Люди за темних часів

HANNAH

ARENDT

MEN IN DARK T I M E S

A Harvest book Harcourt Brace & Company

ХАННА

АРЕНДТ

ЛЮДИ ЗА Т Е М Н И Х ЧАСІВ

ДУХ І ЛІТЕРА

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ « К И Є В О - М О Г И Л Я Н С Ь К А АКАДЕМІЯ» Ц Е Н Т Р Є В Р О П Е Й С Ь К И Х ГУМАНІТАРНИХ Д О С Л І Д Ж Е Н Ь

Всесвітньо відомий соціальний мислитель Ханна Арендт ( а в т о р «Джерел т о т а л і т а р и з м у » ) з н а й о м и т ь н а с з д е я к и м и ї ї с у ч а с н и к а м и . Увага а в т о р а з о с е р е д ж е н а н а людях, більшість з яких вона добре знала, котрі самовіддано з а х и щ а л и гідність л ю д и н и , світлий п р о с т і р культури, м и с л е н н я т а с п і л к у в а н н я , ч и н я ч и тим с а м и м о п і р « т е м н и м ч а с а м » т о т а л і т а р и з м і в усіх ї х н і х кольорів. «Персонологічні к о м е н т а р і Х а н н и Арендт настільки м а й с т е р н і і н а с т і л ь к и п р о н и к л и в і , що б у д ь - я к и й сто­ р о н н і й к о м е н т а р до них самих, ті чи ті с т о р о н н і надбудови над н и м и п о с т а н у т ь л і т е р а т у р н и м р и з и к о м , намарною спробою літературної ж конкуренції з б л и с к у ч и м п е р о м а в т о р к и , я к а тут п о є д н у є в с о б і і ф і л о с о ф а , і с о ц і о л о г а , і і с т о р и к а , і п и с ь м е н н и к а (і спеціально письменника-мемуариста) » Вадим Скуратівський Р е д к о л е г і я в и с л о в л ю є п о д я к у Відділу п р е с и , освіти і культури п о с о л ь с т в а США в Україні за д о п о м о г у у в и д а н н і к н и г и В і д п о в і д а л ь н і за в и п у с к : К о с т я н т и н Сігов т а Л е о н і д Ф і н б е р г Переклад з англійської: Неля Рогачевська Л і т е р а т у р н е р е д а г у в а н н я : Валерія Б о г у с л а в с ь к а Коректура: Наталя Анікієнко К о м п ' ю т е р н а верстка: КіраДовженко А - 802

Арендт X. Люди за т е м н и х часів / П е р . з а н г л . - К: ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. - 320 с.

У Д К 130.2:008.2 I S B N 978-966-378-061-0

©Desclee deBrouwer,

I S B N 0-15-658890-0

© ДУХ І Л І Т Е Р А , 2008

1997

ЗМІСТ

Передмова

7

Авторка Ханна Арендт і «околиці». Передмова Вадима Скуратівського

11

1. П р о л ю д я н і с т ь за т е м н и х ч а с і в : думки про Лессінга

25

2. Р о з а Л ю к с е м б у р г ( 1 8 7 1 - 1 9 1 9 )

57

3. Анжело Джузеппе Ронкаллі: х р и с т и я н и н

4.

на п р е с т о л і с в . П е т р а з 1958 по 1963

84

К а р л Я с п е р с . Laudatio

98

5. К а р л Я с п е р с : г р о м а д я н и н світу?

109

6. І с а а к Д і н е с е н ( 1 8 8 5 - 1 9 6 3 )

124

7.

141

ГерманБрох(1886-1951)

8. В а л ь т е р Б е н ь я м і н ( 1 8 9 2 - 1 9 4 0 )

185

9. Б е р т о л ь д Б р е х т ( 1 8 9 8 - 1 9 5 6 )

247

10.

В а л ь д е м а р Гуріан ( 1 9 0 3 - 1 9 5 4 )

297

11. Р е н д е л Д ж е р р е л ( 1 9 1 4 - 1 9 6 5 )

310

Іменний покажчик

315

5

ПЕРЕДМОВА

Ц е й з б і р н и к н а р и с і в і с т а т е й , щ о п и с а в с я п р о т я г о м два­ н а д ц я т и років, за слушного приводу чи по змозі, — передусім п р о л ю д е й : п р о т е , я к в о н и п р о ж и в а л и с в о є ж и т т я , я к руха­ л и с я в світі і як на н и х в і д б и л а с ь і с т о р и ч н а доба. Б і л ь ш не схожих один на одного л ю д е й в а ж к о й у я в и т и , і, надай їм м о ж л и в і с т ь в и с л о в и т и с я , вони, звісно, ні за що не погоди­ л и с ь би зібратися р а з о м . Бо їх не об'єднують ані т а л а н т и , ні п е р е к о н а н н я , ні фах, ані середовище; за є д и н и м в и н я т к о м , в о н и н а в р я д чи й чули один про одного. О д н а к в о н и були с у ч а с н и к а м и — не рахуючи, звісно, Лессінга, про якого, тим не м е н ш , у вступному слові говориться наче про сучасника. О т о ж їх п о є д н у є доба, на котру п р и п а в час їхнього ж и т т я , — світ п е р ш о ї п о л о в и н и д в а д ц я т о г о

століття,

з

його

по­

л і т и ч н и м и к а т а к л і з м а м и , м о р а л ь н и м и к а т а с т р о ф а м и і ди­ в о в и ж н и м р о з к в і т о м м и с т е ц т в і н а у к . І хоч о д н и х п е р с о н а ж і в цієї к н и г и та д о б а в б и л а , а ж и т т я і т в о р ч і с т ь і н ш и х р і ш у ч и м ч и н о м в и з н а ч и л а , серед них є кілька людей, нею м а й ж е не з а т о р к н у т и х , і н е м а є ж о д н о г о , хто був би її п р о д у к т о м . Т і , х т о ш у к а є п р е д с т а в н и к і в е п о х и , р у п о р і в Zeitgeist'y ( Д у х а часу.

— Прим, перекл.),

в и р а з н и к і в Історії з великої літери,

тут їх не з н а й д е . Т и м не м е н ш , і с т о р и ч н и й час — «темні часи» з н а з в и — помітні, мені здається, в цій книзі п о в с ю д н о . Вираз я пози­ ч и л а зі с л а в е т н о г о в і р ш а Б р е х т а «До н а щ а д к і в » , у я к о м у й д е т ь с я п р о х а о с і г о л о д , р і з н ю й к а т і в , п р о о б у р е н н я не­ с п р а в е д л и в і с т ю й р о з п а ч , « к о л и н е с п р а в е д л и в і с т ь є, обурен­ ня ж — н е м а є » , п р о п р а в е д н у з н е н а в и с т ь , я к а все о д н о калі­ чить людину, про з а к о н н у лють, од я к о ї стає х р и п к и м голос.

7

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Усе ц е б у л о д о в о л і р е а л ь н и м , о с к і л ь к и в і д б у в а л о с я п у б л і ч н о ; ж о д н о г о с е к р е т у ч и т а ї н и тут н е б у л о . І , т и м н е м е н ш , б а ч и л и це д а л е к о не всі, і не т а к уже н а д т о л е г к о було це п о м і т и т и ; а д ж е д о тієї х в и л и н и , к о л и к а т а с т р о ф а о х о п и л а в с е і всіх, ї ї п р и х о в у в а л а не р е а л ь н і с т ь , а п е р е к о н л и в і й д в о з н а ч н і про­ м о в и л е д в е н е всіх о ф і ц і й н и х о с і б , щ о в д а л о р о з в і ю в а л и — невтомно і з безліччю дотепних варіацій — н е п р и є м н і ф а к т и і з а к о н н е з а н е п о к о є н н я . М і р к у ю ч и про «темні часи» й людей, котрі за ц и х часів ж и в у т ь і діють, ми м у с и м о в р а х о в у в а т и і цей

камуфляж,

що

виробляється

й

п о ш и р ю є т ь с я «істеблішментом» — або «системою», як тоді к а з а л и . Я к щ о ф у н к ц і я п у б л і ч н о ї с ф е р и п о л я г а є в тому, аби п р о л и в а т и світло на людські д і я н н я , забезпечуючи простір я в и , в я к о м у л ю д и — ділом чи словом, на к р а щ е чи на гірше — м о ж у т ь п о к а з а т и , хто в о н и такі і на що здатні, це о з н а ч а є , щ о н а с т а є п і т ь м а , я к щ о ц е с в і т л о г а с я т ь « к р и з а д о в і р и » і «за­ к у л і с н и й у р я д » , м о в а , щ о н е р о з к р и в а є , а з а м і т а є під к и л и м те, що є, і з а к л и к и , м о р а л ь н і та і н ш і , під п р и в о д о м з а х и с т у старих істин,

що будь-яку істину зводять до позбавленого

сенсу трюїзму. У цьому немає нічого нового. Це саме та ситуація, котру тридцять років тому описав

Сартр у «Нудоті»

(що зали­

ш а є т ь с я , на мій погляд, його н а й к р а щ о ю к н и г о ю ) у катего­ р і я х н е ч и с т о г о с у м л і н н я та I'esprit de serieux*, — світ, у я к о ­ м у всі,

хто д о с я г с у с п і л ь н о г о

визнання,

належать до

salauds**, а в с е , щ о є, і с н у є в н е п р о з о р і й , б е з з м і с т о в н і й ф а к ­ т и ч н о с т і , к о т р а р о з п р о с т о р ю є з а т ь м а р е н н я і в и к л и к а є ну­ доту. І це та с а м а с и т у а ц і я , що її с о р о к р о к і в т о м у ( х о ч а й з ц і л к о в и т о в і д м і н н о ю м е т о ю ) о п и с у в а в і з н а д п р и р о д н о ю точ­ ністю Гайдеґґер у тих р о з д і л а х « Б у т т я і часу», де г о в о р и т ь с я про «натовп», про « б а з і к а н н я » і взагалі про все, щ о , не при­ х о в а н е й не з а х и щ е н е п р и в а т н і с т ю

«я»,

виявляється в

п у б л і ч н і й ц а р и н і . У л ю д с ь к о м у і с н у в а н н і , як він його о п и * Д у х серйозності ( ф р . ) . ** Мерзотники (фр.).

8

Передмова

сує, все р е а л ь н е чи с п р а в ж н є стає ж е р т в о ю т о т а л ь н о г о пану­ в а н н я «базікання», що н е з д о л а н н о в и н и к а є з публічної цари­ н и , в и з н а ч а ю ч и всі а с п е к т и п о в с я к д е н н о г о і с н у в а н н я , в и п е ­ р е д ж у ю ч и й з н и щ у ю ч и зміст, ба й б е з з м і с т о в н і с т ь усього, що м о г л о би п о с т а т и в м а й б у т н ь о м у . З г і д н о з Г а й д е ґ ґ е р о м , з « н е усвідомлюваної вульгарності» спільного п о в с я к д е н н я немає і н ш о г о виходу, к р і м з а н у р е н н я в те у с а м і т н е н н я , к о т р е філо­ софи, починаючи з Парменіда й Платона, протиставляли п о л і т и ч н і й с ф е р і . Н а с тут ц і к а в и т ь н е ф і л о с о ф с ь к а с у т н і с т ь роздумів Гайдеґґера (на мій п о г л я д , н е з а п е р е ч н а ) і не тради­ ція ф і л о с о ф с ь к и х р о з м и с л і в , я к а постає за н и м и , а в и н я т к о в о д о с в і д тієї е п о х и , щ о с к л а д а є ї х н є п і д ґ р у н т я , т а й о г о п о н я т і й ­ н и й о п и с . У ц ь о м у к о н т е к с т і д л я н а с н а й в а ж л и в і ш е , щ о сар­ кастичне,

зовні суперечливе твердження

Offentichkeit v e r d u n k e l t alles»

«Das

L i c h t der

( « С в і т л о п у б л і ч н о с т і все зать­

м а р ю є » ) влучало в саму суть п р о б л е м и і ф а к т и ч н о слугувало л и ш е н ь я к н а й с т и с л і ш и м р е з ю м е н а я в н о ї ситуації. «Темні часи» — у тому більш ш и р о к о м у розумінні, я к о г о я тут їм н а д а ю , — не т о т о ж н і д и к у н с т в а м н а ш о г о с т о л і т т я , по­ значеним страхітливою новітністю. Темні часи,

навпаки,

не т і л ь к и не є ч и м о с ь н о в и м , в о н и в історії не п о о д и н о к і , — хоча, й м о в і р н о , й не в і д о м і в історії А м е р и к и , що має в усьо­ му і н ш о м у ц і л к о м зіставну ч а с т к у з л о ч и н і в і к а т а с т р о ф . Віра в те, що н а в і т ь за н а й т е м н і ш и х часів ми м а є м о п р а в о споді­ в а т и с я б о д а й я к о г о с ь п р о м і н ц я , н е с т і л ь к и від т е о р і й і п о ­ н я т ь , с к і л ь к и від н е п е в н о г о , м е р е х т л и в о г о і н е з р і д к а к в о л о ­ го світла, к о т р е дехто, у с в о є м у ж и т т і і п р а ц і , засвічує за будь-яких обставин і котрим осяває в и з н а ч е н и й йому на землі строк,

— ця віра слугує м о в ч а з н и м т л о м д л я галереї

п р о п о н о в а н и х портретів. Очі, звиклі, як н а ш і , до т е м р я в и , не в змозі, мабуть, р о з р і з н и т и , чи в и п р о м і н ю в а л а те світло свіча, а чи сліпуче с о н ц е . П р о т е о б ' є к т и в н а о ц і н к а видаєть­ ся мені справою в т о р и н н о ю , що її м о ж н а спокійно віддати нащадкам.

9

А В Т О РКА Х А Н НА А Р Е Н Д Т І «ОКОЛИЦІ»

Весною

1941-го т о г о ч а с н а « В е л и к а р а д я н с ь к а е н ц и к л о п е ­

дія», я к а вже зовсім п е р е т в о р и л а с я на каталог брехні в алфа­ вітному

порядку,

події у с у с і д н і й

так

с х а р а к т е р и з у в а л а тоді

Румунії:

злободенні

«Антонеску о г о л о с и в себе дик­

татором д е р ж а в и і в с т а н о в и в т о т а л і т а р н и й р е ж и м » . Ось так, задається,

вперше

лексема —

«тоталітарний».

в

радянському

словнику з'явилася

У напіввибитому сталінсько-

г і т л е р і в с ь к о ю п о л і т и к о ю р у м у н с ь к о м у о ц і р а д я н с ь к а ідео­ логія п о б а ч и л а с о л о м и н к у , у с в о є м у — т о т а л і т а р н а аж коло­ да на д е с я т и р і ч ч я і д е с я т и р і ч ч я з а л и ш а л а с я ,

зрозуміло,

невпізнаною. Незліченні гальмівні механізми на сьогоднішньому порад я н с ь к о м у просторі, я к і б е з п е р е с т а н к у с п р и ч и н я ю т ь , прига­ д а є м о а х м а т о в с ь к и й г е о г р а ф і ч н и й о б р а з , «від Л и б а в и д о Вла­ д и в о с т о к а » , ті чи ті «реакційні» і н ц и н д е н т и і п р о с т о к р и з и — ц е , с х о ж е , щ е з о в с і м н е п о з б у т е п о х і д н е від н е п о з б у т о г о ж м и ­ н у л о г о . С а м е т о т а л і т а р н о г о . Т а щ е й т а к о г о , п е р е д я к и м зга­ даний «тоталітарний режим»

генерала Антонеску виглядає

п р о с т о - т а к и і г р а ш к о ю історії. Р а з о м з т и м п о р а д я н с ь к а біжуча сучасність, ніби слідом з а т и м сорок дев'ятим томом « Б С З » р о к у 1941-го, в ж и в а є в і д п о в і д н и й т е р м і н суто ф і л о л о г і ч н о п у б л і ц и с т и ч н о . «Тоталітаризм», «тоталітарний» — щось там д у ж е н е д о б р о г о , н а в і т ь а ж з о в с і м н е д о б р о г о і к р а й . Усього л и ш е л е к с е м и із н е б а г а т о г о с л о в н и к а вечірніх газет. А о с о б л и в о тих, які, за відомим виразом, особливо вечірні. Таке в р а ж е н н я , що д и я в о л історії с ь о г о д н і н і б и с х о в а в с я з а т и м и л е к с е м а м и , зруч­ н о т а м в л а ш т у в а в с я , в и ч і к у ю ч и , к о л и м о ж н а буде з н о в у з'я­ в и т и с я уже п о с е р е д и н і історії. Ф а к т и ч н о д е н а ц и ф і к а ц і я і д е -

11

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

к о м у н і з а ц і я останньої — у ш и р о к о м у р о з у м і н н і цих, на жаль, « т и м ч а с о в и х » її т е р м і н і в — т а к і не була п р о в е д е н а . П р и н а й м н і , до свого хоча б ю р и д и ч н о г о к і н ц я . Відповідні з у с и л л я я к о с ь р о з ч и н и л и с я у р о з м а ї т и х «стихіях-лугах» п о л і т и ч н о ї та іншої к о н ' ю н к т у р и всіх ї ї н е з л і ч е н н и х н и н і ш н і х р і з н о в и д і в . З р е ш т о ю , не будемо г о в о р и т и про власне політику. Д о в о л і п о г л я н у т и у б і к кітчу, с ь о г о д н і в ж е п л а н е т а р н о ї й о г о , від п о ­ л ю с у до полюсу, в с е о х о п н о ї с и с т е м и . У бік його « с е м а н т и к и » , о с н о в н и х з м і с т і в : усі в о н и , у м і р і а д а х з а г р о з л и в о р е з о н а н с ­ н и х с в о ї х ж а н р і в , г р а ю т ь с я з ф а ш и з м о м усіх й о г о к о л ь о р і в , усіх його к а т і в с ь к и х т е х н і к .

Семіотика тоталітаризму

найбільш

фрагмент

«масової»

популярний і т.п.

«культури»,

—

«популярної»,

вже н е в і д ' є м н а її с к л а д о в а .

Л і б е р а л ь н а ж д е м о к р а т і я , — а в л а с н е її с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н і інститути — д и в л я т ь с я на той н и н і ш н і й мальстрем — п о к и що у м о в н и х !

— м а с о в и х у б и в с т в і т о р т у р — « ш и р о к о за­

к р и т и м и о ч и м а » . Ну, а я к щ о той е л е к т р о н н и й і д р у к о в а н и й мальстрем

—

то справді р е п е т и ц і я майбутніх геноцидів?

П р и н а й м н і , т е , щ о ц е в і д г о м і н г е н о ц и д і в п о п е р е д н і х , — без­ сумнівно... О т о ж , р и з и к історії с ь о г о д н і — н а д з в и ч а й н и й . М о ж л и в і с т ь її, с к а з а т и б , о б е р н е н о ї е с х а т о л о г і ї . « Р е т р о е с х а т о л о г і ї » . В і к X X I будь-якої х в и л и н и може с п і т к н у т и с я - п о с к о в з н у т и с я у вік X X . Століття, щ о його тоді «лівий» ф р а н ц у з ь к и й р о м а н і с т А н д р е М а л ь р о н а з в а в — 1935-го р о к у — « L e temps d u m e p r i s » , «Добою п р е з и р с т в а » . А чи в с е - т а к и — «Добою з н и щ е н н я » ? Д е с ь д е с я т и р і ч ч я п о т о м у н а з в а того

французького роману

б у л а н а ш в и д к у р у ч п е р е к л а д е н а у в и г л я д і н е о л о г і з м у — «ге­ ноцид». « С и л а т ю р м и , — с к а з а н о в т о м у р о м а н і , — була така, що навіть сторожа говорила пошепки.» Н е м о в автори «Великої радянської енциклопедії»,

що

1941-го

ніби прошептали,

сказати б, о д н о к о р е н е в и й термін. «Тоталітарний»... Тюрмастоліття не відразу с п р о м о г л а с я справді вголос н а з в а т и те, щ о т о д і т р а п и л о с я . А л е о т в л і т к у 1950-го а м е р и к а н с ь к и й с о -

12

Авторка Ханна Арендт

і «околиці»

ц і о л о г ( ф і л о с о ф ? п о л і т о л о г ? е с е ї с т ? і т.д.?..) — н і м е ц ь к о г о ( а набагато точніше — німецько-єврейського) походження — Ханна Арендт написала переднє слово до першого видання своєї к н и г и «Джерела тоталітаризму» (укр. п е р е к л а д у київ­ с ь к о м у в и д а в н и ц т в і «Дух і л і т е р а » , 2002 p., п е р е д м о в а Л е о н і д а Ф і н б е р г а ) . К н и г а Х а н н и Арендт, н а п и с а н а чи то в «зеніті», чи то в «надирі» доби п р е з и р с т в а - з н и щ е н н я , постала саме як переднє

слово до

всієї п о д а л ь ш о ї л і т е р а т у р и д о в к о л а того

д е м о н і ч н о г о предмета — і д о сьогодні зберігає те своє з н а ч е н н я . Щ о , зрештою, дуже говорить на к ори с т ь Х а н н и Арендт і не дуже

—

на к о р и с т ь тепер уже неозорої антитоталітарної

б і б л і о т е к и . І не т і л ь к и тому, що у с у ч а с н і й ц и в і л і з а ц і ї має місце напрочуд д в о з н а ч н и й поділ «цивілізаційної» праці: з о д н о г о боку, н и н і ш н ь о г о світу та г і п е р б і б л і о т е к а , а з д р у г о г о — згадані е л е к т р о н н о - д р у к о в а н і пасма «масової культури», які аж резонують-гудуть тоталітарним

варварством усього

його пекельного спектру. Я к е с ь їх справді д в о з н а ч н е «мирне с п і в і с н у в а н н я » . . . Т і л ь к и ось в е р е с н е в і т е р а к т и 2001-го у С Ш А були р е т е л ь н о

облаштовані-відрежисировані у гранично

точній відповідності до кульмінаційних мізанкадрів тамтеш­ ніх

«фільмів-катастроф».

упродовж

чи

не

Фашизоїдна

кількох хвилин

історії

семіотика

кітчу

обернулася

її

недавньою дійсністю, власне, повтором масового н и щ е н н я — X X . П о к и що у к о р о т к о м у метрі. П о к и що. Отже, різне може т р а п и т и с я — і вже т р а п и л о с я — у н а ш о м у « м о л о д о м у » столітті, хоч б и щ о там г о в о р и л и - о б і ц я л и його апологети-панглоси. ( П а н г л о с — вольтерівський ультраоптиміст, п е р е к о н а н и й у ніби-то незмінній висхідній с в і т у ц ь о г о , « н а й к р а щ о г о і з усіх с в і т і в » ) . О т ж е , н а л е ж и т ь п о ­ вернутися до найбільш авторитетного кадрового складу минулостолітнього інтелекту. Отже, Х а н н а Арендт.

Перший і

досі н а й б і л ь ш а в т о р и т е т н и й автор першої і досі н а й б і л ь ш переконливої моделі того, що взагалі-то моделювати важко. І за с т р а ш н о ю ф а к т у р о ю «матеріалу», і за бісівською, по-своє­ му аж віртуозною його гнучкістю.

13

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Тут не ч а с — а в і р н і ш е б р а к й о г о — р е ф е р у в а т и б а з о в і з м і с т и к н и г и Х а н н и А р е н д т « Д ж е р е л а т о т а л і т а р и з м у » ( м о ж е , точн­ іше,

«витоки» його?). Л и ш е нагадаємо: авторка власноруч

в и б у д у в а л а а в т е н т и ч н и й а н а л і т и ч н и й а п а р а т д о в к о л а всієї ф е н о м е н о л о г і ї людської — аж н е л ю д я н о ї — несвободи, що ніби несподівано, у р е ж и м і різного роду подієвих ніби експромтів історії з а в о л о д і л а н е ю у т е п е р уже в м и н у л о м у столітті. Н а г а д а є м о т а к о ж , щ о всі п о п е р е д н і с п р о б и н а в і т ь квал­ іфікованих авторів до створення такого апарату розбива­ л и с я о б ї х н ю , а в т о р і в , « п а р т і й н і с т ь » . « Л і в і » р а д и к а л и ата­ кували націонал-соціалізм, обминаючи власну тяжку кризу (якщо,

зрозуміло,

сталінізм

можна назвати

«кризою»),

«праві» л і б е р а л и , т а в р у ю ч и С т а л і н а , я к о с ь н е з р у ч н о почу­ в а л и с я , к о л и ї м і с т о р і я н а г а д у в а л а , щ о , н а в і д м і н у від ос­ таннього (і його п о п е р е д н и к а ) , влади

шляхом

Гітлер т а к и п р и й ш о в до

демократично-парламентських

процедур.

Свого часу м а р к с и с т , а п о т о м у н а ц і о н а л - л і б е р а л російсь­ кого ш т и б у П е т р о Струве того самого мовився в

одному своєму листі:

1 9 4 0 - г о м и м о х і д ь об­

весь час г о в о р я т ь про

схожість С т а л і н а і Гітлера; що ж н і к о м у не спадає на д у м к у п о р і в н я т и Л е н і н а і Гітлера? Т о було с к а з а н о с а м е м и м о х і д ь . «Ліве» тоді в о ч е в и д ь пе­ реважало

на шальках ідеологічних терезів.

Альберт Айн-

ш т а й н ч и Р о м е н Р о л л а н усе п о р и в а л и с я я к о с ь т а з у с т р і т и с я з і С т а л і н и м і щ о с ь т а м т а « п о я с н и т и » й о м у . Н а к о р и с т ь світо­ вого добра, з р о з у м і л о . З р о з у м і л о також, що в о н и аж н і я к не п о р и в а л и с я зустрітися з цією ж метою — з Гітлером. К о л и в і й с ь к о о с т а н н ь о г о було під с а м о ю М о с к в о ю , Т о м а с М а н н з а н о т у в а в у щ о д е н н и к у : ідея к о м у н і з м у — в е л и к а ідея; але ж у руки я к и х негідників вона потрапила! Романіст занотував теє д л я в л а с н о г о вжитку. А д л я світового в ж и т к у і д о б р а він н е в д о в з і н а п и с а в «есе» — « А н т и б і л ь ш о в и з м — н а й б і л ь ш а д у р н и ц я н а ш о г о часу».

С л о в о м , за т а к и х п а р т і й н и х «пра-

в и х - л і в и х » у с о б и ц ь н е в и б у д у є ш о б ' є к т и в н у к а р т о с х е м у то­ талітаризму.

14

Авторка Ханна Арендт

і

«околицЬ

Х а н н а А р е н д т — в и б у д у в а л а . В о н а н а р о д и л а с я 1906 р о к у . Н е в д о в з і після того, як з ' я в и л а с я блискуча новела молодого Томаса М а н н а «Біля пророка», що в ній розповідається про те, я к м ю н х е н с ь к а богема, н е з н а т и ч о г о , з б и р а є т ь с я н а чи­ танні полум'яних «пророцтв» якогось самозваного «прогноста» — п р о б л и з ь к у к а т а с т р о ф у н е п р а в е д н о ї ц и в і л і з а ц і ї . Н а стінах к і м н а т и

«пророка» Даніеля

—

«портрети Лютера,

Ніцше, Мольтке, Олександра Шостого, Робесп'єра і Савонароли, написані у вкрай різній манері». Кілька десятиріч потому Томас М а н н власноруч об'єднав масові рухи, вико­ нані історією у, здавалося б, «вкрай різній манері» форму­ л о ю : б і л ь ш о в и з м і н а ц і о н а л - с о ц і а л і з м , ці, з а й о г о с л о в а м и , в з а є м н о « в о р о г и і к у з е н и » . Але у н ь о г о це було з н о в у - т а к и м и м о х і д ь . Як у П е т р а С т р у в е . І в т о м у ж р о ц і . Х а н н а А р е н д т з п о х о д ж е н н я , — я к , з р е ш т о ю , і в с я її гене­ рація —

«ліва», н а в і т ь « л і в о р а д и к а л ь н а » .

На її світогляд­

н о м у с т а н о в л е н н і п о з н а ч и л и с я , о т ж е , н е л и ш е ф і л о с о ф і я без­ п о с е р е д н і х її

навчителів,

Гайдеггера

і

Ясперса,

а

й

н е о м а р к с и с т с ь к і побудови ф р а н к ф у р т с ь к о ї ш к о л и з їх непри­ миренністю

до

«відчуження». в і д м і н у від

всіх

форм

буржуазно-капіталістичного

А проте дослідниця

попередніх генерацій,

вчасно зрозуміла, п о п р и своє

на

«партійне»

п о х о д ж е н н я , щ о несвобода, я к а з такою н е й м о в і р н о ю смер­ т о н о с н о ю с и л о ю — і, в і д п о в і д н о , в т а к о м у ж н е й м о в і р н о м у статистичному режимі

н е з л і ч е н н и х л ю д с ь к и х втрат,

—

у в і р в а л а с я в і с т о р і ю - Х Х , о д н а к о в о о х о ч е в і д п о в і д а є н а всі ї ї н а й г о л о с н і ш і «паролі». «Ліві», «праві». І навіть « п о м і р к о ­ вані». А н а л і т и ч н и й апарат, р о з р о б л е н и й а в т о р к о ю рел тоталітаризму», д о з в о л я є

«Дже­

побачити на дослідницьких

його е к р а н а х - д и с п л е я х усю суму тоталітарного насильства, готового п о с и л а т и с я у своїх агресіях на що з а в г о д н о і на кого з а в г о д н о . І це не п р о с т о «макіавеллізм», гнучка ідеоло­ г і ч н а т а і н ш а к о н ' ю н к т у р а , а р г у м е н т а ц і я a d hoc, а с а м п р и н ­ ц и п того в с е о х о п н о г о н а с и л ь с т в а , я к е всі — р е а л ь н і і у я в н і — д е ф е к т и світу усуває б е з к о н е ч н о н е щ а д н и м , квазіхірургіч-

15

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н и м шляхом. Паролі і засоби «передового» й ультрареакц­ ійного, ніби надавангардистського і гранично консерватив­ н о г о — всі « п о р т р е т и » і с т о р и ч н о г о п р о ц е с у , в и к о н а н і н и м « у вкрай різній манері»! — раптом постають у я к о м у с ь пекель­ н о м у с и н т е з і , у в и г л я д і д е м о н і ч н о г о агрегату, що має о д н е єдине функціональне призначення: абсолютно упокорити будь-яку людську суверенність. І індивідуальну, і національ­ но-колективну.

З

усіма п р о м і ж н и м и там

інституційно-

к о р п о р а т и в н и м и у т в о р е н н я м и і с е р е д о в и щ а м и . Все «зайве» звідти н е щ а д н о в и н о с и т ь с я з а е к з и с т е н ц і й н і д у ж к и . Вилу­ ч а є т ь с я і з с в і д о м о с т і , а п о т о м у і з с а м о г о с в о г о ф і з и ч н о г о існу­ вання.

А « з а й в и м » у д о к р а ю з м і щ е н і й , і н ф е р н а л ь н і й оп­

т и ц і того «агрегату» м о ж е п о с т а т и все що з а в г о д н о і всі хто завгодно. Окремі люди. Соціальні та етнічні групи. Стани. К л а с и . Р а с и . П о т о м у цілі к р а ї н и і н а р о д и . Н а р е ш т і , чи не к о н т и н е н т и і с а м е л ю д с т в о . Г і т л е р від а д р е с н о г о г е н о ц и д у п о тому, н а с а м к і н е ц ь в і й н и , п е р е х о д и т ь д о н а м і р у — і ч а с т и н ­ но до в и к о н а н н я — в ж е о м н і ц и д у : у в и г л я д і з а г и б е л і і своєї власної, і всього н і м е ц ь к о г о народу.

Радянська диктатура

перебуває при подібному громадженні людей і я в и щ , які не м а ю т ь п р а в а н а і с н у в а н я , г р о м а д ж е н н і , я к е с т а т и с т и ч н о по­ к р и в а є н а в і т ь н а й б і л ь ш і « в е л и к і ч и с л а » всіх і н ш и х т о т а л і таризмів. Ханна Арендт спромоглася дослідити цей кров'ю змаще­ н и й механізм тотального насильства — у всій його потворній, але н е в і д п о р н і й цілісності. ціювавшись

від

Спромоглася, рішуче дистан-

«парціальних»

марновірств

і суперечок.

Т и п у , «хто к р а щ и й » . Адже немала череда є в р о а м е р и к а н с ь к и х інтелектуалів в азарті тих с у п е р е ч о к так і з а л и ш и л и с я п р и своїх марксист­ ських марновірствах щодо радянського режиму. А з другого боку, т е ж н е м а л а ч е р е д а в с е г а д а л а , у з в ' я з к у з н а ц і о н а л - с о ц і а л і с т и ч н и м р е ж и м о м , ч и слід о б и р а т и — « п о м і ж Н і ц ш е » й «Ар­ хівом Н і ц ш е » .

П е р е т в о р е н и м н а ідеологічне з н а р я д д я того

режиму.

16

Авторка Ханна Арендт

І

«ОКОЛИЦІ»

Отож, д о к и західні інтелектуали н а м а г а л и с я п о я с н и т и , ч о м у , д е і ч и ї п о р т р е т и в и с я т ь н а т о т а л і т а р н и х с т і н а х , вибух­ нула остаточна катастрофа.

Після численних «аншлюсів» і

на З а х о д і , і на С х о д і — « е н д ш л ю с и » . О с т а т о ч н і р і ш е н н я — і т а м , і т а м . С п о с т е р і г а ю ч и їх, Х а н н а А р е н д т н а е м і г р а ц і ї , д о ­ кладаючи неймовірних індуктивних зусиль, у режимі високоінтелектуальних узагальнень,

н а в д и в о в и ж у з і р к и х спо­

стережень, створила саме ц і л і с н и й «портрет» тоталітаризму. Власне, свого роду к о м у н і с т и ч н и й і націонал-соціалістичн и й його «диптих». І — г е н е т и к у цієї б е з п р о с в і т н о ї несвобо­ д и . А л е в и т о к и , д ж е р е л а ї ї під п е р о м Х а н н и А р е н д т — я к о с ь а ж д р а м а т и ч н о п р о з о р і . С а м е т а к у цієї а в т о р к и . Д о б у п р и н и ж е н н я - з н и щ е н н я вона зазвичай називає — «темні часи». Але к о р и д о р и і л а б і р и н т и , я к і в е л и до цієї т е м р я в и , дослід­ н и ц я в и с в і т л ю є с в о ї м а н а л і т и ч н и м л і х т а р е м я к н і х т о у то­ г о ч а с н о м у з а х і д н о м у а к а д е м і ч н о м у світі. І ось тут на часі п е р е й т и до д в а н а д ц я т и «етюдів», чи то нарисів-есеїв у пропонованій книзі

(власне

«передмова»

п л ю с о д и н а д ц я т ь тих е т ю д і в ) . Всі в о н и н а п и с а н і в ж е п і с л я п о я в и « Д ж е р е л т о т а л і т а р и з м у » . І всі в о н и у я в л я ю т ь с я н і б и н о т а т к а м и н а м а р г і н е с і г о л о в н о ї п р а ц і Х а н н и Арендт, своє­ р і д н и м , а л е б е з с у м н і в н и м д о д а т к о м д о тієї ї ї к н и г и . І річ н е л и ш е у с п а д к о в і й н і м е ц ь к і й ф і л о с о ф с ь к і й к у л ь ­ турі автора, що її д а в н я д і а л е к т и ч н а м а й с т е р н і с т ь н а с и ч у є і «Джерела», і «Людей т е м н и х часів». Зрозуміло, що володіння тією культурою у Х а н н и Арендт м а л о бути п р е д м е т о м о к р е м о ї , д у ж е с п е ц і а л ь н о ї і д у ж е це­ хової р о з м о в и (на к ш т а л т , а т о ч н і ш е , на з р а з о к д и в о в и ж н о ­ го за своєю п р о н и к л и в і с т ю її аналізу філософії Германа Б р о ха, « п и с ь м е н н и к а м и м о в о л і » , а н а л і з у , в м і щ е н о м у у н а р и с і , тому геніальному дилетантові п р и с в я ч е н о м у ) . З в а ж а ю ч и на н е м о ж л и в і с т ь тут т а к о ї р о з м о в и , с к а ж е м о л и ш е о д н е . Хан­ на Арендт почувалася у німецькій

ф і л о с о ф с ь к і й традиції

д е с ь від п е р ш и х ї ї « к л а с и ч н и х » с п л е с к і в д о ї ї з а в е р ш е н н я у Г а й д е г г е р а і Я с п е р с а , я к у с е б е в д о м а . Н а в і т ь я к у с в о ї й сім'ї.

17

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Тільки

така метафора трохи

ризикована,

зважаючи

на

є в р о п е й с ь к е пліткарство д о в к о л а стосунків Х а н н и Арендт, тоді м о л о д е н ь к о г о ф і л о с о ф а - п о ч а т к і в ц я , з її н а в ч и т е л е м М а р тіном Гайдеггером, що про н и х і досі т е р е в е н я т ь у «біляфілософських»

колах.

Інше. Для Ханни Арендт-початківця філософування чи не

одразу перестало

бути річчю-у-собі,

з а с о б о м д о уса­

м і т н е н н я в у н і в е р с и т е т с ь к і й ф і в а ї д і . Н е м а н і ч о г о б і л ь ш чу­ ж о г о д л я неї,

аніж навмисна герметизація філософського

з н а н н я . Воно для Х а н н и Арендт — ключ, що ним не замика­ ю т ь с я від світу, а , н а в п а к и , в і д м и к а ю т ь д в е р і у с в і т з у с і м а й о г о с е н с а м и і б е з г л у з д я м и . П і д к р е с л е н о « с л у ж б о в и й » ха­ рактер філософії Х а н н и Арендт, я к а на еміграції стає експ е р т о м - п о л і т о л о г о м н а й в и щ о г о класу.

Це і була її п е р ш а

в і д п о в і д ь н а т о т а л і т а р н і у л ь т и м а т у м и часу. Ч а с у ,

перефра-

зуючи дуже відомий вислів, к о л и ф і л о с о ф и д о п о к и поясню­ в а л и світ, а в і н р а п т о м , з о в с і м ї х н е п и т а ю ч и , к а п і т а л ь н о п е р мінився...

У бік т о т а л і т а р н о ї к а т а с т р о ф и - Х Х .

Ваймарська

республіка стала Третьою імперією, а комуністична револю­ ція в Росії дедалі більше нагадувала о н к о л о г і ч н е захворю­ в а н н я світового історичного процесу. Роберт О п п е н г а й м е р , «батько»

першої атомної бомби, за о с н о в н и м и контурами

с в о є ї б і о г р а ф і ї д о в о л і с х о ж и й н а б і л ь ш і с т ь р о в е с н и к і в і з ге­ нерації Х а н н и Арендт, п і з н і ш е зізнався: м и в и я в и л и с я н е готовими до тоталітарних революцій. Х а н н а А р е н д т , н а в і д м і н у від т и х ч о л о в і к і в , в и я в и л а с я го­ т о в о ю . В о н а п е р ш о ю у світі н а к р е с л и л а м а р ш р у т и тих н і б и м а н і в ц і в , а н а с п р а в д і дуже п е в н и х себе і м а с о в и х , і н е м а с о вих процесів, унаслідок я к и х перемогли ті революції. П о к и їхні п о л е м і с т и і с и м п а т и к и с п е р е ч а л и с я д о в к о л а т е р м і н і в , — с к а ж і м о , т о б у л и « р е в о л ю ц і ї » ч и « к о н т р р е в о л ю ц і ї » ? ї х н і «зе­ н і т и » ч и « н а д и р и » ? в і д п о в і д н о — р е в о л ю ц і й н і а к м е ч и «де­ в ' я т е т е р м і д о р а » ? І т.п. — Х а н н а А р е н д т у ж е п и с а л а п е р е д м о ­ ву до п е р ш о г о в и д а н н я «Джерел тоталітаризму». Адже треба б у л о — в ж е не т е р м і н о л о г і ч н о , а т е р м і н о в о — п о я с н ю в а т и

18

Авторка Ханна Арендт

і

«околиці'

світ, я к и й т а к к а т а с т р о ф і ч н о - д и н а м і ч н о п е р е м і н и в с я . О с м и с ­ л и т и ту його дияволіаду. І Х а н н а Арендт це зробила. Н а д з в и ч а й н о с у т т є в о те, що серед с м е р т о н о с н и х д ж е р е л в и т о к і в т о т а л і т а р и з м у в о н а в і д н а й ш л а те, н а ч о м у інтелек­ т у а л ь н а з і н и ц я західного світу з у п и н и л а с я набагато п і з н і ш е , отже, з в е л и к и м і с т о р и ч н и м з а п і з н е н н я м . П р о с т і р , я к и й не­ в д о в з і буде н а з в а н и й « т р е т і м с в і т о м » , т о д і щ е ц і л к о м у п о ­ к о р е н и й З а х о д о м , я к и й там задовго д о своєї д о б и п р е з и р с т в а - з н и щ е н н я облаштував таке презирство і таке з н и щ е н н я , у ф о р м а х не просто п а р а н о ї д а л ь н и х , а вже н а б л и ж е н и х до майбутнього. Колоніальні репетиції прийдешніх геноцидів. Х а н н а А р е н д т - а н а л і т и к в и я в и л а с я « к о л у м б о м » тієї п р о ­ блеми,

прямою

попередницею

питомих авторів

«третього

світу», я к і н е в д о в з і ( с к а ж і м о , Ф р а н ц Ф а н о н ) п е р е і н т о н у ю т ь н е л ю д с ь к і болі того світу у своїх к н и г а х - к р и к а х . Але, з р е ш т о ю , у г о л о с о в і й с и с т е м і « Д ж е р е л тоталітариз­ му», в а к у с т и ч н и х ї х н і х г л и б и н а х — к р и к б о л ю і н ш о г о п о ­ ходження.

Катастрофа,

а власне майже тотальна загибель

є в р о п е й с ь к о г о є в р е й с т в а . Те, щ о п е р е б у в а є п о с е р е д и н і світу Х а н н и Арендт. І не т і л ь к и м и с л е н н е в о г о . А б с о л ю т н а больо­ ва точка самого її і с н у в а н н я , ц е н т р а л ь н а її драма. Головний е к з и с т е н ц і й н и й суфлер, я к и й диктував ту велику книгу. Але ось в о н а н а п и с а н а , ось в і д р е ц е н з о в а н а - п е р е к л а д е н а в с і м а м о ж л и в и м и м о в а м и ( з р о з у м і л о , з а в и н я т к о м м о в Вар­ ш а в с ь к о г о п а к т у ) , ось г о т у є т ь с я н о в е її в и д а н н я — і перед­ м о в а до н ь о г о ( ч е р в е н ь 1966-го р о к у ) . А що далі? Як ж и т и з таким тягарем? Як вийти за межі я к щ о не доби презирства і з н и щ е н н я , то п р и н а й м н і за межі того й другого? « Л ю д и за т е м н и х часів» — то п р о п о з и ц і я т а к о г о виходу, п р о е к т й о г о , я к и й ж а н р о в о х о в а є т ь с я з а д в а н а д ц я т ь м а інте­ л е к т у а л ь н и м и б і о г р а ф і я м и героїв цієї к н и г и ( я к щ о к о р о т к у п е р е д м о в у а в т о р а в в а ж а т и п е р е т в о р е н о ю , к о р о т к о ю , а л е оче­ видною світоглядною його

«автобіографією»).

У цій, теж н е з в и ч а й н і й , книзі йдеться вже не про цілком з н е л ю д н е н і с т р у к т у р и , н е п р о їхніх т а к и х ж е ф у н к ц і о н е р і в .

19

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Й д е т ь с я с а м е п р о л ю д е й , д у ж е ж и в и х л ю д е й , я к і в с у п е р е ч без­ п р о с в і т н і й є в р о п е й с ь к і й н о ч і б л у к а л и ї ї л а б і р и н т а м и з і свої­ м и с л і п у ч и м и л і х т а р я м и . С в і т и л ь н и к и духу, я к н а з в а л и б їх, к а ж у ч и с л о в а м и однієї булгаковської героїні, «раніше, у нор­ мальні часи». Л ю д и , які за самою своєю першосутністю, за с а м и м своїм ж и т т я м , постають а б с о л ю т н о ю альтернативою приниженню-знищенню.

Люди-аргументи

проти

argumen-

t u m b a c u l i n u m , а р г у м е н т а п а л и ц е ю , г о л о в н о г о з н а р я д д я то­ талітаризму. В о н и різні — дуже різні — ці л ю д и . Х а р а к т е р о л о г і ч н и й , ба навіть антропологічний кристал л ю д и н о з н а в ч и х нарисів Х а н н и Арендт, я к и й вона обертає у різні с т о р о н и л ю д с ь к и х с т и х і й і м о ж л и в о с т е й . А л е з а в ж д и у т о й бік, д е с п а л а х у є , с к а з а т и б, с в і т л о в а п о л е м і к а її героїв з т е м н и м и ч а с а м и — усіх с т у п е н і в їхньої п і т ь м и . В і д т а к Х а н н а А р е н д т к о м е н т у є в ж е н е а н о н і м н е ( ц е й ос­ н о в н и й модус тоталітарного), а чітко

окреслене людське.

Індивідуально-людське відповідно. У видатного російсько­ го л і т е р а т у р о з н а в ц я О л е к с а н д р а Ч у д а к о в а є т е р м і н з при­ воду будови чеховської п р о з и — «оптична п о з и ц і я » . К о ж е н п е р с о н а ж «Людей за т е м н и х часів» — то д о с к о н а л е в т і л е н н я певної «оптичної позиції», а саме політичної-альтернативної щ о д о тих часів. П е р е д н а м и , отже, — щ о н а й к о н к р е т н і ­ ш и й вихід за їхні т ь м я н і межі. Не у в и г л я д і я к и х о с ь необ­ хідно а б с т р а к т н и х с о ц і а л ь н о - п о л і т и ч н и х стратегій, таких же партійних та державних програм, виготовлених за допомо­ гою хай навіть і н а й г у ч н і ш о ї та н а й г у м а н н і ш о ї р и т о р и к и . Н і . У вигляді самої л ю д и н и . Д у ж е к о н к р е т н о ї . її щ о х в и л и н н о г о , б е з н а с т а н н о г о н а б л и ж е н н я д о і н ш и х л ю д е й і т а к о г о ж без­ п е р е р в н о г о д и с т а н ц і ю в а н н я від у с ь о г о т о г о , щ о м о ж е с т а т и « д ж е р е л о м - в и т о к о м » того чи того п р и н и ж е н н я - з н и щ е н н я . П е р с о н о л о г і ч н і к о м е н т а р і Х а н н и Арендт н а с т і л ь к и май­ с т е р н і і н а с т і л ь к и п р о н и к л и в і , що б у д ь - я к и й с т о р о н н і й ко­ ментар до них самих, ті чи ті сторонні надбудови над н и м и постануть літературним р и з и к о м , н а м а р н о ю спробою літе-

20

Авторка Ханна Арендт

І

«ОКОЛИЦІ»

р а т у р н о ї ж к о н к у р е н ц і ї з б л и с к у ч и м п е р о м а в т о р к и , я к а тут п о є д н у є в собі і ф і л о с о ф а , і соціолога, і історика, і п и с ь м е н ­ ника (і спеціально п и с ь м е н н и к а - м е м у а р и с т а ) . І, зрештою, навіть п о е т а - л і р и к а , я к и й , за о б с т а в и н а м и , вдається до про­ зи. Новелістичної прози. Малого епосу про великих людей. О д н а к не « ю б е р м е н ш і в » , а н а в п а к и , п о п р и свої інтелекту­ альні, художницькі та інші н а д м а с ш т а б и з а к л о п о т а н и х своєю співмірністю з і н ш и м и л ю д ь м и . З д е б і л ь ш о г о , зовсім неве­ ликими. У з в ' я з к у з ц и м усе ж т а к и к і л ь к а з а в в а г до цієї п р о з и . Те, що а в т о р к а п і д к р е с л и л а у своїх героях, в о д н о ч а с п р о м о в ч а в ­ ши про особливу свою схожість з н и м и . Герман Брох. М а т е м а т и к . Ф і з и к . Ф і л о с о ф . І н ж е н е р . Ме­ неджер т е к с т и л ь н о г о концерну. І один із н а й б і л ь ш и х пись­ менників XX століття, послідовник і коментатор Д ж е й м с а Д ж о й с а . І от у свій в и с о к о і н т е л е к т у а л ь н и й п о р т р е т о д н о г о із н а й с и л ь н і ш и х умів того часу Х а н н а Арендт ніби мимохідь в п и с у є таку д е т а л ь : « К о ж н о г о разу, к о л и з к и м о с ь із з н а й о ­ м и х ( н е з д р у г о м , що ще с т а в и л о б я к і с ь р о з у м н і м е ж і , а з будь-яким з н а й о м и м ) ставалося лихо, хвороба, безгрошів'я, х т о с ь п о м и р а в , усі т у р б о т и б р а в н а с е б е Б р о х . ( А в к о л і д р у з і в і знайомих, яке складалося головним чином з емігрантів, л и х о , з в и ч а й н о , не п р и м у ш у в а л о себе ч е к а т и ) . І було наче в ж е с а м о с о б о ю з р о з у м і л и м , щ о д о п о м о г а н а д і й д е від Б р о ха, к о т р и й н е м а в а н і г р о ш е й , а н і часу.» П с и х о л о г і ч н о - б і о ­ г р а ф і ч н о , с к а ж і м о так, — «деталь»! « О п т и ч н а п о з и ц і я » , я к а відразу

опрозорює

навіть

непосвяченому

складні

філософські побудови

Броха.

с к л а д н і . Але то теж д о п о м о г а л ю д и н і .

Так.

неймовірно Навіть дуже

Новоєвропейській

людині, з я к о ю , за Брохом, сталося світоглядне лихо. Чи не з п е р ш и х г о д и н Н о в о г о часу. Вольдемар

Гуріан.

За походженням

петербуржець-ви-

хрест. К а т о л и ц ь к и й п у б л і ц и с т і п и с ь м е н н и к . Л ю д и н а фан­ т а с т и ч н о ї о б і з н а н о с т і в усіх с ф е р а х і н т е л е к т у а л ь н о г о жит­ т я . І — « ч о л о в і к із б е з л і ч ч ю друзів, усім своїм д р у з я м він

21

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

був д р у г о м — ч о л о в і к а м і ж і н к а м , с в я щ е н и к а м і м и р я н а м , л ю д я м у р і з н и х к р а ї н а х і п р а к т и ч н о з усіх с ф е р ж и т т я » . Т я ж ­ к о х в о р и й , в і н у с е ж т а к и їде в Є в р о п у . З а й о г о с л о в а м и , «пе­ ред смертю я хочу п о п р о щ а т и с я з друзями.» Анжело Джузеппе Ронкаллі.

Він ж е р и м с ь к и й п а п а Ио­

анн X X I I I . Той самий, я к и й радикально (перепрошуємо за таке слово стосовно римського п е р в о с в я щ е н и к а ) перемінив с и т у а ц і ю у с а м і й к а т о л и ц ь к і й ц е р к в і і д о в к о л а неї. І т о й са­ м и й , я к и й з а н о т у в а в у свій щ о д е н н и к : «будь-яка недовіра або н е ч е м н і с т ь . . . щ о д о п р о с т и х д ю д е й , б і д н я к і в або н и з ь к о г о по­ х о д ж е н н я (з боку моїх колег, всуціль р е т е л ь н и х служителів ц е р к в и ) . . . з м у ш у є м е н е к о р ч и т и с я від б о л ю » . Б і л ь і н ш и х . С а м а Х а н н а Арендт ж о д н и м ч и н о м не с т а в и л а себе у ц е й ряд. Отож, нагадаємо, що ж з а л и ш и л о с я поза м е ж а м и її кни­ ги про д о б р и х л ю д е й . Авторка — д и р е к т о р К о н ф е р е н ц і ї з єврейських

взаємовідносин

(1944-1946),

потому директор

корпорації «Єврейське культурне відродження» знову, з

1967-го і до с м е р т і , до

(1949-1952,

1975-го). Уявімо собі, чого

к о ш т у в а л о те її ф у н к ц і о н е р с т в о — за тих у м о в . О с ь що п о к л а д е н о в о с н о в у всіх ц и х ж и т т є д і я л ь н о с т е й і ж и т т є д а й н о с т е й . П р а к т и к а д о б р а у світі, с п у с т о ш е н о м у з л о м . П о р я д з н о т а т к а м и про папу Иоанна X X I I I — етюд про Р о з у Л ю к с е м б у р г . Що ж об'єднує того г о л о в н о г о к а т о л и к а італійця і революціонерку польсько-єврейського ження?

Той папа жертовно-самовіддано

поход­

оберігав христи­

я н с т в о — у н а й х р и с т и я н н і ш о м у із інститутів х р и с т и я н с ь к о ї цивілізації...

Р о з а Л ю к с е м б у р г н а м а г а л а с я зберегти у про­

цесах р е в о л ю ц і й н о ї е м а н с и п а ц і ї те, з чого і з а д л я чого ті про­ цеси розпочалися.

«Марксизм —

остання християнська

єресь», — говорив ф р а н ц у з ь к и й амбасадор у Ватикані, Ж а к Марітен. Роза Люксембург, за п е р е к о н л и в и м и спостережен­ н я м и Х а н н и Арендт, н а м а г а л а с я зберегти у соціалістично­ му проекті саме ті г у м а н і с т и ч н о - х р и с т и я н с ь к і його релікти. З

різного

ступеня успіхами-неуспіхами.

Але я к р а з

перед

п е р ш и м и тоталітарними путчами у р е в о л ю ц і й н о м у таборі.

22

Передмова

І з н о в - т а к и п с и х о л о г і ч н и й п о р т р е т г е р о ї н і і її о т о ч е н н я — корпорації добрих людей,

щоденних добрих вчинків.

Саму ф і л о с о ф і ю свого н а в ч и т е л я , К а р л а Ясперса, автор­ ка тлумачить як особливе інтелектуальне переінтонування добра.

І до того ж у н а й т е м н і ш у п о р у т е м н и х часів. Л ю ­

д я н і с т ь . « Ц а р с т в о це, в я к о м у Я с п е р с у д о м а і я к е він в і д к р и в д л я нас, не п о з а с в і т н є й не утопія.» М и с л и т е л ь , я к и й пер­ ш и м у світі з у п и н и в його ф і л о с о ф с ь к у з і н и ц ю на т о м у ми­ н у л о м у л ю д с т в а , я к е м а й ж е с и н х р о н н о , від д а в н і х К и т а ю т а І н д і ї д о П а л е с т и н и і Греції, з а й н я л о с я с а м о с м и с л е н н я м , з о ­ середилося над п р о б л е м о ю «вісьова епоха»,

своєї ідентичності

«Axenzeit»).

Філософія,

яка,

(так звана нагадаємо,

створювалася в е л и к и м мислителем, не просто у тоталітарній пітьмі. Д р у ж и н а й о г о була « н е а р і й к о ю »

і п о д р у ж ж я усі т і

«темні ч а с и » т р и м а л о н а с в о є м у н і ч н о м у с т о л и к у отруту. Н а випадок, к о л и пітьма постукає п р я м о в двері. «Ісак Дінесен» (власне баронеса Карен Бліксен, данська б е л е т е р и с т к а , я к а п и с а л а а н г л і й с ь к о ю ) і п и т о м и й п о е т анг­ лійської мови,

Рендел Джеррел

—

приклади літератури,

справді к р а с н о г о п и с ь м е н с т в а , я к е н а в д и в о в и ж у чує довко­ л и ш н і й світ ( н а в і т ь , я к щ о ц е е к з о т и ч н а А ф р и к а , в я к і й дов­ го ж и л а д а н с ь к а баронеса,

а чи стара,

напівфольклорна

Німеччина, яку її ньюйоркський шанувальник Рендел Джер­ рел бачив л и ш е здалеку).

Напрочуд розвинений слуховий

апарат добра. З б і р н и к Х а н н и Арендт світоглядно своєрідних рамцях-нарисах.

о ф о р м л е н и й у дуже

Н а п о ч а т к у р о з л о г и й етюд про

Лессінга. Н а с а м к і н е ц ь — ніби «дилогія» про Вальтера Б е н ь я м і н а і Б е р т о л ь д а Брехта. П о ч а т о к і к і н е ц ь н і м е ц ь к о г о про­ світництва? Геніально невдатні його геніальні постаті.

Всі

в о н и — н е й м о в і р н о щедро обдаровані у своїх м о ж л и в о с т я х . І обмежені у них своєю «темною» епохою. Лессінг — диси­ д е н т п р о с в і т н и ц ь к о г о табору, щ о д о к і н ц я ж и т т я с п е р е ч а в с я з «пітьмою». Його «Натан Мудрий», я к и й заглядає у далеке майбутнє людської не-мудрості і чогось ще страшнішого.

23

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Ч о м у с ь п р и ц ь о м у м е н і з г а д у є т ь с я м а й ж е п р и т ч е в а си­ т у а ц і я о д н о г о р о с і й с ь к о г о т е а т р а л ь н о г о д і я ч а т е п е р уже по­ з а м и н у л о г о с т о л і т т я : с п о ч а т к у він — д о в о л і в п р а в н о — пе­ реклав

«Натана

Мудрого»,

а н т и с е м і т с ь к у п'єсу.

а

потому

написав

визивно

Ш а л ь к и історії в ж е г о й д а л и с я .

Отож, геніальний м о р ф о л о г культури Вальтер Б е н ь я м і н покінчив

із

собою на і с п а н с ь к о - ф р а н ц у з ь к о м у кордоні,

р я т у ю ч и с ь від г е с т а п о . А н е й м о в і р н о ї м о ц і д р а м а т у р г Б е р тольд Брехт, його незрідка а г р е с и в н и й н а с т а в н и к , потрап­ л я є в л а б е т и с т а л і н с ь к о ї д р а м а т у р г і ї історії. С л о в о м , Х а н н а Арендт у труднощах, драмах і «просто» трагедіях тих біографій відтворює всю складність, усю неп е р е д в и р і ш е н і с т ь т о г о д а в н ь о г о і с а м е н е - з а в е р ш е н о г о гер­ цю п о м і ж світлом і пітьмою, я к и й зветься — історією. Щ о ж . С в і й о б о в ' я з о к у т о м у з м а г а н н і Х а н н а А р е н д т ви­ к о н а л а . Р а з о м з усіма г е р о я м и цієї к н и г и . Як т е п е р в и я в ­ л я є т ь с я , в е л и ч е з н а ч и т а ц ь к а а у д и т о р і я ї ї « Д ж е р е л тоталіта­ ризму». Скільки молоді цей, умовно кажучи, трактат зупинив перед звабою того, що один д а в н і й о п о н е н т а в т о р к и к о л и с ь назвав «тотальною мобілізацією». Власне, перед м о ж л и в и м в о л о н т е р с т в о м у ту « м о б і л і з а ц і ю » . З а у м о в а м и часу,

Ханна Арендт напевне сперечалася з

р а д я н с ь к и м п и с ь м е н н и к о м Е р е н б у р г о м . С у м н і в н и м політи­ к о м . С е р е д н ь о ї р у к и р о м а н і с т о м . Але н е з р і д к а — д у ж е доб­ рим поетом. Р я д к и із його поезії, п о з н а ч е н і 1941-им р о к о м : Горе, о т к р ы л а с ь с т а р а я р а н а , М а т ь мою звали по и м е н и — Хана. Х а н н а Арендт усіма з а с о б а м и лікувала л ю д с ь к е горе, р а н и л ю д с ь к і всіх ї х п а т о г е н н и х р і з н о в и д і в . Р а з о м з г е р о я м и цієї к н и г и . В о н и своє з р о б и л и . Тепер черга за н а м и . Вадим

24

Скуратівський

ПРО Л Ю Д Я Н І С Т Ь ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ: Д У М К И ПРОЛЕССІНГА*

І

Відзнака, що присуджується вільним містом, і премія, названа ім'ям Лессінга, — велика честь. З і з н а ю с я , мені не в і д о м о , як я її о д е р ж а л а , і м е н і б у л о не т а к в ж е й л е г к о з н е ю з м и р и т и с я . Говорячи про це, я можу ц і л к о в и т о відсторони­ т и с я від д е л і к а т н о г о п и т а н н я п р о з а с л у г и . Я к р а з і з ц ь о г о боку будь-яке в ш а н у в а н н я дає нам гідний урок скромності, о с к і л ь к и м а є т ь с я н а увазі, щ о о ц і н ю в а т и в л а с н і з а с л у г и по­ дібно до того, як ми судимо про чужі,

— не н а ш а справа.

У н а г о р о д а х ч у є т ь с я г о л о с світу, і п р и й н я т и н а г о р о д у й ви­ словити нашу вдячність ми можемо, лише відсторонившись від с е б е і ч и н я ч и в и н я т к о в о в р а м к а х н а ш о г о с т а в л е н н я д о світу — до світу й п у б л і ч н о с т і , що н а д а л и н а м т о й п р о с т і р , в я к о м у ми г о в о р и м о і в я к о м у нас чують. П р о т е в ш а н у в а н н я не тільки настійливо нагадує нам про вдячність, що її ми з а в и н и л и світові; вона т а к о ж — і в е л ь м и в е л и к о ю м і р о ю — нас до неї з о б о в ' я з у є . О с к і л ь к и ми з а в ж д и м о ж е м о в і д м о в и т и с я від в ш а н у в а н н я , т о , п р и й м а ю ч и й о г о , ми не л и ш е з м і ц н ю є м о н а ш е с т а н о в и щ е у світі, а й б е р е м о на себе свого роду з о б о в ' я з а н н я перед світом. Те, що л ю д и н а взагалі з ' я в л я є т ь с я у публічній ц а р и н і і що публічна ц а р и н а її п р и й м а є і стверджує, ж о д н и м ч и н о м не саме по собі з р о * П р о м о в а з н а г о д и о д е р ж а н н я П р е м і ї Л е с с і н г а , з а с н о в а н о ї вільним м і с т о м Гамбургом.

25

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

з у м і л е . Т і л ь к и г е н і я с а м е й о г о о б д а р у в а н н я в т я г у є д о пуб­ л і ч н о ї с ф е р и і п о з б а в л я є від т а к о г о р о д у р і ш е н ь . Т і л ь к и в цьому разі в ш а н у в а н н я л и ш е п р о д о в ж у є його згоду зі світом і озвучує на п о в е н голос уже існуючу г а р м о н і ю , що в и н и к л а н е з а л е ж н о від б у д ь - я к и х м і р к у в а н ь ч и р і ш е н ь ,

незалежно

т а к о ж о д б у д ь - я к и х з о б о в ' я з а н ь , я к т а к и й собі п р и р о д н и й ф е н о м е н , що в т о р г а є т ь с я в л ю д с ь к у спільноту. І в т а к о м у разі дійсно застосовні слова,

сказані якось Лессінгом про

геніальну л ю д и н у в одному з його н а й к р а щ и х двовіршів: W a s i n n beweght, beweght. W a s i n n gefallt, gefallt. Sein g l i i c k l i c h t e r G e s c h m a r k ist der G e s c h m a r k der Welt. ( В с е ц і к а в е д л я н ь о г о — ц і к а в е . Все с в і т л е д л я н ь о г о — світле. Смак у нього щ а с л и в и й , бо с п і в з в у ч н и й смакові світу). М е н і з д а є т ь с я , що в н а ш час н е м а є нічого більш н е п е в н о ­ го, н і ж н а ш е с т а в л е н н я д о світу, н і ч о г о м е н ш н а о ч н о г о , н і ж ота с п і в з в у ч н і с т ь і з п у б л і ч н о ю с ф е р о ю , д о я к о ї в ш а н у в а н н я нас зобов'язує і н а я в н і с т ь якої стверджує.

За нашої доби

навіть геніальність могла р о з в и в а т и с я л и ш е в к о н ф л і к т і зі світом і публічною ц а р и н о ю , хоча вона п р и р о д н и м ч и н о м віднаходить, як і завжди віднаходила, власну співзвучність зі с в о є ю а у д и т о р і є ю . Та світ і л ю д и , що його н а с е л я ю т ь , — це не одне й те саме.

Світ р о з т а ш о в а н и й між л ю д ь м и , й оце

«між» — багато б і л ь ш о ю м і р о ю , н і ж л ю д и або й л ю д и н а як така, — сьогодні предмет щ о н а й с и л ь н і ш о ї тривоги й н а й н а о ч н і ш о ї к р и з и м а й ж е в усіх к р а ї н а х п л а н е т и . Н а в і т ь т а м , де світ іще л и ш а є т ь с я — чи п і д т р и м у є т ь с я — хай хоч н а п о ­ л о в и н у у ладі,

публічна сфера втратила силу висвічувати,

що с п е р ш у була ч а с т и н о ю с а м о ї її п р и р о д и . Д е д а л і б і л ь ш е й б і л ь ш е л ю д е й у к р а ї н а х з а х і д н о г о світу, я к и й — п о ч и н а ю ч и і з з а н е п а д у а н т и ч н о с т і — р о з г л я д а в с в о б о д у від п о л і т и к и я к одну з г о л о в н и х свобод, — к о р и с т у ю т ь с я ц і є ю с в о б о д о ю та й д у т ь від світу і с в о ї х о б о в ' я з к і в у н ь о м у . Ц я в т е ч а від с в і т у не обов'язково ш к о д и т ь самому індивідові; м о ж л и в о , вона

26

Про людяність за темних

часів: думки

про Лессінга

навіть р о з в и н е його талант до рівня геніальності і таким ч и н о м — м а н і в ц я м и — з н о в у п р и с л у ж и т ь с я світові. Та з кож­ н о ю т а к о ю в т е ч е ю с в і т з а з н а є м а й ж е д о в е д е н и х в т р а т ; а втра­ ч а є т ь с я к о н к р е т н е й з а з в и ч а й н е в і д т в о р н е «між», я к е утво­ р и л о с я б між цим індивідом та його б л и з ь к и м и . К о л и м и р о з г л я д а є м о т а к и м ч и н о м р е а л ь н и й з м і с т пуб­ л і ч н и х в ш а н у в а н ь і н а г о р о д у с у ч а с н и х у м о в а х , п о ч и н а є зда­ ватися, що Гамбурзький сенат, п о в ' я з а в ш и міську премію з і м ' я м Л е с с і н г а , в і д н а й ш о в р о з в ' я з а н н я цієї задачі н а в з і р е ц ь К о л у м б о в о г о я й ц я . Адже Л е с с і н г так і не відшукав гармонії з т о д і ш н і м с в і т о м і, в о ч е в и д ь , н і к о л и до н е ї не п р а г н у в — і все-таки на свій в л а с н и й к о п и л завжди відчував о б о в ' я з о к перед світом. Ці в з а є м и н и в и з н а ч а л и с ь о с о б л и в и м и , унікаль­ ними обставинами.

Н і м е ц ь к а п у б л і к а була н е п і д г о т о в а н а

до Лессінга і, н а с к і л ь к и мені відомо, за ж и т т я н і к о л и його не в ш а н о в у в а л а . Й о м у не в и с т а ч а л о , за його в л а с н о ю оцін­ к о ю , тієї щ а с л и в о ї , п р и р о д н о ї з г о д и з і с в і т о м , т о г о п о є д н а н ­ ня заслуг і талану, к о т р е і він, і Ґ е т е в в а ж а л и о з н а к о ю генія. Лессінг гадав, що з а в д я к и своїм к р и т и ч н и м творам володіє «чимось, дуже б л и з ь к и м до геніальності», проте так і не дос я г т і є ї п р и р о д н о ї г а р м о н і ї з і с в і т о м , к о л и з н а б у т т я м Virtu* в с м і х а є т ь с я Ф о р т у н а . Усе ц е б у л о , м а б у т ь , в а ж л и в и м , о д н а к не вирішальним. М о ж н а припустити, що в я к и й с ь момент в і н в и р і ш и в , щ о г е н і я , л ю д и н у « щ а с л и в о г о с м а к у » в і н ша­ н у в а т и м е , п р о т е сам піде за т и м и , кого одного разу н а п і в і р о нічно назвав «мудрецями,., що розхитують стовпи найвідом і ш и х і с т и н , хоч б и н а щ о з в е р н у в с ь ї х н і й п о г л я д » . В і н с т а в и в с я до світу не п о з и т и в н о й не н е г а т и в н о , а р а д и к а л ь н о к р и т и ч н о і — щодо публічної ц а р и н и свого часу — ц і л к о в и т о революцій­ но. О д н а к його ставлення завжди містило й обов'язок перед с в і т о м , с п и р а л о с я н а м і ц н е п і д ґ р у н т я світу і н і к о л и н е д о х о д и ­ ло

крайнощів

сентиментального

утопізму.

У Лессінгові темперамент революціонера поєднувався

* Майстерність (італ.).

27

зі

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с в о є р і д н о ю п р и с к і п л и в і с т ю , к о т р а в п и в а л а с я в к о н к р е т н і де­ т а л і з п е р е б і л ь ш е н о ю , м а й ж е п е д а н т и ч н о ю р е т е л ь н і с т ю і ста­ в а л а п р и в о д о м б а г а т ь о х н е п о р о з у м і н ь . О д н и м і з е л е м е н т і в ве­ л и ч і Л е с с і н г а було те, щ о він н і к о л и н е д о з в о л я в т а к з в а н і й о б ' є к т и в н о с т і з а т у л и т и р е а л ь н е с т а в л е н н я до світу і реаль­ н и й статус у світі тих р е ч е й і осіб, к о т р і с л у г у в а л и о б ' є к т а м и його нападів або с х в а л е н н я . Це не додало йому п о п у л я р н о с т і в Німеччині, де с п р а в ж н ю природу к р и т и к и розуміють гірше, ніж деінде.

Н і м ц і не розуміли, що в справедливості мало

спільного з об'єктивністю у з в и ч а й н о м у сенсі. Лессінг н і к о л и не укладав п е р е м и р ' я зі світом, в я к о м у жив.

Й о м у п о д о б а л о с я «давати відсіч з а б о б о н а м »

ворити

правду придворній черні».

обходилися йому ці задоволення,

І

хоч

і

«го­

би як дорого

в о н и з а л и ш а л и с я задо­

в о л е н н я м и в буквальному сенсі слова.

С а м він неодно­

р а з о в о — н а м а г а ю ч и с ь д а т и собі звіт у сутності «трагічного задоволення»

—

в и с л о в л ю в а в д у м к у , щ о «всі п р и с т р а с т і ,

навіть н а й н е п р и є м н і ш і , п р и є м н і остільки, оскільки вони є пристрастями», мірою

тому що

«вони з м у ш у ю т ь нас...

усвідомлювати нашу власну реальність».

більшою Ця

фраза

разюче нагадує давньогрецьку теорію пристрастей, у котрій гнів, н а п р и к л а д , в в а ж а в с я п р и є м н и м п о ч у т т я м , а надія, по­ р я д зі страхом, в в а ж а л а с я з л о м . В основі такої о ц і н к и — р і з н и ц я у ступені р е а л ь н о с т і , т о ч н і с і н ь к о як у Лессінга; але р е а л ь н і с т ь тут в и м і р ю є т ь с я не за с и л о ю , з я к о ю п р и с т р а с т ь с т р я с а є душу, а за т и м , с к і л ь к и д і й с н о с т і р е а л ь н і с т ь спо­ в і щ а є д у ш і . У надії д у ш а п е р е с т р и б у є ч е р е з д і й с н і с т ь — по­ дібно до того, як, з л я к а н а , вона дійсності сахається. Нато­ м і с т ь г н і в — і п е р е д у с і м т а к и й г н і в , як у Л е с с і н г а — о г о л ю є й в и к р и в а є світ, т а к с а м о як сміх Л е с с і н г а в « М і н н і ф о н Барнхельм», з а к л и к а є п р и м и р и т и с я зі світом, віднайти в н ь о м у своє м і с ц е — п р о т е з і р о н і ч н о ю у с м і ш к о ю , не віддаю­ ч и с ь й о м у в п о в н і . П і д в и щ е н е у с в і д о м л е н н я р е а л ь н о с т і , кот­ ре саме по собі є з а д о в о л е н н я м , в и п л и в а є з п р и с т р а с н о ї відкритості світові й л ю б о в і до нього.

28

«Трагічного задово-

Про людяність за

темних

часів: думки

про Лессінга

л е н н я » н е п о с л а б л ю є н а в і т ь з н а н н я п р о те, щ о світ м о ж е й з н и щ и т и людину. В естетиці Лессінга (на протилежність естетиці Аристо­ теля) навіть страх потрактовується як різновид співчуття — а с а м е як с п і в ч у т т я до с а м и х себе — м а б у т ь , тому, що Л е с с і н г у х о ч е т ь с я в и л у ч и т и з і с т р а х у в т е ч у від світу, щ о б н а в і т ь і с т р а х в и п р а в д а т и п р и н а й м н і в я к о с т і п р и с т р а с т і , т о б т о та­ к о г о а ф е к т у , з а я к о г о м и с а м і н а с е б е д і є м о т а к с а м о , я к за­ з в и ч а й н а нас діють інші. Щ о н а й т і с н і ш и м ч и н о м і з ц и м по­ в ' я з а н е те, що д л я Л е с с і н г а сутністю поезії була дія, а не, як д л я Гердера, с и л а — «магічна сила, що діє на м о ю душу», або як для Ґете, — впорядкована природа. Д л я Лессінга справа п о л я г а л а саме не в « з а в е р ш е н о с т і м и с т е ц ь к о г о твору в собі самому», котру Ґете вважав «одвічною, неодмінною вимо­ гою», а (і тут він з н о в у на б о ц і А р и с т о т е л я ) у в п л и в і на гля­ дача, я к и й , так би м о в и т и , виступає п р е д с т а в н и к о м світу — т о ч н і ш е , т о г о с в і т о в о г о п р о с т о р у , щ о у т в о р ю є т ь с я м і ж ху­ дожником чи

поетом

та його

близьким

оточенням як

с п і л ь н и й д л я н и х світ. Л е с с і н г п і з н а в а в с в і т у г н і в і й с м і х о в і , а г н і в і с м і х за сутн­ і с т ю с в о є ю н е б е з с т о р о н н і . Т о м у в і н н е міг, б а й н е х о т і в суди­ ти п р о т в і р м и с т е ц т в а «в с о б і » , н е з а л е ж н о від й о г о дії у с в і т і , і т о м у у с в о ї й п о л е м і ц і він міг н а п а д а т и або з а х и щ а т и відпові­ дно до того, як обговорюване д і я н н я оцінювалося публікою, і ц і л к о в и т о н е з а л е ж н о від т о г о , і с т и н н и м в о н о було ч и в и к р и в ­ л е н и м . Не з самого т і л ь к и л и ц а р с т в а він к а з а в , що « л и ш а є у с п о к о ї т и х , к о г о всі к о л о ш м а т я т ь » , — ц е щ е й з а с в о є н а н а р і в н і інстинкту турбота про відносну правоту навіть тих точок зору і п о з и ц і й , які ц і л к о м заслужено зазнають п о р а з к и . Так, навіть у п о л е м і ц і про х р и с т и я н с т в о він не посідав сталої позиції, а ( я к він сам одного разу в и с л о в и в с я з д и в о в и ж н и м с а м о р о з у м і н н я м ) м и м о в о л і п о ч и н а в у н ь о м у с у м н і в а т и с я , «чим пере­ к о н л и в і ш е о д н і м е н і й о г о о б ґ р у н т о в у в а л и » , і н е с а м о х і т ь на­ магався

«зберегти його в цілості у власному серці,

чим

нахабніше й п е р е м о ж н і ш е інші його т р о щ и л и » . Та це не озна-

29

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ч а є , щ о , к о л и всі і н ш і с п е р е ч а л и с я п р о « і с т и н у » х р и с т и я н ­ с т в а , він з а х и щ а в г о л о в н и м ч и н о м й о г о м і с ц е в с в і т і — т о т р и ­ в о ж а ч и с ь , а б и х р и с т и я н с т в о з н о в у н е п о ч а л о з а з і х а т и н а па­ н у в а н н я , т о б е н т е ж а ч и с ь , а б и в о н о з о в с і м н е з н и к л о з і світу. З неймовірною далекоглядністю Лессінг зрозумів, що освічена т е о л о г і я й о г о д о б и «під в и г л я д о м п е р е т в о р е н н я н а с н а р о з у м ­ них х р и с т и я н п е р е т в о р ю є нас на в к р а й н е р о з у м н и х філо­ с о ф і в » , — і це р о з у м і н н я в и п л и в а л о не т і л ь к и з п р и х и л ь н о с т і до розуму. Головною турботою Лессінга в усій цій полеміці був з а х и с т с в о б о д и , я к і й н а б а г а т о б і л ь ш е з а г р о ж у в а л и ті, хто х о т і в « з м у с и т и д о в і р и д о к а з а м и » , а н і ж ті, к о т р і в в а ж а л и в і р у б о ж е с т в е н н о ю б л а г о д а т т ю . Але, п о з а т и м , була ще й т у р б о т а п р о світ, в я к о м у , н а й о г о д у м к у , і р е л і г і я , і ф і л о с о ф і я м а ю т ь посідати своє місце — проте місця окремішні, щоб, «розділені п е р е т и н к о ю , к о ж н а й ш л а своїм ш л я х о м , не з а в а ж а ю ч и іншій». К р и т и к а , з а Л е с с і н г о м , з а в ж д и с т а є н а б і к світу, р о з у м і ю ­ чи й о ц і н ю ю ч и к о ж н у річ в і д п о в і д н о до її с т а н о в и щ а у світі на цю мить. Т о м у т а к и й у м о н а с т р і й н і к о л и не м о ж е пере­ творитися на певне світосприйняття, котре,

бувши одного

разу ствердженим, з а л и ш а є т ь с я н е в р а з л и в и м для будь-яко­ го п о д а л ь ш о г о д о с в і д у у світі, п о з а я к м і ц н о п р и в ' я з а н е до єдино можливої п е р с п е к т и в и . Н а м конче необхідно навчи­ т и с я в Лессінга т а к о м у у м о н а с т р о ю — та наука ця д а є т ь с я с к л а д н о , і п р и ч и н а — не в н а ш і й н е д о в і р і до П р о с в і т н и ц т в а чи віри в і с і м н а д ц я т о г о століття у л ю д с т в о . М і ж н а м и й Лес­ сінгом постає не вісімнадцяте,

а дев'ятнадцяте століття.

О д е р ж и м і с т ь д е в ' я т н а д ц я т о г о століття історією та його при­ х и л ь н і с т ь до ідеології, як і к о л и с ь , т а к с а м о н а с т і л ь к и впли­ в о в і у п о л і т и ч н і й д у м ц і н а ш о г о часу,

що ц і л к о в и т о вільне

м и с л е н н я , к о т р е н е п о с л у г о в у є т ь с я м и л и ц я м и н і історії, н і логічного примусу, не має в н а ш и х очах ж о д н о г о авторите­ ту. З р о з у м і л о , м и щ е п а м ' я т а є м о , щ о д л я м и с л е н н я п о т р і б н і не л и ш е р о з у м і г л и б о к о д у м н і с т ь , а й м у ж н і с т ь . П р о т е нас в р а ж а є , щ о , з а х и щ а ю ч и світ, Л е с с і н г з а р а д и н ь о г о ж е р т в у ­ вав навіть н е с у п е р е ч л и в і с т ю , що її ми в в а ж а є м о безумов-

30

Про людяність за темних часів:

думки про Лессінга

н о ю а к с і о м о ю д л я б у д ь - к о г о з тих, хто п и ш е або п р о м о в л я є . Бо він з усією с е р й о з н і с т ю с т в е р д ж у в а в : «Я не з о б о в ' я з а н и й р о з в ' я з у в а т и всі т р у д н о щ і , я к і с т в о р ю ю .

Н е х а й мої д у м к и

будуть м і ж с о б о ю с л а б к о п о є д н а н і , н е х а й н а в і т ь н а п о з і р о д н а одній суперечать: аби л и ш е н ь це були д у м к и , в я к и х читачі з н а й д у т ь м а т е р і а л з а д л я с а м о с т і й н о г о д у м а н н я » . В і н праг­ н у в н е л и ш е с а м б у т и в і л ь н и м від ч у ж о ї п р и н у к и , а й н і к о г о не п р и м у ш у в а т и — як с и л о ю , так і д о к а з а м и . Т и р а н і ю тих, хто

намагається

панувати

над м и с л е н н я м за д о п о м о г о ю

міркувань і софізмів, за д о п о м о г о ю примусової аргументації, він в в а ж а в більш н е б е з п е ч н о ю д л я с в о б о д и , ніж о р т о д о к с і ю . Але п е р е д у с і м він н і к о л и не с и л у в а в себе с а м о г о , і з а м і с т ь того,

щоб за допомогою послідовної системи закарбувати

с в о ю о с о б и с т і с т ь в і с т о р і ї , в і н — як в і н с а м у с в і д о м л ю в а в — розсіяв

по

світах

«лишеfermenta

cognitionis»*.

В і д п о в і д н о , с л а в е т н е Selbstdenken** ( с а м о с т і й н е м и с л е н ­ ня) Лессінга —

зовсім не а к т и в н і с т ь з а м к н е н о г о у собі,

цілісного, органічно зрослого індивіда, к о т р и й , уже сфор­ м у в а в ш и с ь , п і д ш у к у є д л я себе у світі н а й к о м ф о р т н і ш е м і с ц е для розвитку, щоб м а н і в ц я м и м и с л е н н я досягти гармонії зі світом. Д л я Л е с с і н г а м и с л е н н я в и н и к а є не з індивіда і не є в и р а з о м «Я». Н а в п а к и , л ю д и н а — за Л е с с і н г о м — с т в о р е н а д л я дії, а н е д л я м і р к у в а н ь , — о б и р а є т а к о г о р о д у м и с л е н н я , п о з а я к віднаходить у ньому ще один спосіб вільно рухатись у світі.

З усіх к о н к р е т н и х с в о б о д , щ о с п а д а ю т ь н а д у м к у ,

к о л и м и ч у є м о с л о в о « с в о б о д а » , с в о б о д а р у х у — н е л и ш е істо­ рично найстародавніша, а й найелементарніша. Можливість в і д п р а в и т и с я куди завгодно — п р о т о т и п і ч н и й жест свобо­ д и , і н а в п а к и , о б м е ж е н н я с в о б о д и руху с п о к о н в і к у слугува­ ло передумовою п о н е в о л е н н я .

С в о б о д а руху є н е о д м і н н о ю

у м о в о ю т а к о ж і д л я дії, і с а м е в дії л ю д и о д е р ж у ю т ь о с н о в ­ н и й досвід с в о б о д и у світі. К о л и у л ю д и н и в і д н і м а ю т ь пуб-

* З а р о д к и пізнання ( л а т . ) . ** Дослівно: «самомислення» (нім.).

31

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

лічний простір — створений людською взаємодією, здатний с а м о н а п о в н ю в а т и с я сюжетами й подіями, — вона відступає у свободу м и с л е н н я . Ш л я х , зрозуміло, вельми задавнений. І, здається, відступ такого роду д о в е л о с я з д і й с н и т и й Л е с сінгу. К о л и м и ч у є м о п р о в т е ч у з м и р с ь к о г о р а б с т в а у с в о б о ­ ду думки, нам, природно, пригадується стоїчний приклад, оскільки історично

саме він

виявився найвпливовішим.

Однак стоїцизм, я к щ о дотримуватися точності, являв не с т і л ь к и в т е ч у від дії д о м и с л е н н я , с к і л ь к и в т е ч у з і с в і т у у в л а с ­ не «Я» — у с п о д і в а н н і , що в о н о з д а т н е з б е р е г т и с ь у суве­ р е н н і й н е з а л е ж н о с т і від з о в н і ш н ь о г о світу. Д о Л е с с і н г а ц е не має ж о д н о г о стосунку. Л е с с і н г т і к а в у м и с л е н н я , та до­ с т е м е н н о н е у в л а с н е «Я», і я к щ о д л я н ь о г о і с н у в а в п о т а є м ­ н и й з в ' я з о к між дією і м и с л е н н я м (я в цьому п е р е к о н а н а , хоча д о в е с т и ц и т а т а м и н е м о ж у ) , т о п о л я г а в він у т о м у , щ о я к д і я , т а к і м и с л е н н я в і д б у в а ю т ь с я у ф о р м і руху, і , т а к и м ч и н о м , о с н о в о ю і т о г о , й і н ш о г о є с в о б о д а — с в о б о д а руху. Л е с с і н г , в о ч е в и д ь , н і к о л и н е в і р и в , щ о д і ю м о ж н а замі­ н и т и м и с л е н н я м або щ о свобода д у м к и м о ж е стати з а м і н о ю д л я с в о б о д и , п р и т а м а н н о ї дії. В і н ч у д о в о у с в і д о м л ю в а в , щ о живе в «найбільш рабській» як на ті часи країні Є в р о п и , хоча й о м у й д о з в о л я л о с я « п у с к а т и в о б о р о т с к і л ь к и з а в г о д н о дур­ н и ц ь с у п р о т и релігії. Н е м о ж л и в о ж було « п і д н е с т и г о л о с за п р а в а підданих... с у п р о т и е к с п л у а т а ц і ї та д е с п о т и з м у » , інак­ ше кажучи, — діяти. Т а є м н и й зв'язок між його «самостійним м и с л е н н я м » і дією п о л я г а в саме в тому, що він н і к о л и не п р и в ' я з у в а в своє м и с л е н н я до результатів.

Ба більше,

він

в і д к р и т о в і д р і к а в с я від п р а г н е н н я д о р е з у л ь т а т і в , я к і б до­ к о н е ч н о розв'язали проблеми, що з н и м и стикалася його думка.

Й о г о м и с л е н н я н е було п о ш у к о м і с т и н и , о с к і л ь к и

будь-яка істина, п о с т а ю ч и р е з у л ь т а т о м м и с л е н н є в о г о про­ цесу, з н е о б х і д н і с т ю п р и п и н я є р у х д у м к и . « З а р о д к и п і з н а н ­ ня»,

я к і Л е с с і н г п о ш и р ю в а в у світі,

мали не сповіщати

в и с н о в к и , а с п о н у к а т и і н ш и х людей до самостійного мис­ л е н н я — і то з є д и н о ю м е т о ю : з а в ' я з а т и р о з м о в у між м и с л я -

32

Про людяність за

темних

часів: думки про Лессінга

ч и м и л ю д ь м и . М и с л е н н я Л е с с і н г а н е ( п л а т о н і в с ь к и й ) без­ м о в н и й діалог л ю д и н и із с о б о ю , і тому в о н о за суттю с в о є ю полемічне.

Проте я к щ о навіть йому і вдалося б зав'язати

р о з м о в у з і н ш и м и с а м о с т і й н о м и с л я ч и м и і т и м с а м и м по­ збавитися самотності, яка — особливо у нього — паралізує будь-які здібності, то й тоді він н а в р я д чи п о в і р и в би, що аж т е п е р , н а р е ш т і , в с е н а л а г о д и л о с я . Р о з л а д н а в с ь і ж о д н и м діа­ л о г о м , і ж о д н и м с а м о с т і й н и м м и с л е н н я м н е міг бути пола­ г о д ж е н и й с а м и й світ — тобто те, що в и н и к а є між л ю д ь м и і д е в с е , з а к л а д е н е в і н д и в і д а х від н а р о д ж е н н я , с т а є з р и м и м і ч у т н и м . З а д в і с т і р о к і в , щ о в і д д і л я ю т ь н а с від ч а с і в Л е с с і н ­ га, б а г а т о щ о у ц ь о м у с е н с і п е р е м і н и л о с я , т а м а л о щ о — н а краще. «Стовпи щ о н а й в і д о м і ш и х і с т и н » ( я к щ о зберегти його м е т а ф о р у ) , тоді розхитані, сьогодні в а л я ю т ь с я в уламках, і щ о б їх розхитувати, вже не п о т р е б у є т ь с я ані к р и т и к и , ані мудреців. Варто л и ш е роздивитися, щоб зрозуміти, що ми стоїмо на справдешньому звалищі повалених і р о з т р о щ е н и х «стовпів». П е в н и м ч и н о м це могло би бути і перевагою — д л я мис­ л е н н я , я к е в і л ь н о , без м и л и ц ь р у х а є т ь с я н е о с в о є н о ю місце­ вістю, не п о т р е б у ю ч и с т о в п і в та о п о р у в и г л я д і к р и т е р і ї в і т р а д и ц і й . П р о т е цій п е р е в а з і с к л а д н о р а д і т и у т о м у світі, в я к о м у ми ж и в е м о . Бо давно вже усвідомлено, що стовпи істин с л у г у в а л и щ е й с т о в п а м и п о л і т и ч н о г о с в і т о у с т р о ю , а світ, н а в і д м і н у від л ю д е й , щ о м е ш к а ю т ь і в і л ь н о р у х а ю т ь с я в н ь о ­ му, — п о т р е б у є г а р а н т о в а н о ї у с т а л е н о с т і і м і ц н о с т і о п о р , б е з я к и х він н е м о ж е н а д а т и с м е р т н и м л ю д я м н е о б х і д н о г о ї м хоч я к о ю с ь мірою надійного і я к о ю с ь мірою сталого житла. Зви­ ч а й н о , ж и в а людяність л ю д и н и занепадає тією мірою, я к о ю в о н а в і д м о в л я є т ь с я від м и с л е н н я , д о в і р я є т ь с я в і д о м и м , б а н а в і т ь н е в і д о м и м і с т и н а м , і р о з т р и н ь к у є їх, н і б и м о н е т и , кот­ р и м и р о з р а х о в у є т ь с я за б у д ь - я к и й досвід. Та зі світом справа в и г л я д а є з т о ч н і с т ю до н а в п а к и . Світ стає н е л ю д с ь к и м , не п р и с т о с о в а н и м д л я л ю д с ь к и х п о т р е б — я к і є п о т р е б а м и смерт­ н и х , — к о л и він у в е р г н у т и й у рух, у к о т р о м у в ж е н е л и ш а є т ь с я

33

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

нічого т р и в к о г о . Тому п о ч и н а ю ч и з грандіозної невдачі Ф р а н ­ цузької революції люди

регулярно

намагалися

відновити

старі с т о в п и — щ о б раз по раз спостерігати, як в о н и с п е р ш у розхитуються, а потім знову рушаться. На місці «найвідоміших істин» п о с т а ю т ь н а й ж а х л и в і ш і о м а н и , та п о м и л к о в і с т ь н о в и х у ч е н ь не слугує с т а р и м і с т и н а м ані д о к а з о м , ані опо­ рою. У політичній царині реставрація ніколи не може стати підмурком для нового заснування, залишаючись у кращому разі в и м у ш е н и м заходом, н е м и н у ч и м , я к щ о акт з а с н у в а н н я — ч и є ім'я р е в о л ю ц і я — з а з н а в невдачі. Але т а к само н е м и н у ч е , що в т а к і й ситуації — т и м більше, я к щ о в о н а з а т я г л а с я на три­ в а л и й ч а с , — п о с т і й н о з р о с т а є н е д о в і р а л ю д е й д о с в і т у і всіх а с п е к т і в п у б л і ч н о с т і . Б о к р и х к і с т ь ц и х о п о р п у б л і ч н о г о ладу, які постійно реставруються, з к о ж н и м н о в и м крахом, природ­ н о , стає все н а о ч н і ш о ю , і в к і н ц е в о м у р а х у н к у п у б л і ч н и й лад в и я в л я є т ь с я з а с н о в а н и м на апріорній спільній довірі до тих с а м и х « н а й в і д о м і ш и х істин», в я к і н а в р я д чи хоч хтось іще вірить у глибині душі.

II

Історії в і д о м о ч и м а л о епох, к о л и п р о с т і р п у б л і ч н о с т і зать­ м а р ю є т ь с я і с в і т с т а є т а к и м н е п е в н и м , щ о л ю д и х о ч у т ь від п о л і т и к и л и ш е є д и н о г о — аби вона п р и н а й м н і п о в а ж а л а їхні ж и т т є в і і н т е р е с и й о с о б и с т у свободу. Е п о х и ці з п о в н и м пра­ в о м м о ж н а н а з в а т и « т е м н и м и ч а с а м и » ( Б р е х т ) . Ті, хто з а т а к и х ч а с і в ж и в і був н и м и с ф о р м о в а н и й , м а б у т ь , з а в ж д и були схильні з н е в а ж а т и світ і п у б л і ч н и й простір і, н а с к і л ь к и м о ж л и в о , їх ігнорувати — або навіть через н и х перестрибу­ в а т и й о п и н я т и с я п о з а н и м и , н а ч е б т о світ — у с ь о г о л и ш е фасад, за я к и м ховаються самі люди, — щоб віднайти взає-

34

Про людяність за темних часів: думки

про Лессінга

м о р о з у м і н н я з л ю д ь м и , н е з в е р т а ю ч и у в а г и н а світ, к о т р и й п р о л я г а є між н и м и . У такі ч а с и — за с п р и я т л и в и х у м о в — розвивається

особливий

оцінити її можливості,

різновид людяності. слід згадати

«Натана

Аби

гідно

Мудрого»,

с п р а в ж н я т е м а я к о г о : « Д о с т а т н ь о бути л ю д и н о ю » , — п р о н и ­ зує п'єсу. Ц і й т е м і в і д п о в і д а є з а к л и к : « Б у д ь м о ї м д р у г о м ! » — щ о п р о х о д и т ь л е й т м о т и в о м к р і з ь усю п'єсу. М о ж н а було б и принагідно згадати і про

«Чарівну флейту», котра рівним

ч и н о м має т е м о ю л ю д я н і с т ь , більш глибоку, ніж н а м зазви­ чай у я в л я є т ь с я , п о з а я к м и в р а х о в у є м о т і л ь к и у ж и т к о в і теорії вісімнадцятого століття про ф у н д а м е н т а л ь н у людську при­ роду,

що

нібито

закладена у підмурівок багатоманітності

н а ц і й , н а р о д і в , п л е м е н і релігій, на я к і п о д і л я є т ь с я рід люд­ с ь к и й . Я к б и т а к а л ю д с ь к а п р и р о д а існувала, в о н а була б и п р и р о д н и м ф е н о м е н о м , і називати відповідну їй поведінку «людською» означало би п р и п у с к а т и , що людська й природ­ на п о в е д і н к а є о д н и м і т и м с а м и м . У в і с і м н а д ц я т о м у столітті н а й б і л ь ш и м та історично н а й в п л и в о в і ш и м адвокатом тако­ г о р о д у л ю д я н о с т і був Р у с с о , д л я я к о г о с п і л ь н а д л я в с і х людей людська природа проявлялася

не в р о з у м і ,

а у

співчутті, у в р о д ж е н і й н е п р и й н я т н о с т і , як він писав, вигля­ ду стражденного ближнього. Прикметно, що Лессінг також стверджував, що н а й к р а щ а л ю д и н а — це саме співчутлива л ю д и н а . Т а Л е с с і н г а б е н т е ж и в е г а л і т а р н и й х а р а к т е р співчут­ тя — та о б с т а в и н а , що ми, як він в к а з у в а в , відчуваємо «щось на зразок співчуття» і до з л о ч и н ц я . Руссо це не бентежило. Я к і Ф р а н ц у з ь к а р е в о л ю ц і я , щ о с п и р а л а с я н а й о г о ідеї, в і н в б а ч а в п р о я в л ю д я н о с т і yfraternite, у б р а т е р с т в і . Л е с с і н г ж е ц е н т р а л ь н и м ф е н о м е н о м , у я к о м у є д и н о й д о в о д и т ь с я до­ стеменна людяність,

вважав дружбу —

вибіркову тією ж

мірою, я к о ю співчуття егалітарне. П е р ш н і ж з в е р н у т и с я д о Л е с с і н г о в о ї ідеї д р у ж б и т а ї ї п о ­ літичного з н а ч е н н я , з у п и н и м о с я ненадовго на братерстві, як його р о з у м і л о в і с і м н а д ц я т е століття. Це братерство чудово з н а в і Л е с с і н г ; він к а з а в п р о « ф і л а н т р о п і ч н і п о ч у т т я » , п р о

35

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

братерську п р и х и л ь н і с т ь до л ю д е й , к о т р а в и п л и в а є з нена­ в и с т і д о світу, в я к о м у д о л ю д е й с т а в л я т ь с я ,

«як нелюди».

О д н а к для нашої мети важливо, що саме в такому братерстві л ю д я н і с т ь н а й ч а с т і ш е о п р и я в н ю є т ь с я за «темних часів». Ц е й р і з н о в и д л ю д я н о с т і стає п р а к т и ч н о н е м и н у ч и м , к о л и тем­ нота часів н а с т і л ь к и з г у щ у є т ь с я д л я д е я к и х груп людей, що в і д д а л е н н я від с в і т у в ж е н е з а л е ж и т ь від н и х с а м и х , в ж е н е є п р е д м е т о м їхнього в и б о р у чи б а ч е н н я . В історії л ю д я н і с т ь у ф о р м і б р а т е р с т в а н е з м і н н о в и я в л я є т ь с я с е р е д г н а н и х на­ родів і п о н е в о л е н и х груп; і, в і р о г і д н о , ц і л к о м п р и р о д н о в Є в р о п і вісімнадцятого століття в і д н а й т и її саме в євреїв, що тоді в п е р ш е у в і й ш л и до літератури. Т а к а л ю д я н і с т ь — вели­ к и й п р и в і л е й народів-парій; ця перевага перед і н ш и м и людь­ ми паріям

н а ш о г о світу п р и с т у п н а з а в ж д и і за б у д ь - я к и х

у м о в . П р и в і л е й ц е й к у п л е н и й за в и с о к у ціну; він часто-гус­ т о с у п р о в о д ж у є т ь с я н а с т і л ь к и р а д и к а л ь н о ю в т р а т о ю світу, настільки страшною

а т р о ф і є ю всіх о р г а н і в р е а г у в а н н я н а

н ь о г о — п о ч и н а ю ч и з і з д о р о в о г о глузду, з а п о с е р е д н и ц т в а я к о г о ми о р і є н т у є м о с я в с п і л ь н о м у д л я нас та і н ш и х світі, і з а к і н ч у ю ч и відчуттям п р е к р а с н о г о , або с м а к о м , за посеред­ н и ц т в а я к о г о ми світ л ю б и м о , — що у к р а й н і х випадках, к о л и п е р е б у в а н н я у с т а н о в и щ і в і д т о р г н е н и х і г н а н и х т р и в а л о сто­ літтями, м о ж н а говорити про с п р а в ж н і й безмір. А безмір, на жаль, — це завжди ф о р м а варварства. З ц і є ю л ю д я н і с т ю , щ о р о з в и л а с я н і б и т о о р г а н і ч н о , спра­ в а с т о ї т ь т а к , н і б и під т я г а р е м г о н і н ь г н а н і с т и с н у т і н а с т і л ь к и щ і л ь н о , щ о п р о м і ж н и й простір, я к и й м и н а з и в а є м о «світом» (і я к и й ,

цілком зрозуміло,

існував між н и м и до гонінь,

підтримуючи між індивідами певну дистанцію), просто зник. П р и цьому виникає теплота людських взаємин, що вражає тих, хто м а в н а г о д у с п і л к у в а т и с я з т а к и м и г р у п а м и , м а й ж е н а р і в н і ф і з и ч н о г о феномену. З р о з у м і л о , я не з б и р а ю с я спро­ с т о в у в а т и в е л и ч цієї т е п л о т и .

У своєму повному розвитку

в о н а і н о д і в и х о в у є д о б р и х і п р о с т о г а р н и х л ю д е й , я к и м и за­ звичай люди н а в р я д чи с п р о м о ж н і стати. Часто вона в и я в -

36

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

л я є т ь с я т а к о ж д ж е р е л о м в і т а л ь н о с т і — р а д о щ і в п р о с т о від т о г о , щ о т и ЖИВИЙ, н е м о в я к б и ж и т т я н а б у в а л о с в о ї х п р а в л и ш е серед тих, хто — в к а т е г о р і я х світу — п р и н и ж е н и й і («бражений. П р о т е п р и ц ь о м у н е слід з а б у в а т и , щ о п р и в а б .ли в і с т ь і н а с и ч е н і с т ь а т м о с ф е р и , я к а т у т в и н и к а є , в и к л и к а н і ще й тією о б с т а в и н о ю , що п а р і я м цього світу н а д а н и й вели­ к и й п р и в і л е й — і з н и х з н я т о т я г а р т у р б о т п р о світ. Б р а т е р с т в у , д о д а н о м у Ф р а н ц у з ь к о ю р е в о л ю ц і є ю д о сво­ б о д и й р і в н о с т і , я к і з а в ж д и х а р а к т е р и з у в а л и п о л і т и ч н у ца­ рину л ю д и н и , — цьому братерству завжди з н а х о д и л о с я при­ родне місце серед п р и г н і ч е н и х і гнаних, е к с п л у а т о в а н и х і принижених, що їх вісімнадцяте століття називало нещас­ н и м и — les malhereux, а д е в ' я т н а д ц я т е — г о р о п а ш н и м и , les rniserables. С п і в ч у т т я , щ о і д л я Л е с с і н г а , і д л я Р у с с о ( х о ч а й у дуже р і з н и х контекстах) відіграло н а с т і л ь к и важливу роль у відкритті і с т в е р д ж е н н і с п і л ь н о ї д л я всіх л ю д е й л ю д с ь к о ї п р и р о д и , ц е н т р а л ь н и м м о т и в о м р е в о л ю ц і о н е р а в п е р ш е стає у Р о б е с п ' є р а . І з в і д т о д і в о н о з а л и ш а л о с я н е в і д ' є м н и м і важ­ л и в и м е л е м е н т о м історії є в р о п е й с ь к и х р е в о л ю ц і й . П р и цьо­ му співчуття — б е з у м о в н о , п р и р о д н о - т в а р н и й афект, що ми­ моволі охоплює будь-яку нормальну людину за споглядання чужого с т р а ж д а н н я , хай б и хоч я к и м ч у ж и м с т р а ж д е н н и й був н а м , і т о м у в о н о , в і р о г і д н о , в и д а в а л о с ь і д е а л ь н о ю о с н о ­ вою д л я п о ч у т т я , к о т р е , п о ш и р и в ш и с ь н а все л ю д с т в о , ство­ р и л о б и с у с п і л ь с т в о , в я к о м у всі л ю д и д і й с н о с т а л и б и бра­ тами.

За допомогою співчуття революційно налаштована

г у м а н н і с т ь в і с і м н а д ц я т о г о с т о л і т т я н а м а г а л а с я д о с я г т и со­ лідарності з б у д ь - я к и м н е щ а с т я м і горем — і тим с а м и м про­ н и к н у т и до первісної с ф е р и братерства. Та незабаром стало зрозумілим, що цей різновид людяності, найчистіша форма я к о г о — п р и в і л е й г н а н и х , не п і д л я г а є п е р е д а ч і , і й о г о нелег­ ко з а с в о ї т и т и м , хто до п а р і й не н а л е ж и т ь . Тут з а м а л о і співчуття, ба навіть реальної співучасті у стражданнях. Ми н е в з м о з і з а р а з о б г о в о р ю в а т и т у ш к о д у , я к о ї від с п і в ч у т т я зазнали

сучасні революції,

намагаючись покращити долю

37

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н е щ а с н и х з а м і с т ь у с т а н о в и т и с п р а в е д л и в і с т ь д л я всіх. А л е , аби п о г л я н у т и на себе й на с у ч а с н и й спосіб п о ч у в а н н я д е щ о збоку,

слід згадати,

що думав про співчуття і братерську

л ю д я н і с т ь с т а р о д а в н і й світ,

багато більше за нас досвідче­

н и й у всіх п о л і т и ч н и х п и т а н н я х . Н о в о ч а с н а доба й античність згодні в одному пункті: для обох співчуття є ч и м о с ь ц і л к о в и т о р е а л ь н и м , чого л ю д и н і н е д а н о п о з б у т и с я , т а к с а м о я к , н а п р и к л а д , і страху. Т и м більш вражаюче, що точка зору античності різко суперечить т і й п о в а з і , я к о ю с п і в ч у т т я о т о ч и л и Н о в і т н і ч а с и . Я с н о усві­ д о м л ю ю ч и а ф е к т и в н у природу співчуття, котре охоплює нас, п о д і б н о д о страху, с т а р о д а в н і в в а ж а л и , щ о н а й с п і в ч у т л и в і ша л ю д и н а заслуговує з в а н н я найкращої не більше, ніж найл я к л и в і ш а . У в с я к о м у разі, обидві емоції, будучи в и н я т к о ­ во п а с и в н и м и , дію у н е м о ж л и в л ю ю т ь . об'єднував страх і співчуття.

Тому Аристотель і

О д н а к б у л о б и б і л ь ш н і ж по­

м и л к о в и м з в о д и т и співчуття л и ш е до страху (так, ніби чужі с т р а ж д а н н я в и к л и к а л и в нас страх за себе) або страх до с п і в ч у т т я ( т а к , н і б и , в і д ч у в а ю ч и с т р а х , м и в і д ч у в а л и співчут­ тя до самих себе). Ми ще більше з д и в у є м о с я , к о л и дізнає­ м о с я ( з « Т у с к у л а н с ь к и х бесід» Ц и ц е р о н а , I I I , 21), щ о н а о д и н щабель стоїки ставили співчуття й заздрість:

«бо л ю д и н а ,

щ о с т р а ж д а є від ч у ж о г о н е щ а с т я , с т р а ж д а є і від ч у ж о г о бла­ г о п о л у ч ч я » . С а м Ц и ц е р о н п і д х о д и т ь з н а ч н о б л и ж ч е д о суті с п р а в и , к о л и з а п и т у є ( т а м с а м о , IV, 56): « Ч о м у к р а щ е с т р а ж ­ д а т и , н і ж д о п о м а г а т и , я к щ о т и м о ж е ш д о п о м о г т и ? Хіба без співчуття ми не м о ж е м о бути щ е д р и м и ? »

Інакше кажучи,

невже люди настільки захланні, що не можуть чинити полюдськи, я к щ о їхнє спонукає і, так би мовити, не примушує в л а с н и й б і л ь від с п о г л я д а н н я ч у ж и х с т р а ж д а н ь ? Оцінюючи ці афекти, не можна не поставити п и т а н н я про безкорисливість, або, точніше, про відкритість і н ш и м , яка, п о суті, є п е р е д у м о в о ю « л ю д я н о с т і » у в с і х з н а ч е н н я х ц ь о г о слова. І саме в аспекті відкритості співучасть у чужій радості, вочевидь,

абсолютно

переважає

38

співучасть у стражданні.

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

Говірка радість, а не горе, і с п р а в д е ш н і й л ю д с ь к и й діалог в і д р і з н я є т ь с я від п р о с т о г о б а з і к а н н я , б а н а в і т ь о б г о в о р е н н я , т и м , щ о в і н н а с к р і з ь п р о с о т а н и й в т і х о ю від і н ш о ї л ю д и н и і від т о г о , щ о в о н а к а ж е . М о ж н а с к а з а т и , щ о т а к а р о з м о в а на­ лаштована

на радісний

лад.

Перешкоджає

цій

радості

з а з д р і с т ь — н а й г і р ш а в а д а в ц а р и н і л ю д я н о с т і ; та, в л а с н е , п р о т и л е ж н і с т ю співчуттю є не заздрість, а ж о р с т о к і с т ь , що є а ф е к т о м не м е н ш о ю мірою, ніж співчуття, будучи водно­ ч а с в и к р и в л е н н я м , — з а д о в о л е н н я , о д е р ж а н е від т о г о , від чого слід б и в і д ч у в а т и біль. В и р і ш а л ь н и й ф а к т о р : задово­ л е н н я й біль, як і все і н с т и н к т и в н е , м о в ч а з н і , і хоча в о н и м о ж у т ь бути озвучені, ж о д н о г о с т о с у н к у д о м о в и , т и м б і л ь ш е до діалогу, не м а ю т ь . Усе ц е — л и ш е і н ш и й с п о с і б в и с л о в и т и , щ о л ю д я н і с т ь б р а т е р с т в а н а в р я д ч и п р и т а м а н н а т и м , хто с а м н е н а л е ж и т ь до п р и н и ж е н и х і о б р а ж е н и х і з д а т е н бути п р и ч е т н и м до цієї л ю д я н о с т і т і л ь к и з а п о с е р е д н и ц т в а с п і в ч у т т я . П р а в о н а теп­ лоту, щ о н и м о б д а р о в а н і г н а н і н а р о д и , н е м о ж н а п о ш и р и т и на тих, на к о г о і н ш е с т а н о в и щ е у світі п о к л а д а є відпові­ д а л ь н і с т ь з а світ, н е д о з в о л я ю ч и ї м б р а т и у ч а с т ь у в е с е л і й б е з т у р б о т н о с т і п а р і й . С п р а в е д л и в о , о д н а к , і т е , щ о з а «тем­ н и х часів» теплота, що з а м і н ю є п а р і я м світло, стає дуже при­ в а б л и в о ю д л я всіх, к о м у т а к с о р о м н о з а світ, я к и м в і н є , щ о їм х о ч е т ь с я с х о в а т и с я в н е в и д и м і с т ь . А в н е в и д и м о с т і , в т і й темноті, де л ю д и н а , с х о в а в ш и с ь сама, може вже не спогля­ д а т и в и д и м и й світ, л и ш е т е п л о т а і б р а т е р с т в о т і с н о п р и т у ­ л е н и х о д и н д о о д н о г о л ю д е й м о ж у т ь в і д ш к о д у в а т и т у жах­ ливу ірреальність, якої людські стосунки набувають кожного р а з у , к о л и р о з в и в а ю т ь с я в а б с о л ю т н о м у в і д о к р е м л е н н і від світу,

н е с п і в в і д н е с е н і з і с п і л ь н и м д л я всіх л ю д е й с в і т о м .

У т а к о м у стані в і д о к р е м л е н о с т і та і р р е а л ь н о с т і н е м а є нічо­ г о п р и р о д н і ш о г о з а в и с н о в о к , н а ч е б т о с п і л ь н е д л я всіх лю­ д е й — ц е н е світ, а « л ю д с ь к а п р и р о д а » т о г о ч и т о г о ґ а т у н к у . Я к о г о с а м е ґ а т у н к у — ц е в ж е з а л е ж и т ь від і н т е р п р е т а т о р а ; при цьому немає різниці, чи ставиться на перший план ро-

39

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

зум я к з а г а л ь н и й н а б у т о к , ч и я к е с ь с п і л ь н е д л я всіх п о ч у т т я , наприклад, здатність співчувати.

Раціоналізм і сентимен­

т а л і з м в і с і м н а д ц я т о г о с т о л і т т я — л и ш е д в а б о к и о д н і є ї ме­ далі; і т о й , і т о й о д н а к о в о м о г л и п р и з в е с т и до с п л е с к у ентузі­ азму, за я к о г о і н д и в і д відчуває у з и б р а т е р с т в а з усіма л ю д ь м и . В б у д ь - я к о м у разі ця р а ц і о н а л ь н і с т ь і ця с е н т и м е н т а л ь н і с т ь с л у г у в а л и л и ш е п с и х о л о г і ч н и м , р о з т а ш о в а н и м у ц а р и н і не­ видимості,

в і д ш к о д у в а н н я м за втрату спільного видимого

світу. Отже, ця «людська п р и р о д а » та її супровід — відчуття братерства — п р о я в л я ю т ь с я т і л ь к и у т е м р я в і і, як наслідок, н е м о ж у т ь б у т и р о з п і з н а н і п р и с в і т л і . Б а б і л ь ш е , б у в ш и ос­ в і т л е н і , в о н и , п о д і б н о д о п р и в и д і в , р о з с і ю ю т ь с я без сліду. Людяність п р и н и ж е н и х і ображених ніколи ще не пережи­ вала часу в и з в о л е н н я навіть на хвилину. Це не означає, що нею взагалі м о ж н а знехтувати — адже вона дійсно р о б и т ь п р и н и ж е н н я й о б р а з и с т е р п н и м и ; та це не о з н а ч а є , що в по­ літичних категоріях вона цілковито несуттєва.

III

Ці й схожі п и т а н н я про п р а в и л ь н е п о з и ц і о н у в а н н я за «темних часів», зрозуміло, н а й к р а щ е відомі тому поколін­ ню й тій категорії л ю д е й , до я к и х н а л е ж у я. Я к щ о злагода зі світом, необхідний елемент для п р и й н я т т я в ш а н у в а н н я , за н а ш и х ч а с і в і в у м о в а х н а ш о г о с в і т у н і д л я к о г о н е був с а м о ­ о ч е в и д н и м , то вже для нас — тим більше. За правом народ­ ж е н н я п о ш а н у в а н н я н а м т о ч н о не н а л е ж а л о , і не було б нічо­ го дивного, я к б и ми в и я в и л и с я не здатними на ту відкритість світові і н е в и м у ш е н і с т ь , я к і потрібні, щ о б із п р о с т о ю вдяч­ н і с т ю п р и й н я т и т е , щ о с в і т д а є від ч и с т о г о с е р ц я . Н а в і т ь т і з

40

Про

ЛЮДЯНІСТЬ

з а темних часів: думки про Лессінга

н а с , хто н а в а ж у в а в с я у в і й т и зі с в о ї м и п р о м о в а м и й т е к с т а м и до публічної с ф е р и , ч и н и л и так не через якусь первісну при­ страсть до п у б л і ч н о с т і й н а в р я д чи о ч і к у в а л и або сподіва­ лись одержати печатку публічного схвалення. Набагато при­ р о д н і ш е д л я н и х було н а в і т ь і в п у б л і ч н і й ц а р и н і т р и м а т и с я по-людськи, що, насправді, неможливо; в у с я к о м у р а з і , навіть п у б л і ч н о в о н и з а з в и ч а й з в е р т а л и с я л и ш е д о своїх д р у з і в або тих н е з н а й о м и х р о з п о р о ш е н и х читачів і слухачів, з я к и м и к о ж е н , хто г о в о р и т ь або п и ш е , м и м о в о л і відчуває н е у с в і д о м л е н и й б р а т е р с ь к и й з в ' я з о к . Б о ю с я , що у своїх з у с и л л я х в о н и відчували дуже слабку відповідальність перед світом; радше ї х н і м и з у с и л л я м и к е р у в а л о с п о д і в а н н я зберегти хоч я к и й с ь м і н і м у м л ю д я н о с т і у світі, щ о с т а в н е л ю д с ь к и м , і в т о й ж е ч а с , наскільки можливо, протистояти жахливій ірреальності, що поглинула чисту людяність, тобто позасвіттю — в кожного на свій к о п и л , а дехто ще й н а м а г а в с я , н а с к і л ь к и це було в їхніх силах, у с е - т а к и з р о з у м і т и навіть а н т и л ю д я н і с т ь і при­ м и р и т и с я навіть зі страхіттям. Т а к н а с т і й н о п і д к р е с л ю ю ч и с в о ю п р и н а л е ж н і с т ь д о гру­ пи є в р е ї в , у в і д н о с н о р а н н ь о м у віці в и г н а н и х із Н і м е ч ч и н и , я хочу в и п е р е д и т и н е п о р о з у м і н н я , що надто легко виника­ ють, к о л и г о в о р и ш про л ю д я н і с т ь . У цьому к о н т е к с т і я не м о ж у п р о м о в ч а т и п р о те, щ о в п р о д о в ж багатьох р о к і в єди­ н о ю гідною відповіддю на п и т а н н я : «Хто ти?» — я в в а ж а л а в і д п о в і д ь : « Є в р е й к а » . Л и ш е т а к а в і д п о в і д ь в р а х о в у в а л а ре­ альність гонінь. А позицію, коли на наказ: «Підійди ближче, єврей!» — відповідають (за суттю, а не д о с л і в н о ) , як Н а т а н : «Я л ю д и н а » , — т а к у п о з и ц і ю я в в а ж а л а би г р о т е с к н и м і не­ б е з п е ч н и м у х и л е н н я м від р е а л ь н о с т і . Дозвольте мені коротко п о я с н и т и й інше м о ж л и в е непо­ р о з у м і н н я . П р о м о в л я ю ч и слово «єврей», я не маю на увазі я к и й с ь о с о б л и в и й л ю д с ь к и й т и п , я к , к о л и би, п р и м і р о м , є в р е й с ь к а д о л я була п р е д с т а в н и ц ь к о ю або в з і р ц е в о ю д л я людства. ( Б е з і д е о л о г і ч н и х в и к р и в л е н ь т а к у тезу м о ж н а було б хай с к і л ь к и - н е б у д ь п е р е к о н л и в о з а х и щ а т и тільки в ос-

41

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

т а н н і й період н а ц и с т с ь к о г о р е ж и м у , к о л и д і й с н о «євреї» й «антисемітизм» е к с п л у а т у в а л и с я л и ш е д л я того,

щ о б роз­

в'язати й утримувати на силі н а ц и с т с ь к у програму знищен­ н я , щ о с к л а д а л а л е в о в у ч а с т к у т і є ї ф о р м и т о т а л і т а р н о г о ре­ жиму.

Х о ч а н а ц и с т с ь к и й р у х від п о ч а т к у м а в т о т а л і т а р н у

т е н д е н ц і ю , у с в о ї р а н н і р о к и р е ж и м Т р е т ь о г о р е й х у тота­ л і т а р н и м н е був. « Р а н н і м и р о к а м и » я н а з и в а ю п е р ш и й пе­ р і о д , щ о т р и в а в з 1933-го д о 1 9 3 8 - г о ) . В і д п о в і д а ю ч и « є в р е й ­ ка», я мала на увазі навіть не я к у с ь історично н а в а н т а ж е н у ч и з а з н а ч е н у р е а л ь н і с т ь . Я п р о с т о в и з н а в а л а п о л і т и ч н у си­ т у а ц і ю , в н а с л і д о к я к о ї м о я п р и н а л е ж н і с т ь д о ц і є ї г р у п и пе­ р е в а ж у в а л а всі і н ш і с п о с о б и

особистої ідентифікації або,

точніше, в и р і ш у в а л а їх у сенсі а н о н і м н о с т і ,

безіменності.

Сьогодні така п о з и ц і я видалась би позою. Тобто сьогодні л е г к о б у л о б и т в е р д и т и , щ о ті, х т о р е а г у в а в т а к и м ч и н о м , н е дуже д а л е к о п р о с у н у л и с я в ш к о л і л ю д я н о с т і , в т р а п и л и в роз­ ставлену Гітлером пастку і, відповідно, по-своєму підпоряд­ к у в а л и с я духові

гітлеризму.

На жаль,

тут д о м і н у в а в д у ж е

п р о с т и й , о д н а к саме в епоху облуд і гонінь в а ж к о засвоюва­ н и й п р и н ц и п : с п р о т и в м о ж л и в и й л и ш е в тій я к о с т і , в я к і й ти є о б ' є к т о м нападу. Ті, хто в і д к и д а є п о д і б н у і д е н т и ф і к а ­ ц і ю з б о к у в о р о ж о г о світу, м о ж у т ь в і д ч у т и з а х о п л ю ю ч у пе­ р е в а г у н а д ц и м с в і т о м ; п р о т е т а к а п е р е в а г а д і й с н о буде в ж е н е від с в і т у ц ь о г о ,

буде п е р е в а г о ю б і л ь ш або м е н ш д о б р е

укріпленого повітряного замку. К о л и я так п р я м о р о з к р и в а ю п е р с о н а л ь н у підставу моїх м і р к у в а н ь , т о т и м , хто з н а є п р о д о л ю є в р е ї в т і л ь к и з ч у ж и х слів, м о ж е з д а т и с я , що я п р и г а д у ю н а п у ч у в а н н я я к о ї с ь шко­ ли — ш к о л и , котру в о н и не відвідували й у р о к и якої їх не обходять.

О д н а к у той самий період у Н і м е ч ч и н і існував

ф е н о м е н , в і д о м и й я к « в н у т р і ш н я е м і г р а ц і я » , і ті, к о м у з н а ­ й о м и й цей досвід,

безперечно, впізнають деякі питання й

к о н ф л і к т и , споріднені з тими п р о б л е м а м и , що про н и х я вела мову,

не т і л ь к и у ф о р м а л ь н о - с т р у к т у р н о м у с е н с і . Як ви­

п л и в а є з с а м о г о т е р м і н а , « в н у т р і ш н я е м і г р а ц і я » була с в о є -

42

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

р і д н и м д в о ї с т и м ф е н о м е н о м . З о д н о г о боку, м а л о с я на увазі, що д е я к і л ю д и в Н і м е ч ч и н і ж и в у т ь так, наче вже не нале­ ж а т ь ц і й к р а ї н і , н а ч е б т о в о н и е м і г р а н т и ; з і н ш о г о боку, й ш л о ­ с я п р о т е , щ о в р е а л ь н о с т і в о н и н е е м і г р у в а л и , л и ш е відда­ лилися у внутрішню

сферу,

в невидимість мислення й

п о ч у в а н ь . Б у л о б и п о м и л к о в и м г а д а т и , щ о т а к а ф о р м а емі­ г р а ц і ї , в т е ч а від с в і т у у в н у т р і ш н ю с ф е р у , і с н у в а л а т і л ь к и в Н і м е ч ч и н і — і т а к с а м о п о м и л к о в о ю була би д у м к а , що ця е м і г р а ц і я з а к і н ч и л а с я з к і н ц е м Третього рейху. Але за тих — н а й т е м н і ш и х — ч а с і в і в Н і м е ч ч и н і , і за її м е ж а м и о с о б л и в о с и л ь н о ю була с п о к у с а п е р е д л и ц е м р е а л ь н о с т і , щ о видава­ л а с я н е с т е р п н о ю , в і д д а л и т и с я від с в і т у т а й о г о п у б л і ч н о г о п р о с т о р у у в н у т р і ш н є ж и т т я , або ж п р о с т о і г н о р у в а т и ц е й світ з а р а д и світу у я в н о г о , « я к и м він м а є бути» чи я к и м він н і к о л и й не був. О с т а н н і м ч а с о м у Н і м е ч ч и н і багато надто ш и р о к о ,

сперечаються про

на жаль, поширену тенденцію поводитися

так, ніби періоду з

1933 п о

1945 р о к и в з а г а л і н е і с н у в а л о ;

нібито цю ч а с т и н у німецької та є в р о п е й с ь к о ї , а відповідно, й в с е с в і т н ь о ї історії м о ж н а с п о к і й н о в и к р е с л и т и з підруч­ ників; нібито справа л и ш е за тим, щоб забути «негативні» аспекти минулого і підмінити жахливе сентиментальністю. ( В с е с в і т н і й у с п і х « Щ о д е н н и к а А н н и Ф р а н к » я с к р а в о за­ свідчив, що м е ж а м и Н і м е ч ч и н и ця тенденція не вичерпуєть­ с я ) . С к л а л а с я г р о т е с к н а с и т у а ц і я , к о л и від н і м е ц ь к о ї м о л о д і приховують ф а к т и , відомі п е р ш о м у - л і п ш о м у ш к о л я р е в і , що ж и в е п о і н ш и й бік к о р д о н у . З а всім ц и м , з р о з у м і л о , п р и х о ­ в у є т ь с я щ и р а р о з г у б л е н і с т ь . І ось ця н е з д а т н і с т ь п р я м о по­ д и в и т и с я на ф а к т и м и н у л о г о , ц і л к о м вірогідно, — безпосе­ р е д н і й с п а д о к в н у т р і ш н ь о ї е м і г р а ц і ї т а к с а м о , я к , без с у м н і в у , більшою мірою

і більш

б е з п о с е р е д н ь о н а с л і д о к гітлерів­

ського р е ж и м у — тобто є наслідком організованої п р о в и н и , в я к у н а ц и с т и в т я г н у л и всіх м е ш к а н ц і в н і м е ц ь к и х з е м е л ь — як в н у т р і ш н і х емігрантів, так і п е р е к о н а н и х членів партії й хистких попутників.

Саме цю організовану провину союз-

43

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н и к и , не в а г а ю ч и с ь , в к л ю ч и л и до своєї згубної тези про ко­ л е к т и в н у п р о в и н у . У ц ь о м у п р и ч и н а тієї г л и б о к о ї н і я к о в о с т і німців за будь-якого

обговорення питань минулого,

що

к и д а є т ь с я в очі к о ж н о м у і н о з е м ц е в і . Н а с к і л ь к и в а ж к о відшу­ к а т и тут п р и й н я т н у п о з и ц і ю , н а й я с к р а в і ш е в и р а з и л о с я в т о м у к л і ш е , що м и н у л е все ще «не п о д о л а н е » ,

й у впев­

н е н о с т і , п р и т а м а н н і й саме д о б р о п о р я д н и м л ю д я м , щ о пер­ шочергове завдання

—

«подолання минулого».

подолати не м о ж н а взагалі ж о д н е минуле,

Мабуть,

а вже минуле

г і т л е р і в с ь к о ї Н і м е ч ч и н и — й п о г о т і в . Н а й б і л ь ш е , на що тут можна розраховувати, — це достеменно знати, чим минуле було, і т е р п і т и це з н а н н я , а п о т о м у ч е к а т и , що з цього знан­ ня і т е р п і н н я п р о р о с т е . Й м о в і р н о , я м о ж у це п о я с н и т и на м е н ш б о л ю ч о м у при­ кладі. П і с л я П е р ш о ї світової в і й н и ми п е р е ж и л и «подолан­ ня минулого» у справжній повені описів війни, найрізнома­ нітнішого роду та якості; зрозуміло, це відбувалося не л и ш е в Н і м е ч ч и н і , а й в у с і х к р а ї н а х - у ч а с н и ц я х . Т и м н е м е н ш , зна­ добилося майже тридцять років,

аби з'явився м и с т е ц ь к и й

твір, я к и й так п р о з о р о висвітив в н у т р і ш н ю правду подій, що с т а л о м о ж л и в о с т в е р д и т и : так, с а м е т а к усе й було. А в цьо­ му р о м а н і — у « П р и т ч і » В і л ь я м а Ф о л к н е р а — з о в с і м неба­ гато п р о щ о н а п и с а н о , щ е м е н ш е п о я с н е н о і з о в с і м н і ч о г о н е «подолано»; його фінал — сльози, я к и м и плаче й читач, а к р і м ц ь о г о л и ш а є т ь с я т і л ь к и « т р а г і ч н и й е ф е к т » а б о «трагіч­ не задоволення» — потрясіння, що дозволяє людині прими­ р и т и с я з т и м , щ о т а к а р і ч , я к ц я в і й н а , в з а г а л і м о г л а відбу­ тися. Я свідомо згадала трагедію, п о з а я к вона к р а щ е за інші ж а н р и з о б р а ж у є п р о ц е с п і з н а н н я . Т р а г і ч н и й г е р о й стає зна­ ючим, знову п е р е ж и в а ю ч и здійснене н и м тепер уже у ф о р м і т е р п і н н я , с т р а ж д а н н я , і в ц ь о м у «патосі», у п е р е т е р п л ю в а н н і вчиненого,

взаємозв'язок учинків уперше перетворюється

н а п о д і ю , з н а ч у щ у ц і л і с н і с т ь . Т р а г е д і я з о б р а ж у є з л а м від дії до с т р а ж д а н н я — в ц ь о м у й п о л я г а є т р а г і ч н а п е р и п е т і я . Ба навіть нетрагічні сюжети стають с п р а в ж н і м и подіями, л и ш е

44

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

коли вони у формі страждання знову пережиті оберненою в минуле пам'яттю,

що здатна дізнатися й усвідомити. Така

пам'ять може заговорити, лише коли обурення і праведний г н і в , щ о с п о н у к а ю т ь н а с д о дії, з а м о в к н у т ь — а н а ц е п о т р і б е н час.

