Edited by Foxit Reader Copyright(C) by Foxit Corporation,2005-2009 For Evaluation Only. Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та літературу» Серію засновано в 2004 році
Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua Издательская группа «Основа» — «Электронные книги»
Харків Видавнича група «Основа» 2007
ББК 74.268.1 Укр К55
Схвалено до використання у навчально-виховному процесі науково-методичною радою Міністерства освіти і науки України (Протокол № 2 від 21 червня 2004 року)
Р е ц е н з е н т и: Голобородько Є. П. доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, академік Академії педагогічних і соціальних наук, академік Міжнародної слов’янської академії освіти ім. Я. А. Коменського, професор кафедри слов’янських мов і методик їх викладання Херсонського державного університету. Завада М. Ф., вчитель-методист української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів № 42, м. Львів
К55
Кобцев Д. А. Українська мова. 5–7 класи: критерії оцінювання, тестові завдання, дидактичні матеріали, методичний коментар, соціокультурний принцип систематизації текстів. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 256 с. ISBN 978-966-333-581-0 У посібнику охоплено основні види мовленнєвої діяльності, рекомендовані сучасними програмами для загальноосвітніх навчальних закладів. Реалізовано ідею вивчення мови на текстовій основі, яка покликана оптимально поєднувати навчання і різнобічне виховання. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (за семестрами) включають аудіювання, читання мовчки, письмо, тестові завдання. Кожний вид роботи має 3–4 варіанти рівнів складності, що дає можливість диференційованого підходу відповідно до рівня підготовленості класу або окремих учнів. Різноплановий зміст текстів з акцентами на українознавчій тематиці поширює культурологічний горизонт учнів і становить чітко окреслену соціокультурну змістову лінію. Адресовано вчителям, учням, абітурієнтам.
ББК 74.268.1
ISBN 978-966-333-581-0
© Д. А. Кобцев, 2007 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2007
3
ЗМІСТ Переднє слово............................................................................................. 5 Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання (з дидактичним наповненням).................................................................. 11 Тестові завдання та інші види робіт для оцінювання навчальних досягнень учнів за видами мовленнєвої діяльності................................ 39 5 клас ................................................................................................... 39 І семестр.......................................................................................... 39 Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого).................... 40 Говоріння.................................................................................... 47 Читання...................................................................................... 52 Письмо........................................................................................ 62 Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів)......................... 65 Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів...... 68 ІІ семестр......................................................................................... 71 Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого).................... 71 Говоріння.................................................................................... 79 Читання...................................................................................... 82 Письмо........................................................................................ 92 Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і умінь учнів)......................... 95 Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів...... 98 6 клас І семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого).................. 102 Говоріння.................................................................................. 111 Читання.................................................................................... 114 Письмо...................................................................................... 127 Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і умінь учнів)....................... 130 Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів..... 133 ІІ семестр....................................................................................... 137 Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого).................. 137 Говоріння.................................................................................. 146 Читання.................................................................................... 150 Письмо...................................................................................... 160
4
Українська мова. 5–7 класи
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і умінь учнів)....................... 164 Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів...... 167 7 клас ................................................................................................. 171 І семестр........................................................................................ 171 Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого).................. 171 Говоріння.................................................................................. 181 Читання.................................................................................... 185 Письмо...................................................................................... 195 Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і умінь учнів)....................... 200 Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів...... 203 ІІ семестр....................................................................................... 207 Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого).................. 207 Говоріння.................................................................................. 217 Читання.................................................................................... 222 Письмо...................................................................................... 234 Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і умінь учнів)....................... 239 Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів...... 243 Відповіді на тестові питання.................................................................. 247 Відомості про автора............................................................................... 250
5
ПЕРЕДНЄ СЛОВО Європейське співтовариство символічно позначається сузір’ям, у якому кожна зірка — це народ, що входить до спільноти. У недалекому майбутньому Україна повинна зайняти чільне місце в цьому сузір’ї. Тому так необхідне усвідомлення того, що національний нігілізм — ганебне явище, осуджуване в усьому світі. Кожен народ Європейського співтовариства має свою історичну пам’ять, розвинену культуру і насамперед мову, без якої неможливе існування народу. Основною метою вивчення української мови на сучасному етапі має бути формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Відповідно до поставленої мети головним завданням навчання української мови є: 1) виховання потреби вивчати рідну мову; 2) формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтацій через прилучення засобами мови до культурних надбань рідного народу і людства; 3) вироблення в школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з додержанням українського мовленнєвого етикету; 4) засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок; 5) ознайомлення учнів з мовною системою як основою для формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок. Саме цій меті підпорядковано зміст і структуру пропонованого посібника. Навчити учнів користуватися багатством засобів української мови на основі практичного засвоєння основних мовних понять та перевірити рівень навчальних досягнень — таке завдання тестових питань та різноманітних (відповідно до класу й ступеня підготовленості) видів підсумкових контрольних диктантів. У посібнику вони представлені тестуванням з основних теоретичних відомостей про мову, перевірними, вибірковими, відтворювальними, за малюнком, пояснювальними та контрольниими диктантами. Важливими загальнодидактичними принципами є, як відомо, принципи наступності й системності. У здійсненні цих принципів на уроках мови особливе значення належить контролю й оцінюванню якості знань учнів. Однією з ефективних форм контролю є застосування тестів. Це один із поширених способів отримання педагогічної інформації в сучасній школі. Якщо порівнювати цей спосіб контролю з такими традиційними,
6
Українська мова. 5–7 класи
як перевірні та контрольні роботи, іспити, то виявляється, що тестування нерідко є більш об’єктивною формою, а результати стандартизованого тестування дозволяють ефективніше визначити рівень навченості з того чи іншого предмета як окремого учня, так і класу, школи в цілому. Слово тест походить від англійського test — випробування. Тест є стандартизованим, до певної міри, завданням, результати виконання якого дозволяють робити висновки про знання, вміння, навички опитуваного. Сучасна практика тестової форми контролю нараховує понад 20 різновидів тестів, у яких конкретизується мета, характер, функції контролю, форми відповіді тощо. Тестовий контроль знань має свої переваги та свої недоліки. До переваг можна віднести мобільність перевірки якості знань у значної кількості учнів; контроль знань, умінь, навичок на запланованому рівні; можливість здійснення самоконтролю; зосередження уваги учнів на змісті питання, а не на оформленні відповіді. Негативи стосуються можливості випадкової відповіді, тобто вгадування правильного варіанта, прихованість самого процесу мислення, який, можливо, й дає той чи інший результат; неможливості психологічного врахування рівня розвитку особистості — стандартизація мислення тут може мати від’ємний наслідок (особливо коли мати на увазі, що оптимальна кількість варіантів відповідей для тестів закритого типу — чотири-п’ять). Запровадження нових технологій контролю мовленнєвої діяльності та мовних знань і вмінь передбачає перехід на тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів, що потребує умовного розподілу вивчення кожної теми на декілька етапів: • мотиваційний (вчитель пояснює мету вивчення тієі чи іншої теми, перспективу формування певних умінь та навичок); • операційно-пізнавальний (це — основний етап, коли мають бути досягнені навчальні, розвивальні, виховні цілі); • контрольно-оцінювальний (ним завершується вивчення теми і визначаються рівні навченості учнів). Перевага цих технологій, порівняно з поурочним опитуванням, у тому, що основний акцент ставиться на пізнанні, а вчитель та учень значною мірою стають ніби партнерами у тому процесі. Форми тематичного оцінювання можуть бути різними. Наприклад, перед початком виконання завдань блоку тематичного оцінювання вчитель повинен ознайомити учнів з його структурою, пояснити рівні складності. Учень може зробити відповідний вибір, але вчитель має виявити тут певну гнучкість: запропонувати і тим, хто обрав достатній рівень, і тим, хто високий, завдання середнього рівня. Таким чином учитель проконтролює мінімальний обов’язковий рівень знань, умінь та навичок, а учень — заробить «гарантовані» бали на випадок неуспіху на високому рівні. Далі учень може перейти до завдань вищого рівня — пріоритетною буде остання
Переднє слово
7
оцінка. Важливим моментом при оцінюванні є обговорення виконаної роботи. І головне полягає не в оприлюдненні результатів оцінювання, а в створенні передумов для самооцінки. Адже це дає змогу учневі самому визначити свої реальні можливості, і тоді процедура оцінювання може набувати функцій стимулу й мотивації в процесі пізнання. Тут закладено ще одну можливість партнерства, згадуваного вище. У час розвитку національної школи одним із найважливіших завдань є розвиток творчих здібностей, пізнавальної самостійності школярів, їх уміння працювати з інформацією, критично оцінювати її, застосовувати для розв’язання життєвих проблем. Все це покладено в текстову основу посібника, матеріали якого мають пізнавально-інформативний характер, а пропоновані завдання покликані сприяти розвиткові творчих здібностей учнів. Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» передбачає підпорядкованість роботи над теорією та формуванням знань про мову інтересам розвитку мовлення. Визначено пріоритетні об’єкти регулярної перевірки та оцінювання мовленнєвих умінь та навичок з чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо, які складають зміст даної книги. Тексти, вміщені у посібнику, поглиблюють знання української мови і разом з тим спрямовані на виховання свідомого громадянина України, збагачують уявлення про звичаї, обрядовість, етичні засади, історичне минуле, духовні вартості українців. При структуруванні посібника за основу було взято принцип зручності у користуванні. Всі три розділи, тобто 5-й, 6-й, 7-й класи, мають чітко окреслену систему завдань, підпорядковану диференціації при оцінюванні мовних (мовленнєвих) умінь і знань учнів. Наприклад, 5-й клас має таку структуру: І СЕМЕСТР Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант 1-й рівень складності. Де учні отримують завдання уважно вислухати порівняно не складний художній текст з чітко окресленою фабулою та дати відповіді на 12 тестових питань, обравши один із чотирьох варіантів по закінченні читання тексту вчителем. ІІ варіант 2-й рівень складності. Учні відразу ж отримують питання і, слухаючи вже складніший текст, записують свої варіанти відповідей під час читання, що робить виконання завдання більш самостійним.
8
Українська мова. 5–7 класи
ІІІ варіант 3-й та 4-й рівні складності. Учні спочатку слухають текст, а потім дають відповіді на 10 питань, виконуючи творче завдання до останнього, правильне виконання якого оцінюється трьома балами. Говоріння Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня. Учні отримують завдання прослухати вже сформульований діалог і на його основі утворити власний. Завдання 2-го рівня. Учні знайомляться з допоміжним матеріалом для створення діалогу, а потім на власний розсуд формулюють репліки до відповідної теми. Завдання 3-го та 4-го рівнів. Учням оголошують тему, за якою вони самостійно творять свої висловлювання. Монологічне мовлення (усне). Усний переказ Завдання 1-го рівня. Учні докладно переказують прослуханий текст. Завдання 2-го рівня. Учні переказують текст, доповнюючи його власними спостереженнями, роздумами, характеристиками тощо. Завдання 3-го та 4-го рівнів. Першу частину тексту учні переказують докладно, після чого отримують творче завдання закінчити сюжетну лінію уривка. Читання Читання вголос Завдання 1-го рівня. Завдання для цього рівня — виразно прочитати наведений уривок. Завдання 2-го рівня. Прочитати текст з дійовими особами за ролями. Завдання 3-го та 4-го рівнів. Вивчити текст напам’ять та виразно прочитати його з пам’яті. Аналогічно до завдань з аудіювання побудовано завдання до текстів для читання мовчки, з тією різницею, що учні самостійно читають запропоновані уривки, чітко дотримуючись відведеного на прочитання часу (2–3 хв). Завдання для усного та письмового переказів (творів) так само однотипні. Письмо Письмовий твір Завдання 1-го рівня. Вчитель знайомить учнів з докладним допоміжним матеріалом, за яким вони пишуть твір на запропоновану тему. Завдання 2-го рівня. Учні опрацьовують матеріал, який безпосередньо не пов’язаний з темою твору, орієнтовний план, запропонований вчителем, тощо і на його основі пишуть твір.
Переднє слово
9
Завдання 3-го та 4-го рівнів. Учням повідомляють тему твору, за якою вони працюють самостійно. Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) І варіант 1-й рівень складності. Завдання для цього рівня — вислухати питання, записати їх номери та вибрати свій варіант відповіді з чотирьох пропонованих, наприклад: 1 — а. ІІ варіант 2-й рівень складності. Учні прослуховують 6 питань, до кожного з яких додається завдання, як і в І-му варіанті відповідають на питання та виконують наведені завдання. ІІІ варіант 3-й та 4-й рівні складності. Відповівши на 10 питань, учні виконують творче завдання до останнього. Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня. Уважно прослухати текст, записати його під диктування. Завдання 2-го рівня. Записати під диктування текст і виконати граматичне завдання за варіантами, або: виділити вже вивчені орфограми та пунктограми та пояснити їх правопис.. Завдання 3-го та 4-го рівнів. Різноманітні завдання творчого характеру, залежно від теми та віку учнів. У кінці кожного семестру (після підсумкового контрольного диктанту) розташовано сторінку для виведення підсумкового (семестрового) балу. За такою структурою побудовано всі наступні розділи частини другої: тестові завдання для оцінювання навчальних досягнень учнів за видами мовленнєвої діяльності. Наведені вище завдання мають узагальнений характер. Від класу до класу вони ускладнюються, набуваючи більш творчого характеру. Уведено рубрику пояснити учням, з якої школярі довідаються про значення слів та зміст таких понять, як коментар, рефрен, реферат і т. п. Докладнішу інформацію про перелічені види робіт вміщено в частині першій: види мовленнєвої діяльності та критеріїї її оцінювання (з дидактичним наповненням). Відповіді на всі тестові питання знаходяться в частині третій. Це дає можливість учневі самостійно (або за допомогою батьків) працювати над
10
Українська мова. 5–7 класи
удосконаленням мовних вмінь і навичок, спостерігати поступ власних досягнень. Соціокультурна українознавча змістова лінія відтворена у таблиці тематичного розподілу текстів, що має полегшити роботу вчителя при формулюванні виховної мети уроку, а також диференційовано вибрати рівень складності для певного класу та календарно спланувати проведення контрольних уроків. Кожний розділ та семестр починається з цієї таблиці.
11
ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КРИТЕРІЇ ЇЇ ОЦІНЮВАННЯ (З ДИДАКТИЧНИМ НАПОВНЕННЯМ) Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) Завданням аудіювання є перевірка вмінь і навичок учнів сприймати на слух незнайомий за змістом текст з одного прослуховування. Перед проведенням роботи доцільно дати учням коротке пояснення (нагадування): для того, щоб правильно відповісти на всі питання і отримати максимальний бал, необхідно зрозуміти мету висловлювання та фактичний зміст твору (або уривка); вміти визначити головну думку, причиново-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби прослуханого тексту, знаходити наявні у тексті образи та давати оцінку прослуханому — усі ці критерії і беруться до уваги при оцінюванні роботи. Аудіювання можна провести за трьома варіантами. І варіант: учитель читає текст і пропонує учням 12 запитань до нього з варіантами відповідей. Учень записує номер питання і обирає один з чотирьох варіантів, записуючи його поряд з номером, наприклад: 1 — а). Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом. Отже, за бездоганно виконану роботу учень одержує максимальну оцінку — 12 балів. ІІ варіант: учням роздають заздалегідь видрукувані (відксерокопійовані) питання з варіантами відповідей на них. Під час читання тексту вчителем учні відмічають (або записують на іншому папері) правильні, на їх думку, варіанти відповідей так само, як і в І-му варіанті. ІІІ варіант: вчитель пропонує учням 10 запитань (аналогічно до І варіанта), але 10-те — з творчим завданням. За кожну правильну відповідь учень отримує 1 бал, а за відмінно виконану творчу роботу — 2 бали. Таким чином найвища оцінка цього виду роботи — 12 балів. Нижче подано таблицю з орієнтовним обсягом тексту та тривалістю його звучання відповідно до класу, в якому проводиться аудіювання*: * Тут і далі нормативи та критерії оцінювання подано за: Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи за ред. Л. В. Скуратівського.— К.— Ірпінь, 2005.
Українська мова. 5–7 класи
12
Клас 5-ий 6-ий 7-ий
Тексти художнього стилю к-сть слів к-сть хв. 400–500 4–5 500–600 5–6 600–700 6–7
Тексти інших стилів к-сть слів к-сть хв 300–400 3–4 400–500 4–5 500–600 5–6
Говоріння Діалогічне мовлення До уроку, на якому учні демонструватимуть діалогічне мовлення, необхідно пояснити, що діалог може мати дискусійний характер. Дискусійний — тобто спірний, такий, що підлягає обговоренню з висловлюванням різних, нерідко протилежних, поглядів на один і той же предмет чи явище. Правильно побудований діалог (дискусія) передбачає обізнаність із темою, що обговорюється, відповідність запропонованій ситуації та меті спілкування. Не можна перебивати співрозмовника під час діалогу, навпаки, треба зацікавлено й доброзичливо вислуховувати його, заохочувати висловити власну думку. Не погоджуючись з позицією іншого, намагайтеся так висловити незгоду, щоб не образити опонента. Аргументуючи власні погляди, спростовуючи висловлювання співрозмовника, виявіть логічність, виразність, винахідливість, стислість і доречність. І, нарешті, формулюючи особисту позицію щодо теми дискусії, дотримуйтесь норм літературної мови. При доборі матеріалів для контрольних завдань з діалогічного мовлення слід враховувати відповідний рівень підготовленості класу. Такий диференційований підхід передбачає поділ матеріалу на різні рівні складності*. Для завдань 1-го рівня складності можна запропоновути готовий зразок дискусії із подальшим його відтворенням. Завдання 2-го рівня може бути таким: вчитель оголошує тему діалогу і знайомить учнів з допоміжним мовним матеріалом, підпорядкованим обраній темі, на базі якого й будується діалог. Для 3-го та 4-го рівнів подано тільки сформульовану тему. Учні самостійно визначають зміст діалога та його мовне оформлення. На підготовку відводиться 3–5 хв, після чого двоє учнів розігрують діалог перед класом. Оцінка ставиться кожному з учнів. Критерії оцінювання Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Початковий 1 Учень не спроможний підтримувати діалог (Бали цього рівня навіть за наявності зразка, відповідає на заодержують учні, успіпитання лише «так» чи «ні» або аналогічними хи яких у самостійноуривчастими реченнями ствердного чи заперечму складанні діалогу ного характеру поки що незначні) * Тут і далі йдеться не про рівні навченості учнів, а про рівні (ступені) складності завдань.
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання Рівень
Середній (Бали цього рівня ставлять учням, які досягли певних результатів у складанні діалогу за двомачотирма показниками з нескладної теми, але за іншими критеріями результати поки що незначні)
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які самостійно, у цілому вправно за більшістю критеріїв склали діалог з теми, що містить певну проблему, продемонстрували належну культуру спілкування, проте за деякими з критеріїв (від двох до чотирьох) їхнє мовлення ще має певні недоліки)
13
Бали Характеристика складених учнями діалогів 2 Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може 3 Учень бере участь у діалозі за найпростішою щодо змісту мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співбесідника, а й ставити деякі запитання, допускаючи помилки різного характеру, проте комунікативної мети досягає лише частково 4 Учень бере участь у діалозі з нескладної щодо змісту теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки належним чином не враховують ситуації спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; допускає чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо 5 Учень бере участь у діалозі за нескладною щодо змісту мовленнєвою ситуацією, дотримується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми; мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю й потребує істотної корекції тощо 6 Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом змістовні, відповідають основним вимогам ведення розмови, нормам етикету, проте бракує самостійності суджень, аргументації їх, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо 7 Діалогічне мовлення учня своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, характеризується деякими рисами невимушеності, наявні елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення і в цілому додержує правил спілкування, але є істотні недоліки (за чотирма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, трапляються відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік тощо 8 Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією з певної проблеми, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів, у діалозі використовує елементи оцінних характеристик, узагальнень з використанням прислів’їв і приказок, проте припускається певних недоліків за кількома критеріями (3-ма)
Українська мова. 5–7 класи
14
Рівень
Високий (Балів цього рівня заслуговують учні, які продемонстрували високу культуру спілкування, переконливо аргументуючи свої думки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися партнерові по діалогу; змогли зіставити різні погляди на той самий предмет, навести аргументи «за» і «проти» в їх обговоренні тощо)
Бали Характеристика складених учнями діалогів 9 Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють уміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але припускаються певних недоліків за двома критеріями, наприклад: нечітко виражають особисту позицію, їхня аргументація не відзначається оригінальністю тощо 10
Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, уміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію; виявляють готовність уважно й доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнерові по діалогу; додержують правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам, проте за одним з критеріїв можливі певні недоліки
11
Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на один і той самий предмет, толеруючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам
12
Учні складають глибокий за містом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або визначивши проблему для обговорення), демонструють уміння уважно й доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, чітко, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на один і той самий предмет, здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержують правил поведінки та мовленнєвого етикету в розмові
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
15
Монологічне мовлення. Усний переказ Перевірити усне монологічне висловлювання учнів можна за допомогою переказу. Вчитель повільно й виразно читає текст, а учні (після відповідної підготовки) його переказують. Перевірка здатності учнів усно переказувати текст здійснюється індивідуально. У монологічному усному висловлюванні ставлять одну оцінку — за зміст і якість мовного оформлення. Орієнтовний обсяг текстів Клас 5-й 6-й 7-й
Кількість слів 100–150 150–200 200–250
До початку роботи треба пояснити учням, що, переказуючи прослуханий текст, необхідно розкрити тему висловлювання, виразно відобразити основну думку, розрізняючи головний і другорядний матеріал. При переказуванні слід додержуватись єдності стилю мовлення, матеріал переказувати логічно й послідовно, використовуючи відповідні мовні засоби та дотримуючись норм літературної мови, а також додержання орфоепічних норм. Час звучання усного переказу — 3–5 хв. Все вищесказане враховується при оцінюванні роботи. Монологічне мовлення. Усний твір Усний твір — також один із засобів перевірки монологічного мовлення. В залежності від ступеня підготовленості учнів, цей вид роботи можна провести трьома способами. Наприклад, для 1-го рівня, після оголошення теми, до неї пропонується докладний мовний матеріал, з яким працюють учні при формулюванні власного висловлювання. Для 2-го рівня подається матеріал загального характеру. 3–4-й рівні одержують тільки тему усного твору, над якою працюють без допоміжного матеріалу, самостійно. На початку уроку слід пояснити учням що, формулюючи власне монологічне висловлювання (усний твір), треба виявити обізнаність із темою, що розкривається; вміти впорядковувати необхідний для реалізації задуму матеріал. Необхідно також виявити своє ставлення до предмета висловлювання, аргументувати власні думки. Матеріал повинен викладатися виразно, лаконічно, із залученням різноманітних лексичних і граматичних засобів. Читання Читання вголос Для перевірки техніки читання, вмінь і навичок учнів інтонаційно виразно передавати зміст прочитаного використовується читання вголос. Цей вид роботи можна провести за трьома варіантами (рівнями складності).
16
Українська мова. 5–7 класи
І варіант (1-й рівень складності): учневі пропонується попередньо опрацьований текст, дається деякий час на підготовку, після чого він отримує завдання озвучити текст перед класом. Для цього варіанту читання вголос добираються невеликі тексти або уривки з таким розрахунком, щоб час їх звучання у звичайному темпі (80–120 сл. за хвилину) дорівнював 1–2 хв. ІІ варіант (2-й рівень складності): декілька учнів отримують порівняно великий текст, поділений на частини. Доцільно використати тексти, насичені діалогами, або уривки драматичних творів. Після відповідної підготовки, учні читають текст послідовно або розігрують сценку за ролями. ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності): учень самостійно працює з текстом (переважно віршованим для даного варіанту), відпрацьовує дикцію, розташовує логічні наголоси, паузи тощо. Потім вчить текст напам’ять і виконує твір перед класом з пам’яті. Робота над текстом та подальшим його озвученням буде ефективною, якщо учні будуть знати й розуміти: а) як правильно прочитати текст; б) для чого необхідне виразне читання твору. Отже, до повідомлення завдання слід провести з учнями співбесіду про основні аспекти виразного читання вголос. Щоб правильно прочитати текст, треба розуміти зміст прочитаного. За допомогою темпу, тембру, гучності читання необхідно вміти показати особливості змісту і стилю тексту, розкрити авторський задум. Читати слід з достатньою швидкістю — 90–140 слів за хвилину, плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, логічним наголошуванням слів, правильною розстановкою пауз тощо. Виразне читання тексту допомагає глибше зрозуміти зміст твору, його красу, відчути образність художнього слова. Важливою умовою виразного читання є дотримання правил орфоепії. Необхідно пам’ятати, що в українській мові літери в основному відповідають звукам. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно. Ненаголошений голосний о також вимовляється чітко, без найменшого відтінку «акання». Тільки в деяких словах він наближається до звука у. Наприклад: кожух [к у ж у х], голубка [г у л у п к а]. Але ненаголошені голосні е та и у вимові звучать майже однаково, тому їх написання в сумнівних випадках перевіряємо за допомогою правил українського правопису. В українській мові є певні особливості у вимові й написанні приголосних. Так, приголосний в ніколи не уподібнюється до глухого ф. У деяких випадках він наближається до голосного у: кров [к р о у], лавка [л а у к а]. Дзвінкі приголосні ніколи не оглушуються. Винятки становлять звуки г і з. Звук г, якщо він стоїть перед наступним глухим, вимовляється як х: легко [л е х к о], вогко [в о х к о]. Звук з у префіксах, якщо він стоїть перед наступним глухим, іноді наближається до с: розкусити [р о с к у с и т и], безпека [б е с п е к а]. Попередній глухий звук набуває
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
17
дзвінкості, якщо за ним іде наступний дзвінкий: боротьба [б о р о д' б а], вокзал [в о г з а л]. Літера щ в українській мові завжди вимовляється твердо й передає два звуки [ш ч]. Особливістю українського мовлення, що відрізняє його від російського, є переміщення наголосу в іменниках першої відміни у множині на закінчення. Наприклад: книжка — книжки, ві тер — вітри. У формах однини наголос переважно постійний; у формах множини він переноситься з основи на закінчення. У дієсловах типу нести, везти кінцевий склад наголошений. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання наголошуються на тому ж складі, що і в інфінітиві: читати — читання, питати — питання. У числівниках одинадцять, чотирнадцять, на відміну від російської мови, наголошується склад -на-. Але у знахідному відмінку наголос падає на закінчення -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох. Важливою ознакою речення є інтонація (повідомлення, питання, захоплення тощо). Складовими частинами інтонації є висота тону, сила, темп і тембр голосу, паузи. Розповідні речення характеризуються підвищенням голосу, тону на початку і зниженням його наприкінці речення. У питальному реченні тон підвищується на слові, у якому міститься зміст питання. Спонукальні речення містять у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо і вимовляються з розповідною або окличною інтонацією. Найбільш важливе в повідомленні слово може виділятися в реченні не тільки завдяки порядку слів, а й посиленням голосу — логічним наголосом. Логічний наголос (виділення слова голосом) є одним із важливих засобів виразності усного мовлення. Оцінювання читання вголос здійснюється індивідуально. Критерії оцінювання Рівень Бали Характеристика читання Початковий 1 Учень читає, не зв’язуючи слова між собою інто(Бали цього наційно, не відділяючи одне речення від іншого; рівня одержують припускається значної кількості помилок на заміну, учні, які читають перестановку, пропуск (складів, слів); у багатьох видуже повільно, падках вимовляє слова відповідно до їх написання, припускаються а не до норм орфоепії; швидкість читання в кілька значної кільразів нижча від норми кості помилок 2 Учень читає, відриваючи слова одне від одного, не заву стрктуруванні жди виділяє одне речення від іншого; припускається тексту і речення, помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, прочитанні й вислів); у багатьох випадках слова вимовляє відповідно мові слів, інтонудо написання, а не до норм орфоепії; швидкість чиванні речень) тання становить приблизно третину від норми 3 Читання характеризується певним рівнем зв’язності, який, проте, ще недостатній, як і темп, що наближається до половини норми. Допускається ще велика кількість помилок різного характеру
18
Українська мова. 5–7 класи
Рівень Бали Характеристика читання Середній 4 Учень читає зі швидкістю, що дещо перевищує (Балів цього рівполовину норми, поділяючи текст на речення, ня заслуговують але припускається значної кількості помилок учні, які читають в інтонуванні речень різних типів; у поділі речень зі швидкістю, на смислові частини, неправильно ставить логічний що наближається наголос; припускається орфоепічних помилок; до норми, почитання не досить плавне діляючи текст 5 Учень читає зі швидкістю, що наближається на речення, до норми, в основному правильно інтонуючи кінець пов’язуючи слова речення, але припускається помилок у поділі речень в реченнях між на смислові частини, логічному наголошуванні слів, собою, але чиа також в інтонуванні речень певної синтаксичної тають не досить будови (за програмою відповідного класу); припусплавно й викається орфоепічних помилок; читання не досить разно, припускаплавне ючись помилок 6 Учень читає зі швидкістю, що відповідає нормі, в інтонуванні, правильно інтонуючи кінець речення, логічно наговимові тощо) лошуючи слова, але робить окремі помилки в поділі речень на смислові частини та в інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне Достатній 7 Учень читає зі швидкістю в межах норми, у цілому (Балів цього рівплавно, правильно інтонує речення певної синтакня заслуговують сичної будови (за програмою відповідного класу), учні, які читають робить логічні наголоси; поділ речень на смислові плавно, з належчастини в цілому логічно правильний, але не приною швидкістю, стосований до особливостей слухацької аудиторії, правильно інтобракує емоційного забарвлення тексту; є орфоепічні нують речення помилки і поділяють 8 Учень читає швидко, плавно, досить правильно їх на смислові інтонує речення певних синтаксичних структур, частини, але робить логічні наголоси; поділ речення на смислові припускаються частини логічно правильний, але не завжди припевних недостосований до особливостей слухацької аудиторії; ліків за деякими темп, тембр, гучність читання не пов’язані з певним критеріями комунікативним завданням; емоційне забарвлення (вираження тексту наявне, але воно не виражає авторського заавторського задуму; є орфоепічні помилки думу, виконання 9 Учень читає швидко, плавно, правильно інтонуючи комунікативного речення різної синтаксичної будови; поділ речення завдання, дона смислові частини та логічне наголошування держання норм слів правильні, але в окремих випадках темп, орфоепії, дикції) тембр, гучність читання не пов’язані з відповідним комунікативним завданням; емоційне забарвлення недостатньо виражає авторський задум, можуть бути орфоепічні помилки
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
19
Рівень Бали Характеристика читання Високий 10 Учень читає виразно, з чіткою дикцією; інтонація (Балів цього рів(поділ речень на смислові частини, логічне наголоня заслуговують шування слів, мелодика речень різної синтаксичної учні, які читають будови) емоційне забарвлення, тембр, темп, гучність плавно, швидко, читання відтворюють авторський задум, стильові правильно інтохарактеристики тексту, але в читанні можуть бути нують речення окремі недоліки (наприклад, недостатньо враховано і поділяють комунікативне завдання, особливості слухацької їх на смислові аудиторії) відрізки; добре 11 Читання учня повністю відповідає всім зазначеним відтворюють вище критеріям (глибоке проникнення у зміст авторський запрочитаного, бездоганне додержання орфоепічних, дум, стильові інтонаційних норм, виразна передача авторського особливості текзадуму, стильових характеристик тексту, врахування сту, розв’язують комунікативного завдання, особливостей слухацької комунікативне аудиторії) завдання; чита12 Учень читає винятково виразно, з чіткою дикцією, ють орфоепічно надаючи глибокого емоційного забарвлення текстові, правильно, з чіттонко відтворюючи авторський задум, стильові кою дикцією) характеристики тексту; вміло виконує комунікативне завдання
Читання мовчки При читанні мовчки перевіряється, насамперед, здатність учнів читати незнайомий текст з належною швидкістю та розуміння змісту з одного прочитання. Клас
Швидкість читання мовчки (слів за хв)
5-й
100–150
6-й
110–180
7-й
120–210
Текст добирається таким чином, щоб учні, які мають порівняно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1–2 хв і були нормально завантажені. На початку уроку слід пояснити учням, що, оцінюючи читання мовчки, враховується: 1) читання з відповідною швидкістю; 2) розуміння фактичного змісту; 3) вміння знаходити у тексті необхідну інформацію, виражально-зображувальні засоби прочитаного; 4) встановлення причиново-наслідкових зв’язків; 5) визначення теми і головної думки; 6) уявлення наявних в тексті образів, надання оцінки прочитаного.
20
Українська мова. 5–7 класи
Усі ці критерії мають чинність при оцінюванні роботи. Здатність учнів до читання мовчки можна перевірити диференційовано. В залежності від рівня підготовленості класу обирається один із трьох варіантів. І варіант (1-й рівень складності): вчитель роздає учням видрук (ксерокопію) незнайомого тексту, фіксує час і через 2–4 хвилини збирає тексти. Потім пропонує 12 запитань із чотирма варіантами відповідей з метою перевірки засвоєння учнями фактичного змісту твору. Школярі, вислухавши запитання і варіанти відповідей на них, обирають один і записують його поряд із номером питання, наприклад: 1 — а). ІІ варіант (2-й рівень складності): учням роздають і текст, і питання до нього так само з чотирма варіантами відповідей. Через відповідний відрізок часу роботи здаються на перевірку. ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності): після прочитання тексту (як і в І варіанті) вчитель задає 10 питань з чотирма варіантами відповіді. Правильна відповідь на кожне з них оцінюється в 1 бал. 10-те питання містить ще й творче завдання, за правильне виконання якого додається ще 2 бали. Таким чином учень має можливість отримати максимальну оцінку — 12 балів. Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально. Швидкість читання враховується при виведенні бала за даний вид мовленнєвої діяльності: бали 7–12 може одержати лише той учень, швидкість читання у якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує на 2 бали менше. Наприклад: за вибір 10-ти правильних відповідей учень 7 класу повинен одержати 10 балів, але, якщо він читає зі швидкістю, меншою 120 сл. за хв., то йому ставлять не 10, а 8 балів. Письмо Письмовий переказ Важливою формою навчання є письмовий переказ, який може бути докладним, вибірковим, стислим, творчим тощо. Найближчим до тексту прочитаного чи прослуханого є переказ докладний. Він передбачає значне використання лексики, словоформ, синтаксичних структур переказуваного тексту. Проте докладний переказ аж ніяк не може бути дослівним відтворенням тексту, тобто копіюванням його. Переказ передбачає вміння продемонструвати: 1) те, що слухач зрозумів текст; 2) виділив у ньому найсуттєвіші змістові моменти (це може бути відображене у плані); 3) словесно оформив, передав своїми та авторовими словами зміст тексту; 4) витримав послідовність викладу змісту переказуваного тексту.
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
21
Необхідно враховувати різні категорії складності текстів, пропонованих для переказування. Найлегшими є тексти з яскраво вираженою фабулою, подієвою ниткою, переважно монологічним викладом. Тексти описового характеру складніші, їх можна пропонувати учням, у яких вже достатньо вироблені навички переказування. У докладному переказі кількість слів порівняно з прослуханим текстом зменшується, до мінімуму зводиться використання прямої мови (якщо вона є в тексті), відбувається заміна її непрямою. Виклад здійснюється вже слухачем або читачем. Навчання переказові бажано здійснювати поетапно. Етап перший. Учні читають мовчки певний текст та план до нього. Тут же перед ними — той самий текст, але переказаний. Вони мають змогу порівняти, знайти зміни. Перед їхніми очима — текст автора й текст, переказаний іншою особою. Тобто учні візуально сприймають зразок докладного переказу. Етап другий. Учні читають мовчки інший текст. Разом з учителем склада ють план і, маючи той текст перед очима, усно переказують його. Етап третій. Учні читають мовчки ще інший текст, вже самостійно складають план і, все ще маючи текст перед очима, переказують його письмово. Наведені три етапи — це, по суті, вправи на вироблення навичок докладного переказування тексту з його візуальним сприйманням. Етап четвертий ґрунтується на аудіосприйманні тексту для переказування з використанням попередньо набутих навичок: складання плану, усне переказування з наступним його записом. В основі складання плану лежить розподіл цілого тексту на окремі частини. У кожній частині визначаються найсуттєвіші факти, потрібні для складання плану та подальшої роботи. Найчастіше пункти плану передаються називними реченнями, хоча можливе використання й питальних та розповідних речень. Зразки вправ. Фабульні тексти для докладного переказу Фабульний текст для докладного переказу № 1 КНЯЗЬ ОЛЕГ І КІНЬ Князь Олег запитав ворожбита-чарівника, від чого він має померти. Чарівник сказав: — Князю, від коня, якого ти любиш і їздиш на ньому, від того тобі вмерти. Олег вирішив ніколи не сідати більше на свого улюбленого коня, повелів годувати його і не приводити його до себе. По кількох роках князь Олег згадав свого коня, прикликав начальника конюхів і запитав його: — Де мій кінь, якого я призначив годувати й оберігати його?
22
Українська мова. 5–7 класи
Начальник конюхів відповів: — Згинув. Засміявся Олег і дорікнув чарівникові за те, що говорив неправду: — Кінь згинув, а я живий. Поїхав князь на те місце, де лежали кості й голий череп коня, і сказав: — Невже від цього черепа смерть мені прийняти? Він наступив ногою на череп, а звідти виповзла змія, вжалила князя в ногу. Він захворів і невдовзі помер. (За народним переказом) Орієнтовний план 1. Пророцтво ворожбита. 2. Відмова князя від улюбленого коня. 3. Споглядання кісток і черепа загиблого коня. 4. Справдження слів ворожбита. Докладний переказ тексту № 1 Князь Олег почув від чарівника, що має померти від свого улюбленого коня. Він вирішив відмовитися від того коня, але звелів годувати його. Минули роки. Князь поцікавився, де тепер його кінь. Йому відповіли, що коня вже немає, він згинув. Тоді Олег засміявся і дорікнув ворожбитові, що той говорив неправду, бо кінь згинув, а князь живий. Під час відвідин місця загибелі коня князь наступив на його череп. З нього виповзла змія і вжалила князя в ногу, після чого він захворів і помер. Так справдилося віщування ворожбита. Фабульний текст для докладного переказу № 2 КОВАЛЬ І ЗМІЙ Жив колись змій. Він їв людей. Врятував їх від змія один коваль, який збудував недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести зо світу того змія. Кує коваль у тій кузні, а змій лютує. Прилетів він до кузні — вона зачинена залізними дверима. — Гей, ковалю, ти не даєш мені спати! Я тебе з’їм! — Що ж, то твоя воля. Дозволь мені тільки помолитись. — Молись! Тоді коваль бере молот та робить гвіздка. А далі й питає: — Як же ти мене їстимеш? Оце в стінах є дірки, то ти висолопи язика, я сяду на нього, а ти і проковтнеш мене. Змій погодився. Коваль ухопив гвіздка та й прибив зміїв язик до стіни. А тоді загнуздав змія, запріг його у плуга та й орав ним поле, аж поки не доконав людожера. (За народним переказом) План учні складають самостійно.
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
23
Докладний переказ тексту № 2 Жив колись змій, який їв людей. Коваль задумав рятувати їх. Він збудував кузню недалеко від лігва змія і не давав йому спати гуркотом у кузні. Змій прилетів і почав погрожувати, що з’їсть коваля. Але той придумав хитрий план. Він попросив змія дозволити йому помолитися, а сам викував гвіздок і запропонував змієві просунути язика в діру. Він сказав, що сяде на того язика, щоб змій проковтнув його. Змій погодився. Тоді коваль прибив гвіздком зміїв язик до стіни, а потім загнуздав його та ще почав орати ним поле, аж поки не доконав людожера. Текст описового характеру для докладного переказу ДАВНЄ УКРАЇНСЬКЕ СВЯТО Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Маланки й Василя. На Щедрий вечір готували багатий святковий стіл, який символізував щастя, добробут, щедрий врожай нового року. Це одне з найдавніших, найпопулярніших календарних свят, яке в Україні відзначається ще з кінця ХІV століття. Новорічні традиції серед українців мали змішаний язичницько-християнський характер. У цей день традиційним був новорічний обряд «Маланки» з використанням численних масок. Роль Маланки виконував хлопець, переодягнений в жіноче народне вбрання. Дівчата маланкували дуже рідко. Інші ролі теж виконували хлопці. Це був веселий карнавал. Маланка зображувала недоладну господиню, яка б’є посуд, миє піч водою, а лави підмазує глиною, сміття підмітає до середини хати тощо. У «маланці» були традиційні образи Кози, Ведмедя, Коня, Діда, Баби. У новорічних святах традиційно брали участь перевдягнені, що змінювали свою зовнішність за допомогою незвичайного одягу або масок. Вони розігрували веселі театралізовані дійства, наприклад «Козу». Парубок одягався у вивернутий кожух, а зверху чіпляв дерев’яну голову тварини. Танок, який він виконував, символізував умирання та воскресіння природи, тобто циклічний коловорот часу й прихід Нового року. Він супроводжувався піснею: Де Де Де Де
коза ходить, там жито родить, не буває, там вилягає, коза — ногою, там жито — копою, коза — рогом, там жито — стогом.
Спочатку танець Кози виконував магічну функцію, а згодом перетворився в народну гумористичну виставу з такими персонажами, як Коза, Дід, Баба, Лікар, Жандарм та інші побутові маски.
24
Українська мова. 5–7 класи
У перший день Нового року люди ходили символічно засівати й бажати господарям щастя, здоров’я, щедрого врожаю. (За Т. Зеленченко) Орієнтовний план 1. День Василя й Маланки. 2. Багатий святковий стіл на Щедрий вечір. 3. Виконавець ролі Маланки. 4. Персонажі в масках. 5. Пісня-супровід танцю «Кози». 6. Обряд засівання зерном. Докладний переказ тексту Останній день старого і перший день нового року здавна відзначали українці як свята Маланки й Василя. Це популярне й давнє (ще з кінця ХІV ст.) свято мало ознаки язичництва та християнського обряду. Щедрий вечір, коли готувався багатий святковий стіл, символізував добро й достаток. Традиційним був новорічний обряд «Маланки». Її роль виконував хлопець у жіночому вбранні. Інші ролі також виконували хлопці. Маланка зображувала невправну господиню, яка б’є посуд, миє піч водою, а лави підмазує глиною тощо. Це був справжній карнавал, дотепний і веселий. Серед персонажів у масках були Коза, Ведмідь, Кінь, Дід, Баба та ін. Наприклад, «Козою» був хлопець у вивернутому кожусі, з дерев’яною маскою кози. Його танок супроводжувала пісня «Де коза ходить, там жито родить…» Танець Кози з магічного дійства поступово перетворювався у народну виставу, де коло персонажів-масок розширювалося — тут міг бути ще й Лікар, Жандарм тощо. У перший день Нового року і дорослі, й діти ходили від хати до хати, засівали хлібні зерна, бажали господарям здоров’я, щедрого врожаю. Стислий переказ, як і будь-який інший різновид переказу, передбачає відтворення переказувачем головних думок автора тексту, найістотніших деталей, але при цьому неістотні, з позиції переказувача, подробиці можуть бути опущені. Завдання стислого переказу — якомога меншою кількістю слів, шляхом зміни в бік компактності синтаксичних конструкцій передати основний зміст. Власне, означення цього різновиду — «стислий» — вимагає саме того. Це складніший порівняно з докладним вид переказу. Він вимагає глибшого аналітичного осмислення переказуваного і більш самостійної форми викладу. Важливим компонентом стислого переказу є план (складний або розгорнутий для даного виду роботи), тобто відображення руху думки, попереднє продумування роботи в цілому, що здійснюється при складанні плану. Створюючи складний план, треба поділити прочитаний текст на основні частини, потім виділити в них другорядні та дібрати відповідні заголовки до основних і другорядних частин.
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
25
Розгорнутий план передбачає пояснення і другорядної частини. Головні пункти розгорнутого плану позначаємо римськими (І), а другорядні — арабськими (1) цифрами. Підпункти другорядних частин розгорнутого плану позначаємо буквами алфавіту з дужкою, наприклад — а). У таких випадках після другорядної частини плану ставимо двокрапку, а підпункт пишемо з малої букви, ставлячи в кінці крапку з комою. Як і в докладному переказі, пункти плану переважно формулюються за допомогою називних речень. Текст для стислого переказу СТЕПОВА КАЗКА Ніхто вже не пам’ятає, відколи стоїть посеред степу отой Курінь — хатка не хатка, бо ні стін, ні вікон, ані димаря. Змайстрував його дядько Демид, тому названо Курінь Демидовичем. Тепер він — забутий Курінь. І ніхто вже не пам’ятає його молодим, коли був він схованкою від гроз і спеки, холоду і втоми всякому степовикові — і орачам, і сіячам, і жниварям, і молотникам; коли вітер бавився новенькою солом’яною чуприною Куреневою й терся об його солом’яні боки… Хтось проїжджий чи перехожий спитає в селян: — Що воно ото чорніє в тумані серед поля? — То був колись Курінь,— одкажуть йому. — Тепер там ніхто не живе. Так думають і кажуть люди. Бо їм невтямки і навіть невздогад, що насправді Курінь отой хоч і старий, та не сам. Насправді в ньому живуть, і старанно працюють, і спочивають, і їдять, навіть граються, як є коли. Живуть у ньому ті, чиєї мови люди ніколи не чули, не знають, а отже думають, що її й нема… Ранньої весни, коли в степу на сході сонця по всіх ярах та виярочках вилежуються сонні тумани, а трави ще тільки сходять на пагорбах зеленими табунцями, біля самісінького Куреня ворухнулася раптом суха бур’янина, похиталася-похиталася з боку в бік і впала. А на тому місці, де вона стояла, зробилася нора. У норі хтось важко посапував і сердито бурмотів. — Пфу! — сказав підземельник, кинувши хмаркою пилу. Потім понюхав туман і прислухався… У Курені Кріт-підземельник зустрів мурашок на чолі з їхнім Ватагом і наступив на їхню ледь помітну нірку в землі. Ватаг промовив до своєї ватаги: — Братове! Той, кого ми з вами хотіли покарати за шкоду, називається Кротом. Він недобачає і заподіяв нам шкоди ненавмисне… Кріт вже хотів рити нору, але тут один його вусик зачепився за якусь невидиму струну, і вона голосно бренькнула.
26
Українська мова. 5–7 класи
— Ну-ну, порви-порви! — почув Кріт у себе над головою грізний покрик, і зіщулився, і присів на лапах. А струна задрижала швидко-швидко (схоже, що по ній хтось біг), і за мить Кріт побачив біля свого вуса сірого волоханя з довгими гнучкими, як дужки, ногами, великим круглим черевцем і маленькою голівкою. Ще волохань мав восьмеро очей, і всі вони зорили в різні боки. Це був Павук. Далі прийшов Їжак. А на верху Куреня росло Тополеня із занесеного туди зернятка. І ніхто з Куреневих помешканців, а також сам Курінь, не сподівався, яка то біда ждала їх уранці. А сталося от що. Як тільки сонце виринуло з-за перелогів і степ усміхнувся до нього рум’яними росами, почули куренівці далекий грізний гуркіт, що все наближався і наближався. Двигтіла від нього земля, дрижало Їжакове кубло та Кротова й Мурашині нори, і Павукова сіть дрижала дрібненько… Потім ці сто громів підкотилися до самісінького Куреня і знишкли, наче їх і не було. Тільки дим огорнув Курінь густою хмарою, такий ядучий, що й не продихнеш. — А що, хлопці,— сказав хтось дуже голосно,— приорем старого Демидовича, а чи пожаліємо? Зачувши ці слова, Їжак, що скрутився був у колючу кулю, хутко випростався й забігав по Курені, шепочучи усім своїм побратимам: — Кажіть мерщій отаке: «Ходи, біда, стороною! Ходи, біда, стороною!» Тоді вона піде. Кажіть! І загуло все товариство разом: — Ходи, біда, стороною! — сказало дев’ять тисяч чотириста мурах. — Ходи, біда, стороною, хек-хек — вихекував Павук, бігаючи кружка по своїй сіті. — Ходи, біда, стороною! — гув з нори Кріт. А Їжак знову скрутився (про всяк випадок) і шепотів собі в груди: — Ходи, біда, стороною! Ходи, біда, стороною! — … А навіщо нам його приорювати,— сказав другий, лагідніший і тихіший голос. — Дивіться, скільки тут усякої степової братії оселилося! Оно Їжак зіщулився, он Павучисько гасає з переляку, нора оно свіжа кротяча, мурах ціла туча… Хай вони собі живуть! А Курінь однесімо за пагорбок на солонці. Хай стоїть там, може комусь іще в пригоді стане. І Курінь піднявся вгору, і повільно поплив над землею, даленіючи… Ховрашок став стовпчиком на задні лапки і засвистів, і загукав до Куреневого товариства: — Сюди, сюди! Курінь ваш тут! І Тополеня з-за пагорба махало тоненькими гілочками, наче кликало: «Сюди, сюди!» — Ходімо! — вигукнув Їжак і перший рушив бур’янами вперед, до Куреня.
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
27
За ним Кріт і довжелезна чорна нитка мурах (дев’ять тисяч чотириста Мурах). Тільки Павука не було. Його перенесли разом з павутиною і Куренем. (За Гр. Тютюнником) Орієнтовний план (розгорнутий) І. Забутий Курінь. 1. Приблудне Тополеня на вершечку. 2. Ті, чиєї мови люди не знають. ІІ. Мешканці Куреня. 1. Кріт-підземельник. 2. Мурахи. 3. Павук: а) зовнішній вигляд; б) вміння плести мережива. 4. Їжак та Ховрашок. 5. Мирне співіснування. ІІІ. «Ходи, біда, стороною!» 1. Трактор біля Куреня: а) дужий голос тракториста; б) перелякані звірята. 2. Примовляння куренівців. 3. Доля старого Демидовича та його мешканців: а) перенесення Куреня за пагорб; б) помах Тополиної гілочки; в) повернення у рідну домівку; г) чому Павук не взяв участі в поході. ІV. Перемога добра й милосердя. Стислий переказ тексту Стояв серед степу старий Курінь. На верху його — приблудне Тополеня, що виросло із занесеного на Курінь зернятка. А в Курені живуть ті, чиєї мови люди ніколи не чули, не знають, а отже, думають, що її й нема. Живе там Кріт-підземельник, живуть Мурахи, волохатий Павук, який уміє плести дуже гарні мережива. Оселилися там Їжак і Ховрашок. Усі вони працюють, живуть мирно, не сваряться. Але ось одного разу до Куреня підкотив трактор. — А що, хлопці,— сказав хтось дуже голосно,— приоремо старого Демидовича, а чи пожаліємо? Усі мешканці Куреня почали повторювати: «Ходи, біда, стороною! Ходи, біда, стороною!»… Трактористи побачили переляканих звірят і пожаліли їх усіх, перенесли Курінь за пагорб. А Тополеня махало тоненькими гілочками, наче кликало: «Сюди, сюди!»
28
Українська мова. 5–7 класи
І всі Мурахи (їх було дев’ять тисяч чотириста Мурах), і Кріт, і Їжак, і Ховрах пішли до Куреня. Тільки Павук не пішов, бо його перенесли разом з павутиною і Куренем. Ще з початкової школи, а тим більше в середній, необхідно спонукати учнів мислити творчо, розвивати власну уяву. Саме з цією метою в посібник уведено творчі перекази з продовженням. Переказ із завданням завершити сюжетну лінію (переказ з продовженням) вимагає тексту з чітко вираженою фабулою, ланцюжком подій. Читання тексту в кульмінаційній точці припиняється. Учні докладно переказують першу частину і дістають завдання продовжити сюжетну лінію та завершити її на власний розсуд. На наступному уроці вчитель зачитує авторський варіант розв’язки. Для того, щоб робота була плідною і цікавою для учнів, треба пояснити їм значення таких слів як фабула і сюжет, повторити, що визначає структуру тексту, зачитати гостросюжетні уривки з різними типами мовлення та несподіваними авторськими кінцівками. Сюжет — це ряд подій, пов’язаних з долею персонажа твору. У великому творі з багатьма персонажами може бути декілька сюжетних ліній. Автори по-різному викладають розвиток сюжетних подій, не завжди дотримуючись причиново-часової послідовності. Фабула — це дуже стислий переказ сюжетного ланцюжка подій, неодмінно у часовій послідовності. Наприклад, фабулу оповідання «Харитя» М. Коцюбинського можна викласти так: дівчинка пішла вижати нивку, поранилася серпом, їй допомогли сусідки. Виклад же сюжету цього оповідання вимагав би переказування: тут було би вже і про хвору маму, і про страх дівчинки в полі, і про добрих селянок, і про те, що бідна вдова з дочкою не залишилася на зиму без хліба. Структуру тексту визначає тип мовлення. Залежно від змісту текст та його частини поділяються на три основні типи: розповідь, опис і роздум. Розповідь — це повідомлення про якісь події. Вона складається з початку дії, її розвитку та кінцівки. Описом називається висловлювання про ознаки предмета або явища. Опис дає точне, яскраве уявлення про предмет мовлення, що досягається переліченням його головних ознак. Висловлювання про якості, причини подій, ознаки явищ тощо називається роздумом. Роздум складається з трьох частин: чітко сформульованої головної думки, її підтвердження та висновку з відповідних доказів. Окремо розповідь, опис чи роздум у літературі застосовується рідко. Найчастіше в художніх текстах використовують всі три типи мовлення, які доповнюють один одне та урізноманітнюють сюжетну лінію твору.
29
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
Письмовий твір Перед написанням твору бажано провести попередню підготовчу роботу, під час якої ознайомити учнів з основними вимогами щодо мовного оформлення, обсягом, критеріями оцінювання письмового монологічного висловлювання. Слід наголосити, що, пишучи твір, треба вміти будувати висловлювання, добираючи та використовуючи необхідний для реалізації задуму матеріал. Викладати його логічно та послідовно, використовуючи різноманітні мовні засоби. Не можна відхилятися від теми твору. Розкриваючи її, необхідно висловити власне ставлення до предмета висловлювання, виразно відобразити основну думку твору. Матеріалом для написання твору можуть бути: 1) тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; 2) допоміжний мовний матеріал для написання твору. Проведення цього виду роботи можна здійснити диференційовано. Так, для 1-го рівня, пропонуємо докладний допоміжний матеріал. 2-й рівень отримує матеріал загального характеру. 3-й і 4-й рівні пишуть твір самостійно за визначеною темою. Орієнтовний обсяг письмового твору Клас 5-й 6-й 7-й
Кількість сторінок 0,5–1,0 1,0–1,5 1,5–2,0
За писемне мовлення виставляють одну оцінку на основі підрахунку помилок, допущених у змісті та мовному оформленні. Критерії оцінювання усного/письмового монологічного висловлювання Рівень Початковий (Бали цього рівня одержують учні, які не досягають значного успіху за жодним із визначених критеріїв)
Бали Характеристика змісту переказів і творів
Грамотність
1
Учень будує лише окремі, не пов’яза- 17–18 і більше ні між собою речення; лексика ви/ 7–8 / 4 словлювань дуже бідна
2
Учень будує лише окремі фрагменти 15–16 / 7–8 / 4 висловлювання; лексика і граматична будова мовлення бідна й одноманітна
3
За обсягом робота становить менше як 13–14 / 7/4 половину від норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослідовність викладу, пропуск фрагментів, важливих для розуміння думки; лексика і граматична будова збіднені
Українська мова. 5–7 класи
30
Рівень Середній (Бали цього рівня заслуговують учні, які будують текст, що за критерієм обсягу, повноти відтворення інформації і зв’язності значною мірою відповідає нормі, але за іншими критеріями результати істотно нижче)
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які досить вправно будуують текст за більшістю критеріїв, але за деякими з них ще припускаються недоліків)
Бали Характеристика змісту переказів і творів
Грамотність
4
Висловлювання за обсягом становить 11–12 / 5–6 / 3 трохи більше як половину від норми й характеризується вже певною завершеністю, зв’язністю; проте є недоліки за низкою показників (до семи), наприклад: характеризується неповнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послідовності викладу; не розрізняється основна і другорядна інформація; добір слів не завжди вдалий (у разі переказу — не використано авторську лексику)
5
За обсягом робота наближається 9–10 / 5–6 / 3 до норми, у цілому є завершеною, тема значною мірою розкрита, але трапляються недоліки за кількома показниками (до шести): поверхово висвітлена тема, основна думка не проглядається, бракує єдності стилю тощо
6
За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкрита, виклад загалом зв’язний, але робота характеризується недоліками за кількома показниками (до п’яти): помітний її репродуктивний характер, бракує самостійності суджень, аргументованості їх, добір слів не завжди вдалий тощо (при написанні твору)
7
Учень самостійно створює достатньо 5–6 / 3–4 / 2 повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст (у разі переказу — з урахуванням його виду), вдало добирає лексичні засоби (у разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але в роботі є недоліки (до чотирьох), наприклад: відхилення від теми, порушення послідовності її викладу; головна думка не аргументується тощо
8
3–4 / 3–4 / 2 Учень самостійно будує достатньо повне (у разі переказу — з урахуванням його виду), осмислене і в цілому вдало написане висловлювання, проте трапляються ще недоліки за певними показниками (до трьох)
7–8 / 5–3 / 3
31
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання Рівень
Високий (Балів цього рівня заслуговують учні, які вправно за змістом і формою будують текст; висвітлюють і аргументують свою думку; вміють зіставити різні погляди на один і той самий предмет, оцінити аргументи на їх доказ, обрати один із них; окрім того, пристосовують висловлювання до особливостей певної мовленнєвої ситуації, комунікативного завдання)
Бали Характеристика змісту переказів і творів
Грамотність 1 + 1 (негруба) /3/2
9
Учень самостійно будує повний, послідовний, логічно викладений текст (у разі переказу — з урахуванням його виду); розкриває тему, висловлює головну думку (у разі переказу — авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (у разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення); однак припускається окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це брак чіткої особистісної позиції чи належної її аргументації тощо (у разі написання твору)
10
Учень самостійно будує повний, по- 1 / 2 / 1 слідовний (у разі переказу — з урахуванням його виду) текст, враховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему; (у разі переказу — зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, стильовою єдністю й текстовою виразністю; але за одним із критеріїв допущено недолік
11
Учень самостійно будує повний, 1 (негруба) послідовний (у разі переказу — з ура- / 1 / 1 хуванням його виду) текст, ураховує комунікативне завдання; висловлює власну думку, зіставляє її з думками своїх однокласників (у разі переказу — бере до уваги авторську позицію), уміє пов’язати обговорюваний предмет з власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; робота в цілому відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю
Українська мова. 5–7 класи
32
Рівень
Бали Характеристика змісту переказів і творів 12
Учень самостійно створює яскраве, оригінальне висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації та адресата мовлення; аналізує різні погляди на один і той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, уміє використати ту чи іншу інформацію для розв’язання певних життєвих проблем; робота в цілому відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю. Робота може мати художню вартість
Грамотність –
Мовне оформлення (грамотність) оцінюється за кількістю допущених учнем помилок — орфографічних, пунктуаційних, граматичних, лексичних і стилістичних. До граматичних помилок належать: неправильне словотворення частин мови (іменника, прикметника, займенника, дієслова тощо); порушення зв’язку між підметом і присудком; помилки в побудові речення з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; у побудові складних речень з однорідними членами та речень з прямою мовою; пропуски необхідних слів; порушення меж речення. До лексичних помилок належать: уживання слів у невластивому їм значенні; невиправдане поєднання слів; уживання нелітературних слів; невиправдане поєднання одних і тих самих слів, що створюють звукову одноманітність мовлення; тавтологія (передача одного й того самого по-різному), що спричиняє надмірну розтягнутість висловлювання та ін. Такі помилки підкреслюються хвилястою лінією, а на поля виноситься літера Л. Помилки на вживання в тексті певного стилю слів, фразеологізмів тощо, які використовуються здебільшого в інших стилях мовлення, є стилістичними. Орфографічні й пунктуаційні помилки засвідчують прогалини у знаннях правопису. Під час перевірки роботи на полях зошита помічаються помилки різних видів за допомогою умовних позначень: • орфографічні помилки — ; • пунктуаційні помилки — ; • помилки в змісті — З; • лексичні помилки — Л; • стилістичні помилки — Ст; • граматичні помилки — Г. Для виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додають кількість балів за мовне оформлення і їхню суму ділять на два. При цьому, якщо частка не є цілим числом, то її округляють у бік більшого числа.
