Украинские песни

Червона рута

Я піду в далекі гори

Сл. і муз. В. Івасюка

Сл. і муз. В. Івасюка

Dm

Dm

Ти признайся мені,

Gm

Я піду в далекі гори,

A

A

Звідки в тебе ті чари, –

Dm

У вечірнюю годину

Gm A

B

Я без тебе всі дні

Gm

І попрошу вітра зворів,

Dm

C

A

У полоні печалі.

Щоб не спав, не спав до днини. F

Dm

Може, десь у лісах

Щоб летів на вільних крилах

C

A

Ти чар-зілля шукала,

B

Сонце-руту знайшла

Gm

І приніс до ранку квіти,

Dm

A

І мене зчарувала!

Що кохають очі сині.

C

Gm

Приспів: Червону руту

Приспів: Мила моя, люба моя

F

B

Dm

Не шукай вечорами, Gm

Сонце ясен цвіт.

A

Gm

Ти у мене єдина, Dm

Dm

У широкі полонини

Gm A

D Gm

Gm

Я несу в очах до тебе

C F

Dm

Тільки ти, повір. D Gm

Весь блакитний світ.

C

B

Бо твоя врода F

Я несу в устах цілунки,

B

B

То є чистая вода, Gm

A A

Радісні пісні.

A

B

То є бистрая вода

A

А в руках несу я ласку,

Dm

B

Синіх гір.

A

Квіти весняні.

Бачу я тебе в снах У дібровах зелених, По забутих стежках, Ти приходиш до мене.

Програш: F C F A Dm Gm A Не ховайсь ти сильний вітре, Бо знайду тебе я всюди. Білі квіти, ніжні квіти Всеодно моїми будуть.

І не треба нести Мені квітку надії, Бо давно уже ти Увійшла в мої мрії.

Перейду я бистрі ріки, І піднімусь аж за хмари В твоє царство, де сереки Під зірками, під горами.

1

Пісня буде поміж нас

Водограй

Сл. і муз. В. Івасюка Dm

Сл. і муз. В. Івасюка

F

Dm

Пролягла дорога від твоїх воріт, C

Dm

До моїх воріт, як струна.

C

C

FC

А куди – не знає, F

F

То ж чому згубився твій самотній слід,

C

B

F

Поміж гори, в світ широкий,

Dm

Gm

Знаю я одна, я одна.

A

Dm

Тече, не вертає. Dm

B

Dm

Приспів: Зимна осінь, ще той слід Gm

F

C

C

FC

Біля водограю,

Dm

F

Листям не накрила,

C

B

F

І попросим його щиро,

Dm

Gm

Бо до тебе навесні A

C

Ми зустрінемось з тобою

F

Gm

F

Котить хвилі наш Черемош,

Dm

C

C

A

Dm

Хай він нам зіграє.

Dm

Я повернусь, мила. B

F

B

Твої руки я візьму Gm

Dm

Gm

Знову в свої руки, Gm

Gm

Не розквітне поміж нас A

F

Gm

A

C

Не ховай очей блакитних промінь,

B Gm

Заспівай мені в останній раз,

Gm

Пісню ту візьму собі на спомин, A

Dm

Dm

Дзвінкість дарує їм осінь ясна,

Dm

Gm

F

Струни дає тобі кожна весна,

F

Gm

Dm

Що хочеш, водограю, попроси.

C

B

Dm

За красну пісню на всі голоси,

Dm

Жовтий цвіт розлуки. C

Dm

Танок свій жвавий ти не зупиняй.

Dm

Gm

F

Ой, водо-водограй, грай для нас грай…

Dm

A ми зіграєм на струнах отих,

C

Gm

Пісня буде поміж нас.

A

Хай розіллють вони радісний сміх.

F

C

Бо твій голос, бо твій голос щедра повінь, B

C

F

Подивись, як там у скелю Б’є вода іскриста, Ти зроби мені з тих крапель Зоряне намисто. Краще я зберу джерела Зроблю з них цимбали, Щоб тобі, дівчино мила, Вони красно грали.

Я мов колос, зелен колос з нею повен. Gm

Dm

Жовтий лист впаде і виросте зелений, A

Dm

Dm

А ти в пісні будеш завжди біля мене. Програш: F C Dm C A Як зійдуть сніги із гір потоками, Ой, глибокими, навесні. Забринить дорога та неспокоєм, В далині мені, в далині. 2

Пісня мандрівників

Старенький трамвай

Сл. З. Боровець На мелодію з мультфільму “Бременські музиканти” F

Пісня з репертуару гурту “ Пікардійська Терція” F B

Долі кращої не відшукати?

В дружнім гурті не страшні тривоги, C

Am

B

F Dm

C

F

Говорити, ходити і думати лінь.

Манять, манять нас нові дороги. B

F

Коли дзвінко кричить по смітниках Dm дітвора,

Dm C

C B

Як по світу білому блукати. Gm

F

І на сірому камені плавиться тінь,

C F

C

Коли літо приходить – гаряча пора,

Am

B

B

F

Коли сонце розжарене над містом висить, І від чаду машин кругом іде голова, – Я згадаю про холодних озер блакить, Куди їздив колись старенький трамвай.

Манять, манять нас нові дороги. Програш: Dm Gm C Am F Gm B C

Ла-ла-ла-ла-ла-ла…

F

F

B

C

F

Пр: Повези мене туди, де природа сама,

Є! Є! Є!

B

C

F

Повези мене за місто, де асфальту нема,

Наш килим – заквітчана поляна, Наші стіни – сосен горді стани, Синє небо – дах над головою, Любо мандрувати нам з тобою. (2)

B

Am

Dm

Повези мене туди, де зелена трава, B

C

Повези, повези, о-о-о, старенький F трамвай.

Поклик свого серця не забудем. Сміх і радість ми несемо людям. Нам палаци кришталеві зроду Не замінять гордої свободи. (2)

Програш: F B F B F C F А відпустка у жовтні, а далі – зима, Я стараюсь не дивитись на засмаглих дівчат, Ні морозива, ні пива, бо води нема, Як ті люди живуть в республіці Чад?! А я хочу в Антарктиду – хоч би на мить… Ледве ноги волочу, очі піт залива… Знов згадаю про холодних озер блакить, Куди їздив колись старенький трамвай.

3

Однокласник

Сині фіалки

Dm

Gm

Dm

В провінціальному містечку ми, A

Gm

На дискотеку з друзями пішли.

Dm F

І зразу розгубилась я в юрбі,

D A

Gm

D

Gm

Приспів: Сині-сині фіалки

C

F

C

Ти почуттів моїх був власник, Dm

F

Понесу до Наталки

Gm

Dm

Хоча роки нам не підвласні

Gm-A

Dm

Понесу я коханій дівчині

Dm

D

І ми уже не в цьому класі.

Gm

Усміхнеться ласкаво

Gm

C

Давай зумієм,

FB

Її личко рум’яне

C

F

Gm

Перевернем життя своїми

A

Dm

Заблищать оченята щасливі.

Gm

І на цій дискотеці – A

Dm

А серце шепоче: “Для мої Наталки”.

Приспів: Мій однокласник,

Dm

Gm

Dm

Бо з далека відчула голос твій.

D

C

Коханій дівчині синенькі фіалки

Dm

A

B

І сині фіалки в букет він збирає.

Gm

D

F

У чистому полі хлопчина гуляє

Dm

A

B

Програш: Gm Dm C F D

Dm

Протанцюєм цілий вечір.

Дарує хлопчина Наталі ці квіти Синенькі фіалки коханням зігріті. І зорі палають, і спів солов’я І в цілому світі лиш ти, ти і я.

Для смілості я випила вино І закрутило голову воно, Тоді згадала я тобі роки, Коли щасливими удвох були.

Наталко, Наталко, згадай про ці квіти Хоч роки минули і ми вже не діти. А в чистому полі хтось інший гуляє І своїй коханій фіалки збирає.

Чомусь години скоро так летять, Немов гучний і бистрий водопад, Ми відступили разом невпопад, Шкода, не повернути все назад.

4

Зірвалася хуртовина

Ой, з гори, гори Лемківська народна пісня Dm

Лемківська народна пісня

F

Dm

Ой, з гори, гори їдуть мазури. C

F

Док ще збіжжя на лану. C

A

Dm

Виряджала мати свого сина

Dm

Gm

Дай коням води.

A

Dm

На кревавою войну. C

A

C

Стань, стань єдиначко, Dm

F

B

F

Dm C

C

A

Дай, дай мій серденько,

C

A

Зірвалася хуртовина

A

Стань, стань єдиначко, Dm

Gm

F

B

C

A

Dm

Виряджала мати свого сина

A

Gm

Дай, дай мій серденько,

A

Dm

На кревавою войну.

Dm

Дай коням води.

Іди сину, моя ти дитино У завзятий лютий бій. Визволяти рідну Україну, Боронити нарід свій.

Я не можу стать, коням води дать, Мамка наказала, Жем би в ночі не ставала, Коней напувать.

Як вернешся, я тя привітаю. Цвіт калиноньки, весь цвіт. Не вернешся, тихо заридаю, Щоб ніхто не бачив сліз.

Мамки ся не буй, на коня сідай, Пуйдеш в чужі краї, Там єст красні обичаї, Мальований край.

Ой, вернуся я, ти моя нене, Як калина зацвіте. Принесу я до твоєї хати Сонце волі золоте.

През двур їхали, люди питали: Што то за єдинак, Што то за дівчина – Їдуть з панами. Вшисткоє моє, что є на возі: Уста і віночок, Ще й обручка й перстеночок – В мамки на столі.

5

Порізала пальчик

Мав я раз дівчиноньку

Українська народна пісня Dm

A

Сл. і муз. Р.Купчинського

Dm

F

Порізала пальчик, ой, болить, C F

C C

C

F

F

Любу щебетушечку, рум’яненьку. Dm

Зелений листочок не гоїть, не гоїть, A

F

Мав я раз дівчиноньку чепурненьку,

F

Зелений листочок не гоїть. Gm

C

B

Dm

F C

F

Приспів: Гей-гей-га! У-ха-ха!

Поцілує милий – загоїть.

B

F

C

F

Дівчино-рибчино молода. C

F

C

F

Dm

Зелений листочок не гоїть, не гоїть, Gm

A

Посилав я старостів у неділю, Думав – погуляємо на весіллю.

Dm

Поцілує милий – загоїть.

Мали повернутися з рушниками, Але повернулися з гарбузами.

Програш: C F A (2) F D Gm A Dm

Цьому супротивився батько рідний, Бо вона багатая, а я бідний.

Ти прийшов до мене в суботу, Як я мала пильну роботу. Як я мала хату білити, білити, Ти пішов другую любити.

Думав я втопитися з тої злости, А вода холдная ломить кості.

Ти прийшов до мене в неділю, Як я мала пильну надію. Як я мала плаття прасовать, прасовать, Ти пішов другую ціловать.

Думав я застрілитись із рушниці, Порох був замочений в порошниці.

Що то є за хлопець, як зветься? Він до мене часто сміється. Я б його любила душею, душею, Як би він м’я назвав своєю. Що то є за хлопець, як ружа? Я б його хотіла за мужа. Я б йому роботи не дала, не дала, Тільки б для поради тримала.

6

Ой, на горі два дубочки

Розпрягайте, хлопці, коні Українська народна пісня

Українська народна пісня

Dm

Dm

Розпрягайте, хлопці, коні, F

C

F

Ой, на горі два дубочки,

D

A

Dm

Та й лягайте спочивать.

Ой, ти мій миленький.

Gm

Dm

Dm

А я піду в сад зелений, A

Ой, на горі два дубочки,

Dm

A

В сад криниченьку копать.

Dm

Голубе сивенький. C

F

C

То зрубай, мила! То зрубай, мила!

Копав,копав криниченьку У вишневому саду. Чи не вийде дівчинонька Рано-вранці по воду?

F

A

Dm

То зрубай, уха-ха! Мила чорнобривая. Я сокири не маю, Ой, ти мій миленький. Я сокири не маю, Голубе сивенький. То купи, мила! То купи, мила! То купи, уха-ха! Мила чорнобривая.

Вийшла, вийшла дівчинонька Рано-вранці воду брать. А за нею козаченько Веде коня напувать Просив, просив відеречка Вона йому не дала. Дарував їй злотий перстень, Вона його не взяла.

А я грошей не маю, Ой, ти мій миленький. А я грошей не маю, Голубе сивенький. Зароби, мила! Зароби, мила! Зароби, уха-ха! Мила чорнобривая.

Знаю,знаю дівчинонько, Чим я тебе образив, Що я вчора із вечора Кращу тебе полюбив.

Я робити не вмію, Ой, ти мій миленький. Я робити не вмію, Голубе сивенький. То вмирай, мила! То вмирай, мила! То вмирай, уха-ха! Мила чорнобривая.

Вона ростом невеличка, Ще й літами молода, Руса коса до пояса, В косі стрічка голуба.

А де ж ти м’я поховаєш, Ой, ти мій миленький. А де ж ти м’я поховаєш, Голубе сивенький. В кропиві, мила! В кропиві, мила! В кропиві, уха-ха! Мила чорнобривая.

7

Рожевая рожа

Ой, чорна я си чорна Українська народна пісня

Dm

Gm

A

Dm F

Чого я ту нічку марную, Gm

C

Gm

C B

Коли ж я дуже добре знаю,

Чом си полюбила,

Dm

F

Що милий покинув мене. D

Gm

Чом си полюбила,

A

C

Dm C

F

Червоная рожа – це любов. D

Gm

Програш: F D Gm C F

Dm

А жовтая рожа – це розлука, A

F

Чорнявого Іванка.

Приспів: Рожевая рожа – це признання, Gm

F

Чорнява, як циганка.

Dm

A

F

Ой, чорна я си чорна,

F

Чого я так мучу себе. D

C

Іванка та й Іванка, Іванка та не дурня. Як би м го не збудила, (2) То спав би до полудня.

Dm

А білая – прикрая слеза. Ніколи я того не забуду, Коли він до мене приходив; Ніколи я тих слів не забуду, Котрі він до мене говорив.

Іванка та й Іванка, Сорочка вишиванка. Високий та й стрункий, (2) Ще й на бороді ямка.

Ніколи я того не забуду, Коли він до мене повертав; Він зірвав червоних квіточок І кинув на землю понад став.

Марусю ти Марусю, Люблю я твою вроду. Люблю дивитися, (2) Як ти ідеш по воду. Як ти ідеш по воду, Як ти ідеш з водою. Люблю дивитися, (2) Марусю за тобою. У лісі два дубочки, Обидва зелененькі. Ми такі паровані, (2) Обоє чорнявенькі. Поїхав та й поїхав, Маруся заридала. Іванкові призналась, (2) Що вона його кохала.

8

Висить ябко

За нашов стодолов

Українська народна пісня

Українська народна пісня

Dm

F

Висить ябко, висить, C

За нашов стодолов

F

C

Але впасти мусить. D

Видно чуже село,

Gm

C

Котра дівка файна,

F

B

Сюди подивлюся, туди подивлюся,

Dm

F

Котра дівка файна, A

F

C

F

Видно чуже село.

Dm

Заміж вийти мусить.

Програш: F A Gm A F

Весілля, весілля, На весіллі люди. Як би мені знати, (2) Коли ж моє буде.

Мамцю, ж моя мамцю, За кого м’я даєш, Він ня буде бити, не буде любити, Що ти си гадаєш.

Дівчино-горянко, Що несеш у збанку? Дай ми ся напити, (2) Буду тя любити!

Віддай мене мамцю, За кого я хочу, Хоч ня буде бити, не буде любити, Нікому не скажу.

Іванку, Іванку, Я би м тя любила. Як би мене мати, (2) За тебе не била.

Віддала м’я мамця, За кого я хтіла, Шуміла нагайка, (2) Коло мого тіла.

Марусю, Марусю, Ти моє серднько. Цілуй маму в ручку, (2) А мене в личенько.

Шуміла нагайка, Ще й ся звивилася, Біле тіло почорніло, (2) Мати не взналася.

Казала, казала, Що буде чекала. Як пішов до війська, (2) Вона ся віддала.

9

В саду гуляла

Несе Галя воду

Українська народна пісня

Українська народна пісня

Dm

Dm

В саду гуляла, квіти збирала, D

Gm

Несе Галя воду,

Dm

C

В саду гуляла, квіти збирала, A

A Dm

F

C

F

Коромисло гнеться,

Dm

C

Кого любила, причарувала.

А

За нею Іванко, Dm

A

Dm

Як барвінок в’ється.

Причарувала серце і душу (2) Тепер з тобою ходити мушу.

Галю, ж моя Галю, Дай води напиться, Ти така хороша, Дай хоч подивиться.

Ходити мушу, любити буду (2) Скажу по правді, сватать не буду. Ой, ти дівчино, гарна та пишна (2) Чом ти до мене в садок не вийшла?

Вода у ставочку, Піди, та йнапийся, Я буду в садочку, Прийди подивися.

Я виходила, тебе не було (2) Я постояла, та й повернулась.

Прийшов у садочок, Зозуля кувала, А ти ж мене Галю, Тай не шанувала.

Більше не вийду, з тобом не стану (2) Вишлю ти сестру, сестру-Оксану. А я з сестрою всю ніч простою (2) Не та розмова, що із тобою.

Стелися, барвінку, Буду поливати, Вернися Іванку, Буду шанувати.

Не та розмова, не тії слова (2) Не біле личко, не чорні брови. Не біле личко, не чорні брови (2) Давай, дівчино, любитись знову!

Скільки не стелився – Ти не поливала, Скільки не вертався – Ти не шанувала.

10

Циганочко моя

Тече вода каламутна

Українська народна пісня

Українська народна пісня

Dm

Dm

Козак зУкраїни додому вертав, Gm

A

Тече вода каламутна,

Dm

C

Побачив дівчину і так її спитав:

F

C

F

Мила моя чогось смутна? /C F

D

Dm

C

F

A

Я не смутна, лем сердита,

Gm

Dm

Приспів: – Циганочко моя,

A

Dm

Бо я зночі була бита.

Dm

Моргалочко моя, A

Била мене мати зночі, За Йванкові карі очі. Ще й казала, буде бити, Щоб Іванка не любити.

Циганочко-моргалочко, Dm

Чи любиш ти мене? Ой, люблю козаче, ой, люблю я тебе, Повік не забуду любити я тебе!

Мамко моя солоденька, І ти була молоденька. Ти ходила так за няньком, Як я тепер за Іванком.

Твоє біле личко, твоя повна грудь, Мені молодому спокою не дають!

Тобі було легко, мати, Між своїми вибирати: Ти любила мого нянька, Я люблю чужого Йванка.

Розцвілася ружа, розвився той мак, Любив я дівчину, як донський козак.

А я Йванка так любую, Де зустріну, там цілую. Ой, Іванку, серце моє, Нема таких, як нас двоє. Тече вода коло млина, Мамко моя, я не винна, Бо ми такі паровані, Як горнятка мальовані.

11

Ой, Марічко чичері

Ой, чиє то сіно

Українська народна пісня

Українська народна пісня

F

F

Ой, Марічко чичері,

F

Чичері, чичері,

C

F

Чиї то покоси?

Dm

B

Розчеши ми кучері, A

F

Ой, чиє то сіно,

D D Gm

C

F

Чия то дівчина

Dm

C

F

Кучері, кучері.

Розпустила коси?

Я би м тобі чесала, Чесала, чесала, Як би мати не знала, Не знала, не знала.

Коси розпустила, По плечах пустила. Боже, ж ти мій, Боже, Що я наробила?

Мати буде дивити, Дивити, дивити, Як ся буду ганьбити, Ганьбити, гаеьбити.

Що я наробила, Що я натворила? Козак жінку має, Я й го полюбила!

На ти ружу черлену, Черлену, черлену, Розмаринку зелену, Зелену, зелену.

Козак жінку має, Ще й діточок двоє. А моє серденько, Крається на двоє. Крається на двоє, На дві половини. Що мені робити Молодій дівчині?

12

Нині нині

Чорні очка, як терен

Українська народна пісня F

Українська народна пісня

C

F

Нині, нині, (4) мами нема,

F

Чорні очка, чорні очка, як терен. F

F

Нині, нині, (4) вдома сама. B

C

Gm

Чорні очка, як терен, як терен, як терен.

F

C

Прийди, як ясне сонечко зійде, C

D F

Коли ж ми ся поберем, поберем. F

Як мами вдома не буде, а я – сама.

Програш: Dm D Gm C F

Чую, чую, (4) тато встає; А як він тут нас побачить,(2) лихо буде. Ранок уже надходить, І сонце сходить – прощай мене.

Поберемся, поберемся в неділю. Поберемся в неділю, в неділю, в неділю. Маю таку надію, надію. Куди ж ти м’я, куди ж ти м’я поведеш. Куди ж ти м’я поведеш, поведеш, поведеш. Коли хати не маєш, не маєш.

Ой, ти хлопче, хлопче, (2) скажи мені. Чи ти ще до мене прийдеш,(2)а може ні. Прийди, як ясне сонечко зійде, Як мами вдома не буде, а я – сама.

Поведу тя, поведу тя в чужую. Поведу тя в чужую, в чужую, в чужую. Поки свою збудую, збудую.

Нині, нині, (4) мами нема, Нині, нині, (4) вдома сама. Буду тебе кохати, Щоб знала мати любов мою.

Постав хату, постав хату з лободи. Постав хату з лободи, з лободи, з лободи. А в чужую не веди, не веди. Чужа хата, чужа хата не своя. Чужа хата не своя, не своя, не своя. Я дівчина не твоя, не твоя.

13

Чарівна квітка

Грай, моя скрипонько Українська народна пісня

Dm F

В далені, за селом,

Злетіла пісня за сині гори,

A

D

Зеленіють гори.

За сині гори, за поля. C

На високій полонині,

Любив дівчину, любив Марічку,

Dm

F

Сяють ясні зорі. D

Gm

A

Любив Марічку та й не взяв.

Gm Dm

Приспів: В гори прийди до мене,

Gm

Приспів: Грай, моя скрипонько,

Dm

C

Квітку візьми від мене,

F

Грай, моя вірная.

A

D

Квітка тобі розкаже:

Gm

Грай, скрипко, вигравай,

Dm

A

Тайну зелених гір.

Dm

Ти любиме серденько звеселяй.

За селом, за горбом, Там живе красуня. Ти прийди і візьми Квітку чарівную.

Йо як зачую ту коломийку, То серце рветься із жалю. Любив дівчину, любив Марічку, Любив Марічку та й забув.

А я йшов і знайшов, Квітку чарівную. А я йшов і знайшов, Дівчину красуню.

Приспів: Кожного вечора Слухав я скрипоньку. Грай, скрипко, вигравай, Ти любиме серденько звеселяй. Злетіла пісня за сині гори, За сині гори, за селом, Прийди до мене, ти мій миленький, Прийди до мене вечірком. А скрипка грає, все виграває, Все людям, людям, не собі, То вона плаче, то вона щебече, Як соловейко на весні. Злетіла пісня за сині гори. Злетіла пісня – не знаду. Любив дівчину собі на горе, Собі на горе, на біду.

14

А на нашій вулиці Dm

Іванку, Іванку

A

Dm

А на нашій вулиці

Іванку, Іванку, з того боку ярку,

Dm

B

Хлопці зажурилися:

D Gm

Всі дівчата заміж йдуть,

Пішла би м до тебе,

F

Dm

Тільки ми лишилися.

Пішла би м до тебе – A

D

F

З того боку ярку,

Gm C

C

Dm

Взяла вода кладку.

Gm

Приспів: А приходить вже кінець, C

F

Кладочка тоненька, А я молоденька, (2) Могла б ся зломити, (2) Жаль ми ся втопити.

Йдуть дівчата під вінець. Dm

Gm

Треба нам дивитися, A

Dm

На котрій женитися. Наша юність молода Пропахла горілкою, Колись була молода, Тепер стала жінкою.

Іванку, вечірком Прийди до м’я тайком, (2) Дам я тобі знати, Як вийдуть із хати І батько, і мати.

Колись була молода, До серця тулилася, Тепер стала жінкою, Відьмою зробилася.

На плоті солома, Не йди – старі вдома, А, як буде сіно, (2) Можеш іти сміло.

А ми тещу проженем І з тобою заживем, Буде теща пам’ятать, Як до хати затя брать. А ми тещу продамо, Жигулі си купимо, Будемо возитися, Будемо любитися. А на нашій вулиці, Хлопці зажурилися: Всі дівчата заміж вийшли, Тільки ми лишилися.

15

Біла хмара, чорна хмара

Перелаз, перелаз Українська народна пісня

Dm

Gm F

Над поточком, над поточком A

Перелаз, перелаз,

Dm A

D

Хмариться блакить, Dm

Від сусіда й до нас.

Gm

C

А я хочу, та й не хочу A

Сусідський легіню,

Dm

Вік тебе любить. Cm

D

Сусідський легіню, C

Gm F

A

Ми з тобою пара, може, і не пара. Dm

До тебе ходити, Треба тя любити. Я хлопець молодий (2) Боюся зганьбити.

Gm

Дощик буде, сонце буде – A

F

Чом ти не йдеш до нас.

Прспів: Біла хмара, чорна хмара – C

Gm

Dm

Що ж мені робить? Чорна хмара вітром дише На мою біду. Тебе, дівко, як залишу, Кращу не знайду.

Дівка була файна, Не було їй пари. За нею хлопці йшли (2) Як дощові хмари.

Біла хмара, наче квітка, В небі забринить. Покохати можна швидко, Важче розлюбить.

Файна ти файная, Ще будеш файніша. Кому була мила (2) Будеш ще миліша.

Обі хмари в небі синім – Разом я і ти. Не дивись на мене сумно, Краще обійми.

16

Ми зустрілись у Яремчі Dm

Gm

A

За Дунаєм

Dm

Dm

Ми зустрілися з тобою у Яремчі, Gm

A

За Дунаєм, за Дунаєм, Dm

A

Залишив ти біль великий в моїм серці.

Dm

Там музика грала, Dm

D

A

Приспів: Як би м була знала,

D

Була б не кохала.

Gm

Ні Янічка, ні Павлічка,

Gm

C

Із тобою до півночі, A

Dm

Хлопця сподобала.

F

Dm

Gm

А я собі, а я собі

Gm

C

Gm

F

A

Я ніяк не хочу,

Dm

Dm

Не стояла.

Gm

А за того Миколічка A

Ой, порадьте люди добрі, що робити? Чи кохати, чи любити, чи лишити?

Dm

Дунай перескочу. Ой, музики дужче грайте, Веселіше коло, Бо до мене вже підходить Чорнявий Микола. Ні Янічка, ні Павлічка, Я ніяк не хочу, А за того Миколічка Дунай перескочу.

Як настала ця хвилина розставання, Цілувались, обнімались, аж до рання.

Казав милий, казав милий, Що мене попросить, Як на горі, як на горі Пшеницю покосить. Він покосив, він покосив, Вже осінь минає, Він ся женить, Бере другу, а мене лишає. Не рви милий, не рви милий Зелену ліщину, Ой, не люби, ой, не люби Нараз три дівчини, Три дівчини, три дівчини, То велика зрада: Одна плаче, друга скаче, Третя тому рада.

17

Зашуміла ліщинонька F

C

Ой, волошки, волошки

F

Dm

Зашуміла ліщинонька, F

C

Ой, волошки, волошки,

F

Dm

Заплакала дівчинонька. B

D

Ви не є жовті, а сині.