Подолати минуле так само неможливо, як скасувати

й о г о . Т а м о ж н а з н и м п р и м и р и т и с я . Ф о р м а , в я к і й ц е відбу­ в а є т ь с я , — п о м и н а л ь н и й плач, я к и й в и н и к а є з у с я к о г о спо­ гаду. Я к с к а з а в Ґ е т е : D e r S c h m e r z w i r d n e u , e s w i e d e r n o l t d i Klage Des Eebens l a b i r i n t i s c h irren Eauf. ( К о л и в о с к р е с н е біль, п о в т о р и т ь п л а ч Ж и т т я , що заблукало в лабіринті). Т р а г і ч н е п о т р я с і н н я від п о в т о р е н н я - п л а ч у з а т о р к у є о д и н і з к л ю ч о в и х е л е м е н т і в б у д ь - я к о ї дії, в о н о в с т а н о в л ю є й о г о сенс і те стале з н а ч е н н я , я к е й увіходить в історію. На відміну від і н ш и х в л а с т и в и х дії е л е м е н т і в — п е р е д у с і м , н а в і д м і н у від н а п е р е д в и з н а ч е н и х ц і л е й , с п о н у к а л ь н и х м о т и в і в і к е ­ р і в н и х п р и н ц и п і в , я к і всі о п р и я в н ю ю т ь с я з а п е р е б і г у с а м о ї дії, — с е н с з д і й с н е н о г о в ч и н к у р о з к р и в а є т ь с я л и ш е т о д і , к о л и сама дія з а в е р ш е н а і стала п р и д а т н о ю д л я історичної оповіді. Тією мірою, я к о ю «подолання» минулого взагалі можливе, в о н о м і с т и т ь с я в оповіді про те, що т р а п и л о с я ; п р о т е й т а к а оповідь, що ф о р м у є історію, не р о з в ' я з у є п р о б л е м і не роз­ раджує страждань; вона нічого не долає д о к о н е ч н о . Радше, п о к и сенс подій ж и в и й — а сенс цей с п р о м о ж н и й зберігати­ с я п р о т я г о м н а д т о т р и в а л о г о часу, — « п о д о л а н н я м и н у л о ­ го»

може набути ф о р м и оповіді,

що повторюється вічно.

Перед поетом (у н а й ш и р ш о м у значенні цього слова) і перед і с т о р и к о м ( у н а й к о н к р е т н і ш о м у з н а ч е н н і с л о в а ) п о с т а є за­ дача — запустити процес оповіді і втягнути в цей процес нас. А м и , з д е б і л ь ш о г о не п о е т и й не і с т о р и к и , д о б р е з н а й о м і з п р и р о д о ю цього п р о ц е с у з н а ш о г о в л а с н о г о ж и т т є в о г о до­ свіду: а д ж е й н а м т р е б а з г а д у в а т и в а ж л и в і п о д і ї н а ш о г о в л а с ­ ного ж и т т я , п е р е к а з у ю ч и їх собі та і н ш и м . Т а к ми п о с т і й н о

45

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

т о р у є м о ш л я х д л я «поезії» в ш и р о к о м у сенсі — як л ю д с ь к о ї спроможності; ми постійно очікуємо, що вона прорветься в якійсь людині. Коли це трапляється, переказ пригадуваних подій на п е в н и й час п р и п и н я є т ь с я і тимчасово з а в е р ш е н а о п о в і д ь я к іще о д н а річ, світова річ п о м і ж і н ш и х с в і т о в и х речей, д о д а є т ь с я до світового набутку.

Уречевлена поетом

чи істориком, історична оповідь набуває міцності і сталості. Т а к о п о в і д ь о д е р ж у є м і с ц е у світі, де в о н а п е р е ж и в е опові­ дачів. Там вона й м о ж е ж и т и — ще однією історією з-поміж б а г а т ь о х . У ц и х і с т о р і й н е м а є в п о в н і в і д о к р е м л е н о г о від н и х сенсу — і це т е ж н а м д о б р е з н а й о м е з н а ш о г о н е п о е т и ч н о г о досвіду. Ж о д н а ф і л о с о ф і я , ж о д е н аналіз, ж о д е н а ф о р и з м , хай хоч я к и й г л и б о к и й , не йдуть у п о р і в н я н н я за і н т е н с и в н і с т ю й с м и с л о в и м багатством із добре в и к л а д е н о ю історією. Я в і д х и л и л а с я від т е м и л и ш е п о з і р н о .

П и т а н н я руба:

с к і л ь к и р е а л ь н о с т і м а є з б е р е г т и с ь у світі, к о т р и й с т а в н е ­ людським, аби людяність не звелася до порожньої ф р а з и чи п р и в и д у ? І н а к ш е к а ж у ч и : д о я к о ї м і р и м и л и ш а є м о с я борж­ н и к а м и світу, н а в і т ь б у в ш и з н ь о г о в и г н а н и м и а б о п о к и д а ю чи його з власної волі? О с к і л ь к и я, зрозуміло, не стверджую, що « в н у т р і ш н я еміграція», втеча зі світу в п р и х о в а н і с т ь , із п у б л і ч н о г о ж и т т я — в а н о н і м н і с т ь ( я к щ о ц е д і й с н о б у л о вте­ чею, а не просто п р и в о д о м д л я того, щоб р о б и т и те саме, що й інші, але з в н у т р і ш н і м и з а с т о р о г а м и , я к і б р я т у в а л и твою с о в і с т ь ) не були в и п р а в д а н о ю — а в багатьох в и п а д к а х є д и н о м о ж л и в о ю — п о з и ц і є ю . За т е м н и х часів утеча зі світу завж­ ди виправдана остільки, оскільки ми не з а п л ю щ у є м о очей н а р е а л ь н і с т ь , а п о с т і й н о м а є м о ї ї н а у в а з і я к т е , від ч о г о м и втікаємо.

Коли люди обирають цей шлях, приватне життя

т е ж з д а т н е з б е р е г т и з о в с і м н е н е з н а ч н у д і й с н і с т ь , х о ч а й за­ лишається безсилим.

Важливо тільки усвідомлювати,

що

р е а л ь н і с т ь цієї д і й с н о с т і п о л я г а є не в її в н у т р і ш н ь о о с о б и с т і с н і м х а р а к т е р і й в и н и к а є не з п р и в а т н о с т і як такої, а з а в д я к и з в ' я з к у з т и м с а м и м с в і т о м , від я к о г о м и в і д с т о р о н и ­ л и с я . Треба усвідомлювати, що ми постійно тікаємо і що вте-

46

Про людяність за темних

часів: думки

про Лессінга

ча є т і є ю д і й с н і с т ю , в я к і й н а м с п о в і щ а є п р о себе світ. С а м е тому справжньої сили ескапізм набуває в гоніннях, і особиста сила втікачів зростає зі з р о с т а н н я м гонінь і небезпек. У той же час не м о ж н а не п о м і т и т и обмеженості політич­ ного з н а ч е н н я такого і с н у в а н н я , навіть к о л и воно підтри­ мується в чистоті. Його обмеженість зумовлена тим, що сила і влада — не одне й те с а м е , що влада п р о я в л я є т ь с я л и ш е там, де люди діють спільно, а не там, де вони стають сильні­ ш и м и я к індивіди. Ж о д н а с и л а н е буває н а с т і л ь к и в е л и к о ю , щ о б з а м і н и т и с о б о ю в л а д у ; к о л и б с и л а н е с т и к а л а с я з вла­ дою, перша завжди капітулює.

Ба навіть сила втікати й у

втечі ч и н и т и опір — що саме й п о л я г а є у ц а р и н і ще мож­ ливого для

о к р е м о ї л ю д и н и в її л ю д я н о с т і

в и н и к н у т и тоді,

—

не м о ж е

к о л и л ю д и н а п е р е с т р и б у є ч и з а б у в а є ре­

альність, — чи в в а ж а є м о ми себе д о с и т ь г і д н и м и і шляхет­ н и м и , щ о б узагалі в с т у п а т и у д в о б і й з т а к и м світом, або ж не маємо сил зносити абсолютну «негативність»

панівних

у м о в у с ь о г о ч а с н о м у світі. Як с п о к у с л и в о було, н а п р и к л а д , п р о с т о і г н о р у в а т и н е с т е р п н о н е д о л у г е п р о с т о р і к у в а н н я на­ ц и с т і в . Т а х о ч б и я к х о т і л о с я п і д д а т и с я т а к і й с п о к у с і й за­ тишно

сховатися у внутрішнє життя, результатом завжди

буде в т р а т а — р а з о м із д і й с н і с т ю — й с а м о ї л ю д я н о с т і . Так, у разі дружби між німцем і євреєм в умовах Третього рейху чи не було б о з н а к о ю л ю д я н о с т і , я к б и друзі с к а з а л и : хіба м и о б и д в а н е л ю д и ? Ц е б у л о б и п р о с т о у х и л е н н я м від р е а л ь н о с т і і від с п і л ь н о г о д л я н и х о б о х т о г о ч а с н о г о світу, а з о в с і м н е о п о р о м світові, я к и й він є . З а к о н , щ о з а б о р о н я в будь-яке спілкування між є в р е я м и й н і м ц я м и , люди, котрі з а п е р е ч у в а л и р е а л ь н і с т ь такої р і з н и ц і , м о г л и о б х о д и т и , але не ігнорувати. Згідно з людяністю, що не втратила твердого ґрунту реальності, з людяністю посеред реальності гонінь, в о н и м а л и б сказати один одному: так, німець і єврей — друзі. Та щоразу, к о л и така д р у ж б а зберігалася за тих часів (зрозу­ міло, за н а ш и х днів усе і н а к ш е ) і п і д т р и м у в а л а с я в чистоті, т о б т о без ф а л ь ш о в а н о г о к о м п л е к с у п р о в и н и з о д н о г о б о к у і

47

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

а н а л о г і ч н о г о к о м п л е к с у п е р е в а г и або н е п о в н о ц і н н о с т і — з і н ш о г о , д і й с н о у т в о р ю в а л а с я ч а с т и н к а л ю д я н о с т і у світі, що став н е л ю д с ь к и м .

IV

П р и к л а д дружби, я к и й я навела, о с к і л ь к и з д е я к и х при­ чин вона, видається мені, має особливе з н а ч е н н я у п и т а н н і людяності, знову повертає нас до Лессінга. Як відомо, древні вважали, що друзі — необхідна частка людського ж и т т я , ба б і л ь ш е — щ о без д р у з і в взагалі н е в а р т о ж и т и . П р и ц ь о м у м і р к у в а н н я п р о те, щ о д о п о м о г а д р у з і в п о т р і б н а н а м у не­ щасті, не відігравало жодної ролі; н а в п а к и , в о н и вважали, щ о щ а с т я н е м о ж л и в е , я к щ о його н е п о д і л я є друг. Б е з п е р е ч ­ н о , є п р а в д а у п р и с л і в ' ї , щ о с п р а в ж н і д р у з і п і з н а ю т ь с я у біді; т а с п р а в ж н і м и д р у з я м и і без п е р е в і р к и б і д о ю м и з а з в и ч а й в в а ж а є м о тих, к о м у не б о ї м о с я з і з н а т и с я у н а ш о м у щасті і на чиє співчуття розраховуємо. Ми звикли вважати дружбу феноменом близькості,

коли друзі р о з к р и в а ю т ь

один

суто

особистої

о д н о м у душу,

в і л ь н і від с в і т у т а й о г о з а з і х а н ь . Н е Л е с с і н г , а Р у с с о — н а й ­ л і п ш и й з а х и с н и к цієї т о ч к и зору, я к а т а к д о б р е узгоджуєть­ ся з ф е н о м е н а л ь н о ю п о з и ц і є ю с у ч а с н о г о і н д и в і д а : відчуже­ н и й від світу, в і н м о ж е п о - с п р а в ж н ь о м у р о з к р и т и с я л и ш е в п р и в а т н і й та особистій близькості зустрічі віч-на-віч. Тому нам

так

важко

зрозуміти

політичну

значущість дружби.

К о л и , н а п р и к л а д , ми читаємо в Аристотеля, що «філія», д р у ж б а м і ж г р о м а д я н а м и , - о д н а з о с н о в н и х у м о в д л я бла­ г о п о л у ч ч я полісу, то н а м з д а є т ь с я , що він має на увазі про­ сто відсутність п а р т і й н о г о р о з б р а т у й г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и . Т а д л я г р е к і в с у т н і с т ь д р у ж б и п о л я г а л а у бесіді. В о н и в в а ж а -

48

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

ли, що тільки постійне спілкування поєднує громадян у поліс. У співбесіді п р о я в л я є т ь с я п о л і т и ч н а значущість дружби і п р и т а м а н н о ї ї й л ю д я н о с т і . Т а к а б е с і д а ( н а в і д м і н у від і н т и м ­ ної р о з м о в и , за я к о ї і н д и в і д у а л ь н і душі г о в о р я т ь про себе), х а й і п р о с о т а н а з а д о в о л е н н я м від п р и с у т н о с т і д р у г а , н а л е ­ ж и т ь д о с п і л ь н о г о світу, к о т р и й л и ш а є т ь с я « н е л ю д с ь к и м » у н а й б у к в а л ь н і ш о м у сенсі слова, я к щ о л ю д и його постійно не о б г о в о р ю ю т ь . Адже л ю д с ь к и м світ є не тому, що с т в о р е н и й л ю д ь м и , і с т а є л ю д с ь к и м н е тому, щ о в н ь о м у л у н а є л ю д с ь к и й г о л о с , — а л и ш е т о д і , к о л и с т а є п р е д м е т о м р о з м о в и . Х а й хоч б и я к с и л ь н о н а с з а т о р к у в а л и р е ч і світу, х о ч б и я к г л и б о к о вони нас збуджували і спонукали, л ю д с ь к и м и вони стають д л я нас л и ш е тоді, к о л и ми м о ж е м о о б г о в о р и т и їх із р і в н и м и . Усе, щ о н е м о ж е с т а т и п р е д м е т о м о б г о в о р е н н я — х а й в о н о буде п і д н е с е н и м а б о ж а х л и в и м ч и о г и д н и м , н а в і т ь і в т і л и в ­ ш и с ь у л ю д с ь к и й голос, за п о с е р е д н и ц т в а я к о г о п р о л у н а є в с в і т і , — л ю д с ь к и м у т о ч н о м у з н а ч е н н і щ е н е є . Усе, щ о відбу­ в а є т ь с я у світі і в н а с с а м и х , ми о л ю д н ю є м о , л и ш е г о в о р я ч и п р о це, а в п р о ц е с і т а к о г о г о в о р і н н я ми саме і в ч и м о с я бути людяними. Ту л ю д я н і с т ь , я к а р е а л і з у є т ь с я у д р у ж н і й бесіді, називали

«філантропією»,

«любов'ю до людей»,

греки

оскільки

в о н а в и я в л я є т ь с я в г о т о в н о с т і р о з д і л и т и світ з і н ш и м и людь­ м и , її п р о т и л е ж н і с т ь , м і з а н т р о п і я , або н е н а в и с т ь до л ю д е й , п о л я г а є в тому, що м і з а н т р о п не з н а х о д и т ь н і к о г о , з к и м би й о м у х о т і л о с я р о з д і л и т и світ, щ о в і н н і к о г о н е в в а ж а є г і д н и м р а з о м із собою порадіти світові, природі й космосу. С т а в ш и р и м с ь к о ю humanitas*, г р е ц ь к а ф і л а н т р о п і я з а з н а л а д е я к и х змін. Н а й в а ж л и в і ш а з них відповідає тому п о л і т и ч н о м у фак­ ту, щ о в Р и м і м о г л и о д е р ж а т и г р о м а д я н с т в о л ю д и н а й р і з н о ­ м а н і т н і ш о г о п о х о д ж е н н я і, т а к и м ч и н о м , в т р у т и т и с я в роз­ м о в у о с в і ч е н и х р и м л я н п р о світ і ж и т т я . С а м е це п о л і т и ч н е т л о в і д р і з н я є р и м с ь к у humanitas в і д т о г о , щ о н а з и в а ю т ь гу* Людяність (лат.).

49

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

м а н н і с т ю л ю д и Н о в о г о часу, м а ю ч и н а у в а з і з а з в и ч а й у с ь о г о тільки ф е н о м е н освіти й в и х о в а н н я . Що г у м а н н і с т ь має бути т в е р е з о ю й х о л о д н о ю , а не сен­ т и м е н т а л ь н о ю ; що л ю д я н і с т ь в и я в л я є т ь с я не в братерстві, а в дружбі; що д р у ж б а не і н т и м н о о с о б и с т і с н а , а в и с у в а є по­ л і т и ч н і в и м о г и і л и ш а є т ь с я з в ' я з к о м зі с в і т о м — усе це здається нам настільки специфічним для античності,

що

ми д и в у є м о с я , зустрівши доволі схожі р и с и в « Н а т а н і Мудро­ му» — п ' є с і х о ч а й н о в о ч а с н і й , а л е я к у з п е в н и м п р а в о м м о ж н а назвати к л а с и ч н о ю д р а м о ю д р у ж б и . Н а с зачудовує в цій п'єсі ф р а з а « М и м у с и м о , м у с и м о бути д р у з я м и » , з я к о ю Н а т а н з в е р т а є т ь с я д о Х р а м о в н и к а — т а й , п о суті, д о всіх, к о г о зуст­ річає; адже ця дружба, вочевидь,

настільки важливіша для

Л е с с і н г а з а л ю б о в н у п р и с т р а с т ь , щ о він м о ж е р і з к о обірва­ ти л ю б о в н у і с т о р і ю ( к о х а н ц і — Х р а м о в н и к і п р и й о м н а доч­ ка Н а т а н а , Реха, в и я в л я ю т ь с я братом і с е с т р о ю ) і перетво­ р и т и її на стосунки, за я к и х дружба обов'язкова, а л ю б о в неможлива. Драматична напруга п'єси тримається винятко­ в о н а к о н ф л і к т і м і ж д р у ж б о ю й л ю д я н і с т ю , з о д н о г о боку, й і с т и н о ю — з і н ш о г о . Ця о б с т а в и н а , мабуть, ще б і л ь ш е зди­ вує с у ч а с н у л ю д и н у ,

але ж в о н а з н о в - т а к и д и в н и м ч и н о м

б л и з ь к а до п р и н ц и п і в і к о н ф л і к т і в , відомих нам з античності. Мудрість Н а т а н а , в к і н ц е в о м у рахунку, п о л я г а є в и н я т к о в о в його готовності пожертвувати істиною заради дружби. Щ о д о істини Лессінг, як відомо,

мав украй неортодок-

с а л ь н і п о г л я д и . Він в і д м о в л я в с я п р и й н я т и навіть і с т и н и , щ о п о х о д и л и з г о р и , і н і к о л и не в в а ж а в себе п і д п о р я д к о в а н и м і с т и н і , ч и п о х о д и т ь в о н а від і н ш и х , а ч и з й о г о в л а с н о г о м і р к у в а н н я . Я к б и він з і т к н у в с я з п л а т о н і в с ь к о ю альтерна­ т и в о ю сіоха й aletheia, т о ч к и з о р у й і с т и н и , т о м о ж н а б у л о б и не с у м н і в а т и с я в його в и б о р і . Він радів тому, що — с к о р и с ­ т а є м о с я його п р и т ч е ю — с п р а в ж н є кільце, я к щ о к о л и с ь і і с н у в а л о , т о з а г у б и л о с я ; радів м о ж л и в о с т і б е з к і н е ч н и х по­ з и ц і й , з я к и х л ю д и с п р о м о ж н і о б г о в о р ю в а т и ц е й світ. Я к б и с п р а в ж н є кільце існувало, це поклало би край розмові, а,

50

Про людяність за темних

часів: думки про Лессінга

відповідно, дружбі, а в і д п о в і д н о — л ю д я н о с т і . З цієї ж п р и ч и ­ н и й о м у п о д о б а л о с я , щ о він н а л е ж и т ь д о п л е м е н і « о б м е ж е н и х богів», як він і н к о л и н а з и в а в л ю д е й ; і він в в а ж а в , що людсь­ к о м у с у с п і л ь с т в у н а с т і л ь к и ж м а л о ш к о д и від т и х , «хто здеб­ ільшого н а м а г а є т ь с я н а п у с т и т и туману, ніж його розсіяти», н а с к і л ь к и « б а г а т о ш к о д и від т и х , х т о х о ч е н а д я г т и н а б у д ь я к е л ю д с ь к е м и с л е н н я я р м о свого власного».

Це не надто

співвідноситься з терпимістю у з в и ч н о м у розумінні (сам Лессінг навряд чи відзначався терпимістю), та дуже тісно п о в ' я з а н е з т а л а н т о м д р у ж б и , з в і д к р и т і с т ю світові й, н а р е ш т і , зі справжнім людинолюбством. Тема

« о б м е ж е н и х богів»,

о б м е ж е н о с т і л ю д с ь к о г о розу­

му, я к о м у с п е к у л я т и в н и й «глузд» в к а з у є к о р д о н и і т и м са­ м и м їх долає, незабаром стала в а ж л и в и м аспектом к р и т и к К а н т а . Т а хоч б и с к і л ь к и с п і л ь н о г о було м і ж п о з и ц і я м и К а н т а й Лессінга — а спільного дійсно дуже багато, — цих мис­ лителів розділяє вирішальна несхожість.

Кант розумів, що

д л я л ю д и н и не м о ж е бути а б с о л ю т н о ї і с т и н и , в к р а й н ь о м у р а з і — в т е о р е т и ч н о м у с е н с і . В і н т е ж , б е з у м о в н о , був б и го­ товий пожертвувати

істиною

з а р а д и у м о ж л и в л е н н я люд­

ської свободи; адже я к б и ми володіли і с т и н о ю , ми не м о г л и би бути в і л ь н и м и . Але він н а в р я д чи п о г о д и в с я би з Лессінг о м , щ о і с т и н о ю , я к б и в о н а і с н у в а л а , м о ж н а б у л о б и , н е за­ мислюючись,

пожертвувати

заради

людяності,

заради

м о ж л и в о с т і д р у ж б и і с п і л к у в а н н я між л ю д ь м и . К а н т ствер­ джував,

що

абсолют існує,

обов'язковість категоричного

і м п е р а т и в а , я к и й с т о ї т ь н а д л ю д ь м и , у в с і х л ю д с ь к и х ситуа­ ціях має в и р і ш а л ь н е з н а ч е н н я і не м о ж е бути п о р у ш е н а навіть заради людяності в

будь-якому сенсі цього

слова.

К р и т и к и кантівської е т и к и часто в і д к и д а л и цю тезу як цілко­ в и т о н е л ю д я н у й б е з ж а л ь н у . Хоч би ч о г о були варті їхні до­ к а з и , н е л ю д я н і с т ь м о р а л ь н о ї ф і л о с о ф і ї К а н т а з а п е р е ч и т и не­ м о ж л и в о . І п р и ч и н а цієї н е л ю д я н о с т і не в тому, що в и м о г а категоричного

імператива нібито

перевершує

можливості

надто слабкої людської природи, а достеменно й в и н я т к о в о в

51

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

тому, щ о к а т е г о р и ч н и й і м п е р а т и в п о с т у л ю є т ь с я я к а б с о л ю т , а його а б с о л ю т н і с т ь ставить м і ж л ю д с ь к у с ф е р у — що за с в о є ю п р и р о д о ю с к л а д а є т ь с я з в і д н о с и н і в і д н о с н о г о , — на основу, яка її фундаментальній відносності суперечить. Нелюдяність, пов'язана з п о н я т т я м єдиної істини, виявляється в творчості К а н т а з о с о б л и в о ю я с к р а в і с т ю с а м е тому, що він хотів засну­ вати істину на п р а к т и ч н о м у розумі, і начебто так невблаган­ но в к а з а в ш и людському пізнанню на його обмеженість, не м і г з м и р и т и с я з д у м к о ю , щ о і в дії л ю д и н а н е м о ж е у п о д і б н и ­ тися Богові. Лессінга, однак, н а д и х а л о с а м е те, що з а в ж д и — чи при­ наймні починаючи з Парменіда і Платона — засмучувало філософів: що істина, як тільки вона висловлена, тут-таки п е р е т в о р ю є т ь с я на ще одну гадку п о м і ж безлічі інших,

ос­

п о р ю є т ь с я , п е р е і н а к ш у є т ь с я , з в о д и т ь с я до однієї з тем роз­ м о в и серед інших. Велич Лессінга — не л и ш е в розумінні, що в с е р е д и н і л ю д с ь к о г о світу не м о ж е бути є д и н о ї і с т и н и , а й у й о г о р а д о с т і від т о г о , щ о в о н а н е і с н у є і щ о , я к н а с л і д о к , безкінечна р о з м о в а між л ю д ь м и взагалі існують л ю д и .

не

перерветься, допоки

Єдино абсолютна істина, я к б и вона

в з а г а л і м о г л а і с н у в а т и , о з н а ч а л а б и к а т а с т р о ф у д л я тієї бо­ ротьби опіній,

в я к і й цей прабатько і вчитель будь-якої

н і м е ц ь к о м о в н о ї п о л е м і к и п о ч у в а в с я , як р и б а у воді, і завж­ ди посідав г р а н и ч н о я с н у і в и з н а ч е н у п о з и ц і ю . І ця катаст­ рофа означала би кінець людяності. Н а м сьогодні в а ж к о о т о т о ж н и т и с я з хоча й д р а м а т и ч н и м , проте нетрагічним к о н ф л і к т о м «Натана Мудрого», як його з а м и с л и в Лессінг. Річ п о ч а с т и в тому, що т е р п и м і с т ь щ о д о і с т и н и стала д л я нас с а м о о ч е в и д н о ю , хоча й в и х о д я ч и з і н ш и х підстав, які не мають нічого спільного з підставами Лессінга. За н а ш и х днів іще т р а п л я є т ь с я , що хтось ставить п и т а н н я у дусі п р и т ч і Л е с с і н г а про три к і л ь ц я — я к , н а п р и к ­ лад, у ч у д о в о м у в и с л о в і К а ф к и : « В а ж к о г о в о р и т и істину, бо хоча є л и ш е одна істина, проте вона ж и в а і тому має ж в а в о мінливе лице»*.

О д н а к тут уже н е й д е т ь с я п р о п о л і т и ч н и й

52

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

сенс антиномії Лессінга — тобто про м о ж л и в и й антагонізм між і с т и н о ю й л ю д я н і с т ю . До того ж, за н а ш и х днів рідко з у с т р і н е ш людину, котра б вірила, що володіє і с т и н о ю , — н а т о м і с т ь із т и м и , хто в п е в н е н и й у с в о ї й п р а в о т і , с т и к а є ш с я п о с т і й н о . Р і з н и ц я очевидна: в епоху Лессінга п и т а н н я про істину з а л и ш а л о с я

п и т а н н я м релігії т а ф і л о с о ф і ї , тоді я к

наша проблема правоти виникає в рамках науки й завжди р о з в ' я з у є т ь с я о р і є н т о в а н и м н а науку м и с л е н н я м . П р и цьо­ м у з а р а з я н е х о ч у т о р к а т и с я п и т а н н я , щ о о т р и м а л и м и від цієї п е р е м і н и у с п о с о б і м и с л е н н я — к о р и с т ь чи ш к о д у . П р о ­ с т и й ф а к т п о л я г а є в тому, щ о н а в і т ь л ю д и , ц і л к о в и т о н е с п р о ­ можні судити про спеціально наукові аспекти доказів, так само зачаровані науковою правотою, як л ю д и вісімнадцято­ го століття були з а ч а р о в а н і п и т а н н я м п р о істину. І знамен­ н о , щ о с у ч а с н и х л ю д е й н е п о з б а в л я є цієї з а ч а р о в а н о с т і по­ з и ц і я самих учених, які — тією мірою, к о т р о ю в о н и ч и н я т ь дійсно науково,

— чудово у с в і д о м л ю ю т ь , що їхні «істини»

не бувають д о к о н е ч н и м и , а постійно піддаються радикаль­ ному переглядові у живих дослідженнях. Н е з в а ж а ю ч и на різницю між упевненістю, що ти володієш і с т и н о ю , і гадкою, що м а є ш р а ц і ю , у цих т о ч о к зору є одна с п і л ь н а р и с а : в р а з і в и н и к н е н н я к о н ф л і к т у ті, х т о о б с т о ю є ту або іншу, з а з в и ч а й не готові п о ж е р т в у в а т и с в о ї м и погля­ дами заради людяності чи дружби. Ба більше: вони вірять, що така пожертва означала би п о р у ш е н н я більш високого о б о в ' я з к у , о б о в ' я з к у « о б ' є к т и в н о с т і » ; тому, н а в і т ь п р и н о с я чи і н к о л и таку жертву, не відчувають, що ч и н я т ь по совісті, ба й с о р о м л я т ь с я с в о є ї л ю д я н о с т і , а ч а с т о й в і д ч у в а ю т ь за с о б о ю с п р а в ж н ю п р о в и н у . У к а т е г о р і я х часу, з а я к о г о м и ж и в е м о , і в к а т е г о р і я х безлічі т о ч о к зору, що п р е т е н д у ю т ь на правоту й опановують наше м и с л е н н я , можна перевести к о н ф л і к т Л е с с і н г а — без ш к о д и д л я й о г о с у т і — у к о н ф л і к т , б л и ж ч и й н а ш о м у досвіду, п о к а з а в ш и й о г о з а с т о с о в н і с т ь д о Ф. Кафка. « Л и с т и до М і л е н и » .

53

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

д в а н а д ц я т и р о к і в т а п а н і в н о ї і д е о л о г і ї Т р е т ь о г о р е й х у . Відсто­ р о н и м о с я н а м и т ь від т о г о , щ о н а ц и с т с ь к у р а с о в у д о к т р и н у в п р и н ц и п і н е м о ж н а д о в е с т и , о с к і л ь к и в о н а с у п е р е ч и т ь «при­ роді» л ю д и н и . ( Д о р е ч і , в а р т о з а з н а ч и т и , щ о с а м і ц і « н а у к о в і » теорії не були ні в и н а х о д о м н а ц и с т і в , ані навіть н і м е ц ь к и м в и т в о р о м ) . Т а п р и п у с т и м о н е н а д о в г о , щ о расові теорії м о ж н а було б и н е с п р о с т о в н о д о в е с т и . ( З а п е р е ч у в а т и , щ о п р а к т и ч н і політичні наслідки, які н а ц и с т и видобували з цих теорій, були а б с о л ю т н о л о г і ч н и м и , і без того н е м о ж л и в о ) . П р и п у с т и м о , щ о з а д о п о м о г о ю б е з п е р е ч н и х н а у к о в и х д о к а з і в д і й с н о було би п о к а з а н о , що певна раса — н и ж ч а за інші; чи виправдало б и ц е ї ї з н и щ е н н я ? Т а в і д п о в і д ь н а ц е п и т а н н я в с е щ е н е ста­ н о в и т ь с к л а д н о щ і в , адже ми м о ж е м о п о с л а т и с я на заповідь « Н е вбий» — що ф а к т и ч н о стала ф у н д а м е н т а л ь н о ю заповід­ дю, к е р і в н о ю д л я ю р и д и ч н о г о та е т и ч н о г о м и с л е н н я Заходу, звідтоді як х р и с т и я н с т в о одержало перемогу над а н т и ч н і с т ю . Та в категоріях того способу м и с л е н н я , я к и м не керують ані ю р и д и ч н і , ні етичні, нірелігійні о б м е ж е н н я — а м и с л е н н я Лес­ сінга було с а м е т а к и м — в і л ь н и м і « ж в а в о - м і н л и в и м » , — пи­ т а н н я слід було би ф о р м у л ю в а т и т а к и м ч и н о м : ради

такої

пожертвувати

доктрини, бодай

однією

хай

і

дружбою

Ч и варто за­

неспростовно між

двома

доведеної, людьми ?

Т а к ми п о в е р т а є м о с я до моєї висхідної позиції, до вража­ ючої відсутності «об'єктивності» у полеміці Лессінга, до його незмінно

пильної

небезсторонності,

не

маючої

нічого

спільного із суб'єктивністю, оскільки повсякчас переймаєть­ с я н е с о б о ю , а с т а в л е н н я м л ю д е й д о світу, ї х н і м и п о з и ц і я м и і т о ч к а м и зору. В і д п о в і с т и н а п о с т а в л е н е м н о ю п и т а н н я д л я Л е с с і н г а н е с к л а л о б и ж о д н о г о труду. Ж о д н е п р о н и к н е н н я в с у т н і с т ь ч и т о і с л а м у , ч и ю д а ї з м у , ч и х р и с т и я н с т в а н е зава­ д и л о би й о м у з а в ' я з а т и д р у ж б у чи д р у ж н ю бесіду з п е р е к о ­ н а н и м м у с у л ь м а н и н о м або п о б о ж н и м є в р е є м , або й вірую­ чим християнином.

Будь-яку доктрину,

що принципово

скасовує можливість дружби між двома людьми, його вільна та б е з п о м и л ь н а совість в і д к и н у л а би з порогу, не п о т р е б у ю -

54

Про людяність за темних часів: думки про Лессінга

чи н е с п р о с т о в н и х доказів, які розвінчали б її як «об'єктивно» облудну. Він би одразу став на бік л ю д и н и і вже не з в е р т а в би у в а г и н а в ч е н і ч и н е в ч е н і а р г у м е н т и б у д ь - я к о г о т а б о р у . Та­ к о ю була л ю д я н і с т ь Л е с с і н г а . Ця людяність в и н и к л а в

п о л і т и ч н о п о н е в о л е н і м світі,

підмурівки я к о г о , до того ж, були вже розхитані. І Лессінг т е ж у ж е ж и в з а « т е м н и х ч а с і в » , і був н а с в і й к о п и л з р у й н о ­ в а н и й ї х н ь о ю т е м н о т о ю . М и б а ч и л и , н а с к і л ь к и в е л и к а по­ треба за т а к и х часів є в л ю д е й п р и с у н у т и с ь один до одного якомога ближче, щоб віднайти в теплоті близькості заміну т о г о с в і т л а й в и с в і т л е н н я , я к і с п р о м о ж н а н а д а т и л и ш е пуб­ л і ч н а ц а р и н а . Та це не о з н а ч а є , що в о н и у н и к а ю т ь супере­ чок і намагаються, наскільки можливо, спілкуватися тільки з т и м и л ю д ь м и , з я к и м и в них не м о ж е в и н и к н у т и к о н ф л і к ­ ту. Л ю д и н і з х а р а к т е р о м Л е с с і н г а з а т а к о ї е п о х и і в т а к о м у т і с н о м у світі н е було м і с ц я ; с к у п ч у ю ч и с ь , аби з і г р і т и с я о д и н від о д н о г о , л ю д и в і д с у в а л и с я від Л е с с і н г а . А д л я н ь о г о , п о ­ л е м і ч н о г о л е д ь не до с в а р л и в о с т і , с а м о т н і с т ь була не м е н ш нестерпною, ніж надмірна близькість братерства, що стирає всі р о з б і ж н о с т і . В і н н і к о л и п о - с п р а в ж н ь о м у н е п р а г н у в п о ­ рвати з тим, з ким входив у суперечку; йому хотілося тільки о л ю д н и т и навіть н е л ю д с ь к е н е с к і н ч е н н о ю р о з м о в о ю про світ і речі в ньому, я к а б увесь час р о з п о ч и н а л а с я н а н о в о . Він хотів бути д р у г о м багатьом л ю д я м , та н і к о м у — братом. Ц і є ї д р у ж б и з л ю д ь м и й о м у н е п о щ а с т и л о н а б у т и в супе­ р е ч к а х і р о з м о в і , ба б і л ь ш е — за п а н і в н и х т о д і в н і м е ц ь к о м о в н о м у світі у м о в ц ь о г о й не м о г л о с т а т и с я . О с о б л и в о ї сим­ патії до л ю д и н и , таланти»

і чия

к о т р а «варта була б і л ь ш о г о , велич

«полягала в

її

н і ж усі її

індивідуальності»

( Ф р і д р і х Ш л е г е л ь ) , я к р а з у Н і м е ч ч и н і н і к о л и й н е відчува­ ли, тому що така симпатія в и н и к а є з п о л і т и к и в н а й б і л ь ш в л а с н о м у с е н с і ц ь о г о с л о в а . О с к і л ь к и Л е с с і н г був ц і л к о в и т о п о л і т и ч н о ю о с о б и с т і с т ю , він н а п о л я г а в н а тому, щ о і с т и н а може існувати л и ш е там, де вона олюднена о б г о в о р е н н я м ; д е к о ж н и й г о в о р и т ь н е те, щ о п р о с т о с п а л о й о м у н а д у м к у

55

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

цієї м и т і , а те, що й о м у « в и д а є т ь с я і с т и н о ю » . О д н а к т а к а м о в а ф а к т и ч н о н е м о ж л и в а на самоті; вона н а л е ж и т ь царині, де є багатоголосся і д е п р о г о л о ш е н н я того, щ о к о ж н о м у «видаєть­ ся і с т и н о ю » , і п о в ' я з у є , і р о з ' є д н у є л ю д е й , с а м е й в с т а н о в л ю ­ ю ч и т і д и с т а н ц і ї м і ж л ю д ь м и , я к і в с у к у п н о с т і с к л а д а ю т ь світ. Б у д ь - я к а і с т и н а п о з а ц і є ю ц а р и н о ю , н е з а л е ж н о від т о г о , с т а є вона л ю д я м у пригоді чи завдає ш к о д и , н е л ю д с ь к а у букваль­ н о м у с е н с і ц ь о г о с л о в а ; а л е н е т о м у , щ о в о н а м о г л а б и на­ л а ш т у в а т и л ю д е й о д и н п р о т и о д н о г о т а ї х о д и н від о д н о г о віддалити, а, з точністю до н а в п а к и , тому що вона могла би несподівано

о б ' є д н а т и всіх л ю д е й с п і л ь н о ю д у м к о ю т а к и м

ч и н о м , що з багатьох т о ч о к зору в и н и к л а би одна, ніби не л ю д и в їхній безкінечній м н о ж и н н о с т і , а л ю д и н а в є д и н о м у примірнику, один вид і його е к з е м п л я р и населяють землю. Я к б и ц е т р а п и л о с я , світ, я к и й м о ж е у т в о р и т и с я т і л ь к и в п р о ­ м і ж к а х між л ю д ь м и в усій їхній р і з н о м а н і т н о с т і , ц і л к о в и т о б и з н и к . З ц і є ї п р и ч и н и н а й г л и б ш е , щ о б у л о с к а з а н о п р о сто­ сунки між істиною та людяністю, м о ж н а віднайти в сентенції Л е с с і н г а , я к а н і б и т о в и л у щ у є з м у д р о с т і в с і х й о г о т в о р і в ос­ таннє слово. Сентенція ця проголошує: Jeder sage, was i h m W a h r h e i t d i i n k t , U n d die W a h r h e i t sei G o t t empfohlen! (Хай кожен висловить, що істинним вважає, Та істину саму з а л и ш м о Богу!)

56

РОЗА ЛЮКСЕМБУРГ (1 8 7 1 - 1 9 1 0 )

К а н о н і ч н а біографія англійського взірця — один із най­ цікавіших історичних жанрів. кументована, цитатами,

Докладна,

в и ч е р п н о до­

з детальними примітками й розгалуженими

вона зазвичай публікується у вигляді великого

д в о т о м н и к а й дає про в і д п о в і д н и й і с т о р и ч н и й період наба­ гато б і л ь ш е та я с к р а в і ш е у я в л е н н я , н і ж б у д ь - я к і —

опріч

н а й в и д а т н і ш и х — к н и г и з і с т о р і ї . Б о н а в і д м і н у від і н ш и х б і о г р а ф і й , т у т і с т о р і я п о т р а к т о в у є т ь с я н е я к н е м и н у ч е хро­ нологічне тло для ж и т т я знаменитості, а так, ніби безколір­ не світло історичного часу п р о й ш л о , з а л о м и в ш и с ь , крізь призму великої особистості, і в одержаному спектрі життя й світ з л и л и с я в о д н е . М о ж л и в о , тому к а н о н і ч н а б і о г р а ф і я стала к л а с и ч н и м ж а н р о м д л я в е л и к и х д е р ж а в н и х діячів, та з а л и ш а л а с я м а л о п р и д а т н о ю т а м , д е г о л о в н и й і н т е р е с ви­ к л и к а є історія самої л ю д и н и ,

або д л я ж и т т є п и с і в худож­

н и к і в , п и с ь м е н н и к і в і в з а г а л і всіх, к о г о ї х н і й г е н і й з м у ш у ­ в а в в і д с т о р о н и т и с я від світу, і х т о в а ж л и в и й п е р е д у с і м с в о є ю т в о р ч і с т ю , т в о р а м и , я к і в о н и д о д а л и д о світу, а н е р о л л ю , я к у в о н и в н ь о м у відіграли . Д ж . П . Н е т т л в и н а й ш о в г е н і а л ь н и й хід, в и б р а в ш и ж и т т я 2

Р о з и Л ю к с е м б у р г , н а й м е н ш вірогідного к а н д и д а т а , пред­ м е т о м ж а н р у , я к и й , з д а в а л о с ь б и , н а д а є т ь с я т і л ь к и д л я біо­ г р а ф і й в е л и к и х д е р ж а в н и х та і н ш и х діячів. Вона, безумов­ н о , н і ч и м у ц ь о м у роді не була. Н а в і т ь у с в о є м у в л а с н о м у 57

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с в і т і — с в і т і є в р о п е й с ь к о г о с о ц і а л і с т и ч н о г о р у х у — в о н а за­ л и ш а л а с я , взагалі-то, маргінальною постаттю, з п о р і в н я н о н е т р и в а л и м и м о м е н т а м и я с к р а в о г о з б л и с к у ; ї ї в п л и в спра­ вою і — н а п и с а н и м — с л о в о м н а в р я д чи м о ж н а п о р і в н я т и із в п л и в о м її с у ч а с н и к і в — П л е х а н о в а , Т р о ц ь к о г о й Л е н і н а , Б а б е л я й К а у т с ь к о г о , Ж о р е с а й М і л ь є р а н а . Я к щ о переду­ м о в а успіху автора в т а к о м у ж а н р і — успіх його п е р с о н а ж а в світі, то я к и м ч и н о м м-р Н е т т л с п р о м і г с я д о с я г т и успіху з цією ж і н к о ю , к о т р а у р а н н і й молодості з рідної П о л ь щ і ки­ нулась у н і м е ц ь к у с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н у партію; котра про­ довжувала відігравати відомій

історії

ключову роль у н е з а с л у ж е н о мало­

польського

соціалізму;

і

котра

потому,

в п р о д о в ж п р и б л и з н о д в о х д е с я т и л і т ь , н і к о л и н е м а ю ч и офі­ ційного визнання, залишалася найбільш суперечливою і н а й б і л ь ш н е з р о з у м і л о ю п о с т а т т ю в н і м е ц ь к о м у л і в о м у русі? Бо с а м е в у с п і х о в і — у с п і х о в і б о д а й в її в л а с н о м у с в і т і р е в о ­ л ю ц і о н е р і в — було в і д м о в л е н о Р о з і Л ю к с е м б у р г у ж и т т і , у смерті й після смерті. Чи не м о ж е її невдача — я к щ о мати на у в а з і о ф і ц і й н е н е в и з н а н н я — б у т и я к о с ь п о в ' я з а н о ю з фа­ т а л ь н о ю н е в д а ч е ю р е в о л ю ц і ї в н а ш о м у столітті? Чи не по­ с т а н е і с т о р і я в і н ш о м у в и г л я д і , я к щ о п о д и в и т и с я н а неї к р і з ь п р и з м у ж и т т я й т в о р ч о с т і цієї л ю д и н и ? Т а к це або й ні, та я не з н а ю ж о д н о ї к н и г и , що п р о л и в а л а б и б і л ь ш е с в і т л а н а к л ю ч о в и й п е р і о д є в р о п е й с ь к о г о соціа­ л і з м у — від о с т а н н і х д е с я т и р і ч д е в ' я т н а д ц я т о г о с т о л і т т я д о того ф а т а л ь н о г о д н я у січні

1919 р о к у , к о л и Р о з у Л ю к с е м ­

бург і К а р л а Л і б к н е х т а , д в о х вождів С о ю з у С п а р т а к а , по­ п е р е д н и к а н і м е ц ь к о ї к о м п а р т і ї , було вбито в Б е р л і н і — на о ч а х і , й м о в і р н о , з а т а є м н о г о с х в а л е н н я с о ц і а л і с т і в , щ о пе­ р е б у в а л и тоді п р и владі. В б и в ц і були ч л е н а м и у л ь т р а н а ц і о налістичного вольчого

й

офіційно забороненого

корпусу)

гітлерівські

—

Freikorps

(Добро­

воєнізованої організації,

штурмовики

незабаром

вербуватимуть

з якої своїх

найздібніших убивць. Л и ш е нещодавно капітан Пабст, що пережив інших учасників убивства, підтвердив, що уряд на

58

Роза Люксембург

(1871-1910)

той час п р а к т и ч н о п е р е б у в а в у руках Корпусу, о с к і л ь к и в о н и мали

«повну підтримку

кратів з

Носке»,

спеціаліста соціал-демо­

національної оборони,

я к и й тоді відповідав за

в і й с ь к о в і с п р а в и . Б о н н с ь к и й уряд ( к о т р и й у цьому, як і в інших аспектах, тільки й мріяв, як би

воскресити най-

огидніші р и с и Веймарської республіки) дав зрозуміти, що саме з а в д я к и К о р п у с у М о с к в і після П е р ш о ї світової війни не вдалося в к л ю ч и т и всю Н і м е ч ч и н у до червоної імперії і що в б и в с т в о Л і б к н е х т а й Л ю к с е м б у р г було не з л о ч и н о м , а « с т р а т о ю з а з а к о н а м и в і й с ь к о в о г о часу» . Т а к д а л е к о н е за­ х о д и л а н а в і т ь В е й м а р с ь к а р е с п у б л і к а , к о т р а н і к о л и н е ви­ з н а в а л а п у б л і ч н о , що К о р п у с є з н а р я д д я м уряду, і «покара­ ла» в б и в ц ь , з а с у д и в ш и с о л д а т а Р у н г е до д в о х р о к і в і д в о х м і с я ц і в у в ' я з н е н н я з а «замах н а в б и в с т в о »

(він ударив Розу

Л ю к с е м б у р г по голові в к о р и д о р і готелю « Е д е м » ) , а лейте­ н а н т а Ф о г е л я ( в і н був ч е р г о в и м о ф і ц е р о м , к о л и ї й в а в т о ­ мобілі в и с т р е л и л и в голову і в и к и н у л и тіло в к а н а л Ланд­ вер) — до ч о т и р и м і с я ч н о г о у в ' я з н е н н я за «недонесення про т і л о і н е з а к о н н е п о з б а в л е н н я від н ь о г о » . Н а п р о ц е с і в я к о с т і речового доказу фігурувала ф о т о г р а ф і я , де були зображені Р у н г е т а й о г о т о в а р и ш і , щ о с в я т к у в а л и в б и в с т в о в т о м у са­ мому готелі наступного д н я ; вигляд с в і т л и н и дуже розвесе­ лив відповідача.

« О б в и н у в а ч е н и й Рунге, поводьтеся при­

с т о й н о . Т у т н е м а є н і ч о г о с м і ш н о г о » , — з а у в а ж и в г о л о в а суду. С о р о к п'ять років потому, на ф р а н к ф у р т с ь к о м у процесі над з л о ч и н ц я м и з Освенцима, відбулася схожа сцена; пролуна­ ли ті самі слова. Після

вбивства

Рози Люксембург і

Карла Лібкнехта

р о з к і л є в р о п е й с ь к о г о л і в о г о р у х у н а к о м у н і с т и ч н і й соціа­ л і с т и ч н і партії з р о б и в с я н е з в о р о т н и м ; « б е з о д н я , п р о я к у ко­ муністи доти міркували теоретично, із ц и м убивством стала р е а л ь н і с т ю — і це б у л а м о г и л ь н а б е з о д н я » . І з ц ь о г о з л о ч и ­ ну, о с к і л ь к и й о м у п о т у р а в у р я д , у п о в о є н н і й Н і м е ч ч и н і р о з ­ почався танок смерті: вбивці з крайньої правиці р о з п о ч а л и з і з н и щ е н н я з н а н и х в о ж д і в к р а й н ь о ї л і в и ц і — Туго Гаазі й

59

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Густава Л а н д а у е р а , Л е о Й о г и х е с а та Є в г е н а Л е в і н е — і не зволікаючи,

п е р е й ш л и до ц е н т р у й п р а в о г о ц е н т р у — до

Вальтера Р а т е н а у й М а т і а с а Е р ц б е р г е р а , я к і на м о м е н т убив­ с т в а б у л и ч л е н а м и у р я д у . Т а к с м е р т ь Р о з и Л ю к с е м б у р г ста­ ла в о д о д і л о м м і ж д в о м а е п о х а м и в Н і м е ч ч и н і і т о ч к о ю не­ повернення для німецької лівиці.

Усі, х т о п р и м к н у в д о

к о м у н і с т і в через гірке р о з ч а р у в а н н я в с о ц і а л і с т и ч н і й партії, в і д ч у в а л и щ е б і л ь ш е р о з ч а р у в а н н я від с т р і м к о г о м о р а л ь н о ­ го з а н е п а д у і п о л і т и ч н о г о р о з п а д у к о м у н і с т и ч н о ї п а р т і ї — і тим не менш відчували, що п о в е р н е н н я до лав соціалістів означало би згоду зі в б и в с т в о м Р о з и . Особисті реакції тако­ г о роду, х о ч а в н и х р і д к о з і з н а ю т ь с я в г о л о с , н а л е ж а т ь д о ч и с ­ ла тих елементів,

котрі,

подібно до

фрагментів мозаїки,

в і д н а х о д я т ь своє місце у в е л и к і й г о л о в о л о м ц і історії. У р а з і Р о з и Л ю к с е м б у р г в о н и с к л а д а ю т ь ч а с т и н у тієї л е г е н д и , я к а н е з а б а р о м о т о ч и л а її ім'я. В л е г е н д є в л а с н а п р а в д а , та м-р Неттл цілком справедливо не звертає майже жодної уваги н а м і ф п р о Розу. Й о г о з а в д а н н я м , д о в о л і с к л а д н и м , було відтворення її історичного життя. Н е в д о в з і п і с л я ї ї с м е р т і , к о л и в с і л і в і течії в ж е в и р і ш и л и , що вона завжди «помилялася» падок»,

як н е щ о д а в н о

( « с п р а в д і б е з н а д і й н и й ви­

висловився в

с л і д о м за дуже багатьма, відбувся ц і к а в и й зсув.

газеті

Георг Л і х т х а й м ) ,

«Інкаунтер», в її р е п у т а ц і ї

Б у л и видані два т о м и к и її листів.

І л и с т і в ц и х — ц і л к о м о с о б и с т и х , п о з н а ч е н и х п р о с т о ю , зво­ р у ш л и в о людською й часто поетичною красою — в и я в и л о с я досить,

щоб зруйнувати п р о п а г а н д и с т с ь к и й образ крово­

жерної «червоної Рози»

—

принаймні, повсюдно,

окрім

н а й б і л ь ш а н т и с е м і т с ь к и х і р е а к ц і й н и х кіл. О д н а к образ, що с к л а в с я т о д і , т а к с а м о був л е г е н д о ю — с е н т и м е н т а л ь н и й об­ раз л ю б и т е л ь к и птахів і квітів, образ ж і н к и , п р о щ а ю ч и с ь із я к о ю , коли її в и п у с т и л и з в ' я з н и ц і , охоронці ледь не плака­ ли — н а ч е не з н а л и , як їм д а л і ж и т и без с п і л к у в а н н я з ц і є ю дивною арештанткою,

що вперто ставилася до них як до

л ю д е й . Н е т т л не згадує про цей епізод, проте м е н і його р о з -

60

Роза Люксембург

(1871-1910)

п о в і д а л и ще в д и т и н с т в і , а потім підтвердив Курт Р о з е н фельд, її друг і адвокат, я к и й з а п е в н я в , що сам п р и цьому п р о щ а н н і був п р и с у т н і й . А н е к д о т ц е й , в і р о г і д н о , д о с т о в і р ­ ний, а його риси, що в и к л и к а ю т ь деяку незручність, ніби врівноважуються іншим анекдотом, я к и й Неттл наводить. У 1907 р о ц і в о н а т а ї ї п о д р у г а К л а р а Ц е т к і н ( з г о д о м « в е л и ­ к а б а б ц я » н і м е ц ь к о г о к о м у н і з м у ) п і ш л и п р о г у л я т и с я , забу­ ли про час і з а п і з н и л и с я на зустріч з Августом Б е б е л е м , я к и й в ж е п о ч а в з а н и х х в и л ю в а т и с я . Т о д і Р о з а з а п р о п о н у в а л а епі­ т а ф і ю д л я н и х о б о х : «Тут с п о ч и в а ю т ь д в о є о с т а н н і х ч о л о в і к і в німецької соціал-демократії». С і м о м а р о к а м и потому, у лю­ т о м у 1914 р о к у , ї й в д а л о с я д о в е с т и , щ о ц е й ж о р с т о к и й ж а р т був н е б е з п і д с т а в н и м , у б л и с к у ч і й п р о м о в і п е р е д с у д д я м и к р и м і н а л ь н о г о суду, к о т р и й з а с у д и в ї ї з а « п і д б у р ю в а н н я » мас" до г р о м а д я н с ь к о ї н е п о к о р и в разі в і й н и . (До речі, не так уже й погано д л я ж і н к и , я к а «вічно п о м и л я л а с я » , постати перед судом за т а к и м з в и н у в а ч е н н я м за п'ять місяців до початку П е р ш о ї світової в і й н и , щ о ї ї м а л о хто і з « с е р й о з н и х » л ю д е й в в а ж а в м о ж л и в о ю ) . М - р Н е т т л в ч и н и в дуже р о з у м н о , пере­ д р у к у в а в ш и цю промову цілком: її «мужність»

безпреце­

д е н т н а в історії н і м е ц ь к о г о соціалізму. Л е г е н д і з н а д о б и л о с я ще к і л ь к а р о к і в і ще к і л ь к а ката­ строф, аби п е р е т в о р и т и с я на символ ностальгії за д о б р и м и с т а р и м и ч а с а м и л і в о г о руху, к о л и н а д і ї щ е н е п р и в ' я л и , ре­ в о л ю ц і я з д а в а л а с я зовсім б л и з ь к о ю і, н а й в а ж л и в і ш е , віра у д і є з д а т н і с т ь мас і в м о р а л ь н у ч и с т о т у с о ц і а л і с т и ч н о г о чи комуністичного

к е р і в н и ц т в а ще

зберігалась у недоторка­

ності. Те, що легенда ця — р о з п л и в ч а с т а , непевна, н е т о ч н а м а й ж е в усіх д е т а л я х — з м о г л а р о з п р о с т о р и т и с я по в с ь о м у світові й о ж и в а т и за п е р ш о ї - л і п ш о ї нагоди, як т і л ь к и з'яв­ л я л и с я чергові «нові ліві», — п р о м о в и с т е не л и ш е с т о с о в н о особистості Рози Люксембург, а й щодо моральних якостей старшого п о к о л і н н я лівих. Та поряд із цим дещо прикраше­ ним образом зберігалися й попередні кліше про «сварливу бабу», « р о м а н т и ч н у особу», в я к о ї не було ні « р е а л і з м у » , ні

61

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н а у к о в о с т і ( в о н а й д і й с н о з а в ж д и к р о к у в а л а не в н о г у ) і тво­ ри якої, особливо її велика книга про імперіалізм («Нако­ п и ч е н н я капіталу»,

1913), н е з м і н н о с п р и й м а л и с я з байду­

ж и м п о д и в у в а н н я м . К о ж е н рух н о в и х лівих, к о л и н а с т а в а в час п е р е т в о р ю в а т и с я на старих лівих ( з а з в и ч а й , к о л и його членам в и п о в н ю в а л о с я по сорок),

охоче х о в а в свій по­

передній ентузіазм щодо Рози Люксембург разом із мріями молодості; а о с к і л ь к и в о н и з а з в и ч а й не д а в а л и собі труду п р о ч и т а т и — т и м б і л ь ш е з р о з у м і т и — те, що в о н а мала на у в а з і , т о ї м б у л о д у ж е л е г к о від н е ї в і д к а р а с к а т и с я з у с і є ю філістерською

зверхністю

«Люксембургізм»,

з

свого

полемічною

новонабутого метою

статусу.

в и н а й д е н и й уже

п і с л я її смерті п а р т і й н и м и а к у л а м и пера, навіть не удосто­ ї в с я з а с у д ж е н н я я к « з р а д а » — д о н ь о г о с т а в и л и с я я к д о без­ невинного дитячого захворювання. Н і щ о з написаного чи с к а з а н о г о Р о з о ю Л ю к с е м б у р г н е п е р е ж и л о с в о г о часу, о к р і м її вражаюче влучної к р и т и к и

більшовицької політики на

р а н н і х е т а п а х р о с і й с ь к о ї р е в о л ю ц і ї — і т о л и ш е т о м у , щ о ті, к о г о « з р а д и в ї х н і й бог», м о г л и с к о р и с т а т и с я н е ю я к зруч­ н о ю , хоча й ц і л к о в и т о н е а д е к в а т н о ю з б р о є ю п р о т и Сталіна. («Є щось н е п р и с т о й н е у в и к о р и с т а н н і імені й творів Р о з и як знаряддя холодної війни»,

— написав рецензент книги

Н е т т л а у « Л і т е р а т у р н о м у д о д а т к у до Т а й м с а » ) .

У її н о в и х

п р и х и л ь н и к і в б у л о з н е ю н е б і л ь ш е с п і л ь н о г о , н і ж у ї ї огуд­ ників, її загострена чутливість до теоретичних відтінків та її б е з п о м и л к о в і о ц і н к и л ю д е й , її особисті симпатії й анти­ патії з а ж о д н и х у м о в н е д о з в о л и л и б и ї й п о с т а в и т и н а о д н у д о ш к у Л е н і н а й С т а л і н а , н е г о в о р я ч и в ж е п р о те, щ о в о н а н і к о л и не була «віруючою», н і к о л и не в и к о р и с т о в у в а л а по­ л і т и к у як сурогат релігії і, п о л е м і з у ю ч и з ц е р к в о ю , з а в ж д и намагалась, як відзначає м-р Н е т т л , не н а п а д а т и на релігію. С л о в о м , я к щ о « р е в о л ю ц і я й б у л а д л я неї б л и з ь к о ю й р е а л ь ­ н о ю , я к д л я Л е н і н а » , в о н а т а к с а м о н е була д л я неї предме­ т о м в і р и , я к і м а р к с и з м . Л е н і н був п е р е д у с і м л ю д и н о ю дії і з а й м а в с я би п о л і т и к о ю за б у д ь - я к и х у м о в , але вона, н а р о д -

62

Роза Люксембург (1871-1910)

жена, за її в л а с н и м н а п і в с е р й о з н и м в и р а з о м , «пасти гуси», з л е г к і с т ю могла би п р и с в я т и т и все ж и т т я або ботаніці й зоо­ л о г і ї , а б о і с т о р і ї й е к о н о м і ц і , а б о м а т е м а т и ц і , я к б и світ, щ о в и п а в на її д о л ю , не к р и в д и в її почуття с п р а в е д л и в о с т і й свободи. З р о з у м і л о , ц е р і в н о з н а ч н о в и з н а н н ю , щ о в о н а н е була о р т о д о к с а л ь н о ю м а р к с и с т к о ю — ба більше, настільки нею н е була, щ о м о ж н а в и с л о в и т и с у м н і в , ч и була в о н а м а р к ­ систкою взагалі. М - р Неттл справедливо стверджує, що для н е ї М а р к с був у с ь о г о т і л ь к и « н а й к р а щ и м і з т л у м а ч і в р е а л ь ­ н о с т і » ; і д і й с н о , л и ш е л ю д и н а , щ о н е п о ч у в а л а д о н ь о г о осо­ бистої п р и х и л ь н о с т і , ломшена розхваленим

могла написати: першим

томом

«Я

зараз

приго­

«Капіталу»,

його

р о з ц я ц ь к о в а н и м и п р и к р а с а м и в с т и л і р о к о к о а 1а Гегель» . Н а ї ї п о г л я д , н а й в а ж л и в і ш о ю б у л а р е а л ь н і с т ь , з у с і м а ї ї чу­ д о в и м и й ж а х л и в и м и сторонами, — важливішою навіть, аніж в л а с н е р е в о л ю ц і я . ї ї н е о р т о д о к с а л ь н і с т ь була б е з н е в и н н о ю , не полемічною; вона радила друзям читати Маркса заради « с м і л и в о с т і й о г о д у м о к , в і д м о в и п р и й м а т и б у д ь - щ о н а віру, а н е з а р а д и ц і н н о с т і й о г о в и с н о в к і в . Й о г о п о м и л к и . . . оче­ в и д н і . . . о с ь ч о м у [їй] ж о д н о г о р а з у н е с п а л о н а д у м к у з а й н я ­ тися скільки-небудь детальною його критикою». Н а о ч н і ш е за все це в « Н а к о п и ч е н н і капіталу», я к е л и ш е Ф р а н ц е в і М е рінгу вистачило неупередженості назвати «справді чудовим, вражаючим досягненням,

що не має р і в н и х після смерті

Маркса» . Ц е н т р а л ь н а теза цього «дивного шедевру» доволі проста.

П о з а я к ж о д н и х о з н а к к р а х у к а п і т а л і з м у «під т я г а ­

рем економічних протиріч» не спостерігалося, Люксембург почала шукати з о в н і ш н ю причину, яка п о я с н и л а би його виживання й зростання.

В і д н а й ш л а вона її у так званій

«теорії т р е т ь о ї л ю д и н и » , т о б т о в т о м у ф а к т і , що п р о ц е с зро­ с т а н н я є н а с л і д к о м н е л и ш е в н у т р і ш н і х з а к о н і в , я к і керу­ ють к а п і т а л і с т и ч н и м в и р о б н и ц т в о м , а й з б е р е ж е н н я дока­ п і т а л і с т и ч н и х секторів у тій країні, котру капіталізм з а х о п и в і в к л ю ч и в до с ф е р и свого впливу. Як тільки цей процес по-

63

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ш и р ю є т ь с я н а в с ю н а ц і о н а л ь н у т е р и т о р і ю , к а п і т а л і с т и зму­ шені звертатися до інших частин землі, до докапіталістич­ н и х країн, аби втягнути їх у процес капіталістичного нако­ п и ч е н н я , я к и й , так би мовити, живиться тим, що перебуває з о в н і . І н а к ш е к а ж у ч и , М а р к с о в е « п е р в і с н е н а к о п и ч е н н я ка­ п і т а л у » н е б у л о , н а в з і р е ц ь п е р в о р о д н о г о гріха,

однократ­

ною подією, о д и н и ч н и м актом експропріації з боку ново­ н а р о д ж е н о ї буржуазії, я к и й звідтоді

«із

що відкривав процес накопичення,

залізною

необхідністю»

прямує

шляхом

с в о г о і м а н е н т н о г о з а к о н у а ж д о ф і н а л ь н о г о краху. Н а т о м і с т ь , аби підтримувати життєздатність

системи,

експропріацію

с л і д п о в т о р ю в а т и з н о в у й з н о в у . Т о б т о к а п і т а л і з м н е є за­ к р и т о ю с и с т е м о ю , к о т р а п о р о д ж у є в л а с н і п р о т и р і ч ч я і «ва­ гітна р е в о л ю ц і є ю » ; він ж и в и т ь с я з о в н і ш н і м и ф а к т о р а м и , і його

автоматичний

крах

відбудеться

(якщо

відбудеться)

л и ш е т о д і , к о л и буде з а х о п л е н а й п о г л и н у т а в с я п о в е р х н я земної

кулі.

Л е н і н м и т т є в о з р о з у м і в , щ о , н е з а л е ж н о від с в о ї х п е р е в а г і н е д о л і к і в , ц е й о п и с п р и н ц и п о в о н е м а р к с и с т с ь к и й . В і н су­ п е р е ч и в с а м и м о с н о в а м м а р к с и с т с ь к о ї й гегелівської діалек­ т и к и , к о т р а с т в е р д ж у в а л а , щ о б у д ь - я к а теза н е о д м і н н о по­ роджує

свою

антитезу

(буржуазне

суспільство

породжує

п р о л е т а р і а т ) , т а к щ о в е с ь п е р е б і г п р о ц е с у з а л и ш а є т ь с я за­ л е ж н и м від п е р в и н н о г о ф а к т о р у , щ о с л у г у в а в й о г о п р и ч и ­ н о ю . Л е н і н в к а з у в а в , щ о , з т о ч к и з о р у м а т е р і а л і с т и ч н о ї діа­ л е к т и к и , її теза щодо того, що р о з ш и р е н е капіталістичне в і д т в о р е н н я н е м о ж л и в е в р а м к а х з а м к н е н о ї е к о н о м і к и і має п о г л и н а т и інші е к о н о м і к и , щоб узагалі ф у н к ц і о н у в а т и , є ф у н д а м е н т а л ь н о ю п о м и л к о ю . Є д и н а п р и к р і с т ь , що ця — з п о г л я д у а б с т р а к т н о г о м а р к с и з м у — п о м и л к а в и н я т к о в о пра­ в и л ь н о описувала р е а л ь н и й стан речей. її д е т а л ь н и й «опис с т р а ж д а н ь н е г р і в у П і в д е н н і й А ф р и ц і » т е ж був в о ч е в и д ь « н е м а р к с и с т с ь к и м » , та хто с ь о г о д н і стане з а п е р е ч у в а т и , що він цілком доречний у книзі про імперіалізм?

64

Роза Люксембург

(1871-1910)

II

З і с т о р і о г р а ф і ч н о ї т о ч к и зору, н а й б і л ь ш и й та о р и г і н а л ь ­ н и й внесок м-ра Неттла — відкриття польсько-єврейської «співдружності однолітків» і довічної, міцної, ретельно при­ ховуваної відданості, що в и н и к л а звідти,

Рози Люксембург

п о л ь с ь к і й партії. Це д і й с н о в к р а й б а г а т о з н а ч н е й ц і л к о в и т о забуте д ж е р е л о — не р е в о л ю ц і ї , п р о т е р е в о л ю ц і й н о г о духу у д в а д ц я т о м у столітті.

Це середовище, котре вже у двадцяті

р о к и втратило будь-яке суспільне з н а ч е н н я , сьогодні зник­ ло о с т а т о ч н о . Й о г о я д р о с к л а д а л и а с и м і л ь о в а н і євреї з ро­ д и н с е р е д н ь о г о к л а с у — ї х н я культура була н і м е ц ь к о ю ( Р о з а Л ю к с е м б у р г з н а л а н а п а м ' я т ь Ґете й М ь о р и к е , а її літературні с м а к и були б е з д о г а н н и м и , далеко п е р е в е р ш у ю ч и с м а к и її німецьких друзів), політичне виховання — російським, а моральні стандарти і в приватному, і в суспільному житті — в и н я т к о в о їхніми в л а с н и м и . Ці євреї — крихітна м е н ш и н а на Сході, ще м е н ш и й відсоток а с и м і л ь о в а н о г о є в р е й с т в а на Заході —

с т о я л и поза б у д ь - я к и м и с о ц і а л ь н и м и категорія­

м и , н е м а л и , в і д п о в і д н о , ж о д н и х ш а б л о н н и х з а б о б о н і в і ство­ р и л и — у с в о ї й н а с п р а в д і б л и с к у ч і й ізоляції — в л а с н и й ко­ д е к с честі, я к и й п о т о м у п р и в е р н у в д о них д о в о л і багатьох неєвреїв, у тому числі Ю л і а н а Мархлевського та Ф е л і к с а Д з е р ж и н с ь к о г о — обидва пізніше стали більшовиками. Саме через ці унікальні моральні засади п е р ш и м головою Ч е к а Л е н і н п р и з н а ч и в Д з е р ж и н с ь к о г о — л ю д и н у , котру, як він с п о д і в а в с я , н е р о з б е с т и т ь ж о д н а в л а д а ; і хіба н е й о м у ж д о ­ ручили головування в Комісії з п о к р а щ е н н я життя дітей? Неттл

справедливо

підкреслює

чудові

стосунки

Рози

Л ю к с е м б у р г із р о д и н о ю , б а т ь к а м и , б р а т а м и , сестрою та пле­ мінницею, з я к и х ж о д е н не виявляв щонайменшої схильності ні до с о ц і а л і с т и ч н и х п е р е к о н а н ь , ані до р е в о л ю ц і й н о ї діяль-

65

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н о с т і , я к і р о б и л и п р о т е д л я неї в с е м о ж л и в е , к о л и в о н а пе­ р е х о в у в а л а с я від п о л і ц і ї а б о п о т р а п л я л а д о в ' я з н и ц і . Ц е за­ слуговує н а згадку,

оскільки показує

устрій єврейської родини,

нам той унікальний

без з н а н н я я к о г о м а й ж е н е м о ж ­

ливо зрозуміти, звідки взявся етичний кодекс співдружності о д н о л і т к і в . П р и х о в а н и м с п і л ь н и м з н а м е н н и к о м д л я тих, хто один в одному (і н а в р я д чи в к о м у с ь іще) з а в ж д и бачив рівно­ г о , с л у г у в а в п р и н ц и п о в о п р о с т и й д о с в і д д и т я ч о г о світу,

в

я к о м у взаємоповага і безумовна довіра, всеохопна людяність і щ и р е , сливе наївне презирство до соціальних та етнічних розбіжностей

були річчю у з в и ч а є н о ю .

Поєднувало членів

к о м п а н і ї те, д л я ч о г о н е м а є ж о д н о ї н а з в и , о к р і м м о р а л ь н о г о с м а к у — п о н я т т я , що а б с о л ю т н о не збігається з «моральни­ ми

принципами»;

справжністю

морального

почуття

вони

були з о б о в ' я з а н і тому, що з р о с л и у ще не в и в и х н у т о м у світі. Це й н а д а в а л о їм «рідкісної в п е в н е н о с т і у собі», к о т р а так д р а т у в а л а світ, в я к и й в о н и п о т о м у п о т р а п и л и , і к о т р а с п р а в ­ ляла неприємне враження зарозумілості й пихи.

Саме це

с е р е д о в и щ е — а ж о д н и м ч и н о м не н і м е ц ь к а п а р т і я — б у л о й з а л и ш и л о с я д о м о м д л я Р о з и Л ю к с е м б у р г . Д і м ц е й був п е в ­ ною мірою пересувним і, бувши передусім є в р е й с ь к и м , не з б і г а в с я із ж о д н о ю з її « б а т ь к і в щ и н » . Звичайно, вельми показово, що С Д Ц П і Л (Соціал-демок р а т и ч н а партія Царства П о л ь с ь к о г о і Л и т в и ) , партія саме цієї — п е р е в а ж н о є в р е й с ь к о ї — с п і в д р у ж н о с т і , в і д к о л о л а с я від П о л ь с ь к о ї с о ц і а л і с т и ч н о ї п а р т і ї ,

П П С , б о о с т а н н я ви­

с т у п а л а з а н е з а л е ж н і с т ь П о л ь щ і (її н а й в и з н а ч н і ш и м і н а й у с ­ пішнішим

вихованцем

став

Пілсудський,

фашистський

д и к т а т о р П о л ь щ і після П е р ш о ї світової в і й н и ) ; і що після р о з к о л у ч л е н и цієї с п і в д р у ж н о с т і стали р е в н и м и п о б о р н и ­ к а м и інтернаціоналізму — незрідка догматичного. Ба навіть іще п о к а з о в і ш е , що н а ц і о н а л ь н е п и т а н н я — є д и н а тема, з приводу якої Розі Люксембург м о ж н а дорікнути в самоомані й н е б а ж а н н і д и в и т и с я ф а к т а м в о б л и ч ч я . П е в н а р о л ь у цьо­ му її є в р е й с т в а н е з а п е р е ч н а , хоча, з в и ч а й н о ж, « п р и к р а н е -

66

Роза Люксембург (1871-1910)

доладність»

—

в б а ч а т и в її а н т и н а ц і о н а л і з м і « с п е ц и ф і ч н о

є в р е й с ь к у р и с у » . М - р Н е т т л н і ч о г о н е з а м о в ч у є , о д н а к на­ магається ухилитися

від

«єврейського

питання»,

і через

н и з ь к и й рівень з в и ч а й н и х дискусій на цю тему його рішен­ н я м о ж н а т і л ь к и в і т а т и . Н а ж а л ь , й о г о ц і л к о м з р о з у м і л а гид­ ливість завадила йому побачити кілька важливих фактів у цій ц а р и н і — втрата т и м більш п р и к р а , що ці самі ф а к т и , хоча й мають просту, е л е м е н т а р н у природу, у н и к л и й уваги Р о з и Люксембург, зазвичай настільки п р о н и к л и в о ї і чутливої. П е р ш и й факт (на я к и й , н а с к і л ь к и мені відомо, вказував т і л ь к и Н і ц ш е ) , п о л я г а є в тому, євреїв в

що с т а н о в и щ е й ф у н к ц і ї

Є в р о п і з у м о в и л и д л я н и х роль «справжніх євро­

п е й ц і в » par excellence.

Є в р е й с ь к и й середній клас П а р и ж а й

Л о н д о н а , Б е р л і н а й В і д н я , В а р ш а в и й М о с к в и н е був, п о суті, ані к о с м о п о л і т и ч н и м , ані і н т е р н а ц і о н а л ь н и м , хоча інтелек­ туали, що н а л е ж а л и до н ь о г о , й у с в і д о м л ю в а л и себе в т а к и х к а т е г о р і я х . В і н був є в р о п е й с ь к и м — ч о г о н е м о ж н а с к а з а т и п р о ж о д н у і н ш у групу. І ц е н е б у л о п и т а н н я м п е р е к о н а н ь ; ц е був о б ' є к т и в н и й ф а к т .

І н ш и м и словами, я к щ о самоомана

а с и м і л ь о в а н и х є в р е ї в п о л я г а л а з а з в и ч а й у п о м и л к о в і й вірі в те, н і б и т о в о н и д о с т е м е н н о такі с а м і н і м ц і , як самі н і м ц і , такі ж ф р а н ц у з и , як самі ф р а н ц у з и , то с а м о о м а н а є в р е й с ь к и х і н т е л е к т у а л і в п о л я г а л а в д у м ц і , н і б и т о в н и х н е м а є «бать­ к і в щ и н и » , хоча н а с п р а в д і ї х н ь о ю б а т ь к і в щ и н о ю була Євро­ па.

Є й другий факт:

інтелігенти, п р и н а й м н і східноєвро­

пейські, були п о л і г л о т а м и — сама Р о з а Л ю к с е м б у р г вільно розмовляла польською,

російською,

німецькою,

францу­

з ь к о ю й дуже добре знала англійську та італійську. В о н и не у с в і д о м л ю в а л и , н а с к і л ь к и в а ж л и в і м о в н і б а р ' є р и і ч о м у гас­ л о « Б а т ь к і в щ и н а р о б і т н и ч о г о к л а с у — с о ц і а л і с т и ч н и й рух» настільки катастрофічно

помилкове

саме д л я робітничого

класу. Б а більше, п р и н а й м н і д и в н о , щ о сама Р о з а Л ю к с е м ­ бург, з її з а г о с т р е н и м в і д ч у т т я м р е а л ь н о с т і й в і д р а з о ю до будь-яких кліше,

не

зуміла розчути п р и н ц и п о в у помил­

к о в і с т ь ц ь о г о г а с л а . Б а т ь к і в щ и н а (fatherland) — ц е , в р е ш т і -

67

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

р е ш т , п е р е д у с і м « з е м л я , к р а ї н а » (land); а о р г а н і з а ц і я — ж о д ­ н и м ч и н о м не країна, навіть у м е т а ф о р и ч н о м у сенсі. І дійсно, є ж о р с т о к а с п р а в е д л и в і с т ь у п о д а л ь ш і й т р а н с ф о р м а ц і ї цьо­ го гасла — « Б а т ь к і в щ и н а р о б і т н и ч о г о к л а с у — Р а д я н с ь к а Р о с і я » : адже Р о с і я п р и н а й м н і була к р а ї н о ю — що п о к л а л о край утопічному інтернаціоналізмові цього п о к о л і н н я . М о ж н а було б н а в е с т и ще не о д и н т а к и й ф а к т — і все ж важко стверджувати, що Роза Люксембург цілковито поми­ л я л а с я в н а ц і о н а л ь н о м у п и т а н н і . В р е ш т і - р е ш т , хіба в к а т а с т ­ р о ф і ч н о м у падінні Є в р о п и будь-що відіграло більшу роль, аніж б о ж е в і л ь н и й н а ц і о н а л і з м , я к и й с у п р о в о д ж у в а в зане­ пад н а ц і о н а л ь н о ї д е р ж а в и

за доби

імперіалізму?

Цілком

в і р о г і д н о , щ о ті, к о г о Н і ц ш е н а з в а в « с п р а в ж н і м и є в р о п е й ­ ц я м и » — н е з н а ч н а м е н ш і с т ь навіть п о м і ж євреїв — були єди­ н и м и , хто п е р е д ч у в а в к а т а с т р о ф і ч н е м а й б у т н є , х о ч а в о н и й не змогли правильно

оцінити велетенську силу націона­

лістичних почуттів

охопленому розпадом

у

політичному

організмі.

III

У тісному зв'язку з відкриттям польської «співдружності однолітків» та його н е з м і н н о в а ж л и в о ї ролі у с у с п і л ь н о м у й приватному житті Рози Люксембург перебуває й

публіка­

ц і я у к н и з і м - р а Н е т т л а н е д о с т у п н и х р а н і ш е д ж е р е л , я к і до­ п о м а г а ю т ь й о м у з і б р а т и д о к у п и ф а к т и її біографії — «всю с к л а д н і с т ь л ю б о в і й ж и т т я » . П р о ї ї п р и в а т н е ж и т т я , я к те­ п е р с т а є з р о з у м і л и м , м и н е з н а л и м а й ж е н і ч о г о з тієї п р о с т о ї п р и ч и н и , щ о в о н а с т а р а н н о у н и к а л а п у б л і ч н о с т і . Річ тут н е т і л ь к и у н о в и з н і с а м и х д ж е р е л . В е л и к и м в е з і н н я м с л і д вва­ жати, що н о в и й матеріал п о т р а п и в до рук саме м-ра Неттла,

68

Роза Люксембург

(1871-1910)

і він ц і л к о м с п р а в е д л и в о л и ш е п о б і ж н о згадує п р о своїх не­ ч и с л е н н и х п о п е р е д н и к і в , я к и м з а в а ж а л а н е стільки недо­ ступність

фактів,

скільки їхня

власна нездатність діяти,

д у м а т и й в і д ч у в а т и на р і в н и х зі с в о є ю г е р о ї н е ю . Н е т т л упо­ рядковує біографічний матеріал із д и в о в и ж н о ю легкістю. Й о г о підхід н е п р о с т о п р о н и к л и в и й . Він п е р ш и й с п р о м і г с я н а м а л ю в а т и с х о ж и й п о р т р е т цієї в р а ж а ю ч о ї ж і н к и — нама­ л ю в а т и соп атоге (з л ю б о в ' ю ) , т а к т о в н о і з о б е р е ж н о ю ви­ тонченістю.

Вона ніби зустріла в ньому свого останнього

п о к л о н н и к а , і саме тому хочеться сперечатися з д е я к и м и його

судженнями.

Він,

б е з у м о в н о , не м а є рації, н а п о л я г а ю ч и на її чес­

т о л ю б с т в і та к а р ' є р и з м і . Н е в ж е він гадає, що її л ю т е пре­ з и р с т в о до с п р а г л и х м і с ц я й статусу в н і м е ц ь к і й партії, до ї х н ь о г о з а х в а т у від п о т р а п л я н н я у р е й х с т а г — ч и с т е с в я т е н ­ н и ц т в о ? Н е в ж е він в і р и т ь , щ о с п р а в ж н і й « ч е с т о л ю б е ц ь » міг би д о з в о л и т и собі таку в е л и к о д у ш н і с т ь , як в о н а ? ( Н а одно­ му міжнародному конгресі Жорес

красномовно

«висміяв

нерозумні захоплення Рози Люксембург, та раптом вияви­ лося, що його нема кому перекладати. Роза скочила з місця і п е р е к л а л а його я с к р а в у п р о м о в у — з ф р а н ц у з ь к о ї на т а к само виразну німецьку»).

І як йому п р и м и р и т и честолюб­

ство ( я к щ о не з а п і д о з р и т и в у д а в а н н і чи с а м о о м а н і ) з про­ м о в и с т о ю ф р а з о ю в о д н о м у з ї ї л и с т і в д о Й о г и х е с а : « я неса­ мовито прагну щастя і готова сперечатися за мою щ о д е н н у д е щ и ц ю щ а с т я з д о с т е м е н н о о с л я ч о ю впертістю». Він сприй­ має як честолюбство в р о д ж е н у силу темпераменту, здатно­ го, згідно з її ж в л а с н и м ж а р т і в л и в и м в и с л о в о м , « п і д п а л и т и степ», я к и й і ш т о в х а в її ледь не с у п р о т и волі у с у с п і л ь н е ж и т т я , ба навіть к е р у в а в більшістю її і н т е л е к т у а л ь н и х по­ ч и н а н ь . Хай і підкреслюючи постійно високі моральні кри­ терії « с п і в д р у ж н о с т і о д н о л і т к і в » , він, т и м н е м е н ш , імовір­ но, не розуміє, що на такі речі, як ч е с т о л ю б с т в о , кар'єра, статус і н а в і т ь успіх як т а к и й , було н а к л а д е н е т а м н а й с у в о р і ш е табу.

69

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Ще о д и н бік її о с о б и с т о с т і Н е т т л відзначає п р а в и л ь н о , п р о т е наслідків, що в и п л и в а ю т ь звідси, з д а є т ь с я , не усвідом­ л ю є — «вона з а в ж д и п а м ' я т а л а про те, що в о н а ж і н к а » . Є д и н е це в ж е в с т а н о в л ю в а л о м е ж і її ч е с т о л ю б с т в у — а Н е т т л не п р и п и с у є їй більшого, ніж вважалось би п р и р о д н и м у чоло­ віка такої самої о б д а р о в а н о с т і й м о ж л и в о с т е й .

її непри­

я з н і с т ь до руху за ж і н о ч у е м а н с и п а ц і ю , до я к о г о н е з д о л а н ­ но т я г н у л о всіх ж і н о к її п о к о л і н н я та її п о л і т и ч н и х п о г л я д і в , показова:

с т и к а ю ч и с ь із с у ф р а ж и с т с ь к о ю ідеєю рівності,

вона, мабуть, хотіла відповісти: живе маленька різниця!)

Vive la petite difference / ( Х а й

В о н а була ч у ж а к о м

—

не тільки

тому, що була й з а л и ш а л а с я п о л ь с ь к о ю є в р е й к о ю в к р а ї н і , я к у не л ю б и л а , в партії, до я к о ї н е з а б а р о м п о ч а л а с т а в и т и с я з п р е з и р с т в о м , але ще й тому, що в о н а була ж і н к о ю . М - р у Неттлу, з в и ч а й н о , слід в и б а ч и т и його ч о л о в і ч і п е р е с т о р о г и ; в о н и б м а л о в а ж и л и , я к б и н е з а в а д и л и й о м у д о к і н ц я зрозу­ м і т и р о л ь , я к у в і д і г р а в а в у її ж и т т і Л е о Й о г и х е с — її у всіх п р а к т и ч н и х а с п е к т а х ч о л о в і к і її п е р ш и й , а м о ж л и в о , й єди­ ний, коханець. їхня смертельно серйозна сварка, в и к л и к а н а н е т р и в а л и м з в ' я з к о м Й о г и х е с а з і н ш о ю ж і н к о ю і безкінеч­ н о у с к л а д н е н а с к а ж е н о ю р е а к ц і є ю Р о з и , т и п о в а д л я їхньої д о б и й с е р е д о в и щ а — так с а м о , як і її н а с л і д к и : його р е в н о щ і та її багатолітня відмова вибачити. Це п о к о л і н н я ще твердо вірило, що л ю б о в уражає л и ш е є д и н и й раз у житті, і його недбалість щодо ш л ю б н и х свідоцтв не м о ж н а с п р и й м а т и як віру у в і л ь н у л ю б о в . З оповіді м-ра Н е т т л а з р о з у м і л о , що в неї б у л и д р у з і й з а л и ц я л ь н и к и і щ о ї й ц е п о д о б а л о с я , т а ц е н а в р я д ч и о з н а ч а є , щ о в неї був і н ш и й м у ж ч и н а . Д о в і р а д о партійних пліток про шлюбні плани з «Гансиком» Діфенбахом, до я к о г о в о н а з в е р т а л а с я на ви і з я к и м їй і на д у м к у не спадало спілкуватися на рівних, здається мені достеменною дурницею. Неттл називає стосунки Лео й Рози Люксембург «однією з в е л и к и х і т р а г і ч н и х історій соціалізму», і спере­ ч а т и с я з ц и м с у д ж е н н я м не випадає, я к щ о розуміти, що при­ ч и н о ю з а к л ю ч н о ї трагедії в їхніх в з а є м и н а х були не «сліпі й

70

Роза Люксембург

(1871-1910)

саморуйнівні ревнощі», а війни й роки у в'язниці, прирече­ на німецька революція та її к р и в а в и й фінал. Л е о Й о г и х е с , і м ' я к о т р о г о Н е т т л т а к с а м о в р я т у в а в від з а б у т т я , — в е л ь м и п р и к м е т н а і д о т о г о ж т и п о в а п о с т а т ь се­ ред п р о ф е с і й н и х р е в о л ю ц і о н е р і в . Д л я Р о з и Л ю к с е м б у р г він б у в і с т о т о ю б е з у м о в н о masculinigeneris ( ч о л о в і ч о ї с т а т і ) , щ о д л я неї о з н а ч а л о д о в о л і б а г а т о :

Вестарп

(лідер

Німецької

к о н с е р в а т и в н о ї партії) д л я неї м а в п е р е в а г у н а д у с і м а світи­ л а м и н і м е ц ь к о г о соціалізму, «тому що він — ч о л о в і к » . В о н а поважала дуже небагатьох людей, і Йогихес очолює список, д о я к о г о в п е в н е н о м о ж н а з а н е с т и хіба щ о і м е н а Л е н і н а й Ф р а н ц а Мерінга.

В і н б е з у м о в н о б у в л ю д и н о ю дії й п р и ­

страсті, він умів і д і я т и , й с т р а ж д а т и . Є с п о к у с а п о р і в н я т и й о г о з Л е н і н и м , на я к о г о він ч и м о с ь с х о ж и й — за в и н я т к о м пристрасті Йогихеса до а н о н і м н о с т і і залаштункової гри, любові до конспірації та небезпек, яка, напевне, додавала йому еротичної привабливості.

Він д і й с н о

був Л е н і н и м

manque ( щ о н е в і д б у в с я ) — н а в і т ь у с в о ї й « а б с о л ю т н і й » н е ­ здатності до п и с ь м е н н и ц т в а ( я к о п и с а л а його Р о з а у про­ н и к л и в і й і, по суті, дуже н і ж н і й х а р а к т е р и с т и ц і в о д н о м у з листів) і в ораторській посередності. І в Йогихеса, і в Леніна був в е л и ч е з н и й т а л а н т до дії і до к е р і в н и ц т в а — і ні до ч о г о і н ш о г о , тому обидва в о н и п о ч у в а л и с я б е з п о м і ч н и м и і зай­ в и м и , к о л и н е м о ж н а було д і я т и і в о н и о п и н я л и с я н а о д и н ц і з с о б о ю . У разі Л е н і н а це не так п о м і т н о , бо він н і к о л и не з а л и ш а в с я в ц і л к о в и т і й с а м о т н о с т і , але Й о г и х е с р а н о роз­ с в а р и в с я з російською партією через к о н ф л і к т із П л е х а н о вим,

патріархом російської еміграції в Ш в е й ц а р і ї у дев'я­

ності роки,

бо той вважав

самовпевненого єврейського

юнака, що тільки-но приїхав із Польщі, «маленьким Нечаєвим». Я к н а с л і д о к , він, з а с л о в а м и Р о з и Л ю к с е м б у р г , «скнів без б у д ь - я к о г о ґ р у н т у » , а ж п о к и р е в о л ю ц і я 1905 р о к у н е на­ д а л а й о м у п е р ш и й ш а н с : « Ц і л к о м н е с п о д і в а н о в і н п о с і в ке­ р і в н е с т а н о в и щ е не т і л ь к и у п о л ь с ь к о м у р у с і , а н а в і т ь і в р о с і й с ь к о м у » . ( С Д Ц П і Л в и с у н у л а с я під ч а с р е в о л ю ц і ї й п о -

71

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с и л и л а свій в п л и в у н а с т у п н і р о к и . Хоча сам Й о г и х е с «не н а п и с а в ані р я д к а » , він, т и м не м е н ш , з а л и ш а в с я «справж­ н ь о ю д у ш е ю » п а р т і й н о ї п р е с и ) . О с т а н н і й к о р о т к и й злет він п е р е ж и в , к о л и , « ц і л к о в и т о н е в і д о м и й у С Д П Н » , під час Пер­ шої світової в і й н и організував т а є м н у о п о з и ц і ю в н і м е ц ь к і й армії.

« Б е з н ь о г о не було би С о ю з у С п а р т а к а » , я к и й , на

в і д м і н у від і н ш и х л і в и х о р г а н і з а ц і й у Н і м е ч ч и н і , н а к о р о т к и й час

перетворився

на свого роду «ідеальну співдружність».

(Це, зрозуміло, не означає, що Йогихес с п р и ч и н и в німець­ к у р е в о л ю ц і ю ; її, я к і всі і н ш і р е в о л ю ц і ї , н і х т о н е с п р и ч и н я в . Союз С п а р т а к а теж «радше ішов слідом за перебігом подій, аніж його визначав», і о ф і ц і й н а версія, згідно з я к о ю «спарт а к і в с ь к и й заколот» у січні

1918

року в л а ш т у в а л и чи то

інспірували вожді «Спартака» — Роза Люксембург, Лібкнехт, Й о г и х е с , — це м і т ) . М и н і к о л и н е д і з н а є м о с я , с к і л ь к и п о л і т и ч н и х ідей Р о з и Л ю к с е м б у р г п о х о д я т ь від Й о г и х е с а ; д у м к и ч о л о в і к а і дру­ ж и н и н е з а в ж д и л е г к о р о з ' є д н а т и . Але я к щ о й о г о ч е к а л а не­ вдача там, де Л е н і н а ч е к а в успіх, то не т і л ь к и через м е н ш у й о г о м а с ш т а б н і с т ь , а т а к о ж , — як м і н і м у м , т і є ю ж м і р о ю , — ч е р е з з о в н і ш н і п р и ч и н и : в і н був є в р е й і п о л я к . Т а в б у д ь я к о м у разі не Роза Л ю к с е м б у р г поставила би йому це на карб. Ч л е н и с п і в д р у ж н о с т і н е о ц і н ю в а л и о д и н о д н о г о в т а к и х ка­ тегоріях. Сам Йогихес, мабуть, погодився би з Є в г е н і є м Л е віне, як і він, р о с і й с ь к и м є в р е є м , тільки д е щ о м о л о д ш и м , котрий

сказав:

«Ми

мерці у відпустці».

Цей настрій і

в і д р і з н я в й о г о від і н ш и х : а д ж е і Л е н і н , і Т р о ц ь к и й , і с а м а Роза Люксембург навряд чи думали

в

таких категоріях.

П і с л я її смерті він в і д м о в и в с я виїхати з н е б е з п е ч н о г о д л я нього Берліна: «Хтось же має з а л и ш и т и с я , аби н а п и с а т и для всіх нас

епітафії».

Його заарештували двома місяцями

п і з н і ш е в б и в с т в а Л і б к н е х т а й Л ю к с е м б у р г і з а с т р е л и л и на з а д н ь о м у д в о р і п о л і ц і й н о ї д і л ь н и ц і . І м ' я в б и в ц і б у л о відо­ м е , а л е «не б у л о з р о б л е н о н а в і т ь с п р о б и п о к а р а т и й о г о » ; та­ к и м же ч и н о м він убив іще одну людину, а о п і с л я «вдало

72

Роза Люксембург (1871-1910)

продовжував свою кар'єру у пруській поліції». Т а к и м и були mores ( з в и ч а ї ) В е й м а р с ь к о ї р е с п у б л і к и . Ч и т а ю ч и й з г а д у ю ч и ц і с т а р і історії, з б о л е м у с в і д о м л ю є ш різницю

між н і м е ц ь к и м и

соціал-демократами й членами

с п і в д р у ж н о с т і . П і д ч а с р о с і й с ь к о ї р е в о л ю ц і ї 1905 р о к у Р о з у Л ю к с е м б у р г з а а р е ш т у в а л и у В а р ш а в і , і ї ї д р у з і з і б р а л и не­ обхідну д л я застави суму (гроші,

вірогідно, дала німецька

партія). Виплата супроводжувалася «неофіційною загрозою в і д п л а т и : я к щ о з Р о з о ю щ о - н е б у д ь т р а п и т ь с я , з а неї п о мстяться актом проти високих чиновників».

Ідея такого

«акту» н і к о л и н е с п а д а л а н а д у м к у ї ї н і м е ц ь к и м д р у з я м а н і до, ані після хвилі п о л і т и ч н и х убивств,

коли безкарність

у б и в ц ь уже стала о ч е в и д н о ю .

IV

Б і л ь ш п р и к р і в р е т р о с п е к т и в і — і, б е з у м о в н о , б о л ю ч і ш і д л я неї, — н і ж ї ї п р и м а р н і « п о м и л к и » , т і к і л ь к а к л ю ч о в и х е п і з о д і в , к о л и Р о з а Л ю к с е м б у р г н е в и б и в а л а с я з р я д у , а на­ впаки, підтримувала офіційне керівництво німецької соціалд е м о к р а т і ї . Це й були її с п р а в ж н і п о м и л к и , і к о ж н у з н и х вона з р е ш т о ю в и з н а л а і про к о ж н у гірко шкодувала. Н а й б е з н е в и н н і ш а з н и х с т о с у в а л а с я н а ц і о н а л ь н о г о пи­ т а н н я . Д о Н і м е ч ч и н и в о н а п р и ї х а л а 1898-го р о к у з Ц ю р и х а , де здобула д о к т о р с ь к и й ступінь за « п е р ш о к л а с н у дисерта­ цію п р о п р о м и с л о в и й р о з в и т о к П о л ь щ і »

(за с л о в а м и про­

ф е с о р а Ю л і у с а В о л ь ф а , к о т р и й н і ж н о згадував в Автобіо­ графії про свою н а й з д і б н і ш у у ч е н и ц ю ) , ця п р а ц я одержала р і д к і с н е « в и з н а н н я у в и г л я д і н е г а й н о г о к о м е р ц і й н о г о ви­ д а н н я » , і до неї й досі з в е р т а ю т ь с я с п е ц і а л і с т и з п о л ь с ь к о ї і с т о р і ї . Г о л о в н а т е з а п о л я г а л а в тому, щ о е к о н о м і ч н и й р і с т

73

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

П о л ь щ і ц і л к о в и т о з а л е ж и т ь від р о с і й с ь к о г о р и н к у і щ о б у д ь яка спроба «створити державу за національною чи мовною о з н а к о ю о з н а ч а є в і д м о в у від у с і л я к о г о р о з в и т к у й п р о г р е с у н а н а й б л и ж ч і п ' я т д е с я т р о к і в » (її е к о н о м і ч н у п р а в о т у б і л ь ш ніж підтвердило хронічне нездужання світовими

війнами).

П о л ь щ і між двома

Опісля вона стала спеціалістом

із

п о л ь с ь к о г о п и т а н н я у н і м е ц ь к і й партії і п а р т і й н о ю пропа­ г а н д и с т к о ю серед п о л ь с ь к о г о н а с е л е н н я Східної Німеччи­ н и , в с т у п и в ш и у нелегку спілку з л ю д ь м и , що н а м а г а л и с я «онімечити» п о л я к і в аж до п о в н о г о їхнього з н и к н е н н я і «з радістю п о с т у п л я т ь с я тобі всіма п о л я к а м и у світі, включа­ ю ч и й п о л ь с ь к и х соціалістів», як в и с л о в и в с я о д и н із секре­ тарів С Д П Н . Б е з сумніву, « б л и с к о ф і ц і й н о г о с х в а л е н н я д л я Р о з и був о б л у д н и м б л и с к о м » . Н а б а г а т о с е р й о з н і ш о ю в и я в и л а с я її п о з і р н а згода з пар­ тійним керівництвом у полеміці про ревізіонізм, у якій вона відіграла в и р і ш а л ь н у роль.

Ця знаменита дискусія, розпо­

ч а т а Е д у а р д о м Б е р н ш т е й н о м , у в і й ш л а в і с т о р і ю я к супе­ речка про вибір між р е ф о р м а м и та революцією.

Проте це

б о й о в е гасло н е т о ч н е з двох п р и ч и н : в о н о навіює думку, наче н а з л а м і віків С Д П Н усе щ е в и с т у п а л а з а р е в о л ю ц і ю , щ о н е м а є під с о б о ю п і д с т а в ; д о т о г о ж в о н о п р и х о в у є о б ' є к т и в н у слушність багатьох п о л о ж е н ь Б е р н ш т е й н а .

Його критика

е к о н о м і ч н о ї теорії М а р к с а н а с п р а в д і , як він і с т в е р д ж у в а в , п о в н і с т ю «відповідала р е а л ь н о с т і » . Він в к а з у в а в , щ о «вели­ чезний приріст суспільного

багатства супроводжується не

з м е н ш е н н я м числа великих капіталістів,

а збільшенням

к і л ь к о с т і к а п і т а л і с т і в усіх к а т е г о р і й » , щ о « з р о с т а ю ч о г о зву­ ження

кола заможних людей

бідняків»

не відбувається,

що

і

зростання

злиденності

« с у ч а с н и й п р о л е т а р і а т на­

справді бідний, та не п а у п е р и з о в а н и й » і що гасло М а р к с а «В

пролетаря

дійсністю.

немає

батьківщини»

не

узгоджується

з

Загальне виборче право надало пролетаріатові

політичні права, п р о ф с п і л к и — місце в суспільстві, н о в и й імперіалістичний р о з в и т о к — очевидну зацікавленість у на-

74

Роза Люксембург

(1871-1910)

ц і о н а л ь н і й з о в н і ш н і й політиці. Р е а к ц і ю н і м е ц ь к о ї партії на ці н е п р и є м н і і с т и н и передусім, зрозуміло, в и з н а ч а л о глибо­ к е н е б а ж а н н я п і д д а в а т и к р и т и ч н о м у п е р е г л я д о в і с в о ї тео­ р е т и ч н і п і д м у р к и , до того ж це н е б а ж а н н я різко загострюва­ ла п р и х о в а н а зацікавленість

партії у

статус

кво,

якому

з а г р о ж у в а в а н а л і з Б е р н ш т е й н а . Н а к і н б у л о п о с т а в л е н о ста­ тус С Д П Н я к « д е р ж а в и в д е р ж а в і » ; ф а к т и ч н о п а р т і я п е р е ­ творилася на величезну й добре організовану бюрократію, що с т о я л а поза с у с п і л ь с т в о м і була ц і л к о в и т о з а ц і к а в л е н а у з б е р е ж е н н і такого стану речей. Р е в і з і о н і з м а la Б е р н ш т е й н п р и в і в б и п а р т і ю н а з а д у н і м е ц ь к е с у с п і л ь с т в о , а т а к а «інте­ грація» з д а в а л а с я н а с т і л ь к и ж н е б е з п е ч н о ю д л я партії, як і революція. М - р Н е т т л п р о п о н у є ц і к а в е п о я с н е н н я , ч о м у С Д П Н усе­ р е д и н і н і м е ц ь к о г о суспільства о б і й м а л а « с т а н о в и щ е парії» 7 ....

і не зуміла у в і й т и до уряду . її ч л е н а м з д а в а л о с я , що п а р т і я м о ж е «сама по собі с т в о р и т и н а й в и щ у а л ь т е р н а т и в у корум­ п о в а н о м у капіталізмові». В дійсності ж, т р и м а ю ч и «непри­ ступну кругову оборону проти жувала те

позірне

відчуття

суспільства»,

вона пород­

«згуртованості»

(за в и р а з о м

Неттла), до якого з глибоким презирством ставилися фран­ цузькі соціалісти . У б у д ь - я к о м у разі було о ч е в и д н о , що ч и м б і л ь ш о ю ставала ч и с е л ь н і с т ь партії, т и м б е з п о в о р о т н і ш е її радикалізм «знищувався організованістю».

У цій «державі

в державі» м о ж н а було дуже з а т и ш н о існувати, у н и к а ю ч и т е р т я і з с о ц і у м о м , н а с о л о д ж у ю ч и с ь с в о є ю м о р а л ь н о ю ви­ щістю

без ж о д н и х п р а к т и ч н и х н а с л і д к і в .

Не доводилося

н а в і т ь р о з п л а ч у в а т и с я з а ц е хоч с к і л ь к и - н е б у д ь с е р й о з н и м відчуженням,

о с к і л ь к и ц я с п і л ь н о т а - п а р і я ф а к т и ч н о була

лише дзеркалом,

«зменшеним відображенням»

німецького

с у с п і л ь с т в а в ц і л о м у . Ц е й т у п и к о в и й ш л я х н і м е ц ь к о г о со­ ц і а л і з м у м о ж н а було п р а в и л ь н о а н а л і з у в а т и з п р о т и л е ж н и х т о ч о к з о р у — а б о з т о ч к и з о р у р е в і з і о н і з м у Б е р н ш т е й н а , кот­ р и й в и з н а в а в е м а н с и п а ц і ю робітничого класу в капіталістич­ ному суспільстві д о к о н а н и м фактом і пропонував п р и п и н и 75

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ти р о з м о в и про р е в о л ю ц і ю , п р о я к у все одно ніхто не замис­ л ю в а в с я ; а б о з т о ч к и з о р у т и х , х т о був н е л и ш е « в і д ч у ж е ­ н и м » від б у р ж у а з н о г о с у с п і л ь с т в а , а н а с п р а в д і п р а г н у в пе­ р е т в о р и т и світ. На другій позиції с т о я л и р е в о л ю ц і о н е р и зі Сходу: П л е ­ ханов, Парвус і Роза Люксембург, — які й р о з п о ч а л и атаку на Б е р н ш т е й н а і я к и х підтримав Карл Каутський, найвидатн і ш и й т е о р е т и к н і м е ц ь к о ї с о ц і а л - д е м о к р а т и , х о ч а й о м у , ма­ буть, з р у ч н і ш е й п р о с т і ш е було з Б е р н ш т е й н о м , а н і ж у ком­ панії н о в и х с о ю з н и к і в з-за кордону. П е р е м о г а їхня в и я в и л а с я пірровою; вона «лише посилила відчуження,

щ е д а л і від­

с у н у в ш и р е а л ь н і с т ь » . Р і ч у т і м , щ о с п р а в ж н і й п р е д м е т супе­ р е ч к и н е був а н і т е о р е т и ч н и м , а н і е к о н о м і ч н и м . Н а к і н б у л о поставлено твердження Бернштейна, сором'язливо сховане у п о с и л а н н я , « щ о б у р ж у а з і я — не в и к л ю ч а ю ч и й н і м е ц ь к у — у масі своїй л и ш а є т ь с я доволі з д о р о в о ю ,

не л и ш е еконо­

м і ч н о , а ї ї морально» ( к у р с и в м і й ) . С а м е т о м у П л е х а н о в ви­ л а я в його «філістером», а Парвус і Роза Л ю к с е м б у р г визна­ ч и л и ц ю с у п е р е ч к у я к в и р і ш а л ь н у д л я м а й б у т н ь о г о партії. А д ж е суть с п р а в и п о л я г а л а в тому, що і Б е р н ш т е й н , і Ка­ утський відчували однакову відразу до революції; «залізний закон необхідності»

слугував

К а у т с ь к о м у за н а й к р а щ и й з

у с і х м о ж л и в и х п р и в і д , а б и н і ч о г о н е р о б и т и . Гості з і С х о д у є д и н і не л и ш е «вірили»

в р е в о л ю ц і ю як у т е о р е т и ч н у не­

о б х і д н і с т ь , а й х о т і л и щ о с ь з а р а д и неї р о б и т и — с а м е т о м у , щ о і с н у ю ч е с у с п і л ь с т в о в о н и в в а ж а л и н е с т е р п н и м з мораль­ них п о з и ц і й , з п о з и ц і й с п р а в е д л и в о с т і . Б е р н ш т е й н а й Р о з у Л ю к с е м б у р г , з і н ш о г о боку, о б ' є д н у в а л о т е , щ о о б и д в а в о н и були

чесними

(чим,

можливо,

пояснюється

«таємна

с л а б к і с т ь » Б е р н ш т е й н а д о н е ї ) , а н а л і з у в а л и те, щ о б а ч и л и , залишаючись вірними реальності, і критично ставилися до Маркса; Б е р н ш т е й н це розумів і, відповідаючи на нападки Р о з и Л ю к с е м б у р г , я д н о в і д з н а ч а в , щ о в о н а т е ж « п і д д а л а сум­ н і в у м а р к с и с т с ь к і п е р е д б а ч е н н я м а й б у т н ь о ї с о ц і а л ь н о ї ево­ люції, оскільки останні с п и р а ю т ь с я на теорію криз».

76

Роза Люксембург

(1871-1910)

В основу перших тріумфів Рози Люксембург у німецькій партії було з а к л а д е н е п о д в і й н е н е п о р о з у м і н н я .

На зламі

в і к і в С Д П Н б у л а « п р е д м е т о м з а з д р о щ і в і з а х о п л е н н я со­ ціалістів у в с ь о м у світі». її « в е л и к и й с т а р и г а н » , Август Б е ­ бель, я к и й , п о ч и н а ю ч и із з а с н у в а н н я Б і с м а р к о м н і м е ц ь к о г о рейху аж до п о ч а т к у П е р ш о ї світової в і й н и « в и з н а ч а в її по­ л і т и к у й дух», б е з у п и н н о п р о г о л о ш у в а в : « Я з а л и ш а ю с ь і зав­ жди

залишатимуся

суспільства».

смертельним

ворогом

існуючого

Хіба це не було с х о ж и м із духом п о л ь с ь к о ї

с п і в д р у ж н о с т і ? Хіба з цієї г о р д о в и т о ї п о з и ц і ї не м о ж н а було в и с н у в а т и , що н і м е ц ь к а партія — та сама С Д Ц П і Л , тільки у збільшеному масштабі?

Р о з і Л ю к с е м б у р г з н а д о б и л о с я май­

же десять років — аж до її п о в е р н е н н я до Н і м е ч ч и н и після п е р ш о ї р о с і й с ь к о ї р е в о л ю ц і ї , — аби в і д н а й т и , що с е к р е т цієї гордовитої непохитності полягає у свідомій відстороненості від в е л и к о г о с в і т у і з о с е р е д ж е н о с т і в и н я т к о в о н а з р о с т а н н і партійної організації.

У с в і д о м и в ш и це, вона після

року розробила програму постійного

«тертя»

із

1910-го суспіль­

с т в о м , без ч о г о — я к в о н а т о д і з р о з у м і л а — с а м е д ж е р е л о р е ­ в о л ю ц і й н о г о духу п р и р е ч е н е в и ч е р п а т и с я .

Вона не збира­

л а с я м а р н у в а т и своє ж и т т я в секті, хай с к і л ь к и завгодно в е л и к і й ; її р е в о л ю ц і й н а н а л а ш т о в а н і с т ь м а л а п е р е д у с і м мо­ р а л ь н и й характер, а це означало, що вона з а л и ш а л а с я при­ страсно втягнутою у публічне життя і справи суспільства, у с у д ь б и світу. ї ї з а а н г а ж о в а н і с т ь у є в р о п е й с ь к у п о л і т и к у , в и ­ ходячи за р а м к и безпосередніх інтересів робітничого класу і, відповідно, за р а м к и уваги будь-кого з м а р к с и с т і в , най­ я с к р а в і ш е в и я в л я є т ь с я в її п о с т і й н и х в и м о г а х «республі­ канської програми» для німецької й російської партій. Ц е с к л а д а л о о д и н і з г о л о в н и х п у н к т і в ї ї знаної Juniusbroschure ( Б р о ш у р и Ю н і у с а ) , щ о б у л а н а п и с а н а у в ' я з н и ц і п і д час в і й н и й

опісля стала п л а т ф о р м о ю для всього

Союзу

С п а р т а к а . Л е н і н , н е з н а ю ч и , хто ї ї а в т о р , н е г а й н о в и с л о в и в ­ ся, що п р о г о л о ш у в а т и «програму республіки... означало би на п р а к т и ц і « п р о г о л о с и т и » р е в о л ю ц і ю — з н е д о ц і л ь н о ю р е -

77

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

волюційною програмою!»

Що ж, роком пізніше російська

р е в о л ю ц і я р о з п о ч а л а с я взагалі без ж о д н о ї п р о г р а м и , і її пер­ ш и м к р о к о м с т а л о з н и щ е н н я м о н а р х і ї і в с т а н о в л е н н я рес­ п у б л і к и , і те саме п о т і м в і д б у л о с я в Н і м е ч ч и н і й Австрії. Щ о , зрозуміло, не завадило російським, польським чи німецьким т о в а р и ш а м люто суперечити їй з цього п и т а н н я . Ба більше, не н а ц і о н а л ь н е , а саме р е с п у б л і к а н с ь к е п и т а н н я відгородило ї ї від у с і х і н ш и х н а й р і ш у ч і ш и м ч и н о м . Тут в о н а б у л а ц і л к о ­ в и т о с а м о т н ь о ю — як була с а м о т н ь о ю , хоча й м е н ш н а о ч н о , у своєму н а п о л я г а н н і на абсолютній необхідності свободи за б у д ь - я к и х у м о в — не л и ш е с в о б о д и д у м к и , а й п о л і т и ч н о ї свободи. Друге непорозуміння н а п р я м у пов'язане з полемікою про ревізіонізм.

Роза Люксембург сприйняла небажання

Каут-

ського п о г о д и т и с я з аналізом Б е р н ш т е й н а за щ и р у відданість р е в о л ю ц і ї . П і с л я п е р ш о ї р о с і й с ь к о ї р е в о л ю ц і ї 1905 р о к у , за­ ради участі в я к і й вона с п і ш н о п о в е р н у л а с я до В а р ш а в и з фальшивими документами,

в о н а в ж е н е м о г л а с е б е обма­

н ю в а т и . Д л я неї ц і м і с я ц і в и я в и л и с я н е л и ш е в и р і ш а л ь н и м досвідом, а й « н а й щ а с л и в і ш и м и у моєму житті». Повернув­ шись,

вона

спробувала

н і м е ц ь к і й партії. слову

обговорити

події

Вона швидко зрозуміла,

«революція»

зіткнутися

з

реальною

з

що

друзями

у

«варто було

революційною

ситуацією, як воно п е р е т в о р и л о с я на набір» б е з з м і с т о в н и х з в у к і в . Н і м е ц ь к і с о ц і а л і с т и б у л и в п е в н е н і , щ о т а к і р е ч і відбу­ в а ю т ь с я т і л ь к и в д а л е к и х в а р в а р с ь к и х к р а ї н а х . Ц е був п е р ­ ш и й ш о к , від я к о г о в о н а т а к і н е о г о в т а л а с я . Д р у г и й т р а п и в ­ ся

1914-го р о к у й л е д ь н е п р и з в і в ї ї д о с а м о г у б с т в а . З р о з у м і л о , п е р ш е з і т к н е н н я з р е в о л ю ц і є ю н а в ч и л о її не

л и ш е т в е р е з о с т і й в и ш у к а н о м у м и с т е ц т в у з н е в а г и й недо­ в і р л и в о с т і , а й б і л ь ш к о р и с н и м р е ч а м . З в і д с и в и п л и в а є осяг­ н е н н я н е ю п р и р о д и п о л і т и ч н о ї дії, я к е м - р Н е т т л с п р а в е д ­ ливо називає її н а й в а ж л и в і ш и м внеском у політичну теорію. Головний урок, я к и й вона винесла із досвіду р е в о л ю ц і й н и х р а д р о б і т н и ч и х д е п у т а т і в , п о л я г а є в тому, щ о « х о р о ш а о р г а -

78

Роза Люксембург

(1871-1910)

н і з а ц і я не п е р е д у є дії, а є її п р о д у к т о м » , що « о р г а н і з а ц і ї ре­ в о л ю ц і й н о ї дії м о ж н а і с л і д у ч и т и с я в п р о ц е с і с а м о ї р е в о ­ люції, я к н а в ч и т и с я п л а в а т и м о ж н а т і л ь к и у воді», щ о рево­ люції ніким

не

«влаштовуються»,

а спалахують

«самі

по

с о б і » і щ о « п о ш т о в х д о дії» з а в ж д и й д е « з н и з у » . Р е в о л ю ц і я «велика й сильна доти, п о к и соціал-демократи (на той час, як і раніше, є д и н а р е в о л ю ц і й н а партія) її не розчавлять». О д н а к у п р е л ю д і ї 1905 р о к у б у л о д в а а с п е к т и , к о т р и х в о н а зовсім не помітила. Це передусім той д и в о в и ж н и й факт, що революція

вибухнула мало

того,

що

не

в

індустріальній

к р а ї н і , а й на т е р и т о р і ї , де в з а г а л і не б у л о с и л ь н о г о с о ц і а л і ­ с т и ч н о г о руху з м а с о в о ю п і д т р и м к о ю . І це, по-друге, т а к с а м о незаперечний факт,

щ о р е в о л ю ц і я була н а с л і д к о м п о р а з к и

Росії в р о с і й с ь к о - я п о н с ь к і й війні. Л е н і н ці два ф а к т и назав­ жди з а п а м ' я т а в і вивів із н и х два наслідки. П е р ш и й — більша організація не потрібна;

маленької,

міцно зорганізованої

г р у п и з к е р і в н и к о м , я к и й т в е р д о з н а є , ч о г о в і н п р а г н е , до­ с и т ь , щ о б п і д х о п и т и владу, т і л ь к и - н о у р я д с т а р о г о р е ж и м у буде з м е т е н и й . Від в е л и к и х р е в о л ю ц і й н и х о р г а н і з а ц і й т і л ь к и з а й в и й клопіт. І д р у г и й : о с к і л ь к и революції не «влаштову­ ються», а відбуваються через нікому не підвладні обстави­ н и й події, т о в і й н и — річ к о р и с н а . Д р у г и й п у н к т с т а в д ж е ­ 9

р е л о м ї ї с у п е р е ч о к з Л е н і н и м під ч а с П е р ш о ї с в і т о в о ї в і й н и ; перший

—

витоком к р и т и к и нею ленінської тактики у

російській революції в

1918-му році. Бо в о н а к а т е г о р и ч н о ,

від п о ч а т к у д о к і н ц я ,

відмовлялася бачити у війні бодай

щ о с ь , о к р і м ж а х л и в о ї к а т а с т р о ф и , хоч б и я к и м и б у л и к і н ц е в і н а с л і д к и ; ціна у л ю д с ь к и х ж и т т я х , о с о б л и в о в ж и т т я х про­ летарів, була в б у д ь - я к о м у разі н а д м і р н о ю . Ба більше, її до глибини душі обурювала думка,

що революція спроможна

н а ж и в а т и с я н а в і й н і й б і й н і , — щ о Л е н і н а а н і с к і л ь к и н е хви­ л ю в а л о . А щ о с т о с у є т ь с я о р г а н і з а ц і ї , т о в о н а н е в і р и л а у пе­ ремогу, в я к і й не беруть участі і п о з б а в л е н і п р а в а голосу ш и р о к і маси; ба більше, вона так мало вірила в у т р и м а н н я в л а д и з а б у д ь - я к у ціну, щ о « н а б а г а т о с и л ь н і ш е б о я л а с я р е -

79

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в о л ю ц і ї з і п с о в а н о ї , н і ж н е у с п і ш н о ї » — і це н а с п р а в д і було «серйозним р о з х о д ж е н н я м » між нею та б і л ь ш о в и к а м и . І хіба п о д і ї н е д о в е л и , щ о в о н а м а л а р а ц і ю ? Х і б а і с т о р і я Радянського Союзу не є одним тривалим доказом страшних н е б е з п е к « з і п с о в а н и х р е в о л ю ц і й » ? Хіба « м о р а л ь н и й крах», я к и й вона передбачала —

не передбачивши,

зрозуміло,

відвертої з л о ч и н н о с т і л е н і н с ь к о г о н а с т у п н и к а , — не завдав справі революції, як вона її розуміла,

більше шкоди,

ніж

могла би с п р и ч и н и т и «яка завгодно політична поразка... у чесній боротьбі проти переважаючих сил і п о п р и історичну ситуацію»? Хіба не відповідає д і й с н о с т і , що Л е н і н «цілко­ вито п о м и л я в с я » у виборі засобів, що є д и н и м ш л я х о м для п о р я т у н к у була « ш к о л а с а м о г о с у с п і л ь н о г о ж и т т я , н а й б і л ь ш н е о б м е ж е н і , я к о м о г а ш и р ш і д е м о к р а т і я й г р о м а д с ь к а дум­ ка» і що т е р о р усіх « д е м о р а л і з у в а в » і все з р у й н у в а в ? Вона п р о ж и л а надто мало, аби побачити, н а с к і л ь к и прав­ да була на її боці, і с п о с т е р і г а т и ж а х л и в е і к а т а с т р о ф і ч н о ш в и д к е м о р а л ь н е в и р о д ж е н н я к о м у н і с т и ч н и х п а р т і й — без­ п о с е р е д н і й н а с л і д о к р о с і й с ь к о ї р е в о л ю ц і ї — в у с ь о м у світі. Не д о ж и в до цього, до речі, й Л е н і н , я к и й , н е з в а ж а ю ч и на всі с в о ї п о м и л к и , в с е ж м а в б і л ь ш е с п і л ь н о г о з п е р в і с н о ю с п і в д р у ж н і с т ю , н і ж будь з к и м з і с в о ї х н а с т у п н и к і в . Ц е ста­ ло очевидним, коли Пауль Леві, наступник Лео Йогихеса на чолі «Спартака», трьома р о к а м и пізніше загибелі Р о з и надрукував її ( т і л ь к и - н о п р о ц и т о в а н і ) н о т а т к и про росій­ ську революцію, котрі вона писала

1918-го р о к у « т і л ь к и д л я

себе» — т о б т о не з б и р а л а с ь о п р и л ю д н ю в а т и

. «Це виклика­

ло с е р й о з н у р о з г у б л е н і с т ь » і в р о с і й с ь к і й , і в н і м е ц ь к і й партії, і було б з р о з у м і л и м , я к б и Л е н і н в і д г у к н у в с я р і з к о й н е с т р и м а н о . О д н а к він н а п и с а в : « М и відповімо... д в о м а ряд­ к а м и з однієї гарної російської б а й к и : орлам т р а п л я є т ь с я й н и ж ч е від к у р е й с п у с к а т и с я , т а к у р я м д о о р л і в н і к о л и н е п і д н я т и с я . . . Н е з в а ж а ю ч и на... п о м и л к и . . . в о н а була й зали­ ш а є т ь с я о р л о м » . І далі він в и с т у п и в з в и м о г о ю п у б л і к а ц і ї «її б і о г р а ф і ї і п о в н о г о з і б р а н н я ї ї т в о р і в » , н е в у а л ю ю ч и « п о -

80

Роза Люксембург

(1871-1910)

м и л о к » , і г а н и в н і м е ц ь к и х т о в а р и ш і в з а « н е м о ж л и в е » не­ х т у в а н н я ц и м о б о в ' я з к о м . Б у л о ц е 1922-го року. Т р ь о м а ро­ ками потому н а с т у п н и к и Л е н і н а в и р і ш и л и «більшовизува­ ти»

німецьку компартію і тому дали р о з п о р я д ж е н н я про

« ц і л е с п р я м о в а н у атаку на всю с п а д щ и н у Р о з и Л ю к с е м б у р г » . За д о р у ч е н н я радо ухопилася молода комуністка на ім'я Рут Ф і ш е р , що тільки-но приїхала з Відня. Вона сказала німець­ ким товаришам, що Роза Люксембург та її вплив «нічим не ліпші за сифілітичну бацилу». В и г р і б н а я м а р о з ч а х н у л а с ь , і з неї з ' я в и л о с я т е , щ о Р о з а Люксембург назвала би

«іншим зоологічним різновидом».

Ані «агентів буржуазії», ані « с о ц і а л - з р а д н и к і в » у ж е не ви­ магалося, щ о б з н и щ и т и ж м е н ь к у вцілілих членів співдруж­ н о с т і і в к р и т и з а б у т т я м о с т а н н і с л і д и ї х н ь о г о духу. П о в н е в и д а н н я її праць, нема про що казати, так і не з ' я в и л о с я на світ.

П і с л я Другої світової в і й н и д в о т о м н и к в и б р а н и х робіт

«із н а й д е т а л ь н і ш и м и п р и м і т к а м и , щ о п і д к р е с л ю в а л и п о м и л ­ к о в і с т ь її п о г л я д і в » , в и й ш о в у С х і д н о м у Б е р л і н і , а слідом за ним

було в и д а н о

«розгорнутий аналіз люксембургістської

с и с т е м и п о м и л о к » Ф р е д а О л ь с н е р а , ш в и д к о « п і д д а н и й за­ буттю»,

о с к і л ь к и став «надто с т а л і н і с т с ь к и м » .

Цей аналіз

б у в , б е з у м о в н о , н е т и м , ч о г о в и м а г а в Л е н і н , і н е міг, я к в і н сподівався,

прислужитися

«вихованню

багатьох п о к о л і н ь

комуністів». Після

смерті

Сталіна становище

почало змінюватися,

хоча і не у Східній Н і м е ч ч и н і , де, х а р а к т е р н и м ч и н о м , пере­ гляд

сталіністської

історії набув

форми

«культу Б е б е л я » .

( П р о т е с т у в а в п р о т и цієї н о в о ї д у р н и ц і т і л ь к и б і д о л а ш н и й старий Герман Д у н к е р ,

останній видатний п а р т і й н и й діяч,

я к и й з а л и ш и в с я ж и в и м і міг іще «згадати н а й п р е к р а с н і ш и й п е р і о д м о г о ж и т т я , к о л и , м о л о д о ю л ю д и н о ю , я був з н а й о ­ мий

і працював разом

із

Розою Люксембург,

Карлом

Л і б к н е х т о м і Ф р а н ц е м М е р і н г о м » ) . О д н а к п о л я к и , хоча їхнє власне двотомне видання вибраних творів

1959 р о к у «част­

ково п е р е т и н а є т ь с я з н і м е ц ь к и м » , «витягли її репутацію м а й -

81

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ж е н е з м і н н о ю з і с к р и н і , д е в о н а з б е р і г а л а с я » від д н я с м е р т і Леніна,

і

після

1956-го

року

на р и н к у

з'явився

«потік

п о л ь с ь к и х п у б л і к а ц і й » з ц і є ї т е м и . Х о т і л о с я б в і р и т и , що є ще н а д і я на з а п і з н і л е в и з н а н н я того, ч и м в о н а була і що в о н а зробила,

так само, як хотілось би с п о д і в а т и с я ,

що вона

нарешті посяде н а л е ж н е місце у викладанні політології в к р а ї н а х Заходу. Бо м-р Н е т т л має рацію: « З а к о н н е місце її ідей — п о в с ю д н о , де в с е р й о з в и к л а д а ю т ь історію політич­ них ідей».

Примітки

О б м е ж е н і с т ь ж а н р у в іншому аспекті в и я с к р а в и л а с ь останні­ ми р о к а м и , к о л и Гітлер і Сталін, через їхню роль у сучасній історії, н е з а с л у ж е н о удостоїлися к а н о н і ч н и х біографій. Хоч би як ретель­ но Аллен Б а л л о к у к н и з і про Гітлера та Ісаак Д е й ч е р у біографії Сталіна д о т р и м у в а л и с я ф о р м а л ь н и х з а к о н і в жанру, п о г л я д на істо­ рію в світлі цих н е - о с о б и с т о с т е й міг п р и з в е с т и тільки до фальси­ фікації — до в в е д е н н я цих п е р с о н а ж і в у п р и с т о й н е т о в а р и с т в о і д о більш в и т о н ч е н о г о в и к р и в л е н н я подій. Я к щ о ми хочемо п о б а ч и т и і події, й особистості у с п р а в ж н ь о м у масштабі, ми, як і р а н і ш е , м а є м о з в е р т а т и с я до набагато м е н ш д о к у м е н т о в а н и х і ф а к т и ч н о н е п о в н и х біографій Гітлера і Сталіна, н а п и с а н и х відповідно К о н р а д о м Гайденом і Борисом Суваріним. 2 J.P. Nettle. Rosa Luxemburg. 2 vols. — Oxford U n i v e r s i t y Press, 1966. 1

з

Д и в . : Bulletin des Presse- und Informationsamtes der Bundesregierung, 8 лютого 1962, с. 224. 4

3 л и с т а до Ганса Д и ф е н б а х а , 8 б е р е з н я 1917 р., опубліковано­ го в «Вгіеіе an F r e u n d e » , Zurich, 1950. Там само, с. 84. Його н а й в и з н а ч н і ш а к н и г а тепер доступна англійською під на­ звою Evolutionary Socialism (Schocken Paperback) — на ж а л ь , без у к р а й необхідних д л я а м е р и к а н с ь к о г о ч и т а ч а п р и м і т о к і вступу. 7 Д и в . : J.P. Nettle. «The G e r m a n Social Democratic Party. 1890— 1914, as a Political M o d e l » / / Past and Present, April, 1965. її ситуація мала багато схожих рис зі с т а н о в и щ е м ф р а н ц у з ь к о ї армії часів к р и з и Д р е й ф у с а у Ф р а н ц і ї , к о т р и й Роза Л ю к с е м б у р г із т а к и м б л и с к о м аналізувала д л я Die Neue Zeit у «Di soziale Krise in

82

Роза Люксембург (1871-1910)

Frankreigh» (т. 1,1901). « П р и ч и н а н е б а ж а н н я армії в и с т у п и т и по­ лягала в тому, що вона хотіла п р о д е м о н с т р у в а т и свою о п о з и ц і ю гро­ м а д я н с ь к і й владі р е с п у б л і к и і п р и цьому не п о з б а в л я т и цю опози­ цію с и л и , підтримуючи» своєю участю в с е р й о з н о м у д е р ж а в н о м у перевороті іншу ф о р м у у р я д у в а н н я . 9

Л е н і н читав «Про війну» (1832) Клаузевіца під час П е р ш о ї світової в і й н и ; його в и п и с к и й маргіналії у п'ятдесяті р о к и були в и д а н і у Східному Б е р л і н і . На думку Вернера Гальберга («Lenin un Clausewitz» // Archiv fur Kulturgechichte, Bd. 36, Berlin, 1954), Л е н і н п е р е б у в а в під в п л и в о м К л а у з е в і ц а , к о л и п о ч а в о б м і р к о в у в а т и вірогідність того, що війна, тобто крах є в р о п е й с ь к о ї с и с т е м и націо­ н а л ь н и х д е р ж а в , могла би з а м і н и т и е к о н о м і ч н и й крах капіталістич­ ної е к о н о м і к и , п е р е д б а ч е н и й М а р к с о м . 10 „ ... . Є своєрідна іронія в тому, що ця брошура — є д и н и й її твір, к о т р и й сьогодні читають і цитують. Англійською доступні такі її п р а ц і : The Accumulation of Capital. London and Yale, 1951; відповідь Б е р н ш т е й н о в і (1899), в и д а н а Three Arrow Press, New York, 1937; Juniusbroschure (1918) під н а з в о ю The Crisis in the German Social Democracy, Lanka Sama Samaja Publications of Colombo, Ceylon, 1955 — вірогідно, р е п р и н т в и д а н н я Social Publication Society, New York, 1918.1953-го року це саме ц е й л о н с ь к е в и д а в н и ц т в о випусти­ ло її к н и г у The Mass Strike, the Political Party and the Trade Unions (1906).

83

А Н Д Ж Е Л О Д Ж У З Е П П Е РОН КАПЛІ: Х Р И С Т И Я Н И Н Н А П Р Е С Т О Л І С В . ПЕТРА 3 1958 ПО 1963

« Щ о д е н н и к душі»

(Нью-Йорк,

1965), д у х о в н и й щ о д е н ­

н и к А н д ж е л о Д ж у з е п п е Р о н к а л л і , щ о п р и б р а в , с т а в ш и па­ п о ю , ім'я И о а н н а X X I I I , — к н и г а , я к а д и в н и м ч и н о м розча­ ровує і д и в н и м чином приваблює. Н а п и с а н а переважно в періоди затвору, в о н а с к л а д а є т ь с я з б е з к і н е ч н о одноманіт­ них аскетичних сповідей

і самодокорів,

«випробувань

совісті» і звітів п р о «духовне п р о с у в а н н я » , а п р о сучасні події згадує в к р а й рідко — так, що с т о р і н к у за с т о р і н к о ю її чи­ т а є ш , н а ч е е л е м е н т а р н и й п о с і б н и к н а т е м у « я к с т а т и доб­ р и м і у х и л я т и с я від з л а » . І в с е ж — д и в н и м і н е з в и ч н и м ч и ­ ном

— їй вдається чітко відповісти на два п и т а н н я , що

в и н и к л и у багатьох, к о л и н а п р и к і н ц і т р а в н я і на початку червня

1963 р о к у в і н п о м и р а в у В а т и к а н і .

