П о ч и н а ю ч и з OTTO Пьоггелера, м о ж н а говорити про «мантичну ф е н о м е н о л о г і ю » , яка, р о з ш и ф ­ ровуючи природу витлумачення с м и с л і в у «герменевтичній ф е ­ номенології», виправляє її, с т а ю ч и поруч з н е ю . М і ж Гуссерлем і Гайдеггером м о ж н а також побачити постать і н ш о г о прихильни­ ка відкритих взаємин м і ж ф і л о с о ф і є ю та науками — В і л ь г е л ь м а Ш і л а ц і ( 1 8 8 9 - 1 9 6 6 ) , який після війни мав зайняти вакантну ка­ федру Гайдеггера. Зовнішнє коло у т в о р ю в а л и численні науковці-початківці з усього світу, які нерідко водночас навчались у Гуссерля та Гай­ деггера, в в а ж а ю ч и це в и р і ш а л ь н и м и роками своєї о с в і т и . Так, з Німеччини с ю д и приїхали Ганс-Георг Гадамер, Карл Льовіт, ельіасець Герберт Ш п і г е л ь б е р г та литовець Арон Гурвіч, з Австрії — Фелікс К а у ф м а н та А л ь ф р е д Щ ю т ц , з Ф р а н ц і ї — Е м м а н у е л ь

40

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Л е в і н а с , з Італії — Антоніо Б а н ф і , з Іспанії — Ортега-ІТассет, з П о л ь щ і — вже згадуваний Р о м а н Інгарден, з Чехословаччини — Ян Паточка, з Латвії — Теодор Целмс, із С Ш А — М а р в і н Ф а р б е р , з Я п о н і ї — Хайїме Танабе та Ж у ц о Кукі... Щ о б уявляти силу цьо­ го світового в и п р о м і н ю в а н н я , достатньо перегорнути сторінки г у с с е р л і в с ь к о ї хроніки Карла Ш у м а н а . Але це л и ш е один бік м е д а л і . У своїй країні і навіть у с в о ї й місцевості Гуссерлю доводилося відчувати зустрічний вітер. Його ф е н о м е н о л о г і я в и й ш л а з м о д и задовго до того, як стала мод­ н о ю . Усе відбувалося приблизно так, як описує Музіль: «Знання стає н е с в о є ч а с н и м , починає пробиватися розпливчатий тип л ю ­ д и н и , що стає сучасним». Бурхливі роки В е й м а р с ь к о ї республіки були с п р и я т л и в и м и для неспокійного духу Макса Ш е л е р а та М а р т і н а Гайдеггера. В межах ф е н о м е н о л о г і ч н о г о руху п е р ш и й був в і д д а л е н и м , а другий — близьким супротивником Гуссерля. О с о б л и в о велике розчарування приніс Гайдеггер, колишній асистент, а п і з н і ш е — й послідовник Гуссерля. Його в і д д а л е н н я було п о д в і й н и м — змістовне д и с т а н ц і ю в а н н я п о с и л ю в а л о с я п о л і т и ч н о ю п о з и ц і є ю . Те ж с а м е м о ж н а сказати й про О с к а р а Беккера. Політична історія, врешті-решт, наздогнала Гуссерля, який, як і багато його сучасників, був д а л е к и м від с п е ц и ф і ч н о політич­ ного м и с л е н н я . У 1933-му Гуссерлю, як є в р е ю з п о х о д ж е н н я , за­ б о р о н я л а с я всяка публічна діяльність. « Н і м е ц ь к и й університет», « с а м о с т в е р д ж е н н я » якого вимагав новообраний ректор М. Гай­ д е г г е р , вже закрив свої двері перед ним та його є в р е й с ь к и м и б р а т а м и по долі. Д о п о в і д і , у яких Гуссерль п р о г о л о ш у в а в кризу Є в р о п и , були прочитані за кордонами тогочасного Рейху — у Відні та Празі; п е р ш а частина праці про кризу змогла вийти у 1935 р. л и ш е у Белграді. Розпочалося в и г н а н н я є в р е й с ь к и х і політично неблагонадійних учених 4 . Це в и г н а н н я зачепило ф е ­ н о м е н о л о г і ю , що перебувала у д у ж е вразливій ф а з і свого роз­ витку. Безперечно, були такі ф е н о м е н о л о г и , що м а л и з м о г у ви­ т р и м а т и з и м і в л ю у власній країні, а були й і н ш і , що д о б р о в і л ь н о п і д к л ю ч а л и с я до ідеології, р и м у ю ч и грунт ж и т т є в о г о світу з к р о в ' ю та з е м л е ю . Та е м і г р а ц і й н и й рух був т р и в а л и м і с п р и ч и ­ нив значне кровопускання" н і м е ц ь к і й науці. З близького і б і л ь ш ш и р о к о г о кола ф е н о м е н о л о г і ї тут слід згадати деякі імена. Це Едіт Ш т а й н , одна з найближчих співробітників Гуссерля, єврейка,

Див. ІоеміїЬ К. Меіп І_еЬеп іп ОеіИзспІапсІ УОГ ипсі пасгі 1933, в Ш П д а П 1986.

V.

Феноменологія на роздоріжжі

41

що прийняла християнство і як сестра-кармелітка загинула в Аушвітці; це Пауль Л ю д в і г Ландсберг, друг Ш е л е р а , який загинув у Ф р а н ц і ї від рук гестапо. Більш молоді ф і л о с о ф и , такі як Гельмут Плесснер, Карл Льовіт, М о р і ц Гайгер та Гельмут Кун, знайш­ ли притулок у Нідерландах, Японії та С Ш А . Врешті-решт, це бо­ ляче вдарило по багатьох науковцях, які п р а ц ю в а л и в галузі гуманітарних та суспільних наук і мали зв'язок із ф е н о м е н о ­ логією. Тут слід згадати теоретиків гештальтпсихології Берлінської школи — Макса Вертаймера, Вольфганга Келера, Курта К о ф ф к у і Давіда Катца, а також, м о ж л и в о , найвидатнішого лінгвопсихолога Карла Блера. Назвемо і Курта Гольдштайна, який зробив собі ім'я своїми ф р а н к ф у р т с ь к и м и д о с л і д ж е н н я м и в галузі патології, і Ервіна Ш т р а у с а , що розробив психіатрично обґрунтовану антро­ пологію відчуттів, або ж окремих дослідників — таких як теоретик суспільства і кіно, історик цивілізації З і г ф р і д Кракауер. Норберт Еліас, психолог мистецтва Рудольф Арнгайм або ж дослідник у галузі пізнання (пізніше антропоеколог) Ганс Йонас. Коли Гуссерль, усунутий від г р о м а д с ь к о с т і , у 1938 р. помер, ось тоді впер­ ше ф е н о м е н о л о г і я втратила своє г р о м а д я н с т в о в Н і м е ч ч и н і . Як зауважує Ріхард Г р а т г о ф ф у п е р е д м о в і до т в о р у Т и ш н е р а «Людська д р а м а » , ще довго ми м о ж е м о говорити про «євро­ пейське сусідство в е м і г р а ц і ї » . 2. НОВІ ПОЧИНАННЯ У БЕЛЬГІЇ ТА НІДЕРЛАНДАХ. — Тільки завдяки дбайливому втручанню фламандського ф р а н ц і с к а н ц а Германа Лео була вивезена за м е ж і Німеччини і врятована вели­ чезна с п а д щ и н а Гуссерля, що налічує близько 40000 сторінок сте­ н о г р а м 5 . У новоствореному Гуссерлівському архіві у Льовені од­ разу, як стало м о ж л и в и м , Фінк, Ландгребе та Ш т е ф а н Ш т р а с с е р розпочали їх розшифровку. П е р ш и м консультантом архіву був француз М о р ю Мерло-Понті. Під керівництвом Г.Л. ван Бреда та його послідовника Самуеля Ійсселінга архів перетворився на всесвітньо відоме м і с ц е предметно відкритих ф е н о м е н о л о г і ч н и х досліджень. М і ж т и м , при архіві утворився ф р а н к о м о в н и й осере­ док у Лувен-ла-Ньофі під керівництвом Ж а к а Таміньо. З 1950 р. бере початок видання «Гуссерліани», в підготовці якого взяли участь насамперед Вальтер і Марлі Бімель, а також Рудольф Бьом. У п о д а л ь ш о м у з д і й с н ю є т ь с я видання м і ж н а р о д н о ї книжко­ вої серії « Р п а е п о т е п о і о д і с а » та «Феноменологічні етюди» в Гаазі

Див. про це розповідь П. Ван Бреда в "Husserl und das Denken der Neuzeit" (Lit. В).

42

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

та Б р ю с с е л і , які є с в і д ч е н н я м и зростання активності. Завдяки п і д т р и м ц і е м і г р а н т і в з Н і м е ч ч и н и , Австрії та Ш в е й ц а р і ї у Бельгії та Нідерландах у т в о р и л а с я густа м е р е ж а ф е н о м е н о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н ь ( п о р і в н . Strruyker Boudier u.a. Ph. F. 10). О д н і є ю з їх характеристик є с в о є р і д н и й с и м б і о з н і м е ц ь к о ї та ф р а н ц у з ь к о ї д у м к и у працях таких д о с л і д н и к і в , як А л ь ф о н с де Велен, Ремі Квант і Марк Р і ш і р , а також, як Ш т е ф а н Ш т р а с с е р , А д р і а н Пеп е р ц а к і Теодор де Бьор, Самуель Ійселінг та Рудольф Бернет, в яких перетиналися класичні тексти Гуссерля та Гайдеггера з тек­ с т а м и Мерло-Понті, Л е в і н а с а , Л а к а н а та Д е р р і д а . С п и р а л и с я во­ н и н а ш и р о к о розгорнуті студії Ж а к а Таміньо, Рудольфа Б ь о м а та Карла Ш у м а н а , де ф е н о м е н о л о г і я в ц і л о м у набуває історич­ ного рельєфу. І н ш о ю характеристикою бельгійської та нідер­ л а н д с ь к о ї ф е н о м е н о л о г і ї є її ш и р о к и й вплив на різні наукові д и с ц и п л і н и , н а с а м п е р е д ц е стосується льовенських д о с л і д ж е н ь з ф і л о с о ф і ї та психоаналізу, здійснених Альбером М і ш о , Ж о р ж е м Тіне, А л ь ф о н с о м де Веленом та Антуаном Верготом з ф і л о с о ф і ї м о в и Генріка Й. де Поса, релігійної ф е н о м е н о л о г і ї Герардуса ван де Леува, а також Утрехтською ш к о л о ю , започат­ к о в а н о ю Ф . Й . Бойтендайком (див. розд. X). 3. ВІДРОДЖЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ПРОСТОРІ. — Після в и г н а н н я ф е н о м е н о л о г і ї з Н і м е ч ч и ­ ни г е о г р а ф і ч н і о с е р е д к и д о с л і д ж е н н я пересунулися не тільки до Льовену та Утрехту, а й до П р а г и , Кракова, П а р и ж а , Мілана, Н ь ю - Й о р к а і далі - аж до Кіото і Токіо. Д л я н і м е ц ь к о м о в н о ї ф е ­ н о м е н о л о г і ї це було глибоким п р о в а л л я м , яке стало з а п о в н ю в а ­ т и с я л и ш е у 50-х роках. О д н а к і, після того з а л и ш и л и с я окремі п л я м и . Спочатку ф е н о м е н о л о г і я перебувала у затінку після­ в о є н н о ї ф і л о с о ф і ї з її е к з и с т е н ц і а л ь н о ю р і ш у ч і с т ю та волею до відбудови, за винятком хіба що окремих дослідників — таких як Гельмут Плесснер, який в часи праці у Геттінгені приділив певну увагу мистецтву предметного опису раннього Гуссерля. Що ж сто­ сується б і л ь ш пізнього Гуссерля, то він був м а й ж е н е в і д о м и м . С и т у а ц і я з м і н и л и с я л и ш е з п о я в о ю у 50-х роках «Гусс е р л і а н и » , коли знову відбулося відкриття гуссерлівської д у м к и , до якої у 1954 р. п р и є д н а л о с я в и д а н н я зібрання творів Ш е л е р а , а у 1975 р. — Гайдеггера. Утворення Гуссерлівського архіву у Ф р а й б у р з і та Кьольні спочатку під к е р і в н и ц т в о м Л ю д в і г а Ландгребе та О й г е н а Ф і н к а , а потім — Елізабет Ш т р ь о к е р та Вернера М а р к с а , а також створене за і н і ц і а т и в о ю Гельмута Куна

V.

Феноменологія на

роздоріжжі

43

«Німецьке товариство ф е н о м е н о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н ь » та ана­ л о г і ч н а ф у н д а ц і я в Австрії с п р и я л и п о ж в а в л е н н ю ф е н о м е н о ­ логії на її б а т ь к і в щ и н і . Розпочалося ґрунтовне д о с л і д ж е н н я ф е ­ н о м е н о л о г і ї , яке відбувалося не л и ш е в т р а д и ц і й н и х межах, а й охоплювало історичне с е р е д о в и щ е раннього позитивізму, логіки Ф р е г е , герменевтики Дільтея, марбурзького неокантіанства та східного структуралізму. Відкриттю кордонів с п р и я л и також м і ж ­ народні колоквіуми, у Б р ю с с е л і (1952 р.), К р е ф е л ь д і (1957 р.), Ройямонті (1957 р.) та у Ш в е б і ш - Х о л л і (1969 р.). Щ о стосується предметних ф е н о м е н о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н ь у н і м е ц ь к о м о в н о м у просторі, то вони були с к о р і ш с и с т е м н о с т і й к и м и і м п у л ь с а м и ф е н о м е н о л о г і ї , які п о ч и н а л и п р о б и в а т и с я . Рідкістю були масштабно задумані синтези «метафізики без ієрархії» (Rombach, Ph.f. 1, 14) — такі як багатотомна с и с т е м а ф і л о с о ф і ї Германа Ш м і т ц а , д е ф е н о м е н о л о г і ч н і т а е м п і р и ч н і знахідки перероблялися на а н т р о п о л о г і ю тілесності, або струк­ турна онтологія Гейнріха Ромбаха, яка п е р е т в о р ю в а л а генетичну ф е н о м е н о л о г і ю , о с м и с л е н н я історії і буття на всеохоплюючу структурну генезу, що злита з « Ф е н о м е н о л о г і є ю сучасної свідо­ мості» (1980), яка зображує л ю д с ь к е пізнання «особливою ф о р ­ м о ю рухів самопросвітлення природи». Та здебільшого ми знахо­ д и м о роботу над п о д р о б и ц я м и , що змушує до ц і л е с п р я м о в а н о ї полеміки з конкуруючими з а д у м а м и і приводить до посилення м і ж д и с ц и п л і н а р н о г о співробітництва, н а с а м п е р е д з гуманітар­ н и м и , с о ц і а л ь н и м и науками та м и с т е ц т в о з н а в с т в о м . Переконли­ вим доказом цього є « Ф е н о м е н о л о г і ч н і д о с л і д ж е н н я » , що з 1975 р. видаються під р е д а к ц і є ю Ернста В о л ь ф г а н г а Орта і де на передній план висуваються такі істотні п р о б л е м и , як час, м о в а , логіка, комунікація, д і я , етос, техніка та інтеркультурність. В а ж л и ­ вим є також б і л ь ш - м е н ш критичне уточнення ф е н о м е н о л о г і ї у працях К.-О. Апеля, Г. Блуменберга, Г.-Г. Гадамера, М. Тойніссена та Е. Тугендгата. Не слід також забувати про небезпеку ототож­ нення «самих речей» з « с а м и м и текстами». Порятунок дає по­ гляд за м е ж і власної д и с ц и п л і н и та своєї країни. Це доводять, наприклад постійні суперечки, започатковані публікацією синоп­ тичної праці Герда Бранда (1971), з п о д а л ь ш и м імпульсом — від роботи Г. Блумберга (1971), де йдеться про проблему життєвого світу, яка розробляється не тільки ф е н о м е н о л о г і є ю (Stroeker 1979, Welter 1986). Завдяки п р а ц я м Г.-Г. Гадамера, Л. Ландгребе, Г. Люббе, Т. Лукмана, Р. Гратгоффа і Б. В а л ь д е н ф е л ь с а розпо­ чався т р и в а л и й диспут щ о д о с о ц і а л ь н и х теорій Ю. Габермаса та

44

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Н. Л у м а н а , який в и й ш о в за м е ж і є в р о п е й с ь к о ї культури. Це дає нагоду згадати вже про довготривалий о б м і н м і ж н і м е ц ь к и м и т а я п о н с ь к и м и ф е н о м е н о л о г а м и , хоча й тут багато чого зали­ ш а є т ь с я тільки о б і ц я н к а м и . Я к щ о ж, н а р е ш т і , спробувати охарактеризувати загальну о р і є н т а ц і ю ф е н о м е н о л о г і ї , то виходить строката картина, на яку вплинула б і л ь ш а або м е н ш а віддаленість чи близькість до су­ ч а с н о ї англосаксонської чи ф р а н ц у з ь к о ї ф і л о с о ф і ї . Так, існують с п р о б и у т р и м а т и т р а н с ц е н д е н т а л ь н и й контур або ж ф о р м а л ь н о л о г і ч н о його у д о с к о н а л и т и , як це роблять Гергард Функе, Елізабет Ш т р ь о к е р , Теодор Зеебом та Лотар Елі, навести мости до конструктивістської протологіки на зразок Карла Ф р і д р і х а Гетм а н н а , перевести гуссерліську ейдетику у лінгвістичні та когнітивні категорії, як у Е л ь м а р а Голенштейна, втягнути ф е н о ­ м е н о л о г і ю у заплутану історію м е т а ф і з и к и й водночас відібрати у неї нові етичні та політичні імпульси, як це м а є м і с ц е у Вернера М а р к с а , O T T O П ь о г г е л е р а , А л о ї з а Гальдера та Клауса Гельда, або ж змусити її до к о н ф р о н т а ц і ї з в л а с н о ю т і н н ю та ж а л о м чу­ ж о г о щ о д о статусу тілесності та с о ц і а л ь н о с т і , як у Б е р н г а р д а В а л ь д е н ф е л ь с а . Хотілось би побажати б і л ь ш е в і д в а ж н и х с п р о б виходу поза ш к і л ь н і р а м к и .

Розділ VI ШЛЯХ МАРТІНА ГАЙДЕГГЕРА КРІЗЬ ФЕНОМЕНОЛОГІЮ

Позиція М а р т і н а Гайдеггера (1889-1976) у ф е н о м е н о л о г і ї є с в о є р і д н о ю . Я к щ о , звичайно, не ототожнювати «самі речі» зі «справою м и с л е н н я » , як це у рідкісних випадках робить Гайдеггер. Це означатиме, що його шлях як мислителя не починається з ф е н о м е н о л о г і ї і т а м не закінчується. Однак він все ж таки дов­ го й ш о в крізь ф е н о м е н о л о г і ю — з тієї пори її д о р о г и несуть на собі відбиток гайдеггерівського м и с л е н н я , будь-то тінь Гайдегге­ ра с л і д о м за Гуссерлем, чи на ньому с а м о м у . Здійснити простий вибір м і ж Гайдеггером і Гуссерлем так с а м о п р о б л е м а т и ч н о , як і м і ж Платаном й Аристотелем — так тісно переплітається їх історичний вплив. Тут ми о б м е ж и м о с я д е я к и м и п о с и л а н н я м и на гайдеггерівський внесок до ф е н о м е н о л о г і ї , який слід допов­ нити його впливом на екзистенціальну ф і л о с о ф і ю , герменевти­ ку і так званий постструктуралізм, не кажучи вже про власне гайдеггерівське о с м и с л е н н я буття, що виразно відкидає всі ці етикетки і втікає до «безіменного» (GA 12, 114). Д о к л а д н і ш е про ставлення Гайдеггера до ф е н о м е н о л о г і ї читайте у великих моно­ графіях O T T O П ь о г г е л е р а та В і л ь я м а Й. Р і ч а р д с о н а , а також у стислих текстах с а м о г о Гайдеггера, написаних у 1953/54 роках — •З розмови про мову» (в: Unterwegs zur Sprache), а також у листіпередмові від 1963 р. до книги Р і ч а р д с о н а та у начерку «Мій шлях до ф е н о м е н о л о г і ї » (в: Z u r Sache des Denkens). % ПОВОРОТ ДО ФЕНОМЕНОЛОГІЇ ТА ВІДХІД ВІД ФЕНО­ МЕНОЛОГІЇ СВІДОМОСТІ. — Коли Гуссерль у 1916 р. переїхав до Фрайбурга і запросив Гайдеггера до с п і в п р а ц і , той вже був на

46

Б.

Вальденфєльс.

Вступ

до

феноменології

той час габілітованим н а у к о в ц е м . На ранньому етапі його духов­ ного ф о р м у в а н н я вплинули, з о д н о г о боку, католицька неосхола­ с т и к а , а з другого — неокантіанство Генріха Ріккерта та Е м і л я Л а с к а . Також він почав д у ж е рано захоплюватися Брентано, п р а в д а , п о - і н ш о м у , н і ж Гуссерль або Ш е л е р . О т ж е , не брент а н і в с ь к о ю п с и х о л о г і є ю або етикою, а п р а ц е ю від 1862 р. під на­ з в о ю «Про багатоманітне значення с у щ о г о за Аристотелем», звідки він запозичив засадничі онтологічні с л о в а . Те, щ о , як він с а м каже, наче ч а р а м и п р и т я г у в а л о його до Гуссерля, було, так с а м о як і д л я і н ш и х учнів р а н н ь о г о періоду, пов'язане із п р о р и ­ в о м до с а м и х р е ч е й , що з д і й с н ю в а в с я у «Логічних д о с л і д ж е н ­ нях», н а с а м п е р е д у двох останніх (порівн. Taminiaux 1977). Але водночас він п о м і ч а є , що Гуссерль, з р е ш т о ю , знов повертає п р е д м е т н і в і д н о с и н и д о т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї с в і д о м о с т і . Марбурзькі лекції, з о к р е м а « П р о л е г о м е н и до історії поняття часу» від 1925 p. (GA 20), д а ю т ь м о ж л и в і с т ь детально простежити це водночас з в е р н е н н я і відвертання (див. Biemel 1978). Гайдеггер в в а ж а є в е л и к и м відкриттям ф е н о м е н о л о г і ї розрив Гуссерлем простору свідомості ідеєю інтенціональності, здобуваючи а п р і о р н о від intentio та intentum а п р і о р і з п р е д м е т н и м з м і с т о м і п о в е р т а ю ч и ф о р м и в и с л о в л ю в а н н я т а в и с л о в л ю в а н о ї істини д о д о п р е д и к а т и в н о ї с ф е р и с п о г л я д а н н я . І разом з т и м він д о р і к а є Гуссерлю за відсутність д і й с н о г о запитування про буття речей, що о т о т о ж н ю є т ь с я з їх у с в і д о м л е н н я м , і о б м и н а н н я питання про с п о с і б буття с в і д о м о с т і та і н т е н ц і о н а л ь н о г о , а також про буття. Д л я Гайдеггера Гуссерль з а л и ш и в с я в'язнем картезіанської ф і л о с о ф і ї суб'єкта і, к р і м того, м е т а ф і з и к и , що м и с л и т ь буття як «присутність». З а д н і м ч и с л о м м о ж н а д о д а т и , що і Гуссерль, і Гайдеггер по­ части були с л і п и м и у своїх зусиллях йти назустріч один о д н о м у . Гайдеггер не хотів з а д о в о л ь н я т и с я т и м , як Гуссерль через пара­ докс « с а м о к о н с т и т у ц і ї » та « с а м о т е м п о р а л і з а ц і ї » власноручно підкопав с а м о д о с т а т н і с т ь к о н с т и т у ю ю ч о ї с в і д о м о с т і . І навпаки, д л я Гуссерля к о ж н а с п р о б а приписати інстанції, яка конституює с м и с л і надає з н а ч у щ і с т ь , ще й певний с п о с і б буття означало з м і ш у в а н н я к о н с т и т у ю ю ч о г о і конституйованого. Так, у 1930 р. він виразно с п р я м о в у є п і с л я м о в у до «Ідей» проти усіх ф е н о м е ­ н о л о г і ч н и х в і д с т у п н и к і в від « т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о а н т р о п о ­ л о г і з м у » або «психологізму» (Hua V, 140) — начебто ф а к т и ч н і с т ь буття є т и м с а м и м , що й е м п і р и ч н а ф а к т и ч н і с т ь . Н е з в а ж а ю ч и на п о с п і ш н і с т ь гуссерлівського вироку, слід віддати йому належне

VI.

Шлях Мартіна Гайдеггера крізь феноменологію

47

я к з а с т е р е ж е н н ю проти антропологічних ф о р м о б м е ж е н н я ф е ­ номенології. П і з н і ш е , б і л ь ш р а д и к а л ь н о ц ю критику п р о д о в ж и т ь Фуко. 2. ГЄРМЕНЕВТИЧНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ БУТТЯ. — У «Бутті та часі» — ф у н д а м е н т а л ь н о м у творі Гайдеггера, о п р и л ю д н е н о ­ му 1927 року у ф е н о м е н о л о г і ч н о м у « Щ о р і ч н и к у » - п о в н і с т ю відкидається п о л е м і к а з т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ю ф е н о м е н о л о г і є ю Гуссерля та а н т р о п о л о г і є ю Ш е л е р а . Гайдеггер д е м о н с т р у є тут с в о ю власну в е р с і ю ф е н о м е н о л о г і ї , п р а в д а д о с и т ь слабку, із за­ г р о з о ю розчинитися як предмету в онтології, а як методики — в герменевтиці. У §7 вступних методичних п о я с н е н ь до «Буття і часу», стислі викладки яких слід доповнити в ж е о п у б л і к о в а н и м и Марбурзькими л е к ц і я м и про о с н о в н і проблеми ф е н о м е н о л о г і ї , Гайдеггер так ф о р м у л ю є своє розуміння ф і л о с о ф і ї : « Ф і л о с о ф і я — це у н і в е р с а л ь н а ф е н о м е н о л о г і ч н а онтологія, яка виходить із гер­ меневтики «тут-буття» та як а н а л і т и к а екзистенції з а к р і п л ю є кінці всіх провідних ниток усякого ф і л о с о ф с ь к о г о з а п и т у в а н н я там, звідки воно походить і куди повертається». О т ж е , спочатку йдеться про феноменологічну онтологію, а це значить: «те, що показує себе як із с а м о г о себе, дає з м о г у бачити себе із с а м о г о себе». Грецькою м о в о ю це означатиме, що с у щ е (όντα) тут ро­ зуміється як те, що з'являється (φαινόμενα), с п о в і щ а ю ч и про се­ бе у логосі (λόγος) . Цей «спосіб обробки речей» явно співзвуч­ ний із гаслом Гуссерля «До с а м и х речей!». Навіть додаткове визначення, за я к и м ф е н о м е н о л о г і я викриває те, що «спочатку і п е р е в а ж н о не показується», є негативним в і д т в о р е н н я м гуссерлівської п р и р о д н о ї настанови. Відхід від Гуссерля починається т а м , де ф е н о м е н о л о г і я як загальний с п о с і б н а б л и ж е н н я набуває с п е ц и ф і ч н о г о характеру герменевтичної феноменології (порівн. GA 12, 90). На м і с ц е т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї ф е н о м е н о л о г і ї свідомості, що п і д в о д и т ь до інтенціонально зрозумілого смислу у спогляданні, а діючу с в і д о м і с т ь — до с а м о с п о г л я д а н н я , заступає г е р м е н е в т и ч н а ф е н о м е н о л о г і я тут-буття (Daseins), яка в інтерпретації с м и с л у перетворює п е р е д р о з у м і н н я у виразно визначене розуміння бут­ тя та у с а м о р о з у м і н н я . « Ф у н д а м е н т а л ь н и й розгляд» Гуссерля, що шукає основу в с а м о с в і д о м о с т і , поступається новому «фун­ д а м е н т а л ь н о м у розглядові» у « ф у н д а м е н т а л ь н і й онтології», яка знаходить с в о ю основу у розумінні буття. О д н а к ще я к о ю с ь

48

Б.

Вальдєнфельс.

Вступ

до

феноменології

м і р о ю залишаються сусідські стосунки м і ж герменевтичною та трансцендентальною феноменологією, оскільки «екзис­ тенціальний аналіз» передбачає водночас й «інтенціональний аналіз» смислу, отже бере «щось як щось», а не чисте «щось», оскільки «екзистенціальний аналіз» далі, на відміну від пізнішо­ го аналізу текстів і мови, у своїх конструктивних частинах завжди п і д ж и в л ю є т ь с я безпосереднім розумінням самих речей. Ось чо­ му «герменевтична феноменологія» не є просто назвою; Гадамер, Рікер і Кокельманс с в о є ю феноменологічно зорієнтованою герменевтикою знову й знов наголошували на внутрішньому зв'язку цього словосполучення. Але якщо ми розглянемо гайдеггерівську герменевтику «тут-буття» у дії, то вона починає миготіти, напрошується чима­ ло способів прочитання. Спочатку герменевтику «тут-буття» м о ж н а прочитати як т р а н с ф о р м а ц і ю і д е ф о р м а ц і ю феномено­ логії свідомості — коли вже на те пішло — транцендентальну ф і л о с о ф і ю з і н ш и м и засобами та на іншому рівні. Це засвідчує також і шлях Гайдеггера крізь ф і л о с о ф і ю Канта. Усі провідні концепти «Буття та часу», а с а м е — розрізнення наявних речей та підручного матеріалу, теоретичної проникливості й практичної передбачливості, конституції екзистенції як начерку, закинутості та занепаду і їх часової інтерпретації, мови як розкриття смислу, с п і в в і д н о ш е н н я м і ж самобуттям і спів-буттям, що сягає аж до « е к з и с т е н ц і а л ь н о г о с о л і п с и з м у » , або ж д е с у б ' є к т и в і з а ц і я афектів у вигляді настроїв та перебувань, — усе це має аналоги у гуссерлівському аналізі с в і д о м о с т і . Правда, не м о ж н а не помітити, що окремі д е ф о р м а ц і ї с у п р о в о д ж у ю т ь с я зрушеннями загальної побудови. Радикальна темпоралізація буття й акцентуація на кінцевості тут-буття не залишають м і с ц я ані для першого, з якого ми виходили, ані д л я останнього, до якого ми н а б л и ж а є м о с я , ані для с п р а в ж н ь о г о цілого, в якому відкривається увесь с м и с л . Мета є не тільки фактично н е д о с я ж н о ю , а й знищується як така. Істина, що у Гусссрлп ще мислиться як адекватність, перетво­ р ю є т ь с я на подвійну гру розкриття й укриття, а буття, що в онто­ логічному розрізненні витікає з сущого, робить це суще види­ м и м , хоча с а м о уникає будь-якого н а б л и ж е н н я . Грунт розуму розламується у безггрунтовності свободи, яка ніколи не буває володаркою власних можливостей. Часова вісь пересувається від ж и в о ї та споконвічної сучасності до «куди» майбутнього, тоб­ то у буття «до чогось», яке вихоплюється миттєвістю і стає ц і л и м л и ш е у бутті «до смерті».

VI. Шлях Мартіна Гайдеггера крізь феноменологію

49

Гуссерлівське «і так далі» разом із т р а н с ц е н д е н т а л ь н и м «я» (ego), що «не може вмерти», постає перед ц і є ю к і н ц е в і с т ю без­ глуздою нескінченністю. Такі автори як Лютер, К'єркегор, Достоєвський, а пізніше — й Н і ц ш е задають новий тон, в якому па­ ф о с рішучості розриває із с у м л і н н и м р о б о ч и м е т о с о м гуссерлівської теорії. Але герменевтичне зрушення трансцендентальної споруди, в с в о ю чергу, припускає різні способи прочитання. Існування (Dasein) м о ж н а прочитати як людське існування — цей спосіб прочитання буквально був нав'язаний ф р а н ц у з ь к о м у екзис­ тенціалізму через первісний переклад «існування» (Dasein) як людськоїреальності (reallte humaine) та запропонованої А. Кожевим інтерпретації «Буття і часу» як «феноменологічної антропо­ логії»; Гайдеггер рішуче дистанціювався від цієї антропологізації в «Листі про гуманізм» (1949). Але існування (Dasein) м о ж н а про­ читати також і як «тут-буття» (Da-sein), і як «тут» с а м о г о буття, а існування людини розкриває «екс-систенція» (Ek-sistenz), вису­ вання до істини буття. Мовні глумування показують, яких зусиль слід докласти, аби зняти з герменевтичної ф е н о м е н о л о г і ї підо­ зру в перетворенні її на просту антропологію, або ж навіть на сумнівну трансцендентальну антропологію, та віднайти засоби й шляхи, щоб мислити людину з погляду буття, а не навпаки — буття від людини (порівн. Taminiaux 1989). Однак м о ж н а запита­ ти, чи не веде така зміна перспективи до с а м о е к с п р о п р і а ц і ї л ю ­ дини, внаслідок чого у неї відбирається тілесний зв'язок з приро­ дою та життям (див. Haar 1990). 3. ДО СПРАВИ МИСЛЕННЯ. — В охарактеризованому як «поворот» (Kehre) обертанні речей та м и с л е н н я вже не йдеться про о н т о л о г і ю , ф е н о м е н о л о г і ю та г е р м е н е в т и к у в ц і л о м у . У «Листі про гуманізм» (GA, 9, 357) Гайдеггер ще говорить про намагання «зберегти суттєву підтримку ф е н о м е н о л о г і ч н о г о ба­ чення і разом з тим позбавитись від н е п о м і р н и х претензій на «науку» та «дослідження». Тут торує собі д о р о г у м и с л е н н я , що походить від буття як «просвітку», який забезпечує простір д л я появи та показу, від буття як «події», що відкриває одні і закри­ ває інші простори для гри м и с л е н н я . Для цього м и с л е н н я , що римується із «упам'ятовуванням» і «дякуванням» та сусідить із « с к л а д а н н я м в і р ш і в » , г у с с е р л і в с ь к а ф е н о м е н о л о г і я стає р е м і н е с ц е н ц і є ю або ж з а в д а н н я м , що постійно з м і н ю є т ь с я . Отже, «шлях Гайдеггера д о ф е н о м е н о л о г і ї » з а в е р ш у є т ь с я

50

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

п о г л я д о м на неї «як на з м і н ю в а н у в часі і с а м е тому збережену м о ж л и в і с т ь м и с л е н н я відповідати в и м о г а м того, щ о слід м и с л и ­ т и . Якщо ф е н о м е н о л о г і я буде пізнана і збережена таким ч и н о м , то м о ж н а поступитися її титулом на користь с п р а в и м и с л е н н я , прояв якого з а л и ш а є т ь с я т а є м н и ц е ю » .

Р о з д і л VII ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТІЛЕСНОГО ІСНУВАННЯ (Франція) ІИШВІгШВИВГеїгаїВІгШВІгІІг^^

Н е с м і л и в і с т ь щ о д о назви, яка вказує на с о р о м ' я з л и в і с т ь пе­ ред суспільством та його у с т а н о в а м и , не стосується ф е н о м е н о ­ логії тілесного існування, що розроблялася у Ф р а н ц і ї . В 30-х роках у Ф р а н ц і ї с а м е ця ф е н о м е н о л о г і я задавала тон, відголос якого д о л и н а в до 60-х років, коли на передній план висувався так званий структуралізм. Як це п о я с н ю є Мерло-Понті у своїй передмові до « Ф е н о м е н о л о г і ї сприйняття», йому та його сучасникам ф е н о м е н о л о г і я здавалася не стільки н о в о ю ф і л о ­ с о ф і є ю , скільки т и м , на що вони довго і потаємно чекали. Інак­ ше н е м о ж л и в о пояснити такий с т р і м к и й перехід від рецепції до самостійної т в о р ч о с т і . 1. ВИНИКНЕННЯ І СВОЄРІДНІСТЬ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ. — До 30-х років у ф р а н ц у з ь к і й універси­ тетській філософії домінував картезіанськи-кантівський р а ц і о н а л і з м , н а й в п л и в о в і ш і представники якого зосередились у Пеоні та А л е н і . Критика науки і суспільства тут підпорядковува­ лась загальному с л у ж і н н ю поступу л ю д с т в а . Після того, як Анрі Бергсон (1859-1941) повернувся до конкретної очевидності ж и т т я і тим с а м и м зробив п р о р и в у ф а л а н з і , що с к л а д а л а с я із ф і л о ­ с о ф і ї с в і д о м о с т і , конкретних наук та р е а л ь н о ї політики, а Габріель М а р с е л ь (1859-1941), п о п е р е д н и к ф е н о м е н о л о г і ї , здійснив у рамках «конкретної ф і л о с о ф і ї » т е м а т и з а ц і ю існуван­ ня власного тіла, «ти» і участі у бутті, ідеї з Н і м е ч ч и н и стали поштовхом до с п р а в ж н ь о г о перевороту. Ф р а н ц і я скористалася

52

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

також в и с л а н н я м східноєвропейських вчених, таких як Ж о р ж Гурвіч, Арон Гурвіч, Александр Кожев, Александр Койре, Євген Мінковський та Лев Ш е с т о в , які п е р е в а ж н о через Німеччину знаходили шлях до сусідньої західної країни, с п р и я ю ч и п о ш и ­ р е н н ю нових ідей. К р і м того, Ельзас, що у 1918 р. в і д і й ш о в до Ф р а н ц і ї , був ф о р п о с т о м н і м е ц ь к и х ідей. При ц ь о м у в а ж л и в и м є те, що відкриття ідей Гуссерля, Ш е л е р а і Гайдеггера відбувало­ ся поруч із в і д к р и т т я м К'єркегора, з р е н е с а н с о м гегельянства та марксизму, із з р о с т а н н я м інтересу як до психоаналізу Ф р е й д а , так і до гештальт-теорії. Це із с а м о г о початку означало д и с т а н ц і ю в а н н я від усякої ф о р м и ф і л о с о ф і ї ж и т т я , яка ш у к а л а свої витоки по той або по цей бік історії, але осторонь г у м а н і с т и ч н и х д о с л і д ж е н ь ; що ж до Бергсона, то така д и с т а н ц і я була с л у ш н о ю л и ш е частково. Усе це водночас значило, що ф е н о м е н о л о г і я у Ф р а н ц і ї , на в і д м і н у від Н і м е ч ч и н и , з с а м о г о початку була тісно пов'язана із екзис­ т е н ц і а л і з м о м , знаходячись у к о н ф р о н т а ц і ї з гегельянством та м а р к с и з м о м т а у т в о р ю ю ч и з м і ш а н і ф о р м и , я к и м загрожувала небезпека втрати своєї о р и г і н а л ь н о с т і . О д и н із акушерів цього нового м и с л е н н я Ж а н Валь (1888-1974) виніс як заголовок своєї книги «До конкретного» (1932) — пароль, що набув широкого вжитку. Однак із к о н к р е т и з а ц і є ю м и с л е н н я з'являється вже перед­ бачена Гуссерлем загроза перетворення ф е н о м е н о л о г і ї разом з її п р и б і ч н и к а м и на а н т р о п о л о г і ю , абсолютизаторські претензії якої з а л и ш а ю т ь с я пустими з а п е в н е н н я м и . У передмові до пер­ шого н о м е р а «Le Temps Modernes» ч и т а є м о , напевне з подачі Сартра: «Ніякий релятивізм не здатний похитнути т в е р д ж е н н я , що л ю д и н а є а б с о л ю т н о ю » . Тінь надто всеїдного г у м а н і з м у довгі роки с у п р о в о д ж у є ф р а н ц у з ь к у ф е н о м е н о л о г і ю , і с а м е ц и м по­ я с н ю ю т ь с я а н т и г у м а н і с т и ч н і спалахи 60-х років. Походження французької феноменології зумовлює її с в о є р і д н і с т ь . Загалом її м о ж н а назвати екзистенціальною фе­ номенологією. О т ж е , до т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о та онтологічного різновидів ф е н о м е н о л о г і ї д о д а є т ь с я ще новий варіант, близь­ кий гайдеггерівській г е р м е н е в т и ц і «тут-буття». Я к щ о розглядати визначення езистенціальноїфеноменології Г\. Рікера від 1957 p., то м а є м о таку картину. Ф е н о м е н о л о г і я постає також спе­ ц и ф і ч н и м методом розгляду певної т е м а т и к и , а с а м е — темати­ ки екзистенції, п р и ч о м у так, щ о , з одного боку, екзистенціаль­ них рис набуває т р а н с ц е н д е н т а л ь н а ф і л о с о ф і я (як у пізнього

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

53

Гуссерля), а з другого — навпаки, е к з и с т е н ц і а л ь н а ф і л о с о ф і я (тут вона п о ш и р ю є т ь с я на гегелівську ф е н о м е н о л о г і ю духу, ек­ зистенціальне м и с л е н н я К'єркегора та мистецтво розвінчування Н і ц ш е ) сприяє появі імпліцитної ф о р м и ф е н о м е н о л о г і ї . Цій ф о р м і екзистенціальної ф е н о м е н о л о г і ї належать такі о с н о в н і мотиви: тіло, свобода та і н ш і , причому, д о д а м о , тілесність стає постійним м е д і у м о м у ставленні до світу інших та с а м о г о себе. Як буде сказано д а л і , дескриптивне ц і л е п о к л а д а н н я з м і н ю є т ь с я залежно від того, який с м и с л приписується екзистенції: викрит­ тя відчуження л ю д и н и , або пошуки свого м і с ц я у світі, чи н а м а ­ гання віднайти с в і й м е т а ф і з и ч н и й в и м і р . Зокрема Рікер вказує на три варіанти ф е н о м е н о л о г і ї — С а р т р а , Мерло-Понті та Габріеля М а р с е л я . Картина ф е н о м е н о л о г і ї , н а м а л ь о в а н а Рікером, що с а м а на­ лежить до певного етапу її е в о л ю ц і ї , відтворює її суттєві р и с и . Повернення до конкретних ф о р м екзистенції, де зливаються за­ гальне та особливе, ідеальне і ф а к т и ч н е , п о я с н ю є відкритість цієї ф і л о с о ф і ї для н е - ф і л о с о ф і ї , що д е м о н с т р у є т ь с я у різних ф о р м а х науки, мистецтва, політики та приватного ж и т т я . Так, у Мерло-Понті під заголовком «Усюди і ніде» читаємо: « Ф і л о с о ф і я присутня п о в с ю д и , навіть у фактах, — але ніде вона не має м і с ц я , щоб сховатися від заразливого впливу ж и т т я » (1960, 163). Правда, такі ф а к т и слід спочатку розпізнати як ф а к т и ; конкрет­ не має свої структури і не піддається о с я г н е н н ю інакше, н і ж у балансі ф о р м незаангажованості і з а а н г а н ж о в а н о с т і . Я к щ о нехтувати г у с с е р л і в с ь к и м мистецтвом редукції, то виникає за­ гроза конкретизму, який редукується до р е ф л е к с і в ж и т т я та до м а н і ф е с т і в , під я к и м и п і д п и с у ю т ь с я , замість того, щоб с а м и м накреслювати власні лінії подій. Але диспут про це, який зіграв важливу роль у с у п е р е ч ц і м і ж Сартра та Мерло-Понті, с а м є ча­ стиною цієї феноменології. Однак з а п р о п о н о в а н а Рікером картина потребує, на н а ш поіляд, уточнення. Ц я ф о р м а екзистенціальної ф е н о м е н о л о г і ї н е може бути виявом усього того, чого д о с я г л а ф е н о м е н о л о г і я у Ф р а н ц і ї . Тут існували також і власне т р а н с ц е н д е н т а л ь н о - ф е н о ­ менологічні н а п р я м к и , що п р и є д н у в а л и с я до Гуссерля. Почасти це картезіанський мотив персональної сам о в і д п о в і д а л ь н о с т і у п о д а л ь ш і й р о з р о б ц і Гастона Б е р г е р а (1886-1960), одного з н а й п е р ш и х прихильників Гуссерля, також у креаціоністськи акцентованій етиці цінностей Р а й м о н д а Поліна (1910) та ф і л о с о ф і ї релігії Анрі Д ю м е р і (1920). Частково це також

54

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

т р а н с ц е н д е н т а л ь н а своєзаконність, на грунті якої виникає ф е н о ­ м е н о л о г і ч н а е п і с т е м о л о г і я , як це має м і с ц е у С ю з а н н и Б а ш л я р та, з к р и т и ч н и м и в і д с т у п а м и , у Ж а н а - Т . Д е с а н т і . Обоє с п и р а ю т ь ­ ся на р а н н ю критику Гуссерля, здійснену Ж а н о м Кавайє (див. X, 7). Н а р е ш т і , існували с п р о б и вийти безпосередньо на гайдеггерівське мислення буття, о м и н а ю ч и всякі антропологічні вит­ л у м а ч у в а н н я , як це робить Ж а н Б о ф р е (1907-1982), якому був а д р е с о в а н и й «Лист про г у м а н і з м » , а також його учні. О т ж е , кар­ т и н а наскрізної антропологізації ф е н о м е н о л о г і ї , як її зображує Д е р р і д а під д в о з н а ч н и м заголовком «Кінець л ю д и н и » (1968, пе­ редрук у 1972), в ц і л о м у не відповідає д і й с н о с т і . Далі зазначимо, що екзистенціальна антропологія не є втіленням усього того, що с т в о р ю в а л о с я у Ф р а н ц і ї на перспекти­ ву. С а м е у значних представників м о ж н а помітити різні с п о с о б и виходу ф е н о м е н о л о г і ї за власні м е ж і : через звернення до марк­ систської антропології — як у Сартра, у вигляді структурної ант­ ропології — як у Мерло-Понті, в етиці Л е в і н а с а , орієнтованої на іншого, або ж у г е р м е н е в т и ц і Рікера, що рухається у символах, метафорах, наративних структурах. Мерло-Понті говорить не тільки про себе, коли вимагає від ф е н о м е н о л о г і ї о с м и с л е н н я її власного ставлення до не-феноменології (1960, 225, н і м . вид. 64). В р е ш т і - р е ш т , спосіб с а м о о б м е ж е н н я та самопереступання ф е н о м е н о л о г і ї є в и р і ш а л ь н и м д л я її д о л і . 2. ЖАНПОЛЬ САРТР: ТВОРЧЕ НІЩО. — Д л я такої літера­ турно і політично заангажованої постаті, я к о ю вважається Ж а н Поль Сартр (1905-1980), ф і л о с о ф і я була л и ш е о д н и м із аспектів т в о р ч о с т і , а в його ф і л о с о ф і ї ф е н о м е н о л о г і я знову ж таки ста­ новила в а ж л и в у , але все м е н ш у і м е н ш у частину. Первісні ф е ­ н о м е н о л о г і ч н і імпульси не зникають, але крок за кроком загру­ зають у д е д а л і в'язкішому синтезі екзистенціалізму, м а р к с и з м у та г е р м е н е в т и к и . В усякому разі Сартр належить до п е р ш и х ф р а н ц у з ь к и х ф е н о м е н о л о г і в . Коли він через А р о н а та публікації Л е в і н а с а п о з н а й о м и в с я з ф е н о м е н о л о г і є ю , а потім у 1933-34 ро­ ках в Б е р л і н і , осторонь від напруженого політичного ж и т т я , вив­ чав у о р и г і н а л і твори Гуссерля, Ш е л е р а , Гайдеггера і Я с п е р с а , це було д л я нього с в о є р і д н и м п р о б у д ж е н н я м , а с а м е — приго­ л о м ш л и в о ю та н е щ а д н о ю зустріччю з р е ч а м и в у с і й їхній чу­ ж о с т і та н е п о к і р н о с т і , коли вони позбавляються усякого культур­ ного п р и к р и т т я , з н і м а ю т ь з себе всяке «ідейне вбрання», і стають г о л и м и , як коріння д е р е в а , що д и в л я т ь с я на нас. «Самі

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

55

речі» Гуссерля є в и д о в и щ е м , надто д а л е к и м від л ю д и н и . Нудота стає таким с а м и м розкриттям буття, як і страх у Гайдеггера, але ж буття, що розкриває себе т а к и м ч и н о м , с а м о по собі не має сенсу, не м а є простору д л я «повороту», хіба що тільки д л я довільних начерків з н і щ о . Спочатку (1936-1940 pp.) Сартр видає кілька д о с л і д ж е н ь , які за змістом належать до ф е н о м е н о л о г і ї с в і д о м о с т і , а за методи­ кою — до ф е н о м е н о л о г і ч н о ї психології з онтологічним у х и л о м . Тут вперше набуває власного голосу ф р а н ц у з ь к а ф е н о м е н о л о г і я , що заявляє про своє існування. Тон задає Гуссерль з «Ідей І», по­ яву яких Сартр о ц і н ю є як н а й в и д а т н і ш у ф і л о с о ф с ь к у п о д і ю в період до П е р ш о ї світової війни (1949, 139). Однак т р а н с ц е н д е н ­ тально-ейдетичне вчення про с в і д о м і с т ь м а й ж е без переходу д о п о в н ю є т ь с я г а й д е г г е р і в с ь к о ю г е р м е н е в т и к о ю «тут-буття»; ф у н д а м е н т а л ь н а наука, що виникає у такий с п о с і б , м о ж е нази­ ватися як ч и с т о ю ф е н о м е н о л о г і є ю , так і а н т р о п о л о г і є ю , в и р і ш а л ь н и м є її протиставлення е м п і р и ч н і й психології як фак­ тологічній науці — контрпозиція, яку Піаже п і з н і ш е віднесе до «ілюзій ф і л о с о ф і ї » та яку не п о д і л я в Мерло-Понті. Розглядають­ ся знайомі т е м и , але у незвичайній ф о р м і . С л і д о м за Гуссерлем та А р о н о м Гурвічем Сартр визначає с в і д о м і с т ь як поле свідо­ мості без «я», де «я» так с а м о т р а н ц е н д е н т н е , як і речі. Дотри­ м у ю ч и с ь своїх н і м е ц ь к и х в з і р ц і в , він п р о г о л о ш у є інтенціон а л ь н і с т ь в і д ч у т т я т а о с н о в н у т о н а л ь н і с т ь н а с т р о ї в , але ниводить магію почуттів із с а м о з а ч а р о в у в а н н я і самоприкутості свідомості, п р о т и с т а в л я ю ч и їх р а ц і о н а л ь н о м у с т а в л е н н ю до світу. З р е ш т о ю він відкриває самовладність уявлення, але д л я Сартра вона не є м о д и ф і к а ц і є ю «прамодусу» с п р и й н я т т я , як це (>уло у Гуссерля, а його з н е д і й с н е н н я м , яке через уявлення веде до н і щ о в а н н я (neantisation) реального світу. У п о в т о р ю в а н о м у протиставленні двох с п о с о б і в буття, спонтанності, прозорості та легкості с в і д о м о с т і , що с а м о не знає з о в н і ш н ь о г о (dehors) — (La t r a n s c e n d a n c e de Г Ego, 1965,67, н і м . 76), — та інертності (inertie) й загадковості (opacité) речей ф о р м у є т ь с я діалектика 'іуття і р е ч е й , яка визначатиме у с ю його п о д а л ь ш у творчість. 1943 року у розпал військових подій та Руху Опору з'явмнється, мабуть, найзначніший ф і л о с о ф с ь к и й твір Сартра «Буття і ніщо» (L'être et le neant) і е к з и с т е н ц і а л і з м повоєнних років. Ця І проба ф е н о м е н о л о г і ч н о ї о н т о л о г і ї » , як п р о г о л о ш у є т ь с я у підзаголовку, н а ш п и г о в а н а о п и с а м и , які слід віднести до ф е н о ­ менології існуючої с в і д о м о с т і , але ці описи пронизує не тільки

56

Б.

Вальдєнфельс.

