Кращі весняні свята

УДК 808.51 ББК 74.200.25 В38 Серія «Шкільні сценарії» заснована 2006 року

В38 Весняні свята у школі (на допомогу педагогічним працівникам загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти) / Упоряд. О. В. Гноін­ ська. — Х.: Ранок-НТ, 2006. — 176 с.— (Шкільні сценарії).

ISBN 966–315–008–4 Мета цієї книги — допомогти вчителям в організації шкільних свят, зробити змістовним та веселим відпочинок школярів. Добірка сценаріїв, що містять багато віршів, ігор, конкурсів, відрізняється тематичною різноманітністю та доступністю у практичній реалізації. Збірник рекомендовано на допомогу педагогічним працівникам загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти. УДК 808.501 ББК 74.200.25

Видання для організації дозвілля школярів

Серія «Шкільні сценарії» Весняні свята у школі (На допомогу педагогічним працівникам загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти) Упорядник Гноінська Олена Валентинівна Підписано до друку 27.02.2006. Формат 60×90/16. Папір друкарський. Гарнітура Петербург. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 11. ПП «Ранок-НТ». Свідоцтво ДК № 2121 від 10.03.2005 р. 61052 Харків, пров. Симферопольський, 6.

ISBN 966–315–008–4

© О. В. Гноінська, упорядкування, 2006 © Ранок-НТ, 2006 

Передмова Ой іде, іде весна — Наче радуга ясна! Сяє сонечко вродливе, Усміхається блакить, Зеленіють щастям ниви, Далеч піснею дзвенить. М. Петрененко Весна наповнює світ ніжністю, відчуттям оновлення та сві­ жості. І свята, які приходять разом із нею, такі ж радісні, лагід­ ні і привітні, сповнені надій на краще: зустріч весни, 8 Березня, Великдень, День матері, День Перемоги, свято останнього дзво­ ника, випускний бал. Свято 8 Березня та День матері — урочистості, присвячені найріднішим кожній дитині людям — матусі та бабусі. Ці свята охоче відзначають у школі, діти ретельно та з любов’ю готуються до них, малюють стіннівки, виготовляють невеличкі подарункисувеніри для своїх рідних. Великдень — світле, ніжне і водночас урочисте свято, що на­ повнює серця любов’ю до рідного краю, його стародавніх тради­ цій, несе у світ мир та добро. А іще з якими святами асоціюється у нашій уяві весна? Зви­ чайно, зі святом останнього дзвоника та випускним балом. Без них неможливо уявити шкільне життя. Ці урочистості школярі чекають із радістю і хвилюванням. Для молодших останній дзво­ нок — ще один пройдений етап навчання, веселе і радісне за­ вершення шкільного року. А для старших школярів ці два свята особливо важливі: продзвенить останній дзвоник — і вони вже закінчили школу, відлунає вальс випускного балу — і дитинство назавжди попрощається із ними. Створити у школі свято — справа дуже непроста. Для цьо­ го потрібні не лише організаторські здібності та ентузіазм педа­ гогів, але й багато різноманітних знань та корисних порад щодо цієї справи. Збірник «Весняні свята» пропонує низку шкільних сценаріїв, присвячених урочистостям, які відзначаються навесні. Видання 

має на меті допомогти освітянам організувати і провести цікавий і змістовний святковий захід. Для зручності збірник поділено на три основні розділи, у за­ лежності від шкільного віку учнів: «Святкує початкова школа», «Святкує середня школа» та «Святкує старша школа». Крім то­ го, він містить додаток — добірку віршів та загадок «Весняні мо­ тиви». Сценарії, присвячені зустрічі весни, Великодню, Дню Перемо­ ги, Дню Матері, представлені у кожному з трьох основних роз­ ділів, але, звичайно, відрізняються між собою орієнтуванням на ту чи іншу вікову групу учнів. Також кожний основний розділ містить і свої «особливі» свята. Так до першого розділу — «Свят­ кує початкова школа» — увійшов сценарій «Початкова школа проводжає нас», адже ця урочистість дуже визначна для малень­ ких школярів. Життя у середніх класах бурхливе і цікаве, тому для другого розділу — «Святкує середня школа» — стали доречними розроб­ ки свят «У гостях у пані Флори» та «День сміху». Для старшокласників найважливішими є свята останнього дзвоника та випускний, і третій розділ — «Святкує старша шко­ ла» — пропонує їхній увазі сценарії цих урочистих заходів. Додатковий розділ «Весняні мотиви» містить добірку віршів та загадок, присвячених весні. Цей матеріал стане у пригоді ор­ ганізаторам свята. Сподіваємося, що ця книга допоможе вчителям та працівни­ кам позашкільних закладів освіти організувати цікаве і змістов­ не свято.



Святкує початкова школа



Зелена весняночка пишно йде Дійові особи В е д у ч а Б і л а п и с а н к а У ч н і - ч и т ц і (тринадцять осіб) Червона писанка Марічка Жовта писанка Коричнева писанка Зелена писанка Фольклорний гурт учнів Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в Зал прикрашений кольоровими стрічками у вигляді веселки, блакитними кульками, штучними квітами та зеленню. На центральній стіні прилаштовано плакат із назвою свята. До залу входять в е д у ч а та у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

Все прокидається поволі, Зі сну зимового встає. Радіє гай, радіє поле, Земля поталу воду п’є. 2-й учень

Скресає і щезає крига, Бурульки падають з дахів, І вітерець прозорокрилий Додому підганя птахів. 

3-й учень

А в лісі на галяві теплій Поміж ялинок запашних Уперше спалахнув метелик — Тендітний вогничок весни. В е д у ч а. Добрий день, друзі! Вітаємо вас на нашому святі Весни! Із давніх-давен в Україні урочисто відзначали прихід цієї тен­ дітної красуні. Чому? Тому що колись наші пращури вели відлік нового року саме з перших весняних днів. Багато обрядових пі­ сень, танців та розваг присвячено цій порі. Наші пращури уявляли Весну веселою вродливою дівчиною, зодягненою у кольорові шати, з вінком квітів у косах. 4-й учень

Весела, гарна й кучерява, Маленька дівчинка Весна Біжить, сміється, сіє трави, І пісня ллється голосна. По всіх усюдах пісня лине, Усе пробуджує від сну. І всі комашки, всі рослини Вітають дівчинку Весну! В е д у ч а. Вважалося, що там, де з’являється ця гарна дівчинка, все навкруги оживає, прокидається дзвінка пташина пісня, бла­ китніє небо, яскравіше світить сонце. 5-й учень

Та це ж весна, бо тане сніг, Дивись: струмок з гори побіг, Шумить вода, ламає все — Весна іде, тепло несе! Шумить, гуде веселий гай І гомонить: «Вставай, вставай!» 6-й учень

Розтане сніг, зима мине, Земля кругом цвісти почне. Дітей малих веселий рій 

Помчить із хат на луг мерщій. Радіє все, співає все, Весна іде, тепло несе! В е д у ч а. Із давніх-давен щороку піснями вітають весну і сподіваються на щедрі дари від неї. До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, стає в хоровод, співає. Фольклорний гурт

Прийди, прийди, весно красна, Чепури наш рідний край, Засвіти нам сонце ясне, З нами в гурті погуляй. Приспів: Принеси, весно, нам Рясні дощі, рясні дощі, Принеси, весно, нам Радощі, радощі. Прийди, весно, в наші села, Принеси нам дивних див, Очі синії веселок З хуртовинами садів. Приспів. Прийди, прийди, весно красна, Чепури наш рідний край, Засвіти нам сонце ясне, З нами в гурті погуляй. Приспів. В е д у ч а. Суперниця весни, зима, зображена у фольклорі ста­ рою, зодягненою в лахміття. Погляд у неї суворий, злий, голос холодний і непривітний. 15 лютого, на Стрітення, між весною та зимою виникає ви­ рішальна сутичка: кому з них далі царювати на землі? Але пере­ магає, звісно, весна. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 

7- й у ч ен ь

Превеселий був цей день, Ми гуляли цілий день! Побороли зиму, ось які ми сильні! А зима розтала, і її не стало. В е д у ч а. Усі радіють перемозі своєї улюблениці. А наприкінці лютого, на Масляну, селяни урочисто спалюють солом’яну ляль­ ку, що символізує зиму, щоб більше не поверталися заморозки. А потім дорослі посилають малечу закликати весну. Наперед виходить ф о л ь к л о р н и й г у р т. Ф о л ь к л о р н и й г у р т (промовляє)

Благослови, мати, весну закликати! Весну закликати, зиму проводжати! Зимочка — в візочку, Літечко — в човночку! В е д у ч а. А як зійде сніг та вкриються луки першою травич­

кою, діти радо біжать на двір водити хороводи, співати веснянки. Ф о л ь к л о р н и й г у р т (співає)

Зеленая весняночка пишно йде, Пташечок із вирію нам веде, Розсіває в полі ярий світ Під тим небом синім, як блакить. Зеленая весняночка — красний цвіт, Збираймося, діточки, у похід. Збираймося гуляти у поле, у гай, Нехай приголубить нас рідний край! В е д у ч а. Про весну в народі складено багато приказок. Да­ вайте пригадаємо деякі з них. Весна усім красна. Весна красна квітками, а осінь плодами. Весняний день рік годує. Весна ледачого не любить. Весняний дощ зайвим не буває. Весна відмикає джерела та річки. Весна — наша батько й мати, хто не посіє, не буде збирати. 

Свято Теплого Олексія, що відзначається 30 квітня, свято за­ кликання весни, пов’язували насамперед із птахами. Люди вважа­ ли, що саме пернаті приносять на крилах з вирію, тобто із теплих країв, ключі від тепла. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 8-й учень

Під дахом бурулька радіє і плаче. З весною говорить гніздо ластів’яче: Ой, веснонько-пташе, здіймися на крилах, Скажи ластів’ятам, щоб прилетіли. 9-й учень

Скажи, хай скоріше несуть щебетинку, Скажи, виглядає їх рідна хатинка. Скажи, що без пісні теплу не прийти, Душі не радіти — землі не цвісти. В е д у ч а. Якщо ластівка приносила весну в дім, зозуля й со­ ловейко в сади та гаї, горлиця — у ліси, то жайвір ощедрював теплом ниви. Дуже цікаві обрядові дійства, пов’язані з початком весни та поверненням птахів, побутували в нашому народі з глибокої дав­ нини. Матері випікали печиво у вигляді пташок і віддавали дітям. За повір’ям, ці пташки з тіста мали прикликати з вирію пернатих друзів разом із весняним теплом. У різних регіонах цю обрядодію влаштовували по-різному: в одних випадках жайворонків вино­ сили в сад й підвішували до дерев, в інших — дарували сусідам. А ще, ідучи селом, малеча співала веснянки. Обійшовши довкола, діти ставали на пагорбі й закликали птахів. До залу входять з обрядовим печивом у руках усі у ч н і ч и т ц і, вони пригощають ним глядачів. Потім, ставши гуртом, піднімають «пташок» і промовляють: 1- й у ч ен ь

Із краю-кураю пташок викликаю: Летіть, жайворонки, до нашої сторонки. 2-й учень

Спішіть, ластів’ята, до нашої хати — Весну зустрічати, зиму проводжати! 10

3-й учень

Пташок викликаю із теплого краю: Летіть, соловейки, на наші земельки. У с і у ч н і - ч и т ц і (разом)

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки! В е д у ч а. І, звісно, птахи, почувши заклики людей, з радістю

поверталися додому. 4-й учень

Прилетіли шпаки, дорогі співаки, Прилетіли весну зустрічати. У шпаківнях нових скоро будуть у них Жовтороті малі шпаченята. 5-й учень

Прилетіли шпаки, дорогі співаки, Поселилися в теплі квартири. Скрізь лунають пісні, то співці голосні За шпаківні нам дякують щиро. До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує «Танець весняних квітів». В е д у ч а. І от нарешті, не гаючи часу, красуня Весна вступає у свої права та веде за собою велике свято — світле Воскресін­ ня Христове. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 10 - й у ч е н ь

Ой, прийшла весна щедра, запашна, Принесла весна щастя і тепло, Ще і Великдень, червоне яйце, Ще й зеленеє зілля принесе. В е д у ч а. Великдень — одне з найбільших свят християн. А у дохристиянські часи це було свято весняного сонця і про­ будження природи від довгого сну. На Великдень люди, радіючи, співають, грають у різні ігри. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 11

11 - й у ч е н ь

Вдягла весна мережану сорочку, Умившись і звільнившись від турбот, І підіймає волошкові очі До вищих, до церковних позолот. 12 - й у ч е н ь

Великдень всіх нас на гостини просить, Малює сонце полотно небес. І переглянути виставу нашу просить, І посміхнутись, бо Христос воскрес! 13 - й у ч е н ь

На дзвіниці дзвони дзвонять, Великодні, голосні. Всюди втіха, всюди гомін, Всюди радісні пісні. В е д у ч а. Головна окраса свята Великодня — писанка. У на­ ших предків яйце символізувало весняне відродження природи, зародження життя, продовження роду. Великодня писанка вва­ жається оберегом. Нею на Великдень розпочинається святковий сніданок у кожній українській оселі. Далі розігрується невеличка сценка. До залу входить М а р і ч к а з кошиком у руках. У кошику — пасочка, крашанки. Марічка

Ой, на свята Великодні Вихвалялись всі, хто годні. Вихвалялась паска: «Я смачна та красна», Обізвались писаночки, Невеликі крашаночки: «Хоч хвалитися — це гріх, Ми таки найкращі всіх!» Виходять п и с а н к и (Ч е р в о н а, З е л е н а, Ж о в т а, К о р и ч н е в а та Б і л а), стають поруч із М а р і ч к о ю. 12

У с і п и с а н к и (разом)

Ми яскраві писаночки, Гарно вбрані панночки, Нас писала невеличка Наша подружка Марічка. Жовтим воском нас красила І у фарбу положила. Червона писанка

В буряках мене скупала, На червоно змалювала. Зелена писанка

У траві мене зварила, На зелено закрасила. Жовта писанка

Мене вбрала у лушпину, В цибулевую свитину. Коричнева писанка

В шкірці яблука змочила, Це додало мені сили. Біла писанка

Я біленькою зосталась, Тільки квіточок набралась. Ч е р в о н а п и с а н к а. На мені коричневих цяток багато! З е л е н а п и с а н к а. Я золотом сонця сяю завзято! Ж о в т а п и с а н к а. Мене огортають зелені листочки! К о р и ч н е в а п и с а н к а. Мене прикрашають червоні зірочки! Б і л а п и с а н к а. Віночком із квітів мене уквітчали! У с і п и с а н к и (разом). І в кошик нас, гарних, до паски поклали! З великим весняним святом всіх поздоровляємо, здоров’я, щастя, успіхів усім бажаємо! П и с а н к и вклоняються глядачам, виходять із залу. В е д у ч а. Ось такими святами наші пращури зустрічали най­ кращу пору року — весну. 13

А наше сьогоднішнє свято вже добігає кінця. Сподіваємось, що воно вам сподобалося. Всі учасники дійства виходять до глядачів, дякують за увагу. 1- й у ч ен ь

Надійшла весна прекрасна, Многоцвітна, тепла, ясна, Ніби дівчинка в вінку. Ожили луки, діброви, Повно гомону, розмови І пісень в моїм краю. Свято закінчується.

14

Ми дівчат вітати раді Дійові особи Ведуча У ч н і - ч и т ц і (дванадцять осіб) У ч и т е л ь (на носі великі окуляри з картону, у руках

тримає класний журнал та указку) Х л о п ч и к В о в а (скуйовджений, з намальованим синцем під оком) Д і в ч и н к а Т а н я П е т р о в а (у маленькому фартушку, зі штучними кісками та бантиком) Хлопчики заздалегідь виготовляють для дівчаток святкові листівки та невеличкі сувенірні подарунки. Свято відбувається у класі після останнього уроку. Його приміщення прикрашене великими паперовими квітами, яскравими стрічками. На класній дошці кольоровою крейдою написані вітання для дівчаток. Звучить лагідна музика. Дівчатка заходять до класу, сідають на свої місця. Наперед виходять в е д у ч а та у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

День святковий настає, Веселковий та ясний! 2-й учень

Ми вітаємо дівчат З першим променем весни! 15

3-й учень

Приймайте, подружки, від нас Вітання щирі й дружні! 4-й учень

І пам’ятайте, біля вас Сміливі хлопці й мужні! Хлопчики підходять до дівчаток, вручають їм подарунки та листівки. В е д у ч а. Дорогі наші дівчатка! Від імені усіх хлопчиків нашо­ го класу ми вітаємо вас зі святом весни, святом 8 Березня. Бачите, як гарно сьогодні у нашому класі. І все це завдяки нашим лицарям. Вони дуже старались, готуючись до свята: самі навели лад у класі, самі його прикрасили. А ще ми разом із хлоп­ чиками підготували для вас цікаву святкову програму з веселими усмішками та конкурсами. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 5-й учень

Хоч не завжди вам, дівчата, Ми допомагаємо, Проте знайте, що ми вас Дуже поважаємо! 6-й учень

Обіцяємо надалі Стати дуже чемними, Й обіцянки наші щирі Будуть недаремними! 7- й х ло п ец ь

Хоч сьогодні біля дошки Стоїмо прегарними, Та гарніші за дівчаток Все одно не стали ми! 8-й учень

Кожен з нас давно вже знає: Ви, дівчата,— просто клас! І зі святом березневим Ми вітаємо всіх вас! 16

В е д у ч а. А зараз, дівчатка, наші хлопці розкажуть вам кумед­

ний віршик. Наперед виходять У ч и т е л ь, В о в а і Т а н я. Учитель

«Тебе я покараю, Вово! — Суворо вчитель наш сказав,— Скажи, навіщо, Вово, знову За коси Таню ти тягав?» Вова

І Вовка відповів тоді: «Ну й що такого… Я, може, хочу врятувать Петрову?! Припустімо, вона піде купатись Та раптом розпочне тонути, Мені ж потрібно тренуватись, Як із води її тягнути?». Та н я

На це відповіла Петрова: «Для цього інших пошукай! Врятуюсь і без тебе, Вово, Тому мене ти не чіпай!». Учитель

І гірко на душі у хлопця: Не цінять справжнього геройства! Та через день з надією новою За коси потягнув наш Вова Олю. Вова

«Нехай же заздрить нам Петрова. Гей, Олько, я рятувать тебе готовий!» У ч и т е л ь, В о в а і Т а н я вклоняються глядачам. В е д у ч а. Ось така кумедна історія трапилась в одній школі.

Та, сподіваюсь, що наші хлопці не такі, як той Вова. А зараз оголошую конкурси для дівчат. А хлопчики візьмуть на себе почесну роль журі. Ведуча проводить невеличку жартівливу конкурсну програму для дівчаток. 17

Усі дівчатка класу поділяються на дві команди (якщо в класі непарна кількість дівчаток, в одній з команд може бути на одну учасницю більше — різниця не матиме значення). Конкурс «Склади меню» Ведуча оголошує командам одну з літер абетки (приміром літе­ ру «К»). Обом командам пропонується скласти меню, в якому назви усіх страв розпочинаються виключно з цієї літери. Коман­ ди по черзі називають страви. За кожну правильну відповідь ко­ манда отримує один бал. Перемагає та команда дівчат, яка при­ гадає найбільше страв. Конкурс «Я найкраща» Обидві команди вишикуються у рядок. Кожній команді дають люстерко. Учасниці команд, беручи по черзі люстерко і милу­ ючись собою, мають назвати три свої чесноти. Кожне речення має починатися «Я най… (добріша, гарніша та ін.)» або «У ме­ не най… (виразніші очі, ніжніші щічки та ін.)». Головні умови конкурсу — не можна сміятись та повторювати сказане поперед­ ньою учасницею. Дівчинка, яка порушить ці умови, виходить із гри. За кожну «нову» чесноту команда отримує один бал. Пере­ магає та команда, учасниці якої виявляться найвигадливішими. Яка команда розпочинає конкурс, вирішує жереб. Конкурс «Господарочка» У конкурсі беруть участь по три учасниці від кожної команди. Обом трійкам видають голку, котушку ниток, великий ґудзик та клаптик тканини. За командою ведучої дівчата розпочинають роботу: перші — відривають нитку потрібної довжини, другі — засилюють нитку в голку та зав’язують на кінці нитки вузлик, а треті — пришивають ґудзик до клаптика тканини. Перемагає та команда, учасниці якої найшвидше і найохайніше виконають завдання. За швидкість команди отримують три бали, за охай­ ність — два бали. По закінченні конкурсної програми журі разом із в е д у ч о ю підраховують кількість балів, визначають командупереможницю або оголошують нічию. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 9-й учень

Ми — веселі хлопці — Вас поздоровляємо! 18

10 - й у ч е н ь

І красою квітнути Вам усім бажаємо! 11 - й у ч е н ь

Ми вже звикли до порядку. Вранці робимо зарядку! 12 - й у ч е н ь

Щоби сильними зростати І дівчаток захищати! У с і х л о п ц і к л а с у (разом). Зі святом вас, дівчатка! Свято закінчується.

19

Великоднє свято Дійові особи Ведуча У ч н і - ч и т ц і (десять осіб) Писанка

Зайчик Курчатко Ягнятко

Зал святково прикрашений вишитими рушниками, кольоровими стрічками. На видному місці стоїть стіл, накритий по-великодньому: на великій тарілці паска, біля неї писанки у невеличких мисочках, цукерки та глечик з узваром. На центральній стіні прилаштовано великий макет писанки, на якому написана назва свята. Звучить фонограма великодніх дзвонів. До залу входять у ч н і - ч и т ц і та в е д у ч а. 1- й у ч ен ь

Христос Воскрес! Усе радіє, Сміється сонечко з небес, Прозора річечка леліє — Христос Воскрес! Христос Воскрес! 2-й учень

В траві фіалочки зітхають І пролісок тремтить увесь, Розквітла яблунька, аж сяє — Христос Воскрес! Христос Воскрес! 20

3-й учень

Дзвенять пташки у полі, в лісі, І дзвін співає до небес, Де білі хмарки розпливлися,— Христос Воскрес! Христос Воскрес! В е д у ч а. Щиро вітаємо вас, любі друзі, у цьому святково­ му залі! Великдень — одне з найурочистіших свят християн, і пов’язане воно з воскресінням Ісуса Христа. В Україні Великдень святкується з Х століття, але його назва походить ще з дохристиянських часів. Великоднем, тобто Вели­ ким днем, вважалося свято бога Сонця Ярили. Останній тиждень перед Великоднем в Україні називають Вербним, Чистим або Білим. Протягом його люди готувалися до урочистого свята: обов’язково прибирали оселю, прикрашали її вишитими рушниками, білили піч. У четвер господині пекли так звані «золоті» паски — для Бо­ га. Суботньої ночі їх відносили до церкви. А ранком п’ятниці та суботи пекли «білі», для людей. Ними слід було пригощати од­ не одного. 4-й учень

Рум’яна паска — голова на святі. Свій рід веде красуня з давнини. Тоді і день Великий наступає, Як господиня паска на столі. В ній сонця промінь і тепло духовне, Молитва чиста та оновлення душі. І славлять нею Воскресіння Світле В країні нашій люди щовесни. В е д у ч а. Невід’ємною частиною Великоднього свята є й пи­

санки. Наші предки вважали, що писанка має магічну силу. Проте люди і нині вірять, що писанка приносить добро, щастя, захищає людину від усього злого, зцілює від хвороб. Назва «писанка» походить від слова «писати». Крашанки — це яєчка одного кольору, а писанки — яєчка, розписані малюн­ ками, орнаментами. 21

5-й учень

Спекла мама на Великдень Білі паски пишні. А я куплю фарб яскравих, Й сяду біля вишні. Розмалюю писаночки Квітами й зірками І роздам їх на Великдень Поміж діточками. А братові маленькому Дам писанки дві, Щоб качав їх по зеленій, Шовковій траві. В е д у ч а. Українські писанки беруть свій початок від прадав­ ніх вірувань нашого народу. Найперше яйце, за легендою, мало всередині не жовток із білком, а зародок усього світу. Писанки — давній символ життя, весни, сонця. У народі кажуть: аби не за­ гинуло людство, треба бути доброзичливим, не гніватись один на одного, не ворогувати, поважати батьків і писати писанки («до­ ки писанки пишуть, доти буде світ, як перестануть — тоді і світ скінчиться»). 6-й учень

Я писанку розмалюю Своїми руками, На Великдень подарую Татові і мамі. Й синьо-жовту писаночку Сам я розмалюю, І бабуні й дідусеві Також подарую. На писанці намалюю Зелену травичку, Подарунком привітаю Брата і сестричку. В е д у ч а. Дарування писанки є ознакою симпатії, любові, єд­ ності, приязні. Тому, розписуючи яєчко, не можна сумувати. Шка­ ралупу від писанки, казали в народі, не годиться викидати — її 22

слід берегти як магічний засіб проти злих сил. А дівчатам, що хочуть покращити свою вроду, корисно опускати шкаралупу пи­ санок у воду для вмивання. Недарма існує прислів’я «Гарна, не­ мов писанка». А тепер давайте відгадаємо, які кольори уміщує писанка. Перший колір — колір вишні, колір любові, радості життя. (Глядачі відповідають: «Червоний».) Другий колір — колір весни, пробудження природи, надії. (Зелений.) Третій колір — колір неба, простору, вітру, здоров’я. (Синій, блакитний.) Четвертий колір — колір місяця, зірок, колір хлібного лану, жита. (Жовтий.) П’ятий колір — колір землі, пам’яті про своїх пращурів. (Коричневий.) До залу входить П и с а н к а. Писанка

Я — писанка-красуня, Вся в рисках і квітках. Красу митців несу я, Їх славлячи в віках, Мене кладуть на свято На пишному столі, Щоби моїм убранством Втішалися малі. Без мене Великодень Не буде тим, чим є, Бо писанка багато В дім радості несе. В е д у ч а. До нас завітала казка «Пригоди Писанки». Ось послухайте. Якось на Великдень подарували дівчинці Марічці гарну пи­ санку, квітками, різнобарвними олениками розмальовану. Загор­ нула Марічка писаночку в шовкову хустину та пішла з батьками до церкви. Після великодньої служби стали дівчата гаївки водити, і Марічка до них приєдналася, а писаночку свою у траву поклала. 23

Побачила писаночка, що на неї ніхто не дивиться, та й поко­ тилася по м’якій зеленій травичці до лісу. Далі відбувається інсценування казки. Звучить музика. До залу входить П и с а н к а, назустріч їй — З а й ч и к. З а й ч и к. Ти хто така будеш, красна панянко? П и с а н к а. А ти хто такий, сірий та вухатий? З а й ч и к. Я Зайчик-Побігайчик. Лісом стрибаю, у город по ка­ пусту забігаю, від лиса та від вовка щосили тікаю. П и с а н к а. А я Писанка та ще й Великодня! Мене Маріччина

матуся довго-довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними олени­ ками розцяцькована стала. З а й ч и к. Гарна ти, Писаночко, подобаєшся мені. Давай това­