У н а й п р о с т і ш і й і н е д в о з н а ч н і й ф о р м і ці п и т а н н я я по­ ч у л а від п о к о ї в к и в р и м с ь к о м у г о т е л і : « М а д а м , — с к а з а л а в о н а , — ц е й п а п а був с п р а в ж н і м х р и с т и я н и н о м . Я к т а к е м о ж ­ ливе?

І як т р а п и л о с я ,

що на престол св.

Петра зійшов

с п р а в ж н і й х р и с т и я н и н ? Адже, щоб його о б р а л и п а п о ю , його мали спершу п р и з н а ч и т и є п и с к о п о м , потім а р х і є п и с к о п о м , п о т і м к а р д и н а л о м ? Н е в ж е ніхто н е р о з у м і в , хто він т а к и й ? » Щ о д о о с т а н н ь о г о ї ї п и т а н н я , т о в і д п о в і с т и , й м о в і р н о , слід: «Так, ніхто не розумів». В с т у п а ю ч и у к о н к л а в , він не нале­ ж а в д о числаpapabile*: ш а т й о г о р о з м і р у в а т и к а н с ь к і к р а в ц і зарані не ш и л и . Його обрали, тому що к а р д и н а л и не змогли д о м о в и т и с я і , я к с а м в і н п и ш е , в в а ж а л и , щ о в і н буде « т и м ­ ч а с о в и м і п е р е х і д н и м п а п о ю » , п о с т а т т ю без о с о б л и в о ї в а г и .

* Той, у кого є шанси стати папою (італ.).

84

А. Дж.

Ронкаллі: християнин на престолі св. Петра з

1958 по

1963

« О д н а к о с ь я тут, — п р о д о в ж у є в і н , — н а п о р о з і в ж е ч е т в е р ­ того р о к у п о н т и ф і к а т у , з г р а н д і о з н о ю п р о г р а м о ю робіт, я к і п р о в а д я т ь с я н а о ч а х у с ь о г о світу,

що д и в и т ь с я на м е н е й

ч е к а є » . Н е т е в р а ж а є , щ о в і н н е н а л е ж а в д о ч и с л а papabile, а те, що ніхто не р о з у м і в , хто він т а к и й , і що й о г о о б р а л и , т о м у щ о всі в в а ж а л и й о г о н е з н а ч н о ю п о с т а т т ю . П р о т е в р а ж а ю ч и м це стає т і л ь к и заднім ч и с л о м . Зрозу­ м і л о , Ц е р к в а п р о п о в і д у в а л а imitatio Christi* м а й ж е д в а т и ­ сячоліття, і ніхто не знає, с к і л ь к и н е в і д о м и х п а р о х і я л ь н и х священиків

і ч е н ц і в у п р о д о в ж цих віків г о в о р и л и собі:

«Отже, мій взірець — Ісус Х р и с т о с » , — як с к а з а в це м о л о д и й Ронкаллі, чудово усвідомлюючи навіть у вісімнадцять років, щ о « с к и д а т и с я н а б л а г о г о І с у с а » — о з н а ч а є , щ о «до т е б е ста­ витимуться як до божевільного»:

«Вони говорять і вірять,

що я д у р е н ь . М о ж л и в о , в о н о й правда, та гордість з а в а д и т ь м е н і ц е в и з н а т и . Ц е к у м е д н и й бік мого ж и т т я » . Т а Ц е р к в а , б у д у ч и о р г а н і з а ц і є ю , і о с о б л и в о п і с л я К о н т р р е ф о р м а ц і ї , пе­ редусім т у р б у ю ч и с ь про збереженість д о к т р и н и , ніж про про­ стоту в і р и , н е с х в а л ю в а л а к а р ' є р и тих, хто б у к в а л ь н о с п р и й ­ мав з а к л и к Х р и с т а « Й д и за м н о ю » . Річ не в тім, що ц е р к о в н і власті

боялися чітко

концентрованому,

окреслених анархічних елементів у

справді х р и с т и я н с ь к о м у способі життя;

вони просто вважали,

щ о « з а з н а в а т и с т р а ж д а н ь і відторг­

н е н н я з а р а д и Х р и с т а і р а з о м із Х р и с т о м » — це х и б н а по­ літика. А саме цього пристрасно і з ентузіазмом прагнув Рон­ каллі, з н о в і з н о в ц и т у ю ч и ці с л о в а Хуана де ла К р у с а . Він прагнув цього настільки сильно, що з церемонії п о с в я ч е н н я в є п и с к о п и «виніс чітке в р а ж е н н я схожості... з р о з і п ' я т и м Х р и с т о м » , с к а р ж и в с я , що «досі я с т р а ж д а в т а к м а л о » , спо­ д і в а в с я й ч е к а в , щ о « Г о с п о д ь п о ш л е м е н і в и п р о б у в а н н я особ­ л и в о болісного характеру... я к е с ь в е л и к е с т р а ж д а н н я й муку тіла й духу».

Б о л і с н і й і п е р е д ч а с н і й с м е р т і він зрадів як

п і д т в е р д ж е н н ю свого п о к л и к а н н я , як «жертві», необхідній * Наслідування Христа (лат.).

85

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

задля його великої справи, котру йому довелося п о к и н у т и незавершеною. Н е б а ж а н н я Ц е р к в и п р и з н а ч а т и н а в и с о к і п о с а д и т и х не­ багатьох, ч и я є д и н а мета — н а с л і д у в а т и Ісуса з Н а з а р е т а , зрозуміти н е в а ж к о . О ч е в и д н о , були часи, к о л и представни­ к и ц е р к о в н о ї ієрархії, н а в з і р е ц ь В е л и к о г о і н к в і з и т о р а Д о с т о є в с ь к о г о , з о с т р а х о м у с в і д о м л ю в а л и , щ о , г о в о р я ч и сло­ вами Лютера,

«через

Б о ж і с л о в а світ п о с т і й н о

охоплений

бунтом. Адже звістка Б о ж а надходить, аби з м і н и т и й ожи­ вити всю землю», тобто в ч и н и т и безлад «остільки, о с к і л ь к и світ ц ю з в і с т к у ч у є » . Але ц і ч а с и д а в н о п р о м и н у л и . Л ю д и з а б у л и , що «бути л а г і д н и м і с у м и р н и м . . . не одне й те саме, що бути с л а б к и м і д о б р о д у ш н и м » , як одного разу з а п и с а в Р о н к а л л і . П р о ц ю в і д м і н н і с т ь с у м и р н о с т і п е р е д Б о г о м і ла­ гідності з л ю д ь м и він ш в и д к о нагадав своєму о т о ч е н н ю , і хоч б и н а с к і л ь к и в о р о ж о с т а в и л и с я д о цього у н і к а л ь н о г о п а п и д е я к і ц е р к о в н і кола, все ж треба в и з н а т и заслугу Церк­ ви та ієрархії в тому, що ця в о р о ж і с т ь не в и я в и л а с я ще силь­ н і ш о ю і що стільки в и с о к и х ієрархів, к н я з і в Ц е р к в и , спро­ м о г л и с я с т а т и н а й о г о бік. І з с а м о г о п о ч а т к у й о г о п о н т и ф і к а т у , з о с е н і 1958 р о к у , д о нього були п р и к у т і п о г л я д и не л и ш е к а т о л и к і в , а й усього с в і т у — ч е р е з п р и ч и н и , я к і в і н с а м п е р е л і ч у є : п о - п е р ш е , че­ рез те, що він « п р и й н я в із п р о с т о т о ю честь і т я г а р » , пере­ дусім «ретельно... у н и к а ю ч и всього, що могло би приверну­ ти до м е н е увагу». П о - д р у г е , ч е р е з те, що він «зумів... н е г а й н о р е а л і з у в а т и п е в н і ідеї... — н а д т о п р о с т і , а л е д а л е к о с я ж н і з а своїми н а с л і д к а м и і с п о в н е н і відповідальності за майбутнє». П р о т е х о ч а , з а й о г о в л а с н и м з і з н а н н я м , «ідея В с е л е н с ь к о г о собору, є п а р х і а л ь н о г о с и н о д у і п е р е г л я д у Статуту каноніч­ н о г о п р а в а » с п а л а й о м у н а д у м к у «без б у д ь - я к и х п о п е р е д н і х р о з д у м і в » , ба н а в і т ь « ц і л к о в и т о с у п е р е ч и л а всім [його] по­ переднім задумам... із цього приводу», с т о р о н н і м спостері­ гачам вона видалася м а й ж е логічним, чи п р и н а й м н і цілком п р и р о д н и м п р о я в о м цієї л ю д и н и т а ї ї д и в о в и ж н о ї в і р и .

86

А. Дж.

Ронкаллі: християнин на престолі св.

Петра з 1958 по 1963

С в і д ч е н н я цієї віри — к о ж н а с т о р і н к а к н и г и , і в с е - т а к и ж о д н а з н и х , і д о с т е м е н н о всі в о н и в к у п і н е п е р е к о н у ю т ь н а с т і л ь к и с и л ь н о , я к н е з л і ч е н н і історії т а а н е к д о т и , щ о ц и р ­ кулювали Р и м о м упродовж н е с к і н ч е н н и х чотирьох днів його а г о н і ї . У ц е й ч а с м і с т о х о д и л о х о д о р о м від з в и ч а й н о ї н а в а л и туристів, до я к и х — через смерть папи, що настала раніше, ніж очікувалося, п р и є д н а л и с я легіони семінаристів, монахів, ч е р н и ц ь і с в я щ е н и к і в усіх к о л ь о р і в ш к і р и і з усіх к і н ц і в світу. І у к о ж н о г о в м і с т і — від т а к с и с т а до п и с ь м е н н и к а чи в и д а в ­ ц я , від о ф і ц і а н т а д о к р а м а р я , у в і р у ю ч и х і н е в і р у ю ч и х у с і х к о н ф е с і й була с в о я і с т о р і я п р о те, щ о з р о б и в ч и с к а з а в Р о н ­ каллі, як він п о в о д и в с я у я к о м у с ь випадку.

Частина цих

і с т о р і й н и н і з і б р а н а К у р т о м К л і н к е р о м у к н и з і під н а з в о ю « П а п а с м і є т ь с я » , а і н ш і о п р и л ю д н е н і в усе ч и с л е н н і ш и х к н и ­ гах п р о « д о б р о г о п а п у Й о а н а » , н а к о ж н і й з я к и х п р о с т а в л е ­ н о : nihil obstat й imprimatur*. Т а в і д т а к о ї а г і о г р а ф і ї н е в е л и ­ к и й з и с к , я к щ о м и х о ч е м о з р о з у м і т и , ч о м у д о цієї л ю д и н и б у л и з в е р н е н і п о г л я д и в с ь о г о світу, — о с к і л ь к и в о н а [агіо­ г р а ф і я . — Перекл.] ( в і р о г і д н о , щ о б н і к о г о н е « з а ч е п и т и » ) ре­ т е л ь н о з а м о в ч у є т е , д о я к о ї м і р и з в и ч а й н і с т а н д а р т и світу, в к л ю ч н о й зі світом Ц е р к в и , суперечать т и м д у х о в н и м і прак­ т и ч н и м п р а в и л а м , я к і заповів л ю д я м Ісус. П о с е р е д н а ш о г о століття л ю д и н а в и р і ш и л а з р о з у м і т и б у к в а л ь н о , а не сим­ волічно кожен пункт викладеної їй доктрини.

Він, папа,

д і й с н о х о т і в , а б и с в і т й о г о « т о п т а в , з н е в а ж а в , в і д к и д а в зара­ ди л ю б о в і Ісуса». Він з а в д а в а в собі й с в о є м у м а р н о с л а в с т в у й ч е с т о л ю б с т в у в и ш к о л у , аж п о к и став н а с п р а в д і б а й д у ж и м «до с у д ж е н ь світу, б а н а в і т ь ц е р к о в н о г о с в і т у » . Ц е б у л о н и м в и р і ш е н о у віці д в а д ц я т и д в о х р о к і в :

«Навіть я к б и я став

папою... мені однаково доведеться постати перед божествен­ н и м с у д д е ю , і ч о г о я т о д і буду в а р т и й ?

Не надто багато».

* Nihil obstat — « н і щ о не п е р е ш к о д ж а є ( д р у к у в а н н ю ) » ; imprima­ tur (лат.) — «нехай друкується» (дозвільні п о м і т к и в а т и к а н с ь к о ї цен­ зури).

87

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

А н а п р и к і н ц і ж и т т я він зміг із у п е в н е н і с т ю н а п и с а т и у звер­ неному до р о д и н и Духовному заповіті,

що

«Ангел Смерті

візьме мене, я гадаю, до раю». В е л и ч е з н а с и л а його віри ні в чому не втілилася настільки наочно, як у тих «скандалах», я к і ця віра п р о с т о д у ш н о п р о в о к у в а л а , і, п о з б у в ш и с ь цього елементу скандальності,

ми тільки п р и м е н ш и м о масштаб

цієї л ю д и н и . Т о м у н а й в е л и ч н і ш і і н а й р и з и к о в а н і ш і оповіді, що пере­ д а в а л и с я т о д і від в у с т д о вуст, з а л и ш и л и с я н е в и д а н и м и та, п е в н а річ, не н а д а ю т ь с я до п е р е в і р к и . Д е я к і я п а м ' я т а ю і спо­ діваюся, що в о н и вірогідні; проте навіть я к б и їхня певність і не п і д т в е р д и л а с я , то і в я к о с т і в и г а д к и в о н и надто харак­ т е р н і і д л я самого п а п и , і д л я його репутації, щ о б їх не пере­ казати. П е р ш и й , найбезневинніший, анекдот підкріплює не дуже часті пасажі у Щ о д е н н и к у ,

котрі говорять про його

невимушене, дійсно на рівних, п о в о д ж е н н я з р о б і т н и к а м и та с е л я н а м и . Хоча він і сам в и й ш о в із цього с е р е д о в и щ а , та р о з л у ч и в с я з н и м уже в о д и н а д ц я т ь років, к о л и вступив до семінарії у Бергамо.

( У п е р ш е він б е з п о с е р е д н ь о з і т к н у в с я

з і « с в і т о м » , к о л и був п р и з в а н и й н а в і й с ь к о в у с л у ж б у . В о н а й о м у в и д а л а с я н а й в и щ о ю м і р о ю « б р и д к о ю , б р у д н о ю т а огид­ н о ю » : « Ч и я в і д п р а в л ю с ь у п е к л о р а з о м із б і с а м и ? Я з н а ю , що таке ж и т т я у казармі — гидко навіть д у м а т и про це»). Анекдот сповіщає,

що до

Ватикану п р и й ш л и водопровід­

н и к и щ о с ь п о л а г о д и т и . П а п а п о ч у в , я к о д и н і з н и х п о ч а в ла­ я т и с я , з г а д у ю ч и все С в я т е с і м е й с т в о . Він в и й ш о в до н и х і ч е м н о спитав: « Н е в ж е це так о б о в ' я з к о в о ? Хіба не м о ж н а г о в о р и т и merda*, я к усі м и ? » Н а с т у п н і т р и історії с т о с у ю т ь с я н а б а г а т о більш серйоз­ ного предмету. У « Щ о д е н н и к у » кілька — зовсім небагато — пасажів свідчать про доволі н а п р у ж е н і в і д н о с и н и між єпис­ копом Ронкаллі та Римом. Складнощі почалися, ймовірно, 1925-го року, к о л и й о г о в і д п р а в и л и д о Б о л г а р і ї а п о с т о л ь * Л а й н о (італ.).

88

А. Дж. Ронкаллі: християнин на престолі се. Петра з 1958 по 1963

с ь к и м п о с л а н н и к о м — до свого роду з а с л а н н я , де його про­ т р и м а л и д е с я т ь р о к і в . Він з а в ж д и п а м ' я т а в , я к п о г а н о й о м у там було,

— д в а д ц я т ь п ' я т ь р о к і в п о т о м у він усе ще п и ш е

п р о « о д н о м а н і т н і с т ь т а м т е ш н ь о г о ж и т т я , щ о в с у ц і л ь скла­ д а л о с я з п о в с я к д е н н и х у к о л і в і п о д р я п и н » . У той період він м а й ж е одразу зіштовхнувся з «багатьма в и п р о б у в а н н я м и . . . ( я к і ) п о х о д я т ь н е від б о л г а р . . . а від ц е н т р а л ь н и х о р г а н і в ц е р ­ ковної адміністрації. Такої ф о р м и п р и н и ж е н н я і п о к о р и я н е о ч і к у в а в , і в о н а г л и б о к о м е н е р а н и т ь » . І в ж е 1926-го р о к у він п о ч а в п и с а т и п р о т о й к о н ф л і к т я к п р о свій «хрест». Спра­ ви п і ш л и на к р а щ е з

1935-го року, к о л и й о г о п е р е в е л и до

а п о с т о л ь с ь к о ї місії в С т а м б у л і , д е в і н п р о в і в і щ е д е с я т ь р о к і в , а ж п о к и , в ж е 1944-го року, о д е р ж а в п е р ш е в а ж л и в е п р и з н а ­ ч е н н я — а п о с т о л ь с ь к о г о н у н ц і я в П а р и ж і . О д н а к і в Стам­ булі « р і з н и ц я м і ж м о є ю о ц і н к о ю с и т у а ц і ї н а м і с ц і й о ц і н к а ­ ми тих самих речей у Р и м і боляче мене р а н и т ь ; це мій є д и н и й х р е с т » . У Ф р а н ц і ї т а к и х с к а р г м и від н ь о г о в ж е н е ч у є м о , т а н е тому, щ о він п е р е м і н и в свої п о г л я д и ; т а к е в р а ж е н н я , щ о він п р о с т о з в и к до світу ц е р к о в н о ї ієрархії. н а с т р о є м він з а п и с у є

З т а к и м умо­

1948-го р о к у , щ о « б у д ь - я к а н е д о в і р а

або нечемність... щ о д о п р о с т и х л ю д е й , б і д н я к і в або н и з ь к о г о походження

(з

боку моїх колег,

в с у ц і л ь р е т е л ь н и х слу­

ж и т е л і в ц е р к в и ) . . . з м у ш у є м е н е к о р ч и т и с я від б о л ю » і щ о «всі р о з у м н и к и ц ь о г о світу, і всі х и т р у н и , в к л ю ч н о з в а т и к а н ською

дипломатією,

виглядають

настільки

у с в і т л і п р о с т о т и й м и л о с т і , щ о й д у т ь від...

жалюгідно

Ісуса та Й о г о

святих!» С а м е у з в ' я з к у з р о б о т о ю в Т у р е ч ч и н і , д е під ч а с в і й н и в і н в с т а н о в и в к о н т а к т з є в р е й с ь к и м и о р г а н і з а ц і я м и (і одного разу завадив турецькому урядові відправити назад до Німеч­ ч и н и кілька сотень є в р е й с ь к и х дітей, що в т е к л и з окупова­ ної н а ц и с т а м и Є в р о п и ) , він п і з н і ш е з а п и с а в о д и н і з в е л ь м и р і д к і с н и х ( н е з в а ж а ю ч и н а всі « в и п р о б у в а н н я с у м л і н н я » , в і н достеменно

не захоплювався

самокритикою) докорів на

с в о ю адресу. « Ч и не м і г я , — п и ш е він, — чи не з о б о в ' я з а н и й

89

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

був з р о б и т и б і л ь ш е , н а в а ж и т и с я н а б і л ь ш р і ш у ч і к р о к и , йду­ ч и п р о т и моїх п р и р о д н и х с х и л ь н о с т е й ? М о ж л и в о , прагнен­ н я м с п о к о ю і миру, я к е я в в а ж а в більш в і д п о в і д н и м духові Господа, п р и к р и в а л о с я моє н е б а ж а н н я в з я т и меча?» Та в т о й час він д о з в о л и в собі в и с л о в и т и с я л и ш е о д н о г о разу. П і с л я початку війни з Росією до нього звернувся н і м е ц ь к и й посол Ф р а н ц ф о н П а п е н і п о п р о с и в його в и к о р и с т а т и свій в п л и в у Р и м і , аби папа публічно підтримав Німеччину. «А що мені сказати про

мільйони

вбивають у Польщі й

євреїв,

яких ваші співвітчизники

Німеччині?»

Розмова відбувалася

1941-го року, к о л и в е л и к а р і з н я т і л ь к и п о ч и н а л а с я . П и т а н ь такого роду якраз і стосуються наведені нижче а н е к д о т и . ї х н і й с п р а в ж н о с т і д о в і р я є ш т и м б і л ь ш е , щ о (на­ скільки мені відомо) жодна біографія про к о н ф л і к т папи Й о а н н а з Р и м о м навіть не згадує. П о - п е р ш е , є анекдот про а в д и є н ц і ю в папи П і я X I I напередодні відбуття Р о н к а л л і до Парижа у

1944.

Н а с а м о м у п о ч а т к у а в д и є н ц і ї П і й X I I по­

п е р е д и в свого н о в о п р и з н а ч е н о г о н у н ц і я , що в його розпо­ р я д ж е н н і т і л ь к и сім х в и л и н , — у в і д п о в і д ь Р о н к а л л і відкла­ н я в с я зі словами:

«У такому разі наступні шість хвилин

зайві». Є, по-друге, прегарна історія про молодого свяще­ н и к а з-за кордону, я к и й м е т у ш и в с ь у В а т и к а н і , н а м а г а ю ч и с ь справити п р и є м н е в р а ж е н н я на ієрархів, аби просунутися к а р ' є р н о ю д р а б и н о ю . П а п а нібито сказав йому: «Любий сине, нема чого так н е п о к о ї т и с я . Будь певен, що Судного д н я Ісус н е с п и т а є т е б е , в я к и х т и був с т о с у н к а х з і с в я т о ю к а н ц е л я ­ рією». І, насамкінець, розповідають, що за кілька місяців до смерті й о м у д а л и п р о ч и т а т и п'єсу Хоххута «Вікарій», а потім с п и т а л и , щ о м о ж н а с у п р о т и неї з р о б и т и . І в і н н і б и т о в і д п о в і в : «Супроти? А що м о ж н а вдіяти супроти правди?» П е р е й д е м о т е п е р від н е о п у б л і к о в а н и х р о з п о в і д е й д о оп­ р и л ю д н е н и х , я к и х теж д о в о л і багато, хоча д е я к і й д и в н и м ч и н о м п е р е р о б л е н і . ( З г і д н о з «усною т р а д и ц і є ю » , я к щ о дже­ р е л о м послугувала саме вона, п а п а зустрів п е р ш у є в р е й с ь к у делегацію в і т а н н я м : «Я ваш брат Й о с и п » , — ц и м и с л о в а м и

90

А. Дж.

Ронкаллі: християнин на престолі св.

Петра з 1958 по 1963

Й о с и п у Єгипті відкрився своїм братам. В одній з біографій п а п и с т в е р д ж у є т ь с я , що слова ці були сказані, к о л и він упер­ ше після свого о б р а н н я п р и й м а в к а р д и н а л і в .

Побоююся,

д р у г а в е р с і я п р а в д о п о д і б н і ш а ; т а я к щ о п е р ш а і с т о р і я на­ с п р а в д і в е л и ч н а , то друга в с ь о г о л и ш е м и л а ) . У всіх опові­ дях п р о я в л я є т ь с я його незалежність, в основі якої — повна в і д ч у ж е н і с т ь від с в і т у с ь о г о ,

н е п і д р о б н а с в о б о д а від з а б о ­

бонів і умовностей, я к а часто-густо п р и з в о д и т ь до майже вольтерівської дотепності, до вражаюче влучного вивертан­ н я ситуації. Так, к о л и він з а п е р е ч у в а в п р о т и з а к р и т т я ватик а н с ь к и х садів на час його щ о д е н н и х п р о г у л я н о к і п о ч у в у в і д п о в і д ь , щ о в й о г о с т а н о в и щ і н е м о ж н а п о т р а п л я т и н а очі простим смертним, то спитав: «Чому ж на мене не м о ж н а д и в и т и с я ? Хіба я п о в о д ж у с я н е п р и с т о й н о ? »

Ця ж д о т е п н а

п р и с у т н і с т ь духу, я к у ф р а н ц у з и н а з и в а ю т ь esprit, п і д т в е р д ­ ж у є т ь с я щ е о д н і є ю н е о п у б л і к о в а н о ю і с т о р і є ю . К о л и в і н був апостольським нунцієм у Франції, на банкеті дипломатич­ ного к о р п у с у один із гостей схотів його з а с о р о м и т и і п у с т и в круг столу ф о т о г р а ф і ю голої ж і н к и . П о г л я н у в ш и на світли­ ну, Р о н к а л л і п о в е р н у в ї ї п а н о в і N . з і с л о в а м и : « М а д а м N., наскільки я розумію». З а м о л о д у він п о л ю б л я в п о б а л а к а т и , п о м і р к у в а т и , сидя­ чи на кухні, і д о р і к а в собі за « в р о д ж е н у схильність п р о р і к а т и в и р о к и , н а ч е С о л о м о н » , п о в ч а т и «всіх і к о ж н о г о . . . я к п о в о д и т и с я з а т и х ч и і н ш и х о б с т а в и н » , в т р у ч а т и с я « в супе­ р е ч к и г а з е т и , є п и с к о п і в , з л о б о д е н н і с т ь » і « к и д а т и с я в бій на з а х и с т усього, щ о п і д д а в а л о с я н е с п р а в е д л и в и м , н а м і й по­ гляд, н а п а д к а м і потребувало захисту». Чи вдалося йому при­ б о р к а т и ц і с в о ї с х и л ь н о с т і , ч и н і , в і н , б е з у м о в н о , ї х н е втра­ тив, і вони яскраво проявилися, коли — після тривалих трудів « п р и н и ж е н н я » і «покори» необхідними для освячення душі)

(що він їх в в а ж а в у к р а й — він р а п т о м посів те

є д и н е с т а н о в и щ е в к а т о л и ц ь к і й ієрархії, «волю

Божу»

л ю д с ь к а істота.

йому вже

не

коли сповістити

могла жодна вища за рангом

Він з н а в ( п и ш е він у « Щ о д е н н и к у » ) ,

91

що

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

« п р и й н я в своє с л у ж і н н я з чистої п о к о р и волі Господа, спо­ віщеної м е н і в голосі колегії к а р д и н а л і в » ; тобто він з а в ж д и в в а ж а в , що не к а р д и н а л и , а «Господь обрав» його — переко­ наність, я к а , вірогідно, т і л ь к и з м і ц н і л а , к о л и він д і з н а в с я , щ о був о б р а н и й ц і л к о в и т о в и п а д к о в о . Т а к и м ч и н о м , с а м е ус­ відомлюючи, що т р а п и л о с я , кажучи п о - л ю д с ь к и , свого роду н е п о р о з у м і н н я , він і міг н а п и с а т и , н е п о в т о р ю ю ч и я к у с ь д о к тринальну банальність,

а г о в о р я ч и к о н к р е т н о про себе:

« В і к а р і й Х р и с т а з н а є , ч о г о від н ь о г о х о ч е Х р и с т о с » . Вида­ вець « Щ о д е н н и к а » , к о л и ш н і й секретар п а п и И о а н н а мон­ с е н ь й о р Л о р і с К а п о в і л л а , у п е р е д м о в і згадує п р о те,

що,

ймовірно, дуже багатьох дратувало, а більшість заводило в г л у х и й кут, — п р о « й о г о з в и ч н у п о к о р у п е р е д Б о г о м і я с н е , п р и г о л о м ш л и в о ясне усвідомлення власної цінності перед л ю д ь м и » . Та, а б с о л ю т н о в п е в н е н и й у с о б і і н і в к о г о н е п и т а ­ ю ч и п о р а д , він усе ж не піддавсь омані і не зазіхав на з н а н н я майбутнього чи остаточних наслідків того,

що намагався

з р о б и т и . Він з а в ж д и в д о в о л ь н я в с я ж и т т я м «день по дні», ба навіть «година по годині», п о д і б н о до п о л ь о в и х л і л і й , і в н о в о м у с в о є м у с т а н о в и щ і с ф о р м у л ю в а в д л я себе

«головне

п р а в и л о п о в е д і н к и » — «не п і к л у в а т и с я п р о м а й б у т н є » , н е «вибудовувати про нього л ю д с ь к и х здогадів і приготувань» і «ні з к и м н е р о з м о в л я т и п р о н ь о г о з л е г к о в а ж н о ю в п е в н е ­ н і с т ю » . Віра, а не т е о р і я , б о г о с л о в с ь к а чи п о л і т и ч н а , вберег­ л а й о г о від «хоч б и я к о г о с п р и я н н я з л у у с п о д і в а н н і , щ о ц и м [він з м о ж е ] к о м у с ь п р и н е с т и к о р и с т ь » . Ц я п о в н а с в о б о д а від т у р б о т і к л о п о т і в б у л а й о г о в а р і а н ­ т о м у п о к о р е н н я ; с в о б о д у й о м у д а в а л о т е , щ о в і н м і г — без ж о д н и х відмовок, р о з у м о в и х чи е м о ц і й н и х , — с к а з а т и : «Не­ х а й буде в о л я Т в о я » . У « Щ о д е н н и к у » п і д б а г а т ь м а ш а р а м и д о б р о ч е с н о ї м о в и , щ о с т а л а д л я н а с — т а н е д л я н ь о г о — ба­ нальною, важко виокремити ту просту основну тональність, н а к о т р у б у л о н а л а ш т о в а н е й о г о ж и т т я . Щ е м е н ш е м и очі­ к у в а л и б и н а д и б а т и т у т оту в е с е л у д о т е п н і с т ь , щ о в и н и к а л а с а м е я к в а р і а ц і я о с н о в н о ї м е л о д і ї . А л е ж хіба н е в п о к о р е н н я

92

А. Дж. Ронкаллі: християнин на престолі св.

він п р о п о в і д у в а в ,

розповідаючи

Петра з

1958 по 1963

своїм друзям,

що

нова

с т р а ш н а відповідальність п о н т и ф і к а т у спершу його вельми бентежила, ба навіть заважала з а с и н а т и — аж п о к и одного р а н к у в і н с к а з а в с о б і : « Д ж о в а н н і , н е с т а в с я д о с е б е т а к сер­ йозно!» — і звідтоді спав с п о к і й н о . О д н а к навряд чи варто вірити, що саме п о к о р а допомага­ ла йому так легко спілкуватися з к и м завгодно, почуваю­ ч и с ь н е в и м у ш е н о з у в ' я з н е н и м и , з « г р і ш н и к а м и » , з робіт­ н и к а м и в й о г о садку, з ч е р н и ц я м и на його кухні, з м а д а м Кеннеді, з дочкою та зятем Хрущова. В м і н н я спілкуватися на р і в н и х із к и м завгодно, як із п о в а ж н и м и о с о б а м и , так і з п е р е с і ч н и м и , в и п л и в а л о з й о г о в е л и ч е з н о ї в п е в н е н о с т і у собі. І в і н з а х о д и в д о с и т ь д а л е к о , н а м а г а ю ч и с ь ц ю р і в н і с т ь вста­ н о в и т и , к о л и в о н а н е в и н и к а л а п р и р о д н и м ш л я х о м . Так, він н а з и в а в г р а б і ж н и к і в і в б и в ц ь у т ю р м і « с и н а м и й б р а т а м и » і, щ о б це не л и ш и л о с я п у с т и м с л о в о м , р о з п о в і в їм, що в ди­ т и н с т в і п о ц у п и в я б л у к о і в и й ш о в сухим з в о д и і що о д и н із його

братів

був

браконьєром

і в п і й м а в с я на гарячому.

А к о л и й о г о п р о в е л и «до к а м е р , д е у т р и м у в а л и с я н е в и п ­ равні»,

він

наказав

«своїм н а й б і л ь ш

владним

голосом:

" В і д ч и н і т ь д в е р і . Н е в і д г о р о д ж у й т е ї х від м е н е . Усі в о н и д і т и нашого

Господа"».

З р о з у м і л о , все це не більш як о р т о д о к с а л ь н е й традицій­ не х р и с т и я н с ь к е вчення, та надто довго воно з а л и ш а л о с я л и ш е в ч е н н я м , і н а в і т ь Re rum No varum, е н ц и к л і к а Л е в а X I I I , «великого папи трудівників»,

н е з а в а д и л а В а т и к а н у спла­

чувати своїм р о б і т н и к а м ж е б р а ц ь к у з а р п л а т н ю .

Незручна

з в и ч к а нового п а п и р о з м о в л я т и з к и м ні п о п а д я одразу ж п р и в е р н у л а його увагу до цієї к р и ч у щ о ї о б с т а в и н и . «Як жит­ тя?» — с п и т а в він в одного з р о б і т н и к і в . « П о г а н о , п о г а н о , ваше п р е о с в я щ е н с т в о » , — відповів той і розповів, скільки він з а р о б л я є і с к і л ь к и ротів годує.

На що папа п р о м о в и в :

« М и щось вигадаємо. Між нами, я не "ваше преосвященство", я п а п а » , — м а л о с я на увазі: забудь п р о т и т у л и , я тут голов­ н и й , у моїй владі з м і н и т и тутешні п о р я д к и . Д і з н а в ш и с я

93

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

потому, щ о п і д в и щ и т и з а р п л а т н ю можна, тільки с к о р о т и в ш и в и т р а т и н а благодійність, він з а л и ш и в с я н е п о х и т н и м : «Тож ми

їх

скоротимо.

Справедливість

важливіша

за

бла­

годійність». Н а й п р и в а б л и в і ш е в цих історіях — уперте н е б а ж а н н я п а п и п і д п о р я д к о в у в а т и с я з а г а л ь н і й думці, «ніби навіть по­ в с я к д е н н і р о з м о в и п а п и мають бути т а є м н и ч и м и й глибо­ кими» — думці, яка, на розсуд п а п и Й о а н н а , різко суперечи­ ла « п р и к л а д у Ісуса».

І справді на душі р о з п о г о д ж у є т ь с я ,

коли читаєш, що у цілковитій відповідності до

«прикладу

Ісуса» г р а н и ч н о н е п р о с т у а в д и є н ц і ю з п р е д с т а в н и к а м и ко­ муністичної Росії п а п а з а в е р ш и в с л о в а м и : «А тепер, з вашо­ го дозволу,

настав час для

невеличкого

благословення.

В р е ш т і - р е ш т , від т а к о г о м а л е н ь к о г о б л а г о с л о в е н н я ш к о д и не буде. Як д а є т ь с я , т а к і с п р и й м і т ь » . П р о с т о д у ш н і с т ь цієї віри, не з н і ч е н о ї с у м н і в о м , не роз­ хитаної досвідом, не спотвореної ф а н а т и з м о м , навіть б е з н е в и н н и й , завжди шкідливий»,

« я к и й , хай

— дивовижна у

справі й ж и в о м у слові, проте н а д р у к о в а н і й сторінці видаєть­ ся м о н о т о н н о ю й зів'яленою, з а л и ш а є т ь с я мертвою літерою. Ц е с п р а в е д л и в о н а в і т ь д л я к і л ь к о х л и с т і в , у м і щ е н и х у ви­ данні, і єдиний виняток —

«Духовний заповіт "сімейству

Р о н к а л л і " » , д е в і н п о я с н ю є с в о ї м б р а т а м , ї х н і м д і т я м т а ону­ к а м , ч о м у він, усупереч усім з в и ч а я м , не п о д а р у в а в їм жод­ н и х т и т у л і в , ч о м у і т е п е р , і р а н і ш е не хотів їх п о з б а в и т и «їхньої ш а н о в н о ї й ж и в о д а й н о ї бідності», хоч «іноді й д о п о ­ м а г а в їм, я к б і д н я к б і д н я к а м » , ч о м у він н і к о л и н е п р о с и в «ні п р о щ о — н і п р о п о с а д и , н і п р о г р о ш і ч и п о с л у г и — а н і д л я с е б е , а н і д л я м о ї х р о д и ч і в ч и д р у з і в » . Р і ч у т і м , щ о «на­ р о д ж е н и й бідняком... я о с о б л и в о щ а с л и в и й і в м е р т и бідня­ к о м , р о з д а в ш и . . . все, що мені д і с т а л о с я (а це дуже н е б а г а т о ) за р о к и мого с в я щ е н с т в а та є п и с к о п а т у » . У цих пасажах ледь відчутна в и б а ч л и в а нотка, наче він розумів, що бідність його р о д и н и н е була т а к о ю « ж и в о д а й н о ю » , я к він ї ї з о б р а ж у в а в . Б а г а т о р а н і ш е він з а п и с а в , що « т р и в о г и й с т р а ж д а н н я » , я к і

94

А. Дж. Ронкаллі: християнин на престолі се. Петра з 1958 по 1963

постійно опосідали його родину, «здається, не призводять ні до чого д о б р о г о , а н а в п а к и , ш к о д я т ь їм», і це о д и н із рідкісних випадків, коли можна принаймні здогадатися, яко­ го роду досвід він в в а ж а в за н е о б х і д н е в і д к и н у т и . Т а к с а м о м о ж н а з д о г а д а т и с я , п р о т е з б і л ь ш и м з а д о в о л е н н я м , п р о ве­ личезну гордість

бідного ю н а к а ,

к о т р и й п о т і м усе ж и т т я

п і д к р е с л ю в а в , що н і к о л и ні в кого не п о з и ч а в с я , і к о т р и й в т і ш а в с я д у м к о ю , щ о все, н и м о д е р ж а н е («Хто б і д н і ш и й о д мене? Звідтоді, як я став с е м і н а р и с т о м , я н і к о л и не зодягав­ с я в ш а т и , я к і м е н і б д а л и з м и л о с т і » ) , о т р и м а н е від Б о г а , і тому бідність стала д л я нього н а о ч н и м з н а к о м його покли­ к а н н я : «Я з такої ж р о д и н и , що й Х р и с т о с — чого ще м о ж н а побажати?» П о к о л і н н я сучасних інтелектуалів, о с к і л ь к и в о н и не були а т е ї с т а м и — т о б т о д у р н и к а м и , що з а з і х а ю т ь з н а т и те, чого ніхто з н а т и не м о ж е , — н а в ч и л и с я в К ' є р к е г о р а , Д о с т о є в ського, Н і ц ш е та їхніх н е з л і ч е н н и х п о с л і д о в н и к і в усередині й п о з а е к з и с т е н ц і а л і с т с ь к и м т а б о р о м в в а ж а т и р е л і г і ю т а бо­ г о с л о в с ь к і п и т а н н я « ц і к а в и м и » . Б е з у м о в н о , ї м в а ж к о було би зрозуміти людину, яка з н а й р а н н і ш о ї молодості «заприс я г л а с я на вірність» не л и ш е « м а т е р і а л ь н и м з л и д н я м » , а й « з л и д е н н о с т і д у х у » . Х о ч б и ч и м і к и м був п а п а Й о а н н X X I I I , в і н н е був а н і ц і к а в и м , а н і б л и с к у ч и м — і ц е ц і л к о в и т о н е з а ­ л е ж н о від т о г о ф а к т у , щ о в і н був д о в о л і п о с е р е д н і м с т у д е н ­ т о м , а п о т о м у в з а г а л і н е м а в ж о д н и х я с к р а в о в и р а ж е н и х інте­ л е к т у а л ь н и х ч и н а у к о в и х з а ц і к а в л е н ь . ( О к р і м газет, я к і він л ю б и в , в і н , в і р о г і д н о , н е ч и т а в м а й ж е н і я к о ї с в і т с ь к о ї літе­ р а т у р и ) . Я к щ о м а л е н ь к и й х л о п ч и к г о в о р и т ь собі, я к А л ь о ша: я к щ о « с к а з а н о : " Р о з д а й все і й д и за м н о ю , я к щ о хочеш б у т и д о в е р ш е н и м " » , т о «не м о ж у я в і д д а т и з а м і с т ь « у с ь о г о » д в а р у б л і , а з а м і с т ь «іди з а м н о ю » — х о д и т и л и ш е д о о б і д н і » . І я к щ о д о р о с л а л ю д и н а зберігає п р а г н е н н я м а л е н ь к о г о хлоп­ ч и к а стати « д о в е р ш е н и м » і п о с т і й н о в и п р о б о в у є себе, запи­ т у ю ч и , «чи й д у я в п е р е д ? » ,

— с к л а д а є д л я себе м а р ш р у т і

р е т е л ь н о зазначає, н а с к і л ь к и д а л е к и й уже п р о й д е н и й ш л я х

95

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ (до речі, с т а в л я ч и с ь д о себе п р и ц ь о м у д у ж е м ' я к о , н а м а г а ю ­ ч и с ь не о б і ц я т и н а д т о багато, б о р ю ч и с ь із н е д о л і к а м и «по о д н о м у » і н і к о л и н е в п а д а ю ч и у в і д ч а й ) , т о н а в р я д ч и ре­ зультат в и я в и т ь с я о с о б л и в о «цікавим».

Р о з п и с а н и й марш­

рут д о д о в е р ш е н о с т і н а с т і л ь к и н е з д а т е н з а м і н и т и історію ( п р о щ о тут р о з п о в і д а т и , я к щ о н е б у л о н і « с п о к у с и й п а д і н ­ ня, н і к о л и , ніколи», ні «смертних або п р о с т и м и х гріхів»?), що навіть кілька прикладів інтелектуальної еволюції у «Що­ д е н н и к у » д и в н и м ч и н о м п р о й ш л и п о в з увагу с а м о г о авто­ ра, я к и й в о с т а н н і м і с я ц і ж и т т я п е р е ч и т у в а в і г о т у в а в « Щ о ­ денник» для посмертного видання.

Він ніде н е г о в о р и т ь ,

коли саме перестав вважати протестантів «бідолахами поза Ц е р к в о ю » і д і й ш о в в и с н о в к у , щ о «всі, х р е щ е н і ч и н і , п о пра­ в у н а л е ж а т ь І с у с о в і » , і н а ч е н е у с в і д о м л ю є , н а с к і л ь к и не­ с п о д і в а н о , що саме він, к о т р и й п л е к а в «у серці і в д у ш і лю­ бов до к а н о н і в , н а с т а н о в і статуту» Ц е р к в и , ввів, за с л о в а м и Олдена Хатча,

« п е р ш у за т и с я ч у літ зміну до к а т о л и ц ь к о ї

меси» і взагалі д о к л а в м а к с и м у м з у с и л ь , « н а м а г а ю ч и с ь усе в и п р а в и т и , р е ф о р м у в а т и й... п о к р а щ и т и » , т в е р д о в і р я ч и , щ о його В с е л е н с ь к и й с о б о р «стане... с п р а в ж н і м і н о в и м б о г о я в ­ лениям». Б е з с у м н і в у , с а м е « з л и д е н н і с т ь д у х у » в б е р е г л а й о г о «від т р и в о г і в а ж к и х сумнівів» і надала й о м у «сили сміливої про­ с т о т и » . У н і й м і с т и т ь с я в і д п о в і д ь н а п и т а н н я , я к м о г л о тра­ п и т и с я , що хотіли о б р а т и зручного і піддатливого, а о б р а л и найвідважнішого.

Й о м у вдалося «залишитися невідомим і

м а л о п о ш а н о в а н и м » , я к р а д и т ь Ф о м а К е м п і й с ь к и й у «На­ с л і д у в а н н і Х р и с т а » , о д н і й із й о г о у л ю б л е н и х к н и г , — ці сло­ в а щ е у 1903 р о ц і в і н о б р а в с в о ї м « д е в і з о м » . М а б у т ь , б а г а т о хто в в а ж а в й о г о н е в е л ь м и р о з у м н и м ( в і н у с е - т а к и ж и в се­ р е д і н т е л е к т у а л і в ) — не п р о с т о д у ш н и м , а д у р н у в а т и м . І на­ в р я д ч и ті,

хто п р о т я г о м д е с я т и л і т ь с п о с т е р і г а в ,

як він

с п р а в д і « ж о д н о г о р а з у н е п і д д а в с я с п о к у с і н е п о к о р и » , розу­ м і л и в е л и ч е з н у гордість і в п е в н е н і с т ь цієї л ю д и н и , к о т р а ані на хвильку не з р е к л а с я свого р о з у м і н н я , п і д п о р я д к о в у ю ч и с ь

96

А. Дж. Ронкаллі: християнин на престолі св. Петра з 1958 по 1963

т о м у , щ о д л я неї б у л о н е в о л е ю н а ч а л ь с т в а , а в о л е ю Б о ж о ю . Й о г о в і р о ю було: « Н е х а й буде в о л я Т в о я » , - і в о н а д і й с н о (хоча він сам ц е г о в о р и т ь ) була « ц і л к о в и т о є в а н г е л ь с ь к о ю за п р и р о д о ю » , і д і й с н о « в и м а г а л а і здобула з а г а л ь н у повагу й багатьох настановила». л и ч н і ш і слова,

Ця ж віра н а д и х н у л а його н а й в е -

к о л и він п о м и р а в :

«Будь-якого дня добре

народитися, будь-якого дня добре померти» .

Примітки

Jean Chelini. Jean X X I I I , Pasteur des homes de bonne volonte, Paris, 1963; Augustin Pradel. L e «Воп Раре» Jean X X I I I , Paris, 1963; Leone Algisi, J o h n the Twenty-Third, transl. from the Italianby P. Ryde, London, 1963; Loris Capovilla. The Heart and M i n d of J o h n X X I I I , His Secretary's Intimate Recollection, transl. from the Italian. New York, 1964; Alden Hatch. A M a n N a m e d J o h n , Image B o o k s , 1965. Д и в . ці о п о в і д і в Alden Hatch, op. cit. 1

«Ogni giorno e buono per nascere; ogni giorno e buonoper т о г і г е » . Д и в . його Discorsi, Messagi, Colloqui, vol. V - Roma, 1964. - P. 310.

97

КАРЛЯСПЕРС*. LACIDATIO**

Ми зібралися сьогодні на в р у ч е н н я Премії миру. П р е м і я ця

(дозволю

республіки)

собі п р о ц и т у в а т и

президента Федеративної

присуджена не лише за «видатну літературну

т в о р ч і с т ь » , а й за « і с п и т , в и т р и м а н и й у т р и в а л о м у й с т р а ж ­ д е н н о м у житті». Т а к и м ч и н о м , вона п р и с у д ж е н а особі й при­ суджена творчості — остільки, оскільки остання залишається словом м о в л е н и м і словом-вчинком, яке ще не відокреми­ л о с я від с в о г о а в т о р а і щ е н е с т у п и л о н а н е в и з н а ч е н и й , з а в ­ ж д и щ е д р и й н а п р и г о д и ш л я х крізь історію. Т о м у під час в р у ч е н н я ц і є ї п р е м і ї д о р е ч н и м б у д е laudatio — с х в а л ь н е с л о ­ во, що має на меті п р о с л а в и т и не стільки творчість, с к і л ь к и саму людину. Н а в ч и т и с я такого с х в а л е н н я м о ж н а , мабуть, у р и м л я н , к о т р і — б і л ь ш е , н і ж м и , д о с в і д ч е н і у с п р а в а х сус­ пільної вагомості, — р о з ' я с н ю ю т ь , до чого має прагнути таке схвалення:

«Іп laudationibus... ad personarum dignitatem

omnia referentur», — сказав Ц и ц е р о н

— у «схвальних (про­

м о в а х ) . . . у с е з в о д и т ь с я д о о ц і н к и д а н о ї о с о б и » . І н а к ш е ка­ жучи, схвальна п р о м о в а має за предмет переваги, властиві л ю д и н і , о с к і л ь к и в о н а б і л ь ш а за свої с п р а в и і т в о р и . Р о з п і з ­ н а т и і в с л а в и т и ці п е р е в а г и — не с п р а в а колег та е к с п е р т і в ; с у д и т и п р о ж и т т я , в и с т а в л е н е н а п у б л і ч н и й огляд, щ о ви­ тримало іспит у публічній царині,

повинна громадськість.

П р е м і я л и ш е п і д т в е р д ж у є те, щ о г р о м а д с ь к і с т ь ц я д а в н о в ж е визнала.

* Промова під час вручення Премії миру Німецької книготоргівлі Карлу Ясперсу. ** Схвальне слово (лат.).

98

Карл Ясперс.

Laudatio

О т ж е , laudatio м о ж е л и ш е с п р о б у в а т и в и с л о в и т и т е , щ о в с і м в а м в і д о м е . П р о т е с к а з а т и в г о л о с т е , щ о з н а є б а г а т о хто в у с а м і т н е н н і своєї п р и в а т н о с т і , — річ не з а й в а . С а м е виго­ л о ш е н н я висвітлює предмет,

підтверджуючи його реальне

і с н у в а н н я . О д н а к я м а ю з і з н а т и с я , що ц е й « р и з и к публіч­ н о с т і » ( Я с п е р с ) і її п р о ж е к т о р і в я б е р у на с е б е н е р і ш у ч е і з о с т р а х о м . Усі м и с у ч а с н і л ю д и , й н а п у б л і ц і р у х а є м о с я н е ­ впевнено і незграбно. жаємо,

Р а б и с у ч а с н и х п е р е с т о р о г , м и вва­

що публіці н а л е ж и т ь л и ш е «об'єктивна творчість»,

в і д о к р е м л е н а від о с о б и ; щ о о с о б а , я к а с т о ї т ь з а н е ю , т а ї ї ж и т т я — справа п р и в а т н а і що п р и т а м а н н і ц и м «суб'єктив­ ним речам» почуття втратять справжність і перетворяться н а с е н т и м е н т а л ь н і с т ь , я к щ о ї х в и с т а в и т и н а з а г а л ь н и й ог­ л я д . Н а с п р а в д і ж , в и р і ш и в ш и , щ о під час в р у ч е н н я П р е м і ї м а є п р о л у н а т и laudatio, Н і м е ц ь к а к н и г о т о р г і в л я п о в е р н у ­ л а с я до більш р а н н ь о г о і більш в і д п о в і д н о г о с е н с у публіч­ ності, згідно з я к и м , аби н а б у т и п о в н о т и р е а л ь н о с т і , люд­ ське о б л и ч ч я я к р а з і п о в и н н е з ' я в и т и с я на публіці в усій своїй суб'єктивності. Я к щ о ми п р и й м а є м о цей н о в о - с т а р и й с е н с , т о м у с и м о п е р е в ч и т и с я й в і д м о в и т и с я від з в и ч к и п р и ­ р і в н ю в а т и о с о б и с т е до с у б ' є к т и в н о г о ; о б ' є к т и в н е — до пред­ метно-безособового. Походить це з р і в н я н н я з п р и р о д н и ч и х наук, і там в о н о має сенс. Та воно в о ч е в и д ь втрачає сенс у політиці, де люди п р и н ц и п о в о виступають як дійові особи, що озвучують думки, іде, таким чином, особистість жодною мірою не є п р и в а т н о ю особою. Це з р і в н я н н я втрачає силу т а к о ж і в п у б л і ч н о м у і н т е л е к т у а л ь н о м у житті, я к е , безумов­ но, охоплює та набагато переважає ц а р и н у академічну. Г о в о р я ч и т о ч н і ш е , м и м а є м о н а в ч и т и с я в і д р і з н я т и н е су­ б ' є к т и в н і с т ь від

об'єктивності,

а о с о б и с т і с т ь від о с о б и .

С п р а в д і , п р о п о н у є , віддає п у б л і ц і я к и й с ь о б ' є к т и в н и й твір о к р е м и й суб'єкт. С у б ' є к т и в н и й елемент, с к а ж і м о , щ о спо­ нукав т в о р ч и й процес, узагалі публіки не стосується. Проте я к щ о це твір не т і л ь к и а к а д е м і ч н и й , я к щ о він іще й плід «іспиту, в и т р и м а н о г о в ж и т т і » , тоді твір ц е й с у п р о в о д ж у є т ь -

99

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ся ж и в и м и дією та голосом; разом із н и м и з ' я в л я є т ь с я й сама д і й о в а особа. Щ о с а м е тут я в л е н е , ц ь о г о н е з н а є н а в і т ь сам т о й , хто я в л я є ; він н е з д а т е н ц е к о н т р о л ю в а т и , я к к о н т р о ­ л ю ю т ь т в і р , п і д г о т о в л е н и й д о п у б л і к а ц і ї , д о з ' я в и н а світ. ( Б у д ь - х т о , хто с в і д о м о з а т я г у є с в о ю о с о б и с т і с т ь у твір, зай­ мається акторством і тим самим програє реальний шанс, я к и й ця публікація означає для нього та інших). Особистісне перебуває поза к о н т р о л е м суб'єкта і, як наслідок, стано­ вить повну п р о т и л е ж н і с т ь усього, що є тільки с у б ' є к т и в н и м . Але саме с у б ' є к т и в н і с т ь « о б ' є к т и в н о г о » н а б а г а т о л е г ш е ося­ гається розумом і набагато легше надається у розпоряджен­ н я суб'єкта. ( П і д с а м о в л а д а н н я м , н а п р и к л а д , м и п р о с т о ро­ зуміємо,

щ о м и з д а т н і о п а н у в а т и ц е й суто с у б ' є к т и в н и й

е л е м е н т у собі, щ о б с к о р и с т а т и с я н и м на свій р о з с у д ) . О с о б и с т і с т ь — ц і л к о в и т о і н ш а річ. В о н а в а ж к о з б а г н е н н а і, мабуть, більш за все схожа на г р е ц ь к о г о « д а й м о н а » — духао х о р о н ц я , щ о с у п р о в о д ж у в а в к о ж н у л ю д и н у в п р о д о в ж усьо­ г о ж и т т я , п р о т е з а в ж д и т і л ь к и в и г л я д а в у неї з - з а п л е ч а — т а к и м ч и н о м , що його л е г ш е було п о б а ч и т и всім, хто з ц і є ю людиною

зустрічався,

ніж самій людині.

Цей

«даймон»

( в я к о м у н е м а є н і ч о г о д е м о н і ч н о г о ) , ц е й о с о б и с т і с н и й еле­ мент у л ю д и н і може з ' я в и т и с я л и ш е там, де є п у б л і ч н и й простір; у цьому — більш глибоке з н а ч е н н я публічної сфе­ р и , д а л е к о п е р е в а ж а ю ч е т е , щ о м и з а з в и ч а й р о з у м і є м о під політичним життям. Оскільки ця публічна сфера — сфера т а к о ж і д у х о в н а , о с т і л ь к и в н і й п р о я в л я є т ь с я те, що р и м л я ­ н и н а з и в а л и humanitas. Т а к в о н и н а з и в а л и щ о с ь , щ о с к л а д а ­ ло саму в е р ш и н у людяності, оскільки воно є і с т и н н и м , не будучи

об'єктивним.

Саме це

Кант і Ясперс

називали

Humanitat — с п р а в ж н ь о ю о с о б и с т і с н і с т ю , к о т р а , б у в ш и од­ н о г о р а з у н а б у т о ю , в ж е н е п о л и ш а є л ю д и н у , х о ч б и всі і н ш і д а р и тіла й душі вже п о с т у п и л и с я перед р у й н і в н и м ч а с о м . Humanitas н і к о л и н е н а б у в а є т ь с я а н і н а с а м о т і , а н і з а в д я к и тому, що л ю д и н а віддає с т в о р е н е нею публіці.

її набуває

л и ш е т о й , хто п і д п о р я д к о в у є с в о є ж и т т я й о с о б и с т і с т ь « р и -

100

Карл Ясперс. Laudatio

зику публічності» — тим самим р и з и к у ю ч и п р о я в и т и щось не « с у б ' є к т и в н е » і, з цієї самої п р и ч и н и , те, що він сам не з д а т е н а н і р о з п і з н а т и , а н і к о н т р о л ю в а т и . Т а к и м ч и н о м , «ри­ з и к п у б л і ч н о с т і » , в я к о м у н а б у в а є т ь с я humanitas, с т а є да­ ром людству. Н а з и в а ю ч и особистісне начало, що долучається з Ясперс о м д о п у б л і ч н о ї с ф е р и , с л о в о м humanitas, я м а ю н а у в а з і , що ніхто к р а щ е за нього не д о п о м о ж е нам п о д о л а т и н а ш у недовіру до цієї публічної ц а р и н и , відчути, я к а це честь і радість — на повен голос хвалити того, кого ми л ю б и м о . Бо Ясперс ніколи

не поділяв забобону інтелігентних людей,

б у ц і м т о я с к р а в е світло п у б л і ч н о с т і р о б и т ь усе д р і б н и м і п л а с к и м , н а ч е п р и д а т н е в о н о т і л ь к и д л я п о с е р е д н о с т і і бу­ ц і м т о т о м у ф і л о с о ф м а є від ц ь о г о с в і т л а у х и л я т и с я . В и па­ м'ятаєте думку Канта, що пробним каменем для відрізнення н а с п р а в д і с к л а д н о г о ф і л о с о ф с ь к о г о т е к с т у від « в и т о н ч е н о ­ го м а р н о с л і в ' я » є й о г о п р и д а т н і с т ь до п о п у л я р и з а ц і ї . І Яс­ п е р с , я к и й у ц ь о м у с е н с і , — я к , до р е ч і , й у в с і х і н ш и х — є д и ­ н и й спадкоємець Канта, не раз, подібно до Канта, п о л и ш а в академічну сферу та її термінологію, аби з в е р н у т и с я до ши­ р о к о г о ч и т а ц ь к о г о загалу.

Ба більше, він тричі — в п е р ш е

н е з а д о в г о д о п р и х о д у ф а ш и с т і в д о в л а д и в « Д у х о в н і й ситуа2

ції н а ш о г о ч а с у » (1931) , п о т о м у о д р а з у п і с л я п а д і н н я Тре­ тього рейху у « П и т а н н і про вину» і тепер в «Атомній бомбі й майбутньому людства»

— прямо втручався в злободенні

п о л і т и ч н і п и т а н н я . Адже він, як і с п р а в ж н і й д е р ж а в н и й діяч, знає, що політичні п и т а н н я надто серйозні, щоб їх довіряти політикам. Ствердження

публічної

царини у Ясперса унікальне,

о с к і л ь к и в о н о п о х о д и т ь від ф і л о с о ф а і в и т і к а є з ф у н д а м е н ­ тального п е р е к о н а н н я , на я к о м у з а с н о в а н а вся його діяль­ н і с т ь в я к о с т і ф і л о с о ф а : щ о й ф і л о с о ф і я , й п о л і т и к а стосу­ ю т ь с я всіх. О с ь ц е й о б ' є д н у є ф і л о с о ф і ю й п о л і т и к у ; о с ь у цьому й к р и є т ь с я п р и ч и н а того, що обидві в о н и належать до публічної царини, де враховується людська особистість 101

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

т а ї ї з д а т н і с т ь в и т р и м а т и і с п и т . Ф і л о с о ф — н а в і д м і н у від ученого — с х о ж и й з п о л і т и к о м , о с к і л ь к и має відповідати за свої д у м к и , дальність. легше,

оскільки

сам як

особистість

несе

відпові­

Ба більше, становище політика навіть набагато

о с к і л ь к и в і н в і д п о в і д а є т і л ь к и п е р е д в л а с н и м на­

р о д о м . Т о д і я к Я с п е р с , п р и н а й м н і у всіх с в о ї х т в о р а х п і с л я 1933 р о к у , з а в ж д и п и с а в т а к , н а ч е м а в в і д п о в і д а т и п е р е д у с і м людством. Д л я нього в і д п о в і д а л ь н і с т ь — зовсім не т я г а р і не має нічого спільного з м о р а л ь н и м и і м п е р а т и в а м и . Р а д ш е вона в и п л и в а є із в р о д ж е н о г о т я ж і н н я до о п р и л ю д н е н н я , до по­ яснення незрозумілого, до просвітлення темного.

Його

ствердження публічної сфери — в кінцевому рахунку л и ш е наслідок його любові до світла та ясності. Й о г о любов до я с н о с т і була н а с т і л ь к и т р и в к о ю , щ о л и ш и л а в і д б и т о к н а всій його особистості. У творах в е л и к о г о п и с ь м е н н и к а ми май­ ж е з а в ж д и м о ж е м о в і д ш у к а т и п р и т а м а н н у т і л ь к и й о м у ста­ лу метафору,

в я к і й уся його творчість ніби фокусується.

У творчості Ясперса одна з таких м е т а ф о р — слово «ясність». Існування

«прояснюється»

розумом;

«модуси охоплення»

( з о д н о г о боку, є н а ш а с в і д о м і с т ь , я к а о х о п л ю є в с е , з ч и м м и с т и к а є м о с я , з і н ш о г о — є світ, я к и й « о х о п л ю є » н а с , є « м і с ц е ­ перебування,

за посередництва якого ми існуємо») розум

«виводить на світло»; нарешті, сам розум, його н а б л и ж е н і с т ь д о і с т и н и , с т в е р д ж у є т ь с я й о г о « п р о с т о р о м і я с н і с т ю » . Усе, що в и т р и м у є світло і не в и п а р о в у є т ь с я під й о г о я с к р а в і с т ю , п р и ч е т н е д о humanitas; у з я т и н а с е б е в і д п о в і д а л ь н і с т ь п е р е д л ю д с т в о м за к о ж н у думку — о з н а ч а є ж и т и в тій освітленості, в я к і й складає іспит сама л ю д и н а і все, що в о н а думає. Задовго до

1933 р о к у Я с п е р с б у в , я к т о к а ж у т ь , « з н а м е ­

н и т и м » , як бувають і інші ф і л о с о ф и ,

т а т і л ь к и у гітле­

р і в с ь к и й період і о с о б л и в о в н а с т у п н і р о к и він став публіч­ н о ю п о с т а т т ю у п о в н о м у сенсі слова. П о в ' я з а н е це було не т і л ь к и — я к м о ж н а б у л о б и п о д у м а т и — з о б с т а в и н а м и часу, які спершу в и т і с н и л и його у безвість гнаних, а потому пере-

102

Карл Ясперс.

Laudatio

т в о р и л и на с и м в о л часів і п о з и ц і й , що з а з н а л и змін. Я к щ о о б с т а в и н и й в і д і г р а л и тут я к у с ь р о л ь , в о н и л и ш е в и ш т о в х ­ н у л и й о г о н а т е м і с ц е , к о т р е й о м у п р и з н а ч а л о с я від п р и р о ­ ди — на п о в н е світло публічної опінії. Не те, що він с п е р ш у п о с т р а ж д а в , потім у ц ь о м у с т р а ж д а н н і гідно в и т р и м а в іспит і, н а р е ш т і , к о л и о б с т а в и н и с т а л и к р и т и ч н и м и , став утілен­ н я м т а к з в а н о ї « і н ш о ї Н і м е ч ч и н и » . У т а к о м у с е н с і в і н уза­ галі нічого не в т і л ю в а в . Він з а в ж д и с т о я в ц і л к о м осібно й лишався

н е з а л е ж н и м від ж о д н и х у г р у п о в а н ь ,

включно з

н і м е ц ь к и м рухом опору. В е л и ч цієї п о з и ц і ї , к о т р а т р и м а є т ь ­ ся т і л ь к и за р а х у н о к ваги самої о с о б и с т о с т і , — с а м е в тому, щ о , н е в т і л ю ю ч и нічого, о к р і м в л а с н о г о і с н у в а н н я , він ствер­ д ж у в а в , що навіть у пітьмі т о т а л ь н о г о п а н у в а н н я , в я к і й усе те добре, що ще могло з б е р е г т и с я , стає ц і л к о в и т о невиди­ м и м і тому н е д і є з д а т н и м , — що навіть тоді розум м о ж н а зни­ щ и т и , л и ш е в б и в ш и — ф а к т и ч н о й б у к в а л ь н о — всіх розум­ них людей. Було самоочевидним,

що він з а л и ш и т ь с я т в е р д и м до

к і н ц я п о с е р е д к а т а с т р о ф и . Т а все, щ о в і д б у в а л о с я , н е ви­ я в и л о с я д л я н ь о г о н а в і т ь с п о к у с о ю — і ц я й о г о , м е н ш оче­ в и д н а , н е в р а з л и в і с т ь д л я тих, хто п р о н ь о г о з н а в , о з н а ч а л а набагато більше, ніж опір і героїзм.

В о н а о з н а ч а л а довіру,

котра не потребувала підтверджень,

означала впевненість,

що за доби, коли м о ж л и в и м здавалося що завгодно, щось усе-таки лишалося неможливим.

Залишаючись цілковито

с а м о т н і м , Я с п е р с утілював не Н і м е ч ч и н у , а те, що в Німеч­ ч и н і л и ш и л о с я від humanitas.

Н і б и він с а м о т у ж к и у своїй

н е в р а з л и в о с т і міг о с в і т и т и т о й п р о с т і р , я к и й р о з у м с т в о р ю є і зберігає між л ю д ь м и , і ніби світло й н е о с я ж н і с т ь цього про­ стору зберігається,

навіть я к щ о в ньому л и ш и т ь с я єдина

л ю д и н а . Н а с п р а в д і цього не було, ба навіть не могло бути. Я с п е р с часто к а з а в : « П о о д и н ц і , с а м а п о собі, л ю д и н а н е м о ж е б у т и р о з у м н о ю » . І в ц ь о м у с е н с і в і н н і к о л и й н е був с а м о т н і м і н і к о л и н е п о ц і н о в у в а в с в о ю с а м о т н і с т ь хоч я к о с ь в и с о к о . Humanitas, з а і с н у в а н н я я к о ї в і н р у ч а в с я , в и р о с т а л а з р і д н о -

103

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

г о д л я й о г о м и с л е н н я п р о с т о р у , а п р о с т і р ц е й н і к о л и н е був н е з а с е л е н и м . В і д р і з н я є Я с п е р с а те, що в ц ь о м у п р о с т о р і ро­ зуму й с в о б о д и він п о ч у в а є т ь с я в п е в н е н і ш е ,

рухається з

більшою легкістю, ніж інші, котрі, можливо, з цим просто­ р о м і з н а й о м і , та не в и т р и м у ю т ь п о с т і й н о г о п е р е б у в а н н я в ньому. С а м е тому, що саме його і с н у в а н н я с ф о р м о в а н е при­ с т р а с т ю до я с н о с т і , і м о г л о в и н и к н у т и відчуття, що він був, як світло у пітьмі, світляного У тому,

яке виходить з якогось прихованого

джерела. що л ю д и н а м о ж е бути н е в р а з л и в о ю , непідкуп­

н о ю , н е п о х и т н о ю , є щ о с ь з а ч а р о в у ю ч е . Я к б и ми схотіли по­ я с н и т и це у п с и х о л о г і ч н и х і б і о г р а ф і ч н и х категоріях,

ми

м о г л и би, н а п е в н е , згадати п р о б а т ь к і в с ь к и й дім, звідки Яс­ перс в и й ш о в . Й о г о батько й мати л и ш а л и с я тісно пов'яза­ н и м и з г о р д и м і в п е р т и м ф р і з ь к и м с е л я н с т в о м , я к о м у влас­ тиве почуття незалежності,

що для

Німеччини —

явище

н а д з в и ч а й н е . Та свобода — це д е щ о більше за незалежність, і Я с п е р с і щ е м а в р о з в и н у т и з н е з а л е ж н о с т і р а ц і о н а л ь н е ус­ в і д о м л е н н я с в о б о д и , в я к о м у л ю д и н а у с в і д о м л ю є себе як самій собі подаровану. Та с у в е р е н н а п р и р о д н і с т ь — я к а с ь в е с е л а б е з т у р б о т н і с т ь (Ubermui), я к в і н с а м і н к о л и к а ж е , — з я к о ю він в і д д а є т ь с я п у б л і ч н о с т і , з а л и ш а ю ч и с ь п р и ц ь о м у н е з а л е ж н и м від у с і х м о д н и х т е ч і й і с у д ж е н ь , т е ж , в і р о г і д н о , н а с л і д о к ц і є ї с е л я н с ь к о ї с а м о в п е в н е н о с т і — п р и н а й м н і , від неї п о х о д и т ь . Й о м у в а р т о т і л ь к и , т а к б и м о в и т и , м р і є ю за­ н у р и т и с ь у свої о с о б и с т і в и т о к и , а п о т і м п о в е р н у т и с я з в і д т и на простір людськості, щоб у п е в н и т и с я , що навіть в ізоляції в і н в т і л ю є н е п р и в а т н у гадку, а і н ш у , щ е п р и х о в а н у с у с п і л ь ­ ну — «стежечку», як в и с л о в л ю в а в с я Кант, я к а коли-небудь неодмінно перетвориться на «верстовий шлях». Така несхибність суджень і суверенність розуму прихо­ вують у собі р и з и к . Н е п і д л е г л і с т ь с п о к у с а м м о ж е п р и з в е с ­ ти до відсутності досвіду — або, п р и н а й м н і , до недосвідче­ н о с т і в тому, що б у д ь - я к а к о н к р е т н а д о б а п р о п о н у є в я к о с т і р е а к ц і ї . І с п р а в д і , щ о м о ж е б у т и б і л ь ш д а л е к и м від с у ч а с н о -

104

Карл Ясперс.

Laudatio

г о д о с в і д у , н і ж г о р д о в и т а н е з а л е ж н і с т ь , і з я к о ї Я с п е р с був родом, ніж весела безтурботність с т о с о в н о того, що г о в о р я т ь і д у м а ю т ь л ю д и ? Тут н е м а є н а в і т ь і б у н т у п р о т и у м о в н о с ­ тей, о с к і л ь к и тут у м о в н о с т і з а в ж д и в и з н а ю т ь с я с а м е в я к о с т і таких і н і к о л и не с п р и й м а ю т ь с я всерйоз як мірило поведін­ к и . Щ о м о ж е б у т и б і л ь ш д а л е к и м від н а ш о ї ere d e soupcon* (Наталі Саррот), ніж упевненість, покладена в г л и б о к и й п і д м у р і в о к цієї н е з а л е ж н о с т і , ніж п р и ч а є н а д о в і р а д о люди­ н и , д о humanitas л ю д с ь к о ї р а с и ? І я к щ о ми вже звернулися до суб'єктивно-психологічних м а т е р і й : Я с п е р с у було п ' я т д е с я т р о к і в , к о л и Гітлер п р и й ш о в до в л а д и . У ц ь о м у віці п е р е в а ж н а б і л ь ш і с т ь л ю д е й уже дав­ но п р и п и н и л а п о п о в н ю в а т и свій досвід, і о с о б л и в о інтелі­ генти з а з в и ч а й уже так д а в н о з а к о с т е н і л и в усталеності своїх д у м о к , щ о всі р е а л ь н і події с п р и й м а ю т ь с я т і л ь к и я к підтвер­ д ж е н н я цих д у м о к . Я с п е р с н е р е а г у в а в н а в и р і ш а л ь н і події цього часу ( я к и й він п е р е д б а ч а в не б і л ь ш е ,

ніж будь-хто

і н ш и й , і д о я к о г о був г о т о в и й н а в і т ь м е н ш е , н і ж б а г а т о х т о і н ш и й ) ані з а н у р е н н я м у власну ф і л о с о ф і ю , ні заперечен­ н я м світу, н і м е л а н х о л і є ю . М о ж н а б у л о б с к а з а т и , щ о п і с л я 1933 р о к у , т о б т о п і с л я з а в е р ш е н н я « Ф і л о с о ф і ї » у т р ь о х ч а с ­ т и н а х , і п і с л я 1945 р о к у , п і с л я з а в е р ш е н н я к н и г и « П р о істи­ ну», у н ь о г о р о з п о ч а л и с я н о в і п е р і о д и п р о д у к т и в н о с т і , але, на жаль, цей вираз надто тісно п о в ' я з а н и й з ідеєю життєво­ го оновлення, я к и й трапляється інколи у великих талантів. Та в е л и ч Я с п е р с а с а м е в тому, що він о н о в л ю є т ь с я , о с к і л ь к и з а л и ш а є т ь с я н е з м і н н и м — тобто, як і р а н і ш е , п о в ' я з а н и й зі світом і с т е ж и т ь за б і ж у ч и м и п о д і я м и з н е з м і н н о ю п р о н и к ­ л и в і с т ю і з д а т н і с т ю до с т у р б о в а н о с т і . « В е л и к і ф і л о с о ф и » н е м е н ш о ю м і р о ю , н і ж «Атомна бом­ ба», ц і л к о в и т о н а л е ж и т ь д о ц а р и н и н а ш о г о н е щ о д а в н ь о г о досвіду. Ця сучасність, чи, р а д ш е , це п р о ж и в а н н я в сучасно­ му, т р и в а є д о т а к о г о п о х и л о г о віку, — п о д і б н і д о т а л а н у , щ о * Ера підозри (франц.).

105

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

скасовує будь-які р о з м о в и про заслуги. З а в д я к и тому само­ му талану Ясперс спромігся протягом життя о п и н я т и с я в ізоляції, проте н і к о л и не бути с а м о т н і м . Талан цей ґрунтуєть­ ся на шлюбі — в п р о д о в ж усього ж и т т я п о р я д із н и м стояла дружина, його р о в е с н и ц я . Я к щ о двоє не падають жертвою ілюзії, н а ч е б т о їхні у з и м о ж у т ь з л ю т у в а т и їх в є д и н е ціле, в о н и м о ж у т ь с т в о р и т и м і ж с о б о ю н о в и й світ. безперечно, справою.

ніколи не

Виявилося,

Цей шлюб,

був д л я Я с п е р с а л и ш е п р и в а т н о ю що двоє людей різного походження

(дружина Ясперса єврейка)

можуть створити

між собою

в л а с н и й світ. І на ц ь о м у світі, як на м і н і а т ю р н і й м о д е л і , він д і з н а в с я , що є і с т о т н и м д л я всього світу л ю д с ь к и х с п р а в . У ц ь о м у м а л о м у світі він р о з г о р т а в і п р а к т и к у в а в с в о ю не­ з р і в н я н н у з д а т н і с т ь д о діалогу, п о с т і й н у д и в о в и ж н у т о ч н і с т ь у дослуханні до іншого, постійну готовність дати відвертий самозвіт, т е р п і н н я обговорити вже обговорене і, головне, в м і н н я в и м а н ю в а т и те, п р о щ о з а з в и ч а й м о в ч а т ь , д о з о н и р о з м о в и , р о б и т и г і д н и м о б г о в о р е н н я . Т а к , г о в о р я ч и й слу­ х а ю ч и , він уміє все з м і н ю в а т и , р о з ш и р ю в а т и , в і д т о ч у в а т и — або, за його в л а с н и м чудовим в и р а з о м , п р о я с н ю в а т и . У ц ь о м у п р о с т о р і , п о с т і й н о з а н о в о п р о я с н ю в а н о м у вдум­ л и в і с т ю , щ о п р о м о в л я є й в и с л у х о в у є , Я с п е р с — у с е б е вдо­ м а ; ц е д о м і в к а й о г о с в і д о м о с т і , о с к і л ь к и ц е й п р о с т і р у бук­ вальному сенсі

слова

—

достеменно

такий,

як

шляхи

м и с л е н н я , к о т р и м у ч и т ь його ф і л о с о ф і я , — це ш л я х и у пер­ в и н н о м у сенсі слова, дороги, що ведуть до досі незвіданих т е р е н і в . М и с л е н н я Я с п е р с а п р о с т о р о в е , тому щ о в о н о завж­ ди с п і в в і д н о с и т ь с я зі с в і т о м і л ю д ь м и у світі, а не т о м у , що воно п р и в ' я з а н е до якогось наявного простору. Ба більше, ситуація

зворотна:

його

н а й г л и б ш а мета —

«створити

п р о с т і р » , в я к о м у humanitas л ю д и н и м о ж е п р о я в и т и с я в ч и ­ стоті і я с н о с т і . Т а к о г о ш т и б у м и с л е н н я , з а в ж д и «тісно по­ в'язане зі с п і в м і р к у в а н н я м над т и м , що м и с л и т ь і н ш и й » , з о б о в ' я з а н е б у т и п о л і т и ч н и м , н а в і т ь к о л и з в е р т а є т ь с я д о суто неполітичних предметів; оскільки воно завжди підтверджує

106

Карл Ясперс. Laudatio

той к а н т і в с ь к и й « р о з ш и р е н и й спосіб д у м а н н я » , к о т р и й є п о л і т и ч н и м par exellence. Д л я т о г о , щ о б о с м и с л и т и п р о с т і р humanitas, я к и й слугу­ вав й о м у д о м і в к о ю ,

Ясперс потребував допомоги великих

ф і л о с о ф і в . І він щ е д р о р о з п л а т и в с я з н и м и за цю допомогу, з а с н у в а в ш и р а з о м і з н и м и « ц а р с т в о духу», д е в о н и з н о в у в и с т у п а ю т ь як мовці, що п р о м о в л я ю т ь із царства тіней, — і, п о з б у в ш и с ь ч а с о в и х о б м е ж е н ь , м о ж у т ь с т а т и в і ч н и м и супут­ н и к а м и у п и т а н н я х свідомості. Як мені хотілось би спромог­ тися дати вам я к е с ь у я в л е н н я

про свободу,

незалежність

д у м к и , н е о б х і д н і , а б и с т в о р и т и ц е ц а р с т в о духу. Б о п е р е д у с і м с л і д б у л о в і д м о в и т и с я від о с в я ч е н о г о т р а д и ц і є ю х р о н о л о ­ гічного

порядку,

в якому нібито існувала спадкоємність,

коли кожен ф і л о с о ф вручає істину наступнику. Зрозуміло, т р а д и ц і я ця вже д о в о л і д а в н о в т р а т и л а д л я нас свій зміст; проте

хронологічна

схема у с п а д к у в а н н я

і

правонаступ-

ництва, тим не менш, здавалася нам настільки обов'язковою, щ о без ц і є ї н и т к и А р і а д н и м и б о я л и с я б е з п о м і ч н о з а б л у к а ­ ти в м и н у л о м у , п о з б а в л е н і б у д ь - я к и х о р і є н т и р і в . І в ц і й си­ т у а ц і ї , в я к і й , п о суті, й ш л о с я п р о с т а в л е н н я с у ч а с н о ї л ю д и ­ ни

до

її

минулого

як такого,

Ясперс

п о с л і д о в н і с т ь на п р о с т о р о в у з і с т а в н і с т ь

обернув —

часову

близькість і

в і д д а л ь з а л е ж а л и в ж е н е від с т о л і т ь , щ о в і д д і л я л и н а с від ф і л о с о ф а , а в и н я т к о в о від тієї в і л ь н о о б р а н о ї п о з и ц і ї , з в і д к и м и в с т у п а є м о д о ц ь о г о ц а р с т в а духу, я к е буде і с н у в а т и і р о з ­ п р о с т о р ю в а т и с я доти, доки на землі є люди. Ц а р с т в о це, в я к о м у Я с п е р с удома і я к е він в і д к р и в д л я н а с , н е п о з а с в і т н є й н е у т о п і я ; в о н о н е від у ч о р а і н е від з а в ­ т р а ; в о н о від с ь о г о д е н н я і від с в і т у с ь о г о . Й о г о с т в о р и в р о ­ зум, і ц а р ю є в н ь о м у свобода. Й о м у не потрібні ані терито­ р і я , н і о р г а н і з а ц і я ; в о н о п р о с т я г а є т ь с я в усі к р а ї н и с в і т у і в м и н у л е к о ж н о ї з них. І хоча м и р с ь к е , в о н о н е в и д и м е . Це цар­ с т в о humanitas, д о я к о г о к о ж е н м о ж е п р и й т и від в л а с н и х в и т о к і в . Усі, х т о в х о д и т ь у н ь о г о , п і з н а ю т ь о д и н о д н о г о , б о в о н и «наче іскри, котрі то р о з г о р я ю т ь с я я с к р а в и м світлом,

107

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ то з г а с а ю т ь аж до н е в и д и м о с т і , м і н я ю ч и с ь м і с ц я м и у по­ с т і й н о м у р у с і . І с к р и б а ч а т ь о д н а одну, і к о ж н а г о р и т ь я с н і ­ ше, тому що бачить інші», і н а с м і л ю є т ь с я с п о д і в а т и с я , що й в о н и її бачать. Я г о в о р ю т у т від і м е н і т и х , к о г о Я с п е р с к о л и с ь у в і в у ц е ц а р с т в о . Те, що тоді було в нас на серці, Адальберт Ш т і ф т е р в и с л о в и в краще, ніж могла б це з р о б и т и я: «І перед цією л ю д и н о ю в и н и к л о в нас п о д и в у в а н н я , і піднеслася хвала йому».

Примітки

De oratore 1,141 (Марк Туллий Цицерон. Т р и т р а к т а т а об о р а ­ т о р с к о м искусстве [пер. Ф.А. П е т р о в с ь к о г о ] - М., 1972. - С. 102). Die geistige Situation der Zeit. Н а й в а ж л и в і ш а п о л і т и ч н а публікація Я с п е р с а з 1958 року, к о л и було н а п и с а н о цю промову, - це W o h i n treibt die Bundesrepublik (1966). 1

108

КАРЛ ЯСПЕРС: Г Р О М А Д Я Н И Н СВІТУ?

У тому с а м о м у сенсі, що й г р о м а д я н и н о м своєї к р а ї н и , громадянином

світу бути

неможливо.

У книзі

«Витоки

історії та її мета»

(1953) Я с п е р с д е т а л ь н о р о з м і р к о в у є п р о

імплікації понять

«світова держава»

.

.

и

1

«світова імперія» .

Хоч б и я к о ї ф о р м и н а б у в с в і т о в и й уряд, щ о з д і й с н ю є цент­ ралізовану владу над усією п л а н е т о ю , саме п о н я т т я єдиної с у в е р е н н о ї с и л и , к о т р а п р а в и л а б у с і є ю з е м н о ю к у л е ю т а во­ л о д і л а м о н о п о л і є ю н а всі з а с о б и п р и м у с у , — с и л и , я к у н е о б м е ж у ю т ь і не к о н т р о л ю ю т ь інші с у в е р е н н і д е р ж а в и ,

—

о з н а ч а л о б не л и ш е о г и д н и й к о ш м а р т и р а н і ї , а й к і н е ц ь усьо­ г о п о л і т и ч н о г о ж и т т я , я к и м м и його з н а є м о . О с н о в у по­ літичних понять складають множинність, різноманітність і в з а є м о о б м е ж е н н я . Г р о м а д я н и н — це, за в и з н а ч е н н я м , о д и н із г р о м а д я н однієї з к р а ї н . Й о г о п р а в а й о б о в ' я з к и м а ю т ь в и з н а ч а т и с я й о б м е ж у в а т и с я не л и ш е п р а в а м и й обов'яз­ к а м и його співгромадян, а й к о р д о н а м и території. Філосо­ фія має право м и с л и т и всю землю як б а т ь к і в щ и н у людства та є д и н о г о н е п и с а н о г о закону, вічного й з а г а л ь н о з н а ч у щ о го.

П о л і т и к а ж має справу з л ю д ь м и , п і д д а н и м и багатьох

країн і спадкоємцями різноманітного минулого;

ці люди

ж и в у т ь у р а м к а х п о з и т и в н о г о права, і їхні з а к о н и убезпечу­ ють, з а х и щ а ю т ь і о б м е ж у ю т ь п р о с т і р , в я к о м у с в о б о д а — не поняття,

а жива політична реальність.

Створення єдиної

суверенної світової д е р ж а в и стало би зовсім не п і д ґ р у н т я м для світового

громадянства,

а кінцем

будь-якого

грома­

дянства. Воно стало би не в е р ш и н о ю світової п о л і т и к и , а ц і л к о в и т и м її крахом.

109

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Тим не менше, вказати, що світова держава, створена на з р а з о к с у в е р е н н и х н а ц і о н а л ь н и х д е р ж а в , або с в і т о в а імпе­ рія на з р а з о к Р и м с ь к о ї (а п а н у в а н н я Р и м с ь к о ї імперії над ц и в і л і з о в а н и м и й в а р в а р с ь к и м и ч а с т и н а м и т о д і ш н ь о г о світу було с т е р п н и м л и ш е тому, щ о в и о к р е м л ю в а л о с я н а т е м н о ­ му й с т р а ш н о м у тлі н е в і д о м и х ч а с т и н з е м л і ) , — не о з н а ч а є розв'язати наші нинішні політичні проблеми. Людство, для всіх п о п е р е д н і х п о к о л і н ь л и ш е ідея т а ідеал, д л я н а с стало п о с у т н ь о ю р е а л ь н і с т ю . Є в р о п а , як і передбачав Кант, про­ д и к т у в а л а свої з а к о н и всім і н ш и м к о н т и н е н т а м ;

т а ре­

з у л ь т а т — в и н и к н е н н я л ю д с т в а з багатьох н а ц і й і п о р я д із н и м и — в и я в и в с я надто не с х о ж и м на те, що у я в л я в К а н т , к о л и п е р е д б а ч а в о б ' є д н а н н я л ю д с т в а « к о л и - н е б у д ь , т а н е не2

забаром» . Своїм і с н у в а н н я м людство зобов'язане не мріям гуманістів, і не м і р к у в а н н я м ф і л о с о ф і в , і навіть ( п р и н а й м н і не в п е р ш у чергу) не п о л і т и ч н и м подіям, а м а й ж е в и н я т к о ­ в о — т е х н і ч н о м у р о з в и т к у З а х і д н о г о світу. Д о т о г о ж , к о л и Є в р о п а в с е р й о з п о ч а л а д и к т у в а т и свої з а к о н и і н ш и м к о н ­ т и н е н т а м , сама вона в них уже з н е в і р и л а с я . П о р я д із т и м о ч е в и д н и м ф а к т о м , щ о світ о б ' є д н а л а техніка, стоїть і н ш и й факт:

Є в р о п а е к с п о р т у в а л а в усі к і н ц і світу свої п р о ц е с и

розпаду, я к і р о з п о ч а л и с я в З а х і д н о м у світі р а з о м із зане­ п а д о м т р а д и ц і й н и х м е т а ф і з и ч н и х і р е л і г і й н и х в і р у в а н ь і су­ проводжували

грандіозний розвиток природничих наук і

п е р е м о г у н а ц і о н а л ь н о ї д е р ж а в и над і н ш и м и ф о р м а м и дер­ ж а в н о г о устрою. Ті самі сили, к о т р и м у Європі з н а д о б и л и с я століття, щоб підірвати традиційні вірування й усталений лад,

сформовані в и н я т к о в о західною історією,

кілька десятиліть зруйнували, діючи іззовні,

всього за

вірування й

у с т а л е н и й л а д в с і х р е ш т и ч а с т и н світу. С п р а в д і , в п е р ш е в і с т о р і ї в усіх н а р о д і в н а з е м л і є с п і л ь н е с ь о г о д е н н я : ж о д н а с к і л ь к и - н е б у д ь в а ж л и в а п о д і я в історії однієї к р а ї н и вже н е м о ж е з а л и ш и т и с я всього л и ш е друго­ р я д н и м в и п а д к о м д л я історії б у д ь - я к о ї іншої. К о ж н а к р а ї н а п е р е т в о р и л а с я на б е з п о с е р е д н ь о г о сусіда будь-якої іншої, і 110

Карл Ясперс:

громадянин

світу?

к о ж н а л ю д и н а в і д ч у в а є ш о к від п о д і й , щ о в і д б у в а ю т ь с я н а і н ш о м у боці земної кулі. Та це с п і л ь н е ф а к т и ч н е сьогоден­ ня не з а с н о в а н е ані на с п і л ь н о м у минулому, ані н а й м е н ш о ю м і р о ю н е г а р а н т у є с п і л ь н о г о м а й б у т т я . О б ' є д н а в ш и світ, тех­ ніка м о ж е так само легко його з р у й н у в а т и , а з а с о б и глобаль­ н о ї к о м у н і к а ц і ї н е в и п а д к о в о р о з в и в а л и с я п а р а л е л ь н о і з за­ собами

глобального за потенціалом руйнування.

Важко

заперечувати, що за нашої доби найпереконливіший символ єдності людства — це той факт, що вузька група к е р м а н и ч і в якоїсь із країн, що володіють атомною зброєю, на власний п о л і т и ч н и й р о з с у д м о ж е з а д і я т и його й п о к і н ч и т и з люд­ с ь к и м ж и т т я м на всій землі. У цьому аспекті солідарність людства цілком негативна;

в її підґрунті не л и ш е спільна

з а ц і к а в л е н і с т ь в у г о д і , щ о з а б о р о н и л а б а т о м н у з б р о ю , а (ос­ к і л ь к и такі угоди, п о д і б н о д о всіх і н ш и х , з а с н о в а н і н а д о в і р і і, як наслідок, ненадійні), м о ж л и в о , ще й спільне б а ж а н н я т р о х и м е н ш о ї є д н о с т і світу. Ц і є ї н е г а т и в н о ї с о л і д а р н о с т і , з а с н о в а н о ї н а о с т р а х о в і пе­ ред г л о б а л ь н и м з н и щ е н н я м , відповідає м е н ш в и р а ж е н е , т а не м е н ш с и л ь н е п о б о ю в а н н я , що с о л і д а р н і с т ь л ю д с т в а в по­ з и т и в н о м у сенсі н е м и н у ч е потягне за собою й політичну в і д п о в і д а л ь н і с т ь . Н а ш і п о л і т и ч н і ідеї, щ о п о к л а д а ю т ь н а н а с в і д п о в і д а л ь н і с т ь з а всі п у б л і ч н і с п р а в и н а в к р у г н а с , н е з а ­ л е ж н о від н а ш о ї о с о б и с т о ї « п р о в и н и » , б о м и я к г р о м а д я н и в в а ж а є м о с я в і д п о в і д а л ь н и м и з а в с е , щ о н а ш у р я д р о б и т ь від і м е н і н а ш о ї к р а ї н и , м о ж у т ь п о с т а в и т и н а с у н е с т е р п н у ситуа­ цію

глобальної

відповідальності.

Солідарність

людства

цілковито здатна обернутися непідсильним тягарем,

і не

д и в н о , щ о з в и ч а й н а р е а к ц і я н а н е ї — ц е н е е н т у з і а з м ч и праг­ н е н н я до в і д р о д ж е н н я гуманізму, а п о л і т и ч н а апатія, ізоля­ ц і о н і с т с ь к и й н а ц і о н а л і з м або в і д ч а й д у ш н и й опір будь-якій владі. У світлі с ь о г о д н і ш н ь о ї р е а л ь н о с т і ідеалізм гуманістич­ ної традиції П р о с в і т н и ц т в а та його ідея л ю д с т в а в и д а ю т ь с я б е з д у м н и м о п т и м і з м о м . З і н ш о г о боку, ц я ж р е а л ь н і с т ь , ос­ к і л ь к и в о н а з а г н а л а н а с у г л о б а л ь н е с ь о г о д е н н я без с п і л ь н о г о

111

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

м и н у л о г о , з а г р о ж у є п о з б а в и т и с е н с у в с і т р а д и ц і ї т а в с і ок­ ремі історії р а з о м з їхнім м и н у л и м . На тлі ц и х п о л і т и ч н и х і д у х о в н и х р е а л і й ,

котрі Ясперс

бачить, н а п е в н о , к р а щ е , ніж будь-який і н ш и й с у ч а с н и й філо­ с о ф , і слід р о з г л я д а т и й о г о н о в у к о н ц е п ц і ю л ю д с т в а і т е з и його філософії. К о л и с ь К а н т з а к л и к а в істориків н а п и с а т и і с т о р і ю у « в с е с в і т н ь о - г р о м а д я н с ь к о м у п л а н і » . Б у л о б не важ­ ко «довести», що вся ф і л о с о ф с ь к а творчість Я с п е р с а — із с а м о г о п о ч а т к у , від « П с и х о л о г і ї с в і т о б а ч е н ь » (1919), і д о все­ світньої історії ф і л о с о ф і ї плані.

— з а м и с л ю в а л а с я саме в такому

Я к щ о солідарність людства потребує

основи

більш

тривкої, аніж з а к о н н и й острах перед д е м о н і ч н и м и здібнос­ т я м и л ю д и н и , я к щ о н о в е в с е с в і т н є сусідство всіх к р а ї н світу має п р и в е с т и до результату більш обнадійливого, ніж коло­ с а л ь н и й приріст взаємної зненависті і п р а к т и ч н о повсюд­ н о ї р о з д р а т о в а н о с т і в с і х с у п р о т и всіх, т о н а м н е о б х і д н о р о з ­ почати

процес

взаєморозуміння

велетенських масштабах.

і

самопрояснення

у

І як передумовою для світового

у р я д у , н а д у м к у Я с п е р с а , п о в и н н а с т а т и в і д м о в а від с у в е р е ­ нітету н а к о р и с т ь в с е с в і т н ь о ї ф е д е р а л ь н о ї п о л і т и ч н о ї струк­ тури, так і передумовою д л я цього в з а є м о р о з у м і н н я повин­ н а с т а т и в і д м о в а — н е від в л а с н и х т р а д и ц і й і н а ц і о н а л ь н о г о м и н у л о г о , а л е від б е з у м о в н о г о а в т о р и т е т у і в с е о х о п н о ї і с т и н ­ ності,

на які традиція й минуле завжди претендували.

За

п о с е р е д н и ц т в а саме т а к о г о р о з р и в у — не з т р а д и ц і є ю , але з авторитетом традиції — Ясперс увійшов у філософію. Його «Психологія світобачень» заперечує абсолютність будь-якої д о к т р и н и й з а м і н ю є її на загальну відносність, в я к і й к о ж е н к о н к р е т н и й ф і л о с о ф с ь к и й сенс стає з а с о б о м д л я індивіду­ ального філософування.

Ш к а р а л у п у традиційного автори­

тету р о з і т н у т о , і в е л и к і с е н с и м и н у л о г о п о ч и н а ю т ь в і л ь н о , виграючи, спілкуватись один з одним, оскільки спілкують­ ся із с у ч а с н и м ж и в и м ф і л о с о ф у в а н н я м . У цій всеохопній комунікації, с к р і п л е н і й е к з и с т е н ц і й н и м досвідом сучасно­ г о ф і л о с о ф а , всі д о г м а т и ч н і м е т а ф і з и ч н і с е н с и р о з п у к у ю т ь -

112

Карл

Ясперс:

громадянин

світу?

ся у п р о ц е с и , у р о з д у м и , я к і — ч е р е з в а ж л и в і с т ь д л я мого сучасного існування й ф і л о с о ф у в а н н я — залишають призна­ ч е н е їм і с т о р и ч н е місце у х р о н о л о г і ч н о м у л а н ц ю г у і входять у ц а р и н у духу, д е всі є с у ч а с н и к а м и .

Будь-яка моя думка

мусить з а л и ш а т и с я у п о с т і й н і й к о м у н і к а ц і ї з усім, р а н і ш е н а м и с л е н и м . Н е л и ш е тому, щ о « у ф і л о с о ф і ї н о в и з н а — ц е а р г у м е н т п р о т и і с т и н н о с т і » , а й тому, що с у ч а с н а ф і л о с о ф і я не м о ж е бути не ч и м і н ш и м , як т і л ь к и « п р и р о д н и м і необ­ х і д н и м п і д с у м к о м з а х і д н о г о м и с л е н н я а ж д о ц і є ї м и т і , чес­ н и м синтезом, з а с н о в а н и м на п р и н ц и п і , доволі місткому, щоб у в і б р а т и все, що в я к о м у с ь сенсі є і с т и н н и м » . К о м у н і к а ц і я і є ц и м п р и н ц и п о м ; і с т и н а , к о т р у н е м о ж н а о с я г н у т и я к дог­ м а т и ч н и й сенс, о п р и я в н ю є т ь с я я к « е к з и с т е н ц і й н а » субстан­ ція, п р о я с н е н а й а р т и к у л ь о в а н а р о з у м о м , що повідомляє про себе й з в е р т а є т ь с я до чужої р о з у м н о с т і , що є з б а г н е н н и м сам і з д а т е н з б а г н у т и все і н ш е .

«Existenz»

(існування) роз'яс­

н ю є т ь с я т і л ь к и р о з у м о м ; р о з у м о д е р ж у є з м і с т в и н я т к о в о від Existenz»

.

Суттєвість ц и х м і р к у в а н ь д л я ф і л о с о ф с ь к о г о обґрунту­ вання

єдності людства очевидна:

. 5

.

«необмежена комуніка-

.

.

.

.

ція» , к о т р а в о д н о ч а с о з н а ч а є і в і р у у з б а г н е н н і с т ь усіх і с т и н , і добру волю до щ и р о с т і й уважності як до п е р в и н н о ї у м о в и б у д ь - я к о г о л ю д с ь к о г о с п і л к у в а н н я , — одна, я к щ о не цент­ р а л ь н а , з ідей ф і л о с о ф і ї Я с п е р с а . С у т ь її п о л я г а є в тому, що тут у п е р ш е к о м у н і к а ц і я

тлумачиться

не як

«вираження»

д у м о к і т и м с а м и м я к д е щ о в т о р и н н е п о р і в н я н о і з с а м о ю дум­ кою. К о м у н і к а т и в н а сама істина — вона з н и к а є й не може бути з р о з у м і л о ю п о з а к о м у н і к а ц і є ю ; в ц а р и н і « е к з и с т е н ц і й ного» істина й к о м у н і к а ц і я є о д н и м і тим с а м и м . «Істина є те, що нас об'єднує» . Л и ш е в к о м у н і к а ц і ї — як м і ж сучасни­ ками, так і між ж и в и м и й м е р т в и м и — р о з к р и в а є т ь с я істина. Ф і л о с о ф і я , що розуміє істину й к о м у н і к а ц і ю як одне й те саме,

п о к и н у л а славнозвісну вежу чистого

зроблену зі слонячої кістки.

споглядання,

М и с л е н н я стає п р а к т и ч н и м ,

хоча й не п р а г м а т и ч н и м ; це вже свого роду м і ж л ю д с ь к а п р а к 113

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

т и к а , а н е з а н я т т я о к р е м о г о і н д и в і д а у д о б р о в і л ь н о м у уса­ мітненні. Ясперс, наскільки мені відомо, п е р ш и й і є д и н и й ф і л о с о ф , я к и й в и с т у п и в п р о т и у с а м і т н е н н я , я к о м у усаміт­ нення уявлялося

«згубним»

і який насмілився

«будь-яку

думку, б у д ь - я к и й досвід, б у д ь - я к и й сенс» в и п р о б у в а т и саме під ц и м к у т о м з о р у : « Щ о в о н и о з н а ч а ю т ь д л я к о м у н і к а ц і ї ? Д о п о м о ж у т ь ч и з а в а д я т ь к о м у н і к а ц і ї ? Ч и з а м а н ю ю т ь в уса7

м і т н е н н я , чи пробуджують до комунікації?» .

Філософія

втрачає і покірливість перед теологією, і зверхність щодо з в и ч а й н о г о л ю д с ь к о г о ж и т т я . В о н а с т а є ancilla vitae ( п р и служницею життя) . Ц я п о з и ц і я о с о б л и в о і с т о т н а в р а м к а х н і м е ц ь к о ї фі­ л о с о ф с ь к о ї традиції.

Кант — вірогідно, останній в е л и к и й

ф і л о с о ф , я к и й був ц і л к о в и т о в п е в н е н и й і в т о м у , щ о й о г о розуміють, і у своїй с п р о м о ж н о с т і розсіяти м о ж л и в і непо­ розуміння.

Усі з н а ю т ь р е п л і к у Г е г е л я н а с м е р т н о м у о д р і :

« М е н е р о з у м і л а всього л и ш е одна л ю д и н а , та й та непра­ в и л ь н о » — se n o n evero, е bene t r o v a t o ( я к щ о це й н е п р а в д а , т о д о б р е в и г а д а н о ) . З в і д т о д і все з р о с т а ю ч а с а м о т н і с т ь філо­ с о ф і в у с в і т і , к о т р о м у н е д о ф і л о с о ф і ї , б о в і н п о в н і с т ю зача­ рований наукою,

п р и з в е л а до загальновідомої і такої,

що

ч а с т о п і д д а є т ь с я осуду, д в о з н а ч н о с т і й н е п е в н о с т і , я к і бага­ т ь о м в и д а ю т ь с я т и п о в и м и д л я н і м е ц ь к о ї ф і л о с о ф і ї і я к і , бе­ з у м о в н о , є в и з н а ч а л ь н о ю р и с о ю б у д ь - я к о г о с у в о р о усаміт­ неного,

не комунікативного мислення.

Н а с л і д к о м стала

з а г а л ь н о п р и й н я т а думка, що я с н і с т ь і велич — речі несумісні. Б і л ь ш і с т ь виступів Я с п е р с а п і с л я в і й н и — його статті, лекції, р а д і о п е р е д а ч і — всі в о н и с п р я м о в у в а л и с я с в і д о м и м п р а г н е н ­ н я м д о п о п у л я р и з а ц і ї , д о ф і л о с о ф с ь к о ї р о з м о в и без техніч­ них термінів, тобто п е р е к о н а н і с т ю , що м о ж н а звертатися до розуму й «екзистенційної» стурбованості в кожній людині. З

ф і л о с о ф с ь к о ї т о ч к и з о р у ц е було м о ж л и в и м л и ш е тому,

що істина й к о м у н і к а ц і я р о з у м і л и с ь як одне й те саме. Д л я ф і л о с о ф с ь к о г о м и с л е н н я з а к л а д е н а в н о в і й реаль­ ності л ю д с т в а н е б е з п е к а п о л я г а є в тому, що є д н і с т ь ц я , за114

Карл

снована підриває

Ясперс:

громадянин

світу?

на технічних засобах комунікації всі

національні традиції і ховає

і

насильства,

під у л а м к а м и

с п р а в ж н і в и т о к и б у д ь - я к о г о л ю д с ь к о г о і с н у в а н н я . Ц е й руй­ н і в н и й процес м о ж н а навіть вважати необхідною передумо­ в о ю д л я о с т а т о ч н о г о п о р о з у м і н н я м і ж л ю д ь м и всіх культур, цивілізацій, рас і націй. Й о г о наслідком може стати повер­ ховість, я к а д о н е в п і з н а н н о с т і п е р е т в о р и т ь людину, я к о ю м и її з н а є м о за п ' я т ь т и с я ч р о к і в в і д о м о ї н а м історії, — так, н і б и п р о с т о з н и к н е я к т а к и й т о й в и м і р г л и б и н и , без я к о г о люд­ ське м и с л е н н я , навіть на рівні технічної винахідливості, не може існувати. більш

Таке нівелювання виявилось би набагато

радикальним,

аніж в и р і в н ю в а н н я

за найменшим

с п і л ь н и м з н а м е н н и к о м ; воно б, у к і н ц е в о м у рахунку, приве­ л о д о з н а м е н н и к а , п р о я к и й м и с ь о г о д н і н а в і т ь і н е здога­ дуємося. П о к и істина розуміється як дещо а в т о н о м н е й відокрем­ л е н е від ї ї в и р а ж е н н я , я к щ о с ь , щ о с а м е п о с о б і п р о с е б е н е п о в і д о м л я є і не з в е р т а є т ь с я ні до розуму, ні до « е к з и с т е н ц і й н о г о » досвіду, — ц е й р у й н і в н и й п р о ц е с в и д а є т ь с я м а й ж е неминучим,

а в т о м а т и ч н и м р е з у л ь т а т о м а в т о м а т и з м у техні­

к и , к о т р а з р о б и л а світ є д и н и м і, у п е в н о м у сенсі, о б ' є д н а л а людство.

На позір складається враження,

ніби історичне

м и н у л е к о ж н о ї нації, в їхній к р а й н і й р і з н о м а н і т н о с т і й різно­ рідності, в їхній к а р к о л о м н і й строкатості і п р и г о л о м ш л и в і й чужості одна одній, є всього л и ш е п е р е п о н а м и на шляху до страхітливо мілкої єдності. Це, зрозуміло, ілюзія; я к щ о той в и м і р г л и б и н и , з я к о г о р о з в и н у л и с я с у ч а с н а н а у к а й техні­ к а , к о л и - н е б у д ь буде з н и щ е н и й , т о , н а й в і р о г і д н і ш е , н е в ц і л і є навіть і н о в а т е х н і ч н а є д н і с т ь л ю д с т в а . Т а к и м ч и н о м , усе, в о ч е в и д ь , з а л е ж и т ь від т о г о , ч и з м о ж у т ь н а ц і о н а л ь н і м и н у в ­ ш и н и , в їхній первісній різнорідності, увійти в с п і л к у в а н н я о д н а з о д н о ю і, т и м с а м и м , п і т и в н о г у з г л о б а л ь н о ю систе­ мою комунікації, що покриває земну поверхню. С а м е в с в і т л і т а к и х р о з д у м і в Я с п е р с з р о б и в в е л и к е істо­ р и ч н е відкриття, що стало н а р і ж н и м каменем його філософії

115

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

історії — її в и т о к о м та її м е т о ю . Б і б л і й н е у я в л е н н я , за я к и м усі л ю д и п о х о д я т ь від А д а м а і м а ю т ь с п і л ь н е п о х о д ж е н н я і з а я к и м усі в о н и п р я м у ю т ь д о с п і л ь н о ї м е т и с п а с і н н я і С т р а ш н о г о суду, — н е м о ж е б у т и а н і п і з н а н и м , а н і д о в е д е ­ н и м . Х р и с т и я н с ь к а ф і л о с о ф і я і с т о р і ї , від А в г у с т и н а д о Ге­ геля,

вважала з'яву Христа поворотною точкою і центром

світової історії.

У такому вигляді вона значуща тільки для

віруючих християн і,

претендуючи на загальнозначущий

а в т о р и т е т д л я всіх, в е д е д о є д н о с т і л ю д с т в а н е б і л ь ш е і н е м е н ш е , ніж б у д ь - я к и й і н ш и й м і ф , я к и й в ч и в би, н а п р и к л а д , про м н о ж и н н і с т ь початків і кінців. Н а в і д м і н у від ц і є ї т а п о д і б н и х ф і л о с о ф і й і с т о р і ї , концепцію

котрі

є д и н о ї в с е с в і т н ь о ї історії будують н а п і д ґ р у н т і

і с т о р и ч н о г о д о с в і д у о д н о г о н а р о д у а б о о д н і є ї ч а с т и н и світу, Я с п е р с в і д к р и в е м п і р и ч н о задану і с т о р и ч н у вісь, я к а надає всім н а р о д а м

«спільні р а м к и р о з у м і н н я їхньої історичної

з н а ч у щ о с т і . Цю вісь світової історії слід в і д н е с т и , в о ч е в и д ь , д о ч а с у б л и з ь к о 500 р о к і в д о н . е . , д о т о г о д у х о в н о г о п р о ц е с у , я к и й т р и в а в м і ж 800 т а 200 pp. д о н.е.» - К о н ф у ц і й т а Л а о ц з и в Китаї, У п а н і ш а д и й Будда в Індії, З а р а т у с т р а в Персії, 9

п р о р о к и в П а л е с т и н і , Г о м е р , ф і л о с о ф и й т р а г і к и в Греції . Д л я п о д і й цієї епохи х а р а к т е р н о , щ о в о н и були а б с о л ю т н о м і ж с о б о ю н е п о в ' я з а н і , щ о в о н и с т а л и в и т о к о м в е л и к и х істо­ р и ч н и х с в і т о в и х ц и в і л і з а ц і й і що в ц и х в и т о к і в , за всієї їхньої н е с х о ж о с т і , є щ о с ь н е п о в т о р н о с п і л ь н е . Ц ю с в о є р і д н у то­ тожність м о ж н а розглядати і визначати по-різному: це той ч а с , к о л и м і ф о л о г і ї б у л и в і д к и н у т і а б о в и к о р и с т а н і я к підму­ р і в к и в е л и к и х с в і т о в и х релігій з їхнім у я в л е н н я м п р о єди­ ного т р а н с ц е н д е н т н о г о Бога; к о л и п о в с ю д н о в и н и к а є філо­ софія; к о л и л ю д и н а відкриває Буття як ціле, а себе — як р а д и к а л ь н о в і д м і н н у від у с і х і н ш и х і с т о т ; к о л и в п е р ш е л ю ­ д и н а стає ( г о в о р я ч и с л о в а м и А в г у с т и н а ) п и т а н н я м д л я себе самої, у с в і д о м л ю є свідомість, п о ч и н а є м и с л и т и про мислен­ ня; к о л и п о в с ю д н о з ' я в л я ю т ь с я великі особистості, які вже не с п р и й м а ю т ь себе (і не хочуть с п р и й м а т и с я і н ш и м и ) як 116

Карл Ясперс:

громадянин

світу?

усього л и ш е ч л е н и відповідної громади,

а в в а ж а ю т ь себе

і н д и в і д а м и й в и н а х о д я т ь нові індивідуальні с п о с о б и жит­ тя — життя мудреця, життя пророка, життя відлюдника, к о т р и й в і д д а л я є т ь с я від б у д ь - я к о г о с у с п і л ь с т в а у ц і л к о в и ­ т о н о в у с у б ' є к т и в н і с т ь і д у х о в н і с т ь . Усі о с н о в н і к а т е г о р і ї на­ ш о г о м и с л е н н я і всі о с н о в н і п р и н ц и п и н а ш и х п е р е к о н а н ь б у л и с т в о р е н і в ц е й п е р і о д . Ц е був ч а с , к о л и л ю д с т в о в п е р ­ ше відкрило людську долю на землі, таким ч и н о м , почина­ ючи звідтоді,

гола х р о н о л о г і ч н а п о с л і д о в н і с т ь подій могла

п е р е т в о р и т и с я на р о з п о в і д ь , а р о з п о в і д і м о г л и бути пере­ т в о р е н і н а і с т о р і ю — б а г а т о з н а ч н и й о б ' є к т м і р к у в а н ь і розу­ м і н н я . О т ж е , і с т о р и ч н а вісь л ю д с т в а — це епоха « п р и б л и з н о с е р е д и н и о с т а н н ь о г о т и с я ч о л і т т я д о н.е., д л я я к о ї в с е п о ­ п е р е д н є було н і б и п і д г о т о в к о ю і з я к о ю ф а к т и ч н о , а ч а с т о густо й ц і л к о м с в і д о м о , с п і в в і д н о с и т ь с я все н а с т у п н е . Світо­ в а і с т о р і я л ю д с т в а н а б у л а тут с в о є ї с т р у к т у р и .

Цю вісь ми

не м о ж е м о в в а ж а т и є д и н о ю і раз н а з а в ж д и з а д а н о ю , та це — в і с ь у с і є ї п е р е д у ю ч о ї н а ш о м у ч а с у к о р о т к о ї і с т о р і ї світу, т е , що у с в і д о м о с т і всіх л ю д е й м о г л о би с к л а д а т и о с н о в у їхньої о д н о с т а й н о в и з н а н о ї історичної єдності. У цьому разі реаль­ н и й о с ь о в и й ч а с — в т і л е н н я тієї і д е а л ь н о ї о с і , н а в к р у г я к о ї р у х а є т ь с я об є д н а н е людство»

.

У т а к і й п е р с п е к т и в і н о в а є д н і с т ь л ю д с т в а м о г л а б и набу­ ти своє власне минуле з а в д я к и к о м у н і к а т и в н і й системі, в якій різні витоки людства р о з к р и л и с ь би у своїй тотожності. Та ця т о т о ж н і с т ь — д о с т е м е н н о не о д н о м а н і т н і с т ь ; як чо­ л о в і к і ж і н к а м о ж у т ь бути о д н и м і т и м с а м и м , себто люди­ н о ю , л и ш е б у д у ч и ц і л к о в и т о в і д м і н н и м и о д н е від о д н о г о , т а к і г р о м а д я н и н к о ж н о ї к р а ї н и м о ж е в с т у п и т и в ц ю все­ світню історію людства, т і л ь к и з а л и ш а ю ч и с ь т и м , ч и м він є, і т в е р д о ц ь о г о т р и м а ю ч и с ь . Г р о м а д я н и н світу, щ о ж и в е під т я г а р е м всесвітньої імперії і говорить і думає я к и м с ь при­ к р а ш е н и м е с п е р а н т о , був б и н е м е н ш и м ч у д о в и с ь к о м , а н і ж г е р м а ф р о д и т . З в ' я з о к між л ю д ь м и — це, с у б ' є к т и в н о , «воля до безмежної комунікації» і, об'єктивно,

117

факт універсаль-

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ного п о р о з у м і н н я . Єдність і солідарність людства п о в и н н а п о л я г а т и н е у з а г а л ь н і й д о м о в л е н о с т і п р о в с е с в і т н ю релі­ гію, а б о є д и н у ф і л о с о ф і ю , а б о о д н у ф о р м у п р а в л і н н я , а у в і р і , що

багатоманітність указує

на тотожність,

яку розмаїття

одночасно і приховує, й розкриває. За осьової доби р о з п о ч а в с я р о з в и т о к в е л и к и х світових ц и в і л і з а ц і й , котрі р а з о м с к л а д а ю т ь те, щ о м и з а з в и ч а й нази­ ваємо всесвітньою історією, і з а в е р ш и в с я період, я к и й — через н а с т у п н и й р о з в и т о к — ми н а з и в а є м о доісторичним. Я к щ о п о д у м а т и п р о н а ш у в л а с н у д о б у в к а т е г о р і я х ц і є ї істо­ ричної схеми, то ми легко д і й ш л и б висновку, що в и н и к н е н ­ ня

людства як відчутної

к і н е ц ь того періоду,

політичної реальності

знаменує

к о т р и й р о з п о ч а в с я за осьової епохи.

Я с п е р с , у п е в н о м у сенсі, з г о д е н із ш и р о к о п о ш и р е н и м по­ глядом, що н а ш час н а б л и ж а є т ь с я до я к о г о с ь з а в е р ш е н н я , п р о т е він н е з г о д е н і з а п о к а л і п т и ч н и м и н а с т р о я м и , щ о заз­ вичай супроводжують т а к и й діагноз. « М и ж и в е м о так, ніби с т у к а є м о у щ е з а ч и н е н і двері»

. Настільки очевидний для

нас кінець краще розуміти як початок,

н а й г л и б ш и й сенс

я к о г о ми ще не в змозі осягнути. Н а ш е с ь о г о д е н н я — змістов­ н и м , а не т і л ь к и л о г і ч н и м ч и н о м — є п р о м і ж о к між у ж е - н е і щ е - н е . Т е п е р , п і с л я к і н ц я в с е с в і т н ь о ї історії, р о з п о ч и н а є т ь ­ ся історія людства. У що в о н а в т і л и т ь с я , н а м н е в і д о м о . Підго­ т у в а т и с я д о неї м и м о ж е м о з а д о п о м о г о ю ф і л о с о ф і ї л ю д с т в а , ц е н т р а л ь н и м п о н я т т я м якої стало

би ясперівське поняття

к о м у н і к а ц і ї . Ц я ф і л о с о ф і я н е буде а н і с к а с о в у в а т и , н і н а в і т ь к р и т и к у в а т и в е л и к і ф і л о с о ф с ь к і с и с т е м и м и н у л о г о в Індії, К и т а ї й н а З а х о д і , п р о т е п о з б а в и т ь ї х від д о г м а т и ч н и х мета­ ф і з и ч н и х претензій, ніби р о з п у с т и в ш и їх у р я д и роздумів, я к і з у с т р і ч а ю т ь с я й п е р е т и н а ю т ь с я , с п і л к у ю т ь с я о д и н з од­ н и м і, в к і н ц е в о м у рахунку, зберігають л и ш е те, що м о ж н а універсально висловити.

Філософія людства відрізняється

від ф і л о с о ф і ї л ю д и н и с т в е р д ж е н н я м т о г о ф а к т у , щ о з е м л ю н а с е л я є не Л ю д и н а , к о т р а р о з м о в л я є с а м а з с о б о ю в усаміт­ н е н о м у діалозі, а л ю д и , що г о в о р я т ь і с п і л к у ю т ь с я одні з

118

Карл

Ясперс:

громадянин

світу?

одними. Зрозуміло, філософія людства не може диктувати ж о д н и х к о н к р е т н и х п о л і т и ч н и х дій, зрозуміти

політику як одну із

проте вона могла би

великих царин людського

ж и т т я ( н а в і д м і н у від у с і х п о п е р е д н і х ф і л о с о ф і й , я к і , п о ч и ­ н а ю ч и з П л а т о н а , в в а ж а л и bios politico.? [ п о л і т и ч н и й с п о с і б життя] другорядним способом життя, а політику — немину­ чим з л о м ) , або, за в и с л о в о м Едісона, як « н а й в е л и ч н і ш и й із 12

роздумів про людську природу» Аби

зрозуміти

.

філософську значущість

ідеї л ю д с т в а і

с в і т о в о г о г р о м а д я н с т в а у Я с п е р с а , т р е б а з г а д а т и ідею люд­ ства у К а н т а і п о н я т т я в с е с в і т н ь о ї історії у Гегеля, о с к і л ь к и на тлі саме цієї т р а д и ц і ї її слід р о з г л я д а т и .

Кант розумів

л ю д с т в о я к м о ж л и в и й к і н ц е в и й в и с н о в о к історії.

Історія,

к а з а в в і н , н е п р о п о н у в а л а б и н і ч о г о , о к р і м в и д о в и щ а «не­ втішної випадковості» ґ р у н т о в н о ї надії,

що

(«trostloses U n g f a h r » ) , я к б и н е було не п о в ' я з у в а н і й не

передбачувані

л ю д с ь к і в ч и н к и в р е ш т і - р е ш т п р и в е д у т ь д о в и н и к н е н н я люд­ ства як п о л і т и ч н о єдиної с п і л ь н о т и і до п о в н о г о р о з в и т к у л ю д с ь к о ї л ю д я н о с т і . С п о г л я д а ю ч и л ю д с ь к і в ч и н к и «на вели­ кій світовій арені... д о х о д и ш висновку, що... усе ц і л к о в и т о зіткане з глупоти, хлоп'ячого марнославства, а незрідка — і з х л о п ' я ч о ї з л о с т и в о с т і й п р и с т р а с т і до р у й н у в а н н я » , і в о н и м о ж у т ь н а б у т и сенсу, т і л ь к и я к щ о п р и п у с т и т и , щ о « у ц ь о м у хаотичному

перебігові людських 13

справ»

„

існує _

потаємна

«мета п р и р о д и » , що діє за с п и н а м и л ю д е й . П р и к м е т н о , — і х а р а к т е р н о д л я нашої традиції політичної д у м к и , — що саме К а н т , а н е Гегель, п е р ш и м увів у я в л е н н я п р о х и т р о м у д р у з а ч а є н у силу,

щоб

відшукати у політичній

історії бодай

я к и й с ь сенс. За ц и м стоїть те саме п е р е ж и в а н н я , що й за с л о в а м и Гамлета: « д у м к и хай н а ш і , вихід з н и х — не н а ш » , — з тією л и ш е р і з н и ц е ю , що це п е р е ж и в а н н я було о с о б л и в о п р и н и з л и в и м для філософії, в центрі якої стояли автономія й гідність л ю д и н и . Д л я К а н т а л ю д с т в о — це т о й і д е а л ь н и й стан, « к о л и - н е б у д ь , т а н е н е з а б а р о м » , к о л и г і д н і с т ь л ю д и н и збіга­ т и м е т ь с я з л ю д с ь к о ю долею на землі. Та цей ідеальний стан

119

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

неминуче покінчить із політикою й п о л і т и ч н и м и діями, яки­ ми ми їх з н а є м о сьогодні, і про безумства й суєтність я к и х сповіщає нам історія. К а н т передбачає віддалене майбутнє, к о л и і с т о р і я м и н у л о г о д о с т е м е н н о п е р е т в о р и т ь с я н а «вихо­ в а н н я людства», з а в и р а з о м Л е с с і н г а . Л ю д с ь к а історія тоді в и к л и к а л а би не більше з а ц і к а в л е н н я , ніж історія природ­ нича, в я к і й ми р о з г л я д а є м о нині стан к о ж н о г о виду як його telos, щ о м і с т и т ь с я в у с ь о м у п о п е р е д н ь о м у р о з в и т к у , я к й о г о вихід — у п о д в і й н о м у сенсі м е т и й з а в е р ш е н н я . Д л я Гегеля л ю д с т в о п р о я в л я є т ь с я у «світовому дусі»; за своєю сутністю він з а в ж д и н а я в н и й в одній зі стадій свого і с т о р и ч н о г о р о з в и т к у , т а н і к о л и н е с п р о м о ж н и й с т а т и по­ літичною реальністю. ромудрою

силою;

В і н т е ж к е р у є т ь с я п р и х о в а н о ю хит­

проте гегелівська «хитрість розуму»

схожа н а к а н т і в с ь к у «мету п р и р о д и » ,

не

оскільки збагненна

т і л ь к и д л я ф і л о с о ф с ь к о ї с п о г л я д а л ь н о с т і , я к а є д и н а і вба­ чає сенс у л а н ц ю г у п о з б а в л е н и х сенсу і, на позір, д о в і л ь н и х п о д і й . К у л ь м і н а ц і є ю всесвітньої історії в и я в л я є т ь с я н е фак­ т и ч н е в и н и к н е н н я л ю д с т в а , а т о й м о м е н т , к о л и с в і т о в и й дух набуває самоусвідомлення у філософії,

к о л и А б с о л ю т на­

р е ш т і в і д к р и в а є т ь с я м и с л е н н ю . У т в о р а х Г е г е л я в п о н я т ь все­ світньої історії,

с в і т о в о г о духу і л ю д с т в а п р а к т и ч н о н е м а є

п о л і т и ч н и х к о н о т а ц і й , н е з в а ж а ю ч и н а с и л ь н і п о л і т и ч н і за­ х о п л е н н я м о л о д о г о Гегеля. Ці п о н я т т я н е г а й н о — і цілкови­ то д о р е ч н о — п о с і л и к е р і в н е місце в і с т о р и ч н и х науках, та н е с п р а в и л и с к і л ь к и - н е б у д ь п о м і т н о г о в п л и в у н а н а у к у по­ л і т и ч н у . Л и ш е в М а р к с а , к о т р и й в и р і ш и в « п о с т а в и т и Геге­ ля з г о л о в и на н о г и » , тобто п е р е т в о р и т и п о я с н е н н я історії н а ї ї т в о р е н н я , ц і п о н я т т я в и я в и л и с в о ю п о л і т и ч н у зна­ ч у щ і с т ь . Але це вже з о в с і м і н ш а історія. В о ч е в и д ь , хоч б и я к и м в і д д а л е н и м ч и б л и з ь к и м

було

з д і й с н е н н я л ю д с т в а , г р о м а д я н и н о м світу м о ж н а бути т і л ь к и в р а м к а х категорій Канта. Н а й б і л ь ш е , на що може розрахо­ вувати індивід у гегелівській системі історичного одкровен­ н я с в і т о в о г о духу,

— це мати щ а с т я н а р о д и т и с я серед п о -

120

Карл Ясперс:

громадянин

світу?

трібного народу і в п о т р і б н и й і с т о р и ч н и й момент, так, аби його н а р о д ж е н н я з б і г л о с я з о д к р о в е н н я м світового духу у цей к о н к р е т н и й період. Бути членом історичного людства д л я Гегеля о з н а ч а л о бути г р е к о м , а не в а р в а р о м у п ' я т о м у віці до н.е., х р и с т и я н и н о м , а не є в р е є м за С е р е д н ь о в і ч ч я тощо. Н а в і д м і н у від К а н т а , п о н я т т я л ю д с т в а і в с е с в і т н ь о ї історії у Я с п е р с а — п о н я т т я і с т о р и ч н е ; на в і д м і н у від Г е г е л я — п о ­ літичне. У п е в н о м у сенсі воно сполучає глибину історично­ го досвіду у Гегеля з в е л и ч е з н о ю п о л і т и ч н о ю м у д р і с т ю К а н ­ та. Т а в и р і ш а л ь н у р о л ь в і д і г р а є т е , щ о в і д р і з н я є Я с п е р с а від н и х обох.

Він не в і р и т ь ані у « н е в т і ш н у в и п а д к о в і с т ь » по­

л і т и ч н о г о д і й с т в а й б е з у м с т в і с т о р и ч н о ї х р о н і к и , а н і в існу­ вання потаємної хитромудрої сили, до

мудрості.

Він

що прилучає людство

в і д м о в и в с я в і д к а н т і в с ь к о ї ідеї

«доброї ...14

в о л і » , я к а , з а с н о в у ю ч и с ь н а р о з у м і , н е з д а т н а д о дії розірвав стосунки і з відчаєм,

. Він

і з розрадою німецького

ф і л о с о ф с ь к о г о і д е а л і з м у . Я к щ о ф і л о с о ф і я м а є с т а т и ancilla vitae, т о я с н о , я к у ф у н к ц і ю в о н а п о в и н н а в з я т и н а с е б е : го­ ворячи словами Канта, вона повинна нести не ш л е й ф за 15

своєю м и л о с т и в о ю п а н і є ю , а світоч перед нею

.

І с т о р і я л ю д с т в а , к о т р у п е р е д б а ч а є Я с п е р с , — ц е н е все­ с в і т н я і с т о р і я Гегеля, к о л и с в і т о в и й дух в и к о р и с т о в у є й по­ глинає країну за країною, народ за н а р о д о м на етапах свого послідовного розгортання.

У своїй н и н і ш н і й реальності

єдність л ю д с т в а зовсім не схожа на р о з р а д у або спокуту за всю історію минулого, на що сподівався Кант. З політичної т о ч к и зору, н о в у х и с т к у є д н і с т ь , с т в о р е н у т е х н і ч н и м о п а н у ­ в а н н я м п л а н е т и , м о ж н а г а р а н т у в а т и л и ш е в р а м к а х універ­ сальних взаємних домовленостей, які б у підсумку привели до всесвітньої федеративної структури. З а д л я цього політич­ на ф і л о с о ф і я навряд чи може зробити більше, ніж описати й п р о д и к т у в а т и н о в и й п р и н ц и п п о л і т и ч н о ї дії. Я к — з г і д н о з К а н т о м — на в і й н і не п о в и н н о в і д б у в а т и с я н і ч о г о , що уне­ м о ж л и в и л о би м а й б у т н і й м и р і п р и м и р е н н я , так само — 121

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

згідно із в и с н о в к а м и з ф і л о с о ф і ї Я с п е р с а — с ь о г о д н і в по­ літиці не п о в и н н о в і д б у в а т и с я нічого, що було б несуміс­ н и м із ф а к т и ч н о існуючою солідарністю людства. У тривалій п е р с п е к т и в і це о з н а ч а є , що в і й н у слід в и л у ч и т и з а р с е н а л у п о л і т и ч н и х засобів — не л и ш е тому, що м о ж л и в і с т ь а т о м н о ї в і й н и з а г р о ж у є і с н у в а н н ю всього л ю д с т в а , а й тому, що будья к а в і й н а б е з п о с е р е д н ь о й п р я м о з а т о р к у є все л ю д с т в о , хоч б и я к о ю о б м е ж е н о ю т е р и т о р і а л ь н о й з а з а с т о с о в а н и м и за­ с о б а м и в о н а була. У с к а с у в а н н і в і й н и , п о д і б н о м у до скасу­ в а н н я б а г а т о ч и с е л ь н и х с у в е р е н н и х д е р ж а в , п р и х о в а н і свої в л а с н і с п е ц и ф і ч н і з а г р о з и ; армії, з ї х н і м и с т а р и м и тради­ ц і я м и т а б і л ь ш - м е н ш д о д е р ж у в а н и м и к о д е к с а м и честі, по­ ступляться місцем федеральним поліційним силам, а наш досвід у с у ч а с н и х п о л і ц і й н и х д е р ж а в а х і за т о т а л і т а р н и х р е ж и м і в , у я к и х п о п е р е д н я влада армії з н і в е л ю в а л а с я п е р е д з р о с т а ю ч о ю всемогутністю поліції, н а в р я д чи надає зайвого о п т и м і з м у щ о д о такої п е р с п е к т и в и . О д н а к усе це, я к і рані­ ше, з а л и ш а є т ь с я справою віддаленого майбутнього.

Примітки

K.Jaspers. O r i g i n a n d G o a l of H i s t o r y . 1953, p p . 1 9 3 її. (Карл Ясперс. С м ь і с л и н а з н а ч е н и е и с т о р и и [ п е р . ММ. Левиной]. — М . , 1991. - С . 210). 2 Immanuel Kant. Idee zu e i n e r a l l g e m e i n e n G e s c h i c h t e in weltburgerlicher Absicht (1784). ( И м м а н у и л К а н т . « И д е я в с е о б щ е й и с т о р и и во в с е м и р н о - г р а ж д а н с к о м п л а н е » [пер. И.А. Шапиро]. С о ­ б р а н и е с о ч и н е н и й в в о с ь м и томах. — М., 1994, т. 8, С. 27). Д и в . : K.Jaspers. The Great Philosophers, vol. 1,1962, vol. II, 1966. K.Jaspers. Reason and Existence. — N e w York, 1955, p. 67. «Grenzenlose K o m m u n i k a t i o n » — термін, що зустрічається май­ же у всіх творах Я с п е р с а . П о р . «Vom lebendigen G e i s t der U n i v e r s i t f l t » (1946) / / Rechenschaft und Ausblick. - Muenchen, 1951. S. 185. П о р . « U b e r m e i n e Philosophie» (1941) // Op. cit. SS. 350, 352. Ясперс не в и к о р и с т о в у є цього виразу. Він часто говорить, що ф і л о с о ф у в а н н я — це «внутрішня дія», п р а к т и к а т о щ о . Тут не місце 1

7

122

Карл

Ясперс:

громадянин

світу?

