МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Південнослов’янський інститут Київського славістичного університету
В. В. Горлачук І. М. Песчанська В. А. Скороходов
ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів
Київ – 2006
УДК 005/332.2[(075.8)] ББК 65.290-2я73+65.32-5я73 Г 69
Рецензенти : І. І. Червен, доктор економічних наук, професор В. Г. В’юн, доктор економічних наук, професор
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № № 14/18.2 – 2805 від 21 грудня 2004 року)
Г 69
Горлачук В. В., Песчанська І. М., Скороходов. В. А. Земельний менеджмент: Навчальний посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2006. — 192 с.
ISBN 966-370-016-5 У посібнику узагальнено і систематизовано теоретичні напрацювання та практичний досвід земельного менеджменту. Значна увага приділена висвітленню теоретичних засад земельного менеджменту: його сутності та значенню, етапам розвитку, методам, принципам, функціям. Розглянуто питання прийняття управлінських рішень в сфері землекористування, організації праці земельного менеджера, інформації та ефективності земельного менеджменту. Посібник адресований магістрам і студентам вищих навчальних закладів, науково-педагогічним працівникам, керівникам різних ланок державної влади та місцевого самоврядування, спеціалістам землевпорядного, сільськогосподарського виробництва, усім бажаючим самостійно оволодіти знаннями в галузі земельного менеджменту. УДК 005/332.2[(075.8)] ББК 65.290-2я73+65.32-5я73
ISBN 966-370-016-5
© Горлачук В. В., Песчанська І. М., Скороходов В. А., 2006 © ВД «Професіонал», 2006
ЗМІСТ Вступ ............................................................................................................... 4 Розділ 1. Теоретичні засади розвитку земельного менеджменту ............7 Тема 1. Управління земельними ресурсами — основа раціонального використання і охорони землі...........................7 Тема 2. Наукова сутність економічних категорій «менеджмент»...33 Тема 3. Об’єктивна необхідність розвитку земельного менеджменту ............................................................................41 Тема 4. Правове забезпечення земельного менеджменту................53 Розділ 2. Наукові основи земельного менеджменту ...............................63 Тема 5. Методологічні основи земельного менеджменту ..............63 Тема 6. Фактори впливу на розвиток земельного менеджменту.....89 Тема 7. Організація системи земельного менеджменту ................107 Розділ 3. Ефективність земельного менеджменту ................................116 Тема 8. Розвиток механізму земельного менеджменту .................116 Тема 9. Основні напрями оптимізації прийняття рішення в системі землекористування. ...............................................144 Тема 10. Обґрунтування еколого-економічної та соціальної ефективності земельного менеджменту................................160 Список рекомендованої літератури ........................................................174 Додатки........................................................................................................180
3
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ВСТУП
Процес формування ринкової економіки в Україні, зумовлений об’єктивними законами розвитку суспільства, висуває високі вимоги до раціонального використання й охорони земель. Адже Україна, будучи великою аграрною державою, володіючи 25 % чорноземів світу (що є найдорожчим багатством нації), не має адекватного соціально-економічного рівня життя населення. І це при тому, що, за розрахунками вчених, українська земля може прогодувати більше ста п’ятидесяти мільйонів людей без порушення екології. Історичний погляд на землекористування свідчить, що на всіх етапах розвитку суспільства у вирішенні продовольчої проблеми економічні інтереси переважали над екологічними. Економічне зростання забезпечувалося екстенсивним способом використання земельно-ресурсного потенціалу. Концепція «перемоги» над природою призвела до порушення оптимального співвідношення земельних угідь, в тому числі сільськогосподарських. В результаті цього поширилися процеси водної ерозії та дефляції ґрунтів; знизилась природна родючість земель; порушено екосистему, що формувалась багато століть. Глобалізація екологічних проблем ставить серйозні питання щодо адаптації економічної діяльності до відтворювальних можливостей земельних ресурсів на основі об’єктивних законів природи й економіки. Вирішальне значення у розв’язанні цих проблем належить науково обґрунтованій системі земельного менеджменту.
4
ВСТУП
Актуальність розвитку земельного менеджменту в Україні випливає з того, що завдяки йому досягається умова стабілізації системи управління земельними ресурсами та зростає можливість підвищення соціальної, еколого-економічної ефективності використання землі. Земельний менеджмент це процес, спрямований на подолання негативних тенденцій в землекористуванні, на пошуки резервів збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та на поліпшення соціального стану громадян без шкоди для довкілля. Потрібно зазначити, що в Україні темі земельного менеджменту присвячено небагато спеціальних досліджень, які б розширювали світоглядний спектр управлінської думки. Серед дослідників у цьому напрямку — відомі українські вчені: М. О. Володін, Д. С. Добряк, Л. Я. Новаковський, А. Я. Сохнич, А. Г. Тихонов, А. М. Третяк, В. В. Юрчишин та ін. Сучасна наукова та методологічна база не розкриває всієї сутності земельного менеджменту, в результаті чого не забезпечуються умови раціонального використання й охорони земельних ресурсів. Тому в даному навчальному посібнику поставлена наукова задача, яка полягає у продовженні наукових досліджень розвитку земельного менеджменту, оскільки тільки завдяки йому можна очікувати обнадійливі якісні зрушення у землекористуванні. Навчальний посібник, що пропонується, дасть можливість ознайомити широке коло читачів з теоретичними основами та практичними рекомендаціями земельного менеджменту в системі управління земельними ресурсами. Матеріал посібника базується на аналізі сучасних знань з теорії менеджменту та оригінальних розробках авторів. Курс «земельний менеджмент» апробований авторами при підготовці менеджерів організації землекористування та спеціалістів за напрямом «Геодезія, картографія та землевпорядкування», які навчаються в Південнослов’янському інституті Київського славістичного університету. Навчальний посібник призначений для магістрів і студентів вищих навчальних закладів, науково-педагогічних працівників,
5
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
керівників різних ланок державної влади та місцевого самоврядування, спеціалістів землевпорядного і сільськогосподарського виробництва тощо. Оригінальна компановка тексту посібника забезпечує використання повного комплексу основних методів навчання: словесного, наочного, практичного; дає можливість самостійного вивчення земельного менеджменту як навчальної дисципліни, полегшує засвоєння програмного матеріалу. Автори висловлюють щиру подяку рецензентам професору Червеню І. І. і професору В’юну В. Г. та просять читачів надсилати свої зауваження, побажання, які стосуються даного навчального посібника, на адресу Видавничого дому «Професіонал».
6
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Безперечно, основою раціонального використання і охорони земель є ефективна система управління земельними ресурсами.
Тема 1. Управління земельними ресурсами — основа раціонального використання і охорони землі • • • • • • • • • • • • • • •
Ключові поняття теми • Стратегічна мета Земельні ресурси • Раціональне використання Земля земель Об’єкт • Методи управління Екологія • Система Ґрунт • Елементи системи Родючість • Принципи управління Екологічні проблеми • Земельні відносини Навколишнє середовище • Функції управління Стратегія • Форми управління Управління земельними • Організаційна структура ресурсами • Раціональні управлінські Екологобезпечне рішення землекористування • Суб’єкт управління Механізм • Ієрархія Недосконалість системи управління земельними ресурсами • Структура • Природа Раціоналізація • Завдання Землекористування
7
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
В умовах здійснення земельної реформи виникла необхідність поглибленого вивчення проблеми екологічних і економічних аспектів ефективності використання, відтворення й охорони земельних ресурсів. Це пов’язано з тим, що земельні ресурси — один із найважливіших компонентів природного середовища, які використовуються для виробництва матеріальних благ. Земельна реформа — це система заходів, спрямованих на подолання кризових явищ у землекористуванні, і на цій основі створення ефективного, екологобезпечного землекористування соціальної спрямованості.
Земельні ресурси — це земельний фонд, що використовується або може бути використаним в господарській діяльності. Цифри і факти Земельний фонд України складає 60 354,8 тис. га угідь. З них на землі сільськогосподарського призначення припадає 70,2 % або 42 985,8 тис. га: ріллі 32 482,2 тис. га, сіножать — 2 438,2 тис. га, пасовищ — 5 530,5 тис. га. Ліси та інші лісовкриті площі Забудовані землі Відкриті заболочені землі Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом Території, що покриті поверхневими водами Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам’янисті місця, піски, яри та ін.)
8
10 475,9 2 458,3 957,1
17,4 % 4,1 % 1,6 %
17,6 2 421,1
4%
1 039,0
1,7 %
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
До земельних ресурсів належать усі види земель, які використовуються в сільському господарстві, промисловості та інших галузях народного господарства. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Ст. 14 Конституції України
Маючи багатоцільове використання, земля є головним засобом виробництва у сільському і лісовому господарстві та просторовотериторіальним базисом розміщення і розвитку продуктивних сил і місцем розселення людей. Виробництво — це форма бізнесу, що поєднує і перетворює ресурси в матеріальні цінності.
Земля, разом із трудовими ресурсами і засобами виробництва, створеними людиною, представляє основу соціально-економічного, культурного, політичного розвитку народу. Ресурси — це природні, сировинні, матеріальні, фінансові, трудові та інші цінності, які можуть бути використані організаціями для створення товарів, надання послуг, одержання певних результатів.
Трудові ресурси — частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності.
Будучи базисом кредитно-фінансової системи, земля була і залишається надійним ресурсом економічного зростання країни.
9
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Земельні ресурси, з використанням яких формується 95 % обсягу продовольчого фонду та дві третини фонду товарів споживання, по праву вважаються первинним чинником виробництва, фундаментом економіки України. Земля як об’єкт управління являє собою багатовимірне «тіло». З природно-екологічної точки зору вона є матерією, фізичним тілом. Засобом виробництва вона стає лише після того, коли починає функціонувати в процесі виробництва. Об’єкт (лат. objectum — предмет) — предмет, явище, факт, що необхідно вивчити, розглянути.
Іншими словами, будучи природним потенційним знаряддям виробництва, земля виступає у сільському господарстві як засіб праці тільки тоді, коли вона управляється людиною і використовується для задоволення її життєво необхідних потреб. Праця — фізичні та розумові здібності людини, які вона використовує для виробництва товарів і послуг.
У географічному контексті поняття «земля» розглядається як уся поверхня планети, що розподілена між державами і є ознакою їх цілісності. Історичний характер розвитку земельних відносин засвідчив, що землю не можна розглядати у відриві від екології, яка вивчає властивості землі у взаємодії з іншими компонентами природи як важливими складовими біосфери. Екологія (походить від двох грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування, та logos — наука) — наука про взаємовідносини людини, тварин, рослин і мікроорганізмів між собою і навколишнім середовищем.
10
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
З політико-економічної точки зору земля виступає у ролі засобу виробництва, поєднуючи в собі властивості і функції предмета і засобу праці. Але її роль в сільському господарстві у порівнянні з іншими галузями виробництва дуже відмінна. Якщо у всіх інших галузях виробництва вона виконує пасивну роль, функціонує як фундамент виробництва, то у сільському господарстві вона виступає і як предмет праці, і як знаряддя виробництва, за допомогою якого людина вирощує необхідні їй культури. Це дає підстави вважати землю у сільському господарстві головним засобом виробництва. Звичайно як предмет і знаряддя праці виступає тільки ґрунт, який у поєднанні із широким спектром природних умов (світла, тепла, вологи, рельєфу та ін.) визначає його основну властивість — родючість. Ґрунт — надзвичайно складне утворення за хімічними та фізичними властивостями, яке забезпечує рослини елементами живлення і водою.
Але треба зважити, що земля стає засобом сільськогосподарського виробництва тільки тоді, коли вона функціонує в процесі цього виробництва на тому його рівні, якого в даний час досяг суспільний розвиток. І якщо на певному етапі людство ще не може продуктивно використовувати «непридатні» землі, то це не означає, що вони взагалі не будуть використовуватись у сільському господарстві. Земля як засіб виробництва має низку специфічних особливостей, які суттєво відрізняють її від інших засобів виробництва. Поперше, земля — продукт самої природи, природна умова праці. По-друге, земля характеризується просторовою обмеженістю планети, держави, області, району. Але обмеженість землі зовсім не означає обмеженості її продуктивних властивостей, які у своєму розвитку умовно безмежні при застосуванні праці і науки. По-третє, використання землі як засобу виробництва пов’язане з постійністю
11
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
місця, її не можна перемістити, як інші засоби виробництва, концентрувати, розосереджувати і т. д. По-четверте, земля відрізняється за своєю родючістю, в результаті чого створюється різний рентний доход при вирощуванні сільськогосподарських культур. І, нарешті, земля є вічним засобом виробництва. На відміну від інших засобів, які мають властивість зношуватись, земля при правильному використанні підвищує свою родючість і продуктивність, збільшує свою вартість. Родючість — сукупність властивостей ґрунту, які характеризуються обміном елементів і енергії з культурними рослинами, підґрунтям, атмосферою, поверхневими і ґрунтовими водами, ґрунтовими мікроорганізмами і тваринами.
Поліпшення продуктивних властивостей землі як результат процесу управління відбувається в процесі вдосконалення земельних відносин, розвитку науково-технічного прогресу, впорядкованості процесу обробітку ґрунту і вирощування сільськогосподарських культур, врахування і використання історичного досвіду, накопиченого людством. Під впливом цих факторів не тільки зростає родючість ґрунту, але і якісно міняються його початкові властивості. Земля для українського народу завжди мала велике значення у всіх аспектах його життя й діяльності. Це незаперечна істина, що не потребує підтвердження в системі цінностей. Цінності — це набір стандартів і критеріїв, якими керується людина у своєму житті.
Наукове дослідження — цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій.
12
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Проте широкомасштабне екстенсивне використання земельних ресурсів продовжує супроводжуватись поглибленям кризової екологічної ситуації, до обвального спаду виробництва сільськогосподарської продукції. Різко знизилась його ефективність та погіршилося постачання населенню продуктів харчування тощо. Сучасний стан довкілля, глобалізація екологічних проблем навколишнього середовища та інші негативні наслідки експансії людини в ноосфері кидають виклик майбутньому розвитку суспільства. Екологічні проблеми — погіршення екологічної ситуації під антропогенним впливом, що загрожує взаємодії компонентів природи, існуванню людини, нормальному розвитку країни чи її регіонів.
Навколишнє середовище — природний і створений людиною матеріальний світ, з яким суспільство взаємодіє в процесі свого існування і виробничої діяльності.
Потреба — це внутрішня вимога щодо чогось з боку організму, особи, соціальної групи або суспільства як цілісності.
Стратегія — напрям розвитку, який відображений у програмі (плані), що призначена для здійснення її місії та досягнення цілей. Це — довготривалі, найбільш принципові, важливі установки, плани, наміри влади, керівництва адміністративних регіонів, керівництва підприємства по відношенню до виробництва, доходів та витрат, бюджету, податків, соціального захисту.
У зв’язку з цим виникає потреба в переосмисленні традиційної практики використання земельних ресурсів, тобто існує необхідність
13
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
органам виконавчої влади та органами місцевого самоврядування підтримати та впровадити прогресивні ідеї науковців, практиків, що відповідають стратегічному курсу розпочатої в Україні земельної реформи. Досягнення цієї мети потребує багатоукладного управління земельними ресурсами. Управління земельними ресурсами — це діяльність, спрямована на створення умов раціонального використання та охорони земель.
Базисом управління земельними ресурсами має стати реалізація державної політики, спрямованої на високотехнологічне екологобезпечне землекористування, що відповідає характеру регульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки. Екологобезпечне землекористування — пошук оптимального співвідношення угідь і посівних площ, раціональної організації території, які забезпечують збереження і відтворення родючості ґрунтів, відновлення і відтворення родючості ґрунтів, відновлення продуктивності еродованих та інших деградованих земель.
Дослідження наукових основ управління земельними ресурсами, дозволило зробити висновок, щодо потреби «новітньої» системи управління земельними ресурсами. Земля чекає впровадження науково обґрунтованого механізму управління, оскільки нинішня система управління земельними ресурсами носить збитковий характер, про що свідчать наслідки екологічного, економічного та соціального стану населення. Механізм — система, яка визначає порядок якої-небудь діяльності.
14
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Цифри і факти За рівнем життя, його тривалістю та рівнем освіти (індекс розвитку ООН) Україна серед інших держав світу посідає місце у другій сотні: у 1994 р. посідала 45-те, 1997 р. — 94-те. Нині смертність в Україні істотно перевищує народжуваність. Наприклад, за тиждень 3–9 лютого 2000 р. у Львові було зареєстровано: народжень — 111, смертей — 190, одружень — 51, розлучень — 71. Така ситуація приблизно і в інших регіонах країни.
Щоб полегшити напругу в системі управління земельними ресурсами, відповідальні за це органи влади намагаються існуючі проблеми виправдати недосконалістю макроекономічної політики в державі, а геніальні вияви української думки замовчуються й піддаються забуттю. Така політика є хибною і суперечить інтересам суспільства і держави. Проблема — це розрив між бажаним станом об’єкту управління і його фактичним станом.
Землекористування — з економічної точки зору це суспільні відносини, пов’язані з використанням землі; з юридичної точки зору — це види, форми і порядок використання землі.
Тому важко заперечити той факт, що всі негаразди у землекористуванні, в першу чергу, залежать від недосконалості системи управління земельними ресурсами. Недосконалість системи управління земельними ресурсами — це відсутність стабілізаційного, координуючого впливу на стихійну господарську діяльність землевласників та землекористувачів і на усілякі перекоси, диспропорції, дисбаланси у землекористуванні в цілому.
15
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Недосконалість системи управління земельними ресурсами пов’язана з тим, що не ефективно діють її підсистеми, які мають своїм завданням впливати на макроекономічні відносини. Усе це призвело до глибокої еколого-економічної, соціальної, політичної, демографічної кризи землекористування. Завдання — це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін.
Селянин як головна дійова фігура на селі, годувальник країни не може зрозуміти, чому все, що декларується нині в країні, спрямоване проти нього. Останнє має принципове значення: оскільки у «верхах» ці негаразди намагаються пояснити важкою спадщиною радянського періоду. Але першопричина цьому, як вже згадувалось є недосконалий розвиток системи управління земельними ресурсами, який можливо усунути тільки завдяки досягненню стратегічної мети системи управління земельними ресурсами — створення умов для раціонального використання та охорони земель. Стратегічна мета — мета спрямована на більш загальний, соціально-значимий кінцевий результат.
Раціональне використання земель — це таке використання, яке відповідає її цільовому призначенню, забезпечує високу ефективність землекористування та охорону, спрямовану на запобігання необґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення, захист від антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
16
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Лише за цієї умови можна сподіватись на обнадійливі якісні зрушення не тільки в аграрному секторі, а й в інших галузях економіки. Щоб зрозуміти весь контекст викладеного, треба сказати, що ці питання якоюсь мірою вже декларувались. Про це свідчать численні публікації, у тому числі монографічного характеру. Але окремі екскурси та емпіричні за своїм характером публікації не можуть забезпечити розбудови системи управління земельними ресурсами, спроможної ліквідувати процеси руйнування землекористування. Отже, ідея земельної реформи — це тільки перший крок виходу України з еколого-економічної кризи. Наступним кроком є створення ефективної системи управління земельними ресурсами. Історичний характер розвитку управління свідчить, що останнє мало дуже обмежений характер. Насамперед, воно розглядалося в організаційно-адміністративному контексті. Іншими словами, управління здійснювалося шляхом адміністративного диктату, де суб’єктивізм і волюнтаризм посідали чільне місце при прийнятті управлінських рішень. Причому, цей диктат мав вертикальну спрямованість, у результаті чого нижчі ланки безапеляційно виконували накази «згори». Таке недосконале управління призвело до кризового стану землекористування, яке поглибилося сучасною дискомпозицією в системі управління земельними ресурсами, вкрай зруйновано співвідношення «землевласники та землекористувачі — держава (право) — земельні ресурси — екологія». Цифри і факти У 2002 році органами Держкомзему України проведено 116 132 перевірки, якими виявлено 53 515 порушень земельного законодавства, тобто порушення зафіксовано в кожній другій перевірці. У 2000 р. було зафіксовано 62 659 порушень, у 2001 р. — 64 533. При цьому основним видом порушень у 2002 році було самовільне зайняття земельних ділянок (самовільна забудова в курортних зонах на ділянках біля річок, незаконне виділення
17
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
сільськогосподарських ділянок людям, які не мали на це права, не виділення ділянок тим, хто мав на це право, тощо) — 21 374 випадки невжиття заходів щодо боротьби з бур’янами (фактично необробіток сільськогосподарських земель) — 11 087 випадків та використання земель не за цільовим призначенням і невиконання природоохоронного режиму земель —6 131 випадків. При цьому збільшується кількість внутрішніх і зовнішніх конфліктів між землекористувачами, про що свідчать десятки тисяч скарг, що надходять до Генеральної прокуратури України. Звичайно, ці скарги повинні вирішуватись на місцях, але відсутність ефективної системи управління не дає змоги вирішувати ці проблеми на низових ланках управління — це з одного боку. З другого боку — чи можна сподіватися на якісні зрушення у землекористуванні, коли впродовж усіх років земельної реформи на охорону і раціональне використання земельних ресурсів з державного бюджету виділяються мізерні кошти, але і вони використовуються незадовільно. Наприклад, у 1999 році із загальної суми капіталовкладень на дані заходи було виділено 123 157 тис. грн, а фактично використано 9 165 тис. грн. У видатках державного бюджету практично відсутні кошти на охорону і раціональне використання земельних ресурсів, хоча для цього існують реальні можливості у вигляді земельного податку. Для наочності зазначимо: сума земельного податку у 2001 і 2003 рр. була чимала — відповідно 1,6 і 1,8 млрд грн. При цьому тих коштів, які закладені у бюджет на підтримку сільськогосподарського виробництва, також не вистачає. Чому? Тому що, формуючи бюджет, наприклад, на 2004 р., у першому читанні проекту на сільське господарство виділено тільки 1 млрд грн. А це — 1/60 частина бюджету, тоді як потрібно 5–6 млрд грн. Якби органи управління враховували той факт, що сільське господарство дає більше половини валового продукту країни, то, очевидно, управлінські рішення щодо його розвитку значно відрізнялися б від тих, що є сьогодні.
18
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Отже, навіть короткий інформаційний екскурс дає змогу зробити висновок, що основні причини розбалансованості землекористування, екології і ін. полягають у недосконалості управління на всіх рівнях влади, започаткованої адміністративно-командною системою і, відповідно, адекватними до неї адміністративними методами управління. Методи управління — це сукупність прийомів та процедур підготовки до прийняття, організації та контролю виконання управлінських рішень.
Ці методи призвели до незбалансованого економічного росту, бездумного використання природних ресурсів, до адміністрування, що покривалось емісією, тощо. Тому, враховуючи корінні потреби людини, необхідно шукати шляхи вдосконалення управління, з метою усунення всіх недоліків, допущених в землекористуванні, вийти на новий ступінь його розвитку, який відповідав би умовам ринкової економіки. У методологічному аспекті розвиток систем управління повинен носити системний характер на засадах принципів екологічної передбачуваності і екологічної відповідальності. При цьому принцип екологічної передбачуваності вимагає уникнення потенційних небажаних екологічних змін в структурі земельних угідь, ґрунті, які викликані результатами виробничо-господарської та іншої антропогенної діяльності. Щоб визначити концептуальні засади вивчення теорії і практики управління земельними ресурсами зупинимося на суті поняття «система». Система — ціле, що складається з частин.
Поняття «система» має широку галузь застосування, оскільки практично кожний об’єкт може розглядатися як система.
19
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
В науці здавна користуються поняттям «система» як множиною пов’язаних між собою предметів (компонентів) тієї чи іншої природи (речей, явищ, процесів, властивостей, зв’язків і відношень, стадій і етапів розвитку об’єкта і т. п.). В сучасному розумінні система — це набір спрямованих на досягнення загальної мети взаємозалежних елементів або частин, що функціонують як єдине ціле. Елементи системи — це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові.
Визначаючи поняття «система», сучасні дослідники виходять із принципу філософського детермінізму — відповідності і диференціювання предметного оточення, що розглядається під кутом зору категорій необхідності і випадку, а також співвідношення цілого й частин. Таким чином, система — це, в першу чергу, відмежована в реальній дійсності сукупність взаємодіючих предметів (компонентів), саморух (активність) якої спрямований до організованої цілісності. Це означає, що управління земельними ресурсами, згідно з основними положеннями теорії систем, слід розглядати як систему з наявністю причинно-наслідкових залежностей між елементами й принципом зворотного зв’язку, із наявністю у системі параметрів, вплив на які дасть змогу змінювати їх стан. Отже, виходячи з позиції системності організаційно-адміністративні методи управління повинні доповнюватись такими методами управління, як економічні та соціально-психологічні. Недооцінювати їх значення не можна, оскільки саме вони є джерелом збагачення управлінської науки й практики Об’єктивною науково-методологічною складовою системного управління є принципи управління.
20
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Принципи управління — основоположні, базисні засади, правила і об’єктивні норми поведінки, керівні установки, на підставі яких організовується процес управління, науково обґрунтована організація управлінських функцій, вибір адекватних методів та прийомів управлінських впливів, якими керуються з огляду на існуючі соціально-економічні та екологічні умови.
Впродовж останніх років сформувалась різноманітна гама принципів управління земельними ресурсами, основними серед яких є: поєднання демократизму і централізму; самоуправління; науковість управління; зворотний зв’язок; об’єктивність; єдність гілок влади; врахування особливостей регіону; пріоритет загальнодержавних інтересів; врахування людського чинника та ін. Очевидно буде справедливим, якщо сказати, що в соціалістичному періоді земельних відносин при командно-адміністративних методах управління ці принципи не знайшли практичної реалізації. Надмірна заідеологізованість практики управління минулого періоду негативно позначається і на сучасному етапі управління. Земельні відносини — це сукупність відносин щодо володіння, користування і розпорядження землею. Ст. 2 Земельного Кодексу
Підтвердженням цьому є такі кричущі факти сьогодення, як нераціональне, руйнівне землекористування, невдоволення громадян України процесами земельних перетворень, їх непослідовність тощо. З позиції цілісності системи управління земельними ресурсами велике функціонально-пізнавальне навантаження несуть функції управління земельними ресурсами.
21
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Функції управління — (від лат. funkcіо — це особливі види діяльності, що відображають напрями або цілі здійснення цілеспрямованого впливу на зв’язки та відношення людей в процесі життєдіяльності суспільства і управління ним.
У цьому зв’язку відзначимо, що у складі функцій прерогатива належить землевпорядкуванню; державному земельному кадастру; державному контролю за використанням і охороною земель; моніторингу земель; картографуванню земельних ресурсів; економічному регулюванню раціонального землекористування; дорадництву тощо. Новий погляд на суть цих функцій в одній із своїх недавніх праць висловив професор В. В. Горлачук, який відзначає, що «сукупність функцій — це ніби єдиний «клубок нервів» у системі управління земельними ресурсами. Недооцінювання будь-якого «нерва (тобто — функції) боляче позначиться на всій системі управління… наскільки ці «нерви» будуть міцними, настільки буде міцною система управління земельними ресурсами». Система управління земельними ресурсами —це система з наявністю причинно-наслідкових залежностей між підсистемами й принципом зворотного зв’язку, у цьому контексті управління виходить за свої межі, інтегруючись із сільським господарством, окремими його галузями та з АПК.
Однією з важливих науково-методологічних основ управління земельними ресурсами є форми управління. Форма — спосіб існування змісту, його внутрішня організація та зовнішнє вираження.
22
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Форми управління — організація найвищих органів державної влади та порядок їх утворення.
Для того, щоб позбутися пропагандистського характеру державного управління, потрібно розвивати самоврядне управління, де найнижчою ланкою повинно бути внутрішньогосподарське управління земельними ресурсами, здійснюване власниками землі й землекористувачами, що дозволить ліквідувати стару радянську партійно-державну систему із жорсткою вертикаллю управління. Для реалізації цього завдання держава повинна надавати частину своїх повноважень регіонам. Органи місцевого самоврядування повинні визначати концепцію землекористування, формувати бюджет, де б мали місце виділення коштів на проведення земельної реформи, виконання робіт з екологізації землекористування тощо. Екологізація землекористування — цілеспрямований процес перетворення в землекористуванні, спрямований на зменшення екодеструктивного (забруднення; порушення ландшафтів; вплив на організм людини, тварин і рослин та ін.) впливу процесів виробництва на земельні ресурси та створення безпечних умов для якісного життя людини та ін.
Наприклад, розмір земельного податку міг би бути диференційованим за умови як що власник або користувач землі збільшив або зменшив кількість робочих місць, поліпшив родючість ґрунту, створив умови для екологобезпечного землекористування, виробництва екологічно чистої продукції тощо. Подальший розвиток землекористування повинен грунтуватися на широкому впровадженні місцевої ініціативи, не виходячи з рамок правового поля, що дозволить отримувати вичерпну інформацію про власні права та обов’язки землевласників та землекористувачів, а також тих, хто наділений владою.
23
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Інформація — це сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності.
Влада — це можливість впливати на поведінку інших людей.
При цьому самоврядне управління не повинно стати самоуправством сільської, селищної чи міської общини, яке б призвело до проблематичного виконання урядових, регіональних та інших програм, окремих інструкцій і розпоряджень тощо Програма — це план багатьох заходів; це система аргументованих наукових передбачень про стан об’єкту в майбутньому, який матиме хоч і вірогідний, але досить достовірний характер.
Для цього потрібно прийняти доповнення до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яке б виключило можливість використання органів місцевого самоврядування в політичних цілях та забезпечило гарантію представництва суспільних інтересів в органах місцевого самоврядування на всіх його рівнях. Створення децентралізованої влади в системі управління земельними ресурсами повинно передбачати не примітивне переміщення владних функцій, а насамперед, перерозподіл повноважень, компетенцій, що означає і переміщення відповідальності за реалізацію визначених функцій. Система управління земельними ресурсами повинна передбачати чітку регламентацію компетенції державних органів, установ, організацій, підприємств, у контексті сукупності правил, положень, що визначають порядок роботи будь-якої організаційної системи, а також проведення офіційних заходів, нарад, засідань та ін.
24
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Цифри і факти До процесу регулювання земельних відносин нині в Україні залучено 12 110 органів місцевого самоврядування та понад 600 органів виконавчої влади, повноваження в галузі управління земельними ресурсами належать між 10 відомствам, кожне з яких діє за своїми правилами, намагаються нав’язати свої правила іншим. Так, нині у Верховній Раді перебувають на розгляді декілька варіантів проекту закону про охорону ґрунтів, внесених різними відомствами і узгодити які між собою практично неможливо, а це означає панування відомчих, а не загальнодержавних інтересів.