33
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання Кількість контрольних робіт з чотирьох видів мовленнєвої діяльності Класи і семестри Форми контролю Аудіювання Говоріння Читання Письмо
діалог переказ твір мовчки вголос переказ твір
5-й
6-й
7-й
І
ІІ
І
ІІ
І
ІІ
1 1 1
1 1
1 1 1
1 1
1 1 1
1 1
1 1 1 1
1 1 1 1 1
1 1 1 1
1 1 1 1 1
1 1 1 1
1 1 1 1 1
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) Перевірка мовних знань і вмінь учнів здійснюється за допомогою завдань тестового характеру. До початку роботи учням пояснюється, що, відповідаючи на тестові питання, необхідно вміти розпізнавати вивчені мовні явища, групувати та класифікувати їх; сполучати слова, доповнювати, змінювати речення, добираючи належну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв’язку між частинами речення тощо. Також треба знати й розуміти значення мовних одиниць та особливості їх використання в мовленні. Тобто, при підготовці до контрольного уроку слід ретельно повторити все вивчене за семестр. Цей вид роботи можна виконати трьома способами (залежно від рівня підготовленості класу): Завдання 1-го рівня — учні отримують 12 питань з чотирма варіантами відповідей. За кожну правильну відповідь учень одержує по 1-му балу. Отже, за бездоганно виконану роботу учень одержує 12 балів. Завдання 2-го рівня — вчитель пропонує учням 6 питань (також з чотирма варіантами) та завдання до них, серед яких можуть бути: розібрати слово за будовою, зробити синтаксичний розбір речення, скласти речення з визначеними орфограмами (пунктограмами), навести відповідні приклади тощо. За кожну правильну відповідь та виконане завдання учень отримує по 1-му балу. Таким чином, максимальна оцінка за цей вид роботи — 12 балів. Завдання 3-го та 4-го рівнів — учням ставлять 9 питаннь, аналогічних 1-му рівню, і 10-те, що містить творче завдання. За кожну правильну відповідь на 9 питань учні отримують по 1-му балу, правильна відповідь на 10-те питання та виконання завдання до нього оцінюється 3-ма балами. Матеріал для завдань тестового характеру будується на основі тем програми з української мови, пройдених за семестр. Перевірка здійснюється фронтально у письмовій формі. На виконання завдань відводиться
Українська мова. 5–7 класи
34
15–20 хв уроку. Решта часу контрольного уроку використовується на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки чи правопису (диктант). Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь учнів Підсумкова контрольна робота (диктант) Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів є контрольний текстовий диктант. Цей вид роботи підсумовує знання та навички учнів з даної теми. Методика проведення контрольного диктанту така: вчитель читає весь текст, потім окремі речення, за необхідністю поділяючи їх на частини. Потім диктує речення, яке учні записують самостійно, повторно читає речення. Після закінчення диктування вчитель знову читає текст повільно й виразно, аби учні перевірили записане й виправили помічені помилки. Для контрольного диктанту обирають текст, доступний для учнів певного класу. Обсяг диктанту за класами Клас 5-й 6-й 7-й
Кількість слів у тексті 90–100 100–110 110–120
Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв: • орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково; • помилка у тому самому слові, яке повторюється у диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на те саме правило, але у різних словах вважаються різними помилками; • орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються. Нормативи оцінювання Бали 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Кількість помилок 19–20 і більше 17–18 15–16 13–14 11–12 9–10 7–8 5–6 3–4 1 + 1 (негруба) — 2 1 (негруба) –
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
35
Перевірка контрольного диктанту здійснюється фронтально. При оцінюванні диктанту виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки: 1) на правила, які не включені до шкільної програми; 2) на ще не вивчені правила; 3) у словах з написанням, що не перевіряється і над якими не проводилася спеціальна робота; 4) при порушенні так званої авторської пунктуації. Виправляються, але не враховуються помилки, що спотворюють звуковий склад слова, наприклад «докша» (замість «дошка»). При оцінюванні диктантів важливо також враховувати характер помилки. Серед помилок слід розрізняти негрубі, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності, та повторювані помилки. Під час підрахування помилок дві негрубі вважають за одну. Одна негруба помилка не враховується. До негрубих помилок відносять такі: 1) на винятки з усіх правил; 2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях; 3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками; 4) у разі, коли замість одного знаку поставлений інший; 5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…); 6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності. Повторюваними вважаються орфографічні помилки в одному й тому ж слові, яке вживається декілька разів. При підрахуванні ці помилки (скільки б їх не було) вважаються за одну. У роботах, які перевіряються, вчитель робить помітки і виправляє допущені помилки, керуючись таким принципом: під час перевірки помилки на вивчені правила вчитель тільки підкреслює і позначає на полях; помилки на правила, які не вивчались, виправляються вчителем; підкреслення і виправлення помилок учитель робить тільки червоною пастою. Для 2-го рівня можна ускладнити текст граматичним завданням (т. зв. перевірний диктант), що відповідає пройденій темі та яке учні виконують за варіантами. За роботу, що складається з диктанту та додаткового граматичного завдання, ставляться дві оцінки, окремо за кожний вид роботи. При оцінюванні виконання граматичного завдання рекомендується керуватися такими критеріями: 10–12 балів ставлять, якщо виконано все завдання; 7–9 балів — якщо виконано не менше, як ¾ завдання; 4–6 балів — якщо виконано не менше, як половину завдання; 1–3 бали — якщо виконано менше половини завдання.
36
Українська мова. 5–7 класи
Пояснювальний диктант також можна запропонувати як 2-й рівень складності. Під час пояснювального диктанту учні спочатку записують речення, а потім пояснюють правопис орфограм чи пунктограм, тобто самостійно аналізують певні правила. При проведенні такого виду роботи особливо важливо сконцентрувати увагу учнів на контролі й перевірці написаного. Для 3-го та 4-го рівнів варто використати відтворювальні та диктанти за малюнком. Відтворювальний диктант виховує увагу учнів, привчає їх до швидкої орієнтації у почутому тексті. Мета такого виду роботи не тільки вдосконалювати навички правопису, а й розвивати писемне та усне зв’язне мовлення учнів. Методика проведення відтворювального диктанту така. Вчитель повільно читає речення і повторює їх декілька разів, щоб учні встигли вибрати й записати потрібне. Учні (відповідно до завдання) записують окремі слова або словосполучення чи речення. Потім текст читається ще раз у повному обсязі. Завданням учнів є відтворити текст за написаним. Найефективніше цей тип диктанту спрацьовує при вивченні й закріпленні частин мови та синтаксису. Диктант за малюнком навчає учнів точно, виразно описувати предмети, явища навколишньої дійсності; образно передавати те, що відтворено на картині; сприяє розвитку мовлення. Методика його проведення може бути такою: на дошці — репродукція картини відповідно до вибраного тексту (пейзаж певної пори року, інтер’єр, портрет видатної людини тощо). Проводиться бесіда за малюнком. Потім, читаючи текст, учитель звертає увагу учнів на окремі фрагменти, деталі малюнка. На дошці виписуються опорні слова і словосполучення відповідно до теми, що вивчається (дієприкметники із залежними словами, дієприслівникові звороти, прислівники тощо). Користуючись опорними словами та словосполученнями і дивлячись на малюнок, учні відтворюють текст диктанту, який читається декілька разів. Можна й іншим способом провести цей вид роботи. Після ознайомлення з картиною, вчитель читає окремі речення, а учні (відповідно до граматичного завдання) вводять у текст потрібні слова й словосполучення. При перевірці диктантів з творчим завданням, вчителем враховуються як орфографічні й пунктуаційні помилки, так і стилістичні, лексичні, змістові й т. ін. Тому, перевіряючи такого виду роботи, варто користуватися критеріями оцінювання усного / письмового монологічного висловлювання. Слід нагадати учням, що усі записи в зошиті треба вести з урахуванням таких вимог: 1. Писати охайно й чітко. 2. Зошити підписувати за відповідним зразком. Залишити поля із зовнішнього боку.
Види мовленнєвої діяльності та критерії її оцінювання
37
3. Під час виконання письмової роботи слід писати дату і назву місяця словами, наприклад: «П’яте лютого», «Десяте травня». 4. В окремому рядку вказати вид роботи, рядком нижче — назву тексту. Наприклад: Одинадцяте вересня Перевірний диктант Духовна скарбниця народу 5. Додержувати абзаців. Між датою і заголовком, назвою виду роботи і заголовком, а також між заголовком і текстом рядок не пропускати. Між останнім рядком тексту однієї письмової роботи і датою або заголовком (назвою виду) наступної роботи пропускати два рядки (щоб відокремити одну роботу від іншої і для виставлення оцінки). 6. Охайно робити підкреслення, умовні позначення олівцем, в разі потреби — користуватися лінійкою. 7. Виправляти помічені помилки так: неправильно написану літеру або пунктуаційний знак закреслювати косою лінією; частину слова, речення — тонкою горизонтальною лінією, замість закресленого надписувати потрібні літери, слова, речення; не брати неправильні написання в дужки; не користуватися «коректором». Контрольні роботи — тести або диктанти (вибір форми контролю за рівнем навчальних досягнень учнів залежить від специфіки навчального матеріалу) кількісно розподіляються порівну. Орієнтовна кількість контрольних диктантів за рік Клас 5-й 6-й 7-й
Кількість диктантів 6 5 5
Виведення підсумкового (семестрового) балу Підсумковий бал ставиться в кінці кожного семестру (півріччя). Підсумковий бал є результатом оцінювання досягнень учня у таких аспектах: 1) слухання, розуміння (аудіювання); 2) говоріння (діалогічне мовлення; монологічне мовлення: усний переказ, усний твір); 3) письмо (письмовий переказ, письмовий твір); 4) читання (вголос та мовчки); 5) відомості про мову, мовні вміння (тестові завдання з вибірковими відповідями, диктант); 6) ведення зошитів.
38
Українська мова. 5–7 класи
Фронтально оцінюють: аудіювання (1 раз за семестр); письмовий переказ (1 раз за семестр); письмовий твір (1 раз за семестр); мовні знання та вміння учнів — тести та диктанти — (3 рази за семестр). Індивідуально оцінюють: діалог (1 раз за семестр); усний переказ (1 раз на рік у І-му семестрі); усний твір (1 раз на рік у ІІ-му семестрі); читання вголос (1 раз за семестр). Для видів мовленнєвої діяльності учнів, що контролюються індивідуально, окремих уроків не відводять — їх перевіряють протягом семестру. Ведення зошитів оцінюють два рази за семестр. При перевірці зошитів враховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, вміння правильно оформляти роботи. Підсумкова оцінка виводиться таким чином: підсумовується кількість балів, одержаних учнем з кожного виду перевірки, і загальна сума ділиться на кількість контрольних робіт.
5 клас ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА ІНШІ ВИДИ РОБІТ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ВИДАМИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І СЕМЕСТР Тематичний розподіл текстів Тематика текстів Духовна культура українців. Рідна мова. Перлини народних творів — казки, легенди тощо
Вид роботи Аудіювання
Діалогічне мовлення Письмовий твір Тестові завдання Контрольний диктант Школа. ЗнаУсний переказ чення для людини Читання вголос читання. Пошана Читання мовчки до книги Діалогічне мовлення Мій народ. Усний переказ Я — українець Письмовий переказ (українка). Історія Діалогічне мовлення України. Моя Перевірний диктант Батьківщина Норми людської Читання вголос моралі. Пошана Читання мовчки до хліба. Етика Письмовий переказ спілкування Письмовий твір Народні свята Усний переказ і обряди. Різдво. Письмовий переказ Народна симвоПисьмовий твір ліка — пошана до неї Пояснювальний диктант Людина і природа. Аудіювання Дозвілля. Спорт Діалогічне мовлення у житті людини Читання вголос Читання мовчки
№ варіанта й рівнів складності ІІ в., ІІІ в. 2-й, 3-й (4-й) р. 1-й р. І–ІІІ в. 1-й р. 1-й р. 3-й (4-й) р. 2-й р. 3-й (4-й) р. — ІІ в. 3-й (4-й) р. 1-й р. 3-й (4-й) р. — ІІІ в. 3-й (4-й) р. 2-й 1-й 3-й 3-й 2-й 2-й
р. р. (4-й) р. (4-й) р. р. р.
2-й р. 2-й р. І в. 1-й р. 1-й р. 3-й (4-й) р.
Клас
Дата пров.
Українська мова. 5–7 класи
40
АУДІЮВАННЯ (СЛУХАННЯ, РОЗУМІННЯ ПРОСЛУХАНОГО) І варіант (1-й рівень складності) Уважно прослухайте текст. ЛАСОЧКА Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні і пильнував за вудками. В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням. Іноді лунко тріщало галуззя й було чути: хро-хро… хря-хря… Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з нічного полювання у свої сховища… А одного разу, коли Арсен, зігрітий сонцем, куняв у човні, то підводячи, то опускаючи голову, за спиною в нього почулося тоненьке скімлення. Арсен прокинувся й огледівся. Високо на кручі, супроти човна, схиливши голову набік, стояло лисеня. Воно дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима. Потім перевело погляд у задок човна і облизнулося: на дні, засланім травою, лежала риба. — То що тобі — рибки закортіло? — сказав Арсен. Лисеня тоненько писнуло. — Ну, на вже,— Арсен трохи подумав і додав: — Ласочка… Рибина летіла вище лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило її передніми лапами. — Молодця! — похвалив Арсен і заходився міняти наживку. А коли озирнувся, лисеняти вже не було. Однак наступного ранку воно прийшло знову. І знову Арсен кинув йому рибину — одну, бо лисеня більше не просило. Так вони й потоваришували. Незабаром лисеня вже знало, що його звати Ласочка. Знало також і те, що риба інколи не клює. Арсенові набридало дивитися на нерухомі поплавки, і він часто-густо засинав. Сидить і спить. А якось чує крізь сон: Ласочка дзявулить. Прокинувся, аж поплавка на одній вудочці немає, поринув. А лисеня на кручі вухами пряде, передніми лапами дрібушить-витанцьовує од нетерплячки. Вхопив вудочку, смик — є окунь! — На, Ласочко, це ти спіймала! — весело сказав Арсен і кинув окуня на кручу. З того дня він вже не боявся спати, бо як тільки поплавок ворухнеться, то Ласочка його й розбудить. Так вони й рибалили вдвох. Потім настала довга-предовга зима. Ліс прибрався в іній та ожеледець. І не співали вже в ньому птахи, тільки вітер ночами завивав у гіллі. Старий Арсен уже не ходив на річку, але часом згадував Ласочку: де-то вона тулиться в таку холоднечу?
5 клас. І семестр
41
А весною, коли крига скресла і сонце вгріло, одніс Арсен човна на річку, полагодив вудки й знову, як торік, сів ловити рибу — бабі та внукам на юшку. Вудить та все озирається: чи нема, бува, Ласочки? Раз, і вдруге, і втретє — немає… А вчетверте озирнувся — стоїть на кручі велика пухнаста лисиця з розумними, але зовсім не хитрими очима, а поруч неї — лисеня. — Ласочко? — невпевнено покликав Арсен. Лисиця задрібушила передніми лапами, замолотила хвостом по землі й лягла. Лисеня ж, побачивши у човні рибу, облизнулося й тихенько заскімлило. — Те-те-те… — весело сказав Арсен. — Це що ж виходить: я увесь ваш рід годуватиму? І кинув на кручу рибину. Лисеня спіймало її передніми лапами і стало їсти. А Ласочка сиділа нерухомо, пильно стежачи за поплавками… З того часу вони рибалили втрьох. (449 сл.; за Гр. Тютюнником) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів, наприклад: 1 — а). 1. Визначте мету висловлювання: а) виховання любові до природи рідного краю; б) формування гуманного ставлення до «братів наших менших»; в) усвідомлення необхідності охорони природи; г) виховання патріотичних почуттів. 2. У якому стилі написано «Ласочку»? а) Публіцистичному; б) офіційно-діловому; в) художньому; г) науковому. 3. До якого жанру можна віднести цей твір? а) Стаття; б) оповідання; в) роман; г) фейлетон. 4. Які мовні засоби використовує автор? а) Речення з діалогом; б) окличні речення; в) порівняльні звороти; г) фразеологізми. 5. Назвіть основну рису характеру центрального персонажа: а) кмітливість; б) працелюбність; в) доброта; г) чесність. 6. Скільки у тексті описів природи? а) 1; б) 2; в) 3; г) 4. 7. Які очі були у Ласочки? а) Хитрющі-прехитрющі; б) великі й круглі;
42
Українська мова. 5–7 класи
в) трохи здивовані й зовсім не хитрі; г) розумні та трохи зеленкуваті. 8. Скільки разів озирнувся герой твору перед тим, як побачив Ласочку з лисенятком навесні? а) 1; б) 2; в) 3; г) 4. 9. Для чого ловив рибу старий? а) На продаж; б) щоб годувати лисеня; в) бабі та внукам на юшку; г) для розваги. 10. Як Ласочка допомагала ловити рибу? а) Тримала вудку; б) стрибала за рибою у воду; в) будила рибалку; г) чіпляла на ґачок наживку. 11. Як звали старого рибалку? а) Антип; б) Архип; в) Арсен; г) Антон. 12. До якого типу мовлення належить уривок? а) Опис з елементами роздуму; б) розповідь з елементами опису; в) роздум; г) розповідь. ІІ варіант (2-й рівень складності) Слухаючи текст, дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Що покладено в основу народної казки? а) Людська фантазія; б) вихваляння перед іншими народами; в) життєва філософія, зумовлена побутом та історією; г) бажання зробити безрадісне життя яскравішим. 2. Чому казки різних народів мають багато спільних тем? а) Бо люди схильні привласнювати досягнення інших; б) тому, що між державами недостатньо міцні кордони; в) бо всі народи мислять однаково; г) тому, що в основі більшості казок лежать загальнолюдські цінності. 3. Чим відрізняються казки народів світу? а) Персонажами; б) національною формою; в) іменами головних героїв; г) не відрізняються зовсім. 4. У чому складність народної казки як жанру? а) У поєднанні творів, різних за походженням, змістом і стилем; б) у великій кількості казкових персонажів; в) у використанні специфічної лексики; г) у різноманітності сюжетних ліній.
5 клас. І семестр
43
5. Якого жанрового різновиду не має казка? а) Про тварин; б) соціально-побутового; в) фантастичного; г) психологічного. 6. Що є основною жанровою ознакою казки? а) Фантастика; б) лірика; в) поетичність; г) екзотичність. 7. Які казки вважаються найдавнішими за походженням? а) Про героїчне минуле нашого народу; б) про суспільні відносини; в) про боротьбу людей зі стихійними явищами природи; г) про тварин. 8. Яка з цих художніх особливостей притаманна казкам про тварин? а) Ліро-епічне звучання; б) широке використання діалогів; в) напруженість сюжету; г) насиченість персонажами. 9. Що відіграє вирішальну роль у казках фантастичних? а) Хитрість та підступність; б) доброта й щирість; в) надзвичайна сила та хоробрість; г) віра в остаточну перемогу. 10. Чим, насамперед, відрізнявся головний герой фантастичної казки від інших персонажів? а) Винятковою силою; б) величезним зростом; в) віртуозним володінням зброєю; г) високими моральними якостями. 11. Яку ще назву мають соціально-побутові казки? а) Реалістичні; б) публіцистичні; в) новелістичні; г) соціалістичні. 12. Завдяки чому перемагають герої соціально-побутових казок? а) Мужності й насназі; б) впертості та працьовитості; в) терплячості й покірливості; г) розуму та винахідливості. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА Казка — дуже поширений жанр народної творчості. Немає такого народу, який би не знав її. Кожен народ має свої казки й сюжети, в які він вкладає свою життєву і соціальну філософію, зумовлену побутом та історією. Однак, казки широко долають мовні, територіальні та державні кордони. Тому чимало казкових жанрів і окремих сюжетів відомі в усьому світі. Казки різних народів мають багато спільних тем, образів, мотивів і сюжетів. Проте кожен народ створює свої національні форми, і казка залишається яскравим виявом національного мистецтва.
44
Українська мова. 5–7 класи
Народні казки — складний жанр, він об’єднує твори, різні за походженням, змістом і стилем. Одні казки виділяються своєрідним складом дійових осіб, другі — фантастичністю сюжету, треті — соціально-побутовими конфліктами. Тому казки умовно поділяють на три жанрових різновиди: казки про тварин, фантастичні (пригодницькі й героїчні), соціально-побутові казки. Основною жанровою ознакою казки в цілому є фантастика. Відтворюючи дійсність, казка вдається до вимислу, порушення правдоподібності, зміщення реального плану. Об’єднані художнім вимислом, фантастикою, різні види казкового жанру суттєво відрізняються один від одного не тільки зовнішніми ознаками, а й характером сюжетів, героїв, поетикою. Вони можуть бути різними і за своїм походженням та історією розвитку. Найдавнішими з них є казки про тварин. Життя звірів у цих казках, їхня поведінка показані відповідно до життя і поведінки людей. Звірі думають і розмовляють, вітаються, іменують один одного кумами, земляками, господарюють. Все це і складає сутність фантастичного в казках про тварин. Однією з художніх особливостей казок про тварин є їхній потяг до діалогічної форми. Деякі казки цілком складаються з діалогу. Діалог часто подається у формі римованої прози або навіть пісні, що надає казці особливої колоритності. Фантастичні казки — пригодницькі й героїчні — також давні за своїм походженням. Найстарішим сюжетним пластом цих казок є сюжети про боротьбу людського роду з ворожими силами природи. Пізнішими за походженням є казки, в яких вирішальну роль відіграють хоробрість і сила героя, скеровані на захист роду. Головний зміст їх — богатирський подвиг, у здійсненні якого героєві допомагають мудрі сили роду, котрі дають йому пораду і сприяють різними способами. У багатьох казках герой, на відміну від інших персонажів наділяється незвичайною силою. Часто вони — непереможні богатирі, які ще з дитинства виявляють виняткову силу і вміння володіти зброєю. Але головне, чим відрізняються герої казок від інших персонажів,— це їхні високі моральні якості, які й допомагають їм одержати перемогу. Український казковий репертуар, крім казок про тварин і фантастичних, широко представлений соціально-побутовими або новелістичними казками. Ці твори максимально наближені до реальної дійсності, до соціальних і побутових проблем українського села середини ХІХ — початку ХХ ст. Герої таких казок живуть в реальному світі й перемагають завдяки розуму та винахідливості. Художня образність побутової казки створюється іншими поетичними засобами, ніж у фантастичній казці. Тут немає ні традиційних формул, ні різних повторів, ні яскравих епітетів. Стиль побутових казок — це стиль розмовної мови, що відповідає змістові казок, характерам персонажів.
5 клас. І семестр
45
У наш час в усній народній традиції зберігаються казки, в яких висміюються загальнолюдські вади. (456 сл.; за В. Юзвенко) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прослухайте текст. ОКЕАН СЛІВ І ГРАМАТИКА Із чим порівняти невичерпну кількість слів у мові? Одні з них помирають, але народжується безліч інших. Краще не скажеш, як сказано в мудрому східному афоризмі: «Якби море було чорнилом, то швидше висохло б море, ніж слова». Скільки ж слів у сучасній українській мові? Хто відповість?.. Задумливо не морщіть чола і заспокойтесь. На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець, ні учитель, ні учень. Ніхто! Адже мова формувалася протягом віків, завжди відгукуючись на зміни в житті. Кожне покоління збагачувало її і передавало цей неоціненний скарб нащадкам. Хіба можна — навіть у думках! — спробувати порахувати усі слова, наявні в сучасній українській мові?! Це і загальновживані слова літературної мови, і терміни різних наук, і професіоналізми, і діалектні та застарілі слова. До того ж, повсякчас народжуються нові слова. Ні, перелічити усі слова не під силу нікому з нас. Але ви поцікавились приблизною кількістю слів. На це прохання відповімо так. В одинадцятитомному Словнику української мови нараховується близько 135 000 слів. Сюди входять насамперед загальновживані слова сучасної української літературної мови. Проте для опанування мови не досить знати її словниковий склад. Як у годиннику пружина чи якийсь інший механізм рухає стрілки, так і мову приводить у рух граматика. Нашу безпорадність без граматики красномовно засвідчує такий факт. Ви можете вивчити напам’ять досить великий словник або навіть декілька словників, приміром, англійської мови. І вважатимете, що спроможні розмовляти з носіями англійської мови. Але з першої ж спроби ваша сміливість буде катастрофічно танути. Ви не зможете запитати або порозмовляти. І тільки через незнання граматики. Бо лише вона вказує, як змінювати слова, поєднувати їх між собою і будувати речення. Отже, щоб опанувати мову, необхідно знати граматику. Адже кожне слово в мовленні може бути тільки в певній граматичній формі, яка виявляється або в закінченні, суфіксі, префіксі або закріпленому розташуванні слова в реченні. Навіть тоді, коли ви не знаєте деяких слів, а засвоїли граматику, можна порозумітися із співрозмовниками. Сила граматики полягає в тому, що вона передусім групує нескінченну кількість слів в обмежене число класів. Скільки б слів у мові не виникло, вони обов’язково входять у відповідний граматичний клас. Зокрема, в українській мові є чотири основні
46
Українська мова. 5–7 класи
граматичні класи: іменник охоплює назви предметів, дієслово — назви дій; прикметник вказує на ознаки предметів, а прислівник — на ознаки дії або іншої ознаки. Знання граматики — не тільки побудова речення або тексту за бездоганними граматичними зразками, не тільки правильний вибір граматичного засобу. Таке опанування пасивне. Досконале засвоєння граматики — це насамперед творчість. Саме граматика навчає нас правильного мовлення, удосконалює навички говорити, читати й писати. Отже, мова має два потужні крила, які дають їй повнокровне життя,— океан слів і граматику. (408 сл.; за І. Вихованцем) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. У якому афоризмі говориться про «море з чорнила»? а) У східному; б) у західному; в) у північному; г) у південному. 2. Хто може дати відповідь на питання про те, скільки слів у сучасній українській мові? а) Сивий академік; б) найталановитіший мовознавець; в) вчитель; г) ніхто. 3. Яка кількість слів зафіксована в одинадцятитомному Словнику української мови? а) 35 000 слів; б) 135 000 слів; в) 235 000 слів; г) 350 000 слів. 4. Що складає основу Словника української мови? а) Професіоналізми; б) слова-терміни; в) загальновживані слова; г) діалектизми. 5. Який «механізм» приводить у рух мову? а) Годинниковий; б) словниковий; в) пружинний; г) граматичний. 6. Що дає опанування граматикою? а) Знання словникового складу мови; б) можливість спілкування; в) розуміння значення деяких слів; г) освіченість у різних галузях знань. 7. Якої граматичної форми немає у мовленні? а) Префіксальної; б) корінної; в) суфіксальної; г) такої, що виявляється у закінченні. 8. Досконале засвоєння граматики — це: а) вміння будувати речення; б) вміння будувати текст;
5 клас. І семестр
47
в) правильний вибір граматичного засобу; г) творчість. 9. Завдяки чому насамперед мова має повнокровне життя? а) Чіткій структурі синтаксичних конструкцій; б) синонімічному багатству; в) величезній кількості слів і розвинутій граматиці; г) милозвучності. 10. Скільки основних граматичних класів має українська мова? а) Два; б) чотири; в) шість; г) вісім. Назвіть їх. Побудуйте 2–3 речення з відповідними частинами мови так, щоб вони були пов’язані з головною думкою прослуханого текста.
ГОВОРІННЯ Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте діалог між учнями на тему «Фізкультура і спорт — запорука нашого здоров’я». За поданим зразком підготуйте власний діалог на цю ж тему і розіграйте його перед класом. ФІЗКУЛЬТУРА І СПОРТ — ЗАПОРУКА НАШОГО ЗДОРОВ’Я На шкільному подвір’ї — гомін. Купками зібралися однокласники. Обмінюються враженнями про канікули. Гаряче обговорюють п’ятикласники події цього літа. Перебиваючи всіх, Сашко намагається довести, що найкращий відпочинок був у нього. — Я гостював у бабусі в селі й розпоряджався своїм часом як заманеться. Вранці спав, скільки хотів, не робив зарядки. Снідав, обідав і вечеряв, коли захочеться. — Купався, загорав? — Ні. — Певно, в селі нема де? — Ні, є річка й чималенька. — І в м’яча не грав? — Ні. — Що ж ти робив увесь цей час? — Займався улюбленим своїм заняттям — читав. Вечорами ще дивився телевізор, усі програми, від початку й до кінця. — Книжки — це добре, але відпочинок — не тільки читання й телевізор. — А по-моєму, відпочинок — це, коли робиш все, що тобі до вподоби,— не погоджувався Сашко. — Ні, ти не маєш рації. Ось подивишся, як буде тобі важко після такого, так би мовити, «відпочинку» вставати ранком щодня в один і той
48
Українська мова. 5–7 класи
же час. Зрозуміло, що ти й надалі не робитимеш ранкової гімнастики й водяних процедур. — Звісно, не буду, бо мені це не подобається. — Але ж без них до школи приходитимеш млявий, сонний і на уроках будеш неуважний. І додому зі школи будеш приходити стомлений. — Поживемо — побачимо. Ось подивишся, буду навчатися не гірше за тебе. Пройшов місяць. На жаль, справдилися всі передбачення Сашкових друзів. Знервований, блідий Сашко з усіх сил намагався не відстати у навчанні від товариша. І ось, нарешті, настала та хвилина, коли зніяковілий Сашко звернувся до друга. — Бачу, що помилявся. І як це тобі вдається весь час бути у формі? Розкажи, будь ласка, про свій секрет. — А нема ніякого секрету. Просто додержання режиму дня, дружба з фізкультурою, щоденні прогулянки на свіжому повітрі збережуть твоє здоров’я і допоможуть успішно вчитися. Вислухавши пораду, Сашко записався до футбольної секції і навіть гасло записав: «Фізкультура і спорт — запорука нашого здоров’я». Перший семестр він закінчив з непоганими результатами. (З журналу) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте наведені уривки. На їх основі побудуйте діалог про необхідність формування вмінь і навичок володіння мовою. Яка тема об’єднує подані тексти? а) Краса і багатство української мови; б) вести бесіду — це мистецтво; в) книга в житті людини; г) етика спілкування. *** Є собі такий хлопчик. Про що б він не говорив, його завжди важко зрозуміти. Івасик не дурний. Ні! Він добре вчиться. Коли він пише самостійні твори, він продумує кожну фразу — і всі іменники, прикметники, сполучники та інші частини мови у нього завжди виявляються на своєму місці. Проте Івасик чомусь вважає, що в усному мовленні додержуватися правил граматики зовсім не обов’язково. Коли він розмовляє, він не утруднює себе тим, щоб відшукати в пам’яті слова, потрібні для висловлення своєї думки. Наприклад, йому треба сказати: — Мамо, я викликав по телефону з домоуправління слюсаря, і він полагодив нам у кухні водопровідний кран. Івасику ліньки пригадати, що слюсар зветься слюсарем, кран — краном, що існує дієслово «лагодити». Він повідомляє маму:
5 клас. І семестр
49
— Мамо, я подзвонив, цей прийшов, раз, раз — і готово. Не думайте, що Івасик ковтає слова, щоб висловитись якнайкоротше. Потрібних слів у його мові не вистачає, а от непотрібних — велика кількість. «Значить», «так би мовити», «оце саме», «розумієш» — усі ці слова раз у раз зриваються з його язика, зриваються навіть без відома Івасика, просто так, за звичкою. Іноді Івасик висловлюється так: — Слухай-но, знаєш що, дай-но мені, розумієш, он ту, оцю саму штуковину. У перекладі на зрозумілу для всіх мову це означає: — Володю, дай мені циркуль. Вміння точно й чітко висловлювати свої думки необхідне кожній культурній людині. Це Івасик розуміє. Але він не розуміє, що вміння швидко знаходити й правильно розміщувати у своїй мові слова не дається без вправ. Спочатку ми підбираємо свої висловлювання, відшукуємо потрібні нам слова, але якщо людина стежить за собою під час розмови, ці потрібні для висловлювання її думки слова починають виникати в пам’яті все з більшою легкістю. Хто з вас не чув футбольних коментарів? Івасик — завзятий уболівальник. Але якщо б коментатор так само мало працював над своєю мовою, то наш «уболівальник» почув би такий репортаж: — Увага! Значить, така справа, говорить, виходить, оце саме. Одним словом, починаємо. Зараз. Кинули! Біжить, біжить, біжить… Раз! Об штангу! Шевченко, оце саме! Там двоє побігло!.. Упав! А той тепер поза грою! А цей… Веде, веде, веде! Раз! Ба-бах! Є! Готово! Значить, оце саме, гол, одним словом… Цей як ударив, той як підскочив, а оцей раз — і готово! Зрозуміли б ви, друзі, що відбувається на футбольному полі? Ні, не радимо вам бути схожими на цього хлопчика. (За Ю. Сотником) *** Між мовною убогістю і багатослів’ям прямий зв’язок: чим менший у людини запас слів, тим більше їх піде на висловлення, здавалося б, зовсім простенької думки. Уміння чітко мислити, багата уява, достатній запас слів дають змогу людині стисло й небагатослівно говорити. Щоб говорити правильно і красиво, треба пильно прислухатися до слова, постійно замислюватися над його слушністю в кожному окремому випадку. Людині завжди буває образливо не розуміти того, що розуміють інші, не знати того, що знає більшість людей її оточення. Добре, якщо таке почуття образи примусить людину позбавитися прогалини у знаннях.
50
Українська мова. 5–7 класи
Погано, якщо хтось при цьому складе руки й заявить: «Я людина проста і в генії не лізу, з мене вистачить того, що є». Це аж ніяк не вияв скромності, а звичайне обґрунтування власних лінощів. Якось одного лектора запитали: — Чому квіти після дощу пахнуть сильніше? Якусь загально-неточно-приблизну відповідь він міг би дати, але це суперечило його правилам. І він засів за літературу. Відповідь на здавалося б простеньке питання він знайшов аж у хімії ефірних масел. Скільки ж йому довелося всього прочитати, щоб відповісти на одним-одне питання! Ось відповідь: у нектарі квітів містяться ефірні масла. Якщо розвести таке масло водою, підвищується інтенсивність його випарування — і квіти пахнуть сильніше. Вміння знайти відповідне слово для кожної мовної ситуації створює ту єдність форми і змісту, яка й робить мову красивою, вражаючою, такою, що надовго запам’ятовується. (За А. Коваль) Завдання 3-го та 4-го рівнів За поданими темами утворіть діалоги (дискусії). Розіграйте їх перед класом. І варіант: «Для чого ми вивчаємо українську мову?» ІІ варіант: «Книга вчить, як на світі жить» ІІІ варіант: «З чого починається Батьківщина» Монологічне мовлення (усне). Усний переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Зробіть докладний переказ почутого. ЯК КНИЖКА ПРИЙШЛА ДО ЛЮДЕЙ «Сторінками» найдавніших книжок ставали камені, сокири, щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців, не знали люди й літер — їх замінювали малюнки. Згодом почали писати на глиняних табличках, які потім сушили на вогні. Але, коли якийсь вчений збирався в дорогу й брав дві-три «книги», йому потрібен був віз. З часом люди навчилися робити книжки з тонкої козячої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, у стародавньому Пергамі. Через те папір цей назвали пергаментом. Та ці книжки були дуже дорогі. Потім у Африці з’явилися книги з папірусу. Писати на них було зручно, але через декілька років вони розсипалися. І от у ХІІІ столітті в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким ми користуємося й сьогодні. (124 сл.; за О. Єфімовою)
5 клас. І семестр
51
Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте наведений уривок. Перекажіть його близько до тексту. Доповніть свою розповідь спогадами про те, як у вашій родині святкують Різдво. РІЗДВО Різдво — найстаріше і найвеличніше з-поміж свят. Воно розділило час на дві частини. Про все, що було до нього, говорять: до нашої ери. Те, що відбувається після нього, датується нашою ерою. З давніх-давен склалася традиція святкування Різдва. Тільки-но з’являлася в небі перша вечірня зірка, люди одягали вишиваний одяг, застеляли стіл святковою скатертиною, і починався Святий вечір. Готували традиційну вечерю. У спеціальній глиняній посудині, макітрі, подавали медвяну пшеничну кашу з маком та горіхами. Вона зветься кутею. Поряд ставили духмяний узвар — компот із сухих фруктів. Це головні страви святкового вечора, які мають символізувати достаток. Усіх страв (пісних) було дванадцять. На покуття під іконами ставили сніп пшениці. Його прикрашали стрічками та коржиками і називали дідухом. Дідух вважався символом врожайності. А наступного ранку, сьомого січня, дівчата та хлопчики веселим гуртом ходили від двору до двору, співаючи колядки. (133 сл.; за Н. Вернигорою) Завдання 3-го та 4-го рівнів Докладно перекажіть першу частину. Дотримуючись відповідного стилю мовлення, продовжіть сюжетну лінію до розв’язки. ЯК ЗАПОРОЖЦІ ПАШІ ТУРЕЦЬКОМУ ПРИСЯГАЛИ Стали вороги докучати цариці, що буцім би то запорожці шкоду роблять. Вона зібрала військо і пішла на них. Зійшлися москалі, зійшлись і запорожці. Москалі стріляють, а запорожці поли підставляють… Понабирали повні заполи куль та й пішли до цариці. — На тобі оці заряди, вони, може, згодяться. Почали запорожців притісняти, став Потьомка населять слободи, саджать німців… Набрали запорожці землі рідної в торбинки і подались: які на Кубань, які посунули у Туреччину. Прийшли, а паша й каже: — Тоді я вас прийму, як заприсягнете вірно служити моїй землі. Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Закінчення за автором — Добре,— кажуть,— згодні. Стали збирати їх під присягу, а в них у кожного в торбині була християнська земля. Вони понасипали в чоботи тієї землі, підійшли під присягу й кажуть: «На чиїй землі стоїмо, тому й служити будемо».
Українська мова. 5–7 класи
52
Так вони й робили, було: в Туреччині живуть, а поміч дають своїм, хрещеним. (За народними переказами)
ЧИТАННЯ Читання вголос Завдання 1-го рівня Виразно прочитайте уривок з казки «Хо» Михайла Коцюбинського. Стрепенувся ліс. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої. Заметушилась у траві комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання. На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється. Витягла цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слуха. Полохливий заєць, причаївшись за кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина весь у море лісових звуків… Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу. Обняло його, засипало самоцвітами. Золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни. Повіяв тихий вітерець. І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струснуло з себе дощ самоцвітів. Жахнулася сарна і зникла в гущині, лишивши зелені сліди на синій від роси траві. Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкості його ногам… Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тихо стало в лісі, страх як тихо. Завдання 2-го рівня Виразно прочитайте оповідання за ролями, інтонаційно передаючи в репліках переживання героїв (здивування, обурення, захоплення тощо). 1-й учень читає слова автора; 2-й — слова вчительки Віри Марківни; 3-й — слова Бориса; 4-й — слова Ліди. СЕКРЕТ Досі в класі ніхто не розкрив цього великого секрету. А всіх дуже цікавить знати — як це сталося, що Борис і Ліда стали найкращими друзями. Спочатку сварилися, ворогували, ніхто не міг їх помирити, а тепер нерозлучні друзі. Борис не любив дівчат. Страшенно не любив. Вийде на перерві з класу, підійде до якоїсь із школярки ззаду — бац її несподівано по спині. Та, звичайно, боїться здачі давати, бо ще й гірше буде! Коли восени зібралися учні до школи, вчителька Віра Марківна почала їх розсаджувати. Бориса посадила разом з Лідою за третю парту. Борис встав і попросив пересадити його на інше місце.
5 клас. І семестр
53
— Чому? — спитала вчителька. — Я не хочу сидіти з дівчиною. — А хіба дівчата гірші за хлопців? Борис мовчить. Учителька знову перепитує. Тоді він, нахиливши голову, каже: — Я не люблю дівчат… — А за що ж ти їх не любиш? — здивовано питає Віра Марківна. — Вони плакси, розповідають усі секрети, задираки і задаються… — Нічого, подивимося, хто буде краще вчитися. Сиди, Борису, там, де я тебе посадила,— сказала Віра Марківна. — Звичайно, я буду краще вчитись,— відповів Борис. — Ну от і гаразд! Гарному учневі ніхто не заважатиме. Тепер годі, сідай. Почався урок. Борис не приніс з собою олівця. А біля Ліди на парті аж два лежить. Борис простягає руку по олівець, а Ліда його тихенько по руці — бац! Потім олівці схопила: — Ти чого на мій бік лізеш? — Дай олівця! — Не дам! — Дай! — Не дам! — Відійму обидва! — прошепотів Борис. — А я закричу на весь клас,— стискаючи міцно в руках олівці, відповідає Ліда. Борис розсердився і каже: — Підожди, вийдеш на перерву. Так і почалася з першого дня війна між Борисом і Лідою. Одного разу Борис спізнився. Давно вже почався урок. Віра Марківна каже з докором: — Ти знову спізнився, Борисе? — Я не спізнився. То у вас годинник неправильно йде. — У нас у всіх годинники неправильні, у тебе одного правильний. Ну, Борисе, я давно збиралася викликати в школу твого батька, але ти все обіцяв виправитися. Може, батько не знає про твої «успіхи»? Лідо, ти живеш близько біля Бориса, передай сьогодні записку Борисовому татові. Скажи, щоб післязавтра неодмінно прийшов у школу до директора. Борис сам вийшов із школи й сумно потьопав додому. Повернувши на свою вулицю, він побачив попереду Ліду. Зробив вигляд, що йому нічого не страшно. Нехай кому завгодно записку передає. Аж ось по вулиці їдуть великі хлопці на велосипедах. Один з них нахиляється і хапає Борисового капелюха. Борис перелякано намагається вхопитись за велосипеда, чіпляється сорочкою за багажник — так і розпанахав на грудях нову сорочку. Книги впали на дорогу. А хлопці, сміючись, женуть далі.
54
Українська мова. 5–7 класи
З переляку Борис побіг був за ними й забув за книжки. Потім хотів повернутись, спинився, не знає, що робити. Повернутись по книжки — велосипедисти утечуть, бігти за ними — книжки пропадуть. Несподівано Борис заплакав. Сльози залили очі, і крізь сльози він здивовано побачив, що книжки вже підняла Ліда й кричить йому злякано: — Біжи за ними, бо вже на другу вулицю повертають! Наздоганяй і виручай свого капелюха! Я книжки заберу. Борис з плачем кинувся вперед. …Тихо входить у кімнату Ліда. Їй дуже шкода Бориса, а записку все одно треба передати… Хтось постукав у двері, і в кімнату зайшов Борис. З-під капелюха дивляться зчервонілі від сліз очі. Ніяково закриває теплим піджачком порвану сорочку. Ліда зраділа, побачивши Бориса: — Ходім у ту кімнату. У мене пташки є і акваріум. Ходім… Несміливо Борис пішов у другу кімнату. Ліда принесла йому хліба з маслом. Замислено почав їсти і, виправдовуючись, сказав: — Насилу наздогнав їх. Дражнили мене. І сорочку нову порвав,— сумно закінчив Борис. — Знаєш що? Скидай сорочку, я зашию. Не віриш? Я здорово вмію шити, спитай у мами. Ніхто й не помітить, що було порвано, скидай! — запропонувала Ліда. Але вулична пригода і записка не виходили Борисові з голови. Дивиться на рибок Борис, а сам думає — чи розкаже Ліда в класі, як він ревів на вулиці і як у нього капелюха забрали… Ліда обов’язково розповість! А Ліда вже закінчила зашивати сорочку: — Готова сорочка! Поглянь, зразу й не помітиш, що зашита. Борисе, ти не турбуйся, я нікому не розкажу про те, що було сьогодні на вулиці. Побачиш. Ніхто, ніхто не знатиме. — Не скажеш? — зрадів Борис. — Чесне слово! Зразу Борисові стало трохи веселіше. Тут, дома, Ліда здалася йому зовсім іншою, ніж у класі. Ліда показала свої зошити з малюнками. Всі зошити чистенькі, в папір обгорнені. — Борисе, давай твої зошити обгорнемо! Дивись, який у мене папір є. Але обгорнули лише один зошит, бо два інших такі брудні, що з ними нічого зробити не можна. — Я дам тобі два нових зошити. У мене є зайві,— запропонувала Ліда. Два нові зошити й книжки обгорнули папером. Переписали приклади й задачі. Потім почали розв’язувати нові… — Борисе, знаєш що,— каже Ліда,— давай щодня вдвох працювати. Задачі розв’язувати, читати, писати разом. Ніхто про це не знатиме,
5 клас. І семестр
55
це буде наш секрет. Щодня будемо разом вчити уроки, а я записки не передам. — А Віра Марківна? — здивувався Борис. — Я їй скажу, що ти виправився. Нехай подивиться на твої зошити. А цими днями в класі трапилась така історія. Був урок математики. Біля дошки Наталка розв’язує задачі. А Ліда чомусь увесь час підказує, заважає. Віра Марківна розгнівалась і каже: — Лідо, пересядь за першу парту і завжди будеш тут сидіти. А ти, Сашко, сідай біля Бориса. Ліда почервоніла, розгубилась. Ніяково, повільно збирає свої книжки. А Борис встає і просить: — Віро Марківно, нехай Ліда біля мене сидить. Вона більше ніколи не буде підказувати. От побачите, не буде… Ніколи. От здивувалися всі в класі з Борисового прохання. Тепер ще більше школярам хочеться розгадати секрет — чому так подружився Борис з Лідою і перестав дівчат кривдити? (За О. Копиленком) Завдання 3-го та 4-го рівнів Вивчіть напам’ять поезію для позакласного читання Володимира Сосюри «Ганна Йванівна». Виразно прочитайте її з пам’яті. ГАННА ЙВАНІВНА Я пам’ятаю вчительку свою, Просту і скромну і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми — її, задуману і мрійну. Як мати Ганна Йванівна була, Вона із нас не лаяла нікого, Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, Для нас була сільська далека школа. Я не забуду вчительки ніколи, Яку любив всім серденьком малим. Завжди привітна, тиха й ясночола, Вона нічим не силувала нас, Але при ній такий був тихий клас, Як сад без вітру. З нами часто в поле Вона ходила й вчила нас любить Свій рідний край, як сонце, як блакить, Як всю природу: знать, як звуться квіти, Не драть гніздечок і не мучить птиць.
56
Українська мова. 5–7 класи Цвіли далекі спалахи зірниць, І перла рос на скошенеє жито Вже сіяв вечір… Вчителько моя, Хіба забуть тебе в ці дні я можу! В душі моїй твій тихий зір сія Привітом дальнім. В серці, наче рожу, Про тебе пам’ять пісня зберегла. Для мене матір’ю ти другою була.
Читання мовчки І варіант (1-й рівень складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. ПУШОК Одного разу, коли Миколка повертався зі школи, він почув, що за великою бочкою, яка стояла у них на подвір’ї, начебто щось слабенько запищало. Що б це могло бути? Хлопчик перескочив велику калюжу й зазирнув за бочку. Так, це був собачка. Миколка витягнув його з-за бочки. Він був весь мокрий і тремтів від холоду. Миколка притулив собачку до себе і, перескакуючи відразу через дві сходинки, побіг нагору додому. Вдома Миколчина сестра Галя добре вимила песика й витерла рушником. Песик був гарненький, білий, мов сніг. Шовкова пухнаста шерсть його висохла. З неї видно було тільки чорні веселі оченята. Пушок лишився жити у Миколки. Він начебто розумів усе, а Миколку любив більше за всіх. Він бігав за ним усюди, а коли хлопчик сідав робити уроки, Пушок спокійно вмощувався біля столу і придивлявся чорними оченятами на свого хазяїна. Минав час, але Пушок мало змінився. Він тільки трохи підріс і навчився багатьох кумедних витівок, але був все так само схожий на клубочок білої пухнастої вовни. Одного вечора тато прийшов дуже стурбований. Він розповів, що у їхню лікарню потрапив важко травмований хлопчик. Йому зробили операцію, і тепер він мусить лежати в гіпсі ще кілька років. Миколка притих. Як це було страшно — лежати так довго зовсім непорушно. Інші діти могли бавитися, бігати, куди схочуть. А цей хлопчик міг лишитися назавжди калікою. Вранці, коли тато йшов на роботу, Миколка побіг за ним. — Тату, візьми! Це для того хлопчика. — Що тут таке? — здивувався тато, побачивши фанерну коробку з просвердленими в ній дірками. — Це… Пушок… — пробурмотів Миколка, ледве стримуючи сльози. Тато погладив сина по голові. — Ти його сам віднесеш, добре?
5 клас. І семестр
57
— Ні, ні… Я не можу… Ти йому віднеси і скажи… Нехай Пушок буде у нього… Миколка хутко побіг з кімнати, бо йому нізащо не хотілося показати татові, що він плаче. (290 сл.; за В. Василевською) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Визначте головну думку твору. а) Любов до тварин; б) дружба Миколки з Пушком; в) доброта дитини; г) сімейні стосунки. 2. Де знайшов собачку Миколка? а) Під парканом; б) на горищі; в) на сходинках будинку; г) за бочкою. 3. Чому песик отримав таке прізвисько? а) Тому, що був маленький; б) мав пухнасту шовкову шерсть; в) був веселий і лагідний; г) мав чорні оченята. 4. Як звали сестру Миколки? а) Галя; б) Юля; в) Наталя; г) Оля. 5. Які мовні засоби використовує автор при змалюванні Пушка? а) Вищі ступені порівняння прикметників; б) пестливі суфікси; в) слова в переносному значенні; г) художнє перебільшення. 6. Якого кольору був песик? а) Рудувато-сіруватий; б) попелясто-коричневий; в) чорно-бурий; г) сніжнобілий. 7. Кого найбільше любив Пушок? а) Миколчину сестру; б) Миколчиного тата; в) Миколку; г) усю родину. 8. Визначте стиль мовлення у тексті. а) Науковий; б) художній; в) офіційно-діловий; г) публіцистичний. 9. Де працював Миколчин батько? а) У лікарні; б) у школі; в) у дитячому садочку; г) у ветеринарній кліниці. 10. Чому Миколка у кінці твору швидко вибіг з кімнати? а) Поспішав до школи; б) збирався у лікарню; в) не хотів показати сльози; г) за дорученням батька. 11. Яку основну рису характеру можна виділити у Миколки? а) Доброзичливість; б) співчутливість; в) щедрість; г) щирість.
58
Українська мова. 5–7 класи
12. До якого жанру відноситься цей твір? а) Нарис; б) повість; в) оповідання; г) п’єса. ІІ варіант (2-й рівень складності) Читаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, відповіді. На виконання цієї роботи відводиться 4 хв. 1. Скільки сторінок має друкований аркуш, що входить до складу книги? а) 12 або 24; б) 14 або 28; в) 16 або 32; г) 18 або 36. 2. Чого не вміщують на титульній сторінці книги? а) Назву книги; б) прізвище автора; в) назву видавництва; г) тираж (кількість примірників). 3. Що таке анотація? а) Короткий зміст книги; б) відомості про автора; в) перелік розділів книги; г) список використаної літератури. 4. Як називається малюнок, розташований поруч з титулом на лівій сторінці? а) Шмуцтитул; б) фронтиспіс; в) сигнатура; г) колонцифра. 5. Де не може міститися порядкова нумерація сторінок книги? а) Посередині сторінки; б) збоку; в) знизу; г) у центрі. 6. Що називається колонтитулом? а) Назви частин або розділів книги, розміщені зверху смуги; б) порядковий номер друкованого аркуша книги; в) скорочена назва книги; г) прізвище автора, розміщене на першій сторінці кожного аркуша. 7. Яке призначення має сигнатура і норма? а) Допомагає читачеві орієнтуватися у змісті книги; б) вказує на кількість прочитаних сторінок; в) розкриває головну думку твору; г) здійснює контроль за правильністю підбору аркушів книги в процесі її виготовлення. 8. Як ще можна назвати вихідні дані в книзі? а) Свідоцтво про народження; б) атестат зрілості; в) паспорт; г) посвідчення. 9. Що вміщено у вихідних даних книги? а) Зміст; б) передмову;
5 клас. І семестр
59
в) прізвища видавничих працівників, які створили книгу; г) кількість сторінок. 10. Хто не відноситься до творців книги? а) Редактор; б) художній редактор; в) коректор; г) директор видавництва. 11. Про що ще довідається уважний читач з вихідних даних? а) Про адресу автора; б) біографічні відомості про редактора; в) про адресу видавництва; г) про родичів коректора. 12. Для чого слід знати адресу поліграфічного підприємства, де виготовлено книгу? а) Для загального розвитку; б) щоб обміняти книжку, ящо вона виявиться з дефектом; в) для того, щоб уявляти, у якій частині міста розташоване підприємство; г) щоб мати можливість надіслати листа з подякою або висловити незадоволення адміністрації друкарні. ВСЕ ПРО КНИЖКУ Книга звичайно складається з друкованих аркушів. Друкований аркуш входить до складу книги у вигляді зошита, що має 16 або 32 сторінки. Всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках — і шмуцтитул, і фронтиспіс. На титулі (титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, художника, назву видавництва, місяць і рік видання, вказують, для кого вона призначена. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу друкують анотацію — короткий зміст книги. Шмуцтитулом називають окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини). Фронтиспіс — це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також і портрет автора або головного героя твору. Кожна окрема сторінка може містити колонцифру, колонтитул, сигнатуру й норму. Колонцифри — порядкова нумерація сторінок книги. Цифри нумерації можуть міститися зверху або знизу сторінки, посередині або збоку. Колонтитули — це рядки тексту, розміщені зверху смуги, з назвами; приміром: на парній сторінці — назвами частин книги, а на непарній — її розділів.
60
Українська мова. 5–7 класи
Сигнатурою називають порядковий номер друкованого аркуша книги; розміщують її в нижньому внутрішньому куті першої сторінки кожного аркуша книги і повторюють із зірочкою на третій сторінці аркуша. Норма — скорочена назва книги або прізвище її автора. Її вміщують на першій сторінці аркуша, біля сигнатури. Сигнатура й норма потрібні для контролю за правильністю підбору аркушів книги в процесі її виготовлення. Для читача вони, як правило, не мають значення. Є в книзі й вихідні дані. Це — паспорт її. Тут знайдемо ім’я та по батькові автора, його прізвище. Прізвища видавничих працівників, які доклали рук і вміння до створення книги. Це — редактор, художній редактор, коректор, технічний редактор. Уважний читач прочитає тут, і коли книжку здано до набору в друкарню, і коли її почали друкувати. Є тут відомості про формат книги, тираж. І ще дуже важливі дані: адреса поліграфічного підприємства, де книги виготовляли (бо якщо ви придбали книгу з дефектом, ви маєте право надіслати її до друкарні для обміну на якісний примірник), і адреса самого видавництва. (324 сл.; за О. Єфімовою) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. СЛОВО ПРО РІДНУ ЗЕМЛЮ Слово… Яке воно потрібне дитині кожної хвилини — і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум. Я не уявляю собі й виховання любові до природи без живого слова. Люблю ходити з дітьми в поле теплими осінніми днями. Їх зачаровують не тільки краса природи, а й розповіді про неї. Придивіться — чи не здається вам, ніби над далекими селами, над полями і лісами хтось розкрив величезне вітрило, і воно рухається — наближається до нас. Дивіться, як грає бузкова хвиля на сонці дивними переливами! А далі — голуба хвиля. Придивляєшся до неї і думаєш: що ж це — морський вал чи ніжна хмаринка, яка пливе на небі? Ні, це далекі простори. Там теж села, ниви. І все вкрито тонким блакитним покривалом. Що ж далі? Стоїмо ми серед оцих хвиль, милуємося красою рідної землі. Милуємося сонцем, яке так щедро поклало свої барви на світ. На кожній хвилі ви бачите високі кургани — вічних вартових наших степів. Тисячі літ стоять вони в степу. Багато бачили вони і розповіли б нам, якби могли. Сотні поколінь зросили нашу рідну землю своїм потом і кров’ю. Тисячі людей загинули на цьому просторі, що відкривається перед нашими очима, за свободу і незалежність Батьківщини. І коли думаєш про героїв, які віддали своє життя за те, щоб над нами сяяло сонце, ця краса стає ще дорожчою.
5 клас. І семестр
61
Погляньмо на Дніпро, на лівий берег. Ми не бачимо там таких хвиль, як на правому березі. На багато кілометрів розіслалась рівнина. Здається, до самого обрію на землі хтось поклав тонкі малахітові пластинки. Це зеленіє озимина. А між цими пластинками — села… Діти слухають зачаровано. Найбільші пустуни стоять, затамувавши подих. У думці вони подорожують безкраїми просторами рідної землі. Слово розкриває перед ними їх красу. Слово звучить для них як музика. Воно насичене пахощами трав і лісу. Діти повертаються додому радісні, схвильовані. (293 сл.; за В. Сухомлинським) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Без чого не уявляє Василь Сухомлинський виховання любові до природи? а) Без багатої уяви; б) без живого слова; в) без розуміння прекрасного; г) без знань про навколишній світ. 2. З чим порівнюється простір над далекими селами, полями та лісами? а) З вітрилом; б) з покривалом; в) з серпанком; г) з мереживом. 3. Яка була друга хвиля? а) Бузкова; б) синя; в) зелена; г) голуба. 4. Що названо «вічними вартовими наших степів»? а) Могили героїв; б) високі кургани; в) села і ниви; г) степові хвилі. 5. Від чого краса навколишнього світу стає ще дорожчою? а) Від думок про героїв, що віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини; б) від щедрого, барвистого сонця; в) від усвідомлення того, що це твій рідний край; г) від того, що природа розгорнула перед нами всю свою красу. 6. Де, за текстом, найбільші хвилі на Дніпрі? а) По всьому Дніпру; б) біля лівого берега; в) біля правого берега; г) на середині ріки. 7. Який це «малахітовий» колір? а) Зелений; б) жовтий; в) блакитний; г) рожевий. 8. Що примусило навіть найбільших пустунів стояти, затамувавши подих? а) Безкраї простори; б) мальовничі краєвиди; в) пахощі трав і лісу; г) натхненне слово вчителя.
Українська мова. 5–7 класи
62
9. Якими повертаються діти додому? а) Замисленими й спокійними; б) втомленими та сумними; в) радісними і схвильованими; г) піднесеними й зачудованими. 10. До якого типу мовлення належить поданий уривок? а) Розповідь з елементами роздуму; б) розповідь з елементами опису; в) роздум з елементами розповіді; г) опис з елементами роздуму. Використовуючи речення з однорідними членами, напишіть міні-твір про красу свого рідного краю.
ПИСЬМО Письмовий переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Напишіть докладний переказ. ПОРАДА ЧУМАКІВ Давно колись Таврійським степом чумаки по сіль у Крим ходили. Вдень вони по сонцю дорогу знаходили, а вночі — по зірках. Ще й досі ті зоряні гони на небі люди Чумацьким Шляхом звуть. Доїдуть було чумаки до нашої річки та й отаборяться на спочинок. Дуже їм оці місця подобалися, а особливо нічної пори, коли зорі вгорі сяяли й у воді білим світлом відбивалися. Серед усіх тих зірок дві були найяскравіші. Одна — велика, а друга — трохи менша. Як прогнали козаки турків і татар з нашого краю, то почали тут мирні хлібороби селитися. Думали вони, гадали, як же їм річку й свої слободи назвати, аж поки чумаки одного разу не підказали. «Назвіть,— кажуть,— річку Білозіркою, бо в ній уночі білі зірки купаються. А слободи свої назвіть Великою і Малою Білозірками, бо, бачте, як над ними велика й мала зірки білим сяйвом виграють!..» Послухали люди поради чумаків, подякували їм. Отак і звуться з тих давніх часів наші села та наша річка Білозірками. (158 сл.; зі зб. «Савур-могила») Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Склавши план, напишіть докладний переказ почутого, доповнивши його повним текстом Гімну України. «ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ НІ СЛАВА, НІ ВОЛЯ…» Хіба погано, коли ви починаєте думати й запитувати: хто я, якого роду, ким були мої прадіди сто, п’ятсот, тисячу літ тому?
5 клас. І семестр
63
А коли людина замислюється над цим, то починає розуміти, що українці мають славну історію і традиції. Цілий світ поважав їх за це. Маємо ми й свою державу, а кожна держава має свої національні символи, які люди шанують і бережуть. Три основні символи України — Герб, Прапор, Гімн, котрі мають давню й цікаву історію. Національний Гімн України — це урочиста пісня, символ нашої державної єдності, яку більше століття тому написали Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький. Слова Гімну, які були надруковані вперше в 1863 році, так припали до серця всім українцям, що вони навіть приписували їх Тарасові Григоровичу Шевченку!.. А починався гімн так: Ще не вмерла України ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
(147 сл.; з журналу) Орієнтовний план 1. Важливі запитання. 2. Славна історія і традиції українців. 3. Ознаки держави. 4. Гімн — символ державної єдності. 5. Автори урочистої пісні. 6. Початок Гімну. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть докладний переказ першої частини. Самостійно допишіть кінцівку твору. КОШЕНЯ У ШКОЛІ У класі тихо-тихо. Іде контрольна. Вчителька підійшла до Зіни. Її здивувало, чого Зіна заглядає за пазуху, щось шепоче, усміхається. Від подиву вчителька зупинилась: з-за пазухи дівчинки виглянуло маленькемаленьке кошеня. Наступного дня вчителька, відкликавши Зіну, запитала: — Чого це ти принесла його до школи? Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Закінчення за автором — Ой пробачте… Не було дома нікого, а воно боїться залишатися саме: маленьке ж… Зате скільки казок склали потім школярі про те, як кошеня почало ходити з маленькою дівчинкою до школи. Навчилося читати й писати, допомагало їй розв’язувати задачі. Сімнадцять казок було складено про кошеня і дівчинку, кошеня й задачку, кошеня й шкільний дзвоник. (За В. Сухомлинським)
64
Українська мова. 5–7 класи
Письмовий твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу напишіть твір на тему: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…» *** Тисячі літ живе народ наш на плодючій, прекрасній землі. Роздираний нападниками й загарбниками без міри, але єдиний, дужий і добрий до всього живого. Скільки було заздрісних, ворожих, які хотіли зіпхнути народ цей з його землі, знищити, пустити у непам’ять. Здавався він усім чужинцям таким добрим, лагідним і безпомічним, що сам упаде в руки, як перестиглий плід. А він стояв уперто, непохитно, тисячолітньо. Вороги ж гинули безслідно. Та над їхніми могилами лунали не прокляття, бо народ наш не вмів ненавидіти, а линула до самого неба пісня. У піснях своїх народ не тільки виспівував, але й оберігав і зберігав свою душу. (За П. Загребельним) *** Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас в Україні. Пишеться це не з бажання виставити свій рід перед світом, а в ім’я реалізму, з чим усі, хто співає, згодяться одностайно. (За О. Довженком) *** Місяць все щедріше оббризкував сяйвом оброшені дерева й шляхи. Чіткіше вимальовувалися нерозсідлані коні. А притишені пісні козаків поривались на далекі дороги. Поривались до укляклих вишняків, до червоних калин і чорних пожарищ, туди, де є мати чи батько і вірне кохання. Було в тих піснях і степове озерце, де плавало відеречко три дні під водою. Був і сердега бурлака, в якого заболіло тіло ще й голівонька. Був і кінь, що клонить голову за козаком. Була й дівчина, якій вгортав ноги своєю шапкою козак. Туга віків і надії віків сходились у молодих голосах і слалися старим шляхом, стискаючи й веселячи серце… Ніде так щиро не співають, як в Україні. (За М. Стельмахом) *** Пісня утверджує поетичне бачення світу. Перед нами розкинулось безмежне море пшениці. На обрії синіли стародавні кургани. Поміж жовтими нивами вузенькою смужкою вилася дорога. В блакитному небі співав жайворонок. Діти спинилися, вони наче вперше побачили цей куточок рідної землі. Я відчуваю: у душі кожної дитини в ці хвилини звучать слова рідної пісні. Вона ніби відкриває очі на красу рідної землі, і ця краса стає ще ріднішою, ще дорожчою.