ришувати. П и с а н к а. Ото! А хіба ж ти мені рівня? Я така гарна-прегар­ на! Куди тобі до мене! З а й ч и к відходить на задній план. В е д у ч а. Покотилася Писаночка далі. Котиться, котиться, а назустріч їй Курчатко. До залу входить К у р ч а т к о, звертається до П и с а н к и. К у р ч а т к о. Ти хто така будеш, красна панянко? П и с а н к а. А ти хто, таке мале, пухнасте та неповоротке? К у р ч а т к о. Я Курчатко маленьке. Загубилося від квочки, від

своєї неньки. Лісом блукаю, друзів собі шукаю. П и с а н к а. А я Писанка, та ще й Великодня! Мене Маріччина матуся довго-довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними олени­ ками розцяцькована стала. К у р ч а т к о. Дуже ти мені, Писаночко, до серця припала! Да­ вай будемо разом мандрувати, дорогу додому шукати. П и с а н к а. Ото! А хіба ж ти мені рівня? Я така гарна-прегар­ на! Куди тобі до мене! К у р ч а т к о відходить на задній план. 24

В е д у ч а. І Писанка далі покотилася. Котиться, котиться, а на­ зустріч їй Ягнятко. До залу входить Я г н я т к о, звертається до П и с а н к и. Я г н я т к о. Ти хто така будеш, красна панянко? П и с а н к а. А ти хто таке, мале, вухате та ще й кучеряве? Я г н я т к о. Я Ягничка-невеличка. Вийшла поскубати свіжень­

кої травички. Свіжу травичку, запашні квіточки випасаю, друзів собі шукаю. П и с а н к а. А я Писанка, та ще й Великодня! Мене Маріччина матуся довго-довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах купала, поки я вся квітками та різнобарвними олени­ ками розцяцькована стала. Я г н я т к о. Ти мені з першого погляду сподобалась! Давай то­

варишувати разом! П и с а н к а. А хіба ти мені рівня? Я така гарна-прегарна! Ку­ ди тобі до мене? Я г н я т к о відходить на задній план. В е д у ч а. І Писанка покотилася далі. Котиться і думає, що

другої такої гарної, красної на всьому світі немає. Так загордила­ ся, задивилася, що не помітила, як зачепилася за корінчик і впала прямо в яму, що її Лисиця для своїх лисеняток викопала. (Писанка присідає.) І хоча не розбилася, та вилізти з ямки — ніяк. Стала вона тоді гірко плакати-ридати. П и с а н к а. Ой, бідна я, бідненька! Ніхто мене не чує, ніхто не порятує! Ой, якби зі мною був Зайчик чи Курчатко маленьке, чи Ягничка біленька! Вони б мене з біди порятували. В е д у ч а. Довго плакала-ридала писаночка, аж почув її Зай­ чик, покликав Курчатко та Ягничку. Вони разом витягли Писа­ ночку з ями (Зайчик, Курчатко та Ягнятко протягують Писанці стрічку та піднімають її.) та всі гуртом узялися за руки й заве­ ли веснянку. П и с а н к а , З а й ч и к , К у р ч а т к о т а Я г н я т к о (співають разом) Вийди, вийди, сонечко, На дідове полечко, На бабине зіллячко, 25

На весняні квітоньки, На маленькі дітоньки, Там вони граються, Тебе дожидаються. Герої дійства вклоняються глядачам і залишають зал. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 7- й у ч ен ь

Задзвонив воскресний дзвін, І розкрились квіти — Йде народ з усіх сторін — Як же не радіти? Ну а вчора, у суботу, Напекли ми паски — Білий хліб пухкий, духмяний З Божої ласки. 8-й учень

Гарна писанка у мене, Мабуть, кращої нема! Мама тільки помагала, Малювала ж я сама. Змалювала дрібно квіти, Вісім хрестиків малих, І дрібнісіньку ялинку, Й поясочок поміж них. Я ту писанку для себе Для зразочка залишу, А для мами і для тата Дві ще кращих напишу. В е д у ч а. На свято Великодня жінки і чоловіки обов’язково

вдягали вишиті сорочки. Більшість страв готували з яєць. Обов’язковими на столі були також ковбаса, печене порося з хро­ ном, шинка, паска. І, звичайно, писанка — символ свята. Після святкового сніданку, який починався розподілом одно­ го свяченого яйця на всіх членів родини, люди збиралися на га­ лявинах біля церкви співати гаївки. 26

9-й учень

Розспівалися пташки Радісно, святково, Вкрила гори і горбки Знов трава шовкова. На травичці веснянки Там виводять в свято — Не пізнати: чи квітки, Чи в квітках дівчата? 10 - й у ч е н ь

Задзвонив воскресний дзвін, І розкрились квіти — Йде народ з усіх сторін — Як же не радіти? Що Христос Воскрес для нас, Сонце засіяло, Що настав весняний час, Зла зими не стало. До глядачів виходять усі учасники дійства. У с і у ч а с н и к и с в я т а (разом)

Мир хай буде всім сьогодні, Сонце сяє хай з небес! Бо світле свято Великоднє Нам шле привіт: «Христос Воскрес!» (Глядачі відповідають: «Воістину Воскрес!») Свято закінчується.

27

Свято Миру Дійові особи Ведуча Ведучий У ч н і - ч и т ц і (чотирнадцять осіб) Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в Ветерани та учасники війни Представники батьківського колективу мають заздалегідь попіклуватися про запрошення ветеранів війни на свято, про квіти для них. Свято відбувається у класі. Його приміщення прикрашене жовтими та блакитними повітряними кульками, червоними стрічками, квітами. Біля однієї стіни влаштовано виставку дитячих малюнків на тему «Цей прекрасний світ». На шкільній дошці прилаштовано яскравий плакат із назвою свята, під ним стоїть невеличкий столик, накритий скатертиною, на ньому лежить паляниця на вишитому рушнику. Звучить урочиста музика. До глядачів виходять в е д у ч а та у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

У День Перемоги ми дружно йдемо, Червоні тюльпани в руках несемо. Йдемо урочисто… Біліють берізки, У квітах барвистих стоять обеліски! 28

2-й учень

Стоять обеліски на славу багаті. Вклонімося низько безсмертним солдатам. Вони воювали у грізну годину, В боях захищали свою Батьківщину! 3-й учень

У мирних світаннях їм жити і жити! В сердечній пошані кладемо їм квіти. У День Перемоги до них ми прийшли, Червоні тюльпани в руках принесли! В е д у ч а. Доброго дня усім гостям нашого свята! Щиро ві­ таємо вас із найсвітлішим та найщасливішим днем — Днем Пе­ ремоги! Минають роки, відлітають у вічність. Але є один день, який ніколи не буде стертий з пам’яті нашого народу. Це 9 травня 1945 року — дата, яка проголосила визволення нашої рідної зем­ лі від фашистських загарбників і перемогу усього людства над злом війни. Сьогодні ми відзначаємо … (називає річницю) річ­ ницю відтоді, коли над нашою країною та усією Європою знову зійшло світле сонце миру. Війна. За цим коротким і страшним словом — згарища, за­ пеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і лани, сльози матерів і дітей. Друга світова війна — це десят­ ки мільйонів людських життів, занапащених у кривавій боротьбі з ворогом. Наша країна втратила у цьому пеклі кожного другого свого громадянина. На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 червня 1941 року. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 4-й учень

Все починалося з грому небесного, Такого жорстокого, такого нечесного. Із ненависного, злісного грому, Який на світанку вигнав із дому… І мама мовчазно-бліді, мов стіна… І тато поволеньки кажуть: «Війна…» 29

В е д у ч а. Проте, як тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому відсіч. І кожен воїн вірив у світлу перемогу. 5-й учень

До свободи! До свободи! Уставайте, смілі, горді, Із мечами у руках Ворогам усім на страх! Уставай, народе мій, На побідний, правий бій! 6-й учень

Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти грудьми вогняними зустріла! 7- й у ч ен ь

Україно, живого труда сторона, Зорі ясні, погожії, тихії води! Україно! Ти в славній борні не одна, В ній з тобою під стягом багряним — народи! 8-й учень

Мати ніжна моя! Знай, по бурі тяжкій Перемога засяє, дзвінка і погідна. Славен буде в народах священний твій бій, Славен серп твій і меч твій, свята моя, рідна! В е д у ч а. Такі слова полум’яними віршами входили в серця усіх українців. А попереду ще було тисяча чотириста вісімнад­ цять важких днів і ночей. Дорогою ціною дісталась мужнім вої­ нам, відданим синам нашої Батьківщини, перемога. Чимало їх по­ лягло на фронтових шляхах. І пам’ять про них та їхній подвиг ніколи не згасне. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 9-й учень

Пливуть по Дніпру пароплави, Над хвилями чайка ячить, І пам’ятник Вічної Слави На схилах крутих височить. 30

10 - й у ч е н ь

Горіти вогню, не згасати, Трояндам довкола цвісти — Тут сплять наші мужні солдати, Вклонімося їм до землі! В е д у ч а. Летять роки, мов журавлині ключі у далекий вирій. І проминуло вже більше півстоліття, як закінчилась війна. Про­ те, і зараз поруч із нами живуть її свідки, її учасники — ті, хто мужньо боровся за щастя майбутніх поколінь, хто тяжко працю­ вав і віддавав останнє заради здобуття цієї священної перемоги. Це наші шановні і любі ветерани. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 11 - й у ч е н ь

Знов на осінню непогоду У дідуся щемить плече. — Це пам’ять про дніпровську воду І досі так мене пече. Дідусь прижмурився й ласкаво Мене до себе пригорнув. — А тут, в коліні, з-під Варшави Гарячий спомин про війну. І він всміхається, веселий: — Зате тепер щасливі дні! А рани, рани дідусеві Болять сьогодні і мені. В е д у ч а запрошує наперед в е т е р а н і в т а у ч а с н и к і в в і й н и. В е т е р а н и т а у ч а с н и к и в і й н и розповідають про воєнні роки. Звучить тиха лагідна музика. Усі учні класу вручають в е т е р а н а м т а у ч а с н и к а м в і й н и квіти. В е д у ч а. Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за мирне блакитне небо, за цвіт землі борються усі чесні люди. Адже мир та злагода — це найцінніші здобутки сус­ пільства. І нехай спливають щасливі роки, нехай зростають діти, нехай квітують сади! Звучить весела музика. Наперед вибігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує танець із квітами та стрічками. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 31

12 - й у ч е н ь

Ми пам’ятаємо усіх, Хто віддав життя за те, Щоб не було війни нової, Щоб сонце сяяло золоте. 13 - й у ч е н ь

Щоб не окоп чорнів на ниві — Хліба цвіли, мов килими, І щоб, веселі і щасливі, До школи всі ходили ми. 14 - й у ч е н ь

Ми хочемо без воєн жити. Хай буде мир на всій землі! 1 2 - й , 1 3 - й т а 1 4 - й у ч н і (разом) За мир, щоб сміятись! За мир, щоб трудитись! За мир, щоб троянди цвіли, Щоб жито буяло і діти росли! Усі учасники свята виходять до глядачів, дякують гостям за увагу. Свято закінчується.

32

Свято Мами Дійові особи Ведуча У ч н і - ч и т ц і (п’ятнадцять осіб) Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в Автор Мама Вітя

Герої вірша А. Костецького «Домашній твір»

Для проведення свята організатори мають заздалегідь попіклуватися про квіти для головних гостей свята — мам учнів. Зал святково прикрашений кольоровими стрічками, повітряними кульками, квітами. На центральній стіні прилаштовано великий яскравий плакат із назвою свята. Біля однієї з бокових стін влаштована виставка учнівських малюнків на тему «Величаю тебе, мамо!». Звучить музика. До залу входять в е д у ч а та у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

День чарівний, справжнє диво, В залі посмішок багато, В залі людно і красиво, Бо у нас сьогодні свято! 33

2-й учень

Свято сяє квіточками, Гріє сонечко весни. Свято це є святом мами, В день чарівний і ясний. В е д у ч а. Добрий день гостям нашого свята, а перед усім — ма­

мам, які сьогодні завітали до нас. Надворі вже весна, гріє тепле сонечко, і на душі стає радісно. Адже разом із весною приходить до нас чудове і ніжне свято — День Матері. «Мама» — це найдорожче і найлагідніше слово. Кожному з нас знайома мамина привітна посмішка, яку можна порівняти хіба що з теплим сонечком. Усміхнеться мама — і усі негаразди відступають. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 3-й учень

Снилось мені ясне сонце, Що в хаті світило, А то лиш моя мама Дивилася мило. Наснивсь мені легкий вітер, Що пестив колосся, А то мені мама Гладила волосся. 4-й учень

Снилась мені ягідочка, Як мед, солоденька, А то мене цілувала Мама дорогенька. Снились мені янголики, Що в рай мене несли, А то мене мами руки До серця притисли. В е д у ч а. Спробуймо створити поетичний образ матері. Для цього зберемо найкрасивіші слова, доберемо найщиріші почуття. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 34

5-й учень

В поле вибігла раненько: Що за диво — Казка, сон? Чи ласкаві очі неньки, Чи нараз прокинувсь льон І полився по долині, Наче повінь навесні? Зустрічати такі сині Не доводилось мені! 6-й учень

Від берізки, що у житі, До верби біля ставка Золотистої блакиті В небо хлюпнула ріка! Скільки радості та ласки В пелюстках лляних бринить, Що сама я склала казку Про очей твоїх блакить. 7- й у ч ен ь

Для всього, що зелене, Є олівець у мене, Для неба, річки, ставу Я синього дістану, Для жовтого гусяти Жовтенький можна взяти. Але який дістати, Щоб маму змалювати? Складу я краще вірша Про маму найдобрішу І намалюю квіти Найкращій мамі в світі. 8-й учень

Мамине серце І сонце-світило Мають проміння Великої сили. 35

Сонце голубить Місто і річку, Мама голубить Мене і сестричку. Сонце лиш гріє В літню годину. Мамине ж серце Гріє щоднини. В е д у ч а. Діти — найдорожчий скарб для матері. Щастя ма­ тусі — це щастя її дитини. З першої хвилини нашого життя, з пер­ шого кроку, першого слова мама завжди поруч із нами. Вона пер­ ший учитель і друг, найближчий і найвірніший порадник. Завдяки їй ми приходимо у цей світ, з нею поділяємо свої біль і радість. Бути матір’ю — велике щастя і велика відповідальність. Наш народ споконвіку цінує матерів і складає їм шану. Про це свідчить народна мудрість: Мати рідна — опіка й сторона камінна. Нема цвіту цвітнішого над маківочку, нема роду ріднішого над матіночку. Мати годує дітей, як земля людей. До людей ідуть по розум, а до матері — по серце. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 9-й учень

Чи є в світі щось світліше, Як мамині очі, Що все зорять за дітками Вдень і серед ночі? 10 - й у ч е н ь

Чи є в світі щось миліше, Як мамині руки, Що працюють для дитини Щиро, без принуки? 11 - й у ч е н ь

Чи є в світі щось щиріше, Як серденько мами, Яке б’ється для дитини Днями і ночами? 36

12 - й у ч е н ь

Чи є в світі щось дорожче, Як мама кохана, Що трудиться для дитини До ночі від рання? До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує танець. В е д у ч а. Мами піклуються про нас щодня, не знаючи спо­ чинку. А чи допомагаємо ми своїм матусям? Можливо, ця сцен­ ка здасться комусь знайомою. Далі відбувається інсценування вірша А. Костецького «Домашній твір». До залу вносять невеличкий столик та стілець. Входять А в т о р, М а м а та В і т я, який тримає ручку та аркуш паперу. В і т я сідає писати твір. А в т о р стає трохи подалі. Автор

Вітько — бідак, страждає так, Аж здригує ногами! Він за столом, він пише твір: «Як я допомагаю мамі». Старанно олівець гризе Та супить брови грізно. Але нічого — хоч умри! — До голови не лізе. Та ось тихесенько Зайшла в його кімнату мама. Мама

Вітюнь, будь ласка, В магазин сходи за сірниками. Вітя

Ідея! Автор

Вигукнув синок, А мамі… Вітя

Ну й морока. Сама іди! Я твір пишу. Роблю важкі уроки. 37

Автор

І мама вийшла, А Вітько швиденько Пише в зошит. В і т я (пише) Я в магазин завжди ходжу, Коли мене попросять. Автор

Хвилин за десять мама знов З’являється у дверях. Мама

Вітюнь, картопельки начисть, А я зварю вечерю. Вітя

Сама начисть! Автор

Кричить Вітько, Та так, що ледь не лопне. Вітя

Я твір пишу! Я зайнятий! Сама вари картоплю. Автор

Виходить мама, А синок писати знов сідає. Вітя

Я мамі сам варю обід, Сніданок і вечерю… Автор

Радіє син. Вітя

Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна! Автор

І геть не думає про те, Що він радіє марно. 38

В е д у ч а. Сподіваємось, що наші учні зовсім не схожі на Вітю і завжди допомагають матусям. Адже краща для мами подяка — піклування про неї. А ще наші матусі дуже люблять квіти. Тож зараз ми перевіримо, як уміють хлопчики та дівчатка збирати кві­ ти. Оголошую конкурс «Квітка для матусі». «Квітка для матусі» У конкурсі беруть участь вісім учнів (чотири пари). До залу вносять пелюстки та серцевини чотирьох великих кар­ тонних квіток: маку, волошки, ромашки і фіалки. Усі елементи розсипають на підлозі і переплутують. Кожна пара обирає собі квітку. За командою ведучої діти починають збирати квіти — кожна пара свою. Перемагає та пара, яка впорається із завдан­ ням найшвидше. В е д у ч а. Паперові квіти ми подарували. Але живі напевне кращі. (Звертається до мам, присутніх на святі.) Любі наші ма­ ми, прийміть у подарунок ці святкові букети. Звучить музика. Учні дарують своїм мамам невеличкі букети весняних квітів. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 13 - й у ч е н ь

Величаєм тебе, мамо, В цю святкову днину. Хай щастить тобі, рідненька, Кожної години. 14 - й у ч е н ь

Величаєм за опіку У житті зарані, І за те перед тобою Вклоняймось в пошані. Звучить музика. Усі учасники свята виходять до глядачів. 15 - й у ч е н ь

Прихились, моя матусю, Прихились близенько,— Я скажу тобі на вушко: Ти моя рідненька! І миліша ти для мене За усіх на світі, 39

І тебе я буду завжди Берегти й любити. І як виросту великий, Я тебе не кину, Я з тобою працювати Буду для Вкраїни. Усі учасники свята дякують глядачам за увагу. Свято закінчується.

40

Початкова школа проводжає нас Дійові особи Ведуча Ведучий Учениця Учень У ч н і - ч и т ц і (тридцять осіб) Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в За ву ч початкових к ласі в, ме тодист, учителі початкових класів, представники батьківського комітету Свято відбувається на шкільному майданчику. Батьки, присутні на святі, займають місця глядачів. Учні четвертих класів вишикувались біля входу на майданчик. Звучить музика. Наперед виходять в е д у ч і. Ведуча

Добрий день, шановні гості! Раді вас вітати! Всім бажаємо здоров’я Й щастя повну хату! Ведучий

Дорогі мами й тата, Дідусі й бабусі! Ми сьогодні знов зустрілись 41

У тісному крузі! Хай сьогодні пісня лине! Хай скрізь сміх лунає! Ведуча

Злинь же, музико, в небо гучніше, В добру пору лунай, в добрий час! Друзі, йдіть веселіше, Всі давно вже чекають на вас. Звучить музика. На майданчик парами виходять четвертокласники.

Знайомтеся! В е д у ч а. Якщо ви, звичайно, не знайомі. В е д у ч и й. Веселий! В е д у ч а. Дружній! В е д у ч и й. Пустотливий! В е д у ч а. Трішечки галасливий! В е д у ч и й. Але вже успішно засвоївший усі науки початко­

вої школи. В е д у ч а т а в е д у ч и й (разом). Четвертий клас! Ведуча

Скільки зустрічали свят ми разом з вами, А такого свята ми іще не знали! І сумне, й веселе свято нині сяє, Початкова школа діток проводжає! Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

Ми виступаєм на подвір’ї, Де почалось шкільне життя. Провчились ми чотири роки, Й вони не кануть в небуття. 2-й учень

Зібрались дружно ми на свято Сьогодні тут в останній раз. Щоб нам удачі побажали І перевели в п’ятий клас. 42

3-й учень

Багато доброго, нового Життя відкриє ще для нас. Та перша сходинка до нього Для всіх нас буде перший клас. 4-й учень

В день весняний зустрічаєм Дзвоника останні позивні, І на серці терпко, як ніколи, І тобі сьогодні, і мені. 5-й учень

Тріпочуть листочки тополі, Берізка ніжно шелестить. Сьогодні свято: в початковій школі Дзвінок останній продзвенить. В е д у ч а. Шановні батьки! Любі діти! От і настав той час, ко­ ли ми з вами зібралися на останнє родинне свято. Так! Чотири роки навчання в початковій школі вже позаду. За цей короткий час ви, діти, і ви, батьки, здружилися, провели спільно багато ці­ кавих виховних заходів у тісному колі. Були в нас успіхи, були й труднощі. Але сьогодні пригадується лише хороше. Діти на­ ші підросли, змужніли, помудрішали. Навіть до сьогоднішнього свята готувались майже самостійно. То ж, шановні батьки, гості, слухайте, дивіться наші виступи, але не судіть дуже строго, якщо щось не вдасться. До глядачів виходить з а в у ч п о ч а т к о в и х к л а с і в, вітає дітей із закінченням четвертого класу. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 6-й учень

Ми перегорнемо листки Життя шкільного враз, Ми перший раз — випускники, Бо закінчили вже четвертий клас. 7- й у ч ен ь

Ми пам’ятаєм той дзвінок веселий, Що продзвенів нам перший раз, Коли прийшли ми з квітами до школи У свій найкращій перший клас! 43

8-й учень

Згадаємо разом ті радісні роки, Веселі перерви, цікаві уроки… Зовсім недавно — чотири роки тому, До знань зробили перші кроки. 9-й учень

Хвилювався, як ніколи! Хвилювався я весь час! Бо тоді я йшов до школи Перший раз у перший клас. 10 - й у ч е н ь

Давайте пригадаємо разом, Як вперше на лінійці ми стояли, Розгублені, кумедні і малі, З-за квітів ледве виглядали. 11 - й у ч е н ь

І палички у зошиті тонкому Я написав рівненькі і прямі. Щасливим біг із школи я додому, Букварика тримаючи в руці. 12 - й у ч е н ь

Виручайте, палички, наші виручалочки. Всі ставайте по порядку, мов солдати на зарядку. За поля не вибігайте, спинку прямо всі тримайте! Чом стоїте, як попало? Знов мені за вас попало! Та не знає наш учитель, і не знає навіть мама, Як мені зробити важко, щоб ви всі стояли прямо! Звучить весела музика. На майданчик вибігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує веселий танець. Ведуча

Так поступово ви звикали Тримати ручки й олівці. Вже вас контрольні не лякали, Ми часто чули: «Молодці!». Ось і закінчився перший клас. 44

В е д у ч и й. Здавалося б, зовсім недавно ви, друзі, вперше сту­ пили на шкільний поріг. Але проминув рік — і ось ви вже дру­ гокласники. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 13 - й у ч е н ь

У світлий, ще ранковий, час У свій знайомий гарний клас Ми приходим завжди в строк. Поспішаєм на урок. 14 - й у ч е н ь

На уроці рідну мову зараз будемо вивчать, Розбирати кожне слово, щоб її нам краще знать. Бо вона нам найрідніша, зрозуміла і ясна, Поетична, найсвітліша і чарівна, як весна! 15 - й у ч е н ь

Багата в нас, красива мова, В народі кажуть — калинова. В ній райдуга барвистих слів, Щоб ними передати Усі відтінки почуттів, Все гарно описати! То ж вивчаймо рідну мову Вже тепер, з маленьких літ. Українське наше слово Хай звучить на цілий світ! Наперед виходять у ч е н и ц я та у ч е н ь. Учениця

Яке завдання в нас було, Петров? Учень

Позначити число В іменниках «штани» й «весна»: Чи однина, чи множина. Учениця

То ти вже виконав чи ні? 45

Учень

«Весна», це ясно, в однині. От зі «штанами» щось не те… Завдання дуже непросте… Учениця

І чим же, поясни мені, Оці «штани» такі складні? У чому складність? Поясни. Учень

У чому складність? Бо «штани» До половини — однина, А трохи нижче — множина! В е д у ч а. А от ви вже у третьому класі. Вже подорослішали та ще більше потоваришували зі своїми однокласниками. Ведучий

Таке воно важке — шкільне життя! Як же час пролітає прудко. Ваші діти так швидко ростуть. Білі плаття, як крила лебідки, Нас у вальсі легкому несуть. Хай же буде всім небо високе, Ясне сонце і світлая путь. Щастя, радість у світі широкім. Як же роки ці швидко ідуть! Ведуча

Швидко роки пролетіли І в пам’яті спогад лише залишили. Та завжди згадаємо перший дзвінок Й четвертого класу останній урок. Сьогодні в останнє четвертий наш клас, І школа чекає у п’ятому нас. До побачення, школо! На деякий час. Три літні місяці — й знову у клас. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 46

16 - й у ч е н ь

Попереду ще класів в нас багато, Але закінчимо ми їх, і буде все гаразд! Чого ви зажурились, мамо й тато? Це ж наша юність вже іде до нас! 17 - й у ч е н ь

Ми всі закінчили четвертий свій клас, І старше життя вже чекає на нас. Але ми сьогодні, в останнє свято, Велике «спасибі» повинні сказати Усім вчителям в урочистий цей час За те, що навчали ви добре всіх нас! 18 - й у ч е н ь

Тож всім, хто знаходився поруч із нами, Кого називали ми тут вчителями, Свої надсилаємо ми привітання, Найкращі прийміть від нас побажання. 19 - й у ч е н ь

Перша вчителька! Добра, терпляча, Наче мама була нам малим, А любов її щира, гаряча Зігрівала сердечко усім. Ми малі на лінійці стояли, А в очах і цікавість, і страх! В ручках квітів букети тримали, І тремтіла тривога в серцях. 20-й учень

Ви ж, як фея, і добра, і мила, Усміхнулися лагідно нам. Як же щиро ви всіх нас любили! Як нас завжди хвалили батькам! 21- й у ч ен ь

Із року в рік, із класу в клас Вела учителька всіх нас. Вже вкотре за своє життя Спочатку вчила з А до Я. 47

Наперед виходять к е р і в н и к и п о ч а т к о в и х к л а с і в, вітають учнів та батьків зі святом. Учні вручають своїм класним керівникам квіти. 22-й учень

Фізкультуру люблять всі, Люблять також вчителів, Наших славних фізруків. Вчать вони дітей стрибати, Швидко бігти, м’яч кидати, Попадаючи у ціль. 23-й учень

Спасибі хочемо сказати І тим, хто вчив нас танцювати. На фортеп’яно для нас грав Пісні і гопачок, і вальс. На уроці співів музику ми слухали, Нотний стан проводили І про композиторів бесіди заводили. Як без музики прожити, ми не уявляємо І, до школи ідучи, кожен день співаємо. 24-й учень

Ми з товаришем до групи поспішали залюбки. Тут робили ми уроки, вчили правила, вірші, Малювали і читали, у чудові ігри грали. 25-й учень

Хто наводить скрізь красу, Дуже любить чистоту, Працю любить над усе, На місця розставить все, Гарно вимиє підлогу, підбирає папірці, Підмете усі кутки? Техпрацівниці нашій за це Ми даруєм найкращі квітки! 26-й учень

Спасибі всім тим, хто на кухні працює: Компоти варить, різні страви готує. Спасибі вам за пиріжки І за смачненькі пампушки. 48

Усі учні вручають квіти вчителям та працівникам школи. В е д у ч а. Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків, їхні очі ся­ ють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів біль­ ше, ніж ви самі. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідни­ ми їх, дайте їм можливість пишатися вами! Зробіть так, щоб пе­ редчасні зморшки не лягли на їхні гарні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас! Ведучий

Прийміть наш букет із пошани й любові. Вклоняємось низько і дякуєм щиро За ласку і ніжність, за мудрість і віру. Бо без батьків чого ми в світі варті! 27- й у ч ен ь

Ми любим вас, кохані мами й тата, Ми вам бажаємо здоров’ячка багато, Ми хочемо, щоб завжди ви раділи І щоб в житті ніколи не хворіли. Ми вам обіцяєм: учитись, дружити, Гарні оцінки додому носити, Щоб дарувати радість вам, Любесеньким нашим батькам. Наперед виходять п р е д с т а в н и к и б а т ь к і в с ь к о г о к о м і т е т у, вітають учнів із закінченням початкової школи. 28-й учень

Шановна вчителько нова! За нас ви будьте певні, Хоч ми рухливі і шумні, Зате розумні й чемні! 29-й учень

У нас усіх прощальний настрій, І ми схвильовані украй. Скажем разом: «Середня школо, здрастуй! А початкова, прощавай!». В е д у ч а. А зараз ми дамо урочисту обіцянку. Ми, учні четвер­ того класу, йдучі до середньої школи, обіцяємо: Відвідувати уроки без запізнень. Обіцяємо! 49

У с і ч е т в е р т о к л а с н и к и (разом). Обіцяємо! В е д у ч и й. Сумлінно навчатись, бути допитливими і наполег­

ливими. Обіцяємо! У с і ч е т в е р т о к л а с н и к и (разом). Обіцяємо! В е д у ч а. Поважати учителів і допомагати їм. Обіцяємо! У с і ч е т в е р т о к л а с н и к и (разом). Обіцяємо! В е д у ч и й. Допомагати одне одному здобувати знання. Обі­

цяємо! У с і ч е т в е р т о к л а с н и к и (разом). Обіцяємо! В е д у ч а. З гідністю донести високе звання «Учень … (називає номер школи) школи» до закінчення навчання. Обіцяємо! У с і ч е т в е р т о к л а с н и к и (разом). Обіцяємо! Наперед виходять усі учасники свята. 30-й учень

Опустіла наша школа, В коридорах тиша. Радість, весело довкола, Бо канікул вже пора. Ми повернемось не скоро, Щоб зібратись дружнім колом. Школо, ми з тобою не прощаємось, Назавжди не покидаємо тебе, Просто кажем: «Школо, до побачення, Здрастуй, літо золоте!». Свято закінчується.