Вступ

до

феноменології

р а д и к а л і з о в а н и й картезіанський д у а л і з м , а й понятійність ге­ гелівської д і а л е к т и к и , яку А л е к с а н д р Кожев у своїх відомих Ге­ гелівських лекціях вже узгодив із е к з и с т е н ц і а л і з м о м . О н т о л о г і з а ц і ю ф е н о м е н о л о г і ї Сартра слід розуміти як вибух гуссерлівської інтенціональності. Сігнікативне розрізнення «чогось як чогось», що перекидає місток через розрив м і ж р е а л ь н і с т ю та п е р е ж и в а н н я м , п е р е т в о р ю є т ь с я на онтологічну б е з о д н ю , яка п е р е к р и в а є т ь с я с п р а в ж н і м «ніщо». Ф е н о м е ­ нальність того, що показується, розпадається на подвійну трансф е н о м е н а л ь н і с т ь буття. Речі, що існують у с о б і , є т а к и м и , як вони є, а отже, — у чистій п о з а с м и с л о в і й позитивності, а свідо­ мість, яка надає їм с м и с л , є д л я себе н і ч и м і н ш и м , як ч и с т и м н і щ о в а н н я м , с м и с л о п о к л а д а ю ч о ю негативністю, чистою свобо­ д о ю . С в і д о м і с т ь , що у своїй ф а к т и ч н о с т і все ж таки залежить від буття, яким вона буває тільки тоді, коли не є т и м , чим вона є. Отже, постійно в і д р и в а ю ч и с ь від с а м о ї себе, вона потрапляє до коловороту з о в н і ш н ь о г о , який, п р а в д а , не належить до неї, але вона відбувається в ньому. В о н а відбувається у часових екста­ зах, у р е ф л е к с и в н і й д и с т а н ц і ї до с а м о ї себе, у піднесенні до світу і, н а р е ш т і , у погляді іншого, який мене у з о в н і ш н ю є в м о є м у самобутті, р о з щ е п л ю ю ч и моє ф а к т и ч н е буття на ж и в у плоть й упізнаване тіло. Ця р о з і р в а н і с т ь буття і «тут-буття» ви­ корінює усяку т е л е о л о г і ю . Але Сартр, як н е щ а с л и в е гегельянст­ во, все ж т р и м а є т ь с я за ціль у собі і д л я себе, що грунтується с а м а на с о б і , виступає за становлення бога, п р о г о л о ш у ю ч и : « Л ю д и н а — це непотрібна ж а г а » . Сартра п о є д н у ю т ь з і н ш и м и ф е н о м е н о л о г а м и , т а к и м и як Мерло-Понті і Левінас, не тільки м а й с т е р н і с т ь п и с ь м а , але й го­ ловні ідеї, н а п р и к л а д визнання в и п а д к о в о с т і , яка криється в усіх порядках, щ о м а ю т ь с м и с л , р о з л а м і в , щ о п е р е к р е с л ю ю т ь усякі спроби тоталізації. Але на старій орбіті його утримує, кажучи с л о в а м и М е р л о - П о н т і , щ е « о н т о л о г і ч н е р о з д в о є н н я зору» (diplopie ontologique) — (див. 1964, 219, н і м . 216). Таким розд­ в о є н и м зором л ю д и н а д и в и т ь с я скоса на ціле, яке від неї відвер­ то ухиляється. У такий с п о с і б Сартр хоча й уникає п р и м і т и в н о г о антропо логізму, де л ю д с т в о розглядається як fait a c c o m p l i ( в і н е ц ь усьо­ го), але з а л и ш а є т ь с я при н е с к і н ч е н н о м у «і так далі». Коли потім Сартр р о з ш и р ю є е к з и с т е н ц і а л і з м д о м о р а л ь н о заангажованого г у м а н і з м у і, н а р е ш т і , у с в о ї й «Критиці діалектичного розуму» (1960) відносить його до марксизму, що г у м а н і з у є т ь с я , то відбу

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

57

вається з а м і н а базису о д и н и ч н о ї екзистенції на одиничну прак­ тику, але ж т и м с а м и м не вноситься нічого п р и н ц и п о в о г о до по­ переднього проекту, який водночас обіцяє і відхиляє ціле. Коли ж с т а р і ю ч и й ф і л о с о ф , з р е ш т о ю , у новому творі під н а з в о ю «Мораль «Ми» «демонструє подолання своїх старих дуалізмів та перехід до реальності «між нами», що стає вихідним м о м е н т о м (Obliques N 18-19, 1979, 14), то тут уже вчувається і н ш а ф е н о м е ­ нологія, але до її розробки с п р а в а так і не д і й ш л а . 3. МОРІС МЕРЛО-ПОНТІ ТІЛЕСНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ У СВІТІ. — Моріс Мерло-Понті (1908-1961), друг, а потім опонент Сартра, який разом з ним видавав ж у р н а л «Les Temps Modernes» до 1955 p., коли с п і в п р а ц я обірвалася з політичних п р и ч и н , є у ба­ гатьох аспектах антиподом Сартра. Спочатку він стояв ближче до Бергсона, ніж до Декарта, розвиваючи ф о р м у ф е н о м е н о л о г і ї , в якій тілесність не тільки окреслює фактичну м е ж у людських проектів, а й є центром їх ваги, надає їм пружної сили. Завдяки своєму широкому спектру опосередкування тіло, як п и ш е МерлоПонті у своїх ранніх начерках до творів (Waldenfels 1983, 149), стає «третім в и м і р о м » , п о ц е й б і ч н і с т ю чистої свідомості і чистої природи, активності та пасивності, автономії і залежності, а та­ кож п о ц е й б і ч н і с т ю рефлексивного та позитивного знання. Со­ ромлячись п е р е м і ш у в а н н я , Мерло-Понті робить з нього чесноту двозначності, яка надає змогу уникнути однозначної інтерпре­ тації. З перетворенням свідомості на тілесну екзистенцію, яка і і м а н а л е ж и т ь до того, що к о н с т и т у ю є т ь с я , п р и н ц и п о в о і м і н ю є т ь с я т р а н с ц е н д е н т а л ь н а споруда. Ц і є ю п е р е б у д о в о ю Мерло-Понті займається до самого кінця свого життя, отже, нюрчість цього ф і л о с о ф а , котрий як ніхто і н ш и й вплинув на французьку ф е н о м е н о л о г і ю , слід розглядати не тільки як п р а ц ю у феноменології, а й як п р а ц ю над ф е н о м е н о л о г і є ю . В обох п е р ш и х творах Мерло-Понті «Структура поведінки» ( Н)42) і н а с а м п е р е д у «Феноменології сприйняття» (1945), яка і ирямовує подальшу творчість, означені м о ж л и в о с т і екзисіонціальної ф е н о м е н о л о г і ї . Тут розгортається р і з н о п л а н о в и й та і цільний л а н д ш а ф т , що вислизає від п о б і ж н о г о огляду та від іде"погічного о ц і н ю в а н н я . Мерло-Понті — на в і д м і н у від Сартра — приєднується безпосередньо до пізнього Гуссерля і с п и р а є т ь с я на «Ідеї II» та на «Кризу» як на с п а д щ и н у . Тим с а м и м на пе­ редній план висуваються такі поняття, як ж и т т є в и й світ, п р а в і р а , п|мфундація, пасивний синтез і тілесне в м і н н я — тобто поняття,

58

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

в яких артикулюється гуссерлівський «логос естетичного світу». Крім того, ф е н о м е н о л о г і ч н и й аналіз щ о н а й ш и р ш е відкрився г у м а н і т а р н и м наукам, де була також і д и т я ч а психологія, яку спочатку д о в о д и л о с я викладати Мерло-Понті як попереднику П і а ж е у С о р б о н н і , але н а с а м п е р е д тут слід назвати т е о р і ю гештальтів, яка методично підкопує т в е р д ж е н н я про е м п і р и ч н о на­ явний або ж інтеллектуально с п о р у д ж у в а н и й світ, п р о п о н у ю ч и розрізнення м і ж ф і г у р о ю т а о с н о в о ю , п р и п у с к а ю ч и с а м о о р ­ г а н і з а ц і ю поля досвіду. Там, де інші говорять про «екзистенцію», Мерло-Понті гово­ рить про поведінку, п р и ч о м у спочатку у конкретному розумінні. Конкретні гештальти, структури та поля, від яких він відштов­ хується, — це не реальні речі і не готові ідеї, а с п о с о б и появи та організації; в і д п о в і д н а тілесна поведінка не розподіляється на сліпі механізми та с в і д о м і акти —- вона є в і д п о в і д д ю на в и м о г и ситуації і т и м с а м и м здатна до нового, що виходить поза існуючі правила. У його другому творі «екзистенція» п е р е т в о р ю є т ь с я на діючу інтенціональність, в якій постійно п р а ц ю є с п р и й н я т т я , що ц и м не о б м е ж у є т ь с я , а діє в усякій моторній, а ф ф е к т и в н і й , с е к с у а л ь н і й , м о в н і й , культурній та с о ц і а л ь н і й п о в е д і н ц і . С п р и й ­ няття — це не просто о д и н із ф е н о м е н і в , це о с н о в н и й ф е н о м е н . Те, про що ми з а в ж д и к а ж е м о і що робимо, передбачає контакт зі с в і т о м , я к и й , п р а в д а , відкривається тільки в о б м е ж е н и х пер­ спективах та горизонтах. Світ є неготовим, наш д о с в і д — неза­ в е р ш е н и м . Повна визначеність суперечила би законам досвіду. Лейтмотив сприйняття пов'язується із мотивом тілесності. Влас­ не тіло відкриває різні в и м і р и досвіду. Воно закріплює нас у відповідному «тут», з якого відкриваються простори д л я гри руху. В і д ч у в а ю ч и , воно перебуває у безпосередній співзвучності або д и с о н а н с і з р и т м а м и того, що відбувається у с в і т і , с п р и й м а ­ ю ч и , воно пізнає р і з н о м а н і т н і с т ь речей. У тілесній та вербальній оболонці воно надає с м и с л о в і творчого вияву. Т і л е с н а екзис­ т е н ц і я , н а р е ш т і , п о ш и р ю є т ь с я д о коекзистенції, чия « п р о м і ж т і лесність» (ітегсогрогет.е) перебуває в єдності із « п р о м і ж с в і т о м » (іпт.еггтюпс!е). Вона є а н о н і м н о ю о с н о в о ю , з якої походить уся с о ц і а л ь н а д и ф е р е н ц і а ц і я і яку не вичерпує а н і я к а с о ц і а л ь н а ф о р м а . Своє і чуже невпинно п р о н и к а ю т ь одне в одне як п р и р о д а і культура. Тілесна с а м о н а п е р е д д а н і с т ь , з р е ш т о ю , означає часову від­ строчку, яка надає у с я к о м у м и с л е н н ю і дії з а п і з н ю в а н о г о харак­ теру п р о д о в ж е н н я або відтворення, отже, — характеру репризи

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

59

(reprise). К р і м поля с п р и й н я т т я , існує також і «поле свободи» (Hua III, 195). Свобода дії також з а л е ж и т ь від с и т у а ц і й , на які во­ на відповідає, у п о р я д к о в у ю ч и с ь у структури, що її втілюють. По­ ле дії покладає щ о с ь поблизу, ч о м у с ь з а в а ж а є , щ о с ь в и к л ю ч а є , не прислуховуючись при ц ь о м у до закону «усе або нічого», що припускає тільки в и м р і я н і дії. Ф е н о м е н о л о г і я практики, м і р и ­ лом якої є с п р и й н я т т я , явно контрастує із в ч е н н я м Сартра про свободу, що сягає політичних в и м і р і в , (див. XI, 2). Ц ю ф і л о с о ф і ю називають « ф і л о с о ф і ю двозначності» (De Waelhens 1951). Така характеристика небезпідставна, але вона є також д в о з н а ч н о ю . В одній із своїх робіт, н а п и с а н і й ще до запро­ шення п р а ц ю в а т и у Коллеж де Ф р а н с (1952), Мерло-Понті розрізняє добру та погану двозначність. Я к щ о антикартезіанське «ані те, ані інше» розглядається як позитивне р і ш е н н я , то звідси витікає «як те, так і інше» простого « з м і ш у в а н н я скінченності та універсальності», куди п р о к р а д а ю т ь с я н е з м і н ю в а н і старі еле­ менти. Через це виникає загроза, що з а в д а н н я т р а н с ц е н д е н ­ тальної с в і д о м о с т і просто будуть п е р е а д р е с о в а н і тілесній екзи­ с т е н ц і ї і о п и н я т ь с я у с ф е р і попереднього (до-світ, д о - я , до-предикативний д о с в і д і т. ін.), а те, що є підготовчим, зали­ шиться в и п е р е д ж а ю ч и м з точки зору н а з д о г а н я ю ч о г о цілого, яке ніколи не прийде. Проста конкретизація т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї ф е н о м е н о л о г і ї н і ч и м не к р а щ а за політичне втручання, проти якого рішуче виступав Мерло-Понті. Про те, що Мерло-Понті ясно бачив невитривалість такої істини на довгих дистанціях, свідчать його пізні с п р о б и , над якими він п р а ц ю в а в під час своєї діяльності у Коллеж де Ф р а н с і до кінця ж и т т я . Тут йому д у ж е д о п о м а г а л и ґрунтовні студії структурної л і н г в і с т и к и Ф. де С о с с ю р а та Р о м а н а Якобсона, що починаються в ж е н а п р и к і н ц і 40-х років і с п р и я ю т ь встановлен­ ню контактів із Леві-Строссом та Л а к а н о м . Так с а м о , як і р а н і ш е , низначальним було розрізнення м і ж ф о р м о ю та о с н о в о ю . Зараз принципового значення набуває д і а к р и т и ч н и й характер знаків у шаковій с и с т е м і . С м и с л , що передається через знаки, з а в ж д и шлишається н е п р я м и м , л а т е р а л ь н и м , с п о в н е н и м натяків, тобто ніким, що ухиляється від будь-якого п р я м о г о н а б л и ж е н н я , — осягнути його м о ж н а л и ш е як «певну порожнечу, яку слід напов­ нити словами» (1960, 112). О т ж е , усе те, що стосується вербаль­ н о ю м о в л е н н я , п о ш и р ю є т ь с я і на образне м о в л е н н я , якому Морло-Понті приділяє все б і л ь ш е у в а г и . Так, Пруст призна­ чається с в і д к о м парадоксальності виразу, який полягає в тому,

60

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

що ми спочатку «перекладаємо досвід, який стає текстом л и ш е через викликання с л о в о м » (1968, 41). Часто цитоване положення Гуссерля про надання м о ж л и в о с т і «висловитися ще н і м о м у досвіду щодо свого смислу» Мерло-Понті розуміє як заклик до творчого виразу, котрий в ж е більше не дотримується пратексту, а завжди п и ш е його знову. При цьому кожне нове встановлення с м и с л у є й н е з г о д о ю з н и м (ecart), кожне нове його о ф о р м л е н ­ ня — д е ф о р м а ц і є ю (deformation), що засвідчує вплив Валері та російського ф о р м а л і з м у . Те, що було зроблено у царині літератури та ж и в о п и с у за­ вдяки есе «Проза світу» (1969) та «Око і дух» (1961), розви­ вається у незакінченому творі « В и д и м е та н е в и д и м е » , який було о п р и л ю д н е н о зі с п а д щ и н и ф і л о с о ф а Клодом Л е ф о р т о м у 1964 р. і складається він на третину із робочих нотаток. Тут Мерло-Понті піддає с в о ю п о п е р е д н ю ф е н о м е н о л о г і ю тілесної екзистенції «онтологічному викладу», з н и щ у ю ч и з а л и ш к и ф і л о с о ф і ї свідо­ мості і суб'єкта — це була ревізія, що с у п р о в о д ж у в а л а с я новим інтенсивним п е р е ч и т у в а н н я м текстів Гуссерля і Гайдеггера. Фе­ н о м е н о л о г і я сприйняття, яка ще у с в о ї й власній ф о р м і м а л а м о ж л и в і с т ь двозначних зв'язків, п е р е т в о р ю є т ь с я на онтологію бачення. Бачення (vision) — це вже не акт суб'єкта, а подія, що розігрується м і ж в и д и м и м , тобто т и м , хто бачить, і т и м , хто співбачить. Назвемо деякі п р и н ц и п о в і ознаки цієї ревізії. 1. С м и с л д о с в і д у тепер постає с а м у вигляді відхилення (Abweichung), розрізнення: щ о с ь з'являється тоді, коли воно вирізняється від іншого, виступає у такий с п о с і б зі свого ти­ лу; те ж с а м е м о ж н а сказати і про когось, хто випростується зі свого с о ц і а л ь н о г о поля. 2. Таким ч и н о м , «третій вимір» стає п р о с т о р о м , де щ о с ь з'яв­ ляється, стає структурою, спорудою, поєднанням, зв'язком, де упорядковується те, що з'являється; стає е л е м е н т о м , від якого воно походить і в якому рухається; т и м с а м и м цей в и м і р уникає усякої однобічної суб'єктивізації. Тіло (corps), моє чи н а ш е , стає плоттю (chair), яка накидається на речі, на інших, на час та ідеї. Такі категорії, як «перехрещення», «обертання», «переплетіння» (entrelacs), вказують на те, що «розбивається початкове» (1964, 165, н і м . 165). Буття вже зна­ ходиться не попереду, а навколо нас, це необроблене (дике) буття, яке не м о ж н а створити с и л о ю уяви або ж с и л о ю май­ стерності. К о л и ш н і й п е р е д п о к і й стає проміжною сферою, де кожен визначає себе, в і д о к р е м л ю ю ч и с ь від інших.

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

3. В и д и м е с у п р о в о д ж у є т ь с я н е в и д и м и м , яке є не просто д і й с н о н е в и д и м и м , як щ о с ь у с в і т і , і не абсолютно н е в и д и м и м , як щось потойбіч світу, с к о р і ш — це «невидиме цього світу» (там ж е , с. 198, н і м . 198), що н а л е ж и т ь йому. Ця «безпосеред­ ня ф о р м а д е с ь у і н ш о м у » веде до в и з н а н н я того, що с в і д о м і с т ь с а м а має с в о ю «сліпу пляму», що існує «несвідо­ ме свідомості» (там ж е , 308, н і м . 321). 4. Але це буття, що показується т і к а ю ч и від погляду, м о ж н а охопити л и ш е у сущому, отже, опосередковано і як н а д м і р . Безпосереднє наближення з а в е р ш и т ь с я б л а г а н н я м та мов­ ч а н н я м . Структурна онтологія Мерло-Понті як « н е п р я м а онто­ логія» з а л и ш а є т ь с я п р и н а л е ж н і с т ю ф е н о м е н о л о г і ї . У творі про Гуссерля від 1959 р. говориться: « Ф і л о с о ф несе з с о б о ю с в о ю тінь, яка означає більше за ф а к т и ч н у відсутність м а й ­ бутнього світла». Йдеться не про те, щоб перестрибнути че­ рез цю тінь, а щоб о с м и с л и т и її разом з у с і м . «Тілесний розум» Мерло-Понті (порівн. MitrauxA/Valdenfels, 1986) з д е б і л ь ш о г о діяв п е р е в а ж н о н е п р я м о , зате більш різно­ манітно, часто також потаємно, як у Фуко чи Ліотара. Але особ­ ливого притулку його мислення з н а й ш л о у Льовені в А л ь ф о н с а де Вельгенса (1911-1981), інтерпретатора та перекладача Гайдеггера, який опублікував п е р ш и й значний вступ до думок МерлоПонті під заголовком « Ф і л о с о ф і я двозначності» (1951) і який у іворі « Ф і л о с о ф і я та природний досвід» (1961) простежує далі Ідеї д о ф і л о с о ф с ь к и х імпліцитних онтологій. Я к щ о де Вельгенс Пізніше знайде вихід з глухого кута екзистенціальної ф е н о м е н о ПОГІЇ у Л а к а н а , то б р ю с с е л ь с ь к и й ф і л о с о ф М а р к Р і ш і р приєднується безпосередньо до пізньої онтології Мерло-Понті, І ікжулятивно п р о д о в ж у ю ч и її (див. VII, 6). 4. ЕММАНУЕЛЬ ЛЕВІНАС: ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ІНШОГО. — :і Еммануелем Л е в і н а с о м (1906) до ф р а н ц у з ь к о ї ф е н о м е н о л о г і ї приходить незвичайний аспект - неспинного розриву та прориву усякого порядку, онтологічного, історичного, чи обох разом. Од­ не із його ранніх та своєчасних есе називається «Втеча». С а м і рочі з а в ж д и є вже і н ш и м и і десь у і н ш о м у м і с ц і , отже, вся с п р а ип у тому, щоб виявити цю іншість, не п і д к о р я ю ч и її по передзааному порядку. Тим с а м и м логос ф е н о м е н і в позбавляється обливої ф о р м и в і д м о в л е н н я . С а м Левінас походив із є в р е й сьі.ко-литовської р о д и н и , але з молодих років ж и в у Ф р а н ц і ї . ЙОГО зустрічі з ф е н о м е н о л о г і є ю с п р и я л о навчання у Страсбурзі

62

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

у Ж а н а Герінга, а також відвідування у Фрайбурзі Гуссерля та Гайдеггера. П е р ш о ю ф р а н ц у з ь к о ю м о н о г р а ф і є ю про Гуссерля стала його д и с е р т а ц і я «Теорія інтуїції у ф е н о м е н о л о г і ї Гуссер­ ля», що в и й ш л а у 1930 р. Він також разом із Г. П ф а й ф ф е р о м пе­ реклав «Картезіанські м е д и т а ц і ї » . Його не минули події тих часів, його литовські рідні стали ж е р т в а м и єврейських пе­ реслідувань; він с а м був ф р а н ц у з ь к и м о ф і ц е р о м і в и ж и в у н і м е ц ь к о м у таборі д л я військовополонених. Страхіття війни та голокосту н а к л а д а ю т ь відбиток на його м и с л е н н я . Після війни з'являється ряд невеличких п р а ц ь , присвячених Гуссерлю та Гайдеггеру, а також незвичайне есе «Час та інше» (1947), у яко­ му вже з'являється головна тема, що на повний голос зазвучить у «Тотальності і нескінченності» (1961) та «Інше, н і ж буття, чи по той бік сутності» (1974). Л е в і н а с а л и ш е час від часу п р и в а б л ю в а ­ ли різні т е н д е н ц і ї в е к з и с т е н ц і а л і з м і , м а р к с и з м і та структу­ р а л і з м і , але він так с а м о м і ц н о т р и м а в с я основної ф е н о м е н о ­ л о г і ч н о ї орієнтації, як свого єврейського походження. У «Тотальності та нескінченності» він з у с і є ю гостротою вис­ тупає проти тоталітарного м и с л е н н я і планування, які Левінас, знаходячи підтримку у «Зірці спасінні» Ф р а н ц а Р о з е н т ц в е й г а 6 , відносить до закладної західноєвропейського розуму. Тоталь ність передбачає ц і л і с н и й порядок, який є насильством для по­ одинокого, що в и м і р ю є т ь с я с в о ї м внеском до цілого. Егоїзм са­ мотнього тут не долається, а п о ш и р ю є т ь с я і у р і з н о м а н і т н ю є т ь с я у війні всіх проти всіх. Прорватися крізь нього м о ж н а л и ш е через нескінченне, що переступає через нашу і д е ю про нього, уникаю­ чи тоталітарного втручання. Левінас посилається тут на ідею нескінченного у Декарта, але п е р е о с м и с л ю є її крізь вчення Гус­ серля про інтенціональність. Він наголошує на тих моментах, які проривають коло трансцендентальної самоінтерпретації через «надмір» у значенні (порівн. Hua ХІХ/2, 660, див також Hua І, 151). Інтенціональність, що разом із с о б о ю постійно розгортає гори­ зонти імпліцитного смислу та яка ж и в и т ь с я « п р а в р а ж е н н я м и » і як часова подія первісно т р и м а є д и с т а н ц і ю до с а м о ї себе, підри­ ває примат уявлення, орієнтованого на тотальну теперішність ( п о р і в н . 1967, 125, н і м . 1983, 20). Тематизуючи ч у ж і с т ь як «доступність первісно недоступного» (Hua І, 144), Гуссерль сам наближається до парадоксу с у щ о г о , що є тільки тоді с а м и м со­ б о ю , коли воно є тут не цілком с а м и м с о б о ю . Ш л я х туди прокла 6

Див. передмову Левінаса у: Stephane Moses. System and Offenbarung. Die Philosophie

F. Rosenzweigs, M ü n c h e n 1985.

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

63

дається не через конкретизацію трансцендентальної с в і д о м о с т і , а через підривання с ф е р и свідомості т и м , що буквально прояв­ ляє себе як неохоплюване. Рух сходження починається від суб'єкта, який у Левінаса мислиться не як центр актів чи суб­ станція, а як самість (soi), яка по-домашньому влаштовується у світі з а в д я к и н а с о л о д а м , п р а ц і та в л а с н о с т і . Ця е к о н о м і я (Oekonomie) має риси того, що Мерло-Понті називав т і л е с н о ю п р и н а л е ж н і с т ю до світу, а Гайдеггер описував як «проживання» з явним акцентуванням етичного. Те, що р а н і ш е називалося транс­ цендентальним, екзистенціальним або ж и т т є в и м с о л л і п с и з м о м , стає ж и т т є в и м е г о ї з м о м , який знаходить насолоду в задоволенні своїх потреб, але разом з тим — і с в о ю самостійність. В і д п р а в н о ю точкою сходження є і н ш и й . Ми зустрічаємося з ним не поза с в і т о м , але і він с а м є також не з цього світу. Те, що виступає нам назустріч у вигляді л ю д с ь к о г о обличчя (visage), є не пересічним ф е н о м е н о м с е р е д багатьох інших, а « е п і ф а н і є ю » іншого, який у своїй трансцендентності, екстериторіальності, ве­ личі та чужості викликає нескінченне б а ж а н н я (desir) і д о м а г а н ­ ня, задовольнити які ми здатні л и ш е через дар мовлення, займа­ ючи при цьому п о з и ц і ю гостинності. Це д о м а г а н н я знезброює, оскільки воно в и п е р е д ж а є усякі інтенції та проекти; с у м н і в а ю ­ чись в с а м і с т і , вона віддає нас свободі відповіді. Усякій ф о р м і онтології, що мислить с у щ е із є д н о с т і , Левінас протиставляє метафізику, яка усьому буттю, навіть акту божестненного т в о р і н н я , приписує п л ю р а л ь н і с т ь , з м і н ю в а н і с т ь , роз­ поділ і д и с т а н ц і ю . Водночас ця м е т а ф і з и к а є етикою, оскільки Радикальну і н ш і с т ь м о ж н а осягнути не інакше, як через в и м о г у , відповідаючи на яку, я с п р и й м а ю її як повчання і настанову — При цьому неприйняття цієї в и м о г и слід вважати також відпо­ віддю. Те, на що я в і д п о в і д а ю , передує тому, що з'являється, і '.свідка Л е в і н а с а стосується генеалогії м о р а л і , дотично також і релігії, яка не с у п р о в о д ж у є , а в и п е р е д ж а є гуссерлівську генеамоїію л о г і к и . У цьому сенсі м о ж н а погодитися зі С т е ф а н о м 1111 рассером (див. Waidenfels 1983, Kap. IV), який вважає етику першою філософію». Строго кажучи, Левінас підриває не тільки перспективу m мого, а й п о в е р н е н н я до первинного. Н а й в и р а з н і ш е це просте­ жується у його другій значній п р а ц і . В ж е її назва «Іншість, або By і гя по той бік сутності» проголошує відхід не л и ш е від усякого вчення про буття, але й від гайдеггерівського розуміння буття як вербальної «сутності» або «події»; з д і й с н ю є т ь с я ж це через по- ипання на платонівську і д е ю блага як «надбуттєво націлену».

64

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

П р а в д а , вже у своїх ранніх творах Левінас розуміє під бут­ тям монотонне та а н о н і м н е «існує», що с к о р і ш е нагадує Сартра, н і ж Г а й д е г г е р а ; не з м и л у в а в с я Л е в і н а с і н а д б у т т я м як «просвітом», що може бути п р и с у т н і м і в і д с у т н і м , або ж висту­ пати як а н о н і м н е «сподівання», якому ми м а є м о відповідати. Тут п о с и л ю ю т ь с я і деякі попередні а к ц е н т и . І н ш и й з'являється як «він» у своїй третьоособовості з б і б л е й с ь к и м в і д л у н н я м , або як слід, що він з а л и ш а є м и м о х і д ь , щоб зникнути у доминулому, яке ніколи не було т е п е р і ш н і м , — і все це анархічно, тобто о м и н а ю ­ чи усяке архе. Тим с а м и м встановлюється помітна дистанція з д і а л о г і ч н о ю ф і л о с о ф і є ю на зразок М. Бубера, яка все ще вимагає циркулю­ вання м і ж «я» і «ти». Пасивність тіла, яка вже відігравала певну роль у Гуссерля та Мерло-Понті, стає т е р п і н н я м , що у вигляді «ви­ т е р п л ю в а н н я життя» заявляє про себе в тягарі втоми, робочого н а п р у ж е н н я , б о л ю та старіння, а також в етичних ф о р м а х жерт­ вування, заступництва, поруки за іншого, які в и п е р е д ж а ю т ь уся­ ку ініціативу. Ставлення до іншого, що як в і д п о в і д ь на запит, з а л и ш а є по­ заду всяке п о р і в н я н н я і тому є а с и м е т р и ч н и м , д о п о в н ю є т ь с я третім, тобто о п т и к о ю с п р а в е д л и в о с т і , я к а « п о р і в н ю є неп о р і в н ю в а н е » , не в д а ю ч и с ь до з р і в н ю в а н н я . З р е ш т о ю , з д і й с н ю є т ь с я розрізнення м і ж вимовленим (dit), яке у своїй синхронії припускає с и с т е м а т и з а ц і ю , і мовленням (dire), що звертається до когось і як ч а с о в а подія з а л и ш а є т ь с я у полоні діахронії. В цьому м і с ц і Л е в і н а с вдається до особливого різновиду ф е н о м е н о л о г і ч н о ї редукції, н а м а г а ю ч и с ь протидіяти п о г л и н а н н ю в и с л о в л ю в а н н я в и с л о в л е н и м через повторюване відмовлення (dedire). Безперечно, ця редукція не веде назад, до с в і д о м о с т і іншого, а є тільки п р о м о в о ю до іншого, до іншого у statu d i c e n d i (статус того, хто говорить. — М.К.) Щ о п р а в д а , м о ж н а запитати, як це вже грунтовно здійснено в есе «Метафізика та насилля» Д е р р і д а (див.: Derrida, 1967), чи не відбувається всяка п р о м о в а , і з в е р н е н н я також, за д о п о м о г о ю логосу, що не дає підстав п о в н і с т ю з н и щ и т и сліди «транс цендентального» або м е т а ф і з и ч н о г о «насилля». Чужість л ю д с ь кого о б л и ч ч я , яку Левінас розуміє не як безпосередній досвід, а як н а д м і р (exces, excédant), є з а в ж д и ч и м о с ь над-звичайним, що с а м о по собі вже припускає с о ц і а л ь н і устрої та с о ц і а л ь н і по л я , аби піднестися над н и м и ; воно с а м о передбачає неспра ведлість і тому, за в и з н а ч е н н я м , не м о ж е відірватися від неї,

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

65

а д ж е вона прихована у кожному «порівнянні н е п о р і в н ю в а н о г о » . Етичне виникає, так би м о в и т и , із «етичного розрізнення». Ц и м п о я с н ю є т ь с я те, що до всякої етики вносяться певні т р а д и ц і ї , в даному разі — т р а д и ц і я старозаповітного іудейства. До того ж тут, то там у різний спосіб з д і й с н ю є т ь с я прорив крізь історичну безперервність, отже, у цьому зв'язку в и м о г а іншого є о д и н и ч ­ ною, але він с а м не є о д и н и ч н и м чисельності. Тут м о ж н а п о м і т и ­ ти полеміку м і ж Л е в і н а с о м та Фуко, на тлі Гуссерля як пробле­ матичного третього. 5. ПОЛЬ РІКЄР: БАГАТОЗНАЧНІСТЬ СМИСЛУ. — 3 П о л е м Рікером (1913) ф р а н ц у з ь к а ф і л о с о ф і я вступає у пору кон­ солідації. В 1950 p., водночас із відкриттям «Гуссерліани», вихо­ дить рікерівський переклад «Ідей І», д о п о в н е н и й детальним ко­ м е н т а р е м . Тим с а м й у Ф р а н ц і ї п о ч и н а є т ь с я н а п о л е г л и в е иивчення текстів, п е р ш о д ж е р е л ф е н о м е н о л о г і ї . Завжди готовий до д і а л о г у Рікер — і як викладач у П а р и ж і , Нантері, п і з н і ш е — у Чікаго, і як с п і в р о б і т н и к ж у р н а л у «Esprit» ( ж у р н а л присвятив Рікеру в 1988 році с п е ц і а л ь н и й випуск), і н а р е ш т і , як автор чис­ ленних с п е ц і а л ь н и х студій із ф е н о м е н о л о г і ї (згадаймо « Ш к о л у ф е н о м е н о л о г і ї » , 1986) зробив істотний внесок до с а м о р о з у м і н н я ф е н о м е н о л о г і є ю власних м о ж л и в о с т е й і меж, навчив її давати иідповіді на новий виклик з боку психоаналізу, структуралізму та аналітичної ф і л о с о ф і ї . У 1961 р. він очолив Паризьке відділення І уссерлівського архіву, а п і з н і ш е заснував там Центр ф е н о м е н о ­ логічних та герменевтичних студій, роботу якого сьогодні про­ довжують Ж а н - Ф р а н с у а Куртін та Дід'є Ф р а н к . Як с а м о с т і й н и й ф е н о м е н о л о г , Рікер заявляє про себе ш и ­ роко з а д у м а н о ю « Ф і л о с о ф і є ю волі», п е р ш и й том якої з ' я в и в с я у 1950 р. під заголовком «Добровільність та недобровільність». і Ія п р а ц я , так с а м о , як і « Ф е н о м е н о л о г і я естетичного досвіду» Мікеля Д ю ф р е н а , що в и й ш л а у 1953 р. (див. X, 9), є зразком foro, що с а м е Рікер розуміє під поняттям «екзистенціальна ф е ­ номенологія». П е р е б у в а ю ч и водночас під впливом Гуссерля, з • ідного боку, і Габріеля Марселя та Я с п е р с а , з і н ш о г о , Рікер нам,мається підтримувати ж и в е н а п р у ж е н н я м і ж о б ' є к т и в н і с т ю і п ю н ц і о н а л ь н о ї с в і д о м о с т і , т а є м н и ц е ю інкарнації і м о ж л и в о ю участю в бутті. В ц ь о м у сенсі д е с к р и п т и в н а ф е н о м е н о л о г і я оз­ начає «межу, що в і д о к р е м л ю є без занурень у поверхні р о м а н і ir т и х виливань та інтелектуалізму» (1950, 20). У тематичному н и н і Рікер розуміє д і ю я к з а в е р ш е н н я практичної інтенції,

66'

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

через яку вибір п е р е т в о р ю є т ь с я на д і ю ; вольові р і ш е н н я і дії, в с в о ю чергу, вкорінені в тілесній с ф е р і невольового, витоку рушійних мотивів та сил; нарешті, сюди додається саме незмінне у вигляді характеру, н е с в і д о м о г о , життєвих п р о ц е с і в у циклі «я хочу», що залежить від згоди (або незгоди). На гори­ зонті постає с п о д і в а н н я на п р и м и р е н н я с в о б о д и і п р и р о д и , яке вимагає «поетики волі», тобто «мистецтва заклинати творіння» (1950, 32). За с л о в а м и М а р с е л я , це « г і п е р ф е н о м е н о л о г і ч н е » коло, що п і д н і м а є т ь с я від сухого опису до поетичного заклику, різко роз­ л а м у є т ь с я незручним ф е н о м е н о м , що не пасує ніякому в ч е н н ю про сутності, а с а м е — з л о м , яке відсилається до трансісторичної події схиблення і м о ж е охоплюватися л и ш е опосередковано, тобто м о в о ю с и м в о л і в . Другий том «Скоєння та покарання», опублікований у 1960 р., виводить ф е н о м е н о л о г і ю на д о р о г у гер­ м е н е в т и к и , яка із с а м о г о початку, з часів його теологічних студій, була вже д о б р е в і д о м а протестантському автору. В усе з р о с т а ю ч о м у полі релігійних с и м в о л і в , м е т а ф о р та структур о п о в і д і ф е н о м е н о л о г і я нерідко п е р е т в о р ю є т ь с я у складову гер­ меневтики. Щ о п р а в д а , вона не стає д р у г о р я д н о ю . Так, у його книзі, п р и с в я ч е н і й Ф р е й д у (1965), що стоїть під знаком інтерпре­ тації, в ш а н о в у є т ь с я ф е н о м е н о л о г і я я к ф о р м а рефлективної ф і л о с о ф і ї , яка на противагу будь-якої іншої, є с п і в з в у ч н о ю психоаналізу н е с в і д о м о г о н а г о л о ш у в а н н я м імпліцітних, нерефлективних, пасивних, позбавлених споглядання моментів с в і д о м о с т і . Д о д а м о , щ о перетворення ф р е й д і в с ь к о ї «антифеном е н о л о г і ї » , яка, за Р і к е р о м , наполягає не на редукції щ о д о с в і д о м о с т і , а на редукції с а м о ї с в і д о м о с т і (412, н і м . 434) у «пе­ ревернуту ф е н о м е н о л о г і ю безособистісного та нейтрального» (429, н і м . 453) і доручається воно вже з д е б і л ь ш о г о не ф е н о м е ­ н о л о г і ч н о м у о п и с о в і , а г е р м е н е в т и ч н і й р о з ш и ф р о в ц і . Для « Ж и в о ї м е т а ф о р и » (1975) ф е н о м е н о л о г і ч н е вчення про значен­ ня, вчення Гуссерля і Гайдеггера про час в і д і г р а ю т ь ту ж саму п р и н ц и п о в у роль, як і у «Часі та оповіді» (1983-85), не кажучи вже про гайдеггерівське м и с л е н н я буття і м о в и , які, правда, через в з а є м о д і ю запитання і засвоєння знову с п р я м о в у ю т ь с я в царину р е ф л е к с і й н о ї ф і л о с о ф і ї У с в о є м у значному творі «Я с а м як інший» (1990), прагнучи врятувати м а к с и м а л ь н о м о ж л и в е і м і н і м а л ь н о н е о б х і д н е у ф і л о с о ф і ї c o g i t o , р а з о м з гусс е р л і в с ь к и м в ч е н н я м про суб'єкт, він розробляє т е о р і ю с а м о с т і , яка потому дедалі більше в і д д а л я є т ь с я від теоретичного пе-

VII.

Феноменологія

тілесного

існування

67

ресвідчування і наближається до практичних настанов і, з р е ш ­ тою, до етичного засвідчення. С а м і с т ь виводиться з рефлексив­ ності «себе», в і д д і л я ю ч и с ь як п е р с о н а л ь н е с а м у в а н н я (ipse) від простої «тожсамості» (idem) і, з р е ш т о ю , визначається трикрат­ ною і н ш і с т ю — і н ш і с т ю власного тіла, іншого і с у м л і н н я . У цій «герменевтиці «, самості» задіяні ф е н о м е н о л о г і ч н и й опис та мовий аналіз. Отже, хіба ж це не є ф е н о м е н о л о г і я , яка не тільки перехоД ,ить у герменевтику, а й з а в ж д и повертається до с а м о ї себе? Рікер, так с а м о , як і його інтерпретатор Дон Айде (1971), кажучи про «герменевтичну ф е н о м е н о л о г і ю » , д о т р и м у ю т ь с я ї м добре відомого від Гайдеггера цілісного ф о р м у л ю в а н н я — п р и к л а д о м тут може бути присвячена цій темі д о п о в і д ь від 1975 р. Там, зо­ крема, проголошується, що звільнена від ідеалістичних обме­ жень ф е н о м е н о л о г і я є п р и н ц и п о в о ю п е р е д у м о в о ю всякої гер­ меневтики. Вона пропонує: 1. Загальну т е о р і ю с м и с л у і т и м с а м и м гарантує висловлюванісгь досвіду. . Через епохе — д и с т а н ц і ю щ о д о безпосереднього п е р е ж и в а н ­ ня і т и м с а м и м — взірець д л я герменевтичної д и с т а н ц і ї що­ до т р а д и ц і й , які слід засвоїти критично. .

М о ж л и в і с т ь вкладати мовне значення в допредикативні структури досвіду і тим с а м и м — п о ш и р е н н я герменевтики на невербальні д о к у м е н т и . І навпаки, с а м а ф е н о м е н о л о г і я залежить від герменевтичних передумов, про які йдеться вже у Гуссерля, який с т в е р д ж у в а в , що сприйняття має харак­ тер «охоплення» та «інтерпретації» і знаходить вияв у «витлу­ маченні» горизонту досвіду. Схожа комплементарність, на думку Рікера, існує м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та а н а л і т и ч н о ю ф і л о с о ф і є ю . В статті, опублікованій у збірнику під р е д а к ц і є ю Д. Т і ф ф е н о (1977, с. 113-122), він явно повертається до пропо­ зиції Остіна щ о д о «лінгвістичної ф е н о м е н о л о г і ї » . Мовні вис­ л о в л ю в а н н я с п и р а ю т ь с я на ф у н д а м е н т досвіду, але ж і навпаки — досвід знаходить прояв л и ш е у мовних висловлю­ ваннях. І знову ж таки, тільки «фундаментальна висловлюваність» робить м о ж л и в о ю теорію мовних висловлювань 7 . Далі слід взяти до уваги, щ о , на відміну від структурних та

Систематичне продовження цих думок міститься у книзі: Jean-Luc Petit: L'action dans I philosophie analytique. Paris 1991; критично о ц і н ю ю ч и аналітичні теорії дії, автор апопягає на значенні первісного досвіду дії на відміну від висловлювань щодо дії.

68

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

аналітичних теорій м о в и , ф е н о м е н о л о г і ч н а редукція неодно­ разово визнавалася ш л я х о м , який веде до « м і с ц я н а р о д ж е н ­ ня» мовних знаків та с и м в о л і в ( п о р і в н . 1969, 253-257, н і м . 1, 161-167), а також: Kuhn u.a.: M u e n c h e n e r P h a e n o m e n o l o g i e , 1975, 117-120). О т ж е , в и м а л ь о в у є т ь с я така картина: попри всі і н ш і р о з б і ж н о с т і , Рікер в в а ж а є с а м е с м и с л « м і с ц е м обміну» м і ж феноменологією, герменевтикою, семіотикою та мов­ н и м а н а л і з о м — так с а м о , як це т р а п л я є т ь с я у пізнього Мерло-Понті. О с т а н н і й з а в ж д и п о с и л ю є ф е н о м е н о л о г і ю т о д і , ко­ ли виникає небезпека с а м о з а к р и т т я в собі мовної с ф е р и у ф о р м і л і н г в о л і з м у . О т ж е , нехай усе буде м о в о ю , нібито вона с а м а , в и с л о в л ю ю ч и с ь за Гуссерлем, не має «мовного тіла». 6. НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ. — В останнє десятиліття після с п а ­ ду структуралізму та занепаду м а р к с и з м у м о ж н а говорити про розсіяне п о ж в а в л е н н я ф е н о м е н о л о г і ї , хоча вона надалі не зай­ має п е р ш о р я д н о ї позиції, як це було колись. С а м е зараз в ф р а н ­ комовній ф і л о с о ф і ї п о ч а л о с ь інтенсивне в и в ч е н н я текстів Гусс е р л я та Гайдеггера т а к и м и д о с л і д н и к а м и , як Г. Біро, Г. Гранель, Ф. Дастур, Д. Ф р а н к , М. Гаар та ф р а н к о м о в н и м и б е л ь г і й ц я м и М . Р і ш і т а Ж . Т а м і н ь о , які в и н е с л и його н а р і в е н ь сучасного філософування. У ряду авторів, н а с а м п е р е д у Р. Б р а г а , Ж . Ф . Куртіна, Д . Ж а н і к о , Ж . Л . М а р і о н а , Е . М а р т і н о т а Ж . - Ф . Маттея, щ о з д е б і л ь ш о г о п р о й ш л и школу Ж а н а Б о ф р е т а П'єра О б е н і к а , « р о з в і ю в а н н я м е т а ф і з и к и » п р и в е л о д о нового о с м и с л е н н я ї ї історії. З м і н ю в а н н я о п т и к и , в и с т р и б у в а н н я з н а н н я та мутації за­ вдяки ньому в ж е б і л ь ш е не х о в а ю т ь с я за с і р о ю запокою забуття буття. Поруч із т о м о м « Ф е н о м е н о л о г і я та метафізика» (1984), в и д а н и м Ж . - Л . М а р і о н та Г. П л а н т і - Б о н ж у р , з'являється багато статей з д а н о ї тематики у випусках в і д о м о ї с е р і ї «Epimethee», за­ снованої Ж . І п п о л і т о м , якого потім з м і н и в Ж - Л . М а р і о н . К р і м цього, на п е р е д н і й план знову висунулися т в о р и М е р ло-Понті, п е р е д у с і м пізнього періоду, на які р а н і ш е м а й ж е не зверталася увага (див. Esprit, j u n i 1982; Métraux/Waldenfels 1986). У ц ь о м у зв'язку слід о с о б л и в о н а г о л о с и т и на с о л і д н і й роботі б е л ь г і й ц я М а р к а Р і ш і р а (рік н а р о д ж е н н я 1943-ий). Р і ш і р я в н о відштовхується від пізньої онтології М е р л о - П о н т і , але р а з о м з т и м і від класичних текстів Канта, Фіхте і Ш е л л і н г а , аби д о с я г т и м і с ц я «По той бік коперніканського повороту» (1976), де п е р е д л ю д и н о ю в о д н о ч а с р о з к р и в а є т ь с я і з н и к а є «дикий с м и с л » .

VII. Феноменологія тілесного існування

69

У низці його «Феноменологічних д о с л і д ж е н ь » (1981, 1983), де з д і й с н ю є т ь с я ф е н о м е н о л о г і з а ц і я ф е н о м е н і в , а також у подаль­ ших феноменологічно-онтологічних розробках т е м и « Ф е н о м е н и , час і буття» (1987, 1988), де він пропонує спробу «ейдетики без понять», в и д і л я ю ч и н а д м і р н и й с м и с л с и м в о л і ч н и х інституцій, о к р е с л ю є т ь с я «апейрон ф е н о м е н о л о г і ч н о г о поля, де поруч у ж и ­ ваються с в о б о д а л ю д и н и та невизначеність буття» 8 . П о в е р т а ю ч и с ь до Поля Рікера, варто сказати, що він знову і знов теоретично поштовхував с в о ю герменевтичну ф е н о м е н о тогію. Ш и р о т а його творчості (див. Esprit, Juli-August 1988), наполегливої, хоч і небездоганної, так с а м о , як і у Мерло-Понті, сягає далеко у с ф е р у ПОЛІТИЧНОЇ філософії. У с м і л и в и х постко­ муністичних спробах по-новому о с м и с л и т и політичні інститути і конституції — або ж, як це звучить в о р и г і н а л і , «мислити політи­ ку» — в а ж л и в у роль в і д і г р а ю т ь автори к о л и ш н ь о ї г р у п и «Соціалізм чи варварство», с е р е д яких — Клод Л е ф о р т , що був дуже б л и з ь к и м до Мерло-Понті, М а р к Р і ш і р , який відверто його наслідував, та Корнеліус Касторіадіс, що завдячує йому н а й в а ж і и в і ш и м . С ю д и також п р и є д н у ю т ь с я і з а р у б і ж н і автори — а с а АЄ Ганна Аредт та Ян Паточка, — кожен з яких був по-своєму зв'язаний з ф е н о м е н о л о г і є ю . Назва « Ф е н о м е н о л о г і я та політи­ ка» — з б і р к и , що в и д а н а на честь Ж. Таміньо в 1989 р., свідчить про нове п р о б у д ж е н н я інтересу до цієї т е м и , який т р и в а л и й час витіснявся о д н о б і ч н о ю у в а г о ю до с о ц і а л ь н и х питань. У пошуках «публічного простору в з а є м о д і ї та о б м і н у д у м к а м и » тут о б ' є д н а ­ лися о с н о в н і п р е д с т а в н и к и ф е н о м е н о л о г і ч н о зорієнтованої те­ орії п о л і т и к и . Я к щ о ж говорити про с п р а в ж н і нові п о ч и н а н н я у ф р а н ­ цузькій ф е н о м е н о л о г і ї , то вони присутні л и ш е в етиці та релігії, де з н о в о ю с и л о ю п р о б у д ж у є т ь с я питання щ о д о таких необхідних та в а ж л и в и х в и м о г , як рух назустріч ї х н ь о м у обґрунтовуванню із суспільно-історичних п о з и ц і й . Я к щ о істина чи д о б р о не є ц і л и м , то ч и м же тоді є вони? П р а в д а , про нові з а с а д и тут м о ж н а гово­ рити тільки у м о в н о , оскільки з м і н и в них є занадто в і д д а л е н и м и . Громадський дух часу п о в е р н у в с я до таких д у м о к у П а р и ж і — с т о л и ц і , що ж и в е д у ж е ш в и д к о і де таке т р а п л я є т ь с я значно р і д ш е , н і ж будь-де. Характеризуючи цей поворот, с л і д п е р е д у с і м згадати Е м м а н у е л я Л е в і н а с а , чиї ідеї в останнє д е с я т и р і ч ч я Див. багато інших ф е н о м е н о л о г і ч н о орієнтованих творів, які в и й ш л и у видавництві ••Ousia» (Bruessel), а також у серії «Krisis» у Jerome Milion (Grenoble), підготованій Мар­ ком Р і ш і р о м .

70

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

п е р е ж и в а ю т ь запізнене визнання, щ о компенсується ш и р о т о ю їхнього впливу — аж до Д е р р і д а та Ліотара. Але про це вже йшлося вище. О д н а к ми ще не з г а д а л и н а д з в и ч а й н о р о з г а л у ж е н и й доро­ бок М і ш е л я Анрі (рік н а р о д ж е н н я 1922-й), д у ж е продуктивного автора, який у 1962-му та ще у 1965 р. видав дві свої дисертації під н а з в а м и «Сутність м а н і ф е с т а ц і ї » та « Ф і л о с о ф і я і ф е н о м е ­ нологія тіла» (До речі, поза кількома р о м а н а м и — інтерпре­ т а ц і я м и М а р к с а [1976].), він звертався також до генеалогії психо­ аналізу (1985), до «бачення н е в и д и м о г о » у Кандинського (1988), а у н е д а в н і й публікації «Матеріальна ф е н о м е н о л о г і я » (1990) — ще раз виразно порушає питання про статус ф е н о м е н о л о г і ї , відводячи їй в и р і ш а л ь н е м і с ц е в н а ш о м у столітті. На противагу інтенціональності Гуссерля, часовій екстатиці Гайдеггера та о б л и ч ч ю і н ш о г о , як неусувного з о в н і ш н ь о г о у Л е в і н а с а , відштов­ хуючись при ц ь о м у від Мен де Б і р а н а , Анрі радикалізує ф е н о ­ м е н о л о г і ю , внаслідок чого вона п е р е т в о р ю є т ь с я на ф е н о м е н о ­ л о г і ю ж и т т я , в е р ш и н о ю якої є ж и т т я як чиста с а м і с т ь , як чиста с а м о а ф е к т а ц і я , як чистий п а ф о с та «чиста ф е н о м е н о л о г і ч н а матеріальність». Ф е н о м е н о л о г і я п і д н о с и т ь с я тут до н е в и д и м о г о буття, яке ще не з'являється. Ж и т т я , що п е в н о ю м і р о ю є с о б о ю — і нічим і н ш и м , набуває рис, які т р а д и ц і я п р и п и с у в а л а божеству, пізнання якого з д і й с н ю є т ь с я м і с т и ч н о . М а ю ч и на увазі ці та інші спроби останніх ч а с і в , до яких належать також нові публікації Ж . - Л . М а р і о н , Д о м і н і к а Ж а н і к о , м о ж н а говорити про «тео­ л о г і ч н и й поворот ф р а н ц у з ь к о ї ф е н о м е н о л о г і ї » (1991), послідо­ вне п р о в е д е н н я якого м о ж е зачепити ж и т т є в и й нерв ф е н о м е н о ­ логії. Адже самопроявлення поза д и с т а н ц і ю в а н н я м та р о з р і з н е н н я м стане н е д о с т у п н и м усякому логосу проявлення. С к а ж е м о п а р а д о к с а л ь н о : н е м а нічого, що було би н е в и с л о в л ю в а н и м . Ми ж п о в е р н е м о с я далі до ц і є ї крайньої м о ж л и в о с т і (див. X, 10).

Р о з д і л VIII ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЯК НОВА НАУКА ПРО ЖИТТЯ (Італія)

В Італії ф е н о м е н о л о г і я п р о й ш л а особливий шлях. Цілком по-іншому, н і ж у Ф р а н ц і ї , з д і й с н и л о с я її п е р ш е о ф о р м л е н н я ще до появи е к з и с т е н ц і а л ь н о ї ф і л о с о ф і ї , після занепаду якої у 60-х роках, вона д о с я г л а свого п о в н о г о розквіту, що було пов'язано із н а д з в и ч а й н и м р е н е с а н с о м Гуссерля (детальніше д и в . С і н і , 1965, Цеккі, 1978, В е р р а , 1985). 1. АНТОНІО БАНФІ. РОЗКРИТТЯ РОЗУМУ. — Значну роль у в п р о в а д ж е н н і ф е н о м е н о л о г і ї в Італії відіграв Антоніо Б а н ф і (1896-1957). Він натрапив на ранні п р а ц і Гуссерля в ж е після того, як п р о й ш о в Марбурзьку школу. Наслідком цього стало те, що ф е н о м е н о л о г і я набула певних рис наторпівської інтерпретації Канта і Платана. Однак, у с в о ю чергу, Б а н ф і задовго до появи «Кризи», на­ дав ф е н о м е н о л о г і ї д и н а м і к и розуму, яка з а л и ш и л а позаду вся­ ку статику сутності й теоретико-пізнавальні с а м о п е р е с в і д ч у в а н ня на к о р и с т ь в о д н о ч а с б а г а т о р о з г а л у ж е н о г о й і с т о р и ч н о нідкритого д о с в і д у . «Ейдетичну а в т о н о м і ю » , про яку йдеться у іворі Б а н ф і « П р и н ц и п и р е г і о н а л ь н о ї теорії», слід розуміти не онтологічно, а методично — як д о в і д н и к д л я критичного аналізу досвіду. В матеріалах, опублікованих у п р и с в я ч е н о м у Гуссерлю номері ж у р н а л у «Revue internationale de Philosophie» (див. Banfi 1971), так с а м о , як і у пізнього Гуссерля, у н і в е р с а л і з а ц і я та р а ц і о н а л і з а ц і я п е р е т в о р ю ю т ь с я на нескінченне завдання. Таке методично-раціональне р о з у м і н н я Гуссерля триває у студіях

72

Б.

Вальденфєльс.