5 клас. І семестр
65
Рідна пісня розкривала перед дітьми слово рідної мови як безцінне духовне багатство народу. Завдяки пісні діти сприймали тонкість звучання слова. (За В. Сухомлинським) Завдання 2-го рівня За поданим планом напишіть твір на тему: «Державний прапор України». Орієнтовний план 1. Два кольори національного прапора. 2. Жовтий — колір хлібної ниви, колір сонця. 3. Синій — колір неба, колір води. 4. Вибір народу України. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть твір на тему: «Хліб — символ добробуту народу».
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ (ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ) І варіант (1-й рівень складності) Уважно вислухайте питання, запишіть номери і дайте свій варіант відповіді на кожне з них. Наприклад: № 1 — а). 1. Скільки основних мовних стилів розрізняють у сучасній українській літературній мові? а) 2; б) 3; в) 4; г) 5. 2. Що вивчає фонетика? а) Будову і творення слів; б) звукову будову мови; в) способи поєднання слів у реченні; г) вживання на письмі розділових знаків. 3. Скільки букв налічує український алфавіт? а) 31; б) 32; в) 33;
г) 34.
4. На скільки частин мови поділяються всі слова? а) На 9; б) на 10; в) на 11; г) на 12. 5. Яка частина мови означає дію або стан предмета? а) Іменник; б) прикметник; в) дієслово; г) прислівник. 6. Який серед цих членів речення є головним? а) Додаток; б) обставина; в) підмет; г) означення.
66
Українська мова. 5–7 класи
7. Що з переліченого не є членом речення? а) Узагальнювальне слово; б) однорідні слова; в) звертання; г) звороти. 8. У кінці якого речення найчастіше ставимо крапку? а) Питального; б) спонукального; в) розповідного; г) окличного. 9. Яка з цих букв завжди передає два звуки? а) Я; б) ю; в) є; г) ї. 10. Після якої групи приголосних у власне українських словах пишемо апостроф? а) Д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р; б) б, п, в, м, ф, р; в) к, п, т, ф, х; г) г, к, х, ж, ч, ш. 11. У якому з поданих слів неоднакова кількість букв і звуків? а) Гора; б) небо; в) дощ; г) ніч. 12. Як називається змінна частина слова, за допомогою якої визначаємо відмінок? а) Корінь; б) префікс; в) закінчення; г) суфікс. І варіант (2-й рівень складності) Уважно вислухайте запитання та завдання до них. Дайте відповіді на питання та виконайте запропоновані завдання (доберіть власні приклади). 1. На скільки груп поділяються самостійні частини мови? а) На п’ять; б) на шість; в) на сім; г) на вісім. Назвіть їх та наведіть по одному прикладу. 2. Який з наведених голосних завжди передає два звуки? а) Є; б) ї; в) ю; г) я. Наведіть приклади з поданими буквами. 3. Скільки основних стилів має українська мова? а) Три; б) два; в) п’ять; г) чотири. Назвіть їх. 4. Що вивчає фонетика? а) Звукову будову мови; б) будову і творення слів; в) значення слова; г) словниковий склад мови. Зробіть фонетичний розбір слова батьківщина. 5. Скільки відмінків в українській мові? а) 5; б) 6; в) 7; г) 8. Назвіть їх. Провідміняйте слово залік та розберіть його за будовою.
5 клас. І семестр
67
6. Яке речення називається складним? а) Речення з двома і більше головними членами; б) речення з двома і більше основами; в) речення з двома і більше другорядними членами; г) речення з двома і більше однорідними членами. Запишіть приклад складного речення, зробіть його синтаксичний робір. ІІІ варіант 3-й та 4-й рівні складності Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Який з шиплячих завжди передає два звуки в українській мові? а) Ж; б) щ; в) ч; г) ш. 2. Що вивчає морфологія? а) Будову і творення слів; б) звукову будову мови; в) вживання розділових знаків на письмі; г) види та побудову речень. 3. Якого способу творення слів не існує? а) Префіксального; б) примусового; в) суфіксального; г) префіксально-суфіксального. 4. На яке питання відповідає знахідний відмінок? а) Хто? що? б) кого? чого? в) кого? що? г) кому? чому? 5. Який відмінок називається прямим? а) Родовий; б) називний; в) давальний; г) орудний. 6. Яка самостійна частина мови найчастіше виступає в ролі означення? а) Кількісний числівник; б) особовий займенник; в) якісний прикметник; г) незмінний прислівник. 7. Яка з перелічених нижче частин мови не належить до службових, а становить окрему групу? а) Частка; б) вигук; в) прийменник; г) сполучник. 8. Що з наведеного нижче не є членом речення? а) Порівняльний зворот; б) дієприкметниковий зворот; в) дієприслівниковий зворот; г) звертання. 9. Як підкреслюється обставина при синтаксичному розборі? а) Прямою лінією; б) пунктиром; в) хвилястою лінією; г) пунктиром з крапками.
Українська мова. 5–7 класи
68
10. Якого знаку, на відміну від прямої мови, немає в діалозі? а) Двокрапки; б) тире; в) лапок; г) крапки. Напишіть зразок діалогу у формі телефонної розмови.
ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування. ДУХОВНА СКАРБНИЦЯ НАРОДУ Найславетніші вчені й письменники набирались творчої снаги, звертаючись до минувшини. Сотні, тисячі книжок присвячено цьому. Але жодна із них не може порівнятися своєю глибокомудрістю і чарівністю з однією неписаною книгою. Це — велика книга народної пам’яті: книга пісень, дум, переказів та легенд. Із покоління в покоління передавали українці перлини своєї усної творчості. Передавали як найбільшу коштовність, як зброю і плуг, як хліб і вогонь. А з розвитком науки, культури і красного письменства це багатство стікалося в спільну духовну скарбницю всього нашого народу. (82 сл.; за В. Чабаненком) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст, запишіть його під диктування. Виділіть вже вивчені орфограми та пунктограми. СВЯТО МИКОЛИ Свято Миколи відбувається навесні й узимку. У народних віруваннях Святий Микола користувався великою любов’ю і пошаною як помічник та заступник усіх трударів, особливо хліборобів. У Києві церква Святого Миколая була збудована однією з перших. З його ім’ям пов’язано багато цікавих обрядів. Наприклад, на Львівщині та Тернопільщині до свята випікали спеціальне печиво — миколайчики. Його клали дітям уночі під подушку. Звичай обдарування дітей на Миколая зберігся й у наші дні. На Київщині в день «весняного» Миколи готували заздоровні обіди. Взимку на Харківщині співали: «Святий Микола на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає». (95 сл.; за Т. Зеленченко) Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте текст, запишіть його під диктування. Виконайте граматичне завдання за варіантами.
5 клас. І семестр
69
ПОЕМА КРАСИ Й НЕДОЛІ Україна… В одному вже цьому слові — музика смутку й жалю. Україна — країна, де найбільше люблять волю й найменше мають її. Країна гарячої любові до народу й чорної йому зради. Довгої, вікової героїчної боротьби за волю, в результаті якої — велетенське кладовище, високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли й ким складена пісня. Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки. Україна — розкішний вінок із рути й барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі. Поема жалю й смутку, краси й недолі… (96 сл.; за С. Васильченком) Граматичне завдання І варіант 1. Зробити синтаксичний розбір речення другого абзацу. 2. З другого речення виписати іменники та зробити їх морфологічний розбір. 3. Зробити фонетичний розбір слова країна. ІІ варіант 1. Зробити синтаксичний розбір 1-го речення третього абзацу. 2. З третього речення виписати дієслова та зробити їх морфологічний розбір. 3. Зробити фонетичний розбір слова медовії. Виведення підсумкового (семестрового) балу № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
Українська мова. 5–7 класи
70
№
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Примітка. Підсумковий бал виводиться так: підсумовується кількість балів, одержаних учнем з кожного виду перевірки, і загальна сума ділиться на кількість робіт. Наприклад: 8 + 7 + 9 + 10 + 8 = 42, 42 : 5 = 8,4. Отже, середній бал — «8».
5 клас. ІІ семестр
71
ІІ СЕМЕСТР Тематичний розподіл текстів № варіанта й рівнів складності Українська мова. Діалогічне мовлення 1-й, 2-й р. Видатні поЧитання вголос 3-й (4-й) р. статі української Читання мовчки ІІІ в. культури. Норми Письмовий переказ 1-й р. моралі. Етика спілкування Тестові завдання І–ІІІ в. Тематика текстів
Вид роботи
Шкільне життя. Аудіювання Шанобливе ставлення до книги. Діалогічне мовлення Читання вголос Бібліотека Читання мовчки Україна, її історичне минуле. Архітектурні пам’ятки. Місце, де я народився. Моя родина
Клас
Дата пров.
ІІІ в. 3-й (4-й) р. — І в. 1-й, 2-й р. І в.
Діалогічне мовлення 3-й (4-й) р. — ІІ в.
Усний твір Письмовий твір Вибірковий диктант Перевірний диктант Українська міПисьмовий переказ фологія. Обряди. Письмовий твір Великодні свята Рослинний Аудіювання і тваринний світ. Діалогічне мовлення Дозвілля. Природа рідної землі. Читання мовчки Рослини — сим- Письмовий переказ воли України Письмовий твір
1-й 3-й 2-й 3-й 2-й 1-й
— 3-й (4-й) р. (4-й) р. р. (4-й) р. р. р.
І–ІІ в. 3-й (4-й) р. — ІІІ в. ІІ в. 3-й (4-й) р.
2-й р. Контрольний диктант 1-й р.
АУДІЮВАННЯ (СЛУХАННЯ, РОЗУМІННЯ ПРОСЛУХАНОГО) І варіант (1-й рівень складності) Уважно прослухайте текст. РУДЬКО (життєпис одного півня) Малий Рудько всюди був перший. Чи то ковтати довжелезного хробака, чи заплутатись у траві й переполошити матір своїм вереском. Це він сам на сам зустрівся із загадковим коником.
72
Українська мова. 5–7 класи
День минав за днем, і курчата незчулись, як гидкі палочки на крилах та хвості обернулись у красні новенькі пірця. Рудько знайшов у собі новий хист. Він сам не знав, як це сталося, але одного сонячного ранку, коли навколо горіли роси, зі старого саду почулося його хрипке, тремтяче «ку-ку-рі-ку». Старий півень, що був сам на дворі, здивовано крутнув головою, а далі погірдливо скривився. Але самому співцеві здалось воно вершком мистецтва й сили. І з того часу Рудько повторював його кожної нагоди і взагалі без жодної нагоди. Раптом він непомірно виріс сам у своїх очах. Він не почував себе вже тим руденьким курчам, яке кожний може безкарно образити. Рудько розумів, що своїм співом сказав усьому світові про своє право на радощі життя і що він боротиметься за це право. В курячій суспільності панують суворі закони. Найважливіший з них — закон шанування старшого. Хай ви будете які хочете мізерні, а коли хтось молодший за вас на два дні, то малий він чи великий до неба, а мусить вам коритися. Рудько вже кілька разів заступався за курей, коли їх кривдив Старий півень, але завжди приймав за це належну кару. І цього разу Рудько на свої груди прийняв удар розлютованого Старого, але тепер не побіг геть і враз переповнився шаленою хоробрістю. Ніхто не б’ється так завзято, як повстанці. Вони бились цілий день. А ввечері господиня побачила в різних кутках курника два скривавлені тіла. Коли вона взяла їх на руки, щоб змити поранені голови, малий рудий півень кинувся на великого сірого. Той зовсім не боронився. Старе тіло не витримало в борні. Не міг витримати ганьби і гордий дух. На другий день він був мертвий. Рудько виборов собі своє щастя. Невеличкий півник взяв тепер на себе провід життям рідної громади. І показав себе гідним свого становища. Рудько належав до тих півнів-лицарів, міцних духом і шляхетних серцем, що сміло підставляють груди кожній небезпеці. Ба й самій господині не дозволяв він зачіпати своїх курей. На цьому ґрунті виникали великі непорозуміння, і Рудько ледве не попав у борщ. Бо й дійсно, коли півневі здавалося, що господиня мучить котрусь курку, то вважав своїм прямим обов’язком злетіти їй на груди або кинутись на спину. Рудько дійшов у своїй сваволі до того, що просто ганявся за кожним, хто виходив з хати. І господарі не витримали. На ранок на возі в соломі, поруч з кількома головками капусти, лежав зв’язаний в ногах та крилах Рудько, а гнідий кінь ніс його в невідому далечінь. Рудька ніхто не купував. Його брали в руки, але, побачивши на сухорлявому жилавому тілі самі синці, кидали назад на віз. Господар злякався, що доведеться везти півня назад, збавляв ціну. Аж ось до воза підійшла
5 клас. ІІ семестр
73
старенька бабуся, підійшла й понесла Рудька селом. Вони пройшли якоюсь хвірткою, і тут, посеред затишного подвір’ячка, ласкаво зустріли його чотири чорні курочки. Це подвір’я і стало Рудькові новою батьківщиною. Правда, йому довелося одучити ходити сюди аж чотирьох півнів, але це не забрало багато часу. І коли ви вгледіте малого червоного півня з пишним хвостом і покаліченим сміливим обличчям, знайте, це — Рудько! (523 сл.; за О. Ольжичем) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Який художній прийом використано у творі при змалюванні Рудька? а) Метафору; б) алегорію; в) гіперболу; г) анафору. 2. Якими людськими рисами вдачі наділяє Рудька автор? а) Справедливість та шляхетність; б) добродушність та ввічливість; в) хитрість та підступність; г) егоїзм та самовпевненість. 3. Який хист, підростаючи, відкрив у собі Рудько? а) Полювати на хробаків; б) битися; в) кукурікати; г) літати. 4. Який найважливіший закон панував у курячій громаді? а) Закон сили; б) рівноправність; в) любов до малечі; г) шанування старших. 5. Про що заявив Рудько своїм співом? а) Про те, що він чудовий співак; б) про те, що зійшло сонце; в) про те, що він голодний; г) про своє право на радощі життя. 6. Що стало причиною бійки між Рудьком і Старим півнем? а) Розподіл їжі; б) стосунки з курочками; в) територіальне питання; г) не зійшлись характерами. 7. Як автор ставиться до свого героя? а) З повагою; б) з лагідністю; в) з жалістю; г) ніяк. 8. Чому помер Старий півень? а) Від хвороби; б) з переляку; в) не витримав ганьби й поранень; г) від старості.
74
Українська мова. 5–7 класи
9. Якого кольору був Старий півень? а) Рудий; б) білий; в) сірий; г) чорний. 10. Як і чому вирішили господарі розпрощатися з Рудьком? а) Зварити з нього борщ, бо він був жирненьким; б) продати за нечуване свавілля; в) вигнати з подвір’я, бо не ніс яєць; г) занести в ліс, щоб не будив їх зранку. 11. Де знайшов нову батьківщину герой твору? а) На затишному бабусиному подвір’ї; б) у великому міському будинку; в) на дачі у заможних господарів; г) в зоопарку. 12. До якого жанру відноситься цей твір? а) Повість; б) нарис; в) стаття; г) оповідання. І варіант (2-й рівень складності) Слухаючи текст, дайте відповіді на питання, обравши один із варіантів. 1. Коли відбуваються події, змальовані в оповіданні? а) Взимку; б) влітку; в) навесні; г) восени. 2. Що таке «крисаня»? а) Верхній одяг; б) бриль, капелюх; в) чоловіче взуття; г) маленький пацючок. 3. Чому мати спочатку не пускала сина надвір? а) Бо турбувалася, щоб той не зіпсував крисані; б) бо вже пора було обідати; в) бо надворі бігав лютий собака; г) бо вони збиралися до церкви. 4. Кого перелякав хлопчик, вітром вилітаючи надвір? а) Кота; б) курку; в) горобців; г) індика. 5. Як звали друга героя твору? а) Сергій; б) Степан; в) Сава; г) Семен. 6. Чим він зміг зацікавити головного персонажа? а) Пропозицією погратись на вулиці; б) купанням у річці; в) лазанням по деревах; г) цікавою книжкою.
5 клас. ІІ семестр
75
7. Скільки класів закінчив Прокопів хлопець? а) Три класи; б) чотири класи; в) п’ять класів; г) шість класів. 8. Чому головний герой так поспішав додому? а) Бо не хотів спізнитися на обід; б) тому, що за ним гнався лютий собака; в) бо запізнювався на зустріч; г) тому, що боявся покарання від матері. 9. Яке прізвисько мав війтів собака? а) Полкан; б) Циган; в) Рекс; г) Рябко. 10. Яке дерево стало у пригоді під час втечі? а) Береза; б) груша; в) верба; г) сосна. 11. Куди потрапив хлопчик, стрибнувши з гілки? а) У бур’яни; б) у мурашник; в) у терновник; г) у кропиву. 12. Хто автор казки, яка так надовго запам’яталася героєві оповідання? а) Степан Васильченко; б) Іван Франко; в) Євген Гребінка; г) Михайло Коцюбинський. «ЛИС МИКИТА» І НОВА КРИСАНЯ Ні, здається, тієї весняної неділі з мого босоногого дитинства я ніколи не забуду! Ось послухайте лише… Ще звечора онде на цяткованій скатертині лежить для мене новісінька крисаня. Білесенька, як сніг, тонесенька, червоною стьожкою переперезана та ще й пір’ячком заквітчана. Ей, що не кажіть, але такої крисані, мабуть, в усьому селі і з свічкою не знайти!.. Від хвилювання я й не пам’ятаю, як і крисаня на моїй голові опинилася. Як отой чорногуз по мочарах, снуюся по хаті, чванькувато оглядаю крисаню з усіх боків, мов на ярмарку. А далі тихесенько кажу: — Мамо, пустіть надвір… — Не мороч голови! Ось я обпораюсь та й до церкви підемо. Я навіть зрадів, що піду туди з мамою. І як не радіти, скажіть-но? Буде ж перед ким крисанею похвалитись!.. Ну, але ж церква ще попереду, а я тим часом знову пристаю до матері смолою: — Пустіть побігати, мамо… — Та йди вже… Тільки, гляди ж, за ворота не виходь. Я тебе гукну, чуєш?
76
Українська мова. 5–7 класи
Я вириваюсь з маминих рук і вітром вилітаю надвір. З призьби зривається перлякано сірий котище, ошкірюється на мене, настовбурчує шерсть, а далі з голосним нявканням шмигає під повітку. З-за плоту чути знайомий свист. На вулиці мене чекає Семен — Прокопів хлопець. — А дивись, що я маю,— витягає якусь книжку з-за пазухи Семен. У мене, мабуть, аж очі засвітилися. Знав бісів Семен, чим до мене під’їхати! За цікаву книжку та ще й з малюнками я б, здається, й сорочку з себе віддав… — Ходімо до мене і почитаємо трохи. — Е, ні,— зітхаю журно. — Я з мамою до церкви йду. — Ги-ги-ги! — аж заіржав Семен. — Крисанею похвалитися хочеш? То ти зі мною не йдеш?.. Я ще раз зиркаю на хату. Ні, мене ніхто не гукає… Ми вмощуємось під оборогом на торішній соломі. Семен відкашлюється і починає: Надійшла весна прекрасна, Многоводна, тепла, ясна, Мов дівчина у вінку…
Ох, і славно читав бісів Семен! Недарма вже четверту зиму до школи ходив! Ну, кажу вам, не читає, а ніби розповідає, а ти сидиш і лише очима з великого дива блимаєш. З вулиці почулися голоси. — З церкви йдуть! — зриваюся з трепетом. — Ой, і всиплють мені вдома! А все через тебе!.. Сплигую миттю з оборогу і городами, щоб ближче, чешу хутко додому. Та біля війтового перелазу чекала мене нова напасть. Не встиг я перемахнути грядки, як, де не візьмись, вихопився кудлатий Циган. Я хутко присів до землі, наче прикипів на місці, але псисько, здох би ти йому, мабуть помітив серед грядок білу крисаню, бо раптом заревів якось дико й кинувся в мій бік. На щастя, коло перелазу росла дупласта верба і я, ніби сполохана собакою кішка, подерся на неї. Опинившись на дереві, глянув переможно вниз. Кудлай аж заскімлив з безсилої люті… Та хай собі там біситься капловухий дідько, а мені треба подумати, як цілісінькі штани додому донести. Гм… А якби отак полізти по оцій гілці, що то на Гапчин бік звисає, га?.. Правда, високо трошки, але байдуже!.. Он там під штахетами можна в бур’ян плигнути. Я вхопився руками за оту гілку і ненароком зачепив крисанею об сучок. Хотів притримати. Пізно! Моя крисаня вже летіла з дерева просто в роззявлену пащу Цигана…
5 клас. ІІ семестр
77
Ні, дивитись на свою ганьбу я не мав сили! Я поліз по гілці, розгойдався на руках і… з головою пірнув у густі бур’яни. Ух-х! Матінко рідна! Враз мене мов окропом ошпарило. Не пам’ятаю, як і вистрибнув з кропиви очманіло, як пекучий біль пригнав мене до хати… — Господи, а тебе хто так наче градом побив! — сплеснула руками мати. — Кр… кропива… — ледве видушив я з себе. — А крисаня… крисаня де?.. Але я вже говорити не міг. Усе тіло горіло вогнем і свербіло так, що я не міг витримати довше і зарюмсав небитий… Отак я з Франковим «Лисом Микитою» вперше познайомився. Давненько це було, а пам’ятаю, як нині… (520 сл.; за В. Бандураком) І варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прослухайте текст. ТВОЯ БІБЛІОТЕЧКА Далебі, важко знайти сім’ю, в якій не було б книжок, не було бодай невеличкої домашньої бібліотечки. А якщо в домі є діти, то, ясна річ, має бути і невелике «дитяче відділення» — одна-дві полички, а то й окрема шафа. Саме слово «бібліотека» — грецького походження, а перекладається так: «бібліо» — «книга», «тека» — «зберігання». Отож, місце, де зберігаються книжки. Бібліотека, хай і домашня, створюється не за один день. І не за один рік. Вам дарують книжки родичі, батьки, товариші. Купуєте в книгарнях. А буває, батько чи мати або старші брати й сестри привезуть хорошу книжку з іншого міста, де вони були у відрядженні. Ну, а коли вже є вдома кілька книжечок, їм необхідно виділити спеціальне місце у шафі або поличку. Радимо ставити книжки не абияк, а у певному порядку. Окремо — художні (вірші, казки, оповідання, повісті), окремо — науково-пізнавальні (про природу, техніку, тварин тощо). І в кожному з цих підрозділів зручно розставити книжки за абеткою. Приміром, спочатку поставимо твори Андерсена, Багмута, Білоуса, Близнеця, а далі — Васильченка, Висікана, Остапа Вишні, Воронька, Гончара, Гриба, Гуцала і т. д. У кожного з вас є книжки, які особливо подобаються. Одному до вподоби казки, другому — твори про війну, сміливих людей, третій полюбляє веселі вірші й оповідання. Ясна річ, що книжок улюблених і на полиці у вас вдома буде більше. І все ж радимо пам’ятати: добре, коли бібліотечка різноманітна за своїм характером. Хороше, коли під рукою будуть і словники, і збірники загадок, приказок, прислів’їв, народних пісень. І вся ця довідкова частина бібліотечки теж зібрана докупи, зберігається разом. Це дуже зручно.
78
Українська мова. 5–7 класи
І ще кілька порад і рекомендацій власникам домашніх бібліотечок. Необхідно берегти книжки, тримати їх у гарному стані. При користуванні книгою не слід робити поміток на її сторінках, загинати по корінцю. І від загинання самих сторінок книжка псується. Краще в разі необхідності користуватися спеціальною закладинкою чи листівкою. Не варто вкладати між сторінок зайві предмети. Так само не слід змочувати пальці язиком. Пам’ятайте, що пил і волога — запеклі вороги книги. Тому ви повинні раз у раз допомагати своїм вірним мовчазним друзям: не рідше двох разів у рік книжки треба протерти сухою ганчіркою або почистити пилотягом. Інколи у книжкових шафах, які довго не відчинялись, може з’явитися вогкість, запах цвілі. У таких випадках слід знову ж таки кожну книжечку протерти сухою ганчіркою, а шафи залишити відкритими на день-два, щоб провітрилися. Згубно діє на книжку і сонячне проміння: вицвітають, блякнуть текст, ілюстрації, руйнується папір. Не забувайте про це. Якщо з якоїсь причини книжки намокли, їх треба одразу висушити. Для цього між мокрими сторінками добре покласти аркушики паперу — вони заберуть вологу. Потім доцільно просушити книжки на повітрі. Для цього їх ставлять відкритими віялом. Згодом висушені сторінки треба вирівняти: випрасувати їх через папір теплою праскою. На полиці книжки мають стояти вільно. Між верхніми обрізами книжок і верхньою поличкою слід залишити вільне місце для проникнення повітря. (455 сл.; зі зб. «Твій друг — книга») Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. З якої мови походить слово «бібліотека»? а) З латинської; б) з грецької; в) з російської; г) з англійської. 2. Що означає це слово? а) Книжкова шафа; б) книжкова поличка; в) місце збереження книжок; г) книжковий магазин. 3. Як створюється домашня бібліотечка? а) Закуповується в книгарні; б) замовляється на пошті; в) позичається у друзів; г) накопичується роками. 4. У якому порядку, для зручності, слід розташовувати книги? а) За роками видання; б) за абеткою; в) за розміром; г) за кольором.
5 клас. ІІ семестр
79
5. З яких книжок складається довідкова література? а) З повістей та романів; б) з віршів та поем; в) з драматичних творів; г) зі збірників та словників. 6. Як, в разі необхідності, відмітити потрібне місце в книзі? а) Зробити помітку на полях; б) користуватися закладинкою; в) загнути сторінку; г) залишити книжку відкритою на потрібній сторінці. 7. Що не є ворогом книжки? а) Пил; б) волога; в) сонячне проміння; г) чисте повітря. 8. Скільки разів на рік книжки слід протирати або чистити? а) Один раз на рік; б) не рідше двох разів на рік; в) щодня; г) щотижня. 9. Чим вирівняти просушені сторінки книжки? а) Лещатами; б) киянкою; в) теплою праскою; г) пресом. 10. Кого із згаданих у тексті письменників ви вивчали у 5 класі? а) Багмута й Близнеця; б) Білоуса та Гуцала; в) Воронька й Гончара; г) Остапа Вишню та Васильченка. Напишіть невеличкий твір-опис своєї бібліотечки.
ГОВОРІННЯ Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте діалог. На його основі сформулюйте свої висловлювання на тему: «Яку людину ми вважаємо ввічливою?» Побудуйте власний діалог на цю тему та розіграйте його перед класом. — Добрий день! — Вітаю! — Чи можна звернутися до тебе з питанням? — Будь ласка. — Як ти розумієш значення слова «ввічливість»? — О, це дуже містке поняття. — А все-таки? — Мабуть, насамперед, це — вміння поводитись у товаристві. Тобто, не бути занадто балакучим, і, разом з тим, не мовчати весь час. — Отже, мати почуття міри, так би мовити, «золоту середину»? — Саме так. — А ще, кажуть, що ввічливу людину можна впізнати по тому, як вона слухає. Вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його,
80
Українська мова. 5–7 класи
вислухати до кінця, навіть, якщо не згоден із ним — це також одна з головних ознак ввічливої людини. — Правильно. До того ж, треба розуміти душевний стан людини: вміти змовчати, коли розмова була б зайвою і нав’язливою. — Так. А все це разом — вміння вислухати людину. Ти, мабуть, не раз помічав, що дослухавши свого співрозмовника до кінця, ми добре його зрозуміємо. А отже відпаде і значна частина запитань та сумнівів. — Цілком погоджуюсь. Навіть, якщо під час такої дискусії назріває суперечка, то вона згасне, не розпочавшись. — Твоя правда. Та, на мою думку, чи не найважливішою ознакою ввічливої людини є її мовна культура, вміння досконало володіти словом. — І це так. Наприклад, багато непорозумінь виникає через мовну недбалість. Ми можемо образити один одного, зовсім не бажаючи того, а просто через невміння чітко й недвозначно висловити свою думку. Адже наскільки вільно людина володіє мовою залежить те, як її зрозуміють інші. — Тобто, уміння володіти словом, почуття краси слова потрібні кожній людині? — Так, той хто відчуває красу слова, вміє словом передати найтонші відтінки людських думок і переживань, підніметься на високу сходинку людської культури, може вважатися насправді ввічливою людиною. — Наші думки збігаються. Дуже приємно було поспілкуватися. — Дякую. Взаємно. — До наступної зустрічі! — На все добре! (За А. Коваль) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте «Азбуку моральної культури» В. Сухомлинського. На її основі побудуйте діалог на тему: НОРМИ ТА ПРАВИЛА ЛЮДСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ Азбуку моральної культури ми розкриваємо в таких вимогах, правилах, нормах поведінки: 1. Ти живеш серед людей. Кожний твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитанням до самого себе: чи не чиниш ти зла, незручності чесним, хорошим людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим — нестерпно. 2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром. 3. Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: хто не працює, той не їсть, назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиренним до неробства, лінощів, недбайливості, пустопорожнього базікання. Ледар, дармоїд — ворог суспільства. Навчання — твоя перша праця. Ідучи
5 клас. ІІ семестр
81
до школи, ти йдеш на роботу. Працьовитість — твоя честь і доблесть. Своєю працьовитістю ти примножуєш честь сім’ї, роду і створюєш своє ім’я. Справжня людина створюється тільки працею. 4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришеві в біді. Поважай і шануй матір і батька — вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків — це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті й великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних — не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство — джерело жорстокості. 5. Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, обкрадає суспільство. Найбільше зло — відступництво, зрада високих ідеалів. У зв’язку з цими азбучними істинами моралі перед учнями розкривається суть таких найвищих моральних цінностей, як любов до Вітчизни, героїзм, стійкість, мужність у боротьбі за свободу, честь, незалежність, велич і могутність нашої Батьківщини. Завдання 3-го та 4-го рівнів За поданими темами утворіть діалоги (дискусії). Розіграйте їх перед класом. І варіант: «Що значить для мене школа». ІІ варіант: «Мої сімейні обов’язки». ІІІ варіант: «Чим наповнений мій день». Монологічне мовлення (усне). Усний твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу сформулюйте власне монологічне висловлювання (усний твір) на тему: «Україна — моя Батьківщина». *** Наша земля — це Україна. Тому й ми називаємось українці. От як у Франції живуть французи, у Німеччині — німці, у Польщі — поляки. Кожен народ по своїй землі прозивається. Правда, коли Росією правили петербурзькі царі, то вони, бажаючи всіх поклонити під одне ярмо, веліли усім прозиватися «русскімі». Але ми не «русскіє», і не «хахли», і не «малороси», а тільки українці, а рідний край наш — Україна. І чи ти маленький, чи ти великий — з гордістю маєш називати себе своїм іменем. З гордістю тому, що твій народ боровся за свою свободу так, як ніякий інший народ у світі. (За Г. Хоткевичем)
Українська мова. 5–7 класи
82
*** Україна має благодатний клімат, а за природними ресурсами — це найбагатша країна Європи. З півночі до Чорного моря течуть три великі ріки: могутній Дніпро, Південний Буг та Дністер. За територією — це друга після Росії країна Європи, а за чисельністю населення вона наближається до Франції. Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала жертвою войовничих кочівників. Запекла боротьба з ними вичерпувала людські та матеріальні ресурси. Пізніше тут з’явилися оборонці її кордонів — козаки, котрі стали центральними постатями української історії та культури. (За О. Субтельним) *** Батьківщина — твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд. Є в нас своє лихо й горе. Говорячи про них, пам’ятай: ти говориш про лихо й горе свого рідного дому. Щоб мати право говорити про лихо й горе свого народу, треба десять разів зробити щось конкретне для зміцнення своєї Батьківщини. Говорити про недоліки — для цього великого розуму не треба. Думай і роби все для того, щоб перемагали добро і справедливість. Умій не тільки дивитися, а й бачити. Виробляй свої погляди на світ. Світогляд виробляється лише тоді, коли в житті ти бачиш і створюєш щось дороге для тебе. (За В. Сухомлинським) Завдання 2-го рівня Пригадайте народні перекази та літературні твори про запорожців, які вивчали на уроках літературного читання. Наприклад: перекази «Боротьба з ординцями», «Запорожці в урочищі Сагайдачному», «Як Сірко переміг татар»; уривок з повісті Ярослава Качури «Іван Богун». На їх основі складіть монологічне висловлювання (усний твір) на тему: «Де козак, там і слава». Завдання 3-го та 4-го рівнів Створіть монологічне висловлювання (усний твір) на тему: «Моє рідне місто (село)».
ЧИТАННЯ Читання вголос Завдання 1-го рівня Виразно прочитайте початок оповідання Архипа Тесленка «Школяр». Читаючи текст, зверніть увагу на почуття, з якими автор описує свого героя.
5 клас. ІІ семестр
83
ШКОЛЯР Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями. Воно й училось нівроку йому. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке,— чи про луку, чи про ліс… Ну й любило це! Раз гулять повели їх у ліс. Воно вбігло в гущавину так: — А як ось тут гарно!.. гіллячко… сонечко в дірочки… мережечки… ну й гарно! Далі вхопило квіточку, осміхнулось, притулило до щічки, погладило… А там що раде знать було все!.. Усе було розпитує вчителя, усе розпитує і про се, і про те, як і дощ, як і сніг. Вчитель було не навтішається ним, усе було по щічках його, по щічках, а воно вже таке раде ото, так осміхається та ту голівку так простягає до його… Таке. А то раз учитель підійшов і питає: — А що, Миколко, вивчив урок? Воно встало, осміхається… тут осміхається, а там сльози. — Плакав, чи що? — питає учитель. Воно так болісно: — Ні. — Далі руку до очей та й скривилось. — Чого, що таке? — вчитель йому. — Б… били. — Хто? — Батько. — За віщо? — За… за… — та й не доказало за плачем. Завдання 2-го рівня Виразно прочитайте оповідання Остапа Вишні «Як ми колись учились» за частинами: І частина — від початку і до «вищого курсу»; ІІ частина — «вищий курс» колишньої «освіти»; ІІІ частина — «телячий курс» та закінчення освіти у спільному для хлопців і дівчат «технікумі»; IV частина — від «кінської освіти» до кінця. Під час читання звертайте увагу на наголоси. Пригадайте, що таке гумор, іронія. Спробуйте надати інтонації іронічного звучання. ЯК МИ КОЛИСЬ УЧИЛИСЬ Дуже рано починалася за старих часів професійна на селі освіта. Тоді вона починалася, коли Ванька або Одарочку було вже «одлучено» і коли Ванькові або Одарочці сорочка підіймалася вище колін і зав’язувалася вузлом на спині. — Щоб не закаляло! А то воно в мене, вибачте, на втори слабеньке. Ванько вже міцно тримався за материну спідницю і весь час:
84
Українська мова. 5–7 класи
— Мамо! Моні! — Ось не мамай мені над душею! На ось дубця, пожени гуси за ворота. Він у мене хороший хлопець. Пожени! Пожени! Мама на базар поїдуть, гостинця куплять. Отак, отак їх! Гиля, кричи, гиля! Отак! От цяця Ванько! От цяця! А Меланя кака,— вона мами не слухає. Жени! Жени! Це були перші кроки нашої освіти. Пасти гуси, пасти їх так, щоб у чужі копи не вбралися, пригнати додому всіх до одного — це була програма нашого «технікуму», першого, сказати б, курсу. Коли ви цього іспиту було не складете, коли у вас одберуть де-небудь у чужому просі або на чужій стерні картуза або ж ви, навчаючись поціляти, бахнете гуся грудкою по голові і приженете додому замість восьми гусят семеро,— крім того, що на вас буде побито нового-новісінького віника, вас ніколи не переведуть на вищий курс. Вищий курс — це свині. Самі ж ви, певна річ, розумієте, що це вже справа далеко серйозніша, ніж гуси. Свиню ви в самій сорочці не впасете. Тут уже обов’язково потрібні були штани… Хоч із прорішкою ззаду, а проте штани, та ще й на одній підтяжці. Замість дубця потрібний невеликий кийок. Цю справу доручалося громадянинові від шести років. Раніш — ні. Бо тут треба було певної вже кваліфікації, а найголовніше — поважності. Сказати: — Аля! Бодай була вона тобі здохла! Це не те, що невинне й наївне: — Гиля-гиля! Тут уже треба було, щоб свиня почувала над собою тверду руку, треба було вчасно й уміючи вхлудити її кийком, не хапаючись і не нервуючись, і ніби так, між іншим, прослатись по вигоні басом: — А куди ж ото ти пішла? Куди, га? Куди ря-а-а-а-ба? А потім солідно додати: — Сибірки на тебе нема! «Володарем» над свинями ми були до 10–11 років. Потім йшли такі «курси» нашої освіти: телята, вівці, корови, коні… Переступивши на телячий курс, вже «дозволялося» вкрасти в батька паперу й закурювати цигарку з кінського кізяку або прохати в перехожих (тільки не з свого села!): — Дядю, закурить нема? — Нема! — Так дайте ж хоч сірника! В цей час (узимку) починалася й загальна освіта в місцевій церковноприходській або в народній школі.
5 клас. ІІ семестр
85
Звичайно, коли була та школа та були чоботи, щоб у ту школу ходити. Дійшовши до кінського курсу, увечері вже можна було, пригнавши коней додому, вискочити на вулицю, на колодки. Коли мати було почнуть: — Уже, сибіряко, хата тобі чимсь тхне! Уже на вулицю! Можна було матері відповісти: — Та?! А як батько почнуть, краще мовчати. Бо в батька аргументи були значно солідніші: — Ти не той, не дуже! Що ото чоботи вже бутилками пристроюєш? Ти мені дивись! Поб’ю на сукиному синові істика до цурки! Батькові іноді тільки можна було сказати та й то потихеньку: — Та я хіба, тату, що? Я ж — нічого… Кіньми закінчувалася освіта в нашому «технікумі». Освіта в «технікумі» провадилася однаково для хлопців і дівчат. З певними, розуміється, відмінами: одночасно з «технікумом» хлопець вчився погонищувати, тесати, стругати, а дівчина — коноплі брати, тіпати, прясти, вишивати. А далі функції хлопчачі й дівчачі різко розмежовувались: хлопець ішов на плугатаря, на косаря, а дівчина на полільницю й на в’язальницю. Співати вчилися разом на колодках. Співать — це обов’язково, як дихати. Закінчувалася наша освіта материними словами: — Женить би вже лобуряку слід! Або: — Та моя вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так у м’ясниці й обкрутимо! Час уже! Кінець був нашій освіті. ............ А тепер, як подивишся, і ліцеї, і технікуми, інститути, університети, академії… Ой, як «тяжко» тепер нашій молоді! Завдання 3-го та 4-го рівнів Вивчіть напам’ять вірш для позакласного читання Дмитра Білоуса «Хто любить, той легко вчить». Виразно прочитайте поезію з пам’яті. ХТО ЛЮБИТЬ, ТОЙ ЛЕГКО ВЧИТЬ Якщо з українською мовою В тебе, друже, не все гаразд, Не вважай її примусовою, Полюби, як весною ряст. Примусова тим, хто цурається,
Українська мова. 5–7 класи
86
А хто любить, той легко вчить: Все, як пишеться, в ній вимовляється,— Все, як пісня, у ній звучить. І журлива вона, й піднесена, Тільки фальш для неї чужа. В ній душа Шевченкова й Лесина, І Франкова у ній душа. Дорожи українською мовою, Рідна мова — основа життя. Хіба мати бува примусовою? Непутящим бува дитя!
Читання мовчки І варіант (1-й рівень складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. «ТОЙ, ХТО ВЧИТЬ» ТА «ТОЙ, ХТО КЕРУЄ» Поняття «той, хто вчить» може бути передане кількома словами: вчитель, викладач, педагог. Чи ці слова зовсім однакові за значенням? Ні, не зовсім. Учитель — це людина, яка навчає, викладає який-небудь навчальний предмет у школі. Викладач — це той, хто читає лекції, веде уроки в навчальних закладах (найчастіше у вищих або спеціальних середніх школах). Педагог — це людина, яка веде викладацьку й виховну роботу (або розробляє проблеми педагогіки). Грецьке слово «пайдагогос» складене з двох слів: «пайс» — дитина, хлопчик і «агогос» — ведучий, а разом — дітовод, вихователь. З цих трьох слів два можуть вживатися в переносному значенні. Можна сказати «вчитель життя», можна — «природжений педагог» — і в тому, і в тому разі йдеться не лише про вчителів, а про будь-яку людину такого типу. Слово «викладач» у переносному значенні не вживається. Ми кажемо: «Викладач прочитав цікаву, змістовну лекцію». А чому «прочитав»? Адже він говорив, а не читав. У середньовічних університетах оволодіння науками зводилося до вивчення творів визнаних церквою авторитетів. Основною формою занять було читання — викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Та тому, що книжки тоді ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідси й походить вислів «читати лекції». А книги, які читалися на цих лекціях, теж були «середньовічні», не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому й були гігантського розміру — до півметра і більше. Через вагу й розміри носити з собою таку книгу було майже неможливо. Якби нашого першокласника запитати, хто такий директор школи, то він, мабуть, цілком несподівано для себе й для нас точно вгадає
5 клас. ІІ семестр
87
первісне значення слова: він сказав би — «той, хто керує всіма нами». І справді: латинською мовою «директор» — «керівник». Є у цього слова «родич» — диригент — людина, що керує оркестром. (285 сл.; за А. Коваль) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Назвіть мету висловлювання у даному уривку. а) Виховання свідомого громадянина; б) прищеплювання любові до природи; в) поширення уявлень про значення слів; г) пробудження естетичних почуттів. 2. Хто такий педагог? а) Людина, яка навчає дітей у звичайній школі; б) людина, що читає лекції у вищих навчальних закладах; в) людина, яка веде викладацьку та виховну роботу; г) людина, яка керує іншими. 3. Що означає грецьке слово «пайс»? а) Хлопчик; б) дівчинка; в) вихователь; г) учень. 4. Яке з цих слів не вживається в переносному значенні? а) Педагог; б) учитель; в) директор; г) викладач. 5. Чому середньовічні студенти не мали власних книг? а) Тому, що не хотіли їх купувати; б) тому, що вони були їм не потрібні; в) тому, що книг було мало і вони були дорогі; г) тому, що книг тоді не продавали. 6. Чим тогочасна книга відрізнялася від сучасної? а) Розміром; б) змістом; в) обкладинкою; г) кольором. 7. Як створювалися середньовічні книжки? а) Друкувалися; б) писалися від руки; в) набиралися на комп’ютері; г) штампувалися за трафаретом. 8. Якою була основна форма занять у стародавніх університетах? а) Читання; б) писання; в) рахування; г) фізвиховання. 9. Чому говоримо: «прочитати лекцію»? а) Бо лекції тільки читаються; б) бо лекції раніше читали; в) бо з латинської мови слово «лекція» перекладається як «читання»; г) бо так написала автор тексту.
88
Українська мова. 5–7 класи
10. Яке значення у латинській мові має слово «директор»? а) Той, хто критикує; б) той, хто кричить; в) той, хто керує; г) той, хто карає. 11. Назвіть близького родича слова «диригент». а) Декрет; б) директор; в) директива; г) деруни. 12. Визначте тип мовлення цього тексту. а) Розповідь; б) опис з елементами розповіді; в) опис; г) розповідь з елементами опису. ІІ варіант (2-й рівень складності) Читаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, відповіді. На виконання цієї роботи відводиться 4 хвилини. 1. У яких творах траву називають шовковою? а) У повістях і романах; б) у новелах та оповіданнях; в) у прислів’ях та приказках; г) у піснях і казках. 2. Чому ковилу також називають «шовковою травою»? а) За колір; б) за подібність; в) за пухнастість; г) за духмяність. 3. Який вигляд має степ, вкритий ковилою? а) Золотавий; б) зеленкуватий; в) сріблястий; г) синюватий. 4. Де в наш час можна побачити ковилові зарості? а) У музеї; б) на виставці; в) на картинці; г) у заповіднику. 5. Що становить небезпеку для ковили? а) Худоба; б) екологічні умови; в) посуха; г) сильні морози. 6. Яку цікаву властивість мають зернятка ковили? а) Злітають у небо, як ракети; б) стрибають по землі, як коники; в) зависають у повітрі, мов птиці; г) угвинчуються в землю, мов свердла. 7. Як ще поетично називають шовкову траву? а) Біловус; б) чорногуз; в) сива чуприна; г) синя борода. 8. Яку менш поетичну назву має ковила? а) «Собача смерть»; б) «котяча смерть»; в) «козяча смерть»; г) «овеча смерть».
5 клас. ІІ семестр
89
9. Скільки років може прожити ковиловий кущ? а) Три роки; б) тринадцять років; в) тридцять років; г) триста років. 10. Чому українські землі такі родючі? а) Бо ковила не дає пробитися бур’яну; б) бо, відмираючи, ковила перетворюється на багатющий чорнозем; в) бо під ковилою якнайкраще зберігається волога; г) бо, зростаючи, ковила угноює землю. 11. У якому регіоні України ковилою прикрашали весільний вінок? а) На Слобожанщині; б) на Поліссі; в) на Буковині; г) на Луганщині. 12. З чого, за легендою, виросла ковила на Анниній горі? а) З Анниних сліз; б) з Анниних прикрас; в) з Анниного тіла; г) з Анниних кіс. ШОВКОВА ТРАВА В українських піснях, казках траву неодмінно називають шовковою. І таку ж народну назву має найгарніша трава українського степу — ковила. То незрівнянна картина, коли проти сонця хвилюються її довгі пухнасті остюки,— щось ніжне, тонке, переливчасте, наче зблискують срібні шати, наче струменіють коштовні шовки! Багато мандрівників залишили захоплені описи ковилового степу. Але в наші дні побачити таку красу можна лише в заповіднику. Степи давно розорано, і ковила росте хіба що на непридатних для хліборобства землях. Але й там вона не є в безпеці: молоду ковилу залюбки їсть худоба. Це вже потім, коли трава викине насіння, пастухи оминають її. Адже зернятка ковили мають дуже цікаву властивість: падаючи додолу, вони, мов свердло, угвинчуються в землю, а трапиться — то й в овечу шерсть. Можуть пробити навіть шкіру, через що тварини хворіють, а то й гинуть. Тому поряд з поетичними назвами «шовкова трава», «біловус» у ковили є й сумовита: «овеча смерть». Ця дивовижна трава довговічніша й за деякі дерева. Висіявшись у землю, ковила зростає кущиком, щороку додаючи по колу нові стебла. Утворюється дуже щільна дернина, крізь яку не може пробитися жодна інша рослина. Навіть буря не видме з-під неї ґрунту, а волога зберігається тут краще, ніж деінде. Один кущ може «прожити» до трьохсот років! А відмираючи, він перетворюється на багатющий чорнозем. Тим-то такі родючі українські землі. Ковила стала окрасою українського народного вбрання. На Буковині весільний вінок нареченої неодмінно завершувався великою, пишною кулею шовковистих волокон. Є на Буковині під містечком Вашківці Аннина гора, про яку розказують цікаву історію. Колись у Вашківцях жила красуня Анна. Одного разу
90
Українська мова. 5–7 класи
на святі на неї звернув увагу турок (на той час Буковина перебувала під владою Туреччини). Але дівчина не схотіла танцювати з чужинцем, почала втікати. Він погнався за нею конем. Анна щодуху бігла на гору, а турок, доганяючи, ловив її за чудову русу косу. Там, де падало вирване волосся, згодом виросла ковила. Збагнувши, що не втече, Анна крикнула: «Земле, сховай мене!» — і провалилася під землю. Звідтоді буковинці вшановують дівчину-патріотку як святу. А ковила, мов сріблом, шовковими косами вкриває Аннину гору. (328 сл.; за З. Мензатюк) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 3 хв. НЕПОВТОРНИЙ СВІТ ЗВУКІВ Кожна мова вирізняється передусім своїм звучанням. Французька, приміром, має найбільше носових звуків; арабська багата на різні відтінки горлових, які нашими літерами й передати неможливо; польська — твердими й м’якими шиплячими. У китайській, корейській, японській європеєць одразу ж почує щось незвичне для нього. Бувають і зовсім дивні для нашого вуха мови. Ось, наприклад, яку розмову двох сіамців записали колись мандрівники. Один сіамець запитує в іншого: «Кхай кха кай, кхай на кхай?» На що другий відповідає: «Ха най кхай фа-кхай кхай». Це, далебі, не кашель, переданий на письмі. Фрази сіамців означали: «Хіба ніхто в місті не продає яєць?» — «Чому ж, але продавець сьогодні хворий». Мови деяких народів справді бувають бідні на звуки. Тубільці Австралії у своїй мові знають лише 8 приголосних, полінезійці — 10, деякі інші острівні народи — приблизно стільки ж. Не дивно, що для українця, який звик у своїй мові вживати аж 24 приголосні звуки, у тому числі й дз, дж, яких немає в алфавіті, мова тих далеких племен може здаватися чудною. Та навіть звуки, властиві кільком мовам, насправді тільки більш чи менш подібні між собою. Українське е відрізняється від німецького та французького; французьке, німецьке та українське о також не схожі одне на одне. По-різному вимовляються український звук и і російське ы. Українець зазвичай вимовляє німецьке ґ так, як звик вимовляти р українською. Одначе в мові справжнього німця цей звук чується зовсім не таким, а гаркавим, схожим на х. Звуки — це щось надзвичайно своєрідне у мові, її жива плоть і кров. Можна ідеально знати граматику чужої мови і все ж, як кажуть, говорити з «акцентом». Дуже важко побороти в собі навичку вимовляти чужі звуки по-своєму. Той, хто добре знає живу українську мову, не заперечуватиме, що навіть у мешканців різних місцевостей нашої держави той самий звук
5 клас. ІІ семестр
91
може вимовлятися по-різному. В західних областях України можна почути таке тверде л, що воно сприймається майже як в. Замість лопата, полагодити чується вопата, повагодити. А про людину, котра вимовляє л м’якше, ніж звичайно, і твердіше, ніж ль, майже з певністю можна сказати, що це мешканець Полтавщини. (310 сл.; за А. Матвієнко) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Чим, насамперед, вирізняється кожна мова? а) Мелодійністю; б) милозвучністю; в) багатством; г) звучанням. 2. Яка з перелічених мов відзначається великою кількістю твердих і м’яких шиплячих? а) Французька; б) арабська; в) польська; г) китайська. 3. З якого слова почалася розмова двох сіамців? а) Хай; б) фай; в) кхай; г) пфай. 4. Про що йшлося в цій розмові? а) Про яйця; б) про курятину; в) про крокодилів; г) про поп-музику. 5. Скільки приголосних звуків мають у своїй мові тубільці Австралії? а) 10; б) 9; в) 8; г) 7. 6. Які звуки не входять до українського алфавіту? а) [йа], [йі]; б) [йе], [йу]; в) [шч]; г) [дз], [дж]. 7. Скількома приголосними взагалі користуються українці? а) 24; б) 25; в) 26; г) 27. 8. Який голосний, що згадується у тексті, вимовляється неоднаково в українській та російській мовах? а) [и]; б) [е]; в) [о]; г) [р]. 9. Що необхідно досконало знати, щоб розмовляти чужою мовою «без акценту»? а) Значення слів; б) граматику чужої мови; в) усталені вирази; г) вимову чужих звуків. 10. У яких місцевостях України звук л вимовляється як в? а) У східних; б) у південних; в) у західних; г) у північних. Назвіть декілька слів з відхиленнями від літературної норми у вимові, що побутують у вашій місцевості. Запишіть їх та зробіть фонетичний розбір.
Українська мова. 5–7 класи
92
ПИСЬМО Письмовий переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Склавши простий план, напишіть докладний переказ почутого. ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Ім’я Григорія Сковороди давно стало символом мудрості на українській землі. За описами сучасників можна скласти такий образ Григорія Савича. Одягався пристойно, але просто. Їжу вживав, за теперішніми поняттями, вегетаріанську: зелень, плоди, молочні продукти. Їв тільки раз на день — після заходу сонця. М’яса й риби не вживав, і то не через забобони, а через властивості свого організму. Для сну виділяв не більше чотирьох годин на добу. Вставав удосвіта і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто на чисте повітря і в сади. Був веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, скромний, з усього виводив повчання. Навідував хворих, розділяв останнє з бідними. Вибирав і любив друзів за їх якостями. Був учений без пихи, а при спілкуванні з людьми нікому не лестив. Слава про Сковороду поширилася далеко. Бандуристи підхоплювали його вірші й співали їх на ярмарках та дорогах. Він був ніби мандрівною академією та університетом у тодішній Слобідській Україні. (144 сл.; за В. Шевчуком) Орієнтовний план 1. Символ мудрості. 2. Спогади сучасників. 3. «Меню» Григорія Сковороди. 4. Денний розпорядок. 5. Риси вдачі. 6. Слава Сковороди. 7. «Мандрівна академія». Завдання 2-го рівня Напишіть переказ близький до тексту. Доповніть його розповіддю про інші, відомі вам, фантастичні істоти українського фольклору. МАВКА Вже протягом багатьох сотень літ народу відомі «духи», які населяють домівку, ліс, поле, річки, озера і моря. Головними серед них завжди вважалися домовик, лісовик, мара та мавка. Цікава і характером, і зовнішністю мавка. Мавки влітку мешкають на розлогих вербах чи березах понад водою. Зеленоокі, пишноволосі,
5 клас. ІІ семестр
93
вони ночами, гойдаються на гілках, виспівуючи дивовижних пісень, і водять танки. І там, де вони вночі танцювали, виростає найгустіша і найзеленіша трава. Та можуть мавки заманити неслухів у воду чи залоскотати до смерті… Отже, коли хто з вас раптом зустріне вдень мавку, нехай запам’ятає, як її спекатися. Підбіжить вона до тебе та почне питати: «Що в тебе у руках: петрушка чи полин?» Не приведи Господи відказати їй: «Петрушка!» Вона тут-таки вигукне: «Ох ти ж моя душка!» — і почне тебе лоскотати… А коли ти відкажеш: «Полин!» — мавка зойкне: «Ховайся під тин!» — і тільки бачили її. (138 сл.; за А. Костецьким) Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть докладний переказ першої частини тексту. На власний розсуд продовжіть сюжетну лінію до розв’язки. ВАВИНА ПЕРЕМОГА Василинка давно мріяла мати цуценя. І ось одного разу татусь увійшов до кімнати з симпатичним створінням на руках. Кудлате вухо прикрашав великий рожевий бант. Цуценятко назвали Вавою. Чому таке дивне ім’я? Та тому, що, замість звичайного «гав», Вава тоненько дзявкала: «Вав!» Отож Вави ніхто не боявся. А сусідські коти глузували навіть. Тому Василинка завжди захищала свою маленьку подружку. І сьогодні Василинка й Вава прогулювались удвох. На розі будинку їм зустрівся Антон, сусідський хлопчик. Поряд з господарем поважно ступав грізний боксер Грім. Вава аж підстрибнула від переляку. Антона це розвеселило: «Василинко, ховай свою моську до кишені — бач, як злякалося!» Грім, почувши насмішкуватий тон господаря, нашорошив вуха й приготувався стрибати. «Зупини свого пса… Маленьких ображати не годиться!» — сказала Василинка. Та Антон на це не зважав, він любив полякати дівчаток. Грім весь напружився, чекаючи команди. Раптом Вава… Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Закінчення за автором …загавкала. Та так голосно, що боксер аж здригнувся від несподіванки. Маленька Вава пішла в наступ. Тут вже й Антон розгубився: «Грім! Ти що — моськи злякався?» Та Грім почав задкувати й хутенько сховався за спину господаря. «Гав! Гав!» — про всяк випадок гавкнула Вава і, глянувши на усміхнену Василинку, задоволено помахала кудлатим хвостиком. Додому поверталися веселі. Вава ступала з гордо піднятою головою, а сусідські коти з повагою дивилися їй услід. (Н. Вернигора)
94
Українська мова. 5–7 класи
Письмовий твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу напишіть твір на тему «Роль свят у житті народу. Великодні свята». *** В усіх народів світу існує таке повір’я. Той, хто забуває звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світові, як блудний син. Він ніде не може знайти собі притулку та пристановища. Бо він загублений для свого народу. У нашого українського народу також є повір’я. Від батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. Вовкулака — завжди похмурий, завжди чимось незадоволений чоловік. У день Святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами по лісі й має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї. А в день зимового Миколи він знову перекидається чоловіком. Вовкулака, бувши в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається й людських звичаїв не знає. (За О. Воропаєм) *** Найзначніше християнське свято на честь Воскресіння Ісуса Христа — Великдень. Від понеділка до п’ятниці Страсного тижня кожен день пов’язаний з певними подіями останніх днів життя Спасителя. У народній українській обрядовості ці звичаї тісно пов’язані з язичницькими весняними обрядами. За тиждень до Великодня у Вербну неділю з церкви приносили освячену вербу і виганяли нею корову в череду. Починали розписувати писанки, фарбувати крашанки, пекти паски. У ніч з суботи на неділю на пагорбах запалювали Великодні багаття. На подвір’ї коло церкви все село сходилося на Великоднє гуляння, христосувалися, обмінювалися писанками та крашанками… (За Т. Зеленченко) *** Земля молодою травицею вкрита, ніжні листки з набухлих бруньок звільняються. А люди усміхнені, щасливі. Та й вітаються по-особливому: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» — вклоняються у відповідь. Цілуються тричі, писанками обмінюються. Що ж то за диво — писанка? Звичайне яйце, а так майстерно розписане візерунками, що надивитися не можна! У кожній місцевості — своє неповторне оздоблення. Виконується воно по-різному, а секрет ховається в назвах: крашанки, шкрябанки, крапанки, мальованки. І чому б то людям так яйце розмальовувати? А тому, що здавна вважалося воно символом життя, сонця та всякого початку.
5 клас. ІІ семестр
95
На Великдень і забави особливі. У «блудька», скажімо, граються так: на землю кладуть писанку. Коли гравець відходить від неї на п’ять кроків, йому зав’язують очі й розкручують. Потім дозволяють зробити п’ять кроків уперед. Очі розв’язують. Якщо рукою до писанки дотягнеться — він переміг, якщо ні — обирають іншого. У «битки» можна гратися навіть з дорослими. Крашанки б’ють одна об одну. Чия вціліла — той і переміг. (За Л. Мацюк) Завдання 2-го рівня За поданим орієнтовним планом напишіть твір на тему: «Калина — символ України». Орієнтовний план 1. Колись в Україні… 2. Цілющі властивості калини. 3. Обрядове значення рослини. 4. Символ потягу до своєї землі. 5. Калина в народній поезії. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть твір на тему «Якою я хочу бачити свою Батьківщину».
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ (ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ) І варіант (1-й рівень складності) Уважно вислухайте питання, запишіть номери і дайте свій варіант відповіді на кожне з них, наприклад: 1 — а. 1. Що вивчає лексикологія? а) Звукову будову мови; в) будову і творення слів;
б) словниковий склад мови; г) правила літературної вимови.
2. Як називаються слова, що вживаються лише в певних місцевостях? а) Архаїзми; б) загальновживані; в) діалектизми; г) професіоналізми. 3. Яке з наведених слів є однозначним? а) Голова; б) золото; в) гострий; г) префікс. 4. Яку функцію виконують слова в переносному значенні? а) Означають звичайну назву предмета; б) характеризують предмет за схожістю; в) перелічують ознаки предмета; г) називають дію, притаманну предметові.
96
Українська мова. 5–7 класи
5. Як називаються слова, близькі за значенням, але різні за звучанням? а) Антоніми; б) омоніми; в) синоніми; г) пароніми. 6. Що називається фразеологізмом? а) Гра слів, заснована на використанні омонімів; б) нерозкладне загальновживане словосполучення, яке сприймається як одне слово; в) стислий крилатий вислів без повчального значення; г) короткий, часто віршований народний вислів повчального характеру. 7. Яким способом утворилося слово сімдесят? а) Префіксальним; б) складанням основ; в) суфіксальним; г) префіксально-суфіксальним. 8. У якому з цих слів у родовому відмінку і (ї) зміниться на о? а) Осінь; б) камінь; в) Київ; г) Харків. 9. На які приголосні змінюються кінцеві г, к, х у місцевому відмінку? а) Х, ш, с; б) ж, ч, ш; в) з, ц, с; г) к, ц, ч. 10. Який правопис даного слова є правильним? а) Пів-яблука; б) півяблука; в) пів’яблука; г) пів яблука. 11. Із яким значенням вживається префікс пре-? а) Із значенням наближення; б) у значенні «дуже»; в) із значенням неповноти дії; г) як виняток у трьох словах української мови. 12. Який стиль мовлення використано при формулюванні правил українського правопису? а) Художній; б) розмовний; в) офіційно-діловий; г) науковий. 2-й рівень складності Уважно вислухайте запитання та завдання до них. Дайте відповіді на питання та виконайте запропоновані завдання (доберіть власні приклади). 1. Яка група слів називається професіоналізмами? а) Слова, що вживаються в певній місцевості; б) слова, вживані людьми певного роду діяльності; в) слова, якими користується більшість, і які всім зрозумілі; г) слова, що вийшли із загального вжитку. Наведіть декілька прикладів таких слів.