50

Святкує середня школа

51

Весну красну ми вітаємо! Дійові особи Ведуча Травень Ведучий Хлопець У ч н і - ч и т ц і (шість осіб) Д і в ч и н а Весна Фольклорний гурт учнів Березень Та н ц ю в а л ьн и й г у р т Квітень учнів Зал прикрашений штучною зеленню, квітами. Ліворуч від сцени розташована виставка дитячих малюнків та саморобок на тему «Весна». Звучить фонограма українських народних пісень. До залу входять д в о є у ч н і в - ч и т ц і в в українських костюмах та в е д у ч а. 1- й у ч ен ь

Весна ласкавим сонечком Збудила плавні, ліс, І вже пухнастим котиком Біліє верболіз! 2-й учень

Травичка ніжна кісоньки Зелені запліта, Й гучна пташина пісенька Полинула з ліска. 52

В е д у ч а. Доброго дня, дорогі друзі! В е д у ч и й. Ласкаво просимо вас на наше свято Весни — свято

пробудження природи. 1 - й у ч е н ь (махає рукою). Гей, дівчата й хлопці, з хати! 2 - й у ч е н ь. Будемо весну зустрічати! До залу вбігає веселий ф о л ь к л о р н и й г у р т д і в ч а т, стає в хоровод, співає веснянку. Ф о л ь к л о р н и й г у р т (разом)

Прийди, Весно, прийди, Прийди, прийди, красна, Принеси нам збіжжя, Принеси нам красок! Прийди до нас, Весно, Із радістю, із великою, До нас із милістю! (Кожна дівчина вигукує по одному рядку.) — Із житом зернистим! — Із пшеничкою золотистою! — Із вівсом кучерявим! — З ячменем вусатим! — Із просом, із гречкою! — Із калиною, малиною! — Із порічками, смородиною! — Із грушами, із яблуками! — Із усякою садовиною! — Із квітами лазуровими! — Із травою-муравою! (Весь гурт разом.) Ой ти, пташечко, Ти залітная, Ти лети за синє море, Ти візьми ключі весняні, Замкни зиму холодну, Одімкни літо тепле та веселе! До залу входить в е д у ч а. 53

В е д у ч а. Весна — це пора року, що приносить нам особливу радість, адже з її приходом оживає весь довколишній світ, все навкруги вдягається у свіже запашне листя, квіти. В е д у ч и й. Проте весна дуже шанована в українських обрядах і традиціях ще й тому, що для наших далеких пращурів вона бу­ ла початком нового року. З перших березневих днів все частіше збиралась молодь просто неба, щоб урочисто привітати молоду красуню гаївками та веснянками. А розпочинати новорічні весе­ лощі обов’язково доручали дітям. До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, веде хоровод, співає веснянку. Фольклорний гурт

Ой, прийди, весно, Ой, прийди, красна, Принеси до нас тепле літечко! Принеси до нас теплії дощі, Густії дощі, шовкову траву! Ой, прийди, весно, Ой, прийди, красна, Та пригрій поля, щире сонечко. Під час виконання гуртом веснянки до залу входить В е с н а, в руках у неї кошик з квітковими пелюстками. В е с н а приєднується до хороводу.

Розійшлись хмарки, сонце глянуло, Забилось в грудках моє серденько. Ой, прийшла весна, Ой, прийшла красна, Принесла мені щастя й радощі! В е с н а. Доброго дня усім в цій залі! Ось і я — Весна-красна,

прийшла до вас із теплом та радощами. Дякую, що гостинно ме­ не зустрічаєте, веселих пісень мені співаєте. Із гурту виходять дві дівчини, звертаються до В е с н и (відбувається обрядовий діалог). 1 - ш а д і в ч и н а з г у р т у. Весняночко-паняночко, де ти зи­

мувала? 54

Весна

Зимувала у садочку, на кілочку пряла. Пряла на кілочку горобцю на сорочку. Що виведу нитку — горобцю на свитку, Що виведу другу — горобцю на пугу, Що позоставались кінці — горобцю на штанці. 2-га дівчина з гурту

Ой Весно, хороша та красна! Що ти нам, Весно, принесла? В е с н а (посипає з кошика підлогу квітковими пелюстками) На дерева — цвіту, А на поле — жита, На травичку — росу, На дівчаток — красу, А на хлопчиків — сили, Щоб росли й міцніли! В е д у ч а. Що ж, Веснонько, і ми тобі подарунок приготували. До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує веселий український народний танець. В е с н а. Дякую за подарунок. Бачу, полюбляєте ви веселощі та свята. Що ж, покличу я трьох своїх братів-місяців, нехай по­ радують вас святами. (Піднімає руки, чаклує.) Перший мій брат — Березень синьоокий. (До залу входить Березень, стає біля — Весни.) Другий мій брат — Квітень білолиций. (До залу входить Квітень.) Третій мій брат — Травень рум’янощокий. (До залу входить Травень.) Тр и б р а т и - м і с я ц і виходять наперед, вітаються з глядачами. Т р и м і с я ц і (хором). Доброго здоров’ячка усім! Б е р е з е н ь. Вітаємо вас з першим теплим променем сонця! К в і т е н ь. З першою квіткою! Т р а в е н ь. З першою пташкою! В е д у ч а. Розкажіть нам, дорогі гості, хто ви та з чим при­

йшли до нас. 55

Наперед виходить Б е р е з е н ь. Березень

Подихом легким, Подихом чистим Віє на землю Весна. Під сонечком теплим Грайливим струмочком В березні плаче Зима. Я — перший весняний місяць — завжди був у пошані, адже ще з дохристиянських часів я розпочинав новий рік. А відбувалося свято нового року 1 березня (за сучасним календарем — 14 бе­ резня). У народі кличуть мене по-різному: капельник, соковик, протальник, сочень, березозоль. Вважається, що своє ім’я — Бе­ резень — я дістав від берези, що на початку весни «плаче» со­ лодким соком. Отже, перше моє свято — свято Явдохи, що відзначається 14 березня. Цей день розпочинає Весну. В е д у ч и й. До свята Явдохи випікали обрядове печиво — так звані веснянки. Хлопці та дівчата несли його на край села, щоб закликати весну. Свій ритуальний хід молодь супроводжувала ве­ селими співами, обрядовими сценками, хороводами. До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає веснянку. Фольклорний гурт

Вийди, вийди, Іванку, Заспівай нам веснянку! Зимували, не співали — Весну дожидали. Весно, весно, наша красна, Що ж ти нам принесла? Всім хлоп’ятам по кілочку, А дівчатам по віночку, Щоб пісень співали, В решето складали. В е д у ч а. Зі святом Явдохи пов’язано багато прикмет та при­

казок: Євдокія красна, то й весна буде красна. На Явдохи води по боки. 56

Прийшли Євдокії — дядькові затії: плуга чинити, борону точити. Які Явдохи — таке й літо. Явдоха з водою, а Юрій (6 травня) з травою. Якщо на Явдоху день ясний — вродить пшениця, а хмарний — просо і гречка. Б е р е з е н ь. Ще я славлюся святом Сорока святих, яке від­ значається 22-го числа. Вважається, що в цей день сорока ро­ бить собі гніздо із сорока гілочок, бо «на Сорок святих сорока іменинниця». На Сорок святих люди чекали повернення птахів із вирію, особливо жайворонків, адже саме вони вважалися віс­ никами весни. В е д у ч и й. Напередодні жінки пекли «жайворонків» — смачні медівнички у вигляді пташок. Діти йшли з ними в садок і підві­ шували на гілки дерев, «аби краще велися гуси». Наперед виходить ф о л ь к л о р н и й г у р т у ч н і в, вони тримають у піднятих руках обрядове печиво. Фольклорний гурт

Із краю-кураю Пташок викликаю: Летіть, жайворонки, До нашої сторонки, Спішіть, ластів’ята, До нашої хати — Весну зустрічати, Зиму проводжати. До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 3-й учень

В небі жайворонки в’ються, Заливаються-сміються. Грають, дзвонять цілий день, І щебечуть, і співають, І з весною світ вітають Дзвоном радісних пісень. В е д у ч а. А ось які приказки та народні прикмети присвячено святу Сорока святих: На Сорок святих погода — то на гречку урода. 57

Сорок святих сорок лопат снігу викинуть. Якщо на Сорок святих тане сніг — до активної повені та буй­ них трав. Б е р е з е н ь. А на прощання радую я людей святом Теплого Олексія. Святкується воно 30-го числа і вважається днем, коли весна остаточно вступає у свої права. У цей день не можна ро­ бити, лише лагодити й готувати інвентар до майбутніх польо­ вих робіт. Щоправда, всі пасічники мали на день Теплого Олек­ сія виставити вулики для обльоту. В е д у ч и й. Саме тому в народі й кажуть:

На Теплого Олексу діставай вулики. На Олексу кидай воза, бери сани. Б е р е з е н ь. Крім того, на Олексія намагалися затримати жу­

равлів — охоронників родинного щастя. Щоб ці птахи оселилися біля оселі, малеча, помітивши журавлиний ключ, кидала у дворі на землю червоний пояс, приспівуючи: «Колесом, колесом, над червоним поясом!» або «Журавлі, журавлі, колесом, колесом, ва­ ші діти за лісом, за лісом!» В е с н а. От який мій перший брат. У народі кажуть про нього:

Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав. Березень всіх місяців варт. Від березневих дощів земля квітне. Березень не вірен: то сміється, то плаче. В е д у ч а. Ну що ж, познайомимось із другим весняним

місяцем. Наперед виходить К в і т е н ь. Квітень

У мереживо хмаринок Квітень небо одягає, Прикрашає цвітом-рястом Землю чисту аж до краю. Я — середній брат Весни. У народі кличуть мене по-різному: цвітень, краснець, лукавець та водолій. Я також славлюся гарни­ ми народними святами. Одне з таких свят — Благовіщення, що припадає на 7 квітня. Це свято було дуже шанованим у селян. «На Благовіщення Бог благословляє усі рослини»,— казали в на­ 58

роді, а відтак вважалося великим гріхом братися в цей день за будь-яку роботу. Існувало повір’я, що навіть птах не в’є на Бла­ говіщення гнізда. В е д у ч а. Із Благовіщенням в Україні пов’язаний чудовий на­ родний обряд — «вдовин плуг». Саме 7 квітня сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли буде обробля­ ти ниви вдовам та сиротам. Адже здавна на нашій землі існував звичай: першу весняну оранку починати в тих родинах, де немає господаря. Виконували цю роботу селяни спільно і безкоштовно. В е д у ч и й. А от які прислів’я пов’язані з Благовіщенням:

До Благовіщення кам’яна весна. На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай. Яка погода на Благовіщення — така й на Великдень. К в і т е н ь. Разом зі мною приходить і найурочистіше свято християн — Великдень. Передує йому Вербна неділя, або Верб­ ниця. Недільним ранком ішли прихожани до церкви на святко­ ву службу святити вербові гілочки. Як тільки священик скропить вербички свяченою водою, дітлахи та молодь намагалися скорі­ ше дістати собі свяченого прутика. Хто схопить першим — тому в цьому році сприятиме добра вдача. А ще існував обряд стібан­ ня одне одного вербовою гілочкою. До залу вбігають х л о п е ц ь і д і в ч и н а. У руках у них вербові гілочки. Х л о п е ц ь (стібає дівчину)

Шутка б’є — не я б’ю, Віднині за тиждень Буде в нас Великдень! Д і в ч и н а (стібає хлопця) Не я б’ю — верба б’є, Недалечко красне яєчко! Будь великий, як верба, А здоровий, як вода! Х л о п е ц ь і д і в ч и н а відходять на задній план. К в і т е н ь. І от нарешті надходить святий день Великодня.

З ранку по всій окрузі лунають веселі святкові дзвони, прослав­ ляючи Воскресіння Господнє. Кожна родина вітає своїх сусідів із цією подією: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» 59

До залу входять у ч н і - ч и т ц і. 4-й учень

Задзвонив воскресний дзвін, І розкрились квіти — Йде народ з усіх сторін — Як же не радіти? Що Христос воскрес для нас, Сонце засіяло, Що настав весняний час, Зла-зими не стало! 5-й учень

Розспівалися пташки Радісно, святково, Вкрила гори і горбки Знов трава шовкова. 6-й учень

На травичці веснянки Там виводять свято — Не впізнати: чи квітки, Чи в квітках дівчата? У ч н і - ч и т ц і відходять на задній план. В е с н а. От який святковий мій середній брат Квітень. Дуже

люблять його і дуже радіють його приходу. Ось як говорять про нього в народі: Квітневий день рік годує. Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими і трохи літа. Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє. Квітневої роботи на май не відкладай. В е д у ч а (звертається до Весни). А чим, Весно, порадує нас твій третій брат? В е с н а. Гадаю, про це він розповість сам. Наперед виходить Травень. Травень

Соловей гучно славить весну, Пісня жайвора кличе у поле, Буйнотрав’ям вже вкрилась земля — Травня подих вже віє простором. 60

Я — Травень — наймолодший брат Весни. Як і мої брати, я та­ кож маю різні імена: травник, май, пісенник, громовик. «Дожда­ ти б до маю, та тоді вже сама природа подбає»,— кажуть у народі. І дійсно, незважаючи на мою примхливу вдачу, люблять мене за те, що разом із моїм приходом навколишній світ постає у всій красі. Природа немовби святкує свою молодість буйним цвітін­ ням, князюванням запашних трав та багатоголосним пташиним співом. І хоча я не приношу визначних свят, але саме з травнем пов’язано чимало поетичних обрядів віншування природи. В е д у ч и й. Перше відоме травневе свято — свято Юрія, що відзначається 6 травня. За стародавнім народним повір’ям у цей день «весна сходить на землю». Саме тому в давнину був відомий обряд «збирання роси» на Юрія. Вважалося, що юр’ївська роса дуже цілюща. Батьки наказували дітям походити босоніж по росі, а дівчата поспішали в поле зібрати росу, щоб умитися нею — «на красу». Існувала навіть обрядова пісня щодо цього дійства. До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає. Фольклорний гурт

Та Юра мати кличе: Та подай, матко, ключа Одімкнути небо, Випустити росу, Дівоцьку красу. Та дівоцька краса, Як літня роса: У меду потопає, З води виринає. Та Юра мати кличе: Та подай, матко, ключа Одімкнути небо, Випустити росу, Парубоцьку красу. Парубоцька краса, Як зимняя роса: В смолі потопає, З дьогтю виринає. Ф о л ь к л о р н и й г у р т залишає зал. 61

В е д у ч а. На Юрія молодь влаштовувала в полях хороводи з чудовими стародавніми піснями. Головна їх мета — благання у небесних сил доброго врожаю, зачаровування нив від вогню, граду, бурі, а також викликання теплих дощів і рясного сонечка. А про Юрія казали так: Юрієва роса краща од вівса. На Юрія починає співати соловей. Юрій на поріг весну приволік. Юрій з хати всіх на поле вижене. Т р а в е н ь. Друге відоме травневе свято — весняний Микола, що відзначається 22 травня. Найурочистіше цей день святкував­ ся на Гуцульщині. Саме з цього дня селяни виганяли вівці на по­ лонини. На честь цієї нагоди влаштовувався урочистий хід всією селянською громадою. А наступного дня, тобто 23 травня, святкували Семена Зіло­ ту. Це день, коли жінки йшли до лісу та луків збирати лікарські трави, які набували до цього часу надзвичайної цілющої сили. Заготовити зілля намагалися до схід сонця. В е д у ч а. Зриваючи рослину, жінка примовляла:

Трава-травиця, красна дівиця, Не я тебе садила, не я поливала: Господь тебе садив, Господь поливав — Всякому християнину на поміч давав! В е д у ч и й. От якими святами та обрядами радує нас привіт­ ний травень. І недарма про нього кажуть: Май — вінець весни. Почекай, маю, зав’ю тобі квітки в гаю. Як у травні дощ і грім — буде радість людям всім. У травні все квітує, а в червні визріває. В е с н а (звертається до глядачів). Ну що ж, друзі, гадаю, спо­ добалась вам наша розповідь. В е д у ч а. І хоча свято наше вже добігає кінця, сподіваємось, що воно вам запам’ятається надовго. Наперед виходить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає. 62

Фольклорний гурт

Ясне сонечко усміхається, Зима лютая вже ховається! Зима лютая з хуртовинами За полями вже, за долинами. Зеленіють гаї вітами, Прикрашаються луки квітами! Ясне сонечко зустрічаємо, Весну красну ми вітаємо! Красну весноньку довгожданую, Любу гостеньку, всім бажаную! Під час співу до глядачів виходять усі учасники свята. Вони дякують глядачам за увагу. Свято закінчується.

63

В гостях у пані Флори Дійові особи 1- й веду ч и й 2-й ведучий У ч н і - ч и т ц і (двадцять осіб) Пані Флора Та н ц ю в а л ь н и й г у р т Свято відбувається в актовому залі або бібліотеці школи. Приміщення прикрашене гірляндами з паперових квітів, штучною зеленню, блакитними повітряними кульками. Вгорі на центральній стіні прилаштовано яскравий плакат із назвою свята. Звучить лагідна музика. До залу входять в е д у ч і та у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

До мого вікна Підійшла весна. Розтопилася на шибці Квітка льодова. 2-й учень

Крізь прозоре скло Сонечко зайшло І поклало теплу руку На моє чоло. 64

1- й у ч ен ь

Видалось мені, Що лежу я в сні, Що співає мені мама Золоті пісні. 2-й учень

Що мене торка Ніжна і легка, Наче те весняне сонце, Мамина рука. 1 - й в е д у ч и й. Доброго дня, усім гостям нашого свята. 2 - й в е д у ч и й. Не дивуйтеся, що цей день не позначений

у календарі червоним. У нас сьогодні справжнє свято. 1 - й в е д у ч и й. І не просте, а чарівне. Це свято квітів. 2 - й в е д у ч и й. Дійсно, протягом року ми відзначаємо чима­

ло визначних свят. Усі вони приходять до нас по порядку: Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця… Тобто усіх не перелічити. Крім того, існує багато маленьких, але дуже дорогих серцю, свят: День учителя, 8 березня, День матері… Є навіть День Землі. 1 - й в е д у ч и й. Але чомусь досі ніхто не вигадав свята квітів. От ми і подумали, що буде непогано, якщо такий день започат­ куємо ми. Адже квіти — це найгарніші і найтендітніші створіння матінки Природи. Вони прикрашають наше життя, пробуджують у нас щирість, доброту. І недаремно усі народи світу звеличили їх у піснях, казках, легендах. Здавна квіти були для людини симво­ лом її почуттів, думок. 2 - й в е д у ч и й. А на Сході існує навіть ціла наука тлумачен­ ня мови квітів, за допомогою якої людина може висловити свої почуття. Проте мова квітів відома кожному серцю. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 3-й учень

Про що нам каже Свіжих квітів жмутик? Про що їх мова непроста? 65

Верба — одвертість, Айстра — смуток, Лілея біла — чистота. 4-й учень

Конвалія — любов таємна, Мак — цвіт життя, що не згаса. Лавр — завжди успіх, слава певна, А мальва — ніжність та краса. 5-й учень

Дзвіночок польовий — то вдячність, Троянда — то любов палка. Нарцис — то горда необачність, Волошка — ніжність, простота. 6-й учень

А гладіолус — це сміливість, Півонія — життя політ. Фіалочка — сором’язливість, Любов минуща — первоцвіт. 7- й у ч ен ь

Ми любим квіти дарувати У час щасливий й смутку час. Бо все, що хочемо сказати, Букетик висловить за нас. 1 - й в е д у ч и й. Отже, ми домовились, що започатковуємо

День квітів. 2 - й в е д у ч и й. А коли ми його відзначатимемо? Адже квіти оточують нас протягом усього року, окрім зими. 1 - й в е д у ч и й. Звичайно, так. Але, гадаю, найбільш дореч­ ною порою року для відзначення цього свята є весна. Саме на­ весні прокидаються рослини. І недарма ж існує в нашому народі приказка, що «перші квіти відмикають весну». 2 - й в е д у ч и й. Про це навіть складено легенду.