З цією метою повноваження в галузі управління земельними ресурсами потрібно передати — Державному комітету України по земельних ресурсів, оскільки згідно зі статтею 15 Земельного кодексу України (2001 р.) він визнаний центральним органом у структурі управління земельними ресурсами. Він здійснює державне управління земельними ресурсами, реалізує державну політику в галузі земельних відносин, проводить земельну реформу, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів на забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вагоме місце в діяльності комітету займає підготовка проектів законодавчих актів, інших документів, з чим до речі він нині не справляється. Діяльність — це специфічна форма ставлення до навколишнього світу, змістом якої є його доцільна зміна й перетворення в інтересах людини, зміна, яка включає мету, засоби, результат і сам процес.
Організаційна структура управління — впорядкована сукупність органів (підрозділів), що дає змогу управляти організаціями, взаєминами та підпорядкованістю цих органів.
25
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Рисунок 1.1 Організаційна структура управління земельними ресурсами України
Організаційна структура управління земельними ресурсами України наведена на рис. 1.1. Завдання і функції всіх організаційних складових у системі управління земельними ресурсами в умовах освоєння ринкової економіки потребують нового підходу до її формування, щоб подолати
26
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
недоліки існуючої системи управління. Дублювання повноважень створює труднощі при прийнятті раціональних управлінських рішень щодо використання і охорони земельних ресурсів тощо. Раціональні управлінські рішення — оптимальні альтернативи (найкращі варіанти із можливих).
Враховуючи це, необхідно розвивати демократичні засади управління земельними ресурсами по всій ієрархічній вертикалі, забезпечивши науково обґрунтоване розмежування прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів управління. Суб’єкт управління — це структурно визначені об’єднання людей та керівників на персональному рівні, наділені управлінськими повноваженнями та здійснюючи управлінську діяльність.
Ієрархія — тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що характеризуються впорядкованістю, організованістю взаємодії між окремими рівнями по вертикалі.
В наведеній організаційній структурі важливе місце відводиться обласному рівню, оскільки тут виконуються реальні заходи із захисту ґрунтів, акумулюється більша частина платежів за землю тощо. Тому саме на цьому рівні треба не менше двічі на рік організовувати розгляд стану використання земель області: перший раз для того, щоб включити до бюджету фінансування конкретних заходів, другий — перевірка їх реалізації. На інших рівнях виконуються такі основні заходи: • системний контроль за якісним станом, родючостю ґрунтів; • ведення виховної й освітянської діяльності, спрямованої на
27
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
підвищення культури землеробства, збереження родючості ґрунтів, передового досвіду тощо; • виконання дорадчих функцій у галузі охорони та допомога землекористувачам у розробці планів підвищення родючості ґрунтів і ін. Загалом структура системи управління земельними ресурсами повинна відповідати принципам гнучкості, економічності, забезпечувати оптимальне співвідношення між централізацією й децентралізацією, оперативність у роботі апарату управління тощо. Структура — це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи.
Гнучкість — це вміння швидко перебудовуватися й відмовлятися від засвоєного раніше.
Головне для України, яка має унікальні ландшафти, родючі ґрунти — створити ефективну систему управління земельними ресурсами, яка б передбачала збереження довкілля, охорону ґрунтів, всебічний контроль за їх продуктивністю, виконанням ними екологічних і соціально-культурних функцій. Структура системи управління земельними ресурсами складається з таких підсистем: соціальна, організаційна, кадрова, технічна і економічна. Соціальна підсистема регулює відносини людей, умови їх праці і життя. Організаційна підсистема охоплює сукупність форм, методів і механізмів функціонування системи, в тому числі її підсистем. Причому тільки завдяки організаційній структурі може існувати ця система. Кадрова підсистема становить кадрово-управлінський персонал, який формує функціонування всієї системи управління. Від ефективності цієї підсистеми залежить поступальний розвиток системи.
28
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Технічна підсистема охоплює, власне, земельні ресурси, на які спрямовані управлінські дії. Методологічний апарат управління землями вимагає поділу їх на такі категорії за цільовим призначенням: • землі сільськогосподарського призначення; • землі житлової й громадської забудови; • землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; • землі оздоровчого призначення; • землі рекреаційного призначення; • землі історико-культурного призначення; • землі лісового фонду; • землі водного фонду; • землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Економічна підсистема — це комплекс господарських процесів, необхідних для функціонування й розвитку соціальної, технічної та організаційної підсистем. Ця підсистема охоплює процес управління основними та оборотними фондами за допомогою таких методів, як фінансування та кредитування, форми й системи заробітної плати тощо. Досить у цьому звязку підкреслити, що кожна з підсистем знаходить своє місце у загальній системі і є її джерельним забезпеченням. З позиції цілісності системи така структура підсистем абсолютно виправдана, оскільки вона дає змогу забезпечити реалізацію цілей, завдань і функцій системи управління земельними ресурсами не тільки з наступним підтриманням її на потрібному рівні, а й забезпечує поступальний її розвиток. Більш детально простежити підсистеми, які складають єдиний цілісний організм — систему управління, можна на рис. 1.2. Наведені підсистеми потрібно впроваджувати в систему у формі «просторового ложа» на основі нормативно-правового забезпечення, яке регламентує порядок їх практичного втілення, контролювати за дотриманням визначених в актах положень і регулювати
29
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
досягнення між підсистемами рівноваги тощо. При цьому, наукове розуміння суті управління земельними ресурсами дозволяє зробити висновок, що формула «право — управління» сьогодні є згубною, шкідливою для системи. Про це свідчить практика землекористування всіх попередніх років. Правильною буде формула «управління — право», тобто потреби системи управління «замовляють право», яке забезпечує розвиток землекористування у потрібному напрямі. Право — це одна із форм суспільної свідомості, яка відображає суспільні відносини в нормативно-правових актах, що встановлюються державою, є загальнообов’язковими і охороняються нею від порушень, виражають міру свободи, юридичної відповідальності, соціальну справедливість, рівність і рівноправність громадян, направлені на регулювання і охорону суспільних відносин і соціальних цінностей.
Рисунок 1.2 Структура системи управління земельними ресурсами
30
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
У запроваджені і функціонуванні такої систми потрібно максимально використовувати потенцівал менеджменту, який дуже часто буває більш дієвий, ніж додаткові фінансові кошти. Менеджмент — це нова парадигма в землекористуванні, яка не базується на ідейно-політичних засадах, а є головним організатором масштабного раціонального господарювання в контексті «наука — виробництво — природа». Парадигма (фр. paradigma — приклад) — система форм якого-небудь слова. Це модель постановки проблем, прийнята як зразок для вирішення дослідницьких завдань панівний спосіб наукового мислення, який проявляється в деякій закінченості і відносній узгодженості поглядів на явища і речі, що належать до компетенції якого-небудь підрозділу науки.
Наука — це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення.
Природа — сукупність об’єктивних умов існування людства, його навколишнього середовища.
Менеджмент реструктуризує управління земельними ресурсами, яке однією ногою міцно стоїть у старій формації, а іншу тільки занесло, щоб зробити перший крок. Цінність розвитку менеджменту в системі управління земельними ресурсами визначається його стратегічним напрямком розвитку: забезпечення сталого розвитку землекористування. Розглядаючи менеджмент в контексті земельних ресурсів, справедливим буде останній називати «земельний менеджмент». Розвиток земельного менеджменту на сучасному етапі набуває особливої актуальності, коли відбувається процес формування системи управління земельними ресурсами ринкового типу.
31
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
32
В чому полягає суть поняття «земля»? Чим обґрунтовується потреба у розвитку земельного менедж# менту як науки в системі управління земельними ресурсами? Приведіть найбільш вживані визначення менеджменту. Розкрийте значення земельного менеджменту? Які задачі виконує система управління земельними ресурсами? Назвіть основні принципи управління землями. Що характерно для структури системи управління земельни# ми ресурсами? Розкрийте суть функцій управління в землекористуванні.
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Між термінами «управління» і «менеджмент» існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати.
Тема 2. Наукова сутність економічних категорій «менеджмент» • • • • • •
Мистецтво в сфері менеджменту Менеджмент Регулювання Керівництво Термін Підхід
Ключові поняття теми • Стабільність • Мета • Засіб • Процес • Результат • Організація • Процес
Початок ХХI ст. для України зумовлений складним сплавом багатьох проблем, найважливішими серед яких є: економічні, екологічні, політичні, моральні тощо. Саме на цьому перехресті проблем виникла ідея пошуку найефективніших важелів та інструментів впровадження екологобезпечної виробничо-господарської діяльності на землі. Одним із якісних складових успіху на цьому етапі економічного розвитку країни є широке запровадження менеджменту як результативного засобу інтелектуалізації на авансцені суспільного життя.
33
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
В умовах розвитку відносин ринкового типу та широкомасштабного проведення земельної реформи в Україні відбуваються серйозні перетворення, які внесли корективи в організаційно-правові засади форм власності на землю й господарювання на ній. Поява значної кількості користувачів і власників землі супроводжується ускладненням регулювання земельних відносин, чим підвищує актуальність розвитку земельного менеджменту. Потрібно відзначити, що термін «менеджмент» є неоднозначним і має досить різноманітне, розпливчасте тлумачення. Термін — слово чи словосполучення, що чітко й однозначно позначає певне поняття в галузі науки, суспільного життя тощо.
Нині у наукових колах, у середовищі землевпорядного виробництва термін «менеджмент» ототожнюється з терміном «управління». Протягом останніх років при обговоренні українського варіанта терміна «менеджмент» не раз висловлювалися критичні зауваження з приводу його семантичної невідповідності поняттю «управління» як англомовному оригіналу. Відомі українські «будівничі» вітчизняного менеджменту О.Є. Кузьмін, О. Г. Мельник, Г. В. Осовська та ін. наголошували, що між цими поняттями існує суттєва відмінність, а саме — менеджмент є різновидом або однією з форм управління. Тому, враховуючи, ту обставину, що останнім часом у наукових публікаціях, доповідях на наукових конференціях учених дуже часто використовують ці терміни як синоніми, в інтересах подальшого формування термінологічного апарату вітчизняного землекористування, авторами проведено власне дослідження з цього питання. Отже, чи є взаємозамінюваними терміни «менеджмент» і «управління» в землекористуванні, чи кожне з них має свій зміст? Дослідження розпочато з пошуку варіантів визначень «менеджмент» і «управління» в літературних джерелах вітчизняних і закордонних авторів (див. Додаток 1).
34
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Термін «менеджмент», як вважають окремі науковці, з’явився в кінці ХІХ ст., коли Джозеф Вартон (США) в 1881 р. прочитав перший систематичний курс з цього предмету. Більш ширше визнання менеджмент дістало в 1911 р. у зв’язку з активною діяльністю Фредеріка У. Тейлора. Помітною особистістю, «батьком» менеджменту в Європі є Анрі Файоль, який залишив велику спадщину в цій галузі. До речі, справедливим буде відзначити, що спочатку слово «менеджмент» означало в англійській мові «уміння об’їжджати коней». Воно походить від дієслова to manage (керувати), а те, у свою чергу, — від латинського manus (рука). Крім того, в літературі англійською мовою термін «менеджмент» передається різним поєднанням слів: Farm Management Economic, Managing in Farm Business, Farm Business Management, Farm Management Decisions. Нині, як стверджують відомі українські науковці О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник і ін., існує понад п’ятдесят визначень поняття «менеджмент». Менеджмент як соціально-економічне явище перебуває в постійному розвитку трансформуючи свій зміст у вияв глибокого економічного зростання, ринкового механізму раціонального використання і охорони земель. Мистецтво в сфері менеджменту — це творчий процес, тобто здатність приймати ефективне рішення в умовах дефіциту інформації й часу.
Мистецтво менеджменту — це мистецтво управління, мистецтво керівництва.
Керівництво — це вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.
35
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Воно тісно пов’язане з природженим талантом менеджера, з його індивідуальними якостями в досягненні успіху. Тому можна стверджувати, що менеджмент є частиною науки управління. Відомий менеджер нашої епохи Лі Якокка сформував підходи до оволодіння секретами мистецтва менеджменту, які відкрили наступну еру значущості менеджменту в розвитку суспільства і держави. Особливість сучасного менеджменту полягає в його спрямованості на забезпечення раціонального ведення господарства в умовах дефіциту ресурсів і досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, оптимальною адаптацією організації до ринкових умов. В широкому розумінні менеджмент потрібно розуміти як науку про теорію управління виробництвом, що орієнтована, по-перше, на людину як на основне джерело підвищення продуктивності праці, а по-друге, орієнтується на реалізацію об’єктивних економічних законів і на розв’язання економічних суперечностей. У вузькому розумінні: Менеджмент — це процес, спрямований на ефективне використання ресурсів для найбільш імовірного досягнення організаційних цілей в умовах середовища, в якому постійно протікають зміни.
Розглядаючи природу терміна «управління» неважко зауважити, що він теж має суперечливий зміст, ще недостатньо вивчений дослідниками. Слово «управління» відповідає латинському administration, що в перекладі означає «діяльність під чиїмсь керівництвом, служба в підлеглості». Суть поняття «управління» визначається по-різному з позиції філософії, політекономії, кібернетики, психології, права, політології та інших наук. Українська дослідниця Г. В. Осовська у своїх працях відзначає, що існує близько трьохсот наукових визначень управління. Наприклад, окремі філософи розглядають управління як галузь
36
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
цілеспрямованих організаційних заходів з практичного використання об’єктивних економічних категорій і закономірностей. Група дослідників з Донецької академії управління в термін «управління» вкладають філософсько-соціологічне універсальне поняття, яке в кожну історичну епоху, в тому чи іншому державному устрої суспільства, з одного боку, зберігає в собі класичні риси й ознаки, а з іншого — поповнюється новим змістом, що відображає ті чи інші особливості історичної епохи. У «Філософському словнику» термін «управління» представлено як функціяю організованих систем (біологічних, технічних, соціальних), підтримання режиму діяльності, реалізація її програми, цілі. Поширена думка, що управління — синонім слова «регулювання». Такий підхід є похідним від розгляду загальних рис управління в природі, в живих організмах і в машині, що досягається шляхом саморегулювання (гомеостазису) на основі зворотного зв’язку. Підхід — сукупність прийомів, способів.
Проведені дослідження засвідчили, що між «управлінням» і «регулюванням» існує різниця, яка полягає в їх функціях. Так, функцією регулювання є підтримання системи в стабільному стійкому стані, недопущення великих відхилень, які здатні завдати збитків системі, або: Регулювання — це внесення корективів у характер діяльності об’єкта, включення в кожний даний момент такої програми управління, яка б забезпечувала протидію системи впливу, котрий відхиляє її від гомеостатичного стану.
Якщо ж розглядати функцію управління в соціальній системі, то тут вона має значно ширше коло завдання — не тільки забезпечити
37
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
стабільність системи, а й змінити і розвинути її. Таким чином, управління й регулювання не можуть розглядатися як синоніми, оскільки регулювання є складовою частиною управління, спрямованою на підтримання стабільності системи. Стабільність — приведення чого-небудь в стійке положення, закріплення на певному рівні.
Проаналізувавши зміст досліджуваних термінів «управління», можна зробити висновок: за всієї розбіжності визначень найчастіше «управління» розглядається як самостійна наука; як особливий вид діяльності, яка не тільки зводиться до досягнення цілей системи, організації, але і представляє спосіб підтримання цілісності будь-якої складної соціальної системи, її оптимального функціонування й розвитку; як владні відносини, і зміст їх визначається характером власності, та як цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі змінами обставин. Беручи за основу ці ознаки, зупинимось на визначенні терміну «управління», яке найбільш адаптовані до потреб сьогодення: • управління — це галузь науки, комплекс теоретичних положень, головна мета яких — вивчення сутності, змісту й специфіки природи управління, його загальних принципів і закономірностей; • управління — це діяльність, спрямована на досягнення системних цілей, наприклад, раціональне використання і охорони земельних ресурсів; • управління — це цілеспрямований вплив на об’єкт з метою зміни його стану чи поведінки. Отже, науково-критичне осмислення цієї термінологічної проблематики дало змогу зробити висновок, що категорії «менедж-
38
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
мент» і «управління» мають принципову відмінність за своєю сутністю, а саме: управління — це діяльність, а менеджмент — це процес, що відбувається в ньому. Іншими словами управління не є синонімом менеджменту, останній — це тільки його складова. Враховуючи вищесказане, пропонується в термінолексичній площині землекористування розуміти сутність поняття «управління земельними ресурсами» як діяльність, що складається з етапів: постановка мети, засоби її досягнення, процес і результати. Мета — це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.
Процес — це послідовність певних завершених етапів.
Разом з тим процес, який відбувається в системі, — це процес виконання функцій земельного менеджменту, спрямований на вирішення проблем системи управління земельними ресурсами. Схематично це зображується так, як показано на рис. 1.3.
Рисунок 1.3 Схематичне представлення сутності понять «управління земельними ресурсами» та «земельний менеджмент»
39
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Вживаючи термін «земельний менеджмент», акцентуємо увагу на специфічності даного виду менеджменту, який порівняно з іншими видами (фінансовим, інноваційним, інформаційним, землевпорядним та ін.) має винятково важливе значення в розвитку системи управління земельними ресурсами, оскільки його наукові основи розвиваються на цілісності та єдності з її елементами та підсистемами, відповідним широким колом цілей, завдань та функцій.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5.
40
В чому полягає сутність терміну «управління»? Чим обґрунтовується специфічність земельного менеджмен# ту як науки? Обґрунтуйте, чому поняття «управління» є набагато шир# шим, ніж «менеджмент»? Розкрийте суть мистецтва в сфері менеджменту. Обгрунтуйте відмінність понять «регулювання» та «управ# ління».
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Земельний менеджмент — це не що інше, як налаштування людей на раціональне використання і охорону земельних ресурсів.
Тема 3. Об’єктивна необхідність розвитку земельного менеджменту • • • •
Ключові поняття теми Природокористування • Технологія Природні ресурси • Стратегічний план Модернізація • Стале землекористування Бюрократія • Колектив
Здійснення економічної реформи в Україні ставить перед суспільством невідкладні завдання з усунення викривлень, що відбулися під час структурної перебудови економіки країни, особливо в АПК, який значною мірою визначає соціально-економічний стан суспільства. На ньому практично тримається державність України. Саме тому розвиток АПК, його модернізація є запорукою сталого зростання добробуту населення України. Модернізація — зміна чого-небудь відповідно з сучасними вимогами.
41
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Найгострішою проблемою сьогодення в АПК є вдосконалення відносин власності на землю і майно, прискорення земельної реформи як складової частини загальнодержавного курсу економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Проте в силу об’єктивних і суб’єктивних причин не забезпечено зростання економіки аграрного сектора, оскільки реформа в значній мірі здійснювалась в умовах деформованих адміністративно-розподільчою системою економічних законів. Є всі підстави стверджувати, що причиною цього є відсутність ефективної системи управління земельними ресурсами, яка б грунтовалася на основах наукового і практичного менеджменту й узагальнювалося в земельному менеджменті на засадах принципів ринкового типу. При цьому, принцип централізму і єдиноначальності присутній адміністративно-командному стилю управління повинен трансформуватись в принцип поєднання демократичного і доцільно економічного централізму, а принцип єдиноначальності поєднуватися з колегіальністю. Разом вони повинні займаймати провідне місце в переліку загальних принципів менеджменту, потенціал яких служить гарантом максимального ефекту і високі професійної діяльності в системі управління земельними ресурсами. Принципи менеджменту в сучасній системі управління земельними ресурсами є основою діяльності сучасних керівників, менеджерів, генетично повязана з інтересами держави та її громадян. Адже важко заперечити, що в систему управління земельними ресурсами на сучасному етапі перейшли й адміністративно-командні методи, які базуються на чиновницькому диктаті та свавіллі, низькій культурі і відсутності моралі. В результаті цього у керівництва стабільна зарплата, автомобілі, відпочинок на кращих курортах, а в працівників — мізерна оплата праці, яку не виплачують вчасно та інше. Проте з пожвавленням розвитку земельного менеджменту його методи починають набувати іншого змісту, який забезпечує органічне поєднання особистих та суспільних інтересів.
42
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Колектив — це група людей, організаційно об’єднаних єдиною метою, єдиними цілями.
На сучасному етапі земельний менеджмент набуває екологоекономічної спрямованості, оскільки нинішня система управління земельними ресурсами дістала важку екологічну спадщину Радянського Союзу. Враховуючи, що нинішня система управління земельними ресурсами не є лише продуктом економічного базису соціалістичної формації суспільства, а включає широкий спектр культури, традицій та відносин, моралі, сприйняття середовища тощо, то менеджери повинні ставити своїм завданням зорієнтовати свою діяльність у вигляді науково-критичного осмислення спадщини. З урахуванням цього земельний менеджмент повинен взяти на озброєння те краще, що виробило людство і відкинути те,що його спотворює. Саметому у цій сфері величезний обсяг роботи. Насаперед, земельному менеджменту потрібно надати екологічно-економічної спрямованості, оскільки екологічна ситуація в землекористуванні України характеризується як надзвичайна, загрожуючи продовольчій безпеці країни, здоров’ю нації та ін. Цифри і факти Загальна площа України становила менше трьох відсотків території колишнього Радянського Союзу, проте на ній було зосереджено чверть відсотків промислового потенціалу. Це означає, що на Україну припадало близько 25 % забруднення природного середовища. Скидання зворотних вод без очищення у поверхневі водні об’єкти на 1990 рік складало 470,5 млн куб. м, щорічно перебільшувалися ліміти та нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення.
43
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Наприклад, в 1990 році викиди складали 15 549,4 тис. т; утилізація шкідливих речовин відбувалася на 52,1 %, що призвело до нагромадження 17 млрд т відходів на території 53 тис. га. Токсичних відходів у Миколаївській області нагромаджено 1,7 млн т, Донецькій області — 2,7 млн т, Кіровоградській області — 1,3 млн т та ін. Розораність земель в Україні перевищує екологічно безпечні межі. Екологічна незбалансованість земельного фонду знижує ефективність його функціонування як джерела виробництва продуктів харчування, місця проживання людей. Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю, брак відповідної законодавчої бази призводять до споживацького ставлення до землі, росту екологічних проблем в землекористуванні України. Нині в країні 57,4 % складають еродовані землі, щорічно з орних земель змивається понад 500 млн т ґрунту; знижується вміст органічного азоту, різко погіршуються механічні та фізичні властивості ґрунтів. В результаті непродуманої меліорації земель з території України зникло близько 3 000 малих річок; збільшується забруднення поверхневих і підземних вод в результаті чого в Україні лише 20 % водних ресурсів придатні для споживання. Щорічно, за останні роки в Україні втрачається 12 тис. га орних земель; зростають викиди техногенного походження в атмосферне повітря, воду; нарощуються обсяги промислових та побутових відходів у кількісному та якісному планах; знижуються відтворна здатність біосфери та екологічна стійкість агроландшафтів. Територія, на якій умови життєдіяльності є напруженими у зв’язку із високою забрудненістю, становить 70 % всієї площі України. Індекс екологічної сталості, розрахований на основі 22 комплексних індикаторів з врахуванням 67 різноманітних параметрів, показує, що Україна займає 110 місце серед 122 країн, що піддавалися аналізу.
44
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Тому, дії менеджерів мають бути адекватними екологічній ситуації, щоб не вступити в суперечність із природними й екологічними законами, що може призвести до незворотних процесів у біосфері. Виконання цих вимог може бути забезпечене тільки за умови, коли виробничо-господарська діяльність менеджерів, суб’єктів господарювання на землі і технологія землекористування ґрунтуватимуться на науковому еколого-економічному прогнозі розвитку продуктивних сил. Технологія — це спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини та інших ресурсів) у вихідні (продукт, виріб, послугу) шляхом виконання певних операцій, дій тощо.
Природокористування — це використання природних ресурсів, природних об’єктів, природних територій, всіх благ природи; це система заходів по освоєнню, використанню, перетворенню та відновленню природних ресурсів; це організація взаємодії природи і суспільства.
Збереження та оздоровлення довкілля, екологобезпечне та високоефективне використання всіх природних ресурсів є найважливішим складовим чинником соціально-економічної політики держави, оскільки нормальна життєдіяльність людей можлива тільки в екологічно чистому довкіллі, за наявністі екологічно чистих і безпечних атмосферного повітря, питної води та продуктів харчування. Природні ресурси — все те, що людина використовує для забезпечення свого існування: продукти харчування, мінеральна сировина, енергоносії, повітряний простір, вода, життєвий простір, об’єкти для задоволення естетичних проблем.
45
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
У зв’язку з цим випливає потреба в розвитку сталого землекористування з метою формування повної гармонізації соціальної, економічної та екологічних складових суспільного життя сучасних і майбутніх поколінь. Стале землекористування — це форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій.
Тому необхідність вживання заходів, спрямованих на усунення і недопущення негативних наслідків господарської діяльності на навколишнє середовище є особливо актуальною. При вирішені екологічних проблем у сучасних умовах необхідно враховувати світовий досвід США, Японіяї Великобританії, Німеччини, Франції, Канади, Швеції та ін., де які в оцінках поглядів, ідей, теорій виходять з позиції усвідомлення великої ролі екологічно спрямованого земельного менеджменту. Потрібно зазначити, що екологічна спрямованість земельного менеджменту це порівняно новий і важливий компонент не тільки земельної та аграрної, але і економічної реформи взагалі. Остання — надзвичайно важлива складова в системі управління земельними ресурсами, оскільки дає змогу долати поширене нині екологічне невігластво, розібратися в гармонії фрагментів природного оточення і визначити межі дозволеного в стосунках з ним. Ця умова досягається через професійних управлінців — менеджерів зі знанням основних законів економіки, екології, з бажанням пошуку шляхів подолання екологічних проблем. Звичайно, всі екологічні проблеми у землекористуванні на рівні земельного менеджменту, вирішити важко, оскільки потрібна довгострокова Державна програма з розв’язання цих проблем у країні. Важливою передумовою розвитку земельного менеджменту є соціальна інтерпретація культурного рівеня, особистих бажань людей і ін., які хочуть бачити мальовничі ландшафти, родючі ґрунти і бути заможними. Тому не випадково в системі управління земельни-
46
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
ми ресурсами побутує думка про послідовне утвердження наукових поглядів розвитку земельного менеджменту. Цифри і факти Дані аналізу кадрового забезпечення органів земельних ресурсів (управлінь, відділів) свідчать: питома вага працівників із фаховою освітою низька і становить 26 %, у міських управліннях — не перевищує 25 %, сільських і селищних рад — 17 %, понад 10 % керівників — передпенсійного і пенсійного віку.
З цього приводу американський економіст Дж. Бернхем у книзі «Революція менеджерів» справедливо підкреслив, що нині відбувається перехід від суспільства, що ми називаємо буржуазним, до типу суспільства, що ми будемо називати суспільством менеджерів. Таке твердження вчені вважають справедливим, оскільки апарат управління в кожному господарюючому суб’єкті є обов’язковою складовою частиною і асоціюється з поняттям «менеджери». При цьому поняття «менеджер» ототожнюється з поняттям «керівник», «начальник» та ін. Щоб сформувати економічну думку, історію виникнення і розвитку поглядів, які відображають природу походження згадуваних термінів ми звернулися до різних науково-літературних праць, в результаті чого було зроблено висновок, що ці терміни найчастіше вживаються у значеннях, наведених у табл. 1.1. Вивчаючи зміст цих термінів та їх сферу застосування, виявлено, що термін «керівник» вживається до осіб, які представляють організацію, направляють і керують іншими людьми в їх спільній діяльності у досягненні визначених цілей. Термін «менеджер» вживається до спеціалістів відповідного фаху, найнятих на роботу керівниками. З цього випливає, що концептуальною відмінністю термінів «менеджер» і «керівник» є спеціальна управлінська освіта, вищий освітньо-кваліфікаційний рівень для менеджерів, які володіють певною сукупністю професійних знань та практичних навичок у визначеному законом обсязі, набутих під час навчання та роботи, а керівники — це особи, призначені
47
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
або обрані на керівні посади або стали ними за власним бажанням (власники підприємств). При цьому освіта їх за спеціальністю не має вирішального значення на вибір керівної посади. Наприклад, економіст, фінансист, землевпорядник тощо, мож обіймати посаду керівника центру Державного земельного кадастру, торгового центру, науководослідного і проектного Інституту землеустрою тощо. Таблиця 1.1. Визначення понять «менеджер» та «керівник» Визначення поняття «менеджер»
Визначення поняття «керівник»
Менеджер — професійний управляючий, головне завдання якого — координація й організація діяльності колективів на основі врахування вимог об’єктивних законів і закономірностей, тобто управління на основі науки
Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників
Менеджер — це людина, яка направляє роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Хороший менеджер вносить порядок і послідовність до виконуваної роботи
Керівник — це особа, яка досягає мети спільної діяльності колективу завдяки тому, що множить свої фізичні й інтелектуальні сили за рахунок колективних сил підлеглих
Менеджер — прошарок професійних Керівник — це людина, яка одночасно є управляючих, залучених до постійної лідером і керує своїми підлеглими роботи через відповідну плату Менеджер — це людина, що пройшла спеціальну підготовку
48
Керівник — це не гід, не водій автобуса. Він керує людьми, і його основною рисою є не ввічливість, терпляча поблажлива ласкавість, а рішучість
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рисунок 1.4 Ступенева ієрархія системи управління земельними ресурсами
Але при такому розумінні термінів «менеджер» та «керівник» є обов’язковою умовою те, що вони, маючи загальну мету організації, повинні плідно співпрацювати для досягнення кінцевої мети — високої ефективності організації. Виходячи з констатованого та на основі змін у першому розділі Державного класифікатора професій ДК 003-95 України від 27 липня 1995 р. № 257, де поряд з поняттям «керівник» введено термін «менеджер» (управитель), і враховуючи теоретичні та методичні здобутки вітчизняних і закордонних науковців у галузі менеджменту, вважаємо за доцільне в системі управління земельними ресурсами вживати термін «керівник» до осіб, що очолюють організації системи управління земельними ресурсами, а для інших рівнів апарату управління вживати термін «менеджер» (управитель). Для наочності використано відому форму піраміди М. Х. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі, яка показує взаємозалежність рівнів управлінського апарату (рис. 1.4). Розглядається дана піраміда як ієрархія системи управління земельними ресурсами в розрізі трьох рівнів, де до нижнього та середнього рівнів управлінців використовуються поняття «менеджер»
49
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
(управлінець), а до вищого рівня управління — поняття «керівник». При цьому зазначимо, що керівник — це особа, наділена повноваженнями приймати управлінські рішення і здійснювати організацію їх виконання і яка майже 80 % робочого часу відводить керівництву персоналом. До них належать президенти, віце-президенти, голови рад директорів, директори (генеральні директори), начальники та ін. Керівники на вищому рівні мають найбільшу владу і несуть відповідальність за діяльність усієї організації, а також координують роботу окремих виконавців, у тому числі менеджерів різних рівнів апарату управління, займаються розробкою стратегічних (перспективних) планів, формуванням цілей, виконують адміністративнорозпорядчі функції, мобілізують колектив на виконання завдань, займаються адаптацією організації до різного роду змін, управлінням відносинами між організацією і зовнішнім середовищем, а також суспільством, у якому існує і функціонує дана організація. Стратегічний план — це генеральний план послідовних дій, потрібних для досягнення стратегічних цілей.