5 клас. ІІ семестр
97
2. Як називаються слова, вжиті у невластивому їм значенні? а) Однозначні слова; б) слова в переносному значенні; в) багатозначні слова; г) слова в прямому значенні. Запишіть речення з таким словом. Виділіть його як член речення. 3. Як називаються слова протилежні за значенням? а) Антоніми; б) пароніми; в) омоніми; г) синоніми. Доберіть чотири пари таких слів. 4. Що називається фразеологізмом? а) Стислий крилатий вислів без повчального значення; б) короткий віршований вислів повчального характеру; в) гра слів, заснована на використанні омонімів; г) нерозкладне загальновживане словосполучення, яке сприймається як одне слово. Напишіть приклад фразеологізма. 5. На які приголосні змінюються кінцеві г, к, х у місцевому відмінку? а) Х, ш, с; б) ж, ч, ш; в) з, ц, с; г) к, ц, ч. Наведіть три приклади такого чергування. 6. Який прикметник при зміні його на іменник за допомогою суфікса -ин(а) буде мати суфікс -щ(ина)? а) Козацький; б) гуцульський; в) турецький; г) гайдамацький. Запишіть 4 прикменики та утворіть від них іменники з суфіксом -чч(ина). ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Як ще називаються застарілі слова? а) Архаїзми; б) загальновживані; в) діалектизми; г) неологізми. 2. Яку функцію виконують у мовленні синоніми? а) Шляхом протиставлення яскравіше змальовують ознаки предметів і явищ; б) називають терміни, конкретизують певні поняття; в) означають звичайну назву предмета, дії чи ознаки; г) роблять мову багатою і яскравою. 3. Як називається стійке (нерозкладне) загальновживане словосполучення, що сприймається як одне слово? а) Афоризм; б) професіоналізм; в) фразеологізм; г) крилатий вислів.
Українська мова. 5–7 класи
98
4. Від якої частини слова утворюються нові слова? а) Від префікса; б) від кореня; в) від суфікса; г) від основи. 5. Яка основа називається непохідною? а) Що складається тільки з кореня; б) що складається з префікса й кореня; в) що складається з суфікса й кореня; г) що складається з префікса, кореня й суфікса. 6. Що означає голосний о при зміні значення дієслова? а) Повторювану дію; б) багаторазову дію; в) одноразову дію; г) наголошений суфікс. 7. З яким голосним у закритому складі чергуються о, е у відкритому? а) У; б) а; в) і; г) и. 8. Коли при творенні складного слова використовується сполучний голосний е? а) Якщо перша частина складного слова — прикметник твердої групи; б) коли перша частина складного слова — прикметник м’якої групи; в) коли перша частина складного слова — іменник або займенник — закінчується на твердий шиплячий; г) після м’якого неподовженого приголосного, яким закінчується основа іменника м’якої групи. 9. Який з наведених префіксів змінюється перед к, п, т, ф, х? а) роз-; б) з-; в) с-; г) без-. 10. Яке значення в українській мові має префікс пре-? а) значення неповноти дії; б) вказує на наближення до чогось (когось); в) вживається у значенні «дуже»; г) слова з таким префіксом — винятки в українській мові. Напишіть про свій найулюбленіший предмет, використовуючи слова з пре- у відповідному значенні.
ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування. У ВЕСНЯНОМУ ЛІСІ Великі дуби з кострубатими гілками ще не встигли вкритися зеленню. Зате на кленах і ясенях уже красувалися яскраво-зелені пучки листя. Пишно зеленіли в новому вбранні берези.
5 клас. ІІ семестр
99
Вузенька лісова дорога губиться в буйних заростях ліщини. Поміж нею густо ростуть фіалки, барвінок, ряст. Зустрічаються цілі острівки ароматних конвалій. Листяний ліс зараз сповнений пташиного співу. Іволги змагаються з щоглами. Перестрибують з гілочки на гілочку непосидючі синиці. Діловито вистукують у кору завжди заклопотані дятли. Туркочуть на вершинах високих дерев горлиці. А з кущів підліска линуть перші, не дуже дзвінкі й ще не певні трелі солов’їв. (91 сл.; за А. Шияном) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Під час диктування запишіть тільки ті речення, у яких вжито слова з незмінними префіксами та з префіксами, що чергуються. Розберіть ці слова за будовою. МОРОЗЕНКО В БОЮ Морозенко, з піднесеною вгору шаблею, в червонім, як жар, жупані летів на чолі першої сотні, що грізно наїжачилася списами й здавалася якимось фантастичним розлютованим звіром. Потужно вдарили козаки на вже розпорошені стріляниною лави польських панцирників. Люто, мов блискавки, рубали шаблі, кололи, збивали з коней чорні списи. Грудьми й копитами били ворога коні. Дзвякіт і зойк заліза, тисячогруді вигуки й передсмертні стогнання злились у якесь жахливе зловороже виття. Завагалося, захиталося й почало відступати під натиском козаків польське військо. Кожний крок віддавало воно з бою. А проте все швидше й швидше мусило посуватися назад. (92 сл.; за О. Соколовським) Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте текст, запишіть його під диктування. Виконайте граматичне завдання за варіантами. ДИВНИЙ ХРАМ На горах київських, високо над Дніпром, виріс храм. Він вставав, як дивне видіння, здалеку перед мандрівниками, що наближалися до Києва суходолом чи водою. «Дивен храм, в світі такого немає»,— говорили про нього. І то правда — храм в ім’я Богородиці був дивний. Він не нагадував грецьких соборів — важких кам’яних споруд. Він не схожий був і на болгарські храми, сірі будівлі, що ставилися на скелях. А тим більше — на суворі, складені з темного дикого каменю храми далекого Півдня й Сходу. Храм цей ніби виростав із гущавини дерев. Його, здавалось, народила, зметнула над горами й злилась з ним рідна київська земля. (96 сл.; за С. Скляренком)
Українська мова. 5–7 класи
100
Граматичне завдання І варіант 1. Виписати складне слово з першого абзацу, розібрати його за будовою. 2. Зробити фонетичний розбір слова ім’я. 3. З другого абзацу виписати слова, утворені префіксальним способом. Виділити префікси. ІІ варіант 1. З останнього абзацу виписати слова з префіксами з-(с-), виділити їх. 2. Зробити фонетичний розбір слова нього. 3. З другого абзацу виписати слова, утворені суфіксальним способом. Виділити суфікси. Виведення підсумкового (семестрового) балу № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
5 клас. ІІ семестр № 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Ім’я та прізвище учня
101
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
6 клас І СЕМЕСТР Тематичний розподіл текстів Тематика текстів Слово рідне. Українська пісня. Видатні українці. Мовленнєвий етикет, вітання
Наші предки. Походження імен та прізвищ. Вшанування пам’яті предків Традиції і святкування в Україні. Мій робочий і вихідний день Батьківщина велика і мала. Моя земля — земля моїх батьків Земля — частина Всесвіту. Вода в народному побуті. Прекрасне в природі. Український краєвид
№ варіанта й рівнів складності Діалогічне мовлення 1-й р. Читання вголос 1-й р. Читання мовчки ІІІ в. Письмовий твір 2-й, 3-й (4-й) р. Тестові питання І в., ІІ в., ІІІ в. Контрольний диктант 1-й р. Аудіювання ІІ в. Усний переказ 1-й, 3-й (4-й) р. Читання мовчки ІІ в. Відтворювальний 3-й (4-й) р. диктант Діалогічне мовлення 2-й, 3-й (4-й) р. Читання вголос 2-й, 3-й (4-й) р. Усний переказ 2-й р. Письмовий переказ 1-й р. Аудіювання І в. Письмовий переказ 2-й р. Перевірний диктант 2-й р. Вид роботи
Аудіювання Читання мовчки Письмовий переказ Письмовий твір
Клас
Дата пров
ІІІ в. І в. 3-й (4-й) р. 1-й р.
АУДІЮВАННЯ (СЛУХАННЯ, РОЗУМІННЯ ПРОСЛУХАНОГО) І варіант (1-й рівень складності) Уважно прослухайте текст. ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА (уривок) Погодою у нас на сінокосі років півтораста завідувала ворона. Це була, так би мовити, наша фамільна ворона. Вона возсідала коло нашого куреня на високій сокорині і звідти бачила всіх нас і все, що ми пили, їли, яку
6 клас. І семестр
103
рибу ловили, все чула і, найголовніше, віщувала погоду. Вона бездоганно вгадувала наближення дощу ще при безхмарному небі. І після того, як раптом вона каркне тричі спеціальним голосом, ми кидали граблі й вила і, позіхаючи, падали, як сонні, під копиці. Один тільки дядько Самійло не піддавався воронячим чарам. Навпаки, він тоді трусився від гніву: — Га, не здохнеш ти! Киш, нечиста сило!.. Дядько Самійло не був ні професором, ні лікарем, ні інженером. Але, як і кожна майже людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище і звали його Самійло-косар. Орудував він косою, як добрий маляр пензлем,— легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він викосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша. Як не проклинав він ворону, як не погрожував їй кулаком, а не минуло й півгодини, як з-за лісу насунулась велика темно-сиза хмара й почав накрапати дощ. Раз батько, розсердившись за дощ, що вона накаркала, попросив Тихона Бобиря, єдиного мисливця на всю округу, застрілити її з шомпольної рушниці. І що ви думаєте? Не встиг ще батько затулити рота, як вона знялася зі своєї сокорини й перелетіла за Десну на високий дуб. І хоч Тихін категорично відмовився стріляти птицю (щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука), вона повернулася з дуба тільки ввечері й накаркала такого дощу й грому, що погноїла все сіно. Тут читач може сказати, що така ворона нетипова і що дощ міг погноїти сіно і без її каркання. Але я й не збираюсь писати про типове. Я описую тільки таке, що було колись на Десні якраз тамтечки, де в неї впадає Сейм. До речі, раз мова зайшла про погоду і про мисливця, який відмовився вбивати вищеописану ворону, доведеться описати й самого мисливця. Чоловік він був бідний і тому, аби не витрачати зайвих зарядів, мусив зробитися снайпером. Проте вбивати диких качок йому доводилося нечасто. Чому? Ось чому. У Тихона одна нога не була в злагоді з другою. Вона була значно коротшою, тоненькою і не розгиналась навіть у сні. Внаслідок чого всі качки, нирці, курочки, чайки, все наше птаство впізнавало його ще здалека і ховалось у ситняк або у воду, під латаття. Крім того Тихонова рушниця була така старовинна, що її курок мисливець носив завжди в кишені і надівав його вже перед самим пострілом. Цілитись Тихін любив довго. — Ну стріляйте вже, дядьку,— шепочу я Тихонові, а серце завмерло від страху: ну зараз бабахне! — Стріляйте… Он вже випливають… Хіба не бачите… Ну, дядьку!.. Однак пострілу не відбулося. В найвирішальніший момент раптом виявилася відсутність курка.
104
Українська мова. 5–7 класи
— Ні, сьогодні не вийде. Курок, мабуть, чи не дома в жилетці забув,— сумно відповів Тихін і закульгав до села. А качки раділи, гуляли, плескались. Уже і в ніч пішло, а вони все плещуться. (507 сл.; за О. Довженком) Дайте відповіді на питання, обравши один із поданих варіантів. 1. Визначте мовний стиль уривка. а) Публіцистичний; б) художній; в) офіційно-діловий; г) науковий. 2. Хто «завідував» погодою на сінокосі? а) Курка; б) качка; в) ворона; г) сорока. 3. Скільки разів птах подавав голос, віщуючи дощ? а) Один; б) два; в) три; г) чотири. 4. Хто не піддавався пташиним чарам? а) Дядько Семен; б) дядько Сергій; в) дядько Савелій; г) дядько Самійло. 5. Ким за фахом був цей дядько? а) Професором; б) інженером; в) косарем; г) лікарем. 6. З якого виду зброї батько, розсердившись, попросив застрілити птицю місцевого мисливця Тихона? а) З автомата Калашникова; б) з пістолета Макарова; в) з шомпольної рушниці; г) з ракетної установки. 7. Яке прізвище мав Тихін? а) Бобир; б) Бобер; в) Бубир; г) Пузир. 8. На кого виключно полював мисливець? а) На чайок; б) на качок; в) на курочок; г) на нирців. 9. Що заважало успішному полюванню? а) Тихін був старий і погано бачив; б) тремтіння рук заважало влучно поцілити; в) Тихін жалів пташок і не хотів їх вбивати; г) Тихона впізнавали птахи й вчасно ховалися. 10. Чому не відбувся постріл, якого так очікував автор твору? а) Зброя виявилася незарядженою; б) через відсутність курка; в) відпало дуло; г) не було по кому стріляти.
6 клас. І семестр
105
11. Яка річка впадає в Десну там, де відбуваються події, описані в уривку? а) Ворскла; б) Сквир; в) Сян; г) Сейм. 12. До якого жанру належить «Зачарована Десна» О. Довженка? а) Сатиричне оповідання; б) стаття на суспільно-політичну тему; в) автобіографічна повість; г) науково-фантастичний роман. І варіант (2-й рівень складності) Слухаючи текст, дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Яким роком датуються перші письмові згадки про чумаків? а) 1399-м; б) 1499-м; в) 1599-м; г) 1699-м. 2. Чому кримський хан Менглі-Гірей скаржився на чумаків московському цареві? а) Тому що чумаки своїми волами витоптують виноградники; б) бо чумаки ображають мирне населення; в) тому що чумаки, бувши християнами, приходили на мусульманські землі; г) бо чумаки не сплачували мита. 3. З чим, на думку більшості науковців, пов’язана назва «чумак»? а) З назвами населених пунктів, які проходили чумаки; б) із зоряним шляхом на небі; в) зі страшною східною хворобою; г) так називали їх татари. 4. Яка верства населення тогочасної України не чумакувала? а) Шляхта; б) духовенство; в) козацтво; г) міщанство. 5. Що таке «мажа»? а) Чумацький віл; в) чумацька зброя;
б) чумацький віз; г) кримська сіль.
6. Чому все приладдя чумацького транспорту виготовлялося виключно з дерева? а) Бо в ті часи ще не знали металу; б) бо залізо було надто дороге; в) бо деревина вважалася надійнішою; г) бо кузні в дорозі не було. 7. Скільки пудів могли везти шестеро волів? а) 120 пудів; б) 90 пудів; в) 60 пудів; г) 30 пудів.
106
Українська мова. 5–7 класи
8. Якими волами мандрували чумаки? а) Білими круторогими; б) чорними татарськими; в) сірими українськими; г) гнідими в яблуках. 9. Як по-сучасному можна назвати вибори отамана чумацької валки? а) Авторитарні; б) мажоритарні; в) демократичні; г) бюрократичні. 10. Яким «годинником» користувалися чумаки у далекому поході? а) Пісочним; б) сонячним; в) електронним; г) живим півнем. 11. Яке дерево висаджували чумаки між криницями як символ щастя у мандрівці? а) Калину; б) ялину; в) тополю; г) вербу. 12. Що означала червона пов’язка на могилі чумака? а) Що це могила отамана; б) що чумак помер від хвороби; в) що тут поховано одруженого; г) що чумак загинув у бою. ЧУМАЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ Перші письмові згадки про чумаків зустрічаємо в листі кримського хана Менглі-Гірея до російського царя Івана ІІІ 1499 року. Хан скаржився на якихось «людей», котрі «ныныча приходя, соль берут, а пошлины не дают». У науковій літературі є багато версій щодо походження назви «чумак». Більшість сходиться на тому, що це слово пов’язане із поширеною на Сході хворобою чумою. Чумаки були першими вісниками про неї. Чумакували переважно заможні селяни, міщани, козаки і навіть духовенство. Тобто ті, хто мав по декілька пар волів, по кілька маж. Що являли собою мажі? Це вози спеціальної конструкції, пристосовані до бездоріжжя, степових лісків і великої спеки. Вони були великого розміру: пароволові вантажністю 60 пудів, чотириволові — 90 пудів, шестиволові — 120 пудів. Осі маж — найголовніше в чумацькому транспорті — робили з дуба, граба, ясеня, в’яза. Все робилося з дерева, без жодної металевої деталі. Замість цвяхів використовували дерев’яні шпильки. Будь-яка дерев’яна деталь замінялася тільки дерев’яною, бо в дорозі кузні не було. Мажі застеляли воловими шкурами, насипали повно солі, знову застеляли шкурами від дощів та пилу і так транспортували. Французький інженер Ле Пле, оглянувши чумацького воза, сказав: «Волові вози поєднують у своїй будові величезну простоту з чудовою дотепністю».
6 клас. І семестр
107
Основною тягловою силою в чумацтві були воли сірої української породи. Вони витривалі й менш перебірливі в кормах, ніж коні. Воли швидше відновлювали на степових пасовиськах втрачену силу. Чумацький шлях був також особливий. Він потребував, щоб були випаси і гарні водопої, менше переправ через ріки, менше крутих підйомів, великих пісків. Тому чумаки їхали не найпрямішими дорогами, часто долали бездоріжжя, безлюддя. Найнебезпечнішим у дорозі були напади кримчан та розбійників. Це й об’єднувало у добре організовані й озброєні групи — валки. Чумаки з навколишніх сіл збирались в одну валку, що нараховувала до сотні, а іноді й більше маж. Від’їхавши трохи, всі сходилися на раду, обирали отамана на весь час одного промислу. Кожен чумак мав право одного голосу, чумаки ж новобранці, що перший раз подорожували, мали лише півголосу. Це було унікальне, ніким не записане право. Голосувати за отамана — значило давати обіцянку повного йому послуху. До нього зверталися: «Рідний батьку наш!» Обов’язки отамана були визначені не ним самим, а звичаями. В чумацьких піснях валка виступає як тісно згуртована група людей на чолі з батьком-отаманом. Він не тільки керує рухом, а й організовує людей проти розбійників, наділений винятковою силою, хоробрістю, розумом, кмітливістю. Валка мусила бути об’єднана лише під час промислу, і влада отамана була в межах валки. Виділявся отаман шапкою, верх якої був обшитий червоним трикутником, а на передньому його возі стояв півень — живий годинник на всю довгу дорогу. Другою особою, яка вибиралася на раді чумаків, був кашовар. Він, як і отаман, звільнявся від усіх обов’язків валки. Основні чумацькі шляхи пролягали з України в Крим, на Дон, Волощину та Галичину. На великих відстанях між природними водопоями чумаки копали в полі три криниці, розташовані трикутником, за релігійним принципом: Бог любить Трійцю. Між криницями садили калину — символ щастя у мандрівці. Коли в дорозі чумак помирав від хвороби чи від ворожих ран, це була найбільша трагедія для всієї валки чумаків. У степу при дорозі копали яму. Покійника на той світ проводжали у вишиванці, новому одязі. Всі чумаки також одягали вишиванки. Кожен чумак зі своєї мажі приносив жменю солі, нею обсипали покійного. Шапками насипали високу могилу, ставали коло неї, читали речитативно закон Божий, бажали Царства небесного. Отаман збирав пожертвування з чумаків і передавав вдові покійника. Другої весни чумаки привозили високий дубовий хрест, укопували його на могилі. Вишитий вдовою рушник прикріпляли серединою до вершини хреста, кінці приколювали на перехрестях. Червона пов’язка означала, що покійник пролив кров.
108
Українська мова. 5–7 класи
Чумацькі неписані закони — соціальна справедливість при розподілі прибутків, людяність, допомога бідним, скривдженим. Чумацтво широко відбите в народних піснях, легендах, переказах. Чумацький фольклор записували П. К. Саксаганський, Д. М. Ревуцький, Панас Мирний та його брат Іван Білик, М. В. Лисенко. Пізнати шляхи чумакування — означає розкрити ще одну цікаву сторінку нашої історії. (600 сл.; з часопису) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прослухайте текст. БУРУЛЬКА Вранці сніг блищав так, ніби зима жменями понаносила блискіток. А в садку, на тому розі будинку, де була ринва, з’явилася бурулька. Вона мінилася проти сонця всіма кольорами веселки і була дуже гарна. Один хлопець схопив паличку і почав кидати нею в бурульку. Він уже уявляв собі, як покаже дітворі, що в нього є така бурулька. Ой, як злякалися всі у садку, коли побачили, що робить хлопчик: і дерева, і пташки, а найдужче стара ринва. По-перше, вона боялася, що хлопчик може помилково влучити в неї, по-друге, ця стара ринва не хотіла позбавлятися своєї прикраси, якою вона дуже пишалася. Але хлопчик таки влучив у бурульку, і вона враз зламалася і впала. — Моя бурулька! — радів хлопчик, підхопивши її руками. Він навіть рукавиці скинув, бо йому зробилося гаряче, коли він кидав паличку, і руки в нього були зовсім теплі. Раптом бурулька мовила: — Я розкажу тобі багато цікавого. Хлопчик дуже здивувався. — Ти, мабуть, чарівна бурулька? — спитав він. — Атож,— сумно сказала бурулька. — Я зачарована, я заморожена, і дуже дякую, що ти врятував мене. Я була дуже веселою краплиною води. Пливла в Дніпрі з мільйонами сестричок до Чорного моря. Це були найкращі хвилини мого життя. Коли ми влилися у Чорне море, вітер здіймав страшенні хвилі, вищі за цей будинок, перевертав човни і кидав пароплави, як трісочки. Та я, маленька краплинка, завжди тікала від нього. Якось спересердя, в тихий літній день, коли я цього зовсім не сподівалася, він виплеснув мене на берег, на гаряче каміння. Я обернулася парою і полинула в небо. Високо над землею я літала в білій хмарі і, коли раптово знову налітав вітер, швидко падала на землю дощем та напувала її. Я не боялася потрапити й під землю. Адже й там я рухалася, жила і знову виринала на світ веселим джерельцем.
6 клас. І семестр
109
Якось біля нашого джерельця зупинилися троє вояків. Вони були стомлені, сірі від придорожнього пилу. «Умиймося рідною водичкою!» — сказав один з них і зачерпнув повні пригорщі джерельної води. Я потрапила на його засмаглі, натруджені долоні й вимила йому лице. Яке то було щастя. Коли він струсив краплі з рук на траву, встигла побачити: обличчя його було вже зовсім не сіре, а молоде, вродливе, і очі сяяли. Як це приємно, що завдяки тобі сяють і радіють! Ні, я таки часто була щасливою! Але я чимдуж поспішала далі. Я любила все нове і зовсім не злякалася, коли разом зі своїми сестрами з одного джерела потрапила у водогін. Поки ми бігли у водогоні, дуже здружилися між собою і все балакали, гомоніли, розповідали про себе. Що ж нам було ще робити? Одні пригадували, як їх заливали у паровози, підігрівали і як вони, обернувшись на пару, рухали цілі потяги. Краплинки були дуже горді з цього і, я думаю, мали на це право. Інші розповідали, що вже не раз їх узимку наливали в рури, щоб обігрівати будинки. Вони казали: «Коли б не ми, люди померзли б». Мені було дуже цікаво — куди ж я тепер потраплю? Направду, я більше хотіла б стрінутися з моєю рідною мамою-річкою, плисти синім Дніпром, але була рада вже хоч будь-якій зміні. Я хотіла, щоб потім і мені було що розповісти про те, як я рухала потяги чи якісь великі цікаві машини. Але моя доля цього разу була куди простіша. Мене налили… в чайник. Так, у звичайний великий чайник і поставили його на електричну плитку. «Треба тікати!» — подумала я. Та швиденько підібралася до кінчика чайникового носа. — Куди ти, мала? — засичав чайник. — До побачення, дядечку! Я ще хочу політати на волі! — гукнула я, легенькою парою знялася вгору й вилетіла з іншими подругами крізь димар. «А ось де ти!» — почула я раптом. Ой лишенько, це знову був вітер, і який сердитий, холодний! Він тепер служив у білої Зими. Небагато їй було роботи зі мною! Вона тільки слово мовила — підхопив мене вітер, і вже білою сніжинкою я впала на стару ринву. Я плакала, і сльозинки замерзали на мені. Я зробилася холодною, крижаною бурулькою і примерзла до цієї старої ринви». Бурулька замовкла, і раптом хлопчик відчув, що вона тане у нього в руках. — Трошечки тепла в житті, і я знову біжу далі… Дякую тобі за тепло твоїх маленьких рученят. Згадуй мене, коли плаватимеш у річці, коли дивитимешся на росу, золотий дощик і білу хмарку. І вже не було нічого в руках хлопчика. (648 сл.; за О. Іваненко)
Українська мова. 5–7 класи
110
Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Де з’явилася бурулька? а) На зеленій ялинці; в) на старій ринві;
б) на високому паркані; г) на кам’яному димарі.
2. Чим хлопець намагався збити бурульку? а) Цеглиною; б) залізякою; в) капелюхом; г) паличкою. 3. Для чого хлопчик збивав бурульку? а) Щоб її з’їсти; б) щоб вона, несподівано впавши, не накоїла лиха; в) щоб показати її дітворі; г) знічев’я. 4. Що здивувало хлопчика, коли він нарешті отримав бурульку? а) Що вона була дуже холодна; б) що вона заговорила; в) що вона випромінювала всі кольори веселки; г) що бурулька почала танути. 5. Який тип мовлення переважає у творі? а) Розповідь; б) опис; в) роздум; г) полеміка. 6. Куди потрапила майбутня бурулька після того, як підступний вітер виплеснув її на гаряче каміння? а) На небо; б) під землю; в) у водогін; г) у чайник. 7. Хто скористався джерельною водичкою і зробив краплинку щасливою? а) Місцеві селяни; б) стомлені вояки; в) міські дітлахи; г) веселі пташки. 8. Чим пишалися водяні краплинки? а) Своєю величезною кількістю; б) вмінням перевтілюватись; в) швидким рухом; г) своєю користю для людини. 9. Який художній прийом використано в оповіданні? а) Алітерацію; б) алегорію; в) антитезу; г) афористичність. 10. Визначте мовний стиль твору. а) публіцистичний; б) науковий; в) офіційно-діловий; г) художній.
6 клас. І семестр
111
Дотримуючись відповідного стилю мовлення, напишіть декілька речень про користь води у різних сферах людської діяльності. Виділіть основи створених речень та назвіть частини мови, якими вони виражені.
ГОВОРІННЯ Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте зразок діалогу на тему «Чому і як люди вітаються». За поданим зразком підготуйте власний діалог на цю ж тему і розіграйте його перед класом. ЧОМУ І ЯК ЛЮДИ ВІТАЮТЬСЯ І - й у ч е н ь. Добрий день! І І - й у ч е н ь. Доброго здоров’я! І - й у ч е н ь. Слухай, вже скільки часу кожного дня ми вітаємось із тобою. І І - й у ч е н ь. А як можна не привітатись із знайомою людиною? Не побажати їй доброго дня або здоров’я? Це все одно, що образити її і зганьбити себе. І - й у ч е н ь. Так. А чи згоден ти, що традиція вітатись одна з найдавніших у людей всього світу? І І - й у ч е н ь. Згоден. Але у різних країнах люди вітаються по-різному: ми, українці, зичимо один одному доброго ранку, дня, здоров’я. Англійці при зустрічі запитують: «Як ви себе почуваєте?» І - й у ч е н ь. Араби ж вітаються словами: «Мир тобі!» Саме це вітання, вочевидь, найстарше. Таке ж давнє, як і рукостискання. І І - й у ч е н ь. І справді, вітаючись, ми нерідко тиснемо один одному руки. Так робили ще наші далекі пращури. Цікаво, для чого? І - й у ч е н ь. Бо як же інакше повідомляти зустрічного, що ти з миром ідеш? І І - й у ч е н ь. Сказати йому про це. І - й у ч е н ь. А якщо він мови твоєї не знає і не зрозуміє тебе? От і виходить, що правильніше всього показати руки: ось, мовляв, нема у мене ні сокири, ні списа, ні лука. Я не ворог тобі, а друг. І І - й у ч е н ь. Переконав. Тільки рукостискання теж бувають різними. В Океанії, наприклад, потискають один одному середні пальці і злегка тягнуть у свій бік. А в Конго і досі вітаються обома руками. Виходячи з твоєї теорії, це ще красномовніше: обидві руки без зброї. Отже, вітання — це насамперед вияв доброзичливості. І - й у ч е н ь. Так. Але не тільки. Крім доброзичливості вітання може передавати ще й особисті почуття до людини. Наприклад, у Японії
112
Українська мова. 5–7 класи
на знак особливої шани низько-низько вклоняються, згинаючись удвоє, і присідають до землі, нагнувши голову. І І - й у ч е н ь. А індійці, склавши долоні, викидають їх перед лицем. Араби прикладають до лоба й до серця руки і опускають їх з поклоном, ніби кажучи: «Думки мої, серце моє — все тобі!» І - й у ч е н ь. Ось що таїться в простому вітанні! А ви, мабуть, і гадки про це не мали, промовляючи звичне «Добридень!» (З журналу) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте наведений уривок. На його основі побудуйте діалог на тему: «Значення обрядів та свят в житті народу». Доповніть свої висловлювання розповіддю про народні свята та обряди, які ви знаєте (зустріч Нового року, Різдво тощо). У календарі кожного народу багато свят — урочистих днів, присвячених видатним подіям або пам’яті людей. У ці дні люди від малого до великого прикрашають вулиці, будинки, самих себе. Готують смачні страви, грають, розважаються. Найцікавіше у цей день — обряди, казкові чарівні дійства, в яких беруть участь і дорослі, і діти. Кожен ніби перетворюється в артиста, митця, який виконує встановлені народними звичаями дії. Говорить казкові слова, танцює та співає веселі пісеньки, по-особливому розповідає про зміст свята. Обрядовість — це душа народу, найзаповітніші його бажання, світлі мрії та думки. Із століття в століття переходять обряди від старшого покоління до молоді, передаючи життєрадісність, волелюбність, естетичні почуття, таланти, здібності. (За Т. Зеленченко) Завдання 3-го та 4-го рівнів За поданою темою утворіть діалог (дискусію). Розіграйте його перед класом. Тема: «Що краще — праця чи дозвілля?». Монологічне мовлення (усне). Усний переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Зробіть докладний переказ почутого. ПРІЗВИЩА Прізвища з суфіксами -енк(о) і -ук українські за походженням. Вони колись виражали значення «син». Наприклад, Іваненко означало «син Івана». Те саме значення мало прізвище Іванюк. Потім прізвища закріпилися як родова назва, що передається нащадкам. Частка «ібн» у перекладі з арабської теж означає «син». Ставиться вона в прізвищах для позначення батьківського або родового імені. Вживається у народів, що говорять арабською мовою. У ній існує й інша
6 клас. І семестр
113
частина — «абу». Це слово входить до складу чоловічих імен і показує відносини батьківства. Скажімо, Абу-Алі — «батько Алі». Саме таке ім’я мав видатний філософ, природознавець, лікар і поет таджицького народу Авіценна. Така ж роль і вірменського «ян»: Акопян, Петросян. Грузинське «швілі» у прізвищах також означає «син»: Гурамішвілі, Бараташвілі. Російське -ов має те ж значення. По-німецьки «син» — «зон», і через те в німецькій мові типовими є прізвища, що закінчуються на -зон (-сон): Йогансон, Юргенсон. У шотландських прізвищах Мак-Дугал, Мак-Доуел і подібних префікс -мак виконує ту ж функцію. Багато на світі мов. У різних народів вони неоднакові, проте мислення людей збігається. Це виявляється навіть у прізвищах. (169 сл.; за І. Вихованцем) Завдання 2-го рівня Переказуючи зміст тексту, доповніть його розповіддю про свої колядування. Прочитайте напам’ять або заспівайте відому вам колядку. МАЛЕНЬКІ КОЛЯДНИКИ Колись давно в Україні, як наставали Різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку. Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що до них ідуть аж три празники в гості. «Ой перший празник — то Різдво Христове, радуйся!» І все, що бажали у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова у колядці також були чарівними. Щасливі люди пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними ласощами. За Різдвом наступав другий празник — Новий рік. А ще він зветься празником Святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з’являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі з булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською булавою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали: Ой черчику Васильчику, Посію тебе в городчику. Буду тебе шанувати, Сім раз на день поливати.
(188 сл.; за С. Майданською)
Українська мова. 5–7 класи
114
Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте уривок. Визначте стиль мовлення. Дотримуючись відповідного стилю, продовжіть сюжетну лінію до розв’язки. ЯК ЗАПОРОЖЦІ ВЗЯЛИ АЗОВ Ще як був Азов турецькою столицею, там стояло багато-багато війська. От козаки й схотіли взяти його. Отаман і каже: — Знаєте, братчики, що? Силою, може, й не візьмемо, бо кріпость велика, а хитрощами візьмемо скоріше. Поробили козаки вози, поклали рушниці, понаряджувалися самі чумаками, а отаман — купцем — і махнули. Як стали вже під’їжджати до Азова, взяли тоді… Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Продовження за автором …сховали у вози по сім, по десять або й більше чоловік козаків, повшивали вози шкурами — і гайда. В’їхали перед заходом сонця в Азов і поставили вози вздовж вулиць. От найбагатший купець турецький і виходить. — Що,— каже,— братчики, продаєте у возах? — Продаємо,— кажуть,— товар дорогий: і куниці, і лисиці, і чорні соболі. — Ну,— каже,— підождіть до ранку. Я увесь крам закуплю сам. — Добре,— кажуть. Полягали турки спати. Як повилазили тоді «куниці», «лисиці» й «чорні соболі» з возів, як метнулися по місту — так і пішло воно димом. До сходу сонця орда забралась до бісової матері в Туреччину, а козакам дісталося місто й усе добро. (Зі зб. «Народні перекази»)
ЧИТАННЯ Читання вголос Завдання 1-го рівня Виразно прочитайте текст. ЧАРІВНА КНИЖКА Дечого багато забулося з того часу, а про те, як уперше завітав у нашу хату отой селюк, що його намальовано в кожусі та в шапці, про те пам’ятаю й тепер. Вечір. Коли це — рип двері. Ми — голови на комина, придивляємось. Сива шапка набакир, керея наопашки, в одній руці сукуватий ціпок, у другій — в синіх палітурках книжка. Струшує з себе мряку. Неясно горіло в нашій хаті світло — ніхто зразу не впізнав. Тільки ж розслухали мову, так усі в один голос і загомоніли:
6 клас. І семестр
115
— Хома! Хома приїхав! Хома — наш двоюрідний брат. Веселий Хома, співучий та балакучий, що завжди, як прийде в гості, то відразу і в хаті повиднішає… Батько радий-радий. Мати, сестра заметушились: — Проходь, Хомо! Сідай, Хомо! Розказуй, Хомо! Незабаром хата ніби голосніша стала. Нас, малих, знову на піч загнали — долівка холодна, а ми босі, то щоб не дістали кашлю. Коли чуємо… Одразу стало в хаті тихо. Так тихо, ніби всі кудись повиходили. Визираємо: ні — всі коло столу. Посхилялись над тією книжкою, що приніс Хома, роздивляються. Далі тато почали читати. Мов грім по хаті загримів — залунали нечувані, дивні, нові у нашій хаті слова з книжки, що од них чомусь мурашки полізли поза спиною. Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами. Нащо стали на папері Сумними рядами?..
Добре пам’ятаю: мов який вітер позносив нас, малих, із печі. Спершу читав батько, потім Хома, потім знову батько. Далі всі розглядали якогось селюка, що був намальований в початку книжки. Показували й нам: вусатий такий, зажурений. Як був у кожусі та в шапці, так його й змалювали. Була розмова про того селюка, але мало що ми тямили в тому. Довго ще говорили вони про нього — ми вже, малі, й спати вклалися, а вони ще говорили. А як став я засинати, стало мені здаватися, що в грудях у мене гуде тихо-тихо, лагідно. Було радісно й дивно: ніби я не Андрій, а якийсь орган, що чогось сам собі стиха грає. І тільки-тільки одчувало вухо, що то батько знову почали вичитувати з тієї чарівної книжечки: Перебендя старий, сліпий, Хто його не знає…
(За С. Васильченком) Завдання 2-го рівня Виразно, за ролями, прочитайте про зустріч Різдва в українській хаті. Один учень читає авторські відступи та називає ролі; другий — слова Івася; третій — Ганнусі; четвертий — матері; п’ятий — батька. КОЛИ БЛИСНЕ ПЕРША ЗІРКА Кінчається короткий зимовий день. За лісом згасає сонце. У долині над замерзлою річкою — українське село. Посередині церква, довкола чепурні двори, хати в білих снігових шапках, садки, обвішані срібними
116
Українська мова. 5–7 класи
мереживами інею. Тихо й урочисто сьогодні в селі! І не диво, воно готується зустрічати велике-превелике свято — Різдво Христове. Урочисто піднімаються з землі вечорові тіні, безшелесно темними заслонами сповивають село. Вони несуть добрим людям Святий Вечір. Увійдімо нечутно нашими думками в крайній двір, будьмо невидимими різдвяними гостями завжди привітної української родини. У хаті святково й затишно. Господиня закінчила готувати вечерю і робить останні приготування, щоб подати її на стіл. Господаря ще немає в хаті — він обходить господарство. Івась і Ганнуся заглядають у вікно, чи не видно першої зірки. Хвилина вичікування, і враз… І в а с ь. Зірка! Перша зірка! Мамо, перша зірка на небі! Га н н у с я. Яка гарна, яка яскрава зірка! М а т и. Слава Господеві! Це нам знак, що можна сідати до Святої Вечері. І в а с ь. Ну то сідаймо! Я весь день постив, зголоднів трохи… Га н н у с я. Потерпи, братчику! Та як же без тата сідати до вечері? Сьогодні тато мусять усе починати — вони господар. І в а с ь. Мамо, а де тато? М а т и. Тато мусять зробити на господарстві все, що звичай наказує. Різдво, дитинко,— це велике свято, ним держиться вся наша Україна. Від нього залежить наше щастя на цілий рік. Га н н у с я. Я бачила, як тато перев’язували перевеслом з соломи яблуні та груші в саду. Казали, що від того будуть дерева гарно родити. І в а с ь. А я бачив, як тато принесли того плужка, що його позичили дядькові ще навесні. Мамо, нащо татові тепер плужок? М а т и. На Різдво все господарське знаряддя мусить бути вдома. Так наші діди-прадіди робили, так, за нашим давнім звичаєм, робимо й ми. Га н н у с я. Тато казали, що наперед обійдуть худобу, нагодують коней, корів і овечок, а тоді внесуть у хату дідуха й сіно. І в а с ь. Чи то правда, що в ніч перед Різдвом худібка говорить людською мовою? М а т и. Кажуть люди, що говорить. Це їй така ласка від Бога за те, що волик і віслючок дихали на малого Ісуса у вертепі й зігрівали його. І в а с ь. Як цікаво!.. Я б дуже хотів чути, як худібка розмовляє… Га н н у с я. Цить, тато йдуть. Відчиняються сінешні двері й у хату поважно вступає господар. Він вносить в’язку сіна, призначеного на стіл під обрус, і пшеничного снопа, «дідуха». Немов відчиняються двері минулих віків, щоб впустити в хату душі предків. Сніп-дідух стоятиме на почесному місці, на покуті за столом, а соломою, на радість дітям, встелять підлогу хати. А тим часом господар, переступивши поріг, кличе щастя, гаразди і Боже благословення в свою хату словами різдвяного віншування.
6 клас. І семестр
117
Б а т ь к о. Віншую вас тим святим Різдвом, щастям, здоров’ям, щоб ви дочекали святого Різдва, від Різдва до Нового року, від Нового року до Богоявлення, від Богоявлення до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння до ста літ, поки вам Пан Бог призначив вік; щоб ви жили, панували, а по смерті з Паном Богом корону отримали. Христос рождається! В с і. Славіте Його! І в а с ь і Га н н у с я. Дідух! Дідух! Ой, як весело! І в а с ь. Дивись, Ганнусю! Тато внесли сокиру та інше залізо і все те кладуть на стіл під сіно. Га н н у с я. А твій голод зараз закінчиться. Мама накривають обрусом сіно на столі, а тато мостять місце під миску з кутею. М а т и. Квокайте, діти, щоб курочки велися та й неслися. Б а т ь к о. А не забудьте про ягняток! Га н н у с я. І про корівок ми не забудемо. І про коників. Кво-кво-кво! Ко-ко-ко! І в а с ь. Ме-е-е! Щоб ягнятка в нас велися! Га н н у с я. Му-у-у! Му-у-у! Щоб наші корівки були здорові! І в а с ь. І-га-га! Щоб були здорові наші коники! М а т и. Я вже готова подавати вечерю. На тобі, чоловіче, книш, застроми свічку, ти, Ганнусю, перев’яжи свічку стрічечкою, а Івась засвітить. Ганнуся перев’язує свічку синьо-жовтою стрічкою, а Івась тремтячою рукою підносить запаленого сірника.
Б а т ь к о. Івасю, уважай, серце. Обережно засвічуй. І в а с ь. А нащо це, тату? Б а т ь к о. На честь героїв, що віддали життя за нашу Україну. Нехай ця свічка горить так ясно, як їх серця, що пломеніли любов’ю до усіх нас! Настає урочиста хвилина — освячення свят-вечірньої свічки. Це ворожіння на весь рік. Якщо рівно горить свічка, все буде гаразд. Але, якби, борони Боже, полум’я схилилось до дверей — недобрий знак: хтось може з тієї хати відійти навіки. М а т и. Слава Богу! Рівно горить свічка. Б а т ь к о. А тепер, як бувало рік тому, і десять, і сто, і Бог знає скільки, попросимо померлих кревних на вечерю. Щоб весь рід — і ті, що на цім, і ті, що на тім світі, засіли разом до Святої вечері. (Бере миску з кутею і, відчинивши двері, проголошує.) Діди й прадіди наші, всі, кого і до кого наша пам’ять не сягає, ходіть до нас кутю їсти! Прошу вас, прадіде Василю й діду Миколо, і вас, бабцю Олено, і вас, бабцю Маріє! І прошу вас, мої тато й мамо, і жінчині тато й мамо, і тебе, брате Григоре, що загинув на війні за волю рідного краю — всіх вас прошу до нас на вечерю!
118
Українська мова. 5–7 класи
Запановує тиша… Хто знає, може в цю хвилину духи предків нечутно вступають у хату, щоб у ці святі години бути разом з живими в одній родині, бо де є єдність, там сила. Дітям трохи лячно, батько зачиняє двері, діти з полегшенням зітхають. І в а с ь. Ніхто не прийшов… Б а т ь к о. Їх душі прийшли до нас на свята. Га н н у с я. Мамо, а про Мороза забули? М а т и. Сьогодні нічого не забудемо. Ось бачиш, тато вже підходять до вікна і зараз будуть кликати Мороза на вечерю. Б а т ь к о. Морозе, Морозе, йди до нас кутю їсти! А коли не йдеш, то не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю. І в а с ь. А що, тату, Мороз уже не заморозить нам збіжжя? Б а т ь к о. Як Бог дасть. Він сильніший від Мороза. Але звичай каже, що забути про Мороза не годиться. Ну, зробили все, що треба, тепер розпочнімо Святу вечерю Святою молитвою. Отче наш… Всі стають навколішки обличчям до святих образів і моляться. Моляться до Божої Дитини, що в цю чарівну ніч, як і кожного року, неначе наново народжується серед них. У таку хвилину вірний Богові український народ стає лицем до малого Ісуса і в молитві підносить до Нього своє серце. М а т и. Сідай, чоловіче! Сідайте, діти! Але обережно, щоб якої душі не присісти, що до нас на свята з того світу прилетіла. Га н н у с я. То це ви, мамо, для душ лишили тарілку на покуті? М а т и. Так, дитино! Тут сідають разом з нами душі предків і тих, що віддали своє життя за рідний край, за його волю і щастя. Б а т ь к о. Запам’ятайте, діти, цей Свят-вечір і завжди робіть так, як ми. Не забувайте звичаїв наших предків! Це — найбагатший спадок, який вони залишили нам. Дай же, Боже, в доброму здоров’ю ці свята перебути, ще й на другий рік діждати. В с і. Дай, Боже! Б а т ь к о. Першу ложку пшениці з медом кинемо об стелю. Га н н у с я. О, як багато зернин приліпилося! Буде мед, тату! Б а т ь к о. Так наші діди ворожили. То був для них знак, що бджоли добре зиму перебудуть і влітку будуть гарно множитися-роїтися. Тож пора нам насамперед покуштувати куті. У ній все найкраще, що має наша земля: пшениця, мед і мак. М а т и. Їжте, діти, кутю, а решту лишимо покійникам з нашого роду. А потім нехай кожне з вас покладе свою ложку в кутю. Їх ще сьогодні потребуватимуть померлі. Га н н у с я. А тітка Марія розказувала, що то не добра ворожба, коли на ранок чиясь ложка лежатиме перевернена.
6 клас. І семестр
119
М а т и. В тім Божа сила, а не наша, донечко! Бери, чоловіче, їжте, діти! Різдвяний звичай каже нам покуштувати сьогодні всі дванадцять страв. А час пливе, і за вікнами, змережана зорями, сріблиться повна див і чарів Різдвяна ніч. Б а т ь к о. Ну, коли з Богом починали, то треба з Богом і закінчити. Встаньте, діти, змовте молитву, подякуйте новонародженому Ісусові, що дозволив такого великого свята дочекати, і просіть, щоб благословив щасливо всі свята опровадити. Цієї ночі діти спатимуть не на постелі, а на соломі. Це для них велика втіха. Та покищо Івась понесе різдвяний подарунок, або «коляду» хресній матері в сусідстві, а Ганнуся піде до священика, там збереться багато дітей. Мати вже нав’язує вузлики з солодким печивом, з яблуками, горіхами. А за вікном уже лунає велична Різдвяна коляда. (За Р. Завадовичем) Завдання 3-го та 4-го рівнів Вивчіть колядку напам’ять. Виконайте її перед класом. НОВА РАДІСТЬ СТАЛА Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами убого повився. Як чоловік пеленами убого повився. Ангели співають, «слава» восклицають, На небеси і на землі мир провозглашають. На небеси і на землі мир провозглашають. Давид виграває, в гуслі ударяє, Мелодійно і предивно Бога вихваляє. Мелодійно і предивно Бога вихваляє. І ми теж співаймо, Христа прославляймо, Із Марії рожденного смиренно благаймо. Із Марії рожденного смиренно благаймо: — Просимо Тя, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії сего дому господарю. Даруй літа щасливії сего дому господарю. Даруй господарю, його господині, Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. В мирі проводити, Тобі угодити, І з Тобою в царстві Твоїм на вік віків жити. І з Тобою в царстві Твоїм на вік віків жити. (Усна народна творчість)
120
Українська мова. 5–7 класи
Читання мовчки І варіант (1-й рівень складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. ПАПІРУС У найвизначніших музеях світу серед реліквій старовини зберігаються дивні сувої з тоненького, незнайомого нам, матеріалу. Коли такий сувій розгорнути, побачимо рядки химерного ієрогліфічного письма, знайомого нам із підручника історії. Ці сувої — найдавніші книги, так звані папіруси. Щоб уявити, коли і як вони створювалися, треба думкою перенестися за декілька тисяч років у сиву давнину, побувати на берегах повноводного Нілу, біля могутніх пірамід і кам’яних сфінксів. Багато змінилося там за тисячоліття. Змінилося до невпізнанності лице стародавньої країни — Єгипту, стала іншою і його природа. Тепер до берегів Нілу підступають жовті піски палючої пустелі Сахари, а колись там простягалися дрімучі ліси, звивалися дзеркальними стрічками ріки. Під час злив вони виходили з берегів, затоплювали низини, утворюючи грузькі болота. Там скрізь можна було натрапити на рослину, що мала високе тонке стебло, а вгорі розпускалася пишним суцвіттям у вигляді парасольки. Стародавні єгиптяни називали її «папіур», тобто «річковий». Згодом у греко-латинській переробці це слово стало звучати як «папірус». З папірусу виготовляли матеріал для письма. Робили це так. Частини папірусного стебла розрізали на довгі вузькі смужки, які потім розкладали в такий спосіб, щоб край однієї смужки находив на край другої. Краї підклеювали, і виходив суцільний шматок. На нього накладали другий шар смужок, розміщуючи їх перпендикулярно до першого. Накладені смужки били зверху дерев’яним молотком, щоб вони стали тоншими, а увесь шматок — щільнішим. Потім його прасували, просушували, списували, згортали у сувій — і книга готова. Така «книга» могла бути дуже довгою, склеєною з кількох шматків, як того вимагав обсяг твору чи навіть збірки творів. Найдовший відомий нам папірус мав 40,5 метри довжини. У ньому перелічувалися дари, які фараон Рамзес ІІІ робив єгипетським храмам. Папірус був досить дорогим матеріалом, тому писали на ньому вже досвідчені писці. Школярів же навчали писати на глиняних дощечках. Єгипетські папіруси, писані тисячі років тому, донесли до нас багато відомостей про одну з найдавніших цивілізацій. Крім казок та переказів, крім різних авторських творів, повчань фараонів, віщувань мудреців, деякі папіруси зберегли для пізніших народів важливі здобутки науки — розв’язання задач з вищої математики, астрономічні обчислення, відомості з медицини, географії тощо. (330 сл.; за А. Матвієнко)
6 клас. І семестр
121
Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Визначте стиль мовлення. а) Науковий; б) художній; в) діловий; г) публіцистичний. 2. Яка мета даного висловлювання? а) Ознайомлення читача з предметом розповіді; б) виховання чуйного ставлення до природи; в) розкриття духовних скарбів народу; г) порівняння минувшини і сучасності. 3. Чим були списані найдавніші книги — папіруси? а) Клинописом; б) кирилицею; в) ієрогліфами; г) літерами. 4. Як перекладається давньоєгипетська назва рослини «папіур»? а) Водяний; б) морський; в) джерельний; г) річковий. 5. При виробленні матеріалу для письма смужки розміщували і склеювали… а) паралельно; б) перпендикулярно; в) вертикально; г) горизонтально. 6. Для чого по накладених смужках били дерев’яним молотком? а) Щоб вони краще склеїлись; б) щоб випробувати їх на міцність; в) щоб вони стали тонкими; г) зі злості. 7. Яку довжину мав найдовший папірус? а) 4,5 метра; б) 40 метрів; в) 40,5 метра; г) 450 метрів. 8. Про що розповідалось у найдовшому папірусі? а) Про походи Аменхотепа ІІІ; б) про діяння верховного бога Ра; в) про правління Тутанхамона І; г) про дари Рамзеса ІІІ храмам. 9. На чому писали давньоєгипетські школярі? а) На папірусі; б) на глиняних дощечках; в) на землі; г) на дошці. 10. Єгипетські папіруси налічують… а) Десятиріччя; б) століття; в) тисячоліття; г) мільйони років. 11. Із поданих варіантів відповіді назвіть той, що не згадується в тексті. Єгипетські папіруси зберегли такі важливі здобутки науки, як: а) розв’язання задач вищої математики; б) астрономічні обчислення;
122
Українська мова. 5–7 класи
в) гастрономічні рецепти; г) відомості з медицини. 12. Назвіть тип мовлення прочитаного. а) Розповідь; б) опис з елементами роздуму; в) роздум; г) розповідь з елементами опису. ІІ варіант (2-й рівень складності) Читаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, відповіді. На виконання цієї роботи відводиться 4 хв. 1. Хто, за легендою, врятував Рим? а) Кури; б) гуси; в) качки; г) козак Шевчик. 2. Коли вороги вирішили напасти на Січ? а) На Великдень; б) на Спаса; в) на Різдво; г) на Новий рік. 3. Кому доручив турецький султан йти походом на запорожців? а) Кримському хану; б) московському цареві; в) польському королеві; г) єгипетському фараону. 4. Де відбулася зустріч султана зі своїм слухняним васалом? а) У Севастополі; б) у Каффі; в) у Симферополі; г) у Константинополі. 5. Скільки воїнів, найстрашніших зарізяк, було наказано одібрати до турецького війська? а) 40 тисяч; б) 4 тисячі; в) 400 тисяч; г) 40 чоловік. 6. У якому році було здійснено підступний напад? а) У 1575 році; б) у 1675 році; в) у 1775 році; г) у 1875 році. 7. Чому нападники без перешкод вдерлися у неприступну козацьку фортецю? а) Бо козаки працювали на косовиці і їх не було в Січі; б) бо тоді було велике християнське свято й не можна було проливати крові; в) бо козаки не сподівалися підступного нападу й спали богатирським сном; г) бо вороги перевдяглися в козацький одяг і їх не впізнали. 8. Хто врятував Запорізьку Січ? а) Кури; б) гуси; в) качки; г) козак Шевчик.
6 клас. І семестр
123
9. Як і чому перемогли козаки величезне вороже військо? а) Розстріляли ворогів з рушниць, бо не розгубились, а зайди були зручною ціллю; б) не дали вийти нападникам з фортеці, де вони загинули від спраги й голоду; в) підірвали загарбників разом із Січчю, бо перемога для козаків була понад усе; г) відчайдушно напали на ворогів і відкинули їх у Дніпро, де вони провалились під кригу. 10. Куди втекла решта недобитих ворогів? а) У Туреччину; б) у Крим; в) за Дунай; г) світ за очі. 11. Кому написали запорожці глузливого листа? а) Кримському хану; б) московському цареві; в) турецькому султану; г) польському королеві. 12. Чому в назві оповідання фігурує слово «косовиця»? а) Бо козаки використовували коси як зброю; б) бо козацькі чуприни були такі довгі, що нагадували дівочі коси; в) бо події, описані в оповіданні, відбувалися якраз під час косовиці; г) бо запорожці буквально викосили шаблями ворогів, як траву на лузі. КОСОВИЦЯ НА РІЗДВО Гуси, як відомо, врятували Рим. А козак Шевчик — Січ. І його ім’я зберегла для нас історія. А було все це так. Довго виношували султани надію знищити Січ. Перепробували різні способи, та нічого не вдавалося. Думали-гадали радники султанського двору й постановили: на Січ треба напасти під час християнського свята Різдва, коли козаки спатимуть непробудним сном. Отоді й можна буде вирубати їх сонних до ноги. Султан уже наперед руки потирав од задоволення. І не знав він, що є на Січі молодесенький козак Шевчик, який зіпсує йому всю затію. Довго й у великій таємниці готували турки той похід. Викликав султан до себе в Константинополь татарського хана, який був його слухняним васалом, і наказав одібрати з орди сорок тисяч найстрашніших зарізяк та й повести їх разом з турецьким військом на скуту морозами українську землю. І от 1675 року перед Різдвом рушили з Криму до Січі турки й татари. А третьої ночі Різдва вони опинилися вже біля Січі й затаїлися серед степових сніговіїв. Козацькій варті й на думку не спадало, що зовсім неподалік чатує ворог. Вмить порубали нападники її.
124
Українська мова. 5–7 класи
І сталося досі небувале: турецькі й татарські ноги ступили на землю Січі. Навіть вороги ніяк не могли самі собі повірити — вони ходять по неприступній козацькій фортеці. І жодна жива душа їм не перешкоджає. Тріщав пекучий мороз, скрипів сніг під ногами турків і татар, але ніхто не бачить того і не чує — всі сплять по куренях богатирським сном. А вороги вже позахоплювали гармати, церкву, майдан, де відбувалися ради, зайняли всі виходи і входи на Січ. Ще мить і… І в ту мить несподівано прокинувся козак Шевчик. Чи йому приснилося щось, чи сама доля шепнула стиха про небезпеку — не міг він пізніше того своїм побратимам пояснити. Зиркнув спросоння у вікно й очам не повірив: що за мара? Розгулюють поміж куренів турки й татари. Про щось перемовляються, шаблями проти місяця поблискують. Інший на його місці не знав би, що вдіяти, а бідовий Шевчик не розгубився. Розбудив тихенько козаків свого куреня, показав їм на прояву під вікнами. А вони хутенько позаряджали свої рушниці, добре поприцілювалися і стали палити у ворога. Ті постріли розбудили всі курені. І тут почався для зайд страшний суд. Ніде не могли сховатися вороги від козаків. Кого куля на той світ одправила, кого шабля, бо висипали братчики з куренів і пішли з голими шаблями, мов із косами лугом. Отака косовиця випала їм третього дня Різдва на Січі! Летіли недобиті вороги на крилах страху в далекий Крим. А попереду них летіла звістка про їхню ганьбу. Козаки ж закурили люльки, сіли гуртом і встругнули турецькому султанові глузливого листа, в якому сказали все, що про нього думають. (424 сл.; за М. Слабошпицьким) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 3 хв. ПРО «ЩЕДРИК» І ЙОГО АВТОРА Микола Леонтович — син українського Поділля. Народився в 1877 р. у селі Монастирок Вінницької області в родині священика Дмитра Леонтовича. Змалечку він захоплювався народною піснею, яку часто чув у рідній хаті, а особливо на сільській вулиці. «Вулицею» називали зібрання молоді для розваг і співів. Ох і гарно співали колись у Монастирку парубки, а ще краще — дівчата. Так уже виводили срібними голосами, що малий школярик Миколка не міг наслухатися. А захоплюватися справді було чим! Адже спів на сільській вулиці був природний і шляхетний, наповнений почуттям, і йшов від щирого серця. Не те, що тепер, так звані естрадні співаки з тріскучими, хриплячими, шиплячими голосами, розхлябані, майже роздягнені, кривляються перед телекамерами і перед слухачами.
6 клас. І семестр
125
Багато наслухався майбутній композитор гарних співів, і полюбив народну пісню на все життя. Після сільської школи батьки віддали сина на навчання до Шаргородської духовної семінарії, де через кілька років він проявив неабияке музичне обдарування, чим привернув увагу вчителів. Добрі люди заохотили юнака до серйозного вивчення музики. І він то самотужки, то у київського професора Болеслава Яворського розширює і вдосконалює свої музичні знання і, нарешті, у Петербурзькій Музичній Академії здобуває диплом про вищу музичну освіту. Микола Леонтович залишив для свого народу і світової культури неперевершену досі творчість в царині опрацювання народних мелодій. Його хорова композиція «Щедрик» привернула увагу музичних діячів у цілому світі. А зародився цей твір з мотиву, що складається лише із трьох звуків. Композитор оздобив цей коротенький мотив мелодіями різних хорових голосів, та так пишно, так неймовірно майстерно, що своїм «Щедриком» здивував мистецький світ. І тепер усюди, де лише панує християнська віра, під час Різдвяних свят співають або грають на музичних інструментах Леонтовичевого «Щедрика». Шкода тільки, що не всі знають, що це твір українського композитора. ЩЕДРИК Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: — Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару,— Там овечки покотились, А ягнички народились. В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей. Хоч не гроші, то полова, В тебе жінка чорноброва.
Після щедрування промовляється віншівка зичливого чи жартівливого змісту. Наприклад: На городі бурячок, Щоб ваш Михась Був добрий козачок! На городі жовта диня, Щоб ваша Галя Була добра господиня!
Усякі віншівки складали самі діти, то й ви можете також щось таке придумати. (424 сл.; за С. Стельмащуком)
126
Українська мова. 5–7 класи
Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Назвіть ім’я та по батькові автора «Щедрика». а) Михайло Дмитрович; б) Микола Якович; в) Марко Дем’янович; г) Микола Дмитрович. 2. У якому році народився Леонтович? а) У 1876-му; б) у 1877-му; в) у 1878-му; г) у 1879-му. 3. Ким був батько майбутнього композитора? а) Лікарем; б) вчителем; в) священиком; г) музикознавцем. 4. Чим ще змалечку захоплювався Леонтович? а) Народною музикою; б) народною піснею; в) народною казкою; г) народними танцями. 5. Як називалося місце збирання молоді для розваг і співів? а) «Майданом»; б) «Проспектом»; в) «Провулком»; г) «Вулицею». 6. Якими голосами, за текстом, співали сільські дівчата? а) Тріскучими; б) хриплячими; в) шиплячими; г) срібними. 7. Де, після школи, продовжив навчання Леонтович? а) У Харківському університеті; б) у Петербурзькій академії; в) у Шаргородській семінарії; г) у Полтавській гімназії. 8. Зі скількох звуків складався мотив майбутньої хорової композиції «Щедрик»? а) З трьох; б) з тринадцяти; в) з двадцяти трьох; г) з тридцяти трьох. 9. Яка пташина викликає господаря у Леонтовичевому «Щедрику»? а) Горобчик; б) ластівочка; в) синичка; г) соловейко. 10. Що таке «віншівка»? а) Глузування з когось або чогось; б) урочисте привітання; в) зичливі або жартівливі побажання; г) запросини до святкового столу. Самостійно складіть та запишіть віншівку до своїх друзів, використовуючи присвійні прикметики. Виділіть їх у тексті як члени речення.