Колись апостолу Петру Бог довірив ключі від Царства не­ бесного. Але Петро, заклопотавшись, якось ненароком випустив в’язку золотих ключів. І вони впали на землю у великий замет. Але не загубилися, а перетворилися на жовті квіточки. І як тільки 66

вони розкрили пелюсточки, у небі ласкаво посміхнулося сонеч­ ко, зима відступила, і на землю прийшла весна. Ці чарівні квіти, що першими з’явилися з-під снігу, так і назвали — первоцвітом. Відтоді і повелося у народі: «Первоцвіт весну відмикає». 1 - й в е д у ч и й. На світі існує безліч квітів. Цікаво, звідки во­

ни виникли? 2 - й в е д у ч и й. Щоб дізнатися про це, пропоную вирушити до країни Квітникарії, володаркою якої є сама пані Флора. А путь у цю дивовижну країну нам вкажуть весняні струмочки. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 8-й учень

Чуєте пахощі в нашім дворі? Квіти розквітли в ранковій порі. Тут на світанку сам Дощик ходив, Білу Лілею від сну розбудив. 9-й учень

Чисто помилися Мальви в росі — Личенька круглі, рожеві усі. Нижче під ними Красольки дрібні — У квітнику засвітили вогні. 10 - й у ч е н ь

Синій Паничик заліз аж на тин, Кличе в танок гордовитих Жоржин. Білій Лілеї Майор уклонивсь — Сонцем відразу квітник освітивсь! 11 - й у ч е н ь

Бджілка на скрипку заграла в цей час. Джміль прилетів і приніс контрабас. Музика лине — почався танок. Свято ж сьогодні у наших квіток! Звучить «Вальс квітів» П. І. Чайковського. До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує танець квітів. Під кінець танцю до залу входить п а н і Ф л о р а. Флора

Під віконцями На сонці У весняному саду 67

У земельку, Як в постельку, Я насіннячко кладу. Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, краплі, до землі, Щоб на грядках У зернятках Кріпли паростки малі. Добрий день, друзі. Я рада вітати вас у своїй квітучій країні. Я — її володарка, пані Флора. З давніх-прадавніх часів опікуюся я рослинним світом, прикрашаю землю запашними квітами. Щоб раділа земля, раділи люди. 1 - й в е д у ч и й. Вітаємо тебе, Флоро, зі святом квітів. Ф л о р а. Дякую. Мені дуже приємно, що люди пам’ятають про мене та вшановують моїх маленьких підданих. Вони цього гідні, адже стільки користі і краси несуть у цей світ. 2 - й в е д у ч и й. Розкажи нам, будь-ласка, як з’явились квіти

і чому. Ф л о р а. Я повідаю вам одну старовинну історію. А ви самі вирішіть, вигадка вона, чи правда. Колись дуже давно на землі панувала люта зима. Усе навко­ ло було білим та змарнілим. Лише на короткий час поступала­ ся зима літу. Тоді земля вкривалася лише папороттю та мохом, а дерева та кущі — дрібним листячком. Люди були байдужими одне до одного і ніколи не веселилися, не раділи. Вони не знали, що таке щастя. І одного разу спало мені на думку змінити світ, зробити йо­ го барвистим і гарним. Покликала я до себе своїх помічників — маленьких ельфів, і попросила у них поради. «Відпусти нас до людей,— сказали мені ельфи.— Ми подаруємо світу красу, роз­ веселимо людей і зробимо їх добрими». «Але ж ви такі малень­ кі і беззахисні,— відповіла я,— як же переможете люту зиму, що заморозила людські серця?» «Перетвори нас на квіти»,— попро­ сили ельфи. Так я і зробила. Але усі квіти вийшли у мене безбарвними, їх було зовсім непомітно серед зимових заметів. І тоді я зібрала 68

усі кольори коштовного каміння і розфарбувала квіти. А залиш­ ки фарб плеснула у небо — і виникла веселка. Здивувалися люди. Ще ніколи не бачили вони такого дива ані на землі, ані на небі. Стали вони збирати квіти і роздивлятися. І у кожного, хто близько підносив до обличчя квітку, вдихаючи її пахощі, серце наповнювалося теплом і любов’ю. З того часу на землю кожного року приходить квітуча весна, і люди зустрічають її з радістю. 2-й

в е д у ч и й. Яка гарна легенда. Тепер зрозуміло, чо­

му кажуть, що кожна квітка, рослина має живу душу. Це душі ельфів. 1 - й в е д у ч и й. Цікаво, а чи можна побачити її? Ф л о р а. Так, пізно ввечері або рано-вранці квіточки спалаху­ ють маленькими ясними вогниками. Але побачити це диво дано не кожному — лише людині, яка розуміє красу квітів. 1 - й в е д у ч и й. Я знаю таку людину. Це усім відома наша на­ родна художниця Катерина Білокур. У її творах так багато квітів, і вони усі, немов живі, немов дихають, промовляють до нас. Свого часу Катерина Білокур писала: «А квіти я буду малювати й ма­ лювати, бо я так люблю над ними працювати, що і слів не знай­ ду, щоб виказати ті почуття любові до їх— моєї великої любові… Так як же не малювати їх, як вони ж такі красиві?.. А як прийде весна та зазеленіють трави, а потім квіти зацвітуть! Ой, Боже ж мій, як глянеш кругом! То та гарна, а та ще чудовіша! Та начебто схиляється до мене, та як не промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?» Ф л о р а. Так. Краса моїх квітів жива і дивовижна. У кожній квітці, навіть у найдрібнішій і непоказній, прихована таємниця життя. Але не лише красу приносять квіти у світ, але й користь. На­ родна медицина знає багато лікувальних квітів та рослин. Гадаю, і вам вони відомі. В е д у ч і та глядачі називають лікувальні рослини. Звучить музика. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 69

12 - й у ч е н ь

Дві квіточки розквітли У нашому садку, Свіженькі і привітні, У мокрому сніжку. То пролісок синенький І білий первоцвіт Шепочуть веселенько: «Весняний вам привіт!» 13 - й у ч е н ь

Недавно ще гула метелиця, Ще в вибалках не станув сніг, А вже барвінку листя стелиться Зеленим килимом до ніг. І перемогою і славою Весна з’являється на світ, І квітне радістю яскравою Барвінковий зірчастий цвіт. 14 - й у ч е н ь

Тане сніг, течуть струмки, Ожива травичка, І до сонця гілочки Простяга вербичка. І м’якенькі, як пушок, Ніжні, як шовкові, Ясно дивляться з гілок Котики вербові. 15 - й у ч е н ь

Вчора травка зеленіла, А кульбабок не було, А сьогодні, гляньте, скільки Їх жовтеньких розцвіло. Ах, які вони м’якенькі, Як притулиш до щоки! Зробимо ланцюг великий І на голови вінки. 70

16 - й у ч е н ь

У траві густій зеленій Квіточки біленькі, Дуже схожі на ромени, Тільки що дрібненькі. І листочків мало мають, Ніжки в них короткі… Ну, та всі напевно знають — Це малі стокротки. 17 - й у ч е н ь

Гарно, тепло у садку, Снігу вже немає… Із-під листя у кутку Крокус виглядає. Наче золотом горять Пелюстки жовтенькі, І листочки мерехтять, Ніжні, зелененькі. 18 - й у ч е н ь

Дрібнесенькі дзвіночки, Неначе воскові, Нанизано рядочком На довгому стеблі. І ніжнозапашненькі, Найкращі із квіток, Конвалії біленькі Зовуть нас у лісок. 19 - й у ч е н ь

Знов півники на квітнику Заквітли так блакитно, Що я від неба їх ніяк Не можу відрізнити. І пахощі від них такі, Що я питаю в себе: Це небом пахнуть півники, Чи півниками — небо?.. 71

20-й учень

На стрункій, високій ніжці, Біля річки, на лужку, У косинці-білосніжці Стрів ромашку я одну. Ясним оком жовтуватим Усміхалася мені… Я хотів її зірвати, А бджола сказала: «Ні!» Ф л о р а (звертається до глядачів). Друзі! Моя країна Квіт­ карія дуже гарна і чарівна. Кожен, хто відвідав її, назавжди по­ любить красу. Але щоб зберегти цю країну, потрібно дбати про природу, навколишній світ. Пам’ятайте! Щоб сади завжди цвіли, Щоб літали журавлі, Щоб пташки завжди співали І дерева підростали, Щоб земля була у квітах, — Бережіть природу, діти! Звучить музика. До глядачів виходять усі учасники свята. 1 - й в е д у ч и й. Наша зустріч добігає кінця. 2 - й у ч е н ь. Сподіваємось, що вона була для вас цікавою. 1 - й в е д у ч и й. А влаштували її ми для того, щоб ви запам’ятали: у житті завжди є місце святу, радості й красі. І якщо у будень ваше серце прагне свята, вигадайте його собі. А добрий привід завжди знайдеться. Усі учасники свята дякують глядачам за увагу. Свято закінчується.

72

Свято весняного рівнодення Дійові особи 1- й веду ч и й 2-й ведучий У ч н і - ч и т ц і (п’ять осіб) Зірка Промінь Ф о л ь к л о р н и й г у р т д і в ч а т (п’ять осіб) Ф о л ь к л о р н и й г у р т х л о п ц і в (п’ять осіб) Зал святково прикрашений кольоровими стрічками, штучною зеленню, паперовими пташками, вербовими гілочками. Звучить весела музика. До залу входять у ч н і - ч и т ц і та в е д у ч і. 1- й у ч ен ь

До мого вікна Підійшла весна, Розтопилася на шибці Квітка льодова. Крізь прозоре скло Сонечко зійшло І поклало теплу руку На моє чоло. 73

2-й учень

Знов вершиною рясною Розшумілася сосна. Вечір дихає весною, Та й насправді вже весна. Сніг крихкий, неначе щебінь, За селом чорніє путь, І зірки у тихім небі — Наче проліски цвітуть. 1 - й в е д у ч и й. Добрий день, друзі! 2 - й в е д у ч и й. Вітаємо вас зі святом Сорока святих — вес­ няним рівноденням! 1 - й в е д у ч и й. У нашому народі це свято було в особливій

пошані, адже вважалося, що саме 22 березня на Сорок святих вес­ на повністю вступає у свої права. 2 - й в е д у ч и й. Цю зеленокосу рум’яну красуню селяни че­

кали з великим нетерпінням, а її прихід вшановували чудовими обрядами, дзвінкими гаївками і дружними хороводами. 1 - й в е д у ч и й. Тож сьогодні ми і розкажемо вам про народні

традиції, що пов’язані із цим святом. В е д у ч і та у ч н і - ч и т ц і залишають зал. Звучить лагідна музика. До залу назустріч одне одному виходять П р о м і н ь і З і р к а. З і р к а. Добрий день, Промінчику! П р о м і н ь. Бувай і ти здорова, Зіронько! З і р к а. Що ж ти, братику, за обрій не поспішаєш? Зараз вже моя пора настає — вечірня. Уступай дорогу! П р о м і н ь. Е ні, сестричко, тепер ти посунься. Віднині я на землі господар. З і р к а. Куди тобі, малому! Ось уже четвертий місяць, як всі деньочки короткі-коротенькі… Ну зовсім маленькі. А мене люди шанують: лише з’явлюся в небі, так вони вже на вечорниці зби­ раються, пісень веселих співають — ночі радіють, ніч величають. П р о м і н ь. Вибач, Зіронько, але саме від сьогоднішнього дня володарювання твоє скінчилося. Адже після Сорока святих лю­ 74

ди вже про роботу думатимуть. Недарма ж кажуть: «Сорок соро­ чат дарують людям сорок грабель і сорок лопат». Це означає, що день збільшуватиметься, тож не до гулянь — про хліб дбати час. Земля трудівника чекає. З і р к а (ображено). Не дозволю, щоб такий коротенький мене повчав! Поглянь на мене, яка я владна. П р о м і н ь. І не владна, а рівна мені. Бо ж сьогодні весняне рівнодення — ніч та день зрівнялися між собою. З і р к а. Вибач, замріялась я та й не помітила, що ти вже

виріс… П р о м і н ь (бере Зірку за руку). Ну гаразд, будьмо друзями. Йдемо разом на галявину та подивімось, як люди відзначають свято Сорока святих. П р о м і н ь та З і р к а залишають зал. Звучить весела українська народна музика. До залу вбігає г у р т д і в ч а т. Одна з них тримає кошик з обрядовим печивом — «жайворонками». 1 - ш а д і в ч и н а. Ой, як сьогодні сонячно та ясно! (Прислухається.) Вже і перших пташок дзвінкий спів чути. Мама каза­ ли, що сьогодні загадаєш — усе справдиться. 2 - г а д і в ч и н а. А як загадати? 1 - ш а д і в ч и н а. У зозулі, наприклад, можна запитати про врожай на цей рік, про здоров’я, про кохання. 3 - т я д і в ч и н а. Ой, я хочу запитати! Хочу знати, скільки років мені ще залишилось дівувати. (Виходить наперед, піднімає голову, ніби звертаючись до зозулі.) Ти, зозуленько сива, Ти нас звеселила: Як почала кувати, Повиходили ми з хати! Скільки років мені вінця чекати? Раптом до залу вбігає г у р т х л о п ц і в. 1 - й х л о п е ц ь (звертається до 3-ї дівчини)

Ти мала, тож підрости — Не знайшли ще до тебе дороги мої старости! (Усі хлопці сміються.) 75

3 - т я д і в ч и н а. Цур тобі! От хлопці, от бешкетники! (Відхо-

дить до дівчат.) 4 - т а д і в ч и н а. А я зараз спробую закликати птахів на гарну весну та щедрий врожай. (Піднімає руки.) Лети, лети, жайворон, Лети, птах, до нас! Зима нам надоїла, Хліб увесь поїла! Лети, лети, жайворон, Кличем на весь глас! Бабуся кажуть, якщо сьогодні жайворонок відгукнеться, то жито в цьому році рясно вродить. 5 - т а д і в ч и н а. А я хочу гусей закликати. (Дістає з кишені жмут соломи, підкидає вгору і примовляє.) Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, Дайте нам на здоров’ячко! Від дідуся свого знаю: покличеш так гусей — вони на крилах теплу весну принесуть. 1 - й х л о п е ц ь. А ми з хлопцями також весну-красну покли­ чемо. Я такі чарівні слова знаю, що сонечко враз ласкавіше сві­ титиме. 2 - й х л о п е ц ь. Ова, загнув! 3 - й х л о п е ц ь. Ану давай кажи свої слова. 1- й х ло п ец ь

(знявши із себе пояс і розкручуючи його над головою) Кручу, кручу журавлі, Як колесо по воді. Як колесо обертає, Журавель голову повертає! 5 - т а д і в ч и н а. Старайтеся, парубки, старайтеся. Теплих де­

ньочків нам не завадить. Весна прийде, у полі роботи багато буде. А добре попрацюємо — смачно поїмо, гарно повеселимось. 3 - т я д і в ч и н а. Старі люди кажуть, що на Сорок святих слід сорок вареників приготувати — щоб у дворі птиця не переводи­ лась, а в хаті злагода завжди панувала. 76

4 - т а д і в ч и н а. Тож наваримо сьогодні вареників смачнень­ ких, хлопців почастуємо! 4 - й х л о п е ц ь. А що там, дівчатка, у вашому кошику? (Намагається зазирнути у кошик.) 5 - т а д і в ч и н а. Та це «жайворонки». Х л о п ц і (разом). Пригостіть, дівчата! 1 - ш а д і в ч и н а. Гаразд, але якщо витримаєте наше випро­

бування. Х л о п ц і (разом). Яке? 4 - т а д і в ч и н а. Відгадайте наші загадки. Хто дасть правиль­ ну відповідь — тому й «жайворонок». Дівчата запрошують до гри усіх глядачів та проводять «Загадкову вікторину». «Загадкова вікторина» 1. Ішов довготелесий, у землю загрузнув, Із землі всіх повиганяв. (Дощ і рослини.) 2. Стоїть верба посеред села, Розпустила гілля у кожне подвір’я. (Дорога.) 3. Є шапка, але немає голови, Є нога, але без черевика. (Гриб.) 4. Як станеш на просторі ти, Скажи, що це за диво: І видно край, але дійти До нього неможливо. (Обрій.) 5. З землі й дитя мене підніме, Хоч я не палиця чи м’яч, Але — ось диво — через хату Не перекине і силач. Вгадай: легке я чи важке? І взагалі — що я таке? (Пташине перо.) 6. Летіла птиця на морозі Над хатами зимовим днем, Загубила хвіст в дорозі, Стала цифрою з нулем. (Сорока, сорок.) 7. Голуба хустина, жовтий клубок. По хустині він качається, людям посміхається. (Небо і сонце.) 77

8. Мете-мету — не вимету. Несу-несу — не винесу. Пора прийде — само пропаде. (Промінь сонця.) 9. Чорна корова весь світ поборола. А примчала біла кобила — всіх збудила. (Ніч і день.) 10. Вийшла звідкись гарна дівка, На ній стрічка-семицвітка, А як з річки воду брала, То коромисло зламала. (Веселка.) 11. Чорномазий, білодзьобий, Він за плугом важко ходить. Черв’яків, жуків знаходить — Сторож вірний, друг полів, Перший вісник теплих днів. (Грак.) 12. Зоря-зірниця, красна дівиця, Небом гуляла, плакала-ридала. Місяць побачив — не підняв. Сонце встало й забрало. (Роса.) 13. Старий дід мости помостив. Молода прийшла — мости рознесла. (Мороз і весна.) 14. Він завжди за нею в небесах простує, Його кожен чує, та ніхто не бачить, Її кожен бачить, та ніхто не чує. (Грім і блискавка.) 15. Гарне, добре, на всіх людей дивиться, А людям на себе дивитися не дозволяє. (Сонце.) 1 - ш а д і в ч и н а. Бачимо, розумні у нас друзі, кмітливі. Радіс­

но дивитись. 1 - й х л о п е ц ь. А як радісно, то давайте затанцюємо! Звучить весела українська народна музика. Х л о п ц і і д і в ч а т а стають парами, виконують танець. До залу входять П р о м і н ь та З і р к а. П р о м і н ь (звертається до хлопців та дівчат). Доброго дня,

друзі! З і р к а. Весело у вас, гарно. (Звертається до Променя.) Бачу, братику, радіють люди тобі — першому провіснику весни. Тож, напевно, час мені поступитись тобі дорогою. 2 - г а д і в ч и н а. Дякуємо тобі, Зіронько ясна, що на вечорни­ ці нас скликала, шити, прясти нам допомагала. 78

5 - й х л о п е ц ь. І за те тобі дякуємо, що про святе Різдво нам сповіщала, радість дарувала. (Хлопці та дівчата вклоняються Зірці.) 3 - й х л о п е ц ь. Але тепер вже Промінь яскравий нам потріб­

ніший. 1 - ш а д і в ч и н а. Щоб раненько вставали, в полі працювали. 3 - т я д і в ч и н а. Щоб квіти духмяні збирали та вінки спліта­ ли, на гуляння сходились. З і р к а. Дякую вам, друзі, за слово привітне. П р о м і н ь. Бачу, добре ви знаєте традиції своїх пращурів. А те­ пер скажіть, будь-ласка, що означає такий народний вислів: «Со­ рокай, Сорокай, після Семика лопату забирай»? 4 - т а д і в ч и н а. Я дам відповідь на цю приказку іншим висло­ вом: «Якщо прийшов Сорокай, то мужик весну зустрічай, а прий­ де Семик — літо приведе». Ось і відповідь. Сорокай, тобто Сорок святих, означає прихід весни і початок польових робіт. А Семик, тобто Трійця, розпочинає літо. З і р к а. А які ще приказки про свято Сорока святих ви знаєте? 1 - ш а д і в ч и н а. Сорок святих ще сорок лопат снігу вкинуть. Це означає, що морози ще не остаточно скінчилися. 1 - й х л о п е ц ь. На Сорок святих сорока іменинниця. 2 - г а д і в ч и н а. На Сорок святих сорока має вкласти в гніздо

сорок паличок, а глухар проспівати сорок пісень. 2 - й х л о п е ц ь. А от які народні прикмети пов’язані із сьогод­ нішнім святом. Якщо на Сорок святих тане сніг — у цьому році гарні покоси будуть. 3 - т я д і в ч и н а. Яка погода на Сорок святих, така й на Ве­

ликдень буде. 3 - й х л о п е ц ь. На Сорок святих погода, то і на гречку бу­

де урода. 5 - т а д і в ч и н а. Якщо в цей день тепло, то така погода збере­

жеться іще протягом сорока днів. 5 - й х л о п е ц ь. А от якщо холодно, то будуть іще сорок мо­

розів. 79

До залу входять у ч н і - ч и т ц і. 3-й учень

Все прокидається поволі, Зі сну зимового встає. Радіє гай, радіє поле, Земля поталу воду п’є. 4-й учень

Скресає і щезає крига, Бурульки падають з дахів, І вітерець прозорокрилий Додому підганя птахів. 5-й учень

А в лісі на галяві теплій, Поміж ялинок запашних, Уперше спалахнув метелик — Тендітний вогничок весни. Всі учасники свята виходять наперед до глядачів. В е д у ч а. От і скінчилося наше свято. В е д у ч а. Гадаємо, що вам було цікаво разом із нами. Тож до

наступних зустрічей. Свято закінчується.

80

День сміху Дійові особи Пеппі Довгопанчоха Пітер Пен Та н ц ю в а л ь н и й г у р т Ж а р т і в л и в и й о р к е с т р « М і м і к р і ч і » (гра на

кухонному посуді: каструлях, сковорідках, ложках, скляних пляшках та ін.) Свято відбувається в актовому залі школи. Його приміщення прикрашене повітряними кульками, на яких намальовано кумедні личка, кольоровими стрічками та портретами відомих коміків та клоунів. Біля однієї стіни влаштовано виставку малюнків «Що це може означати?», виставку гумористичних плакатів «Сонячний світ усмішки» та стенд «Навмисно не вигадаєш», де представлено нісенітниці із учнівських творів. Звучить весела музика. До залу вибігають П е п п і Д о в г о п а н ч о х а та П і т е р П е н. Пеппі

У нас сьогодні в школі свято, Гостей зібралося багато. Ану ж на мене подивіться І веселенько посміхніться. Я привітаю усіх вас, Що завітали в добрий час. 81

Пітер

Весела зустріч у нас В пам’яті буде назавжди. Тож розпочнемо посмішкою свято Для тих, хто завітав сюди. П е п п і. Привіт усім! П і т е р. Вітаємо вас зі святом сміхунів та витівників! П е п п і. Але передусім дозвольте нам відрекомендуватися.

Я — Пеппі Довгопанчоха! П і т е р. А я — Пітер Пен. Ми найкращі друзі тих, хто не лю­ бить сумувати, ніколи не впадає у відчай! П е п п і. І просто обожнюємо веселі жарти! Отже, не споді­ вайтесь, що хтось із вас тихенько відсидить наше святкове шоу! П і т е р. Це точно! У нас для кожного знайдеться дотепний

конкурс. До речі, перевірте свої кишені. Там порожньо? Тоді по­ спішіть узяти участь у веселих розвагах. П е п п і. Кожний учасник отримає жетон «сміхотунчик». А на­ прикінці свята ми підрахуємо, у кого виявиться найбільше «смі­ хотунчиків». Переможцям буде присвоєно почесні звання Короля Сміху, Королеви Сміху, Міс Гуморина та Містер Гуморино. П е п п і т а П і т е р (разом). Усміхніться — ми розпочинаємо! Звучить весела музика. До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує жартівливий танець. П е п п і Д о в г о п а н ч о х а та П і т е р проводять із глядачами святкову конкурсну програму. Брати участь у ній можуть усі присутні. Переможці визначатимуться оплесками та сміхом глядачів. Учасники кожного конкурсу отримують один «сміхотунчик», а переможець — два. П і т е р. Оголошуємо перший конкурс. Взяти участь у ньому можуть найдосвідченіші знавці магазинного краму. Конкурс «Ми прийшли у магазин» Для участі у конкурсі Пеппі Довгопанчоха запрошує п’ятьох ба­ жаючих і пропонує їм назвати по п’ять видів товарів, що прода­ ються у таких магазинах: «Усе для двієчників» 82

«Усе «Усе «Усе «Усе

для для для для

нечупар» злісних неносіїв перемінного взуття» забудькуватих» диваків»

П е п п і. На світі існує багато чудових свят — веселих, урочис­

тих, родинних, народних… Коротше кажучи, їх така кількість, що й не перелічити. Усі вони різні, усі мають певні традиції. Але існує загальна традиція, яка не обходить жодне свято. Це — привітання одне одного. От і ми зараз пропонуємо вам скласти вітання. Але оскільки сьогодні день жартів, то і свята, і привітання мають бути кумедні. Оголошую конкурс «Гумористичні побажання». Конкурс «Гумористичні побажання» Для участі у конкурсі Пітер Пен запрошує усіх бажаючих. Пі­ тер Пен пропонує їм привітати глядачів із певними святами і ви­ словити їм кумедні побажання. «День захисників комах» «Свято першого винаходу» «Свято останньої п’ятниці місяця» «День створення жуйки» П і т е р П е н дарує П е п п і Д о в г о п а н ч о с і квітку. П і т е р. Це тобі. П е п п і (присідає у реверансі). Дякую. Як приємно отримати квіточку від щирого прихильника. А ще приємніше — цілий обе­ ремок квітів. Як у пісні (наспівує): «Мільйон, мільйон, мільйон червоних троянд…». П і т е р. Мабуть, ти маєш на увазі букет. Дійсно, це гарний

подаруночок. Отже оголошую конкурс «Гумористична екібана», тобто букетів, у які укладено окрім квітів ще й філософський зміст. Конкурс «Гумористична екібана» Для участі у конкурсі запрошують п’ять пар бажаючих. До за­ лу вносять різні квіти, трави та речові дрібнички. Завдання па­ рам — скласти букет на визначену тему. Букет для відомого спортсмена «Лаври переможця» Букет для вчителя «Урок закінчено» Букет для народного депутата «Четвертий мікрофон включено» Букет для артиста «Оплески! Оплески!» Букет для космонавта «Крізь терени до зірок» 83

П і т е р. Пеппі, намалюй мій портрет, будь ласка. П е п п і. Гаразд, це мені не складно. Але спочатку гарнесенько встань та мальовничо обіпрись об що-небудь. П і т е р (пихато випнувшись). Так? П е п п і. Та ні. Стань інакше. П і т е р (змінює позу). Так? П е п п і. Зовсім не так! П і т е р. То як? Підкажи нарешті. П е п п і. Ну, я не знаю. О! давай краще візьмемо будь-чий пор­

трет, і ти станеш так само, як зображено на ньому. П і т е р (чухає потилицю). Слід потренуватись… П е п п і. А ти подивись, як це робитимуть учасники конкурсу «Жива картина». Заразом і посміємось. Конкурс «Жива картина» Для участі у конкурсі запрошують усіх бажаючих. До залу вно­ сять репродукції картин. Учасники конкурсу обирають карти­ ни і розподіляються на групи. Завдання кожній групі — за 3 хв відтворити картину. «Бурлаки на Волзі» (І. Й. Рєпін) «Знову двійка» (Ф. П. Решетніков) «Богатирі» ( В. М. Васнєцов) «Козаки пишуть листа турецькому султану» (І. Й. Рєпін) «Сватання майора» (П. А. Федотов) П і т е р. Я — найвигадливіший винахідник! Я можу вигадати будь-що із будь-якої речі! П е п п і. Не хвались дуже. Гадаю, що учасники наступного кон­

курсу тобі у вигадках не поступляться. П і т е р. Що ж, у такому разі оголошую конкурс «Нікчемні

речі»! Конкурс «Нікчемні речі» До участі у конкурсі запрошують усіх бажаючих. Завдання учас­ никам — за 1 хв придумати нове застосування таким речам: Порожня консервна бляшанка Окуляри без лінз Повітряна кулька, що лопнула 84

Електрична лампочка, що перегоріла Зіпсована стара праска Зіпсований комп’ютерний диск П і т е р. Пеппі, як на твій розсуд, що важливіше: мовчання чи мудре слово? П е п п і. Як на мене, то мовчання. П і т е р. Чому? П е п п і. Ну ти даєш! Бо мовчання — золото! Принаймні так

у народі кажуть. П і т е р. А як же бути із народною мудрістю? Як її вислови­ ти мовчки? П е п п і. Дивак! Звичайно, у пантомімі. Оголошуємо конкурс

«Прислів’я у пантомімі». Конкурс «Прислів’я у пантомімі» До участі у конкурсі запрошують п’ятьох учасників із числа ба­ жаючих. Завдання конкурсу — за 1 хв рухами висловити відо­ мі прислів’я: «Знайшов — не скач, загубив — не плач» «Не місце людину красить, а людина місце» «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше» «Книжка — маленьке віконце, а через нього увесь світ видно» «Той, хто не вчиться, ходить у пітьмі» П е п п і (захоплено). Знаєш, Пітере, я так обожнюю мистецтво. Особливо станкове. П і т е р. Яке? П е п п і. Скульптури я люблю. Зрозумів? (Пітер Пен хитає головою.) Тому намагаюся частіше відвідувати різні музеї, ви­ ставки. П і т е р. То я тебе запрошую до виставки «Кумедні скуль­

птури». П е п п і. А хіба така існує? П і т е р. Не існує, так влаштуємо. Оголошую конкурс! Конкурс «Кумедні скульптури» До участі у конкурсі запрошують усіх бажаючих. Завдання учасникам — за 1 хв продемонструвати такі скуль­ птури: 85

«У суперечці народжується істина» «Коханню усі літа покірні» «Не май сто карбованців, а май сто друзів» «Ситий голодному не товариш» «Одна голова — добре, а дві — краще» «Семеро на одного не чекають» П і т е р. Скажи мені, Пеппі, у якій перукарні ти робила та­ ку нісенітну зачіску? (У Пеппі одна косичка догори, а друга — донизу.) П е п п і. Ти ще не бачив надзвичайних зачісок. От у наступно­ му конкурсі візьмуть участь найвигадливіші перукарі. Оголошую конкурс «Нісенітні зачіски». Конкурс «Нісенітні зачіски» До участі у конкурсі запрошують усіх бажаючих. Усі учасни­ ки розподіляються на пари (один — клієнт, інший — перукар). До залу вносять лак для волосся, розчіски, шпильки, кольорові стрічки та ін. Завдання для учасників — перукар має зробити своєму клієнту зачіску. Назви зачісок: «Атака з лівого флангу» «Святкуємо обжинки» «Вибух на макаронній фабриці» «Бахчисарайський фонтан» «Схід снігової лавини» Звучить весела музика. Наперед виходять П е п п і Д о в г о п а н ч о х а та П і т е р П е н. П е п п і. От і добігає кінця наша розважальна програма. П і т е р. На жаль… Але свято не закінчується. Попереду в нас найурочистіша подія — визначення переможців. До залу входить музикальний гурт «Мімікрічі». П е п п і Д о в г о п а н ч о х а та П і т е р П е н підраховують «сміхотунчики», які заробили учасники конкурсів. За кількістю визначають двох переможців: Короля Сміху та Королеву Сміху. Після цього глядачі обирають Містера Гуморино та Міс Гуморину (ними стають призери глядацьких симпатій). « М і м і к р і ч і » виконує композицію на музику до пісні «Танець маленьких каченят». П е п п і Д о в г о п а н ч о х а та П і т е р П е н нагороджують переможців. 86

П е п п і. Настав час попрощатися із вами, друзі. П і т е р. Ми хочемо побажати вам щирого сміху! П е п п і. Добрих жартів! П і т е р. Веселих і доброзичливих друзів! П е п п і. Та нових дотепних вигадок і винаходів! П і т е р т а П е п п і (разом). Смійтеся на здоров’я! Свято продовжується веселою дискотекою.