обговорювати с п і в в і д н о ш е н н я м и с л е н н я й ж и т т я . Проте н а с т у п н а цитата п о к а з у є , в я к о м у сенсі м о ж н а в в а ж а т и з а к о н н и м моє інтер­ п р е т у ю ч е в и к о р и с т а н н я в и р а з у ancilla vitae: «Was im d e n k e n d e n Leben getan werden muss, dem soil ein Philoslphieren dienen, das einernd und vorausgreifend die Wahrheit offenbar m a c h t » (Тому, що має бути з р о б л е н о у м и с л я ч о м у житті, з о б о в ' я з а н е слугувати філо­ с о ф у в а н н я , я к е , нагадуючи й передбачаючи, о п р и я в н ю є і с т и н у ) . 9 K.Jaspers. O r i g i n , pp. If. (КарлЯсперс. С м ь і с л и н а з н а ч е н и е ис­ т о р и и . - М, 1991, С. 32). 10

Там само, с. 268-269 (pp. 262 f ) . «Vom E u r o p a e i s c h e n G e i s t » (1946) / / Rechenschaft und Ausblick. S. 260. 12 The Federalist, № 51. 13 Immanuel Kant. Idee zu e i n e r a l l g e m e i n e n G e s c h i c h t e in weltburgerlicher Absicht (1784). ( И м м а н у и л К а н т . « И д е я в с е о б щ е й и с т о р и и во в с е м и р н о - г р а ж д а н с к о м п л а н е » [пер. И.А. Шапиро]. С о ­ б р а н и е с о ч и н е н и й в в о с ь м и томах. — М., 1994, т. 8, с. 13). 14

«...спільна, з а с н о в а н а на розумі в о л я , ш а н о в а н а , проте на прак­ т и ц і б е з с и л а » // Z u m ewigen Frieden (1795) (Иммануил Кант. К веч­ н о м у м и р у [пер. А. Гулыги] С о б р . соч., т. 7, с. 32). Там само, с. 36.

123

ІСАКДІНЕСЕН (1885-1963)

Les grandespassions sont rares comme les chejs-d'oeuvre. (Великі так

пристрасті само зрідка,

як

трапляються і шедеври). Бальзак

Баронеса Карен

Бліксен,

уроджена Карен

Христенсен

Д і н е с е н (у р о д и н і її н а з и в а л и Т а н н е , а к о х а н е ц ь і слідом за н и м друзі — Т а н е ю ) — д а н с ь к а п и с ь м е н н и ц я н а й в и щ о г о ран­ гу,

котра писала англійською,

виражаючи таким чином

в і р н і с т ь з а г и б л о м у к о х а н ц е в і і, з д о б р и м с т а р о в и н н и м ко­ к е т с т в о м , н а п і в п р и х о в у в а л а , н а п і в о г о л о ш у в а л а своє автор­ ство, ставлячи перед своїм дівочим п р і з в и щ е м чоловіче ім'я «Ісак» — т о й , хто с м і є т ь с я . П р и п у с к а л о с я , що сміх опікува­ тиметься кількома прикрими проблемами,

н а й б і л ь ш сер­

й о з н о ю з я к и х , мабуть, було її тверде п е р е к о н а н н я , що ж і н ц і не л и ч и т ь бути п и с ь м е н н и к о м , тобто п у б л і ч н о ю п о с т а т т ю : світло, щ о в и х о п л ю є п у б л і ч н у фігуру, надто р і з к е , аби бути принадним.

(Тут в о н а м а л а о с о б и с т и й досвід: ї ї м а т и була

суфражисткою,

котра активно

виборювала виборче

право

д л я ж і н о к , і, вірогідно, однією з тих в и д а т н и х ж і н о к , я к і ніко­ ли не знадять чоловіка їх спокусити). Двадцятирічною вона н а п и с а л а й опублікувала кілька оповідань, однак, незважа­ ю ч и на з а о х о ч у в а н н я й с х в а л е н н я , одразу ж в и р і ш и л а кину­ т и ц е з а н я т т я . « Ж о д н о г о р а з у в ж и т т і » ї й «не с х о т і л о с я ста­ ти п и с ь м е н н и ц е ю » ; вона відчувала «інтуїтивне п о б о ю в а н н я п о т р а п и т и в пастку», а б у д ь - я к и й фах, н е з м і н н о п р и з н а ч а ю -

124

Ісак Дінесен (1885-1963)

ч и л ю д и н і п е в н у р о л ь у ж и т т і , в и я в и в с ь б и п а с т к о ю , відго­ р о д и в ш и ї ї від б е з к і н е ч н и х м о ж л и в о с т е й с а м о г о ж и т т я . ї й було д а л е к о з а с о р о к , к о л и в о н а п о ч а л а п и с а т и п р о ф е с і й н о , і м а й ж е п ' я т д е с я т , к о л и в и й ш л а ї ї п е р ш а к н и г а — « С і м го­ т и ч н и х історій». У той час вона зрозуміла ( я к ми з н а є м о з о п о в і д а н н я «Ті, щ о с н я т ь » ) , щ о г о л о в н а п а с т к а в ж и т т і — ц е в л а с н а о с о б и с т і с т ь : « я в ж е н е буду є д и н о ю л ю д и н о ю . . . н і к о ­ ли вже я не в к л а д у всю душу, все ж и т т я в є д и н у ж і н к у » ,

—

і що н а й к р а щ а порада, яку м о ж е ш дати д р у з я м (наприклад, М а р к о в і К о к о з е в о п о в і д а н н і ) — це не п е р е й м а т и с я «надто М а р к о м К о к о з е » , о с к і л ь к и це означає стати «його б р а н ц е м і р а б о м » . Т а к и м ч и н о м , п а с т к о ю було н е с т і л ь к и п и с ь м е н н и ­ цтво, чи радше п р о ф е с і й н е п и с ь м е н н и ц т в о , скільки серйоз­ не до себе с т а в л е н н я й о т о т о ж н е н н я ж і н к и й п и с ь м е н н и ц і , особистість якої з необхідністю стверджується публічно. Та обставина, що скорбота за загубленими в А ф р и ц і в л а с н и м ж и т т я м і к о х а н ц е м з р о б и л а її п и с ь м е н н и ц е ю й п о д а р у в а л а їй с в о є р і д н е друге ж и т т я , н а й р е з о н н і ш е було би п о т р а к т у вати як жарт; і «Бог охочий до жартів» стало її девізом на другу п о л о в и н у ж и т т я .

(Вона полюбляла жити з девізами:

п о ч а л а з navigare necesse est, vivere n o n necesse est — « п л и с ­ ти о б о в ' я з к о в о , ж и т и не о б о в ' я з к о в о » , а згодом п е р е й н я л а в Д е н н і с а Ф і н ч - Х е т т о н а й о г о Je responderay —

«Я в і д п о в і м і

відзвітую»). Та не тільки п о б о ю в а н н я в т р а п и т и в пастку з м у ш у в а л о її від о д н о г о і н т е р в ' ю д о і н ш о г о н а с т і й л и в о з а х и щ а т и с я від поширеної думки

про

себе я к про

природженого

пись­

м е н н и к а і « т в о р ц я » . Р і ч у т і м , щ о в неї н і к о л и н е б у л о а н і честолюбства, ані о с о б л и в о г о потягу до п и с а н н я , не к а ж у ч и в ж е п р о т е , щ о б б у т и письменницею; т у д е щ и ц ю , щ о н а п и с а ­ н а в А ф р и ц і , м о ж н а в и н е с т и з а д у ж к и я к таку, щ о с л у г у в а л а л и ш е д л я т о г о , щ о б «під ч а с п о с у х и »

(у всіх с е н с а х с л о в а )

р о з в і ю в а т и ї ї с т р и в о ж е н і с т ь д о л е ю ф е р м и й р о з г а н я т и нудь­ гу, к о л и н е б у л о і н ш о ї р о б о т и . Л и ш е о д н о г о р а з у в о н а «на­ п и с а л а щ о с ь художнє заради грошей», і хоча «Ангели-мес-

125

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н и к и » й с п р а в д і п р и н е с л и ї й г р о ш і , р е з у л ь т а т в и я в и в с я «жах­ л и в и м » . Ні — писати вона почала, «просто щоб заробити на ж и т т я » , а « в м і л а в о н а т і л ь к и д в і р е ч і — г о т у в а т и і... м о ж л и ­ во, п и с а т и » . Готувати в о н а н а в ч и л а с я в П а р и ж і й пізніше в Африці, тубільців,

щоб радувати друзів,

а щоб розважати друзів

в о н а н а в ч и л а с я р о з п о в і д а т и історії.

і

«Якби вона

могла з а л и ш и т и с я в А ф р и ц і , в о н а б н і к о л и не стала пись­ м е н н и к о м . О с к і л ь к и « ш о і , j e suis u n e conteuse, e t r i e n q u ' u n e c o n t e u s e . C'est l ' h i s t o i r e elemD me q u i m'intD resse, et la facon de l a r a c o n t e r » («я всього л и ш оповідачка. М е н і ц і к а в а т і л ь к и історія та я к і ї р о з п о в і с т и » ) . Щ о б р о з п о ч а т и , їй потрібні були т і л ь к и ж и т т я і світ — л е д ь не б у д ь - я к и й р і з н о в и д світу або с е р е д о в и щ а ; а д ж е світ с п о в н е н и й історій, п о д і й , п р и г о д і д и в н и х випадків, які тільки й чекають, аби про н и х розпо­ віли, і п р и ч и н а , чому вони з а з в и ч а й з а л и ш а ю т ь с я не опри­ л ю д н е н и м и , згідно з І с а к о м Д і н е с е н о м , — л и ш е у відсутності у я в и : бо т і л ь к и з у м і в ш и у я в и т и те, що т р а п и л о с я , і відтво­ р и т и це в уяві, ви п о б а ч и т е історії, і т і л ь к и м а ю ч и т е р п і н н я р о з п о в і д а т и їх з н о в у й з н о в у («Те me les r a c o n t e et r a c o n t e » ) , ви з м о ж е т е р о з п о в і с т и їх добре. Ц и м вона, б е з п е р е ч н о , зай­ м а л а с я все ж и т т я ;

але не з а т и м ,

щ о б с т а т и письменницею,

і

навіть не затим, аби стати одним із тих мудрих п р о ф е с і й н и х оповідачів, я к и х ми зустрічаємо в її к н и ж к а х . Не повторю­ ючи життя в

уяві,

«відсутність уяви»

неможливо заважає

бути д о с т е м е н н о ж и в и м ,

людям

«існувати».

«Зберігай

в і р н і с т ь і с т о р і ї , — н а п у ч у є о д и н з її о п о в і д а ч і в у ч н я , — збе­ р і г а й в і ч н у й н е у х и л ь н у в і р н і с т ь і с т о р і ї » , — і це о з н а ч а є ні більше, ні м е н ш е як: зберігай вірність життю, не вигадуй, а с п р и й м а й те, щ о дає тобі ж и т т я , п о к а ж и себе г і д н и м усього, щ о т р а п л я є т ь с я , п р и г а д у ю ч и ц е й о б м і р к о в у ю ч и , і т и м са­ м и м — п о в т о р ю ю ч и в уяві; ось т а к м о ж н а з а л и ш а т и с я жи­ вим. А ж и т и , тобто з а л и ш а т и с я вповні ж и в о ю , дуже рано стало й до к і н ц я з а л и ш и л о с ь її є д и н о ю метою й б а ж а н н я м . « Ж и т т я моє, я не в і д п у щ у тебе, д о к и не б л а г о с л о в и ш м е н е , та б л а г о с л о в и м е н е — і я тебе в і д п у щ у » . В и н а г о р о д а за р о з -

126

Ісак Дінесен (1885-1963)

п о в і д ь — це і є з д а т н і с т ь в і д п у с т и т и : « К о л и о п о в і д а ч в і р н и й . . . історії, т о д і , н а п р и к і н ц і , з а г о в о р и т ь т и ш а . Я к щ о з р а д и т и істо­ р і ю , т и ш а — в с ь о г о л и ш е п о р о ж н е ч а . Т а м и , ті, х т о з б е р і г а є вірність, коли виголосимо останнє слово, почуємо голос тиші». Задля цього, безумовно, вимагається майстерність, і в цьому сенсі розповідь — не просто ч а с т и н к а ж и т т я , а м о ж е стати с а м о с т і й н и м м и с т е ц т в о м . Аби стати х у д о ж н и к о м , по­ трібен ще й час, і п е в н а в і д с т о р о н е н і с т ь од п р о ц е с у самого п р о ж и в а н н я , що одурманює й п ' я н и т ь , зберігати я к у в самій г у щ а в и н і ж и т т я , в і р о г і д н о , з д а т е н т і л ь к и п р и р о д ж е н и й ху­ д о ж н и к . Утім, у ї ї в и п а д к у , ж и т т я я к т а к е від п и с ь м е н н и ц ь ­ кого ж и т т я відокремлене різкою р и с к о ю . Л и ш е в т р а т и в ш и все, що п о п е р е д н ь о с к л а д а л о її ж и т т я : дім в А ф р и ц і й кохан­ ця, — п о в е р н у в ш и с я до Рунгстедлунда п о в н о ю «невдахою», не п р и в і з ш и з с о б о ю нічого, о к р і м туги, с к о р б о т и й спогадів, в о н а стала х у д о ж н и к о м і — чого з н е ю н і к о л и не т р а п и л о с я б в інших обставинах —

«досягла успіху»:

« Б о г о х о ч и й до

жартів», і «божественні жарти, як добре знали греки, частог у с т о б у в а ю т ь ж о р с т о к и м и » . С т в о р е н е н е ю у н і к а л ь н е в су­ ч а с н і й літературі, зате зіставне з д е я к и м и к н и г а м и дев'ят­ н а д ц я т о г о с т о л і т т я — а н е к д о т а м и й о п о в і д а н н я м и Генріха К л е й с т а й о п о в і д а н н я м и Й о г а н н а П е т е р а Гебеля (передусім пригадується

«Unverhofftes

Wiedersehen»

(«Мимовільна

з у с т р і ч » ) ) . Е в д о р а Велті с ф о р м у л ю в а л а суть с п р а в и в о д н і й к о р о т к і й і г р а н и ч н о точній фразі: «Історію вона перетворю­ в а л а на е с е н ц і ю ; е с е н ц і ю — на е л і к с и р ; а з е л і к с и р у з н о в у р о з п о ч и н а л а в а р и т и історію». З в ' я з о к життя художника з його творчістю

—

завжди

д ж е р е л о с к л а д н и х п р о б л е м , і н а ш е п р а г н е н н я п о б а ч и т и за­ п и с а н и м , п о к а з а н и м і п у б л і ч н о о б г о в о р е н и м те, щ о р а н і ш е було в и н я т к о в о о с о б и с т о ю с п р а в о ю і н і к о г о зі с т о р о н н і х не обходило, — можливо, м е н ш о ю мірою законне, аніж наша цікавість готова в и з н а т и . На жаль, у зв'язку з к н и г о ю П а р менії

Майджел

(«Титанія.

Біографія

127

Ісака Дінесена»

—

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Parmenia Migel.

«Шапіа.

A B i o g r a p h y of Isak D i n e s e n » .

-

Random House,

1967), п о с т а ю т ь п и т а н н я і н ш о г о п л а н у . С к а ­

зати, що це твір н е п е в н о г о жанру, було б іще надто м ' я к о , і хоча п ' я т ь р о к і в д о с л і д ж е н ь н і б и т о н а д а л и « д о с и т ь мате­ ріалу... д л я ф у н д а м е н т а л ь н о ї б і о г р а ф і ї » , з а з в и ч а й м и п о д и ­ буємо всього л и ш е ф р а г м е н т и раніше опублікованого

—

ц и т а т и , взяті або з к н и г та інтерв'ю самої героїні, або з кни­ ги « З б і р н и к пам'яті Ісака Дінесена»

(«Isak Dinesen: A M e ­

m o r i a l * . — R a n d o m H o u s e , 1967). П р о т у д е щ и ц ю ф а к т і в , я к і оприлюднені вперше, говориться з нехлюйською некомпе­ т е н т н і с т ю , к о т р у б у д ь - я к и й р е д а к т о р був б и з о б о в ' я з а н и й прибрати. ( П р о людину, що збирається покінчити з собою [про її б а т ь к а ] , н а в р я д чи м о ж н а с к а з а т и , що «в н ь о г о було я к е с ь передчуття... близької смерті»; на с. 38 ч и т а є м о , що її п е р ш а л ю б о в « л и ш и т ь с я н е н а з в а н о ю » — проте ж не л и ш а є т ь ­ с я , і н а с . 210 м и д і з н а є м о с я , х т о ц е б у в ; н а м м и м о х і д ь п о ­ в і д о м л я ю т ь , що її батько «співчував к о м у н а р а м і мав ліві п е р е к о н а н н я » , а п о т о м у — зі слів й о г о с е с т р и , — що «його г л и б о к о в р а з и л и ж а х і т т я , я к і він с п о с т е р і г а в під час П а р и ­ зької к о м у н и » . Л ю д и н а позбулась ілюзій, в и с н у в а л и б ми, я к б и з вищезгаданого «Збірника» не дізналися, що пізніше в і н ( б а т ь к о ) н а п и с а в к н и г у м е м у а р і в , у к о т р і й « в і д д а в а в на­ лежне патріотизмові й ідеалізмові комунарів».

Його син

підтверджує, що батько співчував К о м у н і , і додає, що «в пар­ л а м е н т і й о г о п а р т і є ю б у л и л і в і » ) . Т а г і р ш а від н е о х а й н о с т і — недоречна

delicatesse

(тактовність)

щодо

найсуттєвішого

н о в о г о факту, п о в і д о м л е н о г о у к н и з і — с т о с о в н о її в е н е р и ч ­ ної х в о р о б и : ч о л о в і к , і з к о т р и м в о н а р о з л у ч и л а с я , але ч и є ім'я й титул зберегла (заради, як гадає біограф, «задоволен­ н я ч у т и з в е р н е н н я « б а р о н е с а » ) , « з а л и ш и в ї й у с п а д щ и н у хво­ р о б у » — і від ї ї н а с л і д к і в в о н а п о т е р п а л а п о ж и т т є в о . П о з а с у м н і в о м , історія її х в о р о б и була б д у ж е ц і к а в о ю ; її с е к р е т а р розповідає, я к о ю мірою її ж и т т я п е р е в о д и л о с я на «героїчну боротьбу проти н е з д о л а н н и х сил хвороби... як у л ю д и н и , що п р о т и с т о ї т ь л а в и н і » . Та гірш за все р е г у л я р н е , н а ї в н е на-

128

Ісак Дінесен (1885-1963)

хабство, настільки типове для п р о ф е с і й н и х обожнювачів, що о п и н и л и с я серед з н а м е н и т о с т е й : Гемінгвей, к о т р и й цілко­ вито в е л и к о д у ш н о в и с л о в и в с я в Нобелівській промові, що п р е м і ю слід було д а т и «чудовій п и с ь м е н н и ц і І с а к Д і н е с е н » , н а ч е б т о н е міг « п о з б у т и с я з а з д р о щ і в щ о д о с а м о в л а д а н н я й в и т о н ч е н о с т і Т а н і » і «був з м у ш е н и й у б и в а т и , щ о б д о в е с т и свою м у ж н і с т ь , в и к о р е н и т и н е в п е в н е н і с т ь , я к у він т а к і не переміг». Г о в о р и т и в с е це б у л о б і ні до ч о г о , та й у с ю цю в и т і в к у к р а щ е б у л о б п е р е б у т и м о в ч а н к о ю , я к б и н е т а с у м н а обста­ в и н а , щ о , я к щ о м о ж н а т а к в и с л о в и т и с я , з а м о в и л а ц ю біо­ графію сама Ісак Дінесен (чи баронеса К а р е н Б л і к с е н ? ) — в о н а п р о с и д ж у в а л а з місіс М а й д ж е л г о д и н и й дні п о с п і л ь , напучуючи, і незадовго до смерті нагадала їй ще раз про «мою к н и г у » , в з я в ш и з н е ї о б і ц я н к у з а к і н ч и т и її, « я к т і л ь к и я п о ­ мру». Що ж, ані м а р н о с л а в с т в о , ані потреба в п о к л о н і н н і ( с у м н о м у сурогаті того н а й в и щ о г о п і д т в е р д ж е н н я людсько­ го буття, котре може надати тільки любов, в з а є м н а л ю б о в ) , н е в х о д я т ь д о ч и с л а с м е р т н и х гріхів; п р о т е в о н и в и я в л я ю т ь с я н е п е р е в е р ш е н и м и п о р а д н и к а м и , к о л и нам потрібна підказ­ ка, а б и в и с т а в и т и себе н а п о с м і х о в и щ е . Н і х т о , з р о з у м і л о , не зміг би р о з п о в і с т и історію її ж и т т я так, як р о з п о в і л а б вона сама, і п и т а н н я , чому вона не напи­ сала а в т о б і о г р а ф і ю , н а с т і л ь к и ж інтригує, н а с к і л ь к и й не має відповіді. ( Я к п р и к р о , що її б і о г р а ф , с у д я ч и з усього, жод­ ного разу не спитала її про цей с а м о о ч е в и д н и й ф а к т ) . Річ у тім, щ о к н и г а « П р о щ а в а й , А ф р и к о » , я к у часто н а з и в а ю т ь а в т о б і о г р а ф і ч н о ю , на д и в о н е б а г а т о с л і в н а й о б х о д и т ь мов­ ч а н к о ю л е д ь н е в с і т е м и , я к і н е о д м і н н о з а т о р к н у в б и ї ї біо­ граф. Вона нічого не повідомляє про н е щ а с л и в и й шлюб і розлучення, і тільки у в а ж н и й читач здогадається, що Денніс Ф і н ч - Х е т т о н був н е п р о с т о ч а с т и м г о с т е м і д р у г о м . Б а б і л ь ш е , ця книга, як зазначив Роберт Лангбаум (безумовно,

най­

к р а щ и й к р и т и к з усіх, х т о п и с а в п р о Д і н е с е н ) , — « с п р а в ж н я пастораль, можливо, найкраща прозаїчна пастораль нашого

129

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

часу»; а б у в ш и п а с т о р а л л ю і п о з б а в л е н о ю будь-якого драма­ тизму (навіть у розповіді про загибель Денніса Фінч-Хеттона в а в і а к а т а с т р о ф і й про

о с т а н н і р о з п а ч л и в і т и ж н і «на

п о р о ж н і х я щ и к а х у с п о р о ж н і л о м у д о м і » * ) , к н и г а м і с т и т ь ба­ гато історій, та л и ш е н а т я к а є — та й то н е п р я м о , н е в л о в н о — н а п р и х о в а н у і с т о р і ю п р о grandepassion, я к а с л у г у в а л а т о д і , та й, мабуть, до самого к і н ц я , д ж е р е л о м її творчості. Ані в А ф р и ц і , ні в жоден і н ш и й період свого ж и т т я вона нічого не п р и х о в у в а л а : вона, с у д я ч и з усього, п и ш а л а с я , що є кохан­ к о ю цієї л ю д и н и — к о т р а в її о п и с і з а л и ш а є т ь с я на д и в о не­ ж и в о ю . Але у « П р о щ а в а й , А ф р и к о » в о н а в и з н а є їхні стосун­ ки л и ш е д о т и ч н о — «у н ь о г о не було і н ш о г о д о м у в А ф р и ц і , окрім моєї ф е р м и , й він ж и в у м е н е в п е р е р в а х між с в о ї м и сафарі», і к о л и він п о в е р т а в с я ,

«ферма обдаровувала його

всім, що там було; в о н а г о в о р и л а з н и м — як у м і ю т ь говори­ ти кавові плантації, коли після перших злив вони стоять, п р о м о к л і д о к і с т о к , о б л и т і б і л о с н і ж н и м и к в і т а м и » ; т о д і «од­ р а з у м е н і ч у л и с я г о л о с и всіх р е ч е й н а н а ш і й ф е р м і , щ о , пе­ ребиваючи

одна

одну,

говорили

про

свою

справдешню

сутність». А вона, в и г а д а в ш и «безліч у с і л я к и х історій за час його відсутності», «сідала на підлогу, с х р е с т и в ш и н о г и — як личить

Шахразаді»**.

Н а з и в а ю ч и себе в ц ь о м у к о н т е к с т і Ш а х р а з а д о ю , в о н а в к л а д а л а в ц е с л о в о б і л ь ш е , н і ж к р и т и к и , к о т р і о п і с л я підхо­ п и л и й р о з в и н у л и її н а т я к , — більше, ніж п р о с т о вигадуван­ ня і с т о р і й ,

а н і ж « М о і , j e suis u n e c o n t e u s e e t r i e n q u ' u n e

c o n t e u s e » . У « Т и с я ч і й о д н і й н о ч і » ( і с т о р і ї к о т р о ї « в о н а ста­ в и л а в и щ е за все інше») не т і л ь к и к о р о т а л и час о п о в і д к а м и ; ці о п о в і д к и п р и в е л и у с в і т ще й т р ь о х м а л ю к і в . А її коха­ нець, я к и й , «приїхавши на ферму, завжди питав у мене: «Чи є в т е б е н о в а к а з к а ? » * * , м а в щ о с ь с п і л ь н е з а р а б с ь к и м ца­ р е м , щ о , « п о т е р п а ю ч и від б е з с о н н я , з р а д і в , щ о п о с л у х а є о п о ­ відку»*. Д е н н і с Ф і н ч - Х е т т о н і його друг, Б е р к л і К о у л , на* Переклад М. Сальє. ** Переклад М. Ковальової.

130

Ісак Дінесен (1885-1963)

л е ж а л и до того п о к о л і н н я м о л о д и х людей,

котрих Перша

світова війна н а з а в ж д и відучила терпіти умовності і вико­ нувати обов'язки п о в с я к д е н н о г о ж и т т я , будувати кар'єру й в і д і г р а в а т и п е в н у р о л ь у с у с п і л ь с т в і , щ о н а г а н я л о н а н и х бо­ ж е в і л ь н у нудьгу. Д е х т о с т а в р е в о л ю ц і о н е р о м і ж и в у к а з к о в і й країні майбутнього; інші, н а в п а к и , обрали казкову країну м и н у л о г о і ж и л и так, н а ч е б т о їхній світ «існував л и ш е в ми­ нулому»**,

їх о б ' є д н у в а л а г л и б о к а в п е в н е н і с т ь у тому,

що

« в о н и б у л и . . . л ю д ь м и н е н а ш о ї д о б и » * * . ( З п о л і т и ч н о ї точ­ ки зору їх м о ж н а назвати антилібералами,

о с к і л ь к и лібе­

р а л і з м о з н а ч а є п р и й н я т т я світу, я к в і н є , р а з о м і з н а д і є ю н а його

«прогрес»; історики знають, до якої міри збігаються

к о н с е р в а т и в н а й р е в о л ю ц і й н а к р и т и к а буржуазного світу). У

будь-якому разі

«ізгоїв»

вони

надавали

перевагу

і «дезертирів», згодних радше

становищу

« р о з п л а ч у в а т и с я за

своє свавілля»**, аніж осісти й завести сім'ю. Хоч би як там було, Д е н н і с Ф і н ч - Х е т т о н п р и х о д и в і й ш о в геть, к о л и зама­ неться, і вочевидь ні про що не думав менше, ніж про шлюбні узи. П р и в ' я з а т и його й змусити повернутися не могло ніщо, окрім полум'я пристрасті, а н а й н а д і й н і ш и м способом не дати п о л у м ' ю з г а с н у т и від ч а с у й н е м и н у ч о г о п о в т о р е н н я , від н а д т о б л и з ь к о г о з н а й о м с т в а о д и н з о д н и м і з н а н н я всіх і с т о р і й , б у л а н е в и ч е р п н і с т ь у в и г а д у в а н н і н о в и х . Б е з сум­ ніву, в о н а б о я л а с я н а б р и д н у т и н е м е н ш е , н і ж Ш а х р а з а д а , н е м е н ш е від тієї у с в і д о м л ю ю ч и , щ о н е в м і н н я р о з в а ж и т и ста­ не її з а г и б е л л ю . З в і д с и la grandepassion — з і щ е д и к о ю , щ е н е п р и б о р к а ­ н о ю п р и р о д о ю А ф р и к и в ролі ідеальної декорації. Там мож­ на було п р о к р е с л и т и м е ж у «між д о б р о п о р я д н і с т ю й добро­ пристойністю й розподілити наших знайомих — і людей, і тварин — за цим п р и н ц и п о м . Домашніх тварин ми віднесли до р о з р я д у д о б р о п о р я д н и х , а д и к и х — до р о з р я д у добропри­ стойних, і вважали, що я к щ о і с н у в а н н я й п р е с т и ж п е р ш и х з а л е ж и т ь від ї х н і х с т о с у н к і в і з с у с п і л ь с т в о м , т о д р у г і п е р е ­ бувають у б е з п о с е р е д н і х с т о с у н к а х із Б о г о м .

131

Свині й до-

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

м а ш н і п т а х и , в и р і ш и л и ми, гідні н а ш о ї п о в а г и , я к щ о ч е с н о п о в е р т а ю т ь те, що в н и х в к л а д е н о , і п о в о д я т ь с я в і д п о в і д н о д о о ч і к у в а н ь . . . С е б е м и з а р а х у в а л и д о д и к и х т в а р и н , і з су­ мом в и з н а в ш и недостатність н а ш и х внесків у суспільство (та й н а ш и м к р е д и т о р а м ) , але р о з у м і ю ч и , щ о м и з а ж о д н і блага не з м о г л и б, навіть заради н а й г а р я ч і ш о г о с х в а л е н н я з б о к у б л и ж н і х , в і д м о в и т и с я від т о г о б е з п о с е р е д н ь о г о д о т о р ­ ку до Бога, я к и й ріднив нас із бегемотами та фламінго». У с в і т і е м о ц і й la grande passion т а к с а м о р у й н і в н а щ о д о с о ц і а л ь н и х н о р м і д о б р о п о р я д н о с т і , т а к с а м о з в е р х н я , я к ізгої й д е з е р т и р и — щ о д о того ж т а к и ц и в і л і з о в а н о г о суспільства, з я к о г о в о н и втекли. П р о т е ж и т т я п р о ж и в а є т ь с я в суспільстві, і, відповідно, любов (не р о м а н т и ч н а любов, зрозуміло, яка л и ш е готує сцену д л я п о д р у ж н ь о г о щ а с т я ) теж р у й н і в н а д л я ж и т т я , я к м и з н а є м о від с л а в е т н и х к о х а н ц і в з і с т о р і ї й літе­ р а т у р и , к о т р і всі п о г а н о з а к і н ч и л и . В т е ч а від с у с п і л ь с т в а — чи не о з н а ч а л а вона м о ж л и в і с т ь не л и ш е п р и с т р а с т і ,

а й

п р и с т р а с н о г о ж и т т я ? Чи не д л я того вона поїхала з Данії — аби пірнути у ж и т т я , не з а х и щ е н е суспільством? « Щ о ж мене змусило відповідь

віддати серце Африці?» пролунала у пісні

—

запитувала вона,

«Вчителя»,

чиї

«слова

світильником моїм ногам і світлом моєму шляху»: Х т о в т і к від ш а н у в а н ь Й ж и т т я м на сонці втішивсь, У пошуку харчів Ч и м ситий, тим радий, Х о д и д о н а с , іди с ю д и , Тут н е з у с т р і н е ш Ти ж о д н и х ворогів, Окрім зими й негоди. Я к щ о так вийде раптом, Що станеш віслюком І, як віслюк упертий, Розкошування, спокій П о к и н е ш — то п р и х о д ь До м е н е — тут з у с т р і н е ш

132

і

були

ісак Дінесен (1885-1963)

На тебе схожих дурнів, Відвідавши мене . Шахразада,

що жила,

у буквальному розумінні цього

імені, серед ш е к с п і р і в с ь к и х «дурнів», я к і сахаються поша­ нувань і п о л ю б л я ю т ь ж и т и на сонці, що в і д н а й ш л а місце «у д е в ' я т и т и с я ч а х футів над р і в н е м м о р я » , з в і д к и м о ж н а смія­ тися «з п р а г н е н н я н о в о п р и б у л и х , ц е р к о в н и х місій, ділових людей і самого уряду — порядний континент»,

п е р е т в о р и т и А ф р и к у на добро­

що переймалася тільки захистом

тубільців, д и к и х т в а р и н і ще більш д и к и х ізгоїв і д е з е р т и р і в з Є в р о п и , а в а н т ю р и с т і в , я к і стали гідами й п р о в і д н и к а м и на с а ф а р і , « н е в и н н и х , як до г р і х о п а д і н н я » , — ось т а к о ю в о н а хотіла бути, так вона хотіла ж и т и й т а к о ю в и д а в а л а с я сама собі. З в і д с и не в и п л и в а є , що саме т а к о ю в о н а з д а в а л а с я й і н ш и м , і з о к р е м а — с в о є м у к о х а н ц е в і . Він н а з и в а в її Т а н е ю , а п о т і м д о д а в іще одне ім'я — Т и т а н і я . («У т у т е ш н і х л ю д я х і в оцій з е м л і с т і л ь к и магії», — с к а з а л а в о н а й о м у ; і Д е н н і с п о с м і х н у в с я з н і ж н о ю п о б л а ж л и в і с т ю : « М а г і я не в людях, не в з е м л і , а в очах т о г о , хто д и в и т ь с я . . . Ти п р и н е с л а с ю д и власну магію, Таню... Т и т а н і є » ) . Це ім'я П а р м е н і я М а й д ж е л у з я л а н а з в о ю д л я своєї к н и г и , і це було б д о р е ч н о ю н а з в о ю , я к б и в о н а ще й п а м ' я т а л а , що за ц и м ім'ям к р и є т ь с я не про­ сто К о р о л е в а ф е й т а ї ї « м а г і я » . К о х а н ц і , щ о в і ч н о ц и т у в а л и одне одному Ш е к с п і р а , у р о з м о в і я к и х це ім'я в п е р ш е про­ звучало, його п о в н и й смисл, зрозуміло, знали; вони знали, що К о р о л е в а ф е й с п о к і й н і с і н ь к о з а к о х а л а с я в О с н о в у і що свою магічну силу вона оцінювала не надто реалістично: «Очищу твою смертну дебелість І с т а н е ш л е г к и м , м о в п о в і т р я н и й дух». Основа,

однак,

на повітряного Духа не перетворився,

і с л о в а П а к а т о ч н о в и с в і т л ю ю т ь суть с п р а в и : «Чудовиська вподобала Титанія, П р о к и н у л а с ь в обіймах віслюка» .

133

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Б і д а в тім, що м а г і я і в її разі в и я в и л а с я в к р а й н е е ф е к ­ т и в н о ю . П р и ч и н о ю к а т а с т р о ф и , щ о с п і т к а л а її, с т а л а в о н а с а м а , в и р і ш и в ш и з а л и ш и т и с я н а ф е р м і , х о ч а й з н а л а , щ о «ви­ р о щ у в а т и каву на такій висоті... нелегко, і в е л и к о г о з и с к у ця п л а н т а ц і я » * * не п р и н е с е , а на д о д а ч у «про к а в у в о н а зна­ ла чи дізналася небагато, що інтуїція підкаже їй,

п р о т е була н е п о х и т н о в п е в н е н а , що робити», як після її смерті у

п р о н и к л и в и х і н і ж н и х с п о г а д а х н а п и с а в ї ї брат. Л и ш е к о л и їй д о в е л о с я п о к и н у т и ту з е м л ю , я к а не багато, не мало, а с і м н а д ц я т ь р о к і в , з а в д я к и ф і н а н с о в і й п і д т р и м ц і з б о к у сім'ї, дозволяла їй з а л и ш а т и с я королевою, Королевою фей, перед нею замерехтіла істина. З г а д у ю ч и , вже здалеку, свого афри­ канського кухаря Каманте,

вона писала:

ш е ф - к у х а р у всіх на очах с т у п а є

«Коли великий

в глибокій задумі, л ю д и

бачать тільки м и р ш а в о г о й к р и в о н о г о г о тубільця з племені к і к у й ю , з п л а с к и м н е з в о р у ш н и м о б л и ч ч я м » * * . Т а к , — усі л ю д и , о к р і м неї, к о т р а б е з п е р е р в н о п о в т о р ю в а л а в с е б а ч е н е в магії у я в и , з я к о ї з р о с т а ю т ь о п о в і д і . С у т ь с п р а в и , о д н а к , у тому, щ о н а в і т ь с а м а ц я д и с п р о п о р ц і я , к о л и в о н а п о т р а п л я є на світло, теж може стати матеріалом для оповіді. Так, ми знову зустрічаємо Титанію у «Сновидцях», тільки тепер вона зветься

«Донна

Кіхота Ламанчська»,

і

нагадує

мудрому

старому євреєві, що виконує в оповіданні роль Пака, тих «танцюючих змій», я к и х той к о л и с ь бачив в

Індії:

«та в

тобі зовсім н е м а є ж о д н о ї отрути, і я к щ о ти кого й м о ж е ш у б и т и — то н е с у м і р н о ю с и л о ю обіймів... І с п о г л я д а ю ч и , як ти з б и р а є ш с я у к і л ь ц я , оточуєш, о б і й м а є ш і в р е ш т і - р е ш т д у ш и ш к р и х і т н у м и ш к у , справді, м о ж н а л у с н у т и з і сміху»**. В я к о м у с ь с е н с і с а м е ц е в і д ч у в а є ш , ч и т а ю ч и с т о р і н к у з а сто­ р і н к о ю п р о «успіхи» в її ж и т т і п і с л я А ф р и к и і п р о те, як в о н а н и м и впивалася, н е й м о в і р н о їх перебільшуючи — с т і л ь к и енергії,

коли

стільки пристрасті витрачалося на звання

«книги місяця» я к о г о с ь к н и ж к о в о г о клубу й п о ч е с н е член­ ство у п р е с т и ж н и х т о в а р и с т в а х , к о л и к о л и ш н є т в е р е з е знан­ н я , що с к о р б о т а к р а щ а за п о р о ж н е ч у , що «між горем і п о -

134

Ісак Дінесен (1885-1963)

р о ж н е ч е ю я оберу горе» ( Ф о л к н е р ) , у п і д с у м к у в и я в и л о с я винагородженим жменею призів, премій і звань. У ретрос п е к т и в і все це, з в и ч а й н о , с у м н о ; але саме в и д о в и щ е було, вочевидь, майже комедією. О п о в і д а н н я в р я т у в а л и її л ю б о в — і о п о в і д а н н я врятува­ ли їй ж и т т я , к о л и вона з а з н а л а к а т а с т р о ф и . « Б у д ь - я к е горе м о ж н а стерпіти, я к щ о вставити його в оповідання чи розпо­ вісти п р о н ь о г о » . О п о в і д а н н я р о з к р и в а є сенс того, щ о інак­ ше з а л и ш и л о с я б нестерпною чергою голих випадковостей. « Т и х и й , в с е о х о п н и й геній п о к о р и » , він ж е геній с п р а в ж н ь о ї в і р и ( д і з н а в ш и с я п р о с м е р т ь Д е н н і с а Ф і н ч - Х е т т о н а , ї ї слу­ га араб сказав: «Бог в е л и к и й » — як у є в р е й с ь к о м у к а д и ш і , молитві про п о м е р л о г о , що ч и т а є т ь с я н а й б л и ж ч и м и роди­ ч а м и , г о в о р и т ь с я л и ш е : « Х а й с в я т и т ь с я і м ' я Й о г о » ) , — на­ р о д ж у є т ь с я з о п о в і д а н н я , оскільки, п о в т о р е н і в уяві, випад­ ковості стають тим, що вона назвала би «долею». Н а с т і л ь к и з л и т и с я зі с в о є ю д о л е ю , що ніхто вже не в і д о к р е м и т ь тан­ ц і в н и к а від т а н ц ю , щ о в і д п о в і д д ю н а п и т а н н я : « Х т о в и ? » ста­ нуть слова кардинала: «Дозвольте... відповісти вам на взірець стародавніх і р о з к а з а т и історію», — ось є д и н е п р а г н е н н я , гідне того факту, що нам п о д а р о в а н е ж и т т я . В о н о ж нази­ в а є т ь с я г о р д і с т ю , і с п р а в ж н я м е ж а м і ж л ю д ь м и — в тому, чи здатні в о н и « п о л ю б и т и свою долю» або « в в а ж а ю т ь успіхом те, щ о я к успіх с п р и й м а ю т ь з а ч и н н и м к у р с о м і н ш і . В о н и з д р и г а ю т ь с я п е р е д с в о є ю д о л е ю — і н е без п р и в о д у » . П о суті, всі ї ї і с т о р і ї — « а н е к д о т и д о л і » : р а з п о р а з в о н и р о з п о в і д а ­ ють, як у підсумку ми н а б у в а є м о п р а в а судити; або, і н ш и м и словами, як ми о б и р а є м о один із двох «напрямків думан­ ня», я к і є у « к о ж н о ї л ю д и н и розумної... П е р ш е : що мені ро­ бити наступної х в и л и н и , чи н и н і ш н ь о ї ночі, вранці, завтра в в е ч е р і ? І друге: з а д л я ч о г о с т в о р и в Б о г світ і м о р е , і пусте­ лю, к о н я , вітер, жінку, і б у р ш т и н , і в и н о , й рибу?»**. І справді, о п о в і д ь р о з к р и в а є с е н с і п р и ц ь о м у не в п а д а є в похибку, намагаючись цей сенс в и з н а ч и т и ; вона змушує зми­ р и т и с я й у п о к о р и т и с я життю, такому, я к и м воно є, і м о ж н а

135

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

навіть п о в і р и т и , щ о в о н а і м п л і ц и т н о м і с т и т ь т е о с т а н н є сло­ в о , я к о г о м и ч е к а є м о від « с у д н о г о д н я » . І в с е ж , я к щ о п р и ­ слухатися до

«філософії»

оповіді Ісака Д і н е с е н а і помір­

к у в а т и у світлі цієї ф і л о с о ф і ї п р о її ж и т т я ,

не м о ж н а не

визнати, щ о я к н а й м е н ш е н е п о р о з у м і н н я , бодай н а й м е н ш и й зсув а к ц е н т у в н е п р а в и л ь н и й бік н е о д м і н н о все загубить. Я к щ о правда, як гадає її « ф і л о с о ф і я » , що те ж и т т я , я к е не м о ж н а п е р е т в о р и т и н а о п о в і д ь , в з а г а л і н е з а с л у г о в у є н а ува­ гу, т о ч и н е в и п л и в а є з ц ь о г о , щ о ж и т т я м о ж н а — б а н а в і т ь потрібно — вже й п р о ж и в а т и як оповідь, що н а ш ж и т т є в и й о б о в ' я з о к — д а т и цій оповіді з б у т и с я ? «Гордість, — заноту­ в а л а в о н а я к о с ь у з а п и с н и к у , — це в і р а в ту і д е ю , я к а б у л а в Б о г а , к о л и Він нас с т в о р ю в а в . Горда л ю д и н а у с в і д о м л ю є ц ю ідею і с п о д і в а є т ь с я ї ї з д і й с н и т и » . З т о г о , щ о н а м т е п е р відо­ мо про початок її життя, видається цілковито зрозумілим, що с а м е це в о н а в м о л о д о с т і й н а м а г а л а с я з р о б и т и — «втіли­ т и ідею»

і передбачити свою долю,

перетворивши давню

о п о в і д ь н а р е а л ь н і с т ь . Ц ю ідею о д е р ж а л а в о н а у с п а д о к від батька, якого дуже любила.

Й о г о с м е р т ь ( ї й т о д і б у л о де­

сять р о к і в ) стала її п е р ш и м в е л и к и м горем, а к о л и в о н а дізна­ л а с я , що він п о к і н ч и в із собою, це стало п е р ш и м в е л и к и м п о т р я с і н н я м , п о з б у т и с ь я к о г о в о н а не схотіла — і історія, к о т р у в о н а в и р і ш и л а р о з і г р а т и у с в о є м у житті, була задума­ на як п р о д о в ж е н н я історії її батька. То була історія п р о «ипе princesse d e c o n t e d e fees ( п р и н ц е с у з ч а р і в н о ї к а з к и ) , я к у всі о б о ж н ю в а л и » , я к у в і н з н а в і п о л ю б и в щ е д о с в о г о одру­ ж е н н я і я к а у віці д в а д ц я т и р о к і в р а п т о в о п о м е р л а . Б а т ь к о г о в о р и в їй п р о це, а к о л и він п о м е р , й о г о сестра п р и п у с т и л а , щ о п і с л я с м е р т і тієї д і в ч и н и в і н т а к і н е о д у ж а в і щ о п р и ч и ­ н о ю й о г о с а м о г у б с т в а була н е в и л і к о в н а с к о р б о т а . Д і в ч и н а та, я к з ' я с у в а л о с я , б у л а б а т ь к о в о ю к у з и н о ю , і з в і д т о д і н а й з а п о в і т н і ш и м б а ж а н н я м д о ч к и стала п р и ч е т н і с т ь д о цієї лінії б а т ь к о в о ї р о д и н и — д о д а н с ь к о ї а р и с т о к р а т і ї , і п р и т о м у «по­ р о д и ц і л к о в и т о і н ш о ї » , а н і ж ї ї в л а с н е с е р е д о в и щ е , я к по­ в і д о м л я є її брат. Не д и в н о , що о д н а з п р е д с т а в н и ц ь цієї лінії,

136

Ісак Дінесен (1885-1963)

п л е м і н н и ц я п о м е р л о ї д і в ч и н и , стала ї ї н а й б л и ж ч о ю подру­ гою, а к о л и «вона з а к о х а л а с я в п е р ш е і, за її с л о в а м и , д і й с н о назавжди», то предметом кохання в и я в и в с я її троюрідний брат, Ганс Б л і к с е н , п л е м і н н и к п о м е р л о ї д і в ч и н и . А о с к і л ь к и в і н н е з в е р т а в н а неї у в а г и , т о — н а л и х о й п о д и в у в а н н я м а й ­ же всіх своїх б л и з ь к и х — в о н а в и р і ш и л а (хоча їй було вже д в а д ц я т ь сім р о к і в і в о н а м о г л а би бути р о з с у д л и в і ш о ю ) в и й т и заміж за його б л и з н ю к а і разом із н и м поїхати до Аф­ р и к и незадовго до початку П е р ш о ї світової в і й н и . Н а с т у п н і з а ц и м п о д і ї б у л и д р і б н и м и й б р у д н и м и — з о в с і м н е т о й ма­ т е р і а л , я к и й м о ж н а п е р е т в о р и т и н а і с т о р і ю ч и х о ч а б вста­ вити в оповідання.

(Вона р о з л у ч и л а с я з чоловіком одразу

після війни й одержала розлучення

1923-го р о к у ) .

Чи все ж т а к и т о й ? Н а с к і л ь к и м е н і відомо, в о н а не напи­ сала о п о в і д а н н я про цей н е д о л у г и й ш л ю б ,

але н а п и с а л а

к і л ь к а р е ч е й п р о т е , щ о д л я неї, й м о в і р н о , б у л о о ч е в и д н о ю м о р а л л ю ї ї м о л о д и х б е з у м с т в , — п р о т е , я к и й «гріх» — в т і л ю ­ в а т и і с т о р і ї , я к и й «гріх» — в т р у ч а т и с я в ж и т т я з а н а д у м а ­ ною схемою, замість того, аби т е р п л я ч е чекати, щоб історія склалася сама собою; вигадувати і потім намагатися жити відповідно до

вигадки замість того,

аби повторювати в

уяві. Н а й б і л ь ш р а н н є з цих о п о в і д а н ь — «Поет» (у « С е м и готичних історіях»); два інші н а п и с а н і більш як двадцять років потому (в біографії Парменії М а й д ж е л , на жаль, немає х р о н о л о г і ч н о ї т а б л и ц і ) — « Б е з с м е р т н а історія» (в «Анекдо­ тах д о л і » )

та « В і д л у н н я »

першому йдеться походження та

(в

«Останніх оповіданнях»).

про зустріч молодого його

У

поета селянського

високопоставленого

покровителя,

л і т н ь о г о п а н а , к о т р и й в м о л о д о с т і був з а ч а р о в а н и й В е й м а ­ ром і «великим т а є м н и м р а д н и к о м Ґете», внаслідок чого поза п о е з і є ю «не і с н у в а л о д л я н ь о г о і с т и н н о г о ідеалу»**.

Овва,

н а й в и щ і п о р и в а н н я н і к о л и ще не р о б и л и з л ю д и н и поета, і к о л и він з р о з у м і в , «що п о е з і я ввійде

в його життя ззовні»,

він о б р а в д л я себе р о л ь « м е ц е н а т а » , п о ч а в ш у к а т и «велико­ го поета», гідного його о п і к у в а н н я , і з н а й ш о в його у з р у ч н і й

137

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

б л и з ь к о с т і — у с в о е м у в л а с н о м у місті. Та, б у в ш и с п р а в ж н і м м е ц е н а т о м , т а к д о б р е і т а к д а в н о р о з у м і ю ч и с ь на поезії, він а ж н і я к н е міг о б м е ж и т и с я в и д а ч е ю г р о ш е й ; він в в а ж а в с в о ї м о б о в ' я з к о м з а б е з п е ч и т и в е л и к і трагедії та н е г о д и , в я к и х , він знав,

велика поезія

віднаходить

найчистіше натхнення.

В і д п о в і д н о , він о д р у ж и в с я з м о л о д о ю ж і н к о ю і с п р и я в тому, щ о б о б о є й о г о п і д о п і ч н и х п о л ю б и л и о д н е о д н о г о без щ о н а й ­ м е н ш о г о с п о д і в а н н я на шлюб. Р о з в ' я з к а доволі-таки крива­ ва: м о л о д и й п о е т с т р і л я є у с в о г о б л а г о д і й н и к а і , п о к и ста­ рий у передсмертному маренні пригадує

Ґете й

Веймар,

ж і н к а , н а ч е у п р о р о ч о м у о с я я н н і б а ч а ч и с в о г о к о х а н ц я «із зашморгом на шиї»,

старого добиває.

«Йому знадобилося,

а б и с в і т був п р е к р а с н и м » , і в і н с х о т і в ч а к л у н с т в о м н а в е с т и на н ь о г о красу, с к а з а л а в о н а собі. «Ти! — с к р и к н у л а в о н а . — Поет!»** П е р ш о к л а с н у і р о н і ю « П о е т а » к р а щ е з а всіх о ц і н я т ь , ма­ б у т ь , ті, х т о р о з у м і є с у т ь н і м е ц ь к о г о Bildung ( о с в і т и ) і п р и ­ к р о г о з в ' я з к у ц і є ї суті з Ґ е т е т а к с а м о д о б р е , я к п и с ь м е н н и ­ ц я . (В о п о в і д а н н і є к і л ь к а а л ю з і й на в і р ш і Ґ е т е й Гейне і на виконаний

Фоссом переклад

Гомера.

Оповідання можна

б у л о б и п р о ч и т а т и і я к о п и с в а д Bildung). « Б е з с м е р т н а істо­ р і я » , н а в п а к и , з а д у м а н а й н а п и с а н а у м а н е р і л е г е н д и . ї ї ге­ рой — «казково багатий чаєторговець» з Кантона, через н а й прозаїчніші п р и ч и н и «впевнений у своїй всемогутності», — лише наприкінці життя зустрічається з книгами. Й о м у не п о д о б а є т ь с я , що в к н и г а х ідеться п р о події, к о т р і н і к о л и не в і д б у в а л и с я , і він п о - с п р а в ж н ь о м у с к а ж е н і є , к о л и дізнаєть­ ся, що єдина відома йому історія — про м о р я к а , що зійшов н а берег, з у с т р і в с т а р о г о п а н а , « н а й б а г а т ш у л ю д и н у » в м і с т і , п о ч у в від н ь о г о п р о х а н н я « я к с л і д п о с т а р а т и с я » в л і ж к у з молодою д р у ж и н о ю старого,

щ о б у того н а р е ш т і з ' я в и в с я

с и н , о д е р ж а в за послугу м о н е т у в п ' я т ь гіней, — « н і к о л и не т р а п л я л а с я й н і к о л и не т р а п и т ь с я , ось т о м у її й розповіда­ ють». Тоді с т а р и й в и р у ш а є на п о ш у к и м о р я к а , щоб історія, к о т р у р о з п о в і д а ю т ь в у с і х п о р т а х п о в с ь о м у світі, с т а л а п р а в -

138

Ісак Дінесен (1885-1963)

д о ю . І все н і б и т о д о б р е , о к р і м того, що в р а н ц і м о л о д и й мо­ ряк відмовляється визнати бодай якусь схожість між цією історією й т и м , що т р а п и л о с я з н и м с а м и м цієї ночі, відмов­ л я є т ь с я в з я т и п'ять гіней і з а л и ш а є героїні епізоду свій єди­ н и й скарб — «велику, б л и с к у ч у р о ж е в у м у ш л ю » , про я к у він д у м а є , що « м о ж л и в о , іншої такої н е м а є в у с ь о м у світі». «Відлуння»,

о с т а н н є о п о в і д а н н я з цієї категорії, — це

п і з н є п р о д о в ж е н н я « С н о в и д ц і в » з « Г о т и ч н и х і с т о р і й » , історії про П е л л е г р і н у Л е о н і . «Співачка, що втратила голос»**, у с в о ї х б л у к а н н я х ч у є й о г о з н о в у від х л о п ч и к а Е м а н у е л е , кот­ рого в о н а п е р е т в о р ю є на свою подобу, щ о б її мрія, її найкра­ ща і н а й б е з к о р и с л и в і ш а мрія збулася — щоб воскрес голос, я к и й дарував людям стільки насолоди.

Роберт Лангбаум,

я к о г о я в ж е з г а д у в а л а , п и ш е , щ о тут « І с а к Д і н е с е н н а п р а в и ­ ла п е р с т з в и н у в а ч е н н я п р о т и себе самої» і що це оповідан­ н я , я к в к а з у ю т ь , в у с я к о м у р а з і , п е р ш і с т о р і н к и , — « п р о ка­ нібалізм». О д н а к нічим в оповіданні не підтверджується, що ніби с п і в а ч к а « ж и в и л а с я [ х л о п ч и к о м ] , аби в і д н о в и т и влас­ ну м о л о д і с т ь і в о с к р е с и т и П е л л е г р і н у Л е о н і , я к у в о н а похо­ в а л а в М і л а н і д в а н а д ц я т ь р о к і в т о м у » . ( С а м и й в и б і р спад­ к о є м ц е м саме х л о п ч и к а у н е м о ж л и в л ю є таку інтерпретацію). В и с н о в о к с а м о ї с п і в а ч к и — « І тоді... г о л о с П е л л е г р і н и Л е о н і з м о в к н е » . Х л о п ч и к , п е р ш н і ж п о ч а т и к и д а т и в неї к а м і н н я м , з в и н у в а ч у є її: « Т и в і д ь м а ! В а м п і р ! . . Т е п е р я з н а ю , щ о п о м р у , я к щ о п о в е р н у с я д о тебе» — н а н а с т у п н и й у р о к співу**. Т а к і с а м і з в и н у в а ч е н н я міг б и ж б у р н у т и в л и ц е с в о є м у м е ц е н а ­ тові м о л о д и й поет; с в о є м у б л а г о д і й н и к о в і — м о л о д и й мо­ р я к і в з а г а л і всі ті, к о г о х т о с ь — п і д в и г л я д о м д о п о м о г и — використовує, аби збулася його власна мрія. (Так і сама вона в в а ж а л а , щ о м о ж е в и й т и з а м і ж без к о х а н н я , т о м у щ о в о н а « п о т р і б н а с в о є м у к у з е н у і, м о ж л и в о , б і л ь ш е н і к о м у у світі», хоча насправді це в о н а с к о р и с т а л а с я н и м , аби р о з п о ч а т и нове ж и т т я у Східній А ф р и ц і і ж и т и серед тубільців, подібно до свого батька, що ж и в к о л и с ь в і д л ю д н и к о м серед індіанців чіппевей.

«Індіанці кращі за наших цивілізованих євро-

139

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

пейців», — с к а з а в він своїй м а л е н ь к і й д о н ь ц і , ч и й г о л о в н и й т а л а н т був — н і к о л и н і ч о г о н е з а б у в а т и . « О ч і в н и х б і л ь ш і з а наші, і вони мудріші»). О т ж е , п е р ш а п о л о в и н а ж и т т я н а в ч и л а її, щ о х о ч а й м о ж ­ н а р о з п о в і д а т и про ж и т т я історії або п и с а т и вірші, п р о т е н е можна зробити життя поетичним, не м о ж н а п р о ж и т и його т а к , н і б и в о н о — в и т в і р м и с т е ц т в а ( я к з р о б и в Ґ е т е ) , а б о ви­ к о р и с т а т и й о г о д л я в т і л е н н я «ідеї». У ж и т т і м о ж е м і с т и т и ­ ся «есенція» (де ж, як не в н ь о м у ? ) ; спогад, п о в т о р е н н я в уяві може

цю

есенцію р о з ш и ф р у в а т и й п о д а р у в а т и тобі

«еліксир»; і в р е ш т і - р е ш т тобі м о ж е навіть п о щ а с т и т и і ти щось із цього «зробиш», «вигадаєш історію». Але саме жит­ тя — не е с е н ц і я й не е л і к с и р , і я к щ о ти про це забудеш, в о н о тільки посміється з тебе. М о ж л и в о , гіркий досвід н а с м і ш о к ж и т т я й п і д г о т у в а в ї ї ( д о в о л і - т а к и п і з н о — к о л и в о н а зуст­ р і л а Ф і н ч - Х е т т о н а , ї й б у л о в ж е з а т р и д ц я т ь ) д о grande passion, к о т р а і с п р а в д і т р а п л я є т ь с я н е ч а с т і ш е , н і ж ш е д е в р . Хоч би як там було, саме р о з п о в і д а н н я історій в р е ш т і зро­ б и л о її м у д р о ю — а не «відьмою», « с и р е н о ю » чи « с и в і л о ю » , я к г а д а л о ї ї з а х о п л е н е о т о ч е н н я . М у д р і с т ь — ч е с н о т а ста­ рості, і п р и х о д и т ь в о н а , с у д я ч и з у с ь о г о , т і л ь к и до тих, хто з а м о л о д у н е був а н і м у д р и м , а н і р о з с у д л и в и м .

Примітки 1

В. Шекспір. Д в а н а д ц я т а ніч. В. Шекспір. С о н літньої ночі.

140

ГЕРМАН БРОХ (1886-1951)*

І. П и с ь м е н н и к м и м о в о л і

Г е р м а н Б р о х був п и с ь м е н н и к о м м и м о в о л і . Т е , щ о в і н був п и с ь м е н н и к о м і бути н и м не хотів, с т а н о в и л о о с н о в н у рису його сутності, н а д и х а л о д р а м а т и ч н и й сюжет його н а й в и д а т нішої к н и г и й стало о с н о в н и м к о н ф л і к т о м його ж и т т я . Й о г о ж и т т я — т а н е й о г о д у ш і ; а д ж е ц е н е був к о н ф л і к т п с и х о л о ­ г і ч н и й , к о т р и й міг би в т і л и т и с я в д у ш е в н и х б о р і н н я х і не мав би і н ш и х н а с л і д к і в , окрім того, що сам Б р о х н а п і в і р о н і ч н о , н а п і в г и д л и в о н а з и в а в « д у ш е в н и м г а м о р о м » . Н е був це й к о н ф л і к т між т а л а н т а м и — н а п р и к л а д , науково-мате­ м а т и ч н и м і п о е т и ч н о - в і з і о н е р с ь к и м . Т а к и й к о н ф л і к т міг б и р о з в ' я з а т и с я , ба навіть, не бувши р о з в ' я з а н и м , у к р а щ о м у р а з і п р и з в і в б и д о б е л е т р и с т и к и , а н е д о с п р а в ж н ь о ї літера­ т у р и . Д о т о г о ж п с и х о л о г і ч н и й к о н ф л і к т а б о к о н ф л і к т об­ дарувань у ж о д н о м у разі не спромігся би стати о с н о в н о ю рисою людської сутності, оскільки вона залягає глибше, ніж усі т а л а н т и й о б д а р у в а н н я , н і ж усі п с и х о л о г і ч н о о п и с у в а н і о с о б л и в о с т і та я к о с т і , я к і з неї в и р о с т а ю т ь , р о з в и в а ю т ь с я за її з а к о н а м и або ч е р е з неї г и н у т ь . Ж и т т є в е й т в о р ч е к о л о Б р о х а , о б р і й , в я к о м у р у х а л а с я й о г о т в о р ч і с т ь , в л а с н е , н е був к о л о м — він р а д ш е н а г а д у в а в т р и к у т н и к , с т о р о н и к о т р о г о т о ч н і ш е за все м о ж н а п о з н а ч и т и так: Л і т е р а т у р а — П і з н а н * Спершу (німецькою мовою) цей начерк слугував «Вступом» до 6 й 7 томів «Поезії й п і з н а н н я : есеї» (Hermann Broch. Gesamelte Werke, Zurich, 1955).

141

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н я — Д і я . Т і л ь к и він, з і с в о є ю у н і к а л ь н і с т ю , міг з а п о в н и т и поле цього трикутника. І з ц и м и ф у н д а м е н т а л ь н о в і д м і н н и м и л ю д с ь к и м и діяль­ н о с т я м и : художньою, науковою та політичною творчістю — ми п о в ' я з у є м о д о с т о т у різні т а л а н т и . Та Б р о х у в і х о д и в у світ з вимогою (жодного разу не в и с л о в л е н о ю , проте такою, що п о с т і й н о д а в а л а с я в з н а к и ) , що у с в о є м у з е м н о м у ж и т т і лю­ д и н а м а є ц і т р и а к т и в н о с т і з л и т и в о д н е . В і н в и м а г а в від літе­ ратури, щоб вона набула примусової істинності науки, щоб 1

н а у к а т а к с а м о т в о р и л а « т о т а л ь н і с т ь світу» , я к в и т в і р м и с .„

.

2

.

т е ц т в а , з а в д а н н я я к о г о — « п о с т і й н е в і д т в о р е н н я світу» , і щоб в о н и разом: насичене з н а н н я м мистецтво і наука, що стала в і з і о н е р с ь к о ю , — о х о п и л и та в м і с т и л и будь-яку прак­ тичну, навіть повсякденну, діяльність л ю д и н и . Ц е б у л а о с н о в н а р и с а й о г о с у т н о с т і , с а м а п о с о б і без­ к о н ф л і к т н а . А л е в с е р е д и н і ж и т т я і п е р е д у с і м в с е р е д и н і об­ м е ж е н о г о т е р м і н у , в і д м і р я н о г о л ю д с ь к о м у ж и т т ю , т а к а ви­ мога має н е м и н у ч е п р и з в е с т и до ж и т т є в о г о конфлікту. Адже в с е р е д и н і с т р у к т у р и с у ч а с н и х п о з и ц і й і п р о ф е с і й в о н а на­ к л а д а є н е п і д с и л ь н и й т я г а р і на м и с т е ц т в о , і на науку, і на політику. І п р о я в л я в с я цей ж и т т є в и й к о н ф л і к т у ставленні Б р о х а д о того факту, щ о він п и с ь м е н н и к ; п и с ь м е н н и к о м він став у с у п е р е ч б а ж а н н ю й с в о є ю н е х і т т ю н а д а в о с о б и с т о зна­ ч у щ о г о й а д е к в а т н о г о в и р а з у як о с н о в н і й р и с і своєї вдачі, так і о с н о в н о м у к о н ф л і к т у свого ж и т т я . З

біографічної

точки

зору

означення

«письменник

мимоволі» як вираз життєвого конфлікту надається до Бро­ ха т і л ь к и у період п і с л я

«Смерті Вергілія».

У цій к н и з і

сумнівність м и с т е ц т в а як такого стала темою самого твору мистецтва;

і о с к і л ь к и з а в е р ш е н н я к н и г и збіглося з най­

с т р а ш н і ш и м п о т р я с і н н я м доби — зі звісткою про масові в б и в с т в а у т а б о р а х с м е р т і , Б р о х з в і д т о д і з а б о р о н и в с о б і по­ дальшу творчість і тим самим — з в и ч н и й шлях р о з в ' я з а н н я всіх к о н ф л і к т і в .

У ж и т т і а б с о л ю т н у п е р ш і с т ь він н а д а в а в

в ч и н к у (Tat), у т в о р ч о с т і — п і з н а н н ю . І т о м у н а п р у г а м і ж 142

Герман Брох (1886-1951)

літературою, п і з н а н н я м і дією

(Handeln) м о р д у в а л а й о г о

щ о д н я , к о л и н е щ о г о д и н и , п о с т і й н о в п л и в а ю ч и н а й о г о по­ в с я к д е н н е ж и т т я й п о в с я к д е н н у роботу. ( М и ще п о в е р н е м о ­ ся до о б ' є к т и в н о ї о с н о в и цієї н а п р у г и , я к а п о л я г а л а в тому, щ о Б р о х р о з у м і в д і ю [Handeln] я к з о р і є н т о в а н е н а д о с я г н е н ­ н я м е т и д і я н н я [Тип], а м и с л е н н я — я к п і з н а н н я , щ о м а є п р и ­ вести до бажаного результату). Це мало прикметні практичні наслідки.

К о ж н о г о разу,

к о л и з к и м о с ь зі з н а й о м и х (не з д р у г о м , що ще с т а в и л о б якісь розумні межі, а з будь-ким з н а й о м и м ) ставалося лихо, х в о р о б а , б е з г р о ш і в ' я , х т о с ь п о м и р а в , усі т у р б о т и б р а в н а с е б е Брох. (А в колі друзів і з н а й о м и х , я к и й с к л а д а в с я г о л о в н и м ч и н о м з емігрантів, л и х о , з в и ч а й н о , не п р и м у ш у в а л о себе ч е к а т и ) . І було н а ч е в ж е с а м о с о б о ю з р о з у м і л и м , що допо­ м о г а н а д і й д е від Б р о х а , к о т р и й н е м а в а н і г р о ш е й , а н і ч а с у . З н і м а л а с я з н ь о г о ця в і д п о в і д а л ь н і с т ь — що н е м и н у ч е , у с в о ю чергу, р о з ш и р ю в а л а к о л о й о г о з н а й о м с т в і , в і д п о в і д н о , ви­ с у в а л а н о в і в и м о г и д о й о г о часу,

— л и ш е к о л и він сам ( н е

без д е щ и ц і з л о в т і х и ) о п и н я в с я в л і к а р н і й т а м д і с т а в а в не­ величкий перепочинок, в якому важко відмовити поламаній руці або нозі. Т а це, з р о з у м і л о , було н а й б е з н е в и н н і ш о ю ф а з о ю кон­ флікту, що в и з н а ч а в його ж и т т я в Америці.

Незрівнянно

в а ж ч и м було д л я н ь о г о те, щ о з а н и м т я г н у л о с я й о г о пись­ м е н н и ц ь к е м и н у л е , а о с к і л ь к и в і н с п р а в д і був п и с ь м е н н и к о м , т о н е м і г у х и л и т и с я від ц и х о б о в ' я з к і в . Ц е п о ч а л о с я з « Б е з ­ винних», яких п р и й ш л о с я написати, коли — після війни — н і м е ц ь к и й в и д а в е ц ь з а х о т і в п е р е в и д а т и к і л ь к а с т а р и х , на­ півзабутих оповідань

Броха в їхньому первісному вигляді.

Щ о б ц ь о м у п е р е ш к о д и т и , він і н а п и с а в цю к н и г у — тобто п е р е п и с а в старі о п о в і д а н н я ,

підганяючи їх до

«рамкової»

оповіді, і додав кілька нових, в к л ю ч н о з о п о в і д а н н я м про с л у ж н и ц ю Ц е р л і н у — н а й к р а щ е в к н и з і і, мабуть, н а й п р е красніше в німецькій літературі оповідання про любов. Кни­ га, з в и ч а й н о , в и й ш л а г а р н а , п р о т е п и с а т и ї ї в і н н е х о т і в .

143

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Р о м а н , роботу над я к и м п е р е р в а л а смерть Броха, нале­ ж и т ь д о тієї ж к а т е г о р і ї . У з і б р а н н і й о г о т в о р і в в і н в и д а н и й З

під н а з в о ю « С п о к у с н и к »

. У ц ь о м у р а з і а м е р и к а н с ь к и й ви­

давець Альфред А. К н о п ф запропонував Брохові видати його к н и г у — і Б р о х не зміг в і д м о в и т и с я в ж е тому, що було скрут­ н о з г р о ш и м а . Усі з н а л и , щ о в і н т р и м а є у ш у х л я д і п и с ь м о в о ­ го столу п р а к т и ч н о з а к і н ч е н и й р о м а н , п р и в е з е н и й з Австрії. Й о м у л и ш а л о с я тільки віддати а м е р и к а н с ь к о м у видавцеві рукопис для перекладу англійською.

П р о т е н а т о м і с т ь він

заходився утретє його переписувати — і зробив при цьому унікальну, мабуть, в історії л і т е р а т у р и річ. Р о м а н ц е й пи­ сався у цілковито і н ш и й період його ж и т т я — у н а й б е н т е ж н і ш и й , м о ж л и в о , у перші р о к и гітлеризму. У дуже багатьох а с п е к т а х зміст к н и г и став й о м у ч у ж и м . Та він п е р е п и с а в її у тому самому «старечому стилі», я к и й описав і вславив ув 4

есеї п р о « С т и л ь м і ф і ч н о г о віку» . Я к щ о м и п о р і в н я є м о д в і с т і м а ш и н о п и с н и х с т о р і н о к о с т а н н ь о ї р е д а к ц і ї з р о з д і л а м и дру­ гої р е д а к ц і ї , з я к и х в о н и п о с т а л и , п о б а ч и м о , щ о й о г о р е д а к ­ тура п о л я г а л а т і л ь к и у в и к р е с л ю в а н н я х — і н а к ш е к а ж у ч и , у тому с а м о м у « а б с т р а г у в а н н і » , я к е він в в а ж а в т и п о в и м д л я старечого с т и л ю . І з ц ь о г о а б с т р а г у в а н н я в и н и к л а скупа, очи­ щ е н а п р о з а тієї д о в е р ш е н о ї к р а с и й ж и т т є в о с т і , т а і д е а л ь н а в з а є м о д і я л ю д и н и й краєвиду, які в и х о д я т ь л и ш е з-під пера старих — постарілих — майстрів. З р о з у м і л о , м и й без п і з н і х н е з а к і н ч е н и х т в о р і в з м о г л и б зрозуміти, щ о Б р о х н е п р и п и н и в бути п и с ь м е н н и к о м , хай він усе м е н ш е й м е н ш е хотів н и м бути. К о ж е н із й о г о опуб­ л і к о в а н и х есеїв — д о с т е м е н н е в и с л о в л ю в а н н я п и с ь м е н н и ­ ка. О с о б л и в о це с т о с у є т ь с я етюду про Г о ф м а н с т а л я — блис­ кучого есею, насиченого і с т о р и ч н и м и п р о з р і н н я м и , в я к о м у Б р о х а н а л і з у є й п е р е д у м о в и в л а с н о г о п и с ь м е н н и ц ь к о г о існу­ вання: єврейське походження й асиміляцію, блиск і злидні гинучої Австрійської

імперії,

ненависне

йому

буржуазне

середовище і ще більш н е н а в и с н и й літературний Відень, « с т о л и ц я ц і н н і с н о г о в а к у у м у » . Усі й о г о в е л и к і і с т о р и ч н і 144

Герман Брох (1886-1951)

і н т у ї ц і ї : з в ' я з о к б а р о к о й т е а т р а л ь н о с т і ; а н а л і з т е а т р у я к ос­ т а н н ь о г о п р и х и с т к у в е л и к о г о с т и л ю у « б е з с т и л ь о в у добу» ; в і д к р и т т я « н о в о г о ф е н о м е н у в історії м и с т е ц т в а — посмерт­ н а с л а в а с т а л а в а ж л и в і ш о ю від п р и ж и т т є в о ї с л а в и » , і з в ' я ­ з о к ц ь о г о ф е н о м е н у з б у р ж у а з н о ю добою ; н а р е ш т і , неза­ бутній портрет останнього імператора і його самотності

—

усе ц е , з в і с н о , ж и в и т ь с я й о г о в л а с н и м п и с ь м е н н и ц т в о м і , хоча й п о б а ч е н е о ч и м а Г о ф м а н с т а л я ( о с о б л и в о п о р т р е т імпе­ р а т о р а ) , все ж п о б а ч е н е ще й о ч и м а — п и с ь м е н н и ц ь к и м и очима — Броха. Т и м н е м е н ш , і й о г о о с т а н н і й р о м а н , к о т р и й , б у д ь в і н за­ кінчений, мабуть, став би ще однією к н и г о ю рангу «Смерті Вергілія», хоча й у ц і л к о в и т о і н ш о м у стилі — р а д ш е епічно­ му, н і ж л і р и ч н о м у , — т а к о ж п и с а в с я з у с в і д о м л е н о ю н е х і т т ю . Б о я к щ о в ж и т т і — н е з р і д к а о п и р а ю ч и с ь і н і к о л и від у с і є ї душі — він п і д к о р я в с я п р і о р и т е т о в і д р о б л е н н я , то у твор­ ч о с т і й п р а ц і в і н , в о с т а н н і р о к и ж и т т я , був ц і л к о в и т о в п е в ­ н е н и й у в и щ о с т і п і з н а н н я над літературою, н а у к и над мис­ т е ц т в о м і, н а р е ш т і , я к щ о й не у в и щ о с т і , то в п е в н і й п е р е в а з і загальної теорії п і з н а н н я перед н а у к о ю й п о л і т и к о ю (і така теорія, що п о с т а в и л а б на нове підґрунтя як політику, так і т е о р і ю н а у к о в о г о п і з н а н н я , н а д а в а л а с я й о м у під і м ' я м пси­ хології мас). Т а к и м ч и н о м , с п о л у ч е н н я з о в н і ш н і х і в н у т р і ш н і х умов п р и з в е л о до свого роду л и х о м а н к и , в я к і й о с н о в н а риса його єства, сама по собі б е з к о н ф л і к т н а , в и р а ж а л а с я ледь не в и н я т к о в о у к о н ф л і к т а х . За р о м а н о м , над я к и м він п р а ц ю ­ вав і я к и й в в а ж а в ( з в і с н о , н е с п р а в е д л и в о , п р о т е я к е ц е м а є з н а ч е н н я ? ) абсолютно н е п о т р і б н и м , в в и ж а в с я торс «Пси­ хології мас» — т я г а р р о б о т и вже з р о б л е н о ї і ще б і л ь ш и й тя­ гар — н е з а в е р ш е н о ї ; т а з а н и м и о б о м а — щ е в а ж ч а , б а н а в і т ь гнітюча —

поставала його тривога про теорію п і з н а н н я .

С п е р ш у він з б и р а в с я в и к л а с т и с в о ю е п і с т е м о л о г і ю л и ш е у в и г л я д і н и з к и е к с к у р с і в до теорії масової психології. Та в про­ цесі р о б о т и саме е п і с т е м о л о г і ю він став в в а ж а т и г о л о в н о ю т е м о ю — ба навіть є д и н о суттєвою.

145

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

За р о м а н о м — у якому, нехай п р о т и волі, він з а в е р ш и в свою

письменницьку еволюцію,

набувши

передсмертного

с т и л ю , — і за р е з у л ь т а т а м и н а у к о в и х ш у к а н ь у ц а р и н і пси­ х о л о г і ї т а історії, д о о с т а н н ь о г о д н я т р и в а в н е в т о м н и й і в т о м ­ л и в и й п о ш у к абсолюту. Й м о в і р н о , саме цей п о ш у к спершу і в и з н а ч и в й о г о ш л я х , а н а п р и к і н ц і ж и т т я н а в і я в й о м у ідею « з е м н о г о а б с о л ю т у » — в і д п о в і д ь , що в д о в о л ь н и л а й о г о ро­ зум і в т і ш и л а його серце. На об'єктивний погляд

Броха на долю

«письменника

м и м о в о л і » м о ж н а н а т р а п и т и л е д ь н е в к о ж н о м у й о г о есеї. Т а д л я с п р а в ж н ь о г о р о з у м і н н я в а ж л и в і ш е з а все те, я к він розв'язував к о н ф л і к т и й п р о б л е м и , що в и н и к а л и через це, у своїй прозі, і я к у р о л ь у ній він відводив літературі, пізнан­ н ю й дії. Д л я ц ь о г о с л і д з в е р н у т и с я д о « С м е р т і В е р г і л і я » , в я к і й , як відомо, «Енеїда» має бути с п а л е н а в інтересах пізнан­ н я , а п і з н а н н я п о т о м у п р и н о с и т ь с я в ж е р т в у д р у ж б і Вергі­ лія з імператором і вкрай п р а к т и ч н и м вимогам доби, котрі за цією к о н к р е т н о ю дружбою проглядаються.

Що

«літера-

9

тура — всього л и ш е н е т е р п л я ч к а п і з н а н н я » ; що м а к с и м а 10-11

« с п о в і д ь — н і щ о , п і з н а н н я — все»

особливо справедлива

д л я п о е з і ї ; щ о ч а с , о д н а к , в и м а г а є н е п і з н а н н я , а дії, н е «нау12

кового», а «етичного» твору мистецтва

, хоча м и с т е ц т в о —

з а в д я к и с в о ї й п і з н а в а л ь н і й ф у н к ц і ї — н і к о л и н е з м о ж е розі­ р в а т и з «духом доби»

, ба н а в і т ь — з її н а у к о ю ; щ о , з р е ш т о ю ,

«надзвичайне завдання» сучасної літератури, я к і й «спершу д о в е л о с я п р о й т и к р і з ь усі п о з а с в і т т я l'art p o u r l'art ( м и с т е ц т в а д л я м и с т е ц т в а ) » , — п о л я г а є в тому, щ о б « в і д д а т и в с е есте14

т и ч н е під владу етичного»

— в усіх ц и х п р и н ц и п а х в і н ж о д ­

н о г о р а з у н е з а с у м н і в а в с я від п о ч а т к у і а ж д о к і н ц я с в о є ї т в о р ­ ч о с т і . В і н н і к о л и н е с т а в и в під с у м н і в а б с о л ю т н у , н е п о р у ш н у п е р ш і с т ь е т и к и , п е р ш і с т ь дії. І н і к о л и в і н н е с у м н і в а в с я у с в о ї й к о н к р е т н і й с у ч а с н о с т і ( у с в о ї й з а л е ж н о с т і від ч а с у , я к щ о х о ч е т е ) , к о т р а у ж и т т є в о м у п л а н і з м у ш у в а л а й о г о ви­ с л о в л ю в а т и ф у н д а м е н т а л ь н і п о з и ц і ї й ф у н д а м е н т а л ь н і ви­ моги його єства у к о н ф л і к т а х і проблемах. 146

Герман Брох (1886-1951)

П р о о с т а н н ю о б с т а в и н у він, з р о з у м і л о , н і к о л и н е гово­ р и в п р я м о — м о ж л и в о , ч е р е з о с о б л и в у , в к р а й д л я н ь о г о ха­ рактерну стриманість стосовно всього, надто пов'язаного з особистою сферою.

« П р о б л е м а н а ш о г о часу — л ю д и н а як

така; л ю д с ь к і п р о б л е м и б л я к н у т ь , б а н а в і т ь з а б о р о н е н і , мо­ рально заборонені.

Особиста проблема індивіда з р о б и л а с я

п о с м і х о в и с ь к о м д л я б о г і в , і в о н и м а ю т ь р а ц і ю у с в о ї й без. 15

жалісності»

. Ь р о х , в о ч е в и д ь , н і к о л и не вів щ о д е н н и к а ; у

паперах, які з а л и ш и л и с я після нього, не відшукати навіть з а п и с н и к і в ; і м а й ж е з в о р у ш л и в о , щ о є д и н о г о разу, к о л и він п р я м о — а не в л і т е р а т у р н і й т р а н с ф о р м а ц і ї — з а г о в о р и в п р о свої о с о б и с т і п р о б л е м и , він г о в о р и в не п р о себе, а п р о К а ф ­ ку — щ о б під ч е р г о в о ю м а ш к а р о ю с к а з а т и те, що у « С м е р т і В е р г і л і я » в і н х о т і в с к а з а т и , а л е н е з м і г — з тієї п р о с т о ї п р и ­ ч и н и , щ о л і т е р а т у р н а с и л а к н и г и була надто в е л и к о ю , аби ї ї к о н ц е п ц і я , а т а к а н а л і т е р а т у р у я к таку, в и я в и л а с я з п о в н о ю я с н і с т ю . І о с ь , в а н г л і й с ь к о м у н а ч е р к у п р о К а ф к у ( а п о суті, у д о т и ч н о м у с а м о т л у м а ч е н н і ) він п и ш е те, що з б і л ь ш о ю с п р а в е д л и в і с т ю слід було с к а з а т и ( п р о т е н і к и м с к а з а н о н е б у л о ) п р о н ь о г о с а м о г о : « В і н д о с я г стадії « а б о - а б о » : а б о п о е ­ з і я м о ж е з в е л и ч и т и с я д о м і ф у , а б о з а з н а є к р а х у . К а ф к а , пе­ р е д б а ч а ю ч и н о в у к о с м о г о н і ю , н о в у т е о г о н і ю , к о т р у м а в ство­ рити,

борючись

огидою статність

до

зі

своєю

любов'ю

літератури,

будь-якого

до

відчуваючи

художнього

підходу,

літератури,

зі

принципову вирішив

своєю недо­ (як,

зіштовхнувшись із тим самим вибором, в и р і ш и в і Толстой) п о к и н у т и ц а р и н у л і т е р а т у р и і п о п р о х а в з н и щ и т и його тво­ р и ; в і н п о п р о х а в п р о ц е з а р а д и в с е с в і т у , н о в а м і ф о л о г і я кот­ рого була й о м у подарована»

(курсив мій).

Те, що у ц ь о м у н а ч е р к у г о в о р и т ь Б р о х , в и х о д и т ь д а л е к о з а р а м к и з н е н а в и с т і д о л і т е р а т у р н о ї п о з и т а ї ї д е ш е в о г о ес­ тетства. Н а в і т ь за р а м к и різкої к р и т и к и «мистецтва д л я мис­ тецтва», що посідає ц е н т р а л ь н е місце як у його власне кри­ тичних статтях,

так і у ф і л о с о ф с ь к и х міркуваннях про

мистецтво і в ранніх роздумах про етику й теорію ціннос-

147

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

т е й . С у м н і в н и м у н ь о г о в и я в л я є т ь с я т в і р м и с т е ц т в а я к та­ кий.

« П р и н ц и п о в о недостатня» література як така.

Стри­

м а н і с т ь , я к а в а ж к о н а д а є т ь с я д о а н а л і з у ( і я к у н е слід плута­ ти зі скромністю) завадила йому пред'явити власну творчість я к в з і р е ц ь того, п р о щ о він г о в о р и т ь я к к р и т и к ; т а з в и ч а й н о ж, тут він м а є на увазі « С м е р т ь Вергілія» — т о ч н і с і н ь к о т а к с а м о , я к з а д е с я т ь р о к і в д о т о г о у с т а т т і п р о Д ж о й с а в і н схо­ вав к р и т и ч н и й відгук п р о свої « С о м н а м б у л и » з а р е п л і к о ю н а а д р е с у Ж і д а , у я к і й і ш л о с я , щ о р о м а н н е р о б и т ь с я су­ ч а с н и м від т о г о ,

що

«використовується як облямівка для .

п с и х о а н а л і т и ч н и х та і н ш и х н а у к о в и х відступів»

17

.

Проте

тоді — у р а н н і х статтях і р а н н і й с а м о к р и т и ц і — його цікави­ л о т і л ь к и з в і л ь н е н н я р о м а н у від й о г о « л і т е р а т у р н о с т і » , від його

п і д п о р я д к у в а н н я б у р ж у а з н о м у суспільству,

ч и ю без­

д і я л ь н і с т ь і п о т я г д о к у л ь т у р и в и м а г а є т ь с я г о д у в а т и «роз­ вагами й напучуваннями»

. У «Смерті Вергілія» йому, поза

сумнівом, вдалося п е р е т в о р и т и ф о р м у роману, всупереч при­ т а м а н н и м їй т е н д е н ц і я м до літературності й натуралізму, на а в т о н о м н у літературну ф о р м у — і на ц ь о м у п р и к л а д і проде­ м о н с т р у в а т и недостатність літератури як такої. З г а д к а п р о Т о л с т о г о д о п о м а г а є з р о з у м і т и , ч о м у Б р о х вва­ жає літературу недостатньою. Література не зобов'язує, її п і з н а н н я не має п р и м у с о в о г о характеру, в л а с т и в о г о — до­ п о к и р е л і г і й н а к а р т и н а с в і т у щ е н е п о р у ш н а — м і ф о в і , кот­ рому література прислуговує

(ілюструючим

прикладом

і

пізнавальною моделлю такого служіння, в я к о м у мистецтво тільки й віднаходить свою легітимацію,

від п о ч а т к у й д о

к і н ц я д л я Б р о х а з а л и ш а л а с я с и с т е м а ж и т т я й м и с л е н н я ка­ толицького Середньовіччя). Проте мистецтву — й особливо літературі — не п р и т а м а н н и й необхідний характер приму­ сової о ч е в и д н о с т і і п р о з о р о с т і л о г і ч н и х в и с л о в л ю в а н ь ; хоча література з д і й с н ю є т ь с я саме в мові, та п р и м у с о в о с т і лого­ су вона позбавлена. На п и т а н н я , що вперше постало перед Б р о х о м у з в ' я з к у із П е р ш о ю с в і т о в о ю в і й н о ю і п о т о м у — з дедалі більш н е в м о л и м о ю настійливістю — поставало у зв'яз148

Гершн Брох (1886-1951)

ку з у с і м а п о д а л ь ш и м и к а т а с т р о ф а м и , на п и т а н н я , що не­ о д н о р а з о в о , та щоразу, «як г р о м о м » , у р а ж а л о : « Щ о ми маємо р о б и т и / » шень

його

— в і н міг, й о м у з д а в а л о с я , в і д п о в і с т и , а б и л и ­ відповідь

набула

тієї

ж

примусовості,

яка

в л а с т и в а , з о д н о г о боку, м і ф о в і , з і н ш о г о — л о г о с у . Адже д л я нього п и т а н н я : « Щ о ми м а є м о р о б и т и ? » , хоча й поставало в контексті двадцятого століття — століття «щон а й т е м н і ш о ї анархії, щ о н а й т е м н і ш о г о атавізму, щ о н а й т е м нішої жорстокості»

, в с е ж с а м е по с о б і з а л и ш а л о с я ще и

основним п и т а н н я м живої й приреченої на смерть людини. Отже,

відповідь на нього мала бути а д е к в а т н о ю

не л и ш е

добі, а й ф е н о м е н у смерті як такому. Х а й п и т а н н я про дію спровоковане завданнями конкретної доби, та для Броха воно завжди поставало ш и р ш е — це п и т а н н я про можливість земного п о д о л а н н я смерті; тому відповідь, аби з а л и ш и т и с ь а д е к в а т н о ю с м е р т і , м а л а н а б у т и тієї ж н е в м о л и м о ї н е о б х і д ­ ності, що й сама с м е р т ь . Я к щ о до цієї п е р в и н н о ї — й о п і с л я не в і д к и н у т о ї — по­ становки питання, яка для Броха завжди орієнтувалася на а л ь т е р н а т и в у м і ф у й логосу, додати, що в о с т а н н і р о к и жит„

. ,21

тя він, в і р о г і д н о , в ж е не в і р и в у « н о в и й міф»

„

.

, я к и й від

«Сомнамбул» до «Смерті Вергілія» з а л и ш а в с я його є д и н о ю надією, і що, в у с я к о м у разі, у процесі роботи над «Психоло­ г і є ю м а с » ц е н т р т я ж і н н я в и с н о в к і в п о с т і й н о з м і щ у в а в с я від м і ф у д о л о г о с у , від л і т е р а т у р и д о н а у к о в о с т і с у в о р о л о г і ч ­ н о г о , д о к а з о в о г о п і з н а н н я , т о м и п о б а ч и м о , н а с к і л ь к и не­ минуче основна властивість його натури, спершу безконф­ ліктна,

перетворювалася на життєву проблему і ж и т т є в и й

к о н ф л і к т у дедалі більш гострій формі. Але я к б и навіть він і не в т р а т и в цієї віри, його с т а в л е н н я д о л і т е р а т у р и п і с л я « С м е р т і В е р г і л і я » — а ц е , з р о з у м і л о , оз­ н а ч а є і його с т а в л е н н я до себе як до п и с ь м е н н и к а — н а в р я д чи м о г л о с к л а с т и с я і н а к ш е . Адже за всієї в а ж л и в о с т і зсуву у м и с л е н н і Б р о х а від м і ф у д о л о г о с у , з а в с і є ї п л і д н о с т і ц ь о г о зсуву д л я його теорії п і з н а н н я (зсув, в л а с н е , і п р и с л у ж и в с ь

149

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

я к д ж е р е л о цієї т е о р і ї ) , він м а л о щ о о з н а ч а в д л я р о з в ' я з а н ­ н я о с н о в н о г о п и т а н н я п р о б а ж а н н я бути ч и н і п и с ь м е н н и ­ к о м . Ц е н а б а г а т о б і л ь ш о ю м і р о ю б у л о п и т а н н я к р и т и к и су­ часності і с т а в л е н н я п и с ь м е н н и к а до своєї доби, п и т а н н я , яке поставало перед н и м у кількох різних п л о щ и н а х і на яке він з а в ж д и відповідав н е г а т и в н о . О с к і л ь к и , згідно з філосо­ фією

мистецтва Броха,

власна когнітивна функція твору

м и с т е ц т в а м а л а п о л я г а т и в тому, щ о б з о б р а ж у в а т и н е п р и с ­ тупну і н ш и м ч и н о м тотальність епохи, постільки м о ж н а спи­ тати, чи н а д а є т ь с я д л я з о б р а ж е н н я взагалі світ у «стані роз­ паду цінностей» я к тотальність.

Саме таким чином постає

питання, наприклад, у начерку про Джойса. Проте в цьому н а ч е р к о в і л і т е р а т у р а в с е щ е з а л и ш а є т ь с я « м і ф о л о г і ч н и м зав22

данням»

і м і ф о л о г і ч н о ю дією, тоді як у н а п и с а н і й дванад­

цятьма р о к а м и потому праці про Гофмансталя навіть поезія Д а н т е «вже не м о ж е бути н а з в а н а м і ф о л о г і ч н о ю у в л а с н о м у 23

сенсі»

; і я к щ о н а ч е р к п р о Д ж о й с а , н а п и с а н и й у т о м у на­

строї, я к и й тоді ж м о г у т н ь о в и я в и в с я у с т р і м к и х л і р и ч н и х ритмах «Смерті Вергілія», ще завершується с п о д і в а н н я м на « н о в и й м і ф » , н а «світ, щ о з а н о в о у п о р я д к о в у є с е б е » я к н а к у л ь м і н а ц і ю всіх л і т е р а т у р н и х н а м а г а н ь д о б и , то в етюді п р о Гофмансталя ми читаємо тільки про «бажання» будь-якого мистецтва, будь-якого в е л и к о г о м и с т е ц т в а « н а в а ж и т и с я зно24

ву стати м і ф о м , знову з о б р а з и т и тотальність універсуму»

,

і б а ж а н н я це вже н е б е з п е ч н о б л и з ь к е до ілюзії. Т а н а в і т ь я к щ о в і д в о л і к т и с я від ц і є ї е в о л ю ц і ї ( х о ч е т ь с я н а в і т ь с к а з а т и : ц ь о г о п р о т в е р е з і н н я , щ о р е г у л я р н о відігра­ вало головну роль в еволюції Б р о х а - п и с ь м е н н и к а , бо саме п и с ь м е н н и ц т в о д л я н ь о г о , б е з у м о в н о , було свого р о д у екс­ т а з о м ) , одне він з а в ж д и з н а в т о ч н о : з л і т е р а т у р о ю н е м о ж л и ­ во і, г о л о в н е , н е д о з в о л е н н о з а с н о в у в а т и релігію. Він т о м у й ц і н у в а в т а к в и с о к о Г о ф м а н с т а л я ( і з тієї ж п р и ч и н и « п о е т и ч 25

н и й с и м в о л віри»

„

.

.

Р і л ь к е в и д а в а в с я йому підозрілим, хоча

він, зрозуміло, знав, що Р і л ь к е б і л ь ш и й п о е т ) , що той ніко­ ли не плутав релігію

з поезією, 150

не

оточував прекрасне

Герман Брох (1886-1951) .

.

. .„

. 26

«німбом релігійності»

.

; і коли, продовжуючи — і залишаю­

чи д а л е к о позаду — Г о ф м а н с т а л я , він г о в о р и т ь , що мистец­ тво « н і к о л и не м о ж е з в е л и ч и т и с я до абсолюту, а тому воно 27

має з а л и ш а т и с я п і з н а в а л ь н о німим»

, то, м о ж л и в о , р а н і ш е

він і н е с ф о р м у л ю в а в б и ц е т а к р і з к о і н е з а п е р е ч н о , п р о т е д у м а в він т а к з а в ж д и .

II.Теорія цінності

На своєму н а й н и ж ч о м у — одночасно найправдоподібніш о м у і х р о н о л о г і ч н о н а й р а н н і ш о м у ступені — ця письмен­ н и ц ь к а к р и т и к а самого себе і п и с ь м е н н и ц т в а як т а к о г о зми­ кається

з

критикою

мистецтва для

мистецтва,

з

якої

в и п л и в а є й т е о р і я ц і н н о с т і Б р о х а . Р о з п а д світу або р о з к л а д ц і н н о с т е й (з того є д и н о г о пасажу, де Б р о х в и с л о в л ю є т ь с я 28

про Ніцше

, я с н о , щ о в і н — н а в і д м і н у від б е з к і н е ч н о б і л ь ш

безневинної

та

невибагливої

академічної

«філософії

цінності» — п р е к р а с н о усвідомлював, що своїм п о н я т т я м цінності завдячує Н і ц ш е ) були д л я Б р о х а результатом того процесу секуляризації

Заходу,

в я к о м у не л и ш е втрачена

б у л а в і р а в Б о г а , а й р о з к о л о л а с я п л а т о н і в с ь к а к а р т и н а світу, згідно з я к о ю н а й в и щ а , абсолютна й тому п о з а з е м н а цінність позичає

б у д ь - я к і й л ю д с ь к і й дії ї ї в і д н о с н у і в б у д о в а н у в

с в і т о в у і є р а р х і ю « ц і н н і с т ь » і с е н с . І т о д і к о ж е н у л а м о к за­ зіхнув на абсолютність, через що в и н и к л а не л и ш е «ціннісна анархія»,

в якій можна довільно переключатися з

однієї

з а м к н е н о ї і п о с л і д о в н о ї с и с т е м и ц і н н о с т е й на іншу, а й кож­ на з цих систем мала би стати н е п р и м и р е н н и м ворогом для всіх і н ш и х , п о з а я к к о ж н а п р е т е н д у в а л а н а а б с о л ю т н і с т ь , а і с т и н н о г о абсолюту, з я к и м м о г л и би с п і в в і д н е с т и с я ці пре­ тензії, вже не було. І н а к ш е к а ж у ч и , до анархії світу й р о з 151

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

пачливого

блукання людини в

ньому призвела в

першу

чергу в т р а т а м і р и л а і слідом за н е ю — б е з м і р н і с т ь , розрос­ т а н н я — п о д і б н о до р а к о в о ї п у х л и н и — к о ж н о ї з п о л и ш е н и х н а п р и з в о л я щ е областей. Так, м и с т е ц т в о для мистецтва, я к щ о тільки воно має м у ж н і с т ь п р и й н я т и власні н а с л і д к и , завер­ шується ідолізацією краси, якій ми — я к щ о раптом уявимо її у в и г л я д і п а л а ю ч и х с м о л о с к и п і в — готові о ф і р у в а т и , по­ д і б н о д о Н е р о н а , ц і л к о м р е а л ь н і л ю д с ь к і тіла. Те, що Б р о х р о з у м і в під «кітчем» (а хто до н ь о г о хоча б р о з г л я д а в це п и т а н н я з н а л е ж н о ю гостротою й г л и б и н о ю ? ) , д о с т е м е н н о не було п р о с т и м ф е н о м е н о м в и р о д ж е н н я і не належало до справжнього мистецтва, як, скажімо, забобони р е л і г і й н о ї епохи — до релігії або п с е в д о н а у к о в і с т ь сучасної м а с о в о ї л ю д и н и — до н а у к и . Н і , кітч — це м и с т е ц т в о , або ж м и с т е ц т в о н е у х и л ь н о п е р е т в о р ю є т ь с я н а к і т ч , я к т і л ь к и ви­ в і л ь н ю є т ь с я з ц і н н і с н о ї с и с т е м и , що н и м керувала. І мис­ тецтво для мистецтва, яке виступало у таких п и ш н и х шатах а р и с т о к р а т и ч н о ї в и н я т к о в о с т і і я к о м у ми, як Б р о х , зро­ з у м і л о , з н а в , з о б о в ' я з а н і н а с т і л ь к и п е р е к о н л и в и м и твора­ ми, — саме, в л а с н е , в ж е є кітчем, т а к с а м о , як у к о м е р ц і й н і й д і я л ь н о с т і в девізі «бізнес є бізнес» уже м і с т и т ь с я н е ч е с н і с т ь б е з с о в і с н о г о с п е к у л я н т а , а п о ш и р е н е в п е р і о д П е р ш о ї світо­ вої в і й н и г а с л о

«війна є війна»

неминуче перетворювало

війну на масоване вбивство. С в о є р і д н і с т ь його ф і л о с о ф і ї ц і н н о с т і не т і л ь к и в тому, що к і т ч — це « з л о у ц і н н і с н і й с и с т е м і м и с т е ц т в а » , а в т о м у , що взагалі з л о ч и н е ц ь і р а д и к а л ь н е зло д л я Броха в и с т у п а л и передусім в образі л і т е р а т о р а - е с т е т а (саме т а к він тракту­ в а в Н е р о н а , а Г і т л е р а в в а ж а в с в о г о р о д у Н е р о н о м ) і кітчу. І р і ч т у т не л и ш е — і н а в і т ь не в п е р ш у ч е р г у — в т о м у , що зрозумілим ч и н о м п и с ь м е н н и к у зло відкрилося передусім у його власній «системі цінностей», а й у своєрідності мис­ тецтва та його н е й м о в і р н о ї п р и в а б л и в о с т і д л я л ю д е й : спо­ к у с л и в і с т ь зла, р и с а с п о к у с л и в о с т і в образі д и я в о л а — це в п е р ш у чергу е с т е т и ч н и й ф е н о м е н . Е с т е т и ч н и й у н а й ш и р ш о -

152

Герман Брох (1886-1951)

му р о з у м і н н і . Л і т е р а т о р и - е с т е т и у « ц і н н і с н о м у вакуумі» — це й б і з н е с м е н и , к р е д о я к и х «бізнес є бізнес», і п о л і т и к и , я к і вірять, що «війна є війна». В о н и естети, бо з а ч а р о в а н і струн­ кістю власної с и с т е м и , і в о н и п е р е т в о р ю ю т ь с я на в б и в ц ь , о с к і л ь к и готові з а р а д и цієї с т р у н к о с т і , з а р а д и цієї «прекрас­ ної» д о в е р ш е н о с т і п р и н е с т и у ж е р т в у щ о з а в г о д н о . З м і р к у ­ вань, котрі з д е я к и м и варіаціями зустрічаються у його ранніх п р а ц я х , м а й ж е с а м о о ч е в и д н о — п р и н а й м н і п р и р о д н о — ви­ п л и в а є більш п і з н є р о з р і з н е н н я « в і д к р и т и х і з а к р и т и х сис­ тем» й о т о т о ж н е н н я « д о г м а т и з м у » зі з л о м як т а к и м . Вище ми говорили про платонізм Броха; у ранній період т в о р ч о с т і ( щ о у ф і л о с о ф с ь к о м у й е с е ї с т с ь к о м у , я к щ о й не в л і т е р а т у р н о м у а с п е к т і п р о с т я т с я б е з п е р е р в н о від « С о м н а м ­ бул» д о « С м е р т і В е р г і л і я » , т о б т о від к і н ц я д в а д ц я т и х а ж д о початку чи с е р е д и н и с о р о к о в и х р о к і в ) він і сам часто нази­ вав себе п л а т о н і к о м . О д н а к я к щ о м и х о ч е м о з р о з у м і т и сенс і п р и ч и н у його п і з н і ш о г о переходу до з е м н о г о абсолюту і позитивно-логічної епістемології, то м а є м о пам'ятати, що Б р о х н і к о л и н е був б е з у м о в н и м п л а т о н і к о м . Г о л о в н е т у т н е те, щ о він р о з у м і в т е о р і ю ідей П л а т о н а в и н я т к о в о я к учен­ ня про мірило, тобто перетворював первісно достеменно не абсолютну,

а вельми тісно пов'язану з землею трансцен­

д е н т н і с т ь ідей (у п р и т ч і п р о п е ч е р у з « Д е р ж а в и » н е б о ідей простерте над землею та їй д о с т е м е н н о не а б с о л ю т н о транс­ цендентне)

на

логічно

необхідну абсолютну трансцен­

дентність мірила, яке не могло б вимірювати, не прикладай­ ся

воно до

вимірюваних предметів

ззовні

і тим

самим

а б с о л ю т н о . Це не є г о л о в н и м уже тому, що т а к е п е р е т в о р е н ­ ня ідей на м і р и л а і с т а н д а р т и з а д л я л ю д с ь к о ї п о в е д і н к и по­ д и б у є м о вже в самого П л а т о н а , а, як наслідок, це викрив­ лення,

якщо

про

нього

в з а г а л і тут м о ж е й т и с я ,

можна

з р о з у м і т и я к с а м о в и к р и в л е н н я самого П л а т о н а . Головне по­ л я г а є в тому, що д л я Б р о х а а б с о л ю т н е м і р и л о , з б е р і г а ю ч и значущість для

«ціннісних сфер»

б у д ь - я к о г о роду,

завжди

з а л и ш а є т ь с я етичним; л и ш е тому втрата цього мірила п р и -

153

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

з в е л а д о а в т о м а т и ч н о г о п е р е т в о р е н н я всіх ц і н н і с н и х с ф е р на н е ц і н н і с н і , б у д ь - я к о г о блага — на з л о : а б с о л ю т н е й абсо­ лютно т р а н с ц е н д е н т н е мірило — це е т и ч н и й абсолют, я к и й тільки й надає життю л ю д и н и в його різноманітних проявах х а р а к т е р у « ц і н н і с н о с т і » . А ось це до П л а т о н а в ж е не має ж о д н о г о с т о с у н к у — х о ч а б тому, щ о п о н я т т я е т и ч н о г о , я к е ми п о д и б у є м о в Броха, н е р о з р и в н о п о в ' я з а н е із християн­ ством. Я к щ о скористатися п р и к л а д а м и самого Броха: властива становищу купця

«цінність», я к о ю

все має в и м і р ю в а т и с я

й я к а одночасно п о в и н н а слугувати є д и н о ю метою купець­ к о ї д і я л ь н о с т і (Handeln), — ц е ч е с н і с т ь . Б а г а т с т в о , д о я к о г о м о ж е п р и в е с т и д і я л ь н і с т ь к у п ц я , д л я самої цієї д і я л ь н о с т і мусить з а л и ш а т и с я побічним продуктом, а не усвідомленою метою — так само, як краса для художника, котрий повинен п р а г н у т и т і л ь к и «хорошого», а не « п р е к р а с н о г о » твору. Праг­ н е н н я д о б а г а т с т в а а б о д о к р а с и — ц е , з м о р а л ь н о ї т о ч к и зору, п о г о н я за е ф е к т о м , з е с т е т и ч н о ї — к і т ч , а з т о ч к и з о р у т е о р і ї к . . . 29 цінності — догматична абсолютизація окремої царини . Я к б и ц е й п р и к л а д о б р а в П л а т о н ( а о б р а т и й о г о в і н н е міг, я к р а з тому, що у д і я л ь н о с т і к у п ц я , згідно із з а г а л ь н и м грець­ к и м п о г л я д о м , у б а ч а в т і л ь к и п р и з б и р у в а н н я , і о т ж е — вза­ галі б е з з м і с т о в н е з а й н я т т я ) , т о п р и т а м а н н у ц ь о м у з а й н я т ­ тю мету він угледів

би

в

обміні благами між л ю д ь м и й

н а р о д а м и ; чесність, р а д ш е за все, й о м у просто не спала б на думку. Або, я к щ о п о к а з а т и т е саме, о б р а в ш и , н а в п а к и , платонівський приклад, на я к и й Брох тільки натякає: Платон в и з н а ч а є власну мету будь-якого л і к а р с ь к о г о м и с т е ц т в а як п і д т р и м а н н я чи в і д н о в л е н н я з д о р о в ' я ; в руслі дефініції й м и с л е н н я Б р о х а тут м і с ц е з д о р о в ' я м а л а б и п о с і с т и д о п о м о ­ га. Л і к а р , я к т о й , д л я к о г о в а ж и т ь з д о р о в ' я , і л і к а р , я к т о й , хто д о п о м а г а є , поєднати,

— два ці у я в л е н н я абсолютно н е м о ж л и в о

й окрім того,

сам П л а т о н не з а л и ш а є ж о д н и х

сумнівів стосовно цього, як щось самоочевидне включаючи до переліку обов'язків лікаря обов'язок не заважати вмерти

154

Герман Брох (1886-1951)

т и м , к о м у він не м о ж е д о п о м о г т и , а не п о д о в ж у в а т и їм недо­ речним лікарським мистецтвом стадницьке життя. У центрі п о л і т и ч н о ї ф і л о с о ф і ї П л а т о н а я к р а з і стоїть теза, що люд­ ське ж и т т я н е має в и р і ш а л ь н о г о з н а ч е н н я , щ о л ю д с ь к і спра­ ви п і д п о р я д к о в а н і п о з а л ю д с ь к о м у мірилу, що не л и ш е лю­ д и н а не п о в и н н а бути « м і р и л о м усіх р е ч е й » , а й ж и т т я — м і р и л о м л ю д с ь к и х р е ч е й . У Б р о х а ж н а в п а к и , як і в будьякій християнській і постхристянській філософії — спершу мовчазно, а з сімнадцятого століття дедалі настійливіше, — передбачається,

що ж и т т я

є

найвищою

цінністю

або ж

ц і н н і с т ю у собі і що а б с о л ю т н а н е - ц і н н і с т ь — це с м е р т ь . Ця ф у н д а м е н т а л ь н а о ц і н к а ж и т т я й смерті — к о н с т а н т а , щ о н е т і л ь к и ц і л к о в и т о з б е р і г а є т ь с я від п е р ш и х д о о с т а н н і х т в о р і в Б р о х а , але в о н а у т в о р ю є й вісь, н а в к о л о к о т р о ї обер­ т а є т ь с я в с я й о г о п у б л і ц и с т и к а , ф і л о с о ф і я м и с т е ц т в а , епіс­ темологія, етика й політика. З а в д я к и їй упродовж найдов­ шого

періоду

свого

життя

він

стояв

дуже

близько до

х р и с т и я н с т в а — п о з а б у д ь - я к и м д о г м а т и з м о м або з в ' я з к о м із ц е р к в о ю ; адже в м и р а ю ч о м у світові а н т и ч н о с т і с а м е хрис­ т и я н с т в о п р и н е с л о «добру н о в и н у » про п о д о л а н н я смерті. Хоч би що с п е р ш у о з н а ч а л а п р о п о в і д ь Ісуса з Н а з а р е т а , хоч би як спершу тлумачило його слова р а н н є х р и с т и я н с т в о , у я з и ч н и ц ь к о м у світі ц я н о в и н а м о г л а о з н а ч а т и л и ш е о д н е : в а ш а т р и в о г а з а світ, я к и й в и в в а ж а л и в і ч н и м і з а р а д и я к о г о м и р и л и с я з і с м е р т ю , в и п р а в д а н а — с в і т д і й с н о з а г и н е , і за­ гибель його набагато ближча, ніж ви гадаєте; н а т о м і с т ь у вас з б е р е ж е т ь с я те, щ о в и з а в ж д и в в а ж а л и н а й м е н ш т р и в к и м , — л ю д с ь к е ж и т т я в й о г о і н д и в і д у а л ь н і й , п е р с о н а л ь н і й особ­ л и в о с т і ; с в і т п о м р е , т а в и ж и т и м е т е . З н а ч е н н я , я к е ц я «доб­ р а н о в и н а » , в о ч е в и д ь , м а л а д л я а н т и ч н о г о світу, п е р е д я к и м постала загроза смерті, Брох, загостреним у п и с ь м е н н и ц т в і с л у х о м , з н о в у р о з ч у в у н і й у в м и р а ю ч о м у світі д в а д ц я т о г о століття. Те, що він одного разу н а з в а в « з л о ч и н о м » Рене­ сансу і що він р е г у л я р н о діагностував як в л а с н е смертонос­ н и й бік п р о ц е с у с е к у л я р и з а ц і ї ,

155

«потрясіння міцної католи-

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ ЗО

ц ь к о ї к а р т и н и світу»

, — це п р и н е с е н н я л ю д с ь к о г о ж и т т я у

ж е р т в у світу, т о б т о ч о м у с ь з е м н о м у , в у с я к о м у р а з і — п р и ­ р е ч е н о м у на с м е р т ь , у Н о в и й ч а с . П і д п р и н е с е н н я м у жерт­ ву л ю д с ь к о г о ж и т т я він р о з у м і в утрату а б с о л ю т н о ї впевне­ ності у вічності ж и т т я як такого. Д л я р о з у м і н н я пізніх творів Б р о х а ц я його о ц і н к а хрис­ т и я н с т в а і с е к у л я р и з а ц і ї в ж е н е в а ж л и в а . П р о т е в е л ь м и важ­ лива, ба навіть необхідна для р о з у м і н н я н а й а б с т р а к т н і ш и х і п о з і р н о (ба т і л ь к и п о з і р н о ) н а й с п е ц і а л ь н і ш и х а р г у м е н т і в Броха його первісна оцінка ж и т т я і смерті.

Все ж и т т я він

твердо вірив, що смерть — це «абсолютна не-цінність», що ми, тільки «виходячи з н е г а т и в н о г о полюсу, в и х о д я ч и зі смерті, п і з н а є м о . . . щ о о з н а ч а є « ц і н н і с т ь » : в о н а о з н а ч а є по­ д о л а н н я смерті, точніше — рятівну ілюзію, що відсторонює у с в і д о м л е н н я смерті»

. 1 т у т н е д о р е ч н и м буде з а п е р е ч е н н я ,

щ о н а п р о ш у є т ь с я , н і б и п е р е д н а м и — в с ь о г о л и ш е н о в а ва­ ріація з м і ш у в а н н я м о р а л ь н о г о зла

[Bose]

і ф і з и ч н о г о зла

[ U b e l ] , я к е с п р а в и л о т а к и й с и л ь н и й в п л и в н а і с т о р і ю захід­ н о ї м о р а л і , з м і ш у в а н н я summum malum* і р а д и к а л ь н о г о м о ­ р а л ь н о г о зла; н а в п а к и , д л я Б р о х а саме г л и б и н н а т о т о ж н і с т ь того й і н ш о г о гарантує і с н у в а н н я а б с о л ю т н о ї етичної нор­ ми. О с к і л ь к и ми з н а є м о , що смерть є а б с о л ю т н и м ф і з и ч н и м з л о м , summum malum, м и м о ж е м о в и с н у в а т и , щ о в б и в с т в о є а б с о л ю т н и м м о р а л ь н и м з л о м . Я к б и м о р а л ь н е зло н е було п о в ' я з а н е з ф і з и ч н и м , не було б ж о д н о г о к р и т е р і ю , щ о б його (моральне зло) в и м і р я т и . В о ч е в и д ь , в основі цієї о ц і н к и смерті і в б и в с т в а л е ж и т ь п е р е к о н а н н я , що найгірше, що людина здатна зробити з л ю д и н о ю , — це з а п о д і я т и їй смерть, і тому н е м о ж л и в е більш 32

жорстоке п о к а р а н н я , ніж страта (смертна кара)

(і ця сама

оцінка утворює к о н к р е т н у основу для межі абсолюту у двох п о с м е р т н и х розділах « П о л і т и к и » ) . Така оцінка смерті і вбив­ ства п е р е д б а ч а є

о б м е ж е н і с т ь досвіду,

* Найбільше нещастя (лат.).

156

притаманну не л и ш е

Герман Брох (1886-1951)

Броху, а й усьому його п о к о л і н н ю . Д л я в о е н н о г о п о к о л і н н я і для філософії д в а д ц я т и х років у Н і м е ч ч и н і х а р а к т е р н о , що досвід смерті набув небувалої ф і л о с о ф с ь к о ї ваги — ваги, яку він д о т о г о м а в л и ш е о д н о г о р а з у , а с а м е у п о л і т и ч н і й ф і л о ­ с о ф і ї Г о б б с а — і т о л и ш е п о з і р н о , о с к і л ь к и х о ч а с т р а х (Angst) с м е р т і і в і д і г р а є у Г о б б с а ц е н т р а л ь н у р о л ь , та й д е т ь с я тут у ж о д н о м у р а з і н е п р о с т р а х н е м и н у ч о с т і (Furcht)

«насиль­

н и ц ь к о ї смерті». І н е з в а ж а ю ч и на те, що в о є н н и й досвід ґрун­ тувався, б е з п е р е ч н о , на остраху н а с и л ь н и ц ь к о ї смерті, харак­ т е р н и м д л я в о є н н о г о п о к о л і н н я було с а м е п е р е т л у м а ч е н н я цього остраху в острах смерті як такої і, в і д п о в і д н о , пере­ т в о р е н н я ц ь о г о остраху — н а п р и в і д д л я в и я в л е н н я набага­ то загальнішого і набагато більш ц е н т р а л ь н о г о ф е н о м е н у страху. Т а х о ч б и я к с т о я л а с п р а в а з ф і л о с о ф с ь к о ю в а г о ю досвіду смерті, зрозуміло, що Б р о х з а л и ш а в с я п р и в ' я з а н и м до межі досвіду свого п о к о л і н н я , і н а й г о л о в н і ш е , що ця межа досвіду в и я в и л а с я п р о р в а н о ю в тому п о к о л і н н і , для котро­ г о в и р і ш а л ь н и м д о с в і д о м с т а л а н е в і й н а , а т о т а л і т а р н а вла­ да. А д ж е с ь о г о д н і м и з н а є м о , щ о в б и в с т в о — д а л е к о н е н а й ­ гірше, що м о ж е з р о б и т и л ю д и н а з л ю д и н о ю , і щ о , з і н ш о г о боку, с м е р т ь — д о с т е м е н н о н е т е , ч о г о л ю д и н а б о ї т ь с я н а й ­ б і л ь ш е . С м е р т ь н е є « с у т н і с т ю » (Inbegriff) у с ь о г о с т р а ш н о ­ го», і с м е р т н у к а р у , н а ж а л ь , з р о б и т и б і л ь ш ж о р с т о к о ю д у ж е п р о с т о , т а к що теза: « Я к б и на з е м л і не було с м е р т і , не було б 33 і страху» , — п о т р е б у є в и д о з м і н и не л и ш е в т о м у а с п е к т і , що п о р я д зі с м е р т ю і с н у є н е с т е р п н и й біль, а й що ц е й не­ с т е р п н и й біль л ю д и н а в п р и н ц и п і не з м о г л а б в и т р и м а т и , я к б и не було смерті. С а м е в ц ь о м у п о л я г а є ж а х л и в і с т ь в і ч н и х п е к е л ь н и х мук, я к і л ю д и н а б н і к о л и не вигадала, я к б и страх перед н и м и не п е р е в а ж а в страх вічної смерті. М о ж л и в о , у світлі н а ш о г о досвіду було

б с в о є ч а с н и м в і д к р и т и філо­

с о ф с ь к у вагу б о л ю , н а я к у с ь о г о д н і с у ч а с н а ф і л о с о ф і я по­ глядає з тією с а м о ю т а є м н о ю з н е в а г о ю , з я к о ю т р и д ц я т ь або сорок років тому поглядала академічна ф і л о с о ф і я на досвід смерті.

157

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Та в м е ж а х свого д о с в і д н о г о о б ш и р у Б р о х з р о б и в із до­ свіду с м е р т і н а й р а д и к а л ь н і ш і в и с н о в к и . р а н н і й теорії цінності,

Щоправда,

не в

в якій смерть виступає л и ш е як

summum malum а б о , п е р е д в і щ а ю ч и з е м н и й а б с о л ю т , я к а б с о ­ лютна метафізична реальність — «немає феномену, я к и й за с в о ї м ж и т т є в и м з м і с т о м був б и б і л ь ш в і д і р в а н и м від з е м л і і більш м е т а ф і з и ч н и м , а н і ж смерть» згідно

з якою

.35

смерті»

«будь-яке

, — а в теорії п і з н а н н я ,

істинне

.

.

пізнання .

звернене до

.

, а н е д о світу, т а к щ о ц і н н і с т ь п і з н а н н я , я к і б у д ь -

я к о ї л ю д с ь к о ї дії (Handeln), с л і д в и м і р ю в а т и п о т о м у , ч и слу­ гує в о н о і я к о ю м і р о ю п о д о л а н н ю с м е р т і . Н а р е ш т і в і н п р и ­ й ш о в до абсолютної першості п і з н а н н я , з чого п о ч и н а є т ь с я о с т а н н і й період його т в о р ч о с т і . Він с ф о р м у л ю в а в ц е й п р и н ­ ц и п уже в п е р ш и х н а ч е р к а х до «Психології мас»: «Той, кому п о щ а с т и л о п і з н а т и все, з н и щ и в час, а, в і д п о в і д н о , — і смерть».

III. Т е о р і я п і з н а н н я

Як пізнанню могло би п о щ а с т и т и з н и щ и т и смерть? Як л ю д и н і могло б и п о щ а с т и т и «пізнати все»? Ц і два п и т а н н я одразу с т а в л я т ь нас у ц е н т р Б р о х о в о ї теорії п і з н а н н я . Щ о б коротко намітити обидві складові її тематичної сфери, ми п о в и н н і вже зараз н а в е с т и відповідь Б р о х а на обидва ці пи­ тання.

Відповідь на перше п и т а н н я проголошує: симуль-

т а н н і с т ь (Simultaneitat), я к а з н е о б х і д н і с т ю в и н и к а є зі в с е о х о п н о г о з н а н н я , з н и щ у є п о с л і д о в н і с т ь (Nacheinander) часу, а тим с а м и м — з н и щ у є і смерть; с т в о р ю є т ь с я свого роду вічність,

відображення

вічності

у

людському

житті.

В і д п о в і д ь н а д р у г е п и т а н н я м і с т и т ь с я у т е з і : « н е о б х і д н а ем­ п і р і я в с о б і » , з а г а л ь н а т е о р і я емпірії

, тобто с и с т е м а будь-

я к о г о м о ж л и в о г о з н а н н я , в я к і й с х е м а т и ч н о п е р е д в і щ е н і всі

158

Герман Брох (1886-1951)

м о ж л и в і м а й б у т н і д о с в і д и ( « я к б и м о ж н а б у л о н а с п р а в д і охо­ п и т и суму всіх л ю д с ь к и х п о т е н ц і й , т а к а м о д е л ь д а л а б н а м с х е м у всіх м о ж л и в и х м а й б у т н і х д о с в і д і в » ) . З а п о с е р е д н и ц т в а такої т е о р і ї л ю д и н а , « в с и л у д і ю ч о г о в н і й а б с о л ю т у , в с и л у л о г і к и свого м и с л е н н я , я к а й о м у н а п е р е д задана» «подібності»

(Ebenbildhaftigkeit, 38

д і б н і с т ю у собі»

, набуває

imageness), я к а є

«по-

та існувала би, навіть я к б и у л ю д и н и не

було Б о г а , на ч и й о б р а з і п о д о б у в о н а с т в о р е н а . Й д е т ь с я , за в л а с н и м в и р а з о м Б р о х а , п р о с п р о б у з р о з у м і т и , ч и м о ж е тео­ рія п і з н а н н я , «так би м о в и т и , п о с т а т и за с п и н о ю Бога, щ о б 39

д и в и т и с я на Н ь о г о з ц і є ї п о з и ц і ї »

. А те й і н ш е р а з о м : з н и ­

щ е н н я часу в с и м у л ь т а н н о с т і п і з н а н н я і с т в о р е н н я емпірії в собі

(всеохопної теорії досвіду),

в я к і й збурююча випад­

ковість і н д и в і д у а л ь н о г о змісту п е р е ж и в а н ь і досвідів пере­ т в о р ю є т ь с я н а с а м о о ч е в и д н у а к с і о м а т и ч н у (і, я к н а с л і д о к , завжди тавтологічну) достовірність і необхідність логічних стверджень, — досяжне, я к щ о віднайти «епістемологічного суб'єкта», я к и й , подібно до ідеального ф і з и ч н о г о спостері­ гача, р е п р е з е н т у є

« л ю д с ь к у о с о б и с т і с т ь у г р а н и ч н і й абст-

... 40

ракцп»

.

Проте я к щ о ф і з и ч н и й спостерігач репрезентує

л и ш е «акт б а ч е н н я у собі, с п о с т е р е ж е н н я у собі», то «епістем о л о г і ч н и й суб'єкт»

здатен я в л я т и цілісну людину,

образ

л ю д и н и взагалі, оскільки п і з н а н н я є н а й в и щ о ю з л ю д с ь к и х і

.„41

функцій . Одразу відкинемо цілком імовірне непорозуміння: Брох о в а т е о р і я п і з н а н н я , к о т р у м и з б и р а є м о с я о б г о в о р и т и де­ т а л ь н і ш е , — не ф і л о с о ф і я у в л а с н о м у сенсі, й о т о т о ж н ю в а т и « п і з н а н н я » й « м и с л е н н я » тут не м о ж н а , як і в б у д ь - я к о м у і н ш о м у разі. Г о в о р я ч и строго, т і л ь к и у п і з н а н н я м о ж е бути мета, і Б р о х з а в ж д и в п е р ш у чергу мав на увазі г р а н и ч н о п р а к т и ч н у мету, будь в о н а е т и ч н о ю , р е л і г і й н о ю ч и п о л і т и ч ­ ною. У м и с л е н н я немає справжньої мети, і я к щ о м и с л е н н я не вбачає сенсу в с а м о м у собі, то в о н о взагалі п о з б а в л е н е сенсу.

(Це, зрозуміло, справедливо тільки для активності

самого м и с л е н н я , а не д л я фіксації думок, у якої набагато 159

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

більше спільного з творчо-художніми п р о ц е с а м и ,

аніж із

с а м и м м и с л е н н я м . Ф і к с а ц і я д у м о к ф а к т и ч н о м а є і мету, і завдання; подібно до будь-якої виробничої активності, вона має п о ч а т о к і к і н е ц ь ) . У м и с л е н н я н е м а є ні початку, ні к і н ц я ; ми м и с л и м о , д о к и ж и в е м о , бо не можемо інакше. В кінцево­ му рахунку саме тому кантівське «я мислю» має супровод­ жувати не л и ш е будь-яке моє « у я в л е н н я » , а й усіляку мою активність і пасивність. Я к р а з те, щ о Б р о х н а з в а в б и « п і з н а в а л ь н о ю ц і н н і с т ю » м и с л е н н я , має в к р а й с у м н і в н и й х а р а к т е р , а те, що філосо­ фія н а з и в а є істиною, має так само мало спільного з конста­ т а ц і є ю о б ' є к т и в н о н а я в н и х ф а к т і в , — ч и ц е ф а к т и світу, ч и с в і д о м о с т і — як і з д о в е д е н о ю чи п р о д е м о н с т р о в а н о ю с п р а ­ ведливістю тверджень, чи підпорядковуються останні Аристотелевій логіці з а к о н у п р о т и р і ч , чи Гегелевій д і а л е к т и ц і , що д о л а є цю логіку, ч и , з р е ш т о ю ( я к у разі л о г і к и Б р о х а ) , о р і є н т у ю т ь с я в и н я т к о в о на те, чи є ї х н і й зміст п р и м у с о в о необхідним, тобто с а м о о ч е в и д н и м , і, як наслідок, абсолют­ но істинним. Т е , щ о ц я с а м о о ч е в и д н і с т ь м о ж е в и р а ж а т и с я т і л ь к и у тав­ тологічних с у д ж е н н я х , д о с т е м е н н о не слугує підкреслює

Брох)

запереченням

п р о т и неї:

(як постійно пізнавальна

ц і н н і с т ь тавтології п о л я г а є в тому, що в о н а в и я в л я є приму­ совий характер,

властивий

б у д ь - я к о м у і с т и н н о м у суджен­

н ю . П р о б л е м а л и ш е в т о м у , я к з в і л ь н и т и т а в т о л о г і ю від ї ї формальності і вивести з кола, в я к о м у вона обертається; і ось цю п р о б л е м у Б р о х , на його думку, р о з в ' я з а в , в і д к р и в ш и з е м н и й абсолют, я к о м у п р и т а м а н н і я к т а в т о л о г і ч н а , само­ о ч е в и д н а п р и м у с о в і с т ь , т а к і н а я в н і с т ь змісту, я к и й м о ж н а д о в е с т и . Та п і з н а н н я — чи у ф о р м і д о с л і д ж е н н я , чи л о г і к и — в і д р і з н я є т ь с я від м и с л е н н я , я к в о н о п р о я в л я є т ь с я в л і т е р а ­ турі або ф і л о с о ф і ї , т и м , щ о т і л ь к и п і з н а н н я м о ж е в о л о д і т и п р и м у с о в і с т ю , щ о т і л ь к и в о н о м о ж е п р и в е с т и д о необхід­ ності і до п р и м у с о в о г о а б с о л ю т у і щ о , як н а с л і д о к , т і л ь к и з н ь о г о м о ж н а в и с н у в а т и т е о р і ю ( п о л і т и ч н о ї а б о е т и ч н о ї ) дії,

160

ГернанБрох

котра могла би людських

сподіватися

(1886-1951)

подолати

непередбачуваність

вчинків.

Брох завжди усвідомлював цю різницю між філософією та п і з н а н н я м . У р а н н і х т в о р а х він в и с л о в л ю в а в це усвідом­ лення, приписуючи мистецтву більший потенціал пізнання, н і ж ф і л о с о ф і ї , к о т р а « з в і д т о д і , я к з в і л ь н и л а с я від с о ю з у з т е о л о г і є ю » , вже «не з д а т н а о х о п и т и ц і л і с н і с т ь п і з н а н н я » і 42

з м у ш е н а тепер п е р е д а т и її мистецтву м а н с т а л я він п о с и л а в с я на Ґете, дізнався,

. Щ е в е т ю д і п р о Гоф­ від я к о г о

Гофмансталь

«що поезія, аби п р и в е с т и л ю д и н у до о ч и щ е н н я і

с а м о о т о т о ж н е н н я , п о в и н н а з а г л и б и т и с я в г л и б и н и його антиномій, — у повну протилежність філософи, яка залишаєть­ ся на краю прірви і, не зважуючись на стрибок, в д о в о л ь н я є т ь 43

ся л и ш е а н а л і з о м того, що споглядає»

.

. У р а н н і х т в о р а х він

с т а в и в н и ж ч е — с т о с о в н о п і з н а в а л ь н о ї ц і н н о с т і і змісту, — н і ж п о е з і ю , н е л и ш е ф і л о с о ф і ю , а й н а у к у ; т о д і в і н щ е вва­ ж а в , щ о « к о г н і т и в н а с и с т е м а н а у к и н і к о л и н е д о с я г н е тієї (досягнутої мистецтвом.