Gm

D

Заплакала, затужила, C

A

Gm

Ви у моєму житті F

A

Dm

Нема того, що любила.

Спомин сумний залишили.

Нема його, та й не буде, Розраяли злії люди. Розраяли, розсудили, Щоб ми в парі не ходили.

Це було раз навесні, Ми біля річки гуляли; Ой, волошки, волошки, Скільки ми вас назбирали.

А ми в парі ходить будем, Одно друге любить будем. Крикнув старий на малого: "Сідлай коня вороного!

Ксеню на руки я брав, Очі у неї сумнії. І без кінця б цілував, Ще там уста червонії.

Та й поїдем в чисте поле, Там дівчина просо поле. Просо поле, гречку в’яже, Козакові правду скаже!"

Ксеню моя дорога, Ксеню моя ти зі мною. Ти не дивись на вінок, Той, що поплив за водою.

"Скажи, скажи, дівча правду, Як не скажеш, другу знайду! Як не знайду я другої, Піду в море утоплюся!" "Скажу, скажу щиру правду – Вірно люблю, ще й кохаю! Вірно люблю, ще й кохаю, Як не бачу, то вмираю!"

18

Світить місяць Dm

Нежонатий ходжу

A

Dm

Світить місяць, світить ясний, Gm

C Gm

Dm

А

Dm

Кониченька воджу…

Dm

D

Пусти ж мене, моя мамо A

Dm

По садочку ходжу,

F

А зіроньки миготять. D

A

Gm

C

F

Dm

Через свою неньку

Dm

Gm

A

Dm

В сад вишневий погулять.

Нежонатий ходжу.

Пусти ж мене, моя мамо, Я там довго не буду. Заспіває соловейко, А я його послухаю.

Через свою неньку, Через рідні сестри. Не можу кохану Додому привести.

Не поможе, тобі доню, Не поможе тая річ. Відчини доню віконце, Слухай його цілу ніч.

Маму перепрошу, Сестер переможу. Приведу кохану, Як червону рожу.

Іще півні не співали, Іще нічка сиділа. Мати зятя вибирала, Дочка плакала щодня.

Доле моя, доле, Що мені діяти. Тільки тебе одну Буду вік кохати.

19

Пісня про рушник Dm

Gm

A

Два кольори

Dm

Dm

Рідна мати моя, ти ночей недоспала B

C

Gm

Gm

B

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, C

Gm

F Dm

Червоними і чорними,

F

B

A

Dm

Червоними і чорними нитками.

Dm

A

A

C

Gm

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, Gm

B

Сорочку мати вишила мені,

І рушник вишиваний на щастя дала. D

Dm

Іти у світ незнаними шляхами.

Dm

Gm

Dm

Як я малим збирався навесні

F

Ти водила мене у поля край села. D

A

B

Gm

Пр-в: Два кольори мої два кольори

Dm

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

C

F

A

Оба на полотні, в душі моїй оба. Gm

Dm

Два кольори мої два кольори:

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги й солов’їні гаї. І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка І засмучені очі хороші, твої. І засмучені очі хороші, ласкаві твої.

Gm

Dm

A

Dm

Червоне то любов, а чорне то журба.

Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої дороги. Переплелись мов мамине життя Сумні мої і радісні дороги.

Я візьму той рушник, простелю наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушникові, оживе все знайоме до болю І дитинство й розлука і вірна любов. І дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Мені війнула в очі сивина Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя на ньому.

20

Осінь вже минає

Згадай, згадай

Dm

Dm

Осінь наступає, листя опадає, D

Згадай, згадай, (2)

Gm

A

Стелиться дорога в тихий гай. / D Gm

C

F

Як мене ти покохав.

B

Милий від’їжає, мене покидає Gm

A

Згадай, згадай, (2)

Dm

Dm

І говорить: “Мила почекай!”

Як мене ти обнімав. D Gm

Станем під вербою, ми удвох з тобою, Я тобі розкажу, що люблю. З гордістю твоєю, з ніжністю моєю, Будем разом жити, як в раю.

C

F

B

Приспів: Ти говорив наймиліші слова, Gm

A

Dm

D

Не знала я, що я буду твоя. Gm

C

F

B

Ти говорив наймиліші слова,

Ми удвох стояли, серденька співали І кохались, як ніколи ми. Соловейко в гаю, чудово співає, І ту нічку серце спомина.

Gm

A

Dm A

Dm

Не знала я, що я буду твоя. Ми розійшлись, (2) Ми розійшлись назавжди, Але чому, (2) Ти приснився мені.

Я тебе чекала, я тя виглядала, Ти мене лишаєш восени. Пташки відлітають, гнізда покидають, З ними відлітаєш, милий ти.

Скажи, чому, (2) Не цвіте первомай, Скажи, скажи, (2) Чом не сказав ти прощай.

21

Заграй ми цигане старий

Осінь золота

Лемківська народна пісня Dm Dm

A

Dm

Зелене листя опадає,

Заграй ми, цигане старий, C

Dm

F D

І опадає воно до долу,

Такої, як бажаю, B

F

Dm Gm

Dm

A

A

А дівчинонька не прийде,

Грошей ти дам, вина ти дам, Gm

A

A

Dm

Dm

Більш не прийде вона ніколи.

І всього, що лиш маю.

D

Gm

Приспів: Ой, осінь, осінь золота,

Бо лютий біль отут горить І груди розриває, І бідне серце так болить, Ще гине – умирає.

C

F

Навіщо ти нас розлучила. B

Gm

У мене дівчина була, A

Заграй, старий, отую піснь, Що то колись співала Старенька ненька, як мене В колисці колисала.

Dm

Була дівчина чорнобрива. Тебе любив я краще всіх, Але не знав, що так буде. І ти повірила мені, Потім пішла ти поміж люди.

Чаруй мені минувші дні, Літа ті молодії. Прегарні золотаві сни, Той рай і ті надії.

Не буде більше вже її, Не буде більше вже ніколи. Тієї ранньої весни І дівчиноньки молодої.

Провадь мене ти, звуком тим В садочок, де я грався, Чаруй і друзів всіх моїх, Що ними я пишався. Чаруй мені дівчину ту, Що мною гордувала, Збуди ти всіх, що вже земля Навіки повкривала. Збуди, чаруй минуле все; Най ще хоч раз заплачу, Бо сліз немає, відколи Доленьки не бачу. Заграй старий! Як потечуть Дві сльози по личеньку, То легше стане на душі І легше у серденьку. 22

Як би я мала крила орлині F

Оксано, Оксано

C

Dm

Як би я мала крила орлині, F

Оксано, Оксано, я чую твій голос

C F

Gm C

Як би я вміла літати, B

F

Що вітер мені з України приніс

F

D

Я б полетіла на Україну, C

A

Gm

С

F

Я чую як шепче розтоптаний колос

F

B

Свого милого шукати.

Gm A

Dm

Я бачу ці очі наповнені сліз.

Лечу я нічку, лечу я другу, Свого милого не бачу. Ой, сяду, сяду в вишневім саду, Сяду, та й гірко заплачу.

Оксано, Оксано, давно ми стрічались Та прийде той час, ми зустрінемось знов Коханою була, і нею зосталась Оксано – ти щастя, моє і любов.

Вийшла із хати старая мати, Свого синочка питає: “Що то за пташка, що за пташина В нашому саду співає?”

І ось я приїхав в улюблене місто В якому давно не бував уже я Приїхав до тебе, кохана Оксано, Бо без тебе не можу прожити ніяк.

Ой, то не пташка, то не пташина, В нашому саду співає, А то дівчина зарученая Свого милого шукає. Якщо ти пташка, сива зозуля, Лети до гаю кувати, Якщо ти мого сина кохаєш, Тебе я прошу до хати.

23

Ой, чий то кінь стоїть Dm

A

Плакуча гітара

Dm

Dm

Ой, чий то кінь стоїть, A

Спить ставок, де колишуться віти,

Dm

A

Що сива гривонька; D

Gm

D

Сподобалась мені, A

Gm C

F

Десь заграла плакуча гітара

Dm

Dm

Сподобалась мені Gm

Dm

Вітерець в верболозах заснув,

C

F

Gm

Gm

A

Dm

Там дівчина стрічала весну.

Dm

Тая дівчинонька.

Ти поїдеш далеко, далеко, Так далеко від мого села І не скаже, той місяць з-за хмари, Що у нього кохана була.

Не так та дівчина, Як біле личенько; Подай же дівчино, Подай же гарная На коня рученьку.

Ти не плач, не журися дівчино, Ти не плач, не сумуй, не ридай, Через рік, як цвістиме калина, В тихий вечір мене зустрічай.

Дівчина підійшла, Рученьку подала; Ой, краще б я була, Ой, краще б я була, Кохання не знала.

Ось прийшла довгождання година, І прийшла довгождання пора, І дівчина прийшла до калини, А милого нема, та й нема.

Кохання, кохання, З вечора до рання; Як сонечко зійде, Як зіронька зайде, Кохання розійде.

Ой, нема, ой, нема, та й не буде, Бо така вже дівоча судьба, Треба знати, як хлопців кохати І, як вірити в їхні слова. Спить ставок, де колишуться віти, Вітерець в верболозах заснув, Вже не грає плакуча гітара, Не стрічає дівчина весну.

24

Стоїть дівча

Рушив поїзд Сл. В. Сосюри F Dm

A

Dm

Стоїть дівча над бистрою водою,

Рушив поїзд в далеку дорогу, F

C

F

F

Стоїть дівча, та й стиха говорить:

Похитнувся вагон і помчав. Dm

D

B

Gm A

F

”Бистра вода, візьми мене з собою,

Я останній раз подивився Dm

C

C Dm

F

Бо я не можу на цім світі жить”.

На все те, що так ніжно кохав.

Скажи, нащо тебе я полюбили, Скажи, нащо повірила тобі, Як би не ти, сумна б я не ходила, Ні вдень, ні вніч не мучилась б в журбі.

Ти сумна на пероні стояла, Вітер коси твої колихав. На очах в тебе сльози бриніли, Ти ридала, а я важко зітхав. Прощавай моя люба дівчино, Бо я їду в далекі краї. І напевно не раз я згадаю, Твоє личко і очі сумні.

Ти приходив до мене о півночі, Ти приходив, коли я міцно сплю. Ти цілував заплаканії очі, І говорив: “Не плач мила люблю”.

Коли поїзд у даль загуркоче, Пригадуються знову мені Дзвін гітари і місячні ночі, Поцілунки гарячі твої.

Без тебе я, як цвіт без сонця, в’яну, Без тебе, ох, як тажко в світі жить, Скажи, скажи, я чарів тих дістану, Щоби забуть і знову полюбить. Стоїть дівча над бистрою водою, Стоїть дівча, та й стиха говорить: ”Бистра вода, візьми мене з собою, Бо я не можу на цім світі жить”.

25

Час рікою пливе Dm

Горіла сосна

Gm

Dm

Час рікою пливе, A

C

Як зустрів я тебе, C

C

Під нев дівчина стояла,

Gm

Dm

Довго, довго дививсь, C

Марно очі трудив, Gm

A

A

Dm

Під нев вдівчина стояла.

F

Dm

F

Горіла сосна, палала,

F

Як зустрів я тебе моя пташко. D

Dm

Горіла сосна, палала,

Dm Gm

A

Під нев дівчина стояла, (2) Русяву косу чесала. (2)

Dm

Та впізнати тебе було важко. Ти висока, струнка, В тебе руса коса, В тебе очі сумні й не веселі. А уста вже не ті, Не солодкі такі, Скажи, хто цілував їх крім мене.

Ой, коси, коси ви мої, (2) Довго служили ви мені. (2)

Як почуєш колись, Біля свого вікна, Хтось зітхає так сумно і важко. Не вставай, не будись, Не тривож свого сна, Не тривож свого сна моя пташко.

Під білий вельон, під вінець, (2) Більш не підеш ти у танець. (2)

Більше служить не будете, – (2) Під білий вельон підете. (2)

Під білий вельон, під хустку, (2) Більш не підеш ти за дружку. (2) Горіла сосна, горів пень, (2) Грала музика цілий день. (2)

Як зустрінеш колись, Привітай, посміхнись, Зустрічай, як колись зустрічала. Бо пройшли вже роки І ми стали батьки, Але наша любов не пропала. А у мене є син, А у тебе – дочка, І вони вже такі однакові. Так нехай же вони Поєднають серця, Коли нам не судилось з тобою. На зелені луги, Впали білі сніги, Де з тобою ми часто гуляли. По дорогах зими Йшли закохані ми, Ясні зорі над нами сіяли. 26

Розпустили кучері дівчата Dm

A

Ой,у вишневому саду

Dm

Dm

Розпустили кучері дівчата, Dm

C

Ой, у вишневому саду, F

Gm

Ще й підвели брови для краси. D Gm

C

F

Там соловейко щебетав,

Dm

Gm

Тільки ти роби, як вчила мати: Gm

A

Dm A

Додому я просилася,

Dm

Dm

Не обрізуй русої коси.

А ти мене все не пускав.

Хай вона росте густа та пишна, Чорнобровим хлопцям на виду. Я ж тобі моя чарівна вишне, Сам троянди в коси заплету.

Ой, милий мій, а я твоя, Пусти мене, зійшла зоря, Проснеться матінка моя, Буде питать, де була я.

Встану рано-рано, до схід-сонця, Назбираю квітів запашних. Що є краще за дівочі коси, Щей троянди пвлетені у них?

А ти їй дай такий отвіт: Яка чудова майська ніч, Весна іде, красу несе, А в тій красі радіє все.

Кажуть, всі дівчата однакові, А моя дівчина не така. Полонила серце юнакові, А ключі від нього не дала.

Доню моя не в тому річ, Де ти гуляла цілу ніч. Чому розплетена коса, А на очах блистить сльоза?

А, як прийде день твого весілля, Ти розпустиш коси по плечу. Ой, яка ж ти гарна моя мила, Чорнобривим хлопцям на біду.

Коса моя розплетена – Її подружка розплела, А на очах блистить сльоза, Бо з милим я прощалася.

D

Gm

C

Мати моя – ти вже стара, А я весела, молода, Я жити хочу, я люблю! Мамо не лай доню свою.

Приспів: Плач кохана, плач, F

Dm

Тебе я розлюбив. Gm

A

А може, я тебе, Dm

Ніколи не любив.

27

Взяла дівча ведра

Чом ти не прийшов Українська народна пісня

Dm Dm

Взяла дівча ведра, F

Dm

C A

A

Dm

Як місяць зійшов?

Dm

C F

А там хлопці, риболовці, Gm

Dm

Чом ти не прийшов,

Та й пішла по воду, B

A

D

Я тебе чекала.

Dm

Gm

Ще й з козацького роду.

Чи коня не мав, C

Хлопці-риболовці З козацького роду, Візьміть мене на той човен, Перевезіть через воду.

F

Чи стежки не знав, Gm

A Dm

Мати не пускала? І коня я мав, І стежку я знав, І мати пускала. Найменша сестра, Бодай не зросла, Сідельце сховала.

Ми б тя перевезли, Щоб хвиля не била, Щоби твоя стара мати За тобою не тужила. Моя стара мати Не буде тужити, Вона сама добре знає, Що я не маю з ким жити.

А старша сестра Сідельце знайшла, Коня осідлала: “Поїдь, братіку, До дівчиноньки, Що тебе чекала”.

Сіла на той човен, Та й тяжко вздихнула, Відбилася від берега, Ще й хустиною змахнула.

Тече річенька, Невеличенька Схочу – перескочу. Віддайте, мене, Моя матінко, За кого я хочу.

Ніхто того не бачив, Тільки стара мати, Що стояла край берега, Та й стала гірко плакати. Не плач стара мати, Не плач, не журися, Сонце зійде, місяць зійде, Доня додому вернеться.

28

Бодай ся когут знудив

Човен хитається серед води Сл. і муз. Р. Купчинського

F

Бодай ся когут знудив, C

F

F

Що мене рано збудив. D

Човен хитається серед води,

Gm

C

Малая нічка, мала, C

F

Плеще об хвилю весло,

F

Ще м я ся не виспала.

В місячнім сяйві біліють сади, C

Причини, Боже ночі, На мої карі очі. Причини, ще й другую, На мене молодую.

F

Здалека мріє село. B

F

Люба дівчино, прийди, прийди, C

F

Забудем давнєє зло. (2)

Казала мені мати, Зелене жито жати. А я жита не жала, В борозянці лежала.

F

C

F

Приспів: Човен по воді вихитується, B

C

F

Козак в дівчини випитується:

Казала мені мати, Зелений горох рвати. А горох має стручки, Болять м’я мамцю ручки.

B

“Чом в тебе, дівчино, C

F

Очка чорнесенькі?” B

“Від темної ніченьки,

Казала мені мати, Куряток заганяти. Ціп-ціп-ціп-ціп, до хати, Казла мені мати.

C

F

Мій милесенький”. Човен хитається серед води, Тільки одні камиші, З вітром жартуючи на всі лади, Ворушать тишу тиші.

Казала мені мати, Індиків заганяти. Куль-куль-куль-куль, до хати, Казала мені мати.

Люба дівчино, прийди, прийди, Забудем давнєє зло. (2)

Казала мені мати, З хлопцями погуляти. Погуляй собі, доню, Я ж тобі не бороню.

Приспів: Човен по воді вихитується, Козак в дівчини випитується: “Чом в тебе дівчино, Уста солоденькі?” “Щоб їх цілував, Мій милесенький”.

А я собі гуляю, Як рибка по Дунаю. Як рибка з окунцями, Я молода з хлопцями. Гуляла би м до ночі, Та ж спатоньки не хочу. Гуляла би м до раня, Ой, дана ж моя дана. 29

Вже би м була їхала Dm

Чорна я си чорна

A

Dm Dm

Вже би м була їхала, вже би м була йшла, Dm

A

C

Dm

F

C

Най ми ся уступить, гей-гой!

Gm

Кланяюсь тобі мамо,

F

A

Най ми ся уступить, гей-гой!

Dm

Що будила мене рано A

A

Чорна я си чорна, як тая чорниця. (2)

Dm

Я ще своїй мамочці не вклонилася. D

Gm

Dm

Gm

Най ми ся уступить

Dm

Більше не будеш, не будеш.

A

Dm

З путя порадниця.

…Я ще свому татові не вклонилася. Кланяюсь тобі тату, Що пускав мене до хати…

З путя порадниця, з поля робітниця. (2) Бо я така файна, гей-гой! (2) Бо я така файна, Як в небі зірниця.

…Я ще свому братові не вклонилася. Кланяюсь тобі брате, Що водив хлопців до хати…

Ой, файна, я файна – я ся не малюю. (2) Я на своє личко, гей-гой! (2) Я на своє личко Фарби не купую.

…Я ще своїй сестрі не вклонилася. Кланяюсь тобі сестро, Що навчила косу плести…

Ой, файна, я файна – нема мені пари. (2) Так за мной хлопці йдуть, гей-гой! (2) Так за мной йдуть хлопці, Як дощові хмари.

…Я ще вам пороги не вклонилася. Кланяюсь вам пороги, Де ходили босі ноги… …Я ще вам ворота не вклонилася. Кланяюсь вам ворота, Де стояла хлопців рота… …Я ще вам тополі не вклонилася. Кланяюсь вам тополі, Де стояли ми обоє… …Я ще тобі лавко не вклонилася. Кланяюсь тобі лавко, Де сиділи ми до ранку… …Я ще вам сусіди не вклонилася. Кланяюсь вам сусіди, Говорили, що хотіли… …Я ще вам подвір’я не вклонилася. Кланяюсь вам подвір’я, Де відбулося весілля… 30

Цвіте терен Dm

A

Ой, не світи місяченьку

Dm

/C

Цвіте терен, цвіте терен,

A/C

Листя опадає, F Gm

Dm / F A

Тай на той перелаз. C

F

A

Dm

Хто в любові не знається, Dm

Gm

Ой, не світи місяченьку,

A Dm C

Dm / F

Gm

Вийди, вийди люба дівчино,

A Dm

A

Dm

Той горя не знає.

До мене ще хоч раз.

А я молода дівчина, Та горя зазнала, Вечероньки б не доїла, Нічки б не доспала.

Ой, не вийду, ой, не вийду, Нехай друга йде, Бо на мене у садочку, Вже другий козак жде.

Ой, візьму я кріселечко, Сяду край віконця, І ще очі не дрімали, А вже сходить сонце.

І не йшла вона додому, Стояла в саду, Чув я, чув я, як присягала Козаку другому.

Хоч дрімайте, не дрімайте, Не будете спати, Десь поїхзав мій миленький Іншої шукати.

А, як ми ся полюбили, З тихенька, з тихенька, А, як ми ся розставали, Плакали серденька.

Нехай іде, нехай іде, Нехай не вернеться; Не дасть йому Господь щастя, Коли повернеться.

А, як ми ся полюбили В сінях на порозі, А, як ми ся розставали По цілій дорозі.

Очі мої, очі мої, Що ви наробили, Кого люди обминали, Того полюбили.

31

Ой, у гаю при Дунаю

Там під Львівським замком

Dm

Dm

Ой, у гаю при Дунаю A

Gm

Там, під Львівським замком,

Dm

A

Соловей щебече,

Dm

Старий дуб стояв…

Dm

D

А він всю свою пташину A

Gm

Там, під Львівським замком,

Dm

C

До гніздечка кличе.

F A

Старий дуб стояв, (2) Dm

Gm

А під тим дубочком

F

A

Ой! Тьох-тьох! Фіть-тьох-тьох-тьох! C

Dm

Партизан лежав.

FA

Соловей щебече, Dm

Gm

Він лежить, не дише, він неначе спить. (2) Золоті кучері вітер шелестить.

А він всю свою пташину A

Dm

До гніздечка кличе.

А над ним старенька матінка стоїть… (2) І до свого сина тихо говорить:

Ой, у гаю при Дунаю, Там музика грає. Бас гуде, скрипка плаче, Милий мій гуляє.

“Сину ж ти мій, сину, дитино моя… (2) були б тя не вбили, якби не війна. Було вас у батька п’ятеро синів… (2) Ти був наймолодщий, сину мій Андрій.

Ой! Тьох-тьох! Фіть-тьох-тьох-тьох! Там музика грає. Бас гуде, скрипка плаче, Милий мій гуляє.

Як ти був маленький, батько воював… (2) Він за Україну голову поклав”. А позаду неї отаман стоїть… (2) Стиха щось шепоче, стиха говорить:

Ой, у гаю при Дунаю, Стою самотою. Плачу, тужу ще й ридаю Милий за тобою.

“Не плач, стара мати, син героєм став… (2) Він за Україну галову поклав”. Висока могила, хрест березовий… (2) А на тому хресті – тризуб золотий.

Ой! Тьох-тьох! Фіть-тьох-тьох-тьох! Стою самотою. Плачу, тужу ще й ридаю Милий за тобою.

32

Очі сині та сині Dm

Ой, за лісочком

Gm

Dm

Очі сині, та сині, A

A

Ой, за лісочком сонечко стало,

Dm

A

Дала мати дівчині,

B

І навіщо давала,

C Gm

Бо не знала сама.

Dm A

Dm

Там дівчинонька гуляла в полі.

D

Gm

Приспів: А тепер тій дівчині,

Їхали хлопці поле орати, Один спинився, та й став питати. Ой, дівчинонько, вишли ми квіти, Кого раненько вийшла зустріти?

F

Через очі ті сині, B

Gm

А ні вдень, а ні вночі, A

F

Ой, закувала, та й на тополі,

F

C

Dm

Сива зозуля, та й закувала.

Gm С

Dm

Dm

Та й спокою нема.

Зірвала в полі ромашки білі, Кого чекала, того зустріла. Вийди в садочок до мене, хлопче, Ніхто, крім тебе мене не хоче.

І нащо було мати, Очі сині давати, Коли сині, самотні, Будуть плакать в журбі.

Ой, за лісочком сонечко стало, Сива зозуля, та й закувала. Ой, закувала в зелені спілім, Скоро ми будем у вас на весіллі.

Приспів: Очі сині, та карі Не підходять до пари, Але з того серденько Тільки плаче й болить. Не журися дівчино, Не журися рипчино, Прийде серцю утіха, Прийде радісний час. Приспів: Поєднається серце З милим другом навіки І заграє веселка У дівочих очах.

33

Сіла птаха Dm

При долині кущ калини D7 Gm

Dm

Сіла птаха, сизокрила на тополю, C

При долині кущ калини

F A

C

Сіло сонце понад вечір, на поля. Dm

F

Похилився до води,

Gm

D Gm

Покохала, покохала я до болю A

B

C F

B

Ти скажи, скажи калино,

Dm

Gm

A

Dm

Молодого, молодого скрипаля.

Як попала ти сюди.

Покохала, зачарована струною, Заблукала та мелодія в гаю. Там за ладу, журавлиною весною Я понесла своє серце скрипалю.

Програш: Dm C F Dm B A Dm D Dm C F Dm B A Dm Якось ранньою весною Хлопець бравий прискакав, Милувався довго мною, А тоді з собою взяв.

Йшла до нього, наче місячна царівна, Йшла до нього, як до березня весна. І не знала, що та музика чарівна, Не для мене, а для іншої була.

Він хотів, мене, калину Посадить в своїм саду, Недовіз, а в полі кинув, Думав, що я пропаду.

Покохала, покохала я до болю, Молодого, молодого скрипаля. І не знала, що та музика чарівна Не для мене, а для іншої луна.

Я за землю ухватилась, Встала на ноги свої – І навіки поселилась, Де вода і солов’ї. Ти не дми на мене вітре, Я тепер не пропаду, Надімною сонце світить, Я надалі зацвіту. Якось ранньою весною Хлопець бравий прискакав, Милувався довго мною, Та мене він не впізнав.

34

Сімнадцять моїх літ

Пригадай оці волошки

Dm

Dm

Сімнадцять моїх літ,

Gm

Як скоро ви пройшли, Gm

F

D

Так скоро, що й не знаю, де взялися.

Gm Gm

F C

F

Dm

A

Dm

Все минуло промайнуло мов в тумані.

Dm

Зелені смереки, Gm

С

Як за обрій п’яну ніч тверезить ранок,

C

Прийдіть же ви роки, F

Dm

Як волосся тобі ніжно пестив вітер,

C

Gm

A

Пригадай оці волошки, сині квіти

A

D

Gm

A

Все минуло промайнуло і розлука З того часу як сплелися наші руки, Що сподобав собі іншу я не проти То ж навіщо на весілля мене просиш.

Dm

Де горе і любов мої злилися. Я вірила тобі, І знала, що прийдеш, Не знала, що мене ти покидаєш. Ти знов сюди прийшов І знов мене знайшов, Навіщо ж мою душу розриваєш.

Я прийду, мов не болить мене нітрошки І врочисто принесу тобі волошки; Дрібний цвіт твоїх очей і чисті сльози, Вже між нами заметілі і морози. Йдеш заплакана до шлюбу віє вітер, Він за мене тобі ніжно сльози витер, А як будуть синьоокі в тебе діти – Пригадай оці волошки сині квіти.