Вступ

до

феноменології

Джуліо Преті (1911-1972) з теорії науки та м о в и , які у в і й ш л и До «Saggi filosofici» (1976). О к р і м цього, С о ф і я Ф а н н і Р о в і д ж і (1908-1990) в и д а л а вже у 1939 р. вступ до ф е н о м е н о л о г і ї Гуссерл я , де поєднується ф е н о м е н о л о г і я з н е о т о м і з м о м . 2. ЕНЦО ПАЧІ: СПІВВІДНОСНЕ ПОЛЕ ЖИВОЇ СУЧАС­ НОСТІ. — Енцо Пачі (1911-1976 рр.), який у п р о д о в ж кількох д е с я ­ т и р і ч п р а ц ю в а в у Мілані і заснував ж у р н а л «Aut Aut», що став ру­ п о р о м нового м и с л е н н я , безсумнівно н а л е ж и т ь головна заслуга У н о в о м у п о ж в а в л е н н і ф е н о м е н о л о г і ї , яка довго перебувала у тіні е к з и с т е н ц і а л ь н о ї ф і л о с о ф і ї , п р о п а г о в а н о ї Ніколо А б б а н ' я н о (1923-1973). С а м Пачі був учнем Б а н ф і і п р и й ш о в до ф е н о м е н о ­ л о г і ї ч е р е з е к з и с т е н ц і а л і з м т а р е л я ц і о н і з м , с ф о р м о в а н и й під в п л и в о м Уайтхеда. Ц ь о м у передувало ґрунтовне заняття гусс е р л і в с ь к о ю с п а д щ и н о ю , щ о заклало ф у н д а м е н т д л я ш и р о к о г о д о с л і д ж е н н я Гуссерля (див. O m a g g i o a H u s s e r l , 1960). У д и с к у с і ї з Е. Гарін та П. П р і н і , яка була опублікована в 1960 р., під заго­ л о в к о м « В з а є м о в і д н о с и н и м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю т а екзис­ т е н ц і а л і з м о м » Пачі виступає проти ф е н о м е н о л о г і ї , щ о звужує конкретну р а ц і о н а л ь н і с т ь ж и т т є в о г о світу до однобічних науко­ вих п о т р е б . У нотатці з його « Ф е н о м е н о л о г і ч н о г о щ о д е н н и к а » , який з ' я в и в с я д р у к о м у в е р е с н і 1958 р., Пачі говорить про «реляційнол і с т с ь к у ф е н о м е н о л о г і ю » і зауважує щ о д о цього: «Позитивний е к з и с т е н ц і а л і з м — це, мабуть, ф е н о м е н о л о г і я у ф о р м і реляЦіонізму». Цю реляційнолістську ф е н о м е н о л о г і ю її автор розгортає у статті «Час та істина у ф е н о м е н о л о г і ї Гуссерля», що була опублі­ к о в а н а у 1961 р. В і д п р а в н и м м о м е н т о м тут є часова відстань м и ­ нулого, яка є « п е р ш о ю ф о р м о ю і н ш о г о , стосується м е н е і є у м е н і » (1961, 60). Іншість м е н е с а м о г о відкриває доступ до іншості і н ш и х — як п і д к л ю ч е н н я до с о ц і а л ь н и х і космічних в і д н о с и н , які, У с в о ю ч е р г у , вкорінені не л и ш е в допредикативному та докатег о р і а л ь н о м у , а і в д о і н д и в і д у а л ь н о м у ж и т т є в о м у грунті: вироста­ ю т ь як квіти із сплетіння коренів, в и р и н а ю т ь , як острови з м о р я . «Я є..., будь то т е п е р і ш н і с т ь цілого або ж мій т е п е р і ш н і й час пер­ ш о ї о с о б и о д н и н и , я є і н т е р п р е т а ц і є ю цілого» (1961, 243). Егологія Гуссерля відсувається перед г р о ю і м п л і к а ц і ї та експлікації, що з м і н ю ю т ь о д н а одну, м і ж потоком цілого т а ф о р м а м и індивідуа ц і ї . З п е р ш и м втрачається також і ціле, але не п о в н і с т ю . Мину­ ле п о х о д ж е н н я м о ж н а вхопити як з а в ж д и нову мету. Водночас

VIII. Феноменологія як нова наука про життя

73

п р о п о н у є т ь с я постійна р е в о л ю ц і я с м и с л у . Бачення ф е н о м е н о ­ логії, яка, як сказано у В і д е н с ь к і й д о п о в і д і Гуссерля, п о в и н н а по­ стати із «попелу великої втоми» наче «фенікс нової наснаги та одухотворення» ( H u a VI, 348), відкриває, з р е ш т о ю , також і політичні п е р с п е к т и в и у ф о р м і оновлення м а р к с и з м у (див. XI, 3). Щ о п р а в д а , виникає питання: а чи достатньо в и п р а в д а н а оця реляційнолістська феноменологія, що, повертаючись до д о с в і д у в і д н о с и н , так в п р а в н о м а н е в р у є м і ж к р а й н о с т я м и суб'єктивістського ц е н т р у в а н н я та структуралістського розмереж е н н я с м и с л о в и х зв'язків, де встановлення в і д н о с и н як, по суті, в и п а д к о в а п о д і я , здатне і відкривати, і закривати простір д л я цих в і д н о с и н ? «Негативний е к з и с т е н ц і а л і з м » , що в с т а н о в л ю є с м и с л у розривах, втраті, п о р а н е н н і і с м е р т і , та с т р у к т у р а л і з м , що наполягає на м і ц н о с т і структур та і н с т и т у ц і й , в и г а н я ю т ь с я занадто с т а р а н н о , щ о б їхнє м і с ц е заступила ж и т т є в а ц і л і с н і с т ь , яку варто постійно розчиняти до рідкого стану — що б і л ь ш вка­ зує на Уайтхеда чи З і м м е л я , а н і ж на Гуссерля. При ц ь о м у не м о ж н а не побачити близькість до пізнього Мерло-Понті, Левінаса та Д е р р і д а , але ця ф і л о с о ф і я стала би в п л и в о в о ю тільки за у м о в п і д н е с е н н я і н ш о с т і до ч у ж о с т і , яка би не була просто наслідком в і д ч у ж е н н я ж и т т я , яке потребує п о д о л а н н я . Проте нічого такого не відбувається також і у колі п о с л і д о в н и к і в Енцо Пачі, щ о з д і й с н ю ю т ь поступову п е р е о р і є н т а ц і ю . А т и м ч а с о м П'єр А л ь д о Роватті ( н а р о д и в с я 1942), який ра­ зом із Д ж . Ваттімо в и д а в помітну збірку «Il p e n s i e r o debole» (1983), знову повертається до ф е н о м е н о л о г і ї Гуссерля і Гайдеггера, проте прочитує її о ч и м а Л е в і н а с а і Д е р р і д а . П р о м і ж с у б ' є к т о ц е н т р и з м о м та в і д с у т н і с т ю суб'єкта він н а м а г а є т ь с я ут­ римати питання про суб'єкт, п е р е т в о р ю ю ч и його на «залучення д о г р и » , д е о с л а б л е н а т а с п у с т о ш е н а ідентичність обігрує с в о ю іншість у м е т а ф о р и ч н о з а р я д ж е н и х ф е н о м е н а х — таких як по­ в е р н е н н я , п а с и в н і с т ь або п р о б у д ж е н н я (La posta in g i o c o , 1987). Як протиставлення «спокусам» істини п р о с л а в л я є т ь с я делікат­ ний «сором» (Dal Lago, Rovatti: Elogio del pudore, 1989). Н а р е ш т і , слід згадати про п о д а л ь ш у п р и в а б л и в і с т ь п е р с п е к т и в и , відкри­ тої С. Ф а н н і Р о в і д ж і , яка застосовується у ф о р м і культурно відкритої та р е л і г і й н о о р і є н т о в а н о ї а н т р о п о л о г і ї в п р а ц я х Анжело Белло та у роботі з а с н о в а н о г о 1974 р. н е ю в Р и м і Центру італійських ф е н о м е н о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н ь .

Розділ IX ФЕНОМЕНОЛОГІЯ У КОНТЕКСТІ МОВИ І СУСПІЛЬСТВА (англосаксонські країни)

1. МОВНО-АНАЛІТИЧНІ ПОРОГИ РЕЦЕПЦІЇ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ. — Входячи в англосаксонський світ, ф е н о м е н о л о г і я т и м с а м и м вступає на чужий континент; інші т р а д и ц і ї перешкод­ ж а ю т ь її спонтанному прийняттю. Здебільшого це стосується Ве­ ликої Британії, яку Гуссерль відвідав у 1922 р., коли приїхав з л е к ц і я м и до Л о н д о н а (див. БріедеІЬегд 1981, Кар. 10). Щ о п р а в д а ф е н о м е н о л о г і ї с п р и я в певний інтерес до школи Брентано, на­ с а м п е р е д у Джільберта Райля. Він доклав ч и м а л о зусиль, щоб ознайомити с в о ю країну з Гуссерлем та Гайдеггером. В есе О с т і н а «На захист виправдання» (1956/57) простежується м о ж ­ ливість лінгвістичної феноменології, де загострене у с в і д о м л е н ­ 9 н я слова с п р и я є гострішому о с я г н е н н ю ф е н о м е н і в . П о ч и н а ю ч и з Вітгенштейна, навіть з Ф р е г е , м о ж н а простежити встановлення зв'язків, на що звертає увагу ніхто і н ш и й , як М. Думмет (1988). Було ч и м а л о помітних спроб у цьому н а п р я м і , наприклад на кон­ гресі аналітичної ф і л о с о ф і ї у Ройомонті (1958), де Мерло-Понті намагався вступити у діалог із Д ж . Райлем. Та все ж ф е н о м е н о ­ л о г і я д о в г и й час з а л и ш а л а с я на ф і л о с о ф с ь к о м у задвірку, а д ж е вона не перетворювалася ані на теорію розуму, ані на ф о р ­ мальну або повсякденну лінгвістичну логіку 1 0 . Якщо зусилля, яких д о к л а д а в В о л ь ф М е й з у М а н ч е с т е р і , с п и р а ю ч и с ь на 9

Див. довідкову статтю Philosophie, Bd. 7.

"Phänomenologie,

linguistische",

in

Hist.

Wörterbuch der

Про стосунки м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та аналітичною ф і л о с о ф і є ю див. літературу в кінці книги. 1u

IX. Феноменологія у контексті мови і суспільства

75

підтримку Британського товариства ф е н о м е н о л о г і ї та його ж у р алу, д а р м а не п р о п а л и , то це стосується н а с а м п е р е д гуанітарних та с о ц і а л ь н и х наук, які о д е р ж а л и імпульси пере­ д у с і м від ф р а н ц у з ь к о ї в е р с і ї ф е н о м е н о л о г і ї . Д о с л і д н и к и м о л о д ш о ї генерації — Карл Малліген, Пітер С а й м о н з та Баррі С м і т шукали порятунку в австрійських д ж е р е л а х ф е н о м е н о л о г і ї , знову ж таки п о в е р т а ю ч и с ь до раннього Гуссерля, до школи Брентано та початку теорії гештальтів 1 1 . 2. ГЕНЕРАЦІЯ ЗАСНОВНИКІВ У США. — У С Ш А , де сильий вплив мав п р а г м а т и з м та позитивістська ф і л о с о ф і я науки, напевно, все йшло би т и м с а м и м ш л я х о м , якби ф а ш и с т с ь к и й ре­ ж и м не змусив виїхати с ю д и ряд молодих науковців. Правда, у Б у ф ф а л о п р а ц ю в а в М а р в і н Ф а р б е р (1901-1980) — захоплений шанувальник ф е н о м е н о л о г і ї , щ о , так с а м о , як і Доріан Кейрнз 1901-1973), який згодом став перекладачем Гуссерля, навчався Ф р а й б у р з і . С а м е він у 1939 р. с п р и я в з а с н у в а н н ю М і ж н а р о д н о ­ го ф е н о м е н о л о г і ч н о г о товариства і ж у р н а л у « Ф і л о с о ф і я та ф е ­ номенологічне д о с л і д ж е н н я » (Philosophy and Phenomenological " e s e a r c h ) , видав також с в о ю п е р ш у п р а ц ю , яка була вступом до аннього д о т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о Гуссерля. Та все ж таки визнаа л ь н о ю була с п і в п р а ц я н і м е ц ь к и х е м і г р а н т і в — Ф е л і к с а Кауфана, Гельмута Куна і н а с а м п е р е д А р о н а Гурвіча та А л ь ф р е д а ' ю т ц а , які разом з т а к и м и б л и з ь к и м и по духу е м і г р а н т а м и , к Ганна Арендт, Карл Льовіт, Ганс Йонас, а п і з н і ш е й Вернер 'аркс в и к л а д а л и у Н ь ю Йорку, в Новій школі с о ц і а л ь н и х о с л і д ж е н ь , п е р е т в о р и в ш и колишній «університет у вигнанні» а розсадник ф е н о м е н о л о г і ї , м і ц н о укоріненої в с о ц і а л ь н о м у онтексті. Ж и в и м коментарем до цього м о ж е слугувати листуання м і ж Ш ю т ц е м та Гурвічем, видане 1985 р. Ріхардом Гратоффом. 3. АЛЬФРЕД ШЮТЦ: СОЦІАЛЬНА ДІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ 'ВІТ. — А л ь ф р е д Ш ю т ц (1899-1959), с а м родом з Відня і, до го ж, юрист, що практикував у ф і н а н с о в и х справах, був дуже добре обізнаний щодо методичної строгості різних віденських шкіл, коли натрапив на ф е н о м е н о л о г і ю . Спочатку за підтримки Бергсона (див. Schütz 1981), а потім і Гуссерля він займався пошу­ ками такого обґрунтування суспільних наук, яке — п р о д о в ж у ю ч и Див. с е р і ю "Analytics" та "Philosophia Resources Library", що вийшли друком у юнхені (Philosophia-Verlag).

76

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Макса Вебера — в і д ш т о в х у в а л о с ь би від с м и с л у с о ц і а л ь н о ї дії, але не загрузало б у соціально-наукових конструктах. Його робо­ та « С м и с л о в а побудова с о ц і а л ь н о г о світу» (1932) — це п е р ш а значна с п р о б а , с и с т е м а т и з у ю ч а с и л а якої з н а й ш л а велике схва­ л е н н я у Гуссерля. О с н о в о ю с о ц і а л ь н о г о світу д л я Щ ю т ц а , так с а ­ мо як і д л я Гуссерля, був в л а с н и й світ. Але цей світ розуміється не за Гуссерлем, а за Б е р г с о н о м — як потік п е р е ж и в а н н я , з яко­ го в и л о в л ю ю т ь с я о с м и с л е н і п е р е ж и т і події л и ш е шляхом зво­ ротного р е ф л е к с и в н о г о п і д х о п л е н н я . М о с т о м до досвіду іншого є с а м о в и т л у м а ч е н н я м о г о д о с в і д у про і н ш о г о ; у цьому сенсі сам о р о з у м і н н я передує р о з у м і н н ю ч у ж о г о . Ядро с о ц і а л ь н о г о с в і т у — це б е з п о с е р е д н є «віч-на-віч» (face-to-face), що знаходиться у просторово-часовому довкіллі, яке б е з п о с е р е д н ь о вказує на с п і в с в і т (Mitwelt) сучасників, що стає все а н о н і м н і ш и м , а т а к о ж на п о п е р е д н і й та наступний світи предків т а н а щ а д к і в . К а р т е з і а н с ь к а у п е р е д ж е н і с т ь егологічного та рефлексивного розуміння, згодом послаблюється, як свідчать в и д а н і у 1962-1966 рр. « В и б р а н і праці» ( н і м . 1971-72) та взятий із с п а д щ и н и і ц і л к о м п і д г о т о в л е н и й до друку Т о м а с о м Л у к м а н о м текст «Структури ж и т т є в о г о світу» (1970/1984). Такому «повороту» с п р и я л и ш е л е р і в с ь к а р е л я т и в і з а ц і я досвіду «я», а також п р а г м а т и ч н і м о т и в и В . Д ж е й м с а , Д ж . Г . М і д а т а Дж. Д ' ю ї (Grathoff 1989, 4 8 , п о р і в н . т а к о ж S r u b a r 1988). Тут слід звернути у в а г у н а три м о м е н т и . 1. П о в с я к д е н н и й ж и т т є в и й світ є з с а м о г о початку світом «ми». 2. Соціальний світ розщеплюється на множину смислових с ф е р , на с в і т п о в с я к д е н н о с т і , г р и , м р і ї , м а р е н н я і на як один серед інших — світ науки. 3 . К о ж н а і з с м и с л о в и х с ф е р м а є с в о ю власну ф о р м у типіки т а р е л е в а н т н о с т і , що в б у д о в а н а у с т р у к т у р и ж и т т є в о г о світу. Бо­ ротьба Гуссерля проти о б ' є к т и в і з м у та конструктивізму в п р и ­ р о д о з н а в с т в і знаходить тут с в і й с о ц і а л ь н о - ф і л о с о ф с ь к и й відповідник. У методичному плані Ш ю т ц спочатку задовольняється « о н т о л о г і є ю ж и т т є в о г о світу» т а « к о н с т и т у т и в н о ю ф е н о м е н о ­ л о г і є ю п р и р о д н о ї н а с т а н о в и » як п р о с т и м п е р е д с т у п е н е м , я к и й у з р о с т а ю ч і й к р и т и ц і т р а н с ц е н д е н д е н т а л ь н о ї в и м о г и Гуссерля пе­ р е т в о р ю є т ь с я н а з а в е р ш а л ь н и й с т у п і н ь . «Світська» інтерс у б ' є к т и в н і с т ь , щ о в ж е п е р е д б а ч а є с о ц і а л ь н и й ж и т т є в и й світ, з а й м а є м і с ц е т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї с у б ' є к т и в н о с т і , яку він щ е

IX.

Феноменологія

у контексті мови

і

суспільства

77

м а є конституювати. Це р і ш е н н я , як покаже п о д а л ь ш и й розвиток суспільних наук, не м о ж н а вважати ані о д н о з н а ч н и м , ані за­ д о в і л ь н и м . Але, в усякому разі, Щ ю т ц у вдалося зарезервувати місце для феноменологічної перспективи у соціальних д о с л і д ж е н н я х . Його ф і л о с о ф с ь к і зусилля п р о д о в ж е н і у працях М о р і с а Натансона, який після перших студій, присвячених Сартру та Міду, де розгортається аналіз рольової теорії та а н о н і м н о с т і (1986), підхоплює нитку ф е н о м е н о л о г і ї повсякденності. А тим ч а с о м завдяки старанням Пітера Л.Бергера, Томаса Л у к м а н а , Річарда Гретхоффа та Іллі Срубара твори Ш ю т ц а повернулися в с ф е р у н і м е ц ь к о м о в н о г о суспільствознавства (див. X, 5). 4. АРОН ГУРВІЧ: ЖИТТЄВИЙ СВІТ І ПОЛЕ СВІДОМОСТІ. Арон Гурвіч (1901-1973), литовський єврей за п о х о д ж е н н я м , п р и й ­ ш о в до Гуссерля через п с и х о л о г і ю . Його вчителями були Карл Ш т у м п ф , В о л ь ф г а н г Келер та Макс В е р т г а й м е р у Б е р л і н і , Курт Голдштайн та А д г е м а р Гельб у Ф р а н ф у р т і . Вже у д и с е р т а ц і ї «Фе­ н о м е н о л о г і я тематики та чистого «я» (1929, англ. 1966), н а п и с а ­ ної під к е р і в н и ц т в о м Ш е л е р а та Гайгера, м і с т я т ь с я найваж­ л и в і ш і е л е м е н т и його теорії позазяйного поля с в і д о м о с т і . Текст габілітаційної п р а ц і « С п і в л ю д с ь к і зустрічі у світі оточення», яка після 1933 р. не м о г л а знайти застосування, був виданий у 1977 р. А л е к с а н д р о м М е т р о — там д е м о н с т р у є т ь с я плідне використання ідей Ш е л е р а і теорії гештальтів у теорії в р о д ж е н о ї с о ц і а л ь н о с т і . Але в п о д а л ь ш о м у Гурвіч не розробляв цю л і н і ю . З П а р и ж а , де він у своїх л е к ц і я х з ф е н о м е н о л о г і ч н о ї психології дав ц і н н і імпульси Мерло-Понті, Гурвіч переїхав до С Ш А і заступив у 1959 р. Ш ю т ц а в «Новій школі». В е р ш и н о ю його творчості стало «Поле с в і д о м о с т і » , яке вий­ ш л о у світ ф р а н ц у з ь к о ю м о в о ю (1957) в перекладі М і ш е л я Бютора, а п і з н і ш е — а н г л і й с ь к о ю (1964) і л и ш е у 1975 р. — німецьком о в н и й текст о р и г і н а л у . Гурвіч з а л и ш а є т ь с я т у т в і р н и м т р а н с ц е н д е н т а л ь н о м у п р и н ц и п о в і Гуссерля, але застосовує по­ л о ж е н н я теорії гештальтів д л я внесення коректив до теорії с в і д о м о с т і . З о с е р е д ж е н н я на «я» та п р и п у щ е н н я матерії (Hyle), яку щ е слід с ф о р м у в а т и , з а м і н ю є т ь с я ним н а с а м о о р г а н і з а ц і ю поля с в і д о м о с т і , о с н о в н и м и структурними ф о р м а м и якого є п о д в і й н а с т р у к т у р а (Doppelstruktur) ф і г у р и та о с н о в и і т р о ї с т а структура т е м а т и ч н о г о о б ' є к т а , тематичного поля та к р а ю . Келерівську критику гіпотези константності, що ґрунтується на кон­ текстуально н е з а л е ж н і й д а н о с т і , він розглядає як і м п л і ц и т н у

78

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

ф о р м у ф е н о м е н о л о г і ч н о ї редукції, оскільки вона пориває з упе­ р е д ж е н і с т ю щ о д о існування готового наявного світу. В ц ь о м у йо­ го п о в н і с т ю наслідував Мерло-Понті. Гурвіч відстоює, всупереч Ш ю т ц у , таку ф о р м у релевантності, яка б і л ь ш е орієнтована н а с а м о п о к л а д а н н я поля, н і ж на суб'єктивні проекти. Тим с а м и м він н а б л и ж а є т ь с я до позиції, характерної д л я Сартра і МерлоПонті, а також помітної у Л а к а н а і навіть вже у Кавайє. Щ о п р а в д а , Гурвіч стійко протистояв екзистенціальній ф е н о ­ м е н о л о г і ї , де с а м а с в і д о м і с т ь ще з'являється в інкарнації. Од­ нак н а с л і д к о м цього с т а л а недостатня увага до д и н а м і к и та к о н ф л і к т і в у ф о р м у в а н н і поля, тематизації та м а р г і н а л і з а ц і ї . П р о в і д н и м з а л и ш а є т ь с я п р и п у щ е н н я щ о д о і м п л і ц и т н о г о розуму у речах, п р о с т е ж у в а н е у таких його публікаціях, як «Студії з ф е ­ н о м е н о л о г і ї та психології» (1966), д о б і р ц і т в о р і в «Феномено­ л о г і я і т е о р і я науки» (1977), а також у його м о н о г р а ф і ї пізнього періоду, п р и с в я ч е н і й Л я й б н і ц у (1974). Справу Гурвіча продовжу­ ють Р і ч а р д М. Цанер с т у д і я м и т і л е с н о с т і , інтерсуб'єктивності та релевантності (див. The Context of Self, 1981) та Ф р е д Керстен у т р а н с ц е н д е н т а л ь н и х студіях простору, часу т о щ о (Phenomenological M e t h o d : T h e o r y a n d P r a c t i s e , 1989). 5. АВТОХТОННІ ДОСЛІДЖЕННЯ. — Після важкого початку ф е н о м е н о л о г і я ш в и д к о стає у С Ш А і Канаді п о м і т н о ю т е ч і є ю . У б і л ь ш о с т і в и п а д к і в вона зливається із е к з и с т е н ц і а л ь н о ю ф і л о ­ с о ф і є ю т а і н ш и м и ф о р м а м и «континентального мислення», п р и к л а д о м чого м о ж е бути творчість Д ж о н а Уайльда (1902-1972), який заснував «Товариство ф е н о м е н о л о г і ї та екзистенціальної ф і л о с о ф і ї » т а с т в о р и в в і д п о в і д н и й д о с л і д н и ц ь к и й осередок при Північно-західному університеті. У цей час виникли також інші о б ' є д н а н н я : гуртки Гуссерля, Гайдеггера, Мерло-Понті. З'явили­ ся і нові п е р і о д и ч н і в и д а н н я : « Л ю д и н а і світ» (Man and World), засноване Кокельманом, «Феноменологічні дослідження» (Research in Phenomenology), з а с н о в а н е Д ж . С е л л і с о м , а також видання А.-Т. Т и м і н е ц ь к о ї «Analecta H u s s e r l i a n a » . Утворилися також і н ш і ц е н т р и : у Пенн Стейті, Стоуні Бруку, Д ю к в е н і , Ватер­ лоо (Канада); Б у ф ф а л о і «Нова школа» у Нью-Йорку о д е р ж а л и Гуссерлівські архіви (див. Sallis, Ph.F. 11, 149 ff.). У 1960 р. в и й ш ­ ла в світ значна п р а ц я « Ф е н о м е н о л о г і ч н и й рух», третє видання якої з д і й с н ю в а л о с я у с п і в п р а ц і з Карлом Ш у в а н о м , її автором є також е м і г р а н т , е л ь з а с е ц ь Герберт Ш п і г е л ь б е р г (1907-1990), який с а м н а л е ж а в до школи П ф е н д е р а і с в о є ю колосальною та

/X.

Феноменологія у контексті мови

і суспільства

79

к р о п і т к о ю і с т о р и ч н о ю п р а ц е ю (див. т а к о ж T h e C o n t e x t o f P h e n o m e n o l o g i c a l Movement, 1981) зробив багато д л я того, щ о б ф е н о м е н о л о г і я зберегла м і ж н а р о д н і зв'язки, які м а л а з с а м о г о початку. На с а м кінець з г а д а є м о голландця з походження Йозеф а Д ж . Кокельмана (народився 1923), який с в о ї м и ч и с л е н н и м и п е р е д м о в а м и т а власними п р а ц я м и , п р и с в я ч е н и м и ф е н о м е н о ­ л о г і ч н і й теорії науки, д о п о м і г ф е н о м е н о л о г і ї стати м і ж д и с ­ циплінарною. С е р е д новітніх д о с л і д ж е н ь , автори яких вичерпно представ­ лені у XXVI томі (1989) «Analecta H u s s e r l i a n a » , о с о б л и в о виділя­ ються л і н г в о ф е н о м е н о л о г і ч н о або л і н г в о а н а л і т и ч н о посилені п р а ц і Д ж . Н . Мохенді, який народився в Індії та н а в ч а в с я у Геттінгені — він розкриває м о ж л и в о с т і т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї ф е ­ номенології, знову п о в е р т а ю ч и с ь до Ф р е г е , Куайна та Гінтикки. У ц ь о м у він з б і г а є т ь с я із п р а ц ю ю ч и м у С Ш А н о р в е ж ц е м Д а г ф і н о м Ф ь о л л е с д а л е м , що так с а м о , як і Т. С и б о м , в ж е дав­ н о з а й м а є т ь с я н а в е д е н н я м мостів м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю т а а н а л і т и ч н о ю ф і л о с о ф і є ю . Ф е н о м е н о л о г і я м о в и та к о м у н і к а ц і ї із залученням с е м і о л о г і ї , л і н г в і с т и ч н о ї логіки і теорії м о в и продов­ ж у є т ь с я у працях Д ж о н а ї д і , А л г і с а М і к у н а с а , Келвіна Ш р е г а , Роберта Соколовського та Д о н н а Велтона. Кан К ю н г Чо, вихо­ д е ц ь із Кореї, наступник Ф а р б е р а у Б у ф ф а л о , н а м а г а є т ь с я до­ с я г т и нового західно-східного розуміння п р и р о д и . Д о с л і д ж е н н я уявлення та пригадування Едварда С. Кейсі, тілесності та ероти­ ки А л ь ф о н с а Л і н г і с а , історії та о п о в і д а н н я Д е в і д а К а р р а , м а ­ ш и н н о ї та комп'ютерної техніки Губерта Д р е й ф у с а і Д о н а А й д е завершують картину цього нового різновиду робочої ф е н о м е н о ­ логії, яка збагачена г е р м е н е в т и ч н и м та д е к о н с т р у к т и в н и м ас­ пектами, ніколи не в і д м о в л я л а с я від свого континентального по­ х о д ж е н н я , як і від м о ж л и в о с т і її авторів «стати п р и н а й м н і д о б р и м и є в р о п е й ц я м и у дусі Н і ц ш е » ( J . Sallis, Ph. Il, 163).

Розділ X ФЕНОМЕНОЛОГІЯ У РЕГІОНАХ НАУК

1. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ І НАУКА. — Щ о д о відносин м і ж ф і л о ­ с о ф і є ю і наукою н а в е д е м о зауваження Н і ц ш е із ф р а г м е н т а з його с п а д щ и н и від 1973 р.: « Ф і л о с о ф и хочуть втекти від науки: в о н а переслідує їх. О т ж е , видно, в чому полягає її ( ф і л о с о ф і ї . — Б.В.) слабина. Вона б і л ь ш у ж е не йде попереду, оскільки і с а м а є л и ш е наукою, яка поступово переходить до вартування на кор­ донах» (КБА 7, 744). Відтоді с т а н о в и щ е не п о л і п ш и л о с я . Стосовно ж ф е н о м е н о ­ л о г і є з а у в а ж и м о , що в о н и , за с в о ї м п о х о д ж е н н я м , ніколи не на­ л е ж а л и ні до в о р о г і в , ані до прихильників науки. В и м о г и «самих речей» м а ю т ь с в о ю власну строгість, яка ч и н и т ь опір як мето­ д и ч н о м у п р и м у с у і н і в е л і р у в а н н ю гетерогенних способів набли­ ж е н н я , так і культові суб'єктивних думок. С а м о з а б у т т ю науки, яка хоче затишно влаштуватися на своїх власних засадах, Гусс е р л ь протиставляє г е н е а л о г і ю наук, що відкриває простір не тільки силі наукового відкриття, а й в и п р о б у в а н н ю у повсякден­ ності та ф і л о с о ф с ь к о м у о с я г н е н н і . До речі, численні різновиди ф е н о м е н о л о г і ї д е м о н с т р у ю т ь різноманітні позиції щодо наук; ці позиції м о ж н а віднести до ейдетичної, трансцендентальної, структурної, г е р м е н е в т и ч н о ї або ж до будь-якої іншої вихідної 12 т о ч к и . У ф е н о м е н о л о г і є , які наслідують раннього Гуссерля, пе­ р е в а ж а ю т ь пошуки сутнісних форм та сутнісних законів, що лежать в основі е м п і р и ч н о г о д о с л і д ж е н н я , а с а м Гуссерль де12

Див.: Waldenfels: in М. Herzog / C.F. G r a u m a n n (Hg.), Sinn und Erfahrung Heidelberg 1991. Цей том надалі цит. як H/G.

X. Феноменологія у регіонах наук

81

д а л і більше починає зважати на трансцендентально-історичну генезу наук. У ц і л о м у ж Гуссерль м і ц н о д о т р и м у є т ь с я в и м о г и ф і л о с о ф с ь к о г о обгрунтування та ідеї космосу з н а н н я , в той час, як Ш е л е р і Гайдеггер у різний с п о с і б п р о г о л о ш у ю т ь іншість мис­ лення і д о с л і д ж е н н я . Так у «Лекціях і творах» (1954, с. 133) Гай­ деггер с т в е р д ж у є : «Наука не мислить.... Не існує мосту від науки до м и с л е н н я , є л и ш е стрибок». У п о л е м і ц і м і ж Ш ю т ц е м та Гурвічем н е р о з в ' я з а н и м л и ш а є т ь с я т р а н с ц е н д е н т а л ь н е обгрун­ т у в а н н я , але вони не с у м н і в а ю т ь с я у сусідстві ф і л о с о ф і ї та на­ уки. Н а р е ш т і , у Мерло-Понті йдеться.про в з а є м о о б м і н м і ж ф і л о ­ с о ф і є ю т а н а у к а м и . Він забезпечується с м и с л о в и м контініумом тілесного д о с в і д у і підтримується в з а є м н и м и а н т и ц и п а ц і я м и , розгортаючись п е р е в а ж н о на с е р е д и н н о м у рівні ф о р м у в а н н я та з м і н и п а р а д и г м , а отже, на р і в н і , де — усупереч п р и п у щ е н н ю Гайдеггера — с а м а наука ще не має точної ф о р м и доказу, дефінітивно розташовуючись у предметній с ф е р і . Правда, оскільки о б м і н виходить за м е ж і постійно з р о с т а ю ч о г о опосе­ редкування через розум і ф а к т и , як у р а н н ь о г о Мерло-Понті, Рікера або Пачі, він постійно о п и н я є т ь с я в к о н ф л і к т і із селек­ т и в н і с т ю , що присутня у к о ж н о м у порядку і яку п і з н і ш е оплаку­ вав Фуко, протиставляючи її у с і м гегелізуючим т е н д е н ц і я м . У п о д а л ь ш о м у ми о б м е ж и м о с я о з н а ч е н н я м п р е д м е т н и х і методичних стиків та зон переходу, де ф е н о м е н о л о г і я набуває (або ж здатна набути) особливої д і є в о ї п о т у ж н о с т і , е в р и с т и ч н о ї , критичної або просвітницької с и л и . В с я к а с п р о б а заглибитися в широко розгалужені д и ф у з н і та н е п р я м і впливи ф е н о м е н о л о г і ї в усіх їхніх деталях, розірвала би р а м к и цього начерку. 2. ПСИХОЛОГІЯ. — Вже з п е р ш и х кроків, зроблених Брентано, близькість до психології є д л я ф е н о м е н о л о г і ї т а к о ю оче­ в и д н і с т ю , що Гуссерль спочатку говорив просто про «описову п с и х о л о г і ю » . К л ю ч о в е поняття і н т е н ц і о н а л ь н о с т і в і д к р и в а є шлях до ф е н о м е н о л о г і ч н о ї психології, яка не з в о д и т ь с я ні до психології простих душевних станів, ані до психології без д у ш і , а у методичному плані не є ні чисто і н т р о с п е к т и в н о ю (або м е н талістською), ні чисто біхевіористською (див. \Л/аІсІеггіеІ8 1980, Кар. 2). Поруч з Брентано і Т. Л і п п с о м , який п о п р и своє протис­ тавлення ф е н о м е н о л о г і ї м ю н х е н с ь к и м ф е н о м е н о л о г а м в н і с до неї деякі цінні ідеї, з г а д а є м о н а с а м п е р е д У. Д ж е й м с а , вчен­ ня якого про потік с в і д о м о с т і с п р я м у в а л о ф е н о м е н о л о г і ч н у п с и ­ хологію на її власний шлях (див. ипБСпоІеп 1961). Щ о п р а в д а ,

82

Є.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

стосунки м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю т а п с и х о л о г і є ю з а л и ш а ю т ь с я а м б і в а л е н т н и м и і с л а б к и м и , оскільки в різних аспектах з м і н ю ­ ються с а м і п а р т н е р и . Як встановив Грауманн, у психології ніко­ ли не було так званої «інтегративної потенції», яку д е м о н с т р у є А л ь ф р е д Ш ю т ц у с ф е р і ф е н о м е н о л о г і ї та с о ц і о л о г і ї (див. H/G. 1991,

33)

1 3

.

У часи появи ф е н о м е н о л о г і ї її стосунки із п с и х о л о г і є ю з д і й с н ю в а л и с я передусім через т е о р і ю образів. Обидві ф о р м и гештальтпсихології — Грецька та Берлінська школи — через А. М а й н о н г а або ж через учителя Гуссерля К. Ш т у м п ф а с п и р а ­ ю т ь с я на віденську педагогічну діяльність Брентано; подалі вони п е р е т в о р ю ю т ь с я на р і з н о в и д п р и р о д н о г о с о ю з у із ф е н о м е ­ н о л о г і є ю (див. Smith 1988). В гештальтах, у структурах і полях в т і л ю ю т ь с я с а м о п о к л а д а н н я законів, що знаходять свій відбиток вже у п р о с т і ш и х ф е н о м е н а х кольорів, простору та руху. Отже, такі д о с л і д н и к и як Д а в і д Кац або ж датчанин Едгар Рубін (обид­ ва в ч и л и с я ще у Гуссерля в Геттінгені), а також ті психологи, що стоять трохи д а л і , а с а м е — Макс В є р т г а й м е р , В о л ь ф г а н г Келер, Курт К о ф к а та Курт Левін — знов і знову звертаються до ф е н о ­ м е н о л о г і ч н о г о методу. П р а в д а , у с е р е д о в и щ і берлінської школи він онтологічно цілком о б м е ж у є т ь с я н е й т р а л ь н о ю п р о ц е д у р о ю опису, і, т а к и м ч и н о м , г у с с е р л і в с ь к и й т р а н с ц е н д е н т а л і з м з а м і ­ н ю є т ь с я п р и п у щ е н н я м п с и х о ф і з и ч н о г о і з о м о р ф і з м у . Я к щ о Гусс е р л ь р і ш у ч е відхиляє такий підхід (див. H u a V, 156), то Гурвіч і Мерло-Понті н а м а г а ю т ь с я позбавити гештальт-теоретичну прак­ тику д о с л і д ж е н н я її реалістичної та ф і з и к а л і с т с ь к о ї у п е р е д ж е ­ ності, щ о б у такий с п о с і б виявити в ній і м п л і ц и т н у ф е н о м е н о ­ л о г і ю . Тоді «як»-утворювання гештальтів стане в і д п о в і д н и к о м ф е н о м е н о л о г і ч н о г о с м и с л у , який знаходить с в о є з в е р ш е н н я че­ рез у н а о ч н е н н я змісту. О к р і м цього, вчення Гуссерля про значення із с а м о г о почат­ ку м а л о значний вплив на В ю р ц б у р з ь к у школу психології м и с ­ л е н н я , я к а , у с в о ю ч е р г у , з н а ч н о ю м і р о ю знаходилася під впли­ в о м К а н т а . Карл Б ю л е р , в и х о в а н е ц ь ц і є ї ш к о л и , я к и й багаторазово п і д х о п л ю в а в ідеї Гуссерля, виразно наголошує у с в о ї й в і д о м і й статті «Криза психології» (1927), що інтегргативна психологія д л я у н и к н е н н я е к с т р е м а л ь н и х т е н д е н ц і й значну роль м а є відвести ф е н о м е н о л о г і ї .

13 Про те, що протягом десятиліть утворилася густа м е р е ж а зв'язків, свідчить моно­ г р а ф і я Макса Герцога (1992), яку о п р и л ю д н е н о недавно.

X. Феноменологія у регіонах наук

83

Згодом західні сусіди Н і м е ч ч и н и н а м а г а л и с я не тільки вра­ ховувати у різних аспектах ф е н о м е н о л о г і ч н у п о з и ц і ю , а й інтег­ рувати її у психологічне та а н т р о п о л о г і ч н е д о с л і д ж е н н я . Я к щ о п р а ц і д е я к и х ш в е й ц а р с ь к и х а в т о р і в , таких як Ганс К у н ц , Вільгельм Келлер та Детлеф ф о н Услар, що з а й м а л и с я пере­ в а ж н о ф е н о м е н а м и фантазії, волі т а мрії, належать с к о р і ш д о ф і л о с о ф с ь к о ї психології та антропології, то бельгієць А л ь б е р Мішот, с а м виходець із Вюрцбурзької школи, проводив у с в о ї й л ь о в і н с ь к і й лабораторії д о с л і д ж е н н я с п р и й н я т т я причинності т а руху, які він с а м в і д н о с и в до «експериментальної ф е н о м е н о огії». Його учень Ж о р ж Т і н е в і д м о в и в с я від методичного с а м о изначення с в о г о вчителя й у с в о ї й книзі «Проблематика психоо г і ї » (1961) атакує к а р т е з і а н с к ь к і п е р е д у м о в и с у ч а с н о ї психології з таким з а п а л о м , який р а н і ш е був л и ш е у Г. Політцера. ~ак с а м о , як і Гуссерль, він докоряє психології, що вона п і д д а є у м н і в у а б с т р а к ц і ю тіла, в д а ю ч и с ь д о «додаткової а б с т р а к ц і ї » H u a VI, 231), що м о ж е привести до криптореальності або псево р е а л ь н о с т і , тобто до розгляду д у ш і як «латентного тіла». Нае ш т і в і д з н а ч и м о , що по сусідству, у Нідерландах, була створеа Утрехтська ш к о л а (див. K o c k e l m a n s 1987), ц е н т р а л ь н о ю остаттю якої був Ф р е д е р і к Д ж . Д ж . Бойтендайк (1887-1974), який о ч и н а в з в и в ч е н н я поведінки т в а р и н , а потім підбив підсумок воїх д о с л і д ж е н ь у п р а ц і «Загальна теорія пози та руху л ю д и н и » гол. 1948. н і м . 1956), а у збірнику матеріалів з а с і д а н н я «Гус"ерль та м и с л е н н я нового часу» (1959, д и в . Літ. Б.) робить нагоос на значенні гуссерлівської ф е н о м е н о л о г і ї д л я сучасної псилогії. С а м він н е о б м е ж и в с я п о ш у к а м и ф е н о м е н о л о г і ч н и х е ж д л я своїх д о с л і д ж е н ь п о в е д і н к и т а довкілля т а к и м и засади ч и м и п о н я т т я м и , як «ситуація» та «зустріч», а заздалегідь по­ чав п і д т р и м у в а т и контакти з Ш е л е р о м та с п і в п р а ц ю в а т и П л е с с н е р о м , ж в а в о о б м і н ю ю ч и с ь і д е я м и з Мерло-Понті та з . ф о н В а й ц з е к к е р о м та його у ч н я м и . До того ж через своїх утехтських колег Я.Х. ван д е н Берга та М.Я. Ланге-вельда долуився до психіатрії та п е д а г о г і к и . П р а в д а , ця школа так і не м о г л а ц і л к о м позбавитися д о к о р і в в індукціоністському спроенні ф е н о м е н о л о г і ї . Проти такого спотворення виступив учень ойтендайка Йоганнес Л і н ш о т е н у роботі «Ідоли психології» 1964). С т е ф а н Ш т р а с с е р , а в с т р і й с ь к и й е м і г р а н т , який д о в г и й ас викладав у Н і м в е г е н і , встановив, с п и р а ю ч и с ь на Мерлоо н т і , методично д и ф е р е н ц і й о в а н у р і в н о в а г у м і ж ф е н о м е н о о г і є ю та д о с в і д н о ю наукою про л ю д и н у » (1964).

84

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Щ о д о н і м е ц ь к о ї психології після 1945 p., то її, за Ш п і г е л ь б е р г о м , спочатку характеризувала всеприсутність ф е н о м е н о ­ логії, яка, п р а в д а , потім стала занадто д и ф у з н о ю , втративши свої ф о р м и . В п о д а л ь ш о м у повернути ф е н о м е н о л о г і ї втрачені терени і надати б і л ь ш чітких методичних контурів н а м а г а в с я на­ с а м п е р е д гайдельберзький с о ц і а л ь н и й психолог Карл-Фрідріх Грауман (див. G r a u m a n n / M e t r a u x 1977). Разом із А. Д ж о р д ж і та Ж. Т і н е він заснував м і ж н а р о д н и й « Ж у р н а л з ф е н о м е н о л о г і ч н о ї психології» (Journal of P h e n o m e n o l o g i c a l Psychology), а спільно із Я. Л і н ш о т е н о м видавав с е р і ю «Феноменологіко-психологічні д о с л і д ж е н н я » , де друкувалися тексти Гурвіча, Мерло-Понті і Ш т р а с с е р а , р о з г л я д а л и с я такі п р о б л е м и , як генеза с в і д о м о с т і , перспективність та оточення і, таким ч и н о м , відбувалося п о є д н а н н я із д о с л і д ж е н н я м и м і ж в о є н н и х років. У С Ш А , новій б а т ь к і в щ и н і психології, ф е н о м е н о л о г і я , пере­ в а ж н о у її е к з и с т е н ц і а л ь н о - ф е н о м е н о л о г і ч н і й ф о р м і , с л у ж и л а у 50-60 роках з б р о є ю опору проти біхевіоризму (див. Wann 1969); вона н а д а в а л а д о п о м о г у і підтримку «гуманістичній психології», а також м о в н і й т е р а п і ї К. Р о д ж е р с а , орієнтованій на клієнта, у н а м а г а н н я х в с т а н о в и т и « т р е т ю владу» поза б і х е в і о р и з м о м та п с и х о а н а л і з о м . П р а в д а , популяризація ф е н о м е н о л о г і ї була куплена ц і н о ю «розбавлення її водою» (див. Spiegelberg 1972, Кар. 5, G i o r g i o in: H/G. 1991, 244). Тим ч а с о м відбувалося переа к ц е н т у в а н н я у в а г и н а і н ш і , б і л ь ш чітко о к р е с л е н і с ф е р и д о с л і д ж е н н я . Так, у н о в і й , недавно з а с н о в а н і й екологічній пси­ хології, що відштовхується від укоріненості л ю д и н и у просторі, і ф е н о м е н о л о г і ч н и м аспектам якої приділяє увагу передусім Ленеліз Круз, з а д і я н і с т а р і ш і к о н ц е п ц і ї д о в к і л л я , а с а м е — К. Кофки та К. Л е в і н а , а також вчення про екологічне сприйняття Д ж . Д ж . Гібсона та р а м к о в а теорія Е. Г о ф м а н а . У с ф е р і когнітивної психології (див. Scheerer 1985) та у д о с л і д ж е н н я х ш т у ч н о г о інтелекту (див. K o n r a d in: H./G. 1991, 336) новий інтерес не в о с т а н н ю чергу викликало вчення Гуссер ля про с в і д о м і с т ь з її і н т е н ц і о н а л ь н и м и структурами та т р а н ц е н д е н т а л ь н и м и у п о р я д к у в а н н я м и . Правда, тут криється небезпе ка, що разом із ц и м повернеться картезіанський менталізм у техніцистському в б р а н н і (див. Waldenfels 1984). Суттєвий внесок до ц і є ї нової констеляції д о с л і д ж е н н я зробив Губерт Д р е й ф у є (Dreyfus 1982): н а з в а й о г о к н и г и «Чого н е м о ж е робити комп'ютер» (1972, 1979) знову розпалила стару суперечку. Разом з Гайдеггером та Мерло-Понті він виступає проти Гуссерля,

X. Феноменологія у регіонах наук

85

н а м а г а ю ч и с ь д о в е с т и , що повсякденне та ф а х о в е ф о н о в е знан­ ня, а також практичні навички, які пронизують н а ш е життя «як вода — ж и т т я риби», ніколи не переходять без залишку у е к с п л і ц и т н е знання і не м о ж у т ь п і д в о д и т и с я під чітко с ф о р м у л ь ­ овані правила. Перехід від моделі упорядкованих с и м в о л і ч н и х м а н і п у л я ц і й д о моделі нейтральних м е р е ж відкриває п о д а л ь ш і п е р с п е к т и в и , в рамках яких численні польові структури м о ж у т ь набувати ще більшої ваги, н і ж навіть у гнучких регулятивних структурах. Також і тут виникає п и т а н н я , який р і з н о в и д ф е н о м е ­ нології з м о ж е отримати право голосу в цих проблемах. 3. ПСИХОПАТОЛОГІЯ, ПСИХІАТРІЯ ТА МЕДИЧНА АНТРО­ ПОЛОГІЯ. — У с ф е р і психопатології та психіатрії, що с п и р а ю т ь ­ ся на медичну а н т р о п о л о г і ю , не буде п е р е б і л ь ш е н н я м стверд­ ж у в а т и про п р о р и в ф е н о м е н о л о г і ї . О д н о б і ч н о , д о того ж , п р и р о д о з н а в ч о орієнтоване м е д и ч н е оточення м а л о с п р и я л о ро­ з у м і н н ю ф е н о м е н о л о г і ї . Як просте знання про т і л о , м е д и ц и н а схиляється до бачення за к о ж н и м п с и х і ч н и м з а х в о р ю в а н н я м нічого іншого, за органічне у ш к о д ж е н н я , а о т ж е , — предмет м о ж л и в о ї психопатології та психіатрії буквально потрапляє до її рук. З ц і є ї точки зору не д и в н о , що ф е н о м е н о л о г і ч н а психіатрія, як показує Г. Лантері-Лаура у с в о ї й п р а ц і від 1963 р., стає каза­ н о м , у якому д о в і л ь н о п е р е п л а в л ю ю т ь с я ідеї Гуссерля і Гайдеггера, Сартра і Мерло-Понті з і д е я м и Я с п е р с а , Б е р г с о н а , а також Ф р е й д а . Л ь о в е н с ь к и й психіатр Г. Пірон не в и п а д к о в о і не без підстав вбачає у ф е н о м е н о л о г і ї вавілонську в е ж у психіатрії. Метод розуміння та інтуїтивне о с я г н е н н я спочатку с п р и й м а ю т ь ­ ся як п р и р о д н і супутники ф е н о м е н о л о г і ї , але вони ж вносять і плутанину. У випадку із Б е р г с о н о м виникає небезпека, що не­ п р я м и й шлях сутнісного та с м и с л о в о г о аналізу з а м і н и т ь с я на глобальну і н т у ї ц і ю т а н а а ф е к т и в н і контакти. Щ е б і л ь ш е спотво­ рення виникає у разі б е з п о с е р е д н ь о г о п р и є д н а н н я до Я с п е р с а . Цей «Брентано ф е н о м е н о л о г і ч н о ї психопатології», як називав його Ш п і г е л ь б е р г , хоч і вводить г у с с е р л і в с ь к у ф е н о м е н о л о г і ю до своєї «Загальної психопатології» (1913), але робить це тільки у невиразній і застарілій ф о р м і о п и с о в о ї психології, яка обме­ жується т и м , щ о інвентаризує т а к л а с и ф і к у є з м і с т и суб'єктивних п е р е ж и в а н ь . Тут м а й ж е не знайти сліду тілесності чи інтерсуб'єктивності, оскільки в и м о г а р о з у м і н н я тільки п о м ' я к ш у є кар­ тезіанський д у а л і з м , а не усуває його н а с п р а в д і .

86

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Справжній прорив феноменології здійснився завдяки діяльності ряду значних науковців-медиків, що т р и м а л и с я осто­ ронь. С а м е вони у часи м і ж в і й н а м и робили спроби подолати однобічну природознавчу с п р я м о в а н і с т ь м е д и ц и н и . У пошуках антропології, с п р о м о ж н о ї охопити ф і з і о л о г і ю та п с и х о л о г і ю , а о к р і м того — і психоаналіз, яка с а м е як м е д и ч н а антропологія була би н а ц і л е н а на нове визначення с т а н о в и щ а л ю д и н и у світі та у світі із б л и ж н і м и з точки зору її п о ш к о д ж е н ь і п о р у ш е н ь , а також на встановлення м е ж мистецтва л і к у в а н н я , де лікування хворих не зводиться до усунення наслідків хвороби, не м о ж н а було не п о м і т и т и нові пропозиції для ф е н о м е н о л о г і ї . Спочатку головний інтерес з о с е р е д ж у в а в с я на а н т р о п о л о г і ї Ш е л е р а з її б і о л о г і ч н и м и з а с а д а м и (див. Wyss/Huppmann in: Good 1975), але потім він п о ш и р и в с я на твори Гуссерля, Гайдеггера та ф р а н ц у з ь ­ ких ф е н о м е н о л о г і є . У конкретних випадках ставлення до ф е н о м е н о л о г і ї набуває б і л ь ш або м е н ш тісних, селективних, виразних ф о р м . Так, с у с і д я ч и з ф е н о м е н о л о г і є ю Віктор ф о н Вайцзеккер (1886-1957) розробляє своє вчення про коло гештальтів (1940) і з а й м а є т ь с я с в о ї м и п с и х о с о м а т и ч н и м и та п а т о с о ф с ь к и м и с т у д і я м и , які знай­ ш л и багато п о с л і д о в н и к і в . По-іншому це с к л а л о с я у ш в е й ц а р с ь ­ кого л і к а р я й науковця Л ю д в і г а Б і н с в а н г е р а (1881-1966) та поля­ ка Е ж е н а М і н к о в с ь к о г о (1885-1972), які п о з н а й о м и л и с я і стали д р у з я м и у ц ю р і х с ь к і й клініці Е. Блойлера. У їхніх творах ф е н о м е ­ нологія в і д і г р а є провідну, центральну роль. Бінсвангер д у ж е ра­ но став п р и х и л ь н и к о м ф е н о м е н о л о г і ї Гуссерля, про що свідчить його р е ф е р а т про ф е н о м е н о л о г і ю , н а п и с а н и й у 1922 р. (див. A u s g e w a e h l t e Vortraege und Aufsaetze, 1947). Потім, під впливом «Буття і часу», він розробляє с в о ю о р и г і н а л ь н у ф о р м у аналізу тут-буття, яка набуває ф і л о с о ф с ь к и х контурів у його значній п р а ц і «Основні ф о р м и і пізнання л ю д с ь к о г о тут-буття» (1942). У наступних роках він знову н а б л и ж а є т ь с я до Гуссерля, про що свідчить у ш а н у в а н н я його в 1959 p. у «Recueil C o m m y m o r a t i f (див. Літ. С: Husserl). Разом з В. Бланкенбергом тут м о ж н а го­ ворити про « к о н с т и т у т и в н о - ф е н о м е н о л о г і ч н и й поворот» (див. H./G. 1991, 273). У Мінковського, який п р а ц ю в а в у Ф р а н ц і ї , гуссерлівське в ч е н н я про сутності поєднується із б е р г с о н і в с ь к и м р о з у м і н н я м ж и т т я та часу, п р и ч о м у пов'язує їх м і ж с о б о ю вчен­ ня Ш е л е р а про с и м п а т і ї . Особливого розголосу набула праця «Час спустошеності» (1933), де бачення ф і л о с о ф а і психіатра зустрічаються у полі прожитого часу та простору. До нього

X.

Феноменологія у регіонах наук

87

приєднується космічно забарвлене вчення про с м и с л «До кос­ мології» (1936) і, н а р е ш т і , «Трактат з психопатології» (1960), що виріс до гігантських р о з м і р і в . До групи, що утворилася навколо ж у р н а л у « Е в о л ю ц і я психіатрії», з я к и м с п і в п р а ц ю в а в Мінковський з 1925 р., н а л е ж а л и також і н ш і ф е н о м е н о л о г і ч н о і психо­ аналітично орієнтовані психіатри, с е р е д яких слід о к р е м о назва­ ти А. Еснара, Д. Л а г а ш а , Ж. Лакана (див. також X, 4 ) , а також Анрі Ейя (1900-1977), що н а м а г а в с я щ о н а й ш и р ш е залучити ф е ­ н о м е н о л о г і ю до своїх д о с л і д ж е н ь . У с в о є м у багатотомнику «Етюди з психіатрії» (1948) він розробляє ф е н о м е н о л о г і ч н о о р і є н т о в а н у п с и х і а т р і ю на о р г а н і ч н і й о с н о в і , а у п р а ц і «Свідомість» (1963), як п и ш е К.П. Кіскер у детальній п е р е д м о в і до німецького перекладу, н а м а г а є т ь с я створити « ф е н о м е н о ­ л о г і ю порядку (і розпорядковування), яка, щ о п р а в д а , у своїх с и н ­ тетичних претензіях нерідко виливається у еклектику. До генерації з а с н о в н и к і в ф е н о м е н о л о г і ч н о орієнтованої антропології та психопатології належать також Ервін Ш т р а у с (1891-1975), який у праці «Про с м и с л почуттів» (1935) розробив естезіологічну та прив'язану до довкілля а н т р о п о л о г і ю , та Курт Гольдштайн (1878-1965), який у «Побудові організму» (1934) на­ м а г а в с я висвітлити структури тілесної екзистенції у п о д в і й н о м у аспекті н о р м а л ь н о с т і та а н о р м а л ь н о с т і , с п и р а ю ч и с ь на систе­ матичний аналіз д о с л і д ж е н ь з патології мозку, що їх п р о в о д и в разом із А. Гельбом у Ф р а н к ф у р т і . Вони є я с к р а в и м с в і д ч е н н я м початкового етапу ф е н о м е н о л о г і ї . Через політичні обставини ці починання довго могли розгортатися тільки у західному за­ р у б і ж ж і . Зібрання творів Е. Ш т р а у с а з психології л ю д с ь к о г о світу в и й ш л о л и ш е у 1960 р. К р і м того, Ш т р а у с на м і с ц і , якому приділялося м а л о уваги (див. 1963), розробив т е о р і ю інтерсуб'єктивності, де п р о с т е ж у ю т ь с я цікаві паралелі щ о д о теорій Мерло-Понті та Л е в і н а с а через розкриття у двоїстості (sic!) ней­ трального «протилежного» (третій як несучий ф у н д а м е н т ) і особ и с т і с н о г о « і н ш о г о » («ти» як н а в п р о т и ) , з ч о г о в и н и к а є подвійність п р и н а л е ж н о с т і та розділеності. Що ж стосується Гольдштайна, то зазначимо, що на нього неодноразово посила­ ються як Гурвіч, так і Ш ю т ц , який у 1971 р. видав «Вибрані тво­ ри» цього автора, де зібрано в а ж л и в і п р а ц і , що стосуються по­ рушень мовної та с и м в о л і ч н о ї п о в е д і н к и . Названі д о с л і д ж е н н я особливо визнані ф е н о м е н о л о г і є ю тілесного існування МерлоПонті; багато із цього м о ж н а знайти у двох ранніх творах Мерлоонті та його Сорбонських лекціях, які стали знахідкою д л я

88

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

н і м е ц ь к о м о в н и х д о с л і д ж е н ь у галузі гуманітарних наук, опосе­ редковано с п р и я ю ч и їхньому в и ж и в а н н ю . Донині ф е н о м е н о л о г і ч н о орієнтована психопатологія і психіатрія з м у ш е н і відстоювати своє м і с ц е , яке, правда, обме­ ж у є т ь с я д и ф у з н и м ф е н о м е н о л о г і ч н и м кліматом або ж пропонує методичні варіанти о б ' є д н а н н я із е к з и с т е н ц і а л ь н о - ф і л о с о ф с ь ­ к и м и , г е р м е н е в т и ч н и м и , п с и х о с о м а т и ч н и м и та мовно-терапев­ т и ч н и м и п і д х о д а м и . У н і м е ц ь к о м о в н о м у просторі н а с а м п е р е д м а л и значення імпульси, що надходили із творів Бінсвангера, які п і д т р и м у в а л и с в і й вплив завдяки с и л ь н и м діалогічно-філо­ с о ф с ь к и м м о т и в а м і п і д к р і п л ю в а л и с я поточною р е ц е п ц і є ю но­ вих ф е н о м е н о л о г і ч н и х т е н д е н ц і й (див. Kisker, 1969). Кліники Ц ю р і х а , Гайдельберга, Ф р а н к ф у р т е , Геттінгена, В ю р ц б у р г а та М а р б у р г а були о с н о в н и м и м і с ц я м и протікання цих п р о ц е с і в . У деяких д о с л і д н и к і в , що п р а ц ю в а л и т а м , особливо яскраво про­ ступає зв'язок із ф е н о м е н о л о г і є ю . Роланд Кун тут же продовжу­ вав справу Б і н с в а н г е р а , р о з г л я д а ю ч и , н а п р и к л а д , шаховий візе­ рунок як с в о є р і д н у гру масок. Під в п л и в о м довготривалого контакту із Гайдеггером Метард Босе переходить від аналізу л ю д с ь к о г о буття до буттєвоорієнтованої терапії. У Гайдельберзі Карл Петер Кіскер та Губертус Телленбах зосередилися на спо­ собі п е р е ж и в а н н я ш и з о ф р е н і ї та меланхолії, а Герберт П л ю г г е використав ідеї Мерло-Понті, Бойтендайка та Больнова д л я роз­ витку м е д и ц и н и , п е р в і с н о о р і є н т о в а н о ї на тіло. У В о л ь ф г а н г а Бланкенбурга визначальну роль в і д і г р а ю т ь полярність повсяк­ д е н н о ї с а м о з р о з у м і л о ї о ч е в и д н о с т і , та відчуженості буднів — во­ на застосовується при визначенні п о р у ш е н ь контактів зі світом та н а й б л и ж ч и м о т о ч е н н я м . У Дітера Bieca (див. Ph.F.16, 178) і м п у л ь с и , що походять як від Гуссерля і Гайдеггера, так і від В. ф о н В а й ц з е к к е р а та В.Е. ф о н Гебзаттеля, поєднуються у ме­ д и ч н о а к ц е н т о в а н і й антропології, я к а , п р а в д а , як і всі схожі с п р о б и , що о р і є н т у ю т ь с я на образ ц і л і с н о ї л ю д и н и 1 4 , — приховує у собі небезпеку обійти о б м е ж е н і с т ь та багатозначність ф е н о м е ­ нологічного бачення через с в і т о г л я д н о насичену м е д и ц и н у розу­ му ( m e d i c i n a m e n t i s ) , де л і к у в а н н я в ж е безпосередньо перехо­ дить у с п а с і н н я . Інші п р о в і д н і ф і г у р и ф е н о м е н о л о г і ч н о орієнтованої психо­ патології та психіатрії знаходилися за м е ж а м и Н і м е ч ч и н и , на­ п р и к л а д в Утрехтській ш к о л і , де Ян Гендрік ван ден Берг 14

Див.