Управління на середній та нижній ланках виконують менеджери, що управляють процесом роботи. Менеджери (управлінці) середньої ланки очолюють підрозділи, відділи, філії і окремі служби центрального апарату управління. Вони розробляють плани для здійснення загальних завдань, встановлених керівниками, вносять пропозиції щодо вдосконалення роботи, координують роботу нижчого рівня менеджерів, а також певну кількість свого робочого часу приділяють управлінню персоналом і ін. Менеджери нижньої ланки — це організаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над працівниками. Як виняток вони можуть не мати безпосередньо підпорядкованих виконавців, але при цьому частково виконувати функції менеджера, наприклад старший інженер. Менеджери нижчої ланки — це молодші начальники,
50
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
які в основному відповідають за виконання виробничого плану та завдання, за безперервне забезпечення інформацією про правильність виконання цих завдань, за безпосереднє використання виділених їм ресурсів тощо. Типовими посадами на даному рівні є завідувачі, бригадири груп, майстри і ін. Важко зробити узагальнення відносно характеру роботи цих управлінців, але в більшій мірі вона визначається колом функцій, закріплених за ними, змістом роботи швидше підрозділу, ніж організації в цілому. Головне при цьому те, що зусилля всіх рівнів мають ієрархічну підпорядкованість, яку називають деревом ієрархії (рис. 1.5). Наукове визначення кількості рівнів ієрархії повинно базуватись на обєктивних реаліях розвитку господарських відносин включаючи широкий спектр традицій, моралі, сприйняття природного середовища. Іншими словами, якщо в одному випадку ефективна робота організації забезпечується при трьохрівневій ієрархії, то в другому випадку, ефективна робота може забезпечуватись тільки при двох рівневій ієрархії.
Рисунок 1.5 Дерево ієрархії
51
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Розвиток земельного менеджменту потребує наукового дослідження з метою формування його як самостійного виду професійної діяльності, як механізму, вмонтованого в систему управління земельними ресурсами. Маючи соціальні, еколого-економічні передумови розвитку, земельний менеджмент забезпечує позитивні структурні зрушення в системі управління земельними ресурсами, реалізуючи комплекс заходів з раціоналізації землекористування.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
52
Окресліть шляхи прискорення земельної реформи. Охарактеризуйте передумови розвитку земельного менедж# менту. Обґрунтуйте сутність екологічних проблем землекористу# вання. Чим зумовлена необхідність розвитку сталого землекористу# вання? Що таке «сталий розвиток»? Розкрийте зміст завдань земельних менеджерів, спрямованих на розвиток екологобезпечного землекористування. Поясність сутність термінів «менеджер» та «керівник». Об# ґрунтуйте їх роль в розвитку організації. Наведіть приклади застосування двох і трьох рівневої ієрархії у земельному менеджменті.
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Правове забезпечення системи управління земельними ресурсами є основою розвитку земельного менеджменту.
Тема 4. Правове забезпечення земельного менеджменту • • • • • •
Земельне право Галузь права Законодавство Аграрне право Конституція Земельний кодекс України
Ключові поняття теми • Приватизація землі • Охорона земель • Земельна політика • Екологізація • Нормативно-правовий акт • Державний земельний кадастр • Землеустрій
Земельне право — це самостійна галузь права, яка включає в себе сукупність (систему) встановлених і санкціонованих державою норм, що регулюють земельні відносини з метою забезпечення науково обґрунтованого, раціонального використання і охорони земель, створення умов підвищення їх ефективності, закріплення законності в області земельних відносин тощо.
53
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Одним із важливих факторів, що мають вплив на процес формування та ефективний розвиток земельного менеджменту, є його нормативно-правове забезпечення. Без активного розвитку земельного законодавства у системі управління земельними ресурсами керівник-менеджер не матиме можливості реалізації потенціалу організації та земельних ресурсів. Галузь права — це сукупність норм права, які регулюють визначену однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання (майнових, трудових, сімейних, управлінських тощо).
Але ознакою обнадійлових якісних зрушень у землекористуванні є не тільки ступінь законодавчого забезпечення, але й кваліфікаційний рівень земельного менеджера в галузях економіки, екології, психології, соціології, інноватики, права і ін., тому для менеджера одним із завдань є постійне підвищення рівня знань у цих галузях. Тільки тісне переплетіння знань із різних професійних галузей дозволить забезпечити ефективне управління земельними ресурсами. Інноватика — створення, освоєння і поширення різного роду нововведень.
Проте, нині поки що правовий рівень знань керівників організацій системи управління земельними ресурсами є недостатнім, має формальний характер, не обов’язковий для виконання. Такий стан справ перетворюється у важливу сучасну проблему, яку часто називають «кризою правової свідомості». Причому, ця криза трансформується в бік її поглиблення, в результаті чого поширюється нігілізм законодавчого забезпечення.
54
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Законодавство — система документів, які є зовнішнім виявом права. Воно формується шляхом видання та систематизації правових актів.
Серед основних причин такого стану, вважає відомий український учений Л. Я. Новаковський, є низька дієздатність державних органів, їх неспроможність реалізовувати й забезпечувати дотримання визначених у законодавстві правил правового, економічного та господарського порядку. Така точка зору дуже сприятлива для значної кількості керівників, оскільки позиція «винна держава» не потребує від них певних радикальних дій. Виходячи з цього, відзначимо, що вирішення даної проблеми вимагає цілковито нового підходу, який би дозволив забезпечити позитивні зрушення у формуванні правової свідомості суспільства. Одним із шляхів вирішення «кризи правової свідомості» в системі управління земельними ресурсами є розвиток земельного менеджменту, який би опирався на досвід професійних керівниківменеджерів з широкою гамою ділових якостей. Серед них чільне місце займає законослухняність, що формується на масштабному мисленні та трансформуванні знання права в практичну діяльність. Проведене дослідження щодо розвитку земельного права свідчить, що на певному проміжку часу земельної реформи з’являлися думки, що його вже не існує, норми цієї галузі розосередились у масиві норм цивільного, аграрного і іншого права. Це є ще одним свідченням викривлення правової свідомості. Основна причина цього в тому, що у багатьох випадках земельна реформа здійснювалася пошуковими методами, які грунтувалися на суперечливих позиціях окремих реформаторів. При цьому, точка зору їх нерідко мала політичне забарвлення, внаслідок чого реформаторські заходи перетворилися не у практичні дії відповідно до законодавчих норм, а навпаки — правові положення виникали, виходячи зі змісту пропозицій, не перевірених практикою.
55
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Аграрне право — це самостійно інтегрована галузь права, до якої включені правові акти, покликані регулювати суспільні аграрні відносини.
Проте ніяке інше, а ніж земельне законодавство, здатне регулювати поведінку суб’єктів земельних прав, пов’язаних з використанням та охороною землі, з особливостями земельного обороту, встановлювати порядок діяльності суб’єктв господарювання з організації раціонального використання і охорони земель, захищати Конституційні права та інтереси громадян і юридичних осіб, пов’язаних з використанням земельних ділянок у всіх сферах життєдіяльності суспільства тощо. Основними джерелами земельного законодавства є: 1. Конституція України — Основний Закон країни, що має вищу юридичну силу, а його норми є юридичними нормами прямої дії. Принципово важливою нормою Конституції є те, що земля перебуває під особливою увагою держави, а використання землі не повинно погіршувати її природні якості. Конституція — політичний нормативно-правовий акт держави (Основний Закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації й діяльності державних органів, виборчу систему, права та обов’язки громадян.
2.
Земельний кодекс України, який є загальногалузевим актом лежить в основі земельного законодавства. Земельний кодекс України регулює всі земельні відносини щодо використання, відтворення та охорони всіх категорій земель. Земельний кодекс України — систематизований акт, що регулює земельні відносини, основний нормативний акт у земельному праві, мета якого — створення умов для раціонального використання і охорони земельних ресурсів.
56
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
3.
Законодавчі акти та нормативно-правові документи системи земельного права (див. Додаток 2). Землеустрій — це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Приватизація землі — передача фізичним та юридичним особам України у приватну власність земельних ділянок для цілей, визначених земельним законадавством України.
Охорона земель — це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для інших цілей, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Земельна політика — це сукупність принципів та інструментів, за допомогою яких відстоюються інтереси громадян в галузі землекористування.
Всього за минуле десятиріччя в Україні стали чинними 15 основних природоохоронних законів, 40 двосторонніх міжнародних угод, 20 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру, 5 додаткових протоколів і поправок до цих конвенцій.
57
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Особливого значення для розвитку системи управління земельними ресурсами набувають розроблені нормативи ґрунтозахисного землеробства. Вони містять показники втрат ґрунту від водної та вітрової ерозії, нормативи недобору врожаю на еродованих ґрунтах, нормативи економічного й еколого-економічного ефекту від здійснення протиерозійних заходів та їх комплексу, нормативи з операційних і поресурсних витрат на використання ґрунтозахисної технології протиерозійної обробки ґрунту тощо. На даному етапі земельної реформи, яка з реформуванням власності значною мірою перетворюється на реформу землевпорядну та кадастрову, необхідно розглядати землю як обмежений, підданий деградації природний ресурс, без раціонального використання якого неможливий подальший економічний і соціальний розвиток суспільства. Тому правові проблеми раціонального використання землі, посилюючись, набувають загального характеру, стають предметом наукового дослідження і центром уваги українського суспільства. Сформоване під тягарем економічної кризи земельне законодавство, потребує глибокого науковообґрунтованого переосмислення, побудованого на державній екологічній політиці України та на стратегічному курсі держави, що був визначений в Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки». Адже екополітика України може бути лише тоді ефективною, коли вона формуватиметься із систем розгалужених досконалих екополітик (лісової, земельної, водної, атмосферної та ін.), що охоплюють всі компоненти довкілля, в результаті чого будуть досягнуті основні пріоритети національної екологічної стратегії — екологізація усіх сфер життєдіяльності населення. Екологізація — це поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси і соціальні явища.
58
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
У звязку з цим справедливим буде, якщо формування земельного законодавства буде проводитись у взаємозв’язку із розроблюваним Екологічним кодексом України, з формуванням Національного екологічного фонду, системи екологічного аудиту і страхування, державного екологічного моніторингу України тощо. Це дозволить розвязати питання структури земельного права в Україні, оскільки існуючі законодавчі положення розпорошені серед багатьох інших законодавчих актів і нормативних документів і більшість з яких виконує функції рекомендаційного характеру. При цьому потрібно враховувати такі головні правові інститути: • право власності на землю; • право на користування землею; • державне регулювання земельних відносин та управління в галузі використання та охорони земель; • правове регулювання використання земель; • передача та придбання земельних ділянок у власність; • надання земельних ділянок у користування; • вилучення та викуп земель; • правова охорона земель; • відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам; • контроль та моніторинг; • державний земельний кадастр; • землеустрій; • відповідальність за порушення земельного законодавства та ін. Нормативно>правовий акт — це офіційний письмовий документ, що приймається уповноваженим органом держави і встановлює, змінює або ліквідує правові норми.
59
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення чи припинення права власності на земельні ділянки і права користування ними та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі й землекористувачів.
Аналіз структури існуючого земельного законодавства дозволяє зробити висновок, що серйозною проблемою залишається «дефіцит» законодавства в галузі землекористування, що зумовлено в першу чергу відсутністю послідовності та узгодженості у законотворчій діяльності Верховної Ради України, комплексного підходу до законодавчого регулювання; недостатністю апробації законотворчих розробок в земельній сфері; погодженням положень розробок з всіма рівнями системи управління земельними ресурсами, а також залученням широкого кола землевласників та землекористувачів до обговорення цих проблем. Створена протягом невеликого часу сукупність правових норм, що являють собою систему, куди входять концептуальні та організаційні положення земельної реформи, законодавчі та нормативні акти, потребують значного оновлення, змістовного вдосконалення і правового поглиблення. Першим кроком до вирішення цієї низки завдань є прийняття Закону «Про управління земельними ресурсами», який визначить принципи, стратегію, тактику, функції, методи, механізми, форми та структуру управління земельними ресурсами України, здатного забезпечити реалізацію земельної політики держави та організації екологобезпечного землекористування. Для ефективного існування системи управління земельними ресурсами необхідно розширити базу законодавчих актів і нормативно-правових документів. Значною перешкодою на шляху організації охорони ґрунтів та їх раціонального
60
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
використання є відсутність «Національної програми охорони земель України», яка передбачала б реалізацію стратегічної мети завдяки комплексу правових, фінансових, матеріально-технічних, організаційних, кадрових та інформаційних заходів. Програма повинна стати документом, що організовує і координує зусилля держави, відліком нового ставлення до землі, запорукою ефективного сільськогосподарського виробництва на основі підвищення родючості грунтів. Важливим кроком на шляху до ефективного розвитку системи управління земельними ресурсами є проведення широкомасштабної інвентаризації земель усіх категорій за цільовим призначенням незалежно від форм власності на землю. Останнє має принципове значення, оскільки в умовах ринкової економіки повна інформація про їх кількісний і якісний стан дозволить розв’язати існуючі проблеми економічного регулювання земельних відносин. Особливо актуальним є проведення на нових методологічних засадах повторного ґрунтового обстеження (останнє обстеження відбулося майже 40 років тому). На основі матеріалів інвентаризації земель та ґрунтового обстеження необхідно розробити для кожного землевласника чи землекористувача план збереження та відтворення родючості ґрунту, який повинен контролюватися державною системою земельного моніторингу на базі нових картографо-аналітичних матеріалів. В законодавчому порядку потрібно розглянути питання освоєння системи науково обґрунтованих сівозмін, що сприятиме в умовах дефіциту коштів на охорону і відтворення земель підвищенню продуктивності землекористування. У цьому зв’язку потрібно передбачити звітність та суворий статистичний облік стану освоєння сівозмін, законодавчо зобов’язати господарюючих суб’єктів на землі вести книги «Історії полів», паспорти земельних ділянок і ін. Фундаментом державної ідеології та ефективної соціально-економічної політики землекористування є кадрове питання, без якого неможливо забезпечити реалізацію трансформаційних процесів, зумовлених проведенням земельної реформи. Таке розширене трактування вимагає наявності у Національній програмі охорони земель України
61
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
пункту, який би регламентував, що право працювати на землі мають люди із спеціальною освітою. Таке переконання ґрунтується на тому, що на хвилі аграрної реформи керівниками сільськогосподарських підприємств стали люди, «далекі» від землі, які не мають елементарних знань в організації ведення сільського господарства, в галузі ґрунтознавства, збереження і відтворення родючості грунтів і ін. Всебічне ознайомлення з системою земельного законодавства в Україні дозволяє стверджувати, що воно, хоч і не позбавлене недоліків, має складний, суперечливий, проте прогресивно-доцільний правовий характер і потребує подальшого вдосконалення.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.
62
В чому полягає суть земельного права? Розкрийте зміст Земельного кодексу України. Як Ви розумієте поняття «охорона земель»? Що таке земельна ділянка? В чому полягають основні відмінності земельного, аграрного та екологічного права? Розкрийте Ваше бачення «дефіциту» законодавства в галузі землекористування. Назвіть основні земельно#правові норми в галузі землекорис# тування.
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Ефективний земельний менеджмент в жодному випадку не може бути сумою раз і назавжди знайдених прийомів, незмінних ідей.
Тема 5. Методологічні основи земельного менеджменту • • • • • • • • • • • • •
Методологія Розвиток Прийом Фактор Пізнання Понятійний апарат Знання Аспект Середовище Генезис Метод Інструменти Основа
Ключові поняття теми • Аналіз • Синтез • Індукція • Дедукція • Спостереження • Порівняння • Класифікація • Функція • Планування • Прогноз • Стимул • Контролювання • Контроль
До числа фундаментальних економічних наук належить земельний менеджмент, який представляє підвалину системи управління земельними ресурсами. Із зародженням ринкової системи господарювання на землі, із зміною ритму часу ця галузь отримує новий
63
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
імпульс, набираючи динамічності, адаптується до умов, що постійно змінюються, і є лейтмотивом для обов’язкового запровадження в практичну діяльність. Об’єктивна оцінка сучасного стану методологічного забезпечення розвитку земельного менеджменту свідчить, що ігнорування його методології є головною перешкодою на шляху розвитку земельного менеджменту. Методологія (гр. мethodos — спосіб, метод і logos — наука, знан* ня) — вчення про правила мислення при створенні теорії науки.
В результаті цього виникають неоправдані проблеми як у практичному його функціонуванні так і у всій системі управління земельними ресурсами. З цього випливає що тільки формування методологічних засад українського земельного менеджменту може позитивно позначитися на результатах земельної реформи в країні. Через запізнення, тим більше, відсутність такого методологічного забезпечення процеси земельної реформи відбуватимуться уповільнено, гальмуватиметься виконання покладених на неї завдань. Тому тільки розвиток земельного менеджменту, широке впровадження його в систему управління земельними ресурсами може забезпечити новий поштовх для подальших істотних зрушень в реалізації земельної реформи. Розвиток — необоротна, спрямована, якісна, закономірна зміна об’єктів будь*якої природи.
При цьому є недоцільним, навіть шкідливим, калькування, імпортування зарубіжних ідей та прийомів земельного менеджменту. Прийом — закінчена сукупність трудових дій, об’єднаних однією ціллю, постійністю предметів і засобів праці.
64
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Адже так само, як тіло відчуває орган донора, так організації важко пристосовувати до своїх потреб елементи, привнесені ззовні. З позиції історичних, економічних, етнічних, організаційно-технічних, соціальних, культурних, психологічних тощо факторів цілком закономірно виникає питання про необхідність пошуку власного шляху розвитку вітчизняного земельного менеджменту з урахуванням фундаментальної ролі і значення українських земель, ментальності людей, що заселяють ці землі тощо. Фактор — момент, суттєва обставина в якому*небудь процесі, явищі.
Проте, це не означає, що при цьому повинні нехтуватися найцінніші здобутки світової теорії і практики менеджменту. Навпаки, на основі його глибокого аналізу, під кутом зору «цілей і результатів», потрібно науково осмислити розвиток українського земельного менеджменту в контексті сучасних умов становлення ринкових відносин. Особливе значення у формуванні пізнавального навантаження цієї галузі знань мають такі джерела як безпосереднє вивчення досвіду українських землевпорядних та ін. організацій, аналіз новаторських поглядів у системі управління земельними ресурсами. Пізнання — процес руху людської думки від незнання до знання.
Розглядаючи земельний менеджмент як нову галузь знань, виникає потреба в з’ясуванні специфічних ознак, які відрізняють його від інших галузей. До таких ознак належать предмет земельного менеджменту, принципи і методи, на яких базується дана галузь, функції, які вона призначена виконувати і ін. У зв’язку з цим
65
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
справедливим буде, якщо вважати, що найважливішою серед них є визначення предмету «земельного менеджменту». В процесі тривалих наукових пошуків вдалося дослідити, що предметом земельного менеджменту є оптимізація земельних відносин між фізичними і юридичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо володіння, користування і розпорядження землею. Треба підкреслити, що земельний менеджмент як і кожна галузь знань визначається певним понятійним апаратом, завдяки якому розкривається її суть і практичний зміст. Понятійний апарат — сукупність основних понять.
Закордонний вчений Г. Ларсон відзначає, що земельний менеджмент — це діяльність, спрямована на досягнення поставленої мети у використанні земельних ресурсів. Вітчизняний дослідник М. О. Володін присвятив вивченню цієї проблеми багато років, в результаті чого зробив висновок, що земельний менеджмент — це діяльність з обслуговування землекористування, яка його територіально забезпечує, юридично захищає та економічно й екологічно обґрунтовує, збалансовуючи при цьому потреби особи з інтересами суспільства. Кожна з наведених думок несе в собі певне змістове навантаження, хоча визначення мають дещо розпливчастий, неоднозначний характер. У цьому сенсі ми висловлюємо свою точку зору, яка відрізняється від точок зору згадуваних авторів. Суть її полягає в тому, що земельний менеджмент — це інтеграційний процес спрямований на вирішення конкретних проблем в реалізації соціальних, економіко-екологічних задач в системі управління земельними ресурсами. Земельному менеджменту як галузі знань, притаманні його закономірності та принципи.
66
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Знання — перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Це ідеальне відтворення умовною формою узагальнених уявлень про закономірні зв’язки об’єктивної реальності.
Одна із закономірностей земельного менеджменту полягає у відображенні суттєвих, причинно-наслідкових зв’язків між його окремими елементами. Знання і застосування закономірностей у практиці земельних менеджерів посилюють цілісність і упорядкованість системи управління земельними ресурсами. Ігнорування їх неодмінно веде до застою, деформації як системи, так і кінцевого результату. Науково-критичне осмислення зарубіжної та вітчизняної спадщини загального менеджменту дозволило зробити висновок, що принципи земельного менеджменту представляють базисні засади, правила і об’єктивні норми поведінки, якими керуються земельні менеджери з огляду на існуючі соціально-економічні та екологічні умови. Знання принципів і врахування їх у практичній діяльності менеджерами є обов’язковою умовою ефективного земельного менеджменту. Аспект — точка зору, погляд на що*небудь.
В методологічному аспекті в системі земельного менеджменту надано перевагу таким принципам: • принципу системності, суть якого полягає у тому, що земельні ресурси потрібно розглядати системно, як виробничі ресурси і як компонент навколишнього середовища, який є сферою життєдіяльності людини і складовою частиною біосоціотехносистеми «природа — суспільство — виробництво»; • принципу комплексності, який передбачає використання сукупності заходів щодо організації використання й охорони землі, відтворення ґрунтового покриву;
67
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
•
принципу постійного удосконалення — спрямування діяльності земельного менеджменту на постійне покращення результатів системи управління земельними ресурсами в сфері раціонального використання і охорони земель. • принципу інтегрованості — передбачає господарське використання землі і вирішення завдань по охороні навколишнього середовища; • принципу історичного досвіду — відображає специфіку менеджменту відносно історії розвитку землекористування певної країни; • принципу високого динамізму, що враховує зміни факторів внутрішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації й інших параметрів функціонування менеджменту; • принципу поєднання матеріальної і моральної зацікавленості господарюючих суб’єктів щодо раціонального використання і охорони земель тощо. Окреслені принципи земельного менеджменту виступають фундаментом функціонування, основною істиною, всебічним і універсальним порядком, що відбиває особливість земельного менеджменту, а їх набір є його ідеологією. При цьому, зазначені принципи земельного менеджменту необхідно розглядати через призму принципів земельного законодавства, визначених в Земельному кодексі, принципів Закону «Про землеустрій» та ін. Водночас принципи земельного менеджменту не слід розглядати як щось дане раз і назавжди. Вони так само динамічні, як середовище, де здійснюється земельний менеджмент, отже, можуть змінюватися, набувати нового змісту, узагальнюватися тощо. Середовище — комплекс природних тіл і явищ, з якими організм знаходиться у прямих або опосередкованих зв’язках.
Пізнання економічних явищ та процесів з метою відображення сутності і закономірностей земельного менеджменту відбувається шляхом спеціальних досліджень, за допомогою відповідних методів.
68
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Метод — спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільно* го життя.
Методи в земельному менеджменті є інструментом для вирішення головного завдання галузі пізнання, об’єктивних законів дійсності з метою використання їх у практиці суб’єктів, які господарюють на землі. Інструменти — це засоби (методи, заходи, важелі), що використо* вуються для досягнення чого*небудь.
Основа — джерело, головне, на чому базується що*небудь, що являється сутністю чого*небудь.
Основне призначення методів земельного менеджменту — забезпечити ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена та всебічної зацікавленості їх у досягненні високих результатів. Земельний менеджмент спирається на загальні (наукові) та власні методи пізнання. До загальних методів відносяться методи аналізу і синтезу, індукції й дедукції, спостереження, порівняння та ін. Аналіз — це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини.
Синтез — процес збирання чогось зі складових частин.
69
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Індукція — перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому.
Дедукція — розумова конструкція, в якій висновок щодо якогось елементу множини робиться на підставі знання загальних власти* востей всієї множини.
Спостереження — систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта.
Порівняння — це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам.
Власні методи земельного менеджменту умовно класифікуються за різними ознаками: 1) за напрямом впливу на керований об’єкт: методи прямого та непрямого впливу; 2) за спрямованістю: методи матеріального, соціального, морального і організаційно-адміністративного впливу; 3) за формами впливу: методи одноособового, колегіального і колективного впливу; 4) за характером впливу на керований об’єкт: • економічні методи: техніко-економічний аналіз; техніко-економічне обґрунтування; матеріальні стимули; ціноутворення; податкова система; економічні норми та нормативи; • адміністративні методи: організаційні (організаційне регламентування, організаційне нормування, організаційно-методичне
70
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
інструктування); оперативнорозпорядчі методи (накази, розпорядження, протоколи нарад, оперативні вказівки); • соціально-психологічні методи: підвищення соціально-виробничої активності, соціально-історичного успадкування, соціальні плани, соціальний аналіз в колективі робітників, психологічне спонукання, формування колективів та соціально-психологічного клімату в колективі тощо; 5) за специфікою управлінських цілей: • методи управлінських рішень (науковий метод, використання системної орієнтації, застосування моделей); • методи бюджетного планування (за порядком формування бюджету: синхронне, послідовне бюджетування; за рівнем централізації: метод «згори вниз», метод «знизу вгору»; метод «зустрічного» бюджетного планування та ін.); • методи розробки планів (балансовий, нормативний, математичний); • методи прогнозування (прогнозна екстраполяція, математичне моделювання, барометричні методи) та ін. При виборі ефективних методів земельного менеджменту слід обов’язково врахувати такі критерії: • характер виконуваних функцій; • час дії; • способи прийняття рішення; • кількість елементів дослідження; • кількість і якість опису параметрів дослідження; • обсяг матеріальних і фінансових витрат та ін. При цьому важливо враховувати, що ефективність застосування методів земельного менеджменту в основному залежить від рівня кваліфікації менеджера, що зумовлює потребу систематичної і ціленаправленої підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.
71
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Класифікація — розподілення яких*небудь предметів, явищ, по* нять по класам, групам, розрядам на основі визначення загальних ознаків.
Виходячи з принципів і методів земельного менеджменту, формуються його функції, оскільки земельний менеджмент, перш за все, необхідно розглядати як функціональну систему. Функція (від лат. funkcіо — виконання, здійснення) — обов’язок, коло діяльності, призначення, роль.
Відзначимо, що нині поки що немає в Україні наукової і спеціальної літератури, де б розглядалися питання функцій земельного менеджменту. Вивчення змісту функцій земельного менеджменту та їх чітка класифікація необхідні для розробки раціональних основ системи земельного менеджменту. Люди приходять і відходять, але функції залишаються незмінни* ми. Тому ясно, що вивчення функцій має колосальне значення. Г. Черч
Тому досліджуючи цю проблему нами виділено дві групи функцій: основні і спеціальні (цільові). До основних функцій земельного менеджменту відносяться: 1) планування — це процес, що являє собою форму вияву цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає вироблення і постановку цілей і задач, визначення шляхів і засобів реалізації планів для досягнення поставлених цілей; 2) організування — це процес удосконалення організаційної діяльності;
72
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рисунок 2.1 Функції трудового процесу земельних менеджерів
3)
мотивування — це процес, спрямований на спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створення нових мотивів; 4) контролювання — це процес регулювання організаційної діяльності. Всі перераховані основні функції — це безперервний трудовий процес земельного менеджменту, серія взаємопов’язаних дій, які характеризуються певною необоротною спрямованістю і на кожному етапі їх виконання земельними менеджерами націлюються на вирішення низки все нових важливих завдань (рис. 2.1).
73
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Система основних функцій земельного менеджменту представляє собою обов’язки земельного менеджера, які викладаються у вигляді спеціального документа — службової інструкції. В цьому документі визначають місце і роль менеджера у досягненні мети господарської структури, детально описують його базові функції, його відповідальність і повноваження. Роль — набір уявлень про чиюсь поведінку.
Робота менеджера повинна відбуватися в суворій відповідності до мети земельного менеджменту і спрямовуватися на втілення її на практиці. Тобто система управління земельними ресурсами вирішує, що робити, а земельний менеджер вирішує, як зробити. При цьому менеджер обов’язково повинен роз’яснювати і забезпечувати адекватне розуміння персоналом цілей і завдань цієї системи. Адекватний — відповідний, прирівняний.
У зв’язку з тим, що приведені функції мають своє цільове призначення розглянемо коротко зміст. Планування — перша і головна функція земельного менеджменту. Хоч би якою була галузь діяльності, та якщо попереднє плану* вання входить у неї постійним елементом, як тверда звичка, то усі труднощі неминуче відступають перед терпінням і наполегливіс* тю виконавця… П’ять років планового і реєстрового руху вперед дають більше, ніж двадцять років випадкових способів, результати яких зали* шились тільки в пам’яті службовців, котрі змінюють один одного. Г. Емерсон
74
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Планування — вид управлінської діяльності, який визначає перс* пективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досяг* нення.