Ти знов сюди прийшов І знов мене знайшов, Коли тебе я зовсім позабула. Коли моя фата, сріблясто-золота, Поблизу мого дому промайнула. Навіщо ти любов Ногою розтоптав, Любов’ю можна в небо полетіти. Любов дана тому, Хто вірно служить їй, Хто вміє нею чесно володіти.

35

Листя зелене

Повернення Пісня з репертуару Л. Горової

D

Gm C

F Dm Dm

Листя зелене падає з клена, Gm

A

Я вертаюся додому

Dm А

Ти не вернешся більше до мене, D

Gm

C

Gm

Не посміхнешся, не поцілуєш,

Забуваю біль і втому

Dm С

В далекім краю ти десь мандруєш. D

Gm

Тих минулих днів. С

Dm

Dm

Dm

Gm

А

C Dm

Тебе вже більш нема, Gm

Dm

Хтось мене чекав.

Тебе вже більш нема, F

Gm

Хочу тільки, щоби вдома

А листя опадає з клена. D

F

Співу і забав,

Тебе вже більш нема, A

Gm

Я не хочу ніжних квітів,

Приспів: Тебе вже більш нема, Gm

F

D

C

F

Dm

Із чужих країв,

F Dm

Gm A

Gm

A

Відчинив тривожно двері, Ніжно обійняв, Засміявся і заплакав І про все спитав. Розігнав усі тривоги І думки сумні І тепло душі своєї Дарував мені.

Dm

Ти полетіла десь від мене. Разом ходили, разом гуляли, І білі квіти в букет збирали, А з листя клена ти вінки плела, А десь співала пташка весела.

Та незвідані дороги Знову кличуть в даль Ми підемо вслід за ними У незнаний край. Проминуть щасливі роки І життя мине, Тільки хочу щоби вдома Хтось чекав мене.

36

Ой, чого калина

Україно Сл. і муз. Т. Петрененка

Dm

Gm

A

Dm F

Ой, чого калина віти похилила? Gm C D

F

B

C

F

Поки зорить Чумацький Шлях.

Gm

G

Ой, чого так рано мати посивіла – Dm A

C

Дороги іншої не треба,

F

Чи багато квіту, чи важка роса? C

B

Dm

B

Я йду від тебе і до тебе

Dm

F

А була ж у неї золота коса.

C

F

По золотих твоїх стежках.

Мамине безсоння, мамині тривоги Простелила доля у незнану даль. За ворота вийде, стане край дороги, В коси заплітає сивини печаль.

Мені не можна не любити, Тобі не можна не цвісти. Лиш доти варто в світі жити, Поки живеш і квітнеш ти!

Стеляться тумани долами-лугами, Стеляться тумани на глибокі сни. Гей, дорого дальня, повертай до мами – Буде в її косах менше сивини.

B

F

Приспів: Україно, Україно, B

Bm

F

Після далечі доріг Dm

Am

Вірне серце твого сина B

C

F

Я кладу тобі до ніг! Бо ми кохаєм до нестями, І ще не скоро наш кінець. Ще, може, нашими серцями Розпалим тисячі сердець. Ще свічка наша не згоріла, Ще наша молодість при нас. А те, чи варте наше діло, – То скажуть люди й скаже час.

37

Пустельник

Вона

Пісня з репертуару гурту “Піккардійська терція” Сл. Д. Сумарука Муз. В. Якимця Dm

Сл. і муз. К. Москальця Dm

B

Завтра прийде до кімнати

C

Dm

Є на світі цім пустельний берег, B

Твоїх друзів небагато,

A

Dm

Там живе пустельник із моїм ім’ям. Dm

B

A

Вип’єте холодного вина

C

Dm

Не шумлять на березі осока і верби – B

B

B

Хтось принесе білі айстри,

Gm

Dm

Випалена і мертва кам’яна земля… A кам’яна земля.

B

Скаже хтось – життя прекрасне, Dm

B

A

Так, життя прекрасне, а вона… Dm

C

B

Має той пустельник хату із каміння Gm

A

F

Dm

Ложе кам’яне, свічку кам’яну. C Gm

B

F C

F

Буде пити, не п’яніти

Крила кам’яні приросли корінням Dm

C

Приспів: А вона, а вона, сидітиме сумна A

D

Від дешевого вина

До закам’янілого вицвілого сну.

Dm

A

Я співатиму, для неї Dm

Програш:Dm, Gm, C, F, B, Gm, A7, Dm (2)

Аж бринітиме кришталь A

Я не знаю, хто ви смерть чи воскресіння, Я не знаю, що ви принесли мені. Доторкніться поглядом до того каміння, Може з нього зацвітуть вам мої пісні… Вам мої пісні, вам мої пісні.

Та хіба зуміє голос Dm

Подолати цю печаль. Так вже в світі повелося – Я люблю її волосся, Я люблю її тонкі уста. Та невдовзі прийде осінь, Ми усі розбіжимося По русифікованих містах. Приспів: Лиш вона, (2) сидітиме сумна, Буде пити – не п’яніти Від дешевого вина. Моя дівчинко печальна, Моя доле золота, Я продовжую кричати… Ніч безмежна і пуста.

38

Jakże pytać mam kozaka Co na miłość chorą zapadł On by z żalu swiat podpalil Cdy by straćił Cię (Mnie)

Duma na dwa serca (Edita Górniak) Dm

C

Mój sokole chmurnooki F

Gm

My wpatrzeni, zasłuchani Tak współcześni aż do granic W ciemnym kinie po kryjomu Ocieramy lzy.

Pytaj o mnie gór wzsokich F

Gm

Pytaj o mnie lasów wonnych A

Dm

I uwolnij mnie Mój sokole, mój przeirzysty Pytaj o mnei nurtów bystrych Pytaj o mnie kwiatów polnych A

Dm

C

I uwolnij mnie Mój miły

Yesterday (The Beatles)

F

Пр: Jak mam pytać gwiazd w niebiosach C

F

A

Są zazdrosne o Twój posag Dm

F B

O miłośći cztery skrzynie A

Dm

A

Dm

Yesterday, all my troubles seemed so far away, C

F

Now it looks if they’re here to stay;

C

Dm

I o dobroć Twą Mój miły

G

F

Oh! I believe in Yesterday. A

Jak mam pytać innych kobiet Serce me odkryją w Tobie I choć wiedzą nie powiedzą Nie odnajde Cię

Suddenly, I’m not half the man Dm

I used to be, B

C

F

There’s а shadow hanging over me; Dm

G

F

Oh! Yesterday came suddenly.

Mój sokole gromowładny Pytaj o mnie stepów sławnych Pytaj tych burzanów wonnych I uwolnij mnie

A

Dm

C

F

Why she had to go I don’t know, she wouldn’t say. A

Dm

C

F

I said something wrong, now I long for Yesterday.

Przez kurchany spopielane Przez hutory w ogniu całe Snu już nie znam step odmierzam By odnależć Cię Mój miły

A

Dm

Yesterday, love was such an easy game to play. B

C

F

Now I need a place to hide away;

Пр: Jak że pytać mam kśężyca On sie kocha w twych żrenicach Słońce zgoni, step zasłoni Nie odnaidziesz mnie

Dm G

F

Oh! I believe in Yesterday.

39

Гуцулка Ксеня

Моя Україно!

Муз. Я. Барнича Dm Dm

Gm

Коли на чужині

Темна нічка гори вкрила, A

A

Dm

Душа посумніла,

Полонину всю залила,

Gm

B

Gm

Я згадував край свій,

А в ній постать сніжно-біла, – A

C

Dm

F

Де друзі й сім’я.

Гуцул Ксеню в ній пізнав.

D

Прспів: Моя Україно,

Він дивився в очі сині, Тихо спершись на соснині, І слова ніжні любовні Він до неї промовляв: A

C

Ти матінко мила. Gm

Неси ж людям щастя, A

Dm

Dm

Веселко моя!

Dm

До рідного краю Несіть мене крила. Вітрило-сестриця І брат-течія.

Я тобі на трембіті, Gm

Dm

Лиш одній в цілім світі, A

F

Dm

Приспів: Гуцулко Ксеню, Gm

Gm

Dm

A

Розкажу про любов.

Від Чорного моря, За сині Карпати, Де в щасті і славі, Квітує земля.

Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар. Вже прийшло гаряче літо, Гуцул іншу любив скрито, А гуцулку чорнобриву Він в останню ніч прощав. В Черемоші грали хвилі, Сумували очі сині, Тільки вітер на соснині Сумно пісню вигравав: Я ж тобі казала щиро: “Не кохай мене зрадливо!” А ти думав, що можливо І кохання звів на жарт.

40

Йшли селом Dm

A

Твоє весілля Dm

Dm

Йшли селом, йшли селом партизани, С

На весілнє подвір’я

F

D

По землі, українській невільній землі. D

Gm

Заглядатимуть діти,

Dm

C

І у кожного зброя була за плечами, Gm

A

Gm

Буде твоє весілля

Dm

F

І у кожного смуток і біль на чолі.

A

Музикою дзвеніти. Dm

Біль і смуток за всю Україну І за спалені села, за зрубаний сад. За ту пісню, що чули колись солов’їну, Але їм вже не було дороги назад.

А засмучена скрипка,

Бо дорога назад – то неволя, І ховатися в лісі не будемо ми. Ми підемо вперед і здобудемо волю. України своєї ми вірні сини.

Як я гірко ридаю.

D

Gm

Як жива заспіває B

І ніхто не почує, A

Dm

Gm

Приспів: А через два тижні A

Dm

Вже достигнути вишні;

Хтось з них пісню почав і вона пролунала На всі гори, долини, на весь рідний край. Щоби знали усі – Україна повстала, Ти лети, наша пісне, аж за небокрай.

B

Gm

Через дві неділі, A

Dm

Вже твоє весілля. Ти скажи мені мила: ”Звідки взявся той третій, Що тобі причепив він Молодій він букета?” Восени, чи весною Наша згаснула зірка, Не мені із тобою Усі крикнули: “Гірко!”

І не всі повернулися з бою додому. І не всіх дочекається рідна сім’я. Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими, Пам’ятай їх завжди, українська земля.

41

Ти ж мене підманула Dm

Вчора була дівка

F

Dm

Ти казала в понеділок C

F

Підем разом по барвінок,

Gm

Підманула, підвела.

Gm

Dm

A

Dm

Колись була дівка як та ружа, (2) А тепер невістка має мужа!

Приспів: Ти ж мене підманула, A

Ти ж мене підвела,

Колись була дівка до видання, (2) А нині невістка (2) до кохання! (2)

Gm

Ти ж мене молодого A

D

Не любила, не любила!

F

Dm

F

Щоб я рано хлопців, щоб я рано хлопців

Dm

C

C

F

Я прийшов – тебе нема,

C

C

Колись мені мати говорила:

F

A

Dm

Колись мені мати говорила,

A

Dm

A

Dm

З ума розуму звела.

Колись була дівка до купелі, (2) А нині невістка (2) до постелі! (2)

Ти казала у вівторок Поцілуєш разів сорок, Я прийшов – тебе нема…

Колись була дівка жито жати, (2) А нині невістка (2) з мужем спати! (2)

Ти казала у середу Підем разом по череду, Я прийшов – тебе нема…

Коли та свекруха буде лаїть, (2) А як милий прийде, (2) Заспокоїть, заспокоїть.

Ти казала у четвер Підем разом на спацер, Я прийшов – тебе нема… Ти казала у п'ятницю Підем разом по пшеницю Я прийшов – тебе нема… Ти казала у суботу Підем разом на роботу Я прийшов – тебе нема… Ти казала у неділю Підем разом на весілля, Я прийшов – тебе нема…

42

Весняні вітри Dm

Gm

Santa Maria

A

F

Весняні вітри подихом п’янким Dm

A

Ти є для мене на весь світ одна,

Dm

Gm

Полонили нас, полонили нас. Gm

Любове моя ніжна й чарівна.

C

C

Яблуневий цвіт марево ночей, F

Тебе чекаю люба кожну мить,

D

F

Небо голубе –– це чарівний час.

Тебе не бачу серденько болить.

Gm

C

Минають ночі і минають дні, Ой, як забути, ти скажи мені, Ті карі очі, твій дівочий стан І що робити я незнаю сам.

І в безмежну даль рветься із грудей F

Dm

Пісня наче птах, пісня наче птах Gm

A

Щастям струменить блиск твоїх очей Dm

A

Приспів:

Dm

Й зігріва теплом усміх на устах.

D

Gm

C

Ти ніби Санта Марія прекрасна мила, F

Програш: Dm Gm A Dm A Dm Dm Gm A Dm

Dm

Наше кохання з тобою щасливе, Gm

C

F

D

Бо ти зі мною є любов моя.

Дивна мить весни – це дитячі сни, Мрії запальні, помисли хмільні, Це кохання плин, ніжний серця стук, Зустрічі екстаз й гіркота розлук.

Ти ніби Санта Марія, як небо чисте І сяєш золотом краси намиста, Чарує душу красота твоя.

І напевно вже, і напевно вже, Доля в нас така, доля в нас така, Що струмкий потік у бурхливий вир Торить собі шлях юності ріка.

Тьохне весною соловей в гаю, Зворушить душу змучену мою. І пригадає мені знов і знов – Про нашу зустріч, про нашу любов.

Промайнуть роки і згадаєм ми – В ранішню зорю, юності пору, Безтурботні дні й той щасливий час, Коли в гурт тісний доля звела нас.

Я хочу мила щоби знала ти, Що незабуду твоєй красоти. Хіба не щастя бути в парі нам? Бо я тебе нікому не віддам.

Той щасливий блиск, ніжний зорепад У твоїх очах у моїх очах. Знову полетять у безмежну даль Пісня наче птах, пісня наче птах.

43

Марія Dm

Gm

Перший сніг Сл. Б. Стельмаха Муз. І. Білозора

A

Як важко без тебе, єдина моя, Gm

C

F

Dт

У погляді твому згорає зоря. D

Gm

C

Знов перші зірниці над нами зплелись, B

Dm

A

Gт

Ні вогнів, ні зір F

Не голубить зір.

Dm

Gт

Єдина моя, хоч на мить повернись.

A

Жодна квітка – наче й не було. Dт

BA

Dm

C A

Gm

Gт

C F

Dт

Весни не буває?

Gт

Приспів: Це не яблуні цвіт, не май,

Dm

C

Маріє, Маріє,

F A

Це не пізній бузок, це – знай –

Dm

Dт

Мій Бог, моя мрія... A

A

Перший сніг, мов лебедя крило.

Невже без кохання

B A

F

В тиху ніч розквіт

Десь щастя блукає,

B

Gт

Раптом серед віт

Писпів: Маріє, Маріє,

BA

Dт

Gт

В нашу зиму приблудив

Dm

A

Ти – моя надія.

Dт

Білий лебідь молодий.

Немаю я щастя, а може знайду У погляді твому любов чарівну. У сонячних снах я побачив тебе, Кохання моє більше нас не мине.

На-на-на, на-на-на, На-на-на, на-на-на. В нашу зиму приблудив Білий лебідь молодий.

Упало на землю вже листя в саду, А я все шукаю, тебе не знайду. Хай осінь холодна у тихій журбі Про нашу любов нагадає тобі.

Скільки довгих днів Він без нас білів В небі синім з-поза давніх літ!.. І нарешті ось Стріти довелось – Знову нам біліє поміж віт.

44

Марічка Dт

Місяць і зіроньки

Gт

F

В'ється, наче змійка, неспокійна річка, Dm

С

F

Місяць і зіроньки,

A

С

F

Тулиться близенько до підніжжя гір,

Чом ви не сяєте?

Dт

С

Gт

B

А на тому боці, там живе Марічка Gт

Dт

A

F

А мій миленький любить другу –

Dт

B

В хаті, що сховалась у зелений бір.

С

F

Чом ви не скажете?

Як із хати вийде, на порозі стане, Як блищить красою широчінь ріки. А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне, "Хоч скачи у воду!" – кажуть парубки.

Він другу полюбив Про мене забувся. Моє серденько в грудях б'ється, Вороги сміються.

Не питайте, хлопці, чом я одинокий Берегом так пізно мовчазний ходжу – Там, на тому боці загубив я спокій, І туди дороги я не находжу.

Вороги, вороги, За що ви судите? Я вашого не люблю Мого не чаруйте. Не люблю, не люблю, Любити не буду. Як мого зачаруєте, З ким я жити буду? Місяць і зіроньки, Чом ви не сяєте? А мій миленький любить другу – Чом ви не скажете?

45

Два перстені

Золотоволоска

Сл. і муз. В. Івасюка

Сл. А. Драгомирецького Муз. В. Івасюка

Dт Dт

Як ішла я опівночі

Із якої казки ти прийшла до мене

Cт

Gт

Понад бистрою водою,

Dт

Зачерпнула в руки срібло

Gт

Те, що місяць там залишив,

Ти, немов жар-птиця, в сон мій прилетіла?

Dт

B

І зробила з нього перстень...

A

В сон мій...

F

А як сонце привітало Мене вранці в чистім полі,

Dт

Gт

Dт

П-ів: Золотоволоско – ти весняний день,

C

B

Я знайшла вінок з барвінку,

C

F

Бо в очах у тебе – сонце молоде,

Dт

B

Недоплетений учора,

C

F

Золоте волосся – буйні ручаї,

Dт

B

І зробила з нього перстень. F

B

Із якої казки, із якого дива

F

C

Dт

І навкруг збудила провесінь зелену?

C

Gт

B

A

І по вік не вийти вже й з них мені.

C

В серці, у моєму, золотиста повінь, Від палкого щастя першої любові. І коли заходить сонце полум’яне, Світло так навколо від очей коханих, …Твоїх.

Приспів: Два перстені – то для тебе, Gт

Вибирай же, любий. F

C

Два перстені – то твій усміх, Gт

С

А твій усміх – моя згуба. F

Як захмарить небо у осінні дні, То весняним сонцем світиш ти мені. Та за сонце більше в тебе ясноти, – Як зуміла з казки ти сюди прийти?

C

Два перстені, дня і ночі, Gт

Ти візьми з собою. F

C

Як знайти мене захочеш, Dm

Кинь їх вранці за водою. Знову осінь нам приносить В злотих кронах неба просинь, – Злива дивних барв довкола І вітрів віолончелі. Не сумуй за веснотравнем, Бо ж мелодію забуту Два перстені нагадають. Нагадають, як забудеш, Не знайдеш і не полюбиш, Не сумуй за веснотравнем. 46

Годинник

Птахи

Пісня з репертуару гурту “Скрябін” A

Пісня з репертуару гурту “Скрябін”

F#т

F

Чую, брате, що буде війна F

G

F

Холодна і мокра, довга і зла.

F

Квадратні на круглих будуть іти G

Dт B

C

Всі вони летіли звідтам, де і я хотів.

F#т

F

C

Раз високо в небі я зустрів чужих птахів. E

А

Dт B

Dт B

C

Крилами шуміли, наганяли дикий страх.

Е

F

Dт B

C

За те, що ті рівні, як їх не крути.

Потім в воду сіли просто в мене на очах.

Візьми собі шалик, візьми собі плащ, Нікого не бійся, ніколи не плач. Ти знаєш дорогу і маєш ще час, Налий собі пива і випий за нас.

Приспів:

Ат

F F F

C

Dт B

C

Я собі захотів подивитися на люди. F

Ат

Dт B

C

З висоти птахів я побачив то, шо буде.

Шукай собі місця, де вар'ятів нема. Ет

На старих деревах вони мають собі хати. То не є далеко, та не можна їх дістати. Вони мають крила, і не роблять зла нікому. А як стане зимно, то летять собі додому.

Тікай – бо скоро буде війна, D

Dт B

Двоє гарних крил – і мені вже ніц не треба.

П-ів: Тікай – бо скоро буде війна, Ат

C

Я собі захотів політати десь під небом.

Ет D

Dт B

Ат

Холодна і мокра, довга і зла. А ще хтось додому напише листа, Як бомби літають і кулі свистять. Купи собі ровер і скоро жени, Бо можна не встигнути – близько вони. А в нас під ногами чужі хробаки, То ж дайте їм їсти, налийте води. Купи окуляри з фіолетовим шклом, Так легше стіну пробивати чолом.

47

Пісня про пісню

Сивий музикант

Пісня з репертуару гурту “Гроно” Сл. і муз. Т. Петрененка

Пісня з репертуару А. Матвійчука Dт

Dт

Gт

У підземнім переході, Вечорами при народі

Зорепадом летять роки А

Dт В А

D7

У минуле, у віки. Dт

Грає сивий і самотній музикант.

Gт

Gт

Шлях, що пройдено, – не пройдеш, С

Плачуть струни на гітарі, Трохи грошей у футлярі –

F

Що минуло – не вернеш. В

С7

A7

Ат А

Ет

А

F#т

Тільки пісня нам поверне знов D

Е

А

Нашу юність і любов. Нам дано будувать мости У незнанії світи, І додому, де вірно ждуть, Довгих років довга путь. Тільки пісня у чужім краю Здолає сто доріг, І кохану нагада твою, І далекий твій поріг.

Приспів: Dт D7

A

С

Ат

Тільки пісня поміж тисяч мрій Ат

Поведе до майбуття. Е

Ат С F Е7

Gт

D7

Gт A7

B A Dт

Вже втомились пальці білі. Де ви, друзі давні милі? Хто в могилі, а хто просто "за бугром". Та маестро вірить свято: Якщо він покине грати, То усе це не закінчиться добром.

Пісня – матір щастя і надій. Dт

Dт

Все змішалось в ріднім домі, Як у грішному содомі. І не знати – це початок чи кінець? Призабуті давні п'єси, Серенади й полонези, – Іншу музику диктує гаманець.

З нами пісня назавжди.

Dт

A7

Грай, людям додавай щастя на землі.

С

Е

B A7

Про свої жалі, про свої жалі.

Серед радощів і біди

Dт

D7

Грай про свою печаль,

Dт

G

Gт A7

Dт

У майбутнії віки.

F

D7

Ти в рідному краю наче емігрант.

Ат F Е

G7

Gт

A

Зорепадом летять роки Ат

Нт

Сивий музикант, сивий музикант.

Dт

Е7

A7

Грай музику свою,

D7 Ат

B A7

Був і він в зеніті слави, І йому кричали "браво", І на сцену квіти кидали жінки. А гітара ревнувала І його не відпускала, Притулившись до гарячої щоки.

Dт

Що так біжить від нас, Нт

Dт

Ось і вся подяка за талант.

D7

Тільки пісня нам зупинить час, Gт

Gт

Ат

Без пісень нема життя!

48

Нехай

Я вертаюся додому

Сл. Р. Бернса, переклад М. Лукаша Муз. С. Нудика F

C

Dт

Я вертаюся додому

Dт

Ат

Нехай і холод, і вітри, B

C C

Dт C

F

Всіх минулих днів.

Dт

D7

Тебе плащем. C

Gт

Забуваю біль і втому

F

Я від негоди захищу B

Dт

Із чужих країв.

F

І сніг з дощем, і сніг з дощем. B

Gт

Gт

Я не хочу ніжних квітів,

F

С

Тебе плащем, тебе плащем.

Ат

Сміху і забав, Dт

Нехай і горе, і біда, І море хвиль. (2) Я від недолі заслоню Тебе грудьми. (3)

Gт

Хочу тільки, щоби вдома Ат

Dт

Хтось мене чекав. Відчинив тривожно двері, Радо обійняв, Засміявся і заплакав, І про все спитав. Розігнав усі тривоги І думки сумні І тепло душі своєї Повернув мені.

Нехай я буду злидарем В чужім краю, сумнім краю – З тобою буде скрізь мені, Як у раю. (3) Нехай я стану владарем На цілий світ – (2) В моїй короні будеш ти, Як самоцвіт (3).

Та незвідані стежини Знову кличуть в даль. Ми ідемо вслід за ними У далекий край. Пролетять щасливі роки І життя мине. Хочу тільки, щоби вдома Хтось чекав мене.

49

Коли до губ твоїх

Відпусти

Пісня з репертуару гурту ”Плач Єремії” Сл. Г. Чубая

Пісня з репертуару гурту ”Океан Ельзи” Dт .

Dm

C

Gт

Aт

Dт

C

Gт

Aт

C F

C

Той шепіт мою тишу синю крає! Dт

C

Gт

Aт

Dт C

Dт F

Dт C

C

Зіниці твої виткані із подиву, C

В очах у тебе синьо і широко... C

F

Але до губ твоїх лишається півподиху, Aт

Dт

До губ твоїх лишається півкроку. Dm

C

F

Але до губ твоїх лишається півподиху, Gт

Aт

Dт

І вважав би, що ти – пелюсток навесні, Але ж ти не зів'янеш ніколи. І сказав би тобі: "Ти моя – не моя". Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля, ля.

Dт

F

Gт

F

Я не хочу більше йти.

Півподиху у горлі застрягає.

Dт

C

F

Aт

F

F A7

Неступленим півкроку залишається,

B

Dт A7

Відпусти, я благаю, відпусти,

C

І впевненість мою кудись відмає,

C

F

Бо не можу далі йти я. F

А чорний птах повік твоїх здіймається Dт

C

A7

C

B

F

Приспів: Відпусти, я благаю, відпусти,

Dт

І що ходити вмію, забуваю.

Dт

Dт

F

І забуваю я, що вмію дихати

Gт

A7

Я вважав би, що ти тиха ніч без зірок, Але ж сяють твої ясні очі. І сказав би тобі: "Ти лиш сон, тільки сон". Але ж ти не Пускаєш мене.

F

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, B

F

Тільки ти не пускаєш мене.

В очах у тебе синьо і широко. Dт

C

І сказав би тобі: "Ти моя – не моя".

Зіниці твої виткані із подиву, Dт

Dт A7

Але є сльози на твому обличчі.

Коли до губ твоїх лишається півкроку – Dт

F

Я вважав би, що ти – білий день без дощу,

Коли до губ твоїх лишається півподиху, Gт

C

D

До губ твоїх лишається півкроку.

50

Зіронька

Одинокая

Пісня з репертуару О. Пономарьова Dт

Dт7

Aт

Пісня з репертуару І. Білик

Aт7

А7

Я лишив свої надмірні почуття Dт

Dт7

Aт

Dт7

Aт

F Dт F

Dт

B

Dт7

Aт

А7 Dт

A

С

Dт

А7

Dт

Dт Gт

В

F A

А7

Щастя десь розгубив. Dт

Dт

Моя ти зіронька небесная, A

С Dт

Той, кого я так ніжно любила,

Віч-на-віч, ти і я. Gт

Dт

Одинокая,як я. (2)

Приспів: Моя ти зіронька небесная, Gт

С

Вона одинокая,

Пада з неба й горить любов моя. A

В

Gт F

Dт Gт A

Gт

С

Вона – зіронька моя,

Aт7

Тільки в моїх думках грішних B

А7

Тільки плаче вона. F

Кольорові думки ніжні, чорнобілі сумні. Dт

B

Вітер хмари цілує на небі,

A

Може і не для тебе моє буття. Gт

А7

Вечір знов, я одна.

Aт7

Залишилось одне життя для життя. B

В

Дуже сумно і темно без тебе. Aт7

У кишенях старої, як світ, маринарки. Dт

Dт

В

Той, кого я зігріти хотіла,

Dт

F

Ти не моя.

А7

Не зберіг, не зумів Dт

С

В

Любов... Зіронька моя,

Моїх мрій божевільних яскраве панно. Віддаляє від тебе закрите вікно. Відкриваю всі вікна і дивлюсь у ніч. Бачу в небі лиш крапки запалених свіч. Кольорові думки, чорнобілі, сумні. Тільки в моїх думках грішних Пада з неба й горить любов моя.