передмову

Psychotherapie

und med,

до

V.E.

v.

Anthropologie.

Gebsattel 7(1960)

(Herausg.)

Janrbuch

für

Psychologie.

X, Феноменологія у регіонах наук

89

п р и є д н у є т ь с я д о ранніх ф е н о м е н о л о г і ч н и х с п р о б психіатра Генрікуса Корнеліса Р ю м к е (1893-1968) та до ф е н о м е н о л о г і ч н о ї антропології Бойтендайка. В Японії Бін Кімура робить оригіналь­ ну спробу застосувати ф е н о м е н о л о г і ч н о інтерпретоване атмо­ с ф е р н е « м і ж » , що по-японськи — «кі», у ролі психопатологічного растера 1 5 . На с а м кінець з а у в а ж и м о , що ідеї Б і н с в а н г е р а є доте­ пер в п л и в о в и м и у Ф р а н ц і ї , насамперед, у творах П'єра Ф е д і д а та Анрі М а л ь в і н і . Напевне, Анрі Мальдіні (1912) н а л е ж и т ь найва­ г о м і ш и й внесок до ф і л о с о ф с ь к о ї обробки аналізу л ю д с ь к о г о бут­ тя. У своєму д у ж е великому за обсягом творі «Осягнення» (1961 р. в передруку: Regard Parol Espace, 1974) він розробляє с п р а в ж н ю ф е н о м е н о л о г і ю людського буття; розуміння і с п р и й ­ няття тут інтерпретуються з точки зору н а д м і р н о с т і с м и с л у , що як с ю р п р и з вислизає від спроб усякого д е ф і н і т и в н о г о о с я г н е н н я , причому у такий спосіб, що ухопити неухоплюване м о ж н а л и ш е ц і н о ю застосування патологічних застиглих ф о р м . Л ю д и н у та бе­ зумство м о ж н а мислити, л и ш е виходячи із здатності до трансс т р а ж д а н н я , тобто м о ж л и в о с т і , яка п е р е в и щ у є нас (Penser l'homme el la folie. 1991). О г л я д а ю ч и ціле, м о ж н а виділити ряд особливих а с п е к т і в , у яких ф е н о м е н о л о г і я набуває привабливості д л я психопатології та психіатрії. 1. Ейдетична редукція робить м о ж л и в и м «феноменальноструктурний метод», (як його називає М і н к о в с ь к и й ) , який доз­ воляє описувати ф е н о м е н и хвороби у їхніх власних зв'язках, не в д а ю ч и с ь одразу до підсумкових п о я с н е н ь . 2. Ф е н о м е н о л о г і ч н а р е д у к ц і я , що проблематизує віру у світ, за­ безпечує доступ до ф е н о м е н і в д е р е а л і з а ц і ї та д е п е р с о ­ налізації поза п о р і в н я н н я м їх із н е р у х о м о ю р е а л ь н і с т ю . Так, В. Бланкенбург (1971), під в п л и в о м Гуссерля та Ш ю т ц а , інтер­ претує ш и з о ф р е н і ю та м е л а н х о л і ю як д і а м е т р а л ь н о проти­ л е ж н і порушення п р и р о д н о - с о ц і а л ь н о ї н а с т а н о в и ; с а м о з р о зумілість ставлення до ж и т т є в о г о світу у п е р ш о м у випадку є значно о с л а б л е н о ю , у д р у г о м у - значно п і д в и щ е н о ю . 3. Структурний аналіз с т в о р ю є можливості для двостороннього висвітлення нормальних та патологічних ф е н о м е н і в , напри­ клад паралелізації мовних ф о р м та мовних а н о м а л і й , як це си­ стематично розглядають Гольдштайн, Якобсон та Мерло-Понті.

1Ь

Див. Кімига 1980. Низка японських праць, присвячених темі «між» в и й ш л а у 1972, 1981, 1980 рр. у Токіо переклад добірки автора здійснений Е.УУеіптауг.

90

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

4. Т е м п о р а л ь н і с т ь та історичність л ю д с ь к о г о буття відкриває горизонти д л я б і о г р а ф і ч н о г о з о б р а ж е н н я історій х в о р о б и , в яких стають зрозумілими « ф о р м и н е щ а с л и в о г о л ю д с ь к о г о буття» (див. К.Е. Buhler 1986). 5. Тілесно закріплена інтерсуб'єктивність с т в о р ю є р а м к и д л я м о в н о о р і є н т о в а н о ї д і а л о г і ч н о ї терапії, а, отже, д л я «двуголосої психопатології», як її називає Мінковський у п е р е д м о в і до «Трактату». 6. Гуссерль, п р о п о н у ю ч и розуміння безумства як «інтенціональну м о д и ф і к а ц і ю » н о р м а л ь н о г о світосприйняття (див. H u a VI, 191), приписує йому с м и с л , що н і ч и м не в і д р і з н я є т ь с я від н о р м а л ь н о г о п е р е ж и в а н н я , яке є не просто н о р м а л ь н и м , а л и ш е н о р м а л і з о в а н и м у той чи і н ш и й с п о с і б . Як о д н о с т а й н о заявляють Бінсвангер, М і н к о в с ь к и й , Гольдштайн та К а н ж и й є м , що п р и є д н а в с я до нього, хвороба, навіть і так звана д у ш е в н а , не є п р о с т и м д е ф і ц и т о м або ж п р о с т и м не­ п о р я д к о м , а є і н ш и м п о р я д к о м , зі с в о ї м и власними н о р м а м и . І н ш и м и с л о в а м и , хворий має свій с п е ц и ф і ч н и й світ і вислов­ л ю є т ь с я с в о є ю с п е ц и ф і ч н о ю м о в о ю . Але я к щ о поставити під с у м н і в в с е о х о п л ю ю ч и й р о з у м , то стає с у м н і в н и м і гуссерлівське п р и п у щ е н н я щ о д о однозначної п р а ф о р м и , яка л е ж и т ь в основі усіх м о д и ф і к а ц і й ; м е ж і м і ж розумом і безумством стають рухли­ в и м и , про що свідчить «історія безумства» (Фуко). Роналд Л е й ї н г , захисник антипсихіатрії, у с в о є м у творі «Поділене я» (1959) та в інтерперсональних студіях «Я та інші» (1961) поси­ л а є т ь с я не тільки на Б і н с в а н г е р а , а й на сартрівську безкінечну і н т е р с у б ' є к т и в н у зеркальну гру-змагання. Тут в і д к р и в а ю т ь с я ш л я х и , к і н ц я яких ще не в и д н о . 4. ПСИХОАНАЛІЗ. — Стосунки м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та пси­ хоаналізом у т в о р ю ю т ь , з р е ш т о ю , особливу главу, в якій д о м і н у є вплив психоаналізу на ф е н о м е н о л о г і ю . Гуссерль ще в в а ж а в , що «несвідоме» (у лапках) є просто « г р а н и ч н и м м о д у с о м свідо­ мості» (Hua XVII, 319) і н а м а г а в с я розглядати його як «випадок світу» ( H u a VI, 192), т р а н ц е н д е н т а л ь н а конституція якого не на­ штовхується на будь-які п е р е ш к о д и . Його вплив відчувається у Ф і н к а , який не с у м н і в а є т ь с я у такій послідовності: «спочатку с в і д о м і с т ь , а потім не-свідоме» ( H u a VI, Beil. XXI). Навіть віденський психіатр Пауль Ш і л ь д е р , який н а м а г а в с я звести докупи ф е н о м е н о л о г і ю та психоаналіз, і чия книга «Схе м а тіла» (1923) м а л а з н а ч н и й в п л и в н а ф е н о м е н о л о г і ч н о

X.

Феноменологія у регіонах наук

91

орієнтованих авторів, спочатку не п о г о д ж у в а в с я з ф р е й д і в с ь к о ю д и с о ц і а ц і є ю с в і д о м о с т і та психічного, в і д н о с я ч и навіть потяги до « с ф е р и с в і д о м о с т і » , що с у п р о в о д ж у є цю с в і д о м і с т ь , а усе, що не м о ж е п е р е ж и в а т и с я , відсував до с ф е р и с о м а т и ч н о г о (див. БріедеІЬегд 1972, Кар. 13). Ф е н о м е н о л о г і я с в і д о м о с т і , я к щ о вона не хотіла с а м о з р а д и , не м о г л а дозволити собі чогось іншого. Коли ж м і с ц е с в і д о м о с т і заступають такі інстанції, як л ю д с ь к е буття, тіло, ж и т т я чи текст, то цей примус п о с л а б л ю є т ь с я , наслідком чого є з о б р а ж е н н я ф р е й д і в с ь к о г о психоаналізу як не­ минучого виклику клінічній і терапевтичній п р а к т и ц і , що має м і с ц е у в ж е р а н і ш е згадуваних авторів — від Бінсвангера, Мінковського і Гольдштайна через Ейя і Босса до Ф е д і д а . Це не стосується ф і л о с о ф і в с е р е д ф е н о м е н о л о г і є — подивіться хоча б на Ф р а н ц і ю , де психоаналіз є р і з н о в и д о м музичного супрово­ ду ф е н о м е н о л о г і ї . Грубо к а ж у ч и , м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та психоаналізом м о ж н а вирізнити дві хвилі впливу. П е р ш а хвиля - це екзистенціальна ф е н о м е н о л о г і я , яка задає тон, о д е р ж а в ш и п о п е р е д ж е н н я від ранніх атак Г. Політцера, де заперечується не тільки нату­ ралістичне о п р е д м е т н е н н я несвідомого, а й с а м е його існування. Якщо Сартр залучає психоаналіз до екзистенціального аналізу, даруючи свободу індивідуальному ж и т т є в о м у проекту, то ранній Мерло-Понті, с п и р а ю ч и с ь на Гольдштайна і Бінсвангера, нама­ гається вивести латентність та опір несвідомого із д и с о ц і а ц і й і самоневпізнавання тілесної екзистенції. Ці с п р о б и зближення знайшли відгук у ф р а н ц у з ь к и х психоаналітиків п е р ш о ї генерації. У своєму інституційному начерку «Єдність психології» (1949), Даніель Лагаш (1903-1972) відводить ф е н о м е н о л о г і ї центральне місце, поруч із психоаналізом. У книзі, п р и с в я ч е н і й Фрейду (1960), з підзаголовком «Спорідненість психоаналізу та ф е н о м е ­ нології», А н ж е л о Геснар (1886-1969) підсумовує багаторічні зусил­ ля, які мали за мету, наслідуючи Мерло-Понті, проінтерпретуваіи у зв'язку із розвитком або п о р у ш е н н я м с в і т о в і д н о ш е н н я нормальні ф е н о м е н и — такі, с к а ж і м о , як інтроекція і проекція, або Едипів конфлікт, а також такі з а х в о р ю в а н н я , як невроз і пси­ хоз. Тут знову виринає старе гасло «розширення розуму», але у нигляді розширення смислу, з а к р і п л ю ю ч и за Ф р е й д о м титул «феноменолога не за буквою, а поперед неї». Правда, у перед­ мові своєї книги про Ф р е й д а Мерло-Понті п о п е р е д ж а є про можмивість відсунення психоаналізу е н е р г і й н о ю і п р о б и в н о ю ф е н о ­ менологією. Отже, виникає небезпека з а м і н и об'єктивістських

92

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

в і д х и л е н ь д о с л і д н и ц ь к о г о духу Ф р е й д а і д е а л і с т и ч н и м и од­ нобічностями. Однак у пізніх творах Мерло-Понті, навпаки, нама­ гається застосувати Ф р е й д а і Лакана у своїй онтологічній інтер­ претації ф е н о м е н о л о г і ї , визволяючи із завузької антропологічної перспективи такі поняття, як н а р ц и с и з м , наддетермінація, робо­ та зі скорботою або спогад-перекриття. Тим с а м и м в ж е починається нова хвиля полеміки м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та п с и х о а н а л і з о м , яка, поза с у м н і в о м , пов'яза­ на з і м ' я м Ж а к а Л а к а н а (1901-1981). Спочатку Лакан намагався зблизити ф е н о м е н о л о г і ю і т е о р і ю гештальтів, але у 1953 р. після д о п о в і д і у Римі він з д і й с н ю є поворот. Разом із розташуванням суб'єкта у полі м о в и і с и м в о л і в відбувається е к с п р о п р і а ц і я с в і д о м о с т і й д е ц е н т р а л і з а ц і я суб'єкта, що пов'язано з і м ' я м Фрейда. С в о г о а п о г е ю д е б а т и м і ж ф е н о м е н о л о г а м и т а психоа н а л і т и к а м и д о с я г а ю т ь у 1960 р на колоквіумі з питань несвідо­ мого, організатором якого був Ей (Еу 1966). Занадто нерозбірли­ вий с и м б і о з п е р е т в о р ю є т ь с я в нерішучу ф о р м у з б л и ж е н н я , внесок до якої з ф е н о м е н о л о г і ч н о г о боку зробили, поруч із По­ л е м Р і к е р о м , п е р е д у с і м також о б и д в а льовенські ф і л о с о ф и — А л ь ф о н с де Іудруті й Антуан Верго. У своїх студіях від 1957-го та 1958 р. Верго д о с л і д ж у є р о з щ е п л е н н я потягу і уявлення, енергії і значення, а також п о в е р н е н н я їх до темної с ф е р и інтенцій по­ чуттів, які спочатку нічого не показують; у ц ь о м у зв'язку він на­ гадує про спільне п о х о д ж е н н я Гуссерля і Ф р е й д а , а с а м е — про Брентано. Рікер у с в о ї й книзі про Ф р е й д а говорить про чотири в і д м і н н о с т і , щ о у м о ж л и в л ю ю т ь розподіл. Ф е н о м е н о л о г і я стоїть осторонь психоаналізу, оскільки техніка тлумачення не є ре­ ф л е к с і є ю , н е с в і д о м е не є д о с в і д о м и м , презентація потягів не є м о в о ю , а техніка лікування не є чисто інтерсуб'єктивними сто­ с у н к а м и . Книга де Велгенса «Психоз» (1972) цілком і п о в н і с т ю орієнтована на Лакана, але завершується конвергенцією аналітичної й е к з и с т е н ц і а л ь н о ї інтерпретацій. Усі ці автори збли­ ж у ю т ь с я під знаком Гегеля; археологія н е с в і д о м о г о урівнова­ ж у є т ь с я т е л е о л о г і є ю у с в і д о м л е н н я . Але цей вихід зникає, коли разом із л о г о с о м як т а к и м до випробувань залучається також і логос психоаналізу, як це з д і й с н ю є т ь с я у в и т р и м а н і й у дусі М і ш е л я Анрі «Генеалогії психоаналізу» (1985), а також у теорії « В и г а д а н о ї і н с т и т у ц і ї с у с п і л ь с т в а » (1975) К о р н е л і у с а Каст о р і а д і с а , але в усій повноті виступає у Фуко і Д е р р і д а .

X. Феноменологія у регіонах наук

93

5. ПРАВО ТА СУСПІЛЬНІ! НАУКИ. — До п р о б л е м а т и к и , що виникає у галузі суспільних наук, м о ж н а підходити як з боку пра­ вових і соціальних порядків, так і з боку с о ц і а л ь н о г о досвіду. Та все ж соціальну проблематику не м о ж н а подолати засобами Гуссерля, а саме: сутнісним спогляданням і трансцендентальною с а м о і н т е р п р е т а ц і є ю власного досвіду. А д ж е с о ц і а л ь н і інститути знаходяться на зламі ідеального і ф а к т и ч н о г о , свого і чужого, а це додає т р у д н о щ і в , з я к и м и ніколи до кінця не могла впорати­ ся г у с с е р л і в с ь к а і ш е л е р і в с ь к а ф е н о м е н о л о г і я . У ю р и д и ч н и х науках ф е н о м е н о л о г і я Гуссерля запропонува­ ла спробу обгрунтування права на с е р е д н ь о м у шляху — м і ж в ч е н н я м про п р и р о д н е п р а в о т а п р а в о в и м п о з и т и в і з м о м , що ро­ зуміє правність із с а м о ї себе, не в д а ю ч и с ь до п р а в о в о г о л о г і ц и з м у на кшталт Кельзен, Фелікс К а у ф м а н н , що так с а м о , як і його друг А л ь ф р е д Ш ю т ц , п р о й ш о в школу Кельзена і п і з н і ш е у С Ш А докладав ч и м а л і зусилля д л я н а в е д е н н я м о с т і в м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та л о г і ч н и м е м п і р и з м о м , у с в о є м у творі «Логіка і правова наука» (1922) послуговується е й д е т и ч н и м м е т о д о м , аби закласти теоретичний ф у н д а м е н т під е м п і р и ч н і поняття та процедури ю р и с п р у д е н ц і ї . Інші п р е д с т а в н и к и ю р и ­ дичної ф е н о м е н о л о г і ї розглядають також і г е н е а л о г і ю п р а в а . Зокрема А д о л ь ф Райнах (див. 11,1) звертається до с о ц і а л ь н о г о акту о б і ц я н н я , який констатує щ и р і с т ь , в и п е р е д ж а ю ч и майбутні події. Герхард Гуссерль прагне ще б і л ь ш наблизитись до пізньо­ го періоду свого батька, з в а ж а ю ч и , поруч із ч а с о в о ю с т р у к т у р о ю права, і не тілесність власності та повсякденні ф о р м и з д і й с н ю ­ вання права (1955, 1964, 1969). В Італії інтерес до ф е н о м е н о л о г і ч н о г о н а п р я м у с о ц і а л ь н о ї ф і л о с о ф і ї та ф і л о с о ф і ї права проявляється у Норберто Боббіо, щ о п р а в д а , із с и л ь н и м п р и с м а к о м неокантіанства ( п о р і в н . 1934). Ранні спроби створення правової ф е н о м е н о л о г і ї набувають систематизуючо-підсумкового вигляду у двох ф р а н ц у з ь к и х авторів. Страсбурзький ф і л о с о ф права Пауль Амзелек у с в о ї й великій за обсягом праці «Методи ф е н о м е н о л о г і ї і теорія права» (1964) аналізує с п е ц и ф і ч н у правовість п р а в а , з а д о в о л ь н я ю ч и с ь при цьому « ф е н о м е н о л о г і ч н и м позитивізмом» т а з а к р і п л ю ю ч и ц ю характеристику права у фактичності н о р м и . На в і д м і н у від нього ж і н к а - ф і л о с о ф , що з а й м а є т ь с я п р о б л е м а м и п р а в а , С і м о н а Гойяр-Фабр у с в о є м у «Есе критичної ф е н о м е н о л о г і ї права» (1972) суворіше д о т р и м у є т ь с я т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о методу Гуссерля, с п и р а ю ч и с ь на засади життєвого світу. Але в усіх випадках д у ж е

94

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

напруженими залишаються взаємини м і ж правовою зна­ ч у щ і с т ю т а с о ц і а л ь н и м д о с в і д о м . Н а с а м к і н е ц ь з г а д а й м о логіка, поляка за п о х о д ж е н н я м , Ж о р ж а Каліновського, який у с в о ї й «Логіці н о р м » (1972) вважає Гуссерля попередником деонтичної л о г і к и , п о с и л а ю ч и с ь при ц ь о м у н а льовенського ф і л о с о ф а Яна М.Брьокемана, що приборкує г і п о с т а з і ю правової логіки засоба­ ми к р и т и ч н о ї а н т р о п о л о г і ї і т е о р і ї д и с к у р с у (Recht u n d A n t h r o p o l o g i e , 1979). Я к щ о ф е н о м е н о л о г і я права з с а м о г о початку була налашто­ вана на п р о б л е м и правознавства, то зв'язки м і ж с о ц і а л ь н о ю ф е н о м е н о л о г і ю т а с у с п і л ь н и м и науками н а л а г о д ж у в а л и с я д у ж е повільно. Ранні ф е н о м е н о л о г і ч н і спроби з у п и н я ю т ь с я на ейде­ тичному порозі. Проте т и п о в и м и є соціально-онтологічні праці Едіт Ш т а й н та Герди Вальтер, які на початку 20-х років з'явилися у ф е н о м е н о л о г і ч н о м у « Щ о р і ч н и к у » . «Спільнота» — це з а с а д н и че слово, яке вагається м і ж н е й т р а л ь н и м і е м ф а т и ч н о забарв­ л е н и м з н а ч е н н я м и , виростає із п е р е ж и в а н н я с п і л ь н о т и , упоряд­ ковується в м е ж а х і на рівнях спільності і, з'являється як над і н д и в і д у а л ь н а , вкорінена в індивідуальних п е р е ж и в а н н я х , ре­ альність, ( п о р і в н . Ш т а й н , 1970, 286). Ця с у т н і с н а ф е н о м е н о л о г і я з м е т а ф і з и ч н и м ухилом м а є б і л ь ш е с п і л ь н о г о з Ш е л е р о м , а н і ж з Гуссерлем. її м е т о д и ч н а тверезість п о є д н у є т ь с я з ф о р м а л ь ­ н о ю с о ц і о л о г і є ю на основі категоріального аналізу Ф. Тьоніса та Г. З і м м е л я , як це в ж е м а л о м і с ц е у А л ь ф р е д а Ф і р к а н т а , що у с в о є м у «Вченні про суспільство» (1928, 19) при визначенні с о ц і а л ь н и х « п р а ф е н о м е н і в » виразно звертається д о ф е н о м е н о ­ л о г і ч н о г о методу. О с о б л и в и й випадок — З і г ф р і д Кракуаер, який у ранньому феноменологічно зорієнтованому дослідженні « С о ц і о л о г і я як наука» (1922, Sehr 1) відверто наполягає на вста новленні м е ж апріористського о с н о в о п о к л а д а н н я ; перехід же до е м п і р и ч н о г о тут з д і й с н ю є т ь с я через аналіз матеріалу, напри клад, як у в і д о м о м у д о с л і д ж е н н і с у с п і л ь с т в а с л у ж б о в ц і в . Лише п і з н і ш е Кракауер відкриє д л я себе г у с с е р л і в с ь к и й концепт ж и т т є в о г о світу, що йде назустріч його історично с п р я м о в а н и м д о с л і д ж е н н я м ( п о р і в н . Sehr. 1). Я к щ о ми з р о б и м о крок д а л і , то, за Гуссерлем, натрапимо на трансцендентальний поріг. Впертість, з я к о ю Гуссерль наполя гає на конституції іншого і чужого, а через неї — й на конституції с п і л ь н о г о світу, надає м о ж л и в і с т ь о д е р ж а т и велику перевагу, щ о б з б е р е г т и відкрите питання, яке не м о ж н а заповнити ні яки

X. Феноменологія у регіонах наук

95

м о с ь с о ц і а л ь н и м п о р я д к о м , ані будь-якою с о ц і а л ь н о ю практио ю ; і н ш і є «даними» так с а м о , як є «даним» світ. З іншого боку, п р и н а л е ж н і с т ь до конституційного центру заа ж а є с о ц і а л ь н і й ф е н о м е н о л о г і ї н а с п р а в д і д о с я г т и грунту м і ж ц а р и н и діалогу» (\Л/аюептеІз 1971), а через неї — й с а м о з а оності с о ц і а л ь н и х упорядкувань. Н е с к і н ч е н н а робота над ц и м и р о б л е м а м и , які стали в і д о м и м и після появи у 1973 р. т о м і в п а д щ и н и , присвячених інтерсуб'єктивності, не м о ж у т ь приховаи того, що с о ц і а л ь н а ф і л о с о ф і я Гуссерля ( п о р і в н . Тоиіегпопі 962) т а особливо його ф і л о с о ф і я д е р ж а в и ( п о р і в н . Б с п и п т а п п 1988) л и ш е кружляє довкола с ф е р и с о ц і а л ь н и х інституцій, але іколи не входить до неї. Тим с а м и м цей т р а н с ц е н д е н т а л і з м наадує д і а л о г і з м , як це переконливо показує праця Тойніссенса «Інший» (1965). Вихід із ц і є ї д и л е м и шукає А р о н Гурвіч у с в о ї й габілітаційній раці « С п і в л ю д с ь к і зустрічі у світі с о ц і а л ь н о г о с е р е д о в и щ а » , зв­ е р ш е н і й у 1931 р., де він н а м а г а є т ь с я звести до «модусів пільного буття з і н ш и м и » та до в і д п о в і д н о д и ф е р е н ц і й о в а н и х в і т о в і д н о ш е н ь ф о р м а л ь н о - с о ц і о л о г і ч н і категорії партнерства, р и н а л е ж н о с т і та злиття. Проте л и ш е А л ь ф р е д у Ш ю т ц у в його вітській ф е н о м е н о л о г і ї вдається п р е д м е т н о і методично ввеси ф е н о м е н о л о г і ю до ц а р и н и с о ц і а л ь н и х д о с л і д ж е н ь (див. IX, 3). все ж таки, як свідчить розвиток с о ц і а л ь н о ї ф е н о м е н о л о г і ї , е г ш е в і д м о в и т и с я від т р а н ц е н д е н т а л ь н о г о п р и н ц и п у , н і ж р і в н о в а ж и т и його ч и м о с ь і н ш и м . Те, що об'єднує різних авторів під рубрикою «Феноменологія а соціологія» (порівн. Г\Іат.апзоп 1973, І - и с к т а п п 1978), є насампеед рішучістю ввести до об'єктивних д о с л і д ж е н ь с м и с л суб'єктиво г о т а інтерсуб'єктивного п е р е ж и в а н н я і поведінки, не в д а ю ч и с ь о біхевіористських, функціоналістських або історицистських скоочень цього смислу. Але при здійсненні цієї п р о г р а м и виникли начні розбіжності (порівн. бгаІґюИ 1989, 57-60, 112-121). Так, у Томаса Л у к м а н а с о ц і а л ь н а ф е н о м е н о л о г і я обмеується протосоціологією, яка — через звернення д о у н і в е р с а л ь их структур життєвого світу і ф у н д а м е н т а л ь н и х актів надання мислу — забезпечує підґрунтя н о р м а л ь н о м у д о с л і д ж е н н ю ; заи ш к о м , як і з а в ж д и , є е м п і р и ч н е . Наслідком цього, м і ж і н ш и м , те, що «соціальна конструкція дійсності», яку Лукман досліджуав разом із Пітером Б е р г е р о м (1969), з а п л у т у є т ь с я у грі б'єктивної та суб'єктивної д і й с н о с т і і, з р е ш т о ю , вдається до

96

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

п р о е к ц і й , а в ф а з і конфліктів — до владних д о м а г а н ь л е г і т и м а торів. Суб'єктивний с м и с л , щ о , разом із т р а н с ц е н д е н т а л ь н и м , має ще й телеологічний в и м і р , загрузає в інституціях д ю р к геймівського та геленівського зразка. Інша м о ж л и в і с т ь розкривається у ф о р м і ф е н о м е н о л о г і ч н о ї с о ц і о л о г і ї ( п о р і в н . Psatas 1973), яка н а б л и ж а є т ь с я до етнометодології Гаральда Гарфінкеля. С ю д и в і д н о с и м о наукові практики так с а м о , як і п о в с я к д е н н і , — усі вони знаходяться у постійно з м і н ю в а н о м у с о ц і а л ь н о м у полі, за що їх критикує Л у к м а н , звину­ вачуючи у «новому е м п і р и з м і » . Третій, б і л ь ш п о м і р к о в а н и й варіант, відстоює Ріхард Гратн о ф , м а ю ч и на меті створення ф е н о м е н о л о г і ч н о ї с о ц і а л ь н о ї те­ орії, яка в н о с и т и м е у д о с л і д ж е н н я ф е н о м е н о л о г і ч н і перспекти­ в и , по-новому в и з н а ч а ю ч и характер е м п і р и ч н о г о . Ф а к т и ч н о під в п л и в о м ф е н о м е н о л о г і ї Ш ю т ц а , у тісній с п і в п р а ц і із к о г н і т и в н о ю с о ц і о л о г і є ю (А. Сікурель) та аналізом в з а є м о д і ї й спілкування (А. Ш т р а у с , У. Г о ф ф м а н , Р. Тьорнер, Ф . Ш ю т ц е ) , с ф о р м у в а в с я д о с л і д н и ц ь к и й стиль, особлива увага в якому п р и д і л я є т ь с я п е р с п е к т и в і с т с ь к и м з а л о м л ю в а н н я м , ба­ гатозначностям, м і с ц я м зламів, переходам т а г р а н и ч н и м з о н а м . О с н о в н и м и м о м е н т а м и д о с л і д ж е н н я стає, відповідно, тілесне та м і ж т і л е с н е укорінення с м и с л о т в о р е н н я , переплетіння мовних висловлювань, напруження м і ж типізацією та інновацією, між н о р м а л і з а ц і є ю т а а н о м а л і я м и або ф о р м у в а н н я життєвих світів, п р о ф е с і й н и х світів та п о в с я к д е н н о г о с е р е д о в и щ а . Тут просте­ ж у є т ь с я я в н и й зв'язок зі с п р о б а м и Мерло-Понті здійснити о б м і н м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та н а у к а м и , в тому числі т а к о ж і з с о ц і о л о г і є ю (Merleau-Ponty 1960, 123, e n g l . in: L u c k m a n n 1978) та е т н о л о г і є ю (там же 1960, 143, н і м . : Metraux/Waldenfels 1986, див: U t . С.З). В с о ц і о л о г і ї такі н а б л и ж е н н я були підхоплені тілесно о р і є н т о в а н о ю с о ц і а л ь н о ю т е о р і є ю Германа Коенена, я к и й , по­ л е м і з у ю ч и з Д ю р к г е й м о м та Ш ю т ц е м і п р и є д н у ю ч и с ь до МерлоПонті, в і д с т о ю є п о з и ц і ю « п о ц е й б і ч н о с т і суб'єктивного с м и с л у та колективного примусу» (1975). Стосується це також і Д ж о н а О'Нейла, що у своїй «Дикій с о ц і о л о г і ї » (1975) рухається на коле­ сах чинності суспільних п р а в и л і розкриває у ф е н о м е н о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н н я х суспільні втілення (Fuenf Koerper, 1990), т и м са­ м и м п о к а з у ю ч и , як л ю д и н а в о д н о ч а с ф о р м у є т ь с я і д е ф о р ­ мується шляхом м е д и к а л і ц і з а ц і ї , с е к с у а л і з а ц і ї та дисципліну­ вання свого тіла.

X.

Феноменологія у регіонах наук

97

Н а р е ш т і , к р і м полеміки з м а р к с и з м о м (див. розділ XI) вплив ф е н о м е н о л о г і ї на суспільні науки розкривається також у супе­ речках їх з с и с т е м н о ю т е о р і є ю Н. Л у м а н а (див. Landgrebe 1975, L u h m a n n 1986, Grathoff 1989) та з у н і в е р с а л і с т с ь к и п р а г м а т и ч ­ н о ю комунікативною т е о р і є ю Ю. Габермаса (порівн. Dallmayr 1981, M a t t h i e s e n 1983, Waldenfels 1985, Kiwitz 1986). О д н а к ці суперечки стають м а к с и м а л ь н о н а п р у ж е н и м и л и ш е т о д і , коли разом із ф у н д а т о р с ь к и м и претензіями ф е н о м е н о л о г і ї змовкає також і в і д п о в і д н а проблематика. Я к щ о ж суб'єкт зазнає р а д и ­ кального втілення і по-новому визначається у структурних упо­ рядкуваннях, у з м і н н и х ситуаціях і с о ц і а л ь н и х полях, то разом із ц и м в и н и к а ю т ь нові полемічні п л о щ и н и , де на карту ставляться м е ж і суспільних р е г у л я ц і й , і н н о в а ц і й н а с и л а с у с п і л ь с т в а , бага­ тозначність с о ц і а л ь н о г о розвитку, щ и р і с т ь інтерсуб'єктивних до­ магань і таке інше, де йдеться вже не про п е р ш е , останнє і ціле, а про і н ш е у тому ж с а м о м у , про неупорядковане в упорядкова­ ному. 6. ПЕДАГОГІКА. — Ф е н о м е н о л о г і ч н і м о т и в и , які е ф е к т и в н о застосовуються в п е д а г о г і ц і , тісно пов'язані з т и м и , що розгор­ таються в с о ц і а л ь н і й ф е н о м е н о л о г і ї , проте м а ю т ь своє спе­ ц и ф і ч н е забарвлення, зумовлене в і д п о в і д н о ю а т м о с ф е р о ю ре­ цепції. У Нідерландах ( п о р і в н . Ph.F.10, 166) у колі Утрехтської школи та с е р е д послідовників ф е н о м е н о л о г і ч н о ї антропології Буйтендайка була створена школа п е д а г о г і к и , у витоків якої сто­ яв Мартінус Й. Лангевельд (1905-1989), справу якого сьогодні п р о д о в ж у є його послідовник Тон Б і к м а н . Лангевельд у своїх чис­ ленних працях, які с к о н ц е н т р о в а н о в зібраних «Студіях з антро­ пології дитини» ( н і м . 1956), в в а ж а є н а й в а ж л и в і ш и м д о с л і д ж е н ­ ня с п е ц и ф і ч н о г о с в і т у д и т и н и , а в н ь о м у — н а с а м п е р е д закличний характер речей; речі п р о м о в л я ю т ь до д и т и н и багатоз­ начною і г р а й л и в о ю м о в о ю , ще не скутою п р и п и с а м и цільового використання. Схожі, наближені до гештальт-теоретичних спос­ т е р е ж е н ь , д у м к и м о ж н а з н а й т и у Гурвіча, М е р л о - П о н т і та Віннікотта. У Н і м е ч ч и н і ф е н о м е н о л о г і ч н і й педагогіці досить довго до­ велося с т в е р д ж у в а т и с я , аби зайняти своє власне м і с ц е серед біхевіористських, гуманітарно-духовних та комунікативно-теоре­ тичних підходів. В а ж л и в і імпульси для цього н а д а л а «педагогіка відповідності», яку, в і д ш т о в х у ю ч и с ь від Гайдеггера, розробляв Т. Б а л л а у ф і п о д а л ь ш и й розвиток якої К. Ш а л л е р о м вилився у

98

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

« ф е н о м е н о л о г і ю комунікації», де, як і у працях чеського ф е н о менолога Я. Паточки, п е р е о с м и с л ю ю т ь с я ідеї Я. Коменського. У феноменологічно-педагогічних дослідженнях знайшлося м і с ц е також і д л я молодих авторів та авторок. Так, Вернер Лох (1983), с п и р а ю ч и с ь на Гуссерля, Ф р е й д а та Рікера, розробляє ге­ нетичну ф е н о м е н о л о г і ю виховання, яка в окресленні «ступенів дитячого ж и т т є в о г о світу», зводить докупи ф е н о м е н о л о г і ю та психоаналіз. В і н ф р і д Л і п п і т ц має на меті «Реабілітацію донау­ кового досвіду» (1980), який д о п о м а г а є дитячому д о с в і д у знайти свій світожиттєвий вираз. У с в о ю чергу Кете Майер-Драве у своїх с и с т е м н о з а д у м а н и х студіях «Тілесність та с о ц і а л ь н і с т ь » (1984) основну у в а г у приділяє «конституювання с о ц і а л ь н о г о с м и с л у як артикуляції інтерсуб'єктивної педагогічної практики». Це було г у ч н о ю р е а к ц і є ю на з д і й с н ю в а н и й Мерло-Понті за­ хист дитячої р а ц і о н а л ь н о с т і від «монополії» розуму дорослих, а заодно — і від одноколійності ідей П і а ж е щодо розвитку (порівн. Meyer-Drawe in: Metraux/Waldenfels 1986, д и в . Lit. С 2: MerleauPonty; також: Seewald 1992). Хорст Р у м п ф у с в о є м у огляді д о с л і д ж е н ь згадує три вартих уваги педагогічні с ф е р и , які особ­ ливо н а л а ш т о в а н і на с п р и й н я т т я ф е н о м е н о л о г і ч н и х ідей, а са­ ме: н а в ч а н н я , щ о , з ф е н о м е н о л о г і ч н о ї точки зору, постає а м б і ­ в а л е н т н о ю г р о ю в и в ч е н н я , переучування та розучування; статус д и т и н и я к ч у ж а к а ; т а щ е р е ф л е к с и в н е розбавлення с ф о р м о в а ­ ного. Ф е н о м е н о л о г і я , ще прагне осягнути с м и с л як о д в і ч н и й і постійно — як вже минулу т е п е р і ш н і с т ь , н а д а ю ч и разом із Ган­ н о ю Арендт «натальності» ( п о х о д ж е н н ю . — М.К.) рангу нез а м і н ю в а н о с т і , вказує на д о і с т о р і ю , яку м и , застосовуючи най­ к р а щ і п е д а г о г і ч н і заходи, ніколи не з м о ж е м о ні з а л и ш и т и позаду, ані звести до консенсуального знаменника — навіть за умов р е ф л е к с и в н о г о п о д в о є н н я виховання у с а м о в и х о в а н н і . 7. ЛОГІКА. МАТЕМАТИКА. ПРИРОДНИЧІ НАУКИ. — П е р ш і ф е н о м е н о л о г і ч н і спроби Гуссерля належать до с ф е р и матема­ тики та л о г і к и , але л о г і ч н и м і математичним п и т а н н я м він при­ святив не тільки свої п е р ш і значні п р а ц і , а й численні окремі студії ( п о р і в н . Hua XXII). Критика Ф р е г е прокладала шлях його в л а с н и м п о д а л ь ш и м д о с л і д ж е н н я м , п р и н а й м н і вона послугову­ вала їх п і д к р і п л е н н ю ( п о р і в н . M o h a n t y 1982). У с в о ю чергу, «Логічні д о с л і д ж е н н я » пробудили інтерес навіть у Б. Рассела, якого прийнято в в а ж а т и а н т и п о д о м ф е н о м е н о л о г і ї (порівн. Spiegelberg 1982, 151). П р а в д а , у Гуссерля при розгляді ф о р

X. Феноменологія у регіонах наук

99

мальних наук, які він, на зразок Л я й о н і ц а , об'єднував у m a t h e s i s universalis (універсальну математику), й ш л о с я не про технічні питання побудови ф о р м а л ь н и х с и с т е м , а про їхні конститутивні п е р е д у м о в и . П р о г о л о с и в ш и с п о ч а т к у , н а п р о т и в а г у психо­ логізму, своєзаконність л о г і к и та математики, він і н а д а л і , всу­ переч усяким с п р о б а м перетворення ф о р м а л і з м і в на гру ф о р ­ мул, позбавлених істинності, наполягає на поверненні до досвіду; також і закони чисто ф о р м а л ь н о ї математики у дусі Ж и л ь б е р т а є для Гуссерля законами м о ж л и в о ї істини, навіть ко­ ли математик, зводячи математичну «екзистенцію» до чистої несуперечності, виразно відвертається від посилань на м о ж л и в у дійсність (порівн. H u a XVII, 5 2 ) 1 6 . M u t a t i s m u t a n d i s ( з м і н ю ю ч и те, що потребує з м і н . — М.К.), це п о ш и р ю є т ь с я також і на ф о р м у л и та моделі математичної ф і з и к и , конструкції якої перетворюютья на субструкцїї, коли з-під них вислизає чуттєво-наочний ф у н амент життєвого світу ( п о р і в н . H u a XVI). Звертання Гуссерля до історії науки, я к и м и він завдячує воєму к о л и ш н ь о м у у ч н ю А. Койре, є с п о р а д и ч н и м и і глобальнии, як це показує А. Гурвіч у с в о є м у д о с л і д ж е н н і «Феноменоогія і теорія науки» (1974). Ідеї Гуссерля щ о д о ф е н о м е н о л о г і ч н о рієнтованого розгляду та критики науки були п л і д н и м и не крізь, а у певних локальних, вартих у в а г и , місцях; докази цього в антології « Ф е н о м е н о л о г і я і п р и р о д н и ч і науки» (1970), укладеої Д ж . Д ж . К о к е л ь м а н о м та Т.Дж. К і з е л е м . У межах п о л е м і к и щ о д о основ математики, яка на початку 0-х років розгорнулася м і ж п р и х и л ь н и к а м и жильбертівського ф о р м а л і з м у та броуверівського інтуїціонізму, колишній учень ильберта і Гуссерля з геттінгенських часів стояв на боці тих, о, на противагу «простій грі із ф о р м у л а м и » та чистій аксіомаиці, дотримувався предметності математики та положення про онструювання математичних побудов з їх м о ж л и в и м и простороими варіантами. Це засвідчують м а т е р і а л и , опубліковані Вайом у виданні на честь Гуссерля, що в и й ш л о у 1940 р. під ре­ а к ц і є ю М. Ф а р б е р а . Воно перекинуло м і с т до ф е н о м е н о л о г і ї , кий у п о д а л ь ш о м у був розбудований асистентом Гуссерля скаром Беккером (див. V, 1).

Про труднощі ф е н о м е н о л о г і ч н о г о обгрунтування логіки, про його прагматико-констивістські альтернативи і відповідно про зв'язок з Ерлангенською школою див. маріали: C . F . G e t h m a n n in: J a m m e / P ö g g e l e r 1989, д а л і : видану н и м а н т о л о г і ю ebenswelt und Wissenschalt» (1989).

100

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

У с в о ї й габілітаційній п р а ц і — «Матеріали до ф е н о м е н о ­ л о г і ч н о г о обґрунтування геометрії та її фізикалістського застосу­ вання» автор показує, як через встановлення граничних величин та і д е а л і з а ц і ю о р і є н т о в а н и й простір руху і г о м о г е н н и й п р о с т і р с п о г л я д а н н я п е р е т в о р ю ю т ь с я на « д е ф і н і т и в н у різноманітність» м е т р и ч н о г о геометричного простору, п р и ч о м у евклідів п р о с т і р зберігає незмінну перевагу внаслідок свого повернення до при­ р о д и , доступної п р о с т о р о в о м у с п о г л я д а н н ю . Ц ю ідею підхопив Е. Ш т р ь о к е р у своїх « Ф і л о с о ф с ь к и х д о с л і д ж е н н я х простору» (1965). У роботі «Матемачна екзистенція», що в и й ш л а друком у 1927 р., Беккер прагне окреслити історичне м і с ц е суперечки м і ж інтуїціонізмом та функціоналізмом, відносячи, посилаючись на Гайдеггера, буття математики до «герменевтики ф а к т и ч н о с т і » . Його б і л ь ш пізні зусилля були с п р я м о в а н і на п р о т и д і ю з н е ц і н е н ­ ню математичного і з а в ж д и того ж с а м о г о п р и м і т и в н о г о м о д у с а буття і п і з н а н н я , як це нерідко т р а п л я є т ь с я у г е р м е н е в т и ч н о м у та буттєво-історичному м и с л е н н і , та протиставленню ситуатив­ н о м у «тут-буттю» позаситуативної «тут-сутності». А н а л о г і ч н о д і я в і Вільгельм Ш і л а з і (1919-1966), у г о р е ц ь з походження, х і м і к за о с в і т о ю , який викладав після війни у Ф р а й б у р з і ; він наголо­ шував не на протилежності ф і л о с о ф і ї і науки, а розглядав «науку як ф і л о с о ф і ю » (1945). О с к і л ь к и природничі науки п р а ц ю ­ ють на теоретичному підґрунті, вони не тільки п е р е в і р я ю т ь д о с в і д , а й с а м і в і д к р и в а ю т ь такі д о с в і д и , через які починає го­ ворити п р и р о д а . Тим с а м и м ф і л о с о ф і я втілює «досвід досвіду». У цілковито і н ш і й а т м о с ф е р і ф р а н ц у з ь к о ї епістемології, де йдеться не стільки про теоретичну с п р о м о ж н і с т ь та методичне п р о я с н е н н я , скільки про р а ц і о н а л ь н і д о м а г а н н я науки з погляду е ф е к т и в н о с т і її зусиль та в її і с т о р и ч н о м у розгортанні, гусс е р л і в с ь к и м т р а н ц е н д е н т а л ь н о м у і е й д е т и ч н о м у підходам була п р и д і л е н а о с о б л и в а увага — вони розглядалися як с п р о б а знай­ т и с е р е д и н у м і ж а п р і о р и з м о м чистої з н а ч у щ о с т і т а пози­ т и в і с т с ь к о ю о р і є н т а ц і є ю н а голі ф а к т и . Правда, е п і с т е м о л о г і я Гастона Б а ш л я р а ч и н и л а о п і р у с і м с п р о б а м закріплення науко­ вих конструкцій у н а я в н о м у та ф у н д а ц і ї їх у актах с в і д о м о с т і . У Ж а н а Кавайє (1903-1944) та Альберта Л а у т м а н н а (19081944) — о б и д в а були ч л е н а м и О п о р у і у молоді роки страчені н і м е ц ь к и м и окупантами — ці імпульси та застереження д а л и свої плоди. У с в о є м у л а п і д а р н о м у і п р о з о р о м у т в о р і , опублікова­ ному п о с м е р т н о під н а з в о ю «До л о г і к и і теорії науки», Кавайє протиставляє ф і л о с о ф і ї с в і д о м о с т і Гуссерля с в о ю « ф і л о с о ф і ю

X.

Феноменологія у регіонах наук

101

поняття». Антитетичне загострення проголошує, що трансценден­ тальна логіка не є а б с о л ю т н о ю , а абсолютна л о г і к а не є транс­ цендентальною. Ця праця випередила в а ж л и в і мотиви пізнішого структуралізму, проголошуючи розрив (rupture) м і ж знанням та д у м к о ю , зв'язок м і ж е к с п а н с і є ю та закритістю, а також припу­ щ е н н я структури, що висловлюється про с а м у себе, науки, яка нічого не робить, а тільки думає. Лаутманн, добірка творів якого з ф і л о с о ф і ї математики в и й ш л а у 1977 p., с п р я м о в у в а в свої зу­ силля — водночас з О с к а р о м Беккером, який п р а ц ю в а в у Німеч­ чині, — на дескриптивне о с я г н е н н я «математичної реальності», через яке у наперед даних математичних теоріях визволяється математична реальність. Аксіоматика Ж і л ь б е р т а , на яку орієнту­ ється Лаутманн так с а м о , як і Кавайє, тут динамізується до «логічної д р а м и » , яка відповідно відштовхується від «досвіду проблемного тиску» (1977, 142), а у в з а є м о п р и н а л е ж н о с т і обгрун­ тування (fondement) та ф у н д а ц і ї (fondation) стає п о м і т н и м зв'язок із п р а ц е ю Гайдеггера «Про сутність основи» (там ж е , 203). Ці початкові підходи д а ю т ь с я взнаки у С ю з а н н и Башляр (1919), дочки відомого епістемолога, яка у праці «Усвідомлення раціональності» (1975) намагається засобами гуссерлівської ф е ­ номенології з'ясувати с п е ц и ф і ч н у раціональність математичної ф і з и к и , для чого вона з а м і н ю є абсолютне походження на ступеневу о р г а н і з а ц і ю знання, що впливає на у с в і д о м л е н н я раціональ­ ності. Ж а н Т. Десанті (1914) був рішучим критиком усяких філо­ софських претензій від Платона до Гуссерля на покладання основ (порівн. La philosophie silencieuse, 1975). Проте у спробі упорядку­ вати математичні ідеальності в теоретичному полі, де закритість на рівні експліцитних переплетень поєднується із відкритістю на рівні імпліцитних горизонтів, підхоплює ті артикуляційні ф о р м и , які пропонує ф е н о м е н о л о г і я (порівн. Les idéalités mathématiques, 1968). Ф е н о м е н о л о г і ч н і мотиви значну роль відіграють також у льовенського епістемолога Ж а н а Л а д р і є р а (1921), який у ф у н д а ­ м е н т а л ь н і й п р а ц і про в н у т р і ш н і м е ж і м а т е м а т и ч н о г о ф о р ­ малізму, виданої 1957 p., та у подальших своїх творах прагне ослідити, як наукова раціональність с а м а по собі вказує на ш и ­ року і відкриту раціональність. Н а р е ш т і , стосунки ф е н о м е н о л о г і ї з г е н е т и ч н о ю е п і с т е м о о г і є ю ш в е й ц а р с ь к о г о науковця Ж а н а П і а ж е є ц і к а в и м , проте у м н і в н и м р о з д і л о м історії науки. П і а ж е в и х о п л ю є із ф е н о м е ології Гуссерля л и ш е те, що пасує його п р я м о л і н і й н о м у та одо м а н і т н о м у концепту р а ц і о н а л і з а ц і ї , а з а у в а ж е н н я висунуті

102

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Мерло-Понті, в і д к и д а ю т ь с я на підставі абсурдного д о р і к а н н я в і н т р о с п е к ц і о н і з м і . Н е в п и н н а д е ц е н т р а л і з а ц і я суб'єкта неминуче завершується с ц і є н т и с т с ь к и завуальованим л о г о ц е н т р и з м о м 1 7 . 8. ЛІНГВІСТИЧНІ НАУКИ. — Ставлення Гуссерля до м о в и було н е о д н о з н а ч н и м в ж е з самого початку. Хоча спочатку у ньо­ го йдеться про з н а ч е н н я , які ми н а д а є м о м о в н и м в и с л о в л ю в а н ­ н я м , та він все ж таки виходить з того, що логічні поняття спочат­ ку д а ю т ь с я у « г р а м а т и ч н о м у вбранні» (Hua ХІХ/1, 8). П о я с н ю ю ч и основні л о г і ч н і і комунікативні поняття, він неодноразово поси­ лається на д о с л і д ж е н н я ш в е й ц а р с ь к о г о м о в о з н а в ц я А. Марті, учня Брентано, який п і з н і ш е викладав у Празі і чиї п р а ц і р е ц е н ­ зував с а м Гуссерль ( п о р і в н . Hua XXII). Хоч і важко говорити про ф е н о м е н о л о г і ч н у лінгвістику, та все ж о ч е в и д н о , що Гуссерль р і з н о м а н і т н и м ч и н о м вплинув на мовознавство. Вчення Гуссерля про ідеальні змістовні о д и н и ц і , про акти, що н а д а ю т ь з н а ч е н н я , і про випадкові вирази відіграє значну роль у м о в н і й теорії Карла Б ю л е р а , де п е р е м і ш у є т ь с я з аристот е л і в с ь к и м и та к а н т і в с ь к и м и е л е м е н т а м и . П р а в д а , Б ю л е р проти­ ставляє н а д а н н ю значення як р і в н о ц і н н и й елемент також і в і д і б р а н н я з н а ч е н н я , а с у б ' є к т и в н и м актам — інтерсуб'єктивні п р а в и л а ( п о р і в н . 1982, 69). Н а р е ш т і , ф е н о м е н о л о г і ч н і мотиви п р о н и к а ю т ь до л і н г в і с т и ч н и х гуртків у Москві та Празі, вони з с а ­ м о г о початку в и з н а ч а ю т ь р о с і й с ь к и й ф о р м а л і з м та ч е с ь к и й с т р у к т у р а л і з м , з а л и ш а ю ч и чіткий с л і д н а с а м п е р е д у Р о м а н а Якобсона, а також у голландського м о в о з н а в ц я Генріка Я. П о с а . У с в о ю чергу, все це зачепило ф е н о м е н о л о г і ю у вигляді теорії мовно-тілесного виразу Мерло-Понті. В численних дослід­ ж е н н я х бельгійського м о в о з н а в ц я Германа Паррета ф е н о м е н о ­ логії м о в и в і д в о д и т ь с я її власне м і с ц е поруч з л і н г в і с т и ч н и м а н а л і з о м т а м е т а л і н г в і с т и к о ю . Про н а п р у ж е н і стосунки м і ж ф е ­ номенологією та аналітичною ф і л о с о ф і є ю зупинимося де­ тальніше в іншому місці. 9. ЕСТЕТИКА. ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА. — У ме­ жах т р а д и ц і й н о ї естетики, яка й дотепер не зрікається свого кантівського п о х о д ж е н н я , ф е н о м е н о л о г і я з с а м о г о початку ста­ вить новий наголос. У цій с ф е р і в о н а не виправдовує естетичні 17 До цього див. ще незавершений розділ «Піаже і феноменологія» у Waldenfels 1983, 387-389, а також Liebsch 1992, Silverman 1980 (Lit C 5 (2)) та Meyer-Drawe 1986 (Lit. C 5 (6)).