Під плануванням розуміють науково обґрунтоване припущення про можливий стан об’єкта земельного менеджменту в майбутньому. Іншими словами — це наукове передбачення розвитку об’єкта управління, попередні розрахунки очікуваних результатів цього розвитку, еколого-економічних, соціальних та інших наслідків. Планування в земельному менеджменті має три цілі: • внесення моменту свідомої організації господарської діяльності; • спонукання працівників до погодження щоденних дій з перспективою розвитку установи, організації або підприємства; • критерії контролю фактичних параметрів. Щоб збільшити імовірність планування в земельному менеджменті, необхідно при його здійснюванні дотримуватися принципів науковості, системності, безперервності, комплексності, повноти, оптимальності, збалансованості, адекватності, економічності, точності, масовості, постійного аналізу та контролю за виконанням планів тощо. Сутність цих принципів розкрито в табл. 2.1. Таблиця 2.1 Сутність принципів планування Назва принципів планування
Сутність принципів
Принцип науковості
Передбачає врахування об’єктивно діючих законів у процесі розробки планів
Принцип системності
Передбачає взаємоузгодженість, підпорядкованість прогнозів і планів розвитку об’єктів прогнозування і планування, враховуються всі тенденції, зміни й зво* ротні зв’язки
75
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Продовження табл. 2.1 Назва принципів планування
Сутність принципів
Принцип комплексності Означає, що в прогнозах і планах відображаються всі сторони розвитку об’єктів прогнозування і планування (розвиток соціальної інфраструктури, поліпшення жит* лово*побутових умов, розвиток освіти, культури та ін.) Принцип безперервності
Передбачає коригування прогнозів і планів у міру надходження нової інформації про об’єкт прогнозу* вання і планування; означає забезпечення безперерв* ної планової перспективи, взаємоузгодження довго*, середньо* і короткострокових планів, своєчасне ко* ригування перспективних і поточних планів у разі змі* ни зовнішнього середовища
Принцип адекватності
Передбачає врахування ймовірного характеру реаль* них процесів, плануючих тенденцій і оцінку ймовірно* сті реалізації виявленої тенденції
Принцип економічності
Витратоємність планування повинна бути меншою за ефект, що очікується від запланованих показників, дій, процесів
Принцип точності
При плануванні потрібно максимально досягати висо* кої точності економічних параметрів, кількісних та якісних характеристик дій
Принцип масовості
Обґрунтовані плани можуть бути розроблені тільки при залученні до процесу планування співробітників, які виконуватимуть ці плани
Принцип оптимальності Із багатьох альтернативних варіантів прогнозу і пла* нування розвитку визначається один із ліпших Принцип правильного визначення пріоритетів
76
Встановлення черговості розвитку тих галузей, які ініцію* ватимуть розвиток інших галузей, що дозволить підвищи* ти ефективність капіталовкладень і всього суспільного ви* робництва, вирішення соціальних і екологічних проблем
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Закінчення табл. 2.1 Назва принципів планування
Сутність принципів
Принцип балансування Означає, що між взаємозалежними розділами і показ* никами плану має бути необхідна і достатня кількісна відповідність Принцип повноти
Планування повинне охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також усі етапи, дії та операції як гос* подарських процесів, так і процесів управління
Принцип постійного аналізу та контролю
Своєчасне усунення недоліків у господарській діяль* ності і здійсненні заходів для досягнення планових по* казників
Процес планування полягає у розробці послідовності дій для досягнення сформульованих цілей, у тому числі відображених у стратегічних, тактичних та оперативних планах. Планування в земельному менеджменті можна класифікувати за предметом планування: планування засобів, планування процесів; за сферами планування: фінансове планування, планування виробничої діяльності, планування робочої сили та ін. Розробка техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земельних ресурсів; планування проектно-вишукувальних робіт із землевпорядкування; річний план землевпорядних робіт; поквартальний тематичний план; план з праці; кошторис витрат за запланований обсяг робіт; плани робіт на рік проектних груп, секторів; сітьове планування; розробка перспективних і поточних планових показників роботи підприємства та його підрозділів; самоперевірка — визначення нинішнього стану організації; обстеження середовища, оцінка запропонованих дій; облік та аналіз результатів виконання планів; перегляд і коригування плану залежно від результатів контролю та зміни обставин та ін. — усе це і є функцією земельного менеджменту планування.
77
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Передумовою планування є прогнозування, яке являє собою виявлення об’єктивних (реальних) тенденцій, альтернативних шляхів розвитку і термінів їх здійснення, а також стан розвитку господарської структури в майбутньому. Тенденція — напрям розвитку.
Прогноз (від грецького слова «prognome», тобто знати наперед) — систему аргументованих наукових уявлень і висловлювань про майбутній стан об’єкта.
Наукове і практичне значення прогнозів як переддирективної стадії планової роботи полягає у варіантних опрацюваннях, які дають змогу обрати оптимальний напрям розвитку. З погляду функціональної класифікації розрізняють три види прогнозів: 1) дослідні; 2) нормативні; 3) організаційні. Причому, дослідний прогноз розробляється на основі матеріалів минулого і сучасного, тобто ґрунтується на основі тенденцій розвитку з урахуванням досягнутого рівня розвитку будь-якого явища, процесу тощо. Нормативний прогноз, на відміну від дослідного, випливає не з досягнутого рівня, а з цілого комплексу заданих наперед цілей. Організаційний прогноз передбачає розробку комплексу заходів, які б дозволили досягнення поставленої мети. Способи прогнозування різноманітні — від «внутрішнього голосу» («чую печінкою»), історичної аналогії до експертних оцінок і складних економічних моделей. Тому необхідність прогнозу розвитку тієї чи іншої ситуації, майбутніх змін тих чи інших обставин ставить перед земельним менеджером непросту проблему вибору конкретного методу прогнозування. Цей вибір залежить від значної кількості факторів: наявності даних (кількісний вираз
78
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
нагромадженого в минулому досвіді), запланованого моменту виконання і бажання точності прогнозу, а також вартості витрат на його складання і ін. Для того, щоб глибше розкрити суть функції планування, потрібно зазначити, що хоч прогнозування і планування взаємопов’язані між собою, проте вони відрізняються між собою різним ступенем деталізації. Якщо планування спрямоване на прийняття конкретних управлінських рішень, то прогноз передбачає створення наукових передумов для їх прийняття, обґрунтування напрямів соціально-економічного, науково-технічного й іншого розвитку земельного менеджменту. При цьому розробка прогнозів у відриві від розробки планів втрачає свій практичний зміст, оскільки вони тільки разом служитимуть досягненню поставленої мети. Така функція як організування спрямована на вирішення широкого спектра повсякденних питань щодо забезпечення безперервної ефективної діяльності господарської структури. тобто підприємств чи відомств. Це координований процес з системою організаційних зв’язків, який впорядковує взаємодію всіх елементів у системі земельного менеджменту (робітники, знаряддя та предмети праці) у просторі та в часі і приводить їх у дію. Цю функцію керівники, менеджери виконують щоденно, тому що організаційна діяльність є основним елементом системи земельного менеджменту. Вона охоплює широке коло питань. По-перше, визначає раціональну структуру управління, види діяльності, забезпечує найбільш ефективне використання ресурсів; по-друге, пов’язана з розробкою господарських, економічних, екологічних, правових та інших заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Прикладами організування в земельному менеджменті є розподіл роботи відповідно до обов’язків, посад персоналу; організація роботи з найманим персоналом; організація розробки проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та розробки іншої землевпорядної документації, пов’язаної з використанням та охороною земель; організація ведення державного земельного кадастру; організація моніторингу
79
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
земель; організація технологічного нормування і тарифікації робіт; організація забезпечення якості і ефективності проектування і вишукувань тощо; організація нарахування і виплати коштів на оплату праці тощо. Ця функція багатогранна і вимагає підвищеної зосередженості на ефективності власних рішень земельного керівника або менеджера, ретельного вивчення поставленого завдання, особливих відносин із своїми підлеглими і інше. Щоб досягти від найманих працівників організації енергійних зусиль, сумлінного ставлення до своїх обов’язків, високої якості виконання поставлених перед ними завдань, а також ініціативного пошуку резервів підвищення продуктивності праці, земельний менеджер повинен постійно виконувати функцію мотивування. Працівник в організації виступає як людина, індивід, індивідуаль* ність та особистість. Людина — це біологічна істота, що володіє мовою, розумом і здат* на створювати засоби праці та користуватися ними.
Індивід (від лат. individum — неподільне) це конкретна людина як представник певної групи людей.
Індивідуальність — це особистість з її неповторним своєрідним поєднанням психологічних особливостей, що проявляються в інте* лектуальній, вольовій і емоційних сферах.
Особистість — це свідомий індивід (одиничний представник люд* ського роду), що займає певне становище (має певний статус) у суспільстві.
80
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
В літературі існує значна кількість визначень мотивації. В цілому мотивування представляє собою систему заходів заохочення підвищення особистої трудової участі працівників, спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створених нових мотивів. При цьому мотив в економічній літературі трактується по-різному, але найчастіше як внутрішнє бажання людини задовольнити свої потреби або як усвідомлене спонукання людини до дії. В основі спонукання може бути як стимул, так і особисті причини (почуття обов’язку, відповідальність, страх, благородство, прагнення до самовираження тощо). Звідси поряд з категорією «мотив» у теорії і практиці мотивації трудової діяльності широко використовується термін «стимул». Стимул (від латинського stimulus — стрекало, батіг, пуга) — це спонукання до дії, але в основі спонукальних дій лежать зовнішні чинники: матеріальні, моральні тощо (винагорода, підвищення по службі, адміністративна ухвала — наказ, розпорядження та ін.).
Отже, земельний менеджер повинен створити систему стимулів, які відповідають мотивам працівників і спрямовують їх діяльність на виконання головної мети. Функція мотивування пов’язана з ключовими термінами «мотивація праці» і «мотивація трудової діяльності», які слід розрізняти. Праця — це цілеспрямована діяльність людини з видозміни і при* стосування предметів природи до задоволення своїх потреб.
Якщо мотивація праці є лише спонуканням працівників до ефективної праці, що забезпечує необхідні винагороди і задовольняє наявні потреби, то мотивація трудової діяльності в цілому включає власне мотивацію праці, мотивацію зайнятості, мотивацію
81
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
до володіння засобами виробництва, мотивацію до трудового процесу, мотивацію до розвитку конкурентоспроможності працівника тощо. Мотивування значною мірою забезпечується через організацію праці. Організація праці охоплює: • визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства; • розроблення системи службових окладів; • розроблення критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів; • обґрунтування показників та системи преміювання співробітників та інше. Взагалі пояснення механізму мотивації можна зобразити як певну модель (рис. 2.2), яка має замкнутий цикл, оскільки в міру задоволення одних потреб робітників виникатимуть нові, а для їх задоволення знову будуть потрібні нові зусилля і т. д. Мотивація пов’язана і з іншими факторами, наприклад, з умінням виконувати поставлені завдання, з відповідними матеріалами та устаткуванням (оточення) тощо. Зв’язок мотивації з цими факторами можна описати такою формулою: П = f (М, З, О), де
П — показники діяльності; М — мотивації; З — здібності; О — оточення.
Здібності — це психофізіологічні властивості особистості, від яких залежить динаміка набуття нею знань, вмінь, навичок, успішність виконання певної діяльності.
Функція мотивування включає в себе спілкування з підлеглими і роз’яснення їм мети організації; визначення норм діяльності;
82
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
підготовка підлеглих відповідно до рівня виконуваних стандартів; заохочення і покарання працівників; створення сприятливого мотиваційного середовища, а також передбачає: формування і виховання здорових і розумних потреб, високих ідеалів людей; своєчасну оцінку їх діяльності; розробку нетрадиційних способів спонукання до високоякісної продуктивної праці та ін. Важливою функцією, яка покладається на менеджера є функція контролювання. Контролювання — це стеження за процесом діяльності суб’єкта земельного менеджменту.
Визначаються потреби та стимули персоналу
Внаслідок незадоволення потреб зароджується
На напруженість впливають зовнішні обставини, сприятливі можливості і мета
Для задоволення потреб витрачаються зусилля
Зусилля приводять до певного рівня показників, які базуються на слабкостях
За певні показники передбачаються різноманітні види винагород, що задовольняють початкові потреби і стимули
Рисунок 2.2 Модель функціонування мотивації
83
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Контроль — це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємств встановленим стандартам та іншим нормативам, прийнятим планам, програмам і оперативним управ* лінським рішенням, виявлення допущених відхилень від прийнятих принципів організації і ведення господарства.
У сучасній системі управління земельними ресурсами контроль, як правило, асоціюють з владою, «командуванням», поняттями «спіймати», «схопити», «покарати». Таке розуміння контролю є невірним. Основне завдання контролю в земельному менеджменті — забезпечення умов для досягнення цілей системи управління. Контролювання хоча і замикає список функцій менеджменту, але це зовсім не означає, що на цьому трудовий процес закінчується. Він дає «порцію» нової інформації для «наступного кола» діяльності. Інформація — один з видів ресурсів, який використовується в економічних і політичних інтересах, який використовується в про* цесі аналізу і вироблення рішень в управлінні.
• • • • • • • •
84
Контроль земельного менеджменту передбачає: дотримання принципів постійності, оперативності, масовості, плановості, об’єктивності; добір та встановлення стандартів і критеріїв; вибір засобів контролю; контроль результатів і порівняння їх з нормами; поєднання перевірки «згори» і контролю «знизу»; коригування відхилень від розробленого «маршруту» діяльності організації; перегляд і коригування результатів контролю залежно від зміни обставин і інше; використання методів матеріального стимулювання за результатами контролю та ін.
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Види контролю: за суб’єктом контролю: внутрішній і зовнішній; адміністративний (державний позавідомчий контроль, державний відомчий контроль, аудит, внутрігосподарський контроль) та колективний, самоконтроль; • за об’єктами контролю: фінансовий, виробничий, маркетинговий; • за ознаками методичної спрямованості і способом проведення: попередній, поточний, підсумковий; суцільний чи вибірковий тощо. Завдання контролювання в земельному менеджменті наведені на рис. 2.3. •
Рисунок 2.3 Головні завдання функції контролю земельного менеджменту
Завдання контролю здійснюваного земельним менеджером можна досягти тільки за умови створення системи контролю, яка представляє собою концепцію ліквідації «вузьких місць», спрямовану на отримання визначених результатів. Для цього необхідно дотримуватися виконання відповідної технології контролю, де термін «технологія» розуміють як методику проведення (рис. 2.4).
85
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Рисунок 2.4 Технологія функції контролю
Завдяки контролюванню керівники і менеджери можуть оцінити результати діяльності організації загалом і по підрозділах зокрема, та усунути виявлені недоліки. При цьому регулювання як коригуючі заходи вживаються на всіх етапах дії основних функцій земельного менеджменту (планування, мотивування, організування). Акцентуємо увагу, що функції не можна замінювати одну одною. Високий рівень організації менеджменту забезпечується за умови, коли кожна функція виконується якісно, в заданий час, в належному обсязі і з обов’язковим гнучким «зворотним зв’язком» з кінцевими результатами.
86
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Ефективність виконання функцій земельного менеджменту залежить від професіоналізму менеджерів, напруженості їх праці, умінні цінити час, володіти комплексом організаційних і психологічних якостей тощо. Комплекс — сукупність чого*небудь.
Земельний менеджер повинен вміти інтегрувати інтелект працівників, пробуджувати в них ініціативу, новаторство, творчість, пориватися до успіху оригінальними, самостійними діями і рішеннями, а також бути здатним залучати й утримувати в організації професіоналів, формувати атмосферу зацікавленості в успіху справи, працювати на рівні високих стандартів. Керувати колективом, доведені до рівня автоматизму, називають навичками. Навички забезпечують ефективність типових, часто повторюваних дій і дістають своє вираження в понятті «досвідчений керівник або досвідчений менеджер». Досвідчений земельний менеджер повинен зайняти чільне місце у здійсненні «менеджерської революції» в Україні, яка сприятиме перетворенню професіонала-менеджера на ключову фігуру високоефективного управління. Земельний менеджер повинен мати інтегровану міждисциплінарну підготовку, широкий кругозір і багатий практичний досвід, тобто бути не вузьким спеціалістом, а «генералістом», який має справу з широким спектром управлінських проблем, рішення яких сприятиме підвищенню ефективності землекористування. Незалежно від виконуваних земельним менеджером функцій його практична роль у майбутньому нагадуватиме роль фасилітатора, тобто людини, що спрямовує й організовує роботу своїх підлеглих швидше як наставник ніж «бос» чи «полісмен». Досвідчений менеджер на підставі широкого використання наукових методів зможе ліквідувати недоліки існуючої практики управління земельними ресурсами.
87
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.
88
Розкрийте суть методів земельного менеджменту. Назвіть функції земельного менеджменту. Класифікуються функції земельного менеджменту. В чому полягає суть функції «планування»? Що включає поняття «функція організування»? Яка роль земельних менеджерів в розвитку організації? В чому виражається зміст функції «мотивування»? Що таке контроль? Розкрийте зміст технології контролю.
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Що буде виміряне, те і буде зроблене.
Тема 6. Фактори впливу на розвиток земельного менеджменту • • • • • •
Ключові поняття теми Макрооточення • Якість праці Інфраструктура • Процедури Населення • Культура організації Антропогенний вплив • Переущільнення ґрунтів Підтоплення ґрунтів • Порушення ґрунту Ерозія
Функціонування земельного менеджменту залежить від багатьох впливових факторів. Завдання земельного менеджменту в сприянні стійкого і високопродуктивного екологобезпечного землеробства потребує ґрунтовних наукових розробок фундаментального і прикладного характеру. При цьому слід врахувати об’єктивну дію всієї сукупності факторів впливу на його функціонування. Дослідження даної проблеми проведемо в контексті двох блоків факторів наступним чином: I група факторів — фактори макрооточення та внутрішнього оточення; II група — фактори впливу на земельні ресурси.
89
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Макрооточення — це сили, що з різним ступенем активності, без* посередньо або опосередковано, швидко чи повільно, передбачу* вано або непередбачувано впливають на ефективність земельного менеджменту.
Аналіз макрооточення земельного менеджменту спрямований на вивчення факторів, які можуть вплинути на його об’єкт діяльності не тільки в теперішньому, але і у майбутньому часі. До факторів макрооточення насамперед відносяться такі компоненти: економічний, науково-технологічний, політико-правовий, соціально-культурний, інформаційний стан та ін. До економічного компонента належать: рівень інфляції; рівень зайнятості в галузі земельних відносин; фінансово-кредитна політика; динаміка і співвідношення цін на сільськогосподарські товари та землю; економічний розвиток агроформувань; інфраструктура ринку тощо. Науково-технологічний компонент включає темпи технологічних змін у використанні земельних ресурсів; рівень механізації й автоматизації; засоби комунікації; інноваційний потенціал галузі тощо. Політико-правовий компонент — це закони та обмеження, які регулюють господарську діяльність на землі, політичні ризики, можливість націоналізації, наслідки впливу зовнішньополітичних акцій на розвиток ринків землі та ін. До соціально-культурного компонента належить: структура населення, його культурно-освітній рівень, суспільні цінності, ставлення людей до праці, природи, згуртованість колективу тощо. Населення — безперервно відновлювальна сукупність людей, які живуть і здійснюють свою життєдіяльність у визначеному просторі.
До інформаційного компонента належать: стислість і чіткість формулювань інформації, своєчасність надходження інформації,
90
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
точність і вірогідність, оптимальна систематизація, безперервність збору та відбору даних та ін. Макрооточення земельного менеджменту є складним, мінливим, воно здійснює свій вплив не ізольовано, а в певному взаємозв’язку та має не передбачуваний характер з різною силою дій. Не менш важливим фактором впливу на земельний менеджмент є внутрішнє середовище, яке складається з системи взаємопов’язаних компонентів (рис. 2.5).
Рисунок 2.5 Основні фактори внутрішнього середовища земельного менеджмента
91
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Зміна в одній складовій внутрішнього середовища земельного менеджменту обов’язково спричиняє зміни в інших, причому не завжди у позитивному напрямі. Особливістю факторів внутрішнього середовища є інтенсивність і постійний характер впливу. Це потребує оперативного розроблення земельними менеджерами заходів щодо пом’якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей. Успіх розвитку земельного менеджменту тісно пов’язаний із впливом факторів не лише макрооточення та досконалості його внутрішнього середовища, а й від факторів впливу на земельні ресурси (II група). При розгляді впливу II групи факторів важливо пам’ятати, що вони потребують різних підходів реагування на них. Наприклад, якщо зміна факторів I групи вимагає від земельних менеджерів вміння пристосовуватися до них, то вплив факторів II групи є об’єктом постійної уваги менеджерів, оскільки земля є базисом системи земельного менеджменту, який постійно зазнає негативного впливу (рис. 2.6). Вплив природних факторів на земельні ресурси діє поза волею людини та без її участі (кількість атмосферних опадів, тепловий режим, сонячна інсоляція тощо), відбувається безперервно, але мінеральні та органічні речовини знаходяться у рівновазі, завдяки чому не порушується природний хід геологічних процесів. Проте під впливом антропогенної діяльності відбувається процес погіршення (деградації) стану земельних ресурсів. Антропогенний вплив — будь*які процеси зміни природи, обу* мовлені діяльністю людини.
Порушення (руйнування) ґрунтів — це складний комплекс антро* погенних і природних процесів зміни фізико*хімічних і механічних характеристик ґрунту.
92
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рисунок 2.6 Основні фактори впливу на стан земельних ресурсів
Деградація ґрунтів як процес проявляється у забрудненні їх хімічними речовинами, ерозією, перезволоженням, зсуві, карстоутворенні тощо. До основних забруднювачів відносяться сільськогосподарське виробництво, промисловість, енергетика, транспорт і ін. Викиди в атмосферу забруднюють ґрунти хімічними речовинами, змінюють їх склад та кислотність; промислові та побутові сміттє* звалища спричиняють скорочення площ землі, придатної для ве* дення сільськогосподарського виробництва, та отруєння ґрунто* вих організмів на прилеглих ділянках; знищення лісів посилює дію водної та вітрової ерозії і випарювання; випас худоби пе* реущільнює грунт, знищує рослинність, котра скріплює грунт, призводить до біологічного забруднення; робота наземного
93
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
транспорту переущільнює грунт при русі поза дорогами, отруює ґрунти відпрацьованими газами та сипкими матеріалами; також вагомими джерелами канцерогенних забруднень ґрунту є викиди котелень та промислових підприємств; зрошення великих тери* торій землі спричиняє підняття рівня ґрунтових вод і зміну їх хі* мічного складу, виникає засолення та підтоплення ґрунтів, підви* щується сейсмічність території; внаслідок осушення зникають болота, міліють річки; на всіх стадіях виробництва, транспорту* вання, зберігання та утилізації пестициди отруюють ґрунти, при* гнічуючи їх біологічну активність ґрунтів, знищують корисні мік* роорганізми, зменшують природну родючість; при виконанні по* шукових робіт, видобуванні та переробці корисних копалин, при будівництві підприємств та доріг відбувається порушення земель, яке викликає зміни ґрунтового покриву, гідрологічного режиму, утворення техногенного рельєфу та інші якісні зміни тощо. Ерозія — руйнування ґрунту, гірських порід або інших природних утворень, коли змінюються їх властивості і цілісність.
Переущільнення ґрунтів — це процес руйнування структури ґрунтів під впливом надмірного техногенного тиску на ґрунтову поверхню.
Підтоплення ґрунтів — це процес збільшення природної вологості ґрунтів понад 80 % повної їхньої вологоємкості, що відбувається під впливом примусового підйому рівня ґрунтових вод у зону аерації.
Вищезазначені фактори негативного екологічного впливу на земельні ресурси посилюються невіглаством людства, через відсутність екологічної свідомості суб’єктів господарювання на землі,
94
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
культури землеробства тощо. Людство стало потужною силою, яка здійснює негативний вплив не тільки на весь кругообіг, що відбувається в ґрунті, але і на зміну клімату на планеті Земля в цілому. Вплив факторів I та II груп на земельний менеджмент є різновекторним, що зумовлює необхідність їх своєчасного виявлення для зниження ризику. При цьому потрібно використовувати різні підходи до їх оцінки: економічний підхід — ґрунтується на оцінці зміни корисності використання земельних ресурсів у суспільному виробництві; дослідницький підхід — використовується у випадках, коли існує недостатня кількість інформації про фактори впливу; описовоаналітичний підхід — детально аналізується вплив різних видів факторів на ефективність земельного менеджменту; причинно-наслідковий підхід — допомагає вивчити вплив однієї змінної на іншу. Дослідження згадуваних факторів дозволило зробити висновок, що людський фактор — це той потенціал, який здатний визначати практичні шляхи зниження негативного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на земельні ресурси використовуючи тим самим стратегічну місію системи управління земельними ресурсами. Оскільки земельний менеджмент є динамічною системою, яка постійно змінюється, виникає потреба в забезпеченні синергічного (гр. synergeia — діяти разом) ефекту колективної праці, де головне місце відводиться земельним менеджерам. Синергічний ефект — ціле завжди якісно відрізняється від простої суми його складових частин.
Аналізуючи концепційні можливості трудового фактора, виявляється, що умовою підвищення ефективності системи управління земельними ресурсами є висококваліфіковані кадри, які володіють методами освоєння й розвитку ринкового екологобезпечного виробництва. Проте, значний відсоток управлінсько-керівного персоналу, маючи високий рівень освіти, часто не корелюється з їх посадами.
95
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Досить у цьому зв’язку нагадати, що 42 % керівників із загальної кількості неспроможні розв’язати проблему виходу своїх організацій із кризового стану. За визначенням професора А. Ослунда їх можна зарахувати до «геть безпорадних керівників» поділивши на декілька типів. Перший тип — це руйнатори, що діють за принципом: зруйнуємо все дощенту, а потім будуватимемо невідомо що, але якось побудуємо. Другий тип — дилетанти-аматори, які потрапили на керівні посади випадково, маючи поверхові знання і низьку кваліфікацію. Третій тип — імітатори, які лише імітують діяльність, постійно посилаючись на об’єктивні перепони, які перешкодили їм реалізувати те чи інше завдання. Вони повсякчас вигадують нові гасла, запроваджують нові почини тощо. Жорсткий прагматизм руйнаторів, дилетантів-аматорів та імітаторів відштовхує на рівні рефлексу прозорі схеми менеджменту. Відомий основоположник вітчизняного менеджменту Ф. І. Хміль вважає, що оцінити результати праці керівників, менеджерів дуже складно, осільки їх праця часто має елементи творчості, неповторності, які неможливо оцінити з погляду рівня ефективності. Враховуючи цю точку зору, автор обрав інший напрямок дослідження — аналіз факторів, від яких залежить рівень ефективності земельного менеджменту. Значно легше це зробити, окресливши фактором, що зумовлюють якість персоналу (рис. 2.7). Якість праці — процес трудової діяльності, зумовлений здатністю і прагненням працівника виконати якісно завдання.
Розглянемо коротко суть кожного із факторів. Компетенція, згідно з Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III, розглядається як належна освіта, професійна підготовка, кваліфікація і досвід. У новій версії міжнародного стандарту (2000 року) серії 9000 і ДСТУ ISO 9001-2001 компетенція розглядається як доведена здатність застосовувати знання і вміння на практиці.
96
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Компетентність
Стимули, мотиви
Елементи (брак культури на підприємстві, конфлікти та ін.)
Рисунок 2.7 Фактори, які обумовлюють якість праці персоналу
Щоб уникнути помилок при визначенні компетенції, потрібно співпрацювати з Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології і сертифікації (УкрЦСМ), що акредитований на право проведення робіт із сертифікації персоналу. Ця організація є першим в Україні органом із сертифікації персоналу. Сертифікація менеджерів, спеціалістів, службовців усіх видів діяльності проводиться на відповідність кваліфікаційним вимогам нормативних документів (закони, міжнародні стандарти, нормативні документи й інструкції міністерств, підприємств і організацій усіх форм власності тощо. УкрЦСМ, крім сертифікації персоналу, надає такі послуги: • забезпечення організації кваліфікованими кадрами; • управління внутрішнім переміщенням і кар’єрою співробітників; • створення необхідних умов для ефективного використання знань, вмінь і досвіду працівників та інше.
97
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Сертифікація персоналу та інші послуги УкрЦСМ в системі управління земельними ресурсами необхідна для реалізації стратегії розвитку організації, з обов’язковим розумінням менеджером наступного: • персонал — це основний капітал організації; • витрати на персонал — це довгострокові інвестиції; • кадрове планування обов’язкове; • групова організація праці є запорукою формування команди. Не менш важливим фактором впливу на ефективність земельного менеджменту є культура організації. Культура організації — це своєрідний образ організації, система його цінностей та філософія, яку поділяють всі працівники.
Поняття «культура організації» — це невід’ємна складова частина земельного менеджменту, оскільки успіх діяльності організації залежить не тільки від технічних і функціональних прийомів менеджменту, але і від нематеріального фактора — культури. Культура організації має два рівні: поверхневий і ціннісний. До поверхневого рівня належать видимі та відмінні елементи культу* ри: назва, фірмові знаки, фірмовий одяг, технології, ритуали та звичаї, свята тощо. Одним з прикладів цього є свято землевпо* рядника, що відзначається 10 березня з обов’язковим звучання* ми Гімну Землевпорядників. Ціннісний рівень організації — це еталони щоденної поведінки її персоналу всіх рівнів.
Культуру організації потрібно розглядати як філософію, яку поділяють усі працівники. Філософія підприємства являє собою науку
98
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
про загальні принципи розвитку господарюючого суб’єкта з логічної, психологічної, соціальної, економічної, організаційної й етичної точок зору. Вона дає пояснення необхідності існування і діяльності підприємства, картину опису його організаційної форми, моральні й адміністративні норми і правила взаємовідносин персоналу, систему цінностей і переконань, що сприймається всім персоналом і підпорядковується вищій меті організації. Розроблення філософії підприємства — складна, нетрадиційна задача, що вимагає від земельного менеджера мистецтва володіння квінтесенцією тонких, а іноді і незримих факторів і умов. Усі вони формують образ підприємства: від стереотипного «я тут працюю» чи «я заробляю тут гроші» та інше — до єдиного органічного колективу, команди, зарядженої високим моральним духом і почуттям співробітництва. Квінтесенція — основа, сама сутність чого*небудь.