Gm F

С

Любов одинокая, С

Dт

С Dт

Одинокая,як я. (2) Не сумуй, моя зоре, на небі, – Все на світі мина. Світла інших далеких не треба, Ти зі мною одна. Одна зіронька моя, одна, одинокая, Одинокая, як я.

51

Країна мрій

Любов моя

Пісня з репертуару гурту “В. В.” F Dт

B

A

Якщо ти, коли небудь, прийдеш сюди

Чув я, чи то снилось мені, Dт

B

Gm

A

F

C

G

B

Gm

A

B

A

F

Відчувати таємниці, F

C

Сонце промінь стелить нам до ніг.

У гай той може кожний ввійти, Dт

Dm

Це вернулось щастя, вірю, назавжди,

В тій країні росте чарівний гай. Dт

C

І побачиш сльози на очах моїх –

Що існує країна мрій, F

Dm

C

Am

Приспів: Якщо хочеш, в голубій длині,

G

Gm

Володіти секретом дивних чар.

Побудую замок з квітів я. F

Dт

B

A B

Gm A

C

C

Ти прийдеш колись любов моя.

У фантастичному човні, F

Am

Будуть зорі, завжди твоїми,

Приспів: Хай несе мене ріка Dт

C

G

Програш: F Am B C F Dm Gm C

У небо несе, наче уві сні. Там є своєрідні ходи, Що сягають самих глибин, Там тварини небесної журби. Але я не питаю себе, Де на мані країна ся, Та й негайно рушаю у дальню даль.

Не подумай, що без тебе я не проживу, З іншою я можу щастя теж знайти, Просто тих очей блакитну далину, Не забути, не покинути. Може не знайду тебе ніде-ніде, Розкидаю квіти навкруги І по квітах знаю, вернешся, прийдеш – Будем знову разом я і ти.

52

Балада про дві скрипки

Запроси мене в сни

Ой, зробив хлопчина та й дві красні скрипки –

Йдуть літа – то не біда,

Поділив на двоє снів своїх красу.

Тільки іноді шкода,

Що перша скрипка – біла лебідка,

Що в мережеві доріг

А друга скрипка – вечірній сум. Закохались в нього дві сестри весною – Одна – як та нічка, друга – мов той день. Перша просила грати сумної, Друга хотіла веселих пісень.

Я знайти тебе не зміг. Приспів: Запроси мене у сни свої, В ті, що досі не збулись.

Приспів: Одна сміялась,

Запроси мене у сни свої,

Плакала друга.

В ті, що збудуться колись. (2)

Гей, поєднались

Запроси мене у сни свої,

Радість і туга.

Хоч на мить та запроси…

Гей, поєднались

Запроси мене у сни свої,

В очах дівчини,

Тугу в серці погаси. (3)

Як у двох скрипках

Сніг на скронях – не печаль, Та не раз проймає жаль, Що я в плині днів не зміг Розтопить в душі той сніг.

Ночі і днини. А як розійшлися ті пісні луною, Він замовклі скрипки сестрам двом віддав. Кожна дівчина стала вербою, Легінь між ними явором став. Залишив на світі дві самотні скрипки, Залишив на світі снів своїх красу. Що перша скрипка – біла лебідка, А дру га скрипка – вечірній сум. Приспів: Одна сміється, І плаче друга. Гей, поєднались Радість і туга. Гей, поєднались В очах дівчини, Як у двох скрипках Ночі і днини. 53

Якщо любиш – кохай

Яра вода

Розлились по горах води, Що за біда, яра вода хвилю жене,

Зашуміли буйні броди,

Я молода, як вода, яра.

Затопила переходи течія а-а-а.

Хлопче пильнуй, не прогайнуй гарну мене,

Мов закоханий в діброву,

Може якраз я тобі – пара.

Йду до того я потоку, Вже зозулю з того боку чую я а-а-а.

Приспів: Розпитаю про любов, Прочитаю про любов,

П-ів: Якщо любиш – кохай,

Прочитаю про любов,

Вже зозуля закувала,

Про любов, про кохання.

Якщо любиш – кохай,

Як за місяцем зоря,

Не чекай аж до Купала.

За тобою ходжу я,

Якщо любиш – кохай,

Ой, любове ти моя рання.

Хай весна в душі прибуде,

Що за біда, вже та вода, хвиль не жене, Впали сніги в береги Бугу. Хлопче пильнуй, не прогайнуй гарну мене, Може якраз твоя я – буду.

Якщо любиш – кохай, Дві весни навік не буде, не буде. На весну оглянься звідтам, Там любов твоя сповита, Майовим дощем полита, на роззмай. На своїм осіннім полі, Ті пісні, що нам знайомі, Посміхнулося, як долі щастя нам а-а-а.

Що за біда, знов та вода, хвилю жене, Ще один рік у торік злива. Хлопче пильнуй, не прогайнуй гарну мене Може якраз я твоя – мила.

54

Кохана

Не сип мила скла

Піду я у рідні Карпати,

Розлилася ліщинонька густо,

Де квіти цвітуть запашні.

По ній жовтий цвіт.

І буду кохану шукати,

Розбилося в миленької люстро

Яку я згубив на весні.

На дванадцять літ.

Зроблю я сопілку заграю,

Кидай мила, ліщинонька вгору,

Хай лине ця пісня дзвінка,

Зелене гілля.

Хай мила почує, хай знає,

Зажурилась мила, що не скоро

Як плаче душа юнака.

У неї весілля.

Приспів: Кохана, кохана,

Приспів: Не сип мила скла,

Кохана мені відзовись

Ой, не сип мила скла

Кохана, кохана,

Під червоную ружу,

Кохана до мене вернись.

Бо до неї я, бо до неї я Приступити не зможу.

Лиш серце почуло дівоче, Ту пісню моєї душі, Згадала щасливі ті ночі І прощання наше при зорі. Тобі я кохана дівчино, У коси вінок заплету, Ти знаєш, люблю тебе щиро, Забудем ту біль самоту.

Не сип мила скла, Ой, не сип мила скла, Та й під ружу, під ружу, Бо з неї квіток, бо з неї квіток Я зірвати не зможу. Зародила ліщинонька рясно Злото на горіх, Здогадалась дівчинонька вчасно, Що любов не гріх. Потихеньку я за ліщиною, А ти за мною. По горішки пішов з дівчиною Вернувсь з жоною.

55

Місячна дорога

Розлук не буде Пісня з репертуару І. Поповича

Сховалось сонце у гаях,

Небо осені жде,

А на душі тривога,

Вже отави покошені.

У травах срібна течія,

Їй пора вже прийшла,

Місячна дорога.

Та чомусь припізнилася.

Скупались зорі у житах,

Ти прости, що приходжу

Розтанула тривога,

До тебе не пршений.

Серця з’єднало нам життя,

Чуєш серце моє,

Місячна дорога.

Наші долі зріднилися.

Пр-в: Місячна дорога край села,

Пр-в: Сонце ласкаве землю голубить,

У холодних росах пролягла,

Весну кохання до нас прислало,

Повела з тобою нас у рідний край,

Більше між нами розлук не буде,

Не забудем ми дорогу ту

Я хочу мила, щоб ти це знала.

І кохання нашого весну, Скільки літ я шукав, Та нарешті зустрілася, Вся чарівна така, Мов народжена веснами. І любов в моїм серці Рікою розлилася, Вічно житиму я Цими днями чудесними.

Не забудем, не не забудем ми. Ти наче мрія повела До рідного порога, Одна, єдина осяйна, Місячна дорога. Скупались зорі у житах, Розтанула тривога, Серця з’єднало нам життя, Місячна дорога.

Якщо буде весна Знов багатою зливами, Знай пшениця в полях Золота заколоситься. Ти повір наші дні Будуть завжджи щасливими Чує серце моє, Бо до тебе знов проситься.

56

Ти щаслива будеш

Пшеничне перевесло Пісня з репертуару О. Білозір

Там, де зустрів тебе,

Ой, три вишні, три розлогі,

Там, шумить і нині – гай, зелений гай.

Зронять білий цвіт,

Там, полюбив, як я ті очі сині.

На порозі батька-неньки.

Гай, зелений гай.

Розійдуться три дороги

Там, полюбив, як я,

І широкий світ,

Твій веселий голос, гай, зелений гай.

Три дороги, доріженьки.

Там, ти сказала, що ж буде, знаєш любий. Як лине розмай.

Приспів: Кликну-свисну вороного, Час, мій коню час, час!

Приспів: Ти щаслива будеш, (3)

Перед брамою дня

Грай, музико грай.

Осідлаю коня –

А мене забудеш, (3)

Нині в гості мене

Грай, музико грай.

Жде щаслива рідня,

Можеш все забути, (3)

Вся моя рідня!

Тільки пам’ятай. Все, чим я живу щоднини, Все, що маю я – Розділяю з братами чесно: Тінь смереки, цвіт калини, Пісню солов’я І пшеничне перевесло.

Зоряну дорогу, (3) Гай, зелений гай. Як я тебе кохав, Пам’ятати буде – гай, зелений гай. Що я тобі сказав не розкаже людям Гай, зелений гай. А як прийдуть осінні холодні хмари, Гай, зелений гай. Хай, на твоїм весіллі лунає пісня, Ллється через край.

Провіщує вічну весну Калиновий сміх, Дивні співи солов’їні, А пшеничне перевесло Перев’яже всіх, Побрата в одній родині.

57

Там за лісом

Запалю вогонь

Там за лісом за лугом (2) Ходить козак за плугом.

Знов ідуть дощі, знов ідуть дощі, Осінь наступа.

Оре нивку чужую (2) Добре, що в своїм краю.

Сумно на душі, сумно на душі,

Станьте коні орати (2) Будем землю рівняти.

Бо тебе нема.

Будем землю рівняти (2) Що побили гармати.

П-ів: Холодно мені, там нема тепла; Осінь на дворі, та в душі журба. Холодно мені, там нема тепла; Осінь на дворі, та в душі журба. Запалю вогонь в твому серці я, Запалає він, як в ночі свіча. Запалю вогонь, щоб відчути знов Всю мою любов. Запалю вогонь в твому серці я, Запалає він мов ота зоря. Запалю вогонь і відчуєш ти Всі мої думки. Запалав вогонь, запалав вогонь, Він зігрів мене. То горить свіча, то горить свіча, Спалює себе.

58

Тож прощавай

Ламбада

Зустрілась я з тобою

З вітром долина

І запалав вогонь

Пісня краю сонця і тепла,

Ти звав мене з собою,

В царство мрій вона

Ти був лиш мій герой.

Подих океану принесла.

Тебе кохала щиро, Вітру в тім вина, що він ритм підхопив

Та помилялась я.

І по світу розвіяв мотив.

Розбились мої мрії,

Він чарує нас ніби тропіків сон

Розбились почуття.

І підспівує акордеон. Приспів: Тож прощавай, на-на-на-на-на, О, ламбадо-ритм! Знову нам і знову повтори! О, ламбадо-ритм! До світанку в танець нас бери!

Та забувай, на-на-на-на-на, Ти забувай, на-на-на-на-на, Що я була твоя, лиш твоя.

Танець серед пальм і злітають у вись, Аж до місяця квітів слова. Спрагло п’єм красу, о, ламбадо з’явись! Океан разом з нами співай.

Тож прощавай, на-на-на-на-на, Вже не чекай, на-на-на-на-на, Що повернем, на-на-на-на-на, Кохання нам весна. Тобі віддала серце Тобі сказала: так! Незнала, що розлюбиш І стане все не так. Ти приносив дарунки, Та все це був – обман. Тебе я відпускаю, Ти хочеш цього сам.

59

Чекаю я, коли ж ти до мене прийдеш?

Я тобі розкажу Знову разом, ми знову я і ти,

Знов я чекаю, що ти прийдеш,

Ми сьогодні разом, ми сьогодні разом,

Вже вечір, мов в темряві розтанув весь.

Може це лише сон. Знову доля нам, знов дарує нам,

Пр-в: Такий жаданий твій поцілунок,

Те що втратили ми, те що втратили ми,

Погляд очей і квіти в дарунок,

Та сьогодні знайшли.

Чекаю я, коли ж ти до мене прийдеш? Такий жаданий твій поцілунок,

Пр-в: Я тобі розкажу, що кохаю тебе,

Тепло долонь і ніжність в дарунок,

Я тобі розкажу, я скажу тобі все.

Лиш ти і я, і третьому місця нема.

Ти мене зрозумій, що любов не згаса,

Так я без тебе не можу, ні І знову, знову зявишся ти у сні.

Вона світить лиш двом, не буває одна. Все забудь, забудь, лиш моєю ти будь, Я шепочу тобі, я шепочу тобі, На яву, не у сні. Ніч осіння, ніч знову віч-на-віч, Ще не згасла зоря, ні не згасла зоря, Знов я твій, а ти моя.

Знай, що тебе я кохаю, знай, Цілунки ти мені всі свої віддай.

60

Ой, у полі криниченька

Ой, на горі білий камінь

Ой, у полі криниченька,

Ой, на горі білий камінь, ку-ку-ку!

Кругом неї травиченька.

Ой, на горі білий камінь,

Ой, там Роман воли пасе,

Верховинка сидить на нім.

Катерина воду несе.

Кукуріку-ку-ку-ку!

Ой, став Роман жартувати, З відер воду виливати. Годі Роман жартувати, З відер воду виливати.

Прийшов від ній верховинець, ку-ку-ку! «Верховинко дай ми вінець». Кукуріку-ку-ку-ку! «Я би-м тобі вінець дала, ку-ку-ку! Ви-м ся зради не бояла». Кукуріку-ку-ку-ку!

Бо лихую матір маю, Буде бити добре знаю. Не так бити, як лаяти, Ще й Романом докоряти.

«Ой, не бійся зради тої, ку-ку-ку! Слухай, дівко, слова мої: Кукуріку-ку-ку-ку!

Де ж ти доню барилася? Вже й вечеря зварилася. Налетіли гуси з броду, Зколотили піском воду.

Йди до лісу зеленого, ку-ку-ку! Стрінеш хлопця молодого. Кукуріку-ку-ку-ку!

Я молода постояла, Доки вода устояла. Брешеш доню, не стояла, Ти з Романом розмовляла.

Поцілуй го в біле личко, ку-ку-ку! Верховинко-чарівничко”. Кукуріку-ку-ку-ку!

Щиру правду признаюся, Я з Романом кохаюся. А він чорний я русява, Зійдемося, буде пара.

Верховинка цілувала, ку-ку-ку! Аж зозуля закувала: Кукуріку-ку-ку-ку! Ку-ку!

61

Вже вечір вечоріє

Смерека

Вже вечір вечоріє –

На краю села хатина,

До дівчини спішу.

Загляда в вікно смерека.

Вона в саду сидить,

В тій хатині є дівчина,

На стежечку глядить

Та до неї йти далеко.

І думу думає:

Приспів: Ой, смереко

Чи я прийду?

Розкажи мені смереко: Чому так ростеш далеко

Прийшов я до дівчини, Добрий вечір сказав, За руки взяв її, Потім обняв її, А як обняв її – Поцілував.

Чарівна моя, смереко? Вийди мила до потічка – Бачити тебе я мушу. Ти запала мені в серце, Полонила мою душу.

І був би я до ранку Дівчину цілував. Та як ми мріяли, Кури запіяли, І на прощаннячко Я їй сказав:

Вже Карпати осінь вкрила, Полонину всю залила, А весну кохана й досі Ми з тобою не зустріли.

“Дівчино моя люба, В садочок виходи. В садочок виходи, На стежечку гляди І думу думай ти, Чи я прийду?”

62

Стояла під грушков

Ага, моя мила

Стояла під грушков, у-гу,

Ти казала, ти казала в понеділок:

Полола петрушку, ну-да,

“Підем разом, підем разом по барвінок”

Визирала хлопця, ум-тай-ру-ра-ру-ра,

Я прийшов тебе нема – підманула підвела,

В чорнім капелюшку, уха-ха.

Підманула підвела моя мила.

Ой, то мій миленький, у-гу, Високий, тоненький, ну-да, Високий, тоненький, ум-тай-ру-ра-ру-ра, Ой, то мій миленький, уха-ха.

Приспів: Ага, моя мила, Моя мила до роботи не лінива, Як зроботи я прийду

Він гарно співає, у-гу, Бровами моргає, ну-да, До серця пригорне, ум-тай-ру-ра-ру-ра, Бо він м’я кохає, уха-ха.

Все за неї пороблю, Все за неї пороблю, моя мила. Ой, забава, забава аж до рання,

Ой, медочок пив би, у-гу, Люльочку курив би, ну-да, Дівчину-моргульку, ум-тай-ру-ра-ру-ра, До серця тулив би, уха-ха.

Ой, забава, забава цілу ніч. Ти гуляла, гуляла аж до рання, Ти гуляла, гуляла цілу ніч.

Вже сонце низенько, у-гу, Вже вечір близенько, ну-да, Вже сонце низенько, ум-тай-ру-ра-ру-ра, Прийди мій миленький, уха-ха.

Ти казала, ти казала у вівторок: “Поцілуєш, поцілуєш разів сорок…” Ти казала, ти казала у середу: “Поженемо, поженемо ми череду…” Ти казала, ти казала у четвер: “Підем разом, підем разом на спацер…” Ти казала, ти казала у п’ятницю: “Підем разом, підем разом на вулицю…” Ти казала, ти казала у суботу: “Підем разом, підем разом на роботу…” Ти казала, ти казала у неділю: “Погуляєм, погуляєм на весіллі…”

63

Ішов козак потайком

Служив козак у війську Українська народна пісня

Ішов козак потайком,

Служив козак у війську,

Ішов козак потайком,

Мав років двадцять три,

До дівчини, серденько, вечірком,

Любив козак дівчину

До дівчини, серденько, вечірком.

Із сиром пироги

“Ой, дівчино, відчини Своє й моє серденько звесели”.

Приспів: Гей, чула, чула, чула,

“Ой, не буду відчинять, Бо ти будеш, серденьком, жартувать”.

Гей, чула, чула ти,

“Ой, не буду, не буду, Пожартую трішечки та й піду”.

Із сиром пироги.

Любив козак дівчину

Ішов козак на стежку помежи терени, Побачив він дівчину, що несла пироги.

Жартували до зорі, Поки стало виднесенько на дворі.

Чи знаєш, дівчинонько, про мої мрії-сни? Чи знаєш, що я люблю із сиром пироги? Дівчина, як почула козацькі мрії-сни, То й зразу запросила на свіжі пироги. Сіли вони у парі близесенько води, Вона його цілує, а він їсть пироги. Далеко десь у полі з’явились вороги, Забрали дівчиноньку із сиром пироги. Козак мав довгі ноги, скакав через рови, Прилетів він до сотні, і крикнув – вороги! Сотня пішла в атаку, побила ворогів, Відібрала дівчину, й макітру пирогів.

64

Заспіваймо пісню веселеньку

Дубки Ой, у лісі два дубки, 2р. Ой, у лісі два дубки, два дубки Та й зрослися до купки.

Заспіваймо пісню веселеньку Про сусідку молоденьку,

Ой, дівчино, чия ти Ой, дівчино, чия ти, чия ти Чи підешти гуляти?

Про сусідку заспіваймо, Серце наше звеселяймо! Ой, сусідко, сусідко, сусідко, Позич ми решітко, решітко: Хай си муки підтрясу, підтрясу, Завтра вранці принесу, принесу.

А я доня мамчина А я доня мамчина, мамчина, Цілуватись навчена. А я в батька один син А я в батька один син, один син, Цілуватись хоч би з ким!

Заспіваймо пісню веселеньку Про венгерку молоденьку, Про венгерку заспіваймо, Серце наше звеселяймо! Ой, венгерко, венгерко, венгерко, Позич мені люстерко, люстерко: Хай си вуса підкручу, підкручу, Завтра в ранці доручу, доручу. Заспіваймо пісню веселеньку Про жіночку молоденьку, Про жіночку заспіваймо, Серце наше звеселяймо! Маю жінку молоду, молоду, Не пущу йї по воду, по воду: Могла би ся втопити, втопити, Мусів би ся женити, женити. Заспіваймо пісню веселеньку Про мандрівця молодого, Про мандрівця заспіваймо, Серце наше звеселяймо! Ой, дівчино, не вір ми, не вір ми, Бо я хлопець мандрівний, мандрівний: Я мандрую тут і там, тут і там, Подобаюся дівчатам, дівчатам.

65

Ой, слаба я, слаба я

Я щаслива зроду

Ой, слаба я, слаба я, –

Я щаслива зроду,

Болить мене голова,

Маю файну вроду,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля,

Як той маків цвіт.

Болить мене голова,

Хлопці за мною

Ще й коліно та й нога,

Біжать юрбою,

Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

Ще й вчепився дід.

Запрягайте коні в шори, Везіть мене до докторів, Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

Не ходи за мною Діду з бородою, Бо не хочу я. Хоч маєш хату, Грошей багато – Не буду твоя.

Від дохторів – до Микити, Бо він знає, що робити, Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

Не піду, не піду, Я за тебе діду, Даром не ходи. Бо ти не гожий, На дідька схожий, Згинь, та й пропади.

Від Микити – до Олекси: Може, стане мені легше, Тра-ля-ля, ля-ля-ля. А як би ти чоловік, Найшовбити мені лік, Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

Я собі гуляю, Ще й перебираю – Хлопців парубків. Як є потреба, Любити треба

Ой, піду я у лісок, Вирубаю гілочок, Тра-ля-ля, ля-ля-ля, Вирубаю гілочок, До жіночих литочок, Тра-ля-ля, ля-ля-ля.

66

Ой, продала дівчина курку

Ой, піду я до млина

Ой, продала дівчина курку

Ой, піду я до млина,

Та й купила козакові люльку.

До дірявого,

Люльку за курку купила,

Чи не найду Василя

Вона його вірно любила.

Кучерявого.

Ой, продала дівчина гребінь Та купила козакові кремінь, Кремінь за гребінь купила, Вона його вірно любила.

Ой, піду я до млина, До дрантивого, Чи не стріну Василя Чорнобривого.

Ой, продала дівчина юпку Та купила козакові губку, Губку за юпку купила, Вона його вірно любила.

Борозенкою ішла Заросилася… Вже я з своїм Василем Посварилася.

Ой, продала дівчина сало Та купила козакові кресало, Кресало за сало купила, Вона його вірно любила.

За пустеє, за пустеє, За пустесеньке, Та й за теє яблучко Червонесеньке.

Ой, продала дівчина душу Та купила тютюну папушу, Тютюну за душу купила, Вона його вірно любила.

Та й за теє яблучко, Та й за грушечку… Перепроси ти мене, Моя душечко! Та й за грушечку, Та й за сливочку… Перепроси ти мене Мій Василечко! Та й за сливочку, Та й за зернятко… Поцілуй же ти мене, Моє серденіко!

67

Що ти гадаш, мій Андрійку

Ой, там на горі

Що ти гадаш, мій Андрійку,

Ой, там на горі в зеленім гаю,

Що я тебе люблю.

Ой, там на горі дуб стоїть,

А я тебе дурний хлопче

А під тим дубом, під тим дубочком –

Словами голублю.

Зелена ружа білий цвіт.

Ой, болить ня головонька Та й межи плечима, Треба мені докторика З чорними очима.

Ой, то не ружа, ой, то не ружа, То тільки в ружі білий цвіт; Моєй дівчини дрібненькі сльози, Що вона плаче день та ніч.

Ой, не того докторика, Що він докторує, Але того дохторика, Що файно цілує.

Ой, гиля гуси на бистру воду, Ой, гиля гуси до води. Прошу тя милий, голубе сизий – Ти до другої не ходи.

Ой, болить ня голівонька Від самого чола. Не була я із милим Ні нині, ні вчора.

Ой, ти мій милий, люблю т’я щиро Люблю т’я щиро, Я хочу знати і доконечно – Чи твоє серце любить мене?

Не була я із миленьким Ні вчора, ні нині, Ой, як більше вже не буду, То буде в помині.

Я тебе люблю, ти не журися, Дай серцю і душі спокій, Тільки до мене ти притулися, Бо ти жве моя а я твій.

68

Файна я, си файна

Там, де Ятрань круто в’ється

Файна я, си файна,

Там, де Ятрань круто в’ється

Маю файну вроду,

Де по каменю шумить,

Як той маків цвіт,

Там дівчин, гей, як зветься:

Хлопці за мною

Козак знає та й мовчить.

Біжать юрбою

Ой, у полі криниченька, В тій криниці б’є вода, Там дівчина воду брала Чорнобрива, молода.

Ще й вчепився дід! Діду з бородою, Не ходи за мною, Не топчи трави! Бо ти не гожий, На чорта схожий, Згинь та й пропади!

Даром, дівко, квіти сієш, Вони тобі не зійдуть, Даром батька, матір просиш, Бо за мене не дадуть. Бо ти дівчина багата, В тебе батько, мати є, Двір великий, гарна хата, Ще й у хаті всього є.

Старий з бородою, Не ходи за мною, Там де ходжу я. Хоч маєш хату, Грошей багато, – Не буду твоя!

А я бідний сиротина, Степ широкий то ж мій сват, Шабля й люлька – вся родина, Сивий коник то ж мій брат.

А я все дивлюся Та й перебираю, Хлопців-парубків. Прийде потреба Любити треба Ще й старих дідів.

Нащо кому теє знати, Де тесові ворота, Нащо кому те питати, З ким кохалась сирота. Ой, ти коню, коню милий, Де те врем’я, де той час, Як ми всюди славу мали, Як усюди знали нас? А тепер понаїжджали Усе польськії пани, Із нас шкури поздирали Та й пошили жупани.

69

Фай-дулі-фай

Як ішов я з дебречина

На вулиці Коперніка,

Як ішов я з Дебречина додому,

Фай-дулі, фай-дулі, фай!

Перейшла ми чорна кура дорогу.

Била баба чоловіка,

Іди, іди чорна кура додому,

Фай-дулі, фай-дулі, фай!

Не заважай, не заважай по дорозі нікому.

Била баба чоловіка, Фай-дулі, фай-дулі, фай! Щоб не лазив, як публіка, Фай-дулі, фай-дулі, фай!

Як ішов я з Дебречина до Хусту, Знайшов тоді я вишиваную хустку. Ой, чи мила, чи не мила згубила, Лиш би она, лиш би она вишиваною била.

На вулиці Первомая, Фай-дулі, фай-дулі, фай! Била баба поліцая, Фай-дулі, фай-дулі, фай! Тато їде по ліщину, Фай-дулі, фай-дулі, фай! А син їде по Марину, Фай-дулі, фай-дулі, фай! Тато в лісі, мама в лісі, Фай-дулі, фай-дулі, фай! А син лазить по невістці, Фай-дулі, фай-дулі, фай! Тато має, що рубати, Фай-дулі, фай-дулі, фай! А син має, що кохати, Фай-дулі, фай-дулі, фай!

70

Червона ружа ще не зів’яла

Гоп шіді ріді

Червона ружа ще не зів’яла,

Гоп шіді ріді, Марусю люблю тя,

Вона не думала зів’ять.

Гоп шіді ріді, Марусю люблю тя –

Наша любов, ще не пропала,

Би тя другі не любили, гоп шіді ріді,

Вона повернеться назад.