— Х.А.) а б с о л ю т н о ї ц і л і с н о с т і світу,

яка, в к і н ц е в о м у рахунку, є д и н о й в а ж л и в а » , тоді як будь.44

я к и й « о к р е м и й твір м и с т е ц т в а є д з е р к а л о м цілісності»

.

П р о т е саме це з а з н а є змін у пізніх творах, і н а й д и в о в и ж н і шим ч и н о м ця переміна відбилась у протиставленні цінності й і с т и н и . О с к і л ь к и істина — звідтоді, як м и с л е н н я звільни­ л о с я від с о ю з у з т е о л о г і є ю — п о з б а в и л о с я в л а с н о г о д о к а з о ­ вого базису

, вона повинна трансформуватися в пізнання, і

л и ш е тоді в и н и к а є ц і н н і с т ь — ба б і л ь ш е , в о н а й є т р а н с ф о р 46

мованою в п і з н а н н я істиною

. Первісне заперечення проти

ф і л о с о ф і ї — а с а м е , щ о « м и с л е н н я ( з а в і д м о в и від п о з а л о г і ч них і містичних засобів на зразок індійських), с п и р а ю ч и с ь в и н я т к о в о на себе й свою логіку, не м о ж е д а т и п і з н а н н ю ж о д н о г о результату», а к о л и воно за це береться, перетвое. і . 4 7 р ю є т ь с я «на б е з з м і с т о в н у с л о в е с н у фантазію» , — зали­ ш а є т ь с я в силі, натомість тепер справу філософії підхоплює з її з н е с и л е н и х р у к уже не п о е з і я , а н а у к а : « п р о б л е м а тавто­ 161 логії, к о т р а не п о в и н н а бути т а в т о л о г і є ю , . , хоча й є п р о б л е -

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

мою філософською, та відповісти на п и т а н н я про можливість її ( п р о б л е м и ) р о з в ' я з а н н я — справа математичної практи­ к и » , і т е о р і я в і д н о с н о с т і п о к а з а л а , щ о т е , щ о ф і л о с о ф і я вва­ ж а л а н е р о з в ' я з н и м и а н т и н о м і я м и , у р у к а х м а т е м а т и к и пе48

ретворюється на р і в н я н н я , котрі надаються розв язанню Усі д о к о р и ,

висловлені Брохом,

.

цілковито правомірні.

А л е в и м о г а Б р о х а : п о д о л а т и с м е р т н і с т ь «я», п о д о л а т и ви­ падковість,

«анархію»

світу

(це

подолання

свого

часу

з д і й с н и л а к а т о л и ц ь к а к а р т и н а світу в м і ф і про п о м е р л о г о і воскреслого

Сина Людського й Божого)

— на цю вимогу

ф і л о с о ф і я могла в і д п о в і с т и т і л ь к и в и з н а н н я м своєї недо­ статності. Ф і л о с о ф і я тільки ставить п и т а н н я , на які колись в і д п о в і д а в м і ф у р е л і г і ї та в п о е з і ї і м а є с ь о г о д н і в і д п о в і д а т и наука у д о с л і д н и ц ь к і й роботі та епістемології.

М і ф і логос

( а б о , б а н а л ь н і ш е к а ж у ч и , р е л і г і я і л о г і к а ) п о в ' я з а н і остіль­ ки,

оскільки обидва вони,

«породжені фундаментальною

структурою людини» «панують» над зовнішнім аспектом світу і т и м с а м и м р е п р е з е н т у ю т ь д л я л ю д и н и « п о з а ч а с о в і с т ь 49

я к таку»

. П р о т е задача п о д о л а н н я смерті поставлена перед

людським пізнанням не просто пристрасністю «прагнення залишитися живим»,

тобто

голим життєвим

інстинктом,

с п і л ь н и м д л я л ю д и н и і т в а р и н и , а в и п л и в а є з самої о с н о в и т о г о , х т о п і з н а є , т о б т о б е з т і л е с н о г о «я», к о т р е я к р а з о с т і л ь ­ ки, оскільки воно є л и ш е суб'єктом, що пізнає, «цілком не 50

з д а т н е с к л а с т и у я в л е н н я п р о в л а с н у смерть» . О с к і л ь к и «я» н е з д а т н е у я в и т и в л а с н и й п о ч а т о к ч и в л а с ­ н и й кінець, то п е р ш и й ф у н д а м е н т а л ь н и й досвід л ю д и н и , я к и й в о н а о т р и м у є ц і л к о в и т о від е м п і р и ч н о д а н о г о світу, — ц е д о с в і д часу, т л і н н о с т і і с м е р т і . Т а к и м ч и н о м , з о в н і ш н і й світ

від

початку постає

перед

«ядерним

я

(Ich-Kern)»

не

л и ш е я к а б с о л ю т н о ч у ж и й , а й я к а б с о л ю т н о в о р о ж и й — і «я», власне кажучи,

с п р и й м а є й о г о в з а г а л і не як «світ», а як

«не я». О с к і л ь к и « е п і с т е м о л о г і ч н е я д е р н е я » н і ч о г о н е з н а є п р о т л і н н і с т ь , т о в о н о н і ч о г о н е з н а є і п р о з о в н і ш н і й світ, і в ч у ж о м у д л я н ь о г о з о в н і ш н ь о м у світі н і щ о 162

й о м у «на-

Герман Брох (1886-1951)

стільки абсолютно не чуже, як час» . Так Брох приходить 5 1

до в к р а й характерного для нього і, н а с к і л ь к и я з н а ю , цілко­ в и т о о р и г і н а л ь н о г о р о з у м і н н я часу. Я к щ о всі з а х і д н і м і р к у ­ в а н н я п р о ч а с — від « С п о в і д і » А в г у с т и н а д о « К р и т и к и ч и с ­ того

розуму»

відчуття

Канта

(Sinn)»,

—

р о з г л я д а ю т ь час як

то у Броха,

«внутрішнє

н а в п а к и , ч а с н а б у в а є тієї

ф у н к ц і ї , к о т р у з а з в и ч а й п р и п и с у ю т ь п р о с т о р у : він є «найбільш внутрішнім зовнішнім

світом»

,

тобто

відчуттям,

з а п о с е р е д н и ц т в а я к о г о з о в н і ш н і й світ д а н и й н а м внутріш­ ньо. Та це зовнішнє, що п р о я в л я є т ь с я в самому внутрішньо­ му, т а к с а м о н е н а л е ж и т ь д о в л а с н о ї с т р у к т у р и « я д е р н о г о я», як смерть, що р о з т а ш о в а н а в с е р е д и н і ж и т т я й підточує його з с е р е д и н и , не н а л е ж и т ь до ж и т т я як такого. З іншого боку, к а т е г о р і я п р о с т о р у д л я Б р о х а н е є к а т е г о р і є ю з о в н і ш ­ нього світу — н а в п а к и , в о н а б е з п о с е р е д н ь о н а д а н а л ю д и н і в її « я д е р н о м у я». Чи захоче л ю д и н а п е р е м о г т и ч у ж е їй «не я» у м і ф і або в логосі, в о н а м о ж е це з р о б и т и , т і л ь к и «заперечу­ ючи» і с к а с о в у ю ч и час, і « с к а с у в а н н я це з в е т ь с я просто53

ром»

. Тому д л я Б р о х а й м у з и к а , що з а з в и ч а й розглядаєть­

ся як найбільш часове з мистецтв, в и я в л я є т ь с я , навпаки, « т р а н с ф о р м а ц і є ю часу в простір», « с к а с у в а н н я м часу», а це, з р о з у м і л о , з а в ж д и о з н а ч а є й « с к а с у в а н н я часу, щ о к в а п и т ь ­ ся до с м е р т і » , с к а с у в а н н я п о с л і д о в н о с т і (Nacheinander) і зве­ д е н н я ї ї д о с п і в п о л я г а н н я (Nebeneinander), я к е в і н н а з и в а є « а р х и т е к т у р и з а ц і є ю часового процесу» і в я к о м у відбуваєть­ ся « т а к о ж і б е з п о с е р е д н є с к а с у в а н н я смерті у свідомості 54

людства» . І д е т ь с я , я к б а ч и м о , п р о те, щ о б д о с я г н у т и с и м у л ь т а н н о с т і , яка перетворить будь-яку послідовність на с п і в п о л я г а н н я і в я к і й т е м п о р а л ь н о с т р у к т у р о в а н е п е р е т і к а н н я с в і т у і ба­ гатства й о г о д о с в і д у було я в л е н е так, я к й о г о б а ч и т ь , охоп­ л ю ю ч и все одразу, о к о т а к о г о собі бога. Ч е р е з ч у ж і с т ь світу і ч а с у ( д л я Б р о х а ц е о д н е й т е с а м е ) л ю д с ь к о м у «я», л ю д и н а має в і д ч у в а т и с п о р і д н е н і с т ь із ц и м б о г о м . Ч у ж а ч а с о в і струк­ тура «ядерного я» вказує, що л ю д и н а , власне, п р и з н а ч е н а 163

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

д л я того, щ о б ж и т и в подібній а б с о л ю т н о с т і , і це підтвер­ д ж у є т ь с я в усіх с п е ц и ф і ч н о л ю д с ь к и х р і з н о в и д а х п о в е д і н ­ к и . І п е р е д у с і м — у с т р у к т у р і м о в и , в я к і й Б р о х н і к о л и не вбачав с п о с о б у к о м у н і к а ц і ї і я к у н і к о л и не в в а ж а в поста­ л о ю л и ш е т о м у , щ о н е о к р е м е «я», а б е з л і ч л ю д е й н а с е л я є землю і потребує в з а є м о р о з у м і н н я . У нього немає такого ф о р м у л ю в а н н я , але він міг б и с к а з а т и , щ о д л я м е т и комуні­ кації між л ю д ь м и в и с т а ч и л о би і т в а р и н н и х звуків. Суттєве ж у м о в і те, що в о н а с и н т а к с и ч н о в к а з у є на с к а с у в а н н я часу «всередині речення»,

оскільки в ньому необхідним чином

«суб є к т і об є к т п о с т а в л е н і у с т о с у н о к с и м у л ь т а н н о с т і »

.

«Місія», п о к л а д е н а на с п і в р о з м о в н и к а , п о л я г а є в тому, щоб зробити когнітивні елементи т а к и м и , які можна «почути й п о б а ч и т и » , і в ц ь о м у — «єдине з а в д а н н я мови»

. Усе, що за­

стигає в с и м у л ь т а н н і с т ь р е ч е н н я — тобто д у м к и , к о т р а «в одну-єдину мить здатна охопити неправдоподібно протяжні сукупності», — в и о к р е м л ю є т ь с я з часового процесу. ( Н а в р я д чи слід з г а д у в а т и , що ці м і р к у в а н н я н а д а ю т ь у т о м у ч и с л і й своєрідний коментар до поетично-ліричного стилю Броха, до н а д з в и ч а й н о довгих речень і надзвичайно точних повторів У них). Ц і м і р к у в а н н я в ц а р и н і ф і л о с о ф і ї м о в и н а л е ж а т ь д о ос­ танніх років життя Броха,

к о л и він н а м а г а в с я р о з в ' я з а т и

п р о б л е м у с и м у л ь т а н н о с т і у с ф е р і логосу. Та в п е в н е н і с т ь , що в

симультанності мовного

виразу виявляється

відблиск

вічності, що в м о в н о м у виразі «логос і життя... з н о в у м о ж у т ь 57

стати єдністю»

, щ о « в и м о г а с и м у л ь т а н н о с т і є в л а с н о ю ме58

т о ю б у д ь - я к о г о е п о с у , б а н а в і т ь б у д ь - я к о ї поезії»

, в і н ви­

с л о в и в у ж е в н а ч е р к о в і п р о Д ж о й с а . Т о д і , я к і п і з н і ш е , го­ л о в н и м д л я нього було « п р и в е с т и п о с л і д о в н і с т ь в р а ж е н ь і п е р е ж и в а н ь д о є д н о с т і , примусово повернути п р о т і к а н н я в єдність симультанного, повернути до позачасовості монади ,

.

.

.

59

( к о т р у він п і з н і ш е н а з в е « я д е р н и м я»

ч

) те, що з у м о в л е н е

часом»; р і з н и ц я в тому, що п і з н і ш е він не л и ш е захоче «понадчасовість твору мистецтва заснувати на понятті непо164

Герман Брох (1886-1951)

д і л ь н о ї є д н о с т і » — в і н п р а г н у т и м е тієї ж п о н а д ч а с о в о с т і си­ мультанного домогтись і в самому житті. У період начерку п р о Д ж о й с а в і н і щ е р о б и в з а с т е р е ж е н н я , щ о «це п р а г н е н н я до

симультанності...

не може скасувати

п р и м у с о в у не­

обхідність в и с л о в л ю в а т и р я д о п о л я г а н н я і в з а є м о п р о н и к ­ нення через послідовність, а одноразове — через повторен­ ня». Та т е п е р він п о г о д и в с я б із т и м з а с т е р е ж е н н я м л и ш е в тому, щ о с а м е п о е з і я й п о е т и ч н и й в и р а з т у т з а з н а ю т ь п о р а з ­ ки; натомість м а т е м а т и к а ( у р і в н я н н і ) і, безумовно, абсолют­ на логіка, що л е ж и т ь в основі м а т е м а т и к и (хай не конкрет­ но, та в моделі будь-якого м о ж л и в о г о п і з н а н н я ) м о г л и б у з я т и на себе цю ф у н к ц і ю , к о т р о ю с к а с о в у є т ь с я час, скасо­ вується будь-яка часова послідовність у просторовому рядополяганні. Д и в о в и ж н о , як часто Брох у цьому контексті використо­ вував с л о в а « п р и м у с о в і с т ь » , «необхідність», « п р и м у с о в а не­ о б х і д н і с т ь » і я к с и л ь н о в і н с п о д і в а в с я н а п р и м у с о в и й ха­ рактер логічної аргументації. У тому р а д и к а л ь н о м у повороті від м і ф у д о л о г о с у , з я к о г о п о ч и н а є т ь с я й о г о т е о р і я п і з н а н ­ н я , він с в і д о м о хотів з а м і н и т и п р и м у с о в і с т ь м і ф і ч н о ї кар­ т и н и світу п р и м у с о в о ю н е о б х і д н і с т ю л о г і ч н о г о доказу. П р и ­ мусова необхідність —

от с п і л ь н и й з н а м е н н и к міфічної та

л о г і ч н о ї к а р т и н и світу. Л и ш е т е , щ о н е о б х і д н е і , я к н а с л і д о к , постає перед людиною як примусовість, може претендувати на абсолютну істинність. Із цим о т о т о ж н е н н я м необхідності й абсолюту щ о н а й т і с н і ш и м ч и н о м пов'язана та своєрідна д в о ї с т а п о з и ц і я , я к о ї Б р о х д о т р и м у в а в с я у п и т а н н і щ о д о сво­ б о д и л ю д и н и . П о суті, в і н з а в ж д и ц і н у в а в с в о б о д у т а к с а м о н е в и с о к о , я к і ф і л о с о ф і ю — в у с я к о м у р а з і , в і н з а в ж д и шу­ кав її в ц а р и н і п с и х о л о г і ї й н і к о л и не н а д і л я в її м е т а ф і з и ч ­ ною та н а у к о т в о р ч о ю гідністю, я к у він з а в ж д и в и з н а в а в за необхідністю. С в о б о д а д л я Б р о х а — це анархічне п р а г н е н н я до «непо­ в ' я з а н о с т і » з б л и з ь к и м , що д р і м а є в к о ж н о м у «я» і що в ж е у тваринному царстві явлене у «тваринах-самітниках»; люди-

165

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н а , я к щ о т і л ь к и п і д к о р я є т ь с я п р а г н е н н ю с в о г о «я» д о с в о боди, — це «анархічна тварина»

. Але о с к і л ь к и л ю д и н а не

з д а т н а « о б і й т и с я без б л и ж н і х , і т и м с а м и м н е з д а т н а ц і л к о ­ в и т о з д і й с н и т и в ж и т т і свої а н а р х і ч н і т е н д е н ц і ї » , в о н а нама­ гається п і д п о р я д к у в а т и собі й п і д к о р и т и і н ш и х л ю д е й . Бун­ т і в н и ч о - а н а р х і ч н и й б і к « я » , к о т р и й , х о ч а й з а л е ж и т ь від інших

людей,

надає

перевагу

перебуванню

у

повній

в н у т р і ш н і й н е с п і в в і д н е с е н о с т і з н и м и с а м е з а р а д и своєї не­ п о в ' я з а н о с т і , уже в р а н н і х творах Б р о х а виступає як одне із д ж е р е л р а д и к а л ь н о г о зла — о д н а к з а л и ш а є т ь с я в тіні суто естетичної позиції як зла п е р е в а ж а ю ч о г о . У пізніх творах, я к і всі б е з в и н я т к у о р і є н т о в а н і н а е п і с т е м о л о г і ю , с п р а в а с т о ї т ь р а д ш е н а в п а к и . З т е о р і ї п і з н а н н я б е з п о с е р е д н ь о ви­ пливає п о л і т и ч н и й наслідок: треба підпорядкувати л ю д и н у в її с т о с у н к а х з б л и ж н і м и тому с а м о м у примусу, я к о м у вона н е о б х і д н и м ч и н о м п і д п о р я д к о в а н а у п і з н а н н і , і н ш и м и сло­ в а м и , — у с п і л к у в а н н і із с а м о ю с о б о ю . У те, що цю п о л і т и ч ­ ну ц а р и н у , де л ю д и н а діє н а з о в н і і в т я г н у т а у т у р б о т и зо­ в н і ш н ь о г о світу, м о ж н а з а д о п о м о г о ю т а к с а м о п о л і т и ч н и х з а п о х о д ж е н н я м к а т е г о р і й п р и в е с т и д о ладу, Б р о х н і к о л и н е в і р и в . «Під час р о з г л я д у з о в н і ш н ь о г о з б у р е н н я . . . н а в р я д ч и варто в р а х о в у в а т и щ о с ь , о к р і м анархії», а «політика... — це механіка зовнішнього

збурення»

.

Іаким

чином,

це

з о в н і ш н є з б у р е н н я слід п і д п о р я д к у в а т и тій с а м і й в о ч е в и д ь примусовій необхідності,

щ о й в л а с н е «я»;

але д л я цього

с п е р ш у т р е б а д о в е с т и , щ о ц е й п р и м у с д і й с н о л ю д я н и й , тоб­ то справді в и п л и в а є з л ю д я н о с т і л ю д и н и . Т а к и й доказ — п о л і т и к о - е т и ч н е з а в д а н н я теорії п і з н а н н я ; в о н а п о к а з у є , щ о людяність л ю д и н и п р о я в л я є т ь с я як примусова необхідність, і т и м с а м и м з в і л ь н я є від а н а р х і ї . У ц ь о м у місці м а є с т а т и з р о з у м і л и м , що п е р е д н а м и сис­ тема,

я к у н е в а ж к о у я в и т и в її г о л о в н и х обрисах із тих

уламків, я к і д і й ш л и до нас. Така р е к о н с т р у к ц і я тим більш принадна,

що

основні риси системи

н а всі з м і щ е н н я а к ц е н т і в ,

Броха (незважаючи

що відбувалися з п л и н о м часу)

166

Герман Брох (1886-1951)

у с т а л и л и с я із с а м о г о початку. У р а м к а х цієї с и с т е м и ф у н к ­ ц і я п і з н а н н я , щ о с к а с о в у є ч а с , а т а к о ж й о г о ( п і з н а н н я ) симультанності,

має

підтверджуватися у двох к о н к р е т н и х

п р о б л е м н и х областях: вона має с п р о м о г т и с я скасувати анар­ хію с в і т у — т о б т о у з г о д и т и ц і л к о в и т о б е з с в і т о в е «я» і ц і л к о ­ вито б е з о с о б о в и й світ;

вона має з а м і н и т и «міфічне про­

роцтво» на «логічне пророцтво», аби п р и м у с и т и майбутнє увійти у симультанність н и н і ш н ь о г о з тією ж достовірністю, з я к о ю пам'ять вивільняє минуле з його м и н у в ш и н и ; вона ,

• „

62

має д о в е с т и ту « є д н і с т ь п а м яті и п р о р о ц т в а »

, яка в «Смерті

Вергілія» дана л и ш е л і р и ч н о . Щ о с т о с у є т ь с я п е р ш о ї п р о б л е м и — в з а є м о у з г о д ж е н н я «я» і світу, т о б т о п о з б а в л е н н я «я» т о г о р а д и к а л ь н о г о с у б ' є к т и ­ в і з м у , в я к о м у « в с е , ч и м л ю д и н а «є»... ( в и я в л я є т ь с я ) п р и н а л е ж н и м д о «я», в с е , щ о в о н а « м а є » , — б л и з ь к и м д о «я», а в с е і н ш е , в е с ь і н ш и й с в і т — ч у ж и м д л я «я», н а в і т ь в о р о ж и м д л я 63

„

„

«я» і с м е р т о н о с н и м » , т о , н а п е р ш и й п о г л я д , Ь р о х у с ь о г о лише пішов тим шляхом, я к и м до нього йшов будь-який серйозний суб'єктивізм і н а й в е л и ч н і ш и й попередник яко­ го — Л е й б н і ц ; це ш л я х «напередвизначеної гармонії», ш л я х п о б у д о в и «двох споруд, т о т о ж н и х за п л а н о м і за ф у н д а м е н ­ том, проте, через їхній б е з к і н е ч н и й розмір, a priori неспро­ м о ж н и х б у т и з а в е р ш е н и м и , с п о р у д , в и д и м е з в е д е н н я кот­ рих п о ч а л о с я з різних кутів,

так що

—

хоча п р о т я г о м

б е з к і н е ч н о г о ч а с у б у д і в н и ц т в а в о н и с т а ю т ь д е д а л і б і л ь ш по­ д і б н и м и одна до одної — п р а к т и ч н о в о н и н і к о л и не можуть досягнути повної тотожності і, я к щ о бажаєте, взаємозамін. 64

НОСТ1»

.

На питання, як же все-таки людина може «здогадатися про н а й б і л ь ш в н у т р і ш н ю спорідненість своєї власної при65

р о д и і п р и р о д и з о в н і ш н ь о г о світу»

.

, він відповідав, що «наг

.

.

66

п е р е д в и з н а ч е н а г а р м о н і я . . . — це л о г і ч н а н е о б х і д н і с т ь »

.

, і

цією відповіддю він р о б и т ь в и р і ш а л ь н и й к р о к за межі зви­ ч а й н и х п о г л я д і в будь-якої — не т і л ь к и Л е й б н і ц е в о ї — мона­ дології.

Логічна

необхідність 167

напередвизначеної

гармонії

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в и п л и в а є з т о г о , щ о о б ' є к т , т о б т о н а ч е р к світу, Б р о х ( д о с т е ­ м е н н о у сенсі Гуссерля, я к о м у він і взагалі з о б о в ' я з а н и й ви­ р і ш а л ь н и м и с т и м у л а м и ) наперед віднаходить уже в самому акті м и с л е н н я , о с к і л ь к и ж о д н е «я м и с л ю » н е м о ж л и в е , окрім я к у ф о р м і « я м и с л ю д е щ о » . Т а к и м ч и н о м «я» н а п е р е д відна­ х о д и т ь уже в собі с а м о м у н а ч е р к «не я » , і «хоча м и с л е н н я — невід'ємна приналежність я

,

.

«я»,

воно

.

.

відмінне

від

б є к т а » , і т о м у н а л е ж и т ь р і в н о ю м і р о ю і до « н е я»

67

«я-су-

.

З в і д с и в и п л и в а є , щ о п р и н а л е ж н і с т ь «я» д о с в і т у н е з в о ­ д и т ь с я до « р о з ш и р е н н я я», що досягає зеніту в екстазі, ані д о « п р и н и ж е н н я я » , а ж д о д о с я г н е н н я н а д и р у в п а н і ц і . «Я» н а л е ж и т ь д о с в і т у н е з а л е ж н о н і від е к с т а з у , н і від п а н і к и . З в і д к и т а к о ж в и п л и в а є , щ о світ н е л и ш е п і з н а є т ь с я у зо­ в н і ш н ь о м у досвіді, а й до

будь-якого досвіду вже наперед

з а д а н и й у « н е с в і д о м о м у » . Це н е с в і д о м е і є ані а л о г і ч н и м , ані і р р а ц і о н а л ь н и м , а н а в п а к и , б у д ь - я к а с п р а в ж н я л о г і к а з не^ .

.

.

.

68

обхідністю має в к л ю ч а т и і «логіку несвідомого»

— цари­

н и , в я к і й м і с т и т ь с я хоча й не к о н к р е т н и й досвід, та переду­ юче

будь-якому досвіду з н а н н я

про досвід

взагалі,

про

«емпірії в собі». У тій же ц а р и н і несвідомого, п о в н і с т ю п р и с т у п н і й пізнан­ ню, м і с т и т ь с я р о з в ' я з а н н я і другої п р о б л е м и : о в о л о д і н н я с и м у л ь т а н н і с т ю , в и з в о л е н н я не л и ш е з м и н у л о г о , а й з м а й ­ бутнього рабства у послідовності. О д н а к у р я д о п о к л а д а н н я майбутнє (подібно до минулого)

переводиться цього разу

завдяки сновидчому аспекту несвідомого. «Властиве людині і т і л ь к и л ю д и н і п о р и в а н н я у м а й б у т н є п е р е т в о р ю є майбут­ тя на «частину нинішнього»; логіка, в и й ш о в ш и за р а м к и Аристотелево!, має к о л и с ь с п р о м о г т и с я логічно р о з ' я с н и т и ті «осяяння»,

з яких формується

новизна майбутнього.

« Ф о р м а л ь н е уточнення цих царин, стань воно коли-небудь можливим»

, о з б р о ї л о б и н а с , н е б і л ь ш е и н е м е н ш е , я к точ­

н о ю « т е о р і є ю п р о р о ц т в а » , о с к і л ь к и н а д а л о б и н а м « е с к і з усіх м о ж л и в и х майбутніх досвідів».

Саме це

«логічне пророц­

тво», о б ' є к т я к о г о — те н е с в і д о м е , з к о т р о г о п і д н і м а ю т ь с я 168

Герман Брох (1886-1951)

імпульси й «осяяння» для будь-якої н о в и з н и , є цілковито р а ц і о н а л ь н о ю , б а н а в і т ь л о г і ч н о ю д и с ц и п л і н о ю , к о т р а ви­ н и к н е « а б с о л ю т н о п р и р о д н и м ч и н о м . . . зі з р о с т а н н я й поя

.

.

70

г л и б л е н н я в д о с л і д ж е н н і основ»

. Передумовою

ДЛЯ

ЦІЄЇ

«теорії н о в и з н и » ( щ о є в с ь о г о л и ш е і н ш и м і м ' я м « л о г і ч н о г о п р о р о ц т в а » ) слугує, з р о з у м і л о , те, щ о хоча с а м и й час роз­ г л я д а є т ь с я я к « н а й б і л ь ш в н у т р і ш н і й з о в н і ш н і й с в і т » , т а «все д о с т е м е н н о н о в е у світі, н а в і т ь к о л и в о н о в и с т у п а є в емпі­ р и ч н и х шатах, з а в ж д и в и п л и в а є не з в л а с н е емпірії, а зі сфе71

ри «я», з д у ш і , із с е р ц я , з духу»

. Інакше кажучи, епістемо72

,/югічний суб'єкт, л ю д с ь к и й образ у « г р а н и ч н і й абстракції»

,

т а к и й , щ о в і н м і с т и т ь у с о б і світ, і ч у д о п і з н а н н я в і д б у в а є т ь ­ ся через напередвизначену гармонію, г а р м о н і й н и й взаємо­ з в ' я з о к цього в н у т р і ш н ь о г о світу й світу е м п і р и ч н о д а н о г о . У деталях цю «гармонізацію» здійснює система, котра як « с и с т е м а п і д п о р я д к о в у в а н н я » н е л и ш е с п р и й м а є с в і т і ем­ пірію, н е в и ч е р п н и й « д о с в і д н и й з м і с т світу», ай —

«підпо-

73

р я д к о в у ю ч и й о г о » — н а н о в о й о г о т в о р и т ь ; ц я т в о р ч а «сис­ тематизуюча ф у н к ц і я логосу» є «його сутнісною та є д и н о ю . 7 4

маніфестацією»

, за п о с е р е д н и ц т в а я к о ї він « к о ж н о г о р а з у

з а н о в о с т в о р ю є світ». П і з н а н н я й т в о р ч і с т ь т о т о ж н і не т і л ь к и в б о ж е с т в е н н о м у а к т і intuitus originarius ( п е р в і с н о г о у м о ­ г л я д у — К а н т ) ; ц я т о т о ж н і с т ь н а б а г а т о б е з п о с е р е д н і ш е , неза­ л е ж н о від ж о д н о г о о д к р о в е н н я , д а н а ( я к м о ж н а д о в е с т и л о ­ гічно-позитивним ч и н о м ) у «творчому обов'язку» л ю д и н и , через я к и й вона мусить «безперервно п о в т о р ю в а т и створен.

н я світу»

75

„

„

.

.76

. Це той логос, я к и й у « м а й б у т н і й науці єдності»

п о с я д е м і с ц е м і ф у й п о в е р н е світ, щ о з і й ш о в і з р е й о к , у п о ­ р я д о к с и с т е м и , а л ю д и н у , що з а г у б и л а с я в а н а р х і ї — в у з и необхідності. Я к щ о в с е р е д и н і 30-х р о к і в Б р о х о в і й ш л о с я п р о ф о р м у п е р е д ч у т т я й надії, щ о л о г о с н а ш л я х а х н а у к и с п р о м о ж н и й звільнити людину, то наприкінці життя це перетворилося н а в п е в н е н і с т ь : « Я к б и с п р а в д і весь с у к у п н и й з м і с т світу міг б у т и п р и в е д е н и й д о р і в н о в а г169 и , я к б и д і й с н о світ міг бути п е -

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

р е т в о р е н и й на цілісну систему — систему, к о ж н а ч а с т и н а я к о ї з у м о в л ю є й підтримує іншу, я к б и цей стан ( к о т р и й н а у к а ш у к а є в с у в о р і й р а ц і о н а л ь н о с т і ) міг п о с т а т и , то тоді поста­ л о б і к і н ц е в е у м и р о т в о р е н н я б у т т я , з в і л ь н е н н я світу, в я к е ,.

. .„

.

у в і л л ю т ь с я всі м е т а ф і з и ч н о - р е л і г ш н і п р а г н е н н я людства»

77

.

Н е м о ж л и в о читати цей пасаж, не згадуючи про п е р ш и й р о з д і л Є в а н г е л і ї в і д І в а н а : « ' Е и сер/гр Л oXoyog... К а ю Х о у о ^ а а р ^ е у е т о » і 11

тілом»). О д н а к тіло, я к и м став логос, — уже не м і ф і ч н и й С и н Бога, а л ю д с ь к и й образ у г р а н и ч н і й абстракції. Я к б и ми могли довести (міркував Брох), якби можна не спекулятивно-ме­ т а ф і з и ч н о , а п о з и т и в н о п о к а з а т и , що логос, с т а в ш и тілом, — це сама л ю д и н а , тоді в с е р е д и н і з е м н о г о і п о з а б у д ь - я к о ю т р а н с ц е н д е н т н і с т ю було б д о в е д е н о «подібність як таку», а о с к і л ь к и у «подібності як такій» л ю д и н а стає н е з а л е ж н о ю від Т о г о , ч и я в о н а п о д о б а , т о т и м с а м и м м и с к а с у в а л и б и ч а с і смерть. Це означало би с п о к у т у в а н н я л ю д и н и на землі.

IV. З е м н и й а б с о л ю т

Квінтесенція всього, що Брох продумав у цьому напрям­ ку і що з б е р е г л о с я в його с п а д щ и н і у в и г л я д і ф р а г м е н т і в , міститься у понятті, у відкритті «земного абсолюту». Аби з б а г н у т и , щ о в л а с н е р о з у м і є т ь с я під з е м н и м а б с о л ю т о м , м и п о в и н н і у т р и м а т и с я від т о г о , щ о б б е з п о с е р е д н ь о п р и р і в н ю ­ вати ранні в и с л о в л ю в а н н я Броха про смерть як про д а н и й на з е м л і а б с о л ю т ( я к і і н к о л и з у с т р і ч а ю т ь с я і в п і з н і х тво­ рах) і в і д к р и т т я пізнього періоду. Є д н а є два п о н я т т я л и ш е те (а це, з в и ч а й н о , дуже багато), що обидва в о н и п о в ' я з а н і зі смертю, обидва п р и н ц и п о в о визначаються досвідом смерті. Однак різниця очевидна. Я к щ о смерть трактується як абсо-

170

Герман Брох (1886-1951)

л ю т н а м е ж а ж и т т я , к о т р у н е м о ж л и в о у с у н у т и , т о м о ж н а ска­ зати, що немає «феномену, к о т р и й би за своїм ж и т т є в и м в м і с т о м був б і л ь ш в і д ч у ж е н и м від з е м л і і б і л ь ш м е т а ф і з и ч 78 н и м , а н і ж смерть» ; що у з е м н і й ( с т о с о в н о л ю д с т в а ) пер­ с п е к т и в і sub specie aeternitatis (з т о ч к и з о р у в і ч н о с т і ) з а в ж д и 79 о з н а ч а є і sub specie mortis (з т о ч к и з о р у с м е р т і ) ; щ о п о ш у к и смертю,

яка є

«не-

ц і н н і с т ю в с о б і » , і що «її а б с о л ю т н о с т і , к о т р а є є д и н о ю а б с о ­ л ю т н і с т ю р е а л ь н о с т і і п р и р о д и , м а є б у т и п р о т и с т а в л е н а аб­ солютність, я к а — с п и р а ю ч и с ь на волю л ю д и н и — здатна створити

абсолютність душі,

абсолютність

культури»

.

І , п о з а с у м н і в о м , Б р о х н і к о л и н е в і д м о в л я в с я від с в о г о ф у н ­ д а м е н т а л ь н о г о п е р е к о н а н н я , щ о «де н е м а є с п р а в ж н ь о г о с т а в ­ л е н н я до с м е р т і і де п о с т і й н о не в и з н а є т ь с я її а б с о л ю т н а зна81 ч у щ і с т ь у ц ь о г о с в і т н ь о м у , т а м н е м а є і с т и н н о г о етосу» . Ц е т т

ф у н д а м е н т а л ь н е п е р е к о н а н н я було н а с т і л ь к и м і ц н и м , щ о він у « П о л і т и ц і » , т о б т о у з а с т о с у в а н н і с в о є ї е п і с т е м о л о г і ї д о ца­ рини анархічного як такого, знову повернувся до смерті як до прояву абсолюту на землі і поставив ф а к т неможливості нічого більш суворого за п о к а р а н н я с м е р т ю (страту) в ц е н т р усієї п о л і т и к о - п р а в о в о ї с и с т е м и .

О д н а к під п о н я т т я м з е м ­

ного а б с о л ю т у Б р о х м а в на увазі не т і л ь к и с м е р т ь ; т о й абсо­ лют, я к и й п р о я в л я є т ь с я в смерті, має я к р а з не з е м н у при­ роду,

він

вочевидь

починається

тільки

після

смерті,

р о з т а ш о в а н и й по той бік смерті і т і л ь к и п р о я в л я є т ь с я у зем­ них обширах через смерть.

П е р е т в о р е н н я цього потойбіч­

ного, т р а н с ц е н д е н т н о г о абсолюту на к і н ц е в и й і м и р с ь к и й і було т и м

самим

смертним

гріхом

секуляризації,

котрий

п р и з в і в д о р о з п а д у й р о з к л а д а н н я світу. З в ' я з о к земного абсолюту зі смертю має іншу природу. Річ тут у тім, щ о б с к а с у в а т и у с в і д о м л е н н я с м е р т і в ж и т т і , з в і л ь н и т и від с м е р т і ж и т т я , о с к і л ь к и в о н о ж и в е , щ о б в о н о відбувалося так, начебто воно вічне. п і з н а н н я п о в и н н о с л у г у в а т и тому,

Подібно до того, як

а б и п о д о л а т и «час я к

н а й б і л ь ш в н у т р і ш н і й з о в н і ш н і й світ» і , т и м с а м и м , п і д п о 171

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

р я д к у в а т и світ там, д е він п р о я в л я є т ь с я я к н а й б і л ь ш близь­ к и й д о «я» і т о м у н а й б і л ь ш ч у ж и й д л я «я» і в о р о ж и й , з е м ­ ний

абсолют

прагне

підпорядкувати

смерть

у житті

і

« с м е р т о н о с н о м у с в і т о в і » п р о т и с т а в и т и «я», к о т р е у с в о є м у ядрі — п і з н а в а л ь н о м у ядрі — у с в і д о м л ю є себе б е з с м е р т н и м . Н а в і т ь з в е р т а ю ч и с ь д о л о г і ч н о г о п о з и т и в і з м у ( щ о п р а в д а , ло­ гічного

позитивізму вкрай

своєрідного

й

оригінального

в з і р ц я ) , Б р о х зберігає своє п о п е р е д н є (і в основі християн­ с ь к е ) п е р е к о н а н н я , що с м е р т ь і т л і н н і с т ь , у к о р і н е н і в світі, а б е з с м е р т я й в і ч н і с т ь — в «я» і щ о , ч е р е з ц е , ж и т т я , що з д а є т ь ­ с я н а м с м е р т н и м , н а с п р а в д і б е з с м е р т н е , а світ, щ о в и д а є т ь с я нам вічним, насправді приречений на смерть. З в е р н е н н я д о л о г і ч н о г о п о з и т и в і з м у , я к е т о ч н і ш е з а все в и р а ж а є т ь с я п о н я т т я м з е м н о г о абсолюту, п е р е д б а ч а є , зви­ ч а й н о , м о в ч а з н у р е в і з і ю к р и т и к и с у ч а с н о с т і (Zeitkritik), щ о спершу виступала у формі критики процесу секуляризації. Р е в і з і я ц я , с в о є ю ч е р г о ю , ч і т к і ш е за все п р о я в л я є т ь с я в п е р е х о д і від н а д і ї н а « н о в и й м і ф » д о в п е в н е н о с т і в н е о б ­ хідності «самого п о з и т и в і с т с ь к о г о р о з б о ж н е н н я » . Та пи­ т а н н я , к о т р е ц и м п е р е х о д о м , вірогідно, в в о д и л о с я — і відпо­ вісти

на яке

Брох збирався

уже

в логічно-позитивній

термінології в двох п о с м е р т н и х ф р а г м е н т а х своєї теорії знан­ ня (у « П о н я т т і с и с т е м и » і в « С и н т а к с и ч н и х і к о г н і т и в н и х е л е м е н т а х » ) , — ф о р м у л ю є т ь с я , й м о в і р н і ш е за все, т а к и м ч и н о м : з в і д к и , в л а с н е , о д е р ж у є «я» п е р е к о н а н н я у в л а с н о м у б е з с м е р т і ? Чи не л е ж и т ь в о с н о в і цієї п е р е к о н а н о с т і в ж е й доказ самого безсмертя? Я к б и м и с х о т і л и ц е п и т а н н я с п і в в і д н е с т и з р а н н ь о ю , ви­ н я т к о в о на смерть о р і є н т о в а н о ю теорією цінності, то його м о ж н а було б с ф о р м у л ю в а т и т а к и м ч и н о м : чи не відповідає суто н е г а т и в н о м у , о с к і л ь к и д л я « я д е р н о г о я » з а в ж д и н е п е редбачуваного, досвіду смерті, я к и й людину, що у своєму а б с о л ю т н о м у п о з а с в і т т і у с в і д о м л ю є с е б е б е з с м е р т н о ю , ура­ жує п а н і к о ю , — п е в н и й п о з и т и в н и й досвід, в я к о м у безсмер­ тя й а б с о л ю т в и я в и л и с я б т а к с а м о відчутно і п о - з е м н о м у

172

Герман Брох (1886-1951)

фактично, як смерть?

Відповідь, зведена до н а й к о р о т ш о г о

вигляду, міститься у н а с т у п н о м у реченні, п р и н а л е ж н о м у до р а н н ь о г о періоду, з я к о г о , о д н а к , Б р о х л и ш е на старість вивів усі н а с л і д к и :

«Споруда формальної логіки спирається на 82

змістовні підмурівки»

.

П і з н а н н я — я к щ о р е з ю м у в а т и м і р к у в а н н я Б р о х а в на­ вмисне с п р о щ е н о м у вигляді — в и р а ж а є т ь с я у двох різнови­ дах з н а н н я , я к и м відповідають два п р и н ц и п о в о різні т и п и наук: п о - п е р ш е , і н д у к т и в н о досвідні н а у к и , я к і себе з н о в у й з н о в у п е р е в і р я ю т ь від ф а к т у д о ф а к т у , від д о с л і д ж е н н я д о д о с л і д ж е н н я , і п р и н ц и п о в о б е з к і н е ч н і , їх н е м о ж л и в о завер­ ш и т и , в о н и д л я свого п р о г р е с у п о т р е б у ю т ь усе н о в и х і но­ вих ф а к т і в , усе н о в и х в і д к р и т т і в ; і, п о - д р у г е , д е д у к т и в н і ф о р м а л ь н і н а у к и , я к і і з с а м и х с е б е , н а п о з і р н е з а л е ж н о від будь-якої емпірії, д о х о д я т ь до своїх, в и с н у в а н и х із а к с і о м , результатів. Броха —

Найважливіша наука індуктивного

типу для

ф і з и к а (хоча як ілюстрацію він часто в и к о р и с т о ­

вує п р и к л а д а р х е о л о г і ї , о с к і л ь к и т у т « з н а х і д к а » з б і г а є т ь с я з н о в и м відкриттям, необхідним д л я дослідної науки взагалі, тобто д л я її п р о г р е с у ) , тоді як з р а з к о в а н а у к а дедукції — зро­ зуміло, математика. До справжнього пізнання, що виходить за рамки просто знання, науки:

лише

формулу для

коли

приходять передусім дедуктивні

математика

фізичних,

віднаходить

емпірично

математичну

встановлених фактів,

л и ш е тоді м о ж н а г о в о р и т и про с п р а в ж н є п і з н а н н я фізич­ них даних. Ц ь о м у с п і в в і д н о ш е н н ю між д е д у к т и в н и м и та індуктив­ н и м и науками відповідає введене

Брохом розділення

на

83

«пра-систему» й « а б с о л ю т н у систему»

.

П р а - с и с т е м а слу­

гує п р я м о м у п і д п о р я д к у в а н н ю світу, й о г о б е з п о с е р е д н ь о м у з а с в о є н н ю — що є у м о в о ю для п і д т р и м а н н я ж и т т я , включ­ но з т в а р и н н и м . А а б с о л ю т н а с и с т е м а — у с в о ї й п о в н о т і д л я л ю д и н и н е д о с я ж н а — м і с т и л а б у собі « р о з в ' я з а н н я всіх про­ блем, н а я в н и х або таких, що ще м а ю т ь постати... к о р о т к о к а ж у ч и , була би п і з н а в а л ь н о ю с и с т е м о ю Бога» 173

. На п е р ш и й

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

п о г л я д в и д а є т ь с я , щ о , з о д н о г о боку, п і з н а в а л ь н а с и с т е м а л ю д и н и м а є р о з т а ш о в у в а т и с я д е с ь п о с е р е д и н і м і ж ц и м и дво­ ма с и с т е м а м и п і д п о р я д к у в а н н я — системою всього живого й с и с т е м о ю Б о г а , а л е , з і н ш о г о боку, м і ж д в о м а ц и м и с и с т е ­ м а м и існує н а с т і л ь к и ж а б с о л ю т н а п р о т и л е ж н і с т ь , що й між індуктивним та дедуктивним методом. Н а с т у п н и й крок у міркуваннях мав прибрати це проти­ річчя або довести, що воно л и ш е п о з і р н е . Д л я цього дово­ д и т ь с я , щ о , п о - п е р ш е , між п р а - с и с т е м о ю й а б с о л ю т н о ю сис­ темою

існує

перехід,

закорінений

у своєрідній

ітерації

б у д ь - я к о г о к о г н і т и в н о г о п р о ц е с у , і щ о , п о - д р у г е , н е м а є аб­ солютно дедуктивної системи,

але о с н о в а будь-якої фор­

м а л ь н о ї с и с т е м и з а в ж д и д а н а з м і с т о в н о , д о с в і д н о . Ц е озна­ чає, що будь-яка система с п и р а є т ь с я на т р а н с ц е н д е н т н и й їй самій підмурівок, я к и й вона п о в и н н а с п р и й м а т и як абсолют, аби взагалі бути

спроможною розпочати

свої д е д у к т и в н і

ланцюжки. П е р е х і д від п р а - с и с т е м и д о а б с о л ю т н о ї с и с т е м и , к о т р и й , з о д н о г о боку, є п е р е х о д о м від в и н я т к о в о і н д у к т и в н о ї н а у к и до д е д у к т и в н о г о п і з н а н н я , а з і н ш о г о боку, — п е р е х о д о м від тваринного через л ю д и н у до Бога, г а р а н т о в а н и й н а с т у п н и м м і р к у в а н н я м : п р а - с и с т е м а — ц е с и с т е м а « п е р е ж и в а н ь » , «ус­ в і д о м л е н и х » , але «не п і з н а н и х » ; т а ц е з н а н н я , з а к л а д е н е в ж е у п р о с т о м у п е р е ж и в а н н і , ба н а в і т ь н е м о ж л и в е без п е р е ж и ­ в а н н я , є н а с п р а в д і в ж е « з н а н н я м п р о з н а н н я » — п е р ш о ю іте­ р а ц і є ю , без я к о ї була б н е м о ж л и в о ю п а м ' я т ь , п р и т а м а н н а будь-якому п е р е ж и в а н н ю і, о т о т о ж н е н а зі свідомістю, при85

писувана навіть тваринам

. Це з н а н н я про з н а н н я зали­

ш а є т ь с я б е з п о с е р е д н ь о п о в ' я з а н и м зі світом, слугує п р я м о ­ му п і д п о р я д к у в а н н ю р е ч е й світу в ї х н і й к о н к р е т н і й д а н о с т і ; п р о т е п і д п о р я д к у в а н н я у н и к а є м и р с ь к і с т ь світу, я к а д л я Б о г а д а н а у с в о ї й п е р в і с н і й « і р р а ц і о н а л ь н о с т і » (або, к а ж у ч и по­ літично, у своїй «анархії»).

І ось ц ь о м у п і д п о р я д к у в а н н ю

с л у г у є « с и с т е м а п і з н а н н я » , к о т р а — о с к і л ь к и в о н а в ж е відок­ р е м и л а с я від к о н к р е т н и х р е ч е й с в і т у — 174

спроможна підпо-

Герман Брох (1886-1951)

р я д к у в а т и с а м у м и р с ь к і с т ь світу, й о г о « і р р а ц і о н а л ь н і с т ь » я к гаку і т и м с а м и м с т а є п р о т о ф о р м о ю а б с о л ю т н о ї с и с т е м и . В ній ідеться вже не про п р я м е п е р е ж и в а н н я і необхідне д л я нього « з н а н н я про з н а н н я » , а про « з н а н н я про з н а н н я про знання», тобто про повторну ітерацію, яка, проте, є наслідком уже з п е р ш о ї ітерації « з н а н н я п р о з н а н н я » . Між пра-системою

знань про з н а н н я ,

в якій власне

п і з н а н н я ще не набуте і ж и в а істота л и ш е у с в і д о м л ю є свої п е р е ж и в а н н я , і а б с о л ю т н о ю с и с т е м о ю Б о г а є, отже, безпе­ рервна градація 1

ітерацій,

яку можна позитивно довести.

х о ч а Б р о х е к с п л і ц и т н о з а с т е р і г а є від т о г о , щ о б « у я в л я т и

свого роду "ступінчасту ієрархію" систем, у я к і й в о н и — п о ч и н а ю ч и з п р а - с и с т е м и і аж до а б с о л ю т н о ї с и с т е м и — мірою у б у в а н н я свого

" п е р е ж и в а л ь н о г о змісту" і набуття

"когнітивного змісту"

певним чином

надбудовувалися

б

одна над одною», він, т и м не м е н ш е , в в а ж а є « б е з с у м н і в н и м , що ц е й ш л я х з д е б і л ь ш о г о , хоча й не з а в ж д и , веде у н а п р я м ­ к у з б і л ь ш е н н я к о г н і т и в н о ї с к л а д о в о ї і м о ж л и в о с т і б у т и вираженим»

.

З н а ч е н н я цих аргументів для доказу фактич­

н о - п о з и т и в н о г о і с н у в а н н я з е м н о г о а б с о л ю т у п о л я г а є в тому, що ті м и с л е н н є в і й к о г н і т и в н і п р о ц е д у р и , я к і взагалі хоч щ о с ь з н а ю т ь п р о «абсолютне» і без п е р е д у м о в и т а к о г о абсо­ л ю т у б у л и б и п р и н ц и п о в о н е м и с л и м и м и , з і свого б о к у не­ розривно пов'язані з чистими активностями «переживання», так що абсолют в и н и к а є і з з е м н и х умов будь-якого ж и т т я взагалі. З а в д а н н я у ц и х м і р к у в а н ь д в о ї с т е : п о к а з а т и з е м н е поход­ ж е н н я абсолюту, п о к а з а т и , що він о б ' є к т и в н о в и п л и в а є з еволюції органічного життя, дедуктивні системи

і водночас довести,

спираються

на абсолютну

що всі

емпіричну

основу, котра не в и в о д и т ь с я із самої с и с т е м и , тобто, навпа87

ки, п о к а з а т и , що ф о р м а л ь н е вторгається у змістовне

. Інши­

ми с л о в а м и , д о к а з , що з е м н е за с а м о ю с в о є ю сутністю втор­ гається в абсолют, вростає всередину його, має п а р а л е л ь н и й к о н т р д о к а з , що все а б с о л ю т н е з а к о р і н е н е в з е м н о м у . Я с н і 175

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ш е з а все ц е в и д н о н а п р и к л а д і м а т е м а т и к и . Я к р а з в л а с н е м а т е м а т и ч н е в м а т е м а т и ц і н е м о ж л и в о м а т е м а т и ч н о а н і до­ в е с т и , а н і п о к а з а т и , в о н о з а л и ш а є т ь с я д л я м а т е м а т и к и «не­ в і д о м и м н а д л и ш к о м » , т о б т о п о т р а п л я є в неї із з о в н і ш н ь о ї їй самій с ф е р и як д е щ о д о д а т к о в е і нею с а м о ю не передбачу­ ване. Те саме с п р а в е д л и в о як для її власної основи, з якої в и н и к а є все м а т е м а т и ч н е і я к е Б р о х діагностує як «число в собі», т а к і д л я « п р о б л е м н и х імпульсів», я к і ведуть до про­ гресу у м а т е м а т и ч н о м у п і з н а н н і . Я к р а з у с в о є м у п р о г р е с і 88

м а т е м а т и к а з а л и ш а є т ь с я з а л е ж н о ю від ф і з и к и . Те ж саме с п р а в е д л и в о і д л я теорії п і з н а н н я , або д л я самої л о г і к и , про я к у м о ж н а було би п р и п у с т и т и , що в о н а п е р в і с н о п о с т а ч а є м а т е м а т и ц і ї ї « ч и с л о в собі» і т и м с а м и м у п е р ш е у м о ж л и в ­ л ю є м а т е м а т и ч н і о п е р а ц і ї . А д ж е «до с в о ї х в л а с н и х ш у к а н ь логік с т а в и т ь с я з т и м с а м и м н а ї в н и м р е а л і з м о м , що й мате­ м а т и к — д о с в о ї х , т о б т о в і н , з о д н о г о боку, буде в і д с т о р о н ю ­ в а т и с я (в к р а й н ь о м у разі, д о к и не п е р е н е с е свої р о з д у м и в н а й б л и ж ч у в и щ у к а т е г о р і ю , т о б т о у м е т а л о г і к у ) від з н а н н я про цілісну логічну систему і про логічну операбельність як від с а м о о ч е в и д н о г о й н е ц і к а в о г о п о б і ч н о г о ф е н о м е н у і , з і н ш о г о боку, щ е м е н ш е , н і ж м а т е м а т и к , буде с х и л ь н и й з в е р ­ ка

8

т а т и я к у с ь увагу на н о с і я чи суб є к т а т а к о г о з н а н н я »

9

.

О т ж е , є — т о ч н о к а ж у ч и — д в і р е ч і , я к і за н е о б х і д н о с т і л и ш а ю т ь с я поза полем зору д е д у к т и в н и х наук,

логіки та

м а т е м а т и к и . П о - п е р ш е , с а м е те, що й р о б и т ь їх л о г і к о ю та математикою, тобто логічне як таке й математичне як таке, вони так само н е с п р о м о ж н і помітити, як людина не може п о б а ч и т и з е м л ю й ґрунт, на я к и х стоїть. І, по-друге, в о н и не з д а т н і п о м і т и т и « н о с і я ( с в о г о ) з н а н н я » , с е б т о с а м о г о су­ б'єкта логічних та м а т е м а т и ч н и х операцій

—

вони завжди

бачать в л а с н у тінь, а не себе самих. П р и ц ь о м у д л я матема­ т и к и м а т е м а т и ч н е в м а т е м а т и ц і , себто «число в собі», при­ р о д н о , є а б с о л ю т о м , і с а м е ц е й а б с о л ю т , д а н и й ї й з з о в н і , пе­ ребуває, як м о ж н а довести, поза її системою. Цей абсолют є не абсолютно т р а н с ц е н д е н т н и м та перебуває на землі, хай

176

Герман Брох (1886-1951)

навіть ш у к а т и

його треба поза м а т е м а т и ч н о ю

системою.

У р а м к а х теорії н а у к и м о ж н а с к а з а т и , що свій а б с о л ю т кон­ к р е т н а н а у к а з а в ж д и о т р и м у є від « н а й б л и ж ч о ї в и щ о ї » нау­ ки, т а к и м ч и н о м , щ о в и н и к а є ієрархія наук, яку, в і д п о в і д н о до її орієнтації, м о ж н а р о з у м і т и як є д и н у систему.

Фізика

о т р и м у є с в і й а б с о л ю т від м а т е м а т и к и , м а т е м а т и к а — від епіс­ т е м о л о г і ї , е п і с т е м о л о г і я — від л о г і к и , а л о г і к а з а л е ж и т ь від металогіки. Та ц е й л а н ц ю г , у к о т р о м у а б с о л ю т — к о ж н о г о разу в і н ш і й м а ш к а р і — п е р е д а є т ь с я від н а у к и д о н а у к и , від к о г н і т и в н о ї системи до когнітивної системи, щоразу тільки й уможлив­ л ю ю ч и науку й п і з н а н н я , — не н а д а є т ь с я до б е з к і н е ч н о г о т р и в а н н я й і т е р а ц і й . Т е , щ о к о ж н о г о р а з у ф у н к ц і о н у є я к аб­ с о л ю т , я к а б с о л ю т н и й к р и т е р і й , і п р и х о в а н е від к о р и с т у в а ­ ча, п р и т о м у п р и х о в а н е від н ь о г о с а м е т о м у , щ о в і н н и м к о ­ ристується, — це «носій з н а н н я » , складова самого критерію: «фізична особистість» ф і з и к и , я к і й відповідає «математич­ на особистість», н о с і й к а «числа в собі», і л о г і ч н а о с о б и с т і с т ь , н о с і й к а «логічної операбельності» в собі. Тобто абсолют у цих науках щоразу д а н и й не л и ш е «змістовно»

( ж о д н а на­

у к а н е з м о г л а б и ф у н к ц і о н у в а т и , я к б и ї ї з м і с т н е був п р и ­ в н е с е н и й в неї с а м е з з о в н і ) , т а й о г о д ж е р е л о є ц і л к о в и т о зем­ ним і п о з и т и в н и м , тобто,

говорячи в епістемологічних

к а т е г о р і я х , м о ж е б у т и д о в е д е н и й н а л о г і ч н о - п о з и т и в н и х за­ садах: це л ю д с ь к и й образ у г р а н и ч н і й а б с т р а к ц і ї , п р и ч о м у з м і с т цієї а б с т р а к ц і ї м о ж е м і н я т и с я — від « а к т у с п о с т е р е ­ ж е н н я в собі» до а к т у в и р а х о в у в а н н я в с о б і й л о г і ч н о ї опе­ рації в собі. Це о з н а ч а є не те, що л ю д и н а , хай я к а в о н а є у своїй п с и х о ф і з и ч н і й д а н о с т і , стає м і р и л о м усіх р е ч е й , а що людина, оскільки вона є не чим іншим, як епістемологічним суб'єктом, носієм актів п і з н а н н я — є д ж е р е л о м абсолюту. П о х о д ж е н н я абсолюту в його абсолютній, необхідній, при­ мусовій значущості є з е м н и м . Брох вірив,

що ця теорія з е м н о г о абсолюту м о ж е бути

б е з п о с е р е д н ь о п р и к л а д е н а до п о л і т и к и ,

177

і в обох розділах

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

«Резюме» із «Психології мас» свою епістемологію н а с п р а в д і п е р е к л а в — у к р а й н ь о м у разі, ф р а г м е н т а р н о — м о в о ю ідей практичної політики.

Він в в а ж а в ц е м о ж л и в и м тому,

що

будь-яку п о л і т и ч н у дію к о н с т р у ю в а в у категоріях актів, що в і д і г р а ю т ь ц е н т р а л ь н у р о л ь у й о г о т е о р і ї п і з н а н н я і щ о , бу­ дучи у собі п о з а с в і т н і м и , ф о р м у ю т ь с я , як він сам г о в о р и т ь , у « к а м е р і обскурі»

. І н ш и м и с л о в а м и , д л я н ь о г о річ не у по­

л і т и ч н і й дії і в з а г а л і не в дії, а у в і д п о в і д і на п и т а н н я й о г о юності — « Щ о ж нам робити?» Дія й д і я н н я так само не тотожні, як м и с л е н н я й пізнан­ н я . Я к п і з н а н н я — н а в і д м і н у від м и с л е н н я — м а є к о г н і т и в н у м е т у й з а в д а н н я , т а к і д і я н н я м а є п е в н і ц і л і і п о в и н н е за­ ради їхнього д о с я г н е н н я керуватися п е в н и м и критеріями, тоді я к дія, н а в п а к и , в і д б у в а є т ь с я щоразу, к о л и л ю д и зібрані р а з о м , навіть я к щ о д о с я г а т и й н е м а чого. К а т е г о р і я «метазасіб», з я к о ю н е о б х і д н о п о в ' я з а н і к о ж н е д і я н н я й к о ж н е в и р о б н и ц т в о , д л я дії п о с т і й н о в и я в л я є т ь с я з г у б н о ю . А д ж е й д і я н н я , й в и р о б н и ц т в о в и х о д я т ь з п е р е д у м о в и , що суб'єкт «актів» д о с т е м е н н о з н а є п р и з н а ч е н у д л я д о с я г н е н н я мету і п р и з н а ч е н и й для в и р о б н и ц т в а об'єкт, і є д и н а проблема — я к в і д н а й т и п р и д а т н і з а с о б и . Ц я п е р е д у м о в а , у с в о ю чергу, п р и п у с к а є світ, у я к о м у а б о є т і л ь к и о д н а в о л я , а б о в л а ш т о ­ в а н и й т а к и м ч и н о м , щ о в н ь о м у всі а к т и в н і я - с у б ' є к т и д о ­ с и т ь о д и н від о д н о г о і з о л ь о в а н і , щ о б ї х н і ц і л і й з а в д а н н я н е с т и к а л и с я . Д л я дії ж п р а в о м і р н е п р о т и л е ж н е ; н а я в н і с т ь безкінечної кількості задумів і «націлювань», які перетина­ ю т ь с я й с т и к а ю т ь с я і я к і всі р а з о м у своїй н е о з о р о с т і я в л я ­ ю т ь світ, щ о в н ь о г о к о ж н а л ю д и н а п о в и н н а в т у л и т и с в о ю дію, хоча у ц ь о м у світі ж о д н а мета й ж о д е н з а д у м н і к о л и не в т і л ю в а л и с я так, я к було с п е р ш у з а д у м а н о . П р о т е й ц е й о п и с ( і х а р а к т е р б у д ь - я к о ї дії, щ о в и т і к а є з н ь о г о , н е в м о л и м о ф р у струючи, її беззаперечна м а р н о т а ) н е а д е к в а т н и й і н е т о ч н и й о с т і л ь к и , о с к і л ь к и він з н о в - т а к и о р і є н т о в а н и й н а д і я н н я , тобто на категорію «мета-засіб». У р а м к а х цієї категорії мож­ на тільки п о г о д и т и с я з є в а н г е л ь с ь к и м и словами:

178

«не з н а -

Герман Брох (1886-1951)

ю т ь , щ о ч и н я т ь в о н и » ( Л к . 23:34); у ц ь о м у с е н с і , д і й с н о , ж о д ­ н а д і й о в а особа н е з н а є , щ о в о н а р о б и т ь ; н е м о ж е ц ь о г о зна­ ти і з н а т и не п о в и н н а — з а р а д и л ю д с ь к о ї с в о б о д и , я к а зале­ ж и т ь від а б с о л ю т н о ї н е п е р е д б а ч у в а н о с т і л ю д с ь к и х д і й . Я к щ о в и с л о в и т и ц е з а д о п о м о г о ю п а р а д о к с у ( а м и н е м и н у ч е за­ п л у т у є м о с ь у п а р а д о к с а х , я к щ о с у д и т и м е м о дію за критері­ я м и д і я н н я ) , то м о ж н а сказати: будь-яка хороша дія заради поганої м е т и н а с п р а в д і д о д а є світові д е щ и ц ю д о б р о г о ; будья к а погана дія заради доброї мети насправді додає світові дещицю поганого.

І н ш и м и с л о в а м и , тоді я к д л я д і я н н я й

в и р о б н и ц т в а п р и м а т мети над засобом зберігає абсолютну значущість, то з дією с п р а в е д л и в о п р о т и л е ж н е : вирішаль­ н и м ф а к т о р о м з а в ж д и є засіб. О с к і л ь к и е п і с т е м о л о г і ч н о Б р о х р о з т а ш у в а в «я» п о з а с в і т ньо в « к а м е р і обскурі», то д л я н ь о г о було п р и р о д н и м інтер­ претувати дію в сенсі д і я н н я , а діючого — в сенсі в и р о б н и к а , і з о л ь о в а н о г о «я», с у б ' є к т а к о н к р е т н и х а к т і в . Т а н а б а г а т о важ­ л и в і ш е те, щ о д л я н ь о г о я к п и с ь м е н н и к а , о к р і м т о г о , вида­ в а л о с я о ч е в и д н и м і н т е р п р е т у в а т и , у с в о ю чергу, д і я н н я я к с в о г о р о д у с т в о р е н н я світу, і в ж е від н ь о г о ( в і д д і я н н я ) в и ­ м а г а т и того « в і д т в о р е н н я світу», я к о г о він с п е р ш у в и м а г а в від т в о р у м и с т е ц т в а . Я к б и п о л і т и к а б у д ь - к о л и с п р о м о г л а с я с т а т и т и м , ч о г о він від н е ї в и м а г а в , т о д і в о н а д і й с н о с т а л а б и «етичним

твором мистецтва».

У діянні сходяться

обидві

фундаментальні здатності л ю д и н и — творча спроможність мистецтва й когнітивна спроможність, спроможність науки, щ о п і д п о р я д к о в у є світ. З в і д с и д л я Б р о х а п о л і т и к а є , в л а с н е кажучи, мистецтвом; вона є наукою, що стала т в о р е н н я м світу, і о д н о ч а с н о — м и с т е ц т в о м , щ о с т а л о н а у к о ю . Х о ч а в і н цього ніде не каже, але н а п и с а н и х ф р а г м е н т і в д о с и т ь , щ о б у я в и т и його о с н о в н у к о н ц е п ц і ю , в к р а й н ь о м у разі, у загаль­ них рисах. У в с я к о м у разі, ось до цього, в к і н ц е в о м у рахунку, п р а г н е п і з н а н н я : в о н о х о ч е д і я н н я (Tat). Б р о х в і д в е р н у в с я від літе­ ратури через її бездіяльність, він в і д к и н у в ф і л о с о ф і ю через

179

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

її лише споглядальну, лише мислительську позицію, в р е ш т і - р е ш т усі с в о ї н а д і ї п о к л а с т и н а п о л і т и к у .

щоб

Головною

т у р б о т о ю Б р о х а з а в ж д и було с п о к у т у в а н н я смерті, і у своїй п о л і т и ц і в і н д у м а в п р о с п о к у т у в а н н я н е м е н ш е , н і ж в епіс­ темології або поезії. Утопічні е л е м е н т и п о л і т и к и , орієнто­ ваної н а с п о к у т у в а н н я , о ч е в и д н і . Т и м н е м е н ш е , м и н е по­ винні

недооцінювати

реалізм,

яким

керувався

Брох у

к о н к р е т н и х р о з д у м а х і я к и й у р я т у в а в й о г о від т о г о , щ о б н е ­ о б а ч н о й д о г м а т и ч н о п е р е н е с т и в ц а р и н у п о л і т и ч н о г о зем­ н и й а б с о л ю т , я к и й він у б а ч а в у теорії п і з н а н н я . В т і ш е н и й у с в і д о м л е н н я м , що м о ж н а віднайти й обґрун­ тувати з е м н и й абсолют і що навіть політична сфера (тобто а н а р х і ч н а в собі с п і л ь н а п о л и ш е н і с т ь н а п р и з в о л я щ е л ю д е й у земних умовах) містить межу абсолютності, в якій «право у собі»,

нове,

наново

сформульоване

«право людини»

так само с п і в в і д н о с и т ь с я з п о л і т и ч н о ю даністю, як матема­ т и к а — з ф і з и к о ю , і в я к і й « с у б ' є к т у с о б і , що с т в о р ю є п р а в о , „ . 91 ( п р а в о т в о р ч и и і т о м у п р а в о с л у х н я н и и суб є к т ) » точно ч

відповідає

«фізичній особистості»,

«акту с п о с т е р е ж е н н я в

с о б і » , — з а в д я к и ц и м і н т у ї ц і я м , у ц е н т р я к и х у с е б і л ь ш е ви­ сувався л ю д с ь к и й образ у граничній абстракції,

Б р о х міг

п р и м и р и т и с я з фактами політичної сфери, як математик ладен з м и р и т и с я з ф а к т а м и фізичного простору. І, мабуть, н а й п р е к р а с н і ш а й н а й п о е т и ч н і ш а метафора, за д о п о м о г о ю котрої він о д н о г о разу с ф о р м у л ю в а в ф а к т и і м о ж л и в о с т і політичного життя, видалася йому й їхньою математичною ф о р м у л о ю . «Роза вітрів, ф у н к ц і я котрої — в к а з у в а т и , з якої з ч о т и р ь о х сторін світу д м е вітер історії, н а п и с о м

«право

т в о р и т ь силу» вказує на рай, н а п и с о м «сила т в о р и т ь неспра­ ведливість»

—

на ч и с т и л и щ е , н а п и с о м «несправедливість

т в о р и т ь с и л у » — н а п е к л о , а л е н а п и с о м « с и л а т в о р и т ь пра­ во» — н а з е м н е п о в с я к д е н н я ; і о с к і л ь к и н а д л ю д с т в о м з а в ж ­ д и т я ж і є з а г р о з а д и я в о л ь с ь к о ї бурі, т о в о н о з д е б і л ь ш о г о су­ мирно

вдовольняється

земним

девізом

«сила

творить

право», хоча й с п о д і в а ю ч и с ь на р а й с ь к и й подув — к о л и вже

180

Герман Брох (1886-1951)

н е буде с м е р т н о ї к а р и н а в с ь о м у з е м н о м у о б ш и р і , — і в с е ж з н а ю ч и , щ о ч у д о н е з ' я в и т ь с я , я к щ о й о г о н е п р и м у с и т и з'я­ в и т и с я . Чудо «право т в о р и т ь силу» передусім вимагає, щоб п р а в у бк у л а д а н а д л я ц ь о г о с и л а »

9

2

.

З а ц и м и ф р а з а м и м и ч і т к о р о з р і з н я є м о те, чого він тут н е с к а з а в і в ц ь о м у к о н т е к с т і , й м о в і р н о , й не з б и р а в с я говори­ ти. Зі « С м е р т і Вергілія», але т а к о ж і з о б р а з у л і к а р я у «Спо­ к у с н и к о в і » м и з н а є м о , щ о д л я Б р о х а всі в і д н о с и н и з б л и ж н і м у к і н ц е в о м у рахунку к е р у ю т ь с я ідеєю ливістю

знехтувати домаганням

лютність «етичної вимоги»

«допомоги»,

немож­

твоєї допомоги.

Абсо­

(«єдність п о н я т т я залишається

недоторканною, недоторканною з а л и ш а є т ь с я етична вимо93

га»

) б у л а д л я н ь о г о н а с т і л ь к и с а м о о ч е в и д н о ю , щ о ц е й аб­

с о л ю т він н а в і т ь не в в а ж а в за п о т р і б н е д о в о д и т и . М е т а етич94

н о ї в и м о г и п о л я г а є «в а б с о л ю т н о м у і б е з к і н е ч н о м у »

, а це

о з н а ч а є , щ о б у д ь - я к е е т и ч н е д і я н н я р у х а є т ь с я у с ф е р і абсо­ люту і втрачається в безкінечності, у невичерпності претензії на допомогу.

Як для

Броха саме собою розумілося заради

претензії на д о п о м о г у одразу п е р е р и в а т и й відкладати будьяку робочу і всіляку життєву активність, так само стало йому врешті-решт очевидним,

що

він м а є в і д к л а с т и літературу,

о с к і л ь к и в і н п о ч а в с у м н і в а т и с я , ч и з м о ж е к о л и - н е б у д ь літе­ ратура в и к о н а т и свій о б о в ' я з о к «повної абсолютності пізнан95

ня»

„

. 1а н а й г о л о в н і ш е — він п о ч а в с у м н і в а т и с я , чи з д а т н і

л і т е р а т у р а й п і з н а н н я н а с т р и б о к від з н а н н я п р о п о т р е б и д о д о п о м о г и н у ж д е н н и м . « М і с і я » , п р о я к у Б р о х т а к ч а с т о го­ ворить,

« о б о в ' я з о к , я к и й н е м о ж н а с к и н у т и » , к о т р и й він

віднаходить повсюдно, де утворюються «сфери обов'язко­ вої н е о б х і д н о с т і » , у к і н ц е в о м у р а х у н к у н е є н і л о г і ч н о ю , н і е п і с т е м о л о г і ч н о ю , х о ч а в і н п о в с ю д н о н а ш т о в х у в а в с я н а неї і в л о г і ц і , і в е п і с т е м о л о г і ї і за ї х н ь о ї д о п о м о г и д о в о д и в її наявність. Місія ця — етична вимога, і обов'язок, я к и й не м о ж н а с к и н у т и , — це претензія людей на допомогу.

181

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ Примітки

« G e d a n k e n z u m Problemder Erkenntnis in d e r M u s i k » . Essays II,

1

100.

2

« H o f m a n n s t h a l und seine Zeit: Eine Studies, op. cit., 1,140. Der Versucher Roman. M i t einem Nachwort des Herausgebers Felix Stoessinger, i n : Broch, Gesammelte Werke, Z u r i c h , Bd.4 (1953). На ж а л ь , надто п і з н о ( л и ш е з п о с м е р т н и х п а п е р і в ) стало відомо, щ о р о м а н мав н а з и в а т и с я « Б л у к а л е ц ь » ; ц е суттєво, о с к і л ь к и звідси в и д н о , що в о с т а н н і й редакції Б р о х г о л о в н и м г е р о є м р о м а н у вва­ ж а в л і к а р я , а не Маріуса Ратті. 4

«Тпе Style of the M y t h i c a l Age: An I n t r o d u c t i o n to Rachel Bespaloffs "Iliad"», op. cit., I. P. 249 ff. На ж а л ь , цю н е й м о в і р н у пере­ будову не м о ж н а о ц і н и т и за ц и м в и д а н н я м , о с к і л ь к и в ньому зара­ ди читачевої зручності суміщені друга й третя ( о с т а н н я ) редакції. «Hofmannstahl...», op. cit, 1,105. Ibid., 49. Ibid., 55. Ibid., 96 ff. 6

7

8

9

«Die mythische Erbschaft der D i c h t u n g * , op. cit., I, 237. Б р о х в і д с и л а є до слів Ґете: «Всі мої твори— ф р а г м е н т и од­ н і є ї в е л и к о ї с п о в і д і » . Д и в . : Hugo von Hofmannstaht. Selected Prose, introd. by H e r m a n n Broch (New York, 1952), P. I X . 12

« J a m e s J o y c e und die G e g e n w a r t » . Essays I, 207. «Die mythische Erbschaft...*-, op, cit., I, 246. 14

16

17 18

19

«James Joyce...», op. cit., 1,208. «Die mythische Erbschaft...», op, c i t , 1,263. Ibid. «James Joyce...», op. cit., 1,195. Ibid., 206. «Das Bose in Wertsysteme der K u n s t » , op. cit., 1,313. « H o f m a n n s t a h L . » , op. cit., 1,59.

21

«JamesJoyce...», op. cit, I, 210. Ibid., 184. «Hofmannstahl...», op. cit., 1,65. 28 Ibid., 60. «Das Bose...», Essays, 1,313. ( П е р ш а п у б л і к а ц і я — 1933). Ibid., 125. «Das Weltbild des Romans*, op. cit., I, 216. Hugo von Hofmannstahl, op. cit, P. X V . 27 Ibid,

22

23 24

25

182

Герман Брох (1886-1951) 30

«Politik. E i n Kondensat (Fragment)*, op. c i t , II, 227. Ibid., 232 ff. Ibid., 248. Ibid., 243. « D a s Weltbild...», op. cit., 1,231. « G e d a n k e n zum Problem der Erkenntnis in der Musik», op. cit., II, 100. « U b e r syntaktische und kognitive E i n h e i t e n » , op. cit., II, 194. ~ «Politik...», op. cit., II, 204. Ibid., 217. 39 Ibid., 255. 40 Ibid., 248. 31

32

33

3 4

,7

41 42

43 44 4S

46

70.

47 48 49

« J a m e s I o y c e . . . » , op. c i t , 1,197. Ibid., 203-204. Hugo von Hofmannstahl, op. cit., P. X L . « D a s Bose...», op. c i t , 1,330. «.TamesJoyce...», op. cit., I, 203. « W e r t t h e o r e t i s c h e Bemerkungen zur Psychoanalyse*, op. cit., II, « U b e r s y n t a k t i s c h e . . . » , op. cit., II, 168. Ibid., 201 f. «Die mythische Erbschaft...», op. cit., I, 239. « W e r t t h e o r e t i s c h e Bemerkungen...», op. cit., II, 74.

51

Ibid., 73. Ibid., 74. «Der Zerfall der Werte. Diskurse, Exkurse und ein Epilog», op. cit., II, 10. 52

54

« G e d a n k e n zum Problem...», op. cit., II, 99. «Uber syntaktische...», op. cit., II, 158. Ibid., 153.

56

57 58

« J a m e s Joyce...», op. cit., 1,209. Ibid., 192. Ibid., 193. «Politik...», op. cit., II, 209. Ibid., 210. ~«Die mythische Erbschaft...*, op. cit., I, 245. « P o l i t i k . , . » , op. cit., II, 234.

59 60

61

6j

64 65

« U b e r syntaktische...*, op. cit, II, 169. Ibid., 151. «Das System als Welt-Bewaltigung», op. cit, II, 121. « W e r t t h e o r e t i s c h e Bemerkungen...*, op. cit., II, 67. 183

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ ^ « U b e r syntaktische...*, op. cit., II, 166. 8

69

«Die mythische Erbschaft...*, op. cit., I, 244. ™ Ibid., 245-246. 71 72

« U b e r syntaktische...*, op. at., II, 187. « P o l i t i k . . . » , op. cit., II, 247.

73

7

«Das System...*, op. cit., II, iilff. , op. cit., 11,208. «Ober syntaktische..-*, op. cit., II, 169. « G e d a n k e n zum Problem...*, op. cit., II, 98. « D a s W e l t b i l d . . . * , op. cit., I, 231.

78

79

«James Joyce..*.», op. cit., 1,186. «Das Bose...», op. cit., 1,317. «Hofmannstahl...», op. cit., 1,123. 82

'

83

«Das System,..*, op. cit., I I , 122ІГ. Ibid. Ibid., 134. Ibid., 123.

84

86

87 88 89

90 91

'

«Der Zerfall der Werte...*, op. cit., II, 14.

«Politik...», op. cit, 11,247. «Ober syntaktische...*, op. cit., II, 178 ff. Ibid., 183.

« W e r t t h e o r e t i s c h e Bemerkimgen...*, op. cit., II, 71. «Politik..», op. cit., II, 219; 247 ff.

92

Ibid., 253. «Der Zerfall der Werte...*, op. cit., II, 40. « D a s Weltbild...*, op. cit., 1,212. 95 «James Joyce...*, op. cit., I, 204.

93 9 4

184

ВАЛЬТЕР Б Е Н Ь Я М І Н * (1892-1940)

І. М а л е н ь к и й г о р б а н ь

Богиня

Фама, якої домагаються сонми спраглих,

бага­

т о л и к а , і с л а в а п р и х о д и т ь р і з н и м и ш л я х а м и , на різні термі­ н и — від т и ж н е в о ї в і д о м о с т і п о р т р е т і в з о б к л а д и н к и д о с я є ва в і ч н и х і м е н .

П о с м е р т н а слава —

з найрідкісніших і

н а й м е н ш п р и н а д н и х різновидів Ф а м и , хоча л е г к о в а ж н а вона м е н ш е за і н ш и х і л и ш е в о д и н и ч н и х в и п а д к а х увінчує про­ сту к о м е р ц і й н у в д а т н і с т ь .

Г о л о в н и й , т о й , хто в и г р а в , уже

мертвий, а тому про п р о д а ж не йдеться. Ось такою — н е п р о ­ дажною й неприбутковою

—

п о с м е р т н о ю с л а в о ю в сьо­

годнішній Н і м е ч ч и н і позначені ім'я і справа Вальтера Б е ньяміна,

німецько-єврейського

письменника,

що

став

відомим, та не с л а в е т н и м , своїми п у б л і к а ц і я м и в ж у р н а л а х т а н а л і т е р а т у р н и х с т о р і н к а х г а з е т д е щ о м е н ш е н і ж з а де­ сять років до приходу Гітлера до влади і власної еміграції. М а л о хто з н а в й о г о і м ' я , к о л и він н а в а ж и в с я п о к і н ч и т и з с о б о ю тієї р а н н ь о ї о с е н і

1940-го р о к у , я к а д л я б а г а т ь о х л ю ­

дей його п о х о д ж е н н я і п о к о л і н н я позначена н а й ч о р н і ш и м и днями війни: падінням

Франції, загрозливим становищем

Англії, т о д і щ е н е п о р у ш н и м п а к т о м м і ж С т а л і н и м і Г і т л е ром, в к л ю ч н о із н а й ж а х л и в і ш и м його наслідком — тісним співробітництвом двох найбільш могутніх т а є м н и х поліцій * У цій статті примітки, позначені зірочкою, за в и н я т к о м окремо о б у м о в л е н и х , н а л е ж а т ь Б.Дубіну.

185

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Є в р о п и . П ' я т н а д ц я т ь м а р о к а м и потому в Н і м е ч ч и н і з'яви­ л о с я д в о т о м н е в и б р а н е Б е н ь я м і н а , т у т - т а к и п р и н і с ш и авто­ р о в і success d'estime*, щ о н а б а г а т о п е р е в е р ш и в т у у в а г у об­ р а н и х , я к у він т і л ь к и й устиг с п і з н а т и . найвища репутація,

І оскільки навіть

що спирається на судження кращих,

ніколи не забезпечить п и с ь м е н н и к у й художнику засобів для існування,

які може гарантувати тільки слава,

визнання

ю р б и , к о т р и м , утім, не о б о в ' я з к о в о бути а с т р о н о м і ч н о вели­ к и м и , т о в и д а ю т ь с я вдвічі с п р а в е д л и в и м и слова ( п р и н а л е ж н і Цицеронові):

«Si v i v i vicissent q u i m o r t e v i c e r u n t » ,

—

на­

с к і л ь к и і н а к ш е б у л о б у с е , « я к б и ті, х т о о д е р ж а в п о с м е р т н у перемогу, о д е р ж а л и її за ж и т т я » . П о с м е р т н а слава — надто н е о р д и н а р н а річ, аби звинува­ ч у в а т и в її п р и м х а х с л і п о т у світу чи п р о д а ж н і с т ь літератур­ ного с е р е д о в и щ а . Та не варто в в а ж а т и її і гіркою н а г о р о д о ю т и м , хто в и п е р е д и в с в і й ч а с , н і б и і с т о р і я — ц е б і г о в а д о р і ж ­ ка, де хтось із п р е т е н д е н т і в б і ж и т ь із т а к о ю ш в и д к і с т ю , що поглядові вболівальників за ними не встигнути. Навпаки, посмертній

славі

зазвичай

передує

найвище

визнання

р і в н и х . Д о 1924 р о к у , к о л и п о м е р К а ф к а , з й о г о л і ч е н и х к н и г не розпродали й двох сотень примірників. Однак літературні с о р а т н и к и і н е б а г а т о х т о з ч и т а ч і в , я к і м а й ж е м и м о х і д ь на­ ш т о в х н у л и с я на його о п о в і д а н н я ( ж о д е н із р о м а н і в тоді ще н е був о п р и л ю д н е н и й ) , т в е р д о з н а л и , щ о п і ш о в і з ж и т т я о д и н із к р а щ и х майстрів сучасної прози. Вальтер Б е н ь я м і н рано здобув п о д і б н е в и з н а н н я , і не т і л ь к и тих, чиї імена у той час були н а с т і л ь к и ж н е в і д о м и м и ,

— свого друга з ю н и х років

Герхарда Ш о л е м а і свого п е р ш о г о й о с т а н н ь о г о у ч н я Теодо­ ра Візенґрунда Адорно,

я к і потім у з я л и на себе відпові.

.

1

д а л ь н і с т ь за п о с м е р т н е в и д а н н я його творів і л и с т у в а н н я . Н е з а б а р н и м і, хочеться відзначити, інтуїтивним в и з н а н н я м в і н з о б о в ' я з а н и й Туго ф о н Г о ф м а н с т а л ю , я к и й о п р и л ю д н и в у

1924 р о ц і б е н ь я м і н і в с ь к и й е с е й п р о * П е в н и й успіх ( ф р . ) .

186

« В и б і р к о в и й засіб»

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

І ете, і Б е р т о л ь д о в і Брехту, к о т р и й п і з н і ш е , д і з н а в ш и с ь п р о смерть Беньяміна, назвав її першою справжньою втратою, якої Гітлер завдав н і м е ц ь к і й літературі. Н а м н е д а н о з н а т и , ч и і с н у ю т ь н а с в і т і н і к и м н е п о ц і н о в а н і генії, ч и ц е в с ь о г о л и ш е вигадка геніїв, та із у п е в н е н і с т ю м о ж н а с к а з а т и одне: п о с м е р т н а слава — не їхній т а л а н . С л а в а — ф е н о м е н с о ц і а л ь н и й . «Асі g l o r i a m n o n est satis imius о р і п і о » ( « д л я с л а в и з а м а л о д у м к и о д н о г о - є д и н о г о » * ) , — м у д р о й п е д а н т и ч н о з а у в а ж и в С е н е к а , х о ч а її ц і л к о м до­ статньо д л я д р у ж б и й к о х а н н я . І ж о д н е т о в а р и с т в о не спро­ м о ж н е і с н у в а т и без к л а с и ф і к а ц і ї , б е з р о з т а ш у в а н н я р е ч е й і людей по класах і встановлених рубриках. упорядкування —

Це обов'язкове

основа будь-якої соціальної нерівності,

нерівність же, усупереч гадці н а ш и х с у ч а с н и к і в , не м е н ш в а ж л и в а д л я с о ц і а л ь н о ї р е а л ь н о с т і , н і ж р і в н і с т ь — д л я ре­ альності політичної.

Б у д ь - я к о м у ч л е н о в і суспільства дово­

д и т ь с я в і д п о в і д а т и н а п и т а н н я , щ о в і н с о б о ю я в л я є ( н е плу­ т а т и з п и т а н н я м , хто в і н т а к и й ! ) , я к і й о г о р о л ь і ф у н к ц і я , і в і д п о в і д ь на в з і р е ц ь : «Я є д и н и й і н е п о в т о р н и й » , — тут не п р о й д е — н а в і т ь не ч е р е з п р и х о в а н у в н і й з в е р х н і с т ь , а про­ сто ч е р е з

повну беззмістовність.

( я к щ о це м о ж н а так назвати)

У разі

Беньяміна лихо

сьогодні легко передбачати

з а д н і м ч и с л о м : п р о ч и т а в ш и есей п р о Ґ е т е , н а п и с а н и й абсо­ л ю т н о н е в і д о м и м а в т о р о м , Г о ф м а н с т а л ь н а з в а в с т а т т ю «аб­ солютно

незрівнянною»

(«schlechthin unvergleichlich»),

і

біда в т о м у , щ о в і н с к а з а в ч и с т у п р а в д у — у т о д і ш н і й л і т е р а ­ турі нічого п о д і б н о г о до б е н ь я м і н і в с ь к о г о есею не було. Та й п і з н і ш е біда в с ь о г о , щ о в и х о д и л о з - п і д п е р а Б е н ь я м і н а , полягала в тому самому:

в і н к о ж н о г о р а з у в и я в л я в с я sui

generis. Тоді п о с м е р т н о ю с л а в о ю , мабуть, н а д і л я ю т ь с я л ю д и , щ о в и п а д а ю т ь і з р у б р и к , — ті, ч и ї т р у д и н е в м і щ у ю т ь с я в уста­ л е н и й лад, проте й не породжують нової м а н е р и на радість М о р а л і з а т о р с ь к і л и с т и до Л у ц и л і я » , С П , 13 ( п е р . С. Ошерова).

187

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

м а й б у т н і м к л а с и ф і к а т о р а м . Б е з к і н е ч н і с п р о б и п и с а т и «під К а ф к у » , що всі до єдиної п р о в а л и л и с я , з а й в и й раз підкрес­ лили неповторність К а ф к и , абсолютну оригінальність, яка існує без п о п е р е д н и к і в і о б х о д и т ь с я без п о с л і д о в н и к і в . Із приводу таких людей суспільству найважче дійти згоди,

і

на їхніх п р а ц я х в о н о з а в ж д и с т а в и т и м е з н а к с х в а л е н н я з н а й б і л ь ш о ю н е х і т т ю . Грубо к а ж у ч и , було б т а к с а м о непра­ вомірно

атестувати

сьогодні

Вальтера

Б е н ь я м і н а літера­

т у р н и м к р и т и к о м та есеїстом, як у 1924-му р о ц і а т е с т у в а т и К а ф к у а в т о р о м новел і р о м а н і в . ІД об як слід о п и с а т и Б е н ь я ­ м і н а т а й о г о т в о р и у з в и ч н і й н а м с и с т е м і к о о р д и н а т , н е обі­ й т и с я б е з б е з л і ч і н е г а т и в н и х с у д ж е н ь . В і н був л ю д и н о ю ве­ л е т е н с ь к о ї вченості, та не н а л е ж а в до вчених; він з а й м а в с я т е к с т а м и т а ї х н і м т л у м а ч е н н я м , п р о т е н е був ф і л о л о г о м ; й о г о п р и в а б л ю в а л а не р е л і г і я , а т е о л о г і я і т е о л о г і ч н и й т и п ви­ т л у м а ч е н н я , д л я я к о г о т е к с т є с а к р а л ь н и м , п р о т е в і н н е був теологом і навіть не в е л ь м и ц і к а в и в с я Б і б л і є ю ; він н а р о д и в с я п и с ь м е н н и к о м , т а м е ж е ю його б а ж а н ь була к н и г а , ц і л к о в и ­ то с к л а д е н а з цитат; він п е р ш и м у Н і м е ч ч и н і п е р е к л а в П р у ­ ста (у с п і в а в т о р с т в і з Ф р а н ц е м Х е с с е л е м ) і С е н - Ж о н а П е р ­ са, а до т о г о — б о д л е р і в с ь к і « Т а Ь І е а и х p a r i s i e n s » * , п р о т е не був п е р е к л а д а ч е м ; в і н р е ц е н з у в а в

КНИГИ І

н а п и с а в б е з л і ч ста­

т е й п р о п и с ь м е н н и к і в , ж и в и х т а п о м е р л и х , п р о т е н е був літе­ ратурним к р и т и к о м ; в і н написав книгу про німецьке бароко і з а л и ш и в в е л и к у н е з а в е р ш е н у роботу про Ф р а н ц і ю дев'ят­ н а д ц я т о г о с т о л і т т я , т а н е був а н і і с т о р и к о м л і т е р а т у р и , а н і б у д ь - ч о г о і н ш о г о . Я с п о д і в а ю с я п о к а з а т и , щ о в і н був м а й с т ­ р о м п о е т и ч н о ї д у м к и , п р о т е ані поетом, ані ф і л о с о ф о м він п р и ц ь о м у т е ж н е був. У ті р і д к і с н і х в и л и н и , к о л и він н а м а г а в с я в и з н а ч и т и , ч и м з а й м а є т ь с я , Б е н ь я м і н д у м а в п р о себе я к п р о л і т е р а т у р н о г о к р и т и к а . П о б а ж а й він посісти в житті м і ц н е с т а н о в и щ е , в о н о було б с т а н о в и щ е м « н а й к р а щ о г о к р и т и к а в н і м е ц ь к і й літе* «Паризькі картини» (фр.) — один із розділів бодлерівськоїкниги «Квіти зла».

188

Вальтер Беньямін (1892-1940)

р а т у р і » ( я к в и с л о в и в с я Ш о л е м у в о д н о м у з н е б а г а т ь о х опуб­ лікованих незрівнянних листів до друга),

о д н а к сама ідея

стати к о р и с н и м ч л е н о м с у с п і л ь с т в а була Б е н ь я м і н о в і н а рідкість о г и д н о ю . Він, найвірогідніше, п о г о д и в с я би з Б о д ­ л е р о м : « E t r e u n h o m m e u t i l e m ' a p a r u toujours quelque chose de b i e n h i d e u x » *. У в с т у п н о м у п а р а г р а ф і с в о г о е с е ю п р о «Ви­ біркову спорідненість»

Б е н ь я м і н п о я с н и в , я к він розуміє

з а в д а н н я л і т е р а т у р н о г о к р и т и к а . Він п о ч и н а є з р о з р і з н е н н я к р и т и к и й к о м е н т а р ю . ( Н е р о б л я ч и застережень і, можли­ во, н а в і т ь н е у с в і д о м л ю ю ч и ц ь о г о , він в и к о р и с т а в т е р м і н «Kritik», що з а з в и ч а й о з н а ч а є літературну критику, у сенсі зовсім іншому — як його використовував Кант, говорячи про «Критику чистого

розуму»).

« К р и т и к а ( п и ш е Б е н ь я м і н ) ц і к а в и т ь істина у творі, ко­ м е н т а т о р а — його р е а л ь н и й зміст. С п і в в і д н о ш е н н я того й іншого визначає о с н о в н и й з а к о н п и с ь м е н н и ц т в а , згідно з я к и м , ч и м з н а ч у щ і ш и м є вміст і с т и н и у творі, тим непоміт­ н і ш е й і н т и м н і ш е він п о в ' я з а н и й з й о г о р е а л ь н и м з м і с т о м . Якщо, таким чином, найбільш витривалими виявляються саме ті т в о р и , істина я к и х г л и б о к о з а н у р е н а в їхній реаль­ н и й зміст, то п р о т я г о м цього і с н у в а н н я реалії у творі поста­ ють перед п о г л я д о м читача тим я с н і ш е , ч и м більше в о н и відмирають у реальному житті. Тим самим, однак, реальний зміст і вміст істини, я к і на початку і с н у в а н н я твору були є д и н и м и із простором його життя, потому розходяться, бо вміст і с т и н и спочатку в и д а є т ь с я п р и х о в а н и м , тоді як реаль­ н и й зміст виступає на п е р ш и й план. Тому для пізнішого кри­ тика т р а к т у в а н н я того, що впадає в око і в и д а є т ь с я д и в н и м , себто р е а л ь н і с т ь змісту, стає п е р ш о ю у м о в о ю . Й о г о м о ж н а порівняти з палеографом, що р о з д и в л я є т ь с я пергамент, де поверх побляклого

тексту чітко

нанесені знаки

іншого

ш р и ф т у , що н а л е ж а т ь до того самого тексту. Так само, як * Б у т и к о р и с н о ю л ю д и н о ю з а в ж д и з д а в а л о с я мені ж а х л и в о ю гидотою (фр.) — зі « Щ о д е н н и к а для самого себе. Моє оголене серце» ( п е р . О. Баевської).

189

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ палеограф п о в и н е н п о ч и н а т и читати з останнього, так і кри­ т и к — із к о м е н т а р ю . І о д р а з у ж у н ь о г о в и н и к а є п о в н о ц і н ­ н и й к р и т е р і й д л я п о я в и в л а с н о ї д у м к и . Т е п е р він м о ж е по­ ставити головне критичне питання: своїм і с н у в а н н я м

—

що чому зобов'язане

в и д и м і с т ь вмісту істини р е а л ь н о м у

з м і с т о в і ч и , н а в п а к и , ж и т т я р е а л ь н о г о з м і с т у в м і с т о в і істи­ н и ? Т о м у щ о , в і д о к р е м л ю ю ч и с ь о д н е від о д н о г о у т в о р і , в о н и в и р і ш у ю т ь п и т а н н я п р о й о г о б е з с м е р т я . У ц ь о м у с е н с і істо­ рія творів готує їх к р и т и к о в і , і тому і с т о р и ч н а д и с т а н ц і я збільшує їхню

могутність.

Якщо

метафорично

порівняти

з р о с т а н н я твору з п а л а ю ч и м багаттям, то к о м е н т а т о р стоїть перед н и м як хімік, а к р и т и к с х о ж и й на алхіміка. Предмета­ ми аналізу для першого з а л и ш а ю т ь с я тільки дерево й попіл, тоді я к д л я другого загадку с к л а д а є л и ш е п о л у м ' я , загадку того, щ о ж и в е . Так к р и т и к п и т а є про істину, ж и в е п о л у м ' я к о т р о ї п р о д о в ж у є горіти під б р и л а м и з а г и б л о г о м и н у л о г о і легким попелом

пережитого»*.

К р и т и к як алхімік, що п о р и н а є у темне м и с т е ц т в о транс­ мутації н и ц и х елементів реальності, у сяюче й міцне золото і с т и н и або, р а д ш е , спостерігач і тлумач і с т о р и ч н о г о проце­ су, я к и й п р и з в о д и т ь д о ц і є ї ч у д е с н о ї м е т а м о р ф о з и . . . Х о ч б и що ми думали про таку постать, навряд чи вона відповідає т о м у , щ о з а з в и ч а й р о з у м і є т ь с я під л і т е р а т у р н и м к р и т и к о м . П р о т е , окрім простого в и п а д а н н я з р у б р и к , є в житті тих, хто

«виборов перемогу у смерті»,

інша,

менш об'єктивна

р и с а . Я маю на увазі невдачу. П о в з ц е й ф а к т о р , у к р а й значу­ щ и й у беньямінівській долі, п р о й т и н е м о ж л и в о , н а с т і л ь к и гостро сам Б е н ь я м і н , що, найвірогідніше, н і к о л и не думав і

не

мріяв

про

п о с м е р т н у славу,

усвідомлював

власну

н е в д а т н і с т ь . У текстах і в у с н и х бесідах він з а з в и ч а й поси­ л а в с я на « м а л е н ь к о г о г о р б а н я » — к а з к о в у п о с т а т ь зі славет­ ного

збірника

німецької

народної

Wunderborn»: * П е р е к л а д і ? . Берновсъког.

190

поезії

«Des

Knaben

Вальтер Беньямін (1892-1940)

W i l l ich in mein Keller gehn, W i l l mein Weinlein zapfen; Stent ein bucklicht Maennlein da, Taet mir'n Krug wegschnappen.

W i l l ich in mein Kuechel gechn, W i l l mein Suepplein kochen; Steht ein bucklicht Maennlein da, Hat mein Toepilen brochen*.

Г о р б а н ь — с т а р и й з н а й о м и й Б е н ь я м і н а , т о й у п е р ш е зу­ стрівся з н и м іще бувши х л о п ' я м , в і д н а й ш о в ш и в і р ш и к у к н и ж ц і д л я дітей і з а п а м ' я т а в ш и н а з а в ж д и . Та тільки одно­ г о р а з у ( у ф і н а л і « Б е р л і н с ь к о г о д и т и н с т в а н а п о р о з і сто­ ліття»), випереджаючи смерть, глядом

«усе

життя»,

як

він н а м а г а в с я о х о п и т и по­

воно

«проходить

перед

очима

в м и р а ю ч о г о » , і без н е д о м о в о к с к а з а в , х т о й щ о в ж а х н у л о й о г о у д и т я ч і р о к и й с у п р о в о д ж у в а л о потім до самого к і н ц я . За к о ж н о ю з н е з л і ч е н н и х к а т а с т р о ф , я к і т р а п л я л и с я в ди­ тинстві, його мати, як м і л ь й о н и матерів у Н і м е ч ч и н і , зазви­ чай говорила:

«Привіт од Н е д о р і к и »

( « U n g e s c h i k t laesst

gruessen»). І дитина, з в и ч а й н о , розуміла, про що мова. М а т и мала на увазі

«маленького

горбаня»,

підстроюють дитині всілякі каверзи:

з

волі якого

речі

це він п і д с т а в и в вам

підніжку, щоб ви в п а л и , і в и б и в ч а ш к у з в а ш и х рук, аби вона р о з к о л о л а с я на д р у з к и . П о т і м х л о п ч и к виріс і з р о з у м і в те, про що не здогадувавсь у д и т и н с т в і : це не він під'юджував «чоловічка» тим, що на нього д и в и в с я , — як хлоп'я, що хоче д о к о п а т и с я д о п р и ч и н страху, — ц е г о р б а н ь н е с п у с к а в з н ь о г о очей, так що н е з г р а б н і с т ь стала його бідою. Тому що «той, н а к о г о д и в и т ь с я ц е й ч о л о в і ч о к , стає н е у в а ж н и м . Ані н а чо­ л о в і ч к а , ані на с а м о г о себе не з в е р т а є уваги. І стоїть розгуб­ л е н и й перед купкою уламків» * Коли увечері у льох Йду по вино я, брате, Чигає вже малий горбань, Щоб глека відібрати.

(«Schriften»,

І,

650-652)**.

Коли з полиці в кухні я Свій горщик зняти хочу, Підстереже малий горбань — І на друзки мій горщик.

«Чарівний ріг хлопчика» (нім.) — збірка німецьких народних пісень, упорядкована Л.А. фон Адорно та К. Брентано (побачив світ 1805— 1808 pp. і багаторазово перевидавалась). ** П е р е к л а д і ? . Берновськог.

191

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

З а в д я к и н е щ о д а в н о о п у б л і к о в а н о м у л и с т у в а н н ю , м и те­ пер знаємо у загальних рисах життя Беньяміна.

У цьому

с е н с і й о г о о д н о з н а ч н о х о ч е т ь с я у я в и т и я к ч е р г у т а к и х «ку­ п о к » , о с к і л ь к и й о м у с а м о м у в о н о , п о з а с у м н і в о м , с а м е та­ к и м і м а л ю в а л о с я . Та н а й г о л о в н і ш е те, що він в і д м і н н о з н а в п р о п о т а є м н е х и т р о с п л е т і н н я , д е , з а й о г о м а й с т е р н и м діаг­ н о з о м П р у с т а , « с л а б к і с т ь і геній... з л и в а ю т ь с я в одне». І, зви­ ч а й н о , г о в о р и в і про себе, к о л и , ц і л к о в и т о п о г о д ж у ю ч и с ь із Ж а к о м Рів'єром, наводив його слова про Пруста, к о т р и й « п о м е р від тієї ж н е д о с в і д ч е н о с т і , я к а у м о ж л и в и л а д л я н ь о ­ го його творчість... Він п о м е р тому, що не вмів р о з п а л и т и в о г о н ь а б о в і д ч и н и т и в і к н о » * . Я к і П р у с т , в і н був р і ш у ч е н е з д а т н и м з м і н и т и «умови ж и т т я , навіть я к щ о в о н и загрожу­ вали його з н и щ и т и » . (З упевненістю с н о в и д и н е щ а с н а доля з а в ж д и в е л а й о г о у с а м і с і н ь к у г у щ у с ь о г о д н і ш н і х ч и завт­ рашніх лих.

Скажімо, загроза бомбардувань узимку

193 9 -

1940 р о к і в з м у с и л а й о г о т і к а т и з П а р и ж а у п о ш у к а х б і л ь ш безпечного місця. Однак на П а р и ж не впало жодної бомби, а М е о , куди в і д п р а в и в с я Б е н ь я м і н , було ц е н т р о м д и с л о к а ц і ї військ, і, вірогідно, о д н и м із небагатьох місць у Ф р а н ц і ї , я к и м у ці місяці дивної війни загрожувала с п р а в ж н я небезпека). Р а з о м і з т и м , у н ь о г о , я к і у П р у с т а , б у л и всі п і д с т а в и б л а г о ­ словляти н е щ а с н у долю і повторювати д и в о в и ж н у молитву, я к о ю з а к і н ч у в а в с я н а р о д н и й в і р ш и к і з а в е р ш у ю т ь с я спога­ ди Б е н ь я м і н а про дитинство: Liebes K i n d l e i n , ach, i c h bitt, Bet fuers b i c k l i c h t M a n n l e i n mit. (О, в кожного життя єдине, Молись за горбаня, дитино). Заднім

числом

можна

вгадати

плутанину

заслужених

нагород, надмірних дарунків, незграбності і невдач, зіткану д л я Б е н ь я м і н а ж и т т я м , уже з п е р ш о г о , в и н я т к о в о щ а с л и в о * «До портрету Пруста» ( П е р е к л а д Н. Берновськог).

192

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

го випадку, я к и м відкрився його п и с ь м е н н и ц ь к и й шлях. За посередництва одного з друзів йому вдалося опублікувати е с е й « В и б і р к о в и й з а с і б » Гете» у ч а с о п и с і Г о ф м а н с т а л я « N e u e Deutsche Beitraege» (1924-1925). Цю п р а ц ю , ш е д е в р німець­ кої п р о з и і є д и н и й в з і р е ц ь т а к о г о м а с ш т а б у н а т л і н і м е ц ь к о ­ го л і т е р а т у р о з н а в с т в а в ц і л о м у і д о с л і д ж е н ь т в о р ч о с т і Ґ е т е зокрема, відхилила вже не одна редакція, так що захоплене схвалення Гофмансталя приспіло якраз на той момент, коли Б е н ь я м і н уже м а й ж е « з н е в і р и в с я з н а й т и хоч би в к о г о с ь д р у ж н і й в і д г у к » («Вгіеіе», І , 300). Та, й м о в і р н о , н і х т о т а к і н е з р о з у м і в , н а с к і л ь к и р і ш у ч и м був к р а х , у ц и х о б с т а в и н а х неминуче п о в ' я з а н и й із цією удачею.

Перший публічний

у с п і х м і г н а д а т и а в т о р о в і є д и н у м а т е р і а л ь н у г а р а н т і ю — пра­ в о п и с а т и другу д и с е р т а ц і ю , щ о було п о ч а т к о в и м с т у п е н е м у н і в е р с и т е т с ь к о ї к а р ' є р и , д о я к о ї Б е н ь я м і н тоді г о т у в а в с я . Це, звичайно, не обіцяло засобів до існування (заробітної п л а т н і п р и в а т - д о ц е н т и н е о т р и м у в а л и ) , та, в і р о г і д н о , м а л о би п е р е к о н а т и його батька, за з в и ч а є м тих часів, матеріаль­ но підтримувати синадо одержання ним повного професор­ ства. С ь о г о д н і не в м і щ у є т ь с я в голові, як Б е н ь я м і н і й о г о друзі ще могли сумніватися, що дисертація для конкурсу на посаду найзвичайнісінького викладача мала закінчитися для нього тільки є д и н и м :

катастрофою.

К о л и ч л е н и комісії

пізніше з і з н а в а л и с я , що ані слова не розуміють у представ­ леній

Б е н ь я м і н о м праці «Походження німецької барочної

д р а м и » , в а ж к о було ї м н е п о в і р и т и . Я к в о н и м о г л и зрозумі­ т и автора, я к щ о п о н а д усе він п и ш а в с я « т в о р о м , щ о скла­ дався переважно з цитат — найнеймовірнішою мозаїчною т е х н і к о ю з усіх, я к і м о ж н а у я в и т и » , і г о л о в н у с у т ь с в о є ї п р а ц і вбачав у ш е с т и епіграфах, що їй передували, «нічого рівно­ го чи п о д і б н о г о я к и м . . . не зумів би п і д і б р а т и ніхто» («Вгіеіе», І , 366)? У я в і т ь с п р а в ж н ь о г о м а й с т р а , щ о с т в о р и в у н і к а л ь н у річ,

аби потім запропонувати її для продажу на першому

поверсі н а й б л и ж ч о г о універмагу. Ч е с н о кажучи, ні антисе­ м і т и з м , ані н е д о б р о з и ч л и в і с т ь до ч у ж а к а (а п е р ш у д и с е р т а -

193

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ц і ю Б е н ь я м і н з а х и с т и в у Ш в е й ц а р і ї і н е був а н і ч и ї м у ч н е м ) , ані з в и ч а й н а а к а д е м і ч н а п і д о з р і л и в і с т ь д о к о ж н о г о , хто ви­ х о д и т ь з а р а м к и г а р а н т о в а н о ї п о с е р е д н о с т і , б у л и тут ц і л к о ­ вито ні до чого. О д н а к у т о г о ч а с н і й Н і м е ч ч и н і і с н у в а л и й інші ш л я х и . Але тут я к р а з і з а в а д и л а б е н ь я м і н і в с ь к а н е з г р а б н і с т ь і безталанність, п р и ч о м у саме есей про Ґете відібрав у Б е н ь я м і н а є д и н у м о ж л и в і с т ь у н і в е р с и т е т с ь к о ї к а р ' є р и . Я к ч а с т о бува­ ло у Б е н ь я м і н а , його п р а ц ю ж и в и л а полеміка, і п р е д м е т о м його атаки цього разу стала книга Фрідріха Гундольфа про Ґ е т е . К р и т и к а б у л а р і з к о ю , і в с е - т а к и Б е н ь я м і н міг с п о д і в а ­ т и с я р а д ш е на р о з у м і н н я Гундольфа та і н ш и х членів гуртка, що с к л а в с я н а в к о л о С т е ф а н а Ґ е о р ґ е - групи, ч и й інтелекту­ а л ь н и й світ відчував у ю н о с т і м а й ж е своїм, — а н і ж «істебліш­ м е н т у » ; м о ж л и в о , й о м у й н е п о т р і б н о б у л о б и ч и с л и т и с я се­ ред ч л е н і в гуртка, аби з а с л у ж и т и а к а д е м і ч н у а к р е д и т а ц і ю під п о к р о в и т е л ь с т в о м когось із них, адже я к р а з на той час в о н и п о ч а л и в і д н а х о д и т и д л я себе зручне о п е р т я в а к а д е м і ч н о м у світі. Та о д н о г о він не м а в би р о б и т и в ж о д н о м у разі: к и д а т и ­ с я в а т а к у н а н а й с л а в е т н і ш о г о й н а й в і р о г і д н і ш о г о ч л е н а ака­ демії з усього гуртка з т а к о ю з а т я т і с т ю , що к о ж е н — як п о я с ­ н ю в а в в і н з а д н і м ч и с л о м п і з н і ш е — п о в и н е н був з р о з у м і т и : в і н «не м а є н і ч о г о с п і л ь н о г о н і з а к а д е м і є ю . . . н і з м о н у м е н т а ­ м и , с п о р у д ж е н и м и л ю д ь м и н а в з і р е ц ь Г у н д о л ь ф а або Е р н е с т а Б е р т р а м а » («Briefe», I I , 523). О т ж е , Б е н ь я м і н з р о б и в с а м е те, що р о б и т и було суворо з а б о р о н е н о . І через н е з г р а б н і с т ь або

безталанність надав цьому розголосу,

перш ніж його

п р и й н я л и до університетського середовища. Н е м о ж н а с к а з а т и , щ о він свідомо нехтував н е о б х і д н о ю обачністю. Н а в п а к и , він увесь час п а м ' я т а в , щ о « Н е д о р і к а не с п у с к а є з нього очей» і оточував к о ж е н свій к р о к безліччю осторог, як ніхто і н ш и й . Та щ о р а з у ця с и с т е м а попереджу­ вальних заходів на в и п а д о к н е б е з п е к и , в к л ю ч н о зі згаданою Ш о л е м о м «китайської поштивістю» , д и в н и м і загадковим ч и н о м н е в р а х о в у в а л а р е а л ь н о ї з а г р о з и . Т а к само, я к він тікав

194

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

із нічим не загрожуваного П а р и ж а до небезпечного Мео, т о б т о п р о с т о н а ф р о н т , в і н і в есеї п р о Ґ е т е н а д м і р н о т р и в о ­ ж и в с я ч е р е з те, щ о Г о ф м а н с т а л ь м о ж е х в о р о б л и в о с п р и й н я ­ ти обережне к р и т и ч н е з а у в а ж е н н я на адресу Р у д о л ь ф а Б о р хардта,

одного

з

найактивніших

співробітників

його

журналу. П р о щ о він а н і т р о х и н е х в и л ю в а в с я , т а к ц е про свою «атаку на ідеологію ш к о л и Ґеорґе...

адже у ц ь о м у місці їм

буде в а ж к о н е п о м і т и т и м о г о в и п а д у » («Briefe», 1,341). І в о н и й о г о п о м і т и л и . М а л о х т о був н а с т і л ь к и і з о л ь о в а н и м , я к Б е ­ н ь я м і н , т а к и м р о з п а ч л и в о с а м о т н і м . Н а в і т ь а в т о р и т е т Гоф­ м а н с т а л я , « н о в о г о п о к р о в и т е л я » , я к у п е р ш о м у ж н а п а д і за­ хвату н а з в а в й о г о Б е н ь я м і н («Вгіеіе», переломити ситуацію.

І,

327), н е д о п о м і г

Г о л о с Г о ф м а н с т а л я був н а д т о с л а б ­

ким п о р і в н я н о з цілком реальною силою ш к о л и Ґеорґе, впли­ в о в о ї г р у п и , в я к і й , я к у всіх п о д і б н и х с п і в т о в а р и с т в а х , ціну­ валася

тільки

ідеологічна

лояльність,

оскільки

лише

і д е о л о г і я — а не р і в е н ь і не я к і с т ь з р о б л е н о г о — м о ж у т ь з л ю ­ т у в а т и г р у п у в є д и н е ц і л е . За всієї д е м о н с т р а т и в н о ї в і д с т о р о н е н о с т і в і д п о л і т и ч н и х с ф е р , п о с л і д о в н и к и Ґ е о р ґ е на­ стільки

ж добре

розумілися

на

засадничих принципах

літературного маневрування, як п р о ф е с о р и — на основах а к а д е м і ч н о ї п о л і т и к и , а р е п о р т е р и й ж у р н а л і с т и — на а б е т ц і «ти — м е н і , а я — т о б і » . А Б е н ь я м і н не розумів, що й до чого. Він н і к о л и не знав, як в л а ш т о в у ю т ь подібні речі, не н а в ч и в с я о б е р т а т и с я серед п о д і б н и х л ю д е й , н а в і т ь з а тієї п о р и , к о л и « з о в н і ш н і нега­ р а з д и , щ о о б с т у п а ю т ь ч а с о м , я к в о в к и , з усіх б о к і в » («Вгіеіе», 1,298), у ж е д е щ о в і д к р и л и й о м у очі н а т е , я к р о б л я т ь с я с п р а ­ ви. Т а я к т і л ь к и він н а м а г а в с я п р и с т о с у в а т и с я , н а л а г о д и т и з в ' я з к и , щ о б с п е р т и с я хоча б на я к и й с ь т в е р д и й ґрунт, спра­ ва провалювалася. В е л и к у статтю п р о Ґ е т е , н а п и с а н у з м а р к с и с т с ь к и х по­ з и ц і й — у середині д в а д ц я т и х Б е н ь я м і н ледь не в с т у п и в до к о м у н і с т и ч н о ї партії, — т а к і не н а д р у к у в а л и ні у В е л и к і й Р а д я н с ь к і й Енциклопедії, для котрої вона п р и з н а ч а л а с я , ні

195

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в нинішній Німеччині. Клаус Манн, я к и й замовив Б е н ь я мінові рецензію на « Т р и г р о ш о в и й роман» Брехта для свого ч а с о п и с у « S a m m l u n g » , п о в е р н у в р у к о п и с автору,

оскільки

т о й з а п р о с и в з а н ь о г о 250 ф р а н ц у з ь к и х ф р а н к і в ( б л и з ь к о 10 т о д і ш н і х д о л а р і в ) , а М а н н п о г о д ж у в а в с я т і л ь к и на

150.

Н о т а т к и про Брехтівську поезію за ж и т т я Б е н ь я м і н а опри­ л ю д н е н і не були. А н а й с е р й о з н і ш і труднощі, врешті-решт, в и н и к л и у нього з Інститутом соціальних досліджень, я к и й спочатку входив (і сьогодні знову входить) до складу Ф р а н к ­ фуртського університету, потім п е р е м і с т и в с я до А м е р и к и , і від я к о г о Б е н ь я м і н ф і н а н с о в о з а л е ж а в . П р о в і д н і у м и І н с т и ­ туту, Т е о д о р В . А д о р н о т а М а к с Х о р к х а й м е р , н а л е ж а л и д о «діалектичних матеріалістів». Д л я них м и с л е н н ю Беньямі­ на «не в и с т а ч а л о д і а л е к т и к и » . Він м и с л и в у «матеріалістич­ них категоріях», що «цілковито не збігалися з марксист­ ськими»

і яким

«бракувало ланок опосередкування»,

як,

н а п р и к л а д , в есеї п р о Б о д л е р а , д е Б е н ь я м і н « н а п р я м у , л е д ь н е в п р и ч и н н є в и х к а т е г о р і я х » с п і в в і д н о с и в « д е я к і я в н і еле­ менти надбудови... з відповідними е л е м е н т а м и базису». Як наслідок, найоригінальніша беньямінівська праця «Париж часів Другої імперії у творчості Б о д л е р а » не була оприлюд­ н е н а ні в ж у р н а л і Інституту, ні у п о с м е р т н о м у д в о т о м н и к у творів автора. друком:

(Дві частини н е щ о д а в н о все-таки в и й ш л и

«Der Flaneur»

R u n d s h a u » за

1967 р і к ,

числі «Das Argument* за

—

у грудневому числі«Оіе Neue

a «Die Moderne»

- у березневому

1968 р і к ) .

Б е н ь я м і н був, і м о в і р н о , щ о н а й д и в н і ш и м м а р к с и с т о м у ц ь о м у русі, що й без того в м і с т и в у себе, н е в і д о м о я к , ц і л и й набір д и в о в и ж . У т е о р е т и ч н о м у плані його п р и в а б и л о одне: в ч е н н я про надбудову, л и ш е п о б і ж н о н а м і ч е н е М а р к с о м , я к е п р о т е п о т о м у з д о б у л о с я н а н а д м і р н у р о л ь у м а р к с и з м і , ос­ к і л ь к и до нього п р и є д н а л а с я в е л и ч е з н а кількість інтелек­ т у а л і в , з а ц і к а в л е н и х в и н я т к о в о н а д б у д о в о ю . Б е н ь я м і н ви­ користовував учення про базис і надбудову як е в р и с т и ч н и й і методологічний стимул,

н а в р я д чи з а н у р ю ю ч и с ь у його

196

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

і с т о р и ч н и й або й ф і л о с о ф с ь к и й к о н т е к с т .

На повну силу

й о г о п р и в а б л ю в а л о і н ш е : те, щ о дух т а й о г о м а т е р і а л ь н і про­ я в и п о в ' я з а н і н а с т і л ь к и тісно, що б у к в а л ь н о в усьому мож­ на вбачати бодлерівські відповідності, я к і висвічують, про­ я с н ю ю т ь одна одну і за подібної в з а є м н о ї співвіднесеності вже не потребують тлумачного чи п о я с н ю в а л ь н о г о комен­ тарю. Й о г о з а х о п л ю в а в в з а є м о з в ' я з о к між в у л и ч н о ю сцен­ к о ю , с п е к у л я ц і я м и на ф о н д о в і й біржі, в і р ш е м , д у м к о ю — та п р и х о в а н а лінія, котра їх поєднує і дає історику чи філоло­ гу підставу в в а ж а т и все це п р и н а л е ж н і с т ю однієї е п о х и . К о л и А д о р н о к р и т и к у в а в Б е н ь я м і н а , к о т р и й «на всі очі с т е ж и т ь з а н о в и н а м и » ( « В г і е і е » , II, 793), в і н , з і с в о г о боку, ц і л к о в и т о мав р а ц і ю : саме це Б е н ь я м і н р о б и в і хотів р о б и т и . Під що­ н а й с и л ь н і ш и м в п л и в о м с ю р р е а л і з м у він « н а м а г а в с я впійма­ т и п р о ф і л ь і с т о р і ї у н а й д р і б н і ш и х о б р а з а х р е а л ь н о с т і , бук­ в а л ь н о в ї ї ш м а т к а х » ( « В г і е і е » , I I , 685). Б е н ь я м і н в і д ч у в а в пристрасть до

всього маленького,

ба навіть крихітного;

Ш о л е м розповідає про його намір умістити сотню рядків на звичайній сторіночці з а п и с н и к а і про з а х о п л е н н я двома п ш е н и ч н и м и з е р н и н а м и в є в р е й с ь к о м у відділі м у з е ю К л ю н і , «на я к и х с п о р і д н е н а д у ш а в и г р а в і ю в а л а п о в н и й т е к с т « Ш м а З Ісраель» . Д л я н ь о г о в е л и ч и н а о б ' є к т а була о б е р н е н о про­ п о р ц і й н о ю й о г о з н а ч у щ о с т і . Ц я д а л е к а від п р о с т о г о д и в а ц ­ тва п р и с т р а с т ь до д р і б н и ц ь н а п р я м у в и п л и в а л а у Б е н ь я м і ­ н а з є д и н о ї к а р т и н и світу, щ о с п р а в и л а н а н ь о г о в и р і ш а л ь н и й вплив, — з ґетевської впевненості у ф а к т и ч н о м у існуванні Urphaenomen, п е р в і с н о г о ф е н о м е н у в й о г о к о н к р е т и ц і , я к и й слід в і д н а й т и за с в і т о м я в и щ і в я к о м у « з н а ч е н н я » ( г е т е в с ь к е Bedeutung, щ о р а з п о р а з п о в т о р ю є т ь с я у Б е н ь я м і н а ) і явище,

с л о в о і річ,

ідея та досвід будуть н е р о з р и в н и м и .

А чим дрібніший предмет, тим повніше до його гранично к о н ц е н т р о в а н о ї ф о р м и в х о д и т ь все інше; звідси захват Бе­ н ь я м і н а перед т и м , щ о дві п ш е н и ч н і з е р н и н и м о ж у т ь вмісти­ ти « Ш м а І с р а е л ь » , саму суть юдаїзму, і н а й м і н і м і з о в а н і ш а г л и б и н н а суть в и я в л я є себе в н а й д р і б н і ш о м у предметі, п р и -

197

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ч о м у і та, й і н ш и й д а ю т ь п о ч а т о к ч о м у с ь т р е т ь о м у , ч и я з н а ­ чущість, т и м не м е н ш е , не з в о д и т ь с я до його витоку. Інши­ ми словами, я к щ о щось і зачаровувало Б е н ь я м і н а із самого п о ч а т к у , т о н і к о л и н е ідеї — з а в ж д и т і л ь к и ф е н о м е н и . « У т а к з в а н о м у п р е к р а с н о м у н а й п а р а д о к с а л ь н і ш е т е , щ о в о н о вза­ г а л і і с н у є н а с п р а в д і » («Briefe», 1,349), і ц е й п а р а д о к с — п р о ­ стіше к а ж у ч и , д и в о я в и щ а — п о в с я к ч а с н о складав самісінь­ кий центр його зацікавлень. Н а с к і л ь к и б е н ь я м і н і в с ь к і студії б у л и д а л е к и м и від м а р ­ к с и з м у й д і а л е к т и ч н о г о матеріалізму, в и д н о з їхнього цент­ р а л ь н о г о п р е д м е т а — постаті ф л а н е р а . Й о м у , гультяєві впо­ перек міських юрм у

навмисній

суперечності з

їхньою

п о к в а п н о ю і ц і л е с п р я м о в а н о ю а к т и в н і с т ю , речі самі роз­ к р и в а ю т ь свій п о т а є м н и й сенс: « С п р а в ж н я к а р т и н а мину­ л о г о к о в з а є п о в з » ( « П р о р о з у м і н н я і с т о р і ї » ) * , і л и ш е без­ цільний блукач ф л а н е р може цей сенс с п р и й н я т и . Адорно тонко підмітив роль статики у беньямінівській думці: « Щ о б зрозуміти Б е н ь я м і н а , треба відчути, я к у к о ж н і й його фразі г р а н и ч н е з б у д ж е н н я п е р е т в о р ю є т ь с я на д е щ о статичне, — у н ь о г о с т а т и ч н е п о н я т т я п р о с а м и й рух» ( « S c h r i f t e n » , I , X I X ) . І справді, н а в р я д чи м о ж н а в і д н а й т и щ о с ь м е н ш «діалектич­ н е » , н і ж т а к и й п о г л я д н а світ, д л я я к о г о « а н г е л і с т о р і ї »

(з

тези д е в ' я т о ї ) не р у х а є т ь с я д і а л е к т и ч н о в н а п р я м к у майбут­ тя, а «погляд його з в е р н е н и й у м и н у л е » . «Там, де з ' я в л я є т ь ­ с я л а н ц ю г н а ш и х подій, т а м він б а ч и т ь с у ц і л ь н у катастро­ фу, к о т р а г р о м а д и т ь о д н а н а о д н у р у ї н и і ж б у р л я є ї х д о й о г о ніг.

Він хотів би з а т р и м а т и с я , р о з б у д и т и м е р т в и х і з н о в у

з'єднати розбите»

(йдеться,

вірогідно, про кінець історії).

«Та з р а ю д м е ш т о р м о в и й в і т е р » і « н е с т р и м н о ж е н е й о г о у майбутнє, ангел п о в е р т а є т ь с я до нього с п и н о ю , а гора руїн перед н и м в и р о с т а є д о неба. Те, щ о м и в в а ж а є м о п р о г р е с о м , і є ц и м вітром»*. Ангел, я к о г о Б е н ь я м і н п о б а ч и в на малюн­ ку Клеє «Ангелус Новус», — останнє п е р е в т і л е н н я ф л а н е * П е р е к л а д Н. Берновськог.

198

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

pa. Т а к с а м о , я к ф л а н е р у жесті б е з ц і л ь н о г о г у л ь т я й с т в а п о ­ вертається с п и н о ю до натовпу, навіть я к щ о той штовхає і в і д к и д а є к у д и с ь , т а к і «ангел історії», к о т р и й н е б а ч и т ь нічо­ го, о к р і м р о з р о с т а н н я р у ї н м и н у л о г о , н е с е т ь с я у в и х о р і п р о ­ гресу с п и н о ю до

майбутнього.

Вважати,

буцімто подібна

д у м к а м о ж е х о ч а б в о р у х н у т и с я з а р а д и п о с л і д о в н о г о , діа­ лектично збагненного

процесу,

який можна раціонально

п о я с н и т и , — з в и ч а й н о ж, я в н и й абсурд. Так само очевидно, що подібна думка не прагне й ніколи не досягає зв'язних, узагальнених і обґрунтованих суджень, з а м і щ а ю ч и їх, з а к р и т и ч н и м з а у в а ж е н н я м А д о р н о , « с у д ж е н ­ н я м и м е т а ф о р и ч н и м и ( « В г і е і е » , I I , 785). П о г л и н у т и й к о н ­ к р е т н и м и ф а к т а м и , щ о п р я м о і т у т - т а к и п р о п о н у ю т ь с я , оди­ н и ч н и м и випадками і подіями, чиє «значення» очевидне, Б е н ь я м і н не вельми цікавився теоріями чи «ідеями», які не н а д а в а л и с я до чіткої та зримої з о в н і ш н ь о ї ф о р м и . За такого ускладненого, проте, як і р а н і ш е , н а й в и щ о ю мірою реалістич­ ного способу д у м а н н я , з в ' я з о к між базисом і надбудовою за М а р к с о м ставав, у точному розумінні слова, м е т а ф о р и ч н и м . Т а к , з в і в ш и — ц і л к о в и т о у д у с і б е н ь я м і н і в с ь к о ї д у м к и — аб­ с т р а к т н е п о н я т т я « р о з у м » (Vernunft) д о й о г о в и т о к і в , д і є с л о ­ в а « с п р и й м а т и , чути» (vernehmen), м и н і б и п о в е р н у л и сло­ во з області н а д б у д о в и до його чуттєвого базису, або, н а в п а к и , п е р е т в о р и л и п о н я т т я н а метафору, я к щ о р о з у м і т и ц ю остан­ ню у первісному, не а л е г о р и ч н о м у сенсі дієслова «перено­ сити»

(metapherein). Тому що м е т а ф о р а в с т а н о в л ю є з в ' я з о к ,

к о т р и й б е з п о с е р е д н ь о с п р и й м а є т ь с я п о ч у т т я м и і не вима­ гає

інтерпретації,

а л е г о р і я ж з а в ж д и й д е від а б с т р а к т н о г о

п о н я т т я й о п і с л я в і д ш у к у є щ о с ь р е а л ь н е , щ о й буде, р а д ш е за все — д о в і л ь н о , й о г о р е п р е з е н т у в а т и . Д л я того, а б и зрозу­ міти алегорію, її треба п о я с н и т и , треба віднайти розв'язан­ ня загадки, яку вона я в л я є , так що часто-густо трудомістка і н т е р п р е т а ц і я а л е г о р и ч н и х фігур с к и д а є т ь с я на розв'язан­ ня г о л о в о л о м о к , хай навіть д л я цього в и м а г а є т ь с я не більше винахідливості,

ніж для алегоричного у я в л е н н я смерті у

199

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

вигляді скелета.

Від ч а с і в

Гомера м е т а ф о р а виступає тим

елементом поетики, я к и й керує пізнанням, встановлюючи відповідності

між

предметами,

фізично

найвіддаленішими

о д и н від о д н о г о . Т а к , н е з м і р н о м у ж а х у й с к о р б о т і , щ о охо­ п и л и с е р ц я а х е я н , в «Іліаді» в і д п о в і д а є п о д в і й н и й вітер з п і в н о ч і й заходу, («Іліада», I X ,

що

о б р у ш и в с я на темну морську хлань

1-8), а р у х в і й с ь к , щ о л а в а з а л а в о ю й д у т ь н а

битву, в і д п о в і д а є бігові м о р с ь к и х валів, п і д х о п л е н и х вихо­ ром, котрі з д і й м а ю т ь с я посеред м о р я , гряда за грядою ко­ т я т ь с я до берега і з г р о м о м р о з б и в а ю т ь с я об скелі («Іліада», IV, 4 2 2 - 4 2 8 ) . М е т а ф о р а — ц е з а с і б в і д н о в и т и є д н і с т ь світу, с п и р а ю ч и с ь на поезію. У Б е н ь я м і н а гірше за все розуміють я к р а з т е , щ о в і н , н е п о е т , т и м н е м е н ш е в о л о д і в поетичною думкою,

а тому вбачав у метафорі н а й в е л и ч н і ш и й д а р у н о к

мови.