6 клас. І семестр
127
ПИСЬМО Письмовий переказ Завдання 1-го рівня За поданим текстом скласти план. Написати докладний переказ. СВЯТО МИКОЛАЯ «Прийшов грудень — приніс студень»,— цією приказкою зустрічали перший місяць зими. Та чи ж тільки холод він приносив? Звичайно, ні! Грудень розпочинав зимові свята. Дев’ятнадцятого грудня ввечері святкували Миколая. Це — веселе народне свято. Колись господарі варили пиво, скликали гостей, пили, гуляли, веселилися. А наступного дня, по обіді, запрягали коней і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села — «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!» Побути Святим Миколаєм випадала честь найстаршому з родини. Узявши кожуха, хутряну шапку, заздалегідь підготовлену довгу білу бороду, він поспішав у комірчину перевдягатися. А вже звідти виходив справжнісіньким Миколаєм, з домотканою торбиною за плечима. За дідом бігло хвостате чортеня. Коли Святий Миколай підносив дитині дарунок, чортеня скакало наперед і переконувало діда, що цей малюк гостинця не заслужив, бо тоді-то й тоді-то зробив такий-то поганий вчинок. А дідусь Миколай запевняв, що малий вже давно виправився. Та й перелічував усе хороше, зроблене дитиною, проганяючи чортеня геть. Тому діти дуже любили «діда Миколая, який усе знає», і намагалися не гнівити його. Вважалося, що Святий Миколай — заступник усіх дітей і тварин. Ще він допомагав усім, хто в біду потрапив. Йому молилися та розповідали про нього легенди. (188 сл.; за Н. Вернигорою) Орієнтовний план І. Грудень — початок зимових свят. 1. Дев’ятнадцяте грудня. 2. Веселе народне свято. 3. Кіньми навколо села. ІІ. Честь побути Святим Миколаєм. 1. Перевдягання. 2. Подарунки дитині. 3. Суперечки з чортеням. 4. Дитяча любов. ІІІ. Велика шана заступникові дітей і тварин. Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Напишіть докладний переказ почутого. Доповніть його розповіддю про ваше місто або село, давши відповіді на питання:
128
Українська мова. 5–7 класи
1. Що ви знаєте про історію його виникнення? 2. Які пам’ятні ознаки вашого міста (села)? ФОРТЕЦЯ НА ДЕСНІ Кожне місто має свою характерну рису, яка, підпорядковуючи собі всі інші, стає з часом його найхарактернішим символом. Для старовинного Чернігова такою прикметною ознакою є древній Вал. Тут кілька віків тому було побудовано міську фортецю, від якої і пішла відома тепер назва «Вал». Літописні джерела свідчать, що зведену ще за часів Київської Русі цю фортецю, як і саме місто, зруйнували 1239 року татаро-монгольські орди. Але згодом її знову відбудували. Про неприступність міста-фортеці свідчить той факт, що 1651 року військо литовського князя Радзивіла під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти не в змозі було подолати його стін і відступило. І ще упродовж багатьох літ, аж до кінця ХVIII століття, Чернігівська фортеця зберігала своє стратегічне значення. Піднесеність цієї місцевості над навколишніми полями й луками, серед яких тече красуня Десна, на початку ХІХ століття наштовхнуло батьків міста на ідею створити тут бульвар. Тоді ж його прикрасили символами військової слави — чотирма гарматами. Сьогодні на Валу є дванадцять гармат, біля яких завжди багато мешканців та гостей міста. (163 сл.; з часопису) Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте уривок. Напишіть докладний переказ його першої частини. Самостійно продовжіть сюжетну лінію до розв’язки. ПРИГОДИ ЗАЙЧЕНЯТИ Коли кішка привела трьох малят, одного залишили, а двох віддали сусідам. Але турботлива мати знала лік своїм нащадкам і почала їх настирливо розшукувати. Рано-вранці вона принесла в зубах сірий клубочок і поклала поруч з кошеням. То був крихітний зайчик. Бранець нишком сидів, злякано вилупивши очі. Він ніяк не міг оговтатись після мандрівки в зубах кішки. А та підсунула його ближче до себе й почала лизати. Тим часом кошеня задоволено муркотіло, смокчучи материне молоко. Зайчик поворушив носом і… Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Продовження за автором …з несподіваною вправністю взяв приклад зі свого майбутнього братика. Через якихось півтора тижні довговухий поселенець почав дивувати свою нову родину. Він залюбки вминав капусту, моркву, траву. На ситих харчах заєць швидко ріс. Але щоб не звик він жити на всьому готовому, вирішили випустити його на волю.
6 клас. І семестр
129
Одного сонячного дня зайчик весело побіг полем і, напевно, вже знайшов свою рідню, живе й не горює. Бо що не кажіть, у гостях добре, а вдома краще. (З журналу) Письмовий твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу напишіть твір на тему «Зима прийшла». *** В бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками. Стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений з верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк. Це дятел порається. Аж он під старою сосною латка шишок рябіє. Ось ще одна впала. Так ось де він, дроворуб! Зачувши людину, дятел перестав цюкати. Повів гартованим дзьобом з боку в бік, наче питаючи: чого тобі? Потім здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. (За Гр. Тютюнником) *** Ранок. Морозець. Порипує сніжок. Визирнуло сонце. Застрибали на сліпучо-білій ковдрі мільярди діамантів. У ліщині затишно-затишно. Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слідок і біля груші обірвався. То — білочка. Може, спить вона тепер солодким сном, листочком у грушевому дуплі прикрившись. І сняться їй соснові шишки та солодкі горішки… А он далі трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькі ямочки. Де-не-де між ямочками ніжно-легесенький по снігу «чирк». То лисичка з нічного полювання в ярок одпочивати пішла… Ось майнула серед кущів золото-червона стрічка, як блискавка! Вона не біжить, а летить, червона-червона на сліпучо-білому фоні, випроставши трубу-хвіст і витягши мордочку. (За Остапом Вишнею) *** Ніч ясна, морозна. Півмісяць високо плаває у чистому небі, горить. Кругом нього стовпились зорі, як рій коло матки. А він, зрадівши, так висвічує на все небо, так вистилає в однім місці сизим вогнем, у другім — зеленим, у третім — червоним, аж жовтогарячим. Наче хто розкидав дороге намисто на землі. В повітрі тихо, холодно, і морозне стоїть воно
130
Українська мова. 5–7 класи
й не поворухнеться. Тільки давить своїм холодом, аж дихати важко, аж встояти не дає. По селу скрип, луск, ґвалт, лемент… Там рипить більше десятка ніг, перебігаючи вулицею. Під хатою чується: «Благословіть колядувати!» А там, з далекого краю, доноситься і сама колядка… (За Панасом Мирним) Завдання 2-го рівня За поданим планом напишіть твір на тему: «Що означає бути культурною людиною» Орієнтовний план І. Традиційна форма звертань в Україні. 1. Звертання на «Ви» — вияв поваги до найближчих людей. 2. Приклади таких звертань. 3. «Ви» між батьками й дітьми. 4. Найбільша образа. ІІ. Сумне сьогодення. 1. «Тикання» старшим. 2. Роль батьків у вихованні. ІІІ. Основні вимоги мовного етикету. 1. Тон розмови. 2. Ввічливість, уважність, чемність. ІV. Висновки. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть твір на тему «Робиш добро — не кайся, робиш зло — не сподівайся».
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ (ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ) І варіант (1-й рівень складності) Уважно вислухайте питання, запишіть номери і дайте свій варіант відповіді на кожне з них, наприклад: 1 — а). 1. Як називається група синтаксично пов’язаних між собою слів, що не висловлюють закінченої думки? а) Речення; б) текст; в) словосполучення; г) набір слів. 2. Яка найголовніша ознака однорідних членів речення? а) Відповідають на одне й те ж питання; б) відносяться до одного й того ж слова; в) мають той же рід, число і відмінок, що і слово, до якого відносяться; г) характеризують предмет з одного боку.
6 клас. І семестр
131
3. Скільки основ має просте речення? а) Одну; б) дві; в) три; г) чотири. 4. Який знак не ставлять у діалозі? а) Лапки; б) двокрапку; в) тире; г) кому. 5. Що називається синонімами? а) Слова, протилежні за значенням; б) слова, однакові за звучанням; в) слова, близькі за звучанням; г) слова, близькі за значенням. 6. На яке питання відповідає іменник? а) Скільки? б) який? в) чого? г) що зробив? 7. Скільки відмін має іменник? а) Одну; б) дві; в) три; г) чотири. 8. Яким способом найчастіше утворюється іменник? а) Префіксальним; б) складанням основ слів; в) суфіксальним; г) суфіксально-префіксальним. 9. Назвіть найбільш властиву синтаксичну роль прикметника. а) Підмет; б) обставина; в) додаток; г) означення. 10. Скільки груп мають прикметники? а) Дві; б) три; в) чотири; г) п’ять. 11. Чи змінюються чоловічі та жіночі прізвища на -ко або на приголосний в українській мові? а) Не змінюються ні чоловічі, ні жіночі; б) чоловічі змінюються, а жіночі — ні; в) змінюються і чоловічі, і жіночі; г) жіночі змінюються, а чоловічі залишаються незмінні. 12. Яка з цих ознак не є властивою для ділового стилю мовлення? а) Урочистість; б) лаконічність; в) точність формулювань; г) усталеність форми. І варіант (2-й рівень складності) Уважно вислухайте питання та завдання до них. Дайте відповіді на питання та виконайте запропоновані завдання. 1. Яке речення називається простим? а) Речення, що має одну граматичну основу та другорядні члени; б) речення, що має дві граматичні основи без другорядних членів;
132
Українська мова. 5–7 класи
в) речення, що має підмети, присудки та додатки; г) речення без основи та другорядних членів. Наведіть приклад простого речення. 2. У скількох словах в українській мові вживається префікс -прі? а) В одному; б) у двох; в) у трьох; г) у чотирьох. Запишіть ці слова. 3. Що означає іменник? а) Кількість предметів; б) ознаку предмета; в) дію предмета; г) назву предмета. Запишіть три іменники та провідмінюйте їх. 4. За допомогою яких суфіксів утворюються чоловічі та жіночі імена по батькові? а) -евич, -овн(а), -йовн(а); б) -ович, -івн(а), -ївн(а); в) -євич, -евн(а), -євн(а); г) -ивич, -ивн(а), -авн(а). Запишіть власне ім’я та по батькові, виділіть суфікс. 5. Скільки груп мають прикметники? а) Дві; б) три; в) чотири; г) п’ять. Назвіть їх та доберіть по одному прикладу. 6. Яким способом найчастіше утворюються прикметники? а) Префіксальним; б) префіксально-суфіксальним; в) сполученням основ або слів; г) суфіксальним. Запишіть прикметник, утворений цим способом. І варіант (3-й та 4-й рівні складності) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Що становить найголовнішу ознаку речення? а) Наявність підмета і присудка; б) закінчена думка; в) синтаксичний зв’язок слів; г) наявність другорядних членів. 2. Яким зв’язком не з’єднуються частини складного речення? а) Сполучниковим; б) безсполучниковим; в) змішаним; г) перемішаним. 3. Який знак є обов’язковим у прямій мові та цитуванні? а) Лапки; б) дужки; в) тире; г) двокрапки. 4. Як називається розмова двох або кількох осіб? а) Реплікою; б) прямою мовою; в) монологом; г) діалогом.
6 клас. І семестр
133
5. Що означає префікс -пре? а) Неповноту дії; б) наближення до якогось предмета; в) приєднання до когось або чогось; г) найвищий ступінь ознаки. 6. Як називаються слова, протилежні за значенням? а) Синоніми; б) антоніми; в) омоніми; г) пароніми. 7. Які назви не тільки пишуться з великої букви, а ще й беруться в лапки? а) Власні географічні назви; б) назви державних посад; в) назви журналів; г) назви орденів. 8. Який рід мають іменники ІІІ відміни? а) Спільний; б) середній; в) чоловічий; г) жіночий. 9. Коли складні прикметики пишуться разом? а) Коли вони утворені від незалежних одне від одного слів і між ними можна поставити сполучник і; б) коли складні прикметники означають відтінки кольорів; в) коли вони утворені від залежних одне від одного слів і між ними не можна поставити сполучник і; г) коли складні прикметники означають відтінки смаку. 10. Що називається текстом? а) Групи слів, пов’язаних між собою синтаксичними зв’язками; б) групи слів або окремі слова, що містять закінчену думку; в) чиясь мова, передана без змін; г) група речень, об’єднаних між собою за змістом та тематично. Створіть невеликий текст розповідного характеру про школу, в якій ви навчаєтесь.
ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ ТА ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування. УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ Козацькі часи сприяли поетичному та пісенному пробудженню українського народу. Сильними й шляхетними почуттями жила й хвилювалась Запорізька Січ. Вважають, що тільки записаних українських пісень понад триста тисяч. Жоден народ не може назвати такої кількості.
134
Українська мова. 5–7 класи
Тож не випадково, що пісенність, музичність та почуття гумору стали національними рисами українців. Загальновідомо, що пісня впливає на стан людської душі, формує її красу. Чарівний світ, що його створювала в родині українська жінкамати, в основі мав виховання любові до праці та почуття людської гідності. У хлопчика, майбутнього козака, виховання цих рис, а також таких, як відвага, самовідданість, сміливість, здійснювалось матір’ю в родині за допомогою пісні. (100 сл.; з кн. «Як козаки воювали») Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст, запишіть його під диктування. Виконайте граматичне завдання за варіантами. СПІВУЧИЙ КУТОК УКРАЇНИ Звенигородщина — співучий куток України. У ньому Кирилівка не останнє село. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що їх звуть народними піснями. Батько сам чумакував, часто про того чумака, що занедужав у дорозі, співав. Прийде вечір — усі вулиці в селі аж гудуть піснями. Ранком вийдеш за село — там, вибираючи коноплі, бабуся виспівує баладу про лиху свекруху, що закляла невістку, і та стала тополею. Там чабан на горі про своє бурлацьке життя вигукує на весь степ. А почнуть грати весілля — ціле море пісень: сумних і веселих, до танку — різних. Ще до ладу говорити не навчившись, Тарас уже підспівував старшим. (101 сл.; за С. Васильченком) Граматичне завдання І варіант 1. Виписати спільнокореневі слова, виділивши корені. 2. Зробити синтаксичний розбір першого речення. 3. Зробити фонетичний розбір слова ньому. ІІ варіант 1. Виписати спільнокореневі слова, виділивши корені. 2. Зробити синтаксичний розбір останнього речення другого абзацу. 3. Зробити фонетичний розбір слова піснями. Завдання 3-го та 4-го рівнів З прослуханого тексту запишіть тільки іменники та прикметники. Виділіть відмінкові закінчення. Відтворіть текст за написаним. НЕРОЗЛУЧНИЙ СУПУТНИК ЛЮДИНИ Є слово, з яким людина не розлучається ніколи. Воно має бути дзвінким і красивим. Це — ім’я твоє.
6 клас. І семестр
135
У кожне ім’я людини вкарбовано часточку історії народу. Українська мова має свою традицію в іменуванні людей. В основу цієї традиції було покладено імена християнського календаря. А до прийняття християнства на вибір імені впливали або пора року, або назви тварин і дерев, або зовнішні риси людини. Тому дітей називали Зима, Вовк, Лев, Орел, Сокіл, Милава, Красава. На вибір імені впливало навіть бажання батьків. Якщо довго очікували сина, його йменували Ждан. А які чудові імена, що складалися з двох основ: Володимир, Всеволод, Мирослав… Багато з них ми шануємо й досі. (106 сл.; за І. Вихованцем) Виведення підсумкового (семестрового) балу № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
Українська мова. 5–7 класи
136
№ 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
6 клас. ІІ семестр
137
ІІ СЕМЕСТР Тематичний розподіл текстів Тематика текстів
Вид роботи
Краса і багатство Письмовий твір української мови. «Книга вчить, як Тестові завдання Перевірний диктант на світі жить» Етика спілкування. Яких вад треба позбутися. Сусідство. Шанобливе ставлення до батьків. Ім’я твоє Батьківщина — Україна. Вшанування пам’яті предків Народні вірування. Писанка. Українська міфологія
Аудіювання Діалогічне мовлення Читання вголос Усний твір Письмовий переказ Письмовий твір Аудіювання Читання вголос Читання мовчки
Читання мовчки Контрольний диктант Відтворювальний диктант Земля — частка Аудіювання Всесвіту. ПоДіалогічне мовлення года. Пори року. Необхідність збе- Усний твір реження і захисту Читання вголос природи Читання мовчки Письмовий переказ Письмовий твір
№ варіанта й рівнів складності 3-й (4-й) р.
Клас
Дата пров.
І–ІІІ в. 2-й р. І в. 2-й, 3-й (4-й) р. 2-й р. 1-й р. 1-й р. 2-й р. ІІ в. 1-й р. ІІ в. І в. 1-й р. 3-й (4-й) р. ІІІ в. 1-й р. 2-й, 3-й (4-й) р. 3-й (4-й) р. ІІІ в. 2-й, 3-й (4-й) р. 1-й р.
АУДІЮВАННЯ (СЛУХАННЯ, РОЗУМІННЯ ПРОСЛУХАНОГО) І варіант (1-й рівень складності) Уважно прослухайте текст. ЯК АНДРІЙКО БІДИ ПОЗБУВСЯ Андрійко — гарний хлопець. І в школі вчиться добре, і дружити вміє, і на березу найвищу вилізе — не побоїться. І любили б його сусідські хлопчики і поважали б, якби не ота Андрійкова біда. Він уже й сам
138
Українська мова. 5–7 класи
не радий, та що з тим язиком поробиш. Вискакує з рота, коли його ніхто не просить. Андрійко ще й подумати не встигне, а він уже похвалиться. Якби ще по правді, то було б півбіди. Але ось уже кілька днів Андрійка наче підмінили. Не вихваляється. «Як змінився хлопець,— дивуються сусіди. — Що то значить захотіти!» «Спробуй не захотіти…» — бурмоче Андрійко, і раптом йому знову починають щеміти спина і руки. Це ще з неділі. Запам’ятає її Андрійко надовго. У неділю Андрійко прокинувся ще до сходу сонця. Мати погодилася взяти його до міста на базар, де збиралася торгувати молоком. Дійшли до дороги, але жодної машини не було видно. Андрійкові аж страшно стало, що сьогодні не поїдуть. Аж ось з’явилася машина. Мама підняла руку, і машина зупинилась. — Підвезіть, будь ласка, до міста! Шофер підморгнув Андрійкові і сказав: — Сідайте, коли своєї немає. — В нас є. Та ще й краща! — похвалився хлопчик. — А коли є, та навіть краща, бувайте здорові! Машина сердито загула й помчала далі. — Лихо ти моє,— накинулась на Андрійка мати,— і в кого тільки такий брехливий вдався? Лише через годину йшла друга машина, на якій і приїхали до міста Андрійко з матір’ю. На базарі було багато людей та галасу. Мама знайшла вільне місце, дістала з корзини бутлі з молоком. Андрійко вже сидів на перевернутій корзині, коли підійшла до них з бідончиком у руці огрядна жінка й попросила два літри молока. З-за неї на Андрійка з цікавістю поглядала маленька білява дівчинка. — Ну от, Тетянко,— звернулась жінка до дівчинки, коли вже Андрійкова мама налила їй молока,— доллємо в молочко ще трошки водички і зваримо кашу. — Не треба доливати! — вигукнув Андрійко. — Ми вже доливали! Усміхнене лице жінки враз потемніло, густі її брови звелися докупи. Вона презирливо скривилась і сказала: «Візьміть своє молоко собі, а я в чесної людини куплю!» Потім, розхлюпуючи, вилила молоко з бідончика в бутель і, хоч як Андрійкова мати її не переконувала, що не доливала води, вона пішла до іншого столу. — Ти що ж оце, з глузду з’їхав? — підійшла до Андрійка мати. — Де ж ти бачив, щоб я в молоко води доливала? — штовхнула легенько хлопця в спину. Андрійко мало не захникав. — Я ж думав, що їй розведене молоко більше подобається… «Не буду більше так, рота краще затулятиму»,— обіцяв сам собі хлопець, поки мати продавала молоко.
6 клас. ІІ семестр
139
Вже після обіду на машині з сусіднього села Андрійко з матір’ю поверталися додому. Всю дорогу він мовчав. Говорити боявся, щоб знову не похвалитись. Коли проїжджали мимо вигону, Андрійко ледве не вискочив з машини. На вигоні старші хлопці грали у футбол. Хоч його не приймали в команду, проте дозволяли подавати м’яча, якщо він далеко закотиться. І вже через це хлопець вважав себе справжнім футболістом. Умившись і пообідавши, Андрійко побіг на вигін. Коли він підходив до крайньої хати, десь брязнула шибка, а хлопці кинулись чомусь врозтіч. З хати з м’ячем у руках вийшов дядько Павло і, криво усміхаючись, гукнув: — Хто це тут так влучно голи забиває? Андрійко не пропустив нагоди похвалитися і брякнув: — Я! Але схаменувся й затулив долонею рота. Та вже було пізно. Дядько Павло, вдаривши ногою м’яча, що він аж залетів на той бік вигону, схопив Андрійка за руку. — Я ось тебе навчу, куди треба голи забивати! — закричав він. — Ходімо, голубе, до матері! — Я більше не буду! От з того самого дня Андрійка наче підмінили. Він тепер тільки правду говорить. (571 сл.; за В. Шевчуком) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. «Як Андрійко біди позбувся» це: а) повість; б) оповідання; в) роман; г) нарис. 2. Чому сусідські хлопчики не дуже поважали Андрійка? а) Бо Андрійко був хвалькуватим; б) бо Андрійко був підступним; в) бо Андрійко був жадібним; г) бо Андрійко був хитрим. 3. Як вчився герой твору? а) Погано; б) дуже погано; в) добре; г) відмінно. 4. Куди мати погодилася взяти Андрійка? а) До міста на базар; б) до сусіднього села на ярмарок; в) до місцевого магазину; г) до сільської крамниці. 5. Чому водій автомобіля відмовився підвезти Андрійка з матір’ю? а) Бо йому не заплатили; б) бо в машині не було місця; в) бо мати відмовилася їхати; г) бо Андрійко почав вихвалятися.
140
Українська мова. 5–7 класи
6. Чому Андрійко сказав, що молоко розведене водою? а) На зло матері; б) щоб відлякати покупців; в) через свою біду; г) через дурість. 7. У що грали хлопці на вигоні? а) У волейбол; б) у баскетбол; в) у гольф; г) у футбол. 8. Яку функцію виконував Андрійко під час гри старших хлопців? а) Був глядачем; б) грав разом з ними; в) подавав м’яча; г) натягував сітку. 9. Куди влучив м’яч, яким грали хлопці? а) У шибку; б) у дядька Павла; в) у стріху; г) у двері. 10. Чому Андрійко взяв провину на себе? а) Щоб вигородити хлопців; б) щоб просто збрехати; в) щоб дошкулити дядькові Павлові; г) щоб похвалитися. 11. Яку людську ваду описує автор? а) Лінощі; б) хвалькуватість; в) егоїзм; г) нечемність. 12. Як Андрійко біди позбувся? а) Виявив силу волі; б) дав обіцянку друзям; в) дістав прочуханки вдома; г) батьків викликали до школи. ІІ варіант (2-й рівень складності) Слухаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, варіанти відповідей. 1. Коли відбулося відродження Українського державного чорноморського флоту? а) 25 березня 1917 року; б) 29 квітня 1918 року; в) 27 травня 1919 року; г) 24 серпня 1991 року. 2. Чому козаки вільно почували себе на воді? а) Бо вони були вихідцями з берегів Чорного моря; б) тому, що мореплавство було в них спеціальною наукою; в) бо місцерозташування Січі було таким, що «без човна козак був як без ніг»; г) бо того, хто боявся мандрувати водними шляхами, не приймали у козацьке товариство. 3. Що становило найбільшу небезпеку під час подорожі по старому Дніпру? а) Неспокійна течія; б) стрімкі водоверті; в) Дніпрові пороги; г) річкові глибини.
6 клас. ІІ семестр
141
4. З якого сторіччя починається історія козацького флоту? а) З ХV-го; б) з ХVІ-го; в) з ХVІІ-го; г) з ХVІІІ-го. 5. Хто з українських гетьманів першим розпочав боротьбу з турками й татарами на воді, намагаючись здобути вихід із Дніпра в Чорне море? а) Дмитро Вишневецький; б) Самійло Кішка; в) Богдан Хмельницький; г) Дем’ян Многогрішний. 6. Як називалися козацькі човни, на яких запорожці вибиралися в морський похід? а) «Гуси»; б) «лебеді»; в) «чайки»; г) «качки». 7. Скільки козаків вміщалося у такому судні? а) 30–40; б) 50–60; в) 70–80; г) 90–100. 8. Яка кількість бойових човнів брала участь у морському поході? а) Від 2 до 4; б) від 20 до 40; в) від 200 до 400; г) від 600 до 800. 9. Як ще в давнину називалася столиця Туреччини? а) Хангород; б) Князьгород; в) Султангород; г) Царгород. 10. Для чого запорожці здійснювали військові походи на кримські та турецькі міста-фортеці? а) Заради здобичі; б) щоб визволити бранців; в) за релігійними мотивами; г) щоб показати свою завзятість. 11. Як козаки уникали ворожих засідок при поверненні з моря у Дніпро? а) Затоплювали човни й перетягували їх під водою; б) чекали поки ворог засне й у темряві оминали засідку; в) знову відпливали в море, де перечікували, поки вороги розійдуться; г) витягали човни на берег і переносили їх на плечах суходолом, а потім, обминувши небезпечне місце, пливли далі. 12. Хто з козацьких ватажків придбав собі найбільшу славу в морських походах? а) Богдан Ружинський; б) Іван Підкова; в) Петро Конашевич-Сагайдачний; г) Богдан Микошинський. КОЗАКИ І ЧОРНЕ МОРЕ 29 квітня 1918 року — День відродження Українського державного чорноморського флоту. Запорізькі козаки почували себе на воді так само добре, як і верхи на коні. І не дивно: їх неприступна фортеця Січ стояла на Дніпрі. Кругом Січі
142
Українська мова. 5–7 класи
розливалися незчисленними рукавами Дніпрові води, вилися степові річки, синіли озера й шуміли буйними лісами та очеретами плавні Великого Лугу. А у Великому Лузі козак без човна, мов без ніг. Чи рибу ловити, чи дичину полювати, чи куди-небудь у зимівник вибратися — скрізь треба човна. У ті давні часи не було кращого шляху для мандрівки, як річка. Але й тут бували небезпеки, особливо коли течія неспокійна… А вже неабияким сміливцем і майстром-лоцманом мусив бути той, хто пускався пропливати Дніпровими порогами, де могутні піняві хвилі з громовим гуком перевалювалися через підводне каміння або розбивалися об велетенські скелі, що стирчали з води. Один необережний порух стерном — і навіки пропало судно разом з людьми в бездонних вирах! Добре вчив старий Дніпро відваги своїх синів-запорожців, то й не диво, що були вони неабиякими мореплавцями. Світами гомоніла слава про їх одчайдушні морські походи на турків і татар, що були в давнину найгрізнішими ворогами України. Історія козацького флоту така ж давня, як і Січі. Вже в половині ХVІ сторіччя засновник Січі Дмитро Байда-Вишневецький воював з турками й татарами на воді, намагаючись здобути вихід із Дніпра в Чорне море. А за гетьмана Самійла Кішки гуляла по морю козацька флотилія, нападала на турецькі кораблі-галери, пустошила прибережні міста й замки та визволяла з неволі українських бранців. У морський похід вибиралися запорожці на вузьких довгих човнах, що звалися «чайками». У чайці вміщалося 50–60 козаків з харчами і бойовими припасами, ще й залишалося місце на кілька гармат. Чайка приводилася в рух веслами, а коли був попутний вітер, то й парусом-вітрилом. У поході брало участь від 200 до 400 бойових човнів. Оскільки при виході в море, у нижній течії Дніпра або над Лиманом, стояли турецькі фортеці, запорожці пробиралися туди тихцем, уночі, і на ранок козацька флотилія вже гойдалася на хвилях моря. Ось на обрії з’являється турецький корабель. Чайки відразу ж розходяться і ще здалеку оточують його. Отаман дає знак до нападу. З усіх боків підпливають чайки, гримлять турецькі гармати, тріщать самопали — але вже пізно: козаки вдираються на корабель, визволяють прикованих до весел гребців-невільників. А ось турецьке приморське місто, заховане за кам’яними мурами фортеці. На базарі торгують купці не тільки всяким крамом, а й живими людьми — невільниками. Місто охороняють чорні жерла гармат, звернені на море. З башт зорить сторожа, чи не видно ворогів. Ні, все спокійно. Та настає ніч. Під її покровом козаки підпливають до берега і вдаряють по місту з гармат, розбивають брами, здобувають мури й башти, відмикають в’язниці й випускають бранців на волю. Отак на степових берегах Чорного моря козаки громили Козлів, Аслан-Кермень, Варну, міста в гирлі Дунаю, а, бувало, перепливали
6 клас. ІІ семестр
143
море й діставалися аж до Малої Азії. Часом заганялися чайками аж під саму столицю Туреччини Істамбул-Царгород. Султан лютував, дивлячись із своєї палати, як на тому боці Босфорської протоки горіли передмістя. Так відплачували козаки туркам і татарам за безнастанне плюндрування України. Та не завжди морські походи козаків закінчувалися щасливо. Бувало, що буря розбивала й топила козацькі чайки. Або турки робили у Лимані засідку на козаків, коли ті поверталися з моря у Дніпро. Тоді треба було пробиватися силою, не зважаючи на втрати. Інколи козаки витягали чайки на берег, переносили їх на плечах суходолом і, обминувши небезпечне місце, пливли далі. Чимало козаків не повернулося з таких походів… Але геройська смерть не лякала завзятих борців. Через рік знову неслися до моря козацькі чайки. І ворожі прибережні міста тремтіли від самої вістки про появу завзятих запорожців. У морських походах відзначалися такі гетьмани, як Байда-Вишневецький, Самійло Кішка, Богдан Ружинський, Іван Підкова, Богдан Микошинський. Та найбільшу славу придбав собі Петро Конашевич-Сагайдачний, що здобув місто Каффу в Криму і доходив аж до Істамбулу. Український народ оспівав морські походи запорожців у прекрасних думах. (619 сл.; за М. Маморським) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прослухайте текст. ЗЕЛЕНА ЧАША Сухий вітер гнав степом перекотиполе, намітав уздовж поля шляху руді піщані кучугури. Безмежний Таврійський степ був примхливий і оманливий. Наша машина круто завернула і легше побігла по дорозі, не занесеній тут сипучими пісками. У цих місцях піски затримувала шелюга, червонясті кущі якої міцно трималися за сухий ґрунт. — Бачите? — вказав рукою мій супутник академік Польовий. — Шелюга взялась міцно й руками не вирвеш. Принишк і пісок. Видно було, що ми під’їжджаємо до лісу. Про це свідчила і відсутність піщаних кучугур по дорозі, і повітря, яке тут було м’якшим. Я і раніше знав, що найбільшою гордістю цього завзятого лісника був степовий Таврійський оазис, створений за його проектом… І ось ми вже бачимо синюваті смуги лісу, сповнені щебету, прохолоди, таємничості. Виходимо з машини, академік виривається вперед і першим ступає до лісу: — Здоровенькі були! Він знає тут майже кожне дерево — і сосни, і дубки, і тополі. А вони на різні голоси, ніби вітають того, хто зі свого розуму дав їм життя у цьому гарячому й сухому степу.
144
Українська мова. 5–7 класи
Кілька годин ми бродили в зеленому морі. Коли академік присів на пеньок, посідали на траві й ми. — Я оце згадав одну історію,— промовив він. І цього дня я почув слова, яких не забуду до кінця свого життя. — Ви, звичайно, знаєте, що природа наділила всі країни безцінним скарбом — лісом. В одній країні його менше, в іншій — більше, але ліси розкидані по всіх континентах. Я б сказав так, що природа піднесла кожному народові по великій чаші, сповненій добра, і сказала: «Черпайте по потребі, але не вичерпуйте до дна…» Так ось, американський народ теж одержав з рук природи повну чашу. Одначе знайшлися там хижаки, які привели країну до національної катастрофи. Дібравшись до природних багатств, вони неймовірно швидко вирубували ліси. Фермери звільняли землю від дерев, щоб посіяти хліб і виростити добрий врожай, промисловці рубали ліс, щоб сплавляти його в міста, де працювали меблеві й будівельні фабрики. Лісу було багато, чому б і не розгулятися сокирі? А тут ще з’явилась можливість заокеанської торгівлі. Готова лісова продукція з Америки попливла в Англію. Англійці охоче купували американське дерево, бо на той час вони вже вирубали до пня свої небагаті ліси. Не знайшлося тоді жодного тверезого голосу, який би перестеріг американський народ про злочин, що творився на його землі. Минув час, і лихо, яке було приховане від людського ока, далося взнаки. У тих штатах, де не лишилося первісних лісових масивів, почалися бурі. Ці бурі виникали серед білого дня, здавалося, без будь-яких причин. Шалений вітер здіймав кучугури піску й ніс його по землі, не зустрічаючи перепони. За кілька годин все небо вкривалося хмарами куряви, затьмарюючи сонце. Такі бурі виникали усе частіше, завдаючи державі величезних збитків. Уряд США був захоплений зненацька грізною стихією. Газети повідомляли про жахливі випадки: в деяких штатах загинула вся худоба. При розтині корів і коней навіть у шлунках знаходили землю. Серед людей поширилась досі нечувана хвороба — пилова пневмонія, тобто запалення легенів від куряви. Але й це було ще не все. Вирубавши ліси понад річками, мешканці долин незабаром відчули ще один удар природи: навесні почалися страшенні повені. Так, під час повені 1927 року в долині Міссісіпі та інших річок потонуло 250 осіб, загинуло півтора мільйона голів худоби й було зруйновано чимало будинків. Загальні збитки становили понад 300 мільйонів доларів. Однак доларами не виміряєш усіх збитків, які лягають на плечі народу. Академік замовк, підняв очі й задивився на молоді деревця, що тихо бриніли листям на вітрі. Хтось спитав: — А чому ж американці не садять собі лісів?
6 клас. ІІ семестр
145
Вчений стрепенувся: — Садять. Але що та посадка… Розумієте? Вирубувати навчилися швидко, але от посадити й виростити — це значно складніше… Крім того, новими лісами скористаються лише ті, хто житиме на сто чи двісті років пізніше… Отака вона, зелена чаша, наповнена добром. Берегти її треба, не розплескати довчасу, щоб не спорожніла вона, бо тоді важко знову її наповнити, а інколи й зовсім неможливо… (620 сл.; за М. Чабанівським) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Про який степ згадується в оповіданні? а) Про Аравійський; б) про Таврійський; в) про Херсонський; г) про Запорізький. 2. Якого кольору були кущі шелюги, що затримували ґрунт? а) Червонясті; б) сріблясті; в) зеленаві; г) золотаві. 3. Яке прізвище мав академік, засновник степового оазису? а) Польовий; б) Луговий; в) Степовий; г) Лісовий. 4. Які дерева не згадуються під час вітання академіка зі степовим лісом? а) Сосни; б) верби; в) дуби; г) тополі. 5. Для чого американські лісопромисловці вирубували ліси? а) Щоб посіяти хліб і виростити добрий врожай; б) щоб звільнити землю під будівництво; в) для заокеанської торгівлі; г) щоб знищити природу США. 6. Кому продавався американський ліс? а) Австралійцям; б) англійцям; в) арабам; г) африканцям. 7. Яке лихо спіткало американців після того, як не лишилося первісних лісових масивів? а) Цунамі; б) тайфуни; в) бурі; г) урагани. 8. Яка нечувана досі хвороба поширилась серед людей? а) Вірусний гепатит; б) киснева нестача; в) пилова пневмонія; г) гонконгівський грип. 9. Що сталося з мешканцями долин, де на берегах річок вирубали ліси? а) Вони відчули страшенні весняні повені; б) взимку не було чим обігрівати будинки, й люди замерзали;
Українська мова. 5–7 класи
146
в) влітку не було де сховатися від спеки; г) восени не було де сховатися від дощу. 10. У якому році сталася трагедія, збитки від якої становили понад 300 мільйонів доларів? а) У 1917; б) у 1927; в) у 1937; г) у 1986. Напишіть міні-твір на тему «Чи можна виміряти грошима злочинне ставлення до природи?»
ГОВОРІННЯ Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте діалог. На його основі сформулюйте свої висловлювання на тему «Що я знаю про сім чудес світу». Побудуйте власний діалог на цю тему та розіграйте його перед класом. *** — Слухай-но, вчора я ввімкнув телевізор і почув тільки кінцівку дуже цікавої передачі про сім чудес світу. Дещо я про них знаю, але хотілося б знати більше. Чи не розкажеш, що тобі відомо з цього приводу? — Добре, але будеш мені допомагати. Я розкажу що знаю, а ти доповниш своїми відомостями. Почну з того, що коли сьогодні кажуть «він бачив сім чудес світу», то це означає, що людина просто багато подорожувала. Насправді до наших днів збереглося лише одне чудо — єгипетські піраміди. — Та невже? А сади Семіраміди, про які я багато чув? — Не збереглися. Та розкажи, що ти про них знаєш. — Сади Семіраміди — це величезний комплекс, збудований у Вавілоні в VІІ ст. до н. е. Він складався з чотирнадцяти однакових приміщень, над якими були складені з цегли тераси. Ці тераси були вкриті товстим шаром ґрунту, там росли рідкісні дерева, кущі й квіти. Збудоване це чудо було для дружини царя Навуходоносора — мідійської царівни. — Отже, це було друге чудо. Третє чудо — мавзолей у Галікарнасі, розкішна усипальниця Мавзола, сатрапа перської провінції. Цю споруду з білого мармуру розпочали будувати за наказом самого Мавзола, а закічена вона була клопотами його дружини вже після смерті чоловіка. Проіснувала вона до ХV століття. З тих часів монументальні споруди для поховання визначних історичних осіб звуть мавзолеями. — Цікаве походження назви. А яким же було четверте чудо? — Храм богині Артеміди в Ефесі — четверте чудо. Він відзначається вишуканістю форм і багатством оздоб.
6 клас. ІІ семестр
147
— Чи не пов’язане з цим чудом ім’я Герострата? — Так. У 356 році швець з Ефесу Герострат спалив храм. Зробив він це, щоб прославитись за будь-яку ціну. Після спалення храму Герострата судили й стратили, а ім’я його заборонили згадувати. Проте один з тогочасних істориків все ж записав це ім’я. Таким чином Герострат досяг того, чого прагнув,— слави, але слава ця ганебна, а порівняння з Геростратом — образа. — Тепер я згадую ще одну історію і розкажу про п’яте чудо світу. Це — Колос родоський, велетенська статуя на острові Родос у Середземному морі. Вона зображувала бога сонця Геліоса. Статуя проіснувала всього шістдесят років і була зруйнована землетрусом. — А шосте чудо світу — теж статуя — статуя бога Зевса в Олімпії. Вона була дерев’яною, а зверху прикрашена золотом і слоновою кісткою. Зробив її славетний грецький скульптор Фідій. Статуя проіснувала кілька десятиліть і загинула від пожежі. — І, нарешті, сьоме чудо світу — маяк на острові Фарос біля Олександрії, збудований з білого мармуру, близько 150 метрів заввишки, увінчаний статуєю Посейдона. Дякую тобі, що допоміг позбавитися прогалин у знаннях з давньої історії. — А тобі — за цікаву розмову. (За А. Коваль) Завдання 2-го рівня Оберіть тему телефонної розмови з другом. Наприклад: а) з’ясування домашнього завдання; б) домовлення про зустріч та відвідини гуртка або секції; в) запрошення на день народження, вітання з цією датою; г) як провести вихідний? Оформіть свою розмову відповідно до правил мовного етикету. При побудові діалога використайте поданий нижче словничок усталених форм ввічливості. Розіграйте діалог перед класом. Словничок: вибачте, будь ласка; чи не могли б Ви покликати…; даруйте; пробачте, що турбую; прошу; будьте люб’язні; дякую за увагу. Завдання 3-го та 4-го рівнів За поданою темою утворіть діалог. Розіграйте його перед класом. Тема «Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість». Монологічне мовлення (усне). Усний твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу сформулюйте власне монологічне висловлювання (усний твір) на тему «Ім’я твоє»
148
Українська мова. 5–7 класи
*** Візантійські християнські імена з’явилися разом з уведенням християнства на Русі в кінці Х століття. Візантія успадкувала їх від імен давньогрецьких, давньоримських, давньоєврейських та інших. В Україні такі візантійські імена, як Олексій, Петро, Михайло, Григорій, Галина, Ганна, Катерина, Олена, були й продовжують бути популярними. Далі йдуть давньоруські — Володимир, Святослав, Любомир, Всеволод, Ростислав, Людмила й подібні. До них прилягають утворені за грецькими імена типу Віра, Надія, Любов, Богдан. Запозичено ще за русичів і деякі скандінавські імена: Ігор, Олег, Ольга. Імена Ванда, Росиця, Ружена, прийшли із західнослов’янських і південнослов’янських мов. Артур, Едуард, Віолетта, Евеліна, Елеонора, Ельвіра, Ельза, Жанна — це західноєвропейські імена. Їх розповсюдженню сприяли зарубіжна художня література, преса, кіно. (За І. Вихованцем) *** Як виникли імена? Власні імена утворилися від звичайних слів. У слів звичайних, від яких походять імена, були значення. Що ж означали наші імена, коли вони були звичайними словами? Ім’я Іван з’явилося в стародавній Іудеї. Звучало як Йоханаан і означало «Божа благодать». Було грецьке слово «андреіос», тобто «мужній, хоробрий». А стало ім’ям Андрій. Ім’я Дмитро виросло з грецького присвійного прикметника, який стосувався Деметри — богині родючості й хліборобства. Євген — з грецької «благородний, шляхетний». Олександр — «мужній оборонець, захисник людей». Олена — «сонячне світло». Оксана походить від грецьких слів, що означають «гостинність» або «чужий, чужоземний». Галина означає «спокій, тиша». Тетяна — від грецького дієслова, що означає «установлюю, призначаю». Латинське слово, що означає «плаваю», дало ім’я Інна. Від римлян прийшли до нас Віктор — «переможець» і Віталій — «життєвий». Отже, що не слово, то інші його шляхи-дороги… (За І. Вихованцем) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте уривок статті В. Сухомлинського про творчість дітей під час опису осіннього неба. За поданим зразком опишіть барви весняного неба. БАРВИ ОСІННЬОГО НЕБА Одного разу я повів своїх учнів у поле. Був тихий осінній ранок. У небі мрів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно. Здавалося, степ насторожився, прислухаючись до кожного
6 клас. ІІ семестр
149
найтоншого звуку. Всі польові роботи закінчено, навкруги не видно жодної душі. Я сказав дітям: — Сьогодні кожен з вас складе маленький твір про осіннє небо. Дивіться, вдивляйтесь, думайте, яке небо? Як сказати про небо? Вибирайте красиві, точні слова. Діти притихли. Вони дивились на небо й думали. Через хвилину я почув перші твори-мініатюри. — Небо над нами синє-синє… — Небо блакитне… — Небо, немов вода в річці, чисте, прозоре… — Небо чисте, чисте… — Небо осіннє… І все. Інші діти почали повторювати складене товаришами. Про небо не знаходили інших слів, крім синє, блакитне, прозоре, чисте… Збоку стояла маленька синьоока Леся й мовчала. — А ти чому мовчиш, Лесю? — Я хочу сказати про небо своє слово… та не знаю, чи добре буде. — Яке ж твоє слово про небо? — Небо ласкаве… — тихо сказала Леся і зніяковіла. — Прекрасне твоє слово про небо, Лесю… Чому ж небо ласкаве? — Тому що… скоро будуть сніги й морози, а зараз ще тепло, пригріває сонечко, небо вигрівається на сонці… от воно й ласкаве… Діти притихли, вслухалися в кожне слово, сказане Лесею. Вони ще раз озирнулись навколо себе. Іскринка творчої думки, яку вони відчули в словах Лесі, запалила в кожній душі свій вогник творчості. Я почув зовсім інші, нові твори про небо: — Вчора йшов дощ, він вимив небо, і воно тепер чисте-чисте, немов пелюстки блакитної хризантеми… — Небо задумливе… Воно думає про важкі чорні хмари, які вже наближаються з північних країв… — Небо лагідне… Дивіться, як відкрило воно свої обійми сонечкові! — Небо холодне… Влітку воно було розпечене, а зараз вихололо, і з нього падають краплями роси… — Небо тривожне… Воно прислухається до курликання журавлів і думає: та це ж зима наближається… — Небо спокійне… Влітку його краяли стрілами грози, зараз блискавки полетіли до сонця… — Небо всміхається — воно милується квітками, бо квіток восени вже мало… — Небо холодне… бо ночі вже холодні, воно жде не діждеться ранку, щоб хоч трохи зігрітися… — Небо грає… дивіться, як переливається синя барва на сонці — немов хвиля в ставку…
Українська мова. 5–7 класи
150
— Небо скучило за жайворонком, тепер треба чекати його співу до весни… — Небо радісне… А скоро закриють хмари сонце, і стане небо похмурим… — Небо самотнє… бо мало тепер літає пташок. Нема ластівок, що літали в піднебессі… Так маленький спалах творчості перетворюється в яскраве сяйво: думка однієї дитини будить думку інших. (За В. Сухомлинським) Завдання 3-го та 4-го рівнів Створіть монологічне висловлювання (усний твір) на тему «У чому я бачу красу природи».
ЧИТАННЯ Читання вголос Завдання 1-го рівня Виразно прочитайте уривок з оповідання А. Чайковського. СІЧ-МАТИ Вже було далеко за полудень, коли козаки, які вже півдня мандрували степом, прибули врешті-решт до ріки, що, скута льодом, по-зимовому виблискувала і мерехтіла в останніх червоногарячих променях сонця. На обрії було видно якісь купи, начебто засніжені гори, а з-поза них виходили густі дими. «Отож-бо ми, нарешті, вдома,— промовив сивочубий козак-запорожець, що керував ватагою,— це Січ-мати, хрестіться, хлопці». Молоді козаки склали молитву Богові й малу-помалу вирушили в напрямі до Запорізької Січі, що виднілася чимраз ближче. Вони спустилися з високого берега Дніпра-Славути і, перетнувши замерзлу ріку, під’їхали до воріт. Старший ватаги обмінявся гаслом з вартовим, і козаки, вражені й схвильовані, потрапили до укріплення. Запорізька Січ лежала тоді на невеликому дніпровому острові — Малій Хортиці. Від заходу оминав її Дніпро, а від сходу плив його рукав, що відділяв Малу Хортицю від Великої, яка була між старим і новим дніпровським руслом. Приїжджі козаки зацікавлено розглядалися довкола, бо все тут було зовсім по-іншому, ніж вони собі уявляли: значний простір землі на острові був обведений валами з дубовим частоколом нагорі; попід валами стояли великі будівлі, городжені хмизом, обмащені глиною, вкриті комишем або кінськими шкурами — то були курені, названі в честь найзначніших міст України. Посередині розташувався великий майдан, а на ньому — невеликий будинок, де була канцелярія. Позаду майдану розмістилася січова майстерня — простора будівля з великими вікнами,
6 клас. ІІ семестр
151
звідки розходився стукіт і гамір на всю Січ, тому що тут без упину кипіла робота: козаки кували шаблі, ножі та рушниці. За майстернею виготовлялися козацькі човни-байдаки: запорожці різали дерево на дошки, збивали їх докупи, забивали щілини клоччям, зв’язували й заливали смолою. Уся Січ гуділа, немов справжній вулик, бо кожний був зайнятий якоюсь справою. Завдання 2-го рівня Виразно (за ролями) прочитайте сценку на День Матері. Хтось з учнів читає авторські ремарки та називає дійових осіб, інші промовляють репліки персонажів. Дійові особи: М а р ус я, І г о р, О л е н к а, Гр и ц ь, О л е к с а, Га н н ус я, О р и с я, Л е с я. КВІТОЧКА ПРИБРАНІЙ МАТУСІ На узліссі в переливах співу пташок чути дитячі перегуки: «Пу-гу-у-уу! Де ти-и-и-и?.. Я ту-у-ут! Ходіть сюди!» З-за кущів вибігає Маруся. М а р у с я (приклавши долоню до вуст, вигукує). Оленко, Ганнусю, Лесю! Ходіть сюди! На сцену вибігають Оленка, Леся й Ганнуся.
О л е н к а. Що сталося? Чого ти нас кличеш? Лементуєш на все горло… М а р у с я. Ходімте, підемо в лісок! Сьогодні ж свято Матері. Нарвемо нашим матерям квіток! Л е с я. О, чудово! Підемо всі! Десь тут хлопці засідку влаштували нам. Га н н у с я. Такий гарний сьогодні день! З-за кущів вибігають хлопці.
І г о р. Куди ви? Гей, підождіть нас! М а р у с я. Ідемо в ліс по квіти. Сьогодні День Матері… Гр и ц ь. А ми що, від мачухи? І г о р. А чому хлопців не кличете? Хіба в нас немає матерів? Кожному мама дорога. О л е к с а. Не сваріться! Ходім у ліс. Я знаю де ростуть гарні квіти. О р и с я (що весь час прислухалася з-за кущів). Я також знаю… М а р у с я. Так, але ти не підеш з нами. О р и с я. А то чому? М а р у с я. Бо ти у відкритих сандаликах та ще й на босу ногу. У такому взутті до лісу ходити не можна. О р и с я. То я піду додому й перевзуюся. Га н н у с я. То йди! Чого чекаєш? Біжи й швидко повертайся! Орися вибігає.
О л е н к а. Де вона тут узялася? Її ж ніхто не кликав… Л е с я. Орися не піде з нами. І г о р. Чому? В неї теж є мама.
Українська мова. 5–7 класи
152
Л е с я. Так, але це не рідна її мама. І г о р (здивовано). Не рідна? Л е с я. Я підслухала, як мої батьки говорили, що Орисю ще зовсім маленькою знайшли в лісі. Ці люди, в яких вона живе, не мали своїх дітей і прийняли Орисю за свою. Орися була ще немовлятком і не пам’ятає цього… Гр и ц ь. Он воно як! А ми про те й не знали… Га н н у с я. А може її загубили. Цікаво, чия вона насправді. Виросла в чужих і думає, що це її рідні батьки… Гр и ц ь. Ну що ж, тоді не чекаймо. Біжімо в лісок. А вона прийде, побачить, що нас немає і повернеться. Діти засмучено похитали головами.
М а р у с я. Орися не пам’ятає своїх батьків. Тож не треба про це згадувати. Думаю, що їй буде дуже боляче, коли довідається, що батьки їй не рідні. І г о р. Справді. Уявіть собі, коли б нам хтось сказав, що в нас не рідні матері. О л е к с а. Тоді ви йдіть, а ми з Ігорем і Грицем почекаємо на Орисю. М а р у с я. Добре, але дочекайтеся її. Хоча це й прибрана мама, але ж вона в неї мов рідна. Іншої матері вона не знає. Ходімо, а Ігор з Грицем і Олексою почекають на Орисю. Виходять, весело розмовляючи. Хлопці, що залишилися, лягають на траву.
Гр и ц ь. Оце так історія! Я зауважив, що Орися не подібна до своєї матері. Але яке це має значення. О л е к с а. Це правда, та все ж таки вона, мов сирота. А що, коли Орися про все дізнається або з’явиться її справжня мати? І г о р . Ну, це вже від неї залежатиме, чи ближчою матір’ю буде їй та, що виховала, чи та, що її народила. Гр и ц ь. Ми тут розбалакались, а скоро й наші повернуться. А як сьогодні гарно! Люблю такі дні. О л е к с а. Тепле ласкаве сонце, як материнське серце. А пташки як розщебеталися! І г о р . Он вже й наша Орися біжить! Гр и ц ь. Заховаймося! Подражнимо її. Ховаються за кущі.
О р и с я (входить). Пішли. Мене лишили. Нехай, я й сама назбираю квітів для своєї мами. Зроблю їй несподіванку. В кущах хлопці наслідують вовків.
І г о р , Гр и ц ь і О л е к с а . Гау-уу-у! Гау-уу-у! Гау-уу-у! О р и с я (злякано). Що це? Вовки! І г о р (імітуючи голос дорослих). Що ти тут шукаєш, дівчино?
6 клас. ІІ семестр
153
О р и с я. Хочу нарвати квіток для своєї мами. Олекса. У тебе немає мами. О р и с я. Неправда, я маю маму! Гр и ц ь. Це не рідна твоя мама. О р и с я (обурено). Та хто ти такий, що таке говориш? Звідки ти знаєш, що це не моя мама? Хлопці вибігають з квітами в руках.
О р и с я. А щоб вам добре було! Як ви мене налякали! І г о р . Не гнівайся на нас — ми пожартували. За це ми дамо квіточок для твоєї мами. Віддають їй частину своїх квітів.
Гр и ц ь. Ви тільки подивіться на неї! Вона мамині черевики взула! Сміх.
О р и с я. Тихіше! Ген у кущі залетіла пташка до своїх малят, бачите? Хлопці з Орисею навшпиньках підступають до куща й присідають, ховаючись за ним.
І г о р . Тихенько, не сполошім її. Бач, годує. Дзьобиком у дзьобик, а їх аж троє. О р и с я. Навіть у них є мама, а ви кажете, що у мене немає. Ніхто у світ не приходить без мами… Здалеку чути пісню, повертаються діти з квітами в руках.
О р и с я. Он, які ви добрі! Навіть не почекали на мене… О л е н к а. Вибач, Орисю. Зате ми квіток нарвали для себе й для тебе. М а р у с я. Щоб мала ти чим свою матусю привітати у День Матері. Дарують Орисі по квіточці.
Га н н у с я. Це тобі від нас, щоб тебе мати більше любила та щоб була ти в житті щаслива! Чути пісню або декламування. Ми ідем веселі, ми ідем щасливі, Ми несем матусі квіти запашні, Ми несем подяку за труди великі, За слова ласкаві, усміхи ясні. Мама нам співала пісню колискову, Пестила-ростила в лагоді-теплі, І любити вчила українську мову,— Кращої немає на усій землі. А тепер веде нас мама на дорогу, На ясну, правдиву, у широкий світ. Любимо матусю, просим їй у Бога Щастя та здоров’я і найдовших літ. (За І. Бондарчуком)
Українська мова. 5–7 класи
154
Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прочитайте поезію Миколи Вінграновського «Літній ранок». Вивчіть її напам’ять. Виразно прочитайте вірш з пам’яті. ЛІТНІЙ РАНОК Джмелі спросоння — буц! — лобами! Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями Дзвінки-дзвіночки лісові. Повільне сонце на тумані До проса випливло з води, Де на пташинім щебетанні Тинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив, І ось за те, аби він знав, Важкий ячмінь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав. У картузах із парусини Комбайн комбайнові гука: — То що ж косить? Воно — все синє! Де льон? Де небо? Де ріка?
Читання мовчки І варіант (1-й рівень складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. РУСАЛЧИНЕ ІМ’Я У червні, коли наставала русальна неділя, природа, за віруваннями давніх слов’ян, населялася дивними створіннями. Місячної ночі вони виходили з річок та озер, граційні, гнучкі, з розпущеними косами, і на м’якій траві, під плакучими вербами, починали розважатися. Хто гойдався на рясному вітті, граючись місячним променем, або на тихій хвилі, розкидаючи навколо кришталеві бризки, хто розчісував довгі коси, вплітаючи в них білі лілеї, а інші водили веселий танок. У таку ніч інколи можна було чути, як аж до ранку виграє на березі сопілка. То водяні дівчата затягали до себе пастуха, щоб він звеселяв їх своєю грою… Водяні дівчата — русалки — мальовничі образи народної уяви. Хоч і привабливі були ці фантастичні істоти, проте небезпечні. В народі вірили: хто здибає русалку, живим не залишиться — вона ту людину залоскоче. Русалчин образ — це витвір буйної фантазії слов’ян. Та щоб з’ясувати те початкове слово, з якого врешті утворилося наше «русалка», треба зазирнути в зовсім інший куточок людської історії — у давні звичаї первісних народів. Ще в Римі узвичаїлися весняні свята троянд, так звані розарії, або розалії. Під час розалій цими чудовими пахучими квітами прикрашали
6 клас. ІІ семестр
155
могили, троянди — дарунок весни — роздавали на спеціально влаштованих з цього приводу бенкетах. З Риму розалії поширились і в римські провінції, а потім і в придунайські країни як народне селянське свято. Успадкувала їх і давня Русь, де вони звалися русалії. Це була поминальна неділя, коли поминали душі померлих, тих, хто пішов у потойбічний світ. Та наших предків не вдовольнив чужий звичай. Вони переробили давні русалії на свій лад, створивши образ, що живе у водяному царстві, блукає лісами, гойдається на вітті дерев. Так з русалії з’явилися русалки. Чималий шлях пройшло це слово, поки стало таким, як є. Його історія — це історія народного звичаю, що, взявши свій початок десь у середземноморських краях, зовсім переінакшеним, «ослов’яненим», дійшов до Київської Русі. (292 сл.; за А. Матвієнко) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. У якому місяці наставала русальна неділя? а) У травні; б) у червні; в) у липні; г) у серпні. 2. Коли виходили з річок та озер русалки? а) Зранку; б) опівдні; в) увечері; г) вночі. 3. Чого не робили русалки під час своїх розваг? а) Не ловили риби; б) не гойдалися на вітті; в) не розчісували коси; г) не водили танок. 4. Хто інколи звеселяв водяних дівчат своєю грою? а) Скрипаль; б) кобзар; в) пастух; г) шинкар. 5. Ким можна вважати русалок? а) Історичними особами; б) образами народної уяви; в) літературними персонажами; г) фантастичними істотами позаземної цивілізації. 6. Який вигляд мали русалки? а) Страшний; в) зеленого кольору;
б) жахливий; г) привабливий.
7. Що очікувало людину під час зустрічі з русалкою? а) Міцна й тривала дружба; б) кохання з першого погляду; в) утоплення в річці чи озері; г) смерть від лоскотання. 8. Хто вигадав образ русалки? а) Слов’яни; в) римляни;
б) греки; г) турки.
156
Українська мова. 5–7 класи
9. Від якої рослини утворилася назва обряду, а потім і саме слово «русалка»? а) Лілея; б) троянда; в) рута; г) рожа. 10. Під час якого обряду в Римі, а потім і в Київській Русі було прийнято роздавати ці рослини? а) Весільного; б) хрестин; в) заручин; г) поминального. 11. Чи змінився в нас звичай, що прийшов із середземноморських країв? а) Змінився докорінно; б) змінилася тільки назва; в) не змінився зовсім; г) перетворився на церковне свято. 12. Який тип мовлення використав автор тексту? а) Опис з елементами розповіді; б) розповідь з елементами опису; в) опис; г) розповідь. ІІ варіант (2-й рівень складності) Читаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, варіанти відповідей. На виконання цієї роботи відводиться 3 хв. 1. У якому році було прийнято Основний Закон нашої держави — Конституцію України? а) У 1994-му; б) у 1995-му; в) у 1996-му; г) у 1998-му. 2. Що з перелічених ознак державності не належить до символіки? а) Герб; б) прапор; в) конституція; г) гімн. 3. З якої мови походить слово «конституція»? а) З англійської; б) з французької; в) з латинської; г) з грецької. 4. Яке значення має це слово? а) «Справедливість»; б) «розподілення»; в) «установлення»; г) «рівноправність». 5. Що, насамперед, покликано захищати наші права та визначати обов’язки? а) Міліція; б) конституція; в) прокуратура; г) Верховна Рада. 6. У якій статті Конституції України говориться про обов’язок «…не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей»? а) У четвертій; б) у п’ятій; в) у шостій; г) у сьомій.
6 клас. ІІ семестр
157
7. Чи звільняє незнання законів від юридичної відповідальності? а) повністю звільняє; б) звільняє частково; в) не звільняє, коли є обтяжуючі обставини; г) не звільняє зовсім. 8. Коли було прийнято «Конституцію прав і свобод Війська Запорізького» — першу конституцію в Європі й у світі? а) 3 лютого 1910 року; б) 4 березня 1810 року; в) 5 квітня 1710 року; г) 6 травня 1610 року. 9. Де вперше було проголошено Україну незалежною республікою? а) У Молдавії; б) в Україні; в) у Польщі; г) в Угорщині. 10. Хто був автором першої української конституції? а) Іван Мазепа; б) Пилип Орлик; в) Іван Виговський; г) Михайло Грушевський. 11. Про що йшлося в одному із важливих пунктів цієї конституції? а) Про військовий обов’язок кожного; б) про систематичну сплату податків; в) про захист козаків і селян та опіку над вдовами й сиротами; г) про обов’язкову середню освіту. 12. Де записано, що день прийняття сучасної Конституції України є державним святом? а) У щоденнику Верховної Ради; б) у календарі; в) у цивільному кодексі; г) у самій Конституції. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 28 червня в календарі відзначено червоним кольором. А знаєте чому? Бо у цей день 1996 року Верховна Рада нашої незалежної держави прийняла Конституцію України — наш Основний Закон. «Чи це так важливо?» — запитаєте ви. Так. Це не тільки важливо, це — необхідно. Щоб держава була визнана вільною і незалежною, необхідно, щоб вона мала свою територію, свою мову, свою символіку (герб, прапор, гімн) і обов’язково свою Конституцію. Слово «конституція» походить із латинської мови, якою говорили ще у стародавньому Римі, і означає воно «устрій, установлення». Отже, прийнявши Конституцію, ми визначили, якою буде наша держава, а також наші права й обов’язки. А вони є у всіх і в кожного зокрема. Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен помагати їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників. Зрозуміло, тоді й вони поважатимуть тебе. Адже в Конституції України записано, що «діти рівні у своїх правах незалежно від походження». А ще
158
Українська мова. 5–7 класи
там записано, що «будь-яке насильство над дитиною переслідується законом». Отже, твої права оберігаються державою. Ніхто й ніколи не може примусити тебе чинити щось погане, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі, бо це переслідується законом. Але й ти, друже, мусиш чинити так само: жити за правилами й законами нашої країни, бути її відданим громадянином. Тож, як сказано у статті 6: «Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей». Пам’ятайте, що «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Це вже вдруге Україна приймає Конституцію. З історії знаємо, що 5 квітня 1710 року, майже три століття тому, на військовій нараді у Бендерах (Молдавія) козацька старшина ухвалила «Конституцію прав і свобод Запорізького Війська». Її автором був гетьман Пилип Орлик. Конституція проголошувала Україну незалежною республікою. Важливим пунктом Конституції була турбота про захист простих козаків і селян, опіка над козацькими вдовами й сиротами. Можемо пишатися — це була одна з перших конституцій в Європі та світі. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України — так записано в самій Конституції. І хай це свято завжди буде для нас радісним! (342 сл.; з журналу) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 3 хвилини. ЧАС — БЕЗ ГОДИННИКА, ПОГОДА — БЕЗ ТБ Стук-стук: літо прийшло — казку принесло. Це я до вас — Вартовий Часу та Передвісник Погоди. Кожного дня навесні ходжу до лісового озерця, дивлюся, коли ж нарешті листочки водяної лілії густо-густо вкриють водяне плесо? А, ось щільний килим постелився на воді — усе, заморозків більше не буде. Зауважив я, що в ясну погоду, як не дощить хоч би два-три дні підряд, кожна квіточка у свій час прокидається та у свій час спати вкладається. Біла лілія з’являється над водою перед сьомою годиною ранку. А от якщо лілійок не буде видно довше чи вони ледь-ледь визирнуть із води — по обіді чекайте дощу. Якщо ж квіти й надалі залишаються під водою — шукайте схованку чи вертайтеся додому: змокнете до рубця, змерзнете до кісточки. Не біда, якщо забудете годинник чи парасольку,— ліс вам усе розкаже ще й попередить. Побачите схилені квіти суниці або конюшини, похилився додолу чистотіл, закрилися квіти кульбаби — задощить.