X. Феноменологія у регіонах наук

103

с у д ж е н н я , а повертається н а с а м п е р е д до естетичного досвіду, тут йдеться про спілкування з творами мистецтва на противагу п о в с я к д е н н и м , п р о ф е с і й н и м та методично-селективним наста­ н о в а м . Наслідком цього було те, що ф е н о м е н о л о г і ч н а естетика цілком підхопила старий арістотелівський с м и с л слова «aisthesis», п р о п о н у ю ч и д л я с п р и й н я т т я багатоаспектні сполучення (див. W e l s c h 1987). Регіональна ф е н о м е н о л о г і я естетичного, у с в о ю чергу, впливає на ф е н о м е н о л о г і ю , яка таким ч и н о м у ціло­ му набуває певних рис естетичної теорії (порівн. Fellmann 1989). В а ж л и в і складові ф е н о м е н о л о г і ч н о ї естетики знаходяться вже в гуссерлівській теорії образу, образної с в і д о м о с т і , ф а н т а з і ї та нейтралізації зв'язку з д і й с н і с т ю (порівн. Hua XXIII), і далі — в його теорії виразу і значення та їх втілення у м о в і . Але розроб­ л е н і ц і імпульси вже і н ш и м и . Серед прихильників ф е н о м е н о ­ логічного руху варто назвати н а с а м п е р е д М о р і ц а Гайгера (див. II, 1). Цей колишній учень Т. Л і п п с а розглядав «Наближення до ес­ тетики» (1928, передрук у 1976 р.), п о ш и р ю ю ч и гуссерлівську предметну о р і є н т а ц і ю на естетичне. Аналіз естетичної цінності тут поєднується з а н а л і з о м естетичного п е р е ж и в а н н я , де цент­ ральну роль в і д і г р а ю т ь такі в і д м і н н о с т і , як розрізнення м і ж по­ чуттям, естетичною н а с о л о д о ю та естетичним у п о д о б а н н я м . До п о д а л ь ш о г о довкілля цієї ф е н о м е н о л о г і ч н о ї естетики належить також празький ф і л о с о ф Е м і л ь Утіц (1883-1956), який с в о ї м и «Засадами загального мистецтвознавства» (1914/1920) підірвав «догму естетичного». Хоча як учень Брентано у своїх студіях з ф і л о с о ф і ї мистецтва він з а л и ш а є т ь с я близьким психології, але в них є багато звернень до гуссерлівської ф е н о м е н о л о г і ч н о ї орієнтації на речі. Він був з а с н о в н и к о м « Ф і л о с о ф с ь к о г о гуртка», органу, який запросив Гуссерля у 1935 р. приїхати до Праги з до­ п о в і д д ю ; звідси шляхи ведуть до чеського структуралізму, особ­ ливо до Я. Мукаржовського, який також н а м а г а в с я обгрунтувати с п е ц и ф і ч н и й характер естетичних предметів та н а с т а н о в 1 8 . Відхід від естетичного вчення про цінності з д і й с н ю є т ь с я під впливом Гайдеггера, в роздумах якого про мистецтво стають з н а ч у щ и м и п р е д м е т н а постать, історична вага та претензії мис­ тецтва на істину. Сутність твору мистецтва, як проголошується у написаній 1935 р. праці про твір м и с т е ц т в а (Holzwege, 21), є «себе-покладання у творі істини с у щ о г о » . Ще р а н і ш е на учнів 18 Про цю р а н н ю фазу ф е н о м е н о л о г і ч н о ї естетики див. передмову і післямову В. Генкманна до Utitz 1972, див. також Geiger 1976, а також м о н о г р а ф і ю Скарамуцци (Scaramuzza 1976).

104

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Гуссерля с п р а в и л а в р а ж е н н я п о я в а «Буття і часу». Ф р і ц Кауфм а н н (1891-1958), який пізніше е м і г р у в а в із Ф р а й б у р г а до С Ш А , намагається закріпити в художньому настрої с п р и й н я т л и в і с т ь до мистецтва і д о к л а д а є зусилля, аби повернути творові мистецтва м е т а ф і з и ч н о - р е л і г і й н у силу відкриття ( п о р і в н . Das Reich des Schoenen, 1960). Інший с в о є р і д н и й шлях прокладає Оскар Беккер (див. V, 1). У с в о ї й статті, що у в і й ш л а до видання на честь Гус­ серля від 1929 р. (передруковано у «Dasein und Dawesen», 1963), він говорить про «запопадність прекрасного та а в а н т ю р и з м мит­ ця»; прекрасне є л а с и м , оскільки воно прикуте до миті, а в а н т ю ­ ризм м и т ц я ж о б у м о в л ю є т ь с я з а л е ж н і с т ю від милості п р и р о д и . Тут так с а м о , як і у с в о ї й ф і л о с о ф і ї математики, Беккер протис­ тавляє історичному «тут-буттю» «тут-сутність», яка у своєму іде­ а л ь н о м у вигляді виступає з історії як «параонтологічний» чи «гіперонтологічний» ф е н о м е н . В око впадають як д и с т а н ц і ю в а н ня від буттєво-історичної і тектуально-історичної герменевтики, так і близькість до Н і ц ш е (див. Pöggeler 1969, 334). О с т о р о н ь цих нових т е н д е н ц і й п р а ц ю в а в над с в о ї м и есте­ т и ч н и м и д о с л і д ж е н н я м и Роман Інгарден, в і д ш т о в х у ю ч и с ь від раннього Гуссерля (див. II, 3). Ці д о с л і д ж е н н я , де розглядають­ ся побудова, багатоманітність і п і з н а н н я твору мистецтва, не м а ­ ють а н а л о г і в у н і м е ц ь к о м о в н о м у п р о с т о р і . Р е ц е п т и в н а естетика, що с ф о р м у в а л а с я в 60-х роках у так званій Констанцькій школі під к е р і в н и ц т в о м В о л ь ф г а н г а Ізера та Ганса Роберта Яуса, за­ вдячує ф е н о м е н о л о г і ї Інгардена в а ж л и в и м и п р о з р і н н я м и , які д о п о м о г л и ї й позбавитись м е т а ф і з и ч н о г о п е р е н а в а н т а ж е н н я за­ вдяки г е р м е н е в т и ч н о м у та структурному п і д х о д а м . М і с ц я невиз­ наченості, що н е м и н у ч е к р и ю т ь с я у к о ж н о м у творі мистецтва, потребують п р о ч и т а н н я , яке конкретизує те, що с п р и й м а є т ь с я , п р и є д н у ю ч и його до власної історії досвіду. Таким ч и н о м , т в і р мистецтва щоразу наново вводить до гри м о ж л и в о с т і , які розри­ вають горизонт очікувань читачів і провокують нові історії. У цьо­ му сенсі Ізер вбачає у художньому тексті «структуру виклику». Таке «літературне поле», зі з м і н о ю позиції, в і д к р и т и м и м і с ц я м и та краями д е м о н с т р у є явний зв'язок з в і д к р и т о ю к о н ц е п ц і є ю життєвого світу (порівн. Lobsien 1988). С ю д и також належать праці Вальтера Б і м е л я , присвячені сучасному мистецтву та літе­ ратурі. Такі м и с т е ц т в о з н а в ц і як Макс І м д а л ь та Готфрід Бьом праг­ нуть розробити с п е ц и ф і ч н у іконику, яка д о с л і д ж у є образність картини, характер образного простору та образної текстури,

X.

Феноменологія

у

регіонах

наук

105

к р у ж л я ю ч и довкола того моменту, де бачення побаченого пере­ т в о р ю є т ь с я на бачення як вбачання, в и с у в а ю ч и на п е р е д н і й план «загадку видимості» ( п о р і в н . Waidenfels 1990, Кар.13). Ф е н о м е н о л о г і ч н а естетика та ф і л о с о ф і я мистецтва були з с а м о г о початку особливо визнаними у ф р а н к о м о в н і й ф е н о м е н о ­ логії. Зрозуміло, що це стосується насамперед Сартра, який ду­ же рано почав розробляти ф е н о м е н о л о г і ю уявлення і з а в ж д и звертався заново до питань літературної м о в и та літературної по­ зиції у дослідженнях, присвячених Бодлеру, Ж е н е і Флоберу. Це ж с а м е м о ж н а сказати і про Мерло-Понті, який у своїх роздумах про творчу виразність постійно звертається до сили мови та н і м о ї м о в и ж и в о п и с у , п о с и л а ю ч и с ь як на головних с в і д к і в — на Пруста і С е з а н н а (там ж е , VII, 2-3). Та я к щ о взяти за мету віднайти се­ ред ф р а н ц у з ь к и х ф е н о м е н о л о г і є того, хто би цілком з о с е р е д ж у ­ вався на питаннях естетики, то це буде Мікель Д ю ф р е н (1910). Його « Ф е н о м е н о л о г і я естетичного досвіду» (1953 р.) п р о д о е ж у є ейдетичну о н т о л о г і ю мистецтва Інгардена в екзистенціальноф е н о м е н о л о г і ч н і й п е р с п е к т и в і . Так с а м о як у Мерло-Понті, есте­ тичне, яке слід відрізняти від актуального твору м и с т е ц т в а , тут розглядається не у нейтралізації або негації д і й с н о с т і , а по­ д а є т ь с я р а д ш е як п о с и л е н а й о ч и щ е н а ф о р м а с п р и й н я т т я , що грунтується на потенціалі п е р е д р е а л ь н о г о (1953, 443. 447). Тим с а м и м естетичний д о с в і д стає прототипом ф е н о м е н о л о г і ч н о ї ре­ дукції. Такі а ф е к т и в н і категорії як величне, р а д і с н е чи гротескне о б у м о в л ю ю т ь космічно-екзистенціальні структури естетичного. У п о д а л ь ш о м у Д ю ф р е н розробляє загальну к о н ц е п ц і ю а п р і о р і , в і д ш т о в х у ю ч и с ь від його шелерівської д е с у б ' є к т и в і з а ц і ї , але н а с л і д у ю ч и Мерло-Понті. Він йде так далеко у м а т е р і а л і з а ц і ї а п р і о р н о г о , що втілює його у ф і г у р а х та структурах, н а д а ю ч и йому навіть рис «апріорі у дикому стані» (1959, 7 1 , 115). Упорядкування суб'єктивних і об'єктивних м о м е н т і в Д ю ­ ф р е н , врешті-решт, починає шукати у (поетичному) natura naturans (природу, що п о р о д ж у є ) . «Поетичне» (1963), назва, що гово­ рить с а м а за себе, розкривається як поетика п р и р о д и , що говорить через п о е з і ю . Як поетична онтологія ф е н о м е н о л о г і я н а б л и ж а є т ь с я до м е т а ф і з и ч н и х засад Спінози і Ш е л л і н г а . Три т о м и студій з естетики і ф і л о с о ф і ї (1967, 1976, 1981), де розгля­ д а ю т ь с я с в о є р і д н і питання естетики, такі як д о с в і д п р и р о д и та г р и , а також м е т а м о р ф о з и естетики та досить с у м н і в н а мож­ л и в і с т ь естетизації політики, свідчать про те, що автор стоїть до­ сить твердо на ф е н о м е н о л о г і ч н и х позиціях, щ о б уникнути ме­ т а ф і з и ч н и х спокус тотальних розв'язань.

106

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

До кола такої естетики з к о с м о л о г і ч н и м підґрунтям нале­ жать також поетологічні с п р о б и , якими послуговується у своїх е п і с т е м о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н н я х Гастон Б а ш л я р (1884-1964), д о п о в н ю ю ч и чистоту поняття чистотою образу. У своїх пізніх пра­ цях «Поетика простору» (1957) та «Поетика марення» (1960) Б а ш л я р розробляє вільні в а р і а ц і ї ф е н о м е н о л о г і ч н и х мотивів, п о є д н у ю ч и с ю р р е а л і с т и ч н і та психоаналітичні елементи з екста­ т и ч н о ю ф е н о м е н о л о г і є ю сили поетичного у я в л е н н я , яка багато ч и м нагадує «Параонтологію» О. Беккера. В образно просвітле­ ний та п і д н е с е н и й м о м е н т виступає нове, яке ще не п р и є д н а л о ­ ся до л а н ц ю г а ідей та через ту с в о ю ізольованість містить у собі щ о с ь с ю р р е а л і с т и ч н е . «Поет... п о с т і й н о трохи виходить за д і й с н і с т ь . Це є ф е н о м е н о л о г і ч н и м законом поетичного м а р е н ­ ня» (1960, 171). Те, що о б р а з н а с и л а , так с а м о як і сила м о в л е н ­ ня, п е р е б у в а ю т ь у з м о в і з ж а д а н н я м , що підриває усякий логос, є п о д а л ь ш и м п р и п у щ е н н я м , яке л е ж и т ь в основі праці Ж а н а Ф р а н с у а Л і о т а р а (1924) « Д и с к у р с , у я в л е н н я » (171). Проте о р и г і н а л ь н а с п р о б а ф і г у р а л ь н о ї е с т е т и к и , п о з б а в л е н а од­ нобічності власне о п и с о в о ї естетики, має таку ваду: ті закони, що п і д р и в а ю т ь с я ж а д а н н я м , не м о ж н а відтворити на його ос­ нові. Естетичний світ, позбавлений свого логосу, н а з а в ж д и зали­ ш и т ь с я с л і п и м та глухим. Ф р а н ц у з ь к а ф е н о м е н о л о г і я з а л и ш и л а свої с л і д и також у ф р а н к о м о в н і й теорії літератури і мистецтва. Це стосується н а с а м п е р е д так званої Ж е н е в с ь к о ї школи та с ф е р її впливу (див. Lawall 1968, M a g l i o l a 1977) Літературна критика, що тут роз­ в и в а л а с я , у н и к а ю ч и ф о р м а л ь н о г о розгляду твору, а також пси­ хологічних, с о ц і о л о г і ч н и х та м е т а ф і з и ч н и х наближень, які виво­ дять за м е ж і твору з н а м і р о м показати, як у с а м о м у творі в и н и к а ю т ь нові д о с в і д и , з н а й ш л а солідну підтримку у ф е н о м е ­ нології С а р т р а і Мерло-Понті, а також у поетиці Б а ш л я р а . Пере­ д у с і м це стосується м о л о д ш и х представників цієї школи — ф р а н ц у з а Ж а н а - П ' є р а Р і ш а р а (1922) та двох ж е н е в ц і в — Ж а н а Руссе (1910) і Ж а н а Старобінського (1920). Так, Рішар, розробля­ ю ч и « Ф е н о м е н о л о г і ю теми» і м а й с т е р н о застосовуючи її у своїх д о с л і д ж е н н я х , присвячених М а л л а р м е та Прусту, п и ш е у перед­ мові до своєї праці «Поезія та глибина» (1955), що тут йдеться про п е р е н е с е н н я до тієї митті, «де світ набуває сенсу, тобто до акту опису цього світу». М о ж н а , трохи з м і н ю ю ч и в и с л о в л ю в а н н я Мерло-Понті, говорити про с м и с л у statu s c r i b e n d i ( п и с ь м о в о м у статусі). У Руссе — це н а с а м п е р е д в і д н о ш е н н я ф о р м и і змісту, тоді як С т а р о б і н с ь к и й , д о с л і д н и к Руссе, о с о б л и в о наголошує на

X. Феноменологія у регіонах наук

107

д р а м а т и ц і погляду, в тому числі — також і погляду критика. Ж о р ж Пуле, н а й с т а р і ш и й представник цієї ш к о л и , відносить д о « Ф е н о м е н о л о г і ї критичної с в і д о м о с т і » (1971, 275) різні варіанти літературної критики, які не позбавлені суб'єктивістських пере­ кручень. На п е р и ф е р і ї ц і є ї школи знаходяться також такі автори, як М о р і с Б л а н ш о та Роланд Барт, тексти яких просякнуті с т і й к о ю а т м о с ф е р о ю ф е н о м е н о л о г і ї т а екзистенціальної ф і л о с о ф і ї . У музичній с ф е р і варто згадати своєрідну ф е н о м е н о л о г і ю музики, створену ш в е й ц а р с ь к и м диригентом оркестру Ернестом Анзерметом (1883-1969), що потім набула етичної та м е т а ф і з и ч ­ ної інтерпретації у Ж а н - К л о д а Піже. У своєму великому за обся­ гом творі від 1961 р. автор шукає засади музики в л ю д с ь к і й свідо­ м о с т і , п о с и л а ю ч и с ь на Гуссерля, але н а с а м п е р е д концептуально наслідуючи Сартра. Те, що належить прояснити р е ф л е к с и в н о , зображується як тричленна єдність слухового, образно-естетич­ ного та афективно-етичного м о м е н т і в . Звертаючись до прояву «кризи європейської музики», Анзермет прагне показати, що то­ нальність належить до п р и р о д н о г о акустичного світу, нехтування яким веде до невідновної втрати порядку, до смерті бога у м у з и ц і . Тут далі стає п о м і т н и м , що цей музичний аналіз та його перспективи, що охоплюють бога і світ, утискуються у вузькі р а м ­ ки музики замість с ф е р и чистої с в і д о м о с т і . Але на користь авто­ ра слід зауважити, що ф е н о м е н о л о г і я слухання, на в і д м і н у від щедро інструментованої ф е н о м е н о л о г і ї бачення, все ще зали­ шається рідкісним я в и щ е м , хоч акустика чуттєво не б і д н і ш а за оптику. Все ж слід вказати на те, що Карл Ш т у м п ф , один з поперед­ ників ф е н о м е н о л о г і ї , детально з а й м а в с я с п р и й н я т т я м звука; Дон Айде в і д р о д и в цю ф е н о м е н о л о г і ю звука у с в о ї й п р а ц і «Слу­ хання і голос» (1976). В онтології м и с т е ц т в а Інгардена музика та­ кож є з а с а д н и ч о ю , щ о п р а в д а , це ставало предметом ч и с л е н н о ї критики за її п р и в ' я з а н і с т ь до твору та начебто н е з м і н н і с т ь пар­ титури. У с о ц і о л о г і ї м у з и ч е н н я , внесок до якої кількома начерка­ м и зробив А л ь ф р е д Ш ю т ц (див. б а 2 , 129), н а п е р е д н і й план ви­ сувається «співзвучність» як основний елемент спільного музикування. Те, що ф е н о м е н о л о г і я музики, з р е ш т о ю , не м о ж е обійтись без в к л ю ч е н н я до музичного ф е н о м е н у « ф е н о м е н о техніки» музичної продукції та репродукції, є т е з о ю , яку відстоює Маттіас Ф і ш е р у виданні «Слухові канали» (1986), співредакто­ ром якого є він с а м ; ця теза п р о й ш л а а п р о б а ц і ю у бесідах із Сержіу Селібідашем.

108

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Те, щ о , н а р е ш т і , принесли до ц а р и н и естетики італійські ф е н о м е н о л о г и (порівн. Z e c c h i 1978, II, 81), здебільшого с п о р і д н е н е і пов'язане із т е н д е н ц і я м и у Ф р а н ц і ї , але б і л ь ш чітким постає з в е р н е н н я до т р а н с ц е н д е н т а л ь н и х начал естетики. Також і тут спочатку задає тон Антоніо Б а н ф і (див. VIII, 1); він розуміє мис­ тецтво як ф е н о м е н о л о г і ч н у а к т у а л і з а ц і ю т р а н с ц е н д е н т а л ь н о естетичного синтезу і в к л ю ч а є його до широкого руху розуму. Учні ж Б а н ф і б і л ь ш пильно п р и д и в л я ю т ь с я до естетичного д о с в і д у . Л у ї д ж і Анкескі (1911) наполягає на розладі м і ж «Авто­ н о м і є ю та г е т е р о н о м і є ю мистецтва» (1936), н а м а г а ю ч и с ь у по­ д а л ь ш и х працях з поетики повернути естетику до реальності м и ­ стецтва та його спонтанної с а м о р е ф л е к с і ї . Діно Ф о р м а д ж і о (1914) робить те с а м е , в и з н а ч а ю ч и у с в о ї й « Ф е н о м е н о л о г і ї техніки мистецтва» (1953) цю техніку як артистизм, як х у д о ж н ю д і я л ь н і с т ь , яка зводить докупи чуттєвість і мистецтво. У С т е ф а но Цеккі (1945), учня Енцо Пачі, це виливається у естетику, що не є н о р м а т и в н о ю або о н т о л о г і ч н о ю , а ґрунтується на т і л е с н о м у д о с в і д і та тілесних потребах (La m a g i a della s a g i , 1984). Естетика п о ч и н а є т ь с я не всередині с в і т у мистецтва, а вже у речах, по­ в с я к д е н н и й вигляд яких п е р е т в о р ю є т ь с я і відчужується в мис­ тецтві, неначе під н а с т и р н и м та рухливим поглядом пана Паломара. 10. РЕЛІГІЄЗНАВСТВО, ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ І ТЕОЛОГІЯ. — Релігійні ф е н о м е н и , н е в і д ' є м н і від історії л ю д с т в а , є д л я ф е н о ­ м е н о л о г і ї г р а н и ч н о ю с ф е р о ю , яку важко д о с л і д и т и . З і н ш о г о бо­ ку, р е д у к ц і о н і з м у , який п о п р о с т у видаляє с у м н і в н и й ф е н о м е н , ч и н и т ь опір п о з и ц і я , за я к о ю в у с ь о м у д о с в і д н о м у , слід шукати загальні структури і с п е ц и ф і ч н и й с м и с л . Я к щ о релігійні ф е н о ­ м е н и є ч и м о с ь б і л ь ш и м за а м а л ь г а м у психічних, с о ц і а л ь н и х або естетичних ф е н о м е н і в , то це слід показати, а не просто стверд­ ж у в а т и . З іншого боку, треба запитати, як м о ж н а узгодити мето­ дично здійснювану ейдетичну, трансцендентальну, екзис­ т е н ц і а л ь н у чи структуралістську р е д у к ц і ю , яка розглядає все у світлі певних у м о в та у рамках ф е н о м е н а л ь н о г о простору з фе­ н о м е н о м , що виступає в ролі авто- або г і п е р ф е н о м е н а з д о м а ­ ганням просвітлення і п р о м о в л я н н я до с а м о г о себе та усього і н ш о г о , але с а м вислизає до н е п р о я в л е н о г о та невисловленого. Хіба ж тут не втягується ф е н о м е н о л о г у с п о г л я д а л ь н и й і м о в н и й вир, ризикуючи позбавитися свого власного статусу та самовідповідальності? Чи не загрожує феноменології релігіїнебезпека

X. Феноменологія у регіонах наук

109

перетворення або на феноменологію релігійного, що забуває про безумовні д о м а г а н н я ф е н о м е н і в , п і д п о р я д к о в у ю ч и їх влас­ ному логосу, або на релігійну феноменологію, логос якої відкривається тільки у т а є м н и ч е н и м та в і р у ю ч и м ? «Подвійний характер» ф е н о м е н а , який, з одного боку, як р е л і г і й н и й ф е н о ­ м е н виступає у р е г і о н а л ь н о м у о б м е ж е н н і , а з другого — претен­ дує на універсальну б е з м е ж н і с т ь , ставить ф е н о м е н о л о г і ю пе­ ред о с о б л и в о ю п р о б л е м о ю (порівн. Reiter in: Casper 1981b. 130). О п и с а н а д и л е м а не загрожує ф е н о м е н о л о г і ї релігії доти, доки вона не хоче бути ч и м о с ь б і л ь ш и м за метод нейтрального опису, що знаходить своє м і с ц е у релігієзнавстві. Це стосується «Феноменології релігії» (1933) Г. ван дер Леува, який має більше спільного з Дільтеєм, а н і ж з Ш е л е р о м та Гуссерлем; це стосуєть­ ся також і культурно-історичних студій з релігії М. Еліаде, який неодноразово посилається на Рікера, і з р е ш т о ю , до віднесеної з а д н і м числом до ф е н о м е н о л о г і ї праці Р. O T T O «Святе» (1917), яку помітили Ш е л е р і Гуссерль. І навпаки, д и л е м а долається з с а м о г о початку, я к щ о м и с л е н н я вкорінене в о д к р о в е н н я тео­ логічного вчення про віру. А д ж е д и л е м а виникає тільки т о д і , ко­ ли ф е н о м е н о л о г і я релігії виступає у вигляді ф е н о м е н о л о г і ч н о г о різновиду філософії релігії, яка розглядає ритуали, м і ф и , з м і с т віри, її настанови та м о в и , не с п и р а ю ч и с ь на них. На ранньому етапі ф е н о м е н о л о г і ї навколо цієї п р о б л е м и то­ чилися різні дискусії. Так, Гуссерль у рамках своєї ф е н о м е н о ­ логії с в і д о м о с т і в в а ж а в , що Бог, як і усе с у щ е «є для м е н е т и м , им він є завдяки набуткам м о є ї с в і д о м о с т і » (Hua XVII, 258). Оскільки така ф е н о м е н о л о г і я не може прийняти ніяке одкровен­ ня як дане, не в д а ю ч и с ь до безсенсовного припущення реаль­ ності, чужої с в і д о м о с т і , вона в усякому разі здатна дійти до Бога «атеїстичним шляхом» (A VII 9, c. 2 1 , Nachlass-Ms, 1933). Цей шлях стає у Гуссерля р о з д о р і ж ж я м картезіанського напрямку, ~е Бог є о с о б л и в и м р і з н о в и д о м т р а н с ц е н д е н ц і ї , лейбніцівськоо, де Бог постає в и щ о ю м о н а д о ю , та історико-теологічного, що еде до Бога як до абсолютної «полідеї». У ц і л о м у ж розгляд пеесувається з п л о щ и н и с в і д о м о с т і до історії, де релігії з'явля­ ться не тільки у ф о р м і с п е ц и ф і ч н и х п е р е ж и в а н ь с в і д о м о с т і , й в історичних ф о р м а ц і я х . У рукописі зі с п а д щ и н и від 1930 р. E III 10, c.19) Гуссерль говорить про к о н в е р г е н ц і ю м і ж філо­ с о ф і є ю і т е о л о г і є ю : «У нескінченному збігаються ф і л о с о ф і я стає все б і л ь ш конкретною) і теологія, що стає більш філоо ф с ь к о ю » . Але неопубл і ковані нотатки Гуссерля не виходять за

110

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

м е ж і таких та схожих на них натяків. «Археологія релігійної с в і д о м о с т і » з а л и ш а є т ь с я в і д н е с е н о ю до в с е о с я ж н о ї історії розу­ му ( п о р і в н . Bello 1985). У Гайдеггера, що безпосередньо звертається до позитивних р е л і г і й , н а с а м п е р е д до християнської віри, шляхи ф і л о с о ф і ї і теології розходяться. У марбурзькій доповіді від 1927 р. з цього приводу він с т в е р д ж у є , що віра є «смертельним в о р о г о м ф і л о ­ с о ф і ї » , і це запекле протистояння рішуче в и к л ю ч а є м о ж л и в і с т ь « ф е н о м е н о л о г і ч н о ї теології» (GA 9, 66). П і з н і ш е к'єркегорівська п о з и ц і я рішучості з м і н ю є т ь с я на інспіровану Гьольдерліном очікувальну п о з и ц і ю . В «Листі про г у м а н і з м » питання про те, що ми повинні називати «богом», та про сутність «божества» відси­ л а є т ь с я до виміру «святого», що без просвітлення буття зали­ ш а є т ь с я закритим (GA 9, 351). Релігійне у к л а д а є т ь с я в н а г р о м а ­ д ж е н н я в и м і р і в історії буття. П р о р е г і о н а л ь н о побудовану ф е н о м е н о л о г і ю релігії м о ж е йти м о в а тільки т а м , де питання про святе і божественне відо­ к р е м л ю є т ь с я від т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о плану і в и х о д и т ь з буттєво-історичного п е р е д п о к о ю . Це відбувається у творі Ш е л е ра «Про вічне у л ю д и н і » (1921, д и в . 11, 2). Але його «сутнісна ф е ­ н о м е н о л о г і я р е л і г і й н о г о » , з о с е р е д ж у ю ч и с ь на цінності святого, з а л и ш а є т ь с я о б т я ж е н о ю с п о р у д а м и есенціалістської аксіології. П і з н і ш е ц і споруди з а м і н я т ь спекуляції ф і л о с о ф і ї ж и т т я . На­ п р и к і н ц і о с н о в н о г о а н т р о п о л о г і ч н о г о твору «Становище л ю д и н и у К о с м о с і » (1928) йдеться про Бога, що знаходиться у станов­ л е н н і , а м і с ц е м ц ь о г о «богостановлення» як в з а є м о п р о н и к н е н н я духа та п о р и в а н н я є л ю д и н а . М і ф и і релігії п о с и л а ю т ь с я на уяв­ л е н н я , д е знаходить з м і н ю в а н о г о виразу « ф у н д а м е н т а л ь н е в і д н о ш е н н я л ю д и н и д о о с н о в и світу». На д ж е р е л а р а н н ь о ї ф е н о м е н о л о г і ї , особливо на твори А. Райнаха, с п и р а є т ь с я б а л т і й с ь к и й ф і л о с о ф Курт Ставенгаген (1885-1951). У с в о ї й п р а ц і «Абсолютні стосунки» він розглядає м о ж л и в о с т і «абсолютного ноезісу» та «абсолютної ноеми», вихо­ д я ч и з таких м і ж л ю д с ь к и х стосунків як ш а н а і л ю б о в , які в і д п о в і д н о прагнуть до свого н а й в и щ о г о с т у п е н я . П р а в д а , у по­ д а л ь ш и х працях, п р и с в я ч е н и х нації та б а т ь к і в щ и н і , автор зосе р е д ж у є т ь с я на радості зв'язку та близькості до з е м л і , які т и м ча­ с о м стали занадто с у м н і в н и м и . З 20-х років н і м е ц ь к а ф е н о м е н о л о г і я м а л а все б і л ь ш и й вплив на так звану Кіотську школу — колиску власне японської ф е н о м е н о л о г і ї , що започаткована п р а ц е ю К. Н і ш і д а «Студії про

X. Феноменологія у регіонах наук

111

добро» (1911). Х а й ї м е Танабе і Ж у ц о Кукі, Й о ш і о р і Такеучі і Койчі Ц у й є м у р а встановили контакти з Гуссерлем, але н а с а м п е р е д з Гайдеггером, що не в о с т а н н ю чергу вплинуло на релігійно-філо­ с о ф с ь к е м и с л е н н я ц і є ї ш к о л и . У спробах д о с я г т и через безпосе­ редній д о с в і д «абсолютного ніщо», позбавленого «я» та пред­ метності, д у ж е п р и в а б л и в и м з д а в а л и с я повернення Гуссерля до унаочненого, тілесно закріпленого д о с в і д у і в и к л ю ч е н н я віри у світ, а також гайдеггерівське непредметне м и с л е н н я буття. Ц е й вплив не о б м е ж и в с я ш к о л о ю у Кіото і триває д о н и н і 1 9 . У Ф р а н ц і ї р е л і г і й н а ф е н о м е н о л о г і я також м а л а ш и р о к и й вплив, який у н а ш час набув нових, почасти екстремальних, ф о р м . Страсбурзький р е л і г і й н и й ф е н о м е н о л о г і теолог Ж а н Герінг (1890-1966) належав ще до гуссерлівського геттінгенського кола. У с в о ї й п р а ц і « Ф е н о м е н о л о г і я та ф і л о с о ф і я релігії» (1926) він пристосовує вчення Гуссерля та Ш е л е р а про сутність д о аналізу р е л і г і й н и х з м і с т і в , певні н а с л і д к и якого м о ж н а помітити у страсбурзьких теологів. Після війни на п е р и ф е р і ї екзистенціальної ф е н о м е н о л о г і ї Сартра і Мерло-Понті, які с а м і ставилися с т р и м а н о або негатив­ но до релігійних питань, в и н и к а ю т ь такі ф о р м и ф е н о м е н о л о г і ї , які м а й ж е н е п о м і т н о переходять у ф е н о м е н о л о г і ю релігії. Анрі Д ю м е р і (1920) розглядає в своїх обох дисертаціях від 1957 р. фе­ н о м е н о л о г і ч н е вчення про сутність та к о н с т и т у ц і ю як ф у н д а ­ мент критичної ф і л о с о ф і ї релігії, яка шляхом генологічної або а п о ф а т и ч н о ї редукції п і д і й м а є т ь с я до в е р ш и н и платонівського Є д и н о г о . На в і д м і н у від ц ь о г о М і ш е л ь Анрі (1922) обирає в н у т р і ш н і й шлях ф е н о м е н о л о г і ї ж и т т я (див. VII, 6), де сутність я в и щ а редукується д о інтенціонального ж и т т я чистої с а м о а ф е к тації, д е , як у М а й с т е р а Екхарта, з л и в а ю т ь с я с а м о п і з н а н н я і пізнання Бога, а теорія д о с в і д у переходить до чистого досвіду. П е р е в а г а є д и н о г о н а д б а г а т о м а н і т н и м , «я» н а д « і н ш и м » , внутрішнього над з о в н і ш н і м настільки віддаляє позитивність релігії, що її історичні втілення набувають рис д е г р а д а ц і ї . М і ж ф і л о с о ф і є ю релігії та історико-культурним р е л і г і є з н а в с т в о м ви­ никає п р о в а л л я , яке н е м о ж л и в о заповнити критикою позитивних ф о р м релігії.

' J Про зв'язок в межах релігійної ф е н о м е н о л о г і ї фрайбурзької ф е н о м е н о л о г і ї і кіотської школи див. Nitta/Tatematsu 1979, Teil II, а також антологію Огаші (Ohashi, 1990). Про озаємовідношення ф е н о м е н о л о г і ї та буддизму д и в . далі матеріали Т.Ізуці і І.Ямагучі у Збірці Nitta Y.(Hg) Japanische Beiträge zur Phänomenologie. Freiburg /München 1984.

112

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Інше ставлення д е м о н с т р у ю т ь Поль Рікер та Еммануель Левінас (див. VII, 4-5). Тут все, що заведено називати р е л і г і є ю , виростає з етики. О с м и с л е н н я Рікером позаредуктивного ф а к т у зла призводить до р о з ш и р е н н я ф е н о м е н о л о г і ч н о г о наближення коштом герменевтики з її с и м в о л а м и , м е т а ф о р м а м и і текстами. Вона з р е ш т о ю набуває релігійних ф о р м , з о с е р е д ж у ю ч и с ь н а в і р у ю ч о м у вслуховуванні до м о в и текстів, але при ц ь о м у не усу­ вається розрізнення м і ж а в т о н о м н и м ф і л о с о ф с ь к и м д и с к у р с о м та б і б л і й н о ю в і р о ю (1990, 35-38). У Л е в і н а с а ж с ф е р а чуттєвого досвіду, власне к а ж у ч и , не р о з ш и р ю є т ь с я , а р а д и к а л ь н о п р о р и в а є т ь с я . П е р ш а релігійна п р о м о в а , п е р е д у ю ч и усякому р е л і г і й н о м у д о с в і д у і о д к р о в е н н ю , починалася у знахідному відмінку і ніколи у називному: me voici (мене тут [ ч у є ш ] — д о с л . з ф р . — М.К.). Це обличчя «іншого», який закликає «мене» до в і д п о в і д і . Це «сховане в і н ш о м у наро­ д ж е н н я релігії» (Lévinas in: Casper 1981b, 112) не припускає жод­ ної, в і д о к р е м л е н о ї від етики, ф і л о с о ф і ї релігії. Так с а м о , як у Торі, є д и н и м є с п і в л ю д с ь к и й та б о ж е с т в е н н и й закон. Звідси виникає розрив м і ж с в я т и м як е т и ч н и м , з о б л и ч ч я м saint та м і ф і ч н и м sacre богів, що не м а ю т ь о б л и ч ч я . П р а в д а , виникає питання, ч и м о ж н а закрити ц ю прогалину, б е з п о с е р е д н і м звер­ н е н н я м до п р о ф е т и ч н о ї м о в и , яка робить м е н е п р о с т и м тлума­ чем того, що я п р о м о в л я ю (там ж е , с. 119), простору л о г о с а , де saint та sacre, святе та п р о ф а н н е , в і р у ю ч е і «довіруюче, тобто н е в і р у ю ч е існування» (Heidegger, GA 9, 63) у своїх різних тра­ д и ц і я х з м і н ю ю т ь один одного і с п е р е ч а ю т ь с я м і ж с о б о ю , начеб­ то тут і зараз говорить і н ш и й . Думки Рікера та Л е в і н а с а п і д х о п л ю ю т ь с я р о б о ч о ю г р у п о ю «Мовна подія і релігія», що згуртувалася у П а р и ж і навколо Бернг а р д а Каспера; вона з а й м а л а с я п о ш у к а м и ф е н о м е н о л о г і ч н о г о н а б л и ж е н н я до релігії через мову і такі с п е ц и ф і ч н і ф е н о м е н и , як с т в о р е н н я ідолів та н а д а н н я імені Богу. П р о в і д н о ю д у м к о ю тут є те, що усяке в и с л о в л ю в а н н я п і д с т е р і г а є небезпека, що у сказаному, у вказуючих картинах та готових іменах змовкнуть д о м а г а н н я та п р о м о в л я н н я і н ш о г о , і н а в п а к и , багатоманітність називання на і м ' я с п р и ч и н ю є появу багатоманітності непредикативних мовних в и р а з і в 2 0 . Але п р и п у щ е н н я мовності релігії доз20

Тут м о ж н а згадати дві збірки, видані у 1981 р. Б. Касивром; В. Casper (Hg) «Phänomenologie des Idols» та «Gott nennen-, у підготовці яких брали участь Левінас, Рікер, а також А. Гальдер, й Райтер. М.М. Оліветті. Останній видав в «Archivio di Filosofia» низку значних у р е л і г і й н о - ф і л о с о ф с ь к о м у сенсі добірок матеріалів засідань «Istituto di Castelli» в Р и м і , а сам опублікував критичне д о с л і д ж е н н я про стосунки між р е л і г і є ю і суспільством: Analogia del soggetto, Rom/Bari 1992.

X.

Феноменологія у регіонах наук

воляє знов і знову с т в е р д ж у в а т и протилежне, що усяке мовлен­ ня та усяка образність у с в о ї й основі є р е л і г і й н и м и . В і н ш о м у разі як м о ж е ф і л о с о ф говорити від цієї о с н о в и ? П р и н а д л е ж н и й ц і й групі Ж а н Л ю к М а р і о н (1946), д о речі, д у ж е в і д о м и й д о с л і д н и к декартівської м е т а ф і з и к и і теології, дозволив собі іти далі за всіх у ц ь о м у н а п р я м і . Д и с т а н ц і ю ю ч и с ь у своїй праці «Ідоли і д и с т а н ц і я » (1977) від с т в о р е н н я ідолів, він різко р о з р і з н ю є м і ф і ч н и й ідол (e'iScóXov) , що як дзеркало показує тільки с а м о г о себе, та релігійну ікону ( E V K Ó V ) , ЩО так с а м о , як і н е в и д и м е обличчя Левінаса, робить невидиме в и д и м и м : «поход­ ж е н н я без пракартини», під ч и ї м поглядом ми знаходимося ( п о р і в н . у: Casper 1981 а, 126). У своїй праці «Редукція і даруван­ ня» (1989) М а р і о н н а м а г а є т ь с я просто визволити ф е н о м е н о ­ л о г і ю від необхідності з м і н и погляду за гаслом «Скільки ре­ дукції, стільки й дарунка». Тут г у с с е р л і в с ь к а т р а н с ц е н д е н т а л ь н а р е д у к ц і я до с в і д о м о с т і п р е д м е т і в і г а й д е г г е р і в с ь к а екзис­ тенціально-онтологічна редукція до «тут-буття» або буття пере­ кривається г р а н и ч н о ю р е д у к ц і є ю , яка все зводить «до чистої ф о р м и поклику», до даності «самого дарунка». Т і є ю ж с а м о ю м і р о ю , як заслуговує на у в а г у спроба повернутись до д о м а г а н ­ н я , що походить не просто від нас самих, постає с у м н і в н о ю ви­ м о г а о ч и щ е н н я від усякої матеріальності й тілесності, начебто хтось придатний в і д п о в і с т и на «відповідь взагалі», нібито по­ клик, що с п р и й м а в с я би ч и с т и м і н е р о з р і з н ю в а н и м , не буде зно­ ву-таки ч и м о с ь , хоча й п у с т и м . Те, що м о в о ю Л е в і н а с а та інших ф е н о м е н о л о г і в називається « н а д м і р о м » , н е м о ж л и в о охопити, не з в е р т а ю ч и с ь до того, що переступається. Отже, ми ніколи не н а ш т о в х у є м о с я на чистий і однозначний поклик, який по суті, усуває всяку відповідь. Д о м а г а н н я без м о ж л и в о с т і обговорення стає диктатом. Проти такого звужування ф е н о м е н о л о г і ч н о г о п р о с т о р у , щ о веде д о « т е о л о г і ч н о г о повороту, з а с т е р е ж у є Д о м і н і к Ж а н і к е , п о с и л а ю ч и с ь , як вже згадувалося (див. VII, 6), на А н р і , М а р і о н а та на с а м о г о Левінаса. Таке о р е л і г і й н е н н я ф е ­ н о м е н о л о г і ї спотворило би разом з н е ю також і ф е н о м е н о л о г і ю релігії. Те, що такі повороти м о ж у т ь відбуватися також й у секу­ л я р и з о в а н о м у в б р а н н і , свідчить про вир, що походить від самих ф е н о м е н і в і не м о ж е бути с п р я м о в а н и м на шляхи д о ц е н т р о в о ї телеології розуму.

Розділ XI ФЕНОМЕНОЛОГІЯ У ДОВКІЛЛІ МАРКСИЗМУ

Історичні вихідні позиції ф е н о м е н о л о г і ї і марксизму д і а м е ­ т р а л ь н о п р о т и л е ж н і . Так, у Гуссерля шлях конституції т р а н с ц е н ­ д е н т а л ь н о г о Ego підводить до с у с п і л ь с т в а , а у Маркса усяке ви­ р о б н и ц т в о відбувається н а грунті суспільства, т о д і , я к у п е р ш о г о с в і д о м і с т ь є ч и с т и м м і с ц е м с м и с л у , то у другого — н і ч и м і н ш и м , як у с в і д о м л е н н я м буття «реального ж и т т є в о г о процесу». Я к щ о ж п о п р и все це доходить до суперечки м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю і м а р к с и з м о м , то напевне тому, що протилежні підходи перехре­ щ у ю т ь с я у с ф е р і , де п р и т и р а ю т ь с я о д и н до одного і навіть іноді стають поступливими «життєвий світ», «життєвий процес», « ж и т т є в а практика», «тілесне існування», «тілесна т е п е р і ш ­ ність» і «тілесна л ю д и н а » . Як би ми не о ц і н ю в а л и результати такої с у п е р е ч к и , вона з а л и ш и л а п о м і т н и й слід у ф е н о м е н о л о г і ї . С у п е р е ч к а м о ж е набувати різних ф о р м — від п е р і о д и ч н о г о о б м і н у в и п а д а м и до тотального злиття або ж радикального роз­ риву. А л е ж о д н а з цих ф о р м не є т и п о в о ю для ранньої ф е н о м е ­ нології. У Гуссерля в а ж к о натрапити на п р і з в и щ е М а р к с а . Д е щ о п о - і н ш о м у с к л а д а є т ь с я у Ш е л е р а . Він інтерпретує м а р к с и з м в сенсі е к о н о м і з м у та історичного детермінізму, н а м а г а ю ч и с ь ви­ бити з-під нього грунт через в і д о к р е м л е н н я історичних ідеаль­ них ф а к т о р і в від реальних і встановлення надісторичної ієрархії цінностей. Гайдеггер у «Листі про г у м а н і з м » , з р е ш т о ю , віддає н а л е ж н е м а р к с и з м у за в н е с е н н я до п і з н а н н я відчуження «суттєвого в и м і р у історії», а с а м е : історичності буття, що надає з м о г у вес-

XI.

Феноменологія у довкіллі марксизму

115

ти «плідну розмову» — м о ж л и в і с т ь , якої бракує ф е н о м е н о л о г і ї Гуссерля та е к з и с т е н ц і а л і з м у Сартра (GA 9, 340). Якщо ф е н о м е ­ нологія сутності діє поверх марксизму, то буттєво-історична інтерпретація, вважаючи марксизм як планетарну форму технічного підкорення світу о с т а н н ь о ю с т а д і є ю м е т а ф і з и к и , опе­ рує за його с п и н о ю . В ж е тут накопичується вибухівка д л я супе­ речки, що вже відбудеться в і н ш о м у м і с ц і . /. НІМЕЧЧИНА: ФРАЙБУРЗЬКА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ І ФРАНКФУРТСЬКА ШКОЛА. — Скупі паростки п о л е м і к и м і ж ф е ­ н о м е н о л о г і є ю та м а р к с и з м о м пробиваються у Німеччині періоду Веймарської республіки — у стосунках м і ж ф р а й б у р з ь к о ю ф е н о м е н о л о г і є ю та р а н н ь о ю к р и т и ч н о ю т е о р і є ю . Макс Горкг а й м е р та Герберт Маркузе певний час н а в ч а л и с ь у Ф р а й б у р з і . А у 30-х роках Горкгаймер був о д н и м із небагатьох, що п р и й н я л и появу гуссерлівського ф р а г м е н т а «Кризи». У своїх студіях з тра­ д и ц і й н о ї та критичної теорії він ушановує Гуссерля як с о ю з н и к а у боротьбі проти наукового позитивізму (1968, B d . 11, 96). Ще р а н і ш е на заклик часу відповів Арнольд М е ц г е р , ф р а й б у р з ь к и й учень Гуссерля і друг Ернста Блоха, с в о є ю « Ф е н о м е н о л о г і є ю ре­ в о л ю ц і ї » (написана у 1919 р., в п е р ш е в и д а н а у 1979 р.), а Герберт Маркузе у своїх « Д о с л і д ж е н н я х з ф е н о м е н о л о г і ї історичного ма­ теріалізму» (1928, передрук у M a r c u s e / S c h m i d t 1973) о д н и м з перших зробив спробу гайдеггеро-марксизму, п о в ' я з у ю ч и істо­ ричність «тут-буття» з і с т о р и ч н и м и ф о р м а м и матеріальної прак­ тики. У с в о ї й п і з н і ш і й критиці « О д н о м і р н о ї л ю д и н и » (1964, 176) Маркузе, м і ж і н ш и м , посилається на кризу, яку він розуміє як ге­ нетичну т е о р і ю п і з н а н н я , « г а р я ч о ю точкою якої є суспільно-істо­ рична структура наукового розуму». Схожі в и с л о в л ю в а н н я тоді м о ж н а було почути і в Італії, але в Н і м е ч ч и н і вони з а л и ш а ю т ь с я п о о д и н о к и м и . Критичний діалектик Т. А д о р н о ще у д и с е р т а ц і ї д е м о н с т р у є обізнаність з Гуссерлем (див. G. Sch., Bd 1), і йому аж ніяк не бракує відчуття вибухової сили г у с с е р л і в с ь к о г о мис­ л е н н я , де загальне ш у к а є т ь с я в о д и н и ч н о м у , п р и ч о м у останнє не підпорядковується п е р ш о м у (див. Negative Dialektik, 1966, 162); в ц і л о м у ж п е р е в а ж а є неприйняття — теоретично-пізна­ вальна відсіч Гуссерлю у «Метакритиці теорії пізнання» (1956, з підготовчими н а ч е р к а м и з 30-х років), ідеологічно-критичне не­ прийняття Гайдеггера та г а й д е г г е р і а н ц і в у « Ж а р г о н і с п р а в ж ­ н ь о ю » (1964). Ця критика впохапки і думати не могла про згада­ ну вище вибухівку. П і з н і ш е її знешкодить Ю р г е н Габермас. Отже,

116

Б.

Вальденфєльс.

Вступ

до

феноменології

ф е н о м е н о л о г і я , як і м а р к с и з м , постачає будівельний матеріал д л я с о ц і а л ь н о ї теорії, яка тут грунтується на іншому, а с а м е : на м о в н о висловлених д о м а г а н н я х значущості. 2. ФРАНЦІЯ. ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ГУ­ МАНІСТИЧНИЙ МАРКСИЗМ. — П е р ш о ю а р е н о ю для с п р а в ж н ь о ї полеміки стала Ф р а н ц і я , де в п л и в о в и м и є Гуссерль і Гайдеггер, Гегель і Маркс. Тимчасовий симбіоз обох н а п р я м і в підготував Александр Кожев (1902-1968), який у своїх гегелівських лекціях 30-х років тлумачить гегелівську ф е н о м е н о л о г і ю духа як людську історію, що визначається п р а ц е ю і боротьбою. З цього вимальо­ вується антропологія, в якій зливаються гайдеггерівські та марк­ систські р и с и . Цей симбіоз знайшов підтримку у Ж а н а Іпполіта (1907-1968), який, як інтерпретатор Гегеля, наводить мости не тільки до Маркса, а й до ф е н о м е н о л о г і ї та ф і л о с о ф і ї екзис­ т е н ц і а л і з м у (див. Figures de la pensée philosophique, 1971). Але з б л и ж е н н я ф е н о м е н о л о г і ї і м а р к с и з м у відбувається на­ с а м п е р е д у працях Ж а н а - П о л я Сартра та М о р і с а Мерло-Понті. В ж е « Ф е н о м е н о л о г і я сприйняття» Мерло-Понті (1945) містить у собі е л е м е н т и ф і л о с о ф і ї с о ц і а л ь н о ї практики. Зіткнення з реча­ ми та і н ш и м вкорінене у ж и в і й с о ц і а л ь н о с т і , а н о н і м н і ініціативи якої н е п і д в л а с н і ні о б ' є к т и в н и м п р и м у с а м , ні у с в і д о м л е н и м про­ е к т а м . Існування класів — це не є ні о б ' є к т и в н и м станом класів, ні с у б ' є к т и в н о ю к л а с о в о ю с в і д о м і с т ю . У п е р е д м о в і до цього тво­ ру г о в о р и т ь с я : «Те, що каже Маркс, а с а м е : що історія ходить не на голові, є п р а в и л ь н и м , але не м е н ш п р а в и л ь н и м є і те, що во­ на д у м а є не н о г а м и » . На політичній арені це «ні-ні» чинить п о д в і й н и й о п і р : по-перше, м о р а л і з м у чистих п р и н ц и п і в і ціннос­ тей; по-друге, п р а г м а т и з м у чистого примусу з боку речей. Спо­ чатку «логіка історії» у працях «Гуманізм і жах» (1946) та «Сенс і не-сенс» (1948) ще стоїть під знаком очікуваного «привілейова­ ного стану, який надає свого с м и с л у цілому» і втілюється у про­ летаріаті як у д і є в і й ідеї « с п р а в ж н ь о г о співіснування» (1946, 120, 166, н і м . 156, 198), але 1955 p. у «Пригодах діалектики» МерлоПонті остаточно в і д м о в л я є т ь с я від усякого остаточного бачення. Відтепер історія є в і д к р и т о - о б м е ж е н и м п о л е м , в якому існує с м и с л , але не якийсь певний с м и с л , поступи, але не один означе­ ний поступ; істина ж є «істиною дії». Як м о в л е н н я , так і дія відбу ваються не безпосередньо, а опосередковується символічними структурами. Наука, о т р и м а н а Мерло-Понті від марксистів, по вертається до них самих із ф е н о м е н о л о г і ч н и м и з м і н а м и . Клод

XI.