87

Свято Великодня Дійові особи Ведучий Ведуча У ч н і - ч и т ц і (десять осіб) Го с п о д и н я Дівчина-Весна Фольклорний гурт дівчат Та н ц ю в а л ь н и й г у р т д і вч а т Зал святково прикрашений вишитими рушниками, кольоровими стрічками, гілками верби. На видному місці стоїть стіл, накритий вишитою скатертиною, на ньому у великій тарілі паска, у мисочках писанки, поруч із ними стоїть ваза з вербовими гілочками, перев’язаними кольоровою стрічкою. Угорі на центральній стіні прилаштовано плакат із назвою свята. Звучить запис великодніх церковних дзвонів. До залу входять у ч н і - ч и т ц і та в е д у ч і. 1- й у ч ен ь

В Україні дзвони дзвонять — Це ж у нас Великий день. Народ будиться спросоння У вінку гучних пісень! 88

2-й учень

Дзвони, хай воскреснуть дзвони Й несуть радість на весь світ, Радість й дяку України, Що чекала стільки літ! 3-й учень

Хай дзвенять вони й палають, Богу славу хай несуть У вселенну цю безкраю, Що Христос воскрес нам тут! 4-й учень

Ось тому співаймо, браття! Це ж у нас Великий день. Віри запалим багаття З наших радісних пісень! Наперед виходять в е д у ч і. В е д у ч и й. Чи є щось у світі прекрасніше і радісніше за Вели­ кодній світанок? Кожне серце сповнюється любов’ю і вірою, коли на землю сходить цей святковий ранок. В е д у ч а. Дзвони над містами і селами не дзвенять, а виспіву­ ють на весь хрещений світ: «Христос воскрес!» — «Воістину вос­ крес!», і чує земля цю радість та тішиться у весняному розмаї разом із людьми. В е д у ч и й (звертаючись до ведучої). Але звідки походить свя­

то Великодня? В е д у ч а. У сиву давнину, ще в дохристиянські часи, день Великодня був святом весняного сонця й природи, яка ожива­ ла і відроджувалася після довгого зимового сну. І її прихід на­ ші пращури вшановували дуже урочисто: розігрували обрядові дійства, співали святкових пісень. Відгуки тих давніх традицій дійшли і до наших часів. До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т д і в ч а т, одна з них вдягнена більш яскраво — Д і в ч и н а - В е с н а. Гу р т веде хоровод, співає. Фольклорний гурт

Ой весно, весно, днем красна, Що ж ти, весно, нам принесла? 89

Дівчина-Весна

Принесла я вам літечко, Ще й зелену травицю, Ще й запашне зіллячко І холодну водицю. Фольклорний гурт

Ой весно, весно, днем красна, Що ж ти нам, весно, принесла? Дівчина-Весна

Коробочку з веретенцями, А скринечку з червінцями, Старим дідам по кийочку, Старим бабам по серпочку. Фольклорний гурт

Ой весно, весно, днем красна, Що ж ти нам, весно, принесла? Дівчина-Весна

Принесла я вам літечко, Ще й запашне зіллячко, А вам, дівчата, по вінку, З хрещатого барвінку. Ф о л ь к л о р н и й г у р т залишає зал. В е д у ч и й. Ось так наші пращури вітали прихід весни. А з при­ йняттям християнства свято Великодня наповнилось новим зна­ ченням. Його поєднали з визначною подією нової віри — Вос­ кресінням Христовим. Відтак у Великодня з’явилась ще одна назва — Пасха. В е д у ч а. А тепер давайте поговоримо про те, як традиційно

готувалися в Україні до свята Великодня. Звучить весела українська народна музика. До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т д і в ч а т, виконує танець з рушниками. До залу входить Го с п о д и н я. 90

Г о с п о д и н я (звертаючись до глядачів)

Добрий день вам, любі друзі, Щиро вас вітаю Із Великоднем чудовим Й радості бажаю! Великдень — одне з найурочистіших свят. Із ним у народі пов’язано багато цікавих звичаїв. Готуватись до цієї визначної події починали ще за тиждень, у Вербну неділю, що символізує Вхід Господній до Єрусалима. У цей день у церкві освячують і роздають одне одному вербові гілочки. В е д у ч и й. Згідно з християнським ученням напередодні Пас­

хи Христос в’їхав до Єрусалима. Його зустрічало багато народу. Люди вітали Спасителя пальмовими вітами і встеляли ними йо­ му дорогу. Але оскільки в Україні пальми не ростуть, то нашим пращурам довелося обрати вербу — кущ, що першим розпускає зелене листячко і сповіщає про прихід весни. В е д у ч а. Крім того, верба здавна вважалася у слов’ян свя­

щенним деревом. Вони вірили, що ця рослина має надзвичайну магічну силу та оберігає людину від хвороб. Верба, кинута про­ ти вітру, — відводить бурю, громовицю, а вкинута у полум’я по­ жежі — зменшує руйнівну силу вогню. Г о с п о д и н я. Після богослужіння й освячення верби люди поспішали привітати одне одного — тричі злегка стьобнути вер­ бовою гілочкою, промовляючи при цьому:

Не я б’ю — верба б’є: За тиждень Великдень! Будь здоровий, як вода, Будь багатий, як земля! В е д у ч и й. Цей обряд, який зберігся ще з дохристиянських часів, символізував бажання людини надати тому, кого б’ють, здоров’я та життєдайної енергії землі. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 91

5-й учень

Неділя Вербна радість нам приносить, Весна співає в небі голубім, І гілочку верби вона підносить, Дарує світлі сподівання нам усім! 6-й учень

«Не я б’ю — б’є лоза цілюща, Віднині недалеко свята час!» — Прадавній щирий приказ невмирущий Бажає щастя кожному із нас! До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує танець із вербовими гілочками. Г о с п о д и н я. Останній тиждень перед Великоднем називаєть­ ся «чистим» або «білим». Особливого значення в народі нада­ валося «світлому» або «чистому» четвергу. У цей день годилося встати до схід сонця і викупатись — «щоб змити всі гріхи». Гос­ подині у четвер білили піч, прибирали в хаті, пекли паски. До речі, випікаючи великоднє печиво, жінки дотримувались певних обрядових дій. Усіх, хто був у хаті, просили вийти надвір — «щоб не потри­ вожити пасок». Піч топили полінами, які заздалегідь відкладали кожного четверга протягом усього Великого посту. Підпалюва­ ли дрова кількома скалочками свяченої верби. Саджаючи паски в піч, господині читали красиву молитву: «Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе печемо. Хай усі мої рід­ ні, які живі, будуть здорові. Щоб діти так швидко і красно росли, як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце ясне, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична». Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 7- й у ч ен ь

У хаті тихо. Мерехтить в печі Вогонь, запалений Свяченою вербою. Молитву щиру Мати промовля І кропить тісто золоте Хрещенською водою. 92

8-й учень

Духмяна паска На капустянім листку Рум’яниться в печі І пахне щедрістю земною. А руки мамині, Ласкаві і легкі, Підносять хліб святий До сонця над журбою. Г о с п о д и н я. А великодньої суботи господині готували писан­ ки. В Україні писанка — головна прикраса Великого свята. За тех­ нікою фарбування писанки дістали такі народні назви: крашанка (яйце, повністю пофарбоване однією фарбою), «дряпанка» (по­ фарбоване яйце з видряпаним на темному тлі візерунком) і суто писанка (яйце, розфарбоване багатьма кольорами за допомогою воску та писачка). У давнину писанки обпалювали: їх клали в керамічну миску і садовили в піч. Як тільки віск танув і починав стікати, писан­ ки виймали, обтирали м’якою ганчіркою і змащували шкоринкою сала — «щоб грали». В е д у ч и й. Візерунки та кольори, що наносили на яйця, ма­ ли свою магічну символіку, що дійшла до нас ще з язичницьких часів, проте, як і сам звичай малювати писанки. В е д у ч а. Приміром, от яке значення мають писанкові фарби: червона — життя та любов; жовта — сонячне тепло та врожай; зелена — весняне воскресіння природи; коричнева — щедрість матері-землі. Разом з прийняттям християнства багато символів писанок набули нового значення. Г о с п о д и н я. Із писанками в народі пов’язано багато різних вірувань. Приміром, шкаралупу свяченої писанки господар ніс на поле і там закопував — «щоб врожай був багатий». Дівчата вки­ дали крашанки у миску з водою і вмивалися, щоб їхня краса ще довго цвіла. Крім того, існував дівочий звичай на Великдень да­ рувати писанку коханому хлопцеві. 93

Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 9-й учень

Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулини золотим узваром, З настоями на травах і корі, На веснянім і на осіннім зіллі — І писанка оранжево горить У філіграннім сплеті ліній. 10 - й у ч е н ь

То вже вона, як дивовижний світ, То вже дзвенить, як згусток сонця, Буяють буйно квіти у росі, Олені бродять в березневім сонці. І стилізовані сплітаються сади У маєві густих обрамлень. Мереживом найтоншим мерехтить Космацький пращурів орнамент. Г о с п о д и н я. А на сам Великдень, після закінчення церковної

служби, святкового снідання і побутових справ, селяни йшли на край села, щоб святкувати та розважатись. Найпопулярнішими розвагами були, звичайно, ігри з писанками. У цих забавках бра­ ли участь усі бажаючі — і діти, і дорослі. Тож пропонуємо і вам, друзі, зіграти у ці старовинні великодні ігри. Го с п о д и н я та в е д у ч і запрошують усіх бажаючих взяти участь в іграх. «Котка» У залі на підлозі встановлюють невелику фанерну гірку з пере­ поною внизу. Усім гравцям роздають по одній крашанці. Вони мають по черзі скотити свою крашанку з гірки, але таким чином, щоб вона влучила у крашанку суперника («підбила» її). «Під­ бита» крашанка дістається переможцю. Врешті-решт виграє той, хто збере більше крашанок суперників. «Кидка» Один із гравців кладе дві крашанки на підлогу близько одна до одної (щоб між ними не можна було прокотити ще одне 94

яйце). Другий гравець стає від цих крашанок на відстані при­ близно 2 м і котить вперед свою крашанку. Якщо вона зачепить обидві, що лежать на підлозі, — виграв (забирає собі всі три). Якщо ж зачепив лише одну або не дістає жодної — програв (за­ лишає свою крашанку суперникові). Виграє той, хто збере біль­ ше крашанок. «Дістань крашанку» Крашанку кладуть на підлогу. Один із гравців відходить від неї на десять кроків. Зав’язавши гравцю очі, його розвертають кіль­ ка разів. Тепер він має визначити правильний напрям, зробити десять кроків і, розв’язавши собі очі, спробувати взяти крашан­ ку. Якщо йому це вдається — він виграв, якщо ні — програв. В е д у ч и й. От і добігло кінця наше свято. Час прощатися. В е д у ч а. Та ми сподіваємося на нові цікаві зустрічі з вами, шановні наші гості. До глядачів виходять усі учасники свята. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і (1 - й у ч е н ь тримає писанку). 1- й у ч ен ь

Вдягла весна мережану сорочку, Умившись і звільнившись від турбот, І підіймає волошкові очі До вищих, до церковних позолот. (Передає писанку 2-му учню.) 2-й учень

Великдень всіх нас на гостини просить, Малює сонце, полотно небес, І крашанку, як усмішку, підносить. Христос воскрес! (Передає писанку 3-му учню.) 3-й учень

Воістину воскрес! І дзвони засріблилися завзяті, І ніби покотились між людьми: «Христос воскрес!» Чи, може, на цім світі Із бездуховності воскресли ми! Свято закінчується. 95

Іде світом весна без війни Дійові особи Ведуча Ведучий У ч н і - ч и т ц і (вісімнадцять осіб) Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в Учні, які вручатимуть квіти та подарунки в е т е р а н а м (кількість осіб визначає організатор свята) Для проведення свята організаторам слід заздалегідь попіклуватися про квіти та подарунки гостям (ветеранам та учасникам війни). Свято відбувається в актовому залі школи. Його приміщення святково прикрашене вишитими рушниками, квітами, кольоровими стрічками. Біля однієї стіни влаштовано виставку книжок та фотоальбомів про Другу світову війну — «Вклонімося великим тим рокам!». Біля другої стіни влаштовано виставку учнівських малюнків та плакатів «Нам світ цей прекрасний берегти!». Угорі на центральній стіні прилаштовано великий плакат із назвою свята, під ним — великий екран. З протилежного боку залу встановлено проектор зі слайдами на воєнну тематику. Звучить урочиста музика. До залу входять в е д у ч і та у ч н і ч и т ц і. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 96

1- й у ч ен ь

Весна іде, і переможним кроком В тюльпановому вічному вогні Йде травень крізь хвилини, дні і роки, Несе нащадкам спогади свої. 2-й учень

Весна іде квітчасто, гордо, юно, Як втілення найчарівніших снів. О весно красна, ти ще не забула В історії своїй жахливих днів? 3-й учень

Із року в рік часопис віддаляє Своїх нащадків далі від війни. Та травень знов і знову нагадає, Як із життя ішли його сини. В е д у ч и й. Добрий день, шановні гості нашого свята! В е д у ч а. Ми щиро вітаємо вас із… (називає річницю) річни­

цею світлого свята Перемоги! В е д у ч и й. Неспинно спливають роки. Все далі уходять в іс­

торію грізні роки Великої Вітчизняної війни. Давно відлунали канонади запеклих боїв, поросли травою окопи, над землею зно­ ву сходять мирні світанки. Але щороку 9 травня ми несемо квіти ветеранам, схиляємось у пошані перед пам’ятниками спочилим солдатам, дякуючи за мирне небо, за життя, щастя і свободу, за нашу вільну Батьківщину. В е д у ч а. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих не забутий. Свято Пе­ ремоги — радісне і гірке. Радісне, тому що воно принесло на нашу землю і землю багатьох інших братніх країн мир. А гірке, бо ціна цієї радості — життя мільйонів наших співвітчизників. В е д у ч и й. Люди старшого покоління ніколи не зможуть за­ бути перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фа­ шистської навали, димом згарищ, громом вибухів звалився він на мирні міста та села. Неділя 22 червня 1941 року увійшла в історію як вогняна дата початку найстрашнішої війни. 97

В е д у ч а. На боротьбу із німецько-фашистськими загарбника­ ми піднялись мільйони. Звучить запис пісні «Вставай, страна огромная». Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 4 - й у ч е н ь (на фоні пісні)

Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля. Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля. Рвали снаряди їй груди, Всюди гриміла війна, Падали скошені люди. Їх не щадила війна. 5-й учень

У бій за наші ниви, За ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий, За славний труд гарячий. Вперед, полки суворі, Під прапором свободи, За наші ясні зорі, За наші тихі води. В е д у ч а. Ішли солдати у бій із ворогом, проливаючи кров за кожен клаптик рідної землі, за кожну хату. Вони йшли до пере­ моги, наближаючи її ціною власного життя. Комусь із них випало щастя пережити роки воєнного лихоліття, а комусь судилося спо­ чити вічним сном, так і не побачивши мирної блакиті неба. Про­ те їх навіки об’єднали любов до Батьківщини і мрія про її щастя. У залі пригашують світло. На екрані один за одним з’являються кадри зі слайдів. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 6-й учень

Рідна мати, Україно, Чого мені треба: Цвіту променя ласкавого Та синього неба, 98

Щоб степами широкими Колосилось жито, Щоб кулею багряною Ворога розбито. 7- й у ч ен ь

Щоб сини росли хороші Й дочки ясночолі, Щоб сміялись до схід сонця Вкраїнські тополі. Рідна мати Україно, Чуєш, пісня лине, Твоя слава, твоя воля Повік не загине. Звучить тиха музика. 8 - й у ч е н ь (на фоні музики)

Молоденькі сади ми посадимо на кручі, Яворами прикрасим дорогу походу. Де окопи, траншеї і піски сипучі — Яблунева веселка поклониться в воду. 9-й учень

Бліндажі придніпрові плугами розорем, Приберемо долини і скажемо: — Досить! Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той достаток і щастя у хату приносить. 10 - й у ч е н ь

Солов’ями затьохкає ніч горобина, І рясними дощами обірветься спека. Здрастуй, саду мій зелений, моя Україно, Як загірна веселка, як юність далека! В е д у ч и й. І от наступила весна 1945 року. Травень увірвався у серця, наповнив їх радістю. В е д у ч а. Здобута перемога, світ врятовано від фашизму, відроджується життя. День 9 травня став найщасливішим у жит­ ті тих, хто пам’ятає війну. На екрані з’являється святкова заставка. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 99

11 - й у ч е н ь

Іде весна. О, хто її не ждав Під небом голубим У кожнім домі, Щоб перемога Гуркотом октав Прийшла до нас Теплом і першим громом! 12 - й у ч е н ь

Від куль ще стіни щерблені й діряві, Ще згарища задимлені й сумні, Та вже встають будівлі величаві, Як вічне заперечення війні. На риштуваннях цокають сокири, Увись зростають стіни на очах. І скоро дах запне руїни сірі, І засміються вікна у хатах. Звучить музика. До залу входить т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує вальс. В е д у ч а. Друзі, сьогодні до нас завітали почесні гості, лю­ ди, які наближали світлий день Перемоги. Це наші шановні ве­ терани. Їхні груди у медалях, скроні вже давно вкриті сивиною. (Звертається до гостей свята.) Дорогі наші ветерани! Ми, ваші нащадки, звертаємося до вас зі словами вдячності за ваші муж­ ність і героїзм. Спасибі вам за мирне сьогодення, за нашу щас­ ливу юність, за вільну землю. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 13 - й у ч е н ь

Йде по світу весна без війни, Без наляканих ночей і очей. Тільки хвиля сивини По Хрещатику тече. Не сумує весна по війні У бузковому розмаї світів. Тільки зіроньки сумні, Наче очі матерів. 100

Йде по світу весна без війни, Як чекали цю святкову весну! Ветеранам сняться сни Про далеку ту війну. 14 - й у ч е н ь

Хай на вашу долю поле щедро родить, Лихо та невдача хай вас не знаходять! Будьте на здоров’я і добро багаті, Хай радість і щастя живуть в вашій хаті! Хай стелиться всюди вам сонячна путь, Хай щедро зозулі сто літ накують! Звучить весела музика. Учні вручають ветеранам квіти та подарунки. В е д у ч и й. Давно відгриміли залпи війни, суворий час Вели­

кої Вітчизняної став надбанням історії. Але не померла слава тих днів, ніколи не зітреться в нашій пам’яті велич народного подви­ гу. Тож вшануємо у цей день імена тих, хто не повернувся з полів війни, чиє життя обірвалося у запеклім бою. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 15 - й у ч е н ь

Сльоза зорі стоїть над обеліском, Сховавши клопоти людські і сни, Сьогодні ми поклонимося низько Усім, хто не прийшов з війни. 16 - й у ч е н ь

Їх прийняла війна, лишивши списки Загиблих у праведнім бою, Застигли в тузі обеліски В гранітнім кам’янім строю. В е д у ч і оголошують хвилину мовчання. Усі присутні на святі встають. Протягом хвилини мовчання звучить запис биття серця. До глядачів виходять усі учасники свята. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 101

17 - й у ч е н ь

Сплетемо руки, як рід єдиний, Знесімось вище, до найвищих гір. Хай клич людини над світом лине: «Війна з війною. Хай буде мир!» 18 - й у ч е н ь

Щільнішим, друзі, зійдемось колом, В майбутнє чисте спрямуймо зір. Щасливі будьте, дитина й мати, Війна з війною. Хай буде мир! Усі учасники свята вклоняються глядачам, дякують за увагу. Свято закінчується.

102

Мама — моя Берегиня Дійові особи Ведуча Ведучий У ч н і - ч и т ц і (тринадцять осіб) Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в Пісенний гурт учнів Для проведення свята організатори мають заздалегідь попіклуватися про квіти для матерів учнів. Свято відбувається в актовому залі. Приміщення прикрашене кольоровими стрічками, вишитими рушниками, квітами. Біля однієї з бокових стін влаштована виставка учнівських малюнків на тему «Весна і мама». Звучить весела музика. До залу входять в е д у ч і та у ч н і ч и т ц і (дівчинка та хлопчик). 1 - й у ч е н ь (дівчинка)

Якось я спитала у Весни: — Ти чому приходиш, поясни? — І Весна мені сказала прямо: — Поспішаю я на свято Мами. 2 - й у ч е н ь (хлопчик) Рід наш з кореня верби. Не шукай древніше знаті! На фамільному гербі Ми карбуєм вічне «Мати». 103

В е д у ч а. Добридень усім гостям нашого свята! В е д у ч и й. Ніжного і світлого дня, матері! В е д у ч а. У травні, коли вже прокинулася від сну природа, коли видзвонює у блакиті пташиний спів, коли травою і квітами вкривається земля, разом із теплим весняним вітром приходить до нас це чудове свято. В е д у ч и й. Мати і батько — найдорожчі і найближчі кожному з нас. Вони дають нам життя, учать нас добра і справедливості, піклуються від самого нашого народження і навіть коли ми стає­ мо вже дорослими. У всі часи і у всіх народів жінка-мати була берегинею, доб­ рим янголом домашнього вогнища. До матері тягнеться усе живе. Мати — це неперервність життя. Наперед виходить п і с е н н и й г у р т, виконує пісню «Я дивлюсь на Вас, мамо». В е д у ч а. Із чого починається воно — це чарівне слово «ма­ ма»? Мабуть, із перших складів, що вчиться вимовляти дити­ на, коли починає розуміти, що поруч із нею найрідніша людина. В е д у ч и й. Немовля ще не знає мови, не розуміє багатьох слів. Але материнська любов знайшла шлях до дитячого серця. Мати дарує малюкові колискову. З колискової розпочинається пізнан­ ня рідної мови. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 3-й учень

Колискова пісня, колискова — То найперша материна мова. Пахне вона м’ятою і цвітом, Чебрецевим і суничним літом. Пахне молоком і споришами… Скільки в ній ласкавості і шани, Скільки в ній тривожності людської, І надій, і сивини гіркої… Колискова пісня, колискова — То солодка материна мова. В е д у ч а. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з рідним домом і його берегинею — матінкою. А її колис­ 104

кова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться на­ ші скроні. З колискової пісні народжується особистість, нею живе народ, передаючі цю ніжну пісню із покоління в покоління. В е д у ч и й. Мамина пісня. Але ж її не може бути без мами — найдорожчої, найріднішої для кожного з нас. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 4-й учень

«Мама» — найдорожче слово в світі. Де б не був ти, щоб ти не робив, Назавжди вона твій шлях освітить Ніжним серцем, відданим тобі. В дні сумні та в дні на щастя щедрі Мама буде у житті твоїм, Тож живи, як мама, щиро й чесно І, як мама, лиш добро твори. 5-й учень

Мамині руки — щедрі, робочі — Втоми не знають з ранку до ночі. Вранці, коли ще усі спочивають, Сонце, напевно, вони піднімають. Мамині руки — ніжні і милі — Воду ранкову з криниці носили. Діти плескались, діти вмивались, Сонцю і матері щиро всміхались. 6-й учень

Можна у світі чимало зробити: Перетворити зиму на літо, Можна моря й океани здолати, Гору найвищу штурмом узяти. Можна пройти крізь пустелі і хащі, Тільки без мами не можна нізащо, Бо найдорожче стоїть за словами: В світі усе починається з мами! В е д у ч а. Земля і мати. Ці два поняття поєднані між собою, адже і мати, і земля радують світ новим життям. У серці люди­ ни образ рідної землі нерозривно пов’язаний з образом матері. 105

Заквітла біля хати мамина вишня, зацвіла у садку матіола, за­ щебетав соловейко, всміхнулася мама — і тепло стало на душі. Наперед виходить п і с е н н и й г у р т, виконує пісню «Мамина вишня». В е д у ч и й. Коли мама поруч, відступають будь-яка біда, страх та невпевненість. Будь-яка справа стає легшою разом із ненькою. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 8-й учень

Дивлюся мовчки на рушник, Що мати вишивала, І чую, гуси зняли крик, Зозуля закувала, Знов чорнобривці зацвіли, Запахла рута-м’ята, Десь глухо бджоли загули… І раптом біль із серця зник, Так тепло-тепло стало. Цілую мовчки той рушник, Що мати вишивала. Звучить «Пісня про рушник». В е д у ч и й. Немає жодного народу у світі, який би не вшано­ вував материнство. Великим гріхом вважається образити матір або забути про неї. «Три біди є у людини,— писав Володимир Сухомлинський. — Це старість, смерть та погані діти. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед ними не можна зачинити двері свого дому. А від поганих дітей можна вберегти дім. І це за­ лежить не лише від батьків, але й від самих дітей». Шанування матері — один з найсвятіших обов’язків людини. Мати нас зростила, виховала, навчила добра. І як же не відпла­ тити їй пошаною, любов’ю і турботою? Власне, тільки цього на старості літ і хочуть від нас. Чим більша наша любов до матері, тим світліше і радісніше її життя. В е д у ч а. Тож давайте, друзі, відвернемо від наших матусь ли­

хо. Будьмо гарними синами й дочками, щоб ваші родини пиша­ лися вами. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 106

9-й учень

Матуся наша — це завжди святиня, Промінчик сонця, крапелька роси, Бо наша мама — славна берегиня, Матуся наша — втілення краси. 10 - й у ч е н ь

Хай сонце гріє вам тепліше І світять зорі золоті. Хай свято матері Буває в нашому житті! 11 - й у ч е н ь

Хай будуть роки всі прекрасні. І друзі вірні все життя. Нехай усмішки будуть рясні, Хай будуть щирі почуття! Звучить лагідна музика. 1 2 - й у ч е н ь (на фоні музики)

Мамо рідна! Квіти ці тобі! Щоб не гасло сонце у журбі! Кожну крапельку душі до дна, Щоб ніколи не була одна. Учні дарують своїм матерям квіти. В е д у ч а. Мама, матуся, матінка, неня… Скільки лагідних слів у нашій мові присвячено матері, скільки в них теплоти і щирої любові. Тож говоріть, друзі, частіше ці лагідні слова найваж­ ливішій у світі людині — вашій мамі. В е д у ч и й. Матуся і тато з давніх-давен були, є і будуть двома

гарячими сонцями у нашому житті. Вони дарують ласку і надію. Тож ніколи не скривдьмо, не зрадьмо їх, щоб вони якнайдовше зігрівали і оберігали нас. Нехай завжди будуть у нашому житті чиста вода у річці, висока прозора блакить неба, квітуча земля, татове надійне плече і добра мамина усмішка, яка робить цей світ затишним і прекрасним. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 107

13 - й у ч е н ь

Нехай світанок березневим святом Над цілим світом зоряно цвіте. Хай сяє сонцем в небі слово «мати», Таке незгасне, вічне, молодо-ясне. Звучить музика. До глядачів виходять усі учасники свята, дякують за увагу. Свято закінчується.