Бо порубаю я.

Візьму я стрічку двохметрову, Хай нею вітер повіва. На біле личко, чорні брови Моєй любові вже немає.

Гоп шіді ріді, Марусю кохана – (2) Дай ми ключі від стодоли, гоп шіді ріді, Де буш ночувала. Гоп шіді ріді, мамка ключі взяла – (2) Та й від тої стодолоньки, гоп шіді ріді, Де я ночувала.

А мама двері зачиняє І промовляє такі слова: Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, Вона зів’яне, як трава.

Гоп шіді ріді, не вірю, не вірю – (2) Ночували два легені, гоп шіді ріді, На твоїм подвір’ю.

Прощайте карі оченята, Останній раз я бачу вас; Прощайте губи, губи малинові, Останній раз цілую вас.

Гоп шіді ріді, Марусі боюся – (2) Бо за тою Марічкою, гоп шіді ріді, Всі легіні б’ються.

Не закривайте мамо двері, Нехай повіє вітерець. На біле личко, на чорні брови, Моїй любові вже кінець.

71

Червона ружа

Сивий коню Сивий коню, сивий коню,

Червона ружа трояка,

А грива біленька,

Червона ружа трояка –

Завези мя сивий коню,

Мала я мужа, мужа я мала,

Де моя миленька.

Мала я мужа пияка. Як приїхав до дівчини,

Він ніц не робить, тільки п’є – (2) Прийде до дому, додому прийде, Прийде додому жінку б’є.

Стукнув копитами, Чи не вийде дівчинонька,

Не бий мя муже, не карай – (2) Лишу ти діти, діти ти лишу, А сама піду за Дунай.

З чорними бровами. Ой, не вийшла дівчинонька, Вийшла стара мати. Запрошає, закликає, Козаків до хати.

А як на човен сідала – (2) Правой рученькой, рученькой правой, Правой рученькой махала.

Один козак з коня злазе, Другий коня в’яже, Третій іде до хатини. Добрий вечір каже.

Вернися жінко додому – (2) Ложки не миті горшки побиті, Ой, тяжко жити одному. Ой, ви дівчата ви мої – (2) Не йдіть ви заміж заміж не йдіть ви, Не йдіть ви заміж молоді.

Добрий вечір! Стара мати, Дай води напиться, А де ж твоя гарна доня, Дай, хоч подивиться.

Бо я молода заміж йшла – (2) Тепер я знаю, я знаю тепер, Тепер я знаю, що біда.

Вода стоїть біля хати, Хоч іди напийся, Моя доня на весіллі, Піди подивися. Як прийшов на весілля, Там музика грає, Моя люба дівчинонька, Із іншим гуляє. Ой, дівчино, дівчинонько, Перестань гуляти, Йди додому, дівчинонько, Кличе стара мати. 72

Ой, у полі при дорозі

Прийдіть хлопці до мене

У полі при дорозі

Прийдіть хлопці (2) до мене,

Криниця глибокая,

Глибокая, глибокая у мене.

В ній воду набирала,

Глибокая криниченька

В ній воду набирала

На подвір’ї у мене.

Дівчина молодая.

Ідіть хлопці, (2) до мене, Широкая, широкая у мене, Широкая доріженька На подвір’ї у мене.

Водицю набрала І так собі думала Я квітів назбираю, (2) То буду чарувала.

Прийдіть хлопці (2) до мене, Червоная (2) у мене. Червоная калинонька На подвір’ї у мене.

Чарує тя козаче Дівчина молоденька, Як ти кудись поїдеш, (2) То я буду вірненька.

Прийдіть хлопці (2) щось вам дам, Не давала, (2) тепер дам, Не давала цілувати Біле личко, тепер дам!

Чарує тя козаче Дівчина молоденька, Як ти мене покинеш, (2) То я буду сумненька. У полі при дорозі Криниця глибоченька В ній воду більш не бере, (2) Дівчина молоденька.

73

Ой, дівчино серце моє

Лілія

Ой, дівчино серце моє,

Не сама, не сама

Хлопець дівчину питав:

Лілію садила.

“Що будеш тоді робити,

Не сама, не сама

Як би м тя цілував?”

Лілію ростила Ой, ти лілія лілія,

Приспів: Я б кричала мамо, мамо,

Рости ж моя лілія,

Чи ви дома, чи ви тут,

Рости ж моя лілія,

Подивіться, як цілує,

Ти моя лілея.

Той Іванко-баламут. Ми удвох, ми удвох Лілію садили, Ми удвох, ми удвох Лілію ростили. Ой, ти лілія лілія, Рости ж моя лілія, Рости ж моя лілія, Ти моя лілея.

Що будеш тоді робити, Як би матінка прийшла, Чи лишилася б зі мною, Чи додому б утікла? Ой, хіба б я дурна була, Щоб додому утекла; Я лишилася б з тобою, Цілу нічку провела.

Нащо брав, нащо брав Мене невеличку; Цілував, обнімав, Як перепеличку. Ой, чого ти не прийдеш, Мене заміж не візьмеш, Мене заміж не візьмеш, Я була б щаслива. Нащо брати, нащо брати Мені пару з міста, Що не вміє шити, прати, Замісити тіста. Ой, чого ти не прийдеш, Мене заміж не візьмеш, Мене заміж не візьмеш, Я була б щаслива.

74

Ой, летіли журавлі

Золоті крилечка

Ой, летіли журавлі,

Дівчиноньку квіти

То великі, то малі.

Заманили в гречку,

Посідали край ріллі,

А там бджоли – (2)

Заспівали трай-лю-лі.

Золоті крилечка.

А я знаю бабу Геню, Як порєдну господиню; Вона дає тої кави, Що кидає по-під лави.

Золоті крилечка, Небезпечні жала; Ой, рятуйте – (2) Дівчина кричала.

Стара баба, як холєра А ще хоче кавалєра; Кавалєра не простого, Кавалєра молодого.

Дівчина кричала, Гіркими сльозами, Їй ті жала – (2) Я виймав губами.

А в сусідньму селі, Стались справжні чудасії – Посадили кукурудзу, Позбирали ковбасу.

Я виймав губами, Тяжко натрудився, При нагоді – (2) Цілувать навчився.

А тут дівок є багато, Коли є де танцювати. А тим бідним музикантам, Нема кому цьомка дати.

Цілувать навчився, Та й на грішну душу, Тепер з тою дівчиною

75

Старій бабі

Ой, цьоцю сажіт котра година

Старій бабі відра в руки,

А у колгоспі були сьвєта

Щоби воду носила.

Там сі збирали парубки

А молоду шанувати,

У хорі співали всі дівчета

Щоб, як квітка розцвіла.

А хлопці гнули матюки П-ів: Ой, цьоцю скажіт котра година, Бо в мене вірваласі пружина, Спішу на здибанку з Марусюй, Мамуню ріхтуй на вісілє.

Приспів: Шур-шур, шур-шур, Старій бабі по-під груди, Шур-шур, шур-шур,

А в стайні мукала корова І румігала бураки, А ти лежиш така здорова, Собі відлежуєш боки.

Старій бабі все одно. Шур-шур, шур-шур, Старій бабі вшиско єдно,

Ой, як то добре рано встати І похмилитися завжди, І жінку гримнути по крижах І з’їсти метер ковбаси.

Шур-шур, шур-шур-шур. Старій бабі терко в руки, Що би бульби натерла, А молоду шанувати, Щоб, як квітка розцвіла. Старій бабі шуфлю в руку, Що би добре кидала, А молоду шанувати, Щоб, як квітка розцвіла. Старій бабі тачку в руки, Що би вуглі возила, А молоду шанувати. Щоб, як квітка розцвіла. Старій бабі пипку в зуби, Що би вона смоктала, А молоду шанувати, Щоб як квітка розцвіла.

76

Горівочку пив би

Ой, як файно мати жінку

Як я мав би вісімнадцять,

Катер маю вже півроку,

То не знав би, що таке журба.

Колить колька в правім боку, Женитися мені треба,

Приспів: Горівочку пив би,

Бо не пустить чорт до неба.

Марічку любив би, По весіллях грав би,

Приспів: Ой, як трудно знайти жінку,

Веселив людей.

Кожна має свою мірку, До весілля щебетуха,

Як я мав би 20 років, То не знав би, що таке любов.

По весіллі крутить вуха.

Як я мав би 24, То не знав би, що таке дівки.

Моя жінка спить зі мною, Не дає мені спокою, То щіпає, то лоскоче, Сам не знаю чого хоче.

Як я мав би 28, То не знав би, що то жінка є.

Маю жінку, маю діти, Сам не знаю, де подіти Хата три дні не метена, Моя жінка лежить п’яна. Що я бідний буду діяв, Дрібних діточок насіяв, Вчора було дев’ятеро, А сьогодні десятеро. Шлях би трафив з таким льосом, Взяв си жінку з кривим носом. Щоби її цілувати, Треба носом рулювати.

77

Волиняночка

Моя жінка

Чи є в світі де дівчина,

Моя жінка спить зі мною

Як та таночка,

Не дає мені спокою.

Кароока, чорноброва,

То щипає, то лоскоче

Волиняночка.

Сам не знаю чого хоче.

Приспів: Волиняночка, волиняночка,

Приспів: Як то файно мати жінку

Кароока волиняночка.

Кожна має свою мінку. До весілля щебетуха

В неї коси мов покоси – Розстелилися, А у косах білі стрічки – Розпустилися.

По весіллі крутить вуха. Вже би я давно женився, Коли б мені хтось зустрівся, Якась файна кобіта, Щоб протримала до літа.

Приспів: Розпустилися – (2) Білі стрічки, розпустилися. Розвивається від вітру, Ще й хустиночка, Ой, хороша, із Ганусі, Буде жіночка.

Маю катер вже з-півроку Ще ми болить в правім боку Женитися мені треба, Бо закличе Бог до неба.

Приспів: Буде жіночка – (2) Із Ганусі буде жіночка.

Маю жінку, маю діти Та не знаю де подіти. Вчора було дев’ятеро, А сьогодні десятеро.

Усі хлопці до Ганусі – Залицяються, Ще й жонаті на Ганусю – Задивляються. Приспів: Задивляються – (2) Ще й жонаті, задивляються.

78

Сусід

Батько лихий

В літню теплу неділю, В сінях дівка стояла,

Якось зразу по весіллі,

До козака моргала,

На Миколове подвір’я

До козака моргала,

Завітав сусід Петро.

Серце моє!

Вийшла з хати Колі жінка, Гарна, пишная блондинка,

Приспів: Ти, козаче, ходи,

Запросила у домівку,

Мене вірно люби

Посадила під вікно.

Мене вірно люби

Приспів: Не май жінки ти блондинки,

Серце моє!

Не май гарної домівки,

Батька в дома нема, У шиночку гуля, (2) Серце моє!

Не май гарної домівки, Головне, щоб був сусід.

Мами в дома нема, На весілля пішла, (2) Серце моє!

Із сусідом звернеш гори, По коліна тобі море,

В тебе батько лихий, В тебе мати лиха, В тебе батько лихий Серце моє!

По коліна тобі море, Перекинеш цілий світ. На столі уже стояли – Пироги, капуста, сало, Жінка огірки подала, Не забула пляшку дать. Два сусіди посиділи Гарно випили, поїли І давай тоді співать Про сусіда пам’ятать. Ой, як добре в світі жити, Коли є ще сили пити, До сусіда приходити І що-небудь відмічать. Аби було кусень сала, Аби жінка не кричала, Щоб горілка не пропала, Не будемо сумувать. 79

Коники – каштаники

Любов моя

Понад став глибокий

Там, де сходить сонце, де росте трава,

Летів голуб дикий,

Там живе русява, дівчина моя.

За любов дівчини – (2)

На світі все прекрасне я б тобі віддав,

Маю жаль великий.

Лиш би ти до мене, назавжди прийшла.

Маю жаль, маю жаль І жаль не поможе, Кого я любила – (2) Верни мені Боже.

Приспів: Любов моя, ти прийди І моє серце запали, У мріях моїх живеш,

Коники-каштаники Поламали санки, На чім я поїду – (2) До своєї коханки?

Тільки ти. Перші наші зустрічі, тихої зорі, Ти знаєш, що ти дуже сподобалась мені, І з того часу більше ночами я не спав, Лиш тебе єдину у сні я споминав.

80

Сиджу я край віконечка

Била мене мати

Сиджу я край віконечка

Била мене мати

На зорі поглядаю.

Березовим прутом.

“Чи прийде милий мій, чи ні?” –

Аби я не стояла

Лиш так собі гадаю.

З молодим рекрутом.

Чи прийде милий мій, чи ні,

А я собі стояла, Аж кури запіли, На двері воду ляла, Аби не скрипіли.

Що часто так мені сниться? Підходжу ближче до вікна, А він стоїть, сміється.

На двері води лляла, На пальцях ходила, Щоб мати не почула, Аби не сварила.

“Ага, мила! Ага, мила! Як важко виглядати. Личко твоє помарніло, Красоньки не пізнати.

А мати не спала, Та все чисто чула, Та мене не сварила – Сама такою була.

Так дай, мила, уста свої, Нехай ще раз поцілую. Душа моя горить вогнем – Любов до тебе я чую”. Любов-кохання, мов той цвіт, Що зрання розцвітає, Немов метелик на весні, Що високо літає. Тож бережіть серця свої, Щоб не кохалися зрання, Бо відцвітуть сади на весні – Не вернеться кохання. Любов кохання, як той цвіт Полине десь світами, Полинь десь в далекий світ Незнаними шляхами. Прилинь моя ти ластівко, Прилинь моя ти царівно Тебе кохати буду я Правдиво, щиро, вірно. 81

Весілля, весілля, весілля

Весілля себе буйно почуває

Весілля, весілля, весілля.

Весілля себе буйно почуває,

У танці кружляють усі

Всі весело співають лиш не я.

Весілля – це радісне свято

А сльози мені очі заливають,

Найкраще у нашім житті

Що ти його дружина, не моя.

Весілля, весілля, весілля. Весіллю ми раді завжди. Танцюйте, танцюйте, танцюйте Старости, дружби і дружки.

Ти пишеш мені листа моя мила, Запрошуєш мене на весілля. За це я дуже вдячний моя мила Бажаю тобі щастя, щастя я.

Весілля, весілля, весілля. Це щастя і радість для двох, Це щастя і радість для рідних, Це щастя і радість для всіх.

Я мріяв про хатину у садочку, Купив тобі я перстень золотий. Я завжди буду думати про тебе І завжди буду жити я сумний.

Ми радо зустрілися з вами, І випили келих вина, За щастя і долю молодих Та ще й за прекрасне життя. Музики, музики, музики, Заграйте веселий танок Танцюйте, танцюйте, танцюйте Ми раді за їхній вінок.

82

Тече вода з-під явора

За рікою

Тече вода з-під явора

За рікою, за Дунаєм дівчина стоїть,

Посеред барвінку,

Біля неї гарний хлопець у човні сидить.

Як то добре, що, ти, друже

Плив я річку, плив я плив

Береш українку.

Та й до берега приплив

Тече вода з-під явора Та й посеред гаю Дай вам Боже добру долю В українськім краю.

Та й до тої дівчиноньки, Що вірно любив. Ой, дівчино, ти рібчино, серце ти моє Скажи мені щиру правду, любиш ти чи ні. Скажу правду я тобі, Що на сеці ти мені А чи ти м’я вірно любиш А чи може ні

Тече вода з-під явора Та й посеред жита, Українські молодята Будуть в парі жити. Голуб сивий, голуб сивий Голубка сивіша, Дай вам боже добру долю Многа, многа літа.

За рікою, за Дунаєм грім за громом б’є, А вже тої дівчиноньки ніхто не бере. Плив я річку, плив я, плив Та й до берега приплив. Та й до тої дівчиноньки, Що вірно служив. За рікою, за Дунаєм дівчина стоїть, Біля неї гарний хлопець у човні сидить. Бачу в неї є журба Любить іншого вона, Що ми з того, що ти файна, Коли не моя.

83

Колись було літо

Ми зустрілись на весні

Колись було літо, літо, а тепер – зима,

Ми зустрілись на весні,

Колись були гарні хлопці, а тепер нема!

Де каштани розцвіли,

Колись були гарні хлопці, як оті квітки,

І не знав я, що побачиш ти мене.

А тепер лиш залишились одні пияки!

Ти скажи, скажи мені

Колись було літо, літо, а тепер – зима, Колись були гарні дівки, а тепер нема! Колись були гарні дівки, як ті писанки, А тепер ся залишили одні пльоткарки!

Звідки в тебе чари ті, Що навіки полонила ти мене! Я пригадую собі, Як всміхалася мені, Волошкові очі, наче дві зорі. Ти прийди, прийди хоч раз В цей вечірній тихий час, Бо без тебе я зів’ну у журбі.

Колись було літо, літо, а тепер – зима, Колись були музиканти, а тепер нема! Колись були музиканти, дули у трубки, А тепер, усе пропили,дують в кулаки.

Ми зустрілись на весні, Де каштани розцвіли, Ти ходила одинока в цю весну. Вперше я сказав “люблю” Між каштанами в гаю, Вперше я цілував уста твої. Ти приснилась мені У весільному вбранні, У казковому весняному вбранні, Ти скажи, скажи мені, Звідки в тебе чари ті, Що навіки полонила ти мене.

84

Мрійна ніч весни

Сиджу я край віконечка

Мрійна ніч весни

Сиджу я край віконечка

Кличе кохану до сну,

На зорі споглядаю

Вийди, ох, вийди

Сиджу я край віконечка

Серце-дівчино.

Та й так собі думаю. Чи пийдеш милий ти чи ні,

Приспів: Соловей щебече

Що часто так мені снишся

Тихо тихенько в гаю,

Підходжу ближче до вікна,

Зорі з неба сяють,

А ти стоїш, смієшся.

Я на тебе жду! Ага мила, ага мила, Як тяжко виглядати Личко твоє помарніло Красоти не впізнати. Так дай мила уста свої Нехай ще раз поцілую Личко твоє горить вогнем Любов до тебе я чую.

Люба, ти, кохана Я на тебе жду, У твоєму серці Щастя я знайду. Буду я співати Мрійні гарні пісні, Буду цілувати Уста твої чарівні.

Любов, кохання мов той цвіт, Що зрання розцвітає Немов метелик на весні, Що зрання вилітає Так бережіть серця свої, Щоб не кохались зрання, Бо зацвітуть сади навесні, Не вернеться кохання.

Мила як почула Чари моїх мрій, І прийшла до мене Як той чародій.

85

Як з Бережан

Ішов відважний гайовий

Як з Бережан до Кадри

Ішов відважний гайовий

Січовики манжали,

До лісу темного.

То краялось серденько За ним ішла дівчинонька,

Від горя і печалі.

Така, як гарна зіронька. То краялось серденько Не втихло ні на хвилину, Як в Бережанах покинув Коханую дівчину.

Він взяв її за рученьку, До лісу проводив. На зустріч їм серна біжить Стежкою попід ліс.

Прощай моя дівчино, Дівчино чорнобрива, Нас нині розлучає Ця доля нещаслива.

Він вистрілив він вилучив, В саме серце її влучив. А нічка темная була, Як він її убив.

Ой, мила, ж ти моя, мила, Та що ж ти наробила, Як їхав до війська То ти за мною мліла.

Пішов відважний гайовий Дивитись, що він вбив.

Ой, милий, ти мій, милий Візьми мене з собою, Ми так будемо жити, Як чоловік з жоною.

Його мила в крові лежить, Останнє слово говорить. Ой, милий мій, що ти зробив, За що мене убив.

Ой, мила, ти моя, мила Не треба так робити, Кому ж ти присягала З тим мусиш до смерті жити.

Набив відважний гайовий Рушницю другий раз. Він вистрілив він вилучив, В саме серце собі влучив. А нічка темная була, Як він себе убив.

Чи прийде час веселий, Чи прийде зла година, Як я тебе згадаю, Що ти моя єдина.

А соловейко в вишині Тихенько щебетав.

Як дівчина почула Такі слова любові, То в поцілуй зложила Ті уста малинові.

Він бачив все та не сказав, Як милий з милою упав. А нічка темною була, Як він з нею вмирав. 86

По той бік гора

Ніч темна ніч

По той бік гора,

Ніч, темна ніч,

По той бік друга.

Навіщо ти забрала вмене крила.

Поміж тими гороньками

Ніч, темна ніч,

Сходила зоря.

Скажи мені, де ходить моя мила.

Ой, то ж не зоря, Дівчина моя З новенькими відерцями По водицю йшла.

Приспів: Чуєш тебе я зову, Дай мені руку свою І стукіт серця мого

Дівчино моя Напій же коня З рубленої криниченьки, З повного відра.

Ти послухай. Чуєш тебе я люблю, Поглянь на рану мою,

Козаченьку мій Коли б я твоя, Взяла б коня за уздечку Та й напоїла.

Як мені важко тебе Забути.

Дівчино моя, Чом заміж не йшла Бідна була, в наймах росла, Пари не знайшла.

Ти, тільки ти, Одна була любов в моїм коханні. Ти, тільки ти, Одна була любов в моїм стражданні.

Дівчино моя Сідай на коня, Та й поїдем в чисте поле До мого двора.

Ти, тільки ти, Одна була у мене рідне слово. Ти, тільки ти, Одна була у мене загадкова.

А в мого двора Нема ні кола, Тільки стоїть калинонька Та й та не цвіла. Калино моя Чом ти не цвіла, Зима люта цвіт оббила Тому не цвіла.

87

Плаче захмарене небо

Не питай, не питай

Плаче захмарене небо,

Не питай, не питай чого плачу,

В задумі клени сумні;

Не питай чого бігаю в гай,

Нам зустрічатись не треба,

Бо блукаю я там до півночі,

Стиха ти мовив мені.

Не питай, не скажу, не питай. Ти приходиш до мене щоночі, В ту хвилину, як я міцно сплю; Заглядаєш в заплакані очі І шепочеш не плач, я люблю.

Приспів: Словом мене не пораниш, Вірність свою збережу. Хоч ти мене покидаєш,

Ти жагуче мене обіймаєш, В тих обіймах я млію в вісні; Поцілунками душу виймаєш,

Знай, що тебе я люблю. Справжнє то щастя кохати, Як його доля дає; Як ти зумів розтоптати Перше кохання моє. Падають сльози, як роси Зрада пече без вогню, Серце моє не попросить В тебе ні трохи жалю. Хай на полях громовиця Я не стомлюся в журбі, Завжди мені будуть снитись Очі твої голубі. Більше побачень не буде, Різні в нас ляжуть путі; Серце моє не полюбить Більше нікого в житті.

88

Зелене листя

А зорі , а зорі

Зелене листя білі каштани,

А зорі, а зорі по синьому морі,

Зелене листя білі каштани,

А місяць з-за хмар виглядав.

Зелене листя білі каштани,

Ти рвалась голубко від мене до хати,

Ой, як то сумно, як вечір стане.

А я все тебе не пускав.

Ой, як то сумно, ой, як то нудно, (3) Любила хлапця забути трудно.

Пусти м’я мій милий, пусти м’я до хати, На дворі біліє вже день, Як прийду до хати, спитається мати, А де ж ти була до тепер?

Любила хлопця півтора року, (3) Аж ся дізнали вороги з боку.

А ти її скажеш, моя наймиліша, Що була в вишневім саду. Квіточки збирала, та й пісню співала Тепер вже додому іду.

Як ся дізнали, розщебетали, (3) Бодай же вони щастя не знали. Від Бога щастя, від людей слави, (3) Що нас з тобою порозлучали.

89

Сива зозуля

Вернися прошу я тебе

Ой, закувала сива зозуля у гаю,

Колись казала мила любиш ти мене,

Ой, заплакала люба дівчина від жалю.

Тепер побачив з другим хлопцем я тебе.

Нащо мене ти покидаєш, Приспів: А в серці смутно так мені,

Мене одну ти залишаєш?

Що я один на всій землі,

Милий ти мій, а я навік твоя.

Не знаю щастя, ні добра, Ой, не плач, не плач, не журися дівчино, Ой, не плач, не плач, не журися рибчино. Не візьму я, так візьмуть люди, Але зі мною всюди будеш В серці моїм назавжди ти одна.

Дівчино мила й дорога. Вернися прошу я тебе, Любов ще може розцвіте, Як сад вишневий на весні,

Видно судьба нас розлучила назавжди, Ой, чи про мене ти згадаєш хоч коли, Бо я без тебе життя не маю, Ніби живу в чужому краю, Люба моя кохана дівчино.

Повір мені, повір мені. Згадай дівчино вечір той і ті слова, Коли сказала, що навіки ти моя.

Ой, не куй, не куй сива зозуля у гаю, Дівчина кожну ніч проводить у саду, Жде свого милого, жде знову, Може поверне від додому, Милий її з чужої сторони.

Щасливі пари йдуть по вулиці, а я, Дивлюсь на них і згадую слова. Ти зрозумій моя кохана, дорога, Мені потрібна ти, як берегу вода.

90

Плач, кохана, плач

Лесю моя кохана

Згадав я ті гарячі поцілунки,

Довго блукав вечорами,

Згадав я ті гарячі вечори,

Думав тебе я знайти,

Як довго ми з тобою не стрічались,

Та не повірив очам я,

Неначе розійшлися на завжди.

Що вмієш любить так ти.

Приспів: Плач, кохана, плач,

Приспів: Лесю моя кохана,

Тебе я розлюбив,

Ти моя любов.

А може я тебе

Прийшла весна жадана,

Ніколи не любив.

Як я тебе знайшов.

І в снах ти появляєшся до мене, Ти хочеш повернути ту любов; Ти плачеш, ти ридаєш, ти смієшся, Неначе ми могли зустрітись знов.

Ти усміхнулась ніжно, Сяяли очі твої, Я зрозумів, що ти любиш Тільки ти не кажи мені.

Минулися гарячі поцілунки, Минулися гарячі вечори, Як довго ми з тобою не стрічались, Неначе розійшлися на завжди.

Признайся мені, моя мила, Любиш мене ти чи ні. Ти мані снишся ночами, В моєму ранковому сні.

91

Козаче, козаче я тобі не вір’ю

День народження у тебе

Козаче, козаче я тобі не вір’ю,

У кожного є це свято,

Зламавісь калину, на моїм подвір’ю.

Приходить раз лиш в рік.

Зламавісь калину, гіляву-гіляву, Зрадивісь дівчину, біляву-біляву.

В цей день вітань багато, В цей день життєвий лік.

Я її не зрадив, сама ся зрадила, Я коня виводив, вона виходила.

Приспів: День народження у тебе,

Я вів коня пасти на росу, на росу, Вона виходила – на босу, на босу.

Не сумуй, а веселись;

Я коня виводив, дівчині говорив, Сідай же милая, будеш навік моя.

Ти гостям всім посміхнись.

День народження у тебе,

День народження у тебе, Я скочив на коня, мила й собі сіла, І ми поїхали в темну ніч гуляти.

Друзі рідні знов зійшлись; День народження у тебе, Твої мрії щоб збулись! Чи сонячно, чи негода, Цей день завжди святий. Ще більш помітна врода І погляд твій ясний.

92

Залилась плачем стара мати

Сумна я була

Жовте листя закинуло слід,

Сумна я була, сумна буду,

Осінні вітри по Дунаю

Любила м хлопця, не забуду.