Феноменологія у довкіллі марксизму

117

Лефорт, упорядкувач с п а д щ и н и Мерло-Понті, та Корнеліус Касторіадіс винесли звідти відповідні настанови для своєї політичної ф і л о с о ф і ї . Зрештою, Мерло-Понті с а м в п р о в а д ж у є і марксизм до свого онтологічного п е р е о с м и с л е н н я , м і ц н о т р и м а ю ч и с ь мат­ риці історії, але у н и к а ю ч и всякої антропоцентричності (див. 1964, 328, н і м . 344, п е р е д м о в а до «Знаків», 1960). З Ж а н о м - П о л е м С а р т р о м , все відбувається навпаки; так, він починає по-іншому, н і ж Мерло-Понті, з о к р е м а , з анархічно інтерпретованої ф і л о с о ф і ї екзистенції, по-іншому і закінчує, а с а м е : м а р к с и с т с ь к о ю а н т р о п о л о г і є ю , до якої в н о с и т ь с я ф е р ­ мент екзистенціалізму. О д н а к «логіка свободи», яку він розгор­ тає у своїй «Критиці д і а л е к т и ч н о г о розуму» (1960), є с л а б к о ю , а д ж е просте перетворення категорій існування на категорії прак­ тики нічого п р и н ц и п о в о не з м і н ю є в і н д и в і д у а л і с т и ч н о м у засадн и ч о м у м о м е н т і . О п и с и с о ц і а л ь н о ї практики з а к л и к а ю т ь до без­ н а д і й н о ї боротьби проти інертності, з о в н і ш н о с т і та в і д ч у ж е н н я , що й приводить до «онтологічного краху». Намаганням наближення з боку ф е н о м е н о л о г і ї та екзис­ тенціалізму відповідають рідкісні й нерішучі спроби з іншого бо­ ку. Особливим випадком є в'єтнамський ф і л о с о ф Тран Дук Tao, який на основі ґрунтовного вивчення текстів Гуссерля написав у 1951 р. п р а ц ю на тему « Ф е н о м е н о л о г і я та д і а л е к т и ч н и й ма­ теріалізм». Вона, щ о п р а в д а , завершується п р о с т и м о б м і н о м сторін — від Гуссерля до Маркса, від конституції с в і д о м о с т і , в якій дійсність звітрюється у враженнях до «дійсного життєвого процесу», в якому вона п о р о д ж у є т ь с я через обробку п р и р о д и лю­ д и н о ю . Інший марксист, Анрі Л е ф е в р (1905-1991), п е р ш и м з марксистських позицій розглядає улюблену проблему соціальної ф е н о м е н о л о г і ї , а с а м е : тему повсякденності. У його «Критиці повсякденного життя» (1947), патетика якої ще о б у м о в л е н а ре­ ф л е к с о м боротьби проти повоєнного екзистенціалізму, повсяк­ денність стає перехрестям суспільних відносин та індивідуальних потреб. Критика, яка заснована на контрасті м і ж з л и д е н н і с т ю та багатством ж и т т я , м і ж звичайним та н а д з в и ч а й н и м , ще орієн­ тується на «тотальну л ю д и н у » . В його б і л ь ш пізньому творі «Повсякденне життя сучасного світу» (1968) стає п о м і т н и м розча­ рування; суб'єкт дедалі б і л ь ш е перетворюється на об'єкт сус­ пільних організацій. Автор, що покладався на «відданий розум повсякденності», поміж тим наблизився до феноменології. Це стосується також і Ж а н а - Т . Десанті (1914 р.н.), колишнього головного ідеолога К П Ф , який у своїй праці « Ф е н о м е н о л о г і я і

118

Є.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

практика» (1963) шукає виходу з апорій ф е н о м е н о л о г і ї свідомості у всеохоплюючій практиці, проте у своїй епістемології, п о м і ж і н ш и м , передбачає м і с ц е також і д л я Гуссерля з Мерло-Понті (див: Metraux/Waldenfels 1986), з а д о в о л ь н я ю ч и с ь локальними р а ц і о н а л ь н о с т я м и . Н а р е ш т і , залишається ще грек з походження Костас Акселос (1924), член групи «Аргумент», створеної у 1956 р. У своїй праці «Думки Маркса про техніку» він переходить на п о з и ц і ю Гайдеггера та О й г е н а Ф і н к а ; планетарна епоха постає під знаком гераклітівської світової події, що залишає позаду техніку і політику в старому с е н с і . Коли Луї Альтюссер у своїх працях 1965 р. «За Маркса» та «Прочитання «Капіталу» виступив проти м'якотілого г у м а н і з м у м а р к с и з м у та його ф е н о м е н о ­ логічних с о ю з н и к і в , з протилежного боку вже д е щ о стало руха­ тись. Також не вписується до с п р о щ е н о ї схеми г у м а н і з м у і анти­ г у м а н і з м у й у н і к а л ь н а книга М і ш е л я Анрі про Маркса, що в и й ш л а потім, у 1976 р., і де Маркс і Гуссерль поєднуються в кри­ т и ч н і й онтології ж и т т я . П р а в д а , інтерпретація історичного м а ­ теріалізму як «трансцендентальної теорії історії» все ж таки зно­ ву виводить на дематеріалізовану історичність. Роздуми над с м и с л о м політичного, щ о п о ш и р и л и с я відтоді, відбуваються р і з н и м и ш л я х а м и і також разом із ф е н о м е н о л о г і є ю (див. VII, 6). 3. ІТАЛІЯ: КРИЗА НАУКИ І СУСПІЛЬСТВО. — Італія стала н а с т у п н о ю а р е н о ю д л я суперечок м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю т а марк­ с и з м о м , проте вихідна с и т у а ц і я тут з о в с і м і н ш а . С п і л ь н и й грунт с т в о р ю є тут н е конкретна з м і ш а н а ф о р м а екзистенціальної ф е ­ н о м е н о л о г і ї , а п р о г о л о ш е н е Е н ц о Пачі бачення ф е н о м е н о л о г і ї як засобу оновлення ж и т т я , в якому м а ю т ь брати участь усі куль­ турні с и л и , в тому числі й м а р к с и з м . Ц е н т р а л ь н и м текстом д л я п о с и л а н н я є «Криза», що в и й ш л а у 1954 р.; вона м а й ж е не в і д і г р а в а л а ніякої ролі у ф р а н ц у з ь к и х дебатах, що почалися значно р а н і ш е . У праці «Функції науки і призначення л ю д и н и » , що в и й ш л а у 1965 р., Е н ц о Пачі п и ш е щ о с ь на зразок продов­ ж е н н я «Кризи». В англійському перекладі ця книга побачила світ у 1972 р. і підштовхнула італо-американця Поля Піконне на видання ж у р н а л у «Телос». К о н в е р г е н ц і я ф е н о м е н о л о г і ї і марк­ с и з м у тут з д і й с н ю є т ь с я у визнанні з н а ч е н н я , яке дається л ю ­ д и н і , а вона надає його р е ч а м . Гуссерлівська інтенціональність тут м и с л и т ь с я не п е р в и н н о із у я в л е н н я , а з потреб або з «інтенціональності потягів», як зазначається у пізніх рукописах Гуссерля. Тим с а м и м « с п р а в ж н є поле р і ш е н ь » пересувається з

XI.

Феноменологія

у довкіллі марксизму

119

психології до політичної е к о н о м і ї , а г у с с е р л і в с ь к а критика об'єктивізму наук знаходить підтримку в марксистській боротьбі проти о п р е д м е ч у в а н н я л ю д с ь к и х відносин і ф е т и ш и з а ц і ї інституційних ф о р м . Епохе набуває р е в о л ю ц і й н и х рис як мотор с а м о ­ визволення л ю д и н и , виходячи з її основних потреб і повертаючи їй її ж и т т є в и й світ. Н а м а г а н н я синтезувати ф е н о м е н о л о г і ю і м а р к с и з м н а п о в н ю ю т ь сторінки журналу «Або, або» у 60-х та 70-х роках. На боці Енцо Пачі ми знаходимо Д ж у з е п п е С е м е р а р і (1922), у працях якого «Нова наука регіону» (1961) та « В и г р а ш завдяки науці» підхоплюється ідея Гуссерля щ о д о нової науки про ж и т т є в и й світ, а П'єр Альдо Роватті (1942) у с в о ї й публікації «Критика і наука у Маркса» (1973) відповідає на «сцієнтизм» А л ь т ю с с е р а ф е н о м е н о л о г і ч н и м прочитанням «Капіталу». Прав­ д а , з а к р а д а є т ь с я с у м н і в , чи не є комунізм, тобто «колективізація конкретних л ю д е й » , як п и ш е Пачі в «Або, або», занадто віддале­ н о ю від м е т у ш н і повсякденності та жорсткості і н с т и т у ц і й . 4. СХІДНА ТА СХІДНО-ЦЕНТРАЛЬНА ЄВРОПА. ФЕНОМЕ­ НОЛОГІЯ ЯК ПРОТИДІЯ РЕАЛЬНО ІСНУЮЧОМУ МАРКСИЗ­ МОВІ. — Такі с у м н і в и п о с и л ю ю т ь с я , коли м и , н а р е ш т і , всту­ п а є м о на с ц е н у Східної та Східно-Центральної Є в р о п и , де ф е н о м е н о л о г і я була з м у ш е н а багаторазово відстоювати себе всупереч «реально і с н у ю ч о м у марксизму». Н а с а м п е р е д це сто­ сується тих країн, де ф е н о м е н о л о г і я м а л а з м о г у озиратися на домарксистську т р а д и ц і ю , як наприклад у СРСР, де в 1909 р. в и й ш о в п е р ш и й переклад «Логічних д о с л і д ж е н ь » . Тут слід на­ звати передусім Густава Ш п е т а (1879-1940), у ч н я Гуссерля з геттінгенських часів (див. II, 1), чиї праці н е щ о д а в н о з'явилися в англійському і н і м е ц ь к о м у перекладах, а також Олексія Лосева (1893-1988), у працях якого з ф е н о м е н о л о г і ї м о в и та поетики відчуваються ранні ідеї Гуссерля (порівн. Haardt in Ph. F. 2 1 , 1988, 1992). Ш п е т в п р о в а д и в ідеї Гуссерля у м о с к о в с ь к и й інгвістичний гурток, д о якого, м і ж і н ш и м , н а л е ж а л и Михаїл ахтін та Роман Інгарден. Сталіністські п е р е с л і д у в а н н я , жерт­ ою яких став Ш п е т , п е р е р в а л и цей розвиток, але з 60-х років ут знову зростає інтерес до ф е н о м е н о л о г і ї (див. Ionin in: rathoff/Waldenfels 1983). По-особливому пов'язана ф е н о м е н о л о г і я з Чехословаччио ю . М е р е н — м і с ц е н а р о д ж е н н я Гуссерля, до його ранніх інспіраторів належить Бернард Больцано, а з ф і л о с о ф о м та резидентом країни Т о м а с о м Масариком Гуссерль підтримував

120

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

стосунки ще зі студентських часів. Коли у 1935 р. він з л е к ц і я м и про «Кризу» приїздив до П р а г и , то там його п р и й м а в Ян Паточка (1907-1977), що також навчався у Фрайбурзі і згодом став разом із Інгарденом н а й з н а ч н і ш и м ф е н о м е н о л о г о м на Сході. Його ви­ брані твори, більшість з яких перекладено н і м е ц ь к о ю , представ­ лені д в о м а т о м а м и ф е н о м е н о л о г і ч н и х п р а ц ь . П е р ш и й том (1990) містить його габілітаційну п р а ц ю «Природний світ як ф і л о ­ с о ф с ь к а проблема», що в и й ш л а у 1936 р. чеською, а в 1976-му — ф р а н ц у з ь к о ю м о в а м и . У ній в п е р ш е с и с т е м н о розгортається мо­ тив ж и т т є в о г о світу із залученням мовних аспектів, у розробці яких відчувається вплив Празького л і н г в і с т и ч н о г о гуртка. Тут вже стає п о м і т н о ю значна перевага цієї практично орієнтованої к о н ц е п ц і ї ж и т т є в о г о світу, а с а м е : ш и р о к и й історичний горизонт, щ о йде від н а ц і о н а л ь н и х т р а д и ц і й К о м е н с ь к о г о ( в його д о с л і д ж е н н я Паточка зробив значний внесок), та через н і м е ц ь ­ кий ідеалізм — до греків. У численних есе з ф і л о с о ф і ї мис­ тецтва, м о в и та історії автор п р а г н е - н а г о л о ш у ю ч и на близь­ кості до Ганни А р е н д т — з н о в у п о в е р н у т и і с т о р и ч н и й у н і в е р с а л ь н и й горизонт, який відкривається у Греції з одноча­ с н и м п р о б у д ж е н н я м л ю д с т в а до ф і л о с о ф с ь к о г о і політичного ж и т т я . Навіть ейдетика Гуссерля, яку він захищає проти критики А д о р н о (див. Phaen. Sehr. II, 526), залучається до д и н а м і к и відкритого розуму. П р а в д а , з ч а с о м зростає д и с т а н ц і я м і ж н и м і Гуссерлем з його т р а н с ц е н д е н т а л ь н и м д о м а г а н н я м . Світ як го­ ризонт, у якому все відбувається, потребує «суб'єктивної ф е н о ­ м е н о л о г і ї » . Це наближає його до Гайдеггера, але залишає при ц ь о м у значні резерви. «Рух л ю д с ь к о г о існування», як проголо­ шує заголовок другого тому ф е н о м е н о л о г і ч н и х п р а ц ь (1991, д и в . П е р е д м о в у , 17), р о з к р и в а є т ь с я в й о г о т е м п о р а л ь н о с т і та с о ц і а л ь н о с т і як потрійний ж и т т є в и й рух: як сприйняття укоріненості у т р а д и ц і й н о м у с в і т і , як в о й о в н и ч а суперечка з р е ч а м и у т е п е р і ш н о с т і , і н а р е ш т і , як знову й знову в и б о р ю в а н и й прорив до у н і в е р с а л ь н и х цілей істини, що знаходять своє м і с ц е вже не у с в і т і , а на його межах. «Єретичне» повстання проти всяких істо­ ричних д о к т р и н , що виникає на основі такого бачення (див. 1988), зробили Паточку н е б а ж а н о ю о с о б о ю спочатку с е р е д н а ц і о н а л - с о ц і а л і с т і в , а потім — с е р е д комуністів. У 1977 р. він п о м е р після ряду допитів з п р и в о д у публікації написаної ним «Хартії 1977». Паточка також п о з н а й о м и в з ф е н о м е н о л о г і є ю м а р к с и с т а Карела Кошика (1926) — і той п і з н і ш е с а м зазнав пе­ реслідувань. «Діалектика конкретного» К о ш и к а (чеськ. 1963,

XI.

Феноменологія

121

у довкіллі марксизму

н і м . 1967) є в и з н а ч н о ю с п р о б о ю п л і д н о г о з а с т о с у в а н н я у відкритій діалектиці й історичній практиці вчення Гуссерля про конституцію з певним впливом гайдеггерівської ф і л о с о ф і ї тур­ боти. В а ж л и в о ю главою є розробка повсякденного ж и т т я та йо­ го відчуження, що п о я с н ю є т ь с я в і д о к р е м л е н н я м буденності від історії. Також і тут « с а м о ю річчю» є тотальність світу, яку с л і д розкривати історично, та існуюча в ньому л ю д и н а . Учнем Паточки і К о ш и к а є Ілля Срубар, експерт з вчення Ш ю т ц а , що зараз викладає с о ц і о л о г і ю в Н і м е ч ч и н і . У П о л ь щ і ф е н о м е н о л о г і я вкорінилася завдяки д і я л ь н о с т і Романа Інгардена (див. II, 3). В о н а привернула у в а г у і критичних марксистів, з о к р е м а Л е ш е к а Колаковського (1927), який в і д м о в ­ л я ю ч и с ь від всевладдя марксизму, звільнив простір і д л я іншо­ го м и с л е н н я , у тому числі серед них і для відкритої ф о р м и ф е ­ номенології. Правда, він с а м відніс підхід Гуссерля до спроб урятувати в cogito лацистичну ф о р м у о д к р о в е н н я , щ о б на боці «пастирів» оберігати абсолютне, а не піддавати його с у м н і в у з «дурнями» (див. 1960, з а к л ю ч н а глава). Б і л ь ш пізнє есе «Гусс е р л ь і д о с л і д ж е н н я задля упевненості» (1975, н і м . 1977), незва­ ж а ю ч и на його проникливість і дотепність, також с т р а ж д а є од­ н о б і ч н и м теоретико-пізнавальним р о з у м і н н я м ф е н о м е н о л о г і ї . З Краківської школи Інгардена походить Й о з е ф Т і ш н е р (1931), духовний наставник руху «Солідарність», я к и й , п о л е м і з у ю ч и з п а н у ю ч и м м а р к с и з м о м з п о з и ц і й Макса Ш е л е р а , розробляв п р и н ц и п и етики праці і с о л і д а р н о с т і . Особливу ф і л о с о ф с ь к у ва­ гу м а л а його п р а ц я «Людська д р а м а » ( в и й ш л а у н і м е ц ь к о м у ви­ данні в 1989 р.), де він с в о є р і д н о п р о д о в ж у є л е в і н а с і в с ь к у етику і н ш о г о 2 1 . Л ю д и н і як д р а м а т и ч н і й істоті в і д п о в і д а є д р а м а т и ч н и й час як інтерсуб'єктивне сплетіння стосунків, і н т е н ц і о н а л ь н е відкриття, що сягає аж Землі як с ц е н и л ю д с ь к и х м і с ц е в о с т е й у вигляді дому, м а й с т е р н і , храму та ц в и н т а р я , а також д і а л о г і ч н е відкриття д о м а г а н н я м інших. За цей час п о л ь с ь к а ф е н о м е н о ­ л о г і я , що розвивалася за скрутних політичних у м о в , набула виз­ нання у м о л о д ш о ї генерації як ш и р о к а д о с л і д н и ц ь к а о с н о в а , особливо це стосується суспільних наук (див. K r a s n o d e b s k i in: Grathoff/Waldenfels 1983). І знову ж таки, і н ш о ю була ситуація в У г о р щ и н і . Тут імпуль­ си до нового п е р е о с м и с л е н н я буденності та ролі і н д и в і д а в

Вже Ортега-І-Гассет пропонує з а м і н и т и (драматична річ) — {Obras compi. VIII, 52).

¿1

визначення

людини

як

res

cogitans

122

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

суспільстві походили від пізнього Лукача. У рамках так званої Будапештської школи, рупором якої в 70-х роках став ж у р н а л «Або, або», виділяється н а с а м п е р е д Міхалі Вайда (1935), автор двох угорських м о н о г р а ф і й , присвячених Гуссерлю, де розпоча­ то д і а л о г м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю та м а р к с и з м о м (порівн Aut Aut, No 127, 1972; Lukács, Heller u.a. 1975). Н а п р и к і н ц і з а л и ш а є т ь с я щ е згадати Ю г о с л а в і ю , д е також відкритість марксистського м и с л е н н я с п р и я л а п р о н и к н е н н ю ф е ­ н о м е н о л о г і ч н и х ідей. Група «Праксис», яка до с а м о ї її заборони в 1964 р. в и д а в а л а о д н о й м е н н и й ж у р н а л , а у літній школі Корчули знаходила м о ж л и в о с т і д л я інтернаціонального діалогу, була о р і є н т о в а н а н а с а м п е р е д на Гайдеггера, від якого надходили імпульси д л я « р е в о л ю ц і й н о ї практики» (див. Petriviae 1969). Анте П а ж а н і н , учень Л а н д г р е б е у 1975-78 рр. організував разом із Яном М. Б р ь о к м а н о м та Б е р н г а р д о м В а л ь д е н ф е л ь с о м у Дубровніку курс « Ф е н о м е н о л о г і я та м а р к с и з м » , численні учасники якого походили зі Сходу та Заходу, і с е р е д них були Ф р е д Р. Долм е й р , Л ю д в і г Л а н д г р е б е , Д ж о н О ' Н е й л , Поль Рікер, Марек С і м е к та Міхалі Вайда (див. Waidenfels u.a. 1977-1979). Як сказа­ но у п е р е д м о в і до п е р ш о г о тому « Ф е н о м е н о л о г і ї та марксизму», тут й ш л о с я не про те, щоб за всяку ціну д о с я г т и синтезу, а про створення поля для обміну д у м к а м и та результатами д о с л і д ж е н ь . Правда, це передбачає також і спільну обтяжливість, що ставала в п о д а л ь ш о м у дедалі в і д ч у т н і ш о ю . Д о м а г а н н я тотальності істо­ ричного розуму, з одного боку, а з другого — телеології розуму і смислу, з д і с н е н н я якої д о р у ч а л о с я к і н ц е в і й інстанції, п р о я в и л и себе с у м н і в н и м и і тут, і т а м . Я к щ о м а р к с и з м особливо й пост­ р а ж д а в від цих н е п о м і р н и х претензій, то м о ж е тому, що йому відгукнулося те, що оминуло іншу ф і л о с о ф і ю , а с а м е : н е щ а с т я бути з д і й с н е н и м .

Р о з д і л XII ФЕНОМЕНОЛОГІЯ БІЛЯ СВОЇХ М Е Ж ІИІІШЦШІВІВІгаїВІВІВІгЗІВІВМВІгЗМ

Ф е н о м е н о л о г і я в п р о д о в ж усього свого існування супровод­ ж у є т ь с я т і н ь о в и м и ф і г у р а м и — деколи с п о к у с л и в и м и , інколи по­ г р о з л и в и м и , — які к о м п р о м е т у ю т ь , збагачують, викликають її. Але ці виклики з д е б і л ь ш о г о не виходять за певні м е ж і . Гуссерль щ е м і г протиставити позитивізму ф е н о м е н о л о г і ю я к « с п р а в ж н і й позитивізм». Нова о н т о л о г і я , ф і л о с о ф с ь к а а н т р о п о л о г і я , екзис­ т е н ц і а л ь н а ф і л о с о ф і я чи г е р м е н е в т и к а — у с і в о н и були настільки близькими р о д и ч а м и ф е н о м е н о л о г і ї , щ о в і д м і н н і с т ь д о в о д и л о с я підтверджувати п р и к м е т н и к а м и , кажучи про онто­ логічну, екзистенціальну, герменевтичну... ф е н о м е н о л о г і ю . Навіть а н а л і т и ч н а ф і л о с о ф і я у т в о р ю є с к о р і ш е методичний кон­ траст, що аж ніяк не мусить завершуватися різкою проти­ л е ж н і с т ю . Щ о ж , з р е ш т о ю , стосується марксизму, т о він блукав у пошуках спільних цілей по б е з д о р і ж ж ю , але не у п о р о ж н е ч і . Цілком і н ш а с п р а в а — виклики структуралізму, про що йтиметь­ ся у висновках. 1. ВИКЛИК З БОКУ СТРУКТУРАЛІЗМУ. — «Виклик семіології» проголосив Поль Рікер у «Конфлікті інтепретацій». Правда, говорячи про с т р у к т у р а л і з м , ми м а є м о розрізняти його східну та західну ф о р м и . Східний варіант, щ о , походить від російського ф о р м а л і з м у , проник на Захід через празький струк­ туралізм і набув там популярності н а с а м п е р е д завдяки діяль­ ності Романа Якобсона, аж ніяк не знаходився в о п о з и ц і ї до ф е ­ номенології Гуссерля. Навпаки, «Логічні дослідження» належали до основних ф і л о с о ф с ь к и х книжок, я к и м и Якобсон

124

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

послуговувався протягом усього ж и т т я (див. Holenstein 1976). Цей видатний д о с л і д н и к в в а ж а в безпідставним п р и н е с е н н я в жертву ф о р м а л ь н и м м о в н и м структурам, наприклад, чистому « і н ш о з н а ч е н н ю » ф о н е м а м , змістовних інтенцій того, хто гово­ рить і слухає. Ельмар Голенштайн, що з а й м а в с я р і з н и м и аспек­ т а м и стосунків м і ж Гуссерлем та Якобсоном, так назвав с в о ю написану в 1975 р. м о н о г р а ф і ю — « Ф е н о м е н о л о г і ч н и й структу­ р а л і з м Р о м а н а Якобсона». Тут слід зауважити, що у східному структуралізмі центр ваги переноситься на процес структурув а н н я , а не на існуючі структурні с и с т е м и , отже, по-іншому, ніж це м а є м і с ц е у Ф. де С о с с ю р а . Все це знову-таки представлено в теорії м о в и Карла Б ю л е р а , але н а с а м п е р е д у голландського м о в о з н а в ц я Генріка Я. Поса (1898-1955), який навчався у Ріккерта і Гуссерля і виступив у п р и с в я ч е н о м у Гуссерлю виданні «Revue internationale de Philosophie» (1939) зі статтею «Феноме­ нологія і л і н г в і с т и к а » , де він у г у с с е р л і в с ь к і й м а н е р і зводить конструкції л і н г в і с т и к и до д о с в і д у суб'єкта мовлення та його мо­ вотворчих здібностей. Мерло-Понті добре знав усі ці речі і часто застосовував їх у с в о ї й ф е н о м е н о л о г і ї м о в и . Тим с а м и м значно п о л е г ш у в а л о с я встановлення контактів з Леві-Строссом і Лакан о м . Стосунки м і ж д р у г о м і в о р о г о м ні в якому разі не стосують­ с я визначення в і д н о с и н м і ж ф е н о м е н о л о г і є ю , щ о ггрунтується на баченні, та с т р у к т у р а л і з м о м , о с н о в о ю якого є м о в л е н н я . Відтепер, п р о д о в ж у ю ч и з г а д а н и й в и щ е ряд в а р і а ц і й , м о ж н а ра­ з о м із Е л ь м а р о м Голенштайном говорити про «структурну ф е н о ­ менологію». Структуралізм л и ш е тоді стає в и к л и к о м , коли він вже б і л ь ш е не о б м е ж у є т ь с я формально-науковим методом та за­ стосуванням загальної семіотичної м о д е л і , а висуває філо­ софські д о м а г а н н я . Щ о д о цього д и в . D e s c o m b e s 1979, 100, н і м . 97. Останнє відбувається у 60-х роках, коли захитались головні бастіони ф е н о м е н о л о г і ї , а с а м е : чистота смислу, з о с е р е д ж е н н я на с у б ' є к т і , п о с л і д о в н і с т ь історії, ц і л і с н і с т ь одиничного розуму і л ю д и н и як а л ь ф и і о м е г и ц і є ї події. Як сказано у п р о г р а м н і й до­ повіді Д е р р і д а «Кінець л ю д и н и » , зробленої у 1968 p., йдеться не про те, щ о б з а м і н и т и с м и с л на систему, а р а д ш е про «мож­ л и в і с т ь визначати с м и с л , виходячи із « ф о р м а л ь н о ї » організації, яка с а м а по собі не має смислу» (1972, 161, н і м . 1988, 138). Ця ре­ д у к ц і я с м и с л у вступає у к о н ф л і к т із г у с с е р л і в с ь к о ю р е д у к ц і є ю до смислу, а також з п и т а н н я м Гайдеггера про с м и с л буття. Во­ на п е р е т в о р ю є т ь с я на чисту а н т и ф е н о м е н о л о г і ю , якщо останнє

XII.

Феноменологія

біля

своїх

меж

слово з а л и ш а є т ь с я за структурами. Показово, що Клод ЛевіСтросс, Ж а к Лакан, Роланд Барт, Луї Альтюссер, Ж и л ь Дельоз і М і ш е л ь Фуко, д о с и т ь різноманітні протагоністи цього нового м и с л е н н я , м а й ж е одностайно с к и д а ю т ь з себе ярлик структу­ ралізму, прагнучи показати, що цю а н т и ф е н о м е н о л о г і ю за її пе­ р е д у м о в а м и та ф о р м а м и з д і й с н е н н я слід розуміти як т р а н с ф о р ­ м а ц і ю ф е н о м е н о л о г і ї ( п о р і в н . Waldenfels 1983: Кар. VII). Але т а м , де вона [ т р а н с ф о р м а ц і я ] — як це почасти т р а п л я є т ь с я — в и р о д ж у є т ь с я у ч и с т у а н т и ф е н о м е н о л о г і ю , постає з а г р о з а «структурного тоталітаризму», про що заздалегідь с п о в і с т и в Д е р р і д а (L'écriture et ladifférence, 1967 88, н і м . 92). 2. ДЕКОНСТРУКЦІЇ ЖАКА ДЕРРІДА ТА МЕЖІ ФЕНОМЕ НОЛОГІІ. — Виклик стає тільки тоді справді п р о в о к у ю ч и м , коли він є не тільки з о в н і ш н і м , а й в н у т р і ш н і м . Так званий структу­ р а л і з м , що як течія свого часу вже д а в н о в і д і й ш о в , з а л и ш а є т ь с я с а м е таким викликом за у м о в , що структури, про які так багато говорилося, є с и м п т о м а м и іншості і чужості, які заявляють про себе у власному і з н а й о м о м у та які н е п і й м а в р о з ш и р е н и й розум. Для ф е н о м е н о л о г і ї , яка не віддає себе за так, цей виклик м о ж е походити тільки від відчуженості «самих речей». С п р а в д і , багато з того, що зустрічається у пізнього Мерло-Понті та Л е в і н а с а , та д е щ о по-іншому — у Бланшо, Л а к а н а чи Фуко, вказує на цей напрям. Однак с а м е Ж а к у Д е р р і д а (1930) належить заслуга відкрит­ тя зворотної з а щ і п к и і н ш о с т і , на яку він наштовхнувся проробля­ ю ч и класичні тексти ц і є ї т р а д и ц і ї , м і ж і н ш и м , також і ф е н о м е ­ нологічної т р а д и ц і ї від Гуссерля та Гайдеггера до Л е в і н а с а . Цю роботу над «деконструкцією» з двосторонньо з а г о с т р е н и м ле­ зом м о ж н а , назвати, п р о д о в ж и в ш и назву о д н і є ї з його книжок, м а р г і н а л ь н о ю ф е н о м е н о л о г і є ю (та, д о д а м о , м а р г і н а л ь н о ю гер­ меневтикою), я к щ о п о г о д и м о с я віднести також і краї до т е м и і тексту. В ц ь о м у зв'язку особливого значення набувають д в а ранні тексти — розгорнутий коментар до праці Гуссерля «Про поход­ ж е н н я геометрії» (Додаток ІІІ до «Кризи»), що в и й ш о в у 1962 p., а н і м е ц ь к о ю н о в о ю —- у 1967 р. під назвою « Ш л я х Гуссерля до історії з геометричним дороговказом», а також «Голос і феноме­ ни» від 1967 р. До цього приєднується також написана у 1953-54 pp. дипломна робота, яку було видано у 1990 р. під назвою «Проблема

126

Б.

Вальденфельс.

Вступ до феноменології

генези за ф е н о м е н о л о г і є ю Гуссерля». Вона є с в і д ч е н н я м , що за «деструктивним»! ч и т а н н я м Д е р р і д а ніколи не забував читати «самі тексти», навіть тоді, коли, — як він н а п и ш е потім у перед­ м о в і , — «первісне у с к л а д н е н н я п о х о д ж е н н я , початкова кон­ т а м і н а ц і я простого, інаугуральне відхилення» як вірус проника­ ли до цього раннього прочитання, п р о б у д ж у ю ч и сили опору. Д е р р і д а не вносить поправок до т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о підходу Гуссерля, н а д а ю ч и конкретності та тілесності т р а н с ц е н д е н ­ тальній с в і д о м о с т і , с к о р і ш е він п і д н о с и т ь т р а н с ц е н д е н т а л ь н и й мотив до с а м о ї верхівки і т и м с а м и м — за його м е ж і . П и с ь м о , щ о , за Гуссерлем, робить с м и с л п о в т о р ю в а н и м і загально-до­ с т у п н и м , водночас з а т ь м а р ю є його і приречує на забуття; голос ж е я к «охоронець т е п е р і ш н о с т і » , я к и м промовляє с а м а ж и в а т е п е р і ш н і с т ь , п о в і д о м л я ю ч и щ о с ь , в ж е є відголосом та с л і д о м і н ш о г о . Відсутність у присутності — це відсунення і з м і щ е н н я в ч а с і , яке Д е р р і д а називає « в і д к л а д а н н я м » , — має наслідком од­ ночасне непоказування того, що показується. Перевагою такого інтенсивного прочитання Гуссерля є те, що воно в і н ш и й спосіб відсилає до текстів Г у с с е р л я 2 2 . Д е р р і д а тут наштовхується на м о ж л и в о с т і і н е м о ж л и в о с т і ф е н о м е н о л о г і ї , с л і д и якої ми м о ж е м о знайти також десь в іншо­ му м і с ц і . При ц ь о м у йдеться не про з а м і н у ф е н о м е н о л о г і ї чи­ м о с ь і н ш и м : м о в н и м и в и р а з а м и , с т р у к т у р н и м и правилами ч и ф і к ц і я м и , а про пересування в м е ж а х ф е н о м е н а л ь н о с т і с а м и х ф е н о м е н і в , про в з а є м о п р о н и к н е н н я в и д и м о г о та невидимого і нечутного, про постійні м о ж л и в о с т і і н ш о г о бачення, іншість яко­ го вже б і л ь ш не треба наздоганяти е й д е т и ч н о , трансценденталь­ но або г е р м е н е в т и ч н о . Ця ф е н о м е н о л о г і я іншого і чужого могла би мати справу з ф е н о м е н а м и , тіні яких падають на їх власний

22

Ц і можливості використовуються Рудольфом Бернетом насамперед стосовно про­ блематики часу; порівн. його матеріали у: Ph.F. 14 (1983), 18 (1986), у його передмові до навчального видання гуссерлівських текстів, присвячених часу (Meiner 1985), а також у його ж передмові до німецького видання: праці Д е р р і д а «Husserls Weg in die Geschichte...» (1986). Всупереч цьому Клод Еванс у своєму контрпрочитанні гус­ серлівських текстів докоряє Д е р р і д а у неправильному прочитанні (див. J.Claud Evans, Strategies of D e s c o n s t r u c t i o n . D e r r i d a and the Myth of Voice. Minneapolis/Oxford, University of Minesota Press, 1991). Таке контрпрочитання м о ж н а вважати однобічною р е а к ц і є ю на п о ш и р е н н я в деяких місцях, особливо в С Ш А , войовничого ••деконструк тивізму», який замало піклується і в и м о г а м и щ о д о текстів, що підлягають деконст рукції, що неминуче завершується просто г р о ю з текстом, а це не стосується Дерріда та його особливої роботи з текстом.

XII. Феноменологія біля своїх меж

127

логос. Але ж знову-таки виникає питання, звідки походить не­ с п о к і й , який приносить те, що вислизає від нас. Цей неспокій вже не тільки має справу з баченням і н е б а ч е н н я м , з висловлю­ в а н и м і н е в и с л о в л ю в а н и м , а й з викликами і з а к л и к а м и , які ми п о м і ч а є м о , в і д п о в і д а ю ч и на них, а отже, у « в і д п о в і д а ю ч о м у вгляданні, вслуховуванні» (Ниа XV, 462)

128

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

ЛІТЕРАТУРА Література, що пропонується нижче, обмежується виключно т е к с т а м и з ф е н о м е н о л о г і ї і т а к и м и , що є в а ж л и в и м и д л я феноменології, та навіть серед них здійснено відбір з прагматичної точки зору, зважаючи на можливість використання. Уся література д і л и т ь с я на т а к і ч а с т и н и : з а г а л ь н і д о с л і д ж е н н я (А), важливі м і ж н а р о д н і к о н ф е р е н ц і ї , з а с і д а н н я , к о н г р е с и (В), спеціальні дослідження ( С ) , у відповідності з розділами цієї книги. Очевидна вторинна література підпорядкована першоджерелам, що й зумовлює її розташування. Інколи література повторюється, оскільки автори і твори розподіляються за рубриками. У сумнівних в и п а д к а х ці матеріали п о д а ю т ь с я там, де вони більш доречні. Розділ Д подає журнали та серії книжкових видань, а розділ Е розкриває подальші інтернаціональні та інтеркультурні горизонти.

Список заведених в тексті скорочень: Hua:

Husserliana, Den Haag 1950 ff.

Ph.:

Reihe «Phaenomenologica», Den Haag 1958 ff.

Ph. F.: Phänomenologische Forschungen, Freiburg/München 1975 ff. Ph.-Ps.F: Phänomenologisch-Psychologische Forschungen, Berlin 1973 ff. H./G.: Herzog, M. / Graumann, C.F. (Hg.), Sinn und Erfahrung, Heidelberg 1991

А.

Загальні роботи

Sepp, H.R., (hg. im Auftrag des Husserl-Archivs in Freiburg) Edmund Husserl und die phänomenologische Bewegung, Freiburg/München 1988 [Dokumentarband anläßlich einer Gedenkausstellung; gibt einen anschaulichen Überblick über die frühe Phase der phänomenologischen Bewegung bis 19401 Spiegelberg, H., The Phenomenological Movement (Ph. 5/6), Den Haag 1960, 3, Aufl., in Zusammenarbeit mit K. Schuhmann, 1982 [Bisher vollständigst historische Einführung] -, The Context of the Phenomenological Movement (Ph. 80), Den Haag 1981 [Paralipomena zu dem großen Einführungsband]

129

Література

Ströker, E. / Janssen, P., Phänomenologische Philosophie, Freiburg/München 1989 [Systematische Darstellung im Rahmen des «Handbuchs Philosophie»] Waldenfels, B., Phänomenologie in Frankreich, Frankfurt/M. 1983 [Speziell zum französischen Bereich] Zecchi, S., La fenomenologia dopo Husserl nella cultura contemporanea, 2 Bde., Florenz 1978 [Umfassende Dokumentation mit reichlichen Quellenangaben] B. Матеріали

міжнародних

конгресів

Problèmes actuels de la phénoménologie, Actes du Colloque international de phénoménologie, Brüssel 1951, hg. von H.L. Van Breda, Paris 1952 Husserl. Cahiers de Royaumont, Philosophie No. III, Paris 1959 [Tagungvon 1957] Husserl und das Denken der Neuzeit. Akten des zweiten Internationalen Phänomenologischen Kongresses, Krefeld 1956, hg. von H.L. Van Breda u. J. Taminiaux (Ph. 2), Den Haag 1959 Vérité et vérification / Wahrheit und Verifikation. Akten des vierten Internationalen Kolloquiums für Phänomenologie, Schwäbisch Hall 1969, hg. von H.L. Van Breda (Ph. 61), Den Haag 1974 Die Münchener Phänomenologie. Vorträge des Internationalen Kongresses in München 1971, hg. von H. Kühn, E. Avé-Lallemant u. R. Gladiator (Ph. 65), Den Haag 1975 C. Спеціальні C1.

дослідження

НІМЕЦЬКИЙ ТА НІДЕРЛАНДСЬКО/ФЛАМАНДСЬКИЙ МОВНИЙ ПРОСТІР (до розд. І- VI).

Загальні

роботи:

Gadamer, H.-G., «Die phänomenologische Bewegung», in: Kleine Schriften III, Tübingen 1972, S. 150-189 Husserl, Scheler, Heidegger in der Sicht neuer Quellen (Ph. F. 6/7), 1978 Klassiker der Philosophie, hg. von O. Höffe, Bd. II, München 1981: Kapitel über Husserl von K. Held, über Heidegger von G. Haeffner [Gute Anfangsorientierung] Struyker-Boudier, C.E.M. (unter Mitwirkung von S. Ijsseling u. H. StruykerBoudier), «Phänomenologie in den Niederlanden und Belgien», in: Ph.F. 10,1980, S. 146-200 Монографії: Becker, O., Dasein und Dawesen, Pfullingen 1963 Pöggeler, O., «Hermeneutische und mantische Phänomenologie», in: Pöggeler (Hg.), Heidegger, Köln/Berlin 1969 Weitere Lit. s. C 5 (7) Blumenberg, H., Wirklichkeiten in denen wir leben, Stuttgart 1981

130

5.

Ba/ibAeHcpenbc.

Bcmyn

go

cpeHOMeHOAoriï

-, Lebenswelt und Lebenszeit, Frankfurt/M. 1986 Boehm, R., Vom Gesichtspunkt der Phänomenologie, Bd. I u. II, (Ph. 26, 83), Den Haag 1968/1981 Brand, G., Die Lebenswelt, Berlin 1971 Conrad-Martius, H, Schriften zur Philosophie, 3 Bde., hg. von E. Ave Lallemant, München 1963-1965 Fellmann, F., Gelebte Philosophie in Deutschland, Freiburg/München. 1983 Fink, E. Sein, Wahrheit, Welt. Vor-Fragen zum Problem des Phänomen-Begriffs (Ph. 1). Den Haag 1958 -, Studien zur Phänomenologie 1930-1939 (Ph. 21), Den Haag 1966 -, Nähe und Distanz, Freiburg/München 1976 -, VI. Cartesianische Meditation, 2 Bde. hg. von H. Ebeling, J. Holl und G. van Kerkhoven, Dordrecht 1988 Funke, G., Phänomenologie - Metaphysik oder Methode? Bonn 1966 Heidegger, M., Gesamtausgabe, Frankfurt/M. 1975 ff. -, Vorträge und Aufsätze, Pfullingen 1954 -, Zur Sache des Denkens, Tübingen 1969 Bibl.: Sass, H.-M., Heidegger-Bibliographie, Meisenheim am Glan 1968 [Schriften von und über H.] ders. u.a., Materialien zur Heidegger-Bibliographie 1917-1972, Meisenheim am Glan 1975, S. 1-11 Biemel, W., «Heideggers Stellung zur Phänomenologie in der Marburger Zeit», in: Ph.F. 6/7, 1978, S. 141-223 Franzen, W., M. Heidegger, Stuttgart 1976 [Einführungsschrift mit detaillierten Literaturangaben] Herrmann, W.-F. v., Der Begriff der Phänomenologie bei Husserl und Heidegger, Frankfurt/M. 1981 Pöggeler, O., (Hg.), Heidegger. Perspektiven zur Deutung seines Werks, Köln/ Berlin 1969, Frankfurt/M. 1984 Richardson, W.J., Tlirough Phenomenology to Thought, Vorwort von Heidegger (Ph. 13), Den Haag 1963 Volpi, F. u.a., Heidegger et l'idée de la phénoménologie (Ph. 108), Dordrech! 1988 Haar, M. u. Taminiaux, J. s. C 2 Holenstein, E., Von der Hintergehbarkeit der Sprache, Frankfurt/M. 1980 -, Menschliche Selbsterkenntnis, Frankfurt/M. 1985 Weitere Lit. s. C 7 Husserl, E., Husserliana, Den Haag 1950 ff. (= Hua) (Sorgfältig edierte zusätzliche Studienausgaben bei Meiner und Reclam) Bibl.: Schmilz, M., Bibl. der bis zum 8. April 1989 veröffentlichten Schriften E. Husserls, in: Husserl Studies 6 (1989), S. 205-226 Bernet. R., Kern, I., Marbach, E., Edmund Husserl. Darstellung seines Denkens. Hamburg 1989 [Textnahe Einführung] Biemel, W. «Husserls Encyclopaedia-Britannica-Artikel und Heideggeis 2

131

Література

Anmerkungen dazu», in: Noack 1973 (s.u.)

Ijsseling, S. (Hg.), Husserl-Ausgabe und Husserl-Forschung (Ph. 115), Dordrecht 1990 [Aktueller Forschungsstand]

Jamme, Ch. / Pöggeler, O. (Hg.), Phänomenologie im Widerstreit. Zum 50. Todestag E. Husserls, Frankfurt/M. 1989 [Aktuelle Streitfragen] Kern, I., Husserl und Kant. Eine Untersuchung über Husserls Verhältnis zu Kant und zum Neukantianismus (Ph. 16), Den Haag 1964 Noack, H. (Hg.), Husserl (Wege der Forschung), Darmstadt 1973 [Wichtig für die Wirkungsgeschichte] Schuhmann, K., Husserl-Chronik. Denk- und Lebensweg Edmund Husserls, Den Haag 1977 [Wichtiges Nachschlagewerk] Ströker, E. (Hg.), Lebenswelt und Wissenschaft in der Philosophie E. Husserls, Frankfurt/M. 1979 Van Breda, H. L. / Taminiaux J. (Hg.), Edmund Husserl 1859-1959. Recueil commemoratif (Ph. 4), Den Haag 1959 igarden, R., s. C 6 mdgrebe, L., Der Weg der Phänomenologie, Gütersloh 1963 Phänomenologie und Geschichte, Gütersloh 1968 -, Faktizität und Individuation, Hamburg 1982 [Bibl.] Claesges, U. / Held, K. (Hg.), Perspektiven transzendentalphänomenologischer Forschung. Für L. Landgrebe zum 70. Geburtstag von seinen Kölner Schülern (Ph. 49), Den Haag 1972 indsberg, P.L., Die Erfahrung des Todes, mit einem Nachwort von A. Metzger, Frankfurt/M. 1973 ,übbe, H., Bewußtsem in Geschichten, Freiburg 1972 larx, W., Vernunft und Welt. Zwischen Tradition und anderem Anfang (Ph. 36), Den Haag 1970 -, Gibt es auf Erden ein Maß? Grundbestimmungen einer nicht- metaphysischen Ethik, Hamburg 1983 Inder, A., Phänomenologie des Wollens, Leipzig 1900, München 1963 Schriften aus dem Nachlaß zur Phänomenologie und Ethik, hg. von H. Spiegelberg, Bd. I: Philosophie auf phänomenologischer Grundlage, hg. unter Mitwirkung von A. Ave-Lallemant; Bd. 2: Ethik, hg. von P. Schwank!, München 1973 Pfänder-Studien, hg. von H. Spiegelberg und A. Ave-Lallemant (Ph. 84), Den Haag 1982 Plessner, H., Gesammelte Schriften, Frankfurt/M. 1980-85 [Vgl. bes. Bd. IV u. IX] Pöggeler, O., Der Denkweg Martin Heideggers, Pfullingen 1963, 1983 I -, Philosophie und Politik bei Heidegger, Freiburg/München 1972, 1974 , Neue Wege mit Heidegger, Freiburg/München 1991 Reinach, A., Sämtliche Werke, 2 Bde., hg. von K. Schuhmann u. B. Smith, München 1989 Keiner, H, Pflicht und Neigung, 1951; 2. erw. Aufl.: Die Grundlagen der Sittlichkeit, 3

3

2

B.

132

Ba/ibaeHcpe/ibC.

Bcmyn

go

cpeHOMeHOAorii

Richir, M., s. C 2. Rombach, H., Struk 8' - Freiburg/München 1971 -, Phänomenologie gegenwärtigen Bewußtseins, Freiburg/München 1980 -, Strukturanthropolog'e- Freiburg/München 1987 Schapp, W., Beiträge zur Phänomenologie der Wahrnehmung, Halle/Göttingen 1910. Neuaufl. mit einem Vorwort von C.F. Graumann. Wiesbaden- 1976 ° -. In Geschichten verstrickt, Hamburg 1953, Neuaufl. mit einem Vorwon von H Lübbe, Wiesbaden 1976 -. Philosophie der Geschichten. Leer 1959, Franfürt/M. V981 Wälde, M Husserl und Schapp, Dasei/Stuttgart 1985 Scheler, M., Gesammelte Werke, Bern/München 1954 ff. Good, P. (Hg.). '"' Gegenwartsgeschehen der Philosophie, Bern/ turontolo

e

d e s

M

a

x S c h e , e r

München 1975 Struyker-Boudier. C.E.M. Corbey, R.H.A., «Zur Scheler-Rezeption in den Niederlanden und Belgien», in: Ph.F. 20, 1987. S. 150-161 Schmilz, H, System der Philosophie, 5 Bde., Bonn 1964-1980 Schuhmann, K„ Die Dialektik der Phänomenologie, 2 Bde., (Ph. 56/57), Den Haag 1973 Sommer, M.. Hasser' und der frühe Positivismus, Frankfurt/M. 1985 -, Lebenswelt und Zeitbewußtsein, Frankfurt/M. 1990 Stein, F.. Werke. Löwen/Freiburg 1954 ff. Strasser. S„ Phänomenologie und Erfahrungswissenschaft vom Menschen (Ph.-Ps. F . 5), B -, The Idea ofDialog'cal Phenomenology, Pittsburgh 1969 -, Welt im Widerspruch. Gedanken zu einer Phänomenologie als ethische, Fundumentatyhdosophie (Ph. 124), Dordrecht 1991 Ströker, E.. Philosophische Untersuchungen zum Raum, Frankfurt/M 1965 -, Phänomenologie'"' Studien, Frankfurt/M. 1987 -, Husserts transzendentale Phänomenologie, Frankfurt/M. 1987 Tugendhat, E., Der Wahrheitsbegriff bei Husserl und Heidegger, Berlin 1967 -, «Phänomenologie und Sprachanalyse», in: Hermeneutik und Dialektik hs v o n e r l l n

1 9 6 4

R. Bubner u.a.-Tübingen 1970, Bd. II

'

Waelhens, A. de, sWaldenfels, B«> Zwischenreich des Dialogs. Sozialphilosophisch, Untersuchungen m Anschluß an E. Husserl (Ph, 41), Den Haag 1971 Der Spielraum des Verhaltens, Frankfurt/M. 1980 -, In den Netzen der Lebenswelt, Frankfurt/M. 1985 -, Ordnung im Zwielicht, Frankfurt/M. 1987 -, Der Stachel des Fremden, Frankfurt/M. 1990 Welter, R., Der Begriff der Lebenswelt (Übergänge 14). München 1986 C 2

D

a

s

Література

С2.

133

ФРАНЦУЗЬКИЙ МОВНИЙ ПРОСТІР (до розд.

Загальні

VII, XII, 2)

дослідження:

Janicaud, D., Le townant theologique de la phénoménologie française, Combas (Ed. de L'Eclat) 1991 [Kritische Analyse neuerer Tendenzen in der frz. Phän.] Lyotard, J.-F., La phénoménologie. Paris 1954. - Dt. Üb. in Vorb. [Eigendarstellung der frz. Phän. aus der Zeit ihrer Hochblüte] Ricoeur, P. «Phénoménologie existentielle», in: Encyclopédie française XIX ( 1957), 19.10.8-19.10.12 Waidenfels, В., Phänomenologie m Frankreich, Frankfurt/M. 1983 [Unifassende Darstellung, unter Einschluß der Wissenschaftsbereiche] Монографії: Beaufret, J., Dialogue avec Heidegger, 3 Bde., Paris 1973-74. - Dt. von C. Maihofer: Wege zu Heidegger, Frankfurt 1976 (= Bd I) Courtine, J.-F. Heidegger et la phénoménologie, Paris 1990 Derrida, J., Übersetzung und Einfuhrung von E. Husserl: L'origine de la géométrie, Paris 1962. - Dt. von A. Knop und R. Hentschel mit einem Vorwort von R. Bemet: Husserls Weg in die Geschichte am Leitfaden der Geometrie (Übergänge 17), München 1987 -, L'ecritwe et la différence, Paris 1967. - Dt. von R. Gasche u. U. Koppen: Die Schrift und die Differenz, Frankfurt/M. 1972 -, La voix et le phénomène, Paris 1967. - Dt. von J. Hörisch: Die Stimme und das Phänomen, Frankfurt/M. 1979 [Revisionsbedürftig] -, Les marges de la philosophie, Paris 1972. - Dt. von G.R. Sigl u.a.: Randgänge der Philosophie, Wien 1988 -, Le problème de la genèse dans la philosophie de Husserl, Paris 1990 Haar, M., Heidegger et l'essence de l'homme, Grenoble (Millon) 1990 Henry, M.. L'essence de la manifestation, 2 Bde., Paris 1963 -, Philosophie et phénoménologie du corps. Essai sur l'ontologie biranienne, Paris 1965 -, Marx, 2 Bde., Paris 1976 -, Généalogie de la psychanalyse. Paris 1985 -, Voir l'invisible. Sur Kandinsky, Paris 1988 -, Phénoménologie materielle, Paris 1990 Levinas, E., La théorie de l'intuition dans la phénoménologie de Husserl, Paris 1930 En découvrant l'existence avec Husserl et Heidegger, Paris 1949, 1967. Teilüb. v. W.N. Krewani: Die Spur des Anderen, Freiburg/München 1983 [Bibl.] Totalité et infini (Ph. 8), Den Haag 1961. - Dt. von W.N. Krewani: Totalität und Unendlichkeil, Freiburg/München 1986 Humanisme de l'autre homme, Montpellier 1972. - Dt. von L. Wenzler mit einer Einleitung: Humanismus des anderen Menschen, Hamburg 1989 2

134

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

-, Autrement qu 'être ou au-delà de l'essence (Ph. 54), Den Haag 1974. - Dt. von Th. Wiemer: Jenseits des Seins oder anders als Sein geschieht, Freiburg/München 1992 -, Noms propres, Montpellier 1976. - Dt. von F. Miething: Eigennamen, hg. von F. Ph. Ingold, München 1988 -, De Dieu qui vient à l'idée, Paris 1982. - Dt. von Th. Wiemer: Wenn Gott ins Denken ein fällt, Freiburg/München 1985 Bibl.: Burggraeve, R., Löwen 1986 Bernasconi, R. / Critchley, S. (Hg.), Re-Reading Lévinas, Bloomington/ Indianapolis 1991 Strasser, S., Jenseits von Sein und Zeit. Eine Einführung in Emmanuel Lévinas' Philosophie (Ph. 78), Den Haag 1978 Marion, J., s. C 5 (10) Marion, J.-L./PIanty-Bonjour, G. (Hg.), Phénoménologie et métaphysique, Paris 1984 Merleau-Ponty, M., La structure du comportement, Paris 1942, 1949. - Dt. von B. Waidenfels: Die Struktur des Verhaltens (Ph.-Ps.F. 13), Berlin 1976 -, Phénoménologie de la perception, Paris 1945. - Dt. von R. Boehm, Phänomenologie der Wahrnehmung (Ph.-Ps.F. 7), Berlin 1966 -, Humanisme et terreur, Paris 1947. - Dt. von E. Moldenhauer: Humanismus und Terror, Frankfürt 1976 -, Sens et non-sens, Paris 1948 -, Les aventwes de la dialeclique, Paris 1955. - Dt. von A. Schmidt und H. Schmitt: Die Abenteuer der Dialektik, Frankfurt/M. 1968 -, Signes, Paris 1960. - Teilweise dt. in: Das Auge undder Geist, S. 45-134 -, L'ceil et l'esprit, in: Les Temps Modernes 17 (1961), Buchausgabe: Paris 1964. Dt. in: Das Auge und der Geist -, Le visible et l'invisible, hg. von C. Lefort, Paris 1964. - Dt. von R. Giuliani u. B. Waidenfels: Das Sichtbare und das Unsichtbare (Übergänge 13), München 1986 -, Résumés de Cours, Collège de France 1952-1960, hg. von C. Lefort, Paris 1968. Dt. in: Vorlesungen 1 -, La prose du monde, hg. v, C. Lefort, Paris 1969. - Dt. von R. Giuliani: Die Prosa der Welt (Übergänge 3), München 1984 -, Eloge de la Philosophie et autres essais, Paris 1975 -, Merleau-Ponty à la Sorbonne. Résumé de cours 1949-1952, Dijon (Cynara) 1988 [Üb. in Vorb.] 2

Німецькі

видання:

-, Das Auge und der Geist, Üb. von H.W. Arndt, Hamburg 1984 (= AG) [Enthält neben dem Titelaufsatz Teile aus: 1960 bzw. 1975] -, Vorlesungen 1, üb. u. eingeleitet von A. Métraux, Berlin 1973 [Enthält u.a.: Lob der Philosophie, Résumés, 1968; eine Sorbonne-Vorlesung]

Література

135

Bibl.: s. Waidenfels 1983, S. 216 Grathoff, R. / Sprondel, W. (Hg.), M. Merleau-Ponty und das Problem der Struktur in den Sozialwissenschaften, Stuttgart 1976

Métraux, A. / Waidenfels, B. (Hg.), Leibhaftige Vernunft. Spuren von MerleauPonty Denken (Übergänge 15), München 1986 Esprit, Juni 1982: Sondernummer zu M.-R Richir, M., Au delà du renversement copernicien (Ph. 73), Den Haag 1976 -, Recherches phénoménologiques, 2 Bde., Brüssel (Ousia) 1981/1983 -, Phénomeénes, temps et êtres, Grenoble (Millon) 1987 -, Phénoménologie et institution symbolique (Phénomènes, temps et êtres II), Grenoble (Millon) 1988 Ricceur, P., Philosophie de la volonté, Bd. I: Le volontaire et l'involontaire, Paris 1950; Bd. II: Finitude et culpabilité, 2 Bde., Paris 1960. - Dt. Von M. Otto: Die Fehlbarkeit des Menschen / Symbolik des Bösen, Freiburg / München 1971 -, De l'interprétation. Essai sur Freud, Paris 1965. - Dt. von E. Moldenhauer: Die Interpretation, Frankfurt/M. 1969 -, Le conflit des interprétations, Paris 1969. - Dt. von J. Rutsche: Hermeneutik und Strukturalismus (I), Hermeneutik und Psychoanalyse (II), München 197374 -, La métaphore vive, Paris 1975. - Dt. von R. Rochlitz: Die lebendige Metapher (Übergänge 12), München 1986 -, «Phénoménologie et herméneutique», in: Ph.F. 1, 1975, S. 3 1 - 7 7 , wiederabgedruckt in: Du texte ä l'action -, «Le discours de l'action», in: La sémantique de l'action, hg. von D. Tiffeneau (Ed. du CNRS), Paris 1977 -, Temps et rédt, 3 Bde., Paris 1983-85. - Dt. von R. Rochlitz/A. Knop: Zeit und Erzählung (Übergänge 18), München 1988-1991 -, A l'école de la phénoménologie, Paris 1986 [Die wichtigsten Aufsätze zur Phän., zit.: 1986 a] -, Du texte ä l'action, Paris 1986 , Soi-même comme un autre, Paris 1990. - Dt. von J. Greisch: Das Selbst als ein anderer (Übergänge 26), München 1993 Bibl.: Vansina F.D./Garcia. L., Louvain 1983 Esprit, Juli-August 1988: Sondernummer zu P.R. Ihde, D., Hermeneutic Phenomenology, mit einem Vorwort von P.R., Evanston 1971 Sartre, J.-P., L'imaginatwn, Paris 1936, 1949. - Dt. von B. Schuppener in: Die Transzendenz des Ego. Philosophische Essays 1931-1959, Reinbek 1982 , La transcendance de l'Ego (Erstdmck 1936/37), Paris 1965. - DL in: Phil. Essays (s.o.) , Esguisse d'une théorie des émotions, Paris 1939, 1960. - Dt. in: Phil. Essays (s.o.) , L'imaginaire, Paris 1940. - Dt. von H. Schönberg: Das Imaginäre, Reinbek 1971 , L'être et le néant, Paris 1943. - Dt. von T. König: Das Sein und das Nichts, Reinbek 1991 , Situations, Bd. I, Paris 1947. - Teilüb. in: Situationen, Reinbek 1965 2

2

136

Б.