108

Святкує старша школа

109

Що ти, весно, нам принесла? Дійові особи Ведуча Ведучий Г у р т д і в ч а т (шість осіб) Г у р т х л о п ц і в (шість осіб) У ч н і - ч и т ц і (шість осіб) Зал святково прикрашений паперовими пташками, кольоровими стрічками. На центральній стіні прилаштовано великий плакат із назвою свята. Біля однієї бокової стіни встановлено на санках опудало Масляної, біля другої — макети вуликів, прикрашених квітами та зеленню. Звучить лагідна музика. До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 1 - й у ч е н ь (на фоні музики)

Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І мов у сні, шепочуть листя-губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плескочуть ріки, Коли рида від щастя соловей, І заглядає сонце під повіки У тишині задумливих алей… 110

Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І п’є тепло ночей ласкавих, А на луках пливе туманів дим. (Залишає зал.) До залу входять в е д у ч і. В е д у ч а. Доброго дня, друзі! В е д у ч и й. Щиро вітаємо вас у цьому залі на нашому святі. В е д у ч а. Мабуть, не існує народу, для якого прихід весни не був би святом. Адже весна — це відродження природи, віднов­ лення всього живого. А оскільки в основу народної календарної обрядовості покладено вшанування сил природи, тому і не див­ но, що у фольклорі ці сили постають як живі міфологічні істоти. В е д у ч а. Наші далекі пращури пов’язували з весною початок нового року і урочисто зустрічали зеленокосу красуню. Проте, не годилося зустрічати нову пору року, не попрощавшись із поперед­ ньою і не подякувавши їй. Отже, цикл весняних свят в Україні відкривало свято проводів зими. В е д у ч и й. Своєрідною умовною межею між зимою та весною було свято Масляної, що тривало цілий тиждень. В е д у ч і залишають зал. Звучить весела народна музика. До залу вбігають у ч н і ч и т ц і у народних костюмах. 2-й учень

Усім друзям та гостям Щирі вітання! 3-й учень

Хай здійсняться незабаром Ваші сподівання! 2-й учень

Хто радіє сонцю, квітам, Хай весну стрічає! 3-й учень

До нас Масляна-красуня На двір виїжджає! 111

У ч н і - ч и т ц і вибігають із залу. До залу входить г у р т д і в ч а т, співає. Г у р т д і в ч а т (разом)

Ой, прийшла Масляна, Була у кума на млинцях. У кума була і сестриця, Пекти млинці майстриця. Масляна, ти гарна, Зустрічаймо файно. Ми тобою хвалимося, Млинцями об’їдаймося! 1 - ш а д і в ч и н а. Ой, дівчата, і весело ж було на вулиці. 2 - г а д і в ч и н а. Цілий тиждень з хлопцями жартували. 3 - т я д і в ч и н а. Та як пов’язали хлопцям «колодки», то, ма­

буть, не до сміху їм було! (Витягує з кишені червону стрічку, показує подругам, усі дівчата сміються.) 4 - т а д і в ч и н а. Будуть знати, як залицятися, та не сватати. 5 - т а д і в ч и н а. А пам’ятаєте, як у розлогий четвер хлопці змагання влаштували? 6 - т а д і в ч и н а. Як таке забути! Скільки їхніх синців та ґуль

потім лікувати довелося! До залу входить г у р т х л о п ц і в, на рукавах у них прив’язані червоні стрічки. 1- й х ло п ец ь

Пампушка Масляна на вулицю вийшла, З гори кататися, з парубками дратися: Не дурні парубки — піддавайте під боки! 2 - й х л о п е ц ь. Здорові були, дівчата! 3 - т я д і в ч и н а. І вам, дай Боже. 3 - й х л о п е ц ь. Із прощеною неділею, красуні. 6 - т а д і в ч и н а. А чого це ви, хлопці, раптом до нас? 4 - й х л о п е ц ь. Справу маємо. 1 - ш а д і в ч и н а. Яку? 112

5 - й х л о п е ц ь. Та сьогодні ж останній день Масляної. То хо­ чемо пробачення у вас попросити та від «колодок» відкупитися. (Показує на рукав зі стрічкою.) 2 - г а д і в ч и н а. Бог простить, парубочки. Але ж задарма «ко­

лодки» не знімемо. 6 - й х л о п е ц ь. Та ми ж не з порожніми руками! Х л о п ц і дістають з кишень кольорові стрічки, намиста, хусточки, віддають д і в ч а т а м. Д і в ч а т а, взявши подарунки, знімають з хлопців «колодки». Х л о п ц і (разом). Пробачте, дівчата! Д і в ч а т а (разом). І ви нас, хлопці! Х л о п ц і т а д і в ч а т а (разом). Бог простить! 1- ш а ді вч и н а

На двір Масляна виїжджає. Хто нас, гарних, покатає? 4-та дівчина

У Петруся за двором Кінь стоїть та пропадає! 6-й хлопець

В сани коня запряжу, Гарну дівку покатаю! Звучить весела українська народна музика. Х л о п ц і та д і в ч а т а стають парами, виконують танець. 4 - й х л о п е ц ь. Ну що, дівчата, коли ми помирилися, то, мо­

же, почастуєте нас? 6 - т а д і в ч и н а. Ач, які хитрі! 3 - т я д і в ч и н а. І чого ж ви бажаєте? 3 - й х л о п е ц ь. Та хоч би по пиріжечку із сиром… Д і в ч а т а (разом). То вам із сиром пироги? (Сміються.) Д і в ч а т а виходять наперед, виконують пісню. 1- ш а ді вч и н а

Служив козак при війську, Мав років двадцять три, Любив він дівчиноньку І з сиром пироги. 113

У с і д і в ч а т а (разом)

Гей, чули, чули, чули, Гей чули, чули ви, Любив він дівчиноньку І з сиром пироги. 2-га дівчина

Чи з сиром, чи без сиру, Чи з білої муки, Чи теплі, чи холодні — Аби лиш пироги! У с і д і в ч а т а (разом)

Гей, чули, чули, чули, Гей чули, чули ви, Чи теплі, чи холодні — Аби лиш пироги. 3-тя дівчина

Ішов козак над Сяном, Квітучі береги, Зустрів він дівчиноньку, Що несла пироги. У с і д і в ч а т а (разом)

Гей, чули, чули, чули, Гей чули, чули ви, Зустрів він дівчиноньку, Що несла пироги. 4-та дівчина

Дівчино, дівчинонько, Чи знаєш мої сни? Чи знаєш, що я люблю Із сиром пироги? Д і в ч а т а (разом) Гей, чули, чули, чули, Гей чули, чули ви, Чи знаєш, що я люблю Із сиром пироги! 114

5-та дівчина

Дівчина як почула Козацькі мрії-сни, То запросила хлопця На теплі пироги. У с і д і в ч а т а (разом) Гей, чули, чули, чули, Гей чули, чули ви, То запросила хлопця На теплі пироги. 6-та дівчина

Пішли вони до лісу Та й сіли, як могли, Вона його цілує, А він їсть пироги! У с і д і в ч а т а (разом) Гей, чули, чули, чули, Гей чули, чули ви, Вона його цілує, А він їсть пироги! 5 - й х л о п е ц ь (улесливо). Дівчата, та ми ж не такі! 3 - й х л о п е ц ь. Ми вас щиро любимо! 2 - й х л о п е ц ь. І шануємо. 1 - ш а д і в ч и н а. Гаразд, не крайте серце, нагодуємо. 4 - т а д і в ч и н а. Але ж спочатку слід Масляну проводити. Х л о п ц і виносять опудало Масляної. Д і в ч а т а (разом)

Ой Масляна! Прощай, прощавай! Як будемо здорові, то побачимось знов! Ти ще один рік почекаєш, прождеш. Знаєм, знову ти до нас ще прийдеш! 5-та дівчина

Ми тебе за те так гарно вбрали, Зверху хусткою з барвінком наряджали, Що ти солодко кормила всіх нас І давала веселитися нам час! 115

1- й х ло п ец ь

Дорога ти наша, Масляна! Ти біла лебідонько! Дуже добреє в тебе серденько! 2-га дівчина

Хустка вишитая, терновая, Сукня гарная, новая! Брови чорні, немов вуглина. А вуста червоні, як калина! 3-тя дівчина

Довга в тебе русая коса, Біжить, мов ручай, аж до пояса! Масляна, Масляна, яка ти мала — Якби ж тебе сім неділь, а посту — одна! Х л о п ц і несуть опудало Масляної із залу. 4-та дівчина

Масляна, воротися, До Великодня простягнися, Від Великодня — до Петра, А від Петра — до тепла! 2-й хлопець

Вже Весни-красни прийшов час. То тікай же, Масляна, ти від нас! 1- й х ло п ец ь

Ми тебе гарно проводжаєм, Ось для цього і санчата маєм, Завеземо тебе в ліс далеко, Хоч і розставатися нам нелегко! Шанобливо ми тобі вклоняємось! Д і в ч а т а та х л о п ц і залишають зал. До залу входять в е д у ч і. В е д у ч а. З глибини віків прийшло до нас оновлювальне свя­ то весни, а з ним гаївки. Минали століття, шуміли і гриміли над світом дощі й грози, одне покоління приходило на зміну іншо­ му, а гаївки жили, залишаючись у пам’яті народній. Бо пісня, як і весна, незнищенні. 116

В е д у ч и й. Наші пращури вірили, що пісня впливає на про­ будження природи, на її щедрість і красу, на лад і любов між людьми. У гаївках, у їх промовках і діях бажане завжди хочеться сприймати за дійсне. Ми віримо в магічну силу гаївок, що несуть їз собою добро, мир, достаток і щастя. В е д у ч і залишають зал. До залу входять у ч н і - ч и т ц і у народних костюмах. 4-й учень

Ось перший подих рідної весни І перші мрії, перші юні сни, І перше в серці виплекане слово, Веснівкою розцвілося чудово. Гаївка перша, перший хоровід, Розспіваний, омріяний похід В минуле наше і в майбутнє Пісень воскреслих… 5-й учень

Ясне сонечко усміхається, Зима лютая вже ховається. Зима лютая з хуртовинами За горами вже, за долинами. Зеленіють гаї вітами, Прикрашаються луки квітами. Ясне сонечко зустрічаємо, Весну красну ми вітаємо. Красну весноньку довгожданную, Любу гостоньку, всім бажаную. До залу входить г у р т д і в ч а т, одна з них у великому вінку — Д і в ч и н а - В е с н а. Усі дівчата стають у коло, ведуть хоровод, співають веснянку. Гурт дівчат

— Ой весна, весна — днем красна, Що ж ти, весно, принесла? — Принесла я вам літечко, Ще й рожеву квіточку, Хай вродиться житечко, Ще й озимая пшениця. 117

— Ой весна, весна — днем красна, Що ж ти нам, весно, принесла? — Коробочку з веретенцями, А скринечку з червінцями, Старим дідам по кийочку, Старим бабам по серпочку. Малим дітям по яблучку. — Ой весна, весна — днем красна, Що ж ти нам, весно, принесла? — Принесла я вам літечко Ще й запашне зіллячко, А вам, дівчата, по вінку З хрещатого барвінку, А вам, парубки, по кийку. — Ой весна, весна — днем красна, Що ти, весно, нам принесла? Принесла я вам літечко, Ще й запашне зіллячко, Ще й зелену травицю І холодну водицю. Принесла я вам ягнятко, Ще й маленьке телятко. Гу р т д і в ч а т залишає зал. Наперед виходять в е д у ч і. В е д у ч а. І от весна вже йде землею. Тиха та лагідна її хо­ да, проте не залишиться непомітною зеленокоса красуня. Адже в кожне серце зазирне вона і залишить у ньому духмяну квітку любові і сподівання. В е д у ч и й. Тож і ми бажаємо вам, щоб ця квітка ніколи не

зів’яла у вашій душі. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 6-й учень

Солов’їні далі, далі солов’їні… Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. На гіллі рясному, — цвіт, немов сніжинки, Знову серце б’ється молодо і дзвінко… 118

Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю! Кращого не знаю, далі мої сині, Як весну стрічати на моїй Вкраїні. У росі фіалки, ріки у тумані… В серці сяють очі, сині і кохані… В птичім щебетанні все кругом проснулось, І до мене знову молодість вернулась. Я іду до гаю, і в блакить безкраю Серце моє лине й птицею співає Про весну чудесну на моїй Вкраїні… Солов’їні далі, далі солов’їні! Свято закінчується.

119

Свято великодньої писанки Дійові особи 1- ш а веду ч а 2-га ведуча У ч н і - ч и т ц і (шість осіб) Ф о л ь к л о р н и й г у р т у ч н і в (четверо дівчат, четверо

хлопців)

Зал святково прикрашений у національному стилі. На видному місці стоїть стіл, накритий вишитою скатертиною, на ньому великий таріль із паскою і писанками. Поруч із тарелем стоїть глечик з узваром, лежить пучок вербових гілочок, перев’язаний кольоровою стрічкою. Угорі на центральній стіні прилаштовано великий плакат із назвою свята. Звучить музика. До залу входять в е д у ч і та у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

Вдягла весна мережану сорочку, Умившись і звільнившись від турбот, І піднімає волошкові очі До вищих, до церковний позолот. 2-й учень

Великдень всіх нас на гостини просить, Малює сонце, полотно небес, І крашанку, як усмішку, підносить. Христос воскрес! 120

Наперед виходять в е д у ч і. Ведуча

Добрий день, любі друзі, Щиро вас вітаєм, Хлібом-сіллю дорогих Радісно стрічаєм! 2-га ведуча

Ми вітаємо усіх З Паскою святою! Хай весна цвіте в душі Квіткой золотою! 1 - ш а в е д у ч а. Доброго дня, друзі! Уже незабаром на землю

зійде чудове свято Великодня, святе і чисте, як безхмарне весня­ не небо, гарне, як молоде життя. 2 - г а в е д у ч а. Срібні голоси церковних дзвонів сповістять

світу про урочисту подію воскресіння Христового, і лунати­ муть звідусюди щирі вітання: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!». 1 - ш а в е д у ч а. Здавна в нашому народі свято Великодня поєднує традиції язичницькі та християнські. Адже колись цей урочистий день було присвячено вшануванню сонячного божес­ тва Ярили, відродження якого означало прихід весни і віднов­ лення природи. 2 - г а в е д у ч а. Саме відтоді й збереглася традиція співати на Великдень веснянки, водити хороводи, величати весну. До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 3-й учень

Злинуть великодні пісні, Сядуть на наші поля, Вже у весняному сні Чує їх рідна земля. З гір їх несе вже струмок, Шум їх вітає в гаях, Дай їм крилець ластівок, Весно, дай сонячний шлях! До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, веде хоровод, співає веснянку. 121

Д і в ч а т а з г у р т у (разом)

Ой виходьте, дівчата, Та в сей вечір на вулицю, Весну-красну стрічати, Весну-красну вітати, Будем весну стрічати Та віночки сплітати. А віночки сплетемо, Хороводом підемо. Х л о п ц і з г у р т у (разом) Ой виходьте, парубки, На високу гірку. Вибирайте, парубочки, Найгарнішу дівку. Кожна гарна, кожна гарна, Жодна не погана, А між ними Галюсина, Як намальована. Ф о л ь к л о р н и й г у р т залишає зал. 2 - г а в е д у ч а. Святкування Великодня розпочинається за тиждень до цього свята з Вербної неділі — ушанування Входу Господнього до Єрусалима. У цей день у церкві освячують і роз­ дають гілки верби. Згідно з християнським вченням напередодні Пасхи Ісус Христос в’їхав до Єрусалима, багато народу вийшло йому назустріч. Проголошуючи вітання Спасителю, люди всте­ ляли йому шлях пальмовими гілками. Оскільки в Україні паль­ ми не ростуть, то наші пращури обрали як ознаку цієї події гіл­ ки верби. 1 - ш а в е д у ч а. Але чому вибір припав саме на вербу? Ученіетнографи вважають, що річ не лише у тім, що верба — дерево, яке починає зеленіти навесні найпершим. Ще за дохристиянсь­ ких часів вербу вважали тотемною рослиною українського, а мо­ же й всеслов’янського народу, тобто священним деревом. Віри­ ли, що верба має здатність оберігати людей від багатьох хвороб та нещасть. Мабуть, саме тому так поширений обряд бити одне одного вербовою гілкою, промовляючи: 122

Будь великий, як верба, Будь здоровий, як вода, І багатий, як земля. До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 4-й учень

Вербова гілка розцвіла У мене на столі. Як символ сонця і тепла, Що сховані в імлі. Як знак зеленої весни, Здоров’я і краси, Як знак, що щастя сад рясний Даровано мені. Вербова гілка на столі У мене розцвіла… Великодня весняний знак — Знак сонця і тепла. 2 - г а в е д у ч а. Ще одним важливим символом українсько­

го Великодня є писанка. Крім того, обрядовий розпис яйця за­ початкував унікальне декоративно-ужиткове мистецтво нашого народу — писанкарство. Історія походження писанок сягає бага­ тьох віків і пов’язана з язичницьким культом ушанування вічно­ го закону весняного пробудження природи та відновлення життя. 1 - ш а в е д у ч а. Перший розквіт писанкарства припадає на перше тисячоліття до Різдва Христового і щільно пов’язаний з ідеями солярного культу. Щоб привітати весняне сонце і за­ кликати його життєдайний вплив на господарство та поле, виник­ ли вірування стародавніх слов’ян, де велике ритуальне значення мало сире яйце, оздоблене магічним розписом. 2 - г а в е д у ч а. Після введення в Київській Русі християнс­ тва відбувається переродження писанки. Християнство не лише запозичило більшу частину стародавніх обрядів солярного куль­ ту, але й надало їм нового символічного значення. Це торкнулось і візерунків писанки. Усі вони набули іншого змісту. До наших днів дійшли і давні традиції дарування писанок. Так, дітям слід дарувати писанки світлих кольорів, молоді — яскраві із солярними знаками (зірками, рутами, крапочками), господа­ 123

рям — прикрашені знаками, що символізують урожай та добробут (сорок клинців, пшеничні колоски), а літнім людям — з чорно-бі­ лими візерунками та поясами (небесними мостами). До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь із кошиком писанок. 5-й учень

Яєчко розмальоване, барвисте, Ним тішаться дорослий і дитя, Творіння рук людських святе і чисте, Маленький символ нашого буття. Як сонця теплі промені ласкаві, Нам гріє душу предків заповіт. Мереживо сплетіння вір понині На золотій шкаралупі залишило слід. У ч е н ь - ч и т е ц ь залишає кошик та відходить на задній план. В е д у ч і проводять з глядачами невелику вікторину. За кожну правильну відповідь глядач отримує писанку. Вікторина 1. Як за християнським звичаєм слід вітатись на Великдень і як відповідати на вітання? До якого часу звичай велить саме так вітатися? (За християнським звичаєм на Великдень, вітаючись, слід сказати: «Христос воскрес!» Відповідати: «Воістину воскрес!». Так вітаються до свята Вознесіння, що відзначається на сороковий день після Великодня.) 2. Яку назву в народі має Великодній понеділок і який дав­ ній молодіжний звичай пов’язаний із цією назвою? (Великодній понеділок у народі називають «Обливальним». Цього дня хлопці і дівчата мають іти раненько до криниці і там обливати одне одного водою, бажаючи щастя та здоров’я.) 3. Яку споруду за давнім звичаєм встановлюють на майда­ нах до Великодня? Який молодіжний звичай пов’язаний із нею? (До Великодня на майданах встановлюють гойдалки. Закохані пари мають обов’язково погойдатися на них, щоб небесні сили почули їх і благословили на щасливе подружнє життя.) 4. Чому останній перед Великоднем четвер називають «чис­ тим»? Які обрядові дії пов’язані із ним? (За християнським віруванням саме цього дня Іуда зрадив Христа. Тому в народі виникла традиція у передвеликодній четвер спокутувати гріхи і влаштовувати обрядові символічні очищення: купатися 124

до схід сонця, прати, білити піч, прибирати житло та наводити лад у господарстві.) 5. Які змагання проводяться за звичаєм у період Великодніх свят? (Хлопці змагаються у боротьбі, киданні палиці, беруть участь у кулачних боях; дівчата змагаються у співі та танцях; діти грають в ігри з писанками.) Наприкінці вікторини в е д у ч і нагороджують переможців. 1 - ш а в е д у ч а. Кожна людина, якою б вона не була, — зов­ сім юна чи уже в літах, шукає у своєму житті чогось особливо­ го, того, що б живило духовні сили. Адже, як говорить народна мудрість: «Не хлібом єдиним живе людина». Де віднайти те, що піднімає нас над сірою буденністю, що робить нас духовно бага­ тими особистостями? Василь Симоненко радив своїм сучасни­ кам: «В океані рідного народу відкривай духовні острови…». Ті острови — то духовні скарби, витворені нашим народом протягом віків. У них — мудрість, сила і пам’ять народу. 2 - г а в е д у ч а. І один з тих островів — це народне свято. Свя­ то від слова «святий», «святість». Отже, це день, який спрямова­ ний на очищення людської душі. Тож давайте звертатися до ду­ ховних джерел наших предків, до обрядів та звичаїв, які давали їм духовну силу. Давайте звертатись до своїх витоків, щоб не за­ губити тієї ниточки, яка зв’язує нас із минулими поколіннями, щоб очистити і освятити свої душі. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 6-й учень

Золотая зіронька мерехтить над хатою, Хай ваша родинонька най буде багатою. Хай завжди на покуті сонечком — хлібина, Хай живе у злагоді вся ваша родина. В вікна хай не стукає лихо зле з бідою, Хай душа не вицвіте — буде молодою, На родиннім дереві хай не сохнуть віти, Щоб не розучилися ви свій рід любити. Свято закінчується. 125

Сьогодні — свято Перемоги Дійові особи Ведуча Ведучий У ч н і - ч и т ц і (дванадцять осіб) С о л д а т и (одинадцять осіб) Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в Учні, які вручатимуть квіти ветеранам війни Для проведення свята організаторам слід заздалегідь попіклуватися про квіти та подарунки гостям (ветеранам та учасникам війни). Свято відбувається в актовому залі школи. Приміщення святково прикрашене квітами, кольоровими стрічками, великими макетами орденів та медалей, вирізаними з картону. Біля однієї стіни влаштовано виставку книжок і фотоальбомів про Другу світову війну «Вогняними стежками війни». Угорі, на центральній стіні, прилаштовано яскравий плакат із назвою свята. Ветерани та учасники війни займають почесні місця. Звучить урочиста музика. До залу входять у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

Встеляйте квітами дороги, Дзвінкі заспівуйте пісні. Сьогодні — свято Перемоги, Найкраще свято на землі. 126

2-й учень

В цей день травневий, повний квіту, По всьому світі вість пройшла: Фашистські орди вже розбито, Народу мужньому хвала! 3-й учень

Поруч з ветеранами стою, Наче клятву мужності даю. Ветерани в світлій сивині, А на грудях сяють ордени… Пам’ять серця, пам’ять сивини, Пам’ять тих, хто не прийшов з війни. В е д у ч и й. 22 червня 1941 року. Цей день і рік назавжди за­ карбувався у пам’яті народній. Без оголошення війни німецькі війська перейшли кордон України. Рідна земля здригнулася від вибухів. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 4-й учень

Надходив ранок. Червень. Двадцять друге. Народжувався день із квітів і роси. Такі жита, що не дістать рукою, Така блакить, що в серці не вмістить. І раптом поле стало полем бою, І сонце зупинилося на мить. І танки здибились перед житами, Вторгаючись в густий клубчастий дим! І бризнув колос на броню сльозами, І зерном бризнув, трепетним, живим. 5-й учень

Перші бомби на Київ упали — І земля сколихнулась до дна… Грізно радіо скрізь залунало, Почалась Вітчизняна війна. Звучить пісня «Священна війна». Наперед виходять д в о є с о л д а т і в. 127

1 - й с о л д а т (на фоні пісні)

Встеляйте квітами дороги — Вже проліски цвітуть, розмай — В день незабутній Перемоги Бійцям, що мир несли в наш край. До залу входять в е д у ч і. В е д у ч а. На нашу землю знову завітала весна, прикрасила її квітом, наповнила пахощами. Усе ожило, пробудилося, набуло краси. Здається, що навесні ми по-особливому, ніжно й трепет­ но, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас ве­ лике свято Перемоги у Вітчизняній війні. 2-й солдат

Ти прийшла, Перемого, слідами війни, З-під заліза і попелу — цвітом весни, Тим навічним вогнем, що горить — не згоря, Обеліском, який увінчала зоря. В е д у ч и й. Спливають роки, відлітають у вічність… Понад півстоліття минуло з того дня, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено мільйонами життів наших спів­ вітчизників. Але кожен рік ми згадуємо цей день і вшановуємо переможців. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 6-й учень

Пам’ятаєш, земле, Сорок п’ятий, Стихле небо, підняте салютом? Пам’ятаєш Перший крик дитини — Як салют на вічне щастя людям? А сьогодні Днів отих малята Дочок і синів своїх ведуть… Пам’ятаєш, земле, Сорок п’ятий? Земле! Сорок перший не забудь! 128

В е д у ч а. Сьогодні ми привітаємо наших ветеранів і згадаємо ті полум’яні роки, які випали на їхню долю. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 7- й у ч ен ь

Квіти — на граніті, на броні. Сонце усміхається мені. Я бачу, як дощ накрапає, Як туча згромаджує зливу, Фашисти повзуть по дорогах На люто-кривавий розбій. На матір мою, Україну, На рідну засіяну ниву, На тебе, мій Київ, Замріяний велетню мій. 2-й солдат

В нас клятва єдина і воля єдина, Єдиний в нас клич і порив: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів. Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів. Наперед по одному виходять іще д е в ’ я т ь с о л д а т і в. 1 - й с о л д а т. За тебе, дівча карооке! 2 - й с о л д а т. За тебе, згорьована мати. 3 - й с о л д а т. За тебе, наш Дніпре широкий! 4 - й с о л д а т. За світлу під променем хату! 5 - й с о л д а т. За море широке, де грає зоря! 6 - й с о л д а т. За пісню прозору! 7 - й с о л д а т. За спів Кобзаря! 8 - й с о л д а т. За тебе, безкрає роздолля! 9 - й с о л д а т. За тебе, гілляста діброво! 1 0 - й с о л д а т. За тебе, схвильоване поле! 129

1 1 - й с о л д а т. За тебе, дитя чорноброве! У с і с о л д а т и (разом). До бою йдемо, щоб ворог загинув

повік! Звучить пісня «На безіменній висоті». В е д у ч а. Немає в Україні жодної родини, яку обминула вій­ на. Старі сімейні альбоми зберігають для нащадків образи рід­ них, які… (називає річницю війни) років тому залишили батьківсь­ ку хату, щоб заступити дорогу ворогові, щоб захистити світ від фашизму. В е д у ч а. Прощалися поспіхом, нашвидку й рушали, квапля­