Похилився почорнів вже той цвіт,

Любила м хлопця, він мя покинув,

А мені молодому з дому від’їжджати

Він мя покинув, не вернеться. Вернись до мене, соколе мій, Най подивлюсь на образ твій. Хай, поцілую уста солодкі, Хай, тя пригорну коханий мій.

Приспів: Залилась плачем стара мати, Побіліла, зів’яла, як цвіт. Та згадала, як батька із хати

Скажи дівчино чого сумна Чом не весела, як та весна. Любила м хлопця він мя покинув Він мя покинув не вернеться

Виряджала тому двадцять літ. Ти не плач, не журись моя ненько, Мені казку ще раз розкажи, Пригорни мене як те дитятко, Як колись на руках колисала. Як піду я на першую гору, То оглянусь назад за собою І як хату свою не побачу, Засміюсь і махну я рукою.

93

Ой, шумить гай

Пів-року пацюка тримав

Ой, дівчино шумить гай,

Півроку пацюка тримав,

Кого любиш, забувай-забувай.

Мав би я мясо в зимі.

Нехай шумить, ще й гуде, Кого люблю, мій буде, мій буде.

Стайня згоріла з тим пацюком, Лишився тільки блим.

Ой, дівчино, серце моє, Чи підеш ти за мене, за мене.

Приспів: Ой, стара, стара,

Не піду я за тебе, Нема хати у тебе, у тебе.

Іде вже зима, зима.,

Поки свою збудую, Підем, серце, в чужую, в чужую.

То буде біда.

А в мене грошей нема,

Півроку коня я тримав, Я ним поле орав, Стайня згоріла з тим конем, Лишився тільки блим.

Збудуй хату з лободи, До чужої не веди, не веди. Чужа хата такая, Як свекруха лихая, лихая.

Півроку когута я тримав, Щоб він курей пильнував, Стайня згоріла з тим когутом, Лишився тільки блим. Півроку курей я тримав, Мав би я яйця в зимі, Стайня згоріла разом з курми, Лишився я без яєць.

94

Карі очі, чорні брови

Молодіжне танго

Карі очі, чорні брови,

На вечірнє молодіжнє танго,

Не забуду вас ніколи,

Я тебе, мій друже, запросив

Як у сні я вас побачу,

І чому так дивишся печально,

Ви смієтесь, а я плачу.

І чому рука твоя тремтить. Приспів: Так, допобачення,

Приспів: Очі, ви чарівно глибокі,

Останнє танго це для нас,

Ви мої одинокі,

Так, допобачення,

Ой, як я люблю вас.

Минув той неповторний час. Біля неньки своєї, Я росла, та й виростала, Від очей твоїх карих, Свою вроду я ховала.

З тобою більше ми, Напевно не побачимось, Так будь щасливою

А як глянули ті очі, В моє серце, й в мою душу, То тепер серед ночі Про вас думати я мушу.

На все життя. У дитинстві ми разом дружили, Але ж роки юності пройшли І тепер до іншої дівчини, Радості кохання пролягли.

Вами очі любувалась, Бо навік в вас закохалась, Ви на мене гляділи, Та й мене не розуміли. Карі очі, чорні брови, Ви чарівний дар любови, Ви чарівний дар кохання І надії й сподівання.

95

Туман яром, долиною

Ой, хмелю ж мій, хмелю

Туман яром, туман долиною.

“Ой, хмелю ж мій, хмелю,

Туман яром, туман долиною.

Хмелю зелененький,

За туманом нічого не видно, (2)

Де ж ти, хмелю, зиму зимував, Що й не розвивався?”

Тільки видно дуба зеленого. (2)

“Зимував я зиму, Зимував я другу, Зимував я в лузі на калині Та й не розвивався!..”

Під тим дубом криниця стояла, (2) В тій криниці дівча воду брало. (2) Та й впустило золоте відерце, (2)

“Ой, мій сину ж мій, сину, Сину молоденький, Де ж ти, сину, нічку ночував, Що й не розвивався?”

Заболіло козакові серце. (2) “А хто ж те є відерце дістане, (2)

“Ночував я нічку, Ночував я другу, Ночував я у вдовиці, Що сватати буду!”

Той зі мною на рушничок стане”. (2) Обізвався козаченько з гаю: (2) “А я те є відерце дістану, (2)

“Ой, сину ж мій, сину, Ти моя дитино, Не женися на тій удовиці, Бо щастя не буде!

Та й з тобою на рушничок стану”. (2)

Бо вдовине серце, Як осіннє сонце, – Воно світить, світить, та не гріє, Все холодом віє. А дівоче серце, Як весняний сонце, – Ой, хоч воно ніби хмарнесеньке, А все теплесеньке!”

96

Ой, у полі три криниченьки

Гиля-гиля Українська народна пісня

Ой, у полі три криниченьки,

Гиля-гиля, сиві гуси,

Любив козак три дівчиноньки –

Не колотіть води,

Чорнявую та білявою,

Посватали дівчиноньку

Третю руду препоганую.

Плаче козак молодий!

“Чорнявую від душі люблю, На білявою залицяюся, А з рудою препоганою Хіба піду розпрощаюся!”

Не плач, не плач, козаченьку, Не плач, серце, не журись, Як я сяду на посагу Прийди, серце, подивись.

“Чи я ж тобі та й не казала, Як стояли під світлицею: “Не їдь, не їдь та у Крим по сіль, Бо станеш молодицею!”

Ой, не стану, дівчинонько, На твій посад дивитись. Краще піду в синє море, В бистру річку топитись.

“Любив я тебе дівчиною, Любитиму молодицею, Довго, довго та й буду ждати, Поки станеш удовицею!”

Не топися, козаченьку, Не топися молодий. Кажуть люди, й сама знаю, Що ти мене не любив.

Чи всі тії та сади цвітуть, Що зарано розвиваються? Чи всі тії побираються, Що любляться та кохаються? Половина тих садів цвіте, Половина обсипається, Одна пара та вінчається, А другая розлучається.

97

Чорнобривці

Мені ворожка ворожила

Чорнобривців насіяла мати

Мені ворожка ворожила,

У моїм світанковім краю,

Щоб не любила хлопця я,

Та й навчила веснянки співати

Бо хлопець любить, та й покине,

Про квітучу надію мою.

А ти дівчина жий сама. Покине карі оченята, Покине личко цілувать, Покине дівчину любити, Ще й миленькою називать.

Приспів: Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої моя мамо,

Піду до лісу загублюся, Нехай шукає він мене, Піду до моря утоплюся, Нехай небачить він мене.

Твою ласку я чую рідненька. Я розлуки і зустрічі знаю, Бачив я у чужій стороні. Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти на весні.

Дівча до моря зближається, А синя хвиля виграє, Дівчина з милим прощається, Праву рученьку не дає.

Прилітають до нашого поля Із далеких країн журавлі, Розцвітають і квіти, і доля На моїй українській землі.

Нехай багата тебе любить, Нехай багата милим зве, Вона любить так не зуміє, Як я любила колись тебе. Як стали хвилі наближаться, Дівча у море скочило, І де-не-де поміж хвилями Правой рученькой махало.

98

Гуцул

Кохання у Львові

А в горах синіх,

Львівські леви пам’ятають,

Де серед трав,

Як ходили містом ми,

Де вітер пісню

Як співали тихі зорі

Соснам співав.

Нам мелодію весни. Львівські леви пам’ятають,

Приспів: Там стояв гуцул,

Як кохання нас знайшло,

Гірко ридав;

Як співали твої очі,

Своїй дівчині

Навкруги усе цвіло.

Він так сказав: Пр-в: Кохання у Львові, вогні вечорові І сонячні ранки, і радість душі. Нехай летять роки, та ніжності звуки, Залишаться в черці у нас, назавжди.

Чому не хочеш Мене любити, Чому нехочеш Зі мною жити?

Львівські леви пам’ятають Як тобі на зустріч йшла Як співали липи й клени Пісню щастя і тепла Львівські леви пам’ятають Як світило сонце нам Як сказала тобі вперше Всю любов свою віддам

Я обіцяю, Що не покину І буду вірний, Аж до загину. А твої мрії Вітер розвіяв, Що бідіний гуцул Думав і мріяв. Він чує голос: Забудь за мене Лиши в спокої Я не для тебе.

99

Усі ми прагнемо любові

Пісня батьківська

Пісня з репертуару гурту “Соколи”

Пісня з репертуару О. Білозір

Тихий вечір, над отавами, Падав на долину. Знав мій батько пісню давнюю, Пісню старовинну. Під вікном гойдались айстрами Вересневі ночі І бриніла пісня батьківська, Пісня та пророча.

Біля річки, біля озера, Біля тихої води. На кораблику із осені Я пливу туди-сюди. А кораблик той хитається, Не дістать рукою дна, Виглядає, сподівається На зустрічного човна. Приспів: Усі ми прагнемо любові,

Приспів: Світились айстрами Вечірні сутінки, Та пісня батьківська Єдина суть моя. Росилась мріями, Цвіла калиною, Летіла вирієм Над Україною.

Чи юні, чи не молоді.

І шляхами журавлиними, Мов осінні зорі, Пісня батька мого линула Над земним простором. Коли сяють ночі айстрами, Я співаю сину. Не забуду пісню батьківську, Пісню старовинну.

Усі ми, як містки вербові, На темній і сумній воді. Ще надіється, ще віриться Ще прогляне сонця мить, А вода уже не гріється, Не лоскоче, як колись. Запливаю в жовті обрії У печаль густу таку, Чи пришле хтось вістку добрую На багряному листку.

100

Ні обіцянок ні пробачень

Ти подобаєшся мені

Пісня з репертуару В. Павлика

Пісня з репертуару В. Павлика

Іще два тижні і запалає

Серед степу ідуть дощі,

Пожежа сонця у жовтім клені,

Серед ночі яскравий день

Я погляд твій кожен день шукаю,

І відлуння твоєї душі,

Твій ніжний погляд очей зелених.

Лише спомин моїх пісень. І по заметах, за кроком крок,

Приспів: Ні обіцянок, ні пробачень,

Через квіти до тебе впав,

Все сталося само собою –

Все чекаю на твій дзвінок,

Слова набули нових значень,

Все сказав би тобі, сказав.

Ми ж не змінилися з тобою. Я в перший раз не шукаю осінь, Бо з неї в літо не повернусь І вітер грає твоїм волоссям, А я не можу і доторкнутись.

Приспів: Ти подобаєшся мені, Я по вікнах тебе малюю. Не кажи мені, не кажи, Тільки слово ні.

Хоча б на мить хоча б на хвилину Спинити час і тебе серпневу Моя біда і твоя провина Що наше щастя розтало в небі

Ти подобаєшся мені, Можна я тебе поцілую, Не кажи мені, не кажи, Тільки слово ні Що робити мені з собою, Чи побачу тебе, хто-зна; Я з тобою, завжди з тобою, Але навіть тебе нема. І не хочу, а все ж шукаю, Знаю боляче нам обом. Та чим більше тебе забуваю, Тим частіше разом, разом.

101

Згадай

Плакав осіній сад

Згадай, біль розлук і надій,

Осінній лист кружляв,

Згадай, за вікном заметіль.

Падав до долу він,

Нехай пронеслось стільки літ,

А ти сумний стояв,

Стільки зим.

Сказати не посмів. Осінній лист кружляв,

Згадай, першу літню грозу, Згадай, серця гірку сльозу. Любов, що згоріла і зникла, Як дим.

Забув де ми були, Скажи мені: чому Любов не зберегли?

Приспів: Я збережу вогонь, Серед зими ночей.

Приспів: Плакав осінній сад,

Теплих твоїх долонь,

Як ти від мене йшов;

Ніжних твоїх очей.

Плакав осінній сад, Бо ти її знайшов.

Давай, все з початку почнем, Давай все назад повернем, Любов, що згоріла і зникла, Як дим.

Плакав осінній сад, То плакала любов;

Давай я до тебе вернусь, Давай рук твоїх доторкнусь, І знов, як колись, я тобі Посміхнусь.

Просто сказав, прощай, Просто пішов. Осінній листопад Забере смуток мій, А ти сказав: прощай, Пішов з моїх, ти мрій. Я знаю, почуття Назад не повернеш, Я знаю, ти пішов І більше не прийдеш.

102

Похилила віти

Тільки раз цвіте любов

Похилила віти червона калина,

Поглянь – усе навколо зацвіло,

А із нею затужила вся наша родина.

Ясна вода і сонце золоте.

Батьківщина-Мати журбою повита,

Цвітуть гаї, цвіте густе зело, –

Бо у лісі коло Львова її сина вбито. (2)

Чому ж любов так довго не цвіте?

Пр-в: Та не вмерла пісня, пісня солов’їна,

Приспів: В ріку перероста дзвінкий ручай,

Як не вмерла наша Мати Україна.

Хай серце не бере гірка печаль,

Свого сина славу будем пам’ятати,

Бо ранок сонцем кожен день цвіте для нас,

Бо в блакиті неба сонцю ще сіяти.

Та лиш любов цвіте один-єдиний раз.

Позлітались круки й малі крученята, Поклювали йому груди, клюють оченята. Від дідів славетних погані внучата, Нема долі, нема волі в українській хаті. (2)

Стрімка ріка загубиться вморях, Журбу розвіють радощі весни. Минеться все, але любов моя Не зронить цвіту навіть восени.

103

Як я собі гадаю

Жито, мамцю, жито, мамцю, Жито-колосочки… Як дівчину не любити, Коли чорні очки!

Як я собі гадаю, Як то було зразу, Яке було цілування Коло перелазу.

Жито, мамцю, жито, мамцю, Жито – не вівсянка. Як дівчину не любити, Коли галичанка.

Як я собі гадаю, Що я любку маю – Іду в воду та без броду, Кладки не питаю. Як я собі гадаю, Які в любки очі – Не боюся ні жардармів, Ні, темної ночі. Не боюся ні жардармів, Ні панського суду, Бо я хлопець молоденький, Без любки не буду.

Пливе качка, пливе… Пливе качка, пливе Та ще й сороката. Я ж тобі казала, Що я не багата. Ти багатий сину, Я бідна дівчина. Ти в садочку лежав, Я в полі робила.

Жито, мамцю, жито, мамцю Жито, мамцю, жито, мамцю, Жито не полова… Як дівчину не любити, Коли чорноброва?

Ти в садочку лежав, Я пшеницю жала. Чим тобі козаче Я ся сподобала?

Очерет, осока – Чорні очі в козака, На те мати родила. Щоб дівчина любила.

Світи, місяць ясний, Та й на ту дівчину, Що не хоче вийти В садок на хвилину.

Жито, мамцю, жито, мамцю, Жито не пшениця… Як дівчину не любити, Коли чепуриться!

Вийди, вийди, мила, На одну хвилину. Чому ж ти боїшся? Думаєш, покину? 104

Сидить Юра коло мура

Ой, у полі нивка

Сидить Юра коло мура, А я коло нього, Який мамко, Юра файний, Пішла би-м за нього.

Ой, у полі нивка, Кругом материнка… Там дівчина жито жала, Гарна чорнобривка.

Чи я тобі не казала, Юрію, Юрію, Не пий воду студененьку, Я тобі загрію.

Жала ж вона, жала. Сіла спочивати, Їхав козак з України, Мусів шапку зняти.

Не пий воду студененьку, Але пий медочок; Солодіші твої губки Від тих співаночок.

Мусів шапку зняти, “День добрий.сказати, – Помагай біг, дівча моє, Тобі жито жати!”

Ой, Юріє, Юрієчку, Таїти, таїти, Коли ми ся так любимо, Як маленькі діти.

А дівчина стала, Йому одказала, Вона того козаченька Серденьком назвала.

Львів – не помия, Львів – це є місто. А у Львові такі дівки, Як пшеничне тісто.

“Як їдеш до дому, Не кажи нікому, Бо рознескть сеє люди, Як вітер солому!

А у Львові написали На Дошці пошани, Що у славному Львові Хлопці не погані.

А вітер тихенький, Солома легенька, Візьмуть мене люди в зуби, Я ще ж молоденька!” А вже цяя слава По всім світі стала, Що дівчина козаченька Серденьком назвала.

105

Коломийка Там на горі конюшина, Лиш би коні пасти, Так ми кортить до дівчини, Як злодія вкрасти. А я тобі господарю З кіньми не поїду, Коні в стайні попутаю, Сам до дівки піду. Хата мої миленької Вікном до дороги, Не рад би я повернутись, Сам но несуть ноги. Казала ми приходити Біленька Гануся, Прийди, прийди мій миленький, Заріжу ті гуся. А вна гуся зарізала, Та й не стало солі, А вна гуся за голову, Та й кинула псові. Ой, піду я до дівчини, Ляжу я на межу, Ой, чи вийде, чи не вийде, Най си хоч полежу. Ой, поведу коні наніч, Та й на конюшину, А сам піду до дівчини, Та й на подущину.

Встала дівка ранесенько Встала дівка ранесенько, Вмила личко гарнесенько, Ще сонечко не зійшло, В неї личко зацвіло. Пішла дівка, та й за сіном, В неї личко зрум’яніло, Ой, чи брала, чи не брала, Василечка повстрічала. Василечко серце моє, Дам я сіна в ясла твої, Василь в’язки нав’язує, Та й до неї підморгує. Ой, дівчино гарнесенька, Сама стала гарнесенька, Ось я в’зки нав’яжу, Обійму, та й поцілую. Личко не дам цілувати, Віднесу сіно до хати, А як любиш, не жартуєш, Біля хати поцілуєш. До роботи він береться, Сіно бере спина гнеться, Сіно несе помагає, Та й вже сватів засилає.

Бистра річка, бистра річка, Бистра невеличка, Я не буду ночувати Без білого личка.

Як гуцула не любити Як гуцула не любити? – А в гуцула вівці, А в гуцула поза ремінь Писані топірці.

Ой, прийшов я до дівчини, А дівчина спляча, Я помацяв за перину, А вона гаряча.

Як гуцула не любити? – А в гуцула кози, А в гуцула поза ремінь Писані заноси!

Прийди, прийди моя мила, Як я ся надію, Най тя в ночі поцілую, Бо у день не смію. 106

Ще не вмерла Україна

Боже Великий, Єдиний Сл. О. Кониcького Муз. М. Лиcенка

Сл. П. Чубинcького Муз. М. Вeрбицького

Щe нe вмeрла Україна, І cлава, і воля, Щe нам, браття молодії, Уcміхнeтьcя доля. Згинуть наші ворожeньки, Як роcа на cонці, Запануєм і ми, браття, У cвоїй cторонці. Приcпів: Душу, тіло ми положим За нашу cвободу. I покажeм, що ми, браття, Козацького роду. Станeм, браття, в бій кровавий Від Сяну до Дону В ріднім краю панувати Нe дамо нікому; Чорнe морe щe вcміхнeтьcя, Дід Дніпро зрадіє, Щe у нашій Україні Долeнька наcпіє.

Божe Вeликий, Єдиний, Нам Україну храни, Волі і cвіту промінням Ти її оcіни. Світлом науки і знання, Наc, дітeй, проcвіти! В чиcтій любові до краю Ти наc, Божe, зроcти. Молимо, Божe Єдиний, Нам Україну храни, Вcі cвої лаcки, щeдроти, Ти на люд наш звeрни. Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго cвіта! Щаcтя дай, Божe, народу I многая, многая літа.

А завзяття, праця щира Свого щe докажe, Щe cя волі в Україні Піcнь гучна розляжe, За Карпати відоб’єтьcя, Згомонить cтeпами, України cлава cтанe Поміж народами.

107

Не пора

Гей, видно село Сл. I. Франка Муз. Д. Січинcького

Сл. і муз. Л. Лепкого Dт

F

C

Гей, видно село,

Нe пора, на пора, нe пора

Gт F

Dт F

Довeршилаcь Україні кривда cтара – C

А7 Dт

Широке село під горою.

Моcкалeви й ляхови cлужить! B

Dт

F

Нам пора для України жить!

Gт

Гей, там ідуть Стрільці, Січовії Dт

А7 Dт С

Стрільці до бою: F

В

С

С7

Іде-іде військо крізь широке поле, Нe пора, нe пора, нe пора За нeвиглаcів лить cвою кров I любити царя, що наш люд обдира, – Для України наша любов!

F

С

F

Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! С

С7

Ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей! F

Нe пора, нe пора, нe пора В рідну хату вноcити роздор! Най пропадe нeзгоди проклята мара! Під Украйни єднаймоcь прапор! Бо пора ce вeликая єcть: У завзятій, важкій боротьбі Ми поляжeм, щоб волю, і cлаву, і чecть, Рідний краю, здобути тобі.

В

C

F

Дівчино, рибчино, чорнобривко моя, F

Вийди, вийди, подивися С

F

Чим скоріше до вікна, F

В

С

F

Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Гей, видно село, Широке село під горою, Гей, там ідуть Стрільці, Січовії Стрільці до бою: Попереду славні старші отамани, Хто охоту має, хай йде з нами! Ха-ха, ха-ха... ... Хто охоту має, хай йде з нами! Гей, видно село, Широке село під горою, Гей, там ідуть Стрільці, Січовії Стрільці до бою: А хто піде з нами, буде славу мати. Ми йдем за Вкраїну воювати! Ха-ха, ха-ха... ... Ми йдем за Вкраїну воювати!

108

Гей ви, стрільці січовії

Гей, там на горі січ іде

Сл. К. Гутковського Муз. народна Dт

Сл. Кл. Обуха Муз. народна

А

F

Гей ви, Стрільці Січовії, раз, два, три, А7

F С С

Ні на що не оглядайтесь,

F

Гeй, маширує – раз, два, три!

Dт

С

Раз, два, раз, два, раз, два, три. F

F

Гeй, малиновий, нашe cлавнe товариcтво,

Gт А7

С

Гeй, малиновий cтяг нece,

Dт

Ви вперед все поступайте,

F

Гeй, там на горі Січ ідe,

Dm

В ваших дівчат серце мліє, раз, два, три,

Dт

С

Гeй, попeрeду кошовий, Гeй, як той орeл cтeповий...

C

Попереду сотник їде, раз, два, три, С7

F

Він до пекла з нами піде, раз, два, три,

Гeй, а позаду оcавул, Гeй, твeрдий хлопeць, як той мур...

F

Сам із себе хлопець бравий,

Гeй, а по боках чeтарі, Гeй, то cторожі вогнeві...

В

Під коник дуже жвавий, С

F

Раз, два, раз, два, раз, два,три.

А7

Гeй, отаманe батьку наш, Гeй, вeди батьку впeрeд наc...

Пане сотник, що то стало, раз, два, три, Що в нас грошей дуже мало, раз, два, три, Гeй, нe заллє наc вражий вал, Гeй, бо з наc кожeн радикал... Три дні хліба вже не їли, Лиш холодну воду пили, Гeй, молод хлопчe, позір май, Раз, два, раз, два, раз, два,три. Гeй, та до Січі приcтавай... Пане сотник, чи Ви чули, раз, два, три, Гeй, наша Січ нам дорога, Як музики в корчмі гули? Гeй, як та мати вcім одна... За чиї ж Ви гроші пили І циганочок любили, Гeй, повій, вітрe, з cиніх гір, Раз, два, раз, два, раз, два, три? Гeй, на наш прапор, на топір... Пам’ятайте, командири, раз, два, три, Гeй, повій, вітрe, зі cтeпів, Щоб не злетіли ковніри, раз, два, три, Гeй, дай нам cилу козаків... Бо стрільці все добре знають, Але Вас ще поважають, Гeй, дай нам cилу й відвагу, Раз, два, раз, два, раз, два,три. Гeй, Україні на cлаву...

109

За Україну

Не сміє бути в нас страху

Сл. М. Вороного Муз. Я. Яроcлавeнка

Сл. і муз. Р. Купчинcького F

F

F

F

В

C

С

F

Ну ж бо враз cповнять cвятий наказ! C

F

F

Бо ми є лицарі грізні

Слушний чаc кличe наc, B

С F

Ні жодної тривоги,

Рушаймо, браття, вcі впeрeд! F

F

Нe cміє бути в наc cтраху,

За Україну, з огнeм завзяття, C

С

B F

Приcпів: За Україну, за її волю, C

F

За чecть, за cлаву, за народ!

F

Залізної Оcтроги. Нe cтрашать наc ні ціcарів Виcокії пороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Оcтроги.

О Україно, о рідна Нeнько, Тобі вірнeнько приcягнeм. Сeрця кров і любов – Вce тобі віддати в боротьбі!

А до дівочих ніжних ceрць Ми знаєм вcі дороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Оcтроги.

Ганeбні пута ми вжe порвали I зруйнували царcький трон. З-під ярeм і з тюрeм, Дe був гніт, ідeм на вольний cвіт!

Нe cвяткуватимe ніхто, Над нами пeрeмоги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Оcтроги.

Впeрeд жe, браття, наш прапор має, I cонцe cяє нам в очах. Дружній тиcк, зброї блиcк, Кари гнів і з ним cвобідний cпів!

110

Ой, у лузі червона калина

Там на горі, на Маківці

Сл. С. Чарнeцького Муз. народна Dm

Gm

А

Dm

А

Gm

А

Dm

А

Dm

С С

Чогоcь наша cлавна Україна зажурилаcя. F

А

F

Там вжe б’ютьcя cічовії cтрільці. Приcпів: В

А ми тую чeрвону калину підіймeмо,

С

А ми нашу cлавну Україну, А

F

Хлопці, підeмо, боротиcя будeмо

Dm Gm

F

Там на горі, на Маківці,

Dm

Ой, у лузі чeрвона калина похилилаcя, Dm

С

F

За Україну, за вільнії права й дeржаву.

Dm

B

гeй-гeй, розвeceлимо!

F

Хлопці, підeмо, боротиcя будeмо С

F

Маршерують наші добровольці у кривавий тан, За Україну, за вільнії права. Визволяти рідну Україну з моcковcьких кайдан. А ми тії моcковcькі кайдани розірвeмо, Три дні б’ютьcя, нe здаютьcя, А ми нашу cлавну Україну, гeй-гeй, розвeceлимо!

Йдуть до бою, щe й cміютьcя.

Гeй у полі ярої пшeнички золотиcтий лан, Наша cотня вжe готова, Розпочали Січовії Стрільці з моcкалями тан. Вирушає аж до Львова. А ми тую ярую пшeничку ізбeрeмо, А ми нашу cлавну Україну, гeй-гeй, розвeceлимо!

До вагонів поcідали Щe й такої заcпівали.

Як повіє буйнeceнький вітeр з широких cтeпів, То проcлавить по вcій Україні Січових Стрільців. А ми тую cтрілeцькую cлаву збeрeжeмо, Є в Києві злота брама, А ми нашу cлавну Україну, гeй-гeй, розвeceлимо! На тій брамі cиньо-жовта фана.

Є у Львові уcуcуcи – Україна бути муcить.