Це — не модна течія в менеджменті, ні — це феномен його ефективності, який базується на: • Конституції України; • Цивільному кодексі; • Кодексі Закону про працю; • Декларації прав людини; • Колективному договірі; • релігійних писаннях (Біблія, Коран тощо); • статуті; • досвіді інших організацій тощо. При формуванні філософії організації керівники і менеджери повинні бути обізнані з питань культури. Культуру організації можна класифікувати за багатьма ознаками, але одне з перших місць належить культурі мовлення. Адже яку б програму дій для підвищення рівня ефективності не розробляли керівники, менеджери, проте значною мірою її реалізація залежать від уміння сформулювати і викласти
99
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
її суть колективу. Це й не дивно, оскільки мова є найуніверсальнішим засобом спілкування, нагромадження й передачі інформації, навчання, виховання і формування духовного світу, вона немислима без належної культури мовлення. Аналізуючи культуру мовлення сучасних керівників, менеджерів не важко простежити її низький рівень. Їх мова або подібна до «розмахуючої дубинки» (вживання слів-паразитів, «суржик», нецензурна лайка тощо), або дуже недосконала, не дотримується літературних норм. Таке розширене трактування культури мовлення для української сучасності є великою проблемою. Що ж таке культура мовлення? Це, самперед збереження мовних норм вимови, наголошування, слововживання й побудови висловлювань; нормативність, літературність усної й писемної мови, що виявляється у грамотності, точності, ясності, чистоті, логічній стрункості. Надзвичайно важливе місце в культурі мовлення відводиться дотриманню відповідних етичних норм і правил спілкування. Підступна ця річ — культура спілкування: присутність її не поміт* на, проте відсутність відчуваєш відразу. С. Муратов
Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти негативне ставлення. Земельні менеджери, керівники, крім переконливих, живих, пристрасних слів, що відповідають нормам вимови (орфоепії), повинні бути носіями національної мови. Адже вона — це ще один важливий фактор стимулювання розвитку земельного менеджменту. На думку авторів, цураючись української мови, неможливо вболівати за українські землі. Крім культури, при формуванні філософії організації керівники, менеджери повинні знати основи етики, моралі, фізичного і психічного здоров’я та його вдосконалення і ін. У них має бути розвинуте філософське мислення, вони повинні надихати співробітників і самі
100
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
повинні відчувати душевне піднесення, працювати на високому духовному рівні, постійно зберігати зв’язок з ідеями та енергією людей, які їх оточують, більше уваги приділяти їх духовним якостям. Такі високі вимоги до культури земельних менеджерів та керівників пов’язані з тим, що їх культура багато в чому визначає культуру організації вцілому. Їх вплив буде більш ефективним, якщо вони є сильною, з яскраво вираженою культурою особистістю, «золотим фондом нації». Сьогоднішні керівники, земельні менеджери в своїй більшості ще не усвідомили необхідність у формуванні філософії організації як надійного базису організаційної культури і джерела ефективності. Для вирішення цієї проблеми необхідно розвинути в них стратегічне мислення, що досягається через систематичне підвищення рівня професійних знань та через уміння застосувати їх на практиці. А це процес складний, потребує старанного осмислення і підготовки. Тому багато керівників, менеджерів побоюються свідомо це виконувати, хоча несвідомо, на інтуїтивному рівні чи на традиціях інтелігентності, що перейшли їм у спадок, вони все-таки це роблять. Ще одним фактором, що справляє великий вплив на рівень ефективності земельного менеджменту є конфлікти, які можуть виникати між власниками землі і найманими працівниками, між власниками та земельними менеджерами, між керівниками, менеджерами й інвесторами, між акціонерами та керівниками, менеджерами, між організацією та зовнішнім середовищем, між окремими особами, між групами людей тощо. Основними причинами конфліктів є: розподіл ресурсів, взаємоза* лежність завдань, несхожість цілей, відмінності в уявленнях про якусь конкретну ситуацію та про цінності, різне розуміння та сприйняття цінностей, відмінності в манері поведінки, в рівні освіченості, погані комунікації тощо.
Найчастіше сучасні конфлікти — це агресія, погрози, суперечки, ворожість та інше, що здійснюють руйнівний вплив на
101
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
команду: погіршуються відносини, порушується здоровий обмін ідеями, інформацією та ін. Звідси і поширена думка, що конфлікт завжди є небажаним явищем і його необхідно негайно вирішувати, як тільки він виникне. Але у практичній діяльності конфлікти не повинні бути проблемою, оскільки вони мають не тільки негативні, але і позитивні сторони. Конфлікт є позитивним, якщо він служить: • основою для початку дискусії з обговорення того чи іншого питання; • допомагає розв’язанню проблеми; • посилює в колективі конкуренцію; • збільшує рівень зацікавленості й інтерес окремої людини в розв’язанні того чи іншого питання та інше. Конфлікт — поряд із авторитетом, підкорення співробітництвом, угодою — є однією з основних форм соціальної взаємодії, що сприяє соціальній інтеграції, змінює соціальні принципи та норми соціальної організації. Г. Зімель
Виходячи з цього, земельний менеджер повинен управляти конфліктами контролювати, вирішувати, обмежувати їх. На ефективність праці персоналу у великій мірі впливають стимули та мотиви, які посилюють бажану поведінку людини, є рушійною силою поступу. Забезпечення якості праці персоналу поза сферою стимулів та мотивів неможливе. Це означає, що керівники, земельні менеджери повинні створити у своїх організаціях, на конкретних робочих місцях науково обґрунтовану систему мотивації, яка дозволить подолати фрустрації (дезорганізацію свідомості, відчуття напруженості, тривоги, зневіри, гніву та ін.). Кожна організація повинна сформувати такий мотиваційний клімат, щоб працівники здійснювали виробничі дії за власними мотивами, а не під впливом формальних інструкцій.
102
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Фактом є те, що факторів, що впливають на ефективність земельного менеджменту, існує велика кількість і кожен з них в тій чи іншій мірі здійснює свій вплив. Наприклад, паління персоналу під час роботи в організації у нашому суспільстві не вважається фактором впливу на ефективність її діяльності, хоча в американських фірмах, паління працівників відносять до одного з особливо важливих факторів. Встановлено, що при палінні під час роботи збитки від зниження продуктивності праці в США складають до 38 млрд дол. в рік, втрати робочого часу — 80 млн людино*днів. Щоб уникнути втрат ефективності праці від паління, американські фірми розро* били і впровадили комплекс бездоганних заходів (табл. 2.2), які позитивно вплинули на ситуацію: 20 % персоналу припинили па* лити, підвищити тим самим ефективність їх праці Таблиця 2.2 Заходи, що застосовуються американськими фірмами для спонукання працівників до відмови від паління (%) Заходи, що застосовуються проти паління
Оцінка ефективності заходів
Доля фірм, які реалізують заходи проти паління
Висока
Середня
Низька
Розповсюдження агіта* ційної літератури
49
1
35
63
Реалізація програм здо* ров’я
36
13
61
27
Компенсація оплати за заняття й інші заходи, що сприяють відмові від паління
32
14
56
31
103
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Закінчення табл. 2.2 Оцінка ефективності заходів
Заходи, що застосовуються проти паління
Доля фірм, які реалізують заходи проти паління
Висока
Середня
Низька
Проведення крупномас* штабних заходів (напри* клад, єдиний у країні «день без сигарети»)
30
6
43
51
Здійснення під час робо* чого часу внутріфірмо* вої програми, що сприяє відмові від паління
30
15
52
34
Здійснення у вільний від роботи час внутріфірмо* вої програми, що сприяє відмові від паління
26
11
48
41
Виплати грошових вина* город працівникам, які відмовилися від паління
6
11
64
25
Відрахування менших сум із заробітної плати тих, хто не палить, у фонд страхування від хвороби
6
13
47
40
Деякі види безготівкових винагород особам, що відмовилися від паління
3
3
52
45
У методологічному аспекті на ефективність земельного менеджменту впливає і ціла низка чинників, головним серед яких є енергія земельних менеджерів, точніше, те, як вони спрямовують свою енергію на виконання поставлених завдань. Енер-
104
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
гія менеджерів — важливий і рідкісний ресурс. Якщо вона спрямована не за цільовим призначенням, або ж розпорошена між великою кількістю можливостей, то навіть найкращі плани земельних менеджерів мають мало шансів на їх впровадження. Цей простий факт є початком глибоких зрушень у системі управління земельними ресурсами. Тому основна задача земельного менеджера — максимізувати інтенсивність праці, а для цього пропонується не приділяти основну увагу багатообіцяючим проектам, обміну нескінченними доповідними записками, переговорам, зустрічам, презентаціям, найбільш насущним кризам, вибагливим клієнтам чи «неземним» цілям (наприклад, «ми зробимо великі зусилля для сприяння раціональному використанню земельних ресурсів») та іншому, щоб форма не затьмарила змісту. Менеджери вичерпно доводять до персоналу можливості організації, щоб уникнути гонитви за кожною хоч найменшою можливістю успіху (плоди, що низько висять, легко зняти), щоб захистити їх від розтрати енергії, необхідної для досягнення кінцевої мети. Отже, серед багатьох факторів, що впливають на систему земельного менеджменту, лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню, звідси баланс між багатьма факторами впливу можливо забезпечити завдяки результативній (тобто досягаючій поставлених цілей та завдань) праці земельних керівників, менеджерів. Чим вищий ступінь її результативності, тим більше потрібно важкої праці, енергійності та відданості справі земельних менеджерів. Вони обов’язково повинні перетворити свої знання, досвід і досягнення науково-технічного прогресу в продуктивну силу з метою одержання конкретного позитивного результату. Але досягти цього вони можуть через сформовану ними команду працівників. Тільки разом з ними, в сучасних умовах динамізму життєдіяльності, земельний менеджер може забезпечити ефективний розвиток земельного менеджменту.
105
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
106
Чим зумовлена необхідність вивчення факторів впливу на роз9 виток земельного менеджменту? Поясніть суть макрооточення земельного менеджменту. Розкрийте сутність антропогенного впливу. Охарактеризуйте суть факторів впливу на земельні ресурси. Обґрунтуйте роль людського фактору в ефективності земле9 користування. Що таке культура організації? В чому полягає різниця в поглядах на конфлікт в організації? Що зумовлює необхідність визначення управлінської енергії?
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розвиток земельного менеджменту сприяє вкоріненню в суспільстві думки про необхідність раціонального використання і охорони земельних ресурсів.
Тема 7. Організація системи земельного менеджменту • • • •
Ключові поняття теми Системний аналіз • Об’єкт земельного Мета земельного менеджменту • Система земельного менеджменту Основне завдання земельного менеджменту менеджменту • Модель Суб’єкт земельного • Стратегія земельного менеджменту менеджменту
Історичний характер розвитку землекористування свідчить, що формування земельного менеджменту в Україні відбувається в умовах, коли вагому роль у методології наукового пізнання посідає системний підхід. Базисною категорією цього підходу є поняття «система». Ця категорія має широке наукове застосування, вона легко й органічно асимілюється з різними за своєю природою галузями знань, може вживатися при дослідженні будь-якої сфери реальності, і цим пояснюється її особлива методологічна роль у розвитку системи земельного менеджменту.
107
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Серед тих завдань, у розв’язанні яких реалізується системний підхід, особливе місце посідає визначення типу системи. Виходячи з цього, систему земельного менеджменту слід розглядати як відкриту, завжди в динамічному режимі, соціально-економічну систему цілісного виду ідеалізованої об’єктивної реальності, що включає, крім власне об’єкта управління, і ту частину середовища, яка складає необхідні умови її існування. Реалізація системного підходу здійснюється через системний аналіз, який орієнтує дослідження на розкриття цілісності земельного менеджменту, на виявлення різноманітних типів зв’язків у ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину. Системний аналіз — це методологія дослідження об’єктів на осно* ві зображення їх у вигляді систем і аналізу цих систем.
Оцінка системних засад земельного менеджменту пов’язана з високим ступенем абстракції, яка необхідна, щоб зрозуміти закономірність його розвитку та охарактеризувати такі особливості даного типу менеджменту, як унікальність системи в конкретних умовах, здатність змінюватися і адаптуватися до зміни управління земельними ресурсами, протистояти руйнівним тенденціям зовнішнього середовища. Але при цьому обов’язково присутній ізоморфізм (структурна подібність) — аналогічність процесів, що відбуваються у системі загального менеджменту. Загальну схему системи земельного менеджменту, можна представити у вигляді найважливішого поняття кібернетики — так званої «чорної скриньки». Під «чорною скринькою» розуміють графічне зображення системи, внутрішні сторони якої не розглядаються, а вивчаються тільки зовнішні зв’язки — вхід і результати — вихід (рис. 2.8).
108
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рисунок 2.8 Графічне зображення системи земельного менеджмента у вигляді «чорної скриньки»
Таке спрощене графічне зображення обрано для того, щоб підкреслити важливість кінцевого результату (виходу) функціонування системи земельного менеджменту, тобто досягнення основної мети. При цьому, мета земельного менеджменту — це генеральний імператив дій, що описує майбутній стан або процес як об’єкт, бажаний для досягнення. Система на своєму виході повинна задовольнити вимоги стабільної ефективності системи управління земельними ресурсами. Для її досягнення першочерговим є виконання основного завдання земельного менеджменту — впровадження системи заходів, що забезпечують розвиток екологобезпечного землекористування, на основі цілої низки завдань, які стоять перед ним (табл. 2.3.). Наведені завдання земельного менеджменту не є вичерпними. Їх значно більше, оскільки вони встановлюються у залежності від конкретних цілей системи управління земельними ресурсами та цілей організацій. Виконання визначених завдань пов’язано з багатоваріантністю рішень земельного менеджменту, неповторністю способів дій у конкретних ситуаціях, гнучкістю і неоднорідністю його системи. Найхарактернішими рисами системи земельного менеджменту є цілісність та єдність її структури (рис. 2.9).
109
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Таблиця 2.3 Система завдань, спрямованих на реалізацію основної мети земельного менеджмента Основна мета земельного менеджмента
Завдання земельного менеджмента, спрямовані на реалізацію його основної мети
Забезпечення умов 1. Впроваджувати, виходячи із спеціалізації господарства, науково обґрунтовану систему землеробства раціонального використання 2. Попереджати виникнення екологічних проблем в та охорони земель землекористуванні 3. Забезпечити ефективність діяльності організацій шляхом виконання конкретних інтересів системи управління земельними ресурсами 4. На основі системи державно*правових, організаційних, науково*технічних, економічних та соціальних відносин (засобів) забезпечувати необхідний рівень якості сільськогосподарської продукції 5. Сприяти формуванню культури землеробства та екологічної свідомості господарюючих суб’єктів 6. Організовувати контроль за використанням і охороною земель та проводити комплекс досліджень за впливом на земельні ресурси господарської діяльності 7. Брати участь у розробці та реалізації програм, стандартів та інших нормативів щодо використання та охорони земельних ресурсів 8. Використовувати сучасні інформаційні бази з комп’ютерною технікою для багатоваріантних розрахунків при прийнятті рішень 9. Підвищувати професійну кваліфікацію земельних менеджерів
110
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рисунок 2.9 Схема системи земельного менеджменту
Структура системи земельного менеджменту містить дві підсистеми: • керуючу (суб’єкт земельного менеджменту); • керовану (об’єкт земельного менеджменту). Для з’ясування повної картини системи земельного менеджменту сформулюємо поняття «суб’єкт» (лат. subjectum — носій властивостей, стану і дії) і «об’єкт» (лат. objectum — предмет). Суб’єкт — це джерело цілей, які реалізуються менеджером.
Цілі формуються суб’єктом виходячи з його власних потреб, пов’язаних його життєдіяльністю із зовнішнім середовищем. Підсумуємо, що суб’єктом земельного менеджменту є сукупність посад,
111
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
що утворюють апарат керівників і земельних менеджерів (директори, начальники, заступники директорів, начальників, майстри, бригадири тощо). Об’єктом земельного менеджменту є та частина, станом якої зацікавлені суб’єкти менеджменту і на яку вони можуть цілеспрямовано впливати. Об’єкт земельного менеджменту — це процес використання землі в межах території України та господарська й інша діяльність, яка пов’язана з її володінням, користуванням і розпорядженням.
Систему земельного менеджменту доцільно розглядати в контексті підсистем, які включають такі відносно самостійні елементи: • земля, праця, засоби праці, предмети праці, продукти праці, технології тощо; • збирання, систематизація і передача інформації; • вироблення і прийняття рішення; • перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення його виконання; • аналіз ефективності прийнятого рішення з можливим наступним його коригуванням і ін. Враховуючи той факт, що система земельного менеджменту відкрита, отже, має входи і виходи. Її вхід — це ресурси (від фр. resources): природні, матеріальні (сировина, матеріали, комплектування тощо), фінансові (власні кошти, кредити, інвестиції та ін.), трудові (робоча сила), енергетичні (паливо, мастила та ін.), інформаційні (інформація Держкомзему, органів місцевого і регіонального самоврядування, інформація правова, соціологічна, статистична, довідкова і ін.). Виходи — це результати процесу земельного менеджменту: стан земельних ресурсів, кількість економічних санкцій, залучені інвестиції, обсяг виробництва сільгосппродукції, послуги, прибуток, відповідальність тощо.
112
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Регіон — 1) область, район, територія, частина країни, яка відріз* няється сукупністю природних чи історично сформованих еконо* міко*географічних умов і національного складу населення; 2) гру* па близьких країн, що представляє окремий економіко*географіч* ний район, який володіє загальними ознаками, відрізняючи цей ра* йон від інших.
Рисунок 2.10 Модель структури земельного менеджменту
113
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Досліджуючи систему земельного менеджменту на рис. 2.10 приведено модель його структури. Модель (фр. modele — зразок) — це конкретний механізм (з грецьк. мechane — устаткування, що спричиняє рух) земельного менеджменту, його структура.
У приведеній моделі яскраво простежується безперервність виконання основних функцій земельного менеджменту, що дозволяє назвати його технологією. З урахуванням сформованих вище принципів, мети, завдань та структури системи земельного менеджменту можна окреслити стратегію його розвитку. Стратегія системи земельного менеджменту покликана сформувати перспективний курс на перехід землекористування на шлях екологобезпечного розвитку, яка передбачає: • забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунтів шляхом формування та реалізації системи ґрунтозахисних природоохоронних заходів (боротьба з ерозією, застосування органічних добрив, культуртехнічна меліорація, мінімізація впливу на ґрунти, ґрунтозахисні технології, біологічні методи захисту рослин тощо); • створення адаптивних умов для істотних змін організаційних, соціально-економічних відносин у системі управління земельними ресурсами; • сприяння зміні психології та стилю поведінки господарюючих суб’єктів у системі земельних відносин. Отже, для повнішого розуміння предмета земельного менеджменту, його концептуальних засад розвитку відзначимо, що без його всебічного розвитку неможливе загальне піднесення системи управління земельними ресурсами, вирішення її гострих проблем, які загрожують не тільки широкомасштабними соціально-економічними наслідками, але й національній безпеці держави.
114
Розділ 2 НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5. 6.
Вкажіть на шляхи оцінки системних засад земельного ме9 неджмента. В чому полягає суть мети та основних завдань земельного менеджмента? Як Ви розумієте поняття «система земельного менеджмента»? Що є «об’єктом» земельного менеджмента? В чому полягає сутність стратегії системи земельного мене9 джмента? Розкрийте суть моделі структури земельного менеджмента.
115
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Постійно покращувати — означає «нахилятися за кожним зернятком рису», вважають японські спеціалісти.
Тема 8. Розвиток механізму земельного менеджменту • • • • • • • • • • •
Ключові поняття теми Механізм • Земельний моніторинг Нерухомість • Забруднення ґрунтів Обмеження прав на земельну • Товар ділянку • Ринок Бонітування ґрунтів • Земельний маркетинг Ціна • Інфраструктура ринку Локальна обчислювальна • Експертиза землевпорядної мережа документації Модем • Ніша ринку Деградація ґрунту • Сегментування ринку Економічна оцінка земельних • Реклама ресурсів • Інвестиції Інноваційна діяльність • Інвестори Лізинг
Актуальною проблемою сьогодення є досягнення умови ефективного землекористування. Значною мірою це зініціювало необхідність розвитку земельного менеджменту.
116
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
У попередніх розділах цього посібника сформовані: принципи, методи, основні функції земельного менеджменту, хоча останні ще не дають повної картини його наукової і практичної цінності. У зв’язку з цим існує потреба подальшого розвитку механізму земельного менеджменту. Зокрема визначення другої групи його функцій — спеціальних. Механізм — система визначаюча порядок якої.небудь діяльності.
Суть спеціальних функцій земельного менеджменту зумовлюється в різних організаціях напрямом її діяльності, спеціалізацією та особливостями роботи тощо. Поки що немає єдиної концепції щодо переліку спеціальних функцій земельного менеджменту і дискусійним залишається питання про взаємодію їх з функціями системи управління земельними ресурсами. Основне призначення спеціальних функцій полягає в забезпеченні високої ефективності діяльності суб’єктів господарювання на землі, чіткої, рівномірної роботи організації, зацікавленості в досягненні високих еколого-економічних результатів у землекористуванні. Джерелом вивченні спеціальних функцій є наукові праці вітчизняних вчених і практиків в галузі управління земельними ресурсами. На основі аналітичного огляду цих праць зроблено висновок, що в основу формування спеціальних функцій земельного менеджменту потрібно брати властивості землі, самперед земля — найважливіша частина навколишнього середовища, яка характеризується простором і рельєфом, кліматом і ґрунтовим покривом, рослинністю, водами і надрами. Вона — головний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві, а також просторовий базис розміщення об’єктів усіх галузей і сфер народного господарства. У цьому зв’язку, з методологічної та методичної точки зору прерогатива системи специфічних функцій земельного менеджменту належить:
117
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
• • • • • • •
земельно-кадастровим роботам; землевпорядкуванню; земельному моніторингу; вивченню і картографуванню земель; земельному маркетингу; експертизі землевпорядної документації; інноваційно-інвестиційній діяльності та ін. Інноваційна діяльність — це діяльність, спрямована на впрова. дження наукових результатів та науково.технічних розробок.
Обґрунтуємо зміст кожної з названих функцій. Функція «земельно-кадастрові роботи» містить у своєму складі: кадастрове зонування, кадастрові знімання, бонітування грунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель. Система державного земельного кадастру — це багатоцільова, багаторівнева, обліково-інформаційна система, що містить юридично значущу сукупність земельно-кадастрової документації (кадастрові справи, кадастрові карти (план) та ін.), матеріалів та інформації про земельні ділянки й інші об’єкти нерухомості, їх фізичні, економічні і правові характеристики. Нерухомість — земельні ділянки та нерухоме майно, переміщення якого без завдання їм шкоди неможливе або обмежене. Кадастрове зонування територій — це встановлення меж кадаст. рових зон; встановлення кадастрових кварталів у межах населе. них пунктів; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам. Кадастрові зйомки — це геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власни.
118
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
ками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які мі. стять обтяження та обмеження прав щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Обмеження прав на земельну ділянку — це встановлення обме. ження (обтяження) на використання власником земельної ділянки або її частини в обсязі, передбаченому законом або договором.
Кадастрові зйомки виконуються особами, які мають ліцензію на проведення робіт з кадастрових зйомок, видану органом Держкомзему у встановленому законодавством порядку. Порядок проведення кадастрової зйомки, склад і форми документів, які подаються за результатами її виконання, вимоги до точності робіт визначаються нормативними актами Держкомзему України та головного управління по геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. Одним із таких нормативних документів є Положення про кадастрові зйомки, де визначаються методи проведення кадастрової зйомки, а також ті норми, дотримання яких необхідно забезпечити. Визначаються необхідні рівні кваліфікації виконавця цих робіт. • облік кількості та якості земель; • бонітування ґрунтів; • економічну оцінку земель; • грошову оцінку земель і земельних ділянок. Бонітування ґрунтів (згідно зі ст. 199 Земельного кодексу Украї. ни) — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними при. родними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, виро. щуваних у конкретних природнокліматичних умовах.
119
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Економічна оцінка земельних ресурсів — це грошове вираження економічного ефекту від даної території, при відповідному способі її господарського використання.
Економічна оцінка — це кількісне вираження якості землі з ураху. ванням місця розташування. Грошова оцінка земель, яка несе велике функціонально.пізна. вальне навантаження і здійснюється згідно зі ст. 3 Закону Укра. їни «Про плату за землю» з метою формування коштів для фінан. сування заходів щодо раціонального використання і охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування втрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарю. ванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землевпорядкування та моніторингу земель, прове. дення земельної реформи та розвитку інфраструктури населе. них пунктів. Цифри і факти Інститут економіки УААН під керівництвом академіка УААН Саб. лука П. Т. провів дослідження, які з усією очевидністю свідчать: у середньому гектар ріллі в Україні повинен оцінюватися в 3 540 дол. США.
Аналіз функції ведення земельно-кадастрових робіт свідчить, що ефективність їх виконання обумовлюється рівнем залученням сучасних технічних засобів: • робочі станції прийняття рішень та попередньої обробки графічної і семантичної інформації; • сервери різного функціонального призначення (файлові, баз даних та ін.);
120
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Сервер певного ресурсу в комп’ютерній мережі — комп’ютер (програма), керуючий розподіленням ресурсів обчислювальної мережі і централізованим доступом до даних.
Файл(сервер — комп’ютер, призначений для організації управлін. ня файлами в мережі.
•
устаткування локальної обчислювальної мережі; Локальна обчислювальна мережа — мережа, в якій комп’ютери розташовані на відстані до декількох кілометрів і з’єднані за допо. могою швидкісних ліній зв’язку.
•
засоби ведення інформації (сканери, дигітайзери та ін.), розмноження документів; Сканер — пристрій, який дозволяє вводити в комп’ютер зобра. ження з паперу або іншої плоскої поверхні.
Дигітайзер — периферійний пристрій ЕОМ для введення графіч. ної інформації з неферромагнітних носіїв (карти, план місцевості, графіки тощо).
•
засоби комунікації і зв’язку (модеми, факс-модеми та ін.); Модем — пристрій для обміну інформацією з іншими комп’ютера. ми через телефонну мережу.
121
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Факс(модем — пристрій, який поєднує можливості модему і обмі. ну факсимільними зображеннями з іншими факс.модемами і зви. чайними факс.апаратами.
•
устаткування збору первинної інформації для потреб великомасштабного картографування земельних ресурсів (супутникові навігаційні системи, електронні тахометри та ін.) тощо. Одна з важливих функцій земельного менеджменту належить землевпорядкуванню, яке потрібно розглядати через призму програма-схема-проект використання та охорони земельних ресурсів. Програма — це система аргументованих наукових передбачень про стан об’єкта в майбутньому, який матиме хоч і вірогідний, але досить достовірний характер.
Програма не ставить конкретних завдань, не обмежується чіткими часовими рамками. Наукове і практичне значення програми полягає в опрацюванні різних варіантів, які дають лише можливість вибору та обґрунтування оптимального напрямку розвитку і досягнення певних результатів. Програми розробляються на загальнодержавному і регіональному рівнях. Детальніший прогноз використання земель на перспективу розглядається в схемі використання і охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень (область, район, сільська територія). Суть проекту землевпорядкування в загальній системі управління земельними ресурсами полягає в прийнятті проектних рішень, їх правовому, економічному, соціальному, екологічному забезпеченні і практичному освоєнні конкретної ділянки на землях всіх категорій. При цьому дуже важливо розрізняти проектування як інженерно-технологічний процес і проектування як функцію управління, яка
122
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
представляє цілісну систему взаємопов’язаних (інженерно-технічних, правових, соціально-економічних, екологічних та ін.) заходів і спрямованих на зміну і вдосконалення У структурі спеціальних функцій земельного менеджменту важлива роль належить земельному моніторингу (від лат. monitor — нагадуючий). Земельний моніторинг є складовою частиною оцінки державного екологічного моніторингу, суть якого полягає в комплексній оцінці біогрунтових, геоморфологічних, геохімічних, геофізичних та інших факторів і параметрів ґрунту, а також в оцінці цих властивостей під впливом антропогенного навантаження, тобто вивчення ґрунту як об’єкта природного успадкування людством, або, за В. І. Вернадським, біокосного тіла, яке живе за законами і живої природи, і мінерального царства. Земельний моніторинг — система спостережень за станом зе. мельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення й ліквідації наслідків негативних процесів.
У системі моніторингу земель менеджер проводить збір, обробку, передачу, збереження та аналіз інформації про стан земель, разом з фахівцями інших уповноважених органів з питань ведення моніторингу земель розробляє науково обґрунтовані рекомендації для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель. Основна мета земельного моніторингу — це забезпечення ефективності виконання завдання моніторингу земель системи управління земельними ресурсами: прогнозу еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. Основним завданням моніторингу є систематичний періодичний контроль стану земельних ресурсів і процесів, що впливають на цей стан у природних умовах та при антропогенних навантаженнях.
123
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Об’єктами моніторингу виступають землі в усій сукупності визначень (різновиди земель за використанням, за володінням, за складом та властивостями, за рівнем природних якостей та антропогенних навантажень тощо) та процеси, що впливають на стан землі. Зміст специфічної функції земельного моніторингу включає кілька видів моніторингу: • фоновий (еталонний) — сприяння створенню в системі управління земельними ресурсами комплексу еталонів ґрунту; • виробничий (базовий, поточний) — проведення системних поточних спостережень за ґрунтом у просторі і часі, результатом цього моніторингу є картографо-аналітична інформаційна система, прогноз змін ґрунтів і техніко-економічне обґрунтування заходів з охорони ґрунтів; • кризовий — це моніторинг деградаційних ґрунтів, який включає оперативний контроль забруднених, засолених, еродованих та ін. ґрунтів, що перебувають у катастрофічному (згідно з об’єктивними оцінками і попереднім районуванням) стані (це аналогічно моніторингу «hot spots», відомого в багатьох європейських країнах); • спеціальний — це відомчий, фрагментарний моніторинг, до нього можна віднести: меліоративний моніторинг, спостереження за окремими меліоративними властивостями ґрунтів; • радіаційний моніторинг — спостереження за поводженням радіонуклідів у системі «ґрунт — рослина — тваринницька продукція»; • моніторинг ґрунтів під багаторічними насадженнями; моніторинг земель особливого призначення (військові полігони, землі водного фонду, транспорту, рекреаційні землі); • науковий (прогностичний) — це моніторинг, представлений тривалими польовими дослідами, балансовими і лізиметричними дослідженнями, імітаційними та математичними моделями, результати цього моніторингу значною мірою уточнюють управлінські рішення, створюють більш надійні прогностичні моделі тощо.
124
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Дані види земельного моніторингу сформовані в контексті проекту системи екологічного моніторингу. Ведення моніторингових робіт земельних менеджерів необхідно здійснювати відповідно до єдиної методики і погодженої державної програми, щоб уникнути недосконалого моніторингу. На жаль, в Україні її не існує, а кожне міністерство та відомство розробило власні підходи, методики, програми. В зв’язку з цим розкриємо основні напрями просторово-тимчасових спостережень земельного моніторингу: • збір інформації про структуру землекористування; трансформацію угідь; стан і якість ґрунтів (рівні забруднення, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів) і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон; стан і рівні забруднення земель викидами і скидами промислових підприємств та об’єктами сільськогосподарського виробництва; Забруднення ґрунтів — привнесення і виникнення в ґрунті нових, звичайно нехарактерних для неї фізичних, хімічних або біологіч. них агентів або перевищення в розглянутий час природного рівня (в межах його крайніх коливань) концентрації зазначених агентів.