6 клас. ІІ семестр
159
В ясну погоду пушинки кульбаби розлітаються довкруг, а перед дощем їх нізащо не здмухнеш (хоч удвох-утрьох дмухайте) — так міцно тримаються вони своєї серцевини. Уважайте біля мурашника: кипить довкола мурашине життя — на добру погоду, сховалися мурахи, ходи щільно закрили — на дощ. А вже цвіркун повідомить увечері своїм радісним сюрчанням: завтрашній день буде ой, який гарний! Його скрипка так і витинає веселої! Мовчить луговий скрипаль, то й занотую: завтра буде дощ. От так бігаю лісом, до всього придивляюся: плете павук павутину — триматиметься тепла, суха погода, а як сидить, насупившись, посередині свого прозорого килима — перед дощем. Біжу далі, голову догори задираю: бабки повільно літають парами — гарна буде погода; збираються докупи, стрекочуть, швидко-швидко миготять у повітрі — дощ відчувають. Знаю, не любите ви комарів, та ніде від них подітися. То хоч одну добру справу роблять — погоду передбачають: якщо в’ються стовпом — сухо, тепло буде. А ґедзі особливо злі та кусючі перед дощем. Як зустрінемось у лісі, покажу вам ще багато дивовиж. А потім підемо до озерця дізнатися, чи не час вечеряти: білі та жовті лілійки сховаються під воду якраз перед шостою годиною вечора. От тоді розпалимо багаття, цілющого зілля запаримо та ще й подивимось: якщо дим угору піднімається — буде нам ясний погожий день. А спатимете в курені із запашних ялинових гілок. У ньому і сон запашний! Поки був я у місті, надивився прогнозів погоди по телебаченню (ТБ по-вашому). Може, воно й правильніше, а по-нашому, по-лісовому, таки цікавіше. (372 сл.; за Г. Керик) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Хто веде розповідь у творі? а) Вартовий Погоди та Передвісник Часу; б) Передвісник Негоди та Захисник Природи; в) Віщун Дощу та Охоронець Квітів; г) Вартовий Часу та Передвісник Погоди. 2. Куди кожного дня навесні ходить оповідач? а) До лісового джерельця; б) до лісового озерця; в) до стрімкої річки; г) до талої водички. 3. Про що сповіщає щільний килим з листочків водяної лілії, який вкриває водяне плесо? а) Що заморозків більше не буде; б) що літо буде холодним; в) що весна буде дощова; г) що можливі невеликі опади.
Українська мова. 5–7 класи
160
4. Коли з’являється над водою біла лілія? а) Після сьомої години ранку; б) після восьмої години ранку; в) перед дев’ятою годиною ранку; г) перед сьомою годиною ранку. 5. Як зміниться погода, якщо похилився додолу чистотіл? а) Задощить; б) буде сонячно й тепло; в) почнеться посуха; г) ніяк. 6. Коли неможливо здмухнути пушинки кульбаби? а) В суху і ясну погоду; б) під час буревію; в) перед дощем; г) на початку літа. 7. Хто повідомляє радісним сюрчанням про те, що завтрашній день буде гарним? а) Коник; б) цикада; в) цвіркун; г) сюрчок. 8. Яка користь від комарів? а) Ніякої; б) прогнозують погоду; в) як і п’явки, висмоктують зайву кров; г) розважають мелодійним зудінням по ночах. 9. Що прогнозує дим від багаття, який піднімається вгору? а) Що вночі піде дощ; б) що слід очікувати похолодання; в) що буде погожий день; г) що випаде град. 10. Визначте мовний стиль тексту. а) Науковий; б) публіцистичний; в) офіційно-діловий; г) розмовний. Дотримуючись відповідного стилю мовлення, від особи оповідача запишіть декілька відомих вам народних прикмет щодо прогнозування погоди.
ПИСЬМО Письмовий переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. За поданим орієнтовним планом напишіть докладний переказ почутого. СУСІДСТВО Сусідство з давніх-давен визначалося конкретними і сталими традиціями, що переростали в непорушний обов’язок. У повсякденному житті між сусідами існував такий звичай, як позички. Почав хтось садити картоплю, а насіння чи гною не вистачило
6 клас. ІІ семестр
161
до кінця. І тут же, не дожидаючи прохання, запрошує інший: «У мене візьми — оддаси колись, як буде». Взаємодопомога, подільчивість — чи не основні риси сусідства. Якщо хтось із сусідів приходив позичати якийсь ужитковий крам, казав: «Обіцяю на мед» або «Ставлю на мед». Згідно з давнім звичаєм це була найавторитетніша непорушна клятва. Коли ж з якихось причин позичку не випадало вчасно повернути, натомість розраховувалися солодким продуктом. Хто хоч раз порушував таку обіцянку, тому вже ніколи не вірили. Обов’язок прийти на допомогу один одному, поділитися не тільки матеріальними, але й моральними набутками — характерна риса нашого народу. З особливою силою проявлялися ці високі людські критерії у тяжкі часи. За таких лихоліть сусіди ділили між собою журбу і радість. І це полегшувало труднощі, об’єднувало, робило людей духовно дужчими, морально незламними. Говорячи про сусідство, як про кращу форму співжиття, маємо знати ці добрі традиції, оберігати їх, розумно розвивати. У цих звичаях є спільний корінь — доброзичливість, взаємодопомога, обов’язок прийти на безкорисливу допомогу. Так було, так, очевидно, й буде. (192 сл.; за В. Скуратівським) Орієнтовний план 1. Непорушний обов’язок. 2. Позички. 3. «Ставлю на мед» — найавторитетніша клятва. 4. Характерна риса нашого народу. 5. Краща форма співжиття. 6. Спільний корінь наших звичаїв. Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Напишіть докладний переказ почутого за складним планом. Продовжіть розповідь про подальшу долю вишеньки. ВИШНЕВІ ГОСТИНИ Вишенька приймала гостей. Рій бджілок з білих чашечок пив солодкий напій. Жовтокрилі метелики кружляли в таночку. Вишенька махала їм білими руками, на крильця сипала золотий пилок. Джміль на гостину спізнився й дуже розсердився. Штовхав бджілок, густим басом лякав метеликів і в кожну чашечку пхав свою волохату голову. На світанку налетів вітер. Вишенька його не просила, але він налетів непроханий. Зірвав з красуні біле вбрання й поніс на запилені дороги. Вранці рій бджілок обминув вишеньку. Джміль полетів на жовтий цвіт кульбаби й посварився там з осами. Метелики гостювали в яблуньки.
162
Українська мова. 5–7 класи
Але вишенька не залишилась сама. У садок прийшло сонце. Воно висушило сльози, обігріло, обцілувало кожну гілочку. І вишенька зацвіла знову… (109 сл.; за Р. Пелехом) Орієнтовний план І. Гості. 1. Рій бджілок. 2. Жовтокрилі метелики. 3. Невихований джміль. 4. Непроханий гість. ІІ. Образа вишеньки. ІІІ. Прихід сонця. IV. «І вишенька зацвіла знову…» Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте першу частину оповідання. Напишіть близький до тексту переказ почутого. Самостійно продовжіть сюжетну лінію до розв’язки. ПРИГОДА НА ЖУРАВЛИНОМУ ОСТРОВІ Майже ціле літо я допомагав дядькові Хомі пасти телят на Журавлиному острові. Одного разу дядько сказав: «Ну, Васильку, завтра доведеться самому попасти телят. Я поїду в лікарню. Зуби замучили». «А чи правда,— питаю,— буцімто на острові вовки водяться?» Та дядько вже спав. Не знаю, коли заснув я, але розбудив мене дядько Хома і наказав виганяти телят, а сам плигнув у човен. «Повернуся завтра вранці!» — гукнув він. У курені він залишив купку яблук. Я погнав телят до Чорного болота пастися. Увечері, коли заганяв телят, помітив, що серед них немає білохвостої Горгонки. «Що ж тепер робити,— думаю,— адже вона заблукала, ще десь вовки зустрінуть». Довелося йти шукати. Сонце швидко зайшло. Все навкруги перемінилось. Кущі, зелені вдень, тепер стояли чорними, зловісними. Довгенько блукав я, але Горгонки так і не знайшов. Вирішивши розпочати пошуки зранку, я наблизився до куреня, хотів залізти всередину. Але не встиг туди й зазирнути, як на мене з пітьми блимнули чиїсь зелені очі. «Вовк!» — майнуло в голові. Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Продовження за автором Від страху я мало не впав. Потім, повільно задкуючи, підійшов до товстого осокора і, як білка, метнувся по стовбуру вгору. Я знав, що вовки по деревах не лазять.
6 клас. ІІ семестр
163
Місяць повільно плив між хмарами, а я сидів, мов сич, до всього прислухаючись, і не зводив очей з куреня. Незабаром я дуже захотів спати, голова схилилась, як у підбитого горобчика. Обнявши руками товстий стовбур, я відразу ж заснув і так спав до ранку. Як тільки сонце визирнуло з-за кручі, я прокинувся. «Цікаво, невже клятий вовк досі лежить у курені?» — пошепки говорю сам до себе. Вломивши товсту гілляку, я кинув її на курінь. Бачу, він весь здригнувся, і всередині щось зашелестіло. Я зачаїв подих і насторожився. Але як же здивувався я і навіть очам своїм не повірив, коли побачив лису морду з коротенькими ріжками. З куреня вийшла, обтрушуючись і потягуючись, білохвоста Горгонка. Миттю скочив я з осокора, ляснув її батіжком спересердя й заліз у курінь. «З’їм хоч яблук,— думаю,— адже я не вечеряв». Та, на жаль, я тільки облизнувся. В курені не було жодного яблучка. За мене повечеряла білохвоста Горгонка. (За П. Висіканом) Письмовий твір Завдання 1-го рівня Користуючись допоміжним матеріалом, напишіть твір на тему «Як народжується вітер» *** Тіні довгими смужками лежать на воді, бо місяць ще низько. В осоці кигикнула дика курочка, завовтузилась, подрібушила крильцями. Я сиджу собі на верболозі й гойдаюсь. Не дуже, щоб гіллячко не поламати. Сиджу і слухаю, як народжується вітер. Спочатку десь поблизу млосно затріпотіло листя на осокорі. Потім той шелест перехопився на дуба, і з нього пороснули додолу жолуді. Загули вільхи, волого й густо, наче вітер у мокрих після дощу раменах. І заговорив ліс ширше, гучніше. Мабуть, отак народжуються ріки, почуття, музика. Угорі прошелестіло, а внизу, на річці, й очеретинки не поворухнуло. Вода блищить, мов мед у щільниках. (Гр. Тютюнник) *** Ліс затих під палючим гнітом літнього півдня. Здається, нема в ньому життя. Нема життя? О, ні! Він, могутній старий ліс, має цього життя багато! Тільки прислухайся, придивися до нього! Подивись на нього тоді, як вітер ударить по ньому своїм могутнім сизим крилом. Ударить і зворухне його весь, од верховіття до коріння. Здригнеться ліс усією своєю велетенською постаттю і ревне-загуде тисячами голосів. І далеко розкотиться те гудіння. Кожен лист на ньому
164
Українська мова. 5–7 класи
тремтить і гомонить, кожна гілочка. А могутні товстелезні гілки аж стогнуть. І раптом вщухне ліс. І тільки стиха й гнівливо шумить. Або часом стрепенеться на хвилину, збурений тим гнівом, і знову затихне аж до ранку. Затихне до першого молодого проміння одвічного сонця. (За Б. Грінченком) Завдання 2-го рівня За поданим орієнтовним планом напишіть твір на тему «Що означає бути доброю дитиною своїх батьків». Орієнтовний план І. Добрий син, добра дочка своїх батьків. 1. Мир у родині. 2. Турбота про радість і щастя. ІІ. Головне бажання мого життя. 1. Відповідальність за спокій у сім’ї. 2. Наполегливе навчання та праця. ІІІ. Чарівні слова «бажаю всього доброго», «доброго здоров’я» тощо. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть твір на тему «Книга вчить, як на світі жить».
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ (ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ) 1-й рівень складності Уважно вислухайте питання, запишіть номери і дайте свій варіант відповіді на кожне з них, наприклад: № 1 — а). 1. На яке з наведених питань не відповідає числівник? а) Який? б) чий? в) скільки? г) котрий? 2. Як змінюються кількісні числівники? а) За родами; б) за числами; в) за відмінами; г) за відмінками. 3. Зі скількох слів складаються прості числівники? а) З одного; б) з двох; в) з трьох; г) з чотирьох. 4. Як пишуться порядкові числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний? а) На -сотий через дефіс, а на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний — разом; б) на -сотий і на -тисячний через дефіс, а на -мільйонний і -мільярдний — разом;
6 клас. ІІ семестр
165
в) на -сотий, -тисячний і -мільйонний через дефіс, а на -мільярдний — разом; г) всі ці числівники пишуться разом. 5. Яка синтаксична роль притаманна займенникам? а) Різні члени речення; б) тільки підмети; в) тільки обставини; г) тільки додатки. 6. Скільки розрядів мають займенники? а) Шість; б) сім; в) вісім; г) дев’ять. 7. До якого розряду належить займенник себе? а) До особового; б) до зворотного; в) до вказівного; г) до відносного. 8. Як пишуться заперечні займенники з -ні? а) Через дефіс; б) окремо; в) разом; г) через тире. 9. Яким членом речення найчастіше виступає дієслово? а) Присудком; б) означенням; в) додатком; г) підметом. 10. На яке питання відповідає інфінітив? а) Що зробив? б) що робить? в) що робити? г) що роблю? 11. Якої форми не має майбутній час дієслова? а) Мішаної; б) простої; в) складної; г) складеної. 12. Скільки особливих форм має дієслово? а) Дві; б) три; в) чотири; г) п’ять. ІІ варіант (2-й рівень складності) Уважно вислухайте питання та завдання до них. Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів, та виконайте пропоновані завдання. 1. Що не означає числівник? а) число; б) кількість предметів; в) приналежність предмета; г) порядок предметів при лічбі. Запишіть три числівники, які б відповідали пропонованим варіантам відповіді. 2. У якому відмінку в українській мові вживаються іменники з числівниками два, три, чотири? а) у родовому; б) у називному; в) у знахідному; г) у кличному. Утворіть словосполучення з цими числівникми.
166
Українська мова. 5–7 класи
3. Як відмінюються складені порядкові числівники? а) як прикметники твердої групи; б) відмінюються всі слова, з яких складається складений порядковий числівник; в) відмінюється тільки перше слово такого числівника; г) у складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово. Напишіть приклад складеного порядкового числівника та провідмінюйте його. 4. До якого розряду належать займенники мій, твій, свій? а) до відносного; б) до присвійного; в) до вказівного; г) до означального. Допишіть всі інші займенники цього розряду. 5. Коли не з дієсловами пишеться окремо? а) коли дієслово без не не вживається; б) коли дієслово має складний префікс -недо, який надає йому значення неповноти дії; в) коли дієслово з не можна замінити іншим дієсловом без не; г) в усіх інших випадках. Наведіть три різних приклади дієслів, з якими не писалося б разом. 6. Скільки особливих форм має дієслово? а) вісім; б) шість; в) чотири; г) дві. Назвіть їх та запишіть декілька прикладів. ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. На яке питання відповідають кількісні числівники? а) який? б) скільки? в) котрий? г) чий? 2. Які числівники пишуться з м’яким знаком у кінці в називному та знахідному відмінках? а) від одного до чотирьох; б) від дев’яти до двадцяти; в) від п’ятдесяти до вісімдесяти; г) від сорока до дев’яноста. 3. Що називає займенник? а) нічого; б) предмети; в) ознаки; г) кількість. 4. Скільки займенників налічує особовий розряд? а) чотири; б) шість; в) вісім; г) один.
6 клас. ІІ семестр
167
5. Яке з наведених нижче тверджень є правильним? а) неозначені займенники з префіксами -будь, -казна, -хтозна завжди пишуться через дефіс; б) якщо -будь, -казна, -хтозна виступають перед прийменником із займенником, то всі три слова пишуться окремо; в) неозначені займенники з префіксами -будь, -казна, -хтозна завжди пишуться окремо; г) префікси -будь, -казна, -хтозна пишуться разом із неозначеними займенниками. 6. Що означає дієслово? а) становище предмета; б) посаду; в) соціальний статус; г) стан предмета. 7. На який особовий займенник закінчується неозначена форма дієслова? а) ми; б) ви; в) ти; г) вони. 8. Яку дію означають дієслова недоконаного виду? а) дію, яка завершилася; б) дію, яка завершиться; в) дію, початок якої вже відбувся; г) дію, яка повністю не закінчилася. 9. Якого способу не має дієслово? а) дійсного; б) умовного; в) наказового; г) примусового. 10. Як називаються особливі форми дієслова? а) дієіменник та дієчислівник; б) дієзайменник та дієсполучник; в) дієприкметник та дієприслівник; г) дієприйменник та дієчастка. Коротко опишіть свої плани на майбутній відпочинок, використовуючи речення з цими формами. Підкресліть їх як члени речення.
ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування. ЗАЦВІЛА ВЕРБА Зацвіла верба, кажуть у народі, прийшла весна. Пухнасті, як молоді курчата, котики з блискучо-білявим усміхом випромінюють не тільки тепло і ласку, але й запах весни.
Українська мова. 5–7 класи
168
З давніх-давен, як тільки луки покривались травицею, сільська молодь влаштовувала традиційні сільські ігри. Дівчата прихорошувалися вербовими котиками, наспівували веснянку: «Ой вербо, вербо, вербице! Час тобі, вербице, розвиться!» Взявшись за руки, водили хоровод. Верба стала символом нашого народу. Оспівано її і в красному письменстві. Згадаймо відомі слова Василя Симоненка: І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Розвивайся ж, вербо, хоч би для того, щоб весна зустрічала нас теплою усмішкою білозубих вербових котиків. (109 сл.; за В. Скуратівським) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування та виконайте граматичне завдання за варіантами. «ЧИСТІША ВІД СЛЬОЗИ ХАЙ МОВА БУДЕ» «Чистіша від сльози хай мова буде»,— заповідав нам видатний український поет Максим Рильський. Рідна мова, як і все дорогоцінне в світі, потребує дбайливого догляду й вірної любові. Рідна мова — найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе. Упродовж віків український народ творив і шліфував свою мову, зносив у мовну скарбницю добірні перлини пізнання, почуття, мрії. Той витворений народом світ мови оточує нас від народження. У безкрайому океані звуків неповторно звучить мелодія рідного слова. І кожне слово немовби виплекана народом-диво-творцем квітка з неповторними барвами. Щасливий той, хто пізнав у дитинстві чари рідного слова, виховав у собі жагу до пізнання й зберігає її протягом цілого життя. (107 сл.; за І. Вихованцем) Граматичне завдання І варіант 1. З першого речення виписати дієслова, зробити їх морфологічний розбір. 2. Виділити основу другого речення. 3. Розібрати за будовою слово виховав. ІІ варіант 1. З другого речення виписати дієслова, зробити їх морфологічний розбір. 2. Виділити основу останнього речення. 3. Розібрати за будовою слово потребує.
6 клас. ІІ семестр
169
Завдання 3-го та 4-го рівнів Запишіть речення з особовими формами дієслів. Виділіть граматичні основи цих речень. Стисло відтворіть текст за написаним. УКРАЇНСЬКА ПИСАНКА Звичай робити писанки та крашанки виник у нас в Україні ще з передхристиянських часів. Роблять їх у Великодню суботу. Здебільшого фарбують крашанки у червоний, жовтий та синій кольори. Для жовтого вживають суху торішню траву або яблуневу кору. Для синього — варять проліски. Вживають ще сушені ягоди бузини та лушпиння цибулі. Яєць красять тринадцять, маючи на увазі дванадцять апостолів і Спасителя. Інструментом для виготовлення писанок є «кісточка». Це паличка з бляшаною трубкою на кінці. На сирому яйці кісточкою вимальовують розтопленим воском ті місця, що їх треба лишити незафарбованими. Коли малюнок закінчено, яйця опускають у фарбу. Потім виймають і кладуть, щоб висохли. Писанки складають у череп’яну миску й ставлять у піч, де температура повинна бути 35–40 градусів. Коли ж віск розтопиться і спливе з яйця, писанка готова. (122 сл.; за О. Воропаєм) Виведення підсумкового (семестрового) балу № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
Українська мова. 5–7 класи
170
№ 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
7 клас І СЕМЕСТР Тематичний розподіл текстів Тема
Вид роботи
Мова — скарбниця духовності народу
Письмовий переказ Письмовий твір Тестові завдання Одвічні духовні цін- Діалогічне мовлення ності. Основні риси Читання вголос народної моралі. Дружба. Моя родина. Читання мовчки Письмовий твір Спілкуванння Почуття БатьківщиАудіювання ни. Борці за волю Читання мовчки України. Видатні постаті української іс- Усний переказ торії та культури. Київ Письмовий переказ у минулому і тепер Перевірний диктант Традиції святкування Аудіювання в Україні. Дідух. Діалогічне мовлення Народні обряди і перекази. Традиційний Читання вголос український зимовий Читання мовчки одяг. Музичні народ- Усний переказ ні інструменти Письмовий переказ Контрольний диктант Відтворювальний диктант Людина і природа. Аудіювання Зимові замальовки Письмовий твір
№ варіанта й рівКлас нів складності 2-й р. 3-й (4-й) р. І–ІІІ в. 2-й, 3-й (4-й) р. 2-й, 3-й (4-й) р. І в. 2-й р.
Дата пров.
ІІ в. ІІ в. 2-й р. 1-й р. 2-й р. ІІІ в. 1-й р. 1-й р. ІІІ в. 1-й, 3-й (4-й) р. 3-й (4-й) р. 1-й р. 3-й (4-й) р. І в. 1-й р.
АУДІЮВАННЯ (СЛУХАННЯ, РОЗУМІННЯ ПРОСЛУХАНОГО) І варіант (1-й рівень складності) Уважно прослухайте текст. Як одспіває хурделиця-зима, як віддзвонить вона ожеледцем, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він має оберігати від усякої напасті цілий лан лісової розсади: дрібненьких дубків, що недавно спали в жолудях, а весною проклюнулися із землі двома-трьома листочками та й пішли в ріст,
172
Українська мова. 5–7 класи
берізок, в’язків, кленочків, осичок і приземкуватих пухнастих сосонок, схожих на їжаків. Збирається Данило довго, бо треба йому взяти з собою чимало всякого начиння. А зібравшись, вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого, проте бідового песика Кузьку — він-бо справді як той жучок, що живе на колосках,— рудий та криволапий. Аж ось і ліс. Він зустрічає Данила, як тата: гілля немов одхиляється з-понад стежки, щоб він часом не вдряпнувся, пеньки немовби відступають од неї, щоб він часом не спіткнувся. Кузьці ж кортить швидше до сторожки, то він вискакує поперед Данила, дріботить лапами, швидко-швидко виляє хвостом і дивиться на господаря так благально, немов каже йому: «Гайда біжки!» Коли ж опиняються на просторій галявині, вкритій рівненькими рядками саджанців, Кузька, побачивши сторожку, мчить до неї, вже не озираючись на Данила, й тонісінько гавкає, не гавкає, а дзявулить. Тим часом підходить Данило. Доки він порається біля замка, Кузька нетерпляче витанцьовує коло його ніг, тоді стає на задні лапи, а передніми упирається в двері, ніби хоче підсобити старшому ті двері одчинити, бо за зиму вони поіржавіли в петлях, набрякли і подаються неохоче. Та Данило налягає на них плечем, Кузька — лапами, і вони, гучно зарипівши, відчиняються. У сторожці сутінь та вистояний за зиму холод. Данило виносить на сонце стару ковдру, щоб теплий вітерець вивіяв з неї холод, згрібає в оберемок вологе сіно з ліжка й теж виносить надвір: хай сохне. З оберемка випорсують додолу дрібні мишенята й сірими грудочками розкочуються по долівці. — Ти ба! — дивується Данило, високо зводячи брови. — Сиплються, як горох. Кузька погнався був за одним, але не догнав. Оббігав усюди — немає, то спинився посеред сторожки, широко розставивши передні лапи й здивовано глипаючи на Данила: куди ж вони поділися? — Ти не за своє діло не берися,— каже йому Данило. — Ти ж не кицька? Отож. Ходімо краще робити опудала. Кузька біжить слідом, раденько виляючи хвостом, він знає: зараз, як і торік, і позаторік, почнеться найвеселіша робота. Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, кофти, примовляючи: — З оцього рам’я зробимо, Кузю, мене, бо це моя одіж; з оцього — бабу Оксьоншу, бо це вона дала кофту й фартушину; а з оцього — діда Миколайчика, бо це його піджак. Кузька повискує від захоплення, бо впізнає і стару Данилову сорочку, і кофту крикливої баби Оксьонші, до якої він частенько бігає взимку у двір, щоб поласувати там шматочком хліба, впізнає й піджак діда
7 клас. І семестр
173
Миколайчика, що завжди свариться на Кузьку, як десь його побачить, та гримає: «Пш-ш-шов геть! Ти курча задушив? У-у-у, я т-тобі!» Кузька не займав Миколайчикового курчати, його взяла сорока, тому, коли побачить діда, женеться за ним і гавкає скільки здужає: щоб знав, як нападати ні за що! Назбиравши побіля сторожки сякого-такого паліччя, Данило знов сідає на поріжку і заходжується клецькати молотком та цюкати сокирчиною: стукне по гвіздочку, тесне раз-удруге, пововтузиться з ганчіркою, доки напне її на палиці, хек! — і застромить у землю біля порога «себе». Пововтузиться ще трохи — виходить «баба Оксьонша», ще трохи — і є «дід». Ні «Данила», ні «баби Оксьонші» Кузька не займає, тільки бігає навколо них та вищить. Коли ж Данило встромить у землю «діда Миколайчика», Кузька враз хапає його за полу піджака й смикає сюди-туди, доки не звалить усю споруду. Данило, дивлячись на те, сміється й каже: — Годі, Кузю, бо поламаєш мені мою роботу. А сонце сідає й сідає за гору, поволі змовкають пташки в лісі — заходить вечір. Так починається лісове життя Данила та Кузьки. (612 сл.; за Гр. Тютюнником) Дайте відповіді на питання, обравши один із чотирьох варіантів. 1. Який стиль мовлення використав автор уривка? а) Художній; б) публіцистичний; в) науковий; г) діловий. 2. Коли Данило Коряк вирушав до лісу, до своєї сторожки? а) Взимку; б) влітку; в) восени; г) навесні. 3. Що він мав робити в лісі? а) Відпочивати; в) збирати гриби та ягоди;
б) оберігати лісову розсаду; г) полювати дикого звіра.
4. Хто супроводжував Данила? а) Кіт; б) кінь; в) пес; г) цап. 5. Чому тваринка отримала прізвисько «Кузька»? а) Бо була кусючою; б) від чоловічого імені «Кузьма»; в) бо це прізвисько сподобалось Данилові; г) бо була схожа на польового жучка з такою ж назвою. 6. Як зустрів ліс Данила? а) Як тата; в) як кума;
б) як брата; г) як свата.
174
Українська мова. 5–7 класи
7. Яка причина перешкоджає одразу потрапити до сторожки? а) Загублено ключа; б) заіржавів замок; в) двері зачинені зсередини; г) поіржавіли петлі. 8. На кого й чому Кузьчине полювання виявилося невдалим? а) На зайченят, бо Кузька був незграбним; б) на мишенят, бо Кузька взявся не за свою справу; в) на білченят, бо Кузька не вмів лазити по деревах; г) на пташенят, бо Кузька не вмів літати. 9. Скільки опудал зробив Данило? а) Два; б) три; в) чотири; г) п’ять. 10. До якого з опудал Кузька був небайдужим? а) До «Данила»; б) до «баби Оксьонші»; в) до «діда Миколайчика»; г) був байдужий до всіх. 11. Чому виникла ворожнеча між Кузькою і дідом Миколайчиком? а) Бо Кузька був несправедливо звинувачений дідом Миколайчиком; б) бо Кузька задушив курча діда Миколайчика; в) бо Кузьці не подобався дід Миколайчик; г) бо дід Миколайчик не любив тварин. 12. Яка з поданих нижче назв найбільше підходить до цього уривка? а) «Дорога до лісу»; б) «Данило і опудала»; в) «Кузьчине полювання»; г) «Лісова сторожка». ІІ варіант (2-й рівень складності) Слухаючи текст, дайте відповіді на питання, відмітивши один із зазначених варіантів. 1. Коли відбуваються події, описані в тексті? а) Пізньої весни; б) раннього літа; в) у середині літа; г) на початку осені. 2. Кого випасали хлопці-пастушки? а) Ягнят; б) корівок; в) овечок; г) лошат. 3. З якої причини хлопці заспішили у село? а) Бо насувалась злива; б) щоб не спізнитись на полуденок; в) бо зачули вовків; г) тому, що час їхньої праці закінчився. 4. Чому саме Тарасика вирішили залишити доглядати худобу? а) Бо він був серед них найменший; б) тому, що настала його черга пильнувати;
7 клас. І семестр
175
в) бо він був не такий, як всі й не дуже цікавився хлопчачою проблемою; г) Тарасик сам запропонував постежити за худобою. 5. Де відбулася зустріч Шевченка зі старим запорожцем? а) На степовому кургані; б) на крутому пагорбі; в) на Дніпровій скелі; г) на високій могилі. 6. Що засмутило діда-запорожця? а) Що Тарасик — сирота; б) що його брати й сестри мусять працювати на панщині; в) лиха доля майбутнього поета; г) убогий, полатаний одяг Тарасика. 7. У якому селі відбуваються події? а) В Кирилівці; б) у Моринцях; в) в Енгельгардівці; г) у Тарасівці. 8. Хто розповідав Тарасові про славу козацьку? а) Батько; б) дід; в) брати; г) сестри. 9. Чому старий запорожець вирішив, що Тарасик саме той хлопець, якого він так довго шукав? а) Бо так було передбачено долею; б) тому, що Тарасик йому сподобався; в) тому, що призначенням старого було знайти сироту та допомогти йому; г) бо відчув у Тарасові велику любов до України та палке бажання визволити її з кайданів. 10. Що було сховано під землею там, де опинився Тарас зі старим запорожцем? а) Давня воля та козацька слава; б) зброя для майбутнього повстання; в) Військо Запорізьке, що чекало ватажка; г) золоте перо. 11. Із чого утворилося золоте перо? а) Зі спису; б) з пірнача; в) з шаблі; г) з бунчука. 12. Що збудило правду та давню волю України? а) Запорізька зброя; б) козацьке військо; в) підземні скарби; г) Тарасові вірші. ПРО ХЛОПЧИКА ТАРАСИКА ТА ЙОГО ЗОЛОТЕ ПЕРО Золоте українське сонечко світило так гарно, так весело понад білим селом. Хатки немов потопали в білому, як молоко, вишневому цвіту.
176
Українська мова. 5–7 класи
На луках кучеряві вівці хрумали сочну весняну травичку, а над річкою зібралися хлопці-пастушки. Один із них, чорнявий, промовив: — Глядіть, хлопці, як високо вже сонце піднялося! Час нам повертатися в село на полуденок, а то знову їсти не дадуть. «Запізно прийшли!» — скажуть. — А справді, час би нам уже йти! — А хто ж тут з вівцями залишиться? — Та хіба вже Тарасик! — Він і так ніколи до їжі не поспішає! — Він завжди не такий, як інші… — Та де це він пропав? Треба ж йому сказати, щоб глядів. — Хіба не знаєш? Певно десь на вершку могили в бур’яні заховався. Ми ж там його трохи не щодня знаходили… І справді — незабаром знайшли його аж на вершечку могили, поміж широким листям лопухів. Сидів він в убогій, полатаній сорочині й дивився широко розкритими оченятами в голубе небо, що, мов церковна баня, стояло над зеленими луками. — Овець ваших пильнувати? Добре, добре, пильнуватиму… І знову задивився в голубе, безкрає небо, мов у чарівну казку потонув. А хлопці збилися в одну громадку і, жартуючи та підспівуючи, побігли в село. Тарасик далі сидів непорушно на могилі й стежив за химерними хмаринками, що починали збиратися на небі. Коли глянь — а знизу, немов із-під могили, хтось іде вгору до нього, високий і дужий — такого в усім селі не побачиш. Та й одягнений не так, як інші люди. Дорогий жупан та крива шаблюка при боці, вуса довгі-довгі та сиві, а чуб за вухо закручений. А очі в нього так дивно сяють! Вийшов він на могилу, став перед Тарасиком та й каже: — Здоров був, хлопче! — А здорові, діду! — Ти хто такий, хлопче? — Я Тарас, а по батькові Шевченком звуть. — А родина в тебе є? — Я сирота: ні батька, ні неньки не маю, а брати та сестри мої весь день Божий мусять працювати на панщині. Сумно похитав головою дід, а Тарасикові нараз чогось немов соромно стало. Тоді сам почав, непроханий, розказувати: — Та знаю я від діда Івана, що не завжди був мій рід у неволі. Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили, бідних бранців християнських з бусурменської неволі визволяли. Знаю, що перед козаками тремтіли навіть королі у Варшаві та царі в Москві. Славний був колись козачий рід! Підкрутив дідуган сивий вус та й каже: — А де ж ти живеш, хлопче?
7 клас. І семестр
177
— В тому селі, що там унизу, в Кирилівці, що належить панові Енгельгардові. — Так значить, це твоя батьківщина? — Не тільки це село — моя батьківщина,— відповів уже відважніше Тарас. — Бо мої і всі лани широкополі, і Дніпро поміж зеленими берегами, і голосні його пороги. Мій і Київ золотоверхий, і вся Україна прекрасна — вся моя. — Вся, кажеш? — мов не довіряв дід. — Вся, бо всю її люблю! А коли пісню давню — думу козацьку заспіваю, здається мені, що і цілий світ мій! Підморгнув дідуган густою бровою та й каже: — А що ж тут у гаряче полудне робиш? — Овець стережу, та не своїх,— сумно відповів Тарас. — А коли виросту, буду пісні-вірші писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, змалюю всю красу України, щоб усі знали, що кращої за неї немає в усьому світі! Поклав дідуган руку Тарасикові на рам’я, а очі в нього ще яснішим блиском розгорілися: — Бачу, хлопче, що ти той, кого я вже довгенько шукаю! Ходи зі мною! Взяв дід Тарасика за руку, і глянь! — кругом них уже не лопухи та бур’яни, а золоті ворота — на самому вершечку могили. Вийняв дід криву шаблю з піхов і вдарив нею щосили у ворота. Раз, вдруге й утретє. І ворота самі перед ним відчинилися. Повів дід Тарасика вузькими та темними ходами кудись глибоко під землю. Дивиться Тарасик, а там кругом козаки мертві на землі лежать. Всі порубані та посічені. Біля них шаблі та самопали, золотом вибивані пірначі та бунчуки, самоцвітами ясними прикрашені. А над ними похилилися прапори малинові, в лютих боях пошматовані. Промовив дідуган до Тараса: — Оце, хлопче, давня воля спить. Це — давня слава в землю закопана. Міцно заснула вона, та не навіки! На те й шукав по всій нашій землі хлопчину, що розбудить її! І знайшов тебе, мій сину… Знову вийняв дід криву шаблю і вдарив нею тричі об стіну. І глянь — уже не шабля, а перо золоте у нього в руці. Промовив дід: — Ось тобі, дитино, золоте перо! Бо не шаблею будеш давню славу, волю козацьку будити, а цим пером. Здивувався Тарасик, коли друзі розбудили його з глибокого сну, щоб вівці разом додому гнати, бо буря надходила. Пішов він разом з хлопцями за своїми вівцями. Та все дорогою якусь думу думав та неначе щось до серця пригортав. Але нікому не розказував, як то він мандрував з дідом із могили. Тільки добре-добре, на все життя запам’ятав, що говорив йому дід, а золоте перо заховав глибоко у своєму серці.
178
Українська мова. 5–7 класи
Виріс Тарасик, пішов у світ і почав писати золотим пером із козацької шаблі пісні-вірші про давню славу. Почав малювати картини, що звеличували красу України. Нелегким був його шлях, водила його доля і в холодний Петербург, і в Аральські пустелі, проте аж до смерті не покинув він свого золотого пера. Віршами своїми збудив давню волю України, збудив правду та славу козацьку, щоб гомоніла довіку. (750 сл.; за Л. Храпливою) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прослухайте текст. ГРУДЕНЬ СВЯТАМИ БАГАТИЙ З давніх-давен в Україні останній місяць року називали груднем. Ця назва походить від самого характеру місяця. Із настанням заморозків розбита кіньми дорога перетворювалася в суцільне груддя. З цього приводу побутувало прислів’я: грудень на возі витрусить не тільки сіно, а й душу. Кажуть люди, що в грудні сумує природа. Дні короткі та якісь сірі. З неба сіє сніжком. Сонця майже не видно, а як навіть і вигляне з-за хмарки, то не гріє. Зате стільки гарних і веселих свят припадає на цей місяць! 1-го треба привітати з днем ангела всіх Романів, 7-го — Катрусь, 13-го — Андріїв, а 19-го таке довгождане свято св. Миколая. Хто з вас, друзі, не вірить, що в ніч з 18-го на 19-те грудня кожного року приходить до наших осель св. Миколай — найулюбленіший святий українських дітей. Навіть ті, котрі вважають себе дорослими, з радістю згадують заворожену чарами ніч під свято Миколая. Ти прокидаєшся… Ще не світало… Тиша… Вікна світяться, мов срібні. На шибках мороз повимальовував квіти. Дуже кортить подивитися під подушку, чи є там що. Та раптом тебе проймає страх. А що, як св. Миколай дізнався про твої гріхи й нічим не обдарував? Бо, правду сказати, їх від минулого року трохи назбиралося. Тобі стає прикро й соромно. Заплющуєш очі й міцніше тулишся до подушки, та раптом чуєш під нею якесь шарудіння… Скажіть: чи є щось кращого на світі, ніж шерхіт під подушкою на світанку у день св. Миколая?! Українські козаки також дуже любили, шанували св. Миколая, молилися до нього, бо він охороняв від небезпечних пригод людей, котрі плавали в морі, а козакам часто доводилося плисти у човнах через велике й грізне Чорне море до Туреччини, визволяти своїх братів-християн з бусурманської неволі. Тоді св. Миколай невидимо був із ними й оберігав їх, і козаки щасливо поверталися до рідних берегів. А хто не знає того випадку, коли св. Миколай обдарував трьох бідних дівчат, поклавши їм уночі за вікно гроші на посаг, щоб могли щасливо одружитися!
7 клас. І семестр
179
Отже, про свято Миколая уже всі діти знають і чекають його з великим нетерпінням, а от про свято Андрія, мабуть, лише те, що колись у ніч з 12-го на 13-те грудня дівчата ворожили. Ця традиція перейшла до нас ще з поганських часів і залишилася як весела розвага. Однак свято Андрія Первозванного є церковним і має свою історію. Коли Господь Ісус Христос був на землі, він мав своїх учнів, апостолів. Їх було дванадцять. Як розповідає євангеліст Іван Богослов, першим прийшов до Христа Андрій і, пізнавши Господа, привів брата свого, Петра. Через те наша Церква називає апостола Андрія Первозванним, тобто першим покликаним. Після того, як Ісус Христос вознісся на Небо, апостоли за наказом свого Учителя розійшлися по різних країнах проповідувати Слово Боже. Один пішов до Греції, другий до Риму, а апостол Андрій подався на північ через високі Кавказькі гори, через Кубанські степи, до скіфів, що жили над Чорним морем. Всюди, де бував апостол, розповідав про Ісуса Христа, і багато людей увірували в Правдивого Бога. Коли дійшов до Дніпрового гирла, наказав своїм учням зробити човна й спустити його на воду. Не взяли подорожні на човен ні краму дорогого, ні одежі багатої, ні їжі ситої, лише поклали простий дерев’яний хрест і з ним відпливли вверх по Дніпру-Славуті. Не день і не два долали вони Дніпрові хвилі. Ночували під відкритим небом, харчувалися ягодами та диким медом. Широко розлився Славута серед безлюдних берегів. На сході розкинулися степи з високою травою, а на правому березі стриміли гори, вкриті непрохідними лісами, що збігали аж до води. Зачарований красою Дніпрових берегів, апостол Андрій промовив до своїх учнів: «Чи бачите оці гори? Засяє на них благодать Божа, тут постане велике місто, і Бог воздвигне багато церков». По цих словах апостол зійшов на гори, помолився, благословив їх і поставив на Дніпровій кручі хреста. Повернувшись до Греції, апостол Андрій продовжував проповідувати Христову науку, за що прийняв мученицьку смерть на хресті. Наша Церква дуже шанує пам’ять св. апостола Андрія Первозванного, бо він першим приніс в Україну Слово Боже, благословив гори, на яких згодом постав Київ. На Дніпровій кручі, де колись стояв хрест святого апостола, сяє золотоверха Андріївська церква. (667 сл.; з журналу) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Чому останній місяць року в Україні названо «груднем»? а) Бо наставали холоди й треба було вкутувати груди, щоб не застудити легені; б) тому, що в цьому місяці у давнину з лісів виходили вовки й у них кидали грудками;
180
Українська мова. 5–7 класи
в) бо в цей час розбита кіньми дорога змерзалася в суцільне груддя; г) тому, що за давнім звичаєм у кінці року виліплювали снігові погруддя духів зими. 2. Якого числа треба привітати з днем ангела всіх Катрусь? а) 1 грудня; б) 2 грудня; в) 5 грудня; г) 7 грудня. 3. Коли приходить до наших осель Святий Миколай? а) Вдень 20 грудня; б) в ніч з 18 на 19 грудня; в) ввечері 17 грудня; г) зранку 21 грудня. 4. За що українські діти найбільше люблять Святого Миколая? а) За те, що він творить чуда; б) тому, що він Святий; в) бо він приносить подарунки; г) за його праведність. 5. Чому козаки дуже шанували Святого Миколая, молилися до нього? а) Тому, що Святий Миколай оберігав їх у морських походах; б) бо Святий Миколай допомагав їм вигравати битви; в) він оберігав Запорізьку Січ від нападників; г) Святий Миколай піклувався про майно запорожців. 6. Для чого Святий Миколай обдарував трьох бідних дівчат? а) Щоб вони стали багатими; б) щоб вони змогли віддати борги; в) щоб викупити їх на волю; г) щоб вони могли щасливо одружитися. 7. Коли відбувається свято Андрія Первозванного? а) 9 грудня; б) 13 грудня; в) 15 грудня; г) 30 грудня. 8. Який звичай зберігся ще з поганських часів на Святого Андрія? а) Дівчата ворожили; б) хлопці влаштовували снігові бої; в) господарі їздили на конях коло села; г) односельці відвідували один одного. 9. Чому апостола Андрія названо Первозванним? а) Бо він першим побачив Христа; б) бо його ім’я починається з першої букви алфавіту; в) бо апостол Андрій завжди був першим у проповідуванні Слова Божого; г) бо Андрій першим прийшов до Христа і увірував у нього. 10. Через що наша Церква вельми шанує пам’ять св. апостола Андрія? а) Бо він заснував Андріївську церкву; б) бо він встановив хрест на Дніпровій кручі;
7 клас. І семестр
181
в) через те, що саме Андрій приніс на землі сучасної України Христову Віру; г) тому, що Андрій прийняв мученицьку смерть. Стисло розкажіть про відомих вам святих, опікунів України.
ГОВОРІННЯ Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте зразок діалогу на тему «Як люди винайшли музичні інструменти?» За поданим зразком підготуйте власний діалог на цю ж тему та розіграйте його перед класом. *** Одного разу ми з татом їхали в електричці. Дорогою я почув музику й запитав у тата: — А як люди вигадали музичні інструменти? — О! Це давня історія… — почав він. — Первісним людям подобалося танцювати й відбивати ритм, плескаючи в долоні. Та якось вони виявили, що удар палицею по стовбуру порожнистого дерева набагато гучніший ніж удар долоні об долоню. Це відкриття призвело до винаходу дерев’яного барабана. — Так-так! — підтвердив я. — Коли я випадково постукав по порожній дерев’яній діжці, вийшов звук, як з барабана. — Так само випадково якийсь древній мисливець зачепив тятиву свого мисливського лука й почув приємний звук. Так було винайдено найдавніший струнний інструмент — музичний лук. А якщо таку струну натягнути на барабан, то звук підсилиться: барабан стане підсилювачем, або, як ще кажуть, резонатором… І ось після додавання струн і збільшення резонатора музичний лук поступово перетворився на арфу, лютню, ліру, гітару, скрипку, кобзу з усіма їх різновидами. — А сопілка від чого пішла — від барабана чи від музичного лука? — запитав я. — Ні від того, ні від іншого,— відповів тато. — Сопілка — як ти її називаєш — це духовий інструмент: порожниста трубочка з дірочками по всій довжині, за допомогою яких змінюється звук. А звучить сопілка тому, що в неї дме людина. Першим духовим інструментом була флейта, яку вирізали з пташиної пір’їни. Від флейти походить труба — інструмент із більш сильним звуком. Труби робили з дерева й прикрашали вишуканою різьбою. У якості труб африканці, наприклад, використовували ріг антилопи, а євреї — роги барана. — А в школі нам розказали, хто винайшов ноти. — Цікаво послухати.
182
Українська мова. 5–7 класи
— Чернець Гвідо д’Ареццо з італійського міста Ареццо 900 років тому почав записувати ноти на лінійках. Саме завдяки Гвідо у нот з’явилися імена. Свого часу Гвідо керував церковним хором хлопчиків. Для того, щоб «підготувати голос» до уроку, заняття починалися з латинського гімну. Кожний новий рядок треба було співати на тон (звук) вище, а перші склади цих рядків звучали так: «Ут, ре, мі, фа, соль, ля». З часом «ут» перетворилося на «до» і з’явилася ще одна нота — «сі». (З журналу) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте наведений уривок. На його основі побудуйте діалог на тему «Як важливо додержувати свого слова». *** Слово, якщо воно мовлене неложними вустами, має особливу цінність. Споконвіку його магічність прирівнювалася до найвищих людських якостей. Недарма ж, якщо хотіли в давнину ствердити непорушність істини, то привселюдно присягалися: «Слово честі!» Це вже у наш час втрачено зміст цього вислову, бо не рідко він став словесною іграшкою у людей легковажних і словоблудних. А відтак ми перестали вірити в істинність цієї шляхетної присяги. Між тим традиційна мораль ґрунтувалася на авторитеті слова, його високій місії і незаперечності. Особливо це стосувалося родинного етикету. Та пріоритет незаперечно належав главі сім’ї — батькові. Батькове слово було не тільки законом — воно повчало, об’єднувало й утверджувало моральні засади. Разом з тим пошана до батькового слова вимагала від останнього особливої відповідальності й житейських чеснот. Батьків приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою виховання. Не випадково казали: «Не навчив батько — не навчить і дядько!» (За В. Скуратівським) Завдання 3-го та 4-го рівнів За поданою темою утворіть діалог (дискусію). Розіграйте його перед класом. Тема: «Чи заслуговую я називатися справжнім другом (справжньою подругою)». Монологічне мовлення (усне). Усний переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Зробіть докладний переказ почутого. Визначте ідею твору та доповніть переказ відомими вам прислів’ями про хліб. ХЛІБ І ЗОЛОТО Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював майстер, замикав його і ви-
7 клас. І семестр
183
пускав власноручно, коли треба було майстрові кудись вийти. Він лише один знав усе багатство короля. І так розжився, що не розумів, як то голодним бути. Та й одного разу каже королеві: — Золото — цар. А Данило поправляє його: — Ні, чоловіче, хліб усьому голова. — Ні, золото й срібло. Так вони сперечалися, що король обернувся та й пішов геть з майстерні. А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова срібло й злото». Данило нічого не сказав. Зранку він привів майстра, замкнув його; тут вістові прилітають — ворог іде. Данило зібрав дружину, вирушив у похід. Про майстра забув, що замкнений… А король видав такий закон, що ніхто не сміє до каси підходити, інакше смерть. Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав. Зіскакує з коня, біжить до каси, відмикає: а на купі золота лише кістяк з майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар». Отак життя навчило… (205 сл.; з кн. «Українські народні казки, легенди, анекдоти») Завдання 2-го рівня Перекажіть зміст тексту за самостійно створеним складним планом. Доповніть переказ розповіддю про те, що для вас означає «Берег Дитинства». БЕРЕГ ДИТИНСТВА Земля дитинства, стежки ранньої юності… Кому не снилися вони в далеких мандрівках, хто не відчував їхнього поклику, чия чутлива душа не прагла повернутися на схилі літ у чарівну казку дитинства. Мимоволі згадується великий Кобзар. Майже в кожному вірші Тарас Григорович, перебуваючи в Орській фортеці, зливався журною тугою з рідним краєм. У той далекий 1847 рік він неодноразово прохав долю, щоб: Або хоч крихітку землі Із-за Дніпра мого святого Святії вітри принесли, Та й більш нічого…
Одним з найбільших і найсвятіших обов’язків є почуття Батьківщини. А починається воно з батьківського порогу, розквітлої калини під вікном рідної хати, рідної мови, усміхненого віконця теплої домівки, незрадливої маминої усмішки зі сльозою на щоці, терпкого запаху картопляного диму.
184
Українська мова. 5–7 класи
Усі ці означення вкладаються в одне поняття — Берег Дитинства. Знати свій берег, любити його, жити ним — що є святіше й дорожче? Людина без Берега Дитинства може легко зрадити свої й наші принципи, стати безбатченком і яничаром. З історії відомо, як татари й турки, роблячи постійні набіги на українські землі, брали в полон малолітніх хлопчиків. Чужинці робили це для того, щоб потім з дітей, котрі не пам’ятали ні своїх батьків, ні батьківщини, виховати жорстоких убивць. Там, де проходили яничари, не залишалося нічого живого. Але яничарство — це не тільки нехтування Батьківщиною. Огляньмося довкола. Коли людина добровільно відмовляється від своїх батьків, їх звичаїв, зрікається рідної мови, вона стає безбатченком. Для таких яничарів ніколи не існує Берега Дитинства. (227 сл.; за В. Скуратівським) Орієнтовний план І. Мрії про повернення на землю дитинства. ІІ. Згадки про великого Кобзаря. 1. З чого починається Батьківщина. 2. Поняття про Берег Дитинства. 3. Безбатченки і яничари. ІІІ. Сторінки історії. ІV. Яничарство сьогодні. Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте уривок. Докладно перекажіть текст. Самостійно закінчіть сюжетну лінію до розв’язки. ВІТЕР ТА СОН Якось летів понад світом на баскому коні Вітер. Мов блискавка, краяла небо нагайка в його руці, аж хмари переляканою отарою тікали за обрій, аж вгиналися дерева під копитами його коня. Ой-ой! Який могутній, який страшний! А йому весело: засміється — мов грім над землею прокотиться. Летів Вітер, летів, та й спустився у діброву — на дубах свою силу випробувати. Аж дивиться — під кущем Сон дрімає. А сам такий тендітний, такий слабенький, аж прозорий. — Агов, соньку! — закрутив Вітер пилюку та листя стовпом. — Розплющ свої сонні очі та поглянь на мене! Який я дужий, який я могутній! Схочу — засиплю пісками села й перетворю їх на пустелю, схочу — вип’ювисушу річку чи пожену море на суходіл! Схочу — повириваю з коренем віковічні дерева й гратимусь ними. Немає нікого дужчого за мене! Я все можу! А ти? Тільки й знаєш, позіхати та казки вигадувати. Ет, слабко. Та Сон навіть очей не розплющив, лише зручніше вмостився й шепоче: — Не гупай… не галасуй… не вихваляйся… Все це лише слова, бо я дужчий за тебе, братику… Набагато дужчий.
7 клас. І семестр
185
Аж посипалися жолуді з дубів на прив’ялу траву від сердитого посвисту Вітру: — Ану, ходи-но сюди! Я тобі пір’ячко з крильцят повисмикую! Та не злякався Сон, лиш усміхнувся, та й каже хвалькові: — Навіщо нам сваритися! Дивись, он іде по дорозі маленький хлопчик і їсть пиріжок. Нехай кожен із нас спробує вирвати у нього пиріжка з рук. Ось тоді й побачимо, хто дужчий. Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Продовження за автором Засміявся Вітер, свиснув козацьким посвистом та й помчав до хлопчика. Став силу свою перевіряти. Кинувся на малюка, завив, загув і заходився штурхати його то в плечі, то в спину. Та не злякався хлопчик, не випустив пиріжка з рук. Навпаки, ще міцніше затис його в руці. Довелось Вітрові хлопчика відпустити, бо так нічого він і не домігся. Прийшла черга Снові свою силу показати. Нечутно наблизився він до хлопчика, пригорнув його, лагідно погладив по голівці, ще й грудочку цукру дав. А Вітер лише осміхнувся з недовірою і подумав: «Ну, якщо цей хлопчисько не дав мені вирвати з рук пиріжка, то вже грудочку цукру тим більше не віддасть». Посмоктав хлопчик цукор, солодко позіхнув і… заснув. Опустилися в нього руки, розтулилися пальці, і випали на землю цукор та пиріжок. Побачив це Вітер, схилив голову та й зітхнув: — Друже мій, бачу, ти дужчий від мене. Загув, зашумів та й помчав собі геть. Так слабкий Сон узяв гору над могутнім Вітром. (З журналу)
ЧИТАННЯ Читання вголос Завдання 1-го рівня Виразно прочитайте текст, передаючи схвильованість, динамічність дії. ДОДОМУ НА СВЯТ-ВЕЧІР Біле, біле поле. Ледве видніє шлях, що в’ється й зникає у нічному морозному тумані. Швидко біжать легкі санчата, як тільки можна швидко,— але якою тихою здається та їзда маленькому мандрівникові! То їде малий школяр додому з далекої школи,— та й спізнилося бідне хлоп’я! Пильно вглядається школярик у тую млу — чи не мигтить вже вогник де-небудь?.. Ох, як довго їхати! Коли б швидше, коли б ще застати дома вечерю, щоб разом з братами й сестрами їсти кутю та кликати мороза! А у полі мороз таки добре діймає,— школярик міцно тре руки, перебирає ногами,— холодно. Та нема часу кутатись: он, здається, вже рідне
186
Українська мова. 5–7 класи
село!.. Так, се воно!.. Он один за другим виринають з темноти вогники, мигтять веселенько, мов очка дитячі, вони мов вітають хлопчика: «Святий вечір! Святий вечір!». (Леся Українка) Завдання 2-го рівня Виразно прочитайте діалог за ролями. Спробуйте продовжити його, додавши щось із вашого шкільного життя. ВЕСЕЛА РОЗМОВА М а р к о. Привіт, Максиме! Ти вже здоровий? М а к с и м. Я завжди здоровий, якщо немає занять у школі. М а р к о. Куди ти йдеш? М а к с и м. Нікуди не йду — я вже прийшов. М а р к о. Сюди? Тебе запросили? М а к с и м. Таких, як я, не треба просити! Я сам себе запросив. Я всім люблю допомагати. Навіть сестрі деколи допомагаю, коли вона хвора. М а р к о (перебиває). Ти бігаєш по ліки? М а к с и м. Ще чого! Я з’їдаю її обід. М а р к о (іронічно). Бачу, що з тебе справді чудовий хлопець. Ти, мабуть, ще й дуже слухняний? М а к с и м. Я все слухняний, коли хочуть мені дати подарунок. М а р к о. А свою школу ти любиш? М а к с и м. Школу люблю і в неділю, і в свято! М а р к о. А в будні? М а к с и м. І в будні люблю, але тоді, як учитель хворий. М а р к о. А то чому? М а к с и м. Бо тоді ніхто мене не питає. М а р к о. Чому ж ти не любиш, щоб тебе питали? М а к с и м. А навіщо мене питати й марнувати час, коли вчитель це краще знає? Як я щось напевно знаю, то в другого не питаю. М а р к о. Так, значить тобі далеко до першого учня класу? М а к с и м. Чому далеко? Я завжди перший, але на перерві. У класі хай першими будуть інші. М а р к о. А вірші ти вмієш читати? М а к с и м. Го-го! Як артист театру! М а р к о. Ану, розкажи. Ми всі радо послухаєм. М а к с и м. А пляшка «Живчика» буде? М а р к о. Буде! М а к с и м. Згода! Я вивчу, як магнітофон, нічого не переплутаю. М а р к о. Побачимо. Отже, слухай: Ой нема то, пане-брате, як таборувати: Гори, трави, ліс навколо,
7 клас. І семестр
187
І у спеку завжди холод.
Ану, повтори! Максим Ой нема то, пане-брате, як таборувати: Гори, трави, ліс навколо, І, хоч спека, завжди голод.
М а р к о. Холод, а не голод! М а к с и м. Але так було б краще. Я це знаю, бо раз був у таборі. Там апетит завжди більший, ніж найбільша порція каші зі шкварками. Кажу тобі: я був би з’їв авто з колесами. М а р к о. Авто? А чому якраз авто? М а к с и м. Мій дід не раз говорив: я такий голодний, що з’їв би коня з копитами. Але тепер, сам знаєш, коней нема, тільки авто. М а р к о. Гаразд, їж собі авто, навіть із колесами, але вірша не перекручуй! Тепер увага — друга строфа: Наші славнії дівчата юшки наварили, Сіли, з’їли й тарілки геть усі помили.
М а к с и м (спроквола) Наші славнії дівчата юшки наварили, Сіли, з’їли й тарілки геть усі побили.
М а р к о. Ой-ой-ой! Знову не те! М а к с и м. Яка там різниця! Одна буква нічого не значить. М а р к о. Ти нічого не можеш запам’ятати. Мабуть, ти не читаєш книжок. Скажи, які книжки, крім підручників, ти маєш вдома? М а к с и м. Я цілий тиждень працюю з підручниками, колись і відпочити треба. М а р к о. Для цього є неділя. М а к с и м. Так, але не в мене. Неділя — найпрацьовитіший мій день. стільки парків оббігати, стільки кущів обламати, стільки бійок звести! Ніколи не буваю такий змучений, як у неділю ввечері: ноги болять, руки тремтять, на чолі ґуля, ніс, мов цибуля, подряпані вуха, в роті посуха. М а р к о. Але як же без книжки бути? Ти чув таку загадку: мовчить, але сто дурнів вчить? Що це таке? Відгадай! М а к с и м. Знаю. М а р к о. То скажи! М а к с и м. Мамин ляпас або татів ремінець. М а р к о (регоче). У тебе ремінець, а розгадка каже: книжка. М а к с и м. Хай тобі буде книжка. Хай вона тебе вчить. Ось і я тобі загадку скажу (сміючись): Любить їсти, любить спати, Школу любить тільки в свято,
Українська мова. 5–7 класи
188
Вчити віршиків не буде, Вітер дуне — він забуде. Все сестричці помагає, За неї цукерки доїдає.
Хто це, скажи? М а р к о. Ти! М а к с и м. Я? Анітрохи! Це — лінивий хлопець. А я зовсім не лінивий. Невже лінивий міг би виразно прочитати таку велику роль? Ну годі! Не хочу більше такої ролі. Бувайте здорові. До побачення! (За Р. Завадовичем) Завдання 3-го та 4-го рівнів Вивчіть поезію П. А. Грабовського «До школи» напам’ять. Виразно прочитайте її з пам’яті. ДО ШКОЛИ Ну, прокидайтеся, діти: Ранок — до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні,— Пізно вертати,— ніколи Їх не завернете, ні! Змалку кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум, Бо доведеться у світі Всяких назнатися дум. Треба самим розвертати: Як і до чого все йде, Шлях безпомилишно взяти — Той, що до правди веде. Щоб не зросли ви на сором (Бійтесь найпаче того) Та не зробились позором Рідного краю свого!