чись, неначе навздогін за долею. І тільки на останніх пагорбах, за якими надовго чи й навіки зникали рідні хати, озиралися. Та­ муючи хвильову тугу неповторним помахом руки, прискорюва­ ли крок. Багатьом із них ніколи вже не повернутись до рідної хати, не побачити ні роду свого, ні неба, ні рідної землі. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 8-й учень

Мені привиділось, немов солдати, Які не повернулися з боїв, Не полягли, а залишились жити, Перетворившись в білих журавлів. 9-й учень

Стоять, замислившись, тополі, Бійців нагадують мені — Отих полеглих в травах, в полі, В кривавих січах на війні. Не тільки зграйно журавлями В небесній синяві летять — Вони в гаях, поміж полями, В степах тополями стоять. Торкнутись силяться зеніту, Немов з легенди, мов живі, Вони, здається, всього світу, Усього людства вартові. 130

10 - й у ч е н ь

Вічна слава солдату-герою І солдатові без нагород — Хто загинув хоробрим у бою, Захищаючи рідний народ. Вічна слава бійцю рядовому, Як і маршалу слава оця, Хто поліг біля отчого дому Смертю мужності, смертю бійця. Скільки їх полягло серед бою! І однаково боляче нам, Бо в бійців рядових і героїв Смерть оцінена рівно — життя! В е д у ч а. Чи замислювались ви коли-небудь, чому усі найпо­

важніші державні делегації, президенти, прем’єр-міністри у День Перемоги передусім покладають квіти до підніжжя пам’ятника невідомому солдату — тим людям, які врятували землю, не за­ лишивши свого сліду на ній? Безіменний подвиг — найвищий подвиг. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 11 - й у ч е н ь

Ми чуємо це щоденно Та вдумаймось в тишу утрат: Чому висота безіменна? Чому невідомий солдат? І хай як далеко від дому Бійця не сховала земля, Солдатів нема невідомих — Батьків невідомих нема! У далях вишневих, зелених Іде ним народжений син, Немає висот безіменних — Нема без імен Батьківщини! 12 - й у ч е н ь

Нашу пам’ять обпалює Вічний вогонь, Де граніти і зелені повінь. До священного чистого світла його В день весни ми приходим на сповідь. 131

Уклонитися тим, хто поліг у бою, Хто прикрив рідну землю собою. Свято мужності й радість велику свою Розмішали живою сльозою. Ведучий

Хвилина мовчання, Хвилина мовчання — Пекуча й терпка, як сльоза. Ведуча

Як подвиг полеглих, Хвилина мовчання — В ній наша любов і гроза. Давайте вшануємо пам’ять наших полеглих співвітчизників хвилиною мовчання. Усі присутні встають. Протягом хвилини звучить стукіт серця. В е д у ч и й. Страшні сліди залишила війна. 714 міст і 28 тисяч сіл в Україні перетворила вона на руїни та згарища. 1418 днів і но­ чей вогняними дорогами крокували визволителі. Не дивлячись на тяжкі перепони, вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя, тому що вірили у свої си­ ли й не жаліли свого молодого життя заради Батьківщини. В е д у ч а. Сьогодні ці відважні люди серед нас. Сивина вкрила їхні скроні, але молодими залишились серця. (Звертається до ветеранів.) Шановні ветерани! Ми раді бачити вас гостями нашого свята. Ви — його засновники, його головна окраса. Прийміть від нас, ваших онуків, низький уклін і щиру подяку за мирне небо, яскраве сонце, щасливу юність і життя. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 11 - й у ч е н ь

Кривавим сном одкорчилась війна, Літа зарубцювали давні рани.. Під кулями ворожими сповна За тишу заплатили ветерани. В атаки йшли вони не ради нагород. Поранені страждали в медсанбатах… За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам. 132

В чужих краях, в запеченій крові Вони, ще юні, падали в катрани… Пригадують дороги фронтові І вбитих побратимів ветерани, Вернулися живі з полків і рот І мир подарували рідним хатам… За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам. З медалями вони й без нагород Стрічають один одного, як брата… За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам. З роками їх все меншає в строю, Та йдуть першопроходцями в бурани… І трудяться звитяжно, як в бою, З синами молодими ветерани. 12 - й у ч е н ь

Вклонися, моя Україно, Тим людям величним і скромним, Що в назвах фронтів титанічних Пронесли наймення твоє, Ти словом достойним розкажеш Своїм поколінням, потомкам, Чому їм навічну пошану Твій вдячний народ віддає. Вони — москвичі й костромчани, Сибірських лісів лісоруби, Стрункі винороби Кавказу, Вкраїнських просторів сини — Своїм самовідданим серцем Тебе врятували від згуби, Своєю священною кров’ю Тебе визволяли вони. Звучить лагідна музика. Учні дарують ветеранам квіти. В зал входить танцювальний гурт, виконує вальс. Наперед виходять усі учасники свята. 133

Ведучий

Ми — не діти війни, Лихоліття страшного не знаєм, Із книжок про війну, Про запеклі бої ми читаєм. Ведуча

Ми — не діти війни, Ми дітьми її тьми не були. Ми у мирі, у щасті, У тиші зросли. Ведучий

Але пам’ять про те, Що накоїла чорна війна, В дні травневі щорічно В душі ожива. 1- й у ч ен ь

Ми не дозволимо Жаху війни повторити. Хочемо в мирі, Любові і радості жити. 2-й учень

3-й 4-й 5-й 6-й 7- й 8-й

Низько в скорботі Знамена схиляємо, Клятві священній Навік присягаємо. у ч е н ь. Іменем сина, що батька не знав! у ч е н ь. Іменем батька, що синів поховав! у ч е н ь. Іменем жінки, що овдовіла! у ч е н ь. Іменем матері, що посивіла! у ч е н ь. Іменем пам’яті з роду до роду! у ч е н ь. Іменем чесним, священним народу! Свято закінчується.

134

Нас покликав дзвоник останній Дійові особи Ведучий Ведуча У ч н і - ч и т ц і (сім осіб — учні середніх класів) Ч и т ц і - п е р ш о к л а с н и к и (сім осіб) Ч и т ц і - ч е т в е р т о к л а с н и к и (три хлопчики, три

дівчини)

Ч и т ц і - о д и н а д ц я т и к л а с н и к и (одинадцять осіб) Директор школи К р а щ і у ч н і д е с я т и х к л а с і в (по одному від класу) Одинадцятик ласники, які вручатимуть квіти вчителям Четвертокласники, які вручатимуть квіти своїм класним керівникам Першокласники, які вручатимуть квіти та подарунки одинадцятикласникам Одинадцятик ласниці і першок ласник, які даду ть останній дзвоник Члени батьківського комітету в одинадцятих класах, перший учитель одного з одинадцятих класів, класний керівник одного з одинадцятих класів 135

Урочисте дійство відбувається на святково прикрашеному шкільному майданчику. Учні усіх класів, окрім одинадцятикласників та четвертокласників, шикуються до загальної шкільної лінійки. Звучить лагідна музика. Під її супровід на майданчик виходять д и р е к т о р ш к о л и, у ч и т е л і, п о ч е с н і г о с т і, в е д у ч і свята та у ч н і - ч и т ц і. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 1- й у ч ен ь

Тріпочуть листочки тополі, Берізка ніжно шелестить, Сьогодні свято в нашій школі — Дзвінок останній продзвенить! 2-й учень

Школярі, щасливі пташата, На святковій лінійці стоять! Будем нині ми юність крилату В самостійне життя проводжать! Наперед виходять в е д у ч і. В е д у ч и й. Добрий день, дорогі учні, шановні гості, учителі, батьки. Сьогодні в нашій школі дуже радісне і трішечки сумне свято — Свято останнього дзвоника. В е д у ч а. Останній дзвоник! Скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань, радості і смутку, світлої печалі… Які ніжні почуття охоплюють душу! Сьогодні дзвоник востаннє продзвенить для четвертокласни­ ків — випускників початкової школи і для одинадцятикласни­ ків — випускників загальноосвітньої школи. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 3-й учень

Ось іде на врочисту лінійку, вітайте, Випускний наш найстарший клас. Хай здійсняться всі ваші бажання, Друзі, ми ласкаво запрошуєм вас! 136

4-й учень

Злинь же, музико, в небо гучніше, В добру пору лунай, в добрий час, Вище голови, йдіть веселіше, З нетерпінням чекаєм на вас! В е д у ч а. Запрошуємо випускників початкової та загально­ освітньої шкіл ступити на шкільний майданчик. Звучить музика. На шкільний майданчик виходять учні одинадцятих класів. Наперед виходить д и р е к т о р ш к о л и. Д и р е к т о р. Школо, увага! При піднятті Державного Прапо­ ра стояти струнко! Право підняти Державний Прапор України надається… (називає імена кращих учнів десятих класів). Підня­ ти прапор! Наперед виходять у ч н і д е с я т и х к л а с і в, піднімають прапор. Д и р е к т о р. Дозволяю Свято останнього дзвоника відкрити! Звучить Державний Гімн України. В е д у ч а (звертається до одинадцятикласників). Дорогі ви­ пускники! Сьогодні прозвучить для вас останній шкільний дзво­ ник у цьому навчальному році. Сьогодні, можливо, як ніколи, ви відчуєте, що школа — ваш рідний дім, адже ви тут виросли, по­ дорослішали. І сьогодні, у травневому подиху весни, школа су­ мує, прощаючись із вами. В е д у ч и й. Особливими будуть канікули для наших четвер­

токласників, адже з нового навчального року вони вже не по­ вернуться до своєї першої вчительки, бо вже переступили першу шкільну сходинку і після канікул будуть глибше пізнавати цей складний світ науки. Промайнуть роки, але ви, дорогі четвертокласники, завжди з глибокою вдячністю згадуватимете свою першу вчительку — вимогливу, по-материнськи добру. Це вона навчила вас першого вміння — розуміти прекрасне, палко любити свою Батьківщину. В е д у ч а. А зараз дозвольте вручити четвертокласникам дип­ ломи про закінчення початкової школи. 137

Звучить лагідна музика. В е д у ч і читають імена та прізвища четвертокласників. Д и р е к т о р ш к о л и та з а в у ч вручають кожному диплом про закінчення початкової школи. Наперед виходять ч и т ц і - ч е т в е р т о к л а с н и к и. 1- й ч е тверто к ла сн и к

Тріпочуть листочки тополі, Берізка ніжно шелестить. Сьогодні свято в початковій школі — Дзвінок останній продзвенить. 1- ш а ч е тверто к ла сн и ц я

Випускників усіх покличе Він на урок в останній раз І поведе вже в інший рідний клас. 2-й четвертокласник

Зібрались дружно ми на святі — Сьогодні вже в четвертий раз, Тож побажайте нам удачі, Бо ми йдемо вже в п’ятий клас. 2-га четвертокласниця

Ми всі були смішними малюками, Коли зайшли уперше в клас, Коли одержали свій зошит із книжками, Коли за парту сіли перший у житті раз. 3-й четвертокласник

Дорога наша вчителько! Спасибі вам за те, що змалку, Коли прийшли ми в перший клас, Ви правди завжди нас навчали, Були взірцем для усіх нас. 3-тя четвертокласниця

Ми йдемо сьогодні вже від вас По шкільній стежині в п’ятий клас. Не сумуйте за нами, рідненька, Ми завжди пам’ятатимем вас. Звучить музика, четвертокласники вручають квіти своїм першим учителям. 138

В е д у ч а. Дорогі наші одинадцятикласники. Здається, тільки вчора ми зустрічали на порозі нашої школи таких маленьких, не­ сміливих пташенят з допитливими очима. А сьогодні, подивіть­ ся: перед нами змужнілі красені-соколи і ніжні, тендітні, чарів­ ні лебідки, котрі збираються відлітати у вирій такого складного дорослого життя. В е д у ч и й. Ми віримо, що ви оберете правильний шлях, зуміє­ те подолати усі перешкоди, а згадка про школу залишиться у вас на все життя. Тож хай завжди для вас небо буде високим, а путь — світлою. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 5-й учень

Випускників усіх покличе Дзвінок в останній раз, Він, ніби чайка, закурличе І поведе у рідний клас. 6-й учень

І от дитинство голосисте Дзвінком останнім відлетить. А зараз свято урочисте, Ще перед школою шумить. Наперед виходять ч и т ц і - о д и н а д ц я т и к л а с н и к и. 1- й оди н адц яти к ла сн и к

Нам скажуть слова напутні І побажання в добрий час. Яке чекає нас майбутнє? Життя складеться як у нас? 2-й одинадцятикласник

Ніхто цього сказать не може, Та ми надією живем, Що будем жити в світі гоже, Зорю свою усі знайдем. 3-й одинадцятикласник

Не заздрю золоту чужому. Мій вчителю, чи знаєш ти? Бажаю Вашому я дому Благословення й доброти. 139

4-й одинадцятикласник

Щоб голубами воркотіли Світанки в вашому вікні І розростались ваші сили, В душі не в’янули пісні. 5-й одинадцятикласник

А хліб насущний у родині Ділили б порівну на всіх. Хай вас гукають далі сині Іще не пройдених доріг. Звучить музика. Одинадцятикласники вручають квіти учителям. В е д у ч а. Нині свято. І на цьому святі зібралися ваші батьки, учителі, гості і друзі. Всі вони прийшли благословити вас на жит­ тєву дорогу і побажати веселих канікул усім учням. В е д у ч и й. Найбільш урочистий і радісний день сьогодні не

тільки для наших випускників, а й для їхніх батьків. Адже це вони пройшли з ними слід у слід сімнадцять років життя. Це до них прихиляють голови у хвилини відчаю і невдач, їх чекає щас­ тя бути невіддільними від життєвих успіхів своїх дітей. Наперед виходять ч л е н и б а т ь к і в с ь к о г о к о м і т е т у, вітають одинадцятикласників із закінченням школи. Наперед виходять ч и т ц і - о д и н а д ц я т и к л а с н и к и. 6 - й о д и н а д ц я т и к л а с н и к. Рідна матусю!

Я додав сивини у волосся твоє І не раз спричиняв тобі болі. Ти сьогодні прийми покаяння моє, Побажай мені доброї долі. 7 - й о д и н а д ц я т и к л а с н и к. Батьку рідний!

Ти мужній і сильний завжди, Про це знають всі близькі нам люди. Ти матусю мою від біди бережи, Як мене поряд з вами не буде. 140

8 - й о д и н а д ц я т и к л а с н и к. Дорога бабусе!

А Я Я Я

зозуля кує і рахує роки, рахую їх теж, як стою в самоті. цілую, бабусе, твої стомлені руки, вклоняюся низько твоїй доброті.

3 - й о д и н а д ц я т и к л а с н и к. Сивочолий дідусь й глава мо­

го роду! Ти навчив розуміти і зло, і добро, Де не буду, — до тебе прийду на пораду, Знайду вірну стежину, як би там не було. Наперед виходять в е д у ч і. Ведуча

Давайте пригадаєм разом, Як вперше тут ви всі стояли: Розгублені, малі, кумедні, З-за квітів ледве виглядали. Ведучий

Вас вчителька взяла за руку І повела у перший клас. Терпляче вас всього навчала… Як швидко пролітає час! Слово надається першій учительці наших випускників… (називає ім’я, по батькові та прізвище вчителя). Наперед виходить у ч и т е л ь п о ч а т к о в и х к л а с і в, вітає одинадцятикласників із закінченням школи. 10 - й од и н ад ц я т и к ла сн и к

Нас в школі різні вчителі учили, Як вирости достойними людьми. Але для одного із них, і це я знаю серцем, Були ми найріднішими дітьми. Учителько найперша, добра й щира, Я поспішав у клас до вас ввійти, Виводив букви я старанно і невміло І відкривав незвідані світи. 141

11 - й о д и н а д ц я т и к л а с н и к

Ми трішечки заздрим малечі шкільній,— В них скільки ще буде цікавих подій!.. Вони нас зібрались вітати неначе? Говорять, що істина — в слові дитячім. Наперед виходять ч и т ц і - п е р ш о к л а с н и к и. 1- й п ер ш о к ла сн и к

Шановний одинадцятий, Ви — наш найстарший клас. Говорим вам відверто: Ми дуже любим вас! 2-й першокласник

Мами вперше вас до школи Точно так вели, як нас. Не забудьте же ніколи — Першу вчительку і клас. 3-й першокласник

Хлопчики усі швиденькі, І рухливі, і меткі, Ви були, як ми, — маленькі, А ось виросли які! 4-й першокласник

А дівчатка, а дівчатка,— Як з журналу мод зійшли, В першім класі на початку Й ви такі, як ми, були. 5-й першокласник

Б’ють тепер батьки тривогу, Де взуття велике взять? Щоб обуть козакам ноги В туфлі номер сорок п’ять. 6-й першокласник

Ми ж залишимося тут. Так старатись будемо, Що за років одинадцять Теж освіту ми здобудемо. 142

7- й п ер ш о к ласн и к

Хай вас промені голублять І тепло вам віддають. Хай усі вас дуже люблять, Всім щасливо, в добру путь! Звучить музика. Першокласники вручають випускникам подарунки і квіти. В е д у ч а. Слово надається класному керівникові випускного класу… (називає клас та ім’я, по батькові і прізвище вчителя). Наперед виходить к е р і в н и к о д и н а д ц я т о г о к л а с у, вітає учнів із закінченням школи. 5-й одинадцятикласник

В хвилини радості й дитячої печалі Учитель був нам вірний помічник. Його ми руку дружню відчували,— Він поруч був — наш класний керівник. Учні-одинадцятикласники вручають квіти своїм класним керівникам. 5-та одинадцятикласниця

Ми для вас, дорогі вчителі, Будем вічними учнями в школі, Хоч підемо по рідній землі І своєї шукатимем долі. Хтось посадить квітучий сад, Хтось, як золото, ниву засіє — Всі розкриють таланти свої, Але школу ніхто не забуде. 6-й одинадцятикласник

Вам доземно вклоняємось ми За любов, за турботу, горіння. Ми дорослими стали людьми, Тож спасибі за ваше терпіння. 143

6-та одинадцятикласниця

Вчительці букет підношу я,— Вам спасибі, вчителько моя, За безсонні ночі і турботи, За одвічні вчительські клопоти. За слова, що піднімають з болю, За усмішку, за щасливу долю І за радість щиру пізнання, За любов і за міцні знання. В е д у ч а. Дорогі випускники! Здавна так уже заведено в на­ роді, що ту стежину або дорогу, на яку вперше ступає дитина, ос­ вячують хлібом і сіллю на вишитому рушнику. Д и р е к т о р. Дорогі діти! Прийміть цей хліб, а разом із ним —

і наше вчительське благословення у дорогу, у незвідані світи. Ми вас умить благословляєм хлібом, Щоб не цурались рідної землі. Ділили із людьми і радощі, й печалі, і тривоги, Не спотикались і не відступали, Щоб і шкільного, і батьківського порога Ніколи у житті не забували. Хай на вашому столі, діти, завжди буде хліб, — як символ до­ статку, людської щедрості і милосердя, а в душі вічно дзвенить пісня — вільна, дзвінка, щаслива й багата. Наперед виходять о д и н а д ц я т и к л а с н и к и. 1- й оди н адц яти к ла сн и к

Дякуємо щиро всім тим, хто працює в школі! Нас вибачте за те, що було щось не так. Всі витівки дрібні траплялись мимоволі — Все згладить в серці час і ваша доброта. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 7- й у ч ен ь

Закінчилось дитинство останнім дзвінком У ранковій росі променистій, От ви всі стоїте на лінійці гуртом, На останній лінійці врочистій. 144

Д и р е к т о р. Право дати останній дзвінок надається учени­ ці одинадцятого класу… (називає ім’я та прізвище) і учню пер­ шого класу… (називає ім’я та прізвище). А зараз поздоровте своїх учителів, однокласників, друзів квітами. Канікули роз­ почалися. Наперед виходять о д и н а д ц я т и к л а с н и ц я та п е р ш о к л а с н и к, дають урочистий останній дзвоник. Свято закінчується.

145

Вечір шкільний прощальний Дійові особи Ведуча Ведучий В и п у с к н и к и (десять осіб) У ч н і - ч и т ц і (сім осіб — учні старших класів) П р е д с т а в н и к и б а т ь к і в с ь к о г о к о м і т е т у (чотири

особи)

Та н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в се р едн і х к ла сі в Директор школи, завуч, класні керівники випускних класів, перші вчителі випускних класів Для проведення свята організатори мають заздалегідь попіклуватися про квіти для усіх учителів та про подарунки випускникам — вишиті рушники. Свято відбувається в актовому залі школи. Приміщення прикрашене кольоровими стрічками, повітряними кульками, квітами та гірляндами. Вгорі на центральній стіні прилаштовано великий плакат із назвою свята. Біля однієї з бокових стін встановлено художньо оформлений стенд «Наші шкільні роки», на якому представлені фотографії різних років із життя випускних класів. Звучить лагідна музика. До залу входять в е д у ч і та у ч н і - ч и т ц і. 146

1- й у ч ен ь

Летять роки, немов пташина зграя. Пливуть роки потоком бурних рік І мчать вони у даль веселими вітрами, Біжать мільйонами стежинок і доріг. 2-й учень

Як хочеться сказати: юність, зупинись! Постій хвилинку, не спіши в дорогу! А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись, Все далі від батьківського порогу. В е д у ч а. Добридень, шановні гості! В е д у ч и й. Сьогодні нас зібрало незвичайне свято. Воно радіс­ не і трохи сумне. Це свято останнього шкільного вечора. В е д у ч а. Останнім дзвоником попрощалось з випускниками

дитинство. Позаду залишились вирішальні іспити. І сьогодні на­ став для юні незабутній і хвилюючий день. Школа прощається зі своїми вихованцями. Сплинув час, як з гір стрімких вода. Вилітайте, рідні пташенята, Зі шкільного, звичного гнізда! Ведучий

Скільки літ в цих стінах пережито, А перерв, занять, шкільних дзвінків, І нарешті довгождане літо, Школа проводжа випускників. Ми запрошуємо наших випускників разом з їхніми класни­ ми керівниками! Звучить лагідна музика. До залу парами входять випускники, їх супроводжують класні керівники. В е д у ч і читають імена та прізвища випускників кожного класу. В е д у ч а (звертається до випускників). Друзі! Сьогодні ви ви­

рушаєте у новий світ — світ дорослого життя. Віримо, що талант і удача будуть вам вірними супутниками у цій дорозі. Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь. 147

3-й учень

Як непомітно роки промайнули, Сьогодні вийдеш за шкільний поріг. Позаду залишилося дитинство, Попереду — життєвий шлях проліг. В е д у ч и й. Одинадцять шкільних років, сповнених радощів,

важливих відкриттів, хвилюючих миттєвостей. Як непомітно во­ ни пролетіли. Хто у цій стрункій чарівній дівчині нині упізнає ту маленьку дівчинку-крихітку з величезними бантами і збенте­ женими очима, яка колись вклала свою долоньку у руку свого першого вчителя. В е д у ч а. А хто у цьому високому юнакові упізнає того сприт­

ного і кумедного хлопчика, який був ледь вищий за свій портфель і так поважно, хоч і оглядаючись на маму, крокував на перший у своєму житті урок. Колишні хлопчики та дівчатка перетвори­ лись на гарних юнаків та дівчат. В е д у ч а. Перше слово для привітання наших випускників на­ лежить, звичайно, директору школи. Наперед виходить д и р е к т о р ш к о л и, вітає випускників із закінченням школи. Звучить музика. Наперед виходить з а в у ч, читає наказ. Д и р е к т о р та з а в у ч вручають випускникам атестати. Звучить музика. Випускники дарують квіти директору та завучу школи. В е д у ч и й. Багато було вчителів у наших випускників, різ­

ні предмети вони вивчали. Але була людина, яка поєднувала усі ланки бурхливого шкільного життя, прокладала місточки до сер­ ця кожного учня класу. Звичайно, ви уже здогадались, що мова іде про класного керівника. І сьогодні він проводжає своїх діто­ чок у великий світ дорослого життя. Звучить музика. В е д у ч і по черзі називають імена, по батькові та прізвища керівників випускних класів. Керівники випускних класів виходять наперед, вітають випускників із закінченням школи. Звучить музика. Випускники дарують квіти своїм класним керівникам. В е д у ч а. А починалося колись шкільне життя, як завжди, з першого дзвоника, першого уроку і першого учителя. Саме він 148

став для маленьких школярів найважливішим педагогом, вихова­ телем, відкрив для них складну і цікаву науку навчання і праг­ нення. (Звертається до перших учителів випускників.) Тож, ша­ новні, вам слово. Звучить музика. В е д у ч і по черзі називають імена, по батькові та прізвища учителів початкової школи, які навчали випускників. Перші учителі випускних класів виходять наперед, вітають випускників із закінченням школи. Звучить музика. Випускники дарують своїм першим учителям квіти. В е д у ч а. Наша школа — велика дружня родина. І тому при­ вітати випускників прийшли і молодші школярі. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і. 4-й учень

Щаслива і хвилююча ця мить — В життя доросле ваш найперший старт! Нехай життя у кожного складеться З досягнень, перемог й знаменних дат! 5-й учень

Не пропускай в житті ясних світань, Їх небагато нам дають життя стихії, Рости свій сад, плекай свої надії, Зневірою душі собі не рань. 6-й учень

Нехай джерела не міліють, У вас ще стільки є наснаги. Ведіть сміливо долі корабель І хай вітри попутно віють! 7- й у ч ен ь

Нехай завжди вам сяє зірка вдачі, Нехай щастить вам всім на радість нам. Цей день запам’ятайте, друзі наші, Всього найкращого бажаємо ми вам! Звучить весела музика. До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує жартівливий танець. 149

Ведучий

Юність ваша — пора непроста і примхлива: То сміється, то плаче гіркими слізьми. Все буває в житті, проте злива Не страшна, коли поруч близькі. Ведуча

Хай мамина ласка, ніжність й порада Довіку вас гріють, милують серця. Кінчається все, все минає, проходить. Любов же матусі не знає кінця. Слово батька завжди цінувалось, Мало велику вагу у родині. Час наступає — і тату зосталось Дати пораду дорослій дитині. Наперед виходять п р е д с т а в н и к и б а т ь к і в с ь к о г о к о м і т е т у, матері несуть хліб на рушнику. 1- ш а мати

Юність… Це в житті пора весняна. Шлях життєвий треба так пройти, Щоб могли ви, діти, сміло, полум’яно В серці юний подих зберегти. 1- й батько

Благословляємо вас хлібом, Щоб лихо вас не зачепило. Благословляємо вас, діти, На вдачу і на добре діло. П р е д с т а в н и к и б а т ь к і в с ь к о г о к о м і т е т у вітають випускників із закінченням школи, вручають їм хліб. В е д у ч а. А тепер надаємо слово нашим випускникам. Наперед виходять в и п у с к н и к и. 1- й в и п уск н и к

Від шкільного порога Ми йдемо у далекі світи. Ти світи нам в дорогу, Наша школо, як зірка, світи. 150

2-й випускник

Вже учителя слово В наші душі лягло, як зерно, Проросте калиново І врожаєм дозріє воно. 3-й випускник

Ти стоїш, рідна школо, Між високих будинків, Непомітна чужим, Але рідна мені. Я пройду ще багато доріг — Світ навколо великий. Та ніколи тебе не забуду я, ні! 4-й випускник

Спасибі вам, хороші, добрі, милі Учителі, за ласку вашу і турботу, За те, що нам шляхи відкрили світлі, За вашу нелегку й святу роботу. 5-й випускник

Ми молоді, здорові духом, сильні. І перед нами тисячі доріг. Збудуєм щастя в Україні вільній. То дай же, мамо, у дорогу оберіг. 6-й випускник

Отой рушник, заквітчаний піснями, Щоб нас від зла й біди оберігав, Давав наснагу і беріг роками, До рідної світлиці повертав. Випускники дякують учителям за роки навчання. В е д у ч и й. Уже стало доброю традицією, щоб на шкільному випускному вечорі матері вручали своїм дітям освячений оберіг — рушник на щастя. Нехай і сьогодні кожен випускник підійде до своїх батьків, а ті подарують йому рушник долі. Звучить «Пісня про рушник». Усі випускники підходять до батьків. Матері дарують їм рушники. 151

Ведуча

Доки батько живий, доки мати жива, Поспішіть їм сказати найніжніші слова: Рідна мамо, живи, рідний тату, живи, Найдорожчі у світі — це ви, тільки ви. Наперед виходять в и п у с к н и к и. 7- й в и п уск н и к

Сьогодні нам лягли дороги дальні, І мерехтять зірки, і вабить висота. У школі вальс одлунює прощальний, Над залою окрилено зліта. 8-й випускник

Цей вечір одцвіте, і ніч пройде, Устане світанок за обрієм дальнім. Засвітить веселку проміння ясне Для мене й для тебе цей вечір прощальний. 9-й випускник

Кружляє світ, хвилює і підносить, І наближа щасливу нашу мить. Твоє «люблю», не вимовлене досі, У вальсі цім прощальнім прозвучить. 10 - й в и п уск н и к

Сьогодні ми зі світлою печаллю Переступаємо шкільний поріг. Хай буде нам чарівний вальс прощальний Провісником незвіданих доріг. Звучить лагідна музика. В и п у с к н и к и стають парами, виконують вальс. Свято продовжують частування та святкова дискотека.