•
• • • •
перегляд, кореляція і дигіталізація українських ґрунтових картографічних матеріалів. Досліджуючи проблему землекористування, нами виявлено значні розходження окремих контурів земельних угідь на планах і в натурі. Це призводить до того, що при виділенні земельних часток, як правило, виявляється брак земельної площі, у тому числі площ окремих контурів; вчасне виявлення процесів деградації земель, оцінка їх стану; виявлення напрямків і розмірів негативних процесів; прогнозування і вироблення надійних рекомендацій про запобігання і про усунення наслідків негативних процесів; вдосконалення і впровадження нових засобів і технологій моніторингу земель, приладів для екосферних спостережень;
125
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
•
впровадження автоматизованої інформаційної системи моніторингу земель як складової доступної інформаційної системи «Ґрунти України» та як частини більш загальної системи екологічного моніторингу. Зважаючи на особливість даної функції земельні менеджери, повинні шукати нові підходи до ведення господарської діяльності з урахуванням вірогідних і регулярних даних про стан земельних ресурсів, про характер їх змін з узгодженням з екологічними законами, вимогами, критеріями та обмеженнями. Функція вивчення і картографування земель служить науково-практичною базою для землевпорядкування, ведення державного земельного кадастру тощо. Картографування земель повинно задовольняти такі основні вимоги: • охоплювати всі характеристики, необхідні для прийняття управлінських рішень в галузі землекористування, і дати його точний кількісний та якісний опис; • мати високий ступінь достовірності. Отримання такої інформації, яка б відповідала високим вимогам, за допомогою традиційних методів вивчення і картографування земель (наземних знімань, аерофотознімань) практично вже неможливе. Тому цілком виправданим у вивченні і картографуванні земель є використання аерокосмічних засобів, яке отримало назву зондування. При цьому найбільш ефективним видом космічного знімання є космічне фотографування, яке має надзвичайно великі переваги перед аерофотозніманням. Насамперед, космічне фотографування дозволяє: • підвищити точність картографічних матеріалів; • подавати інформацію про значно більшу територію; • комплексно вивчати різні природні перетворення і зв’язки з елементами ландшафту; • отримувати космічні знімання земної поверхні через певні інтервали часу і вивчати закономірності розвитку природного середовища на значних територіях.
126
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
За допомогою методів дистанційного зондування можна розпізнавати землі за угіддями, отримувати інформацію про розміщення культур у сівозміні, ґрунтовий покрив тощо. Для виконання кадастрових знімань досить широко використовують системи GPS, масове впровадження яких в Україні відкрило нові можливості для швидкого та ефективного проведення знімань значних територій. Виконання кадастрових знімань здійснюється за допомогою двох приймачів GPS: перший пересувний; другий виступає в ролі базової станції. Геодезист, обходячи межі будь-якого контуру, збирає необхідні дані за допомогою комп’ютера, вмонтованого в прилад. При цьому, отримуючи сигнали від 3–4 орбітальних супутників, вдається зробити корекцію місцерозташування координати точки з дуже високою точністю. Під час проведення знімань за допомогою системи GPS вдається значною мірою уникнути тих труднощів, які виникають у разі застосування традиційної методики. Висока точність картографування, швидкість виконання цих робіт, мобільність і здатність виконувати знімання великих і складних за конфігурацією ділянок свідчать на користь великого майбутнього станції GPS. Результати вивчення і картографування земель служать доброю основою науково обгрунтованого ефективного управління земельними ресурсами. Підтвердженням цього є те, що, залежно від виду діяльності їх організації (підприємства, фірми), їм потрібні навички роботи: • із земельно-кадастровими графічними та цифровими картами і планами; • спеціальними сільськогосподарськими графічними та цифровими планами і картами; • матеріалами виконавчих зйомок, інвентаризації земель; • матеріалами встановлення меж населених пунктів (міст, селищ міського типу тощо), встановлення меж різних форм власності на землю (державної, приватної, комунальної); • картами і планами спеціального призначення, які включають ґрунтові плани, карти, плани економіко-планувальних і земельнооцінних зон населених пунктів, плани бонітування ґрунтів та економічної оцінки земель;
127
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
•
картограмами, що характеризують показники якості земель та екологічної придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур тощо; • геоботанічними картами, які характеризують стан природних кормових угідь тощо. Точність та деталізація знань земельних менеджерів у галузі картографування, професіональне їх застосування є запорукою організації раціонального використання і охорони земельних ресурсів, яка базується на комплексному планово-картографічному матеріалі. Функція земельного менеджменту — експертиза землевпорядної документації має головним завданням: • перевірку відповідності проектної документації вимогам чинного законодавства України, встановленим стандартам, нормам і правилам; • підвищення якості проектної документації; • впровадження передових методів проектування та досягнень науково-технічного прогресу; • підготовка об’єктивних та обґрунтованих висновків державної землевпорядної експертизи. Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначаються Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року № 1808-ІV, Земельним кодексом України та іншими законодавчими та нормативними документами. Розвиток земельного менеджменту в системі управління земельними ресурсами неможливий без маркетингу, що є універсальним за своєю природою явищем і застосовується до будь-якої сфери діяльності. Оскільки в ринкових умовах земля є особливим товаром, а її ринок буде мати свої особливості, то існує необхідність у спеціальному маркетинговому обслуговуванні. Товар — це все, що пропонується на ринку з метою задоволення попиту.
128
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Ринок — це складний механізм, умовна територія, на якій здійсню. ється процес товарообміну.
Земельний маркетинг як специфічна функція відіграє унікальну роль у становленні ринкового земельного ладу, але не в розумінні терміна «маркетинг» як збут і стимулювання, а в якісно новому розумінні — як ідеологія, стратегія, політика і тактика діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта на землі в конкретній ситуації. Тобто це всеохоплюючий процес пристосування до використання найбільш вигідних ринкових можливостей, що пов’язаний із пошуком кращих альтернатив досягнення стратегічних цілей організації у сфері ринку землі з метою досягнення підвищення ефективності її використання та охорони. Враховуючи констатоване, можна зробити висновок, що земельний маркетинг — це не тільки спосіб мислення і напрямок економічної думки, а й практична діяльність у рамках АПК і економіки в цілому. Останній на сучасному етапі є необхідним засобом для подолання труднощів формування ефективної системи управління земельними ресурсами. Адже він передбачає, з одного боку, дослідження ринку землі, попиту на землю, а з другого − активно впливає на земельний ринок та розглядає сприятливі ринкові можливості й існуючі загрози невдач і втрат, що можуть виникнути у зв’язку з несприятливою тенденцією або з несприятливою подією, що виникають у даній системі. Земельний маркетинг — це якісно нова парадигма в системі управління земельними ресурсами, поява якої зумовлена необхідністю її реформування та загрозливим загостренням екологічного стану земель. Відзначимо переваги земельного маркетингу: • комплексність, тобто здійснення різних маркетингових дій як системи взаємопов’язаних заходів у земельній сфері з метою досягнення необхідного рівня ефективності роботи з управління земельними ресурсами;
129
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
•
інжиніринг (підготовка техніко-економічних обґрунтувань нових проектів, наукового дослідження земельних ресурсів тощо) і проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; підвищення активності суб’єктів господарювання на землі, зниження рівня ризиків; орієнтація не на поточні, а на довгострокові результати господарюючих суб’єктів на землі; гнучке реагування на динаміку попиту та пропозиції, маневрування цін на землю; формування системи договірних, ринкових відносин між контактними аудиторіями інфраструктури земельного ринку (іпотека, земельні банки, земельні суди, товарні біржі, посередницькі і брокерські фірми, аукціони тощо);
• • • •
Інфраструктура ринку — сукупність організацій, що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаро. виробників та інших ринкових агентів, які беруть участь в обігу товарів.
•
охоплення ринкових «ніш» у структурі земельного ринку, при цьому досягнення оптимального рівня соціально-економічної, екологічної ефективності діяльності землекористувачів; Ніша ринку — вужча група покупців, потреби яких задовольня. ються конкурентами компанії недостатньою мірою.
• • •
130
формування й розвиток інноваційної орієнтації ринку землі; систематичне інформаційне забезпечення земельного ринку; передбачає тісний взаємозв’язок діяльності різних фірм, підприємств і організацій, які є суб’єктом ринку землі тощо.
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Як і будь-яке явище суспільного життя, для земельного маркетингу необхідні певні умови: • створення офіційного ринку землі; • вільні земельні відносини; • гнучкість і простота структури системи управління земельними ресурсами. Сучасний земельний маркетинг являє собою комплекс заходів з вибору цільового ринку землі: сегментування ринку та позиціювання; формування, оцінка і стимулювання попиту та пропозиції на землю, прогнозування продажу; кон’юнктурний огляд ринку землі; облік ринкових факторів на всіх стадіях процесу землевпорядкування; формування розгалуженої системи сервісу; моніторинг, контролінг та аналіз витрат на виробничу діяльність і на маркетингове обслуговування; ціни на різні види земельних угідь; забезпечення постійного контролю за відповідністю прийнятих рішень реальним результатам діяльності; комунікаційна діяльність (реклама, робота з громадськістю, організація земельних аукціонів та ін.) тощо. Витрати — грошовий вираз затрат живої та уречевленої праці на виробництво і обіг продукції.
Набір функціональних напрямків діяльності земельного маркетингу може варіюватися залежно від цілей маркетингової діяльності системи управління земельними ресурсами. Реклама — це вид діяльності або зроблена в її результаті продук. ція, метою якої є реалізація збутових чи інших задач промислових, сервісних підприємств і громадських організацій шляхом поши. рення оплаченої ними інформації, сформованої таким чином, щоб впливати на масову чи індивідуальну свідомість, викликаючи зада. ну реакцію обраної споживчої аудиторії.
131
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Сегментування ринку — це поділ ринку на групи покупців, кожній з яких потрібні окремі товари або комплекси маркетингу. У США й інших промислово розвитих країнах термін «реклама» (advertising) означає рекламні оголошення в засобах масової ін. формації (у пресі, по радіо, телебаченню, на щитовій рекламі) і не поширюється на заходи, що сприяють продажам, — «сейлз промоушн» (sales promotion), престижні заходи, націлені на за. воювання доброзичливого відношення громадськості, — «паблик рилейшнз» (public relations), а також на специфічну область рек. ламної діяльності, яка бурхливо розвивається в останній час, суть якої в спрямованих зв’язках виробника зі споживачем — «директ.маркетинг» (direct.marketing). У вітчизняній практиці, на відміну від західної, поняття реклами ширше. До неї відносять виставочні заходи, комерційні семінари, друковану продукцію, поширення сувенірів і інші засоби стиму. лювання торгової діяльності
Виконання констатованих вище заходів передбачає прогнозування, збір, аналіз та узагальнення даних, а також пошук шляхів ефективного застосування їх у специфічній маркетинговій ситуації. Звідси важливим моментом функції земельного маркетингу є створення постійно діючої системи надійної маркетингової інформації. Ефективна реалізація всіх маркетингових заходів можлива, поперше, через формування стратегії земельного маркетингу (реалізація цілей і завдань системи управління земельними ресурсами на земельному ринку); планування програм; контроль маркетингу, подруге, через високий рівень спеціальної підготовки земельних менеджерів у галузі маркетингу. Виходячи з маркетингових заходів, формуються його типи: • конверсійний маркетинг (створення попиту на землю);
132
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
• • • • • •
стимулюючий маркетинг (стимулювання попиту на землю); підтримуючий (стабілізація попиту на землю); протидіючий (зведення попиту до нульового значення); демаркетинг (зниження попиту); синхромаркетинг (збалансування попиту на землю); розвиваючий маркетинг (відновлення спадного попиту на землю); • ціновий маркетинг (реалізація стратегії маркетингу на основі «плаваючих» цін на землю) тощо. Наявність різних типів земельного маркетингу вимагає теоретичного і методологічного осмислення. Це сприятиме появі філософії земельного маркетингу, яка об’єднає в єдине ціле потреби й інтереси земельного менеджменту і системи управління земельними ресурсами. Отже, спеціальна функція земельного менеджменту — земельний маркетинг — це процес аналізу, розробки і перетворення в життя маркетингових заходів системи управління земельними ресурсами. Даний процес істотно змінює як зміст основних діючих функцій системи управління земельними ресурсами, так і рівень вимог до виконання обов’язків та професіоналізму всіх її учасників. Обов’язки — нормативно закріплене коло обов’язкових дій пра. цівника, пов’язаних з реалізацією функцій і правового статусу да. ного органу управління.
Управління земельними ресурсами за всіх його особливостей не можна розглядати у відриві від такої спеціалізованої функції земельного менеджменту, як інноваційно-інвестиційна діяльність. Відзначимо сутність управління формуванням інвестицій. Інвестиції — це капіталовкладення, сукупні затрати, довгострокові вкладення коштів з метою одержання очікуваного прибутку.
133
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Цифри і факти Узагальнюючи теоретичні засади сутності терміну «інвестиції» відзначимо, що з огляду на досить широке коло учасників інвес. тиційної діяльності цей термін має як фінансове, так і економічне визначення. За фінансовим визначенням, інвестиції — це всі види активів (засобів), вкладених у господарську діяльність з метою одержання доходу. За економічними визначенням — це основний інструмент формування мікро. і макроекономічних пропорцій, матеріальне забезпечення економічного зростання. Оцінюючи реальний стан інвестиційної діяльності в Україні від. значимо, що в значній мірі країна існує за рахунок споживання успадкованого від радянських часів виробничого потенціалу, тобто за рахунок вкрай відсталій, великою мірою фізично та мо. рально зношеній матеріально.технічній базі, недосконалих, природо.руйнівних, багатовідхідних та екологонебезпечних технологіях. Аналізуючи стан оновлення виробничої бази країни, слід від. значити, що якщо у 1995 р. коефіцієнт оновлення основних фондів складав 5,9 %, то у 2000 р. — 2,4 %. Ступінь спрацюван. ня основних засобів у промисловості в 2001 р. досяг 53,2 %, то. ді як у 1991 р. він був на рівні 49,7 %, у 2000 р. — 50,1 %, на по. чатку 2002 р. вона сягнула 45,0 %. Найбільший рівень зношен. ня основних засобів простежується на підприємствах рибного господарства — 59,6 %, обробної промисловості — 55,1 %, бу. дівництва — 52,1 %, виробництва й розподілу електроенергії, газу та води — 50,5 %, транспорту і зв’язку — 50,2 %, в устано. вах освіти — 51,2 %. Ступінь спрацювання основних засобів у 2004 р. сягнула майже 60 %. Звідси, кризові явища, які спостерігалися в економіці країни, мотивуються відсутністю належного інвестування, а це спричи. няє певне «заміщення» дешевою робочою силою, простими рі. шеннями в землекористуванні технічних та технологічних ново. введень.
134
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, використання яких дасть змогу досягти поставленого системою управління земельними ресурсами завдання — створення сприятливого інвестиційного клімату в сільськогосподарському землекористуванні, формування інвестиційної привабливості земельно-інвестиційних проектів; організації раціонального використання і охорони земель. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., такими цінностями можуть бути: • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; • рухоме та нерухоме майно; • майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; • сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); • права користування землею, водою та інші цінності. Розуміючи, що при формуванні системи управління земельними ресурсами фінансові можливості держави досить обмежені, а сподівання на те, що ринок самостійно відрегулює економічний механізм АПК, забезпечить коштами і надасть пільги, — безперспективне, пропонується відповідальним завданням функції управління формуванням інвестицій вважати формування оптимальної структури джерел фінансування, спрямованих передусім на розвиток земельного кадастру, землеустрою, охорону родючості земель, інфраструктуру обігу земельних ділянок і прав на земельні частки (паї). Джерелами інвестицій є: • бюджетні інвестиційні асигнування; • власні фінансові ресурси інвестора (прибуток); • позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); • залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу інвестиційних цінних паперів, пайових та інших внесків фізичних і юридичних осіб, венчурний капітал та ін.).
135
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Інвестори — держави, організації, громадяни, юридичні особи, іноземні громадяни, що купують цінні папери від свого імені і за свій рахунок з метою отримання доходу у вигляд дивідендів.
Юридичні особи — суб’єкт права, створення якого відбувається на підставі державного акту.
Загальна схема основних складових елементів інвестиційної діяльності системи управління земельними ресурсами зображена в додатку Ж. Дані складові виконають своє призначення тільки при визначенні і науковому обґрунтуванні шляхів реалізації цілей інвестиційної діяльності і джерел фінансування інвестицій системи управління земельними ресурсами, з обов’язковим передбаченням розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів. Можна виділити чотири етапи розроблення стратегії формування інвестиційних ресурсів: прогнозування потреб у загальному обсязі інвестиційних ресурсів; вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел; визначення методів фінансування окремих інвестиційних проектів; оптимізація структури формування інвестиційних проектів. Основним методом фінансування інвестицій (повне самофінансування, акціонування, кредитне фінансування, лізинг, змішане фінансування) залишається самофінансування. Лізинг — форма господарських зв’язків, основана на передачі в довгострокову оренду машин, обладнання, земельних ділянок та інших цінностей. У світовій практиці термін «лізинг» означає як вид підприємниць. кої діяльності, спрямованої на інвестування тимчасово вільних
136
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
або залучених фінансових коштів, а також для позначення різно. го роду угод, які ґрунтуються на оренді машин, обладнання, зе. мельних ділянок та інших цінностей. В залежності від терміну на який укладається договір оренди, розрізняють такі види оренд. них операцій: а) короткотермінову оренду (рейтинг) — на термін від одного дня до одного року; б) середньо термінову оренду (хайринг) — від одного року до трьох років; в) довготермінову оренду (лізинг) від трьох років і більше.
Ефективне управління формуванням інвестицій здійснюється за допомогою земельно-інвестиційного проекту. Земельно-інвестиційний проект — запланований і здійснюваний комплекс заходів із вкладання фінансів або сукупність документів, які регламентують технічні, економічні, організаційні, правові та інші аспекти планування й здійснення комплексу заходів із вкладання інвестицій у земельну сферу.
Рисунок 3.1 Методи оцінки інвестиційних проектів
137
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
На сучасному етапі існує кілька методів оцінки інвестиційних проектів (рис. 3.1). Дані методи базуються на оцінці і порівнянні обсягів пропонованих інвестицій і майбутніх грошових надходжень, обумовлених інвестиціями, що не відповідає основній меті системи управління земельними ресурсами. Тому потрібно розробити методологічні і методичні підходи до визначення ефективності земельних проектів з урахуванням «земельних поліпшень», тобто екологізації землекористування, яка дістає своє відображення у такому використанні землі, при якому забезпечується збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічна цінність природних і набутих якостей земель. Здійснення комплексу заходів із вкладання фінансів у взаємозв’язку з часом є інвестиційним процесом. Здійснення цього процесу можливе через виконання функцією земельного менеджменту управління формуванням інвестицій основних завдань: • дослідження зовнішнього інвестиційного довкілля та прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку; • розробка стратегічного напрямку інвестиційної діяльності; • пошук та оцінка інвестиційної привабливості окремих земельних проектів та відбір найефективніших з них; • оцінка інвестиційної якості фінансових інвесторів та вибір найефективніших з них; • формування реальних інвестиційних програм і інвестиційного портфеля та його оцінка за критеріями поліпшення земель; • організація моніторингу окремих інвестиційних програм та земельних проектів; Основною метою моніторингу проекту є забезпечення виконання планових показників і підвищення загальної ефективності функ. цій планування і контролю проекту. Зміст моніторингу проекту полягає у визначенні результатів ді. яльності на основі оцінки і документування фактичних показни. ків виконання робіт і порівняння їх із плановими показниками.
138
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Звичайно внаслідок непередбачених змін зовнішнього оточення проекту і непередбачених обставин у самій організації трива. лість виконання проекту, фактична вартість, а іноді і технологія виконання робіт, що складає основу процесу, відрізняються від запланованих. На практиці тільки 5 % проектів реалізуються від. повідно до первісних планів. Чим складніший проект, тим частіше виникає необхідність перепланування і тим більше навантаження лягає на систему управління проектом, на її підсистеми плану. вання і контролю.
•
підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних земельних проектів. Дані завдання розглядаються в найбільш агрегованому вигляді. Кожне завдання може бути конкретизоване більш цілеспрямовано з урахуванням специфіки господарюючого суб’єкта. З урахуванням такої конкретизації складається багаторівнева функціональна система управління формуванням інвестицій, яка займає вагоме місце в концепції інвестиційної діяльності системи управління земельними ресурсами і спрямована на зниження економічного ризику. Функція земельного менеджменту — організація інноваційної діяльності в системі управління земельними ресурсами, здійснюється з метою впровадження досягнень (нововведень) науково-технічного прогресу у розвиток землекористування. Науково(технічний прогрес — поступовий, взаємопов’язаний і взаємозумовлений розвиток науки і техніки, найважливіша галузь людської діяльності, в якій наочно проявляється могутність людсь. кого розуму, його колосальні можливості в пізнанні і перетворенні навколишнього середовища. Вважається, що поняття «нововведення» є російським варіантом англійського слова innovation. Буквально переклад з англійської
139
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
означає «введення новацій», чи в нашому розумінні — «введення нового», тобто процес використання новизни. Таким чином, з мо. менту прийняття до розповсюдження новизна отримує нову якість — стає нововведенням (інновацією). В повсякденній прак. тиці, як правило, ототожнюється поняття — новизна, новація, но. вовведення, інновація. Але в менеджменті під інноваціями розумі. ють процес, спрямований на створення, виробництво та розви. ток нових видів виробів, технологій, форм оплати праці, вироб. ництва й управління або якісне їх удосконалення. Прийнято вважати, що англомовне innovation є російським варі. антом «нововведення», тобто вважають, що термін «інновація» по змісту ідентичне слову «нововведення». Але при цьому, вчені в своїй більшості розглядають нововведення як прогресивну но. вину задіяну в динаміці, що є новим для організаційної системи, приймаючої і використовуючої її, а інновацію в залежності від об’єкта і предмету дослідження визначають як: процес (Б. Твіс, А. Койре, І. П. Пінінгс, В. Раппопорт, Б. Санта, В. С. Кабаков, Г. М. Гвішіані, В. Л. Макаров та ін.), систему (М. І. Лапін, Й. Шум. петер), результат (А. Левінсон, С. Д. Бешелєв, Ф. Г. Гурвич) тощо). Відзначивши існуючу розбіжність в визначеннях «інно. вація» та «нововведення» термінах, нами було проведене власне дослідження, при цьому за основу взято дослідження вчених Санкт.Петербурзького державного університету технології і дизайну та іншими відомими науковцями. Дослідження дозволи. ло зробити висновок, що поняття «інновація» та «нововведення» можна використовувати в термінології землекористування як синонімами, де вони можуть бути представлені в вигляді поряд. ку, методу, винаходу нового чи удосконаленого технологічного процесу тощо
В земельному ж менеджменті інновація — це керована спроба розробити і впровадити нововведення в систему управління земельними ресурсами у вигляді нових технологій, проектів, прогресивних
140
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
форм організації землекористування та ін. з метою нових перетворень. При цьому за ступенем новизни перетворення можуть бути: • незначними, що стосуються абсолютної новизни; • відносно новими; • частково новими; • умовно новими. Період часу від зародження творчих ідей, розробки, випробування, запуску, розповсюдження нововведення і до його використання заведено називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновацій розглядають як інноваційний процес. Інноваційний процес — це діяльність, яка пов’язана із створен. ням, освоєнням і поширенням (впровадженням) інновацій.
Даний процес у земельному менеджменті об’єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і менеджмент. Управління інноваційним процесом має наступні етапи: • джерело інноваційних можливостей; • процес створення інновацій; • розробка інноваційних проектів; • впровадження інновацій; • оцінка ефективності інноваційної діяльності; • соціально-психологічні аспекти нововведень і ін. Незважаючи на важливість інноваційної діяльності, особливо як однієї з форм інвестиційної діяльності, вона ще не дістала широкого впровадження в системі управління земельними ресурсами. Основні причини цього: недостатність науково-технологічної й інноваційної політики держави; низький рівень фінансування і надання пільг для розвитку науково-технічного процесу в країні; ризиковий характер інноваційної діяльності. Беручи до уваги дані недоліки, необхідно поширити в системі землекористування розвиток
141
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
венчурних фірм (англ. Venture — ризик). Венчурні фірми, маючи в своєму складі вчених-аграрників, висококваліфікованих спеціалістів у земельній сфері, займатимуться розробкою ризикових і нових ідей, які можуть привести до високоприбуткових екологобезпечних результатів у землекористуванні, отримуючи фінансування не тільки від великих фірм, банків, страхових і пенсійних та інших фондів. Крім інноваційних фірм, у системі управління земельними ресурсами необхідно поширювати розвиток фірм-паростків (англ. Spring-off) наукових закладів, консультативні фірми, які будуть обслуговувати окремі етапи або стадії інноваційних процесів підприємств земельної сфери. Фірми.паростки утворюють в результаті відокремлення від вели. ких наукових організацій, що проводять фундаментальні дослід. ження. Їх досягнення полягають у комерційній реалізації науко. во.технічних досягнень, одержаних університетами, інститутами та іншими науковими закладами в процесі виконання державних науково.технічних програм.
Підбиваючи підсумок, можна констатувати, що спеціальні функції земельного менеджменту забезпечать подальший розвиток багатоукладного управління земельними ресурсами.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4.
142
Обґрунтуйте роль системи специфічних функцій земельного менеджменту. Функція вивчення і картографування земель: суть та зна! чення. Що таке система державного земельного кадастру? Розкрийте особливості взаємозв’язку бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель.
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
5. 6. 7. 8. 9.
В чому полягає зміст ведення моніторингових робіт? Земельний маркетинг як специфічна функція — це..? В чому полягає суть управління формуванням інвестицій? Які заходи включає управління інноваційним процесом? Що являє собою вдосконалення механізму земельного менедж! менту?
143
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Проблема дається нам не для скарг, а для рішення.
Тема 9. Основні напрями оптимізації прийняття рішень в системі землекористування • • • • • •
Рішення Прийняти рішення Математика Математизація Землевпорядник Об’єкт прийняття управлінського рішення
Ключові поняття теми • Біота • Аукціон • Оренда • Математизація земельного менеджмента • Комп’ютеризація системи управління земельними ресурсами
Сучасний земельний менеджмент — це тисячі можливих варіантів і нюансів рішень, які є на озброєнні в діяльності земельних менеджерів. Рішення — це творчий процес, результат чи дія, що відбувається на основі аналізу інформації і веде до запланованого (прогнозова. ного) результату в роботі земельних менеджерів.
144
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рішенням визначається, хто і що має здійснювати, в які строки, з якими затратами праці і коштів, в якому порядку, при якому розподілі обов’язків, прав і відповідальності, яких результатів слід очікувати тощо. Рішення у земельному менеджменті класифікуються за різними ознаками: • за функціональним призначенням — планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні; • за характером дій — директивні, нормативні, методичні; • за сферою охоплення — загальні (стосуються всієї організації) чи часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем); • за ступенем впливу на майбутнє організації — перспективні, тактичні й поточні; • за ступенем ефективності — оптимальні, раціональні; • за способом прийняття — індивідуальні, колегіальні, колективні; • за методами підготовки — креативні (творчі, оригінальні), евристичні (нові, пошукові, які приймаються з допомогою евристичних методів), репродуктивні (відтворюючі, традиційні); • за рівнем прийняття — на вищому рівні управління, на середньому, на нижчому рівні; • за характером питань, поставлених у рішенні, — технічні, організаційні, економічні, екологічні, правові, соціальні; • за способом обґрунтування — інтуїтивні, на судженнях тощо. Об’єктом прийняття управлінського рішення в земельному менеджменті є багатогранна діяльність земельних організацій незалежно від їх форми власності. Рішення, що приймаються у ланцюгу системи земельного менеджменту і спрямовані на вирішення поставлених завдань, не завжди пов’язані з розробкою заходів раціонального використання земель, вони можуть належати до інших видів діяльності, що випливають з функціонування
145
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
земельного менеджменту, наприклад: технології діяльності, реакції на зовнішнє середовище, людських ресурсів, основних і оборотних фондів тощо. Отже, рішення земельних менеджерів — це жодною мірою не щось догматичне, а динамічне, багатопланове, багатоваріантне, неординарне й унікальне явище. Для того, щоб воно досягло своєї мети, рішення повинно бути раціональним. Тому першочерговим завданням земельного менеджменту є вдосконалення процесу прийняття рішення, з метою забезпечення його раціональності. Економіко-екологічна, соціальна ефективність системи управління земельними ресурсами буде значно вищою, якщо буде менше прорахунків земельними менеджерами під час прийняття рішень. Тому діяльність менеджерів повинна бути спрямована не на інтуїтивні рішення, а на пошук ліпшого варіанта серед можливих альтернатив. Тому не випадково вважається мистецтвом механізм прийняття ефективного рішення, оскільки цей процес потребує обдумування дій і намірів, висновків, міркувань, обговорення тощо. Прийняти рішення — означає встановити пріоритетність. Еколого.економічна та соціальна ефективність результатів гос. подарювання на землі була б значно вищою, якби були меншими прорахунки управлінців під час прийняття рішень
У зв’язку з цим, очевидно, буде справедливим відзначити, що значна кількість рішень в дореформній системі управління земельними ресурсами, приймаючись «методом проб і помилок», ставала часто для неї катастрофічною, про що свідчить нинішня екологоекономічна криза у землекористуванні. Щоб уникнути цих негативів, необхідно дотримуватися певної технології розробки рішень, до якої в сучасному менеджменті існує значна кількість підходів (рис. 3.2).
146
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рисунок 3.2 Модель прийняття рішення в земельному менеджменті
147
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Але яка б досконала модель ухвалення рішення небула, на якість їх прийняття впливає багато інших чинників, до яких належать: • методологія розробки рішень; • інформаційне забезпечення; • кваліфікація земельного менеджера; • соціально-психологічний клімат в організації; • вплив зовнішніх обмежень: державні органи; закони, нормативні акти та ін.; система оподаткування; цінова політика тощо; • фізичні фактори: наявність фінансів, матеріально-технічних ресурсів тощо. Якщо до процесу ухвалення рішення земельний менеджер підходить із дотриманням відповідних вимог то його рішення будуть якісними, ефективними. Але, за статистикою, в загальному менеджменті тільки 20 % рішень є раціональними, навіть тоді, за умови коли дії менеджерів відповідають усім вимогам до їх реалізації. Тому, щоб рішення були раціональними потрібно залучати додаткові методи їх обґрунтування. Ознакою обнадійливих якісних зрушень при прийнятті управлінських рішень є використання математичного апарату, який дозволяє розширити світоглядний спектр менеджера на основі математичних методів та моделей. Математика (від лат. mathematicа — пізнання, наука) — наука, що вивчає кількісне відношення і просторові форми діючого світу.