Читання мовчки І варіант (1-й рівень складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. СПОГАДИ ПРО ДІДА Звали нашого діда Семеном. Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. Дід любив кашляти. Кашляв він часом так довго й гучно, що його кашель чув увесь куток. Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть
7 клас. І семестр
189
погоду. Часом, коли сонце добре припече, він аж синів увесь від кашлю й ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани. Тоді наш собака Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався спросоння, тікав у любисток і з переляку гавкав уже звідти на діда. — Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав,— жалівся дід. Любив дід гарну бесіду й добре слово. Часом по дорозі на луг, коли хто питав його дорогу на Батурин, він довго стояв посеред шляху і, махаючи пужалном, гукав услід подорожньому: — Прямо, та й прямо, та й нікуди ж не звертайте!.. Добра людина поїхала, дай їй Бог здоров’я,— зітхав він лагідно, коли подорожній нарешті зникав у кущах. — А хто вона, діду, людина ота? Звідки вона? — А Бог її знає, хіба я знаю… Ну, чого стоїш як укопаний? — звертався дід до коня, сідаючи на воза. — Но, трогай-бо, ну… Він був наш добрий дух лугу й риби. Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, зі старою грушею і дубом — з усім живим, що росло і рухалось навколо. А коли ми ото часом наловимо волоком риби й принесемо до куреня, він, усміхаючись, докірливо хитав головою і промовляв з почуттям тонкого жалю й примиреності з бігом часу: — А-а, хіба це риба! Казна-що, не риба. От колись була риба, щоб ви знали. Ото з покійним Назаром, хай царствує, як підемо, було… Тут дід заводив нас у такі казкові нетрі старовини, що ми переставали дихати і бити комарів на жижках і на шиї, і тоді вже комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись, і вже давно вечір надходив, і великі соми вже скидались у Десні між зірками, а ми все слухали, розкривши широко очі, поки не повергалися в сон у запашному сіні під дубами над зачарованою річкою Десною. Найкращою рибою дід вважав линину. Він не ловив линів у озерах ні волоком, ні вудкою, ні топчійкою, а якось неначе брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник. Вони ніби самі пливли до його рук. Казали, він знав таке слово. Влітку дід частенько лежав на погребні ближче до сонця, особливо в полудень, коли сонце припікало так, що всі ми, й наш кіт, і собака, і кури ховалися під любисток, порічки чи тютюн. Тоді йому була найбільша втіха… Більш за все на світі любив дід сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок. Так під сонцем на погребні, коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час. (383 сл.; за О. Довженком) Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів. 1. Як звали діда автора уривка? а) Сергій; б) Самійло; в) Семен; г) Степан.
Українська мова. 5–7 класи
190
2. Дід був: а) малий і товстий; в) кремезний;
б) середньої статури; г) високий і худий.
3. Що вгадували старі люди по дідовому кашлю? а) Час; б) погоду; в) дні тижня; г) пори року. 4. Як звали дідового собаку? а) Пірат; в) Шахрай;
б) Бандит; г) Депутат.
5. Як пес реагував на кашель діда? а) Кусався; б) гарчав; в) скавучав; г) гавкав. 6. Яка риса дідової вдачі була найбільш характерною? а) Чесність; б) щедрість; в) доброта; г) мужність. 7. Про що найбільше любив розповідати дід? а) Про минулі часи; б) про світле майбутнє; в) про проблеми сьогодення; г) любив помовчати. 8. Біля якої ріки відбуваються події, змальовані в тексті? а) Біля Дніпра; б) біля Дністра; в) біля Дунаю; г) біля Десни. 9. Яку рибу дід вважав найкращою? а) Сомів; б) линів; в) карасів; г) окунів. 10. Чим дід ловив рибу? а) Вудкою; в) руками;
б) волоком; г) топчійкою.
11. Що дід любив більш за все на світі? а) Спочивати у затінку; б) погрітися на сонці; в) полежати в холодочку; г) посидіти в тіні. 12. Скільки приблизно років прожив дід? а) Коло вісімдесяти; б) коло дев’яноста; в) коло ста; г) коло ста десяти. ІІ варіант (2-й рівень складності) Читаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, варіанти відповідей. На виконання цієї роботи відводиться 3 хв. 1. Звідки вперше довідалися хлопці про Крути? а) Від дядька; б) з телепередачі; в) з уроків українознавства; г) від Богданового батька.
7 клас. І семестр
191
2. Як звали оповідача, від чиєї особи ведеться розповідь? а) Антін; б) Валентин; в) Євген; г) Іван. 3. Чому дядькові було важко згадувати про ті події? а) Бо він був учасником битви під Крутами; б) тому, що під Крутами загинув його брат; в) бо він був свідком тих подій; г) тому, що в цій битві вороги перемогли. 4. Скільки років було оповідачеві в той час? а) 12 років; б) 13 років; в) 14 років; г) 15 років. 5. Що заступив ворогові курінь молоді? а) Переправу через Дніпро; б) станцію Крути; в) дорогу на Київ; г) Українську Народну Республіку. 6. Хто входив до складу відважного куреня? а) Молоді, проте досвідчені воїни Української армії; б) старші учні гімназії та студенти університету; в) юні вояки з охорони уряду; г) загони, сформовані з сільської молоді. 7. Чому українські військові відділи, що приїхали на допомогу, не могли стріляти з гармат? а) Тому, що було мало набоїв; б) бо набої ще не привезли; в) тому, що юнаки змішались із ворогом у рукопашному бою; г) бо не було досвідчених артилеристів. 8. Хто сповістив оповідача та його друзів про загибель молодих патріотів? а) Богданів батько; б) молодь, що залишилася в Києві; в) вороги, що просувалися до Києва; г) учасник битви Ігор. 9. Де поховали загиблих героїв після звільнення станції? а) У Києві; б) під Крутами; в) у Крутах; г) під Києвом. 10. Хто спитав про долю дядькового брата? а) Богдан; б) Богданів батько; в) Юрко; г) Мартуся. 11. Коли відбулася вікопомна для українського народу битва під Крутами? а) 22 січня 1918 року; б) 26 грудня 1917 року; в) 29 січня 1918 року; г) 25 лютого 1919 року.
192
Українська мова. 5–7 класи
12. Чому юні звитяжці не пошкодували життя в жорстокому бою? а) Бо таким був наказ; б) тому, що в них не було вибору; в) бо були палкими патріотами України; г) тому, що залишилися вірними присязі. РОЗПОВІДЬ ПРО КРУТИ — А все ж воно добре, що ми маємо уроки українознавства,— обізвався Юрко,— а то б не знали про Крути. — А мені татко розповідав про бій під Крутами. Татко жив тоді в Києві,— похвалився Богдан. — Про Крути найбільше знає дядько Євген,— відізвався з їдальні Богданів батько. — Він може багато розповісти, але йому важко згадувати про ті події, бо його рідний брат загинув у цьому бою. Діти ввійшли до їдальні й обступили дядька. Мала Мартуся принесла стільчик і примостилася біля дядькових ніг. Всі притихли в очікуванні розповіді. — Мені було тоді лише дванадцять років,— задумливо, ніби згадуючи, почав дядько Євген,— а то, мабуть, не було б мене тут серед вас, бо і я загинув би під Крутами. А так я був ще малий, сидів удома і не знав, що на північ, назустріч більшовикам, які сунули війною на Україну, їде курінь молоді, щоб заступити ворогові дорогу на Київ. І хоч це були ще зовсім юні хлопці — студенти університету й старші учні гімназії, та всі вони понад усе любили Україну і, як один, готові були віддати життя за молоду Українську Народну Республіку. Юнаки були мало обізнані у військовій справі, зброї теж не вистачало, та це не злякало юних патріотів. Вони рішуче виступили до бою проти страшного, добре озброєного московського війська. Бій з більшовиками розгорівся на станції Крути. Слідом за студентським куренем українська влада вислала справжнє військо, але поки воно доїхало до станції, юнаки зі студентського куреня вже билися з ворогом. Бій ішов рукопашний, бо в юнаків було мало набоїв. Українські військові відділи, що приїхали на допомогу, з жахом побачили, що не можуть стріляти зі своїх гармат, бо юнаки змішались з ворогом і була небезпека, що гармати битимуть по своїх. Молодь, що залишилася в Києві, з хвилюванням чекала вісток із фронту. Якось ми з друзями сиділи в кімнаті сумні й пригнічені, бо вже знали, що більшовицькі війська просуваються до Києва, а кожен мав когось близького в студентському курені. Раптом двері до кімнати відчинилися і на порозі з’явився наш старший товариш Ігор, який теж брав участь у бою під Крутами. Блідий, у брудній подертій уніформі, він мовчки дивився на нас, спершись на одвірок. Потім увійшов до кімнати, сів на стілець і закрив обличчя долонями. Що ж вам розповідати далі? Майже всі ті, що поїхали зі студентським куренем, загинули. Коли українське військо знову відвоювало у ворога
7 клас. І семестр
193
станцію Крути, тіла полеглих студентів привезли до Києва й урочисто поховали як героїв, і пам’ять про них не загине серед українського народу ніколи. Маленька Мартуся дивилася на дядька Євгена великими переляканими очима і врешті тихо спитала: — А ви знайшли тіло свого братика? Дядько Євген не відповів Мартусі, тільки нахилився, поцілував її в голівку й мовчки вийшов з кімнати. Коли двері за ним зачинилися, батько Богдана тихо промовив: — Так, тіло брата знайшли й поховали з почестю. Діти мовчали, їм було жаль і полеглих молодих студентів, і дядька Євгена. Батько Богдана перервав мовчанку. Він уже бадьоріше звернувся до дітей: — Не сумуйте! Краще ніколи не забувайте про героїв Крут і день — 29 січня 1918 року, коли вони загинули, захищаючи молоду Українську Республіку від московських загарбників. (407 сл.; за Н. Лівицькою-Холодною) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хв. НОВОРІЧНІ ПОСІВАЛЬНИКИ Новорічний досвіток. У хаті ще досить темно. Крізь вікно в кімнату вливається сірий відсвіт снігу, що грубою пеленою вкрив подвір’я, городи й поля. Ждеш і не діждешся того хвилюючого новорічного досвітку… Матуся вже встали. Ми, діти, також схоплюємось, одягаємося поквапно. Я беру невеличку торбинку, а Маруся — татову рукавицю, і насипаємо туди збіжжя: жита, пшениці, а також гороху, проса. Виходимо на вулицю й звертаємо в найближчий двір тітки Уляни. Вона — Марусина хрещена мати. Ми затупали в сінях засніженими чобітками, і всміхнена тітка відчинила нам двері. Але до хати ввійшов лише я, бо матуся нас ще вдома навчили, щоб я перший посівав. — Ти хлопець. Люди хочуть мати в хаті на Новий Рік першого «хлопа», хоч би він був такий великий, як палець. Тоді буде щастя на цілий рік. Я став коло порога й посіяв по долівці збіжжям з торбинки, примовляючи: Сійся, родися, жито-пшениця, всяка пашниця, На щастя, на здоров’я, на Новий Рік, Щоб родилося ліпше, як торік: Коноплі — під стелю, льон — по коліна, Щоб у вас, хрещених, голова не боліла!
194
Українська мова. 5–7 класи
Коли ввійшла Маруся, то я вже сидів на лаві, щоб, мовляв, усе добро сідало: кури, гуси, качки, рої бджіл. Потім дядько взяв пшеничного снопа — «дідуха», що стояв за столом на покуті, і ми пішли до стодоли. Снопа поклали на тоці, а мені дали в руки справжнього ціпа. Я вдарив бияком* кілька разів по колоссю. З колосся посипалось зерно. Дядько згорнув його мітелкою і зсипав мені до торбинки. Отак я заворожив дядькові врожай, накликав щастя і здоров’я у його двір. Чи воно так справді сталося, я не знаю, але то був гарний стародавній звичай, і всі люди його дотримувалися. Тітка дякувала, пригостила нас з Марусею і обдарувала ласощами: солодкими пампушками, медяником, яблучками та горішками. Дядько Антін подзвонив у жменю дрібними грішми. На селі був незвичний рух: посівальники ходили від хати до хати, ворота всюди гостинно навстіж відчинені. Коли ми верталися з посівання додому, був уже білий день. У моїй торбинці, замість збіжжя, лежав тепер солодкий тягар: бублики, цукерки, яблука; а Маруся несла повну рукавицю смачних лісових горіхів. Тим часом і в нашій хаті було багато посівальників. Макітра з бубликами й торбинка з цукерками, що їх матуся ще вчора заготовила, були порожні. Зате долівка від порога аж до великої мальованої скрині, що красувалась серед кімнати, була вкрита шаром зерна і, здавалось, у кожній зернині крилася якась щаслива ворожба. Отак у нас, в Україні, на Новий Рік діти розносили по дворах щастя, здоров’я, багатство і добру долю. (400 сл.; за М. Маморським) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Що вливалося у вікно в новорічний досвіток? а) Місячне сяйво; б) зоряне світло; в) сніговий відсвіт; г) сонячне проміння. 2. Як звати сестру оповідача? а) Ганнуся; б) Настуся; в) Мартуся; г) Маруся. 3. Куди сестричка насипала збіжжя? а) У невеличку торбинку; б) у татову рукавицю; в) у материну хустину; г) у дідову шкарпетку. 4. Чим не посівали у новорічні свята? а) Просом; б) рисом; в) житом; г) горохом. 5. До кого, за народним звичаєм, першими йшли посівальники? а) До тітки й дядька; б) до діда й баби; в) до хрещеної матері; г) до найближчої хати. * Бияк — те саме, що бич; частина ціпа — ручного знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузкою короткого дерев’яного бича.
7 клас. І семестр
195
6. Хто традиційно першим заходив до хати посівати? а) Дівчина; б) молодиця; в) старша жінка; г) хлопець. 7. Чим посівальник обмолочував пшеничного снопа — «дідуха»? а) Ціпом; б) молотком; в) батогом; г) молотаркою. 8. Що несла сестричка, повертаючись із посівань додому? а) Соковиті яблучка; б) запашні бублики; в) лісові горішки; г) солодкі цукерки. 9. Що, за народним повір’ям, розносили по дворах діти на Новий Рік? а) Гроші й подарунки; б) жито, пшеницю та всяку пашницю; в) цукерки та яблучка; г) здоров’я і добру долю. 10. Яким побажанням закінчується посівальна приповідка, згадана у тексті? а) Щоб зуби не нили; б) щоб голова не боліла; в) щоб спину не ломило; г) щоб ноги не крутило. Пригадайте інші народні вислови, пов’язані з обрядом посівання (наприклад, на Водохреща), та запишіть їх.
ПИСЬМО Письмовий переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Напишіть докладний переказ почутого за самостійно створеним простим планом. ЯК НАРОДИЛОСЯ МІСТО — Міста схожі на людей,— розповідав учитель. — У кожного є свій день народження, своя доля, своя історія. Найстаріше місто світу — Ієрихон, найвеличніше — Рим, найрелігійніше — Єрусалим. Київ — це найстаріше слов’янське місто. Нашому Києву вже понад 1500 років. Було це давно. Люди, що заселяли степи та узбережжя теперішньої України, жили окремими родами. Розмовляли вони по-різному, тому й по-різному називалися: кривичі, сіверяни, дуліби, радомичі, в’ятичі, угличі, тиверці. Але всі вони були нащадками антів — мужніх світловолосих людей. По Дніпру та Дунаю розселилися племена полян. Це був найчисельніший слов’янський рід. Вони займалися землеробством і скотарством, полюванням і рибальством, вишивкою і гончарством. Поляни й стали будівничими Києва. Літопис розповідає, що тут жили три брати — ватажки слов’янських племен. Кий зі своїм родом — на одній горі, Щек — на другій горі, а Хорив — на третій. І була в них сестра Либідь. І побудували вони
196
Українська мова. 5–7 класи
місто. Та й назвали його на честь старшого брата Кия. Самого ж слова «місто» тоді ще не було. Його замінювало слово «град», тобто укріплення, огорожа. От і вийшло, що новозбудований град був Київ, бо належав Кию. Пройшло багато часу. Слово «град» зникло, як і огорожі навколо міста, а назва міста залишилась. Спочатку це було невеличке поселення на Старокиївській горі, оточене ровом та земляним валом, але згодом воно виросло й перетворилось на центр слов’янської культури. (208 сл.; за Н. Вернигорою) Орієнтовний план 1. Міста і люди. 2. Найвідоміші міста світу. 3. Колишні мешканці степів — нащадки антів. 4. Поляни — будівничі Києва. 5. Три брати й сестра. 6. Походження назви міста. 7. Центр слов’янської культури. Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Сформулюйте головну думку (тезу) кожного абзацу. На основі тез складіть розгорнутий план. Напишіть стислий переказ за створеним планом. Пояснити учням Теза — одне із положень, одна із основних думок, висунутих у книжці, статті, доповіді, правильність яких повинна бути доведена. У множині — коротко сформульовані основні положення уривка, статті тощо. Для того, щоб розгорнутий план переробити на стислий переказ, слід увести до основних пунктів та підпунктів службові частини мови, займенники, слова та словосполучення, які забезпечать необхідні зв’язки для побудови стислого переказу тексту. Тобто переробити кожний пункт і підпункт плану в одне синтаксичне ціле — речення.
МОВА — ДУША НАРОДУ Є різні люди, різного культурного рівня, і по-різному вони ставляться до мови. Одні розуміють всю глибину значення мови в житті народу, тому плекають її і леліють, дбають про неї. Є люди й малоосвічені або й зовсім без освіти, але які від природи мають тонке чуття мови… Однак є навіть освічені люди, які не дбають про мову. Говорять неохайно, суржиком, не стежать за чистотою слова, сяк-так варнякають. Та ще гірше буває, коли людина нехтує мовою свого народу… Якщо ти не любиш свого народу й нехтуєш його мовою, то хто ж тобі повірить, що ти любиш і поважаєш сусідні народи? Мова — це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями й сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці.
7 клас. І семестр
197
Історія живе в нашій мові, пісні. Слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радощі, сподівання й горе наших предків. Мова — це душа народу… Дитина росте, чує першу казку, першу пісню, сама лепече ту казку й пісню і розводить свій квітник слів, що чим далі — тим розростається й усе пишніше буяє… У її свідомість разом з материнським словом входять звичаї свого оточення. Через оповідання близьких довідується вона про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого. Картини рідної природи з усіма її особливостями, враження від них, виражені словами, входять у свідомість, у думку людини з тим емоційним забарвленням, яке дає їм народ у своїх піснях, казках, приповідках… Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного письменника, який би від усього свого людяного серця не висловив любові до рідної мови й своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачив невідривною від долі рідної мови. Люби свою мову, плекай її і дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь. Користуйся нею, оберігай її, передай її, збагачену й ще більш розвинену, своїм дітям і онукам, а вони передадуть наступним поколінням. (312 сл.; за М. Шумилом) Орієнтовний план І. Неоднакове ставлення до мови. 1. Різне розуміння значення мови. 2. Тонке чуття слова. 3. «Таке-сяке варнякання». 4. Найгірший варіант. ІІ. Любов до рідного слова — запорука людської гідності. ІІІ. Мова — історія народу. 1. У слові — глибина тисячоліть. 2. Дитяче усвідомлення мови: а) перша казка, пісня; б) «свій квітник слів»; в) материнське слово; г) подвиги народних героїв минулого; д) картини рідної природи. ІV. Слово рідне. 1. Любов до рідної мови видатних письменників. 2. Дорога спадщина віків і поколінь. 3. Бережи й збагачуй рідну мову. Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте уривок. Напишіть докладний переказ почутого. Самостійно продовжіть сюжетну лінію до розв’язки.
198
Українська мова. 5–7 класи
ІМЕНИНИ МИКОЛАЯ Давним-давно, понад тисячу шістсот років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, молодий хлопець Миколай. Батьки його рано померли і залишили йому багату спадщину. Вирішив Миколай усе те майно роздати бідним. Тільки як це зробити непомітно? І спало йому на думку от що: зберу-но міх усякого добра та й віднесу вночі до бідняцької хати. Так він робив щоночі. Тим часом вірний слуга Миколая стривожився: «У коморах зникають припаси! Треба ловити злодія!» Та однієї ночі він таки підстеріг людину з мішком за плечима. Та як зчинив галас! Як позбігалися люди! А незнайомий опустив мішка, зняв свій плащ і… Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Продовження за автором — Це ж Миколай! Це він нам дарунки приносив! — загукали у натовпі. — Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій! — раділи діти. Минули роки. Миколай став священиком, а опісля і єпископом у Мирах. Всі шанували та любили його. А коли помер, то душа Миколаєва попрохала в Господа: — Дозволь мені, Боже, час від часу відвідувати діток. І відтоді у день своїх іменин, дев’ятнадцятого грудня, сходить з неба на землю Святий Миколай і розносить дарунки дітям. А добрі люди часом допомагають йому. (За Б. Даниловичем) Письмовий твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу напишіть твір на тему «Зимові замальовки». *** Ранок був безвітряний. Тихо пролітала негуста пороша і садок ніби відпочивав у рухливих її тенетах після нічної негоди. Жодна гілочка не ворушилась. Із заходу понад старим кукурудзищем, майже над самою землею, тягло хмари. Сонце в прогалинах між ними ледь прозирало крізь холодну імлу — жовте, похмуре, сліпе. Я вийшов за садок. Гілля обторкало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квіти зі снігу. Дивлюсь на дорогу. Он мріють дві колії і сходяться біля обрію клинцем. Там щось чорніє, рухається, віддаляючись, все меншає й меншає, аж доки не зникає геть на вістрі того клинця. Десь там Дніпро. Зараз він іще не скрес, то, хоч і мосту немає, можна перейти на той берег по льоду. (За Гр. Тютюнником)
7 клас. І семестр
199
*** У старому лісі картина стала ще краща. Обидві стіни лісу, по боках дороги, ставали вищі, густіші. На самий сніг по обидві боки дороги позвішувались ніби довгі білі завіси та гірлянди з широких білих стрічок. Одна довга гірлянда прикривала другу, неначе навмисне почеплена людською рукою. Ліс стояв, неначе молода під вінцем, в дорогому білому уборі, якого не вигадає ні одна людська думка. І все те диво світилось наскрізь, блищало, сипало іскрами, діамантами, переливалось то різким, то матовим світлом. Ні одна картина природи влітку не може прирівнятись до тієї фантастичної картини мертвої зими. То був тихий, мрійний, фантастичний сон заснулої землі. (За І. Нечуєм-Левицьким) *** Місяць, підводячись угору, мов у чорну прірву, пірнає в загустілу хмару. А вже через якусь часинку вибивається на синє плесо веселим і срібним. У бережках неждано прокинувся вітерець. Зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків, і вони закружляли у рівному колі. Потім це коло розірвалося, і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору. У веселому місячному сяйві спокійно погойдується димчаста тінь очеретини, з якої і зимові вітри не зуміли видути рожевого пуху й насіння. Далеко десь з-понад самого Бугу сірою грудочкою покотився у село заєць. Ось він зупинився, прислухався до іскристої тиші. І потім знову покотився тим лагідним клубочком, який завжди нагадує дитинство: зимову казку чи той найсмачніший сухий шматок хліба, що колись мати приносили з поля «від зайця». (За М. Стельмахом) Завдання 2-го рівня За поданим планом напишіть твір на тему «Твоє місце в суспільстві». Орієнтовний план 1. Найвища радість — спілкування. 2. Взаємини між людьми. 3. Людський обов’язок. 4. Убогі бажання — нудне життя. 5. Життя серед людей. 6. Різноманітні самовираження людини. 7. Головне в духовній культурі — культура людських взаємин. 8. Повага до людини — віра в її добру сутність. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть твір на тему «Носієм яких скарбів є рідна мова».
200
Українська мова. 5–7 класи
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ (ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ) І варіант (1-й рівень складності) Уважно вислухайте питання, запишіть номери і дайте свій варіант відповіді на кожне з них, наприклад 1 — а. 1. Що означає дієприкметник? а) Ознаку предмета; б) назву предмета; в) дію або стан предмета; г) ознаку предмета за дією. 2. Яку дієслівну ознаку має дієприкметник? а) Час; б) рід; в) число; г) відмінок. 3. Як виділяється дієприкметниковий зворот у реченні? а) Завжди виділяється комами; б) виділяється комами, якщо стоїть після означуваного слова; в) ніяк не виділяється; г) виділяється комами, якщо стоїть перед означуваним словом. 4. Від яких дієслів можна утворити активні дієприкметники теперішнього часу? а) Від дієслів І особи множини; б) від дієслів ІІ особи множини; в) від дієслів ІІІ особи множини; г) від безособових дієслів. 5. З яким суфіксом не можна утворити пасивний дієприкметник минулого часу? а) -л-; б) -н-; в) -ен-; г) -т-. 6. Коли не з дієприкметниками пишемо разом? а) Коли при дієприкметнику є пояснювальне слово; б) коли заперечення підсилюється протиставленням; в) коли дієприкметник буває присудком; г) коли при дієприкметнику немає пояснювального слова. 7. Для чого вживаються дієслівні форми на -но, -то? а) Для підкреслення дії; б) для підкреслення результату дії; в) для підкреслення ознаки дії; г) для милозвучності. 8. На яке питання відповідає дієприслівник? а) Що робив? б) що буду робити? в) що зробивши? г) що зробив? 9. Чи виділяється дієприслівниковий зворот комами? а) Так; б) ні; в) виділяється, коли стоїть після означуваного слова; г) виділяється, коли стоїть перед означуваним словом.
7 клас. І семестр
201
10. Яка з цих ознак не властива прислівнику? а) Ознака кількості; б) ознака предмета; в) ознака дії; г) ознака іншої ознаки. 11. Як пишеться ні з прислівниками? а) Тільки окремо; б) окремо, якщо прислівники протиставляються один одному; в) разом, якщо прислівник можна замінити синонімом; г) тільки разом. 12. Які прислівники пишуться через дефіс? а) Прислівники, утворені за допомогою префіксів прийменникового походження типу на-, за-, без-; б) прислівники, утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -е, -и, -ому, -ему; в) прислівники, утворені злиттям основ слів; г) прислівники ніколи не пишуться через дефіс. ІІ варіант (2-й рівень складності) Уважно вислухайте питання та завдання до них. Оберіть варіант відповіді та виконайте запропоновані завдання. 1. Скільки дієслівних та граматичних ознак має дієприкметник? а) Дві; б) три; в) чотири; г) п’ять. Назвіть їх. Запишіть приклад дієприкметника та зробіть його граматичний розбір. 2. Від якої частини мови утворюються пасивні дієприкметники минулого часу? а) Від якісного прикметника; б) від неозначеної форми дієслова; в) від безособового займенника; г) від іменника ІІІ відміни. Утворіть три таких дієприкметники. 3. Яку синтаксичну функцію виконує дієприслівниковий зворот у реченні? а) Означення; б) додаток; в) обставина; г) підмет. Запишіть речення з дієприслівниковим зворотом та виділіть його як член речення. 4. За допомогою якого з перелічених суфіксів утворюються дієприслівники доконаного виду? а) -учи; б) -ши; в) -ачи; г) -ючи. Утворіть три дієприслівники доконаного виду, виділіть суфікси.
202
Українська мова. 5–7 класи
5. Скількома способами можуть утворюватися прислівники? а) Чотирма; б) п’ятьма; в) шістьма; г) сімома. Назвіть їх та утворіть цими способами прислівники. Розберіть утворені слова за будовою. 6. Скільки прислівників закінчуються на и після т та н? а) П’ять; б) чотири; в) три; г) два. Запишіть ці винятки. ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Дайте відповіді, обравши один із поданих варіантів, та виконайте завдання до 10-го питання. 1. На яке питання відповідає дієприкметник? а) Чий? б) котрий? в) який? г) скільки? 2. Яким членом речення найчастіше виступає дієприкметниковий зворот? а) Обставиною; б) присудком; в) додатком; г) означенням. 3. Від якої частини слова утворюються пасивні дієприкметники минулого часу? а) Від основи; б) від кореня; в) від префікса; г) від закінчення. 4. Яка з наведених частин мови незмінна? а) Дієслово; б) прикметник; в) дієприслівник; г) дієприкметник. 5. Скільки існує випадків, коли дієприслівник з часткою не пишеться разом? а) Один; б) два; в) три; г) чотири. 6. Від основ яких дієслів утворюються дієприслівники доконаного виду? а) Від основ дієслів минулого часу доконаного виду; б) від основ дієслів теперішнього часу недоконаного виду; в) від основ дієслів неозначеної форми доконаного виду; г) від основ інфінітивів недоконаного виду. 7. На яке питання не відповідає прислівник? а) Скільки? б) на скільки? в) що? г) навіщо? 8. Який склад найчастіше буває наголошеним у прислівниках, утворених суфіксальним способом? а) Перший; б) другий; в) третій; г) останній.
7 клас. І семестр
203
9. Яка частина мови означає додаткову дію? а) Прислівник; б) дієприслівник; в) прикметник; г) дієприкметник. 10. Як на письмі виділяються дієприкметникові та дієприслівникові звороти? а) Дієприкметниковий зворот завжди виділяється комою, а дієприслівниковий — коли стоїть перед означуваним словом. б) дієприкметниковий зворот виділяється комою, коли стоїть перед означуваним словом, а дієприслівниковий — коли стоїть після означуваного слова; в) на початку речення обидва звороти завжди виділяються комами; г) дієприслівниковий зворот завжди виділяється комами, а дієприкметниковий — коли стоїть після означуваного слова. Опишіть свою школу, використовуючи ці звороти. Підкресліть їх як члени речення.
ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування. ЗАВІРЮХА — ТРЕБА КОЖУХА Зима в Україні, як відомо, жартувати не любить. Тому ще з давніхдавен, готуючись до зими, мешканці України шили кожухи. Як говорить народна приповідка: «Завірюха — треба кожуха». Носити взимку кожухи — це старовинний український звичай. Вже в літературі ХІІ століття знаходимо згадки про кожух. У період козаччини кожух був основним одягом козаків. «Козак — муха без кожуха»,— говорили козаки самі про себе. Кожухи переважно були домашнього виробу, саморобні, що шилися з вичинених овечих шкір. Українські кожухи були довгі, чи власне кожухи, та короткі, що звалися кожушанками. Найкращим кольором кожуха для жінок вважався білий. Особливо красиві кожухи, коли вони ще розшиті кольоровими шнурками та барвистим сап’яном*. Чоловічі кожухи, крім білих, були ще червоні та чорні. (110 сл.; за О. Воропаєм) * Сап’ян — тонка м’яка шкіра найрізноманітніших кольорів, виготовлена із козячих (рідше овечих, телячих) шкір.
Українська мова. 5–7 класи
204
Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування та виконайте граматичне завдання за варіантами. НЕПЕРЕМОЖНИЙ КОШОВИЙ Протягом двадцяти шести років Іван Сірко був кошовим отаманом запорізьких козаків. Воюючи то з татарами й турками, то з поляками та росіянами, Сірко брав участь у п’ятдесяти п’ятьох битвах. Майже скрізь, окрім трьох-чотирьох випадків, виходив переможцем. І це не рахуючи сили-силенної дрібних сутичок з ворогами, легко виграних отаманом і не занесених на сторінки літописів. Запорожці говорили, що рівного Сіркові в цілому світі не було,— сам Бог посприяв йому в цьому. За легендою, Сірко не тільки перемагав людей, він перемагав і нечисту силу. Річка Чортомлик, на якій стояла Сіркова Січ, через те так і зветься, що в ній Сірко вбив чорта. Той тільки «мликнув» догори ногами, коли Сірко луснув його з пістоля. (111 сл.; за Д. Яворницьким) Граматичне завдання І варіант 1. Зробити синтаксичний розбір першого речення. 2. З першого абзацу виписати дієприслівники. Розібрати їх за будовою. 3. Зробити фонетичний розбір слова цьому. ІІ варіант 1. Зробити синтаксичний розбір другого речення. 2. З першого абзацу виписати дієприкметники. Розібрати їх за будовою. 3. Зробити фонетичний розбір слова якій. Завдання 3-го та 4-го рівнів Слухаючи текст, запишіть тільки ті речення, у яких використано дієприслівникові та дієприкметникові звороти. Виділіть їх як члени речення. Відтворіть текст за написаним. ДІДУХ Віддавна наші пращури готували на Різдвяні та Новорічні свята обрядову прикрасу — сніпок із житнього або пшеничного колосся, називаючи його «дідухом». Ймення це, очевидно, йде від дідів. З ними пов’язували всю етнічну історію, оскільки дідівський закон, що вважався найвищою формою передачі традицій, був їх утвердженням і закріпленням. У широкому значенні це означало духовне життя народу і його культуру. Це, зокрема,
7 клас. І семестр
205
підтверджували й обряди пам’яті дідів, котрі відзначалися чотири рази на рік. Відтак дідух символізував духовні начала народу. І ось він, дідух, заготовлений із пшеничного снопа, як повноправний господар, зайняв почесне місце на покуті. Тугий сніпок, обрамлений кольоровими стрічками, нагадує гарячий серпень. Золотаві колосочки мовби усміхаються. Так і хочеться доторкнутися до них долонею… (110 сл.; за В. Скуратівським) Виведення підсумкового (семестрового) балу № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
Українська мова. 5–7 класи
206
№ 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
7 клас. ІІ семестр
207
ІІ СЕМЕСТР Тематичний розподіл текстів Тематика текстів
Вид роботи
Краса і багатство української мови
Читання вголос Письмовий переказ Письмовий твір Тестові завдання Великі українці. Аудіювання Видатні постаті Діалогічне мовлення української історії Читання вголос та культури Читання мовчки Внутрішня Діалогічне мовлення і зовнішня краса Усний твір людини. Доброта. Письмовий твір Ім’я твоє — твій друг. Національний український одяг Наші предЧитання мовчки ки — слов’яни. Усний твір Київ — столиця України. Батьків- Письмовий твір Перевірний диктант ська хата Світ прекрасного в природі й мистецтві. Прихід весни у народних обрядах. Розмаїття навколишнього світу
Аудіювання Усний твір Читання мовчки Письмовий переказ Контрольний диктант Диктант за малюнком
№ варіанта й рівнів складності 1-й р. 2-й р. 3-й (4-й) р. І–ІІІ в. ІІІ в. 1-й р. 2-й, 3-й (4-й) р. ІІ в. 2-й, 3-й (4-й) р. 2-й р. 1-й р.
Клас
Дата пров.
І в. 3-й (4-й) р. 2-й р. 2-й р. І–ІІ в. 1-й р. ІІІ в. 1-й, 3-й (4-й) р. 1-й р. 3-й (4-й) р.
АУДІЮВАННЯ (СЛУХАННЯ, РОЗУМІННЯ ПРОСЛУХАНОГО) І варіант (1-й рівень складності) Уважно прослухайте текст. ЯК НАРОДИЛИСЯ СЛАВНОЗВІСНІ «ЗАПОРОЖЦІ» Професор Яворницький був земляком великого художника Рєпіна. Обидва вони народилися й виросли на Харківщині, але вперше зустрілися в Петербурзі 1887 року. Тут святкували роковини Т. Г. Шевченка, на які зібралося українське земляцтво. Рєпін, побачивши відомого історика,
208
Українська мова. 5–7 класи
підійшов до нього, і вони міцно потиснули один одному руки. Між ними зав’язалась щира й невимушена розмова. Говорили про Україну, Запорізьку Січ, розпитували один одного, хто над чим працює. Приводом до розмови і знайомства був лист запорізьких козаків до турецького султана. Рєпін сказав Яворницькому, що задумав намалювати запорожців, коли вони зібралися на раду й складають відповідь турецькому султанові на його грізний наказ припинити напади на Крим. Ескіз цієї картини художник уже намалював, але для великого полотна йому ще багато чого бракувало. Крім того, він побоювався критики такого знавця Запорізької Січі, як Яворницький. — Глянув я на цей ескіз,— казав Яворницький,— і сам зайшовся сміхом! А Рєпіну сказав: «Святе діло ви робите, любий Ілля Юхимович. Пишіть велику картину!» Дмитро Іванович запропонував Рєпіну все, що потрібне було для цієї картини: книги з історії запорізьких козаків, свою колекцію зброї, жупани, чоботи, люльки… Віддав також фотознімки запорізького прапора. Але цим не обмежився завзятий історик. Він приводив до художника багато своїх земляків та знайомих — прототипів, які позували Рєпіну під час створення картини. Їх постаті й риси обличчя скидалися на запорізьких козаків. Це була найголовніша і найдорожча допомога Рєпіну. Ілля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював він над «Запорожцями» 12 років (з 1880-го по 1891-й). На великому полотні одна за одною з’являлися все нові й нові козачі постаті. Картину ще не закінчено, як до Яворницького прийшов Рєпін. — Їдьмо до мене! Я хочу посадити вас на картині за писаря. Яворницький довго опирався, але під кінець погодився. Писар — одна з центральних постатей картини. Його лукава посмішка пробігає по всьому обличчі, утворюючи ледь помітні зморшки біля очей і неглибокі ямочки коло щільно стулених губ. З усього видно, що це особа хитра і, як кажуть, сам собі на умі. Писар добре чує всі круті дотепи й ущипливі, дошкульні слова, які йому диктують, але він не квапиться писати їх на папері довгим гусячим пером. Треба було ще посадити когось за стіл, на вільне місце, навпроти писаря, спиною до глядача. Рєпін уже наперед продумав, якою саме має бути ця постать. Потилиця повинна бути не абияка, а триповерхова. І тут Рєпін пригадав, у кого є така потилиця. — Генерал Георгій Петрович Алєксєєв. Коли він був у нас, я до нього добре придивився. Сам він низенький, огрядний, голова велика, голомоза, а потилиця така, що треба років сто, щоб її наїсти. Просіть його, щоб він дозволив мені змалювати його спину й потилицю. Коли другого дня Яворницький передав Алєксєєву прохання Рєпіна, той категорично відмовився.
7 клас. ІІ семестр
209
— Та влаштуйте ж це як-небудь! Чи вже ви, при вашій винахідливості, не придумаєте, як це зробити? — А може його спокусити старовинними монетами, він же нумізмат? — спитав Яворницький.— Зроблю це так: Григорій Петрович запросить нас до себе на сніданок. Після сніданку ми підемо втрьох до його кабінету, я витягну з кишені кілька старовинних монет, і ми будемо розглядати їх, а ви сядете за спиною і тихенько занесете до своєї книжечки його триповерхову потилицю. Так вони і зробили. Минув час. Картина «Запорожці» була закінчена й виставлена в Третьяківській галереї. Генерал приїхав до Москви. Яворницький запропонував йому й Рєпіну піти до галереї. Підійшли до картини. — А гляньте, Георгію Петровичу,— сказав Яворницький,— така, як ваша потилиця. — Як же ви насмілилися зробити це без мого дозволу? Коли ж це ви встигли змалювати? Рєпін засміявся: — Це тоді, коли ви уважно розглядали монети. Генерал покрутив свої довгі й пишні вуса, глянув на своїх співбесідників і вже поблажливо промовив: — Ну, гаразд, тепер уже нічого не вдієш. У мене до вас прохання: не кажіть більше нікому, що це моя потилиця,— засміють старого дурня. Вони пообіцяли, проте частенько і Рєпін, і Яворницький «по секрету» розповідали, з кого й що саме намальовано в цій картині. Слава «Запорожців» облетіла всю імперію, перейшла й кордони. На виставках у Чікаго, Будапешті, Мюнхені, Стокгольмі картина мала величезний успіх. «Ніхто в світі не відчуває так волю, рівність і братерство,— писав свого часу Рєпін. — Все своє життя запорожці залишалися вільними й нікому не корилися». У «Запорожцях» блискуче показано волелюбний характер, щиру душу й непокірність січового козацтва. Автор картини підкреслив, що жорстока реакція Росії не сміє гнобити волелюбні, але поневолені народи імперії. (689 сл.; за І. Шаповалом) Дайте відповіді на питання, обравши один із запропонованих варіантів. 1. Де народилися Рєпін і Яворницький? а) На Київщині; б) на Херсонщині; в) на Харківщині; г) на Львівщині. 2. Коли і де відбулася їхня перша зустріч? а) У 1885 році в Москві; б) у 1886 році в Ростові; в) у 1887 році в Петербурзі; г) у 1888 році в Харкові.
210
Українська мова. 5–7 класи
3. З якого приводу зібралося українське земляцтво? а) З приводу святкування роковин Котляревського; б) з приводу святкування роковин Квітки-Основ’яненка; в) з приводу святкувань роковин Шевченка; г) щоб познайомити Яворницького і Рєпіна. 4. Ким за фахом був Дмитро Іванович Яворницький? а) Художником; б) поетом; в) музикантом; г) істориком. 5. Що зблизило Рєпіна і Яворницького? а) Спільне захоплення музикою; б) спільне захоплення козаччиною; в) спільне захоплення фольклором; г) те, що вони земляки. 6. У чому полягала найголовніша і найдорожча допомога Дмитра Івановича Рєпіну? а) Він приводив земляків і знайомих — прототипів майбутньої картини; б) він змішував фарби і допомагав Рєпіну малювати; в) він дав Рєпіну книги з історії козацтва та експонати; г) він віддав Рєпіну фотознімки запорізького прапора. 7. Як звали видатного художника Рєпіна? а) Юхим Трохимович; б) Ілля Юхимович; в) Іван Юхимович; г) Ілля Трохимович. 8. Скільки років працював художник над «Запорожцями»? а) Дев’ять; б) десять; в) одинадцять; г) дванадцять. 9. Ким став Яворницький на картині Рєпіна? а) Кухарем; б) отаманом; в) писарем; г) бунчужним. 10. Що показував Дмитро Іванович майбутньому «персонажу» картини, поки Рєпін змальовував його «триповерхову» потилицю? а) Марки; б) значки; в) монети; г) фокуси. 11. Якою була доля картини? а) Визнання у межах імперії; б) захоплення вузького кола глядачів; в) тимчасовий успіх; г) всесвітня слава. 12. Що найголовніше блискуче виявив Рєпін у «Запорожцях»? а) Волелюбність нескореного козацтва; б) відображення історичного факту; в) майстерність художника-портретиста; г) колорит сивої давнини.
7 клас. ІІ семестр
211
ІІ варіант (2-й рівень складності) Слухаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, варіанти відповідей. 1. Коли наші пращури розпочинали Новий рік? а) Взимку; б) влітку; в) восени; г) навесні. 2. У яке церковне свято день стає довшим за ніч? а) На Євдокії, 14 березня; б) на Василя, 14 січня; в) на Конона, 18 березня; г) на Миколая, 19 грудня. 3. Яку найдавнішу назву мав перший місяць року в наших предків? а) Протальник; б) сухинь; в) капельник; г) зимобор. 4. Яким «характером» наділяють місяць березень? а) «Крутим»; б) «похмурим»; в) «веселим»; г) «сумним». 5. Хто першим сповіщає прихід весни на півдні України? а) Вівсянки; б) бджоли; в) ховрашки; г) оглядачі прогнозу погоди. 6. За що прадіди називали бджіл «святими створіннями»? а) За їх розум і справедливість; б) через їхню працьовитість і велику користь; в) за їх безкорисливість і щиру дружбу; г) за високі моральні якості. 7. Коли відбувалася зустріч весни? а) У понеділок зранку; б) у середу ввечері; в) у неділю в пообідню пору; г) у суботу вночі. 8. На який одяг у веснянці прялася пряжа горобцю? а) На штанці; б) на светрик; в) на сорочку; г) на шкарпетки. 9. Що робили з опудалом-зимою? а) Топили в річці; б) роздирали на шматки; в) закопували в землю; г) спалювали дотла. 10. У якому місяці птахи починають мостити гнізда? а) У березні; б) у квітні; в) у травні; г) у червні. 11. До якого свята не можна було обробляти землю? а) До Зелених свят; б) до Великодня; в) до Благовіщення; г) до Івана Купайла. 12. Що таке «толока»? а) Допомога громади знедоленим людям; б) висівання ранніх ярих культур;
212
Українська мова. 5–7 класи
в) готування ґрунту під городину; г) вивішування на деревах шпаківень для позбавлення птаства зайвих клопотів. ЛЕЛЕКА ПРИНІС ВЕСНУ ЗДАЛЕКА Не всім, мабуть, відомо, що наші пращури розпочинали Новий рік весною. Вони вважали, що пробудження природи повинно співпадати з початком новолітування, а це на Євдокії 1-го березня за старим літочисленням (14-го — за новим). На день мученика Конона (18-го березня) починається весняний сонцеворот. Відтепер день стає довшим за ніч. Колись давно перший місяць року мав чимало народних назв — «протальник», «капельник», «зимобор». Але найдавніша староукраїнська назва місяця була «сухинь». Як вважають вчені, це від того, що о тій порі надто мало випадає опадів. Згодом у повсякденному обігу з’явився термін «марець», а також «март», «березоль» чи «березіль». В середині позаминулого сторіччя, коли утвердилася сучасна система назв, перший весняний місяць почали йменувати «березнем». Весна — улюблена пора дітвори. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — власними очима побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, погратися на вулиці у веселі ігри. Але в березні зима ще може нагадати про себе. Нерідко теплу погоду змінюють заморозки, пролітає сніжок. Тому-то й кажуть, що в березня крутий характер: він то усміхнеться, то нахмуриться. Але що б там не було, березень, як мовить відоме прислів’я, березовим віником зиму вимітає. Першими сповіщають про прихід весни на півдні України ховрашки. Відчувши тепло, вони вилазять з нірок, стають на задні лапки й своїм посвистом нагадують селянам, що вже час вирушати в поле. В інших регіонах весну впізнають по співу вівсянки. Кажуть, що коли уважно прислухатися до її голосу, то можна почути такі слова: «Сноповіз, сноповіз, кидай сани — бери віз». До весни готуються не тільки хлібороби, а й пасічники. Бджола в Україні здавна вважається святим створінням. Колись навіть було великим гріхом розчавити або вбити бджолу. Ніхто не посмів би сказати, що «комахи поздихали», а лише — «згинули» чи «вимерли». Такою шаною бджоли користуються через їхню працьовитість і велику користь. Крім цінних їстивних та лікувальних продуктів, які людина отримує від цих комах — мед, віск, прополіс, маткове молочко — крилаті трудівниці ще й опилюють дерева та рослини. Старі люди пригадують, що колись, ще за їх дитинства, коли танули останні сніги, а луки й пагорби тужавіли від легкого подиху вітру і ярого
7 клас. ІІ семестр
213
сонечка, вони влаштовували зустріч весни. Дійство відбувалося у пообідню пору, переважно в неділю, десь за селом. Попереду йшла ватага, несучи на тичці солом’яне опудало — зиму. Решта, взявшись за руки, супроводжувала пісенькою: — Весняночко-паняночко, Де ти зимувала? — Зимувала у садочку, Пряла на колочку. Пряла на колочку — Горобцю на сорочку.
На найвищому пагорбі гурт зупинявся. Посередині втикали тичку з лялькою. Довкола неї молодь грала у різноманітні ігри та співала веснянкових пісень. Коли сонце повертало на захід, усі ставали колом. Ватаг підпалював опудало-зиму. Під голосні вигуки та сміх лялька згоряла дотла. Присутні одразу ж розмітали попіл, вітали одне одного з приходом весни. Веселі, розрум’янені поверталися в село, сповіщаючи усіх, що прийшла весна. — Ой весно, весно, днем красна, Що ж ти нам, весно, принесла? — Принесла я вам літечко, Ще й рожеву квіточку,— Хай вродиться житечко, Ще й озимая пшениця І усякая пашниця!
Не встиг відійти березень, а уже й квітень на порозі. У цю пору земля, вдосталь напоєна весняною вологою, вкривається густою травою. На пагорбах та узліссях з’являються перші весняні квіти. Птахи починають мостити гнізда. Дбайливі природолюби вивішують на деревах шпаківні, щоб позбавити птаство зайвих клопотів. Нерідко в цей час уночі можливі приморозки, але усі знають, що вони тимчасові: тільки-но визирне сонечко — природа одразу оживає. У квітні з’являється чимало турбот у селян. Треба орати землю, висівати ранні ярі культури, зокрема ячмінь, готувати ґрунт під городину. Колись наші предки до Благовіщення не копали землю. Люди вірили, що саме в цей день Бог благословляє всі рослини. Тому селяни не працювали, а збиралися на віча. На них вирішували, хто перший почне обробляти свої городи. На це мали право лише окремі верстви населення — сироти, старі й немічні люди та вдови. Звідси й назва обряду — «Вдовиний плуг». Одразу після Благовіщення всією громадою (по-народному — толокою) обробляли городи знедоленим людям. Усе це робили безкоштовно. Гарний звичай! Варто його відродити! Чи не так? (641 сл.; з журналу)
214
Українська мова. 5–7 класи
ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прослухайте текст. ШАНА НАШОМУ КОБЗАРЕВІ Напевно у кожного з вас на книжковій полиці стоїть «Кобзар» Тараса Шевченка — найулюбленіша книжка кожного українця. І, звичайно, ви вивчаєте, щоб запам’ятати на все життя, його прекрасні вірші та поеми. Ви знаєте і про Шевченка-художника, бачили його чудові картини, портрети, акварельні роботи, якщо не оригінали, то принаймні репродукції. Ім’я генія українського народу відоме мільйонам людей в усьому світі. А чи замислювалися ви над тим, як не лише ми, українці, а й народи світу віддають шану нашому Пророкові? Одразу після смерті поета, у 1861 році, українські діячі культури хотіли встановити пам’ятник Кобзареві, але царський уряд не дав дозволу. Тепер мало де згадується про те, що перший пам’ятник-погруддя Тарасові Шевченку, виконаний у білому мармурі скульптором В. Беклемішевим, був поставлений у 1900 році в Харкові перед жіночою недільною школою на кошти тодішнього директора Христини Алчевської — відомої діячки й педагога — та її родини. Цей бюст зберігся і нині експонується в музеї Шевченка в Києві. Згодом в Україні, а насамперед у галицьких селах і містечках, з’явилося багато таких пам’ятників, виконаних маловідомими скульпторами на кошти сільських громад чи заходами товариства «Просвіта». Своєрідною формою пам’ятників геніальному Кобзареві були так звані Шевченкові могили, що насипались мешканцями сіл Прикарпаття. У 1904 році земство міста Золотоноші, що на Полтавщині, прийняло ухвалу — 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка 9 березня 1914 року відзначити як велике літературне свято і до цієї знаменної дати відкрити пам’ятник. Згодом цю ухвалу підтримали й інші земства та Київська дума. Українські діячі культури влаштовували вечори, прибуток з яких призначався на спорудження пам’ятника. Багато пожертв надходило від робітників, селян і навіть учнів. 30 березня 1909 року українські інституції Львова видали спеціальну відозву, яка починалася закликом до українського народу Галичини збирати гроші на пам’ятник Кобзареві. Спорудження пам’ятника Шевченкові перетворилося у всенародну боротьбу, опір якій чинив царський уряд. У ювілейному 1914 році ним було заборонено прилюдно вшановувати пам’ять великого Кобзаря, його іменем називати школи й вулиці, призначати стипендії тощо. Відкриття пам’ятників і бюстів не повинні були перетворюватись у свята, а зібрання з приводу ювілею не дозволялись. Ці випади уряду остаточно переконали навіть малосвідомих обивателів, що Росія є справжньою тюрмою народів.
7 клас. ІІ семестр
215
Всупереч опору властей Шевченківські дні 1914 року сколихнули всю Україну й відзначались у найглухіших селах, в усіх містах і містечках. По-різному народ вшановував пам’ять поета: ставилися скульптурні погруддя, споруджувалися пам’ятні обеліски, незважаючи на заборони влади, перейменовувалися вулиці, відбувалися концерти, лекції, навіть масові демонстрації. Але лише у 1918 році в місті Ромнах Сумської області був поставлений перший великий пам’ятник Шевченкові. Створив його відомий скульптор І. Кавалерідзе. Біля села Лядова на Вінниччині є дуже цікавий пам’ятник Кобзареві. Взимку 1919–1920 років колишній студент Петербурзької Академії художеств Сергій Сліпуха переховувався у скелях над Дністром. Там він вирізьбив скульптурний портрет нашого поета, який і зараз можна побачити на стрімкій скелі. У 1935 році в Харкові відкрито пам’ятник Кобзарю роботи скульптора М. Манізера. Гнівний і суворий стоїть Т. Шевченко на п’єдесталі, довкола якого зображено 16 фігур — тут постать Катерини, селян-повстанців, солдата та ін. М. Манізер є також автором пам’ятника поету в столиці України. Кобзар стоїть, схиливши голову в глибокій задумі, в парку навпроти університету. Відкриття цього пам’ятника відбулося у 1939 році. Як вам відомо, похований Т. Шевченко у Каневі, на високій Чернечій горі над Дніпром. До 1923 року на могилі височів хрест, потім, очевидно за наказом більшовиків-атеїстів, його зняли й поставили бюст поета роботи скульптора-самоука К. Герещенка. У 1939 році на могилі почалося будівництво восьмиметрового постамента, на якому стоїть постать Т. Шевченка, що вдивляється у безмежні простори України. Автором цього пам’ятника є також М. Манізер. Багато пам’ятників Шевченкові було споруджено після закінчення другої світової війни та з усенародним відзначенням 100-річчя з дня смерті та 150-річчя з дня народження поета. Найвизначнішими серед них є пам’ятники у Дніпропетровську, Мукачеві, Донецьку, Сумах, Львові, у с. Лозівці на Тернопільщині. Пам’ятники відкрито також у колишньому Новопетровському укріпленні на півострові Мангишлак, де поет відбув довгих 7 років заслання. Тепер це місто має назву Форт Шевченка. Є пам’ятник Кобзареві й у Ашхабаді — столиці Казахстану. Слава великого сина українського народу сягнула далеко за межі батьківщини поета. Пам’ятники Шевченку встановлено в містах Канади: Вінніпег, Палєрмо, Торонто; в столиці США Вашингтоні; в Арровпарку поблизу Нью-Йорка; у вічному місті Римі; у Тулузі (Франція). Пам’ятники, споруджені великому Кобзареві на його рідній землі та далеко за її межами, є виявом глибокої поваги й шани до геніального поета України народами світу. (620 сл.; за Л. Лемик)
216
Українська мова. 5–7 класи
Дайте відповіді, обравши один із поданих варіантів, та виконайте завдання до 10-го питання. 1. У якому виді мистецтва, крім поезії, відзначився геній українського народу Тарас Шевченко? а) У музиці; б) в скульптурі; в) в образотворчому мистецтві; г) у театральній акторській діяльності. 2. Як називається фотографічне або поліграфічне відтворення картини? а) Підробка; б) фотознімок; в) ксерокопія; г) репродукція. 3. Що перешкодило одразу після смерті поета поставити йому пам’ятник? а) Нестача коштів; б) мала свідомість обивателів; в) заборона царського уряду; г) відсутність належного проекту. 4. Де вперше було поставлено погруддя великому Кобзареві? а) У Харкові; б) у Києві; в) у Полтаві; г) у Львові. 5. Ким була Христина Алчевська? а) Поетесою, соратницею Шевченка; б) видатним скульптором; в) відомою громадською діячкою і педагогом; г) талановитою художницею. 6. Хто сприяв виникненню пам’ятників Тарасу Григоровичу в Галичині? а) Місцева влада; б) австрійський уряд; в) російський цар; г) сільські громади та товариства «Просвіта». 7. Який рік сколихнув Україну проти сваволі самодержавства та відзначився масовим вшануванням геніального Пророка? а) 1900-й; б) 1904-й; в) 1914-й; г) 1918-й. 8. Хто створив перший великий пам’ятник Кобзареві в місті Ромнах Сумської області? а) С. Сліпуха; б) І. Кавалерідзе; в) К. Герещенко; г) М. Манізер. 9. Яке французьке місто має пам’ятник великого сина українського народу? а) Вінніпег; б) Торонто; в) Тулуза; г) Палєрмо.
7 клас. ІІ семестр
217
10. Про що свідчить той факт, що пам’ятники нашому поетові відкрито не тільки в Україні, а й у багатьох інших країнах? а) Про те, що український поет дуже популярний; б) про те, що Т. Г. Шевченко мав багато знайомих; в) про те, що творчість Кобзаря близька й зрозуміла світовій громадськості; г) про вияв глибокої поваги й шани народів світу нескореному борцеві за волю. Опишіть пам’ятник Т. Г. Шевченку, встановлений у вашому місті (селі).
ГОВОРІННЯ Діалогічне мовлення Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте зразок діалогу на тему «Київські князі». За поданим зразком підготуйте власний діалог і розіграйте його перед класом. — Про останніх київських князів Володимира та Ярослава я чув багато. А хто були перші київські правителі? — Першими київськими правителями можна вважати Аскольда і Діра. У середині ІХ століття вони заволоділи Києвом. Це було зовсім просто, адже Київ був тоді невеликим ремісничим містом і не мав свого війська. — Так, тепер починаю згадувати. А після них? — Про славні походи Аскольда і Діра почув новгородський воєвода Олег. У 882 році він захопив місто, проголосивши його «матір’ю міст руських». Олег був сміливим і розумним воєначальником, тому повертався з походів лише з перемогою. — Чи це не той Олег, що ввійшов у літературу та історію як «Віщий»? — Саме той. І саме йому, помираючи, старий новгородський князь Рюрик наказав доглядати малого Ігоря, а як прийде час — віддати йому престол, бо був Ігор княжого роду. Виховуючись у такого сміливого полководця, Ігор виріс хоробрим та дужим. У 912 році він став правителем Київської Русі. Ігор здійснив багато гучних походів. Загинув він під час збирання данини. Древляни, не бажаючи багато платити, вбили князя. — Це не з дружиною Ігоря, Ольгою, пов’язана історія з голубами та жорстока помста древлянам за смерть чоловіка? — Правильно. Дізнавшись про смерть чоловіка, вона вирішила помститись. Приїхала з військом у древлянську столицю Іскоростень. Розіслала вість, що в данину візьме лише по два голуби від оселі. Древлянам сподобався цей дешевий відкуп і вони принесли голубів. Ольга наказала прив’язати до кожного птаха по жарині та відпустити на волю. Голуби
218
Українська мова. 5–7 класи
полетіли додому й підпалили будівлі. Пожежа знищила Іскоростень. Після того Ольга була княгинею ще 19 років, з 945 по 964. — Хто ж був наступним? — 964 року князем став Святослав — син Ігоря та Ольги. У народі його називали Святославом Хоробрим. Всі 8 років князювання він провів у військових походах. Та ніколи не нападав на ворога зненацька. Навпаки — щораз попереджав ворога: «Іду на вас!» Так він давав змогу супернику підготуватися до бою. — А після Святослава княжили Володимир і Ярослав? — Так. — Отже, тепер і я можу дещо розповісти. Син Святослава — Володимир — почав княжити на Русі у 980 році. Перше, що він зробив — об’єднав усі руські землі. Та найбільше пошани і честі Володимир здобув за те, що охрестив Київську Русь. До цього русичі були язичниками — поклонялися багатьом богам. У 988 році Володимир побудував першу школу. На Русі почала розвиватися культура. — І за все це назвали князя Володимиром Великим. — Правильно. А 1036 року князем київським став Ярослав. Цей князь, хоч і був сміливим та сильним, а все ж воювати не любив. Він зводив церкви, відкривав школи. У 1037 році побудував Софію Київську. Донині цей собор милує око красою і величчю. За Ярославового князювання Київська Русь досягла найбільшого розквіту. За це народ назвав Ярослава Мудрим. — А щоб більше дізнатися про київських князів, треба звернутися до книжок. — До яких саме? — Це історичні романи Павла Загребельного, твори Семена Скляренка, п’єси Івана Кочерги та багато іншої цікавої літератури про нашу минувшину. — Дякую за підказку і за цю цікаву бесіду. Адже, як-то кажуть, хто не знає свого минулого, не вартий і майбутнього. (З журналу) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте наведений уривок. На його основі побудуйте діалог на тему «Що означає бути доброю людиною», наводячи власні приклади з життя. Продовжіть його дискусією про те, чи згодні ви з думкою вчителя. Учився в нашому класі Петро. Був у нього собака Сом. Третій рік учився Петро, і щодня приходив до школи разом з ним його вірний Сом. Він ніс у зубах мішечок з Петриковими капцями (для занять з фізкультури в спортивному залі).
7 клас. ІІ семестр
219
Перед зимовими канікулами виїхали батьки Петрові далеко — аж на Сахалін. А Сома не взяли. Скільки не просив Петро, скільки не благав,— не дозволили хлопцеві брати собаку. — Знаєте що, хлопці,— сказав перед від’їздом Петро. — Залишу я мішечок з капцями, а Сом хай у тебе, Миколо, живе. Перенесли ми будку Сомову з подвір’я Петрових батьків на Миколине подвір’я, а ще одну будку спорудили біля школи — на час негоди. Смутний став Сом. Щоранку, йдучи до школи, Микола дає Сомові мішечок з Петровими капцями, і собака стає веселим, лащиться, хвостом махає — думає, що з другом зараз зустрінеться. Біля шкільних дверей Микола бере мішечок, а Сом так благально дивиться на хлопчика, немов питає: «А де ж Петро?» До кінця занять сидить собака під шкільними дверима. На перервах кожен намагається приголубити Сома; всі діти переживають його самотність. Йдучи додому, Микола знову дає собаці мішечок з Петровими капцями, знову собака дивиться благально: а де ж Петро? Всі в школі гостро переживають ці хвилини, багато з тих, кому зовсім не по дорозі, йдуть із собакою… — Навіщо ми обманюємо його? — запитав одного разу Степан. — Залиш, Миколо, дома цей мішечок… ну, заховай… Хай Сом знає правду. Запитали вчителя: що він порадить? — Ні, хлопці,— сказав учитель. — Хай вірить. Так йому легше жити. Не було в класі дитини, яка б не переживала доброти, ласки, великодушності. Кожний почував себе сильним, захищаючи слабкого. (За В. Сухомлинським) Завдання 3-го та 4-го рівнів За поданою темою утворіть діалог (дискусію). Розіграйте його перед класом. Тема: «Що в житті людини головне». Монологічне мовлення (усне). Усний твір Завдання 1-го рівня На основі поданого допоміжного матеріалу сформулюйте власне монологічне висловлювання (усний твір) на тему «Перший весняний день». *** Дві жовтогрудки веселенько вицвірінькують у припорошеному гіллі. Вони вже чують весну. Допитливо схиливши голівки набік, дивляться зверху, а потім, осмілівши, злітають на сніг. А сонце — молоде, весняне — аж сурмить над степом. Чорні смуги курять мінливими відпарами, ламають обриси хаток та дерев. А по ярах та байраках білі косиці снігів як помах білої хустини.