152

Весняні мотиви

153

Вірші

Зима і весна У куточку під парканом Сніг біліє — там зима! А де сонечко дістане, Снігу й крапельки нема. Там вже травка зеленіє Й сині проліски цвітуть, Черв’ячок вже землю риє, А пташки гніздечка в’ють. К. Перелісна

Весна У березні, у березні Верба цвіте на березі. Осика від граків рясна, Бо це весна, весна, весна! І сонця тепле колесо Зігріло ніжний пролісок, І дзюркотять потічки До голубої річки. В. Бондаренко 154

Встала весна Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї — Землю, убрану весною, Вранці зустрічають. Т. Шевченко

Крапля сонця На травиночки згори Крапля сонця впала, Ледь торкнулася землі — І земля заграла! Я одразу перестав У садку копати, До землі на мить припав Нишком біля хати — І почув: трава гуде, І говорять квіти, Що до нас уже іде Довгождане літо. М. Чепурна

Весна Що з весною настає? — Сніг у полі розтає. А чому то так буває? — Сонце його пригріває. Що ж синіє на землі? — Ніжні проліски малі. 155

А що пнеться з-під листа? — То травичка вироста. А над полем що бринить? — Любий жайворон дзвенить. К. Перелісна

Журавлики-журавлі — Журавлики-журавлі, Де літали ви, малі, Де бували? — Ми у теплі краї, У казкові гаї Мандрували. — Розкажіть, журавлі, Як на дальній землі Зимували? — Ми в казкових гаях Все по рідних краях Сумували. П. Воронько

Весняні квіти Весна-чарівниця, Неначе цариця, Наказ свій послала, Щоб краса вставала. І проліски, і травка, Й зелена муравка, І кульбаба рясна, Й фіалочка ясна — Всі квіти весняні, Веселі, кохані, З-під листя виходять, Голівки підводять 156

Од сну зимового До сонця ясного! Ті квіти дрібненькі, Мов дітки маленькі, Розбіглись у гаю, Я їх позбираю В пучечок докупки — Для мами-голубки. О. Пчілка

До діточок Годі, діточки, вам спать! Час давно вже вам вставать! Гляньте, сонечко сміється, В небі жайворонок в’ється, В’ється, радісно співає,— Він весну вам сповіщає! А весна та, чарівниця, Щиро вам несе гостинця; Пташка, рибка, звір на волі, Божа пчілка, квітка в полі,— Всі весною оживають, Весну красну прославляють. О. Пчілка

Веснянка А вже ясне сонечко Припекло, припекло, Ясно-щире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають Та летять, та летять. 157

Засиніли проліски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку.

Співаночка-весняночка Про що співа горобчик, Який весну примітив? Про ту малу вербичку, Що колихає віти. Про що співа струмочок, Який біжить весною? Про річку невеличку, Що ген за далиною. Про що співає хлопчик У веснянім розмаї? Про сонце і травичку, Про щастя в ріднім краї. Л. Костенко

Писанка Гарна писанка у мене — Мабуть, кращої нема! Мама тільки помагала, Малювала ж я сама. Змалювала дрібно квіти, Вісім хрестиків малих, І дрібнюсіньку ялинку, Й поясочок поміж них… Хоч не зразу змалювала, Зіпсувала п’ять яєць — Та як шосте закінчила, Тато мовив: «Молодець!» 158

Я ту писанку для себе, Для зразочка залишу, А для мами і для тата Дві ще кращих напишу. К. Перелісна

Вже весна А чи вже готові Прутики вербові? Вже, вже: світ воскрес, Сяє сонце із небес, Сонце з неба припекло — Звеселилося село! А чи вже готові Свічечки воскові? Вже, вже: бо весна, Великодній дзвін луна, Великодній дзвін з небес Возвіща: «Христос воскрес!» М. Петренко

Для мами Коли б з’явився в мене Чарівний килимок, На тому килимкові Злетів би до зірок, Щоб зірку найяснішу За хмарами дістати І дорогій матусі Її подарувати. О. Плавенчук 159

Писанка В хаті на осонні Сяду на ослоні. Сяду я скраєчку, Розпишу яєчко. Нумо, пензлю, потанцюй, Гарно писанку малюй. Буде небо і земля, І ставочок, і поля. Сильний і міцний дубок, А на ньому — яструбок. Буде в мене писанка — Про Вкраїну пісенька. В. Таран

Весняночки Всі дівчатка-паняночки Мають цятки-весняночки. У Миросі — на носі. У Марічки — на щічках. А маленька Ірочка, Мов руденька білочка. Л. Мовчун

Тільки мама — Я на ковзанках піду! — А коли ж до хати? — Тільки мама може так Лагідно спитати. — На ходу сніданок з’їм! — Так не слід робити! — Тільки мама може так Лагідно сварити. 160

В снах літаю до зірок… — Час вставати, сину…— Тільки мама може так Розбудить дитину. В. Лучук

Матусин день Мені серце вістує про мамине свято. Я не можу не вірити цій новині. Тож чого тобі, мамо, в цей день побажати? Трону? Скарбу великого? Почестей? Ні! Зичу щастя таке, як даєш ти мені. О. Ткаченко

161

Загадки

Тане сніжок, Квітне лужок, День прибуває. Коли це буває? (Навесні.)

 Як сіроокий кінь заіржав, То весь світ задрижав. (Грім.)

 Невидимий дух Скинув з мене капелюх. (Вітер.)

 Гарне, добре, на всіх людей дивиться, А людям на себе дивитися не дозволяє. (Сонце.) 162

 Він у гості завітав, Дивний міст побудував І з’єднав ним понад гаєм Небокрай із небокраєм. Ще й оздобив так барвисто, Мов на свято урочисте. (Дощ та веселка.)

 Старий дід мости помостив, Молода прийшла — мости рознесла. (Мороз і весна.)

 Тільки вчора теплий вітер Вість приніс нам від весни, А сьогодні дивні квіти Крізь замети проросли. (Підсніжники.)

 Де вона проходить — Там травиця сходить, Квіти розцвітають, Солов’ї співають. (Весна.)

 Цвіте синьо, лист зелений, Квітник прикрашає. Хоч мороз усе побив — Його не займає. (Барвінок.) 163

 Летів птах Через дах, Сів на воротях, У червоних чоботях. (Лелека.)

 Не крізь двері, а в вікно Входить весело воно. (Сонце.)

 Зійшли сніги, шумить вода. Задзвеніли струмки, Земля вже квіти викида, Прилетіли пташки, Буяє травка молода. Все оживає. Коли це буває? (Навесні.)

164

Ігри

Зелена гілочка Діти утворюють коло й беруться за руки. Ведучий обходить коло із зеленою гілочкою. — Зелена гілочка! — вигукують хором гравці. Ведучий відповідає: — Сосна! Гравці продовжують: — Зелена гілочка! — Ялина,— відповідає цього разу ведучий. Так триває доти, поки ведучий обійде усе коло, називаючи де­ рева. Після того він кладе гілочку позаду одного з гравців, який має швидко підняти гілочку й наздогнати ведучого до того, як він займе вільне місце у колі.

Квітучі дерева На майданчику встановлюються два кущі або дві гілки, при­ близно за три метри одна від одної. Ведучий роздає гравцям па­ перові квіти. До кожної квітки пришита коротка петля з нитки, щоб можна було почепити квітку на гілку. Діти поділяються на дві команди і стають навпроти кущів на відстані 10—12 метрів. 165

За сигналом ведучого ті з гравців, що стоять першими (в обох командах), біжать кожний до своєї гілки, вішають квітку, повер­ таються назад і стають в кінці своєї команди. Виграє та команда, яка уквітчає свій кущ раніше, але за умо­ ви, що жодна з квіток не впаде на землю.

Тигр, ловець або рогатина Усі учасники гри стають один навпроти одного парами. За сигналом ведучого кожний гравець має зобразити лютого тигра, ловця чи рогатину. Коли ти, приміром, надумав бути «тигром», то виставляєш «пазурі» й гарчиш. Якщо виступаєш за «ловця», то підкручуєш вуса. «Рогатину» зобразити теж просто — під­ німіть руку. Зорієнтуватися щоразу, ким ти хочеш стати, треба дуже швидко, водночас із товаришем. Скажімо, ти став «тигром», а товариш — «ловцем», значить, перемога за тобою, бо тигр за лю­ дину дужчий. Якщо один вдав «тигра», а другий «рогатину», то перемога за «рогатиною». Коли ж один із вас «рогатина», а дру­ гий «ловець», то перемога, звісна річ, за ловцем. Виграє гравець, який тричі підряд виявиться переможцем.

Вогонь чи вода У грі беруть участь усі бажаючі. Обирається ведучий. Решта учасників стають довкола нього на невеликій відстані. Коли ве­ дучий голосно вигукує: «Вогонь!» — гравці присідають, а коли вигукує: «Вода!» — всі біжать в один бік по колу. Ведучий нама­ гається збити з пантелику гравців, повторюючи інколи підряд од­ не й те саме слово, змінюючи при цьому інтонацію або виконую­ чи рухи, що відповідають іншому слову. Ведучому не обов’язково стояти на одному місці, він може рухатися з учасниками по колу. Той, хто помилиться, вибуває з гри. Гра триває, поки залишиться один учасник. Він і стає переможцем. За правилами гри, ведучий не повинен називати слова надто часто. У випадку, коли гравець хоча б злегенька присів не на те слово, він вибуває з гри. Після озвученого ведучим слова гравці мають негайно змінити рухи, а не вичікувати. 166

Квітка-семицвітка З паперу виготовляють макет квітки, що має сім пелюсток. На зворотному боці кожної з пелюсток записують завдання. Після цього гравці парами підходять до квітки і виконують те завдан­ ня, яке їм запропоновано. Наприклад: — виконати танець; — заспівати; — прочитати вірша; — показати фокус; — імітувати гру на музичному інструменті; — розповісти цікаву історію тощо; — загадати цікаву загадку.

Квітник Ведучий присвоює гравцям імена квітів, а потім починає таку розповідь: «Я був у саду, багато бачив квітів, от тільки Троянди там не було». «Ні,— відповідає йому гравець з іменем Троянда,— Троянда там була, а от Півонії там не було...» Далі продовжує Півонія: «Півонія там була, а от Ромашки там не було...» І так далі. Програє той, хто не встиг вчасно відгукнутися.

Третій зайвий Учасники гри стають парами у коло, обличчям до центру так, щоб один з пари перебував попереду, а другий — трохи позаду нього. Відстань між парами — 1—2 метри. Обирають двох ведучих, які займають місця за межами кола: один утікає, другий його ловить. Врятуватися від погоні гравець може, якщо стане попереду будь-якої з пар. Тоді гравець, який стоїть позаду, опиняється «третім зайвим» і має утікати від дру­ гого ведучого. Коли ведучий, що наздоганяє, торкнеться гравця-втікача, во­ ни міняються ролями. Правило гри забороняє учасникам заважа­ ти утікачу, а утікач — перетинати межі кола. Той, хто порушить це правило, стає ведучим. Гравець, якого переслідують, може об­ бігти коло лише двічі. 167

Деревце-рятівник! Цю гру можна провести у лісі або ж у дворі, де є дерева. Грав­ ці збираються у коло. За жеребом або лічилкою обирають ведучо­ го. Суть гри полягає у тому, що після сигналу ведучого учасники кидаються врізнобіч, а ведучий намагається наздогнати будь-кого з них і торкнутися до нього рукою. Гравець може врятуватися від ведучого, якщо вчасно схопиться за дерево, що заздалегідь визна­ чається гравцями «рятівним». Ним може бути клен, тополя, ясен, дуб, акація та ін. Гравець, якого наздогнав ведучий, стає його по­ мічником і допомагає йому ловити інших учасників гри.

Лисиця і заєць Кілька гравців стають у коло. Кожен із них одержує картку із номером. Ведучий раптом каже: «Четвертий і п’ятий біжіть!» При цьому четвертий гравець стає «зайцем», а п’ятий — «лиси­ цею». «Лисиця» переслідує «зайця» за його слідами, намагаю­ чись торкнутися рукою. У випадку, якщо вона зіб’ється зі шляху «зайця», то змушена буде простояти три секунди на місці. А «за­ єць» тим часом може повернутися на власне місце неушкодже­ ним. Якщо це йому пощастить зробити, тоді «лисиця» вибуває з гри і стає поряд із ведучим. Коли «заєць» потрапляє до рук «лисички», то він вибуває з гри. Перемагає той, хто лишається у колі до кінця гри.

Збери яблука До гри запрошують усіх бажаючих. До залу вносять стільчик, п’ять яблук у кошику та м’ячик. На стільчик кладуть одне яблу­ ко. Гравець бере м’ячика і підкидає його вгору. До того часу, поки м’яч торкнеться землі, гравець має зібрати «урожай» — схопити яблуко. Якщо він упорається із цим завданням, то продовжує гру. Потім кладуть на стільчик два, три, чотири яблука тощо. Якщо гравець не встигає зібрати яблука, доки м’яч торкнеться підлоги, то він вибуває з гри і його місце займає наступний. Перемагає гравець, який спромігся зіб­рати в кошик найбіль­ ше яблук за час, поки м’яч перебував у повітрі. 168

Дзеркало До гри запрошують усіх бажаючих. Гравці шикуються в од­ ну лінію. Перед ними стає ведучий. Він виконує руками будь-які фізкультурні вправи. Завдання гравців — точно повторити рухи ведучого. Якщо він, наприклад, піднімає праву руку, то гравці по­ винні також піднімати праву руку. Якщо хтось помилився — ви­ буває з гри. За домовленістю, гравці можуть виконувати рухи навпаки: якщо ведучий опускає руки, то діти мусять піднімати їх. Той, хто не помилився жодного разу, стає ведучим.

Спритна монета До гри запрошують усіх бажаючих. Учасники гри сідають на довгу лаву і складають руки долоньками всередину. Ведучий бе­ ре монетку (наперсток, ґудзик), обходить усіх гравців і почерго­ во вкладає свої складені долоні, між якими знаходиться монетка, у долоні кожного з гравців. Під час обходу ведучий непомітно опускає в долоні одного гравця монетку. Після другого або третього обходу ведучий вголос примовляє: «Монето, монето, котися на ґанок!». Тоді гравець, у якого опини­ лася монета, намагається швидко встати з лави і втекти. Решта гравців мають затримати його, причому нікому з них піднімати­ ся з лави не можна. Якщо гравцеві з дарунком пощастить утек­ ти, то він стає ведучим, а якщо ні, то попередній ведучий почи­ нає гру спочатку.

Намалюй клоуна До гри запрошують дванадцять гравців. Вони поділяються на дві команди; шикуються один за одним. На відстані 10 м від стар­ ту обох команд встановлюють дві стійки, до яких прикріплені ве­ ликі паперові аркуші, поруч із ними лежать кольорові фломас­ тери. За сигналом ведучого перші гравці обох команд підбігають до стійки, малюють обличчя клоуна і повертаються назад. Гру продовжують наступні учасники. Вони малюють волосся, вуха, очі, ніс та посмішку. Перемагає та команда, яка першою закін­ чить портрет клоуна. 169

Хитра лиска До гри запрошують усіх бажаючих. Усі гравці, окрім ведучого, утворюють коло, ставши спиною до центру, і заплющують очі. Ве­ дучий походжає всередині і непомітним рухом торкається котро­ гось із гравців. Таким чином він визначає, хто буде «лисицею». Решті гравців вибір ведучого невідомий. Усі учасники, окрім «ли­ сиці», стають «зайцями». За вказівкою ведучого гравці обертаються і розходяться, а він запитує: «Лиско, лиско, ти де?». Однак «лисиця» мусить мовчати, не видаючи себе. Тоді ведучий запитує вдруге: «Лиско, лиско, ти де?». І цього разу «лисиця» мовчить. Після того, як ведучий за­ питує утретє: «Лиско, лиско, ти де?», «лисиця» голосно озиваєть­ ся: «Я тут! Я тут!» — і кидається на «зайців» Якщо хтось із них устигне присісти, то до нього «лисиці» торкатися не можна. А ті гравці, кого «лисиця» позначила рукою, вибувають з гри. Погоня за «зайцями» триває, доки ведучий лічить до двадцяти.

Біг з картоплиною До гри запрошують двадцять учасників. Вони поділяються на дві команди і шикуються один за одним. На відстані 10 м від стар­ ту кожної команди встановлюють два прапорці. Першим гравцям обох команд дають по одній ложці з картоплиною. За командою ведучої гравці біжать, тримаючи картоплину в ложці. На лінію старту виходять кілька команд — від 5 до 10 гравців у кожній. Діставшись прапорця, вони повертаються до старту і передають ложку наступним гравцям. Під час бігу картоплина може випас­ ти з ложки. У такому випадку учасник гри має право підібрати її, але тільки ложкою, не торкаючись руками. Перемагає команда, гравці якої найшвидше перенесуть картоплину.

Займи місце До гри запрошують десять учасників. Посередині кімнати по колу ставлять дев’ять стільців. За командою ведучої гравці почи­ нають ходити за межами цього кола в один бік. Потім ведучий ка­ же: «Стій!». Кожен з гравців намагається швидко сісти на стілець. 170

Той, кому не вистачило стільця, вибуває з гри. З кола прибира­ ють один стілець. Гра продовжується. Виграє той, хто займе ос­ танній стілець.

Пильне око До гри запрошують усіх бажаючих. На столі розкладають кілька предметів: настільну лампу, вазу, книжку, блокнот, фар­ би тощо. Один із гравців пильно розглядає їх, намагаючись запам’ятати, що де лежить, а потім виходить із кімнати. За час його відсутності інші гравці швидко переставляють одну з ре­ чей на інше місце. Гравець повертається до кімнати і намагаєть­ ся зрозуміти, що саме змінилося на столі. На це йому надається три спроби. Якщо він не здогадається, тоді замість нього грає на­ ступний учасник гри. Правильна відповідь дає йому можливість заробити очко і право продовжити гру. Хто набере найбільше очок — стає переможцем.

Карлики та велетні До гри запрошують усіх бажаючих. Гравці утворюють коло. Ведучий пояснює завдання: якщо він промовить «карлики» — усі повинні сісти навпочіпки, якщо скаже «велетні» — гравці повинні піднятися. Той, хто помилився, вибуває з гри. Під час гри веду­ чий може збивати гравців з пантелику, подаючи неправильні ко­ манди, наприклад: «Кози!», «Вода!», «Кролі!». Перемагає гравець, який дотримався правил гри.

Кошик із фруктами До гри запрошують десять-п’ятнадцять учасників. Гравці, сі­ даючи, утворюють коло. Спочатку ведучий обходить усіх грав­ ців і запитує, який фрукт обрав для себе кожний, або ж сам дає кожному назву фрукта. Після цього ведучий сідає в центрі ко­ ла і починає гру: «Якось ішов я садом і раптом побачив дерева з чудовими яблуками та грушами». Поки він говорить «яблука» міняються місцями з «грушами». Завдання ведучого зайняти од­ не із звільнених місць. Якщо в розповіді ведучого трапляються 171

слова «кошик із фруктами», усі гравці одночасно міняються міс­ цями, а ведучий тим часом має зайняти одне з тих, що звільни­ лося. Якщо йому вдається це зробити, то гравець, що лишився без місця, стає ведучим.

Черепашачим кроком До гри запрошують двадцять учасників. Вони розподіляють­ ся на дві команди і вишикуються в колони один за одним. До залу вносять два м’ячі та два прапорці. М’ячі віддають першим гравцям команд, а прапорцями позначають фініш на відстані 5 м від місця старту команд. За сигналом ведучого перші гравці команд передають м’яч другим, ті — третім і т. д. Останній гравець кладе м’яч на підло­ гу. І в цю ж мить ведучий подає сигнал про закінчення змаган­ ня. Команда-переможниця робить крок уперед від лінії старту, а та команда, яка програла, відступає на крок назад. За сигналом ведучого змагання продовжується, але тепер м’яч передають від останнього гравця команди до першого. Гра триває, доки одна з команд не дістанеться фінішу. За правилами гри м’яч передаєть­ ся кожному, не пропускаючи жодного гравця. Якщо м’яч упаде, гравець повинен його підняти, стати на своє місце і продовжити гру. Порушення правил карається штрафом — команда відступає на один крок. Перемагає команда, яка першою набли­зилася до свого пра­ порця.

Спіймай хвіст дракона До гри запрошують двадцять учасників. Вони розподіляються на дві команди. На землі окреслюється коло діаметром 8 м. Од­ на команда заходить в середину кола, а друга залишається поза ним. Команда в колі стає у ланцюжок таким чином, щоб кожен гравець (окрім першого) тримав двома руками за пасок поперед­ нього гравця. Це буде «дракон». Гравці, що стоять поза колом, на­ магаються влучити м’ячем у хвіст «дракона» — тобто в останньо­ го гравця ланцюжка. «Дракон» захищає свого хвоста, рухаючись у колі і постійно змінюючи напрямок. Голова «дракона» (пер­ 172

ший у ланцюжку) має право ловити м’яч двома руками. Якщо м’яч улучив в останнього учасника, той вибуває з гри, а хвостом стає передостанній гравець. Коли у колі залишиться один гра­ вець, команди міняються місцями. Перемагає та з команд, яка протримаєть­ся в середині кола довше за свою суперницю.

Віночок Усі учасники гри стають у шеренгу і беруться за руки. Пара передніх гравців піднімає угору руки, утворюючи ворота, а пара задніх проходить між ними, стає попереду і також піднімає ру­ ки, за ними ідуть наступні гравці. Так вони проходять під руками третьої пари, четвертої та ін. Таким чином пари ніби перепліта­ ються у вінок. Кожен гравець кладе ліву руку на плече сусіда лі­ воруч, а праву — на плече сусіда праворуч. Останні гравці також переплітають руки. Потім усі гравці, співаючи, ведуть хоровод. Ой нумо-нумо В плетеного шума! Як наша мати Буде розплітати? Розплетися, шуме, Розплетися! Хрещений барвінку, Розстелися! Коли приспівка закінчиться, хоровод розривається, знову ут­ ворюється шеренга. Один із гравців (ведучий), проходячи з про­ тилежного боку під руками усіх пар, кожного разу забирає із собою по одному гравцю. Останнього учасника гри гуртом під­ німають на руки і підкидають угору, вигукуючи: «Горю, гор!»

Кольорові стрічки Серед гравців обирають «продавця» та «покупця». Решта учасників — «кольорові стрічки». «Покупець» відходить убік, щоб не чути, які кольори присвоює «продавець» стрічкам. «Покупець» підходить до «продавця» і заводить таку розмову: — Хто там? 173

— Марічка. — Що їй потрібно? — Кольорова стрічка. — Якого кольору? «Покупець» називає будь-який колір. Якщо серед «стрічок» є така за кольором, то вона іде до «покупця». У разі помилки «по­ купець» може назвати інший колір. Якщо «покупець» підряд відгадає п’ять кольорів він стає «продавцем»; якщо тричі підряд помилиться — стає «стрічкою», а його місце займає «продавець».

Зміни напрям На землі накреслюють дві паралельні лінії якомога далі од­ на від одної. Усі гравці стоять посередині, на однаковій відстані від ліній. Обирають ведучого. Він подає сигнал, і гравці біжать до будь-якої з цих ліній. Звучить наступний сигнал ведучого — і гравці мають змінити напрям руху. Завдання ведучого — не дозволити гравцям дістатися до ліній та перетнути їх. Кому першому з гравців вдасться дістатися лінії, той стає ве­ дучим.

174

Зміст Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Святкує початкова школа Зелена весняночка пишно йде . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Ми дівчат вітати раді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Великоднє свято . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Свято Миру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Свято Мами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Початкова школа проводжає нас . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Святкує середня школа Весну красну ми вітаємо! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 В гостях у пані Флори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 Свято весняного рівнодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 День сміху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 Свято Великодня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 Іде світом весна без війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 Мама — моя Берегиня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

Святкує старша школа Що ти, весно, нам принесла? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 Свято великодньої писанки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 Сьогодні — свято Перемоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 Нас покликав дзвоник останній . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135 Вечір шкільний прощальний . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

Весняні мотиви Вірші Зима і весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Встала весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 Крапля сонця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 175

Весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 Журавлики-журавлі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 Весняні квіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 До діточок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 Веснянка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 Співаночка-весняночка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158 Писанка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158 Вже весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159 Для мами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159 Писанка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160 Весняночки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160 Тільки мама . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160 Матусин день . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161 Загадки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 Ігри Зелена гілочка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 Квітучі дерева . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 Тигр, ловець або рогатина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166 Вогонь чи вода . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166 Квітка-семицвітка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167 Квітник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167 Третій зайвий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167 Деревце-рятівник! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Лисиця і заєць . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Збери яблука . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Дзеркало . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 Спритна монета . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 Намалюй клоуна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 Хитра лиска . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 Біг з картоплиною . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 Займи місце . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 Пильне око . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Карлики та велетні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Кошик із фруктами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Черепашачим кроком . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 Спіймай хвіст дракона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 Віночок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 Кольорові стрічки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 Зміни напрям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 176