Мовне «перенесення» дозволяє надати матеріальної

ф о р м и н е з р и м о м у («Господь — наш н а д і й н и й оплот») і тим с а м и м з р о б и т и й о г о в і д к р и т и м д л я досвіду. Б е н ь я м і н міг без тіні сумніву с п р и й м а т и м а р к с и с т с ь к у к о н ц е п ц і ю надбудо­ в и я к д о к о н е ч н е в т і л е н н я м е т а ф о р и ч н о ї д у м к и с а м е тому, щ о без н а й м е н ш и х т у р б о т і к л о п о т і в п р о « о п о с е р е д к у в а н ­ ня» н а п р я м у с п і в в і д н о с и в надбудову з т а к з в а н и м «матері­ а л ь н и м » б а з и с о м , щ о о з н а ч а в д л я н ь о г о ц і л і с н і с т ь світу, кот­ р и й с п р и й м а є т ь с я ч у т т є в о . В і н був я в н о з а ч а р о в а н и й т и м , що інші т а в р у в а л и як « в у л ь г а р н и й м а р к с и з м » і «недіалек­ тичне мислення». Не виключаю, що Беньямінові, чиє духовне існування в и з н а ч а в і н а д и х а в Ґ е т е — не ф і л о с о ф , а п о е т — і ч и ї з а ц і ­ к а в л е н н я , хоча він і н а в ч а в с я філософії, с т а н о в и л и м а й ж е в и н я т к о в о п о е т и й п р о з а ї к и , було л е г ш е с п і л к у в а т и с я з пое­ тами, ніж із теоретиками, чи то діалектичного, чи метафізич­ н о г о ладу. І в ц ь о м у с е н с і д р у ж б а з Б р е х т о м — у н і к а л ь н а т и м , що н а й б і л ь ш и й із ж и в и х н і м е ц ь к и х поетів з у с т р і в с я тут із н а й в и з н а ч н і ш и м із сучасних йому к р и т и к і в , про що обоє п р е к р а с н о з н а л и , — п о з а с у м н і в о м , була д р у г о ю і куди більш в а ж л и в о ю удачею всього ж и т т я Б е н ь я м і н а .

200

Вона одразу ж

Вальтер Беньямін

призвела до

(1892-1940)

найнесприятливіших наслідків:

налаштувала

п р о т и Б е н ь я м і н а н е ч и с л е н н и х д р у з і в , п о с т а в и л а під загро­ зу його з в ' я з к и з І н с т и т у т о м с о ц і а л ь н и х досліджень, до чиїх «напучувань» у нього («Вгіеіе»,

б у л и всі п і д с т а в и « д о с л у х о в у в а т и с я »

I I , 683), і н е к о ш т у в а л а й о м у Ш о л е м о в о ї д р у ж б и

тільки завдяки терплячій вірності і н е з р і в н я н н і й велико­ д у ш н о с т і Ш о л е м а в у с ь о м у , щ о с т о с у в а л о с я д р у г а . І Адорно, і Ш о л е м п р о к л и н а л и те, щ о о с т а н н і й н а з в а в « р у й н і в н и м впливом» Брехта

— вочевидь недіалектичне використання

м а р к с и с т с ь к и х категорій і б е з п о в о р о т н и й р о з р и в із будья к о ю м е т а ф і з и к о ю ; т а г о л о в н а біда п о л я г а л а в т о м у , щ о Б е ­ ньямін, я к и й зазвичай ішов на к о м п р о м і с и , навіть я к щ о у ц ь о м у й н е б у л о а ж т а к о ї н е о б х і д н о с т і , у с в і д о м л ю в а в і ці­ нував дружбу з

Б р е х т о м саме як о с т а н н ю межу,

з а к і н ч у в а л а с я не л и ш е с л у х н я н і с т ь ,

за я к о ю

а й взагалі будь-яка

д и п л о м а т і я : «Згода з т и м , що р о б и т ь Брехт, — одна з най­ в а ж л и в і ш и х і стратегічно необхідних точок моєї сьогодніш­ н ь о ї п о з и ц і ї » («Вгіеіе», I I , 594). У Б р е х т і в і н в і д н а й ш о в п о ­ ета р і д к і с н о ї і н т е л е к т у а л ь н о ї м о г у т і і , щ о б у л о д л я н ь о г о н а т о й час не м е н ш в а ж л и в и м , л ю д и н у з лівих, я к а , за всіх мір­ к у в а н ь про діалектику, була не б і л ь ш и м д і а л е к т и к о м , аніж він сам, р о з у м я к о ї п р о т е в і д р і з н я в с я н а д з в и ч а й н о ю близь­ к і с т ю д о р е а л ь н о г о світу. П о р у ч і з н и м в і н м і г в і л ь н о відда­ в а т и с я тому,

що

Брехт називав

«грубою думкою»

(«das

р ї и ш р е D e n k e n » ) : «Головне — н а в ч и т и с я м и с л и т и грубо. Д у м к а про істотне — з а в ж д и груба д у м к а » , — с т в е р д ж у в а в Брехт, а Б е н ь я м і н , п р о я с н ю ю ч и , д о д а в а в : « Б а г а т о хто уяв­ л я є собі д і а л е к т и к у я к л ю б о в д о т о н к о щ і в . . . Н а в п а к и , лан­ кою і с к л а д о в о ю д і а л е к т и к и має

бути груба д у м к а :

вона

с п і в в і д н о с и т ь т е о р і ю з п р а к т и к о ю . . . д у м ц і слід бути г р у б о ю , щ о б п р и м у с и т и себе діяти» . Т а к чи і н а к ш е , у грубій д у м ц і Беньяміна приваблювала,

здається,

співвіднесеність не

стільки з п р а к т и к о ю , с к і л ь к и з реальністю; ця реальність для нього щ о н а й б е з п о с е р е д н і ш и м ч и н о м в и р а ж а л а с я в при­ слів'ях та п р и к а з к а х п о в с я к д е н н о ї мови. « П р и с л і в ' я — ш к о -

201

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

да грубої д у м к и » , — п и с а в він у т о м у с а м о м у к о л і р о з д у м і в . С а м е від м и с т е ц т в а п е р е т в о р ю в а т и п р и с л і в ' я т а п р и к а з к и на л і т е р а т у р н у м о в у у Б е н ь я м і н а — як і у К а ф к и , д л я я к о г о фігури мови часто-густо

ставали джерелом

слугували к л ю ч е м до р і з н о м а н і т н и х «загадок»,

натхнення

і

— здатність

п и с а т и прозу, я к а н а с т і л ь к и з а ч а р о в у є й з а ч а р о в а н о б л и з ь к а до реальності. Варто л и ш е п о г л я н у т и на ж и т т я Б е н ь я м і н а , як повсюд­ но б а ч и ш у н ь о м у « м а л е н ь к о г о г о р б а н я » . З а д о в г о до епідемії Т р е т ь о г о р е й х у т о й уже р о з і г р у в а в свої к а в е р з и , д о в о д я ч и видавців, які обіцяли Беньямінові річний аванс за роботу в н у т р і ш н ь о г о р е ц е н з е н т а або р е д а к т о р а журналу, до

бан­

крутства якраз напередодні виходу першого числа. Пізніше він д о з в о л и в ч у д о в і й а н т о л о г і ї л и с т і в н і м е ц ь к и х а в т о р і в , любовно підготовленій Б е н ь я м і н о м і супроводжуваній його п р е к р а с н и м и к о м е н т а р я м и , в с е - т а к и в и й т и д р у к о м під ти­ т у л о м « D e u t s c h e M e n s c h e n » і з е п і г р а ф о м «Von E h r e o h n e R u h m / V o n Grosse ohne G l a n z / V o n W u r d e ohne Sold» ( « П р о ч е с т ь без с л а в и / П р о в е л и ч без б л и с к у / П р о б л а г о р о д с т в о без в и н а г о р о д и » ) ; п р о т е п о т і м п о т у р б у в а в с я , щ о б в о н а з а к і н ­ ч и л а свої д н і у п і д в а л і з б а н к р у т і л о г о ш в е й ц а р с ь к о г о в и д а в ­ ця — її т а к і не н а д і с л а л и до н а ц и с т с ь к о ї Н і м е ч ч и н и , п о п р и наміри Беньяміна, котрий якраз на цей випадок підписав збірник псевдонімом.

У тому ж т а к и підвалі к н и г у було

в і д н а й д е н о 1962-го р о к у у т о й с а м и й м о м е н т , к о л и в Н і м е ч ­ ч и н і в и й ш л о у світ її друге в и д а н н я . ( Ц е , в в а ж а й м о , т е ж мож­ н а п р и п и с а т и « м а л е н ь к о м у г о р б а н е в і » : й о г о з л о ю в о л е ю ба­ гато з того, що п о т і м о б е р т а є т ь с я у д а ч е ю , с п о ч а т к у п о с т а є бідою. Те саме т р а п и л о с я з п е р е к л а д о м «Анабазису» Алексіса С е н - Л е ж е Л е ж е ( С е н - Ж о н а П е р с а ) . Б е н ь я м і н , я к и й цій роботі

«не

надавав

особливої вагомості»

(«Вгіеїе»,

1,381),

у з я в с я з а н е ї т і л ь к и т о м у , щ о і з з а м о в л е н н я м тут, я к і н а пе­ реклад Пруста, допоміг Гофмансталь.

Переклад з'явився в

Німеччині тільки після війни, проте дозволив Беньямінові увійти в к о н т а к т із Л е ж е , а той, о б і й м а ю ч и д и п л о м а т и ч н и й

202

Вальтер Беньямін (1892-1940)

пост, зумів в ч а с н о в т р у т и т и с я і п е р е к о н а в ф р а н ц у з ь к и й у р я д не і н т е р н у в а т и Б е н ь я м і н а вдруге — п р и в і л е й , на к о т р и й с п р о м і г с я м а л о хто з е м і г р а н т і в ) .

П о т о м у н а з м і н у підсту­

п а м п р и й ш л и « к у п к и д р у з о к » , о с т а н н ь о ю з я к и х , п е р е д ката­ с т р о ф о ю на і с п а н с ь к о м у кордоні, стала загроза, що Інсти­ тут с о ц і а л ь н и х д о с л і д ж е н ь , к о т р и й п е р е ї х а в д о Н ь ю - Й о р к а , «єдине матеріальне та моральне опертя»

беньямінівського

і с н у в а н н я в П а р и ж і ( « В г і е і е » , I I , 790), з а л и ш и т ь й о г о б е з п і д т р и м к и . «Самі о б с т а в и н и , що до н е й м о в і р н о с т і усклад­ н и л и м о ю с и т у а ц і ю в Є в р о п і , м о ж у т ь з р о б и т и д л я м е н е не­ м о ж л и в о ю еміграцію до СІЛА», — п и с а в Б е н ь я м і н у квітні 1939 р о к у ( « В г і е і е » , I I , 810), і щ е під с в і ж и м в р а ж е н н я м від того «удару», я к о г о з а в д а в у л и с т о п а д і т р и д ц я т ь в о с ь м о г о лист Адорно, що відкинув п е р ш и й варіант беньямінівської п р а ц і п р о Б о д л е р а ( « В г і е і е » , I I , 790). Ш о л е м ц і л к о в и т о має рацію: після Пруста відчуття най­ тіснішої особистої спорідненості серед сучасних авторів у Б е н ь я м і н а в и к л и к а в К а ф к а . І н е д а р е м н о він — з в и ч а й н о ж, пам'ятаючи про

« п р о с т о р и руїн

і поля понівечення»

у

власній творчості, — п и с а в : «Для р о з у м і н н я того, що зали­ ш и л о с я п і с л я К а ф к и , слід, серед і н ш о г о , п р о с т о в и з н а т и , щ о в і н з а з н а в к р а х у » ( « В г і е і е » , I I , 614). В л у ч н о с к а з а н е Б е н ь я міном про К а ф к у м о ж н а повністю п р и к л а с т и до нього само­ го: « О б с т а в и н и ц ь о г о к р а х у — н а й р і з н о м а н і т н і ш і . Н а п р о ­ шується навіть така думка: варто йому в п е в н и т и с я в крахові, щ о н а н ь о г о ч и г а є , я к у с е і н ш е в і д б у л о с ь із н и м у ж е en route*, н і б и у в і сні» ( « В г і е і е » , I I , 764). Б е н ь я м і н о в і б у л о н е о б о в ' я з ­ ково читати Кафку, щоб думати, як К а ф к а . Не прочитавши щ е н і ч о г о , к р і м « К о ч е г а р а » , він уже н а в о д и в у в есеї п р о ґ е т е в с ь к и й « В и б і р к о в и й засіб» слова Ґете: « Н а д і я , як небес­ на з і р к а , п р о м а й н у л а у н и х над г о л о в а м и » , — а з а к л ю ч н і сло­ ва цієї п р а ц і з в у ч а т ь так, н і б и їх н а п и с а в сам К а ф к а : « Н а д і я дана н а м т і л ь к и заради надії»**. * Принагідно, саме по собі ( ф р . ) . ** П е р е к л а д Я. Берновськог.

203

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

2 6 в е р е с н я 1940 р о к у н а ф р а н к о - і с п а н с ь к о м у к о р д о н і , в ж е на шляху до А м е р и к и , Вальтер Б е н ь я м і н покінчив із собою. П р и ч и н д л я того було безліч.

Гестапо к о н ф і с к у в а л о його

к в а р т и р у в П а р и ж і р а з о м із бібліотекою ( « н а й в а ж л и в і ш у її п о л о в и н у » він с п р о м і г с я свого часу в и в е з т и з Н і м е ч ч и н и ) і б а г а т ь м а р у к о п и с а м и , т а к щ о у н ь о г о б у л и всі п і д с т а в и тур­ буватися за долю решти, котра, завдяки посередництву Ж о р ­ жа Б а т а я , о п и н и л а с я в Н а ц і о н а л ь н і й бібліотеці п е р е д відльо7

том Б е н ь я м і н а з П а р и ж а до Лурда, у вільну зону . Як й о м у б у л о ж и т и без б і б л і о т е к и ? Я к з а р о б л я т и н а ж и т т я без р о з ­ галужених цитат і в и п и с о к , що з а л и ш и л и с я в рукописах? Окрім того,

його

абсолютно

не приваблювала Америка,

де йому, як він не раз г о в о р и в , р а д ш е за все, не з н а й д у т ь жод­ ного і н ш о г о з а с т о с у в а н н я , о к р і м я к в о з и т и п о к р а ї н і , по­ к а з у ю ч и за гроші як «останнього є в р о п е й ц я » . Та безпосе­ редньою

причиною

беньямінівського

самогубства

став

н е с п о д і в а н и й удар долі. Ч е р е з м и р н у угоду м і ж в і ш і с т с ь к о ю Ф р а н ц і є ю та Третім райхом, емігранти з гітлерівської Німеч­ ч и н и — les refugies p r o v e n a n t d A l l e m a g n e * , я к ї х о ф і ц і й н о н а з и в а л и у Ф р а н ц і ї , — о п и н я л и с я під з а г р о з о ю в и с и л к и н а б а т ь к і в щ и н у , та, в і р о г і д н о , т і л ь к и в т о м у р а з і , к о л и в о н и я в ­ л я л и п о л і т и ч н у о п о з и ц і ю . Д л я в р я т у в а н н я ц і є ї к а т е г о р і ї емі­ г р а н т і в , — слід в і д з н а ч и т и , в о н а н і к о л и не м і с т и л а н е п о л і тизованої

маси

єврейства,

котра потім

і

опинилася

в

н а й б і л ь ш і й н е б е з п е ц і , — С п о л у ч е н і Ш т а т и ч е р е з свої кон­ с у л ь с т в а у в і л ь н і й з о н і р о з п о в с ю д ж у в а л и о с о б л и в і в і з и . Зу­ с и л л я м и Інституту в Н ь ю - Й о р к у Б е н ь я м і н одним із перших о т р и м а в таку візу в

Марселі.

Д а л і він

швидко домігся

іспанської т р а н з и т н о ї візи, що надавала йому право доїхати до Лісабона, аби звідти відплисти до А м е р и к и .

Однак у

н ь о г о не було в і з и на виїзд із Ф р а н ц і ї , к о т р а ще в и м а г а л а с я в цей період,

в якій проте ф р а н ц у з ь к и й уряд незмінно

відмовляв емігрантам з Н і м е ч ч и н и на догоду гестапо. Вза* Емігранти, вихідці з Н і м е ч ч и н и ( ф р . ) .

204

Вальтер Беньямін (1892-1940)

галі, ц е н е с к л а д а л о о с о б л и в и х т р у д н о щ і в з в і д т о д і , я к до­ волі к о р о т к а і не в е л ь м и с к л а д н а дорога крізь гори до П о р Бу стала добре відомою

і не о х о р о н я л а с я ф р а н ц у з ь к и м и

п р и к о р д о н н и к а м и . Т а від Б е н ь я м і н а , к о т р и й с т р а ж д а в н а тяжку сердечну недостатність, потребував величезної напруги, майже зовсім з н е с и л е н и м .

навіть н а й к о р о т ш и й шлях і до П о р - Б у він д і с т а в с я

В іспанському приморському

містечку к у п к а емігрантів, до я к о ї він п р и є д н а в с я , дізнала­ ся, що саме цього д н я І с п а н і я з а к р и л а к о р д о н , і і с п а н с ь к і п р и к о р д о н н и к и н е п р и й м а ю т ь віз, в и д а н и х у М а р с е л і . Емі­ г р а н т а м було з а п р о п о н о в а н о т и м с а м и м ш л я х о м н а с т у п н о ­ го ранку повернутися до Франції. Вночі Б е н ь я м і н позбавив с е б е ж и т т я , і в р а ж е н і й о г о с а м о г у б с т в о м п р и к о р д о н н и к и до­ з в о л и л и т и м , хто з а л и ш и в с я , п р я м у в а т и до П о р т у г а л і ї . А за к і л ь к а т и ж н і в було з н я т о й з а б о р о н у на в'їзд. Д н е м р а н і ш е Б е н ь я м і н п р о ї х а в б и без ж о д н и х п е р е п о н ; д н е м п і з н і ш е у М а р с е л і в ж е з н а л и б , щ о і с п а н с ь к и й к о р д о н т и м ч а с о в о за­ к р и т и й . К а т а с т р о ф а могла т р а п и т и с я тільки того в и н я т к о ­ вого д н я .

II. Т е м н і ч а с и

Тому, хто за життя неспроможний подолати життя, одна рука потрібна, щоб відбиватися від розпачу, породженого власною долею... натомість другою рукою він може записувати те, що бачить під руїнами, адже бачить він інакше й більше, ніж оточуючі: бо він мертвий за життя і все ж живий після катастрофи *. Ф р а н ц К а ф к а , « Щ о д е н н и к и » , 19 ж о в т н я 1921

* П е р е к л а д О. Кацевої.

205

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Самопочуття людини, яка під час корабельної катастрофи прив язала себе до щогли, яка ось-ось завалиться. І все ж у неї є шанс подати звідти знак, що обіцяє порятунок. Вальтер Б е н ь я м і н , л и с т д о Герхарда Ш о л е м а , 17 к в і т н я 1931 Ч а с т о д о б а п о з н а ч а є с в о ї м т а в р о м т и х , х т о був м е н ш е з а і н ш и х п і д в л а д н и й ї ї дії, х т о т р и м а в с я від н е ї д а л і , н і ж і н ш і , і к о м у д о в е л о с я через те п о т е р п а т и більше за і н ш и х . Т а к було з П р у с т о м , із К а ф к о ю , з К а р л о м К л а у с о м , т а к було і з Б е н ь я м і н о м . Й о г о ж е с т и , п о в о р о т г о л о в и , к о л и він п р и с л у х а в с я до к о г о с ь у р о з м о в і ; й о г о хода, його м а н е р и — а о с о б л и в о м а н е р а говорити, аж до добору слова й о с о б л и в о с т е й син­ т а к с и с у ; н а р е ш т і , і д е о с и н к р е т и ч н і с м а к и , — в с е б у л о на­ стільки с т а р о м о д н и м , ніби його м и м о х і т ь в и н е с л о з дев'ят­ н а д ц я т о г о століття у д в а д ц я т е , як м о р е п л а в ц я — на берег ч у ж о ї з е м л і . Ч и п о ч у в а в с я в і н у т о д і ш н і й Н і м е ч ч и н і я к вдо­ м а ? С у м н і в н о . В п е р ш е о п и н и в ш и с ь у Ф р а н ц і ї 1913-го р о к у зовсім м о л о д о ю л ю д и н о ю , він за к і л ь к а днів п о ч у в а в с я на в у л и ц я х П а р и ж а «ледь не з а т и ш н і ш е »

(«Вгіеїе»,

1,56), а н і ж

н а з н а й о м и х з д и т и н с т в а в у л и ц я х Б е р л і н а . В і н міг в і д ч у т и вже тоді і, п о з а с у м н і в о м , відчував д в а д ц я т ь м а р о к а м и по­ тому, н а с к і л ь к и м а н д р і в к а з Б е р л і н а в П а р и ж о з н а ч а є пере­ м і щ е н н я у ч а с і — не з о д н і є ї к р а ї н и в і н ш у , а з д в а д ц я т о г о століття excellence,

назад у дев'ятнадцяте. культура

якої

Франція

завдавала

б у л а n a t i o n par

європейський

рівень

минулого століття і заради якої О с м а н н перебудував П а р и ж , «столицю дев'ятнадцятого століття», як називав його Бенья­ м і н . З в и ч а й н о , т о д і ш н і й П а р и ж і щ е н е був к о с м о п о л і т и ч ­ н и м м і с т о м , п р о т е в і н був м і с т о м г л и б о к о є в р о п е й с ь к и м , а т о м у — в ж е п р и н а й м н і з с е р е д и н и д е в ' я т н а д ц я т о г о сто­ л і т т я — з б е з п р и к л а д н о ю п р и р о д н і с т ю в і д к р и т и м д л я всіх вигнанців. Ц ь о м у не могли завадити ні відверта к с е н о ф о б і я його м е ш к а н ц і в , ані в и ш у к а н і п р и ч і п к и місцевої поліції. Щ е задовго до еміграції Б е н ь я м і н знав, «яка це рідкість — на-

206

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

трапити на француза, згодного р о з м о в л я т и з вами більше, н і ж ч в е р т ь г о д и н и » ( « В г і е і е » , І , 445). П і з н і ш е , к о л и в і н о б л а ш т у в а в с я в П а р и ж і як емігрант, в р о д ж е н а гідність утри­ м у в а л а й о г о від з б л и ж е н н я , н е д а ю ч и п о б і ж н и м з н а й о м с т в а м ( г о л о в н и м с е р е д н и х був А н д р е Ж і д ) п е р е р о с т и у м і ц н і з в ' я з ­ к и і н е с п р и я ю ч и н о в и м к о н т а к т а м . ( Я к м и н е щ о д а в н о дізна­ л и с я , Вернер К р а ф т влаштував йому зустріч із Ш а р л е м дю Б о , ч и й «захват перед н і м е ц ь к о ю літературою» з р о б и в його к л ю ч о в о ю постаттю в к о л і емігрантів з Н і м е ч ч и н и . Зі зв'яз­ к а м и у В е р н е р а К р а ф т а б у л о н а б а г а т о к р а щ е — ч и ц е н е іро­ н і я д о л і ! ) У в р а ж а ю ч о м у за т в е р е з і с т ю о г л я д і т в о р і в і л и с ­ тування

Беньяміна,

а також літератури про нього,

П'єр

Міссак відзначив, як хворобливо мав Беньямін переживати той факт, що не з н а х о д и т ь у Ф р а н ц і ї н а л е ж н о г о «прийому» . Та, н а в і т ь д р а т у ю ч и й о б р а ж а ю ч и , м і с т о я к т а к е в и н а г о ­ р о д ж у в а л о за все. Б у л ь в а р и , котрі Б е н ь я м і н в і д к р и в д л я себе щ е 1 9 1 3 - г о р о к у , с к л а д а л и с я з б у д и н к і в , « с п о р у д ж е н и х , зда­ в а л о с я , не д л я того, аби в н и х ж и т и , а ніби к а м і н н я — д л я т о г о , щ о б м і ж н и м п р о г у л ю в а т и с я » ( « В г і е і е » , 1,56). Ц е м і с т о , я к е м о ж н а , й д у ч и к р і з ь стару браму, о б х о д и т и п о колу, ли­ ш и л о с я саме тим, чим були к о л и с ь обнесені глухими стінами і

захищені

від

зовнішнього

світу

середньовічні

міста:

н а с п р а в д і і н т е р ' є р о м , а л е без т і с н я в и с е р е д н ь о в і ч н и х в у л и ­ чок, — просторо забудованим і р о з п л а н о в а н и м інтер'єром п р о с т о н е б а , і з в е л и ч н и м н е б е с н и м д а х о м н а д г о л о в о ю . «Тон­ к о щ і всіх т у т е ш н і х м и с т е ц т в

і всієї т у т е ш н ь о ї д і я л ь н о с т і

п о л я г а ю т ь у тому, що в о н и л ю б о в н о з б е р і г а ю т ь у л а м к и ори­ г і н а л у в ї х н і й п е р в і с н і й п и ш н о т і » ( « В г і е і е » , І , 421). Ц е д о ­ помагає створювати новий блиск.

Одноманітні фасади, що

тягнуться вздовж вулиць на взірець внутрішніх перетинок у квартирі, утворюють у П а р и ж і відчуття фізичної захище­ ності, як у ж о д н о м у і н ш о м у місті. А галереї, що з ' є д н у ю т ь в е л и к і б у л ь в а р и і р я т у ю т ь від н е г о д и , н а с т і л ь к и п р и ч а р у в а ­ ли Б е н ь я м і н а , що свою давно в и н о ш у в а н у головну працю про д е в ' я т н а д ц я т е с т о л і т т я і його с т о л и ц ю він дедалі часті-

207

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ше й н а з и в а в просто «Роботою про пасажі»

(«Passangenar-

beit»). Ці галереї були д л я нього с и м в о л о м П а р и ж а : поєдну­ ючи в собі в н у т р і ш н є й з о в н і ш н є , в о н и я в л я л и с п р а в ж н ю п р и р о д у цього міста нібито у ф о р м і самої сутності. Чужи­ нець почувається в П а р и ж і як удома, тому що м о ж е ж и т и т у т у м і с т і , як у в л а с н и х ч о т и р ь о х с т і н а х .

І як у к в а р т и р і

ж и в у т ь і о б л а ш т о в у ю т ь її, щ о б ж и т и , а н е п р о с т о с п а т и , ї с т и й п р а ц ю в а т и , т а к само і в місті ж и в у т ь , б л у к а ю ч и по н ь о м у без м е т и й с м и с л у , п р о т е з н а ю ч и , щ о з а в ж д и з н а й д у т ь тут п р и т у л о к у н е з л і ч е н н и х к а в ' я р н я х , які п р о в о д ж а ю т ь вас, в у л и ц я за в у л и ц е ю , і п о в з я к і тече ж и т т я міста — ріка пере­ хожих. П а р и ж і подосі — є д и н е з в е л е т е н с ь к и х міст, я к е мож­ на зі з р у ч н о с т я м и більше,

обійти пішки

ніж у будь-якого

іншого,

і пожвавленість якого з а л е ж и т ь від в у л и ч н и х

пішоходів, т а к щ о с у ч а с н и й а в т о т р а н с п о р т з а г р о ж у є само­ му і с н у в а н н ю П а р и ж а з п р и ч и н д а л е к о не технічних. Пусте­ л я а м е р и к а н с ь к и х п е р е д м і с т ь а б о ж и т л о в и х к в а р т а л і в бага­ тьох

міст світу,

бруківки,

все

вуличне

життя

котрих

зведене

а пішохід може крокувати тротуаром,

до

урізаним

тепер до стежечки, миля за милею, не зустрічаючи живої душі,

— п о в н а п р о т и л е ж н і с т ь П а р и ж а . Бо в і н ш и х містах,

здається, знехотя допускають свободу л и ш е для покидьків суспільства; — р о з д и в л я н н ю по боках, б а й д и к у в а н н ю , фла­ нерству, — п а р и з ь к і вулиці з а в ж д и й г о с т и н н о відкриті. Тому вже з часів Другої імперії місто було с п р а в ж н і м р а є м д л я всіх, к о м у н е т р е б а з а р о б л я т и н а ж и т т я , т у р б у в а т и с я п р о к а р ' є р у , д о м а г а т и с я с в о є ї м е т и , і н а к ш е к а ж у ч и , р а є м д л я бо­ г е м и , і не л и ш е х у д о ж н и к і в і п и с ь м е н н и к і в , а й д л я тих, хто до них п р и є д н у є т ь с я , о с к і л ь к и не м о ж е — в т р а т и в ш и дім чи б а т ь к і в щ и н у — адаптуватися ні п о л і т и ч н о , ні соціально. П о з а ц и м и р а м к а м и міста, к о т р е стало д л я ю н о г о Б е н ь я ­ міна в и р і ш а л ь н и м ж и т т є в и м досвідом, зуміємо,

чому ключовою

фланер. До якої міри

постаттю

м и н а в р я д ч и зро­

написаного

ним

став

прогулянка визначала самий крок

б е н ь я м і н і в с ь к о ї д у м к и , я с н і ш е за все в и д н о з о с о б л и в о с т е й

208

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

його ходи, я к у М а к с Ріхнер описує як «суміш п р о с у в а н н я З

в п е р е д і з в о л і к а н н я , обох р а з о м » . Це була хода ф л а н е р а , п р и к м е т н а т и м , що ф л а н е р і в , р а з о м із д е н д і й с н о б а м и , по­ родило д е в ' я т н а д ц я т е століття, доба добробуту, к о л и діти з р о д и н в е р х н ь о г о п р о ш а р к у с е р е д н ь о г о к л а с у , з о в с і м н е пра­ ц ю ю ч и , к о р и с т у в а л и с я доходом, а тому не мали ж о д н и х при­ чин н е п о к о ї т и с я . І ц і л к о в и т о так само, як це місто н а в ч и л о Беньяміна фланерству,

п р и х о в а н о м у стилю ходи й д у м к и

дев'ятнадцятого століття, воно, природно, з а р о н и л о у нього особливі почуття до

французької словесності,

що майже

н е з д о л а н н о в і д р і з а л о й о г о від і н т е л е к т у а л ь н о г о ж и т т я , з в и ­ чайного для тодішньої Німеччини.

« У Н і м е ч ч и н і я від­

ч у в а ю , д о я к о ї м і р и мої с п р о б и й з а ц і к а в л е н н я чужі л ю д я м мого п о к о л і н н я , тоді як у Ф р а н ц і ї є п е в н і с и л и — такі п и с ь м е н н и к и , як Жіроду й особливо Арагон,

рух сюрре­

а л і с т і в , — я к і , н а с к і л ь к и я бачу, п р а ц ю ю т ь н а д т и м с а м и м , що ц і к а в и т ь і м е н е » , — п о в і д о м л я в в і н Г о ф м а н с т а л ю у 1927 р о ц і ( « В г і е і е » , 1,446), к о л и , п о в е р н у в ш и с я з М о с к в и і в п е в ­ н и в ш и с ь у н е з д і й с н е н н о с т і л і т е р а т у р н и х п л а н і в під кому­ н і с т и ч н и м п р а п о р о м , Б е н ь я м і н з а п о в з я в с я з м і ц н ю в а т и свої «паризькі позиції»

(«Вгіеіе»,

ми р а н і ш е він п и с а в про

І, 444-445).

( В і с ь м о м а рока­

«неймовірне відчуття спорідне­

ності», котре п р о б у д и в у н ь о м у Ш а р л ь Пеґі: « Н і щ о з напи­ саного

ніколи

не

викликало такого

розчулювало відчуття

мене так глибоко

співпричетності»

і не

(«Вгіеіе»,

І,

217)). Хоч б и я к там було, з а к р і п и т и й о м у нічого н е вдало­ ся, і р о з р а х о в у в а т и на удачу теж не в и п а д а л о . І н о з е м ц і — а, м а б у т ь , П а р и ж і до с ь о г о д н і п р и в а б л ю є до себе тих, хто н а р о д и в с я з а м е ж а м и Ф р а н ц і ї , — м о г л и п о с і с т и я к е с ь ста­ н о в и щ е у с т о л и ц і хіба що в п е р ш і п о в о є н н і р о к и . З і н ш о г о боку, Б е н ь я м і н ш у к а в с т а н о в и щ а , я к о г о у т о й ч а с н е і с н у в а ­ ло ніде й я к е ,

насправді,

в и з н а ч а л о с я й було с т в е р д ж е н е

л и ш е б а г а т о п і з н і ш е . Ц е б у л о с т а н о в и щ е т о г о , «хто п р и п н у в себе д о щ о г л и » , з в і д к и негоду м о ж н а р о з р і з н и т и н е з р і в н я н ­ но краще, ніж із безпечної гавані, навіть я к щ о р о з п а ч л и в і

209

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с и г н а л и «краху к о р а б л я » , з н а к и о д и н а к а , що не вміє плава­ т и н і з а т е ч і є ю , н і п р о т и н е ї , н а в р я д ч и п о м і ч а ю т ь я к ті, х т о в ж и т т і н е в и х о д и в у ш т о р м о в е м о р е , т а к і ті, к о м у б у д ь - я к а негода з а в в и г р а ш к и . Н а п о г л я д с т о р о н н ь о г о , ц е була п о з и ц і я в і л ь н о г о п и с ь ­ менника, що живе пером.

Однак, як зауважив, здається,

т і л ь к и М а к с Р і х н е р , Б е н ь я м і н і в ц ь о м у в і д н о ш е н н і був « о к ремішнім»,

оскільки «публікувався зрідка,

і ніхто н і к о л и

д о с т е м е н н о не знав... до я к о ї м і р и він ж и в е на к о ш т и з і н ш и х джерел» (там само). Підозри Ріхнера цілковито виправдані. До еміграції «інші джерела» були повністю до послуг Б е н ь я ­ міна; ба більше, за м а ш к а р о ю вільного п и с ь м е н н и ц т в а три­ вало ж и т т я ще більш вільного, хоча й п о с т і й н о з а г р о ж е н о г о homme de lettres, з а ч и й с п р а в ж н і й д і м п р а в и л а б і б л і о т е к а , зібрана з в и н я т к о в о ю ретельністю, проте навряд чи здатна д о п о м о г т и в роботі. її складали скарби, ч и я цінність, як не раз п і д к р е с л ю в а в Б е н ь я м і н , д о в о д и л а с я т и м ф а к т о м , щ о він їх навіть не в і д к р и в а в , — і н ш и м и с л о в а м и , ця бібліотека була н а д і й н о з а х и щ е н а від б у д ь - я к о г о в и к о р и с т а н н я ч и п р и д а т ­ ності для фахових потреб. Подібного способу життя в Німеч­ ч и н і не знали, як не з н а л и й того роду з а н я т ь , к о т р и й для Б е н ь я м і н а — і т і л ь к и тому, що д о в о д и л о с я з а р о б л я т и , — із ц ь о г о ж и т т я в и п л и в а в . З а н я т ь н е і с т о р и к а л і т е р а т у р и , вче­ н о г о , у ч и є м у р о з п о р я д ж е н н і — н е о б х і д н а к і л ь к і с т ь грубез­ н и х томів, а к р и т и к а й есеїста, д л я я к о г о навіть есей н а д т о р о з т я г н у т и й на д о г о д у п у б л і ц і і я к и й , к о л и б в и д а в ц і не пла­ тили йому п о р я д к о в о , завжди надавав би перевагу лапідар­ ному афоризмові. Беньямін, поза сумнівом, усвідомлював, що його п р о ф е с і й н і амбіції н а п р а в л е н і на те, чого п р о с т о т а к и н е м а є в нього на б а т ь к і в щ и н і , де, всупереч Л і х т е н бергові, Л е с с і н г о в і , Ш л е г е л ю , Гейне й Н і ц ш е , а ф о р и з м зав­ жди вважали

за ніщо

і зазвичай

несхвально

вбачали у

к р и т и ч н і й думці підривне начало, місце якого, я к щ о взагалі т а к е і с н у є , — х і б а щ о в г а з е т і н а ш п а л ь т і к у л ь т у р и . Н е ви­ падково

Беньямін

обрав для в и с л о в л е н н я

210

своїх амбіцій

Вальтер Беньямін (1892-1940)

ф р а н ц у з ь к у м о в у : «Le b u t q u e j e m'avais propose... c'est d'etre considere c o m m e le p r e m i e r c r i t i q u e de la l i t e r a t u r e a l l e m a n d e . La difficulte c'est que, d e p u i s plus c i n q u a n t e ans, la c r i t i q u e l i t t e r a i r e en A l l e m a g n e n'est plus c o n s i d e r e e c o m m e un genre serieux. Se faire une s i t u a t i o n dans la c r i t i q u e , cela... veut d i r e : l a recreer c o m m e g e n r e » ( « М е т а , я к у я п е р е д с о б о ю б а ч у — стати н а й в и д а т н і ш и м к р и т и к о м у німецькій літературі. Л и х о в тому, що о с т а н н і п і в с т о л і т т я л і т е р а т у р н а к р и т и к а в Н і м е ч ­ чині не розглядається як с е р й о з н и й ж а н р . Посісти місце в к р и т и ц і о з н а ч а є . . . в і д р о д и т и ї ї я к ж а н р » ( « В г і е і е » , I I , 505)). Звичайно

ж,

вибором

фаху

Беньямін

зобов'язаний

ф р а н ц у з ь к и м в п л и в а м у ю н а ц ь к і р о к и — близькості вели­ к о г о з а р е й н с ь к о г о сусіда, щ о п р и щ е п и в й о м у т а к е г л и б о к е відчуття с п о р і д н е н о с т і . Т а щ е х а р а к т е р н і ш е те, щ о н а в і т ь ц е й П р о ф е с і й н и й в и б і р був п о в ' я з а н и й з в а ж к и м и ч а с а м и і ф і н а н ­ совою с к р у т о ю . С п р о б у й ми п о з н а ч и т и у с о ц і а л ь н и х кате­ горіях той фах, до я к о г о Б е н ь я м і н себе несамохіть, хоча, м о ж л и в о , й не д о с и т ь р е т е л ь н о готував, нам д о в е л о с я б зро­ б и т и к р о к н а з а д , у в і л ь г е л ь м і в с ь к у Н і м е ч ч и н у , де він в и р і с і д е с к л а л и с я й о г о п е р ш і п л а н и н а м а й б у т н є . І т о д і м и б и ска­ зали, що Б е н ь я м і н г о т у в а в с я до є д и н о г о — до «фаху» при­ ватного к о л е к ц і о н е р а і цілковито н е з а л е ж н о г о вченого, до т о г о , щ о н і м е ц ь к о ю з в е т ь с я « P r i v a t g e l e h r t e r » . Ч е р е з обста­ в и н и часу ті д о с л і д ж е н н я , до я к и х він п і д с т у п и в с я напере­ додні П е р ш о ї світової в і й н и , м о г л и бути з а в е р ш е н и м и тільки в р а м к а х у н і в е р с и т е т с ь к о ї к а р ' є р и , о д н а к н е х р е щ е н и м євре­ ям доступ до такої к а р ' є р и , як і будь-якої іншої цивільної с л у ж б и , був з а к р и т и й . ї м д о з в о л я л о с я з а х и щ а т и п е р ш у д и ­ сертацію і, в к р а щ о м у разі, д о с я г а т и рангу н е о п л а ч у в а н о г о екстраординарного п р о ф е с о р а — кар'єра, радше багатообіцяюча, ніж здатна забезпечити належні статки. Докторан­ тура, н а я к у Б е н ь я м і н з в а ж и в с я т і л ь к и « з р о з р а х у н к у н а п і д т р и м к у сім'ї» («Вгіеіе», І , 216), а п о т о м у п р а г н е н н я з а х и ­ стити дисертацію, заздалегідь передбачали, що сім'я готова забезпечити йому належні статки.

211

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

По війні ситуація різко змінилася: з і н ф л я ц і є ю значна частина буржуазії збідніла, я к щ о не повністю р о з о р и л а с ь , і у В е й м а р с ь к і й республіці університетська кар'єра відкри­ лася навіть перед н е х р е щ е н и м и є в р е я м и . Невдача з першою дисертацією д о з в о л я є чітко побачити, до чого ж мало Бенья­ мін враховував зміну о б с т а в и н і н а с к і л ь к и н и м продовжу­ вали володіти д о в о є н н і у я в л е н н я про ф і н а н с о в і матерії. Я к гадалося із самого початку, захист дисертації Б е н ь я м і н о м п о в и н е н був, н а д а в ш и «доказ п у б л і ч н о г о в и з н а н н я » , о т я м и т и й о г о б а т ь к а ( « В г і е і е » , І , 293); т о й був з о б о в ' я з а н и й з а б е з ­ п е ч и т и с и н о в і , я к о м у н а т о й ч а с п е р е в а л и л о з а т р и д ц я т ь , гідні і, додамо, сумірні з його с о ц і а л ь н и м статусом статки. Н а в і т ь з б л и з и в ш и с ь із комуністами,

Б е н ь я м і н ані на секунду не

з а с у м н і в а в с я в т о м у , щ о , п о п р и всі х р о н і ч н і т е р т я з б а т ь к а ­ м и , він м а є п о в н е п р а в о на т а к у п і д т р и м к у і що їхні в и м о г и , щ о б він « з а р о б л я в собі н а ж и т т я » , « ц і л к о в и т о н е п р и й н я т н і » («Briefe», І , 292). К о л и й о г о б а т ь к о п і з н і ш е о г о л о с и в , щ о н е м о ж е , а р а д ш е н е б а ж а є з б і л ь ш у в а т и суму, я к у в і н щ о м і с я ц я т а к ч и т а к с п л а ч у в а в , це, п р и р о д н о , п о х и т н у л о о с н о в и ціло­ го б е н ь я м і н і в с ь к о г о п і д п р и є м с т в а . Аж до смерті батьків у 1930-ті р о к и Б е н ь я м і н з а в ж д и м а в з м о г у р о з в ' я з а т и п р о б л е ­ му засобів д л я і с н у в а н н я , п р о с т о п о в е р н у в ш и с ь у батьків­ с ь к и й дім, де с п е р ш у м е ш к а в із в л а с н о ю р о д и н о ю ( д р у ж и н о ю й с и н о м ) , а після розриву з н и м и — доволі швидкого — сам. ( Р о з л у ч е н н я б у л о о ф о р м л е н е л и ш е 1930-го р о к у ) . В о ч е в и д ь , т а к и й с п о с і б ж и т т я з а в д а в а в й о м у ч и м а л и х м у к , п р о т е на­ стільки ж очевидно,

що за всіх м о ж л и в о с т е й він н і к о л и

всерйоз не р о з г л я д а в ж о д н о г о іншого варіанту. Д и в у є й інше: в с у п е р е ч п о с т і й н и м ф і н а н с о в и м у т р у д н е н н я м , Б е н ь я м і н усі ці р о к и б е з п е р е р в н о з б і л ь ш у в а в свою бібліотеку. Є д и н а спро­ б а в і д м о в и т и с я від п р и с т р а с т і , щ о з а г р о ж у в а л а й о г о р о з о ­ р и т и в к і н е ц ь — він відвідував н а й б і л ь ш і а у к ц і о н и , як і н ш і х о д я т ь г р а т и в к а з и н о , — і г о т о в н і с т ь «у р а з і с к р у т и » н а в і т ь щ о с ь п р о д а т и — з а к і н ч и л а с я п о р и в о м « з а г л у ш и т и б і л ь та­ к о г о р і ш е н н я » ( « В г і е ї е » , 1,340) с в і ж и м и п р и д б а н н я м и . Т о ч -

212

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

пісінько так само єдина спроба покласти край фінансовій з а л е ж н о с т і від б а т ь к і в з а к і н ч и л а с я п р о п о з и ц і є ю

батькові

в и д а т и й о м у о д н о р а з о в о «суму, д о с т а т н ю , а б и п р и д б а т и д о л ю у с п р а в а х б у к і н і с т и ч н о ї к р а м н и ц і » ( « В г і е і е » , І , 292). Т а к и м було є д и н е п р и б у т к о в е з а н я т т я , к о т р е Б е н ь я м і н п р и н а й м н і р о з г л я д а в . О д н а к і тут д а л і р о з г л я д у с п р а в а , я к п о в е л о с я , н е зрушила. В р а х о в у ю ч и р е а л ь н і с т ь Н і м е ч ч и н и д в а д ц я т и х р о к і в і ро­ з у м і н н я Б е н ь я м і н о м т о г о ф а к т у , щ о в і н н і к о л и н е буде с п р о ­ м о ж н и м з а р о б л я т и на ж и т т я п е р о м — «є місця, де я можу з а р о б л я т и мінімальні к о ш т и , і місця, де я можу ж и т и на цей м і н і м у м , п р о т е м і с ц ь , д е в м е н е буде і т е , й і н ш е , н е і с н у є » («Вгіеіе», I I , 563), — й о г о ж и т т є в а п о з и ц і я м о ж е в р а з и т и ко­ гось я к п р и к л а д н е п р о с т и м о ї б е з в і д п о в і д а л ь н о с т і .

Однак

жодної б е з в і д п о в і д а л ь н о с т і тут не було. Р о з у м н і ш е припус­ тити інше: збіднілому багатієві так само важко повірити у свою бідність, як р о з б а г а т і л о м у б і д н я к у — у своє багатство. П е р ш и й засліплений безрозсудністю, котрої абсолютно не у с в і д о м л ю є ; д р у г и й о д е р ж и м и й с к н а р і с т ю , а по суті — по­ переднім б е з м е ж н и м страхом перед завтрашнім днем. Ба більше, у своєму ставленні до ф і н а н с о в и х проблем Б е н ь я м і н був н е п о о д и н о к и м . Н а в п а к и , й о г о п о г л я д н а ц і речі р о з д і л я л о ціле п о к о л і н н я н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к и х інтелек­ т у а л і в , х о ч а , й м о в і р н о , н і к о м у з н и х в і н н е к о ш т у в а в на­ стільки д о р о г о . В о с н о в і тут п о л я г а в спосіб д у м а н н я їхніх б а т ь к і в , у д а ч л и в и х д і л о в и х л ю д е й , я к і н е н а д т о в и с о к о ціну­ в а л и в л а с н і д о с я г н е н н я і м р і я л и п р о те, щ о їхні с и н и при­ с в я т я т ь с е б е б а г а т о б і л ь ш в и с о к и м п р е д м е т а м . Ц е був секу­ л я р и з о в а н и й в а р і а н т старої є в р е й с ь к о ї в і р и в те, що «вчені л ю д и » , к о т р і з н а ю т ь Т о р у ч и Т а л м у д , і н ш и м и с л о в а м и , бо­ ж е с т в е н н и й з а к о н , с к л а д а ю т ь с п р а в ж н ю еліту н а р о д у і не п о в и н н і о б т я ж у в а т и себе н а с т і л ь к и н и з ь к и м и з а н я т т я м и , я к з д о б у в а н н я г р о ш е й ч и їхнє з а р о б л я н н я . Й д е т ь с я н е про те, що в ц ь о г о п о к о л і н н я не було к о н ф л і к т і в з б а т ь к а м и . На­ впаки, література епохи т а к и м и к о н ф л і к т а м и переповнена,

213

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

і я к б и Ф р о й д жив і провадив дослідження в іншій країні, в м е ж а х іншої м о в и , а не в н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к о м у с е р е д о в и щ і , що поставляло йому пацієнтів, ми, найвірогідніше, ніколи б 4

навіть не почули про Едипів комплекс . Проте, як правило, ц і к о н ф л і к т и р о з в ' я з у в а л и с я п р е т е н з і я м и с и н і в н а гені­ альність, або, як за н а в е р н е н н я н а щ а д к і в багатьох благопо­ л у ч н и х р о д и н у к о м у н і с т и ч н у віру, п р и с в я т о ю с е б е д о б р о ­ буту л ю д с т в а , — в б у д ь - я к о м у р а з і , н а д и х а л и с я п р е д м е т а м и більш в и с о к и м и ,

ніж здобування грошей. Так чи інакше,

батьки зарані с п р и й м а л и це як довід, що ц і л к о в и т о в и б а ч а в в і д м о в у з а р о б л я т и н а ж и т т я . Т а м ж е , д е т а к і п р е т е н з і ї н е ста­ вилися чи не с п р и й м а л и с я , катастрофа в и я в л я л а с я неми­ н у ч о ю . С а м е т а к було в р а з і Б е н ь я м і н а : б а т ь к о н і к о л и не визнавав його претензій, і відносини між н и м и завжди були дуже к е п с ь к и м и . З К а ф к о ю було і н а к ш е . М о ж л и в о , тому, що в і н , с к а ж е м о т а к , н а п р а в д у був г е н і є м .

К а ф к а був м а й ж е

в і л ь н и м від м а н і ї в л а с н о ї г е н і а л ь н о с т і , щ о о т р у ю в а л а й о г о оточення, ніколи не претендував на роль генія і забезпечив собі ф і н а н с о в у н е з а л е ж н і с т ь з в и ч а й н о ю р о б о т о ю у п р а з ь к і й с т р а х о в і й к о н т о р і . ( З р о з у м і л о , й о г о с т о с у н к и з б а т ь к о м та­ к о ж були дуже п о г а н и м и , п р о т е з і н ш и х п р и ч и н ) . Але й К а ф ­ ка, варто й о м у було с т а т и на т а к у п о з и ц і ю , п о б а ч и в у н і й «змагання самогубців», що наче п і д к о р и л и с я наказу, я к и й п р о г о л о ш у в а в : « В и р и й собі могилу власноруч» . Хоч би як там було, д л я Б е н ь я м і н а щ о м і с я ч н а ф і н а н с о в а підтримка залишалась

єдино

можливою

формою

доходу.

З а р а д и неї в і н п і с л я с м е р т і б а т ь к і в був г о т о в и й — ч и д у м а в , щ о г о т о в и й — б у к в а л ь н о н а в с е : в и в ч а т и і в р и т з а т р и с т а ма­ рок на місяць, я к щ о сіоністи вбачають у цьому якусь користь, або, з н а л е ж н о ю « п р и п р а в о ю » опосередкувань, м и с л и т и на діалектичний манер за тисячу французьких франків, я к щ о інакше з м а р к с и с т а м и не можна. Той факт, що ні того, ні і н ш о г о він, за всіх п і з н і ш и х з л и д н і в і с а м о т н о с т і , не з р о б и в , заслуговує захоплення, і тільки безкінечно т е р п л я ч и й Ш о лем, що з в е л и ч е з н и м и т р у д н о щ а м и виклопотав другові сти214

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

і іендію Є р у с а л и м с ь к о г о у н і в е р с и т е т у н а в и в ч е н н я і в р и т у , міг рік з а р о к о м з н о с и т и б е н ь я м і н і в с ь к і з в о л і к а н н я . М е н ш з а все, з р о з у м і л о ,

о т о ч е н н я було готове п л а т и т и за те є д и н е

«місце», з а д л я я к о г о Б е н ь я м і н в в а ж а в себе н а р о д ж е н и м , — м і с ц е homme de lettres, п р о у н і к а л ь н і м о ж л и в о с т і я к о г о н е п і д о з р ю в а л и , ба й не м о г л и п і д о з р ю в а т и ні сіоністи, ні мар­ ксисти. М и с ь о г о д н і в б а ч а є м о в homme de lettres р а д ш е б е з н е в и н ­ ну м а р г і н а л ь н у п о с т а т ь — він д л я н а с н і б и з р і в н я в с я в пра­ в а х із Privatgelehrter, к о т р и й з а в ж д и н і с у с о б і д е щ о к о м і ч н е . А от Б е н ь я м і н , що відчував таку с п о р і д н е н і с т ь із усім фран­ ц у з ь к и м , щ о м о в а с т а л а « с в о є р і д н и м алібі» й о г о і с н у в а н н я («Вгіеіе», I I , 505), н а п е в н е п а м ' я т а в в и т о к и homme de lettres, що в и й ш о в із п е р е д р е в о л ю ц і й н о ї Ф р а н ц і ї і з р о б и в у р о к и революції

н а д з в и ч а й н у кар'єру.

Н а в і д м і н у від

пізніших

п и с ь м е н н и к і в і літераторів, «ecrivains et literateurs», як навіть Л а р у с с в и з н а ч а в homme de lettres, ж о д е н і з ц и х л ю д е й , я к і ж и л и у світі п и с а н о г о й д р у к о в а н о г о с л о в а , та п е р е д у с і м в о т о ч е н н і к н и г , н е був з о б о в ' я з а н и й і н е з б и р а в с я а н і п и с а т и , ані ч и т а т и з обов'язку, з а р о б л я ю ч и на ж и т т я . Р о з х о д я ч и с ь у ц ь о м у з к л а с о м п і з н і ш и х і н т е л е к т у а л і в , що п р о п о н у ю т ь свої п о с л у г и чи то д е р ж а в і як е к с п е р т и , с п е ц і а л і с т и або ч и н о в ­ н и к и , ч и т о с у с п і л ь с т в у — в ц а р и н і р о з в а г а б о о с в і т и , homme de lettres з а в ж д и н а м а г а л и с я т р и м а т и с ь о с т о р о н ь я к в і д д е р ­ ж а в и , т а к і від с у с п і л ь с т в а . ї х н є м а т е р і а л ь н е і с н у в а н н я за­ с н о в у в а л о с я на н е т р у д о в и х доходах, а і н т е л е к т у а л ь н і наста­ нови

спиралися

на рішучу

відмову

інтегруватися

як у

п о л і т и ч н у , т а к і в с о ц і а л ь н у систему. В и х о д я ч и з цієї под­ війної

незалежності

вони

й

могли

собі д о з в о л и т и

той

з в е р х н і й п о г л я д , б е з я к о г о н е б у л о б а н і з н е в а ж л и в и х здо­ гадів п р о л ю д с ь к у п о в е д і н к у в Л а р о ш ф у к о , н і м у д р о ї п р о ­ никливості М о н т е н я , ні а ф о р и с т и ч н о ї в'їдливості роздумів М о н т е с к ' є . Я н е с т а в л ю с о б і з а р а з з а м е т у о б г о в о р ю в а т и об­ с т а в и н и , щ о з р е ш т о ю п е р е т в о р и л и homme de lettres н а р е в о ­ л ю ц і о н е р і в в і с і м н а д ц я т о г о століття, або с у к у п н і с т ь п р и ч и н ,

215

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ я к і р о з к о л о л и їхніх н а с т у п н и к і в у д е в ' я т н а д ц я т о м у й двад­ ц я т о м у с т о л і т т я х н а к л а с « к у л ь т у р н и х л ю д е й » , з о д н о г о боку, і п р о ф е с і й н и х р е в о л ю ц і о н е р і в , з і н ш о г о . Я з г а д у ю це істо­ р и ч н е тло л и ш е тому, щ о н а ч а л о культури н а й р і д к і с н і ш и м ч и н о м з ' є д н а л о с я в Б е н ь я м і н і з н а ч а л о м р е в о л ю ц і ї та не­ п о к о р и . Н і б и н а п е р е д о д н і з н и к н е н н я п о с т а т і homme de lettres було п р и з н а ч е н о ще раз п о с т а т и в усій п о в н о т і з а д а т к і в , хоча — чи р а д ш е , ч е р е з те, що — в о н а до ц ь о г о м о м е н т у ката­ с т р о ф і ч н о в т р а т и л а м а т е р і а л ь н у основу, і суто інтелектуаль­ на пристрасть, що робила цю постать настільки привабли­ в о ю , м о г л а т е п е р р о з к р и т и с я в усіх н а й б і л ь ш в и р а з н и х і вражаючих

можливостях.

З в и ч а й н о , у Б е н ь я м і н а було ц і л к о м д о с т а т н ь о п р и ч и н , аби п о в с т а в а т и п р о т и своїх в и т о к і в , н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к о г о с е р е д о в и щ а і м п е р с ь к о г о суспільства Н і м е ч ч и н и , і його про­ т и с т о я н н я Веймарській республіці,

в я к і й він в і д м о в и в с я

стати п р о ф е с і о н а л о м , т а к о ж було ч и м а л о ю м і р о ю в и п р а в ­ даним.

У

«Берлінському дитинстві

на порозі

століття»

Б е н ь я м і н описує дім, у я к о м у ріс, як «давно п р и з н а ч е н и й д л я н ь о г о . . . м а в з о л е й » ( « S c h r i f t e n » , 1,643)*. Х а р а к т е р н о , щ о його батько торгував к а р т и н а м и та а н т и к в а р і а т о м . С і м ' я була заможною,

в и т р и м а л а с у в о р и й досвід асиміляції,

о д и н дід

належав до православ'я, і н ш и й — до реформатської церкви. « У д и т и н с т в і я був б р а н ц е м с т а р и х і н о в и х к в а р т а л і в захід­ ного Б е р л і н а . У ті часи к л а н моїх р о д и ч і в с е л и в с я у двох ц и х р а й о н а х , п р и н о с я ч и з собою впертість навпіл із само­ в д о в о л е н н я м і п е р е т в о р ю ю ч и місце м е ш к а н н я на гетто, к о т р е розглядалось

як

спадковий

лен»

(«Schriften»,

I,

634).

Упертість стосувалась єврейського п о х о д ж е н н я — тільки з у п е р т о с т і за нього й т р и м а л и с я . С а м о в д о в о л е н н я ж навію­ в а л о с я с т а н о в и щ е м у суспільстві серед н е є в р е ї в , де в о н и , що не кажіть, дечого досягли. Чого саме — д е м о н с т р у в а л о с ь у дні, к о л и ч е к а л и гостей. З а д л я такого випадку надра сер* П е р е к л а д і ? . Берновськог.

216

Вальтер Беньямін (1892-1940)

в а н т а , щ о був о с е р д я м д о м у і « з п о в н о ю п і д с т а в о ю н а г а д у ­ вав х р а м о в и й вівтар», в і д ч и н я л и с я , і м о ж н а було

«явити

світові с к а р б и , наче к у м и р і в , я к і ч е к а ю т ь на п о к л о н і н н я » . Тоді в и й м а в с ь увесь « д о м а ш н і й запас срібла», отож вистав­ л я л о с я «не в д е с я т е р о , а в д в а д ц я т ь і в т р и д ц я т ь р а з і в б і л ь ш е од з в и ч а й н о г о . І к о л и я д и в и в с я на всі ці н е с к і н ч е н н і шере­ ги кавових л о ж е ч о к і підставок для ножів,

ножичків для

фруктів і в и д е л о ч о к д л я у с т р и ц ь , н а с о л о д а їхнім н а д м і р о м б о р о л а с я в м е н і з і с т р а х о м , щ о о ч а м о ч і к у в а н и х г о с т е й усі вони видадуться на один кшталт, як наші звичайні столові ножі» («Schriften»,

1,632). Н а в і т ь д и т и н а р о з у м і л а : щ о с ь т у т

д о к о р і н н о не так, і не п р о с т о тому, що п о р я д м е ш к а л и бідня­ к и ( « б і д н я к и — д л я з а б е з п е ч е н и х д і т е й м о г о в і к у в о н и існу­ вали т і л ь к и як ж е б р а к и . І я п о м і т н о п р о с у н у в с я в р о з у м і н н і речей,

к о л и бідність у п е р ш е відкрилася мені у ганебному

в и г л я д і п о г а н о о п л а ч у в а н о ї р о б о т и » ( « S c h r i f t e n » , І , 632)), а й тому, що «впертість» д л я в н у т р і ш н ь о г о в и к о р и с т а н н я і «самовдоволеність» д л я в и к о р и с т а н н я з о в н і ш н ь о г о пород­ ж у в а л и а т м о с ф е р у н е в п е в н е н о с т і й н е з р у ч н о с т і , к о т р а на­ вряд чи сприяє дитячому зростанню.

Це стосувалося не

тільки Беньяміна, берлінських західних кварталів чи Німеч­ ч и н и . З г а д а є м о , з я к о ю п р и с т р а с т ю К а ф к а н а м а г а в с я пере­ к о н а т и сестру віддати її д е с я т и р і ч н о г о сина до інтернату, аби в б е р е г т и від

«того

особливого розумового налаштування,

котре н а й б і л ь ш небезпечне в багатих сім'ях п р а з ь к и х євреїв і к о т р е від д и т и н и н е п р и х о в а є ш . . . н а л а ш т у в а н н я д р і б ' я з к о . . 6 вого, нечистого і підступного» . І д е т ь с я п р о те, що п о ч и н а ю ч и з

1870-х —

1880-х р о к і в

о д е р ж а л о н а з в у « є в р е й с ь к о г о п и т а н н я » і п р о т я г о м ц и х де­ сятиліть існувало в такому вигляді тільки у німецькомовних країнах Центральної Є в р о п и . Сьогодні, після катастро­ фи

європейського

єврейства,

саме

питання

відпало

й

п о в н і с т ю в и к р е с л е н е з пам'яті, хоча в р я д и - г о д и з н и м ще м о ж н а зустрітися у м о в л е н н і старшого п о к о л і н н я німець­ ких сіоністів, чиї р о з у м о в і з в и ч к и з а к о р і н е н і у п е р ш и х де-

217

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с я т и л і т т я х д в а д ц я т о г о с т о л і т т я . О к р і м т о г о , ц е п и т а н н я зав­ ж д и ц і к а в и л о л и ш е є в р е й с ь к у і н т е л і г е н ц і ю і нічого не озна­ чало для більшості євреїв Центральної Є в р о п и .

Проте для

інтелектуалів воно мало величезне з н а ч е н н я , оскільки при­ належність до

єврейства,

що

навряд чи відігравала бодай

якусь роль в їхньому розумовому побутуванні, вирішальною мірою в и з н а ч а л а їхнє ж и т т я в суспільстві, а тому у я в л я л а с ь їм першочерговою п р о б л е м о ю моралі. Саме у формі моралі єврейське Кафки,

питання

визначило,

«жахливий внутрішній

Навіть якщо

нам

сьогодні,

послуговуючись стан цього

після всього,

словами

покоління» що

.

відбулося

пізніше, названа проблема може видатися дріб'язковою, ми н е м о ж е м о ї ї тут о б і й т и , о с к і л ь к и без неї н е з р о з у м і т и а н і К а ф к у , ані Б е н ь я м і н а , ані К а р л а Крауса. З а д л я п р о с т о т и я с ф о р м у л ю ю п р о б л е м у так,

як вона ф о р м у л ю в а л а с я й

без

к і н ц я о б г о в о р ю в а л а с я на т о й час — н а п р и к л а д , у статті під назвою

«Німецько-єврейський Парнас»

(«Deutsch-judischer

Parnass»), що н а р о б и л а багато галасу п і с л я того, як М о р і ц Ґ о л ь д ш т е й н у 1912-му р о ц і о п р и л ю д н и в її у в і д о м о м у часо­ писі «Der Kunstwart». За Ґ о л ь д ш т е й н о м , п р о б л е м а у тому вигляді, як її у я в л я є собі є в р е й с ь к а і н т е л і г е н ц і я ,

одним боком звернена до не-

є в р е й с ь к о г о о т о ч е н н я , а і н ш и м — до а с и м і л ь о в а н о г о єврей­ ського співтовариства і, на думку Ґольдштейна, нерозв'яз­ на.

«Для неєврейського

оточення ми,

євреї,

порядкуємо

і н т е л е к т у а л ь н о ю власністю народу, я к и й не в и з н а є за н а м и п р а в а й з д а т н о с т і це р о б и т и » . І далі: « П р о д е м о н с т р у в а т и , що д о в о д и н а ш и х с у п р о т и в н и к і в а б с у р д н і , і д о в е с т и , щ о ї х н я во­ рожість ні на чому не заснована, не складе труднощів. Та до чого це призведе? їхня н е п р и я з н і с т ь н е з д о л а н н а . Спростуйте всі н а к л е п н и ц ь к і в и с л о в л ю в а н н я , в и п р а в т е в с і в и к р и в л е н ­ ня, усуньте всю брехню про євреїв, — а н т и п а т і я до них зали­ ш и т ь с я н е п о х и т н о ю . Тому, хто ц ь о г о н е у с в і д о м и в , н е допо­ може

нічого».

Н е з д а т н і с т ь це

зрозуміти

нестерпним у єврейському співтоваристві,

218

—

от що

було

представники

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

я к о г о , з о д н о г о боку, х о т і л и з а л и ш и т и с я є в р е я м и , а з і н ш о г о — не хотіли в и з н а в а т и своєї п р и н а л е ж н о с т і до євреїв:

«Ми

м а є м о н а м і р н а п о в е н г о л о с о б г о в о р ю в а т и п р о б л е м у , від я к о ї вони ухиляються.

Ми

змусимо

їх визнати

свою

прина­

л е ж н і с т ь д о є в р е й с т в а або п р и й н я т и х р е щ е н н я » . Т а н а в і т ь я к щ о б це вдалося, я к б и двоєдушність згаданого середови­ ща п о щ а с т и л о в и в е с т и на світло й п о д о л а т и , що б це зміни­ ло?

«Стрибок у сучасну єврейську словесність»

д л я того

п о к о л і н н я був о д н а к о в о н е м о ж л и в и м . З в і д с и в и с н о в о к : « Н а с п о в ' я з у є з Н і м е ч ч и н о ю л ю б о в без в з а є м н о с т і . З н а й д і м о ж у собі д о с т а т н ь о м у ж н о с т і , щ о б в и р в а т и її з н а ш и х сердець... Я с к а з а в , щ о м и повинні ц ь о г о з а х о т і т и , і с к а з а в т а к о ж , ч о м у м и ц ь о г о н е м о ж е м о . Я в б а ч а в с в о ю м е т у в тому, щ о б п о с т а ­ в и т и п р о б л е м у . Н е м о я п р о в и н а в тому, щ о в м е н е н е м а є ї ї розв'язання».

( О с о б и с т о д л я себе п а н Ґ о л ь д ш т е й н розв'я­

зав п р о б л е м у шістьма р о к а м и

потому,

ставши редактором

відділу к у л ь т у р и в газеті «Vossische Z e i t u n g » . А що ще він міг

зробити?) Мабуть,

м о ж н а було б не надто р а х у в а т и с я з М о р і ц е м

Ґ о л ь д ш т е й н о м , я к и й б у ц і м т о т і л ь к и в і д т в о р ю є тут те, Беньямін з іншого приводу назвав

а н т и с е м і т и з м у , так і сіоністської ідеології» 153),

якби

ми,

на

багато

більш

що

«ядром як вульгарного («Вгіеіе»,

1,15 2-

серйозному рівні,

не

з і ш т о в х н у л и с я з і с х о ж и м ф о р м у л ю в а н н я м п р о б л е м и і та­ к и м с а м и м в и з н а н н я м її н е р о з в ' я з н о с т і у К а ф к и . У листі до М а к с а Брода про н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к и х п и с ь м е н н и к і в Каф­ ка в и с л о в и в с я у тому сенсі,

що

єврейське

питання

або

«відчай, п о р о д ж е н и й н и м , слугував ї м н а т х н е н н я м . Н а т х н е н ­ н я ц е н е м е н ш п о ч е с н е , н і ж б у д ь - я к е і н ш е , та, я к б л и ж ч е придивитися, все-таки з я к и м и с ь печальними особливостя­ ми.

С п е р ш у їхній відчай віднаходив можливість р о з р я д к и

не в н і м е ц ь к і й літературі, як м о ж е в и д а т и с я на п е р ш и й по­ гляд», до

оскільки сама проблема не мала жодної дотичності

німців.

Німецько-єврейські письменники «жили

трьома неможливостями...

неможливість не писати»,

219

між адже

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

без ц ь о г о в о н и н е м о г л и б д а т и в и х і д с в о е м у н а т х н е н н ю ; «не­ можливість писати німецькою» — К а ф к а говорив про вико­ р и с т а н н я н и м и німецької м о в и як про «голосне, чи мовчаз­ не, чи навіть болюче д л я самого себе п р и в л а с н е н н я чужого, чого ти не одержав у спадщину, а л и ш е ухопив ( б і л ь ш - м е н ш ) мимохідь і що з а л и ш а є т ь с я чужою власністю, навіть я к щ о н е м о ж н а в к а з а т и н а щ о н а й м е н ш у п о м и л к у в м о в і » , і , на­ решті, «неможливість писати інакше», оскільки іншої мови у н и х не було. «До ц ь о г о л е д ь не в а р т д о д а т и , — підсумову­ вав К а ф к а , — четверту н е м о ж л и в і с т ь , н е м о ж л и в і с т ь п и с а т и ( а д ж е в і д ч а й н е був ч и м о с ь , щ о м о ж н а з а с п о к о ї т и твор­ чістю)», — як зазвичай ч и н я т ь поети, я к и м Богом призна­ ч е н о г о в о р и т и п р о в с е , від ч о г о п о т е р п а ю т ь л ю д и . Р а д ш е , в і д ч а й «був в о р о г о м ж и т т я і т в о р ч о с т і , т в о р ч і с т ь т у т б у л а ч и м о с ь т и м ч а с о в и м , я к д л я т о г о , хто п и ш е с в і й з а п о в і т , п е р ш 8

ніж повіситися» . П р о с т і ш е з а все п р о д е м о н с т р у в а т и , щ о К а ф к а п о м и л я в ­ ся і що його власні к н и г и , н а п и с а н і щ о н а й ч и с т і ш о ю німець­ кою мовою двадцятого століття, н а й л і п ш и м ч и н о м запере­ чують його

погляди.

Проте така демонстрація

не лише

в и к р и в а є п о г а н и й смак, а й л е ж и т ь на поверхні. Сам К а ф к а знав про це к р а щ е за багатьох ( « К о л и я, не о б и р а ю ч и , п и ш у я к у с ь фразу, — в і д з н а ч и в він о д н о г о р а з у у щ о д е н н и к у , — то в о н а в ж е д о в е р ш е н а » ) , т а к с а м о , я к він є д и н и й з н а в , щ о « м а у ш е л ь н » ( с у м і ш н і м е ц ь к о ї з ї д и ш е м ) , що до неї т а к п р е з и р ­ ливо ставляться н і м е ц ь к о м о в н і , бувши чи не бувши єврея­ ми, посідає в рамках німецької мови з а к о н н е місце, я в л я ю ч и о д и н і з ї ї ч и с л е н н и х д і а л е к т і в . А о с к і л ь к и в і н с л у ш н о вва­ жав, що «в німецькій мові справді ж и в и м и є л и ш е діалекти, а, крім них, л и ш е глибоко особиста літературна мова»*, то, з в и ч а й н о ж, перейти з м а у ш е л ь н чи їдишу на літературну німецьку анітрохи не менш з а к о н н о , ніж із нижньонімець­ кої г о в і р к и ч и ш в а б с ь к о г о діалекту. Варто п р о ч и т а т и н о т а т * П е р е к л а д М. Харитонова.

220

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

к и К а ф к и п р о с п е к т а к л і є в р е й с ь к о г о театру, я к і з а ч а р у в а л и його,

щоб

упевнитися:

його

приваблювали

не стільки

є в р е й с ь к і о с о б л и в о с т і , с к і л ь к и ж в а в і с т ь м о в и й жесту. Правду кажучи, нам сьогодні дещо важко усвідомити ці п р о б л е м и чи с п р и й н я т и їх у с е р й о з . І передусім через спо­ кусу п е р е т р а к т у в а т и й о м а н н о р о з п і з н а т и ї х я к у с ь о г о л и ш е р е а к ц і ю є в р е ї в н а а н т и с е м і т и з м о т о ч е н н я , а з в і д с и — я к ви­ раз н е н а в и с т і д о себе. Т а с у д и т и т а к п р о о с о б и с т о с т і люд­ ського виміру та інтелектуальної гідності К а ф к и ,

Крауса і

Б е н ь я м і н а було б н е п р о с т и м о ю п о м и л к о ю . Н а с т і л ь к и про­ н и з л и в у к р и т и к у з їхнього боку в и к л и к а в зовсім не антисе­ мітизм, а р е а к ц і я на нього є в р е й с ь к и х середніх верств, з яки­ ми, хай би як там було, о т о т о ж н ю в а л и себе і н т е л е к т у а л и . Т а к с а м о тут н е й ш л о с я п р о а п о л о г е т и ч н у н а л а ш т о в а н і с т ь о ф і ц і й н и х п р е д с т а в н и к і в є в р е й с т в а , ч а с т і ш е з а все негідну, проте навряд чи дотичну до інтелектуалів. малодушне заперечення самого

факту,

М о в и л о с я про

що

існує і н а й ш и р ш и м ч и н о м п о ш и р е н и й ,

антисемітизм

про

прагнення

с х о в а т и с я від р е а л ь н о с т і , з у с і є ю х и т р о м у д р і с т ю с а м о о м а н и вибудоване єврейською буржуазією, — п р а г н е н н я , за я к и м для К а ф к и , ба й не тільки для нього, приховувалося частог у с т о н е п р и я з н е і з а в ж д и з в е р х н є в і д о к р е м л е н н я с е б е від є в р е й с ь к о г о н а р о д у , від т а к з в а н и х Ostjuden ( є в р е ї в С х і д н о ї Є в р о п и ) , п р и тому, щ о н а них, т и м н е м е н ш е , п е р е к л а д а л а с я п р о в и н а за а н т и с е м і т и з м . втрата реальності,

Г о л о в н о ю в у с ь о м у ц ь о м у була

підтримана й підсилена багатством цих

в е р с т в . « Д л я б і д н я к і в , — п и с а в К а ф к а , — в е л и к и й світ, з й о г о , скажімо, метушнею праці невідворотно наповнює хижки... п р о т е й о м у н і к о л и н е п р о н и к н у т и у з а с т і й н е , о т р у є н е по­ в і т р я п р е к р а с н о в м е б л ь о в а н о ї с і м е й н о ї к в а р т и р и , я к и м дих а ю т ь діти»

. Л ю д и , я к и х я назвала, б о р о л и с я проти єврей­

ської спільноти, о с к і л ь к и вона не давала їм ж и т и у в е л и к о м у світі на свій страх і р и з и к , без ж о д н и х і л ю з і й — н а п р и к л а д , бути

готовими до

вбивства Вальтера Ратенау

(у

1922-му

р о ц і ) : К а ф ц і було « д и в н о , як довго ще й о м у д а л и жити»

221

.

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

У к і н ц е в о м у рахунку,

гостроту п р о б л е м и в и з н а ч а л о те, що

в о н а в и я в л я л а с я н е п р о с т о — а б о н е п е р ш о ч е р г о в о — у ви­ г л я д і р о з р и в у м і ж п о к о л і н н я м и , від я к о г о м о ж н а б у л о б и в і д с т о р о н и т и с я , п о к и н у в ш и дім і сім'ю. Л и ш е перед лічени­ м и н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к и м и п и с ь м е н н и к а м и ц я п р о б л е м а по­ с т а в а л а с а м е т а к , і ц и х о б р а н и х о т о ч у в а л а б е з л і ч і н ш и х , те­ пер забутих, проте на тлі к о т р и х п е р ш і в и д і л я ю т ь с я тільки з а р а з , к о л и н а щ а д к и п е р е й н я л и с я п и т а н н я м , хто є хто. ( « ї х н я п о л і т и ч н а ф у н к ц і я , — п и с а в Б е н ь я м і н , — п о л я г а л а в тому, щоб с к л а д а т и не партії,

а літературні кліки, літературна

ф у н к ц і я — с т в о р ю в а т и не ш к о л и , а м о д и , а е к о н о м і ч н а функ­ ція — п о р о д ж у в а т и не в и р о б н и к і в , а п о с е р е д н и к і в . Посе­ редників

або

жевжиків,

які

вміли

порядкувати

своєю

бідністю, н і б и були б а г а т і я м и , і п е р е р о б л я л и свою нудьгую­ ч у п о р о ж н е ч у у в и г у к и з а ч у д у в а н н я . Н е м о ж л и в о б у л о зруч­ н і ш е в л а ш т у в а т и с ь у т о д і ш н і й н е з р у ч н і й ситуації» ка,

). К а ф ­

к о т р и й у вже ц и т о в а н о м у листі звів цю ситуацію до

« м о в н и х н е м о ж л и в о с т е й » , о б м о в и в ш и с ь , щ о « м о ж н а назва­ ти їх і зовсім і н а к ш е » , п о б а ч и в у ній « м о в н у середину» між, так би мовити, діалектом пролетарів і літературною позою в и щ и х с ф е р , «не щ о і н ш е , я к п р а х , я к о м у н а д а є т ь с я в и д и м і с т ь життя, л и ш е коли живі єврейські руки порпаються в ньому»*. Н а в р я д чи варто додавати, що переважна більшість єврей­ с ь к и х і н т е л е к т у а л і в н а л е ж а л а я к р а з д о цієї « с е р е д и н и » .

За

К а ф к о ю , вони я в л я л и «пекельну прірву німецько-єврейської с л о в е с н о с т і » , в я к і й К а р л К р а у с п о р я д к у в а в н а п р а в а х на­ г л я д а ч а , щ о н е п о м і ч а в , д о я к о ї м і р и «він с а м н а л е ж и т ь ц ь о із „ . . . му пеклу р а з о м із к а р а н и м и » . П р о те, що з іншої, н е є в р е и с ь кої

перспективи

ці

речі

могли

виглядати

зовсім

і н а к ш е , варто л и ш е в о д н о м у з б е н ь я м і н і в с ь к и х есеїв про­ читати слова Брехта про К а р л а Крауса: « Я к щ о доба накла­ ла на себе р у к и , то ось в о н и , ці руки» («Schriften», П, * П е р е к л а д М. Харитонова. ** П е р е к л а д Н. Берновськог.

222

174)**.

Вальтер Беньямін (1892-1940)

Приступні

форми

бунту для

євреїв

цього

покоління

( К а ф к а і М о р і ц Ґ о л ь д ш т е й н були на д е с я т ь років с т а р ш и м и з а Б е н ь я м і н а ) п р о п о н у в а л и с і о н і з м і к о м у н і з м , і в а р т о за­ значити,

щ о н а й ч а с т і ш е їхні б а т ь к и з а с у д ж у в а л и сіоніст­

ський різновид заколоту набагато жорсткіше, ністичний.

Обидва шляхи вели з

ніж кому­

ц а р с т в а ілюзій у світ

р е а л ь н о с т і , від д в о є д у ш н о с т і й с а м о о м а н и — д о ч е с н о г о ж и т ­ тя. Але т а к и м и в о н и бачаться л и ш е на відстані. За часів, к о л и Беньямін

спочатку випробовував

н а собі п о л о в и н ч а с т и й

сіонізм, а потім, достеменно, настільки ж п о л о в и н ч а с т и й комунізм, одного

з

прихильники граничною

обох ідеологій д и в и л и с ь один на

ворожістю:

комуністи паплюжили

сіоністів як є в р е й с ь к и х фашистів

,

а сіоністи називали

єврейську комуністичну молодь «червоними прихильника­ м и а с и м і л я ц і ї » . Д и в о в и ж н и м та, й м о в і р н о , є д и н и м у с в о є м у р о д і ч и н о м Б е н ь я м і н п р и м у д р я в с я д о в г і р о к и з а л и ш а т и пе­ ред с о б о ю

в і д к р и т и м и о б и д в а ш л я х и ; д а в н о б у в ш и мар­

ксистом, він, як і к о л и с ь , думав про переїзд до П а л е с т и н и і не д о з в о л и в навіть на в о л о с и н к у п е р е в а ж и т и думці своїх п о м а р к с и с т с ь к и орієнтованих друзів, особливо — євреїв. Це я с н о п о к а з у є , щ о « п о з и т и в н и й » б і к тієї й і н ш о ї і д е о л о г і ї ціка­ в и в й о г о н а й м е н ш о ю м і р о ю і щ о в о б о х д л я н ь о г о був важ­ ливим

«негативний»

заряд

критики

всього

з в і л ь н е н н я від б у р ж у а з н и х і л ю з і й і ф а л ь ш і , літературним та академічним

існуючого,

позиція поза

істеблішментом.

Беньямін

с п р и й н я в цю р а д и к а л ь н о к р и т и ч н у н а л а ш т о в а н і с т ь іще в ю н о с т і , в о ч е в и д ь , і г а д к и н е м а ю ч и , д о я к о ї і з о л я ц і ї т а са­ мотності вона врешті-решт призведе. Так, н а п р и к л а д , у листі 1918-го р о к у в і н п и ш е , щ о с п і л ь н а р и с а В а л ь т е р а Р а т е н а у з його

претензією

представляти

Німеччину у

зовнішніх

з н о с и н а х , і Р у д о л ь ф а Б о р х а р д т а , що в и р а ж а в ту с а м у пре­ т е н з і ю у с п р а в а х д у х о в н и х , — ї х н я «воля цо о б л у д и » , « о б ' є к ­ тивна двоєдушність» і н ш и й не хочуть

(«Вгіеіе»,

І,

«прислужитися»

189 і д а л і ) . А н і т о й , а н і своїми творами справі

(Борхардт — «духовним і м о в н и м багатствам народу», Ра-

223

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

тенау — н а ц і ї ) , а в и к о р и с т о в у ю т ь свою п р а ц ю і т а л а н т як «особливі засоби,

п і д п о р я д к о в а н і а б с о л ю т н і й в о л і д о вла­

ди». Т о ч н і с і н ь к о так само літератори ставлять свій дар на службу к а р ' є р і ч и с о ц і а л ь н о м у статусу:

«Бути літератором

о з н а ч а є ж и т и під з н а к о м с а м о г о л и ш інтелекту, я к з а й м а т и ­ с я п р о с т и т у ц і є ю о з н а ч а є ж и т и п і д з н а к о м с а м о г о л и ш е сек­ су»

(«Schriften»,

II,

179). Я к п о в і я п е р е д а є ч у т т є в у л ю б о в ,

т а к л і т е р а т о р п е р е д а є дух, і с а м е ц е д у х о в н е в і д с т у п н и ц т в о н а й к р а щ і з євреїв не м о г л и в и б а ч и т и колегам по літератур­ н о м у ж и т т ю . У тому ж дусі Б е н ь я м і н п и с а в п ' я т ь м а р о к а м и пізніше — через рік після вбивства Ратенау — близькому н і м е ц ь к о м у другові: «Євреї сьогодні гублять навіть найкра­ щу н і м е ц ь к у справу,

котру беруться

публічно

захищати,

оскільки будь-яка їхня публічна заява продажна (у найглиб­ ш о м у сенсі слова) і ж о д н и х доказів її с п р а в ж н о с т і представ­ л е н о б у т и н е м о ж е » («Вгіеїе», 1,310). Д і й ш л о д о т о г о , щ о в і н в в а ж а в з а к о н н и м и т і л ь к и п р и в а т н і , м а й ж е « п о т а є м н і відно­ с и н и поміж н і м ц я м и та є в р е я м и » , оскільки «будь-які німець­ ко-єврейські відносини на публіці завдають тільки шкоди». У цих словах чимало правди. Н а п и с а н і з точки зору єврей­ ського п и т а н н я , як воно поставало за тих часів, вони з а й в и й р а з д о в о д я т ь , н а с к і л ь к и т е м н и м був ч а с , п р о я к и й м о ж н а с п р а в е д л и в о з а з н а ч и т и : «Світло публічності з а н у р ю є у мо­ р о к геть усе» ( Г а й д е ґ ґ е р ) . І щ е у 1913-му р о ц і Б е н ь я м і н п о б а ч и в д л я себе в п о з и ц і ї сіоністів

«можливість,

а тому,

мабуть,

і

необхідність»

(«Вгіеїе», І , 4 4 ) , о ц і н и в ш и ї ї я к п о д в і й н и й б у н т п р о т и бать­ ківського дому й н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к о г о л і т е р а т у р н о г о жит­ тя. Д в о м а р о к а м и п і з н і ш е він п о з н а й о м и в с я з Герхардом Ш о л е м о м , у я к о м у в п е р ш е і є д и н и й раз н а т р а п и в на «юдаїзм живцем»; н е з а б а р о м р о з п о ч а л о с я курйозне, безкінечне при­ м і р ю в а н н я до переїзду у Палестину, що розтяглося майже н а д в а д ц я т ь р о к і в . «За п е в н и х у м о в , у я к и х н е м а є н і ч о г о не­ м о ж л и в о г о , я г о т о в и й , ба навіть ледь не н а в а ж и в с я їхати до П а л е с т и н и ] .

Є в р е ї тут, в А в с т р і ї ,

224

[пере­

- м а ю на увазі

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

хороших людей, не захоплених в и р о б н и ц т в о м грошей,

—

т і л ь к и п р о ц е й г о в о р я т ь » ( « В г і е і е » , I , 222). Р а з о м і з т и м , йому в б а ч а л о с я в цьому плані «дещо н а с и л ь н и ц ь к е »

(там

с а м о , 208), н е з д і й с н е н н е , п о к и в о н о н е с т а л о н е м и н у ч и м . К о л и ж фінансова й політична неминучість підступила впри­ тул, він з н о в у п о в е р н у в с я до п р о е к т у — і не п о ї х а в . В а ж к о с к а з а т и , н а с к і л ь к и с е р й о з н о він п р о д о в ж у в а в с т а в и т и с я д о п и т а н н я п і с л я р о з р и в у з д р у ж и н о ю , що п о х о д и л а із середо­ в и щ а с і о н і с т і в . П р о т е в і д о м о , щ о н а в і т ь у п а р и з ь к о м у ви­ г н а н н і він з а я в л я в , що м о ж е « в і д п р а в и т и с я » в Є р у с а л и м не раніше жовтня-листопада,

к о л и в р о б о т і буде п о с т а в л е н о

б і л ь ш - м е н ш к і н ц е в у к р а п к у ( « В г і е і е » , I I , 655). Т е , щ о в л и с ­ т а х м о ж е в и д а т и с я н е р і ш у ч і с т ю , н і б и в і н к о л и в а в с я м і ж сіо­ нізмом і м а р к с и з м о м , насправді, не в и к л ю ч а ю , п о в ' я з а н е з гіркою думкою, що обидва р о з в ' я з а н н я не л и ш е об'єктивно о м а н н і і не в і д п о в і д а ю т ь р е а л ь н и м о б с т а в и н а м , а й п р и в е л и б й о г о о с о б и с т о д о п с е в д о п о р я т у н к у , хоч я к ц е й п о р я т у н о к н а з и в а й — М о с к в о ю чи Є р у с а л и м о м . Він відчував, що по­ з б а в и в би себе п о з и т и в н и х п і з н а в а л ь н и х п е р е в а г в л а с н о ї по­ зиції —

« п р и в ' я з а н о г о до щогли, я к а от-от може рухнути»

і «мертвого за ж и т т я і в с е - т а к и ж и в о г о » серед руїн. Він при­ звичаївся до

безнадійної долі,

що відповідала реальності,

і х о т і в л и ш и т и с я тут, а б и « д е н а т у р у в а т и » т е , щ о в и х о д и т ь з-під пера, «як м е т и л о в и й спирт... навіть р и з и к у ю ч и зроби­ т и й о г о н е п р и д а т н и м д л я в и к о р и с т а н н я » т и м и , хто ж и в е н и н і , п р о т е з р о з р а х у н к о м щ о н а й н а д і й н і ш е з б е р е г т и д л я не­ відомого

майбутнього.

Нерозв'язність єврейського п и т а н н я для цього поколін­ ня не з в о д и л а с я до необхідності говорити й п и с а т и німець­ к о ю чи до факту, що їхні « в и р о б н и ч і потужності» р о з т а ш о ­ в у в а л и с я на т е р е н а х Є в р о п и , а в б е н ь я м і н і в с ь к о м у р а з і — у західних к в а р т а л а х Б е р л і н а або в П а р и ж і , — з цього приво­ д у у н ь о г о « н е б у л о щ о н а й м е н ш и х і л ю з і й » («Вгіеіе», I I , 531). Головне полягало в іншому.

В и р і ш а л ь н и м було те, що ці

л ю д и не з б и р а л и с я «повертатись» ані в л о н о є в р е й с ь к о г о

225

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

народу, ані до юдаїзму. В о н и й хотіти т а к о г о не м о г л и — і не тому, щ о б в і р и л и в я к и й с ь «прогрес» і а в т о м а т и ч н е скасу­ в а н н я а н т и с е м і т и з м у , як і не тому, що були н а д т о «асимі­ л ь о в а н и м и » і в і д і р в а н и м и від с в о г о є в р е й с ь к о г о с п а д к у * а тому, що б у д ь - я к а т р а д и ц і я і культура, т а к с а м о , як і будья к а « п р и н а л е ж н і с т ь до», в ж е була д л я н и х р і в н о ю м і р о ю під п и т а н н я м . Ось чому пропоноване сіоністами п о в е р н е н н я в лоно єврейства відгонило для них фальшем; кожен із них міг б и с к а з а т и те, щ о о д н о г о р а з у с к а з а в п р о себе я к п р о скла­ д о в у є в р е й с ь к о г о н а р о д у К а ф к а : «...Мій н а р о д , я к щ о я вза15

галі н а л е ж у до я к о г о с ь народу» Ніхто не сперечається,

.

є в р е й с ь к е п и т а н н я було в к р а й

в а ж л и в и м для цього п о к о л і н н я єврейських п и с ь м е н н и к і в і б а г а т о щ о п о я с н ю є в о с о б и с т о м у відчаї к о ж н о г о з н и х , на­ с т і л ь к и відчутному ледь не в усьому, що в и й ш л о з-під їхнього пера. І все ж н а й б і л ь ш д а л е к о г л я д н і з н и х п р о х о д и л и крізь свої о с о б и с т і к о н ф л і к т и до куди більш у з а г а л ь н е н о ї та кар­ д и н а л ь н о ї п р о б л е м и — до п и т а н н я про значущість західної традиції як цілого. Ось ч о м у не в ч е н н я марксизму, а рево­ л ю ц і й н и й р у х д о к о м у н і з м у був д л я н и х н а й б і л ь ш п р и в а б ­ л и в и м : він в и в о д и в за р а м к и всього л и ш е к р и т и к и існуючо­ го

с о ц і а л ь н о - п о л і т и ч н о г о ладу і брав до уваги цілісність

п о л і т и ч н и х і д у х о в н и х т р а д и ц і й . Хоч би як там було, д л я Б е н ь я м і н а це п и т а н н я п р о м и н у л е і п р о традиції як таке було к л ю ч о в и м , і саме в тому сенсі, в я к о м у Ш о л е м , застерігаю­ ч и д р у г а від н е б е з п е к и д л я й о г о д у м к и з б о к у м а р к с и з м у і , м о ж л и в о , н а в і т ь н е у с в і д о м л ю ю ч и всієї в а ж л и в о с т і п р о б л е ­ м и , ц е п и т а н н я с ф о р м у л ю в а в . Б е н ь я м і н , п и с а в він, у н и к н у в н е б е з п е к и пожертвувати своїм п р и з н а ч е н н я м — з р о б и т и с я «законним продовжувачем найплідніших і найсправжніших т р а д и ц і й Гаманна і Гумбольдта»

(«Вгіеїе»,

II,

526). Ш о л е м

тільки не зрозумів, що таке п о в е р н е н н я до минулого і його п р о д о в ж е н н я я к р а з і були тим п у н к т о м ,

від я к о г о

«мо­

р а л ь н і с т ь і н т у ї т и в н о ї д у м к и » , щ о д о неї з а к л и к а в Ш о л е м , утримувала Беньяміна

. 226

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

Д е к о м у х о ч е т ь с я д у м а т и , н а ч е т і к і л ь к а , х т о н е ш у к а в ук­ р и т т я від г р о з д о б и і с п л а т и в з а с в о ю с а м о т н і с т ь п о в н о ю м і р о ю , п р и н а й м н і м о г л и в б а ч а т и в собі п р о в і с н и к і в нової е р и . Д у м к а в т і ш н а , п р о т е х и б н а . В есеї п р о К а р л а К р а у с а Б е н ь я м і н п и т а в себе, ч и н е стоїть К р а у с «на п о р о з і н о в о г о ч а с у » ? І в і д п о в і д а в : «Та ж о д н и м ч и н о м ! Т о м у щ о в і н с т о ї т ь на п о р о з і світової історії». Б і л я цього порогу справді пере­ б у в а л и ті, х т о с т а в п о т і м п е р ш о в і д к р и в а ч е м « н о в о г о ч а с у » . Насправді, його світанок видавався їм занепадом, а історія разом із т р а д и ц і я м и , що п р и з в е л и до цього занепаду, уявля.. 17

лася простором руш . Ніхто не в и с л о в и в цього ясніше, ніж Б е н ь я м і н у тезах « П р о р о з у м і н н я історії», і ніде він не г о в о р и в про це з т а к о ю н е д в о з н а ч н і с т ю , як у л и с т і з

Парижа, датованому

1935-м

роком: «Сьогодні я м а й ж е не відчуваю зовнішнього приму­ су, щ о б н а м а г а т и с я п р и р о б л я т и д о н а ш о г о с в і т у в й о г о н и ­ н і ш н ь о м у в и г л я д і г о л о в у або хвіст.

Багато з цивілізацій на

цій планеті з а г и н у л и у крові й жахітті.

Природно, кожен

зичив би цій планеті д о ж и т и до цивілізації, що забула би п р о к р о в і ж а х ; я н а в і т ь . . . л а д е н п р и п у с т и т и , щ о н а ш у пла­ нету це саме й очікує. О д н а к н а д з в и ч а й н о сумнівно, що саме ми здатні п р и н е с т и т а к и й п о д а р у н о к на вечірку з нагоди стоабо ч о т и р и с т а м і л ь й о н н о г о з її н о в о н а р о д ж е н и х . А я к щ о так, т о п л а н е т а , в р е ш т і - р е ш т , п о к а р а є н а с , своїх б е з г о л о в и х доб­ рочинців,

сервірувавши нам на солодке

Страшний

Суд»

(«Вгіеіе», II, 698). Що ж, за ті т р и д ц я т ь років, я к і п р о м и н у л и звідтоді, направду, мало що з м і н и л о с я .

227

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

III. Л о в е ц ь перлів

Full fathom five thy father lies, Of his bones are coral made, Those are pearls that were his eyes. Nothing of him that doth fade But does suffer a sea-change Fnto something rich and strange. The Tempest, I, 2* Передаючись як традиція,

минуле набуває авторитету;

п р е д ' я в л я ю ч и себе у в и г л я д і історії, а в т о р и т е т стає тради­ ц і є ю . Вальтер Б е н ь я м і н з н а в : р о з р и в т р а д и ц і й і втрата авто­ р и т е т і в , щ о п р и й ш л и с я н а й о г о ч а с , н е п о п р а в н і . Т о м у , вва­ жав він, треба в і д н а й т и нові с п о с о б и с т а в л е н н я до м и н у л о г о . І с т а в п е р ш о в і д к р и в а ч е м ц и х ш л я х і в , в і д н а й ш о в ш и , щ о пе­ редачу минулого з а м і н и л о ц и т у в а н н я , а на місці авторитет­ ності п о с т а л а д и в н а здатність м и н у л о г о ч а с т к о в о бути при­ сутнім

у теперішньому,

позбавляючи

його

«душевного

спокою», бездушного спокою самовдоволених.

«Мої цита­

ти — на взірець грабіжників із великої дороги: ч и н я т ь з б р о й н і напади

і

звільняють

(«Schriften»,

нероб

від

звичної

впевненості»

1,571). З а Б е н ь я м і н о м , я к и й п о к л а д а в с я тут н а

приклад Крауса, ця нова роль цитат породжена щонайглиб­ ш и м р о з ч а р у в а н н я м — однак р о з ч а р у в а н н я м не в минуло­ му, я к е н і б и т о « н е п р о л и в а є б і л ь ш е с в і т л а н а м а й б у т н є » і п р и р і к а є л ю д с ь к и й розум на « б л у к а н н я у пітьмі», як у Ток* Не тут шукав би батька — десь, П'ять сажнів моря понад н и м , В коштовному камінні весь, Він дивоцвітом став морським. Кістки коралами ряхтять, В зіницях п е р л и мерехтять. « Б у р я » , 1, 2 ( п е р . О. Сороки).

228

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

Б І Л Я , а р о з ч а р у в а н н я м у с у ч а с н о м у — і п о т я г о м до й о г о р у й ­ н у в а н н я . Т о м у с и л а ц и т а т д л я Б е н ь я м і н а — « в ї х н і й здат­ ності не зберігати, а, н а в п а к и , с т р у с и т и порох, в и р в а т и з кон­ тексту,

зруйнувати»

(«Schriften»,

II,

192).

Насправді,

п е р ш о в і д к р и в а ч і й п р и х и л ь н и к и цієї р у й н і в н о ї с и л и нади­ х а л и с я с п е р ш у зовсім і н ш и м з а в д а н н я м — з а в д а н н я м збере­ ж е н н я . І тільки потім, не б а ж а ю ч и , щоб їх і далі о д у р ю в а л и п р о ф е с і й н і «зберігачі», що о п о с і л и звідусюди, в о н и , в р е ш т і решт, п р и й ш л и д о в і д к р и т т я , щ о р у й н і в н а могутність цита­ т и — « о с т а н н я н а д і я з б е р е г т и від ц ь о г о ч а с у х о ч а б щ о с ь , збе­ регти є д и н и м способом:

вирвавши силоміць».

У формі

« ф р а г м е н т і в д у м к и » ц и т а т и н е с у т ь п о д в і й н у ф у н к ц і ю : пе­ реривають потік («Schriften», І,

викладу

втручанням

«позамежної сили»

142-143) і , р а з о м з т и м , г р а н и ч н о к о н ц е н т ­

р у ю т ь у собі те, що в и к л а д а є т ь с я . Ц и т а т и у Б е н ь я м і н а — за всієї в е л е т е н с ь к о ї р і з н и ц і — з і с т а в н і за н а в а н т а ж е н н я м хіба що з б і б л і й н и м и ц и т а т а м и у с е р е д н ь о в і ч н и х текстах, де в о н и всуціль замінюють внутрішню Я

вже згадувала,

послідовність аргументації.

що головною

пристрастю

Беньяміна

було з б и р а н н я . П о ч а л о с я все, і д у ж е р а н о , з того, що він сам охрестив «бібліоманією», та незабаром розрослося до яви­ ща багато більш х а р а к т е р н о г о , проте вже не стільки д л я лю­ д и н и , скільки для її трудів: до к о л е к ц і о н у в а н н я в и п и с о к . ( О д н а к і к н и г и в і н н е п р и п и н я в з б и р а т и н і к о л и . П е р е д са­ м і с і н ь к и м п а д і н н я м Ф р а н ц і ї він у с е р й о з з а д у м а в о б м і н я т и п р и д б а н е н и м н е щ о д а в н о з і б р а н н я т в о р і в К а ф к и у п ' я т и то­ м а х н а к і л ь к а п е р ш и х в и д а н ь й о г о р а н н і х р е ч е й , — з а х і д , аб­ солютно

незбагненний для

будь-кого,

крім бібліоманів).

« В н у т р і ш н я п о т р е б а м а т и б і б л і о т е к у » ( « В г і е і е » , 1,193) б у л а у с в і д о м л е н а н и м п р и б л и з н о у 1916-му році, к о л и Б е н ь я м і н у своїх д о с л і д ж е н н я х з в е р н у в с я до р о м а н т и з м у , школи, яка вкотре врятувала традицію»

«останньої

(«Вгіеіе»,

І,

138).

П р о те, що і в цій, н а с т і л ь к и х а р а к т е р н і й д л я с п а д к о є м ц і в і п о с л і д о в н и к і в п р и с т р а с т і д о м и н у л о г о п р и х о в у в а л а с я пев­ н а р у й н і в н а сила, Б е н ь я м і н з д о г а д а в с я багато п і з н і ш е , загу-

229

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

б и в ш и в і р у і в т р а д и ц і ю , і в н е п о р у ш н і с т ь світу. ( П р о це в і н з а м и с л и т ь с я п і з н і ш е ) . А в ті дні, п і д б а д ь о р е н и й Ш о л е м о м , в і н і щ е в і р и в , щ о в і д ч у ж е н н я м від т р а д и ц і ї з о б о в ' я з а н и й , імо­ в і р н о , с в о є м у є в р е й с т в у і щ о ш л я х н а з а д д л я н ь о г о н е за­ к р и т и й , як не з а к р и т и й він і д л я його друга, к о т р и й я к р а з г о т у в а в с я тієї п о р и п е р е ї х а т и д о Є р у с а л и м а .

(У двадцятих,

к о л и його ще не д і й м а л и всерйоз фінансові негаразди, Бе­ н ь я м і н з б и р а в с я в и в ч и т и і в р и т ) . Він н і к о л и не заходив на ц ь о м у ш л я х у т а к д а л е к о , я к К а ф к а , я к и й п і с л я всіх з у с и л ь п р я м о проголосив, що не в и н о с и т ь нічого єврейського, крім хасидських переказів, п р и с т о с о в а н и х Б у б е р о м для сучасно­ го в ж и т к у , — «в у с ь о м у і н ш о м у я п л и в у за т е ч і є ю , і к о ж н и й н о в и й вітер з н о в у з н о с и т ь м е н е вбік» . Т а к ч и п о в и н е н він, у с у п е р е ч с у м н і в а м , п о в е р н у т и с я д о м и н у л о г о Н і м е ч ч и н и або Є в р о п и й віднайти опертя в літературній традиції? Можливо, на початку двадцятих років, до звернення до марксизму,

п р о б л е м а ф о р м у л ю в а л а с я для нього саме так.

Я к р а з т о д і Б е н ь я м і н о б р а в т е м о ю с в о є ї д и с е р т а ц і ї д о б у ба­ роко в Німеччині — вибір, н а й в и щ о ю мірою характерний для всього

багатозначного і п о к и що не розплутаного жмуту

п р о б л е м , що п о с т а л и перед н и м . Річ у тім, що д л я н і м е ц ь к о ї л і т е р а т у р н о ї й п о е т и ч н о ї т р а д и ц і ї б а р о к о , з а в и н я т к о м ве­ л и к и х ц е р к о в н и х х о р а л і в , н і к о л и п о - с п р а в ж н ь о м у н е існу­ вало. І Ґете мав р а ц і ю , г о в о р я ч и , що в його в і с і м н а д ц я т ь років н і м е ц ь к і й літературі було т о ч н і с і н ь к о с т і л ь к и ж. Т о ч н у п а р у Беньямінівському,

подвійно

барочному,

вибору складало

д и в о в и ж н е р і ш е н н я Ш о л е м а п р и й т и д о юдаїзму через каба­ лу — тобто таку частину є в р е й с ь к о ї словесності, котра не передавалась і котру п р и н ц и п о в о неможливо передати в р а м к а х усталеної єврейської традиції, оскільки завжди мала д л я неї я в н и й п р и с м а к н е з а к о н н о г о . Ц і л к о м з р о з у м і л о — п р и н а й м н і , так воно у я в л я є т ь с я сьогодні - що вибір таких п р е д м е т і в д о с л і д ж е н н я з о в с і м н е був « п о в е р н е н н я м » д о тра­ диції, хоч би я к о ю в о н а була - н і м е ц ь к о ю , є в р е й с ь к о ю чи юдаїстською. За н и м стояло мовчазне п р и п у щ е н н я , що на-

230

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

справді м и н у л е говорить тільки за п о с е р е д н и ц т в а того, що н е п е р е д а є т ь с я від п о к о л і н н я д о п о к о л і н н я і ч и я у д а в а н а близькість до сучасності п о в ' я з а н а саме з його екзотичністю. Будь-які відсилання до ключені.

о б о в ' я з к о в и х а в т о р и т е т і в тут ви­

Місце неперебутніх істин посідають предмети, у

т о м у чи і н ш о м у а с п е к т і з н а ч у щ і або цікаві, а це о з н а ч а є — і н і х т о н е в і д ч у в а в ц ь о г о г о с т р і ш е , н і ж Б е н ь я м і н , — щ о «ва­ гомість істини... втрачена»

(«Вгіеіе»,

I I , 763).

Найвидатні-

шу з особливостей, які утворювали цю «вагомість істини», складало ( п р и н а й м н і для Беньяміна, чия юнацька цікавість д о ф і л о с о ф і ї н а д и х а л а с я т е о л о г і є ю ) те, щ о і с т и н а була по­ в ' я з а н а з т а ї н о ю , а о д к р о в е н н я цієї т а ї н и в о л о д і л о а в т о р и ­ тетністю. Істина, говорив Б е н ь я м і н незадовго до того, як цілковито впевнився в неможливості позбавитися розриву традиції і в т р а т и а в т о р и т е т і в , — це не « в и к р и т т я , що зни­ щ у є т а ї н у , а о д к р о в е н н я , я к е ї ї з а с в і д ч у є » ( « S c h r i f t e n » , 1,146). З в і д т о д і , я к і с т и н а з і й ш л а д о л ю д е й у п е в н и й м о м е н т історії, — чи у в и г л я д і г р е ц ь к о ї алетеї,

що вочевидь п р о г л я д а є т ь с я

духовним зором і охоплюється нами як «неприхованість» («Unverborgenheit», за Гайдеггером), чи через с п р и й н я т е на с л у х с л о в о Б о ж е , я к ц е в і д о м о з є в р о п е й с ь к и х р е л і г і й од­ к р о в е н н я , — с а м е « в а г о м і с т ь » р о б и т ь ї ї д о с т е м е н н о відчут­ н о ю , т а к щ о ї ї м о ж н а п е р е д а в а т и з а т р а д и ц і є ю від р о д у д о роду. Т р а д и ц і я п е р е т в о р ю є і с т и н у н а м у д р і с т ь , і м у д р і с т ь — ц е в а г о м і с т ь традиції, к о т р а п е р е д а є т ь с я . І н а к ш е к а ж у ч и , хоч б и н а в і т ь і с т и н а з і й ш л а у н а ш с ь о г о д н і ш н і й світ, в о н а б и н е призвела до мудрості, оскільки не володіє т и м и я к о с т я м и , які набуваються тільки через загальне в и з н а н н я її цінності. Б е н ь я м і н обговорює ці п и т а н н я у зв'язку із К а ф к о ю і п и ш е , що К а ф к а , зрозуміло, «далеко не п е р ш и м зіткнувся з такою с и т у а ц і є ю . Б а г а т о х т о н а м а г а в с я д о неї п р и с т о с у в а т и с я , п р и ­ т р и м у ю ч и с ь і с т и н и або того,

що вважали істиною на той

м о м е н т , і з г н і т и в ш и с е р ц е , в і д м о в л я л и с я від ї ї з д а т н о с т і б у т и п е р е д а н о ю . С п р а в ж н і й г е н і й К а ф к и п о л я г а в у тому, щ о він в и п р о б у в а в ц і л к о в и т о н о в и й підхід: п о ж е р т в у в а в і с т и н о ю ,

231

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

зберігши вірність її здатності передаватися» 763).

(«Вгіеїе»,

II,

Він з р о б и в це, р а д и к а л ь н о п е р е т в о р и в ш и т р а д и ц і й н і

п р и т ч і або в и г а д а в ш и н о в і у т р а д и ц і й н о м у стилі ; хоч би як т а м було, в о н и «не с у м и р н о с п о ч и в а ю т ь біля ніг у ч е н н я » , як а г а д и ч н і с к а з а н н я в Т а л м у д і , а « р а п т о в о п і д н і м а ю т ь мо­ гутню д е с н и ц ю » супроти нього. Ба навіть К а ф к а , п і р н у в ш и на самісіньке дно минулого, не зміг п о з б а в и т и с я характер­ ної двоїстості: волі до з б е р е ж е н н я р а з о м із в о л е ю до н и щ е н ­ н я . Він п р а г н у в з б е р е г т и м и н у л е , навіть я к щ о в о н о н е місти­ ло і с т и н и , хоча б з а р а д и «нової к р а с и того, що йде» ( д и в и с ь б е н ь я м і н і в с ь к и й е с е й п р о Л е с к о в а ) ; з і н ш о г о боку, він з н а в , що н а й п р я м і ш и й спосіб с т р у с и т и з себе ч а р и традиції — це в і д і р в а т и ш е к с п і р і в с ь к і «rich and strange» ( « р о з к і ш н е й ди­ в о в и ж н е » ) , к о р а л и й п е р л и , від т о г о , щ о п е р е д а в а л о с я з р о д у в рід є д и н и м н е п о д і л ь н и м ц і л и м . Б е н ь я м і н дає

взірець такої двоїстості щодо

минулого,

д о с л і д ж у ю ч и п р и с т р а с т ь з б и р а ч а , щ о п о г л и н а л а його само­ го. М о т и в и к о л е к ц і о н е р с т в а б а г а т о м а н і т н і і н е з а в ж д и лег­ ко збагненні. Як зауважив Беньямін (імовірно, першим), з б и р а н н я — п р и с т р а с т ь д і т л а х і в , д л я я к и х р е ч і — щ е н е то­ в а р і о ц і н ю ю т ь с я н е з а л е ж н о від к о р и с н о с т і , а р а з о м і з т и м — у л ю б л е н а розвага багатих, я к і м а ю т ь ц і л к о м д о с и т ь , щоб не потребувати нічого к о р и с н о г о , а тому можуть д о з в о л и т и собі р о з к і ш — з р о б и т и « п е р е т в о р е н н я р е ч е й » ( « S c h r i f t e n » , 1,416) з а н я т т я м у житті. Д л я цього вони неодмінно мусять бачити п р е к р а с н е в усьому, що потребує « н е з а ц і к а в л е н о г о спогля­ д а н н я » (за К а н т о м ) . Хоч б и я к там було, к о л е к ц і й н а річ має цінність лише для любителя,

проте не має споживацької

вартості. ( Б е н ь я м і н іще не підозрював, що к о л е к ц і о н у в а н н я може стати н а й в и щ о ю мірою надійною і часто-густо надзви­ чайно вигідною формою вкладання капіталу). А оскільки к о л е к ц і о н у в а н н я може п о ш и р и т и с я на будь-яку категорію предметів (не о б м е ж у ю ч и с ь в и т в о р а м и мистецтва,

котрі в

б у д ь - я к о м у р а з і в і д о к р е м л е н і від п о в с я к д е н н о г о с в і т у п р е д ­ метів с п о ж и в а н н я , п о з а я к нічому не «слугують») і т и м са-

232

Вальтер Беньямін

мим виправдовує предмет,

(1892-1940)

що не п і д п о р я д к о в а н и й тепер

ж о д н і й меті, п р о т е м а є в н у т р і ш н ю ц і н н і с т ь , Б е н ь я м і н міг би констатувати, що пристрасть к о л е к ц і о н е р а споріднена з пристрастю революціонера. Як і революціонер, колекціонер « у я в л я є себе н е п р о с т о т в о р ц е м д а л е к о г о ч и п р о м и н у л о г о світу, а , р а з о м і з т и м , с в і т у к р а щ о г о , д е л ю д и , з в и ч а й н о ж , н е т і л ь к и будуть з а б е з п е ч е н і всім н е о б х і д н и м к р а щ е , н і ж у по­ в с я к д е н н о м у ж и т т і , а й з в і л ь н я т ь р е ч і від я р м а к о р и с н о с т і » ( « S c h r i f t e n » , І , 416). О т ж е , к о л е к ц і о н у в а н н я — ц е в и п р а в ­ д а н н я речей і, відповідно, с п о к у т у в а н н я людей.

Навіть у

читанні книг для справжнього бібліофіла є щось підозріле. «І ви все це ч и т а л и ? » — передає А н а т о л ь Ф р а н с п и т а н н я гостя, в р а ж е н о г о його бібліотекою. «І десятої ч а с т к и не про­ ч и т а в . Та, г а д а ю , в и т е ж н е щ о д е н н о к о р и с т у є т е с я с в о є ю севрською порцеляною?..»

(з есею Б е н ь я м і н а «Розпакову­

ючи бібліотеку»). (У Б е н ь я м і н і в с ь к і й бібліотеці зберігали­ ся колекції рідкісної дитячої к н и г и і книг психічно хворих; о с к і л ь к и він н е ц і к а в и в с ь ані д и т я ч о ю п с и х о л о г і є ю , н і пси­ хіатрією, ці к н и г и , як і багато іншого п о м і ж його скарбів, були б у к в а л ь н о ні д л я чого не п р и д а т н і , не слугуючи ні роз­ вазі, н і н а в ч а н н ю ) . З в і д с и й ф е т и ш и с т с ь к и й х а р а к т е р , я к о г о Б е н ь я м і н явно надає речам, котрі збирає. Д л я колекціоне­ ра, я к і д л я п р а ц ю ю ч о г о н а н ь о г о р и н к у , в и р і ш а л ь н о ю с т а є ц і н н і с т ь с п р а в ж н о с т і , я к а з а м і щ а є « к у л ь т ц і н н о с т і » , висту­ паючи його с е к у л я р и з о в а н о ю ф о р м о ю . У ц и х , як і в б а г а т ь о х і н ш и х з а у в а г а х Б е н ь я м і н а , є н е л у ­ к а в и й блиск, не х а р а к т е р н и й для тих занурень у г л и б и н и , де він, я к п р а в и л о , м і ц н о т р и м а є себе з а руку. Н а с п р а в д і , тут п е р е д н а м и в р а ж а ю ч і п р и к л а д и фланування й о г о д у м к и , р о ­ б о т и й о г о р о з у м у , к о л и м и с л я ч и й , н а в з і р е ц ь м і с ь к о г о фла­ нера,

п р о с т о д о в і р я є т ь с я собі,

найомлювальну прогулянку.

відпускаючи інтелект на озІ як б л у к а н н я серед скарбів

м и н у л о г о с к л а д а ю т ь р о з к і ш н и й п р и в і л е й т о г о , хто о д е р ж а в с п а д щ и н у , т а к і « к о л е к т и в н и й п о г л я д на світ — це, у н а й в и ­ щому сенсі

слова,

погляд

спадкоємця»

233

(«Розпаковуючи

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

бібліотеку»): володіючи речами, а «володіння є н а й г л и б ш и м з в ' я з к о м з р е ч а м и з усіх м о ж л и в и х » , — в і н п е р е н о с и т ь с я у минуле,

щоб,

не відволікаючись на сьогочасне, досягти

«відродження колишнього».

Оскільки ж цей «найглибший

потяг» з б и р а ч а не має ж о д н о г о с у с п і л ь н о г о сенсу, а вира­ ж а є т ь с я л и ш е у с у т о п р и в а т н и х л ю б и т е л ь с ь к и х утіхах, т о й «усе с к а з а н е з т о ч к и з о р у с п р а в ж н ь о г о к о л е к ц і о н е р а » п р и ­ речене виглядати «дивацтвом» на взірець достеменно жанп о л і в с ь к о г о п о р т р е т у п и с ь м е н н и к а з тих, «що п и ш у т ь кни­ ги не тому, що в о н и бідні, а тому, що не з а д о в о л е н і к н и г а м и , які їм ц і л к о в и т о по к и ш е н і , проте абсолютно не до вподо­ би». Втім, за б л и ж ч о г о розгляду, у цьому д и в а ц т в і прогля­ даються п р и к м е т н і і далеко не б е з н е в и н н і властивості. На­ зву одну: с а м и й ц е й — х а р а к т е р н и й д л я епох с у с п і л ь н о г о з а т ь м а р е н н я — к р о к , к о л и з б и р а ч н е п р о с т о х о в а є т ь с я від п у б л і ч н о с т і у п р и в а т н і с т ь ч о т и р ь о х д о м а ш н і х стін, а й заби­ рає з собою заради їхнього п р и к р а ш е н н я ч и с л е н н і скарби, що були с п е р ш у н а д б а н н я м суспільства. ( Й д е т ь с я , зрозумі­ ло, не про с ь о г о д н і ш н ь о г о к о л е к ц і о н е р а , к о т р и й з б и р а є все, що має або, за його о ц і н к о ю , могло би мати р и н к о в у вартість, ба навіть здатне п і д в и щ и т и його с о ц і а л ь н и й статус, а про к о л е к ц і о н е р а , я к и й , п о д і б н о д о Б е н ь я м і н а , ш у к а є д и в н і пред­ мети, на гадку інших, не варті анічогісінько). Т и м самим, у його пристрасті до минулого як такого, п о р о д ж е н і й презир­ с т в о м д о в с і л я к о г о с ь о г о д е н н я , і тому, р а д ш е з а в с е , б а й д у ж і й до будь-яких об'єктивних характеристик, виявляються риси, через я к і м и н а в р я д ч и з м о ж е м о бути т а к само в п е в н е н і , щ о традиція

—

його є д и н а п р о в і д н а н и т к а і що т р а д и ц і й н і

ц і н н о с т і за б у д ь - я к и х о б с т а в и н будуть у й о г о р у к а х у п о в н і й безпеці. Традиція упорядковує минуле,

п р о т е н е суто х р о н о л о ­

гічно, а в п е р ш у чергу с и с т е м а т и ч н о : вона відділяє позитив­ н е від н е г а т и в н о г о , п р а в о в і р н е від є р е т и ч н о г о , в и о к р е м л ю є н е о д м і н н е і з н а ч у щ е з м а с и н е з н а ч н и х або в с ь о г о л и ш е ціка­ вих думок і фактів. Натомість пристрасть колекціонера не

234

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

т і л ь к и не с и с т е м а т и ч н а , в о н а м е ж у є з х а о с о м , і не тому, що в о н а — п р и с т р а с т ь , а тому, що не к е р у є т ь с я я к о с т я м и пред­ мета (тим, щ о н а д а є т ь с я к л а с и ф і к а ц і ї ) , о д н а к з а п а л ю є т ь с я його

«справжністю»,

яка уникає

будь-якої систематичної

класифікації. С п р а в а традиції — р о з р і з н я т и , справа колек­ ціонера — урівнювати відмінності, і таке в и р і в н ю в а н н я — к о л и « п о з и т и в н е й н е г а т и в н е . . . п е р е в а г и й в і д т о р г н е н н я не­ р о з р и в н і » ( « S c h r i f t e n » , I I , 313), — в и я в л я є т ь с я , я к щ о н а в і т ь к о л е к ц і о н е р с п е ц і а л ь н о з о с е р е д ж у є т ь с я н а т р а д и ц і ї і тур­ ботливо в і д с т о р о н ю є все, нею не з а т в е р д ж е н е . К о л е к ц і о н е р виводить проти традиції критерій справжності; авторитет­ ному він п р о т и с т а в л я є з н а к п е р в і с н о г о .

Визначимо

цей

спосіб д у м а н н я в т е о р е т и ч н и х п о н я т т я х : к о л е к ц і о н е р замі­ щує зміст д о с т е м е н н о ю

о р и г і н а л ь н і с т ю або д о с т о в і р н і с т ю ,

тим, чому л и ш е ф р а н ц у з ь к и й екзистенціалізм надав якості per se,

в і д о к р е м и в ш и його

від

будь-яких інших,

скількись конкретних характеристик.

хоч

би

Я к щ о довести цей

спосіб д у м а н н я до логічного з а в е р ш е н н я , ми о д е р ж и м о див­ ним чином перевернутий п е р в и н н и й імпульс колекціонера: « С п р а в ж н я к а р т и н а м о ж е бути с т а р о д а в н ь о ю , проте справж­ ня думка — тільки новою. Вона належить сьогоденню. Саме ц е с ь о г о д е н н я м о ж е бути в б о г и м , б а н а л ь н и м . Т а хоч б и я к и м воно було, його треба т в е р д о в з я т и за р о г и , аби д о м о г т и с я за й о г о д о п о м о г о ю в і д п о в і д і від м и н у л о г о . Ц е б и к , ч и є ю к р о ­ в'ю с л і д н а п о в н и т и п о с у д и н у , щ о б н а д ї ї в і н ц я м и з ' я в и л и с я т і н і п о м е р л и х » ( « S c h r i f t e n » , I I , 314). Т о д і з ц ь о г о с ь о г о д е н ­ ня, п р и н е с е н о г о в жертву, аби в и к л и к а т и минуле, народить­ ся «смертоносний поштовх думки»,

з в е р н е н о ї п р о т и тра­

дицій та авторитетів минулого. С п а д к о є м е ц ь і зберігач несподівано п е р е т в о р ю є т ь с я на руйнівника. « С п р а в ж н я й найглибшою мірою незрозуміла пристрасть колекціонера завжди архаїчна й руйнівна.

По­

єднувати з п р и х и л ь н і с т ю до речей, індивідуальних зразків, турботливо

в и ш и к у в а н и х на п о л и ц я х предметів упертий і

н и щ і в н и й протест проти всього типового, всього в п о р я д к о -

235

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

з в а н о г о - ось його д і а л е к т и к а » . З б и р а ч р у й н у є к о н т е к с т , у я к о м у його зразок складав л и ш е частку набагато більшого й ж и в о г о ц і л о г о , а о с к і л ь к и він ц і н у є т і л ь к и с п р а в ж н є , то не­ о д м і н н о стирає з обраної речі будь-які о з н а к и т и п о в о г о . П о с т а т ь к о л е к ц і о н е р а , н а с т і л ь к и ж старомодна, як і постать фланера, може набути у Беньяміна таких сучасних рис лише тому, щ о с а м а і с т о р і я — т о й р о з р и в традиції, я к и й п р и й ш о в с я н а п о ч а т о к н а ш о г о с т о л і т т я , — в ж е з в і л ь н и л а й о г о від з а в ­ д а н н я руйнувати, і йому тепер треба л и ш е н а х и л и т и с я і повизбирати коштовні рештки з купи уламків. Скажу інакше: речі сьогодні самі п о в е р т а ю т ь с я —

особливо для людини,

котра мужньо не з а п л ю щ у є очей на д о в к і л л я , — т и м и граня­ ми, які спершу відкривалися тільки дивакуватому поглядові колекціонера. Я не знаю д о с т е м е н н о , к о л и Б е н ь я м і н о в і в і д к р и в с я разю­ ч и й збіг й о г о с т а р о м о д н и х п р и с т р а с т е й з р е а л і я м и д о б и , — в і р о г і д н о , у с е р е д и н і д в а д ц я т и х , к о л и він п о ч а в в с е р й о з пра­ ц ю в а т и над К а ф к о ю , я к р а з перед ц и м в і д к р и в ш и у Брехтові поета, я к и й в п е р ш е п о ч у в а є т ь с я у д в а д ц я т о м у столітті, як у с е б е в д о м а . Я н е х о ч у с к а з а т и , н і б и т о від к о л е к ц і о н у в а н н я книг до (цілковито виняткового у нього) к о л е к ц і о н у в а н н я цитат Б е н ь я м і н п е р е й ш о в за одну ніч, ба навіть за один рік, хоча в листах є п е в н і с в і д ч е н н я ц і л к о м свідомого переходу. Хоч би як там було, н е м о ж л и в о у я в и т и Б е н ь я м і н а тридця­ т и х р о к і в без м а л е н ь к и х з а п и с н и к і в у ч о р н и х о б к л а д и н к а х , я к і він у с ю д и т я г а в за с о б о ю і н е в т о м н о п о м е р е ж у в а в цита­ тами з того, що ж и т т я й ч и т а н н я п р и н о с и л и йому як щоден­ н и й у л о в « п е р л і в » і « к о р а л і в » . Ч а с від ч а с у в і н ч и т а в в и ­ т р и м к и з них уголос, демонструючи оточуючим як окремі з р а з к и з р е т е л ь н о дібраної і к о ш т о в н о ї колекції. І в цій ко­ лекції, що ж о д н и м ч и н о м не з в о д и л а с я до дивацтва, м о ж н а було слідом з а т е м н и м и л ю б о в н и м и в і р ш а м и в і с і м н а д ц я т о ­ го століття н а д и б а т и на д о п и с із останньої газети, а слідом з а « D e r erste S c h n e e » Ґ ь о к і н ґ а - д а т о в а н е л і т о м 1939-го р о к у віденське о г о л о ш е н н я , котре повідомляло, що місцева газо-

236

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

в а к о м п а н і я « п р и п и н и л а п о д а в а т и газ у к в а р т и р и є в р е ї в . Споживання

газу є в р е й с ь к и м

компанії непоправних збитків,

населенням

завдає

газовій

оскільки найбільш активно

газ с п о ж и в а ю т ь ті, х т о в ж е н е с п л а ч у є п о р а х у н к а х .

Євреї

в и к о р и с т о в у ю т ь й о г о с п е ц і а л ь н о д л я с а м о г у б с т в а » («Вгіеіе», II,

820). Т і н і п о м е р л и х н а п р а в д у в и н и к а ю т ь т у т т і л ь к и з

жертовної чаші, сповненої крові сьогодення. Можливо,

тісна спорідненість між р о з р и в о м традиції і

д и в а к у в а т о ю на в и г л я д п о с т а т т ю к о л е к ц і о н е р а , що видобу­ ває свої ш м а т к и та у р и в к и з-під у л а м к і в м и н у л о г о , найкра­ щ е і л ю с т р у є т ь с я т и м п р и г о л о м ш л и в и м , однак, л и ш е н а пер­ ш и й п о г л я д , ф а к т о м , щ о , з д а є т ь с я , а ж д о н а ш о г о часу н е було іншої доби, я к а з р о б и л а б із з у ж и т и х і с т а р о в и н н и х речей, здебільшого забутих традицією при дорозі, п р и л а д ь для загальної освіти, тисяч

копій

серед

набір н а о ч н и х

розповсюджуваних у сотнях

ш к о л я р і в усього

світу.

Це

вражаюче

відродження, і передусім — класичної культури, з сороко­ вих р о к і в о с о б л и в о п о м і т н е в А м е р и ц і , котра, з д а в а л о с ь би, о б х о д и л а с я б е з т р а д и ц і й , д л я Є в р о п и п о ч а л о с я щ е у двад­ ц я т і . П о ч а т о к й о м у п о к л а л и ті, х т о г о с т р і ш е з а і н ш и х усві­ домив непоправність цього розриву традицій, — у Німеччині, і не т і л ь к и в ній, п е р ш и м і н а й б і л ь ш и м із н и х став М а р т і н Г а й д е ґ ґ е р , с в о ї м н а д з в и ч а й н и м і н а д з в и ч а й н о ш в и д к и м ус­ п і х о м у д в а д ц я т і р о к и з о б о в ' я з а н и й « д о с л у х о в у в а н н ю д о тра­ диції, к о т р а не з а л и ш е н а в м и н у л о м у , а с т у р б о в а н а сього4 д е н н я м » . У Б е н ь я м і н а , я к и й про це не підозрював, набагато більше

спільного

з

чудовим

гайдеґґерівським

відчуттям

ж и в и х очей і ж и в и х кісток, п е р е т в о р е н и х морем на п е р л и й к о р а л и , що саме тому м о ж у т ь бути в р я т о в а н і й п о в е р н е н і с ь о г о д е н н ю т і л ь к и н а с и л ь н и ц ь к и м в і д р и в о м від к о н т е к с т у і в и т л у м а ч е н н я м з а д о п о м о г о ю « с м е р т о н о с н о г о удару» н о в о ї думки, а не д і а л е к т и ч н и м и м у д р у в а н н я м и його друзів-марк с и с т і в . І я к щ о ц и т о в а н и й в и щ е п а с а ж і з е с е ю п р о Ґ е т е зву­ ч и т ь так, ніби його н а п и с а в К а ф к а , то ось ці слова Б е н ь я м і н і в с ь к о г о л и с т а 1924 р о к у д о Г о ф м а н с т а л я з д а ю т ь с я в и т я г о м

237

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

з якогось гайдеґґерівського років:

есею

сорокових-п'ятдесятих

«У л і т е р а т у р н и х с п р о б а х м е н е веде п е р е к о н а н і с т ь у

тому... щ о к о ж н а і с т и н а м е ш к а є в р і д н о м у д о м і , р о д о в о м у палаці мови, що цей палац побудований із найстародавніш и х logoi і щ о д л я і с т и н и , к о т р а в н ь о м у м е ш к а є , ті ч и і н ш і н а у к и , з а всіх їхніх з н а х і д о к , з а л и ш а ю т ь с я ч и м о с ь н и ж ч и м , о с к і л ь к и п о в о д я т ь с я н а м о в н и х п р о с т о р а х п о д і б н о д о кочів­ н и к і в і в п е в н е н і у з н а к о в о м у х а р а к т е р і м о в и , а ця в п е в н е н і с т ь породжує безвідповідальну довільність термінології кожної з н и х » («Вгіеїе», І, 329). У р а н н і й р о б о т і Б е н ь я м і н а з ф і л о ­ софії м о в и слова « п р о т и с т о я т ь будь-якій комунікації, спря­ мованій назовні», так само як істина я в л я є собою «смерть б а ж а н н я » . Т о й , хто п р а г н е д о і с т и н и , п о в о д и т ь с я , я к г е р о й п р и т ч і п р о саїське з о б р а ж е н н я під п о к р и в а л о м , « і н е ч е р е з т а є м н и ч у страхітливість того, що м а л о би бути о г о л е н и м , а за самою природою істини, перед я к о ю навіть н а й ч и с т і ш и й вогонь п о ш у к у згасає,

н а ч е у воді»

П о ч и н а ю ч и з есею про

(«Schriften»,

1,131,152).