220
Українська мова. 5–7 класи
… Далеко попереду блиснула під сонцем вузька блакитна смужка води й знову зникла. Повітря стало прохолодним, запахло вологою. Внизу під кручею бились хвилі. Шелестіла, обсипаючись цівками, червона жорства, і піна від неї при березі теж була червона. А за Дніпром купалися в мареві села й куріли димки над садками. Скоро городи копать почнуть, дерева підбілювати, хати… (За Гр. Тютюнником) *** Удень світило сонце. Пролітали над слободою то журавлині ключі, то косяки диких гусей. Мерехтіли в синьому просторі, розсікаючи стомленими крилами повітря, дикі качки. Надходила весна. Сніг лишився тільки в ярах та вибалках — ніздрюватий, завіяний порохом, прижухлий. А на пагорбах під сонцем випиналася з відталої землі перша свіжа яскраво-зелена трава. Вранці діти йшли до школи. Тримали в рученятах букетики синіх пролісків та рожевого рясту, щоб піднести їх улюбленим вчителькам. І в оцих перших квітках відчувався теж подих і нестримне наближення весни. (За А. Шияном) *** Починалася весна, і я чув, як усе дзвінкіше й дзвінкіше лунає капіж, тануть бурульки і крапля за краплею падає з даху. Аж якось серед цих звичних звуків мені почулося щось незвичайне, посправжньому весняне. То кричали дикі гуси, які поверталися в рідні місця. Клич цей кілька разів повторився й умовк, квапливий, тривожний. І я собі яскраво уявив гусячу зграю, що перетинала небо. Я від душі вітав сміливців. Хіба мало лиха зазнали вони на своєму шляху, перш ніж провістити весну над рідними озерами! Мені стало радісно, легко. Тепер я знаю: настала весна і зимі більше нема вороття. (За В. Земляком) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте уривки на тему «Ім’я твоє — твій друг». Розшукайте відповідні матеріали про власне ім’я. За поданими зразками побудуйте розповідь про значення і походження свого імені. *** «У світі одне, але всім потрібне»,— так визначила вагу людського наймення народна мудрість. Ім’я має велике значення в житті кожного з нас, воно супроводить все і всіх, мов вірний друг. Згадаймо ж про деякі з них. ДМИТРО Мешканці давньої Греції вельми шанували легендарну сестру бога Зевса, котру звали Деметрою, або Димитрою. Була вона богинею достатку й хліборобства. Саме її наймення стало основою нашого імені Дмитро,
7 клас. ІІ семестр
221
яке, отож, у вільному перекладі може означати: той, хто належить Деметрі, або той, хто обробляє землю, хлібороб. Ім’я має чимало здрібнілих форм (Дмитрик, Дмитрусь, Митько) та дало початок чималому гурту прізвищ: Дмитренко, Дмитрук, Матюшенко тощо. ІННА Інна — наше «молоде», але за походженням досить давнє жіноче ім’я. Звучить воно ніжно й лірично, як це видно з вірша П. Тичини «О, панно Інно…» Ім’я це не слов’янське і навіть невідомо яке, може скіфське, а може, й давньолатинське, як, скажімо, Інокентій. Дехто розшифровує слово Інна, як бурхливий потік. У люди пішло це ім’я зі сторінок «Житій Святих», зафіксованих у відомих «Четьях-Мінеях», друкованих, до речі, в Києві. В одного з християнських апостолів, Андрія, пишеться в тих «Житіях», було три учні родом зі Скіфії: Інна, Римма і Пінна. Кожний із них, мов той гірський потік, нападав і громив поганців, проповідуючи нову християнську віру. І за це вони поплатилися. Всіх трьох сатрапи якогось тирана живцем вморозили в лід річки, і всі три проповідники загинули. Ім’я ж Інна залишилось «жити». Але — диво! — протягом багатьох сторіч воно з чоловічого перетворилося на жіноче. Чому? Може, тому, що Інна дуже нагадує слов’янське (скажімо, польське) слово — займенник жіночого роду «інна», тобто «інша». ОКСАНА Одним з найпоширеніших і найулюбленіших українських наймень є жіноче ім’я — Оксана. У прадавніх та сучасних народних піснях і думах, у поемах, романах, драмах та операх зустрічається воно досить часто. Пригадаймо хоча б двох чудових Оксан із «Гайдамаків» та із «Запорожця за Дунаєм». Це ім’я залетіло до нас за часів Київської держави із Греції через Візантію. Спочатку воно звучало як «Ксенія», «Ксеня», що й перекладається словами «гість», «гостинна», «чужоземка». Слово «Ксеня» згодом, за мовним законом, згідно з яким перед двома важкими для вимови приголосними (кс), одержало приросток — літеру «о» і перетворилося в слово «Оксана». Основа імені Оксана — грецьке слово «ксенос» — є одним із коренів також чоловічого імені Ксенофонт (чужоземний, заморський гість). Від цієї ж основи, кажуть дослідники, походить і давня назва Чорного моря — Понт Евксинський (Море гостинне), а ще раніше Понтос Аксейнос — Море негостинне. Цікаво відзначити, що й східні слов’яни, як це видно із знайдених у Новгороді так званих «берестяних грамот», теж мали ім’я, рівнозначне грецькому за своїм значеннєвим змістом — Гостята (ХІІ ст.).
Українська мова. 5–7 класи
222
ТАРАС Україна дала світовій історії і світовій літературі двох безсмертних Тарасів: легендарного керівника селянського повстання Тараса Федоровича (Трясила) і великого Кобзаря Тараса Шевченка. Першого з них обезсмертив славний українець Микола Гоголь, другий став співцем усього українського народу. Важко знайти більш дивовижну тотожність характерів та значення імен, аніж у цих двох велетнів нашої землі. Може здатися, нібито ті наймення дав їм якийсь провидець. Тарас-бо, бачте, походить від грецького слова «тарактікос», котре у вільному перекладі українською мовою означає: «бунтівливий, той, хто викликає збентеження». А саме такими, бунтівливими й непокірними, були згадані бійці української шаблі та караючого пера. Ім’я Тарас від Шевченка стало у нас неймовірно популярним, якимсь суто національним. Його часто можна зустріти в старих і нових метричних документах. Це гарне, мужнє наймення в Україні відоме здавна. У документах його вже можна зустріти під датою 1400 року. За цей період від нього виникло багато прізвищ, зокрема: Тарасенко, Тарасів, Тарасюк, Таращук тощо. На основі імені виникла й назва міста Тараща. (Із досліджень І. Глинського) Завдання 3-го та 4-го рівнів Утворіть монологічне висловлювання (усний твір) на тему «Чому Київ називають «Серцем України».
ЧИТАННЯ Читання вголос Завдання 1-го рівня Пригадайте, що називається «рефреном». Для чого він вживається в літературі? Виразно прочитайте текст. РІДНА МОВА Вона вся з гомону лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, ґаптована сяйвом місяця і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожна її ниточка вимочена в Дунаї, криницях і струмках людської звитяги. Вона з голосу тура, мисливських сурем, скрипу дерев’яного рала, крику погонича, стогону вола в борозні, рокоту комбайна. Вона вся з колосся, осмаленого важкими війнами. Вона з блиску козацької шаблі і весла невільницького човна, що плине у бурях на тихі води. Вона вся з шляхетного лицарства, що йому ніщо найстрашніші муки й тортури. Вона як напнуті вітрила волі, зіткані з останнього поклику воїнів і борців повстання, битв за волю, честь і незалежність. Вона
7 клас. ІІ семестр
223
з полум’я очей, відчайдушної усмішки, рішучого вихору з-під каблука. Вона вся спрямована у стрімкий лет, щоб наша доля нас не цуралась. Вона з першого радісного щебету немовлят і тяжких похоронних плачів. Вона вся з весен і морозу, так часто палена спекою, бита градом і дощем, але завжди повна осіннього достигання. Вона із зелених глибин і небесних висот. Вона вся з могуті інтелекту і криці моралі. Вона з колискової молодої матері над первістком. Вона вся з шелесту дерев життя і пізнання зі старого в новий світ. Вона вся з хмари і грому, як з води і роси,— така українська мова. Ніжна й тендітна, а міцніша від броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі — непорочність і чистота. (За Б. Харчуком) Завдання 2-го рівня Виразно прочитайте діалог Тараса і Катрусі за ролями. Пригадайте, що таке «ремарка». Читаючи текст, звертайте увагу на авторські ремарки. ПЕРША МАНДРІВКА (сценічна картина з дитячих літ Тараса Шевченка) Дія відбувається в селі Моринцях. Садок ранньою порою, збоку — хата, за садом — степ і козацька могила.
Та р а с (вибігає в самій сорочці, протираючи очі). Ті стовпи (вказує пальцем), що там далеко підпирають небо, не сходять мені з думки. Навіть приснилися тої ночі. Вчора під вечір з цієї вишні я їх побачив. О, як вони виблискували на сонці, немов вода в річці. Треба знову вилізти на цю гілляку й подивитись. (Пробує лізти на дерево, але йому це не вдається.) А я таки мушу вилізти, бо дід Іван казав, що це сором для хлопця, як наміреного діла не доконає. А може тому не вдалося мені вилізти, бо я ще не вмивався і сплю всередині? (Миється росою, яку руками згортає з трави, а відтак обтирається рукавом сорочки. Тепер спритно вилазить на дерево, сідає на гілці й голосно викрикує.) Е! Е-ге-ге! Божі стовпи! (Простягає руку.) Он, як сяють вони на сонці! А як близенько. (Придивляється.) А може… однак спробую піти до тих стовпів, а по них до самого Бога. К а т р у с я (виходить із хати). А ти, Та р а се, куди поліз? Вишні ще не дозріли. Недавно лиш відцвів наш садок. Та р а с. А як тоді хрущі гули над вишнями, правда? К а т р у с я. Злізай, Та р а се, а то ще впадеш! Та р а с. Не бійся, К а т р у с ю, я не впаду! Он, поглянь, сестричко, як ті стовпи, що небо підпирають, сяють на сонці. К а т р у с я (чекає, коли Та р а с злізе з вишні, а потім гладить його по голівці й усміхається). Ой, ти маленький, ой, ти смішненький, та ж то не стовпи, а… Та р а с. Стовпи! Тільки стовпи так гарно сяють. Видно, що з неба…
Українська мова. 5–7 класи
224
К а т р у с я. Хай будуть тобі стовпи, а що ясніють — то правда. Виглядають з зеленого степу, мов з раю! Гарно так на світі, а тут… Та р а с. А он могила, що про неї дід Іван розказував — така сумна… Вона сумує за козаками… Правда, Катрусю?! К а т р у с я. Так, сумує… А коли ти, Тарасе, вперше побачив ці твої «стовпи»? Та р а с. Вчора під вечір. Вони мені навіть вночі приснилися! І ця могила теж приснилася… З могили встав дужий козак і казав мені піти до тих стовпів, а вночі повернутися на могилу! Діти сідають біля вишні.
К а т р у с я. То ти тому так рано зі сну зірвався, щоби подивитися на ті стовпи і на могилу? Здалека чути сумну дівочу пісню. Діти прислухаються.
Та р а с. Де то так гарно співають дівчата? К а т р у с я. Це на панському полі. Та р а с. А чому вони так сумно співають? Вони ж молоді — то повинні бути веселі. К а т р у с я. Сумна доля й сумна пісня. Та р а с. Знаєш, Катрусю, я хотів би піти до тих стовпів, що ген там підпирають небо, а вночі до тої високої могили. К а т р у с я. Та пощо, Тарасе? Пощо до тих стовпів, пощо вночі до могили? Та р а с. Я по тих стовпах виліз би до неба, високо-високо, аж до самого Бога. Я просив би у Бога здоров’я для мами і знесення панщини, щоби в Україні всі стали вільними й веселими… Щоби козаки гарцювали на конях у червоних жупанах, як дід оповідав. Я попросив би Бога, щоб дав мені доброго вчителя, який навчив би мене читати й малювати… Якби я міг!.. К а т р у с я (весело). Мій добрий братчику, мудрий Та р а сику, як я люблю тебе за твоє золоте серце… (Цілує Тараса.) Та р а с. І я тебе, сестричко, люблю, як маму! К а т р у с я. Тарасе, ти вже сказав, пощо підеш до тих стовпів, а навіщо підеш вночі на могилу? Ти ж знаєш, як там вночі страшно. Дід Іван казав, що померлі вусаті козаки встають з могили, дивляться на степ, на села, на всю Україну… схиляють чубаті голови й сумно-сумно розмовляють та над долею людей гірко ридають… Та р а с. Тому я і хочу туди піти, щоб підслухати їх розмову… К а т р у с я. А не злякаєшся? Та р а с. Своїх, навіть мертвих, не боюся! Я їм розповім про гірке життя тата й мами. Вони дадуть мені таке зілля, про яке дід Іван розказував. Від того зілля я зроблюся великим і сильним, а тоді все лихо прожену з України! К а т р у с я. Дав би Бог тобі таку силу! Не можна більше дивитися на те лихо, на замучених людей, на бідних дітей… Та й нас колись, братику,
7 клас. ІІ семестр
225
як нічого не зміниться, посіпаки поженуть на панщину. Мене, то вже за рік, за два. Та р а с (скрикує). Ні, я не пущу тебе на панщину! К а т р у с я (крізь сльози). Ой, Тарасе, Тарасе, моє ж ти серденько, добрий мій братчику (піднімається), я йду, мама нездужає, треба в хаті порядкувати. А до стовпів сам не йди. В неділю підемо обоє. (За С. Королем) Завдання 3-го та 4-го рівнів І варіант. Вивчіть напам’ять поезію Т. Г. Шевченка. Виразно прочитайте її з пам’яті. СЕСТРІ Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: «Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі?» І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина. Дніпро геть-геть собі розкинувсь! Сіяє, батько, та горить! Дивлюсь, у темному садочку, Під вишнею у холодочку, Моя єдиная сестра! Многострадальная святая! Неначе в раї, спочиває Та з-за широкого Дніпра Мене, небога, виглядає. І їй здається — виринає З-за хвилі човен, доплива… І в хвилі човен порина. «Мій братику! Моя ти доле!» І ми прокинулись. Ти… На панщині, а я в неволі!.. Отак нам довелося йти Ще змалечку колючу ниву! Молися, сестро! Будем живі, То Бог поможе перейти. (20 липня 1859. Черкаси)
ІІ варіант. Вивчіть поезію напам’ять. Виразно прочитайте її з пам’яті. НА ВІДКРИТТЯ МУЗЕЮ ШЕВЧЕНКА Хоч би малесеньку хатину Він мріяв мати над Дніпром, Щоб у вечірнюю годину
Українська мова. 5–7 класи
226
Животворить своїм пером Народну душу, закликати Громадою обух сталить. Та не діждавсь він тої хати, Священний прах його лежить На березі Дніпра-Славути. Але воздвиг народ розкутий Не вбогу хатку — світлий дім, Щоб перед іменем твоїм Чоло схилити святобливо, Щоб діл твоїх незгасне диво Явити світові всьому. Минулого розбивши тьму, Стоїть Кобзар перед очима; Його тяжка й велична путь, Що нам ніколи не забуть У даль простерлася видима. Так, ти живеш у наші дні, Ти з нами в праці і в борні. Ти з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольності пророк, Приймаєш росяний вінок Із рук вкраїнського народу. (М. Рильський)
Читання мовчки І варіант (1-й рівень складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 4 хвилини. ХЛОПЕЦЬ З ОБРОТЬКОЮ Се діялось понад тисячу років тому. Печенізькому ханові Курі дуже хотілося захопити Київ, що гордо височів над Дніпром. Вождь кочових розбійників аж язиком прицмокував: «Е-е, царювати в Києві — се володіти найбагатшою країною у світі». Але хан Куря смертельно боявся Святослава — великого князя київського. А тому чекав вдалої нагоди для нападу. І таки дочекався. Святослав з військом вирушив у далекий похід на Дунай, і лише стара княгиня Ольга з онуками зосталася вдома. Зібрав тоді хан своїх вояків і оточив місто щільним кільцем — миша не пролізе. Та на заваді ворогам стали високі мури. — Силою не пробитися — змором візьму,— зло просичав Куря й став чекати. Через кілька днів їстивні запаси в киян скінчилися. У місті почався голод. Всі ці дні стояла княгиня Ольга на городищі. Вдивлялася в далечінь:
7 клас. ІІ семестр
227
там, за дарницькими лісами, воєвода Третич зі своїм військом. Не знав воєвода, що стольний Київ на краю загибелі. — Кияни дорогі! — гукнула княгиня Ольга. — Не можемо більше без води бути, голод терпіти! Завтра й позавтра дітей всіх втратимо. А в Княжичах і Броварах наш воєвода Третич стоїть. Хто з вас наважиться віднести йому звістку про біду нашу? Тиша. Лише чути довкруж дитячий плач і скімлення: «Мамо, води…», «Хліба…» І повторила княгиня: — Хто зможе сеї ночі пройти між печенігами, переплисти Дніпро і знайти воєводу Третича? Схудлі, почорнілі голодні люди посхиляли голови. Хто ж пройде, коли вороги день і ніч чатують, стоять плечем до плеча, гострі мечі наставивши. І тоді вийшов з натовпу хлопець. Було йому років 12. Але його карі очі палали звитягою: — Я пройду! Знав хлопець печенізьку мову — у полонених навчився. А ще на кмітливість свою покладався. Узяв кошлату, як у печенігів, шапку, вуздечку, що не дзеленчить вудилами — обротькою звану. Спустили сміливця з фортечної стіни у глибокий рів. Тамуючи подих, заліг він між кущами молодої бузини. Придивився. Зовсім близько палають ворожі вогнища. Перегукуються охоронці, вдивляючись у пітьму. Хлопець знав: довго лежати під кущами не можна. Лиш зійде місяць — його помітять. Тож рішуче підвівся і, розмахуючи обротькою, пішов між вогні. Осліплений полум’ям і сльозами, що текли від ядучого диму, ненароком наступив на руку печеніжину, що спав. — Хто такий? — зле озвався чужинець, прокидаючись. — Коня шукаю,— мовив юнак печенізькою, показуючи обротьку. Кочівник знов захропів, а кмітливий хлопець чимдуж кинувся вниз, до Дніпра. Сходив місяць, коли юнак увійшов у холодну воду. Похопилися печеніги. Пустили стріли навздогін, але не поцілили. Виплив далеко внизу — мокрий, закоцюблий. При місяці швидко знайшов дорогу й побіг лісовими хащами. Десь у пітьмі завиває вовк, гаддя сичить під корчами. Не зважає — біжить і біжить. Он вже й річка блищить між дерев. Коли перебрів річку Дарницю, помітив невелике вогнище. Якийсь чоловік пас коней. — Хто ти є? — здивовано запитав пастух. Хлопець розповів. — Що ж, сідай ось на коня. Я відвезу тебе. Бо сам ти Третича не знайдеш. Незабаром обоє дісталися Княжичів. Відшукали воєводу. Хоробрий юнак переказав йому слова княгині Ольги.
228
Українська мова. 5–7 класи
…Коли перші промені сонця позолотили мури Києва, бойова дружина Третича з’явилася на лівому березі Дніпра. Було тільки сто дружинників. А ворогів — чотири тисячі. Та хитрий Третич повелів сурмити всім своїм воям у ріг. Першим кинувся тікати сам хан Куря: перелякався, подумавши, що Святослав повернувся. За ним повіялась уся орда. Хутко щезла. Ніби й не було. Третич зі своїми дружинниками переплив Дніпро на схованих поромах і Боричевим узвозом урочисто в’їхав до Києва. На коні поруч з воєводою їхав сміливий хлопчик. Низько вклонилася йому стара княгиня Ольга, як безстрашному воїну. Так понад тисячу років тому врятував Київ хоробрий хлопець. Ми не знаємо його імені, але він завжди буде для нас відважним юним киянином. (582 сл.; С. Плачинда) Дайте відповіді на питання, обравши один із пропонованих варіантів. 1. Коли відбувалися події, описані в історичному оповіданні? а) Понад тисячу років тому; б) понад дві тисячі років тому; в) понад три тисячі років тому; г) понад сто років тому. 2. Хто вирішив захопити Київ? а) Кримський хан Гірей; б) турецький султан Осман; в) печенізький хан Куря; г) монголо-татарський хан Батий. 3. Кого найбільше боявся загарбник? а) Князя Ярослава; б) князя Святослава; в) князя Володимира; г) хлопця з обротькою. 4. Куди вирушив київський князь з військом? а) На Дунай; б) на Дніпро; в) на Хортицю; г) на Десну. 5. Хто залишився правителем Києва? а) Воєвода Третич; б) княгиня Ольга; в) син князя; г) брат воєводи. 6. Чому завойовники не змогли відразу взяти місто? а) Бо кияни чинили шалений опір; б) бо військо збунтувалось; в) бо заважали природні умови; г) бо на заваді стали високі мури. 7. Від чого потерпали кияни? а) Від постійних нападів ворогів; б) від жахливої спеки;
7 клас. ІІ семестр
229
в) від голоду і спраги; г) від страшної зливи. 8. Що треба було зробити для порятунку мешканців? а) Об’єднатися і розбити ворога; б) здатися в полон; в) дочекатися князя з військом; г) передати звістку воєводі Третичу. 9. Скільки років було юному киянину? а) Десять; б) одинадцять; в) дванадцять; г) тринадцять. 10. Що допомогло хлопцеві пройти крізь вороже оточення? а) Знання чужої мови і кмітливість; б) сила й мужність; в) маленький зріст і юний вік; г) вміння маскуватися. 11. Як перемогли ворога? а) Чисельною перевагою; б) відчайдушним натиском; в) хитрістю та розумом; г) ліпшою зброєю. 12. Ким залишився в пам’яті нащадків рятівник Києва? а) Хоробрим парубком; б) сміливим хлопчиком; в) відважним юним киянином; г) маленьким рятівником великого міста. ІІ варіант (2-й рівень складності) Читаючи текст, відмітьте правильні, на вашу думку, варіанти відповідей. На виконання цього завдання відводиться 3 хвилини. 1. До якого жанру належить «Чуєш, брате мій…»? а) Народна пісня; б) літературнй твір; в) історична балада; г) заборонена література. 2. Де знаходиться батьківщина Богдана Лепкого? а) На Поліссі; б) на Волині; в) на Поділлі; г) на Полтавщині. 3. Коли і в якій родині народився майбутній письменник? а) 10 жовтня 1873 року в родині сільського лікаря; б) 9 листопада 1872 року в родині сільського священика; в) 11 вересня 1874 року в родині сільського вчителя; г) 14 грудня 1871 року в родині міського громадського діяча. 4. Як звати Богдана Лепкого по батькові? а) Сидорович; б) Сергійович; в) Сталонович; г) Сельвестрович.
230
Українська мова. 5–7 класи
5. Скільки років було хлопцеві, коли в сім’ї сталася трагедія — смерть брата і сестер від дифтериту? а) Сім років; б) шість років; в) п’ять років; г) чотири роки. 6. Чому Богдан пішов одразу до другого класу Бережанської «нормальної» школи? а) Бо його вік підходив для другого класу; б) через хворобу; в) завдяки здібностям і домашній освіті; г) тому, що перший клас був «ненормальним». 7. Про яких казкових істот Богдан Лепкий написав свою першу поему? а) Про мавок; б) про русалок; в) про фей; г) про відьом. 8. Ким мріяв стати юнак? а) Композитором; б) артистом; в) письменником; г) художником. 9. У який університет запросили Лепкого викладати українську мову та літературу? а) У Віденський; б) у Харківський; в) у Ягелонський; г) у Львівський. 10. Де закінчив свій життєвий і творчий шлях видатний український письменник? а) У Кракові; б) у Львові; в) у Відні; г) у Бережанах. 11. Що з перелічених творів Богдана Лепкого є трилогією? а) «Сотниківна»; б) «Крутіж»; в) «Мазепа»; г) «Казка мойого життя». 12. Як в Україні вшановано пам’ять славетного поета? а) Відкрито багато пам’ятників Богданові Лепкому; б) його ім’ям названо університет, де він навчався; в) масово тиражуються твори поета; г) на його батьківщині створено музей родини Лепких. КАЗКА МОЙОГО ЖИТТЯ Хто з вас не знає милої серцю кожного українця пісні «Чуєш, брате мій…», але чи знаєте ви, що її автором є відомий український письменник Богдан Лепкий, прізвище якого замовчувалось, а твори були заборонені. Батьківщина письменника — Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами. Народився Б. Лепкий 9 листопада 1872 року в родині сільського священика Сильвестра Лепкого. Батько був людиною високоосвіченою і прогресивною, брав участь у підготовці шкільних
7 клас. ІІ семестр
231
підручників, писав і публікував свої твори. Пізніше Б. Лепкий назве батька своїм найсуворішим критиком. Дитинство Богдана було безхмарним, але коли йому було п’ять років, раптово — за одну ніч — померли від дифтериту дві його молодші сестри й брат, що дуже вплинуло на вразливу натуру хлопчика, який і сам ледве вижив. Перші знання майбутній письменник одержав у батьківському домі. Швидко — за одну зиму — навчився читати, писати й рахувати. Батько розповідав йому про пригоди Робінзона Крузо, про письменників, художників; старенька няня, родом з Наддніпрянської України, співала чумацьких пісень; а від діда, який замолоду був знайомий з Маркіяном Шашкевичем, допитливий хлопчина дізнався про давні часи, історичні події в Україні. Завдяки домашньому вчителю, крім основ шкільної науки, здібний учень познайомився з літературними творами українських письменників, знав напам’ять багато віршів Тараса Шевченка. У шість років Богдана віддали до Бережанської так званої «нормальної» школи (відразу до другого класу). Між Бережанами і Поручином (село, куди переїхали батьки) минула юність Богдана-гімназиста. Село й місто одночасно формували його характер і світогляд. Від селян він чув багато легенд і переказів про давні часи, що потім вплелися у його літературні твори. Про Бережани Лепкий згадує, як про осередок культурного життя, а, зокрема, про гімназію, як про притулок талановитих хлопців. Ще в другому класі гімназії, під впливом бабусиних оповідей, Богдан Лепкий написав поему про русалок. Та юнак писав принагідно, серйозно ж готувався стати художником. Після закінчення гімназії вступив у Відні до Академії мистецтв, але швидко зрозумів, що малювання не його покликання. Лепкий остаточно обирає літературний шлях. Вчиться у Віденському, а згодом у Львівському університетах. По закінченні навчання працює вчителем української і німецької мов та літератур у Бережанській гімназії. А коли в Кракові (Польща) у Ягелонському університеті відкрили відділ української мови і літератури, викладати ці предмети запросили Богдана Лепкого. Під час першої світової війни потрапляє до Німеччини, де з товаришами-однодумцями провадить велику культурно-освітню роботу серед полонених українців у німецьких таборах. Після війни повертається до Кракова й продовжує працю як професор у Ягелонському університеті. У цьому старовинному місті сусідньої Польщі Богдан Лепкий закінчив свій життєвий шлях, залишивши нам у спадок неоціненний літературний доробок, що вагомо збагатив нашу культуру. Створене Лепким є таким неосяжним, талановитим і багатогранним, що його не в змозі поглинути ніяке забуття. У наш час часто друкуються вірші та оповідання Богдана Лепкого, сподіваємось, що деякі з них вам запам’яталися і ви обов’язково
232
Українська мова. 5–7 класи
захочете глибше познайомитися з його поезією, історичними повістями «Сотниківна», «Крутіж» та іншими, і неодмінно прочитати трилогію «Мазепа». Але для початку радимо вам прочитати літературний спогад письменника, назва якого говорить сама за себе — «Казка мойого життя». З цього твору ви довідаєтеся багато цікавого про Богдана Лепкого, його батьків, близьких, перших вчителів, про радощі безтурботного дитинства, про перші дитячі здобутки й гіркі втрати. Якщо трапиться нагода побувати у місцях дитинства та юності нашого славетного поета, неодмінно відвідайте музей родини Лепких у селі Жукові, що біля Бережан. (520 сл.; з журналу) ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Уважно прочитайте текст. На його прочитання відводиться 2 хвилини. ЯКОГО КОЛЬОРУ СЛОВА Небо чисте, по-молодому усміхнене. Воно синіє так, наче там висіяно море волошок, і фіалок, і півників, і ще всячину квітів, що не в’януть, хоч би яка була спека, і не схиляють голівок у жалобі, хоч би як сонце не смажило. Мабуть, тому вподобав я дивитись на небо, що з-поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. Він мені скрізь увижається, й коли я бачу щось синє — чи квітку, чи очі, чи дівоче плаття, чи просто чую саме слово «синій»,— враз мені стає добре, я щасливий, і душа моя сміється й грає так, як грають проти сонця збиті на ставу бризки води. Іноді все в цьому світі уявляється мені синім: ото начебто ростуть сині тополі над синьою дорогою, їдуть сині вози, запряжені синіми кіньми, перепадають сині дощі. І як було б цікаво, якби раптом посеред зими випав на наше село синій сніг, синя хурделиця захурделила-зареготала! Але чомусь не можу уявити, щоб молоко нашої корови Лиски було синє. Ще можу припустити, що Лиска наша геть уся посиніла, й великі очі її стали сині, а от молоко залишається для мене білим, хоч як і силкуюся побачити його синім. І чомусь так само сметана для мене біліє, і сир, і вареники з сиром. А якого кольору слова? Тихесенько вимовляю слово «зелений», і постає переді мною все зелене, і я чомусь не сумніваюсь, що й саме це слово зеленого кольору. Вимовляю слово «мама» — і ввижається мені добра її усмішка, каро-іскристе мерехтіння в очах, ласкаве звучання голосу. Жоден колір, либонь, не пов’язується з її кольором, тільки, здається, наче сяє чимось золотистим від очей, вишневим — од губ, яблуками-антонівками — від рук. І за всім цим щемко постає слово «рідна», яке, здається, саме зовсім
7 клас. ІІ семестр
233
позбавляється кольору, а тільки дороге воно, ніжне, хвилююче, мов усі кольори, разом узяті. А слово «осінь» — жовте, бо восени дозрівають усі грушки в нашому садку, всі яблука. Спершу вони світяться поміж листям молодесеньким жовтим полум’ям, потім починають потроху падати на землю, згодом усе рясніше… Й одного дня залишається на гіллі саме тільки жовте, недогоріле листя. Слово «осінь» туге й жовте, наче віск. Слово «пролісок» — біле, й чомусь од нього пахне сніжком, який починає танути, й гострою весняною землею, й торішнім перепрілим листям. Слово «зозуля» якесь ніжне, зелененьке, мов пух на вербах, бо коли зозуля починала кувати в цьому році, то зелень на деревах була молода й свіжа, а вербовий цвіт опадав на воду, й здавалось, що вода зацвіла ніжним смарагдовим пушком. Пролетіла над подвір’ям ворона, пронесла в дзьобі галузку, а я подумав, що то вона понесла своє чорне слово. Бо слово «ворона» — чорне, як і слово «земля»… (420 сл.; Є. Гуцало) Дайте відповіді, обравши один із зазначених варіантів, та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Які квіти не згадано при описі синього неба? а) Волошки; б) півонії; в) фіалки; г) півники. 2. Що не може уявити собі синім автор тексту? а) Дощ; б) тополі; в) сніг; г) вареники з сиром. 3. Як звали корову, згадану в оповіданні? а) Люська; б) Ласка; в) Лиска; г) Лізка. 4. З яким узагальнюючим прикметником асоціюється образ матері? а) «Золотиста»; б) «рідна»; в) «вишнева»; г) «яблунева». 5. З чим порівнюється жовте слово «осінь»? а) З дозрілими грушками; б) з тугим воском; в) з опалими яблуками; г) з пожовклим листям. 6. Яке слово, за текстом, пахне перепрілим листям? а) «Осінь»; б) «земля»; в) «пролісок»; г) «ворона». 7. Чому слово зозуля викликає в уяві автора ніжно-зелений колір? а) бо зозуля — птиця зелена; б) бо цей птах в’є кубельце серед зеленого листя дерев;
Українська мова. 5–7 класи
234
в) бо слова зозуля і зелений починаються з однакової літери та схожі за звучанням; г) бо коли зозуля починає кувати, все навкруги стає якимсь ніжним і зелененьким. 8. Який колір має слово «ворона»? а) чорний; б) білий; в) сірий; г) смарагдовий. 9. Назвіть найулюбленіший колір автора твору. а) жовтий; б) зелений; в) синій; г) всі кольори. 10. Якого кольору слова? а) такого, яким їх написано; б) такого, якими ми їх собі уявляємо; в) чорного, бо написані на білому папері; г) кольорових слів не було, немає і не може бути. Назвіть свій улюблений колір та опишіть свої асоціації, пов’язані з ним.
ПИСЬМО Письмовий переказ Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть складний план прослуханого. За створеним планом напишіть докладний переказ тексту. РЯТІВНИЙ СТРУМОЧОК Я йшов лісом. День був спекотний, навіть птахи й ті замовкли. Дуже хотілося пити. «Що це? — зупинився я. — Ніби жебонить тоненька цівка води, невже десь близько струмок?» Обернувся, щось ніде не видно його прикмет. І тут я глянув собі під ноги й мало не засміявся. Та це ж мурашки, мурашиний струмок! Ось він в’ється, струменіє, обтікаючи дерева, пні й колоди. Серед опалого листя, злежаної глиці, серед лісових трав і квітів руді мурахи протоптали тоненьку стежечку. По ній загони мурашок спішать на допомогу рідному лісу, який зазнав лиха. Навкруги, наче краплі дощу,— клац, клац — падає з дерев гусінь-листоїд, тільки шерхіт стоїть від роботи цих нещадних шкідників. Бережіться, зубаті пильщики, підступні ненажери, не буде вам порятунку! Чуєте, хоробре мурашине військо йде на вас війною! Течуть від дому-мурашника, біжать на всі боки мурашині струмки. Я пішов уздовж одного такого струмка. Ось від нього відокремилася тоненька ниточка, ось вона підкотилася до товстелезного стовбура старої липи, ось уже мурашки хоробро лізуть на штурм, вгору по стовбуру, по гіллі й зникають у кроні дерева. І тут мурашиний струмок ниточка за ниточкою розчинився, зник серед дерев-велетнів.
7 клас. ІІ семестр
235
Ні, не знищити наших лісів незліченним полчищам шкідників! Завжди будуть жити, зеленіти й радувати нас здоровою силою наші могутні ліси. І так буде завжди, доки тектимуть у них такі цілющі, рятівні струмки. (211 сл.; за А. Сахаровим) Орієнтовний план І. Спекотний день у лісі. ІІ. Несподіванка. 1. «Мурашиний струмок». 2. Стежка, протоптана рудими мурахами. 3. Лихо в лісі. 4. Нещадні шкідники. ІІІ. Хоробре мурашине військо. ІV. Незнищенність лісів. Завдання 2-го рівня Слухаючи текст, запишіть розгорнутий план почутого. Виділіть у ньому головні (на вашу думку) моменти. За створеним планом напишіть стислий переказ тексту. З УСТ НАРОДУ Кілька років тому в Чигирині від сивої, спрацьованої за довге життя бабусі, я почув зворушливу легенду. Бабуся сиділа на ослоні в своїй тісненькій хатині, а довкола неї, по стінах, барвисто цвіли рушники, вишиті її сухими, жилавими руками. Її тихий голос дзвенів чисто, ніби Холодноярський струмок: — Жила в нашому містечку дівчина-красуня. Струнка, чорнобрива, з тугою косою за плечима. Знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала, танула серцем, ронила щиру сльозу, бо вчувала в тих мелодіях красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою, і мала вона от-от повінчатися зі своїм нареченим. Палко й вірно кохали вони одне одного. Та заступили світ чорні хмари війни… Топтали й ганьбили землю нашу злі воріженьки. Провела Олена свого любого на фронт, провела та й стала чекати… І тільки тоді, як визволили наш край Чигиринський з-під фашистських чобіт, тільки тоді приніс листоноша жаданий трикутничок. І не від Тихона, ні… Друзі його писали, що лежить її суджений у далекому лазареті, смертельно поранений, і марить її ім’ям. Просить привезти води з джерела, що на Замковій горі, благає долю, аби Оленчин голос почути, народною піснею з уст її душу вгамувати. Хутко зібралася дівчина й подалася до щастя свого аж за Урал. Відшукала, до спопелілих уст припала, джерельною водою напувала й тихо співала улюблену Тихонову пісню: Ой у лузі, та ще й при березі Червона калина…
236
Українська мова. 5–7 класи
І побачила Олена, як із тим її співом, її тихим сердечним голосом все ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому, вкрай змарнілому обличчі — тепло світилася усмішка… Дні й ночі просиджувала біля нього. А коли забирала додому, лікар-хірург відкликав Олену й сказав наодинці: «Не ми, а ваша любов, ваші пісні народні врятували солдата від смерті». — Чудова легенда,— сказав я бабусі й зауважив: — Тепер та дівчина, мабуть, як і ви, старенька й сива… — Ні,— усміхнулася бабуся,— вона ніскілечки не постаріла, залишилась, як і тоді, молодою. Любов і пісня вберегли її від старості. …Пізніше я поцікавився в одного з чигиринських журналістів, чи не чув він, бува, такої легенди… — Як не чув? Ви говорили з її героїнею, з самою Оленою Прокопівною — матір’ю шести синів. Жаль, Тихін Іванович торік помер. (352 сл.; за С. Носанєм) Орієнтовний план (розгорнутий) І. У Чигирині. 1. Сива бабуся. 2. Барвистий цвіт рушників на стінах. 3. Голос, ніби Холодноярський струмочок. ІІ. Зворушлива легенда. 1. Дівчина-красуня: а) опис зовнішності; б) любов до старовинних пісень; в) чарівний спів. 2. Палке кохання Олени. ІІІ. Чорні хмари війни. 1. Проводи на фронт коханого. 2. Довге очікування. 3. Лист від друзів Тихона: а) далекий лазарет; б) прохання нареченого. 4. Швидкі збори в далеку дорогу. 5. Жадана зустріч. 6. Боротьба зі смертю: а) джерельна вода й народна пісня; б) безсонні дні й ночі; в) врятування коханого. 7. Пояснення лікаря-хірурга. ІV. Діалог з бабусею. 1. Подяка за чудову легенду. 2. Чудодійний вплив любові й пісні. V. Розмова з місцевим журналістом.
7 клас. ІІ семестр
237
Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте уривок тексту. Зробіть докладний переказ почутого. Самостійно, на власний розсуд, закінчіть сюжетну лінію до розв’зки. БІЛА МАРА Тільки одного разу не прийшов старий Арсен до річки. Усі рибалки, що вудили в той ранок, страх як здивувалися. А сталося от що. Вставши, як і завжди, раненько, прихопив Арсен своє рибальське начиння та й пішов з двору. Попереду була Крута балка. Про цю балку він наслухався таких жахів, що і на старості побоювався тієї чорної прірви. То бачили в ній вовка, то чули, як там щоночі реготав пугач. Але Арсен вирішив йти: що буде, те й буде. Місяць стояв низько. У балці панувала темрява і якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік від Арсена, щось зашелестіло. Незабаром на стежку виповзло щось біле й посунуло просто на Арсена. «Свят, свят! Біла мара!» — прошепотів старий і, раз по раз озираючись, щодуху побіг до села. Далі до розв’язки учні продовжують сюжетну лінію самостійно. Продовження за автором Біля крайніх хат він зупинився й довго одхекувався. Тим часом надворі вже зовсім розвиднілось. «Що ж то воно за мара була?» — сказав уголос Арсен і, повагавшись, рушив до річки. Може, там нічого й не було? Проте не зробив і десяти кроків, як знову зупинився. «Мара» поволеньки повзла йому назустріч. Арсен підступив до неї кроків зо два, придивився пильненько і раптом затіпався від хриплого старечого реготу. То була газета, проткнута в кількох місцях сизими голками. А з-під неї стримів гострий їжачий писок. — То це ти, парубоче, лякаєш діда? — захлинаючись реготом, вимовив Арсен. Їжак сердито хрюкнув, обминув старого й поволік газету до села. Слідом за ним, поклавши вудочки на плече, потупцяв і Арсен. Бо яка ж тепер риболовля, як вже й сонце зійшло, а до річки ще йти та йти! (За Гр. Тютюнником) Письмовий твір Завдання 1-го рівня Використовуючи поданий допоміжний матеріал, напишіть твір на тему «Національний український одяг — історична спадщина наших славних предків». *** Під чужинським пануванням наш народ зберіг національний одяг. Це — символ, що його він проніс через всі віковічні страждання й утиски.
Українська мова. 5–7 класи
238
У збереженні національного одягу проявився здоровий народний інстинкт. Національний одяг, мова, віра та звичаї — все це надійний захист від національного занепаду. Артистичне багатство нашого одягу виявляється у розвиненій гамі кольорів та в мистецьких формах. А вишиття та мереживо на одязі — свідоцтво мистецького смаку й артистичного досвіду наших жінок. Майстерність, що передається від покоління до покоління,— традиція! Отже, збереження національного мистецтва одягу — це глибоке почуття Батьківщини та вірності традиції своїх батьків, дідів та прадідів. Це ознака кожного культурного народу! Національний одяг — це вияв святкового, врочисто піднесеного настрою. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів, щасливих днів України! (За О. Воропаєм) *** Крім побутового, дівоча хустка в Україні має ще й обрядове значення. У часи козаччини був добрий звичай у наших дівчат. Коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустину як символ вірності в коханні. На випадок, коли козака спіткає смерть у дорозі чи він загине в бою, хустка виконувала важливу роль. Нею вкривали обличчя козака, «щоб хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали…» Якщо козака ховали з військовими почестями, то тіло його клали в домовину, накриваючи червоною китайкою. А вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною. Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на ньому сіделечко, Хустиною вкрите.
Так писав про цей звичай Тарас Шевченко у своїй поемі «Хустина». (За О. Воропаєм) *** Український національний одяг має такі характерні прикмети: нечисленність частин убрання, простота крою, перевага білого кольору, спокійні барви прикрас та відсутність зайвої оздоби. Збережено почуття міри. Якщо переглянути одяг наших прикордонних місцевостей, то побачимо таке. На сході немає особливих відмінностей в одязі. Слобідська Україна майже не зазнала впливу чужинців щодо народного мистецтва. На півночі найхарактерніші властивості в одязі виявлені на волинському Поліссі. Чоловіки тут носять сорочку «на випуск», теплі безрукавки, довгі свити. Жіноче ж убрання зовсім подібне до вбрання жінок центральної України.
7 клас. ІІ семестр
239
На Холмщині, на західній Волині та на північно-західному Поділлі довгі свитки обшиті кольоровими стрічками чи шнурівками, смугасті спідниці. Найскладніше та найяскравіше народне вбрання гуцулів. Хутряницікептарі, короткі свитки-ґуні, що їх носять наопашки, та характерна гуцульська манта*. Тут же і яскраві кольорові тканини, чудесні, високомистецькі речі! Гуцули на Закарпатті ще добре зберегли культурну традицію свого народу. (За О. Воропаєм) Завдання 2-го рівня За поданим орієнтовним планом напишіть твір на тему «Що я знаю про східних слов’ян». Орієнтовний план І. Населення північної України. ІІ. Поселення східних слов’ян. 1. Невеликі за площею села. 2. Великі відстані між поселеннями. 3. «Гради» та їх призначення. ІІІ. Політична організація східних слов’ян. 1. Відсутність верховної влади. 2. Поклоніння спільним богам. 3. Загальна рада або «Віче». ІV. Непохитні й загартовані воїни. 1. Тактика ведення воєн. 2. Впертість і витривалість. V. Торгівля у східних слов’ян. 1. Купці зі Сходу. 2. Обмін плодами своєї землі. Завдання 3-го та 4-го рівнів Напишіть твір на тему «Якою я бачу школу майбутнього».
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ (ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ) 1-й рівень складності Уважно вислухайте питання, запишіть номери і дайте свій варіант відповіді на кожне з них, наприклад: 1 — а. 1. Чим службові частини мови відрізняються від самостійних? а) Не відрізняються нічим; б) службові частини мови, на відміну від самостійних, бувають тільки односкладними; * Манта — плащ.
Українська мова. 5–7 класи
240
в) службові частини мови вживаються тільки в називному відмінку; г) службові частини мови, на відміну від самостійних, не відповідають ні на яке питання і не бувають членами речення. 2. На що не вказує прийменник? а) На місце дії; б) на спосіб дії; в) на час дії; г) на мету дії. 3. Як утворилися похідні прийменники? а) Префіксально-суфіксальним способом; б) поєднанням прислівників та іменників з непохідними прийменниками; в) суфіксальним способом; г) префіксальним способом. 4. З яким відмінком не вживається прийменник в (у)? а) З орудним; б) з родовим; в) зі знахідним; г) з місцевим. 5. Яку роль відіграють сполучники у реченнях? а) вказують на причину дії; б) З’єднують однорідні члени та частини складного речення; в) називають предмети; г) вказують на співвідношення між членами речення. 6. Як пишуться сполучники з часткою б? а) Разом; б) через дефіс; в) окремо; г) таких поєднань не буває. 7. Скільки синонімів має сполучник і в українській мові? а) Ще один; б) ще два; в) ще три; г) ще чотири. 8. Що називається часткою? а) Службова частина мови, яка з’єднує члени речення; б) службова частина мови, яка виражає залежність іменника від інших слів; в) незмінна частина мови, яка виражає почуття; г) службова частина мови, яка надає додаткових відтінків значення в реченні. 9. Яка з цих часток формотворча? а) Хіба; б) хоч; в) хай; г) авжеж. 10. Коли частки бо, но, то, от, таки пишуться через дефіс? а) Завжди; б) коли підсилюють значення окремого слова; в) коли між часткою і словом стоїть інша частка; г) вони завжди пишуться разом.
7 клас. ІІ семестр
241
11. У якому випадку вигуки не виділяються розділовими знаками? а) Якщо стоять в середині речення; б) якщо вживаються з підвищеною інтонацією; в) якщо стоять перед особовим займенником; г) не виділяються ніколи. 12. Скільки самостійних частин в українській мові? а) Вісім; б) дев’ять; в) десять; г) одинадцять. ІІ варіант (2-й рівень складності) Уважно вислухайте питання та завдання до них. Дайте відповіді на питання, обравши один із зазначених варіантів, та виконайте запропоновані завдання. 1. Який з наведених нижче прийменників — похідний? а) Біля; б) коло; в) крізь; г) крім. Від якої частини мови він походить? Запишіть свою відповідь. 2. З яким із перелічених нижче відмінків вживається прийменник на? а) Родовий; б) давальний; в) знахідний; г) орудний. Утворіть та запишіть речення, де б цей прийменник вживався у відповідному відмінку. 3. Який з наведених сполучників є сполучником сурядності? а) Коли; б) щоб; в) але; г) якби. Запишіть складносурядне речення з цим сполучником, виділіть основи. 4. Для чого в українській мові сполучник і має ще два синоніми? а) Для милозвучності; б) для емоційного забарвлення; в) для розрізнення сурядного та підрядного зв’язку; г) для виділення змісту цілого речення або окремого словосполучення. Назвіть їх та запишіть три словосполучення, правильно використавши в них сполучники-синоніми. 5. Яка з поданих часток утворює наказовий спосіб дієслова і є формотворчою? а) Авжеж; б) нехай; в) все-таки; г) отож. Наведіть приклад дієслова наказового способу, утвореного за допомогою цієї частки.
242
Українська мова. 5–7 класи
6. Скільки частин мови не відносять до самостійних? а) Шість; б) п’ять; в) чотири; г) три. Назвіть їх та запишіть по одному прикладу. ІІІ варіант (3-й та 4-й рівні складності) Дайте відповіді та виконайте завдання до 10-го питання. 1. Яку функцію не виконують службові частини мови? а) Виражають залежність іменника від інших слів у реченні; б) з’єднують однорідні члени або частини складного речення; в) передають ознаку дії, ознаку предмета або ознаку іншої ознаки; г) виражають додаткові відтінки значення в реченні або утворюють деякі граматичні форми слів. 2. У якому випадку прийменник виділяється як член речення при синтаксичному розборі? а) Коли прийменник вжито з підметом; б) коли прийменник вжито з означенням; в) коли прийменник вжито з обставиною; г) коли прийменник вжито з додатком. 3. За яким принципом вживаються синонімічні прийменники в — у? а) Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, пишемо в; б) якщо наступне слово починається з голосного, пишемо у; в) якщо попереднє слово закінчується на голосний, пишемо в і навпаки; г) якщо попереднє слово закінчується на голосний, пишемо у і навпаки. 4. Який відмінок сполучається з прийменником із? а) Знахідний; б) давальний; в) орудний; г) називний. 5. Що з’єднують сполучники підрядності? а) Рівноправні частини складного речення; б) однорідні члени речення; в) нерівноправні частини складного речення; г) неоднорідні члени речення. 6. Як відрізнити складний сполучник проте від однозвучного поєднання прийменника і займенника та правильно записати їх? а) Якщо можна поставити питання, то це сполучник, частини якого пишуться окремо; б) якщо питання поставити не можна, то це прийменник і займенник, які пишуться разом; в) якщо питання поставити не можна, то це сполучник, який пишеться окремо і навпаки;
7 клас. ІІ семестр
243
г) якщо можна поставити питання, то це прийменник та займенник, які пишуться окремо і навпаки. 7. Який з наведених сполучників може мати два значення? а) Або; б) чи; в) та; г) що. 8. Яких часток не існує? а) Заперечних; б) стверджувальних; в) модальних; г) формотворчих. 9. Як пишуться повторювальні вигуки? а) Через дефіс; б) разом; в) окремо; г) між ними ставиться кома. 10. Які частки служать для підсилення сказаного? а) Мабуть, може, ледве, чи, навряд; б) тільки, хоч, лише; в) аж, ж, же, таки, все-таки, навіть; г) бо, но, то. Напишіть невелику замітку дискусійного характеру до газети, використовуючи речення з підсилювальними частками. Перелік тем (за вибором учня або вчителя): 1) «Що зміцнює сім’ю, а що її руйнує»; 2) «Які традиції мають зберегтися»; 3) «Яка краса людини найцінніша».
ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Підсумкова контрольна робота (диктант) Завдання 1-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування. У ПІСНІ — БЕЗСМЕРТЯ НАРОДУ Чути чудову, щиро народну Лисенкову мелодію: Туман хвилями лягає По степу німому; Гей вже сонечко сідає! Час і нам додому!
І уявляється, як сонце сідає десь у селі на Україні. Урочиста мелодія переливається з дужих парубочих грудей, неначе ліс гнеться під вітром. Чути втому в тих мелодіях. Ніби хлопці, вертаючись додому, співають ту пісню, а дівчата десь обзиваються за черешнями, примішують свої дзвінкі голоси: «Здорові, козаченьки! Ой, чи ви нас не забули?» І їх голоси, пронизані цвітом садків, долітають до хлопців, сплітаються з їх піснею.
Українська мова. 5–7 класи
244
А десь далеко-далеко в зеленому степу лунає дужий баритон вівчара. І лунає та дужа пісня з далекої давнини й досі понад степами, і буде лунати, не вмре, не загине… (115 сл.; за І. Нечуєм-Левицьким) Завдання 2-го рівня Уважно прослухайте текст. Запишіть його під диктування та виконайте граматичне завдання за варіантами. БАТЬКІВСЬКА ХАТА Стара батьківська хата. Це не міська квартира — взяв чемодан і був такий. Це — оселя. Ось вона стоїть: біла, чиста. Надворі літній день. Хлів також білий, з широкою смугою вохри внизу. На білій стіні — червоний перець, золоті початки кукурудзи й пучки лікарських трав. Серед двору висока стара груша. Під грушею стіл і підвішена до гілки дитяча колиска. Далі — город, луки, озера в комишах, а за озерами в мареві — Дніпро. І над усім блакитне небо. Ні хмаринки. Тут пройшло життя чотирьох, якщо не п’яти поколінь. Колись над широкими плавнями підіймалась їх церква. На десятки кілометрів простяглися порослі лісами знамениті очерети з мальовничими озерами, затоками, густими комишами. Царство риби, дичини, комарів, з якими нерозривно зв’язані спогади дитинства. (114 сл.; за О. Довженком) Граматичне завдання І варіант 1. Виписати речення, де не виступає в ролі префікса. 2. Із першого й другого абзаців виписати службові частини мови, назвати їх. 3. Зробити фонетичний розбір слова якщо. ІІ варіант 1. Виписати речення, де не виступає в ролі частки. 2. Із третього абзацу виписати службові частини мови, назвати їх. 3. Зробити фонетичний розбір слова п’яти. Завдання 3-го та 4-го рівнів Уважно прослухайте текст. Дивлячись на малюнок та використовуючи службові частини мови для об’єднання слів у речення, показу місця, часу, причини, мети дії тощо відтворіть прослуханий текст. Використайте у своїй роботі опорний матеріал, виписаний на дошці. Обладнання: на дошці — відповідна репродукція картини (наприклад, О. Г. Сластьона «Жниці») та виписані опорні словосполучення:
7 клас. ІІ семестр
245
Спокійно й широко тече дорога, могутня брама двох дубів, кована блакить неба, куріпкою щулиться наут, зелена вика, сніп мерехтливого проміння, молода жниця з серпом у руці, жовтогаряче поле, червона пшениця обабіч шляху. Хід уроку: 1. Опрацювання деталей малюнка. 2. Читання тексту вчителем. 3. Запис учнями на дошці опорних слів та словосполу чень. 4. Друге читання тексту вчителем та виголошення завдання. 5. Робота учнів над відтворенням тексту. У ЖНИВА Спокійно й широко тече дорога в іскристий південь. За селом, неначе в один день саджені, звелися могутньою брамою два дуби. На їхні плечі лягла кована блакить неба. Навколо, скільки оком кинеш, плюскотять на вузьких нивах пшениці. Перехитується довгими вусами ячмінь. Куріпкою щулиться по борозенках несміливий наут. Усміхається темно-блакитними очима зелена вика. Край дороги гаряче спалахнув сніп мерехтливого проміння. З серпом у зігнутій руці випросталася молода жниця, рукавом полотняної сорочки витерла піт з чола… Жовтогаряче поле загородилося полукіпками, співає косами, сріблиться серпами, цвіте жіночими спідницями. Пливе обабіч шляху жовта й червона пшениця, і аж на горбку зупиняється біля озерця рожевого маку. (100 сл.; за М. Стельмахом) Виведення підсумкового (семестрового) балу № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
Українська мова. 5–7 класи
246
№ 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Ім’я та прізвище учня
Аудію- Гововання ріння
Письмо
Читання
Про мову
Підсумковий бал
247
ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ПИТАННЯ 5 клас І семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант ІІ варіант
1 б в
2 в г
3 б б
4 а а
5 в г
6 б а
7 в г
8 г б
9 в г
10 в г
ІІІ варіант
а
г
б
в
г
б
б
г
в
б
11 в в
12 б г
11 б в
12 в б
11 в
12 в
11 а г
12 г б
11 б в
12 а г
Читання мовчки І варіант ІІ варіант
1 в в
2 г г
3 б а
4 а б
5 б а
6 г а
7 в г
8 б в
9 а в
10 в г
ІІІ варіант
б
а
г
б
а
в
а
г
в
б
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) І варіант
1 г
2 б
3 в
4 б
5 в
6 в
ІІ варіант
б
б
в
а
в
б
ІІІ варіант
б
а
б
в
б
в
7 в
8 в
9 г
10 б
б
г
г
в
ІІ семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант ІІ варіант
1 б в
2 а б
3 в г
4 г а
5 г г
6 б г
7 а а
8 в г
9 в б
10 б в
ІІІ варіант
б
в
г
б
г
б
г
б
в
б
Читання мовчки І варіант ІІ варіант
1 в г
2 в б
3 а в
4 а г
5 в а
6 а г
7 б а
8 а г
9 б г
10 в б
ІІІ варіант
г
в
в
а
в
г
а
а
г
в
Українська мова. 5–7 класи
248
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) 1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
б
г
в
в
б
г
в
г
б
в
11 г а
12 в г
11 в в
12 г г
11 б
12 а
11 б г
12 в в
11 а в
12 б г
І варіант
б
в
г
б
в
б
ІІ варіант
б
б
а
г
в
б
ІІІ варіант
а
г
в
г
а
в
6 клас І семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант ІІ варіант
1 б б
2 в г
3 в в
4 г а
5 в б
6 в г
7 а а
8 б в
9 г в
10 б г
ІІІ варіант
в
г
в
б
а
а
б
г
б
г
Читання мовчки І варіант ІІ варіант
1 б б
2 а в
3 в а
4 г г
5 б а
6 в б
7 в в
8 г г
9 б а
10 в б
ІІІ варіант
г
б
в
б
г
г
в
а
б
в
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) І варіант ІІ варіант ІІІ варіант
1 в а б
2 г в г
3 а г а
4 а б г
5 г б г
6 в г б
7 г
8 в
9 г
10 б
в
г
в
г
ІІ семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант ІІ варіант
1 б б
2 а в
3 в в
4 а б
5 г а
6 в в
7 г б
8 в в
9 а г
10 г Б
ІІІ варіант
б
а
а
б
в
б
в
в
а
б
Читання мовчки І варіант ІІ варіант
1 б в
2 г в
3 а в
4 в в
5 б б
6 г в
7 г г
8 а в
9 б а
10 г б
ІІІ варіант
г
б
а
г
а
в
в
б
в
г
11 клас
249
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) 1 б
2 г
ІІ варіант
в
ІІІ варіант
б
І варіант
3 а
4 г
5 а
6 г
б
г
б
а
б
г
г
в
б
г
7 б
8 в
9 а
10 в
в
г
г
в
11 а
12 а
11 а в
12 г г
11 б в
12 г в
11 г
12 б
11 г в
12 а а
11 в в
12 в г
7 клас І семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант ІІ варіант
1 а б
2 г в
3 б б
4 в в
5 г г
6 а б
7 г а
8 б б
9 б г
10 в а
ІІІ варіант
в
г
б
в
а
г
б
а
г
в
Читання мовчки І варіант ІІ варіант
1 в в
2 г в
3 б б
4 а а
5 г в
6 в б
7 а в
8 г г
9 б а
10 в г
ІІІ варіант
в
г
б
б
в
г
а
в
г
б
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) 1 г
2 а
3 г
4 в
5 а
6 г
ІІ варіант
г
б
в
б
в
в
ІІІ варіант
в
г
а
в
а
в
І варіант
7 б
8 в
9 а
10 а
в
а
б
г
ІІ семестр Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого) І варіант ІІ варіант
1 в г
2 в а
3 в б
4 г а
5 б в
6 а б
7 б в
8 г в
9 в г
10 в б
ІІІ варіант
в
г
в
а
в
г
в
б
в
г
Читання мовчки І варіант ІІ варіант
1 а б
2 в в
3 б б
4 а г
5 б в
6 г в
7 в б
8 г г
9 в в
10 а а
ІІІ варіант
б
г
в
б
б
в
г
а
в
б
Українська мова. 5–7 класи
250
Тестові завдання з вибірковими відповідями (для оцінювання мовних знань і вмінь учнів) І варіант
1 г
2 б
3 б
4 а
5 б
6 в
ІІ варіант
б
в
ІІІ варіант
в
в
в
а
б
б
в
в
в
г
7 б
8 г
9 в
10 б
в
б
а
в
11 в
12 а
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Кобцев Дмитро Анатолійович — викладач студії ділової української мови та культури мовлення Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича, здобувач наукового ступеня кандидата педагогічних наук (спеціальність — теорія і методика навчання української мови) інституту педагогіки АПН України.
7 клас. І семестр
251
Навчальне видання КОБЦЕВ Дмитро Анатолійович
УКРАЇНСЬКА МОВА. 5–7 КЛАСИ: критерії оцінювання, тестові завдання, дидактичні матеріали, методичний коментар соціокультурний принцип систематизації текстів Навчально-методичний посібник Головний редактор К. Ю. Голобородько Редактор О. О. Маленко Технічний редактор О. В. Лєбєдєва Коректор О. М. Журенко Підписано до друку 18.06.2007. Формат 60×90/16. Папір офсетний. Гарнітура Ньютон. Ум. друк. арк. 16,00. Замовлення № 7-06/19-05. Надруковано у друкарні ПП «Тріада+». Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15 ТОВ «Видавнича група “Основа”». Свідоцтво ДК № 1179 від 27.12.02 р. 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 66. Тел. (057) 731-96-33, 717-99-30 e-mail:
[email protected] www.osnova.com.ua
252
Українська мова. 5–7 класи
7 клас. І семестр
253
254
Українська мова. 5–7 класи
7 клас. І семестр
255
256
Українська мова. 5–7 класи