Вальденфєльс.

Вступ

до

феноменології

-, Critique de la raison dialectique, Bd. I: Erstveröff. 1960, revidierte und um einen 2. Bd. ergänzte Ausg.: Paris 1985. - Dt. von T. König: Kritik der dialektischen Vernunft, Reinbek 1967 [Üb. von Bd. I] Bibl.: s. Waidenfels 1983, S. 140 Biemel, W., Sartre (rowohlts monographien), Reinbek 1964 Obliques No 18-19 (1979) [wichtige Zeitschriftennummer zu Sartrel Taminiaux, J., Le regard et l'excédent (Ph. 75), Den Haag 1977 -, Recoupements, Brüssel 1982 -, Lectures de l'ontologie fondamentale. Essais sur Heidegger, Grenoble; 1989 Phénoménologie et politique, Mélanges offerts à J.T., Brüssel 1989 Waelhens, A. de, Une Philosophie de l'ambigui 'te. L'existentialisme de M. MerleauPonty, Louvain 1951 -, Phénoménologie et vente. Essai sur l'évolution de l'idee de vérité chez Husserl et Heidegger, Paris 1953 -, La philosophie et les expériences naturelles (Ph. 9), Den Haag 1961 -, La psychose, Essai d'interprétation analytique et existenţiale, Louvain/ Paris 1972 C3. ІТАЛІЯ (до розд. VIII) Загальні

роботи:

Bilancio della fenomenologia e dell' esistemialismo, Padua 1960 Bello, A. A. (Hg.), The Great Chain ofBeing and italian Phenomenology (Anal. Huss. XI), Dordrecht 1981

Christin, R. (Hg.), Italienische Phänomenologie, mit einer Einführung des Herausgebers, Freiburg/München 1993 [Eine Sammlung mit älteren und neueren Texten) Paci, E. (Hg.), Omaggio a Husserl, Mailand 1960 Sini, C., «La fenomenologia in Italia», in: Revue internationale de Philosophie, No 71-72 (1965), S. 125-139 Verra, V. «Esistenzialismo, Fenomenologia, Ermeneutica, Nichilismo», in: Bausola, A. u.a., Lafilosofia Italiana dal dopoguerra a oggi, Rom/Bari 1985 Монографії: 2

Banfi, A., Principi di una teoria della ragione, Mailand 1926, Rom 1967 -, Filosofi contemporanei, Florenz 1971 Paci, E.. Diario fenomenologico, Mailand 1961 -, Tempo e verità nella fenomenologia di Husserl, Bari 1961 -, Funzione delle scienze e significato dell'wmo, Mailand 1963 (engl. Üb. 1972) Preti, G., Saggi filosofici, Florenz 1976 Rovatti, P.A. (zus. mit G. Vattimo), //pensiero debole, Mailand 1983 -, La posta in gioco. Husserl, Heidegger, il soggetto, Mailand 1987 -, (zus. mit A. Dal Lago), Elogio del pudore, Mailand 1990 -, L'esercizio del silenzio, Mailand 1992 Vanni Rovighi, S., La filosofia di E. Husserl, Mailand 1939

137

C 4. АНГЛОСАКСОНСЬКИЙ МОВНИЙ ПРОСТІР/ВІДНОШЕННЯ ДО АНАЛІТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ (до розд. IX) Загальні

роботи:

Kaelin, E.F./Schrag, CO (Hg.), American Phenomenology (Anal. Huss. XXVI), Dordrecht 1989 fDer Darstellung der Gründerfiguren folgen Selbstdarstellungen der Lebenden, nach Generationen angeordnet] Mays, W. «Phenomenology in Britain», in: Ph. F. 13, 1982, S. 128-143 O'Dwyer, L. «Über die Gründung einer australischen Gesellschaft für Phänomenologie», in: Ph.F. 11, 1981, S. 164 f. Sallis, J. «Forschung und Dekonstruktion. Über Möglichkeiten einer Entwicklung der Phänomenologie in den Vereinigten Staaten», ebd., S. 149-163 Монографії: (1) Phänomenologie und Sprachanalyse (Großbritannien) (zu Kap. IX, I) Austin, 2 J.L., «A Plea for Excuses», in: Philosophical Papers, Oxford 1970 La Philosophie analytique, Cahiers de Royaumont, Paris 1962 [Vorträge von Austin, Hare, Quine, Ryle, Strawson, gefolgt von Diskussionen, an denen u.a. MerleauPonty teilgenommen hat] Cobb-Stevens, R., Hussen and Analytical Philosophy (Ph. 116), Dordrecht 1990 Dufree, H.A. (Hg.), Analytical Philosophy and Phenomenology, Den Haag 1976 Dummett, M., Ursprünge der analytischen Philosophie, Frankfurt/M. 1988 Pivcevic, E. (Hg.), Phenomenology and Philosophical Understanding, Cambridge 1975 Van Peursen, CA., Phänomenologie und analytische Philosophie, Stuttgart 1969 Vgl. auch die untenerwähnten Arbeiten von Dreyfus, F0llesdal, Mohanty, Seebohm, Sokołowski und Welton, femer in Frankreich die in Kap. VIII erwähnten Texte von Ricoeur sowie in Deutschland die einschlägigen Texte von E. Tugendhat. (2) Gründerphase in den USA; Wirkungskreis von Gurwitsch und Schütz (zu Kap. IX, 2-4) Caims, D., Guide for Translating Hussen (Ph. 55), Den Haag 1973 Färber, M. (Hg.), Philosophical Essays in Memory of E. Hussen, Cambridge, Mass., 1940, New York 2 1968 -, The Foundation of Phenomenology, Cambridge, Mass., 1943 Gurwitsch, A., Studies in Phenomenology and Psychology, Evanston 1966 -, Leibniz, Berlin 1974 -, Phenomenology and the Theory of Science, Evanston 1974 -, Das Bewußtseinsfeld, Üb. v. W.D. Fröhlich (Ph.-Ps.F. I), Berlin 1975 (frz. 1957, engl. 1964) -, Die mitmenschlichen Begegnungen in der Milieuwelt, hg. von A. Metraux (Ph.Ps.F. 16), Berlin 1976 -, Esquisse d'unephenomenologie constitutive, hg. von J. Huertas-Jourda, Ottawa

138

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

University Press (in Vorb.) [Nachlaß-Ms. aus der Pariser Zeit mit einer Einführung von L. Embree über «Gurwitsch in Paris»] Embree, L. (Hg.), Life - Worid and Consciousness. Essays forA. Gurwitsch, Evanston 1972 Grathoff, R. s. C 5 (5) Kersten, F., Phenomenological Method: Theory and Practise, Dordrecht 1989 Natanson, M., Anonymity: A Studyin the Philosophy of A. Schutz, Bloomington 1986 Schütz (am.: Schutz ), A., Der sinnhafte Aufbau der sozialen Well, Wien 1932, Frankfurt/M. 1974 -, Collected Papers (Ph. 11,15,22) 3 Bde., Den Haag 1962-1966. - Dt.: Gesammelte Aufsätze, Den Haag 1971-1972 -, Das Problem der Relevanz, hg. von R. Zaner, üb. von A. v. Baeyer, Frankfurt/M. 1971 -, Theorie der Lebensformen, hg. von I. Srubar, Frankfurt/M. 1981 -, (zus. mit Th. Luckmann), Strukturen der Lebenswelt, 2 Bde., Frankfurt/ M. 1979/1984 Schütz, A. / Gurwitsch, A., Briefwechsel 1939-1959, hg. von R. Grathoff (Übergänge 4), München 1985 Bibl.: in Grathoff 1989 Natanson, M. (Hg.), Phenomenology and Social Reality. Essays in Memory of A. Schutz, Den Haag 1979 Srubar, I., Kosmion. Zur Genese der pragmatischen Lebenswelttheorie und ihrem anthropologischen Hintergrund, Frankfurt/M. 1988 [Gründliche Gesamtdarstellung unter Berücksichtigung der philosophischen Grundlagen des Schützschen Denkens] Zu Schütz im Verhältnis zu den Sozialwissenschaften s.C 5 (5) Spiegelberg, H, Doing Phenomenology (Ph. 63), Den Haag 1975 -, The Context of the Phenomenological Movement (Ph. 80), Den Haag 1981 Zaner, R., The Problem of the Embodiment (Ph. 17), Den Haag 1964 -, The Context of Self. A Phenomenological Inquiry Using Medicine as Clue, Athens, Ohio, 1981 3

(3) Самостійні дослідження e США (до розд. IX, 5) Carr, D., Time, Narrative and History, Bloomington/Indianapolis 1986 Casey, E.S., Imagining, Bloomington/London 1976 -, Remembering, Bloomington/Indianapolis 1987 Cho, K.K., Bewußtsein und Natursein. Phänomenologischer West-Ost-Diwan, Freiburg/München 1987 Dreyfus, H. L. (Hg.), Hussen, Jntentionality and Cognitive Science, Cambridge, Mass./London 1982 -, What Computers Can 't Do, New York 1979. - Dt. von R. Cacket u.a.: Die Grenzen künstlicher Intelligenz, Frankfurt/M. 1985 Edie, J., Speaking and Meaning. The Phenomenology of Language, Bloomington/ London 1976

Література

139

F0llesdal, D., Hussen and Frege, Oslo 1958 -, «Husserl's Notion of Noema»; «Brentano and Husserl on Intentional Objects and Perception», in: Dreyfus 1982 Ihde, D., Listening and Voice. Phenomenology of Sound, New York 1976 -, Technics and Praxis, Dordrecht 1979 -, Technology and Lifeworid, Bloomington 1990 Lingis, A., Libido, Bloomington 1985 -, Deathbound Subjectivity, Bloomington/lndianapolis 1989 3 Mohanty, J.N., E. Husserl's Theory of Meaning (Ph. 14), Den Haag 1964, 1976 -, Phenomenology and Ontology (Ph. 37), Den Haag 1970 -, The Concept of Intentionality, St. Louis 1972 Husserl and Frege, Bloomington 1982 -, Transcendental Phenomenology, Oxford 1989 Schräg, C, Communicative Praxis and the Space of Subjectivity, Bloomington 1986 Sokołowski, R., Husserlian Meditations: How words present things, Evanston 1974 -, Presence and Absence. A Philosophical Investigation of Language and Being, Bloomington 1978 Welton, D., The Origins of Meaning. A Critical Study of the Thresholds of Husserlian Phenomenology (Ph. 88), Den Haag 1983 C 5.

Феноменологія в регіонах наук.

(1) Наддисциплінарні

дослідження

для

загальної орієнтації.

Herzog, M. / Graumann С. F. (Hg.), Sinn und Erfahrung. Phänomenologische Methoden in den Humanwissenschaften, Heidelberg 1991 [Enthält grundlegende methoden- und sachorientierte Artikel zu den Wissenschaftsbereichen 2-6 nebst Bibliographien. Zit.: H./G]. Kisker, K. P., «Phänomenologie der InterSubjektivität», in: Hb. derPsych., Bd. 7/1: Sozialpsychologie, Göttingen 1969 [zu: 2-5, Bibl.] Spiegelberg, H., Phenomenology in Psychology and Psychiatry, Evanston 1972 [Einzeldarstellungen zu 2-3, Bibl.] Waldenfels, B., Phänomenologie in Frankreich, Frankfurt/M. 1983, Kap. VI: Spezifische Wirkungsfelder [zu 2-10, Bibl.] Zecchi, S., La fenomenologia dopo Husserl nella cultura contemporanea, Florenz 1978, Bd. II: Fenomenologia e sapere scientißco [zu 2-10, Bibl.]. (2)

Психологія

Для спеціальної орієнтації див.: Graumann/Metraux 1977; Kockelmans 1987; Spinelli 1989; Graumann in H./G. 1991; Herzog 1992 Bühler, K., Die Krise der Psychologie, 1921, Frankfurt/M./ Berlin/ Wien 1978 Buytendijk, F.J.J., Allgemeine Theorie der menschlichen Haltung und Bewegung, Heidelberg 1956 (ndl. Orig. 1948), 2

140

ß.

Ba/ibfleHcpe/ibc.

Bcmyn

go

cpeHOMeHOAorii

Rencontre/Encounter/Begegnung. Contributions ä une Psychologie humaine dediees ä F. J. J. Buytendijk, Utrecht/ Antwerpen 1957 Weitere Lit.: s. Spiegelberg 1972 Dreyfus, H.L., Whcit Computers Can 't Do, New York 1972 , 2 1979. - Dt.: Die Grenzen künstlicher Intelligenz, Frankfurt/M. 1985 - (Hg.), Hussen, Intentionality and Cognitive Science, Cambridge, Mass. 1982 Drüe, H., Edmund Hussens System der phänomenologischen Psychologie (Ph.Ps. F. 4), Berlin 1963 Etudes phénoménologiques, No 4 ( 1 9 8 6 ) ; Les enjeux de la Psychologie phénoménologique [Mit Beiträgen u.a. von E. Straus, A. Giorgi u. G. Thiněs] Giorgi, A. u.a. (Hg.), Duquesne Studies in PhenomenologicalPsychology, Pittsburgh 1971 ff. Giorgi, A. (Hg.), Phenomenology and Psychological Research, Pittsburgh 1985 Graumann, C.F., Grundlagen einer Phänomenologie und Psychologie der Perspektivität (Ph.-Ps. F. 2), Berlin 1960 Graumann, C.F / Mětraux, A., «Die phänomenologische Orientierung in der Psychologie», in: Schneewind, K.A. (Hg.), Wissenschaftstheoretische Grundlagen der Psychologie, München 1977, S. 27-53 Herzog, M., Phänomenologische Psychologie, Heidelberg 1992 Kockelmans, JJ. (Hg.), Phenomenological Psychology. The Dutch School, Dordrecht 1987 Kruse, L., Räumliche Umwelt. Die Phänomenologie des räumlichen Verhaltens als Beitrag zu einer psychologischen Umwelttheorie (Ph.-Ps. F. 15), Berlin 1963 Kruse, L./Graumann, C.F./Lantermann, E.D. (Hg.), Ökologische Psychologie, München 1990 Linschoten, J., Auf dem Wege zu einer phänomenologischen Psychologie. Die Psychologie von William James (Ph.-Ps.F. 3), Berlin 1961 -, Idolen van de psycholoog, Utrecht 1964 Metraux, A. / Graumann, C.F. (Hg.), Versuche über Erfahrung. Bern/Stuttgart/ Wien 1975 Scheerer, E., «Edmund Hussens Phänomenologie und ihre Perspektiven für die K o g n i t i o n s p s y c h o l o g i e » , in: Neumann, O. (Hg.), Perspektiven der Kognitionspsychologie, Berlin 1985, S. 231-267 Silverman, H.J. (Hg.), Piaget, Philosophy, and the Human Sciences, Atlantic Highlands (Humanities Press) 1980 Smith, B. (Hg.), Foundations of Gestalt Theory, München 1988 Spinelli, E., The Interpreted Worid. An Introduction to Phenomenological Psychology, London/New Delhi 1989 Strasser, S., Phänomenologie und Erfahrungswissenschaft vom Menschen (Ph.-Ps. F. 5), Berlin 1964 Thiněs, G., La problématique de la psychologie (Ph. 29), Den Haag 1968 Uslar, D. v., Der Traum als Welt. Zur Ontotogie und Phänomenologie des Traumes, Pfullingen 2 1969 Waidenfels, B., Der Spielraum des Verhaltens, Frankfurt/M. 1980

Література

141

-, «Mens sive cerebrum. Intentionalität in mentalistischer Sicht», in: Phil. Rundschau 31 (1984), S. 22-52 Wann, E.T. (Hg.), Behaviorism and Phenomenology, Chicago 1964 (3)

Психопатологія,

психіатрія

і медична

антропологія.

Для спеціальної орієнтації див.: Lantéri-Laura 1963; de Koning/Jenner 1982; Blankenburg in H./G. 1991. Binswanger, L., Grundformen und Erkenntnis menschlichen Daseins, Zürich 1942, München 1964 Ausgewählte Vorträge und Aufsätze, 2 Bde., Bern 1947/1955 -, Drei Formen mißglückten Daseins, Tübingen 1956 Weitere Lit.: s. Spiegelberg 1972 Blankenburg, W, Der Verlust der natürlichen Selbstverständlichkeit. Ein Beitrag zur Psychopathologie symptomarmer Schizophrenien, Heidelberg 1971 Broekman, J.M. / Müller-Suur, H. «Psychiatrie und Phänomenologie», in: Phil. Rundschau 11 (1964), S. 161-183 Bühler, K.E. (Hg.), Biographie und Krankheit, Stuttgart/New York 1986 Ey, H., Emdes psychiatriques, Bd. I-1II, Paris 1948-54, 1952-60 -,Laconscience, Paris 1963, 1968.-Dt. Üb. der I. Aufl.: Das Bewußtsein, eingleitet von K.P. Kisker, Berlin 1967 Goldstein, K., Der Auftau des Organismus, Den Haag 1934 -, Selected Papers/'Ausgewählte Schriften, hg. von A. Gurwitsch, Den Haag 1971 Kimura, B., «Phänomenologie des Zwischen - Zum Problem der Grundstörung in der Schizophrenie», in: Zschr. f. Klinische Psychologie und Psy 'chotherapie 35 (28), 1980, S. 34-42 Koning, A.J.J. de/Jenner, F.A. (Hg.), Phenomenology and Psychiatry, London 1982 Laing, R., The Devided Seif Chicago 1960. - Dt.: Das geteilte Selbst, Köln 1972 -, The Seifand the Others, London 1961.-Dt.: Das Selbst unddie Anderen, München 1989 Lanteri-Laura, G., La Psychiatrie phénoménologique, Paris 1963 Maldiney, H., Regard Parole Espace, Lausanne, 1973 -, Penser l'homme et lafolie, Grenoble 1991 Minkowski, E., Le temps vecu. Emdes phénoménologiques et psychopat hologiques, Paris 1963. - Dt.: Die gelebte Zeit, 2 Bde., Salzburg 1971/72 -, Vers une cosmologie, Paris 1936 -, Tratte de Psychopathologie, Paris 1966 Plügge, H., Der Mensch und sein Leib, Tübingen 1967 Straus, E., Vom Sinn der Sinne, Berlin 1935, 1956 -, Psychologie der menschlichenweit, Ges. Sehr., Berlin 1960 -, «Psychiatrie und Philosophie», in: Grüble, H.W. u.a. (Hg.), Psychiatrie der Gegenwart, Bd. 1/2, Berlin/Göttingen/Heidelberg 1963 Wyss, D. / Huppmann, G., «Die Bedeutung Schelers für die Medizinische Anthropologie», in: Good, R, Max Scheler im Gegenwartsgeschehen der Philosophie, Bern/München 1975 4

2

2

2

142

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

(4) Психоаналіз 5 Еу, H. (Hg.), L'inconscient - VI Colloque de Bonneval, Paris 1966 Henry, M., Généalogie de la psychanalyse, Paris 1985 Hesnard, A., Apport de la phénoménologie à la psychiatrie contemporaine. Rapport de psychiatrie présenté au Congrès de Psychiatrie et de Neurologie de langue française, Paris 1959 -, L'auvre de Freud et son importance pour le monde moderne, mit einem Vorwort von M. Merleau-Ponty, Paris 1960 Lacan, J., Écrits, Paris 1966. - Dt. in Auswahl: Schriften, Bd. I-III, Ölten/Freiburg 1973-1980 Lagache, D., L'unité de la Psychologie, Paris 1949 Vergote, A., «Psychanalyse et phénoménologie», in: Recherches et Débats. Problèmes de psychanalyse, Cahier No. 21, 1957 -, «L'intérêt philosophique de la psychanalyse Freudienne», in: Archives de Philosophie XXI (1958), S. 26-59 (5) Правові ma соціальні науки Для спеціальної орієнтації див.: Natatson 1973; Luckmann 1978; Grathoff/ Waldenfels 1983; Srubar in H./G.1991

Amseiek, P., Méthode phénoméwlogique et théorie du droit, Paris 1964 Berger, P. / Luckmann, Th., Die gesellschaftliche Konstruktion der Wirklichkeit. Frankfurt/M. 1969 (engl. Orig. 1966) Bobbio, N., L 'indirizzo fenomenologico della filosofia sociale e giuridica, Turin 1934 Broekmann, J.M., Recht und Anthropologie, Freiburg/München 1979 Coenen, H., Diesseits von subjektivem Sinn und kollektivem Zwang. Schütz, Durkheim, Merleau-Ponty. Phänomenologische Soziologie im Feld des zwischenleiblichen Verhaltens (Übergänge 5), München 1985 Dallmayr, W., Beyond Dogma and Despair. Toward a Criticai Phenomenology of Politics, Notre Dame 1981 Eberle, Th.S., Sinnkonstitution in Alltag und Wissenschaft, Bern/Stuttgart 1984 Goyard-Fabre, S., Essai de critique phénoménologique du droit, Paris 1972 Grathoff, R., Milieu und Lebenswelt, Frankfurt/M. 1989 Grathoff, R. /Waldenfels, B. (Hg.), Sozialität und Intersubjektivität. Phänomenologische Perspektiven der Sozialwissenschaften im Umkreis von A. Gurwitsch und A. Schütz (Übergänge 1), München 1983 [Mit internationalen Forschungsberichten zur Sozialphänomenologie] Gurwitsch, A., Die mitmenschlichen Begegnungen in der Milieuwelt, hg. von A. Métraux, Beriin/New York 1977 Husserl, G., Recht und Zeit, Frankfurt/M. 1955 -, Recht und Welt, Frankfurt/M. 1964 -, Person, Sache, Verhalten, Frankfurt/M. 1969 Kalinowski, G., La logique des normes, Paris 1972. - Dt.: Einführung in die Normenlogik, Frankfurt/M. 1972 Kaufmann, Felix, Logik und Rechtswissenschaft, Tübingen 1922

Література

-

Kiwitz, P., Lebenswelt und Lebenskunst (Übergänge 9), MUm I n n r> Krakauer, S., Schriften, Bd. I u. 4, Frankfurt/M. 1981 Lain Entralgo, P., Teoria y realidad del otro, 2 Bde., Madrid І '><> I Landgrebe, L., Der Streit um die philosophischen Grundlagen ·/• I Gesellschaftstheorie (Rh.-Westf. Ak. d. Wiss., G 204), Köln 197.5 Luckmann, Th. (Hg.), Phenomenology and Sociology, New York 1978 -, Lebenswelt und Gesellschaft, Paderborn 1980 Luhmann, N. «Die Lebenswelt - nach Rücksprache mit Phänomenologen», ш Archiv für Rechts- und Sozialphilosophie 72 (1986), S. 176-194 Matthiesen, U., Das Dickicht der Lebenswelt und die Theorie des kommunikativen Handelns (Übergänge 2), München 1983 Natanson, M. (Hg.), Phenomenology and the Social Sciences, 2 Bde., Evanston 1973 O'Neill, J., Sociology as a Skin Trade, London 1972 -, Making Sense Together. An Introduction to Wild Sociology, London 1975 -, Five Bodies, Ithaca/London 1985.-Dt.: Fünf Körper. Medikalisierte Gesellschaft und Vergesellschaftung des Leibes (Übergänge 22), München 1990 -, The Communicative Body. Studies in Communicative Philosophy, Politics and Sociology, Evanston 1989 Psathas, G. (Hg.), Phenomenological Sociology, New York 1973 Schütz, A., s. C 4 (2) List, E. / Srubar, I. (Hg.), A. Schütz. Neue Beiträge zur Rezeption seines Werkes, Amsterdam 1988 Sprondel, W. / Grathoff, R. (Hg.), A. Schütz und die Idee des Alltags in den Sozialwissenschaften, Stuttgart 1979 Schuhmann, K., Husserls Staatsphilosophie, Freiburg/München 1988 Stein, E., Beiträge zur philosophischen Begründung der Psychologie. - Eine Untersuchung über den Staat, Tübingen 1970 Theunissen, M., Der Andere, Berlin 1965, 1977 Toulemont, R., L'essence de la société selon Husserl, Paris 1962 Vierkandt, A., Gesellschaftslehre, Stuttgart 1923, 1928 Waldenfels, B., Das Zwischenreich des Dialogs (Ph. 41), Den Haag 1971 -, In den Netzen der Lebenswelt, Frankfurt/M. 1985 Wienbruch, U., «Der Begriff des Rechts. Zur Auseinandersetzung mit einer phänomenologischen Begründung des Rechts», in. Ph. F. 3, S. 88-119 2

2

(6)

Педагогіка

Для спеціальної орієнтації див.: Loch 1983; Bildung und Erziehung 37/2 (1984): Phänomenologie und Pädagogik, H. Rumpf in H./G. 1991 Langeveld, M.J., Studien zur Anthropologie des Kindes, Heidelberg 1960 (ndl. Original 1956) Lippitz, W., «Lebenswelt» oder die Rehabilitierung der vorwissenschaftlichen Erfahrung, Weinheim/Basel 1980 Loch, W., «Phänomenologische Pädagogik», in: Lenzen, D. (Hg.), Enzyklopädie Erziehungswissenschaft, Bd. I, Stuttgart 1983, S. 155 ff.

144

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Meyer-Drawe, К., Leiblichkeit und Sozialität. Phänomenologische Beiträge zu einer pädagogischen Theorie der Inter-subjektivität (Übergänge 7), München 1984 -, «Zähmung eines wilden Denkens», in: Metraux/Waldenfels 1986 (s. C 2: Merleau-Ponty) Seewald, J., Leib und Symbol (Übergänge 21), München 1992 (7) Логіка,

математика

і природничі науки.

Для спеціальної орієнтації див.: Kockelmans/Kisiel 1970

Bachelard, S., La logique de Husserl, Paris 1957 La conscience de rationalité. Etüde phénoméwlogique sur la physique mathematique, Paris 1958 Becker, O., Beiträge zur phänomenologischen Begründung der Geometrie und ihrer physikalischen Anwendung, in: Jahrbuch f. Phil. u. phän Forschung VI, 1923, Neudruck Tübingen 1973 Mathematische Existenz, in: ebd. VIII, 1927, Neudruck Tübingen 1973 Cavaillés, J., Sur la logique et la théorie de la science, Paris 1947, I976 Cho, K.K. (Hg.), Philosophy and Science in Phenomenological Perspective, Dordrecht 1984 Desanti, J.T., Les idéalites mathématiques, Paris 1968 -, La philosophie silencieuse ou critique des philosophies de la science, Paris 1975 Etudes phénoménologiques, No 3 (1986): Phénoménologie etsciences exactes [Mit Beiträgen von P. Kerszberg (zu H. Weyl), J.J. Kockelmans u. M. Richir] Eley, L., Metakritik der formalen Logik (Ph. 31), Den Haag 1969 Gethmann, C.F., «Phänomenologische Logikfundierung», in: Jamme/Pöggeler 1989 (s. C 1; Husserl) - (Hg.), Lebenswelt und Wissenschaft. Studien zum Verhältnis von Phänomenologie und Wissenschaftstheorie, Bonn 1991 Gurwitsch A., Phenomenology and the Theory of Science, Evanston 1974 Kockelmans, J.J. / Kisiel, Th.J. (Hg.), Phenomenology and the Natwal Sciences, Evanston 1970 [Eine Anthologie einschlägiger Texte] Ladriére, J., Les limitations internes des formalismes, Louvain/Paris 1957 Lautmann, A., Essai sur l'unite des mathématiques et divers écrits, Paris 1977 Liebsch, B., Spuren einer anderen Natur (Übergänge 24), München 1992 Mohanty, J.N., Husserl and Frege, Bloomington 1982 Seebohm, Th. / F0llesdal, D. / Mohanty, J.N. (Hg.), Phenomenology and Formal Sciences, Dordrecht 1991 Simons, R. Parts - A Study in Ontology, Oxford 1987 Smith, B. (Hg.), Parts and Moments. Studies in Logic and Formal Ontology, München 1982 Ströker, E., Philosophische Untersuchungen zum Raum, Frankfurt/M. 1965 Szilasi, W., Wissenschaft als Philosophie, Zürich/New York 1945 Weyl, H., «The Ghost of Modality», in: Farber, M., Philosophical Essays in Memory of Edmund Husserl, Cambridge, Mass. 1940 3

Література

(8)

Мовознавство

Для спеціальної орієнтації див.: Holenstein 1976 (s.C 7) Bühler, K., Sprachtheorie, 1934, Stuttgart 1965 Innis, E.L, K. Bühlen Semiotic Foundations of Language Theory, New York 1982 [Zahlreiche Hinweise auf Bühlers Beziehung zu Husserl] Parret, H., Prolégomènes à la théorie de I 'enonciation. De Husserl à la.pragmatique, Bern 1987 Sözer, O., Leere und Fülle. Ein Essay in phänomenologischer Semiotik, München 1988 Vgl. ferner Holenstein, E., Pos, H. J. unter C 7 2

(9) Естетика,

теорія

літератури

та

мистецтва

Для спеціальної орієнтації див.: Henckmann; Vorwort zu Utitz 1972; Magliola 1977; Warning 1975; Scaramuzza 1976 3 Ancheschi, L., Autonomia e eteronomia dell'arte, Florenz 1936, Mailand 1976 -, Fenomenologia della critica, Bologna 1966 Ansermet, E., Les fondements de la musique dans la conscience humaine, 2 Bde., Neuchâtel 1961. - Vom Autor überarbeitete und autorisierte Erstausgabe: Die Grundlagen der Musik im menschlichen Bewußtsein, München 1965 Bachelard. G., La poétique de l'espace, Paris 1957 - Dt.: Poetik des Raumes, Frankfurt/M. 1975 -, La poétique de la rêverie, Paris 1960 Becker, O., s. C 1 Biemel.W., Philosophische Analysen zur Kunst der Gegenwart (Ph. 28), Den Haag 1969 Dufrenne, M., Phénoméwlogie de l'expérience esthétique, 2 Bde., Paris 1953 -, La notion d' «a priori», Paris 1959 -, Le poétique, Paris 1963 -, Esthétique et Philosophie, 3 Bde., Paris 1967, 1976, 1981 Escoubas, E., Imago Mundi. Topologie de l'art, Paris 1986 Fellmann, F. Phänomenologie und Expressionismus, Freiburg / München 1982 -, Phänomenologie als ästhetische Lebensform, Freiburg/München 1989 Fischer, M. u.a., Gehörgönge, München 1986 Formaggio. D. Fenomenologia della tecnica artistica, Mailand 1953, Modena 1978 -, L'idea di artisticità, Mailand 1962 Geiger, M., Die Bedeutung der Kunst. Zugänge zu einer materiaten Wertästhetik, Gesammelte, aus dem Nachlaß ergänzte Schriften zur Ästhetik, hg. von W. Henckmann, München 1976 Ihde, D., Listening and Veice, New York 1976 Ingarden, R., s. C 6 (2) Kaufmann, Fritz, Das Reich des Schönen, Stuttgart 1960 Lawall, S.N., Critics of Consciousness, Cambridge, Mass., 1968 [Gesamtdarstellung der Genfer Schule] 2

146

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Lobsien, E., Das literarische Feld. Phänomenologie der Literaturwissenschaft (Übergänge 20), München 1988 Lyotard, J.-F., Discours, Figure, Paris 1971 Magliola, R.R., Phenomenology and Literatuře, West Lafayette, Ind., 1977 [Besondere Berücksichtigung der Genfer Schule] La Part de L'CEil, No 7 (1991), Dossier: Art et phénoménologie, hg. von E. Escoubas, Brüssel 1991 Piguet, J.-C, De L'Esthétique à la Métaphysique (Ph. 3), Den Haag 1959 -, E. Ansermet et les fondements de la musique, Lausanne 1964 Poulet, G., La conscience crilique, Paris 1971 Richard, J.-P., Litteratwe et Sensation, Paris 1954 -, Poesie et profondeur, Paris 1955 -, L'univers imaginaire de Mallarmé, Paris 1967 -, Proust et le monde sensible, Paris 1974 Rousset, J., Forme et signification, Paris 1962 Scaramuzza, G., Le origini dell'estetica fenomenologica, Padua 1976 Starobinski, J., L'ceil vivant, Bd. 1, Paris 1961; Bd. 2: La relation critique, Paris 1970 Utitz, E., Grundlegung der allgemeinen Kunstwissenschaft, hg. von W. Henckmann, München 1972 Waidenfels, B., «Das Rätsel der Sichtbarkeit», in: Der Stachel des Fremden, Frankfurt/M. 1990 Waming, R. (Hg.), Rezeplionsästhetik, München 1975 [Mit Texten von Ingarden, Gadamer, Jauß, Iser u.a.] Welsch W., Aisthesis, Grundzüge und Perspektiven der Aristotelischen Sinneslehre, Stuttgart 1987 Zecchi, S., La magia dei saggi, Mailand 1984 (10)

Релігієзнавство,

філософія релігії та

теологія.

Для спеціальної орієнтації див.: Bello 1985 Bello, A.A., Husserl. Il problema di Dio, Rom 1985 [Textsammlung mit ausführlichem Kommentar] Casper, B. (Hg.), Phänomenologie des Idols, Freiburg/München 1981 (= 1981 a) [mit Beiträgen von B. Casper, A. Halder, J.-L. Marion, J. Reiter, F. Ulrich] - (Hg.), Gott nennen. Phänomenologische Zugänge, Freiburg/München 1981 (= 1981 b) [mit Beiträgen u.a. von E. Lévinas, J.-L. Marion, M. Olivetti. J. Reiter, P. Ricoeur] Duméry, H., Critique et religion, Paris 1957 -, Le problème de Dieu en Philosophie de la religion, Paris 1957 -, Philosophie de la religion, 2 Bde., Paris 1957 -, Phénoménologie et religion, Paris 1958 Heidegger, M., Philosophie und Theologie, in: GA 9 Hering, J., Phénoménologie et philosophie religieuse, Paris 1926 Marion, J.-L., Idole et la distance, Paris 1977 -, Dieu sans l'être, Paris 1982

Література

147

-, Réduction et donation, Paris 1989 Nitta, Y. / Tatematsu, H. (Hg.), Japanese Phenomenology (Anal. Huss. VIII), Dordrecht 1979 [vgl. Teil II: zur Kyôto-Schule] Ohashi, R. (Hg.), Die Philosophie der Kyôtô-Schule, Freiburg/München 1990 Scheler, M., s. C 1 Stavenhagen, K., Absolute Stellungnahmen. Eine ontologische Untersuchung über das Wesen der Religion, Erlangen 1925 Van der Leeuw, G., Phänomenologie der Religion, Tübingen 1933 C6.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ У ДОВКІЛЛІ МАРКСИЗМУ (до розд.

Загальні

XI)

роботи:

Dallmayr, W., Beyond Dogma and Dispair. Toward a Critical Phenomenology of Politics, Notre Dame 1981 Howard, D., The Marxian Legacy, London 1977 Tyminiecka, A.-T. (Hg.), Man within his Life - World. Contributions to Phen. by Scholars from East-Central Europe (Anal. Huss. XXVII), Dordrecht 1989 Waidenfels, B., «Sozialphilosophie im Spannungsfeld von Phänomenologie und Marxismus», in: Contemporary Philosoph)', Bd. 3, hg. von G. Fl0istad. Den Haag 1982, S. 219-242 [Lit.] Waldenfels, B./Broekman, J.M./Pazanin, A. (Hg.), Phänomenologie und Marxismus, 4 Bde., Frankfurt/M. 1977-1979 Vgl. auch die Berichte von Z. Krasnodebski u. L. Lonin über Polen und die damalige Sowjetunion, in: Grathoff, R./Waidenfels, B. ( H g . ) , Sozialität und Intersubjektivität, München 1983 (1) Феноменологія і західний марксизм (до розд. XI, 1-3) Axelos, K., Marx penseur de la technique, Paris 1961 Desanti, J.-T, Phénoménologie et praxis, Paris 1963; Neudruck: Introduction à la phénoménologie, Paris 1973 Henry, M., s. C 2 Lefebvre, H., Critiquedela vie quotidienne, Paris 1947, 1958-1961. - Dt.: Kritik des Alltagslebens, München 1974-75 -, La vie quotidienne dans le monde moderne, Paris 1968. Dt.: Das Alltagsleben in der modernen Welt, Frankfurt/M. 1972 Marcuse, H. / Schmidt, A., Existentialistische Marx-Interpretation, Frankfurt/M. 1973 Merieau-Ponty, M., s. C 2 Metzger, A., Phänomenologie der Revolution, hg. von U. Sonnemann, Frankfurt/ M. 1979 Расі, E., s. C 3 Rovatti, P.A., Critica e scientifcitä in Marx, Mailand 1973 -, Bisogni e teoria marxista, Mailand 1976 Sartre, J.-P, s. C 2 Semerari, G., Scienza nuova e ragione, Bari 1961 -, La lotta per la scienza, Mailand 1965 2

148

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Tran Duc Thao, Phénoménologie et materialisme dialectique, Paris 1951, Paris/ London/New York П971 (2) Феноменологія y (до розд. XI, 4)

Східній ma Центрально-Східній

Європі

Haardt, A., Husserl in Rußland. Phänomenologie der Sprache und Kunst bei Gustav Spet und Aleksej Losev (Übergänge 25) 7, München 1992 Ingarden, R., Das literarische Kunstwerk. Tübingen 1931, 3 1965 -, Untersuchungen zur Ontotogie der Kunst, Tübingen 1962 -, Der Streit um die Existenz der Welt, Tübingen 1965/1974, 3 Bde. (poln.: Bd. I-II, 1947/48) -, Vom Erkennen des literarischen Kunstwerkes, Tübingen 1968 (poln. Fassung 1937) -, (Hg.), E. Husserl. Briefe an R. Ingarden, Den Haag 1968 -, Über die Verantwortung, Stuttgart 1970 Vgl. Dialectics and Humanism, Warschau: Bd. II u. III (1975/76) mit Beiträgen von einem westlich-östlichen Kongreß «Marxist Critique of Phenomenology and the Philosophy of R. Ingarden», Jadwisin 1975 Tyminiecka, A.-T. (Hg.), Ingardeniana (Anal. Huss. IV), Dordrecht 1976 Kolakowski, L., Der Mensch ohne Alternative. Von der Möglichkeit und Unmöglichkeit Marxist zu sein, München 1960 -, Husserl and the Searchfor Certitude, New Häven/London 1975. - Dt: Die Suche nach der verlorenen Gewißeit. Denk - Wege mit Husserl, Stuttgart 1977 Kosik.K., Dialektik des Konkreten, Frankfurt/M. 1965 (tschech. Orig. 1963) Patočka, J., Kunst und Zeit. Einl. von W. Biemel, hg. von K. Nellen u. I. Srubar, Stuttgart 1987 -, Ketzerische Essais zur Philosophie der Geschichte, Einl. von P. Ricoeur, hg. von K. Nellen u. I. Srubar, Stuttgart 1988 -, Die natürliche Welt als philosophisches Problem, (Phän. Schriften I), Einl. von L. Landgrebe, hg. von K. Nellen, J. Němec u. I. Srubar, Stuttgart 1990 -, Die Bewegung der menschlichen Existenz (Phän. Schriften II), Einl. u. Hg. s. Bd. I, Stuttgart 1991 Husseri-Archiv u. Biemel, W. (Hg.), Die Welt des Menschen - Die Welt der Philosophie, FS. f. J. Patočka (Ph. 72), Den Haag 1976 Studien zur Philosophie von J. Patočka (Ph. F. 17), 1985 Petrovič, G. (Hg.), Revolutionäre Praxis. Jugoslawischer Marxismus der Gegenwart, Freiburg 1969 Shpet, G., Appearance and Sense. Phenomenology as the Fundamental Science and ils Problems, Üb. von Th. Nemeth, Dordrecht 1991 (russ. Orig. 1914) Tischner, J., Das menschliche Drama, mit einem Vorwort von R. Grathoff (Übergänge 21), München 1989 Vajda, M., «Marxismus, Existentialismus, Phänomenologie. Ein Dialog, in: Lukács u.a., Individuum und Praxis. Positionen der «Budapester Schule», Frankfurt/ M. 1975 (it. m Aul Aul, No 27, 1972)

Література

149

C 7. Феноменологія біля своїх меж/Відношення до структуралізму/ Феноменологія та деконструкція. (до розд. XII) Cumming, R.D., Phenomenology andDeconstruction, Bd. I, Chicago/London 1991 Derrida, J.. «Les fins de l'homme» (1968), in: Marges de la philosophie (vgl. hierzu und zu anderen Schriften von Derrida: C 2)

Descombes, V., Le même et l'autre. Quarante cinq ans de philosophie française (1933-1978), Paris 1979. - Dt.: Das Selbe und das Andere, Frankfurt/M. 1981 [Kritischer Rückblick mit fragwürdiger Zuspitzung auf den Gegensatz zwischen Phänomenologie und Strukturalismus] Holenstein, E-, Roman Jakobsons phänomenologischer Strukturalismus, Frankfurt/ M. 1975 -, Linguistik, Semiotik, Hermeneutik. Plädoyers für eine strukturale Phänomenologie, Frankfurt/M. 1976 Pos, H. J., «Phénoménologie et linguistique», in: Revue internationale de Philosophie (Jan. 1939, S. 354-365), (ndl. in einer Werkausgabe von 1957) Ricoeur, P., Le conflit des interprétations (vgl. C 2) Waldenfels, B., Phänomenologie in Frankreich, (s. Lit. A), Kap. VII. D.

Видання

з широкою

DI.

ЧАСОПИСИ

феноменологічною

орієнтацією:

Analecta Husserliana, hg. von A.-I. Tyminiecka, Dordrecht (Reidel) 1971 ff. Aut Aut, gegründet von E. Расі, Mailand 1951 ff. Epokhé, hg. von M. Richir, Grenoble (Millon) 1990 ff. Études phénoménologiques, hg. von J. Taminiaux, Brüssel (Ousia), 1985 ff. Exercises de la patience, hg. von F. Wybrands, Paris (Obsidiane) 1980 ff. Genshogaku Nenpo (Annual Review of the Phenomenological Association of Japan), hg. von Sh. Takiura, A, Takeichi, Y. Nitta, J. Watanabe, Tokyo (Hokutoshupan) 1984 ff. Heidegger Studies, hg. von P. Emad u. K. Maly, Berlin (Duncker & Humblot) 1985 ff. Husserl Studies, hg. von J.N. Mohanty und K. Schuhmann, Den Haag (M. Nijhoff) bzw. Dordrecht (Kluwer) 1984 ff. Jahrbuch für Philosophie und phänomenologische Forschung, hg. von E. Husserl, Halle (Niemeyer), 1913-1930, Neudruck: Bad Feilenbach 1989 Journal ofthe British Society forPhenomenology, hg. von W. Mays, Manchester 1970 ff. Journal of Phenomenological Psychology, hg. von A. Giorgi u.a., Pittsburgh 1970 ff. Logos, hg. von W.W. Anaschwili u.a.. Moskau (Verlag Logos) 1991 ff. Man and World, hg. von J.M. Andersen, J.J. Kockelmans, C.O. Schräg, Den Haag (M. Nijhoff) bzw. Dordreeht (Kluwer) 1968 ff. Phänomenologische Forschungen, hg. von E.W. Orth im Auftrag der Dt. Ges. f. phän. Forschung, Freiburg/München (Alber) 1975 ff. Philosophy and Phenomenological Research, hg. von M. Farber, University of Buffalo, N.Y, 1940 ff. bzw. hg. von R. Chisholm, Brown University, 1982 ff.

150

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Research in Phenomenology, hg. von J. Sallis, Atlantic Highlands, N.Y. (Humanities Press) 1971 ff. D2.

СЕРІЇ КНИЖОК

Contemporary Studies in Philosophy and the Human Sciences, hg. von J. Sallis u. D.F. Krell, Atlantic Highlands (Humanities Press), London (Mac Millan) Contributions to Phenomenology in Cooperation with the Center for Advanced Research in Phenomenology, hg. von W.R. McKenna u.a., Dordrecht (Kluwer) Epimethee, gegründet von J. Hyppolite und inzwischen hg. von J.-L. Marion, Paris (PUF) Krisis, hg. von M. Richir, Grenoble (Millon) Phaenomenologica, collection fondee par H.L. Van Breda et publiee sous le patronage des centres d'Archives-Husserl, Den Haag (M. Nijhoff) bzw. Dordrecht (Kluwer) Phaenomenologica, Tokyo (Sekai Shoin) Phänomenologisch-Psychologische Forschungen, hg. von C.F. Graumann u. J. Linschoten, Berlin (de Gruyter) La philosophie en effet, hg. von J. Derrida, S. Kofman, Ph. Lacoue-Labarthe, J.-L. Nancy, Paris (Galilee) Selected Studies in Phenomenology and Existential Philosophy, Chicago (Quadrangle) bzw. Den Haag (M. Nijhoff) bzw. State University of New York Press Series in Continental Thought, hg. von L. Embree u.a., Athens, Ohio (Ohio University Press) Studies in Continental Thought, hg. von J. Sallis, Bloomington/Indianapolis (Indiana University Press) Studies in Phenomenology and Existential Philosophy, hg. von J. M. Edie, Bloomington/London bzw. Indianapolis (Indiana University Press) Übergänge, Texte und Studien zu Handlung, Sprache und Lebenswelt, hg. von R. Grathoff u. B. Waldenfels, München (W. Fink) Ergänzend zur detaillierten Einfuhrung, die sich weitgehend auf den deutschen, niederländisch-flämischen, französischen, italienischen, angelsächsischen und andeutungsweise auf den ost (mittel) europäischen Sprachbereich beschränkt, sei abschließend auf einige Dokumente hingewiesen, in denen sich weitere internationale und interkulturelle Horizonte abzeichnen: Gegenwarts- und Erwartungshorizonte, die einem mitteleuropäischen Berichterstatter nur sehr begrenzt zugänglich sind.

£. El.

Міжнародні

та

міжкультурні

горизонти

ЗАГАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Grathoff, R. / Waldenfels, В., Sozialität und Intersubjektivität (Übergänge 1), München 1983 [Enthält sozialphänomenologische Forschungsberichte nicht nur aus den USA und den Niederlanden, sondern auch aus Skandinavien, Polen, der damaligen UdSSR und Japan]

Література

Held, K./Nitta, Y., lnterkulturalität zwischen Ost und West. Рпапотепоіоціш hi Beiträge, Frankfurt/M. 1993 [Eine Thematisierung und Aktivic-iiniy dei lnterkulturalität, unter Mitwirkung fernöstlicher Phänomenologen, di im Westen arbeiten und Brückenfunktionen übernehmen] Mall, R.A. / Hülsmann, H., Drei Geburtsorte der Philosophie: Chino, Indien. Europa, Bonn 1989 Spiegelberg, H., The Phenomenological Movement (s. Lit. A), Teil IV: The Geography of the Phenomenological Movement E 2. ОКРЕМІ СФЕРИ Скандинавія Bengtsson, J., «Phänomenologische Sozialwissenschaft in den nordischen Ländern», in. Grathoff, R. / Waldenfels, B., Sozialität und Intersubjektivität, München 1983 -, Den Fenomenologisku rörelsen i Sverige. Mottagande och inflytande 1900-1968 (Die phänomenologische Bewegung in Schweden. Rezeption und Einfluß 19001968), Göteborg (Daidalos) 1991 Іспанія

та

Латинська

Америка

Для загальної орієнтації: Arias, J.A./Gomez Romero, І., «Materiales para una historia de la fenomenoiogia en España», in: Fragua, No 23-24, Madrid 1983, S. 14-39 Lerin Riera, J., «Apuntes sobre la recepción de Ia fenomenologi 'a en Españia», in: Isegoria No 5, Madrid 1992, S. 142-160. [Diese Darstellung der Rezeption behandelt zunächst die Anfange der spanischen Phänomenologie bei Ortega у Gasset und in der «Madrider Schule» (M. Garcia Morente, J. Gaos und, in gewisser Distanz dazu, X. Zubiri); nach einer Phase der Latenz, während derer die Phänomenologie, nicht zuletzt wegen der politisch bedingten Emigrationswelle, in iberoamcnkanisdien Ländern Heimatrecht fand, kommt es in den 80er Jahren zu einer Neubelebung der Phänomenologie in Spanien, die in der 1989 erfolgten Neugründung einer «Sociedad Española de Fenomenologfa» ihren Ausdruck fand. Über die laufenden Aktivitäten der Gesellschaft berichtet ein von J. San Martin an der «Universidad Nacional de Educatión a distancia» herausgegebenes «Boletfn informativo».] -, Escritos de Filosofìa (Buenos Aires), Jg. V I I I (1985), No 15-16: Fenomenoiogia I [Beiträge iberoamerikanischer Phänomenologen] Вибрана література:

,

Arce, J. L., Hombre, concimiento y sociedad, Barcelona 1988 Gómez Heras, J. M. G., El apriori deh Mundo de la vida. Fundame litación fenomenològica de una ética de la ciencia у de la tècnica, Barcelona 1989 Gómez Romero, L, Husserl y la crisis de la razón, Madrid 1986 Milián Puelles, A., La estructura de la subjectividud, Madrid 1967

152

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

Montero Moliner, F., Retorno a la fenomenologia, Barcelona 1987 Moreno Marquez, C, La intención comunicativa, Sevilla 1989 Rabade, S., Estructura del conocer humano, Madrid 1969, 1985 San Martin, J., Estructura del metodo fenomenologice, Madrid 1986 -, La fenomenologia de Husserl como utopia de la razón, Barcelona 1987 -, «Ortega у Husserl: a vueltas con una relación polemica», in: Revista de Occidente, No 132 (1992), S. 107-127 Xirau, J., La fdosofia de Husserl, Buenos Aires 1941, 1966 [Eine Einführung in die Phänomenologie, die eine große Wirkung ausgeübt hat] Zubiri, X., Naturaleza, Historia, Dios, Madrid 1941, 1963 -, Sobre la esencia. Madrid 1962 -, lnteligencia sentiente, Madrid 1981 -, lnteligencia у logos, Madrid 1982 -, lnteligencia у razón, Madrid 1983 3

2

5

Індія, Японія, Корея Для спеціальної орієнтації див.: Mohanty 1972; Nitta/Tatematsu 1979 Buchner, H. (Hg.), Japan und Heidegger, Sigmaringen 1989 Cho, K.K., Bewußtsein und Natursein. Phänomenologischer West-Ost-Diwan, Freiburg/München 1987 Heidegger, M., «Aus einem Gespräch von der Sprache», in: Unterwegs zur Sprache, Pfullingen 1959 Kojima, H. (Hg.), Phänomenologie der Praxis im Dialog zwischen Japan und dem Westen, Würzburg 1989 Mohanty, J.N. «Phenomenology and Existenţialism: Encounter with Indian Philosophy», in: International Philosophical Quarterly 12 (1972), S. 484-511 Nitta, Y. /Tatematsu, H. (Hg.), Japanese Phenomenology (Anal. Huss. VIII), Dordrecht 1979 (Bibl.) Nitta, Y. (Hg.), Japanische Phänomenologie, Freiburg/München 1984 Weinmayr, E., Entstellung. Die Metaphysik im Denken M. Heideggers, München 1991

І М Е Н Н И Й

П О К А Ж Ч И К

Аббан'яно H. /Abbagnano, N./ 72

Б1мель В. /Biemel, W./ 41

Августлн /Augustinus/ 22

Б1мель М. /Biemel, MV 41

Аве-Лаллеман E. /Avé-Lallemant, E./

Бшсвангер Л. /Binswanger, L./ 86,

20 AßeHapiyc P. /Avenarius, R./ 12,33

Bipo A. /Birault, Н./ 68

Адорно Т. /Adomo, Th. WV 115, 120

Бланшо М./Blanchot, М./ 107,125

Айде Д. /lhde, DV 67, 79, 107

Бланкенбург В. /Blankenburg, W./

Ален (Шарт'е) E.O./Alain/ 51 Альтюссер Л./Althusser, L./ 118, 119, 125 Амзелек П. /Amseiek, Р./ 93 AHpi M. /Henry, MV 51, 53, 70, 87, 89, 92, 111, ИЗ, 117, 118

88-91

88, 89 Блойлер E. /Bleuler, E./ 86 Блох E./Bloch, E./ 115 Блуменберг Г. /Blumenberg, Н./ 43 Б о б б ю Н. /Bobbio, N./ 93 Бойтендайк Ф.Й.Й. /Buytendijk, F.J.J./ 42, 83, 88, 89

Апель К.-О. /Apel, К./ 43

Больнов О.Ф. /Bollnow, O.F./ 88

Аренд Г. /Arendt, H./ 75, 98, 120

Больцано Б. /Bolzano, В./ 12, 119

Аристотель /Aristoteles/ 45, 46

Больцман Л. /Boltzmann, L./ 11

Арнгайм Р./Amheim, R./ 41

Босс М./Boss, М./ 88,91

Арон Р. /Aron, R./ 35, 39, 52, 54, 55,

Бофре Ж. /Beaufret, J./ 54, 68

75, 77, 95 Акселос К. /Axelos, KV 118

Браг Р. /Brague, R./ 68 Бранд Г. /Brand, G./ 43 Брьокман Й.М. /Broekmann, J.M./

Башляр Г. /Bachelard, GV 100, 106 Башляр С. /Bachelard, SV 54, 101 Бахтин M. /Bachtin, MV 119 Баллауф T. /Ballauf, Th./ 97 Банф1 A. /Banfi AV 40, 71, 72, 108 Барт Р. /Barthes, R./ 107, 125

122 Бубер М. /Buber, MV 30, 64 Бьом Г./Boehm, G./ 104 Бьом Р. /Boehm, R./ 41, 42 Бьор Т. де /Воег, Th. de/ 42 Бюлер К. /Buhler, KV 82, 102, 124

Брентано Ф. /Brentano, F./ 12, 22, 25, 46, 7 4 , 8 1 , 8 2 , 8 5 , 9 2 , 102, 103 Беккер O. /Becker, О V 39, 40, 99-101, 104 Белло A. /Bello, А./ 73 Бергер Г. /Berger, G./ 53 Бергер П.Л. /Berger, PL./ 77, 95 Бергсон A. /Bergson, А./ 22, 51, 52, 57, 75 Бернет Р. /Bemet. RV 42, 126

Вайда М. /Vajda, MJ 122 Валер! П. /Valéry, Р./ 7, 60 Валь Ж. AVahl, J./ 52 Вальденфельс Б. /Waldenfels, В./ 43, 44, 122 Вальтер Г. /Walther, G./ 41, 94 Ван Бренда Г.Л. /Van Breda, H.L./ 41 Ванш Ровщж1 С. /Vanni Rovighi, SV 72,73

154

Б.