Вважається, що використання математичного апарату вперше в економіці за пошатковано у ХVIII ст., а вже на сучасному етапі, вона перебуває в стані стрімкого розвитку. Поглиблення математизації наукового знання та науки як цілісного організму стало однією з найхарактерніших прикмет наукового розвитку у добу науково-технічної революції. Саме тоді відомий англійський соціолог Джон Бернал назвав математику «загальною мовою науки».
148
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Математизація — впровадження математичних методів і досягнень математики і інші науки, галузі знань і сфери людської діяльності.
Завдяки використанню математики в прийнятті рішень обґрунтовуються кращі методи роботи, вдосконалюються стиль менеджера, повніше використовується інтелектуальний потенціал працівників. Математичне обґрунтування рішень є оптимальним за умови використання його для всіх функцій земельного менеджменту: прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю. В системі математичного апарату при ухваленні рішень особливе місценалежить теорії нечітких множин, запропонованої американським математиком Лофті Заде. Ця теорія дозволяє описувати причинно-наслідкові зв’язки між розпізнанням проблем і параметрами її стану розмовною мовою, вивільнивши дослідження від трудомістких процесів збирання та опрацювання великої кількості інформаційного матеріалу. В майбутньому розмиті (нечіткі) алгоритми матимуть все більше визнання, оскільки нерозмиті алгоритми не зможуть подолати складність та невизначеність великих систем. Значний вклад у впровадження математичного апарату в систему земельного менеджменту зробили українські вчені М. Сявавко, А. Сохнич та ін. Враховуючи значимість цих наукових досліджень, нижче приведено декілька прикладів практичного використання теорії нечітких множин у земельному менеджменті. Приклад 1. Припустимо, що земельний менеджер, розробляючи проект організації території приватно-орендному підприємству став перед проблемою вибору ефективного рішення з п’яти альтернативних: t1, t2, t3, t4, t5. Кожне з них відповідає на запитання щодо формування сівозміни (з 5 видів сільськогосподарських культур) на певній земельній ділянці. При цьому управлінське рішення залежить від забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Міра забезпечення (стан середовища) наперед невідома і може мати, наприклад, три варіанти: θ1, θ2, θ3.
149
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
У цій ситуації необхідно зробити вибір, котрий був би для підприємства оптимальним. Кожній парі, що залежить від стану середовища та варіанта рішення, відповідає значення функції оцінювання, що характеризує вхідну величину результатів дій (прибуток, обсяг реалізації та ін.). На основі цього складають матрицю оцінювання (табл. 3.1). Таблиця 3.1 Матриця оцінювання Варіанти
Варіанти станів середовища
рішень
θ1
θ2
θ3
t1
2,3
1,1
4,8
t2
7,8
6,7
5,7
t3
3,7
7,7
4,4
t4
6,4
2,1
3,3
t5
5,5
1,8
5,9
Розв’язання. Для визначення ризику (функції ризику) використовується формула:
l j = max f kj+ ; j = 1, n ; k = 1, m , tk ∈T де
(3.1)
lj — максимальне значення функції оцінювання виграшу; f kj+ — функція оцінювання виграшу; j — порядковий номер колонки, який приймає значення від 1 до n; k — порядковий номер рядка, приймає значення від 1 до m;
rkj = rj (tk ) = l j − f kj+ ,
150
(3.2)
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
де
rkj — функція ризику; rj(tk) — значення ризику для кожного варіанту рішення;
L j = min f kj− ; j = 1, n ; k = 1, m , t ∈T де
(3.3)
Lj — мінімальне значення функції оцінювання збитків; f kj- — функція оцінювання збитків; j — порядковий номер стовпця, приймає значення від 1 до n; k — порядковий номер рядка, приймає значення від 1 до m;
rkj = rj (tk ) = f kj- − L j ,
(3.4)
де rkj — функція ризику. Вибір формули здійснюється відповідно до того, з якою вхідною величиною результатів дій (виграш або втрати) складається матриця оцінювання (у нашому прикладі таблиця 4). Якщо визначається ризик втрати виграшу, використовуємо формулу (3.2), якщо розраховуєтья ризик отримання збитків — формула (3.4). В нашому випадку з’ясовуємо ризик втрати виграшу. Коли було б точно відомо, що наявним буде стан θ1, то формується розв’язок t2, котрий забезпечує виграш, що дорівнює 7,8 одиниці. Однак, оскільки невідомо, котрий зі станів середовища очікувати, то можна, наприклад, обрати рішення t1, що дає виграш лише 2,3 одиниці. Величину втрати виграшу, а це і буде мірою ризику, знаходимо згідно з формулою (3.2): r11 = 7,8 –2,3 = 5,5; r31 = 7,8 – 3,7 = 4,1 і т. д. Таким чином, розраховується матриця ризику щодо виду посіву сільськогосподарських культур на певній земельній ділянці за формулами (3.1), (3.2). Результати розрахунків занесемо в табл. 3.2.
151
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Таблиця 3.2 Матриця ризику щодо виду посіву сільськогосподарських культур Варіанти
Варіанти станів середовища
рішень
θ1
θ2
θ3
t1
5,5
6,6
1,1
t2
0
1,0
0,2
t3
4,1
0
1,5
t4
1,4
5,6
2,6
t5
2,3
5,9
0
Матриця ризику дає змогу оцінити рішення кількісно та встановити, наскільки вигідно реалізовуються, за наявності ризику, існуючі можливості досягнення успіху. Приклад 2. При підборі кадрів на конкурсній основі в землевпорядну організацію були отримані заяви від трьох кандидатур X = {x1 , x2 , x3 } на посаду землевпорядника. Землевпорядник — спеціаліст, який володіє сукупністю знань про земельне право, земельний кадастр, землеустрій та земельний ме. неджмент, має відповідне посвідчення, що дає право для профе. сійних занять землевпорядною діяльністю.
До кожної кандидатури висувались певні вимоги: 1 — стаж роботи 5 років з даного фаху; 2 — знання державної мови; 3 — вища освіта. Кожна з пред’явлених вимог є рівнозначно важливою відносно інших (тобто λ1 = λ2 = λ3 = 1/3). Необхідно визначитися з кандидатурою на дану посаду, тобто прийняти рішення на основі альтернативного вибору.
152
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розв’язання. Інформацію про попарне порівняння кожної кандидатури відносно вищезазначених трьох вимог формуються у формі відношень переваг R1, R2, R3:
R1
x1
x2
x3
x1 x2
1 1
0 1
1 1
x3
1
0
1
R3
x1
x2
x3
1
x1 x2
1 1
1 0
1 0
1
x3
0
0
1
R2 x1
x1 1
x2 1
x3 0
x2
1
0
x3
0
1
Будується перетин вхідних відношень µQ1(xi,yj) за формулою:
µQ1 ( x, y ) = min{µ1( x, y ),..., µm ( x, y )} ;
(3.5)
⎛1 0 0⎞ ⎜ ⎟ µQ1 ( xi , x j ) = ⎜ 1 0 0 ⎟ ⎜0 0 1⎟ ⎝ ⎠ і знаходиться підмножина недомінованих альтернатив на множині (X,µQ1) за формулою:
[
]
µQн.д. (x) = 1 − max µQ1 (y, x) − µQ1 (x, y) . 1 y∈Y
(3.6)
Відповідно:
y1 x1 = 1 ⇒ µQ1 (y1 , x1 ) − µQ1 (x1 , y1 ) = 1 − 1 = 0 x1 y1 = 1 y1 x2 = 1 2) ⇒ µQ1(y1 , x2 ) − µQ1(x1 , y2 ) = 1 − 0 = 1 x1 y2 = 0 1)
3)
y1 x3 = 0 ⇒ µQ1(y1 , x3 ) − µQ1(x1 , y3 ) = 0 − 0 = 0 x1 y3 = 0
153
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
[
]
µQн.д. ( x )1 = 0 ; 1
max µQ1 1 ( y, x ) − µQ1 1 ( x, y ) = 1 y∈Y
4)
y 2 x1 = 0 ⇒ µQ1 ( y 2 , x1 ) − µQ1 ( x2 , y1 ) = 0 − 1 = −1 x 2 y1 = 1
y2 x2 x2 y2 y2 x3 6) x2 y3 5)
[
=0 ⇒ µQ1 ( y2 , x2 ) − µQ1 ( x2 , y2 ) = 0 − 0 = 0 =0 =0 ⇒ µQ1 ( y2 , x3 ) − µQ1 ( x2 , y3 ) = 0 − 0 = 0 =0 2
]
2
max µ Q1 ( y, x ) − µ Q1 ( x, y ) =0 y∈Y
y3 x1 x3 y1 y3 x2 8) x3 y2 y3 x3 9) x3 y3 7)
=0 ⇒ µQ1 ( y3 , x1 ) − µQ1 ( x3 , y1 ) = 0 − 0 = 0 =0 =0 ⇒ µQ1 ( y3 , x2 ) − µQ1 ( x3 , y2 ) = 0 − 0 = 0 =0 =1 ⇒ µQ1 ( y3 , x3 ) − µQ1 ( x3 , y3 ) = 1 − 1 = 0 =1
[
]
max µQ3 1 ( y, x ) − µQ3 1 ( x, y ) = 0 y∈Y
µQн.д. ( x )2 = 1 ; 1
( xi ) = з розрахунків випливає µQн.д. 1
µQн.д. ( x )3 = 1 1
,
x1 x2 x3 . 0 1 1
Після цього знаходиться нечітке відношення Q2 за формулою m
н.д. µQ2 ( x, y ) = ∑ λ j µ j ( x, y ) . j =1
154
(3.7)
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Звідси
Q2 = 1 / 3( µ1(x i , x j ) + µ 2 ( x i , x j ) + µ 3 ( x i , x j )) ; {x1 , x1} = 1 / 3 ⋅ 1 + 1 / 3 ⋅ 1 + 1 / 3 ⋅ 1 = 1 ; {x1 , x2 } = 1 / 3 ⋅ 0 + 1 / 3 ⋅ 1 + 1 / 3 ⋅ 1 = 2 / 3 ; {x1 , x3 } = 1 / 3 ⋅ 1 + 1 / 3 ⋅ 0 + 1 / 3 ⋅ 1 = 2 / 3 ; {x2 , x1 } = 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅1 = 1 ; {x2 , x2 } = 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅ 0 + 1 / 3 ⋅ 0 = 1 / 3 ; {x2 , x3 } = 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅ 0 = 2 / 3 ; {x3 , x1 } = 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅ 0 + 1 / 3 ⋅ 0 = 1 / 3 ; {x3 , x2 } = 1 / 3 ⋅ 0 + 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅ 0 = 1 / 3 ; {x3 , x3 } = 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅1 + 1 / 3 ⋅1 = 1 ; x1 x2 x3 x1 1 2/3 2/3 отримаємо µQ2 ( xi , x j ) = . x2 1 1/ 3 2 / 3 x3 1 / 3 1 / 3 1 Після цього обчисляється підмножина недомінованих альтернатив на множині (X,µQ2) за формулою (3.8), аналогічно розрахунків за формулою (3.6):
[
]
µQн.д. ( x ) = 1 − max µQ2 ( y, x ) − µQ2 ( x, y ) , 2 y∈X
µ н .д .( xi ) =
(3.8)
x1 x2 x3 . 2/3 1 2/3
Розраховується перетин множин за формулою (3.9):
µ н .д .( x ) = min( µQн.д. ( x ), µQн.д. ( x )) ; 1 2
(3.9)
155
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
µ н .д .( xi ) =
x1 x2 x3 . 0 1 2/3
Із наведених розрахунків випливає висновок, що при прийнятті рішення треба вважати вибір альтернативи х2, яка має максимальну міру недомінованості, тобто другого кандидата. Приклад 3. Сільська Рада виділяє 153 га земельних угідь для проведення наукових експериментів з наступною реалізацією у виробництво. При цьому, надійшло шість заявок із проханням виділити земельні ділянки із вказанням площі землі 10, 20, 30, 40, 50, 55 га і запланованого прибутку — 620, 670, 510, 490, 720, 590 кожного гектара земелі. Яким повинно бути управлінське рішення щодо розподілу земельних ділянок між учасниками аукціону? Розв’язання. За умовою маємо: 1) заявки: s1 = 10 га, s2 = 20 га, s3 = 30 га, s4 = 40 га, s5 = 50 га, s6 = 55 га; 2) показник ефективності програми: w1 = 620, w2 = 670, w3 = 510, w4 = 490, w5 = 720, w6 = 590. Обчислюються показники прибутку на 1 га кожної з програм за формулою
wi , i = 1,...6 : si 620 670 = 62 , e2 = ≈ 34 , e1 = 10 20 510 490 = 17 , e4 = ≈ 12 e3 = 30 40 720 590 ≈ 14 , e6 = ≈ 11. e5 = 50 55 ei =
156
(3.10)
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Після цього розміщаються числа у порядку зниження розміру прибутку e1 > e 2 > e3 > e5 > e4 > e6 . Розподіл площі починається з першого пред’явника заяви, який подав заявку на 10 га землі: х1 = 10 га. Таким чином, залишилося 143 га землі (153 – 10). Далі у порядку зменшення показників прибутку є другий заявник на землю: х2 = 20 га. Залишилася площа 123 га (143 – 20). Далі: х3 = = 30 га. Залишилася площа 93 га (123 – 30). Далі: х5 = 50 га. Ресурсу залишилося 43 га (93 – 50). Далі: х4 = 40 га. Ресурсу залишилося 3 га (43 – 40). Тобто, наступному, шостому, заявнику залишилося 3 га землі, з потрібних йому 55 га. Це означає, що шостий заявник не отримає земельної ділянки х6 = 0 га. Відповідь: на основі використання математичного апарату з’ясовано, що необхідно прийняти таке управлінське рішення: виділити першому заявнику 10, другому — 20, третьому — 30, четвертому — 40, п’ятому — 50, а шостому відмовити у виділенні земельної ділянки. Приклад 4. Сільська рада маючи на своєму балансі 98 га вільних земель (R), прийняла рішення передати їх в оренду. Оренда — надання однією стороною (орендовачем) іншій стороні (орендар) землі або майна у користування на певний термін та за певну винагороду на основі спеціального орендного договору.
На отримання цих ділянок надійшло п’ять заяв (si) з проханням на виділення відповідно 8 га, 10, 20, 30, 40 га земель в оренду. Перед сільською радою завдання: прийняти рішення щодо розподілу площ земельних ділянок потенційним орендарям. Розв’язання. Маємо заявки на оренду землі: s1 = 8 га, s2 = 10 га, s3 = 20 га, s4 = 30 га, s5 = 40 га. Сільська рада має ресурс площ R = 98 га.
157
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Насамперед визначається, чи сумарна площа земель вказана в заявках орендарів перевищує ресурс сільської ради, n
∑ s > R (кожний орендар отримує стільки, скільки запрочи ні ∑ s ≤ R — існує дефіцит.
тобто чи
i n
i =1
сив),
i
i =1
Визначимо:
5
∑s
i
= 8 + 10 + 20 + 30 + 40 = 108 га > 98 = R .
1
З розрахунів видно, що дефіцит землі складає 10 га. Щоб визначити, яку кількість землі (х1, х2, х3, х4, х5) можна передати в оренду кожному з орендарів, визначається коефіцієнт γ, відносно якого площі земель подані у заявах будуть пропорційно «урізатися» за формулою:
γ=
R
;
5
∑s
(3.11)
i
1
γ=
98 = 0 ,9 . 108
На значення цього коефіцієнта помножуються значення площі у заявах, в результаті чого отримаємо: х1 = 0,9 · 8 = 7,2 га; х2 = 0,9 · 108 = 9 га; х3 = 0,9 · 20 = 18 га; х4 = 0,9 · 30 = 27 га; х5 = 0,9 · 40 = 36 га. Відповідь: сільській раді потрібно прийняти таке рішення: виділити першому орендарю 7,2 га; другому — 9 га; третьому — 18 га; четвертому — 27 га; п’ятому — 36 га землі. Отже, цінність використання математичного апарату при обґрунтуванні прийняття управлінського рішення земельними менеджерами є досить очевидно.
158
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Проте найголовніше розкриття можливості математичного апарату у повній мірі розкривається за умови використання комп’ютерних технологій в системі земельного менеджменту. Тільки з допомогою комп’ютера можна створити автоматизовану інформаційну систему ведення державного земельного кадастру, систему автоматизованої обробки інформації, автоматизації документообігу, забезпечити оригінальні технології розробки проектів організації території суб’єктів господарювання на землі, створювати бази даних та ін. Наприклад, значно легше здійснити розрахунок балансу гумусу в ґрунті в автоматичному режимі з використанням автоматизованих баз даних, ніж здійснювати такі розрахунки традиційним способом (калькулятор, олівець та ін.). При цьому продуктивність праці зростає в 10–12 разів, забезпечуються умови своєчасного реагування на якісні зміни ґрунтового покриву з метою збереження та відтворення його родючості у процесі господарської діялності на землі. Причому, така база даних є основою для створення ГІС-технологій, інформацією якої можуть користуватись структурні підрозділи центральних органів та органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, вланики і користувачі землі, органи податкової адміністрації, нотаріальні контори при посвідчення угод щодо трансакцій із земельними ділянками, банківські установи та ін.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5.
Поясніть актуальність та необхідність прийняття опти! мальних управлінських рішень в землекористуванні. Дайте визначення та розкрийте зміст процесу прийняття управлінських рішень. Назвіть можливі методи вдосконалення процесу прийняття рішень. Вирішення яких проблем в землекористуванні є пріоритет! ним напрямком розвитку математики. Назвіть особливості застосування в землекористуванні тео! рії нечітких множин.
159
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Якщо управління претендує на ефективні результати, воно повинне передбачати в своїх процесах мистецьке використання результатів усіх наук.
Тема 10. Обґрунтування еколого"економічної та соціальної ефективності земельного менеджменту • • • • • • •
Ключові поняття теми • Родючість Ефективність • Управлінська праця Зміни Економічне зростання • Економічна ефективність земельного менеджменту Екологічна ефективність • Соціальна ефективність земельного менеджменту Кваліметрична модель земельного менеджменту Ефект • Ефективна система землекористування Ефективність земельного менеджменту Ефективність — це відношення між результатами підприємниць. кої діяльності і використовуваними для одержання цих результатів матеріалами, трудовими і фінансовими ресурсами, тобто це відно. шення між результатом (ефектом) та витратами, завдяки яких до. сягнуто результату.
160
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Цінність земельного менеджменту визначається за критеріями ефективності та його результативності. Ефект — результат реалізації заходів спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів.
Результативність земельного менеджменту забезпечується вмілою побудовою взаємовідносин менеджерів з підлеглими, які виконують доручену роботу відповідно до поставлених цілей. При цьому, результативність у великій мірі визначається здібностями знаннями та індивідуальними якостями земельних менеджерів при виконанні своїх обов’язків. Оцінка цінностей системи земельного менеджменту ґрунтується на загальних методологічних принципах сталих змін у системі управління земельними ресурсами. Зміни — це заходи, що зумовлюють комплексне вирішення про. блем системи управління земельними ресурсами та забезпечують стабільність її розвитку.
Усі зміни сприяють появі і впровадженню нововведень, удосконалень, що забезпечують досягнення поставлених цілей, наприклад, господарська діяльність, що зменшує навантаження на земельні ресурси та навколишнє середовище в цілому, виробництво екологічно чистої продукції, енергозбереженні, охороні земель тощо. У методологічному аспекті система земельного менеджменту визначається екологічною, економічною й соціальною ефективністю. Такий підхід є відмінним від існуючих у загальному менеджменті, де найчастіше розглядалась економічна ефективність.
161
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Рисунок 3.3 Схема екологобезпечного землекористування (∆Р)
Рисунок 3.4 Схема синхронного економічного зростання
Недооцінка екологічної складової, як свідчать факти, поглибили кризові явища у землекористуванні. З цього випливає, що господарська діяльність на землі повинна бути спрямована на розуміння важливості пріоритету екологічного напряму перед економічним, а прибутковість розглядатися як похідна від якісного стану земель. Для більш переконливого сприйняття сказаного схема (рис. 3.3.) з усією повнотою відображає бажаний характер господарської діяльності на землі. На представленій схемі штриховими лініями показано лише долю економічного зростання (∆Р) як різницю між кривою екології і кривою економічного зростання, іншими словами, говорячи в якійсь мірі умовно, із виділених ресурсів на виробництво продукції землеробства на певній земельній території, спочатку ставиться завдання забезпечення її екології, і тільки остаток ресурсів спрямовується на розвиток економіки. Економічне зростання — реальний приріст обсягу національного продукту внаслідок удосконалення техніки та технології або інших чинників виробництва; збільшення реального ВНП або реального доходу на душу населення.
162
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Наприклад, на орних землях площею 200 га в структурі посівних площ підприємств передбачено розміщення 70 % соняшника, що складатиме 140 га. Враховуючи ту обставину, що за агробіологічними властивостями соняшник можна розміщати на попередньому полі не раніше як через 8 років, то площа соняшника в сівозміні повинна займати не більше 25 га. При урожайності соняшника 20 ц/га при реалізації його по ціні, наприклад, 1500 грн./т. У першому випадку підприємець міг би отримати виручку 420 тис. грн., а в другому — 75 тис. грн. Розуміючи важливість охорони ґрунтів підприємець, очевидно, зробить свій вибір в користь зменшення площі посіву соняшника у структурі посівних площ, навіть витративши значну частину виручки від його продажу, яка складатиме 345 тис. грн. Це означає, що різниця ординат між кривою екології і кривою економічного зростання і складатиме (75 тис. грн) показаної на рис. 3.3 штрихованими лініями. За ідеальних умов крива зростання економіки і крива екології можуть співпадати (рис. 3.4). Що означає, що зростання економіки відбувається у повній гармонії з природою, завдяки науковообґрунтованому підходу. Наприклад, вирощування озимої пшениці на схилових землях урожайністю 50 ц/га дозволяє отримати 50 ц вівсяних кормових одиниць, що свідчить про високу культуру землеробства. Водночас, вирощуючи на ерозійно небезпечних ґрунтах багаторічні трави, за умови також високої культури землеробства, можна отримати 300– 350 ц зеленої маси з одного гектара. Враховуючи поживність багаторічних трав (у середньому коефіцієнт 0,18 по відношенню до поживності вівса), можна зробити висновок, що один гектар багаторічних трав забезпечує в середньому вихід 55–56 ц кормових одиниць, тобто більше на 5–6 одиниць, ніж зернові культури, — це з одного боку. З другого боку, технологія вирощування, догляду й збору врожаю зернових культур у декілька разів трудомісткіша, ніж багаторічних трав. Наприклад, прямі витрати праці на один центнер зерна у Миколаївській області складають 1,12 людино-годин, а прямі витрати праці на вирощування багаторічних трав, враховуючи трирічне
163
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
перебування їх на одному полі сівозміни, складають 0,25–0,30 людино-годин. Отже, вирощування на схилових землях багаторічних трав свідчить про високу еколого-економічну ефективність такої системи землеробства, досягається умлва захисту грунтів від ерозії без зменшення виходу кілкості кормових одиниць з одиниці площі. Така закономірність спостерігається із культурами просапної групи. Але треба сказати, що суспільству потрібні не тільки «кормові одиниці», а широкий асортимент суспільно-необхідної продукції продовольчої групи. Таке розширене трактування вимагає переглядув спеціалізації господарств у бік розширення галузі тваринництва в умовах ерозійної вразливості орних земель і розвитку галузі землеробства на придатних для цього землях. Родючість — спроможність ґрунтів забезпечувати рослини за. своюваними поживними речовинами і вологою, створюючи умови для одержання врожаю; родючість буває природна і штучна. Розрізняють природну і економічну родючість ґрунту. Природна є результатом тривалого ґрунтотворного процесу, що проходить в певних кліматичних умовах, визначається фізичними, хімічними і біологічними властивостями ґрунту. У чистому вигляді вона іс. нує доти, доки людина не включає землю в процес виробництва продукції. Ділянки землі засвоєю природною родючістю не бува. ють однакові. Природна родючість ґрунту може підвищуватися під дією людини в процесі виробництва. В цьому разі вона набу. ває статусу економічної і відображає вкладення праці і коштів в обробіток землі. Природна і економічна родючість ґрунту тісно пов’язані між собою. Економічна родючість ґрунту створюється після включення землі в процес експлуатації, з наступним її окультуренням. Внесення добрив і здійснення меліоративних заходів створює умови для набуття ґрунтовим покривом додаткових властивостей.
164
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Організовуючи систему сівозмін керівники, менеджери організації повинні забезпечити умову розміщення культур в сівозміні на екологічно приданих для цього ґрунтах, тобто ґрунтах, які забезпечують окупність затрат на рівні не нижче 1,35. Це дозволяє забезпечити приріст рослинницької продукції без додаткових затрат на її виробництво, високу окупність затрат, збереження і відтворення родючості ґрунту. Для того, щоб визначити ефективність вирощування культур на різних за родючістю ґрунтах, що забезпечують окупність затрат, наприклад, на рівні 3; 4 і т. д., самперед визначається бал оцінки ґрунту (формула 3. 19), що забезпечує окупність затрат на рівні 1,0:
Б1,0 =
10000 , ( ОЗ )100 ⋅ Ц к
(3.12)
де
Б1,0 — бал оцінки за ефективністю вирощування культури, який забезпечує окупність затрат на рівні 1,0; (ОЗ)100 — окупність затрат (у центнерах) на 100 руб. затрат, прийнята за 100 балів; Цк — кадастрова ціна культур. Для повнішого розуміння концепційних засад формування масивів орних земель з балами оцінки ґрунтів за окупністю на рівні 1,35; 2,0; 3,0 і т. д. підкреслимо, що вона визначається шляхом множення бала оцінки при окупності затрат на рівні 1,0 на відповідне значення 1,35; 2,0; 3,0 і ін. Знаючи ціну бала по урожайності культур, не важко визначити його значення для різних рівнів окупності затрат шляхом множення балів оцінки на відповідні ціни балів. Більш детально визначення балів оцінки і урожайності культур в залежності від різних рівнів окупності затрат приведено в табл. 3.4 з якої видно, що, наприклад, врожайність цукрових буряків нижче 170 ц/га не забезпечує рівня окупності, що свідчить про недоцільність розміщення їх на ґрунтах нижче 32 балів. Урожайність цукрових буряків 262 ц/га забезпечує окупність затрат на рівні 2,0, що свідчить про доцільність їх розміщення на ґрунтах із балом 49.
165
Таблиця 3.4 Визначення балів оцінки й урожайності з сільськогосподарських культур у залежності від різних рівнів окупності затрат
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
166
Таблиця 3.5 Значення коефіцієнтів впливу попередників на урожайність
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
167
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Земельні менеджери повинні усі проектні рішення обґрунтовувати ефективністю, яка б базувалась тільки на цільовому підході. Тому зовсім невиправданими рішеннями є такі, які ґрунтуються тільки на поверхневому виборі заходів (вибірковий підхід), що несуть «вал» вигоди. Навпаки, чим більше показників (навіть незначних) покладено в основу розрахунку ефективності використання землі, чим глибший аналіз проектних рішень, тим вища оцінка ефективності земельного менеджменту. Зважаючи на ці засади, простежимо як змінюється вплив попередників на урожайність сільськогосподарських культур. Узявши за основу значення коефіцієнтів впливу попередників на урожайність культур (табл. 3.5), можна простежити, що при всіх інших умовах планову урожайність озимої пшениці у 39 ц/га можна досягти при розміщенні її у сівозміні після багаторічних трав. Після однорічних трав її урожайність складатиме 33,9 ц/га, а після кукурудзи на силос — тільки 24,6 ц/га = (39 х 0,63 ). Аналогічно цьому визначається вплив попередників на інші культури. Отже, земельний менеджер, повинен спрямовувати свої зусилля на формування такої структури посівних площ, де б усі культури розміщалися на кращих попередниках (екологічна ефективність), що забезпечить збільшення урожайності (економічна ефективність). Використання менеджерами в земельній практиці новітніх технологій забезпечує суттєве зниження витрат на одиницю вирощеного врожаю, підвищення урожайності, позитивний баланс гумусу в ґрунті, підвищення запасу поживних речовин, розвиток виробництва екологічно чистої продукції харчування, що опосередковано забезпечує і соціальну ефективність земельного менеджменту. Потрібно зазначити, що хоч показники соціальної ефективності не мають числового виразу, але вони є прямим продовженням екологічної й економічної ефективності використання землі, яка забезпечує формування здорової соціально-психологічної ситуації на селі, поглиблює сприйняття й усвідомлення селянами того, що
168
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
попри всі складності розвитку земельної реформи вона здійснюється в їх інтересах. Соціальний погляд на оцінку ефективності земельного менеджменту зумовлюється, головним чином, суб’єктивними оцінками: соціальним розвитком на селі, створенням умов для різних форм господарювання на землі; співвідношенням доходів і споживчих цін (реальні доходи), їх динамікою; окультуренням ландшафтів до стану, сприятливого для життя і діяльності людини, її духовного розвитку тощо. Забезпечення результативності та ефективності системи земельного менеджменту в значній мірі визначається ступенем впроваджування економічних інструментів земельної політики (ст. 205 і 206 Земельного кодексу): податкові і кредитні пільги громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання й охорони земель; кошти державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану з державними та регіональними програмами; компенсація з бюджетних коштів за зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини; плата за землю. Показники, за якими можна судити про ефективність земельного менеджменту, приведені на рис. 3.5. Центральним об’єктом оцінки ефективності земельного менеджменту є праця земельних менеджерів та праця колективу. Управлінська праця — специфічний вид діяльності. Предметом управлінської праці є людина та її діяльність, а безпосередньою метою є координація зусиль колективу щодо забезпечення його узгоджених дій у досягненні поставлених цілей.
169
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Рисунок 3.5 Критерії та показники ефективності земельного менеджменту
Оцінюючи ефективності праці земельного менеджера та колективу пропонуєтся здійснювати на засадах універсальної кваліметричної (розкладення складного явища на частини) моделі.