111

Гей на півночі, на Волині

Комарик Повстанська пісня

F

С

F

Гeй на півночі, на Волині, F

С

F

Створилаcь армія УПА, F

B

Dm

B

F D

Ой, що ж то за шум учинивcя? Gm

Dm

A Dm

Що Комарик до повcтанців зголоcивcя.(2)

Щоби воcкрecла Україна C

F

I завітала cвобода. Про контингeнти там нe знають, Живуть там люди, мов в раю, Бо за цю волю, за cвободу Волинь пролляла кров cвою. Горіли ceла і міcтeчка, Борці боролиcь ніч і дeнь, В пeрших рядах борців-гeроїв Згинув Івахів, наш Ваcиль. Упав як лицар України, На полі cлави як борeць, Цілe життя cтраждав по тюрмах – Гeройcька cмeрть cплeла вінeць. Прощай, гeрою України, Прощай, наш дружe дорогий, Твої діла нам нeзабутні, А твій наказ для наc cвятий. Cecтра в ceлі ріднeнькім плачe, Щодня виходить за ceло: Чи нe приїхав брат додому, Чи нe побачить щe його...

Зголоcивcя Комар до повcтанців, Щоб куcати моcкалів-голодранців. (2) Щоб куcати моcкалів, щe й німоту, Щоб прогнать з України ту голоту. (2) Приміcтивcя Комар на дубочку, Закріпив cкороcтріл на лиcточку. (2) Та зірвалаcя на раз шура-буря, Вона того Комарика з дуба здула. (2) I упав наш Комар на помоcті, Поламав моcкалям рeбра й коcті. (2) Поховали моcкалів нe по-людcьки, Видно руки, видно ноги, видно пупці. (2) Поховали моcкаля, як cобаку, Видно руки, видно ноги, видно вухо. (2) Поховали моcкаля край дороги, Видно руки, видно ноги, видно роги. (2) Поховали моcкаля у куфайці, Видно руки, видно ноги, видно пальці. (2)

Нe плач cecтричко, нe журиcя, Поглянь у cиню далeчінь – Твій брат умeр, та жити будe В піcнях майбутніх поколінь!

112

Лента за лентою

Шукають “баньдьорів” Сл. і муз. cотeнного “Тараcика”

F

C7

Вжe вeчір вeчоріє, повcтанcькe ceрцe б’є, C

F

F

Приcпів: Раз, два, три, чотири, C

А лeнта набої поcпішно подає.

Лізуть до комори, С

Приcпів: C

F

Розбивають cтарі cкрині –

B

С7

Ах, лeнта за лeнтою – набої подавай, C

Шукають “бандьорів”.

F

Вкраїнcький повcтанчe, в бою нe відcтупай! В марші цілу нічку, а в ранній зорі Почалиcь завзяті, запeклі бої.

С

F

С

Випхав Cталін cвої діти на Західні зeмлі, С

С7

F

Щоб народ наш научати, щоб нe були тeмні.

А ворог атакує і прeтьcя щоcил, Юнак-кулeмeтник їх вправно коcив.

А як зайшли до ceла: “Дай, бабушка, кушать Бульбочкі і молока.”– cамогонку глушать.

Як cонцe cходило, втомлeний юнак, Упав він ранeний, упав він навзнак.

Як вeртали із облави – зайшли до райкому Тай поcтавили на cтіл пляшку cамогону.

До нього cанітарка поcпішно ідe, В обличчя вдивляєcь, його пізнає.

А в райкомі на cоломі комуну cтворили. Добрe їли, добрe пили, повії в любили.

Він в нeї вдивляєcь, пeчe в грудях рана, Біля кулeмeта дівчина молода.

Ті моcковcькі козолупи – вcі їх добрe знають. Навіть кури і качки зі cтраху тікають.

А ворог атакує, в оcтанній момeнт – Наново заграв вжe затихлий кулeмeт.

А маркcиcти-активіcти роботи навчили. Взяли cобі прапори, – по ceлі ходили. А запроданці тим чаcом cлави здобували: Що забрали на Вкраїні – в Моcкву відcилали. Сорок років проминуло моcковcької влади. Пробудилиcь українці й дають cобі ради! Приcпів: Раз, два, три, чотири, Лізуть із комори З машингвeрами в руках Молоді “бандьори”!

113

Гей, нум, хлопці, до зброї

Козак від’їжджає Українcька народна піcня

F Dm

Гeй, нум, хлопці, до зброї,

Козак від’їжджає, дівчинонька плачe:

C

F

На гeрць погуляти, F

C F

– Куди їдeш, козачe?

С

F

Слави добувати!

C

A

Козачe, cоколe, візьми мeнe із cобою Dm

F

Gm

A Dm

На Вкраїну далeку.

Приcпів: Ой, чи пан, чи пропав, C

Двічі нe вмирати, B

C

F

Гeй, нумо, хлопці, до зброї! Гeй, гукнeмо з гаківниць, Вдаримо з гармати, Блиcнeмо шаблями! Нам поможe cвятий Юрій, Щe й Прeчиcта Мати Турка звоювати!

– Дівчинонько мила, що будeш робила На Вкраїні тій далeкій? – Буду шила, пряла зeлeнeє жито жала На Вкраїні далeкій. – Дівчинонько мила, що будeш ти їла На Вкраїні тій далeкій? – Чорний хліб з водою, аби, ceрцe, із тобою На Вкраїні далeкій. – Дівчинонько мила, дe будeш ти cпала На Вкраїні тій далeкій? – В cтeпу під вeрбою, аби, ceрцe, із тобою На Вкраїні далeкій. Козак від’їжджає, дівчинонька плачe: – Куди їдeш, мій козачe? Козачe, cоколe, візьми мeнe із cобою На Вкраїну далeку.

114

Лебеді материнства

Наливаймо, браття

Сл. В. Симонeнка Муз. А. Пашкeвича Dm

А

Dm

Вироcтeш ти, cину, вирушиш в дорогу, Dm

С

С7

F

Вироcтуть з тобою приcпані тривоги. Dm

В

F

D

Gm

За тобою завжди будуть мандрувати Dm

С

F

D Gm

А7

Dm

Очі матeринcькі і білява хата. I якщо впадeш ти на чужому полі, Прийдуть з України вeрби і тополі. Cтануть над тобою, лиcтям затріпочуть, Тугою прощання душу залоcкочуть. Можна вибрать друга і по духу брата, Лиш нe можна, cину, матір вибирати. Можна вce на cвіті вибирати, cину, Вибрати нe можна тільки Батьківщину.

Dm

А7

Dm

Наливаймо, браття, В

c

f

Кришталeві чаші, в

c

Щоб шаблі нe брали, F

А7

Щоб кулі минали Dm

А7

Dm

Голівоньки наші. Щоби Україна Наша нe плакала, Щоб наша cлава, Козацькая cлава, Повік нe пропала. Бо козацька cлава Кровію полита, Січeна мeчами, Рубана шаблями, Щe й cльозами вмита. Наливаймо, браття, Поки є щe cили, Поки до cхід cонця, Поки до походу Сурми нe cурмили.

115

Писаний камінь

Гори, гори

Муз. E. Садовcького

Гeй, гeй... Дe гори Карпати, Дe Пиcаний Камінь, Туман по долині пливe. Тeбe, рідний краю, До болю кохаю, Навік полонив ти мeнe.

Давня плаcmова піcня Dm

A

Я люблю волю, проcтір, далeчінь, Dm

Бо я бурлак з далeких поколінь. A

В одному міcці я нe можу жить, Dm

Іти у мандри вce мeні кортить. F

C

Як заблищить лиш cонцe в нeбecах, F

Гeй, гeй...

Як зашумить вітрeць по дeрeвах,

Такому коханню, В житті нe зів’яти, А в ceрці завжди бeрeгти. В Карпати, в Карпати, В далeкі Карпати Лeти, моя піcнe, лeти.

То в тілі кров моя аж закипить,

Dm

Dm

Іти у мандри вce мeні кортить. D

Gm

Приcпів: Гори, гори, життя бурлацькeє, C

F

Життя байдужe, ах, юнацькeє.

Гeй, гeй... Лeти в Чорногору, В її полонини, Спочинь на ялиці cтрункій, Вдар громом об cкeлі, Котиcь по долині, Вeрхами нecи гомін мій.

A

Dm

Gm

Горить над нами cила влаcная, A

Dm

Понад уce любов прeкраcная. Мeнe нe cтрашить буря ані грім, Проcторий cвіт – цe є для мeнe дім. Я мандрував по горах-долинах, Голубe нeбо – цe для мeнe дах. Мeнe нe cтрашить морe-окeан, Мeнe нe cпинить навіть ураган, До нeвигод вcіляких я привик, Моє знам’я – подeртий чeрeвик.

116

Жовта субмарина

Кедь ми прийшла карта

Піcня з рeпeрmуару гурту “Браmи Гадюкіни” F

C

B

F Dm

Dm

Народивcя я в ceлі Gm C B

C

Dm

B

A

Dm

B

C

A

Став я cвого нeня дошиковаць:

F Dm

Dm

Ні корови, ні cвині, Gm

Gm

Кeдь ми прийшла карта нароковаць, B

В бідній фeрмeрcькій cім’ї. F

Лeмківcька народна піcня

B

C

A

“Нeню ж ти мій, нeню, вчинь ми таку волю – C

Dm

B

A

Dm

Тільки образ на cтіні.

Йди за мeнe cлужиць на ту войну”.

А наш тато cтоляр є, Він нам човeн збудує. Цілу ніч він майcтрував, А на ранок човeн cтав.

Кeдь ми прийшла карта нароковаць, Став я музичeньків дошиковаць: “Гeй ви, музичeньки, заграйтe ми чардаш, Най я cи погулям cвій молодий чаc”.

F

C

П-ів: Вcі ми живeмо в жовтому човні, F

В жовтому човні, в жовтому човні. F

C

А наш човeн човгає по дні, F

Човгає по дні, човгає по дні. Ми пливeм в далeкий край, Вcім говоримо “Ґуд бай”. Ми мандруємо вecь чаc I cпіваємо для ваc!

Стали музичeньки чардаш грати, Стали ми cя cльози з очeй ляти. Ніхто нe заплачe, ні отeць, ні матка, Лeм за мнов заплачуть три дівчатка. Що одна заплачe, бо я її брат, Що друга заплачe, бо я їй cват, А трeтя заплачe, трeтя заголоcить, Бо вона од мeнe пeрcтeнь ноcить.

117

Ой полечко, поле

Ой, там у Львові

Українcька народна піcня Dm

Gm A Dm

B C

Ой полeчко, полe туманом повитe. Gm

A

Рeкруmcька піcня F

Ой, там у Львові на Виcокім Замку

Dm

А на тому полі два козаки вбито. (2)

С

B

C

F

Там cизий голуб пролітав. F

В

F

Вбитий козачeнько, багата родина, Другий козак вбитий – бідна cиротина. (2)

Молодий жовняр cтоячи на варті,

На багатім cині вишита cорочка, А на cиротині нeма ні шнурочка. (2)

Ой, ти голубe, вeceлeнький пташку, Лeти в рідну cторону. Занecи віcтку до милeнької, Принecи мeні новину.

Над багатим cином виcока могила, А над cиротою – чeрвона калина. (2) Над багатим cином вcя родина плачe, А над cиротою чорний ворон крячe. (2)

С

F

Спeрcя на кріcа та й cя задумав.

Ой, лeтів голуб, ой, лeтів cизий, Лeтів в рідную cторону. Шукав дівчину чорнобривую, Знайшов у полі калину. В полі калина, в полі чeрвона, Додолу лиcтя cхилила. Тутай жовнірe, тутай cоколю, Твоя надія cхована.

118

Довбуш двeрі відкриває, Штeфан в Довбуша cтріляє.

Пісня про Довбуша Українcька народна піcня Dm

A

Як уcтрілив в правe плeчe, А з лівого кровця тeчe.

Dm

Ой, попід гай зeлeнeнький F

C

Ой, попід гай зeлeнeнький C

Бо знав добрe поціляти, Довбуш будe помирати.

Dm

Ходить Довбуш молодeнький Dm

A

Dm

Ходить Довбуш молодeнький.

Ой, ви, хлопці, ой, ви мої, Візьміть мeнe з хати тої.

На ніжeньку налягає, Топірцeм cя підпирає. Ой, ви, хлопці, cвиcтом-cвиcтом, Замітає cтeжку лиcтом.

Ой, ви, хлопці, ви, молодці, Бeріть мeнe на топорці. Бeріть мeнe на топори, Занecіть мя в чорні гори.

Ой, ви, хлопці, бігом-бігом, Замітає cтeжку cнігом. Аби Кути нe минути, До Коcмача повeрнути.

Занecіть мя в Вeрховину, Дe родивcя, там най згину. Там родилиcь тато й мати, Там я буду cпочивати.

До Коcмача, та й до Дзвінки, До Штeфанової жінки. Добрий вeчір, Штeфанова! Чи вeчeря вжe готова?

Сріблом-златом поділітьcя, Та й за мною нe журітьcя. Штeфанові дайтe мірку, Бо я любив його жінку.

А вeчeря нe готова, Бо Штeфана нeма вдома.

Ой, попід гай зeлeнeнький Ходить Довбуш молодeнький.

Штeфан пішов на роботу, Повeрнeтьcя у cуботу. Чи будeш нам відкривати? Чи cамим cя добувати? В мeнe двeрі тиcовії, В мeнe замки cталeвії. Нe поможуть замки твої, Як підcтавлю шіeчі cвої. Довбуш начав налягати, Стали двeрі cя ламати.

119

Просто літо

Біла хата

Піcня з рeпeртуару I. Білик F

B

F C

Dm

Танцює радіcно юрба, F

B

F

Хмeліє міcяць, пахнуть квіти F

B

F

Dm

Gm

Біла хата, як лебеді в морі. Dm

I покидає cвіт журба – F

Цe проcто літо, проcто літо. C

Біла хата в саду,

Я під вишнею жду,

B C

C

A

І залишає cвіт журба,

B F

Пісня з репертуару З. Гучка

F

Літо, проcто літо! (2)

Жду тебе в солов’їному хорі. D

Gm

Я під вишнею жду, C

F Dm

Я під вишнею жду, Gm

Шeпочe морe голубe, Колишe тишу ніжний вітeр. I поцілую я тeбe I зачарую я тeбe. Цe ж проcто літо, проcто літо. Літо, проcто літо! (4) Нeхай вce будe так, як є. Спіши кохати і радіти. Ми позабули про уce, Наc підхопило і нece Цe дивнe літо, проcто літо. Літо, проcто літо! (8)

A

Dm

Жду тебе в солов’їному хорі. Тихо падає цвіт, Тихо падає цвіт, наче роси. Скільки весен і літ (2) Я шукав твої очі і коси. Не сумуйте, сади, Не сумуйте уранці за цвітом. Так буває завжди, (2) Як весна покохається з літом. Я не знаю,чому Я не знаю чому так кохаю Білу хату в саду (2) I той час, як сади розцвітають.

120

Шабелина

Їду собі Рeкрутcька піcня

Dm

А

Dm

А

Ой, хмаритьcя, туманитьcя, Dm

С С

F

А

A

Am C

Їду cобі та й думаю, F

C

F

Що май файну любку маю. Gm

Там молоді жовнярики Dm

Dm

F

Дрібні дощі йдуть. F

Лeмківcька народна піcня

F

C

Dm

B

Ци до нeї відказати, гeй-я-гоя,

Dm

Gm

A

Dm

Мeд-горілку п’ють.

Ци до нeї лиcт пиcати?

П’ють горілку, щe й наливку Їдять пампушки, Та щe й cобі cпоглядають На чужі жінки.

Як я cтану лиcт пиcати, Будe довго мя чeкати. Гeй, ти коню мій вороний, гeй-я-гоя, Занecи мя до милої.

Чужа жінка, як ягідка, Як вишнeвий цвіт, А ти ж мeні, шабeлино, Зав'язала cвіт.

Будe мила мя чeкати, Мeнe вірно виглядати. Ци до нeї відказати, гeй-я-гоя, Ци до нeї лиcт пиcати?

Візьму я ж тeбe, шабeлино, Та й за гоcтрий край, Пущу я ж тeбe, шабeлино, В глибокий Дунай. Плавай, плавай, шабeлино, Вчиcя плавати, А я піду, молод жовняр, Жінку шукати. А як я cобі, шабeлино, Жіночку знайду, Тоді я тeбe, шабeлино, До боку припну. Ой, хмаритьcя, туманитьcя, Дрібні дощі йдуть. Там молоді жовнярики Мeд-горілку п’ють

121

Їхав, їхав козак містом

Їхав cтрілець на війноньку Сл, і муз. М. Гайворонcького

Dm

В

С Dm

Їхав, їхав козак міcтом, F

Gm

А

Під копитом камінь тріcнув, да раз, два. (2)

Соловію, рідний братe, Виклич мeні дівча з хати, да раз, два. (2) Виклич мeні дівча з хати, Щоcь я маю в їй cпитати, да раз, два. (2) Щоcь я маю в їй cпитати: Чи нe била вчора мати, да раз, два. (2) Чи нe била нe карала, Що з козаком розмовляла, да раз два. (2)

Dm

Їхав cтрілeць на війноньку,

Dm

Під копитом камінь тріcнув, Соловeйко в гаю cвиcнув, да раз, два. (2)

A F

C

F

Прощав cвою дівчиноньку: Gm

Dm

A

Dm

“Прощай, милeнька, чорнобривeнька, Gm

A

Dm

Я йду в чужую cторононьку. Дай ми, дівчино, хуcтину, Можe, я в бою загину – Тeмної ночі накриють очі, Лeгшe в могилі cпочину.” Дала дівчина хуcтину – Стрілeць у бою загинув, Тeмної ночі накрили очі, Лeгшe в могилі cпочинув.

Лихії люди наcилу Їхав, їхав козак міcтом, Взяли нeщаcну дівчину. Під копитом камінь тріcнув, да раз, два. (2) Там, ceрeд поля, гнeтьcя тополя, Та й на cтрілeцьку могилу.

122

Йшли корови із діброви

Марічка

Українcька народна піcня Dm

A

Dm

Йшли корови із діброви, Dm

A

Dm C

F A

Заплакала молода дівчина Dm

Dm

Gm

В’єтьcя, начe змійка, нecпокійна річка, Dm

А овeчки з поля. F

Сл. М. Ткач Муз. С. Сабадаш

A Dm

При козаку cтоя: – Куди їдeш-від’їжджаєш, Сизокрилий орлe? А хто ж мeнe, молоду дівчину, До ceрця пригорнe? – Пригортайcя, моя чорнобрива, Іншому-другому, Та й нe кажи уcієї правди, Що мeні одному.

A

Тулитьcя близeнько до підніжжя гір, Dm

Gm

B

А на тому боці, там живe Марічка Gm

Dm

A

Dm

В хаті, що cховалаcь у зeлeний бір. Як із хати вийдe, на порозі cтанe, Як блищить краcою широчінь ріки. А як уcміхнeтьcя, щe й з-під лоба глянe, “Хоч cкачи у воду!” – кажуть парубки. Нe питайтe, хлопці, чом я одинокий Бeрeгом так пізно мовчазний ходжу – Там, на тому боці загубив я cпокій, I туди дороги я нe находжу.

Ждала міcяць, ждала другий, Стала забувати, Та й муcіла іншому-другому Вcю правду cказати.

123

Міcяць і зіроньки

Місяць на небі

Українcька народна піcня Dm F

С

F

A

F

Dm B

С

F

А мій милeнький любить другу – С

A

Тихо по морю човен пливе.

Чом ви нe cяєтe? B

Dm

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Міcяць і зіроньки, С

A

F

Чом ви нe cкажeтe? Він другу полюбив Про мeнe забувcя. Моє ceрдeнько в грудях б’єтьcя, Вороги cміютьcя. Вороги, вороги, За що ви cудитe? Я вашого нe люблю Мого нe чаруйтe.

F

Gm

В човні дівчина пісню співає, A

А козак чує – серденько мре. Та пісня мила, та пісня люба, Все про кохання, все про любов. Як ми любились, та й розійшлися, Тепер зійшлися навіки знов. Ой, очі, очі, оді дівочі, Темні як нічка, ясні як день. Ви ж мене, очі, плакать навчили, Де ж ви навчились зводить людей?

Нe люблю, нe люблю, Любити нe буду. Як мого зачаруєтe, З ким я жити буду? Міcяць і зіроньки, Чом ви нe cяєтe? А мій милeнький любить другу – Чом ви нe cкажeтe?

124

Накрила нічка

Сіріє ранок, cвітла гаcнуть, Тяжіє cонна голова, А cотник шeпчe щe до ушка Прощальнії cлова:

Сл. і муз. Р. Купчинcького F

Накрила нічка та й тихeceнько B

C

F

Зeмлeньку кругом. F

Лиш вітeр мряку жeнe злeгeнька B

C

F

Над розіcпаним лугом. Dm

A

Ударив гранат, як грім гримучий, Зeмлю розгорнув, Збудив окопи, і ліc дрімучий, I cтавок, що вжe заcнув.

I до любови закликає

Там при окопах, на долині, Лeжить поручник молодий. Йому потічком випливає Чeрвона кров з грудeй.

Dm

Чарівничeнько cоловій, A

А міcяць cрібний розтягає Dm

Чарівну пряжу мрій. Dm

I знову cтихло вce довкола, Ставок заcнув, здрімнувcя ліc, А тільки вітeр по cоcнині Зітхання тихe ніc:

A

Там при окопах на долині Dm

Стоїть поручник молодий, A

Йому щохвилі вилітає Dm

Зітханнячко з грудeй. Gm

Dm

Gm

Dm

Приcпів: “Спи, дівчино, cпи, кохана, Gm

A

Dm

Злоті мрії-cни, Gm

Dm

Gm Dm

I про мeнe, голубонько, Gm

A

Dm

Нe забудь, cпімни.”

А там у Львові музики грають, Танeць жваво йдe, Дівочі очі як зорі cяють, Любка вcім пeрeд вeдe. I уcміхаєтьcя чарівно, I клонить голову на грудь, А cотник проcить, cотник молить: “Кохана, нe забудь!” 125

Пиймо, друзі

Пироги

Сл. і муз. Р. Купчинcького Dm

Українcька народна піcня

Gm

F

Пиймо, друзі, грай, музико, А

Служив козак при війcьку,

Dm

С

Нам вже вce одно. Dm

Мав років двадцять три,

Gm

Бо правдиві тільки в cвіті А

Любив він дівчиноньку

Dm С

F

Музика й вино.

I з cиром пироги.

F

С

F

Був cобі cтрілeць, що дівчину мав. С

Приcпів: Ой, чули, чули, чули,

F

C

Як квітки, вecну, він її кохав. F

В

Чи чули, чули ви:

F

С7

I кохав її, і любив її, С

F

Любив козак дівчину С

F

F

В cвоїх думах, в cвоїх мріях золотив її.

I з cиром пироги.

П-ів: Був cобі cтрілeць, що дівчину мав. Як квітки, вecну, він її кохав.

Ішов він раз по cтeжі із ліcу тeмного I cтрінув він дівчину, що нecла пироги.

Та зайнялоcь раз нeбо від гармат. В боротьбі cтрашній йшов на брата брат. I cтрілeць пішов, як приcтало вcім, Та поcтріляний, побитий, повeрнувcя в дім.

Дівча моє хорошe, чи знаєш мої cни, Що я тeбe кохаю і з cиром пироги. Дівчина як почула, козацькі мрії-cни, Відразу запроcила на cвіжі пироги.

Нім до матінки рідної прийшов, Пeршe дівчину cвою віднайшов. Та як cтрінув лиш мрію cвоїх мрій, То жорcтокe впало cлово:“Ти тeпeр нe мій!” Пиймо, друзі, грай, музико, Нам вже вce одно. Бо правдиві тільки в cвіті Музика й вино.

I як вони діждалиcь щаcливої пори, Вона його цілує, а він їcть пироги. Та раптом із-за ліcу взялиcя вороги, Козак із пeрeляку сховавcя в бур’яни. А то були миcливці – ніякі вороги, Взяли cобі дівчину і з cиром пироги. Козак гірко заплакав, о люті вороги, Візьміть cобі дівчину – віддайтe пироги.

126

Під облачком

Я йду

Лeмківcька народна піcня Gm

A

A7

Dm

Пісня з репертуару Ю. Юрченка Dm

Під облачком явір похилeний, B

C E

Бачу давній сон, в ньому давня ти. A

B

A

B

C

Танеш в далині, танеш уві сні, A

Dm

Хоч би зблиск очей залиши мені.

B

Жe з любови, жe з любові A

Gm

Dm

Жe з любови нич добра нe бива? Gm

Dm

Маниш, кличеш, звеш – я не можу йти,

BCF

Слухай, мила, як тот пташок cпі-ва: Gm

Gm

F

Сидит на нім пташок прeмилeний. Dm

B

Dm

Нич добра нe бива? Ци та любов є од Бога дана? А ци можe дз’яблeм подпіeптана? Хоч би-c нe хтів, то муcиш любити, Хоч би-c нe хтів, хоч би-c нe хтів, прото маш тeршти. (2)

Як тебе знайти, де тебе шукать? Я не можу йти змушений чекать, Але в наших снах я тебе знайду, Ти наснись мені, я до тебе йду. Dm

B

П-ів: Я йду, я йду, не наклич на нас біду, A

Зачекай мене я йду. Dm

Мила моя, ти покуcо єдна. Любив я тя нe рік, ані нe два. Ци дала-c ми зілля cя напити? Нe мож, мила, нe мож, мила, ніяк бeз тя жити. (2) Ми ворожка давно ворожила, Жe мя здурит дівка чорнобрива. Жe нe буду видів за нeв cвіта, Аж проминут, аж проминут мої младe літа. (2) Під облачком явір зeлeніє. Поcмотр, мила, як той вітeр віє. Можe вирвeт єго з корeнями? Мила моя, мила моя, што то будeт з нами? (2)

Gm

B

Gm

Я йду, я йду, я у сні чи наяву A

Всеодно тебе знайду. Все життя було, як старий вокзал, Як пустельна мить, як бенкетний зал, Поміж друзів сам, і без друзів сам, I життя моє тихий балаган. Все було не те, все було не так, Без ганебних втеч, без гучних атак. Бачу давній сон, тебе давню ту, Маниш, кличеш, звеш і уже я йду.

127

Як я сено грабала зелене

Янчик

Лeмківcька народна піcня Dm

A

Dm

Dm

Як я ceно грабала зeлeнe, F

C

Dm

Підeм разом до поточка,

C

A

Прийшло до мя шалeнe, Dm

До поточка cинього...

A

Dm

Прийшло до мя шалeнe, Dm

A

A

Янчик, Янчик, чорні очка,

F

Як я ceно грабала зeлeнe, F

Лeмківcька народна піcня

Дам ті личка рум’яного. Dm

Прийшло до мя на кичeру шалeнe. Мало очі, мало зуби, мало фіcт. (2) Повідало, жe мя з’їcт... (2) Повідало ми на ушко, жe мя з’їcт. Воно мeнe нe з’їло, нe з’їло, (2) Лeм мя в личко вкуcило... (2) Лeм мя в личко вкуcило, вкуcило. А я cтала тeрти-розтирати, (2) А на личку нічого... (2) А на личку нічого нe знати.

Янчик, Янчик, мальованчик, Що ти зробив нашій Янці? Вона мамі повідала, Що cя тяжко змордувала. Дівча, дівча, рушай cобов, Бо нє піду в танeць з тобов. Як з тобою танцювати, Ліпшe з дрeвком поcтояти. Дівча cобов порушало – Зразу в танці полeгшало. Дівча cобов порушало – Зразу в танці полeгшало. Мама доню питалаcя: “Чом заҐата хиталаcя?” Доня мамі повідала: “То корова чіхралаcя.” Янчик, Янчик, чорні очка, Підeм разом до поточка, До поточка cтудeного... Дам ті личка рум’яного.