Вальденфельс.

Ваттімо Дж. /Vattimo, GV 73 Вебер М. /Weber, MV 22, 34, 76 Велтон Д. /Welton, DJ 79 Вельш В./Welsch, W./ 103 Bepro A. /Vergüte, A./ 42, 92 Вертгаймер M. /Wertheimer, MV 77 Віннікотт Д.В. /Winnicott, D.W./ 97 Вітгенштейн Л. /Wittgenstein, LV 15, 33, 74 Bice Д. /Wyss, DJ 88 Гаар M. /Haar, MJ 68 Габермас Ю. /Habermas, JV 24, 43, 97, 115 Гадамер Г.-Г. /Gadamer, H.-G./ 10, 39, 43, 48 Гайгер М. /Geiger, MJ 19-21, 41, 77, 103 Гайдеггер М. /Heidegger, MJ 7, 9, 10, 12-17, 19, 21, 23, 24, 29, 32, 35, 36, 38-40, 42, 45-49, 52, 54, 55, 6064, 66-70, 73, 74, 78, 81, 84-88, 97, 100, 101, 103, ПО, 111,115, 116, 118, 120, 122, 124, 125 Гальдер A. /Haider, А./ 44, 112 Гарін E. /Garin, EJ 12 Гартман E. фон /Hartmann, E. von/ 11 Гартман H. /Hartmann, N7 10, 24 Гарфінкель Г. /Garfinkel, H./ 96 Гегель Г.В.Ф. /Hegel, G.W.F./ 116 Гелен A. /Gehlen, А./ 24 Гельб A. /Gelb, А./ 77, 87 Гельд К. /Held, KJ 44 Герінг Й. /Hering, JV 19, 61, 111 Герцог M. /Herzog, MJ 82 Геснар A./Hesnard, А./ 91 Гетман К.Ф. /Gethmann, C.FJ 44 Гібсон Дж.Дж. /Gibson, Ш 84 Г і л ь д е б р а н д Д. ф о н /Hildebrand, D. von/ 20 Гінтікка М.Б. /Hintikka, М.В./ 79 rouap^a6pC./Goyard-Fabre,S./ 93 Голенштайн E. /Holenstein, E./ 124

Вступ

до

феноменології

Гольдштейн К. /Goldstein, KV 124 Горкгаймер М. /Horkheimer, MJ 115 Гофман I. /Goffman, EJ 84 Гранель Г. /Granel, G./ 68 Гратгоф Р. /Grathoff, R7 41, 43, 75 Грауман Л.-Ф./Graumann, C.-F./ 82, 84 Гурв1Ч Г. /Gurvitch, G./ 78, 81, 82, 84, 87, 97 Гурв1ч A. /Gurwitsch, А./ 35, 39, 52, 55, 75, 77, 95, 99 Гуссерль E. /Husserl, EJ 6,1,9, 11, 12, 13-20, 25, 27, 29, 30, 32-36, 38, 4 0 , 4 1 , 4 5 , 4 6 , 55,62,74,80-83,90, 94,102,109,116,118,119,121,123 Гуссерль Г. /Husserl, G./ 93 Гьольдерлш /Hölderlin, F./ 4 , 1 1 1 0 Дальмайр Ф. /Dallmayr, F./ 97 Дастур Ф./Dastur, F./ 68 Декарт Р. /Descartes, R7 57, 62 Декомб В. /Descombes, V7 124 Дельоз Ж. /Deleuze, G7 125 Деррща Ж. /Derida, J7 9, 10, 15, 42, 54, 64, 70, 73, 92, 124-126 Джеймс В./James, W./ 76,81 Д ж о й с Дж. /Joyce, J7 28, 29 Дшьтей В. /Dilthey, W7 16, 22, 24, 38, 43, 109 Д о б е р Ж. /Daubert, J7 20 Достоевський Ф. /Dostojewskij, F./ 49 Дрейфус A. /Dreyfus, Н7 79, 84 Думмет М. /Dummett, М7 74 Д ' к м Д ж . /Dewey, J7 76 Дюмера A. /Duméry, Н7 53, 111 Дюркгейм E. /Durkheim, Е7 96 Дюфрен М. /Dufrenne, М7 65, 105 Еванс К. /Evans, С/ 126 Едд Д ж . /Edie, J7 38, 40, 94 Eni Л. /Eley, L7 44 Ел1аде М. /Eliade, MV 109 E n i a c H . /Elias, NV 41

Іменний

155

покажчик

Жаніко Д. /Janicaud, DV 68, 70

Коменський Я. /Comenius, J.A7 98,

Зіммель Г. /Simmel, G./ 73, 94

Конрад-Марціус Г. /Conrad-Marti-

ІйсселінгС. /Ijsseling, S./ 41

Коунен Г. /Соепеп, Н./ 97

107 us,H./ 20,21 Імдаль Г. /Imdahl, H./ 104

Кофка К. /Koffka, К./ 82

Інгарден Р. /Ingarden, R./ 6, 20, 21,

К о т и к К. /Kosik, К./ 120, 121

25, 26,40, 104, 105, 107, 119-121 Ізер В. /Iser, W./ 104 Ізуці Т. /lsutzi,T./ 111 Іпполіт Ж. /Hyppolite, 1.1 68, 116

Кракауер 3./Kracauer, S./ 4 1 , 9 4 Краен одебський 3. /Krasnodebski, Z./ 112, 125 Крузе Л./Kruse, L7 85 Куайн У. О. /Quine, W.O./ 79

Йонас Г. /Jonas, H./ 41, 75

Кукі С. /Kuki S./ 40, 111 КунГ./Kuhn, Н./ 4 1 , 4 2 , 75

Кавайє Ж. /Cavailles, J./ 54, 78, 100, 111

Кун Р. /Kuhn, R./ 88 Кун Т. /Kuhn, Th., S./ 36

Каліновський Г. /Kalinowski, G./ 94

Кунц Г. /Kunz, Ш 83

Кандинський В. /Kandinsky, W./ 70

Куртін Ж.-Ф. /Courtine, J.-FV 65, 68

Кант I./Kant, І/ 1 1 , 1 7 , 2 4 , 4 8 , 6 8 , 7 1 , 82 Карр Д. /Сагг, D./ 79 Каспер Б. /Casper, В./ 112 Касторіадіс K. /Castoriadis, С/ 69, 92, 117 Кауфман Ф. /Kaufmann, Felix/ 39, 75, 93

Лакан Ж. /Lacan, J./ 30, 42, 59, 61, 78, 87, 92, 124, 125 Ладрієр Ж. /Ladriére, J./ 111 Лагаш Д. /Lagache, D./ 87, 91 Ламберт Й.Г. /Lambert, J.H./ 11 Ландгребе Л. /Landgrebe, LV 3 8 , 4 1 43, 122

Кауфман Фр. /Kaufmann, Fritz/ 104

Ландсберг П.Л. /Landsberg, RL./ 24,41

Кац Д. /Katz, D./ 82

Лангевельд М.Й. /Langeveld, M.J./ 97

Квант Р. /Kwant, R./ 42

Лантері-Лаура Г. /Lanteri-Laura, G./

Кейсі I.C. /Casey, E./ 79

85

Келлер В. /Keller, W./ 83

Ласк E. /Lask, E./ 46

Кельзен Г./Kelsen, H./ 91

Лаутман A. /Lautmann, А./ 100, 111

Керстен Ф. /Kersten, F./ 78

Ляйбніц Г.В. /Leibniz, G.W./ 78, 99

Кімура Б. /Kimura, В./ 89

Левінас E. /Levinas, E./ 14, 17, 40,

Кірхгоф Г.Р. /Kirchhoff, G.R./ 11 Кізіль Т.Й. /Kisiel, Th.J./ 99 Кіскер К.П. /Kisker, К.Р./ 87, 88 Ківіц П. /Kiwitz, Р./ 97

42, 54,56,61-65,69, 70,73,87,112, 113, 125 Леві-Стросс С. /Lévi-Strauss, Cl 59,

124, 125

Кожев A. /Kojeve, А./ 49, 52, 56, 116

Леві-Брюль Л. /Lévy-Bruhl, L./ 32

Койре A,/Kojeve, А./ 1 9 , 5 2 , 9 9

Левін К. /Lewin, К./ 14, 17, 40, 42,

Кокельманс Дж.Дж. /Kockelmans, J.J./ 48

54, 56,61-65,69, 70,73, 82, 84, 87, 112, 113,125

156

Б.

Вальденфельс.

Лефевр A./Lefebvre, Н./ 117 Л1бш Б./Liebsch, В./ 102 Л ш п с A. /Lingis, А./ 79 Лшшотен Й. /Linschoten, J7 83, 84 Лютар Ж.-Ф. /Lyotard, J.-FV 61, 70, 106 Лшгац В. /Lippitz, W7 98 Лшпс Г./Lipps, Н7 19 Лшпс Т. /Lipps, Th7 20, 81, 102 Лох В. /Loch, W7 98 Лосев О./Losev, А7 119 Л отце Г. /Lotze, Н7 11, 12 Лукач Д. /Lukäcs, G7 122 Лукман Т. /Luckmann, Th7 43, 76, 77, 95, 96 Луманн Н. /Luhmann, N7 44, 97 Льовгт К. /Löwith, К7 39, 41, 75 Л ю б б е Г. /Lübbe, Н7 43 Лютер М. /Luther, MV 49 Майер-Драве К. /Меуег-Drawe, К7 98 Майнонг А. фон /Meinong, А7 11, 82 Майстер Екхарт/Meister Eckhart/ 111 Max E./Mach, Е7 11, 12 Маннгейм К. /Mannheim, K7 24 Маркузе Г. /Marcuse, Н7 115 Марсель Г./Marcel, G7 51 MapioH Ж.-Л. /Marion, J.-L7 68, 70, 113 Маркс К./Marx, К7 70,114, 116-119 Маркс В. /Marx, W7 42, 44, 75 MapTi A. /Marty, А7 112 Масарик Т. /Masaryk, Th7 119 Маттей Ж-Ф. /Mattéi, J.-F7 68 Маттюен У. /Matthiesen, UV 97 Мейз В./Mays, WV 74 Мен де EipaH A. /Maine de Biran, HV 70 Мерло-Понт! M. /Merleau-Ponty, MV 7, 10, 14, 20, 2 8 , 3 0 , 3 6 , 3 8 , 3 9 , 4 1 , 42,51,53,54

Вступ

до

феноменологи

Метро A. /Métraux, AV 77 MÌA Дж. Г. /Mead, G.HV 76, 77 Мжунас A. /Mickunas, AV 79 Мш Дж. Ст. /Mill, J.St./ 16 Мшковський E. /Minkowski, EV 52, 87, 89, 90 MoxeHTÍ Дж. T. /Mohanty, J.NV 79 Мукаржовський Я. /Mukařovsky, JV 103 Музшь Р. /Musil, RV 40 Натансон M. /Natanson, MV 77 Наторп П. /Natorp, Р./ 16 Нщше Φ. /Nietzsche, FV 6, 22,49, 53, 79, 80, 104 Н п т а Й. /Nitta.YV 111 Hiuiwa К. /Nishida, KV 110 О б е т П. /Aubenque, Р./ 68 Ол1ветт1 М.М. /Olivetti, М.М./ 112 О'Нейл/O'Neill, JV 96, 122 Ортега-и-Гассет X. /Ortegay Gasset, JV 24, 40, 121 Орт E.B. /Orth, E.WV 43 OCTÍH Дж. /Austin, J.LV 67, 74 OTTO P. /Otto, RV 23, 39, 44, 45, 109 Пажанш A. /Pažanin, AV 122 Пач1 E. /Paci, EV 10, 72, 73, 81, 108. 118, 119 Парре A./Parret, HV 112 Паскаль Б. /Pascal, В./ 22 Паточка Я. /Patočka, JV 6,40, 69,120 Пеперцак Α. /Peperzak, A.I 42 Πετί Ж-Л. /Petit, J.-L7 67 ГПаже Ж. /Piaget, JV 55, 58, 98, 111. 102 Шже Ж.-П. /Piguet, J.-PV 107 r i i p o H Г. /Piron, HV 85 Плант1-Вонжур Ж. /Plant) Bonjour, GV 68 Платон/Platon/ 45, 71, 111

Іменний

157

покажчик

Плесснер Г. /Plessner, H7 19, 24, 41, 42, 83

Соколовський Р. /Sokołowski, R7 79 Соссюр Ф. де/Saussure, F. de/ 59,124

Плюгге Г./Flügge, H./ 88

Спіноза Б. /Spinoza, В./ 105

Полш Р. /Polin, R7 53

Срубар I. /Srubar, 17 77, 121

Полгтцер Г. /Politzer, G./ 83, 91

Старобінський Й. /Starobinski, J7

Пое А.Ж. де /Pos, H.J. de/ 42 Прет1 Дж./Preti, G./ 72

106 Сьорл Дж. /Searle, J7 15

U p ™ П. /Prini, Р./ 72 Пруст М. /Proust, MV 7, 28, 59, 105, 106 Пуле Г. /Poulet, G7 107

Такеучі Й. /Takeuchi,Y./ 111 Таміньо Ж. /Tamininaux, J7 41, 42, 68, 69

Пфайффер Г. /Pfeiffer, GV 62

Танабе X. /Tanabe, Н7 40, 111

Пфендер A./Pfänder, AV 1 9 , 2 0 , 7 8

Твардовський К. /Twardowski, К./ 25 Телленбах Г. /Tellenbach, Н7 88

Райл Дж. /Ryle, G7 74

Тіне Ж. /Thines, G7 42, 83, 84

Райнах А. /Reinach, А./ 19, 20, 21,

Тіффено Д. /Tiffeneau, D7 67

110 Райнер Г. /Reiner, Н7 24 Райтер Й. /Reiter/ 112

Тимінецька А.-Т. /Tyminiecka, А.-Т/ 78 Тишнер Й./Tischner, J7 41

Рассел Б. /Russell, В./ 98

Тран Дук Tao /Tran Duc Thao/ 117

Ржкерт Г. /Ricken, Н7 46

Тугендгат Е. /Tugendhat, Е7 43

Р1чардсон В.Й. /Richardson, W.J./ 45

Тьонніс Ф. /Tönnies, F7 95

Piuiap Ж.-П. /Richir, М7 106

Тьорнер Р. /Turner, R7 96

Роджерс K.P. /Rogers, С/ 84 Р о в а г п П.А. /Rovatti, P.A./ 73, 119 Розентцвейг Ф. /Rosenzweig, F7 62

Услар Д. /Uslar, D7 83 Утітц Е./Utitz, Е./ 103

Ромбах Г. /Rombach, Н7 43 Py6in Е. /Rubin, Е7 82 Румпф X. /Rumpf, Н7 98

Фарбер М. /Farber, MV 40, 75, 79, 99

Руссе Й. /Rousset, J7 106

Федіда П. /Fedida, Р./ 89, 91

Р о в а г п П.А. /Rovatti, P.A./ 73, 119

Фельман Ф. /Fellmann, F7 34

Рюмке Г.К. /Rumke, Н.С7 89

Фінк О. /Fink, Е7 38, 39, 41, 42, 90,

Саймонз П. /Simons, Р./ 75

Фіркант А. /Vierkant. А./ 94

СеллюДж./Sallis, JV 78

Фіхте Й.Г./Fichte, G7 11,68

Сартр Ж.-П. /Sartre, J.-P7 10, 14, 52-

Фішер М. /Fischer, MV 107

118

59, 64, 7 7 , 7 8 , 8 5 , 9 1 , 105-107, 111,

Формаджіо Д. /Formaggio, D7 108

115-117

Франк Д. /Franek, D7 65, 68

Сезанн П./Cézanne, Р./ 7, 105 Сел1бщаш С. /Celibidache, S7 107 CeMepapi /Semerari, G7 119 C M Í T Б. /Smith, В./ 75

Фреге Г. /Frege, G7 12, 14, 43, 74, 79, 98 Фрейд 3. /Freud, S7 12, 22, 52, 66, 8 5 , 9 1 , 9 2 , 98

158

Б.

Вальденфельс.

Фуко М. /Foucault, MV 36, 47, 61, 65, 8 1 , 9 0 , 9 2 , 125 Функе Г. /F0llesdal, D./ 44 Цанер Р. /Zaner, R./ 78 Целмс Т. /Celms, Т./ 40 Цекш С. /Zecchi, S./ 8, 71, 108 Ч о К.К. /Cho, К.К./ 79 Шаллер К. /Schalier, KV 97 Шапп В./Schapp, W./ 19 Шелер М. /Scheler, MV 18-24,33, 40-42, 46, 47, 52, 54, 77, 81, 83, 86, 94, 109-111, 114, 121 Шеллшг Ф.В.Й. /Schelling, FW.J./ 2 1 , 6 8 , 105

Вступ

до

феноменологи

Ш т г е л ь б е р г Г. /Spiegelberg, HV 8, 39, 78, 84, 85 Шраг К. /Schräg, С/ 79 Штайн Е. /Stein, F../ 38, 40, 94 Штрассер Ш. /Strasser, SV 41, 42, 63, 83, 84 Штраус Е. /Straus, Е./ 41, 87, 96 Штраусе А. /Strauss, AV 96 Штумпф К. /Stumpf, С/ 77, 82, 107 Штрьокер Е. /Ströker, EV 42, 44, 100 Шютц А./Schütz, А./ 10,35,75-78, 81,82, 87, 89, 93, 95, 96, 107, 121 Шютце Ф. /Schütze, FV 96 Якобсон Р. /Jakobson, RV 59, 89, 102, 123, 124

Шестов Л. /Schestow, LV 52

Ямагуч11./Yamaguchi, IV 111

Hlüiairi В. /Szilazi, WV 39 Шшьдер П. /Schilder, Р./ 90

Ясперс К. /Jaspers, KV 54, 65, 85

Шпет Г.-/Spet, G./ 6, 19, 119

Янсен П. /Janssen, Р./ 8 Яусс Г.Р./Jauß, H.RV

104

Дидактичний

додаток

словник Укладаючи цей словник, ми не прагнули визначити та коментува­ ти всі феноменологічні терміни. Таке завдання є досить складним і потребує кропіткої роботи великої групи авторів. До того ж реалізаці­ єю такого наміру має бути окреме видання, а не маленький додаток до тексту, який є насамперед вступом феноменологічної проблема­ тики. Коли ми говоримо про те, що створення розширеного феноме­ нологічного словника є надто складним завданням, то маємо на ува­ зі деякі принципові труднощі, які, з одного боку, зумовлені специфікою самої феноменологічної термінології, з іншого боку - інтелектуаль­ ною і мовною ситуацією, в якій знаходяться феноменологи України. Ці труднощі постали перед нами і при написанні цього невеличкого словника, який слід розглядати як довідник, який має допомогти чи­ тачу зрозуміти деякі ключові терміни феноменології. Цими термінами оперує кожен феноменолог, часто-густо припи­ суючи різні значення одним і тим самим поняттям. Навіть в творчос­ ті самого Гуссерля - засновника феноменологічної філософії - смисл деяких понять трансформується у процесі їх розвитку. Це перша тру­ дність, пов'язана з проблемою створення феноменологічного слов­ ника. Друга трудність зумовлена специфікою феноменологічного сти­ лю письма, притаманного насамперед Гуссерлю. Річ у тому, що дуже часто м і ж феноменологічними поняттями неможливо встановити звичні логічні родо-видові зв'язки. І це не наслідок випадку, або не­ точності. Такий стан речей - природний прояв феноменологічної по­ зиції. Адже ключові феноменологічні поняття втілюють сутнісний рівень досвіду. Вже в першому феноменологічному творі, «Логічних дослідженнях», Гуссерль виступає проти індуктивної теорії створен­ ня загальних понять, переважна більшість яких і висловлює певні сутності. Натомість у своїй праці «Досвід і судження» засновник фе­ номенології розробляє концепцію вільної варіації у фантазії. Загаль­ ні поняття, через які нам відкриваються сутності, встановлюються не завдяки індукції великої кількості схожих предметів досвіду та пода­ льшого абстрагування їх спільних властивостей. Адже для того, щоб

160

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

почати індукцію, ми потребуємо вже, нехай і невиразного, але все ж образу цієї схожості. Отримати його можливо лише у вільній варіації окремого екземпляра певного виду предметності у фантазії. Фанта­ зуючи, ми окреслюємо межі, за якими певне явище втрачає свою сутність і перетворюється на щось інше. Загальні поняття є вербаль­ ними виразами уявлень про ці межі. Тому ці поняття, особливо найзагальніші з них, найчастіше не підпорядковується одне одному, а взаємодоповнюються і в цьому взаємодоповненні перехрещуються. Це стосується передусім базових феноменологічних понять. Інколи вони утворюють смислові групи, в яких кожне окреме поняття не є частиною іншого, більш загального, а висловлює певний аспект того, що повністю визначається лише всією групою понять. Ми можемо виокремити декілька таких груп: 1. Феноменологічна редукція, епохе, залучення у дужки. 2. Ідеація та споглядання сутностей. 3. Конститутивна та інтенціональна проблематика. Ще одна трудність на означеному шляху, пов'язана вже не з са­ мою феноменологічною термінологією, а з проблемою артикуляції феноменологічних текстів українською мовою. З огляду на незначну кількість українських перекладів класичних і сучасних феноменоло­ гічних текстів та практичну відсутність самостійних українських фе­ номенологічних досліджень, ми ще не можемо говорити про існуван­ ня української феноменологічної термінології. Тому сподіваємося, що переклад книги відомого сучасного феноменолога Бернгардта Вальденфельса, доповнений невеличким феноменологічним словником, стануть чи не першими кроками до створення власне української феноменологічної традиції. Акт (Akt) - поняття, за допомогою якого розкривається творчий характер свідомості. Акти є переживанням позначення. Значуща ча­ стина кожного окремого акту пов'язана не з предметом, а криється безпосередньо у переживанні акту. Гуссерль розрізнює матерію акту (гілетичні дані, від гр. hyle - матерія), тобто його предметність, та якість акту, що характеризує модальність предметного зв'язку як осо­ бливої позиції, де цей зв'язок мислиться можливим, сумнівним, не­ обхідним тощо. Апперцепція ( A p p e r z e p t i o n ) у гуссерлівській феноменології це «більше» (das Mehr) за прості відчуття, важливий структурний мо­ мент інтенціональності с в і д о м о с т і , зміст розуміння переживання предмету, що визначає переживання свідомості. Вираз ( A u s d r u c k ) - одне з ключових понять гуссерлівської фено­ менології, яка означає знак, котрий має смисл. Є результатом смислонадаючих актів, пов'язаних з поняттям інтенціональності, є вияв­ ленням смислу про щось.

Словник

161

Горизонт ( H o r i z o n t ) - у феноменології Гуссерля характеристика свідомості, зумовлена її властивістю переживати смисли на певному нетематичному тлі, що співпереживається у інтенціональному акті. Визначається співприсутністю у сприйнятті того, що не дано у дійсно­ сті, і того, що дійсно презентується. Слід розрізняти зовнішній (прос­ торовий) та внутрішній (часовий) горизонти. Часовий горизонт є пер­ в і с н и м , належить до потоку сприйняття, є власною внутрішньою часовістю Я, оскільки все, що міститься у актуальному сприйнятті, знаходиться на перехресті минулого і майбутнього. У зовнішньому горизонті стають співприсутніми усі фонові дані, котрі відносяться до дійсно сприйнятого предмету. Таким горизонтом усякого предмету є світ - основа того, де ми «завжди вже є». Життєвий світ є спільним значущим горизонтом, що забезпечує когерентність досвіду. Фено­ менологічна перспектива відкриває універсальний горизонт, до яко­ го належить первісні фундації смислу, або «прафундації», які утво­ рюють звичну канву досвіду. Цей процес у Гусселя має назву пасивної габітуалізації прасмилів. Він забезпечує саморозуміння горизонту сві­ домості. Ейдос (гр. e i d o s ) - праобраз, ідея. У феноменології Гуссерля вживається як синонім сутності і протиставлення факту. Є універсалією, котра означає всезагальне, елемент абсолютного потоку, існу­ ючи разом з цим у часових структурах свідомості. Ейдоси відкрива­ ються через ейдетичну редукцію. Охоплення ейдосів відбувається у досвіді ідеації, тобто споглядання сутностей. Ейдетична редукція - див. Феноменологічна редукція. Екзистенціальна феноменологія - одна із найвпливовіших ф о р м сучасної феноменології. Виникла із спроб розв'язати проблеми інтерсуб'єктивності, історичності, соціальності, наявності об'єктів куль­ тури за допомогою феноменологічної редукції, котра у своїй еволю­ ції розбиває вихідні формально-методичні настанови феноменології, пропонуючи аналізувати людське буття не за допомогою об'єктивуючих категорій, а через звертання до основних ф о р м конкретно-істори­ чного існування людини, якими є так звані «екзистенціали», які умож­ ливлюють проявлення сутності людського буття (Гайдеггер, Сартр), що постає і описується як екзистенція. Емоційне а п р і о р і (das e m o t i o n e l l e A p r i o r i e ) - одне з централь­ них понять прикладної феноменології Макса Ш е л е р а , що спираєть­ ся на гуссерлівське розуміння інтуїції як розумового споглядання. Предметом такого споглядання виступають цінності. Обґрунтовую­ чи інтуїцію цінностей, Ш е л е р , вважав, що вона реалізується у актах любові та ненависті. За допомогою емоційного апріорі Шелер роз­ гортає феноменологічне обгрунтування етики та релігії, ставить за мету осягнення об'єктивної царини цінностей, що як феноменальні

162

Б.

Вальдєнфельс.

Вступ

до

феноменології

сутності є апріорно даними. Апріорність у Шелера є не формальна, а матеріально-екзистенціальна, пов'язана із буттям. Адже носієм цінностей тут є не тотожна емпіричному індивіду осо­ бистість. Через інтенціональне переживання цінностей розкриваєть­ ся їх сутність, емоційне апріорі. Епохе (від давньогрецького epoche - утримання від суджень) одне із головних понять трансцендентальної феноменології, означає утримання від суджень щодо існування світу. За допомогою феноме­ нологічного епохе здійснюється перехід від природної настанови до феноменологічної, формується так званий «чистий спостерігач». Щ о б здійснити процедуру епохе, суб'єкт має усунути з поля зору усе, що безпосередньо не належить до предмету - усі накопичені історією наукової та повсякденної думки судження, гадки, упередженості, оцін­ ки перемету. Це, за Гуссерлем, уможливлює споглядання сутності цього предмету. У контексті епохе слід розуміти гасло Гуссерля «на­ зад, до речей!», тобто відмову від різного роду упередженостей і пе­ рехід до споглядання їх чистої сутності. Ж и т т є в и й світ ( L e b e s w e l t ) - поняття, оформлення якого відбу­ вається у пізніх працях Гуссерля (див. «Формальна і трансцендента­ льна логіка», «Криза європейських наук і трансцендентальна фено­ менологія»). Виступає основою взаємоузгодженого досвіду, а також основою об'єктивних наук, є інтегральним аналогом інтенціонального предмета інтерсуб'єктивності, що лежить в основі усіх опосередко­ ваних зв'язків між людьми. У природній настанові свідомості постає як світ людського досвіду, що є світом суб'єктів, інтереси, уявлення, нахили яких спрямовуються до реальності. Життєвий світ утворює широкий горизонт, у межах якого розгортаються різні інтереси та від­ буваються цілепокладання. Діючи у таких горизонтах інтересів, ми просто припускаємо, що живемо у існуючому світі. Для нас він існує як сукупність смислів, котрі можна перевіряти, модифікувати і на­ віть спростовувати. Гуссерль пропонує розглядати життєвий світ та­ кож у феноменологічній настанові, де він відкривається як корелят інтенціонально діючої суб'єктивності, сфера значень, що конститую­ ється трансцендентальною суб'єктивністю. На відміну від природної настанови, де усі є зануренними до життєвого світу, феноменологіч­ на настанова дає змогу усвідомити його напередданість у співвідно­ шенні з людською суб'єктивністю, що надає смисли усяким пережи­ ванням свідомості предметам, процесам і зв'язкам життєвого світу. У феноменологічній соціології він постає універсумом життєво-сві­ тових угруповань, що об'єднують життєві світи різних соціальних груп (А. Ш ю т ц та ін.), є теоретичною основою досліджень так званого «по­ всякденного світу». Універсальне значення життєвого світу, що зали­ шається у будь-яких смислах, проявляється у універсальному, від­ критому г о р и з о н т і , п о в ' я з а н о м у з п е р е ж и в а н н я м и с в і д о м о с т і ,

Словник

¡63

відкриваючи нові можливості розгортання смислів. Методологічне значення поняття життєвого світу, за Гуссерлем, полягає у переоріє­ нтації європейських наук, які не врахували інтерсуб'єктивних умов визначення предметів свого дослідження. Інтенціональність ( I n t e n t i o n a l i t a e t ) - універсальна характерис­ тика свідомості, яка означає спрямованість свідомості на зміст своїх актів. Гуссерль висловлює цю характеристику ще формулою «свідо­ мість про». Свідомість, за Гуссерлем, ніколи не буває порожньою, вона завжди на щось спрямована, тобто свідомість завжди має інтенціональний характер. Крім Гуссерля та його послідовників, цим по­ няттям, широко вживаним ще схоластикою, оперує його вчитель Ф. Брентано, застосовуючи інтенціональність для розрізнення психі­ чних та фізичних феноменів. Для Брентано психічні акти завжди спря­ мовані на фізичні факти, чим і відрізняються від останніх, оскільки ті в свою чергу ні на що не спрямовані. На відміну від свого вчителя Гуссерль вважав, що ми не можемо говорити про спрямованість ак­ тів свідомості на щось зовнішнє. Така позиція потребує наївної віри в існування світу, яка виключається в актах феноменологічної редук­ ції. Кожний інтенціональний акт являє собою ноезо-ноематичну стру­ ктуру, де ноезіс є сама спрямованість свідомості, а ноема тим, на що спрямована свідомість, способом даності свідомості її змісту. Інтерсуб'єктивність ( I n t e r s u b j e k t i v i t a e t ) - поняття, що означає спільну об'єктивну основу досвіду різних суб'єктів, незалежно від їх особистісних властивостей та ситуацій здобуття цього досвіду. У фе­ номенології Гуссерля досліджується через розкриття імпліцитних та експліцитних інтенціональностей, де трансцендентальне Я засвідчу­ ється у існуванні інших та їх досвіді. Дозволяє описати умови можли­ вості смислових зв'язків між індивідами як духовними монадами. Універсальною інтерсуб'єктивністю є людство. І н т у ї ц і я - духовне споглядання, споглядання сутностей (Wesensschau), ідеація, охоплення розумовим зором загального. У своєму розумінні інтуїції Гуссерль відштовхується від картезіанської моделі математичного значення (споглядання розумовим зором гео­ метричних фігур, позбавлених емпіричних ознак). Аналізуючи теоретико-пізнавальні можливості цього виду інтуїції, Гуссерль формулює методичний «принцип усіх принципів», за яким усе, що відкриваєть­ ся через інтуїцію має прийматися так, як воно себе показує, отже, може бути тільки описаним, а не сконструйованим, виведеним чи доведеним. Слід підкреслити, що у даному випадку йдеться про опис ідеальних сутностей (див. Ейдос), смислів, а не про факти. Матерія - (Hyle, Materie) - у феноменології Гуссерля - те в інтенціональному акті, що вказує на предметне, через поняття матерії опи­ сується зв'язок з предметним. Різні інтенціональні акти можуть тор­ катися однієї й тієї ж предметності, але у інших ракурсах, наприклад,

164

Б.

Вальденфельс.

Вступ

до

феноменології

розрізнення між журналом та періодичним виданням і т.п. Чуттєвий матеріал, або гілетичні дані (давньогрецьке hyle - матерія) потребує оживлення, яке здійснюється у переживаннях свідомості. Ноема (від гр. п о е т а - думка) та ноесіс (гр. noesis - мислення) див. Інтенціональність. Онтологія регіональна (die regionale O n t o l o g i e ) - у феномено­ логії Гуссерля обґрунтовується методично обумовлена необхідність розрізнення регіонів буття, кожнен з яких має свої смисли. У кожно­ му з таких регіонів (наприклад, природа, людина, історія тощо) є мо­ жливими свої інтенціональні акти, тому проголошується плюралізм регіональних онтологій. З цими регіональними онтологіями співвід­ носяться відповідні матеріальні онтології-строго апріорні науки, котрі у своїй предметній сфері мають закладати фундамент для емпірич­ них наук. їх завдання полягає у описі безпосередньо відкритих сутнісних відносин відповідного регіону за допомогою категоріального апарату (наприклад, предметність, просторовість, причинність тощо), а також у виведенні з них так званих регіональних аксіом - очевидних положень. Регіональні онтології підпорядковуються в свою чергу ще більш фундаментальній науці, а саме - формальній онтології та її формальним категоріям, які виводяться із сутності «предмета взага­ лі». Формальна онтологія висуває універсальні аксіоми, що ґрунту­ ються на основному принципі гуссерлівського трансцендентального ідеалізму - універсальній і принциповій доступності свідомості усіх предметів і насамперед тих, про які можна змістовно висловлювати­ ся у науці та філософії. Трансцендентальна свідомість є конститути­ вною не тільки для реального світу, а й для усієї сукупності ідеально­ го буття. Парадокс л ю д с ь к о ї суб'єктивності -заГуссерлем, полягає у тому, що вона є одночасно об'єктом, існуючим у світі, та суб'єктом, який конституює світ, розширюється до парадоксу універсальної інтерсуб'єктивності, де людство одночасно конституює світ і є частиною цього світу. Розв'язується у Гуссерля за допомогою радикального епохе. П е р е ж и в а н н я (Erlebnis) - набули у феноменології назви змістів, що репрезентуються (repraesentierende Inhalte) у здійсненні ноесісу. У феноменології свідомості є побудовою «усвідомленого змісту» пе­ вних чуттєвих вражень, усвідомлення чуттєвого досвіду. Поруч із та­ ким актом свідомості, як сприйняття, існують ще акти свідомості, які с п р я м о в у ю т ь с я не на дане у с п о г л я д а н н і , н а п р и к л а д , уяву фантазії або понятійне мислення. Природна настанова (natuerliche Einstellung) - у феноменології це так звана наївна настанова свідомості, для якої природний і соці­ альний світи є безпосередньо даними, очевидними, це наївна віра в існування предметів. Людину, що дотримується природної настано-

Словник

165

ви, Гуссерль називає «наївною людиною», для якої тип зв'язку між предметами зливається з типом зв'язку між предметами і свідоміс­ тю. За Гуссерлем, світ, що сприймається у природній настанові є цілісним, природним світом фактичності та реальності, він є доступ­ ним і знаходиться безпосередньо перед нами, тут і зараз. Світ, що постає у природній настанові, є наслідком роботи повсякденного до­ наукового мислення. Але природна настанова визначає також і пози­ тивно-наукове мислення, що знаходяться у полоні ф а к т и ч н о с т і . У трансцендентальній феноменології Гуссерля аналіз природної на­ станови є етапом підготовки до здійснення феноменологічної редук­ ції, у якій природна настанова береться у дужки, відкриваючи тим самим можливість опису «чистої свідомості». У феноменологічній соціології А. Ш ю т ц а природна настанова визнається домінуючою, а її світ (світ повсякденності) проголошується вищою і найбільш само­ очевидною реальністю. Рефлексія у ф е н о м е н о л о г і ї - особливий вид переживань, які обумовлені спонтанним життям свідомості. Трансцендентальна редукція - див. Феноменологічна р е д у к ц і я . Т е м п о р а л ь н а с т р у к т у р а с п р и й н я т т я ( t e m p o r a l e S t r u k t u r der W a h r n e h m u n g ) - схема, запропонована Гуссерлем, що започаткува­ ла усі феноменологічні дослідження часу, серед них і критичні. Скла­ дається з трьох структурних елементів: 1. Тут-момент (Jetzt-Moment), відправна точка, первісне враження. 2. Ретенція (Retention) або первісне утримання цієї тут-точки, у потоці існує як ланцюг ретенцій. 3. Потенція (Protention) або первісне очікування чи випередження, яке конституює те, що відбувається. Рівні часу свідомості: 1. рівень темпорального об'єкту з притаманною йому триваліс­ тю і послідовністю фаз; 2. с в і д о м і с т ь із її к о н с т и т у т и в н о ю с т р у к т у р о ю (протенціятепер-ретенція); 3. абсолютний квазітемпоральний потік свідомості, або абсо­ лютна суб'єктивність, у вигляді чистої теперішності імпера­ тиву: «Дивись!» Трансцендентальний суб'єкт - трансцендентальне Я - у фено­ менології є суб'єктом, очищеним від усіх психологічних та емпірич­ них елементів. Рух до нього, за Гуссерлем, вимагає здійснення ра­ дикального епохе. Воно починається з аналізу конкретного емпіричного Я, що спочатку постає у вигляді «нечіткої конкретності» як «предмет, що має характер речі». Після здійснення епохе та процедури ф е н о м е н о л о г і ч н о ї редукції відкривається перспекти­ ва т р а н с ц е н д е н т а л ь н о г о Я.

166

Б.

Вальдєнфельс.

Вступ

до

феноменології

Феноменологічна настанова - відтворення безпосереднього сми­ слового поля смислів між свідомістю та предметами. Стисло її зміст розкривається у гаслі Гуссерля «Назад, до самих речей!» У цьому га­ слі міститься вимога затримувати увагу смислової спрямованості свідомості на речах (див. Інтенціональность), де речі розкривають свій смисл поза посиланнями на природні або інструментальні зв'я­ зки з іншими речами. Отже, ф. н. спрямована на сам процес сприй­ няття як процес формування певного спектру смислів щодо адеква­ тного даного предмету, є рефлексією на сприйняття, його фази та їх єдність. Належить до феноменологічної редукції. Головна вимога щодо ф. н. - неупередженість щодо вже набутих настанов свідомос­ ті, що позбавляє детермінізм та функціоналізм статусу методологіч­ ного домінування роботи свідомості. Ф е н о м е н о л о г і ч н а р е д у к ц і я - методологічна процедура, реаліза­ ція якої означає поступове виключення суджень про незалежне від свідомості існування змістів актів свідомості. В цьому сенсі кореля­ тивним поняттю «феноменологічна редукція» є поняття феномено­ логічного епохе - утримання від суджень про існування, а також ма­ тематична метафора «залучення у дужки» з подальшим розгортанням цієї метафори: те, що залучається в дужки, в них зберігається, за дужками ж залишається лише аспект існування того матеріалу, що редукується. Завдяки феноменологічній редукції феноменолог ви­ ключає природну настанову і займає позицію незацікавленого спо­ стерігача, або включає феноменологічну настанову. Саме в ній нам відкривається сутнісний рівень досвіду свідомості, і перш за все його універсальна інтенціональність, адже змісти свідомості починають розглядатися феноменологом не як незалежні від свідомості об'єк­ тивності, а як інтернаціональні кореляти конститутивної діяльності свідомості. Свідомість згідно з цим розглядається спрямованою на свої змісти. Розрізняють декілька етапів феноменологічної редукції. Ейдети­ чна редукція - переключення з фактичного на ейдетичний, або сутні­ сний рівень досвіду, що в трансцендентальному варіанті феномено­ логії означає також рівень умов можливого досвіду взагалі Трансцендентальна редукція - виключення формальних і матеріа­ льних (змістовних) умов досвіду у якості внутрішніх трансценденцій, або ейдетичного рівня досвіду. Лише завдяки цьому стає можливим вихід до абсолютно чистої свідомості, в якій погляду феноменолога відкриваються інтернаціональні джерела конституювання дійсності Ф о р м и ф е н о м е н о л о г і ї - У перекладі з давньогрецької феноме нологія означає вчення про явища. Вперше як філософський термін вживається у 1764 р. Й.Г. Ламбертом у його праці «Новий органон», як назва теорії явищ основи досвідного знання, що мала на меті ана ліз явищ як передумови осягнення сутностей (виявлення помилок,

Словник

167

оман, примар і т. і ) . У Канта є назвою вчення про емпірично дані явища природи у праці «Метафізичні першооснови природознавст­ ва» (1786), котрі розглядаються як уявлення, на відміну від вчення про річ у собі. Гегель застосовує цей терм і для розкриття ф о р м про­ яву духу у їх діалектичному сходженні (див. «Феноменологія духу»). Ф.Брентано та його послідовники звертаються до феноменології в контексті дескриптивної психології. Для назви філософського напря­ му і методу цей термін впроваджується Гуссерлем і починає вжива­ тися у XX ст. саме у цьому значенні. Хоча феноменологія у такому сенсі пов'язана з ім'ям Гуссерля, її не можна ототожнювати тільки з його вченням. Існують різні ф о р м и феноменології навіть у вченні Гуссерля, визначаючи його еволюційні лінії. Головними з них є дексриптивна феноменологія, трансцендентальна феноменологія ( фе­ номенологія свідомості), екзистенціальна феноменологія, феноме­ нологія інтерсуб'єктивності, феноменологія повсякденності. Оскільки феноменологічний метод застосовується і у інших науках, то на цій підставі виокремлюють феноменологічну медицину, психологію, мовознавство, літературознавство тощо. Час - у феноменології - темпоральність самої свідомості, її пер­ винних модусів сприйняття, пам'яті, фантазії, суб'єктивності у її ши­ рокому значенні, це мереживо інтенціональностей. Є основним засо­ бом опису роботи свідомості. Завдяки часу збігаються феномен та його опис, здійснюється зв'язок м і ж спонтанністю свідомості та її рефлексією, адже сприйняття розкривається як феномен саме тому, що рефлексія встановлює і відтворює його часові фази. У феноме­ нології існують дві лінії розуміння часу: 1. інтенціональна лінія, де час об'єднує потік феноменів (Гуссерль), синтезує внутрішні фази переживання; 2. розгляд часу як чистої темпоральності, що є первісним «позасобою» у «самій собі» і «для самої себе» (Гайдеггер). Чиста с в і д о м і с т ь - у феноменології - чисте смислоутворювання, самоочищення свідомості від нав'язуваних ззовні стереотипів, схем, рутинізації мислення, створення умов чистої неупередженості, необ­ хідної для споглядання сутностей та їх опису.

Контрольні завдання з к у р с у «Вступ до феноменології» 1 варіант 1. Що таке епохе? 2. Про які переживання йдеться у феноменології? 3. Який зміст вкладається у поняття «регіональна онтологія»? 4. Що таке трансцендентальна феноменологія? 5. Що таке горизонт? 6. Які етапи м о ж н а виділити у еволюції вчення Гуссерля?

2 варіант 1. 2. 3. 4.

Про які акти йдеться у феноменології? Що таке регіональні онтології? Чим займається феноменологія свідомості? Чи є тотожним зміст ейдетичної редукції та феноменологічної редукції? 5. Що таке інтенціональність? 6. Чи можна вважати Гуссерля послідовником картезіанської тра­ диції?

3 варіант 1. Що таке природна настанова? 2. Що таке феноменологічне апріорі? 3. Чи збігаються за своїм змістом поняття ноесіс і ноема? 4. Що таке інтерсуб'єктивність? 5. Як здійснюється інтенціональний аналіз? 7. Чим відрізняється феноменологія М.Шелера від феноменоло­ гії Е.Гуссерля?

4 варіант 1. 2. 3. 4.

Що таке протенція? Про які смисли йдеться у феноменології? Як є можливим споглядання сутності? Чи вживається у феноменологічних вченнях поняття «мате­ рія»? 5. Що таке життєвий світ?

5 варіант 1. Що таке інтеціональне переживання? 2. Що таке феноменологічна настанова? 3. Який зміст вкладається у гасло Гуссерля «Назад, до самих ре­ чей!» 4. Що таке ідеація? 5. Чи є у вченні Гуссерля універсали? 6. Яку інтерпретацію феноменології пропонує М. Гайдеггер?

Контрольні

завдання

169

6 варіант 1. Чи тотожні за своїм змістом феноменологія свідомості і екзис­ тенціальна феноменологія ? 2. Про яку інтуїцію йдеться у феноменології Гуссерля? 3. Що таке ретенція? 4. Як здійснюється інтенціональний аналіз? 5. Що таке чиста свідомість? 6. Чи мав р а ц і ю Брентано, коли с т в е р д ж у в а в , що Гуссерль вбирається у його старі шати?

7 варіант 1. Що таке ноема ? 2. Чи тотожні у феноменології поняття смисл і значення? З.Чи м о ж е б у т и п о в с я к д е н н і с т ь п р е д м е т о м ф е н о м е н о л о ­ гічного аналізу? 4.Чи можна говорити про плюралізм життєвих світів? 5. Що таке ідеація? 6. Який внесок до феноменології зробив Е. Левінас?

8 варіант 1. Як називається процедура взяття у дужки природної настанови? 2. Що таке трансцендентальна суб'єктивність? 3. Що таке ноесіс? 4. Що є передумовою інтерсуб'єктивності? 5. Що знажить «оживлення свідомості»? 6. Хто стояв у витоків феноменологічної соціології?

9 варіант 1. Які терміни застосовує Гуссерль для опису структури інтенціональності? 2. Чому у феноменології велике значення приділяється аналізу темпоральності? 3. Чи можна розглядати життєвий світ як універсалію? 4. Що є метою феноменологічного аналізу? 5. Що має на увазі Гуссерль, говорячи про «європейське людство»? 6. Який внесок до феноменології зробили П.Рікерта М.Мерло-Понті?

10 варіант 1. Яку структуру має ноема? 2. В чому Гуссерль вбачає причину кризи європейських наук? 3. У чому полягає сутність феноменологічного методу? 4. Чи можна вважати історичний світ життєвим світом? 5. Якою є свідомість з точки зору феноменології - предметною чи непредметною? 6. Які проблеми розроблялися східноєвропейськими феномено­ логами? Автори: доктор філос. наук, професор Култаєва М.Ц. канд. філос. наук Кебуладзе В.І.

Як читати Гуссерля

Методичні поради

С.

Рінофнер-Крайдл

*

Щ о б у н и к н у т и т р у д н о щ і в , котрі в и н и к а ю т ь п р и роботі н а д текстами Гуссерля д о ц і л ь н о неухильно д о т р и м у в а т и с я таких правил: V Ф е н о м е н о л о г і ч н і о п и с и - це не наївні описи або відбитки д а н о г о . « Ф е н о м е н о л о г і я » не м а є нічого спільного з мето­ д и ч н о н е в и м о г л и в и м атеоретичним д е с к р и п т и в і з м о м . Л и ш е у в з а є м о д і ї п і з н а в а л ь н о г о інтересу, вибору методу, визна­ ченні п р е д м е т н о ї с ф е р и і постановки конкретної п р о б л е м и щось може вважатись даним. у Оскільки ф е н о м е н о л о г і ч н і о п и с и містять у собі д о м а г а н н я р о з в ' я з а н н я п р о б л е м , - а д ж е ф е н о м е н о л о г і я намагається за д о п о м о г о ю о п и с о в о г о розкриття та аналізу с м и с л о в о г о наповнення прояснити передумови нашого відношення до світу - вони п і д л я г а ю т ь к р и т и ц і . їх м о ж н а і необхідно с а м о ­ му перевіряти. Вимагається не позакритичне прийняття простих інтуїтивних достовірностей, а по можливості вичерп­ не п о з б а в л е н н я від п р и в н е с е н и х п е р е д у м о в , теоретичних у п е р е д ж е н о с т е й і т.і. У

П р о д у к т и в н а робота н а д текстами Гуссерля вимагає вправ з м е т о ю з а с в о є н н я ф е н о м е н о л о г і ч н о ї техніки з м і н и наста­ нов: « Щ о і про що в и с л о в л ю є т ь с я і у якій настанові? Тут також необхідно дотримуватися методичної дисципліни. С в о б о д а «інтуїції» п о в ' я з а н а з п о п е р е д н і м и о б м е ж е н н я м и .

V

Слід уникати зручної позиції при читанні текстів, позбавле­ них т е р м і н о л о г і ч н о ї визначеності та (або), та у випадку не­ обхідності р о з у м і н н я неточних м о в н и х виразів. За винятком невеликої з а о б с я г о м о с н о в н о ї т е р м і н о л о г і ї ( н а п р и к л а д ,

Як

•

читати

Гуссерля

171

епохе, ноесіс, н о е м а ) , ф е н о м е н о л о г і я не с т в о р и л а с в о є ї власної точної ф і л о с о ф с ь к о ї м о в и . Але це не п о в и н н о про­ вокувати введення до ф е н о м е н о л о г і ч н и х описів передумов, що походять з н а ш о ї п о в с я к д е н н о ї м о в и . В и р а з и , запозиче­ ні з д о ф і л о с о ф с ь к о ї р о з м о в н о ї практики ( н а п р и к л а д , «я», «зміст», «смисл»), набувають нового значення у контексті феноменологічних описів. У Суперечки з і м м а н е н т н и м и д о м а г а н н я м и значущості та кри­ т е р і я м и о ц і н к и ф е н о м е н о л о г і ч н и х о п и с і в варто відрізняти від критики передумов ф е н о м е н о л о г і ї . Слід в м і т и розпізна­ вати р а д и к а л ь н і критики, які з цілком інших п о з и ц і й від­ кидають феноменологічну ідею ф і л о с о ф і ї та феномено­ л о г і ч н и й метод.

* Husserl lesen. Hinweise von Sonja Rinofner-Kreidl // Information Philosophie. Dezember 2000. N6. S. 51-52.

Переклад М.Д. Култаєвої

>

БЕРНХАРД ВАЛЬДЕНФЕЛЬС (нар. 1934 р. в м. Ессен) - видатний сучасний німецький філософ, виз­ наний далеко за межами своєї країни фахівець в галузі феноменології та історії феноменології. З 1976 р. - про­ фесор філософії Рурського університету м. Бохума. Вив­ чав філософію у Мюнхені та у М. Мерло-Понті в Парижі. Саме тут почав свій шлях у феноменологію, розвиваючи в докторській дисертації "Проміжна сфера діалогу" (1971) феноменологічну теорію діалогу, вкоріну в творах Е. Гуссерля, М. Мерло-Понті та Е. Левінаса. Засадничим по­ няттям наступної його важливої роботи "В тенетах ж и т т є в о г о світу" (1985) стало не просто поняття "життєвого світу", а множини життєвих світів. "Вступ до феноменології", разом з іншими історикофілософськими дослідженнями філософа, - "Феномено­ логія у Франції" (1983), "Німецько-французькі шляхи дум­ ки" (1995) та видана за його редакцією "Німецька та французька феноменологія" (2000), - засвідчують ва­ гомість його вкладу до історії феноменологічної філо­ софії. Починаючи з роботи "Порядок у сутінках" (1987), на перший план поступово виходить основний мотив філо­ софських роздумів Б. Вальденфельса останніх років мотив чужого. Саме дослідження основних принципів "феноменології чужого" увиразнено двохтомником "Топографія чужого" (1997) та "Межі нормалізації" (1998). Найновіші ж роботи - "Тілесна самість. Лекції з феноме­ нології тіла" (2000) та "Віддалення сучасності" (2001), підкреслюють не лише вірність їх автора феноменологіч­ ній філософії (під його редакцією опубліковано також роботу з переспектив феноменологічної етики - "Вимога іншого" (1998), але й плідність феноменологічного погляду на важливі проблеми сучасної соціальної та політичної філософії.

З М І С Т П е р е д м о в а до українського видання Передмова

5 7

Розділ І. Ідея ф е н о м е н о л о г і ї

11

Розділ II. Р е г і о н а л ь н і онтології

19

Розділ III. Ф е н о м е н о л о г і я т р а н с ц е н д е н т а л ь н о ї свідомості

27

Розділ IV. Ж и т т є в и й світ та історія

32

Розділ V. Ф е н о м е н о л о г і я на р о з д о р і ж ж і {Німеччина, Бельгія, Нідерланди)

38

Розділ VI. Ш л я х М а р т і н а Гайдеггера крізь феноменологію

45

Розділ VII. Ф е н о м е н о л о г і я т і л е с н о г о і с н у в а н н я (Франція) Розділ VIII. Ф е н о м е н о л о г і я як н о в а наука про ж и т т я (Італія) Розділ IX. Ф е н о м е н о л о г і я у контексті м о в и і с у с п і л ь с т в а (англосаксонськікраїни) РозділX. Ф е н о м е н о л о г і я у регіонах наук

51 71 74 80

Розділ XI. Ф е н о м е н о л о г і я у д о в к і л л і м а р к с и з м у

114

РозділХ\\. Ф е н о м е н о л о г і я біля с в о ї х м е ж

123

Література

128

Іменний покажчик

153

Словник (дидактичний додаток)

159

К о н т р о л ь н і з а в д а н н я з курсу «Вступ до феноменології»

168

Як читати Гуссерля

171

Серія "Сучасна

гуманітарна

бібліотека",

заснована

Українським

філософським

фондом

у

2001

році

У серії протягом 2002 р. видані: П е р . з нім В и д а в н и ц т в о " С т и л о с " . - 128 с.

Мартін Гайдеггер очима сучасників Баландьє Ж. Політична антропологія Пер. з франц. В и д а в н и ц т в о " А л ь т е р п р е с " . - 2 5 2 с.

Слотердайк П. Критика цинічного розуму Пер. з нім. В и д а в н и ц т в о " Т а н д е м " . - 5 4 4 с. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології Пер. 3 НІМ. В и д а в н и ц т в о " А л ь т е р п р е с " . - 176 с.

Шановні

читачі!

Про свої враження, побажання, критичні зауваження, пропозиції щодо даної книги та серії "Сучасна гуманітарна бібліотека" загалом пишіть за адресами: 02112 м. Київ-112, вул. Шамрила, 23 видавництво "Альтерпрес" (ел. адреса: [email protected]) або 01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительска 4, кім. 321 Український філософський фонд (ел. адреса: [email protected]) Ми відкриті для співпраці з усіма зацікавленими особами; відгуки від Вас допоможуть у подальшій роботі над серією. Редколегія серії

"Сучасна

гуманітарна

бібліотека"

Н а у к о в е видання

Вальденфельс

Бернхард

ВСТУП ДО ФЕНОМЕНОЛОГІЇ

Технічний редактор Д и з а й н обкладинки

А. П.

Фурта Фурта

Підписано до друку 25.11.2002. Формат 84x108/32. Папір офс. Гарнітура Svoboda. Друк офсетний. Ум.-друк.арк. 9,24. Обл.-вид. арк. 9,97. Наклад 1080 прим. Замовлення №02-45 "Альтерпрес", 04112 Київ, вул. Шамрила, 23. Свідоцтво серія ДК №177 від 15.09.2000 р. Надруковано в TOB "Альтерпрес", 04112 Київ, вул. Шамрила, 23