Ґете цитати складають осердя

к о ж н о г о Б е н ь я м і н і в с ь к о г о тексту. С а м и й ц е й ф а к т відокрем­ л ю є н а п и с а н е н и м від н а у к о в и х т е к с т і в б у д ь - я к о г о роду, д е ф у н к ц і я цитати — підтверджувати й документувати вислов­ л е н у т о ч к у зору, ч е р е з щ о в о н а с п о к і й н і с і н ь к о м о ж е бути п е р е н е с е н а у п р и м і т к и . У Б е н ь я м і н а — зовсім і н а к ш е . Пра­ ц ю ю ч и над д о с л і д ж е н н я м н і м е ц ь к о ї трагедії,

він х в а л и в с я

своєю к о л е к ц і є ю з «більш як ш е с т и с о т ц і л к о в и т о система­ тично і ясно в и ш и к у в а н и х цитат»

(«Вгіеїе»,

І,

339). Я к і

більш пізні з а п и с н и к и , ц я к о л е к ц і я була н е з б і р к о ю в и п и ­ сок, ч и я мета — п о л е г ш и т и підготовку р о б о т и , а складала с а м у р о б о т у , н а п и с а н н я т е к с т у я к о ї б у л о в ж е с п р а в о ю вто­ ринною.

Р о б о т а п о л я г а л а д л я н ь о г о у в и д о б у в а н н і фраг­

м е н т і в з п е р в і с н о г о к о н т е к с т у і в и б у д о в у в а н н і н а н о в о та­ к и м ч и н о м , щоб вони ілюстрували один о д н и й і були здатні д о в е с т и своє п р а в о на і с н у в а н н я саме в т а к о м у вигляді, у вільному плаванні. сюрреалістичного

В р е ш т і - р е ш т це було щ о с ь на в з і р е ц ь монтажу.

Беньямінівський

238

ідеал твору,

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

складеного із самих цитат, вибудованого настільки майстер­ н о , щ о н а б у в а є з д а т н о с т і о б х о д и т и с я без б у д ь - я к о г о супро­ в о д ж у в а л ь н о г о тексту, м о ж е к о г о с ь в р а з и т и , до того він ди­ в а к у в а т и й у своїх к р а й н о щ а х , до того ж, с а м о р у й н і в н и х . Ба й т о г о , й і н ш о г о у н ь о м у не б і л ь ш е , н і ж у с у ч а с н и х й о м у с ю р р е а л і с т и ч н и х е к с п е р и м е н т а х , я к і ж и в и л и с я з того само­ г о д ж е р е л а . Т і є ю м і р о ю , я к о ю с у п р о в о д ж у в а л ь н и й т е к с т ав­ тора в и я в л я є т ь с я все ж т а к и н е о б х і д н и м , в а ж л и в о з р о б и т и його т а к и м , щ о б з б е р е г т и в і р н і с т ь в и х і д н і й «меті п о д і б н и х д о с л і д ж е н ь » : « п р о н и к а т и в г л и б и н и м о в и й д у м к и . . . бурін­ н я м , а н е р и т т я м » ( « В г і е і е » , 1,329), т о б т о н е р у й н у ю ч и в с ь о ­ го досліджуваного п о я с н е н н я м и , котрі мали б забезпечити причинний чи системний зв'язок. цілковито усвідомлював,

При цьому Беньямін

що його новий метод «буріння»

веде д о п е в н о ї « п р и м у с о в о с т і р о з у м і н н я . . . ч и й н е н а д т о ви­ тончений педантизм прийнятніший,

однак,

за нинішню

практично загальну звичку це розуміння підробляти». Так с а м о в і н з д а в а в с о б і с п р а в у в т о м у , щ о й о г о м е т о д м о ж е ста­ т и « п р и ч и н о ю д е я к и х н е я с н о с т е й » ( « В г і е і е » , І , 330). Н а й ­ в а ж л и в і ш и м д л я Б е н ь я м і н а б у л о в і д і й т и від у с ь о г о , щ о х о ч я к о с ь нагадувало співчуття, для котрого предмет досліджен­ ня вже несе п е в н и й г о т о в и й зміст, що сам по собі передаєть­ ся або м о ж е бути п е р е д а н и й ч и т а ч е в і чи глядачеві: вірш жодна

не

призначений

симфонія

—

читачеві, слухачеві»*

жодна

картина

(«Завдання

—

«Жоден глядачеві,

перекладача»

[курсив мій]). Ця доволі рано графом до

сформульована думка може

всіх л і т е р а т у р н о - к р и т и ч н и х п р а ц ь

бути

епі­

Беньяміна.

П о м и л я є т ь с я т о й , хто п о б а ч и т ь у н і й ще о д н о г о д а д а ї с т с ь к о г о л я п а с а публіці, я к а , втім, уже в ті р о к и п р и т е р п і л а с я до будьяких різновидів найбільш чудернацьких шокових ефектів і в с і л я к о г о « а к т о р с т в а » . Б е н ь я м і н м а є тут н а у в а з і м и с л е н н є в і речі (передусім — мовної п р и р о д и ) , які, г о в о р я ч и його сло* Тут і далі у цій статті переклад Є. Павлова.

239

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в а м и , « з б е р і г а ю т ь с в о є о с н о в н е і , м а б у т ь , н а й в а ж л и в і ш е зна­ ч е н н я , я к щ о п р и к л а д а ю т ь с я не тільки до л ю д и н и . Д л я при­ кладу, м о ж н а г о в о р и т и п р о н е з а б у т н є ж и т т я ч и н е з а б у т н і й м о м е н т н а в і т ь т о д і , к о л и п р о н и х усі з а б у л и . А с а м е , я к б и сутність ж и т т я ч и м о м е н т у н е п р и п у с к а л а забуття, ц е й пре­ д и к а т з о в с і м н е був б и п о м и л к о в и м : в і н у с ь о г о л и ш е м і с т и в б и у с о б і в и м о г у , к о т р у л ю д и н а н е з д а т н а в и к о н а т и , і був б и т и м с а м и м п о с и л а н н я м на сферу, де в о н а м о ж е бути викона­ на, — п а м ' я т ь Бога» ( « З а в д а н н я п е р е к л а д а ч а » ) . П і з н і ш е Бе­ н ь я м і н в і д м о в и в с я від ц и х т е о л о г і ч н и х р а м о к . Т а н е від с а м о ї т е о р і ї і не від с в о г о м е т о д у — б у р и т и , а б и д і с т а т и с я суті у в и г л я д і ц и т а т , я к д о б у в а ю т ь б у р і н н я м воду, д о с я г а ю ч и д ж е ­ рела, схованого у з е м н и х глибинах. Б е н ь я м і н і в с ь к и й м е т о д — щ о с ь н а к ш т а л т с у ч а с н о г о ва­ ріанту р и т у а л ь н и х з а к л и н а н ь . Дух,

що викликається ним

сьогодні, — це духовна сутність минулого, котра зазнала, як у Шекспіра,

«морського перетворення», таким чином, що

ж и в і очі б а т ь к а п е р е в т і л и л и с я у п е р л и н и , а й о г о ж и в і к і с т к и — у корали. Цитувати для Беньяміна означає іменувати, і для нього істину на д е н н е світло в и в о д и т ь р а д ш е ім'я, ніж мова, р а д ш е м о в л е н н я , н і ж с л о в о , н і ж р е ч е н н я . С у д я ч и з перед­ мови до «Походження німецької барочної драми», Б е н ь я м і н розглядав істину як слуховий феномен:

батьком філософії

був д л я н ь о г о д а р у в а л ь н и к і м е н « А д а м , а н е П л а т о н » . А т о м у й т р а д и ц і я була ф о р м о ю , в я к і й це «іменослів'я» передава­ л о с я , тобто з н о в - т а к и ф е н о м е н о м , за с в о є ю суттю с л у х о в и м . Він тому й відчував таку с п о р і д н е н і с т ь із К а ф к о ю , що К а ф ­ ка, всупереч п о ш и р е н и м і н т е р п р е т а ц і я м , не мав «далеко­ г л я д н о г о ч и п р о р о ч о г о б а ч е н н я » , а п р и с л у х о в у в а в с я д о тра­ диції, той же,

« х т о д о с л у х о в у є т ь с я , н е б а ч и т ь » (Макс Брод.

«Франц Кафка. Біографія»). Зрозуміло, чому філософські зацікавлення Беньяміна із самого початку з о с е р е д и л и с я на філософії м о в и і чому най­ менування

за посередництва цитування

стало для нього

зрештою єдино можливим і п р и й н я т н и м способом ставити-

240

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

с я д о м и н у л о г о без о п е р т я н а т р а д и ц і ю . Б у д ь - я к и й п е р і о д в л а с н о г о м и н у л о г о , н е я с н и й д л я н ь о г о , я к н е я с н и й в і н сьо­ годні д л я нас, м а в п р о й т и , за Б е н ь я м і н о м , о с т а т о ч н у пере­ вірку м о в о ю , тому що л и ш е у мові м и н у л е присутнє невико­ р і н н о , в і д к и д а ю ч и в с і л я к і с п р о б и в і д к а р а с к а т и с я від н ь о г о раз і н а з а в ж д и . Г р е ц ь к и й / г о / й л е ж а т и м е в о с н о в і н а ш о г о по­ літичного існування — слугуючи для нього рівнем моря — доти, д о к и ми к о р и с т у є м о с я словом «політика». Саме цього не можуть зрозуміти д о с л і д н и к и с е м а н т и к и , з цілковитою п і д с т а в о ю п о в с т а ю ч и п р о т и м о в и я к б а с т і о н у , з а к о т р и м пе­ реховується м и н у л е — його, як в о н и в и с л о в л ю ю т ь с я , безлад. В о н и ц і л к о м с л у ш н о г о в о р я т ь , щ о , в к і н ц е в о м у рахунку, будьяка проблема зводиться до проблеми мови, — вони тільки не у я в л я ю т ь собі всіх н а с л і д к і в того, щ о с к а з а л и . Б е н ь я м і н іще н е міг ч и т а т и В і т г е н ш т е й н а , н е г о в о р я ч и вже про його п о с л і д о в н и к і в , та з н а в про це набагато більше за інших, оскільки проблема істини із самого початку уявля­ л а с я й о м у « о д к р о в е н н я м . . . я к е має бути п о ч у т и м , і н ш и м и с л о в а м и , н а л е ж и т ь д о ц а р и н и м е т а ф і з и ч н о г о слуху». Т о м у м о в а б у л а д л я н ь о г о , в п е р ш у чергу, н е д а р о м м о в л е н н я , щ о в і д р і з н я є л ю д и н у від і н ш и х ж и в и х і с т о т , а , н а в п а к и , «сут­ н і с т ю світу... з я к о г о в и н и к а є с а м а м о в а » («Вгіеіе», 1,197), — п о з и ц і я , н е с п о д і в а н о б л и з ь к а д о д у м к и Г а й д е ґ ґ е р а , щ о «лю­ д и н а може спілкуватися л и ш е тією мірою, я к о ю говорить у г о л о с » . Ц е « м о в а і с т и н и , я к а у т и ш і і с п о к о ї з б е р і г а є всі найвищі таїни,

над р о з к р и т т я м я к и х б ' є т ь с я л ю д с ь к а дум­

ка» ( « З а в д а н н я п е р е к л а д а ч а » ) , і ц е с а м е т а « і с т и н н а м о в а » , я к у ми м и м о в о л і м а є м о на увазі, п е р е к л а д а ю ч и з однієї на іншу.

Ось ч о м у Б е н ь я м і н р о з т а ш о в у є у центрі свого есею

«Завдання перекладача» дивовижну цитату з Малларме,

в

я к і й р о з м о в н і м о в и з усією ї х н ь о ю б а г а т о м а н і т н і с т ю і роз­ маїтістю,

цим

вавилонським

змішенням,

заглушують

immortelle parole*, я к е н е м о ж л и в о н а в і т ь п о м и с л и т и , о с к і л ь * Безсмертне слово (фр.).

241

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ ки « д у м а т и — о з н а ч а є п и с а т и без п а п е р у й ч о р н и л а , п о ш е п ­ к и » . Ц е о б е р і г а є г о л о с і с т и н и від т о г о , а б и в і н був п о ч у т и й на землі просто через фізичну, відчутну очевидність. Хоч би я к о м у т е о р е т и ч н о м у п е р е г л я д у піддавав Б е н ь я м і н ц і теоло­ гічно-метафізичні припущення, основний,вирішальний для всіх його л і т е р а т у р н о - к р и т и ч н и х студій підхід незмінним:

досліджувати

не

корисні чи

залишався

комунікативні

ф у н к ц і ї м о в н и х у т в о р е н ь , а з р о з у м і т и ці в и с л о в л ю в а н н я в їхній

кристалізованій,

ф о р м і як безцільні й

а тому неминуче безадресні прояви

фрагментарній «сутності світу».

А хіба ц е н е о з н а ч а є , щ о м о в а д л я Б е н ь я м і н а — ф е н о м е н з а с в о є ю сутністю п о е т и ч н и й ? І це саме те, про що в о с т а н н і й , не п р о ц и т о в а н і й у Б е н ь я м і н а фразі з а ф о р и з м у М а л л а р м е сказано

з

недвозначною

ясністю:

«Seulement,

sachons

n ' e x i s t e r a i t pas le vers: l u i , p h i l o s o p h i q u e m e n t r e m u n e r e le defaut des langues, c o m p l e t e m e n t s u p e r i e u r » . Усе це ще р а з , н е х а й і в д е щ о с к л а д н і ш і й ф о р м і , г о в о р и т ь про те, що я вже згадувала: у н а п и с а н о м у Б е н ь я м і н о м перед н а м и постає, м о ж л и в о , й н е у н і к а л ь н и й , т а в и н я т к о в о р і д к і с н и й д а р по­ етичної

думки.

Цей розум, ж и в и й сьогоденням,

б'ється над «уламками

д у м о к » , я к і він с п р о м і г с я в и р в а т и в м и н у л о г о і зібрати нав­ к о л о себе. Як л о в е ц ь перлів, що сягає дна не д л я того, щ о б к о п а т и ґрунт і д і с т а в л я т и його на п о в е р х н ю , а щоб дістатися «розкішного й дивовижного», сплячих у глибині перлин і к о р а л і в , і п і д н я т и їх нагору, ц е й р о з у м р и є т ь с я у г л и б и н а х минулого не затим, щоб в о с к р е с и т и його к о л и ш н і м і зроби­ ти свій в н е с о к у в і д р о д ж е н н я п р о м и н у л о ! д о б и . Й о г о веде віра в те, щ о , за всієї п і д в л а д н о с т і ж и в о г о с м е р т о н о с н о м у в п л и в у часу, п р о ц е с р о з к л а д у є , р а з о м і з т и м , п р о ц е с о м к р и ­ сталізації, що в г л и б и н а х м о р я , де ж и т т я , що існувало ко­ л и с ь , з а т о н у л о і р о з п а л о с я , щ о с ь із к о л и ш н ь о г о « м о р е м пе­ ретвореного»

вціліло в наново кристалізованих формах і

о б р а з а х , н е п і д в л а д н и х стихії, н і б и в о н и т і л ь к и й ч е к а л и л о в ­ ця п е р л і в , я к и й зійде до н и х одного разу й забере до світу

242

Вальтер Беньямін

живих,

(1892-1940)

— як «уламки думки», як щось « р о з к і ш н е й диво­

в и ж н е » , а м о ж л и в о , і як вічні « U r p h a e n o m e n e » * .

Примітки І. Маленький горбань

Benjamin. Schriften. Frankfurt а. М. Suhrkamp Verlag, 1935; Briefe. Frankfurt a. M . , 1966, 2vols. У п о д а л ь ш о м у я п о с и л а т и м у с ь на ці в и д а н н я . Д и в . : Щ о р і ч н и к інституту Л е о Бека, 1965, с. 117. Там само. 1

4

К л а с и ч н и й о п и с ф л а н е р а з а л и ш и в Б о д л е р у с л а в е т н о м у есеї про К о с т я н т и н а Гісе «Le Peintre de la vie m o d e r n e » — д и в . у в и д а н н і « П л е я д и » , с. 877-883. Б е н ь я м і н часто п о с и л а є т ь с я на нього дотич­ но і н а п р я м у ц и т у є його у своєму есеї про Б о д л е р а . І той, і і н ш и й п о в е р н у л и с я до ц і є ї т е м и : Ш о л е м — в и с т у п а ю ч и з м е м о р і а л ь н о ю л е к ц і є ю в Інституті Лео Б е к а , де с к а з а в : «По-моє­ му, брехтівський в п л и в на все, що Б е н ь я м і н п и с а в у т р и д ц я т і р о к и , був з г у б н и м , а в д е я к и х аспектах і р у й н і в н и м » , Адорно — у заяві с в о є м у у ч н е в і Р о л ь ф о в і Т і д е м а н н у ; з а його с л о в а м и , Б е н ь я м і н з і з н а в с я , начебто н а п и с а в «свій «Витвір м и с т е ц т в а за доби його тех­ нічного в і д т в о р е н н я » з тим, аби р а д и к а л ь н і с т ю п е р е в е р ш и т и Брех­ та, к о т р и й н а в о д и в на нього жах» ( н а в е д е н о у к н и з і : RolfTiedemann. Studien zur Philosophic Walter Benjamin. Frankfurt, 1965, p. 89). Те, що Б е н ь я м і н б о я в с я Брехта, в и д а є т ь с я н е в і р о г і д н и м , і Адорно, п о моєму, на цьому не дуже н а п о л я г а є . Р е ш т а ж , і м о в і р н і ш е , скидаєть­ ся на те, що Б е н ь я м і н з р о б и в таке з і з н а н н я зі страху перед Адорно. Б е н ь я м і н і справді був дуже б о я з к и м у в і д н о с и н а х із л ю д ь м и , не рахуючи давніх з н а й о м и х , проте б о я в с я він тільки тих, від кого за­ л е ж а в . Він п о т р а п и в би в з а л е ж н і с т ь від Брехта, я к б и п р и с т а в на його п р о п о з и ц і ю переїхати з П а р и ж а у багато більш дешеву Д а н і ю , п о б л и ж ч е д о Брехта. Я к відомо, Б е н ь я м і н с е р й о з н о з а м и с л ю в а в с я про « в и н я т к о в у з а л е ж н і с т ь від однієї л ю д и н и » у цій чужій країні з «її м а й ж е н е з н а й о м о ю мовою» (Briefe, II, 596,599). 3 р е ц е н з і ї на « D r e i g r o s c h e n r o m a n » . Д и в . : «Versuche tiber Brecht». Frankfurt, 1966, p. 9). Н а с к і л ь к и відомо сьогодні, м а й ж е всіх їх в д а л о с я в р я т у в а т и . Сховані у П а р и ж і р у к о п и с и , н а в и к о н а н н я р о з п о р я д ж е н н я Б е н ь я 6

* П р а ф е н о м е н и (нім.).

243

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

міна, пізніше в і д п р а в и л и Теодорові В. Адорно; згідно з Т і д е м а н н о м (цит. п р . , с. 212), в о н и перебувають у «приватному зібранні» Адор­ но у Ф р а н к ф у р т і . II. Т е м н і ч а с и I

зень

Д и в . : «Walter Benjamin hinter seinen Briefen*. «Мегкиг», бере­ 1967.

2

Д и в . : Pierre Missac. « L ' E c l a t et le secret: W a l t e r B e n j a m i n » // Critique, № № 231-232,1966. 3

Видавець «Neue Schweizer Rundschau* М а к с Ріхнер, я к и й не­ щ о д а в н о п о м е р , був однією з н а й о с в і ч е н і ш и х і н а й в и т о н ч е н і ш и х постатей в і н т е л е к т у а л ь н о м у житті д о б и . Р а з о м із Адорно, Е р н с т о м Б л о х о м і Ш о л е м о м він о п р и л ю д н и в свої « E r r i n e r u n g e n an Walter Benjamin* у ч а с о п и с і «Der M o n a t » (вересень 1960 р о к у ) . 4

К а ф к а , ч и й п о г л я д на такі речі був набагато р е а л і с т и ч н і ш и м , аніж у будь-кого з його с у ч а с н и к і в , п и с а в , що «батьківський комп­ л е к с , я к и м дехто духовно ж и в и т ь с я , н а л е ж и т ь . . . до є в р е й с т в а бать­ ка... за н е я в н о ї згоди батька ( ц я н е я в н і с т ь була о б у р л и в о ю ) » н а т е , щоб с и н п о к и н у в є в р е й с ь к и й ґрунт, тоді як діти «задніми л а п к а м и п р и л и п л и до є в р е й с т в а батька, а п е р е д н і м и не могли н а м а ц а т и жод­ ного нового опертя» (Franz Kafka, Briefe, p.337 [пер. M. Харито­ нова]). Ibid., p. 55. Ibid., p. 339. Ibid., p. 337. Ibid., p. 336-338. 5

6

7

8

9

II

FranzKafka. Tagebucher, p. 42 ( п е р . Є. Кацевої). Franz Kafka. Briefe, p.347 ( п е р . M. Харитонова). Ibid., p. 378.

12

З лекції Адорно «Der Autor als P r o d u z e n t » , п р о ч и т а н о ї в Па­ р и ж і 1934-го p. Б е н ь я м і н цитує в ній більш р а н н і й есей про лівих інтелектуалів. Д и в . : «Versuche iiber Brecht», p. 109. 13

П р о ц и т о в а н о у к н и з і : Макс Брод. Lehre. - Winterthur, 1948.

Franz Kafkas Glauben und

14

Брехт, н а п р и к л а д , говорив Б е н ь я м і н о в і про його есей про К а ф ­ ку, що він підтримує та о ш л я х е т н ю є є в р е й с ь к и х ф а ш и с т і в . Д и в . : «Versuche», р. 123. FranzKafka. Briefe, p. 183. У ц и т о в а н і й в и щ е статті П'єр Міссак н а в о д и т ь той с а м и й па­ саж і п и ш е : «Sans sous-estimer la valeur d'une telle reussite [d'etre le sucesseuer de H a m a n n et de H u m b o l d t ] , on peut penser que Benjamin 244

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

recherchait aussi dans le Marxisme un moyen d'y есЬаррег» ( « Н е пе­ ребільшуючи з н а ч у щ о с т і такого успіху [стати н а с т у п н и к о м Гаманиа і Гумбольдта], м о ж н а у я в и т и , що Б е н ь я м і н ш у к а в у м а р к с и з м і , попглі все і н ш е , м о ж л и в о с т і цього успіху у н и к н у т и » ) . На д у м к у т у т - т а к и с п а д а є вірш Б р е х т а «До б і д о л а ш н о г о Б.Б.»: Von diesen S tad ten wir bleiben: der durch sie hindurchging, der Wind! Froiich machet das Haus den Esser. er leert es. Wir wissen, dass wir Vorlaufige sind Und nach uns wird kommen: nichts Nennenswertes. («Від міст цих зостанеться вітер, як подув наскрізний! Дім пельки насичує мливом нам. Ми знаємо — тут не навічно ми. Ба чим нас замінять? Та нічим особливим». П е р е к л а д К. Богатирьова). Варто нагадати ще чудовий а ф о р и з м К а ф к и у «Нотатках 1920 року» під з а г а л ь н и м титулом «ВІН»: «Усе, що він р о б и т ь , здається йому, щоправда, н а д з в и ч а й н о н о в и м , та, відповідно до цієї неймо­ вірної н о в и з н и , ч и м о с ь н а д з в и ч а й н о д и л е т а н т с ь к и м , т а к и м , що ледь м о ж н а в и т р и м а т и , н е з д а т н и м увійти в історію, р о з і р в а в ш и л а н ц ю г і ю к о л і н ь , уперше обірвавши геть ту музику, про яку досі м о ж н а було п р и н а й м н і з д о г а д а т и с я . І н к о л и він у своїй з в е р х н о с т і відчуває б і л ь ш е остраху за світ, а н і ж за себе» ( п е р . С. Апта). Б і л я витоків таких настроїв с т о я в , з н о в - т а к и , Б о д л е р : «Le monde va finir. La seule raison pour laquelle il pouvait durer, c'est qu'elle existe. Que cette raison est faible, comparee a toutes celles qui annoncent le contraireparticuliD rement a celle-ci: qu est-ce que le monde a desormais D faire sousle ciel?.. QuantO moi qui sent quelquefois en moi le ridicule d'un prophDte, je sais que je n'y trouverai jamais la charite d'un medicin. Perdu dans ce villain monde, coudoye par les foules, je suis comme un homme lasse don't l'oeil ne voit en arriDre, dans les annees profondes, que desabusement et amertume, et devant lui qu'un orage ou rien de neuf n'est contenu, ni enseignement ni d o u l e u r » . — Зі « Щ о д е н н и к а д л я самого себе», в и д а н н я « П л е я д и » , с. 1195-1197. ( « З е м н и й світ п р и й д е д о свого к і н ц я . Є д и н а п р и ч и н а , з а в д я к и я к і й він міг би існувати й далі, п о л я г а є в тому, що він існує. Та на­ скільки хистка ця п р и ч и н а п о р і в н я н о з т и м и , що віщують супро­ т и в н е , н а п р и к л а д , от із т а к о ю : чи з а л и ш и л о с я в земної кулі хоч би я к е с ь п р и з н а ч е н н я у всесвіті?.. Ну, а я, часом відчуваючи в собі без­ глузду дивакуватість п р о р о к а , — я з н а ю , що н і к о л и мені не вдасть-

245

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ся набути л ю д и н о л ю б с т в а л і к а р я . З а г у б л е н и й у цьому б р и д к о м у світі, з а т е р т и й і з і м ' я т и й л ю д с ь к и м и ю р б а м и , я п о д і б н и й до змуче­ ної л ю д и н и , котра, о г л я д а ю ч и с ь назад, углиб р о к і в , бачить л и ш е р о з ч а р у в а н н я й гіркоту, а д и в л я ч и с ь уперед — грозу, що не несе у собі нічого нового, ані з н а н н я , ані скорботи» (переклад Є. Баєвської). III. Л о в е ц ь п е р л і в

Franz Kafka. Briefe, p. 173. З б і р к а їх під назвою « П р и т ч і й парадокси» н е щ о д а в н о в и й ш л а д в о м о в н и м в и д а н н я м ( Н ь ю - Й о р к , Ш о к е р Б у к с , 1961). Benjamin. «Lob der Рирре» // Literarische Welt, Jan. 10,1930/ Д и в . : Martin Heidegger. K a n t s These iiberdas Sein. — Frankfurt, 1962, p. 8. 1

5

А ф о р и з м М а л л а р м е . Д и в . його «Variations sur un sujet», із підзаголовком «Crise des vers» у в и д а н н і «Плеяди», с. 363-364: «Так, тільки не з а б у в а й м о , з н и к н е тоді вірш: він, г о в о р я ч и п о - ф і л о с о ф ськи, надолужує недостатність мов, — н а й в и щ и й їхній додаток» (пе­ р е к л а д з ф р . /. Стаф).

246

Б Е Р Т О Л Ь Д БРЕХТ (1898-1956)

I

You hope, yes, your books will excuse you, save you from hell: nevertheless, without looking sad, without in any way seeming to blame (He doesn 'tneed to, knowing well what a lover of art like yourself pays heet to), God may reduce you on judgement Day to tears of shame reciting by heart thepoemsyou would have written, your life been good*. К о л и у 1941-му р о ц і Б е р т о л ь д Брехт ш у к а в — і з н а й ш о в — п р и т у л о к в А м е р и ц і , в і н п о п р я м у в а в д о Голівуду, « щ о б ста­ ти о д н и м із продавців» на «ринкові, де купують брехню», і, хоч б и к у д и він п р и й ш о в , й о г о з у с т р і ч а л и с л о в а «Spell your пате»

[«Ваше п р і з в и щ е по літерах»] . 1

* Що виправдають книги, сподівавсь ти, від пекла порятують, тим не менш, не перейнявсь нічим, не завагався (воно і зайве — Він бо знає теж, чого ви прагнете, митці, від світу, такі, як т и ) , і може в Судний день на сльози сорому перетворити, читаючи рядки твоїх пісень, які ти міг би чесно заслужити. (У.Х.Оден).

247

У німецькомовних

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

к р а ї н а х в і н був у с л а в л е н и м з п о ч а т к у д в а д ц я т и х , і й о м у н е дуже подобалася п е р с п е к т и в а знову о п и н и т и с я невідомим і бідним. У

1947-му р о ц і й о г о в и к л и к а л и до Комісії з а н т и -

а м е р и к а н с ь к о ї д і я л ь н о с т і ; він з ' я в и в с я з к в и т к о м до Ц ю р и ­ ха в к и ш е н і , в и с л у х а в г а р я ч і п о д я к и за « с п і в р о б і т н и ц т в о » і покинув

країну.

Та коли

Брехт спробував

оселитися

в

З а х і д н і й Н і м е ч ч и н і , о к у п а ц і й н а в л а д а в і д м о в и л а й о м у в до­ зволі . Ця відмова в и я в и л а с я згубною м а й ж е р і в н о ю мірою як д л я Н і м е ч ч и н и , т а к і д л я самого Б р е х т а . У 1949-му році він п е р е ї х а в д о С х і д н о г о Б е р л і н а , о д е р ж а в під с в о є н а ч а л о театр — і, в п е р ш е в ж и т т і , ц і л к о в и т у м о ж л и в і с т ь спостеріга­ т и з б л и з ь к а к о м у н і с т и ч н и й варіант т о т а л і т а р н о ї в л а д и . Він п о м е р у с е р п н і 1956-го р о к у . П і с л я смерті Брехта його ім'я стало відомим на всьому є в р о п е й с ь к о м у к о н т и н е н т і — навіть у Росії, — а т а к о ж в англомовних країнах. дрібного

буржуа»

—

З а в и н я т к о м « С е м и с м е р т н и х гріхів другорядної

речі,

перекладеної

У.Х. О д е н о м і Ч е с т е р о м К а л ь м а н о м ( ї х н і й б л и с к у ч и й п е р е ­ клад «Розквіту й занепаду міста Махагоні» з а л и ш а є т ь с я не в и д а н и м ) , — і «Галілея», п е р е к л а д е н о г о Ч а р л ь з о м Л а ф т о н о м і с а м и м Б р е х т о м , ж о д н а його п'єса і, хоч як п р и к р о , ледь не жоден його вірш не в и х о д и л и в перекладі англійською, гідному цього великого поета й драматурга;

і жодна його

п'єса — за в и н я т к о м « Ж и т т я Галілея» з Ч а р л ь з о м Л а ф т о ном, що витримала в Н ь ю - Й о р к у шість вистав наприкінці сорокових, і, м о ж л и в о , « К а в к а з ь к о г о к р е й д я н о г о кола» у Л і н к о л ь н - ц е н т р і у 1966-му р о ц і — не була як слід п о с т а в л е ­ на на а н г л о м о в н і й сцені. Д о с т о в і р н и й , хоча й не б л и с к у ч и й п е р е к л а д п е р ш о ї в і р ш о в а н о ї з б і р к и Б р е х т а — Die Hauspostille, — з р о б л е н и й Е р и к о м Б е н т л і і с п о р я д ж е н и й х о р о ш и м и п р и м і т к а м и Гуго Ш м і д т а , — п о б а ч и в с в і т 1927-го р о к у у ви­ д а в н и ц т в і G r o v e Press п і д н а з в о ю Manuel of Piety ( « П і д р у ч ­ н и к благочестя»). ( Н и ж ч е я іноді ц и т у в а т и м у цей п е р е к л а д ) . П р о т е у с л а в и є с в о я д и н а м і к а , і хоча і н к о л и в а ж к о зрозу­ міти, чому люди, котрі не з н а ю т ь ані слова н і м е ц ь к о ю , ма-

248

Бертольд Брехт

(1898-1956)

ють з а х о п л ю в а т и с я Б р е х т о м , в т і л е н и м а н г л і й с ь к о ю , все ж ц ь о м у захвату варто п о р а д і т и , о с к і л ь к и він ц і л к о м заслуже­ н и й . С л а в а п р и х о в а л а й о б с т а в и н и , щ о з м у с и л и Б р е х т а ви­ їхати до Східного Берліна, і це теж радує, я к щ о згадати той час, к о л и д р у г о р я д н і к р и т и к и і т р е т ь о р я д н і п и с ь м е н н и к и безкарно його викривали . О д н а к п о л і т и ч н а біографія Брехта, свого роду п о к а з о в и й п р и к л а д п р о б л е м а т и ч н и х стосунків між поезією та політи­ кою, — предмет аж н і я к не м а л о в а ж л и в и й , і тепер, к о л и його слава з м і ц н и л а с я , н а д і й ш о в , і м о в і р н о , час п о с т а в и т и д е я к і п и т а н н я без р и з и к у н е п о р о з у м і н ь . З в и ч а й н о , д о г м а т и ч н а і часто-густо сміховинна прихильність Брехта до комуністич­ н о ї і д е о л о г і ї с а м а п о с о б і н а в р я д ч и м а є в с е р й о з н а с турбу­ в а т и . У в і р ш і , н а п и с а н о м у в А м е р и ц і під ч а с в і й н и , а л е на­ друкованому тільки

тепер,

Брехт сам

вказав

на єдино

в а ж л и в и й тут п у н к т . З в е р т а ю ч и с ь д о н і м е ц ь к и х п о е т і в , я к і м е ш к а л и в гітлерівській Н і м е ч ч и н і , він г о в о р и т ь : «Ви, хто о с п і в у є Гітлера, будьте о б а ч н и м и ! Я... ... з н а ю : він н е в д о в з і п о м р е і , п о м е р ш и , п е р е ж и в е с в о ю славу, п р о т е , н а в і т ь я к б и він і геть з н е л ю д н е н у з е м л ю п о л и ш и в , її підкоривши, то жодна пісня би не спромоглася, його оспівавши, позбутися тління. Звичайно, замре с к р и к б о л ю х а й н а в і т ь усіх к о н т и н е н т і в ш в и д ш е , ніж встигне хвалу з а г л у ш и т и с к а ж е н о м у кату. З в и ч а й н о , в тих, щ о о с п і в у ю т ь з л о ч и н и , т е ж г о л о с и м и л о з в у ч н і . І все ж н е м а є п р е к р а с н і ш , ніж л е б е д я спів п е р е д с м е р т н и й : 4

а д ж е в H I M страху н е м а є » . Б р е х т і м а в , і не мав рації; ж о д е н вірш, я к и й о с п і в у в а в Гітлера або його війну, смерті Гітлера не п е р е ж и в , о с к і л ь к и

249

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

у жодного

із

о с п і в у в а ч і в не було

«голосу м и л о з в у ч н о г о »

( є д и н и й н і м е ц ь к и й в і р ш , к о т р и й з а л и ш и т ь с я від о с т а н н ь о ї війни,

— це вірш самого Б р е х т а « Х р е с т о в и й похід дітей,

1939», б а л а д а з і з в о р у ш л и в о г і р к и м и і н т о н а ц і я м и н а р о д н о ї пісні, що розповідає про п'ятдесят п'ятьох в о є н н и х сиріт і с о б а к у з П о л ь щ і , я к і в и р у ш и л и в «еіп L a n d , wo F r i e d e n W a r » — «в країну, де мир», — не з н а ю ч и д о р о г и ) . Та голос самого Б р е х т а д о с и т ь м и л о з в у ч н и й у з в е р н е н и х до поетів рядках, і не зовсім з р о з у м і л о , чому він їх не н а д р у к у в а в — я к щ о т і л ь к и не п р и п у с т и т и , що він р о з у м і в : п р о с т а з а м і н а імені о б е р н е цей вірш б у м е р а н г о м п р о т и нього самого — як бути з його одою Сталіну і хвалою с т а л і н с ь к и м з л о ч и н а м , н а п и с а н и м и і н а д р у к о в а н и м и , к о л и він ж и в у С х і д н о м у Б е р л і н і , п р о т е м и л о с е р д н о н е в к л ю ч е н и м и д о з і б р а н н я його творів? Ч и він не розумів, що робить? Вочевидь, розумів: «Сьогодні мені с н и л и с я пальці, що вказували на мене, мовби на прокаженого. Натруджені, зламані пальці. Ви не з н а є т е ! — вигукнув я, Усвідомивши власну провину» . Говорячи про поетів, завжди п о ч у в а є ш с я ніяково; поетів треба ц и т у в а т и , а не р о з м і р к о в у в а т и про них. С п е ц і а л і с т и з літератури (серед я к и х є тепер і «брехтознавці») н а в ч и л и с я п о з б у в а т и с я цієї н і я к о в о с т і , о д н а к я до н и х не належу. П р о ­ т е г о л о с п о е т і в с т о с у є т ь с я н а с усіх, н е т і л ь к и к р и т и к і в т а л і т е р а т у р о з н а в ц і в ; він має до нас с т о с у н о к і як до приват­ н и х осіб, і як до г р о м а д я н . З п о л і т и ч н о ї т о ч к и з о р у — як гро­ м а д я н и — ми м а є м о право говорити навіть не про «заангажованих»

поетів,

о д н а к усе ж н е л і т е р а т о р о в і ця р о з м о в а

надається простіше, я к щ о в житті і творчості п и с ь м е н н и к а політичні позиції і з о б о в ' я з а н н я відігравали п е р ш о р я д н у р о л ь — як у Б р е х т а . С п е р ш у слід з а з н а ч и т и , щ о п о е т и н е часто в и р і з н я л и с я г р о м а д я н с ь к и м и ч е с н о т а м и ; П л а т о н — сам в е л и к и й поет у

250

Бертольд Брехт

(1898-1956)

машкарі ф і л о с о ф а — не п е р ш и й ставив це поетам на карб. Із н и м и завжди бувало нелегко; вони часто в и я в л я л и п р и к р у с х и л ь н і с т ь до н е г о ж и х у ч и н к і в , і в н а ш о м у столітті ї х н я по­ ведінка і н к о л и в и к л и к а л а у г р о м а д я н навіть с и л ь н і ш у три­ вогу,

ніж

будь-коли досі.

Досить згадати

приклад

Езри

Паунда. Уряд С п о л у ч е н и х Ш т а т і в в и р і ш и в не віддавати його під суд з а з р а д у у в о є н н и й ч а с , о с к і л ь к и в і н м і г б и п о с л а т и с я на неосудність, після чого журі поетів з р о б и л о , в п е в н о м у сенсі, саме те, на що у р я д не н а в а ж и в с я , — в о н о судило Па­ унда і, як наслідок, присудило йому премію як н а й к р а щ о м у п о е т у 1948-го р о к у . П о е т и й о г о н а г о р о д и л и , н е з в а ж а ю ч и н а негожу поведінку і неосудність.

Вони судили поета,

не

ї х н ь о ю с п р а в о ю було судити г р о м а д я н и н а . А п о з а я к в о н и самі були п о е т а м и , в о н и , м о ж л и в о , д у м а л и с л о в а м и Ґете: « D i c h t e r stinden n i c h t s c h w e r »

(Гріхи поетів не т я ж к і ) ; тобто

поети не несуть надто важкого тягаря п р о в и н и , коли пово­ д я т ь с я н е н а л е ж н и м ч и н о м , — не варто с п р и й м а т и їхні п р о гріхи н а д т о в с е р й о з . П р о т е р я д о к Ґ е т е — п р о і н ш і гріхи, гріхи простимі, про я к і говорив сам Брехт, к о л и — в н е с т р и м н о м у прагненні говорити найменш

п р и є м н у правду,

яке

було

однією з його г о л о в н и х чеснот, — він с к а з а в ж і н к а м : «Я той, 6

на кого ви не можете покластися» , чудово усвідомлюючи, щ о ж і н к а м від ч о л о в і к і в п е р е д у с і м п о т р і б н а с а м е н а д і й ­ н і с т ь — а ї ї від п о е т а м о ж н а ч е к а т и в о с т а н н ю ч е р г у . Ч е к а т и ї ї від п о е т а н е м о ж н а т о м у , щ о ті, ч и я с п р а в а — ш и р я т и з а хмарами,

мають уникати сили тяжіння.

Вони не повинні

бути з в ' я з а н и м и , а тому не м о ж у т ь н е с т и в і д п о в і д а л ь н і с т ь тією ж м і р о ю , що інші. І Брехт, як тепер з'ясовується, чудово це розумів, хоча н і к о л и н е з і з н а в а в с я в ц ь о м у п у б л і ч н о . В і н ч а с т о д у м а є (за­ у в а ж и в в і н у р о з м о в і 1934-го р о к у ) « п р о т р и б у н а л , я к и й б и мене допитував. Відповідайте-но — н а с к і л ь к и ви серйозні? Тоді м е н і б д о в е л о с я в и з н а т и : я не ц і л к о м с е р й о з н и й . Я над­ т о багато д у м а ю п р о р е м е с л о , п р о р о з в и т о к театру, щ о б и бути д о к і н ц я с е р й о з н и м . П р о т е в і д п о в і в ш и «ні» н а ц е в а ж л и в е 251

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

п и т а н н я , я д о д а в би ще більш в а ж л и в е т в е р д ж е н н я , а с а м е — що таке моє с т а в л е н н я є д о з в о л е н и м » . Р о з ' я с н ю ю ч и , що він м а є н а увазі, він з а п р о п о н у в а в у я в и т и таку с и т у а ц і ю : « П р и ­ пустимо, ви читаєте пречудовий п о л і т и ч н и й роман, а потім д і з н а є т е с я , що його автор — Л е н і н ; ви б з м і н и л и свою думку п р о к н и г у та а в т о р а — і о б и д в а р а з и не в н а й к р а щ и й бік» . Т а гріхи б у в а ю т ь р і з н і . П о з а с у м н і в о м , гріхи Е з р и П а у н д а були набагато т я ж ч и м и . Річ не в тім, що він п о - д у р н о м у по­ вірив у р и т о р и к у Муссоліні. У своїх з л о с т и в и х радіопереда­ чах він п і ш о в набагато далі од н а й г і р ш и х п р о м о в М у с с о л і н і , з а х и щ а ю ч и п о л і т и к у Гітлера і в и я в л я ю ч и себе о д н и м із н а й запекліших жидоїдів по обидва боки Атлантики. Зрозуміло, він не л ю б и в євреїв уже до в і й н и і не л ю б и в їх о п і с л я , і ця н е л ю б о в — й о г о п р и в а т н а с п р а в а , що не м а є п о л і т и ч н о г о зна­ ч е н н я . З о в с і м і н ш а річ — п р о в і щ а т и ц ю н е п р и я з н і с т ь у с ь о ­ му світові у той момент, к о л и євреїв м і л ь й о н а м и вбивають. О д н а ч е П а у н д зміг п о с л а т и с я на неосудність і в и й т и сухим із води там, де Б р е х т — ц і л к о в и т о н о р м а л ь н и й і дуже розум­ н и й — в и й т и с у х и м н е міг. Гріхи Б р е х т а б у л и м е н ш и м и , н і ж у П а у н д а , т а в і н з г р і ш и в б і л ь ш т я ж к о , о с к і л ь к и був п р о с т о п о е т о м — а не б о ж е в і л ь н и м п о е т о м . Б о — н е з в а ж а ю ч и н а в і д с у т н і с т ь у п о е т і в т я ж і н н я , на­ д і й н о с т і й відповідальності — в о н и в о ч е в и д ь не м о ж у т ь вий­ т и с у х и м и з в і д к и з а в г о д н о . Т а д е саме п р о в е с т и межу, м и , їхні с п і в г р о м а д я н и , н а в р я д ч и м о ж е м о в и р і ш и т и . Війон ледь не с к і н ч и в ш и б е н и ц е ю (хто з н а є , м о ж л и в о , і з а с л у ж е н о ) , та пісні його, як і р а н і ш е , радують н а ш і серця, і за них ми його в ш а н о в у є м о . Н е м а є більш н а д і й н о г о с п о с о б у в и с т а в и т и себе і д і о т о м , а н і ж ч и т а ю ч и п о е т а м м о р а л ь , х о ч а б а г а т о х т о і з сер­ й о з н и х і солідних людей цим займався. На щастя для нас і д л я поетів, нам не треба ані п о р и н а т и в ці безглузді клопо­ ти, ані с п и р а т и с я в с у д ж е н н я х на наші п о в с я к д е н н і критерії. П о е т а слід судити за його в і р ш а м и , і хоча й о м у багато що д о з в о л е н о , неправда, начебто «в тих, що оспівують злочи­ ни,., голоси милозвучні». П р и н а й м н і , це неправда щодо Брех-

252

Бертольд Брехт

(1898-1956)

та; й о г о о д и С т а л і н о в і , ц ь о м у в е л и к о м у б а т ь к о в і і в б и в ц і на­ родів, звучать так, ніби їх стеліпав н а й б е з д а р н і ш и й наслі­ дувач Брехта. Н а й г і р ш е , що м о ж е т р а п и т и с я з поетом — це п е р е с т а т и б у т и п о е т о м , і с а м е це т р а п и л о с я з Б р е х т о м в ос­ т а н н і р о к и ж и т т я . М о ж л и в о , він в в а ж а в , щ о оди Сталіну н е м а ю т ь з н а ч е н н я . Х і б а в о н и н е б у л и н а п и с а н і від с т р а х у і х і б а він з а в ж д и н е в в а ж а в , щ о п е р е д л и ц е м н а с и л ь с т в а в и п р а в ­ д а н е м а й ж е все,

що завгодно?

У цьому полягала мудрість

його «пана К о й н е р а » — щ о п р а в д а , той п р и б л и з н о у 1930-му р о ц і був д е щ о р о з б і р л и в і ш и м у д о б о р і з а с о б і в , а н і ж й о г о тво­ рець д в а д ц я т ь м а р о к а м и потому. За т е м н и х часів — ідеться в о д н о м у з о п о в і д а н ь — а г е н т в л а д и н а в і д а в с я в дім до л ю д и ­ н и , к о т р а « н а в ч и л а с я г о в о р и т и ні». Агент р о з т а ш у в а в с я в домі, попоїв і перед тим, як влягтися спати, спитав: «Будеш м е н і п р и с л у г о в у в а т и ? » Ч о л о в і к п о к л а в й о г о в п о с т і л ь , на­ к р и в к о в д р о ю , оберігав його с о н і п і д к о р я в с я й о м у сім р о к і в . Т а хоч б и щ о в і н р о б и в , н е п р о м о в л я в а н і с л о в а . К о л и сім л і т п р о м и н у л и , агент р о з ж и р і в о д їжі, с п а н н я , в і д д а в а н н я роз­ п о р я д ж е н ь і п о м е р . Ч о л о в і к з а г о р н у в його у п о д р а н у ковдру, в и к и н у в з дому, в и ч и с т и в постіль, п о ф а р б у в а в стіни, зітхнув і з п о л е г ш е н н я м і в і д п о в і в : «Ні» . Н е в ж е Б р е х т з а б у в м у д р і с т ь п а н а К о й н е р а — не г о в о р и т и «так»? Хоч би як там було, д л я н а с з а р а з в а ж и т ь т о й п р и к р и й ф а к т , щ о н е ч и с л е н н і в і р ш і ос­ танніх р о к і в ж и т т я , о п у б л і к о в а н і п о с м е р т н о , слабкі і вбогі. В и н я т к і в обмаль. Є дотеп із приводу робітничого п о в с т а н н я 1953-го р о к у , я к и й ч а с т о ц и т у є т ь с я : « п і с л я п о в с т а н н я 1 7 ч е р в ­ ня... п и с а л и , що народ не в и п р а в д а в довіри к е р і в н и ц т в а і м о ж е п о в е р н у т и її, т і л ь к и п о д в о ї в ш и т р у д о в і з у с и л л я . Ч и н е п р о с т і ш е було б к е р і в н и ц т в у р о з п у с т и т и н а р о д і о б р а т и собі 9

і н ш и й ? » . Є к і л ь к а дуже з в о р у ш л и в и х р я д к і в у л ю б о в н и х та д и т я ч и х віршах. І н а й в а ж л и в і ш е , є гімни безцільності, з я к и х н а й к р а щ и й звучить як напівсвідома варіація на тему знано­ го

вірша Ангелуса

Сілезіуса

«Ohne warum»

(«В

троянди

немає чому; вона квітне, тому що квітне, вона не думає про с е б е , н е п и т а є , ч и б а ч а т ь її»)

. Брехт пише: 253

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

A c h , wie sollen wir die kleine Rose b u c h e n ? P l o t z l i c h d u n k e l r o t u n d j u n g u n d nah? A c h , wir kamen n i c h t , sie zu besuchen Aber als wir k a m e n , war sie da. Eh sie da war, ward sie n i c h t erwartet. A l s sie da war, w a r d sie k a u m geglaubt. A c h , zum Ziele k a m , was nie gestartet. Aber war es so n i c h t iiberhaupt? У ж е т е , щ о Б р е х т міг у з а г а л і п и с а т и т а к і в і р ш і , в к а з у є н а несподіване й рішуче з р у ш е н н я у свідомості поета; л и ш е його р а н н я поезія — у «Підручнику благочестя» — свідчить про т а к у с а м у с в о б о д у від м и р с ь к и х ц і л е й і к л о п о т і в ;

проте

замість радощів чи в и к л и к у ми відчуваємо спокійну ясність — с у п у т н и ц ю п о д и в у в а н н я і в д я ч н о с т і . Є д и н и й н а с п р а в д і до­ в е р ш е н и й т в і р о с т а н н і х р о к і в — ц е д в а ч о т и р и в і р ш і , щ о на­ с л і д у ю т ь в і д о м у д и т я ч у п і с е н ь к у і т о м у не н а д а ю т ь с я до пе12

рекладу

: Sieben Rosen hat der S t r a u c h Sechs gehor'n dem W i n d Aber eine bleibt, dass a u c h Ich n o c h eine find. Sieben M a l e ruf i c h d i c h Sechsmal bleibe fort D o c h b e i m siebten M a i , versprich K o m m e auf ein W o r t . [ Ч е р в о н і є сім т р о я н д , Вітру — п е р ш і ш і с т ь , Сьома вже мені, щоб я їй сестру п р и н і с . С і м р а з і в т е б е гукну, П е р ш і шість змовчи, А на с ь о м и й о б і ц я й І приходь мерщій].

254

Бертольд Брехт

(1898-1956)

Усе г о в о р и т ь з а т е , щ о п о е т н а б у в н о в о г о г о л о с у — м о ж ­ ливо, це «передсмертна пісня лебедя», що «вважається найп р е к р а с н і ш о ю » , — та к о л и в цього голосу з ' я в л я л а с я потре­ ба п р о л у н а т и , він н і б и в т р а ч а в силу. О с ь є д и н а о б ' є к т и в н а , а тому безсумнівна о з н а к а того, що Брехт п е р е с т у п и в доволі ш и р о к у межу, в с т а н о в л е н у д л я поетів, п е р е т н у в риску, щ о зазначала для нього область дозволеного. Адже ці межі, на жаль, не можна розрізнити ззовні і майже н е м о ж л и в о навіть вгадати.

Вони подібні до непомітних бар'єрів, які, майже

невидимі н е о з б р о є н и м оком, варто л ю д и н і їх перетнути — ба н а в і т ь не п е р е т н у т и , а л и ш е н ь об н и х с п і т к н у т и с я , — рап­ том виростають у стіни.

З в о р о т н о г о ш л я х у н е м а є ; хоч би

[цо т е п е р л ю д и н а р о б и л а ,

наштовхуватиметься

на стіну.

І н а в і т ь т е п е р , з а д н і м ч и с л о м , в а ж к о в и з н а ч и т и , ч о м у ц е ста­ л о с ь ; є д и н е с в і д о ц т в о того, щ о к р о к було з р о б л е н о , д а н е по­ езією — а вона говорить л и ш е про мить, к о л и це т р а п и л о с я , коли л ю д и н у спіткало п о к а р а н н я . Бо є д и н е — крім смерті — істотне п о к а р а н н я , я к о г о поет може зазнати, — це, зрозумі­ л о , р а п т о в а в т р а т а того, щ о в п р о д о в ж усієї історії л ю д с т в а вважалося

божественним даром.

Брехта ця втрата спостигла п о р і в н я н о пізно — що дає нам я к е с ь у я в л е н н я п р о ш и р о т у п р а в , щ о н и м и к о р и с т у ю т ь с я ті, хто ж и в е з а з а к о н а м и А п о л л о н а . Ц ь о г о н е т р а п и л о с я , к о л и він с т а в к о м у н і с т о м ; у д в а д ц я т і р о к и — і н а в і т ь н а п о ч а т к у т р и д ц я т и х бути к о м у н і с т о м в Є в р о п і ( п р и н а й м н і д л я тих, хто н е п е р е б у в а в у г у щ і п о д і й і м і г н е з н а т и , д о я к о ї м і р и С т а л і н у ж е п е р е т в о р и в п а р т і ю н а т о т а л і т а р н и й рух, г о т о в и й д о б у д ь - я к о г о з л о ч и н у і б у д ь - я к о ї з р а д и — н а в і т ь з р а д и ре­ в о л ю ц і ї ) було не гріхом, а всього л и ш е п о м и л к о ю . О д н а к не с т а л о с я ц ь о г о й тоді, к о л и Б р е х т не р о з і р в а в із п а р т і є ю ні під ч а с м о с к о в с ь к и х п р о ц е с і в , н а я к и х д е х т о з й о г о д р у з і в о п и н и в с я серед п і д с у д н и х , а н і під час г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и в І с п а н і ї , к о л и він н е міг н е з н а т и , щ о р о с і я н и з р о б и л и все можливе для поразки Іспанської республіки, використову­ ючи н е щ а с т я іспанців для того, щоб р о з п р а в и т и с я з анти-

255

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

сталіністами всередині й поза п а р т і є ю . (У

1938-му р о ц і він

с к а з а в : « Н а с п р а в д і в м е н е т а м [у М о с к в і ] н е м а є д р у з і в ; і в л ю д е й у М о с к в і т е ж н е м а є д р у з і в — як у м е р т в и х »

). І ц ь о г о

н е с т а л о с я , к о л и під час р а д я н с ь к о - н і м е ц ь к о г о п а к т у Б р е х т п р о м о в ч а в — і, з р о з у м і л о , не р о з і р в а в із п а р т і є ю ; н а в п а к и , р о к и у в и г н а н н і — с п о ч а т к у в д а н с ь к о м у місті С в е д е н б о р з і , а потім у С а н т а - М о н і ц і , були у т в о р ч о м у аспекті н а й к р а щ и ­ ми р о к а м и його життя, за продуктивністю п о р і в н я н н и м и хіба щ о з й о г о м о л о д і с т ю , к о л и в і н був і щ е в і л ь н и м від в п л и ­ ву ідеології і не п і д п о р я д к о в у в а в с я ж о д н і й п о л і т и ч н і й дис­ ц и п л і н і . Ц е т р а п и л о с я , н а р е ш т і , п і с л я того, я к він о с е л и в с я в С х і д н о м у Б е р л і н і , де він міг с п о с т е р і г а т и д е н ь по д н і , що таке для народу життя за комуністичного режиму. П р и ц ь о м у н е м о ж н а с к а з а т и , щ о він хотів т а м о с е л и т и ­ ся; з грудня

1947 до о с е н і

1949 в і н ч е к а в у Ц ю р и х у д о з в о л у

.14.

-ж г

оселитися в Мюнхені

, і т і л ь к и к о л и й о м у д о в е л о с я відмо­

в и т и с я від н а д і ї н а ц е й д о з в і л , в і н в и р і ш и в п о в е р н у т и с я н а батьківщину — озброївшися проти всіляких випадковостей чеським паспортом (невдовзі обміняним на австрійський), швейцарським

банківським рахунком і західнонімецьким

в и д а в ц е м . Д о цієї н е щ а с н о ї х в и л и н и він р е т е л ь н о у н и к а в б л и з ь к и х к о н т а к т і в зі с в о ї м и д р у з я м и зі Сходу.

1933-го р о к у ,

к о л и багато хто з й о г о д р у з і в м а в г л у п о т у п о в і р и т и , що змо­ ж у т ь з н а й т и п р и т у л о к у Р а д я н с ь к і й Росії, він в и р у ш и в до Данії, а к о л и на п о ч а т к у в і й н и тікав з Є в р о п и , то хоча й по­ ї х а в д о А м е р и к и ч е р е з В л а д и в о с т о к , в і н п р а к т и ч н о н е за­ т р и м а в с ь у М о с к в і , навіть і не р о з г л я д а ю ч и Р о с і ю (це була доба радянсько-німецького пакту) як м о ж л и в е пристанови­ щ е . Ц і л к о в и т о н е з а л е ж н о від т о г о ф а к т у , щ о в і н н і к о л и н е к о р и с т у в а в с я п р и х и л ь н і с т ю в р о с і й с ь к і й к о м п а р т і ї (від по­ ч а т к у й д о к і н ц я й о г о ц і н у в а л а т і л ь к и в і л ь н а а у д и т о р і я в за­ хідних к р а ї н а х ) , у н ь о г о , з в и ч а й н о , було п е р е д ч у т т я , що по­ етична дистанція, комуністів,

к о т р у він міг з б е р і г а т и щ о д о п о л і т и к и

н а в і т ь під ч а с н а й б і л ь ш о ї в і д д а н о с т і

«справі»

( в і р о г і д н о , в і н н і к о л и н е був ч л е н о м п а р т і ї ) , н е в и т р и м а л а 256

Бертольд Брехт

(1898-1956)

б и т и с к у р а д я н с ь к о ї р е а л ь н о с т і , я к в о н а н е в и т р и м а л а бага­ то м е н ш жахливого тиску Н і м е ч ч и н и Ульбрихта.

Елемент

г р и , н а с т і л ь к и в а ж л и в и й у й о г о т в о р ч о с т і , н е в ц і л і в б и у без­ посередній б л и з ь к о с т і до тих с а м и х жахіть, із я к и м и він з в и к грати. Врешті-решт, одна справа — г о в о р и т и своїм д р у з я м і з н а й о м и м , к о л и в о н и з в а м и не згодні: «І вас ми р о з с т р і л я є ­ мо, к о л и п р и й д е м о до влади», — і зовсім і н ш а — ж и т и там, де з л ю д ь м и , не з г о д н и м и з т и м и , хто д і й с н о з а х о п и в владу, відбуваються речі набагато гірші за розстріл. С а м о г о Брех­ та не ч і п а л и — навіть в о с т а н н і р о к и перед смертю Сталіна. Т а о с к і л ь к и в і н н е був і д і о т о м , в і н , б е з у м о в н о , з н а в , щ о й о г о о с о б и с т а б е з п е к а з а б е з п е ч е н а т и м , щ о С х і д н и й Б е р л і н у п'ят­ д е с я т і р о к и був в и н я т к о в и м м і с ц е м , в і т р и н о ю С х о д у і в і д ч а й ­ душно змагався із Західним сектором — віддаленим л и ш е н ь па кілька перегонів метро. У цьому змаганні « Б е р л і н с ь к и й ансамбль»

—

р е п е р т у а р н и й т е а т р , я к и й Б р е х т під е г і д о ю

східнонімецького

уряду

створив,

очолював,

для

якого

п и с а в і с т а в и в , — був і з а л и ш а є т ь с я д о н и н і н а й ц і н н і ш и м н а д б а н н я м с х і д н о н і м е ц ь к о г о р е ж и м у , як і — в і р о г і д н о — є д и ­ ним видатним культурним д о с я г н е н н я м повоєнної Німеч­ ч и н и . Т а к и м ч и н о м , сім р о к і в Б р е х т м и р н о ж и в і п р а ц ю в а в на о ч а х — по суті, під з а х и с т о м — з а х і д н и х с п о с т е р і г а ч і в , та в безкінечно більш тісному контакті з тоталітарною держа­ в о ю , н і ж б у д ь - к о л и за все своє ж и т т я , і с п о с т е р і г а ю ч и в л а с нооч с т р а ж д а н н я свого народу. І, як наслідок, ж о д н а п'єса і ж о д е н в и д а т н и й в і р ш не були с т в о р е н і за ці сім р о к і в , і він навіть не з а к і н ч и в р о з п о ч а т у в

Ц ю р и х у п'єсу «Salzburger

T o t e n t a n z » ( « З а л ь ц б у р з ь к и й т а н о к м е р т в и х » ) , я к а — судя­ чи з ф р а г м е н т і в , к о т р і я з н а ю т і л ь к и з а н г л і й с ь к о г о пере­ кладу Е р и к а Б е н т л і , — м о г л а би с т а т и о д н і є ю з й о г о видат,

них п єс

15

.

. Б р е х т у с в і д о м л ю в а в своє с т а н о в и щ е , розумів, що

у С х і д н о м у Б е р л і н і він н е м о ж е п и с а т и . Є в і д о м о с т і , щ о н е ­ задовго до смерті він к у п и в б у д и н о к у Данії й о б м і р к о в у в а в переїзд до Швейцарії

. Ніхто так, як він, не р в а в с я д о д о м у

(«Не в б и в а й ані цвяха, в і ш а й п і д ж а к на стілець...

257

Навіщо

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

гортати чужу граматику?

З в і с т к и , що кличуть тебе додому,

написані знайомою мовою»)

— та, в м и р а ю ч и , в і н д у м а в

тільки про еміграцію. З в і д с и — п о р я д із в е л и к и м п о е т о м і д р а м а т у р г о м Б е р т о л ь дом Брехтом — у нас є і в и п а д о к Бертольда Брехта. І цей в и п а д о к с т о с у є т ь с я всіх г р о м а д я н , я к і хочуть ж и т и у спільно­ м у з п о е т а м и с в і т і . Й о г о н е м о ж н а п о л и ш и т и н а р о з с у д ка­ ф е д р л і т е р а т у р о з н а в с т в а , він п і д л я г а є в і д а н н ю тих, хто вив­ чає політику. Х р о н і ч н о погана п о в е д і н к а поетів і художників була п о л і т и ч н о ю — ба і н к о л и м о р а л ь н о ю — п р о б л е м о ю , по­ чинаючи з античності. У наступному обговоренні нашого в и п а д к у я д о т р и м у в а т и м у с я д в о х т е з , п р о я к і я в ж е згадува­ ла. П о - п е р ш е , хоча в п р и н ц и п і Ґете мав р а ц і ю і п о е т а м до­ з в о л е н о більше, ніж з в и ч а й н и м с м е р т н и м , п о е т и т а к о ж мо­ жуть згрішити настільки т я ж к о ,

що їм доведеться вповні

нести тягар п р о в и н и й відповідальності. І, по-друге, є д и н и й с п о с і б з у п е в н е н і с т ю в и з н а ч и т и в а ж к і с т ь їхніх гріхів — це дослг/хатися до їхньої поезії; що о з н а ч а є , як я гадаю,

що

з д а т н і с т ь н а п и с а т и г а р н и й р я д о к н е ц і л к о в и т о н а л е ж и т ь са­ мому поетові, а потребує д е я к о г о с п р и я н н я — що здатність ця й о м у д о в і р е н а і він м о ж е її п о з б у т и с я .

II

Д л я початку я маю навести кілька — вельми небагато — біографічних фактів.

Нам немає потреби заглиблюватися

в о с о б и с т е ж и т т я Б р е х т а , в і д н о с н о я к о г о в і н був с т р и м а н і ш и м — менш балакучим, — аніж будь-який і н ш и й письмен­ н и к двадцятого століття (а стриманість, як ми побачимо, була о д н і є ю з й о г о ч е с н о т , о д н і є ю з багатьох п е р е в а г ) , та с а м е тому ми з о б о в ' я з а н і з в е р н у т и увагу на нечасті біографічні

258

Бертольд Брехт

(1898-1956)

н а т я к и в й о г о в і р ш а х . Б р е х т , н а р о д и в ш и с ь 1898-го р о к у , на­ лежав до покоління, яке м о ж н а назвати п е р ш и м із трьох « в т р а ч е н и х » . Л ю д и й о г о п о к о л і н н я , в с т у п и в ш и у світ у тран­ ш е я х і на п о л я х битв П е р ш о ї світової в і й н и , в и н а й ш л и або п р и в л а с н и л и цей термін, відчуваючи, що стали непридат­ ними для нормального життя; нормальність виявилась би з р а д о ю т и х ж а х і т ь і тієї т о в а р и с ь к о с т і п о с е р е д жаху, к о т р і п е р е т в о р и л и їх на чоловіків, і, щоб не зраджувати того, що н а й б е з с у м н і в н і ш е було ї х н ь о ю в л а с н і с т ю , в о н и в і д д а л и пе­ р е в а г у с т а н о в и щ у в т р а ч е н и х — я к д л я світу, т а к і д л я с а м и х с е б е . Ц я п о з и ц і я , с п і л ь н а д л я в е т е р а н і в усіх к р а ї н , п е р е т в о ­ р и л а с я на своєрідну духовну атмосферу, к о л и за н и м и слідом п о п р я м у в а л и ще два такі самі «втрачені» п о к о л і н н я : перше, що народилося десятьма роками потому (у дев'ятсоті роки), д і з н а л о с я — з д о в о л і п е р е к о н л и в и х уроків інфляції, масо­ вого б е з р о б і т т я й р е в о л ю ц і й н о г о б е з л а д у —

про хисткість

усього, що іще вціліло в Є в р о п і після ч о т и р ь о х р о к і в бійні; наступне,

що

народилось

іще д е с я т ь м а р о к а м и

потому

( у д е с я т і р о к и ) , д л я в с т у п у у с в і т о д е р ж а л о н а в и б і р на­ цистські к о н ц т а б о р и , і с п а н с ь к у г р о м а д я н с ь к у війну чи мос­ ковські процеси. Три ці групи, років н а р о д ж е н н я приблиз­ но

1890-1920, б у л и д о в о л і б л и з ь к и м и з а в і к о м , а б и п і д ч а с

Другої світової в і й н и с т в о р и т и є д и н у групу — як солдати чи я к е м і г р а н т и або в и г н а н ц і , я к у ч а с н и к и руху О п о р у або я к в ' я з н і к о н ц т а б о р і в і т а б о р і в с м е р т і , ч и я к ц и в і л ь н і о с о б и під з л и в о ю б о м б , т і м е ш к а н ц і з р у й н о в а н и х міст, п р о я к и х Б р е х т , кількома д е с я т и л і т т я м и раніше, сказав у вірші: Ми жили, легке покоління, У домах, що в в а ж а л и ф о р т е ц я м и , Ми піднесли вежі Манхеттена І тоненькі антени, щоб розважити Атлантичний океан. Від н а ш и х м і с т з а л и ш и т ь с я те, щ о к р і з ь н и х проходило — вітер!

259

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Д і м р а д у є г о с т я : гість й о г о п о л и ш а є . Ми знаємо, що скороминущі, І п і с л я н а с не н а с т а н е н і ч о г о , п р о що в а р т о було б згадати. Цей вірш із « П і д р у ч н и к а благочестя» —

«Про бідолаш­

н о г о Б.Б.» — є д и н и й , я к и й він п р и с в я т и в темі в т р а ч е н и х по­ к о л і н ь . Н а з в а , з р о з у м і л о , і р о н і ч н а ; у з а к л ю ч н и х р я д к а х він говорить, що

«в майбутніх землетрусах,

сподіваюсь, моя

с и г а р а не д о г о р я т и м е в г і р к о т і » , і ц е , в п е в н о м у с е н с і , вза­ галі х а р а к т е р н о д л я й о г о п о з и ц і ї — в і н , т а к б и м о в и т и , п е р е ­ вертає с и т у а ц і ю : в т р а ч е н е не л и ш е це н е в а г о м е п о л у м ' я , а й світ, я к и й м а в й о г о п р и х и с т и т и .

Брехт, к о т р и й н і к о л и не

д у м а в у к а т е г о р і я х ж а л о с т і до себе — н а в і т ь у н а й в и щ о м у с е н с і , — я в л я в д о в о л і с а м о т н ю п о с т а т ь п о м і ж усіх с в о ї х су­ часників.

Н а з и в а ю ч и себе в т р а ч е н и м и , в о н и д и в и л и с я н а

добу і на себе відмовлено,

очима дев'ятнадцятого

говорячи

словами

століття;

Фрідріха

Геббеля,

їм

було

у

«сііе

ruhige reine E n t w i c k l u n g » ( у с п о к і й н о м у , ч и с т о м у р о з к р и т т і всіх з д і б н о с т е й ) — і в о н и в і д п о в і л и о з л о б л е н і с т ю . О б у р е н і т и м , щ о світ н е н а д а в ї м б е з п е ч н о г о п р и х и с т к у д л я і н д и в і ­ дуального розвитку,

вони

почали створювати

специфічну

л і т е р а т у р у — г о л о в н и м ч и н о м , р о м а н и , у світі к о т р и х н і щ о не має з н а ч е н н я , окрім п с и х о л о г і ч н и х відхилень, соціаль­ них мук, особистого відчаю і загального р о з ч а р у в а н н я .

Це

не н і г і л і з м ; ба б і л ь ш е — н а з в а т и ц и х п и с ь м е н н и к і в нігіліста­ ми означало би зробити їм цілковито незаслужений комп­ л і м е н т . В о н и н е з а х о д и л и д о с и т ь г л и б о к о — в о н и б у л и над­ то з о с е р е д ж е н і на собі, — аби п о б а ч и т и р е а л ь н і п р о б л е м и ; в о н и п а м ' я т а л и все і з а б у л и все і с т о т н е . У ще о д н о м у в і р ш і з «Підручника благочестя»

є два м а й ж е в и п а д к о в і р я д к и , в

я к и х Б р е х т в и с л о в и в с в о є с т а в л е н н я д о п и т а н н я п р о те, я к ставитися до спогадів молодості: H a t ег sein ganze Jugend, nur n i c h t ihre Traume vergessen Lange das D a c h , nie den H i m m e l , der driiber war

260

17

.

Бертольд Брехт

(1898-1956)

О д н і є ю з в е л и к и х ч е с н о т Б р е х т а б у л о те, щ о в і н н і к о л и не ж а л і в себе — н а в р я д чи н а в і т ь хоч і н к о л и с о б о ю ціка­ в и в с я , — та в ц і є ї п е р е в а г и б у л а і н ш а о с н о в а , р а д ш е д а р , і — п о д і б н о д о усіх т а к и х д а р і в , — ч а с т к о в о б л а г о с л о в е н н я , част­ к о в о п р о к л я т т я . Він г о в о р и т ь п р о ц е в є д и н о м у п о - с п р а в ж ­ н ь о м у о с о б и с т о м у вірші, я к и й б у д ь - к о л и н а п и с а в , і хоча він н а л е ж и т ь до періоду «Підручника благочестя»,

автор його

н е п у б л і к у в а в ; в і н н е х о т і в , щ о б й о г о з н а л и . В і р ш , я к и й на­ лежить до числа н а й к р а щ и х його творів, н а з и в а є т ь с я «Der 18

Н е г г der F i s c h e »

— тобто в о л о д а р ц а р с т в а р и б , ц а р с т в а мов­

ч а н н я . У н ь о м у р о з к а з а н о , я к ц е й в о л о д а р в и х о д и т ь н а зем­ лю л ю д е й , р и б а л о к , с п л и в а ю ч и й з а н у р ю ю ч и с ь із регуляр­ н і с т ю м і с я ц я , н і к о м у н е в і д о м и й і д л я всіх с в і й (alien u n b e k a n n t u n d alien n a h ) , і я к в і н с і д а є з н и м и , н е п а м ' я т а ю ч и ї х н і х і м е н , о д н а к ц і к а в л я ч и с ь ї х н і м и с п р а в а м и — ц і н а м и н а я т е р і й до­ х о д о м від р и б и , ї х н і м и д р у ж и н а м и т а ї х н і м и у х и л я н н я м и від збирачів податків. Sprach ег so von i h r e n Angelegenheiten Fragten sie i h n auch: W i e stehn d e n n deine? U n d er blickte lachelnd um n a c h alle Seiten Sagte zogernd: Habe keine. П е в н и й ч а с усе б у л о г а р а з д .

«Він р о з п и т у в а в п р о їхні

с п р а в и , а к о л и в о н и п и т а л и у н ь о г о : « А твої я к ? » — в і н , п о ­ с м і х а ю ч и с ь , р о з з и р а в с я по боках, потім відповідав: «А в мене їх немає».

Н а р е ш т і н а д х о д и т ь д е н ь , к о л и в о н и с т а ю т ь на­

стійнішими : Eines Tages wird i h n einer fragen: Sag, was ist es, was d i c h zu uns fuhrt? E i l i g wird er aufstehn; denn er spurt: Jetzt ist ihre S t i m m u n g umgeschlagen

19

.

І він п о м і ч а є , чому їхній н а с т р і й п е р е м і н и в с я ; йому н е м а чого їм з а п р о п о н у в а т и , і хоча, к о л и він з ' я в л я в с я , й о г о п р и й -

261

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

м а л и , проте н і к о л и не з а п р о ш у в а л и , тому що він тільки при­ к р а ш а в їхні бесіди. So, auf H i n - und W i d e r r e d e n H a t m i t i h n e n er verkehrt Immer kam er ungebeten D o c h sein Essen war es wert. (Так — і відгуком, і з в е р т а н н я м С п і л к у в а в с ь і з н и м и т о й дід. Він з а в ж д и з ' я в л я в с я н е з в а н и м , Т а він в і д р о б л я в свій о б і д ) . К о л и в о н и з а х о ч у т ь від н ь о г о б і л ь ш о г о , « т о й , к о м у н е м а є чого з а п р о п о н у в а т и , в в і ч л и в о піде геть — в і д п у щ е н и й на в о л ю р а б . І від н ь о г о н е з а л и ш и т ь с я б о д а й н а й м е н ш о ї т і н і , ані щ е р б и н и у п л е т е н о м у стільці. Та він згоден, щ о б на його м і с ц і і н ш и й в и к а з а в себе б і л ь ш и м б а г а т і є м .

Він н і к о м у н е

з а б о р о н я є г о в о р и т и там, де він мовчав». H o f l i c h w i r d , der nichts zu bieten hatte Aus der T t i r gehn: ein entlassener K n e c h t . U n d es bleibt v o n i h m k e i n kleinster Schatte Keine H o h l u n g in des Stuchls Geflecht. S o n d e r n er gestattet, dass auf seinem Platz ein anderer sich reicher zeigt. W i r k l i c h er verwehrt es keinem D o r t zu reden, wo er schweigt. Цей

автопортрет,

Брехтівський

портрет

художника в

ю н о с т і — о с к і л ь к и , п о з а с у м н і в о м , саме ц и м в і р ш і є, зобра­ ж у ю ч и п о е т а в усій його в і д с т о р о н е н о с т і , з його с у м і ш ш ю г о р д о с т і і п о к о р и : «всім н е з н а й о м и й і к о ж н о м у — с в і й » , і тому одночасно відторгнений і с п р и й н я т и й , з д а т н и й тільки на те, щ о б « Н і п - und Widerreden*

( « з в е р т а т и с я й відгукува­

т и с я » ) , н е п р и д а т н и й для п о в с я к д е н н о г о ж и т т я , я к и й мов­ ч и т ь п р о с е б е , н а ч е б т о тут н е м а п р о щ о й г о в о р и т и , ц і к а в и й

262

Бертольд Брехт

(1898-1956)

і п о ж а д л и в и й до найдрібнішої дещиці реальності, яку тільки м о ж е в л о в и т и , — ц е й п о р т р е т д а є х о ч а б н а т я к н а те, на­ с к і л ь к и в а ж к о , й м о в і р н о , було м о л о д о м у Б р е х т о в і п р и з в и ­ ч а ї т и с я до світу і н ш и х л ю д е й .

(Є ще одне в и с л о в л ю в а н н я

про себе, більш п і з н ь о г о періоду, с в о є р і д н и й вірш у п р о з і : «Я виріс сином заможних батьків. Батьки н а ч е п и л и на мене к о м і р е ц ь , в и х о в а л и звичку до чужих послуг, і н а в ч и л и мене м и с т е ц т в у н а к а з у в а т и . Та к о л и я виріс і р о з д и в и в с я , л ю д и м о г о класу, н а к а з и і п о с л у г и м е н і не с п о д о б а л и с я . І я залиш и в мій клас і п е р е о р а в с я до м а л е н ь к и х людей»

. Мабуть,

це в е л и к о ю мірою правда, хоча звучить п о ч а с т и як м а н і ф е с т . Це не автопортрет, а в и т о н ч е н и й спосіб г о в о р и т и про себе). М о ж н а п о с т а в и т и й о м у в заслугу те, що ми л и ш е за к і л ь к о ­ м а р а н н і м и р я д к а м и м о ж е м о з д о г а д у в а т и с я , к и м в і н був у н а й о с о б и с т і с н і ш о м у сенсі. Тим не м е н ш , деякі аспекти його пізнішої оприявненої поведінки можна зрозуміти,

спираю­

чись саме на ці ранні р я д к и . П о - п е р ш е , була — п р и ч о м у з самого п о ч а т к у — д и в н а схильність Брехтадо анонімності, безіменності, і надзвичай­ на в і д р а з а до б у д ь - я к о ї п о з и — до в е ж і зі с л о н о в о ї к і с т к и і до щ е б і л ь ш д р а ж л и в о г о ф а л ь ш у « н а р о д н о г о п р о р о к а » або «ру­ п о р а » і с т о р і ї , я к і д о в с і л я к о г о і н ш о г о к р а м у , я к и й у двад­ цяті

роки

пропонував

покупцям

( « d e r Ausverkauf der W e r t e »

було

«розпродаж

своєрідним

цінностей»

гаслом доби).

П р о т е тут в і д б и л а с я н е т і л ь к и в р о д ж е н а н е п р и я з н і с т ь вель­ ми

розумної та прекрасно

вихованої л ю д и н и до

інтелектуальних манер його середовища.

брудних

Брехт пристрасно

прагнув стати (чи п р и н а й м н і в в а ж а т и с я ) пересічною люди­ ною — не п о з н а ч е н о ю о с о б л и в и м и д а р а м и , а такою самою, я к і всі. І з р о з у м і л о , щ о ц і дві т і с н о п о в ' я з а н і о с о б и с т і с х и л ь ­ н о с т і — до а н о н і м н о с т і і п е р е с і ч н о с т і — н а б у л и ц і л к о в и т о г о р о з в и т к у задовго до того, як він обрав їх як позу. В о н и по­ с п р и я л и появі двох — л и ш е зовні п р о т и л е ж н и х — рис, що пізніше відіграли велику роль у його творчості. Це, по-пер­ ше, його н е б е з п е ч н и й потяг до нелегальної роботи, яка ви-

263

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

магає з а м і т а н н я слідів,

приховування обличчя,

індивідуальності, втрати імені,

стирання

«висловлювань, що прихо­

вують в и с л о в л ю в а н а , перемог, які не н а з и в а ю т ь п е р е м о ж ц я , 21 в м і н н я п о м и р а т и , п р и х о в у ю ч и смерть» . Зовсім молодим, з а д о в г о д о т о г о , я к н а в і т ь з а д у м а в хоч я к и й с ь « Г і м н н е л е 22 г а л ь н і й роботі» , він н а п и с а в в і р ш на с м е р т ь свого брата, к о т р и й «помер т а є м н о і ш в и д к о р о з к л а в с я , тому що вважав, 2З що ніхто й о г о не бачить» . І, п о - д р у г е , це його д и в н а в п е р т і с т ь у з б и р а н н і н а в к р у г себе так з в а н и х «співробіт­ ників», які незрідка бували т ь м я н и м и посередностями — н а ч е він з н о в у і з н о в у с т в е р д ж у в а в : к о ж е н м о ж е р о б и т и те, що роблю я; це п и т а н н я вишколу, і жодні особливі таланти не п о т р і б н і і навіть н е б а ж а н і . У дуже р а н н ь о м у « П о с л а н н і про самогубство», в и д а н о м у п о с м е р т н о , він р о з б и р а є при­ ч и н и , я к і м о ж н а було б н а в е с т и д л я в и п р а в д а н н я такого кро­ ку і я к і не з о б о в ' я з а н і бути с п р а в ж н і м и п р и ч и н а м и , оскіль­ ки останні в и д а л и с я б надто « п і д н е с е н и м и » : «В у с я к о м у разі, н е п о в и н н о з д а в а т и с я , щ о л ю д и н а н а д т о в и с о к о ї п р о себе 24 _ . . . думки» . С к а з а н о дуже в л у ч н о і вдвічі с л у ш н о д л я тих, хто, п о д і б н о д о Б р е х т а , с х и л ь н и й бути п р о себе н а д т о в и с о к о ї д у м к и — не через славу чи л е с т о щ і , а через о б ' є к т и в н і про­ я в и таланту, я к и х в о н и не м о ж у т ь не п о м і ч а т и . І я к щ о він доводив цю п о з и ц і ю до абсурдних к р а й н о щ і в — абсурдної п е р е о ц і н к и н е л е г а л ь н о г о а п а р а т у к о м у н і с т и ч н о ї п а р т і ї , аб­ сурдних вимог до

своїх

«співробітників»

н а в ч и т и с я того,

чого н а в ч и т и с я н е м о ж л и в о , — то слід в и з н а т и , що літера­ турне й інтелектуальне середовище в Німеччині двадцятих р о к і в с п о к у ш а л о д о т а к о г о п р а г н е н н я р о з п р а в и т и с я з бун­ д ю ч н і с т ю , щ о й о м у в а ж к о б у л о п р о т и с т о я т и н а в і т ь і без особ­ ливих схильностей

Брехта.

Іронічні рядки про співбратів-

поетів у « Т р и г р о ш о в і й опері» в л у ч а ю т ь т о ч н і с і н ь к о у ціль: Ich selber k o n n t e m i c h durchaus begreifen W e n n i c h m i c h lieber gross und einsam sahe D o c h sah i c h solche Leute aus der N a h e A 25 Da sagt' i c h mir Das musst du dir verkneifen .

264

Бертольд Брехт

(1898-1956)

Б р е х т в і д к р и т о г о в о р и т ь п р о себе ще в о д н о м у вірші — вірогідно, найзнаменитішому.

Він н а л е ж и т ь д о

«Сведен-

б о р з ь к и х в і р ш і в » — ц и к л у , н а п и с а н о г о на е м і г р а ц і ї в Д а н і ї у т р и д ц я т і р о к и й н а з и в а є т ь с я «До н а щ а д к і в »

. Як і в б і л ь ш

р а н н ь о м у « Б і д о л а ш н о м у Б.Б.», ідеться про к а т а с т р о ф и доби і про необхідність стоїчно с т а в и т и с я до всього, що відбуваєть­ с я з т о б о ю . Але т е п е р , к о л и « м а й б у т н і з е м л е т р у с и » в ж е відбу­ л и с я , навіть рідкісні б е з п о с е р е д н ь о б і о г р а ф і ч н і алюзії вияв­ л я ю т ь с я в і д к и н у т и м и . ( « П р о б і д о л а ш н о г о Б.Б.» п о ч и н а є т ь с я й з а в е р ш у є т ь с я с п р а в ж н і м и б і о г р а ф і ч н и м и в і д о м о с т я м и : «Я, Б е р т о л ь д Брехт, родом із ч о р н и х лісів. М о я мати п р и н е с л а м е н е у м і с т а , к о л и я був у неї в с е р е д и н і . І х о л о д л і с і в зоста­ н е т ь с я зі м н о ю до с м е р т н о г о д н я » . Й о г о м а т и була уроджен­ кою Ш в а р ц в а л ь д у ( Ч о р н о г о лісу), і з посмертно опубліко­ в а н и х в і р ш і в на її смерть ми з н а є м о , що в о н а була й о м у дуже 27

близькою

) . Ц е й в і р ш п р о т и х , хто « ж и в е з а т е м н и х ч а с і в » , і

його ключові р я д к и проголошують: У м і с т а п р и х о д и в я за с м у т н и х ч а с і в , Коли там царював голод. До л ю д е й п р и х о д и в я у ч а с и з б у р е н ь . І я п о в с т а в а в р а з о м із н и м и . Т а к м и н а л и мої р о к и , Що їх дано мені на землі. Я їв у п е р е р в і між б о я м и . Я лягав спати посеред убивць. Не о б о ж н ю в а в я к о х а н н я І п р и р о д у не с п о г л я д а в т е р п л я ч е . Т а к мої р о к и п р о м и н а л и , Що їх дано мені на землі. За моїх ч а с і в д о р о г и в е л и у б а г н ю к у . М о я м о в а м е н е в и д а в а л а кату. М е н і т р е б а було н е б а г а т о . Т а с и л ь н і світу ц ь о г о П о ч у в а л и с я все ж у п е в н е н і ш е без м е н е . Т а к мої р о к и п р о м и н а л и , Що їх дано мені на землі.

265

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

...О в и , що в и п л и в е т е з п о т о к у , Того, щ о п о г л и н у в н а с , Пам'ятайте, Говорячи про слабкості наші, Про к о л и ш н і похмурі часи, Ті, я к и х в и п о з м о з і у н и к л и . ...Овва, Ми, що р о з п у ш и л и ґрунт для вашої привітності, Н е м а л и з м о г и бути п р и в і т н и м и . ...Подумайте про нас Поблажливо*. С п р а в д і — д а в а й т е так і з р о б и м о , д у м а й м о п р о н ь о г о по­ б л а ж л и в о — хоч б и т о м у , щ о й о г о н а с т і л ь к и с и л ь н і ш е ура­ ж а л и к а т а с т р о ф и д о б и , н і ж усе, щ о с т о с у в а л о с я його особи­ сто. І не з а б у в а й м о , що успіх ж о д н о г о разу не з а п а м о р о ч и в й о м у г о л о в и . Він з н а в , щ о « w e n n m e i n G l t i c k aussetzt, b i n i c h verloren» («якщо мій талан мене п о к и н е , мені к і н е ц ь » ) . Його г о р д і с т ю був р о з р а х у н о к н е н а т а л а н т и , а н а т а л а н , у я в л е н ­ н я п р о с е б е н е я к п р о в и н я т к о в у л ю д и н у , а я к п р о таку, я к і й щ а с т и т ь . У в і р ш і , н а п и с а н о м у к і л ь к о м а р о к а м и п і з н і ш е , під час в і й н и , к о л и він п і д р а х о в у в а в свої в т р а т и , п е р е л і ч у ю ч и в м е р л и х друзів — я к щ о н а з в а т и т і л ь к и тих, кого н а з в а в він сам, — Маргарет П І т е ф ф і н , «маленька в ч и т е л ь к а з робітни­ чого класу», к о т р у він л ю б и в і к о т р а п р и ї з д и л а до нього в Д а н і ю ; Вальтер Б е н ь я м і н , н а й в и д а т н і ш и й л і т е р а т у р н и й кри­ т и к м і ж в о є н н о ї Н і м е ч ч и н и , я к и й , « в т о м и в ш и с ь від г о н і н ь » , 28

п о к і н ч и в і з с о б о ю ; і К а р л Кох

— в і н р о з ш и ф р у в а в те, щ о

м а л о с я на увазі в р а н н ь о м у вірші: «Я з н а ю , з в и ч а й н о : тільки з а в д я к и удачі я п е р е ж и в с т і л ь к о х д р у з і в . Т а с ь о г о д н і уві с н і я чув, як в о н и г о в о р я т ь про мене — « В и ж и в а ю т ь с и л ь н і ш і » . 29

І я з н е н а в и д і в себе»

. З д а є т ь с я , це б у л о є д и н о г о разу, к о л и

його в п е в н е н і с т ь у собі п о х и т н у л а с я ; він п о р і в н я в себе з і н ш и м и , а в п е в н е н і с т ь у собі з а в ж д и с п и р а є т ь с я на відмову від т а к и х п о р і в н я н ь , н а г і р ш е в о н и ч и н а к р а щ е . Т а ц е був усього л и ш е сон. * П е р е к л а д Ю. Еткінда. 266

Бертольд Брехт

Отож у п е в н о м у сенсі

(1898-1956)

Брехт т а к о ж відчув

себе втраче­

н и м — н е тому, щ о й о г о і н д и в і д у а л ь н і т а л а н т и н е р о з в и н у ­ л и с я т а к , я к м а л и б ч и м о г л и б , і н е т о м у , щ о світ й о г о п о р а ­ нив (що насправді відбулося), атому, що з а в д а н н я в и я в и л о с я н а д т о в е л и к и м . Тому, к о л и він відчуває, щ о вода п і д н і м а є т ь ­ ся, він не о г л я д а є т ь с я з а м р і я н о назад — як п р е к р а с н і ш е за всіх о г л я д а в с я Р і л ь к е у с в о ї й п і з н і й т в о р ч о с т і , — а з в е р т а є т ь ­ с я д о т и х , хто в и п л и в е з ц ь о г о п о т о п у , і ц е з в е р н е н н я д о м а й ­ б у т н ь о г о — до н а щ а д к і в — не м а є н і ч о г о с п і л ь н о г о з «про­ гресом».

Його

виокремлювало

те,

що

він

розумів,

як

с м е р т е л ь н о с м і ш н о б у л о б и м і р я т и в а л п о д і й а р ш и н о м осо­ бистих сподівань

—

відповідати, н а п р и к л а д , на всесвітню

катастрофу безробіття мрією про кар'єру і м і р к у в а н н я м и про в л а с н и й у с п і х ч и п р о в а л ; або н а к а т а с т р о ф у в і й н и — ідеа­ л о м г а р м о н і й н о ї о с о б и с т о с т і , або в і д п р а в л я т и с я в е м і г р а ц і ю , я к ц е з р о б и в б а г а т о хто з й о г о к о л е г , с к а р ж а ч и с ь н а в т р а ч е ­ ну відомість чи р о з б и т е ж и т т я . немає в

Й

тіні с е н т и м е н т а л ь н о с т і

Б р е х т і в с ь к о м у ч у д о в о м у і на д и в о т о ч н о м у визна30

ч е н н і б і ж е н ц я : « Е і п Bote des U n g l u c k s » ( « п р о в і с н и к л и х а » ) Звістка п р о в і с н и к а , зрозуміло, не стосується його самого. Б і ж е н ц і н е с л и із собою із к р а ї н и до к р а ї н и , з к о н т и н е н т у на к о н т и н е н т — « м і н я ю ч и к р а ї н и частіше, ніж ч е р е в и к и » , — не л и ш е в л а с н і б і д и , а й в е л и ч е з н у біду в с ь о г о світу. Я к щ о ж більшість із них прагнула забути

свою

звістку,

навіть не

в с т и г н у в ш и д і з н а т и с я , щ о т о г о , хто п р и н о с и т ь п о г а н і з в і с т к и , н і х т о не л ю б и т ь , — що ж, хіба не в ц ь о м у з а в ж д и й п о л я г а л а проблема з провісниками? Ц я д о т е п н а — і б а г а т о б і л ь ш , а н і ж д о т е п н а , — ф р а з а «про­ в і с н и к а біди» п р о б і ж е н ц і в т а е м і г р а н т і в — п р и к л а д в е л и ­ чезного

поетичного

стислості,

розуму Брехта,

обов'язкової умови

цього

н а й в и щ о г о дару

будь-якої поезії.

Ось

іще

кілька п р и к л а д і в його в к р а й стислого і тому дуже майстер­ ного м и с л е н н я . У в і р ш і про с о р о м бути н і м ц е м , н а п и с а н о м у 1933-го

року:

267

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

H o r e n d die R e d e n , die aus d e i n e m H a u s dringen, lacht m a n . 31

Aber wer d i c h siecht, der greift n a c h dem Messer

.

А б о в а н т и в о є н н і й в і д о з в і , з в е р н е н і й до в с і х — і с х і д н и х , і з а х і д н и х — н і м е ц ь к и х діячів к у л ь т у р и на п о ч а т к у п'ятде­ сятих: «Великий К а р ф а г е н воював тричі. Після першої війни в і н і щ е був в е л и к о ю д е р ж а в о ю , п і с л я д р у г о ї — щ е н а с е л е 32

н о ю . П і с л я третьої — н е р о з р і з н е н н о ю »

. У д в о х п р о с т и х ре­

ч е н н я х із б і л ь ш о ю т о ч н і с т ю с х о п л е н а вся а т м о с ф е р а трид­ ц я т и х і п ' я т д е с я т и х р о к і в . І та сама м и с т е ц ь к и стисла я с н і с т ь п р о я в л я є т ь с я — м о ж л и в о , навіть сильніше — у наступній історії, о п р и л ю д н е н і й к і л ь к а р о к і в т о м у в о д н о м у н ь ю - й о р к ському часописі.

Б р е х т п е р е б у в а в в А м е р и ц і під час мос­

к о в с ь к и х процесів і, як ми ч и т а є м о , відвідав чоловіка, що залишався лівим,

о д н а к був я р и м а н т и с т а л і н і с т о м і б р а в

а к т и в н у у ч а с т ь у к о н т р п р о ц е с і під е г і д о ю Т р о ц ь к о г о . Й ш л о с я про очевидну невинуватість м о с к о в с ь к и х підсудних, і Брехт, після тривалої паузи, нарешті сказав: « Щ о менше вони винні, то більше заслуговують смерті». Ця фраза с п р а в л я є шокую­ ч е в р а ж е н н я . П р о т е щ о в і н п о суті с к а з а в ? Ч и м в о н и м е н ш в и н н і — в ч о м у ? З р о з у м і л о , в т о м у , в ч о м у їх з в и н у в а ч у ю т ь . А в ч о м у їх з в и н у в а ч у в а л и ? У з м о в і п р о т и С т а л і н а . В і д п о ­ відно, с а м е тому, що в о н и не к о н с п і р у в а л и п р о т и С т а л і н а і були н е в и н у в а т і у «злочині»,

в цій н е с п р а в е д л и в о с т і була

п е в н а с п р а в е д л и в і с т ь . Х і б а н е б у л о п р я м и м о б о в ' я з к о м «ста­ рої гвардії»

завадити одній людині,

Сталіну,

перетворити

р е в о л ю ц і ю н а о д и н в е л и ч е з н и й з л о ч и н ? Н е м а д л я ч о г о го­ в о р и т и , що господар Брехта не зрозумів, що м а л о с я на увазі; він о б у р и в с я і п о п р о с и в гостя з а л и ш и т и його п о м е ш к а н н я . Так,

один із рідкісних випадків,

проти

Сталіна,

нехай у

свій

коли Брехт висловився

знущальницьки-ухильний

спосіб, к а н у в у порожнечу. Хоча Б р е х т не з б и р а в с я р в а т и з партією, це ледь не т р а п и л о с я — і, о п и н и в ш и с ь на вулиці, він, п о б о ю ю с я , п о л е г ш е н о зітхнув — удача все ще його не 33

полишила

.

268

Бертольд Брехт

(1898-1956)

їм

Т а к о ю була ц я л ю д и н а : о б д а р о в а н о ю п р о н и к л и в и м , н е т е о р е т и ч н и м , н е с п о г л я д а л ь н и м р о з у м о м , щ о д о х о д и в д о суті с п р а в и ; не м о в ч а з н о ю , п р о т е н а д з в и ч а й н о п о т а й н о ю і стри­ м а н о ю , не с х и л ь н о ю х и з у в а т и с я ; т р и м а ю ч и с ь осторонь; мож­ л и в о , б о я з к о ю , в у с я к о м у разі, не з о с е р е д ж е н о ю на власній персоні,

а надзвичайно цікавою

( « п о ж а д л и в и й до знань

Брехт», як він сам себе н а з в а в у « П і с н і п р о С о л о м о н а » з «Тригрошової опери»), і — щ о н а й п е р ш е і найважливіше — п о е т о м , т о б т о к и м с ь , хто м а є с к а з а т и н е в и с л о в л е н е , х т о зо­ б о в ' я з а н и й не м о в ч а т и тоді, к о л и всі м о в ч а т ь , і хто с а м е т о м у з о б о в ' я з а н и й н а м а г а т и с я не г о в о р и т и надто багато про речі, п р о я к і г о в о р я т ь усі.

Й о м у було ш і с т н а д ц я т ь н а п о ч а т к у

П е р ш о ї світової в і й н и , і на о с т а н н ь о м у році в і й н и його при­ з в а л и с а н і т а р о м — т а к щ о с в і т у п е р ш е я в и в с е б е й о м у у ви­ гляді безглуздої р і з а н и н и , а мова — у вигляді в о й о в н и ч о ї б а л а к а н и н и . ( Й о г о р а н н ю «Легенду про мертвого солдата» — п р о солдата, я к о г о к о м і с і я л і к а р і в в и к о п у є з м о г и л и і ви­ знає п р и д а т н и м до стройової служби, — надихнув р о з х о ж и й коментар до призовної політики наприкінці війни — «Мап grabt die T o t e n aus» ( « В о н и в и к о п у ю т ь м е р ц і в » ) , — і в о н а залишається єдиним

німецьким

війни, я к и й варто пам'ятати)

віршем

Першої

світової

. Однак вирішальним факто­

р о м д л я й о г о р а н н ь о ї п о е з і ї с т а л а н е с а м а в і й н а , а світ, щ о в и н и к із

неї в ж е

після того,

як

«сталевий ураган»

—

Stahglwitter Е р н с т а Ю н г е р а з р о б и в с в о ю справу. У світу цьо­ го була в л а с т и в і с т ь , я к у зрідка з а у в а ж у ю т ь , але я к у С а р т р після Другої світової війни

описав із великою

точністю:

«Коли інструменти зламані і не придатні для використан­ н я , к о л и п л а н и з а з н а л и краху, а п р а г н е н н я безглузді, світ постає з д и т и н н о ю і с т р а ш н о ю свіжістю, п і д в і ш е н и й у ваку-

269

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

умі, без о р б і т и » . ( У Н і м е ч ч и н и д в а д ц я т и х р о к і в було багато спільного із Ф р а н ц і є ю с о р о к о в и х та п'ятдесятих. У Німеч­ ч и н і після П е р ш о ї світової в і й н и увірвалася т р а д и ц і я , і це слід було в и з н а т и я к з д і й с н е н и й ф а к т , я к п о л і т и ч н у ре­ а л ь н і с т ь , я к б е з п о в о р о т н о п е р е й д е н у г р а н ь — і с а м е ц е відбу­ лося у Ф р а н ц і ї двадцятьма п'ятьма р о к а м и потому.

З по­

л і т и ч н о ї т о ч к и з о р у ц е був з а н е п а д і з а г и б е л ь н а ц і о н а л ь н о ї д е р ж а в и ; із с о ц і а л ь н о ї — т р а н с ф о р м а ц і я к л а с о в о ї с и с т е м и у м а с о в е с у с п і л ь с т в о ; з духовної — п і д й о м нігілізму, я к и й три­ в а л и й ч а с був с п р а в о ю н е б а г а т ь о х , а п о т і м р а п т о в о п е р е т в о ­ р и в с я н а м а с о в е я в и щ е ) . Н а п о г л я д Брехта, ч о т и р и р о к и руй­ н у в а н ь о ч и с т и л и світ, у р а г а н и в и м е л и всі л ю д с ь к і с л і д и , б у д ь - я к е о п е р т я , в к л ю ч н о з к у л ь т у р н и м и о б ' є к т а м и й мо­ ральними цінностями — і второваними шляхами мислення, і ж о р с т к и м и стандартами оцінки, і с т а л и м и віхами мораль­ ної п о в е д і н к и .

Н а ч е б т о світ н е н а д о в г о став т а к и м с а м и м

н е в и н н и м і свіжим, як у день т в о р і н н я . З а л и ш и л и с я тільки ч и с т о т а с т и х і й , п р о с т о т а н е б а й з е м л і , л ю д и н и й т в а р и н , са­ м о г о ж и т т я . С а м е ж и т т я і п о л ю б и в м о л о д и й п о е т — усе, що земля, у своїй оголеній наявності, с п р о м о ж н а запропонува­ т и . І ц я д и т и н н а , с т р а ш н а с в і ж і с т ь п о в о є н н о г о с в і т у відоб­ р а з и л а с я в страхітливій н е в и н н о с т і р а н н і х п е р с о н а ж і в Брех­ та — піратів, а в а н т у р н и к і в , д і т о в б и в ц ь ,

«закоханої свині

Малхуса» та Я к о б а А п ф е л ь б е к а , що в б и в батька й матір, а 35

потім п р о д о в ж у в а в ж и т и , наче « п о л ь о в а лілея» . У ц ь о м у — д о ч и с т а в м и т о м у — с в і т і Б р е х т із с а м о г о п о ­ чатку почувавсь удома. Я к щ о б схотіти його к л а с и ф і к у в а т и , т о м о ж н а с к а з а т и , щ о з а н а т у р о ю і с х и л ь н о с т я м и в і н був а н а р х і с т о м , та було б ц і л к о в и т о х и б н и м в в а ж а т и його чер­ г о в и м п р е д с т а в н и к о м тієї ш к о л и р о з к л а д у і х в о р о б л и в о ї за­ чарованості смертю, яку в його п о к о л і н н і н а й к р а щ е , мабуть, р е п р е з е н т у в а л и в Н і м е ч ч и н і — Готфрід Б е н н , а у Ф р а н ц і ї — Л у ї - Ф е р д і н а н д Селін. П е р с о н а ж і Брехта — навіть потопель­ ниці, що повільно пливуть униз за течією, п о в е р т а ю ч и с ь у безкраю природну пустелю всеохопного спокою; навіть Ма-

270

Бертольд Брехт

(1898-1956)

зепа, що, п р и в ' я з а н и й до к о н я , мчить назустріч смерті, — з а л ю б л е н і у ж и т т я і в д а р и з е м л і й н е б а аж до того, що доб­ р о в і л ь н о п р и й м а ю т ь с м е р т ь і р у й н у в а н н я . О с т а н н і дві стро­ фи «Балади про Мазепу»

в х о д я т ь д о ч и с л а н а с п р а в д і без­

с м е р т н и х р я д к і в н і м е ц ь к о ї поезії: D r e i Tage, d a n n musste alles sigh seigen: Erde gibt Schweigen u n d H i m m e l gibt R u h . E i n e r t r i t t aus m i t dem, was i h m zu eigen: D a n n k a m e n n o c h H i m m e l u n d G e i e r dazu. D r e i Tage lang r i t t er d u r c h A b e n d u n d M o r g e n Bis er alt genug war, das er n i c h t mehr l i t t Als er gerettet ins grosse G e b o r g e n T o d m u d in die ewige R u h e e i n r i t t . Переклад цих рядків

[англійською], зроблений Бентлі,

в и д а є т ь с я м е н і н е т о ч н и м , а с а м а я, б е з у м о в н о , не в з м о з і пе­ рекласти їх н а л е ж н и м чином. Вони говорять про завершен­ ня триденної с к а ч к и до смерті — до м о в ч а н н я , дару землі; до с п о к о ю , д а р у неба. «Три дні, а п о т і м усе має п р о я в и т и с я : зем­ ля дає м о в ч а н н я , небо дає спокій. Л ю д и н а виїхала в путь із т и м , що їй н а л е ж а л о : із з е м л е ю і к о н е м , із т е р п і н н я м і мов­ ч а н н я м , потім до цього додалися небо і с т е р в ' я т н и к и . Три д н і він с к а к а в , і ввечері, і зранку, і з і с т а р и в с я так, що в ж е не страждав, к о л и , в р я т о в а н и й і с м е р т е л ь н о в т о м л е н и й , при­ с к а к а в до вічного с п о к о ю » . У цій пісні загибелі є д и в о в и ж ­ на,

с в я т о б л и в а вітальність, і та сама вітальність (відчуття,

що ж и т и — це н а с о л о д а і що н а с о л о д ж у в а т и с я всім — о з н а к а ж и т т я ) з м у ш у є н а с з а х о п л ю в а т и с я л і р и ч н и м ц и н і з м о м і сар­ к а з м о м пісень у «Тригрошовій опері».

Недарма Брехт так

щедро черпав із н і м е ц ь к и х перекладів Війона — що німець­ к и й з а к о н , н а ж а л ь , в и з н а в п л а г і а т о м . Він п р о с л а в л я є т у с а м у л ю б о в д о світу, т у с а м у в д я ч н і с т ь з а з е м л ю й н е б о , з а с а м у м о ж л и в і с т ь н а р о д и т и с я на с в і т і б у т и ж и в и м — і В і й о н , я певна, не став би заперечувати.

271

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ З г і д н о з н а ш о ю т р а д и ц і є ю , бог ц і є ї б е з д у м н о ї , б е з т у р б о т ­ ної, б е з з а с т е р е ж н о ї л ю б о в і до землі і неба —

це в е л и к и й

ф і н і к і й с ь к и й і д о л В а а л , бог п ' я н и ц ь , н е н а ж е р , р о з п у с н и к і в . «Ваал п л а н е т у цю з а л ю б л е н о п р и й м а є — хоча б тому, що іншої н е м а є » , — г о в о р и т ь м о л о д и й Брехт у «Хоралові вели­ к о м у Ваалові», п е р ш а й о с т а н н я с т р о ф и я к о г о — в е л и к а по­ езія, о с о б л и в о я к щ о їх читати п о с п і л ь : Als im weissen Mutterschosse aufwuchs Baal W a r der H i m m e l schon so gross u n d still u n d fahl J u n g u n d n a c k t u n d ungeheuer wundersam W i e i h n Baal dann liebte, als Baal kam. Als im d u n k l e n Erdenschosse faulte Baal W a r der H i m m e l n o c h so gross und still und fahl J u n g und n a c k t und ungeheuer wundersam W i e i h n Baal dann liebte, als Baal war

37

.

І з н о в у н а д усе н е б о — н е б о , я к е і с н у в а л о д о л ю д и н и і я к е і с н у в а т и м е , к о л и л ю д и н и не стане, і тому н а й к р а щ е д л я лю­ д и н и — л ю б и т и те, щ о н а к о р о т к и й ч а с ї й д а н е . Я к б и я б у л а літературознавцем,

мені б д о в е л о с я зараз з в е р н у т и с я до

центральної ролі неба у віршах Брехта — і особливо в його не частих, дуже к р а с и в и х л ю б о в н и х віршах. Л ю б о в — у «Спо­ гаді п р о М а р і А.»

— це ч и с т а білість х м а р к и на тлі ще чис­

тішої лазурі літнього неба, що густішає на кілька м и т т є в о с ­ т е ] ! і з н и к а є з п о в і в о м в і т е р ц ю . А б о , як у « Р о з к в і т і й з а н е п а д і міста М а х а г о н і » , л ю б о в — це в е р в е ч к а ж у р а в л і в у небі, що пролітає повз хмарину,

— с п о л у ч е н н я в п р е к р а с н о м у небі 39

х м а р и й ж у р а в л і в на к і л ь к а м и т т є в о с т е й польоту

.

Зрозу­

м і л о , у ц ь о м у світі н е м а є н і в і ч н о ї л ю б о в і , н і н а в і т ь п е р е ­ с і ч н о ї в і р н о с т і . Н е м а є н і ч о г о , к р і м і н т е н с и в н о с т і м и т і ; тоб­ то н е м а є нічого, крім п р и с т р а с т і , я к а навіть іще більш т л і н н а , ніж сама л ю д и н а . Ваал ж о д н и м ч и н о м не може бути богом бодай я к о г о с ь с о ц і а л ь н о г о ладу, і й о г о ц а р с т в о н а с е л е н е і з г о я м и с у с п і л ь ­ ства — п а р і я м и , котрі, п е р е б у в а ю ч и поза ц и в і л і з а ц і є ю , во272

Бертольд Брехт

(1898-1956)

лодіють більш і н т е н с и в н и м — і тому більш справжнім — с т а в л е н н я м д о с о н ц я , щ о с х о д и т ь і з а х о д и т ь і з в е л и ч н о ю бай­ д у ж і с т ю і с в і т и т ь н а всі ж и в і і с т о т и . Т а к , н а п р и к л а д , у «Ба­ ладі піратів» к о р а б е л ь несе диких,

п ' я н и х , г р і ш н и х бого40

хульників, що п р о к л а л и курс до пекла, до з н и щ е н н я З і б р а в ш и с ь на п р и р е ч е н о м у кораблі, пітьми,

п ' я н і від р о м у ,

від

від н е с п о д і в а н и х з л и в , х в о р і від с п е к и і х о л о д у ,

п і д в л а д н і всім с т и х і я м , в о н и р в у т ь с я до загибелі. І ось л у н а є рефрен: «О

Н е б о , світла, я с н о о к а с и н ь !

В е л и ч н и й вітре,

н а д и м а й вітрила! А нам — л и ш и л и ш моря голоси, і в морі цім — «Святу Марію!»: V o n B r a n n t w e i n t o l l u n d Finsternissen! V o m u n e r h o r t e n Giissen nass! V o m Frost eiswasser N a c h t zerissen! Im M a s t k o r b , von G e s i c h t e n blass! V o n Sonne nackt gebrannt und krank! ( D i e h a t t e n sie in W i n t e r lieb) Aus Hunger, Fieber und Gestank Sang alles, was n o c h iibrig blieb: О H i m m e l , strahlender A z u r ! E n o r m e r W i n d , die Segel blah! Lasst W i n d u n d H i m m e l fahren! N u r Lasst uns um Sankt M a r i e die See! Я ц и т у ю п е р ш и й к у п л е т ц і є ї б а л а д и — з а д у м а н и й я к ре­ читатив, для якого Брехт створив музику, — тому що вона і л ю с т р у є щ е о д и н , д у ж е п о м і т н и й у ц и х г і м н а х ж и т т ю , еле­ м е н т — п е к е л ь н у погорду, п р и т а м а н н у всім а в а н т ю р и с т а м та ізгоям

Брехта,

погорду цілковито

безтурботних людей,

які підкоряться тільки катастрофічним природним силам, а н е п о в с я к д е н н и м т р и в о г а м р е с п е к т а б е л ь н о г о ж и т т я , н е ка­ жучи вже про вищі т р и в о г и р е с п е к т а б е л ь н о ї душі. Та філо­ с о ф і я , з я к о ю Б р е х т н а р о д и в с я н а світ — н а в і д м і н у від з а п о ­ зичених у майбутньому у Маркса й Леніна доктрин,

—

сф о р м у л ь о в а н а у « П і д р у ч н и к у благочестя», о с о б л и в о про­ зоро

у двох

бездоганних

віршах,

273

«Великому

подячному

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

гімнові» і «Проти спокуси»

( д р у г и й п і з н і ш е було в к л ю ч е н о

у «Розквіт і занепад міста М а х а г о н і » ) .

« В е л и к и й гімн»

—

т о ч н а і м і т а ц і я в е л и к о г о б а р о ч н о г о ц е р к о в н о г о г і м н у «Lobe den Н е г г е п »

(«Хвали Господа»)

Иоахима Меандера, котрий

к о ж н а н і м е ц ь к а д и т и н а з н а є н а п а м ' я т ь . П ' я т а й о с т а н н я стро­ фа в

Брехта проголошує: Lobet die K a l t e , die Finsternis u n d Verderben! Schauet h i n a n : Es k o m m e t n i c h t auf euch an U n d ihr k o n n t unbesorgt sterben

41

.

«Проти спокуси» складається з чотирьох п'ятивіршів, що оспівують ж и т т я не всупереч, а з а в д я к и смерті: Lasst euch n i c h t verftihren! Es gibt kein Wiederkehr. D e r Tag steht in den T u r e n ; Ihr k o n n t S c h o n N a c h t w i n d spiiren: Es k o m m t kein M o r g e n mehr. ...Was k a n n euch Angst n o c h ruchren? Ihr sterbt mit alien T i e r e n 42

U n d es k o m m t nichts nachher

.

Н і д е б і л ь ш е в с у ч а с н і й л і т е р а т у р і , н а с к і л ь к и м е н і відо­ мо,

настільки ясно не зрозуміло,

що

(говорячи словами

Н і ц ш е ) «смерть Бога» не о б о в ' я з к о в о п р и з в о д и т ь до відчаю, а, н а в п а к и , п о з б а в л я ю ч и страху перед П е к л о м , м о ж е приве­ с т и д о с п р а в ж н ь о г о е к с т а з у , д о н о в о г о «так» ж и т т ю . Тут п р и ­ гадуються два почасти зіставних пасажі.

У першому, у До-

стоєвського, чорт звертається майже з тими с а м и м и словами до Івана Карамазова:

« В с я к и й узнает, что он с м е р т е н весь,

без в о с к р е с е н и я , и п р и м е т с м е р т ь г о р д о и с п о к о й н о , к а к бог». Другий — слова Суінберна: Ж и т т я споживши ласо, Б е з ж а л ю г і д н и х слів Подякуєм тимчасом П р о с л а в и м о богів

274

Бертольд Брехт

(1898-1956)

Що ж и т и знов не будеш, Що сплячого не збудиш, Що в о к е а н і з г у б и ш Н а й т о н ш и й зі струмків. П р о т е у Д о с т о є в с ь к о г о ц я д у м к а н а в і я н а ч о р т о м , а у Суінб е р н а — в т о м о ю , в і д м о в о ю від ж и т т я — я к від р е ч і , к о т р у ж о д н а л ю д и н а не схоче м а т и двічі. А у

Брехта думка про

відсутність Бога і відсутність з а г р о б н о г о ж и т т я веде не до т р и в о г и , а д о п о з б а в л е н н я від страху. І Б р е х т т а к л е г к о в л о ­ в и в ц е й бік п р о б л е м и , й м о в і р н о , з а в д я к и к а т о л и ц ь к о м у ви­ х о в а н н ю ; в і н , в о ч е в и д ь , в в а ж а в , щ о щ о з а в г о д н о буде к р а щ е , ніж скніти на землі, сподіваючись на Рай і боячись Пекла. П р о т и р е л і г і ї у н ь о м у п о в с т а в а л и не с у м н і в і не б а ж а н н я ; у ньому повставала гордість. У його н а т х н е н н о м у запереченні релігії і хвалі Ваалу, б о г о в і з е м л і , є м а й ж е в и б у х о в а в д я ч н і с т ь . Н е м а є нічого, г о в о р и т ь він, в е л и ч н і ш о г о , ніж ж и т т я , і нічого і н ш о г о н а м н е д а н о — і п о д і б н у в д я ч н і с т ь н а в р я д ч и зустрі­ неш у м о д н о м у нігілізмі чи реакції на нього. Щ о п р а в д а , в ранніх віршах Брехта е л е м е н т и нігілізму є, і ніхто, мабуть, не у с в і д о м л ю в а в їх г о с т р і ш е , ніж він сам. С е р е д п о с м е р т н о в и д а н и х в і р ш і в є к і л ь к а р я д к і в під н а з в о ю « D e r N a c h g e b o r e n e » , або ж « Т о й , хто н а р о д и в с я з а п і з н о » , щ о р е з ю м у ю т ь нігілізм к р а щ е , ніж цілі ф і л о с о ф с ь к і б і б л і о т е к и : «Я в и з н а ю , що у м е н е н е м а є надії.

Сліпаки говорять про

в и х і д . Я ж бачу. К о л и всі п о м и л к и в и т р а ч е н о , н а в п р о т и с і д а є 43

як о с т а н н і й т о в а р и ш Махагоні»,

— ніщо»

єдина відверто

.

.

.

«Розквіт і занепад міста

нігілістична п'єса

Брехта,

роз­

глядає о с т а н н ю оману, вже його власну, — н і б и того, що жит­ тя м о ж е з а п р о п о н у в а т и , — в е л и к и х р а д о щ і в їжі, п и т в а , роз­ пусти й бійки,

—

може вистачити людині.

М і с т о це

—

н а в з і р е ц ь м і с т е ч к а з о л о т о ш у к а ч і в , с т в о р е н е з є д и н о ю ме­ тою — з в е с е л я т и л ю д е й , з а б е з п е ч у в а т и їм щ а с т я . Його девіз: «Vor allem aber achtet scharft / Dass m a n hier alles durfen darf» ( « Г о л о в н е , п а м ' я т а т и з в о л и м о , / Щ о тут у с і м все д о з в о л е ­ н о » ) . Д л я з а н е п а д у м і с т а є дві п р и ч и н и — п е р ш а , н а о ч н а , в 275

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

тому, щ о н а в і т ь у м і с т і , д е в с е д о з в о л е н о , н е д о з в о л я є т ь с я н е мати г р о ш е й д л я с п л а т и боргів; а за ц і є ю б а н а л ь н і с т ю по­ стає друга п р и ч и н а —

здогад, що місто в е с е л о щ і в урешті-

р е ш т з р о д и т ь щ о н а й с м е р т е л ь н і ш у н у д ь г у , о с к і л ь к и ц е буде місце, де «нічого н і к о л и не відбувається» і де л ю д и н а змо­ же з а с п і в а т и :

« Ч о м у б то й к а п е л ю х а в л а с н о г о не з ' ї с т и , / 44

Я к б і л ь ш н е м а ч о г о р о б и т и в ц ь о м у місті?» Таким чином,

ф і н а л о м першої зустрічі поета зі світом

в и я в и л а с я нудьга — ф і н а л о м б л и с к у ч о г о періоду, к о л и він в екстазі в с л а в л я в ж и т т я , к о л и він л е г к о пурхав д ж у н г л я м и міста, що було передусім о д н и м із в е л и к и х є в р о п е й с ь к и х міст, і м р і я в п р о д ж у н г л і всіх і н ш и х міст, м р і я в п р о всі к о н ­ т и н е н т и і п р о сім м о р і в , з а л ю б л е н и й т і л ь к и у з е м л ю , н е б о й дерева. Та к о л и двадцяті добігли к і н ц я , він, вочевидь, почав р о з у м і т и , що — не з п о е т и ч н о ї , а з л ю д с ь к о ї т о ч к и з о р у — легкість ця п р и р і к а л а його на н е з н а ч у щ і с т ь — що джунгля­ ми с в і т є хіба що м е т а ф о р и ч н о , а в р е а л ь н о с т і це п о л е б о ю .

IV

П о в е р н у л о Б р е х т а до р е а л ь н о с т і і м а й ж е в б и л о його по­ езію с п і в ч у т т я .

К о л и з а п а н у в а в г о л о д , в і н з б у н т у в а в с я ра­

з о м і з т и м и , хто г о л о д у в а в : « М е н і г о в о р я т ь : т и ї с и і п ' є ш — то й р а д і й ц ь о м у ! Та як я м о ж у ї с т и й п и т и , я к щ о я к р а д у ї ж у у г о л о д н о г о , і я к щ о м о я с к л я н к а в о д и п о т р і б н а тому, хто 45

п о м и р а є від с п р а г и ? »

. Співчуття, поза с у м н і в о м , було н а й -

гострішою і н а й г о л о в н і ш о ю п р и с т р а с т ю Брехта — і тому тією, котру він н а й р е т е л ь н і ш е та н а й н е в м і л і ш е п р и х о в у в а в ; в о н о в і д ч у в а є т ь с я ледь не в к о ж н і й його п'єсі. Н а в і т ь посе­ ред ц и н і ч н и х в е с е л о щ і в « Т р и г р о ш о в о ї о п е р и » л у н а ю т ь мо­ гутні,

звинувачувальні рядки: 276

Бертольд Брехт

(1898-1956)

Erst muss es m o g l i c h sein auch armen L e u t e n V o m grossen B r o t l a i b sich icr Teil zu schneiden

46

.

І те, що там с п і в а л о с я з н у щ а л ь н о , з а л и ш и л о с я й о г о лейт­ мотивом до самого кінця: E i n gutter M e n s c h sein! Ja, wer war's n i c h t gern? Sein G u t dem A r m e n geben, warum n i c h t ? W e n n ale gut sind, ist Sein R e i c h n i c h t fern Wer sasse n i c h t sehr gern in Seinen L i c h t ?

47

Ц е й л е й т м о т и в — г о с т р а с п о к у с а б у т и д о б р и м у т о м у світі і в тих умовах, які р о б л я т ь доброту н е м о ж л и в о ю і саморуй­ н і в н о ю . Д р а м а т и ч н и й к о н ф л і к т у п ' є с а х Б р е х т а м а й ж е зав­ ж д и о д и н і т о й с а м и й : т о й , к и м р у х а є с п і в ч у т т я , хто н а м а ­ г а є т ь с я з м і н и т и світ, н е м о ж е д о з в о л и т и с о б і б у т и д о б р и м . Б р е х т і н с т и н к т и в н о в і д к р и в те, чого п о с т і й н о н е п о м і ч а л и і с т о р и к и р е в о л ю ц і ї : с у ч а с н и м и р е в о л ю ц і о н е р а м и , від Р о б е с п ' є р а до Л е н і н а , compatissant

рухала пристрасть

(палкість

співчуття)

співчуття

—

l e zDle

Робесп'єра,

ще

доволі

наївна, щоб відверто в и з н а т и це могутнє т я ж і н н я до homes faibles»

( с л а б к и х л ю д е й ) і д о «les m a l h e r e u x »

«les

(жалю­

г і д н и х ) . « К л а с и к и » — тобто, на ж а р г о н і Брехта, М а р к с , Ен­ гельс і Л е н і н — були « н а й с п і в ч у т л и в і ш и м и з людей», проте від « п р и р о д ж е н и х н е в і г л а с і в » ї х в і д р і з н я л о з н а н н я , я к «пе­ ретворити»

співчуття

на

«лють».

Вони

розуміли,

що

« с п і в ч у т т я — це те, у ч о м у не в і д м о в л я ю т ь т и м , к о м у відмов­ л я ю т ь у д о п о м о з і » . Тому Брехт у п е в н и в с я — м о ж л и в о , сам 4 8

того не в і д а ю ч и , — у мудрості п о р а д и , я к у М а к і а в е л л і дав д е р ж а в ц я м і п о л і т и к а м : в о н и п о в и н н і н а в ч и т и с я , я к «не б у т и д о б р и м и » , і в і н п о д і л я є з М а к і а в е л л і те с к л а д н е і на п о з і р д в о з н а ч н е с т а в л е н н я д о д о б р о т и , щ о д а в а л о п р и в і д д о на­ ї в н и х а б о в ч е н и х н е п о р о з у м і н ь — як у й о г о в и п а д к у , т а к і у випадку його попередника. «Як не бути д о б р и м » — це тема «Святої И о а н н и боєн», чудової р а н н ь о ї п ' є с и п р о ч і к а з ь к у д і в ч и н у з Армії п о р я т у н ­ ку, я к а п р и х о д и т ь д о р о з у м і н н я , щ о під ч а с р о з с т а в а н н я з і

277

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с в і т о м в а ж л и в і ш и м буде, ч и т и з р о б и в світ к р а щ и м , а н і ж ч и був т и д о б р и м . Ч и с т о т а , б е з с т р а ш н і с т ь і б е з н е в и н н і с т ь Й о анни повторюються і в інших п'єсах Брехта — у С и м о н и з « В и д і н ь С и м о н и М а ш а р » — д і в ч и н к и , я к а під ч а с н і м е ц ь к о ї окупації мріє про Ж а н н у д'Арк, і в

Груше з

«Кавказького

к р е й д я н о г о кола», де я к р а з і с ф о р м у л ь о в а н а остаточно вся ділема доброти:

« Ж а х л и в а с п о к у с а бути д о б р и м »

l i c h ist die Verfuhrung zur G u t e » )

(«Schrek-

— спокуса майже неподо­

л а н н а у с в о ї й п р и в а б л и в о с т і , н е б е з п е ч н а і п і д о з р і л а з а свої­ ми наслідками

(хто з н а є , д о я к о г о л а н ц ю г а п о д і й п р и в е д е

з р о б л е н и й за п е р ш о ю с п о н у к о ю крок? людину

навіть

простий

жест

від

І чи не відволікає

більш

важливих

обо­

в ' я з к і в ? ) , т а й н е в і д в о р о т н о ж а х л и в а д л я т и х , х т о , н а д т о пе­ реймаючись чи то власним в и ж и в а н н я м , чи то р я т у в а н н я м у с ь о г о світу, с п о к у с і н е п і д д а с т ь с я : З н а й , ж і н к о , хто н е йде н а п о к л и к л и х а , Хто д о в о л а н ь г л у х и й , н і к о л и н е п о ч у є , Ні голосу л а с к а в о г о любові, Ні щебету дрозда, ні щасного зітхання, К о т р и м у т о м л е н и й вітає в и н о г р а д а р Вечірній благовіст. І9

( п е р . С. Апта) Чи піддасться л ю д и н а цій спокусі чи ні і як вона вирішу­ ватиме неминучі для доброї л ю д и н и к о н ф л і к т и — це постійні теми п'єс Брехта. У « К а в к а з ь к о м у к р е й д я н о м у колі» піддається спокусі, людині із

і все з а к і н ч у є т ь с я д о б р е .

Сичуані»*

проблема вирішується

У

Груше

«Добрій

подвоєнням

ролі — ж і н к а , надто бідна, аби бути д о б р о ю , я к і й д о б р о т а б у к в а л ь н о н е п о к и ш е н і , стає ж о р с т о к и м д і л к о м п р о т я г о м д н я , з а р о б л я є купу г р о ш е й , о д у р ю ю ч и й е к с п л у а т у ю ч и лю­ дей, а ввечері роздає д е н н и й бариш тим самим л ю д я м .

Це

б у л о п р а к т и ч н и м р і ш е н н я м , а Б р е х т був н а д т о п р а к т и ч н о ю *

У М о с к о в с ь к о м у «Театрі на Таганці» — « Д о б р ы й ч е л о в е к из С е -

зуана»

(прим,

перекл.).

278

Бертольд Брехт

(1898-1956)

л ю д и н о ю . Тема ця п р и с у т н я і в « М а т і н ц і Кураж» (незалеж­ но від т л у м а ч е н ь с а м о г о Б р е х т а ) , і н а в і т ь в «Галілеї». І б у д ь які сумніви стосовно с п р а в ж н о с т і цього співчуття розвію­ ються, я к щ о ми п р о ч и т а є м о останню строфу фінальної пісні з екранізації «Тригрошової опери»: D e n n die einen sind im D u n k e l n U n d die andern sind im L i c h t . U n d man siehet die im L i c h t e D i e im D u n k e l n sieht man nicht . Починаючи з

Ф р а н ц у з ь к о ї революції,

коли, на взірець

повені, величезний потік злидарів уперше вихлюпнувся на в у л и ц і Є в р о п и , було багато р е в о л ю ц і о н е р і в , я к і — п о д і б н о д о Б р е х т а — д і я л и з і с п і в ч у т т я і , с о р о м л я ч и с ь , с в о є співчут­ т я п р и х о в у в а л и під м а ш к а р о ю н а у к о в и х т е о р і й і х о л о д н о ї р и т о р и к и . О д н а к м а л о хто с е р е д н и х р о з у м і в , я к о ї о б р а з и д о з а г у б л е н о г о ж и т т я бідноти д о д а в а в той ф а к т , що їхні страж­ д а н н я з а л и ш а л и с я в т е м р я в і і н а в і т ь не з г а д у в а л и с я в історії людства. M i t k a m p f e n d figen die grossen u m s t u r z e n d e n Lehrer des Volkes Zu der G e s c h i c h t e der herrschenden Klassen die der beherrschten . Так с ф о р м у л ю в а в це Брехт у д и в н о б а р о ч н о м у гекзамет­ ричному потрактуванні мало

увійти до

«Комуністичного

маніфесту»,

яке

задуманої н и м довгої д и д а к т и ч н о ї п о е м и

«Про природу л ю д и н и »

(на взірець

« П р и р о д и речей» Лук-

р е ц і я ) і яке в и я в и л о с я м а й ж е ц і л к о в и т о ю н е в д а ч е ю . Хоч би як там було, він розумів с т р а ж д а н н я бідняків і о б у р ю в а в с я не л и ш е

самими стражданнями,

а й їхньою невідомістю;

п о д і б н о до Д ж о н а Адамса, він думав про бідну л ю д и н у як про н е в и д и м у людину. І саме через це о б у р е н н я , м о ж л и в о , н а в і т ь б і л ь ш о ю м і р о ю , н і ж ч е р е з ж а л і с т ь ч и с о р о м , він по­ чав м р і я т и про д е н ь , к о л и ролі п е р е м і н я т ь с я , к о л и з д і й с н я т ь -

279

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ся с л о в а С е н - Ж ю с т а — «Les m a l h e r e u x sont la puissance de la terre» ( « З н е д о л е н і — це сила з е м л і » ) . Ба більше, саме із почуття солідарності з п р и г н о б л е н и м и Брехт так багато в і р ш і в н а п и с а в у ф о р м і б а л а д и .

(Подібно

д о і н ш и х м а й с т р і в н а ш о г о с т о л і т т я — н а п р и к л а д , У.Х. О д е на,

—

в і н в о л о д і в х а р а к т е р н о ю д л я т и х , хто п р и й ш о в н а

ш а п к о б р а н н я , віртуозністю в п о в о д ж е н н і з п о е т и ч н и м и жан­ р а м и м и н у л о г о і тому мав свободу в и б о р у ) .