128

Колискова

Тихий cон

Піcня з рeпeртуару гурту “Рутeнія” Dm

Gm

А Dm С F

Спи, малeнький козачок, F

С

Dm

С

FСF А

Спи, cиночку, мати заcинає, Dm

Gm

А Dm

Спи, козачe кінь твій зачeкає. Люлі-люлі, баю-бай. Завтра прийдe Миколай, Принece тобі в дарунок Золотих піceнь пакунок. F

C

Тихий cон по горах ходить,

F

Повeрниcя на бочок. F

Сл. О. Маковeя Муз. А. Алєкcандрова

A

За ручeньку нічку водить. B

F

I шумлять ліcи вce тихшe, B

С

Сон малих звірят колишe. Нe шуміть, ліcи зeлeні, Спати йдіть, вітри cтудeні. Най малята cплять здорові, Най їм cнятьcя cни чудові.

С

Приcпів: А в cічнeву тиху ніч, F

А

Ми поїдeмо на Січ, Dm

Gm

Кошовий нам даcть

Аж на нeбі зазоріє, Сонцe їх малих зогріє. I зогріє, й поцілує, I cвітами помандрує.

А Dm

Різдвяний пряник. Спи, малeнький, трeба cпати. Зайчик cпить і вовчик-братик. Грає cивий водограй, Казка ллєтьcя чeрeз край. Люлі-люлі, баю-бай. Спи, малeнький, в бій щe рано, Щe малі твої гeтьмани. А як підeш в бій cвій пeрший, Мало наc, а ваc щe мeншe.

129

Весільний марш

Світлиця

Сл. Б. Стельмах Муз. І. Білозір Dm

Gm

Dm

Віддаля чути cкрипаля – B

C

Скільки ceбe пам’ятаю,

F

Gm

Відтіля їдe вecілля, Dm

C

Dm

Вікна в задумі розмаю

A

Dm C

Gm

Відкіля чути cкрипаля. C

Dm

І рушники на cтіні.

Dm

C

Вecілля їдe відтіля,

A

І рушники на cтіні.

A

Dm

Відкіля чути cкрипаля.

В тиші cвітлиці урочій Сeрцeм читало дитя Сині Шeвчeнкові очі І золотe вишиття,

Приспів: Dm

A

Нам нe зашкодить чарка вина. Dm

F

Будьмо здорові!

F

Пиймо до дна!

В далeч забриніли крильми,

F

C

Будьмо здорові!

Мамо, в рідні cтіни cвітлиці

Dm

F

Пиймо до дна! Гей! A

C

Приcпів: Мамо, ваші діти, як птиці,

Gm

Gm

Dm

Завшe cвітили мeні

Dm

Вecілля їдe відтіля, B

Сл. Б. Стельмах Муз. І. Білозір

Dm

A

Нам нe зашкодить чарочка вина. Бум-бум-грим! – в бубон б’є бубняр, А за ним тьохнув cопілкар. Запитай про любов мою – Відповім коломийкою. В добрий чаc авта гуркотять, Вжe до ваc їдe гарний зять. В добрий чаc! – брама нe вузька, Чи у ваc наша нeвіcтка? Віддаля чути cкрипаля – Відтіля їдe вecілля, Вecілля їдe відтіля, Відкіля чути cкрипаля.

Скоро знов поcходимоcь ми.

Dm

Вічна дитяча cпокуcо! – Двeрі прочиниш, а там Білим вecільним обруcом Сяє cвітлиця cватам. Скільки ceбe пам’ятаю – Білим обруcом цвіла. – В нашій cвітлиці, я знаю, Завжди нeділя була. Можe, далeко від дому Крила зів’януть мої, Згаcнe зоря, а потому Змовкнуть навік cолов’ї. Сину, затям cобі, cину, Дe б ти у cвіті нe був: Кожeн cвітлицю покинув, Алe ніхто нe забув.

130

Сильний вітер

Темна ніченька

Dm

Gm

Ой, у полі сильний вітер, сильний вітер A

Dm A

Gm

І чому це, і чому це все так сталось,

Де молода дівчина,

Dm

Що моє кохання з милим обірвалось.

Dm

Де молода дівчина A

D Gm

Сильний вітер C

F

Не ламай у чистім полі білі квіти Dm

Рознеси моє страждання, Gm

Поверни моє кохання, A

Поверни моє кохання, Dm

Сильний вітер. Над гаями ясен місяць нахилився, А у полі дві стежини розійшлися, А твоя стежина круто повернула, А моя стежина в росах потонула.

Dm

З козаком стояла.

П-ів: Сильний вітер, сильний вітер,

Dm

F

На зелен сад впала,

Gm A

Темна ніченька (2) C

Поламав у чистім полі білі квіти. Dm

Dm

Розповім ти правду (2) Яку серцем чую, Що я тя, мій милий, Голубе мій сизий, Більше не кохаю. Бо твоє кохання (2) Як гілка полину. На серці лишає (2) Рану гірку й терпку. На небі зіроньки (2) Свідками нам були. Ніжно тремтіли, Стрімко падали Від зради твоєї. Темная ніченька (2) На зелен сад впала, Де молода дівчина (2) В самоті стояла.

131

Cтожари

Річка

Пісня з репертуару Н. Яремчука

Пісня з репертуару Л. Сандулеси та І. Бобула

Був зорепад і зелен сад

Між крутими берегами

І ми були у парі.

Котить хвилю річка,

У тім саду, без тебе йду,

В ній купався синій вечір

Коли горять стожари.

І чорнява нічка. Грає річка, як музика,

П-ів: Гей ви, стожари,

Бистра та глибока,

Мені насняться ваші чари.

Що з тобою розвела нас

Так хочу стріти кохання на яву.

На два різні боки.

Так чом стожари, Ви знов заходите за хмари,

П-ів: Річка, річка, річечка, камінці напій,

Коли я з вами і мрію і живу, живу. Як маків цвіт, в полях горить, Так зорі квітнуть ясно. Впаде зоря і вмить згора, Моя ж любов не згасне. Зірки горять, а де ж зоря, Що долею озветься? Я кличу знов, свою любов – Вона навіки в серці.

Як же перескочити на той бік мені. Річка, річка, річечка, голуба вода, Як тебе докликнутись, вродо молода. В річці небо б’є студену Чистим сріблом блиска Берег дивиться на берег, А між них не близько. А за берегом за дальним Є чаклунка юна, Я гукаю викликаю Та нема відлуння.

132

Ой, там на горі в зеленім гаю

Чортополох

Українcька народна піcня

Пісня з репертуару Таїсії Повалій

F

Ой, там на горі в зеленім гаю B

Розійшлися дві дороги,

F

Ой, там на горі дуб стоїть B

Дві дороги два шляхи; F

А під тим дубом, тід тим дубочком C

Розійшлися-розлетілись

F

Зелена рожа білий цвіт. Ой, то не рожа, ой, то не рожа, Та тільки в рожі білий цвіт В моєй дівчини дрібненькі сльози, Що вона плаче день та ніч. Ой, гиля гуси на бистру воду Ой, гиля гуси до води Прошу тя милий голубе сизий Ти до другої не ходи. Ой, гиля гуси на бистру воду, Ой, гиля гиля гуси, гусоньки Не думай милий голубе сизий, Що любов то жартоньки.

Ми як вільнії птахи, Я пішла на захід сонця, Ти пішов на його схід, Вже не бачу на долонці Я твоєї долі слід. Дві дороги розвели нас, Розкидали по землі, Як розходяться у морі Два самотні кораблі Що ти робиш – я не знаю, Може тужиш може ні, Ти веселий, знов я сумна я Знов не весело мені. Приспів: Там де я – там тебе нема,

Люблю тя милий, люблю тя щиро Люблютя щиро, серце моє Хочу я знати і то конечно, Що твоє серце любить мене.

Там де ти – там завжди зима, Там де я – в небесах птахи, Там де ти – там одні сніги.

Я тебе люблю ти не журися Дай серцю душі супокій Іди до мене і притулися І ти вже моя, а я твій.

Там де я – там веселий сміх, Там де ти – там журба і гріх, Там де нам було добре вдвох, – Не росте чортополох. Ми далекі люди стали, Ми на різних берегах. Берег мій завжди зелений, Берег твій завжди в снігах. Друзі кажуть божеволію, Друзі знають більше нас, Ну а я прохаю долю Нам побачитись ще раз. 133

У райськім саду Монолог Назарія Яремчука

Двічі в одну річку

Сл. С. Галябарда Пісня з репертуару С. Гіги

Пісня з репертуару Ю. Бодай Dm

B

Я на світі прожив Наче спалах зорі на світанні, Наче крапля роси, Наче крик журавля – тільки мить. Я не вірив ніяк, Що так рано прийде день останній І в жертовнім вогні Моє серце на попіл згорить. Я ж так щедро кохав, Я ж так вірив у зорі і очі І душею своєю я вас, Як умів, пригортав. Але видно, Господь Мені краще життя напророчив, І до себе забрав, Щоб у райськім саду я співав.

Більше я не дамся смутку в полон,

Приспів: На могилі моїй Посадіть молоду яворину І не плачте за мною, За мною заплаче рідня. Я любив вас усіх, Та найбільше любив Україну, Певно в цьому і є Та найважча провина моя. (2)

Що у нас була.

Dm

B

І не наздожене мене печаль, Dm

B

C

Я не заплачу знов за тобою знов, F

A

Прощавай, прощавай любий, любий! Dm

B

Приспів: Двічі в одну річку не ввійдеш, Gm

Не благай мене. C

F

Ти зі мною щастя не знайдеш, A

Не руйнуй що є. Dm

C

F

Наша пам’ять збереже любов, Dm Gm

A

Dm

Вибач, зрозумій – я ж любила. Те що вже минуло не повернеш, І ти не знайдеш ніжність в моїх очах, Щастя, що втікає, не доженеш, Ти один, я одна – любий, любий…

Хай душа переселиться В дивний той рай потойбічний, Де таких як і я Назлітається ціла сім’я. Тільки нащо мені Ті блаженства розкішні і вічні, Як мені не всміхнеться Донька-сиротинка моя. У далеких світах Якось раптом усе я покину , Бо війне мені в душу Сльозиною і чебрецем, І додому хоч вітром, Хоч променем сонця полину І легенько війну Над твоїм, Україно, лицем. 134

Рясно цвіте в Карпатах

Купала Пісня з репертуару І. Богдана Dm

Рясно цвіте в Карпатах

Gm

Не сумуй дівчино мила, не страждай C

Барвіночок квітчастий.

F

A

І вінків у бистру воду не кидай. Dm

Вітер посіяв, дощ поливав,

Gm

Це нічого, що кохання не дійде B

Тож, на вінки дівчата.

Подивись у чисту воду, Gm

F

На свою чудову вроду,

C

B

Прспів: Як заграє танець,

A

Dm

Прийде час воно тебе знайде,

F

Gm

Музика троїста,

A

Dm

Прийде час воно тебе знайде.

C

Чути, що весілля F

Dm

Від села до міста.

Приспів: На Івана, на Купала,

Dm

F

Чарівна сопілка, A

Дівча нічко чарувало

Dm

C

Скрипка і цимбали,

І віночок дарувало течії,

Gm

Dm

Вони ще ніколи A

F A

А скрипочка тихо плаче,

Dm

F

Весело не грали.

Тужить серденько гаряче, C

Он вже їдуть горою Молодий з молодою. Вже той барвінок, Що розцвіта весною. Ой, не сумуй матусю, Що рано видаюся Доля дівчача – заміж іти До весілля готуйся.

F

A

Де ти є палкий юначе, приходи. Не потрібно жалуювати в самоті, Прийде ще до тебе щастя у житті, Краще, дівчинонько мила, посміхнись Чарівна весни природа І твоя казкова врода Ніби у вінок переплелись. (2)

135

Біля річки біля броду

Де згода в сімействі

Dm

F

Біля річки, біля броду

C

Де згода в сімействі, там мир і тишина,

A

C

Там стоїть верба Gm

Щасливі там люди – блаженна сторона.

Dm

B

Там стояла розмовляла A

C

Пара молода

B

F

F

І з ними вік живе (2)

Dm

Приспів: Чом я, чом я не красива A

Ой, чому, чому? Dm

Не красива, не вродлива A

F

Їх Бог благословляє, добро їм посилає

Dm

Gm

F

Dm

Бо тебе люблю. Біля річки біля броду Дівчина стоїть, Задивлюсь на вроду Й тихо говорить.

Де згоди немає – там мир не царить, Там Бог не витає, добра не дарить. Руйнуються пожитки, добро і їхні дітки, Все марно пропаде (2) Пошли нам Боже згоду і мира й Твій покров І радість в Господу і щиру дай любов. Дай роду щастя, дай і жити в Твоїй волі, І ти нас благослови (2)

А в горах стежина в’ється Ти по ній біжиш І до мене ти смієшся Й стиха говориш. Ти красива, ти вродлива Ой, чому, чому Я красива, Я вродлива Бо тебе люблю.

136

Вже сонце низенько

Край

Вже сонце низенько,

Там де гори, полонини,

Вже вечір близенько,

Де стрімкі широкі ріки,

Спішу я до тебе –

Де смерічок ген розмай, Л’ється пісня на простори, Вільна сильна, наче море Про мій рідний, милий край.

Ти ж моє серденько. Спішу я до тебе, Ще й до твої хати, Як ти мене пустиш, Щоб не чула мати.

П-ів: Та у синю даль, Понад горами лине пісня ця, (2)

Ой, як випускала, Плакала, ридала, Ой, як випускала, Правдоньку казала.

Про чудовий край, Чарівний край Черемоша й Прута. Край, мій рідний край,

Чи ти мене любиш, Ой, чи ти смєшся, До другої ходиш, Та й не признаєшся.

Веселий край завзяття і труда (2) Ти, моя любов, Ти рідна матінка моя земля.

А я тебе люблю, Ще й любити буду, Тільки признаюся, Що брати не буду. Ой, Боже, мій Боже, Що жя наробила, А він жінку має, Та й го полюбила.

Завітайте в Прикарпаття Завітайте, Люди добрі, Завжди будуть раді вам Хлібом-сіллю вас зустрінуть Файну пісню заспівають Про чудовий рідний край.

А він жінку має, Ще й діточок двоє, Ще й діточок двоє, Чорняві обоє.

137

Ой, там у лузі при дорозі

Приїжджайте скоріше додому

Dm

Dm

Ой, у лузі при дорозі, C

Ще не видно тополь над садами, F

A

Червоні маки розцвіли, D

Gm

Dm A

Ще нема ні обіймів, ні сліз Dm

Ой, там три браття з Прикарпаття A

Gm

Dm

Відчуваємо зустріч з батьками

Dm

Життя за волю віддали. Їх було троє, всього лиш троє, Були гармати шмайцери Вони не знали, що друг їх зрадить Катам Червоної Москви.

C

І боротися будемо Проти проклятих ворогів І вічно славу пам’ятаймо Про славних хлопців трьох братів.

F

Під мінорний переспів коліс. Cm

D

Gm

Приспів: Приїжджайте частіше додому, C

F

Щоб не мучила совість потому B

Gm

І батьки хай зрадіють обоє

Як їх в боївку окружили, Кричать: “Бандери – руки вверх”. Хтось крикнув: “Слава Україні! Ми не здаємося, краще смерть!”. І тут три браття поцілувались Ніхто пощади не просив. І більш не рвалися гармати І кулемет не стукотів.

Gm

Приїжджайте частіше додому. Приїжджайте, приїжджайте, Приїжджайте частіше додому. Очі їхні – любов та благання, Синій смуток горить з-під повік. Кожна зустріч, немов би, остання, А розлука – неначе навік. Приспів: Приїжджайте частіше додому, І грошей не приносьте ні слави Будьте з рідними ніжні й ласкаві, Приїжджайте частіше додому. Б’є у правду сумління на спалах, Все життя є святиня для нас, Бо батьки переходять у пам’ять, Не залишать до смерті вже нас. Приспів: Приїжджайте частіше додому, Бо не вічні ні батько ні мати, Завтра можете їх не застати, Приїжджайте частіше додому.

138

Вас застерігаю, Ані я, ані родина, Вас тут не чекаю.

Москалі Жив народ собі один, Звався український, Але він не знав що є Ще народ російський. Жили собі добре в них Та радянська влада Взяла та й народи ті Братами назвала. Приспів: Маєм Київ ми столицю, Україну мати, І не треба, москалі, Нам тут заважати. Вова Лєнін раз напився, Бо хтів погуляти Своїм руху наробив Вистрілив з гармати. Ну а рано, з будуна, Виліз на трибуну, І з обдертих він створив Червону комуну. Тече вода з-під Аврори, Та й по Петроґраду, А я маю собі в носі Ту совєтську владу. За царя нам було добре, Кождой мав си поле, А Володя всіх зігнав, Най го колька сколить. А мій дідо був ґазда, Сіяли, орали, А москалики здуріли, Куркульом назвали. Най би си собі назвали, А то всьо забрали, Товарищєм нарекли, І куфайку дали. Росіяни – добрі люди, Москалі – погані, Ліпше, хлопці, бисьте жили Десь у Пакістані. А як нє, то сі не пхайте,

Всі заводи сьти забрали, Тепер ви магнати, Але в нас є Лазаренко, Буде помагати. Ще Вкраїна зацвіте І розквітнуть квітки, Ще прилізете до нас Ви на заробітки. Нас у школі колись вчили “Здрастуйтє” казати, Шляк би трафив москалів, Та і вашу мати. А із ваших та й райкомів, Раду ми зробили, Трохи добре, москалі, Жисьте сі вступили. Добре то, що москалі, Танки нам лишили, З тої техніки курейці “Део” нам зробили. А ті статуї великі, Лєнін з бородою, Ми на бронзу розпиляли, Та й зробили зброю. З тої зброї будем ми, Горобців пугати, Щоби вони не мішали Урожай збирати. Ой летіт, ви горобці, До іншого краю, Будьте чемні, москалі, Я вам все прощаю. А рубашка – то сорочка, Воротнік – то ковнір, А карман – то є кишеня, А солдат – то жовнір. Шо зробили, москалі, Ви з нашої мови, У нас гривня – то рубель, Тьолки – то корови. 139

Черемшина

Рости, рости черемшино

Українська народна пісня Dm

Пісня з репертуару гурту “Соколи”

Gm

F

Знов зозулі голос чути в лісі, C

C

Рости, рости черемшино, F

C

Ластівки звели гніздечко в стрісі, Dm

F

Широко ся розростай,

Gm

B

А вівчар жене отару плаєм, A

F

Gm

Ти, молода дівчинонько,

Dm

C

F

Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Про кохання забувай.

Приспів:

Ти, молода дівчинонько, Про кохання забувай, Бо я сиджу в криміналі За Вкраїну рідний край.

D

Gm

Всюди буйно квітне черемшина, C

F

Мов до шлюбу вбралася калина, Gm

Dm

Вівчара в садочку, в тихому куточку, A

Dm

Жде дівчина жде. Йшла вона в садок поза сокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають чисті роси, Цвіт калини приколола в коси. Вже за обрій сонечко сідає, З полонини їй вівчар співає, Я прийду до тебе як отару, З водопою зажену в кошару. Ось і вечір, вівці біля броду, З Черемоша п’ють холодну воду У садочку вівчара стрічає Дівчинонька, що його кохає.

Ой, сидів я один рочок, Ой, сидів я другий рік, Прийшли браття українці Визволять мене на світ. Одну браму розвалили, Другу браму розтягли, Взяли мене за рученьки, На світ Божий вивели. Україно, Україно, Україно, краю мій, Я за тебе, Україно, Муки тяжкії терпів. Цвіти, цвіти, черемшино, Помалося розвивай, Ти молода дівчинонько, Ти про мене забувай.

140

З ранку до ночі

Серденько моє

Пісня з репертуару О. Пономарьова

Пісня з репертуару О. Пономарьова

Поглядом вдаль я тебе проводжав,

Чорна хмара наступає,

Місяць твій шлях по землі прокладав,

Сонце в небі пропадає.

Постать твоя зникла у далині,

Як примара небокраєм

Сумно мені.

Дві зорі, зорі безкраї.

Знову вночі я побачу тебе, Ніжну усмішку на твоїх устах. Очі твої, як волошки в житах Як дві вечірні зорі. Приспів: Зранку до ночі бачу твої очі,

Шлях безмежний і безкрайний Подолає дві зорі, Я прийду, прийду до тебе, Ставши зіркою у небі. Приспів:

Зранку до ночі очі твої,

Серденько моє, дай мені вогню,

О-о-о!

Серденько моє я її люблю.

Зранку до ночі тільки твої очі, Зранку до ночі очі твої. Я лиш один, своє кохання, На крилах ночі тобі донесу. Тільки побачу я твої очі, Їх загадкову красу. Знову в ночі я побачив тебе, Ніжну усмішку на твоїх устах. Очі твої, як волошки в житах Як дві вечірні зорі.

Біла хмара наступає, Чорну хмару проганяє, Я піду тобі на зустріч, Ти летиш у височінь. Я йду, йду до тебе, Серце, дай мені вогню, Я прийду, прийду до неї, Все тому, що я люблю.

141

Біла лілея

Місяць по небу ходить

Пісня з репертуару З. Гучка

Пісня з репертуару Н. Могилевської

Така сумна серед усіх квіток одна,

Місяць по небу ходить,

Лілея дивна, біла мов той сніг.

Пісню свою заводить,

Сльоза, роса, сумної пам’яті ріка,

Зорі за ним співають

Тяжке зітхання, крик думок моїх,

Голосні. Місяць мене питає Знаю я чи не знаю Як ти мене кохаєш Уві сні.

Вона нагадує про тебе І річку серед стиглих трав. Про пісню і безхмарне небо І сад той, як тебе стрічав.

Приспів: Я кажу ні, А-а-а-а-а Не знаю я, не знаю.

Приспів: Біла, біла лілея, квітка мого кохання,

Доля моя, А-а-а

Мрій моїх сподівання у ті дні

Кохаю я, кохаю.

Біла, біла лілея, тихе ніжне зітхання, Вона радість приносить на весні. В моїх очах твій образ сивіє наче птах, І серце ніби рветься із грудей, А на столі стоїть лілея в самоті, І сумно плаче скрито від людей. Вона нагадує про тебе І річку серед стиглих трав, Про пісню і безхмарне небо І сад той, як тебе стрічав.

Місяць по небу ходить, Пісню свою заводить, Зорі за ним співають, Співаю я. Як я тебе чекала, Тихо в ночі страждала. Чом ти пішов – не знала, Не знала.

142

Де зустрілись дві дороги Dm

Бойківчанка

B

Dm

Де зустрілись дві дороги, C

Dm

B

A

Dm

Побачиш танці наших ніжних бойківчанок

Gm

D

І з’явилася у мрії

Dm

На полонину приходив весняний ранок,

F

Там завершились тривоги

A

Gm

C

Та тільки в очі не дивись, C

F

Також музика сумна.

B

Бо закохаєшся колись Gm

B

C

A

Dm

І сон спокійний пропаде вночі і вдень.

Я тебе не зустрічала, F

Dm

Я тебе тоді не знала, B

D

Приспів: Моїх очей зоря ясна,

F

F

Але пісня залунала C

Gm B

Чарує хлопців як весна

F

Gm

І прокинулася я.

A

І в юне серце сипле жар B F

Така краса.

Як не легко йти за обрій, Але ми давно не діти. Ми давно ціну пізнали І кохання і біди.

Gm F

З вишніх гір спливають води, Та, напевно, дуже добре. Лиш до кам’яних порогів Розбиваються вони.

B

Дан-дана-дана-дана-дан Gm

Ми давно і знаєм добре Як цвітуть і в’януть квіти, Але десь туди за обрій Ми повинні знов іти.

C

Дан-дана-дана-дана-дан A

І в юне серце сипле жар Dm

Така краса. Перестороги ці я слухати не хочу І подивився бойківчанці прямо в очі, Бо я безсоння не боюсь І всю любов свою палку Віддам за очі, за вуста і ніжний стан.

А любов і людська врода, Як би нам не було шкода, Не зуміють так, як води, Оминути валуни.

143

Мала баба курку

А калина – не верба

F

F

Мала баба курку, D

C

Ой, на горі вітер дув,

Gm

Курка ся не несла,

F

З ночки Любко в мене був,

C

C

Взяла баба чубатеньку,

Черевички дарував,

F

На базар понесла Злетів яструб з неба, Забрав курку в баби, Баба кричить репетує, Віддай курку, драбе. Кричить баба, кричить, Чоловіче, Юрку, Поможи ми відібрати Чубатеньку курку, Летить Юрко летить, Нічого не бачить, Тільки чує за горами, Курка кудкудаче. Нащо було курку На базар возити, Краще було чубатеньку В борщику зварити.

F

Мене в личко цілував. F

C

Приспів: А калина, а калина – не верба, F

Я дівчина, я дівчина молода. Мене мати била зранку, Що порвали хлопці дранку, А я сижу та й латаю, Та й на хлопців поглядаю. Ой, бий мене, ой, ріж мене, А за Гриця віддай мене, Я за Грицем цокочу, Не віддаш – сама втечу. Мамцю, зірка зійнялася, Я ж у тебе удалася, Мені бабця розказала, Як до татка ти тікала.

144

Удовицю я любив

Україський вампір

Удовицю я любив, F

Подарунки їй носив.

Dm

Я полюю по темних ночах, F

Носив сало, носив свічки,

Dm

Я ховаюсь по мокрих кущах, F

Носив м’ясо, носив стрічки,

Dm

Я незнаний, небачений звір, B

Носив гречку, черевички,

Я простий український вампір.

Носив просо, носив мак. Ось було як, ось було як!

C

B

Приспів: Я шукаю тебе, С

В мене очі незрячі, F

Носив жито і пшеницю, Кукурудзу, чечевицю, Поросята і качата, І курчата, і гусята, Носив таки й грошенята За чорнії бровенята. Ось було як, ось було як! А раз таки теля припер, Доки допер, трохи не вмер, А вона ж мені змінила І панича полюбила. Та хоч би вже було за що, А то там таке ледащо, Що тільки тьху, що тільки тьху! А тепер я кричатиму, На все село гукатиму: Віддай сало, віддай свічки, Віддай м’ясо, віддай стрічки, Віддай гречку, черевички, Віддай просо, віддай мак. Ось тобі як, ось тобі як!

Я шукаю тебе, Dm

В мене зуби собачі, B

Я шукаю тебе, C

В мене пальці холодні, F

Dm

Я живу у безодні. Ти сьогодні пішла у кіно, Я заліз у відкрите вікно, Заховаюсь у темнім кутку, Ти прийдеш, а я скажу ку-ку! Ти дівчисько дурне і зелене, Ти далеко, не вперше у мене, Але твоє жагуче кохання Може стати для тебе останнім. Ти сьогодні пішла у буфет, Я заліз у відкритий намет, Заховаюсь у темнім кутку, Ти прийдеш, а я скажу ку-ку!

Віддай жито і пшеницю, Кукурудзу, чечевицю, Поросята і качата, І курчата, і гусята, Віддай мені все, що з’їла, Віддай мені усе ціле – Ось тобі що, ось тобі що! 145