170
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Кваліметрія (від лат. quails — який по якості і грец. мetreo — вимі. ряю) наукова галузь, об’єднуюча кількісні методи оцінки якості продукції
Кожна із частин (праця земельного менеджера та колективу) виражається в долях від цілого таким чином, щоб сума долей завжди дорівнювали одиниці. Так, працю земельних менеджерів доцільно оцінювати за формулою: О пр. мен. = Tф⋅ (Ккіл ⋅ Кяк ⋅ Кін ⋅ Ке. к) КЕ, де
(3.13)
Tф — табельні години праці земельного менеджера за обліковий період; Ккіл — показник оцінки кількості праці колективу, який розраховується за формулою: n
Ккіл = 1 −
де
∑t i =1
Tф
,
(3.14)
tдj — кількість додаткових годин на виконання i-го завдання; n — число виконаних колективом завдань; Кяк — показник якості виконання колективних завдань, який розраховується за формулою: n
Кяк = 1 −
де
дi
m
∑∑ i =1 j =1
Tф
t ij ,
(3.15)
tіj — години на виправлення j-ї помилки, допущеної при виконанні колективом i-го завдання; m — число допущених помилок при виконанні завдання.
171
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Кін — показник інтенсивності витрат праці, який розраховується за формулою: n
Кін =
∑t i =1 n
нi
∑ tф
(3.16)
i
i =1
де
,
tн — нормований час на виконання i-го завдання; i
t ф — фактичні витрати часу на виконання i-го завдання. Ке. к — показник економічності, який розраховується за формулою: i
n
k
∑∑ Ке. к =
Pн
i =1 g =1 n
,
k
∑∑
(3.17)
Pф
ig
i =1 g =1
де
ig
Pн — нормовані витрати по g-му ресурсу для виконання i-го завдання; Pф — фактичні витрати по g-му ресурсу для виконання i-ого завдання. КЕ — корисний ефект, який визначається за формулою ig
ig
КЕ = Кін ⋅ Ке. к.
(3.18)
Оцінка праці колективу проводиться за формулою: Оп. кол =
h
∑T
пл
(Ккіл ⋅ Кяк ⋅ Кін ⋅ Ке. к) КЕ,
(3.19)
l =1
де
172
Tпл — планові витрати робочого часу колективом за обліковий місяць; h — кількість робітників у підрозділі.
Розділ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Особливість використання кваліметричної оцінки праці колективу полягає в тому, що незалежно від фактично відпрацьованого часу і чисельності робітників завдання в рамках своїх функціональних обов’язків колектив повинен виконати. Узагальнюючи вищесказане, відзначимо, що ефективність земельного менеджменту — це співвідношення отриманої максимальної кількості сільськогосподарської продукції при мінімумі затрат без шкоди для земельних ресурсів з урахуванням природних, економічних та соціальних умов суб’єктів господарювання на землі.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. 2. 3. 4. 5.
Розкрийте сутність ефективності земельного менеджменту Поясніть зміст екологічної ефективності земельного менедж! менту. Обґрунтуйте суть соціальної ефективності в земельного ме! неджменту. Які показники потрібно використовувати при визначенні ефективності земельного менеджменту? Охарактеризуйте особливості використання кваліметричного підходу у визначенні ефективності земельного менеджменту.
173
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Книга пам’яті України, 1996. — 79 с. 2. Земельний кодекс України: правова основа управління земельними ресурсами / За ред. В. В. Горлачука. — Л.: НВФ–Українські технології, 2001. — 88 с. 3. Андриишин М. В., Магазинщиков Т. П. Эффективность организации использования земельных ресурсов. — Львов: Вища школа; Изд-во при Львов. ун-те, 1981. — 172 с. 4. Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. — Тернопіль: Лілея, 1997. — 292 с. 5. Борщевський П. П. та ін. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону. — К.: Наукова думка, 1998. — 240 с. 6. Бриндзя З. Ф. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів Західного регіону України. — Тернопіль: Збруч, 1996. — 186 с. 7. Бровдій В. М., Гаца О. О. Екологічні проблеми України / Нац. пед. ун-т ім. Драгоманова; Наук.-дослід. лаб. з пробл. екол. освіти. — К., 2000. — 110 с. 8. Веденичев П. Ф. Земельные ресурсы Украинской ССР и их хозяйственное использование. — К.: Наукова думка, 1972. — 176 с. 9. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. — М.: Наука, 1989. — 261 с. 10. Волков С. Н. Экономическая эффективность внутрихозяйственного землеустройства. — М.: Агропромиздат, 1990. — 125 с. 11. Володін М. О. Принципи і закономірності розвитку земельного менеджменту: історія та сучасність // Землевпорядний вісник. — 2002. — № 1. — С. 29–35.
174
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
12. Генсірук С. А. Регіональне природокористування: Навч. посіб. — Львів: Світ, 1992. — 336 с.
13. Гнаткович Д. І. Організація і планування робіт по землевпорядкуванню. — Львів: Світ, 1992. — 216 с.
14. Горлачук В. В. Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування Західної України. — Львів: Вища школа, 1996. — 210 с.
15. Горлачук В. В., Сохнич А. Я. Науково-методологічні основи використання земель в умовах ринкових відносин. — Львів: АНТЕЇ, 1994. — 71 с.
16. Горлачук В. В., В’юн В. Г., Сохнич А. Я. Управління земельними ресурсами: Навч. посіб. — Миколаїв: МФ НаУКМА, 2002. — 316 с.
17. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. — Львів: Бак, 2001. − 624 с.
18. Гудзинський О. Д. Менеджмент у системі агробізнесу. — К.: Урожай, 1994. — 240 с.
19. Гурней Бернар. Введение в науку управления / Пер. с франц. — М: Прогресс, 1969. — 432 с.
20. Гуцуляк Ю. Г. Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки. — Чернівці: Прут, 2002. — 124 с.
21. Даниленко А. С., Горлачук В. В., В’юн В. Г., Песчанська І. М., Сох-
22. 23. 24. 25. 26. 27. 28.
нич А. Я. Управління відтворенням і збереженням родючості ґрунту у контексті сталого розвитку природокористування. — Миколаїв: Вид-во ПП «Шамрай», 2003. — 54 с. Державне регулювання економіки / І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога; За ред. І. Р. Михасюка. — Л.: Артика, 2000. — 592 с. Дмитриченко Г. А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организации. — К.: МАУП, 2002. — 192 с. Добряк Д. С., Осипчук С. О., Погурельський С. П. Проблеми екологізації землекористування // Землевпорядкування. — 2001. — № 2. — С. 31–36. Дорогунцов С. І., Борщевський П. П., Данилишин В. М. Удосконалення управління природокористуванням в АПК. — К.: Урожай, 1992. — 124 с. Завадський Й. С. Менеджмент: Management. — Т. 1. — 2-ге вид. — К.: УФІМБ, 1998. — 542 с. Завадський Й. С. Менеджмент: Підручник. — Т. 2. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. — 640 с. Заде Л. А. Основы нового подхода к анализу сложных систем и процессов принятия решений // Математика сегодня. — М.: Знание, 1974. — 367 с.
175
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
29. Заде Л. А. Учет фактора неопределенности в планировании сельскохо30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40. 41. 42.
43. 44.
176
зяйственного производства АПК // Сб. науч. тр. Амурского КНИИ ДВНУ АН СССР. — Владивосток, 1985. — 412 с. Залуцький І. Р., Гнатович Д. І. Організація раціонального використання і охорони земель в умовах здійснення земельної реформи. — Львів: Вид-во ЛДАУ, 1999. — 160 с. Иванух Р. П. Природные ресурсы сельскохозяйственного производства Украинской ССР. — К.: Наукова думка, 1984. — 224 с. Князьков О. П. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону. — К.: Аграрна наука, 1998. — 240 с. Коренюк П.І. Менеджмент навколишнього природного середовища. — Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2001. — 222 с. Магазинщиков Т. П. Земельний кадастр. — Львів: Світ, 1991. — 452 с. Малик Г. С. Основы экономики и математические методы в планировании. — М.: Высша школа, 1988. — 279 с. Маракулин П. П. Оценка почв по степени их свеклопригодности // Вопросы землеустройства, планировки, учета земель и геодезии. — Т. 39. — Львов, 1972. — С. 218–222. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1998. — 800 с. Михасюк І. О., Маланчук М. М. Земельний кадастр і диференціальна рента. — Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1971. — 168 с. Михасюк И. Р. Экономическая оценка земли и регулирование рентных доходов колхозов. — М.: Экономика, 1970. — 125 с. Новаковський Л. Я., Третяк А. М. Основні положення концепції розвитку земельної реформи в Україні. — Тернопіль: Поліграфіст, 2000. — 53 с. Образцов А. С. Системный метод: применение в земледелии. — М.: Агропромиздат, 1990. — 303 с. Основні положення щодо створення планово-картографічної основи для реформування земельних відносин, ведення державного земельного кадастру, землевпорядкування, охорони та моніторингу земель. — К.: Держкомзем України, 1997. — 53 с. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 556 с. Песчанська І. М. Концептуальні погляди на відтворення й збереження родючості ґрунтів України // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т.30. Вип.17. Економічні науки. — Миколаїв: Вид-во МДГУ, 2004. — С. 220–224.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
45. Песчанська І. М. Критеріальна модель земельного менеджера в
46. 47.
48.
49. 50. 51. 52. 53. 54. 55. 56. 57. 58.
контексті управління земельними ресурсами // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць: В 3 т. — Вип. 184. — Т. III. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. — 230 с. Песчанська І. Розвиток земельного маркетингу в умовах ринкової економіки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. — 1998. — № 6. — С. 176–179. Песчанська І. М. Розвиток земельного менеджменту у контексті глобалізації економіки України // Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей: Збірник матеріалів V Міжнародної конференції молодих вчених 30–31 травня 2003 р. Миколаїв — Очаків: У 2 т. — Т. 2. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. — 140 с. Песчанська І. М. Середовище господарської організації та методи аналізу і прогнозування його розвитку // Стратегічне управління: Навчальний посібник / За ред. В. В. Горлачука. — Миколаїв: Вид-во ПП «Шамрай», 2003. — 440 с. Першин П. М. Нариси аграрних проблем будівництва соціалізму. — Київ: Наук. думка, 1973. — 213 с. Пиличев Н. А. Управление агропромышленным производством. — М.: Колос, 2001. — 296 с. Платонов С. В., Третяк В. И., Черкасов В. В. Искусство управленческой деятельности. — К.: Либра, 1996. — 414 с. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с. Ричиков С. С., Литвак С. М., Скороходов В. А. и др. Экологический менеджмент и аудит. — Учеб. пособ., Николаев. Руснак П. П. Економіка природокористування: Навч. посіб.— К.: Вища школа, 1992. — 318 с. Саблук П. Т Особливості аграрної політики України в пореформений період // Вісник академії економічних наук України. — 2002. — № 1. — С. 14. Скороходов В. А. Менеджмент вищої школи: Навчальний посібник. — Миколаїв: Вид-во ПСІ КСУ; вид-во ПП «Гінкул Г. Р», 2003. — 356 с. Снітинський В., Сявавко М., Сохнич А. Землекористування та екологія: системи підтримки прийняття рішень. — Львів: НВФ «Українські технології», 2002. — 584 с. Сохнич А. Я. Моніторинг земель. — Л.: НВФ «Українські технології», 1997. — 131 с.
177
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
59. Сохнич А. Я. Оптимізація землекористування в умовах реформування 60. 61. 62. 63. 64. 65. 66. 67. 68. 69. 70. 71. 72.
73. 74.
178
земельних відносин. — Львів: НВФ «Українські технології», 2000. — 13 с. Ступень М. Г. Земельный кадастр и организация использования земельних ресурсов в системе АПК (на примере Ровенской области): Автореф. дис...к. э. н. — Львов, 1992. — 18 с. Сявавко М. С., Рибицька О. М. Математичне моделювання за умов невизначеності. — Л.: Українські технології, 2000. — 319 с. Тихомиров А. Г. Економіко-екологічні аспекти інтенсифікації у землеробстві. — К.: Урожай, 1990. — 269 с. Тихонов А. Г., Гребенюк Н. В., Тихоненко О. В., Феденко В. П. Наукові засади сталого розвитку землекористування: принципи, індексація, показники // Землевпорядкування. — 2002. — № 2. — С. 13–21. Трегобчук В., Веклич О. Необхідність еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні // Економіка України. — 1997. — № 4. — С. 12–23. Трегобчук В. М. Охорона земель — складова національної безпеки // Вісник НАН України. — 1997. — № 3–4. — С. 3–13. Трегобчук В. М Раціональне використання та всебічна охорона земель — головні чинники продовольчої і національної безпеки // Землевпорядкування. — 2001. — № 1. — С. 36–41. Третяк А. М. Земельний кадастр ХХI століття. Зарубіжні і вітчизняні погляди на розвиток земельного кадастру. — К., 1999. — 115 с. Третяк А. М., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та їх використання. — К.: ТОВ «ЦЗРУ», 2003. — 143 с. Третяк А. М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. — К.: Либідь, 1998. — С. 24–25. Третяк А. М., Другак В. М. Наукові основи економіки землекористування та землевпорядкування. — К.: ЦЗРУ, 2003. — 337 с. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 351 с. Черевко Г. В. Продовольча безпека України і зрівноважений розвиток сільських регіонів призначення // Матеріали третіх зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 29–30 березня 2001 року. — К.: ІАЕ УААН, 2001. — С. 337–341. Шевельова С. О. Аграрний менеджмент. — Тернопіль, 1999. — 204 с. Шегда А. В. Основы менеджмента. — К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. — 512 с.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
75. Шулейкин А. Д., Андриишин М. В. Научные основы использования и
76. 77. 78. 79. 80. 81. 82. 83. 84. 85.
устройства земель // Рациональное использование земель и развитие форм их устройства в западных районах Украинской ССР // Труды Львовск. с.-х. ин-та. — Т. 32. — Львов, 1971. — С. 5–59. Екологічний менеджмент і аудит: Навчальний посібник / Літвак С. М., Рижков С. С., Скороходов В. А. та ін. — К.: ВД «Професіонал», 2005. — 112 с. Юрчишин В. В. Соціально-економічні проблеми села // Соціальноекономічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні. — К.: ІЕА УААН, 2000. — С. 54–59. Bartol Kathrin M. Martin David C. Management. — McGRAW, INC., 1994. — 813 р. Dalrymple Douglas J., Cran Willam L. Sales Management: Concepts and Cases. Fourth Edition. New York, Brisbane, Taranto, Sigapare. Jalin Waley & Sons, Inc., 1992. — 754 p. Ivancevich, John M. Management: quality and competitiveness / John M. Ivancevich, Peter Lorenzi, Steven J. Skinner. — 10 p. Megginson Leon C., Mosley Donald C., Pietri Paul H. Management; Concepts and Applications, Fourth Edition. Harper Collins Publishers, 1992. — 798 p. Gatewood Robert D., Taylor Robert R., Ferrell O. C. Management: comprehension, analysis, and application. — IRWIN. — 1995. Robinson R. Strategic Management; Formulation, Implementation and Cantral. — Baston, 1991. — 590 p. Tomasz Zylicz. Goals, principles and constraints in environmental policies/ Principles of Environmental and Resource Economics. A Guide for Students and Decision − Makers. — 304 р. Whetten Davidyci, Cameron Kim S. Developing Menegement Skills. Second Eddition. — New York: Harper Collins Publishes, 1991. — 624 p.
179
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ДОДАТКИ Додаток 1 Визначення термінів «менеджмент» і «управління» Термін «менеджмент»
Термін «управління»
Менеджмент — ефективне і продукти Управління — цілеспрямований вплив, вне досягнення цілей організації за до необхідний для узгодження спільної ді помогою планування, організації і кон яльності людей тролю над організаційними ресурсами Менеджмент — це самостійний вид про фесійно здійснюваної діяльності, напра вленої на досягнення в ході будьякої го сподарської діяльності фірми, діючої в ринкових умовах, певних намічених ці лей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів
Управління — це процес планування, організації, мотивації і контролю, необ хідний для того, щоб сформувати і до сягти цілей організації
Менеджмент — сукупність принципів, методів, засобів і форм управління ви робництвом, спрямованих на досяг нення цілей підприємства
Управління відображає сукупність вза ємозв’язаних процесів планування, ор ганізації, мотивації та контролю, які за безпечують формування й досягнення цілей підприємства
Менеджмент визначають як інтеграцій Управління — це процес впливу на ко ний процес, із допомогою якого профе лективи людей з метою ефективної ко сійно підготовлені спеціалісти формують ординації їх дій у виробництві
180
ДОДАТКИ
Термін «менеджмент»
Термін «управління»
організації і керування ними шляхом постановки цілей і розробки засобів їх досягнення.
Управління носить всезагальний ха рактер, коли необхідно забезпечити найбільш ефективне досягнення цілей
Менеджмент — специфічний орган су часної організації, як комерційної, так і некомерційної Управління — це неперервний процес впливу на колектив людей для органі зації і координації їх діяльності в про цесі виробництва для досягнення най Менеджмент — функція, вид діяльності кращих результатів при найменших по керівництву людьми в самих різно витратах манітних організаціях. Менеджмент у спрощеному розумінні — це уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мо тиви поведінки інших людей.
Менеджмент — це галузь людського знання, що допомагає здійснювати цю функцію Управління — це прийняття рішення Менеджмент являє собою функцію управлінського апарату розвиненого сучасного виробництва по використан ню законів і закономірностей суспіль ного розвитку, яка дозволяє організува ти ефективне, конкурентоспроможне виробництво в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища життєдіяльно сті, яке постійно змінюється. Менеджмент — це: раціональний спосіб управління діловими організаціями; управління, орієнтоване на дохідність і прибутковість; діяльність по догляду, як використовуються особливі форми ор ганізації праці, договірні і контрактні
181
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Термін «менеджмент»
Термін «управління»
відносини між працею і капіталом; особ лива галузь наукових знань і професій ної спеціалізації управляючихменедже рів, які складають адміністративний штат підприємницької корпорації та ін. Менеджмент — це сукупність діяльно сті за умов ринкової економіки, пов’я заної з керівництвом людьми, умілим використанням їх праці, інтелектуаль них здібностей, мотивів із визначенням цілей і завдань бізнесу, створенням ме ханізму управління, розробкою планів, формулюванням відповідних правил і процедур, визначенням не лише того,
Управління — це процес оптимального розподілення і руху ресурсів у госпо дарській організації з раніше заданою метою, по раніше розробленому плану і з безперервним контролем результа тів роботи
що і коли робити, а й як саме і хто ви конуватиме намічене Менеджмент — це:
Управління являє собою процес опра 1) спосіб, манера спілкування з людьми; цювання та здійснення управлінських дій 2) влада і мистецтво управління; 3) особливого роду умінняі адміністра тивні навички; 4) орган управління, адміністративна одиниця Менеджмент — це ефективне вироб ниче досягнення цілей організації за вдяки плануванню, організації, лідер ству (керівництву) і контролю над ор ганізаційними ресурсами
Управління — одна з форм виробничих відносин… Теоретично управління мо жна розглядати з організаційнотехніч ної й соціальноекономічної сторони
Менеджмент (російською «управлін ня») — це:
Управління — стародавнє мистецтво і новітня наука
1) вид діяльності по керівництву людь ми в самих різних організаціях;
182
ДОДАТКИ
Термін «менеджмент»
Термін «управління»
2) це накопичений здоровий глузд і по зитивний досвід, заснований на вмінні не повторювати раніше зроблених по милок Менеджмент — це система управління, Управління — це ціленаправлений яка формується під впливом ринкового вплив на систему для безперебійного функціонування і розвитку механізму економіки. Менеджмент — сукупність методів, принципів, засобів і форм управління господарськими організаціями з метою підвищення ефективності роботи Управління — це всякий вплив одного (управляючого) об’єкта на інший (що управляється) з метою забезпечення характеру функціонування останнього Менеджмент — це самостійний вид у відповідності до критеріїв управляю професійно здійснюваної діяльності, направленої на досягнення в ринкових чого об’єкта умовах намічених цілей шляхом раціо нального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів економіч ного механізму менеджменту Зміст по няття «менеджмент» можна розглядати як науку й практику управління, як ор ганізацію управління фірмою і як про цес прийняття управлінського рішення Менеджмент — сучасна система управління фірмою, підприємством, яка діє в умовах ринкової економіки…
Management — the process undertaken by one or more persons to coordinate other persons’ activities to achieve high quality results not attainable by any one person acting alone
Управління — це процес розподілення і руху п’яти видів ресурсів в організації з раніше розробленим стратегічним планом з неперервним контролем ре зультатів робіт
183
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Термін «менеджмент»
Термін «управління»
Менеджмент — галузь управлінської і го сподарської діяльності, яка забезпечує раціональне управління економічними процесами, організацію систем управлін ня і її удосконалення у відповідності з за дачами соціальноекономічного розвитку.
Управління — це процес планування організації, мотивації і контролю, необ хідний для того, щоб сформувати і до сягти цілі організації.
Менеджмент — здібність, манера спіл кування з людьми, влада і мистецтво управління, особливого роду уміння і адміністративні навички, організація управління, адміністративна одиниця.
Управління являє собою ціленаправле ну діяльність людини, з допомогою якої вона упорядковує і підпорядковує сво їм інтересам елементи зовнішнього се редовища суспільства, техніки і живої природи
Менеджмент — це процес оптимізації людини і її матеріальних і фінансових ресурсів, це також мистецтво, тому що потребує постійного творчого підходу Менеджмент − це сфера людської ді яльності і відповідна галузь знань, до якої входить обов’язковий елемент управління людьми або організацією
Управління — це організація дій, спря мованих на досягнення мети
Менеджмент — це вид управлінської діяльності, головною задачею якої є організація виробництва і щоденне управління ним з метою забезпечення найбільшого прибутку
Управління — це процес ціленаправлено го впливу на якунебудь систему з метою підтримки її в певному стані чи переводу в нове становище з урахуванням її об’єк тивних властивостей і закономірностей
Менеджмент — це цілеспрямований організаційний вплив на діяльність під приємства в умовах ринку для досяг нення цілей, поставлених перед під приємством, і одержання прибутку.
Управління є галузь суспільних наук, яка описує та пояснює структури і ді яльність органів, які становлять апарат держави і громадських колективів та підпорядковані державній владі
Менеджмент є, поперше, теорією управління виробництвом, а подруге, практикою управлінської діяльності
184
ДОДАТКИ
Термін «менеджмент»
Термін «управління»
Менеджмент — система науковопрак Управління — це ціленаправлена дія на тичного управління, яка дозволяє до об’єкт з метою змінити його стан або сягти поставленої мети найбільш гу поведінку у зв’язку зі зміною обставини манними й економічними методами, у стислі строки, з високою якістю та ефективністю Менеджмент слід розглядати як сукуп ність раціональних методів і організа ційних підойм управління капіталістич ною фірмою або корпорацією
Управління — це вплив на колектив, який направлений на досягнення мети, і для цього необхідні взаємопов’язані заходи; організація важелів та регулю Менеджмент — це не тільки академічна вання цього процесу за допомогою зворотного зв’язку; керівництво людь дисципліна або ділянка спеціалізації працівників, але й сфера діяльності, а ми, розробка, прийняття та реалізація рішень; найкращий розподіл ресурсів також джерело існування привілейо та ціленаправлена переробка інформа ваних соціальних груп ції тощо Менеджмент — ціленаправлений вплив Управління — це вміння робити будь на колектив працівників або окремих що руками інших виконавців з метою виконання постав лених завдань та досягнення визначе них цілей
185
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Додаток 2 Законодавчі акти та нормативноправові документи, що набули чинності станом на 09.08.2004 р. Законодавчі акти та нормативноправові документи
Набуто чинності
1. Закони України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) від 05.06.2003 №899IV земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» «Про охорону земель»
від 19.06.2003 №962 IV
«Про державний контроль за використанням та охороною земель»
від 19.06.2003 №963IV
«Про внесення зміни до ст. 82 Земельного кодексу України» (щодо земель спільних підприємств)
від 10.07.2003 №1103IV
«Про внесення змін до Земельного кодексу України» (щодо врегулювання земельних відносин недержавних сільгосппідприємств)
від 03.04.2003 №675IV
«Про особисте селянське господарство»
від 15.05.2003 №742IV
«Про внесення змін до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»
від 20.02.2003 №547IV
«Про внесення змін до Закону України «Про плату за землю»
від 03.04.2003 №665IV
«Про внесення змін до Земельного кодексу України» (щодо вилучення та надання земельних ділянок)
від 11.07.2003 №1119IV
«Про внесення змін до ст. 12 Закону України «Про плату за землю»
15.05.2003 №756ІV
«Про іпотеку»
від 05.06.2003 №898 IV
«Про фермерське господарство»
від 19.06.2003 №973 IV
«Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (нова редакція)
від 02.10.2003 №1211IV
«Про використання земель оборони«
від 27.11.2003 №1345ІV
«Про оцінку земель»
від 11.12.2003 №1378 ІV
186
ДОДАТКИ
Законодавчі акти та нормативноправові документи
Набуто чинності
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо узгодження норм земельного законодавства)
від 11.12.2003 №1377ІV
«Про внесення змін до ст. 92 Земельного кодексу України стосовно визначення права на постійне користування земельними ділянками громадських організацій інвалідів»
від 12.05.2004 №1709ІV
«Про розмежування земель державної та
від 05.02.2004 №1457ІV
комунальної власності» «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру») між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку»
від 15.06.2004 №1776ІV
«Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 №1808ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»
від 01.07.2004 №1952ІV
2. Постанова Верховної Ради України «Про продовження дії п. 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»
від 17.02.2004 №1492ІV
3. Укази Президента України «Про вдосконалення системи державного управління від 19.08.2002 земельними ресурсами та контролю за їх №720/2002 використанням і охороною» «Про заходи щодо створення єдиної системи держав від 17.02.2003 ної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та №134/2003 прав на них у складі державного земельного кадастру» 4. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право від 02.04.2002 №449 власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»
187
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Законодавчі акти та нормативноправові документи
Набуто чинності
«Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»
від 11.04.2002 №502
«Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги»
від 16.05.2002 №648
«Про затвердження Тимчасового порядку розмежуван від 01.08.2002 №1100 ня земель права державної і комунальної власності» «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок»
від 11.10.2002 №1531
«Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель»
від 25.12.2002 №1958
«Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів»
від 24.02.2003 №200
«Про внесення змін до Порядку виконання, земельна — від 26.04.2003 №617 кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів» «Про створення єдиної системи державної реєстрації від 17.07.2003 №1088 земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»
від 26.11.2003 №1829
«Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується»
від 10.12.2003 №1908
«Про внесення змін до Положення про моніторинг земель»
від 26.12.2003 №2041
«Про внесення змін до Порядку визначення та відшко дування збитків власникам землі та землекористувачам»
від 14.01.2004 №21
«Про організацію робіт та методику розподілу земель від 04.02.2004 №122 них ділянок між власниками земельних часток (паїв)»
188
ДОДАТКИ
Законодавчі акти та нормативноправові документи
Набуто чинності
«Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.03.2004 №220 «Про затвердження форми типового Договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»
від 04.03.2004 №266
«Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів»
від 31.03.2004 №427
Про затвердження Пороку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних
від 26.05.2004 №677
«Про затвердження Порядку здійснення природно сільськогосподарського, екологоекономічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель»
від 26.05.2004 №681
«Про доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. №1548»
від 16.06.2004 №763
«Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»
від 05.07.2004 №843
5. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання земельних, відносин»
від 16.06.2004 №374р
6. Відомчі нормативноправові акти «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги, до наказ Держкомзему від оформлення технічного паспорта земельної ділянки, 10.07.2002 №114 яка виставляється на земельні торги» (зареєстрова ний у Мін’юсті 30.07.2002 за №615/6903) «Про Порядок консервації земель» (зареєстрований у наказ Держкомзему від Мін’юсті 14.02.2003 за №117/7438) 17.10.2002 №175 «Про затвердження Порядку проведення експертної наказ Держкомзему від грошової оцінки земельних ділянок» (зареєстрований 09.01.2003 №2 у Мін’юсті 23.05.2003 за №396/77І7)
189
В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Скороходов ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Законодавчі акти та нормативноправові документи
Набуто чинності
«Про затвердження спільних заходів щодо здійснення, реєстрації прав на нерухоме майно» (зареєстрований у Мін’юсті 27.02.2003 за №171/7492)
наказ Мін’юсту, Держ комзему та Держком житлокомунгоспу від 26.02.2003 №5/5/44/39
«Про затвердження Порядку контролю за додержанням наказ Держкомзему та Ліцензійних умов провадження господарської Держпідприємництва від діяльності щодо проведення землевпорядних та 18.03.2003 №30/64 землеоціночних робіт» (зареєстрований у Мін’юсті 27.03.2003 за №240/7561) «Про створення єдиної системи державної реєстрації наказ Держкомзему від земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них 23.05.2003 №135 у складі державного земельного кадастру та удоско налення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (зареєстро ваний у Мін’юсті 27.05.2003 за №408/7729) «Про удосконалення обліку виробництва продукції рослинництва» (зареєстрований у Мін’юсті 01.07.2003 за №533/7854)
наказ Держкомстату, Мінагрополітики та Держкомзему від 09.06.2003 №171/166/152
«Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (зареєстрований у Мін’юсті 25.07.2003 за №641/7962)
наказ Держкомзему від 02.07.2003 №174
«Про затвердження перелік) особливо цінних груп ґрунтів» (зареєстрований у Мін’юсті 28.10.2003 за №979/8300)
наказ Держкомзему від 06.10.2003 №245
«Про затвердження Порядку ведення журналу авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою» (зареєстрований у Мін’юсті 16.12.2003 за №1162/8483)
наказ Держкомзему від 28.11.2003 №295
190
ДОДАТКИ
Законодавчі акти та нормативноправові документи
Набуто чинності
«Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» (зареєстрований у Мін’юсті 25.12.2003 за №1223/8544)
наказ Держкомзему від 12.12.2003 №312
«Про внесення змін до Інструкції про порядок наказ Держкомзему від складання, видачі, реєстрації і зберігання державних 29.12.2003 №322 актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» (зареєстрований у Мін’юсті 29.12.2003 за №1255/8576) «Про затвердження Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства» (зареєстрований у Мін’юсті 18.03.2004 за №340/8939)
наказ Держкомзему від 09.03.2004 №67
«Про внесення змін до Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок» (зареєстрований у Мін’юсті 07.06.2004 за №698/9297)
наказ Держкомзему від 22.03.2004 №80
191
Навчальне видання Горлачук В. В. Песчанська І. М. Скороходов В. А.
ЗЕМЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Керівник видавничих проектів О. С. Прокопчук Дизайн обкладинки С. О. Кіцно Верстка К. Р. Іщенко Технічне редагування Тарнавський В. Л. Формат 60х84/16. Підписано до друку 13.02.2006. Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Наклад 600 прим.
ТОВ «Видавничий дім «Професіонал» Тел./факс (8-044) 451-45-66 (багатоканальний) e-mail:
[email protected],
[email protected] www.profi-book.kiev.ua Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДК № 1533