Річ у тім, що

балада, в и р о с ш и з н а р о д н и х і в у л и ч н и х пісень і — подібно д о н е г р и т я н с ь к и х с п і р і ч у е л с — і з б е з к і н е ч н и х к у п л е т і в , кот­ рими

служниці

оплакували невірність

винність дітовбивць geschah»

—

«Die

Morder,

коханців

і

denen viel

безне­ Leides

(«Вбивці, к о т р и м с у д и л о с я багато с к о р б о т и » ) ,

—

балада з а в ж д и була н е в и ч е р п н и м д ж е р е л о м усної поезії, тим жанром мистецтва ( я к щ о можна це назвати мистецтвом), в якому приречені на невідомість і забуття люди н а м а г а л и с я зберегти власну історію і створити власне п о е т и ч н е безсмер­ т я . Н е м а є с е н с у н а г а д у в а т и , щ о н а р о д н а п і с н я н а д и х а л а ве­ л и к у н і м е ц ь к о м о в н у поезію і до

Брехта.

Голоси с л у ж н и ц ь

ч у ю т ь с я в д е я к и х із н а й п р е к р а с н і ш и х п і с е н ь н і м е ц ь к и х по­ етів — від М ь о р и к е до м о л о д о г о Г о ф м а н с т а л я , і в ж е до Б р е х т а м а й с т р о м ж о р с т о к о г о р о м а н с у був

Ф р а н к Ведекінд. Таким

ч и н о м , у б а л а д и , в я к і й п о е т стає о п о в і д а ч е м , б у л и в е л и к і п о п е р е д н и к и , в к л ю ч н о із Ш і л л е р о м і п о е т а м и до і п і с л я ньо­ г о , і з а в д я к и ї м б а л а д а в т р а т и л а , п о р я д і з п о ч а т к о в о ю гру­ б і с т ю , і п е р е в а ж н у ч а с т к у н а р о д н о с т і . Т а ж о д е н п о е т д о Брех­ та не з в е р т а в с я з такою

п о с л і д о в н і с т ю до цих н а р о д н и х

ж а н р і в і не д о с я г т а к о г о б е з у м о в н о г о успіху у п і д н е с е н н і їх до рангу великої поезії. Я к щ о п і д с у м у в а т и все ц е : л е г к і с т ь і п р а г н е н н я н е с т і л ь к и до тяжкості, скільки до тяжіння, спрямованого до централь­ н о ї т о ч к и , д о ц е н т р у с у ч а с н о г о світу; п р и т о м у п р и с т р а с н а , м а й ж е п р и р о д н а — а б о , я к с к а з а в б и Б р е х т , т в а р и н н а — не­ з д а т н і с т ь п е р е н о с и т и в и г л я д ч у ж и х с т р а ж д а н ь , — т о , з а то­ гочасних умов,

його

рішення пристати до

280

комуністичної

Бертольд Брехт

партії легко зрозуміти.

(1898-1956)

У випадку Брехта головним факто­

р о м т а к о г о р і ш е н н я було те, щ о

Партія не лише зробила

справу знедолених своєю, а й мала у своєму р о з п о р я д ж е н н і к о р п у с т в о р і в , д о я к и х м о ж н а було з в е р т а т и с я з а б у д ь - я к и х о б с т а в и н і я к і м о ж н а було ц и т у в а т и так само б е з к і н е ч н о , як С в я т е П и с ь м о . Ц е з а х о п л ю в а л о Б р е х т а с и л ь н і ш е від у с ь о г о і н ш о г о . З а д о в г о д о т о г о , я к в і н п р о ч и т а в усі ц і к н и г и — л е д ь п р и с т а в ш и до своїх н о в и х т о в а р и ш і в — він п о ч а в г о в о р и т и 52

про М а р к с а , Е н г е л ь с а й Л е н і н а як про «класиків»

. Та най­

в а ж л и в і ш и м було т е , щ о п а р т і я з а б е з п е ч и л а й о м у п о в с я к ­ д е н н и й к о н т а к т і з т и м , щ о й о г о с п і в ч у т т я м у ж е було вгада­ не як р е а л ь н і с т ь — із п і т ь м о ю й х о л о д о м у ц і й ю д о л і с л і з . Bedenkt das D u n k e l und die grosse Kalte 53

In diesem Tale, das von J a m m e r schallt

.

Із цього м о м е н т у йому вже не д о в е л о с я б з'їдати свого к а п е л ю х а — було ч и м з а й н я т и с ь і п о п р и ц е . І ось тоді, з р о з у м і л о , й п о ч а л и с я його т р у д н о щ і — і н а ш і у т р у д н е н н я з н и м . Л е д в е він устиг п р и с т а т и до к о м у н і с т і в , я к в і д н а й ш о в , щ о д л я п е р е т в о р е н н я п о г а н о г о с в і т у н а гар­ н и й м а л о «не б у т и д о б р и м » , т р е б а й с а м о м у с т а т и п о г а н и м ; щ о з а р а д и з н и щ е н н я б р и д о т и треба с а м о м у бути г о т о в и м н а б у д ь - щ о б р и д к е . Б о — «Хто т и ? П о т о н и в б а г н ю ц і , о б і й м и с я з м ' я с н и к о м , т а з м і н и світ, світ п о т р і б н о з м і н и т и ! » Т р о ц ь к и й — навіть у в и г н а н н і — с т в е р д ж у в а в : « М а т и рацію мож­ н а т і л ь к и з п а р т і є ю і ч е р е з п а р т і ю , б о і н ш и х ш л я х і в д л я реа­ лізації п р а в о т и історія не с т в о р и л а » , а Брехт р о з в и в а в ідею: « В о д н і є ї л ю д и н и д в а о к а , в п а р т і ї т и с я ч а о ч е й , п а р т і я ба­ ч и т ь сім д е р ж а в , о д н а л ю д и н а б а ч и т ь о д н е м і с т о . . . О д н у л ю ­ д и н у м о ж н а з н и щ и т и , т а п а р т і ю з н и щ и т и н е м о ж л и в о . Адже в о н а а в а н г а р д м а с і п р о в а д и т ь с в о ю б о р о т ь б у м е т о д а м и класиків, з а п о з и ч е н и м и зі з н а н н я реальності»

. Навернення

Б р е х т а у к о м у н і с т и ч н у в і р у було н е т а к и м п р о с т и м , я к и м в и д а є т ь с я у р е т р о с п е к т и в і . І н к о л и п р о т и р і ч ч я , єресі прокра­ д а л и с я н а в і т ь у н а й б і л ь ш б о й о в і й о г о в і р ш і : «Не д а в а й себе

281

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

у м о в и т и , д и в и с я с в о ї м и о ч и м а ; ч о г о т и н е з н а є ш с а м , т и вза­ галі н е з н а є ш ; п е р е в і р р а х у н о к — с п л а ч у в а т и тобі»

. ( А хіба

в партії н е м а є т и с я ч і о ч е й , к о т р и м и в о н а б а ч и т ь те, ч о г о я не б а ч у ? Х і б а п а р т і я не з н а є с і м о х д е р ж а в , а я — т і л ь к и м і с т о , в якому мешкаю?) коли партія,

О д н а к це були л и ш е в и п а д к о в і огріхи, і

— у

1929-му році, п і с л я того як С т а л і н на

ш і с т н а д ц я т о м у з ' ї з д і п а р т і ї о г о л о с и в п р о л і к в і д а ц і ю я к пра­ вого, так і лівого ухилів — р о з п о ч а л а ліквідацію в л а с н и х ч л е н і в , Б р е х т зрозумів, що н а д а н и й м о м е н т в и м о г а партії — це захист права на вбивство власних товаришів і безневин­ н и х л ю д е й . У « В ж и т и х заходах» він п о к а з у є , я к и м ч и н о м і з яких причин убивають безвинних, добрих,

гуманних, тих,

к о г о о б у р ю є н е с п р а в е д л и в і с т ь і хто п е р ш и м п р и х о д и т ь на допомогу. Вжиті з а х о д и — це в б и в с т в о ч л е н а партії його ж т о в а р и ш а м и , і п ' є с а н е з а л и ш а є с у м н і в у , щ о , з л ю д с ь к о ї точ­ к и зору, в і н був н а й к р а щ и м . В и я в л я є т ь с я , щ о с а м е ч е р е з с в о ю доброту він і став п е р е ш к о д о ю д л я революції. К о л и п'єсу в п е р ш е зіграли —

на початку т р и д ц я т и х у

Берліні, — вона в и к л и к а л а загальне обурення. Сьогодні ми р о з у м і є м о , що у своїй п'єсі Брехт в и с л о в и в л и ш е д е щ и ц ю с т р а ш н о ї п р а в д и , та в той час — за к і л ь к а р о к і в до москов­ с ь к и х п р о ц е с і в — це з р о з у м і л и м не було. Ті, хто в ж е тоді — і в с е р е д и н і , і поза п а р т і є ю — були п е р е к о н а н и м и п р о т и в н и ­ к а м и Сталіна, о б у р ю в а л и с я тим, що Брехт н а п и с а в п'єсу на захист М о с к в и , тоді як сталіністи люто з а п е р е ч у в а л и , хоча б д е я к і с п о с т е р е ж е н н я цього

«інтелігента»

що

відпові­

дають фактам російського комунізму. Н і к о л и Б р е х т н е о д е р ж у в а в м е н ш е в д я ч н о с т і від с в о ї х друзів і т о в а р и ш і в , аніж із цією п'єсою. П р и ч и н а очевидна. Він з р о б и в те, щ о з а в ж д и р о б л я т ь п о е т и , я к щ о д а т и ї м в о л ю : він с к а з а в п р а в д у — п р и н а й м н і , ту ч а с т к у п р а в д и , я к у тоді міг п о б а ч и т и т о й , хто хотів б а ч и т и . Адже п р о с т о ю ф а к т и ч ­ н о ю п р а в д о ю б у л о т е , щ о б е з н е в и н н и х л ю д е й дійсно в б и в а ­ ють і що к о м у н і с т и , хоча й не п р и п и н и л и б и т и с я з в о р о г а м и (це т р а п и л о с я п і з н і ш е ) , вже п о ч а л и в б и в а т и своїх друзів. Це

282

Бертольд Брехт

(1898-1956)

було т і л ь к и п о ч а т к о м , я к и й б і л ь ш і с т ь іще в и б а ч а л а я к екс­ ц е с р е в о л ю ц і й н о г о е н т у з і а з м у , т а Б р е х т був д о с и т ь р о з у м ­ н и м , аби п о б а ч и т и у цьому безумі метод, хоча він, зрозумі­ л о , н е п е р е д б а ч а в , щ о ті, х т о н а ч е б т о п р а ц ю є з а р а д и Р а ю , в ж е п о ч а л и будувати П е к л о на землі і що немає такої бридоти чи з р а д и , к о т р у в о н и не були б готові з д і й с н и т и . Б р е х т по­ к а з а в п р а в и л а , з а я к и м и в е д е т ь с я п е к е л ь н а гра, і , з в и ч а й н о ж, очікував овацій. Овва, він не врахував м а л е н ь к о ї деталі: ані н а м і р а м , ані і н т е р е с а м партії не відповідало в и к р и т т я п р а в д и — тим більше о д н и м із її н а й в і д о м і ш и х п р и х и л ь н и к і в . Н а в п а к и , з т о ч к и з о р у партії, задача п о л я г а л а в тому, щ о б и в в е с т и світ в оману. П е р е ч и т у ю ч и п'єсу, я к а в и к л и к а л а к о л и с ь т а к е обурен­ ня, п о ч и н а є ш усвідомлювати, які страшні р о к и відділяють н а с від часу, к о л и в о н а б у л а н а п и с а н а і в п е р ш е п о с т а в л е н а . ( П і з н і ш е , у С х і д н о м у Б е р л і н і , Б р е х т ї ї н е п о н о в л ю в а в , на­ с к і л ь к и мені відомо, в о н а не с т а в и л а с ь і в і н ш и х театрах; щоправда,

кілька років тому вона користувалася д и в н и м

успіхом у а м е р и к а н с ь к и х студентів).

К о л и С т а л і н готував­

ся з н и щ и т и стару гвардію б і л ь ш о в и с т с ь к о ї партії, то поетич­ ної інтуїції в и я в и л о с я д о с и т ь , щоб з р о з у м і т и , що в най­ б л и ж ч е д е с я т и л і т т я н а й к р а щ і е л е м е н т и руху будуть убиті. О д н а к те, що т р а п и л о с я н а с п р а в д і — і с ь о г о д н і в ж е м а й ж е п р и з а б у т е , з а с т у п л е н е щ е більш з а п а м о р о ч л и в и м и жахіття­ ми, — п о р я д із п е р е д б а ч е н н я м Брехта — як с п р а в ж н я буря п о р я д із бурею у с к л я н ц і води.

V

Д л я моєї м е т и — тобто д л я в и к л а д у тези, що р е а л ь н і гріхи поета к а р а ю т ь с я б о г а м и поезії,

—

«Вжиті заходи» — дуже

в а ж л и в а п'єса. Річ у тім, що з художньої т о ч к и зору це зовсім

283

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

не п о г а н а п'єса. У ній є чудові в і р ш о в а н і в с т а в к и , в т о м у ч и с л і « Р и с о в а п і с н я » — з а с л у ж е н о у с л а в л е н а — її чіткі, у д а р н і рит­ ми звучать вельми непогано навіть сьогодні: Weiss i c h , was ein Reis ist? W e i s s i c h , wer das weiss! Ich weiss n i c h t , was ein Reis ist I c h kenne nur seine Preis. Weiss i c h , was ein M e n s c h ist? W e i s s i c h , wer das weiss! Ich weiss n i c h t , was ein M e n s c h ist I c h kenne nur seine Preis . Б е з сумніву, п'єса з а х и щ а є — і ц і л к о м с е р й о з н о , а не знущ а л ь н и ц ь к и і не із с а р к а с т и ч н о ю с е р й о з н і с т ю С в і ф т а — речі не те що а м о р а л ь н і , а н е в и м о в н о о г и д н і . І все ж тоді поетич­ н а удача Б р е х т а н е п о л и ш и л а , т о м у щ о він усе щ е г о в о р и в п р а в д у — огидну правду, з я к о ю він п о м и л к о в о н а м а г а в с я примиритися. П о е т и ч н і г р і х и Б р е х т а в п е р ш е о п р и я в н и л и с я , к о л и на­ ц и с т и з а х о п и л и владу і й о м у д о в е л о с я з і т к н у т и с я з реаль­ н і с т ю Т р е т ь о г о р е й х у . В і н е м і г р у в а в 2 8 л ю т о г о 1933 р о к у — наступного д н я після підпалу Рейхстагу. Вперта орієнтація на «класиків» не д о з в о л и л а й о м у н а з в а т и п о л і т и к у Гітлера т и м , ч и м в о н а була ф а к т и ч н о . Він п о ч а в брехати і н а п и с а в с у к о н н и й п р о з а ї ч н и й діалог «Страх і злиденність Третього рейху», що п е р е д в і щ а є його пізні т а к звані «вірші», я к і були п р о с т о р о з б и т и м и н а р я д к и г а з е т н и м и т е к с т а м и . Д о 1935-го чи

1936-го р. Гітлер п о к і н ч и в із г о л о д о м і б е з р о б і т т я м ; із

цього моменту у Брехта,

вірного учня «класиків», уже не

з а л и ш а л о с я ж о д н о г о приводу, щ о б н е п р о с л а в л я т и Гітлера. У п о ш у к а х такого п р и в о д у він п р о с т о в і д м о в и в с я в и з н а т и те, щ о було о ч е в и д н о к о ж н о м у — щ о р е а л ь н и м и ж е р т в а м и г о н і н ь були не р о б і т н и к и , а євреї, що й ш л о с я не п р о к л а с , а п р о расу. З ц ь о г о п р и в о д у у М а р к с а , Е н г е л ь с а ч и Л е н і н а н е було ж о д н о г о р я д к а , к о м у н і с т и ц ю о ч е в и д н і с т ь з а п е р е ч у в а -

284

Бертольд Брехт

(1898-1956)

ли — це всього л и ш е виверт п а н і в н и х класів, стверджували вони — і Брехт, уперто в і д м о в л я ю ч и с ь «дивитися своїми о ч и м а » , с л у х н я н о встав у шерег. Він н а п и с а в к і л ь к а в і р ш і в п р о ж и т т я у н а ц и с т с ь к і й Н і м е ч ч и н і — всі б е з в и н я т к у д у ж е погані. О д и н із них, ц і л к о в и т о т и п о в и й , н а з и в а в с я «Похор о н а г і т а т о р а у ц и н к о в і й труні»

. Йдеться про н а ц и с т с ь к и й

звичай відправляти сім'ям рештки людей, забитих насмерть у концтаборах, у з а п а я н и х трунах.

Брехтівському агітатору

с у д и л а с я ц я д о л я , т о м у щ о він п р о п о в і д у в а в «їжу досхочу, дах над г о л о в о ю , хліб д л я дітей»;

к о р о т к о к а ж у ч и , в і н був

б о ж е в і л ь н и м , т о м у що в ті ч а с и ніхто в Н і м е ч ч и н і не голо­ дував,

і

нацистське

гасло

Volksgemeinschaft

(«народної

с п і л ь н о т и » ) д о с т е м е н н о н е було л и ш е п р о п а г а н д о ю . би з н а д о б и л о с я зводити рахунки з т а к и м агітатором?

Кому На­

с п р а в д і ж а х л и в и м — і є д и н и м , п р о що треба було г о в о р и т и , — б у л о т е , я к ц я л ю д и н а з а г и н у л а , — т е , щ о й о г о д о в е л о с я схо­ вати у ц и н к о в у труну. Ц и н к о в а т р у н а була д і й с н о в а ж л и в о ю , та Б р е х т не п і ш о в ш л я х о м , у к а з а н и м у заголовку; у його в и к л а д і д о л я а г і т а т о р а п р а к т и ч н о н і ч и м н е г і р ш а з а ту, я к а м о г л а бути у п р о т и в н и к а б у д ь - я к о г о к а п і т а л і с т и ч н о г о уря­ ду. І ц е б у л а б р е х н я . Б р е х т х о т і в с к а з а т и , щ о м і ж к р а ї н а м и з к а п і т а л і с т и ч н и м л а д о м р і з н и ц я — т і л ь к и с т у п е н е в а . І це була подвійна брехня, тому що в капіталістичних країнах против­ н и к і в ладу не з а б и в а л и до смерті і не в і д п р а в л я л и сім'ям у з а п а я н и х трунах, а Н і м е ч ч и н а в ж е не була к а п і т а л і с т и ч н о ю країною, як незабаром — п р и к р о вражені — д і з н а л и с я пано­ ве Ш а х т і Т і с с е н . А що ж Б р е х т ? Він утік із к р а ї н и , де к о ж е н міг їсти досхочу, м а в дах н а д г о л о в о ю і міг н а г о д у в а т и своїх д і т е й . О с ь т а к с т о я л и с п р а в и , і Б р е х т н е н а в а ж и в с я ц е ви­ з н а т и . Н а в і т ь його а н т и в о є н н і вірші цього часу були посе58

редніми . П р о т е , хоч б и я к и м и п о г а н и м и були його т в о р и о с т а н н і х р о к і в , ц е був і щ е н е к і н е ц ь . Р о к и е м і г р а ц і ї , т р и в а ю ч и й у н о ­ с я ч и й о г о в с е д а л і й д а л і від х а о с у п о в о є н н о ї Н і м е ч ч и н и — м а л и ц і л ю щ и й в п л и в на його творчість. Чи було у т р и д ц я т і

285

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

р о к и м і с ц е с п о к і й н і ш е о д с к а н д и н а в с ь к и х к р а ї н ? І хоч б и в ч о м у в і н — с п р а в е д л и в о або п о м и л к о в о — з в и н у в а ч у в а в Л о с Анджелес, безробітними пролетарями й голодними дітьми, це місто не було у с л а в л е н е . Хоча сам він не п о г о д и в с я би з ц и м і на с м е р т н о м у ложі, вірші доводять, почав

забувати

«класиків»,

що він потроху

і його розум почав з в е р т а т и с я

д о т е м , щ о н е м а л и н і ч о г о с п і л ь н о г о з к а п і т а л і з м о м або кла­ совою боротьбою. У Сведенборзі н а п и с а н и й такий вірш, як «Легенда про в и н и к н е н н я к н и г и Дао де д з и н на шляху Л а о ц з и в еміграцію», я к и й — б у в ш и о п о в і д а л ь н и м за ф о р м о ю і не р о б л я ч и ані н а й м е н ш о ї с п р о б и е к с п е р и м е н т у в а т и з мо­ вою чи д у м к о ю — н а л е ж и т ь до ч и с л а н а й с п о к і й н і ш и х і, див„,.

.

.

.

.

на річ, н а й б і л ь ш у т і ш н и х в і р ш і в н а ш о г о більша частина віршів

59

_

.

століття

. Як і

Брехта, він н а п у ч у в а л ь н и й

(у його

світі п о е т и й н а с т а в н и к и з а в ж д и б у л и с у с і д а м и ) , т а ц ь о г о разу викладає урок н е н а с и л ь с т в а й мудрості: Dass das weiche W a s s e r i n Bewegung M i t der Z e i t den m a c h t i g e n Stein besiegt. Du verstehst, das H a r t e unterliegt. « Щ о м ' я к а вода у русі п е р е м а г а є з часом м о г у т н і й к а м і н ь . Як бачиш, ж о р с т к е зазнає п о р а з к и » . знає поразки.

І ж о р с т к е с п р а в д і за­

Ц е й в і р ш і щ е н е був н а д р у к о в а н и й , к о л и н а

початку війни ф р а н ц у з ь к и й уряд в и р і ш и в помістити німець­ к и х б і ж е н ц і в у к о н ц т а б о р и , але н а в е с н і

1939 р о к у В а л ь т е р

Б е н ь я м і н , п о в е р н у в ш и с ь і з Д а н і ї від Б р е х т а , п р и в і з ц е й в і р ш у П а р и ж , і він — дуже ш в и д к о , наче г а р н а н о в и н а , — ро­ з і й ш о в с я з вуст до вуст

—

джерело розради,

терпіння,

стійкості — саме тоді, к о л и така мудрість була н а й п о т р і б н і ш о ю . М о ж л и в о , не п о з б а в л е н е сенсу, що у с в е д е н б о р з ь к о м у ц и к л і слідом за в і р ш е м про Л а о - ц з и йде «Відвідання поетіввигнанців».

П о д і б н о до Д а н т е , поет с п у с к а є т ь с я у п е к л о і

зустрічає там своїх п о м е р л и х колег, котрі к о л и с ь були не в з л а г о д і з с и л ь н и м и світу с ь о г о . О в і д і й т а В і й о н , Д а н т е і В о л ь ­ тер, Гейне, Ш е к с п і р і Е в р и п і д весело бесідують і дають й о м у

286

Бертольд Брехт

(1898-1956)

г л у з л и в і п о р а д и , т а р а п т о м «із н а й т е м н і ш о г о к у т к а п о ч у в с я г о л о с : «А чи з н а є хто т в о ї в і р ш і н а п а м ' я т ь ? І ті, хто з н а є , чи вціліють в о н и ? » — «Це забуті, — тихо сказав Д а н т е . — З н и ­ щ и л и н е т і л ь к и ї х н і тіла, ї х н і т в о р и т а к о ж » . С м і х у в і р в а в с я . Ніхто не н а в а ж и в с я навіть п е р е з и р н у т и с я . ( п е р е к л а д Б.

Слуцького)

.

Що ж,

З а б р о д а зблід»

Б р е х т о в і не було п р о що

турбуватися. Іще п р и к м е т н і ш і , ніж ці вірші, н а п и с а н і у ті р о к и п'єси. П і с л я в і й н и , н е з в а ж а ю ч и н а всі з у с и л л я « Б е р л і н с ь к о г о ан­ самблю»,

на к о ж н і й виставі

«Галілея» у С х і д н о м у

Берліні

к о ж н а репліка звучала відвертою декларацією ворожості до р е ж и м у і саме так с п р и й м а л а с я . До цього м о м е н т у

Брехт

свідомо в і д м о в л я в с я — за д о п о м о г о ю так званого епічного т е а т р у — від с т в о р е н н я хоч б и я к о ю с ь м і р о ю і н д и в і д у а л і з о ­ в а н и х п е р с о н а ж і в , але т е п е р р а п т о м й о г о п ' є с и з а п о в н и л и с я р е а л ь н и м и л ю д ь м и , к о т р і , я к щ о й н е б у л и х а р а к т е р а м и в тра­ д и ц і й н о м у сенсі, то, б е з у м о в н о , були у н і к а л ь н и м и та індиві­ д у а л ь н и м и п о с т а т я м и — С и м о н а М а ш а р і Д о б р а л ю д и н а із С и ч у а н і , М а т і н к а Кураж, Груше і суддя Аздак із « К а в к а з ь к о ­ го к р е й д я н о г о кола», Галілей, П у н т і л л а та його слуга Матті. С ь о г о д н і всі п ' є с и ц ь о г о ц и к л у в х о д я т ь д о р е п е р т у а р у х о р о ­ ш и х т е а т р і в у Н і м е ч ч и н і т а з а ї ї м е ж а м и , але к о л и Б р е х т ї х написав, вони залишилися непоміченими.

Без сумніву, ц я

п і з н я слава — д а н и н а заслугам самого Брехта — заслугам не лише поета й драматурга,

а й надзвичайно талановитого

т е а т р а л ь н о г о р е ж и с е р а , щ о м а в у с в о є м у р о з п о р я д ж е н н і ве­ л и к у н і м е ц ь к у а к т о р к у , О л е н у В а й г е л ь , к о т р а с т а л а й о г о дру­ ж и н о ю . Т а ц е н е с к а с о в у є т о г о ф а к т у , щ о всі п ' є с и , п о с т а в ­ л е н і н и м у С х і д н о м у Б е р л і н і , було н а п и с а н о н е у Н і м е ч ч и н і . К о л и він туди п о в е р н у в с я , його п о е т и ч н і здібності п о ч а л и в'янути з к о ж н и м д н е м . О ч е в и д н о , він урешті таки зрозумів, що зіткнувся з ситуацією, котру п о я с н и т и чи в и п р а в д а т и не м о ж е ж о д н а ц и т а т а з « к л а с и к і в » . Він п о т р а п и в у с и т у а ц і ю , в я к і й саме його м о в ч а н н я — не кажучи вже про с х в а л е н н я к а т і в , щ о і н к о л и л у н а л о , — було з л о ч и н н и м .

287

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Біди

Брехта р о з п о ч а л и с я одночасно з його п о л і т и ч н о ю

заангажованістю

(як ми сказали б сьогодні,

о с к і л ь к и тоді

такого п о н я т т я не і с н у в а л о ) . Й о м у з а п р а г л о с я більшого, ніж б у т и п р о с т о г о л о с о м — я к и м в і н був с п о ч а т к у . Ч и ї м г о л о ­ сом? Не своїм в л а с н и м , з р о з у м і л о , а г о л о с о м світу й усього р е а л ь н о г о . Т а цього й о м у в и я в и л о с я з а м а л о . С а м е те, щ о він в в а ж а в р е а л ь н і с т ю , в і д д а л я л о й о г о все б і л ь ш е від р е а л ь н о с т і часу, в я к о м у в і н ж и в . Ч и н е п е р е т в о р ю в а в с я в і н н а те, д о чого с т а в и в с я з н а й б і л ь ш и м п р е з и р с т в о м , великого й самотнього

поета,

— на чергового

з а в е р ш у в а ч а н і м е ц ь к о ї тра­

д и ц і ї ? Ч и н е в т р а т и в в і н у ж е ш а н с у с т а т и т и м , к и м в і н на­ с п р а в д і хотів бути, — н а р о д н и м с п і в ц е м ? І все ж, к о л и він к и н у в с я у так звану гущу подій, то свою п о е т и ч н у відсторон е н і с т ь , н е к а ж у ч и в ж е п р о г о с т р и й і т о н к и й р о з у м , в і н , свідо­ м о ч и н і , п р и в н і с і в н а н о в о н а б у т у р е а л ь н і с т ь . Н е б р а к муж­ н о с т і , а с а м е в і д с т о р о н е н і с т ь від р е а л ь н о с т і з м у с и л а й о г о н е п о р и в а т и з партією, котра вбивала його друзів і вступила в с о ю з із й о г о з а к л я т и м в о р о г о м , і з м у с и л а з а п л ю щ и т и очі — з п о в а г и до

« к л а с и к і в » — на т е , що н а с п р а в д і в і д б у в а л о с я у

н ь о г о н а б а т ь к і в щ и н і — щ о у свої б і л ь ш п р о з а ї ч н і х в и л и н и в і н р о з у м і в к р а щ е з а б у д ь - к о г о і н ш о г о . У з а к л ю ч н и х заува­ ж е н н я х до

« К а р ' є р и А р т у р о Уї»

—

с а т и р и на н е з д о л а н н е

« п і д н е с е н н я » Гітлера до влади, — я к а не н а л е ж а л а до ч и с л а й о г о в е л и к и х п ' є с , — в і н з а з н а ч а в : « В е л и к и х п о л і т и ч н и х зло­ чинців

слід

в и к р и в а т и всіма засобами,

і

особливо

на­

смішкою.

О с к і л ь к и в о н и п е р е д у с і м н і я к і н е п о л і т и ч н і зло­

чинці,

призвідці

а

великих

політичних

злочинів,

що

д о к о н е ч н о не одне й те саме... Як неуспіх задумів Гітлера не о з н а ч а є , що

Гітлер був і д і о т о м , т а к і р о з м а х й о г о д і я н ь н е

о з н а ч а є , щ о в і н був в е л и к о ю л ю д и н о ю » ніж більшість інтелігентів розуміла у н а д з в и ч а й н и й розум, що

. Це з н а ч н о більше, 1941

році, і саме цей

с я я в , я к б л и с к а в к а серед ж у ж м а

м а р к с и с т с ь к и х т р ю ї з м і в , т а к з а в а ж а є х о р о ш и м л ю д я м виба­ чити

Брехтові його гріхи чи з м и р и т и с я з тим ф а к т о м , що

в і н міг г р і ш и т и й п и с а т и г а р н і в і р ш і . Т а в р е ш т і - р е ш т , к о л и

288

Бертольд Брехт

(1898-1956)

він п о в е р н у в с я до Східної Н і м е ч ч и н и (передусім із т в о р ч и х п р и ч и н , о с к і л ь к и ї ї у р я д з б и р а в с я н а д а т и й о м у т е а т р — тоб­ т о з а р а д и саме того « м и с т е ц т в а д л я м и с т е ц т в а » , я к е він так затято викривав майже тридцять років поспіль), — к а р а й о г о спостигла. Тепер реальність п о г л и н у л а його до такої міри, щ о в і н у ж е н е міг б у т и ї ї г о л о с о м , й о м у в д а л о с я п о т р а п и т и у с а м і с і н ь к у її гущу — і в и я в и л о с я , що це к е п с ь к е місце д л я поета. О с ь ч о г о в и п а д о к Б е р т о л ь д а Б р е х т а міг б и н а с н а в ч и т и і ось що ми м а є м о в р а х о в у в а т и , с у д я ч и його с ь о г о д н і — адже ми п о в и н н і це з р о б и т и , — і с к л а д а ю ч и й о м у п о д я к у за все, чим ми йому зобов'язані.

С т а в л е н н я поетів до реальності

насправді таке, як сказав про нього Ґете: «Поети грішать не тяжко»,

— в о н и не м о ж у т ь н е с т и той с а м и й тягар відпові­

дальності, що й звичайні смертні.

Вони потребують деякої

в і д с т о р о н е н о с т і , т а н е в а р т і б у л и б а н і ш е л я г а , я к б и ї х без­ перервно не спокушала надія обміняти цю відстороненість н а те, щ о б с т а т и , я к усі.

На таку надію

Брехт п о к л а в своє

ж и т т я й мистецтво, як мало які поети до нього; вона приве­ ла його до т р і у м ф у й к а т а с т р о ф и . Н а п о ч а т к у ц и х р о з д у м і в я п р и п у с т и л а , щ о м и м а є м о на­ дати поетам п е в н и й простір, я к и й ми не схотіли б надати о д и н одному. Я не з а п е р е ч у ю , що ц и м м о г л а б о б р а з и т и мо­ ральні почуття багатьох людей;

ба більше, я к б и

Б р е х т був

іще ж и в и й , він би, п о з а с у м н і в о м , п е р ш и й затято заперечу­ вав би п р о т и такої в и н я т к о в о с т і . (У п о с м е р т н о в и д а н і й к н и з і «Ме-ti», про яку я згадувала в и щ е , він п р о п о н у є присуд д л я « х о р о ш о ї л ю д и н и » , щ о з б и л а с я з п р а в и л ь н о г о ш л я х у . «По­ слухай, — г о в о р я т ь їй п і с л я допиту, — ми з н а є м о , що ти н а ш в о р о г . Та з п о в а г и до т в о ї х з а с л у г і ч е с н о т , це буде х о р о ш а стінка, і ми р о з с т р і л я є м о тебе х о р о ш и м и к у л я м и з х о р о ш и х р у ш н и ц ь , і з а к о п а є м о т е б е х о р о ш о ю л о п а т о ю в х о р о ш у зем­ лю»).

О д н а к р і в н і с т ь п е р е д з а к о н о м , я к у м и з а з в и ч а й вва­

ж а є м о м і р и л о м і д л я м о р а л ь н и х с у д ж е н ь , — д о с т е м е н н о не є абсолютом.

Кожне судження відкрите для п р о щ е н н я , кож-

289

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

н и й акт з а с у д ж е н н я м о ж е п е р е т в о р и т и с я н а акт п р о щ е н н я ; судити й п р о б а ч а т и — два б о к и однієї медалі. Та ці два б о к и влаштовані за різними правилами.

Гідність з а к о н у в и м а г а є ,

щоб ми були р і в н и м и — щоб мали з н а ч е н н я тільки наші в ч и н к и , а не особа, що їх в ч и н и л а . Акт п р о щ е н н я , н а в п а к и , враховує

особистість; жодне п о м и л у в а н н я не милує вбив­

с т в о ч и к р а д і ж к у , а л и ш е в б и в ц ю ч и к р а д і я . М и з а в ж д и ви­ б а ч а є м о к о м у с ь , а не щ о с ь , і саме тому л ю д и в в а ж а ю т ь , що т і л ь к и л ю б о в м о ж е в и б а ч а т и . Та — з л ю б о в ' ю чи без н е ї — м и п р о б а ч а є м о , з в а ж а ю ч и н а особу, і я к щ о с п р а в е д л и в і с т ь в и м а г а є , щ о б усі б у л и р і в н и м и , т о м и л о с е р д я н а п о л я г а є н а н е р і в н о с т і — на н е р і в н о с т і , я к а має на увазі, що к о ж н а лю­ д и н а є — п р и н а й м н і має бути — ч и м о с ь б і л ь ш и м , аніж усе, що вона в ч и н и л а чи досягла. У молодості, перш ніж прий­ няти

«корисність» я к н а й в и щ и й к р и т е р і й д л я о ц і н к и лю­

дей, Б р е х т р о з у м і в це к р а щ е , ніж будь-хто і н ш и й . У «Підруч­ нику благочестя»

є

«Балада про

с е к р е т и всіх і к о ж н о г о » ,

п е р ш а с т р о ф а якої у перекладі Бентлі звучить так: Everyone knows what a man is. He has a name. He walks in the street. He sits in the bar. You can all see his face. You can all hear his voice A n d a w o m a n washed his shirt and a w o m a n combs his hair. But strike him dead! W h y not indeed If he never amounted to anything more T h a n the doer of his bad deed or The doer of his good deed. ( К о ж е н з н а є , що т а к е ч о л о в і к . В н ь о г о є і м ' я . Він х о д и т ь в у л и ц я м и . В барі с и д и т ь . Й о г о л и ц е в и м о ж е т е б а ч и т и , голос п о ч у т и . Ж і н к а в и п р а л а й о м у с о р о ч к у , з а ч е с а л а його в о л о с с я . Але в б и й т е й о г о ! Він на це з а с л у г о в у є , Я к щ о н і к о л и н е був н і ч и м , О к р і м я к т в о р ц е м своїх н е г і д н и х с п р а в І т в о р ц е м своїх д о б р и х с п р а в ) .

290

Бертольд Брехт

(1898-1956)

Критерій, що керує цією сферою нерівності, висловле­ ний у старовинному р и м с ь к о м у прислів'ї: n o n licet bovi»

(«Що дозволено

Юпітерові,

« Q u o d licet J o v i зась бугаєві»).

Та, н а н а ш у втіху, ц я н е р і в н і с т ь д в о с і ч н а . О д н а з о з н а к т о г о , щ о п о е т м а є п р а в о н а т а к і п р и в і л е ї , я к и х я тут д л я н ь о г о ви­ м а г а ю , — п о л я г а є в тому, що є р е ч і , р о б л я ч и я к і , в і н не з м о ­ же з а л и ш и т и с я собою. З а в д а н н я поета — карбувати слова, я к и м и ми ж и в е м о , і, б е з у м о в н о , ніхто не з б и р а є т ь с я ж и т и словами, які

Брехт написав,

славлячи

Сталіна.

Простий

ф а к т , щ о в і н з д а т н и й був н а п и с а т и т а к і н е о к о в и р н і в і р ш і — набагато гірші, ніж у будь-якого п ' я т и р о з р я д н о г о р и м у в а л ь н и к а , п о в и н н о г о у т и х с а м и х гріхах, п о к а з у є , щ о quod licet bovi n o n licet J o v i — щ о д о з в о л е н о б у г а є в і , з а с ь Ю п і т е р у . Б о чи можеш ти вславляти тиранію «милозвучним голосом» чи н і , т а ф а к т о м з а л и ш а є т ь с я те, щ о з в и ч а й н і і н т е л е к т у а л и й л і т е р а т о р и н е к а р а ю т ь с я з а свої г р і х и в т р а т о ю т а л а н т у . Ж о ­ д е н бог н е с х и л я в с я н а д ї х н ь о ю к о л и с к о ю ; ж о д е н бог н е ста­ не їм м с т и т и с я . Є б е з л і ч р е ч е й , д о з в о л е н и х б у г а є в і й не до­ з в о л е н и х Ю п і т е р у , т о б т о т и м , хто хоч б и ч и м о с ь у п о д і б н е н и й Юпітерові — чи, радше, здобувся на б л а г о с л о в е н н я Апол­ лона. Тому гіркота давнього прислів'я двосічна, «Бідолашного

і приклад

Б . Б . » , що не в и т р а т и в на себе й к р а п л и н и

жалю, може навчити нас, як важко

бути п о е т о м у ц ь о м у

столітті чи в б у д ь - я к и й і н ш и й час.

Примітки М а й ж е всі вірші Брехта існують у кількох варіантах. Усюди, де і н а к ш е не в к а з а н е , я ц и т у в а т и м у за З і б р а н н я м творів, я к е вихо­ дить із к і н ц я п ' я т д е с я т и х у Західній Н і м е ч ч и н і (вид-во Suhrkampt) і в Східному Б е р л і н і (вид-во Aufbau-Verlag). П е р ш і дві ц и т а т и взя­ то з віршів «Голівуд» і «Сонету в еміграції», Gedichte 1941-1947, V I . П е р ш і дві с т р о ф и «Сонету в еміграції» п р и к м е т н і т и м , що містять особисту скаргу — річ у к р а й рідкісна в поезії Брехта. 1

Verjagt aus meinem Land muss ich nun sechn Wie ich zu einem neuen Laden komme, einer Schenke

291

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Wo ich verkaufen kann das, was ich denke. Die alten Wege muss ich wieder gehn Die glatgeschliffenen durch den Tritt der Hoffnungslosen! Schon gehend, weiss ich noch nicht: zu wem? W o h i n ich komme hor' ich: Spell your name! A c h , dieser « п а т е » gehorte zu den grossen! ( В и г н а н е ц ь к р а ї н и власної, тепер я з в а ж и т и м а ю , як в і д к р и т и нову к р а м н и ч к у , т а к и й чи то і н ш и й заклад, де зможу продати, що думаю. З н о в ш л я х и старі торуватиму, Усмерть в т р а м б о в а н і к р о к а м и н е р о з в а ж н и х ! Вже в и х о д я ч и , я ще не з н а ю : до кого ітиму? Хоч куди б я п р и й ш о в , скрізь почую: Spell your name! О, це «пате» було д о н е д а в н а с л а в е т н и м ! ) . 2

М а р т і н Есслін, автор к н и г и «Брехт: л ю д и н а та ЇЇ творчість» (М. Esslin. B r e c h t : T h e M a n and H i s W o r k . A n c h o r B o o k s , 1961), не­ щ о д а в н о п р о г о л о с и в , що «Брехт міг п о в е р н у т и с я до Н і м е ч ч и н и , як тільки схотів би... за тих часів н і м ц я м було в а ж к о не п о т р а п и т и до Н і м е ч ч и н и , а виїхати звідти». («Brecht at Seventy*, tdr. Fall 1967). Це хибне с у д ж е н н я ; та п р а в д о ю є те, що Брехт «хотів одержати не н і м е ц ь к и й паспорт, щоб з а л и ш и т и в і д к р и т и м и ш л я х и відступу». Щоб уникнути непорозумінь — з комуністичними критиками Брехтові щ а с т и л о не більше, і його слова про них, с к а з а н і у 1938, так само застосовні і до «антикомуністів»: «Лукач, Габор, Курелла... в о р о г и в и р о б н и ц т в а . П р о д у к т и в н і с т ь в и к л и к а є у них підозру. Вона н е н а д і й н а , в о н а н е п е р е д б а ч у в а н а . Н і к о л и не вгадаєш, що вий­ де з п р о д у к т и в н о с т і . А самі в о н и не хочуть в и р о б л я т и . Вони хочуть з о б р а ж у в а т и апаратників, к о н т р о л ю в а т и і н ш и х . У к о ж н і й їхній к р и т и ц і м і с т и т ь с я з а г р о з а » . ( Д и в . : Вальтер Беньямін. « Р о з м о в и з Б р е х т о м » // W. Benjamin. Versuche iiber B r e c h t . — Frankfurt, 1966). «Briefe iiber Gelesenes», Gedichte, V I . «B6ser Morgen» Gedichte 1948-1956, V I I . П р о с л а в л я н н я Ста­ ліна турботливо п р и б р а н і із « З і б р а н н я творів». Є д и н і сліди м о ж н а віднайти тільки в посмертно опублікованих нотатках «Ме-ti» (Prosa, V ) . Тут Сталін п р о с л а в л я є т ь с я як « к о р и с н а л ю д и н а » , і виправдо­ вуються його з л о ч и н и (стор. б О л і в . т а 100 л і в . ) . Одразу п і с л я смерті Сталіна Брехт н а п и с а в , що той був «утіленням надії д л я пригноб­ л е н о г о люду п ' я т и к о н т и н е н т і в » (Sinn und Form, Bd. 2,1953, S. 10). П о р . т а к о ж вірш у Gedichte, II, 1950, S. 128. «Іп mir habt ihr einen, auf den konnt ihr nicht bauen» — із «Vom armen В.В.», останнього вірша з Hauspostille, Gedichte, 1918-1929,1. 292

Бертольд Брехт (1898-1956) 7

Walter Benjamin, op. cit., S S . 118-119. « G e s c h i c h t e n vom Herrn Кеипег», Versuche

1-3, Berlin,

1930.

9

« D i e L 6 s u n g » (Gedichte, V I I ) . 0

' Angelus Silesius. C h e r u b i n i s c h e r W a n d e r s m a n n (1657), I, 289 (Werke, M u n i c h , 1949, III). О, як же н а м ПОЯСНИТИ м а л е н ь к у троянду? / Раптово т е м н о червону, і рідну таку, і юну? / О, ми п р и й ш л и не до неї, / та к о л и ми п р и й ш л и , в о н а уже квітувала. / Д о п о к и її не було, її й не ч е к а л и . / К о л и вона вже розквітла, ледь в і р и л и м и , направду. / О, збулось до п о ч а т к у все — і / саме так п р о в і щ а л и струни». (Gedichte, V I I ) . Ibid, S. 84. 12

13

Benjamin, op. cit., S. 133. Есслін (op. cit.) з а з н а ч а є , що «в о ф і ц і й н і й с х і д н о н і м е ц ь к і й версії п о в е р н е н н я Брехта до Східного Б е р л і н а з а з в и ч а й д а т у є т ь с я ж о в т н е м 1948 р.; у цей час Брехт д і й с н о п р и ї з д и в до Східного Бер­ ліна, однак потім п о в е р н у в с я до Цюріха», і тільки « н а п р и к і н ц і 1949 Брехт п о г о д и в с я переїхати до Східного Б е р л і н а » . У ж о в т н і 1949 р. він іще п и с а в : «У Східному Б е р л і н і у мене н е м а є ж о д н о г о офіцій­ ного с т а н о в и щ а чи о б о в ' я з к і в , і я не одержую платні». У The Jewish Wife and Other Short Plays. Evergreen Paperbacks. Д и в . : Marianne Resting. B e r t o l t B r e c h t . H a m b u r g , 1959, S. 155. «Він забув свою юність, але не мрії, д а в н о забув дах, т а н е небо над н и м » . «Ballade von den A b e n t e u e r n » , Gedichte, 1,79. Ibid, S. 42. «Одного разу хто-небудь із них у нього с п и т а є : с к а ж и - н о , чом ти до насп еходиш? настрій р е м і н и вІс явін » ш в и д е н ь к о встане; тому що бачить — їхній 2 «Verjagt mit gutem G r u n d » ( H u n d e r t Gedichte, Berlin, 1951). «Aus einem Lesebuch fur S t a d t e b e w 6 h n e r » (1930), Gedichte I. G e d i c h t e 1930-1933, I I I . =

22

23

Вірш «Meines Bruders Tod» безумовно н а п и с а н и й до G e d i c h t e 1913-1929, I I .

1929 p;

24

«Epistel iiber den Selbstmord», ibid. «І я хотів над міру буть в е л и к и м , С а м о т н і м бути я хотів і ч и с т и м , Та, вгледівшись у тих ідеалістів, С к а з а в собі: «їх не бери за приклад!» (пер. С. Лпта, з м і н е н и й ) . Увесь ц и к л , в к л ю ч н о з « An die N a c h g e b o r e n e n n » , див.: Gedichte 1934-1941, I V . 27

Д и в . два вірші, «Von meiner M u t t e r » та «Меіпег Mutter*, у Gedichte II. 293

Ханна Арендт. Л Ю Д И ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ 28

«Die Verlustliste», Gedichte V I . «Ich, der b b e r l e b e n d e » , ibid. 30 «Die Landschaft des Exils», Gedichte V I . 29

31

« D e u t s c h l a n d » , Gedichte III. «Слухаючи теревені, що долина­ ють із твого дому, в с е н ь к и й світ регочеться. Та той, хто тебе поба­ чить х а п а є т ь с я за ніж». М. Resting, op. cit., S. 139. 3

33

Sidney Hook. «A recollection of Bertolt B r e c h t » (The N e w Leader, October 10,1960). — Згідно з Б е н ь я м і н о м (op. c i t , p. 131), Брехт був у курсі того, що Т р о ц ь к и й п и с а в у т р и д ц я т і р о к и ; він г о в о р и в , що ці твори д о в о д я т ь з а к о н н і с т ь підозр, я к і в и м а г а ю т ь с к е п т и ч н о г о по­ гляду на р о с і й с ь к і успіхи. Я к б и ці підозри п і д т в е р д и л и с я , довелось би публічно в и с т у п и т и п р о т и російського режиму, та «на щ а с т я чи н е щ а с т я , як завгодно», підозра — це ще не в п е в н е н і с т ь . Із характер­ н и м звітом про відчайдушні с п р о б и Брехта п р и м и р и т и с я зі ста­ л і н с ь к и м р е ж и м о м м о ж н а тепер п о з н а й о м и т и с ь у ц і к а в о м у т о м и к у а ф о р и з м і в , н а п и с а н и х г о л о в н и м ч и н о м у т р и д ц я т і р о к и та від­ н а й д е н и х у його паперах п і с л я його смерті. Він був у п о р я д к о в а н и й Уве Д ж о н с о н о м і п о б а ч и в світ 1965-го року під назвою M e - t i , Buch der Wendungen, що Есслін ц і л к о м с л у ш н о перекладає як «Воок of Twists and Turns» [один із варіантів перекладу: «Книга у х и л я н ь і в и в е р т і в » — прим, перекл.]. «Die Legende vom toten Soldaten*. Gedichte I. 35 36

37

Усі вірші із Hauspostille, Gedichte I. Ibid.

«Der Choral vom Grossen Baal». Ibid. П е р е к л а д п е р ш о ї та ос­ танньої с т р о ф : « К о л и Ваал зростав у білих надрах своєї матері, небо було вже т а к и м в е л и к и м і т и х и м , і блідим, ю н и м і г о л и м , і надзвичай­ н о г а р н и м , я к и м Ваал л ю б и в його, к о л и з ' я в и в с я . К о л и Ваал гнив у т е м н и х надрах землі, небо було все ще та­ к и м в е л и к и м і т и х и м , і блідим, ю н и м і г о л и м , і н а д з в и ч а й н о гар­ н и м , я к и м Ваал л ю б и в його, к о л и був ж и в и й » . 38

« E r i n n e r u n g an die Marie A.», Gedichte I. «Die Liebenden», Gedichte II. 40 «Ballade von den Seeraubern» — Hauspostille, Gedichte I. 39

41

«Grosser D a n k c h o r a l » . Ibid. «Хваліте холод, пітьму й загибель! П о г л я н ь т е вгору: ви не маєте ж о д н о г о з н а ч е н н я і можете в м е р т и без страху». Згідно з п р и м і т к а м и Lyro Ш м і д т а д о перекладів Е р и к а Б е н т л і ( « М а п и а і of P i e t y » ) , а н г л і й с ь к и й варіант цього гімну — «Praise ye The Lord the Almighty, the K i n g of creation* — відомий із пресвітеріанських молитовників. 294

Бертольд Брехт (1898-1956) 42

«Gegen Verfuhrung», ibid. «Не дайте себе с п о к у с и т и ! Ж о д н о г о п о в о р о т у н е м а є . Д е н ь стоїть у д в е р я х ; ви вже чуєте н і ч н и й вітер: р а н к у вже не буде... Як страх м о ж е вас т о р к н у т и с я ? Ви в м и р а є т е р а з о м з усіма з в і р я м и , і потім нічого не буде». Gedichte II. 44 «Aufstieg und Fall der Stadt M a h a g o n n y » - Stiike (1927-1933). 4 3

III.

45

«An die N a c h g e b o r e n e n » , op. cit. « С п е р ш д о м о г т и с я слід, щоб з л и д н і // хоча б ш м а т к о м були наїдені» ( п е р . С. Апта). Із пісні « D e n n wovon lebt der Mensch?» — Gedichte II. 46

47

48

«Не хоче хто іще д о б р і ш и м стати? Р о з д а т и б і д н я к а м усе м а й н о ! Я к о ї б ми с я г н у л и благодаті, Життяураї — осьякевоно!» ( п е р . С . Апта). Із пісні «Uber die Unsicherheit menschiicher Verhaltnisse», ibid.

49

Ц и т а т и з M e - t i , Buch der Wwndungen.

«Der Kaukasische Kreisekreis (1944-1945). Stuke X. « М е ш к а ю т ь у світлі зрячі, Дехто в т е м р я в і очей. З р я ч и х бачимо д о б р я ч е , М о р о к з г у б н и й д л я очей». Gedichte II. «Беручи участь у боротьбі, в е л и к і п о б о р ю в а ч і , в е л и к і вчителі народу п р и є д н у ю т ь до історії п р и г н о б л ю в а ч і в історію пригнобле­ них». Gedichte IV. 52

П р и є м н о п р о ч и т а т и у Б е н ь я м і н а (op. cit.), що й у Брехта трап­ л я л и с я сумніви. Він п о р і в н ю є м а р к с и с т с ь к и х т е о р е т и к і в і з п о п а м и (Pfaffen), я к и х він н е н а в и д і в г л и б о к о ю з н е н а в и с т ю , у с п а д к о в а н о ю від бабці. Подібно до с в я щ е н и к і в , м а р к с и с т и створюють к а м а р и л ь ю ; « м а р к с и з м надає надто багато м о ж л и в о с т е й д л я інтерпретації». «Не забувайте про а р к т и ч н и й холод в ю д о л і н а ш і й , що від бід в о л а є » ( п е р . С. Апта). Ц и т а т и з Die Massnahme — є д и н о ї о р т о д о к с а л ь н о комуністич­ ної п ' є с и Брехта. Д и в . : « Д е г е die Welt: sie braucht es» і «Lob der Patrei» у Gedichte III. «Lob des Lernens», ibid. «Чи знаю я, що таке рис? Не з н а ю , хто це знає! Я не з н а ю , що таке р и с , я знаю т і л ь к и його ціну. Чи знаю я, що таке л ю д и н а ? Не з н а ю , хто це з н а є ! Я не з н а ю , що таке л ю д и н а , я знаю т і л ь к и її ціну». «Song von der W a r e » , ibid. Л

57

«Begrafmis des Hetzers in Zinkgrab», Gedichte III. 295

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Судячи з усього, пізніше Брехт п о в е р н у в с я до цього п и т а н н я . У статті «Інша Н і м е ч ч и н а : 1943», у лютому 1968-го без п о с и л а н н я на джерело опублікованій у часописі Cawl, що видається SDS («Сту­ денти за д е м о к р а т и ч н е суспільство»), він спробував п о я с н и т и , чому н і м е ц ь к и й р о б і т н и ч и й клас п і д т р и м а в Гітлера. П р и ч и н а в тому, що «з б е з р о б і т т я м (у Т р е т ь о м у рейху) було п о к і н ч е н о . Ба б і л ь ш е , швидкість і м а с ш т а б и цих п е р е м і н були н а с т і л ь к и безпрецедентни­ ми, що здавалися справжньою революцією». П о я с н ю в а л о с я це, згідно з Брехтом, в і й с ь к о в и м и з а м о в л е н н я м и , і «правда в тому, що [робітництво] з а ц і к а в л е н е у війні, п о к и воно не може або не хоче відкинути систему, за я к о ї ж и в е » . «Цей р е ж и м мав обрати війну, тому що весь народ потребував в і й н и тільки за цього режиму, а в іншому разі мав ш у к а т и іншу систему». 59

«Legende von der Entstehung des Buches Taoteking auf dem Weg des Laotse in die Emigration*, Gedichte IV. «Besuch bei den verbannten D i c h t e r n » , ibid. Н о т а т к и «Zu Der Aufhaltsame Aufstieg des A r t u r o Ui» — Strike I X .

296

В А Л Ь Д Е М А Р ГУРІАН (1903-1954)

Ч о л о в і к і з б е з л і ч ч ю д р у з і в , у с і м с в о ї м д р у з я м в і н був дру­ гом — ч о л о в і к а м і ж і н к а м , с в я щ е н и к а м і м и р я н а м , л ю д я м у р і з н и х к р а ї н а х і п р а к т и ч н о з усіх с ф е р ж и т т я . С а м е з а в д я к и д р у ж б і світ с т а в д л я н ь о г о р і д н и м — і в і н був я к у д о м а всю­ д и , д е у н ь о г о б у л и д р у з і , н е з а л е ж н о від ї х н ь о ї к р а ї н и , м о в и чи соціального походження.

З н а ю ч и , н а с к і л ь к и т я ж к о він

хворий, він в і д п р а в и в с я в останню поїздку до Є в р о п и , тому щ о , с к а з а в він, «перед с м е р т ю я хочу п о п р о щ а т и с я з друзя­ ми».

П р о щ а в с я він із д р у з я м и й к о л и п о в е р н у в с я і кілька

днів провів у Н ь ю - Й о р к у — п р о щ а в с ь усвідомлено й ледь н е с и с т е м а т и ч н о , б е з н а т я к у н а с т р а х ч и ж а л і с т ь д о с е б е або с е н т и м е н т а л ь н і с т ь . Усе ж и т т я н е в м і в ш и в и с л о в л ю в а т и ду­ ш е в н і п о ч у т т я без в е л и ч е з н о ї н і я к о в о с т і , ц е п р о щ а н н я в і н з у м і в п р о в е с т и з я к о ю с ь в і д с т о р о н е н і с т ю , не з н і ч у ю ч и с ь — і тому ні у кого з н і ч е н н я не в и к л и к а ю ч и . Й м о в і р н о , зі смер­ т ю в і н був з н а й о м и й д у ж е з б л и з ь к а . Він

був д и в о в и ж н о ю

й дивовижно дивною людиною.

В е л и к а спокуса — в и п р а в д а т и цю характеристику, вказав­ ши на р о з м а х і г л и б и н у його і н т е л е к т у а л ь н и х з д і б н о с т е й , а стале в р а ж е н н я , ніби він з ' я в и в с я н і з в і д к и — п о я с н и т и за допомогою дещиці скупих фактів, відомих про початок його ж и т т я . І все ж б у д ь - я к і з п о я с н е н ь в и я в л я т ь с я щ о д о н ь о г о невиправно неточними. була в р а ж а ю ч о ю ,

Не його розум, а його особистість

і п о ч а т о к його біографії не з д а в а в с я би

д и в н и м , я к б и він не с т а в и в с я до нього з тією самою неговір­ к о ю б а й д у ж і с т ю , я к у в и я в л я в с т о с о в н о всіх о с о б и с т и х ф а к т і в і о б с т а в и н свого п р и в а т н о г о і п р о ф е с і й н о г о ж и т т я , начебто

297

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

вони, як і п е р ш і - л і п ш і всього л и ш е ф а к т и , тільки н у д н и м и і можуть

бути.

П р и цьому він н і к о л и не н а м а г а в с я будь-що приховува­ т и . Н а п р я м і з а п и т а н н я в і н з а в ж д и в і д п о в і д а в о х о ч е . Він на­ родився в єврейській родині у Санкт-Петербурзі (прізвище « Г у р і а н » — ц е р у с и ф і к а ц і я б і л ь ш в і д о м о г о « Л у р ' є » ) і , ос­ к і л ь к и н а р о д и в с я він у ц а р с ь к і й Росії п о ч а т к у століття, то з с а м о г о м і с ц я н а р о д ж е н н я в и п л и в а є , щ о й о г о с і м ' я б у л а аси­ м і л ь о в а н о ю та з а м о ж н о ю — бо тільки т а к и м є в р е я м (зазви­ чай к о м е р с а н т а м і л і к а р я м ) д о з в о л я л о с я ж и т и у в е л и к и х містах поза межею осілості. дев'яти років, коли — світової війни

—

Й о м у , в о ч е в и д ь , було б л и з ь к о

за кілька років до початку Першої

мати перевезла його

та його

сестру до

Н і м е ч ч и н и і перевела у к а т о л и ц т в о . По з н а й о м и в ш и с ь із н и м у Німеччині на початку тридцятих, я, наскільки пам'ятаю, не знала ні про його російське д и т и н с т в о , ні про єврейське п о х о д ж е н н я . В і н у ж е був д о б р е в і д о м и м я к н і м е ц ь к и й к а т о ­ лицький журналіст і письменник,

учень ф і л о с о ф а

Макса

Ш е л е р а і Карла Шмідта — знаного професора конституцій­ ного і м і ж н а р о д н о г о п р а в а , к о т р и й п і з н і ш е став н а ц и с т о м . Не м о ж н а сказати,

що події

1933 р о к у в і д к и н у л и й о г о

н а з а д д о в и т о к і в . Р і ч б у л а н е в тому, щ о т е п е р й о г о з м у с и л и у с в і д о м и т и с в о є є в р е й с ь к е п о х о д ж е н н я , а в тому, щ о т е п е р в і н в в а ж а в з а н е о б х і д н е г о в о р и т и п р о н ь о г о п у б л і ч н о , ос­ к і л ь к и в о н о п е р е с т а л о бути ф а к т о м п р и в а т н о г о ж и т т я ; в о н о стало п о л і т и ч н и м п и т а н н я м , а д л я н ь о г о була сама собою з р о з у м і л о ю солідарність із г н а н и м и .

Він зберігав цю

со­

лідарність і п о с т і й н и й інтерес до долі євреїв аж до п е р ш и х п о в о є н н и х р о к і в ; ч у д о в и й к о р о т к и й н а ч е р к історії німець­ кого антисемітизму «Стаття про антисемітизм» ( Н ь ю - Й о р к , 1946) — с в і д о ц т в о ц ь о г о з а ц і к а в л е н н я і в о д н о ч а с — р і д к і с н о ї здатності ставати

« е к с п е р т о м » у б у д ь - я к і й ц а р и н і , щ о ви­

к л и к а л а його зацікавленість.

О д н а к , к о л и р о к и гонінь ми­

н у л и і а н т и с е м і т и з м п е р е с т а в бути ц е н т р а л ь н и м п о л і т и ч н и м п и т а н н я м , його цікавість згасла.

298

Вольдемар Гуріан (1903-1954)

І н а к ш е стояла с п р а в а з р о с і й с ь к и м п о х о д ж е н н я м — про­ т я г о м усього його ж и т т я в о н о відігравало ц і л к о в и т о іншу, насправді

головну роль.

«російськість»

У

ньому не

тільки

була я к а с ь

( х о ч б и щ о ц е о з н а ч а л о ) , але в і н н і к о л и н е

забував м о в и свого р а н н ь о г о д и т и н с т в а , хоча п о в н а й ради­ к а л ь н а п е р е м і н а о б с т а в и н з м у с и л а його п р о в е с т и все дорос­ ле ж и т т я в

німецькомовному середовищі.

Його дружина

була н і м к е н е ю , і тому у н ь о г о в Н о т р - Д а м д о м а ш н ь о ю мо­ вою була н і м е ц ь к а . Та все р о с і й с ь к е з т а к о ю с и л о ю д і я л о на його у п о д о б а н н я , уяву й психіку, що а н г л і й с ь к о ю та фран­ ц у з ь к о ю він г о в о р и в із п о м і т н и м р о с і й с ь к и м а к ц е н т о м , хоча мені к а з а л и , що р о с і й с ь к о ю він р о з м о в л я в хоча й в і л ь н о , та н е я к р і д н о ю м о в о ю . Ж о д н и х п о е т і в і п и с ь м е н н и к і в ( з а ви­ н я т к о м , м о ж л и в о , — в о с т а н н і р о к и — Р і л ь к е ) не л ю б и в він так с и л ь н о і не знав так добре, як р о с і й с ь к и х . (У н е в е л и к о ­ м у з а о б с я г о м , т а в а ж л и в о м у р о з д і л і й о г о б і б л і о т е к и збері­ галося зачитане до дірок, із р о з с и п а н и м и с т о р і н к а м и , дитя­ че

видання

«Війни

й миру»,

з типовими

ілюстраціями

п о ч а т к у с т о л і т т я , д о я к о г о в і н п о в е р т а в с я все с в о є ж и т т я т а я к е , к о л и він п о м е р , з н а й ш л и у нього на н і ч н о м у с т о л и к у ) . І в т о в а р и с т в і р о с і я н — хай н а в і т ь н е з н а й о м и х — й о м у було п р о с т і ш е , ніж в і н ш о м у оточенні, наче він о п и н я в с я серед своїх. Й о г о р о з м а ї т і і н т е л е к т у а л ь н і й п о л і т и ч н і з а ц і к а в л е н ­ н я , н а п е р ш и й п о г л я д , в а б и л и й о г о у всі б о к и о д р а з у .

На­

с п р а в д і ж у н и х був ц е н т р — Р о с і я : її і д е й н а й п о л і т и ч н а істо­ р і я , ї ї в п л и в н а З а х і д н и й світ, н а д з в и ч а й н і д у х о в н і т р а д и ц і ї , релігійна п р и с т р а с н і с т ь , що п р о я в и л а с я с п е р ш у у своєрід­ ному народному сектанстві, а пізніше у великій літературі. Він став в и д а т н и м

спеціалістом із

більшовизму,

тому що

н і щ о н е п р и т я г а л о й о г о т а к с и л ь н о і н е з а т о р к у в а л о на­ с т і л ь к и г л и б о к о , я к р о с і й с ь к и й дух у всіх й о г о п р о я в а х . Не можу сказати, чи завдали три р о з р и в и , що т р а п и л и с я н а п о ч а т к у ж и т т я : р о з п а д сім'ї,

відрив

від б а т ь к і в щ и н и і

р і д н о ї м о в и і п о в н а п е р е м і н а с о ц і а л ь н о г о с е р е д о в и щ а , ви­ к л и к а н а н а в е р н е н н я м у к а т о л и ц ь к у віру

299

(для власне релі-

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

г і й н и х к о н ф л і к т і в в і н був щ е н а д т о м а л и м і , н а й в і р о г і д н і ­ ше, не одержав я к о г о с ь релігійного в и х о в а н н я ) ,

—

хоч

с к і л ь к и - н е б у д ь г л и б о к о ї р а н и його особистості, та я впев­ нена,

що

п о я с н ю в а т и ц и м його д и в о в и ж н і с т ь

абсолютно

н е м о ж л и в о . П р о т е і з у ж е с к а з а н о г о , д у м а ю , стає з р о з у м і ­ лим,

що я к щ о такі р а н и й і с н у в а л и ,

то залікував він їх

вірністю — тобто просто тим, що з а л и ш а в с я в і р н и м ключо­ в и м с в о ї м д и т я ч и м с п о г а д а м . У в с я к о м у р а з і , в і р н і с т ь дру­ з я м , вірність усім, кого б у д ь - к о л и з н а в , усьому, що б у д ь - к о л и л ю б и в , с т а л а о с н о в н о ю т о н а л ь н і с т ю , н а я к у було н а с т р о є н е все й о г о ж и т т я — н а с т і л ь к и , щ о н а й б і л ь ш ч у ж и м д л я н ь о г о г р і х о м х о ч е т ь с я н а з в а т и гріх з а б у т т я — м о ж л и в о ,

один із

к а р д и н а л ь н и х гріхів у л ю д с ь к и х с т о с у н к а х .

пам'ять

Його

була я к и м с ь з а ч а р о в а н и м і ч а р і в н и м м і с ц е м , н а ч е б т о ї й було з а б о р о н е н о будь-кого або будь-що в і д п у с к а т и .

В о н а набага­

т о п е р е в а ж а л а п р о с т у з д і б н і с т ь , н е о б х і д н у д л я н а у к и т а еру­ диції, у я к и х , утім, с л у г у в а л а о д н и м із г о л о в н и х й о г о інстру­ ментів

для

об'єктивних досягнень.

Навпаки,

це

його

е р у д и ц і я б у л а т і л ь к и і н ш о ю ф о р м о ю й о г о к о л о с а л ь н о ї здат­ ності зберігати вірність.

Вірність ця з м у ш у в а л а його стежи­

ти за творчістю к о ж н о г о автора, я к и й хоча б одного разу в и к л и к а в у н ь о г о і н т е р е с і п р и н і с хоч я к е с ь з а д о в о л е н н я , х а й в і н н і к о л и з н и м і не з у с т р і ч а в с я , — як с а м е в о н а й п р и ­ м у ш у в а л а й о г о без ж о д н и х у м о в і в і д м о в о к д о п о м а г а т и н е л и ш е д р у з я м , к о л и тим бувало н е п е р е л и в к и , а й п і с л я їхньої с м е р т і — ї х н і м д і т я м , х а й в і н їх н і к о л и в очі не б а ч и в , ба н а в і т ь не хотів б а ч и т и .

З р о к а м и кількість п о м е р л и х друзів при­

р о д н и м ч и н о м зростала; і хоча я ж о д н о г о разу не бачила, щоб в і н б у р х л и в о п е р е ж и в а в я к е с ь л и х о , я п о м і ч а л а л е д ь н е свідо­ му п е д а н т и ч н і с т ь , з я к о ю він п о с т і й н о згадував їхні імена, н і б и б о я ч и с ь , щ о ч е р е з я к у с ь й о г о н е о б а ч н і с т ь в о н и оста­ точно п о л и ш а т ь співтовариство живих. Усе це було і р е а л ь н и м , і — за б л и ж ч о г о з н а й о м с т в а — д о в о л і п о м і т н и м , т а н і с к і л ь к и н е п е р е д а є н а д з в и ч а й н о ї ди­ в о в и ж н о с т і величезної л ю д и н и з дуже в е л и к о ю — навіть для

300

Вольдемар Гуріан (1903-1954)

н е ї — г о л о в о ю , з ш и р о к и м и щ о к а м и , м і ж я к и м и с т и р ч а в не­ с п о д і в а н о м а л е н ь к и й , з л е г к а з а д е р и к у в а т и й н і с — є д и н а гу­ м о р и с т и ч н а д е т а л ь й о г о о б л и ч ч я , б о очі в н ь о г о б у л и р а д ш е с у м о в и т і , хоч і я с н і , а у с м і ш к а , в я к у н е с п о д і в а н о р о з п л и в а ­ л и с я м ' я с и с т і щ о к и й п і д б о р і д д я , н а д т о в ж е н а г а д у в а л а ус­ м і ш к у р а п т о в о з р а д і л о г о х л о п ч и с ь к а , щ о б м і с т и т и в с о б і гу­ мор — одну з н а й б і л ь ш , і м о в і р н о , д о р о с л и х його р и с . Що це л ю д и н а н е з в и ч а й н а , б у д ь - х т о , п о з а с у м н і в о м , п о м і ч а в одра­ з у — н а в і т ь ті, хто п о з н а й о м и в с я з н и м л и ш е у п і з н і р о к и , к о л и н е з в и ч а й н і с т ь і л я к л и в і с т ь — не б о я з к і с т ь і в ж е в ж о д ­ н о м у разі не п р и н и ж е н і с т ь , а і н с т и н к т и в н е у х и л я н н я душі й т і л а від світу — в ж е з г л а д и л и с я , н і б и в і д с т у п и в ш и під тяга­ рем офіційного с т а н о в и щ а й суспільного в и з н а н н я . Незви­ ч а й н и м з п е р ш о г о ж п о г л я д у з д а в а л о с я , п о - м о є м у , те, щ о в і н був а б с о л ю т н и м ч у ж и н ц е м у світі р е ч е й , к о т р і м и п о с т і й н о використовуємо і котрими послуговуємося,

серед я к и х ми

р у х а є м о с я , не п о м і ч а ю ч и і тому м а й ж е не у с в і д о м л ю ю ч и , що все ж и т т я у к о ж н о м у с в о є м у п о р у с і з а к о р і н е н е у н е р у х о м и х і н е ж и в и х речах, н и м и оточене,

спрямоване й зумовлене.

Раптово про це з а м и с л и в ш и с ь , ми усвідомлюємо зазор між ж и в и м и тілами і нерухомими об'єктами, зазор, що постійно заповнюється використанням, застосуванням, підкоренням світу н е ж и в о ї матерії. Та в н ь о г о ц е й з а з о р р о з ш и р и в с я до, так би м о в и т и , відкритого к о н ф л і к т у між л ю д я н і с т ю люди­ ни й у р е ч е в л е н і с т ю р е ч е й , і його н е з г р а б н і с т ь с п р а в л я л а таке зворушливе,

беззаперечно людяне враження,

о с к і л ь к и всі

речі вона в и я в л я л а як усього л и ш е н ь матерію, як об'єкти у щонайбуквальнішому

сенсі

слова,

саме

як

ob-jecta,

дещо,

к и н у т е н а з у с т р і ч л ю д и н і — і т о м у о п р и я в н е н е т и м , щ о ле­ ж и т ь у неї на ш л я х у й з а в а ж а є її л ю д я н о с т і . З д а в а л о с я , три­ ває

безперервна битва між цією л ю д и н о ю ,

сама людяність

котрої не припускає і с н у в а н н я речей і котра відмовляється в и з н а т и в собі ї х н ь о г о п о т е н ц і й н о г о в и г о т о в л ю в а ч а і з в и ч ­ ного в о л о д а р я , і с а м и м и о б ' є к т а м и — битва, в я к і й він див­ н и м і п р а к т и ч н о н е п о я с н е н н и м ч и н о м н е міг ані з д о б у т и

301

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в и р і ш а л ь н о ї п е р е м о г и , ані з а з н а т и о с т а т о ч н о ї п о р а з к и .

Ре­

чам з а з в и ч а й щ а с т и л о в и ж и т и в к р а щ о м у стані, ніж м о ж н а було с п о д і в а т и с я ; а й о г о с п о т и к а н н я н і к о л и н е в и л и в а л и с я в справжню катастрофу. І конфлікт, дивний і зворушливий сам п о с о б і , с т а в а в і щ е т и п о в і ш и м від т о г о , щ о с а м е й о г о ве­ л и ч е з н е тіло було с х о ж и м н а н а й п е р ш у , н і б и т о щ о н а й п е р в і с н і ш у «річ», у я к і й в п е р ш е в т і л и л а с я н е п р и й н я т н а у р е ч е в леність

світу.

Л ю д и Н о в о г о часу, д л я я к и х з д а т н і с т ь у п о р а т и с я з реча­ м и і р у х а т и с я в з а х о п л е н о м у о б ' є к т а м и світі с т а л а в а ж л и ­ вою ч а с т и н о ю способу ж и т т я , ми легко п і д д а є м о с я спокусі сприймати незграбність

і л я к л и в і с т ь як напівпатологічні

феномени, особливо якщо їх не можна пояснити почуттям неповноцінності, яке ми вважаємо

«нормальним».

Однак

попередні епохи, найвірогідніше, знали, що певні комбінації л ю д с ь к и х р и с , які в р а ж а ю т ь нас своєю н е з в и ч н і с т ю , нале­ ж а т ь я к щ о й не до з в и ч а й н о г о , та все ж до д о б р е в і д о м о г о типу. С в і д о ц т в о цього — с и л а - с и л е н н а с е р й о з н и х і коміч­ них середньовічних історій про товстунів і той факт, що нен а ж е р с т в о в в а ж а л о с я о д н и м з і с м е р т е л ь н и х гріхів нелегко зрозуміти). виготовленню, речами

—

використанню,

застосуванню

й володінню

це спроба п о з б у т и с я п е р е ш к о д ш л я х о м їхнього

поглинання, прикладом

(що нам

Річ у тім, що о б ' є к т и в н а а л ь т е р н а т и в а

і посеред цього

с у ч а с н о г о с в і т у в і н був і д е а л ь н и м

нібито

середньовічного

розв'язання.

( І н ш и м прикладом мені видається Честертон, і я підозрюю, що в е л и к о ю мірою його глибоке п р о н и к н е н н я не стільки у ф і л о с о ф і ю , с к і л ь к и в особистість Св. Т о м и в и п л и в а л о з про­ стої с и м п а т і ї о д н о г о н е з г р а б н о г о т о в с т у н а д о і н ш о г о ) .

І в

даному разі п о г л и н а н н я це п о ч а л о с я , як воно й мало почи­ н а т и с я , я к щ о в о н о с п р а в ж н є , з їжі й п и т в а , д о я к и х у н ь о г о , п о к и в і н був з д о р о в и м ,

були г а р г а н т ю а н с ь к і здібності і в

я к и х він черпав я к у с ь т р і у м ф а л ь н у насолоду.

О д н а к стосов­

н о р о з у м о в о ї їжі в і н в о л о д і в і щ е б і л ь ш о ю в м і с т и м і с т ю , а й о г о цікавість,

під'юджувана пам'яттю

302

настільки ж гаргантюан-

Вольдемар Гуріан (1903-1954)

с ь к и х о б ш и р і в , в і д р і з н я л а с я т і є ю с а м о ю п о г л и н а л ь н о ю не­ вситимістю.

В і н був х о д я ч о ю

енциклопедією,

що я к и м с ь

і н т и м н и м ч и н о м г а р м о н і ю в а л о з р о з м і р а м и його тіла.

За-

г а л ь м о в а н і с т ь і н е з г р а б н і с т ь його т і л е с н и х рухів супровод­ жувала швидкість п о г л и н а н н я , п е р е т р а в л ю в а н н я , повідом­ л е н н я і з б е р е ж е н н я і н ф о р м а ц і ї — н і ч о г о , щ о м о ж н а було б и з ц и м п о р і в н я т и , я ні в к о г о і н ш о г о не с п о с т е р і г а л а . з а ц і к а в л е н і с т ь була схожа на його

Його

апетит: достеменно

не

цікавість — часто-густо безживна — ерудита й спеціаліста, в о н а з б у д ж у в а л а с я м а й ж е від у с ь о г о і с т о т н о г о у суто л ю д ­ с ь к о м у світі, в п о л і т и ц і й л і т е р а т у р і , ф і л о с о ф і ї та б о г о с л о в ' ї , т а к с а м о , я к і від з в и ч а й н и х п л і т о к , а н е к д о т и ч н и х д р і б н и ц ь і б е з л і ч і газет, я к і в і н в в а ж а в с в о ї м о б о в ' я з к о м щ о д е н н о п р о ­ ч и т у в а т и . П о г л и н а т и й р о з у м о в о з а с в о ю в а т и все п о в ' я з а н е з л ю д с ь к и м и справами і,

водночас,

із чудовою

байдужістю

н е х т у в а т и в с і м у ф і з и ч н і й с ф е р і — х а й то б у л и би п р и р о д н и ч і п и т а н н я або « з н а н н я » п р о т е , я к у в і г н а т и ц в я х у стіну, — т а к , здавалося,

він

метиться

тому

загальнолюдському

факту,

я к и й в и м а г а є від д у ш і ж и т и в тілі, а від ж и в о г о т і л а — руха­ т и с я серед

«мертвих»

речей.

Таке с т а в л е н н я до світу й р о б и л о й о г о н а с т і л ь к и л ю д я ­ н и м , а іноді — н а с т і л ь к и н е в р а з л и в и м .

Н а з и в а ю ч и когось

л ю д я н и м , м и з а з в и ч а й м а є м о н а у в а з і я к у с ь о с о б л и в у доб­ роту і м ' я к і с т ь , п р и с т у п н і с т ь або щ о с ь п о д і б н е до ц ь о г о . З тієї п р и ч и н и ( я к а в ж е з г а д у в а л а с я ) , щ о м и п р и с т о с у в а л и ­ ся до світу р у к о т в о р н и х р е ч е й і л е г к о в н ь о м у р у х а є м о с я , ми с х и л ь н і о т о т о ж н ю в а т и себе з н а ш и м и в и р о б а м и і в ч и н к а м и і незрідка забуваємо, що н а й в и щ и й п р и в і л е й к о ж н о ї люди­ ни — сутнісно й н е у х и л ь н о п е р е в а ж а т и все, що в о н а м о ж е в и р о б и т и або д о с я г т и , — н е л и ш е п і с л я б у д ь - я к о ї п р а ц і або д о с я г н е н н я з а л и ш а т и с я все щ е н е в и ч е р п н и м д ж е р е л о м п о ­ д а л ь ш и х д о с я г н е н ь , а й самою своєю сутністю стояти поза н и м и , з а л и ш а т и с я н и м и не заторкнутим і не обмеженим. Ми з н а є м о , щ о л ю д и щ о д е н н о й з а л ю б к и від ц ь о г о п р и в і л е ю в і д м о в л я ю т ь с я і ц і л к о в и т о о т о т о ж н ю ю т ь с я з т и м , що роб-

303

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

л я т ь , п и ш а ю ч и с ь в л а с н и м р о з у м о м ч и п р а ц е ю або г е н і є м , і справді — п л о д о м такого о т о т о ж н е н н я можуть стати непе­ р е с і ч н і р е ч і . Т а хоч я к и м и б в р а ж а ю ч и м и в о н и б у л и , з а т а к о ї позиції

неодмінно

втрачається

характерна людська якість

в е л и ч і — те, що л ю д и н а в е л и ч н і ш а , н і ж будь-що р у к о т в о р ­ н е . С п р а в ж н я в е л и ч , н а в і т ь у т в о р а х м и с т е ц т в а , в я к и х бо­ ротьба між величчю генія та ще більшою величчю л ю д и н и п р о т і к а є н а й г о с т р і ш е , в и н и к а є л и ш е тоді, к о л и з а творін­ н я м , я к е м о ж н а відчути й осягнути, ми вгадуємо особистість, що залишається величнішою і таємничішою, оскільки самий т в і р в к а з у є н а особу, щ о з а н и м с т о ї т ь , ч и я с у т н і с т ь н е м о ж е бути ані в и ч е р п а н о ю , ані ц і л к о в и т о р о з к р и т о ю н і ч и м із того, що вона здатна зробити. Ця характерна людська властивість величі

—

рівень,

інтенсивність, глибина, пристрасність самого і с н у в а н н я — була з н а й о м а й о м у у в р а ж а ю ч о м у с ту п ен і .

Володіючи нею

с а м я к н а й п р и р о д н і ш о ю в світі р і ч ч ю , в і н о к о м з н а в ц я р о з ­ п і з н а в а в її і в і н ш и х — п р и ч о м у ц і л к о в и т о н е з а л е ж н о від ї х н ь о г о с т а н о в и щ а або д о с я г н е н ь . Тут в і н н і к о л и н е п о м и ­ л я в с я , і це з а л и ш а л о с я його н е п о р у ш н и м критерієм, заради я к о г о в і н в і д к и д а в н е л и ш е п о в е р х о в і м і р к и м и р с ь к о г о ус­ піху, а й з а к о н н і о б ' є к т и в н і к р и т е р і ї , я к і в і н п р и ц ь о м у з н а в д о с к о н а л о . С к а з а т и п р о л ю д и н у , щ о у н е ї б е з п о м и л к о в е чут­ т я н а я к і с т ь т а і с т о т н і с т ь , — о з н а ч а є н е с к а з а т и н і ч о г о , ска­ зати б а н а л ь н и й к о м п л і м е н т . І все ж у тих р і д к і с н и х випад­ ках, к о л и л ю д и т а к и м ч у т т я м в о л о д і л и і не р о з м і н ю в а л и його н а б і л ь ш л е г к о п і з н а в а н н і і п р и й н я т н і ц і н н о с т і , в о н о не­ з м і н н о з а в о д и л о їх — д а л е к о за межі у м о в н о с т е й і п р и й н я ­ т и х у с у с п і л ь с т в і к р и т е р і ї в — і в е л о п р о с т о до н е б е з п е к и т о г о ж и т т я , я к е вже не з а х и щ а ю т ь стіни об'єктів і п і д п о р и об'єк­ т и в н и х о ц і н о к . Це о з н а ч а є д р у ж и т и з л ю д ь м и , між я к и м и на п е р ш и й , ба навіть на другий, погляд немає нічого спільного, п о с т і й н о в і д к р и в а т и т и х , к о м у т і л ь к и н е в е з і н н я або я к и й с ь д и в н и й виверт таланту завадили стати собою;

це означає

с и с т е м а т и ч н о — х о ч а й не о б о в ' я з к о в о с в і д о м о — в і д х и л я т и

304

Вольдемар Гуріан (1903-1954)

в с і , н а в і т ь н а й ш а н о в н і ш і к р и т е р і ї в и с о к о п о в а ж н о с т і . Ц е не­ минуче приводить до

с п о с о б у ж и т т я , я к и й б а г а т ь о х обра­

з и т ь , в и я в и т ь с я б е з з а х и с н и м п е р е д б е з л і ч ч ю д о к о р і в , підда­ ним

регулярним

викривленим

тлумаченням;

почнуться

п о с т і й н і к о н ф л і к т и з в л а д о м о ж ц я м и — п р и ч о м у без б у д ь я к о г о с в і д о м о г о з а м і р у з б о к у о б р а ж а ю ч о г о і без б у д ь - я к о г о з л о г о н а м і р у з б о к у о б р а ж е н и х , а л и ш е з тієї п р и ч и н и , щ о влада зобов'язана керуватися о б ' є к т и в н и м и к р и т е р і я м и . З а з в и ч а й й о г о р я т у в а л и від н е п р и є м н о с т е й н е л и ш е — а м о ж л и в о , і не в п е р ш у чергу — й о г о в е л и ч е з н і р о з у м о в і здібності та н а й в и щ и й рівень його д о с я г н е н ь .

Р а д ш е , його

р я т у в а л а та д и в н о х л о п ' я ч а — і н к о л и злегка х и т р у н с ь к а — безневинність, яка здавалася цілком несподіваною в такій н е п р о с т і й і н е л е г к і й л ю д и н і і я к а с я я л а н е п е р е м о ж н о ю чис­ т о т о ю к о ж н о г о разу, я к п о с м і ш к а о с я в а л а п о х м у р и й з а з в и ­ чай к р а є в и д його о б л и ч ч я . Остаточно обеззброювало навіть тих, кого о б у р ю в а в я к и й с ь його т е м п е р а м е н т н и й вибух, те, щ о він н і к о л и н е хотів о б р а з и т и в с е р й о з . Д л я нього прово­ к а ц і я — ч и в і н п р о в о к у в а в , ч и й о г о п р о в о к у в а л и — була, п о суті, з а с о б о м в и в е с т и н а с в і т л о т і р е а л ь н і й і с т о т н і к о н ф л і к ­ т и , я к і ми — у п р и с т о й н о м у т о в а р и с т в і — т а к р е т е л ь н о на­ м а г а є м о с я завуалювати, п р и к р и т и беззмістовною ввічливі­ стю, тією п с е в д о ч у т л и в і с т ю , котру ми н а з и в а є м о « т а к т о в н и м с т а в л е н н я м до чужих почуттів».

Він р а д і в , к о л и й о м у вда­

валося зламати бар'єри так званого п р и с т о й н о г о товариства, тому що ці б а р ' є р и він в в а ж а в б а р ' є р а м и між д у ш а м и лю­ дей. Д ж е р е л о м цієї з а х о п л е н о ї радості були б е з н е в и н н і с т ь і мужність — б е з н е в и н н і с т ь тим більш п р и в а б л и в а , що вияв­ л я л а с я в л ю д и н і , я к і й б у л о п р и т а м а н н е ф а н т а с т и ч н е розу­ м і н н я ш л я х і в с в і т у с ь о г о і від я к о ї с а м е т о м у в и м а г а л а с я в с я його мужність, щоб зберегти первісну безневинність ж и в о ю й неушко дженою.

Він був д у ж е м у ж н ь о ю л ю д и н о ю .

У д р е в н і х м у ж н і с т ь в в а ж а л а с я п о л і т и ч н о ю ч е с н о т о ю par exellence.

М у ж н і с т ь (у п о в н о м у сенсі цього б а г а т о з н а ч н о г о

слова), мабуть, і штовхнула його в політику — незрозумі-

305

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

лий, н а п е р ш и й погляд, в и б і р д л я л ю д и н и , першою пристра­ стю к о т р о ї б у л и , б е з п е р е ч н о , ідеї, а н а й г л и б ш е з а ц і к а в л е н н я в и к л и к а л и , безумовно, к о н ф л і к т и в л ю д с ь к о м у серці.

По­

л і т и к а д л я н ь о г о б у л а п о л е м б и т в и н е тіл, а д у ш т а і д е й — є д и н о ю ц а р и н о ю , д е ідеї м о г л и н а б у т и ф о р м и й о б р а з у , щ о б з і й т и с ь у д в о б о ї , а б ' ю ч и с ь , о п р и я в н и т и с ь я к і с т и н н а ре­ а л ь н і с т ь л ю д с ь к о г о т а л а н у і н а й п о т а є м н і ш и й р у ш і й люд­ ського с е р ц я . Т а к и м ч и н о м п о т р а к т о в а н а , п о л і т и к а була д л я нього свого роду з д і й с н е н н я м ф і л о с о ф і ї , або, т о ч н і ш е , сфе­ р о ю , д е п л о т ь м а т е р і а л ь н и х умов л ю д с ь к о г о і с н у в а н н я по­ г л и н а є т ь с я п р и с т р а с т ю і д е й . Т о м у й о г о п о л і т и ч н е ч у т т я ви­ я в и л о с я , н а с п р а в д і , ч у т л и в і с т ю до д р а м а т и з м у в історії, в п о л і т и ц і , в усіх з і т к н е н н я х л ю д и н и з л ю д и н о ю , д у ш і з ду­ ш е ю , ідеї з і д е є ю . І як у н а у к о в і й п р а ц і в і н ш у к а в д р а м а т и ч ­ н и х к у л ь м і н а ц і й , к о л и в с е з о в н і ш н є с п а л е н е й ідеї т а л ю д и с т и к а ю т ь с я у я к і й с ь б е з т і л е с н і й о г о л е н о с т і ( т о б т о з а відсут­ н о с т і т о г о с а м о г о м а т е р і а л ь н о г о с е р е д о в и щ а , без я к о г о за­ з в и ч а й с в і т л о духу д л я н а с т а к с а м о н е с т е р п н е , я к с в і т л о сон­ ця у б е з х м а р н о м у н е б і ) , т а к і в с п і л к у в а н н і з д р у з я м и в і н іноді

здавався

майже

одержимим

пристрастю

вишукувати

з а р о д к и д р а м и , м о ж л и в о с т і д л я в е л и ч н о ї , з а с л і п л ю ю ч о ї бит­ ви ідей, д л я г р а н д і о з н о г о д в о б о ю д у ш , в я к о м у все одразу в и й ш л о би на світло. Р о б и в він це н е ч а с т о . Утримував його не брак м у ж н о с т і , к о т р о ї в н ь о г о був р а д ш е н а д л и ш о к , а в к р а й р о з в и н е н а чут­ л и в і с т ь , що н а б а г а т о п е р е в а ж а л а б у д ь - я к у в в і ч л и в і с т ь і по­ є д н у в а л а с я з тією д и т я ч о ю л я к л и в і с т ю , котрої він так і не п о з б у в с я . Б і л ь ш з а все в і н б о я в с я к о н ф у з у — с и т у а ц і ї , к о л и він п о с т а в и в би к о г о с ь у н е з р у ч н е с т а н о в и щ е чи сам би в нього п о т р а п и в . Н е з р у ч н і с т а н о в и щ а — всю г л и б и н у я к и х дослідив, імовірно, о д и н Д о с т о є в с ь к и й — це, в п е в н о м у сенсі, з в о р о т н и й бік тієї з а с л і п л ю ю ч о ї т р і у м ф а л ь н о ї б и т в и і д е й і д у ш , у я к і й л ю д с ь к и й дух і н к о л и м о ж е з в і л ь н и т и с я від усіх у м о в т а у м о в н о с т е й . Я к щ о під час б и т в и і д е й , в о г о л е н о с т і сутички, люди — в екстазі с а м о в и р а ж е н н я — вільно ш и р я -

306

Вольдемар Гуріан (1903-1954)

ють над с в о ї м и з в и ч а й н и м и у м о в а м и і з а х и с н и м и оболон­ ками,

не б о р о н я ч и , а стверджуючи,

без ж о д н и х з а х и с н и х

с п о р у д те, хто в о н и є, то к о н ф у з їх о г о л ю є і с т а в и т ь у ц е н т р уваги в той м о м е н т , к о л и в о н и н а й м е н ш е готові себе пока­ з а т и , к о л и речі й о б с т а в и н и , н і б и за м и т т є в о ю з м о в о ю , по­ збавляють душу її п р и р о д н и х о б о р о н н и х загороджень.

Біда

тут у т і м , щ о к о н ф у з с п р я м о в у є в о г н і р а м п и н а т е с а м е без­ захисне я, котре л ю д и н і до снаги вільно п о к а з у в а т и тільки в найвищому напруженні мужності.

К о н ф у з відіграв в е л и к у

роль у його житті (не л и ш е л я к а ю ч и його, а й в а б л я ч и ) , тому що

на

рівні

людських

стосунків

—

єдиному

рівні,

к о т р и й в і н з а в ж д и і в б у д ь - я к и х а с п е к т а х був з г о д е н в и з н а ­ в а т и — в і н в і д т в о р ю є в і д ч у ж е н і с т ь л ю д и н и від с в і т у р е ч е й . Як речі були д л я нього м е р т в и м и о б ' є к т а м и , в о р о ж и м и жи­ в о м у і с н у в а н н ю л ю д и н и а ж д о п е р е т в о р е н н я ї ї н а ї х н ю без­ помічну жертву, так і в н е з р у ч н и х ситуаціях люди падають ж е р т в о ю о б с т а в и н . Це саме по собі п р и н и з л и в о , і н а в р я д чи м а є з н а ч е н н я , ч и в и я в и т ь с я в и с т а в л е н е н а с в і т л о ч и м о с ь га­ н е б н и м або, н а в п а к и , п о ч е с н и м .

Геніальність Д о с т о є в с ь к о -

г о в і д б и л а с я в т о м у , щ о всі ц і а с п е к т и к о н ф у з у в і н з в і в д о є д и н о ї с и т у а ц і ї : к о л и в «Ідіоті» у с л а в е т н і й с ц е н і п р и й о м у к н я з ь р о з б и в а є д о р о г у вазу,

то

в и к р и в а є т ь с я його

нез­

г р а б н і с т ь , н е з д а т н і с т ь п р и с т о с у в а т и с я д о світу р у к о т в о р н и х речей, і в той же час це в и к р и т т я н е с п р о с т о в н о д о в о д и т ь його « д о б р і с т ь » , п о к а з у є , щ о в і н з а н а д т о « д о б р и й » д л я ц ь о г о світу. П р и н и з л и в и м тут є т о й ф а к т , щ о в і н в и к р и т и й я к т о й , хто є добрим і н е б у т и д о б р и м н е м о ж е , я к н е м о ж е н е б у т и н е з ­ грабним. П р и н и ж е н н я — це м е ж а к о н ф у з у . З і н с т и н к т о м непідко­ р е н н я у м о в н о с т я м і б у д ь - я к і й владі у н ь о м у у ж и в а л а с я — ба н а в і т ь т і с н о п о в ' я з у в а л а с я — с п р а в ж н я п р и с т р а с т ь д о без­ п р а в н и х , з н е д о л е н и х і п р и н и ж е н и х , до тих, із к и м ж и т т я чи люди п о в е л и с я погано, до кого п о с т а в и л и с я н е с п р а в е д л и в о . З а з в и ч а й п р а г н у ч и л и ш е туди, де помічав розум і духовну творчість,

у таких випадках він забував

307

р е ш т у своїх к р и -

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

теріїв; н а в і т ь п а н і ч н и й острах н у д ь г и н е з а в а ж а в й о м у пну­ т и с я з і ш к і р и з а р а д и з у с т р і ч і з т а к и м и л ю д ь м и . Він н е з м і н н о ставав їхнім д р у г о м і с т е ж и в за п о д а л ь ш и м и п о д і я м и у їхньо­ м у ж и т т і з у в а г о ю , р і в н о ю м і р о ю д а л е к о ю я к від н е с к р о м н о ї ц і к а в о с т і , т а к і від с п і в ч у т т я . Й о г о в а б и л и н е с т і л ь к и л ю д и , с к і л ь к и їхні історії, сама ї х н я д р а м а , н е н а ч е в и с л у х о в у ю ч и нову п о р ц і ю відомостей, він, з а т а м у в а в ш и подих, повторю­ в а в собі з н о в у й з н о в у — т а к е ж и т т я , т а к е ж и т т я . Він відчу­ вав г л и б о к у і с п р а в ж н ю повагу до тих, кого ж и т т я о б р а л о , щ о б н а п и с а т и с в о ю в л а с н у і с т о р і ю — щ о н е т і л ь к и м а л а за­ з в и ч а й п е ч а л ь н е з а в е р ш е н н я , а с к л а д а л а с я н і б и і з серії п о ­ г а н и х з а к і н ч е н ь , і д о т а к и х л ю д е й в і н н і к о л и н е в и я в л я в жа­ лості, наче не сміючи їх жаліти.

Є д и н е , за що він брався

( з р о з у м і л о , о к р і м — за п е р ш о ї - л і п ш о ї м о ж л и в о с т і — допо­ м о г и ) — це ц і л е с п р я м о в а н о в в о д и т и їх у с у с п і л ь с т в о , в к о н ­ такт з і н ш и м и його д р у з я м и , щоб п о з б а в и т и їх — н а с к і л ь к и це було в його силах — того тавра п р и н и ж е н н я , я к е суспіль­ ство н е з м і н н о додає до б е з п р а в н о с т і невдачі. Д р а м а т и ч н а р е а л ь н і с т ь ж и т т я і світу, я к в і н ї ї р о з у м і в , н е м о г л а б у т и п о ­ вною, не могла навіть почати розгортатися поза суспільством знедолених та принижених. Це п р о н и к н е н н я у с п р а в ж н ю п р и р о д у п р и н и ж е н н я і ця п р и с т р а с т ь д о п р и г н о б л е н и х т а к д о б р е н а м з н а й о м і з а тво­ рами в е л и к и х російських п и с ь м е н н и к і в , що важко не поміти­ т и , н а с к і л ь к и « р о с і й с ь к и м » в і н був у с в о є м у х р и с т и я н с т в і . Проте у нього це р о с і й с ь к е почуття до того, що складає сутність людського ж и т т я ,

було н е р о з р и в н о п о в ' я з а н е і з

цілковито західним відчуттям реальності.

Саме в

цьому

в і д ч у т т і в і н і був х р и с т и я н и н о м і к а т о л и к о м . Б е з к о м п р о м і с ­ н и й реалізм, що я в л я в , мабуть, головну рису його праць із і с т о р і ї т а п о л і т о л о г і ї , д л я н ь о г о був п р и р о д н и м р е з у л ь т а т о м х р и с т и я н с ь к о ї д о к т р и н и й к а т о л и ц ь к о г о в и х о в а н н я . (Він до г л и б и н и душі зневажав будь-яких утопістів і н е в т о м н о їх в и к р и в а в з а в і д с у т н і с т ь м у ж н о с т і п р я м о д и в и т и с я в очі ре­ а л ь н о с т і ) . Він п р е к р а с н о у с в і д о м л ю в а в , щ о саме ї м з о б о в ' я -

308

Вольдемар Гуріан (1903-1954)

з а н и й з д а т н і с т ю з а л и ш а т и с я т и м , к и м в і н був — ч у ж и н ц е м у с в і т і , п о в с ю д н о не з о в с і м у д о м а , і в т о й же ч а с р е а л і с т о м . Й о м у було б л е г к о п р и с т о с у в а т и с я , т о м у що світ він з н а в дуже д о б р е ; ще л е г ш е — і більш с и л ь н о ю с п о к у с о ю , напев­ н е , — д л я н ь о г о було б с х о в а т и с я в с я к и й - т а к и й у т о п і з м . Та все й о г о д у х о в н е і с н у в а н н я ґ р у н т у в а л о с я н а р і ш е н н і н і к о л и н е п р и с т о с о в у в а т и с я й н і к у д и н е х о в а т и с я — щ о , в л а с н е , оз­ н а ч а є , щ о в о н о ґ р у н т у в а л о с я н а м у ж н о с т і . Він з а л и ш а в с я чу­ ж и н ц е м , і к о ж н о г о разу, к о л и він п р и х о д и в , з д а в а л о с я , щ о він п р и й ш о в н і з в і д к и . Та к о л и він п о м е р , друзі о п л а к у в а л и й о г о т а к , н і б и в м е р л а й п о к и н у л а ї х р і д н а л ю д и н а . Він д о с я г т о г о , щ о с к л а д а є н а ш с п і л ь н и й о б о в ' я з о к — с в і й д і м в і н збу­ д у в а в у ц ь о м у світі, і він о б л а ш т у в а в с я на з е м л і , як у д о м а — завдяки

дружбі.

309

РЕНДЕЛ Д Ж Е Р Р Е Л (1914-1965)

Я п о з н а й о м и л а с я з н и м невдовзі після війни — він при­ їхав д о

Н ь ю - Й о р к а , щ о б р е д а г у в а т и к н и ж к о в у к о л о н к у ча­

сопису «Nation», тимчасово заміняючи Маргарет Маршалл, а я тоді п р а ц ю в а л а д л я в и д а в н и ц т в а « S h o k e n Books». єднала нас

По­

« с п р а в а » — під в е л и к и м в р а ж е н н я м від д е я к и х

його в о є н н и х віршів я п о п р о с и л а його п е р е к л а с т и кілька н і м е ц ь к и х віршів для мого в и д а в н и ц т в а , а він редагував (слід б у л о б с к а з а т и — п е р е к л а в а н г л і й с ь к о ю ) к і л ь к а м о ї х ре­ цензій для «Nation». Ділові люди, ми набули звички разом снідати — за ці с н і д а н к и ( т о ч н о не п а м ' я т а ю , та гадаю) по­ ч е р г о в о п л а т и л и н а ш і р о б о т о д а в ц і : н а т о й час усі м и б у л и ще надто б і д н и м и . П е р ш о ю к н и ж к о ю , що він її мені подару­ вав, були «Втрати» («Losses») — н а д п и с а в він її так: « Х а н н і ( А р е н д т ) від ї ї п е р е к л а д а ч а Р е н д е л а ( Д ж е р р е л а ) » , ж а р т о м а нагадуючи мені про своє ім'я, на я к е я в к р а й рідко до нього зверталася

—

проте не в н а с л і д о к , як він в в а ж а в , я к о ї с ь

є в р е й с ь к о ї н е л ю б о в і до з в е р т а н н я на ім'я: на мій н е а н г л і й с ь к и й слух

Рендел звучало

зовсім

не ф а м і л ь я р н і ш е ,

ніж

Д ж е р р е л — ба більше, ім'я та п р і з в и щ е звучали в е л ь м и схоже. Не п а м ' я т а ю , к о л и я н а р е ш т і н а д у м а л а с я з а п р о с и т и його в гості; й о г о л и с т и с п р а в і н е д о п о м о ж у т ь — усі в о н и без д а т и . Та п р о т я г о м к і л ь к о х р о к і в в і н р е г у л я р н о б у в а в у н а с — а п р о н а й б л и ж ч и й візит с п о в і щ а в п р и б л и з н о так: « П р о ш у заноту­ в а т и : «сб. 6 ж в т . , н д . 7 ж в т . — в і к е н д а м е р и к а н с ь к о ї п о е з і ї » . І с а м е на це в і з и т з а в ж д и і п е р е т в о р ю в а в с я . Він г о д и н а м и чи­ тав м е н і а н г л і й с ь к і в і р ш і — к л а с и ч н і і с у ч а с н і , д у ж е р і д к о — свої, к о т р і , щ о п р а в д а , з я к о г о с ь ч а с у п о ч а в н а д с и л а т и п о ш т о в н о , я к т і л ь к и в і р ш с х о д и в і з д р у к а р с ь к о ї м а ш и н к и . Він в і д к р и в

310

Рендел Джеррел (1914-1965)

д л я м е н е ц і л и й н о в и й світ з в у к і в і р о з м і р і в і в ч и в м е н е своє­ р і д н о ї в а ж к о с т і а н г л і й с ь к и х слів — ї х н я в і д н о с н а в а г а , як і в будь-якій мові, в и з н а ч а є т ь с я , з р е ш т о ю , п о е т и ч н и м викорис­ т а н н я м і п о е т и ч н и м и к р и т е р і я м и . Усім, щ о я з н а ю п р о анг­ л і й с ь к у п о е з і ю і , м а б у т ь , п р о дух ц і є ї м о в и , я з о б о в ' я з а н а й о м у . Не до м е н е чи до нас, а до н а ш о г о дому його н а с п р а в д і п р и н а д ж у в а л о те, щ о т а м г о в о р и л и н і м е ц ь к о ю . Б о — Я вірю, вірю, вірю — З усіх к р а ї в м е н і по с е р ц ю н і м е ц ь к и й . «Німецьким

краєм»,

вочевидь,

була не

Німеччина,

а

н і м е ц ь к а мова — яку він ледве знав і вперто в і д м о в л я в с я в ч и т и — «хоч я к п р и к р о , м о я н і м е ц ь к а й н а й о т у н е п р о с у н у ­ л а с я , к о л и я п е р е к л а д а ю , де мені в з я т и час, щоб її в ч и т и ? А к о л и не п е р е к л а д а ю , то про н і м е ц ь к у забуваю», — н а п и с а в він м е н і п і с л я моєї о с т а н н ь о ї — не дуже н а с т і й л и в о ї — спро­ би п р и в ч и т и його до г р а м а т и к и й с л о в н и к а . Довірою. Любов'ю й читанням Рільке, А не із Worterbuckами в ч а т ь н і м е ц ь к у . Д л я н ь о г о так в о н о , взагалі, й було: саме так він п р о ч и т а в к а з к и б р а т і в Г р і м м і « Ч а р і в н и й ріг х л о п ч и к а » , ц і л к о в и т о ос­ в о ї в ш и с ь у д и в н і й і н а с и ч е н і й п о е з і ї н і м е ц ь к и х к а з о к і на­ родних пісень,

настільки ж неперекладно німецьких,

на­

с к і л ь к и «Аліса в к р а ї н і ч у д е с » — н е п е р е к л а д н о а н г л і й с ь к а . У в с я к о м у разі, в н і м е ц ь к і й поезії він л ю б и в саме фольк­ л о р н у с т и х і ю і в п і з н а в а в її у Ґ е т е і н а в і т ь у Ґ ь о л ь д е р л і н і й Р і л ь к е . М е н і ч а с т о з д а в а л о с я , щ о з тієї к р а ї н и , я к у в т і л ю в а ­ л а д л я н ь о г о н і м е ц ь к а м о в а , в і н і с а м був р о д о м : в і н с к и д а в ­ ся, навіть д е т а л я м и з о в н і ш н о с т і , на п е р с о н а ж а з казкової к р а ї н и ; н а ч е б т о д о л ю д с ь к и х міст його з а н е с л о я к и м с ь чарів­ н и м в і т р о м ч и , м о ж е , в и й ш о в в і н і з з а ч а к л о в а н о г о лісу, в я к о м у м и п р о в о д и м о д и т и н с т в о , і , п р и х о п и в ш и з с о б о ю ча­ р і в н у ф л е й т у , н е п р о с т о с п о д і в а є т ь с я , а ч е к а є , щ о все і в с я

311

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

п р и є д н а ю т ь с я до нього в о п і в н і ч н о м у танку. Я маю на увазі о т щ о : Р е н д е л Д ж е р р е л з а л и ш и в с я б и п о е т о м , н а в і т ь н е на­ п и с а в ш и жодного вірша — як Р а ф а е л ь із прислів'я, навіть народившися безруким, лишився би великим художником. Н а й б л и ж ч е я в п і з н а л а його на п о ч а т к у п ' я т д е с я т и х

—

кілька з и м о в и х місяців він п р о ж и в у Прінстоні, я к и й йому в и д а в с я «набагато більш п р і н с т о н с ь к и м , аніж — аніж навіть П р і н с т о н » . На в і к е н д и він п р и ї з д и в до Н ь ю - Й о р к а — зали­ ш а ю ч и з а с о б о ю , я к він сам к а з а в , н е п р и б р а н і к і м н а т и , не­ миті т а р і л к и і бозна с к і л ь к и в у л и ч н и х котів, я к и х він при­ м а н ю в а в . З а л е д в е він п е р е с т у п а в поріг, як мене о х о п л ю в а л о п о ч у т т я , що мій дім з а ч а к л у в а л и . Як й о м у це в д а в а л о с ь , я т а к і не з р о з у м і л а , та в д о м і не л и ш а л о с я ж о д н о ї речі — з п р е д м е т і в о д я г у , посуду, м е б л і в , — к о т р а б з л е г к а не з м і н и ­ л а с я , в т р а т и в ш и у перебігові п е р е м і н свою п о в с я к д е н н у про­ заїчну ф у н к ц і ю .

Це поетичне п е р е в т і л е н н я ставало п р и к р о

реальним, якщо

він в и р і ш у в а в

(що т р а п л я л о с я незрідка)

разом зі м н о ю в і д п р а в и т и с я на кухню

— розважати мене,

п о к и я г о т у ю в е ч е р ю . Або ж в і н о б и р а в к а б і н е т м о г о ч о л о ­ віка і втягував його у тривалу, гарячу суперечку про перева­ ги й р а н г п и с ь м е н н и к і в і п о е т і в — і до м е н е д о л и н а л и заде­ рикуваті голоси, що н а м а г а л и с я один одний переконати, а головне — п е р е к р и ч а т и , — у кого п р а в и л ь н і ш і с у д ж е н н я про « К і м а » , я к и й і з п о е т і в в и щ и й — Є й т с ч и Р і л ь к е ( Р е н д е л , зро­ зуміло, відстоював Рільке, а мій чоловік —

Є й т с а ) , і таке

інше, годинами поспіль. Як написав Рендел після чергового двобою горлянок,

«у ентузіаста завжди в и к л и к а є

священ­

н и й трепет зустріч із іще б і л ь ш и м ентузіастом — так, ніби д р у г и й у світі т о в с т у н з у с т р і в п е р ш о г о » . Т у к р а ї н у , з в і д к и в і н був р о д о м , в і н о п и с а в у в і р ш і п р о 2

к а з к и братів Грімм «Магспеп» : П и л ь н у й , п и л ь н у й ; з а в ж д и п р и н а й м н і шурхіт. Т о й л і с , де... ...І п р о м і н ь с п а л а х н е , я к щ о ц ь о г о з а п р а г н е ш , І до о п і в н о ч і у п р а г н е н н я є віра, І до о п і в н о ч і ми в і р и м о в ж и т т я .

312

Рендел Джеррел (1914-1965)

Й д е т ь с я д о с т е м е н н о н е п р о л ю д и н у , щ о т і к а є від с в і т у і будує с о б і п о в і т р я н и й п а л а ц ; н а в п а к и , в і н і ш о в н а л о б о в е з і т к н е н н я з і с в і т о м . А світ, н а й о г о п о с т і й н и й п о д и в , був т а к и м , я к и м був,

—

н а с е л е н и м не п о е т а м и й ч и т а ч а м и

п о е з і ї , щ о н а л е ж а л и , н а й о г о д у м к у , д о о д н і є ї р а с и , а теле­ г л я д а ч а м и й ч и т а ч а м и «Рідерс Д а й д ж е с т » і, н а й г і р ш е , но­ вим племенем —

« с у ч а с н и м и к р и т и к а м и » , що і с н у ю т ь уже

не «заради п'єс, о п о в і д а н ь і віршів, які в о н и к р и т и к у ю т ь » , а з а р а д и с а м и х себе, що з н а ю т ь , «як р о б л я т ь с я в і р ш і і рома­ н и » , тоді я к б і д н и й п и с ь м е н н и к «їх п р о с т о з р о б и в . Я к б и під час к о н к у р с у н а н а й к р а щ у ш и н к у д о вас п і д і й ш л а с в и н я , в и б н а н е ї ц и т ь н у л и — іди г е т ь , с в и н ю к о ! Х і б а т и р о з у м і є ш с я на шинці?»

І н а к ш е к а ж у ч и , світ н е ч е к а в п о е т а , н е д я к у в а в

й о м у з а п о д а р о в а н у р о з к і ш , н і б и й н е п о т р е б у в а в й о г о «спо­ конвічної влади

за допомогою

слів

надавати речам цього

світу з р и м о с т і , в і д ч у т н о с т і й ж и т т я » і тому п р и р і к а в його на н е я с н і с т ь , а п о т о м у д о р і к а в йому, що він надто « н е я с н и й » і н е з р о з у м і л и й , п о к и н а р е ш т і «поет к а з а в — я к щ о ви м е н е не хочете ч и т а т и , я з р о б л ю так, що й не з м о ж е т е » . Д о к о р и ці були доволі б а н а л ь н и м и , ба більше — н а с т і л ь к и банальни­ м и , що с п е р ш у я не могла з р о з у м і т и , чому він узагалі звер­ т а є н а н и х увагу. Л и ш е п о с т у п о в о д о м е н е д і й ш л о , щ о й о м у не х о т і л о с я бути «одним із небагатьох щ а с л и в ц і в , я к і з кож­ н и м д н е м с т а ю т ь усе н е ч и с л е н н і ш и м и і н е щ а с н і ш и м и » — з тієї п р о с т о ї п р и ч и н и , щ о в і н був д е м о к р а т о м у д у ш і «із п р и ­ родничою

освітою

і

радикальною

с т а р о м о д н и м , щ о б и , подібно до

молодістю»,

«доволі

Ґете, вірити у Прогрес».

І т і л ь к и ще п і з н і ш е , п о в и н н а з і з н а т и с ь , я зрозуміла, що його дивовижна дотепність

(маю

на увазі

безпомильність його

сміху) не п р о с т о н а с л і д о к його н е д о в і р и до л е г к о в а ж н о с т і й в у л ь г а р н о с т і б у д ь - я к о г о ш т и б у чи його віри в те, що всі, з к и м він с т и к а є т ь с я , володіють його а б с о л ю т н и м

( я к буває

а б с о л ю т н и м слух) ч у т т я м до я к о с т і , д о в е р ш е н и м с м а к о м у в с ь о м у , що с т о с у є т ь с я м и с т е ц т в а і л ю д е й , але й — як в і н с а м в и з н а ч и в у « Н е я с н о с т і поета» — н а с м і ш к у в а т и м і самона-

313

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

смішкуватим

«тоном л ю д и н и ,

звиклої до

безпорадності».

Я р о з р а х о в у в а л а саме на надмір його в е с е л о щ і в , д у м а л а чи с п о д і в а л а с я , щ о ї ї в и с т а ч и т ь , а б и в і д в е р н у т и всі б і д и , я к і й о м у т а к я в н о з а г р о ж у в а л и , — т о м у щ о й о г о с м і х м е н і зда­ в а в с я т а к и м т о ч н и м і п р а в и л ь н и м . Хіба вчена чи в е л е м у д р а нісенітниця про

«пристосовуваність»

могла в и ж и т и

після

ось такої, н а п р и к л а д , його ф р а з и (з « К а р т и н о к із з а к л а д у » ) : « П р е з и д е н т Робіне н а с т і л ь к и добре п р и с т о с у в а в с я до свого середовища,

щ о і н о д і б у л о н е м о ж л и в о р о з р і з н и т и , д е тут

с е р е д о в и щ е , а де п р е з и д е н т Робіне»? А я к щ о д у р н и ц ю не м о ж н а з н и щ и т и сміхом, тоді на що ж н а м с п о д і в а т и с я ?

На

те, щ о б с п р о с т у в а т и п у н к т з а п у н к т о м у с ю д у р н ю , в и т в о р е ­ ну н а ш и м століттям, з н а д о б и л о с я б десять ж и т т і в , а врешті спростовувачів в и я в и л о с я б так само н е м о ж л и в о відрізни­ т и від їхніх ж е р т в , я к п р е з и д е н т а к о л е д ж у Р о б і н с а — від й о г о о т о ч е н н я . Хоч би там щ о , у Р е н д е л а не було і н ш о г о захисту від світу, к р і м й о г о ч у д о в о г о

сміху і в е л и ч е з н о ї м у ж н о с т і ,

прихованої за цим сміхом. К о л и — н е з а д о в г о до й о г о с м е р т і — я б а ч и л а й о г о в о с т а н н є , сміху ц ь о г о м а й ж е н е з а л и ш и л о с ь і в і н м а й ж е з м и р и в с я з поразкою.

С а м е ц ю п о р а з к у в і н п е р е д б а ч а в б і л ь ш я к з а де­

с я т ь р о к і в д о т о г о у в і р ш і під н а з в о ю « Р о з м о в а з д и я в о л о м » : Вибачливий, простодушний, небуденний читачу — У м е н е є т а к і : ж о н а , с а н і т а р к а , п р и в и д і в зо д в а — Я к щ о я п и ш у д л я к о г о с ь , то це я п и с а в д л я в а с ; Т о м у ш е п н і т ь , я к п о м р у : « Н а с було н а д т о м а л о » ; І н а п и ш і т ь на могилі ( я к щ о вмієте; я писати м а й ж е не вмів). Що я — що я — та б у д ь - щ о з г о д и т ь с я — Я з а д о в о л е н и й . . . І все ж — вас і с п р а в д і було н а д т о м а л о , М о ж л и в о , я мав би п и с а т и д л я в а ш и х братів, Витончених, пересічних, вимогливих, інших? Примітки 1

2

С л о в н и к (нім.) К а з к а (нім.)

314

ІМЕННИЙ П О К А Ж Ч И К

Августин Б л а ж е н н и й 165

118,

Вайгель, Олена 289 Ведекінд, Ф р а н к 282 Війон, Франсуа 273, 288 Вольтер, Ф р а н с у а Марі 15,

Адаме, Д ж о н 281 Адорно, Теодор 188, 193, 198-201, 205, 245, 246 А р а г о н , Луї 211 Аристотель 40

93, 288 Вольф, Юліус

Гаазе, Гуго

Б а л л о к , Ален 84 Батай, Ж о р ж 206 Б е б е л ь , Август 63, 79 Б е н н , Г о т ф р и д 272 Б е н т л і , Е р и к 250, 259, 273, 292, 2 9 6 Б е н ь я м і н , Вальтер 8,26,1 872 0 9 , 2 1 1 - 2 2 1 , 2 2 3 - 2 4 7 , 268, 288, 2 9 4 , 2 9 6 - 2 9 7 Б е р н ш т е й н , Едуард 76-78, 80, 85 Бертрам, Ернст 196 Б л і к с е н , Ганс 139 Блох, Ернст 246 Бодлер, Шарль 198, 205, 245,247 Борхардт, Рудольф 225 Брехт, Б е р т о л ь д 26, 203, 246, 253, 2 6 1 - 2 6 2 , 2 6 7 , 2 7 0 , 282, 2 8 7 Брод,Макс 221,242,246 Б р о х , Герман 149,154,157, 162

75

61

Гайдеґґер, М а р т і н

10, 11,

226, 233, 239, 2 4 3 Гейне, Генріх 140, 212, 288 Гемінгвей, Е р н е с т 131 Гітлер, А д о л ь ф 16, 18, 44, 84,107, 154, 187, 189, 2 5 1 , 254, 286, 290, 298 Гоббс, Т о м а с 159 Гомер 1 18,140,202 Г о ф м а н с т а л ь , Гуго, ф о н 163, 189, 197, 2 0 4 Гундольф, Фрідріх Гуріан, В а л ь д е м а р

196 23, 2 9 9 -

30 1 , 3 0 3 , 3 0 5 , 3 0 7 , 3 0 9 , 3 1 1 Гуссерль, Е д м у н д

170

Гете, Й о г а н В о л ь ф г а н г 29, 31, 47, 67, 139, 140, 142, 163, 184, 189, 195- 197, 202, 205, 232, 239, 253, 260, 291, 313,315

315

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Ґольдштейн, Моріц 221,22 5 Ґьольдерлін, Фрідріх

220,

12 1 -125, 140, 165, 171, 191, 234 Каповілла, Лоріс 94 К а у т с ь к и й , К а р л 60, 78 Кафка, Франц 55,149, 188, 2 0 5 , 2 0 7 , 2 16,2 19, 222, 223, 225, 228, 2 3 2 - 2 3 4 , 2 3 9 , 242, 246

313

Данте, Аліґ'єрі 288,289 ДейчерДсаак 84 Джеррел, Рендел 25,312315 Джойс, Джеймс 23,150,1 52, 166,167 Д ж о н с о н , Уве 296 Д з е р ж и н с ь к и й , Ф . Е . 67 Дінесен, Ісаак ( Б л і к с е н , К а р е н ) 25, 126-13 1, 133, 135, 1 3 7 - 1 3 9 , 141 Д і ф е н б а х , Ганс 72, 84 Достоєвський, Ф.М. 97, 277, 308, 309 Дрейфус, Альфред 84 Д ю Б о , Шарль 209 Еврипід

288

Енгельс, Фрідріх 283, 286 Е р ц б е р г е р , М а т і ас 62 Есслін, Мартін 294, 295, 296 Єйтс, Вільям Баталер

Калман, Честер

Лангбаум, Роберт 131, 141 Л а н д а у е р , Густав 62 Ларошфуко, Франсуа, де 217 Л е в Х Н І , п а п а 95 Л е в і , П а у л ь 82 Л е в і н е , Є в г е н і й 62 Л е й б н і ц , Готфрід Вільгельм 169 Л е н і н , ВЛ. 16, 60, 64, 66, 67, 73,74, 79,8 1 - 8 5 , 254, 275, 2 7 9 , 2 8 3 , 286 Лессінг, Готхольд Е ф р а ї м 9,

314

Жид.Андре 209 Жироду, Ж а н 211 Жорес, Жан 60,71 Йогихес, Лео 74, 82

К е н н е д і , Ж а к л і н 95 К л а у з е в і ц , К а р л 85 К л і н г е р , Курт 89 К н о п ф , Альфред 146 Коул, Берклі 132 Краус, Карл 220, 223, 224, 229,230 Крафт, Вернер 209

25,27-35,37-39,41,43,45, 4 7 , 4 9 - 5 8 , 122,212 Л е с к о в , М . С . 234 Л і б к н е х т , К а р л 60, 61, 74, 83 Л і х т а й м , Георг 62 Лукрецій 281

62,71,73,73,

250,304

Л ю к с е м б у р г , Р о з а 7, 24, 5 9 65, 6 7 - 7 5 , 7 7 - 8 1,83-85 Лютер, Мартін 17, 88

К а н т , Е м м а н у ї л 53, 54, 102, 103, 106, 112, 114, 116,

316

Іменний

Майджел, Парменіа

покажчик

129,

Рів'єр.Жак 194 Рільке, Райнер Марія

131,135, 139 Макіавеллі, Нікколо 279 Малларме, Стефан 243, 244, 248 Маркс, Карл

275, 279, 283,

286 Мархлевський, Юліан 67 Маршалл, Маргарет 312 М е р і н г , Ф р а н ц 73, 83 М і л ь є р а н , О л е к с а н д р 60 М і с с а к , П ' є р 209,246 Монтень, Мішель 217 М о н т е с к ' є , Ш а р л ь Луї 217 М ь о р і к е , Едуард 67, 282

Саррот, Наталі 107 Сартр, Ж а н Поль 10,271 Свіфт, Д ж о н а т а н 286 С е л і н ( Д е т у ш ) , Луї Ф е р д і нанд 272 С е н - Ж о н П е р с 190,204 С е н - Ж ю с т , Луї А н т у а н 282 Сталін, Й.В. 16, 64, 83, 84,

Неттл, Дж.П. 59,60,62-65, 67, 69, 7 0 - 7 3 , 77, 80, 84 Ніцше, Фрідріх 17, 18, 69, 70, 97, 1 5 3 , 2 1 2 , 2 7 6

187, 252, 255, 257, 259, 2 7 0 , 284, 285, 293, 294 С у в а р і н , Б о р и с 84 Суінберн, Алджернон 276

О д е н , Уїстен Х'ю 249, 250 О л ь с н е р , Ф р е д 83 П а с т 60 П а п е н , Ф р а н ц , фон 92 Парвус (Гельфанд О Л . ) Пармені 11,54 П а у н д , Е р а 253, 254 Пій X I I , п а п а 92

152,

269, 3 0 1 , 3 1 3 , 3 1 4 Ріхнер, Макс 211,212,246 Робесп'єр, Максиміллієн, де 17, 39, 279 Р о з е н ф е л ь д , Курт 63 Ронкаллі, Анжело Джузеппе (Йоан X X I I I , папа) 7,24, 8 6 - 9 3 , 9 5 - 9 7 , 99 Руссо, Ж а н - Ж а к 37,39,50

Т о м а К е м п і й с ь к и й 98 Т р о ц ь к и й , Л . Д . 60,74, 270, 296

78

У л ь б р и х т , Вальтер

259

Платон 11,54,121,155-157, 242, 252 П л е х а н о в , Г.В. 60,73,78 Пруст, М а р с е л ь 194, 204, 205, 208

Фінч-Хеттон, Денніс 127, 131-133, 137, 142 Ф о л к н е р , В і л ь я м 46, 137 Ф р о й д , Зігмунд 216

Р а т е н а у , Вальтер 225, 226

Х а й д е н , К о н р а д 84 Хальберг, В е р н е р 85

62, 223,

317

Ханна Арендт, ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Х а т ч , О р д е н 98 Хессель, Ф р а н ц 190 Хоркхаймер, Макс 198 Хоххут, Р о л ь ф 92 Х р у щ о в , М . С . 95 Хуан де ла К р у с 87 Ц е т к і н , К л а р а 63 Цицерон, МаркТуллій 100, П О , 188

Ш л е г е л ь , Ф р і д р і х 57,212 Ш м і д т , Гуго 250,296 Шмідт, Карл 300 Ш о л е м , Герхард 188, 191, 196, 1 9 9 , 2 0 3 , 2 0 5 , 2 0 8 , 2 2 6 , 228, 232, 245, 246 Ш т і ф т е р , Адальберт ПО 40,

Юнґер, Ернст

271

Я с п е р с , К а р л 17, 19, 25, 1 0 0 - 1 1 1 , 113-117, 118120, 121, 123, 124, 125

Ш е к с п і р , Вільям 135,142, 242,288 Ш е л е р , М а к с 300

318

пропонує

Видавництво «ДУХ І ЛІТЕРА» твори гуманітарної Ханна Джерела

класики

Арендт тоталітаризму.

2 - е в и д . / П е р . з а н г л . - К.: Д У Х І Л І Т Е Р А , 2 0 0 5 . - 584 с. У в а з і ч и т а ч і в п р о п о н у є т ь с я ф у н д а м е н т а л ь н а п р а ц я видат­ ного а м е р и к а н с ь к о г о вченого Х а н н и Арендт, яка доклала в е л и к и х і п л і д н и х зусиль до г л и б о к о г о в и в ч е н н я тоталіта­ р и з м у в історії людства. Р о з у м і ю ч и т о т а л і т а р и з м як с и с т е м у м а с о в о г о терору, що з а б е з п е ч у є в к р а ї н і а т м о с ф е р у загаль­ н о г о страху, а в т о р к а д о с л і д ж у є у м о в и й о г о в и н и к н е н н я . В о н а п о с л і д о в н о зіставляє дві ф о р м и т о т а л і т а р и з м у - н а ц і о н а л соціалістськута інтернаціонал-більшовицьку, визначає роль, що її в т о т а л і т а р н и х с и с т е м а х відіграє ідеологія. П о є д н у ю ч и т е о р е т и к о - с т р у к т у р н и й підхід з і с т о р и к о генетичним, X. Арендт ґрунтовно розглядає головні джерела т о т а л і т а р и з м у - а н т и с е м і т и з м , щ о п р о й ш о в ч и с л е н н і стадії розвитку, та імперіалізм, я к и й витворив і н ш и й с п е ц и ф і ч н и й ф е н о м е н X X ст. - н а т о в п . У к н и з і д о с л і д ж е н о о с о б л и в о с т і м а с о в о г о терору, п и т а н н я п р о к о н к р е т н о - і с т о р и ч н у "частку і с т о р и ч н о ї відповідальності" р і з н и х складників суспільства, м е т а м о р ф о з и п р и н ц и п у класовості й партійності, специ­ фічну р о л ь б ю р о к р а т і ї та п а р т і й н о ї еліти. Усе н а в е д е н е н а д а є п р а ц і X . А р е н д т н е а б и я к о ї з л о б о д е н ­ ності як ф і л о с о ф с ь к и аргументованої п е р е с т о р о г и для сучасного суспільства. Книгу а д р е с о в а н о ш и р о к и м колам читачів - історикам, політологам, студентам і викладачам, н а у к о в и м п р а ц і в н и к а м , а т а к о ж усім, к о м у н е б а й д у ж и й н а п р я м о к г р о м а д я н с ь к о г о р о з в и т к у с ь о г о д е н н я і хто волів би б р а т и в н ь о м у справді свідому участь.

З

питань замовлення та придбання літератури звертатися: Видавництво «ДУХ І Л І Т Е Р А »

04070, Київ, вул. Волоська, 8/5 Національний університет "Києво-Могилянська академія" корпус 5, кім. 210 тел./факс: (38-044) 425 6020 E-mail: [email protected] відділ збуту franc@roller. и km а. kiev.ua - видавництво www. duh-i-litera. kiev. ua Надаємо послуги «Книга — поштою»

Друк ТОВ «Майстерня книги» 03037, м. К и ї в , вул. М. К р и в о н о с а 2Б Т е л . : (044)248-34-34,248-89-31

Всесвітньо відомий соціальний мислитель Ханна Арендт (автор «Джерел тоталіта­ ризму») знайомить нас з д е я к и м и її сучас­ никами. Увага автора зосереджена на людях, більшість з яких вона добре знала, котрі самовіддано захищали гідність людини, світлий простір культури, мислення та спілкування, чинячи тим самим опір «темним часам» тоталітаризмі усіх їхніх кольорів. «Персонологічні коментарі Ханни Арендт настільки майстерні і настільки проникливі, що будь-який сторонній коментар до них самих, ті чи ті сторонні надбудови над ними постануть літературним ризиком, намарною спробою літературної ж конкуренції з блис¬ кучим пером авторки, яка тут поєднує в собі і філософа, і соціолога, і історика, і пись¬ менника (і спеціально письменникамемуариста)» Вадим Скуратівський.